Львівська газета

8 вересня 2011 року 36 (633) Читай своє! Рекомендована ціна — 1.50 грн.

www. gazeta.lviv.ua

«Львівську газету» розповсюджують на бортах таких авіакомпаній:

Львівські авіаЛініїL V I V A I R L I N E S

twitter.com/lvivskagazeta facebook.com/lvivskagazetaf

03 ЛЬВІВЩИНА

«Привокзальні» пристрасті: Один із найбільших ринків Львова — в центрі скандалу

07 ПОЛІТИКА

Дипломатично-газовий пат: з енергетичної війни не скористає ні Україна, ні Росія

10 СУСПІЛЬСТВО

Мультфільми для малечі? Не вся сучасна закордонна анімація є безпечною

РОЗМОВА З АВГУСТІНО ПАСКО, БРАЗИЛЬСЬКИМ КІНОРЕЖИСЕРОМ

партнери партнери

Із 1 вересня

з оновленою «Львівською

газетою»!

Читай своє!

Відтепер теледодаток у зміненому

форматі

андрівка доро о в иття

новий сезон

Із нагоди 120-ліття української еміграції в Бразилію до України

завітала чисельна делега-ція з Латинської Америки. Серед поважних гостей був і бразильський режисер Августіно Паско. Він при-віз до Львова свій фільм «Іван — назад у минуле» про українського емігранта у Бразилії Івана Бойка. У воєнні роки І. Бойко зали-шив родину та рідне село Конюхи (Тернопільщина) та виїхав на примусові роботи до Німеччини.

�06 ЛЮДИНА

Потонути в смітті � Галина Березюк,

Анна Терлецька

озавчора депутати Львів-ської обласної та міської рад на спільній позачерго-вій сесії намагалися вирі-шити, що робити зі сміттє-звалищем у селі Грибовичі. Вони терміново зібралися після ультиматуму голів Малехівської, Дублянської та Грибовицької сільрад.

Ті ж, своєю чергою, моти-вовані тим, що термін екс-плуатації сміттє звалища спливає 1 січня 2012 року. Втім визначити остаточну дату закриття звалища депутати так і не змогли. Тож у момент, коли над Львовом здійматимуться феєрверки, звалище дове-деться закрити. Куди дівати сміття після бурхливого святкування Нового року — сьогодні не знає ніхто.

Попередньо керів-ництво області планува-ло розмістити нове сміт-тєзвалище в Кам’янсько-Бузькому районі на те-риторії площею 5 га, яка колись належала Мініс-терству оборони. Розгля-дали й інші пропозиції, але основну увагу зосереджу-вали саме на цій ділянці. Та наприкінці серпня го-лова Кам’янсько-Бузької райради Василь Ковтало

зазначив, що район го-товий прийняти тільки «своє» сміття. Така заява, до речі, означає, що за-мість одного великого полігону ТПВ доведеться створювати багато ма-леньких — для кожного району. За словами грибо-вицького сільського голо-ви Ігоря Пителя, минуло вже три експлуатаційні періоди звалища, і нині ЛКП «Збиранка», яке від-

повідає за його роботу, вивозить сміття без до-зволу санепідемстанції і Міністерства екології. Прокуратура ж не звертає на це уваги, бо дівати від-ходи нікуди, а отже, Львів і прилеглі міста та села по-тонуть у горах непотребу, що неодмінно спровокує поширення інфекційних захворювань.

�04 ЛЬВІВЩИНА

П

sumno.com

8 вересня 2011 року 36 (633) Читай своє! Рекомендована ціна — 1.50 грн.

www. gazeta.lviv.ua

«Львівську газету» розповсюджують на бортах таких авіакомпаній:

Львівські авіаЛініїL V I V A I R L I N E S

twitter.com/lvivskagazeta facebook.com/lvivskagazetaf

03 ЛЬВІВЩИНА

«Привокзальні» пристрасті: Один із найбільших ринків Львова — в центрі скандалу

07 ПОЛІТИКА

Дипломатично-газовий пат: з енергетичної війни не скористає ні Україна, ні Росія

10 СУСПІЛЬСТВО

Мультфільми для малечі? Не вся сучасна закордонна анімація є безпечною

РОЗМОВА З АВГУСТІНО ПАСКО, БРАЗИЛЬСЬКИМ КІНОРЕЖИСЕРОМ

партнери партнери

Із 1 вересня

з оновленою «Львівською

газетою»!

Читай своє!

Відтепер теледодаток у зміненому

форматі

андрівка доро о в иття

новий сезон

Із нагоди 120-ліття української еміграції в Бразилію до України

завітала чисельна делега-ція з Латинської Америки. Серед поважних гостей був і бразильський режисер Августіно Паско. Він при-віз до Львова свій фільм «Іван — назад у минуле» про українського емігранта у Бразилії Івана Бойка. У воєнні роки І. Бойко зали-шив родину та рідне село Конюхи (Тернопільщина) та виїхав на примусові роботи до Німеччини.

�06 ЛЮДИНА

Потонути в смітті � Галина Березюк,

Анна Терлецька

озавчора депутати Львів-ської обласної та міської рад на спільній позачерго-вій сесії намагалися вирі-шити, що робити зі сміттє-звалищем у селі Грибовичі. Вони терміново зібралися після ультиматуму голів Малехівської, Дублянської та Грибовицької сільрад.

Ті ж, своєю чергою, моти-вовані тим, що термін екс-плуатації сміттє звалища спливає 1 січня 2012 року. Втім визначити остаточну дату закриття звалища депутати так і не змогли. Тож у момент, коли над Львовом здійматимуться феєрверки, звалище дове-деться закрити. Куди дівати сміття після бурхливого святкування Нового року — сьогодні не знає ніхто.

Попередньо керів-ництво області планува-ло розмістити нове сміт-тєзвалище в Кам’янсько-Бузькому районі на те-риторії площею 5 га, яка колись належала Мініс-терству оборони. Розгля-дали й інші пропозиції, але основну увагу зосереджу-вали саме на цій ділянці. Та наприкінці серпня го-лова Кам’янсько-Бузької райради Василь Ковтало

зазначив, що район го-товий прийняти тільки «своє» сміття. Така заява, до речі, означає, що за-мість одного великого полігону ТПВ доведеться створювати багато ма-леньких — для кожного району. За словами грибо-вицького сільського голо-ви Ігоря Пителя, минуло вже три експлуатаційні періоди звалища, і нині ЛКП «Збиранка», яке від-

повідає за його роботу, вивозить сміття без до-зволу санепідемстанції і Міністерства екології. Прокуратура ж не звертає на це уваги, бо дівати від-ходи нікуди, а отже, Львів і прилеглі міста та села по-тонуть у горах непотребу, що неодмінно спровокує поширення інфекційних захворювань.

�04 ЛЬВІВЩИНА

П

sumno.com

02 АКТУАЛЬНО 8 вересня 2011 року 36 (633)

� Олександр Сирцов

дна зі застарілих проблем Львова — транспортна — таки отримала шанс на розв’язання: на своє-му засіданні Львівський міськвиконком затвердив нову транспортну мережу міста, яку підготувала компанія «Луїс Бергер». Ця схема передбачає, що надалі основне наван-таження транспортних перевезень ляже на елек-тротранспорт, а також на великі та надвеликі авто-буси. Відповідно, в місті буде розширено мережу трамваїв і тролейбусів — ідеться про будівництво трамвайної колії на Си-хів, а також подовження лінії тролейбуса №2, який відтепер рухатиметься вулицею Науковою.

Суттєвих змін зазнає і автобусний парк. Місто вже почало отримувати

нові транспортні засоби львівського виробництва. Відтак зменшиться і парк автобусів — поменшає ма-шин малої місткості (а з часом від них відмовлять-ся взагалі) і маршрутів. За підрахунками інозем-них фахівців, для Львова цілком достатньо шести радіальних маршрутів, які транзитом проїжджати-муть центральною части-ною міста, та 40 хордових, які сполучатимуть спальні райони між собою. Заува-жимо, що частина нових маршрутів уже працює. Водночас скоротиться ін-тервал між автобусами на маршруті. Також перед-бачено переваги в русі для громадського тран-спорту. Уже нині на вулиці Коновальця триває спо-рудження надсучасного центру управління рухом, де і керуватимуть усіма транспортними потоками в місті.

Головна ж відмінність, обіцяють чиновники — буде запроваджено єди-ний транспортний квиток, що дозволить львів’янам суттєво заощаджувати ко-шти. Першим кроком до єдиного проїзного талона став трансферний квиток, який минулого місяця за-провадили на автобусних маршрутах, що їх обслу-говує комунальне АТП-1.

Зміни, які обіцяють у мерії після запроваджен-ня нової схеми, і справді вражають. Вони фактично означають новий етап у розвитку транспортної системи міста. Цікаво, що під цю схему залучено чималі суми — і в рамках підготовки міста до Євро-2012, адже за ці кошти місто купує нові автобуси та тролейбуси, а також ремонтує дороги, і кошти ЄБРР, за які так само здій-снюють ремонти низки ключових вулиць міста.

Утім нова схема руху не усуне всіх проблем, а подекуди можуть ви-никнути й нові. Те, що запровадження єдиного квитка спричинить певні труднощі в пасажирів, передусім літніх, мож-на вважати тимчасовою складністю — за якийсь час городяни звикнуть до цієї системи. Досі нез’ясованою залишаєть-ся ситуація із закупівлею трамваїв. Через специфі-ку львівської колії це на-правду серйозна пробле-ма. Про свою готовність розпочати виробництво трамваїв заявив ЛАЗ. Вод-ночас у мерії кажуть, що мають на прикметі інше підприємство, яке готове взятися за цю справу. Також чеські підприємці висловили свою зацікав-леність у ремонті старих львівських трамваїв чесь-кого виробництва. Схоже, остаточного рішення не ухвалено. Зрештою, в на-шій країні все прийнято робити «під щось», у цьо-му випадку таким чин-ником стало проведення у Львові Євро-2012. Однак до першості залишається менш ніж рік, а перспек-тива проведення Олімпіа-ди у Львові 2022-го наразі вилами по воді писана. Тож як фінансуватимуть роботи, які не вдасться завершити до червня нас-тупного року?

Оа те

спокі но по ерти

� Ігор Гулик

«Країна старіє», — чуємо ми, коли йдеться про не-

втішну демографічну си-туацію і потребу пенсій-ної реформи. Та, попри цю медіа-банальщину, маємо ще один не вельми пре-зентабельний факт — кра-їна старіє у рефлексіях на проблеми старості, старіє у нездатності адекватно реагувати на потреби людей літнього віку.

Вони завжди були і, на жаль, залишаються най-незахищенішими перед викликами часу. Природно, народженим і вихованим минулою епохою, суспіль-но-політичною формацією складно пристосуватися до реалій сьогодення, адже те, що відбувається в країні, геть не вписується в карти-ну світосприйняття, ба біль-ше — суперечить усталеним моральним нормам і звича-ям. Людям старшого віку (читай — нашим із вами батькам і дідусям-бабусям) іноді видається дикою соці-альна нерівність капіталіз-му, адже їм довелося жити в умовах квазі-соціальної справедливості (нехай це була горезвісна зрівнялівка, та все ж вона бодай позірно робила всіх однаково бідни-ми, а отже — рівними). Вони не сприймають раптових злетів «мажорних» юнаків, з осудом ставляться до казкового багатства навіть середнього класу, вважаю-чи всіх і вся «спекулянтами» й ошустами. Їх, на жаль, не зміниш, але поміркуймо, чи варто це робити? Адже мине кілька десятків літ, і нинішні 30-40-річні по-траплять у схожу ситуацію нерозуміння та несприй-няття.

Але… Старі та немічні через свою ж власну на-ївність і непристосованість до нового часу є вельми корисними для різного роду політиків. Як «елек-торальне м’ясо»… Гадаю, всі погодяться зі мною, що саме люди похилого віку роблять погоду на виборах, і саме їм кілька каденцій українських діячів мали би бути вдячними за своє політичне довголіття. Тут мова не тільки про «лівих»,

позаяк саме з ними асоцію-ються виборчі симпатії тим, кому за 60. Голоси, куплені за гречку, півлітра, за кілька десятків гривень, утримува-ли на плаву представників багатьох середовищ, які пи-шаються модерними «ідео-логіями» і належністю до престижних політтусовок європейської демократії.

Саме на усталеності по-глядів старшого покоління спекулюють ті, хто щови-борів убиває клин поміж Сходом і Заходом, ділить їх за дислокацією на бари-кадах давно минулих воєн, за симпатіями до тих чи інших вождів. Робити це до-волі просто: адже старі рани болять досі, і кинути на них дрібку солі не потребує зай-вих зусиль.

Цією дрібкою може вия-витися й чиновницьке хам-ство у ЖЕКу, вища пенсія у сусіда-дармоїда, знавіснілі ціни на харчі, галопуюча вартість комірного… Адже кожен із нинішніх пенсіо-нерів знає ціну свого життя і своїх зусиль, покладених, між іншим, і на користь країни. Бо хіба такою мала би бути вдячність за пере-житі війни та голодомори, за повоєнну руїну і хру-щовські вбогі трудодні? Хіба така дяка за вимріяну незалежність, коли в краї-ні, як би там не було, вже керують не чужинці, а свої? Ми, молодші, ще можемо втямити розмаїту геопо-літичну кон’юнктуру, при-чинно-наслідкові зв’язки наших бід, а от їм, старшим, це значно складніше.

…Коли виконавча служ-ба виносить за комуналь-ні борги телевізор, який «допомагав» пенсіонерці визначитися з вибором і «правильно» проголосу-вати, це схоже на якусь зловісну фантасмагорію, на театр абсурду, на цинізм державного рівня. Старень-кій, звісно, не до снаги втя-мити всі хитросплетіння домовленостей із МВФ. Їй би дожити віку спокійно. Але ж не дадуть…

ДУМКИ ВГОЛОСТранспортна розв’язка

� Ярина Коваль

Як розвивати художні смаки аудиторії? Як знаходити компроміс

між смаками пересічного загалу й інтелектуалами? Де шукати добру драматургію і в який спосіб утілювати її на сцені, аби діалог між акторами та глядачами все ж відбувся? Про це й інше йшлося напередодні від-криття сезону під час тради-ційної зустрічі художнього керівника театру Федора Стригуна з пресою. Але — про конкретику.

94-й театральний сезон подарує шанувальникам

творчості «заньківчан» кіль-ка прем’єр. Найпершою, во-чевидь, стане «Блакитна тро-янда» за Лесею Українкою, над якою нині працює як режисер народна артистка України Таїсія Литвиненко спільно з художнім керів-ником постановки Федором Стригуном. Цю п’єсу (яка свого часу змінила вектор української драматургії, ввівши ідеї, що турбують передову інтелігенцію) віт-чизняний театр тривалий час обходив і надалі оминає, вважаючи її не особливо касовою. Однак у репертуарі театру ім. М. Заньковецької вона вже була — 1969 року спектакль поставив Михай-

ло Гіляровський — і мала успіх. Нині говоримо про своєрідний римейк. Отже, невдовзі нашій увазі пред-ставлять нову виставу про мрію. Режисер Алла Бабенко працює над п’єсою чеських авторів Яна Отченашика та Ярослава Баліка «Ромео і Джульєтта в кінці листо-пада» (щемкою розповіддю про двох зрілих людей, які, попри вік, спроможні відчу-вати красу, жити). Режисер Вадим Сікорський зосеред-ився на п’єсі італійського драматурга Альдо Ніколаї «Гамлет у гострому соусі». Найближчим часом стане відомо, над чим працюва-тиме режисер Григорій Шу-

мейко. Попри його бажання взятися за творчість Воло-димира Винниченка, рад-ше за все, зауважив Федір Стригун, це буде українська класика. Та й сам Федір Ми-колайович уже незабаром сконцентрує свою увагу як режисер на п’єсі І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля».

«Переглядаючи антологію сучасної української дра-матургії, що побачила світ торік, я не знайшов жодної п’єси, яку хотів би поставити в нашому театрі, — наголо-сив Ф. Стригун. — Якось усе дрібно й банально. А вартість класики все-таки перевірено часом. Хоча тут теж не все просто: сучасний глядач утрачає асоціативне мис-лення — він хоче епатажу й конкретики, але такої, яка вивільняє його від потреби мислити самостійно. А це вже проблема — не тільки те-атру, а суспільства загалом».

« аньків ани» поверта тьсяВиставою «Невольник» сьогодні ввечері відкриє свій 94-й сезон театр імені М. Заньковецької

Теплопостачальні підприємства Львова завершують планову підготовку до опалювального сезону 2011-2012 років. Зокрема, «Львів-теплоенерго» виконало 92% запланованих на цей рік робіт, а «Залізничнетеплоенерго» — 95%. Про це заявив міський голова Львова Андрій Садовий. За словами мера, до початку опалювального сезону всі підготовчі роботи буде завершено і він стартує, тільки-но в цьому виникне необхідність, орієнтовно 15 жовтня. 20 вересня розпочнеться заповнення опалювальних систем водою, однак пробле-ма в тому, що 70% мереж є зношеними, оскільки прослужили понад 20 років.

о опал вально о сезону а е отові

03ЛЬВІВЩИНА8 вересня 2011 року 36 (633)

На 1 вересня рівень оплати спожитого природного газу підприємствами комунальної теплоенергетики з початку 2011 року становить 85%, сума заборгованості — 67,3 млн. грн. За період із початку опалювального сезону 2010-2011 рр. рівень розрахунків становить 76,7% (серед-ній по Україні 71%), сума заборгованості — 167,2 млн. гривень. При цьому найбільшими боржниками є ЛКП «Львівтеплоенерго» — 91,4 млн. грн., КП «Червоноградтеплоенерго» — 24,5 млн. грн. і «Залізничнетеплоенерго» — 12,7 млн. грн. За словами голови ЛОДА Михайла Цимбалюка, жодне підприємство, яке до опалювального сезону не розрахується за боргами, не отримає ні газу, ні електроенергії.

а біль и бор ник «Львівтеплоенер о»


дин із найбільших про-дуктових ринків Львова «Привокзальний» укотре опинився в центрі сканда-лу. Цього тижня кілька со-тень торговців пікетувало міське управління міліції, вимагаючи навести лад. Утім пікет тривав лише декілька годин, після чого підприємці, переговорив-ши з очільниками міської міліції, повернулися на робочі місця.

Збурення на ринку триває вже кілька міся-ців.Приводом до цього став конфлікт між ма-

лими підприємцями й адміністрацією. За сло-вами голови профспіл-ки підприємців ринку «Привокзальний» Надії

Сало, цю суперечку спри-чинила спроба адміні-страції ринку наклас-ти непомірну орендну плату за користування

торговельними павіль-йонами, навіть тими, які є у власності бізнесменів.

Більшість торговців провадить тут бізнес іще з

90-х років минулого століт-тя, однак 2000-го тодішні власники ринку розпо-чали його реконструкцію. Саме тоді частина підпри-

ємців приватизувала свої павільйони — таких вияви-лося півтори сотні, однак значно більше торгових точок — близько 250 — під-приємці так і не привати-зували. Чимало торговців мають по декілька павіль-йонів, отож частина з них є у приватній власності, а інша — ні.

2010 року підприємці з превеликим подивом ви-явили, що адміністрація ринку розпочала прива-тизовувати торговельні павільйони, в реконструк-цію яких вони свого часу вклали гроші. Найдив-нішим стало те, що БТІ видало довідки, що ці об’єкти… нікому не нале-жать. Навіть із тих павіль-йонів, які є у приватній власності, адміністрація ринку почала вимага-ти чималеньку орендну плату. Однак з її сплатою виникали проблеми: спо-чатку її вносили в касу ТзОВ, згодом проводили оплату через банк, про-те рахунок, який надали

підприємцям, виявився недійсним.

За словами Надії Сало, найцікавіше, що ринком досі керувало ТзОВ «Ринок Привокзальний», одним із власників якого начебто є почесний консул Біло-русі у Львові Ігор Дротяк. При цьому будівлі ринку товариство орендувало у фонду комунального майна, а земля перебувала у власності міста. Доне-давна керівником цього ТзОВ був Степан Кухар, але, за останніми даними, продав свій бізнес, отож підприємцям достеменно невідомо, хто саме нині є власником базару. Неви-значена ситуація спонукає торгівців до активних дій — упродовж цього тижня вони пікетують почергово міську й обласну прокура-туру, міліцію та Львівську обласну державну адміні-страцію. Підприємці споді-ваються, що завдяки цьому керівники області звернуть увагу на їхню проблему і допоможуть її вирішити.

ДЛЯ «ГАЗЕТИ»

Анатолій Крачковський, депутат ЛМР

Свого часу для того, щоб провести реконструкцію ринку «Привокзальний», було підписано тристо-ронню угоду, за якою ТзОВ «Ринок Привокзальний» виступило генпідрядником реконструкції, підприємці — субпідрядниками, а одна з будівельних фірм — ви-конавцем робіт. Опісля час-тина підприємців викупила

нові павільйони (орієнтовно за 100-200 доларів), і тепер ці об’єкти перебувають у їхній власності. Однак дехто тоді пошкодував цієї суми, тож павільйони стали «без-госпними» — саме навколо них нині точиться конфлікт. Річ у тім, що саме ТзОВ «Ринок Привокзальний» фактично, крім печатки, нічим не володіє: земля під базаром перебуває в комунальній власнос-ті, будівлі також, щодо

павільйонів я вже говорив. Імовірно, намагаючись приватизувати торговельні приміщення, адміністрація ТзОВ хотіла в такий спосіб приватизувати землю під ринком. Поки що це їй не вдалося, зате вона про-дала ринок — за деякими даними, покупцями стала одеська структура. Коли ж одесити здійснили покупку, то виявили, що придбали «мильну бульбашку», хоча й на цілком законних під-

ставах. Але найгірше не це — розумного виходу з цієї ситуації я наразі не бачу. Так, виконавчий директор ТзОВ Степан Кухар пропо-нує підприємцям викупити павільйони орієнтовно по 1000 доларів за квадратний метр, при цьому площа найменшого — 4 кв. м. За моїми підрахунками, йдеться про мільйон до-ларів. Знову ж таки, якщо новим власникам вдасться це, то вони будуть вимуше-

ні вимагати захмарну ціну за оренду землі під павіль-йонами, що зробить бізнес тут неможливим. Іще гірша ситуація з тими підпри-ємцями, які приватизували свої павільйони. В ідеалі, їм треба створити ТзОВ, проте не уявляю, як на практиці створити його за такої кіль-кості учасників. До того ж, незрозумілою залишається ситуація з приватизацією земельної ділянки під ринком. Хоча такий проект

ухвали підготовлено, однак є велика ймовірність, що її буде провалено. Принаймні про це свідчить те, що про свою підтримку підприєм-цям заявила низка чільних депутатів міської ради. Для міста ця ситуація так само невигідна, адже в підсум-ку воно не отримуватиме коштів за користування земельною ділянкою — це приблизно 100000 гривень щомісяця. На жаль, ситуа-ція патова.

О

«Привокзальні» пристрасті

Біль ість у ерховні аді скасувала поправку цен ка яка збіль увала пенсі на ривень

� Христина Слюсарчук

Переголосування вже ухваленої пенсійної реформи в парламенті

6 вересня 2011 року засвід-чило: влада не бажає забез-печити пенсіонерам гідне життя і змушена відмов-лятися не лише від своїх передвиборних обіцянок, а й від рішень, за які голо-сувала підконтрольна їй більшість у ВР.

У понеділок провладна коаліція у Верховній Раді ви-ключила з ухваленого в лип-ні закону про реформування пенсійної системи єдиний пункт, який хоч трохи по-ліпшував життя пенсіонерів.

Тоді в липні регіонали і Ко, скопом відхиляючи поправ-ки опозиції, пропустили по-правку №40 до закону про пенсійну реформу. Це була поправка лідера «Фронту змін» Арсенія Яценюка щодо осучаснення пенсій, завдяки якій уже нині можна було би збільшити ці виплати.

Механізм простий: А. Яце-нюк запропонував враховува-ти під час обчислення пенсій середню заробітну плату за 2009 рік, а не за 2006-2008 роки, як це відбувається тепер. Тоб-то розраховувати пенсії не із суми 928, а з 1650 гривень. Завдяки цьому 10 мільйонів українських пенсіонерів мали б отримувати щомісяця на 334 гривні більше.

Проте, коли в уряді під-рахували, що для реалізації поправки необхідно віднай-ти додатково 35 мільярдів гривень, від уже проголо-сованої поправки вирішили відмовитись. І тепер уря-довці заявляють, що для такого підвищення пенсій у бюджеті немає грошей.

Звичайно, дуже складно знайти кошти для пенсіо-нерів, коли треба кілька сотень мільйонів на ремонт резиденцій у Криму та Кар-патах, а ще на добудову вертолітного майданчика.

У «Фронті змін» говорять, що готові пояснити владі, де і за рахунок чого можна знайти гроші для пенсіоне-рів. По-перше, скоротивши

необґрунтоване збільшен-ня витрат на утримання органів державної влади — 5 мільярдів гривень на рік. По-друге, припинив-ши списування держав-них коштів під сумнівним приводом подорожчання об’єктів Євро-2012. Відпо-відно до розрахунків, це ще 15 мільярдів гривень. По-третє, закривши корупційні «чорні дірки» на кшталт фір-ми «Лівела», що безслідно зникла, не сплативши подат-ків до бюджету, — 5 мільярдів гривень. По-четверте, продав-ши державні дачі та резиден-ції за їх ринковою вартістю — щонайменше 10 мільярдів гривень. По-п’яте, скасував-ши пільги депутатам і ви-

щим чиновникам — близько мільярда гривень. Виходить 36 мільярдів гривень, а це на мільярд більше від суми, необхідної для реалізації поправки Арсеній Яценюка про збільшення пенсій. Як кажуть у таких випадках: мі-ністри, а ви у власній кишені не пробували шукати гроші? Схоже, ні.

«Кошти є. Проте правляча верхівка не бажає витрачати їх на пенсіонерів, яким два роки тому на виборах пре-зидента обіцяли справедливі пенсії і поліпшення життя вже сьогодні. У неї тепер інші плани на державні гроші, пенсіонери до цих планів не належать», — зазначив Арсеній Яценюк.

Усі поправки до пенсійної реформи, які 6 вересня виноси-ли на голосування, були лише прикриттям необхідності ска-сувати поправку №40. Її приб-рали із закону 245 голосами.

«Те, що сьогодні робить провладна більшість, — це знущання над народом. Опозиція звернеться до Кон-ституційного Суду з вимо-гою визнати це рішення неконституційним», — заявив А. Яценюк із трибуни Ради після голосування.

«Я можу запевнити, що за будь-яке рішення ви нести-мете відповідальність. Зок-рема, за це», — додав лідер «Фронту змін», звертаючись до депутатів із провладної більшості.

galinfo.com.ua

точка зору

04 ЛЬВІВЩИНА 8 вересня 2011 року 36 (633)

� Закінчення. Поч. – с.1

29 серпня з’явилися й дов-гоочікувані висновки екологічної експерти-

зи сміттєзвалища. З невідомих причин їх спочатку передали до Києва, де папери вивчали протягом двох тижнів. А вже потім із результатами озна-йомили Львів і керівників районів області. Експертиза засвідчила високий рівень за-бруднення поверхневих вод і криниць у селах, прилеглих до сміттєзвалища, фенолами, важкими металами, хромом тощо.

«Окрім того, ― повідомляє пан Питель, ― оголошено тендер на розробку проекту закриття та рекультивації зва-лища. 29 вересня відбудеться оприлюднення пропозиції, що дасть змогу визначити ре-альну дату закриття звалища. Але ми наполягатимемо на тому, щоб експлуатацію сміт-тєзвалища таки припинили 1 січня 2012 року».

Під час спільної сесії де-путат Львівської обласної ради Ярослав Дубневич заявив, що обов’язково по-трібно перевірити фірму, яка 29 вересня виграє тендер на розробку проекту рекульти-вації грибовицького сміттєз-валища, її статутний фонд і досвід. Також на рекульти-вацію звалища, за словами Я. Дубневича, слід передбачи-ти кошти в бюджеті: «Нехай міські депутати не забудуть закласти на наступний рік у бюджет хоча б 5 млн. грн. на рекультивацію грибовицького сміттєзвалища». Також необ-хідно терміново вирішити проблему кислих гудронів,

які утворилися на території сміттєзвалища. Зокрема, ЛОР, у власності якої перебуває відповідне підприємство, за-йнялася обліком гудронів, узяла їх на баланс і розробила програму залучення держав-них коштів на їх утилізацію. Крім того, зауважив пан Дуб-невич, коли місто обиратиме інвестора для «Нафтомасло-заводу», то має прописати обов’язковим пунктом, що інвестор зобов’язаний утилі-зувати гудрони.

Значно полегшать ути-лізацію сміття та зменшать його шкідливий уплив на дов-кілля технології сортування відходів, які впроваджують у Львові. Зокрема, це стосується пет-пляшок. Міський голова Андрій Садовий пообіцяв, що до кінця року розпочне роботу сортувальна лінія на ТЕЦ-2.

На момент здачі номеру в друк депутати Львівської обласної та міської рад так і не спромоглися визначи-ти остаточну дату закриття сміттєзвалища, хоча в про-екті рішення пропонували зробити це до 1 червня 2012 року. Втім А. Садовий заявив, що задоволений підсумками сесії, адже обранцям удалося вирішити чимало суперечли-вих питань. Передусім ідеться про проведення тендеру на ре-культивацію сміттєзвалища, а також доручення обласній адміністрації терміново під-шукати нове місце для поліго-ну твердих побутових відходів — дедлайном визначено дату 31 грудня 2011 року. За слова-ми пана Садового, ця ділянка мала б розміщуватися в раді-усі 40 кілометрів від Львова.

Галина Березюк, Анна Терлецька


Практично що-літа львів’яни потерпають від смороду на вулицях міста. Неприємний

запах заважає мешкан-цям то одного, то іншого району — останніми дня-ми серед каналізаційної задухи живуть мешканці вулиці Грінченка, а також Сихова. Тему періодично обговорюють у газетах, ін-тернеті, висловлюють різні версії походження огидно-го запаху — винуватцями призначають то «Львівво-доканал», то «Ензим», то м’ясокомбінат, які, мовляв, злили в каналізацію смер-дючі речовини. Утім згадані підприємства теж регуляр-но запевняють, що нічим ані атмосферу, ні каналіза-цію не забруднювали.

Зрештою, те, що сморід виникає в різних районах міста, є стійким алібі для стаціонарних підприємств, зокрема «Ензиму» — дріж-джове підприємство роз-ташоване на околиці міста й максимум, що воно може, — зіпсувати повітря на ви-їзді зі Львова з боку вулиці Личаківської.

«Львівводоканал», який власне і контролює роз-галужену мережу каналі-заційних колекторів, теж

стверджує, що до неприєм-ного запаху не має жодного стосунку. На підприємстві «Газету» запевнили, що ка-налізаційна мережа працює у звичному режимі, жодних надзвичайних ситуацій не було. Ну, а в тому, що в місті смердить, винувата, мовляв, погода — протягом трива-лого часу у Львові не було атмосферних опадів, як на-слідок — зменшилася кіль-кість стоків, отож і з’явився сморід.

Іще однією причиною є тотальний ремонт доріг, у процесі якого відкривають люки каналізаційних колек-торів, відтак неприємні за-пахи виходять в атмосферу.

Проблема смороду стала настільки актуальною, що її врешті помітив міський голова Львова Андрій Садо-вий. І зрозуміти очільника міста можна — неприємні запахи, якщо вони раптом з’являться, можуть неабияк зіпсувати атмосферу Євро-2012. Тож мер розпорядився терміново створити спе-ціальну комісію, яка має з’ясувати причину похо-дження смердючих запахів

у місті, а головне — сказати, як із ними боротися.

Як не дивно, але фахівців із неприємних запахів шу-кати за морями-океанами не довелося. Як з’ясувалося, вони працюють на кафедрі гідравліки та сантехніки Національного університе-ту «Львівська політехніка». Завідувач цієї кафедри, про-фесор Володимир Чернюк увійшов до складу комісії, а докторант Володимир Жук, який безпосередньо займа-ється проблемою, розповів про попередні версії похо-дження запаху та способи боротьби з ним.

Така проблема, каже на-уковець, характерна для всіх міст зі суміщеною дощовою та фекальною каналізацією. Однак у Львові, розташо-ваному у своєрідній «ямі» — долині Полтви, — до цього додалися додаткові чинни-ки. Під час сухої, а головне безвіт ряної погоди рівень ка-налізаційних стоків знижу-ється, починається гниття. А ще — відсутність дощоприй-мачів із гідрозатворами. Од-нак у світі зі змінним успіхом дають собі з цим раду. На-

приклад, роблять примусову вентиляцію каналізацій-них колекторів. За словами В. Жука, недоліком цієї сис-теми є висока вартість тех-нології, адже повітря, яке в одному місці виходитиме з колектора, треба очищувати.

Щоби запобігти непри-ємному запаху, треба регу-лярно промивати каналіза-ційні колектори. Ну, і, звісно, встановити гідрозатвори на каналізаційних решітках. На жаль, у центрі міста немож-ливо відокремити дощову та фекальну каналізації, од-нак у спальних районах це цілком реально — вважає фа-хівець. Це, до речі, дозволить зменшити витрати води в місті, адже дощівку можна використовувати для техніч-них потреб, наприклад, для поливу газонів, а також для створення газонів на плос-ких дахах — це поліпшило б міську екологію. Відтак тепер, отримавши виснов ки фахівців, міська влада мала б зробити наступні кроки для розв’язання проб леми. На жаль, цілком усунути не-приємний запах, за словами пана Жука, не вдасться.

