І ПОЛІГ НАШ НАРОД, НАЧЕ СКОШЕНЕ ЖИТО... Частина 1

« І п о л І г

н а ш

н а р о д ,

н а ч е

с к о ш е н е

ж и т о . . . »

Г о л о д о м о р 1 9 3 2 – 1 9 3 3 р о к і в н а Д н і п р о п е т р о в щ и н і

ДніпропетровськАРТ-ПРЕС2 0 0 8

Редакційна рада:

Є в г е н і й Б О Р О Д І Н ,заступник голови Дніпропетровської обласної держадміністраціїВ і к т о р С И Ч Е Н К О ,начальник Головного управління освіти і науки Дніпропетровської обласної держадміністраціїО л е к с а н д р Р А Т Н Е Р,член Національної спілки письменників УкраїниЛ е с я С Т Е П О В И Ч К А ,голова правління Дніпропетровської обласної організації Національної спілки письменників УкраїниМ и к о л а Ч А Б А Н ,член Національної спілки письменників УкраїниН а д і я К А П У С Т І Н А ,директор Дніпропетровського історичногомузею ім. Д. І. ЯворницькогоН а д і я Т И Т О В А ,директор Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки

Автор проекту, головний редактор:

О л е к с а н д р Р А Т Н Е Р

До видання увійшли документальні матеріали і свідчення очевидців та твори дніпропетров-ських письменників і художників про Голодомор 1932 – 1933 років на Дніпропетровщині.

© О. Г. Ратнер, Л. Н. Степовичка, М. П. Чабан – упорядкування,

передмова, 2008.

© С. Я. Алієв-Ковика, дизайн, орігінал-макет, 2008

Переднє слово

Євгеній Б о р од І н«І вирій жахнувся країни Вкраїни…» 15

Передмова

олекс андр ратнер, лес я с тепоВичк а, Микола чаБанЗа велінням народного болю 17

Розділ І«так осЬ, Іс торІЄ,ЯкІ тВоЇ с тежки .. .»Трагедія Дніпропетровщини 1932–1933 років

Ігор кочергІн1933 – біль, який не минає 23

людми ла МаркоВаГолодомор 1932–1933 років на Дніпропетровщині 37

Документи і матеріали керівних партійних та урядових органівщодо голодомору 1932–1933 років на Дніпропетровщині 50

к атерина те лежнЯкДокументи з історії голодомору 1932–1933 років у зібранніДніпропетровського історичного музею ім. Д. І. Яворницького.Огляд колекції 13

надія титоВаГолодомор 1932–1933 років на Дніпропетровщині.Бібліографічний покажчик 134

Розділ ІІ«ВиЇВ голод неситиЙ Усе,Що жило.. .»Свідчення очевидців голодомору 1932–1933 роківна Дніпропетровщині

АПОСТОЛОВЕ І АПОСТОЛІВСьКИй РАйОН 161

семен к У ЗЬМенкоТого року я втратив маму 166

ВАСИЛьКІВСьКИй РАйОН 170

ВЕРхНьОДНІПРОВСьКИй РАйОН 171

ДНІПРОДЗЕРжИНСьК 194

З М І с т

людми ла ЯЦенко, олекс андр с лонЄВсЬкиЙГолодомор в Камянском районе(із книги «Дух ушедшей эпохи») 197

ДНІПРОПЕТРОВСьК 209

жОВТІ ВОДИ 220

тамар а ж УрБаГолоси із 33-го. Голодомор на Кіровоградщині 223

КРИВИй РІГ І КРИВОРІЗьКИй РАйОН 236

КРИНИЧАНСьКИй РАйОН 238

МАГДАЛИНІВСьКИй РАйОН 248

Микола чаБанСпасибі предкам за духовний спадок 249

НІКОПОЛь І НІКОПОЛьСьКИй РАйОН 251

НОВОМОСКОВСьКИй РАйОН 267

ПАВЛОГРАДСьКИй РАйОН 275

ПЕТРИКІВСьКИй РАйОН 284

ПЕТРОПАВЛІВСьКИй РАйОН 322

ПОКРОВСьКИй РАйОН 326

П’ЯТИхАТСьКИй РАйОН 333

СОЛОНЯНСьКИй РАйОН 340

ТОМАКІВСьКИй РАйОН 348

ЦАРИЧАНСьКИй РАйОН 348

В олодимир лоЙкГолодомор.Роздуми над матеріалами архівів і преси 352

ШИРОКІВСьКИй РАйОН 370

ЮР’їВСьКИй РАйОН 381

Микола чаБанЗі спогадів українців Канади 393Ми понесли великі втрати 393У пеклі 1933-го я вціліла одна 402

14

Перед чорною пащею голоду 407Пережите в голодні роки 412

Микола чаБан«Надсилайте їстівного!» 417

В олодимир ЄФиМоВРозсекречена пам’ять 421

Розділ ІІІ« Б І д и У З о р – г о л о д о М о р. . . »Народне лихо 1932–1933 років у творахписьменників і художників Дніпропетровщини

григорій БІднЯкЯк страшно дихає земля… 427Тридцять третій 428Що діялось… 431Як вижив я 432

Ірина ВІрликМолитва 433

Яна гла дирПохвала царствію Аїда 434

Вік тор гриЦенкоБалада про 300 карбованців. Оповідання 435

Юлія дМитренко«Люди косять жито…» 445

Федот жиВагахуртовина. Оповідання 446

олекс андр ЗаВ го р од н І Й1933 452

олекс андр ЗаЙВиЙГолод. Трагедія 453

Юрій кІБеЦЬЛихо повоєнне 478Забутий роман 479Герри – скіфське місто 480Розправа над кобзарями 481Український хліб. Еволюція 483

15

Федір к лиМенко«Пішла біда з торбиною…» 490

В а лерій коВт УненкоУкраїні… 492

анатолій краВченко-рУсІВНа хвилях голоду 493

Микола МиколаЄнко Біди узор – голодомор 496Наче чорна ніч упала на Україну Спогади про голодомор 1932-1933 рр. 498

Микола неВид аЙлоСумна пісня про корову. Новела 504

ната лк а нІк УлІнаНепоховані 512«Чуєш, Доле! ходімо з тобою…» 5121933 513«Босі ніжки ступають на гостру траву…» 513«З історії виходимо, як з пущі…» 5141944 514«Так ось, історіє, які твої стежки…» 515

В а лер’ян пІдМогилЬниЙСин. Оповідання 518

гаври ло прокопенкоНе забуду, не прощу – ніколи! 536

Михай ло пронченкоЗабирали останню зернину 541Україна в сльозах утопала 542

Микола с арМа-соколоВсЬкиЙЛанцюг та цурпалок. Документальна новела 544Голодний 546Книга життя 546

В олодимир сІренкоГолод. Оповідання 547Чорна кобила. Оповідання 549Владлен 554

16

Юрій солоВеЙЛюблю тебе, село моє. Уривок із книги 555

лес я с тепоВичк аСвято солодкої лободи. Новела 558Балада про Петриківську скриню 568Реквієм за Джеймсом Мейсом 570

Борис тенетаМісто. Оповідання 572Гармонія і свинушник. Уривок 576

В аси ль ХВорос т«Біда та чорная дорога...» 584

Микола чаБанГарнік хачатрян працює над Меморіалом жертв Голодомору 589

григорій чаплЯЧи зрадник я? 593жебрак 594

Михай ло шереМетПанахиди по убієнних 595

ната ля ЯкиМаХаБатьківщина 603

народна тВорчІс тЬ 604

17

Лелеку останнього з’їли в селі…І вирій жахнувся країни Вкраїни.Мільйони опухлих волали в землі…Ох, пам’ять полинна все плине і плине…

О. Завгородній

і рядки, написані нашим сучас-ником, українським поетом Оле-сем Завгороднім, повною мірою характеризують жахливий стан, у якому перебував український народ у часи Голодомору. Що там казати, зараз про національ-

ну трагедію України написано вже багато, хоча мо-жу впевнено стверджувати: скільки б не писали про той печальний період – все буде обмаль.

І ось тримаю у руках напрочуд важливу для на-шого народу, нашої молодої незалежної держави книгу «І поліг наш народ, наче скошене жито…», над якою працювали люди високої душі та велико-го таланту, письменники – Олександр Ратнер, Леся Степовичка, Микола Чабан. Гірка, пекуча правда про Голодомор, його перебіг і наслідки, постаті ді-йових осіб та виконавців – увесь масштабний пласт історії зібрано на її сторінках, вихоплено з мороку забуття.

…Люди не спроможні щось змінити у минулому – це правда. Але вони здатні дати йому всебічну, чесну і об’єктивну оцінку, а також вказати, що необ-хідно запобігати повторенню гірких і драматичних колишніх подій.

Указом Президента України Віктора Ющенка 2008-й рік оголошено в Україні Роком пам’яті жертв Голо-

Євгеній Б о р од І н , заступник голови Дніпропетровської обласної

державної адміністрації, доктор історичних наук

« І В и р І Й

ж а Х н У В с Я

к р а Ї н и В к р а Ї н и … »

Переднє слово

Ц

домору. З метою забезпечення належного вшану-вання пам’яті жертв геноциду українського народу, Дніпропетровською облдержадміністрацією роз-горнуто широкомасштабну роботу.

На теперішній час завершується робота над упо-рядкуванням регіональної «Книги пам’яті» жертв Голодомору 1932–1933 років. Книга пам’яті скла-дається з трьох основних розділів: «Мартиролог Голодомору», «Джерела до вивчення Голодомору», «Свідчення очевидців». Це видання буде включа-ти і поіменний список жертв, складений на основі широкої джерельної бази. Збір свідчень у населе-них пунктах області здійснювали пошукові групи, якими зібрано майже 7,4 тисяч свідчень очевидців Голодомору 1932–1933 років. Системна робота ор-ганів виконавчої влади з виявлення громадян, які пережили Голодомор, дає можливість вжити захо-дів щодо їх соціального захисту.

На початку осені 2008-го року на території Дніпро-петровської області встановлено 122 пам’ятника та пам’ятних знаки. Саме на Дніпропетровщині за участю Президента України Віктора Андрійовича Ющенка 14 вересня було урочисто відкрито найви-щу скульптуру увічнення пам’яті жертв політичних репресій та голодоморів в Україні (автори роботи: заслужений художник України, скульптор Гарнік хачатрян і архітектор Дмитро Голік).

Проводяться численні виставки, конкурси, семіна-ри, «круглі столи», історико-краєзнавчі експедиції, створюються документальні фільми, направлені на об’єктивне висвітлення подій 1932–1933 років. Розроблено карту маршрутів, пов’язаних із трагіч-ними подіями 1932–1933 років.

Книга «І поліг наш народ, наче скошене жито…»

– не перша, і, сподіваюсь, не остання у черзі ху-дожніх, науково-дослідницьких, публіцистичних видань, котрі вийшли друком на нашій рідній дні-пропетровській землі. Серед них: «Голодомор. Рек-вієм на відстані часу» народного художника України Федора Клименка, «Не підлягає забуттю. Голодо-мор – геноцид українського народу 1932–1933 рр.» публіциста і письменника Фіделя Сухоноса, «Голо-домор 1932 – 1933 років на Дніпропетровщині та Запорожчині» авторитетного історика професора Валентина Іваненка та доцента Наталії Романець, «Голодомор. Ціна життя» дніпропетровського по-ета Григорія Бідняка, тощо. Робота триває.

Голодомор вичавлював із людських душ такі чес-ноти як постійну природну схильність і силу волі людини робити добро. Духовне спустошення – це головний наслідок Голодомору, спричиненого українській нації сталінським режимом. Дуже важ-ливо, що автори книги «І поліг наш народ, наче ско-шене жито…» не зупинились тільки на докумен-тальному висвітленні подій Голодомору, а й зібрали поезії та картини дніпропетровських письменників та художників. Бо не завжди цифри та факти вража-ють розум – мистецтво завжди глибше вражає душу й серце.

І ось на теренах Дніпропетровщини з’явилась ще одна справжня літературна перлина. Ця книга несе громадянам нашої держави та світової спільноти разом із художньою правдою правду історичну.

Д н і п р о п е т р о в с ь к ,

жо в т е н ь 2 0 0 8 р .

20

Ця книга народилася не за примусом згори, не за певною округлістю дати чи забаганкою моди, а – за велінням народного болю, який не вщухає ось уже сім з половиною десятиліть.

Штучний голод 1932–1933 років, спричинений анти-людською політикою сталінського Кремля, обернув-ся голодомором українського народу, вихоплював кістлявою рукою із його надр діточок, немовлят, по-глинав цілі родини, села й містечка. Чорні підводи їхали дорогами України, підбирали труп за трупом. Смерть святкувала свої криваві жнива.

У великих містах жилося заможніше. Пізніше за вказівкою Сталіна вийшла у світ лицемірна «Кни-га о вкусной и здоровой пище», за рецептами якої готували страви ті, в кого було з чого їх готувати. А в пам’яті поколінь мало закарбуватися – за «батька Сталіна» столи вгиналися від крабів, ікри, шампан-ського. «жить стало лучше, жить стало веселей»...

Чи не тому сьогодні стільки людей кривиться від самого тільки слова «голодомор», їм так не до шми-ги прояви народної пам’яті: «Ах, оставьте, не было такого, всё это выдумки руховцев, демократов, помаранчевых во главе с Ющенко!»

І ці люди не винуваті, вони справді не знали голоду, адже місто і село мали різний соціальний досвід. Так з самого початку було задумано на нараді у «ротонді душогубців» – перемішати «народні маси», мов ко-лоду карт, розділяти і володарювати, славословити і губити водночас.

«И какие агрессивные, никак не угомонятся!» – так відреагувала одна екс-компартійна дама на пропо-зицію письменників спорудити у Дніпропетровську пам’ятник жертвам Голодомору. Чи не тому, що ця

З а В е л І н н Я Мн а р о д н о г оБ о л Ю

П е р е д м о в а

товаришка звикла пишатися «героїчним минулим» своїх предків, їхніми досягненнями (кривавими розпорядженнями) під час жовтневого переворо-ту, насильницької колективізації, електрифікації, сов’єтизації.

Все перевернуто з ніг на голову. Невже й через три чверті століття ситий не зрозуміє голодного? А по-розумітися не так вже й важко. Варто лише зробити над собою моральне зусилля, божественний порух небайдужої душі, перейнятися співчуттям до ближ-нього. Адже тільки черстве серце не почує стогону мільйонів безневинних жертв, тільки порожні очі не побачать, яких кількісних і якісних втрат зазнав наш народ через геноцид 1932–1933 років, якого тяжко-го удару завдано його інтелектуальному і фізичному потенціалу.

Наша книга складається з трьох розділів. У першому представлено документи партійних та совєтських органів щодо голодомору 1932–1933 років на Дні-пропетровщині. При підготовці цих матеріалів ми спиралися, зокрема, на монографію «Голодомор 1932–1933 років в Україні», видану у 2007 році На-ціональним університе-том «Києво-Могилянська Академія». Значну частину матеріалів, що увійшли до першого розділу, надано Дніпропетровським історичним музеєм імені Д. І. Яворницького (дирек-тор Надія Капустіна), а бібліографічний покажчик літератури на тему голодомору на Придніпров’ї – Дніпропетровською обласною універсальною на-уковою бібліотекою (директор Надія Титова).

У другому розділі книги читач порине у спогади свідків голодомору, які мешкали у 1932–1933 роках в селах, містах і районах Дніпропетровської області. На жаль, обсяг книги не дозволив представити шир-

шу географію голоду на Дніпропетровщині, хоча наведений матеріал є типовим для всіх населених пунктів області. При укладанні цього розділу вико-ристано факти, надані Головним управлінням освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адмі-ністрації (начальник Віктор Сиченко), а також деякі матеріали із книги Б. Іванченка «Викорінення», яка вийшла у Павлограді в 2003 році. Розділ доповнюють спогади наших земляків, що мешкають нині у Кана-ді, низка статей про трагедію геноциду 1930-х років, а також деякі роздуми над матеріалами архівів і преси.

Третій розділ склали твори поетів, прозаїків та ху-дожників Придніпров’я, присвячені болючій темі голодомору, а також український фольклор 1930-х років хх століття, частину текстів якого зібрано у 1970–1980 роках студентами-філологами, учасни-ками фольклорних експедицій селами Дніпропе-тровщини під егідою наукового керівника Науково-дослідницької лабораторії фольклору, народних говорів та літератури нижньої Наддніпрянщини іме-ні Олеся Гончара Дніпропетровського національно-го університету, доктора філологічних наук, профе-сора Клавдії Фролової.

Ми вдячні за надану допомогу науковим співробіт-никам музею «Літературне Придніпров’я» (завід-увачка Олена Аліванцева) і директорові ТОВ «Об-ласний бібліотечний колектор» Ніні Сергєєвій.

Наша книга – це палаюча і незгасна свіча пам’яті. Вона не погамує болю (це неможливо), вона тільки роз’ятрить його, але не будемо цього боятися. Без болю не буває очищення. Сподіваємося, що книга стане в нагоді кожному, кому «неоднаково» до іс-торії рідного краю, послужить порозумінню і кон-

22

солідації між людьми з різним історичним досвідом, адже Україна у нас одна і нам у ній разом жити.

Ця книга – вінок із колючого дроту, який ми кладе-мо на могилу тоталітарної cистеми, що намагалася поставити Україну на коліна. Тимчасово це вдалося, але ми вижили. Ми – понівечений, але незнищен-ний народ хліборобів і поетів, гірників і металургів, льотчиків і моряків. Зернятко за зернятком, коло-сок за колоском, тягнеться до небесної блакиті, під-водиться поволі золоте наше жито…

Олександр РАТНЕР,

Леся СТЕПОВИЧКА,

Микола ЧАБАН

Д н і п р о п е т р о в с ь к – С і ч е с л а в ,

с е р п е н ь 2 0 0 8 р .

23

«так осЬ,Іс торІЄ,ЯкІ тВоЇ с тежки .. .»

ТрагедіяДніпропетровщини 1932–1933 років

Розділ I

років минуло з того часу, як комуністична влада влашту-вала в Україні штучний голод, який забрав мільйони життів українців. У хх ст. Україна пе-режила безліч трагедій біль-

ших чи менших, але про Голодомор 1932–33 років писати найбільш важко і боляче. Взагалі люди про нещастя воліють згадувати менше, оскільки вони викликають негативні емоції та хвилювання.

За кількістю жертв Голодомору 1932–33 років Дніпропетровська область займає перше місце серед регіонів України. Оскільки совєтська вла-да точної статистики про голод в Україні не мала, бо органи державного політичного управління її не вели, то ми ніколи не дізнаємося про реальну кількість жертв серед цивільного населення. На-приклад, органи загсу Павлоградського району у 1933 р. реєстрували приблизно 60% від загаль-ного числа смертей через велику кількість непо-хованих трупів, а також значну частку сільських жителів, які пішли до залізничного полотна і стан-цій, там померли й поховані як невідомі [10]. В ці-лому ж по Україні, за оцінками дослідників, лише за два роки внаслідок Голодомору загинуло від 5 до 14 млн. осіб. З усієї кількості зареєстрованих смертей на Дніпропетровщину припадає 70% ви-падків [25, с.8.]. Таким чином, Дніпропетровщина за 1932–33 рр. втратила від 3,5 до 9,8 млн. людей. Щоправда, треба врахувати, що в період Голодо-мору площа Дніпропетровської області була біль-шою за сучасну.

Вказана вище кількість жертв аж ніяк не може бути випадковою. Голод в Україні ретельно готувався і

Ігор к о ч е р г І н ,кандидат історичних наук,

доцент Національного гірничого університету

1 9 3 3 – Б І л Ь ,Я к и Й н е М и н аЄ

75

продумувався, а тиск на селянство, незважаючи на колосальні втрати, не зменшувався – навпаки збільшувався. Яким же чином совєтська влада спровокувала голод в Україні?

Першим кроком до появи голоду стали хлібоза-готівельні плани 1932–33 pp., які перевищували плани 1928 р. удвічі при менших урожаях. Дні-пропетровщині було встановлено план у 88 млн. пудів зерна, що становило четверту частину за-гальнореспубліканського плану. Для кращого ви-зискування хліба у селян в Україну було надіслано додатково 150 співробітників ДПУ. З них в Дніпро-петровську область прибуло 20 осіб на три місяці для розверстки [29, арк.28]. Для тих районів, які виконували план найгірше, було суттєво скороче-но підвіз товарів, крім гасу і сірників (цих товарів було не шкода, бо в їжу вони не годилися): Апос-толівський район – на 28%, Васильківський – 23%, Н-Василівський – 21,4%, Велико-Лепетиський – 17,4%, Михайлівський – 25,8%, Нікопольський – 23,7%, Солонянський – 19,3% [32, арк.111-113].

жахливим ударом по селу став вихід постанови Центрального Виконавчого Комітету та Ради На-родних Комісарів СРСР «Про охорону майна дер-жавних підприємств, колгоспів і кооперації і зміц-нення громадської (соціалістичної) власності» від 7 серпня 1932 р. Цією постановою за крадіжку державного майна встановлювалася вища міра покарання [24, с.140]. Крадіжкою вважалося зрі-зання декількох колосків у колгоспному полі. 25 грудня 1932 р. селянку Н.М. Клименко засудили на 10 років ув’язнення за лантух колосків, з яким її затримали біля колгоспного поля [24, с.149].

З інформації Дніпропетровської обласної про-куратури і обласного суду обкому КП(б)У: «З по-чатку збирання врожаю до 1 листопада, в тому числі до видання закону від 7 серпня засуджено за крадіжки хліба (колосків. – І.К.) 3973 людини, з них до розстрілу – 112. З першого листопада до 5 грудня засуджено 1242 чоловіка, в тому числі до розстрілу – 62, до ув’язнення на строк від 5 до 10 років – 480...» [24, с.146]

В цілому станом на 10 грудня 1932 р. за неви-конання планів хлібозаготівель було засуджено 2482 людини, 5752 людини засуджено за крадіж-ку зерна (1888 з них – до розстрілу) [8].

Доходило до абсурду. Селян засуджували навіть за те, що вони рвали колоски пшениці або жита на своїх городах. Верхньодніпровський дільнич-ний прокурор у листопаді 1933 р. звернувся до Народного комісаріату юстиції за роз’ясненням, чи можна вважати злочином різання колосків на власних городах, на що отримав відповідь: «В тих випадках, коли різання колосків на власних горо-дах набуває поширеного характеру, притягати винних до судової відповідальності» [24, с.158].

Та попри посилення тиску Україна з виконанням планів хлібозаготівель не могла впоратися. В по-станові Дніпропетровського обкому КП(б)У від 9 листопада 1932 р. зазначалося, що в ряді районів області хлібоздача припинилася. Причина була одна – відсутність зерна. Комуністи ж вважали, що це результат куркульського саботажу [7]. Тоді 22 жовтня 1932 р. в Україну було надіслано комі-сію на чолі з В. Молотовим. Буквально за тиждень

« І П О Л І Г Н А Ш Н А Р О Д , Н А Ч Е С К О Ш Е Н Е Ж И Т О . . . »

Голодомор 1932–1933 років на Дніпропетровщині

28

з’явилася постанова ЦК Політбюро КПУ за під-писом В.Я.Чубаря. Згідно з цією постановою для контролю за хлібозаготівлями на Дніпропетров-щину було відряджено наркома М.О. Скрипника [19, арк.140-144].

Врешті-решт адміністративний тиск дозволив зібрати з України ще кілька десятків тисяч тонн зерна, але план так і не був виконаний.

Наступним кроком совєтської влади стало засто-сування так званих «чорних дощок», які можна по-рівняти з проскрипційними списками часів рим-ських імператорів. Як правило, на «чорні дошки» потрапляли села, які мали велике недовиконання планів заготівель. Тим, хто потрапляв на ці дошки, загрожувало повне вимирання. 6 грудня 1932 р. на «чорну дошку» потрапили села Вербки Павло-градського району і Гаврилівка Межівського ра-йону. Згідно з наказом, до тих сіл, які потрапили на «чорні дошки», застосовувалися такі засоби впливу: 1) негайне припинення підвозу товарів, повне припинення кооперативної та державної торгівлі; 2) повна заборона колгоспної торгівлі; 3) припинення всілякого роду кредитування; 4) перевірка і чистка кооперативних та держав-них апаратів від... ворожих елементів [20, арк.53-54]. Через два тижні – 23 грудня 1932 р. бюро Дніпропетровського обкому занесло на «чорну дошку» 23 колгоспи [8].

Страшну трагедію села Гаврилівка, яке майже по-вністю вимерло від голоду, можна порівняти хіба що з трагедією села Кортеліси на Волині, яке було спалене німцями в часи радянсько-німецької ві-

йни. Колишній голова колгоспу Гаврило Панасо-вич Ляшенко згадує, що після занесення на «чор-ну дошку» в село приїхав якийсь уповноважений Кравченко з 50-ма озброєними міліціонерами. Оточили село. Не дозволялося вивозити та ви-носити сільгосппродукти, продавати товари. Зобов’язували кожен двір здати 40 кг м’яса – бра-ли ж по 80. В такому порядку відбирали й хліб. З села вигнали всю худобу. Активісти ходили по селу і відбирали все зерно. Всі магазини були за-криті, а посівний матеріал вибрано [11]. Коли у селян забрали все, люди почали пухнути з голоду, оскільки це сталося взимку, ніякого підніжного корму не було. Село загинуло майже повністю. Таких фактів набереться безліч. Той, хто й досі не визнає факту голодомору і вважає, що були лише деякі ускладнення на селі, нехай пояснить, чи можна віднести вищенаведені факти до усклад-нень.

Зима 1932–33 років для українського села ви-явилася неймовірно жорстокою. В грудні 1932 р. рішенням Раднаркому СРСР в Україну надсила-ється ще одна комісія на чолі з Л. Кагановичем і П. Постишевим для запровадження заходів орга-нізаційного й адміністративного порядку для ви-конання хлібозаготівель для корінного перелому хлібозаготівель на Дніпропетровщині та інших регіонах [31, арк.55]. Оскільки й ця комісія не впо-ралася зі своїм завданням, Політбюро ЦК КП(б)У 29 грудня 1932 р. прийняло рішення вислати на Північ 700 сімей з 20-25 районів, які відстають у хлібозаготівлях. Дніпропетровському обкому було запропоновано виставити на продаж май-

Розділ І

«ТАК ОСЬ, ІС ТОРІЄ , ЯК І ТВОЇ С ТЕЖКИ. . . » Трагедія Дніпропетровщини 1932–1933 років

29

но 500 господарств «злісних одноосібників» [30, арк.83-87].

В таких нелюдських умовах селяни, щоб вижити, намагалися вирватися з села. Щоб запобігти цьо-му, 27 грудня 1932 р. в СРСР було запроваджено паспортну систему. Колгоспникам паспорти, звіс-но ж, не поспішали видавати. Безпаспортні селяни були закріплені, а простіше кажучи – закріпачені за колгоспом як безправні державні найманці аж до 1956 р.

22 січня 1933 р. й. Сталін і В. Молотов підписали ще один наказ, яким не допускався виїзд селян з України до Росії і Білорусі. Вся Україна була оточе-на військовими загонами, які не випускали селян за кордони Радянської України. На залізницях ча-тували патрулі, а навколо сіл діяли заслонові за-гони військ наркомату внутрішніх справ (НКВС). Без довідки сільської ради селянин не мав права залишати село. його затримували і повертали до місця проживання, що нагадувало резервацію.

По суті, українське селянство було засуджено без суду і приречено на вимирання від голоду. Причому голод застосовувався як до одноосіб-ників, так і до колгоспників. В одному з рапортів районного начальства зазначалося, що «пере-важна більшість голодуючих – колгоспники» [34, арк.149-151].

Після того як Україна у 1932 р. здала 75% від пла-ну зернозаготівель, пересічній селянській родині в середньому лишалося 80 кг зерна для харчу-вання протягом усього року. Але після цього реквізиція зерна не припинилася. Розпочалися

масові репресії, у ході яких у селян забрали вза-

галі будь-яке продовольство. Першими під удар

звісно ж потрапляли одноосібники. З 1 листопада

по 5 грудня 1932 р. було репресовано 867 селян,

які здавали хліб за контрактом (так звані куркулі),

3973 – засуджено за крадіжку хліба (з них до роз-

стрілу 112 людей) [17, арк.43-44].

Якщо реквізиція зерна, висилання селянських

родин на Північ совєтська влада обґрунтовувала

необхідністю виконання плану хлібозаготівель, то

наступний її крок не вкладається в жодні логічні

пояснення.

Восени 1932 р. на всі продовольчі запаси селян

було поширено грошові та натуральні штрафи. У

разі відсутності зерна для здачі плану совєтська

влада застосовувала конфіскацію всіх продуктів,

що малися у господарстві, до того ж – у збільше-

них нормах. У »боржників», що не виконали пла-

ни здачі хліба, конфісковували будь-які запаси

їжі, заготовлені до нового врожаю – м’ясо, сало,

картоплю, соління, сухарі, фруктову сушку тощо.

По селах здійснювали подвірні обшуки.

Наприклад, в селі Аули (Кам’янський район) сіль-

рада наклала на 20 одноосібників штрафи від 20

до 1000 рублів за відмову надіслати насіннєвий

матеріал [7].

Такі дії совєтської влади ні в яку логіку соціаліс-

тичної доцільності не вкладаються. їх можна пояс-

нити лише тим, що комуністичний режим прагнув

знищити вільнолюбного, мислячого українського

селянина фізично і морально.



30

Варто відзначити, що деякі керівники районів, ба-чачи, що ситуація з продовольством перетворю-ється на критичну, зверталися до вищих органів влади і тодішнього партійного лідера України С.В. Косіора особисто з проханнями зменшити плани хлібозаготівель, допомогти селу продо-вольством тощо. В найважчому стані були Ново-празький, Долинський, Межівський, Лихівський райони [21, арк.1; 21, арк.8].

Влада на подібні звернення реагувала по-своєму. У відповідь на одну з таких заяв у листопаді 1932 року В. Молотов відповів керівникам Синельни-ківського району: «Плани виконати під силу, за-яви про неможливість виконання плану вважаю небезпечним для партійної організації проявом слабкості політичного керівництва Синельників-ського району» [31, арк.37-38]. йому вторив се-кретар Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У В. І. Чернявський: «Пхикання, розгубленість проявлені багатьма районами під час доведення планів хлібозаготівель. Рішучими діями зламайте супротив по здачі хліба» [16, арк.133].

Отже, серед обласного і, особливо, районного начальства знаходилися люди, які не тільки по-переджали владу про негативні наслідки тоталь-ного викачування хліба, але намагалися запобігти лиху на селі. В тоталітарній державі подібні вчин-ки межували з подвигом, оскільки комуністична влада розцінювала їх як зраду. Відповідь респу-бліканського партійного керівництва на такі дії Дніпропетровського та інших обкомів та райко-мів не забарилася. 19 грудня 1932 р. секретар ЦК КП(б)У М. хатаєвич ставив на вид, що обласне

партійне керівництво не застосовує всіх засобів впливу до сіл, занесених на «чорну дошку», і напо-лягав на посиленні тиску в плані хлібозаготівель [33, арк.116.]. Через 10 днів обласним та районним комітетам партії було надіслано розпорядження ЦК ВКП(б), згідно з яким колгоспи мали здати не лише планове зерно, але й насіннєві фонди. «Досі, – зазначалося в документі, – районні начальники не зрозуміли ... що все зерно, яке є в наявності в колгоспах, в тому числі й, так звані, насіннєві фон-ди, повинно бути здане в план хлібозаготівель. Будь-яку затримку у вивозі цих фондів ЦК буде розглядати як саботаж хлібозаготівель з боку ра-йонного керівництва і застосує відповідні захо-ди» [30, арк.83-87]. Ось так! Не зрозуміло районне керівництво того факту, що українське селянство необхідно задавити голодом, тому комуністична партія й змушена була ще раз нагадати про це.

Представників місцевого керівництва, які «поту-рали» голодному селянству, совєтська влада під-давала репресіям. Лише в кінці осені – на початку зими 1932 р. було репресовано 1062 співробітни-ки влади від голів колгоспів до полезнавців [17, арк.43-44]. Декілька процесів над керівниками зробили показовими – щоб інші начувалися. Най-більш гучною справою була так звана Оріхівська. В Оріхівському районі (нині Запорізька область) у 1932 р. стався недорід і керівництво району просило переглянути плани хлібоздачі. Протягом всього літа і початку осені в обласній пресі «орі-хівців» піддавали моральному тиску, а 28 жовтня 1932 р. Дніпропетровський обком прийняв по-станову «Про перебіг сівби й хлібозаготівель по

Розділ І


31

Оріхівському району», в якій звинуватили керів-ників району в розкладницькій роботі, що при-звело до зниження хлібоздачі. На початку грудня 1932 р. в район виїхала надзвичайна комісія на чолі з товаришем Синайським, а вже 25 грудня відбувся показовий суд над 16-ма «зрадниками інтересів комуністичної партії». Всі вони, колиш-ні наймити, вихідці з сіл району, були засуджені (окрім двох чоловік): одного до розстрілу, інших до різних термінів ув’язнення [13, с.135, 142]. В період процесу над «оріхівцями» в газеті «Зоря» в піднесеному тоні описується, як селяни Оріхів-ського району з початком судового процесу по-чали здавати хліб. Оскільки радянська преса була «найправдивішою в світі», то всім стало зрозумі-ло, що лише через шкідливі дії керівництва Орі-хівський район відставав у хлібозаготівлях. Коли ж «керівників-шкідників» було знято, район знову став здавати хліб. Подібна психологічна обробка керівників на місцях в часи панування совєтської влади була звичайним явищем не лише в роки Го-лодомору.

Згодом в області відбулося декілька схожих на «оріхівський» процеси. Наприклад, у Великому Токмаку (нині Запорізька область) було арешто-вано групу адміністративних працівників за за-хист селян проти хлібозаготівель. У 5 районах проведено чистку за зрив осінньої сівби і хлібо-заготівель, але результатів ці чистки все одно не давали [22, арк.96-107].

Взагалі ж, тільки за листопад 1932 р. органи ДПУ арештували 340 голів колгоспів, 750 членів прав-лінь, 140 рахівників, 140 бригадирів, 265 вага-

рів, 195 інших працівників колгоспів [25, с.5].

Після низки судових процесів ті, хто прийшов на зміну заарештованим, знаючи, чим їм загрожує невиконання плану, вже не звертали уваги на ціл-ковите виснаження селянства і намагалися будь-що виконати план. Так чи можна вважати подібні дії лише недоліками роботи місцевого керівни-цтва? Гадаю, що ні, оскільки загнані в глухий кут люди готові були йти на злочин заради виконання наказів партійного керівництва області, республі-ки і СРСР в цілому.

Постає питання: як же люди виживали в таких просто нелюдських умовах?

Селяни з появою перших складнощів почали шу-кати засобів порятунку. Одні купували на ринку харчі, інші продавали майно, міняли речі на зерно за межами України. Однак швидко ці можливості були перекриті: селян перехоплювали на шляхах сполучень, забирали куплений хліб під приводом боротьби проти спекуляцій [4, с.124].

Після виходу постанови ЦК ВКП(б) від 7.08.1932 селяни втратили альтернативний шлях отриман-ня зерна. Коли вже порятунку не було звідки че-кати, селяни перейшли на підніжний корм. «Споді-ваючись врятувати родину від голоду, – згадував очевидець, – мати пекла «хліб» з лободи, варила «борщ», де замість овочів плавали щавель та кро-пива... Інколи батькові вдавалося дістати 2 ри-бини, тоді в сім’ї наставало свято» [28, с.2]. «Мамі іноді вдавалося принести із свиноферми жменю дерті, – згадував ще один постраждалий від голо-ду. – До неї додавали лободу й пекли коржики.



32

Щастя наше в тому, що мали корівчину, то вона нас годувала. Глибокої осені мама й тато поїхали до батькового брата у Запорізьку область і звідти привезли кілька відер зерна. Дядько працював головою колгоспу, там і врожай кращий зібрали, то їм трохи легше було. У школі готували гарячі обіди з води і макухи. Цим нас підтримували. У скиртах соломи шукали зернинки, на полі збира-ли залишки мерзлої картоплі, ловили ховрахів» [12, с.3].

Священик В. Котляревський з села Пескошене Мелітопольської округи (нині Запорізька область) в листі до Д. Яворницького писав, що їсти нічого, дружина варить суп з товченого кукурудзяного листя, приправленого щавлем [1].

Трохи кращою була ситуація в тих селах, які лежа-ли біля великих промислових міст або залізниць. У 1933 році, за словами О. Мельника, Кривбас не справлявся з планом видобутку руди (всього 72% від плану), тому терміново на допомогу було мо-білізовано селян. Це врятувало від голодної смер-ті багатьох жителів сіл, адже гірники, як би там не було, в 1933 році отримували по 400-500 грамів хліба [26].

Однак щастило не всім. Для більшості українських селян 1932–33 роки стали останніми в їхньому житті.

Голод був настільки сильний, що комуністи вже не могли його приховувати, але в океані голоду пар-тійна влада помічала лише низку окремих фактів. В доповідній записці Дніпропетровського обкому партії в ЦК від 4 березня 1933 року зазначалося,

що «в 14 регіонах відзначається низка фактів, коли окремі колгоспники харчуються м’ясом мертвих коней, котів і собак, дикими травами і різного роду сурогатами» [8].

В доповідній записці відділу охорони здоров’я ви-конкому Дніпропетровської обласної ради депу-татів трудящих від 23.02.1933 р. зазначалося, що «протягом останніх місяців в ряді міст і сільських районів Дніпропетровської області помітно зна-чне підвищення смертності і захворюваності на ґрунті недоїдання... різке зростання підкидання дітей... отримані дані свідчать, що ці явища не по-одинокі... а набувають збільшених розмірів» [4, с.240].

Особливо сутужно стало взимку-весною 1933 р. Люди помирали тисячами.

ховали людей прямо у дворах, бо не було сил до-нести до цвинтаря (спогади мешканки с. Андрі-ївка Широківського району Є.Л. журавської) [2, с.446].

За лютий і першу декаду березня 1933 р. голод охопив 738 населених пунктів України. Найбільш складною виявилася продовольча ситуація в Дні-пропетровській, а також Київській, Донецькій, Ві-нницькій областях. На 1 березня 1933 р. в області згідно з явно заниженими офіційними даними по-мерло 1600 людей, а 16 тисяч – опухлих і хворих [25, с.6].

До літа 1933 р. голод досяг апогею. За свідченням голови Магдалинівського райвиконкому, влітку 1933 р. в районі були господарства, де дорос-

Розділ І


33

лого населення майже не залишилося. У жнива 1933 р. населення, яке залишилося, не змогло зі-брати врожай, оскільки площа посівів зросла на одного працездатного в 10 разів [25, с.6].

Незважаючи на ці факти, совєтська влада не згля-нулася на вмираючого селянина. Більше того, вивіз збіжжя з України продовжував зростати. З телеграми заступника голови Ради праці й обо-рони Куйбишева в ЦК КП(б)У: «Пропоную термі-ново посилити першу чергу відправку порти, від-вантажити до кінця місяця тонн пшениці 30 тис., ячменю – 20 тис., жита – 10 тис., не рахуючи вже відвантаженого. Приміть як бойове завдання що-денних відвантажень» [13].

На голод не тільки ніхто не звертав ніякої уваги, але вважалося антидержавним на нього реагу-вати. З листа секретаря ЦК КП(б)У С.В. Косіора секретарю ЦК ВКП(б) й. Сталіну: «В нас є окремі випадки і навіть окремі села, які голодують, од-нак це лише результат місцевого головотяпства. Всілякі розмови про «голод» в Україні необхідно категорично відкинути» [18, арк.67-71].

Лише після того як люди почали помирати де-сятками тисяч, влада почала завозити до області продовольчу допомогу. Але майже вся ця допо-мога була передана активістам, що здійснювали хлібозаготівлі. Робітникам МТС та радгоспів було виділено 15 тис. пудів, школам і дитячим садкам – стільки ж, колгоспникам – 30 тис., а колгоспному активу – 750 тис. пудів. Помираючим від голоду масам колгоспників практично нічого не дістало-ся. Документи того часу свідчать про факти лю-

доїдства у сільській місцевості, у березні 1933 р. канібалізм набув характеру епідемії. В архіві МВС України лише по Дніпропетровській області збе-рігається 73 справи про людоїдів [25, с.6].

Доведені до відчаю люди піднімалися проти вла-ди, яка називала себе народною.

Ще на початку колективізації у березні 1931 року у с. Знаменівка (Новомосковський район) повстан-ці сокирами зарубали 20 членів з артілі «Спартак», що були активістами колгоспного руху. У с. Паль-мирове (П’ятихатський район) селяни намагалися підпалити приміщення з колгоспним інвентарем, убили голову сільської комісії сприяння хлібоза-готівлям А. Деркача. У с. Роздори (Синельників-ський район) повстанці пограбували кооперацію і вчинили вбивство активістів Петра Чубура та В. С. Твердохліба. У с. Лозуватка (Криворізький район) спалили хату місцевого активіста хохла і знищили сім’ю активіста С. Ю. Шкарупського.

В 1931–32 pp. ДПУ знешкодило «контрреволюційні повстанські організації» в селах Магдалинівсько-го, Криворізького, Томаківського, П’ятихатського, Царичанського та інших районів і заарештувало чимало людей, в основному селян-одноосібників, а також сільських вчителів і священиків. Обвину-вальні висновки були дуже суворими, зазвичай вимагали для арештованих застосування вищої міри покарання чи тривалих строків ув’язнення. Проте, як правило, покарання пом’якшували до 3-5 років таборів чи висилки до Сибіру з позбав-ленням права жити у великих містах [25, с.3].

Форми опору селян більшовицькій владі були різ-



34

ними: скарги в різні владні інстанції, міграція в ре-гіони, не охоплені голодом, ну і, звісно ж, силовий опір. З повідомлення голови радгоспу Мацієвича М. хатаєвичу від 5 грудня 1932 р. стає відомим, що у Дніпропетровському зернорадгоспі було вбито 5 активістів. Також розповсюджувалися панічні та провокаційні чутки (а по суті правда про го-лодомор) серед населення [20, арк.61-62]. Однак змучені голодом, морально пригнічені селяни не могли протистояти озброєним і, головне, ситим групам комсомольських активістів і підрозділам Червоної армії.

Частіше писали листи. З села Покровського Ні-копольського району скаржилися й. Сталіну і керівництву країни на те, що за роботу в колгоспі нічого не дали і їм залишається лише йти проси-ти милостиню. Колгоспники Долинського району скаржилися й. Сталіну, що хліб забрали, а люди гинуть з голоду, селянство кляне радянську владу [9]. Ці, втім, як й інші, листи в ЦК ВКП(б) як правило не доходили, а осідали на обласному рівні.

Восени 1934 р. з Дніпропетровської області намі-тилося неорганізоване переселення колгоспни-ків разом з сім’ями на Кубань і Дон. З деяких сіл емігрувало до чверті селян і навіть більше.

Отже, селянство не мовчало. Та роки суцільного піднесення повстанського руху початку 1920-х були далеко позаду. Деморалізоване, загнане в колгоспи, неодноразово репресоване, голодне селянство не могло становити серйозної загрози для потужного тоталітарного комуністичного ре-жиму. Тривале голодування призводило до апатії

й деморалізації людської свідомості, до божевілля й канібалізму, перетворювало людей на тварин.

Наслідки репресивних дій совєтської влади сто-совно українського селянства у 1932–33рр. були жахливими.

Менше ніж за півтора року з літа 1932 р. до кін-ця 1933 р., тобто приблизно за 500 днів, в Україні загинули мільйони людей. Причому найбільше втрат припадає на весну 1933 року. За підрахун-ками демографів, в Україні тоді від голоду поми-рало 17 людей щохвилини, одна тисяча – щогоди-ни, майже 25 тисяч – щодня... [5; 27, с.1, 2]. Ціною за ці жертви стали лише 89,5 млн. пуд. зерна, які вдалося видавити з селян з листопада 1932-го по січень 1933-го [14].

У 1933 р. у с. Вольному Новомосковського райо-ну кожна сім’я втратила кожну другу дитину або одного з батьків [3]. І так буквально в кожному ра-йоні. В селі Кочережки Павлоградського району померло більше половини людей [2, с.446].

Совєтська влада цих втрат не помічала. Секретар Дніпропетровського обкому КП(б)У М. хатаєвич повідомляв С. В. Косіору і В. Я. Чубарю, що протя-гом останнього кварталу 1932 р. і перших місяців 1933 р. мало місце значне зростання захворюва-ності з інфекційних хвороб і смертності [2, с.432]. Тобто, жодної трагедії – лише зростання захворю-ваності. 12 березня 1933 р. начальник секретно-політичного відділу ДПУ УСРР Александровський у довідці голові ДПУ УСРР В. Балицькому зазна-чав: «Найбільше вражені продовольчими усклад-неннями Дніпропетровська, Київська області й

Розділ І


35



36

Червона валка

з хлібом,

с. Дмухайлівка

Магдалинівського

району

Дніпропетровської

області.

1930-і роки

Розділ І


37

АМСРР. За кількістю голодуючих сімей із захворю-ваністю й смертністю особливо виділяється Дні-пропетровська область» [34, арк.149-151].

Яскравою ілюстрацією масштабів Голодомору 1932–33 рр. може слугувати такий факт. «В на-шому селі Троїцькому Павлоградського району, – пише член КПРС з 1943 року, інвалід Великої Ві-тчизняної війни Олександр Антонович Костенко, – в 1933 році померло від голоду 415 чоловік. У війну (радянсько-німецька війна 1941 – 1945 рр. – І.К.) загинуло 200 чоловік, а з 1914 по 1920 – 86» [6].

Страшна, жорстока і значна за кількістю жертв та тривалістю Друга світова війна забрала в Україні людей менше, ніж два роки мирного існування в умовах панування комуністичної влади. В Україні сама природа заперечує можливість голоду на цій землі, то як же треба було керувати, щоб при-звести до такої кількості жертв.

Напрошується доволі небанальний висновок. Голод в Україні було спровоковано, щоб учинити масове винищення кращих сил українського на-роду, тримати його в страхові й покорі [2, с.430]. Голодомор став помстою більшовицької влади за волелюбність українського селянства, яке на по-чатку 1920-х років не бажало коритися комуніс-там.

Кампанія хлібозаготівель 1932–33 рр. сприймала-ся комуністичними партійними бонзами не інак-ше як війна проти українського селянства. С.В. Ко-сіор, виступаючи на XVII з’їзді КП(б)У, зазначав, що «ми (комуністи. – І.К.) розгромили націоналізм, те,

що як слід взялися за роботу на селі, і вирішило успіхи 1933 р.» [35, с.578]. В доповіді С. Косіора Го-лодомор, не багато не мало, називається успіхом.

Кампанія проти українського селянства розгнуз-дала найганебніші приховані інстинкти людей, одним з найжахливіших серед яких був каніба-лізм. Совєтській владі треба було довести людей до такого стану, щоб вони не думали про волю, а думали про їжу. Спотворені моральні норми штовхали людей на людожерство.

Вищим ступенем цинізму совєтської влади можна вважати той факт, що одночасно в Червоній армії служили хлопці, батьки, сестри і брати яких по-мирали від голоду в країні, яку вони захищали від ворога.

Результатом Голодомору 1932–33 років стало знищення значної частини населення краю, а та-кож ринково-товарного сільськогосподарського виробництва. Ліквідувався традиційний устрій, культура українців, значною мірою змінював-ся етнічний склад населення краю, посилилися процеси русифікації, в суспільстві запанували авторитарні засади функціонування в усіх сфе-рах соціального життя. На початку 1930-х років світ із усією очевидністю йшов до нової війни, а Україна без населення втрачала своє економічне значення. Для Кремля значно важливішим було знищити волелюбне українське селянство, ніж підвищувати обороноздатність країни за рахунок цих селян.

Тільки вдумайтесь! У мирний час протягом мен-ше ніж за два роки дії Комуністичної партії СРСР



38

призвели до загибелі мільйонів людей (не лише українців за національністю). За роки свого існу-вання Націонал-соціалістична партія Німеччини знищила декілька мільйонів людей різних націо-нальностей, за що була засуджена на Нюрнберзь-кому процесі. Комуністична партія за свої жахливі вчинки і досі не покарана, ба більше – вона про-довжує існувати.

На жаль, багато людей в Україні і досі живуть в по-лоні міфів. Найжахливіше те, що серед них є на-щадки тих, хто помер від страшного голоду. Як же «шанують» пам’ять жертв Голодомору на Дніпро-петровщині? В обласному центрі, і як і в багатьох інших населених пунктах області, і досі існують вулиці С. В. Косіора – одного з організаторів Голо-домору в Україні. В центрі Дніпропетровська і досі є вивіски (не кажучи вже про саму назву міста) з іменами тих, хто прямо чи побічно причетний до розв’язання Голодомору. Мова про Куйбишева і Петровського.

Власну історію необхідно добре знати і пам’ятати, бо той, хто не аналізує поразок – не знає перемог.

Бібліографічні посилання:

1. Абросимова С.В., Мицик Ю. А. Лист з 1933 року… // Прапор юності. – 1990. – 5 червня. – С.3.

2. Веселова О. Пам’ять про жертви голоду-геноциду 1932 – 33 років в Україні: смертність й вшанування загиблих. – С.430-485.

3. Гарбуз П. Голодомор на Присамар’ї // Дне-провская панорама. – 1993. – 1 июля. – С.2.

4. Голод. хроніка, документи та матеріали голо-ду 1921–23, 1932–33 років на Криворіжжі. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2003. – 384 с.

5. Голодомор на Дніпропетровщині // За агломе-рат. – 2006. – 29 листопада. – С.2.

6. Зайвий О. Ф. Чорний час. Роздуми про траге-дію 1933 р. // Зайвий О. Ф. «Свище вітер в ба-гряній діброві...»: Вибрані твори. – Дніпропе-тровськ: Січ, 2000.– С.413-430.

7. Кальченко Ю. Голодомор в Приднепровье. По материалам облгосархива // Днепр вечерний. – 1993. – 25 июня. – С.2.

8. Кальченко Ю. Голодомор на Приднепровье // Днепр вечерний. – 1993. – 30 июня. – С.2.

9. Кальченко Ю. Голодомор на Приднепровье. По материалам облгосархива // Днепр вечер-ний. – 1993. – 2 июля. – С.2.

10. Касьянов О. Скільки ж їх упало в цю безодню?: [За документами Державного архіву Дніпро-петровської області] // Зоря. Глас народу. – 2006. – 28 листопада. – С.2.

11. Корявцев О. Голодомор в селі Гаврилівці // Ра-дянське слово. – 1990. – 20 грудня. – С.3.

Розділ І


39

12. Леонова А. Згасали українці того року, від зло-чину здригалася земля // Васильківський ві-сник. – 2006. – 5 грудня.

13. Матющенко Б. У жорнах голодоморів. хроні-ки. Документальне видання. – Д.: ІМА-прес, 2004. – 232 с.

14. Нікілєв О.Ф. Одна з найбільших трагедій в іс-торії // Вісті Придніпров’я. – 2006. – 21 листо-пада. – С.4.

15. Палій О. Голодомор як масове вбивство за ет-нічною ознакою // Pravda.com.ua. – 2006. – 15 листопада.

16. Партійний архів Дніпропетровського обкому Компартії України (далі ПА Дніпропетровсько-го обкому КПУ). – Ф.19. – Оп.1. – Спр.39.

17. ПА Дніпропетровського обкому КПУ. – Ф.19. – Оп.1. – Спр.494.

18. Партійний архів Інституту історії партії при ЦК Компартії України (далі ПА ІІП при ЦК КПУ). – Ф.1. – Оп.1. – Спр.2029.

19. ПА ІІП при ЦК КПУ. – Ф.1. – Оп.6. – Спр.237.20. ПА ІІП при ЦК КПУ. – Ф.1. – Оп.6. – Спр.238.21. ПА ІІП при ЦК КПУ. – Ф.1. – Оп.101. –

Спр.1107а.22. ПА ІІП при ЦК КПУ. – Ф.1. – Оп.101. – Спр.111323. ПА ІІП при ЦК КПУ. – Ф.1. – Оп.101. – Спр.1139.24. Свідчення з минувшини. Мовою документів. –

Дніпропетровськ: Моноліт, 2001.– 320 с.25. Сиченко В.В. Голодомор 1932–1933 років на

Дніпропетровщині: причини та передумови, сутність ознаки, результати // Нива знань. – 2006. – №4.

26. Соловйов С. Про голод на Криворіжжі // Чер-воний гірник.–2006.–28 листопада. – С.3.

27. Слабишева Я. Страшна трагедія // Вісті Придніпров’я. – 2006.– 28 листопада.– С.1, 2.

28. Страх голоду залишився назавжди // Козацька вежа. – 2006. – 25 листопада. – С.2.

29. Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі ЦДАГОУ). – Ф.1. – Оп.16. – Спр.8.

30. ЦДАГОУ. –Ф.1. – Оп.16. – Спр.9.31. ЦДАГОУ. – Ф.1. – Оп.20. – Спр.5381.32. ЦДАГОУ. – Ф.1. – Оп.20. – Спр.5384.33. ЦДАГОУ. – Ф.1. – Оп.20. – Спр.5394.34. ЦДАГОУ. – Ф.1. – Оп.20. – Спр.6274.

40

Для втілення в життя грандіозних планів «вождя усіх народів» «соціалістичної індустріалізації» ра-дянській державі були потрібні чималі кошти. З метою вилучення цих коштів, сталінським керів-ництвом була проведена «суцільна колективіза-ція». Селян силоміць заганяли до колгоспів, вико-ристовуючи засоби адміністративного тиску, які переростали у терор. Селянство відповідало па-сивним опором, а іноді й активним, аж до зброй-них виступів. На Дніпропетровщині такий виступ був відомий із справ ДПУ як «Павлоградське по-встання», яке відбулося 5–6 квітня 1930 р. і було придушене частинами ДПУ та міліцією. З 213 його учасників 210 було притягнуто до відповідаль-ності за ст. 54-2 Карного кодексу УСРР – «участь у створенні контрреволюційної підпільної орга-нізації». Надзвичайна сесія Дніпропетровського окружного суду, яка проходила з 7 по 19 травня 1930 р., ухвалила вирок, згідно з яким 27 активних учасників повстання було засуджено до вищої міри покарання – розстрілу, а інші до позбавлен-ня волі строком від 3 до 10 років. 19 осіб були ви-правдані і звільнені з-під арешту.

Грандіозний розмах селянських заворушень в ра-йонах суцільної колективізації серйозно стурбу-вав уряд. 2 березня 1930 р. в газеті «Правда» була надрукована стаття й. Сталіна «Запаморочення від успіхів», у якій за «перегини» процесу колек-тивізації він звинуватив місцеву владу. Вимушене переміщення акцентів у селянському питанні од-разу призвело до «небажаних» наслідків. Почався масовий вихід селян з колгоспів. Більшість селян бачило в колгоспах «черговий експеримент» ра-

людми ла М а р к о В а , завідувачка відділу Дніпропетровського історичного

музею ім. Д. І. Яворницького

го л о д о М о р1 9 3 2 – 1 9 3 3 р о к І Вн а д н І п р о п е т р о В Щ и н І

дянської влади і сприймало це як якусь «комуніс-тичну панщину», де колгоспників примушували працювати безкоштовно:

«Вставай, Ленін,Вставай з ями.Плохо живе Сталін з нами.Срака гола, спина гостра,Ледве вискочив з колгоспу.Вставай, Ленін, дивись сам,Як працює комнезам».

«А в колгоспі добре жить,Один робе – сім лежить.А як сонце припече,То і той утече».

15 листопада 1932 р. судовою трійкою при колегії ДПУ УСРР «за антисоветскую агитацию, направ-ленную к срыву хозяйственно-политических ме-роприятий партии и Советской власти на селе» був засуджений на три роки ув’язнення в конц-таборі мешканець с. Терни Черноглазівської сіль-ради Павлоградського району Коваленко Василь Дмитрович, одноосібник 52 років. В заключній постанові Павлоградського райвідділу ДПУ від 3 червня 1932 р. було записано: »…После появле-ния в газете статьи т. Сталина «Головокружение от успехов» – Коваленко пытался использовать такую с целью разложения колхоза, призывал колхозников разбирать имущество и выходить из колхозов. В результате колхозники действительно делали попытку разобрать имущество, угрожая при этом избиением председателя колхоза…».

Тим часом, закупівельні ціни на хліб знижувались, а обсяги хлібозаготівель щорічно збільшувались. Тому проблема хлібоздачі з кожним роком заго-стрювалась. Внаслідок труднощів з хлібозаготів-лею більшовицьке керівництво повернулося до методів «розкладання», тобто союзного плану заготівель на республіки, республіканського на округи (пізніше області), обласного на райони, районного на села.

На початку 1932 р. сільське господарство Дні-пропетровщини перебувало у такому стані, що неспроможне було впоратись з планом хлібоз-дачі, який був встановлений Постановою РНК УСРР від 22 липня 1932 р. в розмірі 1.441,5 тис. тонн, (або 88 млн. пудів) з загального плану по Україні на 1932 р. – 5.831,300 тонн (356 млн. пу-дів). Примусова тотальна хлібозаготівля сприяла наближенню драматичних подій. Для того щоб запобігти трагедії, що наближалась, частина ке-рівників колгоспів, радгоспів, райкомів та ви-конкомів давали вказівки створеним на місцях спеціальним обліковим контрольним комісіям визначити занижену врожайність у колгоспах. Але такі дії були рішуче припинені з центру. У грудні Дніпропетровські обком КП(б)У та облви-конком приймають постанову про встановлення районам конкретних термінів остаточного роз-рахунку за річним планом хлібозаготівель з вка-зівкою усім судовим органам та прокуратурі об-ласті суворо карати тих, хто їх не дотримувався. З постанови Дніпропетровського обкому КП(б)У і облвиконкому від 24 грудня 1932 р.: »…Визнати, що голова РВК Васильківського району Манже-



42

лей вів явно куркульську роботу, скеровану на зрив державного плану хлібозаготівель. За його вказівками складались фіктивні, явно фальшиві документи про загибель посівів і зменшення уро-жайності, була організована спеціальна комісія, яка, роз’їжджаючи по селах і колгоспах, орієнту-вала їх на дачу фальшивих матеріалів, які зменшу-вали урожайність і показували врожай нижчим від фактичного. Тому Манжелея, як лютого ворога партії, робітничого класу й колгоспного селян-ства, саботажника хлібозаготівель з партквитком у кишені, організатора обдурювання держави, організатора провалу завдань партії, уряду в уго-ду куркулям і іншим антирадянським елементам, усунути з роботи голови РВК, з партії виключити, заарештувати, віддати до суду».

Такого ж саме покарання зазнав і директор По-кровського свинорадгоспу жебровський (липень 1933 р.), за «…спробу обманути партію і держа-ву, приховати дійсний урожай, показавши на 1.07.1933 р. врожай жита 9,4%, пшениці 5% про-ти фактичних 15%, приховавши від здачі державі 15.000 пудів хліба».

За даними оперативного бюлетеня ДПУ УСРР від 6 грудня 1932 р., на Дніпропетровщині обласним ДПУ тільки в листопаді 1932 р. було ліквідовано сім «контрреволюційних» груп у шести районах області і заарештовано 34 особи, серед яких 5 голів колгоспів. Одна така група в складі десяти чоловік була заарештована в с. Ново-Миколаївка колгоспу «Велетень» Софіївського району «…за срыв хлебозаготовок, развал колхоза и других хозяйственно-политических кампаний». Серед

членів «контрреволюційної» групи були голова колгоспу Г. Пойда та швець колгоспу Лелека, за-арештований за складання та розповсюджування «контрреволюційних» віршів поміж земляками.

Один із примірників «крамольних» віршів був на-правлений до вищих органів ДПУ (як доказ) з пе-рекладом на російську мову одним послужливим співробітником обласного ДПУ:

КОГДА ПРОСНЕТСЯ УКРАИНА

Когда проснется Украина,Когда же проснется она?Чтобы встала, взглянула на себя,Что здесь творится у котла.

О, здесь творится превеликое,Крестьян выгоняют со двора,Выгоняют их, сердешных, бедных,И им приюта нигде нет.

А Украина спит, дремает,Когда же проснется она?У них же дети малыеСидят и плачут у окна.

Они то плачут, то умолкнут,Нигде покоя не найдут,Хлеба их родители не имеют,А Украина спит, дремает.Когда же проснется она?

У нас селян ограбили,Все имущество у них забрали,Не только главное имущество,Но и все порванные тряпки.

Розділ І


43

И снова здесь плачут дети малые,Им нечего обуть и поесть,А Украина спит, дремает.Когда же проснется она?

У нас на заговине случилася беда:Администрация избила мужика.Она избила его и заперла в каземат.А Украина спит, дремает.

Когда же проснется она?

А як натхненно лунали б ці вірші рідною мовою автора.

За «контрреволюційну пропаганду» проти хлі-бозаготівель до концтаборів потрапило багато селян нашої області. Із обвинувального висновку Криворізького міськвідділу ДПУ від 25 серпня за справою жителів села Недайвода: »На общем со-брании артели 9.08.1932 г. Ярыжко заявил: «Мне, кладовщику, известно, сколько у нас будет уро-жая, и такой цифры не только зерна, но и соломы у нас не будет и преподанный план совершенно нереальный и принимать его нельзя». Ревенко на том же собрании настраивал массы план не при-нимать, потому что, если примете план, то оста-нетесь голодными и подохнете от голода. Таким образом, собрание было сорвано и план был не принят». За цей виступ на зборах Юхима Ярижка та Якова Ревенка засудили на 5 років концтабору, 5 років заслання і 5 років пораження в правах.

За постановою Дніпропетровського суду від 4 серпня 1932 р. на десять років позбавлення волі

з конфіскацією майна був засуджений Шулик Іван Онуфрійович, селянин с. Олексіївки Нікополь-ського району, «за биття уповноваженого РВК при розкритті виявленої у нього ями з хлібом».

Найбільш резонансною була справа проти керів-ників Оріхівського району. Коли й. Сталіну довели до відома, що представники району дозволили колгоспам залишити собі фонди на посів і страх-фонд, він наказав (7 грудня 1932 р.) оголосити та-ких керівників «жуликами» з партійними квитка-ми, що вміло проводять куркульську політику під гаслом «согласия» з генеральною лінією партії, і вимагав позбавити волі кожного «саботажника» хлібозаготівель.

25 грудня 1932 р. в с. Оріхове Оріхівського райо-ну відбувся показовий процес, організований ЦК ВКП(б)У над «нерадивыми» членами партії. Згідно з вироком Дніпропетровського обласного суду 14 керівників Оріхівського району були притяг-нуті до відповідальності і засуджені на строк від 5 до 10 років позбавлення волі, серед них В.П. Голо-він – секретар райкому, М.С. Паламарчук – голова райвиконкому та інші. Відбували покарання «ви-нуваті» в Бамтаборі НКВС на будівництві Байкало-Амурської залізничної магістралі. Звільнені були за постановою ЦВК СРСР №365 від 14 серпня 1935 р. Вони не визнали себе винними в саботажі хлі-бозаготівель, бо були впевнені в тому, що вико-нання запланованого завдання хлібозаготівель для виснаженого району було нереальним. «…Руководителями района и местными органами принимались все необходимые меры к тому, чтобы собрать урожай до единого зерна и как



44

можно больше хлеба сдать государству, – з до-питу 18 травня 1934 р. І. М. Дем’яненка, дільнич-ного агронома Оріхівської МТС, – однако удалось выполнить план только на 35%. А весь хлеб сдали государству. Не оставили ничего для колхозников и фуража для скота, а также не засыпали семен-ной и фуражные фонды. В результате в районе возник сильный голод. В обслуживаемой мною зоне хозяйств умерло не менее 1000 человек от голода. Начался массовый падеж скота…».

Підхльостування хлібозаготівель призвело до того, що вже зиму 1931–1932 рр. селяни ледве пе-режили. «Не просіть ви, діти, сала, бо радянська власть забрала», – такі зворушливі рядки були в народних частушках. – «їжте січку, пий водичку та виконуй п’ятирічку».

Коли влітку заколосилися поля, співробітники ДПУ за допомогою активу з числа незаможних се-лян почали ловити «перукарів», тобто тих, хто зрі-зав на ланах колоски молочної стиглості для їжі. А з початком обмолоту ранніх зернових у лексиконі чекістів з’явилося нове слівце «несуни», це ті, хто брав (викрадав) трохи зерна з токів.

Обібраних хлібозаготівлею селян штовхнули на крадіжку. Для захисту від «перукарів» та «несунів» соціалістичної власності 7 серпня 1932 р. ЦВК та СНК прийняли постанову «Об охране имущества государственных предприятий, колхозов и коо-перации и укреплении общественной (социалис-тической) собственности». Згідно з цим законом за крадіжку колгоспного майна вводилась «вища міра соціального захисту» – розстріл з конфіска-

цією всього майна, або позбавлення волі на тер-мін не менше 10 років. Амністія в справах цього роду не була передбачена. У народі цей закон на-звали «Закон про п’ять колосків».

Від покарання селян партійне керівництво пе-рейшло до покарання районів та сіл. 8 грудня 1932 р. місцева газета «Зоря» надрукувала по-станову раднаркому УСРР і ЦК КП(б)У від 6 груд-ня 1932 р. «Про занесення на чорну дошку сіл, які злісно саботують хлібозаготівлі». В постанові було оголошено: »За явний зрив плану хлібоза-готівель і злісний саботаж, що його організували куркульські й контрреволюційні елементи, зане-сти на чорну дошку такі села – (по Дніпропетров-ській області с. Вербки Павлоградського району та с. Гаврилівка Межівського району). До цих сіл вжити такі заходи: «негайно припинити завіз то-варів, цілком припинити кооперативну й дер-жавну торгівлю на місці й вивести з відповідних кооперативних і державних крамниць усі наявні товари», по-друге, «припинити всіляке кредиту-вання, провести дотермінове стягнення кредитів і інших фінансових зобов’язань», а також «пере-вірити й очистити колгоспи цих сіл, вилучивши контрреволюційні елементи, організаторів зриву хлібозаготівель».

Що принесла «чорна дошка» селянам с. Гаврилів-ки (нині Покровського району), згадує мешканець села Дем’яненко Серафим Максимович, 1918 р. народження, уродженець села:»… В багатьох се-лах був голод, але наше село було ще й під «чор-ною дошкою». Навіть ходили перемолочували

Розділ І


45

Молотьба зернових

у с/г артілі «Червоний партизан»

Синельниківського району

Дніпропетровської області.

1932 р.



46

Розділ І


47

солому на степу, щоб заново здать державі, і все з колгоспу йшло в державу. Правління колгоспу не могло виконати план по здачі, адже все вже було здано. І тоді забрали всіх членів правління, повернувся додому живим лише один. Люди по-чали помирати від самої осені, а зимою пішло масове помирання, сім’ями вимирали. В селі по-мерло людей процентів п’ятдесят. хоронили, хто на гробках, а хто де міг».

А в спогадах уродженки с. Гаврилівки 1924 р. на-родження Водолазької Тетяни Михайлівни чита-ємо:»…Коли забрали всі продукти і не було чого їсти, то їли траву, лопуцьки, цвіт акації, з берестків листя. Робили ліпеники з цвіту берестків, обмо-чували їх в сухе листя трави, трохи піджарювали і їли, а також пекли маторженики (які робили з тертої кори дерев). Виловлювали жаб, ховрахів, клали у вагани, заливали кип’ятком та їли. Поми-рали сім’ями. Вимерла більша половина села. Був випадок людоїдства у сім’ї Савоцьких – зарубали і з’їли батька. ховали на кладовищах, в горбах ста-рих могил. Трохи підривали і засипали землею, або копали яму взагалі в коліно. ховали людину в ковдринці. В моїй сім’ї померли батько, брат і сестра».

Ознайомившись з постановою бюро Дніпро-петровського обкому «О ходе хлебозаготовок и применения репрессивных мер к районам и колхозам, не выполнившим план хлебозагото-вок» від 9 листопада 1932 р., дізнаємося, що ке-рівництво області вже в листопаді зверталось до ЦК КП(б)У з проханням затвердити і застосувати

саме ці репресивні заходи до Солонянського, Ва-сильківського, Великолепетиського, Оріхівського і Верхньодніпровського районів.

А в постанові обкому партії від 23 грудня 1932 р. при розгляді питання про незадовільну роботу по хлібозаготівлі в Магдалинівському, Апосто-лівському, Криворізькому районах було вказано: «Применить самые решительные меры нажима… Поручить тройкам, посланным в эти районы, немедленно вывезти из колхозов все фонды, включая сюда и посевные; вместе с ГПУ выявить по колхозам наиболее злостных саботажни-ков, расхитителей, утайщиков хлеба… и через выездные сессии облсуда организовать судебные процессы, вынося самые суровые при-говоры к этим элементам, вплоть до высшей меры соци-альной защиты».

До колгоспів, що були занесені на чорну дошку за «розкрадання колгоспного хліба і злісний зрив плану хлібозаготівель», застосовувався ще й натуральний штраф додаткового завдання м’ясозаготівель розміром 15-місячної норми, як з суспільної худоби, так і худоби колгоспників. Спустошливі хлібозаготівлі та масові репресії прирекли селян на голодну смерть. Мешканці міст області під час голодомору забезпечувались харчами завдяки введенню з 1928 р. карткової системи, яка надавала їм хоч якусь можливість вижити. В грудні 1932 р. денна норма хлібопоста-чання службовцям складала «рабочим 2-го осно-вного списка вместо 600 гр. выделялось 400, а их иждивенцам вместо 300 выделялось 200 гр.; ра-



48

бочим третьего списка вместо 400 гр. выделялось 200 гр., их иждивенцам вместо 200 гр. – 100 гр.».

Сільське ж населення було приречене на вими-рання.

Певне уявлення про масштаби голоду на Дніпро-петровщині надає інформаційне зведення Дні-пропетровського обкому партії Центрально-му Комітету КП(б)У за лютий – квітень 1933 р.: «Проявления голода по имеющимся в обкоме данным имеют место в 31 районе области1. Ко-личество отмеченных фактов голодовки по об-ласти составляет 5.000. Особенное проявле-ние фактов голода имеет место в 8-ми районах области. Высокопольский – 1165 чел. – 6 сел2, Н-Васильевский – 3224 чел. – 4 села; Мелитополь-ский – 3124 чел. – 4 села, в одном лишь с. Песча-ное – 84 чел.; Акимовский – 720 чел., в одном лишь с. Терновка – 70 чел.; Павлоградский – 58 чел. – 5 сел; Коларовский – 64 чел. – 5 сел3, из них: Радо-ловка – 13 чел., Коларовка – 22 чел., Дьяконовка – 12 чел., Вячеславка – 2 чел., В-Строгановка – 15 чел.; Апостоловский – 504 чел.

На почве голода в ряде районов отмечена зна-чительная смертность: Н-Васильевский район – 3224 (в селах Девическое, Георгиевке, Пирсовке, Гамовке); Акимовский район – 35 чел., (с. Тернов-ка); Сталиндорфский район4 – 144 чел. по Воро-шиловскому с/с, кроме этого в 4-х других селах;

1 На лютий 1933 р. область нараховувала 45 районів.2 Високопільський, німецький національний район, створе-ний в 1926 р.3 Коларівський, болгарський національний район, створе-ний в 1925 р4 Сталіндорфський, єврейський національний район, створе-ний в 1930 р.

Коларовский – 13 чел. Кроме этого имеются так-же случаи смертности на почве голода в таких районах: Высокополье – 30; Б-Лепетиха – 8; Пав-лоград – 22; Покровка – 4; Никополь –3; Апосто-лово – 30; Новомосковск – 3. В Н-Васильевском, Высокопольском, Павлоградском районах отмечены факты, когда группа умерших не была похоронена в течение 10-15 дней».

З інформації Мелітопольського райкому КП(б)У Дніпропетровському обкому партії від 15 квіт-ня 1932 р.: «За последние дни снова начинает быстро увеличиваться смертность и опухание среди колхозников и особенно среди единолич-ников. На 15.ІV. – опухших по предварительным данным 961 человек. Смертность по шести сель-советам доходит до больших размеров: Констан-тиновка –78; Николаевка – 85; Пещаное – 58; Воз-несенка – 44, причем значительное количество этих случаев падает на мужчин…».

Смертність від голоду по селах області подекуди ставала масовою. Порятунку від неї, мабуть, вже не було, якщо знесилені люди їли людей. В берез-ні 1933 р. канібалізм на Дніпропетровщині набув характеру епідемії.

З обвинувального висновку Павлоградського райвідділу ДПУ від 8 квітня 1933 р.: «…пред-варительным следствием установлено, что Спи-чак Ирина Леонидовна, ее муж Спичак Артем Ермолаевич и сын Федор, занимались трупоед-ством».

Справи про людоїдство, згідно з розпоряджен-

Розділ І


49



50

Видача зерна

на трудодні

у с/г артілі «Восток»

с. Шевченкове

Петропавлівського

району


області.

1933 р.

Розділ І


51

ням з центру, були вилучені з місцевих судів і пе-

редані до ДПУ.

Із обвинувального висновку Ново-Празького

райвідділу ДПУ по Дніпропетровській області від

11 липня 1933 року:» …следствием установлено,

что гр. Шандера Даниил Кузьмич 1911 г. рожде-

ния, колхозник, молотком убил свою сестру Ма-

рию 1917 г. рождения, порубал труп на куски и

мясо употреблял в пищу…».

Із обвинувального висновку Петриківського рай-

апарату ДПУ від 20 травня 1933 р. на Кошового

Костянтина Остаповича 30-ти років, Кошового

Порфирія Остаповича 17-ти років і Кошової Анас-

тасії Остапівни 20-ти років, мешканців с. Петри-

ківки Петриківського району: «…Выявлено, что

20 мая сего года Анастасия Кошевая пригласила

к себе на квартиру Николаенко, якобы пойти на

плавни рвать щавель. И когда Николаенко зашла

к Кошевым, то Константин Кошевой задушил ее.

Через некоторое время пришел брат Порфирий

и разрубил тело. Сначала была отрублена голова,

а затем конечности. Туловище порезали на мел-

кие части, сложили в бочку, которую закопали в

коридоре, ноги были повешены в печке в трубу

для копчения, а руки были обнаружены в печи

сожженные, при чем в плите было обнаружено

много костей и человеческие черепа в сожжен-

ном виде…».

На спустошені голодомором родючі землі Дні-

пропетровщини почалося примусове пересе-

лення колгоспників із інших областей України і

РРФСР. Про це свідчить звіт уповноваженого ЦК

ВКП(б) і СНК СРСР по переселенню колгоспників

з західних областей в Дніпропетровську від 11

жовтня 1933 р.: «Намечено по плану переселить

семейств 6.500, отправлено 6.658 семейств или

103,40%. Все переселенцы отправлены в 108

эшелонах. Для всех эшелонов требовалось 54358

вагонов. Всего перевезено 39328 человек (в том

числе взрослых и детей).

Выдано всего кредита переселенцам 580.588 руб.,

из них на ликвидацию построек 252.210 руб., на

приобретение мелкого скота – 23312 руб. Израс-

ходовано продуктов для снабжения переселен-

цев: муки для хлеба – 151,8 т, крупы – 8,9 т, рыбы

– 27 т, растительного масла – 3,91 т, сахару – 63,2

центнера, чаю – 390,5 кг…».

Переселення колгоспників західних областей на

Дніпропетровщину, яке було організоване біль-

шовицьким урядом, проходило за бажанням ке-

рівництва області, про це свідчить лист першого

секретаря Дніпропетровського обкому КП(б)У

М.М. хатаєвича від 2 квітня 1933 р.: «За последние

два года сельское население во многих районах

нашей области значительно поубавилось… В

этих же районах и селах имеется значительное

количество брошенных, необжитых в данный

момент жилых построек, которые приходят в

упадок и разрушаются. В эти брошенные хаты

было бы хорошо вселять переселенцев из других

перенаселенных областей УССР и РСФСР с тем,

чтобы они сразу при переселении вошли члена-



52

ми в соответствующие колхозы, испытывающие

острый недостаток рабочих рук… Вносим в ЦК

предложение об организации подобного пере-

селения. Такое переселение оказалось бы более

дешевым и эффективным, чем освоение путем

переселения новых земель и организации новых

переселенческих поселков и колхозов на таких

землях. Такое переселение позволило бы нам

значительно улучшить освоение наших богатей-

ших черноземных степей, которые за последние

пару лет в результате плохой обработки одичали,

заросли бурьяном и сильно снизили свою уро-

жайность. Для того, чтобы смягчить у нас остроту

с рабочей силой к уборочной кампании, было бы

очень хорошо, если бы такое переселение орга-

низовать в ближайшие 2 месяца и закончить его,

во всяком случае, не позже чем в июне…».

Понад 40 тис. »перевезених» з західних областей,

котрі були повинні заселяти «значительное коли-

чество брошенных, необжитых… построек», як

зараз кажуть, «віртуально» визначають приблиз-

ну кількість померлих від голоду на Дніпропе-

тровщині, а точна цифра ще й досі невідома.

З метою вшанування пам’яті жертв сталінських

репресій в Дніпропетровському історичному му-

зеї ім. Д.І. Яворницького в листопаді 1989 р. була

відкрита стаціонарна виставка «Це не повинно

повторитися». В експозиції представлені унікаль-

ні матеріали, що висвітлюють жахливі сторінки

голодомору 1932–1933 рр.

І сьогодні фонди музею поповнюються новими

матеріалами-спогадами мешканців області, які

пережили це лихоліття.

В цих «спогадах серця» ми відчуваємо біль, сльози

і страждання наших дідів та бабусь, наших батьків,

котрі були свідками цієї трагедії.

С П И С О К

використаних джерел та літератури

1. ГДА СБ України. Ф.16. оп.28, спр.5, арк.53

2. ДАДО. Ф.19,оп.1, спр.612, арк.30-31

3. ДАДО. Ф.19, оп.1, спр.609, арк.5-7

4. ДАДО. Ф.19, оп.1, спр.609, арк.29

5. ДАДО. Ф.19, оп.1, спр.587, арк.82

6. ДАДО. Ф.19, оп.1, спр.588, арк.22

7. ДІМ. АФС-287



10. ДІМ. АФС-288

11. ДІМ. НВ-27399

12. ДІМ. НВ-27400

13. Зоря. – 1932. – 22 листопада

14. Зоря. – 1932. – 26 грудня

15. Зоря. – 1933. – 24 липня

16. Немец Р. Голод на Дніпропетровщині. – Резонанс.

– №1. – 1990, вересень

17. Наше місто. – 2000. – 25 листопада

18. СБУ по Дніпропетровській області. Справа П-23816

19. СБУ по Дніпропетровській області. Справа П-21905, т.6

Розділ І


53

Повідомлення члена ВУЦВК О. Вельме про примусо-ву хлібозаготівлю й знущання над колгоспниками с. Калчанівка Люксембурзького району Дніпропе-тровської області

18 лютого 1932 р.

Всеукраинскому центральному комитетуот члена ВУЦик товарища Вельме,с. калчановка люксембургского р-на18 февраля 1932 г.

Сообщаю Вам о работе [по] хлебозаготовке в Новокрасновском сельсовете. План по сельсовету выполнен на 93,2%. Все фонды, все продукты, все фуражные фонды, [все], что только называется зер-ном, под метелку вывезли, только одно – семена по пять пудов на га – оставили. Для лошадей мы име-ем силос, но для людей я не могу себе представить, где взять хлеба. Организовали кухню, организуем от членов все продукты, но хлеба нет и хлебозаготовку не выполнили. Поэтому я обращаюсь к Вам дать мне совет, что и как [делать] с этим положением. Колхозники отказываются от работы, требуют хлеба, но у нас в данное время ни одного пуда муки нет, что тормозит работу в колхозе.Несмотря на все [это], бригада вместе с хлебозаготовителями от колхозников, середняков и бедняков, требуют возврата хлеба, полученного на трудодни, вызывают их по два раза в день. Я считаю, что это неправильно поступают в нашем селе, так как у нас коллективизация, а колхозник получал ежеме-сячно только то, что ему полагалось на свои трудодни. Примерно мы имеем едоков 333, трудодней – 40 560. Распределили муку пшеничную – 144,02 ц, фураж – 12,56 [ц], вместе – 256,58 ц, что составляет 600 г на трудодень.Но, не обращая внимания на эти данные, буксирная бригада совместно с сельсоветом вызвала ночью середняков и бедняков, заставила председателя колхоза дать 10 подвод на дежурство, на которых они этих колхозников (которым обещали) вывезли по морозу на поле, раздели их голыми и оставили их в степи. А через [некоторое] время эти самые подводы привозили их обратно и мучили их вновь, душили их за горло, побили им морды, таскали женщин, посадили их раздетыми в холодное помеще-ние. Такими методами они целую ночь мучили людей так, что этой ночью четверо хозяев-середняков бросили все и удрали. Эта ночь похожа [на] время махновщины, об этой работе еще много можно на-писать примеров, которые, по моему мнению, противопоказаны.Но когда я сказала, что эти методы неправильны, представители назвали меня «подкулачница» или

д о к У М е н т и І М ат е р І а л и к е р І В н и Х п а р т І Й н и Хта У р Я д о В и Х о р га н І ВЩ о д о го л о д о М о р У1 9 3 2 – 1 9 3 3 р о к І Вн а д н І п р о п е т р о В Щ и н І

«срывщик хлебозаготовки». Также весь актив, который все время работал активно с правлением кол-хоза, снимают с работы, исключают из партии, в том числе и меня, потому что не согласилась вывезти последний хлеб. Об этом мы пожаловались в райколхозсоюз и в секцию РКИ, которые сейчас всю ра-боту взяли на расследование. Но самые важные вопросы – это насчет хлеба. 50 % колхозников живут на картофеле и макухе, но у некоторых бедняков и картофеля нет, так что работа в колхозе очень стра-дает. Если нам партия не поможет, тогда у нас может получиться срыв весенней посевной кампании. Главные руководители, которые по нашему сельсовету работали от имени райисполкома, были т. Рун-ковский, председатель совета т. Энглер и т. Гарсон.Этим я закончу и думаю, если исполнительный комитет [что] считает неправильным, будет содейство-вать. Но когда я, может быть, политику неправильно понимаю, тогда я извиняюсь. Но я считаю, что это неправильно.

Вельме

ЦДАВО України. – Ф. 1. – Оп. 8. – Спр. 117. – Арк. 371 – 372. Оригінал. Рукопис; 2. – С. 421, 422.

Лист до ЦК ВКП(б) від гр.. Орленка Д.К., м. Нижньо-дніпровськ, ст. Узел, контора Земляних.

Вот я и начну с детей, которые раньше были утешением родительских чувств, но в настоящее время – что-то ужасное, так как иметь детей и не воспитывать их в человеческих условиях – лучше не иметь, а многое зависит от материальных условий, которых в настоящий момент дети не получают. Я был в ОПШ – 2-й ступени, изучал марксизм-ленинизм и нигде не встречал в их учении, чтобы детей морить голодом, ведь они невинные жертвы. Дальше жить нельзя, и я себе не представляю, как дальше так жить и на их слезах строить фундамент социализма, тот бетон поливать их слезами – это я нигде не видел и не читал. Я шел в Красную Армию, знал, за что шел на жертву, и сейчас переношу всякие труд-ности, знаю, для чего все это, но они малолетние и их ум не способен еще так судить, как взрослого, где быть жертвой и за что. Они, еще раз повторяю, невинные жертвы.

55

Телеграма ЦК КП(б)У до Дніпропетровського об-кому партії про надання продовольчої допомоги окремим районам області

21 травня 1932 р.

дніпропетровськ. облбюро чернявському

Повідомляється постанова ЦК 21 травня:Вважати за потрібне надати допомогу в першу чергу таким районам, що перебувають у найбільш тяж-кому стані: по Дніпропетровській області п’яти районам – Новопразькому, Долинському, Межівському, Лихівському, Каранському.Відпустити для організації громадського харчування колгоспників в районах і селах, що найбільш по-требують допомоги: по Дніпропетровській області 200 т проса та 2 вагони тюльки.Зобов’язати обкоми всю допомогу, що її буде надаватися для районів, що перебувають в найбільш тяж-кому стані, розподіляти: 80 % визначеним за списком та 20 % селам і колгоспам інших районів, що потребують на допомогу.

секретар Цк кп(б)У с. косіор

ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 5459. – Арк. 9. Копія; 1. – С. 171, 172.

Директивний лист Дніпропетровського обкому КП(б)У до сільських райкомів партії про заходи з посилення хлібозаготівель

7 серпня 1932 р.

хныканье, растерянность, проявленные многими районами во время доведения планов хлебозагото-вок, не только не поборены, а, как показывают итоги заготовок в первую пятидневку августа, нашли свое дальнейшее развитие. Область в первой августовской пятидневке едва заготовила треть пяти-дневного задания. При общем неудовлетворительном ходе заготовок на Украине наша область за-нимает последнее место. Такого положения областком более терпеть не может. Усвойте наконец, что такое отношение к хлебозаготовкам срывает снабжение хлебом армии, промцентров. Категорически



56

требуем изо дня в день выполнять данные вам пятидневные задания по хлебу, десятого обязательно должно быть выполнено задание обеих первых пятидневок. В обеспечение этого выполните прак-тические директивы областкома о форсировании молотьбы, мобилизации всего тягла, рабсилы для работы от зари до зари для молотьбы, скирдования, вывоза хлеба. Обеспечивая правильную выдачу натуравансов, стимулируя этим повышение производительности труда, прекратите наконец разбаза-ривание хлеба. Решительными мерами сломите сопротивление по хлебосдаче, добейтесь немедлен-ного резкого перелома.О принятых мерах немедленно сообщите в областком.

секретарь областкома кп(б)У В.и.чернявский

Державний архів Дніпропетровської області. – Ф. 19. – Оп. 1. – Спр. 39. – Арк. 133. Засвідчена копія. Машинопис; 1. – С. 227.

Спеціальне донесення Дніпропетровської облас-ної міліції обкому КП(б)У про випадок людоїдства в с. Софіївка Бердянського району

1 серпня 1932 р.

6 июля 1932 г. в Бердянскую раймилицию поступило заявление от гр. Чулкова Николая Борисовича, жителя г. Бердянска, о том, что у бывшей его жены гр. Болотниковой Ксении Ивановны (разведенная с Чулковым), проживающей в с. Софиевка Бердянского района, пропал ребенок: девочка 1,5 года.Произведенным расследованием, а также показаниями г. Болотниковой установлено следующее:Гр. Болотниква, 25 лет, разведенная, батрачка, член артели «Октябрь», проживающая в с. Софиевка, имела на своем иждивении двух детей – мальчика трех лет и девочку 1,5 года. Летом в 1931 г. в артели почти не работала, совместно с мужем выработала всего 82 трудодня, при распределении дохода за 1931 г. от артели получила хлеба разных культур 133 кг, кроме этого, имела корову и поросенка. В де-кабре 1931 г. за отсутствием корма корову и поросенка зарезала на питание. В это же время хлеб у нее был израсходован и она стала питаться исключительно одним мясом.В начале марта 1932 г. мясо от коровы и поросенка израсходовала и стала варить кости и этим на-варом питалась сама и питала детей. От такого питания Болотникова стала опухать; последняя не-сколько раз обращалась за помощью в сельский совет, в правление артели, но помощи не получала.

Розділ І


57

Оставаясь в беспомощном голодном состоянии, Болотникова решила убить ребенка – девочку – и ее мясом питаться.В последних числах марта 1932 г. уложила спать мальчика и, когда мальчик уснул, наточила большой столовый нож, подозвала к себе девочку, подняла ей голову вверх и одним движением ножа по шее перерезала гортань. Девочка стояла без движения, не шевелясь, Болотникова взяла ее на руки, по-смотрела на нее, положила на скамейку, накрыла платком, сама легла спать. На утро следующего дня отрезала голову девочке, положила в котел, после чего, срезав мякоть мяса от левой ноги, остальные части тела порезала на куски, завернула в тряпки, и вынесла во двор, и зарыла в навоз. Придя в комна-ту, растопила плиту, поставила котел с головой от убитой девочки и стала варить, сварила голову ре-бенка, мякоть от костей отделилась, вытащила череп с костями головы, сняла лобную кость, вытащила мозги и положила на тарелку. Когда мальчик проснулся и стал просить кушать, она ему дала мозги и сказала: «Кушай – это телячье». Мальчик попробовал, но кушать не стал, тогда она взяла и стала сама кушать, но кушать их не могла и выбросила собаке. После чего, дабы накормить ребенка, стала варить отрезанный кусок мяса и дала мальчику, но мальчик его не стал кушать и она также не кушала, так как, по ее словам, оно было слишком жирное.Произведенным обыском с целью обнаружения частей ребенка было найдено: лобную кость черепа, лежащего в навозе во дворе Болотниковой.Медицинским исследованием установлено, что действительно лобная кость черепа подверглась вывариванию.Гр. Болотникова, ввиду ее опухлости на почве недоедания, находилась на излечении в больнице. В данный момент у Болотниковой опухоль прошла и последняя находится в больном состоянии в боль-нице для определения ее психического и умственного состояния.Дело по обвинению гр. Болотниковой закончено и в порядке 103 статьи Уголовно-процессуального кодекса направлено бердянскому райпрокурору на рассмотрение.

Заместитель начальника рк милиции рудовначальник оперативного отдела Хац

ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 5255. – Арк. 74, 75. Засвідчена копія. Машинопис; 1. – С. 225, 226.



58

Телеграма В. Молотова до керівників Синельни-ківського району Дніпропетровської області про необхідність виконання плану хлібозаготівель

6 листопада 1932 р.

синельниково. райком кп(б)У Борщу,поплавскомукопия: днепропетровск.обком кп(б)У строгановукопия: Харьков. Цк кп(б)У косиору,Хатаевичу

Ознакомившись с сообщениями товарищей, выезжавших 5 ноября в колхозы Синельниковщины, счи-таю на основе всех имеющихся у меня данных установленный для района план хлебозаготовок без-условно выполнимым, а Ваши заявления о невыполнимости плана считаю опасным для партийной организации проявлением слабости политического руководства в Синельниковском районе, слабо-сти, прикрываемой убаюкивающими парторганизацию рассуждениями о «передовом» районе. Дей-ствительно передовым в наших условиях можно назвать только такой район, который честно и в срок полностью выполняет также и план хлебозаготовок, выполнение которого является важнейшим пока-зателем большевистского руководства, делом организационно-хозяйственного укрепления колхозов, которое, в свою очередь, безусловно требует твердой и умелой борьбы с потерями, расхищением и сокрытием от государства колхозного хлеба, что нередко проделывается под носом у наших районных органов кулацкой агентурой в колхозах и в том числе даже некоторыми правленцами-коммунистами, безнаказанность которых является преступлением перед рабочим классом и передовым колхозным крестьянством. Никакими рассуждениями бесхребетных руководителей, будь-то в районе, или в области, или выше, нельзя оправдать беспомощности в выполнении вполне посильного плана хле-бозаготовок. Если по сути дела небольшевистские руководители не осознают и не исправят своих ошибок, партийная организация должна выправить положение, не останавливаясь перед самыми решительными мерами.Не возражаю против опубликования этой записки в печати района и области.

Молотов.

РДАСПІ. – Ф. 82. – Оп. 2. – Спр. 141. – Арк. 19, 20. Копія. Машинопис; 5. – С. 237.

Розділ І


59

C. Косіор



60

В. Молотов Л. Каганович

Розділ І


61

Телеграма ЦК КП(б)У до обкомів партіїпро товарну блокаду районів,які не виконують плани хлібозаготівель


ЦК КП(б)У постановил произвести сокращение завоза товаров (за исключением спичек, соли, кероси-на) районам, наиболее отстающим [в] выполнении плана хлебозаготовок.[По] Вашей области намечается провести эту меру [в] отношении следующих районов: (вписываются районы).Не позже 9.хI телеграфно сообщите Ваши изменения или дополнения [к] этому списку районов.

секретарь Цк кп(б)У косиор

СПИСОКРАйОНОВ

Днепропетровская область

% выполнения годового плана

Апостоловский р-н 28,0 %

Васильковский р-н 23,0 %

Васильевский р-н 21,4 %

В.Лепетихский р-н 17, 4 %

Михайловский р-н 25,8 %

Никопольский р-н 23,7 %

Н.Сирогожский р-н 25,5 %

Солонянский р-н 19,3 %

ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 5384. – Арк. 111. Копія. Машинопис.



62

Телеграма В. Молотова до керівників Чубарівсько-го району Дніпропетровської області, до голови Дніпропетровського облвиконкому про партійне керівництво хлібозаготівлями в районі


чубаревка. райпар[т]ком константиновурайисполком Булавепредседателю облисполкома алексеевукопия: днепропетровск.обком кп(б)У строганову

Считаю нужным оставить Вам свои краткие замечания в связи с тем, что я успел выяснить во время пребывания в Чубаревском районе.По-моему, для улучшения партруководства по хлебозаготовкам в районе необходимо, во-первых, партактиву по-настоящему понять теперешнюю тактику классового врага в деревне, где агенты ку-лачества забрались во многие колхозные щели и дырки и умело прикидываются «друзьями» колхоз-ников, пролезая в правления и иногда облюбовывая для себя посты счетоводов и завхозов, причем преступная «работа» этих примазавшихся к колхозам лжедрузей во многом облегчается оппортунис-тической слепотой и бесхарактерностью части коммунистов.Во-вторых, направить острие политической работы на раскрытие в колхозах всех и всяких хитростей и ухищрений кулацкой агентуры и плетущихся за нею подпевал, изощряющихся в разного рода наду-вательствах честных колхозников и нашего рабоче-крестьянского государства путем растаскивания и расхищения колхозного общественного хлеба, и открыть на все это глаза колхозникам.В-третьих, при всей важности постоянной агитационно-разъяснительной работы в период хлебозаго-товок не полагаться всецело или главным образом на словесно-агитационные меры, хотя бы и с до-бавлением к ним большого числа постановлений о партвзысканиях в отношении плохих работников.В-четвертых, сосредоточить внимание в проведении хлебозаготовок на практических мерах – на дей-ствительно правильной расстановке партийных сил и организационном сплочении колхозного акти-ва для полного и безусловного выполнения установленного плана хлебозаготовок; на организации действительно надежного контроля при молотьбе при весах, при перевозке и в амбарах при хране-нии колхозного хлеба; на проведении продуманных деловых мер по выявлению и возврату колхозу сокрытого и растащенного кем-либо по наущению кулацкой сволочи хлеба... И, в-пятых, проникнуться большевистским недоверием к таким постановлениям и обещаниям, про-

Розділ І


63

ведение которых на деле не обеспечено должной активностью и умением их выполнять. Все это тре-бует от всех нас обеспечить зоркую повседневную проверку проведения всех этих задач и практи-ческих мер, вовремя предупреждая попытки правоуклонистских и вообще партийно невыдержанных элементов прикрыть свою оппортунистическую беспомощность «левацким» криком и метанием в крайности.На этом кончаю с пожеланием успеха в Вашей трудной, но крайне нужной рабочему классу работе.

В. Молотов

РДАСПІ. – Ф. 82. – Оп. 2. – Спр. 141. – Арк. 42. Копія. Машинопис; 5. – С. 239 – 241.

Телеграма В. Молотова до Дніпропетровського обкому КП(б)У про необхідність активізації хлібо-заготівельної кампанії.


Последняя четвертая пятидневка по хлебозаготовкам в Днепропетровской области, да и в ряде дру-гих областей Украины (позорное исключение составляет Черниговщина) – пятидневка, дающая не-которое увеличение против предыдущей, может создать у партийных и советских кадров опасные успокоительные иллюзии, которым так легко поддаются многие наши коммунисты, по-большевистски настоящим образом не воспитанные. Эту опасность надо устранить во что бы то ни стало и добиться еще большей мобилизации наших сил на практической работе для выполнения хлебозаготовитель-ного плана. Политическая и практическая программа этой работы дана большевистской партией и, в частности, в ряде последних решений ЦК КП(б)У. Надо только обеспечить не на словах, не в обе-щаниях, не в новых резолюциях, а на деле, в крепко организованной работе парторганизаций и со-ветских органов проведение в жизнь этих решений как по колхозам и совхозам, так обязательно и в отношении единоличников, не говоря уже о кулацких элементах. Со своей стороны я послал обкому свои замечания о работе по хлебозаготовкам на местах после ознакомления с делом в Чубаревском районе, а также обращаю внимание на постановление от 20 ноября Генического партактива, который в порядке основательной самокритики в общем правильно вскрывает свои слабости и намечает за-дачи в борьбе за хлеб, в борьбе с обнаглевшей в некоторых местах кулацкой агентурой. Добавлю ко



64

всему этому только одно: первейшей обязанностью обкома и всей Днепропетровской организации является сейчас обеспечить неуклонный подъем хлебозаготовок из пятидневки в пятидневку, вплоть до тех пор, пока выполнение установленного годового плана на деле не будет полностью обеспечено. Сделайте это делом своей пролетарской чести, двиньте силы, в большевистском порядке организуйте победу.

лозовая, 21 ноября В.Молотов

ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 5397. – Арк. 68, 69 зв. Оригінал; 1. – С. 262, 263; 5. – С. 243, 244.

Зведені дані ДПУ УСРР про протидію хлібозаготів-лям з боку комуністів і комсомольціву серпні – листопаді 1932 року


ДА СБ України. – Ф. 16. – Оп. 25. – Спр. 3. – Арк. 5. Копія. Машинопис.

Розділ І


65



66

Везуть зерно

на елеватор.

Чубарівський район


області.

1932 р.

Розділ І


67

Листівка «До українських селян» 1932 р.

Прочитавши, не скури, а підкинь сусіду!

д о У к р а Ї н с Ь к и Х с е л Я н

с е л я н и - х л і б о р о б и !

Чи розкусили ви нарешті свого найлютішого ворога – червону московську владу? Чи зрозуміли ви, який хижий та хитрий звір в овечій шкурі забрався до нас на Україну? Чи бачите вже ви, що більшовики прямують до того, щоб відібрати від вас не тільки ту казьонну та поміщицьку землю, що її вам наділила 1917 року наша законна влада – Уряд Української Народної Республіки, – а й зазіхають на ту землю, що була вашою з діда-прадіда? Чи не ясно ще вам, що Москва червона хоче повернути всіх селян наших на кріпаків і згноїти їх на панщині по совітських економіях?Колхози – то тільки тимчасові комуністичні штучки, бо бояться вони одразу заводити скрізь совхози і думають собі, що дядько наш не второпає зразу, куди вони прямують і попадеться на них, як та рибка на гачок.Аж вийшло, що наш дядько не ликом шитий! Побачив, що не господар вже він на своїй землі і покинув орати та сіяти не то що колхозну землю, а й ту, що ще в нього її большевики не видерли. Та й кому, справді, охота сіяти, коли не для себе він буде те, що вродить, косити та молотити.Селяне-хлібороби! Не надійтесь, що ви москаля червоного обдурите! Не думайте й того, що от ви сво-го ворога тепер подолали. Ворог ваш лютий і хитрий... Оті всі накази теперішнього совітського царя Сталіна про те, щоб припинити насильне запровадження колхозів, про повернення соціялізованої ху-доби та нарешті дозвіл продавати на вільному ринкові збіжжя та худобу, – то тільки хитрощі. Побачили комуністи, що дядько не сіє та й попустили; нехай, мовляв, обсіється, а там далі видно буде, кому хліб достанеться. Як не посіє дядько, то нічого буде совітській власті за гряницю на продаж вивозити, ні за віщо буде золота за гряницею доставати та нічого буде по загрянишних банках про чорний день скла-дати. Все ж бо золото це царське та з церков та монастирів пограбоване, все вже вони за кордоном попристроювали.От чому вони попустили! А що народ буде мерти як мухи, то їм то не первина. 1921-го року на одній Україні пять мілійонів народу вимерло, а як цього року і вдвоє більше вимре, москалям від того не плакати! Люде вимруть, а земля ніде не дінеться і легше буде совхози заводити чи, як вони кажуть, «зернові фабрики». Народ з голоду плохий стає, слухняніший, як та сіра скотина. А їм тільки того й тре-ба, бо ж хоч би й всі хахли вимерли, так в Москві ребят много, і коло трактора кожен Ванюха раду собі



68

дасть. А поки всі хахли не вимерли, комуністи щовесни в оранку та у сівбу їм і попускають, а з жнив і починають підкручувати.Зараз вони причаїлися і наче попускають ще й тому, що бояться війни з Японією. А щоб не боятися сусіда, то треба замиритися з своїми домашніми, щоб бува ззаду не вдарили. Бояться вони, щоб не прийшлося, як за турецької війни цареві Олександрові ІІ, кріпаків з неволі панської випустити або як Миколі ІІ за японської війни сякі-такі полегкості для своїх підданих зробити. А ще, бува, скине їх народ так, як скинув Миколу за останньої війни з німцями та австріяками.А як небезпека війни мине, як хліб уродить, то вони тоді не такої заспівають.Брати селяне! хлібороби!Не давайте хліба совєцькій владі!Шкодьте червоним москалям як тільки і де тільки можете!Руйнуйте телеграф, телефон і залізницю, щоб не могли вони з України наше добро вивозити.Час вже нарешті з сірої скотини, що слухняно наставляє шию в московські ярма, чи то царські, чи то со-вітські, стати вільними громадянами своєї вільної країни, ні від кого не залежної Української Народної Республіки! Скидайте московське червоне ярмо!«Вставайте, кайдани порвіте і вражою, злою кров’ю волю окропіте!» – такий заповіт дав нам наш Вели-кий Пророк ТАРАС ШЕВЧЕНКО.І ми його мусимо виконати!

Український революційний комітет

ДА СБ України. – Ф. 16. – Оп. 25. – Спр. 2. – Арк. 73. Типографський відбиток.

Листівка«Селяне, не давайте хліба большевикам!» 1932 р.

З рук до рук! З хати до хати!селЯне, не даВаЙте ХлІБа БолЬшеВикаМ!

Примара голоду знов насувається на Україну!Знов наш народ з ласки большевицької влади буде кинутий на голодну смерть!Зо всіх кінців України надходять трівожні звістки про недорід, а в багатьох місцях неврожай буде повний.На Московщині положення ще гірше: там уже тепер відбуваються голодні бунти селян та робітників, які московські комісари здушують розстрілами. Надія вся большевиків на український хліб, який вони будуть грабувати в українського населення та вивозити на Московщину. Знов, як шість років тому назад, забе-

Розділ І


69

руть останнє, а народ наш залишать умірати голодною смертю. Червоні кати московські не зупиняться перед тим, щоб знов виморити голодом міл[ь]йони нашого населення, як було минулого разу, коли від голоду вимерло біля восьми міл[ь]йонів української людности. А міл[ь]йони голодних москалів, яких посилатиме большевицька влада на Україну за хлібом? Чорними хмарами посунуться вони на україн-ські землі, щоб видерти останній кусень хліба у нас, а нам залишити одно – покірно умірати з голоду. Що ж роблять московські кати, щоб не допустити до голоду? Чи справді вони щиро дбають про те, щоб врятувати населення від голодної смерти? Ні! Не вірте їм! Не вірте їхнім закликам і загрозам!Не давайте їм хліба!Вони вивозять хліб наш за кордон, продають чужинцям, а гроші видають чужинецьким комуністичним партіям, щоб викликати большевицьку революцію в чужих державах. Награбовані з нашого населення гроші вони видають на комуністичну пропаганду в Англії, Франції, Німеччині, Польщі, Австрії, Румунії та в інших державах. Нема такої держави, де б вони не сипали народними грішми. А скільки йде народних грошей на революцію в Китаї? А чи вона потрібна нам? Сотні тисяч большевицьких агентів, чекістів утримуються за кордоном для агітації за такий комуністичний рай, який вони завели на Україні. Якби ці гроші повернути на закупно [закупівлю] хліба для голодного населення, то про ніякий голод не треба було б і думати.Але вони цього не зроблять.Бо їм не ходить о те, щоб населення не вимерло з голоду, а про те, щоб на цілому світі завести комуну та щоб влада комісарська панувала всюди.Але чи станеться так, як хотять большевики?Ні. Чуємо, що чужі держави уже завели у себе лад після війни, дбають про мирне та спокійне життя для своїх народів та про добробут народний. Вони ще до пори до часу терплять комуну у нас, але це не довго буде тривати. Читаємо в пресі большевицькій, що чужоземні сили вже сьогодня готуються до жорстокої розправи з большевицько-комуністичною Москвою. Коли ми самі не зробимо розправи з червоними катами, то на нашу землю, чого доброго, вступить збройна сила чужих держав, щоб зни-щити їх.Селяне! Досить з нас вже і інтервенції чужоземної сили московської. хай не ступить більше на нашу по-литу кровію землю нога хижого чужинця. Рятуймося самі! Самі організуймося, щоб власними силами скинути ненависне панування скажених московських катів!Ні одного зерна хліба червоним грабіжникам! Ні одного карбованця ненависним окупантам!Рятуймося від голоду, готуймося до розправи з проклятою московською комуною!

Український революційний комітет

ДА СБ України. Колекція «Голодомор 1932 – 1933 рр. в Україні». Типографський відбиток.



70

З довідки Наркомзему УСРР про виконання поста-нов РНК УСРР з питань хлібозаготівель

2 грудня 1932 р.

Останні ухвали Ради народних комісарів УСРР та директивних органів у справі хлібозаготівель перед-бачають застосування до окремих колгоспів та одноосібних господарств низки репресивних заходів як адміністративного, так і економічного порядку, що в поєднанні з масово-виховною роботою мають забезпечити вивершення хлібозаготівельних планів у визначені терміни.Стан запровадження цих заходів, за відомостями ОВК та матеріалами спеціального обстеження Дні-пропетровської, Одеської, Київської, Вінницької, Чернігівської областей та АМСРР, – такий:

Занесення на «чорну дошку»:по Дніпропетровській області – 228 колгоспів по 44 районах.

1. Оштрафовано:твердоздавців: грішми – 233 госп. на суму 231 832 крб.з них стягнуто 88 693 крб.м’ясом – 66 госп.картоплею – 7 госп.

2. Стягнуто в безспірному порядкові хліба 540 ц.3. Позбавлено землі – 22 господарства.4. Продано майна 225 господарств.5. Засуджено 427 господарств.6. Вислано за межі району – 2.7. Оштрафовано одноосібників:

а) грішми – 945 госп. на суму 398 719 крб.;б) м’ясом – 114;в) картоплею – 166.

8. Стягнуто штрафів: грішми – 95 746 крб.; м’ясом – 16,5 ц; картоплею – 89,5 ц.

9. Позбавлено землі – 12 господарств.10. Засуджено – 289 господарств.11. Вислано за межі районів – 18 господарств.

По Дніпропетровській області вилучено крам з 91 села 22 районів на суму – 329 237 крб.

Розділ І


71



72

В. Молотов, Л. Каганович, І. Сталін на трибуні мавзолею В. Леніна

Розділ І


73

Постанова Політбюро ЦК КП(б)У про заходи, спрямовані на боротьбу з класово чужими та контрреволюційними елементами у Дніпро-петровському зернорадгоспі


ЦК констатирует, что факты, сообщенные в письме директора Днепропетровского зерносовхоза т. Ма-циевского на имя т. хатаевича, в основном подтвердились. Зерносовхоз сильно засорен классово чуждыми и контрреволюционными элементами и длительное время находится в состоянии глубокого хозяйственного и политического прорыва.За короткий период (август–октябрь) в зерносовхозе убито 5 человек, в том числе зверски убиты 8 октября два лучших активиста – секретарь кандидатской группы и полевод Петровского отделения.Террористические акты и контрреволюционные действия классового врага (убийства, обстрелы объездчика и машины, массовые хищения хлеба и т.п.) сопровождались распространением паничес-ких и провокационных слухов, направленных к запугиванию и деморализации рабочих и колхозни-ков, работающих в зерносовхозе.ЦК отмечает, что Межевской райпартком и Днепропетровский обком политически не реагировали на тревожные сигналы, поступавшие из зерносовхоза, не придали политического значения даже многочисленным убийствам, совершенным в совхозе.Принять к сведению сообщение т. Скрипника И.С., что бюро Межевского РПК с участием районного ак-тива в своем решении от 19 ноября признало свои политические ошибки и наметило ряд практичес-ких мероприятий по оказанию помощи зерносовхозу и улучшению работы партийной организации.Указать Днепропетровскому обкому на ошибочность этой позиции, выразившейся в недооценке по-литической важности событий в зерносовхозе и что с его стороны не было принято решительных мер по оздоровлению и улучшению всей обстановки в зерносовхозе.Отмечая политическую близорукость редакции Межевской районной газеты «Зірка», уклонившейся от освещения обстановки в зерносовхозе в связи с убийствами, от развертывания через газету со-ответствующей массовой политической работы под оппортунистическим предлогом, что это внутрен-ние дела самого зерносовхоза и что они не касаются района, – считать необходимым редактора газеты «Зірка» т. Саранчу снять с работы.Указать редактору областной газеты «Зоря» т. Никитову, что редакция «Зори» просмотрела факты клас-совой борьбы в Днепропетровском зерносовхозе и политически не реагировала на события в совхозе.Принять к сведению сообщение о том, что под руководством работников, посланных из харькова, в районе произведено изъятие бандитских и кулацких элементов и что эта работа продолжается.

ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 6. – Спр. 238. – Арк. 61–62. Оригінал. Машинопис; 1. – С. 277 – 278.



74

З інформації Дніпропетровської обласної про-куратури та обласного суду обкому КП(б)У про судові репресії у справах, пов’язаних з хлібозаготі-вельною кампанією


а) Репрессии в отношении твердосдатчиков и контрактантов за несдачу хлеба

До 1 ноября было осуждено нарсудами области: твердосдатчиков – 571, контрактантов – 652.

С 1 ноября по 5 декабря 1932 г. осуждено:

С начала кампании осуждено:

твердосдатчиков – 860, контрактантов – 1519Всего осуждено за несдачу хлеба: – 2379 чел.

б) Репрессии за кражу хлеба

С начала уборки урожая до 1 ноября (в том числе и до издания закона от 7 августа) осуждено за кражу хлеба – 3973 человека, из них: к расстрелу – 12 человек, к лишению свободы от 5 до 10 лет – 756 чело-век, а остальные – к прочим мерам социальной защиты.

Розділ І


75

С 1 ноября по 5 декабря за кражу хлеба осуждено:

Таким образом, за весь хлебозаготовительный период и с начала уборки урожая до 5 декабря за кражу хлеба осуждено 5215 человек, из них: к расстрелу – 174 человека (приговоры приведены в исполне-ние в отношении 30 человек).в) Репрессии в отношении членов правлений и прочих должностных лиц(Утайка, разбазаривание, хищение, повторный, фиктивный учет, незаконный помол, несдача мерчу-ка и т.п.):



76

Таким образом, усматривается, что общее количество осужденных должностных лиц по колхозному сектору составляет 1062 человека, из которых 59 человек осуждено к расстрелу.

облпрокурор кумпикевичпредседатель облсуда румянцев

Временно исполняющий обязанностиЗав. оргинстр. горенштейн

Державний архів Дніпропетровської області. – Ф. 19. – Оп. 1. – Спр. 494. – Арк. 43 – 44. Засвідчена копія.

Машинопис; 1. – С. 280 – 281.

Постанова бюро Дніпропетровського обкому КП(б)У про лист Й. Сталіна щодо Оріхівськоїсправи


1. Бюро обкома отмечает, что оно допустило ошибку в том, что сняв руководство Ореховского района (Ордельяна – бывшего председателя РКК постановлением от 23 августа, а Головина и Паламарчука – постановлением от 28 октября) за разложенческую работу в районе, за срыв осеннего сева и хле-бозаготовок, как не оправдавших доверия партии, дело до конца не довело, не вскрыло всей контр-революционной сущности организованного ими сговора, направленного на срыв хлебозаготовок, не исключило их из партии, не отдало под суд, а ограничилось передачей вопроса об их партийности на рассмотрение областной КК.2. За то, что бывшее руководство Ореховского района предало интересы партии, стало на прямой кулацкий путь обмана партии и пролетарского государства, на путь вредительства, организованно-го разложения колхозов, организовало саботаж хлебозаготовок, искусно прикрывая свою кулацкую жульническую работу «согласием» с генеральной линией партии, Головина – бывшего секретаря РПК, Паламарчука – бывшего председателя РИК, Ордельяна – бывшего председателя РКК, Пригоду – бывшего председателя колхозсоюза, Луценко – бывшего заведующего райЗУ, Базилевич – бывшего женорга как переродившихся, как врагов партии и рабочего класса из партии исключить, арестовать и сурово покарать.

Розділ І


77

3. Предложить тт. Кумпикевичу и Румянцеву организовать слушание дела в Орехове показательным порядком не позже чем через 5-7 дней.4. Опубликовать в печати от имени прокуратуры постановление об аресте всех проходящих по делу лиц. Текст представить секретариату.5. Обязать редакцию газеты «Зоря» подвергнуть в областной и районной печати решительному и всестороннему разоблачению всей контрреволюционной, вредительской, кулацкой работы бывшего Ореховского руководства.6. Вопрос об уполномоченном райГПУ т. Базилии рассмотреть особо с участием т. Реденса.

Державний архів Дніпропетровської області. – Ф. 19. – Оп. 1. – Спр. 20. – Арк. 69, 70. Оригінал. Машинопис;

1. – С. 294 – 295.

Телеграма Дніпропетровського обкому КП(б)У про вивіз у рахунок плану хлібозаготівлі всіх наявних фондів зерна


Молния [из] Днепропетровска,Запорожье. ГПК, РВК

Сообщается постановление бюро обкома 23 декабря: «Обязать секретарей РПК, председателей РИКов, председателей колхозов [в] пятидневный срок вывезти все наличные фонды (кроме семенных, вывоз которых разрешается постановлением обкома, облисполкома) [в] счет выполнения государственного плана хлебозаготовок по всем колхозам, не выполнившим план. [В] семидневный срок выявить все скрытые фонды [в] колхозах и вывезти [в] план хлебозаготовок. По истечении установленного семи-дневного срока [в] случаях обнаружения скрытых фондов привлекать председателей колхозов и всех лиц, виновных [в] укрытии [к] суровой судебной ответственности. Обязать председателей РИКов на-стоящее постановление вручить под расписку председателям колхозов [в] двадцать четыре часа».

строгановЗгідно:

Державний архів Запорізької області. – Ф. Р-722. – Оп 1. – Спр. 106. – Арк. 314. Засвідчена копія; 2. – С. 571 – 572.



78

Постанова бюро Дніпропетровського обкому КП(б)У про виявлення та покарання осіб, які вики-дають хліб у колодязі та вбиральні


Обязать т. Гришина по линии ГПУ, т. Кумпикевича и т. Румянцева – по линии прокуратуры и суда и Ка-менской ГПК выявить действительных виновников, выбрасывающих хлеб в колодцы и уборные, и приговорить их к высшей мере наказания как за контрреволюционные действия против советской власти.

Державний архів Дніпропетровської області. – Ф. 19. – Оп. 1. – Спр. 510. – Арк. 8. Оригінал. Машинопис;

1. – С. 307.

Із інформації ДПУ УСРР про справу щодо зриву хлі-бозаготівель у колгоспі «Велетень» Софіївського району Дніпропетровської області

Грудень 1932 р.

Установлено, что руководство колхоза проводило вредительскую работу во время уборки, в резуль-тате чего с поля ко дню ареста участников группировки (в ноябре) не было свезено 200 пудов намоло-ченной в поле пшеницы. Семена, намолоченные на 3 токах в количестве 300 пуд., были свалены в кучу на поле, мокли под дождем и гнили. В степи лежало большое количество неубранного хлеба. хлеб, лежавший на поле, не охранялся и расхищался.Пред. колхоза Пойда систематически разбазаривал колхозный хлеб. Им были представлены преувеличенные сведения о выполнении плана хлебозаготовок. Так, в одной сводке он увеличил цифры выполнения на 1350 ц.Из указанной группы арестовано 5 человек: Пойда Г., Бобошко, Мудренко, Сидоренко и Лелека. Остальные [в связи с] за выездом из села пока не арестованы. Производится установка местопре-бывания их для немедленного ареста...Арестованный по делу Бобошко на допросе виновным себя не признал, а о своих взглядах на полити-ку партии заявил следующее:

Розділ І


79

«…Мои взгляды таковы: необходимо обратить более серьезное внимание на село, на положение крес-тьянства, так как с развитием тяжелой индустрии партия совершенно забыла о крестьянстве».Следствие по делу продолжается.

ДА СБ України. – Ф. 16. – Оп. 28. – Спр. 5. – Арк. 53 – 56. Засвідчена копія. Машинопис.

Постанова Політбюро ЦК ВКП(б) про репресії до селян Дніпропетровської області

1 січня 1933 р.

Принять следующее предложение ЦК КП(б)У:1. Выслать 700 семей с 20-25 сел основных отстающих районов.2. Тт. Карлсону и Реденсу организовать высылку на Север злостных элементов и кулаков (без семей) в количестве 700 человек.Составить список исключенных в количестве до 50 из партии для немедленной высылки в концла-герь.

РДАСПІ. – Ф. 17. – Оп. 162. – Спр. 14. – Арк.. 44 – 45.

З довідки про рух справ і заарештованих у справі хлібозаготівель в обласних відділах ДПУ з 1 грудня 1932 р. до 10 січня 1933 року

10 січня 1933 р.

1. На 1 декабря в производстве областных отделов ГПУ УССР по операции состояло – 6387 дел с 8034 арестованными, в том числе:групповых – 513 дел с 2850 арестов.одиночек – 5184 »

Из них по Днепропетровскому облотделу – 1205 дел с 1893 арестов./груп., одиночек – 124 дела с 664 арестов.



80

2. В течение декабря месяца облотделами заведено по операции 8876 дел, арестовано – 15 619 человек, в том числе:групповых 1220 дел с 7025 арестов.одиночек 8594 »

Из них по Днепропетровскому облотделу – 1282 дела с 2799 арестов./груп., одиночек – 248 делс 1393 арестов.

3. Закончено в течение месяца 5728 дел с 8136 арестов., в том числе групповых – 754 делас 3712 арестов.

Из общего числа законченных дел:передано в суд – 3866 дел с 6746 арестов.За декабрь месяц по операции закончено дел:Днепропетровский облотдел – 1361 дело; 2236 арестов.; 803 дела передано в суд;1575 – арестов.

4. Из числа переданных в общие суды НКЮ дел за декабрь месяц рассмотрено – 2177 делна 3574 человека, из них:осуждено к ВМСЗ – 194 чел.к лиш. своб.на разные сроки – 2851 »к др. мер. соц. защ. – 399 »оправдано – 130 »Днепропетровский облотдел:Всего рассмотрено дел – 297; обв. – 570; ВМСЗ – 71.Из них: лиш. своб. на разные сроки – 405; другие меры – 67; оправдано – 27.

5. На 1 января 1933 г. в производстве областных отделов оставалось – 8530 дел на 14 454 арестованных по операции, из них:групповых – 1079 дел с 6163 арестов.одиночек – 8301 »

По Днепропетровскому облотделу: 1119 дел на 2158 арест.; из них групп. 184 дела на 1093 арест., оди-ноч. – 1065 арест.

6. За первую декаду января 1933 г. областными отделами (без АМССР) заведено по операции – 4124 дела, по ним арестовано – 7126 чел., в том числе:групповых дел 459 на 3125 арестов.одиночек на 4001 »

Из них по Днепропетровскому облотделу: 503 дела с 965 арестов./груп. и 100 дел с 525 арестов.

Розділ І


81

7. Закончено за первую декаду января – 1923 дела на 3132 арестованных, в том числе групповых – 254 дела с 1340 арестов.

Из общего числа законченных дел:передано в суд – 1088 дел с 2061 арестов.» О/C и С/Т – 592 » с 712 »прекращено – 230 » с 346 »

8. Из числа дел, переданных для слушания в общие суды НКЮ, за первую декаду января рассмотре-но – 629 дел на 1144 человека, из них:осуждено к ВМСЗ – 96 чел.к лиш. свободы – 921 »к друг. мерам – 78 »оправдано – 49 »

9. На 1 января 1933 г. в производстве областных отделов осталось – 10732 дела с 18 454 арестованными, в том числе:групповых – 1311 дел с 8050 арестов.одиночек – с 10 404 »

Из них Днепропетровский облотдел – 1321 дело с 2600 арест.; из них групп. 243 дела с 1373 арестов.

начальник Усо гпУ Усср Букшпан

ДА СБ України. – Ф. 42. – Оп. 1. – Спр. 9. – Арк. 83–86 . Незасвідчена копія. Машинопис.

