ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (88) січень−березень 20091

У цьому номері:

ВВВииидддаааєєєтттьььсссяяя зззааа ббблллааагггоооссслллооовввееенннннняяямммррреееккктттооорррааатттууу ЛЛЛьььвввііівввсссььькккоооїїї ДДДууухххооовввннноооїїїСССееемммііінннаааррріііїїї СССвввяяятттооогггооо ДДДууухххааа

Реєстраційне свідоцтво

ЛВ 300 від 1996 р. Б.

Виходить з березня 1996 р. Б.

Редактор:ОООлллеееггг ОООвввсссяяяннниииккк

Заступник редактора:ВВВооолллооодддииимммиииррр ЧЧЧааабббаааннн

Літературний редактор:ОООллльььгггааа БББааарррааабббааашшш���РРРеееввваааккк

Комп’ютерна верстка:МММаааккксссиииммм БББііілллиииййй

Набір тексту:ІІІгггоооррр ЯЯЯкккиииммм’’’яяяккк

Дизайн обкладинкиМММииихххааайййлллооо ГГГуууцццуууллляяяккк

Фотографія:ЄЄЄвввгггеееннн ЧЧЧееерррнннюююккк

Відповідальний за друкта розповсюдження:МММииихххааайййлллооо СССееемммчччииишшшиииннн

Цензор:ооо... ВВВооолллооодддииимммиииррр КККрррууушшшеееллльььнннииицццььькккиииййй

АААдддрррееесссааа:::Львівська Духовна Семінарія Святого Духа,вул. Хуторівка, 35,м. Львів, Україна, 79070

тел./факс: (032) 244=93=59e=mail: piznay_pravdu@ukr.net

hhhttttttppp::://////mmmaaagggaaazzziiinnneee...llldddsss...lllvvviiivvv...uuuaaa///

Р/р: 26001301410964 ЗКПО 13839856

МФО 325633 ЛУБАИ ПІБ

Редакція має право редагуватита скорочувати подані матеріяли.Рукописи не повертаютьсята не рецензуються.

Часопис спирається на «Український

правопис. Проєкт найновішої редакції»

Інституту української мови НАН

України, 1999.

ПППррриии пппееерррееедддррруууцццііі пппооосссииилллааанннннняяя нннааа «««ПППііізззнннааайййПППрррааавввдддууу»»» оообббоооввв’’’яяязззкккооовввеее...

©©© «««ПППііізззнннаааййй ПППрррааавввдддууу»»»,,, 222000000999...

№1(88)

лютий−березень 2009

Чи

та

йт

е, с

піл

ку

йт

ес

ь, п

иш

іт

ь н

а с

ай

ті “

Піз

на

й П

ра

вд

у”

:

mmm

aaaggg

aaazzz

iiinnneee

...lllddd

sss...lll

vvviiivvv

...uuuaaa

Тема

Квіти милосердя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2Плід людини – її милосердя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3Блаженні милостиві, бо вонипомилувані будуть . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4Я милосердя хочу, а не жертви . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6Будьте, отже, послідовниками Бога . . . . . . . . . . . . . . . 7Чи передбачає милосердявинагороду у відповідь? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9Притча про немилосердного боржника . . . . . . . . 11

Простір спілкування

Будьте милосердні, як і Отець вашмилосердний . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12

Дорога спасіння

Покликання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14Довіра. . . довіряти. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15Вчителі милосердя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16Вервиця до Пресвятої Тройці . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17

Полеміка

Алкоголізм – хвороба душі й тіла . . . . . . . . . . . . . . . 19Любов чи закоханість? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21Свіжий наступ ідолопоклонства . . . . . . . . . . . . . . . 24Відповідь усміхненим незнайомцям . . . . . . . . . . . 26

Біблійне богослов’я

Святе Письмо – Боже Об’явлення,чи людська вигадка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28

Літургійне богослов’я

Найбільш вживані форми хрестав Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31Чому ми святкуємо Пасху? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32

Таїнство ікони

Іконографія свята Благовіщення . . . . . . . . . . . . . . . 33Церква=музей сакрального мистецтва ЛьвівськоїАрхиєпархії ім. Антона Петрушевича . . . . . . . . . . 35

Сторінками історії

Катерина Сієнська . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36

Поезія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39

2

Те м а

Господь Бог перед тим, як створити людину, вклаву її серце вагу, за допомогою якої ми здатнізважувати свої дії, аналізувати вчинки. В одних

вона буває маленька, лабораторна, за допомогою якоїміряють з точністю до міліграма, а в инших навпаки– здатна зважувати вантаж у десятки тонн, алезалишатись при цьому нерухомою на різницю укілограми. На основі безлічі наступних «зважувань»,які відбуваються в контексті нашого повсякденногожиття розрізняють справні і зіпсуті ваги. Нашесумління подібне до ваги. В одних воно чуйне,вразливе, в инших натомість – зовсім нечутливе. Якнаслідок, перші здатні реагувати на добро і зло, адругі, подібно до «пошкодженої ваги», нездатнівідрізнити одне від иншого.

Одного разу, в контексті спілкування з одним із моїхдрузів, я довідався, як йому довелося бути свідкомтакої події:

Біля однієї з автобусних зупинок, на яких, як завжди,буває доволі людно, на снігу, просто відкритого неба,лежав чоловік. Перехожі, які поспішали у своїхсправах, вбачаючи у його зовнішності «звичайногобезпритульного», відверто, на протязі довгого часу,ігнорували навіть глухі звуки стогону, які щомитіпереривали його важке дихання. І як це не дивно,найменший показник людського співчуття набезмежній шкалі елементарного милосердязалишався на нулю. Вага дала збій. На противагу шалілюдського добра і милосердя до ближнього, якіопустилися під «тягарцем» байдужости нашихсердець, постала порожня шаля шокуючої дійсности.Адже простягнута рука допомоги багатьох тамприсутніх добродіїв, серед яких виразнопроглядалися доволі знайомі обличчя ревниххристиян парохії, подібно до «навантаженої шалі»опустилася під важкою брилою негативного фактунемічности теоретичного християнства.

Здавалось, що за цією подією спостерігав весь світ.Проте його холодний погляд, що зривався з байдужихочей «духовно спаралізованих калік» у відповідь наважкі зітхання про допомогу, все ж залишавсязакритим. Як часто ми задумувались над тим, що цейхолодний погляд належить нам?! Невже прикладмилосердного самарянина, про який знаємо з

Євангелія від Луки (10, 25=37), не зміг відкрити нашісерця на біль і страждання иншої людини?! Чизрозуміли ми, що головна мета, з якою Спасительрозповідає притчу, полягає у тому, щоб вкотрепригадати законовчителеві, а зокрема і кожному знас, про надзвичайно важливу справу милосердя?Адже «для Божого милосердя, – пише ІванЗолотоустий, – немає ні слів, щоб його висловити,ані міри, щоб його виміряти». Закінчуючи своюрозповідь, Христос спитав у законовчителя: «Хто зоцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, щопотрапив розбійникам в руки – священик, левіт, чисамарянин?» Відповідь була зрозуміла: «Той, хтовчинив над ним милосердя». Тоді Христос промовив:«Іди і ти роби так само!».

Ці слова мають впасти добрим зерном на родючийґрунт у наших серцях. Адже кожен день, який минаєу шаленому вирі життя, може стати для насунікальною сферою діяльности, в результаті якоїлюдина здатна відкрити для себе безліч позитивнихнагод для доброї реалізації цього заклику Христа!Якщо детальніше розглянути всю історію людськогоспасіння, яка розпочалась після гріховного упадкунаших прародичів у раю і триває до сьогодні, то злегкістю можемо помітити величезну силу БожоїЛюбови, найвизначнішим свідченням якої сталахресна смерть нашого Спасителя. Бо «ніхтонеспроможний любити більше, ніж тоді, коли він засвоїх друзів своє життя віддає» (Йо. 15, 13).

«Коли ви робите все, що я вам заповідаю, то ви –друзі мої», – сказав Христос своїм учням (Йо. 15, 14).А ця «дружба» найповніше проявляється у двохголовних заповідях любови: «Люби Господа Богасвого усім серцем своїм і всією душею своєю, і всімсвоїм розумом, і з цілої сили твоєї» та «Люби свого

Квіт

и м

илос

ердя

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (88) січень−березень 20093

Сьогодні Церква промовляє докожного християнинасловами Христа: «Будьте

милосердні, як Отець Мій ми=лосердний» (Лк. 6, 36). Важливим єте, чи ми відгукнемось на цейзаклик і творитимемо вчинкимилосердя, а чи, пропустившиГосподні слова повз вуха, так і непрокладемо їм шляху до нашихсердець.

Багато людей, напевно, вже маютьсформоване уявлення про ми=лосердя, однак часто воно побу=доване на хибних стереотипах іведе дорогою зачерствіння серця,егоїзму, ненависти, духовногозанепаду.

Свята правда про милосердяміститься у Святому Письмі:воплочений Бог стає Взірцем таУчителем милосердя, несучи в собійого повноту. Він своїм життям іхресною смертю засвідчивневичерпну та безмежну любов донас. Без любови немає милосердя.Господь через євангелиста Матеяпромовляє: «Люби Господа Богатвого всім твоїм серцем, усієютвоєю душею і всією думкоютвоєю: це найбільша і найпершазаповідь. А друга подібна до неї:люби ближнього твого, як себесамого» (Мт. 22, 37=39). Ніхто неможе любити Бога, не люблячисвого ближнього: «Усе, що визробили одному з моїх братівнайменших, – ви Мені зробили»(Мт. 24, 40).

Задумуючись над життям кожноїлюдини, варто застановитись надтією миттю, коли «Син Чоловічиймає прийти у славі Отця свого зангелами своїми, і тоді віддастькожному згідно з його ділами»(Мт. 16, 27), замислитись над тим,чи зможемо ввійти у числоправедників, до яких будутьзвернені слова Господа: «Прийдіть,благословенні Отця мого, візьмітьу спадщину Царство, що булоприготоване вам від сотвореннясвіту. Бо я голодував, і ви дали меніїсти; мав спрагу, і ви мене напоїли;

чужинцем був, і ви менеприйняли; нагий, і ви менеодягли; хворий, і ви навідались домене; у тюрмі був, і ви прийшли домене» (Мт. 25, 34=36). Тож не євипадковим заклик Церкви,учительки праведности, досповнення діл милосердя!

У Євангелії від Йоана Христосговорить: «Ось що вам заповідаю:щоб ви любили один одного!» (Йо.15, 17). Саме у цій заповідівіднаходять свій початок діламилосердя. Адже якщо любиш, точи не поділишся із ближнім тим,що маєш, чи не пожертвуєшостаннім, лише б це якосьдопомогло дійсно потребуючійлюдині? А чи, коли справді любиш,не поділишся із ближнім, який є улікарні, краплинкою своєї уваги,просто відвідавши його? Те ж самеможна сказати і щодо в’язня, якийзалишається людиною, створеноюна образ і подобу Божу. Ми неповинні цього забувати ітрактувати в’язнів як істот«нижчого сорту», які непотребують і не мають права нанашу увагу. Відомі численнівипадки, коли людина тільки післяпотрапляння до в’язниці замис=лювалася над сенсом життя інамагалася змінитися, народив=шись для Господа. І великою міроювід кожного з нас залежить, чи цестанеться, а чи, відчувши нашенеприйняття та відкинення,людина зупиниться у духовномузрості.

У моменти страждання існуєнайбільша потреба у підтримці.Прикутий до ліжка хворийпотребує не лише ліків, призна=чених лікарем, але і невидимихдуховних ліків. Вони – щиро=сердечна людська увага, любов таприсутність поруч – несуть у собінезмірний цілющий характер.Досить часто це може статинайкращим способом для зціленнялюдини. Того ж, хто подає рукупідтримки хворому, «Господьпідтримає його, недужого, на ложі:увесь біль його відніме в йогонедузі» (Пс. 41, 4). Ось щоговорить про опіку над нужден=

ближнього, як самого себе» (Мр.12, 30=31). Ця любов – довго=терпелива, многомилостива, яка незаздрить, не величається, непіднімається вгору, не шукає свого,не рветься до гніву, не задумує зла іє прикладом великої покори імилосердя, без прояву яких нашарелігія ризикує перетворитись узвичайну сентиментальність.

Повертаючись до притчі промилосердного самарянина, спро=буймо збагнути, що його рольдовірена сьогодні кожному з нас. Іїї виконання не може визначатисяпитанням вибору вдалого чиневдалого моменту, наявности абовідсутности часу. На відміну відцієї притчі, яка має щасливийфінал, розповідь мого товаришазакінчилася тим, що кілька днівпізніше, ідучи повз місце, де тоділежав «безпритульний», на снігустояв букет червоних квітів. . .

На жаль, сьогодні ми живемо втакому часі, де факт байдужогооминання инших є показником«загальної норми». А народнаприказка «моя хата скраю, я нічогоне знаю» всупереч усім моральнимзаконам християнської любовистає надійним плацдармом, наякому успішно розгортаєтьсяновітня модель виживання«сильніших». І тут не можназвинувачувати когось. А просто,побачивши подібну ситуацію,запитати себе: «А що для цьогозробив(=ла) я», бо, можливо, самеці квіти стали сьогодні і наслідком,і результатом однієї з такихвідповідей инших людей!

Віктор СеменВіктор СеменВіктор СеменВіктор СеменВіктор Семен

Плід людини – її милосердя(Прип. 19, 22)

4

ними та хворими Мати Тереза:«Доглядаючи хворих та потре=буючих, ми торкаємось зболеноготіла Христа […]. Наші очі мусятьбути сповнені віри, щоб ми моглипобачити Христа у спотвореномутілі й брудному одязі, за якимиховається найпрекрасніший ізлюдських синів».

Поряд із ділами милосердя для тілаЦерква говорить про діламилосердя для душі, якими є:грішника навернути, невіжунавчити, у сумніві порадити,сумного потішити, кривдутерпеливо зносити, образу з серцяпрощати, за живих і померлихмолитися. Чинення цього можнаназвати загартовуванням душі управедності та стійкості щодовикликів сучасного суспільства,яке переповнене гріхом. Мимусимо бути свідомими того, що,як християни, повинні стати насторону Христа і – з допомогоюЙого всеохоплюючої ласки іблагодати, а своєї доброї волі –повернутись обличчям до Нього, ане до гріха. Господь запрошує додіалогу, співпраці, вічного життя,знову і знову наголошуючи налюбові до ближнього. Любов євсесильною, вона не має меж. Тожзрозумілим, що нею знищуєтьсябайдужість і породжується турботапро ближнього з побажання йомулише добра. А що є найбільшимдобром та даром для людини, як нежиття з Богом! Важливо цеусвідомити та практикувати,шукаючи Господа. Віднайти жЙого – значить, звільнивши серце

від гріха, приготувати гідне місцедля Христа. І коли ми самівправлятимемось у цьому, слід незабувати про ближнього, який,можливо, ще не зробив кроку допримирення з Господом і такпотребує нашої допомоги.Власним прикладом маємозасвідчити практику справжньогохристиянського життя, яке умайбутньому буде запорукоюжиття вічного. Добрі християнськівчинки можуть стати чудеснимиактами любови, що розбиваютькайдани зачерствілих сердець,полонених гріхом. Такі вчинкизвільняють ув’язнене серцеближнього для свободи з Богом і уБозі.

Ще одним могутнім чудодійнимзасобом милосердя є щирамолитва. «Бог промовляє в тишісерця, а ми слухаємо. А потім мизвертаємось до Бога з глибининаших сердець, і Бог слухає. Цеслухання і це звертання є тим, чимповинна бути молитва – єднанняміз Богом, єднанням з Ісусом», – такпро молитву говорить МатиТереза. Вона, відкривши джерелолюбови у Господі, випромінювала зсебе любов, творячи діламилосердя. Мати Тереза понад усемала Христа, тож і знаходила Йогоу кожній людині. Своїмивчинками та молитвами наверталалюдей, зцілювала їх своєю увагоюта утверджувала у вірі. Ця глибокапостать стала наочним прикладомнаслідування Христа, Його вірноюслугинею та показала взірецьлюдської співпраці з Господом усповненні найбільшої заповіди –заповіди любови до Бога таближнього.

Сьогодні можемо йти стопамиМатері Терези і стати відданимислугами Господніми. Для цього необов’язково їхати до Індії, Африкичи инших країн у пошукахпотребуючих. Вони є всюди, в цюхвилину, тут і тепер. Варто лишепоглянути на світ очима серця,сповненого любови, у якомузамешкав Господь і щомитіпромовляє: «Блаженні милосердні,бо вони зазнають милосердя»(Мт. 5, 7).

Валерій ГромВалерій ГромВалерій ГромВалерій ГромВалерій Гром

У цьому уривку нагірноїпроповіді Христа простежується тонкий зв’язок:

«блаженство», «милостиня», «поми=лування». Блаженство – це від=дзеркалення Бога в людині, томуголовним благом християнина єперебування з Небесним Отцем,який спускається до нас на землю,дає себе пізнати в основілюдського щастя, в блаженствінародженому, в точці перетинуземного й небесного. Життя зБогом запалює в серці людинилюбов, яка не може бутизамкненою: побачивши Бога якнайвище благо, вона дає Йомувідповідь – дарує відчуття ласкиБожої ближньому. Поняття«блаженства» можна побачити надвох площинах: земній танебесній, як втілення небеснихідей в реалії життя, надаючи речамземним вищого характеру,скеровуючи їх в бік небесногоблага – вічного співжиття з Богом– результату пережиття сутностиблага і відповіди на нього.

Цією відповіддю є милостиня. Мине можемо почути Бога, закрившивуха на потреби ближнього.Важливим є вміння почути брата,

Блаженнімилостиві, бовонипомилуванібудуть...

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (88) січень−березень 20095

вміння пізнати себе, свої проблеми, які єприродними для співжиття Бога й людини, батька йдитини, яка прагне поділитись благом із своїмибратами. Милостиня – віддання частинки свогосерця, частинки Бога ближньому, що спонукає до щеглибшого пережиття блаженства всередині давця,бачення себе як милосердних рук Божих, які дають,бо дає сам Бог у земний спосіб, пробиваючи дорогудо вищих щаблів блаженства.

В єврейській мові немає спеціяльного слова дляпозначення поняття милостині. Для християнинамилостиня не має окреслюватися вузькими рамкамиматеріяльної допомоги, яка домінувала в СтаромуЗавіті. Христос, даючи заповіді любови, показуєновий вектор розуміння милостині, яка сягаєнайпотаємніших куточків людської душі, відкритої допідсвідомого бажання побачити Бога, торкаючисьЙого у повсякденному житті. Це бажання по=людськиповною мірою могло б реалізуватись у милостивомуставленні і ближнього стосовно себе й навпаки.