Приборкани ністер �Мар’ян Ворончак

Навіть невеличкий дощ кидає в хо-лодний піт селян

Самбірщини, які добре пам’ятають паводок лип-ня 2008 року, а подекуди й досі не можуть оговтатися від лиха, що його завдали бурхливі води. Начебто спокійні річечки через ряс-ні зливи виходили з берегів і топили садиби, поля, хати,

колодязі. Словом, майже кінець світу…

Та тепер, схоже, «кінця світу» вже не буде. Ще за колишніх часів на Дністрі неподалік Чайковичів на замовлення Львівського облводгоспу почали будів-ництво ємності для некеро-ваних вод. Коли води в річці раптом стає забагато, то вона просто переливається через дамбу і заповнює вільний рукав, який може прийняти 55 мільйонів кубічних метрів.

Об’єкт, який колись по-чали зводити, вже прак-тично завершили. Його вартість становить 75 міль-йонів гривень. Доречно нагадати, чому років 25 тому цей об’єкт почали споруджувати, а потім за-кинули. З одного боку, гро-шей бракувало, з іншого — людям здалося, що то будують атомну електро-станцію. Після Чорнобиля переконати обивателя, що це не так, було не можливо.

Шкода. Адже, якби ту ємність спорудили ще тоді, то не трапилося б подій липня 2008 року і всіх попе-редніх паводків. Нещодав-но готовність цього об’єкта перевірили голови ЛОДА Михайло Цимбалюк і Сам-бірської РДА Іван Білак.

Схоже, чиновники за-доволені побаченою капі-тальною спорудою — дам-бою. Тепер, якщо Дністер переповнюватиметься, не терпітимуть Самбірський і сусідні райони — Горо-доцький, Жидачівський, Миколаївський та інші, — що їх заливало водою.

Квітковий ринок у центрі Львова, вочевидь, знову переїде на нове місце — принаймні таке рішення ухвалив під час засідання Львів-ський міськвиконком. За словами голови Галицької районної адміністрації Ірини Маруняк, для підприємців готують нову земельну ділянку. Зокрема, йдеться про вулицю Валову поблизу Музею ідей. 29 квітня Львівський міськвиконком виділив для потреб продавців квітів, які досі вели бізнес поблизу Галицького ринку, ділянку в подвір’ї колишнього палацу Бесядецьких (пл. Галицька, 10), однак лише тимчасово. Тепер торговців очікує чергове переселення.

андрівни ринок

Потонути в с ітті

Повідомлення ПАТ «Львівобленерго»

20.09.2011 року Личаків-ський РЕМ-4 проводити-ме капітальний ремонт трансформаторної підстанції №1611. У зв’язку з цим 20.09.2011 року з 08.00 до 17.00 буде тимчасово при-пинено електропостачання споживачів у м. Винники по вул. Козацькій, Долина, Джерельній, Забава.

21.09.2011 року Галиць-кий РЕМ-2 проводитиме капітальний ремонт трансформаторної підстан-ції №1362. У зв’язку з цим 21.09.2011 року з 08.00 до 17.00 буде тимчасово при-пинено електропостачання споживачів у Львові по вул. Листопадній, Танячкевича, Карбишева.

22.09.2011 року Залізничний РЕМ-5 проводитиме капі-тальний ремонт трансфор-маторної підстанції №1114. У зв’язку з цим 22.09.2011 року з 08.00 до 17.00 буде тимчасово припинено елек-тропостачання споживачів у смт Рудне по вул. Лісній, Підкови, Кам’яній, Пісковій, Петлюри, Новоселів.

23.09.2011 року Шевчен-ківський РЕМ-3 проводи-тиме капітальний ремонт трансформаторної підстанції №1430. У зв’язку з цим 23.09.2011 року з 08.00 до 17.00 буде тимчасово при-пинено електропостачання споживачів у Львові по вул. Б. Хмельницького, 251-255; Грінченка, 1-3; Творчій.

Просимо пробачення за тимчасові незручності

оголошення

Запах назавждиНе варто шукати «цапів-відбувайлів», а просто виконувати поради фахівців

sumno.com


Будівництво стадіону «Скіф» Львівського державного університету фізичної культури виходить на завершальну стадію — днями на цій арені засіяли газон. Трава вже зійшла, однак її ще треба двічі покосити, відтак на полі «Скіфу» можна буде грати у футбол. На стадіоні буде натуральний газон із дренажем, а також уже облаштовують освітлення поля з легкоатлетичними секторами одиницею освітленості 2000 люкс. Також «Скіф» матиме два сучасних відеоекрани та 4000 глядацьких місць. Під час матчів Євро-2012 стадіон використовуватимуть як тренувальний.

а « кіфі» невдовзі рати уть у футбол


ершого вересня цього року в селі Зимна Вода відкрили другу середню школу — на-решті вдалося вирішити задавнену проблему нестачі місць у старому навчально-му закладі, адже частина школярів була змушена їз-дити в сусіднє Рудне. Звісно, були стрічки й урочистості, розповіді про те, як успіш-но розвивається село, що розташовується поряд із мегаполісом.

Утім це святкування, крім іншого, навело на ще одну думку — а чому, власне, Зимна Вода має статус села? Адже тут проживає майже 11 тисяч мешканців — це найбільше село не лише у Львівській області, а й в Україні. Тільки на Львівщині можна назвати щонаймен-ше десяток міст зі знач-

но меншим населенням. Особливо контрастно це виглядає при порівнянні з найменшим містом Украї-ни Угневом — близько 1000 мешканців, урешті сусідній із ним Белз має 2500 горо-дян, а ще є Бібрка, Рудки, Комарне... Попри все, вони залишаються містами.

За словами виконавчого директора Асоціації міст Львівщини Василя Абаїмо-ва, шукати логіку в питанні, який населений пункт є містом, а який селом чи селищем, доволі складно. Значна частина сучасних міст успадкувала свій статус іще з часів середньовіччя та Магдебурзького права, викупивши привілеї в поль-ських королів. Деякі з пли-ном історії втратили статус. До прикладу, княжий Звени-город — тепер невелике село поблизу Львова. Ще частина — штучно створені «у полі»

за часів радянської влади міста та селища. При цьому Новояворівську нині дово-диться буквально боротися за своє виживання, адже після закриття «Сірки» міс-течко потрапило в скруту, від якої рятує тільки зручне географічне розташування на дорозі від Львова до дер-жавного кордону. Натомість селище Добротвір тепер процвітає, бо є супутником Добротвірської ТЕС.

В. Абаїмов, який кілька років поспіль був селищ-ним головою Добротвора, каже, що за рівнем ком-форту селище значно ви-переджає районний центр — Кам’янка-Бузьку. Впродовж 50 років тут цілодобово є гаряча та холодна вода, у дев’ятиповерхівках працю-ють усі без винятку ліфти. «Просто так склалося, що 50 років тому в Радянському Союзі була лінія на створен-ня селищ, отож і Добротвір потрапив під цю хвилю», — пояснює пан Абаїмов. Водночас припускає, що в

разі закриття чи банкрут-ства Добротвірської ТЕС селище швидко втратить переваги і комфорт і стане черговим містом-привидом, де трикімнатні квартири продаватимуть за дві-три сотні доларів. «Комфорт мешканців залежить не від статусу населеного пункту, а від ініціативності місцевої громади, яка домагається від влади вирішення нагаль-них комунальних проблем», — зазначив Василь Абаїмов.

Щоправда, життя місце-вої влади значно ускладню-ється тим, що більшість рад є дотаційними, тож зайвих коштів на благоустрій у них немає. Наприклад, у Кам’янсько-Бузькому ра-йоні з 34 місцеві громади, але тільки дві — Кам’янсько-Бузька та Добротвірська — є донорами бюджету, на-томість решта — на дотації.

«Декілька років тому го-лова Кам’янсько-Бузької РДА та директор місцевої ТЕС запропонували мені виступити з ініціативою

підвищити статус Добро-твора до міста, однак мені вдалося переконати їх, що на практиці мешканці від цього тільки програють», — пригадав Василь Абаїмов. Передусім ідеться про те, що вчителі та медики селища втратили б пільги на кому-нальні послуги, крім того, вартість електроенергії для мешканців сільської місце-вості є нижчою, ніж у містах. За нинішніх пенсій це, до речі, дуже суттєвий момент.

Окрім того, кілька років тому випускники сільських шкіл мали привілеї під час вступу до вищих навчаль-них закладів. Що особливо важливо — згідно із земель-ним законодавством, кожен громадянин України для вирішення житлового пи-тання має право одноразово приватизувати ділянку. У місті — 10 соток, у селищі — 15, а в селі — 25. Те, що вартість землі в селі біля Львова й у Перемишлянському районі відрізняється кардинально, законодавців не цікавить.

Урешті, певні пільги ма-ють і підприємці, зокрема, щодо сплати податку за право торгувати тютюном. Щоправда, тут виникає ці-кава колізія — йдеться і про сільмаг у карпатському селі, і про великий супермаркет, збудований у селі поблизу Львова.

«Єдине — додається прес-тижу, адже замість таблич-ки «голова сільської ради» з’являється «голова міської ради», — зазначив В. Абаї мов. Але суть полягає не лише у зміні табличок, а й у нових робочих місцях. Якщо у штаті сільської ради, крім голови, передбачено по-сади секретаря, бухгалтера, військового обліковця, то в новоспеченому місті — двох заступників міського голо-ви, начальників відділів та управлінь, радників мера... «Я не радив би тому сіль-ському голові, який домігся підвищення статусу, зали-шатися жити в тому ж селі», — зауважив пан Абаїмов.

Попри такі очевидні пе-реваги сільського статусу, ніхто з керівників малих міст не має наміру проща-тись із цим статусом — знову ж таки, гору беруть амбіції, а також кількасотлітня міська традиція. Врешті, за свою іс-торію місто може пережива-ти і злети, і падіння. Хтозна, може, через десять-двадцять років хтось з інвесторів на-думає побудувати в Угневі фабрику і місто знову стане процвітаючим.

Зрештою, на Львівщині можна назвати не один десяток сіл, які свого часу мали Магдебурзьке право і були центрами торгівлі та ремесел. І вже за остан-ні роки декілька селищ Львівщини таки домоглися підвищення свого стату-су. Наприклад, Пустомити 1988 року зуміли відновити свій статус міста, втрачений за радянських часів. Ста-тус міста отримав і Новий Калинів. Ну, а найбільше в цьому сенсі відзначився курортний Моршин. Маючи 4000 мешканців, він зумів спочатку отримати статус міста, а потім і статус міста обласного значення.

Кінець урбанізаціїЧому великі села і селища не квапляться здобути статус міста?

П


Богдан Юзв’як, міський голова Нового Калинова

П’ять років тому ми до-моглися статусу міста, і я про це не шкодую. Річ у тім, що в нашій державі містам приділяють значно більше уваги, ніж селам. Новий ста-тус дозволяє ефективніше вирішувати нагальні про-блеми. Нині в нас розвива-

ється соціально-економічна сфера, ми живемо за раху-нок власних доходів, адже будь-який підприє мець охочіше реєструє свій бізнес у місті, ніж у селі. Це дає змогу розвивати соціальну сферу, зокрема, розпоча-ли будівництво першого в Новому Калинові дитячого садочка. І потреба в ньому чималенька, адже за десять

років кількість населення зросла на 600 осіб. Нині в Новому Калинові живе 4100 мешканців. Сподіваю-ся, що через деякий час у нас уже буде 7000 меш-канців. Також ми створили комунальне підприємство, яке займається наданням усіх послуг — від благо-устрою, до водо- та тепло-постачання. При цьому штат

працівників мерії залиша-ється незмінним упродовж п’яти років.

Володимир Гутник, сільський голова Зимної Води

Не бачу жодних переваг від отримання статусу міста, крім престижності назви. Для цього передусім

треба розвивати соціальну сферу, а з цим у нас чималі проблеми. Річ у тім, що Зимна Вода з повоєнних часів перетворилася на спальний район Львова, тож наші мешканці сплачу-ють прибутковий податок із зарплати в місті, а село від цього нічого не має. Так само великі супермаркети зареєстровані на території

обласного центру, натомість у селі діють тільки невеликі торговельні підприємства, а цього вочевидь замало для нормального розвитку села. Цьогоріч наш бюджет становив 3,5 млн. грн. Єдине — якби відбулись якісь радикальні зміни в законодавстві, тоді, може, і варто було б подумати про статус міста.

livejournal.com

06 ЛЮДИНА 8 вересня 2011 року 36 (633)

реклама

Львівський міський територіальний центр провів екскурсію залами Львівського національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької для 30 самотніх людей похилого віку. На думку організаторів, такий захід дозволить не тільки розкрити невідомий бік роботи театралів, а й інтегрувати підопічних Центру в культурний процес міста. Назагал нині Львівський міський територіальний центр обслуговує більш ніж 2,3 тис. непрацездатних і самотніх львів’ян похилого віку, надаючи їм соціально-побутові послуги.

а екскурсі до пери

� Закінчення. Поч. — с.1

ісля війни доля закинула чоловіка до штату Парана у Бразилії, де він живе і досі. Іван першим налаго-див на далекому континен-ті виробництво бандур і заснував гурт бандуристів. Через 68 років Іван по-вернувся в Україну, аби побачити близьких людей і рідні своєму серцю місця.

— Гуто, як виник за-дум кінокартини про Івана Бойка?

— Одного дня Іван передав мені свої що-денники, в яких описав біль і поневіряння, що їх пережив під час війни та на чужині. Віддав їх мені зі словами: «Не знаю, скільки років мені Бог іще відпустив, візьми що-денники, ти знаєш, що з ними робити. Хочу, щоб люди знали, що я пере-жив». Перша реакція — відмовитися від цього «морального вантажу». Та

згодом я переклав записи португальською і вирішив створити документаль-ний фільм про Івана та його мандрівку до Украї-ни. Адже тоді йому був 91 рік, він жодного разу за 68 років життя у Бра-зилії не був на Батьків-щині. Я підготував проект стрічки, який погодилася профінансувати нафтова бразильська компанія. Так долю фільму було ви-рішено. Але головне слово залишалося за Іваном.

— Як Іван сприйняв звістку про те, що поїде в Україну?

— Я дуже ризикував… Купив для нього квитки, для його родини та зні-мальної групи, заброню-вав готелі, але ще не знав, яку відповідь дасть Іван. Прийшов до нього та ска-зав, що маю подарунок — мандрівку до України, і показав квитки. Іван довго не міг повірити, казав, що це надто велике випробу-вання для нього в його віці.

Та врешті-решт наважився на подорож.

— Ви їхали, достеменно не знаючи, що на вас тут чекає. Який був початко-вий сценарій фільму?

— Я підготував декілька варіантів. Один із них пе-редбачав Іванову відмову від мандрівки, інший — якби, не дай Боже, через сильні емоції Іван не зміг би пережити її. Я визна-чив місця, в яких ми мали зупинитися: Київ, Львів, Тернопіль, Конюхи, Мико-лаїв, де нині мешкає рідна сестра Івана. Головна ідея полягала в тому, що це буде картина у стилі «роуд-муві», фільм-дорога, фільм-мандрівка, і ми очима Іва-на зможемо побачити його рідні місця та близьких йому людей.

— У стрічці є дуже дра-матичний момент, коли Іван підходить до батьків-ської хати, цілує поріг і далі на екрані тільки інтер’єр занедбаної оселі, за кадром чути голосіння чоловіка.

Чому не показуєте реакції Івана в кадрі?

— Це дуже болючий та емоційно-напружений момент для Івана, з етич-них міркувань вирішив залишити цей фрагмент за кадром. Це дає простір для уяви глядача. Нехай кожен сам собі домислює, що коїлось у цей момент у душі Івана.

— А в Бразилії вже від-булася прем’єра фільму «Іван — назад у минуле»? Як його сприйняли глядачі ?

— Ні, прем’єра відбулася тільки тут, у Львові. Перед тим стрічку дивився лише Іван зі своєю родиною. За нагоди хочу подякувати Національному універси-тету «Львівська політех-ніка» та директору Львів-ського палацу мистецтв Юрієві Гнатковському за допомогу в організації прем’єри фільму «Іван — назад у минуле» у місті Лева.

— Звідки така любов до України у бразильського

режисера? Звідки таке тонке відчуття теми укра-їнської еміграції?

— Я українець у 5-му поколінні, 120 років тому українська сім’я Пашко з Тернопільщини емі-грувала до Бразилії. Я ж є найстаршим сином у багатодітній українській родині (одинадцятеро ді-тей) зі штату Парана. Мій батько казав, що перший син — для Бога. Хотів, аби я став священиком. Але я прагнув прожити власне життя. В родині ми спіл-куємося українською, але старою мовою, якою го-ворили ще сто років тому. Життя в нашій громаді дуже герметичне, і до 11 років я не знав порту-гальської. У школі з мене насміхалися, тож почав інтенсивно вивчати пор-тугальську. Ба більше — вирішив відмовитися від усього українського, що було в мені.

Минув час, я вивчився спочатку на актора, а зго-

дом здобув і режисерську освіту. Упродовж цих ро-ків знову повернувся до українського коріння, бо зрозумів, що в ньому — моя сила, що моя душа не за-спокоїться, доки не прий-му Україну у своє серце.

— Фільм «Іван — назад у минуле» — це ваша пер-ша робота на українську тематику?

— Ні, друга. Перша стріч-ка Made in Ukrainе пору-шує проблеми еміграції: життя українських родин у Бразилії, зустрічі з рідними на Батьківщині. В планах і третій документальна кар-тина про Україну. Задуму наразі не розкриватиму. Це буде трилогія з трьох окре-мих історій, але всі вони витворюватимуть велику загальну історію про Украї-ну. Моє українське коріння не дає мені спокою, мушу це вихлюпнути зі своєї душі, втілити в тому, що вмію робити — у фільмах.

Розмовляла Валерія Королишин

Мандрівка дорогою в життя

П

8 вересня 2011 року 36 (633)

07ПОЛІТИКА

Серед кримінальних справ, порушених проти урядовців Юлії Тимошенко, — перший вирок. У понеділок Печерський районний суд Києва визнав винуватим колишнього першого заступника голови НАК «Нафтогаз України» Ігоря Діденка в скоєнні службового злочину й обрав йому покарання — три роки позбавлення волі з відтермінуванням виконання вироку на три роки. Також суд позбавив його права впродовж трьох років обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та господарсько-адміністративними функціями. І. Діденка звільнили з-під арешту в залі судового засідання. Подейкують, таке рішення спричинено тим, що пан Діденко пішов на співпрацю зі слідством, зокрема у справі Ю. Тимошенко.

НОТАТКИ ЮРКА ОХРІМЕНКА

Надибав якось у довоєнній львів-ській газеті (зда-

ється, за 1938 рік) фо-торепортаж «Свят-кування 1 травня у Німеччині». Ой, леле! Все, як колись у нас. Трудящі маси колонами, фюрер та інші партайге-носсе на трибуні. Червоні прапори, де треба, і де не треба. Щоправда, художнє оформлення не таке аляпувате, як у СРСР, а пролетарські коло-ни трохи стрункіші. Але по суті — дзер-кальні зображення.

Н а ц и с т с ь к и й ІІІ Рейх, як і комуніс-тичний СРСР, зроби-ли традиційне робіт-ниче свято держав-ним. Але фактично знищили робітни-чий рух і профспіл-ки. У Гітлера є вираз: «Профспілки — шко-ла націонал-соціа-лізму». У нас і досі у профспілкових квит-ках записано вислів Лєніна: «Профспілки — школа комунізму». Одержавлені проф-спілки не можуть обстоювати інтереси своїх членів навіть теоретично. Їх роль — куди пошле фюрер (у радянській тран-скрипції — вождь). А за страйки чи вза-галі зайві розмови — відомо що… І у СРСР, і у ІІІ Рейху. Тільки у ІІІ Рейху ця система склалася пізніше. В нашій, начебто не-залежній Україні, 1 Травня — і досі дер-жавне свято. Цікаво, від кого це ми його успадкували?

Можна навести ще не одну іден-тичність. У ІІІ Рей-ху — народний суд, звання народних артистів. Те саме і в СРСР. У ІІІ Рейху — показовий аскетизм фюрера (за міль-йонних бюджетних витрат), і у СРСР — вождь у скромному френчі таєдиній парі чобіт (за витрат іще більших). Щоправ-да, Гітлер, на відміну від Сталіна, не пив, не курив, і був веге-таріанцем. Мабуть, за це його прозвали «біснуватим».

Можна навести й інші паралелі. Із праць Лєніна-Ста-ліна дізнаємося, що

СРСР не виживе, доки не підкорить увесь світ. Із «Майн кампф» — що Німеччина не виживе, доки не під-корить, ну, якщо не весь світ, то значну його частину.

Утім найкращий спосіб доведення — наочність. Зайдіть за нагоди до львів-ської Галереї україн-ського військового однострою на площі Ринок, 40. Серед екс-понатів побачите і смугастий одяг в’язня концтаборів. У більшості відвід-увачів вихоплюється: «О! Бухенвальд!» Та ні, не Бухенвальд. А Колима, Норильськ, Інта й інші острови архіпелагу ГУЛАГ. Колишній власник оцього, мабуть, най-поширенішого ук-раїнського «одно-строю» зберіг його собі на пам’ять. А вже після його смер-ті вдова передала одяг до Галереї. Хто ж він, цей в’язень? Кирило Банацький, на той час молодий хлопчина, учень технікуму. Відси-дів у радянських концтаборах пов-ний термін лише за те, що насмілив-ся бути українцем. Це було вже після війни, у 1950-х ро-ках. Після того, як одні «визволителі» звільнили нас від інших «визволи-телів». Хто в кого вчився проектувати роби для «особливо небезпеч них злочин-ців» — відомство Берії у відомства Гімлера чи навпаки, мені не-відомо. Але те, що вони однаковісінькі, — факт.

Не нами сказано, що ІІІ Рейх і СРСР — брати-близнюки. Додам лише, що СРСР — старший брат.

одностроях

Пер и пі ов

� Ірина Гамрищак

ктивні спроби української влади переглянути газові угоди, підписані між Украї-ною та Росією 2009 року, наштовхуються на не менш активний опір із боку росіян. Кількамісячна «війна» досі не дала жодного результату — між державами наростає відчуження, однак жодна зі сторін наразі не готова до поступок.

Позиція Києва відома — переглянути газові уго-ди, оскільки прописана в них ціна є необґрунтовано високою. У своїй позиції представники нашої влади вже перейшли до відвер-тих звинувачень, погроз і навіть шантажу. Так, нині вже йдеться про вирішення питання в Стокгольмському суді та наміри реструктури-зувати НАК «Нафтогаз», що теоретично мало би приз-вести до підписання вже нових угод із його право-наступниками.

Росія ж уперто наполягає на тому, що Україна «випро-шує» знижку, не маючи для цього жодних підстав, ба більше, нічого не пропону-ючи натомість. А взамін ми мали б погодитися на вступ до Митного союзу і бажано також було б віддати ГТС.

На думку політолога Олександра Палія, причина нинішнього загострення у стосунках між обома країна-ми в тому, що Україна дуже багато речей «подарувала» росіянам, однак вдячності так і не дочекалася.

«Наша влада легко пороз-давала чимало українських державних інтересів. Їй не цікава безпека України, на-ціональна ідентичність, гу-манітарна політика і навіть у багатьох моментах кад-рова. Тому всі ці речі влада здала. Причому просто так. Але опісля з’ясувалося, що вдячності з боку росіян не-має, її годі очікувати. Росій-ський президент узагалі дуже кумедно висловився — мовляв, «не політизуймо газове питання». Тобто всі політичні поступки — це так

мало бути, своє «дякую» ви вже отримали, можемо ще раз поплескати вас по плечу, але це все. Звісно, вся ця ситуація для нинішніх можновладців стала охо-лоджуючим душем. У під-сумку ми побачили: щодо справді важливих речей наша влада до поступок не готова — йдеться про можливість торгувати ба-гатствами країни у всьому світі, а це виключає вступ України до Митного союзу. Росія натомість не готова до діалогу без подальших поступок. Така розмова, звісно, дещо напружує Вік-тора Януковича і багатьох бізнесменів із числа Партії регіонів. І саме в цьому при-рода нинішнього конфлік-ту», — каже експерт.

При цьому він вважає, що нинішня дискусія щодо газового питання має ре-альний зміст і аж ніяк не є імітацією суперечки. При цьому в нас є декілька ко-зирів, які все ж можна ви-тягнути з рукава. Зокрема, йдеться про Чорномор-ський флот — річ у тім, що досі не підписано угоди про оновлення його бойо-вого складу, без чого років через сім-вісім у нашому морі не плаватиме жоден російський корабель. З усім пакетом пропозицій для торгу міністр закордонних справ Костянтин Грищенко власне й відбув у понеділок до Росії на черговий раунд перемовин.

Однак чи вдасться об-міняти ці пропозиції на знижку — наразі не відомо, оскільки для Росії пріо-ритетом є все ж Митний союз. МС — це фактично окреслення зони геоеко-номічного та геополітич-ного домінування Росії. Це по-перше. А по-друге, це засіб для просування не-

конкурентоспроможних російських товарів і засіб убивання промисловості країн — членів Митного союзу. Приклад Білорусі після вступу в Митний союз є поганою рекламою цієї спільноти», — каже О. Палій.

Тому, на думку експерта, основна дискусія мала б відбуватися в руслі того, що українська влада декла-рувала буквально щойно — зменшення споживан-ня блакитного палива та диверсифікація джерел його постачання. «З Росією треба говорити з позиції конкретних альтернатив. Тобто якщо Україна здатна кардинально зменшити споживання російського газу, то треба зменшувати. Якщо ми готові диверсифі-кувати джерела постачан-ня — реально дати змогу компаніям видобувати газ на шельфі, в Криму, Полтав-ській, Сумській областях, то повинні це починати. Якщо в нас є варіанти зі сланце-вим газом, шахтним мета-ном, то такі речі треба хоча б почати впроваджувати, оскільки вони реально мо-жуть уплинути на позицію Росії. Й угоди з провідними світовими фірмами щодо видобутку сланцю, видо-бутку газу з альтернатив-них джерел тощо, до речі, вже готують, а деякі навіть підписано. Європа вже дав-но пішла таким шляхом. Як наслідок, російський

газ там поступово стає не-конкурентоспроможним. І це саме те, на чому Україна має наголошувати. Тим паче, нашій країні нині не варто дуже поспішати, тому що вартість нафти, а відтак прив’язані до неї ціни на газ, фактично стабілізувалися і навіть мають тенденцію до зниження на 10-20%», — вважає О. Палій.

А поки залежність від Росії є надто великою, три-ватиме торг — на думку експерта, в хід підуть пе-риферійні питання — мова, Табачник, Чорноморський флот, унаслідок яких пере-глянуть якихось півкоми. Натомість серйозних по-ступок Україна домогтися не зможе — росіяни не по-годяться на знижки.

Аналогічної думки й екс-уповноважений пре-зидента В. Ющенка з питань енергетичної безпеки Бог-дан Соколовський. За його словами, 2009 року Росія мала одну мету — підняти ціни на захмарну висоту, при цьому максимально ускладнивши й інші умови співпраці — вартість тран-зиту, уведення штрафних санкцій, обов’язкові обсяги відбору газу тощо. Нині ж, вважає експерт, Росія у війні не зацікавлена, оскільки і без того суттєво втрачає ринок в Європі. Однак це не означає, що Україна в цій суперечці автоматично отримує перевагу.

«Наміри української вла-ди, поза всяким сумнівом, серйозні, але є ще інша сто-рона, яка заявляє, що цього не хоче. Я не вірю в суд — час для нього згаяно ще в березні-квітні минулого року. Тепер уже пізно. Також нічого не змінить реструк-туризація НАК «Нафтогаз» — такий крок є зобов’язанням України перед Європей-ською комісією і не має жодного стосунку до ціни на російський газ. Тим паче, що в разі реструктуризації обов’язково буде право-наступник із того чи іншого виду діяльності. Тому не вірю в розірвання чи пере-гляд угод — на жаль, нам до-ведеться до 2019-го платити за ціною, встановленою з волі російської сторони. Не для того росіяни підписува-ли угоди, аби потім легко їх змінювати», — підсумовує Б. Соколовський.

Дипломатично-газовий патЕнергетична війна між Україною та Росією не матиме бажаних результатів для обох сторін

А

«У газовому питанні Україна має декілька козирів

«Митний союз — це окреслення зони геоеконо-мічного доміну-вання Росії

censor.net.ua

12 № 222 (81)08 09ТЕМА № 222 (81)8 вересня 2011 року 36 (633) 8 вересня 2011 року 36 (633) ТЕМА

реклама

� Ольга Галицька

инулої середи, 31 серпня, МВФ пояснив, що перенесення дати приїзду його місії в Україну на кінець жовтня обумовлене про-ханням Кабінету Міністрів. Про це, як з’ясувалося, йшлося під час переговорів 23 серпня у Вашинг-тоні, що їх провадили від імені України міністр фінансів Федір Ярошенко та міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко. «Під час візиту в головний

офіс МВФ уряд попросив дати йому додатковий час для впро-вадження заходів, передбачених для завершення другого етапу програми», — повідомила прес-служба київського офісу МВФ.

Незадовго до того голова під-комітету Верховної Ради з питань міжнародної економічної полі-тики Олексій Плотников запев-няв, що причини відтермінуван-ня місії пов’язані не з Україною, а зі самим Фондом. «МФВ не тільки переживає зміну керівництва, а й посилено шукає вихід із но-

вого витка кризи. У Фонді дали зрозуміти, що перенесення дати приїзду місії не є покаранням для країни, враховуючи наші хороші макроекономічні показники і за-твердження пенсійної реформи».

Нагадаємо, проведення пен-сійної реформи, згідно з поло-женнями програми співпраці, — одна з основних вимог МВФ. Друга стосується підвищення тарифів на газ і теплопостачан-ня для населення до реального рівня. Третя випливає з другої — Фонд погодився на менш сут-

тєве підвищення тарифів, аніж планували, але при цьому нам треба знайти додаткові фінансові ресурси. Четверта вимога стосу-ється Нацбанку — скасування вимоги обов’язкового викупу рекапіталізаційних облігацій, яка, на думку валютного фонду, знижує незалежність НБУ. Тіль-ки після виконання цих умов місія зможе рекомендувати раді директорів МВФ переглянути програму за угодою stand by і надати Україні черговий транш фінансування.

Востаннє наша країна отри-мувала транш МВФ торік у груд-ні (1,5 млрд. дол.). На початку лютого 2011-го чиновники МВФ прибули до Києва для чергового перегляду програми співпра-ці, але українська сторона не квапилася виконувати ключові умови Фонду, тому наприкінці березня знадобився повторний візит інспекції. Черговий раунд переговорів було заплановано на червень, але він не відбувся, зу-стріч перенесли на кінець серпня. У такий спосіб Україна недоотри-мала за цей період приб лизно 3 млрд. дол. кредитних коштів, а у графіку на вересень були за-значені ще 1,5 млрд. дол.

→Гарна міна за поганої гри?Схоже, наша влада не надто

переймається тим, чи отримає країна ці гроші, або ж посилено вдає, що їй байдуже. Принаймні, прем’єр-міністр Микола Азаров недвозначно наголосив: Україні необхідно розвивати економіку, заробляти гроші, аби не залежати від кредитів. «Виникає запитання, він (транш) нам нині потрібен? Я відповідаю за фінанси країни, тож кажу — не потрібен, — заявив він, дізнавшись про відтермінування приїзду місії. — Для чого збільшу-вати зовнішній державний борг — хто мені може відповісти? Для чого мені погіршувати параметри країни на міжнародних ринках і залучати ці 2-3 млрд. дол.? Які, до речі, йдуть не до бюджету і не на фінансування дефіциту бюджету, а на збільшення валютних ресур-сів країни, на підтримку стабіль-ності. Хіба в нас є проблеми?»

Справді, які в нас можуть бути проблеми? А закон про пенсійну реформу, який мав набути чин-ності 1 вересня, але який досі не підписав президент, бо вимагає технічних правок, нібито очікує тільки виходу депутатів на роботу. Як пояснив спікер парламенту Володимир Литвин, усі правки вже напрацьовано. Парламента-рії мали розглянути їх у перший день роботи наступної сесії — 6 вересня. У разі ухвалення пози-

тивного рішення закон скерують на підпис глави держави — й од-нією виконаною вимогою МВФ більше.

А от із ціною на блакитне паливо буде не так просто. Адже урядові не хочеться дражнити електорат непопулярними за-ходами, особливо напередодні виборів. Причому це стосується і підвищення цін на газ для на-селення, і «розбірок» із Росією. Пан Мєдвєдєв чітко дав зрозу-міти — «газових» поступок не буде, і взагалі Україна повинна брати приклад із Білорусі, яка отримала так звану інтеграційну знижку як приз за участь у Мит-ному союзі та згоду продати Росії «Белтранс газ».