Інформація Дніпропетровського обкому партії до ЦК КП(б)У про хід виконання річного плану хлібоза-готівель

12 січня 1933 р.

Вторую пятидневку января по области по всем секторам поступило 11693 т или меньше против предыдущей пятидневки на 9217 т. В эту пятидневку общий годовой план хлебозаготовок выполнили Петриковский, Сталиндорфский районы. Одной из причин резкого снижения поступления хлеба в эту пятидневку является то, что ряд парторганизаций все свое внимание сосредоточил только на заго-



82

товке хлеба за счет вывоза наличных фондов из колхозов, закончив вывозку их в основном в первой пятидневке января, и совершенно ослабили организацию работы по усилению хлебозаготовок за счет других источников (возврат незаконно розданного, раскраденного хлеба, переобмолот, перевеива-ние, раскрытие расхищенного спрятанного хлеба и т.д.). На основании решения ЦК провели в эту пя-тидневку ряд дополнительных репрессивных мер по разгрому кулацкого саботажа хлебозаготовок (высылка 50 коммунистов, 700 хозяйств и т.д.). Однако обком считает, что парторганизации не сумели использовать это мероприятие для еще большего нажима на усиление хлебозаготовок, на разгром ку-лацкого саботажа. Обком принял ряд дополнительных практических мер по отношению к отдельным районам, колхозам и совхозам по обеспечению выполнения плана хлебозаготовок.

строгановЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 6340. – Арк. 2. Оригінал. Машинопис; 1. – С. 328.

Постанова Політбюро ЦК ВКП(б) про відпуск зер-на Дніпропетровській області


Отпустить 200 тыс. пудов зерна (рожь) в распоряжение Днепропетровского обкома и облисполкома на продовольственные нужды рабочих совхозов, МТС, МТМ, а также партийного и беспартийного ак-тива нуждающихся колхозов.

ДАСПІ. – Ф. 17. – Оп. 162. – Спр. 14. – Арк. 60. Оригінал. Машинопис.

Постанова П’ятихатського посівкому Дніпропе-тровської області про надання продовольчої до-помоги колгоспам та колгоспникам


1. Поручить райземотделу и райснабу распределить продовольственную ссуду применительно к ко-личеству людей и посева в колхозах с таким расчетом, чтобы в распоряжении посевкома оставить

Розділ І


83

Запашний солонянський каравай

Станіславові Косіору і Григорію Петровському

від колгоспників, 1933 р.



84

Заява П.Тарана до правління артілі «Шлях до Комуни»

Ново-Миколаївської сільради Солонянського району

Дніпропетровської області з проханням допомогти

«чим-небудь з харчей», бо родина голодує.

1.06.1933 р.

Розділ І


85

резерв 10 % этого количества, причем эти 10 % должны будут распределены также между колхозами, исходя из нужды отдельных колхозов и колхозников.2. Из имеющейся ссуды [в количестве] 12 тыс. пудов кукурузы в зерне считать необходимым оказать срочную помощь следующим колхозам:

» » » » » »

» » »

»

- « » « » « »

»

1 »

0,5 » 0,5 » 0,5 » 0,5 » 0,5 » 0,5 » 0,5 » 0,5 » 0,5 » 1,0 » 0,5 » 0,3 »

Причем указанные 8,3 т не берутся во внимание в расчет этих колхозов при общем распределении продссуды.3. В связи с тем, что в районе имеется большое количество обнаруженных случаев опухания, что не-достаточно об этом была информирована область и что указанная помощь является недостаточной, поручить тт. Кудринскому и Салипу составить докладную записку областкому КП(б)У о настоящем по-ложении и просить облпосевком оказать дополнительную продпомощь.

председатель посевкома грищенко

Державний архів Дніпропетровської області. – Ф. 19. – Оп. 1. – Спр. 874. – Арк. 1. Оригінал. Машинопис;

1. – С. 374.



86

Спеціальне повідомлення прокурора Дніпропе-тровської області Наркомюсту УСРР про голоду-вання в селах Нововасилівського району


В национальных албанских селах Девическом, Гамовке, Георгиевке и Пирсовке Н.Васильевского р-на за декабрь и январь м-цы значительно возросла смертность как взрослых, так и детей.В с. Девическое за декабрь-январь умерло 112 чел., за тот же срок в Георгиевке – 90 чел., Пирсовке – 70 чел., Гамовке – 45 чел.В с. Девическое смертность особенно возросла в январе м-це, если с 1 октября по 1 декабря умерло 24 чел., то в январе за одну декаду с 18 по 28-е число умерло 26 чел., из них:

колхозников и их детей 17 чел. единоличников 3 » раскулаченных 6 »

28-го числа в Девическом было констатировано, что трупы 26 умерших не были похоронены, некоторые трупы не были преданы земле в течение 10 дней и больше. Сельсовет никаких мер к организации по-хорон не принимал.Судя по предварительным данным, следует прийти к заключению, что рост смертности в Девическом и др. указанных селах главным образом объясняется чуть ли не поголовным заболеванием тропичес-кой малярией, дающей большую смертность, в результате истощения организма, усиливаемого недо-еданием, употреблением в качестве пищи хлопковых семян, вызывающих кровавый понос. Случаи смертности и опухания зарегистрированы среди некоторых семей красноармейцев.Следует отметить, что за последнее время в Девическом увеличились выезды целых семей за пределы села. По данным райаппарата ГПУ с июля м-ца из Девического с/совета ушло 130 дворов, в преоблада-ющем большинстве все колхозники.По с. Георгиевка из 166 хозяйств в колхозе осталось 80.Приходится констатировать, что со стороны районного руководства, в первую очередь райисполко-ма, не были приняты своевременно необходимые меры по борьбе со смертностью в указанных селах. Лишь за последние дни было намечено ряд мероприятий, которые в своей совокупности должны дать положительные результаты, а именно:Назначен специальный уполномоченный по борьбе с заболеваниями в указанных селах, коему пору-

Розділ І


87

чено организовать в перечисленных селах приемные пункты и соответствующее питание, поместить тяжелобольных в Покровской больнице, кроме того, организовать в Н.Васильевке специальный пункт для помещения детей и лечения из указанных сел. Наряду с этим приняты меры к переброске для нуж-дающихся некоторых продуктов и товаров. Покровская МТС обязана бросить в Девическую бригаду из работников МТС для хозяйственной помощи колхозу, однако этих мероприятий недостаточно.Облпрокуратура считает необходимым немедленно командировать из облздрава и обл. отделения Красного Креста врачей специалистов-маляриков для более глубокой проработки на месте в самом срочном порядке мероприятий медицинского порядка. Думается, что необходимо организовать в одном из этих сел малярийную станцию. Необходимы медикаменты и т.д. Было бы чрезвычайно же-лательно, если бы приехал из области компетентный врач-коммунист для выяснения всех этих вопро-сов.

облпрокурор кумпикевич

ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 6277. – Арк. 2. Засвідчена копія. Машинопис.

Лист Сталіндорфського райкому партії доДніпропетровського обкому КП(б)У про голоду районі


Уважаемый т. Хатаевич!

О положении в Сталиндорфском районе Вас немного проинформирует т. Сабсай. Мы наметили ряд практических мероприятий, которые должны создать перелом в подготовке к севу.Сегодня все до единого из работников районных организаций рассылаются по колхозам для усиления темпа засыпки посевматериала, проверки подготовки колхозов к севу, в частности для развертывания работы колхозных бригад и т.д.Положение с кадрами по всем линиям архитяжелое.Мы нуждаемся в срочной помощи и подкреплении крепкими работниками. В ближайшие дни я об этом напишу более подробно с заявкой на людей. У нас выявляется чрезвычайно тяжелое продо-



88

вольственное положение многих колхозов. Есть многочисленные случаи голодной смерти. Об этом местные работники не сообщили и никаких мер не приняли.Вчера обследовали Ворошиловский сельсовет, где умерло за последнее время 11 чел., о чем состав-лен акт.Вчера после составления акта получили сведения о том, что там умерли еще 3 человека. Есть случаи, когда родители оставляют детей и удирают. О случаях голодной смерти мы сегодня получили сведения из ряда других сельсоветов ( [в] Красинском, Фрайдорфском, Бухариндорфском, Озетовском и т.д.).В Ворошиловский сельсовет вчера отправили 50 пуд. муки, фельдшера с медикаментами. У нас, к со-жалению, нет сил к организации медпомощи (нет врачей). Необходимо организовать детское питание (около половины умерших – дети), но для этого у нас нет ресурсов. Размеры голода, очевидно, на-столько значительны, что мы без дополнительной помощи области с задачей не справимся. Сегодня посылаем людей для ознакомления с положением в ряде сельсоветов, откуда получили сведения о наличии пухнущих с голода и случаев голодной смерти.В Ворошиловском сельсовете отчаяние колхозников дошло до крайних пределов: люди перестали просить помощи, лежат в холодных нетопленых домах и ждут смерти.При таких условиях никакой серьезной подготовки к севу там и в аналогичных случаях не ведется. Так что помощь должна быть оказана чрезвычайно быстро. Необходимо, чтобы обком дал указания областным организациям по линии организации медпомощи, детского питания и дополнительной продовольственной помощи для Сталиндорфского района.

секретарь рпк кипер

ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 6277. – Арк. 81, 82. Засвідчена копія. Машинопис.

Розділ І


89

О. Р. Головко,

колгоспниця

с/г артілі «Червоний

гірник»

с.Широке Криворізько-

го району


області,

яка вбила матір

з метою вживання

м‘яса з трупа в їжу.



90

Звинувачувальний

висновок

Криворізького

міськвідділу ДПУ

О. Р. Головко

про вбивство матері

з метою вживання

м‘яса з трупа в їжу.

25.04.1933 р.

Розділ І


91

Скарга селянки с. Краснопілля Г. Деревинської доДніпропетровської міськради щодо реквізування продовольства в рахунок хлібозаготівлі


До горсовета Днепропетровской обл.От гражданки с. КраснопольяДеревинской Анны

ЗаЯВление

Прошу рассмотреть мое заявление на предмет самовольной работы бригады, выделенной сельрадой, и представителя завода им. Петровского.10 февраля бригада по хлебозаготовительной кампании явилась ко мне и попросила добровольно дать по возможности фасоли. Из остатков для пропитания семьи я отпустила три килограмма, но они забрали всю (40 кг).23 февраля вторая бригада в таком же составе пришла и потребовала картофель, который я полу-чила за работу на рабочих огородах в выходные дни для семьи, которая работает на заводе им. Пе-тровского в количестве четырех человек; полученный картофель из церабкоопа – только для про-питания своей семьи. Несмотря на то, что картофель был отпущен самим государством и наравне с остальными рабочими, которые также работали на огородах, возможно, в том числе и представитель бригады завода им. Петровского, не учли, что это является подрывом на весеннюю посевкампанию рабочего огородничества. Самовольно открыли погреб, забрали 125 кг картофеля и 38 кг буряка. Весь хлебозаготовительный налог по огородничеству мною выполнен. Прошу вашего содействия в возвра-те отобранного продукта, выданного церабкоопом.

26.ІІ.1933 г. просительница деревиская

Державний архів Дніпропетровської області. – Ф. 416. – Оп. 1. – Спр. 113. – Арк. 331. Оригінал. Рукопис;

2. – С. 612.



92

З інформації Дніпропетровського облвиконкому РНК УСРР про важкий продовольчий стан облас-ті та збільшення захворювання дітей від голо-дування


По ряду районов: Нововасильевскому, Акимовскому, Межевскому, Высокопольскому, Великобелозер-скому, Апостоловскому, Божедаровскому, Молочанскому, Павлоградскому, Никопольскому, Нижнесе-рогозскому, Новотроицкому, Цареконстантиновскому и Михайловскому наблюдается резкое сокра-щение посещаемости школ, тяжелые заболевания на почве голода со смертельными случаями среди детей производственно-колхозного актива.В меньшей мере подобные случаи выявлены в районах: Долинском (села: Батузман, Новая Брузун-ковка), Терпеньевском, Бердянском, Софиевском, Геническом, Большетокмакском, Люксембургском и Мелитопольском.Проверкой аппарата ГПУ ряда сел и районов выявлено, что недоеданием в значительной мере задет производственно-колхозный актив, имеющий 300 – 900 трудодней.В районах: Нововасильевском, Акимовском и Межевском, где наибольшее количество смертельных случаев на почве голода, нами направлены врачебные бригады и организацией Красного Креста открываются питательные пункты в сельсоветах…

председатель облисполкома алексеевответственный секретарь дашевский

ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 6277. – Арк. 78 – 79. Оригінал. Машинопис; 1. – С. 397 – 398.

Розділ І


93

Лист

В. Котляревського,

священика

с. Пескошено

Велико-Білозерського

району


області,

до Д. І. Яворницького

з проханням

допомогти

якими-небудь

харчами у зв‘язку

з голодом.

14.05.1933 р.



94

Розділ І


95

Витяг із листа секретаря Дніпропетровського обкому партії М. Хатаєвича до ЦК ВКП(б) про під-готовку до весняної сівби в області, важкий про-довольчий стан, настрої населення та заходи до-помоги голодуючим

3 березня 1933 р.

Я только что вернулся из объезда южной группы районов нашей области. …Продовольственное поло-жение колхозников во многих районах из тех, где я был, очень тяжелое. В Большетокмакском районе установлено 26 случаев голодной смерти (в 3 селах, расположенных вблизи районного центра). В Аки-мовском районе только в одном с. Терновка-1 умерло с 21 января по 22 февраля 35 человек. Всего в этом селе числилось хозяйств в колхозе 103, из них бросили хозяйство и выехали 38 хозяйств, умерло 35 человек, лежит больных (опухших) 102 человека.Отдельные факты по этому селу: семья Младенова – 3 трудоспособных, один тракторист, старик и ста-руха – имели 610 трудодней, получили 433 кг хлеба, из них 328 кг мукой на руки, 86 кг печеным хлебом во время общественного питания. 31 января умер сын – тракторист 29 лет, 19 февраля умер старик, 53 года.Семья Дылова – 3 человека, 2 трудоспособных, имели 701 трудодень, получили на руки 247 кг мукой и 230 кг печеным хлебом в порядке общественного питания. 10 февраля умер старик 55 лет, 12 февраля – старуха 55 лет и 23 февраля – дочь 12 лет.Семья Шадлай – 9 человек, выработали 622 трудодня; получили на руки и съели в порядке обществен-ного питания 933 кг. Лежат опухшие.Семья Янколова – 5 членов семьи. Глава семьи и сын, комсомолец, проработали несколько месяцев в колхозе, заработали в колхозе 235 трудодней и получили 194 кг хлеба. Умерло 3 человека.Семья единоличника Янколова, который сам не сеял, пас колхозные стада на договорных началах, с которым колхоз не рассчитался, – умер сам и двое малолетних детей.Аналогичное положение имеет место в ряде сел Нововасильевского, Высокопольского и некоторых других районов.Сравнительно много случаев опухания и голодных смертей мы имеем, помимо этого, еще в районах Апостоловском, Васильковском, Сталиндорфском, Мелитопольском, Большелепетихском, Никополь-ском (всего у нас 23 района с установленными подобными фактами).За февраль по области было зарегистрировано несколько десятков случаев отравлений на почве упо-



96

требления в пищу всякого рода суррогатов и трав. Случаи отравления приходятся, главным образом, на коммуны, во многих из которых положение с хлебом оказалось наиболее тяжелым…

с комприветом М. Хатаевич

ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 6277. – Арк. 105 – 111. Копія. Машинопис; 1. – С. 401 – 406.

З доповідної записки Дніпропетровського облас-ного відділу ДПУ голові ДПУ УСРР про розширення розмірів голодування в області


Рядом специальных сообщений мы сигнализировали об увеличивающихся случаях опухания и смер-ти на почве голода, проверенных и документально подтвержденных врачебными осмотрами, какие были организованы райаппаратами ГПУ под видом выявления эпидемических заболеваний.В настоящее время нами проводится работа по определению точных размеров голода.По предварительным итогам этой работы, выясняется нижеследующее:всего по данным 35 районов, где райаппаратами ГПУ проверка в основном проведена, поражено 336 сельсоветов;голодает 6436 семей; в них 16 211 человек имеют на почве голода признаки опухания; 1700 человек умерло от голода, а по Нововасильевскому району – от болезней, вызванных голоданием.Смерть от голода подтверждается, в отдельных случаях, актами медицинского вскрытия трупов, при-чем акты констатируют, помимо истощения и опухания, еще полное отсутствие пищи и даже жидкости в желудке, тонких кишках и мочевом пузыре, но – в основном смерть от голода подтверждается сви-детельскими показаниями и освидетельствованием оставшихся в живых членов семьи, находящихся в тяжелом состоянии.Кроме приведенных выше сведений, поступили еще не проверенные данные (проверка произведена лишь частично) по 5 районам, помимо указанных 35, о том, что там голодает 855 семей, в них 2494 че-ловека имеют признаки опухания и 144 человека умерли от голода. хотя отсутствие исчерпывающих проверочных материалов не позволяет сейчас судить о действительном количестве голодающих в этих районах, данные же частичной проверки свидетельствуют о том, что весьма значительные размеры голода и по этим районам – бесспорны.

Розділ І


97

Наконец, имеющиеся отдельные донесения, не поддающиеся суммированию, указывают на то, что факты голода и недоедания имеются и по остальным районам области, в частности по Коларовскому и Молочанскому.

В наиболее тяжелом положении находятся следующие районы области:

В связи с недостатком хлеба в качестве массового явления отмечается употребление в пищу различных суррогатов, в том числе вредных и опасных для жизни.Нами зарегистрировано 354 случая отравления от употребления в пищу сорных трав, хлопковых се-мян, отходов от пивоварения, зерен абрикосов и вишен. Из этого числа 42 отравления повлекли за собой смертельный исход.В Большелепетихском районе, по определению врача, признаки отравления сорными травами (ми-ший и перий) наступали через несколько часов и заканчивались смертью у детей в течение одних суток, у взрослых – в течение 3-5 суток.Наряду с суррогатами в массовом порядке отмечается употребление в пищу мяса кошек и собак, а так-же мяса павших лошадей, которое в одних случаях растаскивается сразу же после падежа, а в других – выкапывается из скотомогильников.Межевский район. Наш оперативный работник, явившись для осмотра семьи к колхознице Мелашкун



98

А. В. в с. хорошее, застал в хате детей, у которых лицо и руки были измазаны кровью. На вопрос – отку-да кровь, ребенок 7 лет ответил: «жарили кобылку» и показал кусок протухшего мяса павшей лошади. Лошадь эта, по словам членов семьи, вырыта ими на скотомогильнике. В момент обследования маль-чик 14 лет крайне страдал от рези в животе, после того, как он наелся пережженных костей от павшей лошади.Большетокмакский район. В артели «Труд и Воля» Большетокмакского сельсовета 16 февраля с.г. пали две лошади, которые в течение 5 минут были разрублены и растащены колхозниками по кускам. Попытка воспрепятствовать этому не удалась.В Нововасильевском районе отмечается торговля трупами кошек, собак и мясом павших лошадей со стороны спекулятивных элементов, среди крестьян. Продажная цена собаки в среднем 12 руб., мясо павшей лошади 6 – 8 руб. килограмм. Расплата, в большинстве случаев, производится вещами (ковра-ми, одеждой и проч.).Наконец, в Высокопольском и Мелитопольском районах отмечено 2 случая людоедства, а в Ново-пражском районе – 2 случая убийства людей и торговля мясом убитых.Высокопольский район. 16 февраля с.г. в с. Заградовка в семье единоличника-бедняка Федощенко умер сын 12 лет на почве истощения от голода. Мать умершего совместно со своей соседкой Сапиго Анной (колхозницей-беднячкой) разрубила труп сына и употребляла в пищу. Почти весь труп съеден. Остались только голова, ступни ног, часть плечей и предплечья, кисть одной руки, позвоночник и по-ловина грудной клетки. Все эти части тела были закопаны в сенях. Федощенко объяснила это полным отсутствием пищи. Кроме этого сына, она имеет 3 опухших детей. Помощь оказана.Мелитопольский район. 3 марта с.г. в с. Константиновка житель этого села Авраменко Т.И., занимав-шийся сапожремеслом, был обнаружен у себя дома мертвым. Как установлено медосвидетельствова-нием смерть наступила в результате отравления трупным мясом при употреблении Авраменко в пищу трупа своего умершего от голода брата. Кроме трупа брата, как установлено в результате осмотра костей, Авраменко за несколько недель до брата съел труп своей матери. При осмотре хаты вблизи Авраменко обнаружен котел со сваренным человеческим мясом.Новопражский район. Установлено, что в с. Новгородка-1 член колхоза «Пятилетка» зарезал свою жену, отрубил кисти рук, ноги и голову и зарыл во дворе, в кучу навоза. Остальные части тела разру-бил на куски и вытопил из них сало. На допросе Бойко объяснил, что хотел салом накормить детей. Мотивы убийства, по его словам, – ссора. Семья Бойко не голодала, и убийству, очевидно, сопутство-вали какие-то корыстные мотивы.В этом же селе установлено, что 3 марта с.г. колхозница хильченко Анна, симулянтка, не имеющая ни одного трудодня, пригласила к себе на квартиру кулака Петренко Марка 60 лет, зарезала последнего и мясо продавала на базаре. На допросе хильченко не отрицает убийства и заявляет, что мясо она съела. Бойко и хильченко арестованы.

Розділ І


99

Для оказания помощи голодающим, а также нуждающимся колхозникам-активистам, комиссией по оказанию помощи отпущено зерно в количестве 3450 пудов и из фонда 200 тыс. [пудов] распределено районам 75 тыс. пудов.

Приложение: Сведения о пораженных голодом в районах Днепропетровской области

-

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 1 19 194 327 3 - 52 125 - - 246 452 3 - 2 9 92 268 3 - 2 5 - - 94 273 3 - 3 -

6

24

97 -

8

-

-

-

-

24

97

-

8

4 11 694 1632 159 2 139 507 53 1 833 2139 212 3 5 -

19

636

1394

56

28

27

90

10 -

663

1484

66

28

6 -

5

25

51

26

-

-

-

-

-

25

51

26

-

7 -

4

30

45

26

13

2

4

3

2

32

49

29

15

8 9 350 849 7 5 30 38 - - 380 887 7 5

9 5 166 436 40 - 3 24 4 - 169 460 44 - -

10 5 47 86 5 - 1 3 - - 48 89 5 - 11 1 3 8 - - - - - - 3 8 - - 12 4 5 31 - - 3 49 3 - 8 50 3 - 13 1 11 44 - - - - - - 11 44 - - 14 11 188 748 20 4 58 142 12 - 246 890 32 4 15 -

12

53

216

4

-

15

35

1

-

68

251

5

-

начальник днепропетровскогообластного отдела гпУ крауклис

ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 6274. – Арк. 124 – 133. Засвідчена копія. Машинопис; 1. – С. 406 – 413.



100

Витяг з інформації Дніпропетровського обкому партії ЦК КП(б)У про факти приховування хліба особами, які голодували


Магдалиновский район. В Магдалиновском сельсовете Вашинкова Анастасия, колхозница, имела 33 трудодня, все время ходила и просила хлеб, при проверке у нее нашли 2 ц хлеба, говорит, что «при-прятала на всякий случай».Гуртовой Алексей – колхозник артели «Проминь» Поливановского сельсовета, в прошлом середняк, ходил и просил хлеба. Пошли к нему проверять и обнаружили 1 ц зерна.Колхозница Пархоменко Ивга этого же колхоза все время ходила и просила хлеб, утверждала, что у нее дети пухнут от голода, когда пришли проверять, то у нее нашли 9 пудов хлеба.Кулак Скрипник – ходил по селу, по дворам и просил хлеб, пошли к нему домой и обнаружили 4 пуда хлеба. Когда стали этот хлеб выбирать, он одного коммуниста-активиста ударил.В с. Крамарка у Шаповала Андрея – единоличника – обнаружили 2,78 ц зерна. До этого он все время ходил в сельсовет, партячейку и просил хлеб.В с. Чаплинка у колхозника Белого Якова, который получил из колхоза за все время 72 кг хлеба, обна-ружили 78 кг после того, как он кормился 6 месяцев. Он все время ходил и просил хлеб.У колхозника артели им. Ворошилова Шефского сельсовета обнаружено 4 мешка кукурузы, спрятан-ной в сундуке, 2 мешка ячменя и один мешок проса. До этого он ходил и просил хлеб, утверждая, что дети пухнут от голода.Никопольский район. Колхозник артели «Незаможник» Борисовского сельсовета Нарыков ходил в правление колхоза и просил хлеб. При проверке у него нашли 32 кг зерна. Сам он в прошлом серед-няк, имел 140 трудодней.Единоличник-середняк этого же сельсовета Пряниченко просил хлеб, говорил, что дети опухшие. И действительно, при проверке дети были опухшие. Когда же пошли к нему в дом проверять, то под сто-лом обнаружили яму, в которой нашли 87 кг кукурузы, 65 кг ржи и 1,5 ц масляничных культур.Пятихатский район. У Гарагана Григория, колхозника артели им. Затонского Саксаганского сельсовета, который систематически ходил и просил хлеба, нашли в яме 1,2 ц ячменя.У колхозника Балагуты Якова (колхоз с. Комиссаровка), который систематически требовал хлеб, нашли 2,16 ц хлеба. Он выработал в колхозе с 2 трудоспособными членами семьи 130 трудодней…

Заведующий секретным отделомобкома кп(б)У М. Зайчик

ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 6277. – Арк. 161–162. Засвідчена копія. Машинопис: 1. – С. 415-416.

Розділ І


101



102

Колгоспники

в черзі за молоком.

Дніпропетровщина

1932 р.

Розділ І


103

Спецдонесення транспортного відділу ДПУ Ка-терининської залізниці Дніпропетровському об-комові КП(б)У про смертність від голоду на заліз-ничних вокзалах


За период с 25.II по 3.III с.г. по 2-му эксплуатационному району отмечено 35 случаев умирания от голо-да и истощения на вокзалах.По станциям указанное число случаев распределяется таким образом:ст. Днепропетровск – 11,ст. Н-Днепровск – 6,ст. Синельниково – 7,ст. Пятихатки – 11.Кроме того, по ст. Мелитополь за февраль месяц зафиксировано 6 случаев смерти от голода и исто-щения.Из указанных 41 чел. имеется 13 человек крестьян-пассажиров.Преимущественное же количество умерших на вокзалах относится за счет освобожденных из ДОПРа.Следует отметить, что значительному количеству освобождаемых из ДОПРа проездные документы не выдаются, в связи с чем они не имеют возможности выехать к месту своего жительства и концентриру-ются на вокзалах. Не имея средств и не получая хлеба и других продуктов, умирают от голода.Сообщая о вышеизложенном, полагал бы необходимым обязать соответствующие организации удо-влетворением освобождаемых из ДОПРа проездными документами до избираемого местожительства или места работы.

Вр. нач. дто огпУ екат. ж. д. Вецгайль

ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 6277. – Арк. 198–199. Засвідчена копія. Машинопис.



104

З інформації Дніпропетровського обкому партії ЦК КП(б)У про важкий продовольчий стан і смерт-ність від голоду в області


Положение с нехваткой продовольствия на селе оказалось здесь – в Днепропетровской области – го-раздо более тяжелым и серьезным, чем я мог предполагать.Я буквально завален ежедневными сообщениями и материалами о случаях голодных смертей, опуха-ния и заболеваний от голода. Последние дни все чаще поступают сообщения о трупоедстве и людо-едстве.По данным областного отдела ГПУ, количество умерших от голода или в связи с обострившимися за-болеваниями на почве голода составляло на 1 марта около 1600 человек, количество опухших или заболевших от голода составляло по 23 районам 16 тыс. чел. Эти данные в ряде случаев, несомненно, преувеличены, но зато ими не охвачен ряд других случаев, еще не зарегистрированных и не попавших под учет.Беда еще в том, что в результате усердно проводившегося здесь изъятия от колхозников «незаконно полученных» ими натуральных авансов и массовых искривлений, допущенных при этом, у нас среди опухших и оставшихся совершенно без хлеба очень велик процент колхозников, выработавших боль-шое количество трудодней.Во время перевозки семян выяснилось, что мы имеем до двух десятков районов, где лошадь, вслед-ствие своей истощенности, к севу совершенно не готова. Даже при перевозке семзерна на 25 км при-ходилось лошадей останавливать в промежуточных селах на 2-3 дня на отдых, перепрягать их и т.д. Мы вынуждены были приступить теперь же к расходованию отпущенных нам 950 тыс. пудов фуражной ссуды, ибо без этого лошадь с перевозкой семян не справилась бы и к моменту сева пришла бы в со-вершенно негодное состояние.

с коммунистическим приветомсекретарь днепропетровского

обкома кп(б)У М. Хатаевич

ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп. 20. – Спр. 6277. – Арк. 193–196. Оригінал, Машинопис; 1. – С. 426–429.

Розділ І


105

Постанова РНК УСРР

від 20 листопада 1932 року,

якою були створені передумови масового

голодування на селі.



106

Заява І. Токар до правління артілі “Шлях до комуни”

Ново-Миколаївської сільради Солонянського району Дніпропетровської області

з проханням дати на родину “яких-небудь продуктів, хоча б березки” у зв‘язку з голодом.

10.03.1933 р.

Розділ І


107

Довідка ДПУ УСРР про продовольчі труднощі та вражені голодуванням райони України


Наибольшее количество фактов голода зарегистрировано в конце февраля и начале марта. В отдельных местах это явление приняло массовый характер.По отдельным областям Украины приведенные цифры разбиваются:

З доповідної записки Дніпропетровського обко-му партії Наркоматові постачання СРСР та ЦК КП(б)У про погіршення продовольчого постачан-ня промислових підприємств області


По всем предприятиям Днепропетровской области, вследствие невыполнения планов завоза централизованных фондов рабочего снабжения, имеет место систематическая недодача рабочим и служащим продуктов против установленных норм. Так, например, рабочим завода им. Петровского в феврале вместо установленных норм фактически выдано:

.

.

2250 1250 - 1200 600

» 1000 - - 500 - » 200 - - - -

» 200 - 500 - - » 1000 500 - - -

» 800 - - - - » 2000 1000 - - _



108

Такое же положение было [и] в предыдущие месяцы.ход выполнения централизованного завоза продуктов питания характеризуется следующими данными:в январе 1933 г. область совершенно не получила рыбных товаров; «Руда» за 2,5 месяца 1 квартала вместо 230 т рыбтоваров получила только 6 т;заводы им. Ленина, Дзержинского, «Коминтерн», «Коммунар» не получили жиров;в феврале Криворожский железорудный бассейн не получил ни сахара, ни рыбтоваров;новостройки (Днепрокомбинат, Кривстрой, Никопольстрой, Дзержинстрой) недополучили жиров;завод «Коммунар» из 26 причитающихся ему т жиров не получил ни одного фунта;завод им. Дзержинского, «ДЗМУ», «Коминтерн», Криворожский – также совершенноне получили жиров.Вот картина выполнения плана завоза основных продуктов по отдельным крупнейшим предпри-ятиям:

Исключительно тяжелое положение – на крупных предприятиях, проходящих по второму списку (до 3 тыс. рабочих): в Мелитополе – заводы «Победа», им. Балицкого, Воровского; в Бердянске – заводы «Красный Прогресс», Первомайский, Азовско-Черноморскиий, в В.Токмаке и др., где почти никаких продуктов, кроме хлеба, не выдается, и то в течение ряда месяцев норма хлеба была срезана с 700 до 100 г.Рабочие и служащие предприятий, проходящих по 3-му списку, ничего, кроме 200 г хлеба, не получают.План централизованного снабжения по общественному питанию выполняется также чрезвычайно не-удовлетворительно – за февраль совершенно не получено макарон, не полностью получены мясо, жиры и проч. продукты.Особенно тяжелое положение в железорудном бассейне и на заводе «Коминтерн», для которых по об-

Розділ І


109

щественному питанию отпускаются значительно меньшие фонды, нежели соответствующим ОРС.Обком считает, что со стороны центральных снабженческих и регулирующих органов, несомненно, имеется недоучет значения Днепропетровской области как одного из значительных центров метал-лургии, машиностроения, рудодобывания и новостроек с огромными кадрами пролетариата.

секретарь обкома кп(б)У М. Хатаевич

ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 6377. – Арк. 103–107. Оригінал. Машинопис; 1. – С. 464 – 467 .

Лист Павлоградського райкому партії до Дніпро-петровського обкому КП(б)У про голод і людоїд-ство в с. Межирічі


28 марта мне по телефону начальник политотдела Межирической МТС т. Стеблев сообщил о том, что в с. Межиричи повторился случай людоедства. Специально по этому вопросу мною было созвано закрытое заседание бюро РПК. Учитывая, что Межиричи у нас числится одним из наиболее неблагополучных по голодовке, решили выделить комиссию для глубокого обследования состояния этого дела.Комиссия выделена в составе – председателя РКК т. Поллюля, нач. РГПУ т. жлей и райздравотдела – партийца т. Щеглова.Сообщаю предварительные данные о работе этой комиссии:«Некая Кудрицкая Ольга Максимовна 33 лет, уроженка с. Межиричи, из бедняцкой семьи, но сама ни-когда нигде после революции не работала, а занималась преимущественно спекуляцией разными с. х. продуктами и кустарной выработкой кошелок для продажи на рынке. В колхозе не состояла и враж-дебно была настроена по отношению колхоза. Как следствием установлено, за ней числится уже не один факт людоедства. Еще в начале января месяца с. г. Кудрицкая Ольга сама употребила в пищу труп умершего 8-летнего своего сына.Второй случай – употребила в пищу труп своего брата Кудрицкого Платона, который в декабре месяце 1932 года в Маврино бросил свою жену, переехал жить к ней в Межиричи. После этого жена Плато-на Кудрицкого – Кудрицкая Феодосия Степановна – брошенная, из Маврино тоже переехала в Ме-жиричи и поселилась жить у Кудрицкой Ольги, как у родственницы по мужу, последняя также нигде не



110

работала, 35 лет, занималась спекуляцией (мелкой) с. х. продукцией и выработкой кошелок на рынок.В последних числах февраля м-ца с. г. Кудрицкая Ольга подговорила Кудрицкую Феодосию, совместно удушили 4-летнюю девочку-сироту, находившуюся у Кудрицкой Ольги, и употребили в пищу. Последний случай людоедства – это имело место в ночь с 26 на 27 марта с.г.: по предварительному сговору обоих Кудрицких еще с базара г. Павлоград была заманута под видом продажи керосина гр-ка с. Маврино Пшеничная Степанида, 35-летняя колхозница-середнячка, которую затем Кудрицкие веревкой удушили, порезали мясо и, сложив в бочку, засолили. Все это при обыске изъято, только конечности были съедены.Обе виновницы – Кудрицкая Ольга и Кудрицкая Феодосия – заключены под стражу и во всем вышеуказанном сознались.Но, кроме того, по предварительным следственным данным, Кудрицкие наряду с людоедством якобы еще продавали на базаре из человеческого мяса колбасу и небольшими кусочками мясо, последнее обстоятельство еще требует проработки.На следующий день, т.е. 27 марта, дочь удушенной Пшеничной в поисках своей матери из Маврино пришла в Межиричи, и когда зашла во двор Кудрицкой, то таковую также пытались замануть к себе в хату, очевидно, с целью удушения.Аналогичный случай был и с гр-кой с. Межиричи Прихно Феклой, которую 17.III пытались уговорить зайти к Кудрицкой в хату.Все эти обстоятельства говорят за то, что Кудрицкие Ольга и Феодосия с января месяца стали система-тически заниматься людоедством.При осмотре врачом обвиняемых установлены признаки безбелковых отеков, однако физически еще не настолько слабые, ходили свободно в Павлоград.Продуктов каких-либо других, кроме человеческого мяса, при обыске в хате не обнаружено.Следствие по данному делу форсируем, и в ближайшие 2-3 дня дело будет представлено на Судтройку.Касаясь общего состояния села, комиссия установила, что голодающих – значительное количество населения, как единоличников, так и колхозников. По предварительному, далеко еще не точному уче-ту, остроголодающих колхозников около 300 чел., единоличников – около 40, всех возрастов, сильно опухших и почти не могущих передвигаться. Но при более точной проверке, которая сейчас произво-дится, число пораженных голоданием увеличивается до 70 % всего населения села.Начиная с января месяца, постепенно увеличивается число смертных случаев. За этот короткий пери-од всего умерло – 262 чел. всех возрастов, в большинстве – по причине недоедания.Учитывая особо тяжелое положение с продовольствием села Межиричи, мы отпустили из зарезервированных 3000 пуд. продовольствия кукурузы дополнительно 500 пудов. Разрешили выдавать единоличникам-голодающим, если они будут выполнять в колхозе работу, связанную с ве-

Розділ І


111

сенним севом. Это мы вынуждены сделать в Межиричах только потому, что предупредим этим случаи людоедства.Тов. хатаевич! У нас по селам за последнее время появилась масса беспризорных детей, оставшихся по-сле смерти [родителей] и брошенных родителями. По неточным данным, такой детворы насчитывается до 800 душ. Вызывается необходимость организовать специально 2-3 детских дома, что будет требо-вать больших денежных затрат, которых у нас по бюджету нет. Пока мы приступаем к организации дет-ских площадок с питанием. Для этого нужны специальные продовольственные фонды. Прошу учесть это и дать указания по советской линии.

секретарь рпк Банник

ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 6277. – Арк. 233 – 235. Засвідчена копія. Машинопис.

Зведення інформаційного сектору оргінструк-торського відділу ЦК КП(б)У про факти голоду в областях республіки

1 квітня 1933 р.

Днепропетровская область. Обком сообщает, что в 32 районах количество голодающих превышает 5 тыс. человек, наиболее поражены такие районы: Высокопольский, Н.Васильевский, Межевской, Ме-литопольский, Акимовский, Коларовский, Павлоградский, Апостоловский, Ц. Константиновский, Ца-ричанский, В.Лепетихский, Божедаровский, Сталиндорфский, Ореховский, Долинский, Чубаровский, Бердянский.По районам Днепропетровской области, которые находятся в очень тяжелом положении, имеем такие факты:В Н. Васильевском районе в селах Девическое, Георгиевка, Пирсовка и Гамовка отмечены массовые заболевания (на почве голодания) туберкулезом и тропической малярией со значительным ростом смертности.В Межевском районе в коммуне «Червоний жовтень» выявлено 80 чел. больных от голода: хотя они не все лежат, но к физической работе совершенно неспособны.В Высокопольском районе в с. Заградовка голодал Майборода В., колхозник, бедняк с семьей 7 чело-век, из них 2 трудоспособных. Выработали 661 трудодень, а натураванса получили 3 ц 38 кг.



112

В Сталиндорфском районе положение колхозников по Ворошиловскому сельсовету отчаянное, люди перестали просить помощь, лежат в холодных, нетопленых домах и ждут смерти. По сельсовету отме-чено 14 случаев смерти от голода. В этом же сельсовете у колхозника Бравермана (он сидит в ДОПРе за кражу колхозного хлеба, жена неизвестно где) в хате лежит 4 детей от 5 до 10 лет, не двигаются, опухшие, с открытыми ранами, что говорит о том, что они разлагаются живьем.В Н. Васильевском, Высокопольском и Павлоградском районах отмечены факты, когда группа умерших не была похоронена в течение 15 дней. По селу Заградовка Высокопольского района 13 непохороненных трупов лежали в открытом склепе и на снегу. В Павлоградском районе в с. Межирич ряд колхозников, умерших от голода, также не были похоронены в течение 5 – 7 дней.Колхозница Калатик артели «Коминтерн» Н.Троицкого сельсовета похоронила своего умершего мужа в соседней кулацкой хате. Колхозница Соловей своего ребенка похоронила в сенях своей хаты.В Павлоградском районе отмечено 12 случаев смертности колхозников. Вследствие того, что была мерзлая земля и трудно было рыть могилы, трупы бедняков Куренного А., Магара и Мужеренко лежа-ли непохороненными.В Н. Васильевском районе в с. Николаевка в разное время ночью некоторые колхозники и единолич-ники, являясь на скотомогильники, вырывают трупы закопанных сапных лошадей, делятся мясом, ко-торое потом употребляют в пищу.В Лиховском районе между Н.Троицким и Липским сельсоветами имеется салотопка. К этой салотопке ежедневно ходило от 50 до 70 человек за мясом. После того, как была установлена вооруженная охра-на, уменьшилась явка до 10 – 15 человек. Если мяса не дают, растаскивают кишки и другие отходы. При перевозке посевматериала пала лошадь, ее тут же на дороге растащила группа колхозников.В Апостоловском районе через с. Марьянск из Воронцовского техникума ехали парой лошадей на станцию. По дороге в Марьянск одна лошадь пала. Через несколько минут население разобрало ло-шадь по домам. Извозчики поехали дальше, через небольшое расстояние и вторая лошадь сдохла, которая также немедленно была забрана.В ночь на 26 февраля в коммуне этого села сдохла лошадь; пока вырыли яму, лошадь растащили.В с. Заградовка Высокопольского района население ходит с мешками и занято собиранием пищи, рас-таскивают падаль, собирают траву. В этом селе перебили и съели всех собак и кошек, собак воруют друг у друга.В Днепропетровской области отмечено несколько случаев людоедства. В с. Заградовка Высоко-польского района у единоличницы Федорченко обнаружен труп умершего мальчика, зарытый в хате, у трупа вырублены мягкие части рук и плеч, вырезаны уши, вырублены на туловище все части мяса до костей. Все это употреблено в пищу.В с. Анновка Акимовского района беднячка Кочетова (муж ушел в совхоз работать) зарубила мальчика

Розділ І


113

5 лет, сварила холодное, чтобы покормить остальных 3 детей. Кочетову на это подговорила кулачка.В Александровском районе имеем 3 случая людоедства. В селе Петрохопры колхозница, она же укрывательница бандитов, воровка, заманила к себе падчерицу 10 лет, убила ее и части изжарила. Че-рез 2-3 дня в этом же селе застали на месте преступления мужа этой колхозницы, уголовного бандита, – убил старуху и дочь 20 лет, части тела зажарил.В с. Приютовка жена высланного кулака, убив старшую дочь 9 лет, сварила и накормила остальных детей.

информпосевгруппа

ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп. 20. – Спр. 6275. – Арк. 124 – 131. Оригінал. Машинопис; 1. – С. 477 – 482.

З доповідної записки Павлоградського райкому партії Дніпропетровському обкомові КП(б)У про становище в районі

30 квітня 1933 р.

Вследствие тяжелого продовольственного положения в большинстве колхозов и сельсоветов нашего района увеличилась смертность среди колхозников и единоличников на почве недоедания.Только по официальным данным райинспектуры НхУ и записям ЗАГСа за последние 3 месяца 1933 года умерло – 2353 человека (эти сведения приуменьшены минимум на 40 – 50 %, так как за последнее время выявлено много случаев непогребенных трупов).В сравнении с 1932 годом смертность увеличилась в 7 раз. За весь 1932 год по селу умерло 2425 чело-век, а за первые 3 месяца 1933 года – 2353 человека. характерно отметить, что большая смертность падает на детский возраст. По далеко не полным сведениям, за половину февраля и марта месяца сего года умерло детей до 10-летнего возраста – 452 человека. Еще и сейчас из ряда сел продолжают по-ступать тревожные сигналы об увеличении смертности среди детей (Водяное, Кочережки, Троицкое, Вербки, Вязовок, Межиречи и др.).1. Принимаемые нами меры для ослабления и прекращения недоеданий и смертных случаев, несмо-тря на выданную большую продовольственную помощь, пока резкого перелома не дают.2. В сравнении с тем, о чем я писал в предыдущих докладных записках, я писал Вам о том, что у нас с каждым днем все более и более увеличивается беспризорность. Нами приняты все меры к тому, чтобы



114

оказать организованную помощь детям беспризорным, оставшимся без родителей-колхозников и де-тям одноособников и, в частности, кулаков.Для этой цели, как Вам уже сообщалось, нами организованы питательные пункты в 7 местах на 710 детей. Из фондов продовольственной помощи нами отпущено на эти нужды 700 пудов муки.Такие же пункты нами организованы для взрослых в особо пораженных сельсоветах – Троицкое, Меж-иречи, Кочережки, Вязовок. Другого выхода пока у нас не было. Благодаря такому мероприятию мы добились некоторых положительных результатов; так, например, в с. Троицком и Межиречи свыше 150 человек опухших поправились и уже работают на поле.Однако все эти меры являются недостаточными, продовольственных ресурсов в районе нет, а огра-ниченную продовольственную помощь в большинстве случаев приходится расходовать только как предварительную помощь без всякой гарантии – учесть ее до конца, что должного эффекта не дает.

секретарь райпарткома Банник

ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 6275. – Арк. 182 – 186. Засвідчена копія. Машинопис.

Звернення Українського громадського комітету допомоги Україні до українського народу1

25 липня 1933 р.

БиЙМо У Ве ликиЙ д ЗВІн на триВог У!

Український народе!Велика Україна, Твій материк, цей найбагатший край в Європі, корчиться нині в голодових муках і бо-лях і терпить невиносний національний гнет.Російські комуністи-більшовики, що вогнем і мечем знищили Українську державу над Дніпром, що баг-нетами насадили свою диктатуру на нашій землі, розпинають тепер український нарід. Вони нищать найкращих його синів розстрілами, мучать тюрмами й засланнями і масово виголоджують усе насе-лення на Україні.Це не поголоски й не сплітки, це найчистіша правда! Про цю страшну правду говорить нині голосно 1 Український громадський комітет допомоги Україні створено 25 липня 1933 р. у Львові з ініціативи Української парламентської репрезентації. Звернення підписали представники Української парламентської репрезентації Д. Левицький; Українського педа-гогічного товариства – О. Базюк, М. Коновалець; Українського католицького союзу – В. Кузьмович, А. Трач; Союзу українок – М. Рудницька та інші.

Розділ І


115

світ, про цю болючу правду кажуть наші тамошні брати у численних листах до свояків і знайомих, про цю жахливу правду оповідають і численні втікачі з більшовицької неволі. Зате цю трагічну правду за-кривають комуністи. З усіх листів наших нещасних братів і з усіх оповідань утікачів чуємо розпачливий крик: «Рятуйте, бо загибаємо від насильства й голоду!»

Український народе!Де б ти не жив поза межами Великої України – чи в Галичині, чи за океаном в Америці, чи на Волині й холмщині, чи в далекій Австралії, чи на Буковині й Бессарабії, чи в Китаю, чи на Закарпатті й на еміграції в Европі, чи в гарячій Африці – ніде Ти не можеш спокійно приглядатися величезному горю та мукам Твоїх неволених і голоджених братів.Ти мусиш сказати своє тверде слово гнобителям і світові цілому про їхню неволю. Ти мусиш зробити все, щоби рятувати загрожене існування 35 міліонів братів, – щоби рятувати тим самим себе, своє наці-ональне життя перед загладою. Бо ж комуністичні московські диктатори завзялися вже на само життя українського народу, що найшовся під їх владою. Вони знищили всі багатства української землі, вони зруйнували українське народне господарство, вони через насильну колективізацію геть завалили хлі-боробство й довели українське населення до голоду.На українських широких, урожайних ланах ростуть тепер переважно бур’яни, а український хлібороб у голодових муках докотився декуди до людоїдства. На українській землі, де недавно хвилювали непро-глядні пшеничні лани своїм буйним колоссям, запанувало наслідком комуністичної господарки людо-їдство. Це ж найстрашніше явище під сонцем. Щоб в хліборобській країні брат поїдав з голоду брата – цього світ не чував і земля наша досі не знала.Одначе й людоїдство не спинило російських комуністів від того, щоб тепер, при зборі цьогорічних невеликих урожаїв, не наложити своєї руки на весь український збір. Комуністи рішили вивезти з Укра-їни все збіже на північ, у московські промислові осередки, а українське населення тим самим відда-ти масово на поталу голодовій смерти. За спротив населення проти такого обдирання краю та проти голодження комуністи нищать його немилосердно розстрілами, а всю вину за неврожай складають на українську національну свідомість і тому гноблять український нарід політично гірше московських царів. Вони касують усі рештки політичної автономії Радянської України, нищать усі українські культур-ні надбання та викорінюють українізацію. На виснаженому голодом народньому організмі виконують при допомозі терору ще й нечуваний і невиданий в історії ніякого народу політичний гнет.



116

Український народе!Урвалася міра Твого терпіння. Мовчати далі не можна. Скрізь, де б’ється українське серце, треба не тільки протестувати проти всіх комуністичних насильств, а й заворушити сумлінням цілого людства, поставити на ноги весь світ, щоби він звернув увагу на Твоє положення й прийшов Тобі з допомогою.Українська парламентарна репрезентація і всі центральні українські установи заснували у Львові Укра-їнський громадський комітет рятунку України. Подібні українські комітети треба творити по всьому сві-ті, треба їх працю узгіднювати та спільними зусиллями змагати до облекшення долі наших неволених братів на Великій Україні.

Український народе!Де б Ти не жив – чи на власній землі, чи на еміграції, чи в Европі, чи за океанами – ставали одностайно в суцільні лави боротьби з насильством. Мобілізуй опінію2 світу проти всіх комуністичних страхіть на Великій Україні. Допомагай своїм братам на Великій Україні чим можеш і як можеш. Львівський громад-ський комітет поведе масову рятункову акцію в краю та за кордоном і в найкоротшому часі оголосить подрібний її плян. У своїй праці Комітет рятує загальну, масову підтримку. Повний віри в успіх початого діла, Комітет кличе до дружньої співпраці всіх українців, що щиро хочуть з’єднатися в болю зі своїми гнобленими наддніпрянськими братами.А Ви, нещасні, опухлі з голоду Брати з-над Дніпра, Кубані та Дону, прийміть від нас вислови подиву для Вашої мужньої постави в нещастю, прийміть вислови найглибшого співчуття у великому горі й будьте певні, що скорше чи пізніше прийде кінець Вашим мукам, а з-поза комуністичних хмар і темряви, що повисли над Україною, засяє сонце Волі.

львів. дня 25 липня 1933.

Діло. – 1933. – 14 серпня.

2 Громадська думка.

Розділ І


117



118

Листівка

«РЯТУЙМО УКРАЇНУ».

Італія

Розділ І


119

Меморандум європейської федерації українців за кордоном до міністра іноземних справ Великої Британії Д. Саймона про голод в Україні3

27 вересня 1933 р.

Сер,Дозвольте нам звернутися до Вас і подати із цим листом меморандум про голод в Україні.хоча тема нашого розгляду – це питання організації допомоги враженому голодом населенню Радян-ської України, ми вважаємо за потрібне висвітлити економічні, соціальні і політичні обставини, які спричинили це лихо.Під сучасну пору будь-які допомогові зусилля виявляться неефективними, якщо ми не зуміємо пере-конати радянське керівництво поставитися до них прихильно. Саме з цієї причини ми й шукаємо під-тримки з боку політичних сил, а також громадських організацій.Ми беремо на себе сміливість звернутися до Вашої Світлості з проханням виявити нам свою люб’язність і подати наше прохання Вашому урядові, а також бути нашим речником у цій справі.Ми будемо безмежно вдячні урядові Великої Британії за будь-який крок на користь нашої країни. Ми будемо також дуже вдячні, якщо англійські делегати в Лізі Націй, у Міжнародному Допомоговому Союзі і в інших міжнародних органах, здатних подавати допомогу потерпілому населенню, порушать і напо-лягатимуть на вирішенні питання про організацію допомоги Україні.

Заздалегідь дякуємо, зі щирою повагою

генеральний секретар дм. андрієвськийсекретар н. граб

3 Європейська федерація українців за кордоном утворена 1930 р. Діяла під егідою ОУН. Очолював її один із членів Проводу україн-ських націоналістів Д. Андрієвський, керівник зовнішньополітичної реферантури ОУН.



120

МеМорандУМ про голод В УкраЇнІ

Українська Радянська Республіка, площа якої становить 452 000 км2 і населення якої становило перед 1933 роком 31 млн душ, а також Північний Кавказ, завбільшки приблизно такий самий, як і Україна, і населений переважно українцями, стали жертвами небаченого досі лиха, спричиненого голодом, епі-деміями та масовими вбивствами.Протягом останньої весни та зими населення цих великих сільськогосподарських районів, майже ціл-ком позбавлене продуктів харчування, змушене було їсти кору дерев і траву, пацюків і собак, що при-звело до величезної смертності, численних випадків божевілля та людоїдства і до загального стану фізичного виснаження. А ще голодні та хворі не одержують ніякої допомоги, вулиці сіл та міст устелені трупами; цілі села тепер порожні внаслідок смерті та масового виїзду населення.Навесні 1933 року країна, яка колись була багата й квітуча, нагадувала величезний табір, у якому на-селення, тікаючи від смерті і шукаючи поживи, безперервно пересувалося, повсякчас наштовхуючись на кордони, які були закриті за наказом радянських органів влади. І така ситуація мало чим змінилася, навіть після врожаю останнього літа.Московський уряд уживав якнайсуворіших заходів з метою приховати правду і заборонити навіть ко-респондентам іноземних газет відвідувати райони, вражені голодом. І все ж із численних приватних листів, опублікованих в українській пресі поза межами СРСР, а також завдяки свідченням гідних довіри іноземців, які побували в Україні, правда просочилася назовні. Згідно зі свідченнями авторів тих листів та іноземців, на українських землях протягом цих останніх місяців загинула величезна кількість людей – ця кількість сягає кількох мільйонів душ.Перед лицем такої неймовірної в наш час ситуації світова громадська думка, попервах збентежена й розгублена, починає тепер шукати шляхів допомоги потерпілим. Починають лунати авторитетні голо-си про людську солідарність і про моральний обов’язок.Організовуються міжнародні заходи з метою врятувати людей, над фізичним існуванням яких нависла небезпека.Голод, який тепер нищить Україну, ставить перед світом проблему, яка своєю сутністю, особливостями й винятковістю виходить за межі простого питання людяності і набуває іншої ваги й характеру у все-світньому масштабі.Слід наголосити, що голод був спричинений не поганою погодою і не поганим урожаєм. В Україні, «жит-ниці Європи», і тепер вирощують зерна та інших харчових продуктів більше, ніж потрібно для того, щоб прогодувати її населення. Але протягом років її продукцію або марнували, або знищували без будь-якої користі, або вивозили за кордон, унаслідок чого населенню немає чого їсти. За катастрофічну си-туацію в Україні відповідає комуністичний режим, що його встановив московітський більшовизм; саме

Розділ І


121

Що писали про голод в Україні

газети в світі. «Чікаґо Амерікан».



122

На вулицях Нью-Йрка 1933 року

похід протестантів проти винищування

голодом українців в Україні.

При поході роздавалися листівки

з поясненням про штучний голод.

Розділ І


123

радянське керівництво зруйнувало економіку сільського господарства, вдалося до примусової колек-тивізації селянських господарств, монополізувало наслідки праці українських селян; саме радянська держава у своїх спробах добути іноземну валюту забирає в голодних зерно до останньої зернинки, щоб кинути його на міжнародний ринок.Український народ виступає проти комуністичного режиму, який сповідується й практикується в Мос-ковщині. Навіть більше, український народ бажає відокремлення від Росії і створення незалежної на-ціональної держави.Із самого початку нападу більшовиків на Україну московські вожді наштовхнулися на опір українсько-го народу. Щоб підкорити країну й оволодіти її багатствами, вони змушені були роками боротися з прагненнями та домаганнями українців; спочатку вони вели війну проти України та її збройних сил, а опісля придушували спорадичні повстання населення, розстрілювали неозброєні народні маси і тися-чами депортували мирне населення.Незважаючи на все це, Україна чинила опір. Щоб зламати цей опір, радянці вирішили встановити по-вний контроль над економікою сільського господарства. Вони оголосили про колективізацію всього сільського господарства і здійснювали її що далі, то жорстокіше, оскільки вирощений в Україні врожай планувалося вивезти за кордон (цю взаємопов’язаність політики радянського уряду і економічних за-ходів в Україні визнав спеціальний повноважний посланець Сталіна Постишев, відряджений до респу-бліки на початку 1933 р. для підкорення українців).Будь-який опір цій політиці, навіть з боку комуністичних кіл, безжалісно придушується; так кілька укра-їнців, членів Комуністичної партії і Ради народних комісарів (Полоз, Лапчинський, Левицький, Волобу-єв, Шумський, Максимович, хвильовий, Скрипник) були усунені з посад, засуджені, депортовані, роз-стріляні або ж наклали на себе руки.Національний характер цієї боротьби, яку ведуть більшовики в Україні, намагаючись винищити україн-ців голодом, підкреслюється в свідченнях багатьох іноземних спостерігачів. Саме умови цієї жорстокої і безжалісної боротьби показують безглуздість економічних заходів і загрожують самому існуванню радянської влади.Ще в 1921 – 1922 рр. Троцький умисне спровокував в Україні голод, щоб покінчити з українцями, які захищали політичну незалежність своєї країни. Сьогодні з тією самою метою колективізація вдарила по 80 відсотках селянських господарств, тоді як у Московщині вона торкнулася заледве 40 відсотків. Національним характером цієї боротьби можна пояснити те, чому голод зосереджено в українських областях, де найбільше вирощується пшениці, тоді як у Московщині, за багатьма свідченнями, голоду нема, а спостерігається лише нестача харчів. Радянські власті, маючи величезні запаси пшениці, не дають її голодним в Україні, вони посилають ці запаси у віддалені райони. Все це переконливо свідчить про те, що ми маємо справу з добре продуманим планом вилюднення країни і колонізації за допомо-



124

гою російського населення, яке слухняніше і терпиміше до комунізму. Навіть більше, з цією метою в Москві створено спеціальну комісію на чолі з Мураловим4.На нашу думку, трагічні події, що розгорнулися в Україні, мають три аспекти, перед якими цивілізова-ний світ не може залишатися байдужим.Із соціально-економічного погляду, дії радянських властей можуть спустошити найродючішу в Європі країну і знищити найдосвідченіший у рільництві народ з метою подальшого перерозподілу населення. хоч яким божевільним і безглуздим здається цей план, авторів світових зрушень у народонаселенні це анітрохи не турбує і для того, щоб здійснити його, вони не зупиняться перед найжорстокішими за-ходами.З політичного погляду, знищення або принаймні послаблення України росіянами усуне природний бар’єр, що протягом століть постав між Західною Європою і Московщиною, бар’єр, який являє собою українська етнічна група, споріднена з Європою своєю ментальністю та традиціями. Цивілізація і без-пека західних країн може постраждати від цього.Нарешті, з морального погляду, громадська думка і відповідальні провідники цивілізованих народів не можуть дозволити радянським властям знищити цілий народ. Енергійні протести й дипломатичні заходи, вжиті свого часу в зв’язку з масовим убивством християн на Балканах у часи Гладстона, хвилі протестів, які піднімаються в наші часи на знак протесту проти переслідування тієї чи тієї етнічної гру-пи, дають нам підстави сподіватися на це.Крім того, існування Ліги Націй, відповідальної, серед іншого, і за захист прав народів, і за справед-ливість, вселяє в нас надію, що цивілізований світ не залишиться глухим і німим перед найогиднішим злочином наших часів.Ми вважаємо за свій обов’язок звернути увагу відповідальних міжнародних кіл до нагальної потреби вжити заходів щодо Радянської України і її населення, яке страждає від голоду. На нашу думку, дії мо-ральних і політичних сил, щоб не бути запізнілими, повинні розпочатися стосовно центрального уряду СРСР негайно:

а) вимагати, чи то колективно, чи індивідуально, негайно припинити економічні й політичні заходи, які фактично ведуть до винищення українського населення, яке тепер перебуває під владою радянського режиму;

б) зажадати від радянського керівництва офіційного і гарантованого дозволу для іноземних місій та організацій, які захочуть допомогти голодним і хворим, прибути до СРСР, привезти туди харчі та ліки і вільно там працювати;в) поставити будь-які стосунки з урядом СРСР у залежність від виконання двох зазначених вище умов і 4 Йдеться про Всесоюзний переселенський комітет.

Розділ І


125

утриматися від торгівлі з радянським режимом доти, доки в країнах, включених до складу Радянського Союзу, пануватиме голод.Є підстави вважати, що новий урожай не полегшить страждань українських земель. На думку гідних довіри інформаторів, наступна зима буде для України так само смертоносна, як і попередня, бо насе-лення вкрай виснажене, а радянська система цілком безладна і не спроможна задовільно організува-ти збирання врожаю. Крім того, посівна площа з низки причин неухильно зменшується; отже, минуть роки, поки в сільському господарстві України знову настане лад.Зміна ставлення Москви до України має стати передумовою для будь-якої акції, виголошуваної від іме-ні населення, що вимирає. Цього навряд чи можна чекати від більшовиків без твердого і рішучого тис-ку з-за кордону. Такий тиск у час, коли радянський режим намагається відновити нормальні стосунки з Європою та Америкою, коли вони хвацько підписують пакти про ненапад, може виявитися акурат на часі і мати певну дієвість. За сучасних обставин підтримувати з ними дружні стосунки, не висунувши попередньо зазначених умов (а і б), означало б підтримувати їхні дії і допомагати їм завдати Україні смертельного удару.

Примітки.Жодних подробиць про цю організацію ми не знаємо. Хоча жалюгідні умови в Україні викладено в звіті в основному прав-

диво, цей звіт за тоном антирадянський, і я вважаю, що ми можемо зігнорувати прохання, що в ньому міститься.

4 жовтня т. а. шоун5

Публікація у французькій газеті «Фігаро»«Голод в Україні»

16 жовтня 1933 р.

Під сучасну пору одержано прохання про допомогу від українського уряду на вигнанні – допомогу проти голоду, що його організували радянці, які вивозять усе збіжжя з цієї багатої країни для того, щоб роздобути гроші для виконання свого п’ятирічного плану.Але надамо слово О. Шульгину, який репрезентує Українську Народну Республіку: «Від часу окупації життя в Україні втратило всю свою принадливість. Та все ж, попри одноманітність та грубість, його ще

5 Шоун, сер Теренс Аллен – британський дипломат.



126

можна було терпіти. Тепер воно перетворилося на справжнісіньке пекло. П’ятирічний план, згідно з яким було збудовано стільки пречудливих [химерних] споруд, а серед них і широко відома гребля, що викликала захват у мсьє Ерріо6, виснажив країну. Щоб якось покрити такі шалені витрати, радянський уряд змушений був експортувати нафту і збіжжя. Північний Кавказ і Україна, як ви знаєте, мають дуже родючі землі. Але українські селяни ховали зерно.Щоб побороти цей «економічний саботаж», радянська влада вдалася до звичного комуністичного спо-собу – до застосування сили. Селяни чинили опір: замість здавати худобу в колгоспи вони різали її. Сотнями тисяч їх депортували на примусові роботи. В Україну прислали сільськогосподарські машини, щоб замінити ними депортованих селян. Але ті, хто залишався, вже не мали відваги й охоти цілком від-даватися важкій праці в полі. З другого боку, земля вже була занедбана й виснажена і тому втратила свою колишню вартість... І все ж врожаї були гарні й достатні для того, щоб прогодувати все населення, якби комуністи не забирали в селян з року в рік дедалі більше зерна. На зиму 1931 – 1932 рр. вони за-лишали селянам так мало зерна, що почався голод. Цей голод був жахливий, і він мав підкорити укра-їнців. Цього ж року з небаченою жорстокістю у селян забрали майже все зерно, не залишивши нічого для сівби. Червона Армія окупувала поля, щоб ніхто не взяв жодного колоска, а того, хто наважувався на таке, безжалісно розстрілювали. Було експортовано сорок мільйонів буасо збіжжя7. ДПУ одержало свою частку зерна, і його солдати їли його, тоді як голодні селяни мусили їсти листя, гризти кору. Спа-лахнули епідемії, і селяни помирали мільйонами. Ніколи ще наш народ не зазнавав таких страждань, навіть у 1921 р.».– Як же міг так помилитися пан Ерріо, описуючи події в Україні?– Ви знаєте про горезвісного Потьомкіна, який, намагаючись показати Україну Катерині ІІ в якнайкра-щому світлі, поспіхом понабудовував декоративних сіл у безлюдних місцевостях? Ми не стверджуємо, що радянці робили те саме. А все ж безперечним є той факт, що під час реквізицій деяких сіл не чіпали, не грабували, і саме ці села служили як об’єкти для демонстрації добробуту перед зарубіжними гість-ми. Якби голод був спричинений поганим врожаєм, пан Ерріо, проїжджаючи Україною, не міг би не помітити загального зубожіння. Але голод, як ми казали, є наслідком поганого керування, і влада то тут, то там вберегла окремі оази від нього. Цим і пояснюється те, що французький державний діяч бачив чудові розкішні поля, які охороняли війська. Він хотів одержати інформацію. Він просив, щоб йому по-казали «поля, які найбільше постраждали». Натомість йому цинічно показували зразкові ділянки, при-значені для туристів, і змусили захоплюватися побаченим. Він повинен був розкрити правду, побачити справжній стан речей і викрити брехню. Адже особи, які супроводжували його, бачили при дорозі вузли з пожитками, трупи померлих від голоду людей. Він повинен був здогадатися, що голод було ор-

6 Едуард Ерріо – відомий французький політичний і державний діяч, у 1924 – 1925, 1926, 1932 рр. – прем’єр-міністр. У 1932 р. від-

відав СРСР, в т.ч. Україну.7 Буасо (фр.) – одиниця виміру сипучих тіл.

Розділ І


127

ганізовано, заплановано, що народ було принесено в жертву радянській містиці. Якби цей здогад спав йому на думку, він би викрив пропаганду злочинців.– Невже російський уряд не міг вжити ніяких заходів проти голоду? Чому він не звернувся до міжна-родної громадськості по допомогу?– Щоб не злякати тих, у кого він просив кредити. Він стверджував, що голод – то вигадка ворогів режи-му. Така жорстокість схвилювала нас. Ми звернулися до Асамблеї і передали наше звернення в пресу. Якби преса належно ставилася до своїх обов’язків і описала нашу смертельну біду, радянський уряд мусив би відмовитися від винищення українців.І щоб підтвердити ці слова, пан Шульгин розкриває величезну теку з дивними конвертами, виготовле-ними з обгорткового паперу. Він бере кілька зворушливих листів і передає мені. В тих листах розпач-ливий крик людей, які перед смертю вирішили ризикнути останніми днями свого життя, наважившись описати терористичний режим, що знищує їх, і звернутися до українців за кордоном по допомогу.Я дивуюся, бо нічого не розумію, що написано в тих листах, а мій перекладач пояснює мені, що україн-ський народ дуже відрізняється від російського народу і мовою, і традиціями, і ментальністю. Протягом усієї своєї історії український селянин був набагато цивілізованіший і розвинутіший, ніж російський мужик. Більшість землі в Україні належало дрібним власникам, які багато в чому схожі на французьких селян. Цим пояснюється прагнення українських селян до незалежності, їхній страх перед колективіза-цією, прагнення України скинути радянське ярмо.

Figaro (Paris). – 1933. – 16 Octobre; Упокорення голодом. – С. 118 – 121.

Директивний лист Дніпропетровського обкому КП(б)У райкомам партії, райвиконкомам, началь-никам політвідділів МТС, радгоспам, партосеред-кам про необхідність рішучої боротьби з пору-шеннями законності

23 жовтня 1933 р.

ЦК ВКП(б) и СНК СССР в мае месяце этого года обратились ко всем парторганизациям, ко всем органам советской власти со специальной директивой по вопросам ревзаконности, о необходимости особо

четкого осуществления ее и развертывании особо жесткой борьбы со всеми нарушениями и наруши-

телями.



128

Обком КП(б)У и облисполком неоднократно в самой категорической форме обязывали партийные и советские организации развернуть решительную борьбу за дело проведения революционной закон-ности.Несмотря на все эти указания и директивы, во многих случаях на местах имеют место совершенно нетерпимые факты нарушения ревзаконности, исключительно безобразные явления, переходящие всякие границы.За последнее время вскрыт ряд таких фактов нарушения ревзаконности, издевательств над колхозни-ками, отдельные гнойники (Новомосковский – село Афанасьевка, Пятихатский район – село желтое).Вы все знакомы с последним решением обкома КП(б)У по Н.-Московскому делу, суть которого сводит-ся к тому, что в селе Афанасьевка имели место из ряд вон выходящие факты. Местная сельская власть в лице группы преступников, из которых часть пролезла в партию – братьев Пигур Ивана и Гаври-ла (первый из них – председатель сельсовета, кандидат партии, второй – секретарь комсомольской ячейки, член правления колхоза), Семеняки Якова (завхоз коммуны «Дружба», бывший председатель коммуны, кандидат партии), Половинки Порфирия (член правления коммуны, член партии), Козыря Никифора (кандидат партии, зам. председателя сельсовета), Ляпатуры (комсомолец), на протяжении длительного времени занималась издевательством, избиением колхозников, приведших в ряде слу-чаев избиваемых к смерти.Наиболее характерным для действий этой озверевшей банды является истязание 14-летнего мальчи-ка, сироты, который 5 лет работал в коммуне. Истязали его за то, что во время уборочной кампании, работая на поле, будучи голодным и опухшим, он съел полфунта хлеба в доме председателя коммуны. Ребенка избивали, подвешивали за шею веревкой, привязывали к балке, затягивали горло, требуя у него признания.Дело по селу Афанасьевка слушает сессия Верховного суда УССР. Дело это слушалось несколько дней тому назад в ЦКК КП(б)У. За это дело ЦКК КП(б)У исключила из партии бывшего секретаря РПК Зай-ченко, бывшего председателя райисполкома Комарницкого, начальника райотдела ГПУ, председателя райКК, прокурора, начальника милиции и др.Преступления в с. Афанасьевка имели место уже после двукратного суждения об этом вопросе об-кома, после того, как обком КП(б)У еще в начале июня вынес специальное развернутое решение по Н.-Московскому району по аналогичному делу.Не менее тяжелый случай имел место в Пятихатском районе в коммунах «Шлях до комуни» и «Нова спілка» желтянского сельсовета. Выявлен ряд случаев самосуда и расправы над колхозниками и бед-няками и над отдельными единоличниками на почве совершения ими незначительных краж продук-тов и вещей.

Розділ І


129

В июне месяце председатель колхоза «Шлях до комуни» Петренко, член партии, вместе с группой таких же, как он, преступников убили колхозника Ковбасу за кражу колхозных продуктов, которого после убийства бросили в колодезь. Труп был обнаружен только в октябре. В тот же период избили единоличника Коваленко, которого предварительно пытали на раскаленной плите.Самое характерное, что этот единоличник, которого потом отпустили, ныне работает на одном из руд-ников в Кривом Роге и до сих пор никому не рассказал об этом, боясь жестокой расправы со стороны этих бандитов.Еще более зверский факт имел место в колхозе «Нова спілка». В этом колхозе озверелая банда из пред-седателя колхоза с партбилетом в кармане, полевода, счетовода и ветсанитара били колхозников по лицу кирпичами, прищемляли пальцы дверьми и применяли ряд других видов издевательства.Колхозники были настолько запуганы, что родные избиваемых и убиваемых, боясь мести со стороны этих бандитов, не заявляли об этом вышестоящим органам, не пускали своих же близких в дом.Исключительно возмутительный случай в этом же колхозе имел место в период косовицы. Полевод собрал бригаду и предложил коллективно избить двух колхозниц за то, что они взяли по горсти обмо-лоченной ржи для приварка на обед. Когда колхозники отказались это делать, полевод в присутствии всей бригады предложил колхозницам лечь; когда они отказались – он повалил их сам на землю, ого-лил и стал сечь кнутом, а потом лозой. Всех избиваемых полевод предупредил, что если они кому-нибудь пожалуются, то будут немедленно убиты.Уже в процессе следствия по делу этой банды было выявлено убийство детьми председателя колхоза и остальных правленцев 11-летней дочери колхозницы-беднячки.Можно привести еще несколько таких случаев.В процессе следствия по всем этим случаям, как правило, выясняется, что вся эта публика является выходцами из кулацкого лагеря, в большинстве связанная с контрреволюционными элементами.О чем свидетельствуют эти приведенные факты? О том, что многие местные органы власти, партийные организации недостаточно связаны с колхозной массой, не знают фактического положения вещей в каждом селе, в каждом колхозе, не знают состава своих кадров, не получают своевременной сигнали-зации о безобразиях, допускаемых в отдельных местах, зачастую не принимают никаких профилак-тических мер к предотвращению подобных безобразий, не поставлена на должную высоту массово-политическая работа, не использованы все рычаги для укрепления связи с массой.Эти факты гнусного, дикого произвола, извращений и искривлений ревзаконности, штрафной поли-тики, незаконных арестов, еще более многочисленные факты уголовных преступлений – воровства и краж говорят о том, что органы следствия и дознания, призванные охранять революционный порядок и права колхозников, работают очень плохо, во многих случаях засорены чуждым элементом и дей-ствуют на руку классовому врагу.



130

Эти факты свидетельствуют о том, что в ряде сел и колхозов до сих пор еще сохранились отдельные ку-лацкие гнезда, которые творят свое гнусное дело, часто на протяжении длительного периода времени безнаказанно, иногда под носом у районных партийных и советских руководящих органов, у милиции, прокуратуры и суда, которые не умеют, вследствие классовой слепоты и притупления классовой бди-тельности в отдельных своих звеньях, распознать врага и своевременно уничтожить его.Обком и облисполком решительно требуют на фактах этих вскрытых гнойников особенно крепко развернуть борьбу за социалистическую законность, повести широкую массово-разъяснительную ра-боту среди колхозников, чтобы последние быстро и полно начали реагировать на всякое малейшее нарушение революционной законности, взяться за детальнейшую проверку сельских кадров, чтобы каленым железом выжечь чуждый кулацкий контрреволюционный элемент, проявить максимум вни-мания и классового чутья к нуждам и повседневным интересам колхозников и колхозниц.Обком и облисполком предлагают обсудить настоящее письмо на бюро РПК (одновременно заслушав отчетные доклады о состоянии ревзаконности по району) на всех партийных ячейках, на совещаниях работников политотделов для того, чтобы наметить конкретные мероприятия по каждому колхозу, по каждому селу и району в целом в деле развертывания решительной борьбы за социалистическую за-конность, решительную борьбу со всякими нарушениями и искривлениями ее.

секретарь обкома кп(б)У к. григорьевпредседатель облисполкома и. гаврилов

Державний архів Дніпропетровської області. – Ф. 19. – Оп. 1. – Спр. 958. – Арк. 1 – 3. Оригінал. Машинопис; 1. – С.

553 – 559.

Розділ І


131

М. Хрущов



132

В. Чубар

Розділ І


133

У зв’язку з відносно недавнім (1991р.) відро-дженням державної незалежності України, ста-ло можливим відкрито розпочати дослідження теми «Голокосту 1932–1933 рр.». Так, у 1994 р. до Дніпропетровського історичного музею ім. Д. Яворницького надходять перші матеріали, що стосуються голодомору. Це копії з карних справ архіву МВС України та свідчення очевидців траге-дії (спогади). Правда, слід зазначити, що чимало матеріалів про події голодомору 1930-х рр. (міс-цева преса з «Чорними дошками», заяви селян у колгоспи, фотоматеріали тощо) зберігались в музейному зібранні й раніше, а під час створення в 1989–1990 роках виставки «Це не повинно по-вторитися» саме вони дозволили співробітникам музею відтворити жахливі сторінки народної тра-гедії мовою музейних предметів.

На початку 1990-х років студентами Дніпропе-тровського національного університету були зі-брані і передані до музейного зібрання спогади-свідчення тих, хто пережив одну з найжахливіших трагедій в історії людства. Пізніше, у 2003–2004 роках, цю роботу продовжили студенти Націо-нального університету Києво-Могилянська ака-демія на чолі з доктором історичних наук, профе-сором Юрієм Мициком.

На кінець 2007 р. колекція Дніпропетровського історичного музею нараховує 237 од. зб. матері-алів архівної групи.

Формування теми «Голодомору 1932–1933 рр.» «кінофотофоногрупи» комплектується усіма ти-пами джерел: 1) кіно (відеоджерела «жнива роз-

к атерина т е л е ж н Я к , науковий співробітник відділу фондів Дніпропетровського

історичного музею ім. Д. І. Яворницького

док УМенти З Іс торІЇголодоМорУ 1932–1933 рр.У ЗІБраннІднІпропетроВсЬкогоІс торичного МУ ЗеЮ(огляд колекції)

пачу»); 2) фоно (аудіокасети «Записи спогадів свідків голодомору на території Дніпропетров-ської обл.»); 3) фото (фотодокументальні матеріа-ли, передані з архівів МВС України). Формування теми розпочато в 1994 р . Перші надходження – відеофільми, фото та негативи осіб, звинувачених за карними справами фактів канібалізму, внаслі-док голоду на Дніпропетровщині, та жертв голо-ду. Чисельне поповнення колекції відбувається в останні роки, з надходженням до музейних фон-дів матеріалів анкетного характеру – опитувань свідків голодомору 1932–1933 рр. на території Дніпропетровської області. На вересень 2007 р. кількість колекції складає 18 од. зб.

Широкий географічний діапазон колекції музею значно підвищує її інформаційний потенціал. Більша частина матеріалу стосується регіону Дні-пропетровської області. В колекції представлені документи:

Покровського р-ну, села: Гаврилівка, Орестопіль, Водяне, Цикове, Романки, Маломихайлівка, Ви-шневе, Великомихайлівка, Підгаврилівка, Березо-ве, Олександрівка, Ново-Олександрівка, Данилів-ка, Покровське, Діброве (раніше Десятирикове), Андріївка, Коломієць, Малинівка (хутір Ягідна), Братське (стара назва с. Миколаївка), селище міського типу Просяна;

Новомосковського р-ну, села: Піщанка, Орлів-щина, Мар’янівка, хащове, Михайлівка, Микола-ївка, Івано-Михайлівка, Пшеничне, Знаменівка, Спаське;

Солонянського р-ну, села: Сурсько-Михайлівка,

Трудолюбівка, Петриківка, Левенцова (нині – Бе-резневатівка), хутір Карайкове;

Синельниківського р-ну, села: Раївка, хорошево, Криничне (нині – Грушевато-Криничне);

Верхньодніпровського р-ну, села: Пушкарівка, Дніпровське, Підлужжя, Троїцьке;

Магдалинівського р-ну, села: Топчино, Шевське, Сужено-Варварівка;

Томаківського р-ну, села: Томаківка, Зелений Гай, Виводове;

Нікопольського р-ну, села: Червоногригорівка, Капулівка;

Павлоградського р-ну: село Городище;

Межівського р-ну: хутір Солоно-Василівка.

Окрім того, матеріали колекції містять інформа-цію не тільки про голодомор на території Дні-пропетровщини, а також інших регіонів країни, зокрема: Полтавської, Черкаської, Миколаївської, Тернопільської, Сумської, Чернігівської, Київської областей, що свідчить про масштаб цієї трагедії.

Частина матеріалів музейного зібрання, а саме спогади, зібрані студентами зазначених вище навчальних закладів під керівництвом Ю. Мици-ка, були упорядковані та побачили світ у вигляді багатотомного серійного видання «Український голокост»1.

Звичайно, зібрання спогадів як історичне джере-

1 Український голокост 1932 – 1933: Свідчення тих, хто вижив. Т.1. – К.: Вид. дім «КМ Академія», 2003. – 296 с.; Український голокост 1932 – 1933: Свідчення тих, хто вижив. Т.2. – К.: Вид. дім «КМ Акаде-мія», 2003. – 443 с.

135

ло має свої недоліки. Треба брати до уваги, що під час збору свідчень на початку 1990-х років серед респондентів переважали особи, яким було в період 1932–1933 рр. 10–20 років, а під час дру-гого опитування 2003–2004 рр. свідчили люди, котрим було 5–10 років. Звичайно, вони знають і пам’ятають набагато менше, ніж попереднє поко-ління, часто переказуючи інформацію, повідану їхніми дідами та батьками. Спогади містять певні неточності у хронології подій, деякі автори за-бувають або плутають прізвища, назви колгоспів тощо. Деякі респонденти відходять від теми голо-домору, наводять надто детальну інформацію про своїх батьків, дідів, про свою численну рідню, про роки Другої світової війни тощо. На сторінках до-кументів багато даних не тільки про сам голод, а й про колективізацію та пов’язані з нею події. До цих матеріалів також потрапили свідчення про інші голодомори, тобто 1921 та 1946–1947 рр., але їх небагато. Усі спогади є свідченнями епохи, які дозволяють уявити деталі життя й побуту мільйо-нів простих українських селян, великі працьовиті сім’ї, які заробляли свій хліб. Ці унікальні, неоці-ненні джерела є свідченнями тих, хто пережив цю трагедію, про яку ми та прийдешні покоління не повинні забувати. Неможливо без жалю у сер-ці та тремтіння в голосі читати ці рядки – згадує Лисенко (Луценко) Марія Василівна, 1926 року народження, яка проживала в с. Солоне (нині – Межівського р-ну) Дніпропетровської обл.: «Під час голоду в селі голодувало все населення. По-мерло багато дітей… Були села, в яких померло практично все населення. Наприклад, село Гаври-

лівка, яке було занесене на «чорну дошку». У цьо-му селі в кожній хаті хто-небудь помер. Тут були випадки людоїдства»2.

В музейному зібранні зберігається 27 од. зб. по-станов суду з карних справ архіву МВС України на ув’язнення або страту через розстріл за вбивство людей та споживання людського м’яса в їжу. За документами карної справи від 18.04.1933 р. об-винувачена мешканка с. Межиричі Павлоград-ського р-ну Дніпропетровської області Спикач Ірина Леонтіївна, 1895 року народження, у злочи-ні, передбаченому ст. 174 п.4. КК УРСР. Вона разом зі своїм чоловіком та сином Федором принесли додому два трупи мешканців цього ж села, які розчленували та засолили. Так упродовж тижня м’ясом померлих харчувалася родина з шести осіб, у тому числі трьома малолітніми дітьми від 3 до 9 років. Коли останні шматки м’яса були з’їдені, батьки задушили, розчленували та засолили своїх дітей, а потім ними харчувалися.

На момент розгляду справи чоловік обвинувачу-ваної Спикач Артем Єрмолайович помер. Сама ж Спикач Ірина Леонтіївна визнала себе винною. Судтрійка постановила застосувати до обвинува-чуваної вищу міру покарання – розстріл3.

За матеріалами музейної колекції можна також частково встановити місця масових поховань на території Дніпропетровської області та вста-новлення пам’ятника або пам’ятного знака. Так, на кладовищі у селищі Дніпровське Верхньод-

2 Український голокост 1932 – 1933: Свідчення тих, хто ви-жив. Т.1. – К.: Вид. дім «КМ Академія», 2003. – 74 с.3 Дніпропетровський історичний музей (ДІМ). – Афс-2010.



136

ніпровського р-ну Дніпропетровської обл. на початку 1990-х років встановлено пам’ятник жертвам голодомору 1921, 1932–1933, 1947 рр. Автором став скульптор-аматор Олексій Семе-нович Блоха. За його задумом абстрактні плити постаменту символізують схилені постаті людей, які тримають на своїх плечах хрест. За свідченням голови селищної ради Анатолія Федоровича При-щепи, в могилі поховано близько ста чоловік по-мерлих від голоду 1932–1933 років. Однак списки померлих відсутні4.

За матеріалами музейного зібрання можна част-ково встановити кількість жертв голоду деяких населених пунктів Дніпропетровської області. Так, в с. Пушкарівка Верхньодніпровського р-ну Дніпропетровської обл. померло 55 чоловік. Се-ред них 39 чоловіків, 13 жінок та 3 дитини5.

Проте, подальший пошук джерел сприятиме ви-явленню нових фактів про цю трагічну сторінку в історії українського народу.

4 ДІМ. – НВ-27383.5 ДІМ. – НВ-273384.

137

Урядові док ументи

Постанова Верховної Ради України Про Звер-нення до Українського народу учасників спеці-ального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року щодо вшанування пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років (Відомості Верхо-вної Ради (ВВР), 2003, N 30, с. 262 )

Звернення до Українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради Украї-ни щодо вшанування пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років.

Закон України Про Голодомор 1932–1933 ро-ків в Україні (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 50, с.504).

Постанова Верховної Ради України Про Реко-мендації парламентських слухань щодо вшану-вання пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 26, с.201).

Схвалено Постановою Верховної Ради Укра-їни від 6 березня 2003 року № 607-IV. Рекомен-дації парламентських слухань щодо вшанування пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років.

Указ Президента України Про встановлення Дня пам’яті жертв голодоморів (Указ в редакції Указів Президента № 1181/2000 (1181/2000) від 31.10.2000 № 797/2004 (797/2004) від 15.07.2004) (Із змінами, внесеними згідно з Указом Президен-та N 431/2007 ( 431/2007) від 21.05.2007.

Указ Президента України Про вшанування жертв та постраждалих від голодоморів в Україні від 4 листопада 2005 року № 1544/2005.

надія т и то В а ,директор Дніпропетровської обласної

універсальної наукової бібліотеки

г о л о д о М о р1 9 3 2 – 1 9 3 3 р о к І Вн а д н І п р о п е т р о В Щ и н І(бібліографічний покажчик)

Указ Президента України Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932–1933 років в Україні від 28 березня 2007 року № 250/2007.

Указ Президента України Про відзначення у 2007 році Дня пам’яті жертв голодоморів від 2 листо-пада 2007 року N 1056/2007.

Міністерство освіти і науки України. Наказ 29.05.2007 № 425 Про проведення Всеукраїнського кон-курсу науково-пошукових робіт школярів, студентів, учителів та педагогічних працівників «Голодомор 1932–1933 рр. Україна пам’ятає».

Міністерство освіти і науки України. Лист 06.11.2007 N 1/9-673 Міністерству освіти і науки Авто-номної Республіки Крим, управлінням освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, Інститутам післядипломної педагогічної освіти.

док ументи,

свідчення, дос лід ження

голод: хроніка, документи та матеріали голоду 1921–1923, 1932–1933 років на Криворіжжі.– Кри-вий Ріг: Видавничий дім, 2003.– 384 с.

Іванченко Б. п. Викорінення. Голодомори 1921–22; 1932–33 рр. в Дніпропетровській області.– Пав-лоград, 2003.– 68 с.

Матюх а. Б., Заєць Є. І. Голодомори в Україні та їхній вплив на формування національної свідомос-ті // Методологія аналізу соціально-політичних проблем сучасного українського суспільства.– Дніпро-петровськ: ДРІДУ НАДУ, 2004.– С. 34–38.

Матющенко Б. о. У жорнах голодоморів. хроніки. Документ. видання.– Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2004.– 232 с.

подоплелова н. Голодомор 1932–1933 років // Історія України: Маловідомі імена, події, факти: (Зб. статей). Вип. 7.– К., 1999.– С. 326–331.

свідчення з минувшини: Мовою документів.– Дніпропетровськ: Моноліт, 2001.– 320 с.Про голод 1932–33 років – С. 17–18.Постанова Раднаркому УРСР «Про заходи по посиленню хлібозаготівель» 20 листопада 1932 р. –

С. 142–143.Витяг з постанови засідання районної контрольної комісії – робітничо-селянської інспекції Боже-

дарівського району 23 листопада 1932 р.: [Про суд над головою сільгоспартілі «Зелений лан» Гончаро-вим Г.Д. за невиконання планів хлібоздачі].– С. 143–144.

139

З телеграми Дніпропетровського обкому партії Центральному комітету КП(б)У про хід виконання хлібозаготівельного плану 2 грудня 1932 р.: [Про репресивні заходи щодо осіб та колгоспів, які не ви-конали план хлібозаготівлі].– С 145–146.

З інформації Дніпропетровської обласної прокуратури і обласного суду обкому КП(б)У про судові репресії у справах, пов’язаних з хлібозаготівельною кампанією в Дніпропетровській області 6 грудня 1932 р.: [Наводиться інформація про кількість осіб, засуджених за нездачу хліба].– С. 146.

Дніпропетровський обласний комітет КП(б)У. Витяг з протоколу засідання бюро обкому від 23 груд-ня 1932 р. «Про занесення колгоспів на чорну дошку».– С. 146–147.

«На чолі колгоспу – найлютіший ворог партії»: [Голова артілі колгоспу «518-1040» с. В’язівок Павло-градського району Самійленко звинувачується у саботажі хлібозаготівель].– С. 147–148.

Постанова касаційної колегії Верховного суду УРСР про залишення в силі вироку, винесеного се-лянці Н.М. Клименко: 10-річне ув’язнення за мішок колосків 25 грудня 1932 р.– С. 149.

Постанова бюро Дніпропетровського обкому КП(б)У «Про застосування додаткових репресій до окремих колгоспників, цілковито саботуючих хлібозаготівлі» 30 грудня 1932 р.– С. 150.

Всім парткомам і райпарткомам 30 грудня 1932 р.: [Про посилення репресій до тих, хто не виконує хлібозаготівлі].– С. 150–151.

Скарга селянки Г. Деревинської із села Краснопілля до Дніпропетровської міськради про реквізи-цію продовольства в рахунок хлібозаготівлі 26 лютого 1933 р.: [Насильницьке відбирання продуктів харчування у працівників заводу ім. Петровського].– С. 154–155.

УРСР Народний комісаріат юстиції до Верхньодніпровського дільничного прокурора. Копія: Всім облпрокурорам 13 липня 1933 р.: [Про покарання селян за зрізування ними колосків на власних горо-дах].– С. 158.

турченко г. Ф. Терор голодом на Півдні України у 1921–1923 рр. // Україна модерна і сучасна (іс-торія, історіографія та джерелознавство). Мат. наук. читань, присв. засл. діячу науки і техніки України, д.і.н., проф. Г. К. Швидько 6 трав. 2004 р.– 2004.– С. 149–155.

Український голокост 1932–1933: Свідчення тих, хто вижив: У 10 т. / За ред. Ю.Мицика.– К.: Вид. дім „Києво-Могилянська академія», 2003.

Т. 2 / За ред. о. Ю.Мицика.– 443 с.Дніпропетровська область – С. 54-75;Спогади жителів с. Межирічі Павлоградського р-ну. – С. 76–86.Свідчення про голодомор в Дніпропетровській і Запорізькій областях. – С. 245–247; Спогади і стаття Матющенка Бориса Миколайовича, 1937 р.н. – С. 334–402; (помилка, батьківство

правильно – Олександровича);Уривок з книги спогадів Г.К. Швидько, 1944 р. н. – С. 403–404.



140

Український голокост 1932–1933: Свідчення тих, хто вижив: У 10 т. / За ред. Ю.Мицика.– К.: Вид. дім „Києво-Могилянська академія», 2006.

Т. 3 / Упоряд.: Ю.Мицик, Л.Іваннікова.– 432 с.Дніпропетровська область – С. 60–73.Український голокост 1932–1933: Свідчення тих, хто вижив.– К.: Вид. дім „Києво-Могилянська ака-

демія», 2007.– Т. 4 / Упоряд. Ю. Мицик, Л. Іваннікова.– 2007.– 504 с.Дніпропетровська область – С. 35–52. «а на хаті – серп i молот, а у хатi – смерть i голод...» // Наше мiсто.– 2000.– 25 листоп.абросимова с., Мицик Ю. Лист з 1933 року... // Прапор юностi.– 1990.– 5 черв.Лист священика В. Котляревського до Д. Яворницького.анцишкiн I. Iсторiя з пожовклих сторiнок газети // Пiвден. зоря.– 1995.– 8 серп.Про жнива 1933 р. на Нiкопольщинi.Бай л. Голодомор в Широкому // Прапор Ленiна.– 1990.– 4 жовт.Бай л. Трагедія у людському вимірі: [Про голодомор 1932–1933 рр. та репресії у Широківському

районі] // Вісник.– 2007.– 27 жовт.– С. 3.Бараєв В. М. До питання про міжнародно-правову оцінку голоду 1932–1933 рр. в Україні // Вісник

ДНУ. Юридичні науки. Вип. 2.– Дніпропетровськ, 2004.– С. 28–32.Бахмат М. жахливi факти // Приорiл. правда.– 1992.– 18 квiт.Голод у Царичанському районi.Безлiпко В. Коренi i причини // Пiвден. зоря.– 1993.– 26, 29 черв., 3, 6, 10 лип.Документальні матерiали.Бельмас І. Трагедія народу не повинна повторитися: [Спогади жительки с. Лобойківка Петриків.

р-ну про голодомор 1932–1933 рр.] // Вогонь Прометея.– 2006.– 24 листоп.– C. 1.Бесараб Я. Було сутужно, але не вмирали / Виклав I.Касьян // Сiл. життя.– 1993.– 21 верес.Про с. Пустопорожнє (нинi с. жовте) Софiївського району.Вербицький М. Найбiльший злочин Кремля // Борисфен.– 1992.– №3.– С. 6–9.Роздiли з однойменного збiрника свiдчень, виданого у Лондонi 1952 року.Вічна пам’ять 1933 / Записала I. Задорожня // Бористен.– 1997.– №2.– С. 13.Спогади про голодомор жителя с. Семенівка Криничанського району.Вічна пам’ять 1933 / Записав О. I. Турченко // Бористен.– 1997.– №1.– С. 19.Спогади про голодомор жителя с. хутiр-Губиниха Новомосковського району.Вбивці голодом: [Уривок з книжки Б. Іванченка «Викорінення» (м. Павлоград). Про голодомор-

геноцид] // Січеслав. край.– 2003.– № 19.– 19 листоп.– С. 2.Викрадення октябрини // Червон. гірник.– 2004.– 26 жовт.– С. 3.

Розділ І


141

Власенко т. Чорне обличчя голоду / Власенко Т., Реут Л. // Синельникiв. вiстi.– 1993.– 20, 25 трав.Документальні матерiали про голод у Синельникiвському районi.Вони вижили дивом: Свiдчення очевидцiв про голодомор 1932–1933 рр. // Сiчеслав. край.–

1996.– №12.– черв.Вусик г. Доба жорстока: [Про голод та репресії в Підгородному] // Дніпров. зоря.– 2003.– 3 жовт.– С. 6.ганенків В. ...Вночі розносився крик сов та сичів: [Голодомор на Криворіжжі 1932–1933 рр.] // Чер-

воний гiрник.– 2006.– 11 листоп.– С. 3.гарбуз п. Голодомор на Присамарье // Днепров. панорама.– 1993.– 1 июля.Свідчення жителя Новомосковського району.глєбова М. Страшне жниво 33-го // Червона зiрка.– 1992.– 10 груд.У колгоспi iм. Ворошилова Межiвського району.глухiй г. Не маємо права забувати // Новi рубежi.– 1993.– 28 листоп.Розповiдь жителя с. Кринички.глущенко с. 25 листопада – день пам’яті жертв голодомору // Петрикiв. вiстi.– 2000.– 24 листоп.За матеріалами експозиції Музею хліба Петрикiв. НСШ.гойденко р. Коли цвітуть каштани: [Спогади про голод 1933 р.] // Вісті Софіївщини.– 2006.– 25

листоп.– C. 1.головко н. Пам’ять не прощає... // Рад. слово.– 1996.– 6 лют.Свiдчення про голодомори в Покровському районi Днiпропетровщини.головко с. Спогад про голодомор жителя с. Маламина (нині с. Адамiвка Криничан. р-ну) // Кур’єр

Кривбасу.– 1998.– №95–96.– С. 173–175голод / Записала Л. Єсипенко // Червон. гiрник.– 1990.– 4 серп.Спогади очевидцiв.голод 1932–1933 рокiв на сiчеславщинi // Укр. слово.– 1994.– 3 лют.голод 1932–1933 годов в Украине и на криворожье // Звезда-4.– 1999.– 9 дек.– С. 4.голодомор-33 // Днепров. панорама.– 1993.– 29 мая.Документи Дніпропетровського обласного держархіву.голодомор-33 // Днепров. панорама.– 1993.– 19 авг., 14 сент.Добірка матеріалів з фонду облдержархіву.голодомор-33 // Новi рубежi.– 1993.– 31 серп.Добiрка матерiалiв.голодомор 1932–33 рр.: бiль нашої пам’ятi // Прапор Ленiна.– 1991.– 24 серп.голодомор на Днепропетровщине: свидетельствуют документы // Днепров. панорама.– 1993.– 20 апр.голодомор 1932–1933: причини і наслідки: [Сторінки історії] // Влада.– 2003.– №9-10.– С. 25–27;

Влада.– 2003.– №11.– С. 24-26.



142

голодомор у селi Межовому: Iз експедицiї студентiв Криворiзького педiнституту // Кур’єр Крив-басу.– 1994.– №8.– С. 15–16.

голодомор 1932–1933 годов: Темные страницы истории: [Н. Писная по материалам Криворож. ист.-краеведческ. музея] / Подготовила В. Головко // Металург.– 2006.– № 47.– 17-23 листоп.– C. 12.

голодомор 1932–1933 років як одна з найбільших трагедій в історії людства: [До 74-річчя трагіч-ної історії] // Степова Зоря.– 2006.– 18 листоп.– С. 2.

голодомор був найстрахітливішою подією, що випала на долю українського народу: [Коментарі укра-їнських політиків про голодомор як політичне явище] // Придніпров. комунар.– 2006.– 25 листоп.– C. 1.

голодомор 1932–1933 років у документах // Вісник.– 2006.– 25 листоп.– С.1.Голодомор на дніпропетровщині // За агломерат.– 2006.– 29 листоп.– C. 2.голуб а., шевченко а. Правда і кривда людської долі, або ще одна краплина народного болю: [До

70-річчя штучного голоду на Україні] // Бористен.– 2003.– № 2.– С. 14–15.гопанюк о. Не маємо права забути: [Спогади очевидців про голодомор 1932–933 рр.] // Присамар-

ська нива.– 2005.– 2 груд.– C. 2.гопанюк о. Горе, якому немає забуття: [Спогади Миколи Ігнатенка з с. Новоселівки про голодомор]

// Присамарська нива.– 2005.– 25 листопада.– C. 2.гусейнов г. «У справi про масовi виступи...» // Кур’єр Кривбасу.– 1994.– №8.– С. 14-15.Голодомор на Криворiжжi.данильченко г. Документы обвиняют / Данильченко Г., Немец Р. // Семь дней.– 1993.– 17 сент.Інформація КП(б)У про смертність від голоду в с. Межирічі Дніпропетровської області.данильченко г. Кровоточащая рана истории: Рассекречены архивные документы о голоде 30-х

годов на Днепропетровщине // Позиция.– 1993.– 10 апр.дейнега о.л. «Борьба за хлеб» – ціною 12 мільйонів життів: [Спогади про голодомор мешканців

Демуриного] // Червона зірка.– 2005.– 23 листоп.– С. 3.деркач В. Цього не можна ні забути, ні простити: [Про голодомори та репресії] // Вісник.– 2005.– 26

листоп.– C. 2.До видання «Український голокост» будуть включені дослідження музею історії міста Дніпродзер-

жинська // Відомості.– 2006.– 18 жовт.– C. 1.до дня пам’яті жертв голодомору: [Спогади жителів хутірського про голодомор 1932–1933 рр.]

// Петриківські вісті.– 2005.– 2 груд.– С. 2.долотiй М. Як ми вижили. Спогад про голодомор-33 // Вiсник Апостолiвщини.– 1993.– 26 сiч.Спогади жительки с. Михайло-Заводське Апостолівського району.дорошенко л. «На прапорі серп та молот, а у хаті – смерть і голод»: [Про голодомор у Васильків-

ському районі] // Васильківський вісник.– 2005.– 26 листоп.– C. 4.

Розділ І


143

дорошенко л. Найтяжче було вижити весною 1933-го: [Спогади земляків з Царичан. р-ну про го-лод 1933 року] // Приорільська правда.– 2004.– 27 листоп.

дорошенко л. Терор голодом як «виховний» захід: [Спогади про голодомор] // Приорільська прав-да.– 2006.– 29 листоп.– С. 2.

досвітня н. Книгу пам’яті маємо доповнити: [Спогади очевидців про голодомор 1932–1933 рр.] // Червона зірка.– 2006.– 25 листоп.– С. 3.

дробiт В. «Найсправедливіше» суспільство у свiтi // Нар. трибуна.– 1997.– 7 листоп.дьоміна а. І Петриківка, і Петровка, і голодомор: [Виставка «Дніпропетровській області – 75: події

та постаті»] // Наше місто.– 2007.– 27 лютого.– С. 2.Ємець І. Перед чорною пащею голоду: [Автор наш земляк, нині житель Торонто, згадує про роз-

куркулювання родини, а потім про «зворушливе опікування» дитини] / Вступне слово М. Чабана. // Зоря.– 2007.– №64.– С. 4

жеребило М. О лихе лиховском // Днепров. панорама.– 1993.– 13 мая.Спогади.жирок е. Нет названия // Днепров. панорама.– 1993.– 15 апр.Спогади про голод у с. Миколаївка Софіївського району.жирок г. Страшнi часи голодомору // Козацька вежа.– 1993.– 20 квiт.Свiдчення жительки Софiївського району.жнива скорботи // Сiчеслав. край.– 1996.– №4.– лют.Документальні матерiали.жуковський М. Драматичнi 30-тi // Пiвден. зоря.– 1993.– 21, 25 верес.На Нiкопольщинi.жуковський М. Час колективізації та голодомору – найдраматичніший період історії: [Нікопол.

р-н] // Півден. зоря.– 2003.– 9 верес.За вказiвками згори // Нiкопол. правда.– 1993.– 17, 19, 22 черв.Документи.«Забирали останню зернину...»: [Голодомор 1932–1933 років на Криворіжжі] // Червоний гiрник.–

2006.– 16 листоп.– С. 3.Зайвий о. Чорний час: Слово про голодомор 1932–1933 рр. / О. Зайвий // Прапор.– 1990.– №6.– С.

128-134Звiрко В. «Лягаючи спати, ми з мамою прощалися...»: Війна проти власного народу // Наше мiсто.–

2002.– 23 листоп.– С. 13.Доля родини Литвиненкiв.



144

Звірко В. Розпухлі люди, схожі на скелети, снували вулицями, як привиди: [Страшного 1933 р. в с. Вербки Павлоград. р-ну померло три з семи тисяч жителів] // Наше місто.– 2003.– 22 листоп.– С. 4

Згадаємо пережите // Приднiпров. комунар.– 1993.– 11 верес.Голод у Верхньоднiпровському районi.иванов а. Такое не должно повториться // Вісті Придніпров’я.– 2006.– 28 листоп. – С. 2.Из протоколов заседаний посевной комиссии Днепропетровского горисполкома от 11/2.1933 //

Спадщина.– 1991.– №1.– С. 10.из письма райздравинспектора Павлоградского района о голодоморе в районе...: [Архивные

документы] // Семь дней.– 2006.– 1 дек.– С. 4.Iгнатенко л. жито вiд слова «життя» // Приднiпров. комунар.– 1993.– 11 верес.Спогади про голод у Верхньоднiпровському районi.Ільченко г. В жорнах голодомору // Першотравенские новости.– 2006.– 24 нояб.– С. 4.Iльченко г. Це сталося 65 років тому: [Спогади] // Под острым углом.– 1998.– 30 апр.Iльченко г. Чорніше чорної землі // Сiчеслав. край.– 1998.– №9.– квіт.Спогади очевидця про голодомор в сел. Широкому.илюхин и. Кто заселил бывшее Дикое поле и откуда появилась Таврия?: [10 маленьких рассказов

из древней и современной истории Южной Украины] // Зоря - Город.– 2007.– 7, 8, 15, 22 марта.– С. 24.Iсаров М. жили у злагодi i мирi // Пiвден. зоря.– 1993.– 28 серп.Спогади про голод у с. Краснодорф Нiкопольського району.кавун о. Наче і не було великої родини: [Біографія ветерана Івана Трубіцина] // Степова зоря.–

2005.– 24 груд.– С. 1–2.калинова д. Моя сестричко ясноока...: [Дніпропетров. поетеса пригадує голод 1932–1933 рр. Роз-

повідь про свою сім’ю] // Наше місто.– 2003.– 3 груд.– С. 3.кальченко Ю. Голодомор в Приднепровье: По материалам облгосархива // Днепр вечерний.–

1993.– 25, 30 июня, 2 июля.кан д. Рятiвний окраєць хлiба // Червон. гiрник.– 1993.– 9 верес.Свiдчення очевидця.касьян I. Свавiлля комiтетчикiв, або Як у Ганно-Миколаївцi вiдшукали «куркулiв»: Голодомор-33 //

Сiл. життя.– 1993.– 29 лип.У Софiївському районi.касьянов о. Скільки ж їх упало в цю безодню?: [За документами Державного архіву Дніпропетров-

ської області] // Зоря. Глас народу. – 2006. – 28 листопада. – С. 2.касьянов о. Голодомор 1932–1933 років на Дніпропетровщині // Червоний гiрник.– 2006.– 25 лис-

топ.– С. 3.

Розділ І


145

кисельов В. Як готувався голодомор // Новомосков. правда.– 1993.– 1 верес.кияниця М. «Ви ще дочекаєтесь довiльного хліба...»: Спогади очевидцiв про голодомор 1932–1933

рокiв // Новомосков. правда.– 1993.– 14 лип.У Новомосковському районі.коваленко г. «Покладiть бiля вишнi мене..» / Записала Л. Гуляєва // Новi рубежi.– 1993.– 17 верес.Спогади жителiв сс. Смоленка та Благодатне Криничанського району.коваль н. Трагедiя столiття // Червон. гiрник.– 1993.– 18 верес.Голодомор на Криворiжжi.козинець Є. Над свічками пам’яті: [Про жертв голодомору 1932–1933 рр. в селі Спаському] // При-

самарська нива.– 2007.– 30 жовт.– С. 2.коновал о. Трагедія українського народу: До 70-річчя голодомору-геноциду в Україні // Борис-

тен.– 2003.– №10.– С. 30.копiя листа колгоспникiв с. Перещепине Новомосковського району секретарю Днiпропетровського

обкому КП(б)У М.М. хатаєвичу про голод, канiбалiзм у селi i самоуправство посадових осiб // Новомос-ков. правда.– 1993.– 1 верес.

костюк М. Незабутнє // Борисфен.– 1994.– №7.– С. 14–16.корнiєнко д. Роздуми про голодомори // Новомосков. правда.– 1993.– 24 лип.корявцев о. Голодомор в Гаврилiвцi // Рад. слово.– 1990.– 20 груд.На Покровщині.кошовий п. «Спасибi i прощай...»: Нестихаючий бiль 33-го // Приднiпров. комунар.– 1990.– 17 лип.Голод у с. Бородаївськi хутори Верхньоднiпровського району.кравченко В. Пам’ять потрібна живим // Дзержинець.– 1997.– 6 черв.Про голодомор у м. Кам’янському (Дніпродзержинськ)кравчук В. Цю страшну правду маємо знати: Погляд крiзь роки // Василькiв. вiсник.– 1991.– 15

жовт.кріпак п. Голод // Приднiпров. комунар.– 2000.– 31 трав.Спогади очевидця з с. Мишурин Ріг.крiпак п. Тодi в тридцять третьому // Зоря.– 1990.– 14 серп.У с. Мишурин Рiг Верхньоднiпровського району.крiпак п. Тридцять третiй: спогад пережитого // Приднiпров. комунар.– 1990.– 22 лют.с. Мишурин Рiг Верхньоднiпровського району.кудінов В. Там, у «Чорній книзі», і мій брат Іван...: [Презентація книги про голодомор, виданої під

патронажем Демократ. партії, в Будинку архітектора] // Днепровская правда.– 1998.– 17 нояб.кульчицький с. 1933: Трагедiя голоду. Комiсiя Молотова в дiї // Спадщина.– 1991.– №1.– С. 10.



146

кухта с. Вбивця – «бiлокам’яна» Москва // Сiчеслав. край.– 1996.– №11.– черв.Голод у Широкiвському районi.лаврiненко З. Як найстрашнiший сон // Петрикiв. вiстi.– 1993.– 30 верес.Голод у Петрикiвському районi.лебедєв В. Чорна дошка // Свiтло жовтня.– 1991.– 9 сiч.Про голод у с. Вербки Павлоградського району.лебедев В. «Черная доска» // Афиша.– 1991.– 6 мая.левенець В. Голод: Спогади // Вперед.– 1990.– 17 берез.Згадує житель с. Василiвки Солонянського району.левенець с. «А я жити хочу»: Новела [Пам’яті жертв голодомору 1933 р.] // Січеславський край.–

1998.– №6-7.– берез.левченко Є. Далекі привиди голодної смерті 1932–1933 років: [Про події 1932–1933 рр. на Криво-

ріжжі] // Звезда-4.– 2003.– 13 февр.– С. 48.леонова а. Згасали українці того року, від злочину здригалася земля // Васильків. вісник.– 2006.– 5

груд.– C. 3.лещенко М. Апокалiпсис України // Сiл. життя.– 1993.– 3 черв.лещенко М. Так це починалося // Сiл. життя.– 1993.– 26 серп.лещенко М. Україна вижила – Україна житиме // Сiл. життя.– 1993.– 18 верес.70 вiдсоткiв смертей вiд голоду припадає на Днiпропетровську область.литвиненко о.г. Притулок смертi: Голодомор 33-го очима свiдка // Вiльна думка.– 1992.– № 7.литовченко г. «І вирій жахнувся країни Вкраїни...»: [Відгук про книгу Б. Матющенка «У жорнах голо-

доморів»] // Нові рубежі.– 2005.– 26 листоп.– C. 5.литовченко г. У свої 100 – ще й пісню заспівала...: [Про довгожительку Катерину Чирву з с. Кринич-

ки] // Нові рубежі.– 2005.– 26 листоп.– C. 5–6.лозова В. 1933: трагедiя голоду // Пiвден. зоря.– 1993.– 29 трав.У Синельникiвському, Межiвському та Павлоградському районах.Мазур т. 30-тi роки: злиднi, страждання, голод: Свiдчать документи з державного архiву // Днiпров.

зоря.– 1992.– 10 верес.Мазур т. Ярмо трагедії: [Про голодомор 1933 р. в Дніпропетров. р-ні] // Дніпров. зоря.– 2003.– 17

жовт.Макаренко М. Село продовжує вимирати: [Спогади про голод] // Берег надій.– 2006.– 19 січ.– C. 3.Малишко н.Й. «А кісточки в садочку закопала»: [Спогади сільської вчительки сел. Васильківка] //

Васильківський вісник.– 2006.– 12 груд.– C. 3.

Розділ І


147

Малышко г. Говорят дети большевистских голодоморов // Днепров. панорама.– 1993.– 14 сент.Розповіді очевидців.Маневич и. Голодомор 30-х: трагедия народа: Партийный архив открывает свои секреты // Днепр

вечерний.– 1993.– 19 окт.Марочко В. «За сім колосків» // Степ. зоря.– 1998.– 3 листоп.Матющенко Б. Три голодовки за 30 лет // Днепр вечерний.– 2006.– 27 окт.– C. 4. Мельник о. Колективізація та голод 1932–33 рр. на Криворіжжі // Звезда-4.– 2003.– 6, 13, 20 марта.Мельник о. Міськрада в період колективізації та голоду 1932–1933 років: [Діяльність міськради] //

Саксагань.– 2006.– № 4.– С. 60–63.Мисник е. Умерших от голода закапывали под вишней: [О музее-часовне памяти жертв голодомо-

ра, который находится в гимназии №136 г. Днепропетровска] // Наше місто.– 2004.– 27 листоп.– С. 4.Михлик п. Пригадуючи голодомор 33-го // Днiпров. зоря.– 1995.– 21 лют.Спогади жителiв с. Кiровське Днiпропетровського району.Мицик г. Голод 1932–33 років на Покровщині: [Спогади покровчан про голод 1932–33 років] // По-

кровський край.– 2005.– 23 листоп.– С. 2.Музика т. Спогади // Бористен.– 1993.– №5.– С. 27–28.Мясоєд г. «А дiвчинка була жива» // Новомосков. правда.– 1993.– 7 серп.Спогади про голодомор у с. Андрiївцi Новомосковського району.нечипоренко М. Україна на «чорнiй» дошцi // Голос України.– 1992.– 20 жовт.Голод 1932–1933 рр. на Днiпропетровщинi. нечипоренко М. Україна на «чорнiй» дошцi // Думка.– 1992.– 7 листоп.Матерiали з Днiпропетровського облдержархiву.нiкiлєв о. Як це було на Днiпропетровщинi // Кур’єр Кривбасу.– 1994.– №18.– С. 20–22.нікілєв о. Одна з найбільших трагедій в історії // Вісті Придніпров’я.– 2006.– 21 листоп.– C. 4.нікополь-2003: 70-літтю голодомору та кривавих розправ над українцями міста і села // Козацька

родина.– 2003.– серп.– №7.овчинникова л.п. Цього не можна забувати: [Науковці музею історії Дніпродзержинська відна-

йшли свідків голодомору 1932–1933 років ] // Знамя Дзержинки.– 2006.– 2 дек.– C. 4.ольчук І. Дніпропетровщина: на «чорній дошці» радянського геноциду: [Про голодомор в Україні,

Дніпропетровській області в 1932–1933 рр. ] // Батьківщина.– 2007.– №27, 28.– 12 лип., 19 лип.– С. 6.особисто відповідальні: [Документи Дніпропетров. обл. архіву звинувачують партійн. діячів у го-

лодоморі 1932–1933 рр.] // Січеслав. край.– 2003.– 19 лют.– С. 2палiй с. Далекi привиди голодної смертi: Рiк 1933-й // Металлург.– 1993.– 18 сент.На Криворiжжi.



148

паращевіна о. Причини дитячої бездоглядності та безпритульності в Україні в 20–30 рр. XX століт-тя: [Проблема бездоглядності, безпритульності в Україні та Катеринославі в 1920–30-х роках] // Борис-тен.– 2003.– № 8.– С. 15–16.

пасiчний п. Спогади // Козацька вежа.– 1993.– 17 верес.житель хутора Кiндратiвка Павлоградського району розповідає про голод.петрич п. Не маємо права забувати // Червона зiрка.– 1989.– 4 лип.с. Новопавлiвка Межiвського району.пiсная н. ...На ґрунтi голоду // Кур’єр Кривбасу.– 1995.– №35.– С.14–19.На Криворiжжi.писная н. Скорбная дата: Голодомор 1932–33 гг. // Металлург.– 1993.– 21 авг., 4, 11 сент.На Криворіжжі.плис л. Конференція в музеї: [В краєзнавч. музеї м. жовті Води пройшла іст. конф. на тему «жнива

скорботи», присвяч. 70-й річниці голодомору 1932–1933рр.] // жовтоводські вісті.– 2002.– 6 груд.плужник В. Забуттю не підлягає // Вісті Придніпров’я.– 2006.– 28 листоп.– С. 2.повод с.и. Весь урожай сдали до зернышка… // Металлург.– 1993.– 21 авг.У с. Девладове Софіївського району.полынь и. Когда прошлое старались не ворошить: [Воспоминания В. Т. Осавуленко о голодоморе

1933 года] // Днепр вечерний.– 2004.– 30 нояб.пономаренко Ф. Я – свидетель голодомора // Новый день.– 1993.– 1 мая.У с. Вербки Павлоградського району.постольник В. Страшні то були часи: [Спогади очевидців з Царичан. р-ну про голод 1933 року] //

Приоріл. правда.– 2003.– 19 лип.постольник В. Той страшний рiк // Приорiл. правда.– 1990.– 9 черв.У Царичанському районi.правда о народной трагедии // Днепров. правда.– 1993.– 7 февр.Постанова ЦК Компартії України «Про голод 1932–1933 років на Україні та публікації пов’язаних з

ним матеріалів»проводов и. Память о жертвах голодомора: [Работает оргкомитет в Днепропетровске] // Наше

місто.– 2002.– 13 верес.прокопенко г. Голод 1932–33 рр. в Українi – зловмисний геноцид // Вiльна думка.– 1992.– № 11–

12.– С. 7–8разуваєва н. життя прожить – не поле перейти // Пiвден. зоря.– 1993.– 31 серп.Про нiкопольчан – свiдкiв голодомору.

Розділ І


149

рашевська В. Досить переосмислювати історію!: [Про голод 1932–1933 рр. у Петропавлівці] // Сте-пова зоря.– 2006.– 21 берез.– C. 2.

рева и. Память без грифа: [В Диораме открылась выставка «Розсекречена пам’ять», на которой представлены рассекреченные документы из архива Службы безопасности Украины, относящиеся к Голодомору 1932–1933 годов] // Днепр печерний.– 2007.– 25 апр.– С. 11.

рева и. «Необходим был голод, чтобы показать им, кто здесь хозяин»: [Рассказ очевидца о голоде 1932–1933] // Днепр вечерний.– 2003.– июнь.

рева и. 1932-й. Сталин боялся потерять Украину: [О коллективизации, раскулачивании и голодо-море на Днепропетровщине] // Днепр вечерний.– 2007.– 30 марта.– C. 18.

рисiч Й. Нацiональна трагедiя не повинна повторитись // Кадри – селу.– 1993.– №14.– верес.рiзниченко В. Ворожнеча: Iз розповiдi бабусi Параски Кирилiвни // Новомосков. правда.– 1993.– 9

жовт.Спогади жительки Новомосковського району.романенко М. До 75-річчя створення Дніпропетровської області: [Історія області] // Джерело.–

2007.– № 1-4.– січень.– С. 4-6.руденко І. Гляне сонце, як дитя, а у селі – голод: [Спогади про голодомор 1932–1933 рр. у селі Вар-

варівці] // Синельниківські вісті.– 2005.– 2 груд.– C. 3.ручiй л. Бiль i горе мiльйонiв // Червона зiрка.– 1990.– 24 листоп.Голод у Межiвському районi.с грифом «секретно» // Спадщина.– 1992.– №2.Документи про голодомор у селах Царичанського та Нiкопольського районiв.самарский а. Забытый голодомор, или ужасы 75-летней давности // Павлоград. ведомости.–

1998.– 3 апр.Голодомор у Павлоградському окрузі.сауленко а. «Від голоду були ми всі пухлі...»: [Спогади очевидця голодомору 1933 р. А. Сауленка з

с. Промінь] // Вперед.– 2007.– 31 березня.– С. 3.свита и. «Так называемый голодомор?»: [О признании голодомора актом геноцида] // Днепров.

правда.– 2006.– 1 дек.– C. 6.северин В. Злочин без строку давності // Покров. край.– 2002.– 23 листоп.сергієнко н. Спадщина, або до питання про голодомор 1932–1933 років та репресії: [Цілісний

виклад фактів, причин і наслідків голодомору для Петропавлівщини, Дніпропетровщини] // Степова зоря.– 2006.– 25 листоп; 9 груд.– С. 6.

сизова о. День народження бабусі: [Біографія довгожительки Анастасії Дзюби] // Козацька вежа.– 2007.– 24 січня.– С. 3.



150

симак г. Надо тряхнуть дворы: Из прошлого села Спасского // Днепров. правда.– 1990.– 26 июля.сідченко В. Ні! Був голодомор!: [у м.жовті Води] // Робітнича трибуна.– 1990.– 13 жовт.синіченко н. Страх голоду залишився назавжди: [Спогади про голодомор 1932–1933 рр. сім’ї Фе-

дора Семеновича Кравця] // Козацька вежа.– 2006.– 25 листоп.– C. 2.сиченко В. Голодомор на Дніпропетровщині // Вісті Придніпров’я.– 2006.– 23 листоп.– C. 6.сиченко В. В. Голодомор 1932–1933 років на Дніпропетровщині: причини та передумови, сутність

і ознаки, результати // Нива знань.– 2006.– № 4. – С. 3–8.сиченко В. Голодомор 1932–1933 років на Дніпропетровщині: [Особливість, причини, ситуація, на-

слідки голоду] // Влада.– 2006.– № 9–11.– С. 28–32.сiдченко В. Нi! Був голодомор! // Робiтнича трибуна.– 1990.– 13 жовт.У м. жовтi Води.скляр л. Исповедь перед богом. Вопли ретрограда: [Стихи, посвященные голодомору 30-х годов]

// Металлург.– 1993.– 11 сент.слабишева Я. Страшна трагедія // Вісті Придніпров’я. – 2006. – 28 листоп. – С.1, 2.славутич Я. Спогади про голодомор 1932–1933 гг. // Бористен.– 1993.– №6.– С. 24–26.снiсар п. Гiркi спогади: Iсторiї ганебнi сторiнки // Прапор Ленiна.– 1991.– 22 жовт.соловйов с. Про голод на Криворіжжі // Червоний гірник.– 2006.– 28 листоп.– С. 3.соловйов с. Широкiвський голодомор // Червон. гірник.– 1999.– 6 лип.Спогади очевидця.спланована смерть українців: [До 70-річчя голодомору-геноциду на Україні] // Січеславський

край.– 2002.– 4 груд.– С. 2сташек а. Голодомор-33. Запали свічку пам’яті: [Спогади очевидців про голодомор 33-го] // Нико-

польские известия.– 2005.– 1 декабря.– C. 10.страх голоду залишився назавжди // Козацька вежа.– 2006.– 25 листоп. – С. 2.талаш п. «Знаю ту «чорну дошку» // Рад. слово.– 1990.– 20 груд.Свiдчення очевидця з Покровського району.1933: голод? голодомор! // Ударний фронт.– 1992.– 5 берез.; Також: Злагода.– 1992.– 10, 17 берез.1932–1933 рр.: Голодомор: Сторiнки нашої iсторiї // Червона зiрка.– 1993.– 24 черв.Межiвський район.1932-33 гг. голодомор / Пiдготував В.Северин // жовтовод. вiстi.– 1993.– 2 берез.Добiрка документiв.трагедiя 33 року // Вiльна думка.– 1992.– № 10.Спогади.