Ми ділимось, бо так каже буква закону (Лев.19, 9; 23,22; Втор. 24, 20). Ми ділимось, бо в цьому діленнізнаходимо себе, зодягаємось в Бога, який пізнаєтьсяв жертовності. Милостиня не може бути справою напоказ. Брат, який хоче допомогти брату, не робитьцього про людське око, бо головною не є загальнаопінія, а позивтий результат дії, що зроджує в серцяхтого, хто дає, й того, хто отримує взаємне розумінняверховенства над своїми діями вищого начала –Бога, за посередництвом якого ми даємо таотримуємо, отримуємо і даємо.

Милостиня – безкорислива. Вона переслідує лишеблагі наміри, є прямопропорційна бажаннюдопомогти ближньому, відкидаючи вигідні мотивидля себе. Залежить від становища того, хто її чинить.Бідна вдова, даючи дві лепти на храм, робить це щиро,віддає останнє в жертву, що завжди приємне Богові.Напевно, вона не робить цього на показ, длязадоволення певних мотивів. Єдина нагорода за неї –зміцнення у вірі разом із палким бажаннямпоєднатись з ближнім та Богом в рамках гарячогопережиття блаженства.

Створюючи нас, даючи нам земні дари, Бог дає«милостиню». Зі своєї любови дає нам те, що неналежалось, дає свого Сина, який вмирає, єднаючинас зі собою у Пресвятій Євхаристії. Якщо Христос

заплатив таку незбагненну ціну за єднання кожного знас, то чи ми маємо право привласнювати плоди цієїлюбови, підкресленої жертвою Христа? Закриваючивуха до прохань потребуючого брата, устами якогопромовляє Бог, ми нівелюємо сповненняхристиянського обов’язку, що лежить у глибині серцякожної людини. Ми прикриваємось свобідною волею,але ж свобідну волю також дає Господь по милостісвоїй.

Поняття помилування, на відміну від милостині,можемо застосувати радше у справі ставлення Бога долюдини. Бог – милостивий. Милість – своєріднадочасна форма помилування, яка повною міроюреалізується у злуці з Богом.

Людина слабка. Ми не завжди робимо те, що каже намБог у совісті, і це виправдовує Боже помилування,яке, власне, переводить блаженство земне – дариземного життя – в небесну площину, дає можливістьввійти у Божі оселі вільним, таким, який відчув смакмилостині, що в ногу з жертовністю вимальовуєосновні контури християнського життя. Людина неможе бути блаженною без джерела блаженства –Бога, який є найвищим блаженством, без милостині –яка відриває людині очі на діяння Боже у світі, діянняживе, що плавним руслом переростає у помилуванняяк не тільки щасливий підсумок жертви Христа, алевзагалі – життя з Богом.

Єднаючись із цими атрибутами, ми єднаємосьприродним чином із ближніми і Богом, єднаємосьприродними відчуттями Бога=Отця до своїх дітей.Черпаючи силу з сутности блаженства, сприймаючиЙого у всій красі, робимо їх стилем особистогожиття, зрошуємо й переводимо його у світ небесногоблаженства, яке, побудоване на фундаментімилостині й помилування, є вічним.

Ярослав ВоробецьЯрослав ВоробецьЯрослав ВоробецьЯрослав ВоробецьЯрослав Воробець

6

З цих слів Ісуса Христа ми бачимо, що Господьхоче сказати нам щось особливе й важливе.Дивлячись на Його життя і слова, відкриваємо

для себе велике значення милосердя: «Блаженнімилостиві», «милості хочу, а не жертви», «блаженнімилостиві»…

Що ж таке милосердя? Навіщо воно потрібне, звідкипоходить та який має сенс?

Справжнє милосердя є проявом у людині Божоїблагодати, дією Святого Духа, наслідком досвідченняБожої любови, наслідком того, що людинавідкривається й дозволяє Богові в ній і через неїдіяти.

Отож, милосердя є проявом любови: не може людина,яка хоч трохи любить Бога, не бути милосердною йнавпаки, якщо людина не любить свого творця йСпасителя, то хоч видимо буде чинити діламилосердя, то ці вчинки, певно, будуть мотивованіхіба що власними інтересами.

Те саме можемо сказати і про людей, які ніби й невірують в Бога, але живуть так, що багатьомпрактикуючим християнам слід брати з них приклад.Такі люди, може й несвідомо, але тримаються добра йуникають зла, творять діла милосердя задля самогомилосердя, співчуваючи потребуючому йдопомагають, щоб допомогти.

Ми, віруючі, не раз у своїх думках, словах, мріях,читаючи духовну літературу, переглядаючикінофільм, молячись, прагнемо якихось великих ділдля Бога й людей. Прагнемо подвигів, свідомо чипідсвідомо, але через гордість навіть у добрих, щирихсправах прагнемо визнання, пошани. Звичайно, всезалежить і від того, наскільки великим є це бажаннявласних інтересів, але воно вказує і на те, наскількими є егоцентричними. Коли щось добре зробимо, тоне думаємо, як радить нам Христос: «Отак і ви, якзробите все, що звелено вам, кажіть: “Ми слугинепотрібні, виконали те, що повинні були зробити”».Не раз чинимо добро й потім у своїх очах милуємосьсобою, ніби зробили щось особливе й велике, та ще йсамі, без Божої допомоги. Однак це тільки вказує нате, як ми відвикли любити щиро, просто так, болюдина сотворена з любови, задля любови, а їїприродним станом є любити і бути від тогощасливою. Ми ж, утративши первостворений стан,стали всі хворими, з холодними серцями, які люблятьмало, рідко, егоїстично, а маленькі прояви любови,які, може, вже не раз із Божою ласкою чинили, для насможуть виявлятися чимось великим й достойнимпохвали…

Веду цю мову до того, щоб заохотити нас займатисяпевним самовихованням, щоб ми, вправляючись удобрих справах, справді творили їх з Богом і передЙого очима, Який бачить тайне й воздаєявно (Мт. 6, 4).

Словами «Милости хочу, а не жертви» Христос указує,щоб ми не шукали вияву своєї відданости Богові, нешукали, за своїм розумінням, як нам кращепослужити Йому, але просто скерували свій погляд наНього, на Його слова і вчинки. Тільки таким чиномєднаючись із Ним, ми зможемо чинити Його волю, ане те, що за неї вважаємо.

Звернімо увагу на прояв милосердя у своєму житті.Проаналізуймо, як, наприклад, ми даємо милостиню(якщо взагалі даємо), чи є якийсь розрахунок, думки,відчуття. Чи ми дивимось привітно в очі тій людині,яка просить пожертви, дивимось щиро, з любов’ю йбачимо в ній Христа, який говорить: «Що чинитеближньому в ім’я моє, то мені чините» або «я бувнагий і ви зодягнули мене, був голодний і нагодувалимене, був хворий і послужили мені…»? Чи мисерйозно сприймаємо слова Христа?

Ісус каже: «Будьте милосердні, як Отець вашмилосердний» (Лк. 6, 36). Ці слова спонукають нас доосягнення того, що осягнути неможливо. Однак, виншому місці Він каже: «Для людини неможливе,Богові все можливе» (Мт. 19, 26).

Отже, Бог пропонує нам також уподібнення до Ньогочерез добрі діла. Зрештою, якщо ми віримо, то нашавіра буде проявлятися добрими ділами, які є певниміндикатором нашого внутрішнього стану: «Всетаємне стає явним» (Лк. 8, 17). Тому великіподвижники віри, як не старалися через покоруприховати свою духовність, свої щирі жертовнісправи милосердя, посту, молитви, все одно Бог усвоїй премудрості відкривав їхні справи на свідчення,на славу Божу. Навіть можна сказати, що чим більшелюдина хоче приховати добрі справи, які вона

ß ìèëîñåðäÿ õî÷ó, à íå æåðòâè

(Ìò. 12, 7)

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (88) січень−березень 20097

чинить, тим більшою євірогідність, що ті справи рано чипізно виявляться на винагороду їйза те, що щиро прагнула Христа йзаради Нього те чинила.

«Якби Ти жертви хотів би, дав би я,та всепалення не миле тобі»(Пс. 50), – каже псалмопівецьДавид. Бог не потребує від насжертв, які приносилися у Старомузавіті, але каже: «Милости хочу, ане жертви». Треба усвідомити йпереживати те, що ми всі – однавелика родина, брати й сестри уХристі, всі ми в одному ковчезі –Церкві, який прямує до Царстванебесного. То хіба ж ми недопоможемо тому, хто захитався йможе випасти з нього, хіба неподілимось їжею з тим, хто поруч знами є голодний…

Проявом милосердя, звичайно, єне тільки подати милостинюжебракові чи дати пожертву нахрам, а також допомогти комусь уроботі, бути уважним доближнього, молитися за иншихтощо. Тобто не бути зосередженимтільки на собі, але взагалі житимилосердям, співчуттям, спів=стражданням, думати про инших,переживати за них, за весь світ і закожного зокрема. Знаємо навласному досвіді, що коли ми щосьдаємо, чи то пожертву, чипосмішку, молитву – отримуємовід того радість самі. Того насвчить Христос. Як говоритьпреподобний Серафим Саров=ський: «Той, хто приймає щось,отримує людську радість, а той хтодає – отримує радість божес=твенну».

Євген ЧернюкЄвген ЧернюкЄвген ЧернюкЄвген ЧернюкЄвген Чернюк

Зречення… Посвята… Дарування… Прощення… Піклування… Відпові=

дальність… Співчуття… Розрада…Допомога… Терпеливість.

Кожен із нас чує ці слова дужечасто. І всі вони зводяться доодного слова – жертва. Але усьогоднішньому світі термін«жертва» сприймається в нега=тивному значенні і є мало=вживаним. «Жертвувати себе задляиншого» вважається чимосьобтяжливим, тим, що обмежуємою свободу, творить у людинідискомфорт і позбавляє справ=жньої радости з життя. Натомістьтермін «любов» стає одним ізнайбільш вживаних і найбільш. . .знецінених. Людина сприймаєтепер своє тіло і своюсексуальність як суто матеріяльнучастину себе і, неправильнотрактуючи власну свободу,намагається перетворити її нащось лише водночас приємне інешкідливе. Тому в такійментальності сучасної людинипоняття любови, яке включає всебе жертву, не має місця дляіснування.

Хтось може сказати, що жертва євитвором минулого і не має

«Хто скупо сіє, скупо буде жати;хто ж щедро сіє, той щедрожатиме. Нехай дає кожний, якдозволяє серце, не з жалю чипримусу: Бог любить того, хтодає радо. А Бог спроможнийобсипати вас усякою благодаттю,щоб ви у всьому мали завжди те,що вам потрібне, та щоб вам ще йзосталось на всяке добре діло, якнаписано: “Розсипав, дав убогим;праведність його перебуває вічно”»( 2 Кор. 9, 6�9).

«Не обманюйте себе самих: зБогом жартувати не можна. Щохто посіє, те й жатиме. Хто бодля свого тіла сіє, той з тілапожне зотління; а хто сіє для духа,той від духа пожне життя вічне»(Гал. 6, 7).

Милостиня – цариця чеснот –дуже скоро підносить людей унебесну височінь, вона найкращазаступниця. Велике діло –милостиня.

Немає гріха, що його не могла бочистити й знищити милостиня.Всякий гріх – нижчий від неї. Вонагожий лік на всяку рану.

Де милостиня, туди не сміє увійтиніяке інше зло.

Велике діло – милостиня. Полюбімоїї – вона не має нічого собі рівного.Вона може змити гріхи йохоронити від засуду. Ти мовчиш, авона стоїть і тебе охороняє. Абокраще: тоді, коли ти мовчиш,тисячі уст дякують за тебе.

Високий політ у милостині:вона розтинає повітря,проходить місяць, зно�ситься понад проміннясонця, досягає самих небес.Але й там вона незупиняється, але пере�ходить небо, обходитьзбори ангелів й хориархангелів та всі вищі сили істає перед самим царськимпрестолом.

(св. Іван Золотоустий)(св. Іван Золотоустий)(св. Іван Золотоустий)(св. Іван Золотоустий)(св. Іван Золотоустий)

Будьте, отже,

послідовниками Бога, як

любі діти, і ходіть у любові,

за прикладом Христа, що

полюбив вас і видав себе за

вас, як принос та жертву

приємного Богові запаху

(Еф. 5, 1–2).

7

8

актуальности для нашого життя. Багато людейвважають, що це християни вигадали поняттяжертви, щоб тримати людину під контролем. Але жяким насправді є духовне значення жертви? Потрібнозвернутися до Святого Письма.

Від початку в Біблії немає одного терміна, який биозначав жертву, а засвідчено різні слова з такимзначенням. Перші обряди жертвоприношень плодівземлі та тварин у кочових народів знаходимо у книзіБуття: «По якомусь часі Каїн приніс Господеві жертвуз плодів ріллі» (Бут. 4, 3). І другий текст: «Тоді Нойспорудив Господеві жертовник, узяв усякого родучистих тварин і всякого роду чистих птахів і принісусепалення на жертовнику» (Бут. 8, 20). Цей обрядспорудження жертовника був призначений для того,щоб звертатися до Бога. У цей час визначених місцьдля принесення жертви немає: вони приносяться там,де з’являється Бог. Пізніше знаходимо примітивнийопис глиняного жертовника: «Жертовник із земліспорудиш мені і приноситимеш на нім усепаленнясвої, і мирні жертви свої: овець твоїх і волів твоїх. Навсяке місце, де я захочу, щоб прославлялось моє ім’я, яприйду до тебе і поблагословлю тебе» (Вих. 20, 24).Але поступово храм стає єдиним місцемжертвоприношень, а право здійснюватижертвоприношення було застережене виключно засвящениками.

У Старому Завіті релігійне життя не уявлялося безжертвоприношень, а в жертву приносилосянайкраще. Зазвичай жертвоприношення булопов’язане з так званим «бенкетом миру»: одначастина жертви (з великої рогатої худоби чи малихтварин) належала Богові, Володареві життя (пролитакров, спалений тук – це «їжа Бога»), а м’ясо служилоїжею для учасників трапези. Така священна трапезабере свій початок від Синайського союзу, якспілкування Бога зі своїм народом, а відповідь народупідтверджувалася жертвоприношенням.

Були й инші обряди жертвоприношень: всепалення,хлібні дари, жертви мирні, жертви за гріх чиблагальні жертви. Але, незважаючи на поділ, ціобряди мали священний зміст, освячували народне,сімейне і особисте життя. Жертвоприношення малоу собі відчуття святости Божої, усвідомлення гріха,

невгамовну потребу в очищенні. Таким чином ці дариБог приймає лише тоді, коли людина приносить їх ізсерцем, здатним через віру пожертвуватинайдорожчим.

Бог любить людину. Господь сотворив для неї гарнийсвіт. Любов Його до нас є основою життя і ставитьдва важливі питання: про те, ким є Бог, і ким є ми. Вінє той, який вчить людину любити, який дав намнайдорожче – життя в різних вимірах: тілесному,душевному і духовному, дав нам все, потрібне дляжиття. Це життя проходить через народження, етапшляху і смерть. Три аспекти людського життя даютьможливість відчути Божий дар і дати відповідь нанього. Серед усього люду Він вибрав Ізраїля, люблячийого, але маючи, однак, план спасіння для усіх. Протелюдина не відповіла на дар Божий, тому з народомукладається Новий союз в особі Ісуса Христа, якийжертвує себе – це любов Божа в найрадикальнішомувимірі.

Під час зустрічи з Богом у нас також моженародитися любов як відповідь на «першість» Божоїлюбови. Цьому акту жертвоприношення Ісус надавтривалої присутности через встановленняЄвхаристії. Вона включає нас у жертовний акт Ісуса:не лише фізично приймаємо воплочене Слово, а йберемо участь у Його жертві. Саме Причастя виводитьлюдину за власні межі до Нього і, водночас, доєдности з усіма християнами: у кожній людинібачити образ Христа.

Від цієї єдности з Христом беруть початок і всі иншівияви єдності і любови. Насамперед, це подружжя, якеє союзом любови між чоловіком і жінкою, а такийсоюз з’являється лише тоді, коли в подружньомужитті зникає «я» на користь «ти». На початку любовможе бути зосереджена на собі, але в мірунаближення до иншої людини шукатиме щастя длянеї, даруватиме себе і бажатиме «жити для иншого».Так, стосунки на різних рівнях людського життяосвячують нас тільки за умови прийняття ближньоготаким, яким він є, зі своїми обмеженнями і дарами.Тобто потрібно бачити людське життя як дар Божий,на який відповідаємо відкриттям власного серця.

Цей зовнішній вияв приношення потрібен з оглядуна нашу людську природу, але саме духовне значеннямає на увазі піднесення нашого серця. Наприклад,пожертва на Літургію має своє значення: мижертвуємо за здоров’я конкретної людини певнікошти, молимось, приймаємо св. Причастя. А колиповертаємося до звичних обов’язків і зустрічаємоиншу людину в потребі й відвертаємось від неї, тоцим не приймаємо дару такої самої людини, за яку мижертвували. Ми тоді не маємо участи в любовиХриста, а замикаємо наше порожнє серце, бо нехочемо впустити і слухати Його волю, Його відповіді.

Духовна жертва містить у собі найкращі дари. СамХристос навчає: що в очах людських велике, то в очахБожих є мізерне. Він своїм життям із приниженням іхресною смертю показав велич людини і Бога. Миповинні приносити Господові дари не тільки

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (88) січень−березень 20099

Виголошуючи Нагірнупроповідь, Христос сказавтакі слова: «Блаженні

милосердні, бо вони зазнаютьмилосердя» (Мт. 5, 7). Почувши це,можна поставити запитання:«А коли вони зазнають милосердянаввзаєм?» Здавалося, напро=шується миттєва відповідь: «УЦарстві Небесному, адже Господь єнайбільшим Милосердям». Протечи не передбачає милосердязворотної відповіди від ближньоговже зараз? Зрозуміло, щонегативним буде наставленнязаздалегідь очікувати віддяки замилосердя. У такому випадку нашвчинок не можна буде навітьназвати цим величним словом,адже милосердя автоматичновиключає прагматичні цілі.