Щодо Нацбанку, то регулятор постійно повідомляє про вико-нання всіх вимог Фонду щодо ва-лютно-курсової політики — обсяг міжнародних резервів перевищує нижню межу, а щоденні відхи-лення офіційного курсу гривні від її ринкових котирувань — в межах допустимої норми. Що-правда, згідно зі статистикою, скорочується обсяг коштів на коррахунках комерційних бан-ків, що наштовхує на думку про майбутню девальвацію. Але якщо в нас будуть гроші МВФ...

→Баба надвоє ворожила…Народний депутат України

Василь Горбаль вважає, що Украї-на зможе ефективно провести переговори з МВФ. «Я доволі оптимістично ставлюся до мож-ливості продовження співпраці з МВФ. Вересень дасть відповіді на багато запитань, зокрема, і про долю пенсійної реформи — буде її підписано в цьому форматі чи щось інше розглядатимуть у Верховній Раді. Відповідно, і ви-рішення питань щодо дефіциту балансу в НАК «Нафтогаз Украї-ни», пов’язаного з підвищенням тарифів, чи ухвалення іншого рішення. Думаю, відповівши для себе, в першу чергу, на ці запитання, а також показавши проект бюджету на 2012 рік, ми зможемо ефективно провести переговори з Міжнародним валютним фондом», — сказав парламентарій.

А от на думку президента Українського аналітичного цент ру Олександра Охрімен-ка, радше за все, черговий транш Фонду Україна цьо-горіч не отримає. А це дуже погано для економіки країни загалом, а насамперед для валютного ринку. «Відмова МВФ у кредиті — сигнал для іноземних інвесторів, що працювати з нашою країною не варто. Платіжний баланс держави тріщить по швах, якби в першому півріччі не продали «Укртелеком» і уряд не реалізував би єврооблігації, то мали б багатомільярдний дефіцит. Зовнішня торгівля теж «у мінусі» через дорожне-чу російського природного газу.

Як наслідок — наприкінці року НБУ або доведеться активно про-давати валюту зі своїх резервів, або девальвувати гривню, щоб урятувати ситуацію», — вважає експерт.

На думку головного економіс-та інвестиційної компанії Dragon Capital Олени Білан, Україна нині не відчуває гострої необхідності в кредитних коштах Міжнарод-ного валютного фонду, які спря-мовують у резерви центрального банку, але чинна програма з Фон-дом необхідна для збереження сприятливих умов доступу на зо-внішні ринки капіталу для уряду, який матиме потребу в зовнішніх позиках для фінансування

дефіциту. «Проте ми вважаємо, що переговори з МВФ будуть не-простими, оскільки українська влада балансуватиме між про-грамою МВФ і можливим нега-тивним впливом непопулярних заходів на рейтинги влади напе-редодні парламентських виборів 2012 року», — наголосила вона.

Утім за перше півріччя цього року НБУ, за експертними оцін-ками, вже розпродав близько 7 млрд. дол., частина з яких пішла «під подушки», частина — повернулася в банки у вигляді депозитів, а решта обертається, обслуговуючи тіньову еконо-

міку. Тому вже в жовтні ми можемо зіштовхнути-ся з дефіцитом валюти, який похитне курс. До того ж, у разі песиміс-

тичного сценарію на міжнародних

ринках МВФ на-полягатиме на

девальвації гривні для пом’якшення

зовнішнього шоку. «Од-нак ми вважаємо, що на

практиці НБУ продовжить згладжувати коливання валют-ного курсу доволі активно, аби запобігти зростанню попиту на валюту серед населення, яке завжди гостро реагує на зміну курсу гривня/долар», — заува-жує пані Білан. За її оцінками,

курс долара становитиме 8,1 грн. наприкінці третього

кварталу, наприкінці 2011-го і в першому кварталі 2012 року —

8 грн., а до літа на-ступного року —

7,97 грн.

«Тета з Гамерики»М

ДОВІДКА

Нова програма співпраці України і МВФ, схвалена в липні 2010 року, перед-бачає виділення Києву кредиту на суму близько 16 млрд. дол. США. Термін дії програми — 2,5 року. Кошти залучають під ставку 3,5% річних. Одразу після схвалення програми Україна отри-мала перший транш у розмірі 1,89 млрд. дол. Рада директорів МВФ на засіданні 22 грудня 2010 р. ухвалила рішення про виділення нашій країні другого траншу в обсязі 1 млрд. SDR, що становить 1,5 млрд. дол., для отри-мання якого Україна має виконати низку вимог.

* Дані наведено наростаючим підсумком від початку ін-вестування. Перелік країн визначено з огляду на найбільші обсяги інвестицій, що їх вкладено в економіку України.

**Обсяги прямих інвестицій в Україну та за окремими країнами-інвесторами наведено з урахуванням даних Національного банку України та Фонду державного майна України (щодо різниці між ринковою та номінальною вартістю акцій, майна тощо, не облікованої у статистичній звітності окремих підприємств).Джерело: офіційний сайт Держкомстату

Обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну* на 01.07.2011 р. 47205,7 (млн. дол. США**)

11619,6 Кіпр

7365,5 Німеччина

4779,5 Нідерланди

3386,1 Російська Федерація

2855,8 Австрія

2384,8 Франція

2347,6 Велика Британія

1758,2 Швеція

1524,2 Вiрґiнськi острови (Брит.)

1087,5 США

945,6 Італія

894,4 Польща

872,3 Швейцарія

5384,6 Інші країни

3 ЧЕРВНЯ 1992 РОКУ

Верховна Рада України ухвалила Закон «Про вступ України в Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародну фінансову корпорацію, Міжнародну асоціацію розвитку і Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій».

ЖОВТЕНЬ 1994-ГО — БЕРЕЗЕНЬ 1995 РОКУ

Україна отримала позику за програмою STF (System Transformation Facility – про-грама системної трансформації економі-ки) для підтримки платіжного балансу країни в розмірі близько 720 млн. дол. за річною ставкою 5,75% на термін 10 років із відтермінуванням сплати основної суми боргу на 4,5 року.

ЛИПЕНЬ 1998-ГО — ЧЕРВЕНЬ 2001 РОКУ

Упровадження програми розширеного кредитування — EFF (Extended Fund Facility), за якою відкрито кредитну лінію в розмірі 2,226 млрд. дол. Фактично отримано трохи більш ніж 1 млрд. дол., оскільки, починаючи з 2000 року, зі зростанням експорту, зниженням інфляції й дефіциту бюджету необхідність у кредитах Фонду зникла.

БЕРЕЗЕНЬ 2004 РОКУ

Рада директорів МВФ затвердила про-граму «запобіжний stand by» для України терміном на 12 місяців, згідно з якою країна може звернутися до Фонду з метою отримання кредиту на суму 605 млн. дол. у разі різкого погіршення платіжного балансу.

ЖОВТЕНЬ 2008 РОКУ

Для експертної оцінки функціонування банківської і фінансової системи країни в умовах загострення світової фінансової кри-зи в Україні розпочала роботу місія МВФ.

КІНЕЦЬ ЖОВТНЯ 2008 РОКУ

МВФ підтвердив готовність виділити Україні кредит на 16,6 млрд. дол. на 15 років під 4% річних для подолання проблем економіки.

31 ЖОВТНЯ 2008 РОКУ

Верховна Рада у другому читанні ухвалила президентський законопроект «Про першо-чергові заходи для запобігання негативних наслідків фінансової кризи і внесення змін у деякі законодавчі акти України».

5 ЛИСТОПАДА 2008 РОКУ

МВФ надав Україні кредит stand by на 16,4 млрд. дол. 2 млрд. передбачали на

фінансування дефіциту бюджету. Решта — для поповнення резервів НБУ.


Україна отримала перший транш кредиту stand by (4,5 млрд. дол.).

СІЧЕНЬ 2009 РОКУ

В Україну прибула місія МВФ, яка мала ухвалити рішення про надання/ненадання Києву другого траншу. Але бюджет України на 2009-й був дефіцитним, що суперечило умовам надання кредиту. Виплату другого траншу призупинили.

8 КВІТНЯ 2009 РОКУ

Місія МВФ знову прибула до Києва і підтвердила намір переказати кошти за умови, що дефіцит бюджету-2009 не перевищить 4% ВВП.

3 БЕРЕЗНЯ 2009 РОКУ

Українське керівництво скерувало лист до МВФ, в якому були гарантії змін до бюджету і зменшення соцвитрат.


МВФ заявив про готовність надати Україні другий транш кредиту на суму 2,8 млрд. дол.

8 ТРАВНЯ 2009 РОКУ

Рада директорів МВФ схвалила надання другого траншу кредиту stand by.


Україна отримала 2,625 млрд. дол.

29 ЛИПНЯ 2009 РОКУ

Рада директорів МВФ завершила другий перегляд програми співпраці з Україною і схвалила надання третього траншу кре-диту на майже 3,3 млрд. дол.

ЛИПЕНЬ 2010 РОКУ

МВФ схвалив програму співпраці з Україною stand by до кінця 2012 року обсягом понад 15,2 млрд. дол. і виділив два транші на загальну суму приблизно 3,5 млрд. дол.


Києву не вдалося отримати заплано-ваний програмою третій транш на суму 1,5-1,6 млрд. дол., бо Україна не виконала зобов’язань щодо пенсійної реформи.

Україна і МВФ. Історія стосунківНевиконані вимоги МВФ для надання чергових траншів кредиту:

Ухвалення закону про пенсійну реформу (а не тільки його подання до парламенту!).

Показник грошової бази за минулий рік трохи перевищив рівень, закладений у програмі.

Зобов’язання автоматизувати відшкодування ПДВ, зводячи до нуля накопичення заборгова-ності за найкорупційнішим податком.

Збільшення газових тарифів для населення на 20% з 1 вересня 2009 року для виходу «Нафто-газу» на самоокупність.

Утримання дефіциту державного бюджету на рівні не більш ніж 4% ВВП.

Адресна допомога найбільш уразливим вер-ствам населення і підвищення зарплат і пенсій не вище рівня інфляції — 10%.

Створення єдиного офісу для адміністрування податків великих підприємств замість регіо-нальної мережі.

Жорстке встановлення мінімальних лімітів зо-лотовалютних резервів НБУ й обсягів валютних інтервенцій.

123

5678

4


Олександр Пасхавер, президент Центру економічного розвитку

Рішення про чергове відтермінування візиту місії МВФ до України продиктоване лише політичними причина-ми, а наслідки мож-ливого неодержання чергового траншу МВФ залежать від того, на якому тлі це відбува-тиметься. Схоже, якась хвиля кризи все ж таки прийде до нас через погіршення ситуації в економіці розвинених країн, й Україна може виявитися вельми чут-ливою до цього. Якби такої хвилі не було, то ми цілком могли б упоратися. Поєднання другої хвилі кризи, нехай вона буде навіть слабшою за першу, з відмовою від кредитів загрожує серйозними економічними на-слідками або здачею позицій у відносинах із Росією в обмін на її кредит.

Валерій Гладкий, генеральний директор аналітичного центру БЕСТ

Основна причина за-тримки приїзду місії полягає в невиконанні бюджету цього року. До нього ухвалили змі-ни, але все зекономле-не пустили на витрати, чого не можна було робити, бо головна «фішка» МВФ — ско-рочення бюджетного дефіциту і стабілізація державних фінансів. Не спрацювали досі й такі інструменти боротьби з бюджетним дефіцитом, як пенсійна реформа, підвищення тарифів на газ для на-селення і скорочення інших вит рат. Реалізу-вати все це — цілком і повністю до снаги уряду, а для Фонду головне — скорочення дефіциту бюджету. Якщо вдасться звести його до обумовлених 3,1% ВВП, то виконання програми МВФ, так би мовити, в руслі. А якщо ні — країна на мілині. Через два місяці може бути два висновки МВФ: або його програ-му виконують, і тоді ми отримуємо черговий транш, або програму провалено. Третього не дано. І якщо без черго-вого траншу ми впора-ємося, то без програми загалом — навряд.

Чи виживе Україна без чергового траншу кредиту Міжнародного валютного фонду?

10 СУСПІЛЬСТВО 8 вересня 2011 року 36 (633)

Такий приз чекає на найкращого директора школи, якого визначать під час конкурсу. Про це заявив голова Львів-ської облдержадміністрації Михайло Цимбалюк під час зустрічі з освітянами у Сколівській академічній гімназії при Національному університеті «Львівська політехніка», повідомляє прес-служба ЛОДА. Результати конкурсу стане відомо в День учителя, який відзначають у першу неділю жовтня. «Нагороди за друге та третє місця наразі визна-чаємо», – сказав М. Цимбалюк.

а кра о у директорові коли авто обіль

аба никові в е за іна � Олександра Баландюх

Заява глави адміністрації пре-зидента Сергія Льовочкіна під час зустрічі з журналістами

про те, що міністр освіти та науки, молоді та спорту Дмитро Табачник може позбутися займаної посади, в багатьох уселила радість, адже його нововведення постійно вик-ликають негативний резонанс у суспільстві. На запитання, чи буде звільнено міністра освіти Д. Табач-ника, пан Льовочкін відповів: «Поза сумнівом, так».

У зв’язку з таким перебігом подій виникає закономірне запитання: а хто ж сяде у крісло міністра? Виявля-ється, можливих претендентів на цю посаду почали обговорювати відразу після заяви С. Льовочкіна. Як пише

«КоммерсантЪ-Украина», вже є дві кандидатури. Це колишні керівники міністерства освіти та науки – Василь Кремінь і Станіслав Ніколаєнко.

«Ці люди працювали в системі, проблеми освіти їм знайомі, плюс вони не настільки категоричні, як Дмитро Табачник, який загалом не був схильний до діалогу», — заува-жує керівник фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна.

В. Кремінь відмовився обговорю-вати можливу перспективу очолити МОН: «Мені поки що ніхто нічого не пропонував. Якщо запропонують – не знаю, погоджуся чи ні».

А С. Ніколаєнко повідомив, що має «напрацьовану програму виведення української освіти з кризи». «Якщо буде підтримка вищого керівництва країни, я готовий за це взятися», — заз начив він.

�Мар’яна Гулян

итуації, коли батьки вми-кають дітям мультики, а самі, поки увага найменших членів родини прикута до екрана телевізора чи моніто-ра комп’ютера, намагаються швидко владнати домашні справи, виникають доволі часто. І дорослим інколи на-віть на думку не спадає, що не всі сучасні мультипліка-ційні фільми є безпечними для психічного здоров’я їхніх чад.

— Перегляд мультфільмів є одним із етапів розвитку дитини, набуттям певного досвіду, але водночас треба усвідомлювати, що мульти-ки — різні, а часом навіть небезпечні, — каже психолог Львівської обласної дитячої

спеціалізованої лікарні Кате-рина Явна. — Небезпечними є депресивні мультфільми, ті, де проявляється багато жорстокості, а також низь-коякісна продукція, призна-чена для перегляду дитячою аудиторією.

За словами психолога, не бажано, щоб ваш малюк пе-реглядав «Пригоди Великого Джефа», в анотації до якого вказано, що це сміховинний мультфільм про пригоди чарівного веселуна-нудиста та його друзів. У відгуках про мультфільм «Маленькі лісові друзі» є інформація, що його не рекомендовано переглядати дітям із не-врівноваженою психікою?! Від героїв американського мультфільму South park частенько можна почути нецензурну лексику, а «Ро-

дина Адамсів» і «Сімпсони» – яскравий прик лад викрив-леного бачення сімейних цінностей.

— Звісно, не варто вихо-вувати дитину «в рожевих окулярах», але розказувати їй про смерть, убивство, насилля також зарано і не-виправдано, — вважає Кате-рина Петрівна.

Під час вибору мультфіль-мів головним критерієм є те, чи вони відповідають віку дитини. Скажімо, «Че-репашки-ніндзя» можуть дивитися діти з більш-менш сформованою психікою, тобто віком шість-сім років. Малюк, досягнувши цього віку, вже розуміє, що добре, а що погано. Тобто на малечу, яка нормально психологічно розвинута, такий мультик не матиме негативного впливу.

А от молодшим дітлахам перегляд «Черепашок» може нашкодити, бо в них ще діє «магічне» мислення, вони вірять усьому, що показують на екрані.

Є діти, які мають певні психологічні особливості, емоційно незрілі. Під час пе-регляду мультфільмів, в яких є елементи жорстокос ті, вони можуть неправильно сприйняти те, що відбува-ється, й отримати психоло-гічну травму.

Тому, обираючи для сина чи доньки мультики, батьки передусім повинні знати та розуміти особливості своїх дітей, і стежити за тим, щоб мультфільми залишали в маленьких душах тільки добрий відбиток.

Та як би дорослі не на-магалися вберегти дітей

від екранного насилля, їм це не вдасться. Вихід? Бать-ки мусять знайти час, аби обговорити із сином чи донькою деякі моменти з мультфільму, особливо ті, де проявляється жорстокість, пояснювати, порівнювати. Адже жорстокий учинок, до якого вдався екранний герой, колись може прояви-тися і в поведінці дитини. І непедагогічний ремінь, до якого в таких випадках не-рідко вдаються батьки, си-туації не виправить. У таких випадках батьки повинні зрозуміти причину вчинку, дати дитині добру пораду. Насамперед, каже психолог, дітям треба пояснити, що мультфільм – це гра, і допо-могти зрозуміти реальність.

Проте правильно піді-брані мультфільми можуть

допомагати батькам вихову-вати дитину, особливо, якщо герої для малюка є улюбле-ними. Є чимало добрих і повчальних мультиків, де добро завжди перемагає, а зло покаране. Згадаймо, для прикладу, «Русалоньку», «Рапунцель: Заплутана іс-торія», «Чіп і Дейл», «Качині історії» тощо.

Утім батьки повинні розу-міти, що основне виховання сину чи доньці дають не книжки, не мультфільми, а саме вони, дорослі. Тож, дба-ючи про психічне здоров’я свого малюка, вони мають обмежити кількість мульт-фільмів, які не відповідають віку й розвитку дитини. І якщо сім’я правильно вихо-вує малечу, то жоден муль-тик не зможе заподіяти їй шкоди!

Мультфільми для малечі?

С

директор

сторі з інили � Ганна Цапик

Улітку цього року було надруковано нові підручники з

історії України для учнів одинадцятого класу. Ав-тори Станіслав Куль-чицький та Юлія Лебе-дєва суттєво змінили курс. Нові книги мали завезти у школи ще до початку навчального року. Проте в День знань учням видали підруч-ники зразка 2005 року, відтак навчання наразі провадять за старою програмою, хоч і ско-роченою. Новий же під-ручник з історії міністр

освіти Дмитро Табачник затвердив іще в березні 2011-го. Його відразу ж віддали в друк. Чому навчальні заклади досі не отримали книг — за-лишається загадкою. Не виключено, що нові на-вчальні книги завезуть у школи посеред семе-стру, чим «потішать» і викладачів, і учнів.

— Із програми ви-лучили розділ про по-маранчеву революцію, — розповідає Галина Фещук, учитель історії ЛНВК «Школа 1 ступе-ня — гімназія», — май-же не приділено уваги національно-визволь-ному руху на західно-

українських землях у період ІІ Світової війни. З’явився новий термін, якого ми не викорис-товували раніше — «Ве-лика вітчизняна війна». Найгірше, що суттєво скоротили години на-вчання, просто «біг пес через овес». У підсум-ку складно зрозуміти, що таке Центральна рада і хто такий Скоро-падський. На засіданні методоб’єднання ми склали і надіслали звер-нення до міністерства освіти з вимогою збіль-шити кількість годин на вивчення історії».

У підручнику попе-редніх років випуску про УПА розповідалося стільки ж, скільки й про бойові дії Червоної Армії.

У новому підручнику війну фашистів із Черво-ною Армією висвітлено як основну тему, а про УПА майже не згадано. Підручник 2005 року міс-тив 90% тексту, в новому немає й половини, біль-ша частина — завдання і тести. Це пояснюють новим європейським рівнем, мовляв, у Європі давно вчаться за подіб-ною програмою.

Автори запевняють, що не давали особис-тої оцінки тим чи ін-шим діям, які описано в текстах, а учні, про-читавши «додаткові ма-теріали», можуть самі сформувати політичне чи ідеологічне суджен-ня стосовно історичних подій.

«Газета» з’ясувала, що не всі сучасні закордонні мультики є безпечними для дитячої аудиторії

11КУЛЬТУРА8 вересня 2011 року 36 (633)

реклама

Надсилайте на адресу ре-дакції розповіді про ваших славних пращурів, героїчне минуле роду, неординарні родинні події, казуси та перипетії, родинні історії та легенди, оповідки, які передають від покоління до покоління, минуле й тепе-рішнє вашого сімейства.

Упишіть сторінку історії своєї родини в літопис львівської періодики!

Чекаємо на ваші розповіді та сімейні фотографії за адресою: 79008, Львів, вул. Гуцульська, 7 або електрон ною поштою: [email protected]. Не забудьте вказати ваші контактні дані.


кола перфомансу, що три-вала у Львові 1-4 верес-ня, та проект MediaDepo (ініціатива, що синтезує практики сучасного мистецтва і технології) цьогоріч укотре засвід-чили: попри зовнішню карнавальність, Тиждень актуального мистецтва – явище серйозне і на-віть фундаментальне. Тобто значно вагоміше для розвитку культури та мистецтва, ніж видається спочатку.

І не тільки через те, що дійство, яке багато хто сприймає за дивну гру дорослих людей, що-разу досягає своєї мети – зак туалізовує культурне життя міста, дозволяє всім цим митцям зустрі-

тись і, зрештою, погля-нути: де вони в актуаль-ному мистецтві світу. А й тому, що просуває і саме мистецтво, і загальне ро-зуміння, що воно — не тільки картина, різьба чи скульптура, а й щось нематеріальне (у цьому випадку дія), спроможне в ефемерних формах уті-лити ту чи іншу художню ідею — на крок далі, ніж це було вчора.

Цього разу Тиждень мав дещо стислу програ-

му. Але аж ніяк не через те, що «видихається» як ідея. Таке рішення ухва-лили його організато-ри – мистецька галерея «Дзиґа» в особі куратора, цікавого і переконаного художника-перформера Володимира Кауфмана, й Інститут актуального мистецтва після мину-лорічного дійства. Вони задумали перетворити його на бієнале. При-чина – велика кількість авторських проектів, на опрацювання яких із ме-тою представлення на фестивалі року справді замало. Відтак нині лише MediaDepo під орудою Богдана Шумиловича та підсилена кількома само-стійними авторськими проектами (пронизани-ми ідеєю поєднати на од-ній території митців, які раніше ніколи разом не працювали, та побачити, що з цього вийде) Школа перфомансу залишилися незмінними.

Цікаво, що цього разу можливість стати слу-хачем Школи зацікави-ла, як ніколи, багатьох реальних і потенційних митців. Коли охочих у переліку стало понад 50, організатори були змушені відмовити на-ступним, аби зберегти ефективність майстер-класів. Цікаво й інше. Ста-ти майстрами перфор-мансу виявили бажання чимало комп’ютерників, що пов’язано, радше за все, з медійними техно-логіями, які часто-густо стають для перфомансів невід’ємною складовою.

«Ми намагаємося дати нашим слухачам навики конструювати акції та дійства на підставі роз-пізнавання структурних і суспільних особливостей

простору, — акцентував ініціатор Школи перфо-мансу (до слова, єдиної в Україні) та її незмінний керівник, авторитетний польський перформер Януш Балдига. – Йдеться

про практичне опануван-ня поняттями на кшталт простір, місце, дистанція, та про те, що основним матеріалом перфомансу залишається людина».

Зокрема, цікава в цьо-му контексті думка дуже очікуваної на львівсько-му дійстві гості, яка до-лучилася до Тижня як ку-ратор, засновниці центру перфомансу в Тель-Авіві й арт-директора між-народного фестивалю мистецтва перфомансу в Ізраїлі ZAZ Тамар Ра-бан: «Мій метод поля-гає у спонтанній зустрі-чі мене як виконавця з ауди торією, з кожним із присутніх, я даю їм змо-гу самим знайти власні витлумачення. Відтак цілком може статися, що мій перфоманс приведе до неочікуваної інтимної зустрічі глядача зі самим собою».

Варте уваги, що Тамар Рабан стала не єдиною із-раїльською гостею. Разом із нею свої ідеї цьогоріч презентували авторитет-ні творці Яаків Хейфец і Бені Корі, а також моло-да, однак дуже активна художниця з Єрусалима Кінерет Хая Макс. Про-

грама дійства передбача-ла і перфоманси інших творців — і вітчизняних (приміром, тандем Воло-димира Кауфмана й Оле-га Сусленка чи своєрідне тріо Сергія Радкевича, Ярослава Футимського та Євгена Самборського, або ж творчі експерименти Василя Бажая, Михайла Барабаша, Володимира Топія, Мирослава Вайди), і зарубіжних. Зокрема, щире зацікавлення ви-кликала арт-група «Сініє носи» у складі Алєксан-дра Шабурова та Вячесла-ва Мізіна з Росії. Критики стверджують, що ця група ставить перед сучасни-ками дзеркало, і раптом з’ясовується, що в людей у голові не мозок, а пиво, цигарки, Бен Ладен (інак-ше кажучи, купа непо-требу). Свої роботи пред-ставили також польські перформери Вальдемар Татарчук, Міхал Диаков-скі, Йоанна Огроднік і Сильвестр Пясецкі.

«Насправді Львів — Мекка перфомансу, — по-ділився з «Газетою» дум-ками Володимир Кауф-ман. – Жодне інше місто держави цілеспрямовано для цього мистецтва нічо-го не робить. Тому дуже сподіваюся, що Школа таки спричиниться, що матимемо нарешті пер-формерів і з інших міст України. Бо донині склад вітчизняних перформерів винятково львівський. Річ у тім, що з перфомансом, за великим рахунком, як із самодостатнім жанром ніхто не хоче бавитися. Адже це мистецтво – аб-солютно некомерційне. І саме в цьому основна причина, що маємо лічені одиниці тих, хто займа-ється ним радикально».

Свого часу Платон ка-зав: «Життя треба жити, як гру грати: бавитися в певні ігри, здійснюва-ти жертвопринесення, співати й танцювати. І тоді людина зможе спо-добитися ласки богів, захиститися від ворогів і перемогти у змаган-ні». У ракурсі Тижня дозвольмо собі йому й організаторам дійства повірити.

Перфоманс як шлях до Мекки

Ш

1 вересня у кав’ярні-галереї «Штука» відкрили виставку малярства Юрка Коха «Стінопис Leopoliensis». Відомий художник запро-понував львів’янам і гостям міста зазирнути під нашарування тиньку на стінах міста і в такий спосіб відродити для себе втрачену спільну пам’ять. «Завдяки львівському дощу та недоброякісній радянській «щикатурці» нам відкриваються нашарування недавніх цивілізацій… Із-під тиньку можна розгледіти назви екзотичних страв, а відтак — навіть відчути запахи міжвоєнних обідів», — розпо-відає автор про свій проект.

рко ох позривав тиньк

Фото: архів ТАМу (3)

12 КУЛЬТУРА 8 вересня 2011 року 36 (633)

Концертний сезон 2011-2012 років у Львівській філармонії поділять відповідно до пір року. Про це повідомила прес-служба Львівської філармонії. Сезон 2011-2012 рр. матиме чотири частини — «Осінь», «Зиму», «Весну» та «Літо». У філармонії пояснюють таку ідею тим, що тему пір року широко представлено у світовій музичній класи-ці. Пори року намагатимуться відобразити не лише музично, а й візуалізують на афішах, абонементах, програмах і буклетах.

Пори року від Львівсько філар оні

КОЛОНКА ІРИНИ МАГДИШ

До країн третього світу дуже охо-че навідуються

всілякі авантюристи та шарлатани. У ка-ламутній воді коруп-ції, безконтрольності, неосвіченості (й тому легковірності) значно легше зловити рибку швидкої наживи.

До третього світу належимо і ми. Звіс-но, голоду, як у Сома-лі, чи нарковоєн, як у Колумбії, наразі не-має, але решта ознак третьоґатунковості — у повному наборі. Й до нас полюбляють приїжджати різного штибу гастролери, а перед ними йде цілий ешелон найманих гла-шатаїв, які наперед трублять про світо-ву славу заморського гостя, його майже не-досяжний для простих смертних експертний чи фаховий рівень. Він прибуває з місією навчити нас, темних, жити, відкрити нам очі, зародити перші іскри розуму в наших порожніх провінцій-них головах. І зара-зом здерти чималий куш слави і грошей. Словом, лохотрон із нами в ролі статистів і потенційних легко-вірних.

Останнім часом Львовом ширяться чутки про те, що неза-баром до нас навіда-ється «світове ім’я в індустрії кліпів і кіно». Це цитата з рекламок про гостя, які, попе-ред батька в пекло, роздають найняті ним місцеві піарники. Масштаб із розмахом — подейкують, що на презентацію засно-ваного ним же Фонду українського кінови-робництва запрошено до Львова міського го-лову одного з великих польських міст, а отже, згідно з протоколом, мусить бути і наш мер.

Словом, повна мобі-лізація та прочищання вух для повноцінно-го сприйняття без-цінних пророчих слів великого маестро. Не оминули і фестиваль «КіноЛев», бо ніби теж маємо справу з кіно. Менеджери майстра вивчили «кінолев’ячу» програму, дізналися, що патроном цьогорічного заходу обрано великого французького режисе-ра Франсуа Трюффо.

І все б нічого, якби… Кілька днів потому на адресу оргкомітету «Кі-ноЛева» надійшов лист від продюсерської фір-ми з Іспанії, власником якої і є наша очікувана «зірка».

У посланні було чітко сформульовано прохання розгляну-ти можливість участі в презентації фірми у Львові… Франсуа Трюффо.

Перечитали лист уздовж і впоперек, не вірячи своїм очам. Усе так: розглянути мож-ливість участі Франсуа Трюффо.

Не дуже дивно, що торік хтось із міських чиновників урочис-то виголосив, що на «КіноЛев» приїде сам Фелліні. Можна списа-ти на пострадянський інтелектуальний трав-матизм.

Але сам «Маестро»?! «Світове ім’я в індустрії кліпів і кіно» ?! Хто-хто, а він мав би знати, що французький режи-сер Франсуа Трюффо, представник так званої «Нової хвилі» помер іще 1984 року.

Іспанський гастро-лер — молода людина, і можна списати на те, що комерційна жил-ка й бізнесовий успіх переважили в профе-сійному житті, а отже, часу та бажання на глибшу освіту просто не було. Бог із ним. Не-хай собі знімає кліпи Шакіри, чим, до речі, він дуже пишається.

Образливо інше. Чому нас із вами за замовчуванням вва-жають темними і дрі-мучими людьми, яким можна втулити будь-що і будь-кого? Чому на це ведуться серйоз-ні та поважні люди? Чому ніхто не переві-рив і не поставив під сумнів саморекламу ласого до слави і швид-ких грошей гастроле-ра? Чому ми себе так низько цінимо?

Пишіть [email protected]

Чому ми так низько себе цінимо?

�Юрій Гаврилюк

инає вже 30 років, відколи почав фотографувати те, що українське. Спочатку в найближчому, підлясь-кому оточенні, згодом та-кож в інших регіонах над Бугом, Сяном і Попрадом, де колись вирувало творче життя: оспівані Антони-чем теслі підносили в під-небесся храми, бруснян-ські майстри кували свої «фігури». Тут і сьогодні можна знайти шедеври української краси. Саме ж бо фотографування — це передусім пошуки момен-ту, в якому сонце найкра-ще цю красу вимальовує. Тоді достатньо лише «гля-нути» та «клацнути»...

Щоправда, в долі ук-ра їнських мешканців Лемківщини, Надсяння, Холмщини й Підляшшя мало ясного та світлого, постраждала і створе-на ними краса — колись від релігійного фана-тизму, який іще у XV ст. зруйнував у Перемишлі кам’яний собор, що його заклав князь Володар Ростиславич. У ближчу нам добу до цього діла до-лучилися національний шовінізм із політичним тоталітаризмом, унаслі-док чого впродовж ХХ ст. знищено половину українських церков. При цьому багато з тих, що їх удалося врятувати, — це лише оболонки стін, адже їх оснащення знищили, розікрали, у кращому разі воно потрапило до музейних сховищ. У са-мих храмах будівники «кращого майбутньо-го» часто влаштовували радгоспні склади міне-ральних добрив чи навіть стійла для отар.

Моя виставка, однак, не має на меті вирахову-вати, хто і чим завинив пе-ред українцями. Маю на-мір показати львів’янам красу, котра збереглася, щоб самі могли переко-натися, чи варто мандру-вати слідами Володимира Хрестителя та Ярослава Мудрого, кот рі «сходили» колись ці землі зі своїми оружними дружинами, щоб закріпити їх прина-лежність до національ-ного й культурного про-стору з центром у Києві.

Так, тутешнім пам’ят-кам рівнятися на київ-

ські чи чернігівські со-бори Ярославової доби складно. Та все ж, коли йдеться про дерев’яну архітектуру, то Надсян-ню є чим похвалитися перед «усією Україною». Церкви XVI-XVII ст. у Радружі, Горайці, Улючі, Хотинці — це справжні скарби у фонді нашої культури. Не менш при-ваблива Лемківщина з такими перлинами, як храми у Квятоні, Рихвал-ді-Овчарах, Поворозни-ку, їх творці піднеслися до рівня поетів тесляр-ського мистецтва.