Розділ І


151

У пазурах звiра… / Записав В. Скрипка // Звезда-4.– 1992.– №32–33.Спогади очевидцiвФiлонов к. I заболить серце // Злагода.– 1992.– 9 черв.У с. П’ятихатки.Холопов а. Организаторы голодомора // Наше мiсто.– 1993.– 3 верес.Документи облархіву.Хоменко М. Найстрахітливіша подія у долі українського народу / М. хоменко, В. Рибалка, В. Пащен-

ко // Вісті Софіївщини.– 2006.– 25 листоп.– C. 1.Худяев и. Урок не впрок? // Днепров. панорама.– 1993.– 13 июля.Спогади жителя м. Павлограда.Це потрiбно живим // Червона зiрка.– 1992.– 14 трав.Свiдчення очевидцiв голодомору.чабан М. 1933-й, або Декiлька коментарiв до сталiнських висловлювань // Прапор юностi.–

1989.– 10 сiч.чегорка т. «Крихту хлiбця, матусю…»: Нестихаючий бiль 33-го... // Приднiпров. комунар.– 1990.–

19 черв.У Верхньоднiпровському районі.черниш І. Промовчати не зміг, або Роздуми з приводу голоду 1947 року: [Згадує земляк з Широків.

р-ну] / Вісник.– 1997.– 5 лип.чечуро В. Так кто же людоеды?: [Голодомор на Украине 1932–1933 гг. Декларация о злодеяниях ста-

линского геноцида, подписанная представителями 30 стран] // Наше місто.– 2003.– 19 листоп.– С. 3.чопенко л. д. «Досрочно взыскать!»: [Погляд з боку офіційних документів на голодомор 1932–

1933 рр. в Межівському районі] // Червона зірка.– 2005.– 21 грудня.– С. 4.чорний лiтопис // Приднiпров. комунар.– 1993.– 12 трав.Документальний матерiал, що стосується Верхньоднiпровщини.чорногуз о. Великий голодомор в... Російській федерації, або «Правда» по-кремлівськи: [Дослі-

дження питання голодомору 1932–1933 рр. в Україні] // Бористен.– 2007.– № 2.– С. 21–23.шевченко В. Правда про голод: [Спомини очевидця про голодомори 1921, 1929, 1933, 1947 років]

// Півден. зоря.– 2003.– 23 груд.– С. 3.шеремет т. Бiль землi моєї, або Було село таке – Романiвка: Голод-33 // Сiл. життя.– 1993.– 28

верес.У Софiївському районi.шинкаренко с. Iсторичнi сторiнки минувшини: хто автор голодомору на Українi // Прапор Ленiна.–

1990.– 22 груд.



152

Голод у с. Явдотiвка Широкiвського району.шматенко л. Писали «від інаніціо», а читати слід «від голоду»: [Про голодомор в Новомосковсько-

му районі] // Присамар. нива.– 2006.– 13 жовт.– C. 2.шуть М. голод // Новомосков. правда.– 1990.– 7 берез.Документальне свiдчення.Юрченко л. Знати, аби таке не повторилось / Бесiду вiв М. Чабан // Зоря.– 1990.– 27 лют.«Я дiтей не змогла народити...»: 1933: Трагедiя голоду // Iнгулец. вiсник.– 1993.– 22 лип.Згадує Н.Т. Фурдуй, мешканка м. Iнгулець.Яворський л. Таке не забуває народ // Червон. гiрник.– 1993.– 2 верес.Голодомор на Криворiжжi.Яцунок В.I. Сатанинський задум // Сiчеслав. край.– 1997.– №8. – квіт.Про голодомор у смт. Широке.

Увічненняпам’яті жертв голодоморів

абрамова т. Ой на хаті серп i молот, а у хаті смерть i голод... // Наше мiсто.– 1993.– 2 берез.Виставку «жнива розпачу» відкрито у Дніпропетровському історичному музеї.Блик л. Пам’ятник жертвам голодомору: [Про затвердження проекту пам’ятника жертвам голодо-

мору у Дніпропетровську] // Зоря.– 2003.– 22 листоп.Воробйова о. ...І був голод великий... // Козацька вежа.– 1993.– 17 верес.Заходи із вшанування пам’яті жертв голодомору в Орджонікідзе. Ворфлік а. З пам’яттю про минуле, з вірою в майбутнє: [Репортаж із мітингу-реквієму з нагоди від-

криття в жовтих Водах меморіалу жертвам голодомору 1932–1933 років] // жовтовод. вісті.– 2003.– 26 верес.– С. 2.

Ворфлік а. Як будувався наш пам’ятник жертвам голодомору 1932–1933 років // жовтовод. вісті.– 2003.– 17 жовт.

Вшанували пам’ять жертв голодомору: [Про заходи, які відбулися у Покровському районі по вшануванню пам’яті жертв голодоморів] // Покровський край.– 2005.– 3 грудня.– C. 1.

Вшанували пам’ять жертв голодоморів та політичних репресій: [Проведено заходи у Верх-ньодніпров. р-ні] // Придніпров. комунар.– 2006.– 2 груд.– C. 1.

глуховська о. Гірка правда тридцятих // Злагода.– 1992.– 9 черв.У Вільнівській сільській бібліотеці проведено вечір, присвячений 60-й річниці голодомору.горить свіча...: [Презентація третього тому книги «Свіча пам’яті»] // Сільське Криворіжжя.– 2007.–

21 лютого.– С. 2.

Розділ І


153

гречишкина о. Черная исповедь Украины: [Итоги регионального этапа конкурса научно-популярных работ школьников, студентов и педагогических работников «Голодомор 1932–1933 гг. Украина помнит»] // Наше місто.– 2007.– 23 листоп.– С. 7.

дабіжа М. Страшна правда довго пробивалась до наших сердець / Інтерв’ю взяв М. Крамаренко // Червон. гірник.– 1993.– 25 верес.

добриніна н. Монумент на пустирі: [Планується встановити пам’ятник Меморіал жертвам голо-доморів та сталінських репресій на дев’ятому кілометрі Запорізького шосе у Дніпропетровську] // На-родна правда.– 2006.– 10 лют.– С.9.

евтушенко е. Место расстрелов станет мемориалом: [Днепропетровский градостроительный со-вет утвердил проект мемориального комплекса об увековечении памяти жертв голодомора и полити-ческих репрессий] // Наше місто.– 2005.– 23 груд.– С. 1.

Євтух н. Про це треба пам’ятати: [Відзначення Дня пам’яті жертв голодоморів і політичних репре-сій 1932–1933 рр. в м. Дніпропетровську] // Днепропетровск. Новости. Факты. Комментарии.– 2005.– 1 дек.– С. 2.

евтушенко е. Замученные и расстрелянные: [О создании на девятом километре Запорожского шоссе мемориального комплекса, посвященного голодомору] // Наше місто.– 2007.– 24 листоп.– С. 4

Єфімов В. Розсекречені документи про голодомор в Україні: [Про виставку «Розсекречена пам`ять» у Дніпропетровському історичному музеї»] // Бористен.– 2007.– № 6.– черв.– С. 26.

жадан М. День скорботи: [Вшанування пам’яті жертв голодомору та політичних репресій у Цари-чанці] // Приорільська правда.– 2005.– 30 листопада.– C. 2.

касьянов о. Пам’яті голодомору: [Виставка у держ. архіві області, присвяч. 70-річчю голодомору в Україні 1932–1933 років, «Індустріалізація селянства» (колективізація, розкуркулення, голодомор на Дніпропетровщині 1929–1933 років)] // Влада.– 2003.– № 6.– С. 24.

касьянов о. Голодомор 1932–1933 років у документах: [Документи обл. архіву початку 1930-х рр. // Вісті Придніпров’я.– 2006.– 23 листоп.– C. 6.; Також: Приоріл. правда.– 2006.– 25 листоп.– C. 2.

кисенко л. Памятник жертвам голодомора будет напоминать о событиях 1932–1933 гг. // Вісті Придніпров’я.– 2005.– 29 листоп.– C. 3.

козачок В. Роздуми над книгою: [Про книгу нашої землячки Антоніни хелемендик-Кокот «Колгосп-не дитинство і німецька неволя»] // Петриківські вісті.– 2007.– № 41.– 12 жовт.– С. 2.

кудiнов В. Там, у «Чорній книзі», i мій брат Іван... // Днепров. правда.– 1998.– 17 нояб.Презентація в Будинку архітектора книги про голодомор, виданої під патронажем Демократичної

партії. лещенко М. Тиждень скорботної пам’яті // Сіл. життя.– 1993.– 21 верес.У Сергіївській середній школі проведено тиждень пам’яті.



154

лучка В. Прости нас, пам’яте: [Про вечір-реквієм в Криничанській районній бібліотеці до Дня вша-нування жертв голодоморів] // Нові рубежі.– 2006.– 29 листопада.– С. 2.

ляхімець В. Крізь мури замовчувань – до світла правди: [Бібліотечні заходи, присвячені пам’яті жертв голодомору] // Степова Зоря.– 2006.– 9 грудн.– С. 3.

Матющенко Б. Сколько веревочке ни виться // Днепров. панорама.– 1993.– 10 нояб.Про книгу земляка Ю. Семенка «Голод 1933 року в Україні. Свідчення про винищування Москвою

українського селянства».Мельничук и. Музей голодомора в Днепропетровске: [В днепропетров. гимназии № 136 установ-

лен памятный знак жертвам голодомора] // Популяр. ведомости.– 2003.– 27 нояб.Мемориалу дали «добро»: [Заседание градостроительного совета области о судьбе эскизного

проекта Мемориала жертвам политических репрессий и голодомора] // Днепровская правда.– 2005.– 23 дек.– C. 3.

М’якшиков М. Пом’янули жертв голодомору: [Вшанування жертв голодомору на 9 кілометрі Запо-різького шосе] // Зоря.– 2005.– 29 листоп.– С. 1.

М’якшиков М. Колоски у траурній стрічці і поминальна свіча: [Вшанування жертв голодомору та політичних репресій] // Зоря.– 2006.– 28 листоп.– C. 1.

Мякшиков н. Колоски в траурной ленте и поминальная свеча: [О воздании почестей памяти по-гибшим от голодомора в городе] // Зоря- Город.– 2006.– 30 нояб.– С. 2.

М’якшиков М. Розсекречена пам’ять: Виставка архівних документів про Голодомор 1932–33 років в Україні «Розсекречена пам’ять»] // Зоря. Ветеран Придніпров’я.– 2007.– 26 трав.– С. 5.

не допустимо нового голоду! // Шахтар Марганця.– 1993.– 7 верес.У Марганці працює осередок Всеукраїнської асоціації дослідників голодомору.недавняя т. Картины нашей боли // Никопол. правда.– 1993.– 14 сент.До 60-ї річниці голодомору в Нікопольському краєзнавчому музеї відкрито виставку робіт місце-

вих художників. нікілєв о. Нове видання дніпропетровських істориків про голод-33 // Борисфен.– 1994.– №11.–

С. 9–10.никилев а. Страницы народной трагедии // Днепров. панорама.– 1994.– 1 дек.Вийшла книга «Народна трагедія: документи і матеріали про голод 1932–1933 років на Дніпропе-

тровщині».Обращение организационного комитета по подготовке и проведению мероприятий в связи с 60-й

годовщиной голодомора в Украине // Днепров. панорама.– 1993.– 23 марта.пам’яті жертв голодомору: [Заходи по вшануванню пам’яті жертв голодомору та політичних ре-

пресій] // Приорільська правда.– 2006.– 29 листоп.– С. 2.

Розділ І


155

писарчук н. М. Поки пам’ятаємо – ми живемо: [В Антонівській школі було проведено виховну го-дину «У пам’ять про скорботний 33-й»] // Червона зірка.– 2006.– 1 лип.– С. 2.

планев В. Голодомор, голодомор… // Собор.– 1992.– 12 дек.У Дніпропетровську проведено конференцію, присвячену 60-й річниці голодомору в Україні. полынь и. Свидетельства тех, кто выжил: [В библиотеке ДНУ состоялась презентация второго

тома книги «Український голокост 1932–1933: свідчення тих, хто вижив»] // Днепр вечерний.– 2005.– 11 мая.– С. 3.

полякова н. Плакала природа, земля тужила, коли новомосковці вшановували пам’ять своїх зем-ляків, що стали жертвами безкровної, але страшної війни влади проти свого народу – голодомору 1932–1933 років // Новомосков. правда.– 1993.– 15 верес.

День скорботи пройшов у Новомосковську.попруга л. Документи звинувачують // Козацька вежа.– 1993.– 6 серп.Відкрито виставку документів Держархіву, присвячену 60-й річниці голодомору.попруга л. Документи звинувачують // Собор.– 1993.– 4 июня.– С.4.проводов и. Память о жертвах голодомора // Наше мiсто.– 2002.– 3 верес.У Дніпропетровську працює оргкомітет з увічнення пам’яті жертв голодомору.прудченко В. Мітинг біля Меморіалу жертвам політрепресій // Вісті Придніпров’я.– 2006.– 28 лис-

топ.– С.2.прудченко В. Марш пам’яті й жалобна молитва // Вісті Придніпров’я.– 2006.– 28 листоп.– С. 2.прудченко В. «Розсекречена пам’ять»: [В ДІМ відкрилася вист. «Розсекречена пам’ять», присвячена

голодомору] // Вісті Придніпров’я.– 2007.– 26 квіт.– C. 3. прыгунов г. Демократические преобразования в Украине позволили говорить об оказании дани

памяти жертвам голодоморов и политических репрессий: [Днепропетровская область] // Днепр ве-черний.– 2006.– 11 нояб.– C. 3.

рева и. Пока свидетели живы: [Совещание, посвященное подготовке к единому Дню информиро-вания населения о голодоморе 1932–1933 гг.] // Днепр вечерний.– 2007.– 21 листоп.– С. 3.

рева и. и запоздалый плач колоколов позвал домой потерянные души: [В облгосадминистрации состоялся «круглый стол», посвященный памяти жертв голодоморов в Украине] // Днепр вечерний.– 2005.– 6 декабря.– C. 6.

стрюк М. І. Як історичний урок: [24 листопада у Палаці студентів Кривого Рогу студенти КДТУ вша-нували пам’ять жертв голодомору 1932–1933 рр.] // Гірничий інженер.– 2006.– № 5.– C. 2.

супруненко н. Ми не можемо змінити того, що було. Ми не можемо забути того, що було: [Мітинг, присвячений Дню пам’яті жертв голодомору] // Вперед.– 2006.– 2 груд.– С. 3.

тараненко В. Пам’яті жертв голоду // Зоря.– 1991.– 23 трав.; Також: Сільське життя.– 1991.– 25 трав.



156

Відкрито пам’ятник у с. Новокурське Широківського району.тарасенко л. Пам’ять ця нетлінна: [Скорботний мітинг з нагоди Дня вшанування пам’яті жертв го-

лодоморів та політичних репресій у П’ятихатках] // Злагода.– 2005.– 30 листоп.– С. 1.Творча група дніпродзержинських митців завершила роботу над проектом Меморіалу пам’яті

жертв голодомору та політичних репресій // Відомості.– 2006.– 18 січ.– C. 1.терентьєва н. Розгойдані дзвони пам’яті: [В Дніпропетровському історичному музеї відкрито ви-

ставку, присвячену жертвам голодоморів в Україні] // Вісті Придніпров’я.– 2006.– 6 черв.– С.8.трагическая память миллионов: [Заседание политсовета на тему «Голодомор 1932–1933 гг.– одна

из наибольших трагедий украинского народа»] // Першотравенские новости.– 2006.– 24 ноября.– С. 1.Філіп’єва В. Голодомор в Україні: [Про урок вшанування пам’яті жертв голодомору у Петропавлів-

ському ПТУ № 91] // Степова зоря.– 2005.– 13 грудня.– C. 3–4.Хрипун Є. Щоб ніколи не повторилось: [В Іванівській бібліотеці Межів. району проведено вечір-

реквієм «Голгофа голодної смерті»] // Червона зірка.– 2006.– 28 черв.– C. 4.чабан М. Лелеку останнього з’їли в селі: [Про презентацію книги Б. Матющенка «У жорнах голодо-

морів»] // Зоря.– 2004.– 27 листоп.– С. 4.чаплыгин а. И чудится крик: «За что такие муки?!»: [Мероприятия по увековечиванию памяти

жертв голодомора в Днепропетровске] // Наше місто.– 2007.– 27 листоп.– С. 5.чопенко л. д. жахливе відлуння тридцятих: [Бібліотекарі райбібліотеки для дітей провели для

учнів аграрного ліцею-інтернату годину спілкування «Біль невгасимий»] // Червона зірка.– 2006.– 19 липня.– С. 3.

чорноштан с. Реквієм кривавої пам’яті: [День пам’яті жертв голодомору в Військовій СШ Солонян-ського району] // Вперед.– 2006.– 27 вересня.– С. 5.

чуб В. Служба безпеки України розсекретила пам’ять: [В ДІМ відкрилась вист., присвячена голо-домору 1932–1933 рр.] // Наше місто.– 2007.– 25 квіт.– C. 1,2.

Юрченко о. Чорна весна тридцять третього: [2003 рік – 70-річчя голодомору в Україні, відкриття виставки в краєзнавчому музеї Нікополя] // Электрометаллург.– 2003.– 28 нояб.– С. 6.

Відтворення голодоморув х удожній літер ат урі

Бідняк г. п. Голодомор: Поезії.– Дніпропетровськ: Поліграфіст, 2003.– 42 с. гриненко г. Тимошик (Згадка про 33-й рік) // Гриненко Г. О. Пижмо: Поезії.– К.: Рад. письменник,

1990.– С. 31–32. Заболотний п. Великий голод: Спогади очевидця: [Уривки з оповідання «Великий голод»] / П. За-

болотний // Нікопольська правда.– 1993.– Ст. 31 лип., 3, 5, 7 серп.

Розділ І


157

Завгородній о. Ох, я нічого не забув... // Завгородній О. С. Із подиву і подиху: Поезії.– К.: Рад. пись-менник, 1989.– С. 16.

Вірш про голод 1946 року.Зайвий о. Літо 46-го року // Зайвий О. Ф. «Свище вітер в багряній діброві...»: Вибрані твори.– Дні-

пропетровськ: Січ, 2000.– С. 94.Зайвий о. Голод. // Зайвий О. Ф. «Свище вітер в багряній діброві...»: Вибрані твори.– Дніпропе-

тровськ: Січ, 2000.– С. 197–214..Трагедія 1933 року.Зайвий о. Чорний час: Роздуми про трагедію 1933 року // Зайвий О.Ф. «Свище вітер в багряній ді-

брові...»: Вибрані твори.– Дніпропетровськ: Січ, 2000.– С. 413–430.Йогансен М. Посуха. Голод. // Лавріненко Ю. Розстріляне відродження: Антологія 1917–1933. По-

езія – проза – драма – есей.– Париж, 1959. – С. 154-156. (Репринт. вид.).Вірші про голод 1921-22 років.нікуліна н. Непоховані // Нікуліна Н.П. Знамення калини: Вибране.– Дніпропетровськ: Січ, 2000.–

С. 38–40.Про голод 1933 року.Мельник І. Я. У пеклі голодомору: Вірші.– Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2003.– 47 с.підмогильний В. Проблема хліба // Підмогильний В. Оповідання, повісті, романи / Упоряд. В.

Мельник.– К.: Наук. думка, 1991.– С.122–131.Оповідання про голод на Катеринославщині 1921–22 років.підмогильний В. Син // Підмогильний В. Оповідання, повісті, романи / Упоряд. В. Мельник.– К.:

Наук. думка, 1991.– С. 138–156.Оповідання про голод на Катеринославщині 1921–22 років.сарма-соколовський М. Крізь товщу часу: [Вірш. хвилююча розповідь про страждання голодую-

чих] / М. Сарма-Соколовський // Новомосковська правда.– 1993.– Ст. 20 жовт.сіренко В. Голод: [До 70-річчя штучного голоду на Україні, спогади, новела автора] // В. Сіренко //

Бористен.– 2002.– №6.– С. 24.славутич Я. Моя доба: Поема // Славутич Я. Твори: В 2 Т.– Т. 2: Поеми. Переклади.– К.: Дніпро, 1994.–

С. 60–222.Голод. Пісня друга (уривок з поеми) –С.73–85.таран о. Тридцять третій: Поема-реквієм: [Присвячена жертвам голодомору] // Новомосковська

правда.– 1993.– Ст. 14 серп.тичина п. Голод // Лавріненко Ю. Розстріляне відродження: Антологія 1917-1933. Поезія – проза –

драма – есей.– Париж, 1959. – С. 51–52. (Репринт. вид.).



158

Вірш про голод 1921–22 років.шкурупій Ґ. Голод // Лавріненко Ю. Розстріляне відродження: Антологія 1917-1933. Поезія – проза

– драма – есей.– Париж, 1959. – С. 237–238. (Репринт. вид.).Вірш про голод 1921–22 років._________________________________________

дика к. Голодомор: [Вірш] // Присамар. нива.– 2006.– 1 груд.– C. 6.Заболотний п. Великий голод: Спогади очевидця // Нiкопол. правда.– 1993.– 31 лип., 3, 5, 7 серп.Уривки з оповiдання «Великий голод».Зайвий о. Чорний час: Слово про голодомор 1932–1933 рр. // Прапор.– 1990.– №6.– С. 128–134.поминальный час: [Песня] / Сл. Г. Алексеевой, муз. Е. Андреевой // Семь дней.– 2006.– 1 декабря.– С. 4.скляр л. Исповедь перед богом. Вопли ретрограда // Металлург.– 1993.– 11 сент.Вірші, присвячені голодомору 30-х років.сарма-соколовський М. Крізь товщу часу: Вірш // Новомосков. правда.– 1993.– 20 жовт.таран о. Тридцять третій: Поема-реквієм // Новомосков. правда.– 1993.– 14 серп. «серп і молот – зате голод». Пам’яті жертв голодоморів на Дніпропетровщині: Бібліограф. покаж-

чик / Упоряд. І. Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2003.– 42 с.

159

«В и Ї Вго л одн е с и т и ЙУ с е , Щ о ж и л о .. .»

Свідчення очевидців голодоморуна Дніпропетровщині1932–1933 років

Розділ II

Нкурочкіна (Макаренко) Марфа данилівна,

1926 р.н., село Базавлук

е можу спокійно читати про го-лодомор 1932 – 1933 рр. Мені було тоді 6 років, старшій сестрі Надії – 8, а меншій Галині 4 роки.

жили ми в той час у дідуся і ба-бусі, маминих батьків. Батька мало бачила – пра-цював трактористом. Мама увесь час десь ходила, продавала чи міняла свій одяг, приносила трохи картоплі, пшона та інше. Одного разу вона затри-малась десь в дорозі, а ми дуже просили їсти, тоді Надя дістала високо на миснику зерно, яке мама берегла на насіння, і ми його поїли. Як же ми бо-ялися та плакали, що зробили таку шкоду. А мама нас і не сварила, рада була, що ми живі, і привезла кусочки хліба. У наших сусідів померло троє ді-тей, які вдома залишилися зовсім одні. На долівці лежали боком скрючені. хоронити було нікому. Тому наша мама і сестра поклали їх на возичок і везли, а я підпихала. Старшого положили у возик (парубчак), а руки і ноги падають. Мама і сестра тягли возик, а я підтримувала чорну руку, не руку, а кістку, щоб колесо не терло.

Бабуся нас трьох водила по теплу на толоку пас-тися, рвали козельки і їли, а бабуся несла повен фартух для сім’ї. Рвали бабусі для борщу і матор-жеників кінський щавель. Взимку товкли у ступі сушену лободу на порох, домішували щось і ви-ходили оладки (чорні маторженики), такі смачні, а ще як дадуть трохи більший за долоньку, радість була велика. Одного разу мама спіймала десь їжа-

а п о с то л о В еІ а п о с то л І В с Ь к и Й ра Й о н

ка, наварила борщу жовтого-жовтого. Якраз при-йшли чоловік і жінка голодні, просять, що за їжу копатимуть город. Мене мама нагодувала таким смачним борщем, і я побігла гулять. Людей наго-дувала мама борщем з м’ясом і щавлем (травою). Нам, дітям, м’яса не давали. Одного разу дядя Ми-кола приніс додому з річки багато великих чере-пашок, дорослі їли. Дядя робив у колгоспі (йому було десь 20 років) і приніс кусок м’яса з дохлої конини. М’ясо варилось на плиті в чавуні, я сиділа на лежанці, рукою хватала за м’ясо, а воно тверде, видувається з чавуна. Я його не змогла покушту-вати. Дорослі їли, а нам, дітям, не давали, видно берегли наші шлунки, щоб ми вижили. Якось мама дістала хліба чорного, як земля. Бабуся ділила всім по кусочку 2x2 см, то я смаку хліба і не від-чула. Більше нам давали гриби, подрібнену траву (салат), маторженики, суп. Діждалися сонця, те-пла, нас, дітей, брали на толоку заганяти ховрахів у нори. Мама з бабусею і її братом носили воду, лили в нори і забивали ховрашків, які виринали з води з нори. Ото життя було, ото радість. Нам, дітям, давали м’ясо ховрашків (по нормі) – більше не просіть. І зараз пам’ятаю смак жареного м’яса з ховрашків. Ще допомагав дядя йосип, який працював на Ток-кар’єрі. Приносив свій пайок, окраєць хліба чорного, ми на нього чекали, як на цукерки. Бабуся по крихітці ділила. Чи сердилась, чи плакала, все очі витирала фартухом.

В нашій бригаді № 4 померло тоді від голоду 100 чоловік, про це пізніше розповів голова сільської ради Кирпа І.С. Біля 14 споруди стояли хати в три ряди і ніхто не залишився. хати розвалили-

ся. Може, хто і вижив, то виїхали з села.

Весною, за селом, близько хат, поспівало жито, і могли на четвереньках доповзти, люди їли молоді колоски і тут же помирали. Одна дівчина Марина виходила свого батька, варила один колосочок в кружці окропу. Батько виздоровів, але як не було нікого вдома, пішов у жито. Там і знайшли його мертвого. В них сім’я була велика, викопали яму, люди попросили, щоб не сипали землю на труну. Туди поклали мертвих людей, які лежали біля часо-веньки на краю кладовища, десь чоловік десять.

Захарченко акуліна савівна,

1900 р.н., село Мар’янське

(Спогади підготувала внучка бабусі Старко Галина Миколаївна, мешканка селища Радушного Криво-різького району Дніпропетровської області).

– Бабуся не любила згадувати ті роки. В 1932 році в неї було двоє синів і донька, а в 1933 від голо-ду донька Оля померла. Бабуся каже, не їли якось днів зо три, дитина посиніла-посиніла і Богу душу віддала. По селу ще якийсь час їздила підвода, за-бирала померлих, але коли померла Оля, ніхто не забирав. Дід ледве доніс до кладовища, а там яма велика – для всіх. Поклав туди, заплакав і по-брів додому. А вдома хлопці: Микиті було 2 роки, а Ванькові – 5 років. На дітей, згадувала бабуня, дивитися було страшно: шкіра сірого кольору і вкрита численними зморшками, очі великі, ви-рячені і здавалися нерухомими; нещасні діти на-гадували кістяк, вкритий натягненою шкірою. А в



166

діда на ногах були величезні пухирі, які він при-

звичаївся раз у раз проколювати.

Згадую, як бабуся моя плакала і казала, що хоче

забути «голодовку», але не може. Бабуся розказу-

вала, що їли: і кропиву варили, і старий вичине-

ний кожух, і згнивші овочі, їли котів, собак, яких

спіймати було важко. Дід ходив на колгоспні поля,

але майже не діставав нічого. Старі згадували, що

з поля зібрали добрий врожай кукурудзи, зсипа-

ли на велику кучу, розставили охорону з НКВД і

все. Людям – зась! Люди і лізли до тієї кучі, і під-

крадались, але їх вбивали прямо на місці. А кого

впіймають з качанами, то давали рік в’язниці за

качан кукурудзи.

Вижили мої бабуся і дідусь і двоє дядьків вте-

чею в Білорусію. Там їх посадили на три місяці у

в’язницю, де давали якусь баланду. Ще никалися

в Білорусії близько двох років, от і залишилися

живі.

Барабаш Марія Федорівна,

1918 р.н., село Кам’янка

– Коли був голод, мені було вже 15 років. Наша

сім’я врятувалася від голодної смерті тим, що

батько ловив рибу в річці, неподалік від якої ми

жили. Рибу ми варили і їли, щодня, постійно. Уся

наша сім’я вижила, ніхто не помер. Риба набридла

так, що я її не їм до сих пір, і запах вареної риби не

переношу.

Кожна сім’я намагалась вижить, хто як міг. Сусід-

ські діти ловили горобців під стріхою і харчува-

лися ними, люди їли траву, собак, котів. В селі за-

панувала тиша, не гавкали собаки, не бігали коти.

Люди вмирали з голоду.

Пам’ятаю такий випадок. Один раз під вечір у на-

шому селі з’явився якийсь чоловік, пухлий від го-

лоду, він уже не міг іти, упав під тином крайньої

хати. Він намагався підвестись, кволим голосом

благаючи: «Допоможіть, добрі люди», але йому

вже не могло допомогти ніщо і ніхто. Він зараз же

помер під тином і ніхто так і не дізнався, хто він і

як потрапив у наше село.

Висоцький Іван григорович,

1925 р.н., село Кам’янка

– Такої страшної трагедії світ не бачив. Про це

лихо не дозволялося відкрито говорити. Згодом

категорична заборона перетворилася на полі-

тичну установу. Найбільше вимерло людей в се-

лах, звідки жорстокими методами відбирали хліб

та інші харчові продукти. Наростали продовольчі

труднощі, котрі за короткий час переросли в ши-

рокомасштабний голод, що призвів до масової

смертності, навіть людоїдства. Ще почали відбува-

тися суди над голодними селянами, а ті, хто брав

їх під свій захист, були заслані до концтаборів на

термін від 5 до 10 років. Про це свідчить вірш.

Розділ ІІ

« ВИЇВ ГОЛОД НЕСИТИЙ УСЕ , ЩО ЖИЛО. . . »Свідчення очевидцівголодомору на Дніпропетровщині 1932–1933 років

167

КАРТИНИ СТРАхУ

Зі страхом уявляю ті роки,

Роки голодомору в Україні.

Розповідають нам про це книжки,

Але всім болісно й донині.

Зі співчуттям читаєм ми

Про ті страждання незбагненні,

Про трупи в царстві лжепітьми,

Про очі голоду вогненні...

Без сліз не можна уявляти

Картин типових ті роки:

Своє дитя голодна мати

Для їжі ріже на шматки.

Часи страху, часи репресій

І перст вождя: «В останню путь

(Під звуки мовчазних процесій),

хто не збагнув Комуни суть!»

А щоб те зло та не вертало

І не спустошувало край,

Постань на полі всім загалом

І сонце правди привітай!

сафонов Іван Федорович,

1918 р.н., м. Апостолове

– Голод 1933 року був страшний, але врожай був, бо звідки ж було набрати на елеваторі стільки ку-курудзи! її вантажили у вагони і вивозили. Я був тоді підлітком, а старший брат Володя працював у колгоспі, їсти було нічого. Я з хлопцями днями ходив біля елеватора. То якась сердобольна жін-ка кидала через паркан качан кукурудзи. А то й нам самим вдавалося прорватися через паркан, схопити качан кукурудзи і тікати від сторожів. А брат Володя щодня їздив підводою в В.Костромку, їх змушували підбирати по селу, по дорогах мерт-вих і ховати в братських могилах.

кучеренко ліна Харитонівна,

1925 р.н., село Михайлівка

– Мені під час голодомору 1932–1933 років було

сім з половиною років. Тому я розповім те, що

пам’ятаю і що мені мама моя розповідала. Вона,

Григоренко Ф.Т., тоді працювала фельдшером у

Михайлівській амбулаторії і пережила всі жахи

голодомору.

Мама моя в той час була дуже худа і здавалось

мені навіть стала меншою. Важила всього 32 кіло-

грами.

Люди вмирали на вулиці, в хатах, лазили в погре-

би в пошуках їжі і вмирали, нахилившись у по-

рожні діжки, думаючи, що там щось є. А в район



168

треба було давати пояснення, чому стільки людей

вмирає. Мама була дуже справедлива і писала

правду. Тоді її викликали в райком. Вона, голодна,

насилу туди дійшла, бо тоді ніякий транспорт не

ходив. Зайшла в кабінет райкому, як казали тоді,

«на ковйор», і знесилена впала на порозі. Коли її

привели до свідомості, то вона все рівно сказала,

що люди вмирають у нашому селі з голоду, а не

від якихось хвороб. То райкомівці за це винесли

їй догану із занесенням в особову справу.

Скільки людей померло в Михайлівці, я не знаю.

Знаю тільки, що багато. Пам’ятаю пухлі, блискучі,

як скло, обличчя і страшні очі. їсти хотілося всім

увесь час.

Чоловік мій, Кучеренко Г.Ф., пригадує (йому тоді

було 10 років), що якось звернув увагу на сусід-

ську п’ятирічну дівчинку, що сиділа біля свого дво-

ру і їла траву: «Олю, не їж цього бур’яну, бо в тебе

болітиме животик». Дитя подивилося сумними-

сумними очима і відповіло: «Не буде». До ранку

Оля померла. А її батьки і дві старші сестри були

пухлі від голоду і чудом вижили. У мого чоловіка

був товариш по школі Курач Дмитро. У нього по-

мерли з голоду батько і старші брат та сестра.

Чоловік мій ще пригадує двох мертвих чоловіків,

які лежали за селом на Апостолівській дорозі. Це

не михайлівці були. Напевно йшли з іншого села

чи з району з якоюсь надією вижити, та так і по-

мерли з голоду. Днів два вони полежали, а потім

хтось їх похоронив. У більшості випадків хоро-

нили без труни, загортали мертвого в рядно чи

мішок, копали невелику яму, щоб він тільки схо-

вався, прикидали сяк-так землею, бо у тих, хто хо-

ронив, не було сил, і похоронам кінець.

Багатьом людям помогли вижити ховрашки і че-

репахи, яких вони виловлювали в степу та в річ-

ці. А також весною можна було їсти різні ягоди та

іншу зелень.

Село за час голодомору дуже змінилося. Не було

в людей сили приводити до порядку свої оселі.

Багато хат стали пустими. Чи то сім’я вимерла, чи

пішла кудись шукати кращої долі.

галушко лідія Іванівна (дівоче прізвище

Посмашна),

1924 р.н., село Новоіванівка

– В роки голодомору мені було 7 років. На горо-

дах, в полі скрізь чорніла земля. Корів (у кого

вони були) кормили соломою із стріх. Соломи,

сіна не було. Люди різали корів, їли м’ясо.

жили ми бідно. В сім’ї було четверо дітей. Бать-

ко батракував. Але в господарстві була корова.

Пам’ятаю, як до нашого двору сповзались пух-

лі від голоду діти і чекали, поки моя мати здоїть

корову. Вона виносила дітям молоко, в яке до-

мішувала воду і варене пшоно, яке привозив з

Полтави батько. В колгоспі варили «болтушку»

– вариво із муки і води, щоб підтримати селян. В

колгоспи не хотіли йти заможні селяни. їх нази-

вали куркулями, хоча благополуччя вони добили-

Розділ ІІ

«ВИЇВ ГОЛОД НЕСИТИЙ УСЕ , ЩО ЖИЛО. . . »Свідчення очевидцівголодомору на Дніпропетровщині 1932–1933 років

169

ся своєю працею. Грошей тоді не платили, стави-

ли вихододні.

їли ховрахів, ворон. З лободи, калачиків пекли

коржики. Наша сусідка Лепеха Софія відвезла

до міста двох дітей і залишила їх на вокзалі, щоб

врятувати їм життя. П’ятирічну дівчинку і шести-

річного хлопчика забрали в інтернат. Вони вихо-

вувались в одному закладі, але про це не знали.

Побачились через 5 років на концерті, де грав на

гармошці брат.

Рідко була така хата, де б не було померлих від

голоду. хоронили просто в ямах без домовин, об-

горнувши труп рядниною. Коли настав час сіяти,

використовували корів або сіяли вручну (з міш-

ка). Ми мали ділянку землі, щоб засіяти її, батько

просив у заможного селянина коня, а потім за це

відпрацьовував у його господарстві.

ТОГО РОК У Я ВТРАТИВ МАМУ

Згадує семен корнійович кузьменко,

1924 року народження,

житель Дніпропетровська:

– Я переживав голод 1933 року в Апостоловому

(нині районний центр Дніпропетровської облас-

ті). Мав тоді дев’ять років. У мого батька Корнія

Лазаровича Кузьменка були одна конячина, коро-

ва. Скільки у нього там вже землі було – не знаю.

Вони спрягалися з сусідом, у батька коняка і в су-

сіда коняка, тож вони спільно обробляли землю.

Все ж пара коней, а не один. А потім перевозили

зерно йому і нам, гарманували (тобто молотили,

тягаючи кіньми або волами коток чи колодку). Тік

був – настилають і гарманують. Сонце сідає – два

чи три настили робили. А потім віяли віялкою до

дванадцятої. І я одгортав зерно з-під віялки. Ото

так і жили.

А як почалася колективізація, конячину й корову

активісти забрали. Все забрали. Де яке зерно було

– забрали.

– А скільки дітей у батька було?

– Троє. А днів через десять після того приходять:

«О, а чим же ви живете?» Дивувалися, що ми ще

живі. А виживали ми так. Батько, мабуть, і до цьо-

го знав, що таке буде. Сусід наш працював на тран-

спорті – то його не чіпали. А хто лише сільським

господарством займався, – у тих все позабирали.

А корову ж чимось годувати треба – то батько за-

ховав там якийсь мішок того зерна. Так я думаю. А

тоді набере днів на три-чотири, у ступі натовчуть,

соломахи наварять, оте поїмо, а потім у піч – а там

груба. А останнє зерно там усередині печі підві-

сять. А у них, активістів, «реле» не спрацювало,

що й там, у печі зерно може бути. Оте, підвішене

в печі зерно на другий-третій день, пригадую, са-

жею вже одгонить. Ото так і жили.

Ну, й десь же, мабуть, у нього ще було закопано і

до цього. Питають його:



170

– Чим же ви живете?

Я найстарший з дітей був і на печі було прислу-

хаюся.

– Ну, як чим живемо? – одказує батько. – То в того,

то в того попросили...

Одним словом, десь там батько закопав зерно, на

межі з сусідом. Може, хто бачив чи як – коротше,

знайшли те зерно.

– А де в тебе заховано зерно? – питають в батька.

– У мене немає захованого.

– Ану ходім. А оце ж що? – показують на схован-

ку.

– Та що ж, ви хіба не бачите – зерно.

Забрали і це все. І батька забрали. Він там три чи

чотири місяці пробув під арештом, поки його не

випустили.

– А хто у вас помер з голоду?

– Сестричка померла наче не з голоду, а ось чого.

В городі у нас було посіяне жито. Коли воно до-

стигало, батько скосив його і помолотив ціпом.

й наварили каші чи чого там з нього. Сестричка

багато поїла і від цього померла.

1933 року з голоду померла і моя мама Ксенія

Сергіївна. їй і сорока не було.

Я був з дітей найстарший. І були у мене ще сестра

1925 року народження і брат 1927 року. Коли

мами не стало, мені було дев’ять, сестрі вісім, бра-

тові п’ять років. Коли помер і батько, нас з братом

відправили в дитячий будинок, який знаходився в

селі Костромка Апостолівського району, це за 12

кілометрів від районного центру Апостолове. Чи

було в дитбудинку багато дітей – не знаю. Мабуть,

з півсотні. Потім мене, як старшого, направили в

ФЗО (училище «фабрично-заводського образова-

нія») в Дніпропетровськ, а брат мій залишався в

дитячому будинку, поки 1941 року його не еваку-

ювали на Урал.

Так що було-було... Дай Боже, щоб його ніколи та-

кого не було...

Записав Микола Чабан

9 грудня 2007 року.

Розділ ІІ


171



172

Учні

виловлюють

гризунів на полі

сільськогосподарської

артілі «Авангард»

Ново-Златопільського

району


області.

1932 р.

Розділ ІІ


173

В ас и л Ь к І В с Ь к и Й ра Й о н

сочейкіна поліна дмитрівна (дівоче прізви-ще Паталаха),

1924 р. н., село Дебальцеве

Зі слів очевидця записав її правнук Католик Мак-сим

– В нашій сім’ї було дев’ятеро дітей. Була своя ху-доба, земля. хто працював – було що їсти і що вді-ти. А в 1932 році забрали з двору корову і коня, примусили платити податки м’ясом, молоком. Податки були і на кожне фруктове дерево. Тому і садів у селах не стало. Зерно забрали і закрили у комору.

Я не бачила, як їли собак і котів, але добре пам’ятаю оте мертве село: ні худоби, ні собак, ні котів, ні птахів не стало. Дуже рідко, було, поба-чиш і людей на вулиці.

В ці роки померли в нашїй сім’ї двоє самих мен-шеньких хлопчиків. Старший брат втік в місто, працював на шахті. Один працював у селі на ко-сарці – косив пшеницю. Зерно вродило добре. хлопець взяв у кишеню трохи зерна, голодним меншим хотів принести, так його засудили на 4 роки.

Інші діти вижили так: батько якось ухитрився у го-роді в ямі заховати трохи зерна. Це великий був ризик, але для спасіння дітей він готовий був по-жертвувати собою.

Дуже добре пам’ятаю, як вночі, щоб, не дай Боже, хтось не побачив, батько камінням розминав це зерно, а мама топила соломою піч і пекла ліпени-

ки. Вночі і годували дітей. Але діти як діти – вони і вдень знаходили ті коржики та ще й ділилися із сусідськими дітьми (там теж було четверо). Тільки це були крихти. їли і лободу, і щарицю, молоді па-гони клена, ракушки в річці збирали, розбивали і серцевинки теж їли.

Було там велике поле невикопаної картоплі, хто-зна чого не викопали, так людям під страхом тюр-ми, а то і смерті не можна було піти туди і трохи накопати картоплі, щоб не вмерти з голоду. Так та картопля і залишилася до весни. Тоді те поле вже не сторожували, то хто міг – рили та їли ту гниль.

Я була тоді мала і неграмотна, та і зараз не розу-мію, що ж воно було в ті роки: врожай був, а село залишалось голодне. ходили активісти і по всіх закутках все вигрібали. Забирали в кого що було: квасолю, горох – усе, що можна було з’їсти, та й одягом не гребували. Взимку вночі забирали в сім’ях дітей і стариків, майже роздягнених. В лю-тий мороз грузили на гарби (брички), звозили в одну хату, а вранці везли 20 км на залізничну стан-цію, і, хто ще не замерз, грузили в товарні вагони. Що з ними було далі, ніхто не знає: в село вони не повернулися і невідомо, чи хто вижив.

А дорослі працювали у колгоспі. Неподалік була бригада. Там для працюючих варили баланду із макухи та відходів зерна. Голодні і пухлі люди з мисочками підходили одержати порцію гарячого пойла, але багато тут же падали і помирали.

Скрізь були холод, голод і смерть. Людей ховали не як людей, не по-християнському, бо не було кому ховати. Тягли їх роздягнених і скидали в рови. Не дай, Боже, вам, діти, таке пережити!



174

В е рХ н Ь од н І п р о В с Ь к и Й ра Й о н

«хІБА МОж ЛИВО

ТАКЕ НЕ ПАМ’ЯТАТИ …» 1

Розкидані їхні кісточки були скрізь –

і по бур’янах, і по дорогах.

О. Ямборська

Ні труни, ні хрестів,

І ні тризни!

Прямо в яму

Навіки-віків!

Чорна сповідь моєї Вітчизни

І її затамований гнів.

А. Листопад

Багатостраждальна історія нашого народу. Нас змушували забути її чорні сторінки. А вона бездо-нна, невичерпна криниця духу, мудрості, перемог і страждань. Страшний голодомор 1932–1933 ро-ків. На пам’ять про ці роки, роки болю і великого горя, державна влада наклала табу. її намагалися стерти, знищити, заборонити. Але вона жила у сльозах матерів, вона жила в очах дітей, що ви-жили тоді. Потік людської пам’яті розмиває стіну замовчування про нечуване страждання нашої землі, про голодомор. З 3 листопада 1998 року в Україні відзначається День пам’яті загиблих у 1932–1933.

1 Матеріал підготовлено членами краєзнавчого гуртка «Скіф» м. Вільногірська Верхньодніпровського району (керівник – Н.Й. Чирва, авторська група – школярі загальноосвітньої школи №5 О. Лизун, С. Перерва і О. Лимар).

75 років тому наша рідна Вітчизна пройшла бо-лючими стежками страшної трагедії. Важко навіть уявити, що раптово зник хліб. І це в урожайний 1932 р. країна залишилась без зернини. Пухли старі й малі, вмирали родинами й селами. Смерть чекала людей на шляхах, на городах, у хатах. Україну називали житницею, але безбожно, по-хижацькому грабували її і не давали жити. Через те й була убогою, як Шевченкова наймичка.

Нині, коли минуло майже століття з того злощас-ного року, стало очевидним, що голодомор був зумисне підготовлений.

Наближення катастрофи відчувалося уже в се-редині 1932 р. Угорський письменник, активний учасник громадянської війни на боці більшовиків Мате Залка, перебуваючи влітку 1932р. в Україні, залишив такий запис у щоденнику, датований 11–13 червня: «Україна, незважаючи на нормальний урожай, приречена на голод... Це – трагедія».

Партійно-державна верхівка ухвалила конфіску-вати всі запаси зерна. За кілька місяців надзви-чайна комісія під керівництвом Кагановича, Мо-лотова, Постишева викачали із сіл усі фонди.

Наша Дніпропетровщина дуже велика і по площі і по населенню. У пам’яті наших земляків й нині живе прокляття тим, хто збиткувався над їх до-лею і життям, ще й досі у сни стареньких селян приходять ці похмурі тіні, ще й досі кровоточать роз’ятрені серця, болить душа, що звідала горе до краю.

Ми довго шукали очевидців цих подій, щоб почу-

Розділ ІІ


175

ти справжню правду. Вони уже зовсім старі люди, часто не пам’ятають імен сусідів, куркулів, посіпак, які відбирали останній хліб. Та всі вони моляться за всіх нас, за Дніпропетровщину і всю Україну. Вони просять Бога – щоб більше таке ніколи не повторилося, бо у нашому краї, як ніде, стогне земля від кісток, похованих без трун у спільних могилах. Від зойків закопаних напівживих.

Уже пішла з життя Чирва Горпина Іванівна. Остан-ні свої роки прожила в селі Мар’янівці Дмитрів-ської сільської ради Верхньодніпровського райо-ну Дніпропетровської області. Вона вмерла у віці 106 років. У неї була велика сім’я. Брати Чирва Іван та Тимофій поженилися. Один на Горпині, другий на Ганні. Коли бабуся Горпина була уже дуже ста-ренька, невістка Ганни часто з нею розмовляла, бо дуже цікавилася історією рідного краю. Зараз ця невістка Чирва Надія йосипівна працівник культури, проживає в м. Вільногірськ, працює в ЗОШ № 5 завідуючою шкільною бібліотекою.

При школі за її ініціативою засновано історико-краєзнавчий музей, директором якого вона пра-цює на громадських засадах уже 27 років (з дня його заснування). Все, що запам’ятала вона з тих розмов про голодомор 1933 р., ми і подаємо ниж-че в формі інтерв’ю Надії йосипівни з Горпиною Іванівною.

Бесіда проходила в с. Мар’янівці.

– Бабусю Горпино, ви весь час проживаєте в Мар’янівці?

– Ні. Раніше я жила на хуторі Явтухове. І в голодов-

ку там жила. Цей хутір десь в 1,5 км від Мар’янівки. На Явтуховому було всього 9 хат. Крім двох сімей Чирвів там жили Доци, харченки, Михайлови, Мухи, Сизенки, дід Панько і ще хтось, не пам’ятаю. Посередині хутора проходила балка. По обидва боки балки стояли хати. Балку було загорожено греблею, у нас був свій ставочок. Там було багато джерел, тому вода чиста і холодна. Біля хат роз-кинулись городи і садки. Дуже гарне містечко, якийсь райський куточок.

Особливо привабливий хутірець весною, коли цвіли сади, співали своїх пісень солов’ї та інші птахи. Було де випасати скот. Балки, толока, а на-вколо скільки глянеш оком – поля і поля.

– Скажіть, будьте ласкаві, чому хутірець ваш на-звали так?

– Точно сказати не можу. Але колись говорили, що серед перших поселенців був Євнух. Цей ста-ренький дідусь був кастратом. Тобто кастрував домашніх тварин. А кастрата називали Євнухом. Напевне не всім це було приємно, і змінивши дві літери – вийшло чоловіче ім’я Явтух, а від нього і Явтухове. Можливо, це і не зовсім так, але я так чула.

– А сім’я у вас була яка?

– Сім’я була велика. Та в 33 році всі вимерли від голоду –і діти, і чоловік. В живих зосталися тільки я і одна із дочок – Настя.

– Як ви запам’ятали голод у 1932–1933 роках?

– хіба можливо таке не пам’ятати. Пухлі люди чор-ними тінями ходили селом по всяких звалищах у



176

пошуках чогось їстівного. Було постійне відчуття голоду. Що б ти не робив, де б не був, усе одно всі думки були про їжу.

– Яка на вашу думку могла бути причина голоду: неурожай, засуха, податки чи забирала урожай влада?

– Врожай був хороший. З державою ми своєчас-но розрахувались. Обмаль оставили для себе. Тільки-тільки щоб прожила наша сім’я зиму і вес-ну, до нового врожаю, було в нашій сім’ї трохи зерна, овочів, соління. Я безграмотна селянка і то розуміла, що винувата була влада. Все це роз-почалося ще із славнозвісних «індустріалізації та колективізації». Нас просто грабували. Спочатку зігнали всіх в колгосп. Заставили віддати все: ко-рову, сіно, реманент який у кого був, а потім і вро-жай весь відібрали. За нами осталося одне право – помирати. Як моє серце витримало таке: помер-ли батьки, діти, чоловік. Не дай Боже вам зазнати такого горя.

– Пригадайте, бабусю Горпино, хто відбирав у вас вирощене в полі та на городі?

– Додому до нас приходила ціла бригада. Коли 4 чоловіка, а бувало і 5-6. Очолював партієць. Вони відчували себе героями. Дозволяли собі кричати на нас, залякувати. Я плакала, умовляла, благала, просила, адже повна хата маленьких дітей. Під стріхою чоловік заховав квасолю, і ту знайшли і забрали.

–Як на вашу думку, чи були винагороди від влади за донесення на сусіда про приховання зерна?

– Я думаю, що були. Навіщо ж було б їм так стара-тись? Можливо, грішми їм не платили, а просто не робили у них обшуків. Могло бути й таке.– Як це відбувалося? Чи ті люди мали якісь доку-менти на забирання продуктів?

– По-перше, нам ніхто їх не показував, а по-друге, ні мої батьки, ні ми з чоловіком грамоти не знали. Нам хоч би і показали, то ми б не зрозуміли на-писаного.

– Чи застосовували до людей покарання, побиття, виселення, арешти?

–Тих, хто не здавав хліб, забирали в контору по одному. Тримали до тих пір, поки селянин не по-годжувався. Коли це не допомагало, позбавляли волі на 10 років. Після такої конфіскації люди бо-жеволіли. Одного разу, коли нічого не вдалося знайти у нашому дворі, ці покидьки забрали мого чоловіка. Тримали три дні. А в чому ж йому при-знаватися, коли не було ні зернини, ні картопли-ни, ні горошини. його кожного дня допитували і били, щоб признався.

– А ви, бабусю Горпино, бачили, чи була зброя у тих людей, які відбирали хліб?

– Так, була. Гвинтівка висіла на плечі. А на поясі – кобура з пістолетом.

– А чи боронилися люди?

– Звичайно. Закривали на замки всі двері: в хаті, в коморі, старалися захистити свою сім’ю, та де там? У нас же зброї не було. Вам кожен очевидець скаже, що хліб забирали насильно. хіба це хлібоз-дача? Звичайнісінький розбій!

Розділ ІІ


177

– Чи можна було приховати якусь частину зерна, продуктів, овочів?

− Ні, як ми не старались заховати, навіть у саду і на городі землю рили.

− хто і як шукав заховані продукти? Як їх звали?

– Більшість приходили чужі провіряючі. Прізвища їхні були невідомі. А от обличчя пам’ятаю. Навіть зараз би впізнала. В очах ніякого співчуття, одна злість. У нас у садочку стояла «кабиця» (це така своєрідна плита, де влітку варили вечерю для сім’ї). А посередині двору стояла копиця сіна. В руках у деяких з них була цупка довга проволо-ка, нею вони штрикали в копицю сіна, стріху. А «кабицю» нашу розвалили зовсім, навіть попіл по садочку розвіяли.

– Чи давали їжу тим, хто пішов до колгоспу?

– Тим, хто працював у колгоспі, в полі чи на фермі варили обід. Додому нічого не давали.

– Забирали лише продукти харчування чи й інші речі – одяг, рушники, худобу тощо?

– Ті, що приходили, не гнушалися нічим. Продук-ти харчування забирали всі. Звичайно, забира-ли найкраще, що було в хаті – гарну вишивку чи рушник, глиняний оригінальний витвір і т.п.

– Бабусю Горпино, що таке закон про «5 коло-сків»? Чи ви чули про нього?

– хто ж про нього не чув? Нас тільки цим і ляка-ли. Як хліб почав визрівати, твердішали колоски, а рядом з нами були поля, і ми ночами ходили зрізати колоски. Чому зрізати? А тому що погано

відривались колоси від стебла, і чутно було, хтось їх рве. Наче на полювання виходили охоронці полів. Вони і назвали людей, зрізаючих колоски, «перукарями».

А з початком обмолоту зерна з’явилось ще одне призвісько – «несуни». Це були ті, хто брав з току жменю-другу зерна. Для захисту соціалістичної власності прийняли закон від 7 серпня 1932 року. Казали, що коригував його особисто сам Сталін. Як він називався, не пам’ятаю, а люди назвали його «законом про п’ять колосків». За ці нещасні декілька колосочків закон передбачав розстріл, конфіскацію всього майна, або ж 10 років тюрми. Балакали люди, що у нас на Дніпропетровщині за неповних п’ять місяців, як почав діяти закон, засудили було більше 5000 осіб, із них 174 – до розстрілу. Карали не тільки окремих людей, але й села та цілі райони. В нашім краї придумали «Чор-ну дошку», 44 села було занесено на неї.

– Бабусю, а чи дозволяли збирати у полі колоски, залишки городини?

– Ні, звичайно ні. Не дозволяли. Навіть карали за це.

– А скажіть, будь ласка, хто охороняв поля, кол-госпні комори?

– Поля вдень і вночі охороняли «об’єжчики». Це були наші люди, на коняці, з довжелезною пліт-кою в руках. Звичайно, що на коні легше догнати дитину або голодну ослаблену людину, і впері-щити її тією пліткою. Після такого удару людина довго ходила з раною через усю спину, інколи



178

удар приходився на обличчя, ноги, руки.

– Бабусю Горпино, при вас організували кол-госпи, чи люди хотіли добровільно йти в кол-госпи?

– По-перше, ніхто не знав, що це таке. По-друге, треба було в колгосп віддати все: коровчину, бо-рону, все, що було в хазяйстві. Це було дуже тяж-ко. Старенькі бабусі і дідусі бігали без кінця на ферму подивитись, як там живеться його корівці: чи покормили, чи подоїли. А вийшло так, що ко-рів зібрали, а кормити їх нічим. Тоді заставили нас звезти на колгоспний двір ще й сіно, яке ми при-пасали ціле літо.

– А мені цікаво, чи змушували людей іти в колгос-пи?

– Звичайно, змушували. Майже кожного дня були збори. Всі, в кого крім злиднів нічого не було, зразу подали заяви до колгоспу. А ті, що хоч як-небудь потрошечки хазяйнували, вони, звичай-но, сумнівались. ховали реманент, худобу ховали в балках і ярах, в лісках.

– А приходили за продуктами, зерном в який час?

–Було по-різному. Але більше всього, коли вже спали діти і дорослі. Будоражили все сімей-ство. Діти лякались і плакали, батьки умовляли, христом-Богом просили не все забирати з хати. Та де там? Ці люди були невмолимі, як скажені пси.

– Чи можете ви пригадати, скільки разів приходи-ли до вашої хати?

– Точно сказати не можу, але приходили частень-ко. Я плакала, кричала, умовляла, благала, проси-ла, щоб все не забирали, та де там? Забрали все, що було у дворі, у конюшні, сінях і на горищі. В хаті, крім дітей, брати не було чого. Ми старалися, щоб хоч трішечки зосталося продуктів. Насипали з чоловіком у жлукто насіння соняшника для са-діння, у маслобойку квасолі, у самовар кукурудзи і підсунули під самісіньку стріху, надія була, це не знайдуть. Знайшли і під стріхою. Виносить один маслобойку і мовить: била масло, а вийшла ква-соля. Забрали все підчисту. І здалося їм, що мало. Стали грозить: де зерно зарили, заховали? Чоло-вік тільки й сказав: «Шукайте, воля ваша, знайдете – забирайте». Що ж вони, іроди, зробили. У хаті, в якій лишилась одна вода, розкидали лежанку, ду-мали, що там зерно є. Як я благала, як я плакала, на коліна ставала перед ними, просила не валять лежанку, діти ж малі, померзнуть. Все одно розки-дали, розваляли і крім попелу нічого не знайшли. Вони пішли, а ми осталися з дітками в голодній і холодній хатині. Боліла душа, а серце краялося.

– Скажіть, будь ласка, а коли в вашому селі почали помирати люди з голоду?

– В 1932 році, а вже 1933 рік був самим жахливим. Я уже погано бачу, мені більше 100 років, але все пережите я добре пам’ятаю і забути не можу.

Одного разу я натрапила на вірш Д. Білоуса про голодомор. Все те, про що мені розповідала бабу-

ся Горпина, знайшло своє відображення в поезії.

Ти кажеш, не було голодомору?І не було голодного села?А бачив ти в селі пусту комору,

Розділ ІІ


179

З якої зерно вимели дотла?Як навіть вариво виймали з печіІ забирали прямо із горшків,Окрайці виривали з рук малечіІ з торбинок нужденних стариків?Чому ж тоді, як був і урожай,Усе суціль викачували з двору, −Греби, нічого людям не давай! Я бачив сам у ту зловісну поруІ пухлих, і померлих на шляхах.І досі ще стоять мені в очах... А кажеш, не було голодомору!

– Бабусю Горпино, а як же діти, що було з малими сиротами, чи ними опікувалась держава?

– Бродили діти по онімілому селу. Люди мерли, скотина дохла, а діточок не можна було назвати навіть людьми. По вулицях ходили мощі, обтягнуті рудою шкурою. Вони сидять у дворах, на дорогах. Ноги тонюсінькі, складені калачиком, великий живіт між ними. Голова велика, похилена облич-чям до землі, лиця майже немає, одні очі і тільки одні слова: їсти… їсти… їсти…

– А чи були люди в вашому селі, які б не голоду-вали?

– Село наше було дуже маленьке, і у нас голоду-вали всі.

– А хто зумів вижити?

– Виживали ті, хто пішов до міста, хто повесні по-чав ловити і їсти сусликів.

– Бабуню, ви жили в той тяжкий час, то скажіть

мені, чи допомагали люди одне одному у вижи-ванні від голоду, чи ділилися продуктами.

– Так. Звичайно, так. Ділились останньою крихіт-кою. Горе дуже зріднює людей. Ті, хто допомагав одне одному під час голоду, осталися самими рідними, самими вірними, самими надійними на все життя.

– Які засоби вживали до виживання, що спожи-вали в їжу з рослин, ягід, коріння? З яких дерев, рослин вживали листя, кору в їжу? Яких диких тварин, птахів, плазунів вживали в їжу? Пекли бу-ряки, кабачки?

– Голодомор 1932–1933 рр. спричинив величезну смертність населення, особливо дітей і стариків. Люди змушені були їсти собак, котів, щурів, трупи коней, листя й кору дерев. Із товченого сухого кукурузного листя варили суп, приправлений зе-леним щавлем. їли траву: берізку, щарицю. Борщ варили в основному з буряків, а замість хліба була печена картопля. Варили чай з м’яти, ро-машки. З гречаної полови пекли «маторженики» – такі оладки. Ці «маторженики» не можна було пережувати, через силу люди їх ковтали. Боліли животи. Гречаний дух був важкий і ядучий, люди мучились. їли дохлих тварин, і тому багато помер-ли від отруєння. Коні валилися з голоду. Коли яка коняка падала, на неї з сокирами накидались такі ж голодні люди. Виливали ховрахів, ловили пта-хів, пекли лободяники. Копали мерзлу картоплю і шукали «мишаки» (мишачі норки, а в них припаси зерна на зиму). Люди пухли, шкіра на обличчі ре-палась, звідти текла якась рідина. Труни не було і



180

приходилось ховати просто так. їли лободу, вес-

ною цвіт акації. (На вулицях села та по хатах скрізь

валялися трупи. Пацюки об’їдали їм носи і вуха.)

їли оладки з лляної макухи. Мамалиґу варили з

кукурудзяної муки. їли дубову кору, курай, сухий

коров’ячий перегній. Гірку траву та козельки, тра-

ву какиш, зелені горіхи, козелець і кінський ща-

вель, збирали жолуді, робили з них муку.

– Бабусю, прошу вас, щоб ви пригадали, чи можна

було щось купити у місті, чи виміняти?

– Я сама до міста не ходила. Але всі, хто ходив, го-

ворили, що хто приходив до міста, бистріше міг

пристроїтись на роботу, чим щось обмінять. Про-

дуктів у міських людей було обмаль, вони на

роботі отримували продуктові карточки і отри-

мували хліб та крупу.

– Чи був голод у містах?

– Звичайно, був. Робочі Петровки ходили на робо-

ту пухлі і часто в дорозі помирали, не дійшовши

до робочого міста.

– А вам знайоме слово «ТОРГСИН»?

– Так, знаю, що це таке, хоч може добре пояснити

не зможу, не маю освіти. Українці звертались до

народів світу, до своїх родичів, що проживали за

кордоном, з проханням про допомогу в зв’язку з

голодом. Така допомога поступала. Торгсин – це

назва мережі магазинів, на російській мові це

означало «торговля с иностранцами».

Наш народ мудрий і розшифрував це слово так:

Т – товарищи,

О – опомнитесь!

Р – Россия

Г – гибнет,

С – Сталин

И – истребляет

Н – народ

– А ви не рахували, скільки людей померло у селі? Чи є такі відомості?

– Село було маленьке. Померлих було дуже ба-гато. В кожній родині осталось 2-3, а найбільше 4 чоловіка в живих.

– В мене не повертається язик запитати вас, чи ві-домі випадки людоїдства у вашому селі?

– Ні, Бог милував. Людоїдів серед нас не було.

– А як ви хоронили померлих від голоду?

– хоронили де прийдеться. І біля хати, і біля тину, і в садочку. Цвинтар у нас був недалеко. Та сил не було відносити тіла. У кого було ще в сім’ї декіль-ка чоловіків, то ті відносили на кладовище. Ста-рались покласти разом з родичами. Ніхто нікому нічого не платив. Свої хоронили своїх, а коли до-помагали сусідам, то грошей, звичайно, ніхто за це не брав.

– Скажіть, а поминають у вашому селі загиблих від голоду на «проводки», «гробки», «зелені свята»?

– Так, звичайно. хіба ж можна забути своїх близь-

Розділ ІІ


181

ких. Поминаємо. Поминали і в радянські часи, поки стояла церква. Потім церкву розорили, хоч вона була дуже гарна, оббита залізом, мала дуже гарну з кованого заліза огорожу. Радянська вла-да дуже жорстоко поступила. По-перше, закрила церкву, а по-друге, дозволила розтягти її. Відразу, коли церква не працювала, але стояла, там кол-госп поселяв солдат, що приїздили на збирання врожаю, потім там були коні, а ще пізніше кро-лі. хоч там була можливість зробити історико-краєзнавчий музей села.

– хочу вас ще запитати, як же вирішилось питання з церквою?

– А ніяк. Церкви немає. А жаль. Ще не всі вдови померли. Це старенькі жіночки віруючі. Вони б за-любки сюди приходили, молились би Богу за сво-їх дітей, за загиблих під час війни та голоду.

– Чи встановлені в селі хрести, пам’ятники помер-лим від голоду?

– Нині нашого села вже немає. Є тільки місце, де воно було, замулений ставочок, стоять не виру-блені садочки. Ми живемо в с. Мар’янівка, воно майже рядом з нашим Явтуховим. Та в нашому Верхньодніпровському районі такий пам’ятник є, побудований на кошти людей. Я знаю, що вільно-гірці збирали кошти і були на його відкритті. Я б хотіла послухати розповіді про ці події.

– Я рада, бабусю Горпино, вам розповісти. Помі-няємось ролями. То я брала у вас інтерв’ю, тепер ви в мене. Чи відоме вам село Сошинівка нашого району?

– Так, відоме. Там був свій храм Казанської Божої Матері з металевим кованим невідомими май-страми хрестом на куполі. Внук мені розповів, що коли утворили штучне Дніпродзержинське водо-ймище, церкву зруйнували, а хрест встановили на кладовищі. Було це більш як сорок років тому. Майже двометровий хрест зберігся понині.

– Так, бабусю. До цього часу на нашій землі не було пам’ятного знака жертвам голодоморів. І ось ентузіасти товариства «Просвіта» з селища Дніпровського на чолі з Г. М. Малишком виріши-ли увічнити пам’ять невинно убієнних жителів навколишніх сіл Сошинівка та Червоного. Люди добровільно зібрали кошти, поміг директор крохмале-патокового комбінату Є. Г. Бондар. Це був рік 60-річчя голодомору 1932–1933 рр. Архі-тектор пам’ятника О. С. Блоха. жаль, бабуню, що ви не можете поїхати і побачити все своїми очи-ма. Але прошу вас, уявіть собі таке. На постаменті – ніби зігнуті спини людей, на їх плечах стоїть чор-на домовина з вирізьбленою картою України. Над домовиною височіє хрест. Так, той самий хрест, що був на церкві.

«Скорботна наша пам’ять невинно убієнних го-лодом у селах Сошинівка та Червоне», «І да воз-дасться кожному за всі діяння його» – написано тут. А там, де раніше стояв хрест, лежить гранітна плита з хвилюючим написом: «Заступись, пресвя-тая Мати». А ще – «Вічна пам’ять убитим голодом і війною». На той час цей пам’ятник в нашій області був перший, а може й на Україні. Відбулося освя-чення пам’ятника. Велично й сумно звучали сло-ва панахиди. Покладено багато квітів і запалено



182

поминальні свічки. Бабуню, ну що ви плачете?

– Слава Богу і тим людям, які пам’ятають трагіч-не минуле. Коли це сталося на нашій рідній зем-лі на Верхньодніпровщині, тепер і помирати не страшно. Я впевнена, що бідних голодних людей пам’ятатимуть вічно. Від голоду загинула вся моя сім’я. І мені було дуже боляче, що про голод пам’ятали тільки постраждалі.

– Бабуню, а чи сучасна молодь села про голод 1932–1933 років знає що-небудь? Чи ви розпові-дали своїм дітям, онукам, сусідам?

– З усієї нашої великої сім’ї вижили тільки я і моя дочка Настя. Зараз у мене уже дорослі онуки і я їм розповідаю про голодомор, сусідам теж, а от сьо-годні і тобі розповіла. хай всі знають і пам’ятають, що голод – це саме страшне лихо на землі.

– І все-таки, бабуню Горпино, кого ви вважаєте ви-нними у загибелі багатьох людей?

– Я, дитинко, думаю, що винна влада. Маючи хліб, ми голодували, раділи кожній крихітці. Я безгра-мотна жінка, я не вмію робити якісь там висновки. Я розумію одне – у нас все забрали, аби ми вмер-ли. А навіщо це було – я зрозуміти не можу.

– Я вам дуже вдячна за нашу розмову. Пробачте мені, що я примусила вас пригадувати і хвилюва-тись. Те, що ви розповіли мені, стане відоме всьо-му нашому краю. Спасибі Вам велике. Я вам ба-жаю здоров’я і довгого щасливого життя. Ви його заслужили. хай Бог рясно благословить вашу до-рогу.

Кожна людина, як і все свідоме людство, живе у

трьох вимірах: учора, сьогодні і завтра.

Учора – це наша історія. Ми не знали її, а вона без-донна, невичерпна криниця духу, мудрості, пере-мог і страждань. Кожен народ, якщо він справжній народ, має свою власну історію.

Гіркі слова Правди ляжуть у підмурівок всенарод-ного пам’ятника трагічної історії українського на-роду.

Бондаренко Марія павлівна

(дівоче прізвище Богомаз),

1914 р.н., село Водяне

Зі слів очевидця спогади записала донька Захар-ченко Надія Григорівна

Розділ ІІ


183

– В сім’ї моєї мами було 9 чоловік: моя бабуся – Богомаз Оксана Василівна (1898–1933), дідусь – Богомаз Павло Оникійович (1890–1934), та їхні діти: Яків, Семен, Тетяна, Марія і Галина. На фото немає Марії та Галини: коли розпочався голод, цих двох дівчат забрала сестра Оксани Василівни у м. Дніпродзержинськ.

Так розпорядилася доля, що тільки Марія та Гали-на і залишились живими, а всі зображені на фото, на жаль, померли з голоду. Дівчата, котрі вижили, підросли, створили власні сім’ ї: у Марії Павлівни народилась я – Надія. Саме зі слів моєї мами роз-повідь про події тих років.

Дідусь Павло був освіченою для того часу люди-ною: закінчив 7 класів. Був головою сільськогос-подарської артілі. його артіль своєчасно поста-чала державі зерно згідно з планом. Був мудрою людиною. Розуміючи, що наближається голод, він не міг кинути людей у цю скрутну годину. хотів якось врятувати односельців, які йому довіряли.

Без дозволу вищих органів, під свою відповідаль-ність Павло Оникійович роздав фуражне і насін-нєве зерно людям. Але знайшовся зрадник, який про це доніс владі. Звичайно, дідуся Павла за-арештували. У в’язниці він просидів більше року, його сильно катували, повернувшись додому, він у 1934 році помер.

А незабаром у селі з’явились ті, що вигрібали з хат усе, що було, навіть горщики з їжею, що стояли в печі. Одягнені ці люди були у шкіряні куртки, взу-ті у хромові чоботи, через плече портупеї. Діяли грубо, не звертаючи уваги на прохання людей.

Залишившись без продуктів, померли голодною смертю всі з сім’ї Богомоз, що на фотографії, та ще багато односельців. Навіщо гинули чесні і добрі люди?! Відповіді немає.

Пройшли роки. Вже пішли з життя сестри Марія і Галина. Та живемо ми – їхні діти та онуки. Бере-жемо в своїх серцях спогади про ті страшні часи. І хоч важко згадувати про трагедію власної роди-ни, але прийшов час сказати про ті події правду, щоб наступні покоління знали про це.

петруша агрипина дмитрівна

(дівоче прізвище Юрченко),

1924 р.н., село Новоселівка

Зі слів очевидця записала донька Осипенко Тетя-на Павлівна.



184

Агрипина Дмитрівна жила в сім’ї, де було 12-ро дітей. Вона, доки й не вмерла, пам’ятала, як в їх-ньому селі гинули від голоду люди. Ось що вона розповідала: «Пухлими лежали люди, дорослі і діти в кожній хаті. хто виповзав на сонечко, там і зоставався під тином, а то й у весняній калюжі. Я пам’ятаю, що якось в домі для дітей залишилась одна мерзла картоплина. Вона булькала в казані, куди матінка її поклала, а ми, дітки, як маленькі горобчики, сиділи і нюхали запах цієї картоплини. Активісти, що шниряли скрізь, збираючи продук-ти, забрали у дітей і цю картоплину. Мати впала на долівку і благала Бога, щоб покарав цих нелюдів.

Смерть була скрізь, ніде від неї було сховатись. Особливо страждали діти. В очах жовкло, а в шлунку боліло від того сміття, яке приходилося їсти. Босі і голодні ми блукали селом. Про хліб вже й не згадували, бо його не було. І хто ж нам міг до-помогти, коли всі були такі, як ми.

Податись до міста такою великою сім’єю наші батьки не могли. Здати нас до притулку – значило віддати всіх на загибель. Адже всім було відомо, що з таких притулків опухлих дітей привозили то-варним поїздом в поле за 50-60 км від міста і зали-шали, щоб там вони повмирали, ніким не бачені. Чутки ці були дуже поширені, і , як виявилося піз-ніше, достовірними. Коли поїзд прибував – мерт-вих викидали в заготовлені ями. Серед них були і живі дітки. Так хіба ж наші батьки могли віддати нас у такий притулок?

Ми були всі пухлі. Лежали покотом, але тримались один одного. Четверо діток померли. Остальні чу-дом врятувались».

Донька очевидиці Тетяна Павлівна згадує: «Коли моя мама розповідала про цей голод 1932 року, то завжди плакала. Він так і залишився болючою раною в її серці. Мама, як і всі жінки того часу, не дуже розбиралася в політиці, але завжди мені говорила: «Доню, комусь треба було нас нищити, ось вони це й робили. Звичайно, це творили не прості люди, а влада. Це розуміли всі. Прошу тебе, не забувайте цього горя, бо це наше життя, наша історія. І не можна допустити повторення цього страхіття заради всіх людей світу!».

гребінь парасковія Іванівна,

1910 р.н., село Вершина

Зі слів її сина Гребеня Володимира Захаровича записала директор історико-краєзнавчого му-зею м. Вільногірська Чирва Н. І.

Гребінь Володимир Захарович народився в с. Вер-шина Верхньодніпровського району Дніпропе-тровської обл. у 1935 році. Тут народилися, жили і померли його батьки, діди та прадіди.

Сім’я: батько Гребінь Захарій Пилипович (1902–1968), мати Гребінь Парасковія Іванівна (1905–1979) і шестеро дітей – Федір, Віра, Галина, Іван, Зінаїда і Володимир.

30-ті роки. йшло депортування так званих «кур-кулів». У діда Пилипа Самойловича була дуже ве-лика сім’я: 8 синів і 8 невісток, а також їхні діти. Всі робили, як кажуть, від зорі до зорі. Дід був справ-жній хазяїн – розумний, працелюбний, але його визнали «куркулем» і вислали за межі України.

Розділ ІІ


185

Батько Володимира Захаровича, який на той час був уже дорослим і мав шістьох дітей, у розмові з друзями необачно сказав, що його діда, добро-го хазяїна, вигнали, а залишилися у селі ті, хто не цінив землю і не вмів на ній добре працювати. Вранці батька заарештували, і довгих десять ро-ків він відбував покарання в Комі АРСР. А сім’я ста-ла сім’єю «ворога народу».

Настали роки голоду. По декілька разів на місяць приходили обшукувати сільські хати. Забирали все – навіть горох, картоплю та буряки. Бригади «активістів» складалися з нахабних покидьків. Се-ляни помирали з голоду, але їх це не хвилювало. Люди були пухлі, з ніг текла якась рожева рідина.

В сім’ї був невеличкий ручний млинок, а ще його називали домашніми жорнами. Це було найбіль-ше свято, коли вдавалося роздобути жменьку зерна, змолоти борошно, а потім залити його кип’яченою водою. В результаті була «бовтан-ка». Діти раді були хлібу, зробленому з кропиви, «оладкам» з щириці, «каші» з лободи. В селі не бі-гали ні коти, ні собаки, бо їх поїли. За курей навіть забули, які вони є. А ще в селі їли кінський гній, зокрема через те, що він часто містив у собі цілі зерна пшениці. А ще говорили, що в сусідньому селі видобували з-під снігу жолуді і пекли з них щось подібне до хліба, іноді додаючи трохи кар-топляних лушпайок.

Люди вмирали всю зиму. Горе прийшло і до хати Гребенів. Всього за два тижні в цій родині вмерло троє дітей: братик Ваня (йому був 1 рік), сестрич-ки Віра (5 років) та Галя (3 роки).

Кладовище було за селом. Коли діти почали по-

мирати, мама ходила до сусідів по допомогу, про-хала викопати ями. Але ті були пухлі і не могли на-віть ходити. Тоді мама, Парасковія Іванівна, брала лопату і йшла сама копати яму для своєї дитини. Клала тільце на ряднинку і тягла на кладовище. Закидала яму землею і ледь чвалала додому. Мамі було так зле, що вона цілими днями не промовля-ла навіть слова. А вночі, коли всі вже спали, довго тихенько плакала. Діти не спали, вони жаліли ма-тір і лежали, ковтаючи сльози.

Всі, хто пережив голодомор, розказують, що від-чуття голоду не вщухало навіть на мить. Де б не ходив, що б не робив, а кожної хвилини хотілося їсти. А в хаті була тільки колодязна вода та сіль.

В колгоспному дворі тим, хто працював, видавали «баланду» (в кип’яток додавали трішечки макухи). Мама кожного дня працювала в колгоспі. Одного разу вона занедужала і одного зі старших дітей послала на колгоспне подвір’я з маленьким гле-чиком. Дитя стало в чергу, а коли подало горщик, в нього нічого не налили. Сім’ї навіть не було у списках, тому що вважали татка «ворогом наро-ду». Таке ж було і в школі. Діткам не давали навіть «баланди».

Після 8-ми класів Володимир Захарович за-кінчив курси водіїв, а потім відслужив 4 роки в авіації. Пізніше здійснив свою мрію і став ху-дожником. Здобув спеціальну освіту.

Пройшли роки, батьків уже давно немає, і тіль-ки декілька років тому прийшли документи про реабілітацію батька. Та кому вже зараз вона по-трібна?



186

романко ольга Михайлівна

(дівоче прізвище Чумак),

1923 р.н.,село Мотронівка

Зі слів очевидця записала донька хворова Лідія Федорівна

– Той голод?.. Не приведи, Господи, комусь про-йти через такі випробування. Ті страшні часи не хочеться навіть згадувати. Село наче хто підмінив: воно стало похмурим, вікна були і вдень, і вночі темні. Матері старалися покласти раніше дітей спати, аби вони не просили їсти. Бо коли діти див-ляться на тебе голодними очима і просять хлібця, а в тебе немає й крихітки – серце від горя захо-диться.

Пізньої осені 1932 року якось прийшли до хати уповноважені й забрали усе, що побачили. Ниш-порили усюди: у хаті, у хліву, у погрібнику – жод-ну щілинку не пропустили, все обшукали. А що

там шукати?.. Нас у сім’ї було п’ятеро, а в сім’ї мого майбутнього чоловіка аж дев’ятеро дітей. Люди пухли з голоду. Навіть мерзлої картоплі не було. Померлі лежали прямо на вулиці. Люди сприйма-ли смерть як порятунок від страждань. Просили у Бога смерті. І вмирали, вмирали... цілими родина-ми, хуторами, селами.

Пам’ятаю, ще як висівки ми ховали в гарбузах на городі. Додому несли все про запас: листя з де-рев, траву різну, а потім добавляли висівки і пекли пампушки. І коли діти брали їх у руки, то боялися впустити на долівку хоч крихітку.

Ось про що треба розповідати дітям, щоб не вере-дували за столом.

Померлих, пухлих від голоду людей, і дітей, і їхніх батьків, вивозили на цвинтар і десятками клали в одну могилу, не залишаючи ні імен, ні прізвищ. Від голоду померла моя сестричка. Ото такі були лихі роки. Дай, Боже, щоб ніколи таке не повторилося. хліб – це святе, і життя людське святе. То треба пам’ятати про тих, хто помер страшною смертю. І хліб треба завжди берегти, не треба викидати його. То гріх перед Богом і людьми.

краснощок олександра опанасівна,

1914 р.н., село Пушкарівка

Зі слів Олександри Опанасівни записав син Крас-нощок Артур Федорович

– Про голод 1932–1933 років я чув від своїх бать-ків. Це були дуже скупі, під грифом «таємно», роз-

Розділ ІІ


187

повіді з обов’язковим попередженням всіх при-сутніх нікому і нічого з почутого не розповідати. Не було довіри сусідам, знайомим, навіть роди-чам, щоб «не продали».

Розповідала в основному мама, вона більше була дома з дітьми. Батько завжди був на роботі, дуже зайнятий, а коли, не дай Бог, чув якісь розмови на цю тему, дуже сердився, боявся, що я комусь роз-кажу.

Мамі, Краснощок (дівоче прізвище – Корота) Олександрі Опанасівні, в 1933 році було 19 ро-ків. Вона на власні очі бачила та була свідком тих жахливих страхіть, які пережив наш народ. В 1939 році вона вийшла заміж за Краснощока Федора Лаврентійовича, односельця. В 1940 році народи-ла мене, Краснощока Артура Федоровича, а після війни в 1947 та 1949 роках – моїх брата Олега та сестру Тетяну, які зараз проживають в місті Віль-ногірську.

Тому й не дивно, що в лихі 1946–1947 роки зга-дувались на сімейному рівні страхіття 1932–1933 років. Ще й підкреслювалось, що тоді було значно гірше. Частково можливо через те, що в сорокові роки, після війни, батько працював у райвійсь-коматі, отримував «пайок», і це значно допомага-ло нашій сім’ї вижити, ми легше за багато інших сімей пережили цю голодовку.

В 1932–33 роках було значно страшніше. Зі слів мами, урожай в 1932 році був добрий, село вико-нало план поставки зерна. Але нашій владі було цього мало. Не раз за осінь і зиму по селу вигре-бли все зерно, що було спочатку на виду, а потім

і приховане, а напослідок забрали навіть просо, горох та квасолю. Вимела під мітлу селянські са-диби рідна Радянська влада. І чим далі від міста, в глухих селах, тим чистіше вимітала ця мітла, за-лишаючи селян на голодне вимирання.

Покинути село, втекти від цієї біди селяни не могли – у них не було паспортів, а без паспортів сміливців, які намагались втекти, виловлювали в містах на залізничних станціях, в річпортах мілі-цією та особістами і повертали в села.

З’їдено було все: макуха, полова, коти, собаки. Були випадки людожерства в Пушкарівці. На Плавнях одна жінка, щоб спасти себе та двох ді-тей, з’їла третю дитину.

Найстрашніші дні настали навесні 1933 року, коли було з’їдено все. Навіть спасительниця жалива ще тільки пробивалась із землі, та ховрашки ще не проснулись, настав мор людей – люди вимирали родинами.

Наведу лише один епізод, який найбільше запам’ятався з розповідей мами.

Забрали зерно, вивезли підводами на залізничну станцію Верхньодніпровськ, погрузили в криті вагони і цілий потяг загнали на запасну колію, ви-ставивши військову охорону. Це був один з тих ешелонів, які готувались до відправки на експорт на Захід. Чи то за нього забули, чи то була інша при-чина, але він достояв під охороною до кінця зими.

З деяких вагонів почало просипатись зерно. Яки-мось чином в зголоднілих селах стало про це ві-домо, і один по одному, групами люди потяглися



188

до станції з далеких і близьких сіл. йшли пішки, ледве волочачи ноги, надіючись на успіх цього походу. Всі ці групи людей рухались вимощеною каменем дорогою через село Пушкарівку. До них приєднувались і пушкарівчани, які й розповіли потім про криваву трагедію, яка невдовзі сталася на залізничній станції.

Люди йшли сльозно просити-молити віддати для їх спасіння це зерно.

Невідомо як вони, ці збожеволілі від голоду наївні люди, планували це зробити, але ж таки надіялись на милість влади. Солдати ж, звичайно, виконую-чи наказ, не допускали людей до вагонів. А коли дії натовпу стали загрозливими для цілості вар-тованого об’єкта, тобто ешелону, відкрили при-цільний вогонь по людях. Були вбиті й поранені. Скільки ж їх там загинуло, достеменно не відомо. Викликали загони міліції, решту селян вигнали зі станції і наказали повертатись додому. Зовсім зне-силені, охлялі люди поплентались в рідні села. До фізичного додалось моральне виснаження, було вбито останню надію на спасіння, і люди стали падати й падати. Про страшну дорогу від станції до Пушкарівки, всіяну трупами нещасних людей, і розповіли пушкарівчани, які повернулись.

Значно пізніше (в 1983 році), коли світова громад-ськість вперше відзначала 50-річчя голодомору в Україні, коли його й назвали саме голодомором, я чув від кількох людей цю історію. Це були несмі-ливі, боязкі, короткі розповіді з різними деталя-ми походу селян, але з єдиним у всіх розповідях кінцем – розстрілом людей військовою охоро-

ною на залізничній станції Верхньодніпровськ. Говорили також про те, що ті вагони достояли до весни, непогода, сніг, дощ, сирість зробили свою справу: зерно з дерев’яних вагонів так і пророс-ло, і згоріло.

Морозова Уляна григорівна,

1922 р.н., село Бородаївка

– жили ми в той час великою дружною сім’єю. Були мати, батько, я, три брати і племінниця бать-кова – моя двоюрідна сестра.

Я ходила в школу, в 4-й клас. Нас, школярів, води-ли в столову, там давали ячмінну кашу, до чого ж вона була смачна, ця ячмінна каша!

Ми були середняки, в нас було все необхідне: зер-но, мука, худоба. Батько з матір’ю були гарними господарями, їм також допомагали старші брати.

Коли почався процес насильницької колективіза-ції, до нас вночі приходили представники влади і одночасно гатили у всі вікна, щоб злякати нас. Ми з переляку не знали, куди діватися. Мати рвала на собі волосся, кричала, аж збожеволіла. Це був так званий метод психологічної атаки, за допомогою якого представники влади змушува-ли вступати такі сім’ї, як наша, до колгоспу.

А на другий день заїхали підводами, забрали в нас все, залишився лише один клунок висівок. Забра-ли коня, двох биків, тільну телицю. Коли забира-ли, мати почала голосно кричати, а два «кабани» тримали її за руки, інші все виносили.

Розділ ІІ


189

У 1933 році помер батько, двоє братів. А нам при-йшлось йти в колгосп, куди ж діватися.

Мати пекла коржі з сухої трави, з качанів кукуру-дзяних без зерна, з жолудів і туди мішали курай.

Говорили, що дехто з людей варив людське м’ясо, розривали свіжі могили і забирали на їжу помер-лих людей. Але в нас в сім’ї такого не було.

швець дмитро андрійович,

1921 р.н., село Правобережне

– У 1933 році мені було 12 років. жили у селі Домоткань. жили ми втрьох: дід, якому було 104 роки, мати і я. Батько помер у 1929 р.

Коли з’явилися колгоспи, була з числа комуністів і організована так звана ударна група. її очолювала наша сусідка Страшко Палажка. Ще сюди входили Тесленко Анастасія Іванівна, Тесленко Антон Юрі-йович і Черненко Григорій (батько нашого Чер-ненка Федора). Вони ходили по дворах з штрич-ками, шукали зерно, забирали все, що знаходили.

Прийшли й до нас, погрузили наше зерно на під-воду, а дід виліз на мішки, сів і не дає. його хотіли скинути з підводи, так він так турнув одного, що до нас більше вже ніхто не приходив, і декілька мішків зерна все-таки ми залишили вдома.

Через тиждень діда не стало. Але не від голоду помер дід, а від переживань.

У селі мерли люди, як мухи.

Нас, підлітків 12-13 років і один був 14-річний

хлопець, заставляли рити ями на кладовищі. Ми ж були й учасниками захоронення. Підвозив на підводі трупи Оленченко Тимофій хомич. Ми по дошці скачували у ями ці трупи, знімаючи перед цим верхній одяг. Коли яма була повна, верхнім одягом накривали, потім засипали землею. Що-дня ми закладали по дві ями, у кожній десь біля 15 чоловік.

Неподалік від нас жила сім’я Троценка Пантелей-мона Максимовича. Вони, щоб хоч якось протри-матися, зарізали корову, з’їли її, а потім все одно вимерли всі: батько, мати і троє дітей!

Войтаник Василь Маркіянович,

1925 р.н., село Андріївка

– Народився я в с. Вольні хутори Верхньодніпров-ського району Дніпропетровської області. В сім’ї було 5 дітей, батько працював у колгоспі, мама була домогосподарка, хоча кожного року наділя-ли до 4-х гектарів ланки полоти. Дуже голодували, люди помирали на ходу. Пам’ятаю: сусідська жін-ка зайшла до двору, з жадібністю напилася води, тут же впала і померла.

Ми вижили завдяки корові. Мати у молоко різа-ла кінський щавель, щоб хоч щось укинути. Коли розтелилася корова, теля нишком зарізали, щоб ніхто не знав і не бачив, м’ясо тихенько з’їли.

Представники влади робили обшук скрізь, і в хаті, і на горищі, і в дворі все перевертали, забирали все. Люди пухли від голоду. Особливо тяжко було взимку. Піч протоплювали кураєм (бур’ян), з’їдами



190

від корови, навозом, який заздалегідь готували. Шибки в хаті так намерзали, що весь час були сутінки, одежі також не було, бувало вискочиш надвір роздягнений, оббіжиш навколо будинку босоніж і знову в хату.

Навесні пам’ятаю пішли з молодшим братом на-рвати трави в садок, аж бачимо – із землі коси жіночі видно, мертву жінку не вистачило сил по-ховати, тільки пригорнули трохи землею. В той час мертвих людей гарбами вивозили, викидали в кручу, тільки злегка засипали землею. Коней та-кож не було чим годувати, вони дохли, а люди їли їх м’ясо і також помирали.

литвин ганна Іванівна,

1924 р.н., м. Верхньодніпровськ

– Під час голодомору я проживала в Сумській області, в селі Куземчено. В селі був радгосп, і мати працювала там. На трудодні давали зерно і продукти до голодомору, а в осінь 1932 року на зароблені трудодні не було нічого видано. Біля хати була присадибна ділянка, все, що вродило там, було забрано своїми ж односельцями – так званими активістами з числа бідноти. Дід і баба померли з голоду першими, а мама ходила на ро-боту в радгосп, пришивала торбочку до виворо-ту одежі і приносили по жменьці зерняток дітям. Вночі з дітьми також ходила збирати зерно, хоч це було дуже небезпечно.

Якщо охоронник піймає, то мав право стріляти або арештовувати. При арешті дітей відправляли

в дитбудинок, а матір – до Сибіру. Зібране зерно мололи на мельничку, і з цього виживали. Після смерті дідуся і бабушки мама залишалась в їхній хаті, але брат – голова сільради – вигнав її, моти-вуючи тим, що він старший і має право на цю хату. Ми опинилися фактично під забором, і вона піш-ла в покинуту, напівзруйновану хату, де заледве перезимували. На роботу мама ходила, аж поки не приїхав у село вербовщик на новобудову. До харкова мама їхала в поїзді, а коли поїзд зупинив-ся, то до неї підійшов агент і звелів залишити одну дитину, а іншу взяти з собою. Якщо вона цього не зробить, то їй взагалі їхати не треба. Розплакала-ся мама, залишила на вокзалі хлопця, а з дочкою поїхала. Так все життя і проплакала, згадуючи по-кинутого сина.

козинець таїсія Єрмолаївна,

1911 р.н., село Золотницьке

– В нашій сім’ї були батько Єрмолай, мати Анна та восьмеро дітей (3 хлопчиків і 5 дівчаток). В селі було 60 дворів. Під час голоду 1932–1933 років померли 180 чоловік. Помер в 1933 році і наш батько та 5 дітей (3 хлопців і 2 дівчат). Троє дівчат залишилися живими. Коли помер батько, його треба було поховати. Віднести на кладовище не було кому. Ми з сестрами положили його на ряд-нинку і потягли. Всі були худі, знесилені. Коли ми були вже недалеко від місця поховання, нас на-здогнали дівчата дядька Конона і просили, щоб ми не ховали батька. їхній батько теж помирав, і вони прохали почекати, щоб покласти їх в одну

Розділ ІІ


191

могилу. Вирити могилу для свого батька у них не було сил. Так і сталося. Дядько Конон швидко по-мер, і їх поховали в одну могилу. Трун не робили. Батька поклали замотаного в ряднинку, а зверху – дядька просто в тім, в чому він був одягнений.

У мене попухли ноги, майже не вставала з печі. Одного разу, лежачи на печі, почула, як напроти у Кононівському садку щось зарикало «р-р-р». Під-лізла до вікна і побачила, як стара Конониха гриз-ла велику кістку. Я перелякалася. Дома нікого не було, хата не закрита. А раптом Конониха зайде в хату, вб’є мене і з’їсть? Ця страшна думка змусила злізти з печі і закрити двері.

Щоб вижити, їли все, що тільки можна було: зби-рали дикий часник, щавель дикий, мололи жолу-ді, качани кукурудзи, калачики. Одного разу біля ставка я знайшла дохлу чайку, яка всередині вже завонялася. Принесла її додому, вимила, зварила і з’їла.

терещенко анастасія степанівна,

1912 р.н., село Верхівцеве

– Трагічна пам’ять про голодомор – то як чорний колодязь, у який, можливо, і не хотілося б загля-дати, бо побачимо себе далеко не такими, яки-ми б хотіли бачити. Але мусимо подивитися в цей колодязь, нічого не приховуючи, аби очистити декому свої власні душі від скверни, самовис-повідатися і покаятись, аби не повторилося найстрашніше за всю історію України.

Сама я виросла у Верхньодніпровську в багато-

дітній сім’ї. Нас було у батьків дев’ятеро – 6 дівчат і 3 хлопці.

У 1932 році я одружилася і переїхала до чоловіка в с. Теплову. У чоловіка теж було багато братів і сестер. жили ми всі разом під одним дахом, спа-ли на підлозі, бо не було ліжка (не вистачало на всіх). І ось одного разу до нас прийшла сусідка, в якої було двоє маленьких дітей. Прийшла і плаче: «Що робити? Діти вже почали пухнути від голоду. Я, мабуть, теж помру. Допоможіть, чим можете». І я дала їй трохи буряків і кукурудзи. А сусідка, коли мене не було вдома, принесла своє ліжко, поставила його в нашої кімнаті. І тоді я змушена була чимсь допомагати їй. Так увесь час я давала кукурудзу і буряк. Діти вижили і сусідка теж не по-мерла від голоду. А в селі було багато таких лю-дей, які померли. їдуть, бувало, дорогою, падають і помирають. Пухли старі і малі. Доведені до від-чаю люди їли жаб, мишей, горобців, мололи кіст-ки на борошно, уживали в їжу реп’яхи, кульбабу, проліски, акацію, щавель, кропиву. Ми мололи качани з кукурудзи, пекли млинці, сікли болотну траву.

А у Верхньодніпровську пам’ятаю такий випадок. Біля моїх батьків жила одна жінка з хлопчиком. Вони були вже пухлі від голоду, сусіди помітили, що хлопчика не стало, запитали у жінки, вона тільки знизувала плечима, потім казала, що син помер. І тільки після голоду, вже через кілька років, ця нещасна жінка призналася, що зарізала свого хлопчика, щоб він не пух від голоду. М’ясо хлопчика ховала і варила собі страву. Скільки ро-ків несла на собі цей гріх! І так і померла, не ви-тримала такого горя.



192

Наша сім’я пережила ці страшні роки. Ми ткали полотно, шили рушники, простирадла, платтяч-ка, сорочки. Батько десь далеко їздив із тим, що ми наткали. А додому привозив жито, картоплю. Отак і врятувалися.

литар Віра Максимівна,

1922 р.н., село Пушкарівка

– В селах у людей забирали все що було, навіть те, що люди ховали, щоб посадити в наступному році. Не було що їсти зимою, люди ходили рвали бур’ян, тесали кору з дерев, все розтирали у ступі і пекли малай. Весною зелені плоди абрикос ту-шили у печі, а потім підсолоджували цвітом суше-ної акації, а якщо було трохи муки, то варили з неї похльобку, яка звалася затіркою.

Страхіття, яке відбувалося на Україні, старі не можуть забути і по цей час. Голод примушував робити страшні речі: батьки убивали своїх дітей і готували з них страви, матері, які хотіли зберегти своїх дітей, мусили йти по полях шукати замерзлі овочі або декілька колосочків, за які могли потра-пити до Сибіру.

овчаренко Марія степанівна,

1921 р.н., село Бородаївка

– Здобула освіту в медичному училищі за фахом фельдшер-акушер, пройшла концтабір у Германії, повернулась у село Бородаївка, маю 54 роки ме-дичного стажу, допомогла з’явитися на світ 1017

дітям. Проживаю і по цей день у своєму селі.

Я, Овчаренко Катерина Степанівна, 1922 р.н., була вчасно схована від гітлерівців, весь час працюва-ла в колгоспі. Проживаю і понині в рідному селі.

Ми добре пам’ятаємо голодомор 32–ЗЗ рр. Ця біда не обійшла і наше рідне село. Голод гнав лю-дей з рідних осель на пошуки їжі. Влітку 1932 р., коли почали наливатися зерном колоски, створе-на бригада разом з активістами з числа незамож-них селян почала відбирати зерно, потім дійшло до худоби, птиці і вже пізніше, коли не було чого брати, відбирали останню жменю крупи. Керую-чись законом, який був прийнятий на той час, про охорону майна державних підприємств, колгос-пів та кооперацій, за протест і нездачу людей по-збавляли життя, а також їх очікувало позбавлення волі строком до 10 років з конфіскацією майна.

Коли приходили ті, то мати закутувала нас у най-бридкіше лахміття, ховаючи на печі, щоб ми вда-вали себе хворими на туберкульоз. До нас ніхто не підходив. Та ми все ж таки виживали, ловлячи ховрахів, шукаючи жолуді, перетирали їх на бо-рошно, а ось чорненька трава, я вже не пам’ятаю, як вона зветься, але ми її називали «локша», була для нас найсмачнішою. Також вживали курай, ло-боду, щавель, товчені качани без кукурудзяного зерна.

Вмирали люди, вмирали сім’ями, але найчастіше діти і люди похилого віку. Та не було без страхіття, бо чутки дожили і до нашого часу: саме в нашому селі розповідають про жінку, яка через психічне захворювання поїла трьох своїх дітей. Вона меш-

Розділ ІІ


193

кала під лісом, і завжди мама попереджала нас, коли ми йшли по щавель або жолуді, щоб не йшли в тому напрямку, бо почастішали випадки із зник-ненням дітей. Був ще й такий випадок, коли наш сусід, який таємно назбирав житніх колосків, об-молотив, висушив, зварив у горщику, та до ранку не дожив через розрив кишок.

чумаченко Віра григорівна,

1919 р.н., село Олександрівка

– Мій батько заховав у сіннику кілька мішків зер-

на, але їх все одно знайшли. У мене вмерло два

дідуся. Люди не витримували тих страждань і вби-

вали себе і свою родину. Мій сусід пішов палити

суху траву і спалив себе, бо не міг більше терпі-

ти. Мені допомагала вижити найкраща подруга. її

батько добре заробляв і приносив їсти своїй сім’ї.

Подруга кликала нас разом їсти зі своєю роди-

ною. Але були і люди, які продавали своїх близь-

ких за гроші. Один чоловік розповів, де заховано

зерно брата, і йому за це заплатили 25 рублів. Цей

чоловік вижив, а його брат помер.

Ось так люди продавали один одного за гроші.

хто вмирав, а хто виживав.

краснощок Іван Маркович,

1924 р. н., село Пушкарівка

– В сім’ї нас було п’ятеро. Моїй сестрі Соні Крас-

нощок було 19 років. Наші батьки Марко та Ганна

споконвічні хлібороби. Батьки заховали два міш-

ки насіння на весну, а в картопляні драники до-

давали лободу, щарицю, аби дотягти до майбут-

нього врожаю та зберегти насіннєвий фонд. А в

березні прийшли комітетники і забрали не тільки

насіннєву пшеницю, а й знайшли в запічку глечик

з квасолею і висипали все до купи, зоставивши

сім’ю без будь-яких засобів для існування.

На третій день, втрачаючи свідомість від голоду,

Соня полізла до сусідського погреба, щоб поласу-

вати з глечика сметаною (бач, не у всих забира-

ли), та дядько сусід, піймавши на цьому «злочи-

ну», убив дівчину. Того ж року померли від голоду

батько, мати та за ними вслід двоє молодших бра-

тів. Зостався тільки я, Іван, та мій брат Василько.

Того ж року на цвинтарі було більше свіжих хрес-

тів, ніж живих людей на моїй рідній Пушкарівці.

немер наталка антонівна,

1916 р. н., село Бородаївські хутори

– Люди закопували на городі зерно, продукти,

овочі, активісти все одно знаходили і забира-

ли все до краплини. Одного дня я знайшла дві

жменьки зерна, це побачив Мусько Яків і благав

мене віддати йому одну жменьку, а він би мені за-

втра і повернув. Але наступного дня зранку він

помер.

У сусідів було двоє дітей. І останнім часом я їх пе-



194

рестала бачити. Потім я зайшла до них і запитала:

«Де ваші діти?», а ті говорять: «Яка тобі різниця,

йди звідси!». Потім я здогадалася, що їх, напевно,

з’їли, і заплакала, подумавши, як це було.

Я пам’ятаю одне село Одинець, яке зникло з карти

після голодомору. Покарані за колоски: Шаповал

Галина і моя мати Немер Меланія Яківна.

Федорянко ганна Яківна,

1920 р. н., село Івашкове

– З нашої великої сім’ї (9 дітей, батьки, баба) помер

батько від голоду. Це було влітку. Перед очима і

до цього часу не стирається картина. Тіло батька

замотали в домоткане рядно. Похоронна бригада

поклала на воза, і він був там уже сьомим. Робили

могили братські. Заповнять яму, загорнуть зем-

лею, тоді копають другу.

Із сім’ї брата Дем’яна помер брат, його жінка і троє

дітей.

З родин батькових братів: дядько Семен – всі по-

мерли шість душ, лише одна найменша жива ли-

шилась.

Ґудзь Павло (брат двоюрідний) – 7 душ померло,

вся сім’я.

Дядько Микита – померло 5, залишилось тільки 2

(діти).

Щоб хоч щось з’їсти, пекли коржики (маторже-

ники). Рецепт такий: просяна полова, щавель,

лобода. Полову чи зерно мишію, яке було гірке

на смак, відшукували в полі, де миші понаривали

схови («мишаки»), сіяли, парили кип’ятком і дода-

вали зелень.

З кукурудзи товкли качани без зерна. Але після

цього (таких маторжеників) помирали від тяжких

болів. Урожай був, але все вивезли. Влітку 1933 я

натрапила в полі в бур’яні на падалішню пшени-

цю. Зірвала колоски з молодим зерном. Довелось

втікати, бо поля охороняли верхові на конях. Були

випадки людоїдства – Великородна Векла. її потім

забрали в Кіровоград. Мабуть, це була якась лі-

карня чи тюрма, а називали «Дім людоїдів».

Розділ ІІ


195

Конфісковані колоски, 1932 р.



196

Розділ ІІ


197

д н І п р од З е р ж и н с Ь к

Удовенко Марія кирилівна,

1928 р.н.

– В нашій сім’ї було 9 дітей. Батько був комуніс-том. Він входив до складу комісії з виконання плану. Мати зі старшим сином розірвала подуш-ку, викинула пір’я, а насипала туди жита і сховала поміж іншими подушками. Вони лежали на печі, де спали діти. Батько попередив, щоб діти його не продали. Потім прийшла друга комісія і роби-ли обшук. Пробивали долівку штирем, заставили подавати подушки на обшук. Ми подавали тільки ті, що були з пір’ям, а з житом ховали поміж інши-ми. Нічого не знайшовши, здовбали долівку і все подвір’я. Через деякий час мама пішла у погріб за квасниною, а кваснина вся була перелита карбол-кою (отрутою). Ми залишились голодними.

Ледь дожили до весни. Рятувались хто чим міг: їли калачики, курай, щарицю, лободу, кісточки з ягід, з соняшника середину – вату видовбували і сосали. В нашій родині ніхто не помер, а в сусідів з 6 дітей померло 3, у Кравців – помер батько і 2 дітей. Ще був випадок такий: мати Зайченко Олек-сандра посилала свою доньку просити їжу і каза-ла: «Якщо не принесеш – то з’їм тебе!»Через де-який час дівчинка пропала. її зарубала, зварила і з’їла мати. Кістки кидала через вікно. Це побачив її брат. Почали шукати дитину – Тані ніде не було...

Свідчення перепелиці тетяни анатоліївни (діво-че прізвище Шкарупа), 1954 р.н., уродженки села жовте П’ятихатського району Дніпропетровської області, зараз проживає в м. Дніпродзержинську.

Перепелиця (Шкарупа)

Тетяна Анатоліївна (2008 рік)

Шкарупа (Махасова) Ніна Антонівна

(дочка Василини Корніївни, фото 1976 року)

– Я пам’ятаю, розказувала, бувало, моя бабуся Махасова Василина Корніївна (народилася вона у 1896 році, а померла – у 1980). жили вони у грець-кому поселенні Ялта, що під Маріуполем (в мину-лому м. жданов).

Четверта донька її народилася на початку 1933 року. Голод, казала, був страшний. З дому винесли



198

майже все – міняли на їжу. Коли ще зоставалися кабаки, то їли їх, а коли вже нічого не лишилося, то вживали лободу.

Дівчинку вона ще годувала грудним молоком, хоч сама була опухла від голоду. Якби ж то дитинка була трохи більшою, то її хоч чимось можна було б нагодувати… А так... Вона ж, окрім грудного мо-лока, нічого не могла їсти. Дитя весь час плакало, і бабуся все давала їй груди. А вона трошки потягає та знову плаче, бо ж молока немає...

Так і вмерла дівчинка, затиснувши беззубим роти-ком материнські груди.

Бабуся все життя згадувала про неї, жаліла її. Та все вона їй снилася. Колись наснилася донька до-рослою гарною дівчиною. І наче підходить бабуся до неї, а та відвертається і каже: «Не хочу з тобою розмовляти: ти мені їсти не давала». Каялася ба-буся і плакала все життя, що не змогла врятувати, зберегти цю дитинку!

А п’ята дитина - син (пам’ятаю, бабця казала, його звали Гриша) народився наприкінці 1933 року. То, щоб він не помер з голоду, дідусеві сестри (бабині зовиці) вмовили бабусю віднести його до дитячо-го будинку (він розташовувався десь неподалік). Бабуся віднесла його, зовсім малого, та й положи-ла на порозі. Потім вона дуже плакала і десь через годину-дві вирішила-таки його забрати назад. Та прийшла знову до дитбудинку, а його вже на по-розі не було. Вона посоромилася зайти і спитати, подумала, може, йому там краще буде... Так ніхто і не знає, що з тим дитям, де воно, чи залишилося живим... Про цей випадок ніхто з дітей не знав, бо

тоді вони були ще малі. А коли стали старші, ба-буся соромилася про це розповісти; тільки коли минули роки, бабуся розповіла моїй мамі (своїй середній дочці), вже коли та була дорослою, а по-тім і нам, своїм онучкам (нас у мами дві дочки).

А в пам’ять про цього хлопчика його ім’ям назва-ли дитину, що народилася в 1936 році.

Це наш дядько Григорій Махасов.

Заріченко тамара Федорівна,

1930 р.н., Герой Соціалістичної Праці,

– Подій 1932–1933 рр. я не пам’ятаю, бо була ще зовсім маленькою дівчинкою, але зі слів моєї ма-тусі можу повідомити таке.

Ми жили тоді в селі Паньківка Петриківського ра-йону на Дніпропетровщині. У 1932 р. колгоспни-кам не дали ні одного грама на трудодні та крім того ще ходили бригади «тисячників» по хатах і шукали захованого збіжжя залізними щупами. У кого знаходили якихось 5-10 кілограмів зерна, того судили чи вивозили з села невідомо куди. Люди вже додому не повертались. На нашій вули-ці від голоду померли майже всі сусіди.

У одної нашої сусідки вмер від голоду чоло-вік. Вона, бачачи, що надходить і дітям голодна смерть, відвезла своїх 3-х дітей до міста та поки-нула на вулиці, щоб їх забрали до дитячого при-тулку. Потім ця жінка весь час їх шукала, плакала за ними, але не знайшла.

До міста багато людей приходило на базар, щоб

Розділ ІІ


199

чогось дістати і багато з них вмирали на базарі або станції. Багато людей вмирало. їх підбирала створена колгоспом похоронна бригада, збирала і звозила до масових могил. Скільки людей ви-мерло в усьому селі, я не можу сказати.

Люди були пухлі та настільки виснажені, що, на-приклад, Панько Шевченко пішов до лісу біля села, нарвав торбу липового листя, але так вибив-ся із сил, що сів і помер.

Дітей-сиріт забирали до дитячого притулку при колгоспі, а потім їх відправили невідомо куди.

Мама розповідала, що під час голодомору на по-лях місцевого колгоспу почали будувати вежі для нагляду за врожаєм. Коли ці вежі будувались, то була мова, що такі вежі на колгоспному полі кон-че потрібні, бо, мовляв, «классовый враг не дрем-лет и он может зажечь колхозный урожай!»

Пізніше селяни зрозуміли, для чого і для кого було побудовано ці вежі. На тих вежах було озброєне військо НКВД. Це військо наглядало за врожа-єм влітку 1933 р. Воно охороняло врожай не від «кулаків», бо таких уже давно не було в селі, а від голодних колгоспників села, що ще не вмерли з голоду і могли стригти на полі колоски.

Мислюк Володимир Васильович,

1924 р.н.

– Одного разу знайшли родину, яка їла людей. Якось взимку діти знайшли плями крові. Вони сповістили про це батька, який приїхав через 2-3

дні. З’ясувалось, що сім’я, яка жила поруч, доїдала людей. На горищі знайшли 26 людських черепів, а у колодязі знайшли бочки з людським м’ясом. Другий випадок трапився з котлетами. Дітям да-вали небагато грошей. Звичайно, що їсти хотіло-ся, і вони купували котлети у кіоску. Згодом знай-шовся у котлеті людський ніготь. З’ясувалось, що власники кіоску заманювали до себе бездомних і вбивали їх, а потім робили з людей катлети. Дізна-вшись про це, кіоск і дім їхній спалили, а власни-ків убили.

Ваховська Марія Францівна,

1925 р.н.

– Під час голодомору я проживала в Барошев-ському районі житомирської області. В нашому с. Гута вимерли третина жителів.

Плани хлібозаготівлі були дуже високі. Проводи-лись додаткові хлібозаготівлі. Селяни були так знесилені, що не було чим засіяти хліба весною 1932 р. Ми, діти, збирали колоски пшениці, зали-шені на полях. Якщо ловили дітей із колосками, то дуже били і відбирали колоски, а дорослих за крадіжку колгоспної власності (колосків) позбав-ляли волі до 10 років і конфісковували майно.

В наше село приїжджали комісії і конфісковува-ли продовольчі і посівні фонди. Активістів села, які прохали хотя трішки залишити продуктів для дітей, щоб не померли з голоду, репресували. В село не постачали товарів, оточували загонами НКВС. В селі поїли всіх котів і собак. Був страшний



200

випадок, коли мати вбила найменшу дитину, щоб прогодувати інших дітей, і сама лишилася здоро-вого глузду.

Були випадки, коли розривали свіжі могили і ва-рили трупи людей, щоб не померти з голоду.

У нас померла від голоду четверта сестричка. Ми боялись похоронити на кладовищі, щоб люди не розкопали і не з’їли.

Деякі селяни, щоб діти не померли з голоду, са-джали їх в поїзд, який ішов на Київ.

людмила Яценко

олександр слонєвський

ГО Л О Д О М О Р В К А М Я Н С К О М РА й О Н Е

из книги «Дух ушедшей эпохи»

Авантюристические темпы индустриализации, вле-

кущие за собой колоссальное снижение заработной

платы рабочих и служащих, непосильные открытые и

замаскированные налоги, инфляция, рост цен и падение

стоимости червонца; авантюристическая коллективи-

зация с помощью невероятных насилий, террора, раску-

лачивания, направленного фактически главным образом

против середняцких и бедняцких масс деревни, и, наконец,

экспроприация деревни путём всякого рода поборов и

насильственных заготовок, привели всю страну к глубо-

чайшему кризису, чудовищному обнищанию масс и голоду,

как в деревнях, так и в городах.

М. Н. Рютин, кандидат в члены ЦК ВКП(б).Расстрелян как враг народа.

Продовольственное изобилие времён нэпа вновь сменилось голодными годами, тянув-шимися почти до войны. А пик нового голода пришёлся на 1932–1933 годы, который имел дол-гую предысторию.

Идея мировой революции всегда оставалась вну-тренним ориентиром советских вождей в их по-литике. Чтобы её реализовать, представлялось необходимым в отсталом, обескровленном Со-ветском Союзе создать могучий индустриальный потенциал. Часть средств по осуществлению масштабных планов можно было взять на селе, ибо хлеб – это валюта. Для увеличения госу-дарственного хлебного фонда правительство в 1927–1928 годах пошло на спекуляцию. На день-ги, выплаченные крестьянами в качестве налога, правительство решило закупить у них же хлеба почти вдвое больше на ту же сумму. Для этого оно снизило государственные закупочные цены до 86% по сравнению с 1925–1926 годами. Крес-тьяне, понятно, хлеб на рынок не повезли.

Начало великой индустриализации ознамено-валось жестокой кампанией по принудитель-ному изъятию хлеба. Рыночные отношения свёртывались, крестьян в массовом порядке погнали в колхозы, откуда хлеб можно забрать до последнего зёрнышка. И уже в 1929 году об-молоченное зерно прямо с колхозных полей вывозилось на ссыпные пункты.

хлебозаготовительными пунктами Каменского района определили мельницу Каменского сель-хозтоварищества, а также железнодорожные

Розділ ІІ


201

станции Баглей и Тритузная, откуда зерно пе-ревозилось в «закрома государства». За укло-нение от сдачи хлеба крестьян дополнительно обкладывали денежными штрафами. Если штраф не платился, описывалось всё имущество до мельчайших вещей, которое распродавалось на торгах, а полученные средства шли в фонд хлебо-заготовки.

Крестьяне Каменского района, как и в 1919 году, сопротивлялись коллективизации. Они выводили из строя инвентарь, уничтожали колхозный скот, поджигали хлеб и строения, убивали колхозных активистов. Весной 1929 года по Днепропетровской области одно за дру-гим начали вспыхивать крестьянские восстания. Так, в непокорных Аулах произошёл бунт жите-лей, противодействовавших организации ТСОЗ (товарищества по совместной обработке земли), созданного там представителями Каменского райкома партии. ТСОЗ обобществляло землю членов товарищества и посевной материал. И пе-ред самым засевом трёхтысячная толпа крестьян потребовала от сельсовета разделить колхозную землю, угрожая разбить общественную комору и убить всякого, кто станет им на пути.

Для наведения порядка поздно вечером в Аулы прибыл конный эскадрон во главе с председа-телем губчека. Каменской райисполком прислал 15 милиционеров и 35 охранников Днепровско-го завода. Ночью, собрав совещание с местными коммунистами и комсомольцами, составили спи-сок активистов мятежа. И до трёх часов их тихо «изъяли» из хат и выслали в Каменское. По селу

расставили посты, и толпу селян, вновь собрав-шуюся утром, разогнал нагайками эскадрон. На следующий день колхозники начали весенний сев.

політзводка про стан настрою селянства під час весняної посівкампанії на 14.3.1930 р.

Кар. хутора: маються факти окремих виступів бідняків, які загітовані куркульнею, не бажають сіяти колективно, особисто жінки. Були випадки – самовільно забирали усуспільнених коней.

Село Аули: 15.3. вранці настрій селян був кепський, а ввечері після масової роботи хвилювання тріш-ки притихли. В основному маса вимагає, щоб мож-на було користуватись землею по старій формі.

Село Романково: на 3 кварталі в 7-й сотні є окремі виступи селян, які вимагають землю залишити так, як було раніш. Особисто на 7-й сотні ка-жуть, що «як хто із членів СОЗ-у (СОЗ – Спільний Обробіток Землі.– Авт.) поїде орати, то заруба-ємо лопатами».

Село Кам’янське: були випадки, коли робітники за-воду, що мешкають на терені с. Кам’янського, ви-ступають проти СОЗ-у, а саме:

– Половченко Опанас Іванович (листопрокатний цех) замість того, щоб явитись на збори самому, прислав жінку, що вигукувала: «Треба виколоти очі тим, що вступають до СОЗ-у».

– Загреба Євгеній Євт. (робочий механічного цеху) з’явився до Правління СОЗ-у з вимогою, аби виклю-чили негайно з членів СОЗ-у, бо він зовсім не хоче мати діла ні з якими СОЗ-ами.



202

– Козик Семен Филимонович (вагонний завод) з’явився на збори із жінкою і аж надривається від крику, «що це силоміць хотять записати народ». В той час, як жінка його із другими жінками при-кладала всіх зусиль, щоб зірвати збори криком».

– Рустянський Іван (робочий Ново-Силової) – жін-ка його з метою розвалити СОЗ, загрожує вбити зам. голови СОЗ-у.

хлебозаготовки продолжались, и в конце 1931 года из Каменского района вывезли почти всё зерно. Весной тридцать второго выяснилось, что колхозные амбары практически пусты, и поля засевать нечем. Сельские активисты начали разными способами добывать посевматериал.

Таким образом, уже весной 1932 года село голо-дало. Нечего было сеять, нечего было есть. хлеб с половой стал основным продуктом питания. Если удавалось, они прятали зерно от рекви-зиции в ямах, но потом боялись его вынимать, чтобы не выдать схрона. В колхозах района по-сле посева и до самого сбора урожая никако-го присмотра за полями не было. Какой смысл выращивать урожай, который всё равно будет конфискован «красной метлой», как прозвали в народе заготовительные бригады. И в Карнаухов-ке погибла колхозная кукуруза, в колхозе имени Дзержинского в Николаевке сотни гектаров хле-ба гнили на полях не обмолоченными, такое же положение бытовало и в аульской артели «До кращого життя».

Чтобы как-то наладить дело, в подшефные колхозы посылались работники ДГЗ, вагоно-

строительного и строящегося коксохимического завода. Они пытались спасти урожай, но одно-двухдневные наезды на село не решали вопроса. 13 августа 1932 года состоялось совместное за-седание бюро Каменского райпарткома и конт-рольной комиссии, на котором принято решение начать массовый обмолот зерна и вывоз хлеба на ссыпные пункты, чтобы одним махом выполнить план августа. Для гарантии осуществления по-ставленной задачи порешили привлечь к уголов-ной ответственности руководителей колхозов, которые в качестве аванса за выполненную рабо-ту уже раздали крестьянам хлеб.

Народный следователь Каменской гор-прокуратуры тов. Дудельзан в составе судебно-следственной бригады (народный судья тов. Бай-ба, уполномоченный гормилиции тов. Лобода) проводил работу по хлебозаготовке в сёлах Кар-науховка и Тритузное. По окончании мероприя-тия тов. Дудельзан направил срочный рапорт Ка-менскому прокурору и копии секретарю горкома партии и председателю горсовета. В донесении начальник судебно-следственной бригады отме-чал: председатель Карнауховского сельсовета Чернявский не только не помогал прибывшим, но и не желал применять меры по отношению к злостным отказникам выполнения плана загото-вок. И тогда Дудельзан взял инициативу в свои руки.

Бригада приняла участие в партсобрании села, а также побывала на женском собрании и пре-зидиуме сельсовета, где обсуждались вопросы хлебозаготовок в свете решений постановле-

Розділ ІІ


203

Здача зерна

селянами

сільськогосподарській

артілі,

1930 р.



204

Розділ ІІ


205

ния Совнаркома. Выявилось, что по Карнаухов-ке выполнены задания поставки хлеба всего по 150 дворам, отчего и возникла необходимость репрессий прямо на месте путём возбуждения уголовных дел в отношении уклонистов. И на по-казательном процессе, проведенном непосред-ственно в Карнауховке, осуждены сроком от 10 до 11 лет с конфискацией имущества и поражением в правах четверо злостных контрактанта – Пики-нер Пётр, Поломанный Степан, Король Филипп, Белый Михаил и кулак Колбаса Ларион. [ГАДО. Ф-1278. Оп. 1. Ед. хр. 98. Л. 13]. (Контрактанты – се-ляне, заключившие контракт с органами власти о сдаче определённого количества хлеба ещё до начала посевной кампании).