У житті ми неодноразово моглидосвідчити, що в ситуації великогогоря иншої людини ми стараємося,в міру можливости, допомогтивирішити цю проблему і зовсім незадумуємося над власними потре=бами. Для прикладу пригадаймособі розповідь Христа про доброгосамарянина: «Але один самарянин,що був у дорозі, зненацьканадійшов й, побачивши його,змилосердився» (Лк. 10, 33). Вінперев’язав рани потерпілого ідоглянув його, а наступного дняоплатив господареві будинкувитрати на догляд і лікуваннянедужого. Чи задумувавсясамарянин над тим, що це залюдина попала в біду? Чианалізував він ступінь власногоризику, конфесійну або соціальнуприналежність побитого чоловіка?Напевно, що ні! Він одразуприйшов з допомогою. Нероздумуючи над нюансамиситуації, самарянин кинувсярятувати людське життя. Самевоно є головним мотивомбільшости діл милосердя. Гідністьлюдської особи взиває до нашоїсовісти і вимагає рішучих дій.Проте варто сказати, що не лишедопомога вмираючим є актоммилосердя. Життя закликає нас

щодня проявляти цю чесноту дорідних, друзів і навіть ворогів.Христос промовив такі слова: «І якбажаєте, щоб вам чинили люди,чиніть їм і ви так само. Коли вилюбите тих, що вас люблять, якавам заслуга? Таж бо й грішникилюблять тих, що їх люблять»(Лк. 6, 31=32).

Милосердя можна проявляти допомерлих фізично і до вмираючихдуховно. Наприклад, молитися затих, хто вже відійшов у вічність,навертати грішників, давати добрупораду тим, що перебувають усумнівах. Наше милосердявизначається і в ставленні допотребуючих, до недужих, до всіх,що взивають про допомогу. У цихвипадках ми визначаємо своєставлення до инших і до гідностиїхньої особи, яка створена наобраз і подобу Божу.

Христос заповів своїм учням:«Істинно кажу вам: усе, що визробили одному з моїх братівнайменших, – ви мені зробили»(Мт. 25, 40). Цими словами нашСпаситель дає зрозуміти, щогарантом відповіди за вчинененами милосердя буде Йогоособистість. Христос сповнавинагородить кожному відповіднодо міри зробленого добра. Господь,який знає про кожен наш вчинок,про всі мотиви і передумови

Чи передбачає милосердя

винагороду у відповідь?

матеріяльні, але і духовні; не знадлишку, а те, що нам найбільшцінне: наші слабкості, немочі,таланти, долаючи свої стереотипи:«а чому я повинен перший», «я незобов’язаний», «він сам винен».Коли так всі думають і створюютьатмосферу неприязни, неспокою івідкинення, то добра людина маєпереступати через ті перешкоди,щоб віддати Богові свою жертву.Дозвольмо Богові нас повестидорогою любови в особистому,сімейному чи суспільному житті.Лише тоді зможемо відчути, щоГосподь є Богом живим і діє унашому серці, коли навчимосямовчати перед Ним і бутивідкритим на Його дію. Тоді нашесерце розквітне, буде свобідним,радісним і повним підтримки таєднання з самим собою, з ближнімі Богом. Це є дорога глибока івічна.

«А що, якщо…» Просто почниприносити жертву своїм життям іпроси Бога дозволити пізнатиЙого план щодо конкретногомоменту на твоєму шляху!!!

«Ми пізнали й увірували в тулюбов, яку Бог до нас має. Бог єлюбов, і хто перебуває в любові,той перебуває в Бозі, і Богперебуває в ньому» (1 Ів. 4, 16).

ТТТТТарас Гарас Гарас Гарас Гарас Голотаолотаолотаолотаолота

(За матеріялами енциклікиСвятішого Отця Бенедикта XVI

«Deus Caritas Est»)

10

наших дій, вповні винагородить за щоденні діламилосердя і жертовности. Божественний Учитель,живучи на землі, власним прикладом постійнопоказував безмежне милосердя Небесного Отця івчив нас бути милосердними. Слід запам’ятати, щосаме Бог перший проявив милосердя до нас. «Бог ботак полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав,щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а живжиттям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світзасудити, лише ним – світ спасти» (Йо. 3, 16=17).Христос прийшов показати найбільшу Любов –любов Пресвятої Трійці – і закликав нас дати на неївідповідь. Спаситель жив серед нас, навчав своїх учнівперебувати в любови і милосерді до ближніх. Самнеодноразово проявляв милосердя: зціляв недужих,прощав гріхи розкаяним грішникам, воскрешавпомерлих і помер за нас на хресті. Проте як світреагував на Його милосердя? Фарисеї звинувачувалив недотриманні приписів щодо суботи, критикувализа спілкування з грішниками, мешканці Геразинськоїоколиці просили покинути їхні околиці, коли Вінвигнав демонів з чоловіка. Ці люди не бачили чуда,яке на їхніх очах чинив Христос, і не помічали, якевелике милосердя Спаситель проявляв до них. Невжевони були нечуйними і немилосердними? Можливо,проблема полягає в тому, що були ці люди пасивнимиспостерігачами і не відкривали своїх очей на гореближнього та велику любов Божу. Натомість цікавоює реакція чоловіка, над котрим Христосзмилосердився: «А чоловік, з якого вийшли біси,просив Ісуса, щоб бути з ним» (Лк. 8, 38) Цей чоловікпобачив Божу любов і відкрився на неї.

Найкращою винагородою за милосердя є залишитисяу милосерді і бути милосердним. Учительнастановляє: «Будьте милосердні, як і Отець вашмилосердний» (Лк. 6, 36). Наше ставлення до инших євідповіддю на безмежне Боже милосердя. Приймаючилюбов Божу, ми покликані її передати нашимближнім. Коли ми приймаємо Господа і несемо Йогов світ, то стаємо співробітниками Бога у ділі спасіннявсього людства. Милосердям ми засвідчуємоусвідомлення того, що наш ближній носить у собіБожий образ, що певна особа є цінною не лише вочах Господа, але і в наших очах. Коли ми такпідходимо з допомогою до инших, то вони в

особливий спосіб це помічають і одразу хочуть датисвою відповідь на любов Бога і нашу любов. Такахарактеристика особистости як людяність,формується і зростає саме на фундаменті милосердя,яке передбачає обмеження себе і велику віддачуиншому. Як дар за таку самопожертву приходитьособливе прийняття. Кожен може засвідчити, що зособою, яка є людяною, нам дуже приємноспілкуватися, спільно проводити час, тому хочемоякнайшвидше з нею подружитися. До такої людиними приходимо з проханням допомогти і вжезаздалегідь знаємо, що не будемо відкинені. З такимдругом не страшно вирішувати складні проблеми, боє підстави вірити, що він не підведе. Існує приказка:«Забудь про себе, коли ти з иншими, а инші незабудуть тебе».

Однак у сучасному світі діла милосердя є недооцінені,навіть часто висміяні, а цінність такого вчинкузнівельована. Замикаючись в собі люди часто нехочуть помічати инших. Відгороджуючись своєюегоїстичністю і створюючи бар’єр, вони начебтохочуть зберегти свою індивідуальність, але втрачаютьвизначальні риси людської особи, які були дарованіГосподом.

Коли ж не отримаємо належної відповіді намилосердя, не треба засмучуватися, адже Христос,передбачивши це, сказав такі слова: «Горе вам, колипро вас усі люди будуть добре говорити» (Лк. 6, 26).Ніколи не варто переставати чинити милосердя,особливо тоді, коли у відповідь не чути слів подяки, алунають насмішки і, можливо, навіть звинувачення.Спаситель, перебуваючи серед людей, неодноразовозустрічався з подібними ситуаціями, наприклад,історія про оздоровлення десятьох прокажених, лишеодин із яких повернувся до Ісуса, щоб подякуватиЙому. «Один же з них, побачивши, що видужав,повернувся, славлячи великим голосом Бога. І припавлицем до ніг Ісуса, почав йому дякувати» (Лк. 17,15=16). Чи після цього випадку Христос переставчинити діла милосердя? Чи розчарувався Він в людяхчерез закам’янілість їхніх сердець? Спаситель пішовдалі і продовжував зціляти недужих, навертатигрішників, виявляти Божу любов і милосердя. Богпішов до кінця і у відповідь на принесену любовдозволив Себе розіп’яти на хресті, щоби в такийспосіб дати життя і спасіння для всього людства.

Як підсумок можна сказати, що винагорода завчинене милосердя може прийти по=різному.Частково її подарують самі люди, у різноманітнийспосіб виявляючи свою вдячність, а у повній мірі їїподарує наш Отець Небесний. «Не зволікає Господь зобітницею, як деякі вважають це за зволікання, авиявляє до вас своє довготерпіння, бо не хоче, щобхтось загинув, лише щоб усі прийшли до покаяння»(II Пт. 3, 9).

Павло ЗаболітнийПавло ЗаболітнийПавло ЗаболітнийПавло ЗаболітнийПавло Заболітний

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (88) січень−березень 200911

Роздумуючи над поданою притчею, кожномуварто застановитися над тим, чи не подібнебува моє життя до життя цього нещасного

чоловіка, який сам благав про прощення у пана, алебратові своєму не захотів пробачити. Якось таксклалося, що людина в сучасному світі більше звикладумати про те, що хтось щось перед нею завинив, алепро свої борги чи провини не хочеться згадувати. Єще й инша категорія людей – це ті, у яких в житті всескладається більш=менш так, як вони це собіпланують, тому їм щастить давати собі раду без чиєїсьдопомоги. Проте як часто такі особи, роблячи комусьпослугу, мало що не до кінця свого життя будутьуважати цю людину своїм вічним боржником…

Найбільш прикрим є те, що люди вважають тількисвоєю заслугою здобуття дібр чи влади, алезабувають, що подателем всякого добра є Бог, якийсьогодні дає, а завтра забирає. І тому для особи, якатак живе, найбільша трагедія стається при втратіпевних речей – і тоді розпочинаються пошукивинного у біді. Як наслідок страждають люди зовсімневинні, а сам постраждалий через свою гарячковість

в діях може втратити і друзів, і те добро, яке щезалишилося – йдеться як про матеріяльні, так і продуховні речі. Часто причиною якогось внутрішньогодискомфорту чи депресії може бути і те, що нас хтосьприлюдно осудив, заплямив репутацію. Як правило,реакція з нашого боку не бариться, намагаємосьвияснити, чому, що і як, боронимо своє добре ім’я, алепри тому вже самі починаємо осуджувати инших,тобто платимо тим самим.

Якщо хтось упізнав свою поведінку у поданихроздумах – це сигнал, що не все гаразд… А якщо не всегаразд, то це знак, що потрібно щось змінювати.Повертаючись до євангельської розповіді прочоловіка, який випросив у свого пана прощеннявеликого боргу, та не захотів простити своємутоваришеві набагато меншого, пропоную зробитипевний аналіз свого ставлення до людей і до Бога.

Так, часто можна зустріти людей, які можутьвихвалятися самостійним вирішенням проблем, алечасто правдою є і те, що таким людям буває дужеважко пробачати. Видається, що проблемою людиниХХІ століття є невміння або неохота прощати. Якосьвже стало нормою для багатьох на перше місцеставити своє «я» і дбати лише про своє добро.Задумаймось над тим, скільки трагічних випадківстається кожного дня лише через те, що хтось непереміг свою гординю і не сказав «пробач мені» чи непробачив тому, хто його просив про це!

Закінчуючи притчу, Ісус мовив: «Так і Мій ОтецьНебесний чинитиме з вами, якщо не простите відвашого серця кожний братові своєму». Ці словапотрібно приймати і розуміти не як погрозу, але якзастереження і нагадування того, що вибір завждизалишається за нами. В иншому місці Євангеліянаписано, що кожне дерево пізнається за плодами,які воно приносить, так само і людина, якщо бажаєбути доброю, не може чинити погані вчинки, бо тимсамим сама себе засуджує.

Наступна думка: незалежно від того чи ми винні щоськомусь з людей, чи ні, ми завжди будемо вічнимиборжниками перед Богом, який нас любитьбезкорисливою любов’ю, завжди нам прощаєпровини і недосконалості у святій Тайні Покаяння ініколи не осуджує за те, що ми, обіцявши

Притча пронемилосердного

боржника«Тоді підійшовши до Нього (Ісуса), Петро сказав:

Господи, як згрішить мій брат проти мене, чи маюйому прощати до семи разів?

Відповідає йому Ісус: Не кажу тобі до семи разів, аледо сімдесяти разів по сім.

Тож Царство Небесне подібне до чоловіка=царя, щохотів розрахуватися зі своїми рабами. Як почав він

розраховуватися, привели йому одного, що буввинен десять тисяч талантів. А як той не мав чим

віддати, пан наказав продати його, і жінку, і дітей, івсе, що має, і віддати борг. Тоді раб, упавши ниць,

кланявся йому і благав: потерпи ще мені – й усе тобівіддам. Змилосердившись, пан того раба відпустив

його й простив йому борг. Коли вийшов той раб, вінзустрів иншого раба, який був винен йому сто

динаріїв, схопив його, почав душити,проказуючи:Віддай те, що винен! А той другий раб, упавши,

благав його, кажучи: Потерпи мені, я все віддам тобі.Він же не забажав і вкинув його до в’язниці, доки не

віддасть борг. Побачивши, що сталося, инші рабидуже засмутилися, пішли й розповіли своєму пановіпро все, що сталося. Тоді його пан покликав його та

й каже: Лукавий рабе, увесь той борг я простив тобі,бо ти вблагав мене. Чи не слід і тобі було

змилосердитись над своїм співрабом, як язмилосердився над тобою? Розгнівавшись, його панпередав його катам, доки не віддасть увесь борг. Так і

Мій Отець Небесний чинитиме з вами, якщо непростите від вашого серця кожний братові своєму».

Мт. 18, 21=35

12

виправитися, знову чинимо тесаме чи щось инше… Саме цим миі є подібні до того чоловіка, який,виблагавши прощення для себе,не хоче пробачити братові своєму.Часто важливою проблемою надорозі до духовного зросту є те,що ми хочемо досягнути чогосьуже і негайно, але взагалі нехочемо бодай трохи потерпіти,щоб отримати те, за щозмагаємось. Або ж иншакрайність: молимося, просимоБога, щоб вислухав наші потреби,намагаємося перепрошувати Богаза якісь провини, а дуже часто прицьому можемо жити у гніві зсвоїми рідними чи близькими, нерозмовляти з ними і виправ=довуватися тим, що це він чи вонатакі погані. Зі свого боку неробимо ніяких намагань роз=в’язати цю проблему, бо вважаємоиншу людину своїм боржником, івже не пам’ятаємо, що зовсімнедавно просили у Бога прощенняза свої гріхи.

Настав час Великого Посту –особлива нагода для кожногопереглянути своє життя, зробитивідповідні висновки, примири=тися з Богом і з своїм ближнім.Багато людей живуть з бажаннямчинити добро і своїм життямпрославляти Бога, але зупи=няються, часто не дійшовшинавіть до півдороги через те, щопопередні спроби виправитисьзакінчились повторенням попе=редніх проблем…

Проте не розчаровуймось, головнеповірити, що Бог може нас

витягнути з цієї проблеми, а знашого боку потрібно лише трохизусиль і терпеливости. Насправдівиконувати Божі заповіді не такважко, потрібно лише захотіти.Стара і погана звичка вико=рінюється шляхом набуваннянової, протилежної.

Питання навернення дуже часто,особливо у молоді, пов’язане зпевним страхом. . . А все через те,що ведучи певний спосіб життя,ми звикаємо заповнювати свій часпевними речами, часто розу=міючи, що займаємося не тим,чим треба, що варто випра=витися. . . Однак звичка сталачастинкою нашого життя,утворилася певна залежність…Тому виникає страх і запитання:якщо я перестану робити одне,друге, третє… що тоді? Чим і якзаповнити місце тих речей, відяких відмовлюся? Ануж утворитьсяпорожнеча, з якою буде важкожити? Саме тому багато хтозволікає зі своїм наверненням ідумає, що якось все з часом самостане на місце. Та, на жаль, це нетак. А міт про те, що не буде чимзаповнити місце старих ігріховних практик, також ємильною бульбашкою, яка трісневідразу після нашого рішучогокроку зробити відповідні зміни вжитті. Адже в Бога нема нічогонеможливого, і власне знання цієїістини має додавати відваги умандрівці дорогою християнськоїдосконалости.

Тому мобілізуймо свій духовнийпотенціял, закладений у нас Богом.І якщо ми зробимо один крок унапрямку до Бога – швидкопобачимо, що Бог до нас вжезробив два кроки. Хоча той, хтоживе згідно з вченням Христа,може сказати, що Богові непотрібно робити крок назустрічлюдині, адже Він завжди є поруч!Тому життя з Христом і вмінняпрощати ближньому – це лишемаленька жертва для Бога з нашогобоку як мінімальний дар за те, щоВін так безмежно нас любить ізавжди нам прощає!

Ярослав КавкаЯрослав КавкаЯрослав КавкаЯрослав КавкаЯрослав Кавка

²íòåðâ’þ ç î. Îðåñòîì Äåìêîì,

â³öå-ðåêòîðîì Ëüâ³âñüêî¿ äóõîâíî¿

ñåì³íà𳿠Ñâÿòîãî Äóõà

В катехизмовій частині піст,молитва і милостиня нази�ваються головними добримиділами. Отче Оресте, чомуЦерква ставить найбільшийнаголос саме на цих трьох«ділах»?

Таке навчання має дуже довгуісторію. Його коріння, безпе=речно, сягають ще Старого Завіту,де піст, молитва і жертво=приношення, чи складаннядесятини, милостиня, булиосновними ознаками релігій=ности вибраного народу. Подібно,як знаємо, в Новому Завіті ІсусХристос одного разу сказав, щобісівський рід виганяється постомі молитвою. Ісус також наголошуєна високому ранзі милостині, чижертвування чогось, навітьвіддавання потрібного. . . Чому жсаме ці діла є головними? Щобдати відповідь, треба поглянути наїхні подібності.

Піст – це духовна вправа.Звичайно, розуміємо, що лише втому випадку він буде духовним,коли людина ставить за мету непросто пережити якусь дієтувідносно їжі. Піст допомагаєлюдині опанувати динаміку влас=ного тіла, заволодіти пристрас=тями, всім тим, що можепровадити до гріха. Якщо людина здопомогою посту стає від цьоговільною, то її дух опановує тілеснусферу. Таким чином особа будеправдиво вільною і може ставатиперед обличчям Божим, цілимжиттям наближатись до Бога.Може також тоді з ясним розумомприступати до молитви.