У вмілих руках носієм духовності ставав також камінь — його використо-вували не лише в жорно-вих кругах і брусках, але й як хрести-обереги для окремих родин, а то й усієї сільської громади, хрести-пам’ятники на могилах «простих» і «заслужених» людей. На Лемківщині добували пісковик, у над-сянському Брусні — вап-няк, а на Підляшші навіть найтвердіший граніт із полишених льодовиком валунів. Із каменю зведе-но й найдавніші будівлі Холмщини, як-от 800-річна вежа у Столп’ї з церквою на найвищому поверсі; чи

палац Данила Галицького на Холмській горі (його стіни дуже добре зберегли-ся всередині холмського городища, можливо, через певний час їх презентува-тимуть у формі загально-доступної археологічної експозиції).

Найрізноманітніший характер мають українські пам’ятки Надсяння, яке у ХІХ — першій половині ХХ ст. було найміцніше вписане у процес форму-вання новітньої україн-ської нації. Тому можна тут знайти також будівлі українських громадських, культурних і господар-ських установ, наприклад, Народні доми в Перемиш-лі, Чесанові та Лежайську, могили таких визначних постатей, як автор музики українського гімну о. Ми-хайло Вербицький, і борців за Українську Державу.

На цьому тлі моє рід-не Підляшшя виглядає дещо сіро, але, попри це, вигідно — завдяки спри-ятливому збігові обставин нас оминули примусові виселення на схід і за-хід, отож усе залишилося по-старому — із суцільно українськими селами, де народ надалі збирається до церкви на молитву

щонеділі й у святкові дні, а чергові покоління ляга-ють на вічний спочинок поруч зі своїми далекими предками.

Отже, кожний регіон має свої особливості, свою українську — як нині мод-но казати — енергетику. Бо й українство на цій землі не лише минувшина, хоч поза Підляшшям це вже тільки скромний залишок цього потенціалу, котрий вирував іще 70 років тому. Відтак обов’язок опіки над залишеним тут україн-ським культурним депо-зитом нині спочиває пере-дусім на польській стороні. Однак хоч нині можна назвати чимало прикладів дбайливого ставлення до українських пам’яток із боку працівників держав-них установ і громадських активістів, адже що колись по-варварськи було зни-щено, вже не воскресне. Тож треба якомога напо-легливіше оберігати та повертати пам’ятки в інте-лектуальний і культурний простір України. Він же безмежний — залежний не від політичних кордонів та кон’юнктури на владних олімпах держав, а лише від талантів творців.

Більськ, Польща

Українська краса з-над Сяну і БугуСаморецензія, або Ліричний пролог до майбутньої виставки

Улюч над Сяном. Церква Вознесення Господнього на горі Дубник, 1649 р. Дехто гадає, що храм збудовано 1510 року. В цьому селі певний час у дитячі роки проживав майбутній автор українського гімну Михайло Вербицький. Нині музейний об’єкт. Фото: Юрія Гаврилюка

ПРО АВТОРА

ЮРІЙ ГАВРИЛЮК – історик, публіцист і письменник, головний редактор українського часопису Підляшшя «Над Бугом і На-рвою», який виходить у Більську (цьогоріч видання відзначає 20-річчя виходу пер-шого числа на зламі літа й осені 1991-го). Народився 1964 року

в Більську, де й нині проживає. 2007-го його твори пу-блікувала «Газета». Ви-ставку 75-ти фотографій під заголовком «Віра, надія, пам’ять! Духовні краєвиди Підляшшя, Холмщини, Лемківщини і Надсяння» відкриють 11 вересня, о 14.00 у Львівському музеї істо-рії релігії, пл. Музейна, 1.

М

13АФІША8 вересня 2011 року 36 (633)

79008, Львів, вул. Гуцульська, 7Тел./факс: 294 95 45; [email protected]

Директор і головний редактор Ігор Гулик (294-95-50)

Комерційний директор: Олександра Гнатик (294-95-41; факс: 294-95-50); e-mail: [email protected]

Відділ реклами: Оксана Кристиняк ([email protected]) 294-95-41

Бухгалтерія: Відділ збуту:

Світлана Степанова (бухгалтер, 294-95-49)294-95-47

Редакція:

Ірина Гамрищак (заступник головного редактора, 294-95-43)Гліб Ваколюк («Спорт», 294-95-43)Олександр Сирцов («Львівські новини», 294-95-43)Ярина Коваль («Культура», 294-95-43)Олександра Баландюх («Соціальні проблеми», 294-95-43)Наталя Цапик, Андрій Кононов (відділ дизайну, 294-95-42)Олена Мишкало, Юлія Тімошина,Марія Наконечна

(літературне редагування, 294-95-42)

Передплата на 2011 рік:Індекс 96201

1 міс. 3 міс. 6 міс. 12 міс.6,42 18,66 35,67 70,14

Номер підписано до друку о 14.00. Друк: Кольороподіл видавництва «А-прінт». Віддруковано у видавництві «А-прінт» на офсетній машині Solna D30 (Швеція). м. Тернопіль. тел.: (0352) 52 27 37, e-mail: [email protected]). Тираж: 53 тис. Номер замовлення: 1977; «Телегазета»: 1978Газета виходить щочетверга. Свідоцтво про реєстрацію: КВ №13128-2012ПР, видане 07.09.2007 р. Передрук будь-яких текстових чи візуальних матеріалів, надрукованих у цьому числі газети, можливий лише з письмового дозволу редакції. При цитуванні посилання на «Львівську газету Вісник міста» обов’язкове. У разі публікації редакція зберігає за собою право скорочувати і редагувати надіслані матеріали. © Видавець — ТзОВ «Львівська газета Вісник міста»

еатри → Театр опери та балету ім. С. Крушельницької

Просп. Свободи, 28; тел.: 272-86-72; 242-11-63

8, четвер«Наталка Полтавка» (опера), 18.00

9, п’ятниця«Створення світу» (балет), 18.00

10, субота«Кармен» (опера), 18.00

11, неділя«Коппелія» (балет), 12.00«Орфей і Еврідіка» (опера), 18.00

→ Театр ім. М. Занько-вецької

Вул. Лесі Українки, 1; тел.: 272-05-83; 272-07-62

8, четвер«Невольник» (Т. Г. Шевченко), 18.00

9, п’ятниця«Останній гречкосій»(О. Огородник), 18.00

10, субота«Мина Мазайло»(М. Куліш), 18.00

11, неділя«Дама з камеліями»(А. Дюма-син), 18.00

13, вівторок«Бояриня» (Леся Українка), 18.00

14, середа«Два дні… Дві ночі…»(за В. Шекспіром), 18.00

→ Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса

Вул. Леся Курбаса, 3; тел.: 272-49-14

9, п’ятниця «Лісова пісня» (Леся Українка), 19.00

10, субота«Формули екстази»(Б.-І. Антонич), 19.00

11, неділя«MA-NA HAT-TA. Небесна земля» (І. Бахман), 19.00

14, середа«Лісова пісня» (Леся Українка), 19.00

→ Перший україн-ський театр для дітей і юнацтва

Вул. Гнатюка, 11; тел.: 272-68-55, 272-68-41

11, неділя«Троє поросят», 15.00

→ Театр «І люди, і ляльки»

Вул. Фредра, 6; тел.: 261-21-27

10, субота«Веселі ведмежата», 12.00; 14.00

11, неділя«Мій золотий сино-чок», 12.00; 14.00

иставки → Фотоклуб «ЧБ 5 х 5»

Вул. Коліївщини, 2

7.09-14.09Виставка Марії Вой-нової «Гастропорно-графічні асоціації»

→ Львівський палац мистецтв

Вул. Коперника, 17

29.08-10.09Експозиція Влодка Кауфмана й Олега Сусленка

1.09-30.09Виставка фотошколи «Студія 111»

→ Галерея «Леміш»

Вул. Ставова, 7-в

25.08-15.09Виставка фотографії Андрія Артема «Друзі»

→ Альянс Франсез

Вул. Огієнка, 18-а

6.06-28.09Виставка «Українці — між Сходом і Захо-дом»

→ Хмільний дім Роберта Домса

Вул. Клепарівська, 18

23.09 Концерт Марії Бурмаки

інотеатри → Кінопалац

Вул. Театральна, 22; тел.: 297-50-50

8.09-14.09Синій зал«Спокусник», 10.00; 12.20; 14.40; 19.00; 21.20«Коломбіана», 17.00

Червоний зал«Коломбіана», 10.50; 13.00; 19.20; 21.30«Пункт призначен-ня-5», 17.30«Один день», 15.10

Арт-зал«FutureShorts: Присмак літа», 11.00; 15.00; 19.00«Липучка», 13.00; 21.00«Лопе де Вега», 17.00

→ Кінопалац «Копернік»

Вул. Коперника, 9; тел.: 240-37-69 (каса); 297-51-77

8.09-14.09«Хочу, як ти», 13.50«Вагітний», 10.20; 12.10; 16.00; 17.40; 19.20; 21.00

→ Кінопалац ім. О. Довженка

Просп. Червоної Калини, 81; тел.: 227-39-49; 227-39-39

8.09-14.09Синій зал «Вагітний», 10.40; 12.20; 16.00; 17.40; 19.20; 21.00«Смурфики» (3D), 14.00

Червоний зал «Спокусник», 14.30; 18.50«Коломбіана», 10.30; 12.30; 16.50; 21.10

По горизонталі: 1. Свійський птах. 3. … Вайкуле. 5. Буря в степу. 7. Артилерійська зброя. 10. Потомки Хама (бібл.). 11. Місто в Італії. 14. Водоплавний птах. 15. Гарний краєвид. 18. Військовий чин. 19. Театраль-ний колектив. 20. Модель «Опеля». 21. Рослина-по-взун.

По вертикалі: 2. Обласний центр Росії. 3. Мішок. 4. Біле десертне вино. 5. Приталений піджак спор-тивного крою. 6. Риба родини лососевих. 8. Хвойне дерево. 9. Капронова плащова тканина. 12. … Брильська. 13. Валюта Аргентини. 14. Залізне дерево. 16. Столиця фестивалю «Нова хвиля». 17. Індіанський човен.

Відповіді на сканворд, опублікований у «Львівській газеті» №35 (632) від 1 вересня 2011 р.

По горизонталі: Маклер, баклажан, крем, ре, Ямал, маца, степ, дует, «Ти», спис, мер, «Комо», жбан, хна.

По вертикалі: Кабарга, осуд, Мік, ере, етика, пати-сон, крапка, ям, Ма, мох, ерзац, реноме, ларго, РВА.

Гороскоп 12 – 18 вересняОвен

Несприятливе розташування планет може не-гативно вплинути на працездатність, здоров’я i настрій. Можна пiдвести риску пiд старими планами, справами або контактами.

Телець

Тиждень внутрiшньої незалежностi. Оптимiзм, чарiвнiсть i логiка примусять тих, хто вас оточує, пiти на спiвпрацю. Зiрки передбача-ють несподiваний подарунок або приємну звiстку.

Близнюки

Зростають творчi здiбностi, iнтуїцiя, сексуальнiсть. Цей період буде найсприят-ливішим для вiдновлення пере-рваних дружнiх стосунків.

Рак

Ззовнi роз-виток подiй здаватиметься спокiйним, але ви вiдчуватимете, незадоволенiсть собою i оточую-чими. Тиждень спонукає до осмислення того, що вiдбувається, ухвалення пра-вильних рiшень.

Лев

Напружені в емоцiйному плані сім днів, надто для немолодих Левiв. Проте час сприят-ливий для творчих професiй.

Дiва

Виконуйте всi службовi обов’язки. Ста-райтеся, бо є чудові шанси для кар’єрного зрос-тання. Вдалий час для романтичних стосунків.

Терези

Тиждень принесе певне розчаруван-ня. Можливо, ви вiдчуєте охоло-дження до нових iдей. Попереду на вас чекає багато перепон i пере-шкод.

Скорпiон

Черговий цикл життя Скорпiонiв ознаменує ясна свiдомiсть, умiння правильно скеровувати свої життєвi сили. Успiх супроводжувати-ме тих, хто визна-читься у складно-му питаннi.

Стрiлець

У кар’єрi досяг-нете успiху, якщо трудитиметеся засукавши рукави. Є шанс змiнити роботу. У фiнансах можете виграти у дрiбницях, але значно більше програти.

Козерiг

Веселковi перспек-тиви захмарить негативний уплив людей, із якими ви змушенi тiсно спiлкуватися. Про-те з’явиться чудо-вий шанс виправи-ти деякi помилки. Сприятливий час для активного вiдпочинку, розваг.

Водолiй

Пiдбийте пiдсумки трудового року й окресліть плани на майбутнє. Важливi угоди укладайте в першiй половинi тижня. Заробiтки матимете гiднi.

Риби

Тиждень яскра-вого особистого життя. Зустрiчi, знайомства, по-сиденьки... Як би не було складно — напружтесь. Вiд ваших зусиль залежить i при-буток.

Кадр із фільму «Коломбіана». Фото: kinopoisk.ru

ДО ТЕМИ

Спеціальні вправи для очей

1Заплющте очі, не напружуючи м’язи очей, рахуйте: «один,

два, три, чотири». Широко розкрийте очі й подивіться вдалечінь, рахуючи: «один, два, три, чотири, п’ять, шість». Повторіть вправу 4-5 разів.

2Подивіться на кінчик носа, рахуйте: «один, два, три, чотири». Пе-

реведіть погляд удалечінь, рахуючи: «один, два, три, чотири, п’ять, шість». Повто-ріть вправу 4-5 разів.

3 Не повертаючи голови (голова прямо), робіть поволі кругові рухи

очима вгору — праворуч — вниз — ліворуч і у зворотний

бік: угору — ліворуч — вниз — праворуч. Потім поди-віться вдалечінь, рахуючи: «один, два, три, чотири, п’ять, шість». Повторіть вправу 4-5 разів.

4Не рухаючи головою, переведіть погляд уго-ру, рахуйте: «один, два,

три, чотири», подивіться прямо, рахуючи: «один, два, три, чотири, п’ять, шість».

Аналогічно переводьте по-гляд униз — прямо, право-руч — прямо, ліворуч — пря-мо, по діагоналі в один та інший бік і прямо. Повторіть вправу 3-4 рази.

5Зробіть мітку на склі вікна. Станьте за 30-40 см перед цією міткою і

переводьте погляд із цятки на шибці вдалечінь. Повто-ріть вправу 5-10 разів.

14 ЗДОРОВ’Я 8 вересня 2011 року 36 (633)

У ній багато заліза, калію, кальцію, магнію, вітамінів В, С і А, завдяки яким диня запобігає утворенню пухлин, є засобом профілактики серцево-судинних захворювань, знижує рівень холестерину в крові, а також запобігає розвитку атеросклерозу, заспокоює нервову систему. У дині багато клітковини, тому вживати її потрібно за дві години або через дві години після їжі, бо інакше буде відчуття важ-кості в шлунку. 300 г на день буде достатньо, аби поповнити організм корисними речовинами. Однак матерям, які годують малюків грудним молоком, діабетикам, хворим із виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки від цієї смакоти слід відмовитися.

аля а те на дин

еханіз едо лядів у колах

і е раз пере лянуть� Олександра Баландюх

Таку вказівку дав прем’єр-міністр на засіданні Кабміну.

«Жахливо, що діти помира-ють на уроках фізкультури, причому не через надмірні навантаження. Тому пи-тання не формальних, як до 1 вересня, а поглиблених періодичних медичних оглядів у школах і дитсад-ках ми повинні поставити принципово, це має бути першочергове завдання», — сказав М. Азаров.

В Україні, як зазначив прем’єр-міністр, 58% учнів є хворими, і в першу чергу — на серцево-судинні за-хворювання. Тому новий механізм медоглядів шко-лярів мають запровадити вже з наступного року.

Дуже хочеться вірити, що діти справді прохо-дитимуть поглиблений профілактичний огляд у фахівців. Але десь у глибині душі затаїлася підозра, що ці хороші наміри можуть не завершитися успіхом. Підстави? Механізм мед-огляду школярів розро-бляли вже не раз. Тільки-но під час уроків фізкультури помирав школяр, мініс-терствам освіти та науки й охорони здоров’я відразу давали вказівку розробити механізм медогляду учнів, під час яких можна було б встановити їхній реальний фізичний стан. Однак ба-жаного результату такі на-міри не давали. За новими

нормативами, медогляди можна проходити лише в медичних закладах у присутності батьків. Торік напередодні нового шкіль-ного року в поліклініках був ажіотаж, виникали черги по 40-50 осіб, отож лікарі, навіть якби хотіли, фізично не могли ретельно обстежити всіх школярів. Дехто з батьків, аби не ви-стоювати в чергах, купу-вав підписи спеціалістів. Цьогоріч таких черг не було, медогляд дозволено проходити впродовж року. А проба Руф’є, що її необ-хідно здати, аби медики знали, які навантаження на уроках фізкультури є посильними для кон-кретної дитини, не дає, за словами фахівців, повної картини про стан здоров’я школяра. Адже пульс учня, якого до медичного зак-ладу підвезли машиною, і того, який приїхав на ве-лосипеді чи прибіг просто з футбольного поля, буде абсолютно різним. Отже, така перевірка знову для галочки.

Тобто механізм мед-оглядів школярів щороку вдосконалюють, а діти все одно помирають на уроках фізкультури. Хо-четься сподіватися, що новий механізм медич-ного огляду дітей різного віку, про який говорили на засіданні Кабінету Мі-ністрів, допоможе вчасно виявляти захворюван-ня і запобігати дитячим смертям.

� Ганна Цапик

І з року в рік у нашій країні короткозорих громадян більшає. Згідно зі статистикою, в 1-2% дітей дошкіль-ного віку фіксують ко-

роткозорість. Після перших двох років навчання у школі ця цифра становить 7-10%, а до моменту завершення навчального закладу 10-20% учнів страждають на зни-ження зору. Чому псується зір? Чи можна запобігти цьому? Яких основних пра-вил повинні дотримуватися школярі, аби не псувати очі? Аби отримати відповіді на ці й інші запитання, «Газе-та» звернулася до дитячих офтальмологів.

Інтенсивний розвиток зору відбувається в перші роки життя дитини, а отже, найкращого ефекту під час лікування вчасно виявлених проблем можна досягти в період від трьох до семи років. Лікарі-офтальмологи радять батькам пам’ятати: основні проблеми із зором виника-ють у віці до семи років, отож, якщо вчасно звернутися до спеціаліста, малюк, ідучи в перший клас, не отримає у подарунок футлярчик з окулярами.

У школі діти вперше по-чинають виконувати що-

денну, доволі тривалу роботу, безпосередньо пов’язану з напруженням очей. Читання, чимало писанини — все це збільшує навантаження на очі, а подекуди й серйозно по-гіршує зір і в першокласників, і в старшокласників. Але поза навчальним закладом це на-вантаження не зменшується, адже діти годинами сидять біля екранів телевізора чи мо-нітора, відправляють «есемес-ки» по мобільному тощо. У підсумку — щороку кількість дітей, які мають проблеми із зором, зростає. Повернути його вдається не всім.

— Навчання в жодному разі — ні у школі, ні поза нею — не повинно бути без-перервним, — каже Соломія Лужна, дитячий офтальмо-лог Львівської обласної ди-тячої лікарні «ОХМАТДИТ». — Відомо, що нині, попри уроки в школі, діти відві-дують додаткові заняття з англійської, математики, музики, старшокласники по декілька годин займаються з репетиторами. Додайте до цього час на виконання домашнього завдання, поза-класне читання тощо. Тому, щоб зберегти зір, слід робити спеціальні вправи для очей, звертати увагу на освітлення, за якого ввечері діти читають і пишуть.

Дітям до трьох років кате-горично заборонено дивити-ся телевізор, не кажучи вже

про комп’ютери, мобільні телефони тощо. Дитина ві-ком 3-4 роки може диви-тися телевізор або грати за комп’ютером і працювати з іншими дисплеями не більш ніж 10 хвилин, у віці 5-6 років — 20 хвилин, а підлітки — не більш ніж 40-60 хвилин. Але регламентують не тільки час роботи біля дисплеїв, але й інше зорове навантаження. Наприклад, учні молодших класів на підготовку домаш-ніх завдань повинні витра-чати не більш ніж 30 хвилин. Причому необхідно чергу-вати роботу з відпочинком. Зробили уроки, відпочили 2-3 години, а тоді можна по-читати художню літературу, але обов’язково сидячи і з гарним освітленням.

На думку дитячого офталь-молога Львівської обласної дитячої лікарні «ОХМАТДИТ» Всеволода Радомського, є ще одна проблема, через яку значна частина школярів має проблеми із зором — це несво-єчасне виявлення лікарями проблем під час обстежень.

— Медики, перевіряючи правильність названих букв під час обстеження, часто не звертають уваги на дрібні вади, — розповідає офталь-молог. — Вважають, що ні-чого страшного, якщо зір не є стовідсотковим. Батьки розслабляються і на повтор-ну перевірку не приходять. Б’ють на сполох уже тоді,

коли діти під час читання починають жмуритися або ж приглядаються до екрана телевізора. Я працюю в цій галузі не один, і навіть не де-сять років і переконаний: до процедури перевірки зору в дітей слід ставитися уважно й обережно.

Аби школярі впродовж навчального року не псували собі зір, підвищена увага до них повинна бути з перших днів навчання і з боку вчите-лів, і з боку батьків. У школі парти повинні бути з відпо-відним нахилом, учитель має стежити за тим, аби в учнів була правильна постава, аби зошити були на відстані 30-40 см від очей. Для першо-класників учитель навіть під час уроку має проводити розминку: і фізичну, і зорову, бо їхні очі тільки починають звикати до дрібних букв у книгах і клітинок у зошитах.

Батьки повинні засвоїти головне правило — не пере-вантажувати дитину, бо її зо-ровий аналізатор (очі, зоровий нерв, зона головного мозку, що відповідає за сприйняття зорових образів) може не витримати такого наванта-ження. Як наслідок — коротко-зорість. І якщо вона з’явилася в її в ранньому віці, то в період формування організму вона буде ще більшою. Скажімо, якщо в першокласника — 1,5 ді оптрії, то у 18 років може бути і до 10 діоптрій.

околад допо о е серц і судина� Олександра Баландюх

Радісна новина для любителів солодощів — шоколад не лише

допомагає протистояти депресії, робить життя кращим. Вживання двох шматочків цього смако-лика на день на третину знижує ризик розвитку серцево-судинних захво-рювань.

За даними вчених Кембриджського універ-ситету, любителі шокола-ду на 37% менше ризику-ють занедужати серцеви-ми хворобами. Такий ви-

сновок досліджень, в яких узяли участь 100 тисяч осіб. Окрім того, шоколад на 29% знижує ризик ви-никнення інсульту.

Співробітник відді-лення серцево-судинної епідеміології Кембриджа доктор Оскар Франко каже, що жоден учений у світі поки що не може зрозуміти, чому шоко-лад такий корисний для здоров’я. Найпопулярні-шою є теорія про наяв-ність у ласощах великої кількості антиоксидантів, які, теоретично, можуть допомагати підтримувати артерії «чистими».

Бережіть зір із дитинстваblog.visionworksusa.com

15СПОРТ8 вересня 2011 року 36 (633)

Бронзову медаль в естафеті 4х100 метрів в останній день чемпіонату світу з легкої атлетики, що відбувся в корейському місті Дегу, виборола львів’янка Христина Стуй. Галичанка бігла на останньому етапі й саме завдяки її фінішному спурту українки дісталися фінішу третіми. Разом із Христиною бронзовими призерами світового чемпіонату стали Олеся Повх, Наталія Погребняк і Марія Ремень. Загалом у доробку збірної України на чемпіонаті світу одна золота й одна бронзова нагорода. В загальнокомандному заліку українці посіли десяте місце.

Львів’янка виборола «бронзу» в естафеті

Розмова із Дмитром Дем’янюком, учасником чемпіонату світу з легкої атлетики

ьвів’янин Дмитро Дем’я-нюк на чемпіонаті світу з легкої атлетики, що від-бувся в корейському місті Дегу, у стрибках у висоту кваліфікувався у фінал. Але вирішальний етап тур-ніру галичанин провів не-вдало, посівши 12-те місце.

В інтерв’ю «Газеті» Д. Де-м’янюк розповів про свій виступ у Кореї.

— Дмитре, кваліфіка-цію ви подолали з резуль-татом 2 метри 31 санти-метр, а у фіналі стрибнули

лише на 2 метри 20 санти-метрів. Чому такий регрес у ваших виступах упро-довж чемпіонату світу?

— Не сказав би, що ре-грес… Була дуже складна кваліфікація. Необхідно було показувати висо-кі результати. Крім того, було неймовірно спекот-но, справжнісіньке пекло. Кваліфікація забрала чи-мало сил. До фіналу не встиг відновитися, а тому показав значно гірший результат.

— Якщо не помиляюся, більшість учасників фіналу показала гірші результати, ніж у кваліфікації?

— Більшість, але не всі. Гірше у фіналі виступили ті, хто не мав запасу сил. Моєю великою помилкою була участь перед чемпіонатом світу в турнірі військово-службовців у Бразилії. Мені впродовж місяця довелося чотири рази проходити акліматизацію. Це завади-ло виконанню потрібного

обсягу роботи під час тре-нувань. Чемпіонат світу не пробачає непідготовленос-ті чи промахів у підготовці. У кваліфікації виступив доволі непогано. Із третьої спроби взяв 2,31 м, із другої — 2,28 м. Тобто зробив при-близно 12 стрибків, полови-на з них була на максимумі. Це забрало багато сил.

— Як вам організація ко-рейського чемпіонату світу?

— Усе пройшло на висо-кому рівні. Був дуже задо-

волений тим, що взяли в команду мого особистого тренера Валерія Лебедюка. Він уперше потрапив до числа офіційної делегації нашої збірної на такі зма-гання. У Корею прилетіли за тиждень до початку першості світу, провели хороший акліматизацій-ний збір. Загалом усе було добре, але є великий мінус — мій результат у фіналі. Він перекреслив увесь по-зитив від турніру.

— Національну корей-ську кухню куштували?

— Куштував, але не був у захопленні. Страви з морепродуктів мені спо-добалися, а ось до їхніх специфічних наїдків нама-

гався не торкатися. Перед чемпіонатом світу не варто експериментувати з їжею.

— У Кореї була генераль-на репетиція напередодні Олімпіади в Лондоні?

— Так, на чемпіонаті світу зібралися всі ті ж, хто і сперечатиметься за медалі Ігор. Ми з настав-ником зробили потрібні висновки, визначили, на чому треба робити акцент у підготовці. Тепер знаємо, що необхідно змінити у процесі. На масштабні тур-ніри потрібно приїздити з величезним запасом сил, щоби проходити кваліфі-кації із меншою затратою ресурсів. Перед серйозни-ми змаганнями не мож-на відволікатися на інші великі старти. Необхідна підготовка до конкретного турніру. Цього літа дуже багато стрибав, змагався на різних турнірах. Перед Олімпіадою такого не ро-битиму. Звісно, поїду на кілька стартів, щоби від-

працювати техніку стриб-ка, але не більше.

— Ви відразу з Кореї виру-шаєте ще на якісь змагання?

— Так, лечу в Цюрих. У Швейцарії відбудеться фінал «Діамантової ліги». Звідти відразу вирушаю в Берлін, де відбудеться ще один турнір. На цьому сезон завершиться. Вже й так було багато стартів. Але найбіль-ше втомлює не змагання, а перельоти, переїзди. Я вже місяць удома не був, хочу відпочити.

— Скільки часу ви прове-ли в дорозі після завершен-ня чемпіонату світу в Кореї?

— Добу діставалися до Києва, у столиці кілька годин відпочили й знову полетіли в Цюрих. Практично дві доби були в дорозі. Тому жодних тренувань перед стартами провести не вдається. В Ко-реї після чемпіонату світу ще два дні тренувалися, але цього замало.

Розмовляв Гліб Ваколюк

У Кореї було справжнісіньке пекло

«До фіналу не встиг відновитися, а тому показав значно гірший результат

«Упродовж місяця мені до-велося чотири рази проходити акліматизацію

Л

«Говерла» не підкорилася «Політехніці»� Роман Бойко

Львівська «Політехні-ка-Галичина» двічі поступилася івано-

франківській «Говерлі» в товариських іграх. У Львові рахунок спарингу був 87:92 на користь гостей, а в Іва-

но-Франківську перевага підопічних Євгена Мурзіна була ще переконливішою — 77:60. До початку сезо-ну «Політехніка» візьме участь у двох турнірах. Спершу в Польщі, а потім у Запоріжжі. На кожному з них львів’яни проведуть по три матчі.

У західноукраїнському «дербі» сильнішими були іванофранківці. Фото: galsports.com

Поради для БлохінаОлег Саленко спеціально для «Газети» проаналізував проблеми збірної України

� Роман Бойко

Колишній гравець ки-ївського «Динамо» та національної ко-

манди Росії Олег Саленко стримано оцінює якість гри в товариських матчах укра-їнської збірної. Каже, що спаринг ніколи не замінить офіційний двобій, а тому конкретні висновки щодо якості гри не зробиш. Спе-ціально для «Газети» відо-мий у минулому футболіст назвав п’ять найбільших проблем збірної України.

1. У збірної України є негаразди із психологіч-ною підготовкою. На два тайми наших гравців не ви-стачає. У першому періоді «синьо-жовті» виглядають гідно, а після перерви роз-слабляються і припуска-ються ляпів. Так робити

не можна, потрібно грати до останньої хвилини. Над цим варто працювати, це дуже важливий момент.

2. Найслабша ланка збірної — захист. В остан-ніх іграх футболісти багато пропускають. Добре, хоч забивати більше почали. Але із захистом треба щось робити. Найбільша біда криється в тому, що немає командного захисту. По-трібно, аби збірна атаку-вала, як єдиний злагодже-ний механізм, і так само злагоджено поверталася в захист. Наразі цього немає.

3. До початку Євро-2012 українська збірна має про-

вести ще сім ігор. Це дуже мало для того, щоби щось суттєво змінити. Та й не все залежить від Олега Блохіна. Футболісти повинні готува-тися у своїх клубах, а в мат-чах чемпіонату країни бути в ігровому тонусі складно. Необхідна участь у Лізі чем-піонів чи Лізі Європи. Тіль-ки в таких поєдинках ігро-вий тонус наших збірників буде на належному рівні. А якщо гравець варитиметься в соку тільки внутрішньої першості, йому буде дуже складно прогресувати і приносити користь збірній.

4. Чимало хороших фут-болістів, які потенційно

здатні підсилити збірну, просиджує у своїх клубах на лаві запасних. Це велика проблема. Не раз закликав увести жорсткіший ліміт на іноземців. Ось «Мета-ліст» пішов шляхом нату-ралізації легіонерів. Тому нині в основі харків’ян мо жуть бути лише два корінних українці. Я за-боронив би запрошувати у збірну натуралізованих футболістів. Хочеться, щоб у національній команді грали свої вихованці. Необ-хідно виховувати своїх, як роблять це у всьому світі. Погляньте, в іспанських клубах щонайменше по-ловину складу становлять свої вихованці. Тому вони перемагають і на клубному рівні, і на рівні збірної.

5. Про прогрес збірної України нині судити склад-но. Ми ж проводимо тільки товариські зустрічі. А в та-ких герцях наші опоненти не мають стовідсоткового настрою, не віддаються повністю грі. Та і зі скла-дом нерідко наші супер-ники експериментують. Потрібні офіційні ігри, але такі будуть тільки під час Євро-2012. Шкода.

Олегові Саленку найбільше не до вподоби гра українців у захисі. Фото: sovsport.ru

city-adm.lviv.ua

1216 CПОРТ 8 вересня 2011 року 36 (633)

реклама

В унісон із гаслами про формування команди на основі місцевих вихованців львівські «Карпати» надалі скуповують іноземців. Черговим новобранцем команди Олега Кононова став 26-річний бразилець Ерік де Олівейра. На офіційному сайті львівського клубу футболіста скромно назвали «найкращим гравцем чемпіонату Румунії». Прес-служба «зелено-білих», посилаючись на невідомих експертів, поширила інформацію про те, що цей виконавець воло-діє справжньою бразильською технікою, прекрасним баченням поля та влучним ударом. Із того, що не викликає сумнівів, — Олівейра народився 5 грудня 1985 року в місті Нова-Ігуасу (штат Сан-Паоло). В «Карпатах» Ерік виступатиме під 27-м номером.

« арпатах» ер ови ле іонер


М іжнародний союз біатлоністів (IBU) ухвалив остаточне

рішення щодо допінгового скандалу за участю укра-їнки Оксани Хвостенко. Чиновники постановили: жіноча збірна України у складі Оксани Хвостенко, Віти і Валі Семеренко й Олени Підгрушної має по-вернути «срібло» естафет-ної гонки, що відбулася на чемпіонаті світу 2011 року в Ханти-Мансійську. Разом із медалями наші землячки повинні повернути при-зові.

А Оксану Хвостенко, в крові якої виявили за-боронені препарати, дис-кваліфіковано до 12 березня 2012 року. Таким чином, срібними призерами жі-ночої естафетної гонки під час минулого чемпіонату світу стали французькі бі-атлоністки, бронзовими — білоруські.

О. Хвостенко невтомно повторює, що стала жерт-вою власної неуважності. «Вердикт IBU і ВАДА став шо-ком для мене, — прокомен-тувала рішення чиновників біатлоністка. — Ефедрин (заборонений препарат) по-трапив у мій організм разом із сиропом від кашлю».