По всем колхозам провели всеобщую проверку токов, скирд и… помёта. Проверка показала, что в полове и соломе колхоза «Дзержинец» Никола-евского района и «Вторая большевистская весна» села Романково содержалось много зерна. Таким образом председатели колхозов старались спас-ти немного хлеба. Спецкомиссия горпарткома, проверив борьбу с потерями хлеба в николаев-ском колхозе «Дзержинец», выявила дополни-тельно в пятистах гектарах соломы и половы 15% зерна. 170 гектаров полей оказались вовсе не обмолочены. За эти «преступления» немедлен-но арестовали 10 человек правления колхоза. Выездная сессия областного суда провела засе-дание прямо в селе и приговорила председателя к расстрелу, а девять членов правления получили от 5 до 10 лет тюремного заключения.

Параллельно велась массово-разъяснительная

работа на собраниях колхозников и единолич-ников по поводу печально известного постанов-ления ЦИК и Совнаркома от 07.08.32 о борьбе с разворовыванием колхозного хлеба и имущества, более известного в народе, как «Закон о пяти ко-лосках». Постановление приравняло колхозную собственность к государственной. На основании чего каждый, кто посягал на эту собственность даже в размере горсти зерна или нескольких колосков, считался врагом народа и мог быть приговорён к расстрелу. Причём приговор без суда и следствия имел право вынести и привес-ти в исполнение охранник имущества. С начала сбора урожая и до первого ноября 1932 года за воровство хлеба в Каменском районе осуждено 3 тысячи 973 человека и 112 расстреляно.

Во время сбора налога у крестьянина Трофима Карпа на Кар. хуторах (ныне село Николаевка Криничанского района), его жена вынесла на улицу ребёнка, посадила на морозе и стала кри-чать: «Нас грабують, зі світу зганяють!» Другой крестьянин этого же села, Иван Корниевский, при насильственном изъятии хлеба схватил свое-го ребёнка, пытаясь задушить его, и в прострации кричал: «Нас влада душить, будемо душити своїх дітей!»

Не у каждого «краснометельщика» могли вы-держать нервы на такой «работе»! Поэтому целый ряд уполномоченных и сельских руководителей попали в списки прямого дезертирства хлебо-заготовительной кампании. Вместо них стави-лись партийцы-комсомольцы с более крепкой закалкой – иными словами, без всякого понятия



206

о морали, человечности, сочувствия к людям. Но даже и после этого план хлебозаготовки не выполнялся. В декабре хлеба в районе уже про-сто не было. Начался повсеместный голод.

Зимой 1932–1933 годов в сёлах по хатам ходи-ли комнезаможцы, то есть, члены комитетов незаможных селян. Ими руководили коммунисты и комсомольцы, присланные из Каменского. хлопцы, вооружённые длинными прутами, иска-ли зерно. Обыскивали дома и чердаки, «качали хліб», забирали у людей последнее и отвозили в колхоз. Поскольку план централизованной за-готовки зерна 32-го года не был выполнен, недо-стающие проценты партия решила взять с трудя-щихся путём государственного займа. Голодных колхозников в 1933 году силой принуждали под-писаться на заём. В колхозах работать уже было практически некому: люди, кони, коровы погиба-ли от голода. Весной 33-го оставшиеся в живых ели бурьян, траву, кору деревьев. Колхозники сёл Романково, Аул, Тритузного, Карнауховки, а так-же Каменского из последних сил выполнили план займа на 63%. И только 24 % единоличников под-писались на заем.

Во время голодомора 1932–1933 годов жители города Каменское обеспечивались продуктами благодаря карточной системе. Она давала мизер-ное пропитание, но позволяла не умереть с го-лода. Рабочие получали в среднем 800 граммов хлеба в день, иждивенцы по 400 граммов. Карто-чная система давала причастным к ней лицам ши-рокий простор для злоупотреблений. Некоторые заводские рабочие кооперативы, через которые

осуществлялось снабжение, уменьшали норму хлеба иждивенцам или самовольно сокращали выдачу хлебных карточек, экономя в свою поль-зу. Другие, наоборот, массово увеличивали коли-чество едоков по списку №1 (исключительно иж-дивенцев), чтобы нажиться на образовавшихся «мёртвых душах».

Номинально размеры доходов различных групп населения в городах были уравнены, но система привилегированных пайков и снабжения това-рами сводила формальное равенство к абсурду. Так, учитель получал зарплату, равную полови-не зарплаты рядового сотрудника ОГПУ, но осо-бая карточная система на товары потребления, покупаемые по низким ценам в спецмагазинах, делала реальный доход сотрудника ОГПУ в 12 раз выше реального дохода учителя.

В 1932 году, когда по сёлам люди уже умирали от голода, среди учреждений общественного пи-тания страны провели Всесоюзный конкурс на лучшую столовую, в котором приняли участие и столовые Каменского. Победителей конкурса награждали премиями и правительственными наградами, присваивали почётные звания удар-ников. Кондитерские изделия, представленные каменскими мастерами, имели индустриальную тематику. Лучшим из них был, без сомнения, шоколадный торт в виде макета доменной печи №7.

В январе и феврале 1933 года на предприятиях го-рода сформировали хлебозаготовительные бри-гады, в обязанность которых входило выявлять

Розділ ІІ


207

из своей среды рабочих, связанных с сельским хозяйством и не выполнивших плана контракта-ции. Таких лишали хлебных карточек и рабочего места. Но основной функцией бригад являлось выявление спрятанного в городе хлеба. Партор-ганизации предприятий на собраниях нацелива-ли партийцев на такую работу: «Хлеб спрятан, разбазарен, мы его должны найти и заставить сдать государству».

Письмо Каменского районного управления мили-ции органам власти г. Каменского о результатах конфискации хлеба от 24 февраля 1933 года:

Председателю городского Совета, секретарю го-родского партийного комитета, начальнику го-родского отдела ГПУ, городскому прокурору.

Специальные сведения по хлебозаготовке за пе-риод до 23 февраля 1933 г. Всего изъято: по городу зерна 304 кг, по селу зерна 4.134 кг.

г. Каменское. Утайка:

Сорока Иван Алексеевич – рабочий, проживающий в городе Каменском, перепрятал у себя зерно, вывезенное из села его сестрой, где в результате обыска изъято пшеницы 119 кг и проса 50 кг, за-ведено расследование.

Шметько Николай Исакович – рабочий завода ДГЗ, перепрятал у себя зернохлеб, у которого в резуль-тате обыска изъято пшеницы 48 кг. Заведено расследование.

Добровольцами сдано 6-ю лицами разного зерна 87 кг.

Начальник управления Каменской городской ми-лиции Грабченко

Начальник оперативного отдела Маловник

Многие крестьяне действительно спасались в го-роде вместе со своим хлебом. Оставаться на селе было смерти подобно. Зернопродукты прятались также рабочими, имеющими связь с деревней. Обыски проводились у жителей Каменского час-то по «подсказке» соседей. хлеб нашли в рабочих бараках коксохиммонтажа, на станции Тритуз-ная.

Но находились и среди коммунистов люди, зна-вшие о спрятанном хлебе и не донесшие на лю-дей в органы. За это «преступление» немедленно следовало исключение из рядов партии. Такая судьба постигла коммунистов-металлургов Зино-вьева, Копытича, Савицкого, Волкова, Иващенко.

Некоторые трудящиеся открыто выражали воз-мущение хлебозаготовками.

В копровом цехе завода Дзержинского на собра-нии выступил машинист крана житель Каменско-го середняк Снитько: «Радянська влада повально грабує селян – не дає жити, замучує робітників голодом, змушує селян вішатися, а робітників ля-гати під паровоз».

В результате кампании бригады Каменского выявили 90,3 центнера припрятанного здесь зерна. хлебозаготовка традиционно сопро-вождалась арестами неплательщиков. Количе-ство арестов достигло грандиозных размеров. ДОПРы и арестантские помещения оказались



208

чрезвычайно перегружены. И весной тридцать третьего под этим делом областное руководство подвело решительную черту.

9 апреля 1933 года секретарь обкома товарищ Мендель хатаевич разослал письмо-циркуляр начальникам райотделов ГПУ:

«С целью установления твёрдого революцион-ного порядка в городах и на селе, очиски на-шей области от хулиганов, кулацких и дезорганизационных членов промышленных пун-ктов, совхозов, колхозов, намечено к выселению из нашей области 17.000 семейств и 15.000 мужчин-одиночек. Это массовое выселение будет произ-ведено в мае-июне. К началу посевной кампании в наших городах, а в особенности в сёлах не должно оставаться никого из кулацких, хулиганских и дезорганизаторских элементов. Списки подле-жащих выселению должны быть составлены не позднее 5 мая 33 года».

Раскулаченные, деклассированные сельчане ки-нулись в город. Но это им не помогло. В начале 1933 года в УССР была введена единая паспорт-ная система. Однако единоличники и колхоз-ники, составляющие абсолютное большинство населения Украины, не попали в категорию лиц, имеющих право на получение паспорта. Им так-же не разрешался свободный выезд из села, выбор профессии, род занятий и место прожива-ния. Поэтому выявить беспаспортных крестьян в городе не составляло для органов ГПУ никакого труда. В Каменском, как и других промышленных центрах, их ожидали специально созданные

опергруппы для очистки в пятидневный срок го-рода от «криминального и паразитного элемента и беспризорных». Кроме того, город освобождал-ся чекистами от родственников тех, кто был со-слан раньше.

В письме секретаря Днепропетровского обкома партии хатаевича в ЦК КП(б)У Косиору и в Со-внарком УССР Чубарю говорилось, что за один год коэффициент смертности в Каменском вырос с 11,7 до 20,1. Эта прибавка была «достигнута», в основном, за счёт голодных смертей. В некоторых районах области голодные смерти приняли эпидемический характер. Обессиленные голо-дом, крестьяне не могли похоронить умерших, и они по 10–15 дней лежали не погребенные. Поя-вились случаи людоедства. Доведенные голодом до безумия, люди охотились на людей, в особен-ности на детей, как на наиболее лёгкую добычу.

В феврале 1933 г. в селе Заградовка Высоко-польского района Днепропетровской области «у единоличницы Федощенко был обнаружен труп умершего мальчика 12 лет, зарытый в хате, у которого вырублены руки между кистей и плеч, ноги меж ступней и бёдер. Вырублены уши и вырублены на туловище все части мяса до костей, которые этой гражданкой употреблены в пищу. У этой гражданки на почве недоедания умер муж, труп которого лежал не похороненным до тех пор, пока она не пришла в сельсовет и заявила: «если вы его не уберёте, я начну его есть». Об-следование семьи выявило, что трое детей от 2-х до 11 лет, все опухшие и совершенно слабые от недоедания, в таком же положении и мать». (Дне-

Розділ ІІ


209

пропетровский областной партархив. Ф. 19. Оп. 1. Д. 609. С. 31, 32).

Массовый масштаб голодная смерть приняла с марта 1933 года. Уровень смертности в разных сёлах Днепропетровщины колебался от 10% до 100%. Голодных людей комбедовцы «мобилизо-вали» на работу в поле, где колхозники прямо на грядках умирали от упадка сил, вызванного истощением. Комбедовцев ненавидели. Когда и им пришло время умирать, жалости это ни у кого не вызывало. Почти все активисты нижнего зве-на погибли от голода весной 1933 года. Местная элита – партработники, сотрудники ГПУ – голод пережили легко, им было обеспечено хорошее питание.

Из докладной записки секретаря обкома о слу-чаях заболевания и смерти на почве голода по Днепропетровской области в 1932 – начале 1933 года, адресованной товарищам Сталину и Косиору:

«В данный момент вырисовывается картина

голодных заболеваний и смертей значительно

более тяжкая, чем можно было думать согласно

первых, полученных в январе, материалов. На-

блюдается много случаев, когда голодающие

питаются всякими суррогатами и дохлыми

животными. Поэтому смертность возросла ещё

более. Чрезвычайно высока детская смертность.

Есть факты людоедства. Выявлены факты голо-

да и голодных смертей при наличии спрятанного,

закопанного хлеба. На почве тяжёлого положения

есть ряд случаев, когда колхозники – и не только

мужчины, но и женщины, бросают свои семьи на

произвол судьбы, а сами идут неизвестно куда.

За последние дни имеем большое количество

подброшенных детей в городах. Среди них

высокая смертность (до 50%). Отчаяние колхоз-

ников достигло крайней черты. Люди перестали

просить помощи, лежат в холодных, нетопленых

домах и ждут смерти. Среди голодающих значи-

тельная часть хороших колхозников с большим

количеством трудодней, есть и активисты, и

кандидаты партии и комсомола.

В 14 районах области имеем ряд фактов, когда

отдельные колхозники едят дикие травы, мясо

котов, собак, сдохших лошадей. На скотомогиль-

никах выкапывают трупы сапных коней, делят-

ся мясом, которое употребляют в пищу. Вокруг

некоторых сёл население ходит с мешками сис-

тематически и собирает на еду траву, крапиву

и разную дохлятину. В некоторых сёлах люди пе-

ребили и съели всех собак и котов, собак крадут

друг у друга. Отдельные колхозники начали ни-

щенствовать, бродя по сёлам с просьбой помочь

едой. Есть случаи убийства соседей с целью за-

владения их продуктами и пользования коровой».

Однако сам факт голода в стране официально

замалчивался. Прессе в строжайшем порядке

запрещено касаться этой темы. Тот, кто пытался

довести до сведения правительства правду об

ужасном положении крестьянства, обвинялся в

клевете и враждебном отношении к Советской

власти. Государственная помощь погибающим от



210

голода не оказывалась, ибо отрицался сам факт

голода.

Секретарь обкома М. хатаевич в письме секре-тарям райкомов в феврале 33-го предупреждал «не питать особых надежд на получение продо-вольственной помощи и не поддерживать среди колхозников иждивенческих настроений».

Не всё собранное зерно вывозилось из Каменско-го. Часть его долго лежала на станциях, пока не на-чала гнить. Часовые не подпускали людей к таким кучам, открывали стрельбу по тем – и взрослым, и детям, – кто рисковал схватить горсть зерна.

Как и в двадцать первом году, люди умирали про-сто на улицах. Распухшие, они лежали по обо-чинам дорог и равнодушно ждали своей учас-ти. Особенно много трупов находили в районе рынка. Их убирали пожарные весной 1933 года, как только сошёл снег. А Водяная балка стала на-стоящим пристанищем мёртвых. Здесь в землян-ках ютились те, кто в связи с жилищным кризисом не нашёл иного выхода, как вырыть себе нору. Умерших от голода подолгу не хоронили, тела разлагались, и по всей балке стоял невыносимый смрад. Также и в глубоких оврагах Волчьего Гор-ла жители окрестных сёл, которым удалось про-рваться через кордоны ГПУ, рыли себе норы и прятались в них, как затравленные звери.

Польша, почта Кунов, Копецкое воеводство,Ежевской Станиславе

Дорогая Стася!У нас творится что-то ужасное. Народ пухнет и прямо на улицах умирает с голоду. Если идёшь

за своей пайкой хлеба, то бывают такие случаи, что её вырывают из рук ещё более голодные люди, потому что им другого выхода нет. Жалованье мне сократили наполовину, что делать дальше не знаю. Дорогая сестра с мужем! Как вы провели праздник Святой Троицы? Мы сейчас едим раз в день. Никогда нельзя было предположить, что у нас может сложиться такое положение, как я вам уже описывал.

Твой брат Михаил, жена и дети.

Каменское, дня 7 июля 1933 года

Письмо Михаила Барона, одного из активных участников установления Советской власти в Ка-менском, не дошло до адресата, ибо было пере-хвачено и прочитано органами местного ГПУ.

Массами умирали дети. Селяне, стремясь спас-ти своих діточок, подбрасывали их рядом с государственными учреждениями. Таких от-правляли в детские дома. А оттуда почти ежед-невно выезжал покрытый рогожей воз. Из-под покрывала встречным прохожим открывались детские руки, ноги. Мёртвые дети лежали на возу, сложенные, словно штабели дров.

В Верхнеднепровском детдоме с 1930 года про-живало около 3.000 детей, возрастом от 7 до 12 лет, в том числе дети, вывезенные из детдомов Ка-менского. На протяжении весны и лета 1933 года все они попали на местное кладбище. Детские трупы, как снопы, накладывали на двуконные по-возки, накрывали одеялами и ночами вывозили на погост. Там их по полсотни вбрасывали в за-

Розділ ІІ


211

ранее приготовленные большие ямы и засыпали землёй. Эта ужасная «работа» выполнялась с вынужденного молчаливого согласия верхнедне-провского горкома партии.

В селе Романково только за 5 месяцев 1933 года официально зарегистрировано 598 смертных случаев при общем числе жителей около четырёх тысяч человек. То есть, менее чем за полгода умер каждый восьмой романковец. Эти данные почерпнуты из «Книги смерти» села Ро-манково Каменского района Днепропетровской области. «Книга смерти» представляет собой обыкновенную тетрадь, в которой содержатся записи за период от 30 июля 1933 года по 3 ян-варя 1934 года. Необходимо заметить, что по су-ровому приказу ГПУ категорически запрещалось свидетельствование истинной причины смер-ти. Поэтому в актах указывались, в основном, воспаление лёгких да старческая немочь. Од-нако, из множества строчек, написанных рукой неопытного и малограмотного «реєстратора М. Плітинця», то и дело пробиваются подлинные обстоятельства кончины – «від виснаження ор-ганізму, від запалення кишечнику, від різачки». Для иностранца слово «різачка» мало что могло сказать, такого понятия нет и в медицине. Однако для украинца тех лет и жителя Романково, в част-ности, оно было наполнено абсолютно ясным смыслом: поев древесной коры, желудей или иного растительного суррогата, человек погибал от нестерпимой рези в желудке.

Общее число жертв голодомора по селу Роман-ково неизвестно.

По всей Днепропетровской области летом 1933 года чинились судовые расправы над «парикма-херами», им давали по пять лет северных лаге-рей. «Парикмахерами» преимущественно явля-лись женщины-колхозницы: на поле и на своих огородах они стригли ещё зелёные колоски ржи для голодных детей.

Что могли противопоставить крестьяне больше-вистской машине смерти? Разве что частушки про голодомор…

Крупська грає на гармошці,Сталін жаре гопака...Дожилася Україна –По сто грам на їдока!

Чи ви чули про «Торгсіни»?І що значить цей зворот?Товариші! Революція гине –Сталін істребля народ!

Всесоюзное объединение для торговли с ино-странцами, или Торгсин, – так называлось дья-вольское торговое учреждение, действовавшее в СССР в 1930–1936 годах в условиях карточной системы и повального дефицита. В магазинах системы Торгсин осуществлялась продажа то-варов, а главное, продуктов за иностранную ва-люту и драгоценные металлы – золото, платину, серебро. Торгсин в обстановке жесточайшего голода «стимулировал» продажу государству не только валюты, но и золотых и серебряных мо-нет царской чеканки, драгоценных металлов,



212

ювелирных украшений, оставшихся у населения с дореволюционных времён. Золото и драгоцен-ности, которые сохранились у каменчан во время «золотых обысков» и нэпа, которые удалось сбе-речь, пройдя через унижения, допросы, ухищре-ния большевистских экспроприаторов, теперь до-бровольно сносились в Торгсин, расположенный в парке имени Заварихина напротив улицы Василевской. Этот «магазин» открыли как раз в 1933 году. Здесь на царские золотые червонцы, которыми выплачивалась зарплата при само-державии, а также на семейные реликвии можно было приобрести муку, крупу, хлеб, сахар, жиры, забытые конфеты. Около магазина постоянно де-журили филёры, которые выслеживали покупа-теля до самого его дома. Потом туда приезжали чекисты и проводили обыск на предмет наличия драгметаллов.

После постановления «Об обязательных постав-ках зерна колхозам и единоличным хозяйствам» и отмене продразвёрстки, между селом и госу-дарством были вновь установлены налоговые отношения. Состояние сельского хозяйства на-чало улучшаться, что стало причиной отмены в ноябре 1934 года карточной системы.

2 0 0 7 г .

д н І п р о п е т р о В с Ь к

Хаблак тетяна Іванівна,

1930 р.н., село Новолимарівка

– Я долго не знала, зачем мой дед и бабушка хо-дят на пустырь и ухаживают за ним, как за чьей-то могилой. И не одни мы приходили сюда. Многие сельчане на все церковные праздники именно здесь поминали своих усопших. Почему так было, долго никто не решался рассказать. Потом на пустыре вырос большой куст сирени. В середине куста мой дед поставил крест.

Теперь оберегать эту могилу взялись наши уче-ники местной средней школы. Они расчистили ее и снова установили крест. Очень тяжело слушать рассказы таких же очевидцев голодомора, но это надо делать. Для самих себя, чтобы не забывать того страшного времени...

В этой братской могиле похоронен мой брат Федор. Я помню, отца направили работать на местный конезавод. Коням в то время жилось лучше людей. У них были пшеница, овес, макуха. А мы пухли от голода. Первым умер Федя. Ему тог-да было 14 лет. По улице ездила телега, в каждый двор заходили люди и спрашивали, нет ли в доме покойника. Забирали и хоронили в общей моги-ле. Вот и Федю завернули в какое-то полотно и забрали. Из семьи на кладбище никто уже не мог пойти. Через два дня с работы пришел отец. Как он плакал, узнав, что сына нет в живых!.. Пошел к

Розділ ІІ


213

могиле, руками разгреб землю и взял сыночка на руки. Так и просидел, проплакав, весь день. Все корил себя, что не уберег, показывал умершему ребенку горстку овса, которую украл на конеза-воде... Понятно, отец сильно рисковал, когда брал эти зерна: наказание за подобный проступок было ужасным. На конезаводе давали какие-то обеды, и отец не раз пытался донести их домой. Но не получалось: все отдавал встречным детям.

Однажды комендант собрал всех таких вот «рас-хитителей собственности» и закрыл в пустой ко-нюшне. Когда ее открыли через несколько дней, все были мертвы: обессилевших людей погрызли крысы.

У сестры моего дедушки было четверо детей – три дочери и сын. Мальчик был старшим, ему тог-да исполнилось 14 лет. Когда он пытался собрать на поле колоски, его расстреляли. Сестрам при-шлось бежать, потому что сказали: мол, за такой проступок ответят все члены семьи. Когда девоч-ки вернулись домой, родителей в живых уже не застали.

Были случаи, когда матери травили себя и своих детей угарным газом, перекрывая дымоход. Счи-тали, что лучше уж детишки сразу уйдут из жиз-ни, нежели умрут, распухнув от голода, пережив своих родителей. Но были случаи, которые не укладываются в человеческом сознании.

На нашей улице мать и отец съели своих де-тей. В их семье было пятеро малышей, так один вырвался и убежал от родителей. Соседи потом долго не могли забыть крики ребенка, убегав-

шего от обезумевшей матери, у которой был в руках нож: «Не режь меня, мама!» Многие селяне, выжившие в те страшные годы, случаи людоед-ства даже не хотят вспоминать...

Расскажу о председателе Зеликовского сель-совета, которая повинна в первых жертвах го-



214

лодной смерти в наших селах, Татьяне З. (в селе еще живут ее родные). Первыми умерли голо-дной смертью батюшка местной церкви и еще один священнослужитель. Они оба, после того, как по приказу Татьяны сбили крест и колокола с церкви, отказались выйти из храма. Тогда пред-седатель приказала оцепить церковь и не давать никому занести внутрь ни воды, ни еды. Спустя месяц из храма вынесли два трупа.

Двум дочерям священника даже в голодное вре-мя сельчане помогали чем могли. А когда они скончались, Татьяна приказала... привязать дево-чек за косы к конскому хвосту и протащить тела через все село к братской могиле. По ее мнению, это был воспитательный момент для остальных.

Я тогда работала в бригаде, которая собирала трупы и вывозила их в общие могилы. Забира-ли мы всех – и уже умерших, и тех, кто вот-вот покинет эту землю. Мертвых укладывали шта-белями в братскую могилу, а живых усаживали рядом. На следующий день заставали сидящих уже мертвыми и тоже опускали в яму. Могилы не закапывали, пока они не заполнятся телами пол-ностью.

Сколько таких могил было? Много, я уже и не по-мню. Учет их в те годы никто не вел. А теперь уж и могилы эти трудно найти.

К сожалению, официальных документальных сви-детельств трагедии почти нет. Неизвестно даже, сколько погибло в те годы людей. В каких-то се-лах ушло из жизни сто человек, где-то триста, а где и все село... Там, где сохранились хоть какие-то данные, документы просто уничтожали.

Единственное свидетельство, которое остава-лось – это медицинские записи местного врача, который лечил все близлежащие села. Но в нача-ле 1934 года доктора Филиппа Якунина забрали в НКВД и держали там под страхом смерти полгода, пока врач не переписал все анкеты, где указан был диагноз голодная смерть. Причем заставили написать в каждую анкету новое заболевание, чтобы не сложилось впечатление, что в селах была какая-то эпидемия.

Розділ ІІ


215

Білий Микола петрович,

1927 р.н., село Карнаухівка

– Мало хто знає, що пережив український народ у 1932-1933 роках. Чоловіків у віці 30-35 років забирали й розстрілювали. Я добре пам’ятаю, як до нас у двір приїхала машина (вона мала на-зву «чорний ворон»), з неї вийшли люди, забра-ли його батька і відвезли до Дніпропетровська. Ці люди мотивували свій вчинок тим, нібито мій батько – зрадник Батьківщини. І зараз існує вули-ця Чичеріна, на якій і досі знаходиться в’язниця. У ті роки біля в’язниці була величезна балка, до неї звозили таких чоловіків, як мій батько, розстрілю-вали й закопували їх там.

Скільки людей померло у ті роки?! Неможливо по-рахувати. Багато помирали через те, що не було чого їсти. Люди йшли на божевільні вчинки. На су-сідній вулиці жила жінка, в неї була одинадцятимі-сячна дитинка. Та потім люди стали помічати, що жінка гуля постійно одна. З часом виявилось, що мати з’їла свою дитину. Це було жахливо, та вона була не одна така.

На мій шостий день народження батько повіз мене в поле «виливати ховрашків». Ми вливали в нірку воду, а ховрахи втікали від води і вибігали. Потім з них мати варила нам їжу. Навесні, коли зі-йшла трава, ми їли і різні трави. З кураю мати ро-била блинчики. А замість олії вливали перетерте та смажене насіння з соняшників.

Чимало є різних історій про те, на що йшли люди, аби вижити. То страшні часи і не дай Боже їм по-вторитися.

Біла катерина Ігорівна,

1929 р.н., село Таромське

– В селі у нас була маленька хатинка, у якій я жила разом із матір’ю, батьком і моїм братом. Він був на три роки за мене старший.

Коли мені було три роки, почався голодомор. Український народ намагались знищити. Я була маленькою, але добре пам’ятаю, як до нас у двір приїхала велика машина, з неї вийшли чоловіки та увірвались до нашої хатини. Вони забирали геть усе, що можна було вживати в їжу. Мати дещо заховала за ікону, сподіваючись на те, що ті люди не будуть шукати хоч там. Але вони відібра-ли й ті крихти і мовчки вийшли з хати.

Що ми тоді тільки не їли, аби вижити. Я й досі пам’ятаю, ніби сьогодні, як ми з моїм братиком виглядали батька. Я сяду біля вікна, а Сашко під-біжить до мене, турне й кричить, щоб я співала. Ми посідаємо удвох, співаємо пісні та виглядаємо, бо знаємо, що батько принесе якусь крихітку по-їсти. А коли побачимо, що батько повертається, як гайнемо до нього, припадем до того стакана пшона, що він десь наміняв, та несемо до мами, щоб вона швидше наварила їсти. їли ми й трави різні, зривали лободу та кульбабки, сікли малень-кими шматочками, мішали з кукурудзою, варили кашу й їли.

Не дай Боже комусь пережити те, що народ укра-їнський пережив у ті роки.



216

Малишко надія Йосипівна,

1924 р.н., смт Васильківка

– Сама я голодувала, пухла, жебрачила, ночувала (нас вигнали з хати) то в погрібнику своєї одно-класниці Лихацької Марії Сергіївни, то в «інтер-наті» (це була розвалюха – пристанище для голо-дуючих і бездомних учнів нашої Васильківської семирічки). Я представляю тих, хто страждав, три-мався на волоску життя, але все ж таки ВИжИВ!

Отож, вважаю своїм обов’язком згадати тих, кого я знала, з ким дружила, сусідствувала, хто заги-нув насильницькою смертю від голодомору 1932 – 33 рр.

В 1993 році відзначали – правда, скупенько, ти-хенько і боязко – 60-річчя голодомору в Україні. Ото до тієї дати я і записала декілька розповідей своїх односельців, чим запам’ятався їм 33-й рік. Та тільки в редакції райгазети на мої записи дивили-ся косо. Мовляв, навіщо таке згадувати, бередити і розтривожувати людські серця і душі. А мені до-бре він запам’ятався.

Ще з літа 1932 року всі розуміли, що буде голод. В колгоспі нічого не дали і не дадуть, бо весь урожай забрали й вивезли. А що в кого вродило дома, те забрав «план до двору». Якщо не вивіз господар сам, продкомісії забирали насильно і говорили, що це в селян лишки хліба. Люди кидалися скрізь, дбали хоч якусь дещицю на зиму. Збирали коло-ски, ходили по різних збірках, з павлівських тер-няків приносили терен, кислиці, грушки-гнилиці.

ходили і ми з мамою по колоски. Назбирали, нано-

сили купку на горищі. Та активісти дізналися про наші хлібні запаси. Прийшла комісія, все описали, все забрали: колоски, картоплю, буряки, соливо, а потім і корову, постіль, меблі, кухонну утвар – пограбували, тобто розкуркулили. А в цих «кур-кулів» тільки корова була, навіть курей не було. хвору матір п’ятьох дітей засудили на 6 місяців примусових робіт «за розкрадання державного хліба» – це у вироку так написали. А насправді за те, що пішла проти постанови Москви: розтопта-ти, знищити українців, хай дохнуть! А вона, бач, хотіла врятувати дітей.

В нашій сім’ї зразу ж почався пекучий голод. Ма-лечу сяк-так порозпихали по родичах, хоч і ті були напівголодні. Мама працювала в каолінкомбінаті, та її списали по хворобі і послали прибиральни-цею в школу. Там і жила в господарчій комірчині. Я теж до неї пішла. Робили важко, але ще тяжче було добувати їжу. Одержували ми кілька кілограмів кукурудзяного з викою борошна щомісяця, іно-ді давали чвертку олії. А так як цього було мало, то «промишляли» ми іншим способом. Не буду вдаватися в деталі цього «промислу», але скажу, що ми їли все, не відмовляючись ні від собаки, ні від кішки, ні від їжака, якщо попадались. Мама була пухла, немічна і стара, а їй було тоді 37 ро-ків. Ноги як колоди, товсті, як склянки, блискучі, і в багатьох місцях шкіра полопалась і з ран бігла сукровиця. Директор школи бачив наше станови-ще і прикріпив нас до шкільної їдальні. Стали нам давати 4 черпачки гарячої борошнянки. Дивно, що ми не померли. Вижили!

Одного разу до нас прийшла мамина подруга ди-

Розділ ІІ


217

тинства Марія – Логвинкою її називали. Вся зне-рвована, труситься, ноги пухлі, в ранах, сама не-мов божевільна, плачучи розповіла, як померла її трирічна донечка Люба, вона розрізала її і зва-рила, а кісточки зарила в садку. їли те вариво три братики старшенькі. Та не врятувала цим їх мати. Два померли – Петрик і Шура.

– Тепер, – каже, – не можу ні спать, ні думать, ні робить. Дитя весь час переді мною, не можу по-збутися цього видіння. Це ж гріх який!

Скоро Марія теж померла. А найстаршого 12-річного Івася помістили до Григорівського дит-будинку.

савченко Віра Микитівна,

1921 р.н., смт Васильківка

– До колективізації наша велика сім’я жила добре. Мали троє коней, були лошаки, дві корови, бага-то малої худоби: вівці, кози, свині, не говорю вже про свійську птицю. Господарством керував дід Степан. Мав він трьох дорослих синів, серед яких мій батько Микита Лабзун був старшим.

А вже як записалися до колгоспу, тоді і почалися наші біди і голодування. Зразу ж усуспільнили все рухоме й нерухоме майно, крім старої хати. Дядь-ки із сім’ями пішли у світ шукати кращої долі, а ми з татом залишилися на місці. Ревно працювали в колгоспі і надіялися одержати хліба і до хліба. Шість душ нас працювало. Дід Степан сторожува-ли у бригадному дворі. У полі працювали щоден-но мама й тато, Петро і Марія – старші від мене. А

я цілоденно воду носила полільникам і косарям.

Прийшла осінь. Що вродило в полі, навіть в комо-ри не засипали, все пішло державі, казали, для ро-бітників. І насіння свого не залишили. Ми, як і всі колгоспники, не одержали ні хліба, ні грошей, хоч трудоднів було до тисячі, і вже восени недоїдали. Дід Степан охляли, висохли до кісток. Лежать та скрушно дивляться на маленьких. «Що отих жде?’’ – шепочуть. Та й померли.

Буряками в основному харчувалися. А прийшла зима, ще сутужніше стало. Дали в колгоспі вико-вого з кукурудзою борошна, може, кілограмів з десять, в торбі мама принесла. Ото і весь заробі-ток цілої сім’ї за весь сільськогосподарський рік. Але що це на 10 душ сім’ї! Продавали, що можна продати, та по високих цінах купували борошня-ні зметки із млина, із піском та сміттям були вони. Добавляли буряків та в лавці купували «кофе» (пережарений ячмінь, цикорій та інше), ліпили маторженики (не плутать із «макоржениками»), пекли на голій плиті і їли. Та і то по малій пайці. Так харчувалися і всі наші сусіди. їли все, що ловили, що добували правдами і неправдами. Не гребува-ли і дохлятиною. Піде батько до воловника, а там у баюри викидали дохлих тварин, то він і прине-се кусень. Мама обмиє кров і гниль, та й зварить. Шкода тільки, що солі не вистачало, в лавку рідко сіль привозили. Багато людей там живилися не-свіжим м’ясом. І кожен спішив відрізати до того, як посиплять хлоркою.

А вже як скресла річка, бродили в крижаній воді, вибирали жабурниці (в нас їх називають черепаш-



218

ками), обливали окропом, вони розверталися, да-ючи голодним м’ясо молюсок. Така страва чи не основна була не лише в нашій сім’ї.

Рання весна ще більше придавила виснажених, пухлих, немічних селян. І приснився мамі сон. Із-під нашої загати мовби вилетіло спочатку двоє голубів дорослих, а за ними – троє голуб’ят. І політ їхній димом заслався, а потім огонь з’явився.

– Ой, Одарко, – сказала сусідка, – полетить твоя сім’я.

Так і сталося, як казалося. Перший помер тато. За-горнули свого хазяїна і годувальника в ряднину, поклали на возик та й вивезли на кладовище. А через день-два і Маруся переставилася. В одну спільну для багатьох яму й поклали. Горе і туга об-горнули сім’ю. Братики мої менші, Саша і Михай-лик, лежать і не підводяться. Найменшенька Надя і голосочку не подає. Саші йшов тоді одинадцятий рік, Михайлику дев’ять, а Наді сім років було. За два тижні відправилися всі на той світ, де вже не просять ні їсточки, ні пити. Полетіли голуб’ята, дими та тумани заслали їхні могилки, а душевний вогонь палить серця живих...

Почалися весняні роботи. Мамі важко було ходи-ти, бо ноги пухлі, як колоди, одначе ішла в кол-госп на роботу – там давали по шматочку соняш-никової макухи. Той шматочок був трохи більший від сірникової коробочки. його по крихті довго смоктали і розжовували лушпиння – нічого не пропадало, все з’їдали.

Я пішла копати людям городи. Важка земляна ро-

бота нагнала кров’яні пухирі на долонях, але ж мене годували люди та й додому щось дадуть за труд. А вдома лежали недужі брат Петро і сестра Маринка. Як ми з мамою силкувалися їх врятува-ти! Де що заробимо чи випросимо, їм несемо, хоч і самі голодні. І піднялися вони, ожили.

чорна Марія тимофіївна,

1912 р. н., смт Васильківка

– У 1932–33 роках ми з мамою працювали в кол-госпі. А батько був крильщиком, то він працював по найму. Ми в колгоспі нічого не заробили, а в батька такі були скудні заробітки, що нічого й ду-мати на них прожити. Запасів ніяких. Нас четверо: тато, мама, я і малий Павлик. Ми вже восени від-чували голод. Було у нас чотири майже нові стіль-ці, то я за них виміняла відро пшеничних крупів. Ними і жили. Городця у нас майже не було. Ні кар-топлі, ні бурячків. А податок великий наклали. Ка-жуть батькові, ти заробляєш по найму, то і плати. Які заробітки були, податок забрав – всього і не виплатили.

Як зиму протягли, самі не знаємо. А прийшла вес-на, прийшла і смерть в нашу хату. Батько ослабіли, вже й не піднімалися. Поклали ми їх на долівку на солому. Так вони і вмерли. Як ховати? Я немічна, мама не встають, Павлусь малий і теж ледве жи-вий. Та прийшов, спасибі, татів давній товариш. Вирили ми у дворі ямку міленьку під осокором, постелили соломки та ледве витягли батька з хати. Так і поховали. Через два тижні мама по-

Розділ ІІ


219

бажали, щоб поклали їх під сволок. Це значить – вони чують смерть. Ото і мама померли. Рядом їх і поховали.

Подавив голодомор Чорного Тимофія Никодимо-вича і Чорну Орину Василівну. А які вони роботя-щі були! Скільки тієї роботи за життя переробили! Тепер спочивають вічним сном. Царство небесне душам.

Брат Павлик такий уже був слабий, не вставав, не ходив, ніякої надії на те, щоб підняти його. Пішла я з дому так, куди очі бачать, і прийшла до річки Вовчої. А там люди черепашки вибирають. Я й собі назбирала, наловила, принесла в пелені до-дому. Стала їх варить та видирать м’ясо. Спочатку я годувала Павлика, не міг навіть сісти. А потім піднявся. А тут понаростали бур’яни. їли лободу, калачики, какиш, лопуцьки. Тоді нам уже добре було. А то замість лопуцьків наїлися молодої тра-ви, болиголов зветься. Голови болять і якісь важкі, спимо день і ніч від неї. Мало навіки не поснули.

Того ж року померли наші тітка Радченко Тетяна Василівна – мамина сестра та її чоловік, а наш дядько Радченко Павло Васильович. Тітка Тетяна працювала в колгоспі. Пішла по збірках на кукуру-дзяне поле і знайшла три качани. А тут де не взяв-ся наглядач-обходчик. Витрусили в неї качани.

– Что, сволочь, накрала в государства? Будешь глыпать за решеткой.

Засудили на три роки тюрми. Вона там і вмерла. А дядько Павло голодував дуже, загорював і помер. хату забили, пусткою стала.

левада ганна данилівна,

1917 р.н., село Олексіївка

Куйбишевського району2

– жили ми в клуні: ні грубки, ні столу, ні ліжок... Дід Андрій був партизаном у громадянську. його під-ло вбили на вулиці двадцять якогось року – мсти-лися вороги революції. Потроху ми спиналися на ноги: купили корову, кінь був (ми спрягалися з сусідами Герусами, в них також один кінь). Трид-цять третій рік врізався в пам’ять. Тоді багатьох повиганяли з хат. Сусідів наших Куценків вивезли до Сибіру. Вони мали корову і двоє коней. По селу ходила озброєна група – кілька наших і кілька чу-жих, – всі у шкірянках. Казали: «Кіктєва Палажка ходить». Очевидно, якась «активістка» така була, що вислужувалася перед районом. Стукають до нас, а ми, перелякані, кричимо: «Батька й матері немає вдома!» І не відчиняємо. Корову нашу за-брали в колгосп. І не тільки в нас. Ой і ревли ті не-годовані корови – не можна слухати. Коней роз-стрілював один із чужих, в галіфе.

У нас був молодий, добрий коник, такий у яблуках весь. його . вбили з нагана у вухо. Знаю, що цілий могильник кінський утворили за селом. Тітка взя-ла конини, як поїхала комісія, бо при ній – Боже борони, аби хто знав. Зварила тітка ту конину, хлопчик її першим наївся й помер. А ми їли ну-дотну рідину. Мама варила ложку ячменю на вісім душ. хліба й солі нема. А влітку в полі скосили хліб і покидали на землю, не молотили. хто так робив – не знаю, знаю, що на поле не пускали збирати,

2 Зараз такого району немає.



220

казали: там нема врожаю. Мене все життя мучить: як я не врятувала меншого братика Петруся. йому й двох років не минуло. Лежить у колисці, марить: «їсточки хоцю, їсточки...» Ловко так уже балакало. Він на тій баланді не витримав – помер. Уже й до-рослою була, після війни, пасу телят на луках, а мені вчувається його голосок, і я біжу в степ і кри-чу, кричу, серце моє кричить, наче це мій гріх, що Петрусь помер…

Узимку стало ще гірше. Мертві тижнями валялися попід тинами, їх не встигали закопувати. Герусів, з якими ми спрягалися кіньми, вигнали з хати, хату їхню описали й продали. Вони ямку на вулиці вирили, від завірюхи там ховаються. Прошу тата: «Заберіть їх до нас». Бо там у мене подружка була, шкода її. А в батька сльози на очах: «І нас вики-нуть за поріг, доню». Де поділися Геруси після того – невідомо.

Потім тато подався шукати заробітку, а мене тіт-ка прилаштувала працювати в Зеленопіль в сім’ю якогось начальника. Ким він був, не знаю, знаю, що дружину звали Розою, і що його возили та-чанкою, і що на горищі в них лежало печиво у мішках, а в погребі – масло стояло в діжках і було повно картоплі. Я крала сиру картоплю і їла. Так урятувалася від смерті. Бач, голод не для всіх був. Пам’ятається, старші говорили: посилали з села ходаків до Всеукраїнського старости товариша Петровського, щоб сказали про наші муки й по-невіряння. Чи добилися, чи ні до Петровського, мабуть що ні, але відіслали ходаків із столиці ні з чим: «Працювати треба!» Ці слова залишили в моїй душі велику гіркоту, бо хіба ж ми не працю-вали, не рвали жил коло землі!

Бородавка Михайло савелійович,

1920 р.н., мешканець колишнього хутора Шев-ченка (тепер це передмістя Пологів) Пологівсько-го району3

– Голод тридцять третього був для нас незрозу-мілий, адже на нас не впали ні недорід, ні сти-хійне лихо. До тридцять третього наша сім’я (дід, бабуся, мати і п’ятеро дітей) господарювала на десяти гектарах землі, отриманих за ленінським декретом. Батько наш – робітник, працював мото-ристом у Пологах. І коли почалася колективізація, ми до колгоспу вступати не поспішали. Приїхала якась комісія уповноважених, змусили все здати в колгосп, і коней, і реманент.

Обіклали таким податком кожну сім’ю, що ніхто в хуторі сплатити його не міг. Та ж комісія реквізува-ла нашу хату, забрали навіть старі рядна.

Батька виключили з партії. його рідна сестра в Пологах прийняла нас, але й самим – неперелив-ки. Всі ми ходили опухлі. Я в сьомий клас дибав за дев’ять кілометрів босоніж. Учителі дістали мені сякі-такі черевики. А дядько Сашко, механік з еле-ватора, щодня покрадьки виносив мені за ворота пригорщу вареної пшениці. Нею мусила прогоду-ватися цілу добу вся родина – кожному перепада-ла пучка. Батька з роботи звільнили, і він подався шукати заробітку. Саме організовувався новий радгосп «Азов», узяли його слюсарем – трактори ладнати. Згодом викликав мене з сестрою. В ньо-го вже були хлібні картки. А я – малий. Сестру бе-руть обліковцем на роботу, а мене керуючий бра-ти не хоче. ходив я з батьком, допомагав йому в майстерні. По десять годин на холоді й вітрах. Але

3 Тепер це Запорізька область.

Розділ ІІ


221

таки прийняли мене учнем слюсаря до батька. Усе ж зайва крихта хліба перепадала. Так ми вижили. Ще пригадую: боялися будь-яких балачок про не-статки. Особливий відділ у руках тримав, так на-ганами і трясли перед носом, коли хто обізветься, що в нас погано. жахливі часи, чорні часи, нікому їх не побажаю.

нагорна олена Федорівна,

1910 р.н., село Кінські Роздори

Пологівського району4

– Боюся заводити розмову про таке. Бо після го-лоду був тридцять сьомий, в нас «чорний во-рон» їздив, клював людей... А в голод померло троє моїх синочків – Василько, Гриць і Петрусь. Один одного менший. Як же вони хлібця проси-ли! Боже ж ти мій, та ніхто не зглянувся, ніхто, ні Бог, ні сільрада – попухли мої дітки. В сирій землі лежать, бідолашні, а я, бач, ворушуся. Такі муки прийняла через них, а тепер їдять серце спогади. Та як подивлюся: тепер діти живуть, як міністри, їсти – чого хоч, машини, телевізори, шуби... ще й іноді губу копилять, незадоволені. А не треба за-бувати лиха, не треба... Ще ж мене в ті прокляті года, синку, глиною привалило. хотіла ж діточкам приробити на молочко. Копала руду глину – в ніші копала – а воно як гуне земля. Через дві години діти відкопали мене. Бодай і не відривали – не бачила б горя. Поперек скалічило. Так нічого й не заробила. А даром хто дасть?

4 Тепер це Запорізька область.

Згадує Євдокія гаврилівна чабан

(1907–1994), жителька Дніпропетровська:

Вустя Мартинівна Гаржа (в центрі),яка померла з голоду 1933 року.

ліворуч – її сестра Пріся, праворуч – дочка Євдокія.

– У нашому селі Майорка (Дніпропетровський ра-йон) колгосп називався «Нове життя». Мучились, було, в 1933-му. хлібинка-кирпичик тридцять п’ять карбованців коштувала. Беру ту буханку, ріжу. Більш половини – чоловікові Андрієві:

– На. хоч за раз із’їж, хоч на три рази розділи.

Старшому синові Колі – отаку скибочку, ще меншу



222

– Петрові. Той, бувало, кричить:

– О, Миколі – багато, а мені мало!

Ще трохи – Ліді, а мені – зовсім малий окраєць зо-стається. Чоловік:

– Поділила?

– Поділила. Мені здається, як ви всі наїлися – і я сита.

А хліба ж нема де більше взяти. Як голод почався? З колгоспу не дали нічого. У 32-му у мене Ліда на-родилася. Мала зовсім була. Груддю її не годувала. З чого мене тягти було? Як я сама ледве ходжу. А ще ж і робота – городу півгектара і в трьох місцях садки, і в колгоспі роблю.

Що їли люди? В кого корова – молоко продають. А в мене півкорови: ми з дядьком Дмитром удвох купили корову. Вона добре давала молока. Три дні я розумна! А тоді йде корова до дядька: у нас нема нічого. Вони трохи заможніше жили: і коней мали. Так дядина, царство душі, що-небудь і тикне: хоч кукурузки, хоч борошна вузолок чи окрайчик хліба. Вони мене не зобижали.

– У 1933 році всі люди поголовно були вже в кол-госпі?

– Так. Тільки Терешко – моєї троюрідної сестри чо-ловік був одноосібник.

– І він голодував?

– Та не так голодував, як ми, а голодував. У колгос-пі того року отака низенька пшеничка вродила – і та скорчилась, позасихала. Нам у колгоспі тоді не дали нічого. Бо в чужі країни одсилали. І вони жи-вуть, а ми – як прийшлося...

– Чим же ви тоді годували своїх трьох дітей?

– Петро у ясла ходив, а Коля (він з 1926 року) вдома

був. Петро там їсть і приходить: «Мені їсти хочеть-ся! Дайте!» А Ліді, було, куплю стакан кукурудзяної муки та молока – зроблю як опарку. Лопає!

Де гроші брали? То молока продаси, то з колгоспу дадуть аванс. Андрій рибальчив – рибки принесе. Перебивались і ми. Як риба об лід.

У колгоспі їсти давали (тим, хто робив у колгоспі) один раз на день. У величезному котлі таке, хоч за вітром пусти! Вода свята! Кинуть з кіло крупи пер-лової та води. Помиї. Отака картопелька – одна другу не нагоне. Без хліба...

Я пухла не була, бо я їла взагалі мало. А в чоло-віка мого Андрія під очима пухлини, отьоки були. Він їсть, було, чимало, апетит добрий мав – його тягне їсти, а нема що. Діти? Мої не пухли. Я ж було доділюсь – собі отакісінький шматочок хліба. А їм – усе. Чоловік гримає:

– Ти думаєш, вони тебе нагодують?

– Не можу зобидити нікого!

йому нарізаю – боюсь, щоб він не пропав. Пере-жили з трудом.

У мене тим літом мама померли. Мама Вустя Мар-тинівна Гаржа (1884–1933) жили зі мною. Я ділю хліб дітям і мамі. А вони: «Та мені не давай. Я кри-хотки оці зберу. Та й хвате». «А я можу оце сама їсти, а вам не дати?» А тоді вони зібралися в лікар-ню в сусіднє село Волоське (там був і центр нашої сільради). Я їм кажу:

– Мамо, не йдіть. Ви ж слабенькі.

– Піду, дітки...

А що там лікарня дасть, як вони голодні, зне-силені... Там через дорогу од лікарні у людей на

Розділ ІІ


223

воротях висіло ряденце. Зняли. Послали. Лягли. І вмерли.

Мені сказали люди. Я прийшла у Волоське. Лежать мама мертві. Коло їх мікстура стоїть у пляшці. Во-зиком їх привезла. І коней не дали з колгоспу. Там і коні такі були, як люди... Поховали маму в липні. хіба ми прожили? Є що згадувати...

– А в місті люди голодували?

– Валяються, було, попід будинками. Простягає руку, просе: «Дайте»...

Донька Ліда в садку була, їй рік був. У Ліди отакий живіт, а сама отака втовшки, як палець. Куплю, було, Ліді кукурудзяної муки стакан, буханку хлі-ба за 30–35 рублів на руках (у магазинах не було ніде) і питаю чоловіка:

– Мішать якоїсь чепухи? (На руках і висівки про-дають).

– Печи чисте!

– Усім вам дам. А я й так буду.

– Так ти ж не ходитимеш.

– ходитиму.

Я худюща була, суха. А не пухла. І робить треба було – мотаєшся, бігом щодня. Скрізь устигала.

Пізніше виборсались – вродило ягід багато. Луш-пиння картоплі садили – пригортаєш його, пускає гички – картопелька є. Уже можна якось жити. Корова пішла на пашу – дає молока п’ятнадцять літрів. Навесні й на городах вже все є. Пережили.

Записав Микола Чабан, онук.

1988 р.

ж о В т І В од и

Бабенко надія пантеліївна,

1924 р.н.

– В нашому селі голодомор почався навесні 1933 року. За зиму всі запаси їжі з’їли, люди стали їсти собак та котів. Коли виросла трава лобода та куку-рудза, з них пекли балабушки. їли все, що можна було жувати. Також їли ховрахів: у кого вистачало сил, брали воду та йшли в поле, знаходили нору ховраха, заливали її водою і таким чином діста-вали тваринок. їли їх сирими, бо були дуже голо-дними та знесиленими. Часто люди відразу там і помирали.

Голодомор був лише на території України. Мама була змушена поїхати на Кубань за хлібом. її не було більше місяця. Вже почали думати, що заги-нула в дорозі, але вона повернулася з хлібом. На



224

той час вже вся родина попухла з голоду і ніхто майже не рухався. Односельчани також були пух-лі та обезсилені.

На все життя запам’ятався випадок. На моїх очах у сусідній хаті померла родина. В них було вісім ді-тей, які сиділи біля вікон, чекали їжі та дуже плака-ли. Першими померли їх батьки. їжу дітям носили всі сусіди і ми також. Але швидко їжа закінчилася, і всі діти, сидячи біля вікон, так і повмирали. Все це бачила своїми очима з хати. Було дуже страш-но. Люди вмирали, тіла лежали на шляху, біля хат та в хатах.

В селі була одна кобила та підвода. Ті люди, що хоч як-небудь рухались, збирали померлих і скидали в ями та канави, бо не було сили копати могили.

На той час головою колгоспу в селі був дідусь, не витримав та роздав пшеницю з колгоспних запасів односельчанам. За це його забрали до в’язниці. Старі люди говорили, що був наказ із ра-йону не давати пшеницю селянам. Ті запаси, які не встигли розібрати, згнили та пропали. А в цей час люди помирали страшною голодною смертю.

Наша родина вижила, але невдовзі помер батько. З числа наших родичів померло вісімнадцять чо-ловік.

стець Марія Іванівна,

1924 р.н.

– У 1933 р. мене направили на практику в Ріпнін-ську лікарню, там наказали усім, хто звертався з

проханням видати довідку про смерть родичів, писати в них, що смерть сталася від гострої серце-вої недостатності. Кілька разів за такою довідкою зверталася багатодітна мати. А одного разу мілі-ціонер привів 18-річну дівчину і приніс усі довід-ки, що видавалися її матері. З’ясувалось, що ця ді-вчина та її мати вбили і з’їли всіх молодших дітей; потім, збожеволівши від голоду, дівчина вбила й матір, а коли її варила, сусіди заявили в міліцію, що з хати чути запах вареного м’яса.

Стає страшно, гнів закипає в душі – за що? За що було так покарано наш народ?

таран григорій онисимович,

1928 р. н.

– Узимку 1933 р. селяни почали гинути від голо-ду. Рятуючись, вони тікали в міста, але і там часто вмирали просто на вулицях. Щоб припинити вте-чу селян, навколо сіл, на дорогах до міст вистав-лялися військові загони.

Нас в сім’ї було 8 чоловік: 3 сестри і п’ять братів. Через кілька місяців голодомору троє маленьких братів померли. Це дуже важко було пережити, адже смерть близьких дуже травмує душу.

Мама з батьком були в розпачі, але в них ще зали-шилось п’ятеро голодних діточок, тобто часу для довгих роздумів не було. їли все підряд: лободу, кропиву, ловили ящірок, ховрашків, їжаків, ворон, горобців. У тому році було щось багато ящірок, їх важко було спіймати, але ми старалися, пекли їх на вогнищі, ділили між собою (нам, меншим, стар-

Розділ ІІ


225

ші сестри іноді давали трохи більше, відриваючи той маленький шматок, мов від серця) і їли. Ми, діти, були страшні: на висохлих ніжках, величезні животи. ходили по селу чутки, що в деяких сім’ях доходило до людоїдства.

Іноді, вночі, батьки ходили по сусідніх селах, по полях і шукали колосків (невеликих, але все ж таки з пшеницею). Якщо вони поверталися додо-му не з порожніми руками, для нас, дітей, наста-вало свято.

У 1933 р. батьки вступили в колгосп. А ми зали-шились самі дома: одне менше другого. Смерть лютувала не тільки у нас, а і в навколишніх селах, та й взагалі – по всій Україні.

Пам’ятаю, зайшов до нашої хати якийсь дядько, старцював. «Дайте їсточки, дайте їсточки...» Мама каже: «Де ж я тобі, чоловіче добрий, візьму, як у мене самої п’ятеро дітей голодних? Пухлі в хаті лежать». Той чоловік недалеко від нас одійшов і помер.

У колгоспі видавали по сто грамів висівок і ва-рили з них баланду. Від таких пайків батьки тру-дитись не могли. Було, вранці йдеш селом: там людина лежить від тином, там… Як мухи пізньої осені в той час люди мерли. Декілька разів мого батька посилали збирати ці трупи та ховати їх. Більшість людей була не з нашого села. Батько часто жалівся матері, що так і не знав, ховаючи, хто вони були.

Нашій сім’ї дуже повезло, що поряд з нашою ха-тою розташовувалася ферма. Іноді там конякою

перевозили дещо. І, бува, під час такого переїз-ду, десь поблизу, на коняку падало дерево, або ж вона сама оступалась та падала в рів. Що роби-лось коло поранених тварин, страшно згадати. хто що урве, відрубає, то його щастя. Батько біля тієї здохлятини нам подає шматки, ми в мішок і додому. Вдома їх довго відмочували, потім соли-ли в діжці. Ось так і вижили.

дрозд степанида Макарівна,

1910 р.н.

– Я родилась 15 сентября 1910 года в г. желтые

Воды, пережила революцию и два голодомора

(1922 – 1923 гг., 1932 – 1933 гг.).

У нас была небольшая семья: отец – Макар Дани-

лович, мать – Кылына Оксеньевна, младший брат

Семен и я.

С ранних лет мне приходилось работать, потому

что семья жила очень бедно и надо было помо-

гать родителям. жили мы в маленьком и холодном

доме, спали на полу в соломе. Отец и мать очень

много трудились, бывало, что отца мы не видели

неделями, потому что он был постоянно на зара-

ботках. Мать помогала строить другим дома, но-

сила солому. Вот почему мне в «счастливые годы»

приходилось косить рожь, пшеницу в поле. В год,

когда началась голодовка, мой брат Семен по-

шел в школу. Кормили там плохо, давали соленую

воду с сухарями. От голода у него опухли ноги, и

он не мог ходить. Постоянно можно было видеть,



226

как опухшие от голода дети сидят под забором или во дворе голодные, измученные, больные.

Чтобы чем-то прокормиться, мы с Сенькой ходили по полям собирать то, что осталось после уборки урожая: кукурузку, гнилую картошку. Дошло до того, что люди ели людей и кошек. В 1933 году мы испытали на себе вторую голодовку. В этом году был хороший урожай, но сделали искусственный голод. И никто не знал, сколько невинных людей сойдет в могилу. У них отобрали все то, что было нажито годами.

Моя мать, отчаявшись от того, что не может сбе-речь жизнь собственным детям, приняла реше-ние оставить дома только меня. А мне пришлось отвести Семена на вокзал в Пятихатки и посадить на первый попавшийся поезд. Я не могу вам пере-дать, сколько пережили ужасных минут, которые растянулись на долгие годы, но другого выхода мы не нашли.

Закончился страшный голодомор 1933 года. Мы выжили… И восемнадцать лет карали себя за то, что так поступили с Семеном. Как он без нас? жив ли? Встретил ли добрых людей на своем пути? Не клянет ли нас?

А когда мы и думать перестали о том, что еще уви-димся, наш Семен приехал (1948 г.). Оказалось, сначала он ночевал на вокзалах, бродил, спал на улицах. Но судьба забросила его в г. Нижний Нов-город. Там он нашел работу, женился. Два года на-зад Семен Макарович умер, оставив после себя двух сыновей и внуков.

тамара жУрБа1

ГОЛОСИ ІЗ ЗЗ-го.

Голодомор на Кіровоградщині2

Свого часу, коли вчителювала, я зібрала й у 1933 році опублікувала в однойменному збірнику спогади про голодомор 1932–1933 років моїх земляків, батьків і дідів моїх учнів, мешканців села Іванівка3.

Згадує олександра Максимівна куделя,

1923 р.н.

– Діда мого, Дерія Терентія Герасимовича, було розкуркулено. Приїхали активісти підводою, по-вантажили все майно й повезли, куди – не відомо. Забрали й діда. Активістів було багато. І свої, сіль-ські, і чужі: Митус Євген, Євген Панченко, Скакун Кузьма, Ткаченко Онисія... Всіх не пам’ятаю. За-бирали в людей продукти, одяг. Одяг часто везли до сільради, а бувало, звалювали на купу просто серед вулиці й тут же продавали. Восени розкур-кулювали Микитенків. Це було під вечір. Ми, діти, сиділи, дивились на все те, і було якось моторош-но... Всіх членів сім’ї разом з дітьми вигнали з хати. Повикидали на вулицю всю одежу та хатні речі. І ті люди з якимись вузликами пішли через бугор... Вони ішли й плакали. Тут же, на вигоні, активісти почали торгувати їхнім майном. Так розпродали Рєзників, Гаркушу... Скакун Кузьма піднімав угору

1 Відома українська поетеса, народилася в КривомуРозі.2 Близькі до Кривого Рогу села.3 Матеріал взято з художньо-документального життєпису Григорія Гусейнова «Господні зерна». Книга 4. – Кривий Ріг : ПП «Видавничий дім», 2000. – 568 с.

Розділ ІІ


227

якусь подушку, чи там ряднину, називав ціну і кри-чав: «хто більше?» Люди сторонились, але були й такі, що купували. Собі Скакун залишив «чумарку» – шкіряне пальто з сивим коміром. Так у ньому й ходив. Якийсь час по тому він ще й головував. жила в нас одна вдова, Дерій Горпина Терентіїв-на. Трьох донечок мала. Чоловіка її в громадян-ську вбито. Господарювала сама. У неї теж все відібрали, а саму Горпину вивезли, казали люди, якийсь канал будувати. Діти залишились самі. Пішли старцювати... Як сьогодні бачу: обідрані, босі, замучені – прийдуть, сядуть на призьбі. А голод же гуляє! Ну, чим ти їх нагодуєш, як ми самі всі голодні ходили? У нас, правда, корівка була, то коли-не-коли молочка мама їм давала. Дуже вони страждали без матері. І коли через два роки Гор-пина повернулася додому, то одна дівчинка, Таня, вже померла від голоду.

Згадує людмила данилівна Маленко,

1923 р.н.

– У 1932 році мій батько працював комірником. Був партійним. Але взяв у коморі голова колгос-пу муки, мабуть же, з дозволу мого батька. Ну, голові нічого, а батька посадили в тюрму. Так що в 33-му ми залишились без батька. Мама та нас троє дітей. В 33-му ми дуже голодали, їли кашта-ни, перевівали полову... Коли настала весна – їли зелень. Люди тоді ходили пухлими. А дехто дуже худим. Брат мій був зовсім висохлим. Я тоді була ще дитиною. Пам’ятаю, як об’їждчик побив мене за колоски... Я їх кинула, тікаючи, але потім все

одно вернулась і забрала, бо дуже їсти хотілося. Коли батько повернувся з тюрми, він не міг дійти до хати. Люди сказали матері: «Он там твій Дани-ло лежить…» Ми побігли до нього. А в батькових кишенях були крихти з хліба (мабуть, в тюрмі пайку йому давали), так ми витрушували й їли. Пам’ятаю, як люди вбивали жінку-людоїдку Буряк Марію. Чоловік її з голоду вмер: впав на дорозі та так уже й не встав. Люди били її, хто чим міг. По-тім кинули її на купу соломи й підпалили... А вона була мов закам’яніла. Тільки стогнала та намага-лася висмикнути з-під себе солому, що займалася полум’ям... хай Бог милує отаке пережити.

свідчить оксана пилипівна чудікова,

1916 р.н.

– Коли проходила в Іванівці колективізація, мені було 17 років – добре все пам’ятаю. Батьки довго-довго не хотіли записуватись у колгосп, і, взагалі, люди тих колгоспів не хотіли, бо де ж ви бачили... Все, що таким трудом нажите, треба було віддати, а що з того вийде, ніхто не знав. Почали розкур-кулювати. Сім’я Куделі Івана не була багатою. Діти ходили в простенькому одягові. Може, в нього ре-манент який був чи що, – не знаю. Зимою це було. Вигнали їх усіх з хати, діточок на сніг повикидали... Все майно скидали на купу й тут же почали прода-вати: ряднинки, одіяла, спіднички дитячі, ну, все, що вони мали. Люди збилися в купки, дивляться на те все, плачуть. Але були такі, що й купували, хоча таких було зовсім мало. А потім приїздили представники з району, з Долинської... Всі вони



228

ходили з наганами, люди їх боялися. До них при-лучалися сільські активісти (Митус Євген, Ткачен-ко Оліян) і вимітали все, що в людей залишилося: картоплю, крупи, буряки, квасолю. Ніде не можна було від них що-небудь приховати – зазирали в усі шпаринки: чи нічого ніде не залишилось. Най-запопадливішим у такому «розкуркулюванні» був Митус Євген. Вислужувався. У нас із погреба ви-тягли навіть квашену капусту, поклали на підводу й кудись повезли... В Іванівці почався голод. Люди пішли в колгосп на роботу, бо там давали черпак якоїсь баланди із прілої сої. У нас була корова, то нам було трохи легше. Ми її в хаті ховали, щоб хтось не з’їв. Люди видлубували на городах то мерзлу картоплину, то якусь гнилу гичку з буря-ка, шукали в березі корінці... В селі не видно було, як оце зараз, котів та собак – господарі їх поїли. У колгоспі вбивали коней, бо казали, що на них якась хвороба напала – «сап». їх відганяли кудись до дендропарку. Люди з’їдали й тих забитих коней. Тягнуть, було, вулицею ту мертву худобину живим іще конем, а за ним йде юрба виснажених, пухлих або висохлих на бадилинку людей... З ножами, сокирами... Господи! Ще дужче відбилося в моїй пам’яті: весною, коли ледь виткнулася з землі мо-лода травичка, якраз напроти нашої хати – йшли матері і діток за собою вели... Вони лягали на зем-лю, щипали ту травичку й їли (паслись). В них уже не було сили нагнутись, тому й паслись лежачи. Дехто так і не піднявся... Тоді, в 33-му, помер мій дядько – Куделя Федір Фролович. А ще – Ткаченко Мусій, Шаповал Іван Лавронович, Ткаченко Оліян, Куделя Микола Микитович та їхні діти, Марія і Анатолій. Головував у нас в 33-му якийсь не наш

чоловік – Оторвенко (ім’я не пам’ятаю) – і був у нього син, мій ровесник. Весною ті, хто лишився живим, пішли в колгосп садити кукурудзу. Садили під сапу. А голодні ж!.. Так хочеться ту зернину до рота вкинути! Але головин син ходить поміж нас, наглядає за роботою, а в кишені носить обценьки. «Лиш побачу, що хтось зернину гризе – зуби по-вириваю!» – все повторював. Може б він і не пови-ривав, хто його знає. Але ми і його боялися.

«Полетіли криваві солов’ї, сіли на гілки рук і відби-лися у круглих криницях очей. А людям страшно було дивитися на тих солов’їв – вони затуляли очі руками, але не вистачало рук і очі все одно ба-чили, як літали криваві солов’ї!.. Люди затуляли вуха руками, але не вистачало рук і вуха все одно чули, як щебетали криваві солов’ї!..»

розповідає глафіра Михайлівна побива,

1906 р.н.

– Моєму братові Іванові було тоді 18 років. Працю-вав у колгоспі (Іванівці) трактористом. їсти не було чого, і він зовсім ослаб. Одного разу прийшов до мене та й каже: «Не допустили мене сьогодні до роботи, бо я вже не можу вилізти на трактор. Гла-фіро... дай щось поїсти». Але я тільки розвела ру-ками. Що я могла йому дати, коли сама так хотіла їсти! Була я вже заміжня, дитину під грудьми но-сила. Не один день отак приходив Іван. Коли був квас із буряка – то дам йому, а коли насиплю й відвареної полови. А якось (мене не було вдома) заліз він через вікно... На печі була прихована ма-

Розділ ІІ


229

кітра з горохом, що я на посів залишила – забрав, наївся... На другий день прийшов: під очима чорні мішки, сам як смерть, од вітру хитається. Не було мені чого дати. Постояв біля воріт, згорблений, як старий дід, і пішов геть. Прибігла Давидиха Мар-фа та до чоловіка: «Іван ваш у моїй хаті лежить – мертвий. Руки собі повисмоктував – одні жили зостались». Мене тоді не було вдома. Чоловік мій (Побива Яків) з Дерієм Давидом забрали того Іва-на, поклали його на тачку, накрили піддьовкою і повезли на кладовище. Я якраз поверталась до хати, побачила, як на тачці погойдуються ноги... Здогадалася... Часто снився мені таким, як я його бачила. хочу ще розказати про сусідів своїх – Ро-мащенків. Чоловіка звать було Андрієм, а жінку – Настею. Та люди їх називали Адамом і Євою. Дуже вони любили одне одного. П’ятеро діток мали, жили дружно. У Андрія була баба Федоська. Піш-ли вони вдвох із жінкою до неї та й почали про-сити, щоб вона їм віддала собаку на м’ясо, бо діти від голоду вже геть попухли.

Баба Федоська не давала. Але Андрій таки убив того собаку: обдер, порубав... Наварила Настя холодцю. Нагодувала дітей і самі вони поїли. Ки-нулась жінка вранці до дітей, а вони лежать не ворушаться. Четверо діток померло. Лиш наймен-шенька (грудна) Катруся була живою. Вхопила її на руки та й пішла, спотикаючись, до своєї сестри Горпини. Горпина якраз готувала юшку з проса. Погодували тим відваром Катю. Але дівчинка ще трохи пожила й теж померла. До вечора померли й Настя з Андрієм. Від чого вони всі померли – не знаю. Чи дуже наїлися з голоду, чи холодець той

жирним був... Повезли ми із свекрухою (Побивою Василиною) удвох на возику всю сім’ю – Андрія, Настю і п’ятьох їхніх дітей. Поховали Адама і Єву на кладовищі, що біля Мурої Марії.

Згадує оксана Євгенівна клименко,

1921 р.н.

– Голод почався не з 1932 –1933-го років, як всі кажуть. Він почався раніше. Звідтоді, як охопила українські села колективізація, так і почав голод косити людей. Аж до 1939 року. В 1939-му нам дали на один трудодень по три кіла зерна – так це вже був рай. А в 1933-му, Господи, нащо його й згадувать... Люди сипались, як тирса. І рятувався кожен сам собі, як міг. Ніхто нікому не був потріб-ний. Ніхто ні за ким не плакав. Батько не нагодує дитину, а дивиться, як би самому з’їсти, дитина намагається щось знайти та приховати. До боже-вілля доходило й до людоїдства. А сільські акти-вісти все ходили та підбирали, витрушували, що в кого знайдуть з харчів. І не тільки харчі забирали, а навіть ступки дерев’яні, в яких люди насіння з бур’яну товкли... Відберуть і розіб’ють, або пору-бають сокирою. І хто його зна, від чого те все ро-билося. Мабуть же, неврожай був. А може, «вре-дителі» в партію попролазили... Як казали тоді.

розповідає поліна андріївна ромащенко,

1910 р.н.

– Сім’я наша (Ромащенко Насті Терентїївни), мож-



230

на сказати, страшного голоду не зазнала. Вижили всі. хоч 1933-й був дуже страшним. Сім’я мого двоюрідного брата, Ромащенка Андрія Панасови-ча, вимерла вся чисто. Помер брат Андрій, його жінка і троє дітей. жили вони над яром. їли всяку зелень. Ми їм віддали навіть собаку, аби хоч трохи підтримать. Але це їх вже не врятувало...

Згадує лідія петрівна Маленко,

1924 р.н.

– Того страшного 33-го, якраз весною, моя мама пішла у Давидівський сад по щавель... Під дере-вом лежав хлопчик, він був без пам’яті. Мама, хоч і сама була слабкою, взяла того хлопчика на руки й принесла додому. Але чоловік її (наш батько) Пе-тро Семенович Мірошниченко ніяк не погоджу-вався залишити того хлопчика в нашій сім’ї, адже самим їсти було нічого. Та ми всі, мама й дочки, таки вмовили його. Адже в нас була корова. Мама напувала його молочком. Згодом, коли хлопчик прийшов до пам’яті, він розповів, що родом він з Петрівського району, а звати його Мишком. Миш-ко довго не ходив ногами. Та за чотири роки, які прожив у нашій сім’ї, він оклигав, став на ноги. Нам пощастило розшукати його рідних, і за ним приїхала сестра. Дякувала нам за брата. Потім ми ще довго листувалися. Тепер не знаю, чи живий Мишко, де він і як живе. хай буде здоровий, якщо живий.

«А голова уже котилася. Як кавун, кривава люд-ська голова. І падали непритомні жінки, падали

непритомні матері та сестри і простягали до землі довгі руки, і по руках, як по білих рушниках, ішли за головою люди і шелестіли, як чорні жалоб-ні стрічки».

розповідає поліна Федорівна дякова,

1922 р.н.

– Коли голод косив людей – страшно було жити... Була в нашому селі сім’я Буряків, а в них – четверо дітей: найстаршому (Іванові) – 11 років, наймен-ше було ще немовлям. Чоловік той часто хворів. А я тоді ходила до них гуляти, бо хоч які голодні були, а гуляти кортіло. Після смерті чоловіка тітка Марія залишилася з дітьми сама. І тут люди поча-ли помічати, що один за одним зникають кудись її діти. Це було серйозно підозріло, бо ніхто з сусідів не бачив, де й коли тітка хоронила їх. Та Марія й далі вперто твердила: вмирають та й годі... А тут не стало Бондаренківського хлопчика Гриші, оди-надцяти років. Де вже його рідні не шукали: він як у воду впав. І тоді пішли до Бурячихи. Вишукували у всіх закуточках – нема. Але хтось побачив біля погреба казан. В ньому було оте страшне людське вариво... Побігли в поле, де біля скирти Бурячиха з сином Іваном перевівали полову. «Де ти поділа мого сина?! – крикнув до неї Дмитро Бондаренко (Гришин батько) – Де?.. Що там у тебе в казані?!.» Він почав її бити і гнати батогом додому. Бив і питав, бив і питав. А тітка Марія кричала у відпо-відь: «То я дочку свою вбила, Райку! То я – дочку зварила!..» В цей час люди поверталися з поля із сапами. Обступили. «Не зізнаєшся – уб’ю!» – бив

Розділ ІІ


231

її і термосив знетямлений батько. І вона таки зі-зналася... хтось приніс той казан, і люди немов збожеволіли: почали її бити всі – пухлими кула-ками, груддям, палицями, рубали сапами... Сина Івана активісти зразу ж одвели в сільраду. А тітку Бурячиху потягли до її власної хати й кинули на купу соломи. Підпалили... Як померла – віднесли на драбині на кладовище й вкинули у вириту яму. Там же, біля тітки, в гробику, похоронили Гришу.

А в сільраді Ваня Буряк зізнався, що мати його змусила заманити в хату Гришу Бондаренка, при-грозивши, що коли не послухається її, то вона зробить з ним те, що зробила з братиками й се-строю. Гришину голову вона загорнула в ряднину і веліла вкинути в річку Боковеньку...

жила в нашому селі іще одна сім’я, Дараги Дми-тра, що працював охоронцем на полях. Була в нього жінка і двійко синів: одному 13 років, дру-гому – 15. Не було в них вдома ані крихточки. Го-лодували, як і всі. Клятим був він чоловіком: сам не брав ні колосочка і нікому не давав. Першим з їхньої сім’ї помер сам Дмитро. Потім померла його жінка Маша. Поховали їх на кладовищі в селі Никорино. Згодом померли й діти. їх поховали біля батька, в тій же ямі...

ділиться спогадами леонтій корнійович довженко, 1914 р.н.

– Я вважаю, що 33-го року було організовано ви-нищення селян України. Інакше, з якою метою забирали б навіть кашу з горщика, або зварену

в казанку картоплю? Люди в нашій Іванівці ходи-ли майже всі пухлі від голоду, на ногах ятрились рани. Померлі лежали в хатах, по дворах і на до-рогах по кілька днів. хоронили без гробів. Але всі вже були знесиленими й не могли копати глибокі ями, тому з-під землі часто виглядали чиїсь руки або ноги. В час голодомору помер і мій дядько Довженко Олексій. Помер він за селом, впавши на дорозі, що йде від Іванівки до села Олексан-дрівки, в районі нині діючого гранітного кар’єру. В пору, коли вже косили хліба, за селом (в районі Сухинівського кургану) люди знайшли в житі трупи дванадцяти молодих хлопців (у декого з них були документи). хлопці ті були з села Варварівки...

розповідає Микола григорович софіль,

1922 р.н.

– В нас було трохи проса. Мати його на печі роз-стелила й накрила якоюсь рядниною. Як тільки хто заходив до хати, ми вмощувались зверху і прикидалися хворими, аби лиш того проса ніхто не побачив. Корова в нас була. А батько робив у Давидівськім парку. Там давали пайки: півкіла бо-рошна на працюючого і 200 грамів на «утриман-ця». Мама в ту муку вмішувала тирси (а весною бур’яну всякого) та й пекла нам оладки. Отак ми і пережили те страхіття. Вижили. Я ходив тоді до школи. Пам’ятаю одного хлопчину – Максименка Павла (по-вуличному – Лапацон). ходив він весь опухлий, ледве-ледве ноги переставляв. Одного разу він взагалі не прийшов до школи, й більше я його не бачив. Помер десь серед вулиці Павло...



232

Бувало, йдеш до школи – везуть трупи то гарбою, то тачкою... А по селу ходили спеціальні бригади і все в людей забирали. їх називали «чорною міт-лою» або «чорною сумкою». Запам’яталася мені частівка тих часів:

Питаються у мороза,Чи є чоботи у соза?Нема чобіт, самі лапті.Розлетівся соз на клапті.

Згадує Феодосія Микитівна куделя,

1920 р.н.

– Весною 33-го наша сім’я жила в південній час-тині села Іванівки, на так званій Кучанівці. Нашій сім’ї дуже допомагала батькова сестра, вона пра-цювала в Кривому Розі. їм давали пайки, і вона потроху привозила нам крупи, борошна, пшона, сухарів. Ми до цього добавляли різану й зварену кропиву, щавель, лободу. А ранньою весною зби-рали по городах мерзлу картоплю та мерзлі буря-ки. З усього того варили собі якусь чудернацьку, їстівну страву. Мені добре запам’яталося, як при-йшли якось до нас Панченко Євген Митрофано-вич і Оверченко Григорій Онисимович й почали притьмом скрізь по щілинах шукати продукти. Ми з моєю молодшою сестрою Олександрою сиділи на печі; під нами, під постіллю, були заховані тор-бинки з квасолею, пшеничною крупою, пшоном (в кожній по 0,5–1 кг). Прибулі дядьки-шукачі ви-магали, щоб ми з сестрою тут же злізли з печі. Але ми вперто не злазили. Тоді вони нас почали ски-дати... Сестра кусала їм руки, не віддавала торби-

нок, та все було марно. Дядьки-активісти стягли нас із печі і все, що ми так старанно приховували, забрали, прирікши нас на голодну смерть. Але ве-лику допомогу надав тоді нам дідусь, Скакун Лев-ко Антонович, він також жив у нашому селі. В ньо-го була корова, і він забрав до себе нашого брата Василька, цим врятував нас і брата – нам у сім’ї на одного їдока стало менше. Левко Антонович і нам носив молока. Дякуючи цьому, ніхто з нашої сім’ї не помер з голоду. А люди мерли сім’ями. Пам’ятаю: померли Костюк Марія Кирилівна, Кос-тюк Павло Кирилович і Костюк Іван Кирилович. хай будуть прокляті ті часи...

«В криницях збираються люди. Хто бере з неї воду –залишається в ній. І кожного разу, набираючи воду, набирають у відра сусідів, коханих і матерів. І тоді п’єш їхні обличчя».

розповідає любов герасимівна куделя,

1916 р.н.

– В рік голодомору я жила в селі Зелений Гай з сім’єю. Мої рідні брати, Микола і Федір, ходили в школу, а я працювала в колгоспі. Пам’ятаю, багато людей ходили пухлими від голоду. В колгоспі кож-ній людині на п’ятиденку давали борошно. Люди збирали по городах мерзлі буряки й картоплю... А весною, коли почали рости трава і бур’яни, – рва-

ли ту зелень, додавали до неї трішечки борошна

й пекли отакі оладки... В цей рік помер мій батько

Слюсаренко Герасим Самійлович, його поховали

в нашому дворі – просто у садку. Мати робила в

Розділ ІІ


233

колгоспі дояркою. Інколи вона нам приносила по-троху молока. Так ми й вижили. То було навмисне винищення народу, в першу чергу, сільського на-селення. По дворах постійно ходили спеціальні озброєні бригади й забирали все, що було в лю-дей з продуктів: зерно, квасолю, картоплю, буря-ки... Страшно про таке згадувать!

Згадує Марія Федорівна ромашова,

1909 р.н.

– В 1930 році я вийшла заміж. У 31-му народився в нас перший син, Володя. Голод 33-го сім’я пе-реживала дуже тяжко. їсти не було чого, але нас врятувала корова. Слава Богу, не помер тоді ніх-то. А скільки ж у Іванівці люду загинуло!.. У родині Чорнявських, Андрія та його дружини Маші, було троє дітей. Одну дівчинку звали Юлею, а інших двох зараз вже й не пам’ятаю.

їхня сім’я дуже бідувала – ніяких харчів не було. Андрій і Маша померли, а діти лишилися самі. Юлю забрав брат Чорнявського, то вона й вижи-ла. А двоє менших діток лежали на печі і повільно вмирали від голоду. Одному з них було чотири рочки, а другому – один. Я ходила на їхнє двори-ще по воду і потроху підгодовувала їх, поки вони ще могли їсти. Потім діти геть ослабли і померли... Викопали ми для них ямку в садку та й поховали їх. Це було на теперішньому дворищі Шевченка Олександра. В сім’ї Курінних (батька не було) по-мерли дорослі сини, Кузьма і Серафим. Поховали їх на кладовищі. Мати їхня, щоправда, лишилася

живою. На Шведенівці вимерла сім’я Лемешів: Леміш Василь, його дружина та син. Сім’я Зиби-нів складалася з семи чоловік: Зибін Матвій, його мати, жінка Параска і четверо синів. Матвій пра-цював у Долинській в якійсь конторі, приносив додому пайку. А то якось він не прийшов. В хаті було зовсім порожньо. Не було що дати дітям їсти, і Параска вирішила піти в Долинську до чоловіка за пайкою. Це було весною. Після роботи вона одягла нове пальто й пішла. Звідтоді ніхто не знає, де вона поділася. Діти вижили всі.

ось що запам’яталося

тетяні Ігорівні ткаченко,

1911 р.н.

– Голодовку 33-го ми з мамою переживали удвох. Мали корівку, вона й врятувала нас від голодної смерті. Влітку зелень різну їли – щавленики пе-кли. Страшна доля випала сім’ї мого рідного бра-та, Ромашова Гаврила Ігоревича. Було їх у сім’ї шестеро: він, жінка Ольга і четверо дітей (дівчин-ка Маруся, старший син Вася та два менші – Яша і Якимчик). жили вони на Шведенівці, а потім перейшли в іншу хату на хутір, де тепер кар’єр (тоді там було 14 хат). Біля залишеної хати вони приховали трохи зерна, картоплі, квасолі, але схованку їхню знайшли активісти і все те забрали. В них не залишилось нічого з їжі. Брат приходив до нас, просив щось дітям поїсти. Ми чим могли ділились, але і в нас не було густо, тому того, що ми давали, було мало для виживання. Першим



234

помер брат Гаврило. Того дня відійшов і їхній си-нок Яша. Ми їх закутали в рядно й поклали в об-валений колодязь (тепер це місце під кар’єром). Невістка Ольга залишилася живою, а троє дітей невідомо куди поділися. Були чутки від людей, що вона їх поїла, але я на свої очі того не бачила. хочу ще розповісти про сім’ю Куделі Івана Самій-ловича. його жінку забрали в тюрму за кишеню пшениці. Невідомо, куди саме, але більше вона не повернулася. Вдома лишилось троє голодних дітей. Одного дня ми з подругою Лукією Рома-щенко йшли з Шведенівки на Іванівку. Вирішили заглянути, подивитись на цих діток. Вони всі троє лежали на печі. Найстарший з них, Миша, був уже мертвим, а брат і сестричка (імен не пам’ятаю) ще живими, проте вже ледве ворушились. Ми їх пи-таємо: «Ви їсточки хочете?», і дівчинка відповідає: «Ми хочемо водички». Ми їх напоїли і вийшли з хати. Заглянули в сарай: там лежав мертвий Іван, їхній батько. Ми зайшли в контору (там саме про-водилися збори) та й кажемо: «Куди тільки власть дивиться, там двоє діток помирають, а одне дитя і батько лежать мертві». Івана Куделю і його сина Мишу поховали на кладовищі Шведенівки. А двох діток забрали й доручили Муленчисі доглядати – дали там щось їй з колгоспу для дітей. Вони у неї їли, а спати ходили в конюхарню (спали там в печі на соломі). Трохи оклигали. Та якось надумали і пішли в сторону материного роду й більше вже не повертались.

«Коли спорожніють мої очі і стануть безглузди-ми і непотрібними, як кухоль білий без води, тоді з українського поля колосся зеленими гадюками

заповзатиме в них. Буде мені пекучою трутизна правди, буде мені болючою порожнява очей. Я сяду за стіл на українському полі і напишу собі некро-лога».

розповідає Марія Микитівна кисільова,

1916 р.н.

– У 33-му я жила в Іванівці... Щодня тоді хоронили по кілька чоловік. Днями люди лежали мертвими в хатах, на дорогах. Ми, дорослі, всі працювали в колгоспі. Там давали якусь похльобку. Батько ж наш всю свою пайку віддавав дітям. Помер він. Я кілька днів ходила на наряд, щоб його похорони-ти. Нарешті дали людей. Батька привезли першим на кладовище і поклали у вириту яму. В той же день померли два брати Дерії – Федір і Матвій. Як везли їх на тачці – страшно було дивитись: руки й ноги звисали... Вкинули їх у ту яму, що й батька. Померли з голоду також мій (майбутній тоді) све-кор, Дерій Дмитро, син його Андрій і дочка Федо-ра. Ще й зараз, коли не спиться ночами, згадую все, що довелось пережить нашому поколінню. Особливо 1933-й. Ідеш, було, Іванівкою – бур’яни, пустка, мертві лежать на дорозі...

Що запам’яталося Марії андріївні Мурі,

1919 р.н.

– В 1933 році я працювала в радгоспі К. Маркса. Було мені 14 років. Що ми пережили тоді, розказа-ти неможливо... Я пішла працювати, щоб урятува-

Розділ ІІ


235

тись від голодної смерті і допомогти рідним. Брат мій Григорій теж пішов туди ж працювати. Мені тої пайки, що нам давали, вистачало, ще й додому потрішечки приносила. Братові ж самому не ви-стачало, був він чоловік високого зросту, ходив пухлий, змучений. Не витримав, помер... Повезли його на кладовище аж другого відділку, де за день хоронили по кілька чоловік. Брат Матвій помер дома: ми всі гуртом везли його на тачці на кла-довище. Тоді ніхто ні за ким не плакав, заривали людей, як тварин. Одного разу прийшла я додому з такою радістю: принесла пригорщу гороху й ма-торженик. Гукаю маму і братика свого Ваню... Гу-каю, гукаю – не чути. Коли дивлюся: мама залізла з ним у піч, щоб там уже вмирати. Ваня просився в неї, але вона не випускала. Почувши мене, мама вилізла. Я поділила їх тим горохом і маторжени-ком... Приносила й ще, відриваючи від себе, і вони вижили. Було, йду додому в Іванівку, а по дорозі – пухлі, мертві... Ні, не хочу згадувать, не можу...

розповідає Володимир Іванович

ткаченко,

1922 р.н.

– Сім’я наша вважалася середняцькою. До кол-госпу батьки записались добровільно. ходили, агітували: і з району приїздили, і свої активісти. Першим головою був Ткаченко Павло Федото-вич. А потім – Оторвенко (імені та по батькові не пам’ятаю). Колгосп назвали «Третій вирішальний». На грушу, біля сільмагу, почепили довгу рейку. В

яму вмурували величезний котел. А в тому котлі колотили якесь вариво – «баландою» люди його називали. Тієї баланди колгоспникам давали раз на день. Дисципліна була: не те, що зараз!.. Вда-рять раз у рейку – всі на роботу! Вдарять удруге – на обід. Стають у чергу до казана. хто працював краще, тому черпак добавки – як преміальні... Частівка тоді така вродилася:

А у «Третім вирішальнім»Наварили галушок.Вони чорні, як землюка,І не лізуть у горшок.

Але то лиш у пісеньці... Насправді й чорних галу-шок не було. На роботу в колгосп люди ходили зовсім голодними. Вимирали цілими родинами. В Куделі Федора Яковича було двоє дітей – одна дівчинка (німа) померла від голоду, а другу за-брали родичі в інше село. Сам Федір (був кривим на ногу) пас колгоспних свиней. Він теж помер. Якось біг я до знайомих стежкою, що проходить мимо цвинтаря, і побачив: дядька Федора до ями вкидають. Мені здалося: він ще ворушиться... Я біг до свого товариша Миколи Куделі (по-вуличному – Микитівський). Забіг у хату, а Микола на топчані лежить страшний такий, помирає... Ще пам’ятаю двох братів – Івана та Лаврентія Шаповалів. Лав-рон був бідняком, а Іван вважався заможником. Івана розкуркулили, і прийшов він з дітьми (їх було троє) до брата. Але той його не прийняв. хтозна чого... Може, не хотів заплямувати себе, кажуть, він хотів, щоб його в партію прийняли, а



236

тоді ж було строго. Я гуляв з Івановими дітьми – там був хлопець моїх років, Толька. Помер він від голоду. І дядько Іван помер, і його дружина тітка Марія, і ще їхніх двоє дітей. А Лавронського сина, Романа, теж знайшли люди мертвим – лежав у бур’янах. Наша сім’я хоч і голодувала, але вижила, бо мали ми корову. Вишукували по степах «миша-ки» – перевівали, перетирали... їли, сховавшись на печі, щоб начальство не бачило, бо тоді в колгос-пі «баланди» не дадуть. Якось батько приніс того мишиного харчу, аж тут Прокіп Мироненко на поріг: «Іване, облава сьогодні буде». Поніс батько свою знахідку в очерет ховати. Але потім батька засудили за те, що на коней напала якась хвороба (сап) – а він був конюхом. його та ще Куделю Івана (теж працював конюхом) одвезли в тюрму у Гей-ківку. Там їх змушували розбирати церкви...

«Сліпі падають до ями своїх очей. Малярі малю-ють на полотні рямці, по них малюють іще рям-ці, за ними мертвого коня у білому полі».

Запам’яталося ніні Федорівні Мордач,

1923 р.н.

– В 1933 році батько мій, Яковенко Федір Михай-лович, працював у колгоспі бригадиром. Дітей було троє: брат Микола (1926 року), брат Гриша (1928 року) і я. Люди пухли й помирали від голоду. Нас рятувала корова. Та от... Восени, коли скосили «лобогрійками» пшеницю та поклали в копички, – пішли сильні дощі, й пшениця погнила. За це батька забрали в Долинську до тюрми. Одразу ж

забрали від нас і корову. жити стало набагато важ-че. Мати, Ярина Михайлівна, пекла маторженики з полови, лободи, берестового листя. Отак і пере-бивалися. Було в нас трохи картоплі й кукурудзи, але прийшли колгоспні активісти – Стеценко Пе-тро, Сорока Василь, Маленко Данило – забрали все до крихточки. Та через три місяці повернувся батько, і його знову поставили бригадиром. Він пішов і забрав свою корову. жити стало трішеч-ки легше. У колгоспі дохли коні, їх відтягували до скотомогильника, але часто не дотягували: люди по дорозі рубали сокирами, різали ножами і роз-бирали те м’ясо... Слава Богу, сім’я наша залиши-лася жити. По сусідству з нами проживала сім’я Шепетухи Павла Філатовича. Перша дружина його померла, лишивши трьох дітей. Вдруге Пав-ло одружився з Марією Панасівною. Старша його дочка працювала й жила в Кривому Розі, а Віра, Коля і найменшенька (забула, як її звали) стали жити при батькові й мачусі. Невдовзі Павло захво-рів і його поклали до лікарні. Марія лишилася з трьома (не своїми) дітьми. Був тяжкий 33-й. Марія носила під грудьми Павлове дитя, а цих трійко, казали люди, не любила. ховалася з їжею від ді-тей, як було що з харчів – закривала в клуні. Діти бідували, ходили пухлими від голоду. Померла сама найменшенька, потім Віра... Коля довго пух-лий лежав на печі. Якось повернувся батько (Ма-рії ще не було), довго стукав у двері – ніхто не від-чиняв. Нарешті Миколка зібрав останні сили, зліз із печі і відчинив двері. Розповів про все батькові, але той нічим зарадити не зміг. Невдовзі хлопчик помер. Поховали його біля сестричок, на городі, де в даний час і проживає Шепетуха Марія Пана-

Розділ ІІ


237



238

Хлібна валка з колгоспу «Профінтерн»

у с. Пологи на Дніпропетровщині вирушає

на проведення 8-го тиражу позики 3-го

«вирішального» року п’ятирічки,1932 р.

Розділ ІІ


239

сівна. Згодом у Павла і Марії народилося дитя. Але то такий час був: важко було людям, важко було й Марії. Не вижило дитя – померло. Зробив Павло гробик, положив у нього дитя, а сам пішов з дому. Аж на вечір прийшов до хати, взяв під руку і поніс гробик туди, де вже лежали троє його дітей. Нам з подружкою пов’язали чорні пов’язки на руки, і ми пішли за дядьком. Коли дядько гробик клав у ямку, що викопав біля своїх захоронених діток, ми бачили, що з ряднини виглядала чиясь ручка. Було страшно! Ми були дітьми… Не знаю, хто в тому винен. Бог їм усім суддя.

«…Коли б усі убиті ожили, то небо, від прокльонів посіріле, напевне б репнуло від сорому й хули».

к р и В и Й р І г І к р и В о р І З Ь к и Й ра Й о н

лапшина тетяна никифорівна,

1925 р.н.

– Ми проживали на той час у Кривому Розі. У на-

шій сім’ї було шестеро дітей, мені було 8 років. Го-

лод почався відразу після початку колективізації,

з кожного двору забирали зерно, крупи, – все,

що знаходили. Нашу сім’ю рятувало те, що батько

працював на шахті і йому видавали талони (арку-

ші). Дуже допомагала вижити риболовля, частину

улову батько носив на базар, щоб продати або об-

міняти на хліб.

Дуже важко було бідним сім’ям з дітьми. Часто

цих дітей просто вивозили подалі, залишаючи на-

призволяще, немовлят закутували та залишали у

лісосмугах, ярах.

Взимку було дуже важко, люди пухли від голоду,

їх знесилював холод, вбиваючи слабку надію до-

жити до весни. Людина могла собі йти спокійно, а

потім впасти та померти, не вистачало сил зроби-

ти наступний крок.

Трішки легше стало навесні – почали рости кала-

чики, лобода, молочай, з них можна було спекти

маторженики (поганенькі оладки). Вилазили із

своїх схованок ховрашки, хто їх спіймав, вважав

себе найщасливішим, бо запечені ховрашки тріш-

ки нагадували курятину...



240

Був випадок, що у нашої сусідки вкрали дитину.

хлопчик грався на подвір’ї, а жінка, що прохо-

дила повз нього, поманила цукеркою та вкрала

його. Сусідка кинулася шукати дитину, бабуся по-

бігла до міліції, люди підказали, куди жінка пове-

ла хлопчика. Коли зайшли до тієї жінки в хату, а

в неї вже казан кипить, щоб хлопчика патрати. То

ж вчасно сусідка з міліцією зайшла. хлопчик піс-

ля тієї історії нічого не пам’ятає, тільки шрам на

обличчі залишився від опіку. У погребі тієї жінки

знайшли багато дитячих голівок та ручок... Бать-

кам повернули рештки зниклих дітей. жінку по-

карали.

Iванова Євгенія олександрівна,

1925 р. н., село Софіївка

–...Страшні були часи. Не було що їсти. Мама пух-

ла з голоду. І я пухла. 3i столової видавали через

день суп. Бабуся інколи робила коржики з кропи-

ви i лободи. Варячи суп, ми брали дошку, на якій

раніше різали м’ясо, сало, цибулю, стругали її i ки-

дали в суп, щоб був хоч якийсь запах.

Одного разу пішла я в столову «Фрунзе» по суп, бо

матуся була хвора i довелося іти самій. На зворот-

ному шляху потрапила в багнюку, і галошики за-

стрягли, я не могла вилізти. Саме в цей час йшов

дуже зморений робітник Павло Зеленчонок. Він

допоміг мені вибратись, дістав з багнюки галоші.

Я запропонувала Павлові сьорбнути супу. Лише

попросила не чіпати три вермишельки, щоб було

що матусі. Та він подякував i відмовився.

Прийшовши додому, я пішла по хліб i знову по-

бачила його, Павла Зеленчонка. Він сидів на тому

камені, де кілька хвилин тому стояв мій супчик. Та

дядько Павло вже був мертвий...

Зранку можна було побачити до 7–8 мертвих лю-

дей, а до обіду – й до двадцяти.

Якось взимку були страшні холоди. Ми з бабусею i

Марією (нерідною дочкою бaбyci) вивозили мерт-

вих з каплиці. Трупи були голі. Ми поклали на сан-

чата 12 тіл i повезли конем, який ледве тримав-

ся на ногах. Коли ми доїхали до залізниці, трупи

порозсипались. А саме в цей час їхав поїзд. Ми з

бабусею встигли їх позбирати, бо поїзд ледве їхав.

Я запримітила, що поїзд ніби промовляє до нас:

«Везу руду із темних шахт, тах-тах, тах-тах...»

Коли трупи привезли, то яма, яку викопали для

них, була зайнята. Ми знайшли іншу, «чужу», по-

клали їх туди i, як вийшло, засипали руками... Був

сильний мороз...

стеценко лідія Єгорівна,

1926 р.н., село «Колектив»

– Я жила під час Великого голодомору. В сім’ї було

сім чоловік. Мені, матері i п’ятьом моїм братам i

сестрам жити було дуже важко. Наша сім’я їла

огризки від овочів і фруктів, які викидали більш

Розділ ІІ


241

багаті люди. Робили piзнi страви з щириці, смажи-

ли лушпиння.

В 11 років я пішла працювати нянькою двох дітей.

Цим я допомагала мaтepi i годувала сім’ю.

П’ятеро моїх сестер i бpaтiв померли під час голо-

домору. Я була старшою сестрою, то й виховувала

маленького Сашка.

Одного разу, а саме коли Сашкові було два роки,

я посадила його coбi на руки. Він посидів у мене

хвилин з п’ять, а потім у нього впала голівка i він

перестав дихати. Я викопувала ямку, а мати тим

часом закутувала його в ковдру. Ми з матір’ю ви-

несли Сашка на двір i поховали його під грушею.

На ранок мати вийшла i побачила, що тіла вже не

було. А тільки вата від ковдри i кісточки...

к р и н и ч а н с Ь к и Й ра Й о н

Мельник ганна Захарівна,

1925 р.н., селище Аули

– Під час голодомору мені було сім років. Тоді усіх примушували ставати колгоспниками, а мій батько не захотів, бо працював у кар’єрі селища Романкове. І ось однієї ночі до нас почали грима-ти ногами у двері міліціонери. Коли вдерлися до хати, геть усе перевернули і позабирали з собою



242

все, що тільки можна – їстівні припаси, нехитрий сільськогосподарський реманент, вола та корову. Не подивилися навіть, що у нас була велика сім’я – четверо малих дітей, від трьох до семи років. Наступного дня прийшли також і забрали все зер-но, у дворі все перекопали – шукали схованок. На печі мама підсушувала зерно – десь з відро жита розстелила і нас, дітей, посадила на краєчку, ніби-то охороняти. Так одна активістка, крива зла тіт-ка, нас зігнала і все до зернятка зсипала до себе у торбу. Батька посадили до в’язниці, де він провів десь півроку. Повернувся навесні – геть хворий і невдовзі помер, бо не було чого їсти.

Мама зі старшими дітьми пішла у місто, в найми до євреїв. А невдовзі у сім’ї сталася велика траге-дія – мій брат Григорій опух від голоду і помер, згодом померла сестра Катя. Сусіди поховали їх без труни, в городі під грушею. хтось повідомив материній сестрі про смерть дітей, а вона – мамі, яка приїхала і забрала до міста мене і мою ма-леньку сестричку. Ми були такі худі, лише шкіра та кості. Навіть не знаю, як ми та мама вижили. А коли повернулися у червні додому, то мама вари-ла молоде жито і тим нас годувала. Говорять свід-ки, що людей померло дуже багато. Ті, хто пішов до колгоспу, ще сяк-так вижили, а ті, хто не хотів до колгоспу, майже всі померли. Велике спасибі тим людям, що нам допомогли врятуватися.

Дуже прикро, що зараз не маю змоги вклонитися могилам своїх родичів, що загинули під час голо-домору – ці місця опинилися під водосховищем.

левченко олександра олексіївна,

1929 р. н., село Адамівка

– Останнім часом дуже багато уваги звертають на події далеких 30-х років. Я була дуже маленькою, щоб детально запам’ятати голод 1932 – 33 рр. В пам’яті зафіксувався дуже чітко, ніби фотознімок, лише один епізод. За маминими словами, ми з братом були дуже виснажені, слабенькі, навіть голосно плакати не могли, коли просили їсти, а тільки квилили, немов поранені пташенята.

Я пам’ятаю, що якогось дня мама взяла мене із собою на вулицю. Якийсь дядько, можливо сусід, прикотив із лавки велику бочку із-під оселедців. Що він хотів у ній тримати, було відомо лише йому одному. Вона була пуста, на її стінках ви-днілися білі кристали солі. Від бочки йшов запах риби (аж слинка текла), так і хотілося її понюхати, лизнути чи куснути зубками. Я тихенько сиділа. Бо рухатися було важко. І в якийсь момент поба-чила, що до діжки, яка лежала на боці, придибала дуже повна дівчинка десь така на роки, як я. Вона лизнула край дощечки раз, другий, потім ще, ще, а далі – залізла в діжечку і стала облизувати її стін-ки. Скільки це тривало, я не знаю. Дійти до неї я не могла. Дівчинка на колінцях виповзла із діжки. Сонце яскраво світило, було тепло, вже підніма-лася травичка. Дівчинка стала повільно присідати і важко, всім тільцем упала – сіла на траву, довго сиділа, потім почала перевертатися з боку на бік, але не вставала (звідки ж мені тоді було знати, що вона не може встати сама). Мені здавалося, що вона стала ще товщою. Вона качалася, її рот кри-

Розділ ІІ


243

вився, та я не чула ні слів, ні плачу. Потім вона впа-ла на землю, тільце сіпалося, вгору піднімалися маленькі кулачки і безсило падали. Далі її почало корчити, вона якось грубим голосом декілька раз скрикнула, засіпалася і затихла. Я думала, що вона так грається, бо сама знайшла комашку, спочатку розглядала її, потримала в руках, а потім поклала до ротика. Відвернув мою увагу від неї страшний крик тьоті, що стояла на колінах і тулила до себе дівчинку, ручки і ніжки якої безвільно звисали. І назавжди запам’ятала слова, що дівчинка помер-ла від того, що нализалася солі, яка мала запах риби, бо їй дуже хотілося їсти. Дитя було пухле від голоду і опухало на очах, до водички не дійшла, залилася без води. Та й коли б дійшла, то могла б лопнути. Таке ніколи не забудеш! Дитяча пам’ять – найкраща.

В асик (Юрченко) ольга Яківна,

І915 р. н., село Калинівка

– Я народилася 23 березня 1915 р. в с. Олексіївка

Щорського (нині Криничанського) району Дні-

пропетровської області.

Батько – Яків Трохимович був головою колгоспу,

мати Марія Федорівна – передовою колгоспни-

цею. У сім’ї росло троє дітей. жили під час голоду

на ст. Божедарівка біля Щорська. Там знаходила-

ся Божедарівська школа, стояв молитовний буди-

нок.

У 1930 р. було створено колгосп ім. хосе Марті.

Було чимало таких людей, які не хотіли йти до

колгоспу. Селяни поробили решітки в корівниках,

щоб не забирали у них худобу. Але активісти по-

розпилювали ці решітки і худобу забрали. Селян

змушували вступати до колгоспу. Головою став

місцевий житель, член партії Кузьменко. Він мав

три класи освіти.

Врожай тоді був добрий, але все позабирали, на-

віть квасолю. Норми хлібозаготівель були необ-

меженими. Наша родина жила більш-менш до-

бре, бо в нас була корова. До нас часто приходили

люди просити молока для своїх дітей.

Тоді стежили, щоб ніхто не рвав колоски. Діти, од-

нак, бігали їх рвати. Одного разу активіст погнав-

ся за такими дітьми з револьвером. Ті сховалися

в медпункт, де я працювала (в одній половині бу-

динку був медпункт, а в другій жили лікар і мед-

сестра). Активіст став вимагати, щоб йому видали

дітей для розправи, але лікар прогнав його. Один

з дітвори (Григорій Найда) був сиротою, не мав

батька.

Тоді хлібина коштувала 120 крб. Я купувала 10 ма-

леньких картоплин по 1 крб. Оскільки мій чоловік

був лікарем, то ми жили порівняно добре. Люди

ж пухли з голоду, ловили та їли ховрахів. Вимира-

ло по 5-6 дворів, не було кому вивозити трупи. У

Щорську дітям давали їсти з вагонів (юшку, галуш-

ки) – це організував Червоний хрест. У сусідньо-

му ж селі Тепловці було людожерство, один чоло-

вік зарізав жінку і дітей. Одного разу працівники

санепідстанції знайшли на базарі у вареному м’ясі



244

людські пальці. У с. Сухий хутір жінка на прізви-

ще Гришко заставляла сина зарубати дівчинку,

яка жебрачила по селу. Той відмовився, тоді вона

зробила це сама, але тільки поранила дівчинку.

Коли її кинули на горище, вона опритомніла, про-

дерла солому й закривавлена втекла до сільради.

Цю Гришко забрали в міліцію, її більше ніхто не

бачив.

Легше стало, коли з’явилася трава, тоді їли ко-

зельці та гірчаки. У районі був дитбудинок, куди

звозили дітей розкуркулених батьків. Там щоден-

но мерло по 3-4 душ дітей, їх тіла ранком вивози-

ли і ховали на горі за селом.

Білик ганна,

1929 р.н., село Червоноіванівка

– В сім’ї нас було четверо дітей. Мені на той час ви-

повнилося 4 роки. Страшний голод 33-го спіткав

сім’ю. Батьки, як могли, спасали нас від голодної

смерті. Доводилося їсти все, про що краще і не

згадувати. Першою не витримала мама. Померла

з голоду. Тяжко жити, коли ти не можеш згадати,

якою вона була, бо ти на той час був ще малим. І

спустіла хатонька наша, стало в ній ще сумніше та

голодніше, як в труні. Ми голодні нишпорили по

хаті. Ось так і залишилось четверо дітей на руках

у батька. ходили і по смітниках, збирали буряко-

ві та картопляні лушпайки, їли насіння трави, а

згодом все засипав сніг... Допомагали сусіди, всі

люди з села. Ми вижили.

лисиця Іван дмитрович,

1927 р.н., село Червоноіванівка

– Про голод розказати багато не зможу, бо був ма-лим. Пам ‘ятаю про те, що в нашій родині в 1932 – 33 роках ніхто не помер. Мабуть, завдячувати треба корівці, яка ледве сама животіла, а все ж давала трохи молока, яке і тримало нас.

Людей помирало багато і ховали їх в спільні мо-гили, а то часом і зовсім не ховали, залишали роз-пухлі тіла. Якщо хтось десь помирав, то приїздили бричкою, грузили і везли на кладовище. А в школі ці ж самі діти, які помирали і помирали, вчили ві-рша:

У колгоспі добре жить –Є що їсти, є що пить,Чоловік чи молодиця,Як одне – щасливі лиця.

І справді, всі були дуже схожі між собою. Запалі очі, які не вміли нічого виражати, здорові, як м’ячі, животи, пухлі ноги, на які навіть боляче було сту-пати, і лише одна думка про їжу...

Коли вже прийшла весна, мама робила салат з мо-лодої цибулі з сметаною чи, скоріше, з кисляком. Кожного дня. Я до цього часу не можу дивитися, не те що їсти це. А тоді це був порятунок.

омельчук Єфросинія Федорівна,

1925 р.н., село Мирне

Ми вижили тим, що ходили у степ і рили там собі картоплю, ту, що в землі залишилася. А ще рвали

Розділ ІІ


245

рогіз, очерет, гірчаки, молочай. Мама все скидає у казанок, зварить і ми пили оту юшку. Ніби голод втомлювали, але ж так нудило та животи крутило! А у селі ще ж у декого була скотина, та й у кол-госпі були корови. А годувати не було ж чим. То вони й дохли, бідні. А ми радіємо, як де викинуть ту дохлу корову. Шкіру обдерем, пошмалимо та й ріжемо на кусочки, відварюємо. Люди лежали по домівках пухлі, на ногах відкривалися рани, у діток не було голосу навіть плакати. Так, тільки «шипіли».

галаган лідія олексіївна,

1926 р.н., село Мирне

– Мама наша вже зовсім нездужала, а нас посила-ла на поле, на городи людські, і ми ходили, шукали та збирали гнилу картоплю, листя з кукурудзи та всякої городини. А як не знайдемо нічого, то йде-мо, бур’яну нарвемо, а як наїмося того бур’яну, то животи болять, ми, малі, плачемо. їли ще курячу блекоту, бо вона трішки ніби солоденька. Але ж від неї багато діток сліпло.

Я й досі пам ‘ятаю, як у сусідів голосила та плакала жінка, бо померли її всі троє діток, а чоловіка за-брали, бо він украв висівок у чобіт, а хтось поба-чив та й заклав про те. Страшний був час, і не тіль-ки тому, що не було що поїсти, а й тому, що люди були ніби ніч темна. Думалося тільки про одне: де знайти їжу, як вижити. Всі ходили мовчазні, ніхто ні з ким не говорив.

Замора Харитина Яківна,

1923 р.н., село Семенівка

– У нас була досить велика сім’я: тато, мама і чет-веро дітей – два сини і дві доньки. жила сім’я не бідно. У 20-х роках збудували нову хату, у бать-ка був весь необхідний інвентар для обробітку землі, худоба. Коли в селі організувався перший колгосп, то влада вирішила нашу сім’ю «розкур-кулити» і вислати до Сибіру. Ми, діти, були на той час ще досить малі, і тато злякався, що ми там за-гинемо, тому віддав у колгосп все...

У нашій хаті розмістилися колгоспні дитячі ясла, у сараї – колгоспна конюшня для коней. На го-рищі ще зберігався невеликий запас кукурудзи. Наша сім’я, що складалася з шести чоловік, жила у маленькій кімнатці без вікон. Але це і врятувало нас в майбутньому від страшної голодної смерті. Мій молодший брат Іван був дуже кмітливий. Він додумався зробити в стелі невеличку дірочку, че-рез яку падали зернинки кукурудзи. І ми таємно і швидко жували і ковтали її сирою, щоб ніхто, не дай Боже, не нагодився.

Я тільки останнім часом почала задумуватися над тим, як же ми тоді ризикували. Іще з тих років пам’ятаю своїх сусідів – Крисань Марію, Веклу і її чоловіка Антона та двох їхніх дочок. їм у ті роки довелося скрутніше. Векла сама ходила як свічка, а все старалась щось дати поїсти діточкам, а ось її чоловік – дядько Антон був спочатку як скелет, обтягнутий шкірою, а потім перестав ходити, бо не було сили. Він лежав і почав опухати. Опух так, що на нього страшно було дивитись. Через де-кілька днів він помер.



246

Ільків Феодосія Єфремівна,

1925 р.н., смт Кринички

– Голод 1932–33 років знаю і пам’ятаю, бо на своїй шкурі іспитала. Про які неврожаї можна говори-ти? Засухи, податки – це дурниці. Нас хотіли зни-щити, то й забирали вирощений нашими мозо-лями врожай. Уповноважені від власті відбирали у людей вирощене в полі, а також відбирали при-бічники «з наших» Бережна Вєра Іванівна, Бесцін-ний Софрон. Ніяких документів при собі вони не мали, з’являлися нальотом.

Коня у нас забрали. На 6 кварталі у нас було своє власне озеро, зараз там рибхоз. В колгосп застав-ляли йти примусово. Найчастіше приходили за-бирати зерно й продукти ввечері, вночі та рано-вранці.

Споживали ми в їжу козельки, рогіз, бабки, ща-вель кінський, з акації цвіточки білі. Щоменше по три душі з хати, а то і вся сім’я вимирали з голоду. Нас у батьків було троє: Митя, Петя і я. Петро най-менший. Він уже пух від голоду, і мама зварила щось із полови, таке густе, він поїв, а разом з ним і ми, так у нас і вуха позатикало – стало так погано. Думали, що всі разом зараз і помремо. Петрусь (брат) дуже хотів їсти, а саме на той час мами вдо-ма не було. Він пішов ліг у калачики, поскладав ручки і сказав: «Я буду умирать».

сітало Єлизавета Миколаївна,

1940 р. н., село Кархутори

– Моя мама народилася в 1919 році. Фамілія була

Бурчак Марія Сидорівна. Батько Сидір весь час

жив і працював тут же в с. Кархутори. Працював у

полі, бо в нього були плуг і конячка, які дістались

від його батька.

Батько у 1932 році зібрав зерна, що хватало про-

годувати сім’ю. Але почали розкуркулювати, хоч

наша сім’я не була багатою. їздили підводами і за-

бирали до грама все зерно, яке було, залишивши

нас голодувати. ходили в поле до скирт трусили

полови і пекли з водою макорженики, од яких

тільки пухли. З цього часу почали в сім’ї вими-

рать: спочатку брат, трохи менший мами, потім

ще менша сестра, потім мачуха, потім ще сестра

і останнім помер батько. Сім душ вмерло у нашій

сім’ї. хоронили без трун у чому помер, вивозили

на кладбище конякою. Там була вирита одна яма,

яку не закидали, бо не було кому.

За день в одній сім’ї вмирало по два чоловіки.

Мама похоронила на кладбищі батька, а вдома

залишилась чотирирічна сестра, яка померла в

цей же день, не дочекавшись їжі. Мама зняла з

себе платочок, замотала її і віднесла на руках на

кладбище, поклала під бік до батька і накрила їх

тим платочком. Сама ж голодна і гола пішла попід

хатами просить, а хто ж що дасть їй у те врем’я.

Потом її взяли на ферму у селі до телят за неве-

личкий пайок і так вона чудом вижила. А сестру

Катю взяли сусіди, бо в них не було дітей, вона

також вижила.

Розділ ІІ


247

шейко григорій порфирович,

1925 р.н., село Адамівка

– Коли почалася колективізація, мій батько всту-пив у колгосп, здав одного коня і який був сіль-госпінвентар. Пройшов деякий час і цей колгосп – СОЗ (так тоді називали ці господарства) поступово розпався, назад розібрали хто що здавав. Держа-ва продовжувала організовувати СОЗи, та люди не дуже бажали розлучатися із своїм добром. І за непідтримку рішень уряду по організації СОЗів для тих, хто не підчинявся, почалося розкурку-лювання. В ці списки попадає і мій батько, якого без суду і слідства відправили в Архангельську область. Там він пробув 8-9 місяців. Щоб нагоду-вати нас з братом, моя мама з декількома жінками пішла в поле збирати качани кукурудзи, які були приорані в землю. Там їх затримали – їхав якийсь начальник із району, судили. Отримала мама 3 роки далеких сибірських тюремних таборів, була відправлена на Далекий Схід в м. хабаровськ, де працювала на будові бараків для судимих, біль-шість яких працювали на золотих приісках. Додо-му листів не писала, бо не дозволяли.

А ми з братом після розкуркулювання жили з ба-бусею – старенькою мамою нашого тата. Госпо-дарство батька розпродали, розтягли, забрали все до нитки, а хату сказали щоб звільнили, чим швидше, тим краще. Нам з бабусею залишили тро-хи в горшках квасолі, горох, чечевицю і кваснину. А вночі прийшли хапуги, позабирали все останнє, що було в горшках. Положення стало безвихідне. Нас з братом пристроїли в колгоспний дитячий

садочок, де теж не було що їсти, варили супи з зерна сорго.

В цей час відкрили приют для таких, як ми з бра-том, нас туди і відправили. Бабусю забрала дочка. Попав у дитбудинок у 1931 році. Зразу нас було 23 чоловіки, потім 27, спочатку було добре. Топили, спали на нарах, варили нам їсти. Все ж краще, ніж на вулиці. Зі мною в приюті були Віра Панасівна Кузнецова – 1927 р.н. (пізніше – моя дорога поло-винка, моя дружина), її брат Микола – 1923 р.н., мій брат Василь – 1926 р.н., двоюрідний брат Тка-ченко Семен – 1923 р.н. (помер у приюті).

Приютом завідувала дівчина чужа, одинока, яка із своїми друзями обкрадала наш бідний пайок. Поки нас було небагато, то можна було терпіти на тому пайку, який нам залишався. Всім – і хлопчи-кам, і дівчаткам – видали ситцеві розові платтяч-ка.

Приют був розміщений в селі Малашино в оселі багатого господаря Дербаса, який тримав паро-вий млин, магазин, його теж розкуркулили.

Перед весною 1933 року в наш приют почали по-ступати масово діти до 15 років з усього району, привозили напівживих, худих, опухлих, в ранах, які воші пороз’їдали глибоко. Продуктів було дуже мало, а ще їх розкрадали, діти слабли, тану-ли на очах, дитяча смертність тут стала нормою, мерли десятками, їх возили тачкою старші, кріп-кіші приютівці на пустище, де зараз знаходяться городи за селом (називали те місце Кунахівське – колись там жив багатющий Кунах, з його госпо-дарства не залишилось і сліду). хоронили діток



248

у ямки мілкі, бо не було кому копати у мерзлій

землі, аби тільки можна було прикрити землею, а

були такі могилки, що з них виглядали ручки чи

ніжки. Були такі випадки, що навіть відносили ді-

ток, які ще ледве-ледве дихали. А ще хоронили у

силосній ямі біля ферми. І ніяких трун.

Смертність була і у селі. Вимирали навіть сім’ями

– Реп’яхи, Литвиненки.

Діти в приюті були схожі на живі скелети, обтяг-

нуті шкірою. Вони «паслися» – поїдали шпориш,

гірчаки, на вишнях все листя, яке могли дістати,

молодий очерет, що ріс близько приюту, увесь

був поїдений дітьми. Ми з братом теж «паслися»,

були опухлими, особливо ноги і животи.

Одного дня всіх живих дітей повантажили на під-

води і повезли в другий приют на станцію Незабу-

діно Солонянського району. Там положення було

кращим, все залежало від керівництва. І там була

смертність, але значно нижча. І діток хоронили, як

людей, а не собачат.

Коли повернувся наш батько з Архангельська (ре-

абілітували), то з великим трудом нас розшукав

там, у Незабудіно, куди прийшов пішки за день.

Нас з братом забрав і пішки ми відправились до-

дому в Мар’ївку. йшли довго, бо були дуже худі,

слабі, голодні. Батько наш поїхав у Кам’янське

(Дніпродзержинськ), влаштувався на роботу і від-

разу забрав нас до себе. Батько не женився, бо че-

кав, коли повернеться наша мама після відбуття

3-х років заслання. Виховував нас сам. Ми почали

ходити до школи.

Мама, коли закінчився строк її тюремної «служ-би», їхала додому, не знаючи нічого про свою сім’ю. Уже коли приїхала поїздом на ст. Божеда-рівка, тоді від знайомих дізналася, що ми живі.

А зараз стає страшно, коли згадуєш, що ти пере-жив.

черненко параска семенівна,


– Було у батьків сім душ дітей. Та було в нас госпо-дарство: коні, кури, свині. Батько орендував зем-лю. Він завжди возив на конях сіль, цукерки. Було це в 30-х роках, мені було 7 років. Розкуркулили батька, забрали господарство, забрали батька до в’язниці. Пшеницю ховали в яму. Підманули ма-тір – сказали, якщо скажете, де яма з хлібом, то ми випустим батька. Батька не випустили, а хліб за-брали, а матір і сім душ дітей вигнали з хати і хату замкнули. Ми ночували у сусідів.

Начався голод. Не було чого їсти. Мати ходила у поле ловити ховрахів і наварила їх. Ми повечеря-ли й лягли спати. А на ранок повставали – один брат помер. Звати було його Михайло.

В нас був садок і там одні вишні. Якось мати пішла до батька у в’язницю. А коли повернулася, в саду стояли голі дерева: діти пооб’їдали листя з ви-шень. Мати, як побачила садок, лишилася розуму. її відправили на Ігрень, а ми – дві сестри і чотири брати – залишилися самі і почали пухнути з голо-ду. Були пухлі й померли. Зосталася я і один ма-ленький хлопчик, який міг тільки сидіти на печі.

Розділ ІІ


249

Він там і засох. Я однесла його до бабусі, а бабуся теж померла, і поховали їх разом – бабусю й ону-ка – в одній труні. Я залишилась одна і мене від-правили в дитячий будинок у Дніпродзержинськ, потім перевели в Адамівку. Я пішла в 1 клас в 10 років.