Бу

дьт

е м

ил

ос

ер

дн

і, як

і От

ец

ь в

аш

ми

ло

се

рд

ни

й

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (88) січень−березень 200913

Молитва. Це стремління душі до Бога, спілкування зНим, потреба, закладена глибоко в єстві кожноїлюдини. Без такої щирої, ревної молитви людинадуховно убожіє. Іван Золотоустий каже, що той, хтопостячи молиться, має два крила, які є легшими відвітру. Можемо побачити тісний зв’язок між постом імолитвою. І одне, і друге допомагає людині йти доБога, наближатися до Нього. На тих двох крилахлюдина може злітати до небесних висот.

Яка ж роль милостині? Користю милостині є те, щовона допомагає нам позбутися прив’язання доматеріяльних речей, не робити з них ідолів. Количинимо милостиню, то ми не стільки даємо, скільки,радше, отримуємо самі. Якщо щиро творимо доброиншому, то при цьому вподібнюємося до Бога, який ємилосердний для всіх і творить добро всім. Такеуподібнення є для нас найважливішим покликанням уцьому житті. Тому і милостиня є дуже потрібною.Коли ми ділимося тим, що отримуємо від Бога, тоді зодного боку наближаємося до ближнього, а з иншогочерез діла милосердя – і до Бога. Отже, милостинятакож звільняє від земного, допомагаючи прямуватидо Бога.

Таким чином, ці три діла мають властивістьпоєднувати нас із джерелом духовної сили, яким є самГосподь. Тільки в злуці з Ним ми можемо бутисправжніми людьми і правдивими християнами.

Коли говоримо про милостиню, то, зазвичай,Коли говоримо про милостиню, то, зазвичай,Коли говоримо про милостиню, то, зазвичай,Коли говоримо про милостиню, то, зазвичай,Коли говоримо про милостиню, то, зазвичай,перед очами постає картина з убогимперед очами постає картина з убогимперед очами постає картина з убогимперед очами постає картина з убогимперед очами постає картина з убогимжебраком, який просить собі на прожиток десьжебраком, який просить собі на прожиток десьжебраком, який просить собі на прожиток десьжебраком, який просить собі на прожиток десьжебраком, який просить собі на прожиток десьна вулиці чи біля храму. Уна вулиці чи біля храму. Уна вулиці чи біля храму. Уна вулиці чи біля храму. Уна вулиці чи біля храму. Уявляємо людей,являємо людей,являємо людей,являємо людей,являємо людей,більшість із яких проходить повз нього. Хтосьбільшість із яких проходить повз нього. Хтосьбільшість із яких проходить повз нього. Хтосьбільшість із яких проходить повз нього. Хтосьбільшість із яких проходить повз нього. Хтосьзупиняється, механічно кидає кілька копійок...зупиняється, механічно кидає кілька копійок...зупиняється, механічно кидає кілька копійок...зупиняється, механічно кидає кілька копійок...зупиняється, механічно кидає кілька копійок...Чи можна розуміти милостиню лише в такомуЧи можна розуміти милостиню лише в такомуЧи можна розуміти милостиню лише в такомуЧи можна розуміти милостиню лише в такомуЧи можна розуміти милостиню лише в такомувузькому значенні, чи милостиня – це насправдівузькому значенні, чи милостиня – це насправдівузькому значенні, чи милостиня – це насправдівузькому значенні, чи милостиня – це насправдівузькому значенні, чи милостиня – це насправдіщось більше?щось більше?щось більше?щось більше?щось більше?

Безперечно, це є надто вузьке розуміння милостині.Я би сказав, що таке давання, отакий добрий жест, єтільки «вершиною айсберга». Насправді сутьмилостині є набагато глибшою. Церква, знаємо,вчить про головні діла милосердя для тіла, а такожвчить і про діла милосердя щодо душі. Отже, спектрвчинків милостині є дуже широкий, тому кожналюдина, яка має бажання творити милостиню,знайде спосіб, в який можна це бажаннязреалізувати. Ба більше, обов’язком кожної людини єдавати милостиню, вміти творити милостиню, вмітибачити, в чому полягає потреба нашого ближнього.Адже жоден із нас не є настільки бідним, щоб непідтримати добрим словом, проявити співчуття, щобпросто подарувати усмішку иншій людині.

Наскільки пов’язаними є між собою поняттяНаскільки пов’язаними є між собою поняттяНаскільки пов’язаними є між собою поняттяНаскільки пов’язаними є між собою поняттяНаскільки пов’язаними є між собою поняттямилостині і милосердя?милостині і милосердя?милостині і милосердя?милостині і милосердя?милостині і милосердя?

Бувають у дуже тісному взаємозв’язку. Милосердя – цевнутрішній стан особи, і саме така постава спонукаєтворити милостиню. Господь є милосердний, і томуВін прощає наші провини, все творить для нашогоспасіння. І Бог хоче, щоб ми також булимилосердними. В пророка Осії знаходимо такі слова:«Я хочу милосердя, а не жертви». Тобто, не лишезовнішнього вчинку чекає від нас Господь Бог, але

найперше внутрішньої переміни, аби такий вчинокробити. Я думаю, що милосердя як внутрішній станособи – це є той стан, з якого якраз і може походитиправдива милостиня, чез яку людина отримуєспасіння.

В якому випадку нашу милостиню, наше добреВ якому випадку нашу милостиню, наше добреВ якому випадку нашу милостиню, наше добреВ якому випадку нашу милостиню, наше добреВ якому випадку нашу милостиню, наше добреділо можна назвати «фарисейським», і чи можнаділо можна назвати «фарисейським», і чи можнаділо можна назвати «фарисейським», і чи можнаділо можна назвати «фарисейським», і чи можнаділо можна назвати «фарисейським», і чи можнатаке діло вважати добрим?таке діло вважати добрим?таке діло вважати добрим?таке діло вважати добрим?таке діло вважати добрим?

Приклад лицемірної милостині нам показує ІсусХристос у притчі про митаря і фарисея. Фарисейпостив, давав десятину, отже, давав милостиню ізсвого достатку, але він вважав це причиною чипідставою для власного вивищення. І тому Ісус каже,що це вийшло фарисеєві на осудження. Отже, намтреба остерігатися такої спокуси. Ані слава, аніпохвала, ані наша гордість чи будь=яка инша подібнаспонука не можуть бути причиною даватимилостиню. Безперечно, такі вчинки навіть і з ненайкращою спонукою, все ж таки добрі. Однак длявиконавця вони є на осудження. Я би все ж такитвердив, що отой внутрішній стан милосердя, якетакож поєднане із любов’ю до ближнього, без будь=яких негативних домішок егоїзму, гордости,пристрасти, бажання похвали чи слави, – має бутипоштовхом і основою для того, аби людина твориламилостиню. А ще було б добре, якби, вчинивши якусьмилостиню, ми вміли в молитві перед Богом казати:«Ми є слуги непотрібні, і ми виконали те, що миповинні були зробити» (пор. Лк. 17, 10 – прим. ред.).

Як розцінити вчинок милосердя, якщо людинаЯк розцінити вчинок милосердя, якщо людинаЯк розцінити вчинок милосердя, якщо людинаЯк розцінити вчинок милосердя, якщо людинаЯк розцінити вчинок милосердя, якщо людиначинить його «із надлишку» або коли дає частинучинить його «із надлишку» або коли дає частинучинить його «із надлишку» або коли дає частинучинить його «із надлишку» або коли дає частинучинить його «із надлишку» або коли дає частинунечесно зароблених грошей, бажаючи себе якосьнечесно зароблених грошей, бажаючи себе якосьнечесно зароблених грошей, бажаючи себе якосьнечесно зароблених грошей, бажаючи себе якосьнечесно зароблених грошей, бажаючи себе якосьтаким способом перед собою чи Богомтаким способом перед собою чи Богомтаким способом перед собою чи Богомтаким способом перед собою чи Богомтаким способом перед собою чи Богомвиправдати?виправдати?виправдати?виправдати?виправдати?

Тут питання стосується взагалі багатства і ставленнядо нього. Потрібно розуміти, що багатство саме всобі не є злом і навіть надлишок того багатства такожне є злом. Але важливо, щоб людина вміла нимрозпоряджатися. І якщо хтось дає з надлишку, але здобрим наміром, на основі співчуття і з бажаннямдопомогти людині, то ми не можемо й думати проякусь тінь гріха. Не важливо, чи людина дає знадлишку, чи дає останнє, що має, але якщо дає зпогордою або з бажанням щось для себе потімвідзискати, наприклад, похвалу, славу, то це не будедля неї духовно корисним, не буде для неї наспасіння.

Щодо коштів, які є несправедливо отриманими, то длятого, хто їх приймає, немає моральної провини,зокрема, якщо особа не знає про походження тихгрошей. Натомість, людина, яка таке чинить, муситьзрозуміти і дозріти до того, що вчинки милосердя небудуть виправданням для неї або для її грішних діл –чи то крадіжки, чи то инших нечистих справ, з якихвона здобула кошти. Вона має усвідомити, що саматільки милостиня, тим більше, якщо вона не є знайкращої спонуки, не виправдовує запліччя, якеіснує у її житті. Тому потрібно дивитися на своєжиття в ширшому контексті, дбаючи про справжнєдобро і спасіння власної душі.

Підготував Олег ОвсяникПідготував Олег ОвсяникПідготував Олег ОвсяникПідготував Олег ОвсяникПідготував Олег Овсяник

Простір спілкування

14

жаючи на їх уподобання. Це всетягне за собою народженнянепрофесійних «спеціялістів»,нарікання на працю, на життя…

Першохристиянська Церквавизнавала християнина якпокликаного. Християнськепокликання породжене Духом, аДух же єдиний. У лоні цьогопокликання є різі «дари служіння…різні діяння», але в ційрізноманітності харизм є тількиодне Тіло і тільки один Дух, одинБог (пор. 1 Кр. 12. 4=13). А самаВселенська Церква розуміється якспільнота покликаних. Вона бо і«Покликана», і водночас «Вибрана»(2 Йо. 1).

Нам часто доводилося зустрі=чатися з таким поняттям, якнезреалізоване покликання, що усвоїй суті означає відкинення тихдарів, які Господь дарує кожнійлюдині зокрема. Ці даридозволяють нам знайти своє місцеу житті, показати себе якособистість. Важливо лишеприйняти те, що дарує намТворець, відгукнутись на Йогопоклик. Варто слухати охоче голоссвого серця, голос Божий тапросити в Господа ласкирозпізнання нашого правдивогопокликання, щоб не мандруватидовго без мети притемненимиманівцями життя. Мовитьстарозавітний пророк Ісая:«Господь покликав мене від утроби,від лона матері моєї назвав моєім’я…» (Іс. 49, 1).

Людство потребує добрихдосвідчених лікарів, священиків,господарів… З Богом почувати=мемось не як та пташина у клітці, а

радше як на гілці. У цьому йполягає суть християнськоїсвободи. Варто вже теперзбагнути те, що всяке покликанняє наче хребтом людського життя.Щаслива чи нещаслива доля –залежить теж і від цього хребта. І,звичайно, від Володаря володарів– Господа Бога…

Олег РужиловичОлег РужиловичОлег РужиловичОлег РужиловичОлег Ружилович

небесним Творцем, який хочепотягнути нас за Собою, хочепоказати правильний шлях, щоприведе до щастя…

Кожна людина протягом свогожиття перебуває у так званомустані. Їх є три: подружній,вільний та монаший. ПодружнійПодружнійПодружнійПодружнійПодружнійстан установлений Господом з

метою продовження людськогороду. Від нього відгалужуютьсяинші два стани. Покликання добатьківства не означає лише матидітей, це, швидше, виконанняфункцій батька і матері. ПресвятаРодина є добрим взірецем для всіххристиянських родин земної кулі.ВільнийВільнийВільнийВільнийВільний стан позбавляє наспіклування про сім’ю. Такий стандозволяє людині допомагати всімтим, хто потребуватиме, адже вонане мусить виконувати родиннихобов’язків. І останній, монаший,монаший,монаший,монаший,монаший,стан – це повністю віддатися наслужбу Господові і виконуватиЙого святу волю. Монаший шляххарактеризують євангельські ради:вбогість, чистота та послух. Кожензі станів накладає певнізобов’язання, здійснення якихвпливає на реалізацію нашогожиття, щастя чи нещастя, успіхуабо неуспіху…

Кожен має робити те, до чоговідчуває найбільше поклик.Чимало видатних людей усіх часівнаголошують на цій істині. Вонитакож старались віднайти в життіавтентичне покликання. Якщопоглянути на ситуацію усучасному світі, то можнапобачити великий хаос у виборіпрофесій та станів, батьки убільшості випадків самі вирі=шують долю своїх дітей, незва=

«Кожний нехай зостанеться втому стані, в якім Бог йогопокликав» (1Кр. 7, 20).

Покликання… Який жевеликий зміст вкладено уце непросте слово. Кожна

мудра людина прагне в життівизначитись у своєму виборі,вповні відкритись щастю,поглянути в очі своїй долі. Вибірконкретного стану – постійноактуальне питання, котре не раздосить важко вирішити безособливої допомоги Всевишнього.Тільки Він як всемогутній огортаєнаше земне буття: минуле,теперішнє і майбутнє. Саме Вінможе показати нам ту дорогу,котрою маємо іти до мети. Якщоми повіримо в те, що будемощасливими в небі, то зможемодосягнути цієї радости вже тут наЗемлі… А що може бути від цьоговажливіше?. . Та тільки вірмо, вірмоі знову вірмо!!! Життя инодіздаєтьтся нестерпним, не разкидає виклики, які ми вже не в силіприйняти, однак ми не самі – знами Господь Бог, Рятівниклюдини. У кожну хвилину Вінрадий простягнути нам свою рукудопомоги, яка так нам потрібна…

Один мудрець сказав: «Винятковадоля людини – народитися дляякоїсь справи, яка дастьможливість скористатися своїмиздібностями і щастям…». Зпогляду морального богослов’яєдине справжнє покликаннялюдини – це повністю реалізу=вати власну особистість. Ранішепрофесія означала загально=людське існування, котреприсвячене особливій меті і, якправило, на ціле життя.

Ми всі без винятку покликанінасамперед до життя, до життя з

Дорога спасіння

ПОКЛИКАННЯ…

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (88) січень−березень 200915

Довіра живе в дружбі і коханні; довіра – це коли тикомусь або хтось тобі дає ключ від душі. Зрадишдовіру – більше ніколи її не відновиш…

Оксана, педагог

Довіра повинна просто бути, бути настільки, щоб незакладалось сумнівів. А тоді вже неважливо, як вонапроявляється.

Мар’яна, банкір

Довіра – це коли ти відчуваєш людину і можешподілитися з нею своїми таємницями, проблемами,мріями, бажаннями… Проявляється по=різному,залежно від рівня довіри.

Оля, студентка НЛТУУ

Довіра – перший ступінь досконалої віри. Це колидитина, ще не пізнавши зовнішнього матеріяльногосвіту, довіряє батькові чи матері й нічого не боїться,коли вони біля неї.

Назар, семінарист

Довіра – це віра, яка дозволяє бути послідовникомтого, в кого вірю чи хочу вірити…

Сава, монах

Довіра є актом абсолютної відкритости і прийняттяиншої особи. Відкритість буває як пасивна(вислухати і прийняти), так і активна (я відкриваюсьиншій особі).

Олег, професор

Довіра – це впевненість в людині, якій довіряєш; вдовірі немає місця для сумнівів. Такій людині можнадовірити всі свої таємниці.

Ліда, міліціонер

Довіра йде в одну ногу з любов’ю. Якщо людиналюбить, то це значить, що вона довіряє. Довіряти –означає вірити, що все те, що робить людина, єправдою та істиною.

Євгенія, філолог

Коли людині можна розказати все, не боячись, щовона розповість про твої проблеми иншим; це коли тидовіряєш коханій людині, не думаєш, що тобіпотрібно її перевірити в чомусь…

Христина, учениця

Кожна людина робить те, що знає, вміє і може…Проте з часом складається така ситуація, коли людиназалишається абсолютно сама і не знає, що робити ічим зайнятись. І в той час, коли, здавалося б, улюдини є все, то відчувається панічний страх, ідумки блукають в голові: «Кому я потрібен (потрібна)?Чого всі від мене хочуть?»

У кожної людини є своє оточення – вас чують, вамдовіряють. Проте рано чи пізно кожен можезустрітися із такою проблемою, як втрата довіри доблизької людини. Можливо, дуже важко це пояснитисамому собі, але це подія, яка досить довгий час не даєособі спокійно думати, працювати і т. д. Тодінайчастіше в серце людини приходить страх, якийпочинає керувати свідомістю людини, страх, якийнамагається витаврувати в душі людини слова: «Не вірнікому! Живи для себе!» Людина закривається в собі,не виходить з дому, не хоче спілкуватись із своїмиблизькими друзями, родичами. І тоді на допомогустрахові приходить злість на всіх і на все. Людина неусвідомлює своєї проблеми, проте категоричнонамагається себе переконати, що гіршої ситуації, якає в неї, вже ніхто не має. І саме в цей момент кожен ізскривджених задумується над причиною своїхнегараздів і найчастіше знаходить досить цікавевиправдання: «Це, напевно, Бог мене покарав…». Всенегативне, що може бути, людина починає стягуватина себе! Все погане крутиться довкола людини, а це, всвою чергу, призводить до того, що недовіра починаєруйнувати її моральні основи і цінності. Тому,збагнувши, що ти нікому не довіряєш, инколишукаєш будь=кого, щоб «вилити свою душу», бо вженемає сил постійно блукати «по темному коридору».

Сьогодення часто популяризує фразу: «Довіряй, алеперевіряй». Часом навіть сам до кінця не усвідомлюєш,що під нею криється, проте наштовхується думка, щотака людина вже пережила гіркоту втрати довіри.Одна людина не може описати всеосяжного поняття«довіри», яке відчуває всередині себе, саме тому в ційстатті подано думки людей, які в своєму життізустріли тих, із ким поділились своїм життям,думками і переживаннями, які часто не вдавалосьвирішити самостійно. Це думки людей, які в цьомужитті обрали різні професії і живуть різнимицінностями, проте саме в їхніх словах кожен,можливо, знайде те, в що сам вірить, і не раздосвідчував у своєму житті.

Що Ви розумієте під словом «довіра»? В чому вонапроявляється?