Утім на кар’єру спорт-сменки дискваліфікація не вплине. Вона завершила ак-тивні виступи в біатлоні ще навесні 2011 ро ку. Оксана робить перші кроки на тре-нерській стезі. «Нині пере-буваю в Тисовці, де прохо-дить збір збірної України з біатлону, і треную молодих

перспективних біатлоніс-ток. Працюю із сестрами Бєлкіними, які приїхали з Росії. Таня і Надя 1988 і 1990 років народження від-повідно планують надалі виступати під прапором України, і я вірю, що в них світле майбутнє», — по-ділилася подробицями зі свого професійного життя спортсменка.


рати Клички підтвердили власну інтелігентність. Віталій і Володимир відмовилися від бою із 49-річним ветераном про-фібоксу, американцем Евандером Холіфілдом.

Про це заявив чемпіон сві-ту WBA/WBO/IBF у супер-важкій вазі Володимир Кличко німецькому ви-данню Focus. Нещодавно Евандер Холіфілд оголо-сив про плани битися з пе-

реможцем двобою Повєт-кін-Чагаєв і потім вийти на герць проти Кличка.

«Ми ніколи не зробимо цього. Такий поєдинок був би несправедливим. Нині Холіфілд — лише тінь того боксера, яким він був за часів свого роз-квіту», — сказав Кличко-молодший.

Нагадаємо, менеджер братів Бернд Бенте повідо-мив, що Володимир має намір провести цьогоріч іще одне протистояння, яке може відбутися в лис-топаді-грудні. А ось Віталій 10 вересня зустрінеться в рингу з поляком Томашем Адамеком. Щодо майбут-ніх суперників, то брати заявляли раніше, що ви значатимуться з цим після бою Кличка-старшого у Вроцлаві.

укра нських біатлоністок ви а а ть повернути ро і

кра нськи футбол один із на ба ат их у вропі

� Гліб Ваколюк

Українські олігархи надалі дивують Євро-пу. Власники клубів

національної футбольної Прем’єр-ліги є одними з найщедріших у Старому світі. Про це свідчить ста-тистика німецького порталу transfermarkt.de.

Німці порахували, хто в період літнього міжсезон-ня найбільше витратив на придбання нових футбо-лістів. Загалом українські клуби не пошкодували на це 45 мільйонів 445 тисяч євро. А найактивнішим на трансферному ринку було київське «Динамо».

Столичний клуб витра-тив 15,5 млн. євро. Трохи скромніші показники в донецького «Шахтаря» (14,4 млн. євро) та дніпро-петровського «Дніпра» (10,875 млн. євро).

Представники еконо-мічно нестабільної Украї-ни ввійшли до десятки тих клубів, що купують найбільше футболістів. Лі-дерами є учасники англій-ської Прем’єр-ліги. Вони не пошкодували на цю спра-ву майже 557 млн. євро.

Щодо продажів, то спіль-ними зусиллями українські клуби заробили 24 млн. 520 тис. євро (трохи більше, ніж команди другого дивізіону Чилі й Аргентини). Левова частка в «Динамо» — 19,7 млн. євро. Найдорожчий трансфер «динамівців» — продаж у «Рубін» Романа Єрьоменка. Росіяни за-платили за цього гравця 13 млн. євро. «Дніпро» зав дяки трансферу Євгена Селезньо-ва в «Шахтар» збагатився на 2,5 млн. євро.

Ігор Суркіс не шкодує грошей на хобі. Фото: sport-express.ua

Клички відмовляються бити пенсіонера

Холіфілд і в 49 років готовий до титульних боїв, але суперники відмовляються з ним битися. Фото: АР

Б«Володимир має

намір провести цьогоріч іще одне протистояння

Оксана Хвостенко відтепер тренуватиме. Фото: sports.ru

02 АКТУАЛЬНО 8 вересня 2011 року 36 (633)


дна зі застарілих проблем Львова — транспортна — таки отримала шанс на розв’язання: на своє-му засіданні Львівський міськвиконком затвердив нову транспортну мережу міста, яку підготувала компанія «Луїс Бергер». Ця схема передбачає, що надалі основне наван-таження транспортних перевезень ляже на елек-тротранспорт, а також на великі та надвеликі авто-буси. Відповідно, в місті буде розширено мережу трамваїв і тролейбусів — ідеться про будівництво трамвайної колії на Си-хів, а також подовження лінії тролейбуса №2, який відтепер рухатиметься вулицею Науковою.

Суттєвих змін зазнає і автобусний парк. Місто вже почало отримувати

нові транспортні засоби львівського виробництва. Відтак зменшиться і парк автобусів — поменшає ма-шин малої місткості (а з часом від них відмовлять-ся взагалі) і маршрутів. За підрахунками інозем-них фахівців, для Львова цілком достатньо шести радіальних маршрутів, які транзитом проїжджати-муть центральною части-ною міста, та 40 хордових, які сполучатимуть спальні райони між собою. Заува-жимо, що частина нових маршрутів уже працює. Водночас скоротиться ін-тервал між автобусами на маршруті. Також перед-бачено переваги в русі для громадського тран-спорту. Уже нині на вулиці Коновальця триває спо-рудження надсучасного центру управління рухом, де і керуватимуть усіма транспортними потоками в місті.

Головна ж відмінність, обіцяють чиновники — буде запроваджено єди-ний транспортний квиток, що дозволить львів’янам суттєво заощаджувати ко-шти. Першим кроком до єдиного проїзного талона став трансферний квиток, який минулого місяця за-провадили на автобусних маршрутах, що їх обслу-говує комунальне АТП-1.

Зміни, які обіцяють у мерії після запроваджен-ня нової схеми, і справді вражають. Вони фактично означають новий етап у розвитку транспортної системи міста. Цікаво, що під цю схему залучено чималі суми — і в рамках підготовки міста до Євро-2012, адже за ці кошти місто купує нові автобуси та тролейбуси, а також ремонтує дороги, і кошти ЄБРР, за які так само здій-снюють ремонти низки ключових вулиць міста.

Утім нова схема руху не усуне всіх проблем, а подекуди можуть ви-никнути й нові. Те, що запровадження єдиного квитка спричинить певні труднощі в пасажирів, передусім літніх, мож-на вважати тимчасовою складністю — за якийсь час городяни звикнуть до цієї системи. Досі нез’ясованою залишаєть-ся ситуація із закупівлею трамваїв. Через специфі-ку львівської колії це на-правду серйозна пробле-ма. Про свою готовність розпочати виробництво трамваїв заявив ЛАЗ. Вод-ночас у мерії кажуть, що мають на прикметі інше підприємство, яке готове взятися за цю справу. Також чеські підприємці висловили свою зацікав-леність у ремонті старих львівських трамваїв чесь-кого виробництва. Схоже, остаточного рішення не ухвалено. Зрештою, в на-шій країні все прийнято робити «під щось», у цьо-му випадку таким чин-ником стало проведення у Львові Євро-2012. Однак до першості залишається менш ніж рік, а перспек-тива проведення Олімпіа-ди у Львові 2022-го наразі вилами по воді писана. Тож як фінансуватимуть роботи, які не вдасться завершити до червня нас-тупного року?

Оа те

спокі но по ерти

� Ігор Гулик

«Країна старіє», — чуємо ми, коли йдеться про не-

втішну демографічну си-туацію і потребу пенсій-ної реформи. Та, попри цю медіа-банальщину, маємо ще один не вельми пре-зентабельний факт — кра-їна старіє у рефлексіях на проблеми старості, старіє у нездатності адекватно реагувати на потреби людей літнього віку.

Вони завжди були і, на жаль, залишаються най-незахищенішими перед викликами часу. Природно, народженим і вихованим минулою епохою, суспіль-но-політичною формацією складно пристосуватися до реалій сьогодення, адже те, що відбувається в країні, геть не вписується в карти-ну світосприйняття, ба біль-ше — суперечить усталеним моральним нормам і звича-ям. Людям старшого віку (читай — нашим із вами батькам і дідусям-бабусям) іноді видається дикою соці-альна нерівність капіталіз-му, адже їм довелося жити в умовах квазі-соціальної справедливості (нехай це була горезвісна зрівнялівка, та все ж вона бодай позірно робила всіх однаково бідни-ми, а отже — рівними). Вони не сприймають раптових злетів «мажорних» юнаків, з осудом ставляться до казкового багатства навіть середнього класу, вважаю-чи всіх і вся «спекулянтами» й ошустами. Їх, на жаль, не зміниш, але поміркуймо, чи варто це робити? Адже мине кілька десятків літ, і нинішні 30-40-річні по-траплять у схожу ситуацію нерозуміння та несприй-няття.

Але… Старі та немічні через свою ж власну на-ївність і непристосованість до нового часу є вельми корисними для різного роду політиків. Як «елек-торальне м’ясо»… Гадаю, всі погодяться зі мною, що саме люди похилого віку роблять погоду на виборах, і саме їм кілька каденцій українських діячів мали би бути вдячними за своє політичне довголіття. Тут мова не тільки про «лівих»,

позаяк саме з ними асоцію-ються виборчі симпатії тим, кому за 60. Голоси, куплені за гречку, півлітра, за кілька десятків гривень, утримува-ли на плаву представників багатьох середовищ, які пи-шаються модерними «ідео-логіями» і належністю до престижних політтусовок європейської демократії.

Саме на усталеності по-глядів старшого покоління спекулюють ті, хто щови-борів убиває клин поміж Сходом і Заходом, ділить їх за дислокацією на бари-кадах давно минулих воєн, за симпатіями до тих чи інших вождів. Робити це до-волі просто: адже старі рани болять досі, і кинути на них дрібку солі не потребує зай-вих зусиль.

Цією дрібкою може вия-витися й чиновницьке хам-ство у ЖЕКу, вища пенсія у сусіда-дармоїда, знавіснілі ціни на харчі, галопуюча вартість комірного… Адже кожен із нинішніх пенсіо-нерів знає ціну свого життя і своїх зусиль, покладених, між іншим, і на користь країни. Бо хіба такою мала би бути вдячність за пере-житі війни та голодомори, за повоєнну руїну і хру-щовські вбогі трудодні? Хіба така дяка за вимріяну незалежність, коли в краї-ні, як би там не було, вже керують не чужинці, а свої? Ми, молодші, ще можемо втямити розмаїту геопо-літичну кон’юнктуру, при-чинно-наслідкові зв’язки наших бід, а от їм, старшим, це значно складніше.

…Коли виконавча служ-ба виносить за комуналь-ні борги телевізор, який «допомагав» пенсіонерці визначитися з вибором і «правильно» проголосу-вати, це схоже на якусь зловісну фантасмагорію, на театр абсурду, на цинізм державного рівня. Старень-кій, звісно, не до снаги втя-мити всі хитросплетіння домовленостей із МВФ. Їй би дожити віку спокійно. Але ж не дадуть…

ДУМКИ ВГОЛОСТранспортна розв’язка


Як розвивати художні смаки аудиторії? Як знаходити компроміс

між смаками пересічного загалу й інтелектуалами? Де шукати добру драматургію і в який спосіб утілювати її на сцені, аби діалог між акторами та глядачами все ж відбувся? Про це й інше йшлося напередодні від-криття сезону під час тради-ційної зустрічі художнього керівника театру Федора Стригуна з пресою. Але — про конкретику.

94-й театральний сезон подарує шанувальникам

творчості «заньківчан» кіль-ка прем’єр. Найпершою, во-чевидь, стане «Блакитна тро-янда» за Лесею Українкою, над якою нині працює як режисер народна артистка України Таїсія Литвиненко спільно з художнім керів-ником постановки Федором Стригуном. Цю п’єсу (яка свого часу змінила вектор української драматургії, ввівши ідеї, що турбують передову інтелігенцію) віт-чизняний театр тривалий час обходив і надалі оминає, вважаючи її не особливо касовою. Однак у репертуарі театру ім. М. Заньковецької вона вже була — 1969 року спектакль поставив Михай-

ло Гіляровський — і мала успіх. Нині говоримо про своєрідний римейк. Отже, невдовзі нашій увазі пред-ставлять нову виставу про мрію. Режисер Алла Бабенко працює над п’єсою чеських авторів Яна Отченашика та Ярослава Баліка «Ромео і Джульєтта в кінці листо-пада» (щемкою розповіддю про двох зрілих людей, які, попри вік, спроможні відчу-вати красу, жити). Режисер Вадим Сікорський зосеред-ився на п’єсі італійського драматурга Альдо Ніколаї «Гамлет у гострому соусі». Найближчим часом стане відомо, над чим працюва-тиме режисер Григорій Шу-

мейко. Попри його бажання взятися за творчість Воло-димира Винниченка, рад-ше за все, зауважив Федір Стригун, це буде українська класика. Та й сам Федір Ми-колайович уже незабаром сконцентрує свою увагу як режисер на п’єсі І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля».

«Переглядаючи антологію сучасної української дра-матургії, що побачила світ торік, я не знайшов жодної п’єси, яку хотів би поставити в нашому театрі, — наголо-сив Ф. Стригун. — Якось усе дрібно й банально. А вартість класики все-таки перевірено часом. Хоча тут теж не все просто: сучасний глядач утрачає асоціативне мис-лення — він хоче епатажу й конкретики, але такої, яка вивільняє його від потреби мислити самостійно. А це вже проблема — не тільки те-атру, а суспільства загалом».

« аньків ани» поверта тьсяВиставою «Невольник» сьогодні ввечері відкриє свій 94-й сезон театр імені М. Заньковецької

Теплопостачальні підприємства Львова завершують планову підготовку до опалювального сезону 2011-2012 років. Зокрема, «Львів-теплоенерго» виконало 92% запланованих на цей рік робіт, а «Залізничнетеплоенерго» — 95%. Про це заявив міський голова Львова Андрій Садовий. За словами мера, до початку опалювального сезону всі підготовчі роботи буде завершено і він стартує, тільки-но в цьому виникне необхідність, орієнтовно 15 жовтня. 20 вересня розпочнеться заповнення опалювальних систем водою, однак пробле-ма в тому, що 70% мереж є зношеними, оскільки прослужили понад 20 років.

о опал вально о сезону а е отові


На 1 вересня рівень оплати спожитого природного газу підприємствами комунальної теплоенергетики з початку 2011 року становить 85%, сума заборгованості — 67,3 млн. грн. За період із початку опалювального сезону 2010-2011 рр. рівень розрахунків становить 76,7% (серед-ній по Україні 71%), сума заборгованості — 167,2 млн. гривень. При цьому найбільшими боржниками є ЛКП «Львівтеплоенерго» — 91,4 млн. грн., КП «Червоноградтеплоенерго» — 24,5 млн. грн. і «Залізничнетеплоенерго» — 12,7 млн. грн. За словами голови ЛОДА Михайла Цимбалюка, жодне підприємство, яке до опалювального сезону не розрахується за боргами, не отримає ні газу, ні електроенергії.

а біль и бор ник «Львівтеплоенер о»


дин із найбільших про-дуктових ринків Львова «Привокзальний» укотре опинився в центрі сканда-лу. Цього тижня кілька со-тень торговців пікетувало міське управління міліції, вимагаючи навести лад. Утім пікет тривав лише декілька годин, після чого підприємці, переговорив-ши з очільниками міської міліції, повернулися на робочі місця.

Збурення на ринку триває вже кілька міся-ців.Приводом до цього став конфлікт між ма-

лими підприємцями й адміністрацією. За сло-вами голови профспіл-ки підприємців ринку «Привокзальний» Надії

Сало, цю суперечку спри-чинила спроба адміні-страції ринку наклас-ти непомірну орендну плату за користування

торговельними павіль-йонами, навіть тими, які є у власності бізнесменів.

Більшість торговців провадить тут бізнес іще з

90-х років минулого століт-тя, однак 2000-го тодішні власники ринку розпо-чали його реконструкцію. Саме тоді частина підпри-

ємців приватизувала свої павільйони — таких вияви-лося півтори сотні, однак значно більше торгових точок — близько 250 — під-приємці так і не привати-зували. Чимало торговців мають по декілька павіль-йонів, отож частина з них є у приватній власності, а інша — ні.

2010 року підприємці з превеликим подивом ви-явили, що адміністрація ринку розпочала прива-тизовувати торговельні павільйони, в реконструк-цію яких вони свого часу вклали гроші. Найдив-нішим стало те, що БТІ видало довідки, що ці об’єкти… нікому не нале-жать. Навіть із тих павіль-йонів, які є у приватній власності, адміністрація ринку почала вимага-ти чималеньку орендну плату. Однак з її сплатою виникали проблеми: спо-чатку її вносили в касу ТзОВ, згодом проводили оплату через банк, про-те рахунок, який надали

підприємцям, виявився недійсним.

За словами Надії Сало, найцікавіше, що ринком досі керувало ТзОВ «Ринок Привокзальний», одним із власників якого начебто є почесний консул Біло-русі у Львові Ігор Дротяк. При цьому будівлі ринку товариство орендувало у фонду комунального майна, а земля перебувала у власності міста. Доне-давна керівником цього ТзОВ був Степан Кухар, але, за останніми даними, продав свій бізнес, отож підприємцям достеменно невідомо, хто саме нині є власником базару. Неви-значена ситуація спонукає торгівців до активних дій — упродовж цього тижня вони пікетують почергово міську й обласну прокура-туру, міліцію та Львівську обласну державну адміні-страцію. Підприємці споді-ваються, що завдяки цьому керівники області звернуть увагу на їхню проблему і допоможуть її вирішити.


Анатолій Крачковський, депутат ЛМР

Свого часу для того, щоб провести реконструкцію ринку «Привокзальний», було підписано тристо-ронню угоду, за якою ТзОВ «Ринок Привокзальний» виступило генпідрядником реконструкції, підприємці — субпідрядниками, а одна з будівельних фірм — ви-конавцем робіт. Опісля час-тина підприємців викупила

нові павільйони (орієнтовно за 100-200 доларів), і тепер ці об’єкти перебувають у їхній власності. Однак дехто тоді пошкодував цієї суми, тож павільйони стали «без-госпними» — саме навколо них нині точиться конфлікт. Річ у тім, що саме ТзОВ «Ринок Привокзальний» фактично, крім печатки, нічим не володіє: земля під базаром перебуває в комунальній власнос-ті, будівлі також, щодо

павільйонів я вже говорив. Імовірно, намагаючись приватизувати торговельні приміщення, адміністрація ТзОВ хотіла в такий спосіб приватизувати землю під ринком. Поки що це їй не вдалося, зате вона про-дала ринок — за деякими даними, покупцями стала одеська структура. Коли ж одесити здійснили покупку, то виявили, що придбали «мильну бульбашку», хоча й на цілком законних під-

ставах. Але найгірше не це — розумного виходу з цієї ситуації я наразі не бачу. Так, виконавчий директор ТзОВ Степан Кухар пропо-нує підприємцям викупити павільйони орієнтовно по 1000 доларів за квадратний метр, при цьому площа найменшого — 4 кв. м. За моїми підрахунками, йдеться про мільйон до-ларів. Знову ж таки, якщо новим власникам вдасться це, то вони будуть вимуше-

ні вимагати захмарну ціну за оренду землі під павіль-йонами, що зробить бізнес тут неможливим. Іще гірша ситуація з тими підпри-ємцями, які приватизували свої павільйони. В ідеалі, їм треба створити ТзОВ, проте не уявляю, як на практиці створити його за такої кіль-кості учасників. До того ж, незрозумілою залишається ситуація з приватизацією земельної ділянки під ринком. Хоча такий проект

ухвали підготовлено, однак є велика ймовірність, що її буде провалено. Принаймні про це свідчить те, що про свою підтримку підприєм-цям заявила низка чільних депутатів міської ради. Для міста ця ситуація так само невигідна, адже в підсум-ку воно не отримуватиме коштів за користування земельною ділянкою — це приблизно 100000 гривень щомісяця. На жаль, ситуа-ція патова.

О

«Привокзальні» пристрасті

Біль ість у ерховні аді скасувала поправку цен ка яка збіль увала пенсі на ривень

� Христина Слюсарчук

Переголосування вже ухваленої пенсійної реформи в парламенті

6 вересня 2011 року засвід-чило: влада не бажає забез-печити пенсіонерам гідне життя і змушена відмов-лятися не лише від своїх передвиборних обіцянок, а й від рішень, за які голо-сувала підконтрольна їй більшість у ВР.

У понеділок провладна коаліція у Верховній Раді ви-ключила з ухваленого в лип-ні закону про реформування пенсійної системи єдиний пункт, який хоч трохи по-ліпшував життя пенсіонерів.

Тоді в липні регіонали і Ко, скопом відхиляючи поправ-ки опозиції, пропустили по-правку №40 до закону про пенсійну реформу. Це була поправка лідера «Фронту змін» Арсенія Яценюка щодо осучаснення пенсій, завдяки якій уже нині можна було би збільшити ці виплати.

Механізм простий: А. Яце-нюк запропонував враховува-ти під час обчислення пенсій середню заробітну плату за 2009 рік, а не за 2006-2008 роки, як це відбувається тепер. Тоб-то розраховувати пенсії не із суми 928, а з 1650 гривень. Завдяки цьому 10 мільйонів українських пенсіонерів мали б отримувати щомісяця на 334 гривні більше.

Проте, коли в уряді під-рахували, що для реалізації поправки необхідно віднай-ти додатково 35 мільярдів гривень, від уже проголо-сованої поправки вирішили відмовитись. І тепер уря-довці заявляють, що для такого підвищення пенсій у бюджеті немає грошей.

Звичайно, дуже складно знайти кошти для пенсіо-нерів, коли треба кілька сотень мільйонів на ремонт резиденцій у Криму та Кар-патах, а ще на добудову вертолітного майданчика.

У «Фронті змін» говорять, що готові пояснити владі, де і за рахунок чого можна знайти гроші для пенсіоне-рів. По-перше, скоротивши

необґрунтоване збільшен-ня витрат на утримання органів державної влади — 5 мільярдів гривень на рік. По-друге, припинив-ши списування держав-них коштів під сумнівним приводом подорожчання об’єктів Євро-2012. Відпо-відно до розрахунків, це ще 15 мільярдів гривень. По-третє, закривши корупційні «чорні дірки» на кшталт фір-ми «Лівела», що безслідно зникла, не сплативши подат-ків до бюджету, — 5 мільярдів гривень. По-четверте, продав-ши державні дачі та резиден-ції за їх ринковою вартістю — щонайменше 10 мільярдів гривень. По-п’яте, скасував-ши пільги депутатам і ви-

щим чиновникам — близько мільярда гривень. Виходить 36 мільярдів гривень, а це на мільярд більше від суми, необхідної для реалізації поправки Арсеній Яценюка про збільшення пенсій. Як кажуть у таких випадках: мі-ністри, а ви у власній кишені не пробували шукати гроші? Схоже, ні.

«Кошти є. Проте правляча верхівка не бажає витрачати їх на пенсіонерів, яким два роки тому на виборах пре-зидента обіцяли справедливі пенсії і поліпшення життя вже сьогодні. У неї тепер інші плани на державні гроші, пенсіонери до цих планів не належать», — зазначив Арсеній Яценюк.

Усі поправки до пенсійної реформи, які 6 вересня виноси-ли на голосування, були лише прикриттям необхідності ска-сувати поправку №40. Її приб-рали із закону 245 голосами.

«Те, що сьогодні робить провладна більшість, — це знущання над народом. Опозиція звернеться до Кон-ституційного Суду з вимо-гою визнати це рішення неконституційним», — заявив А. Яценюк із трибуни Ради після голосування.

«Я можу запевнити, що за будь-яке рішення ви нести-мете відповідальність. Зок-рема, за це», — додав лідер «Фронту змін», звертаючись до депутатів із провладної більшості.

galinfo.com.ua

точка зору

04 ЛЬВІВЩИНА 8 вересня 2011 року 36 (633)

� Закінчення. Поч. – с.1

29 серпня з’явилися й дов-гоочікувані висновки екологічної експерти-

зи сміттєзвалища. З невідомих причин їх спочатку передали до Києва, де папери вивчали протягом двох тижнів. А вже потім із результатами озна-йомили Львів і керівників районів області. Експертиза засвідчила високий рівень за-бруднення поверхневих вод і криниць у селах, прилеглих до сміттєзвалища, фенолами, важкими металами, хромом тощо.

«Окрім того, ― повідомляє пан Питель, ― оголошено тендер на розробку проекту закриття та рекультивації зва-лища. 29 вересня відбудеться оприлюднення пропозиції, що дасть змогу визначити ре-альну дату закриття звалища. Але ми наполягатимемо на тому, щоб експлуатацію сміт-тєзвалища таки припинили 1 січня 2012 року».

Під час спільної сесії де-путат Львівської обласної ради Ярослав Дубневич заявив, що обов’язково по-трібно перевірити фірму, яка 29 вересня виграє тендер на розробку проекту рекульти-вації грибовицького сміттєз-валища, її статутний фонд і досвід. Також на рекульти-вацію звалища, за словами Я. Дубневича, слід передбачи-ти кошти в бюджеті: «Нехай міські депутати не забудуть закласти на наступний рік у бюджет хоча б 5 млн. грн. на рекультивацію грибовицького сміттєзвалища». Також необ-хідно терміново вирішити проблему кислих гудронів,

які утворилися на території сміттєзвалища. Зокрема, ЛОР, у власності якої перебуває відповідне підприємство, за-йнялася обліком гудронів, узяла їх на баланс і розробила програму залучення держав-них коштів на їх утилізацію. Крім того, зауважив пан Дуб-невич, коли місто обиратиме інвестора для «Нафтомасло-заводу», то має прописати обов’язковим пунктом, що інвестор зобов’язаний утилі-зувати гудрони.

Значно полегшать ути-лізацію сміття та зменшать його шкідливий уплив на дов-кілля технології сортування відходів, які впроваджують у Львові. Зокрема, це стосується пет-пляшок. Міський голова Андрій Садовий пообіцяв, що до кінця року розпочне роботу сортувальна лінія на ТЕЦ-2.

На момент здачі номеру в друк депутати Львівської обласної та міської рад так і не спромоглися визначи-ти остаточну дату закриття сміттєзвалища, хоча в про-екті рішення пропонували зробити це до 1 червня 2012 року. Втім А. Садовий заявив, що задоволений підсумками сесії, адже обранцям удалося вирішити чимало суперечли-вих питань. Передусім ідеться про проведення тендеру на ре-культивацію сміттєзвалища, а також доручення обласній адміністрації терміново під-шукати нове місце для поліго-ну твердих побутових відходів — дедлайном визначено дату 31 грудня 2011 року. За слова-ми пана Садового, ця ділянка мала б розміщуватися в раді-усі 40 кілометрів від Львова.

Галина Березюк, Анна Терлецька


Практично що-літа львів’яни потерпають від смороду на вулицях міста. Неприємний

запах заважає мешкан-цям то одного, то іншого району — останніми дня-ми серед каналізаційної задухи живуть мешканці вулиці Грінченка, а також Сихова. Тему періодично обговорюють у газетах, ін-тернеті, висловлюють різні версії походження огидно-го запаху — винуватцями призначають то «Львівво-доканал», то «Ензим», то м’ясокомбінат, які, мовляв, злили в каналізацію смер-дючі речовини. Утім згадані підприємства теж регуляр-но запевняють, що нічим ані атмосферу, ні каналіза-цію не забруднювали.

Зрештою, те, що сморід виникає в різних районах міста, є стійким алібі для стаціонарних підприємств, зокрема «Ензиму» — дріж-джове підприємство роз-ташоване на околиці міста й максимум, що воно може, — зіпсувати повітря на ви-їзді зі Львова з боку вулиці Личаківської.

«Львівводоканал», який власне і контролює роз-галужену мережу каналі-заційних колекторів, теж

стверджує, що до неприєм-ного запаху не має жодного стосунку. На підприємстві «Газету» запевнили, що ка-налізаційна мережа працює у звичному режимі, жодних надзвичайних ситуацій не було. Ну, а в тому, що в місті смердить, винувата, мовляв, погода — протягом трива-лого часу у Львові не було атмосферних опадів, як на-слідок — зменшилася кіль-кість стоків, отож і з’явився сморід.

Іще однією причиною є тотальний ремонт доріг, у процесі якого відкривають люки каналізаційних колек-торів, відтак неприємні за-пахи виходять в атмосферу.

Проблема смороду стала настільки актуальною, що її врешті помітив міський голова Львова Андрій Садо-вий. І зрозуміти очільника міста можна — неприємні запахи, якщо вони раптом з’являться, можуть неабияк зіпсувати атмосферу Євро-2012. Тож мер розпорядився терміново створити спе-ціальну комісію, яка має з’ясувати причину похо-дження смердючих запахів

у місті, а головне — сказати, як із ними боротися.

Як не дивно, але фахівців із неприємних запахів шу-кати за морями-океанами не довелося. Як з’ясувалося, вони працюють на кафедрі гідравліки та сантехніки Національного університе-ту «Львівська політехніка». Завідувач цієї кафедри, про-фесор Володимир Чернюк увійшов до складу комісії, а докторант Володимир Жук, який безпосередньо займа-ється проблемою, розповів про попередні версії похо-дження запаху та способи боротьби з ним.

Така проблема, каже на-уковець, характерна для всіх міст зі суміщеною дощовою та фекальною каналізацією. Однак у Львові, розташо-ваному у своєрідній «ямі» — долині Полтви, — до цього додалися додаткові чинни-ки. Під час сухої, а головне безвіт ряної погоди рівень ка-налізаційних стоків знижу-ється, починається гниття. А ще — відсутність дощоприй-мачів із гідрозатворами. Од-нак у світі зі змінним успіхом дають собі з цим раду. На-

приклад, роблять примусову вентиляцію каналізацій-них колекторів. За словами В. Жука, недоліком цієї сис-теми є висока вартість тех-нології, адже повітря, яке в одному місці виходитиме з колектора, треба очищувати.

Щоби запобігти непри-ємному запаху, треба регу-лярно промивати каналіза-ційні колектори. Ну, і, звісно, встановити гідрозатвори на каналізаційних решітках. На жаль, у центрі міста немож-ливо відокремити дощову та фекальну каналізації, од-нак у спальних районах це цілком реально — вважає фа-хівець. Це, до речі, дозволить зменшити витрати води в місті, адже дощівку можна використовувати для техніч-них потреб, наприклад, для поливу газонів, а також для створення газонів на плос-ких дахах — це поліпшило б міську екологію. Відтак тепер, отримавши виснов ки фахівців, міська влада мала б зробити наступні кроки для розв’язання проб леми. На жаль, цілком усунути не-приємний запах, за словами пана Жука, не вдасться.

Приборкани ністер �Мар’ян Ворончак

Навіть невеличкий дощ кидає в хо-лодний піт селян

Самбірщини, які добре пам’ятають паводок лип-ня 2008 року, а подекуди й досі не можуть оговтатися від лиха, що його завдали бурхливі води. Начебто спокійні річечки через ряс-ні зливи виходили з берегів і топили садиби, поля, хати,

колодязі. Словом, майже кінець світу…

Та тепер, схоже, «кінця світу» вже не буде. Ще за колишніх часів на Дністрі неподалік Чайковичів на замовлення Львівського облводгоспу почали будів-ництво ємності для некеро-ваних вод. Коли води в річці раптом стає забагато, то вона просто переливається через дамбу і заповнює вільний рукав, який може прийняти 55 мільйонів кубічних метрів.

Об’єкт, який колись по-чали зводити, вже прак-тично завершили. Його вартість становить 75 міль-йонів гривень. Доречно нагадати, чому років 25 тому цей об’єкт почали споруджувати, а потім за-кинули. З одного боку, гро-шей бракувало, з іншого — людям здалося, що то будують атомну електро-станцію. Після Чорнобиля переконати обивателя, що це не так, було не можливо.

Шкода. Адже, якби ту ємність спорудили ще тоді, то не трапилося б подій липня 2008 року і всіх попе-редніх паводків. Нещодав-но готовність цього об’єкта перевірили голови ЛОДА Михайло Цимбалюк і Сам-бірської РДА Іван Білак.

Схоже, чиновники за-доволені побаченою капі-тальною спорудою — дам-бою. Тепер, якщо Дністер переповнюватиметься, не терпітимуть Самбірський і сусідні райони — Горо-доцький, Жидачівський, Миколаївський та інші, — що їх заливало водою.

Квітковий ринок у центрі Львова, вочевидь, знову переїде на нове місце — принаймні таке рішення ухвалив під час засідання Львів-ський міськвиконком. За словами голови Галицької районної адміністрації Ірини Маруняк, для підприємців готують нову земельну ділянку. Зокрема, йдеться про вулицю Валову поблизу Музею ідей. 29 квітня Львівський міськвиконком виділив для потреб продавців квітів, які досі вели бізнес поблизу Галицького ринку, ділянку в подвір’ї колишнього палацу Бесядецьких (пл. Галицька, 10), однак лише тимчасово. Тепер торговців очікує чергове переселення.

андрівни ринок

Потонути в с ітті

Повідомлення ПАТ «Львівобленерго»

20.09.2011 року Личаків-ський РЕМ-4 проводити-ме капітальний ремонт трансформаторної підстанції №1611. У зв’язку з цим 20.09.2011 року з 08.00 до 17.00 буде тимчасово при-пинено електропостачання споживачів у м. Винники по вул. Козацькій, Долина, Джерельній, Забава.

21.09.2011 року Галиць-кий РЕМ-2 проводитиме капітальний ремонт трансформаторної підстан-ції №1362. У зв’язку з цим 21.09.2011 року з 08.00 до 17.00 буде тимчасово при-пинено електропостачання споживачів у Львові по вул. Листопадній, Танячкевича, Карбишева.