тонкошкур неоніла савелівна,

1932 р.н., село Новопідгірне

– Я народилася у 1932 році, саме тоді, коли роз-починався голод. Про те, що моя мама вагітна, нікому не розповідали: боялися. Щоб ніхто не ді-знався, бо могли украсти немовля. Коли я наро-дилася, батьки ховали мене на печі, прив’язували, щоб не впала і не кричала.

Ті, хто ходив по хатах забирати харчі, звалися ак-тивістами, до тих, що не віддавали харчі, застосо-вували покарання і вивозили до Сибіру.

Активісти мали зброю – табельні пістолети, і за-стосовували її, щоб налякати середняків. До кур-кулів приїжджали із кулеметами. Мій дід був бага-тою на той час людиною: мав великий двір, багато коней, двоє волів, трьох корів, овець. До нього прийшли відбирати все це до колгоспу. Мовчки виносили все і виводили худобу. Наставили на діда кулемета.

Що було активістам до того, що все майно і зем-лю обробляли великою родиною, бо у діда було шестеро дітей?!

Зерно приховати було неможливо, і вижити мо-

гли лише ті, хто пішов працювати до колгоспу. Мій батько працював у колгоспі на молотильні, а мама – на різних роботах. Годували баландою. Татко і мама «умудрялися» приносити баланди додому, щоб нагодувати немовля, тобто мене. Наливали в пляшку і годували із соски. Гущу замотували в ганчірку і давали смоктати замість соски, щоб я не плакала.

худобу теж неможливо було приховати, як і зер-но. І тому почали вимирати люди. Вмирали ціли-ми сім’ями. Спочатку, коли почався голод, ділили-ся хто чим міг. ходили по селі убогі і просили.

Я не пам’ятаю прізвищ людей, які загинули від го-лоду. Мені розповідав батько, що у нас у селі тра-плялися випадки канібалізму. Наша сусідка, яка втратила від голоду в 1933 році чоловіка і трьох доньок, коли померла четверта, її зварила і з’їла. А вранці її знайшли мертвою, бо, збожеволівши, наклала на себе руки.

литовченко параска Іванівна,


– У роки голодомору було дуже сутужно із зер-ном: не дай Боже залишити для себе, для своєї сім’ї – лиха не минути. Витрушували все до зерни-ночки, до крихти.

Влітку було трохи легше – то ягідку якусь зірвеш, то корінчик лопуха вириєш, а він, на вогні підсма-жений, такий солодкий. Збирали зелені насінники калачиків, рвали зелену поросль купини, варили в окропі або квасили...



250

А взимку то було страшне. Якимсь дивом моїм батькам вдалося зберегти корову. То й не корова була – одна тільки назва: слаба, худенька, ледве на ногах стояла. Та батько й за таку переживав дуже, щоб не забрав хто на харч. ховали її як могли. Наша Зіронька допомогла нам пережити зиму. Було трошки сіна, то ми її спочатку сіном го-дували, а як сіна не стало, почали зі стріхи «харчі» вишукувати – стару запрілу солому. Отак півхати і розкрили. В одній половині хати грілися, а на дру-гу половину сніг сипав. Та іноді хоч трохи молока перепадало, завдяки цьому зиму і пережили, бо в хаті нічогісінько з харчів не залишилось.

До весни якось дотерпіли, дякувати Богу, ніхто з нашої сім’ї не помер, тільки хворіли всі дуже. А от сусіди наші, ті всі померли, нікого з великої сім’ї не залишилось.

А наступного 1933 року вже й до нашої сім’ї вели-ке горе прийшло – забрали у нас Зірочку, хтось, мабуть, забив. Та це й не диво – адже в селі на-віть гавкоту собак не чути було, бо всіх поїли. А ще люди почали зникати. Особливо тяжко було почути, що безслідно зникла дочка наших роди-чів 12-річна Олена. Тоді ми пережили справжній жах – адже говорили, що вже й людей вбивають, бо їсти нема чого. А живі люди з голоду пухли та мерли.

соломка поліна Іванівна,

1924 р.н., село Смоленка

– У нашій родині було четверо дітей. Урожай у

1932 році був гарний, але забрали все. Коли од-

ного дня мої батьки повернулися з роботи, вони

знайшли свою хату зовсім пустою. Як і всі у селі,

наша сім’я мала присадибну ділянку, на якій цього

року було багато цибулі, моркви, квасолі, карто-

плі. Забрали все збіжжя до останньої зернини,

усю крупу, навіть сіль.

Навесні 1933 року батько зі старшими дітьми хо-

див у поле, набираючи із собою побільше води.

Вони виливали із нір ховрахів, м’ясо їли, а шкурки

іноді міняли на пшоно. Весною ще їли цвіт акації,

різні корінці.

Голод розпочався взимку. їли ми кору дуба, ку-

рай, хто що знайде. Наші сусіди почали вмирати

з голоду. Ми теж так попухли, що батьки не мали

навіть можливості піти по інших селах вимінюва-

ти харчі. У моєї старшої сестри Марії на тілі повід-

кривалися кровоточиві рани.

На вулицях села валялися трупи. По них лазили

пацюки та об’їдали їх. Пішла біда з торбиною по

всій Україні. До нас заходило багато городян та

міняли предмети побуту на продукти харчування.

Але їм це мало коли вдавалося, бо у селян самих

нічого не було. Селяни так само просили, як і го-

родяни.

У пам’ять врізалась чорна дорога. По ній виво-

зили померлих у холодну вічність, звідки ніхто

не повертається. У нашої сусідки у дворі за одну

ніч виросло три хрести. Під ними поховали бабу

Параску і двох сестричок-близнючок. Згодом тих

могил не стало, їх зрівняли з землею.

Розділ ІІ


251

Влітку 1933 року чоловіків і жінок зганяли косити колгоспний врожай. Навколо поля були виставле-ні вартові, які оберігали кожен колосок, щоб його не з’їли чи не вкрали косарі. Люди косили хліб, а самі падали непритомні від голоду або вмирали.

У нашій родині іноді пекли коржі, вони були зеле-ними на колір, бо виробляла мама їх із споришу та береста. Нам, дітям, вони здавалися дуже смачни-ми. Але я нікому не побажала б їсти такі коржі.

Іноді батько робив дрібну крупу із лісових жолу-дів. її засипали у воду і довго варили.

Моя мама часто хвалилася, що їй вдалося зберег-ти всіх дітей живими, а от у її свекрухи 10 дітей, а залишилося четверо. Часто у розмовах старі люди повторювали: «Забрали все, лишилися тіль-ки слабий вогонь у печі та рогачі і голодні діти – на печі».

Надійшла нова весна. Прилетіли до своїх гнізд ле-леки, а господарів немає – вимерло півсела! Нема кому їх зустрічати, нема кому їм радіти.

М а гд а л и н І В с Ь к и Й ра Й о н

рута оксана Мусіївна,

1914 р.н., село Очеретувате

– Нас було в батька й матері п’ятеро.

В 15 років полюбила хлопця Ілька і бігала до ньо-го на побачення. Батько бив мене і не дозволяв з ним зустрічатись, бо хлопець старший від мене, і до того ж бешкетник. Але я сказала, що люблю його. В 16 років вийшла заміж. В червні в мене на-



252

родився первісток. Сина назвали як і батька – Іль-ко. Через тиждень я вже пішла на роботу. Робила в огородній бригаді.

Ми і копали, і пололи, і на собі таскали мішки з буряками та картоплею. Непоганим був урожай, усім хватало, та геть усе відібрали уповноважені і комсомольці.

Я жила у свекрухи, так ми з нею сховали мішок зерна під снігом за садком та миші усе сточили.

Нам трішки повезло, корова здохла, а шкура за-лишилась. Свекор її пошматував, а потім на смуж-ки тонкі покроїв, і ми варили її і їли.

Чоловіку моєму в місяць на сина видавали пуд муки (він був голова сільради), хліб не пекли, а робили затірку з муки і їли вариво (усього було 9 ротів у сім’ї).

Люди дуже мерли. ховать було нікому, їх так і складали біля хати, чи в сараї – скотини ж не було. У мого діда Савки троє дітей померло. їх під хатою так і закопали без труни. Як уже стало тепліше, по селу пустили бричку і на неї складали тіла та й одвозили за село на цвинтар. У одній могилі по двоє-троє ховали.

По весні стало трохи краще – їли бур’ян, рогіз, очерет, козельки, какиш. Тільки треба було по-троху їсти. А той, хто накидався, потім корчився від болю і помирав.

Мені в огородній бригаді давали на день три лож-ки сої. Ще люди виловлювали ховрахів і здавали, за це щось з’їсне отримували. Деякі об’їдали зеле-ні колоски (не витримували) і теж помирали. Під-

літки лазили за пташиними яйцями, повиловлю-вали усіх пуголовків і тритонів. Ще ми їли бруньки з дерев. Чаю ж не було, варили гілочки вишні.

СПАСИБІ ПРЕ ДКАМ ЗА ДУхОВНИй СПА ДОК

83-річний житель Мар’ївки

андрій Іванович Бандура

пережив голодомор 1933 року.

Родом він з села Богданівки, що колись належа-ло до Котівського району (був колись такий). За Брежнєва відбулися укрупнення і Богданівку об’єднали з Мар’ївкою. Так, нікуди не переїжджа-

Розділ ІІ


253

ючи зі своєї хати, Андрій Бандура став з богданів-

ця мар’ївцем.

Запитав свого співрозмовника, чи пригадує він

голодомор 1933 року?

– Так, пам’ятаю. У нас у Богданівці тоді померло

44 чоловіки. Я навіть вів облік, ходив розпитував

старих людей, коли кільканадцять років тому ця

тема перестала бути забороненою. живе в селі Гу-

биниха жінка моїх років Ліза Пашенко, яка знахо-

дилася тут в інтернаті. У нашій Богданівці тоді був

інтернат для діток, які осиротіли після голодної

смерті батьків. їх сюди звозили, і ці дітки жили в

нашому селі. Везли їх з навколишніх сіл – Січка-

рева, Копилове, Сужено-Варварівка та й з нашої

Богданівки. Це тут багато дітвори було. І їх тут

померло стільки (краєзнавець Михайло Рябцев

називає цифру – 170 дітей померло в інтернаті.

– М. Ч.). Так ось ця Ліза Пашенко ходила в школу

зі мною (вона, може, на рік старша за мене). А її

взяла до себе з інтернату одна самотня бабуся.

Ліза ходила до школи, тут і виросла, а потім десь з

четвертого класу її рідна тітка з Січкаревої (Січка-

рівки) забрала до себе. Зараз Ліза живе в Губинисі

і в сумні дні поминання жертв голодомору приїз-

дила в Богданівку (нині Мар’ївку), де їй судилося

пережити страшний 33-й рік.

Прикро, але й досі хреста в пам’ять десятків по-

мерлих з голоду людей в Богданівці так і немає...

Нічого не зосталося і від того дитячого інтернату.

– А у вас у родині, Андрію Івановичу, ніхто не по-

мер у той лиховісний рік?

– Слава Богу, ні. Батько мав корівчину. Завдяки їй

і вижили. У мене був, правда, дядько, батьків брат

Тарас Микитович Бандура. Він лежав у ліжку опух-

лий з голоду. І я йому носив молочко. Мама наллє

пляшечку і каже було мені: «Понеси дядькові Та-

расу...»

Бачте, який я плакун – що не здумаю, зразу плачу.

Діти приїжджають: чого то батько плаче? А жінка

покійна каже: та то він згадує своє...

У Андрія Івановича троє дітей – дві доньки й син –

розлетілися з рідного гнізда.

Так Андрій Бандура молочком, яке носив щодня,

врятував від голодної смерті свого дядька Тараса,

який все ж піднявся потихеньку.

– А чому голод був?

– Забирали в людей останнє. Пригадую, хлопчи-

ком бігав і все бачив. Активісти приходять і штри-

кають туди-сюди. У клуню дідову зайшли. Шпигом

здоровим скрізь штрикають. А воно як посиплеть-

ся, пригадую, чечевиця. Десь якась торбина стоя-

ла, на яку вони натрапили. Вони тут же забрали

цю торбинку з чечевицею. Я отакий малий стояв

збоку і все бачив...

Магдалинівський район.

Микола Чабан



254

н І к о п о л Ь І н І к о п о л Ь с Ь к и Й ра Й о н

гузь катерина андріївна,

1909 р.н., м. Нікополь

– Все своє життя я прожила в місті Нікополі і була

свідком тих часів, коли приходилося виживати в

роки тяжкого голоду, війни і розрухи. Пам’ятаю, як

у нас одна мати поїла своїх двох дітей і її водили

по селу з прив’язаними залишками ручок, і люди

на неї плювали, били тощо. А ми вижили тому, що

чоловік сестри ловив рибу, міняли її на їжу, рили

в плавнях все, що залишилося їстівного, і варили.

Ніхто нас не ганяв, кожен виживав, як міг.

добрида Микола антонович,

1928 р. н., м. Нікополь

– В 1932 р. мені виповнилося лише чотири роки.

Про ці лихі часи сам пам’ятаю небагато, але стар-

ша сестра іноді пригадувала. На її очах зразу

з’являлися сльози. Спогади були страшними.

Наша сім’я тоді жила в селищі Шолохово Дніпро-

петровської області. В родині було троє дітей:

Ольга (1924), Світлана(1929) і я. Батьки працюва-

ли у колгоспі. У нас була корова, яка годувала всю

нашу невеличку родину. Все було добре.

У 1932 р. у колгоспі отака низенька пшеничка

вродила – і та скорчилась, позасихала. Але людей

здивувало те, що зерно зразу увозили. Говорили,

що до міста Нікополя, де вантажили у вагони і

кудись одвозили. Подив селян змінився на зляк:

«Чим годувати сім’ї? Що сіяти наступного року?

ЯК жИТИ ДАЛІ?!» Мешканці села розуміли – без

зерна це зробити буде важко. Вони навіть не пі-

дозрювали, які випробування їм готувала доля. А

можливо і не доля, а щось інше...

По селу пішли чутки: «Будуть розкуркулювати».

Ніхто не знав, що це таке. І почалося... Спочатку

у нас забрали корову. Потім всі продукти, посуд,

одяг – усе. Так було в кожній хаті. До листопада ми

з’їли всю траву біля хати, ловили ховрашків, зби-

рали лободу біля річки. Поки річка не вкрилася

льодом, збирали ракушки, з яких паличкою видо-

вбували молюсків.

Люди по селу ходили сумні. Не гралися діти, не

гавкали собаки. Не було сил навіть вітатися один

з одним. Було дуже тихо. Наче чорний птах смерті

накрив своїми крилами село. Один за одним по-

чали вмирати сусіди. На цвинтарі їх не ховали –

не було сил. Закопували прямо тут – в городах.

Не плакали за померлими: можливо, не відчували

болю, можливо, не було чим, можливо звикли до

цього жаху.

Страшні були часи! Батькам давали пайку в кол-

госпі (тільки на двох працюючих). А вдома її ділити

треба було на п’ятьох. Сестри від голоду попухли.

Мені, як молодшому в родині, перепадало більше

«їжі». Мати й батько вже ледве пересувалися. Не

знаю яким дивом, але ми вижили.

Розділ ІІ


255

шевякова Меланія Михайлівна,

1924 р.н., м. Нікополь

– Моя мати, Юхно Ірина Тимофіївна, 1901 р.н., мала

перший шлюб з Климовим Олександром Федуло-

вичем, 1899 р.н. Вони проживали в м. Нікополі по

вул. Рибна, буд. 34.

Під час голоду в 1933 році Олександр Федулович

зранку пішов у стару частину міста, щоб заробить

для своєї сім’ї якісь харчі. Малі діти весь час пла-

кали. Просили їсти. Повертаючись ввечері додо-

му зовсім виснаженим, він впав і помер на вул.

Довгалівській. жінці про його смерть повідомили

згодом, коли вже поховали. Люди не змогли від-

нести його додому, бо були дуже знесилені. Місце

поховання Олександра Федуловича невідоме.

В цей час у Климова О.Ф. вдома залишилися жінка

та шестеро дітей. У цьому році від голоду помер-

ли найменші діти, хлопчики-близнюки: Григорій

та Іван. Мати була виснажена, тому не мала груд-

ного молока, а іншої їжі їм не могли знайти, так як

їм було по два місяці.

У сім’ї всі були знесилені, і тому дітей поховали у

кінці свого городу.

Через декілька років сім’я вирішила перепохова-

ти дітей. Але місцева влада не дозволила, бо там

був ще похований середній син. Він помер пізні-

ше від сибірки, тому могилу не можна було роз-

копувати.

рак олександра петрівна,

1920 р.н., село Дмитрівка

– Не знаю, дуже боляче згадувати ті холодні і жор-стокі роки голоду. Мені було 12 років. В нашій сім’ї було семеро чоловік. Мої тато та ненька, 3 сестер і один брат та я. жили ми до голодомору дуже хоро-ше. Та ось настав 1932 р. Цей рік став страхіттям для всіх сільських людей. Це було зранку, коли батько були на роботі, а ненька в той час занедужала, при-йшло декілька пихатих з якимись палками в руках. Вони наказали згортати всі продукти споживання, дорогі на той час речі. Та ніхто з нас не ворушився. Тоді чоловіки кинулись збирати все в кучу, а через деякий час прийшли інші, все забрали, навіть ма-мине дране пальто, яке вони носили по дому. Ніхто нічого не розумів, менші плакали. Я вибігла надвір і чула страшні крики і ридання своїх односельчан. Не знаю, як і чому я опинилася в своєї бабусі. Там я пробула два дні, а коли повернулася додому, неньки вже не було. Тато казав крізь сльози, що ще в той день, коли приходили кати, як він їх називав, моєї мами не стало, в той же ж день її і поховали. Збили труну з гнилих дошок, бо хороші забрали, вирили яму та й зарили, як «нелюдяну». Я навіть не побачила її в останній раз.

Два нещастя звалилося відразу на нашу сім’ю. Та ми не здавалися. Бабуся перейшла до нас. їли ми кожен день прілий і гіркий хліб, бабуся зарила в землю пшеницю, але вона попріла, та ми були раді і цьому. Кому в день перепадало шматок, кому крихти. Пам’ятаю, одного разу бабуся Мотря ва-рила щось з буряка та квасолі. Коли вона вийшла



256

з хати, то я в тряпку бігом натягала тих помийок, і

бігла щосили, ховалась і їла. А воно ж було буряк

гнилий, квасолю черви повиїдали, а я наминала. Та

в той час на це і не звертали увагу, ті помийки, що

варила бабуся, були для всіх нас як золото, і ми їли

їх, якщо вони були, з великою радістю. Це зараз як

згадаєш, серце болить.

Як ми жили? Скільки людей, дітей загинуло у ці

страшні роки голодомору? Та це ще не все. В той

час мало люди спілкувалися між собою, всі ненави-

діли один одного, якщо бачили, що одним краще

чим іншим, але це ж було не так. Так вважали тіль-

ки ті, які вже від голоду переставали бути людьми,

вони кидалися на своїх односельчан, немов голо-

дні вовки. Так, це було справді страхіття.

Таке горе сталося з моєю старшою сестричкою

Зіною, вона ходила по селі немов нежива, її руки

були сині й кістляві, обличчя пухле і страшне, вона

накинулася на двох дітей, але, може, згадала, що

така сама людина і зупинилася.

Пшениці надовго не хватило. Чи п’ять днів, чи,

може, більше, точно не пам’ятаю, не з’їли ні одної

крихти. Тоді тато довідався, що на шахті вивезли

дві дохлі коняки і що люди побігли туди. Ми не

гаючи часу прибігли, але нам вже нічого не діс-

талося. Тільки дрібненькі кусочки в смолі, десь

150 – 200 грам принесли ми додому. Поділили,

та не все зараз з’їли. Батько вимочив його в воді,

просушив, обпалив вогнем та й їли. А як прийшла

весна, то листя, лободу, кропиву їли. Весною вже

стало легше.

переверзєва ольга Іванівна,

1921 р.н., село Дмитрівка

– Урожай 1931 – 1932 гг. был небольшим, но его могло бы хватить на пропитание. В 1932 году осенью активисты ходили по хатам, по огоро-дам, протыкали пиками землю, заглядывали под крыши: искали зерно, продукты. Следом ехала арба, куда складывали всё, что находили. Все за-бирали. Как-то пришли и к нам. А мама варили в казанке пшено на воде, редкое такое. Среди них был и Тимоха Щербина. Искали они у нас зерно, а у нас хоть шаром покати, ничего нет. Так этот Ти-моха подошел к казанку и ногой его перекинул. А мама ему говорит: «Чем же я детей накормлю? Что ж ты делаешь?» А он на неё замахнулся ба-тогом и сказал: «Чем хочешь, тем и корми. Какое моё дело!». Я ходила в поле и собирала мёрзлую картошку, осталась где в поле кукуруза, тоже со-бирала. Мололи кукурузу и пекли хлеб.

гармаш петро петрович,

1924 р.н., село Довгівка

– Під час голоду ми, діти, ловили ховрашків, ва-рили їх, їли. Тоді я вперше з’їв їжака, м’ясо у ньо-го гірке, недобре. В сім’ї нас було шестеро дітей. Батька нашого, Петра Зінов’євича, заарештували енкаведисти, був він знаменитим каменщиком в окрузі. Клавши пічку якомусь лікарю у Дніпропе-тровську, щось не те сказав. його заарештували і готували до відправки на Сибір. На станції він утік. Місяців зо три жив у лампачі на околиці села. Ще

Розділ ІІ


257

дорослі розповідали, що в сусідньому районі тор-

гували на базарі людським м’ясом. Пам’ятаю голо-

дуючих, які ходили по селах, просячи їсти. Мама

завжди виносила те, що мала, так робили і наші

сусіди Терещенки.

кравченко Марія Миколаївна,

1924 р.н., село Криничувате

– Було це в 1933 році, ми тоді проживали на До-

вгівці. Було мені 9 років. У селі був страшний го-

лод. Люди помирали цілими сім’ями. Щоб вижити,

пекли оладки з лободи, кору дерев дерли, суши-

ли, перетирали на муку і місили для випічки.

Дітки постарші бігали виливати ховрашків, обди-

рали їх, м’ясо смажили та їли, а шкурки здавали

заготівникам.

Щоб не померти з голоду, крали яйця у горобців

і пекли на вогнищі. Яйця були дуже маленькими,

страшенно неприємно пахли, але діти їх їли один

поперед одного, такі вони були голодні. хто роз-

пухав від голоду, той помирав, а хто був худень-

ким, той лишався жити.

Коли у селі був страшенний голод, люди розпові-

дали, що на станції Девладово, просто під небом,

лежали гори зерна, від чого й проросли. Але до-

рослих і дітей, хто ходив красти, розстрілювали

на місці – такий був наказ.

плескач катерина гордіївна,

1924 р.н., село Приют

– В 1932 – 1933 рр. я проживала у с. Приют Ніко-польського району. На той час мені було 6 років. Пам’ятаю, що влада забирала урожай. Мій батько закопав у землю мішок пшениці, та прийшли люди (серед них були і такі, що я знала), довго шукали скрізь, знайшли сховане і забрали. На селі був чо-ловік на прізвище Зноба. Він був як староста. Тож і ходив по дворах з обшуками.

З сусідами жили ми мирно, по-доброму, ніхто ні на кого не доносив. Навпаки – намагались до-помагати один одному. Партійні 3 – 4 чоловіка, ті, хто приходили в хату, документів не показували. Пам’ятаю, як знущались над моєю матір’ю, тягали її за коси, вимагаючи віддати приховане. Зброї у них я не бачила. Але люди підкорялися, не боро-нилися. Не можна було приховати хоч якусь час-тинку зерна, продуктів, овочів. Побачили у нас горщик в печі з квасолею і той забрали. хто пішов до колгоспу, тим давали їжу, але цього було за-мало. Батьки несли все своїм дітям. Самі ж ледве ноги волочили. Влада забирала не те що продук-ти, але й одяг. Чула я й про закон «п’ять колосків». За те, що вкрадеш на полі хоч жменьку зерна, мо-жуть посадити в тюрму. Туди ледве не потрапила моя мати. Вона заховала під спідницю трішки зер-на. Партійні побачили, розірвали на ній спідницю, зерно забрали, а її побили. А сусідка взяла на току мішок полови з проса, щоб помазати хату, її по-садили у в’язницю на півтора року.

Люди не хотіли працювати в колгоспі. Бригадир



258

щоранку обходив село і гнав усіх, хто був живий, на роботу.

В селі голодували всі, крім Зноби та партійних. Сироти просили під хатами милостиню. Слабкі люди вмирали, сильніші – виживали за рахунок того, що їли все, що годилось чи й не годилось у їжу (гірчак, акацію, березку).

Молотили зерно, пекли маторженики, добавляю-чи туди траву та тирсу. Сусіди наші померли від насіння дурману, яке споживали в їжу. Спожива-ли ховрахів, моя мати ловила їх, варила в казані або пекла на вогнищі, а потім ми їли. Людей хоро-нили в дворах, в садках, бо не було сил у рідних донести до кладовища. На жаль, немає в нашому селі пам’ятників померлим від голоду, хоча ми пам’ятаємо цих людей.

шинкола павло,

1907 р.н., село Новопавлівка

– Перед тим як писати, я заприсягнув перед Бо-гом, що буду писати лише правду, хоч всієї правди описати не можу.

Я народився 1907 року в селі Новопавлівка Ніко-польського району Дніпропетровської області в родині, що складалася з 10 осіб. Батько мій мав господарство та займався хліборобством, а з 1923 року його було позбавлено виборчих прав.

Наше велике й заможне село складалося з по-над 2000 дворів, мало дві церкви, що їх зруйно-вано 1931 року. Село лежить над самим Дніпром

за 5 км від м. Нікополя, а напроти нашого села, по той бік Дніпра, лежить село Водяне Кам’янського району Запорізької області.

У 1928 році розкуркулено 13 господарств. Вік господарів від 40 до 70 років. Разом з родинами це було 50 людей. З цих 13 господарств 4 родини десь виїхали (втекли) з села. Решту 9 родин, або разом 32 душі, що лишалися в селі, одного дня забрали й вивезли на далеку північ. Під час роз-куркулення їх так пограбували, що повезли на виселку голодних і голих (без запасного одягу й білизни), зимою, з малими дітьми.

Розкуркулення і примусова колективізація змуси-ли селян кидати хліборобство та йти робітниками до промисловості. Решту села силою та терором загнали до колгоспу. У цей час я покинув село та став шофером у Запоріжжі.

Після відправки на північ першої партії розкур-кулених, ще зимою на початку 1929 року розкур-кулили другу групу з 28 господарств, з загальною кількістю 128 людей. Вік господарів – від 30 до 75 років. Навчені досвідом першої групи, більшість зразу десь розбіглася з села, а тих 7 господарів, або всього 22 душі, що лишилися в селі, було так само вивезено на північ у 1930 році. Коли вивози-ли другу групу, до неї випадково попав і я.

Після того як я втік до Запоріжжя, я деколи ниш-ком провідував свою рідню, частина якої ще жила в селі. Дома з усієї родини лишилася лише мати та наймолодша сестра, які не могли відповісти, куди поїхала чи пішла решта. Мати мені сказала, що батька вже два тижні немає дома і вона не знає,

Розділ ІІ


259

куди він пішов. «Так би я радила і тобі, синку: ті-кай, поки не дізналися, що ти дома», – промови-ла мати. Я попрощався з ними і пішов на станцію. Там мене заарештували та посадили під арешт у м. Нікополі.

У п’ятницю, 28 червня 1930 року (такі дати не за-буваються) перед нами виступив представник ГПУ (прізвища не знаю) з такими словами (росій-ською мовою):

«Слухайте, розкуркулені! Завтра ми відправимо вас звідси разом з вашими сім’ями на північ. Не бійтеся: ми відправляємо вас не на розстріл, а на роботу. Партія та уряд вирішили провести суціль-ну колективізацію і, щоб ви не перешкоджали цій великій справі,– ми виселяємо вас, як ненадійний елемент».

Ранком 28 червня 1930 року нас відправили з Ні-кополя на ст. Павлопілля. Аж до посадки у вагони чоловіків тримали весь час окремо від сімей. Ми прибули раніше. жінок та дітей привезли слідом. Коли почали садовити до вагонів, разом з сім’єю викликали й садовили до вагону чоловіків. При цьому були трагічні сцени, бо виявилось, що ба-гато з жінок покидали своїх дітей. На гіркі доко-ри батьків, жінки з сльозами, під загальний плач селян, крики та лайки конвою ГПУ, кричали: «Я їм рідна мати. Я не повезу їх з собою туди, куди нас вивозять на певну смерть».

Людська мова занадто бідна, щоб передати весь жах трагедії цих нещасних батьків та матерів, що мусили самі – з почуття материнської любові та материнської відповідальності – пустити в світ

своїх власних малих дітей... До цього їх змусили вістки з півночі від першої партії розкуркулених. Дехто з них втік і розказував, а інші прислали лис-ти і писали, що майже всі діти вимерли дорогою та вже на місці, викинуті з вагона у сніг. Решта йшла сотні кілометрів у лісі і там самим собі бу-дувала житло-бараки. Вмерло багато дорослих, а особливо дітей: від голоду, холоду та хвороб, під охороною конвою, з наказу влади з Кремля...

Після трьох днів і двох ночей в дорозі я вирішив: що Бог дасть! – і покинув тих нещасних людей...

Мені пощастило і я знову повернувся до м. Запо-ріжжя та знову став шофером.

У листопаді 1932 року я дістав розпорядження везти своєю 3-тонною машиною до села Бобурки Запорізької області уповноваженого на це село «тисячника» – директора Ремонтно-механічного заводу м. Запоріжжя Лева Рабіновича. Коли я при-віз його до колгоспу, колгоспники перемолочува-ли вдруге солому. Рабінович лишився в колгоспі, а я мусив повертатися до Запоріжжя. Був уже ве-чір, і я заночував у селі.

Все зерно з-під молотарки вивезли на станцію. За-раз перемолочують удруге і все – до зернини – знову вивозять. Колгоспники голодні, живуть го-родиною, домішуючи полову, товчені кукурудзяні качани тощо.

Уже в цей час, наприкінці 1932 року, в Запоріжжі під кожними дверима за день переходило по-одинці по 15 – 20 селян – просити їсти. По всіх скриньках для сміття, що стояли біля домів, ціли-



260

ми днями довбалися голодні селяни, шукаючи не-доїдків, яких не було, бо й міське населення жило на злиденному «пайку», по картках.

Приблизно на початку березня 1933 року, прий-шовши зранку на роботу, я побачив біля їдальні групу робітників. Я зацікавився, чого стоять ро-бітники, коли в цей час їдальню зачинено і, підій-шовши, побачив під дверима їдальні два трупи селян: чоловіка 40 та хлопця років 10-12. Робітни-ки стояли навколо пригнічені й мовчазні...

Незабаром я був у лікарні, коли під’їхала підвода, з якої лікарська обслуга внесла носилками до по-чекальні пухлого, без пам’яті чоловіка років 40. Вийшов до нього лікар, подивився і сказав: «Нія-кий йому ні лікар, ні ліки не поможуть: він умирає з голоду». На запитання до візника, де він його взяв, візник відповів, що, прийшовши на роботу, вони побачили лежачу незнайому людину, що вже не балакала, та що бригадир послав його від-везти людину до лікарні.

З цього часу подібні випадки стали щоденним явищем.

В тому ж березні місяці 1933 року мене послав мій начальник з вантажною машиною в розпоря-дження дільниці міліції 13-го виселка Запоріжжя. Там почали виносити і вантажити на автомашину пухлих селян, що вже не могли самі ходити. Коли було навантажено приблизно з 15 чоловік, – до кабіни сів міліціонер та сказав їхати до БУПРу (Бу-динок Примусової Праці – в’язниця). Після паузи міліціонер обізвався до мене: «Товариш шофер! Не швидко їдьте. хоч ви пожалійте цих людей».

Після такої несподіванки я запитав його: чому їх

везуть до в’язниці та що це за злочинці? Міліціо-

нер відповів: «Такий наказ. А що буде з ними далі

– я не знаю».

Після цього я надумав поїхати до свого села,

провідати своїх рідних. Діставши трохи харчів, я

поїхав. Прибувши й ідучи зі станції, я зайшов по

дорозі до своєї сестри, її не було дома і я, приві-

тавшись, спитав у дітей:

– А де батько?

– Батько на роботі, – відповідали діти.

– А де мама?

– Поїхала у Москву.

– Чого?

– По хліб.

– Аж у Москву по хліб поїхала? – здивовано запи-

тав я.

− Так! – відповідали діти і продовжували: – Е,

дядьку! Наша мама вже привезла з Москви пече-

ного хліба, пшона, гречаної крупи і ми тільки тим

і живемо.

Я попрощався з дітьми і пішов до найстаршої

своєї сестри, з думками про хліб... з Москви!

У старшої сестри було гірше: 6-річний син її Степан

умирав з голоду на очах у рідної матері й батька.

Коли я відходив, сестра промовила до мене: «Да-

вай, братику, попрощаємось, бо ми з тобою вже,

мабуть, більше не побачимось...»

Розділ ІІ


261

Через деякий час вмерли її син Степан, чоловік, а незабаром вмерла і мати – моя сестра...

Батька з матір’ю я застав напівпухлими. Коли ми сіли за стіл, щоб з’їсти обід, який складався з рід-кого, нічим не засмаженого пшоняного кулешу, до хати ввійшов високий пухлий чоловік. Він сів за стіл і промовив до мого батька:

«Дядьку! Я вмираю з голоду; дайте мені щось поїс-ти». Я запитав: «хто це такий?» і дістав відповідь – Герасим Онисько, у якого вже вмерло троє дітей, а ще лишилась жінка. Я знав його добре, але за-раз не міг пізнати. Онисько, звертаючись до мене, сказав: «Слухай, Павло! Я завоював революцію, і я вмираю з голоду...»

Ті, що «завоювали революцію», могли вмирати. За-раз жили ті, що виконували сьогоднішні накази.

Вже в той час – у березні 1933 року – лише на на-шому кутку вимерло 14 сімей.

З такими новинами я повертався до Запоріжжя з свого рідного, розграбованого, півмертвого села...

Під кінець квітня 1933 року мене послали з авто-машиною до села Водяної, до того самого села, що лежить по другий бік Дніпра, проти мого села – Новопавлівки. Я мав забрати і привезти до За-поріжжя «тисячника»... не будемо називати його з причин, що будуть зрозумілі нижче. Назвемо його умовно Івановим. Він був росіянин, комуніст, від-повідальний робітник міста Запоріжжя.

Дорогою від Запоріжжя до Водяної (120 км) безпе-рервно зустрічалися селяни, що йшли дорогою, і

такі, що вже не могли йти. В одному місці мене зу-пинила якась жінка з п’ятирічною дочкою.

– Чи у вас немає шматочка хліба? – спитала вона. – Я ось з єдиною дочкою, що залишилася з нашої родини, іду і нема більше сили...

– На жаль, у мене хліба нема, – відповів я. – А куди ви ідете?

– Ми йдемо до Запоріжжя.

– Чого?

– Може, там знайду працю і буду працювати.

– А чому ви в колгоспі не хочете працювати?

– У колгоспі нема чого їсти. Ми з чоловіком пра-цювали, поки була сила. Два тижні тому вмер з голоду чоловік, а ще перед ним умер син...

жінка не витримала і розридалася... Я бачив, що вона вже не дійде до Запоріжжя і запропонував одвезти її назад до її села, з тим, що сьогодні, або завтра, по дорозі до Запоріжжя, – заїду і заберу її. Заразом я сказав їй, що і в Запоріжжі теж нема чого їсти і невідомо, чи зможе вона знайти робо-ту. жінка, плачучи, казала, що додому вона вже не вертатиметься і почала мене благати, щоб забрав її куди я їду, а відтіля – до Запоріжжя. Як там буде, – а дома їй однаково: лише вмирати з останньою дитиною.

Я не міг їй відмовити і погодився її взяти, хоч не знав, як до цього поставиться мій «тисячник» Іва-нов. Ця жінка була Марія Сліпченко з дочкою Ка-териною з села Іванівки Запорізької області. Я роз-казав їй дорогою, хто з нами буде їхати та умовився



262

з нею, що скажу Іванову, ніби вона – моя двоюрідна сестра, яку я везу до себе, до Запоріжжя.

Приїхавши до Водяної та розшукавши Іванова, я довідався від нього, що виїдемо завтра. Я заночу-вав у колгоспі та зустрів там чоловіка, батько яко-го був великим приятелем мого батька. Ми могли говорити цілком одверто. На моє запитання про становище у Водяній він відповів, що цього він не в силі передати. його батько, мати і дід вмерли недавно з голоду. Люди на селі «мруть, як мухи восени». Усе зерно вивезли з-під молотарки, а по-тім ходили з обшуками по селу, забирали все, що у кого було навіть у горшках: квасолю, горох, со-чевицю, навіть насіння з кавунів, динь та огірків. У багатьох хатах зимою повибивали вікна і двері та порозвалювали каміни в печах. хто ще має хоч що-небудь їсти, той їсть вночі, ховаючись, щоб ніхто не бачив.

Серед різних оповідань мій знайомий розказав про такий випадок. Селянина Прокопа Мостово-го розкуркулили. Він хотів вступити до колгоспу, але його не прийняли. У грудні місяці 1932 року до нього знов прийшли забирати хліб, який вони ще перед тим забрали. Порозбивали в хаті ві-кна, двері та піч. Що з ним дальше сталось – не знаю, бо його більше в селі не було. Через 2 тижні прийшли знову до його жінки, що залишилася з трьома дітьми в своїй хаті, й кажуть: «Давай хліб – у тебе є захований». жінка в сльозах відповіла, що у неї з дітьми нема чого їсти і що вони самі скоро повмирають з голоду. Тоді вони викопали яму, поставили її в яму і стали засипати землею. жінка ця збожеволіла, а троє дітей вмерли з голо-

ду. Мій знайомий ще розказав про виселок Нову Водяну, де було з сотню дворів, і сказав, що там уже мало хто лишився живим. Скільки ще умре, я не знаю, – закінчив він свої оповідання. На другий день, перед виїздом, я обережно сказав Іванову, що везтиму до Запоріжжя свою двоюрідну сестру з дитиною та чи він не буде проти, що вона їхати-ме з нами.

Іванов на це відповів: «Беріть хоч повну машину – я не суперечу». Після такої відповіді, дорогою я спробував зав’язати з ним розмову.

– Товариш Іванов! Що нового ви бачили або чули в цьому селі? – спитав я його.

– Ех, товариш Шинколя! – відповів Іванов. – Роз-повідати є про що, та не знаю, чим це все закін-читься. Ось вони йдуть. У цих ще є сила йти. А скільки таких, що вже сьогодні не можуть вийти з хати? А скільки вже лежить в сирій землі?..

Спереду, на дорозі, жінка підняла руку.

– Зупиніть машину, товариш Шинколя! – промо-вив Іванов.

– Гражданка, что ви желаєтє?

– Я вас хочу просити... чи ви можете мене підвез-ти? – промовила селянка.

– А куда ви ідьотє?

– Я йду до Запоріжжя.

– Садітесь! – промовив Іванов.

Коли жінка сіла і ми поїхали, після короткої паузи, Іванов сказав до мене: «Товариш Шинколя! Не жа-

Розділ ІІ


263

лійте машину, а жалійте людей. Коли будуть люди дорогою проситися, – беріть стільки, скільки ма-шина довезе». Іванов продожував:

– Я вас знаю більше як три роки по вашій роботі. Ви знаєте, що я комуніст. Мене з заводу надіслали до цього села, як уповноваженого на весняну по-сівну кампанію, щоб забезпечити виконання пля-ну посіву по культурах. Мені доручили те, про що я не маю жодного уявлення. Але це – не важно. Важно те, що мені встановлено «пайок» (приділ) щодня:

1 кг хліба, 1 літр молока, 2 яєць, крупи та інші про-дукти, в той час, як у цьому селі люди мруть, як мухи. З власної волі цього «пайка» я повністю не отримував, але однаково цим я не міг врятувати людей від голодоної смерті.

«Для проверки выполнения весенней посевной кампании» приїздив до села секретар Запорізь-кого комітету партії Лейбензон. Для нього при-готували стіл з різною їжею, а він привіз з собою різні консерви та напої. Спочатку він скликав нас разом з місцевим активом (всіх разом 8 чоловік). На нараді Лейбензон наговорив силу остогидлих, заялозених фраз, що вже проїли печінки і робіт-нику, і колгоспнику, та закінчив свою промову за-кликом:

«Виконати з честю завдання «партии, правитель-ства, а также лично товарища Сталина», а класово-ворожий елемент, що стоїть на шляху, – знищити без пощади!»

Після цієї офіційної частини сіли за стіл. За пер-

шою чаркою «в честь партии, правительства и

товарища Сталина», я подивився на Лейбензона

і подумав: ти комуніст і я комуніст; ти ситий і я

ситий, а ти вийди, подивися, скільки в цьому селі

лежить людей, що вже повмирали з голоду...

Взагалі, товариш Шинколя, ваше соціальне по-

ходження я знаю з першого року, як ви прийшли

на роботу. Тому, що ми з вами говорили – я знаю,

– лишиться між нами. Про сьогоднішнє станови-

ще знаємо не лише ми з вами; знають всі, але час

такий, що треба мовчати.

На цьому наша розмова з Івановим закінчилася.

Коли ми приїхали до Запоріжжя, з 3-тонної автома-

шини я зсадив 22 особи. Мені пощастило допомог-

ти Марії Сліпченковій влаштуватися на роботу.

У себе на заводі я знав робітника (з селян) Андрі-

яна Кишку. Він був комуністом і мав орден Черво-

ного Прапора з часів революції. Весною 1933 року

я випадково побачив його, коли він вигрівався

на сонці. Пізнавши його, я підійшов і звернувся

до нього фразою: «Як живем?» Він, замість від-

повіді, мовчки закачав обидві штанини вище ко-

лін та натиснув пальцями на тіло, де утворилися

ямки. Я спитав у нього: «А що то таке?» «Я, – каже

він, – пухлий. З голоду. Колись я воював разом з

большевицькою бандою, щоб тепер вимирати... з

сім’єю... від голоду...».

У 1933 році вимерло в селі Новопавлівка Ніко-

польського району Дніпропетровської області

10 – 15 процентів усього населення, приблизно

1000–1200 людей, і то лише через те, що воно



264

лежало недалеко від великих промислових осе-

редків.

кухтій Михайло Іванович5,

1902 р.н., село Кірове

– Особливо лютував голод весною 1933 року. хоча не можна сказати, що у 1932 році нічого не вродило. Можна було б не допустити цього мору на людей. Адже і в колгоспі дещо вродило, горо-дина сяка-така була, квасоля, бурячок, картопли-на. Та біда в тому, що по хатах ходили у шкірянках представники з області (з Дніпропетровська), з району (з Нікополя) разом із нашими «активіста-ми» і забирали все з хат, видираючи буквально з ротиків дітвори: жменьку квасолі, піввідра послі-ду з ячменю, глечик пшениці чи жита, що прихо-ваний був у льосі, хліві, на полиці, кварту гороху. Втаїти нічого не можна було. У нас, на хуторі, і в селі Малієве не було собак, котів, ворон, горобців. Все поїли люди. Кому попався кусок здохлої коня-тини, була розкіш. Солому молотили другий раз зимою. Ще зимою ходили комісії, шукали зерна.

В сусіда Малієва І. померли з голоду восьмеро ді-тей, в Різника – два сини, дочка і вони обоє. І так в кожній хаті. Весною спасав сухий бур’ян, потовче-ний на муку, ховрашки. Літом колоски доводилось красти. Я сам лежачи обрізував їх на полі. Сушили, варили, товкли і їли. В школі ми співали:

5 Був ув’язнений без суду на 10 років. Відбував покарання у Башкирії. Повернувся додому в 1950 році.

Видно нам із вишки,Як плазує нишкомВорог ненаситний,Держачи мішок.Хай живе товариш Сталін, Хатаєвич і ЦК.Ми частушечки кінчаєм,До побачення, пока.

Ларіон Волошенко був сховав у землі декілька мішків зерна – забрали все до зернини. А неба-вом він і помер з голоду просто на дорозі. Андрій хребтов, не втерпівши такої наруги над людьми, проявив незадоволення діями радянських ор-ганів. І опинився на Соловках із трьома дітьми, а троє залишилось у селі – не дозволили брати. Мов мишенята розлізлися ці діти.

супруненко наталія григорівна,

1924 р.н.

– Перед голодом в селі було 150-170 дворів, по-мерло людей багато-багато, може, половина. Як сміття вмирали. В нашій сім’ї були батько, мати і десятеро дітей. Батько пішов у підсобне госпо-дарство до воєнних пасти скот. Там йому давали по фунту хліба й іноді який котелок супу. Ми ходи-ли до батька, і він все це нам віддавав, а сам не їв. Люди їли всяке. Що не здохне, і те поїдали. За до-хлого коня билися. Несе кусок м’яса людина і їсть, а навколо рота все в крові. На річці затхнулася риба, то люди її виловили і вонючу поїли. Я не їла нічого такого, бо я на полях різні квітки збирала.

Розділ ІІ


265

Якось назбирали ми лушпиння, одна жінка дала ще трохи жита, і я ходила в Козинці до одного чо-ловіка все це змолоти. Як прийшла додому, то ще мати жива була, але незабаром померла. Перед смертю мати говорила нам: «Спасайтесь, ходіть по полях». Батько сам ховав матір. То з того, що я змолола, спекли коржиків і тим відбували копа-чів. Померло ще двоє дітей із нашої сім’ї.

У нас в селі сад панський був, під садом канава. Мимо цієї канави люди ходили по дорозі, а від краю колгоспна кухня була. До цієї канави зби-ралися діти, сиділи вряд вздовж канави і проси-ли: «Дайте! Дайте що-небудь!» Вони думали, що, може, хто ложечку супу дасть. Але їм ніхто не да-вав. Ми, було, подивимося та й підемо.

Мертвих людей, було, на тачку кладуть і везуть. На кладовищі і ями не закидали.

Пробалакали в селі, що одна жінка дочку з’їла не-велику. Ця жінка жива зосталася, а чоловік її від голоду вмер.

У нас одна жінка, Скряга Марфа, повісилась, як настав уже хліб. Вона така пухла була. У неї від го-лоду померло двоє чи троє дітей, а один хлопчик залишився. Дядько його вихватив і виїхав з ним в Сибір. З молодого хліба наварили галушечок. Вона їх поїла і з жалю за своїми дітками повіси-лась.

сапунов петро кирилович,

1919 р.н.

– Мій батько, Сапунов Кирило Яхремович, викону-вав у колгоспі найважчі роботи, складав скирти, молотив ціпом, будував залізницю до Григорів-ського цукрового заводу. Як сьогодні пам’ятаю, за вечерею, коли мати питала, що сьогодні робив, відповідав, що возили зерно на залізницю у Ва-сильківське. Якось вночі я підслухав їхню з мамою розмову.

Батько розповідав про те, що з села вивезли весь хліб, всі комори стоять пусті, і це відбувалося не тільки в нашому селі, а й у багатьох інших. Батько казав матері, що на Україні буде голод, великий голод, треба тікати звідси.

В осінь, коли прибирали город, батько закопав дві ями картоплі, і ми всією сім’єю вирушили на залізницю. Батько казав їхати до Воронежа, а мати плакала і просила повернутися додому. Приютив нас чоловік, у якого у самого була велика сім’я, і він був хворий на тиф.

Одна кімната, земляна підлога, одна корова – ось все, що було. На початку березня 1933 року бать-ка заарештували. Мама вирішила повертатися назад у село. Нам ледве вдалося туди добратися. До села було 32 кілометри, дощ зі снігом, земля розбухла, ми йшли по коліна у грязюці. Коли при-йшли до своєї хати, на дверях був замок. Я приніс від сусіда сокиру, і ми відкрили двері.

Одну яму з картоплею сусіди знайшли і вибрали, а друга залишилася. Мама принесла невелике



266

відерце, і ми за 8 - 10 днів вперше поїли гарячої картоплі.

Кожного дня можна було бачити повозки, запо-внені трупами: їх вивозили за село в спільні моги-ли. В селі їли собак, котів, мертву скотину. Тільки на нашій вулиці померло 12 дворів. Деякі сім’ї роз-бирали половину хати, щоб зігріти іншу половину. В кінці 1932 року навіть у самих багатих нічого не було. Весною 1933 року всі пухли від голоду. Під час голоду 1932 − 1933 років мало людей вижило, виживали лише самі витривалі.

ситай анастасія Іванівна,

1923 р.н.

– У 1932 році погодні умови склалися сприят-ливі, й хліб в Україні вродив. В Україну було від-правлено з Москви та Ленінграда так званих де-сятитисячників, кримінальних злочинців. Як дикі звірі, бродили вони в пошуках хліба, пробивали залізними щупами підлоги, печі, стіни, скопували городи, сади, витягували їжу з печі, забираючи останній кусень хліба із рук вмираючих людей. За кілька місяців вибрали усі запаси. Деякі селяни накладали на себе руки, за нездачу зерна позбав-ляли волі на 10 років.

Відбувався безкарний глум над селянами, осо-бливо над дітьми. Відомі випадки, коли дітей за-бивали на смерть прямо на полі, за кілька зернин, які вони знаходили; охоронці пояснювали свої дії тим, що боролися з розкрадачами. їхніми жертва-ми були селяни, керівники колгоспів, голови сіль-рад. їх судили.

Батько працював у колгоспі на тракторі, але не міг прогодувати родину. Були всі обідрані і голо-дні. Пуд житньої муки коштував 100 карбованців, пуд картоплі – 20 карбованців. хоч і ніде було купити. Щоб вижити, їли абсолютно все: траву, землю, собак, їжаків, ховрашків, мишей, ловили горобців, голубів, збирали гриби, розривали ско-томогильники – і вже падалицю – брали і варили, щоб отримати навар. Видавали 130 – 300 грам хліба на працюючого. По сусідніх селах селян доводили до того, що батьки забивали одних ді-тей, щоб прогодувати інших. На шляхах лежала сила-силенна трупів. Вмирали цілими сім’ями, родинами, по селу їздили підводами і збирали трупи. Мертвих було багато, а живі такі недужі, що закопували своїх покійників без труни прямо на городі.

Опустіла сільська школа, заросли бур’яном дитя-чі майданчики. Діти помирали, а матері плакали. Молилися Богові, бо нічого більше не залиша-лося робити. Нашим спасінням, спасінням нашої родини завдячуємо моїй бабусі христі. Вона була видумницею і придумала, як заховати трішки зер-на. Знайшовши старе дерево з глибоким дуплом, вона потай від всіх, навіть від моєї мами, заховала зерно. Наниз вона наклала сухої кори і листя. За-сипавши зерно, прикрила частиною своєї хустки і корою.

Про це вона розповіла пізніше моїй мамі, а мама мені. Мама з татом працювали в колгоспі, їм да-вали хліб, а вони приносили його мені. Бабуся до муки, коли пекла коржі, добавляла зерен бур’янів і краплинки калинового соку, щоб вони були не

Розділ ІІ


267

такі терпкі. Вони мені здавалися найсмачнішими, я ділилася своїм коржем з сусідською дівчинкою, в якої батько працював, а мама була дуже хворою. Ми з нею були як сестри, але потім вона потрапи-ла до дитячого будинку після смерті матері. Коли я згадую той час, сльози мимоволі капають з очей. То був час страждань і молитв, горя і плачів. Пла-чів безневинних людей, які мерли, як мухи, і, вми-раючи, благали у Бога спасіння інших людей.

Марченко галина Іванівна,

1919 р.н.

– Почалося все з того, що відібрали всі харчі. Об-шукали так старанно, що ніде нічого не залишило-ся. Навіть маленький вузлик з квасолею знайшли на печі та забрали у малої Василини. Багатодітна сім’я залишилася напризволяще. Почали міняти, продавати свої пожитки, аби діти не померли з голоду. Так обміняли два Георгіївські хрести, що батько одержав за відвагу у 1914 році. Та вистачи-ло цього ненадовго. У батька були золоті руки. Він все вмів робити, а особливо шити гарне взуття, і міг цим приносити користь людям і прогодувати сім’ю. Але і це заборонялось.

А тоді треба було вижити. Отож і вишукували вдома, що можна було ще продати чи обміняти, та возили до міста. Знесилені люди непритомні-ли і помирали прямо на вулицях. Щоб очистити місто від трупів, робили облави, збирали людей і вивозили в яр. Збирачі не дуже придивлялися, чи людина мертва, чи тільки знепритомніла. Не-

притомні люди, коли приходили до свідомості, не могли вилізти з яру. Ці облави наводили жах на мешканців міста і приїжджих.

Одного разу і батько опинився в зоні облави. Від голоду запаморочилося в голові, він присів під будинком перепочити, а опритомнів у кузові машини, де звалені були трупи. Зрозумів, куди їх везуть. Думка була одна: непомітно врятуватись, щоб не пристрелили. З останніх сил вибрався на поверхню і перевалився через борт. Машина по-їхала далі.

Батько відлежався та ледве приїхав додому ні з чим. Голодні діти не діждалися ніякої їжі. Протя-гом тижня померло четверо діточок.

Федорін Володимир павлович,

1923 р.н.

– На той час я жив зі своєю сім’єю біля самого Дніпра, на якому з батьком ловили рибу. Тільки завдяки цьому ми вижили, бувало, коли почнеш варити якусь юшку, збіжиться півсела. Іноді навіть ділилися.

Це були страшні часи. Коло нашої хати стояла хата сусідів, з якими ми дружили сім’ями. Чоловік з дружиною і двоє дітей. Старшій дівчинці було 12 років. Чоловік був теж рибаком, але все одно він помер з голоду. Через декілька днів ми дізна-лися, що дружина з дітьми його з’їли. Від голоду та стресу у неї потьмарився розум. Вона сказала дітям, щоб пішли з нею ловити рибу. Вони разом сіли у човен і попливли на середину Дніпра. Коли



268

вже були далеко від берега, жінка скинула дітей у річку. Вона їм сказала, що вони не заслуговують такого життя. Діти благали її, казали, що не будуть просити їсти. Але даремно. Вона вбила веслом сина, а дочку врятували люди, які почули крики.

Згодом дівчинка все одно померла – вона напила-ся води з Дніпра. А мати пішла блукати по світу, бо лікарень тоді не було і ніхто не лікував психічно хворих. Більше її ніхто не бачив...

похиленко Єфросинія Іванівна,

1924 р.н.

– Сім’я велика була, а діти – одне мале, друге – ще менше. Сидимо коло вікна, надвір виглядаємо. Згори від Карнаухів і Сердюків їдуть підводи, на-вантажені крамом усіляким. Мама відганяють від вікон: «Діти, не дивіться на чуже горе. Сьогодні Сердюків розграбовують, а завтра до нас добе-руться»... Забране майно звозили в пусті сараї і відкривали торгівлю.

І нас не минула лиха година. хтось доніс, що десь хліб закопаний є, прийшли шукати. Все перепро-бували шпичаками залізними, а тоді в хату уві-йшли. Якраз різдво було. Мама напекла з остан-нього борошна пиріжків, у макітерці накрила, але їх знайшли і всі до єдиного підмели. У колисці Галя малесенька лежала. Під подушкою в головках у неї мама сховала відерце проса насіннєвого, щоб укинути було що в землю навесні – і просо забра-ли. Після цього злидні обсіли – страх. То мама по-несуть хустку або подушку на базар, продадуть,

принесуть півмакушини, розіб’ють на шматочки, і ото на день їсти. Тато опухли, ослабли, хоч і не ста-рі були. Але якось уночі приїхала комісія, зчинила ґвалт, і татка забрали. Де він зник, ніхто не знав. Згодом прийшов якийсь чоловік і каже мамі: «Твій чоловік охлялий лежить під парканом, помирає... його визнали негодним на Соловки».

Мама віддали одному чоловікові новий сіряк і чо-боти, аби поїхати на коняці по батька. В полудень добралися туди.

Тато лежали коло монастиря і майже не балака-ли. Мама звернулася в лікарню. Лікар змилувався над нами, поклав тата на лікування. Трішки вони піддужали, і привезли їх додому. Голод на той час розлютувався. Помирало багато людей. Нас ско-томогильник підрятував: здохне яка коняка в кол-госпі з голоду, тато примітять, коли її відвезуть, а вночі до ями підкрадуться, відрубають стегно з конячого трупа і додому несуть. Мама потім два дні вимочувала те м’ясо у воді, щоб воно не тхну-ло, а тоді вже варили і їли. Але і конина не вряту-вала: першою Марійка померла, потім Галя, Люба і Мишко... Навесні батьки засіяли ділянку житом, трава довкола наростала – ми на споришеві й паслися... Кульбабу на толоці рвали та їли, свирі-пу. А як зацвіла акація, ми від неї відірватись не могли. Почало жито колоски викидати, стали ми їх зривати потай, бо хоч і своє, а заборонялося це робити. Згодом товкли в ступі та хліб наполовину з жаливою пекли. І вже ніхто не вмер.

Розділ ІІ


269

пометій григорій Єфремович,

1928 р.н., село Новопавлівка

– Я пам’ятаю 1933 рік. Це був дуже страшний рік. Я приведу приклад своєї бабусі. Вона вмерла і все лежала на снігу, тому що не могли яму викопать, не було кому. Дідусь теж уже лежав. Потім мій по-кійний батько в одну труну поклав обох. На по-хоронах були тільки батько і ми, діти, бігли, щоб подивитися, де наші бабуся з дідусем поховані. Настала весна. Це був найтяжчий період. Покійна моя мама їздила із старшою сестрою рвати ща-вель у плавні, вони поїдуть, а нас двох кинуть, бо батько на роботі був, на залізній дорозі. А ми зо-станемося з сестрою вдвох, і, бувало, напечемо цибулі, як понаїдаємось і рвемо. Мати приїде з плавнів: «Що ж таке, що трапилось?» питає. Уже не було нікого біля нас, ні бабусі, ні дідуся. А як людей ховали, хоч вірте, хоч ні: їде по вулиці під-вода, а вже лежать мертві не день і не два, збира-ють їх і везуть, потім ще по декілька днів лежать на кладовищі, а далі вже їх згортають, кидають, як попало. Я добре пам’ятаю, як привозили цілі родини у Нікополь на вокзал, і в товарні вагони загружали сім’ї, набивали повні вагони. Куди їх

вивозили, я тоді не знав. Це пізніше вже дізнався, що їх вивозили в Казахстан та ще кудись. Наших вербували туди на переселення. Пам’ятаю, ходи-ли по дворах, питали, чи не бажає хто пересели-тися, казали, що там вже готові будинки. А до нас пізніше із Росії вселяли. Зараз дивуються, чому в Криму так багато росіян, тому що наших висели-ли, а тих завезли. А в нас, подивіться, будь-де 50 – 60% російського населення. Це все переселен-ці з Росії, приїжджали сюди на багаті землі, по 84 сотки в них було, а мати в одній сорочці ходила, платила по 3 тисячі податків. Всю землю росіянам повіддавали.

лісова Марія тимофіївна,

1925 р.н., село Покровське

– Голодомор я дуже прекрасно знаю, через те, що мені було вже на той час 8 років. Я бачила, як бага-то людей, особливо дітей, йшли вулицею, падали і більше не піднімалися. В обід приїжджала брич-ка, збирала їх. Спочатку бричка була запряжена



270

кіньми, а потім коней з’їли і в бричку запрягалися люди, які були трохи сильніші. Померлих скидува-ли в загальну яму і нічим не прикривали. Так вони там і залишалися.

В цей час почали ходити по дворах, забирати що де в кого є. Нас було п’ятеро дітей, троє померли раніше. Ми сиділи на печі, так як тоді основне те-пло було на печі. Прийшла комісія. В комісії були баби і діди. Вони скинули нас з печі, все забрали, піч розвалили, думали, що там щось знайдуть, але там був лише один горщик квасолі. Потім полізли у підвал і забрали все: картоплю, буряки, капусту. І залишились ми на голодну смерть. Як було жити – ми не знали. Всі од маленького до великого хо-дили в плавню. Плавня була як наша спаситель-ка. Там було дуже багато щурів, ми ловили їх і їли. Крім того, ловили ховрахів. Ще були корінці, ми їх викопували, видряпували, перемивали, висушу-вали, перемелювали у борошно і пекли оладки, коржі.

Була у мене сестра, вона померла, а ми з братом були дуже пухлі. Потім він захворів дизентерією і помер. Недалеко від нас жили сусіди. У них було четверо дітей. Де був батько – не знаю, але мати двох середніх хлопців порізала і поїла, залишила тільки старшу і молодшу з дочок.

н о В о М о с к о В с Ь к и Й ра Й о н

різниченко ніна Яківна,

1924 р.н., село Орлівщина

– На 1932 рік мені виповнилося 8 років, та я до-бре запам’ятала страшні події, що відбувалися в нашому селі у 1932 – 1933 роках. Після тих років я все життя боялася голоду. В той час наша части-на села називалась хутір хащівка, там ми й про-живали з мамою (Кравченко Тетяна Андріївна) та татком (Кравченко Яків Прокопійович), та ще було нас в батьків семеро дітей. В те літо в нас уже зганяли в СОЗ (колгосп), який тільки-но утворив-ся, назва була «Червоний ліс»; у батька було двоє волів та кінь, корови, яких на той час забрали в колгосп. Тато спочатку не йшов у колгосп, та потім сказав, що так буде краще, і вже на 1932 рік був у колгоспі разом з мамою.

В той страшний рік врожай був невеликий, ми вдома сіяли жито, та уже на початку осені до нас завітала група людей, яка оголосила, що треба здати в колгосп жито, бо колгосп не виконує дер-жавну норму. Батько здав, що було, залишили лише небагато дрібних бурячків та трішки жита, яке добрали за наступним приходом. Помню, вже було холодно, коли приїхали знову збирати, що в кого є. Люди, що були в колгоспі, працювали, і для них варили кожного дня з буряків та отрубів з жита такий навар, а мама Тетяна Андріївна пе-кли для колгоспників хліб з жита та домішували таку потерть з трави. Ми ходили в школу, нам да-

Розділ ІІ


271

вали всім по невеликому шматочку хліба, щоб не померли з голоду.

Та однак голод вже наприкінці зими не обминув і нас, хліб стали пекти рідше, бо не було з чого, а була в нас маленька сестричка Галя 1931 року на-родження. їсти не було чого, і якось все з вечора вона плакала, просила їсти, мама закип’ятила воду і вкинула в казанок гілки з вишні, ми понапивалися тієї води та полягали спати, ранком кинулися, а Галя мертва. Багато було горя.

Пам’ятаю сусідку нашу Довгу Наталію, жила сама, вдова. В колгоспі допомагала то на кухні, то по господарстві, та одного разу трапилося так, що допомагала варити їсти, а їсти дуже хотіла сама, та тихенько, коли мила дрібні бурячки, схо-вала один і вийшла по воду та тихенько стала їсти. А тут побачив її був наш комірний Василь (пріз-вища не пам’ятаю), прибіг та й кричить: «Наташка буряки краде». Скликали колгоспний суд, люди засуджували її вчинок, вона плакала та клялася, що більше не могла, бо дуже хотілося їсти. Наш голова пригрозив їй судом. її відлучили від кухні і від колгоспу, а потім мама декілька раз ходила до неї, носила їй варива, та в неї були попухли від голоду ноги, а пізніше її знайшли в хаті мертву.

омельченко катерина андріївна,

1927 р.н., село Івано-Михайлівка

– Голодні 1932–1933 роки мені запам’яталися як найстрашніші в житті. І хоча я була маленька, пам’ятаю, як ми сиділи на печі (нас було троє ді-

тей), а в хату до нас зайшло 3 чоловіків і почали все перекидати. На печі стояла перекинута макі-тра, так дядько все вистукував по ній, чи пуста. А потім шукали щупами в стрісі, копали в огороді. Але так нічого й не знайшли. Мама згодом говори-ли, що то хтось доніс на нас, що в нас є хліб. Мама поміняли на хліб всі свої речі. А ще пам’ятаю, як весною посадили лушпайки з-під картоплі, а на другий день випав сніг. Пам’ятаю, як з меншим братиком їли рогіз.

А одну бабусю ми з братиком спасли. Як стала спіти шовковиця, ми цілий день її збирали, самі їли, та ще й батькам треба назбирати. Ось несе-мо ми мисочку з шовковицею додому, а назустріч нам баба Маслачка. Вона ледве йшла, ноги пухлі, і стала у нас просити: «Дайте, дітки, щось поїсти». Стало нам її дуже жалко і ми висипали їй в пелену всю мисочку, а самі побігли і трусили шовковицю, щоб назбирати ще й батькам.

Пізніше вона приходила до наших батьків дякува-ти, що ми її спасли від смерті, бо вона вже ходила до дочки прощатися. Смертність в селі була дуже великою. Так, в сім’ї Дузенків (Шуруби) в одну ніч померло 3 дітей (2 хлопчики і дівчинка). Вижила лише одна, бо інша сім’я взяла її пасти коров. По-хоронили діток в садку біля хати, а жили вони в Мірній балці.

Трагічна доля склалася в мого дядька Гриценка Панфила Леонтійовича. В нього була корова, кінь, тож сім’ю визнали куркульською і виселили на Кубань. Все добро забрали, хату віддали іншій сім’ї. Весною 1933 року вони повернулися, голі



272

й босі. Оселилися в якійсь заброшеній хатинці. А за тиждень всю сім’ю знайшли мертвими на полу. Померли від голоду.

коробка Марфа никанорівна,

1914 р. н., село Івано-Михайлівка

– Сім’я була велика: батько, мати, невістка, двоє дітей, я та моїх двоє дочок. До колективізації були середняками. У господарстві були коні, корови, культиватор, плуги. Коли почав створюватися колгосп, все забрали. Мама дуже побивалася за худобою. Особливо жалко було коней. Вона на-віть ходила їх красти, так сторож їй навіть паль-ці поодкусював. Але коней таки знову забрали в колгосп.

Активісти ходили по хатах і забирали все, що було у обійсті. Навіть лазили по горищах, вишукували, де були горщики, казанки з пшоном, квасолею і теж забирали.

Всі дорослі, в тому числі і я, ходили в поле на ро-боту. По степах лежали ворохи пшениці, але лю-дям не давали. їсти хотілося, тож збирали жолуді, товкли їх, а потім змішували з вареним жовтилом і робили маторженики. Взимку ходили в Губи-ниську балку, збирали мерзлу картоплю. ходили розкопувати мишачі нори, товкли насіння ми-шію і теж пекли перепічки. Колгоспникам варили борщ з буряка, з кислиць компот, давали по 100 грам хліба. Але я хліб не їла, а несла додому ді-тям, бо вони цілий день виглядали мене, і це були найкращі ласощі. На роботу виходити треба було

обов’язково. Якщо не вийдеш – штраф 5 трудо-днів, а це тиждень тяжкої праці. Якщо не виробиш трудоднів – виселяли в Сибір. На роботу ходили пішки (жаліли худобу). Пам’ятаю, як баба Пасевчи-ха Ганна була пухлою, не могла вийти на гору. То її прив’язали мотузкою за бричку. Так тягли, навіть триматися за бричку не дозволили. Згодом вона померла.

Якщо коні здихали, люди тут же накидалися, різа-ли на кусочки та їли. Смертність на селі була ве-ликою. Одного разу пішли до подруги Галі, а вона лежить на печі мертва. В цей день померло ще три наших подруги. На жирівці жила сім’я, де було троє дітей, всі померли, біля хати їх і поховали.

На Іванівці в сім’ї Рибалок (Марки) було четверо дітей. Коли діти почали помирати, батьки в сараї викопали яму і там закопували їх. Люди помира-ли і на дорозі. По селу їздили бричкою і забирали мертвих, а потім всіх скидали у спільну яму.

горяна ксенія трохимівна,

1923 р.н., село Скотувате

– У 1933 році мені виповнилося 10 років. Тоді прийшов страшний голод, який приніс багато горя. На той час батько працював лікарем у рад-госпі ім. Петровського і отримував хлібну картку, на яку видавали 800 грамів чорного хліба. Та цьо-го для нашої сім’ї не вистачало. Я була маленькою на зріст і дуже худою, голод переносила краще, ніж мої брати, які почали пухнути з голоду. Я хо-дила в лісосмуги, чужі садки по гриби та ягоди.

Розділ ІІ


273

На колгоспному полі шукала залишки буряків, які мама квасила і варила з них борщ. Картоплі було зовсім мало, а потім закінчилася і та. їсти хотіло-ся постійно. Іноді голод затьмарював свідомість, і тоді я крадькома спускалася до льоху та їла сирі буряки. Пам’ятаю, як батько приніс шматок ков-баси, яку мама тут же сховала і суворо наказала не чіпати, поки вона з неї не приготує страву. Та я не змогла втриматися і з’їла шматочок. Мені стало зовсім зле і мене відправили до лікарні, де мені промили шлунок. Мені пощастило. Я залишилася живою. А в селі мерли діти...

Бабарь Василь Васильович,

1930 р.н., село Перещепине

– Згадувати про 1933 рік важко. Надто велике горе, небувала трагедія впала на тогочасне село. Легше було мені, студенту університету, в голо-дному 1947 році, теж тяжкому, написати оптиміс-тичні рядки:

Ми з попелу гарячого руїнПалац високий зводимо уперто.Рука віків бетону велич стінНевладна буде повалити й стерти...Немов граніт долоні наших рукСтверділи від

напруженої праці,Та ввійдем ми під стелі світлий круг,Милуючись красотами палацу…

В ім’я цього палацу, світлого майбутнього, терпі-ли усі злигодні, вірили, що всі рівні, всім однаково тяжко. Якось забувалось лихоліття тридцятих ро-ків, вірилось, що це була необхідність.

А коли кілька літ тому почув, що в с. Перещепи-ному під час голодомору було людоїдство, що вмирали цілі сім’ї, заболіло серце, мов відкрилась давня рана.

Тут, в Перещепиному, люди терпіли велике горе. Говорив я з багатьма очевидцями того страшного року. Багато в їх розповідях було спільного, біль за безвинно заморених голодом сусідів, близь-ких, рідних, дорослих і дітей.

Колишня працівниця, зоотехнік колгоспу «Зоря» Мотрона Григорівна Шрам розповідає: «Того року я навчалася в шостому класі середньої школи. Ба-гато чого пам’ятаю, як сьогодні. Батько, Григорій Анатолійович Ткачук, працював у колгоспі коню-хом, мати – різноробочою. хліб мізерний, що спо-чатку видавали, потім все забирали. І часто були рейди, перевірки, пошуки хліба. Щоб не забрали, доводилось ходити з торбинкою квасолі до шко-ли. Уже взимку ми жили на буряках та на тому, що матері вдавалося виміняти в далеких краях на небагаті хатні речі і одяг. Всі учні в нашому класі були пухлі, хоча ми й одержували гарячі сніданки і давали черпак бурди. Щоб вижити, мали еконо-мити й на буряках, що в нас залишились. Вдома



274

їли печені, а в школу брали сирі – півбуряка. По-дружка Дуся Дузь мене щоденно зустрічала біля недалеких сусідів Пирогів, коли йшла з одноклас-никами зі школи, вимолювала скибку буряка». Згадала Мотрона Григорівна і про «маторжени-ки», які заміняли хліб, але теж видавалися матір’ю не вволю. Готувалися вони, як і в нас, з лободи, щавлю, калачиків, акації, лушпайок з проса. Іноді домішувалась макуха, якщо вдавалося дістати.

Виснажені до краю, навесні люди почали вимира-ти, а вже масово – коли достигали колоски. Зни-кали цілі сім’ї, залишалися хати-пустки. По вулиці Шевченка, неподалік від нас, вимерла багатодітна сім’я Івана Пирога, невістка з дітьми. Останню, матір Марію, не врятувало й те, що з своїх помер-лих власних дітей смажила і їла м’ясо. Такі факти були не поодинокі. На околиці села жила сім’я Мотрони Мулики, яка на залізничній станції на базарі торгувала підозрілим м’ясом, поки її двох синів не спіймали. Як свідчить і ветеран війни та праці Олександр Мусійович Голін, двох синів з со-кирами за поясами поруч з дитячими головами сфотографував брат вчительки Галини йосипівни Федоренко-Пособило.

Щодня проїжджала по дворах підвода і підбирала мертвих. Візники одержували певний пайок хлі-ба за кожного похованого. ховали в неглибоких ямах. Бували навіть випадки, коли ще живих, але слабих односельців кидали на підводу між мерт-вими. Якщо слабосилий протестував, візники, бувало, говорили: «А що, я за тобою буду ще за-втра їхати?». Про подібний факт свідчить Мотрона Григорівна на прикладі зі шкільного життя. Одно-

го разу, йдучи зі школи через цвинтар, хлопці під-бігли до свіжовикопаної могили і серед трупів, ледве живу, побачили свою однокласницю Галю. Витягли її, притягли в школу, нагодували. Але че-рез три дні вона померла. Подібне, розповідають, було з колгоспником Іваном Знахуром, але він згодом вибрався сам і ще працював пізніше в кол-госпі.

Немало батьків позбувалося своїх малих дітей, відвозячи їх на залізничну станцію, залишаючи там, де їх підбирала міліція і влаштовувала в дитя-чі будинки. Частину їх вдалося через деякий час повернути додому, а доля деяких і до цього часу невідома.

Вмирали молоді матері з тільки-но народженими немовлятами. З невимовним болем Мотрона Гри-горівна згадує свого дядька Мефодія Прокапала, що жив по вулиці Котовського. Вимерла сім’я, в тому числі й діти: Горпина, Мишко, Дуня і ново-народжене немовля. Не допомогли й буряки, які вона часто носила за дорученням матері, щоб за-радити голодній смерті родича. Бувало, падали й вмирали знесилені люди на ходу, десь серед дороги, як добра знайома сусідка Варвара Маг-денко. Ослаблих легко долали інфекційні хворо-би. Облік померлих під час голоду ніхто не вів, є тільки деякі усні свідчення очевидців. Олександр Мусійович Голін стверджує, що він мав розмову в той час зі секретарем сільради Сабадирем, який навів такі дані: до 1933 р. в с. Перещепине було 13,5 тисячі мешканців, а після голодомору зали-шилось 3,5 тис. чоловік. Не можна вважати, що всі, хто становить різницю, вимерли. Значна час-

Розділ ІІ


275

тина з них вибула в іншу місцевість, але сам факт запустіння села очевидний.

Про народну трагедію може свідчити й такий факт. Працюючи з батьком в колгоспній кузні, Олександр Мусійович Голін навесні одержав за-вдання провести облік мешканців по вулиці Ве-селій. Зі ста обійдених хат тільки в п’ятнадцятьох було виявлено ознаки життя, в бур’янах лазили діти, збирали і їли різних комах й черв’яків. Бать-ки, очевидно, були в полі.

Біліченко Микола Якович,

село Новоселівка

Із книги «И в памяти, и в сердце». −Дніпропетровськ, 2004. – С. 25 – 27.

– ...Снова и снова вспоминаю голод 1933 года.

Его я считаю результатом бедствия – неурожая,

который хорошо помню, и плюс к этому, престу-

пления тогдашних властей, особенно руководи-

телей компартии, отобравших у селян Украины

даже то малое, что было. У рабочих нечего было

отбирать, и голод в городе был не в такой, как в

селе, форме.

Мне не помнится, чтобы у нас или у соседей что-

нибудь отбирали, реквизировали. Причин тому

было три: урожай был настолько плох, что почти

ничего не было; то, что смогли крестьяне собрать

с приусадебных участков, было хорошо при-

прятано или съедено; те, кто отбирал, были не

особенно рьяными исполнителями реквизиции.

Приезжали и к нам, лазили нa чердак, где храни-

лось немного лука и кукурузы в качанах, но ни-

чего не взяли. Корову оставили. Помню, как отец

и мать в огороде, недалеко от колодца, выкопали

ночью яму и закопали там бидон с мёдом, литров

на десять. Его не нашли, потому что не искали,

хотя знали, что отец держит пчёл.

Корову, единственную надежду на выживание,

кормить тоже было нечем. хорошо помню, как

я помогал отцу подвязывать её двумя ремнями

к балке, укреплённой под потолком, потому что

она могла лечь и уже больше не встать, а весной

ожидали телёнка. Кормили её всем, что было, а

потом отец начал выдёргивать снопы соломы из

стрихи хаты для корма. Когда были силы, я ездил

с санками по кукурузным полям за стеблями для

коровы. Иногда попадалось несколько початков

кукурузы, и я чувствовал себя на десятом небе:

моей добычей питались все. Это придавало мне

уважения и значимости в семье.

Наша семья пережила голод 1933 года, умерла

только моя прабабушка по материнской линии,

которая в это время жила у нас. Умерла, как тогда

говорили, от недоедания. Не понимая смысла

этого выражения, я недоумевал: у нас не было

тогда в семье никого, кто бы не съедал всё. Недо-

едания не было. Только позже до меня дошло, что

так культурно называется голод.

Чувство голода испытывал, конечно, каждый. Но



276

голод голоду рознь. У А.С. Пушкина в «Руслане и

Людмиле» есть такие строки:

О, люди! Странные созданья.Меж тем, как тяжкие страданьяТревожат, убивают вас,Обеда лишь настанет часИ вмиг вам жалобно доноситПустой желудок о себеИ им заняться тайно просит. Что скажем о такой судьбе?

Такой вид голода в пояснениях не нуждается. Но есть ещё один вид – постоянный голод или голодовка (недоедание). Во время такого голо-да люди вели себя по-разному. Некоторые, бу-дучи голодными, съедали сразу всё, что было, а потом мучительно умирали. Другие, очевидно и мои родители, делили съестное на маленькие порции и таким образом выживали. В общем, руководствовались, по возможности, правилом: не съедай сегодня всё, если завтра нечего есть. В голодовку ели мы мало, часто – несъедобное, из-за чего болели, всегда были голодны, но всегда работоспособны. Правда, не на все виды работы.

Дети ходили в школу со своей миской, кружкой и ложкой. Возле школы была пустая хата, в ней организовали столовую для детей. Помню только два блюда – вику и компот. Вики сейчас почему-то нет нигде. Это растение из семейства соевых, размер зёрен у неё, как у сои, а суп из неё совсем чёрный. Классы ходили получать суп из вики во

время перерыва и тут же, стоя, всё съедали. Бывал и компот, неизвестно из чего приготовленный, конечно без сахара, но не пустая же вода! хлеба не было совсем.

Помню, как я выменял у сына секретаря сельсове-та, соседского пацана, кусочек настоящего хлеба. Он имел дурную привычку выходить на улицу гу-лять среди голодных детей с куском настоящего хлеба и медленно его жевать, наблюдая нашу го-лодную реакцию. В обмен я отдал ему отцовский солдатский кожаный ремень, на котором отец правил бритву, неприятности у меня были по этому поводу сносными, а хлеб я, откусив совсем немного, отдал маме, которая в это время лежала больной, чем довёл её до слёз. Отец этого пацана ремень потом вернул.

Состояние постоянного голода испытывали по-чти все жители Новосёловки. И наши учителя тоже. Люди умирали часто, обычно дома, но иногда на улице, как правило, на дороге. Идёшь в школу, глядишь, лежит кто-то, неизвестно, живой или мёртвый. Бегаешь вокруг, ищешь взрослых, которые в селе попадались в голодовку не так часто. Иногда хоронили в одной яме нескольких человек. Это были те, у кого уже не осталось роди-чей. Часто некому было выкопать яму, особенно зимой. Грунт мёрзлый, сил нет, землю оттаивали кострами, благо на кладбище были деревья. Как мне помнится, умирали больше взрослые, чем дети. Дети выглядели дистрофиками, похожими на узников концлагерей.

Во время голодовки всё работоспособное на-

Розділ ІІ


277

селение нашей семьи, да и других семей в Новосёловке, постоянно жило с одной мыслью: где бы добыть чего-нибудь съестного. Поскольку продуктов было мало, их приходилось допол-нять ранее выбрасываемыми отходами: очистка-ми картофеля, буряка, мякиной от переработки проса на пшено, причём пробовали даже семена (просо) растений, которые идут на изготовление веников, стебли и листья огородных растений, если они были не ядовитые и не сильно горькие. Среди этого многообразия особое место занима-ли деликатесы – мамалыга и вареная кукуруза.

Особенно запомнились так называемые матор-женики – лепёшки из чего угодно, замешанные на воде и испечённые в духовке. Их нельзя было съедать много, т. к. если съешь две-три лепёшки, то всю ночь будет огнём печь в желуд-ке. Осенью мы с мамой «добывали» картофель путём так называемых скопок: перекапывали «подозрительные» места картофельного колхоз-ного поля и за день работы иногда собирали и не-сли домой полмешка резаной и целой картошки. В такие дни у нас был почти праздник. В осенние дни скопок жгли костры из картофельной ботвы, пекли картошку, чтобы были силы вернуться до-мой и принести собранное. Были случаи, когда скопщиков гоняли с поля верховые, как их на-зывали, объездчики, или даже пытались отобрать собранную картошку, но это было редко, т. к. ло-шадей тоже было нечем кормить.

Зимняя ловля рыбы – подлёдная ловля – требует больших затрат сил рыбаков, поэтому во время голода была редкостью. Но когда такое случа-лось и отец приносил домой рыбу, мы всегда её

делили на две части – себе и на обмен. Чтобы обменять рыбу, как правило, на муку или крупу, мы с мамой ходили рано утром в Александровку – немецкое поселение, стучали в ворота и пред-лагали обмен. Немцы жили лучше нас и помогали нам не умереть с голоду. Иногда даже давали мне кусочек хлеба. В этом случае всегда, когда мы с мамой выходили со двора, мама тихо плакала.

Особенно тяжело было выживать зимой и ран-ней весной. В этот период вообще нигде ничего не было, поэтому неделями мы были не только без эрзац-хлеба (маторжеников), но и без чего-либо. Несмотря на все беды, корову мы всё-таки додержали до конца зимы. Когда она отелилась, все ожили – появилось молоко. Телёнка первое время, как водится в сёлах, держали прямо в хате. Когда сошёл снег и пошла трава, народ высыпал на луг, где собирали всё, что росло: щавель ели сырым и варили борщ, ели мыколайчики, какиш, одуванчики, калачики. Когда из воды показа-лись первые ростки рогозы, её рвали и съедали нижнюю часть. Считали удачей, если удавалось вытащить из воды стебель вместе с луковицей – чуть сладкая, рыхлая, пористая мякоть была очень вкусная. Питание травой изменяло вне-шний вид голодающих: животы становились большими, а руки и ноги оставались худыми.

Случаев людоедства не было. У кого было ружьё, те стреляли и съедали любую птицу, поэтому к весне её было очень мало. Ели лягушек, сус-ликов. Позже говорили, что Новосёловка перене-сла голод легче, чем другие сёла, расположенные дальше от беды. Наверное, так оно и было, пото-му что в 1937 году школу окончили два седьмых класса, примерно по 25 человек каждый.



278

гула ганна олексі ївна,

1910 р.н., село Королеве

– У нас була невелика родина: батько, мати, брат, невістка, племінник, сестра і я.

Голод був страшний. Померли моя мати і племін-ник, їх поклали в одну труну, бо брат був тракто-ристом, а інших покійників скидали по 3-4 в одну яму. Не було кому копати могили – люди були сла-бі від голоду. Я ходила на роботу і якось вижила.

Все тоді забрали, хоч і врожай був добрий. Пі-деш м’яти качани, а додому не дають брати нічо-го і з’їсти там не дають, у рота заглядають, чи не з’їла. Була у нас і пшениця, та забрали усе. Спеці-альна бригада все забирала. Як прийдуть, то жод-ної щілини не пропустять: все передивляться, все заберуть, навіть з глечиків – то витрусять.

Тоді вимерло багато сімей. Бувало, що ховали і живих. Сусідка несла свого сина до ями, а він ще дивиться, та хіба тільки вона... Яму ж тільки на три дні викопували, а як хтось помре, то ями може й не бути. Навпроти жив сусід, у нього була коняка. його заставили збирати мертвих і вивозити у яму. Цей чоловік не був колгоспником.

Якби не забирали харчі, то люди були б живі. Всі ходили пухлі, важко було ноги переставляти, їли тоді все: зелені вишні, яблучка, на яких тільки-но осипався цвіт: варили та їли. Як тільки жито пусти-ло колос, то всі люди тільки тим і жили.

Я й при панові жила, а такого голоду не було. Ми мали корову, то тільки завдяки їй і вижили...

п а В л о г ра д с Ь к и Й ра Й о н

темнох уд Євдокія никонівна,

1918 р.н., село Булахівка

– У 1933 році мені виповнилося 15 років. Разом з дорослими ходила на тирло доїти корови. Обабіч дороги Булахівка – Кочережки сиділи люди – ко-чережчани, з пустими чашечками. Змарнілі, голо-дні й холодні. Ці люди просили нас на зворотній дорозі дати їм у чашечки молочка. Ми їм обіцяли, а вони з надією чекали на наше повернення. Гір-ким і болючим було наше повернення! Люди, які чекали на нас, були вже мертвими. А поруч з ними – чашечки...

пок ус ан Єфросинія акимівна,

1910 р.н., село Межиріч

– В началі 33-го нас «розкуркулили» – вигнали з хати батьків і шестеро дітей. Ми пішли жить до тітки, а в нашій хаті в одній половині зробили ко-нюшню, а у другій – кролятник.

Ми всі були пухлі. Поки сніг не засипав, ходили збирать колоски. Ми збирали мишаки (з осені миші наносили колоски, а потім присипали зем-лею) і їли. А я вже не могла ходить – були пухлі ноги.

Коли мама, батько і четверо дітей померло, до нас прийшов уполномочений із города і з Маврина – партійка. Так вона з-під мене витягла подушку і

Розділ ІІ


279

забрала. А уполномочений з города просив її: не забирай у сироти посліднього...

шу бенко Федір григорович,

1920 р.н., село Межиріч

– В 1933-му я вчився в агрошколі, коли взимку по-чали мерти люди з голоду. З нас, учнів, організу-вали бригаду для копання могил. Люди вмирали десятками, сотнями, цілими сім’ями. А бригади ходили по хатах, обшукували і забирали останній хліб і продукти. А хазяїна оголошували «ворогом народу».

Мій батько вмер від голода на початку 1933 року. Ми з братом ходили в степ і ловили ховрахи, миші. Мама і сестра були пухлі від голоду. їли та-кож кашку з дерев, молочай...

гончаренко Вір а сергі ївна,

1909 р. н., село Кочережки

– Врожай 1931–1932 рр. був слабеньким, але його могло вистачити на прожиття. 1933 року врожай був багатшим. На початку 30-х був створений кол-госп «П’ятнадцятиріччя». Головою колгоспу був немісцевий. Я з чоловіком зразу вступила в кол-госп, віддали туди гарну корову. Були й такі, що не хотіли писатися до колгоспу, тікали на Донбас, на шахти. МТС у селі не було. Біля хат у людей були ді-лянки по 30 – 90 соток, але податок був великим. Землю обробляли самі, своїми силами. Деяких односельців оголосили куркулями, їхнє добро

розтягли, худобу забрали, а їх самих вивезли у Си-бір. Там багато з них загинуло. А вони ж не були куркулями. Люди самі обробляли землю, ночей недосипали, недоїдали. Сім’ї були великі, разом з батьками жили сини з невістками.

У 1932 році актив з бідноти ходив по хатах, по городах, довбали вони піками землю, заглядали під стріхи. Слідом за ними їхала гарба, в яку скла-дали все знайдене. Забирали усе, не залишали навіть на посів, на їжу. У нас у копанці пшеницю знайшли, просо під грушею забрали. Ми встигли з сусідами небагато проса закопати в лісі. За те, що у нас знайшли закопане зерно, хотіли судити мого чоловіка, але голова колгоспу пожалів його, наших маленьких трьох дітей.

Вечорами часто члени активу збиралися в хаті од-нієї жінки, вона їм гнала самогон, а ті привозили



280

курей, щоб вона їм варила їсти. Невдовзі люди по-чали голодувати, бо всі запаси їхні було забрано. По селах ходили старці. В кого що було, те й да-вали їм.

Односельчани не дуже допомагали один одному, бо в кожного були сім’ї великі, рідних було бага-то в селі. Бувало, що дехто чимсь розживеться, то скаже іншому, де можна взяти. Вночі я часто ходи-ла до скирт, брала з собою решітце, хоч цього міс-цева влада не дозволяла. У 1933 році сніг застав мене в дорозі, то я в скирті зробила ямку і захо-валася. Коли чую – згори сипле пшеничка. хтось заховав зерно, та щось перешкодило забрати. Через дві ночі поїхали санками разом з сусідами Рогозянами, Матвіями до скирти. А коли в третій раз поїхали, а там все розкидано, забрано. За два рази я три цеберки наточила зерна, на камінцях терла, оладки пекла. Отак і зиму прожили.

Місцева влада майже не допомагала, рідко коли було, що декому надавали допомогу. Люди поча-ли мерти від голодної смерті, багато пухлі ходили. В Кочережках людоїдства не було, але я чула, що такі випадки траплялися. Мій дядько помер з го-лоду. Старша його дочка була в Знаменівці (там та-кого сильного голоду не було), а менша, Оленка, пішла в місто найматися і не повернулася. Пізні-ше моя сестра також пішла в місто шукати роботу. Вона найнялася до одного чоловіка. Прибираючи в хаті, знайшла на долівці плями крові. Дуже зля-калася і швидко через вікно втекла на вулицю. Часто люди здавали у притулок своїх дітей. Моя двоюрідна сестра теж так зробила. Але до цих пір не чути, де вони. У багатьох випадках дітей не

могли знайти. Люди, які могли ще ходити, їздили гарбою по селі збирати померлих. Бували випад-ки, коли клали на гарбу тих, хто ще ворушився. Коли яма заповнювалася трупами, то її засипали і копали іншу. В селі тоді вимерло більше половини людей. Страшно було дивитися на покинуті хати, садки, звідки віяло пусткою, смертю.

У 1933 році добре вродило просо, і люди ходили стригти колоски. Але їх розганяли об’їждчики. Одного разу я пішла в поле, коли чую – їде верхо-вик. Я швидко заховалася в очерет. Вони об’їхали поле й повернули назад. Часто я ходила в Булахів-ку, ми міняли за рибу борошно, картоплю, хліби-ну. Я сама ловила рибу, ставила в лимані ятери. У Знаменівці, Капитонівці вимазувала хати. За мою роботу хазяї давали продукти. Інколи зі мною хо-дили сусіди.

В лісі були бандити з голодуючих, які грабували тих, хто проходив чи проїжджав. Трактори руй-нували пусті хати, викорчовували садки, палили... На станції в Павлограді роздавали зерно на посів. У 1933 р. у селі стали роздавати пайки, сояний хліб, а після жнив вже стали більше давати. Тоді вже село стало потроху оживати, але багатьох, кого я добре знала, вже не було, померли з голо-ду. Багато чого ще було, але багато я забула.

гончаренко Федот Федотович,

1919 р. н., село В’язівок

– Мені було тоді 13 років. І я добре пам’ятаю

той голод. Ми жили в Кочережках. У нас була

Розділ ІІ


281

сім’я – 6 чоловік: дід, бабуся, мама, батько, брат

Іван і я. Від голоду померло троє. Дід з бабусею

померли зимою, а брат дожив до весни, наївся

молодих колосків і помер. Мені пощастило, я

вижив. Пам’ятаю, як ходив по селу той комітет. З

собою вони носили такі штирі, якими пробива-

ли все, що можна було пробити, – сіно, ширяли в

землю (може, що закопане), простукували підло-

гу. А ще вони носили мітли, якими вимітали зерно

– забирали під мітлу. У нас забрали навіть горох і

квасолю, хоча його було зовсім мало. Я всю зиму

ходив на поле – збирав мерзлу картоплю і буряки

на ріллі і тим жив.

Люди в селі ходили пухлі, мерли прямо на ходу.

У балках викопували велику яму і звозили туди

мертвих. Скидали на кучу і все, як на скотомо-

гильнику.

На моїх очах відвезли живого дядька – нашого су-

сіда. їздили восени і забирали все підряд, а зимою

їздили забирати мертвяків. Коли зайшли до хати

нашого сусіда, то він уже не вставав і видно було,

що він скоро помре. Тоді їхній головний сказав,

що давай забирати, бо завтра здохне і прийдеть-

ся нам знову їхати за ним. його забрали. Ні він, ні

його близькі не противились, бо були зовсім не-

мощні. Так його і закопали живим. Коли через ба-

гато років помер той дядько, не хочу навіть нази-

вати його ім’я, який вимітав зерно, то йому люди в

могилу положили мітлу, щоб він і на тім світі мести

нею не переставав.

Я прожив важке життя. Голодовки, війна, два з по-

ловиною роки у концтаборі у Бухенвальді, а там

було таке пекло, що я тепер і пекла не боюся. Бог

розсудить, бо ми і його забули. Може, тому ми так

і живемо.

Яковлєва Марія петрівна,

1939 р.н., село Богуслав

– Розповідаю зі слів матері мого чоловіка – Яков-

лєвої Степаниди Никифорівни, 1909 року наро-

дження.

Степанида росла сиротою. Потім одружилася

з Яковлєвим Іваном. У нього була велика сім’я:

батько, мати, брати й сестри. В роки голодомору

Іван служив в армії і це врятувало його від смерті.

Сім’ю Яковлєвих розкуркулили, бо вважали бага-

чами. Забрали все, всі продукти. Почався голод.

Тоді, казали, за два коржа макухи продавали хату.

Забирали і терен квашений у діжках. Яковлєви

у колгосп не йшли. Спочатку повмирали менші

діти, потім свекор Степаниди. Він пішов у колгосп

і об’ївся – це спричинило смерть. Степанида і све-

круха з останніх сил поховали його. Викопали яму

на кладовищі, де земля м’якіша була. Зі свекром

поховали ще якогось померлого, разом з його

родичами закопали. Пізніше померла свекруха.

Але Степанида навіть не запам’ятала, де похова-

ли свекра, свекруху та їх дітей. Сама вона ледве

вижила.



282

сніговий Іван Ілліч,

1912 р.н, село Богданівка

– Голод 1932–1933 гг. помню хорошо. Урожай у нас был хороший. Россия дала приказ забрать весь хлеб. Приказ Сталина. У нас забирали активисты: комсомольцы, коммунисты. Самыми активными были Шелипова Фрося, Беспалов Кондрат Кузьмич, Аксенов Василий Назарович. Никаких документов они нам не показывали. За-бирали все: и зерно, и скотину. Поделали щупы и ими искали в земле спрятанное зерно. Я в кол-хоз сразу не пошел. В 30-м женился. Родилась дочь Надя. Чтобы не голодать, в коровнике под коровой выкопал ямку, расстелил солому, поло-жил два мешка зерна и зарыл. Нашли, забрали. А мешок муки, спрятанный в колодце, не нашли. В печке прятал. Лежак разобрал, поставил пере-городку и засыпал немного зерна. Пришли, спро-сили: «Почему одна половина лежака холодная?». Разворотили, а пшеница черная. Клещ поел. Ко-рову забрали. Искали в любое время. Приходили не раз, пока все не забрали.

Мне за то, что прятал зерно, не было ничего. До-бровольно в колхоз не шли. А если нет ничего есть, шли работать в колхоз. За работу денег не давали. Была книжка, в которой бригадир отме-чал трудодни.

В колхоз не пошли богачи. У них забирали все: лошадей, коров, косилки, всякий инструмент. Самих кулаков садили на подводы и везли в бал-ку в Цыгановку, и иди куда хошь. В селе остаться не разрешали. Беляева харитона Васильевича

– выселили. Головина Стефана Стефановича – выселили. Урожай соберут, а падалицу собирать нельзя. Лучше запашут, но собирать колоски не да-дут. Охраняли поля члены партии. За горсточку ко-лосков судили. И два, и три года тюрьмы давали.

Сироты в селе были. В приют так не брали. Малых детей подкидывали, а сами убегали. Все голо-дали. Весною бабы пухлые, а работать в колхозе заставляли. Чтобы не помереть, все ели. Рогоз очистишь и варишь супчик. Посолил – и хлеба-ешь. Кудрявцы, лободу накрошишь, сваришь и ешь. Кошек ели. Суслики – это как праздник. Все ели. Денег не было. Что купишь?

Голод был везде. Рабочим давали на карточки по 500 г хлеба. У нас в селе померло много. хо-ронили и на кладбище, и на огороде. Сами хоро-нили. Ямку неглубокую, по колени, выкопаешь и закапываешь. Людей ели. Напротив нас жила Марина. У ней сын был лет 12-ти. Я уже стал бри-гадиром. Алешка часто к нам прибегал. А то нет. Я пришел к ней и спрашиваю: «Кума, а где Алешка?». Она отвечает: «К вам побег». А сама варит что-то. Говорит, что кошку поймала. Крышку поднял, а там ляжки. Призналась, что зарубила Лешку. По-ела и в тот день померла.

пономаренко Марія Федорівна,

1913 р. н., село Межиріч

– Коли почалася колективізація, то в кожній сім’ї

забирали всю худобу, весь посівний матеріал.

хто не хотів це робити – того вважали ворогом

Розділ ІІ


283

Сільські активісти

дістають з ями

заховане «куркулями»

зерно

(село Богданівка

Павлоградського

району

Дніпропетровського

округу).



284

Розділ ІІ


285

народу. Батько мій віддав у колгосп всю худобу,

а коли з’явилась стаття Сталіна «Запаморочення

від успіхів», де говорилось, що в колгосп можна

вступати по бажанню, забрав назад. Дітей в сім’ї

було багато, і тому він не хотів вступати до кол-

госпу, але в той час його обклали таким подат-

ком, що він змушений був відвести до колгоспу

і коня, і корову.

На початку 1933 р. почався голод: в кожній сім’ї

забирали весь насінний матеріал; в кого були

ягоди чи яблука, теж забирали, причому це ро-

били односельці, які входили в спеціальну комі-

сію по збору хліба. Коли хтось відмовлявся від-

давати щось, то ту людину забирали, і більше її

вже ніхто не бачив. Голод був дуже страшним: по

декілька чоловік вмирали в один день. У мене

вмер дід, і коли я пішла копати могилу для нього,

то вмерло ще двоє наших сусідів. Так їх трьох і

поховали в одній могилі. ховали здебільшого

без трун. Голод був страшним: брат не хотів зна-

ти брата, батько сина. Були такі люди, які їли сво-

їх родичів. Наприклад: Ярмаки – чоловік і жінка

– поїли своїх дітей. Коли про це дізналися, то їх

забрали.

Після смерті діда, у мене невдовзі від голоду по-

мер і батько. Залишилась я одна з матір’ю. Коли

на роботі давали кусочок хліба, то це було справ-

жнім щастям. Також одні люди, які жили дуже

бідно, ловили своїх односельців і теж їли. Таких

випадків було дуже багато.

тузюк надія титівна,

1926 р.н., м. Першотравенськ

– В 1932 році мені було 6 років. Я пам’ятаю, що

постійно хотілося їсти, але хліба не було. Тим, хто

ходив у поле на роботу, давали увечері 300 грам

хліба. То я виходила аж на край села, щоб зустрі-

ти маму, яка дасть мені шматочок хліба, який не

з’їла сама. Вдома ми варили в горщику лободу

і так пили цю юшку. їли квітки акації, калачики,

збирали равликів, жаб, гнилу картоплю, капус-

ту. Мама робили млинці із щавлю. А собак, котів

з’їли раніше. Мама, коли йшли на поле, варили в

печі якусь похльобку і наказували мені не чіпати,

поки вони з роботи не прийдуть. А мені так їс-

точки хотілося, що ставала на стільчик, рогачем

доставала з печі горщик, набирала юшку і доли-

вала води, щоб не було видно, що з’їла. А потім

все прокисало, то мама мене дуже били. А сестра

моя Оля вже лежала майже мертва, не говорила,

вже й сорочку їй пошили на смерть. А мама їй ка-

пельками олії закапувала (помінялася в Вінниці

на свою весільну спідницю). Дуже допомагали

татові сестри, давали нам потрошку картоплі.

Були випадки в селі, що їли людей. Одна жінка,

Палажка, зарізала свою доньку, коли та спала.

Зварила її та з’їла. А потім ходила по селу і співа-

ла весільних пісень. І всім говорила, що її донька

виходить заміж.

Мама одного хлопчика жала на полі жито. її син

Андрійко прийшов до неї, щоб колосків назби-



286

рати і поїсти. А жінка одна заманила його до себе

додому, вбила, посолила і стала варити. Почали

Андрійка шукати, зайшли до тої жінки, а там м’ясо

на столі. Забрали її в тюрму і все, пропала там.

А одна жінка, Галеня, мала маленьку дитину. Од-

ного дня сусіди помітили, що дитина не кричить

від голоду, а з хати тієї смачно пахне. Люди по-

бігли туди, відкрили хату і побачили, що жінка

ця сидить в кутку коло пустої колиски, гойдає її

і співає. Коли спитали, де її дитина, вона сказа-

ла: «Он же мій Іванко в колисці». Але крім неї в

хаті нікого не було. Люди відкрили піч, там дуже

смачно пахло, а в горщику варилося те, що за-

лишилось від Іванка.

По селу кожен день їхала «смертьова хура» і з

кожної хати витягували мертвого, везли на цвин-

тар і кидали в загальну яму.

А коли в кінці 1933 року дали пшеницю і мама

спекли хліб, то ми його не їли, а цілували і ню-

хали. А тільки потім по малесенькому шматочку

їли.

чумак ганна Василівна,

1915 р. н., село Карабинівка

– У 1932 році прийшов великий голод, який при-

ніс багато лиха. хоч тоді ще можна було жити.

Але актив з бідноти ходив по хатах, городах,

довбали землю, заглядали під стріхи. Слідом за

ними їхала гарба, в яку складали все знайдене.

Забирали усе на світі. Не залишали навіть на

посів. Невдовзі люди почали голодувати. Міс-

цева влада майже не допомагала. Люди почали

вмирати від голоду, багато пухлі ходили. Щоб

не вмерти з голоду, люди їли «хліб», зроблений

з кропиви, «оладки», зроблені з лободи. Дехто

їв навіть людей. Пригадую одну сім’ю. Там було

троє дітей. Старша дівчинка часто ходила в Ко-

чережки. Я не знаю чого. Якось її довго не було

видно. Селом пішли чутки, що батьки зажарили її

і з’їли. Менших дітей в цій сім’ї забрали в дитячий

будинок. А батьки десь пропали. З’явилися тіль-

ки перед самою війною.

Людей померло багато. Я не знаю скільки. Вла-

да створила із здоровіших людей бригаду з 12

чоловік: 8 мужчин і 4 жінок. Серед них була і я.

Кожного дня ми їздили селом і збирали трупи.

За кладовищем рили великі могили, десь такі

як погреби, і в них складали людей. Пам’ятаю,

що якось одного дня померла молода дівчина і

чоловік. Прізвище чоловіка було Щербина. Сім’ї

гарно одягли їх, і ми поховали цих людей. Ми по-

ховали їх сидячи, по різні сторони могили, і по-

вернули їх лицем один до одного, щоб вони, на-

чебто, могли поговорити один з одним. Могила

ще не була повною і ми не зарили її. На другий

день ми прийшли і побачили, що ця дівчина і

чоловік роздягнені. хтось вночі забрав їх одяг.

Тоді нам хотілося, щоб ті, хто це зробив, не виліз

з ями.

Розділ ІІ


287

Ворожбит Марія карпівна,

1914 р.н., село Богданівка

– жили ми в Павлоградському районі, село

Богдано-Вербське, чи просто Богданівкою звали,

кілометрів 30 від Васильківки. Брат Панас із дру-

жиною Олександрою і три хлопчики-дошкільнята.

Другий брат Данило був парубок і я теж незаміж-

ня. Всі дорослі працювали в колгоспі «Правда».

За рік не заробили нічого. А в городі було тро-

хи жита посіяно, кукурудза і друге. Ось настала

осінь. На село шуліками налетіли невідомі люди,

говорять по-московськи, а сквернословлять по-

диявольськи. До них і наші сільські активісти

приєдналися і вимагають, щоб всі вивозили хліб і

другі запаси продуктів для держави, бо робітники

голодні за станками працюють. Придумали план

до кожного двору. Ми не хотіли вивозити, то при-

їхали і забрали все, не тільки зерно, а й картоплю,

овочі, забрали й корову. Але це ще тільки квіточ-

ки були на шляху «до світлих вершин комунізму».

хоч червона банда забирала в чашці пшоно, в

глечичку квасолю, в казанку борщ, одначе наше

село не виконало плану хлібозаготівлі, і записали

Богданівку в чорний список. Наїхало ще здоро-

вих озброєних людей ціла навала. Оточили село,

нікого не випускають. Лавку зачинили. Ні соли,

ні гасу, ні сірників, ні мила... А тут ще одне горе:

Олександра померла. Не витримало серце таких

випробувань. Поховали в городі тихо, поспішно,

наче творили якийсь злочин. І вся Україна отак

вимирала без плачу і голосіння.

п е т р и к І В с Ь к и Й ра Й о н

тимошенко олександра сергіївна,

1924 р.н., село хутірське

– Поряд з нами на початку 30-х років жила роди-на Москаленків. У них було для сім’ї зовсім мало картоплі і буряка. Зерно, як і в інших, відібрали на державний податок. То вони картоплю і буряки не варили, а їли сирими. Батько видавав на сім’ю кілька картоплин і буряка, а інше не дозволяв чі-пати і тримав під замком. Ця сім’я вимерла уся за один місяць. Спочатку ходили пухлими, а потім взагалі перестали виходити. Раз я вийшла з двору і побачила мертвого Івана біля хвіртки.

Коли почав з’являтися колос на хлібах, люди ста-ли ходити на поля, хоч їх стерегли. Різали коло-ски, їли, приносили додому. Тоді у нас в селі стала найбільша смертність. Вийдеш із двору, подивиш-ся навколо і бачиш: то під одним забором, то під іншим лежать люди з торбинками. Шлунки не мо-гли справитися з величезним навантаженням. Так у нас вимерло більше половини села. Люди бачи-ли, що становище стало безвихідним, але нічого вдіяти вже не могли.

Хоменко григорій григорович,


– У нас в сім’ї було троє: я, мама і батько. Коли мені було сім років, почалося розкуркулювання і колективізація. Я дуже хотів, щоб мені купили собаку, але вже тоді зрозумів, що це неможливо.



288

Але на моє шестиріччя до хати забіг разом з татом гарний чорний пес. Я назвав його Піратом. По-тім почався голод. Ми не мали чого їсти. Одного дня я побіг на вулицю гратися. Через кілька годин повернувся до хати і побачив, що на печі стоїть юшка. І звідти смачно до нестями пахне м’ясом. Згодом до печі підійшов тато і взяв нам поїсти юшки. Я їв і дивувався, звідки у нас м’ясо. Мама не їла. Вона лежала на підлозі у кімнаті з дуже блідим обличчям. Коли тато приніс їй поїсти, вона кволо підвелася і промовила: «Я не буду. Не можу. Вам з Грицьком буде більше. Я не голодна». На другий день у мене не стало мами. Через деякий час я покликав Пірата, щоб дати і йому трохи поїсти, але він чомусь не прибіг. Одного дня ми з батьком пішли купатись до річки, бо треба ж було якось і митись. Вода ще була дуже холодна (бо це рання весна). Але не вода мене вразила і залишила і по цей час слід у серці.

Батько дістав із куртки мочалку. Щось пухнате, наче шерсть, і чорне. Я подивився на те, що бать-ко тримав у руках, потім, не вірячи, повними сліз очима глянув татові в очі. І все зрозумів.

Зрозумів, звідки ця мочалка. Зрозумів, що я їв за юшку. А потім, коли підріс, зрозумів, чого мама не могла їсти.

литвин Марія гнатівна,

1921 р.н., село Курилівка

– Влітку 1933-го р. голодна смерть все ближче під-биралась до нашої хати. У нас уже не було нічого їстівного. Весь запас зерна, схованого у скирті

сіна, комуністи знайшли і забрали, ще й батька Гната побили за те, щоб не ховав. Не залишилось навіть нічого на посів, тому на урожай сподіватись було марно. Цього літа ми стали майже травоїд-ними. Збирали ягоди у лісі, їли козельки, щарицю, пекли млинці із лободи.

Того дня ми пішли з сестрою Галинкою як завжди в ліс «пастися» на ожині. Прийшли на давнє місце, але видно до нас там уже хтось побував: ожини майже не було, але поряд росли якісь червоні красиві ягоди. Ми поїли, прийшли додому, а вве-чері нам стало дуже погано, бо виявляється ми з сестрою наїлися отруйних вовчих ягід. Ледь нас мати – Олександра Омелянівна – врятувала.

павелко наталка тарасівна,


– Той страшний рік добре пам’ятаю, бо нашу хату, мабуть, разів зо два, а чи, може, й три навідали активісти. Вони шукали запаси хліба, щоб забра-

Розділ ІІ


289

ти і вивезти за кордон. хоча активісти були без зброї, а при собі мали лише нагайки, та все одно було дуже страшно, адже коли вигрібали все до насінини, важко було втриматися, щоб не стати супротив, бо ж ніхто не хотів померти наглою смертю. хто не покорявся, били, могли засікти до смерті, а то й арештувати і заслати в Сибір. Тому люди частіше не боронилися, дядьки мовчки стискували кулаки, а жінки голосили. Активістів ходило по п’ять-сім чоловік. Приховати нічого не можна було, бо все перевіряли, штрикали пали-цями землю, інколи, навіть перекопували. До нас приходили забирати зерно Мірошниченко Іван, Мірошниченко Петро, Чехута Сашко, Сизоненко Федір, Артющенко Микола. У нас забрали навіть корову, а гарні вишиті сорочки не займали. Голо-дувати почали ще з осені. Комори охоронялися, скошені поля – теж. Якщо когось заставали на полі – розстрілювали.

Спочатку почали пухнути, їли взимку кісточки від абрикос, а потім ховрахів. Весною – шпичаки і квітки акації, козельки. Бувало, божеволіли. Час-тіше жінки. Інколи втрачали людську подобу. їли м’ясо мерців. Це був такий страшний гріх, страш-нішого, мабуть, світ не бачив. Дуже страшно, коли вмирали діти, вони ж нічого не розуміли і все про-сили хоч маленьку крихітку, хоч картоплинку. Я пам’ятаю, як на мене одно мама бігала дивитися, чи жива, а я в хаті лежала. А коли сонечко блисну-ло, мама мене на вулицю винесла, принесла дикої цибулі, я так її наїлася, що потім від болю в животі ніч не спала. Але вижила. Та такого жаху жодній людині не побажаю.

Ме льник Зінаїд а Ів анівна,


Зінаїда Іванівна (позаду), брат Іван, брат Петро, мати Зінаїди Іванівни, сестра Галя.

– У Курилівці становище було трішки краще, бо хто працював на заводі в сучасному місті Дніпро-дзержинську, той отримував паї, а таких у нашому селі було чимало. Мій тато Іван Спасенко у цей час також працював на заводі. Батькові давали по 500 грам хліба на кожну дитину, а нас було четверо у сім’ї, а йому самому 800 грам на день. Завдяки цьому ми й вижили.



290

Зінаїда Іванівна (крайня зліва), сестра Галя, брат Петро, мама Устина Калениківна, дочка Ліда.

Пригадую, багато лихого коїлося тоді в Курилівці. Багатших селян розкуркулювали, тобто забирали худобу і все, що вони мали, а їх самих засилали до Сибіру. Так, у нас було заслано Геймура Воло-димира, у якого був млин та корова – ото й усе багатство, але ж, бачте, куркуль. Свої ж і донесли на нього!

А коли Сталін видав закон про «п’ять колосків», то становище в селі ще погіршилося. Поля тоді охо-ронялися і за п’ять колосків людину могли поби-ти, заарештувати, кинути до в’язниці на 10 років.

Так, моя знайома, Нюся Дрюченко, голодуючи, пішла назбирати колосків на полі, і там її спіймав комуніст Миршавка Петро, який охороняв це поле. Він так побив бідолашну дівчину батогом, що вона була геть синя і злягла на три тижні. Ще й насміхався: «Скажи спасибі, що тільки побив, та керівництву не здав, була б ти зараз на каторзі!».

ануфрієнко анастасія Михайлівна,


– Чи пам’ятаю я голод? Добре пам’ятаю. Все жит-тя пам’ятаю. Такий жах хіба забудеш? Люди мерли від голоду, як мухи. Люди б не вимерли, якби не забрали в них останнє. Наша сім’я вижила чудом. Батько, мати і п’ятеро дітей.

Найжахливіше у ті часи були, звичайно, випадки людоїдства. А вони справді були. Люди їли людей. У нашої далекої родички було двоє дітей: Катя і Люба. Мати говорила, що діти померли від голо-ду, але це не так.

Якось зайшла до неї сусідка і бачить, що вона щось варить у каструлі. Сусідка спитала, що це вона ва-рить. жінка не відповіла, тільки руки в неї чомусь затрусились і обличчя затіпалось. Це було якось дивно, бо в селі вже давно ніхто нічого не варив – не було з чого. Не знаю, як люди дізналися, та в селі почали говорити, що наша родичка, щоб ви-жити під час голодомору, поїла своїх дітей.

Розділ ІІ


291

півторапавло ганна аривонівна,

1925 р.н., село Іванівка

– На той час мені було 7-8 років. Одного разу зі своїм братиком я йшла до діда. Вечоріло. Ми були голодні, а біля сусідської хати росла зелена ци-буля. Брат побіг її набрати, а я чекала на нього в бур’янах. Проходив час, а брат не повертався. Раптом я побачила якогось чоловіка, який поніс в хату щось похоже на теля. Так я брата і не доче-калась, побігла додому. хлопчика більше ніхто не бачив. Батько обшукав у сусідів, мало не повби-вав їх, перекопав огород, але нічого не знайшов. Скільки жив, то говорив, що його сина з’їли сусіди, хоча доказів цього не було.

Маляр наталія карпівна,


– В селі Протовчі жила сім’я моєї бабусі, батько Купріян був грамотним і в хаті-читальні читав людям газети і книги, і за це одержував трудодні. Але його мати Марта наполягала, щоб він вийшов з колгоспу і забрав заяву. Коли він забрав заяву, відразу ж активісти прийшли в дім. Витягли з печі горщик з їжею, сіли за стіл і з’їли. Все насіння, за-готовлене на весну, що висіло коло печі, вкинули в піч і спалили, а їстівне насіння посмажили і по-напихали в кишені. Забрали зерно і всі продукти. І ніхто не смів заперечити, щоб не було гірше. За-лишилася лише теляча шкура на горищі. Софія, жінка Купріяна, різала її смужками, обшмалювала і варила суп. Надовго шкури не вистачило, і члени

сім’ї від голоду почали хворіти, пухнути і вмирати. Спочатку померла Марта, потім Купріян, донька Галя і син Альоша. До весни дожила тільки мати Софія, син Вася і донька Марія.

По селі їздили і збирали хворих дітей на лікуван-ня. Вася їхати не захотів, а Марійка була сміливіша і поїхала в Могилів, там вилікувалася. Поруч був дитячий будинок, і часто Марійка бачила у ві-кно, як дітей випускали на вулицю і ті їли траву. Лікарі хотіли віддати її в той дитячий будинок, але вона не захотіла, написала розписку (писати вміла) і пішла додому. Вдома живою залишилася тільки мати. Сина Васю, якому було три роки, піс-ля від’їзду Марії мати віддала в дитячий будинок. Мати Софія вижила завдяки тому, що заснула на декілька місяців летаргічним сном. Спочатку мати не впізнала своєї дитини, бо зовсім худу дівчину було важко впізнати. Згодом до них приєднався односельчанин з сином, і так, створивши нову сім’ю, жили вони далі.

денис ніна григорівна,

1927 р.н., село Радсело

– Був 1933 рік, врожай був середнім. Але зразу після збору врожаю хліб у селян повідбирали. Я пережила той голод, наша сім’я, як і інші сім’ї, хо-вала зерно від влади. Матуся заховала в духовку квасолю, жито та всяку їжу, але її забрали. життя в той час було дуже тяжке, та ще надодачу тоді була зима, морози, люди не витримували та по-мирали один за одним. Я із своїм братом просила



292

у матусі: «Дай більше, хоч на ложечку», але мамка говорила, що вона була б рада дати, але ж немає. Пам’ятаю, якось із Гречина ішла якась чужа жін-ка, йшла вона на Кам’янське, до своїх доньок, та якраз під нашою хатою впала та й померла. її тоді ніхто не закопав, лише натягнули на голову торбу, закопали її весною на тім же самім місці, де і по-мерла, вона і зараз там лежить. У мого батька була кобила, та однієї ночі її вкрали, батько звернувся до міліції, а вони відповіли йому, що яка тут коби-ла, коли оця мати свою дитину зарізала.

Коли одного разу я йшла додому, по дорозі їхала бричка з двома чоловіками, і вони мене кликали до себе, та мене попередили батьки, щоб я ні до кого не підходила, бо ще вб’ють, і я не пішла до них, а побігла додому, але вслід за мною погнався чоловік. Я, добігши до хати, впала, батько поба-чив мене в вікно, вискочив і підібрав, лише тоді той чоловік припинив бігти за мною.

Недалеко від нашої хати була кінниця, якось на ній вмерла кобила, і на ту кобилу набігло багато людей. Батько був сотенним, тому ще до голоду він зарізав теля, а шкіру повісив на горище, вона там провисіла декілька років, припала пилякою, а лише коли прийшов голод, мама зняла цю шкі-ру, відрізала невеличкий шматок, клала його в піч, обсмажувала, витягала, різала ще на менші шматочки та варила такий суп, без зажарки, без цибулі – так і їли.

Буряк любов тихонівна,


– В нашій сім’ї було четверо дітей: Іван, старший брат, і сестри Настя і Ганна, та найменша була я. Батько працював у полі, сіяв жито і там йому да-вали трохи поїсти – галушки та хлібину, яку діли-ли на чотирьох чоловік. І він галушки з’їдав сам, щоб набратися сили і щоб потім міг працювати, а кусок хліба ніс додому, щоб нагодувати сім’ю. Я вже чекала, що він принесе поїсти. Тоді того хліба мало було для такої сім’ї. Одного разу бригадир, в якого батько робив, сказав, щоб він брав дочку Настю з собою на роботу, то вона хоч поїсть там галушок. Прийшла Настя з батьком, і дав брига-дир їй конячку худу, та й Настя теж була худа. Так Настя в поле ходила за конячкою – через усе поле туди та назад. Так хоч після роботи могла поїсти і вже сім’ї доставалося трошки більше хліба.

А ще батько увечері сторожував поле, а там були плетені із шелюгу забори, а за ними кукурудза в качанах. Він накраде кукурудзи та в мішки, а стар-ший син прийде, забере і принесе додому, то всі так раділи, що зможуть щось поїсти. Мати натов-че в ступі кукурудзи, а потім напече млинців і на-варить кукурудзяної каші. Поділять кашу на всіх і млинці порівну. А ще збирали в березі спичаки із очерету та рогозу, їли їх так сирими, а то сушили і робили борошно. Потім щось пекли і їли.

У нашій сім’ї ще можна було якось прожити, і нас спасло те, що батько працював. Але в селі були голодні пухлі люди, які нічого не мали їсти і потім знесилювалися і помирали від голоду. Було, ідеш

Розділ ІІ


293

селом, а померлі люди лежали навіть на дорозі, тому що не було кому їх поховати. Люди ловили рибу та якщо хтось зловить, то навіть билися за ту рибу і їли її сирою.

свитич олена Василівна,

1928 р.н., село Гречино

– Для мене роки голодомору залишаться в пам’яті назавжди. Мої батьки вибивалися з сил, щоб що-небудь було попоїсти нам з сестричкою. Згадую, що в мисочці водичка, а в водичці плавають три квасолини. Нам навіть пощастило, що ми вижи-ли.

На хуторі Дудчино жила родина, Квітка Петро та Катерина і шестеро їхніх дітей. У них навіть не було тієї квасолі, і вони взяли та й поїли п’ятеро своїх діток, залишилася Марійочка, якій було 5 років.

Люди навіть відрубували собі руки. жив такий чо-ловік, Микола Дорошенко, от і він відрубав собі півруки та пальці на ногах. І наші сусіди теж не пе-режили тяжкі часи. Коли їх знайшли, то вони були уже мертві, а на губах у них усмішка.