Довіра для мене є дуже важливою. Я довіряю лишесвоїм рідним, тому що знаю: вони ніколи не бажаютьмені нічого поганого. Довіра – це коли віриш людиніі тобі непотрібні для цього якісь докази; це фундаментдружби, кохання.

Леся, хімік

Довіра – це коли ти знаєш, що людина тебе незрадить. І взагалі, довіра перевіряється на практиці…

Наталя, журналіст

ДО

ВІР

А…

ДО

ВІР

ЯТИ

…

16

Довіра… Її дуже важко передати словами. Вона є або їїнемає, саме тому досить суперечливим є питання: чиможна людині довіряти не цілком?! Під цим поняттямможна вмістити безліч думок, проте у кожного впам’яті чомусь завжди згадуються ті особи, які не разприходили на допомогу, підтримували в бідах. Саметому довіра є одною з основ взаємин, на якій пізнішебудуються більш тривалі стосунки. Проте неможливовсе передбачити… ніхто не є застережений від того,що людина, якій ви довіряєте, колись розповість проваші таємниці.

Дейл Карнегі писав: «Навчіться слухати, і ви вжезаберете половину проблем иншої людини». Томудеколи варто задуматись і над тим, чи я виправдовуюдовіру, яку мені висловлюють люди? Инколи простоварто поставити себе на місце того, хто постійноживе наодинці, тому що певна кількість людейнеодноразово зраджували його довіру… Справжнядовіра проявляється в людях, котрі можуть вірити і несумніватися у вчинках одне одного. І немаєзначення, чи довго вам довіряють, проте це словонеодноразово ставало причиною досягненнялюдьми великого щастя, яке вони здобули задопомогою довіри і підтримки з боку инших.

Можна говорити про набагато вищі речі, якідопомагають досягти спасіння в небі, проте всепочинається із найпростішого. Здавалося б, немаєнічого поганого в тому, що людина нікому не довіряє,проте без цього не можна говорити про поняття«віри», яке таке важливе для осягнення особистогощастя. Тому почуття довіри базується навзаєморозумінні. Довіритися людині можнаповністю, але не кожен тебе зрозуміє і допоможе употрібній ситуації. Деякі висловлюють таку думку, щоинколи легше довіритися незнайомій особі, ніжлюдині, яка поруч з тобою, і не важливо, чи цекохана людина, чи друг. Бувають і справжні друзі,яким ти довіряєш навіть инколи більше, ніж самомусобі. . . .

Кожен у цьому світі насправді потребує підтримки.На глобальному рівні ми не можемо всім допомогти,та чи не варто спробувати стати тим, який бидопоміг принаймні одній людині? Неможливо всепередбачити. Чи задумувався хтось над тим, чомунаш друг так часто падає? Кожен з нас євідповідальний за долю того ближнього, якийтерпить. Не потрібно від когось чекати довіри, апросто відкрити своє серце для потребуючого!Угамуватися, зняти з себе стрес не передбачає лишетого, щоб, наприклад, випити в компанії певнукількість алкоголю і забути всі проблеми… Люди ж,які довіряють і яким довіряють, не розмовляють прочесність. Вони самі є чесністю. Чесність і довіра – цедві риси, які допомагають людині відчути, що вонане одна, що комусь є потрібна. Саме тому слід незабувати робити неможливе, аби досягнутиможливого, оскільки через довіру кожен із нас можевіднайти в своєму серці справжнє щастя, живучи щена землі!!!

Іван ГІван ГІван ГІван ГІван Гловаловаловаловалова

Â÷èòåë³

ìèëîñåðäÿ

У наш час можна говорити про героїв, якихповажають за певні вчинки, нимизахоплюються, їх поважають. Бувають герої, які

ризикують собою заради когось, одні підставляютьсяпід кулі, инші жертвують собою. Але тут мова йтимепро людей, які стали героями не через красивузовнішність, великий вплив, славу цього світу, а черезсвою невтомну, жертвенну, самовіддану працю. Тілюди вміють жертвувати собою заради инших.

Хотілось би поговорити про героїзм тих людей, якідоглядають, працюють з людьми неповносправними.Для багатьох звістка про те, що в когось народилась«не така» дитина – зі синдромом дауна, аутизму, ДЦП– є радше вироком, нелюдською річчю. Однакбувають люди–герої, які відкинули осуд, відразу,зневагу середовища. Для більшости суспільстванеповносправні є тягарем, «хрестом», якогоякнайшвидше треба позбутися, залишити всиротинці, а инколи викинути на сміття…Неповносправні люди ніяк не відповідають сучасним,модним поглядам на героїзм, часом в них немакрасивого тіла, «американської посмішки». Вони невідповідають прагматичним поглядам на життя. Деякілікарі навіть не називають їх людьми, зневажаючипри цьому людську гідність. Щоб житинеповносправній людині у такому суспільстві, де дужечасто на тебе дивляться як на «виробничий брак»природи, потрібно справді бути героєм.

Однак ті, які запізналися з неповносправними, зними живуть, працюють, доглядають, моглидосвідчити і зрозуміти Божий промисел щодостворення та існування цих людей. Батьки, яківиховують і доглядають свою неповносправнудитину, справді заслуговують на те, щоб називатисягероями. Вони герої не одного вчинку, одної події,одного дня, їхня геройськість проявляється щодня,кожної миті у праці з неповносправними. Часто їмдоводиться бачити осуд, відразу, відкинення… Богприйняв мале, нужденне цього світу і його вивищив.

Люди звикли замість Бога вирішувати, хто має правожити, а кому життя можна забрати, що є добре, а що –

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (88) січень−березень 200917

зле. Ми часто хочемо всіх неповносправних, старих,калік закрити, вивезти, заховати, аби тільки вони непсували нам життя. Зрозуміло, що в такомусуспільстві вони будуть зайвими, непотрібними,зневаженими. Проте не варто забувати, що кожен знас, сильний чи неповносправний, дуже розумнийчи недоумок, красивий чи каліка, є членом одногосуспільства, ми всі сотворені одним Богом. Саме вприйнятті «маргінальних» прошарків суспільства(старих, хворих, неповносправних) можемовіднайти здорове, повноцінне суспільство.

Справді, треба бути героєм, щоб приймати всіх людейяк дар Божий. Прийняти Божу волю – це геройськийвчинок, тому справді великої похвали, пошани,захоплення, заслуговують ті люди, які працюють,живуть з неповносправними людьми. Самеперебування з ними змінює, зцілює, навертає додійсних життєвих цінностей у цьому житті.Неповносправні люди є для нас великими вчителямиБожого милосердя й Божої любови. Час, проведений зними, є великим джерелом Богопізнання і зрозумінняжиття, твоєї місії в цьому житті.

Ми як християни повинні сприймати, вмітиполюбити тих, кого сучасний світ відкидає. Инколизробити це означає протиставитись всім иншим,заслужити собі відкинення, нерозуміння і зневагу,але разом із тим – зрозуміння власного життя,вміння любити, дарувати. Віддаватися, жертвувати –це є суттю нашого християнського буття, тому вартовміти це робити. Треба зрозуміти, що Бог черезнеповносправних людей хоче нам багато відкрити,багато нас навчити, адже дорога любови – це є дорогадо Бога.

Юрій ГЮрій ГЮрій ГЮрій ГЮрій Галабудаалабудаалабудаалабудаалабуда

Початок:Початок:Початок:Початок:Початок: В ім’я Отця . . . (3 р.).

На хрестику:На хрестику:На хрестику:На хрестику:На хрестику: Слава Тобі, Боже наш, Слава Тобі. ЦарюНебесний . . .

На великому зернятку:На великому зернятку:На великому зернятку:На великому зернятку:На великому зернятку: Святий Боже . . . (3 р.).Слава . . . і нині . . .

На першому малому зернятку:На першому малому зернятку:На першому малому зернятку:На першому малому зернятку:На першому малому зернятку: Пресвята Тройце . . .(Молитва до Пресвятої Трійці).

На другому малому зернятку:На другому малому зернятку:На другому малому зернятку:На другому малому зернятку:На другому малому зернятку: Помилуй мене,Боже . . . (Псалом 50).

На третьому малому зернятку:На третьому малому зернятку:На третьому малому зернятку:На третьому малому зернятку:На третьому малому зернятку: Вірую . . . (СимволВіри).

Перехід: Перехід: Перехід: Перехід: Перехід: Ослаби, прости, відпусти, Боже,прогрішення наші, вольні і невольні, що в слові іділі, свідомі і несвідомі, що в думці і помислі, що

вдень і вночі: все нам прости, бо Ти благий ічоловіколюбець.

або/та:Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю

благодаттю.

На великих зернятах:На великих зернятах:На великих зернятах:На великих зернятах:На великих зернятах: Отче наш . . .

На малих зернятах:На малих зернятах:На малих зернятах:На малих зернятах:На малих зернятах: Помилуй мене, Боже,по великій милості Твоїй.

Закінчення:Закінчення:Закінчення:Закінчення:Закінчення:

1. Господи, помилуй (3 р.);

Слава . . . і нині . . .

Уповання нам – Отець, прибіжище наше – Син, іпокровитель нам – Дух Святий. Тройце Свята, Боже

наш, cлава Тобі.

2. Слава Отцю, що нас сотворив, нині і повсякчас, іна віки віків. Амінь. Богородице Діво . . .

3. Слава Синові, що нас відкупив, нині іповсякчас, і на віки віків. Амінь. Богородице Діво

ВЕРВИЦЯ ДОПРЕСВЯТОЇ

ТРОЙЦІ

18

аспект псалма утверджує наше духовне поривання доОтця Предвічного через Сина Божого – Ісуса Христа,людська природа якого є з роду Давидового.

На третьому малому зернятку говоримо Символ віри,текст якого має пряме відношення до ПресвятоїТрійці, підсилює наше звернення до Бога. «З віроюпроказувати Символ віри означає увійти у спільністьз Богом Отцем, Сином і Святим Духом . . .» [1, c. 58].

Промовляючи Символ віри, ми здійснюємосвоєрідний «самоконтроль» нашої віри. Це вже нашасловесна, чи внутрішня молитва, що чимось вособливих життєвих ситуаціях може нагадуватироздуми «блудного сина», який йде до батька свого,щоб у покаянні благати: «Ослаби, прости,відпусти. . .» (Покаянна молитва). Тому таке розумінняСимволу віри у загальному прохальному контекстітільки збагачує вервицю, дає більшу силу молитві,щоб «. . .чого будете просити у молитві, віруйте, щоодержите, – і буде вам так» [Мр. 11, 24].

У молитві «Отче наш», шануючи і прославляючи Отцяіз Сином і Святим Духом, «. . . з наших сердецьздіймаються сім прохань, сім благословень. Першітри, більше богословського характеру, спрямовуютьнас до слави Отця; наступні чотири – як шлях доНього – поручають нашу вбогість Його благодаті» [1, c.635].

Благаючи з вірою «Помилуй мене, Боже . . .», ми маємонадію на щедре Боже милосердя, тому звертання доБога, яке говоримо на 50 малих зернятах,доповнюємо словами: «по великій милості Твоїй» (абож: «з великої милості Твоєї» чи «з великої ласкиТвоєї»).

«Прийняття Божого милосердя вимагає від насвизнання наших провин» [1, c. 436], щоб«. . .перевершила ласка. . .» і «. . .панувала. . .черезоправдання на вічне життя, через Ісуса Христа,Господа нашого» [Рим. 5, 20=21]. Тому для тих, хтоприступає до таїнства Покаяння, вервиця була би,безперечно, корисною.

Співзвучність «Отче наш . . .» і «Помилуй мене, Боже,по великій милості Твоїй» – це молитовне поєднанняСтарого й Нового Завіту, це наше утвердження у вірі,плекання надії, а з прослави Пресвятої Трійці, щозавершує вервицю, черпаємо любов та Божеблагословення.

УУУУУпорядкував Ярослав Крупник,порядкував Ярослав Крупник,порядкував Ярослав Крупник,порядкував Ярослав Крупник,порядкував Ярослав Крупник,

студент Катехитично�педагогічного інститутустудент Катехитично�педагогічного інститутустудент Катехитично�педагогічного інститутустудент Катехитично�педагогічного інститутустудент Катехитично�педагогічного інституту

УУУУУкраїнського католицького університетукраїнського католицького університетукраїнського католицького університетукраїнського католицького університетукраїнського католицького університету

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1. Катехизм Католицької Церкви. – Львів: Синод УГКЦ, 2002. –772 с.

2. Світло вервиці. –Львів: Добра книжка, 2003. – 148 с.

3. Святе Письмо Старого та Нового Завіту. – Львів: Місіонер,2007. – 350 с.

4. Слава Святому Духові, що нас просвітив і усвятій вірі утвердив, нині і повсякчас, і на віки віків.

Амінь. Богородице Діво . . .

5. Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі;

Слава Отцю . . . (3 р.);

Тройце Святая, Боже наш, слава Тобі, нині іповсякчас, і на віки віків. Амінь.

«...Бог, Живий і Правдивий, невтомно закликаєкожну людину до таємничої зустрічі в молитві. У

молитві цей крок любови вірного Бога завжди єпершим, а крок людини – завжди відповідь»

[1, c. 583].

Свята вервиця – це не тільки молитва: вона –джерело освячення, духовного поступу, одна з

найкращих шкіл виховання чеснот іхристиянського життя [2, c. 12].

У молитві на вервиці «Помилуй мене, Боже»молимось до Пресвятої Трійці. Оскільки вонамає посилену прохальну форму, наші благання

линуть водночас до трьох Осіб Святої Трійці – Отця іСина і Святого Духа. Випрошуючи Святого Духа та уСвятому Дусі, який «є внутрішнім Учителемхристиянської молитви» [1, c. 607], ми укліннопросимо Єдиного Бога: «Помилуй мене, Боже, повеликій милості Твоїй, і по множеству щедрот Твоїхочисти беззаконня моє».

Перш за все пам’ятаємо, що «немає иншої дорогихристиянської молитви, окрім Христа. . . . вона маєдоступ до Отця тільки тоді, коли ми молимося «в ім’яІсуса» [1, c. 605].

Тому початок (вступ) молитви загальноприйнятий, яку загальній вервиці чи вервиці з розважаннями. Іпісля молитви до Святого Духа на першому великому іпершому малому зернятках говоримо традиційноупорядкований текст зі щоденних молитов (відпочатку до Молитви Господньої).

Оскільки головний характер молитви – прохання (щоі зазначено у підзаголовку), то саме «у прохальніймолитві виражаємо усвідомлення нашого зв’язку зБогом [. . .]. Прохання – це вже до Нього повернення»[1, c. 598], а Молитва Господня («Отче наш»)промовляється на 5 великих зернятах, як у загальнійвервиці чи окремих вервичних молитвах.

На другому малому зернятку говоримо Псалом 50(псалом Давида). Молитва царя Давида «Помилуймене, Боже» надає вервиці особливої форми, аблагальний зміст псалма суттєво налаштовує напрохальний лад, очищає душу, підсилює дію СвятогоДуха. Очевидно, що без усього тексту 50 псалма увступній частині вервиці прохання на 50 малихзернятах, що виражені у першій його фразі(половині вірша), не мали б такого сенсу. Крім тоговже після кількох молитов цієї вервиці ми розуміємо,як добре знати Псалом 50 напам’ять. Отож, ця вервицясприяє та допомагає нам знати молитву царя Давида«Помилуй мене, Боже» досконало, а історичний

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (88) січень−березень 200919

Дорогі читачі,цією публікацією розпочинаємо друк циклу

статей сімейного психотерапевта,психолога храму Різдва Пресвятої

Богородиці (УГКЦ) у Львові п. ОксаниГарасим. Сподіваємось, що інформацієюпро проблему алкоголізму, її причини та

спроби вирішення зможутьскористатися багато людей, які

зустрілися з цією хворобою віч2на2віч, атакож їхні родичі чи просто знайомі,яким небайдуже життя і спасіння –

власне та ближнього.З повагою

редакція часопису

Алкоголізм –хвороба душі й тілаОстаннім часом я спостерігаю, що ті люди, які

приходять до мене на консультацію в«Порадню», розуміють, що алкоголізм – це

хвороба, хронічна і прогресуюча. Деякі відвідувачінавіть знають, що це хвороба цілої родини. Протефакт є таким: усі приходять по допомогу тоді, колихвороба вже є в занедбаному вигляді, коли її наслідкиє нестерпними як для родини, так і для самогоузалежненого. І я не пам’ятаю жодного випадку, щоббатьки прийшли поцікавитись інформацією пророзвиток і наслідки хімічних узалежнень відпсихоактивних речовин. Виглядає так, що кожендорослий може фахово донести до своєї дитиниінформацію про алкоголізм, наркоманію, куріння іпроблем з цими недугами як не було. На жаль,дійсність є иншою: діти курять, вживають алкоголь інаркотики. А найсумніше, що довідуються вони про цішкідливі звички від таких же «експертів», як вонисамі.

Чи замислювались ви над тим, що алкоголізм – це неганьба, хоча він залишається «непристойною»хворобою для більшости з нас. Чим більше хтосьпідозрює, що він сам чи близька людина може бути

алкоголіком, тим сильніше ця думка відкидається.Головний парадокс у тому, що той, хто бореться зпроблемою, різко це заперечує, а тим довше обманюєсебе, тим глибшою стає проблема і тим важчеподолати майстерно збудовані механізмизаперечень.

Жертва алкоголізму втрачає контроль над питтям.Проте кожен алкоголік спершу починає пити «длятовариства». Разом із зростанням толерантности доалкоголю організм людини починає узалежнюватисьфізіологічно – алкоголіку щоразу потрібна більшадоза алкоголю для бажаного ефекту, а бажаним завждиє «краще самопочуття». Алкоголік опиняється у пастці.

Алкоголізм – це не гріх, а хвороба душі та тіла, протиякої безсилі ультиматуми. Нам треба зрозуміти, що цетака сама хвороба, як застуда, цукровий діабет чибудь=яка инша. Важливим є усвідомлення самимхворим того, що нічого не відбувається без втручанняволі Всевишнього Творця. При цьому приналежністьдо релігійної конфесії не має значення. Люди різнихвіросповідань, які самі не можуть вийти з алкогольноїзалежности, найчастіше знаходять бажану тверезістьв групах взаємопідтримки. А сама зустрічпочинається з молитви:

«Боже, дай мені розум та душевний спокій змиритисяз тим, чого я не можу змінити, мужність змінити те,що можу, і мудрість відрізнити одне від иншого».