22.09.2011 року Залізничний РЕМ-5 проводитиме капі-тальний ремонт трансфор-маторної підстанції №1114. У зв’язку з цим 22.09.2011 року з 08.00 до 17.00 буде тимчасово припинено елек-тропостачання споживачів у смт Рудне по вул. Лісній, Підкови, Кам’яній, Пісковій, Петлюри, Новоселів.

23.09.2011 року Шевчен-ківський РЕМ-3 проводи-тиме капітальний ремонт трансформаторної підстанції №1430. У зв’язку з цим 23.09.2011 року з 08.00 до 17.00 буде тимчасово при-пинено електропостачання споживачів у Львові по вул. Б. Хмельницького, 251-255; Грінченка, 1-3; Творчій.

Просимо пробачення за тимчасові незручності

оголошення

Запах назавждиНе варто шукати «цапів-відбувайлів», а просто виконувати поради фахівців

sumno.com


Будівництво стадіону «Скіф» Львівського державного університету фізичної культури виходить на завершальну стадію — днями на цій арені засіяли газон. Трава вже зійшла, однак її ще треба двічі покосити, відтак на полі «Скіфу» можна буде грати у футбол. На стадіоні буде натуральний газон із дренажем, а також уже облаштовують освітлення поля з легкоатлетичними секторами одиницею освітленості 2000 люкс. Також «Скіф» матиме два сучасних відеоекрани та 4000 глядацьких місць. Під час матчів Євро-2012 стадіон використовуватимуть як тренувальний.

а « кіфі» невдовзі рати уть у футбол


ершого вересня цього року в селі Зимна Вода відкрили другу середню школу — на-решті вдалося вирішити задавнену проблему нестачі місць у старому навчально-му закладі, адже частина школярів була змушена їз-дити в сусіднє Рудне. Звісно, були стрічки й урочистості, розповіді про те, як успіш-но розвивається село, що розташовується поряд із мегаполісом.

Утім це святкування, крім іншого, навело на ще одну думку — а чому, власне, Зимна Вода має статус села? Адже тут проживає майже 11 тисяч мешканців — це найбільше село не лише у Львівській області, а й в Україні. Тільки на Львівщині можна назвати щонаймен-ше десяток міст зі знач-

но меншим населенням. Особливо контрастно це виглядає при порівнянні з найменшим містом Украї-ни Угневом — близько 1000 мешканців, урешті сусідній із ним Белз має 2500 горо-дян, а ще є Бібрка, Рудки, Комарне... Попри все, вони залишаються містами.

За словами виконавчого директора Асоціації міст Львівщини Василя Абаїмо-ва, шукати логіку в питанні, який населений пункт є містом, а який селом чи селищем, доволі складно. Значна частина сучасних міст успадкувала свій статус іще з часів середньовіччя та Магдебурзького права, викупивши привілеї в поль-ських королів. Деякі з пли-ном історії втратили статус. До прикладу, княжий Звени-город — тепер невелике село поблизу Львова. Ще частина — штучно створені «у полі»

за часів радянської влади міста та селища. При цьому Новояворівську нині дово-диться буквально боротися за своє виживання, адже після закриття «Сірки» міс-течко потрапило в скруту, від якої рятує тільки зручне географічне розташування на дорозі від Львова до дер-жавного кордону. Натомість селище Добротвір тепер процвітає, бо є супутником Добротвірської ТЕС.

В. Абаїмов, який кілька років поспіль був селищ-ним головою Добротвора, каже, що за рівнем ком-форту селище значно ви-переджає районний центр — Кам’янка-Бузьку. Впродовж 50 років тут цілодобово є гаряча та холодна вода, у дев’ятиповерхівках працю-ють усі без винятку ліфти. «Просто так склалося, що 50 років тому в Радянському Союзі була лінія на створен-ня селищ, отож і Добротвір потрапив під цю хвилю», — пояснює пан Абаїмов. Водночас припускає, що в

разі закриття чи банкрут-ства Добротвірської ТЕС селище швидко втратить переваги і комфорт і стане черговим містом-привидом, де трикімнатні квартири продаватимуть за дві-три сотні доларів. «Комфорт мешканців залежить не від статусу населеного пункту, а від ініціативності місцевої громади, яка домагається від влади вирішення нагаль-них комунальних проблем», — зазначив Василь Абаїмов.

Щоправда, життя місце-вої влади значно ускладню-ється тим, що більшість рад є дотаційними, тож зайвих коштів на благоустрій у них немає. Наприклад, у Кам’янсько-Бузькому ра-йоні з 34 місцеві громади, але тільки дві — Кам’янсько-Бузька та Добротвірська — є донорами бюджету, на-томість решта — на дотації.

«Декілька років тому го-лова Кам’янсько-Бузької РДА та директор місцевої ТЕС запропонували мені виступити з ініціативою

підвищити статус Добро-твора до міста, однак мені вдалося переконати їх, що на практиці мешканці від цього тільки програють», — пригадав Василь Абаїмов. Передусім ідеться про те, що вчителі та медики селища втратили б пільги на кому-нальні послуги, крім того, вартість електроенергії для мешканців сільської місце-вості є нижчою, ніж у містах. За нинішніх пенсій це, до речі, дуже суттєвий момент.

Окрім того, кілька років тому випускники сільських шкіл мали привілеї під час вступу до вищих навчаль-них закладів. Що особливо важливо — згідно із земель-ним законодавством, кожен громадянин України для вирішення житлового пи-тання має право одноразово приватизувати ділянку. У місті — 10 соток, у селищі — 15, а в селі — 25. Те, що вартість землі в селі біля Львова й у Перемишлянському районі відрізняється кардинально, законодавців не цікавить.

Урешті, певні пільги ма-ють і підприємці, зокрема, щодо сплати податку за право торгувати тютюном. Щоправда, тут виникає ці-кава колізія — йдеться і про сільмаг у карпатському селі, і про великий супермаркет, збудований у селі поблизу Львова.

«Єдине — додається прес-тижу, адже замість таблич-ки «голова сільської ради» з’являється «голова міської ради», — зазначив В. Абаї мов. Але суть полягає не лише у зміні табличок, а й у нових робочих місцях. Якщо у штаті сільської ради, крім голови, передбачено по-сади секретаря, бухгалтера, військового обліковця, то в новоспеченому місті — двох заступників міського голо-ви, начальників відділів та управлінь, радників мера... «Я не радив би тому сіль-ському голові, який домігся підвищення статусу, зали-шатися жити в тому ж селі», — зауважив пан Абаїмов.

Попри такі очевидні пе-реваги сільського статусу, ніхто з керівників малих міст не має наміру проща-тись із цим статусом — знову ж таки, гору беруть амбіції, а також кількасотлітня міська традиція. Врешті, за свою іс-торію місто може пережива-ти і злети, і падіння. Хтозна, може, через десять-двадцять років хтось з інвесторів на-думає побудувати в Угневі фабрику і місто знову стане процвітаючим.

Зрештою, на Львівщині можна назвати не один десяток сіл, які свого часу мали Магдебурзьке право і були центрами торгівлі та ремесел. І вже за остан-ні роки декілька селищ Львівщини таки домоглися підвищення свого стату-су. Наприклад, Пустомити 1988 року зуміли відновити свій статус міста, втрачений за радянських часів. Ста-тус міста отримав і Новий Калинів. Ну, а найбільше в цьому сенсі відзначився курортний Моршин. Маючи 4000 мешканців, він зумів спочатку отримати статус міста, а потім і статус міста обласного значення.

Кінець урбанізаціїЧому великі села і селища не квапляться здобути статус міста?

П


Богдан Юзв’як, міський голова Нового Калинова

П’ять років тому ми до-моглися статусу міста, і я про це не шкодую. Річ у тім, що в нашій державі містам приділяють значно більше уваги, ніж селам. Новий ста-тус дозволяє ефективніше вирішувати нагальні про-блеми. Нині в нас розвива-

ється соціально-економічна сфера, ми живемо за раху-нок власних доходів, адже будь-який підприє мець охочіше реєструє свій бізнес у місті, ніж у селі. Це дає змогу розвивати соціальну сферу, зокрема, розпоча-ли будівництво першого в Новому Калинові дитячого садочка. І потреба в ньому чималенька, адже за десять

років кількість населення зросла на 600 осіб. Нині в Новому Калинові живе 4100 мешканців. Сподіваю-ся, що через деякий час у нас уже буде 7000 меш-канців. Також ми створили комунальне підприємство, яке займається наданням усіх послуг — від благо-устрою, до водо- та тепло-постачання. При цьому штат

працівників мерії залиша-ється незмінним упродовж п’яти років.

Володимир Гутник, сільський голова Зимної Води

Не бачу жодних переваг від отримання статусу міста, крім престижності назви. Для цього передусім

треба розвивати соціальну сферу, а з цим у нас чималі проблеми. Річ у тім, що Зимна Вода з повоєнних часів перетворилася на спальний район Львова, тож наші мешканці сплачу-ють прибутковий податок із зарплати в місті, а село від цього нічого не має. Так само великі супермаркети зареєстровані на території

обласного центру, натомість у селі діють тільки невеликі торговельні підприємства, а цього вочевидь замало для нормального розвитку села. Цьогоріч наш бюджет становив 3,5 млн. грн. Єдине — якби відбулись якісь радикальні зміни в законодавстві, тоді, може, і варто було б подумати про статус міста.

livejournal.com

06 ЛЮДИНА 8 вересня 2011 року 36 (633)

реклама

Львівський міський територіальний центр провів екскурсію залами Львівського національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької для 30 самотніх людей похилого віку. На думку організаторів, такий захід дозволить не тільки розкрити невідомий бік роботи театралів, а й інтегрувати підопічних Центру в культурний процес міста. Назагал нині Львівський міський територіальний центр обслуговує більш ніж 2,3 тис. непрацездатних і самотніх львів’ян похилого віку, надаючи їм соціально-побутові послуги.

а екскурсі до пери

� Закінчення. Поч. — с.1

ісля війни доля закинула чоловіка до штату Парана у Бразилії, де він живе і досі. Іван першим налаго-див на далекому континен-ті виробництво бандур і заснував гурт бандуристів. Через 68 років Іван по-вернувся в Україну, аби побачити близьких людей і рідні своєму серцю місця.

— Гуто, як виник за-дум кінокартини про Івана Бойка?

— Одного дня Іван передав мені свої що-денники, в яких описав біль і поневіряння, що їх пережив під час війни та на чужині. Віддав їх мені зі словами: «Не знаю, скільки років мені Бог іще відпустив, візьми що-денники, ти знаєш, що з ними робити. Хочу, щоб люди знали, що я пере-жив». Перша реакція — відмовитися від цього «морального вантажу». Та

згодом я переклав записи португальською і вирішив створити документаль-ний фільм про Івана та його мандрівку до Украї-ни. Адже тоді йому був 91 рік, він жодного разу за 68 років життя у Бра-зилії не був на Батьків-щині. Я підготував проект стрічки, який погодилася профінансувати нафтова бразильська компанія. Так долю фільму було ви-рішено. Але головне слово залишалося за Іваном.

— Як Іван сприйняв звістку про те, що поїде в Україну?

— Я дуже ризикував… Купив для нього квитки, для його родини та зні-мальної групи, заброню-вав готелі, але ще не знав, яку відповідь дасть Іван. Прийшов до нього та ска-зав, що маю подарунок — мандрівку до України, і показав квитки. Іван довго не міг повірити, казав, що це надто велике випробу-вання для нього в його віці.

Та врешті-решт наважився на подорож.

— Ви їхали, достеменно не знаючи, що на вас тут чекає. Який був початко-вий сценарій фільму?

— Я підготував декілька варіантів. Один із них пе-редбачав Іванову відмову від мандрівки, інший — якби, не дай Боже, через сильні емоції Іван не зміг би пережити її. Я визна-чив місця, в яких ми мали зупинитися: Київ, Львів, Тернопіль, Конюхи, Мико-лаїв, де нині мешкає рідна сестра Івана. Головна ідея полягала в тому, що це буде картина у стилі «роуд-муві», фільм-дорога, фільм-мандрівка, і ми очима Іва-на зможемо побачити його рідні місця та близьких йому людей.

— У стрічці є дуже дра-матичний момент, коли Іван підходить до батьків-ської хати, цілує поріг і далі на екрані тільки інтер’єр занедбаної оселі, за кадром чути голосіння чоловіка.

Чому не показуєте реакції Івана в кадрі?

— Це дуже болючий та емоційно-напружений момент для Івана, з етич-них міркувань вирішив залишити цей фрагмент за кадром. Це дає простір для уяви глядача. Нехай кожен сам собі домислює, що коїлось у цей момент у душі Івана.

— А в Бразилії вже від-булася прем’єра фільму «Іван — назад у минуле»? Як його сприйняли глядачі ?

— Ні, прем’єра відбулася тільки тут, у Львові. Перед тим стрічку дивився лише Іван зі своєю родиною. За нагоди хочу подякувати Національному універси-тету «Львівська політех-ніка» та директору Львів-ського палацу мистецтв Юрієві Гнатковському за допомогу в організації прем’єри фільму «Іван — назад у минуле» у місті Лева.

— Звідки така любов до України у бразильського

режисера? Звідки таке тонке відчуття теми укра-їнської еміграції?

— Я українець у 5-му поколінні, 120 років тому українська сім’я Пашко з Тернопільщини емі-грувала до Бразилії. Я ж є найстаршим сином у багатодітній українській родині (одинадцятеро ді-тей) зі штату Парана. Мій батько казав, що перший син — для Бога. Хотів, аби я став священиком. Але я прагнув прожити власне життя. В родині ми спіл-куємося українською, але старою мовою, якою го-ворили ще сто років тому. Життя в нашій громаді дуже герметичне, і до 11 років я не знав порту-гальської. У школі з мене насміхалися, тож почав інтенсивно вивчати пор-тугальську. Ба більше — вирішив відмовитися від усього українського, що було в мені.

Минув час, я вивчився спочатку на актора, а зго-

дом здобув і режисерську освіту. Упродовж цих ро-ків знову повернувся до українського коріння, бо зрозумів, що в ньому — моя сила, що моя душа не за-спокоїться, доки не прий-му Україну у своє серце.

— Фільм «Іван — назад у минуле» — це ваша пер-ша робота на українську тематику?

— Ні, друга. Перша стріч-ка Made in Ukrainе пору-шує проблеми еміграції: життя українських родин у Бразилії, зустрічі з рідними на Батьківщині. В планах і третій документальна кар-тина про Україну. Задуму наразі не розкриватиму. Це буде трилогія з трьох окре-мих історій, але всі вони витворюватимуть велику загальну історію про Украї-ну. Моє українське коріння не дає мені спокою, мушу це вихлюпнути зі своєї душі, втілити в тому, що вмію робити — у фільмах.

Розмовляла Валерія Королишин

Мандрівка дорогою в життя

П

8 вересня 2011 року 36 (633)

07ПОЛІТИКА

Серед кримінальних справ, порушених проти урядовців Юлії Тимошенко, — перший вирок. У понеділок Печерський районний суд Києва визнав винуватим колишнього першого заступника голови НАК «Нафтогаз України» Ігоря Діденка в скоєнні службового злочину й обрав йому покарання — три роки позбавлення волі з відтермінуванням виконання вироку на три роки. Також суд позбавив його права впродовж трьох років обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та господарсько-адміністративними функціями. І. Діденка звільнили з-під арешту в залі судового засідання. Подейкують, таке рішення спричинено тим, що пан Діденко пішов на співпрацю зі слідством, зокрема у справі Ю. Тимошенко.

НОТАТКИ ЮРКА ОХРІМЕНКА

Надибав якось у довоєнній львів-ській газеті (зда-

ється, за 1938 рік) фо-торепортаж «Свят-кування 1 травня у Німеччині». Ой, леле! Все, як колись у нас. Трудящі маси колонами, фюрер та інші партайге-носсе на трибуні. Червоні прапори, де треба, і де не треба. Щоправда, художнє оформлення не таке аляпувате, як у СРСР, а пролетарські коло-ни трохи стрункіші. Але по суті — дзер-кальні зображення.

Н а ц и с т с ь к и й ІІІ Рейх, як і комуніс-тичний СРСР, зроби-ли традиційне робіт-ниче свято держав-ним. Але фактично знищили робітни-чий рух і профспіл-ки. У Гітлера є вираз: «Профспілки — шко-ла націонал-соціа-лізму». У нас і досі у профспілкових квит-ках записано вислів Лєніна: «Профспілки — школа комунізму». Одержавлені проф-спілки не можуть обстоювати інтереси своїх членів навіть теоретично. Їх роль — куди пошле фюрер (у радянській тран-скрипції — вождь). А за страйки чи вза-галі зайві розмови — відомо що… І у СРСР, і у ІІІ Рейху. Тільки у ІІІ Рейху ця система склалася пізніше. В нашій, начебто не-залежній Україні, 1 Травня — і досі дер-жавне свято. Цікаво, від кого це ми його успадкували?

Можна навести ще не одну іден-тичність. У ІІІ Рей-ху — народний суд, звання народних артистів. Те саме і в СРСР. У ІІІ Рейху — показовий аскетизм фюрера (за міль-йонних бюджетних витрат), і у СРСР — вождь у скромному френчі таєдиній парі чобіт (за витрат іще більших). Щоправ-да, Гітлер, на відміну від Сталіна, не пив, не курив, і був веге-таріанцем. Мабуть, за це його прозвали «біснуватим».

Можна навести й інші паралелі. Із праць Лєніна-Ста-ліна дізнаємося, що

СРСР не виживе, доки не підкорить увесь світ. Із «Майн кампф» — що Німеччина не виживе, доки не під-корить, ну, якщо не весь світ, то значну його частину.

Утім найкращий спосіб доведення — наочність. Зайдіть за нагоди до львів-ської Галереї україн-ського військового однострою на площі Ринок, 40. Серед екс-понатів побачите і смугастий одяг в’язня концтаборів. У більшості відвід-увачів вихоплюється: «О! Бухенвальд!» Та ні, не Бухенвальд. А Колима, Норильськ, Інта й інші острови архіпелагу ГУЛАГ. Колишній власник оцього, мабуть, най-поширенішого ук-раїнського «одно-строю» зберіг його собі на пам’ять. А вже після його смер-ті вдова передала одяг до Галереї. Хто ж він, цей в’язень? Кирило Банацький, на той час молодий хлопчина, учень технікуму. Відси-дів у радянських концтаборах пов-ний термін лише за те, що насмілив-ся бути українцем. Це було вже після війни, у 1950-х ро-ках. Після того, як одні «визволителі» звільнили нас від інших «визволи-телів». Хто в кого вчився проектувати роби для «особливо небезпеч них злочин-ців» — відомство Берії у відомства Гімлера чи навпаки, мені не-відомо. Але те, що вони однаковісінькі, — факт.

Не нами сказано, що ІІІ Рейх і СРСР — брати-близнюки. Додам лише, що СРСР — старший брат.

одностроях

Пер и пі ов

� Ірина Гамрищак

ктивні спроби української влади переглянути газові угоди, підписані між Украї-ною та Росією 2009 року, наштовхуються на не менш активний опір із боку росіян. Кількамісячна «війна» досі не дала жодного результату — між державами наростає відчуження, однак жодна зі сторін наразі не готова до поступок.

Позиція Києва відома — переглянути газові уго-ди, оскільки прописана в них ціна є необґрунтовано високою. У своїй позиції представники нашої влади вже перейшли до відвер-тих звинувачень, погроз і навіть шантажу. Так, нині вже йдеться про вирішення питання в Стокгольмському суді та наміри реструктури-зувати НАК «Нафтогаз», що теоретично мало би приз-вести до підписання вже нових угод із його право-наступниками.

Росія ж уперто наполягає на тому, що Україна «випро-шує» знижку, не маючи для цього жодних підстав, ба більше, нічого не пропону-ючи натомість. А взамін ми мали б погодитися на вступ до Митного союзу і бажано також було б віддати ГТС.

На думку політолога Олександра Палія, причина нинішнього загострення у стосунках між обома країна-ми в тому, що Україна дуже багато речей «подарувала» росіянам, однак вдячності так і не дочекалася.

«Наша влада легко пороз-давала чимало українських державних інтересів. Їй не цікава безпека України, на-ціональна ідентичність, гу-манітарна політика і навіть у багатьох моментах кад-рова. Тому всі ці речі влада здала. Причому просто так. Але опісля з’ясувалося, що вдячності з боку росіян не-має, її годі очікувати. Росій-ський президент узагалі дуже кумедно висловився — мовляв, «не політизуймо газове питання». Тобто всі політичні поступки — це так

мало бути, своє «дякую» ви вже отримали, можемо ще раз поплескати вас по плечу, але це все. Звісно, вся ця ситуація для нинішніх можновладців стала охо-лоджуючим душем. У під-сумку ми побачили: щодо справді важливих речей наша влада до поступок не готова — йдеться про можливість торгувати ба-гатствами країни у всьому світі, а це виключає вступ України до Митного союзу. Росія натомість не готова до діалогу без подальших поступок. Така розмова, звісно, дещо напружує Вік-тора Януковича і багатьох бізнесменів із числа Партії регіонів. І саме в цьому при-рода нинішнього конфлік-ту», — каже експерт.

При цьому він вважає, що нинішня дискусія щодо газового питання має ре-альний зміст і аж ніяк не є імітацією суперечки. При цьому в нас є декілька ко-зирів, які все ж можна ви-тягнути з рукава. Зокрема, йдеться про Чорномор-ський флот — річ у тім, що досі не підписано угоди про оновлення його бойо-вого складу, без чого років через сім-вісім у нашому морі не плаватиме жоден російський корабель. З усім пакетом пропозицій для торгу міністр закордонних справ Костянтин Грищенко власне й відбув у понеділок до Росії на черговий раунд перемовин.

Однак чи вдасться об-міняти ці пропозиції на знижку — наразі не відомо, оскільки для Росії пріо-ритетом є все ж Митний союз. МС — це фактично окреслення зони геоеко-номічного та геополітич-ного домінування Росії. Це по-перше. А по-друге, це засіб для просування не-

конкурентоспроможних російських товарів і засіб убивання промисловості країн — членів Митного союзу. Приклад Білорусі після вступу в Митний союз є поганою рекламою цієї спільноти», — каже О. Палій.

Тому, на думку експерта, основна дискусія мала б відбуватися в руслі того, що українська влада декла-рувала буквально щойно — зменшення споживан-ня блакитного палива та диверсифікація джерел його постачання. «З Росією треба говорити з позиції конкретних альтернатив. Тобто якщо Україна здатна кардинально зменшити споживання російського газу, то треба зменшувати. Якщо ми готові диверсифі-кувати джерела постачан-ня — реально дати змогу компаніям видобувати газ на шельфі, в Криму, Полтав-ській, Сумській областях, то повинні це починати. Якщо в нас є варіанти зі сланце-вим газом, шахтним мета-ном, то такі речі треба хоча б почати впроваджувати, оскільки вони реально мо-жуть уплинути на позицію Росії. Й угоди з провідними світовими фірмами щодо видобутку сланцю, видо-бутку газу з альтернатив-них джерел тощо, до речі, вже готують, а деякі навіть підписано. Європа вже дав-но пішла таким шляхом. Як наслідок, російський

газ там поступово стає не-конкурентоспроможним. І це саме те, на чому Україна має наголошувати. Тим паче, нашій країні нині не варто дуже поспішати, тому що вартість нафти, а відтак прив’язані до неї ціни на газ, фактично стабілізувалися і навіть мають тенденцію до зниження на 10-20%», — вважає О. Палій.

А поки залежність від Росії є надто великою, три-ватиме торг — на думку експерта, в хід підуть пе-риферійні питання — мова, Табачник, Чорноморський флот, унаслідок яких пере-глянуть якихось півкоми. Натомість серйозних по-ступок Україна домогтися не зможе — росіяни не по-годяться на знижки.

Аналогічної думки й екс-уповноважений пре-зидента В. Ющенка з питань енергетичної безпеки Бог-дан Соколовський. За його словами, 2009 року Росія мала одну мету — підняти ціни на захмарну висоту, при цьому максимально ускладнивши й інші умови співпраці — вартість тран-зиту, уведення штрафних санкцій, обов’язкові обсяги відбору газу тощо. Нині ж, вважає експерт, Росія у війні не зацікавлена, оскільки і без того суттєво втрачає ринок в Європі. Однак це не означає, що Україна в цій суперечці автоматично отримує перевагу.

«Наміри української вла-ди, поза всяким сумнівом, серйозні, але є ще інша сто-рона, яка заявляє, що цього не хоче. Я не вірю в суд — час для нього згаяно ще в березні-квітні минулого року. Тепер уже пізно. Також нічого не змінить реструк-туризація НАК «Нафтогаз» — такий крок є зобов’язанням України перед Європей-ською комісією і не має жодного стосунку до ціни на російський газ. Тим паче, що в разі реструктуризації обов’язково буде право-наступник із того чи іншого виду діяльності. Тому не вірю в розірвання чи пере-гляд угод — на жаль, нам до-ведеться до 2019-го платити за ціною, встановленою з волі російської сторони. Не для того росіяни підписува-ли угоди, аби потім легко їх змінювати», — підсумовує Б. Соколовський.

Дипломатично-газовий патЕнергетична війна між Україною та Росією не матиме бажаних результатів для обох сторін

А

«У газовому питанні Україна має декілька козирів

«Митний союз — це окреслення зони геоеконо-мічного доміну-вання Росії

censor.net.ua

12 № 222 (81)08 09ТЕМА № 222 (81)8 вересня 2011 року 36 (633) 8 вересня 2011 року 36 (633) ТЕМА

реклама

� Ольга Галицька

инулої середи, 31 серпня, МВФ пояснив, що перенесення дати приїзду його місії в Україну на кінець жовтня обумовлене про-ханням Кабінету Міністрів. Про це, як з’ясувалося, йшлося під час переговорів 23 серпня у Вашинг-тоні, що їх провадили від імені України міністр фінансів Федір Ярошенко та міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко. «Під час візиту в головний

офіс МВФ уряд попросив дати йому додатковий час для впро-вадження заходів, передбачених для завершення другого етапу програми», — повідомила прес-служба київського офісу МВФ.

Незадовго до того голова під-комітету Верховної Ради з питань міжнародної економічної полі-тики Олексій Плотников запев-няв, що причини відтермінуван-ня місії пов’язані не з Україною, а зі самим Фондом. «МФВ не тільки переживає зміну керівництва, а й посилено шукає вихід із но-

вого витка кризи. У Фонді дали зрозуміти, що перенесення дати приїзду місії не є покаранням для країни, враховуючи наші хороші макроекономічні показники і за-твердження пенсійної реформи».

Нагадаємо, проведення пен-сійної реформи, згідно з поло-женнями програми співпраці, — одна з основних вимог МВФ. Друга стосується підвищення тарифів на газ і теплопостачан-ня для населення до реального рівня. Третя випливає з другої — Фонд погодився на менш сут-

тєве підвищення тарифів, аніж планували, але при цьому нам треба знайти додаткові фінансові ресурси. Четверта вимога стосу-ється Нацбанку — скасування вимоги обов’язкового викупу рекапіталізаційних облігацій, яка, на думку валютного фонду, знижує незалежність НБУ. Тіль-ки після виконання цих умов місія зможе рекомендувати раді директорів МВФ переглянути програму за угодою stand by і надати Україні черговий транш фінансування.

Востаннє наша країна отри-мувала транш МВФ торік у груд-ні (1,5 млрд. дол.). На початку лютого 2011-го чиновники МВФ прибули до Києва для чергового перегляду програми співпра-ці, але українська сторона не квапилася виконувати ключові умови Фонду, тому наприкінці березня знадобився повторний візит інспекції. Черговий раунд переговорів було заплановано на червень, але він не відбувся, зу-стріч перенесли на кінець серпня. У такий спосіб Україна недоотри-мала за цей період приб лизно 3 млрд. дол. кредитних коштів, а у графіку на вересень були за-значені ще 1,5 млрд. дол.

→Гарна міна за поганої гри?Схоже, наша влада не надто

переймається тим, чи отримає країна ці гроші, або ж посилено вдає, що їй байдуже. Принаймні, прем’єр-міністр Микола Азаров недвозначно наголосив: Україні необхідно розвивати економіку, заробляти гроші, аби не залежати від кредитів. «Виникає запитання, він (транш) нам нині потрібен? Я відповідаю за фінанси країни, тож кажу — не потрібен, — заявив він, дізнавшись про відтермінування приїзду місії. — Для чого збільшу-вати зовнішній державний борг — хто мені може відповісти? Для чого мені погіршувати параметри країни на міжнародних ринках і залучати ці 2-3 млрд. дол.? Які, до речі, йдуть не до бюджету і не на фінансування дефіциту бюджету, а на збільшення валютних ресур-сів країни, на підтримку стабіль-ності. Хіба в нас є проблеми?»

Справді, які в нас можуть бути проблеми? А закон про пенсійну реформу, який мав набути чин-ності 1 вересня, але який досі не підписав президент, бо вимагає технічних правок, нібито очікує тільки виходу депутатів на роботу. Як пояснив спікер парламенту Володимир Литвин, усі правки вже напрацьовано. Парламента-рії мали розглянути їх у перший день роботи наступної сесії — 6 вересня. У разі ухвалення пози-

тивного рішення закон скерують на підпис глави держави — й од-нією виконаною вимогою МВФ більше.

А от із ціною на блакитне паливо буде не так просто. Адже урядові не хочеться дражнити електорат непопулярними за-ходами, особливо напередодні виборів. Причому це стосується і підвищення цін на газ для на-селення, і «розбірок» із Росією. Пан Мєдвєдєв чітко дав зрозу-міти — «газових» поступок не буде, і взагалі Україна повинна брати приклад із Білорусі, яка отримала так звану інтеграційну знижку як приз за участь у Мит-ному союзі та згоду продати Росії «Белтранс газ».

Щодо Нацбанку, то регулятор постійно повідомляє про вико-нання всіх вимог Фонду щодо ва-лютно-курсової політики — обсяг міжнародних резервів перевищує нижню межу, а щоденні відхи-лення офіційного курсу гривні від її ринкових котирувань — в межах допустимої норми. Що-правда, згідно зі статистикою, скорочується обсяг коштів на коррахунках комерційних бан-ків, що наштовхує на думку про майбутню девальвацію. Але якщо в нас будуть гроші МВФ...

→Баба надвоє ворожила…Народний депутат України

Василь Горбаль вважає, що Украї-на зможе ефективно провести переговори з МВФ. «Я доволі оптимістично ставлюся до мож-ливості продовження співпраці з МВФ. Вересень дасть відповіді на багато запитань, зокрема, і про долю пенсійної реформи — буде її підписано в цьому форматі чи щось інше розглядатимуть у Верховній Раді. Відповідно, і ви-рішення питань щодо дефіциту балансу в НАК «Нафтогаз Украї-ни», пов’язаного з підвищенням тарифів, чи ухвалення іншого рішення. Думаю, відповівши для себе, в першу чергу, на ці запитання, а також показавши проект бюджету на 2012 рік, ми зможемо ефективно провести переговори з Міжнародним валютним фондом», — сказав парламентарій.

А от на думку президента Українського аналітичного цент ру Олександра Охрімен-ка, радше за все, черговий транш Фонду Україна цьо-горіч не отримає. А це дуже погано для економіки країни загалом, а насамперед для валютного ринку. «Відмова МВФ у кредиті — сигнал для іноземних інвесторів, що працювати з нашою країною не варто. Платіжний баланс держави тріщить по швах, якби в першому півріччі не продали «Укртелеком» і уряд не реалізував би єврооблігації, то мали б багатомільярдний дефіцит. Зовнішня торгівля теж «у мінусі» через дорожне-чу російського природного газу.

Як наслідок — наприкінці року НБУ або доведеться активно про-давати валюту зі своїх резервів, або девальвувати гривню, щоб урятувати ситуацію», — вважає експерт.

На думку головного економіс-та інвестиційної компанії Dragon Capital Олени Білан, Україна нині не відчуває гострої необхідності в кредитних коштах Міжнарод-ного валютного фонду, які спря-мовують у резерви центрального банку, але чинна програма з Фон-дом необхідна для збереження сприятливих умов доступу на зо-внішні ринки капіталу для уряду, який матиме потребу в зовнішніх позиках для фінансування

дефіциту. «Проте ми вважаємо, що переговори з МВФ будуть не-простими, оскільки українська влада балансуватиме між про-грамою МВФ і можливим нега-тивним впливом непопулярних заходів на рейтинги влади напе-редодні парламентських виборів 2012 року», — наголосила вона.

Утім за перше півріччя цього року НБУ, за експертними оцін-ками, вже розпродав близько 7 млрд. дол., частина з яких пішла «під подушки», частина — повернулася в банки у вигляді депозитів, а решта обертається, обслуговуючи тіньову еконо-

міку. Тому вже в жовтні ми можемо зіштовхнути-ся з дефіцитом валюти, який похитне курс. До того ж, у разі песиміс-

тичного сценарію на міжнародних

ринках МВФ на-полягатиме на

девальвації гривні для пом’якшення

зовнішнього шоку. «Од-нак ми вважаємо, що на

практиці НБУ продовжить згладжувати коливання валют-ного курсу доволі активно, аби запобігти зростанню попиту на валюту серед населення, яке завжди гостро реагує на зміну курсу гривня/долар», — заува-жує пані Білан. За її оцінками,

курс долара становитиме 8,1 грн. наприкінці третього

кварталу, наприкінці 2011-го і в першому кварталі 2012 року —

8 грн., а до літа на-ступного року —

7,97 грн.