дубина Марія несторівна,


– Почався голод в червні 1932 року. Влада заби-рала в людей все, що в хаті. Робилося це для того, щоб загнати людей в колгоспи, бо там не платили

і ніхто не хотів робить. Додому не відпускали з поля. А як хто не послухається, вбивали. Або роз-валювали хату. Довела радянська влада до того, що їли людей. Помирали де попало, помирали не люди, а скелети. Тим, що ховали, давали стакан пшона у сільраді. Кидали померлих в яму, а до ранку собаки порозтягають тіла. Було, що знеси-лені люди самі просили: «Вкиньте мене і живого у яму, вам за це хоть стакан пшона дадуть». На селі не залишилося ні собаки, ні кішки – люди поїли. Пекли лободяники, їли тонконіг. Це такий був хліб у селян, а активісти наїдалися досита. Всі бо-ялися влади. Діти, хто міг ходити, ходив до шко-ли, був у класі літературний гурток, і я написала такого вірша:

Я не пам’ятаю тридцять третій,А він мене на все життя запам’ятав.Мені було тоді півроку,Мені горнутися б до материнської груді,А я уже в колисці дерев’яній,Де лободяником мене давили.Тридцять третій не забуду я ніколи.

чередник ганна арсентіївна,


– Мої батьки працювали у колгоспі, землі в нашої сім’і не було. Я пам’ятаю, як родину моєї подруги розкуркулили.

хоча урожай у ті роки був гарний, людям нічого було їсти. Забирали все, не тільки колгоспний уро-жай, а й власний. Люди закопували зерно у землю.



294

Заборонялося навіть збирати колоски з поля. За це судили. У селі зробили сарай, в який поміщали «нарушителів» закону. Був такий хлопчик-каліка, він не вмів говорити. Одного разу його мати піш-ла в поле зібрати хоч трохи зерна, щоб нагодува-ти сина та дочку, але її побачили і забрали у цей сарай-тюрму. хлопчик до того був наляканий, що занедужав і пізніше помер.

Зима була дуже суворою та сніжною. Батько пішов у місто Кам’янське та влаштувався на макаронній фабриці, на прохідній. Коли робітники йшли до-дому, то кожний давав йому жменьку борошна або ще чогось. Завдяки цьому наша родина вря-тувалася від голоду.

гавриленко Мотрона Минівна,


– Мої батьки працювали в колгоспі. Мама – на різних роботах, а батько комірником. У 1933 р. під час ревізії у коморі виявлено 1 центнер жита лишку. За це батько був засуджений на 11 років ув’язнення.

У 1933 р. врожай був гарний, але все забирали люди з сільради. Вони ходили по хатах і забирали все, що можна їсти. Людина поверталася з роботи і знаходила свою хату зовсім пустою. Так трапило-ся і в нашій сім’ї.

Люди пухли з голоду. Вживали в їжу все, що мож-ливо, їли дохлих тварин, і багато людей після цьо-го померли від отруєння. жахливі спогади про не-щастя, що прийшло у сім’ю мого дядька, рідного

батькового брата: у нього померло 14 дітей. Тіль-ки двоє зосталися жити з їхньої сім’ї.

гаража Василина олександрівна,


– Урожай був дуже хороший (пшениця – по пояс), але все вивезли. Влітку і восени ще якось вижива-ли, бо були фрукти, овочі, ловили ховрахів, птахів. Особливо скрутно стало зимою. По-перше, холод, сніги. Іноді висота снігу сягала двох метрів. Все, що було з їжі, намагалися ховати у печі, під піл, але приходили люди із сільради і все дощенту за-бирали. Було накладено великі податки на м ‘ясо, крашанки, птицю, молоко. Якщо різав свиню, то потрібно було здавати не тільки м ‘ясо, а й шкіру. Люди пухли, шкіра на обличчі репалась, звідти текла якась рідина. Не було навіть труни, щоб поховати померлого. Коли помер дідусь, то тру-на була. Разом з дідусем у одній ямі поховали і сусідку.

Убийкінь Марія Федорівна,


– Мені моя свекруха Убийкінь Анастасія Петрівна розповідала, що восени 1932 року ходили по дво-рах групи людей і забирали все, що можна забра-ти. А кваснину всю виливали. Мали при собі довгі штрички, якими шукали заховане зерно.

Мої батьки в березі заховали картоплю, буряки, моркву. Наша сім’я вижила. Ще й допомагали

Розділ ІІ


295

близьким родичам, бо в їхній сім’ї забрали все до

нитки. Діти щодня приходили до нас і забирали

лушпиння з картоплі, буряків, моркви. З цього

вони готували якесь вариво і на цьому тримались.

Одного ранку вони не прийшли, а тільки наступ-

ного дня під обід ледве доплентались. Віддали їм

все. І вони пішли. Поки ішли додому, з’їли подвій-

ну порцію (за два дні) лушпиння. Вдома їм стало

зле і вони померли.

шихалева Зінаїда Борисівна,

1922 р.н., село Петриківка

– Пам’ятаю голод 32–33 років. Причинами голо-

ду було забирання владою врожаю. В кого була

в діжках квашена капуста, буряки, йшла «чорна

мітла» і все забирала. Ніхто не доносив на сусідів,

давали один одному хто кусочок хліба, хто буря-

чок. Податки були великі: за квасолинку плати, за

бурячок плати, за все платили. Одежу забирали,

що могли закопували в землю. Щоб що-небудь со-

хранить, одягали на дітей все, що тільки можна, а

вночі не роздягались. Але приходили бригади по

шість-дванадцять чоловік і все вигрібали. Владі

ніхто не протистояв і ніхто нічого не казав.

Над сиротами ніхто не опікував. Кому вони були

нужні. У мене від голоду сім братів умерло. А на-

чальники при колгоспі не голодували. Дуже часто

люди їли один одного. Був випадок, що була яма

глибока і туди кидали живих бабу, діда, сина, та їх

вбивали і їли. Одного разу мати в кролячій ямі зі-

брала всіх кролів і говорить сину, щоб той пішов

останнього забрав. хлопчик заліз у яму, і мати

його там задушила.

Буряк ганна Федорівна,


– З 32-го по 33-й рік влада Радянського Союзу

під керівництвом Іосіфа Віссаріоновича Сталіна

і йо-го помічника Берії створила штучний голо-

домор на Україні. Постраждали від нього не так

міста країни, як села. У селян відібрали все, що

в них було: зерно, продукти харчування, худобу,

хоча на той час рік був урожайний і не було під-

став до голодомору. Селяни виживали як могли,

готували їжу з усього, що можна було і не можна

було споживати. Наприклад, з насіння (лободи,

кураю, щариці) пекли оладки, ловили ховрахів,

горобців, одним словом птицю і звірів, яких мо-

гли впіймати. Люди пухли з голоду і помирали на

вулицях, по узбіччю дороги лежали небіжчики,

також були такі люди, які закопували померлих

за двістіграмову кружку зерна, яку виділяла

держава за поховання. В деяких випадках, щоб

заробити кружку зерна, людину, яка лежала на

узбіччі дороги, чи на самій дорозі, обезсиле-

на голодом, але ще жива, тягли до цвинтаря. Ці

роки запам’яталися мені, як страшний сон, який

я пережила наяву.



296

гавриш Марія григорівна,


– В роки голодомору я була ще дуже малесенька і тому нічого не пам’ятаю. Але багато чула про ті страшні часи від моєї бабусі Горбулі Марії Семе-нівни та свекрухи Гавриш Олени Охтисівни.

Знаю, що живою залишилася завдячуючи бабусі, бо ця «куркулька» діставала для мене кусень хлі-ба. Матері майже не знаю, бо вона тижнями, а то й місяцями відробляла трудодні в колгоспі ім. Кар-ла Лібкнехта.

Баба Півниха, що жила на нинішній «багатирівщи-ні», розповідала, що вся її родина залягла, бо не було сил рухатися. Діти ледь-ледь тепліли. Чоло-вік віддав Богові душу. Вона ж уже нічим не могла зарадити, бо теж була «живим трупом».

До хати зайшли збирачі трупів. Вони забрали чоловіка. Діти ще дихали. Потім підійшли до неї. «Ще жива, – сказав хтось, доторкнувшись до руки, – але невдовзі помре. Давай заберемо і її, щоб не повертатися». Так і зробили. Поклали ще живу жінку на підводу, де вона лежала на пухлих трупах земляків. Закрила очі, бо серце ледь не розірвалося від болю. Потім втратила свідомість. Коли опритомніла, побачила, що знаходиться в якомусь ярку, де, звичайно, була не одна. холодні трупи, що були довкола, наводили жах. Майже у кожного були відкриті очі, в яких відображували-ся величезні сум і страждання.

Швиденько, як тільки могла, поповзла вона по-далі від цього жахливого місця. Та була слабка і

знову втратила свідомість. Не знає, скільки діб так вона пробула в полі. Оговтавшись, почала шука-ти зелену травичку, яка придала б сил. Знайшла горох, що його загубила якась «щаслива» пташка. Далі на очі потрапило соняшникове поле, де вона підживилася гірким цвілим насінням. Добиралася до села повзком майже два тижні. ховалася, щоб знову не забрали. Вдома, на щастя, застала дітей ще живими. Підгодувала їх здобутими «трофея-ми». Та згодом наймолодшенька все ж померла. Як не жахливо, але від голоду довелося з’їсти власну дитину.

Коли ж біда минулася, то не один раз докоряла Степанові, який не зарив її разом з чоловіком. Але потім, подумавши, навіть дякувала, бо зелена тра-вичка не дала їй померти, та й дітей підтримали цвілі зернятка з соняшникового поля.

Єщенко Іван Маркович,

1928 р.н., село Чаплинка

– Ті роки (1932–1933) запам’яталися мені смертю рідного батька. Зі слів матері, він помер від того, що наївся осердя качанів, бо заробляв, копаючи колодязі. Ця робота дуже важка, і потрібні були сили.

Мати з багатого роду і ходила до рідні їсти. А мені, її синові, не приносила і крихти хліба. Ви-живав хто як міг.

Мене врятувала від голодної смерті бабуся Ве-кла, батькова мати. Коли бабуся померла, мене

віддали до дитячого будинку.

Розділ ІІ


297

Дітьми ми «виливали» в степу ховрахів. Старші хлопці ділилися з нами, малими, підсмаженими на вогні ховрахами. Згадую смачний молодий рогіз, що був для нас малих, як цукерки.

Були випадки, коли за одну картоплину жінка мало не позбавила життя свого чоловіка. Спечену картоплину дід Мишко замотав у тряпочку, щоб зберегти шкуринку. Баба Зінька думала, що він ховає ту картоплину від неї. Почала бити чоловіка ціпом, мало не до смерті. Опанувавши себе, баба зрозуміла наміри чоловіка. Це його і врятувало.

Мазур килина антонівна,


– Чи таке вже наше село було нещасливе, чи, може, й всюди таке було в Україні, але нас особли-во ніяка біда не обминала. Я чула від тата і мами, що були такі села, де голоду не було. А у нас що?

Особливо тяжко прийшлося багатодітним сім’ям. У сім’ї Стрижки Афанасія померло 8 дітей, у Тищен-ка – троє дітей і жінка. Сироти всі померли. Вза-галі дві треті Чаплинки померло від голодомору. Приходили до нас із інших країв, думали тут вря-туватися, але знаходили їх під тинами. Пам’ятаю, із Запоріжжя прийшли люди і всі померли. Бо у нас теж нічого не було, як і у них.

Бригади хліботрусів забирали все, навіть глечи-ки перевертали, декілька зернин забирали, які були в людини. Люди звіріли, втрачали розум, траплялися випадки людоїдства. Деякі сім’ї, як-от Ярошенки, вимерли повністю. А коли забирали

батьків за те, що сховали харчі, то вони у більшос-ті вже не поверталися. Діти їхні теж гинули.

Мені здається, що страшнішої історії, ніж в Украї-ні, мабуть, не було ніде. За що постраждав так наш народ – працьовитий, щирий?

Сім’я Стрижки І. М. з’їла дитину.

Мазурівська дівчинка пішла в садок до Прибиток Явдохи по кісточки, а та побила її так, що дівчинка померла.

Гнідаша було репресовано і діти померли самі.

Мищенко Микита зостався без сім’ї.

Стрижки Марії сім’я вся вимерла – було 7 чоло-вік.

кухарева олександра олексіївна,


– Мої батьки померли в часи голодомору. Було це взимку. Батько занедужав, захворів тифом і неза-баром помер.

Минув майже місяць. Мама, прийшовши з роботи після тяжкого трудового дня, взяла мене, наймен-шу доньку, на руки і присіла на лавку біля теплої глиняної печі відпочити. Через деякий час моя старша сестра Маша почула, як я голосно плачу. На питання «Що трапилося?» Маша побачила, що мама вже була мертвою, але забрати від неї мене не могла. Мама настільки сильно обняла мене, що розчепити її руки змогли лише сусіди, які при-йшли на допомогу.



298

Після похорону я, мій старший брат Василь, се-стри Маша та Галя залишилися сиротами. Марія залишилася доглядати стару бабусю Євдокію, а нас забрали до дитбудинку. На жаль, Галя захворі-ла і померла. Ми з Васею жили в дитбудинку, а на вихідні ходили в гості до бабусі і Маші.

Історія життя Каті, моєї двоюрідної сестри, схожа. Після смерті батька мати її пішла до іншого села. По дорозі сіла відпочити під деревом і навіки за-снула. Катю та її братів та сестер віддали до дитбу-динку. Пізніше вони померли від голоду. Вижила лише Катя.

чимшит Марія Макарівна,


– У сільській раді (чи колгоспі) була виділена під-вода, яка звозила мертвих людей в одну яму. За-ривали мертвих тоді, коли яма була повною (на-повнювалася). До цього часу перед очима жінка, яку вкинули в яму напівживою. Землю кидають у яму, а вона (земля) ворушиться...

Мороз по тілі до цього часу йде, як згадаю. Як жал-ко було! їздовий сказав: «Буду їхати по неї завтра... Однаково помре... Виносьте на підводу!..»

несевря палажка карпівна,


– Згадую осінь 32 року. На селі поселилась три-вога, сум і страх за життя. Закінчено збір врожаю,

але селяни залякані колгоспним тавруванням, зневірені в радянській владі. Бо вже через ко-роткий час по селу бродили наші односельці, які забирали зерно, різні харчі і все, що можна було взяти. Вишукували і в печах, і в погребах, на гори-щі, перевертали землю у дворі і городі, тільки б забрати усе до крихти.

Горе переслідувало людей у хаті, в дворі і на вули-ці. У нашій сім’ї померли від голоду брат і сестра. Сестру поховали в огороді, недалеко від хати, а брат помер десь у дорозі, там його і поховали до-брі люди.

Батько, коли вивели з двору коня, забрали рало, борони, пішов тоді в колгосп працювати. Там їм давали раз у день таку-сяку бовтьоху. А нам да-вали те, що могли роздобути – це і різні трави, рогіз, а особливо мерзлу картоплю, яку викопу-вали взимку з кагатів. Від кожної людини несло духом гнилої картоплі. Надії на родичів не було ніякої, бо всі вони були схожі на мерців, які не сьогодні-завтра ляжуть у яму. Добре як у яму, а якщо прийдеться лежати напівзагорненим при дорозі.

Якось ідучи на пошуки їжі, я побачила здохлого коня, а біля нього мертвого чоловіка, який під-мостив собі під голову кусок уже гнилого м’яса. Ще через декілька кроків сиділа напівмертва жін-ка, а біля неї лежав мертвий чоловік. Та найбільше вразило те, коли побачила невеличку могилку, з якої виднілася ніжка маленької дівчинки.

Не можна забути ще страшнішого жаху, коли батьки убивали і їли своїх дітей. Таке горе трапи-

Розділ ІІ


299

лося і в сім’ї нашого односельця Руденка Василя (дітей він згубив, але і сам помер з голоду).

Коли першими помирали батьки, то їхніх ді-тей приводили до спільної хати, яку називали школою-інтернатом, де вони жили під наглядом няньок. В такій школі працювала і я, допомагала як могла дітям-сиротам.

А весною 1933 року зросла пшениця, але її не можна було їсти селянинові, бо за жменю зірва-них колосків судили. Голову нашого колгоспу Руденко Милашку і завгоспа Пікуша Антона Яко-вича засудили на 10 років нібито за те, що вони згноїли дві копиці снопів пшениці.

Люди вимирали цілими сім’ями, родинами. Все більше з’являлося людських могил. Люди, які за-лишилися в живих, згадують померлих та про-клинають тих, хто приклав руку до масового винищення народу. Добре, що в 2007 році на кладовищі біля церкви встановлено хрест (пам’ятник) померлим від голоду.

Завалипіч Марія самсонівна,

1924 р.н., село Червонопартизанське

– Голод 1932–1933 років пам’ятаю добре. Врожай того року був непоганий, але все забрала влада. По домівках ходили люди, здебільшого місцеві активісти. До нашої хати прийшло чоловік 10–12. Серед них були Сердюк Степан, Микола Панібудь-ласка, інших я не пам’ятаю. Забирали все: зерно, овочі, продукти харчування, готову їжу. Заховати що-небудь було неможливо, нишпорили по всіх

закутках, перевіряли кожен куточок. Тих, хто хо-вав продукти, збіжжя, заарештовували, судили, засилали у Сибір.

А ще був введений закон про п’ять колосків. Люди, намагаючись хоч як-небудь нагодувати свою сім’ю, ішли збирати колоски, які залишились на полі і які ось-ось мали заорати в землю. Але і це не дозволялось. Поля охоронялись спеціально призначеними для цього людьми. Вони цілодобо-во чергували на полях і якщо ловили людину, у якої знаходили п’ять або більше колосків, негай-но її заарештовували. Подальша доля цієї людини була відома: суд і заслання у тюрму або в Сибір.

Обіцяли, що краще буде людям у колгоспах. Але заможні не хотіли туди записуватися, а бідняки не мали чого внести до колгоспу. Інколи людей про-сто змушували записуватися у колгосп, заганяли майже силоміць. Деякі з таких перед тим як іти до колгоспу вирізали свою худобу або продавали її. За це, якщо дізнавалися, теж судили.

Весною 1933 року, переживши важку зиму, ви-снажені люди почали помирати від голоду і від тих «харчів», які вони вживали. А це були оладки з сушеної тертої акації, каші з мишію та вівсюка, юшка з лободи, зелені абрикоси та ін. В селі не залишилося ні кішок, ні собак – всіх переловили і з’їли. Ті, у кого ще вистачало сил, полювали на їжаків, ховрахів та інших дрібних звірят, і теж спо-живали їх.

живими залишилися ті, у кого був міцний орга-нізм, хто зумів приховати хоч дещицю з своїх за-пасів або ходив вимінювати продукти до міста і



300

таким чином дотягнув до нового врожаю. Ще до-жили до кращих часів керівники нової влади та їх підлабузники.

Померлих людей збирала спеціальна бригада, тому що найчастіше у членів родини не було сил, щоб поховати своїх рідних, або просто нікого вже не було. Тим, хто збирав трупи і відвозив їх на кладовище, платили продуктами. Де хто був похований, невідомо, тому що ніяких надмогиль-них окремих знаків не ставили. Просто складали в одну могилу і засипали землею.

кравець Іван дмитрович,


– У нашому селі у колгоспі «Краща праця» жила сім’я, чітко не пам’ятаю імен та прізвищ, бо осо-бисто їх не знав. У 1933 батько помер з голоду, коли вже почало наливатися жито. його дружина лишилася пухла з шістьма малими, теж пухлими, дітьми. На її приватному городі коло хати було посіяно майже 0,10 гектара жита. Мати чекала на це жито буквально по годинах, і як тільки по-казалося зерно, пожала у снопи, поставила під хатою на сонці сушити, простелила у сінях рядни-ну і почала праником молотити. У цей час до неї зайшли голова сільради, голова колгоспу і агро-технік. Голова колгоспу примусив молотити далі і перевіяти. Потім зважили, скільки жита вийшло з 4-х снопів, і склали акт, заборонивши без дозволу жати далі.

Через пару днів, коли жито вже зовсім дозріло,

знову прийшли ці три особи і наказали пожати у снопи, помолотити, зважили і склали акт, з яко-го виявилася різниця майже наполовину. Через кілька днів жінку судив суд. Цю матір шістьох ді-тей за її власне жито «пролетарський суд» засу-див на три з половиною роки «за вредительство и саботаж». її відправили до трудколонії, де вона через два тижні вмерла і була вкинута в одну з ма-сових могил.

Також пам’ятаю селянина, він обскрібав бариль-це, в якому раніше тримали сало, і цю стружку кип’ятив у воді, щоб видобути з неї залишки жиру, який міг бути в дереві. У результаті родина мала «найкращу» в пам’яті її членів їжу. Люди їли «хліб», зроблений з кропиви, «оладки», зроблені з одно-го виду буряку, «кашу» – з іншого. їли кінський гній, зокрема через те, що він часто містив у собі цілі зерна пшениці. На початку зими поїли всіх курей та іншу живність, яка ще залишалася. Тоді перейшли на собак, а пізніше – на котів. Тварини боялися людей, люди варили їх. Але з усього того мали жорсткі жили та шкіру. З голів же варили м’ясний холодець.

Мащенко катерина осакіївна,


– В 1932–1933 рр. був великий голодомор. Це страшне явище не обійшло і наше рідне село Іва-нівку. Мені в той час було 13 років.

Неподалік від ліска (зараз там побудована нова свиноферма) розкинувся невеликий хутір, який

Розділ ІІ


301

складався із 12 дворів. В одному із цих дворів жила я, баба Катя, а тодішня Катря. На той час сім’ї були великими, по 9–13 чоловік. Сім’я у нас також не була малою: 7 дітей і батько з матір’ю.

В 1932–1933 рр. врожай був дуже великий, і всі раділи, що хліба вистачить на весь рік. Але тра-пилося страшне горе. Комуністами була створена бригада, яка ходила «по хатках» і забирала все зерно у людей. Вони забирали все: і пшеницю, і жито, і ячмінь, і навіть квасолю. хліба не залиши-ли зовсім. Люди ховали зерно, розстеляючи його на стріхах, але ця бригада зазирала у кожний ку-точок і знаходили все.

У мене була подруга Варка. Майже кожного дня ми ходили до скирт соломи і через ситечка про-сівали зернятка. По закінченні роботи ділилися цим урожаєм і бігли додому, щоб щось зварити їсти. А дні минали, їсти не було нічого. Картоплю варили в кожушках, щоб не обрізати багато. Так як неподалік був лісок, варили різні трави і їли їх.

Були страшні випадки смерті людей. Одного разу я побачила жінку, яка лежала біля стежки. Біля жінки лежала сапа і миска. Вона, напевне, йшла на роботу, щоб отримати хоч якийсь кусень хлі-ба, але померла з голоду. Кожного дня люди вми-рали і зникали. Були навіть випадки людоїдства. Кожного дня я, через степи, стежками, бігала до матері у другий хутір по молоко. В степах стояли скирти соломи, в яких були пророблені «тунелі». Там знаходили кістки людей і малих дітей, яких поїли. Але я тоді цього не знала, мені не говори-ли про ці випадки, мені тільки наказували, щоб я

йшла лише по стежці і якщо хтось буде кликати, щоб не підходила.

Був і такий випадок, що у хуторі залишилась на ніч бригада Губенка. Ми ночували у хаті, де уже лежали з голоду померлі хлопець і мала дити-на. Також там ще була і дівчина, але вона ще не вмерла, вона ще дивилась. Казали люди, що цей комуніст Губенко взяв дівчину за коси і потягнув у балки, там її і з’їв. В цьому хуторі в роки голодомо-ру померло 70–80 чоловік.

Експропріація розпочалася в косовицю. Саме у жнива. До села привели групу робітників, які за-бирали зерно. Довкола полукіпків виставляли варту, яка не дозволяла голодним селянам навіть наближатися до них. Рятувалися, отож, як хто міг. В ті часи траплялися різні випадки. Ось напри-клад: коли трусили насіння, одна дівчина, мавши якесь сало в коморі, побігла і кинула його в річку, але торби не пустила і так, у воді, стояла з тим са-лом зимою, аж поки не пройшла комісія.

Люди розказували, що в багатьох хатах пухлі від голоду і холоду, нікуди не ходять, нічого не ро-блять, вимирають «на пні».

Янчара леонід Феодосійович,


– У 1933 році мої батько і мати ходили на робо-ту, а мене залишали в колгоспних яслах. Одного дня мене викрала сім’я Чайки, щоб з’їсти. Поклали мене в рогозяну кошолку і заховали на спільному дворі. А ввечері побачив сторож, покликав вихо-



302

вательку Шпачиху, і вони разом наздогнали і від-няли мене.

Навесні помер батько. його поховали в кінці ого-роду.

Хмельницька ганна Федорівна,


– В нашому домі не було чого їсти. У нас забрали все, що було у горшках та торбинках, витягували з печі.

Батько пішов працювати в Кам’янське, щоб за-робити «пайок» хліба. Він приносив його додому і ділив між нами, щоб ми не захляли. Батько ховав сухарики у скриню, а ми раділи і кричали:

– Тату, оце все наше?

– Цитьте, бо як почують, заберуть!

Пам’ятаю, як з подружкою Оксаною наїлися бле-коти, думаючи, що то мак. Надвечір Оксана дра-лася на стіни, а мене рвало.

У сусіда Дяченка Семеона Євдокимовича помер-ла від хвороби жінка і він залишився з чотир-ма дітьми сам. Дітям – Петру, Палажці, Марійці, Парасці він не дав померти голодною смертю. їхній батько славився розумом і зумів обдурити бригаду, яка забирала їжу. Він насипав жито по всій клуні, а зверху притрусив товсто соломою. Коли прийшла бригада людей і почали штрикати у клуні, то ніде не знайшли ями. хліб залишився. Так вони вижили.

По сусідству дядько Максим пішов у Дніпропе-тровськ, покинувши матір, жінку і дітей. Без чоло-вічої допомоги вони всі померли.

Дядько чоловіка Антін пішов на скотомогильник відрізати конини і по дорозі помер.

омельницька ганна Федорівна,

1921 р.н., село жовтневе

– У нашій сім’ї з голоду ніхто не помер, бо у нас була корова. Молока давала мало, але хоч мен-шим щось було.

Одного разу корова захворіла. Батьки послали старшого брата вести корову до ветлікаря у Пе-триківку (20 км), а мене приставили до нього по-гоничем. Пам’ятаю, що як увійшли в Петриківку, то я вжахнулась, бо побачила то там, то там лежали мертві пухлі тіла людей. їх підбирали і скидали на підводу купою. Навіть тих, що ще живі були. Каза-ли, щоб вдруге не приїжджати.

А ще дуже багато мені розказувала Марія Сіда (нині покійна). її батько вночі закопав зерно на городі. Але сусід Михайло доніс, і прийшли зер-но забрали. Багато людей ішло в місто Кам’янське (Дніпродзержинськ) на завод. У місті люди так не голодували. Якщо повезе, то поверталися із хар-чем до дітей. І знову йшли. Але багатьох убивали по дорозі.

За балкою теж хати були. В одній жила баба з ді-вчинкою. Батьків дівчинки кудись забрали. Каза-ли, що враги народу. Баба опухла від голоду і вже

Розділ ІІ


303

не виходила з хати. Неподалік діти пасли коров і

інколи навідувались до дівчинки. Просовували їй

у щілину дверей жменьку ще зеленкуватої шовко-

виці. Та охоче брала. Та ось одного разу їх спіймав

Юхимович (так на нього казали). Налякав дітей і

сказав, що ще раз побачить, то закриє і їх у тій хаті.

Двері і вікна тієї хати зовсім позабивали дошками.

Так та дівчинка і померла там.

У Самцівській хаті теж дід з бабою померли, за-

лишились два хлопчики років чотирьох-шести.

Батьків не було, теж враги народу. Тоді й до двору

боялись люди підходити, кого об’явили врагами.

То ті хлопчики теж попухли з голоду, але ще були

живі. То щоб вони швидше сконали, НКВДисти ви-

крутили їм ядренята і кинули дітей у колодязь. А

хату сільрада продала за 300 рублів.

Люди мовчали, бо боялись. Що не так – ти ворог

народу і в допру, а сім’ї голодна смерть. А ще бага-

то в нас таких, що всім вислужуються. Треба буде,

то і чорту.

кумпан олександра Зіновіївна,


– Ось які спогади своєї свекрухи Кумпан О. В. я

запам’ятала. Є в Миколаївці місце, на якому й досі

ніхто не будується, його обминають навіть сіль-

ські собаки. Тут стояла хата баби Палажки. В роки

голодомору у неї в хаті зважилися на найстраш-

ніше – на людоїдство. Тут вбивали малих дітей.

Своїх і чужих. їх варили і їли. Так баба Палажка зі

своїм сином рятувалася від голоду. Навіть уявити

собі таке страшно. Та інші люди виживали, як мо-

гли. У селі, хто міг рухатися, працювали в колгоспі.

Ті, що працювали, худнули, але ж не опухали. За

роботу їм давали миску горохової або пшоняної

юшки без картоплі і шматок чорного хліба. Юшку

вони з’їдали поволеньки, щоб надовше вистачи-

ло, а хлібчик ховали.

Голод нещадно жнивував у селі. Акція винищен-

ня українського народу була добре спланована і

продумана у Москві – місцевим керівникам на-

казувалося не зазначати у свідоцтвах про смерть

її причину. Однак, у «Книзі записів актів грома-

дянського стану села Миколаївки за 1933 рік про

смерть» фіксувалось. Цей список був дуже довгий.

Записи робилися секретарем, і цю «Книгу» хова-

ли у комині приміщення сільради. Але незабаром

вона зникла: її було спалено або викрадено.

Сліди голодної смерті були повсюди. Зранку люди

із сусіднього села Єлизаветівки «ішли як хмари».

їсти дуже просили. А до вечора дорога вже була

трупами, як маком, усіяна. Люди вмирали як мухи.

Дощок не було труни робити. хто трохи був силь-

ніший із односельців, ями копав, і так мертвих

туди й скидали. ховати мусили, бо дехто з живих,

не контролюючи себе, починав їсти трупи.

хліб для мешканців Миколаївки був нечуваною

розкішшю. його пекла баба Секлета для колгоспу.

Рахували до одного грама. Якби Секлета з’їла хоч

крихту хліба – її убили б на місці.

А ще свекруха розповідала мені: вони в колгоспі



304

буряки сапали, а за крок від них ріс горох. хто не витримував і зривав стручок, того вбивали зразу. Так і падав з тим стручком у руках.

Люди, які вижили в ті роки, досі не їдять холодцю і грибів. У голодний час гриби збирали і їли будь-які, що росли в лісі та на полях. Свідки згадують, що вони були такі ж потворні, як і опухлі люди. холодець варили із шкір і ратиць худоби. Шкури не смалили, щоб більше було навару. хто наїдався багато того варива – помирав.

сенченко Євгенія климівна,

1927 р.н., село Миколаївка

– Народилася в багатодітній родині. Мала братів – Петра та Івана. Батько працював на заводі у міс-ті Кам’янському, а мати була колгоспницею. Пра-цювати почала рано, бо треба було заробляти на харчі. У 1951 році вийшла заміж. Маю двох доньок і сина. Чоловік вже помер.

Коли розпочався голод, мені було 6 років. Я не все запам’ятала сама, але ж часто мама розповідала про ту страшну трагедію.

Тяжко згадувати ті часи. Від голоду люди ставали самі на себе не схожі. Часто сварилися, лаялися між собою. Голод косив людей. Люди помирали в страшенних муках. Мати пригадувала, що деякі люди пухли так, що аж шкіра лопалася, відкрива-лися рани. Другі – висихали на тріску. Сама шкіра та кістки. На лиці опухлі, під очима набряки. На-віть знайому людину було важко впізнати.

костриця клавдія Іванівна,

1920 р.н., село Єлизаветівка

– Селяни намагалися вижити і тому вживали в їжу все, що можливо. їли лободу, курай. Сушили, мо-лоли і пекли ліжники з льоном. Доведені до від-чаю люди не тямили, що роблять. Був випадок, коли жінка Гаренко Параска зарізала свою дочку і відтушила в печі. Два казани з людським м’ясом везли на підводі через все село, а жинка йшла за возом.

Люди пухли від голоду та помирали. Сусіди хоро-нили сусідів. хоронили де прийдеться – і на кла-довищі, вдома в городі, в саду.

олійник карп оникійович,


– Пам’ятаю, що дві жінки по прізвищу Олійник за-рубали свою малолітню дитину. Сусіди сповістили про це владу, їх десь забрали і вони не поверну-лися.

Лякали людей безкінечними викликами у сільра-ду і вдень, і вночі, а ще бувало, що одного і того самого через кожну годину викликали всю ніч. їли, щоб не померти, суп із зелених абрикос. Іван журба годував своїх дітей бульйончиком з кишок, які брав на роботі − на бойні.

Останні приховані у глечиках запаси витрушу-вав спеціальний загін. На умовляння людей не забирати останнього казали: «У вас все в родині забрали, а ви не дохнете». У нас на горищі зна-

Розділ ІІ


305

йшли горнятко з квасолею, кинули його додолу і

кричали: «їжте куркульську квасолю». Знущалися

над людьми.

гречанова Віра Юхимівна,


– Люди з голоду помирали цілими сім’ями. Багато

голодних людей помирали і лежали на шляхах.

Опухлі від голоду люди не усвідомлювали, що

вони робили. Траплялися випадки людоїдства у

нашому селі. Батько поїхав до міста і не повернув-

ся. Мати залишилася з трьома маленькими пух-

лими дітьми. Втративши розум − зарубала своїх

дітей. Лише старша дівчинка, зрозумівши, що ста-

лося, втекла до чужих людей. Вони її врятували

від голодної смерті.

кравець Ївга Миколаївна,


– Багато селян ходили на Дніпро, де баржами во-

зили зерно, і пересівали пісок в надії знайти хоч

трохи зерна. А голод косив людей: хто вже коло-

дою лежав на лавці, хто не дихав, хто опух, що й

ворушиться не годен. Як була вже несила терпіти

голод, люди їли курай, жолуді, цвіт акації. Але це

не рятувало. А голова ходив по хатах і вимагав іти

на роботу.

– Як поживаєте, саботажники? Лежиш на печі, са-

ботуєш колгосп? Думаєте, колгоспи вимруть?

Тим, хто виходив на роботу, давали миску кандьо-ру, а старі та діти приходили з села в надії, що і їм щось перепаде. Та голова мав чіпкі очі. Одного разу старенька бабуся підійшла з мискою до ка-зана, та голова вдарив її чоботом по руках, миска вилетіла з рук, кандьор розлився. Якась дитинка підсунулась до кандьору, що розтікся по землі, і почала його злизувати.

стрижак ганна демидівна,


– Настав голодний 1933 рік. Люди почали пухну-

ти з голоду, умирали десятками в день. Сільсовіт

створив команду для збирання померлих з го-

лоду – уранці тих, що за ніч померли, і ввечері

тих, що померли за день. Одного дня біля самої

кооперації померло 16 душ. хотіли щось купити,

там і Богові душу віддали. їх збирали і скидали,

як снопи, на віз та прямо на цвинтар, а там ями

заготовляють та неабиякі : щоб вмістилося 20-30

померлих. ховали без священика, бо де ж свяще-

ника взяти, коли всіх позасилали, а святі церкви

поруйнували. Клали по кілька рядів шарами, а

тих, хто не вмістився притоптували.

Булавін Веремій Михайлович,


– Всього в нашій сім’ї було 18 – я був найменший.

жили ми в старій, убогій хаті в березі. Спочатку



306

помер батько, а згодом перестало битись серце у

матері. На душі нічого не залишилось, але я знай-

шов сили і вижив «благодаря» любові до Бога. Я

кожен день просив Бога такими словами:

Отче небесний неба і землі,

Поможи мені по силі твоєї можливості

І одведи од мене, з моєї душі

Всю сатанинську силу, яка

Мішає моєму життю!

Отець, Син і Дух святий,

Я не требую, я не наполягаю,

Але з любов’ю я прошу:

Не допусти, сохрани і відведи

Ту сатанинську силу,

Яка вічно муче людей.

Щербина раїса Іванівна,


– Щороку восени згадую той страшний 1933-й. У

нашому селі коїлося щось жахливе, як і по всій

Україні. Одного сусіда заслали до Сибіру за те, що

не хотів вступати до колгоспу, другого закрили в

коморі, бо не віддавав хліб, щоб інші боялися. Ба-

гато людей вже повмирало у Курилівці. У сусідки

було 11 дітей, а залишилося тільки троє. Щоб про-

годувати своїх дітей, нещасні матері ладні були на

все.

Мама мені розповідала, як три її подруги вирі-

шили піти на поле, позбирати залишки врожаю. І

маму кликали, але вона побоялася: «Там же варту-

ють комсомольці». Але жінки пішли. Або пан, або

пропав. Вони підійшли до поля, нібито все тихо,

спокійно, назбирали колосків та вже верталися

додому з надією нагодувати своїх діточок, коли

це раптом: «Стой, кто идёт?!» . З темряви вийшло

троє – комсомольці, активісти.

«Відпустіть, голубчики, діти вдома плачуть» Але

ні. Не відпустили. Не пожаліли ні дітей, ні Бога не

побоялися. Маминих подружок засудили за зако-

ном про «п’ять колосків» на 10 років ув’язнення.

Ось така сумна історія.

кабаченко григорій григорович,


– У сім’ї на той час було двоє дітей – я і сестра

1926 року народження. Батьки працювали в кол-

госпі. Пам’ятаю, що, як вони говорили, люди із

незаможних сімей ходили по дворах і забирали

хліб. Нишпорили і в хаті, і в сараї, лазили в піч,

ходили по городу й палицями штрикали, шукали

ями, в яких можна б було щось заховати. В нас із

господарства позабирали все в колгосп – корову

і курей...

Дуже страждали багатодітні сім’ї. Пам’ятаю, що у

Векли Рижівської від голоду повмирали діти. їх

поховали коло хати у садку. Із дев’яти дітей ви-

жило тільки троє. Люди ховали померлих у своїх

дворах, у садках, на городах, бо не мали сил до-

правляти тіла на кладовища.

Розділ ІІ


307

ламза Михайло сергійович,

1925 р.н., село Балівка

– Я пам’ятаю, як в 1932-му в мого діда забрали спочатку пару коней, вози, плуг, борони, насінне зерно. А коли він не захотів вступати до колгоспу, вичистили все з комори, забрали до крихти і ви-гнали з його ж власної хати.

Мій дід Ламза Маркіян Григорович з дітьми, щоб не загинути з голоду, пішов працювати в Дніпро-дзержинськ, мій батько Ламза Сергій Маркіяно-вич добровільно здав до колгоспу коня, візок, плуг, борону. Мати записалася в колгосп, а батько пішов працювати в сапожну майстерню. Але щоб заставити і його записатися в колгосп, нашу сім’ю теж «розкуркулили». В моїй пам’яті збереглися картини, як це робилося.

Четверо колгоспних активістів виносили і склада-ли на сани швейну машинку, полушубок, взуття, вибрали з погреба картоплю, забрали клунки із зерном і борошном. Не звертаючи уваги на сльо-зи матері, що в нас малі діти, вирвали з рук вузли-ки з квасолею, горохом.

На другий день батько звернувся із жалобою до голови сільвиконкому, і йому видали письмове розпорядження повернути все назад. Але нам не повернули і половину того, що забрали. Ось і від-повідь на питання – спланований це голодомор чи ні.

Але найстрашніше почалося весною і літом 1933 р. Голодуючі і знесилені наші сусіди вимира-ли сім’ями.

Так, і на нашій вулиці проживало 13 сімей. Пер-шими померли сім’я Малюків (престарілі чоловік та жінка), одинока жінка Ошурко, а потім сім’я Ошурко (двоє батьків і троє дітей), сім’я Данилей-ків (двоє батьків і семеро дітей), Капітони (двоє батьків і одна дитина). Колгоспна підвода заби-рала розпухлі трупи і відвозила на кладовище. Будинки цих 5 сімей, що вимерли, за кілька років розвалились.

В трьох сім’ях були значні втрати. Так, в сім’ї Ламза Федь помер батько і троє дітей (залишилася жива жінка), в іншій сім’ї помер батько Ламза Мирон, в мого діда померли дві дочки (21 і 23 років). Все це тільки на одній вулиці довжиною 350-400 м, не говорячи про всю Ламзівку, де проживало до 50 сімей. Отже, голодомор це не тільки насильниць-кий згін до колгоспів – це справжній геноцид

шульга Євдокія Миколаївна,

1922 р.н., село Шульгівка

– жили ми у Шульгівці. У батьків нас було 7 дітей: 5 братів та 2 сестри.

В роки голодомору дуже бідували, голодували. їли що прийдеться: товкли та парили кропиву, рвали та їли квасець, козельки, цвіт акації...Та не всім вдавалося врятуватись від голодної смерті. Моя сестричка, якій на той час було лише 3 роки, опухла від голоду і померла у мене на руках. Бра-тик, якому було 7 років, помер, отруївшись дур-маном, бо дуже хотів їсти та не знав, що та трава отруйна.



308

пискун ганна трохимівна,


– Вся наша рідня споконвіку жила у Шульгівці.

Коли прийшов голод, всі дуже бідували.

Моя тітка, Пискун Євдокія Лук’янівна, працювала в колгоспі, але нічого не заробляла крім паличок на трудовий день. Люди ходили на болота і збира-ли корінці оситнягу, ловили жаб. Весною збирали лободу, кропиву, варили й пекли їх.

Деякі втрачали людське обличчя і виживали за рахунок пограбувань та вбивств. На колгоспному току було вбито іще одну мою тітку Надію. її вби-ли сапою і забрали зерно, яке вона назбирала з колосків. Вбила її місцева банда, яку очолювала жінка. її та родичів її називали «Гаврилки»...

Моїй родині пощастило вижити завдяки праді-дусеві Горбу Івану Трохимовичу. Він працював у Кам’янському на заводі, що виготовляв будівельні конструкції, тому отримував зарплатню й продук-ти, які зберігав і приносив у село.

Горе по-різному вплинуло на людей, хтось чіпляв-ся за своє життя, намагався вижити, а хтось опус-кав руки і помирав.

півень софія титівна,


– На той час мені був 21 рік. Нас було дев’ятеро – я та вісім молодших братів. Усі вони померли під час голодомору.

Вижили ми (з односельцями), бо ховали зерно. Ішли у ліс, знаходили дерево з дуплом і ховали туди зерно, замотане в лантушок, а потім накри-вали дупло листям. І продзагони не могли знайти й забрати те зерно.

Пам’ятаю один жахливий випадок: до моєї мами прийшла сусідка тітка Галя і принесла у мисочці котлети. Мама спочатку зраділа, бо дуже хотіла їсти сама і нас нагодувати, та потім спитала, де вона їх узяла. На що сусідка відповіла, що вона вбила молодшого свого сина, щоб прогодувати п’ятьох старших своїх дітей, бо він однаково по-мер би.

Бондаренко оляна антонівна,


– Пам’ятаю, як проходила «чистка» людей у кол-госпі. Моїх батьків вигнали з нього, бо моя мама була дочкою куркуля. Під час голоду померла Марійка. їй було 9 років. Принесла мертву з ясел, поклала у чулан, бо мама хтозна коли прийде з роботи. Коли вона прийшла, то сіла на холодну плиту і заплакала. До ранку мертву Марійку об’їли щури. Потім положили її в якесь корито, поклав-ши туди сіна, прикрили рядниною. Недалеко від нас було кладовище, поховання на якому не було дозволене владою. Там і заховали Марійку.

У нашій сім’ї захляло 4 дітей. Залишилися я, Галя і Антон. Ноги були пухлі від голоду, але ми спаса-лися супом, який варили із зерна, що знаходили у полі. Весною, коли ми гралися, маленька Галя теж

Розділ ІІ


309

бавилася з нами. Ми їй рвали травичку і кидали, щоб вона щось жувала.

У мами було трішки насіння кавунів, динь, гарбу-зів. Але ми, малі діти, добралися до нього і по зер-няткові їли. З’їли все. Мати бідкалася, не було чого посадити на грядці.

пищика Микола арсентійович,


– Мало залишилося свідків того страшного голо-домору 1933 року. На мою думку, моє покоління допустилося помилки в тому, що не записало свідчень тих, хто переніс лихо і вижив.

Пам’ятаю бабусю Придан Паранію Пантелеймо-нівну. Вона жила біля кладовища, яке знаходить-ся неподалік від межі Чаплинка – хутірське. Знав її давно. ходив з її дочкою Олександрою в один клас. Часто заходив до них. Маленька хатинка з одним віконцем, без електроосвітлення. До цього часу не можу зрозуміти, чому не було підведено електроосвітлення.

Потім я одружився на далекій родичці бабусі Па-рані. Вона кожного дня приходила до батьків моєї дружини. Любила дітей, розповідала моїм синам казочки, з її вуст сипалися прислів’я.

Часто вдивлявся в її обличчя, яке було оповите смутком. Бабуся ніколи не посміхалася. Я не міг зрозуміти цього.

Нещодавно дізнався про долю бабусі Парані, яка прожила 94 роки, більше половини яких жила в

горі, в страшних спогадах. У 1933 році одна за од-ною помирають п’ять доньок. Моя ручка написа-ла на аркуші паперу – п’ять доньок. А що за цими страшними словами? Говорять, що доньки були красиві.

жінка втратила розум. Але Никинор Пилипович Горбаньов, Марія Костянтинівна, його дружина, зробили все для того, щоб вилікувати її.

У неї залишився син Микола, який помер на До-неччині ще за життя матері.

Дочка Олександра народилася в 1939 році. На-вчалася на «4» і «5». Але була завжди відчужена, не мала друзів. Закінчила технікум, була направ-лена в Крим. До матері приїхала тільки тоді, коли вона вже спочивала в вічній домовині.

Цим я хочу підкреслити страшне життя бабусі.

Пам’ятаю могилку в глухому кутку садиби. В цьо-му році дізнався, що в ній були поховані 5 дочок-красунь, ім’я яких Галя, Марійка... Імена трьох інших не пригадують ті, з ким мені довелося го-ворити.

Побував на тому місці, де мала бути могилка. Але... Напевне, мало було землі для сім’ї Івана Олексі-йовича Синявського. Рілля, кругом рілля.... Чорна. Мені здалася вона смертю....

Чому, чому до мене тільки тепер дійшло, що по-трібно було б зробити огорожу або перенести останки на кладовище. Не зробив я цього, не зро-били й інші. За це я себе караю.



310

Бондаренко олена Василівна,


– Після сьомого класу я прямо зі школи була на-

правлена на трьохмісячні вчительські курси,

після чого почала працювати вчителькою в

Балівській школі. Саме вчительська робота і вря-

тувала всю сім’ю в 1932–1933 роках.

Шістнадцятирічна, я кожний вихідний пішки не-

сла в Петриківку свій пайок – 4 кг пшона на 5 лю-

дей на тиждень. Найстрашніше було бачити мені

мертвих людей на обочинах. По селах їздили під-

води, які збирали трупи. Старший кричав тільки

один звук: «Є?», чи є вже мрець, чи ще живі. А між

селами трупи майже не збирали, і люди, що брели

за порятунком до міста та не витримали, так і ле-

жали обабіч дороги.

Батько був на заробітках на Дону і зміг поверну-

тися вже після 33 року. Мама ніде не працювала,

бо вважалося, що належала до дрібних буржуа, і

її не брали на роботу. У неї було 4 дітей. По ночах,

закривши вікна, вона шила та перешивала одяг,

за це люди потай давали щось поїсти. ховалися

тому, що за це могли покарати. «Куркулі» повинні

були вимерти. Сестрі було 14 років і вона ходила

додому до місцевих «начальників» мити посуд і

поли, за це їй давали або серцевину з кукурудзи

або лушпиння з картоплі. хоча самі партійні ке-

рівники голоду не відчували, на їх столах голодна

Анна бачила не тільки хліб, а й домашні ковбаси

та масло.

Під весну стало зовсім погано, дома почали їсти навіть кору з дерев, менші на полі збирали насін-ня з бур’янів, що залишилося. його перетирали з корою і пекли коржі. Було дуже важко, навіть при окупації не так важко було вижити, як в 33 році.

Сім’я вижила вся, бо допомагали одне одному. А на вулиці було навіть таке, що брат відібрав у вже виснаженої сестри і її дітей останню торбинку з квасолею. жінка пізніше змогла дістатися до міста і вижила, але діти померли.

коровкіна ніна Юхимівна,


– хоч мені було тоді й 9 років, але я добре пам’ятаю, що діялося в селі, які страхіття довело-ся пережити, побачити. У нашій сім’ї було 4 діток. Вижили, бо їли конятину, яка загинула.

Гинули не тільки люди, а й худоба, яку відтяга-ли в яр. Батько вмів знімати шкіру із коней мерт-вих. Знімав, здавали її, а м’ясо розрубували і роз-давали людям. Принесе додому, мама наварить, вкинувши у юшку ще якоїсь трави, і годує дітей, а сама не їсть. Батько каже їй: «Що ти собі думаєш, у тебе ж уже пухлі ноги! їж! На кого діток залишиш?» І мама почала їсти.

А мертвих людей на тому крайку відтягали по-сторонками у погріб, який був викопаний у клуні Малафіїв. На тій вулиці вимерли дорослі із сімей Галагурів, холода Семійона, Оранців, Ягольни-ків, Шпротів, Малафіїв.

Розділ ІІ


311

Залишилися діти. їх було десь 15 чоловік. Пізніше

у дідусевій хаті організували ясла для дітей-сиріт.

Ліжок не було, на підлозі наслали соломи, наки-

дали якогось ганчір’я, і там діти спали. Треба було

для них пекти хліб. Вночі. Той, хто пік, повинен був

удень іти на роботу. Завідуючою там була Івана

Васильовича Сухомлина мати, Мотрею звали її.

Мама згодилася пекти. Десять паляниць – це була

норма випічки. Допомагала і я. Мама натопить

піч, посадить хліб, а я повинна була вийняти із

печі його. Покаже мама на годиннику, о котрій го-

дині «вигортати» хліб, я й сиджу, жду. Боюся, щоб

не заснути. Сідаю під погрібником, спостерігаю,

як сходить сонце, і через хвилину поглядаю на

годинник.

Бачила, як тягали по вулиці мертвих людей, тіло

їхнє тряслося, немов у живих. Пізніше дізналася,

що в тих, хто захляв від голоду, тіло не захолоняло.

До цього часу зберігаю килим, який нагадує мені

маму і ті страшні роки.

Весна 33 року... їсти вже не було чого... Мама вирі-

шила здати цей килим у магазин «Торгсин», який

був відкритий у Дніпропетровську. Туди здава-

лися різні речі: ковдри, доріжки, дукачі, намиста,

золото. А перед тим зайшла до дядька і похвали-

лася, куди й чому йде... Він сказав: «У тебе ж Ніна

підростає, може, їй він згодиться. Візьми ось золо-

ту копійчину, купи, що тобі треба, а килим забери

додому». І так цей килим залишився в нашій сім’ї.

Бережний Михайло петрович,


– У житті, як на довгій ниві, усе трапляється. Осо-бливо, коли настає гірке життя, недоїдання, обра-за. Так було в період голодовки у 1933 році, коли в людей забирали всі продукти харчування.

Чим же люди харчувалися? Добре було тим, в кого вродили кабаки, буряки – це було найбагат-ше їстівне.

Більшість людей споживали цвіт акації, різнотрав’я сушили, перетирали і пекли прісні оладки, осо-бливо виручав тонконіг, спичаки з очерету, рого-зяне коріння.

хто був здоровішим, ходили по полю і розривали мишаки (горбики, які миші наносили), там було на-сіння з мишію і інших трав, і це було радісно, якщо це знайдеш. Це хороший харч. А те, що вродило в людей в 1932 році, забирали до зернини.

Були організовані спецбригади, які ходили по ха-там і забирали все підряд, не дивлячись, що були вже люди пухлі, доживали останні дні-години.

Не звертали ніякої уваги на прохання, плач, а хто суперечив, могли забрать і невідомо де доживала людина, де одержала свій вічний спочинок.

В цей час, час голодовки, люди помирали десят-ками, бувало, по вулиці не знайдеш живу людину.

А як їх і хто ховав? Бували випадки, що нікому на-віть було ховати. Один випадок був, який мені, тоді підлітку, запам’ятався. жив по сусідству Вара-ва Федір, дружина Гапка та ще четверо дітей. По-



312

мерли пошти одне за одним.

Ще рухаючись, сусіди замотували в різне ряднин-ня і вкидали не в погріб, а така була яма, і загорта-ли попелом, даже було видно і їхні ноги.

кравець ганна трохимівна,


– Страшні часи голодомору 1932–1933 років. Смерть гуляла по українських селах, люди поми-рали від голоду. Прийшла смерть і у нашу сім’ю. Першої не стало сестри Моті. Було їй вісім років, ходила вона в перший клас. Гарна, тиха була, тихо і вмерла. Друга сестричка, Надя, було їй два роки, кричала дуже: «Дай, дай хлібця, дай їстки, дай». Не діждалася. Лежала Надя на столі, а я біля неї стояла. Мама не плакала, а все маленьку голівку гладила та примовляла: «Відмучилась моя доня, засвітилась на небі зірочкою». Батько глянув на мене та й питає: «Що, Галю, хоч на уроки зада-ють вчити?» Я бачу, що не до ладу питання, але ж батько питає – відповідати треба. А нам саме вірш задали напам’ять вивчити. Читаю їм:

У колгоспі добре жить – Є що їсти, є що й пить,Чоловік чи молодицяЯк одне – щасливі лиця.

І стала на мене мама кричати, щоб я перестала той вірш читати, а батько вхопився за голову, аж завив стражденно. У балачці з селянами якось батько сказав, що коли він у куркулів наймитував, заробляв хліба на всю зиму, а в колгоспі з голоду

помирає: на другий день приїхало НКВС і забрало батька. Через місяць по тому з голоду померла мама, і я зосталась одна.

І зробилось таке зі мною, що настрій став гарний, і навіть їсти не хотілося. От сиджу я на долівці, а заходить в хату дядько, що підбирає мерців. Іде до мене, на руки бере і несе. Я хочу сказати, що ще жива, а мені чомусь ліньки сказати. Дядько ви-ніс мене до підводи, вона вже повна мерців. По-дивилась: страху ніякого. Положив мене дядько обличчям до якоїсь жінки, очі в неї були закриті, а губи щось шепотіли... їдемо, а назустріч підвода вже порожняком. Зупинилась, дядьки закурили... Другий дядько каже: «А воно ще живе», – це про мене. А «мій» дядько каже: «Поки довезу – дійде». А був дядько з другої підводи душевний, зняв мене, посадив на свою підводу, та в село назад привіз, там мене хресна мати упізнала, до себе взяла, не дала померти.

У другий клас я прийшла в школу, а з 42 учнів ли-шилось тільки шість школяриків, всі інші померли з голоду.

соколенко Василь Іванович,

1922 р.н., заслужений майстер народної

творчості України, село Петриківка

– Скільки цей народ може переживать страхіття, я не знаю... Що на войні творилося, голодомор, ре-пресії, що отой падлюка Сталін зробив, всіх гра-мотних людей вночі приїжджала чорна машина і забирала. Скрізь черепи були. Одні черепи...

Розділ ІІ


313

Добре, що хоч сільсовєт поставив хрест, а там же яма квадратна була, і ми у 1933 підходили і диви-лися, так і тряпочки з людей знімали, бо тряпочка тоді дорога була. Скільки накидано було людей, аж під верх. Яма була на вуглу кладовища, коло млина, тепер там шлях. А дорога була не така, як зараз, а тільки бричкова.

Мені 12 год було, а меншому брату Івану 8. Млин був огороджений забором дощаним. Дітей зби-ралося хтозна скільки. І такі малі, і старші простя-гали крізь щаблі руки і просили: «Дайте макухи», «Дайте макушину». Директором був Бойко Василь. Ми попростягали руки і просимо, скільки голосів було, то це жах. Дивимося, він розбиває макуху і дає всім по кусочку. То кому попаде – кому ні. А були такі, що вже стоять не могли, то ті сиділи і лежали.

У школу ми ходили, вона ще робила. Там роздава-ли всім такий розсольничок потрошку на тарілці. А коли розсольники кінчилися, то ми школу по-кинули і ходили до млина. Марія, Василь і Андрій Бойки ходили в школу і потроху теж дітям розда-вали макухи. В стороні двору млина стояв амбар дерев’яний, і в ньому були насипані кабачки. Стар-ші хлопці Деркачі одірвали доску в заборі, підліз-ли під амбар, він був на каменях, і просвердлили дірочку на полу навпроти кабачків. Ми підлазили і точили проволочкою кабачки в картузик.

У сім’ї нашій померли з голоду троє: два брати Володька і Павло і бабуся Олита холодняк. У су-сідів теж діти малі померли. Мати боса за п’ятьма стаканами межи сітки пішки в Дніпропетровськ

ходила. Декілька раз ходила. Рано піднімалася і йшла. Тоді ми товчемо осердя з кукурузини в сту-пі, потім змішували з межи сіткою і пекли оладоч-ки. Мати ж теж голодна була. Так ті кабачечки, що ми принесли, розщитувала так – один кабачечок злущить, щоб від стовпа до стовпа перейти. Отак було!

На степ ходили діти, де, може, на ріллі картопля зосталась. Ну були такі місця, балки мокрі, що діти загрузали в них і не в змозі були вилізти. Так і по-гибали. Воно ж безсильне було, голодне.

А коли вже підсохло, то на токах почали солому перевівать, перетирать і собирать зернинки.

Були такі сім’ї, що батьки поїли своїх дітей. У нас через городи такі жили. І чужих дітей теж підби-рали.

колісник Володимир никонович,


– Мені тоді пішов 11-й рік. Комуністи на чолі з Пе-тром Симоненком в парламенті і поза парламен-том розпинаються, що в 1932 році був неурожай, і не було голодомору. Звідки їм знати, що було в 1932–33 роках. Начитались і вірять більшовиць-кій брехні, яку розповсюджували в роки голоду, так і після. Що було в 1932 році в дійсності, про це і розповім.

Помню, що в кінці літа 1932 року у нас в коморі і в сінях було декілька мішків збіжжя, стільки, як і в прошлі роки. Не чув, щоб батьки в попередні



314

роки купували. Значить, повинно було хватити до слідуючого врожаю. Було зібрано картоплі, яка росла біля хати, стільки, як попередні роки. Із цього виходило, що у нашій сім’ї не те що голо-ду, але і недоїдання не повинно бути. Але сталось інше.

Десь в кінці осені чи на початку зими чув роз-мову батьків: «Що ми будемо їсти?». Слова запо-мнились, але зміст мені був тоді незрозумілий. Уже наступила зима, коли почув розмову батька до мами: «Повезу до торгсинів твої золоті прикра-си». Мама відповіла: «хрестика я не дам». Батько кудись їздив. Що батько привіз за продані золоті речі, не знаю.

Наступила весна 1933 року. Уже було тепло, коли мама поїхала відвідати своїх сестер і брата. Ма-буть, батьки домовились, коли мама повернеться, бо батько нас (мене і брата) посилав на станцію зустрічати маму. ходили на станцію два рази. На станції Таужма я бачив довгі кагати зерна, роз-криті; сніг, дощі зерно мочили. Те зерно охоро-няли солдати з рушницями. Чув, як один солдат кричав на якогось чоловіка (причину не зрозумів) і наставив на нього рушницю. Вистрелив. Я і брат злякались. Чоловік той побіг.

Коли наступило настояще літо, я чув, як розмов-ляв з батьком якийсь чоловік. Він казав: «Те зер-но, що було в кагатах на станції, згнило, попріло і його тракторами згорнули на поле і перемішали з землею».

Як наша сім’я вижила, я не уявляю, але коли уже зацвіла акація, ми зривали квіти, сушили, терли

на борошно, а мама пекла якісь млинці. Муси-ли їсти. Скільки в селі померло з голоду, я такої розмови не чув. З наших близьких помер батьків брат і його син. В сусідів була сім’я: чоловік, жінка і двоє дітей. Всі померли. Досі переді мною стоїть той сусід-хлопчина з пухлими потрісканими нога-ми. Знав двох дітей: дівчина років десять, хлопчик – років вісім, батьки померли; а діти вижили, бо обрізали зі своїх мертвих батьків що ще осталось на тих скелетах. Як діти в такому віці варили, не уявляю.

Де ж ділись з людських осель запаси збіжжя, ово-чі? По селу ходили бригади активістів зі списами, подібними до зброї, щупали землю в підозрілих місцях і, коли знаходили сховані запаси, забирали без остатку. Сльози, плач дітей на бандитів не дія-ли. Незрозуміло, для чого, крім зернових, забира-ли з льохів картоплю, навіть буряки. Будучи уже дорослим, я усвідомив, що 1932 рік був роком ге-ноциду над українським народом за його незгоду з більшовицьким планом колективізації.

Ще один доказ голодомору в Україні.

Після війни і на другий рік після смерті Сталіна я їхав з Челябінська в Україну потягом Свердловськ – Одеса. Не знаю де, бо вночі, до мене в купе під-сів чоловік. Ранком ми повставали. Була уже по-луденна пора, і ми вийшли в коридор любуватись природою. Поїзд рухався уже в Україні. Того літа в Україні не було дощів, видно було, що посіви слабенькі, трави посохші. Стоячи біля вікна і див-лячись на таку бідну рослинність, я промовив як сам до себе: «В Україні знову засуха. Знову буде

Розділ ІІ


315

голод, як у 32–33 роках». Мій попутник хвилинку помовчав, а потім промовив: «А я весною 33-го їхав з Москви на Кавказ. Я служив в охороні Ста-ліна. Тоді Сталін з Молотовим стояли біля вікна, як ми з тобою. Я з напарником біля тих дверей. Нам було чути їх розмову. Молотов каже Сталіну: «Товариш Сталін, в Україні страшний голод, люді мруть, надо помочь». Сталін вийняв з рота люль-ку і відповів: «Пусть дохнут». Теперішні комуністи України носяться з портретом Сталіна під пра-пором неіснуючої держави. Це доказує, що вони (комуністи) є продовжувачі сталінської антиукра-їнської політики. Сталінізм осудив весь світ, тому і українські комуністи повинні стати перед судом.

Бородін олексій кузьмич,


– У нашої сусідки в садку стояло три хрести. Я був малим хлопцем, особливо у вечірні сутінки бояв-ся йти по стежці, яка лежала посередині нашого городу. Мене ці хрести охоплювали невимовним жахом. Я запитав у свого батька, чому у баби Оли-ти в садку стоять хрести.

– Гірку правду скажу тобі, дитино: там поховані їх дідусь і братик з сестричкою. Голод був, синку.

Батько мені розповів, що по селу дуже багато лю-дей поховано на рідних садибах. Людина помер-ла, а віднести на кладовище нікому, та й кладови-ще було далеко. От люди і ховали поряд з хатою. ховали й не плакали, ховали й мовчали, бо ніхто не хотів чути їхнього горя. Згодом тих могил не

стало – їх зрівняли з землею. А скільки таких мо-гил було по всій Україні! Скільки було солов’їних вишневих садків з наспіх зробленими хрестами. Був такий жахливий час для українського люду. Дай Бог, щоб цього ніколи не бачила більше Україна.

Борщ Фегонія сергіївна,

1919 р.н, село Червонопартизанське

– У 33-му році було скільки горя, що й не переда-ти словами. У мами нас було троє: я та мої менші брати. Ми, діти, були страшні на вид – ноги, ніби повисихали, величезні животи, кістки тільки шкі-рою обтягнуті. Один з братів спух і помер. А мен-ший, Васько, зумів вижити, бо його час від часу підгодовувала сусідка баба Параска молоком. Приходилось їсти м’ясо здохлих коней. Бувало, мати принесе шмат того м’яса, то ми вже з братом і радіємо, бо ж ляжемо спати неголодні. Ще їли ло-боду, кропиву, ловили ящірок, ховрашків, їжаків. Весною ЗЗ року їх чогось було досить багато. За-пікали їх на вогнищі, ділили по-братськи улов.

Чула, що були й випадки людоїдства.

В той час передавалися з села в село частівки. Ось одна з них:

Як був цар Микола-дурачок,Був фунтик хліба п’ятачок.Як стала республіка,Фунтик хліба став три рублика.Як став Совєт – хліба нєт.



316

ніздрань Марія Володимирівна,

1928 р. н., село Лобойківка

– Я пам’ятаю один випадок, коли до нас прийшла бригада забирать все, а у нас нічого і не було, пе-ренишпорили всі горщики, кожну лахмітину, а я сидю на печі і за ногами сховала жменю кукуру-дзи в маленькому горщечку, вони до мене, щоб забрать, а я взяла і висипала всю цю кукурудзу на розжарений лист, вони повернулися й пішли. Отак я боронилася за свою жменю кукурудзи.

Люди старалися ховати в погрібах, ями копали, ну оті бригади все одно одшукували. Майже всі по-мерли з тих, хто шукав, ну помню одну фамілію – Медяник.

Мою матір засудили. Була вона на роботі, побачи-ла скошену площину, а там багато зернят, пішла назбирала жита, а ввечері йшли додому і її зустрі-ла бригада. Забрали вони ці зерна, визвали мілі-цію і осудили її на 2 роки.

Я помню, випадок був. Недалеко від нас жили в холодній хаті діти, а рядом люди, що не голоду-

вали; чого в них нічого не забирали, ніхто не зна, з ними ніхто ніколи не балакав, противні люди жили. Якось, ситно пообідавши, викинули кусо-чок сільодини кішці. То Василь, один з тих п’ятьох дітей, коли ніхто не бачив, відібрав. Наступно-го дня, коли прийшов за заробленим молоком, хазяйка вдарила того нісаком в живіт, той впав, вдарившись виском об залізний поріг, помер миттєво. Отак і помагали людям помирать, щоб не мучилися од голоду.

пігур Єлизавета никифорівна,

1923 р. н., село Петриківка

– Пам’ятаю голодомор. Влада забирала врожай. Так називаємі «активісти». Мабуть, їм були вина-городи, бо вони дуже старалися. Не знаю, чи мали активісти якісь документи. Було і арештовували, всі в селі боялися. Зброя була в них. Боялися, пе-реховувалися. Старалися ховати хліб і інші харчі, хто де міг, і глиною примазували, і в землю закопу-вали. Активісти ходили із штрипкою, вмоченою в смолу, і шукали, у хаті скрізь шукали – і по глечи-ках, макітрах, ринках, і в печі і під піччю.

хто хотів, а хто не дуже в колгоспи вступати. Бать-ко наш записався, конячку свою здав, худобу, все. Тих, хто не хотів, то заставляли. Не знаю, де пере-ховували худобу. Приходили в хати, коли їм за-манеться. Багато разів. Взимку 32 – 33-го почали люди мерти. Активісти ж і не голодували, бо за-бирали все в людей. Ті, хто мав заховані продукти, піддержували один одного як могли. Допомагали

Розділ ІІ


317

родичі один одному, ділилися чим могли. хто міг хоч якось прохарчуватися, той і вижив. Листя з берестка на млинок перемелювали і оладки пе-кли, з рогозу варили суп. Що могли спіймати, те і їли. ходили у сусідню Полтавщину, в кого була яка одежина, то вимінювали на продукти.

хоронили у спільну яму – «братську» могилу, по селу їздила підвода і збирала померлих; було, що живу дівчину кинули на підводу, вона прийшла в себе і почала проситися, а їй кажуть, щоб другий раз не їхати. А потім таки зжалілися і відвезли до-дому. Потім та жінка довгенько ще жила.

гавриш лукія кузьмівна,


– По сусідству з нами жила молода жінка Марія, в якої була чотиримісячна дитина. Оскільки жінка сама голодувала, в неї не було молока, щоб пого-дувати немовля, малюк без кінця плакав, і жінка не знаходила собі місця. хтось порадив Марії на-годувати дитину своєю кров’ю. жінка так і вчини-ла, щодня роблячи на руці поріз та прикладаючи до нього малюка. Дитина висисала трохи і замов-кала. Але жінка з кожним днем втрачала сили.

Через тиждень сусіди помітили, що Марія не ви-ходить з дому. А коли вони увійшли до хати, було вже пізно – мертва жінка лежала на ліжку, а поруч – знесилена дитина. Немовля було ще живе, але виходити його сусідам так і не вдалося, наступно-го дня малюк помер.

Москаленко ганна Михайлівна,


– В нашому селі був чоловык Павло Руденко. Одно-го разу я побачила, що він віз якусь тачку. На тач-ці щось було. Павлові було дуже важко її котити. Провезе п’ять метрів і лягає на землю. Виявилося, що він віз свого десятирічного сина, померлого два тижні тому. Всі ці дні батько тримав труп сина вдома, бо отримував і на нього черпак баланди. І тільки коли від смороду не стало життя сусідам, вони стали вимагати вивезти дитя на цвинтар. А за тиждень не стало і самого Руденка.

Верестюк Євген Ілліч,


– Мій батько до колективізації був заможним се-лянином. Під час колективізації його господар-ство було розорене: землю передали колгоспові, коней кудись повели, батька забрали з собою уповноважені. Мати померла під час пологів, тому все дитинство я провів у родині батькового брата. Дядька незабаром заарештували, навіть не пояснюючи причин. Просто прийшли міліціонери і наказали йти разом з ними. «Годувальницею» ве-ликої родини стала тітка Мелашка, яка після аре-шту чоловіка сама залишилася з п’ятьма дітьми. Коли діти почали пухнути, тітка пробила цвяхом дірку в задній стінці колгоспної комори, з якої то-неньким струмочком сипалося зерно. Набравши жменьку, тітка замащувала дірку глиною і маску-вала гіллячками. Вдома вона розмелювала зерно на муку і ночами у підвалі пекла млинці.



318

Щоб перебити хлібний запах, який могли почути

сусіди, вона палила гуму. Завдяки цим крадіжкам

наша родина єдина з усього села вціліла повніс-

тю. Дядько повернувся років за 5, а батька я біль-

ше так і не бачив.

даценко катерина Максимівна,


– Мій батько був простим селянином, на шиї в яко-

го «сиділи» дружина, шестеро дітей і стара мати.

Пізно восени 1932 року стали приходити уповно-

важені і забирати усе, що бачили. Вони встигли по-

бувати скрізь: у хаті, в хлівах, у погребі, жодна щіли-

на не випадала з їх зору, все обшукали.

Після таких візитів у хаті не лишалося ані крихти.

Родина жила сутужно, їли траву – кропиву, лобо-

ду, листя з дерев, про хліб зовсім забули.

Молодші діти без кінця пропадали в лісі чи посад-

ках: ловили їжаків та ховрахів.

З них мати варила якусь страву «з м’ясом».

В ту зиму тільки в нашій родині померло четверо.

Василенко Марія Федотівна,


– У 1932 році мені було 11 років. В мою тоді ще ди-

тячу пам’ять закарбувалися ті страшні часи. У нас

вдома позабирали все: корову, коня, реманент

для обробки землі, зерно. Все позвозили до кол-

госпного двору. А запеклий активіст Федосій Гер-

шун з п’ятьма хлопцями-прислужниками забрали

останній лантух зерна жита, навіть з горщиків, де

була квасоля, все повисипали. Мої дідусь Демид

та бабуся Єфимія просили його хоч останнє не за-

бирати. Та тому було байдуже чуже горе. Він навіть

нас, дітей, не пожалів, бо виконував постанову

влади. Через відсутність посівного зерна не було

можливості обробляти свою землю, тому мій тато

був змушений шукати роботу у Кам’янському.

Я пам’ятаю, як опухла від голоду моя молодша

сестра Тонечка. Старші ж брати шукали то корінці

якоїсь трави, то очищену від кори гілочку, а потім

ділилися здобутим з нами. Давали і Тонечці, та

вона навіть жувати не могла. Померла сестричка.

І братик Павлик не пережив це лихоліття, вмер від

голоду. Ми, старші, вижили певно тому, що могли

їсти траву, коріння болотних рослин – очерету,

рогозу. З кінського щавлю з додаванням лободи,

кропиви варили так званий «борщ». Перекотипо-

ле (курай) м’яли, відбирали насіння, товкли його

в ступі, а потім з нього пекли аж чорні ліпеники-

оладки. Всі шукали, що б з’їсти. Горобець, ховрах

– все було їстівним.

В селі під час голодомору вимерло багато людей.

Не знаю навіть, яким дивом вижила сама...

Розділ ІІ


319

шуліка Марія денисівна,


– Голодомор 1932–1933 років пам’ятаю добре. його краще переносити було весною, влітку та восени.

Люди були злі один на одного, що могли дати не-правдиві дані. Не обійшло це і нашу сім’ю. Сусідка заявила, що ми ховаємо продукти. До нашого бу-динку прийшли чужі люди з лопатами, ломами та почали все руйнувати, ламати, бити. Була розбита піч, зірвані поли, але звичайно нічого не знайшли. Ніхто нам не відновив печі, ніхто навіть не виба-чився.

На людей тяжко було дивитися. Всі були настільки худі, пухлі, що одні животи стирчали.

Самою нестерпною була зима 1933 року, і саме скрутною була весна. їсти не було майже нічого. Різали рогіз, товкли та пекли ліпники. Почав пух-нути батько Денис Сидорович. Він був прекрасним спеціалістом, дуже гарно розбирався у техніці. Одного разу зустрів знайомого, який запропо-нував йому працювати у Петриківській МТС. Там працівникам давали потроху муки, що допомогло нашій сім’ї вижити. Якщо батько десь доставав качан кукурудзи, то його товкли разом із качаном і їли. Мати Векла Явтухівна, як і всі інші люди, пра-цювала в колгоспі «Комінтерн». Працювали, але нічого взяти було не можна, тому що за це могли судити. Були випадки, коли засуджували людину за те, що вона взяла кишеню соняшникового на-сіння. Разом з дорослими працювали і діти.

Всі боялися виходити на вулицю. На вулиці можна

було побачити мертвих людей, яких жителі села збирали та здійснювали поховання. хоронили на кладовищі, якщо це було рядом. А якщо далеко, люди були слабими, то хоронили де прийдеться.

Були випадки людожерства. Одна жінка заманила до себе дівчинку. Про те, що вона пропала, схаме-нулися зразу. Почали виясняти, де і хто її бачив. Так вийшли на ту жінку. Коли прийшли до неї, то від дівчини залишилася одна голова. жінку аре-штували. І як з’ясувалося потім, це була не єдина жертва.

Сім’я дядька теж зазнали голодомору. Дядько по-чав пухнути, а в сім’ї був кінь. Прийшлося його за-різати, щоб врятуватися від голоду. Але дядько не вижив.

Під час голодомору померло багато людей. Точну кількість не відомо. Але не було жодної сім’ї, яку б не зачепило таке горе.

клисак Харитина семенівна,


Зі слів бабусі записав її онук Євген Шкільов



320

– Велику трагедію пережив український народ у 1932–33 роках. Про ці страшні події тільки остан-німи роками стало можливим говорити й писати. Зараз на сторінках різних видань опубліковано матеріали, які розповідають не лише про долю українського народу, а й окремих сімей, людей. Головне, що скорботу виражають не лише на словах, дедалі більше установлюють пам’ятників жертвам Голодомору. Ось, наприклад, у центрі американського міста Лос-Анджелес, на гарній площі з фонтаном між судовим та адміністратив-ним будинками, стоїть пам’ятник жертвам голодо-мору в Україні 1932–33 років. Цементна споруда має бронзову дошку, де на тлі цвинтаря з великою кількістю хрестів зображена вмираюча сім’я. Чо-ловік, скинувши руки догори, кличе Бога, а жінка під його ногами зігнулася над помираючими ді-тьми. Одне дитя уже померло, друге вона душить власними руками, щоб воно не мучилось... Звісно, на власні очі я його не бачив, але й фото викликає в серці не лише жаль, скорботу, а й страх.

На жаль, зараз моєї бабусі вже немає серед жи-вих, проте я пам’ятаю, як вона розповідала про ті страшні роки. «Великою сім’єю проживали ми в селі Лобойківка в 30-ті роки. Дуже любили своїх дітей батьки, саме тому завжди віддавали все най-краще, що було, нам. Батько до останнього не хо-тів миритися з долею, тяжко працював до остан-ніх своїх днів. Одного ранку він, прокинувшись, не зміг встати з ліжка, ми подумали, що звичайна недуга, але згодом, коли він помер, зрозуміли, що все набагато складніше, проте нічого вже не могли вдіяти. Матуся після смерті батька недовго протягла, гасла з кожним днем, мов свічка, на на-

ших очах, а ми нічого не могли вдіяти. От і залиши-лися ми з бабусею. На час голодомору мені було 6-7 років, старшим братам 10, 13 років. Згодом від голоду померли брати. Одна зовсім далека тітка взяла мене з жалю до себе. За те, що я поралася в неї по домівці, вона ділила недоїдки між мною і худобою. Незважаючи на скрутне становище на-роду, вона жила добре, проте зла була. Часто хоті-лось втекти від неї, але я розуміла, що нема куди. Тітка померла, майно забрали, мене в дитбудинок в Шульгівку віддали. Дивилася на дітей, бачила, як сотнями їх привозили та десятками щодня возили в поле, на смітник. Боялася, що одного ранку і я не розплющу очей, та слава Богу, мене забрала моя бабуся Наталка. Голодування потроху стихало. На моїм тілі були лише кістки та шкіра, бабуся всіля-ко мене хотіла відгодувати, як і батько, віддавала останнє…»

Я впевнений, що в кожного з нас знайдеться в сім’ї хоч одна особа, про життя якої можна розповісти на уроках історії, адже для нас вони повинні бути не лише рідними, а й взірцем прикладу.

Ніхто їх не знає,Ніхто щиро не заплаче,Ніхто не згадає.Тільки вітер тихесенькоПовіє над ними,Тільки роси ранесенькоСльозами дрібними Їх умиють.А онуки – їм байдуже…

Нехай ніхто, ніколи не зможе дорікнути нам, що ми не знаємо наших предків, їхньої долі. Адже не-

Розділ ІІ


321

має сенсу вивчати історію Стародавнього Риму, коли ми не знаємо, як по батькові нашу бабусю.

Бондаренко ганна костянтинівна,

1911 р.н., село Лобойківка

– Страшний голод прийшов пізньої осені до нас у село. По селі почали їздити збирачі і жорстоко вимагали все, що є. А як хтось не послухається їх-нього указу, вони починали бити дерев’яною або залізною палицею. Тоді мені було 22 роки, жила з маленькою донькою Марією, якій було усього 4 роки. жили ми у маленькій хатинці, одні посеред поля. Я ходила на роботу на поле, а Марію відда-вала у дитячий садок, де її годували і приглядали за нею.

В хатах зимою стіни замерзали так, що інеєм по-кривались. Щоб чимось отопити хату, люди роби-ли саморобні печі. Моя мати померла від голоду. Як дізналась я про смерть матусі, кинулася з усіх ніг і бігла поки не побачила матусю, вона лежала вже мертва на дорозі. Я так кричала, що коли зу-пинилась, в мене пропав голос і я не могла ска-зати ні слова. Моя тітка та сусіди на похорони мені дали по жменьці кукурудзи, пару капустин і буряка та півкілограма пшона. Я зварила борщ і напекла млинців. Поховала я матусю у зробленій з розгородженого забору скрині. Поховала та ще два дні не могла говорити.

Коли в мене почав з’являтися голос, пішла на ро-боту. Ще я заробляла, шивши полотна для коней і в’язавши носки і рукавиці з овець. У мене був невеликий загін овець, з яких я пряла пряжу і

в’язала. Цим я заробляла шматочок сала або по-ловину хлібини.

Ночами ходила на поле по «повняки», якими на зиму запасалися. Розгрібали сніг, розривали зем-лю і в нірках знаходили колоски, пшеницю. Мишій перетирали в ступі і варили кашу. Робили з пирію і гнилої картоплі млинці. Моя сусідка не давала своїй дитині нічого їсти, щоб та захляла. Але ма-ленька двохрічна дитина доїдала кісточки, рвала бруньки з дерев, їла кісточки з вишень і абрикос. А тепер її батьки вмерли, а вона досі живе в ха-тинці.

Люди вмирали не своєю смертю. Маленьких дітей старше 10 років забирали до Сибіру і віддавали на якісь роботи.

кулик пелагея оникіївна,


Батько – Верещака Оникій Іванович – 1883 р. н. Мати – Верещака Санька Юхимівна – 1880 р. н.

Діти: Микола – 1915 р. н.; Митя – 1917 р. н.; Пе-лагея – 1921 р. н.; Віра – 1922 р. н.; Маруся – 1924 р. н.; Мотя – 1926 р. н.; Іван – 1928 р. н.; Толя –1933 р. н.

– Засухи в ті роки не було. Врожай забирала влада. Люди закопували, ховали, а все рівно приходили, знаходили і забирали. Забирали скотину, зерно, їжу, одежу. Батько кукурудзу закопав під кізяками, і якби не ця кукурудза, то не було б і нас.

В нас була велика сім’я – батьки і 8 дітей. В нас не було чого і забирати. Солому простеляли на під-



322

лозі і на соломі спали. А так забирали все – одяг, їжу, рушники, худобу. Бувало таке – дивилися на дітей, в що вони вдіті, і краще відбирали.

В 1932 році ще трохи було що їсти, а помирати люди почали в 1933 році. Помирали чоловіки, жінки, діти, підростки, люди у віці. Вимирали ці-лими сім’ями. Батько мій купив хату, там померла ціла сім’я, осталась дівчина, і в неї батько купив нам хату.

Сиротами ніхто не опікувався: ні держава, ні на-чальство з села. Які доросліші, ті поїхали на заро-бітки, а діти поменші – самі виживали, самі шука-ли собі їжу. Частіше вони помирали.

Не голодувало начальство і ті люди, що забирали продукти. Більшість продуктів вони здавали, але щось залишали і собі. З цих людей більшість і ви-жило. Вижили ще і ті, хто виїхав на заробітки, хто зумів хоч трохи щось приховати.

Під час голодомору люди допомагали одне од-ному, ділилися продуктами. Біля нас жінка жила, в неї помер син, а в нас сім’я велика була і вона часто приходила, приносила щось поїсти.

Раніше садків мало було. Груш не було, яблук не було, вишня в нас росла, з неї ягоди сушили, щавель сушили – він тоді називався гороб’ячим, кріп сушили, пиріжки пекли з щавлю, з вишневих гілок варили чай. Ловили горобців, ховрахів, рибу ловили, в’юнів. Риби багато було, карасі здорові.

Чи був голод в місті, я не знаю, бо ми туди не їзди-ли. А щоб щось купити чи виміняти, так про це і мови не могло бути, ми ж були бідні, голі, босі.

В селі нашому померло більше половини людей.

Були випадки людоїдства. Пропаде дитина, то від-разу казали, що її з’їли.

Померлих ховали свої люди. В штик викопували яму, ряднинку підстеляли, ряднинкою накрива-ли і ховали. Скільки непохованих залишилось, скільки під льодом пішло, пішли шпичаки рвати, там і залишились. Тим, хто ховав людей, нічого не платили. Нікому нічого не було потрібно. Вмерло – вмерло, лежить – лежить.

коваленко Василина дем’янівна,


– В роки голодомору жити було особливо тяжко, оскільки забирались всі продукти харчування. В нашу сім’ю приїздили забирати продукти три рази. Приїздили шість чоловік на конях, в одно-го з них був пістолет. Першого разу забрали все зерно і борошно. Другого разу – м’ясо молодого теляти. А третього – не знайшли нічого, але по-бачили, що мати посадила сина на сумку, в якій було трішки сушених ягід. То жінка, яка забирала продукти, висмикнула з-під дитини сумку так, що та впала з печі і розбила голову.

Вижили за рахунок того, що їли курай, траву, ло-вили рибу та, може, вдалося щось сховати. В ті роки загинули батько та старша дочка. Влада ви-писувала документи, що вони померли від яки-хось хвороб, а не від голоду.

Розділ ІІ


323

сухомлин петро кирилович,

1895 р.н., село Першотравенка

– Я народився в 1895 році в селі Першотравенці. Був неграмотним. Після першої світової війни за-лишився інвалідом. Під час голоду 1933 року сто-рожував у колгоспі, працював на виїзних конях. Паспорта не мав.

Колгосп став створюватися в 1929 р. Щоб люди не сказали, що їх заганяють до колгоспу, при-мушували до вступу завданнями по хлібоздачі. Одне завдання виконали – додають нове. Сезон збиральний закінчився, зерна не стало, а вони ще добавляють. хто не виконував завдання, того «за-бирали «. Ці люди зникали невідомо куди. Було й розкуркулювання, але розкуркулювали невинних людей. Не давали нічого взяти з хати. Було й таке, що розкуркуленому батькові дочка, котра жила окремо, не мала права навіть подати води.

Під час голоду 1932 – 1933 рр. продукцію забира-ли і добровільно, і силою. В селі «збирали врожай» «буксири». Запам’яталось, як прийшли до мене в хату. хліба в нас ніде не було, вони усе обшука-ли. їсти в нас зосталося – тільки горщик з кашею в печі. «Буксири» розлютилися, що нічого не зна-йшли, і розбили той горщик.

По селах ходили голодні з інших сіл, приходили і до нас. Було й таке, що ці люди помирали біля самого порогу. Щоправда, в школі сиротам дава-ли по 100 грамів хліба. Люди їли все. Наприклад,

сім’я Дубовицьких поїла котів і собак. І до нас при-

ходили, бо в нас був собака. «Дайте нам собаку,

− просять, − ви гидуєте, а ми їмо». Були випадки

голодної смерті серед моєї рідні: померло семеро

дітей мого брата з Солоного.

Були випадки людоїдства. Через дві хаті від нас

жили Будченки. Чоловіка засудили як куркуля, а

Оляну вигнали з хати, і вона перебралася в сарай.

живе й живе з двома дочками. Раптом однієї до-

чки не стало, потім другої. Люди питають: «Де ж

твої дочки, Оляно?» Мовчить, очі витріщила по-

звірячому. Зробили обшук, на горищі знайшли

людське м’ясо засолене. Оляну повезли в Петри-

ківку на суд, але вона по дорозі вмерла. Серед

степу була лісосмуга, де ховалися дві сестри. Лю-

ди казали, що вони нападали на перехожих, а по-

тім одна сестра з’їла другу. Моя родичка, що жила

в с. Миколаївці під Дніпродзержинськом, казала,

що біля них вимерло ціле село.

грудій Марія Іванівна


Зі слів матері записала донька Пальцева (Грудій) Олена Василівна

– Це розповідала моя мама, Грудій Марія Іванівна

(дівоче прізвище Прохода). У 1932 році їй було 8

років. Вона згадувала, що вони до війни не були

в колгоспі, були одноосібниками. То до них при-

ходили «розкуркулювати»: забирали все, що було,

весь врожай, І приходили не один раз, а декіль-

ка. І приходили ж свої, односельці, десь по 3 – 4

чоловіки. Колись в черговий раз прийшли (а до



324

цього вже були разів 3), шукають хоч що-небудь.

А нічого ж вже немає. То один з активістів поба-

чив на підвіконні 2 котушки ниток, і ті схопив до

кишені. А тоді побачив на бабусі нижню спідницю,

і ту стяг з неї. Бабуся на другий день бачила свою

спідницю на дружині того активіста.

Грудій Марія Іванівна, 1979 р.

Казала мама, той голод (1932 – 1933 років) вчи-

няли самі односельці. Багатьох так званих «кур-

кулів» відправили за Урал, складали списки тих,

хто мав декількох корів, овець, на кого робили

наймити. Але мати розповідала, що ті «куркулі»

з ранку до вечора самі працювали, дітей в них

було по десятеро, і ті нарівні з дорослими роби-

ли, а з наймитами своїми разом сідали до столу.

Що самі їли, те й наймити. А в колгосп зразу піш-

ли одні ледарі, їх називали «голитьба», і не тому,

що бідні були, а тому, що погані господарі. Як

тільки організували колгосп, то ті колгоспники

їдуть у степ на бричці та все пісні співають, при-

їдуть на степ, полягають і знов пісні затягують.

Думали, колгосп їх прокормить. А як прийшла

осінь, то треба ж було десь той врожай взяти. А

де ж його взяти? А відібрати в тих «куркулів», хто

від світанку до ночі не покладаючи рук працю-

вали, щоб нагодувати взимку свою родину. Моя

бабуся, Прохода хівря Євтихіївна (дівоче прізви-

ще – Тилик ), народилася у 1904 році в селі Ло-

бойківка Петриківського району Катеринослав-

ської губернії. Десь у 1919 році вийшла заміж, та

її перший чоловік загинув під час громадянської

війни. Вдруге вона вийшла заміж у 1923 році за

Проходу Івана Назаровича, теж уродженця села

Лобойківка. В них було двоє дівчат: моя мама,

Марія, і Євдокія (1928 р.н., але під час Великої

Вітчизняної війни Дуні змінили в документах рік

народження на 1931, щоб її німці не забрали до

Німеччини, бо забирали з 14 років). Померла ба-

буся в 1964 році.

А дідусь, материн батько, Прохода Іван Назаро-

вич, помер під час голодовки в 1932 році. Він був

опухлий від голоду, бо ж їли саму лободу; роз-

тирали в порох і пекли «млинці». Померлих було

багато, їх ховали на сільському кладовищі, бува-

ло, по декілька до однієї ями. Не ставили хрестів,

бо всі були слабкі.

І бабуся, і моя мати теж поховані на тому цвин-

Розділ ІІ


325

тарі. Але на ньому є місця, де не ховають і зараз

покійників. Із дитинства пам’ятаю, мама казала,

що десь там поховано і її батька, та ніхто не знає,

не пам’ятає, де саме.

Прохода Хівря Євтихіївна (внизу зліва), сестри Рудика (Прохода) Євдокія і Грудій (Прохода) Марія (у другому

ряду в центрі), 1958 р.

п е т р о п а В л І В с Ь к и Й ра Й о н

Мартинова любов григорівна,

1928 р. н., село Мар’яна Роща

– Для чого це все піднімають? хай воно ніколи не повертається. На той час мені було 5 років. В тя-жолому состоянії була вся сім’я. Найдужче пухлі були мама і я. Пузо було в мене таке велике, що інші діти прозвали мене «Пузанько». їли черв’яків, лободу. Ловили горобців. Все, що попадалось. Брат Васька налове, а то ми були не годні. ходили в ліс по козельки. А там їстівна головочка. Інколи батько давав водку пить, щоб краще їли лободу. Та я думаю, що він таким чином нас підліковував. Краще стало тоді, як з’явились колоски. Мама ві-зьме нас малих, підведе до поля, а сама захова-ється. Нас не трогають, а так би судили або повби-вали.

сидоренко Уляна григорівна,

1916 р.н., село Олександропіль

– На роботу не приймали, а брат влаштував на будівництво. Я була ростом невелика, ледве пра-цювала. На зиму роботи не було. Я пішла в шахту, працювала п’ять років, потім дали мені відпустку. В 33 році приїхала додому. В селі було страшно, сумно. В дворах бур’яни. Іду якось до родичів, бачу, на дорозі лежить чоловік, я підійшла, див-люсь – дядько знайомий. Кажу: «Чого ви, бра-те, лежите?» А він ледве говорить: «Не дойду до



326

дому». На нього страшно було глянути: чорний, брудний, нічого не пам’ятає. Вертаюсь додому, він ще лежить, я знову підійшла до нього. Він попро-сив мене підняти його. Підняла, а в нього сил не-має йти, попросив сходити до його жінки по віз. Коли я прийшла в село, сходила до його жінки (їх з дітьми вигнали з хати), розповіла, де лежить її чоловік.

На другий день я поїхала на Донбас. Багато за-міжніх жінок, дівчат виїхало. Ноги пухлі, водянки, але вони йшли на роботу, щоб хоч трохи прожи-ти. Половина жінок і дівчат повмирало. Була одна сім’я: батьки з’їли своїх дітей. Люди ганялись один за одним. За одним чоловіком, я бачила, другий біг з ножем. Ледве-ледве в живих залишився. Моя мама в 21 році (коли мені було 6 років) ходила, просила до сусідів хліба, але їй не давали і вона йшла на роботу, щоб випросити хоч хлібину.

Батько, мати і сестра померли з голоду, їх зганяли в одну хату і вони там повмирали, а потім їх ски-дали в одну яму.

пономаренко ганна Іванівна,

1924 р. н., село Коханівка

– Все життя прожила в Коханівці. Голодовка – це страшне. В голодовку люди їли все, що попадало під руки: і ховрахів виливали і варили, і їжаків їли, і котів, і собак, ну все. А як бачили, що здохла ко-рова чи коняка, так бігли хто з чим – з сокирою, ножем, щоб взяти собі кусок м’яса. Було даже таке, що людей їли. При мені дід колись жив в началі

села. Так говорили, що він зі своєю бабою з’їли дівчинку років 4-х. Від дівчинки знайшли тільки голівку, підвішену під стріхою.

А як прийде весна, так ми, вся дітвора, прочисти-мо весь ліс (батьки ж на роботі). І лопушки їли, і рогіз, і цибульку з пролісків, даже очерет їли.

Нашу сім’ю не трусили, бо в нас нічого не було, а трусили всіх, у кого щось було приховане для сім’ї. А ще були такі люди, такі, як ми, голі й босі, теж допомагали відбирати все в селян, їх якось називали так, я забула.

Юлія ларченко,

заступник директора з виховної роботи хорошів-ської ЗОШ

Л І Т О П И С Н А Ш О ї Б І Д И

Демократичні процеси у нашому суспільстві сприяють активізації інтересу молоді до мину-лого свого народу. Сьогодні юнаки та дівчата хо-чуть не лише бути учасниками державотворення, творцями історії, а й знати те підґрунтя, на яко-му будується сучасна незалежна держава. Тому останнім часом спостерігається зацікавленість нерозкритими сторінками історії, саме тими, які довгий час залишалися забороненими. Зі здобут-тям Україною незалежності сколихнулися спога-ди про замовчуване болюче минуле.

Наша школа співпрацює з дитячо-юнацьким цен-тром міжнародного співробітництва «Золотий колобок». Делегація учнів хорошівської ЗОШ

Розділ ІІ


327

представляла Петропавлівський район на першій обласній виставці «Туристичні перлини Дніпро-петровщини» і стала переможцем.

Учні школи багато років є активними учасниками туристсько-краєзнавчої експедиції «Краса і біль України». Досліджувати історію рідного краю над-звичайно цікаво.

У школі вже 20 років працює краєзнавчий музей. Керівником музею є вчитель історії Гопка Любов Яківна. Любов Яківна не лише гарний вчитель, а й людина, яка прагне зберегти кращі надбання рід-ного народу. Вона зуміла організувати навколо себе і зацікавити дітей музейною справою.

Робота по вивченню голодомору була розпочата у 1993 р., в рік 60-річчя вшанування жертв траге-дії. Саме тоді були записані перші спогади. Неохо-че розповідали очевидці про лихоліття. Ніби боя-лися накликати біду. У музеї зберігаються записи. Найстаріший свідок – Рябченко Тетяна Степанівна – 1908 року народження.

Працюючи за напрямом експедиції «З попелу за-буття» , було організовано роботу по вивченню трагічних сторінок Дніпропетровщини. Науко-ва група – Котенко Дмитро, Голобородько Юлія, Смєла Юлія, Ткаченко Ігор підготували наукову конференцію «Голодомор: причини і наслідки». Вивчаючи ситуацію 1932–33 рр. по Дніпропетров-ській області, звернулися до архівних документів у періодичній пресі. Доповідачі Міхно Павло, Скріпка Яна, Усатий Анатолій познайомили стар-шокласників детальніше з партійними докумен-тами, постановами, наказами.

Цікавою була робота по збору спогадів. Небага-то лишилося тих людей, які пам’ятають ті роки. В основному це люди 1920–1928 років народження. Вони були дітьми, але добре пам’ятають всі стра-хіття тих часів.

Змістовні спогади записали Богун Світлана з вуст своєї прабабусі Литвин Параски Іванівни, 1922 р.н., Пойдун Юлія з уст Федотьєвої Клавдії Дми-трівни, 1912 р. н., Лисенко Олександр з вуст Тіль-ної Фросини Павлівни, 1924 р.н.

Ніщо так не вражає, як голос живих свідків. У цих словах і біль, і жаль, і щира правда.

У школі було організовано зустріч з Горбенко Ма-рією Охрімівною, Сахно Надією Василівною, Юді-ною Ганною хомівною. Зі сльозами переповідали вони свої дитячі спогади, які і за довгі десятиліття не змогли стертися з пам’яті.

За їхніми словами, урожай того літа був не дуже гарний. «Ми не турбувалися особливо, – гово-рить Чумак Федір Семенович, 1920 р.н., – але ку-дись хліб почали вивозити. Все казали, що плану немає». « Шукали по всіх закутках, навіть за ікона-ми, – згадує Мухіна Г.Г. – А як не знаходили – за-бирали все, що бачили».

Наскільки страшне відчуття голоду! Всі очевидці у спогадах з дрібними деталями згадували, що їли. А їли те, що і по всій Україні – очерет, лободу. Чекали весни, щоб з’явилася трава. Повиїдали за зиму і котів, і собак.

Як і по всій Україні, діяв суворий закон про «п’ять колосків». Як про святкову страву, мріяли про кашу з справжнього зерна. Коли вечоріло, хова-



328

ючись один від одного, йшли у поле. Згадує По-йдун Надія Григорівна: «Няньчила дитину сестрі. І гуляти ходила біля поля. Насмикаю колосків шви-денько, заховаю в пелюшки та й несу додому».

Знущаннями й побоями каралися ті, хто посмів вкрасти хоч зернину. «Тато й мама тяжко працю-вали. Носили мішки з зерном. Якось мамі вдалося приховати чотири жмені зерна. Наглядач поба-чив, дуже побив її. Після того вона злягла і не під-велася», – розповіла Шляхтіна Євдокія Петрівна.

...жахливі картини постають, коли читаєш спога-ди. Це повинно залишитися у пам’яті народу. Тому кожен спогад дбайливо переписується у книгу спогадів. Всі матеріали передаються у музей. На підсумковій конференції учні виступають з влас-ними висновками. Чи були події голодомору на території нашого села? Чи було це сплановано? Які ознаки геноциду проти українського народу спостерігаються у нашій місцевості? Чи варто зберігати у народній пам’яті трагічні сторінки. Такі питання хвилювали учасників експедиції. І учні самостійно робили висновки:

Було зламано дух нації, придушено природне прагнення до свободи. Зникали народні традиції. Змінювалися моральні цінності. Всі потреби зво-дилися до одного – тільки б не голод. Голодомор 1932–33 рр. завдав удару по українському селу. До цього часу село відчуває на собі соціальні, моральні та психологічні наслідки голодомору. У цьому полягає найжахливіша трагедія народу.

Свої дослідження учні використовують у лекціях, які були зачитані перед батьківською та сільською громадськістю.

У музеї створюється експозиція «Літопис нашої біди» до 75-х роковин вшанування жертв голо-домору. Матеріали експедиції є основою для її створення.

Під час експедиції, йдучи від двору до двору, ви-явили одиноких людей, які потребують допомо-ги. Визначили групи учнів, що будуть допомага-ти. Учні 11 класу взяли шефство над Сидоровим Михайлом Герасимовичем, на долю якого випали випробовування і голодомором, і війною. Діти до-глядають садибу.

Учні школи продовжують працювати, вклю-чившись в акцію «Колосок пам’яті». Оголошено шкільний конкурс «Біда, що торкнулась кожної родини». Діти разом з членами родини вивчають історію своєї родини і розповідають про тих рід-них, які пережили лихоліття.

Саме пошукова робота дає змогу зрозуміти дітям, що історія не лише підручник, а жива душа наро-ду – вільна, сильна, незламна. А трагічні сторінки – наш біль. І повторитися їм не можна!

Пам’ять про голодомор має застережливо стука-ти в наші серця й спонукати нас бути пильними і мудрими. Про це мій вірш.

К О Л О С К И П А М ’ Я Т І

Колосками пам’ять проросла...Кожен спогад, мов свята зернина,Що крізь роки забуття зійшла.О, жорстока і лиха година...

Розділ ІІ


329

Наче світ померк навколо враз,В небі чорні птахи-думи в’ються.Дивляться із 33-го на насОчі, що ніколи не сміються.

Крихти хліба маряться у снах...А прокинешся: лиш морок, холод!Відчай, смерть, страждання, біль і жах!І всьому один господар – Голод.

Кам’яні, мов неживі, вустаШепчуть: «Боже! Змилуйся над нами...»Та молитва в небо не зліта,Бо давно мовчать руїни-храми.

Павутиною тремтить життя,І його так легко обірвати!Тій біді немає забуття.Ні, цього не можна забувати!

...Смутком гнуться віти на вербі, Кожен спогад, мов свята зернина.У невимовній тяжкій журбіГолову схиляє Україна.

п о к р о В с Ь к и Й ра Й о н

рудь Матвій Михайлович,

1914 р.н., село Гаврилівка

– Неймовірна спека тривала влітку 1932 року. Восени сім’я намолотила хліба третину врожаю. План хлібоздачі був виконаний не повністю. У двір завітали уповноважені, обшукали. Насіння та посівний матеріал забрали весь. Сім’я із 15 чоло-вік залишилася без хліба.

Батько запропонував перемолотити заново соло-му, щоб намолотити хоч трішки зерна.

Мати почала випікати хлібні оладки з розпареною соломою та молодою лободою. Надіялась родина тільки на врожай картоплі. Вона ж уродила дрібна та мала, як дитяча гірка сльоза. Залишивши собі на зиму невелику частину картоплі, решту захо-вали у стайні під полами.

Голод почав даватися взнаки. Слабли діти та до-рослі. Першою в нашій сім’ї почала нездужати бабуся. Від голоду в неї попухли ноги. Вона весь час просила: «Картопельки!». Батько не дозволяв відкопувати її, приказуючи, що це «наше спасіння і надія на виживання». Одної зимової ночі 1933 року бабуся встали і дісталися до стайні, де була захована картопля. Вранці ми найшли бабусю біля схованки померлою. В руках вона тримала картопельку. Бабуся забрала з собою шестеро дитячих душ. Прийшла весна. Мати варили суп із товчених сухих кукурудзяних листків та зеле-ного щавлю. Пекли ліпеники з кори молодих бе-



330

рестків. Ловили та їли граків, галок, ворон. У річці Кам’янці ловили та їли ракушки. Все, що зеленіло, споживалося. Люди ледве вилазили з хат на пові-тря і, побачивши сонечко, помирали. У всіх них на вустах було одне слово: «їсти!». У кожному дво-рі залишилось по півсім’ї. Багато хат стало пусткою.

Якименко лукерія Федорівна,


– Нас, дітей, було четверо. Швидко настали страш-ні роки, коли у селянина забирали зерно, худобу, плуги, пшеницю і взагалі усе, що можна було за-брати. Людям було страшно. Вони до останку від-давали себе праці на землі, і ось – жах... Не мають від роботи для себе навіть малої користі. Селянам нічого було їсти, вони падали на ходу і помирали з голоду. їх тіла звозили возами до однієї ями, вмо-тували у ряднину і гірко плакали...

Найтяжче було взимку. Навесні 1933 року, коли все почало зеленіти і поля, засіяні пшеницею, буяли, стало легше. Можна було поживитися ко-лоском, та для спійманого на полі була жорстока кара.

Багато людей втікало з села, цим деякі рятува-лися, а для кого і це не було спасінням. Втікали без документів, бо сільська рада не видавала їх. хто мав корівку, той міг ще як-небудь вижити. А в основному люди мерли, як мухи, гинули цілими сім’ями. Багато хто помер від дизентерії, адже їли все, що можна було жувати, а не те, що потрібно

для шлунка. Пам’ятаю, у нашому селі жив один чо-ловік, Степан. У нього була дуже велика сім’я, але, на жаль, усі померли. Він залишився один, зна-ходив як міг собі їжу, а по можливості роздавав і чужим дітям.

Голод доводив до того, батьки ненавиділи сво-їх дітей, один одного. Але були і такі родини, де любов і повага не згасали до останніх днів життя членів сім’ї.

проскура ганна Федорівна,

1918 р.н., село Ново-Водяне

– Тяжко жилося в ті роки не тільки нашій сім’ї, а й іншим сім’ям. Ми, малі діти, цього не розуміли. Наша найменша сестричка була дуже слабкою ди-тиною, а тут іще й голод. Вона сиділа на печі і все просила хлібчика. Рученятка худенькі, як ниточки, ніжки в неї попухли, потріскалися, сочилась якась рідина. Недовго вона так мучилась. Не пам’ятаю, але до зими вона не дожила, померла.

Воротня наталя Іванівна,


– Немало за своє життя довелося мені пережи-ти. Адже я народилася у 1932 році, третьою дитиною у сім’ї. Мама померла, коли мені було всього три рочки. Батько одружився з жінкою, у якої вже були діти, отже нас стало семеро. Для кожної людини роки дитинства – найкраща, най-щасливіша пора. Дитина безтурботно живе, радіє

Розділ ІІ


331

кожному дню, оченята її світяться радістю. А от ми, усі семеро, хотіли одного –їсти. хліб виривали один в одного з рук, із зубів... Сухі, жилаві руче-нята шукали чого попоїсти. їли все: буряки, листя з дерев, жолуді, черепашок, ховрахів, варили суп з лободи, але після нього ще дужче хотілося їсти. Навіть якщо знаходили нірки, у яких жили миші, розривали, забирали зернинки, що ті заготували собі на зиму...

Батько з мачухою ходили на роботу. Там на обід давали по ополонику баланди з кукурудзи. Мати приносила її додому, додавала трави, варила і ді-лила на всіх.

Коли старший брат Мишко опух, його винесли на город, де був манюсінький клаптик посіяного жита, що на той час уже красувалося, але він на-віть не міг дотягнутися слабкою рукою до коло-ска. Не мав сили. Підривав стеблинку знизу і вона падала... Ніхто не заносив брата до хати ні на день, ні на ніч, лише водички подавали йому. Ось так і пережив голод.

данильченко надія Яківна,

1928 р.н., село Катеринівка

– Причиною голоду було те, що влада забирала врожай. Приходили люди і забирали все, при цьому ніхто не показував ніяких документів. Не-покірних били та арештовували. Тих, хто виказу-вав сусіда, чекала винагорода. Люди ніяк не боро-нилися, вони тільки плакали, бо боялися влади.

Селяни знаходили будь-які способи, щоб прихо-

вати харчі. Ми ховали горщики з зерном у піч, але їх знаходили та забирали. Мій батько заробив на війні 1914 року три Золотих хрести, так і їх за-брали.

Заховані продукти шукали наші ж односельці: Лисенко Феофан та жеребець Михайло, Колісник Наталка, а з ними ще багато інших людей. Вони все заховане знаходили і забирали.

Сусіди доносили один на одного: за це давали продовольчий пайок. Коли запроваджували кол-госпи, то люди не хотіли йти, їх заганяли насиль-но, відбирали все.

Помирати люди почали тоді, коли вже зовсім не було чого їсти. Діти, які залишалися сиротами, були приречені, вони помирали.

Голод не торкнувся тих, хто був при владі. В селі померло багато людей. Ділитися було нічим, а за-собами до виживання була лобода, щириця, гри-цики, абрикоси. В річці ловили ракушки, в полі виливали ховрахів.

В міста не їздили, бо не було з чим, та і не було сили.

коляса любов савелівна,

1926 р.н., смт Покровське

– Коли почався голод, мені було 6 років. Ми жили великою родиною. Я – найстарша з дітей, а най-менша померла. Пам’ятаю, як їжу клали в малень-кі мішечки, а потім ховали в піч та скрізь, де тільки могли засунути. Приходили у нашу хату представ-



332

ники влади. Мали вони довгі залізні прути, якими все проколювали, шукаючи заховане. Ми були малі, нас загнали на піч, щоб сиділи та ніде не хо-дили, доки вони обшукували. Такі люди приходи-ли в нашу сім’ю декілька разів. У діда мого батька була хатина. Так представники влади повитягали в ній вікна і розвалили її потім. Однієї ночі голодні люди украли в нас корову. її рештки ми знайшли через декілька днів.

Людям навіть забороняли збирати по полю коло-ски, які залишилися від урожаю. Моя баба Ліда на-збирала жменю колосків. Так її побачив об’їждчик, що сторожував поля, та заявив на неї. За це бабу Ліду відправили до в’язниці на 4 роки на Сахалін, де вона рубала ліс. А бабуся моєї мами, Гура Ме-ланія, ходила з мішечком через плече та збирала колоски. її теж побачили об’їждчики на конях та відібрали колоски. А потім побили її так, що аж спина почорніла. Бабуся трішки полежала дома і померла.

Батьків моїх, як і багатьох, заставили йти працю-вати у колгосп.

Дуже мені запам’яталося, як їли ховрахів. Із нір їх виливали водою. У селі один чоловік помер від того, що їв багато ховрахів. Говорили, що якоюсь хворобою хворів. А взагалі, люди були дуже худі, манесенькі, одні кісточки та шкіра.

Багато людей тікали із села. Ми врятувалися у єв-рейській колонії. жили у свинарнику, їли свинячі харчі. Ще там був сирзавод, і ми пили сироватку. Пам’ятаю, як мамі дали шматочок сала. Вона його посмажила. Смачнішого нічого в житті я не їла.

Розповідала моя мама про двох дівчаток-сестер, які ходили міняли одяг на їжу. Зайшли вони до якихось людей, де й заночували. Спали на долівці, прикрившись якимось ганчір’ям. Одній із сестер не спалося, бо заважав неспокій, якесь передчут-тя. Вона не спала до ранку, охороняючи сон своєї сестри, та чула, як всю ніч крутився хазяїн.

Раненько дівчата зібралися йти, а дядько просив, щоб ті залишилися. Сестри втекли звідти. А сусі-ди, побачивши дітей, запитали, де ті ночували. Та з великим страхом дізналися, що дівчата ночува-ли у хаті людоїдів. Водночас раділи, що діти живі. Страшно було тоді жити.

рудь Марія Микитівна,


– До колгоспу наша родина вступила одними із перших. Але від голоду 1933 року не врятува-лися ні колгоспники, ні одноосібники.

Із створенням колгоспу ввійшло у звичку забира-ти в людей зерно, насіння. Спочатку люди зносили самі, бо треба було обсіяти, обсадити землю. Піз-ніше почали ходити цілі бригади уповноважених і забирати збіжжя до останньої зернинки, карто-плю. В 1931 р. хліб вродився не рясно. Частину зерна люди здали в колгосп, а з врожаю 1932-го попало тільки по жменьці. Уже в перший рік їли переважно картоплю. Борщ варили з буряків, а замість хліба була печена картопля. Так харчува-лися і в 1932 р., хоч врожай був ще меншим. Чим ближче до зими, тим менше було що їсти. Пекли бу-

Розділ ІІ


333

ряки, кабаки. Варили чай з м’яти, ромашки, глоду.

Поступово підкрався голод. З гречаної полови почали пекти «маторженики» – такі собі оладки. їх не можна було пережувати, ковтали їх через силу. У людей боліли животи, мучились від нестерпно-го болю. Ледве перезимували. Три молодші се-стрички померли.

Діждались весни. Все почало зеленіти. У хаті не було й крихти хліба, зерна. Ми приготувалися вмирати по черзі. Але нас врятувала кішка: вона ходила в степ, ловила ховрахів і приносила додо-му. Ми, знесилені, обдирали їх, розчиняли і вари-ли юшку. Якою смачною вона нам здавалася! При-носила кішка нам жаб, рибу, дрібних пташенят.

Так кішка врятувала від смерті нашу родину.

В селі дуже багато людей померло від голоду. хо-вали їх здебільшого у садках. хрестів їм не стави-ли. хрестами їм були чарівні українські вишні та могутні осокори, які своїм гіллям накривали та оберігали їхній вічний спокій.

пусь Федора данилівна,


– Я корінна жителька села Гаврилівки, тут наро-дилася, тут жили мої батьки, діди, прадіди. Добре пам’ятаю все, що довелося пережити. Особливо страшний був голод у 1932–1933 роках. Батько рідний мій поліг на Першій світовій війні, нас у мами трійко лишилося на руках, важко було, то вона вийшла заміж за вдівця, у якого було ще чет-

веро дітей. Батьки працювали тяжко і нас, дітей, привчали змалечку робити все. Ще дівчинкою я вже служила по людях, робила все, що трапляло-ся під руку, обробляли шматочки землі.

Все, що нажили батьки тяжким трудом (кобила, корова, живність), забрали насильно у колгосп. За іншим разом витрусили до зернини, не дивлячись на купу дітей. Тяжко переживав батько, плакав, бо не було чого дати дітям їсти. Поки була осінь, сяк-так перебивалися. Зі снігом прийшли нові страж-дання: їжу діставати стало ще важче, холоднеча панувала в хаті. Від голоду помер батько. Троє менших мене пухли від голоду і ледве просили їсти, мама теж була слаба і пухла. Ми дуже чека-ли весни, надіялися, що вона принесе порятунок. Та довгоочікувана весна не врятувала нашу маму. Мама померла.

Ми, діти, вижили всі. Старші допомагали меншим. Тяжко трудилися, ділилися найменшим шматоч-ком...

сідак ольга дмитрівна,

1924 р.н., село Водяне

– В 1932–1933 роках врожай зернових був не та-кий вже багатий, та жити можна було. Але ходили такі загони, які забирали в селян зерно. У нашій сім’ї забрали все. їсти не було що. Мама зібрала в сараї з піввідра глинки, понесла її на базар про-давати або виміняти на щось їстівне. Поки мама прийшла, помер наш дідусь. Поховали його вдо-ма в садку.



334

шарун Марія афанасіївна,


– Мої батьки мали семеро дітей. Мама не працю-

вала, бо доглядала нас, а батько працював сторо-

жем на олійниці в колгоспі.

Грошей в колгоспі не давали, зерна теж. Ми все

вирощували вдома, і тієї осені 1932 року до нас

у двір прийшли три чоловіки, керівником був

Коврига Гаврило. Вони списами протикали все

навкруги, навіть піч, і у клуні знайшли зерно куку-

рудзи, все забрали.

жили ми дуже бідно, але вижили самотужки, бо

у нас була корова. ходили на збірки, збирали

початки кукурудзи, хліб вимінювали за молоко.

В городі жила сім’я Козлових, їх дід працював у

хлібній лавці, то вони і вимінювали у нас молоко

на хліб. Мати ділила на всіх окраєць хліба, але чо-

мусь старшим дітям давала більше.

Ми, діти, ходили збирати на елеватор відходи від

зерна, виривали з землі, мололи все на муку і ва-

рили мамалиґу, гарбузову кашу. А вже весною,

влітку, пам’ятаю, навпроти у сусідів Шмаліїв весь

город заріс какишем, так там було дуже багато лю-

дей, які їли його. Ми, діти, ходили на річку, ловили

жаб, варили там, бо мати не дозволяла додому

нести, їли їх. Весна була повноводною, пам’ятаю,

по вулицях бігли великі струмки, не можна було

вийти. Коли ми йшли в поле збирати картоплю

(після зими), я бачила на окраїнах дороги бага-

то мертвих людей. А з моїх сусідів померла баба

Шмалійка, її поховали без труни. А дід дуже захво-рів. Люди не дуже ділилися з кимось, бо в самих нічого не було. Більше обмінювалися.

Люди говорили, що ті групи людей, які ходили по дворах забирали зерно, продукти без ніяких по-яснень, це були просто бандити, бо потім прода-вали це іншим. Сусіди доносили один на одного. Зброї при собі не мали. Приховати зерно не було можливості, все рівно знаходили. ходили відби-рати вдень. В колгоспі працювали, але нічого не платили.

Люди почали помирати з голоду, пам’ятаю, на Яв-доху. Не голодували ті, які працювали в колгоспі: агрономи, продавці, сторожі, ті, які відбирали у людей все.

кісенко Євгенія степанівна,


– Мені було 22-23 роки, коли до нас прийшли ці тяжкі роки. Мій чоловік працював рахівником в колгоспі, потім всіх вигнали з роботи чомусь, прийшла до нас додому група людей, забрали все зерно, коней, лоша, всі пожитки, тільки пра-ник і «рубель» залишилися у мене. Дах на хаті зняли, бо залізний був. Говорили, що це було розкуркулення.

Ми залишилися на вулиці, пішли «по квартирах» з чоловіком. Я тяжко захворіла на тиф, їсти було нічого, чоловік подався до Запоріжжя (там були родичі), влаштувався на завод «Комунар». В міс-

Розділ ІІ


335

тах продукти були, мій брат з батьком їздили в м.

Юзівку (тепер Донецьк) гарбою, кіньми, щоб ку-

пити хліб. Ділили на всіх потрішки.

Через деякий час я пішла працювати в лікарню

санітаркою, приносила звідти залишки хліба, су-

шили в печі і тим жили. У нас було півмішка куку-

рудзи сховано в загаті, але хтось забрав. їли хліб

з лободи, плоди, козельці. У нашій сім’ї всі вижи-

ли, але брата Степана вислали на Далекий Схід, бо

заліз в колгоспну комору і взяв пшона, чим спас

сім’ю від голоду. Там він був 15 років. А повернув-

ся тільки після смерті Сталіна.

Люди не дуже допомагали один одному, бо нічого

не було. Пам’ятаю, по сусідству один хлопчик ро-

ків 10-11 помер сам у хаті. Це Коля Мороз. Похова-

ли ми з Оришкою Тищенко його удвох. Загорнули

в ряднину і на санчатах відвезли на кладовище,

у канаві захоронили. Я й досі пам’ятаю те місце.

А сестра його вижила, допомогли родичі. Вони

жили без матері, а батько десь працював. Ближче

до весни, пам’ятаю, на дорогах почали вмирати

люди. Влада їм не допомагала.

кравцова (дяченко) Марія Митрофанівна,

1922 р. н., село Петрове

– Наша сім’я була багатодітна – четверо дітей: три

сестри і брат. Але тоді всі такі були. Голод 1932–

1933 рр. я хорошо помню. Мені було тоді вже 10

років. Голод був того, що влада все забрала. Бать-

ко боявся, що арестують, тому пішов у колгосп і

одвів усю худобу. Ми були середняки: мали два коня, дві корови, телята, свині.

А зерно, і горох, і буряки, і квасолю забрали якісь люди із сільсовєта.

Приходили часто, поки все не забрали. Ми нічо-го і не ховали, боялись. Тому взимку вже не було чого їсти. Мама і брат померли, сестри пішли в колгосп на ферму працювати. А батька посадили в тюрму на 10 років, бо він для вмираючого сина вкрав 3 кг зерна.

А я пішла в степ, збирала мерзлу картошку, в скир-тах збирала зерно, на молочарні крала баночкою обрат – так і вижила.

Ніхто нікому не помагав, та ні в кого нічого не було. По дорозі лежали мертві, прямо на обочині, по них лазили жирні, здорові воші. хто їх хоронив, я не знаю.

Потім мене забрали в приют. А там теж дуже багато дітей мерло. Бо давали їсти тільки 100 г хліба в ма-леньку мисочку юшки, де плавали 2 картошини.

А хто з дітей виносив мертвяків до ями, де їх за-копували, тому оддали його порцію.

Літом 1933 року мене з приюту забрала сестра. Ще пам’ятаю, що я сніп необмолоченої соломи вкрала, щоб їсти, а його найшли в мене. І сказали, щоб я сказала, що це мені дав сусід, який не хотів іти в колгосп. Возили мене даже в міліцію. А потім я від них ховалась.



336

п ’ Я т и Х атс Ь к и Й ра Й о н

стовбур Марія Феодосіївна,

1922 р.н., село Миколаївка

– Мій батько, Стовбур Феодосій Лаврентійович, мати – Мотрона Корніївна, мали 15 десятин зем-лі, воли, коні, 2 корови. Працювали день і ніч, бо було 14 дітей. Мені в той злощасний рік виповни-лося 10 років. Та я добре пам’ятаю, як до нашої садиби вдерлися «активісти» з метою розкурку-лення. Вони встигли побувати скрізь: у хаті, в хлі-вах, у погребі, жодна щілина не випадала з їх зору, все обшукали. Після таких візитів у хаті не зали-шалось нічого. Брали все, навіть одяг позабира-ли. Знайдуть горщик із зерном, а говорять цілий центнер знайшли. Допитували батька і хлопців, били, причиняли пальці дверима, а ми, дівчата з мамою, кричали і плакали. А коли прийшли і за-брали останню корову, то ми залишились голі й голодні. Щоб якось прожити, товкли у ступі голі качани, пекли коржики, їли курай, ловили хов-рашків. Потім почали пухнути від голоду і всі «по-сипались». Першим помер батько, потім брати... ховали всіх в одній ямі, її не заривали, а чекали, хто наступний, викопати іншу – сили у братів не було.

Не обійшлося в нашому селі і без випадків людо-їдства: дітей заманювали до оселі, обіцяючи при-гостити їжею, вбивали і варили холодець з дитя-чих тіл.