Ще у далекому 1935 році в Америці двоє чоловіків, Білі Боб, які були хворими на алкоголізм, у час глибокогодушевного відчаю і повної безнадії позбутися

узалежнення започаткували програму одужання.Згодом ця програма дістала назву «Дванадцятькроків». Двоє чоловіків, просидівши і розмовляючипро своє життя цілу ніч, на ранок зрозуміли, щоїхнє спілкування було якесь дивне. Вонипригадували своє дитинство, скандали, пов’язані звживанням алкоголю їхніми батьками, своїрозгульні походеньки під час алкогольногосп’яніння. Проте ані у Біла, ані у Боба за весь часрозмови не виникала думка піти і напитися.

Воістину, це було дуже потрібне і незвичневідкриття духовної програми одужання відалкоголю. Щоправда до сьогодні існують різні думкищодо її філософії, однак тисячі людей по всьому

Полеміка

20

світу, які щоденно використовують «Дванадцятькроків» і щиро в них вірять, стали тверезими.

У Львові Рух анонімних алкоголіків – спільнотилюдей, які зустрічаються для того, щоб досягти тапідтримувати тверезий спосіб життя, започатковано14 років тому. Щороку в останню суботу та неділютравня в місті відбувається конференція тверезости,на яку з’їжджаються люди з усіх регіонів України, атакож Польщі, країн Прибалтики, Росії та з=за океану.Так, 6 і 7 червня 2009 року у Львові плануєтьсяпроведення Всеукраїнської конференції анонімнихалкоголіків (АА), приуроченої до 20 роковин руху АА вУкраїні та 15 річниці становлення товариствтверезости у м. Львові. На подібних заходах тверезіалкоголіки щиро свідчать про себе та своє життя,розповідають, як їм вдається втримувати тверезість іразом з тим розвиватись як особистість, тобтозростати духовно.

Я, працюючи з хворими на алкоголізм та їхнімиродинами, відвідала не одну подібну зустріч. Там япочула сповідь людей, які щиро розповідали про своюнедугу і бажання знайти тверезість. Ось деякі історіїз життя алкоголіків (імена змінені, щоб непорушувати традицію груп взаємодопомоги –анонімність).

Галина – молода приваблива жінка з дещо сумнимиочима, відверто оголосила, що її тверезість становить3 роки. Народилась і виховувалась вона у добрій тазичливій родині. Навчання у школі давалось легко.Друзів поруч завжди було багато. Після школи пішлавчитись у консерваторію. Часті вечірки з друзями,виїзди на виступи з концертами завждизакінчувались гарно накритими столами з виставкоювишуканих алкогольних напоїв. Нічого непередчуваючи, Галина з неабиякою насолодоюсмакувала різні напої. Її таке життя вабило – Богема.Потім вийшла заміж за актора. Знову вечірки, теперще частіше. Всі напивалися, веселилися. Поверталасьдодому завжди п’яною, агресивною, злою ізакінчувалось це скандалом. А ще любила післякожного виступу йти в кафе і відпочивати загорнятком кави та кількома порціями (по 100 мл)дорогого коньяку. По дорозі купувала пляшку або й дві

дорогої горілки і так поверталась додому. Вдома цевипивала, незалежно чи з кимось, чи сама. Инколивночі прокидалась від того, що хотіла похмелитись –так було погано. І йшла в темряву за «порятунком».Дивно, але завжди знаходила собі подібних і їй зними було добре та затишно. На той час вжезіпсувалися стосунки з чоловіком, а сина зазвичайвідвозила до бабусі. Далі відбулося розлучення. Трохизгодом втратила улюблену роботу. А ще за деякий часвосьмилітній син запитав: «Мамо, що це ти щодня покілька разів у кутку за шафою п’єш із пляшки?».Пам’ятає очі малого – вони були широко відкритими інаповнені безмежним жалем. Тоді її це роздратувало івона бовкнула: «Трунок, а що?», і пішла собі геть.Потім Галину кілька разів били на вулиці. Нарешті їйусе набридло, і вона скоїла суїцид, але лікаріврятували. Коли повернулася з лікарні, то подумала,що щось не так, але що саме – не усвідомлювала.Минав час, вона пила далі, опускаючись все ближче«до дна». Аж ось одного разу випадковопознайомилася з чоловіком, який запросив назустріч до . . . тверезих алкоголіків. І Галина прийшла,щоб познайомитись з ними. Так розпочалася їїтверезість.

Дмитро, молодий вродливий чоловік, що ніяк не бувсхожий на пияка, теж зворушливо розповідав просебе: «В мене 2 роки тверезости і те, що я зараз тутживий – це тільки через те, що знайшов однодумців,знайшов шлях до одужання. Пив я без пам’яті десь з19–20 років, і мені таке життя подобалось. Одружився,згодом у нас народився син. Пам’ятаю, що деньнародження сина святкував з товаришами десьтиждень. Ми пили весь день, вечір і так аж доглибокої ночі, падали і засинали на місці. Зранкухто=небудь біг до магазину по горілку, щобпохмелитися, а після цього все починалося спочатку.Сина я не мав часу виховувати, завжди були справи, апісля них – напивався. Дружина спершу просила ненапиватись так сильно, пробувати контролювати своєпиття. Я намагався це робити, і на початку такийконтроль мені вдавалося здійснювати, принаймнікілька днів я пив контрольовано. Пізніше вдомапочалися часті скандали з приводу моїх п’янок, а я,звинувачуючи дружину у сварках та нерозуміннімене, йшов у черговий запій. Так я «вирішував»сімейні негаразди. Нарешті терпець увірвався, і моякохана вигнала мене з дому. Це знову була для менепричина, щоб пити. Жив тепер я з батьками, і мативзяла на себе роль наставника і вчителя. Звичайно,мені це не подобалось, я йшов з хати та напивався.Таким було моє життя. Згодом несподівано померламоя дружина. Коли я про це довідався, то пив десь ізмісяць. Тоді мені було дуже погано і здавалось, щотільки смерть може мене врятувати від непосильнихстраждань. Нарешті, коли я дещо прийшов до тями,мати сказала, щоб забирався геть. І я пішов. . . Пішов«здаватись» в наркологічне відділення обласноїпсихіятричної лікарні, я не мав більше куди йти.Мене там прийняли без скерування дільничногонарколога, напевно пожаліли, судячи зі зовнішньоговигляду (сміється). В кишені було 20 гривень, і я зміг

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (88) січень−березень 200921

Цього разу, продовжуючи мову про побаченнята відносини між хлопцями і дівчатами,пропоную застановитися над важливістю

бути свідомим і чітко визначеним стосовно нашихнамірів і вчинків. Адже побачення – це зустрічлюдей, а людина є надто важливою, щоб можна булоцим легковажити. Хлопець і дівчина повинні бутивизначеними у відносинах один до одного: або цедружба, або це глибші і серйозні відносини,спрямовані на те, щоб у майбутньому одружитися. Тутне можуть мати місце сумніви і вагання. Стабільністьі визначеність – це дві невід’ємні речі у відносинахміж хлопцем і дівчиною, які хочуть будувати своємайбутнє разом. Без цих двох елементів, можемосказати напевне, що це не любов. Такі відносини слідабо негайно лікувати, або припиняти…продовжувати «у цьому ж дусі» – немає сенсу, бо таквідносини будуть лише руйнуватися, спричиняючибіль, проблеми і смуток.

Однак існує ще одна трудність – обрати людину, зякою будемо будувати наші стосунки. Можливо дехтоподумає, що обрати людину не важко, «важко» настаєпотім, коли у нас з нею нічого не виходить і ми непочуваємо себе щасливими. Позаяк, кожне дерево маєсвій корінь, а кожна хвороба – свій початок. Початкомневдалих відносин часто є наша помилка при виборі.Спробуємо зрозуміти чому?!

Обираючи з ким зустрічатися, ми, по=суті, обираємолюдину, з якою хочемо прожити все життя, з якоюготові розділяти усе – радість і смуток, працю івідпочинок, виховання дітей. Отже це є дужесерйозний вибір, який слід робити свідомо іобдумано. І тут важливо не лише, щоб ми булисвідомими, але щоб свідомою свого вибору була і цялюдина, яку ми, власне, обрали. Не потрібнопоспішати, і якщо ми переконані у своєму рішенні,перш ніж переступити поріг дружби, требапереконатися в тому, що наш обранець такожвідповідно обдумав своє рішення, і потім умайбутньому не скаже нам «пробач, я бувнесвідомий(=а), коли казав(=ла) тобі, що люблю…».Можливо, ви скажете, що коли ми тільки збираємосяпочати зустрічатися, то ще не можемо думати проодруження, ми ж тільки починаємо пізнавати однеодного… У відповідь, зауважу, звичайно, що в цеймомент ми ще не знаємо чи будемо завжди разом, чиодружимося у майбутньому, але переступити межідружби означає, так би мовити, зайти у «приватнийсектор» людини, відкрити її серце. Тому тут не вартоекспериментувати. Якщо є сумніви, то хороша дружба– це найкращий спосіб краще пізнати людину, щобприйняти правильне рішення, не причинивши їйкривди. Звучить «непрактично» і «нудно»? Тодізапитайте себе, чи хотіли би ви, щоб хто=небудьпросто так, заради експерименту, «дегустації», ввів васу довіру, зайшов до вашого серця, запалив надію, апотім… подякував за те що ви дозволили провести

ËÞÁΠ×ÈÇÀÊÎÕÀͲÑÒÜ?купити деякі ліки для проведення детоксикації

(медикаментозного очищення організму). Важко менідалося лікування. Товариші з палати розповідали, якодного разу у мене почався напад алкогольноїепілепсії: я впав на підлогу, бився до неї головою.Лікарі тоді мене врятували, і я їм дуже вдячний за це.Саме в лікарні я вперше почув, що існують спільнотитверезости. Мені захотілось неодмінно туди попасти– і ось я тут, серед однодумців, серед друзів, тверезийі живу».

Таких відвертих та водночас сумних історій є надтобагато, щоб вмістити їх всіх на сторінках часопису.Але дуже хочеться, щоб усі знали: допомога доступнакожному, хто її забажає, вона є у багатьох містахУкраїни.

У Львові групи взаємопідтримки знаходяться заадресами:

ГРУПА «СВІТЛО» (понеділок, середа, п’ятниця) – вул.Симоненка, 5, Церква свв. Володимира і Ольги(приміщення релігійно�просвітницького центру, клас№3), початок о 18:30.

ГРУПА «СИХІВ» (п’ятниця) – Храм Різдва ПресвятоїБогородиці, Сихів, пр. Червоної Калини, 70 , початок о18:30.

ГРУПА «КРИНИЦЯ» (субота) – пл. Соборна, 3, Церквасв. Андрія Первозванного, (приміщення бібліотеки),початок о 18:30.

Контактний телефон довіри АА у м. Львові: 8�067�78�83�534.

Треба додати, що алкоголізм насьогодні має дужемолоде, навіть дитяче обличчя. У школах малорозповідають про його наслідки. Тому, дорогі батьки,цікавтесь більше інформацією про шкідливі звички,які можуть призвести до важких і невиліковнихзахворювань, проте робіть це правильно і якісно –звертайтесь по допомогу до професіоналів. НехайВаша дитина почує саме Вас, а не «поради» вулиці.

Оксана ГОксана ГОксана ГОксана ГОксана Гарасимарасимарасимарасимарасим

22

експеримент і пішов далі… Висновки робити вам!Одна лиш заувага, найчастіше такі «експери=ментальні» побачення починаються через фізичнупривабливість, яка стає головним, а то й єдиниммотивом наших необдуманих рішень.

Перш ніж сказати комусь «я тебе люблю», вартопересвідчитись чи це є справді любов, чи, можливо,закоханість?! Адже закохатися можна навіть улюдину, якої ви не знаєте, яка, однак, вам чимосьдуже сподобалася. Закохатися можна і коли ви вжезустрічаєтеся, і навіть коли одружені. Позаяк,закоханість не є чимось поганим, ані не є гріхом, алеслід вміти відрізняти її від любови, щоб уникнутинеприємностей і помилок.

Отже, що таке любов? У побуті це слово можеозначати мало не все, що завгодно. У грецькій мові єчотири слова, які перекладаються на українську, як«любов»1. Розглянемо три із них: агапе, філео і ерос.Агапе – це незвичайна любов, безкорислива ідовготерпелива, милосердна і лагідна. . . Вона любитьнавіть тоді, коли немає взаємности. Вона прагнедобра иншій людині. Філео – це дружня любов, братнялюбов. Ерос – це фізичний вимір любови. Вонаґрунтується на фізичній привабливості ізадоволенні. Ця любов – важливий елементщасливого подружжя, але подружжя не можетриматися тільки на цьому. Проблема в тому, щосучасне суспільство постійно втискає нам в голову,що справжня любов – це тільки ерос. День за днемкультура і медія нагадують нам про це. І цим микеруємося у всьому… наприклад, коли вибираємо одяг– ми хочемо бути привабливими! Популярними у наш

час стали різні Інтернет=сторінки для знайомств іспілкування. Кожен бажаючий може зареєструватисяна таких сайтах, подати інформацію про себе, атакож своє фото. Візьмімо, наприклад, Інтернет=сторінку «В Контакті», на якій зареєстровано наданий момент понад 30 мільйонів користувачів. Якоюдумкою ми керуємось, коли подаємо на цю сторінкусвою інформацію, фотографії? Бути привабливим,бути «сексуальним», бути найкращим… Инколиздається, що в окремих людей просто відсутнєпочуття сорому і самоповаги. Або іще один феномен«В Контакті» – це опитування, яке дехто робить насвоїй сторінці, серед яких можна зустріти питаннятакого змісту: «Чи хотіли б ви зі мноюпоцілуватися?»… Щоб не відходити від теми, небудемо говорити про моральну оцінку такихфотографій чи запитань, але запитаймо себе, чомуставлять такі запитання? Чому показують такіфотографії? Шукаючи відповідь, ми знову вертаємосьу замкнене коло, де з одного боку модерна культура,яка нав’язує думку, що любов – це виключно ерос, і зиншого боку молодь, яка потребує любови, але черезте, що иншого бачення любови, крім того, якепропагує суспільство, у неї немає, прагне цього еросу.

Тут слід також мати чітку позицію. Ерос – фізичнийвимір любови. У повноті його можна зреалізуватилише у подружжі. Ерос – важливий елементподружніх відносин, але лише всітри виміри любови, про які мивище згадували, можуть дати намтакі стосунки, які перевер=шують всі наші мрії іочікування. Таким чиномможемо зобразити любов,як рівносторонній три=кутник, фундаментомякого, однак, є агапе!

Давайте розглянемо такождеякі особливі риси любови,порівняємо, чим вони відрізняються відзакоханости2:

1. Час1. Час1. Час1. Час1. Час. Любов росте поступово. Закохатися можнамоментально;

2. Знання2. Знання2. Знання2. Знання2. Знання. Любов росте, коли ми пізнаємо усі якостілюдини, яку любимо, і приймаємо їх. Закоханістьзосереджується переважно на одній позитивні якості,яку ми бачимо у цій людині;

3. Центр уваги3. Центр уваги3. Центр уваги3. Центр уваги3. Центр уваги. Любов зосереджена на иншійлюдині. Вона виходить за межі себе. Закоханість дбаєперш за все про себе;

4. Вірність4. Вірність4. Вірність4. Вірність4. Вірність. Любов – це посвята одній людині.Закоханим можна бути у багатьох людей одночасно;

5. Впевненість5. Впевненість5. Впевненість5. Впевненість5. Впевненість. Люблена людина почуває себевпевнено. Вона довіряє людині котру любить, аджезнає на чому ґрунтуються їхні відносини. У закоханоїлюдини впевненість не може мати твердого ґрунту,бо у такому випадку важко реально оцінитивідносини, і ми скоріш за все бажане видаємо за

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (88) січень−березень 200923

реальне. Або впевненість взагалі відсутня, що можевиражатися, наприклад, через ревнощі.

6. Вирішення проблем.6. Вирішення проблем.6. Вирішення проблем.6. Вирішення проблем.6. Вирішення проблем. Люди, які люблять однеодного, визнають свої проблеми і намагаються їхвирішити. При закоханості проблеми ігноруються,або «замальовуються» рожевим кольором.

7. Відстань.7. Відстань.7. Відстань.7. Відстань.7. Відстань. Любов постійна. Закоханість минає,якщо настає якась відстань, яка тимчасово розлучаєлюдей.

8. Фізична привабливість і контакт.8. Фізична привабливість і контакт.8. Фізична привабливість і контакт.8. Фізична привабливість і контакт.8. Фізична привабливість і контакт. Якщо людилюблять одне одного, то фізичний контакт займаємаленьку частину стосунків. У закоханості, фізичнийаспект – це ціль і мета стосунків.

9. Постійність.9. Постійність.9. Постійність.9. Постійність.9. Постійність. Любов стабільна. Закоханістьз’являється і зникає раптово.

10. Здатність чекати.10. Здатність чекати.10. Здатність чекати.10. Здатність чекати.10. Здатність чекати. Люблячі люди вміють чекати,але і не відтягують одруження. Закохані не бажаютьчекати ані години, хочуть якнайшвидше одружитися.Час сприймається як щось негативне.

І ще один важливий момент, на який варто звернутиувагу – це модель відносин, яка закладена у нашійсвідомості. Правильне настановлення допоможе нампобудувати добрі відносини і бути щасливим умайбутньому. Отож розгляньмо дві моделі відносин3:

Голлівудська модель відносин:

1) Знайти собі «підходящу» людину;

2) Закохатися в цю людину;

3) Приписати їй усі свої мрії, надії і сподівання;

4) Якщо нічого не виходить, то повторити пункти 1=3.

Це егоїстична модель, яку нам пропонує сучаснийсвіт. Обираючи собі пару на все життя, ми керуємосятільки думкою про те, щоб нам було добре. Шукаємобагату, красиву, розумну і слухняну людину, яка буденам завжди і всюди догоджати. Наступним кроком минамагаємося якимось чином закохатися в цю людинуі приписати їй усе те, що ми мріємо у ній знайти…Все це рано чи пізно приводить до великогорозчарування, бо мотивом нашого вибору не булащира і глибока любов. Кінець=кінцем такі відносинирозпадаються, бо ми прагнули лише отримувати, а недарувати… любов же повинна бути взаємною.

Божа модель відносин:

1) Стати «підходящою» людиною;

2) Жити в любові;

3) Покладати надію на Бога і старатися «догодити»Йому у наших відносинах.

4) Якщо стосунки руйнуються – повторитипункти 1=3.