«Тета з Гамерики»М

ДОВІДКА

Нова програма співпраці України і МВФ, схвалена в липні 2010 року, перед-бачає виділення Києву кредиту на суму близько 16 млрд. дол. США. Термін дії програми — 2,5 року. Кошти залучають під ставку 3,5% річних. Одразу після схвалення програми Україна отри-мала перший транш у розмірі 1,89 млрд. дол. Рада директорів МВФ на засіданні 22 грудня 2010 р. ухвалила рішення про виділення нашій країні другого траншу в обсязі 1 млрд. SDR, що становить 1,5 млрд. дол., для отри-мання якого Україна має виконати низку вимог.

* Дані наведено наростаючим підсумком від початку ін-вестування. Перелік країн визначено з огляду на найбільші обсяги інвестицій, що їх вкладено в економіку України.

**Обсяги прямих інвестицій в Україну та за окремими країнами-інвесторами наведено з урахуванням даних Національного банку України та Фонду державного майна України (щодо різниці між ринковою та номінальною вартістю акцій, майна тощо, не облікованої у статистичній звітності окремих підприємств).Джерело: офіційний сайт Держкомстату

Обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну* на 01.07.2011 р. 47205,7 (млн. дол. США**)

11619,6 Кіпр

7365,5 Німеччина

4779,5 Нідерланди

3386,1 Російська Федерація

2855,8 Австрія

2384,8 Франція

2347,6 Велика Британія

1758,2 Швеція

1524,2 Вiрґiнськi острови (Брит.)

1087,5 США

945,6 Італія

894,4 Польща

872,3 Швейцарія

5384,6 Інші країни

3 ЧЕРВНЯ 1992 РОКУ

Верховна Рада України ухвалила Закон «Про вступ України в Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародну фінансову корпорацію, Міжнародну асоціацію розвитку і Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій».

ЖОВТЕНЬ 1994-ГО — БЕРЕЗЕНЬ 1995 РОКУ

Україна отримала позику за програмою STF (System Transformation Facility – про-грама системної трансформації економі-ки) для підтримки платіжного балансу країни в розмірі близько 720 млн. дол. за річною ставкою 5,75% на термін 10 років із відтермінуванням сплати основної суми боргу на 4,5 року.

ЛИПЕНЬ 1998-ГО — ЧЕРВЕНЬ 2001 РОКУ

Упровадження програми розширеного кредитування — EFF (Extended Fund Facility), за якою відкрито кредитну лінію в розмірі 2,226 млрд. дол. Фактично отримано трохи більш ніж 1 млрд. дол., оскільки, починаючи з 2000 року, зі зростанням експорту, зниженням інфляції й дефіциту бюджету необхідність у кредитах Фонду зникла.


Рада директорів МВФ затвердила про-граму «запобіжний stand by» для України терміном на 12 місяців, згідно з якою країна може звернутися до Фонду з метою отримання кредиту на суму 605 млн. дол. у разі різкого погіршення платіжного балансу.

ЖОВТЕНЬ 2008 РОКУ

Для експертної оцінки функціонування банківської і фінансової системи країни в умовах загострення світової фінансової кри-зи в Україні розпочала роботу місія МВФ.

КІНЕЦЬ ЖОВТНЯ 2008 РОКУ

МВФ підтвердив готовність виділити Україні кредит на 16,6 млрд. дол. на 15 років під 4% річних для подолання проблем економіки.

31 ЖОВТНЯ 2008 РОКУ

Верховна Рада у другому читанні ухвалила президентський законопроект «Про першо-чергові заходи для запобігання негативних наслідків фінансової кризи і внесення змін у деякі законодавчі акти України».


МВФ надав Україні кредит stand by на 16,4 млрд. дол. 2 млрд. передбачали на

фінансування дефіциту бюджету. Решта — для поповнення резервів НБУ.


Україна отримала перший транш кредиту stand by (4,5 млрд. дол.).

СІЧЕНЬ 2009 РОКУ

В Україну прибула місія МВФ, яка мала ухвалити рішення про надання/ненадання Києву другого траншу. Але бюджет України на 2009-й був дефіцитним, що суперечило умовам надання кредиту. Виплату другого траншу призупинили.


Місія МВФ знову прибула до Києва і підтвердила намір переказати кошти за умови, що дефіцит бюджету-2009 не перевищить 4% ВВП.

3 БЕРЕЗНЯ 2009 РОКУ

Українське керівництво скерувало лист до МВФ, в якому були гарантії змін до бюджету і зменшення соцвитрат.


МВФ заявив про готовність надати Україні другий транш кредиту на суму 2,8 млрд. дол.


Рада директорів МВФ схвалила надання другого траншу кредиту stand by.


Україна отримала 2,625 млрд. дол.

29 ЛИПНЯ 2009 РОКУ

Рада директорів МВФ завершила другий перегляд програми співпраці з Україною і схвалила надання третього траншу кре-диту на майже 3,3 млрд. дол.

ЛИПЕНЬ 2010 РОКУ

МВФ схвалив програму співпраці з Україною stand by до кінця 2012 року обсягом понад 15,2 млрд. дол. і виділив два транші на загальну суму приблизно 3,5 млрд. дол.


Києву не вдалося отримати заплано-ваний програмою третій транш на суму 1,5-1,6 млрд. дол., бо Україна не виконала зобов’язань щодо пенсійної реформи.

Україна і МВФ. Історія стосунківНевиконані вимоги МВФ для надання чергових траншів кредиту:

Ухвалення закону про пенсійну реформу (а не тільки його подання до парламенту!).

Показник грошової бази за минулий рік трохи перевищив рівень, закладений у програмі.

Зобов’язання автоматизувати відшкодування ПДВ, зводячи до нуля накопичення заборгова-ності за найкорупційнішим податком.

Збільшення газових тарифів для населення на 20% з 1 вересня 2009 року для виходу «Нафто-газу» на самоокупність.

Утримання дефіциту державного бюджету на рівні не більш ніж 4% ВВП.

Адресна допомога найбільш уразливим вер-ствам населення і підвищення зарплат і пенсій не вище рівня інфляції — 10%.

Створення єдиного офісу для адміністрування податків великих підприємств замість регіо-нальної мережі.

Жорстке встановлення мінімальних лімітів зо-лотовалютних резервів НБУ й обсягів валютних інтервенцій.

123

5678

4


Олександр Пасхавер, президент Центру економічного розвитку

Рішення про чергове відтермінування візиту місії МВФ до України продиктоване лише політичними причина-ми, а наслідки мож-ливого неодержання чергового траншу МВФ залежать від того, на якому тлі це відбува-тиметься. Схоже, якась хвиля кризи все ж таки прийде до нас через погіршення ситуації в економіці розвинених країн, й Україна може виявитися вельми чут-ливою до цього. Якби такої хвилі не було, то ми цілком могли б упоратися. Поєднання другої хвилі кризи, нехай вона буде навіть слабшою за першу, з відмовою від кредитів загрожує серйозними економічними на-слідками або здачею позицій у відносинах із Росією в обмін на її кредит.

Валерій Гладкий, генеральний директор аналітичного центру БЕСТ

Основна причина за-тримки приїзду місії полягає в невиконанні бюджету цього року. До нього ухвалили змі-ни, але все зекономле-не пустили на витрати, чого не можна було робити, бо головна «фішка» МВФ — ско-рочення бюджетного дефіциту і стабілізація державних фінансів. Не спрацювали досі й такі інструменти боротьби з бюджетним дефіцитом, як пенсійна реформа, підвищення тарифів на газ для на-селення і скорочення інших вит рат. Реалізу-вати все це — цілком і повністю до снаги уряду, а для Фонду головне — скорочення дефіциту бюджету. Якщо вдасться звести його до обумовлених 3,1% ВВП, то виконання програми МВФ, так би мовити, в руслі. А якщо ні — країна на мілині. Через два місяці може бути два висновки МВФ: або його програ-му виконують, і тоді ми отримуємо черговий транш, або програму провалено. Третього не дано. І якщо без черго-вого траншу ми впора-ємося, то без програми загалом — навряд.

Чи виживе Україна без чергового траншу кредиту Міжнародного валютного фонду?

10 СУСПІЛЬСТВО 8 вересня 2011 року 36 (633)

Такий приз чекає на найкращого директора школи, якого визначать під час конкурсу. Про це заявив голова Львів-ської облдержадміністрації Михайло Цимбалюк під час зустрічі з освітянами у Сколівській академічній гімназії при Національному університеті «Львівська політехніка», повідомляє прес-служба ЛОДА. Результати конкурсу стане відомо в День учителя, який відзначають у першу неділю жовтня. «Нагороди за друге та третє місця наразі визна-чаємо», – сказав М. Цимбалюк.

а кра о у директорові коли авто обіль

аба никові в е за іна � Олександра Баландюх

Заява глави адміністрації пре-зидента Сергія Льовочкіна під час зустрічі з журналістами

про те, що міністр освіти та науки, молоді та спорту Дмитро Табачник може позбутися займаної посади, в багатьох уселила радість, адже його нововведення постійно вик-ликають негативний резонанс у суспільстві. На запитання, чи буде звільнено міністра освіти Д. Табач-ника, пан Льовочкін відповів: «Поза сумнівом, так».

У зв’язку з таким перебігом подій виникає закономірне запитання: а хто ж сяде у крісло міністра? Виявля-ється, можливих претендентів на цю посаду почали обговорювати відразу після заяви С. Льовочкіна. Як пише

«КоммерсантЪ-Украина», вже є дві кандидатури. Це колишні керівники міністерства освіти та науки – Василь Кремінь і Станіслав Ніколаєнко.

«Ці люди працювали в системі, проблеми освіти їм знайомі, плюс вони не настільки категоричні, як Дмитро Табачник, який загалом не був схильний до діалогу», — заува-жує керівник фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна.

В. Кремінь відмовився обговорю-вати можливу перспективу очолити МОН: «Мені поки що ніхто нічого не пропонував. Якщо запропонують – не знаю, погоджуся чи ні».

А С. Ніколаєнко повідомив, що має «напрацьовану програму виведення української освіти з кризи». «Якщо буде підтримка вищого керівництва країни, я готовий за це взятися», — заз начив він.

�Мар’яна Гулян

итуації, коли батьки вми-кають дітям мультики, а самі, поки увага найменших членів родини прикута до екрана телевізора чи моніто-ра комп’ютера, намагаються швидко владнати домашні справи, виникають доволі часто. І дорослим інколи на-віть на думку не спадає, що не всі сучасні мультипліка-ційні фільми є безпечними для психічного здоров’я їхніх чад.

— Перегляд мультфільмів є одним із етапів розвитку дитини, набуттям певного досвіду, але водночас треба усвідомлювати, що мульти-ки — різні, а часом навіть небезпечні, — каже психолог Львівської обласної дитячої

спеціалізованої лікарні Кате-рина Явна. — Небезпечними є депресивні мультфільми, ті, де проявляється багато жорстокості, а також низь-коякісна продукція, призна-чена для перегляду дитячою аудиторією.

За словами психолога, не бажано, щоб ваш малюк пе-реглядав «Пригоди Великого Джефа», в анотації до якого вказано, що це сміховинний мультфільм про пригоди чарівного веселуна-нудиста та його друзів. У відгуках про мультфільм «Маленькі лісові друзі» є інформація, що його не рекомендовано переглядати дітям із не-врівноваженою психікою?! Від героїв американського мультфільму South park частенько можна почути нецензурну лексику, а «Ро-

дина Адамсів» і «Сімпсони» – яскравий прик лад викрив-леного бачення сімейних цінностей.

— Звісно, не варто вихо-вувати дитину «в рожевих окулярах», але розказувати їй про смерть, убивство, насилля також зарано і не-виправдано, — вважає Кате-рина Петрівна.

Під час вибору мультфіль-мів головним критерієм є те, чи вони відповідають віку дитини. Скажімо, «Че-репашки-ніндзя» можуть дивитися діти з більш-менш сформованою психікою, тобто віком шість-сім років. Малюк, досягнувши цього віку, вже розуміє, що добре, а що погано. Тобто на малечу, яка нормально психологічно розвинута, такий мультик не матиме негативного впливу.

А от молодшим дітлахам перегляд «Черепашок» може нашкодити, бо в них ще діє «магічне» мислення, вони вірять усьому, що показують на екрані.

Є діти, які мають певні психологічні особливості, емоційно незрілі. Під час пе-регляду мультфільмів, в яких є елементи жорстокос ті, вони можуть неправильно сприйняти те, що відбува-ється, й отримати психоло-гічну травму.

Тому, обираючи для сина чи доньки мультики, батьки передусім повинні знати та розуміти особливості своїх дітей, і стежити за тим, щоб мультфільми залишали в маленьких душах тільки добрий відбиток.

Та як би дорослі не на-магалися вберегти дітей

від екранного насилля, їм це не вдасться. Вихід? Бать-ки мусять знайти час, аби обговорити із сином чи донькою деякі моменти з мультфільму, особливо ті, де проявляється жорстокість, пояснювати, порівнювати. Адже жорстокий учинок, до якого вдався екранний герой, колись може прояви-тися і в поведінці дитини. І непедагогічний ремінь, до якого в таких випадках не-рідко вдаються батьки, си-туації не виправить. У таких випадках батьки повинні зрозуміти причину вчинку, дати дитині добру пораду. Насамперед, каже психолог, дітям треба пояснити, що мультфільм – це гра, і допо-могти зрозуміти реальність.

Проте правильно піді-брані мультфільми можуть

допомагати батькам вихову-вати дитину, особливо, якщо герої для малюка є улюбле-ними. Є чимало добрих і повчальних мультиків, де добро завжди перемагає, а зло покаране. Згадаймо, для прикладу, «Русалоньку», «Рапунцель: Заплутана іс-торія», «Чіп і Дейл», «Качині історії» тощо.

Утім батьки повинні розу-міти, що основне виховання сину чи доньці дають не книжки, не мультфільми, а саме вони, дорослі. Тож, дба-ючи про психічне здоров’я свого малюка, вони мають обмежити кількість мульт-фільмів, які не відповідають віку й розвитку дитини. І якщо сім’я правильно вихо-вує малечу, то жоден муль-тик не зможе заподіяти їй шкоди!

Мультфільми для малечі?

С

директор

сторі з інили � Ганна Цапик

Улітку цього року було надруковано нові підручники з

історії України для учнів одинадцятого класу. Ав-тори Станіслав Куль-чицький та Юлія Лебе-дєва суттєво змінили курс. Нові книги мали завезти у школи ще до початку навчального року. Проте в День знань учням видали підруч-ники зразка 2005 року, відтак навчання наразі провадять за старою програмою, хоч і ско-роченою. Новий же під-ручник з історії міністр

освіти Дмитро Табачник затвердив іще в березні 2011-го. Його відразу ж віддали в друк. Чому навчальні заклади досі не отримали книг — за-лишається загадкою. Не виключено, що нові на-вчальні книги завезуть у школи посеред семе-стру, чим «потішать» і викладачів, і учнів.

— Із програми ви-лучили розділ про по-маранчеву революцію, — розповідає Галина Фещук, учитель історії ЛНВК «Школа 1 ступе-ня — гімназія», — май-же не приділено уваги національно-визволь-ному руху на західно-

українських землях у період ІІ Світової війни. З’явився новий термін, якого ми не викорис-товували раніше — «Ве-лика вітчизняна війна». Найгірше, що суттєво скоротили години на-вчання, просто «біг пес через овес». У підсум-ку складно зрозуміти, що таке Центральна рада і хто такий Скоро-падський. На засіданні методоб’єднання ми склали і надіслали звер-нення до міністерства освіти з вимогою збіль-шити кількість годин на вивчення історії».

У підручнику попе-редніх років випуску про УПА розповідалося стільки ж, скільки й про бойові дії Червоної Армії.

У новому підручнику війну фашистів із Черво-ною Армією висвітлено як основну тему, а про УПА майже не згадано. Підручник 2005 року міс-тив 90% тексту, в новому немає й половини, біль-ша частина — завдання і тести. Це пояснюють новим європейським рівнем, мовляв, у Європі давно вчаться за подіб-ною програмою.

Автори запевняють, що не давали особис-тої оцінки тим чи ін-шим діям, які описано в текстах, а учні, про-читавши «додаткові ма-теріали», можуть самі сформувати політичне чи ідеологічне суджен-ня стосовно історичних подій.

«Газета» з’ясувала, що не всі сучасні закордонні мультики є безпечними для дитячої аудиторії

11КУЛЬТУРА8 вересня 2011 року 36 (633)

реклама

Надсилайте на адресу ре-дакції розповіді про ваших славних пращурів, героїчне минуле роду, неординарні родинні події, казуси та перипетії, родинні історії та легенди, оповідки, які передають від покоління до покоління, минуле й тепе-рішнє вашого сімейства.

Упишіть сторінку історії своєї родини в літопис львівської періодики!

Чекаємо на ваші розповіді та сімейні фотографії за адресою: 79008, Львів, вул. Гуцульська, 7 або електрон ною поштою: [email protected]. Не забудьте вказати ваші контактні дані.


кола перфомансу, що три-вала у Львові 1-4 верес-ня, та проект MediaDepo (ініціатива, що синтезує практики сучасного мистецтва і технології) цьогоріч укотре засвід-чили: попри зовнішню карнавальність, Тиждень актуального мистецтва – явище серйозне і на-віть фундаментальне. Тобто значно вагоміше для розвитку культури та мистецтва, ніж видається спочатку.

І не тільки через те, що дійство, яке багато хто сприймає за дивну гру дорослих людей, що-разу досягає своєї мети – зак туалізовує культурне життя міста, дозволяє всім цим митцям зустрі-

тись і, зрештою, погля-нути: де вони в актуаль-ному мистецтві світу. А й тому, що просуває і саме мистецтво, і загальне ро-зуміння, що воно — не тільки картина, різьба чи скульптура, а й щось нематеріальне (у цьому випадку дія), спроможне в ефемерних формах уті-лити ту чи іншу художню ідею — на крок далі, ніж це було вчора.

Цього разу Тиждень мав дещо стислу програ-

му. Але аж ніяк не через те, що «видихається» як ідея. Таке рішення ухва-лили його організато-ри – мистецька галерея «Дзиґа» в особі куратора, цікавого і переконаного художника-перформера Володимира Кауфмана, й Інститут актуального мистецтва після мину-лорічного дійства. Вони задумали перетворити його на бієнале. При-чина – велика кількість авторських проектів, на опрацювання яких із ме-тою представлення на фестивалі року справді замало. Відтак нині лише MediaDepo під орудою Богдана Шумиловича та підсилена кількома само-стійними авторськими проектами (пронизани-ми ідеєю поєднати на од-ній території митців, які раніше ніколи разом не працювали, та побачити, що з цього вийде) Школа перфомансу залишилися незмінними.

Цікаво, що цього разу можливість стати слу-хачем Школи зацікави-ла, як ніколи, багатьох реальних і потенційних митців. Коли охочих у переліку стало понад 50, організатори були змушені відмовити на-ступним, аби зберегти ефективність майстер-класів. Цікаво й інше. Ста-ти майстрами перфор-мансу виявили бажання чимало комп’ютерників, що пов’язано, радше за все, з медійними техно-логіями, які часто-густо стають для перфомансів невід’ємною складовою.

«Ми намагаємося дати нашим слухачам навики конструювати акції та дійства на підставі роз-пізнавання структурних і суспільних особливостей

простору, — акцентував ініціатор Школи перфо-мансу (до слова, єдиної в Україні) та її незмінний керівник, авторитетний польський перформер Януш Балдига. – Йдеться

про практичне опануван-ня поняттями на кшталт простір, місце, дистанція, та про те, що основним матеріалом перфомансу залишається людина».

Зокрема, цікава в цьо-му контексті думка дуже очікуваної на львівсько-му дійстві гості, яка до-лучилася до Тижня як ку-ратор, засновниці центру перфомансу в Тель-Авіві й арт-директора між-народного фестивалю мистецтва перфомансу в Ізраїлі ZAZ Тамар Ра-бан: «Мій метод поля-гає у спонтанній зустрі-чі мене як виконавця з ауди торією, з кожним із присутніх, я даю їм змо-гу самим знайти власні витлумачення. Відтак цілком може статися, що мій перфоманс приведе до неочікуваної інтимної зустрічі глядача зі самим собою».

Варте уваги, що Тамар Рабан стала не єдиною із-раїльською гостею. Разом із нею свої ідеї цьогоріч презентували авторитет-ні творці Яаків Хейфец і Бені Корі, а також моло-да, однак дуже активна художниця з Єрусалима Кінерет Хая Макс. Про-

грама дійства передбача-ла і перфоманси інших творців — і вітчизняних (приміром, тандем Воло-димира Кауфмана й Оле-га Сусленка чи своєрідне тріо Сергія Радкевича, Ярослава Футимського та Євгена Самборського, або ж творчі експерименти Василя Бажая, Михайла Барабаша, Володимира Топія, Мирослава Вайди), і зарубіжних. Зокрема, щире зацікавлення ви-кликала арт-група «Сініє носи» у складі Алєксан-дра Шабурова та Вячесла-ва Мізіна з Росії. Критики стверджують, що ця група ставить перед сучасни-ками дзеркало, і раптом з’ясовується, що в людей у голові не мозок, а пиво, цигарки, Бен Ладен (інак-ше кажучи, купа непо-требу). Свої роботи пред-ставили також польські перформери Вальдемар Татарчук, Міхал Диаков-скі, Йоанна Огроднік і Сильвестр Пясецкі.

«Насправді Львів — Мекка перфомансу, — по-ділився з «Газетою» дум-ками Володимир Кауф-ман. – Жодне інше місто держави цілеспрямовано для цього мистецтва нічо-го не робить. Тому дуже сподіваюся, що Школа таки спричиниться, що матимемо нарешті пер-формерів і з інших міст України. Бо донині склад вітчизняних перформерів винятково львівський. Річ у тім, що з перфомансом, за великим рахунком, як із самодостатнім жанром ніхто не хоче бавитися. Адже це мистецтво – аб-солютно некомерційне. І саме в цьому основна причина, що маємо лічені одиниці тих, хто займа-ється ним радикально».

Свого часу Платон ка-зав: «Життя треба жити, як гру грати: бавитися в певні ігри, здійснюва-ти жертвопринесення, співати й танцювати. І тоді людина зможе спо-добитися ласки богів, захиститися від ворогів і перемогти у змаган-ні». У ракурсі Тижня дозвольмо собі йому й організаторам дійства повірити.

Перфоманс як шлях до Мекки

Ш

1 вересня у кав’ярні-галереї «Штука» відкрили виставку малярства Юрка Коха «Стінопис Leopoliensis». Відомий художник запро-понував львів’янам і гостям міста зазирнути під нашарування тиньку на стінах міста і в такий спосіб відродити для себе втрачену спільну пам’ять. «Завдяки львівському дощу та недоброякісній радянській «щикатурці» нам відкриваються нашарування недавніх цивілізацій… Із-під тиньку можна розгледіти назви екзотичних страв, а відтак — навіть відчути запахи міжвоєнних обідів», — розпо-відає автор про свій проект.

рко ох позривав тиньк

Фото: архів ТАМу (3)

12 КУЛЬТУРА 8 вересня 2011 року 36 (633)

Концертний сезон 2011-2012 років у Львівській філармонії поділять відповідно до пір року. Про це повідомила прес-служба Львівської філармонії. Сезон 2011-2012 рр. матиме чотири частини — «Осінь», «Зиму», «Весну» та «Літо». У філармонії пояснюють таку ідею тим, що тему пір року широко представлено у світовій музичній класи-ці. Пори року намагатимуться відобразити не лише музично, а й візуалізують на афішах, абонементах, програмах і буклетах.

Пори року від Львівсько філар оні

КОЛОНКА ІРИНИ МАГДИШ

До країн третього світу дуже охо-че навідуються

всілякі авантюристи та шарлатани. У ка-ламутній воді коруп-ції, безконтрольності, неосвіченості (й тому легковірності) значно легше зловити рибку швидкої наживи.

До третього світу належимо і ми. Звіс-но, голоду, як у Сома-лі, чи нарковоєн, як у Колумбії, наразі не-має, але решта ознак третьоґатунковості — у повному наборі. Й до нас полюбляють приїжджати різного штибу гастролери, а перед ними йде цілий ешелон найманих гла-шатаїв, які наперед трублять про світо-ву славу заморського гостя, його майже не-досяжний для простих смертних експертний чи фаховий рівень. Він прибуває з місією навчити нас, темних, жити, відкрити нам очі, зародити перші іскри розуму в наших порожніх провінцій-них головах. І зара-зом здерти чималий куш слави і грошей. Словом, лохотрон із нами в ролі статистів і потенційних легко-вірних.

Останнім часом Львовом ширяться чутки про те, що неза-баром до нас навіда-ється «світове ім’я в індустрії кліпів і кіно». Це цитата з рекламок про гостя, які, попе-ред батька в пекло, роздають найняті ним місцеві піарники. Масштаб із розмахом — подейкують, що на презентацію засно-ваного ним же Фонду українського кінови-робництва запрошено до Львова міського го-лову одного з великих польських міст, а отже, згідно з протоколом, мусить бути і наш мер.

Словом, повна мобі-лізація та прочищання вух для повноцінно-го сприйняття без-цінних пророчих слів великого маестро. Не оминули і фестиваль «КіноЛев», бо ніби теж маємо справу з кіно. Менеджери майстра вивчили «кінолев’ячу» програму, дізналися, що патроном цьогорічного заходу обрано великого французького режисе-ра Франсуа Трюффо.

І все б нічого, якби… Кілька днів потому на адресу оргкомітету «Кі-ноЛева» надійшов лист від продюсерської фір-ми з Іспанії, власником якої і є наша очікувана «зірка».

У посланні було чітко сформульовано прохання розгляну-ти можливість участі в презентації фірми у Львові… Франсуа Трюффо.

Перечитали лист уздовж і впоперек, не вірячи своїм очам. Усе так: розглянути мож-ливість участі Франсуа Трюффо.

Не дуже дивно, що торік хтось із міських чиновників урочис-то виголосив, що на «КіноЛев» приїде сам Фелліні. Можна списа-ти на пострадянський інтелектуальний трав-матизм.

Але сам «Маестро»?! «Світове ім’я в індустрії кліпів і кіно» ?! Хто-хто, а він мав би знати, що французький режи-сер Франсуа Трюффо, представник так званої «Нової хвилі» помер іще 1984 року.

Іспанський гастро-лер — молода людина, і можна списати на те, що комерційна жил-ка й бізнесовий успіх переважили в профе-сійному житті, а отже, часу та бажання на глибшу освіту просто не було. Бог із ним. Не-хай собі знімає кліпи Шакіри, чим, до речі, він дуже пишається.

Образливо інше. Чому нас із вами за замовчуванням вва-жають темними і дрі-мучими людьми, яким можна втулити будь-що і будь-кого? Чому на це ведуться серйоз-ні та поважні люди? Чому ніхто не переві-рив і не поставив під сумнів саморекламу ласого до слави і швид-ких грошей гастроле-ра? Чому ми себе так низько цінимо?

Пишіть [email protected]

Чому ми так низько себе цінимо?

�Юрій Гаврилюк

инає вже 30 років, відколи почав фотографувати те, що українське. Спочатку в найближчому, підлясь-кому оточенні, згодом та-кож в інших регіонах над Бугом, Сяном і Попрадом, де колись вирувало творче життя: оспівані Антони-чем теслі підносили в під-небесся храми, бруснян-ські майстри кували свої «фігури». Тут і сьогодні можна знайти шедеври української краси. Саме ж бо фотографування — це передусім пошуки момен-ту, в якому сонце найкра-ще цю красу вимальовує. Тоді достатньо лише «гля-нути» та «клацнути»...

Щоправда, в долі ук-ра їнських мешканців Лемківщини, Надсяння, Холмщини й Підляшшя мало ясного та світлого, постраждала і створе-на ними краса — колись від релігійного фана-тизму, який іще у XV ст. зруйнував у Перемишлі кам’яний собор, що його заклав князь Володар Ростиславич. У ближчу нам добу до цього діла до-лучилися національний шовінізм із політичним тоталітаризмом, унаслі-док чого впродовж ХХ ст. знищено половину українських церков. При цьому багато з тих, що їх удалося врятувати, — це лише оболонки стін, адже їх оснащення знищили, розікрали, у кращому разі воно потрапило до музейних сховищ. У са-мих храмах будівники «кращого майбутньо-го» часто влаштовували радгоспні склади міне-ральних добрив чи навіть стійла для отар.

Моя виставка, однак, не має на меті вирахову-вати, хто і чим завинив пе-ред українцями. Маю на-мір показати львів’янам красу, котра збереглася, щоб самі могли переко-натися, чи варто мандру-вати слідами Володимира Хрестителя та Ярослава Мудрого, кот рі «сходили» колись ці землі зі своїми оружними дружинами, щоб закріпити їх прина-лежність до національ-ного й культурного про-стору з центром у Києві.

Так, тутешнім пам’ят-кам рівнятися на київ-

ські чи чернігівські со-бори Ярославової доби складно. Та все ж, коли йдеться про дерев’яну архітектуру, то Надсян-ню є чим похвалитися перед «усією Україною». Церкви XVI-XVII ст. у Радружі, Горайці, Улючі, Хотинці — це справжні скарби у фонді нашої культури. Не менш при-ваблива Лемківщина з такими перлинами, як храми у Квятоні, Рихвал-ді-Овчарах, Поворозни-ку, їх творці піднеслися до рівня поетів тесляр-ського мистецтва.

У вмілих руках носієм духовності ставав також камінь — його використо-вували не лише в жорно-вих кругах і брусках, але й як хрести-обереги для окремих родин, а то й усієї сільської громади, хрести-пам’ятники на могилах «простих» і «заслужених» людей. На Лемківщині добували пісковик, у над-сянському Брусні — вап-няк, а на Підляшші навіть найтвердіший граніт із полишених льодовиком валунів. Із каменю зведе-но й найдавніші будівлі Холмщини, як-от 800-річна вежа у Столп’ї з церквою на найвищому поверсі; чи

палац Данила Галицького на Холмській горі (його стіни дуже добре зберегли-ся всередині холмського городища, можливо, через певний час їх презентува-тимуть у формі загально-доступної археологічної експозиції).

Найрізноманітніший характер мають українські пам’ятки Надсяння, яке у ХІХ — першій половині ХХ ст. було найміцніше вписане у процес форму-вання новітньої україн-ської нації. Тому можна тут знайти також будівлі українських громадських, культурних і господар-ських установ, наприклад, Народні доми в Перемиш-лі, Чесанові та Лежайську, могили таких визначних постатей, як автор музики українського гімну о. Ми-хайло Вербицький, і борців за Українську Державу.

На цьому тлі моє рід-не Підляшшя виглядає дещо сіро, але, попри це, вигідно — завдяки спри-ятливому збігові обставин нас оминули примусові виселення на схід і за-хід, отож усе залишилося по-старому — із суцільно українськими селами, де народ надалі збирається до церкви на молитву

щонеділі й у святкові дні, а чергові покоління ляга-ють на вічний спочинок поруч зі своїми далекими предками.

Отже, кожний регіон має свої особливості, свою українську — як нині мод-но казати — енергетику. Бо й українство на цій землі не лише минувшина, хоч поза Підляшшям це вже тільки скромний залишок цього потенціалу, котрий вирував іще 70 років тому. Відтак обов’язок опіки над залишеним тут україн-ським культурним депо-зитом нині спочиває пере-дусім на польській стороні. Однак хоч нині можна назвати чимало прикладів дбайливого ставлення до українських пам’яток із боку працівників держав-них установ і громадських активістів, адже що колись по-варварськи було зни-щено, вже не воскресне. Тож треба якомога напо-легливіше оберігати та повертати пам’ятки в інте-лектуальний і культурний простір України. Він же безмежний — залежний не від політичних кордонів та кон’юнктури на владних олімпах держав, а лише від талантів творців.

Більськ, Польща

Українська краса з-над Сяну і БугуСаморецензія, або Ліричний пролог до майбутньої виставки

Улюч над Сяном. Церква Вознесення Господнього на горі Дубник, 1649 р. Дехто гадає, що храм збудовано 1510 року. В цьому селі певний час у дитячі роки проживав майбутній автор українського гімну Михайло Вербицький. Нині музейний об’єкт. Фото: Юрія Гаврилюка

ПРО АВТОРА

ЮРІЙ ГАВРИЛЮК – історик, публіцист і письменник, головний редактор українського часопису Підляшшя «Над Бугом і На-рвою», який виходить у Більську (цьогоріч видання відзначає 20-річчя виходу пер-шого числа на зламі літа й осені 1991-го). Народився 1964 року

в Більську, де й нині проживає. 2007-го його твори пу-блікувала «Газета». Ви-ставку 75-ти фотографій під заголовком «Віра, надія, пам’ять! Духовні краєвиди Підляшшя, Холмщини, Лемківщини і Надсяння» відкриють 11 вересня, о 14.00 у Львівському музеї істо-рії релігії, пл. Музейна, 1.