Вижили лише я і мама.

соколова Віра гнатівна,

1923 р.н., село Комісарівка

– В 1933 році мені було 9 років. Я дуже добре пам’ятаю цей рік, але згадувати його страшно. жили ми тоді в селі Комісарівка. Батько відмо-вився вступати до колгоспу, все господарство (корову, качок, курей, коня, гусей) у нас забрали. В клуні навіть віником вимели все зерно. Бать-ко подався шукати роботу на залізницю. Мама з п’ятьма дітьми залишилася в селі. їсти було нічо-го, мама пекла млинці з трави і з борошна, яке ми, діти, повимітали в клуні, млинці ті були аж чорні і з вістюками. Страшно боліли животи. Наймолод-шому Вані було 3 роки, він все виглядав тата, ви-лазив на шовковицю і подовгу сидів там...

Батько заробив пайок і повертався додому, але по дорозі його пограбували, ми ж нічого не знали і чекали. Батько знову з півдороги повернувся до Дніпропетровська заробляти пайок. Коли приїхав удруге, Вані вже не було. Один день не дочекався батька. Як тато плакав – здригалася хата, він зра-зу ж посідів. Тоді найняв підводу, поклав нас усіх пухлих і хворих та повіз до Дніпропетровська. Там ми жили у вагончиках в депо. Нам давали картки на хліб. Так ми і вижили.. .

Бовкун Василина пимонівна,

1921 р. н., село Лозуватка

– Виросла я сиротою, неграмотна, багато чого вже не пам’ятаю, але що пам’ятаю, попробую розпові-сти. Рано залишилися без мами, а потім помер і

Розділ ІІ


337

тато. Помер по хворобі, а ми жили з старшим бра-том Петром. Він і в голодні 32 – ЗЗ рр. не залишав нас.

Люди, доведені до відчаю голодом, часто втрача-ли здоровий глузд. Так, у колгоспі «Гігант» був ви-падок людоїдства, та це й не дивно, бо поїли все, що можна було з’їсти: собак, ховрашків, горобців, їжачків. Легше стало навесні, бо вже можна було знайти корінці, цвіт акації, козельці та ін. Саме те-пер люди почали надіятися на спасіння. Та влітку, коли з’явились колоски, теж багато людей загину-ло, наївшись зерна з колосків. Наш брат Митя теж загинув саме тоді, але не від колосків. його поба-чив на полі об’їждчик Калєкін Тихін і дуже побив. Митя ледве ввійшов у двір ще й не признався, що його били. Нам розповіла якась жінка, вона бачи-ла, як били хлопця. Митя більше не піднявся. Петя часто, згадуючи ті страшні часи, плакав за Митею.

Петрові ж не один завдячував життям. Не пам’ятаю, що це був за чоловік, але його не раз приводив брат додому і годував. А коли той по-їсть, то цілує брата, ще й впаде і вклоняється Петі в ноги. Часто ділився хлібом брат із своїми ку-мами – Коновалом Іваном Пимоновичем та його дружиною Ганною. Але й нам допомагали. Поряд жила бабуся Завезінка Варвара. Вона нас жаліла, бо ми сиротята. Часто прийде, голову мені дове-де до ладу, щось принесе поїсти, але так, щоб не знала її дочка, бо та була дуже жорстока не тільки до чужих, але й до власної матері. Бабуся через доньку (так говорили в селі) пішла під поїзд.

данилко анастасія Євгеніївна,

1912 р.н., село жовтоолександрівка

– В сім’ї у нас було п’ятеро дітей, від голоду по-мерло троє. Коли ми були малі, до нас прийшли люди, забрали усе, що можна було б їсти: зерно, корів, сушені груші та яблука. Провіряли горища, погреба, печі. На печі залишилось трохи квасоль-ки та гороху. Бабуся посадила нас на піч, а коли люди починали зіштовхувати нас, бабуся сказала їм, що ми хворі тифом. Люди боялися тифу. Так у нас і залишилося трохи квасольки. Коли вона скінчилася, не залишилось що їсти. Молодші троє діток померли, люди поклали їх на візок і відвезли в сторону кладовища до рівчака, там і покинули возик та мерців. Не було сил ні викопати яму, ні забрати візка.

Повернулися додому, а там двоє діток залиши-лось.

Взимку товкли голі качани, жолуді пекли та їли. У дідуся були чоботи з телячої шкіри, то ми їх пари-ли і по кусочку їли.

Дожили до весни, стало нам трішки легше. їли ка-лачики та іншу траву. Люди мерли, як мухи, були такі сім’ї, що їли своїх мертвих дітей.

касімова Віра Іванівна,

1925 р. н., село Саївка

– В 1932–1933 рр. мені було 8 років. Запам’яталося, коли батько закопав трохи буряків під ліжком, під долівкою, та все одно активісти знайшли, розко-



338

пали, за це маму було набито, а на комині активіс-ти написали образливі слова.

Готували з усього, що можна було, і пусті кукуру-дзяні качани товкли, і лободу, і щавель – все, що можна було вживати.

А по сусідству була родина, що поїла своїх п’ятьох дітей, залишилася одна. Я товаришувала з нею, звали її Маня. А її 18-річного брата батько вбив і з’їли. хоч як той не просився, смерті він не уник. За ним вбили 15-річну сестру, 10-річного хлопчи-ка, а за інших вже й не пам’ятаю, скільки їм було літ.

Дуже тяжко було. Та коли мама пішла на роботу, то почали давати по 0,5 кг муки на тиждень, то мама кине жменьку муки у кип’яток і так варили затірку.

Мертвих людей я бачила: лежали повсюди, бо не було кому ховати. А активісти, що ходили попід хатами і забирали все, жили добре.

Іщенко Віра Йосипівна,

1929 р. н.

– Тоді був 1933 рік... Початок осені, холодна хата, а нас восьмеро: мати, батько і ми. Я була п’ята у сім’ї, мені тоді було 4 роки. З худоби у нас була одна корова. В хаті замість кроваті простеляли ко-жухи, пальта, все що було. І коли мій батько йосип почув, тобто дійшли слухи, що скоро почнеться голод, він сказав, що потрібно продати корову і ті-кать в Росію. Але мати відмовилась, сказала: «Як?

У нас же шестеро дітей і всі хочуть їсти!» Та батько настояв на своєму.

І от ми почали складати все у великий сундук: муку, одежу, подушки, якийсь маленький тормо-зок з собою, все, що можна було їсти – все взяли. Потім сундук перенесли під водою і сіли на потяг. Потяг був не пасажирський, а той, що дрова возив та те, що потрібно для господарства. Нас дядько, водій потяга, пожалів і посадив усіх. Так поїхали ми всі у місто чи пригородок Тулу. Ми туди при-їхали, а там немає де й розвернутися, у кожній хаті до трьох сімей було. Нас ніхто не приймав, бо не було куди. І знов нам допоміг один дядько, у ньо-го в хаті жило багато, то він нас в хлів поселив. Ми були такі раді, та згодом харчі, що в нас були, за-кінчились. Почали міняти на їжу свій одяг, бо була й молодшенька сестра, то вона так їстоньки про-сила, що аж захлиналась сльозами. То старалися, щоб її першою накормить. Старші брати ослабли, батько й мати почали пухнуть. Тоді батько сказав: «Поїдемо ми на Україну, як помирать – то у себе дома», – сказав і довго мовчав. Як їхали додому, смутно пам’ятаю, але добре пам’ятаю, що мама цілу ніч проплакала, а чому й досі не знаю.

Вернулися ми додому, а був початок весни. В хаті холодно, кругом хати вода. То ми усі, окрім батька, пішли збирати гілля, якісь деревинки – все гребли і несли додому піч топити. Батько ліг коло печі та так там і помер... Через дві хати жив батька рід-ний брат, то він викопав йому окрему яму та так ми і поховали батька в латаній тряпці. Потім у нас якийсь чоловік купив хату за мішок буряка і за мішок висівок. Цим нас мати і кормила. Згодом

Розділ ІІ


339

вмерли молодша та середня сестри. Залишилась я і троє братів. А той дядько, що купив хату, до-зволив тимчасово пожити у ній. Я на все життя запам’ятала, як я трусилася від голоду і вийшло сонце, і воно світило прямо у куточок коридору. Я стала в той куточок і так мені холодно, страшно... Я вийшла надвір, коли бачу – у сусідів на городі лежить велика купа листя. Пішла я туди і впала на те листя, і довго-довго дивилася в небо. Та мені щось давило в спину. Я встала, розгорнула лис-тя, а там лежав маленький, гнилий буряк. Взяла я його й понесла додому. Коли я йшла, я чомусь гірко плакала, а коли дійшла до дверей, то не було сили їх відкрити. Я намагалася їх відкрити, та вони не відчинялися. Потім мені мати сказала, що то Петрик і Ванько впали коло дверей і вмерли.

настека ніна Вікторівна (дівоче прізвище Борець),

1928 р.н., село Яковлівка (Миронівка)

Зі слів очевидця записала її невістка Чуйко Тетяна Миколаївна

– У моєї мами Килини було дванадцятеро дітей. Саме малесеньке дитятко тільки-но народило-ся. жило наше велике сімейство в сирій і темній хаті, в землянці, яка більше нагадувала погріб, ніж житло.

Сім’я з горем пополам пережила лиху зиму 1932 – 1933 років. Весною ми вже рятувалися зеленню, бур’янами, ховрашками. На нас, дітей, страшно було дивитися: бліді, худі, як соломиночки. Ма-

леньке скиглило, бо хотіло маминого молочка. А мама сама, як з хреста знята.

Неподалік від хати було поле, де вже заколосила-ся пшениця. Мама Килина знала, що є «закон про п’ять колосків», та перед очима були діти. Коли вони голодні поснули, Килина вирішила будь-що вирвати хоч декілька колосків. Довго стояла в не-рішучості. Поглянула на дітей і пішла…

Руки тремтіли. Тільки-но зірвала кілька колосків, як, наче з-під землі, з’явився охоронець. Він бо-ляче огрів Килину батогом і схопив за руку. Вона хотіла вирватись, та де там, сил не було.

Відправили бідну Килину у П’ятихатки, щоб засу-дити. жінка плакала, благала, що у неї маленькі діти, та ніхто її не слухав.

Без мами дитятко день і ніч скиглило і через два дні померло з голоду. Діти самі запеленали його і пішли на цвинтар. Найшлися добрі люди, що до-помогли їм вирити ямку, в неї і поклали мертвого малюка та засипали землею. Навіть хрестика ма-ленького з гілочок поставили на могилку.

Зібралися тоді односельчани, родичі, забрали ді-тей і з горем пополам добралися до П’ятихаток, де мали судити Килину. На колінах всі молили, щоб її помилували і відпустили. В когось таки вистачило розуму – жінку звільнили. Але всіх дітей зберегти не вдалося. Зосталося з дванадцяти – шестеро.

Ось така доля нашого сімейства. І хіба можна все це забути? Великий гріх не пам’ятати цього, не дай Боже допустити голодної смерті дітей та онуків.



340

Воронець Мар’я петрівна,

1923 р.н., село Комунарівка

– У ці страшні 1932–1933 роки наша сім’я прожива-ла у селі Миколаївка теперішнього П’ятихатського району Дніпропетровської області. Мої батьки працювали в колгоспі, який хлібопоставки дер-жаві ледве виконував. Колгоспники голодували. Пам’ятаю, як ходила бригада і забирала все, що було у людей. Розбивали навіть печі, де люди в горщиках ховали трошки квасолі і якогось зерна. Люди пухли від голоду, вмирали, особливо діти. А жити хотілось. А щоб вижити, збирали зерно із бур’янів: васильок, кураїв, козельок. Навесні рвали молодий зелений щавель, з лободи пекли «лєпйошки».

Колгосп допомогти нічим не міг. Правда, вбивали хворих коней на «малінку» (так люди називали їх – малюнкові коні) і кидали в кручу. Вночі ходили і рубали їх та варили, щоб було хоч що-небудь їсти. Люди вимирали цілими вулицями. Так сталося із людьми вулиці Кунчерівка. Тільки в стріхах хати жили горобці, яких ми, діти, ловили і приносили додому, щоб було що їсти.

Найтрагічніше було те, що в селі були сім’ї, що їли людей. На початку вулиці Кунчерівка жила сім’я Капустина. Із сусіднього села до нас, в Миколаїв-ку, часто жебракувати ходила дівчинка Лєна, ро-ків 7-8. І ось її не стало. її з’їла ця сім’я, а викрила це вчителька Антоніна Іванівна Зінченко. Вона пішла до Капустинів по шкільних справах, і вони накинулися на неї. З трудом і силою їй вдалося ви-рватися із їхніх рук. Зразу ж пішла в сільську раду і

з міліцією прийшли до Капустинів. На печі лежала їхня дочка і кволим голосом просила м’яса з Лєни. А з печі мати виймала казан, де вже зварилася Лєна. Міліція цю сім’ю забрала, і ми більше їх не бачили.

А ще жила сім’я баби Зозулихи, які також їли лю-дей. Одного разу хлопці Вася і Льоня Титарі лови-ли горобців у стрісі, щоб було щось поїсти. їх погу-кала баба Зозулиха, попросила Льоню прочитати якийсь документ, а сама пішла по сокиру. хлопчик ледве втік через дірку в стіні кімнати, що слугува-ла за сарай. Діти сказали батькам, і тоді міліція за-брала цю сім’ю. У погребі знайшли черепи, кістки людей. Вони з’їли і свою дівчинку, про яку думали, що десь пропала.

І ще в селі жила мати з дочкою. Старший син працював на шахті в Донбасі. Приїхав провідати. І мати із сусідкою рішили його з’їсти (він був си-тенький). Про це дізналася сестра і їй було дуже жаль брата. Сказала йому. Він розправився з матір’ю і сусідкою і заявив у міліцію. Потім забрав сестру на Донбас.

лисяк анна олександрівна,

1927 р.н., м. П’ятихатки

– У 1933 році моя родина проживала у с. жовте П’ятихатського р-ну. В нашій сім’ї було 4 дітей, і усім нам вдалося вижити. Але нас врятувало лише везіння, бо моя мама на той час працюва-ла у їдальні м. жовті Води, і ми могли харчуватися очистками від картоплі та якимись залишками їжі. Наш тато працював у м. жовті Води дільничним

Розділ ІІ


341

міліціонером, а там йому давали пайок, хоч і зо-всім мізерний, але і ці грами на той страшний час багато що вирішували.

Пам’ятаю один жахливий епізод. Поряд із нашою хатою у селі жила жінка (не пам’ятаю, чи була у неї сім’я). Взимку 33-го їй не було вже чим топити піч, не було чого їсти. Вона потроху (щоб не вмерти від холоду) скубла стріху на своїй хаті і топила в печі. Таким чином вона спалила все, що можна було із своєї хати, залишилися одні глиняні стіни без покрівлі.

На цей момент наша родина проживала на квар-тирі у м. ж. Води біля батька. Ця жінка перебрала-ся у нашу хату і почала спалювати стріху з нашого помешкання. Протопить трохи, залізе в саму піч, щоб якось зігрітись.

Одного дня ми приїхали з мамою в село. Мама перша зайшла до оселі. В одну мить ця жінка, чорна вся від сажі, накинулася на маму і почала від голоду її кусати. Мій старший брат, Іван, допо-міг мамі відкинути цю жінку, рятуючи її від укусів. Мама не могла залишити жінку у хаті, бо боялася за нас. Адже ця жінка від голоду втратила ясність розуму. Матуся дала їй щось поїсти, і та пішла від нас.

шуть Федір Юхимович,

1910 р.н., село Липове

– У період 1932–33 рр. я проживав у селі Мишурин Ріг Верхньодніпровського району. Будучи дорос-лим юнаком, я добре запам’ятав ці роки. Села, які

знаходилися біля Дніпра, менше постраждали від голодомору. Всі чоловіки були рибалками і за ра-хунок риби сім’ї виживали. Найбільше запам’ятав випадок, коли загинула від голоду сім’я Рябій Марії. Вона і троє дітей. Чоловіка у неї не було. Декілька днів їх ніхто не бачив, а коли відкрили хату, то всі були мертві. Я сам не ходив туди, а моя покійна мама говорила, що Марія сиділа мертва з дитиною 1,5 року на руках. І ще двоє дітей 7 і 4 років.

головань Марія Іванівна,

1907 р.н., село Григорівка

Ці спогади належать моїй прабабусі, їй було 26 років, коли почався голод.

Прабабуся розповідала історію однієї жінки, яка, збожеволівши з голоду, зварила свою доньку. Коли до неї прийшли сусіди і спитали, де дитя, чому дівчинки немає у хаті, мати відповіла, що десь дочка гуляє. А гуляти тоді діти не ходили – сили не було, сиділи в хаті і дивилися у вікно.

Коли зайшли до хати вдруге, почули запах варива – у печі в казані пеклося людське м’ясо.

Цю жінку гнали у с. Попельнаста і там вкинули в яму разом із казанком...

Мусієнко Марія олексіївна,

1920 р.н., село Володимирівка

– У 30-і роки минулого століття наша велика сім’я мешкала в с. Мишурин Ріг. Мав мій батько шесте-



342

ро дітей, яких ставив на ноги сам, бо дружина, моя мама, померла у 1928 р. Четверо дітей були вже одруженими, жили неподалік, всіляко допомага-ли батькові і підтримували нас, молодших. Батько не міг змиритися з тим, що в період колективіза-ції його визнали куркулем і забрали все, причому забирали ті, хто всіляко користувався батьковою добротою, отримував з його рук хліб і до хліба. Ці люди завжди надіялися на добрих людей, своє поле віддавали в оренду, бо влітку працювати на ньому жарко, восени дощить, навесні немає в що взутися. Так жили самі, так і дітей виховали – пра-цювати не любили, адже з голоду вмерти сусіди не дадуть. Батько ж мій, Олексій Іванович, сам собі жили рвав, дітей не жалів, все, що мав, було надбане власними руками, непосильним трудом.

Голод підібрався зненацька – запаси всі були ви-метені до зернини, активісти заглядали в кожен куточок, мало не в мишачі нори. Батько віддав нас із молодшою сестрою до старших жити, а сам лишився в хаті, боявся, що як перейде до дітей, то і їхні сім’ї пограбують, не врятуються ні діти, ні онуки. Так і жив, ходив неначе у гості то до синів, то до дочок. ходити ставало дедалі важче, адже доводилося ріденький суп ділити на всю роди-ну. Якось донька Явдоха виміняла на свої єдині святешні чоботи трохи темного борошна, спекла кілька невеликих перепічок, одну дала батькові додому. Виходячи із двору, тато помітив під тином вмираюче дитя, витяг з-під поли перепічку, відла-мав шматок і простягнув хлопчикові. Мабуть, це хтось побачив, бо далеко від хати дочки батько не відійшов – знайшли його під вечір на стежці без кожуха і тої злощасної перепічки...

шкварець ганна Іванівна,

1923 р.н., село Чистопіль

– Голодомор прийшов у наше село на початку зими в 1933 році. Восени люди здавали плани в колгоспи. В той же час більшовики ходили по дворах і забирали врожай. Забирали картоплю й зерно. В нас забрали пшеницю до останньої зер-нини. Люди вже відчували, що буде тяжкою зима і говорили про голодомор.

Я того часу мало що розуміла, але мені було страшно. Після того як в дворі забрали пожитки, у нас залишилась лише корова та кури, що несли яйця, які ми віддавали в колгосп. Лишилось також в чулані декілька десятків гарбузів, моркви, ква-солі. Восени ми ще мали що їсти. Та коли прийшла зима, всі запаси закінчились і ми почали різати курей. Та їх вистачило лише на тиждень.

ходили і з-під снігу діставали жолуді й варили та споживали в їжу. їли також і сніг. Від голоду ходи-ли опухлими. Тяжко було дивитись, як люди пада-ли й помирали просто на вулиці. Вийдеш, було, в пошуках їжі, а по дорозі лежать тіла людей, з ко-трими ще вчора ходили в степ збирати померзлу картоплю, що залишилась в колгоспі. До кінця зими в селі не залишилось ні котів, ні собак. В нас була корова, ми і її з’їли.

Як тільки зійшов з землі сніг, люди пішли по селу збирати першу траву, яку потім варили й їли. Було й таке, що з лободи пекли оладки. хотілось жити, а в пошуках їжі сил вже зовсім не було. В душі була віра в те, що зможемо пережити ці страшні часи.

Розділ ІІ


343

Голос був хрипкий, охлялий, але я читала молитву й просила Бога, щоб лишитися живою.

Також, коли прийшла весна, ми сім’єю ходили ло-вити зайців. їли й голуби і горобців. Всяку дичи-ну ловили, варили і їли, бо хотіли жити. Ще нашій сім’ї допомогло вижити те, що в нас були вишиті рушники, котрі батько носив продавати в інші села, а то і в місто. Він приносив нам макуху, сою, молоко, іноді добрі люди давали окрайчик чор-ного, мов земля, хліба. Це були заможні люди. З макухи ми пекли коржики. їх приходилось по три чи чотири коржики на члена сім’ї. Варили соєвий суп, юшку якого розводили водою, щоб надовше вистачило.

Варили ми й цвіт з вишні та листя. Згадую іноді ті часи й по шкірі мороз. Це було жахливо. Це тяжка доля кожного, хто жив у ті роки.

со л о н Я н с Ь к и Й ра Й о н

кривенко Марія аксентіївна,

1924 р.н., село Сурсько-Михайлівка

– Неврожай у нашій місцевості був у 1932, ну він не отразився б так, щоб люди повністю пови-мирали, якби не була колективізація. Був у 1933 році уже хороший урожай, а голод зробився че-рез непомірні налоги. Треба було все оддать. Що вродило трошки, і те забрали. Зразу забрали пару коней, весь сільськохазяйственний інвентар, ко-рову, курей і все, що було.

Заставляли іти в колхоз, а батько не хотів. йому мати його казала: «Держись, держись, може, вдержишся». Ну й додержалися. Це, значить, крупненьке забрали, а тоді прийшли і все забра-ли: і квасолю, і соняшники, і ячмінь. Сємочок було трошки – під мітьолочку. женщина між ними була, Бистрицька. Каже мені: «Подай, донечко, віни-чок», і всі сємочки змела. А куди вона їх понесла? Додому. Дочка в неї була така, як я. Даже буряки, кваснину з погріба забрали. В хаті – нічого. Оста-лася тільки чулка з насінням, і ту вкрали. хлопець один шибку розбив і вкрав.

Ми нічого не ховали, хіба батьки думали, що вони будуть кваснину з погріба витягать. Рушників не брали. Одежі не брали, бо у нас її і так не було. Батько старався хазяйство наживать, а не одежу. Все це своїми ручечками вони наживали. Копали глину і возили тачкою в Кам’янське за 25 кіломе-трів на завод здавали.



344

Прискочили на бричці у двір, документів вони не пред’являли. Це ж були сільські – Бистрицька, Ба-сараб Афанасій, Боговик Іван, Боговик Антон.

«Активісти» називали їх. Тоді іще один Басараб, забула, як звать. Потім Коробка. Оце я їх знала. Вони приїжджали на бричці і, що бачили, усе за-бирали, усе. Не раз приїжджали.

Тоді, як уже все забрали, батько вже ліг, не вста-вав. Мама пішла туди, де контора була, вони там збиралися, кодло їхнє. І їй дали не знаю скільки літрів молока віяного. Вона принесла його, стала батькові давать, то він уже не зміг його випить і так помер. У цей самий час помер сусід, Дубина Панько. Ну, приїхали, взяли за руки за ноги, уки-нули у бричку одного й другого і на вході в клад-бище закопали. Померло багато людей у селі, но я ж їх всих не знала, бо була мала.

Як уже все забрали і батько помер, то приходили ламать хату. Ми бачили із мамою, як розламали, розковиряли хату сусідам. А відтіля летять кіньми до нас.

Мама каже: «Я заховаюся, а ви, як приїдуть, будуть ламать, кричіть що є сили». Ну ми кричали, а чуть було, як один казав: «Не нада, дітей перелякаємо», а другий каже: «Ламайте, вона дома». Ну вони не розламали, подовбали, подовбали і бросили. Це ж такі гади були!

Ніхто нам не помагав, бо всі голодали. Багатих не було в селі, всі були бідні. Може, хто й ховав зерно, бо ходили шукали щупами. Ну ми не ховали. Може, хто заховав, той не вмирав. А в нас даже батька не

було дома, як вони оце все забирали. Батька при-зивали у район, вони там марширували.

Я не знаю, як ми вижили. Зразу кота з’їли. Помню, як мама його різала. Копали коріння з лопуха, мама десь собирала лушпайки з картошки. ходи-ла у степ разів нескілько. Найшла мишаки, кучки, що миші наготовили. Ну, а навесні уже в мами сил не було, вона кудись пішла і впала. її хтось в боль-ницю відвіз. А ми з сестрою самі додумалися піш-ли у жито, у нас в городі було жито, і сиділи там їли колоски, і спали там, бо в хату іти боялися. Коли мама прийшла, то уже ніяк було посадить город. Було пізно. Та й нічого було садить. І колгосп по-садив у нас на вгороді кабаки. А сусідка прийшла та й каже: «Носи кабаки, ховай». А мама боялася їх брать. Ловили горобців, сусід раза два встрелив нам галку. ховрахів не виливали, бо були дуже слабі, воду носить не могли. Я в школу пішла в 33-му, давали нам там пшоняний куліш.

проценко тетяна Іванівна,

1912 р.н., село Башмачка

– Голодовку знаю. Працювала в колгоспі ім. Пе-тровського в рільничій бригаді. Робили за тру-додні, які не оплачувалися. За свій труд можна було тільки раз в день поїсти в степу овсяної по-хльобки та кусочок макухи. Сама трохи погризу, а то ж треба понести додому, бо мала малу дитину та матір. Уже як настали жнива, трохи стало кра-ще. хліб косили косарками, а ми в’язали снопи. Як не було поблизу начальства, простилали фартухи

Розділ ІІ


345

і сандалем вибивали колоски. Те зерно ховали в торбинки і прив’язували до живота, щоб не було видно. В сумку не можна було класти, бо трусили і забирали. Були такі, що робили вид, що нічого не побачили, а були й такі, що забирали. Дома те зер-но на саморобних млинках перемелювали і з тієї муки пекли коржі. Або з гільзи снаряда робили ступи і товкли там зерно. Получалася і крупа на кашу, і мука на маторженик. В селі був базарчик. З других сіл приносили білу кукурудзу, міняли на щось друге, а кукурудзу товкли в ступі, получала-ся красива біла крупа і варили з неї куліш.

жилося дуже погано. Люди ходили пухлі. ходили по хатах, просили хоч що-небудь щоб дали поїсти.

Пам’ятаю такий випадок. До сільської ради прий-шов за допомогою Лаутеншлагер йосип Адамо-вич і не встиг переступить поріг, впав і помер. жінка і дитина теж померли з голоду. ховать не було кому, так його загорнули в рядюжку і так вкинули в яму. Помер Павленко Гарасько, а в сім’ї Вискарки Максима померло троє малих дітей. А старший син Петро, уже пухлий, заліз в колгоспну комору, там його застали, судили. Дали йому 5 ро-ків, так він не видержав і там помер.

соломаха (клименко) ніна Миколаївна,

1948 р.н., село Башмачка

– Мій батько, Клименко Микола Тарасович, наро-дився у 1919 році, тому голод добре помнив, йому було у 1933-му 14 років.

Розказував про такий случай. Це було весною.

Прийшли до них додому хліб забирати... Наша сім’я була роботяща, як говорили тоді, належала до середняків, тому навідувались частенько. Ке-рував усіма Захарко.

Шукали у хаті, у дворі, але не знайшли нічого. А на хатньому горищі у нас лежали два мішки зерна. Батькові так шкода стало тієї останньої пшениці, що він прожогом вискочив надвір, схопив сокиру і заховався.

Вони не ховали зерно, це було те, що осталося на всю сім’ю до нового урожаю. От батько і вирішив захищати свій скарб, і якщо доведеться, зарубати уповноваженого. Але Захарко або пожалів їх, або щось насторожило його, та він не поліз тоді шука-ти. Прочинив ляду, у щілинку заглянув, постояв на драбині трошки та й зліз. Через багато років наш батько все думав, що, може, Захарко побачив, як він метнувся до горища із сокирою в руках і по-йняв, що він міг його зарубати…

Багато людей померло, особливо старих і дітей. Дуже тяжко було зимою.

їли кору дерев, корінці бур’янів, гілочки з вишні. Від такої їжі часто люди мерли в страшних муках, бо шлунок не перетравлював тирси. Навесні ста-ло легше, бо можна було їсти цибулинки просе-ренів, пролісків, пізніше – дику цибульку і дикий часник. Влітку пішли бабки, козельки, з трави ва-рили щось, а з пареної лободи робили такі собі лі-пеники – лободяники. У кого були сили, той ходив у поле виливати ховрахів. Наша сім’я уся ходила, і коли вдавалось щось, то був празник. Ще шука-ли мишачі запаси, рилися у старих ямах, рубали



346

бадилля старої кукурудзи. Словом, їли те, що до-брий хазяїн своїй худобі не завжди давав. Як ви-жили, не знаю… Мабуть, сила духу допомогла. Наш рід завжди був сильний, хоч і кріпацький.

гладченко галина олексіївна,

1939 р. н., село Башмачка

– Коли настав голод 1932 року, моя мама, Климен-ко Ганна Никифорівна, 1915 р.н., саме навчалася в Олександрійській педагогічній школі, готувалася стати вчителькою. Учні цієї школи жили в гурто-житку поряд з навчальним корпусом, а харчува-лися в їдальні, де годували ріденьким супом, що у народі зветься «порожнім»: 1–2 шматочки кар-топлі, декілька горошин і вода. Від голоду хитало, тому, повертаючись у гуртожиток, доводилося триматися за стіни. В кімнаті було холодно. Але й за таких умов навчання не припинялося. До того ж учні повинні були працювати на шкільному го-роді. На цьому клаптику вирощували капусту, бу-ряки, квасолю, може, трохи картоплі. Овочі при-значалися для шкільної їдальні. Та їх було мало для того, щоб нагодувати молодь. Постійно хоті-лося їсти, тому хлопці намагалися самі роздобути щось із продуктів. Коли працювали на городику, умудрялися зірвати декілька стручків квасолі чи гороху, а тоді ховалися десь, розводили маленьке вогнище і у бляшаночках варили юшку. Та одно-го разу хтось доніс про це директорові. Він при-біг, кричав, а потім ногою вибив вариво, що саме кипіло на вогні. Юшка розлилася, і ті квасолинки розлетілися по землі...

Держава у той час виділяла для педшколи деякі кошти, але дітям не діставалося ні копійки. Усе за-бирав директор і використовував для своєї сім’ї. його квартира знаходилася тут же у дворі, і учням було боляче дивитись, коли на подвір’я виходив його син і їв хліб, товсто намазаний маслом. хліб був білий, окраєць – через усю хлібину, а масло – жовте-жовте. Мама до останнього дня про це зга-дувала, бо голодна людина такі речі запам’ятовує на все життя. Директорів хлопець був років два-надцяти, зверхньо поглядав на учнів і жодного разу ні з ким не поділився.

У 1933 році, коли став достигати новий урожай, батьки на своєму городі нажали трохи пшениці, обмолотили снопики ще не зовсім стиглого зер-на, і моя бабуся вперше спекла хліб. Цей перший хліб вирішили повезти моїй мамі в Олександрію. Тепер трішки відступлю від теми розмови.

Разом з мамою у педшколі вчився її двоюрідний брат, Дяченко Григорій Григорович. їхня сім’я жила заможно, бо хрещеною дядька Грицька ко-лись була поміщиця, яка володіла землями довко-ла і часто допомагала йому грошима. Коли після революції поміщиків вигнали, хрещена залишила дядькові золоті червонці, на які він побудував хату, а сама жила ніхто не знав де. Одного разу вона, нещасна, голодна і обірвана, повернулася у село. Прийшла до Дяченків і просила прихист-ку, нагадуючи її добре ставлення і допомогу. Але дядько їй відмовив, сказав, що матиме через неї неприємності. хіба що нагодував. За цей гріх Бог покарав дядька: ще у працездатному віці йому на пилорамі покалічило руку, ту саму, якою він брав

Розділ ІІ


347

у поміщиці гроші і яку не подав, коли жінка про-сила про допомогу. Потім на війні загинули двоє його синів – Тарас і Андрій, онук Володя у шість років став інвалідом (коли він грався з дітьми біля двору, неподалік упав снаряд і хлопчику осколка-ми покалічило ноги). Молодою, до 30 років, по-мерла від тяжкої хвороби внучка Лариса.

Так от, Дяченки не захотіли нічого передати сину Гриші в Олександрію, сказали, що не знають, що передати. А усі знали, що вони не так бідують, як інші люди. Тоді дядько моєї мами, батьків рідний брат Клименко Андрій Якович, зібрав усе, що при-готувала моя бабуся, і повіз племінникам. Правда, харчів вистачило ненадовго: їсти самим було со-ромно, то ділилися з товаришами. Скільки мама жила, пам’ятала отой хліб, переданий з дому, хоч у селі була велика родина і дуже бідувала. У нашій сім’ї не було жадібних. Бо хранителька домашньо-го вогнища, бабуся Віра Антонівна, сама ділилася з людьми і дітей привчала бути щедрими на до-бро. Мати п’ятьох дітей, вона завжди говорила: «Не оскудіє рука дающого»...

У педшколі, згадувала мама, була одна дівчина з багатої сім’ї. Якось у неї закінчились гроші і було вже зовсім мало продуктів. Вона чекала батьків, які на вихідні завжди приїжджали, але цього разу щось їм перебило. Дівчина ридала, билася в іс-териці, що безсовісні батьки залишили її на голо-дну смерть. Усі дивилися на неї і не розуміли, чого вона репетує, адже вони голодували постійно. Учениця завжди їла ховаючись, хоч ніколи у неї ніхто не попросив ні крихти.

Після педшколи маму у 1933 році направили на

роботу у с. Микольське нашого району. Директо-ром був Процько Панас Петрович, мамин колиш-ній учитель. Одного разу він прийшов і повідо-мив, що у колгоспній коморі вчителям даватимуть по гарбузу і по кілька бурячків, щоб якось їх під-тримати. Мама була молода і соромилась іти че-рез усе село до комори, бо зустрічала скрізь голо-дні очі. Тоді Панас Петрович сказав, що теж ітиме після уроків, то можна піти разом. Отак і пережи-ли голод.

Родина у Башмачці теж бідувала. Продзагони за-брали зерно, овочі, але все-таки якось вижили. Клименки мали низовий город, то щось з нього мали, обмінювали одяг на базарі, а навесні їли ло-боду, спориш, на сонячних схилах шукали дику цибульку і часник, виливали ховрахів. Восени ви-ручав курай, перекотиполе по-нашому, насіння якого мололи на ручних жорнах на муку. Трава і бур’ян замінили хліб. хоч і голодували дуже, та у нашій родині не вмер ніхто.

У 1933 році на одній частині городу посіяли якесь зерно, з якого потім спекли хліб, що возили мамі в Олександрію. Вона ніколи не згадувала, щоб продзагонівці дуже кривдили селян, схоже, щось-таки трохи залишали. А, може, тому не дуже об-бирали людей, що в Башмачці і прилеглих селах гуляло багато банд. Наше село знаходиться на шляху Запоріжжя-Катеринослав, і тут, «на боль-шаку», часто грабували і вбивали. Дуже багато продзагонців загинуло з 1918 року, та й у 1933 році колективізація ще не завершилася, то бува-ло всяке.

Багато людей померло, особливо страждали діти.



348

У селі не дуже любили про це згадувати, але ста-рі люди казали, що таки був у нас випадок людо-їдства. У хаті на вулиці Кірова, де жила Вискарка Віра Іванівна, яку називали Татарка, у той час жила сім’я Гараська Проценка. Взимку 1933 року у них зникла дівчинка. Дитину шукали, але не зна-йшли. Люди говорили, що її вбили і зварили, щоб нагодувати старших дітей і врятувати їх від голо-дної смерті.

Волошина олександра семенівна,

1921 р.н., село Красний Маяк

– В сім’ї було восьмеро дітей, з 1914 по 1929 рік на-родження. В Дніпропетровську жили з 1930 року. А до того жили на хуторі Онисівка, неподалік від Петропавлівки. З хутора всіх виселили, сказали, що там буде совхоз. Людей змусили підписатися, що садиби свої продали, а незгодних погрожува-ли розкуркулити. Землі було багато. По 52 рублі за садибу дали, і то не одразу. Коли стали на ро-боту влаштовуватися, почали клопотатися про документи, тільки тоді видали розписки, і гроші видали. Без документа на роботу не брали.

В 1933 р. мені було 12 років. Батько працював на заводі Петровського. Мати теж працювала – при-бирала хлібні ларьки, такі були дерев’яні будоч-ки, в яких були полички для хліба. Вона мила ті полички і збирала там уламки, шматочки хліба, то ми дуже чекали вечора, коли мати приходила додому.

Взагалі-то харчувались по карточках. Крім того, дітям, які приходили до школи, теж допомагали.

Давали по шматочку хліба, посипаного цукром, і чаю. Діти йшли до школи не так вчителя слухати, як дочекатися, коли буде той цукор та чай. А по-тім стали давати потроху горохового супу. А ще була столова для багатодітних. Пам’ятаю, на нашу сім’ю давали обіди на п’ятьох дітей, на дорослих не давали. Дітей поменше, які починали пухнуть, забирали до лікарні, там їх підгодовували. Це наші Олексій та Валентина туди потрапляли. А ще в батьків був срібний посуд, то його здали в Торгсин, там приймали і золото, за це можна було отримати якісь продукти. То ми не ходили пухлі.

Район, де ми жили, був робочий, то мертвих на ву-лиці ми не бачили, а голодні люди були. Була в нас сусідка, чоловік десь поїхав зароблять і не повер-нувся. Залишилася вона сама з чотирма хлопця-ми. Старший був мого віку, а найменший – тільки сидів. Прийшлося їй влаштуватися на роботу до будівельників, щось там підносить. А діти ж голо-дні. То мати вирішила того малого Мішу віддати в дитячий будинок, думала, може, так йому краще буде, а дитбудинок був зовсім недалеко. Рано-вранці, старші хлопці ще спали, тихенько однесла його до того будинку і там залишила. Побігла на роботу, робота – не робота , думає – треба забра-ти малого додому. хай вже буде що буде. Додому – а він вдома. Розплакалася, а старші хлопці до неї: «Мамочко, не віддавай його, будемо ми якось, ми ворон будемо ловить...» – і ворон ловили, і на-віть на смітнику якісь недоїдки вишукували. По-стелять у дворі ряднинку, посадять малого – він

сидить, хитається, а самі шукають чогось їстівно-

го. Так і не віддали того Мішу, разом виживали.

Розділ ІІ


349

Відправлення

ешелону

з зерном.

Дніпропетровськ, 1932 р.



350

Колгоспниці

здають молоко.

Дніпропетровщина, 1932 р.

Розділ ІІ


351

то М а к І В с Ь к и Й ра Й о н

сарана григорій афанасійович,

1921 р.н., село Кисличувата

– Було в мене чотири брати, а залишився живим

лише я. Соромно казати, але прийшлось красти...

В 1932 році батько подався на заробітки в місто

та не повернувся. Єдину корову-годувальницю

забрали. Та не тільки в нас. Корів не залишилось

майже ні в кого. Лише сусідам якимось чином

вдалося зберегти корову. Поставить тітка в клуні

горщики з молоком, а я малий був, худий, підніму

дошку, пролізу і верхні сливки понадлизую. А їсти

хотілось, аж в голові паморочилось! Так хотілося

до горщика припасти і випити його весь. Але не

можна, бо сусідка помітить, вислідить, поб’є і єди-

ний шлях до життя буде закритий.

А брати на очах гаснули. І допомогти нічим не міг.

Сливок в роті не принесеш. В клуню, де молоко

стояло, самі не дійдуть – малі були. Того хліба

(хліб був з висівок і лободи), що мама пекли, не

вистачало. Так і поховали ми з мамою братів май-

же один за одним.

Ц а р и ч а н с Ь к и Й ра Й о н

коваль надія Іванівна,

1924 р.н., село Ляшківка

– На все життя запам’ятала голодомор 1933 року. На той час я була зовсім маленька. В сім’ї нас було двоє дітей – брат та я.

Пам’ятаю, як ходили по дворах і забирали все, що могли. Дійшла черга й до нашого двору. Коли в двері побачили дядьків, які прийшли забирати їжу, зерно, то мама шепнула мені на вушко: «Плач, доню, можливо зжаляться над нами, залишать хоч крихту зерна». Я впала на землю і так плакала, що аж запаморочилось у голові. Та це не допомо-гло. Обшукали нашу хату, клуню, комору, полізли на горище і знайшли у мішечку з рядна трошки квасолі, яку заховала мама. Коли я побачила у них той мішечок – вчепилася в них і закричала: «Це мій мішечок, це моя квасолька, не дам!» Та вони мене відштовхнули, як цуценя, та й пішли з двору.

їсти хочеться, аж у голові паморочиться, в животі пече, сили не стало зовсім. Мама брала порожні качани кукурудзи, товкла їх – виходило борошно – не борошно, крупа – не крупа. Добавляла тріш-ки мерзлих бурячків та й пекла оладки. То була найсмачніша їжа! Ми з братом питали в мами: «Чому ти, мамо, не їси?», а мама відповідала: «їжте, діти, я вже наїлася». Навесні стало трішки легше – з’явилася молода травичка, листя берестка, осо-ка. Ми товкли їх в ступі, робили млинці та їли. Так ми і вижили.



352

А ще пам’ятаю такий случай...

ходили у школу на Оксанківку. Годували нас сяким-таким супом. У школі жили троє дітей – їх батьків розкулачили, все забрали, батьки помер-ли з голоду, а діти виживали, як могли.

Приходила до нас баба Данчиха й казала мамі: «Олено, ховай дітей, особливо Надію свою, вона в тебе пухкенька дівчинка. Моя дочка Наталка зарізала меньшу дочку, а старша відпросилася – мовляв, я вже велика, мені дванадцять років уже, я буду тобі помагати – колоски збиратиму! Так жи-вою і лишилася!»

Після того случая мама нас із братом ховала, са-мих надвір не випускала, бо балачки по селу хо-дили, що діти зникати стали.

У селі Назаренки було поле жита. От я туди і бігала колоски збирати. А там сторожем був не людина, а звір, Юхимом його звали. Бив нас батогом так, що з одягу ганчір’я лишалися, проганяв нас, а мі-шечки наші забирав та додому ніс – своя сім’я їсти хоче. Одного разу мене так відшмагав, що ледве додому дійшла. Мати прийшла до нього і каже: «Віддай мішечок, в тебе совісті немає зовсім, мої діти нічим не гірші за твоїх, теж їсти хочуть!» А він тільки засміявся та й каже: «Зерно наше, хай туди не ходе, всю шкуру спущу!» Через врем’я не стало Юхима – знайшли на полі мертвого, миші й очі повиїдали. Страшну смерть прийняв за жадність свою.

жили в нашому селі дві куми. Одна в НКВД слу-жила. Прийшлося і їй хліб у людей забирати. При-

йшла вона до куми, знайшла в неї горщик з куку-рудзою та й забирає. Друга кума вже зовсім слаба була, ледь ходила. Вчепилася схудлими руками в горщик та й благає: «Ми ж з тобою куми, пожалій, остав хоч трохи зерничка!» Кума й відповідає: «Ти вже не жилець, а мені дітей годувати треба!» «Ні-чого, кума, Бог нас розсудить», – сказала небога. Так і вийшло – голодна жива осталася, а сита вско-рості померла.

каніболоцька анастасія Максимівна,

1922 р.н., село Ляшківка

– Я хочу розповісти про голодомор 1932–33 ро-ків. Що я бачила своїми глазами. Мені в 1932 році було 9 років. Батьки мої були небагатими. Тоді організовували артілі, батько добре знався на техніці і пішов зразу в артіль механіком. Нас у сім’ї дітей було троє. Я – найстарша і два менших бра-тика. І в цей час почалась колективізація, людей заганяли в артілі. Люди не хотіли – в їх забирали все майно з хат, виганяли, хати на торгах прода-вали. Утворювались такі бригади активістів, що ходили по хатах і вишукували хліб, зерно; даже хто щось з’їдоме ховав у пічі і там находили і за-бирали. Даже малих дітей залишали голодними. Люди начали з голоду пухнути і вмирати.

хто в артіль-колгосп пішов. Організували ясла-садік. Зарахували і мого меншого брата, і мені, як найстаршій, приходилось водити його в яслі, а яслі були за 3 кілометри від села. То я такого страхіття надивилась, що і довіку не забуду.

Розділ ІІ


353

Веду братіка – лежить під тином жінка пухла, як колода, з ніг тече вода. Я пройду мимо, сер-це тьохка. Дальше йду. Уже в дворі лежать двоє, стогнуть, теж пухлі. Поки я вернуся – уже їх нема: забрали на кладовище.

В нас по сусідству близько жили чоловік, жінка і три сини малі. Найменшому було десь годів 7-8. Той хлопчик прийшов до нас і збирає курячий помет і їсть. Мама винесла йому кусочок коржа, спечений пополам з листям берестка і лободи (бо теж мішали траву і листя), він узяв той кусочок, руки трусяться, увесь пухлий, і ковтнув цілком. Пі-шов додому. Коли надвечір мати його приходе до нас і просе батька: «Поможіть похоронити Вань-ка», бо чоловік її раньше захляв. Батько пішов, у садку викопав ямку в метр і поклали того хлопчи-ка. Прослали ряднинку, укрили ряднинкою, і там він лежить і досі. А ті два хлопці вижили – збирали по садку кісточки з вишень і їли.

Ще бачила страхіття, коли людей виганяли з хат та поміщали в одну хату, з якої людей вигнали і забрали все і обстановку, в одні 4 стіни. Зганяли по п’ять і більше сімей. Вони там на підлогу слали солому і так спали. Теж пухли, вмирали, їх несли в рядні на кладовище і там закопували в міленькі ямки.

Приходилось мені чути, що в нас у селі жінка зарі-зала свою дитину і варила, і їла, і все рівно вона не видержала і теж захляла. Одна бабуся жила сама. Тоді ніхто ні за ким не слідив. Немає її і нікому нема діла, бо кажде ходе єлі живе. Потім згадали, що її не видно. Пішли в хату, коли вона захляла і

лежала на печі уже розклалась. То її дома під гру-шою і поховали, і січас вона там лежить.

Бувало і таке бачили. Іде мама в друге село до се-стри, і я піду з нею. Ідемо – лежить в степу жінка мертва, пройде страх – далі ідемо. Могилка в сте-пу – хтось когось там на місці похоронив.

грицай ганна гордіївна,

1921 р.н., село Березівка

– Влада назначала бригади, які приходили в наші хати й забирали все, що тільки мали люди. У нас забрали корову. Все позабирали, не було нічого. ходили ці бригади так: наприклад, бригада з села Лобойківка ходила в село Березівка, а бригада з села Березівка ходила до Лобойківки. Люди не мали вибору і підкорялися їм. Бригади ходили без зброї.

Моя сім’я рила кагати і в кагати сипали свіжу кар-топлю, а коли розривали їх, картопля була вже гнила і вонюча. Але їсти хотілося, і ми мусили су-шити картоплю, а потім пекти з неї оладки. А ще обривали акацію й дубові листочки, знову суши-ли і робили оладки.

Помирати з голоду почали люди в 1933 році. Тоді була така робота: чоловік, який більше відвезе мертвих у ями на кладовище, отримував 200 г борошна за одну мертву людину. В яму кидали по 10 чоловік. Пам’ятаю такий випадок, жила біля мене сусідка, молода дівчина. їй було 16 років, та така була пухла від голоду. А дядько той, що за-бирав всіх померлих, їй говорив: «Давай сідай та



354

й поїхали, все рівно тобі залишилось мало жити», а вона його просила, щоб він не забирав, може, ще виживе. Але він не послухався, забрав її і живу кинув у яму.

Маленьких діточок навіть не помічали. Ніхто за ними не дивився і не піклувався. Не голодували лише ті сім’ї, чоловіки яких їздили на возиках і забирали мертвих. Тоді родичів майже не було. Якось відвезли мене до маминої сестри глядіть дітей. Раз тітка нажарила сковорідку картоплі та сказала мені, щоб я поїла і залишила її чоловіку. А я була голодна і з’їла все. Це тітці не сподобалось і вона відвела мене в інше місце.

Божко олександра андріївна,

1909 р.н., смт. Царичанка

– Нас у мами і батька було шестеро. Мені було вже 23 роки, коли почався голод на Україні. Тому помню все дуже добре. Урожай того року був хороший, вродило все. Та в людей забирали все до ниточки (забирали ж свої, христопродавці, які служили тодішній владі). Ми залишились живими, бо нам помагав батько. Він возив євреїв під хуру, відтіля щось привозив їсти. Мама варила юшку із жменьки зерна та кидала 1-2 картоплини. Ділили всім. їли і траву, і бадилля з буряків. За стакан бо-рошна і стакан зерна батько проміняв мої золоті сережки і срібний набор (2 стакани і 2 ложечки – це дісталося моїй мамі у придане). жалко було віддавати, та дуже хотілося їсти.

У 33-му померли моя бабуся і тітка. Вони пухлі ле-

жали на печі і не мали змоги підвестися.

Біля нас, навпроти, жила сім’я Онищенків. Так там вимерла вся сім’я: за тиждень – 5 душ. Наш бать-ко пішли до них, а вони пухлі лежать, діти зівають ротами і тільки шепчуть: «їс-ти».

Недалеко від нашої хати, у вуличку, було старе кладовище. Туди звозили чи відтягували помер-лих. хоронили або так, або завернутими в якісь рядна. Ям не копали, – було нікому, а скидали їх в одне місце. Дехто падав прямо на вулиці. У на-шому селі їли жаб, їжаків. Голод був штучний, і не голод, а голодомор. Це велика разниця.

штаній Микола григорович,

1915 р.н., смт. Царичанка

– Наша сім’я складалася із 3-х чоловік: мати, се-стра і я. Батько загинув у 1927 році. Під час голо-домору жилося дуже важко, як і всім. їли буряки з бадиллям, весною – козельки (така трава). Коли у нашій хаті продовольча комісія робила обшук, знайшли 1 мішок зерна, яке мати заховала у печі і обмазала сажею, щоб не було видно. Але нащупа-ли його і забрали. Ці нелюди із нашого села ходи-ли із такими ціпками, якими обмацували кругом усе, особливо підлогу: у хаті, в сараях, землю на городі. Наша мати на городі закопала мішок бо-рошна. його не знайшли, але коли весною при-бувала вода, майже все борошно перетворилося на цвіле тісто. Мати нам із сестрою щодня давала трішки цього тіста, завдяки чому ми і вижили.

У мене опухли ноги. У школі вчитель це побачили

Розділ ІІ


355

і сказали директору. Він дав розпорядження кож-ного дня після уроків видавати мені одну порцію хліба, бо у школі я був відмінником. Половину я з’їдав, а половину ніс додому рідним.

У нас на вулиці вимерли майже всі. Залишилось тільки 3 хати, де ще жевріло життя, у тому числі і наша. Померлих скидали у рівчак у кінці вулиці.

А ще пам’ятаю, як двоє наших сусідів (брат і се-стра) весною пішли до поля, де тільки почала ви-кидати колос пшениця, і наїлися тих зелених ко-лосків. То животи у них порозпухали від тої їжі і до вечора вони обоє померли.

Володимир лоЙк

голодоМор.

Роздуми над матеріалами

архівів і преси

3 3 - й , Ц А Р И Ч А Н К А

Минулого року, повертаючись з кладовища до центру, я порівнявся з молодою жінкою, схожою на вчительку. Під впливом спогадів і вражень не-зчувся, як вже розмовляв з нею:

− Ви щось знаєте про ті голодоморні часи?

− Майже нічого, − батьки ніколи про це не гово-рили.

− А в школі розповідають про голодомор? – запи-тав я, все ще припускаючи, що вона вчителька.

− Не чула. Люди мого віку ще мають якусь повагу до тієї трагедії, а ви подивились би на молодих.

Розмова йшла в кількох десятках метрів від тих таємних могил, про які моя родичка тітка Дома-ха (старенька й досі мешкає на вул. Кірова, їй за вісімдесят) згадувала страшні речі. Вони з бать-ком мешкали в 33-м якраз напроти кладовища. Кожного вечора, тільки темніло, туди привозили мертвих.

їх везли на підводах – дві широкі поздовжні до-шки, трупи – упоперек. Спеціальні люди увесь час копали ями. Якось батько поплівся подивитися на чергову партію, можуть бути родичі, знайомі; розумів, що пізніше нічого не довідаєшся. Гробарі скидають тіла, і раптом чується тоненький голо-сок дитинки, яку кинули в могилу разом з мертви-ми, і дитяча ручка тягнеться з могили.

Батько підхопив дівчинку на руки, забрав додо-му. При світлі побачили обгризені кінчики паль-ців. Дома була картоплина, спробували годувати маля, не допомогло. До ранку воно вмерло.

− А он там, на вулиці, під парканом, літній чоловік лежав, − продовжувала Домаша. – Приповз звід-кілясь. Одна рука до ліктя оголена й теж понадку-шувана. Людина їла сама себе. Опухлий весь. Ще до вечора принишк.

Потім Домаша показала убік, на пусту хату:

− По сусідству Шпаки жили. його, як богомольно-го, вислали в Сибір з розкуркуленими. Дружина



356

залишилася з однолітнім сином і п’ятирічною донькою. А тут голод. Дійшло до того, що вже й рухатися не могли. Свекруха, довідавшись про тяжке становище родини, роздобула молока. Пізно уночі молода мати почала їсти сина. Дочка втекла до якихось більш заможних родичів по су-сідству, забилася в кут і мовчала два місяці – втра-тила мову. Мати ж померла наступного дня. − До-маша зупинилася, замислилася.

І я мовчав. Раптово побачив себе збоку. Ситого, зацікавленого, допитливого. Чи маю я право тур-бувати цю дуже літню людину, змушувати її очі зволожуватися?..

Розкуркулили Домашину родину 2 лютого 1933 р. Мати була колгоспною активісткою і якраз засіда-ла в правлінні. А тим часом «органи» повикидали з хати дітей, а двері опечатали. Дітей, як потім і ма-тір, притулила сусідська родина злодіїв-крадіїв. Щоб не померзли. Мати була бідова, після свого правління виставила в хаті тільки їй відому шибку, залізла всередину й попередавала назовні дітям все необхідне для життя. їх не ув’язнили, бо вони мали тільки 6 десятин землі. За таке куркульство допіру виганяли з хати. З колгоспу не вигнали.

З крадіями вони дуже поріднилися, настільки, що ті навіть зізналися в тому, що це вони три рази обкрадали притулених. Мати жалілася Сталіну в листі.

Домнікія заробила в колгоспі (35 років тільки до-яркою) орден Червоного Трудового Прапора.

Виявилося ще таке. Чотири церкви було в Цари-

чанці в період голодомору. Спочатку дві з них набивали зерном. Коли заповнили під вінець, по-чали засипати третю. Зерно молотили, віяли, від-возили. Це на очах опухлого, умираючого народу. Куди відвозили? Може бути, й в Америку.

Охоронців було більше, ніж цивільних мешканців.

Коли я вперше почув про голодомор (вже сповна дорослим), то наївно думав – це ж було повсе-людне лихо, всі мерли: працівники виконкомів, сільрад, міліція, селяни, пролетарі. Потім розмір-кував, хтось же їздив, збирав трупи. Тобто, були люди, які харчувалися, здатні були могилу вико-пати, підняти труп, кинути його в яму. Малоймо-вірно, щоб це були опухлі від голоду люди. Десь годували й коней.

− Так, − сказала Домаша. − Колгоспи працювали. Там людей якось підтримували. Щирих друзів ра-дянської влади. Та й тих не завжди. Зате інших - ні-ні. Інструкції, сповнені державної підлості, та місцевий садизм, сваволя, мстивість.

Мого дядька Вербу розкуркулили, але нікуди не вивезли через хворобу. Залишили вмирати на місці. Відчувши, що жити йому залишилося зовсім мало, він звернувся до друга Галагана:

− Пусти до себе, буду жити за помиї.

Я й не зрозумів спочатку змісту цієї фрази.

− За що? – перепитав. Виявилося: він просив під-годувати його помиями − господарськими відхо-дами − гниллям, недогризками, кістками, та зли-вальними залишками їжі, що перетворюють всю цю погань у рідкий стан.

Розділ ІІ


357

Здача зерна

селянами,

1929 р.



358

Розділ ІІ


359

Галаган погодився. Про це негайно довідалася влада. (Владі доносила не вимираюча частина на-селення. Та, що спостерігає, випитує, підла, і тому – живуча).

Влада негайно викликала жалісливого Галагана й наказала:

− Негайно вижени Вербу! А то й тебе розкуркули-мо.

А в Галагана дружина, діти. І сотні смертей перед очами. І вигнав він Вербу. Невідомо, у яких зворо-тах. Може бути, й зі слізьми.

І пішов Верба в степ, і ліг, і вмер. І з’їли його хроба-ки. Біблія, чи не так? По простоті і ємності події.

Перед поїздкою в Царичанку був в історичному музеї. Там напучували – ви взнайте, де поховані жертви голодомору, ми потім таку некропольну мапу накреслимо. А що тут взнавати – ви подивіть-ся праворуч вздовж покатого схилу кладовища. Там є кілька пустищ, де земля наче прогинається. На них густа незаймана рослинність. Спочатку здивувався – чом їх не займають, а поряд моги-ли прямо-таки ліпляться одна до одної. Потім збагнув, це ж і є вичерпна відповідь на музейне питання. На місцях масових поховань нікого не ховають, і ніколи не будуть погребати. Народ має достатньо пам’яті для цього. Крім того, люди зна-ють, що побачать, коли почнуть копати.

Дивлюсь, думаю. Ось під бетонну плиту пірнув вуж. У вічну прохолоду.

П О Ч А Т О К 3 3 - г о

Царичанці дуже не поталанило, що за часів ко-лективізації вона належала Дніпропетровській області. Ця належність гарантувала їй найбільш жорсткий тиск і приниження навіть на тлі загаль-нодержавного знищення народу. Бо тільки в на-шій області можна було зустріти повне вимирання з голоду кількох сіл, надзвичайно високу дитячу смертність, особливо серед немовлят, багато ви-падків канібалізму, який демонстрував доведен-ня суспільства до божевільного стану.

Водночас Царичанці пощастило на кількох відпо-відальних осіб, які намагалися в тих нелюдських умовах зберегти людяність. Серед останніх – ра-йонний інспектор здороввідділу Мелицев. В ар-хівах прокуратури та обласного відділу охорони здоров’я збереглися десятки листів Мелицева в ці установи. Він найдокладніше сповіщає й попе-реджує, нагадує, вимагає і благає. І це в той час, коли багато районів просто відмовчувалися, при-нишкли, тільки б їх не помітили, не зачепили.

11.03.33 р. Спецбюро Царичанського райвикон-кому звертається до таємної частини облздоров-відділу:

«Сообщается, что зарегистрировано на 10. 03. с.г. через медико-санитарные учреждения района 168 человек с диагнозом – «набряки от голода и истощения», из них умерло 9.

В дальнейшем будем подекадно сообщать требуемые Вами данные.

Райздравинспекция Мелицев, инспектор Спец-бюро Волнянский».



360

Наступну доповідну записку від 28. 04. 33 р. Мелицев адресує голові Царичанського райвиконкому Ведмедю (копія – завідуючому облздороввідділом Шрайдеру):

«Анализируя смертность по нашему району начиная с января месяца видим, что кривая смертности имеет направление вверх:

Январь 103 Февраль 158Март 255Апрель 259

Рождаемость умерло в возрасте до 1 года Январь 48 14 человекФевраль 61 17Март 50 46

Данные занижены не меньше, чем на четверть, так как не все регистрируются в сельсоветах.Смерть растет за счет недоедания и глубокого нарушения обмена веществ на этой почве».Мабуть, щоб дані не загубилися, слідом за першою Мелицев надсилає до області наступну поширену таблицю:

Прочерк означает отсутствие сведений, в знаменателе проставлены умершие, не зарегистрированные в ЗАГСе».

17 17 28 57/5 118

- 13 25 75/13 153 11 9 29 - 49 6 5 20 - 31 5 5 35 33/10 88

3 11 12 - 25 2 5 7 - 14

13 12 - - 25 8 13 18 36 75 8 5 9 21 43

- - 10 - - 10 10 15 33 - 58

11 19 12 - 42 - 14 - - 14 7 11 15 - 33

1 5 - - 6

Розділ ІІ


361

Ці дані справді занижені. Бачимо, що за квітень вони наведені лише по третині сільрад, а саме в цім місяці смертність збільшилася вдвічі у порів-нянні з попереднім. Та коли навіть брати до уваги найменше число (близько 800 загиблих) за чотири місяці та зважити, що голодомор тривав не менше року, отримаємо кілька тисяч померлих.

Загальну інформацію про процес знищення райо-ну Мелицев доповнює характерними деталями:

«Колхозники артели «Переможец» Бабайковского сельсовета и артели «Веселый Лан» Юрьевского сельсовета поедали павших лошадей, и даже было отравление, потому что лошадь была облита кар-боловой кислотой».

В іншому документі (від 25.04.33 р.) Мелицев по-відомляє облздороввідділ про таку подію:

«По Царичанскому району в селе Бабайковка за-регистрирован один случай людоедства. Старик на вид 65 лет, заранее умертвивший свою жену, на протяжении двух недель употреблял то мясо. Ста-рик задержан и находится в милиции».

Один випадок – це небагато на тлі загального стану по Дніпропетровській області в цьому напрямку. З довідки облпрокурора про факти канібалізму за перший квартал 33 року: «Надійшло справ на лю-доїдів, які спрямовані на розгляд до Судової трой-ки, на 54 особи, на трупоїдів – 6 осіб, разом – 60». Невідомо, у чому органи юстиції вбачали різницю між людоїдами і трупоїдами. Мабуть, перші спо-чатку умертвляли свою жертву, другі вбивцями не були, користувалися померлими з інших причин.

Тим часом до Дніпропетровська летить наступ-ний лист Мелицева:

«Облздравотделу. На 01.04 с. г. зарегистрировано через медико-санитарные учреждения района семьи, которые голодают, в количестве 37, из них колхозников – 31. Членов семей 70 человек. Из них трудоспособных – 10 чел. Смертных случаев от голодания – 17.

На 10. 04. зарегистрировано 30 колхозных хо-зяйств, которые находятся в периоде голодания, смертельных случав – 15. Что касается отравле-ний, зарегистрировано 5 случаев отравления атропа белладонна (красавка, растение, все час-ти которого сильно ядовиты), из них 2 умерло».

Як бачимо, в цьому разі підкреслюється соціаль-ний стан вмираючих.

Взагалі, певні числові розбіжності в наведених даних відбувалися з таких причин. Частина з них надсилалася згідно з конкретними вимогами об-ласного здороввідділу, чи облвиконкому, чи ГПУ. Зараз ці вимоги важко відстежити. Очевидно, деякі випадки смерті окремо відносилися до од-ноосібників, інші – до членів колгоспів, ще якісь були загальними.

Наступне повідомлення Мелицева:

«Организованные нами 55 детяслей с 1900 чело-век детей остро нуждаются в продовольственной помощи. Некоторые колхозы закрывают ясли из-за отсутствия муки. Артель «До спільної праці» Ново-Подкряжского сельсовета уже распустила ясли».



362

Майже щоденні відчайдушні звернення Мелице-ва до обласної адміністрації деколи мали пози-тивні наслідки:

«4. 05. 33 р. Обласний відділ охорони здоров’я. Службова записка. Для Царичанського району послано:

«Муки – 1 тЯчменя – 3 тСахара – 200 кгМ’яса – 200 кг»

Зрозуміло, тонна борошна на майже дві тисячі дітей – небагато, та на той час кожен грам їжі міг зберегти життя.

На жаль, оприлюднені з недавніх пір архівні до-кументи поки що носять фрагментарний харак-тер і не дають змоги послідовно відстежити весь розвиток подій. В тому числі, з’ясувати подальшу долю Мелицева.

Н Е П Р Я М І Д О К А З И

− Крадуть хліб, десять років, розстріл! – кричали-розпиналися більшовики. Це зараз вже став зро-зумілим викривальний (щодо самих більшовиків) зміст цих лозунгів (та й тоді його добре розуміли зголоднілі). Навіщо красти хліб, коли він у людини є? Коли вона має що їсти?! Подивіться, зараз ви зможете когось примусити красти зерно, чи хліб, коли його повно всюди і є за що придбати? Коли на Озерці, та й де завгодно, десятки селян із со-тнями лантухів продають скільки завгодно зерна

на посів, борошна для тварин. Та вони з одного подиву помруть, коли в них хтось жменю насіння потягне.

Корисний висновок із вивчення архівних доку-ментів – рано чи пізно навчаєшся бачити прихо-ваний зміст достовірних свідчень. Розумієш, що інколи непрямі докази більш переконливі навіть. Ось приклад.

«19. 03.33 г. Донесение Ореховского райотдела ГПУ Облпрокурору Днепропетровска. В коммуне «Авангард» от употребления пищи, приготовлен-ной в общественной столовой, с 14 по 16 марта 33 года отравилось 97 коммунаров. Имеется подо-зрение на отравление хлеба маточным рожком, воды и подсолнечного масла – стрихнином».

«Райотделению ГПУ дано указание вести рас-следование под углом выявления умышленного отравления».

«Ореховский прокурор – Облпрокурору.

Розібрався. Борошно та олія були відправлені на аналіз в лабораторію. Висновки: в борошні мається присутність споринні від 1% до 3% (що вже є отрутою), а в олії є присутність антро…іну (кілька букв сховано «прошитістю» документів), що буває від засміченості …вірили (та ж завада) блекотою».

Бідне ГПУ – ані ворогів, ані розстрілів.

Висновки. Перше. Однозначно вказується, що всі 97 отруїлися їжею, приготованою в громадській їдальні. Це – аксіома, гідна того часу. Ніхто й не припустить думки, що хтось із цілої сотні людей

Розділ ІІ


363

за три доби міг нажити хворобу шлунка десь в іншому місці – вдома, у рідних чи друзів, через пиріжок чи піщане печиво, куплене в крамниці. Ні. Сто разів ні. Така дрімуча впевненість навіть ГПУ грунтується на тому, що комунари їли тільки в своїй їдальні – більше ніде було. Абсолютно. Вже тільки цим доведено, що був голод.

По-друге. В обох документах чітко вказуються тільки три компоненти чи інгредієнти їжі – бо-рошно, олія, вода. їх і перевіряють по справі. Чому тільки вони? Бо інших не було. Бо голод. Та й ті неякісні й гидкі.

Заборонили вживати ці компоненти – захворю-вання припинились. Про те, що посилилась «пух-лість» від такої дієти – не повідомляється. Та й не помер ніхто – «деякі вже вийшли на роботу» − це через місяць після отруєння.

Ще один непрямий доказ.

Майже в той же час, що і випадок у «Авангарді».

«Акт. 1933 года 27 апреля. Я, врач Гаврилен-ко С.А., произвела санитарное обследование заключенных при Васильковской раймилиции. Сильно истощение обследуемых. хлеб – горький. Суп варится из недоброкачественной муки».

Склад супу ясний, як Божий день. З цією непря-мою ознакою цілком закономірним видається зміст наступного пункту обстеження − «почти каждый день смертные случаи от непроходимос-ти кишечника».

Вже на основі тільки цих двох довільних випадків, за непрямими ознаками легко зробити висновок,

що комунарів і в’язнів годували однаково, тобто практично не годували. І ще – гіркота хліба в КПЗ могла пояснюватися тією ж споринею, яку кому-нарам лабораторно підтвердили. А комунарське отруєння чи не супроводжувалося непрохідністю кишок, властивою ЗК?

І насамкінець, всього крихту логіки потрібно для того, щоб впевнено заявити – комунари, як і ЗК, вмирали часто.

М А Р С І А Н С Т В О 3 0 - х

Газета «Зоря»: «… Ось Лисенкова химка – кур-кулька. Яка в минулому мала тісний зв’язок з бан-дитами махновцями, пролізши до колгоспу, вона провадила контрреволюційно-розкладницьку роботу, під час жнив організувала зграю підкур-кульників – Лебедикову Тетяну, Помазан Марію та Лебедикову Марію – і разом з ними розкрадала колгоспний хліб і різала колоски та кукурудзу.»

(ГПУ тоді було науково-дослідною сільськогоспо-дарчою інституцією. – Прим. автора).

І далі:

«А ось куркуль Колота Панас – колишній махно-вець, що люто катував гаврилівську бідноту, ко-лов гілками п’ятки, підпалював їх спічками тощо. (Так, саме «спічками». − Прим. автора).

Був він і в банді генерала Шкуро.

В колгоспі Колота відповідав за силосну кампанію і зірвав її. Тепер Колота виключено з колгоспу, та він чомусь досі гуляє на волі».



364

Все це – про село Гаврилівку Межівського району.

Вона значилася на чорних дошках і була вщент

винищена – ніхто не вижив. Ні контрреволюціо-

нерка химка Лисенкова, яка з голоду намагалася

з’їсти колосок, ні куркуль Колота Панас, ні гаври-

лівська біднота, якій Панас колов п’ятки.

Далі:

«Знайшов притулок у колгоспі і куркуль Лавров

Іван, який у минулому мав 5 коней, власний млин

і 3 корови». Це – склад злочину. Газета «Зоря» від

5 січня 1933 р. №5(3147) пише:

«Починаємо похід за здорового коня.

В Генічеському районі за минулий рік загинуло

2080 коней. Це сталося тому, що кінь у районі не

був оточений піклуванням, не було сполучення

живої тяглової сили з механічною, діяв куркуль».

(Невже коні вмирали тому, що не сполучалися з

тракторами? – Від автора).

«Куркульську шкідливу роботу можуть ілюструва-

ти такі факти:

В артілі села Юзкуї коні в поганому стані, знеси-

лені. Та чого тут можна кращого чекати, коли кін-

ничним тут куркуль Москаленко?».

І водночас газета «Зоря» 2 січня 33 р. №2 (3144)

повідомляє:

«Сьогодні відбудеться нарада в питанні перебігу

конкурсу на краще хлібопекарське підприємство.

Збори – в редакції газети «Зоря».

Це ж яке марсіанство? У розпал голоду.

І трохи нижче оголошення:

«В філармонії – концерт Емми Ределл».

З Б О К У В І Р У Ю Ч И Х С К А Р Г

Н Е Н А Д Х О Д И Л О

Людину, не дуже обізнану з ситуацією, що склала-

ся на межі 1932 – 1933 років в українських селах,

могла навіть дивувати повна відсутність опору

діям влади з боку місцевого населення. От покір-

но гинули собі та й годі. Корилися.

Елементи такого подиву вбачаються і в наступно-

му архівному документі:

«18.08.33 р. Дніпропетровському Облпрокурору,

Спецповідомлення. Четверта церков, яка існува-

ла в Царичанці, як молитовний дім до останнього

часу (в ній молились), 16.08.33 р. закрита та заси-

пається зерном. При виясненні підстав таких дій

з боку райвиконкому, його голова тов. Ведмідь

заявив, що з цього приводу є нібито згода голо-

ви обласного виконкому тов. Гаврилова, але ні

жодних документів, які б свідчили, що ця церков

закрита згідно закону, не мається.

З боку віруючих скарг на такі дії не поступало.

Про те доношу до Вашого відома.

Прокурор Царичанської дільниці /Ліхтер/».

Помітно, що цей Ліхтер двічі здивований. По-

перше, тим, що церква закрита безпідставно,

навіть без якогось умовного розпорядження, а

по-друге – відсутністю будь-якого протесту з боку

віруючих.

Розділ ІІ


365

І справді, люди гинули сотнями, тисячами, − і нія-кого вияву незгоди, гніву, обурення. Звідкіля така покірність у колись незламного волелюбного на-роду?!

А звідтіля, що на той час нікому вже було чинити опір.

Погляньмо на 1930 рік. Село Топчине. «Весной 1930 в селе имели место волынки (бунты) против коллективизации. В частности, в связи с непра-вильностями в распределении товаров коопера-цией.

Во время волынок толпа женщин (100 чел. и больше) оказала сопротивление продаже иму-щества кулаков за несдачу хлеба и не допусти-ла вывоза хлеба из села. Событие сопровожда-лось, кроме того, избиением активистов, а также выдвижением ряда требований в виде смены руководства сельсоветом и выбора такового из селян. Требовали также расформирования хле-бозаготовительной комиссии и возврата в село выселенных».

«Юрьевка. Колхозы засорены разлагающими элементами, разлагающими их (так в докумен-ті. − Авт.). Со стороны индивидуалов имел место самовольный захват земли колхоза. Среди селян намечаются отрицательные настроения в отно-шении текущих кампаний, в частности, против хлебозаготовки, контрактации и займа, проведе-ние которых срывается. В то же время со стороны некоторых местных партийцев отмечаются право-оппортунистические настроения вплоть до того, что они высказываются против преподанных

планов хлебозаготовки и контрактации, прова-

ливая таковые и устанавливая преувеличенные

потребительские нормы. Начальник 4 сектора

ГПУ УССР Леонюк».

Наводимо типовий розвиток процесу розкурку-

лення у тридцятому році. Більшовицькій обробці

піддано селянина В. Василенка.

«Коли комісія з’явилася провести «із’ятіє», їй не дали можливості цього зробити – на захист госпо-дарства були організовані жінки. Натовп прогнав комісію. Та вона знову прийшла й почала виноси-ти лантухи з зерном. Однак Василенко, хазяїн гос-подарства, та інші, почали кричати: «Нехай навіть товариш Сталін прийде, й то хліба не візьме». Під впливом цих ватажків натовп у кількості біля 25 чоловіків і жінок накинулись на комісію, позаби-рали в неї лантухи, порозрізали їх, і висипали хліб назад Василенко.

Належить додати, що натовп був озброєний дрюч-ками, а деякі баби навіть ножами.

Увечері для затримання ватажків бешкету було надіслано міліцію. Василенко навіть намірявся на міліціонера кийком. Але міліцейська зброя не дала йому закінчити свій злочинний намір».

Коли ж і міліції було замало, направлялися спец-загони НКВД. І так діялося протягом кількох років. Звісно, що на 33-й рік таких Василенків вже не зосталося. Після чого руки у всіляких «комісій» порозв’язувалися до того, що навіть наркомат юстиції захвилювався. З’являються документи та-кого ґатунку:



366

«Інформаційний лист №7 (вихідний № 9101/ 7, від 29. 10. 32 р.) Дніпропетровського облпрокурора до НКЮ про те, «що в низці місць перекручування і викривлення лінії партіїї під час проведення різ-них міроприємств набрало масового характеру».

«По Царичанському району. Встановлено було, що член с/ради В. та бригадир О. вночі 12 верес-ня з’явились до дружини червоноармійця Галій Оришки, забрали в неї курей, годинника, суше-ну лапшу та 100 крб. грошей, порізали руки но-жем, тощо, незважаючи на те, що вона являється контрактанткою, і що підстав для примусового вилучення не було».

Звісно, що з боку Оришки Галій скарги нікуди не надходили, та ГПУ мало своїх агентів де завгодно (включно до кожної колгоспної ланки), а відтак навіть дріб’язкова інформація негайно отримува-лася областю.

Так що до 33-го року залишки населення були вже повністю зломлені, зголоднілі, напівмертві. Одна з сільрад отримала заяву такого змісту: «Мій сусід Б. вкрав і забив мого собаку. Оскільки моя родина теж пухне з голоду, наполягаємо на тому, щоб Б. негайно повернув хоча би половину собаки».

Навряд чи ще десь за всю історію людства міг би з’явитися такий документ.

І надалі в Царичанському районі виступів проти будь-яких дій влади не було. Як і зараз це нікому не спаде на думку. Бо оті Василенки і народна здатність до самозахисту, якщо їх досконало ви-корінити, можуть відродитися хіба через кілька поколінь.

В И Р О К

Більшовицькі постанови 1932 року (насамперед від 7 серпня 1932 року – про «колоски»), були надзвичайно універсальними – вони в однаковій мірі пристосовані до здорового й інваліда, сито-го й пухлого від голоду, як до чоловіків, так і до жінок, та що ще страшніше – в них ніде не згаду-ється вік.

Виконувачі цих постанов розуміли, що надалі все буде здійснюватися за межею людяності, моралі та етики, і тому відразу призвичаїлися працювати без винятків.

І тільки тоді, коли ці процеси занадто яскраво де-монстрували «суть» більшовизму, самі верховні юристи похоплювалися і давали задній хід. Так було у випадку, що його навів у роз’ясненнях про неприпустимість перекручень нарком юстиції й генеральний прокурор республіки Поляков (4. 01.33):

«Судебные приговоры по делам о высшей мере наказания пишутся крайне неряшливо и поли-тически малограмотно. Такие приговоры при опубликовании их вместо того, чтобы вызвать возмущение против дезорганизаторов совхозов, вызывают или сочувствие к осужденным или не-доумение.

Вина доказывается ссылкой на безусловное со-знательное вредительство примерно такого ха-рактера: обвиняемый признал себя виновным в том, что он сын кулака. Несмотря на молодой возраст, имущественное и социальное положе-

Розділ ІІ


367

ние отца до революции безусловно отразилось на его работе в колхозе. Обвиняемому было тогда 11 лет».

Та коли вже постанова діяла, завзятих виконавців

годі було зупинити.

Наступний документ наводиться в оригінальному

вигляді.

«На відкритому судовому засіданні заслухано

справу по звинуваченню худіка Дмитра Пар-

фентовича, із селян с. Саксагані, батько розкур-

кулений в 1930 році, українця, парубка, по фаху

хлібороба, майна не має, п/партійного та непід-

судного,

худіка Явдоху Парфентовну, із селян с. Саксагані,

батько розкуркулений в 1930 році, українку, ді-

вчину, по фаху хлібороба, майна не має, п/партій-

ну та непідсудну,

худіка Василя Парфеновича, із селян с. Саксага-

ні, батько розкуркулений в 1930 році, українця,

парубка, по фаху хлібороба, майна не має, п/пар-

тійного та непідсудного в тому, що скоїли крадіж

посівного матеріалу в Радгоспі Любомирівка,

Кам’янського району Дніпропетровської облас-

ті, тобто злочин, передбачений Постановою ЦВК і

ВНК Союзу СРР від 7 серпня 1932 р.

СУДОМ ВСТАНОВЛЕНО: що батько худік Парвен-

тович мешкаючий в с. Саксагані був засуджений

на два роки як кулак, після чого сім’я худиків пе-

реїхала до села Глобено і поступили працювати

до радгоспу Любомирівка…»

У цьому місці з’являється надія, що і писар, і всі присутні зупиняться на деякий час, та розберуть-ся, як насправді звали батька парубків та дівчи-ни. «Парвентович», та й годі! Незрозуміло, коли це ім’я, то звідкіля воно таке взялося, а коли по батькові, то де ж загубилося ім’я?

На той час ми вже мали деякий досвід щодо став-лення юридичної влади до тонкощів правопису. Інколи досить прискіпливого. Наприклад:

«До НАйВСУДУ (зрозуміло, що «Найвищого»). Роз-стріл під вартою.

Дніпропетровська обласна прокуратура повідо-мляє, що вироки відносно засуджених Літау Кор-нія Корнійовича, Арсененко Миколи Тихоновича та Овчаренко Івана Павловича виконати немож-ливо на тих підставах, що з надісланої вами 3/7 телеграми вбачається прізвища 2-х перших Літау та Арсененко, у нас же в копіях вироків зазначено прізвища Літак та Арсенко, а також в телеграмі по батькові Овчаренко «Павлович», в копії ж вироку «Пилипович», а тому прохання прискорити над-силку зазначених справ».

Тож зажевріла в нас надія хоча б на довготрива-лість розгляду цієї справи, та швидко станула. По-вернімося до перерваного тексту.

«В кінці 1932 року Василь та Явдоха були виключе-ні з радгоспу, як куркульський єлемент.

1933 року, 9-го березня, рано утром вони всі три, себ-то худіки Василь, Дмитро та Явдоха, висліди-ли, що вартові покинули вартовать амбар раніш установленого часу, підійшли до вищеозначеного



368

амбару, виламали вікно і накрали где кілько міш-

ків посівного віяного вівса.

При трусі в помешканні худиків було обнаружено в ріжних місцях где-кільки клунків накраденого ві-вса загалом понад 5-1/2 пудів. худік Явдоха винною себе визнала, що крала овес, Дмитро і Василь себе не визнали, але як на судовому засіданні, так і на попередньому слідстві цілком доведено, що кра-діжу скоїли колгоспного вівса всі троє, себ-то ху-дік Дмитро, Василь, і Явдоха, а тому суд рахує, що пред’явлене звинувачення до худіків Дмитра, Ва-силя, і Явдохи Парфентовичей за Постановою ЦВК і ВНК Союзу СРР від 7 серпня 1932 р. доведено.

Обмірковуючи міру соціального захисту суд бере до уваги, що звинувачені з’являються з куркульсько-ворожого елементу та добре знали, що красти радгоспівське як зерно, так і майно не можна, але все таки вони робили, а тому і являють-ся соціально-опасними особами для суспільства, чому суд рахує, що необхідно в інтересах суспіль-ства худіків Дмитра та Василя ізолювати від сус-пільства зовсім, а худік Явдоху на довгий термін».

На що спроможна людська уява в цьому місці ви-року? «Ізолювати від суспільства зовсім», то, ма-буть, під варту та до в’язниці? Тоді незрозуміло, чому Явдосі – довгий термін, а хлопцям його не вказано.

Та годі міркувати, зараз усе проясниться.

«На підставі зазначеного та керуючись арт. арт. 296-297, 339 КПК та постановою ЦВК і ВНК Союзу СРР від 7 серпня 1932 р.

З А С У Д И В

худік Явдоху Парфенівну, 17 років, позбавити волі в далеких таборах Союзу СРР терміном на 5 років, в силу арт. 12-20 КК зменшити покарання на одну треть, зарахував попереднє утримання під вар-тою з 9/ш – 33 р.»

Бач які гуманні, хоча й не дуже грамотні судді. Та хіба це важливо, коли йдеться про людські долі? Що ж там із хлопцями?

Аж ось що.

«худіка Дмитра Парфеновича, 24 років, та худіка Василя Парфеновича, 20 років – до вищої міри соціальної оборони – розстріляти, вважаючи за ворогів Радвлади, без права амністії.»

Далі – перелік поборників соціалістичної за-конності – учасників інквізиції: «Виїзна сесія Дні-пропетровського обласного суду в радгоспі Лю-бомирівка Дніпр-ської обл. в складі: голови в/с, народних засідателів, секретаря, за участю про-курора, та Ч.К.О. Останнє, звісно, щось чекістське. Немає сенсу наводити їхні прізвища – кому вони потрібні.

Якого вони були віку, ці люди? Чи мали вони сво-їх дітей? Чи могли уявити продовження свого рі-шення до заключного етапу – парубків ставлять обличчям до якоїсь стіни і раптом лунають по-стріли.

А от що достеменно знали закон, про те свідчить передостанній абзац документа:

«Судові витрати покласти на засуджених та кон-

Розділ ІІ


369

фіскувати належне їм майно на користь державі

та на користь Кам’янської Юрконсультації – 100

крб.»!!!

Вибачте, що там робила Кам’янська Юрконсуль-

тація? І яке майно можна конфіскувати за судом,

якщо в тексті вироку значиться, що майна худіки

не мають? А мабуть таке – хату, землю.

І звідки в них 100 крб.? Кажуть, хлібина коштувала

до війни 20 коп.

Останні рядки вироку:

«Заходи запобігання – до вступу вироку в законну

силу тримати під вартою.

Вирок можна оскаржити до Найвищого суду на

протязі 5 день з менту вручення копії вироку за-

судженим».

Що діялося з життєвим рівнем у Дніпропетров-

ській області на час винесення цього вироку? У

П’ятихатському районі (до якого належало с. Сак-

сагань) – 3 випадки канібалізму з голоду. На тако-

му тлі здійснюється процес над худіками.

Звісно, що вигнання молодих людей з колгоспу у

розпал голоду вже було відвертим смертним ви-

роком.

Якою вона була, та Явдоха? Круглолиця, світлень-

ка, з ластовинням? Ліве коліно запечене кров’ю.

Може, коли в той «амбар» лізла, зачепилася? Тонкі

ніжки у стоптаних чоботях. Пухла з голоду, не пла-

че, бо нема сліз.

Так, вона переступає з ноги на ногу, й під носом

у неї волого, та чи бува сиро під носом у геть зго-

лоднілих? Чи й соплі йдуть на підтримку організ-

му, а до такої розкоші як набряклий від них ніс,

тілу вже немає діла. І чи може сіпатися в неї по-

віка. І чи могла вона зі страху й огиди випустити

сечу? На суді? Про це теж немає документальних

записів. Багато нез’ясованих деталей, дрібниць.

їх відстежували педантичні фашисти у своїх

концтаборах, нашим комуно-фашистам до такої

науки не було діла – занадто високу мету вони

мали – масове знищення народу. Ця велична

ціль не дозволяла відволікатися на другорядні,

супроводжуючі явища.

Маємо свідчення тільки про екстремальні про-

яви специфічного стану селянина – переповнена

набряком шкіра не витримує напруги і лусне, а

потім вже безнадійно гниє. Саме у цей час під-

тверджується думка, що голод заспокоює зго-

лоднілих. Гасить емоції, зовні люди стають мовби

задумливими і поважними. І вмирають.

Те, що «гуманісти» зменшили Явдосі освоєння

нею півночі на «одну треть», не завадить її зни-

щенню – ґвалтуванню, конечному руйнуванню

психіки.

Щодо хлопців – теж все ясно. Вони все встига-

ли – і добре вчитися, й допомагати батьку вести

господарство. Мати, мабуть, рано померла (тиф

чи ще щось) − була найслабша, бо всі сили від-

давала родині.

Один з них був тонкий, тендітний і філософічний,

увесь в матір. Другий кремезний, у батька, весе-



370

лун. Такими вони були до голодомору. Щось схо-

же на дітей Тараса Бульби. їхня взаємна підтримка

не дала їм скоритися.

Вони ще й глузувати могли над «суддями». Радше, це загострило судову жорстокість. Виснажені, ви-лиці стирчать, навкруги – смерть, може вони вже й скуштували когось з односельців – а ця підтоп-тана міська гидота ще залякує їх!

Надія на Найвищий суд, де поралась така «поряд-на» людина, як Вишинський, безумовно, один із творців Постанови 7/8, дорівнювала нулю.

Постає питання. Якщо з-за недогляду більшовиків батько таки повернеться додому і не буде знов заарештованим і знищеним у 37 – 38 рр.? Ще не-ймовірніше – доживе до війни. На чиєму боці він буде воювати?

Влада не залишила йому нічого – ані досягнень

у господарстві, ані будь-якого майна, та головне

– роду! Це ж мариться перед очима здоровенна

його долоня, що ледве торкається рудої голівки

улюбленої доньки. Явдохи.

Влада. Більшовики, комуністи. Бригади разкур-

кулювачів, сексоти-активісти, ледача голота в

конфіскованих у нього сорочках та кожухах. Суд-

ді, охоронці, виконавці – коли він встигне пом-

ститися їм?

Чому власті садовили й садовили звільнених

ув’язнених знову і знову?

А тому, що вони розуміли – людина вже перший глум над собою ніколи не пробачить. Нехай стер-

пить, та не подарує. Пробачення катам не буде ніколи. Тим паче за чорні діла й насилля такого ґатунку і масштабу, які здійснювали більшовики.

Тому кожен нізащо скривджений, ув’язнений, а потім випущений на волю був для них найнебез-печнішим ворогом, видимим, замаскованим, яким завгодно – та вже невблаганним. Вони розуміли, мабуть, напівсвідомо, шкірою своєю відчували, що коїли, і що таке не забудеться. Помсти не уник-нути. Тому настав 37-й. Настав зі страху – звіря-чого, шизофренічного, бо майже всі більшовики, починаючи з №1 – мали серйозні психічні вади. Маніакальність набувалася накопичуванням зло-чинів. Навіть безкарних.

Та й манія переслідування (після глобального за-стосування тортур) з’являлася в них швидко. Це цілковито продемонстрував №2.

Таким чином, нема чого ламати собі голову пи-танням «кого і за що розстрілювали у 37 – 38-му?» Ось де воно «за що». Розстрілювати тих, кому створили всі умови до ненависті й помсти – зни-щили рідних, пограбували до нитки, нанівець зруйнували життя. Єдине, чому могли присвятити зневажені люди залишки свого скаліченого існу-вання – це розплаті, знищенню якомога більше ворогів. Деякі скористалися для цього навіть ні-мецькою окупацією.

Залишається навести саме початок документа – перший рядок: «Вирок Української соціалістичної радянської республіки». Так сталося, що не по-трібні були цій республіці парубки та дівчата ві-ком з 17 до 24.

Розділ ІІ


371

С В А В О Л Я

Звісно, що число негідників за всі часи й у кожно-му суспільстві є величиною майже сталою. Та була в нас доба, коли цьому сталому числу ганебна влада надавала безмежні можливості для прояву антилюдських нахилів. Ця розповідь про тих, хто впивався ними.

Документи наводяться їхньою недолугою мовою та граматикою оригіналу.

«таємно, 5. 04. 33 р.

Спецповідомлення

по справі перекручування революційної закон-ності по Новоселівській сільраді Новомосков-ського району.

Згідно повідомленню Н.Московського Дільни-чого прокурора група керівників з с. Новоселів-ка Н.Московського району на чолі з секретарем партосередку Ніяким Данилом й його братом Ні-яким Яковом, зам. Голови сільради – Лавренком Микитою, мотористом млина Клименком та його кучером Копил Прокофієм та інш. пиячили сис-тематично на селі, терорезірували колгоспників, вимагали могоричів та продуктів для п’янки.

В ніч з 8 на 9 квітня, будучи п’яними, ця група піш-ла перевіряти варту біля сховища посівматеріалу. Зайшовши до колгоспу «Червона Зоря» до сто-рожа т. Краснюка, 60 р., відняли у нього рушни-цю, а сторожа Краснюка били по обличчю. Після чого вся вищезазначена група напрямкувалась в артіль ім. «Чубаря», до вартового вівчарника Іва-

щенка Клима. В цей час Іващенко, що має 60, нахо-дився в сторожці, побачив у вікно, що до вівчарні підходить група осіб, став кричати «хто йде».

П’яна кампанія, не відповідаючи на крики Іванен-ка, зачинила вікна сторожки, та ввійшла в сере-дину, а Ніякий Яків ходив біля сторожки вартував. Лавренко, Ніякий Д. та Клименко заперлись у сто-рожці і стали бить без всякої причини Іващенка, побивши його до полусмерті – Іващенко через два дні вмер.

Після чого група п’яних керівників пішла на ква-тиру до Ніякого Яківа й пиячила до самого ранку.

В квітні місяці вони пішли до приїхавшего в село попа, та з ним пиячили, а після пияцтва в попа пішли до Ткаченка Антона, взявши з собою і попа, напоїли його до безпамяти, а тоді його остригли.

На другий день піп з села втік. Через деякий час в це село приїхав другий піп і ця група приїхавшого попа вкинула в річку з мосту на лед». (Чи такі під-ковані були, що чули про Розпутіна, й гралися в Пуришкєвичів з Юсуповими?).

6 – 7 квітня начальником Райміліції було відря-джено у с. Новоселівку участкового міліціонера Шевченка для проведення слідства. Шевченко, пробувши в селі дві доби, по цій справі нічого не зробив, проп’янствував дві доби з вищеназваною групою.

Облпрокурор».

Чому жертвами ставали охоронці й попи? А тому, що вони зробилися єдиною після партійців при-вілейованою кастою. Все інше населення надійно



372

мерло. й там вже нікому в пику не даси, бо рука захолоне, а тим більше не витягнеш могорич.

Ще одна психологічно-кримінальна закономір-ність. Спочатку вони тільки знущаються (над пер-шим охоронцем, першим попом), та вже наступ-ного разу звірішають до вбивств. «Розвиваються», удосконалюються в дегенерації.

Ще деякі фрагменти його звіту «О массовых искривлениях и нарушениях революционной за-конности в селах Н-Московского района». У січні 1933 року на них звернуло увагу обласне управ-ління ГПУ.

«с. Вороновка. Участковая комиссия 6 и 7 участ-ков в составе председателя правления коммуны «Заря» Р. его заместителя П., и заместителя пред-седателя сельсовета Д. − все члены партии, про-водя работу по хлебозаготовкам на участках села производили поголовные обыски у колхозников и единоличников, забирая не тольно зерно-хлеб, но и другие продукты – сушеные фрукты, одежду, картофель.

У гр. Диденко изъяли при обыске два пуда ви-шен и подушки, которые сельсовету не сданы, а разделены между собой. Через несколько дней жены членов комиссии продавала подушки на рынке в Н-Московске».

Чи справа про картоплю: «Десятки пудов неза-конно изъятой картошки комиссия тоже делила между собой. Причем председатель велел огра-бленному середняку Ивану Сохе доставить ему на квартиру 9 пудов картофеля, а то раскуркулит».

Після Н-Московської Воронівки, як прикладу

аморальності адміністрації, достойно йде Запо-ріжжя. В тому ж січні 1933 року Запорізький місь-кий прокурор таким чином ділиться із обласним прокурором станом справ:

«Згідно анонімам від колгоспників, уповноваже-ний міської ради Рябов у купі з активом села за-ймається систематичними трусами навіть у кра-щих колгоспників, ударників, забирають і те, що ті заробили на трудодні».

Прокурор завершує свою доповідь цілком про-сто і відверто – «При появі озброєного Рядова з комісією колгоспники доходять до непритомного стану».

Ще одна спецінформація до Дніпропетровської прокуратури:

«До Терпеневського району від обласного Парт-кома надіслано райуповноваженого гр. Турчи-нова – для посилення виконання плану хлібоза-готівель та боротьби з ворожими елементами. Відрядившись до с. Троїцьке він, замість цієї ро-боти ночуючи в будинку секретаря партячейки гр. холодової намагався зґвалтувати останню, по-кусав її та поробив синяки на тілі.

ТВО прокурора /Драй/».

Тож, коли уповноважений гр. Турчинов ґвалтує навіть товариша по партії гр. холодову, що ді-ється з менш «товариськими» жінками? Одним з дуже поширених місць перебування українсько-го селянина в 30-х роках була Дніпропетровська виправно-трудова колонія. Ув’язнені мешкали в ній перед відправкою на Північ чи до Сибіру. З по-відомлень до облпрокурора: «там головний лікар

Розділ ІІ


373

має необмежені статеві стосунки не тільки із сво-їми підлеглими, а й в’язнями – жінками». Цинічну приказку про війну можна переінакшити таким чином: «кому голодомор, а кому мати рідна».

Тут наведені лише ревно задокументовані фак-ти – архівні. Але були ще дії, які ніколи не про-токолювались, бо ніхто б не наважився на їхню реєстрацію. Про них дізнаємося тільки завдяки очевидцям, їхнім родичам, та деяким винятковим чекістам, що покаялися.

Коли на запитання комісії «Де яма з зерном?» від-повідь була заперечною, упертим пропонувались такі різновиди поведінки: взимку роздягнутих до спіднього людей садовили до якоїсь комори, доки не погодяться на співпрацю, чи геть не за-мерзнуть; жінкам обливали пелену спідниць га-сом і підпалювали – кажи!; примушували сидіти на розпеченій плиті; багаторазово інсценували розстріли, спочатку десь на подвір’ї, потім везли у степ, вночі.

Знущання й збиткування голодом, тобто пекло як таке, майже нікому не діставалося задарма, без проходження крізь чистилище надлюдських при-нижень.

Діти в ті часи майже не народжувалися, все висо-ке й шляхетне знищувалося, а покоління катів ще довго існувало, розмножувалося. хіба не його ге-нетика часто-густо виринає й зараз на усіх рівнях нашої спільноти?

Дніпропетровськ, листопад 2006.

ш и р о к І В с Ь к и Й р а Й о н

таран раїса Йосипівна,

1928 р.н., смт Широке

– Моя сім’я складалася з тата, мами та трьох сес-тер. Мама була домогосподаркою, тато працював на шахті.

Вижити було важко. Батько одержував на себе 1 кг хліба, а на сім’ю 400 гр. хлібом ділилися ма-ленькими кусочками з двоюрідними сестрами, тому що їм взагалі ніде було його взяти. У мами була сестра Демиденко Олена Іванівна, вона мала дочку. Дочка почала пухнути від голоду, мати ба-чила, що приходить кінець, і вирішила віднести дитину до притулку. Посадила її на поріг, а сама спостерігала з сусідньої вулиці, доки її заберуть. Дочка чудом вижила, на це ніхто не сподівався. А сама тітка потім померла.

Найбільше запам’ятався жахливий випадок. Су-сід десь украв малу дитину, втопив її в колодязі і залишив там, щоб м’ясо не пропало. А потім, від-риваючи шматками, їв, поки не скінчилося. Цього чоловіка посадили в клітку, написали «Людоїд» і возили по селищу, щоб бачили люди.

тарута Іван Михайлович,

1928 р.н., село Радевичево

– У нашій сім’ї було 14 дітей. У нас відняли усю їжу і маленьких дітей нічим було годувати. Та як на



374

той час корови коштували дуже дорого, то ми не в змозі були купити корівку.

Одного разу мати зварила нам свиріпу (це така трава) з картопляною мукою і після неї у мене відмовили ноги, та, дякувати Богу, через два дні я відійшов. Взагалі, мати робила їжу з калачиків і лободи. Замішувала висівки і перемішувала їх з травою та пекла так звані «маторженики».

Одного разу десь на бригаді почали варити суп. Мати, дізнавшись про це, послала менших двох дітей, мене з сестрою Любою, так як на той час не-безпечно було ходити по селу самому, бо трапля-лися канібали, які ловили дітей і їли їх. Але ми, по-чувши небезпеку, – побачили незнайомих людей, – заховалися в посадці і переночували там, а на-ступного дня провернулися додому. Мати зі сльо-зами на очах, побачивши живих дітей, дуже зраді-ла і більше ніколи не відпускала нас від себе.

Були випадки, коли знаходили рештки дитячих тіл. У нашій сім’ї був шкіряний пояс, який зварили і з’їли, так як він був з худоби.

Батько працював на той час у шахті, де їм давали по шматку хліба, який потім він розділяв між сво-їми дітьми. Одного разу мій брат, наївшись тако-го хліба, захворів, бо організм його не приймав їжу. Діти вмирали один за одним. Всього в нашій сім’ї лишилося лише семеро дітей, інших забрав голод.

короленко олександра сергіївна,

1937 р.н., село Миролюбівка

Зі слів матері Івановської Агрипини Миколаївни, 1913 р.н.

– Мати розповідала, що на той час мала двох ді-тей. Щоб заробити гроші хоча б на крихту хліба, змушена була продавати деякі свої речі. Але так сталося, що коли вона пішла до людей показати речі, в метушні діти пропали, і після цього ніхто не знає, де вони.

Ще одна така історія, про яку вона згадувала: до них у сім’ю завітали три жінки з маленькими ді-тьми на руках. Моя мати зварила їсти – бурду з сушки і цукрового буряка. За стіл запросили і тих людей. Насипали їм їсти. Ті так їли, давилися, всю їжу пхали в рот, ніби думали, що в них відберуть. Потім вони пояснили, що давно нічого не їли. На наступний день у всіх почали боліти животи, по-пухли ноги, а маленька дитинка мало не вмерла.

доценко Ілля артемович,

1924 р. н., село Водяне

– В 1932 році з колгоспу увесь хліб вивезли і по-чався страшний, так званий «іскуствєнний», голо-домор. Особливо був великий голод весною 1933 року. Люди мерли з голоду прямо в полі на роботі. Так помер мій дядько Тарасенко Василь Леонті-йович прямо на толоці. Звідти його привезли на спині коня. Сусід Калюга Данило теж помер. Я сам це все бачив. Чужі люди ходили по селу і просили

Розділ ІІ


375

їсти, а не було чого їм дати. Потім чули від людей, що той чи інший, що ходив просив їсти, помер за селом. Старші люди розповідали, що десь ви-мирали цілими сім’ями. Були випадки каніба-лізму. В с. Широке була жінка, яка з’їла своїх трьох дітей і других чужих теж їла. Такі розповіді для мене малого були жахом. До чого тільки голод до-водив людей!

Пам’ятаю такий випадок з мого тодішнього життя. В селах, майже в кожній сім’ї, було багато дітей. І діти допомагали батькам. Наша сім’я мала корову. Коли стала хороша паша і молока стало більше, то його носили пішки в м. Кривий Ріг на базар в «четвертях» (трьохлітрових скляних пляшках). Продавали і купляли хліб. Мені було тоді 8 років. Мене мама, найстаршого, взяла, щоб я допомагав сторожувати хліб, куплений нею і другими жінка-ми села. хліба не було вдосталь і приходилося ви-стоювати декілька черг, щоб купити його на сім’ю. Тому мами хліб ховали і йшли по новий, а ми сто-рожували куплений. Мама мені купила 100 грам цукерок «подушечок». Назад вона несла хліб, а я пусті «четверті». Заморився дуже і вибився з сил. Мама лишила мене біля села, я лежав і дивився, як сідає сонечко. Через деякий час прийшов по мене тато. Узяв на руки. Мені так добре стало. Дивлюся на тата, а в нього сльози капають. На моє запитання, чому він плаче, тато промовчав. Пізні-ше я зрозумів, чому він плакав. Він плакав тому, що сам здоровий чоловік, а прогодувати своїх ді-тей не може.

Пам’ятаю, що святий вечір в 1932 році був дуже бідним. Мама в ступі натовкла кукурудзи і нава-

рила куті. її поставили на столі на сіні, засвітили лампадку і то ненадовго, бо не було олії. Мама плакала, а тато заспокоював її. В той рік ми вече-рю не носили, бо був голод.

жураховська Інна анатоліївна,

1908 р.н., село Андріївка

– За своє життя довелося мені пережити два лиха: голод і війну. Я не знаю, хто винен у цьому, але навіть і сьогодні від спогадів кидає в жах. Адже врожай в 1932 був багатий. Радувало, що нарешті буде достаток. Вже під глибоку осінь було виве-зено з колгоспу все зерно. Забрано і насіннєвий фонд. А потім витрушували у людей до останньої зернини. І настала біда... Спочатку ховали мертвих як годиться, а потім кожного дня молоді хлопці, самі хитаючись від голоду, щодня вивозили лю-дей. Вночі не билось жодного вогника у хатах, не чути було навіть голосу собак. На все село збере-глась одна корова. Біля мене жила вдова з чотир-ма дітками. Вона їх поховала в садибі, та й сама відправилась на той світ. Ніхто не рахував, скільки людей померло, але цифра ця має близько 70-90 чоловік. Померла третина села! Це зараз, діти, пи-шуть про ці події. А тоді навіть не те що говорити, а думати було заборонено!

положешна Марія Володимирівна,

1924 р.н., село Новокурське

– Коли почався голодомор, мені було 8 років. В сім’ї було семеро дітей. Голод забрав шестеро чо-



376

ловік. Мама, Мотрина Антонівна, носила і міняла одежу на харчі. їли шнетики з лободи. В хаті за-бирали все, що знаходили: квасолю, пшоно. Люди ховали зерно в землю, а ми не ховали. Були упо-лномочені, які ходили по хатах і забирали харчі та одежу. У полі не розрішали збирати колоски й остатки городини. За вкрадені колоски судили. Комори охороняли вартові.

Були випадки людоїдства. У нашому селі навіть був суд одній жінці. Від голоду в селі померло 360 чоловік.

павлов дмитро прокопович,


– Я стверджую, що справді в 1932–ЗЗ рр. був го-лод. Причиною голоду було вилучення продуктів харчування у селян, як говорили, «на піддержку індустріалізації», а засухи тоді не було. Вирощене відбирали спеціальні комісії, не комуністи. Про винагороду від влади за донесення на сусіда за приховування зерна нічого не знаю. Комісії, що вилучали у селян продукти харчування, ніяких документів на це не мали, я такого не пам’ятаю. Свідком того, що людей били, коли відбирали, не був. Були випадки, коли відбирали останню жме-ню квасолі, вариво в печі, не звертаючи уваги на те, що в сім’ї 6 і більше членів, малі діти. Під час голодних років членам колгоспу давали по 100 г хліба, або варили баланду. Діти були в яслах, але і там їх не годували. Вилучали лише продукти хар-чування. Виживали ті, у кого була корова, так як худобу не брали.

Існував закон «про п’ять колосків», згідно з яким судили тих, хто посмів збирати колоски. їх позбав-ляли волі.

З голоду люди почали вмирати на кінець зими 1932 року. Дітьми, що залишались сиротами, держава не опікувалась. Після смерті батьків по-мирали і діти. їли горобців, у річці ловили рибу, раки, ракушки, в полі – ховрашків. Збирали на-сіння щириці, варили кашу. Взимку сушену траву розпарювали і пекли шнетики. Голоду у містах не було, бо робітники одержували хліб по картках. Про кількість померлих від голоду жителів села нічого сказати не можу.

В селі були випадки людоїдства. Односельчанка Сусоєва заманювала до своєї хати дітей, вбивала і їла м’ясо, а свої діти в цей час були в яслах. Інша жінка Марфа Галига вбила Литвина Трохима, най-меншого хлопчика в сім’ї, якого жаліли дорослі і годували найкраще, тому вона і скористалася цим і його з’їла. В нашому селі ховали людей там, де стоїть тепер пам’ятник «жертвам Голодомору».

ляшук олександра степанівна,


– Чи пам’ятаю я голодомор? На той час мені було три роки, але дещо пам’ятаю, а дещо розповідала мама. На мою думку, причиною голоду було те, що влада забрала у людей увесь врожай, що спричи-нило голод по всій Україні. Бригади ходили по дворах і відбирали все, що бачили. Де яке зерно чи крупа, навіть квасолю в глечику і ту забрали.

Розділ ІІ


377

В погребі десяток буряків було – забрали. ходи-ли штричками штрикали – може хто що заховав, то все забирали. У скрині заховані були рушники, ікони, полотно – забрали.

Як важко жити було, але люди жили дружно, ніх-то на сусіда не доносив. Наша мама працювала в «економії» − варила їсти, пам’ятаю, недоїдки, крихти в макітру збере і несе нам.

Ми з Ольгою, нас було двоє у батьків, над пеле-ною їмо, щоб жодної крихточки ніде не впало. А батькові наказує нам багато їсти не давати, щоб не поболіли. Зиму ми якось пережили, а на весну почали пухнути. Збирали в лісі гриби, насіннячко з акації заливали молоком та їли, шнетики з насін-ня березки пекли. Мама заколоту з кукурудзяної крупи колотила і давала їсти. В ті роки померло дуже багато людей. Помирали всі – і старі й малі.

В Новокурську є місце захоронення людей, помер-лих від голодомору. Там встановлено пам’ятник. Кожного року на цьому місці збираються люди і поминають померлих від голоду. В церкві від-правляють панахиду за упокій.

Неможливо забути ці страшні роки. Звичайно, розповідала про голодомор своєму синові й ону-кові. Не дай Бог їм таке пережити.

костюк олександра гнатівна,

1914 р.н., село Шестірня

– Був травень 1932 року. Люди падали від голо-

дної смерті, як листя осіннє. Молилися матері,

щоб смерть не чіпала їх дітей.

Поки стояло літо, сяк-так рятувалися тим, що змо-

гли відшукати в річці, на полях, городах. В їжу

пішли лобода, щириця, дикий щавель, грицики,

паслін. Восени стало зовсім важко. Єдина їжа –

зерна з абрикосових кісточок. Взимку ходили

під скирти, витрушували зерничко, полову. За

день можна було зібрати 3 склянки зерна.

Люди дуже мерли, ховали на всіх кладовищах, та

найчастіше трупи звозили на Михайлівське і ски-

дали в могили Туринських.

Голодна людина здатна на все. Пересиливши оги-

ду, їли котів, собак і навіть людей.

жив у селі такий собі Савось (теперішнє подвір’я

Черненка Юрія Андрійовича). Савось (це його

прізвище) разом зі своєю дорослою дочкою за-

манював на подвір’я голодних людей, дорослих і

дітей. Вбивав їх, а людське м’ясо йшло на приготу-

вання різних страв: котлет, холодцю, тощо. Вони

не тільки їли самі, але й возили ці «скарби» на ба-

зар і збагачувалися за рахунок людських життів.

Коли його викрили, то в погребі знайшли яму з

напівзгнившими і згнившими людськими голо-

вами.

Як було батькам, родичам дивитися на те страхіт-

тя. Люди хотіли вбити його на місці, але його за-

брала міліція, а потім тримали в залізній клітці і

показували в звіринці як найстрашнішого хижака.

Подальша доля цього нелюда невідома, мабуть,

згинув безславно і страшно, як жив.



378

Зубко Євгенія Явтухівна,


– Голод розпочався в 1932 р. через те, що в людей насильно забирали весь хліб. Спочатку це було схоже на щось законне. По всіх дворах рознесли повістки, за якими належало сплатити натураль-ний податок, тобто здати якусь кількість зерна. Люди привозили і добровільно здавали. Але че-рез тиждень принесли таку ж саму повістку. Ви-конали і її вимогу. Та згодом принесли і третю. Лю-дей охопив неспокій. Треба ж було щось посіяти, самим чимось харчуватися. І почали закопувати хліб, ховати в різні сховища. Та й це не врятувало.

З приходом весни люди кинулися до річки, щоб спіймати якусь рибу. А в переважній більшості збирали молюсків, виливали ховрашків. Був стра-шенний голод, вимирали цілими сім’ями. Одна третя Шестірні вимерла. В тій хаті, де живе Родіна Любов Петрівна, жила сім’я з 7 чоловік. Вимерли всі до єдиного. їх всіх вкинули в колодязь, а не по-ховали. Дуже запам’ятала ще один епізод 33 року. По сусідству з нами жила Плис. У неї було 2 діток. Дівчинка померла в дитячому садку. Коли вона забрала дитину з садка, щоб поховати, то по до-розі обгризла її. Така була голодна. В голод вона не вижила, померла. Померла і друга дитина.

Сама я була дуже худа, одні кістки, обтягнуті шкі-рою. Але на роботу ходила справно. Посилали і до скирд віять полову. А зерничко висипали в мі-шечок і здавали в контору. Була приставлена до нас наглядачка, Сорока Марія, щоб ми не взяли додому ні зернинки. Сама не брала і нам не дава-

ла. В голод вона померла.

Восени 33-го ми вже ожили, бо одержали на тру-додні жито, пшеницю.

сацька Марія панасівна,


– Моє дівоче прізвище Мартиненко. жили ми на нижній вулиці понад річкою. Сім’я була велика – 9 чоловік: тато, мама, семеро дітей.

Добре пам’ятаю той голодний 33 рік. Дуже сім’я голодувала, двоє меншеньких діток померли. Я вижила тільки тому, що ходила до школи, і там нас кормили на «американській кухні» один раз на день. Давали 150 г чорного хліба і щось на при-варок ( борщ чи якийсь суп ). Кухня знаходилася там, де зараз живе Майструк Марія Теодорівна. А ще я жила в сестри старшої, вона мене і підгодо-вувала. Бо її чоловік був трактористом в МТС, а їм там давали непогані пайки.

А в селі люди голодували. їли все, що можна їсти: ховрахи, їжачки, черепашки, жаб; тонконіг чух-рали, товкли та й пекли моторженики. ходили в степ до скирт, де просівали солому і могли таким чином зібрати якусь склянку зерна.

В той час склали таку частівку:

Що придбаєм – те й товчем,Моторженики печем.

В людей, які вмирали від голоду, спочатку опуха-ли ноги, робилися, як валянки. Тих, хто помирав, грузили на бричку один на одного і звозили до

Розділ ІІ


379

загальної могили. Часто грузили ще й не мертву людину, щоб не їхати по неї другий раз. А часто родичі, які не могли самі рухатися, труп клали на драбину і так тягли на кладовище. Трун не було.

В той страшний рік біда не обминула жодну хату нашої вулиці. Пам’ятаю, у Зіни Дрибас померла рідна сестра і двоє її дітей.

У сім’ї мого чоловіка, Сацького Якова Олексан-дровича, в голод помер батько.

лагода сергій григорович,


– В голодний рік їли все: насіння щириці, лободи, кашку акації, черепашки річкові.

А вижили тільки завдяки корові. На той час в селі було два базарні дні: четвер і неділя. Базар був, де зараз продмаг. Мама била масло, розважувала по 1 фунту, а з міста приїздили люди і міняли масло на хліб: 1 фунт масла 1 кусок хліба.

Був у селі і патронат для сиріт із других сіл.

Я ходив до школи, всіх школярів один раз корми-ли: давали борщ, суп, кусок хліба з вівсяної муки.

жив у селі людиновбивець Савось (де зараз по-будований Черненко Юрій Андрійович), вдавав із себе набожного чоловіка: доріжкою до церкви все читав молитви і бив поклони, а сам вбивав опухлих від голоду дітей, за кусень хліба заманю-вав до себе. Разом із дочкою вбивав, з м’яса ро-бив ковбаси і продавав. Було у нього два підвали,

і міліціонери Гаврилин Матвій та Гнат Максак зна-йшли там в бочках людське м’ясо.

Люди дуже голодували. Плужник, який жив, де зараз живуть Дяденчуки, все ходив і рився по смітниках, а його дочка ще раніше померла від голоду.

Залишилося майже півсела. Батькова сестра, сама найменша, теж померла від голоду ще дівчиною.

шрамко Євлампія григорівна,

1906 р.н., село Швейцарія (Дачне)

– Розкуркулення і голод тоді ходили разом. Сім’я мого свекра Шрамка Д.П. вважалася заможною. В них було дві корови, двоє коней, молотарка, косарка, сівалка, вівці, домашня птиця. Коли створювали колгосп, їх вперше розкуркулили: за-брали коней і весь реманент. Та свекор все рівно відмовлявся вступати в колгосп, продовжував са-мостійно господарювати.

Було що їсти, було що продати. Ми з їхнім сином Григорієм одружилися ще в 1924 році і стали жити самостійно, а в сім’ї залишилося двоє дівчат-підлітків. Батьки дбали, щоб добре придане зібра-ти своїм донькам.

В 1932 році колгоспну безгосподарність, що ста-ла основою значного зниження хлібозаготівель, вирішили виправити за рахунок грабунку селян, особливо за рахунок селян-одноосібників. В сім’ї мого свекра сільські активісти на чолі з приїж-джим десятитисячником забрали все зерно, го-родину, фрукти, худобу малу і велику, домашню



380

птицю і навіть вивезли солому, бо думали, що в ній багато залишилося необмолочених колосків. А ще активісти забрали посаг сестер мого чоло-віка. хустки, спідниці, сорочки... А вже вранці на-ступного дня в них були одягнені активісти та їх родичі.

Батько, з усього того горя, закрився в хаті і не-вдовзі помер від голоду та холоду, а мати з дітьми пішла старцювати по селах.

А ще пам’ятаю, що взимку 1932 – 33 рр. активісти любили навіщати будинки, в яких вночі з димаря йшов дим, думали, що готують їсти, і приходили шукати запаси. Зривали поли, протикали постіль, рилися в соломі, копали городи, шукаючи їстівні запаси.

У мене тоді вже була донька Ніна трьох років. І щоб хоч якось прогодувати її, ховала я від тих ак-тивістів квасолю. Засипала її в горщик, накрила і спускала на мотузці в колодязь. А хтось з активіс-тів вистежив, наступного дня прийшли і забрали. Знаю, забрали і самі з’їли, в колгосп не понесли. Ось яка була справедливість.

швець галина трохимівна,

1925 р.н., село Швейцарія (Дачне)

– У голод ми різали кукурудзиння на січку, облу-плювали соняшникові стебла, залишаючи осер-дя. Моя старша сестра Маня з мамою цю суміш у ступі товкли. У тяті ноги пухли, і вони не могли працювати. І ось натовчуть, соняшникове осердя в чашку засиплють, кукурудзиння – в миску. Ми ще з молодшою сестрою Мотею нарвемо гички

з буряків, цвіту акації, листя лободи. Мама все це перемішають з борошном і печуть млинці. А бо-рошно мама міняли на різні змайстровані тятьою речі. Вони у нас майстер на всі руки були: столяр, тесля, швець, часових справ майстер, трохи ко-валь, вони і музичні інструменти виготовляли, і в будівництві зналися.

Яка радість була, коли тятя трохи піддужчали і по-чали знову майструвати та в колгоспі ковалювати. За це йому щодня давали двісті грамів хліба. Вони приносили його додому, клали на стіл і казали: «Нехай хлібець буде дітям». А мама нас попере-дили не брати: «Тятя працюють. Поки тяті, поки й нас...» А ще велика допомога нам була від стар-шого брата Феді, який вже вчився на агронома в місті. Коли приходив додому, то приносив нам і хлібчика трохи, і крупи, і навіть солодощі інколи.

В той голод ми всі вижили: і тятя, і мама, і нас шес-теро дітей. А ще пам’ятаю, як в 1933 році посади-ли ми городину, що було: огірки, бурячки, помідо-ри, моркву і з піввідерця картоплі. Одного ранку дивимося: картопля вирита і померлий на землі лежить. Чужий якийсь чоловік, не наш. Мама з тя-тьою перенесли його на кладовище і по-людськи закопали. Багато людей померло перед літом 1933 року.

гедерим катерина Митрофанівна,

1923 р.н., село Зелений Став

– Моя мати, Гедерим Олександра Іллівна, я і моя сестра Марія в другій половині 1932 року жили в селі Зелений Став Широківського району. Мати

Розділ ІІ


381

працювала кухаркою на колгоспному стані, году-вала працівників конюшень, кузні 2 рази на день. хліба уже не було і не питай, варили тільки куліш з проса, сої, було ще трохи картоплі, але запаси закінчувалися. Якось приїхав бригадир та й каже, що голові колгоспу у районі повідомили про при-їзд О. М. Горького. Мати ж повинна його погоду-вати. Вона як почула це, за голову вхопилась, чим же годувати, кулішем?!

Приїхав Горький з портфеликом. А у матері в го-лові одне: чим же нагодувати. А сам Горький їй і каже: «А я вам замовлю обід. Зваріть картоплі у мундирах». Мати перехрестилась, що хоч карто-пля є, зварила. Гість сів до столу, витяг з портфеля великого оселедця, відрізав 3 шматки, останнє замотав і знову до портфеля поклав. Пообідав і каже: «Олександро Іллівно, кращого обіду я й не бажав». Я тоді ще дівчуком була, але добре це пам’ятаю, бо біля матері крутилась, а Марія зляка-лась та й забігла десь із відрами по воду.

А пізніше тітка і дядько Гедерими порадились між собою та й забрали нас до себе на Інгулець із села, щоб з голоду не померли. Дядько працював на за-лізниці, одержував пайок. Мати пішла поденною на Інгулецьку шахту № 6. Ми з Марією пішли до школи. хліб давали на аркуші (талони). Без арку-ша ніхто нічого не дасть. Мати одержувала на па-йок 800 г хліба, ми з Марією по 400. Нас ще году-вали в школі. Довелось нам бачить, як у шкільну їдальню приходили люди, які вилизували тарілки після дітей, такі голодні були. Тоді виживав хто як міг, ми вижили, бо не були у селі в той час. На шах-тах тоді працювало багато людей з Радевичево та Широкого, так і казали – широківські шахтарі. А як

стала весна, то людей лобода виручила, її варили зі жменею якоїсь трухи і їли.

решотка Віра Яківна,

1907 р. н., смт Широке

– Краще не згадувати, що було в ті страшні роки. Приходили комсомольці в хату і забирали все до останнього, що можна було їсти, навіть тягли гор-щики з печі. Це був страшний грабіж. Мені пощас-тило заховати під гардероб сало в жаровні, його не знайшли.

Сусіди на городі зарили м’ясо і сало (саме закололи кабана), то по городах йшли цепочкою і знайшли, забрали, а годували його за свій рахунок, не граби-ли нікого, а їсти не прийшлося. На толоці знайшли мертву жінку, навколо живота у неї були сховані гроші, не дійшла до Інгульця, щоб купити за них щось з’їсти, та й кому були потрібні ті гроші.

Сусід, Січовий Дмитро Дмитрович, чудовий са-довод (до цих пір на його колишній садибі зали-шилися чудесні прищепи на деревах), заховав у коноплі трохи круп і затулив ними віконечко на фронтоні, і звідти грабіжники забрали ту крупу.