Божа модель є чимось протилежним до того, щопропонує нам світ. Згідно з нею, ми в першу чергуповинні самі стати цією «підходящою» людиною, щоу найглибшому значенні слова означає наслідуватиХриста. Хто хоче, щоб у майбутньому в нього буладобра дружина – повинен вже зараз, тут і теперзробити все можливе, щоб стати добрим чоловіком. Адля цього потрібно вже зараз почати працювати надсобою у всіх можливих аспектах. Потрібно дбати просвій духовний, моральний і фізичний ріст. Так,декому з нас доведеться прикласти чималих зусиль,але саме на цьому етапі ми закладаємо фундаментнашого щастя у майбутньому.

Наступним кроком у Божій моделі відносин є жити улюбові. І тут слід розуміти, що любов – це не тількиприємні почуття, які ми відчуваємо до иншоїлюдини. Говорити теплі слова, дарувати ніжніобійми, прогулюватися тримаючись за руку, разомдивитись на захід сонця – це ще не означає любити!Любов – це давати людині те, чого вона найбільшепотребує, тоді, коли вона цього найменшезаслуговує4.

Третій крок у Божій моделі відносин – це у всьомунадіятися на Господа, і будувати наші відносиникеруючись Божим словом і Божими заповідями.Пам’ятаймо, заповіді Божі не є для того, щоб насобмежити, чи щось у нас відібрати… вони дані Богомз великої любови, для того, щоб живучи за ними, мибули щасливими.

Останній крок, а радше маленька примітка у Божіймоделі полягає у тому, що не потрібно «шукати скалкув оці брата», але «витягнути колоду зі свого ока». Якщоу нас щось не виходить, не потрібно відразузвинувачувати в цьому иншу людину. Так, можливодоля правди у цьому є, але завжди слід починати з

себе самого!

Врешті, пам’ятаймо, побачення – це не відпочинок іне розвага. Побачення – це час, коли ми готуємосядо того, щоб прожити з иншою людиною разомціле життя. Це час тривалої і деколи нелегкої працінад собою – праці як духовної, так і фізичної.Побачення – це час, коли ми намагаємосьякнайкраще пізнати потреби коханої людини, їїсмаки і вподобання, її особливості, щоб дарувати їйтаку любов, якої вона потребує.

Володимир ЧабанВолодимир ЧабанВолодимир ЧабанВолодимир ЧабанВолодимир Чабан

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 Чип Ингрем – Божий рецепт усовершенствования вашейличной жизни. Любовь, секс и супружеские отношения, відео=семінар (http://www.lifecity.tv); 2 Там само; 3 Там само; 4 Там само.

24

дитина, будучи ще під материнським серцем, вже єчутлива до багатьох елементарних впливів, не те щокосмічних. Якщо попередня теза ні в чому непереконує, то варто скористати з експерименту, якийзапропонував професор Джовані Батіста Гузеті усвоїй книзі «Розслідування справи про таємниче іпаранормальне». Він радить паралельно порівнятикілька гороскопів, складених різними астрологами.Дуже часто ці вгадування майбутнього суперечатьодне одному. І ще варто зауважити, що в гороскопахзазвичай використовуються тези загального змісту,які можна тлумачити в різний спосіб, як от: «Вамусміхнеться фортуна» або «Будьте послідовними всвоїх постановах»… Тому не варто поспішати звисновками щодо правдивости віщувань астрологів.

Напевне, було б неправильно заперечувати будь=якийвплив космосу на людину, оскільки все створенеБогом є якимось чином між собою пов’язане. Протеще більш неправильно є стверджувати, що долялюдини визначена певними законами небесних тіл.У такий спосіб заперечується одна з основних правдхристиянської віри: людина є наділена Богомвільною волею і вибором, і вона є відповідальною зарішення і дії в своєму житті, а не якась там програма.

Негативна дія гороскопів найперше виявляється утому, що людина добровільно дає себе ввести в оману.З часом вона узалежнюється від цієї омани настільки,що не може самостійно приймати рішення. І,найтрагічніше, таким чином применшується роль іважливість Бога в житті, що тягне за собою цілийланцюг страждань і терпінь. Адже, користаючи зпорад диявола, людина змушена пізніше заплатити заце, часто трагічно, оскільки він не робить нічогобезкорисливо. Тому не жартуймо!

Спіритизм.Спіритизм.Спіритизм.Спіритизм.Спіритизм. Детальний аналіз праць таких класиківспіритизму, як Конан Дойл, Алан Кардер, показав, щоза своєю суттю спіритизм нагадує філософську течіюпантеїзм: усе, що існує в світі, наповнене божеством,безособовою силою. Спіритизм визнає навіть ІсусаХриста, проте виключно як найблагороднішого духа.Таким чином заперечується одна із основних догмхристиянства про Трійцю. Ісус Христос є не простодухом, а правдивим Богом, Другою Особою ПресвятоїТрійці. Ще однією важливою рисою спіритизму єнеприйняття будь=яких моральних звернень через те,що вони ніби обмежують свободу людини. Тут постаєактуальне питання всіх часів і народів: а в чому жполягає правдива свобода людини? Висловлюючисьнадзвичайно лаконічно, свобода, яку відстоюєспіритизм, є насправді свавіллям. Історія людствапоказала, що причиною практично всіх війн,голодоморів, насильств… є саме свавілля, якеґрунтується на відкиненні елементарних моральнихнорм. Практична сторона спіритизму полягає увикликанні духів померлих людей з метоюотримання від них певної інформації. Досвідсучасної психології засвідчує, що такі сеансистановлять велику загрозу психічному та духовномуздоров’ю людини, а особливо тим, які проводять цісеанси (медіюми).

«Наша епоха – це епоха ідолопоклонників. Ніколище з первісних часів людина з такою безумноюнесамовитістю не поклонялася тому, чому не

повинна поклонятися»

о. Олександр Мень

Після затвердження Міністерством праці ісоціяльної політики України чотирьох новихпрофесій – астролога, ворожки, екстрасенса і

хіроманта – тема ідолопоклонства набирає новоїактуальности. Цей факт сприятиме витворенню влюдей думки, що окультизм – це щось абсолютнонормальне та дозволене, адже держава офіційно даєблагословення на такі справи. У зв’язку зтеперішньою непростою політично=економічноюситуацією України відбувається різкий зрістневпевнености та страху за завтрашній день,доказом цього є хоча би той факт, що в аптечнихкіосках удвічі зріс попит на заспокійливі препарати.Як показує досвід, саме в таких моментах люди,будучи сковані неспокоєм та не маючи опори свогожиття у Бозі, легко піддаються різним маніпуляціям. Укінцевому результаті і проблеми не вирішені, ігрошей в гаманці поменшало, що, в свою чергу, щебільше посилює напруження.

Мета цієї статті – розкрити суть найпоширенішихелементів, які входять у сферу окультизму, тапредставити специфіку їхньої деструктивної дії нажиття людини.

Астрологія. ЗАстрологія. ЗАстрологія. ЗАстрологія. ЗАстрологія. Залежно від застосування астрономіяможе набирати двох протилежних значень:позитивне, якщо застосовувати її як науку, інегативне, коли вибудовувати на ній певну системурелігійних міркувань. Суть астрології як окультизмуполягає у тому, що надзвичайно великий вплив нажиття людини має конфігурація планет в момент їїнародження. Небесні тіла немовби «запрогра=мовують» якусь інформацію, яку можна зчитати задопомогою цілого комплексу непростих розрахунків,які орієнтуються на дату народження. На основіцього розробляються всім дуже добре відомігороскопи, які в наш час набрали неабиякоїпопулярности, та користуються довір’ям багатьохлюдей.

Не раз, заводячи мову на цю тему, мені доводилосьчути від своїх співрозмовників, що вони на власномужитті досвідчили правдивість сказаного вгороскопах. Можливо так і було, я не поспішаюзаперечувати сказаного ними, проте пропонуюзастановитися над кількома думками з цього приводу.

Найперше, кожен із нас прекрасно знає, що життялюдини починається не з дня її народження, а змоменту зачаття. Дослідження засвідчують, що

Ñâ³æèé íàñòóï

³äîëîïîêëîíñòâà!

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (88) січень−березень 200925

Беручи все це до уваги, а також посилаючись науривок з книги Левіт, де Бог говорить до Мойсея: «Хтозвернеться до заклиначів мерців і знахарів, щобслідом за ними блудувати, Я звернуся проти нього йвикоріню його з=поміж його люду» (Лев. 20, 6),Церква засуджує будь=яку участь у сеансах спіритизму.

Хорошим підсумком цієї підтеми буде аргументаціявідомого сучасного богослова о. Олександра Менящодо проблеми спіритизму: «Людина ставить собі замету дослідити цю частину знання (світ померлих –ред.), але чи готова вона до цього? Людина виявиласянездатною дослідити навіть структуру атома,оскільки використала це проти собі подібних. Тож чибезпечно буде входити у цю сферу, чи, часом, невипустить вона якихось демонів? Є екологія природи,і є екологія духу. Саме тому Церква забороняє людямзайматися спіритизмом та окультними речами. . . Світнеготовий до пізнання цих тайн».

ТТТТТалісмани.алісмани.алісмани.алісмани.алісмани. Речі, які в магії називаються «предметимагічної профілактики», мають свою класифікацію.Найдавнішими є амулети – шматки різноманітнихматеріяльних речей (дорогоцінний камінь, мушля,кістка, підкова), які застосовуються з метою охоронивід хвороб та нещасть. Наступну групу складаютьфетиші – предмети, виготовленні з природноїсировини, переважно це засушені рослини, функціяяких подібна до попередніх. І останню групустановлять талісмани. Талісман (від гр. «telesma»означає посвячений предмет) створюється магом зконкретною метою (для успіху в житті, коханні,бізнесі…). Залежно від завдань, які вкладені вталісмани, їх розрізняють за матеріялом виготовленя,зображенням фігур на них.

Чому люди звертаються до цих магічних предметів?Відповідь проста – страх! Страх за себе, за свій успіху кар’єрі, за щастя в особистому житті… Особливозараз, коли світ такий непевний, людина піддаєтьсярізним маніпуляціям. Будучи спрагненимищасливого життя, вона, не задумуючись, кидаєтьсятуди, де пропонують його, в тому числі вдається і дорізних загадкових «штучок». Як би це не було прикрокомусь чути, але це черговий обман. На вас простохотіли заробити гроші. Можливо, хтось може непогодитися з цим і представить конкретні факти, щопісля того, як талісман, фетиш чи амулет бувпридбаний, все змінилося на краще. Проте абсолютноне факт, що цього не сталося би і без цих магічнихпредметів.

Ми також мусимо знати, що ті, які використовують ціпредмети в дійсності, свідомо чи несвідомовідділяють себе від правдивого джерела життя, Бога. Їмвсе важче стає робити вибір на Його користь. Укінцевому результаті людина прирікає себе начергові терпіння, бо, скориставши з «послуг» диявола,вона мусить сплатити йому за це, і то дуже гірко.

І останнє: чи хрестики, медальйончики, які носятьхристияни, не можна розцінювати як прототипимагічних предметів? Відповідь – ні, тому що

первинною метою згаданих християнських символівє не захорона від проблем чи нещасть, а виявленнясвоєї приналежности до спільноти, головою якої єІсус Христос.

Ворожіння на картах, кавовій гущі тощо. Ворожіння на картах, кавовій гущі тощо. Ворожіння на картах, кавовій гущі тощо. Ворожіння на картах, кавовій гущі тощо. Ворожіння на картах, кавовій гущі тощо. Люди, якізаймаються ворожінням на картах, твердять, що здопомогою 72 карт можуть розкрити всі таємницісвіту. Є деякі свідчення, що ця практика в Європі булазапочаткована циганами, які придумували різніінтригуючі речі з метою заробітку грошей. Подібнаситуація є і з ворожінням на гущі кави чи по лініяхдолоні. Основна мета всіх цих окультних речейполягає в передбаченні майбутнього. На першийпогляд видається, що немає в цьому нічого поганого:хто б не хотів дізнатися, як закінчиться в ньогоспланований проєкт, чи здійсниться його мрія, протеніхто при цьому не задумується, що в такий спосібпрокладається стежка в лапи диявола. Адже такимчином людина не тільки піддається великому обману,а ще й виразно визнає свою недовіру до Бога,оскільки прагне заглянути у майбутнє для того, абисамостійно скорегувати його на свій лад. І знову, якне крути, а справа рук нечистого тут чіткопроглядається. Проте не забуваймо, що за все це йомутреба платити!

Магія. Магія. Магія. Магія. Магія. Виникла ще в давнину, коли панівною релігієюв поганському світі був пантеїзм (віра в те, що Бог іприрода становлять одне і те ж). Одного часу починаєзароджуватися думка, що божество насправді не єчимось добрим для людини, а радше ворогом,конкурентом чи суперником (цілком можлива черезрізні природні катаклізми, які забирали багатолюдських життів). Таким чином людина починаєзамислюватися над тим, як би захиститися передвищими силами і створює магію з метою пануваннянад цими силами. На тлі магії яскраво видноегоцентризм людини, її пристрасть до влади.

Зазнавши певних трансформацій, магія дійшла і донаших часів. Сьогодні її традиційно поділяють на«білу» і «чорну». До першої належать розважальнівидовища, фокуси, наприклад, поява голубів упорожньому циліндрі, з’єднання і роз’єднання

26

цілісних кілець, перетворення квітки в метелика… Уцьому випадку найважливішою є вправність рукфокусника і врахування оптичних ілюзій. До «білоїмагії» входить також багато инших діянь із нібиблагородними цілями досягнути успіху у бізнесі,покращити здоров’я – проте за посередництвомокультних сил, які часто замасковані підхристиянськими атрибутами хрестиків, молитов. Цевже суперечить природі правдивої віри і становитьнебезпеку для психофізичного та морального життялюдини.

Суть «чорної магії» полягає в тому, щоб за допомогоюнадприродних сил заподіяти комусь зло (наслатихворобу, нещастя, смерть…), і тут найкращепроглядається патронат сатани.

Отож, в основі магії лежить егоцентризм та жаданнявлади – найвиразніші плоди злого духа, адже самечерез них він став ангелом темряви і втратив небо.Люди, які зверталися по допомогу до окультних сил,найчастіше відчували в собі такі процеси: змінухарактеру (постійна роздратованість,некомунікабельність, закам’янілість серця. . .),наявність депресії (можуть виникати думки просамогубство, страх, відчуття присутности когосьневидимого. . .), викривлення сексуальної сфери(подружні зради, зацікавлення порнографією. . .),розвиток потягу до шкідливих звичок (алкоголізм,нікотин, наркоманія), прояви фізичних хворіб(переважно довготривалі головні болі), одержимість(явні прояви опанування дияволом), криза віри(розрив зв’язку з Богом, Який єдиний може людиніпомогти). Для того, аби не попасти у сіті диявола і неплатити йому за «щедрі» подарунки, приховані підрізними послугами астрологів, ворожок, екстрасенсівчи хіромантів, скористаймо з першого пунктуінструкції життя, яка має назву «Десять Божихзаповідей». Віддаймо сьогодні всі свої терпіння,страхи, турботи і переживання в руки нашоголюблячого Батька, бо тільки в Ньому ми зможемовіднайти ніжний єлей на рани життя, а відтак іправдиве щастя. І нехай в цьому допоможе нам Бог!

ТТТТТарас Бабійарас Бабійарас Бабійарас Бабійарас Бабій

Розглянемо тепер тему про МаМаМаМаМатір Божутір Божутір Божутір Божутір Божу, Марію, Марію, Марію, Марію, Марію.Свідки Єгови не погоджуються із тим, щохристиянство називає Марію Матір’ю Божою.

Бог не має Батька, тому не може мати матері, “стверджують представники секти. Але ми добрезнаємо, що все, що неможливе у людини “ можливе уБога. Тепер погляньмо у Святе Письмо за відповіддю,чи можемо ми справді називати Матір Ісуса ХристаБожою Матір’ю.

У Біблії Бог часто названий словом «Господь». «І Нойзробив усе так, як велів йому БОГ; саме так і зробиввін. ГОСПОДЬ сказав до Ноя: «Увійди ти і вся твояродина в ковчег, бо тебе одного з цього роду побачивя праведним передо мною» (Бут. 6, 22; 7, 1). Ще одинприклад із Нового Завіту: «Шостого місяця ангелГавриїл був посланий БОГОМ у місто в Галилеї, якомуім’я Назарет, до діви, зарученої чоловікові, на ім’яЙосиф, з Давидового дому; ім’я ж діви було Марія» (Лк.1, 26�27). «Щаслива та, що повірила, бо здійснитьсясказане їй від ГОСПОДА» (Лк. 1, 45). Нижче подаємовірш, котрий розвіює закиди Свідків Єгови протиБожого материнства Марії, а також перекреслюєтвердження, що Святе Письмо не називає МаріюБожою Матір’ю: «І як почула Єлисавета привіт Марії,здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповниласяСвятим Духом, і викликнула голосом сильним:«Благословенна ти між жінками й благословен плідлона твого. І звідкіля мені це, що прийшла до менеМАТИ ГОСПОДА мого?» (Лк. 1, 41�43). Свідки Єговиговорять, що там, де у Святому Письмі виступає слово«Господь», треба читати «Єгова», оскільки СвятеПисьмо має поганий переклад, де ім’я Єгова заміненесловом «Господь». Прочитаймо за цим правилом віршіз Євангелія від Луки 1, 43: «І звідкіля мені це, щоприйшла до мене мати Єгови мого?». Тобто так само:«…можна прочитати: «…мати Бога мого?». Ці словаЄлисавета промовила не сама від себе, а піднатхненням Святого Духа. Сам Господь говоритьустами Єлисавети, що Марія є Матір’ю Бога.