М

13АФІША8 вересня 2011 року 36 (633)

79008, Львів, вул. Гуцульська, 7Тел./факс: 294 95 45; [email protected]

Директор і головний редактор Ігор Гулик (294-95-50)

Комерційний директор: Олександра Гнатик (294-95-41; факс: 294-95-50); e-mail: [email protected]

Відділ реклами: Оксана Кристиняк ([email protected]) 294-95-41

Бухгалтерія: Відділ збуту:

Світлана Степанова (бухгалтер, 294-95-49)294-95-47

Редакція:

Ірина Гамрищак (заступник головного редактора, 294-95-43)Гліб Ваколюк («Спорт», 294-95-43)Олександр Сирцов («Львівські новини», 294-95-43)Ярина Коваль («Культура», 294-95-43)Олександра Баландюх («Соціальні проблеми», 294-95-43)Наталя Цапик, Андрій Кононов (відділ дизайну, 294-95-42)Олена Мишкало, Юлія Тімошина,Марія Наконечна

(літературне редагування, 294-95-42)

Передплата на 2011 рік:Індекс 96201

1 міс. 3 міс. 6 міс. 12 міс.6,42 18,66 35,67 70,14

Номер підписано до друку о 14.00. Друк: Кольороподіл видавництва «А-прінт». Віддруковано у видавництві «А-прінт» на офсетній машині Solna D30 (Швеція). м. Тернопіль. тел.: (0352) 52 27 37, e-mail: [email protected]). Тираж: 53 тис. Номер замовлення: 1977; «Телегазета»: 1978Газета виходить щочетверга. Свідоцтво про реєстрацію: КВ №13128-2012ПР, видане 07.09.2007 р. Передрук будь-яких текстових чи візуальних матеріалів, надрукованих у цьому числі газети, можливий лише з письмового дозволу редакції. При цитуванні посилання на «Львівську газету Вісник міста» обов’язкове. У разі публікації редакція зберігає за собою право скорочувати і редагувати надіслані матеріали. © Видавець — ТзОВ «Львівська газета Вісник міста»

еатри → Театр опери та балету ім. С. Крушельницької

Просп. Свободи, 28; тел.: 272-86-72; 242-11-63

8, четвер«Наталка Полтавка» (опера), 18.00

9, п’ятниця«Створення світу» (балет), 18.00

10, субота«Кармен» (опера), 18.00

11, неділя«Коппелія» (балет), 12.00«Орфей і Еврідіка» (опера), 18.00

→ Театр ім. М. Занько-вецької

Вул. Лесі Українки, 1; тел.: 272-05-83; 272-07-62

8, четвер«Невольник» (Т. Г. Шевченко), 18.00

9, п’ятниця«Останній гречкосій»(О. Огородник), 18.00

10, субота«Мина Мазайло»(М. Куліш), 18.00

11, неділя«Дама з камеліями»(А. Дюма-син), 18.00

13, вівторок«Бояриня» (Леся Українка), 18.00

14, середа«Два дні… Дві ночі…»(за В. Шекспіром), 18.00

→ Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса

Вул. Леся Курбаса, 3; тел.: 272-49-14

9, п’ятниця «Лісова пісня» (Леся Українка), 19.00

10, субота«Формули екстази»(Б.-І. Антонич), 19.00

11, неділя«MA-NA HAT-TA. Небесна земля» (І. Бахман), 19.00

14, середа«Лісова пісня» (Леся Українка), 19.00

→ Перший україн-ський театр для дітей і юнацтва

Вул. Гнатюка, 11; тел.: 272-68-55, 272-68-41

11, неділя«Троє поросят», 15.00

→ Театр «І люди, і ляльки»

Вул. Фредра, 6; тел.: 261-21-27

10, субота«Веселі ведмежата», 12.00; 14.00

11, неділя«Мій золотий сино-чок», 12.00; 14.00

иставки → Фотоклуб «ЧБ 5 х 5»

Вул. Коліївщини, 2

7.09-14.09Виставка Марії Вой-нової «Гастропорно-графічні асоціації»

→ Львівський палац мистецтв

Вул. Коперника, 17

29.08-10.09Експозиція Влодка Кауфмана й Олега Сусленка

1.09-30.09Виставка фотошколи «Студія 111»

→ Галерея «Леміш»

Вул. Ставова, 7-в

25.08-15.09Виставка фотографії Андрія Артема «Друзі»

→ Альянс Франсез

Вул. Огієнка, 18-а

6.06-28.09Виставка «Українці — між Сходом і Захо-дом»

→ Хмільний дім Роберта Домса

Вул. Клепарівська, 18

23.09 Концерт Марії Бурмаки

інотеатри → Кінопалац

Вул. Театральна, 22; тел.: 297-50-50

8.09-14.09Синій зал«Спокусник», 10.00; 12.20; 14.40; 19.00; 21.20«Коломбіана», 17.00

Червоний зал«Коломбіана», 10.50; 13.00; 19.20; 21.30«Пункт призначен-ня-5», 17.30«Один день», 15.10

Арт-зал«FutureShorts: Присмак літа», 11.00; 15.00; 19.00«Липучка», 13.00; 21.00«Лопе де Вега», 17.00

→ Кінопалац «Копернік»

Вул. Коперника, 9; тел.: 240-37-69 (каса); 297-51-77

8.09-14.09«Хочу, як ти», 13.50«Вагітний», 10.20; 12.10; 16.00; 17.40; 19.20; 21.00

→ Кінопалац ім. О. Довженка

Просп. Червоної Калини, 81; тел.: 227-39-49; 227-39-39

8.09-14.09Синій зал «Вагітний», 10.40; 12.20; 16.00; 17.40; 19.20; 21.00«Смурфики» (3D), 14.00

Червоний зал «Спокусник», 14.30; 18.50«Коломбіана», 10.30; 12.30; 16.50; 21.10

По горизонталі: 1. Свійський птах. 3. … Вайкуле. 5. Буря в степу. 7. Артилерійська зброя. 10. Потомки Хама (бібл.). 11. Місто в Італії. 14. Водоплавний птах. 15. Гарний краєвид. 18. Військовий чин. 19. Театраль-ний колектив. 20. Модель «Опеля». 21. Рослина-по-взун.

По вертикалі: 2. Обласний центр Росії. 3. Мішок. 4. Біле десертне вино. 5. Приталений піджак спор-тивного крою. 6. Риба родини лососевих. 8. Хвойне дерево. 9. Капронова плащова тканина. 12. … Брильська. 13. Валюта Аргентини. 14. Залізне дерево. 16. Столиця фестивалю «Нова хвиля». 17. Індіанський човен.

Відповіді на сканворд, опублікований у «Львівській газеті» №35 (632) від 1 вересня 2011 р.

По горизонталі: Маклер, баклажан, крем, ре, Ямал, маца, степ, дует, «Ти», спис, мер, «Комо», жбан, хна.

По вертикалі: Кабарга, осуд, Мік, ере, етика, пати-сон, крапка, ям, Ма, мох, ерзац, реноме, ларго, РВА.

Гороскоп 12 – 18 вересняОвен

Несприятливе розташування планет може не-гативно вплинути на працездатність, здоров’я i настрій. Можна пiдвести риску пiд старими планами, справами або контактами.

Телець

Тиждень внутрiшньої незалежностi. Оптимiзм, чарiвнiсть i логiка примусять тих, хто вас оточує, пiти на спiвпрацю. Зiрки передбача-ють несподiваний подарунок або приємну звiстку.

Близнюки

Зростають творчi здiбностi, iнтуїцiя, сексуальнiсть. Цей період буде найсприят-ливішим для вiдновлення пере-рваних дружнiх стосунків.

Рак

Ззовнi роз-виток подiй здаватиметься спокiйним, але ви вiдчуватимете, незадоволенiсть собою i оточую-чими. Тиждень спонукає до осмислення того, що вiдбувається, ухвалення пра-вильних рiшень.

Лев

Напружені в емоцiйному плані сім днів, надто для немолодих Левiв. Проте час сприят-ливий для творчих професiй.

Дiва

Виконуйте всi службовi обов’язки. Ста-райтеся, бо є чудові шанси для кар’єрного зрос-тання. Вдалий час для романтичних стосунків.

Терези

Тиждень принесе певне розчаруван-ня. Можливо, ви вiдчуєте охоло-дження до нових iдей. Попереду на вас чекає багато перепон i пере-шкод.

Скорпiон

Черговий цикл життя Скорпiонiв ознаменує ясна свiдомiсть, умiння правильно скеровувати свої життєвi сили. Успiх супроводжувати-ме тих, хто визна-читься у складно-му питаннi.

Стрiлець

У кар’єрi досяг-нете успiху, якщо трудитиметеся засукавши рукави. Є шанс змiнити роботу. У фiнансах можете виграти у дрiбницях, але значно більше програти.

Козерiг

Веселковi перспек-тиви захмарить негативний уплив людей, із якими ви змушенi тiсно спiлкуватися. Про-те з’явиться чудо-вий шанс виправи-ти деякi помилки. Сприятливий час для активного вiдпочинку, розваг.

Водолiй

Пiдбийте пiдсумки трудового року й окресліть плани на майбутнє. Важливi угоди укладайте в першiй половинi тижня. Заробiтки матимете гiднi.

Риби

Тиждень яскра-вого особистого життя. Зустрiчi, знайомства, по-сиденьки... Як би не було складно — напружтесь. Вiд ваших зусиль залежить i при-буток.

Кадр із фільму «Коломбіана». Фото: kinopoisk.ru

ДО ТЕМИ

Спеціальні вправи для очей

1Заплющте очі, не напружуючи м’язи очей, рахуйте: «один,

два, три, чотири». Широко розкрийте очі й подивіться вдалечінь, рахуючи: «один, два, три, чотири, п’ять, шість». Повторіть вправу 4-5 разів.

2Подивіться на кінчик носа, рахуйте: «один, два, три, чотири». Пе-

реведіть погляд удалечінь, рахуючи: «один, два, три, чотири, п’ять, шість». Повто-ріть вправу 4-5 разів.

3 Не повертаючи голови (голова прямо), робіть поволі кругові рухи

очима вгору — праворуч — вниз — ліворуч і у зворотний

бік: угору — ліворуч — вниз — праворуч. Потім поди-віться вдалечінь, рахуючи: «один, два, три, чотири, п’ять, шість». Повторіть вправу 4-5 разів.

4Не рухаючи головою, переведіть погляд уго-ру, рахуйте: «один, два,

три, чотири», подивіться прямо, рахуючи: «один, два, три, чотири, п’ять, шість».

Аналогічно переводьте по-гляд униз — прямо, право-руч — прямо, ліворуч — пря-мо, по діагоналі в один та інший бік і прямо. Повторіть вправу 3-4 рази.

5Зробіть мітку на склі вікна. Станьте за 30-40 см перед цією міткою і

переводьте погляд із цятки на шибці вдалечінь. Повто-ріть вправу 5-10 разів.

14 ЗДОРОВ’Я 8 вересня 2011 року 36 (633)

У ній багато заліза, калію, кальцію, магнію, вітамінів В, С і А, завдяки яким диня запобігає утворенню пухлин, є засобом профілактики серцево-судинних захворювань, знижує рівень холестерину в крові, а також запобігає розвитку атеросклерозу, заспокоює нервову систему. У дині багато клітковини, тому вживати її потрібно за дві години або через дві години після їжі, бо інакше буде відчуття важ-кості в шлунку. 300 г на день буде достатньо, аби поповнити організм корисними речовинами. Однак матерям, які годують малюків грудним молоком, діабетикам, хворим із виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки від цієї смакоти слід відмовитися.

аля а те на дин

еханіз едо лядів у колах

і е раз пере лянуть� Олександра Баландюх

Таку вказівку дав прем’єр-міністр на засіданні Кабміну.

«Жахливо, що діти помира-ють на уроках фізкультури, причому не через надмірні навантаження. Тому пи-тання не формальних, як до 1 вересня, а поглиблених періодичних медичних оглядів у школах і дитсад-ках ми повинні поставити принципово, це має бути першочергове завдання», — сказав М. Азаров.

В Україні, як зазначив прем’єр-міністр, 58% учнів є хворими, і в першу чергу — на серцево-судинні за-хворювання. Тому новий механізм медоглядів шко-лярів мають запровадити вже з наступного року.

Дуже хочеться вірити, що діти справді прохо-дитимуть поглиблений профілактичний огляд у фахівців. Але десь у глибині душі затаїлася підозра, що ці хороші наміри можуть не завершитися успіхом. Підстави? Механізм мед-огляду школярів розро-бляли вже не раз. Тільки-но під час уроків фізкультури помирав школяр, мініс-терствам освіти та науки й охорони здоров’я відразу давали вказівку розробити механізм медогляду учнів, під час яких можна було б встановити їхній реальний фізичний стан. Однак ба-жаного результату такі на-міри не давали. За новими

нормативами, медогляди можна проходити лише в медичних закладах у присутності батьків. Торік напередодні нового шкіль-ного року в поліклініках був ажіотаж, виникали черги по 40-50 осіб, отож лікарі, навіть якби хотіли, фізично не могли ретельно обстежити всіх школярів. Дехто з батьків, аби не ви-стоювати в чергах, купу-вав підписи спеціалістів. Цьогоріч таких черг не було, медогляд дозволено проходити впродовж року. А проба Руф’є, що її необ-хідно здати, аби медики знали, які навантаження на уроках фізкультури є посильними для кон-кретної дитини, не дає, за словами фахівців, повної картини про стан здоров’я школяра. Адже пульс учня, якого до медичного зак-ладу підвезли машиною, і того, який приїхав на ве-лосипеді чи прибіг просто з футбольного поля, буде абсолютно різним. Отже, така перевірка знову для галочки.

Тобто механізм мед-оглядів школярів щороку вдосконалюють, а діти все одно помирають на уроках фізкультури. Хо-четься сподіватися, що новий механізм медич-ного огляду дітей різного віку, про який говорили на засіданні Кабінету Мі-ністрів, допоможе вчасно виявляти захворюван-ня і запобігати дитячим смертям.

� Ганна Цапик

І з року в рік у нашій країні короткозорих громадян більшає. Згідно зі статистикою, в 1-2% дітей дошкіль-ного віку фіксують ко-

роткозорість. Після перших двох років навчання у школі ця цифра становить 7-10%, а до моменту завершення навчального закладу 10-20% учнів страждають на зни-ження зору. Чому псується зір? Чи можна запобігти цьому? Яких основних пра-вил повинні дотримуватися школярі, аби не псувати очі? Аби отримати відповіді на ці й інші запитання, «Газе-та» звернулася до дитячих офтальмологів.

Інтенсивний розвиток зору відбувається в перші роки життя дитини, а отже, найкращого ефекту під час лікування вчасно виявлених проблем можна досягти в період від трьох до семи років. Лікарі-офтальмологи радять батькам пам’ятати: основні проблеми із зором виника-ють у віці до семи років, отож, якщо вчасно звернутися до спеціаліста, малюк, ідучи в перший клас, не отримає у подарунок футлярчик з окулярами.

У школі діти вперше по-чинають виконувати що-

денну, доволі тривалу роботу, безпосередньо пов’язану з напруженням очей. Читання, чимало писанини — все це збільшує навантаження на очі, а подекуди й серйозно по-гіршує зір і в першокласників, і в старшокласників. Але поза навчальним закладом це на-вантаження не зменшується, адже діти годинами сидять біля екранів телевізора чи мо-нітора, відправляють «есемес-ки» по мобільному тощо. У підсумку — щороку кількість дітей, які мають проблеми із зором, зростає. Повернути його вдається не всім.

— Навчання в жодному разі — ні у школі, ні поза нею — не повинно бути без-перервним, — каже Соломія Лужна, дитячий офтальмо-лог Львівської обласної ди-тячої лікарні «ОХМАТДИТ». — Відомо, що нині, попри уроки в школі, діти відві-дують додаткові заняття з англійської, математики, музики, старшокласники по декілька годин займаються з репетиторами. Додайте до цього час на виконання домашнього завдання, поза-класне читання тощо. Тому, щоб зберегти зір, слід робити спеціальні вправи для очей, звертати увагу на освітлення, за якого ввечері діти читають і пишуть.

Дітям до трьох років кате-горично заборонено дивити-ся телевізор, не кажучи вже

про комп’ютери, мобільні телефони тощо. Дитина ві-ком 3-4 роки може диви-тися телевізор або грати за комп’ютером і працювати з іншими дисплеями не більш ніж 10 хвилин, у віці 5-6 років — 20 хвилин, а підлітки — не більш ніж 40-60 хвилин. Але регламентують не тільки час роботи біля дисплеїв, але й інше зорове навантаження. Наприклад, учні молодших класів на підготовку домаш-ніх завдань повинні витра-чати не більш ніж 30 хвилин. Причому необхідно чергу-вати роботу з відпочинком. Зробили уроки, відпочили 2-3 години, а тоді можна по-читати художню літературу, але обов’язково сидячи і з гарним освітленням.

На думку дитячого офталь-молога Львівської обласної дитячої лікарні «ОХМАТДИТ» Всеволода Радомського, є ще одна проблема, через яку значна частина школярів має проблеми із зором — це несво-єчасне виявлення лікарями проблем під час обстежень.

— Медики, перевіряючи правильність названих букв під час обстеження, часто не звертають уваги на дрібні вади, — розповідає офталь-молог. — Вважають, що ні-чого страшного, якщо зір не є стовідсотковим. Батьки розслабляються і на повтор-ну перевірку не приходять. Б’ють на сполох уже тоді,

коли діти під час читання починають жмуритися або ж приглядаються до екрана телевізора. Я працюю в цій галузі не один, і навіть не де-сять років і переконаний: до процедури перевірки зору в дітей слід ставитися уважно й обережно.

Аби школярі впродовж навчального року не псували собі зір, підвищена увага до них повинна бути з перших днів навчання і з боку вчите-лів, і з боку батьків. У школі парти повинні бути з відпо-відним нахилом, учитель має стежити за тим, аби в учнів була правильна постава, аби зошити були на відстані 30-40 см від очей. Для першо-класників учитель навіть під час уроку має проводити розминку: і фізичну, і зорову, бо їхні очі тільки починають звикати до дрібних букв у книгах і клітинок у зошитах.

Батьки повинні засвоїти головне правило — не пере-вантажувати дитину, бо її зо-ровий аналізатор (очі, зоровий нерв, зона головного мозку, що відповідає за сприйняття зорових образів) може не витримати такого наванта-ження. Як наслідок — коротко-зорість. І якщо вона з’явилася в її в ранньому віці, то в період формування організму вона буде ще більшою. Скажімо, якщо в першокласника — 1,5 ді оптрії, то у 18 років може бути і до 10 діоптрій.

околад допо о е серц і судина� Олександра Баландюх

Радісна новина для любителів солодощів — шоколад не лише

допомагає протистояти депресії, робить життя кращим. Вживання двох шматочків цього смако-лика на день на третину знижує ризик розвитку серцево-судинних захво-рювань.

За даними вчених Кембриджського універ-ситету, любителі шокола-ду на 37% менше ризику-ють занедужати серцеви-ми хворобами. Такий ви-

сновок досліджень, в яких узяли участь 100 тисяч осіб. Окрім того, шоколад на 29% знижує ризик ви-никнення інсульту.

Співробітник відді-лення серцево-судинної епідеміології Кембриджа доктор Оскар Франко каже, що жоден учений у світі поки що не може зрозуміти, чому шоко-лад такий корисний для здоров’я. Найпопулярні-шою є теорія про наяв-ність у ласощах великої кількості антиоксидантів, які, теоретично, можуть допомагати підтримувати артерії «чистими».

Бережіть зір із дитинстваblog.visionworksusa.com

15СПОРТ8 вересня 2011 року 36 (633)

Бронзову медаль в естафеті 4х100 метрів в останній день чемпіонату світу з легкої атлетики, що відбувся в корейському місті Дегу, виборола львів’янка Христина Стуй. Галичанка бігла на останньому етапі й саме завдяки її фінішному спурту українки дісталися фінішу третіми. Разом із Христиною бронзовими призерами світового чемпіонату стали Олеся Повх, Наталія Погребняк і Марія Ремень. Загалом у доробку збірної України на чемпіонаті світу одна золота й одна бронзова нагорода. В загальнокомандному заліку українці посіли десяте місце.

Львів’янка виборола «бронзу» в естафеті

Розмова із Дмитром Дем’янюком, учасником чемпіонату світу з легкої атлетики

ьвів’янин Дмитро Дем’я-нюк на чемпіонаті світу з легкої атлетики, що від-бувся в корейському місті Дегу, у стрибках у висоту кваліфікувався у фінал. Але вирішальний етап тур-ніру галичанин провів не-вдало, посівши 12-те місце.

В інтерв’ю «Газеті» Д. Де-м’янюк розповів про свій виступ у Кореї.

— Дмитре, кваліфіка-цію ви подолали з резуль-татом 2 метри 31 санти-метр, а у фіналі стрибнули

лише на 2 метри 20 санти-метрів. Чому такий регрес у ваших виступах упро-довж чемпіонату світу?

— Не сказав би, що ре-грес… Була дуже складна кваліфікація. Необхідно було показувати висо-кі результати. Крім того, було неймовірно спекот-но, справжнісіньке пекло. Кваліфікація забрала чи-мало сил. До фіналу не встиг відновитися, а тому показав значно гірший результат.

— Якщо не помиляюся, більшість учасників фіналу показала гірші результати, ніж у кваліфікації?

— Більшість, але не всі. Гірше у фіналі виступили ті, хто не мав запасу сил. Моєю великою помилкою була участь перед чемпіонатом світу в турнірі військово-службовців у Бразилії. Мені впродовж місяця довелося чотири рази проходити акліматизацію. Це завади-ло виконанню потрібного

обсягу роботи під час тре-нувань. Чемпіонат світу не пробачає непідготовленос-ті чи промахів у підготовці. У кваліфікації виступив доволі непогано. Із третьої спроби взяв 2,31 м, із другої — 2,28 м. Тобто зробив при-близно 12 стрибків, полови-на з них була на максимумі. Це забрало багато сил.

— Як вам організація ко-рейського чемпіонату світу?

— Усе пройшло на висо-кому рівні. Був дуже задо-

волений тим, що взяли в команду мого особистого тренера Валерія Лебедюка. Він уперше потрапив до числа офіційної делегації нашої збірної на такі зма-гання. У Корею прилетіли за тиждень до початку першості світу, провели хороший акліматизацій-ний збір. Загалом усе було добре, але є великий мінус — мій результат у фіналі. Він перекреслив увесь по-зитив від турніру.

— Національну корей-ську кухню куштували?

— Куштував, але не був у захопленні. Страви з морепродуктів мені спо-добалися, а ось до їхніх специфічних наїдків нама-

гався не торкатися. Перед чемпіонатом світу не варто експериментувати з їжею.

— У Кореї була генераль-на репетиція напередодні Олімпіади в Лондоні?

— Так, на чемпіонаті світу зібралися всі ті ж, хто і сперечатиметься за медалі Ігор. Ми з настав-ником зробили потрібні висновки, визначили, на чому треба робити акцент у підготовці. Тепер знаємо, що необхідно змінити у процесі. На масштабні тур-ніри потрібно приїздити з величезним запасом сил, щоби проходити кваліфі-кації із меншою затратою ресурсів. Перед серйозни-ми змаганнями не мож-на відволікатися на інші великі старти. Необхідна підготовка до конкретного турніру. Цього літа дуже багато стрибав, змагався на різних турнірах. Перед Олімпіадою такого не ро-битиму. Звісно, поїду на кілька стартів, щоби від-

працювати техніку стриб-ка, але не більше.

— Ви відразу з Кореї виру-шаєте ще на якісь змагання?

— Так, лечу в Цюрих. У Швейцарії відбудеться фінал «Діамантової ліги». Звідти відразу вирушаю в Берлін, де відбудеться ще один турнір. На цьому сезон завершиться. Вже й так було багато стартів. Але найбіль-ше втомлює не змагання, а перельоти, переїзди. Я вже місяць удома не був, хочу відпочити.

— Скільки часу ви прове-ли в дорозі після завершен-ня чемпіонату світу в Кореї?

— Добу діставалися до Києва, у столиці кілька годин відпочили й знову полетіли в Цюрих. Практично дві доби були в дорозі. Тому жодних тренувань перед стартами провести не вдається. В Ко-реї після чемпіонату світу ще два дні тренувалися, але цього замало.

Розмовляв Гліб Ваколюк

У Кореї було справжнісіньке пекло

«До фіналу не встиг відновитися, а тому показав значно гірший результат

«Упродовж місяця мені до-велося чотири рази проходити акліматизацію

Л

«Говерла» не підкорилася «Політехніці»� Роман Бойко

Львівська «Політехні-ка-Галичина» двічі поступилася івано-

франківській «Говерлі» в товариських іграх. У Львові рахунок спарингу був 87:92 на користь гостей, а в Іва-

но-Франківську перевага підопічних Євгена Мурзіна була ще переконливішою — 77:60. До початку сезо-ну «Політехніка» візьме участь у двох турнірах. Спершу в Польщі, а потім у Запоріжжі. На кожному з них львів’яни проведуть по три матчі.

У західноукраїнському «дербі» сильнішими були іванофранківці. Фото: galsports.com

Поради для БлохінаОлег Саленко спеціально для «Газети» проаналізував проблеми збірної України


Колишній гравець ки-ївського «Динамо» та національної ко-

манди Росії Олег Саленко стримано оцінює якість гри в товариських матчах укра-їнської збірної. Каже, що спаринг ніколи не замінить офіційний двобій, а тому конкретні висновки щодо якості гри не зробиш. Спе-ціально для «Газети» відо-мий у минулому футболіст назвав п’ять найбільших проблем збірної України.

1. У збірної України є негаразди із психологіч-ною підготовкою. На два тайми наших гравців не ви-стачає. У першому періоді «синьо-жовті» виглядають гідно, а після перерви роз-слабляються і припуска-ються ляпів. Так робити

не можна, потрібно грати до останньої хвилини. Над цим варто працювати, це дуже важливий момент.

2. Найслабша ланка збірної — захист. В остан-ніх іграх футболісти багато пропускають. Добре, хоч забивати більше почали. Але із захистом треба щось робити. Найбільша біда криється в тому, що немає командного захисту. По-трібно, аби збірна атаку-вала, як єдиний злагодже-ний механізм, і так само злагоджено поверталася в захист. Наразі цього немає.

3. До початку Євро-2012 українська збірна має про-

вести ще сім ігор. Це дуже мало для того, щоби щось суттєво змінити. Та й не все залежить від Олега Блохіна. Футболісти повинні готува-тися у своїх клубах, а в мат-чах чемпіонату країни бути в ігровому тонусі складно. Необхідна участь у Лізі чем-піонів чи Лізі Європи. Тіль-ки в таких поєдинках ігро-вий тонус наших збірників буде на належному рівні. А якщо гравець варитиметься в соку тільки внутрішньої першості, йому буде дуже складно прогресувати і приносити користь збірній.

4. Чимало хороших фут-болістів, які потенційно

здатні підсилити збірну, просиджує у своїх клубах на лаві запасних. Це велика проблема. Не раз закликав увести жорсткіший ліміт на іноземців. Ось «Мета-ліст» пішов шляхом нату-ралізації легіонерів. Тому нині в основі харків’ян мо жуть бути лише два корінних українці. Я за-боронив би запрошувати у збірну натуралізованих футболістів. Хочеться, щоб у національній команді грали свої вихованці. Необ-хідно виховувати своїх, як роблять це у всьому світі. Погляньте, в іспанських клубах щонайменше по-ловину складу становлять свої вихованці. Тому вони перемагають і на клубному рівні, і на рівні збірної.

5. Про прогрес збірної України нині судити склад-но. Ми ж проводимо тільки товариські зустрічі. А в та-ких герцях наші опоненти не мають стовідсоткового настрою, не віддаються повністю грі. Та і зі скла-дом нерідко наші супер-ники експериментують. Потрібні офіційні ігри, але такі будуть тільки під час Євро-2012. Шкода.

Олегові Саленку найбільше не до вподоби гра українців у захисі. Фото: sovsport.ru

city-adm.lviv.ua

1216 CПОРТ 8 вересня 2011 року 36 (633)

реклама

В унісон із гаслами про формування команди на основі місцевих вихованців львівські «Карпати» надалі скуповують іноземців. Черговим новобранцем команди Олега Кононова став 26-річний бразилець Ерік де Олівейра. На офіційному сайті львівського клубу футболіста скромно назвали «найкращим гравцем чемпіонату Румунії». Прес-служба «зелено-білих», посилаючись на невідомих експертів, поширила інформацію про те, що цей виконавець воло-діє справжньою бразильською технікою, прекрасним баченням поля та влучним ударом. Із того, що не викликає сумнівів, — Олівейра народився 5 грудня 1985 року в місті Нова-Ігуасу (штат Сан-Паоло). В «Карпатах» Ерік виступатиме під 27-м номером.

« арпатах» ер ови ле іонер


М іжнародний союз біатлоністів (IBU) ухвалив остаточне

рішення щодо допінгового скандалу за участю укра-їнки Оксани Хвостенко. Чиновники постановили: жіноча збірна України у складі Оксани Хвостенко, Віти і Валі Семеренко й Олени Підгрушної має по-вернути «срібло» естафет-ної гонки, що відбулася на чемпіонаті світу 2011 року в Ханти-Мансійську. Разом із медалями наші землячки повинні повернути при-зові.

А Оксану Хвостенко, в крові якої виявили за-боронені препарати, дис-кваліфіковано до 12 березня 2012 року. Таким чином, срібними призерами жі-ночої естафетної гонки під час минулого чемпіонату світу стали французькі бі-атлоністки, бронзовими — білоруські.

О. Хвостенко невтомно повторює, що стала жерт-вою власної неуважності. «Вердикт IBU і ВАДА став шо-ком для мене, — прокомен-тувала рішення чиновників біатлоністка. — Ефедрин (заборонений препарат) по-трапив у мій організм разом із сиропом від кашлю».

Утім на кар’єру спорт-сменки дискваліфікація не вплине. Вона завершила ак-тивні виступи в біатлоні ще навесні 2011 ро ку. Оксана робить перші кроки на тре-нерській стезі. «Нині пере-буваю в Тисовці, де прохо-дить збір збірної України з біатлону, і треную молодих

перспективних біатлоніс-ток. Працюю із сестрами Бєлкіними, які приїхали з Росії. Таня і Надя 1988 і 1990 років народження від-повідно планують надалі виступати під прапором України, і я вірю, що в них світле майбутнє», — по-ділилася подробицями зі свого професійного життя спортсменка.


рати Клички підтвердили власну інтелігентність. Віталій і Володимир відмовилися від бою із 49-річним ветераном про-фібоксу, американцем Евандером Холіфілдом.

Про це заявив чемпіон сві-ту WBA/WBO/IBF у супер-важкій вазі Володимир Кличко німецькому ви-данню Focus. Нещодавно Евандер Холіфілд оголо-сив про плани битися з пе-

реможцем двобою Повєт-кін-Чагаєв і потім вийти на герць проти Кличка.

«Ми ніколи не зробимо цього. Такий поєдинок був би несправедливим. Нині Холіфілд — лише тінь того боксера, яким він був за часів свого роз-квіту», — сказав Кличко-молодший.

Нагадаємо, менеджер братів Бернд Бенте повідо-мив, що Володимир має намір провести цьогоріч іще одне протистояння, яке може відбутися в лис-топаді-грудні. А ось Віталій 10 вересня зустрінеться в рингу з поляком Томашем Адамеком. Щодо майбут-ніх суперників, то брати заявляли раніше, що ви значатимуться з цим після бою Кличка-старшого у Вроцлаві.

укра нських біатлоністок ви а а ть повернути ро і

кра нськи футбол один із на ба ат их у вропі

� Гліб Ваколюк

Українські олігархи надалі дивують Євро-пу. Власники клубів

національної футбольної Прем’єр-ліги є одними з найщедріших у Старому світі. Про це свідчить ста-тистика німецького порталу transfermarkt.de.

Німці порахували, хто в період літнього міжсезон-ня найбільше витратив на придбання нових футбо-лістів. Загалом українські клуби не пошкодували на це 45 мільйонів 445 тисяч євро. А найактивнішим на трансферному ринку було київське «Динамо».

Столичний клуб витра-тив 15,5 млн. євро. Трохи скромніші показники в донецького «Шахтаря» (14,4 млн. євро) та дніпро-петровського «Дніпра» (10,875 млн. євро).

Представники еконо-мічно нестабільної Украї-ни ввійшли до десятки тих клубів, що купують найбільше футболістів. Лі-дерами є учасники англій-ської Прем’єр-ліги. Вони не пошкодували на цю спра-ву майже 557 млн. євро.

Щодо продажів, то спіль-ними зусиллями українські клуби заробили 24 млн. 520 тис. євро (трохи більше, ніж команди другого дивізіону Чилі й Аргентини). Левова частка в «Динамо» — 19,7 млн. євро. Найдорожчий трансфер «динамівців» — продаж у «Рубін» Романа Єрьоменка. Росіяни за-платили за цього гравця 13 млн. євро. «Дніпро» зав дяки трансферу Євгена Селезньо-ва в «Шахтар» збагатився на 2,5 млн. євро.

Ігор Суркіс не шкодує грошей на хобі. Фото: sport-express.ua

Клички відмовляються бити пенсіонера

Холіфілд і в 49 років готовий до титульних боїв, але суперники відмовляються з ним битися. Фото: АР

Б«Володимир має

намір провести цьогоріч іще одне протистояння

Оксана Хвостенко відтепер тренуватиме. Фото: sports.ru

Documents

Львівська газета