толкачова олександра Василівна,

1918 р. н., село Новоселівка

– Я народилася у селі Новоселівка в 1918 році. Батько Крюков Василь Прокопович і мама Крю-кова хевронія Прокопівна були переселенці з Калуги. Я була одинадцята в сім’ї. Як мені було



382

3 роки (у 1921р.), помер батько, казали, що від тифу.

У 1932–1933 роках був великий голод. Я в той час ходила на роботу в колхоз. У 1932 року урожай був дуже хороший. Поля були засіяні, пшениця по пояс, а колос був налитий, аж до землі гнувся. Ну над полями стояли вишки, а на вишках охранники з ружжами; не дай Бог зайде хтось на поле і зірве колосок. Іще круг поля їздили об’їждчики на ко-нях і теж дивилися, щоб ніхто в сторону поля і не глянув.

Коли настали жнива, то привезли з города з тюрми мужиків, і вони збирали врожай, а колхозникам не розрішили. Біля контори стояли бочки, туди висипали зерно, а потім кудись відвозили. Люди сильно голодали. хто був у колхозі, тому давали юшку, яку варили у столовій біля контори. Ми ви-жили, бо у нас була корова. Влітку ми сушили сіно і складали на горищі. А весною сіно закінчилося, так ми із стріхи з хати смикали і давали корові.

куропятник ніна григорівна,

1934 р. н., село Латівка

– Я сама голоду 1932–1933 рр. не пам’ятаю, бо на-родилася пізніше, а розповім зі слів свого батька. Коли він був живий, багато нам розповідав про своє життя. жили вони тоді в Миколаївці, там же жила і його сестра Марія з чоловіком і чотирма дітьми.

Коли настав голод, чоловік Марії з іншими чолові-ками їздили в Гуровку Кіровоградської області на заробітки, а Марія працювала на овочевому ком-

бінаті. її чотирьох дітей глядів свекор. А моя мама (Артеменко Євдокія Іванівна) працювала у їдальні при комбінаті на видачі. Вона разом з моїм бать-ком підкормлювали цих дітей. Було, мама свій па-йок (800 г) і татовий (1000 г хліба) складали, а по-тім віддавали Марії, а вона несла той хліб дітям.

Одного дня вона прийшла з тим хлібом до дітей, сусіди бачили, як заходила в хату. А потім зникла. Почали її всі шукать, де ділася Марійка. Пішли на кладовище, а там свіжа могила. Розрили її, а там Марійка. Потім свекора допитали, і він признався, що він задавив її за хліб і вночі похоронив. Свекор був дуже старий, то його і не судили. А ще батько казав, що згодом свекор відвів двох старшеньких дітей на станцію, посадив у якийсь вагон і вони десь поїхали, що й досі ніхто не знає, де вони ді-лися. А одна дитина вмерла, то залишилась одна дівчинка.

губич Марія кузьмівна,

1937 р.н., село Олександрівка

Голод Губич М.К. не пережила, її тоді і на світі не було. Про великий геноцид українського народу Марії Кузьмівні розповідала її рідна тітка Гераси-менко Меланія Леонтіївна, 1906 р.н., яка народи-лась і все життя прожила в Олександрівці. Розпо-відає Марія Кузьмівна:

«У ті роки 1932–1933 був неврожай, але селяни зу-міли зібрати невеликий врожай. Раптово у людей почали відбирати зерно, продукти і вивозити за кордон. Були спеціально створені загони. По суті то були прості люди, яких влада заставляли це

Розділ ІІ


383

робити. хто був не згодний, того карали. У народі відбиральщиків називали поліцаями. Вони приїз-дили підводами (на бричці) по 3-4 чоловіки і біль-ше в основному вдень. А якщо донесли на кого, то і вночі. Обшукували стільки разів, скільки хотіли, поки все не забирали. Бувало першого разу хтось сховав, а в другий якщо знайшли, то удвічі біль-ше карали. Часто були випадки доносів, сусід міг сусіда закласти. Донощиків нагороджувала влада продуктами, грошима. Поліцаї мали документи, папірець, у якому було сказано: «Згідно цієї поста-нови ви маєте віддати стільки-то зерна...» Після цього все ретельно обшукувалося: загони зрива-ли поли, довбали стіни, на горищах лазили. Були в них також залізошукачі і собаки-іщейки. Якщо знаходили продукти, одяг, хутро, патефони або прийомники, худобу (якщо в кого була, бо не було її чим кормити) − все забирали. Зокрема, багатих розкуркулювали. хто чинив опір – його на місці розстрілювали. Щоб якось вижити, люди ховали їжу: закопували зерно в землю, спускали в мішках у колодязь, під полом, замуровували в підпіччю. Загони нерідко знаходили заховане, а людей, що ховали, садили на бричку і вивозили кудись на Соловки без суду і слідства або ж розстрілювали на місці.

Голод був скрізь, але у містах люди жили краще, а на селах було вимирання. В цих умовах кожен дбав сам за себе, якщо якась крихта появилась – відразу своїй родині. Люди були наче звірі, ки-дались один на одного, доносили. їли все, що рухалось і не рухалось. Ловили горобців уночі під стріхами в хатах, виливали ховрахів на толоці (нірку заливали водою, ховрах вилазив і його ло-

вили), зайців, їжаків, диких голубів, рвали лободу і кашку акації і варили, сушили гарбуз, пасльон, гірчак або просто їли. Можна було на базарі купи-ти або обміняти харчі, але все було дороге і про-давалось на стакан.

В ті ж роки був виданий і закон «про п’ять коло-сків»: заборонялося збирання колосків після ком-байна, за один колосок давали рік ув’язнення, за п’ять – вбивали, але в основному строк давали на каторжну роботу. На бричках об’їжджали поля і теж ганяли збиральників.

Людей примушували вступати в колгоспи, бо мало зовсім хотіли туди йти: забирали сівалки, худобу. хто не хотів, тих називали «изменника-ми Родины». Нічого не можна було сховати, тим, більше худобу. Працюючим давали похльобку. Стояли цілі котли, давали один раз в день.

Люди пухли на очах, гинув кожен третій у селі. Зокрема, у нашій родині було 14 чоловік, а після голодомору – 6. Трун тоді не було, тіла замотували в тряпку. ховали свої своїх, родичі родичів. А без-рідних − сходились сусіди, знайомі і ховали. Най-більше гинуло сиріт –«пачками», що не вспівали ховати. Держава про них не піклувалась взагалі.

Виживали найсильніші: в основному донощики, поліцаї, люди, які прислужувалися владі, і прості люди, які мали хороше здоров’я і вміли ховати.

ховали людей у нас на Старому кладовищі, там же встановлені хрести. Щороку мешканці нашого села і православна церква Київського патріархату вшановують загиблих на Проводи, Зелені свята, правляться служби, панахиди у церкві за упокій душ померлих.



384

Ю р ’ Ї В с Ь к и Й ра Й о н

Вовк ганна Яківна,

1922 р.н., село Шандрівка

– жили в сім’ї батько – Вовк Яків Семенович, мати – Вовк Мотря Михайлівна, брат Гриша, сестра Те-тяна, Галина.

Батько працював конюхом. Мати була вдома. жили непогано, поки була корова. Корову три-мали на двох хазяїнів. Потім продали у Бучках на базарі і гроші розділили. Дуже бідували, коли за-кінчилась кукурудза, овес, буряк. В хаті була одна вода. Першим зліг Гриша, спочатку просив їсти; а потім тільки стогнав. Помер вранці. Вдень саноч-ками відвезли на кладовище, де батько з сусідами вирили невелику яму і поховали. Мама у Бучках міняла на одяг картоплю дрібну та крупу, годува-ли дітей. Десь через місяць зліг батько. Коли йому стало зовсім погано, вона пішла в контору проси-ти крупів. Поки дочекалася, щоб їх прийняли (там таких людей було багато), прийшла додому, а тато помер. В той час уже їздила по селу підвода і за-бирала мертвих.

Поховали батька з братом в одній ямі.

путря Мотря павлівна,


– В 1933 році весною помер з голоду батько – Пу-тря Павло Іванович, сестра – Путря Параска Пав-

лівна, сестра – Путря Галина Павлівна, брат – Пу-тря Іван Павлович.

Батько зліг першим. Був пухлий, він не міг говори-ти. Тоді мама пішла до голови колгоспу, щоб дали крупів, молока. Принесла додому 4 кг кукурудзя-них і 4 л молока. Показала батькові ці харчі, а в нього з очей потекли сльози. Поки мама зварила кашу, то батько помер. Через деякий час померли старші від мене сестри і брат. Ями не було кому копати. В яму клали по 3-4 чоловіки. Обмотували мертвих тряпками (труни не було з чого зробити), зверху прикривали подушками і так ховали.

їли рогіз, калачики, лободу, ракушки. Пам’ятаю, як крала в чужих людей цибулю. Прибіжу на огород, вирву 8-10 цибулин і біжу додому їсти. І так через два дні знову краду. Але господарі побачили, що в них хтось краде, і підстерегли мене. Це була сім’я вчителів Кулішів. Вони не кричали на мене, а до-зволили рвати цю цибулю.

У 1933 році дохла і скотина. Люди їли дохле м’ясо, а ми не їли, бо мама гидувала.

Заволокіна ганна артемівна,

1925 р.н., село Новостроївка

– В ті голодні роки корів називали найріднішими й найласкавішими словами: матінка, спаситель-ка, годувальниця... Коли на нашому кутку в одній родині загинула корова, то господиня, прибігши до нас, плакала-приказувала, як за найдорож-чою людиною:

Розділ ІІ


385

– Ой пропала наша матінка! Що ми будемо ро-бити?

Інколи траплялося, що злодії, які рискали ночами по селі, крали корів, прирікаючи дітей на смерть. Наш батько замикав не лише хлів, у якому ночу-вала корова, а й корову замикав на залізне путо. Звечора в сінях клав вила і всю ніч дослухався, чи не прийшли грабіжники. Одного разу приходили «непрохані гості», але їх відігнали.

Цей голод зробила влада. Ми про це говорили пошепки. Ми йшли у місто. Всюди, де ми йшли з такими ж нещасними, лежали по курних шляхах мертві люди: старі, молоді, жінки, діти. Та коли ми зайшли в одне село, то там в одній хаті набачили-ся такого, що жах проймає і сьогодні.

Попросилися переночувати. Нам відчинили двері чоловік і жінка. Ми здивувалися: всюди мертві, а коли бачили живих, то були вони, як з хреста зняті. А ці обоє були рум’янолиці, пикаті й жваві. А коли роздивилися по хаті, глянули під широку лаву, то заніміли. Бо в ночвах лежала людська голова, без тулуба... Ми вибігли з тієї хати-домовини, не знаю, де й сила взялася...

сачко галина григорівна,

1929 р.н., село Новов’язівка

– Голод 1932–1933 року я пам’ятаю, хоч і була ма-лою. їсти тоді так хотілося, що запам’яталося на все життя. Та й з розповідей батьків знаю багато.

Причиною голоду було те, що все вирощене у нас

забирала влада, все, до зернини, до картоплини. Це робили представники радянської влади, яких тоді називали активістами, жителі нашого ж села. Прізвища деяких із них я пам’ятаю і сьогодні. Нія-ких документів у них ніхто не питав, бо всі їх знали особисто. Зі сльозами віддавали все, бо знали, що за непокору можуть заарештувати, вислати. Люди були дуже налякані, покірні. У тих, хто приходив, зброї ми не бачили. Та люди й не чинили опору, бо знали, що тих, хто приходив, посилала влада. Може, вони робили теж не добровільно. У них була така робота. Люди намагалися приховати щось із продуктів, та то все було майже даремно. Переривали все, перекидали, копали. Моїй мамі все ж вдалося заховати трішки квасолі, а коли вона її варила, то говорила дітям, що це «солдати-ки», бо у дітей часто випитували, що вони їли вдо-ма, чи не збереглося чогось. Приходили робити обшуки вдень, чоловіка три. Забирали лише про-дукти, інших речей вони не брали.

Пам’ятаю, що поля охоронялися, не дозволяли нічого збирати до глибокої осені, а вже під зиму люди шукали мишачі гнізда, в яких іноді були за-лишки зерна.

В колгоспи люди добровільно йти не хотіли, їх змушували це робити шляхом погроз. Не підеш – виселять. Тому майже всі йшли, бо все забирали – корову, і конячку.

Під кінець зими, весною люди були пухлі, почали масово вимирати. Мій батько працював у колгос-пі ковалем, тому йому давали на сім’ю трішечки хліба. Мама туди добавляла полову, що виміта-



386

ли зі складів, лободу, щавель. То був гіркий хліб, якщо можна його так назвати. Від нього боліли животи, але ми й такій їжі були раді. А коли вже й цього не стало, прийшов мій дід Михей і говорить до мами: « Наталко, вже пора комусь із дітей їсти не давати, а то всі вимрете». Виходило, що мені, бо я була найменша. А мама йому відповіла, що вона вже інше придумала: натопити піч і закрити заслонку, щоб всім разом вчадіти – померти. Але якось вижили.

Не голодували лише ті, хто був при владі, началь-ство: активісти, бригадири, кладовщики.

Поки у людей хоть щось залишалося, то вони ді-лилися з тими, хто більше бідував. Так робила й моя мама. А коли вже нічогісінько не залишилось, самі помирали.

пушко катерина Михайлівна,

1928 р.н., село Новогригорівка

– Мені було тоді 5 років, коли трапилася ця страш-на подія – голодомор. хоч я була тоді ще малень-кою дівчинкою, та пам’ятаю як зараз. По хатах ходили солдати, все збирали в селян: хліб, зерно, худобу, цукор, нишпорили по хаті, щоб нічого не залишилося. Коли прийшли до нас, ми встигли відвести корову до лісу, що був від нас майже за кілометр. А те, що залишилося, вони забрали із собою.

Люди пухли від голоду. Помирали навіть малень-кі діти. Люди їли взимку суху траву. Трішки лег-ше було влітку і восени: на полях були залишки

гнилої картоплі, на деревах фрукти. В нашому селі жила сім’я, де було 8 дітей. Чоловік помер від голоду, жінка залишилась сама з дітьми. У них за-хворіла одна маленька дитина, і мати її порубала і зварила, щоб нагодувати інших дітей.

Ялоза (літвіченко) Марфа Мусіївна,

1923 р.н., село Варварівка

– В 1933 році почався голодомор. На цей час мені було 10 років, сестрі середній Любові – 7 років, молодшій Галині – 5 років. Я ходила до школи, а сестри у ясла.

Під час обшуку спеціальною комісією у нас було забрано все: зерно, яке давали батькові на тру-додні, їду, кваснину з погреба, картоплю, корову та курей. Батько питає: «Навіщо ви забираєте, нащо це робити», − а вони сказали, що вам цього не потрібно знати.

Мені в школу мама замість тормозка сипала в кар-мани варену квасолю. В школу возили на бричці, та поки довезуть, квасоля замерзне і її їсти прак-тично було неможливо. Сестри ходили в яслі, їм давали кандьор і по кусочку хліба, тож вони кан-дьор їли, а хліб приносили крадькома додому. Дома хліб мама розділяла між батьком, собою та мною.

Сестри з мамою ходили в поле, шукали норки ховрашків, звідтіль доставали зернечко та все, що там було. Це зерно товкли у ступці, мішали з споришем і пекли на плиті маторженики, з цьо-го ж зерна варили кашу, та їсти клецків багато не

Розділ ІІ


387

«Жива газета»

комуни ім. Й Сталіна

на Дніпропетровщині,

1933 р.



388

Голодна дівчинка,

1933 р.

Розділ ІІ


389

можна було, бо ми всі пухлі ходили, батько зовсім опух, що і не вставав уже. В степу стояв ожеред гречаної соломи, люди розтягли його, товкли та запарювали, щоб поїсти. Люба ходила збирала ягоди та носила в совхоз поміняти на зерно. Коли це вдавалося, тікала скоренько додому через поля, щоб ніхто на відняв.

В мами був отрєз на пальто, вона віднесла його председатєлю колгоспу, щоб поміняти його на зерно. Він пообіцяв дати 18 кг зерна. Отрєз брав для своєї доньки. Коли мама прийшла по зерно, то обіцяне зерно не віддав, пообіцявши відда-ти пізніше. Тоді мама, здогадавшись, що зерно не повернуть, попросила мисочку муки. жінка крадькома винесла муку, з-під поли, та мама об-разилась і сказала: «Я тобі добро зробила, а ти даєш, наче я в тебе милостиню прошу». Та дав Бог завдяки трудящим діткам вся сім’я вижила, пере-жили той страшний час.

Виноградова Марина павлівна,

1918 р.н., село Новогригорівка

– В нашому селі жила сім’я, в якій було семеро дітей. Тримали вони корову, щоб хоч чимось годуватися. Корова була така худа, що її навіть прив’язували до стелі, щоб вона не впала. Году-вали ту корову гілками дерев, але молока вона не давала, а окрім молока не було чого їсти. Діти почали вмирати з голоду один за одним, поки їх не лишилося двоє, хлопчики найстарші. Тоді батько зарізав корову, щоб хоча б цих замучених

голодом дітей врятувати. А коли вони з’їли все, мати взяла шкуру з корови, облила кип’ятком, об-дерла ножем і варила навіть її, від корови нічого і не лишилося. Батькам вдалося врятувати двох із семи дітей.

Махиня Мотря Василівна,

1925 р.н., село Новов’язівка

– Не можна викреслити з пам’яті лютий, безжаліс-но вбивчий голод тридцять третього. Родина моїх батьків була великою, складалася з 6 дітей і ста-реньких дідуся Антона і бабусі Віри. жили ми в од-нім дворі, мали свою землю, худобу. Мені на той час було 8 років, а найменшій сестрі 1рік, і вона така була слаба через нестачу їжі, що навчилась ходити у 3 роки.

В нас тоді вродило все: і хліб, і овочі, і фрукти, які мама сушила. Але їздили на бричках активісти по селу і забирали всі продукти харчування, а нам ні-чого не залишали.

Першою померла бабуся, вона мало їла і завжди ділилась з нами.

Зима наступила холодна і голодна. Ми ходили в степ, там були мишині кучі землі, ми їх розривали, там була полова із зерном, не з’їдена мишами, за-бирали і несли додому. Мама з цього зерна і кар-топлі пекла маторженики.

А потім захворіла маленька сестричка, якій на той час було три роки, вона все просила хліба, а його не було. Одного ранку всі повставали, а вона ле-



390

жала на печі. Ми до неї, а вона вже холодна, по-мерла.

Помер і дід Антон, він все лежав і пив лише воду. У селі теж померло багато людей. Єдиним спасін-ням усіх, хто вижив у голодному тридцять третьо-му, була щоденна їжа з різних трав і їх насіння. Весною виливали ховрахів, варили і їли. А саме найбільше хотілося хліба, відтоді я ставлюся до хліба з повагою, бо без нього дуже погано, ніколи не викидайте його, не перевертайте хліб догори, по-доброму ставтеся до нього, як до людини.

савельєва ганна петрівна,


– Мені ішов п’ятий рік, як не стало мого тата. Він тяжко хворів і помер в рік колективізації, в 1930 році. У мами нас лишилося троє, я і два брата. Тато був «зажиточною» людиною, гарним господарем, в нього було все, що треба для господарювання. Коли розпочалася колективізація, нас вигнали із батьківського дому. Забрали все, що могли, і на-віть те, що було нажите в господарстві. Нас з ма-мою забрали мамині батьки. Оце і є початок мого дитинства без тата.

У 1932 році ще можна було жити у дідуся і бабусі, бо у них іще було що їсти. Але це було недовго. Одного разу прийшли якісь люди, щоб записа-ти дідуся і бабусю до артілі. Але бабуся була ві-руючою і сказала, що не підуть вони нечистій силі служити. Вона ж не знала, що таке колгосп. Взимку їх вигнали із хати і вислали на край села

в заброшену хату. Мій дідусь був інвалідом, ко-лишнім офіцером царської армії. Він воював на австро-німецькій війні. Помер зимою 1933 року, можна сказати, від хвороби. Цей рік залишився в моїй пам’яті на все життя. Це була така страшна година, що не можна без сліз згадувати. Знаєте, це поки ніхто за цю страшну годину не згадує, так наче цього і не було. Ті роки з великим болем уже забуваються. А якщо вертаєшся спогадами до пе-режитого, то дуже боляче стає на душі.

Для мене 1933 рік найстрашніший. Маму забрав директор Васецький працювати дояркою, бо в селі Чорнявщина організовувався радгосп. Я з братами залишилися у бабусі. їсти не було чого. Не було ні хліба, ні до хліба. Мама часто відпрошу-валася із роботи та возила в Курськ і Орел міняти одяг на картоплю і отруби, із яких бабуся пекла нам маторженики. А ще бабуся навчилася пекти маторженики із споришу, який ріс у дворі. Ми з братиком Сашею наріжемо ножиком цю траву, а бабуся посіче, обдасть кип’ятком і ліпить матор-женики. Ви не думайте, що ми їх їли скільки треба. Бабуся дасть нам по два, а коли по три штуки, а ті ховала на майбутні дні. їли ми все, що можна було і що не треба було. Бабуся оберігала нас, як квочка курчат, обмивала нас слізьми.

Брат Саша хворів, в нього щось було зі шлунком. йому можна було тільки молоко і ще якісь про-дукти, щоб піддержать його здоров’я. Що тільки не робили бабуся і мама, але Саші потрібні були ліки і дієта. Нормальної їжі у нас не було. Братика не стало якраз тоді, коли почали дозрівати вишні. хоронили його із одним дядьком удвох в одній

Розділ ІІ


391

ямі. Труни не було кому робить та і ні з чого. За-горнули його в рядно і все. Це ще добре було, що в той день було мало мертвих людей, що їх по-ховали тільки удвох. Мама дуже плакала за бра-тиком і все приказувала: «Прости, синок, що я не змогла тебе вберегти».

Мертвих людей можна було бачити скрізь: на до-рогах, в полі, серед двору. Це страхіття. Не дай, Боже, нікому цього бачить. Я і менший братик також були пухлі. Мама потроху приносила хліба, який давали їй на дітей, а ще на городі почалась картопля і огірки. Так нас Бог відвів від смерті. Якби довше не було що їсти, то нам також був би кінець. Тепер все не можна описати і розповісти про ту трагічну біду, яку ми на собі перенесли. До-бре, що є такі люди, які не байдужі до подій 1932 – 1933 років і люди, які зацікавлені знати правду.

гусар галина олександрівна,

1927 р.н., село Вербське

– Ці роки були занадто скрутними для нашої ро-дини, тому що їсти не було нічого зовсім. Мати від голоду почала збирати різні речі з хати й носити

до багатших, щоб обміняти на їжу. Дійшло до того, що в хатині не було ковдри, щоб взимку зігрітися. Так і жили, голодні та ще й в холодній хатині. Щоб вижити, збирали різні трави (калачики, пасльон), мати варила їх, і їли.

Смертних випадків у нашому селі було дуже бага-то. Траплялося, що помирали на очах: іде людина, потім падає – вже померлою.

Померлих людей забирала машина, що їздила селом, їх кудись вивозили, бо сім’я була нездатна викопати могилу – ось такі заслаблі ми були в той час.

Іваненко петро петрович,

1926 р.н., село жемчужне

– На той час було мені 7 років, але я дуже добре пам’ятаю, як ми жили з батьком і матір’ю, жили дуже бідно. Щоб хоч якось вижити, ходили рвати лободу, дерезу, кропиву.

Мати померла з голоду, бо відривала від себе, намагаючись нагодувати дітей. Нас віддали до Юр’ївського дитячого будинку. Я мав менших бра-та і сестричку. Сестра померла з голоду в дитячо-му будинку, а ми з братом повернулися додому, де й помер мій брат. Це дуже страшно, коли на твоїх очах помирають від голоду.

Васютін Іван Миколайович,


– Голод 1932–33 років не забуду ніколи. По селу



392

ходили комсомольці-активісти, відбирали все в людей. Щоб вижити, ловили ховрашків, а коли їх не стало, то в степу шукали нагорнуті мишами кучки з бур’яну, варили і їли.

Село наше було біля річки. Ми ловили рибу, ря-тувалися ракушками. їли також померлу худобу. Пам’ятаю, якось ховалися від активістів у лісі, зна-йшли мертву жінку, а на ній ще живу маленьку ди-тину. Побігли в село, гукнули людей.

У нас був стіл з пустотілими ніжками. Батько в них насипав зерна, думав, що там не знайдуть. При-йшли комсомольці і все знайшли.

Поруч з нами жила багатодітна сім’я. В них було 11 дітей. Батько вирив яму на городі і кожного тижня носив туди своїх мертвих дітей. Навіть не знаю, чи вижив хтось із них...

переяславець сара Яківна,


– В сім’ї було 10 дітей. Коли розпочався голодо-мор, мені було 14 років. Діти весь час просили їсти. Мама працювала на пекарні. Коли-не-коли крадькома приносила дітям у пазусі пригорщу муки. А коли пощастить, то й половинку коржа. Цим і спасалися.

Колись до нашої сім’ї приблукала дівчинка На-стя. Дуже просила їсти. Мама винесла їй шмато-чок коржа. Та дівчина вже так опухла, що сама і шматка в руках не могла удержати. Тоді мама по-садила її під тин, і сама почала ламати коржа на

дрібненькі шматочки і силою запихувати їй у рот. Діти почали просити маму, щоб та залишила На-стю жити з нами. Але Настя чомусь не погодилася. Тоді мама відвела її поближче до пекарні. Там На-стю вона й рятувала від голоду. Та одного разу за крадіжку спіймав начальник. Він знайшов і опухлу Настю. Нічого не виясняючи, він взяв бідолашну дівчину за одну ногу і потягнув на кладовище. Там була викопана величезна яма для людей, які по-мирали від голодомору. Сюди начальник і кинув напівживу Настю, а зверху накрив яму дверима. В цю яму стягували не тільки мертвих людей, а й живих, які ще на волосок трималися від смерті. А вночі стояв страшний плач на кладовищі. Напів-живі люди з ями благали про поміч.

Люди мерли, мов мухи. Іду до мами на роботу і бачу: то під одним тином сидить дитина, то під ін-шим – старий чоловік. А коли повертаєшся назад, то застаєш їх уже мертвими.

В нашій сім’ї померло тільки двоє, дякувати мамі. А навколо стільки народу вимерло!.. І досі серце болить.

половинко степанида,


– 24 жовтня 1932 року почали в селі люди мерти, як від пошесті. їсти було зовсім нічого. Виживали тільки заможніші і хто був при сякій-такій пайці. Всі інші – їли щавель, копали в лісі дику моркву, молочай, козельки (трава), ховрашків ловили. Варили акацію, ракушки, з лободи пекли кренде-

Розділ ІІ


393

лики. На круподерку терли ячмінь, жарили його і получався «кофій».

Завжди з осені квасили буряк, а лушпиння від-давали худобі. Тепер його мили, пекли в печах і їли... Тяжкої голодовки люди не витримували: пух-ли, вмирали. Померлих звозили возиками в яму, яку копали на кладовищі. їх скидали всіх в кучу, а потім загортали. Так поховали і сім’ю Бериків: Са-мійла, йосипа, Гаврила, Миколу, Івана, Настю. Ця сім’я була багатодітна, їсти зовсім нічого не було. Щоби вижити, вони ткали, а за це люди платили, хто чим міг. Та в людей і самих нічого не було... Ще вимерла сім’я Горбачів: Василь Максимович, Ка-тря, Настя, Мелашка, Максим, Іван.

Від цього горя люди кидали хазяйство і йшли світ за очі...

шкуренко ніна Яківна,


– Малою ж іще зовсім була, та пам’ятаю, що по-мерли батько – Бистрий Яків Федорович, брат – Бистрий Федір Якович, три сестри: Бистрі Галина Яківна, Катерина Яківна, Степанида Яківна.

...Ще пам’ятаю, що була весь час голодна і їла ло-боду і калачики...

путря наталія павлівна,


– Було вже 6 років, тож про 1932 –33 роки пам’ятаю все добре. їсти нічого було. Ми жили біля річки,

тому ходили понад річкою, ловили ракушки, роз-чиняли їх і їли...

Пам’ятаю, як помер Путря Михайло Свиридович. Пам’ятаю випадок: була сім’я – прізвища вже не згадаю – батько й мати вкрали в колгоспі теля, за-різали, нагодували дітей, а останнє закопали під собачою будкою. Прийшли шукати і не знайшли нічого. А дітей було багато. Коли вже виходили, то один паличкою по голому тілі штовхнув хлопчика і каже: «Пуп, наївся круп!» А малий: «Ні, бичини!». «А де ж бичина?» «У собаки під хвостом!» І зна-йшли м’ясо. Забрали батьків, а діти лишилися і всі померли...

громадський Федір пав лович,

1919 р.н., смт. Юр’ївка

За власними спогадами та переказами його мами, Громадської Одарки Савеліївни, 1881 р.н., яка збирала інформацію про 1932 – 33 р.р. ще у пе-редвоєнний час.

– Коли почався голод 1932 – 1933 років, я навчав-ся у шостім класі в Юр’ївці. Класним керівником була Стороженко Олександра Кирачівна.

Мої джерела інформації – це власні тогочасні спостереження, розповіді секретаря Юр’ївської сільради йосипенка Федора Степановича, який пробув на цій посаді з часів громадянської ві-йни до Великої Вітчизняної війни, розповіді матері, а також дружини Віри Федорівни, уро-дженки с. В’язівок.



394

Ніхто ніде ніколи не знав і не знає, скільки від го-

лоду 1932–33 р.р. загинуло українців. Сьогодні всі

зійшлися на думці, що вмерло тоді від голоду 9-12

мільйонів чоловік. Це з осені 1932-го по врожай

1933-го року. Для порівняння: щоби знищити 6

мільйонів поляків, фашистам знадобилося біль-

ше п’яти років! А більшовики, що знищили удвічі

більше людей, устигли це зробити, фактично, за

півроку.

Для таких темпів винищування українців треба

було провести величезну організаційну роботу

різних напрямів. Федір Степанович йосипенко ще

у вересні 1932 року показував мені таємні бланки

обліку реєстрації померлих від голоду. Привіз ці

бланки в сільраду представник ГПУ. Реєструвати

можна було лише тих, хто мав паспорти. А так як

селяни не мали паспортів, то й факти їхньої смерті

не можна було фіксувати.

Нарівні із зерном в селян забирали всю худобу:

корів, свиней, телят. Забирали всі харчові пожит-

ки, а щоб їх зберігати, були організовані хатки-

кутки. Що це таке? Це просто селянська хата, де

встановлені стіл і лави для сидіння. Сюди звозили

зібране зерно, продовольчі пожитки. Сюди звози-

ли все майно розкуркулених «куркулів».

Як працювали «хатки-кутки»? Як правило, за сто-

лом сиділи 2-3 більшовики, біля них – 3-4 акти-

вісти. Зазвичай, це були сільські ледарі, любителі

випити. Ось сюди й викликали селян. Викликаний

запитував, навіщо гукали? «Ми вже в колгосп чи

СОЗ, ТОЗ вступили!» А «комісія» відповідала: «Ви

помєньше язик распускайтє, ібо ми можем єво би-

стро укоротіть! Ви пєрєєлі хлєб!»

хоча селяни вже віддали зерно, до них знову й

знову ішли активісти, більшовики: забирали з

хати все, що можна було їсти: в’язку цибулі, крупи,

квасолю і т. інш. Будь-яке обурення або запере-

чення жорстоко придушувалося. Так, у Юріївці,

на вулиці Верхній (тепер – Запорожченка), жив

Сищенко Петро Трохимович, вулична кличка

хрипун. жили: він, жінка, дочка і син Ваня, на рік

менший від мене. Коли в них забрали все, він пі-

шов на куток і виразив обурення: «Як же жити?

хіба це Радянська влада? За що ми приречені на

смерть?!» його тут же арештували, і пішли знову

трусити (відшукувати) в нього хліб. Знайшли ста-

кан квасолі, що дружина залишила на насіння.

Того ж дня П. Т. Сищенка судили «за сокритіє про-

довольствія і антісовєтскую пропаганду». Вирок –

сім років ув’язнення. Там він і загинув...

Більшовики перекрили кордон між Україною і Ро-

сією. Уже з харкова не можна було виїхати в Росію.

А на сільських дорогах стояли військові кордони.

І тільки одиниці, таємно, глухими стежками, про-

биралися в Росію, де не було голоду.

харків став не тільки столицею більшовицької

України, але ще й притулком тисячам голодних

селян, які в пошуках кращої долі ішли в столицю,

але майже всі вони померли від голоду.

За найменший протест чи обурення негайно

йшла судова розправа. Репресії були нечувано

Розділ ІІ


395

жорстокі. Карали навіть за те, що скажеш слово

«голод». Ніякого, мовляв, голоду в Україні немає.

Вмирають ледарі.

А мерли десятками, сотнями. Не було того

дня, щоби не везли по вулиці мертвих за село.

Юр’ївчани почали недоїдати ще у вересні 1932-го,

коли великі сім’ї жили надголодь. А в грудні голод

став володарем села.

До Юр’ївки більшовики привезли дитбудинок.

його розмістили в будинку, де були райком пар-

тії й райвиконком. Але голодуючих дітей туди не

брали.

Багато селян за хабарі діставали довідки, отриму-

вали паспорти і виїжджали в Донбас на роботу, де

давали пайки. Значна частина дворів у селі пус-

тувала: одних розкуркулили, другі самі повтікали.

Кращі будинки розламували дитдомівські началь-

ники на паливо. Дубова огорожа на кладовищі і

хрести з могил – зникли, також на паливо. Будин-

ки Зінців, Вілічанського, Крицьких й інших за кіль-

ка днів зникли.

На вулицях і по хатах валялися мертві. їх, правда,

відвозили на кладовище або на скотомогильни-

ки. Умерли голодною смертю сім’ї: Сисун Ганни,

кличка «Карпусі» – три сини: Іван, Петро й Гри-

горій, який помер за партою в школі. За партою

також померли: Колісник Ілюша, Мороз Петро.

Умерли три чоловіка Підситника Єфрема Юхимо-

вича: батько, син і дочка Марфуша.

На дорозі навпроти дитбудинку завжди лежали

разом із дітьми молоді матері. Одного разу, коли

зі школи йшов додому, нарахував тільки проти

фасаду дитбудинку 43 (сорок три) мертвих мате-

рі. Кричали ще живі діти. Декотрих брали у дит-

будинок, але там вони й вмирали. Всіх умерлих

начальство більшовицьке рахувало і получали на

них, як на живих, продукти, котрі пропивали на

гульбищах... Найбільше молодих матерів було із

сіл: Водяне, Кочерезькі хутори, ханделеївки.

Померлих хоронили діди Івченко Василь Наумо-

вич (кличка – «дід Рак»), Ененко Тимофій Григо-

рович (кличка «Камошка»). За те їм з дитбудинку

давали по хлібині, якусь закуску і горілку та гроші.

Одних грудних дітей було вивезено понад 2000

(дві тисячі) чоловік.

Самих юріївчан вимерло, за підрахунками моєї

матері, 189 чоловік.



396

Микола ЧАБАН

ЗІ спога дІВ УкраЇнЦІВ к ана ди

Перед нами спогади Миколи Костюка, Ольги Іль-ченко, Івана Ємця, Петра Сидоренка, доля яких закинула до Канади. Живучи далеко від рідної зем-лі, вони прагнули розповісти світові правду про голодомор, який спіткав у 1932–33 роках багату й родючу українську землю. Спогади ці записані свого часу працівниками Українсько-канадського дослідчо-документаційного центру й зберіга-ються в Торонто (Канада). Робота ця почалася ще у1982–1983 роках, коли відзначалося 50-річчя голодомору. В Україні тоді ця тема лишалася за-бороненою. Канадські ж українці стали збирати матеріали про цей злочин, записувати спогади уцілілих жертв. Адже державні архіви все ще за-лишалися закритими, всі надії покладалися на спогади свідків. Наслідком цієї роботи став доку-ментальний фільм «Жнива розпачу» (1984). Його зроблено англійською, українською, іспанською мовами. Фільм побачило чимало людей у різних куточках світу. Зібрано у центрі й аудіозаписи людей, які під час голоду були дорослими (зараз серед свідків переважають ті, хто пережив лихо у дитячому віці).

Ми хочемо познайомити читачів зі спогадами на-ших земляків з Канади, які свідчать про голод на Дніпропетровщині.

М и п о н е с л и В е л и к І В т р а т и

Замість передмови

Ці спогади залишив нам один зі свідків голодо-мору на Придніпров’ї Микола Павлович Костюк (1915–1997), який по війні опинився в Торонто (Канада), де й помер. Я отримав ці спогади від ав-тора і пропоную нині увазі читачів. Треба дода-ти, що Микола Костюк у 1930-х роках був секре-тарем академіка Дмитра Яворницького і коли той опинився поза музеєм (1933), своєю допомо-гою полегшував життя історику і його дружині в побутовому плані.

Згадує Микола костюк

– хоч і проминуло багато часу від того найбіль-шого нашого горя і невимовно тяжкого смутку, що його спричинила, заподіяла Україні і нам, її ві-рним синам та дочкам, немилосердно жорстока, навмисно придумана голодова облога, бездушно доконана так званим «братнім народом» Росій-ської Совєтської Соціялістичної Республіки у ли-ховісних 1932-му та 1933-му роках, а ще й тепер є тяжко та боляче думати, говорити, а тим більше писати про наслідки тієї облоги.

Бо чогось подібного по своїй безбожницькій жор-стокості не перетерпіла ні одна країна чи народ у цілому світі за весь час людської історії.

Все те зловороже і безглузде лихо затіяне та до найменшої деталі по-військовому вираховане, а потім по-злодійськи несподівано запроваджено і виконувано цілковито, як проти ворожої країни,

Розділ ІІ


397

Микола Костюк. 1930-і роки.

а не як супроти мирного сусіднього народу. Вони робили все так, аби докорінно все перевернути догори ногами і зруйнувати, від сивої давнини досягнуте, надбання нашого народу: мовне, куль-турне, релігійне, традиційне, економічне, людяне і все інше.

Вони, немов ті біблійні худі корови, де тільки про-

йшли, то все поїли і дальше залишалися тощими.

Все те, що я тут згадаю про ті лихоліття, є прав-

диво мною пережите і бачене та як і належить

передумане. Після того, як мого тата засудили,

вони казали, як «ворога народу» і все наше майно

забрали, то незадовго після того я опинився у Дні-

пропетровську і жив сам. Якщо оце, що ви почуєте

від мене про голод, буде вам хоч дрібочку цікаве,

а може, й корисне, то у глибокій пошані до всіх на-

ших мучеників, котрі змагалися за краще України

і за нас, але не витримали, стали жертвами голо-

домору, я як живий свідок розповім вам з тремтін-

ням у душі і серці, бо і я з ними переживав.

В І Ч Н А ї М П А М ’ Я Т ь !

Батьки Миколи Костюка.

Дніпропетровськ, 1960-і роки

Уже в 1931 р., як я був челядником і мав платню

42 карбованці на місяць, то дуже дошкульно від-

чував нестачу харчових продуктів у крамницях.

Тому, що я ще не був повнолітнім, то працював по

6 годин денно – від 9-ї ранку до 3-ї по обіді. Після

праці вертаючись додому, вже тяжке було купити

щось їсти, бо полиці були порожні. І так щодня.



398

Треба була раненько зайняти чергу коло крам-ниці і вистояти аж поки відкриється о 8-й, а деякі аж о 9-й. Поки купиш в обмеженій кількості, поки доїдеш до роботи, то вже на 9-ту годину ранку не міг встигнути хоч би як старався. Начальство моє кричало на мене за спізнення. Треба було ви-кручуватись, вигадувати якусь поважну причину, бо ота моя причина (що стояв у черзі за хлібом) для нього не була поважна. Просив дозволу, щоб працювати не від 9-ї до 3-ї, а від 10-ї до 4-ї. хоч і кривилися, але погодилися, бо не хотіли втратити доброго і дешевого робітника.

Але постачання харчів так погіршувалося, так загрозливо зменшувалося, що я вже і на 10-ту годину ранку на встигав. ходив до ще вищого на-чальства, щоб працювати від 11-ї до 5-ї години. Кривилися, сварилася на мене, але годилися, щоб працював пізніше.

Та ситуація погіршувалася щодня. Любив я свою працю дуже, але журився, що її втрачу, бо вже не встигав навіть і на 11-ту годину до роботи. На ту пору я вже оволодів техніку своєї праці, бачив, що вже давали мені досить складні роботи, і я вико-нував їх з приємністю та радістю, хоч мої кишки «марш грали». Так справи погіршали, що декілька разів я прибігав до праці аж по 12-й. Тоді я вирі-шив «розкрити мої карти». Признався своєму на-чальству про все, так як в дійсності було зі мною, що я г о л о д у ю. І якщо адміністрація на збільшить моєї платні, щоб я зміг купувати харчі на чорному ринку, то я буду змушений покинути працю у них, а шукати десь інде.

А сам собі думав, куди ж я піду? Бо ж був такий

порядок чи «закон», що якщо не працюєш, то не

пропишуть у міліції на кватирю, а як не приписа-

ний на помешкання, то не прийме ніхто, нікого,

ніде ні на яку роботу. Отака-то була головоломка.

Так і кріпаків колись гнітили.

Висіла моя доля на волосинці. З-перед світанку біг у чергу, щоб бути між першими, щоб таки ку-пити щось їсти і прибігти до роботи на 11-ту. Не раз було, що стояв, стояв – час пройшов, уже ми-нула 10-та, а я ще нічогісінько не роздобув. Нема виходу... Кидав свою (вже близько дверей) чергу і біг захеканий до роботи.

Був голодний, невиспаний, втомлений. Відчував

(хоч і дуже любив працювати), що робота випа-

дає з рук, що тиждень за тижнем я втрачаю свою

силу і що і надії нема на те, що хтось з близьких

допоможе. Найгірше ще допікала думка, що й по-

кращання не буде, а буде ще гірше. Бо в пресі, ра-

діо, на дуже частих зборах, мітингах гриміли по-

грози, що вороги народу всі будуть знищені. А під

оту їхню категорію нас, українців, якраз і попало

мільйони. Начальство моє теж побачило, що моя

продуктивність упала, а план праці як не викона-

ють, то і їм попаде по шапці. Тому вони й вирішили

приписати мене до одної з їдалень (столовок), де

я п’ять разів на тиждень (по роботі) діставав обід

за 90 копійок. Я платив 45 копійок, а другу поло-

вину платила адміністрація моєї праці.

Так я і перезимував на тій роботі зиму 1931–

1932 рр., аж доки ту їдальню теж закрили, бо не

Розділ ІІ


399

могли роздобути харчів. Отак прикручувала так

звана «робітничо-селянська власть».

То вже була справжня (на військовий манір запля-

мована) московська голодова облога УКРАїНИ.

З усіх кінців України приходили загрозливо-

потрясаючі вістки про досі не чувану наругу над

нашим народом: цілі зграї «уполномочених» з

присланими і місцевими активістами вишукува-

ли і під мітлу вимітали у селян, тяжко працюючих

трударів хліб. І називали вони (власть імущі) отой

грабунок: «кампанія по викачкє хлєба». Своє без-

законня вони узаконили і грабували людей прямо

серед білого дня, а як хто чинив спротив, то тих

вивозили на Сибір, а кого вважали небезпечним,

то забрали в тюрми, і без права листування вони

там гинули безслідно.

Як їдальню зачинили і я був приречений на по-

вільне виголодження, то я був змушений щось

робити і то швидко. Чув від знайомих, що так, як і

я, були примушені шукати рятунку поза Україною

і вже «змотались» у Московщину по харчі. Деко-

му пощастило, привезли… Казали, що то не було

легко, але, як каже українська народна приповід-

ка: «хто не шукає, той не знайде».

Вирішив і я поїхати. Гадав, що днів за чотири-п’ять

і повернусь. Але як поїхав на станцію, щоб купи-

ти квиток, то побачив, що там тільки робиться,

то навіть думав, що білета не дістану. «Содом і Го-

морра»… Самі урядовці показують якісь папірці

касирам і бачу, що їм дають білети, вони щасливі

поспішають на потяг, вони поїхали. А ми нещасні

прості люди, з нами навіть і говорити не хочуть.

Міліціонери просто гукали відійти від каси, а ні, то

оштрафує, а то й заарештує.

Так я протовкся два дні, а білета не дістав. І наре-шті через знайомого, що працював на залізниці, аж на третій день купив квиток і з великим тру-дом виїхав на північ з нашої облогою розтерзаної України через харків до Російської Совєтської Федеративної Республіки в Орловську область. Кажу: голодний харків – бо він, харків, був дійсно голодний.

Голодний був і я. Бо за оті три дні, що я розбивав-ся, щоб дістати квиток, я навіть не мав часу і щастя роздобути щось поїсти, пив газовану воду з сиро-пом, щоб чимось заповнити свій шлунок. Думав, що як доїду до харкова, то там підкріплюсь, все ж таки столичне місто, індустріальне. Потяг мав сто-яти півгодини, ніби досить часу, щоб щось у буфе-ті купити з’їсти. Та де… Там було так багато людей, що я навіть всередину не міг добитись. Правда, бачив я одного щасливця, що видерся з того бу-фету і високо над своєю головою тримав щось їстівне, загорнуте у газетний папір. Як я запитав його, що там можна купити, то він відповів, що то є рибний форшмак. Бачив я, що йому з того папірця капало на голову, на одяг, та й гукнув йому, тоді він опустив руки і я побачив купку помеленого оселедця, що і називали його форшмак.

Бігли ми з ним до потяга, бо й він поспішав, щоб їхати на Полтаву. Біг він і на ходу лизав свою купку без хліба, а в мене тільки слинка котилася.

Поїхав я знову голодний, в кишках бурчало, бо я



400

роздратував свою уяву думками про їжу. Пробу-вав вискакувати, щоб таки чогось дістати поїсти, та дарма. Аж як переїхали кордон, тобто уже їха-ли по території Російської Республіки, то на одній станції мені пощастило купити пляшку малясу. Я радів. Але як я роздивився на ту пляшку зблизька перед тим як пити, то побачив усередині брудні дерев’яні стружки, якесь волосся. Апетит мій був зіпсований. Але голод переміг, і я пив з пляшки маляс. Пив, але насилу, примушував себе, бо вже я був геть охляв. Пригадалося мені, як я ще був малим і купував мамі маляс до печива, то тоді ми їли прямо ложками і з пляшки пив. А цей брудний, якийсь нудний, такий, що я мало що не вернув.

Дочекався ранку і побачив, що селянки виносили на продаж до потяга картопляники, молоко, сме-тану і якісь коржики, дома печені. Накинувся я на те все, щоб їсти, та якась українська жінка поради-ла мені не їсти багато, бо, каже, ти, хлопче, видно, дуже виголоджений, то бережись.

Я подякував їй, а сам заховав до кишені два кор-жики, та так помаленько і поїв їх, щоб ніхто не ба-чив. Від того дня я вже мав що їсти.

А як я приїхав до, по дорозі кимось радженого, міста Лівни, то там я побачив зовсім інше життя. Люди не були захарчовані. У крамницях на по-лицях було повно всяких харчів та інших товарів. Треба було почекати до базарного дня, так, що я мав досить часу, щоб придивитися і порівняти їхнє життя і наше. Оглянув церкву і кладовище. У них все було на місці, на гробах хрести з металевими та з живих квітів вінками, а в нас все погромлено.

У них церкви існують і не заборонені, священик служить, а в Україні священиків поарештовували, позасилали на Сибір чи зовсім постріляли.

Обурення опанувало мою душу, сильно защеміло моє серце. Я знав, що то тільки для наївних та за-сліплених отой так званий «Союз», «рівні респу-бліки», «братні народи». А на практиці, то Украї-на (згідно з їхніми, московськими планами) була приречена на загладу.

У базарний день я пішов купувати харчові про-дукти та подивився на те видовище і побачив, що їхні селяни не на плечах поприносили, а возами попривозили на продаж пшоно в мішках, карто-плю, коней.

Видно було, що ненависть у них до нас була без-мірна. Вони, нагодовані, визначали високі ціни, а ми, голодні, поругані, не мали права навіть тор-гуватися, як годиться на базарах у нормальних умовах та між добрими людьми. Наші швидко ку-пували хто що міг, зв’язували свої клунки докупи, щоб на плечах донести до станції на потяг. Тяжкі понав’язували ноші. Всі готові іти до залізниці.

Якраз тоді почувся вигук візника, що стояв на возі і їхав до нас, «кого підвезти, кого підвезти?» Наші люди, вимучені голодом і далекою подорожжю, безсилі, обступили того воза і питали візника, скільки ж він хоче грошей за услугу. Я ж у той саме час був далеченько від того візника та бідкався, що сам не здужаю підняти, а піддати нікому, бо кожне заняте своїм ділом.

Раптом десь узялася міліція, з криком оточила на-

Розділ ІІ


401

ших людей, що вже поскладали свої покупки на воза. Міліція кричала «спекулянти, спекулянти», «ви всі арештовані». А потім командир міліції гук-нув візникові, щоб оті всі харчі віз прямо до мілі-ції. Зчинилася паніка поміж нашими людьми, та видно було по всьому, що і візник працював для міліції, так скоренько поїхав, а тих наших людей мені було так шкода. Що трапилося потім, я і до сьогодні не знаю. Чи хтось з них вирвався з такої немилосердної засідки? Отак «братній народ» «помагав» нам у нашому тяжкому горі...

Після всього того, що я бачив, десь узялася у мене сила, схопив свої клунки і тікав подальше від ба-зару. Пощастило мені, бо доніс якось аж до тієї ями, що лишилася після викорчуваного дерева і вітрами нанесене листя ту яму виповнило. Так ото я укинув свою ношу в ту яму, пригорнув листям. А аж як настав вечір, стемніло, тоді я узяв половину ноші і відніс на станцію та здав до комори схову, а потім приніс і другу половину.

Та то ще не були всі мої митарства. Найтяжче було знову купити квиток, щоб вернутися додому. По довгих перипетіях роздобув квиток аж додому, до мого дорогого, хоч і нещасного, бо обложеного Дніпропетровська...

Як доїхав до м. Орел, то знову застряв на дві доби... Мабуть, зробив помилку, що поїхав через Орел, може б, було краще, аби поїхав через дріб-ніші станції в іншому напрямку. Якось натрапив на доброго українця-земляка, що працював но-сильщиком, і він мені допоміг, закомпостирував мого квитка. Так я вибрався з «лабет Орла». Але

як і додому доїхав, то знову попав у біду, бо хоч і старався вдавати, що моя ноша не є затяжка, та досвідчений службовець залізниці спостеріг, що я дуже переобтяжений, гукнув до мене: «Малий, ану поклади твій багаж на вагу!» Не сказали мені, скільки кілограмів у мене було більше, але штраф заплатив великий. А сам у душі дякував Богові, що бодай не забрали у мене мого найдорожчого скарбу – моїх з таким тяжким трудом роздобутих та такою дорогою ціною заплачених харчів.

Ще як я базарював у Лівнах, то купив ще й хлібину, котру жінка-росіянка, що продавала мені її, нази-вала «коврєґа». Та коврєґа була дуже низька, але широка і дуже глевка. Зробив з неї дві половинні, загорнувши в газету, вложив до валізки. Думав я, що за одну добу їзди не зіпсується, і голодні з’їдять.

Можливо, що та хлібина була не з самої муки, а домішано картоплі чи гарбуза (на продаж) і тому, поки я добрався додому, то вона геть зацвіла, по-зеленіла і прилипла до газети, ніби зрослася з га-зетою. їсти її ніхто не міг, хоч і голодні були.

Вернувся я додому і на другий день пішов до роботи, а на мене всі почали кричати. Як, питали вони, де ж я був так довго, ще й не вірили мені, що їздив у Московщину по хліб. Аж одинадцять днів ? Українська приповідка є: «Ситий голодному віри не йме». І Москва сльозам не вірить.

Мені було тяжко, душа боліла, а в серці буря. Чому мені, ще не повнолітньому юнакові, синові спо-конвічних хліборобів з України, житниці Європи, тепер пограбованому, приниженому, поруганому



402

доводиться поневірятися голодному по чужих сторонах. Ми не їздили до них жебрати. Ми їзди-ли, щоб купити по високих (ними сказаних) цінах, а вони спершу продали нам, а потім ганялися за нами, ніби за злодіями, образливо обзивали нас «спекулянтами», виривали у наших людей з рук ті куплені харчі з брудними лайками, а потім тих на-ших людей ще й арештовували...

хай Господь охороняє нас від такого, а їм хай сам буде судією...

Добрий чоловік з щирою душею з кимсь десь по-говорив, розповів, що я є дуже нужденний, але працьовитий, і мене прийняли на працю на заліз-ницю. Спасибі, що рятували мене від голоду. На роботі була їдальня, і там хоч і пісними стравами (казали приварок), але годували нас щодня.

Але дуже справа з харчуванням погіршувалася всюди, в тому числі й на моїй новій роботі. Чув, що було аж так погано, що як возили з Білорусії будівельні лісоматеріали, то тихенько десь там купили бугая і заховали його з дошками у вагон. Дошки на будову, а бугая на кухню.

Але ж на те і облога, щоб людей голодом мори-ти... Бугая на кордоні України знайшли і забрали, а «приступникам» грозили тяжкою карою.

Надходила найстрашніша в історії України зима 1932–1933 років. Відчували люди якусь несамо-вито пекельну загрозу... Всі видатні мужі нашого народу, з усіх ділянок життя України були виаре-штовані, заслані або знищені, а люди, як ті сироти, пригнічені тяжким терором «братньої республі-

ки» з півночі, ізольовані від усього світу, без віль-ної преси, без вільного радіо, «билися як риба об лід», «моталися» і перебивалися-харчувалися, чим тільки можна було придумати, жили з вірою в Бога та свою століттями вироблену у відвічній боротьбі з усякими наїзниками витривалість.

Всякі «парт-тисячники» та пройдисвіти, наслані на Україну зі всіх усюд, а були й такі, що аж із закор-дону «позліталися поживу відчуваючи», сиділи, як ті хижі (голодні на владу) круки, як те чорне во-роння і чекали...

Режим наступав і жадібно спостерігав, як-то Укра-їна стане перед ними на коліна.

А Україна хоч і мала великі втрати, але не стала перед геростратами-руїнниками на коліна...

Віримо, що ще прийде час і українські працьови-ті руки все наше зруйноване відбудують і будуть (так як і були від сивої давнини) серед будівничих людяності і гуманізму, а руїнники (як ті батиї) за-лишать по собі брудну пляму на сторінках історії світу...

ПОМОжИ НАМ, БОжЕ!

Закінчу цю свою розповідь про ще одну мою го-лодну подорож-одісею, цього разу вже до самої Москви, у квітні місяці, страшного і ніколи неза-бутнього, 1933-го року.

Через добрих людей я одержав вістку від моєї мами, що немає харчів і діти вже почали пухнути від голоду... Знову тривога. Треба було знову десь їхати негайно, бо в Україні все забрано, як вони казали, «под мітьолку».

Розділ ІІ


403

Але цього разу я вже був залізничником і мав пра-во, привілей їхати раз у рік безкоштовно. Того ж дня я пішов до свого начальника і просив його, щоб дав мені відпустку на два тижні та щоб випи-сав квиток на проїзд до Москви і назад. Він, спаси-бі йому, не відмовив мого прохання, але був дуже здивований і казав мені, чому ж ти не почекаєш до літа? Тоді і природа краща і купатися можна. А тепер що? Та, на жаль, я не міг йому сказати, яка причина мого поспіху. Не йшов я додому, а летів. Був радий, що, може, цього року мені пощастить краще допомогти МАМІ, ніж минулого року.

Швиденько зібрався. Добра сусідка підказала мені, щоб я приніс їй декілька своїх рушників, вона построчила їх ручною машинкою, і вийшли такі хороші торбинки: на пшоно чи якусь крупу, один мішок я мав від минулого року, а другий по-зичив у доброго земляка. Старенька доморобна валізка, два мішки, три чи чотири торбинки, ще й наволочку стягнув, узяв добру вірьовку і поїхав на станцію Дніпропетровськ.

Гадав, що як маю квитка, то буде легко виїхати. А то така сила народу товпилася всюди, що мені з моєю великою валізкою було тяжко навіть до-братися до каси. Повірте мені, що я протовкся дві доби і не міг добитися, щоб мені, залізничникові, прибили печатку на моєму квитку, що я маю пра-во виїхати до Москви.

хтось порадив мені виїхати з Дніпропетровська до станції Синельникової, а там, казали, потяги ходять часто, по магістралі Севастополь – Мо-сква. Та як я ще доїжджав до Синельникової, то

побачив страшну картину, ще далеко від станції. Понад залізницею юрмились люди з дітьми ціли-ми родинами, жінки з немовлятами понапинали кущі ряднами і там під дощем гинули, на мокрій та холодній землі. А на станції – як у дантовому пеклі. Сила-силенна народу. Багато міліції та ен-каведистів, що нишпорили всюди, вишукували тих людей, що не мали квитків /називали їх (безбі-лєтчиками), і їх, струджених, голодних, забирали і десь вивозили, чи просто арештовували, а міцні-ші та мудріші утікали із станції, та ото і рятувалися під ряднами та кущами від дощу.

Душа моя боліла, як дивився на те всенародне горе. Бо, як я залізничник сам, уже маю квиток і ніяк не можу вирватися, то вони ніколи не виїдуть з дітьми, з жінками та речами. Вони кандидати ги-нути від голоду.

Тільки подумати: н а р о д розбурхали, як те му-равлисько, і люди, щоб рятуватися, ішли на стан-цію, їх ловили, арештовували. хто ловив той на-род?.. «Народна влада» Чому їх ловили? Бо вони – Народ – хотіли їхати залізницею, що якраз же і є на те, щоб нею народ їздив. А сама назва: «Мі-ністерство Шляхів Сполучення». О ні. «Народний Комісаріят Шляхів Сполучення». Яка іронія...

хижі звірі, щоб підкрастися до корів поближче, то вкочуються в коров’ячий гній, щоб пахнути коро-вами, і тоді нападають на тих корів і вбивають їх.

Пробував я пробував, щоб якось виїхати, але ніяк не міг. Розбирав мене страх, ще так мій і відпуск пролетить. Не пускають нашого брата, а самі їздять. Вирішив дочекатися ночі, забігти зза-



404

ду потяга на другу, темну сторону, виліз на дах вагона, прив’язав себе до димарця і що буде. Пе-рехрестився, проказав «Господи Боже поможи і збережи».

Так я їхав аж до світанку і боявся (особливо під мостами), і спати пробував (бо багато ночей не спав) та зубами дзвонив від холоду. Уже поза Україною зліз, пробрався у вагон і радів, що може-таки пощастить допомогти мамі. Роїлися думки, що квиток маю, а їхав, як собака, на даху та змерз так, що тіло дрижало ніби в лихоманці. Оце така «відпустка»? Ще дома чув, що у Москві продають білий хліб. То була правда. У Москві все продава-ли, у Москві всього було досить, аби твої гроші.

Найперше купити хліба. Довга біленька булка, що аж моїм очам не вірилося, бо вже роками такого хліба навіть не бачив, а тепер тримаю у руках і можу їсти. З’їв одну булку і ще був голодний. Пі-шов до іншої крамниці та купив ще одну. Дуже хо-тілося поїсти чогось вареного.

Зустрів на вулиці залізничника в уніформі і запи-тав його, де тут можна купити суп чи борщ? А він питає мене, чи я українець? Кажу так. А він каже, що він також українець. А квитка на потяг маєш? Кажу маю. Тоді, каже, іди у вокзал, там побачиш маленькі двері, то залізнична їдальня, там і купиш собі обід.

З’їв я й другу булку з обідом. А вже потім розпи-тав у подорожніх, де ж той критий ринок, що я чув про нього ще дома.

Розшукав я той базар, а там купуй що хочеш та

скільки хочеш, аби тільки умів заховати, від тих, що все «винюхують», бо ще й спекуляцію «при-шиють».

Купував я і замість радіти у мене розболілася душа. Бо ж у нас, споконвічних хліборобів, в Укра-їні, все відібрали даром... А тепер ми, ніби жебра-ки, змушені були їхати у їхній край і купувати все те у нас забране, за дуже високу чорну ціну. А чи привезу все те мамі? Чи, може, ще й це тут гноби-телі заберуть так, як минулого року в Лівнах за-брали все у наших людей...

Але, купуючи, я натрапив земляка. Він був заві-дуючим їдальні там, де я працював, він також щось купував. Ближче я його не знав, а тільки знав, що він завідував їдальнею.

Підійшов до мене ближче і каже, що він потребує моєї помочі. Що він дасть мені грошей і просить, щоб я купив хоч з 5 кілограмів масла для їдаль-ні нашої. Казав він: візьміться, не бійтеся, так вже робили і вдавалося проскочити, ми ж залізнич-ники. Почув я про коров’яче масло і пригадав за бугая, потреба громадська, і я погодився. Дав він мені грошей, і ми пішли окремо докуповувати коров’ячого масла.

Ми поспішали вертатися додому, була якраз пер-шотравнева парада у Москві, все обвішане черво-ними гаслами про перемогу…

Нам вдалося влізти в потяг і вже через вікно з ва-гона ми чули і бачили, що летіли літаки у формації так, що зображували собою вигадане прізвище «нового царя» – Сталин.

Розділ ІІ


405

Не рахували ми, скільки ж то було потрібно літаків, щоб аж таке вигадати?.. Але найменше три-чотири десятки... В Україні люди не мали куска хліба і з го-лоду пухли і вмирали, а вони літаками виписували його ім’я... Таке коштовне і безглузде парадуван-ня… Вони святкували... А ми мучилися...

Те їхнє «видовище» нагадало мені зовсім проти-лежне, нагадало мені розпучливі зойки матерів і дітей в голодній Україні. Бо, як прив’язаний на даху вагона їхав на північ, то чув плач невільників з горя. На кожній станції, де зупинявся потяг, голо-дні сміливці, мужчини і матері з підлітками, про-бували чіплятися на буферах між вагонами потяга (бо в двері їх ніколи не впускали), але їх «народні охранніки» немилосердно спихали та стягали до-долу, навіть на ходу... Вони не мали жалю до плачу матерів і дітей, так, як і «Москва сльозам не ві-рить»...

Ми понесли великі втрати. Мільйони душ похоро-ну не мали. Ми ще й тепер, по півстолітті, не зна-ємо, де ж вони спочивають…

Тому-то й створилася ініціативна група, комітет у Торонто, щоб збудувати пам’ятник-музей, бо є то наш святий обов’язок увіковічнити пам’ять по них.

Представники багатьох народів, як їдуть у чужі країни, то завжди складають вінки поляглим. По-будуймо ж і ми пам’ятник нашим поляглим, щоб було де положити вінки, бо через наших поляглих і нас, живих, що піклуємося своїми поляглими, люди пізнають – хто ж ми є.

1 9 8 3 р .

У пек лІ 1933-го Я ВЦІлІла одна

З 85-річною Ольгою Ільченко мене познайомила в Канаді її хрещениця Люба Магденко. Ми завітали в гості до пані Ольги, яка мешкає у висотному укра-їнському домі для старих людей. З її вікна в Торон-то (Канада) добре видно храм святого Димитрія, при якому й існує цей старечий дім.

Ми завітали до Ольги Ільченко (дівоче прізвище Муха), щоб розпитати її про кума, українського художника Петра Магденка (1923–2002), котрий до війни навчався в Дніпропетровському худож-ньому училищі. Пані Ольга зберігає портрет, на якому Петро Магденко зобразив її. Та, як це часто буває, розмова перекинулася на інше – на траге-дію її родини під час страшного голодомору 1933 року.

Згадує ольга Муха

– Я народилася 23 лютого 1923 року. Тепер ношу прізвище чоловіка – Ільченко.

Моє село Мухи було над річечкою Кустолово, що від Ворскли відходить. Ми були селяни. Мій дід Павло Муха мав гарне господарство, а батько на-зивався Маркіян Павлович Муха. І був ще брат у батька, син Павла, але я забула ім’я, мені здається, що був Василь.

Бабу я не знаю – вона давно померла. Моя мама називалася Оляна. Ми мали хату. Нас було п’ятеро дітей, з яких троє померло від дитячих хвороб. А потім дід поділив свою землю навпіл: половину



406

Портрет Ольги Ільченко. Художник Петро МАГДЕНКО

мав мій батько, а на другій половині поселив дру-гого сина. Там дядько побудував хату і там жили вони.

– А скільки землі мали?

– Не знаю. Дід вважався заможним господарем.

Як почалося розкуркулення, то в нас забрали все: була корова, були коні, було все, що треба. Дід пе-ред тим помер. Дякувати Богу, що він того не знав. А мій батько не хотів віддавати все, казав:

– Це мій батько заробив і я не маю права то від-давати.

То вони тоді сказали, що нас вивезуть. Поки ще ви-возити, то прийшли позабирати все – зерно, все.

...Батька не було цілий день. Увечері прийшов до-дому, щось мамі пошептав. А ми, малята, лежали і тряслися уже у ліжку, боялися, що щось буде. Вно-чі хтось постукав у вікно. Батько схопився й пішов до дверей. І сказав мамі:

– Одягай дітей!

Мама плакала, нас замотувала і саджала коло дверей. А нас двоє вже було – сестра, старша за мене на три роки, і я. Сестру звали Надія. Мама складала одіяла і вузлами зав’язувала навхрест, брала і виносила ці клунки. Надворі стояв якийсь віз, чоловік сидів і були коні запряжені. І ми туди складали все.

– Який це приблизно рік?

– Це була зима 33-го року. Поскладали всі клунки і поїхали. Надворі було холодно. Той чоловік при-віз нас до залізниці, але не до станції, а посере-дині десь у полі. Висадив. Але не від’їжджав, че-кав, поки ми почули свисток – потяг їхав. Почали махати. Потяг, зупинився, і цей чоловік допоміг повкидати нас на потяг, і ми кудись знов поїхали.

Довго їхали і приїхали на станцію. І перше, що я

Розділ ІІ


407

побачила, – великі купи, гори жужелиці вугільної, то були шахти. Ми приїхали на шахти.

– На Донбас?

– На Донбас. Отже, пішли шукати, де нам подітися. Люди нас не пускали, бо повні хати людей. Таких, як ми, було повно. Тікали люди. Ми постукали до однієї хати, де світилося світло. Вийшла жінка, по-дивилася на нас і каже:

– Люди добрі! Маю хвору доньку, яка кричить весь час. Ніхто тут не може жити. Але як ви не ма-єте де дітись, то йдіть – ось у цьому кутку лягайте та й спіть.

Та дочка була вже велика дівчина, може, 12–14 років. Вона весь час плакала й кричала. Але ми такі були втомлені, що полягали й позасинали. На другий день рано батько пішов шукати роботу. його ніде не брали, бо таких, як ми, було повно. Ми ще мали на пару днів їсти – те, що з собою при-везли, потім не мали вже за що купити. Там була столовка для шахтарів. То ми йшли до тих две-рей, коло яких стояла купа дітей з простягнутими руками. Щоб шахтар, якщо не доїв десь кусочок, поділився. Ми з сестрою ходили до столовки, нам шахтарі щось давали, ми приносили додому й тим ділилися.

Там ми довго не жили. Бо без роботи не можна було.

– Ви не знаєте, що то за містечко було, куди ви приїхали?

– Кам’янське.

– О, та Кам’янське – це нинішній Дніпродзер-жинськ.

– У мене лишилося в пам’яті Кам’янське. Але ж я не була коло копальні, а тільки коло столовки – і там купа цієї жужелиці.

Мій батько кожен день ходив і в черзі стояв. Бо там черга була. Як треба на роботу когось, то ко-жен день ставали в чергу. Одного дня йому дали якусь роботу. Батько вискочив відтіля і біг додо-му з радості! І не добіг до нашої хати, впав і по-мер. Дістав, казали, розрив серця. Атака серця (інфаркт) з тієї радості. Це сталося, може, через місяць після того, як ми приїхали.

Тоді прибігла якась жінка до мами, до нас і каже: «Он ваш чоловік біг, упав і помер! Тож біжіть шви-денько». Як його забрали, то він мертвий був уже. Там його десь і поховали. Мама після цього захво-ріла також, злягла. Дістала те, що в Канаді назива-ється «строк», тобто параліч. Нас – дві дівчинки. Що маємо робити?

жінка, в якої ми жили, каже:

– Дітки, їдьте назад, звідкіля ви приїхали – вже вам нічого не буде. Бо ви ж тут пропадете.

То вона пішла на базар, попродала все, що ми мали: одіяла, одежу батькову й на ті гроші купили нам квитки на потяг назад додому. І веземо ж із собою маму паралізовану. А мама лежить, не го-ворить, тільки плаче, дивиться й плаче.

Привезли ми її на нашу станцію. Винесли люди її, поклали на лавку на станції Нові Санжари.



408

А до Мушиної Греблі – наше село називалося Мухи – треба було йти більше як десять кіломе-трів. То моя старша сестра лишилася з мамою, а я пішла в село. Бо я міцніша була, як моя сестра. Я пішла в село шукати людей наших. Прийшла пізно увечері – всі хати темні й порожні. В одній лише хаті світло горить у вікні. То я прийшла – а там си-дять три старі жінки самі – то все, що залишилося з села.

«Ой, – вони до мене, – де ж ти взялася?»

Я їм швидко розказала.

І тоді ці жінки пішли й знайшли чоловіка, що мав конячку. Не знаю, хто то був. Він поїхав по маму на станцію зі мною. І привезли маму до тих жінок. Поклали її під стіною на матраці якомусь, де вона й лежала. Вже не їла, не пила нічого, не знаю, як вона жила. А за три дні померла.

Ці жінки їжака піймали і зварили його та й нас на-годували. А воно так смакує, як свинина. Я навіть пам’ятаю той смак їжака. Що ж нам робити далі? А був у мами брат у Кобеляках. Мама моя була з Ко-беляк. Брат мами називався Юхим. То ми виріши-ли йти в Кобеляки шукати того дядька. Зібралися. Нас ті жінки вирядили. І ми пішки відтіля вируши-ли в Кобеляки.

Знайшли ми дядька. А він був колись багатий, мав млин, був добрий господар. його розкуркулили, млин забрали, а він жив у хаті і якось уник репре-сій. У нього було п’ятеро дітей. І в мами ще сестра була там. Але вона була вже давно вдова і мала одну доньку. То дядько як побачив нас, злякався:

– Ой, Боже! Ви – куркульські діти, то й мені тепер щось за вас буде.

І повів нас до маминої сестри, бідної удови, що собі жила в хатині. І там нас залишив. Переночува-ли. Тітка та хвора також, донька з нею була – вже дівка. Поговорили ми: що ж робити? Немає де нам подітися. І та тітка сказала: «Не розраховуйте на дядька. Нам він трошки помагає, але не хоче до-помагати, бо він боїться, що і його розтягнуть. Але він якось там відкупився».

Дала тітка нам на дорогу хліба кусок. І ми з се-строю на другий день пішли до тих жінок у своє село з надією, що буде, то буде. І по дорозі трапи-лося нам зоране поле. Моя сестра Надя побачила мерзлу картоплину.

– Я хочу їсти, – каже, – так, що не можу!

– Не їж, – кажу до неї, – бо воно гниле. Ти захво-рієш.

– Ой, я не можу!

Вона взяла ту картоплину і з’їла. А я не стала їсти. І ми прийшли знов до тих жінок. Вони здивували-ся, але кажуть: «Нічого, ми будемо щось робити, якось переб’ємося. Аби тут весна вже скоріше».

Так ми залишилися в хаті у жінок. Але моя сестра захворіла на другий день від тієї картоплини. То ми знали доктора Ткаченка – ось його портрет у моїй хаті тут. Він там працював сорок років, усіх людей кругом знав. Він стане моїм прибраним батьком. Звали його Дмитро Іванович Ткаченко. Він був у Солонцях місцевим доктором. Веду я свою хвору сестру до нього. А це сім кілометрів.

Розділ ІІ


409

Привела її туди. Там сіли в почекальні. Від нього вийшов якийсь чоловік. Доктор подивився, поба-чив нас з сестрою.

– А ви ж відкіля тут? – питає. – ходіть сюди.

Забрав нас додому зразу.

– хто ви є?

Я розказала. І виявилося, що він знав нашого діда Павла Муху, нашого батька. Я від нього більше про них довідалася, як пам’ятала сама. Він гово-рив, що мій дід був дуже добрий господар, чесний чоловік. Доктор і каже:

– Шкода, щоб такої доброї родини нащадки зни-кли.

Доктор подивився Надю – вона вертала, погано їй було.

– Ідіть до мене додому, – сказав лікар, – і скажете, що я прислав.

А то був колишній попівський дім, надвоє розді-лений. Спереду від вулиці містилася амбулаторія, а з двору жила родина лікаря.

Ми з сестрою пішли у двір. Дружина Дмитра Іва-новича Олена Іванівна гостинно нас прийняла. І в першу чергу дала нам їсти. Помила нас. Ми були у них не перші. Він багато дітей посилав і вони три-мали їх. Одного хлопця перед нами мали. То одне бездітне партійне подружжя забрало того хлопця, усиновили. Ну, і нас Ткаченки узяли. Спасибі їм.

На столі стояло багато їжі. Я не могла очі відірвати від столу. Але Олена Іванівна прибрала:

– Не можна, Олю, багато на раз. Ти мусиш потрош-ку їсти, бо інакше захворієш також.

Потім нас поклали спати. Але моя сестра Надя

була дуже хвора. У неї був розлад, вона не могла

контролювати себе і соромилася того. Вночі Надя

встала і пішла назад у своє село до тих жінок.

Я спала мертвецьким сном і нічого не чула. А як я

рано встала й кинулася, що Наді немає, то плака-

ла, кричала.

Доктор прийшов в обід і сказав:

– Як я скінчу прийом в амбулаторії, ми поїдемо до

неї.

Він мав коня і конюха, що возив його до хворих.

І ми поїхали до Наді. Але сестра була така хвора,

що її навіть везти до лікарні було неможливо.

Дмитро Іванович мені й каже:

– Олю, Надя помре за пару годин. Ми її не можемо

везти назад, бо вона вже не видужає. Залишимо її

тут, а завтра приїдемо знову.

Ми поїхали назад. Я хотіла там лишатися, але мені

сказали: ні, тобі недобре тут лишатися. Доктор по-

говорив з жінками. жінки зайнялися тим. Дмитро

Іванович повіз і їм хліб і ще щось у вузлику, який

Олена Іванівна нав’язала. Лишили їм їсти.

На другий день я поїхала в село з конюхом сама.

Надя вже мертва була. І вони її там десь у городі і

поховали. Той чоловік, що одвозив нас з батьками

на станцію, зайнявся тим. Тож десь поряд вирос-

ли дві могили – мами і сестри.



410

Ну, а я залишилася в родині доброго доктора Тка-ченка. З п’яти дітей я одна залишилася. Але на то була Божа воля і щасливий випадок. У шлюбі з Оленою Іванівною Дмитро Іванович мав доньку Ніну. Я була на три місяці молодша за неї і стала їй за сестру. Вона дуже доброю сестрою мені стала. Мені було щастя потрапити в цю родину. Разом вчилися в школі. А після школи моя прибрана се-стра Ніна поїхала вчитися в Київ, а я в харків до інституту іноземних мов. Війна перервала моє навчання. Я повернулася з харкова, Ніна з Киє-ва, і ми попали в німецьку окупацію. З батьками і Ніною потрапили в еміграцію і через Німеччину вирушили до Канади.

Я перевезла прибраних батьків до Торонто і там їх доглядала. Батько мене врятував. Тож вони зі мною були, поки батько й помер у 1963 році тут у Торонто. А мама жила з Ніною. Я одружилася і ми з чоловіком переїхали до Оттави. Мама померла у віці 93 роки. Вона доживала віку у сестри, але до мене приїжджала щороку. Часом жила цілу зиму до весни. Так що ми щасливо тут жили.

...У 33-му році вимерло все наше село. Після роз-паду Совєтського Союзу в Оттаві відкрилося по-сольство України. І ми познайомилися з одною українською родиною. жінка була також з-під Полтави, то вона їздила додому на відвідини. Я їй дала адресу і вона на моє прохання поїхала в моє село. Розшукала Великі Солонці – пішла у сільра-ду довідатися, що стало там. Я думала, а раптом мій дядько повернувся пізніше?.. Ми не знали, що з ним сталося, – він утік, коли ми ще жили в селі.

А його вже не було. Може, мій батько знав, де він

подівся, але я не знала. Тож мене турбувало – а,

може, дядько повернувся...

Дружина українського дипломата довідалася, що, видно, дядько мій десь утік. Одного разу в село приїжджала дядькова жінка з дочкою подиви-тися, чи хто там є. Вона повернулася собі назад і нікому не сказала, де вони є. Але вона дивилася за нами.

хотілося мені дізнатися, що там зареєстровано. Але виявилося: всі документи спалені і в сільраді про нас в архіві ніякої вістки. А там, де було наше село, всі хати зруйнували і засіяли поле. Немає на-шого села. Село Мухи перенесли далі, по річці є село з такою назвою. Але це не те село Мухи і Му-шина Гребля. Там був ще міст через річечку.

А сама я після того ні разу в Україні так і не була...

Торонто – Дніпропетровськ, 2007 р.

пере д чорноЮ паЩеЮ голодУ

Дніпропетровщина зазнала найбільших людських втрат в Україні. Пам’ять про голодомор живе чи не в кожній селянській родині. Практично віді-йшло вже покоління, яке пережило це страхіття, але ще живі ті, хто був у той час дитиною і кому пережите врізалося яскравим дитячим спомином на всеньке життя.

Довго тема ця вважалася в Україні забороненою і тільки в діаспорі можна було вільно висловлюва-тися з цього приводу. Саме там з’явилися перші

Розділ ІІ


411

книжки, фільми, стали записуватися усні спогади сучасників. У Торонто (Канада) понад двадцять років існує Українсько-канадський дослідно-документаційний центр, який накопичив десятки свідчень з різних куточків України. Серед них чи-мало свідків, котрі пережили голодомор на Дні-пропетровщині.

Пропонуємо увазі читачів спогади Івана Ємця. Він народився 1929 року на хуторі Михайла Ємця Царичанського району на Дніпропетровщині. Він згадує, як радянська влада розкуркулила його родину, змусила батька переховуватися. А потім «зворушливо» стала опікуватися дитиною... Після Другої світової війни Іван Ємець переїхав до То-ронто (Канада), де живе й нині. Активний у гро-мадському житті українців Канади.

Мені довелося зустрічатися з Іваном Сергійови-чем на канадській землі. Це мила й привітна лю-дина. Він зберіг співучу українську мову, яку уві-брав з молоком матері. Інтерв’ю з ним записала Іроїда Винницька в серпні 1986 року в Торонто. Інтерв’ю було використане свого часу (1990 рік) Сенатською комісією США.

Згадує Іван Ємець

– Я, Ємець Іван Сергійович, народився 9 вересня 1929 року на хуторі біля річки Орелі в Царичан-ському районі Дніпропетровської області. То був хутір Михайла Ємця, мого діда. їх там Ємців було досить багато – щось троє братів і двоє сестер. Все це були хлібороби. Наша родина, наскільки пригадую, мала 100 десятин землі.

Часом батько згадував про те, що у них відправ-лялося тридцять і навіть тридцять п’ять возів пшениці і різних харчових продуктів. А у кожному возі – по двоє коней. То вже можна сказати, що там було 70 коней, так? Часом доходило у них від 200 до 400 овець. А щодо качок, гусей, то вони не мали ліку, бо хутір був великий, вони дуже плоди-лися і їх була велика маса. А ще було, може, 15–18 пар волів. То все, що вони мали.

Як прийшла колективізація, то це вдарило по моїй родині, – діда забрали, ми не знаємо куди. Тому що один з братів мого батька Сергія був у царській армії. Один з моїх дядьків був учителем, а другий – Олександр Ємець – не знаємо, де ді-вся, він був молодший за мого батька. До війни він жив у тім самім місці, в Кобеляках, а пізніше вже не було чути, його забрали до війська, і ми не знаємо нічого про нього.

Тож заарештований був мій дід Михайло. А пра-дід, якому було 120 років, благословив мого бать-



412

ка Сергія перед одруженням. І він ще піднімав рукою мішок, а мішки в нас були звичайно на сто кілограмів. То він однією рукою піднімав, коліном підбивав, а другою рукою показував батькові, як зав’язувати мішок, як він був дуже повний.

Під час колективізації стали забирати все госпо-дарство Ємців до колгоспу. Отже, забрали в них снопов’язалку, косилку і різний інвентар госпо-дарський, корови – все, що вони мали. А качки – то ще перед тим, як була революція і війна, то все пішло й було розтягнене.

Коли забрали все з господарства, то ще зостався колодязь. Той колодязь був зроблений якимось німецьким майстром. Він був литий з цементу і то була одна суцільна труба. Але заздрість влади була така, що вони хотіли викорінити цілком «кур-кульське гніздо». й відтак почали довбати той колодязь. хотіли його витягти. І міни підкладали. й ви гадаєте, щось зробили? Ні. Зробили так, що колодязь засипався порохом, витягти його – не витягли, бо то було одне ціле. Тож то є єдине, що зосталося на дідівському хуторі. Навіть і по сьо-годні та яма є. Зрештою, була – тепер не знаю. То баба моя незабаром після того померла.

А батька заарештовували декілька разів. Але йому пощастило втекти. Щось три тижні він перехову-вався в болотах, в очеретах, застудив собі ноги. А перед тим як уже почали його заарештовувати, то вони збудували собі хату. Батько відокремив-ся від своєї мами, від сестер, забрав свою частку землі, розібрав декілька чи одну клуню і побуду-вав собі хату.

Вона ще не була цілком готова навіть, це було десь влітку 1929 року. Знаю, що ми перезимува-ли в тій хаті, не зовсім сухій, то дуже було небез-печно. Перезимували зиму року 1930-го і 1931-го. Знаю, що батьки мали досить великий садок. І в тім садку, за розповідями мами, вона поховала й свекруху, і, здається, ще декількох родичів. Я не можу докладно сказати про рід мого батька, бо, можливо, їх було дев’ятеро в родині. Так що мати навіть одне маленьке дитя з нашого роду ховала, бо йому було щось вісім чи сім місяців, то було немовля. його принесли до нас, бо його мама по-мерла, та й воно вже було пухле, майже не живе.

хоч і моя мама була пухла з голоду, і мій дядько Олександр, який ще крутився біля нас, теж був пухлий. Ну, й у мене живіт був такий як барабан. Я починаю дещо пригадувати десь від літа 1931 року. Ми сиділи так біля хати, в якій вже не було ні вікон, ні дверей. То все позабирали. Викачуючи все, забирали усі зернятка з хати.

Увесь час приходили до нас забирати. І якщо по-бачать димок який, то відразу з’являлася «ячей-ка». їх так називали. Приїжджали чи приходили і розбивали, розливали все, що в нас було. Так що не давали навіть ні зварити, ні спекти. Але вліті, пам’ятаю дуже добре, мама дуже раділа з того, що назбирала, нарвала городньої лободи. Вона одна була, що її можна було посушити й потерти, намо-чити і якось ліпити отакі пляцки для їжі. Лобода мала якусь поживу. Мати терла лободу, а листя й стебла з неї відкидала, бо то було непотрібне, пекла і ми то втрьох їли. Цебто мама, мій дядько Олександр і я.

Розділ ІІ


413

Батька не було. З яких причин – не пам’ятаю, але його не було. його заарештували раз, то він утік. Тож, якщо він і приходив, то потайки десь уночі, так що я його не бачив.

Так перебули ми літо 1931 року ще на своїй хутір-ській землі. А мама моя походить із села Ляшківка з роду Омелян. А моєї мами мама – з роду Штаніїв. Мамин батько називався Яків Омелян – він мав трьох доньок і двоє синів. Діти у нього були Петро і Павло, старша дочка Олександра, пізніше Ганна, а пізніше Олена. Я цей рід не дуже добре знаю, бо я не був там. А знаю тільки Павла, старшого з братів.

Справа в тому, що ми тоді пішли з хутора ближ-че до села, в Ляшківку, і десь там ще недалеко від Царичанки. І там по знайомих, по кумах, по таких більш прихильних до нас людях, які могли чим-небудь нам допомогти, ми й перебували по селах.

Отже, 1932 року проти 1933-го ми прийшли до діда. Мого діда, маминого батька, влада не зачі-пала. хоч, зрештою, забрала все, все живе госпо-дарство. І так само діти його не підлягали законам відповідальності за своє господарство, тому що він був бідняк. Він не мав такої сили, як хуторяни, – мав корівчину, десятків два овець і там кури чи ще щось. То дуже маленьке господарство. Тож він не підлягав цим вимогам, і сини його пішли ско-ро до колгоспу працювати. Так що вони дістава-ли якусь мізерну пайку так званих продуктів. На прожиток. Пам’ятаю, як ми прийшли до діда. Ми вже до нього раз приходили, але тільки зайшли

на якусь хвильку влітку й повернулися. А це було в грудні десь 1932 року...

Пам’ятаю, вже сонце зайшло, якось темно-червоно було надворі. Ми прийшли до них. хата темна, досить темна, мами вже не було, а сестри порозходилися також. І їх тільки троє вдома – дід Яків з синами Павлом і Петром. хата дуже темна, чорна, просто чорна. Як ми прийшли, то був тільки дід. Він дуже зрадів нашій появі, що я прийшов з мамою. Але як прийшли мамині брати, вони дуже збунтувалися проти мами. І майже вигнали її. Бо вони боялися того, що коли влада довідається, що вони її переховують, допомагають їй бути живою, то їм уріжуть пайок і скажуть, що вони – колабо-ранти куркулів…

Отже, тоді мама пішла до своєї знайомої, а мене оставила тим часом у діда. хоч вона, здається мені, мала на думці мене там і оставити. Вона ду-мала, що вони не будуть мене турбувати. Але ви-йшло інакше. Правда, я ще з дідом і дядьками по-вечеряв. Вони стояли біля столу. Дід дістав, може, зо три шматочки якогось дуже темного сухаря, помоченого водою і трошки посоленого. І, може, крапля там була якоїсь олії. І оте дід дерев’яною ложкою помішав. Така була вечеря.

Я знаю те, що вже було досить темно. Як погля-неш у віконце, то мало що видно далеко. Та якби під хатою хто стояв, то було б видно. Але дядько Павло, здається, старший, каже:

«Ну, Іванку, ходім, я тебе відведу до мами».

То я собі так і пішов з дядьком. А він вивів мене на



414

дорогу. Села тоді не були аж такі централізовані,

дорога через село йшла. хто при дорозі живе, хто

трохи далі. Перевулки були й закавулки всякі, але

не було спеціально перехресних доріг. То дід жив

на околиці села. А може, й посередині села – не

знаю. Але трохи збоку. Бо вони мали досить гар-

ний садок й маленьке господарство (…)

Отже, дядько мене привів до дороги і каже:

– Постій тут, я зараз покличу маму.

І так я зостався чекати маму. На праву сторону від

мене було яких може півкілометра, стояла вели-

чезна хата. Я не бачив докладно тієї хати через ве-

чірні сутінки. Там, здається, блимав вогник, вікна

були освітлені слабеньким світлом.

їде дядько возом:

– Тпру!

Коні стали. Я зрадів. Принаймні хтось приїхав.

А може, я так і не думав. Але все-таки з’явилися

коні, я був малий, то, знаєте, живе щось приїхало.

Став той дядько та й питає мене:

– Чий ти, синок? Як ти називаєшся?

– Іван.

– А як твоя мама?

– Санька.

Так казали у нас. хоча вона, правда, не є Олексан-

дра, вона є Оксана. А скорочено «Санька». Тож цей

чоловік здогадався, він знав нашу родину, родину

мами й, отже, знав, чий я син. Але щоб заховати

це, дядько, видно, був спритний, він каже:

– Я тебе відвезу до мами.

Посадив мене на якийсь віз чи сани – було досить темно і годі було навіть розібрати, чи то були коні чи воли, чи що то було. Але посадив мене і завіз до тієї хати, що я її бачив. Прийшов я в ту хату, глянув, а там було, здається, три чи чотири жінки, вбрані в темні спідниці і білі блузки такі були, з ру-кавами. В однієї – рукави закочені по лікті. В печі горіло, в хаті було дуже тепло, долівка була всте-лена соломою. Ну, й було, може, півтора десятка дітвори мого віку. Чоловік про щось поговорив з тими жінками і забрався.

А мені що? Тепла хата, дітвори багато. Мені дали кукурудзяну кашу з молоком. Я поїв, наситився. Потім мене роздягнули і сказали, щоб я заліз на піч до дітей. І так я прожив там з грудня 1932 року всю зиму наступного 1933 року. Той дядько, що мене завіз, сказав моїй мамі, що, мовляв, твій Іван є там, мовчи і тікай звідси. Бо там були діти тих, у кого вже не було батька й матері, в кого вони вже повмирали. Тому він і сказав моїй мамі:

– Заховайся, щоб тебе й сліду не було! Щоб дитина твоя була врятована.

Так я потрапив у дитячі ясла для безпритульних. То було в околиці села Ляшківки Царичанського району. Я вам не сказав, хто межувався з моїми батьками. Дуже великий землевласник Ляшенко. Ляшенківський степ там був. І тому село назива-лося Ляшківкою. Там іще є Михайлівка, невеличке село, яке називалося по моєму дідові. Він дістав

Розділ ІІ


415

спадщину від свого батька, цебто від мого праді-да. То теж дуже сварилися на нього, що багатий.

Отже, я перебув зиму у тих яслах, де мені так було добре. Раптом з’являється моя мама. І я зрозумів, що всі ті тітки знали, хто я є. Але мене не видали. Може, й інші люди були такі самі, може, навіть з тих жінок чиясь дитина перебувала там, але про те ніхто не знав. Слава Богу, що вони змогли це утримати в тайні, і таким способом я залишився в живих.

Тож влада давала харчі для таких дітей, бо це було «майбутнє совєтської влади». Ось так я перебув 1933 рік. Ранньої весни того року прийшла мама і забрала мене.

Торонто, Канада.

пережите В голоднІ роки

Наш земляк український митець Петро Сидорен-ко (1926 – 2007) народився 16 травня 1926 року в козацькій родині Семена і Варвари (з дому Тка-ченко) Сидоренків на Криворіжжі. Пережив роз-куркулення 1929 року і голод 1932 – 33 років. У 1942 році забраний до німецьких копалень як робітник «ост». По закінченні війни у 1945 році перейшов через репатріацію і втечу від неї і тоді опинився у таборі для переселенців у Корнбер-зі. хист і бажання мистецької освіти спричинили виїзд його у 1949 році до копальні у Франції з на-дією на можливість вчитися. Працював у копальні і вчився в Школі красних мистецтв, а у 1951 році виїхав до Канади. Вступив до Онтарійського ко-

леджу мистецтв (Торонто), на відділ красного мис-тецтва. Працюючи для прожиття вечорами і вліт-ку, закінчив коледж у 1955 році. Закінчив також трирічний заочний курс у Famous Artists School в Америці. Як учасник конкурсу на проект різд-вяної картки, оголошений компанією «Галмарк», був єдиним із Канади серед 58 нагороджених із понад 1300 учасників. У 1956 році був одним із засновників Української Спілки Образотворчих Мистців Канади (УСОМ).

Наш земляк мав низку виставок у містах Вінніпег, Гамільтон, Ґрефтон, Кобурґ, Оттава, Ошава, Садбу-рі, Ст. Катеринс, Торонто, Детройт, «Експо-1967» у Монреалі. 1960 року він заснував Образотворчу Студію Для Дітей і Дорослих і протягом двадцяти років учив вечорами і по суботах, влаштовуючи річні виставки учнів. Як митець Петро Сидорен-ко у своїй творчості звернувся до теми голоду в Україні. Картину «Вулиця Карла Маркса, Кривий Ріг: Голодомор в Україні – 1932-1933», яку мистець виконав ще 1963 року, було виставлено на ви-ставці УСОМ, присвяченій 70-річчю Голодомору в Україні, у Галерeї Канадсько-Української Мистець-кої Фундації (Торонто).

Пропоновані увазі читачів спогади нашого края-нина були записані у квітні 1997 року в Торонто Іроїдою Винницькою і доповнені згодом Петром Сидоренком. Мені довелося готувати їх до друку.

Микола Чабан



416

Згадує петро сидоренко

– Я народився 16 травня 1926 року у селі Терно-ватка біля міста Кривого Рогу. Те село було неве-лике і немале. Мені було три роки, як я з батьками з того села виїхав, бо батька розкуркулили. Так що я села і не знаю. І ми переїхали тоді до Кривого Рогу.

Я сам з великої родини. Нас було десятеро дітей, я наймолодший. Батько був сиротою, але, як най-старший у родині, був відповідальний за матір Степаниду, і за братів, і за сестру. Батько дав якось

раду собі в тому всьому. Всі були доглянуті. Бать-ко став дуже зразковим господарем у селі, на ньо-го все село орієнтувалося. Мали ми багато землі і єдину велику пасіку рамкових вуликів у селі. Бать-ко мав багато книжок. Були книжки господарчі і про пасіку. Були церковні книжки. Були і клясики у перекладі на російську мову – Шекспір і Байрон. Нашу хату постійно навідували люди. Приходили за господарчими порадами, або почути щось чи-таного. Батька у селі любили, він нікому нічого не відмовляв. І тому, як прийшла совєтська влада, то його першого розкуркулили, змушували йти до колгоспу. Батько відмовився. Два брати і сестра, яка вже була заміжня, лишилися в селі, в колгоспі, а батько виїхав з села. Все було втрачено.

Переїхали (після 1929 року) у Кривий Ріг. Нас було десятеро дітей у батька. То всі діти десь порозбі-галися по рідних, по знайомих. Так що переїхали до Кривого Рогу тільки я з татом і мамою. І дуже швидко, за кілька місяців, нас і там розкуркулили.

Тоді ми жили в Кривому Розі і по приватних помеш-каннях рентували (винаймали). Але в той час тато був уже на тій категорії, що він розкуркулений, то він не мав права ніде працювати, був без роботи й шукав її. А тому що тато був майстром і ніяка робо-та його не боялася і він не боявся ніякої роботи, то що взяв у руки, то й робив. Тато був добрим муля-ром і столяром і все знаходив роботу по людях, по недержавних місцях.

Зближався голод. Я був свідком голоду. Пам’ятаю, попереджали люди, щоб діти ніде не

показувалися

Розділ ІІ


417

Картина Петра СИДОРЕНКА«Вулиця Карла Маркса, Кривий Ріг:

Голодомор в Україні 1932-33 рр.», 1963р.

ся, бо дітей хапали. Кривий Ріг був переповнений утікачами з сіл. У Кривому Розі були дві залізничні станції – там було зсипано гори зерна, яке псува-лося. І ніхто того не міг торкнути.

А люди йшли з сіл, щоб у місті роздобути щось їсти, і брали своїх дітей. Вони навколо вмирали. В той час по селах хати лишалися порожніми. Ці люди приходили з дітьми, тих дітей лишали на ву-

лиці, а самі десь зникали. І всяке було.

Голодували й ми. Опухли і тато, і мама. З отакими ногами були! Якийсь час був такий, що в селі ли-шилися двоє батькових братів, а батькова сестра вийшла заміж в інше село і ми не мали зв’язку з нею. А ті два дядьки, як хтось їхав з колгоспу сюди, до міста, на базар, то завжди мали якусь можливість щось передати, трохи якогось зерна. Тож було якийсь час непогано. І у нас був міше-чок, невелика торбинка кукурудзи. Але хтось із сусідів, можливо господар Сірко, доніс, що, мов-ляв, привозять...

На той час я перехворів тифом. Мене забрали з лікарні. Я ще не міг ходити, ще не мав сили три-матися на ногах, але вже починав вставати. Як за ліжко тримався, тоді вже міг стояти на ногах.

Мати кожного дня десь ходила по базарі, по лю-дях, щоб щось заробити, якийсь харч принести додому. А тато шукав роботи. Так що я сам був, та ще й такий хворий.

Одного разу двері відчиняються. Заходить двоє молодих мужчин: «Где хозяйка?»

«Десь немає вдома, – кажу, – десь у місті».

Вони довго не шукали, значить, вже знали. А там, де ми спали, лежав мішечок отої кукурудзи, то було під голову замість подушки.

«Як прийде хтось, чи мама, чи тато, – кажуть, – хай прийде до міліції забере мішок».

І забрали той мішок з собою. То був уже 1931 рік. Мама прийшла, і в розпачі, бо бачить, що тут роз-



418

кидано все. Я сказав, хто тут був і що сказали. І мама побігла! (плаче). Пішла на міліцію і не верну-лася! Приходить тато. Я розповідаю, що сталося. Тато теж зразу – до міліції. Там кажуть: «Тут такої не було!»

Пройшло три місяці, й ніхто не знає, де мама наша поділася. А потім викликають тата – «Приходь на суд». Тато пішов. Тож мама була цілий час у в’язниці. й судили її за те, ніби вона десь набра-ла державне зерно (3 кг кукурудзи). То, мовляв, треба було віддавати державі, а мама затримала (у себе). Присудили її на десять років у Сибір, до дальніх трудових лагєрєй. І мама була в Куйбише-ві Новосибірської области. Побачення не дали.

Тоді сестра Марія прийшла до нас із свого сховку, щоб помагати татові і мені. Було їй 16 років. Тато і Марія ходили до роботи. Відходячи рано, тато лишав на столі кусочок хліба мені і води. Замикав двері і йшов. Я вискакував на ліжко, накривав го-лову подушкою і плакав цілий день (плаче). Нічо-го не їв, нічого не пив.

Марія працювала у яслах, доглядала немовлят-сиріт, а тато, знаючи всяку роботу, працював у панів-комуністів. Заробляли мізерно, та і за ті за-робітки нічого не могли купити, бо крамниці були порожні, зачинені. І тато, і Марія, вертаючись додому, заглядали до помийних ям ресторанів і готелів панів-комуністів і вибирали там лушпин-ня із картоплі та буряків. Вдома Марія варила те лушпиння і мали ми таку гарячу страву. Вибиран-ня лушпиння робилося крадькома, часом хтось вибігав і відбирав. Голод сильнішав. На базарі

продавали людське м’ясо – такі ковбаси. Кані-бальні м’ясарі на полях, дорогах хапали силою і заманювали до себе людей, що ішли до міста шу-кати рятунку. І забивали їх. Міліція знаходила такі хати-м’ясарні із купою кісток за хатою. Одного разу прибіг із села брат Микола. йому тоді було десь дев’ять років. Прибіг і приніс два ховрашки. Тато білував ховрашків, шипів примус, і ми чека-ли на добру вечерю. Але тато заборонив Миколі виливати ховрашків. Тепер небезпечно хлопцеві самому бути у полі...

Але якось <вдалося маму визволити>. То вже як брат <Микола> приїжджав, то він мені казав, що тато дуже старався. Мав якихось знайомих і по-різному старався, щоб мамі дали менше років. І так сталося, що мама через три роки вернулася.

Щодо 1933 року. Були різні чутки – дорослі прихо-дять додому, розповідають, що чули поміж людь-ми, що продавали ті ковбаси з людським м’ясом і людське м’ясо, і дітей матері їли, і людей ловили й забивали...

Зима 1932–33 була багатосніжна із лютими мо-розами. Лютував і голод. Весна була розкішною, теплою. Усе зазеленіло, розквітало. І голод буй-но процвітав. Одного ранку, не знаю, в якій спра-ві, тато сказав, – підемо, синочку, разом. Я дуже, дуже втішився. Тато взяв мене за руку і ми пішли до міста. Кривий Ріг дуже широкий, а сам центр невеликий – там дві річки проходять – одна й дру-га. І ми пішли. Що я бачив тоді!

Ось і річка і широкий, цементовий міст. Ще тро-хи і, направо, починалася вулиця Поштова, цен-

Розділ ІІ


419

тральна вулиця Кривого Рогу, переназвана на Карла Маркса. Уже перед вулицею Карла Маркса сиділи старці із простягнутими руками, просили, благали, молилися. За нами і перед нами ішли люди з торбами в руках. Ішли й ішли повільно, зажурені. На вулиці Карла Маркса, з обох сторін, було багато людей. Стояли, сиділи і лежали, роз-пухлі, з божевільними виразами очей і лиць. Пла-кали, просили крихітку їжі, стогнали, здригалися у смертельних судоргах, а інші вже лежали неру-хомі. Минали заплакану дівчинку. Загубила маму. Мама лишила її і пішла на іншу вулицю вмирати. Мужчина з немовлятком на руках кидався на всі боки. Якась жінка була звернулася до нього, щоб потримав немовлятко, мовляв, хоче поправити торбу на плечах. Він узяв немовлятко, а жінка хут-ко зникла в юрбі.

Біля театру «Кривбас» був великий цементовий стовп, на який ліпили концертові оголошення. Біля стовпа стояла весела парочка, читала. Він ви-сокий, у будьонівці на голові, у шинелі й чоботях. Біля пояса наган-пістолет. Вона із коротким волос-сям, у береті, пальті, також у чоботях. Під стовпом лежала жінка, її двохрічний синочок тоненькими ручками смикав маму за хустину, за одяг, тулився до мами, рясні сльози вмивали його бліде личко. Весела парочка не звертала уваги на плач дитини, на мертву маму.

По вулиці Карла Маркса один за другим їхали вози із червоною святою цеглою із Собору св. Миколая, у центрі міста, щойно розваленого ди-намітом. Поміж возами із святою цеглою їхав віз, повен мертвих, визбираних на вулицях.

Навпроти Горсовєта був будинок із великими ві-кнами і написом «Торгсін». Ми зайшли туди. Там було трохи людей, пахло оселедцями, а за склом лежало сало, масло, ковбаса. Я як побачив те за склом, то мені відразу забриніла пісня про Торг-сін, слова якої перелицьовані із революційної пісні:

Па Торгсінам-магазінамСало, масло, ковбаса,Па рабочіх магазінахВисить криса без хвоста.

У Торгсінах не продавали за гроші, а за золоті і по-дібні коштовності вимінювали частинку їжі. І тато щось мав. жінка скрутила із газети кульок і всипа-ла пшона. В одну руку взяв тато кулька із пшоном, а другою міцно тримав мене за руку, і ми вийшли із Торгсіна знову на вулицю Карла Маркса. Тоді перейшли на вулицю Леніна і пішли направо до річки Саксагань. На вулиці Леніна сиділи і лежали пухлі та мертві. А там вузький місток через річку. І на березі сиділи і лежали...

А потім після голоду стало трохи вільніше, стало трохи більше їжі по крамницях. І тато більше зна-ходив роботи. Так уже йшло аж до війни.



420

Микола чаБан

«на дсилаЙте Їс тІВного!»

Сумного 1933 року сини України вмирали з голо-ду не лише в Україні, але й на Півночі, куди їх за-слано сотнями й тисячами. Про це свідчать листи з Котласа нашого земляка священика-засланця Миколи Петрова.

Про уродженця Катеринослава письменника й науковця Віктора Петрова (1894–1969) нині пи-шеться багато. Віктор Платонович Петров – відо-мий український археолог, літературознавець, етнограф, доктор філологічних наук. Дослідник археологічних пам’яток ранніх слов’ян, він був автором праць з історії, етнографії, мовознавства. Нині особливо багато пишеться про нього як про письменника В. Домонтовича. Народився він у Катеринославі в родині священика Платона Ме-фодійовича Петрова (а дідусь Мефодій Наумович був довголітнім псаломником земської лікарні). Помер Віктор Петров у Києві.

А ось про його кузена Миколу Георгійовича Пе-трова в енциклопедіях ви не прочитаєте. Доля його трагічна. Як і багато священиків, у роки ста-лінщини був безпідставно репресований. Лиши-лися лише його листи з заслання.

Та про все по порядку.

Як і його батько Георгій Мефодійович Петров (1868–1945), Микола теж вирішив за родинною традицією стати священиком. їхніх предків ко-лись дуже давно кріпаками переселили в Україну

Микола Петров– семінарист.Близько 1914 року.

з Росії. Петрови служили здебільшого по духовно-му відомству й цілковито асимілювалися в україн-ському морі, посеред народу, разом з яким жили. Микола Петров був дуже цікава особистість, патріот України, просвітянин, який усім серцем сприйняв ідею української державності.

його дідусь Мефодій Наумович Петров, який слу-жив псаломником губернської земської лікарні і помер 1907 року, навесні 1893 року відспівував

Розділ ІІ


421

Діти Миколи Петрова. Село Шолохове,1920-і роки.

разом зі священиком поета Івана Манжуру і зро-бив запис про його смерть, який виявлено нами в Державному архіві Дніпропетровської області.

Народився Микола Петров 1891 року в селі Лош-карівка (це сучасний Нікопольський район Дні-пропетровської області), де служив священиком його батько Георгій, який кохався в мистецтві,

Сестра і батьки Миколи Петрова, м. Нікополь,1930-і роки.

сам малював. А мама Віра була зі священичої роди-ни Краснокутських. Тож треба згадати і його діда Митрофана Романовича Краснокутського, котрий від 1900 року служив священиком Покровської церкви міста Нікополя. Власник колекції запоро-зької старовини отець Митрофан був знайомий з істориком Дмитром Яворницьким, про що свід-чить збережений у фондах Дніпропетровського історичного музею імені Д. Яворницького один його лист до історика від 1 серпня 1915 року.

У довідковій книзі Катеринославської єпархії за 1913 рік про Миколу Петрова подано такі відо-мості: 22 років, з 1914-го псаломник Воздвижен-ської церкви с. Лапиного Нікопольської волості. Після закінчення в 1914 році Катеринославської духовної семінарії його направили псаломнико-му село Лапинку (Лапине). У 1916-му переведе-ний псаломником у село Преображенку.



422

1918 року Микола Петров вступив до «Просвіти», створеної в Преображенці за ініціативою вчите-лів. Микола Петров був скарбником організації, вів співочий гурток, брав участь у драматичному гуртку. Виступав за самостійність України. Акти-вісткою «Просвіти» була і його дружина Клавдія.

Голодного 1922-го року Микола Петров висвя-чений у сан священика. З родиною він переїхав у велике село Шолохове, нині Нікопольського району Був священиком тихонівської орієнтації. Вже 1923 року позбавлений виборчих прав. Згід-но з матеріалами його слідчої справи від 1923-го, Микола Петров проводив на селі антирадянську діяльність, мав великий вплив на селян, підтри-мував тісний зв’язок з розкуркуленими, через них проводив агітаційну роботу. В 1930 році агітував проти вступу в колгоспи, бо незабаром, мовляв, буде страшний суд, за що й заарештований. У сво-їх проповідях говорив, що існуючій владі прийде кінець.

Прийшли за ним 14 березня 1931 року в селі Шо-лоховому. Утримувався протягом двох місяців у БУПРі (будинок примусових робіт) у Нікополі.

Арешт здійснений Нікопольським міським відді-ленням Дніпропетровського сектору ДПУ УРСР. Проходив Микола Георгійович за справою «свя-щеник». Отець Микола звинувачувався у злочи-нах, передбачених статтею 54-10 Карного кодек-су УРСР (антирадянська агітація). Постановою Особливої наради ДПУ УРСР від 28 липня 1931 року Микола Петров засуджений до трьох років і висланий через харків до Північного краю. До речі, засуджений, як свідчать його листи, позаочі, без його участі в судовому засіданні. Рідні приїха-ли з села до Нікополя на суд і стало зрозуміло, що самого суду не буде... Микола Петров засланий в сучасну Архангельську область саме того року, коли приблизно розгортаються події в романі його двоюрідного брата В. Домонтовича «Без ґрунту». На час арешту членами родини М. Г. Пет-рова згідно з його слідчою справою були: дружи-на Клавдія Михайлівна, 38 років, і діти – Євген, Анатолій, Георгій, Олександр і Галина.

З таборів Микола Петров не повернувся, місце його вічного спочинку на Півночі рідним невідо-ме. Скоріш за все це десь у районі Котласа Архан-гельської області. Лишилися його листи з харкова й Півночі, які охоплюють два роки: червень 1931 – травень 1933 рр. Від цих документів епохи стає моторошно. В’язень був поставлений у нелюдські умови виживання, а потім і вмирання з голоду. Працювати доводилося від десяти до шістнадця-ти годин на день, часто й ночами, без вихідних, ніколи було написати листа рідним. У листопа-ді 1932-го він ще сподівався бути звільненим з ув’язнення...

Дружина Миколи Петрова,

повоєнне фото.

Розділ ІІ


423

Та його передсмертні листи весни 1933-го року, листи ще нестарої, 42-річної людини потрясають до глибини душі. Отець Микола змушений про-давати останнє, що мав, скажімо, подушку, щоб придбати хоч трохи борошна. Але сили полишали його: з голоду в нього опухли ноги, він не годився вже навіть бути прибиральником і в передчутті смерті писав про це в Україну, яка сама судоми-лася в корчах голодної смерті. Близько двох де-сятків листів і листівок Миколи Петрова до рідних переписані рукою сина Євгена і зберігаються нині у сина Юрія.

Реабілітовано отця Миколу Петрова 17 січня 1990 року. Як розповіла нам його невістка, вдова Олек-сандра Миколайовича Петрова (1930 – 2002), рід-ні отця Миколи зверталися у відповідні органи за його реабілітацією, з запитами: яка його доля? де шукати могилу? Так нічого офіційного й не дізна-лися. Натомість сторонні люди повідомили, що нібито отець Микола Петров загинув з голоду й виснаження у районі Котласа Архангельської об-ласті, на Північній Двині, працюючи в каменолом-нях для Волгодонського каналу.

А тепер звернемося до документів моторошної епохи. хочу подякувати за передані мені копії синові священика Юрію Миколайовичу Петрову. Подаємо одного з листів його батька мовою ори-гіналу.

25. V. (19) 33

«Два года почти прожил на севере довольно сно-сно, по крайней мере, так как сейчас, не голо-

довал. Сейчас опять сижу почти голодный. Про-менял подушку на муку, достал фунтов 5, каждый день варю, как здесь говорят, «шлихту» три раза: утром, среди дня и вечером.

Муки, конечно, на долго не станет. В дополнение к муке, или наоборот, варю травяной суп; в этот суп идет всякая трава, когда сварится, сдабри-ваю шлихтой и ем. Три раза в день здесь дают кипяток, – когда я был уборщиком, приходилось носить каждый раз ведер по шести. Сегодня мне объявили, что я уже уборщиком не буду, – не гожусь даже в уборщики! Ноги мои до сих пор больны: пухнут обе, правая больше, а левая, с бо-лячками – меньше; болячки на левой заживают медленно, кажется, будет еще. Я как-то, в одном из писем просил прислать пивных дрожжей, мо-жет быть, вы того письма не получили. Удивитель-но, что до сих пор от вас ничего не получаю. Мое положение очень скверное: больной, без места и работы, без хлеба.

Если можете, помогите присылкой съестной посылки и денег. Между прочим, контора нам до сих пор не платит, хотя к 15-V обещали рассчитать по 1-V, – дают авансы по 5-10 рубл(ей) и то редко. Я уже проел все, что можно, больше нечего, оста-ется издыхать. На днях здесь умер один от голода, а сколько умирает от голода в Котласе и в других местах!

Шлите съедобного! Сухих фруктов, если есть, крупы, фасоли, чечевицы, гороху, муки кукуруз-ной, цыбули, чесноку, сала, либо масла топленого, о сахаре я уже не вспоминаю, – привык пить чай и кофе с солью. Но думаю, что с сахаром вкусней.



424

Бумаги у меня нет и здесь достать очень трудно, – передайте это письмо и Клаве.

Некоторые из товарищей говорят, что с ними были высланные священники и им прихожане посылали посылки чуть ли не каждую неделю, а мои прихожане хоть бы раз догадались поддер-жать меня хотя бы плохинькой посылкой. Я те-перь не знаю, на какую фамилию писать Клаве – Строцевой (14)?

Шлите обязательно табаку, о высылке посылки сообщайте.

хотел сегодня надеть сапоги – не налазят – до того распухли ноги!

Сегодня погода очень хорошая – тепло, тихо и сейчас (вечером) ясно».

Володимир Єфимов

«роЗсекречена паМ’ЯтЬ»

Дніпропетровська область, як відомо, належить до тих, які найбільше потерпіли від Голодомору в Україні 1932–1933 років. Січеславські краєз-навці – науковці й журналісти – вже кілька років ретельно досліджують це питання, хоч матеріали доводиться збирати по крихтах, бо живих свідків тих подій залишилося дуже мало.

Восени 2007 року в клубі «Ріднокрай» при кра-єзнавчому відділі обласної наукової бібліотеки зібралися і дослідники, і ті, кому є що розпо-вісти стосовно Голодомору, ті, хто має власну

точку зору: був то просто голод, спричинений об’єктивними факторами, чи маємо факт ціле-спрямованого знищення українського народу то-дішнім керівництвом СРСР.

Перед краєзнавцями, студентами виступив відо-мий краєзнавець, письменник, журналіст Микола Чабан (20 листопада 2007 року як дослідник Голо-домору він відзначений почесним званням За-служеного журналіста України). Він розповів про шляхи своїх пошуків, про складність наведення контактів зі свідками подій 30-х років минулого століття, частина з яких нині мешкає за межами України.

З опублікованих останнім часом матеріалів дізна-ємося, що у південних областях України у роки Голодомору смертність збільшилася у п’ять-шість разів у порівнянні з попередніми роками, а, на-приклад, на Київщині у 8-9 разів, тоді як у Криму (він тоді був у складі Російської Федерації) рівень смертності залишився на тому ж рівні.

Репресії проти сільського населення посилилися з лютого 1933 року, бо завдання Кремля було ви-лучити в Україні 5 мільйонів 800 тисяч тонн зерна не було виконано – загони забрали лише 3,5 міль-йона. Перелік злочинних дій влади, спрямованих на винищення українського люду, можна продо-вжувати й продовжувати.

Нині стало відомо, що за межами СРСР багато чого знали про голод в Україні, навіть про його фактич-ні причини. Закордонні українці співчували бага-тостраждальному населенню України, намагалися хоч чимось допомогти. Так, 28 серпня 1933 року в Чернівцях (тогочасна Румунія) провели Велике

Розділ ІІ


425

протестаційне Віче Українського громадського комітету порятунку України. А в Бучачі на Терно-пільщині (тогочасна Польща) 29 жовтня 1933 р. відслужили панахиду за загиблими в радянській Україні. Збори протесту відбулися 29 жовтня 1933 року також у місті Перемишлі. Комітет «Франція – Схід» 4 травня 1934 року провів великий захід на пошану жертв Голодомору в Україні.

Тим часом у московському місячнику «Родина» в січні 2007 року з’являється стаття «Операция «Го-лодомор», де автор відкидає факти етноциду су-проти українського народу і у всьому звинувачує українську діаспору, котра зробила здобутком Заходу правду про винищування українського селянства, ініціювала відкриття пам’ятників жерт-вам геноциду, зйомки фільмів тощо.

На засіданні клубу «Ріднокрай» спогадами про факти Голодомору поділилися ветеран журна-лістики, учасник війни Григорій Сімак, 1919 року народження, який мешкав тоді в селі Спаське Новомосковського району Дніпропетровської області; доктор технічних наук Раїса Радченко, котра пережила голод і втратила рідних в одно-му з шахтарських селищ на Криворіжжі; один з найцікавіших письменників Придніпров’я Мико-ла Невидайло, який народився 1923 року в селі Боровківка П’ятихатського району на Дніпропе-тровщині і в деяких своїх творах звернувся до болючої теми голоду.

Не зміг потрапити на засідання через стан здоров’я відомий дніпропетровський поет і пись-менник Микола Миколаєнко, який пережив голо-домор у селі Мар’янівка на Криворіжжі і в самому Кривому Розі. Та він дав велике інтерв’ю амери-

канському дослідникові Голодомору Марку Сіль-берману, який з допомогою Миколи Чабана запи-сав восени 2007 року в Дніпропетровську кількох свідків голоду. Ці записи з’явилися в Інтернеті. Про цей проект розповіла співредактор дніпро-петровського англомовного часопису «Open it! UA» Олена Савельєва, котра допомагала Маркові в пошукові свідків народного лиха.

А ось свідчення про ті давні трагічні події мешкан-ки Дніпропетровська Марії Деснянської, записані з її слів автором статті:

– Наша родина – з Полтавщини. Тоді, як був Голо-домор, ми мешкали у Гадяцькому районі. У 32-му році врожай був звичайний, ніякої посухи не було. Мій татусь був царським офіцером, тому йому не можна було мати землю. Він став священиком, і от його обклали таким податком, який він не мав ніякої можливості сплатити. Ще до 1932 року, коли проводилася колективізація, у нас забрали корову і підсвинка, хоч не міг же бути священик куркулем! А потім, вже у 32-му, прийшли комсо-мольці й забрали усе їстівне, що було в хаті, навіть продукти, які тато купував за власні гроші. А зго-дом, коли побачили, що більше нічого з нас взя-ти, спалили й хату. От ми й мешкали де завгодно. Якось я зайшла у приміщення наших пожежників і побачила цілу гору жорен ступ, – то був такий наказ позбавити людей можливості молоти чи товкти борошно з тієї малої кількості зернят, які тишком-нишком знаходили на полі. Щодня мерло так багато людей, що не встигали копати могили. А було й таке: хтось викопав яму для могили ро-дича, а привезли стільки померлих з голоду, що у ній закопали багато небіжчиків. А коли настала



426

зима, то нічим було топити печі. З поля не дозво-ляли брати солому, от люди ходили на цвинтар і спилювали хрести на дрова...

На засіданні клубу «Ріднокрай» мовилося і про віддзеркалення трагічних подій 30-х в образо-творчому мистецтві. Так, відомий художник-графік Василь хворост розповів про серію ліно-гравюр сумського художника-графіка Миколи Бондаренка «Україна 1933: кулінарна книга» (20 листопада 2007 року цей митець також відзначе-ний указом Президента високою урядовою наго-родою). художник оповів про те, що змушені були їсти люди в ті тяжкі роки. Василь хворост також презентував виданий «Дніпрокнигою» альбом на-шого земляка, народного художника України Фе-дора Клименка. Альбом носить промовисту назву «Голодомор. Реквієм на відстані часу». Книгу ви-дано при підтримці облдержадміністрації.

Учасники засідання клубу згадали і про видат-ну подію в сучасній історії Дніпропетровська – весняну виставку 2007 року «Розсекречена пам’ять», створену за дорученням Президента України В. А. Ющенка Службою Безпеки України (СБУ). Розсекречені архівні документи радянських органів державної безпеки висвітлили одну з най-драматичніших сторінок в історії українського народу – Голодомор 1932 – 1933 років. Дніпропе-тровськ став одним з двох десятків міст України, громадянам якого у квітні цього року була надана можливість ознайомитися з унікальною вистав-кою. Виставку презентували перші особи області.

Дніпродзержинський дослідник, автор кількох книжок Олександр Слонєвський розповів на за-сіданні клубу про долю цвинтаря в селі Романко-

вому, котре нині є частиною Дніпродзержинська. Олександр Юлійович з болем говорив про те, що останки жертв голодомору безцеремонно вики-даються, звільняючи місце для нинішніх покійни-ків. Дніпродзержинська влада рішучих заходів не вживає, обмежуючись лише застереженнями не робити це. Спроби приватних осіб типу Людмили Циганок протистояти масовій нарузі над пам’яттю жертв терору дають мало наслідків.

На засіданні клубу «Ріднокрай», крім дослідни-ків, були присутні студенти Університету вну-трішніх справ, яких запросив професор-історик Віктор Заруба. Факти, які вони почули, напевно, запам’ятаються на усе життя. Тож тепер вони, ра-зом з усіма нами, свідомими громадянами Украї-ни, 24 листопада запалили Свічку пам’яті.

Під час засідання в краєзнавчому клубівиступає свідок голодомору Раїса Радченко.

Фото автора

Розділ ІІ


427

Д о к у м е н т а л ь н о - х у д о ж н є в и д а н н я

« І полІг наш народ ,наче скошене жито…»

Упорядники:РАТНЕР Олександр ГригоровичСТЕПОВИЧКА Леся НесторівнаЧАБАН Микола Петрович

У книзі використано фотоматеріализ фондів Дніпропетровського історичногомузею ім. Д.І. Яворницького,з приватних архівів авторів і упорядників

Автор проекту, головний редакторОлександр РАТНЕР

ХудожникСергій АЛІЄВ-КОВИКА

КоректорЛюдмила ЧЕРВОНА

Комп’ютерний набірІрина ПОКУЛІТА, Лідія ПОНОМАРЕНКО

Documents

І ПОЛІГ НАШ НАРОД, НАЧЕ СКОШЕНЕ ЖИТО... Частина 1