Знаємо, що Ісус є Богом, тому Марія, будучи йогоМатір’ю, незаперечно є Матір’ю Бога. Проте СвідкиЄгови пояснюють, що Марія була тільки Господньоюслугинею: «Ось я Господня слугиня…» (Лк. 1, 38).Марія через свою покору окреслює себе яксотворіння щодо Творця. Так вона виявила свійпослух і покору. Погляньмо, як промовив до МаріїГосподь через свого посланця: «Ввійшовши до неїангел сказав їй: “Радуйся, благодатна, Господь зТобою! Благословенна ти між жінками”» (Лк. 1, 28).Сам Господь возвеличує Марію, то як можемо цьогоне робити ми? Марія була свідома своєї величі, тому,хоча й покірно понизила себе перед ангелом щодоБога, одночасно цим засвідчила людям свою велич: «Імовила Марія: “Величає душа моя Господа і дух мійрадіє в Бозі, Спасі моїм, бо він зглянувся на покоруслугині своєї: ось БО ВІД НИНІ УБЛАЖАТИМУТЬ МЕНЕВСІ РОДИ”» (Лк. 1, 46�48). Ці слова швидко випов=нились і виповнюються по всі дні. Проте СвідкиЄгови говорять на основі Святого Письма, щоблагословенними будуть плоди лона твоєї землі і

ВІДПОВІДІ УСМІХНЕНИМ НЕЗНАЙОМЦЯМ

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (88) січень−березень 200927ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (87) листопад−грудень 2008

плоди твоїх тварин, і благословенним сам будеш,якщо слухатимешся голосу Господа, Бога твого(Втор. 28, 1=6). Однак забувають, що Святе Письмотакож і Бога називає благословенним: «Ось дім вашлишається вам (пустий). Кажу вам: Ви не побачитемене, аж поки не настане день, коливи скажете: «Благословен той, щоприходить в ім’я Господнє!»(Лк. 13, 35). «Благословен Бог і ОтецьГоспода нашого Ісуса Христа, Отецьусякого милосердя і Бог усякої втіхи»(2 Кр. 1, 3).

Також Свідки Єгови заперечуютьдівицтво Марії. Твердять, що вона малапотомство від тілесного співжиття зЙосифом, опираючись на такі слова:«Та не спізнав її, аж поки породиласина…» (Мт. 1, 25). Слово «аж» значитьдля Свідків Єгови розмежуванняпевного проміжку часу. Проте це нетак, оскільки в иншому вірші читаємо:«І не було в Міхалі, дочки Саула, дітейаж по день її смерти» (2 Сам. 6, 23).Свідки Єгови не можуть ствердити, що Міхалянародила дитину після своєї смерти.

Про Марію, її дівицтво свідчить також Переданняусне християнське повчання. Після народження ІсусаХриста Марія не змінилась, залишаючись назавждиДівою. Усній Традиції ми повинні вірити так само якСвятому Письму, про що повчають апостоли: «Тожстійте, брати, і тримайтеся ПЕРЕДАНЬ, яких від наснавчилися чи то УСНО, а чи листовно» (2 Сл. 2, 15).

Свідки Єгови не перестають стверджувати, що Марія,крім Ісуса, мала ще дітей із Йосифом: «Хіба він не синтеслі? Хіба не його мати зветься Марія, а його брати:Яків, Йосиф, Симон та Юда? І його сестри хіба не всіміж нами? Звідки ж воно йому це все?» (Мт. 13,55�56). Дійсно, у Святому Письмі згадується, що Ісусмав братів та сестер. Проте немає згадки, що Маріямала ще дітей, крім Ісуса! Не згадується у СвятомуПисьмі, які це брати та сестри, рідні, чи можедвоюрідні. Деякі Свідки Єгови вважають, що троєбратів Ісуса були апостолами. А більшістьстверджують, що принаймні Яків був апостолом.Святий Павло пише: «По трьох роках по тому пішовя у Єрусалим відвідати Кифу і перебув у ньогоп’ятнадцять день. А иншого з апостолів я не бачив,крім Якова, брата Господнього» (Гл. 1, 18�19). Напідставі цього вірша Свідки Єгови вважають, що Яківбув братом Господнім = братом Христа, а звідси =сином Марії і Йосифа. Але коли читаємо фрагменти зЄвангелія від Матея, Марка і Луки, де йдеться провибір дванадцятьох апостолів, то бачимо таке: «І вінпризначив дванадцятьох, щоб були при ньому тащоб їх посилати із проповіддю і дав їм владувиганяти бісів. Призначив він дванадцятьох: Симона,якому дав ім’я Петро; ЯКОВА, СИНА ЗАВЕДЕЯ, таЙоана, брата Якова, й дав їм ім’я Воанергес, уперекладі � Сини грому; Андрія, Филипа, Вартоломея,Матея, Тому, ЯКОВА, СИНА АЛФЕЯ, Тадея, Симона

Кананія, та Юду Іскаріота, що його і зрадив» (Мр. 3,14�19). Бачимо, що тут згадується про двох апостолівна ім’я Яків. Один Яків = син Заведея, инший Яків =син Алфея. На цьому усі сумніви розсіюються. Де ж єтоді Яків, син Йосифа? Хто вивчає Святе Письмо, то

добре знає, що у семітськихнародів прийнято називатибратами без уточнення спо=ріднености. Тобто це необов’язково рідні брати, а можутьбути і двоюрідні, і троюрідні.Боже провидіння вчинило так,що євангелисти згадують іменабатьків тих апостолів, котрихСвідки Єгови вважають за дітейМарії і Йосифа. Господь Бог знав,що знайдуться фальшиві про=роки, які будуть заперечуватидівицтво Марії.

Ще один доказ про те, що Маріяне мала крім Ісуса инших дітей:«Як же вмер Ірод, ангел Господнійз’явився вві сні Йосифові в Єгипті

і каже: “Встань, візьми дитятко та його матір іповернись в Ізраїльську землю, бо вмерли ті, щочигали на життя дитятка”. Устав він, узяв дитяткота його матір і прийшов в Ізраїльську землю» (Мт. 2,19�21). Історичні документи засвідчують, що Іродвмер на четвертий рік після народження Христа. Уцьому місці Святе Письмо не згадує про инших дітейМарії. Якщо б Йосифа та Марію єднало подружнєспівжиття, то більш природнім було б окреслення«візьми дружину свою», а не «його матір».

У Святому Письмі читаємо: «А при хресті Ісусовімстояли: його мати,… Бачивши Ісус матір і біля неїучня, що стояв ,� а його ж любив він, � мовить доматері: “Жінко, ось син твій”. А тоді й до учнямовить: “Ось матір твоя”. І ВІД ТІЄЇ ХВИЛІ УЧЕНЬ УЗЯВЇЇ ДО СЕБЕ» (Йо. 19, 25�27). Якби Марія мала дітейбільше, то, безперечно, вони би піклувалися своєюМатір’ю. То чому ж тоді Ісус віддає Марію під опікуЙоанові? Це ще один доказ, що Марія більше не маладітей, а тому Ісус її віддає під опіку Йоанові, і відтодівона стає йому матір’ю, а він = її сином. Тоді Ісусвіддає під опіку Марії всіх людей, і тому вона для насусіх стала Небесною Матір’ю, а ми = її дітьми. І досівона опікувалася людьми і завжди вона опіку=ватиметься ними. Марія завжди буде нашою Матір’ю іпосередницею між своїм Сином і всіма людьми. Ініяке вчення, наука ніколи не порушить їїнепорочність і дівоцтво, а ми назавжди залишимосьїї дітьми.

(далі буде)

На основі книжки Г. і А. Щепанські, І. Кунда «СвятеПисьмо заперечує навчання Свідків Єгови»

підготував Іван Мисів.

Біблійне товариство сприяння екуменічномуБіблійне товариство сприяння екуменічномуБіблійне товариство сприяння екуменічномуБіблійне товариство сприяння екуменічномуБіблійне товариство сприяння екуменічномудіялогові «Еффата»діялогові «Еффата»діялогові «Еффата»діялогові «Еффата»діялогові «Еффата»

28

Віра християнина ґрунтується на Божомуоб’явленні. У Старому Завіті Бог промовляв долюдини через пророків і патріярхів. У Новому

Завіті – через Сина Свого Ісуса Христа і Його учнів.Все те, що Бог на протязі століть відкривав людям проСебе, було під натхненням Святого Духа записанорізними людьми у різний час. Частина істин,відкритих Богом, записана самими апостолами,частина зберігалась в усних переказах (переданнях) ібула записана пізніше. Святий Дух керувавписьменниками, тому все, написане ними про Бога, –істина. Тепер ці істини зберігає, передає і пояснюєвстановлена Христом Католицька Церква, якій Вінзвелів проповідувати Його вчення по всьому світу. Атому сьогодні, слухаючись Церкви, наука якоїґрунтується на Святому Письмі, ми слухаємось самогоБога.

Багато противників християнства роблять закиди,начебто віра християнина є сліпою. Однак серцелюдини не може захоплюватися тим, що відкидає їїрозум1. Христос заповів нам: «Люби Господа, Богатвого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всієюдумкою твоєю» (Мт. 22, 37). Коли Христос і апостолизакликали людину сповідувати віру, то тут мова нейшла про «сліпу» віру! Апостол Павло пише:«… бо знаю, в Кого я увірував» (2 Тим. 1, 12). Вірахристиянина побудована на фактах. І Біблія служитьтому, щоб виявити і донести людям незаперечніфакти.

Може постати питання: яким чином перевірити, чиБіблія не є вигадкою людини? Або якщо навіть СловоБоже було записане тисячі років тому, то як можемобути переконаними, що ця Біблія, яку ми сьогоднітримаємо у руках, є отим правдивим Божим Словом?Адже за тисячі років Вона не раз була переписанарізними людьми, які могли випадково чи навмисневнести певні зміни до первинного тексту?!Спробуймо знайти відповіді на ці запитання.

Часто можна почути, що Біблія – це міф. А й справді,читаючи Біблію, знаходимо чимало дивовижнихречей. Народження від Діви, перетворення Ісусомводи на вино, Його ходіння по воді, воскресіння тавознесіння… Чи дійсно все, що розповідає нам Біблія,відбулося насправді, чи, можливо, це було придуманодля того, щоб піднести звичайну людину – Ісуса – дорівня божественности2? Ось підтвердження того, щоавтори Нового Завіту були очевидцями подій, якіописували, або ж записували їх з уст иншихочевидців3:

2 Петр. 1,162 Петр. 1,162 Петр. 1,162 Петр. 1,162 Петр. 1,16 «Не за байками бо, хитро вигаданими,йдучи, об’явили ми вам потугу й прихід Господанашого Ісуса Христа, але бувши наочними свідкамийого величі».

Біблійне богослов’я

Святе Письмо – БожеОбя’влення чи

людська вигадка?

1 Ів. 1,1=31 Ів. 1,1=31 Ів. 1,1=31 Ів. 1,1=31 Ів. 1,1=3 «Що було споконвіку, що ми чули, щобачили нашими очима, що оглядали і чого руки нашідоторкалися, про Слово життя, а життя об’явилось – іми бачили, й свідчимо, й звістуємо вам життя вічне,що в Отця перебувало й нам явилося. Що ми бачили йчули, звістуємо й вам, щоб і ви мали спільність ізнами. А наша спільність = з Отцем і з його СиномІсусом Христом».

Лк. 1,1=3Лк. 1,1=3Лк. 1,1=3Лк. 1,1=3Лк. 1,1=3 «Тому, що багато хто брався скластиоповідання про речі, які сталися між нами, як то нампередали ті, що були від початку наочними свідкамий слугами Слова…»

З иншого боку автори Нового Заповіту зверталисятакож до обізнаности своїх читачів та слухачівстосовно фактів і свідчень про особу Ісуса Христа.Вони не лише говорили: «Послухайте, ми бачили…»чи «Ми чули…», але й повертали зброю своїхнайзапекліших противників проти них самих: «Витакож знаєте, що… Ви самі бачили і самі знаєте…»4.Важливо розуміти, що той, хто стверджує: «Ви самізнаєте…», мусить бути дуже обережним, адже якщовін говорить неправду стосовно найменшої дрібниці,опоненти з великою втіхою миттєво викриють його!Саме так і чинили апостоли, а їхні опоненти не малищо заперечити! Для прикладу:

Ді. 2,22Ді. 2,22Ді. 2,22Ді. 2,22Ді. 2,22 «Мужі ізраїльські! Послухайте оці слова: ІсусаНазарянина, якого Бог засвідчив серед вас силою,чудами і знаками, що їх Бог зробив між вами черезнього, як ви самі знаєте».

Говорячи про унікальність, Біблії, варто такожзауважити, що це єдина книга, яка5:

* Писалася впродовж 1500 років.

* Авторами було понад 40 осіб, які належали дорізних суспільних верств та професій, включаючицарів, військових, селян, філософів, рибалок, поетів,

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (88) січень−березень 200929

музикантів, державних діячів, учених і пастухів:наприклад, Мойсей – політичний діяч і суддя; ІсусНавин – воєначальник; Давид – цар, воїн, поет,музикант і пастух; Соломон – цар і філософ; Даниїл –прем’єр=міністр; Неємія – виночерпій у язич=ницького царя; Амос – пастух; Матей – митник; Лука –лікар та історик; Петро – рибалка; Павло – рабин.

* Писалася в найрізноманітніших місцях: Мойсеєм упустелі; Єремією – у тюрмі; Лукою – під час подорожі;Іваном – у вигнанні на острові Патмос.

* Писалася за різних обставин: Давидом – у процесівійни; Соломоном у процесі миру і процвітання.

* Писалася людьми, які мали різний настрій: однітворили її, сповнені радістю, инші, перебуваючи ускруті та відчаї. Одні писали її в часі впевнености ітвердої віри, инші – в дні збентеження та сумнівів.

* Була написана на трьох континентах: Азія, Африка,Європа.

* Написана трьома мовами:

= Іврит – мова ізраїльтян, мова всього Старого Завіту.Це колоритна мова, засобами якої минулий часможна не лише описувати, але і словеснозабарвлювати, тобто не просто змальовуватикраєвид, але створити рухливу панораму, так, щобнизка подій знову і знову переходила перед нашоюуявою.

= Арамейська мова – загальновживана моваБлизького Сходу (до 4 ст. до народження Христа).Арамейська мова є дуже подібною до івриту, але маєбільший словниковий запас, додаткову системучасів і деякі инші граматичні додатки.

= Грецька мова – мова майже всього Нового Заповіту.Вона була також міжнародною мовою спілкування,якою розмовляли за часів Христа так само, як ниніанглійською.

* Була написана у різних релігійних жанрах: поезія;історичне оповідання; роман; настановчий трактат;особисте листування; мемуари; сатира; біографія;автобіографія; закони; пророцтва; приповідки;алегорія.

* Біблія зачіпає сотні суперечливих тем, яківикликають чимало дискусій. Автори Писаннярозглядають чимало важливих питань, наприклад,шлюб, розлучення, повторне одруження,гомосексуалізм, перелюб, покора владі, правда ібрехня, розвиток особистости, виховання дітей,природа і об’явлення Бога.

* Незважаючи на різноманітність тем у Біблії,головною є історія Божого відкуплення людства.Біблія демонструє, що Бог завжди був з людиною,завжди допомагав їй у житті, настановляв направдиву дорогу, маючи до кожної людини, кожногонароду, кожної епохи особливий підхід.

* Серед усіх людей, зображених у Біблії, наскрізнимобразом є єдиний, праведний, люблячий Бог, якийоб’явився нам в особі Ісуса Христа.

У центрі всієї Біблії є Ісус Христос. Будь=яку їїчастину можна пояснити лише у контексті усьогоПисання. Старий Завіт, Закон став підґрунтям дляприходу Христа, історичні книги висвітлюютьпідготовку до Його приходу, поетичні – оспівуютьпрагнення Христа, а пророцтва висловлюютьісторичну Його появу. Діяння розповідають пропроголошення Христа, Послання дають тлумаченняЙого вчення, а у Об’явленні – закінчення всього уХристі!

Якщо порівняти Біблію зі збіркою західної класики«Визначні книги Західного Світу», яка налічує понад450 робіт, що були написані більш ніж 100 авторами(Гомер, Платон, Арістотель, Августин, Кант, Спінзоза,Дарвін та ин.) за період майже 25 століть, топобачимо що всі вони висловлюють надзвичайнурізноманітність поглядів майже на кожну тему. Навітьякщо взяти 10 письменників, які жили в один час іналежали до одного соціального прошарку, їхні думкирозбігались. У той же час Біблія – це книга однієїдумки6.

Незважаючи на це, може тривожити думка, що Бібліябула написана дуже давно, тож як вона моглазберегтися до наших днів?! Але і тут можемо бутиспокійними: хоч Біблія і була написана наматеріялах, що швидко руйнуються, і впродовжсотень років до винайдення друкарського станка, їїдоводилося переписувати. Це ніяким чином непогіршило стилю, не завдало шкоди точності тексту іне зіпсувало змісту. Порівняно з пам’ятками античноїлітератури до нас дійшло більше рукописних Біблій,ніж будь=яких инших 10 творів класичної літературиразом узятих7.

Біблія витримала й жорстокі напади ворогів. Їїспалювали, забороняли, оголошували «позазаконом»… Противники Біблії з’являються ізникають, а Біблія – залишається. «Небо й земляпройдуть, слова ж мої не пройдуть» (Мр. 13, 31).

Ще одним вагомим аргументом на користь Біблії єунікальність її вчення. У ній записані сотні пророцтв,жодне з яких не залишилося невиконаним. Дляприкладу, пророцтва про час (Дан. 9), місце (Міх. 5, 1),і обставини (Іс. 7, 14) народження Христа, як і пробагато подробиць Його життя, смерти й воскресіння(Іс. 53), були написані у Старому Заповіті. Якщо взятикнигу Коран, Книгу Мормона, частини книги Вед –вони претендують на богонатхненність. Однак жодназ цих книг не містить пророцтв про майбутнє.Пророцтво, що сповнилося, указує на унікальний,божественний авторитет Біблії8.

Біблія – це книга, яка розповідає про дійсність, а непро вигадку. Вона не приховує гріхів своїх героїв,навіть якщо ці гріхи кидають тінь на Богом вибранийнарод. Біблія показує, що є добре і що – погане, щоправильно, а що ні, показує надію і відчай, радість іжиттєвий біль. Такою вона і повинна бути, адже їїавтор – Бог, «і немає створіння, що би сховалосяперед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його,

30

– Йому дамо звіт!» (Євр. 4, 13)9.

Тепер спробуймо переконатися, що Новий Завіт єдостовірним. На сьогоднішній день маємо майже 25тисяч рукописів Нового Завіту, написаних різнимимовами (з них майже 6 000 грекою та майже 10 000латиною). Для порівняння можна взяти «Іліаду»Гомера, яка є другою за кількістю рукописів, щозбереглися, і тут маємо 643 рукописи. Тобто 24 970проти 643 рукописів. Тому якщо скептично ставитисядо тексту Нового Завіту, то це означає відкинути всюкласичну спадщину10!

Новий Завіт є найбільш підтвердженим стародавнімдокументом з погляду на кількість копій і проміжкучасу, який минув між подіями і цим документом.Порівняймо дані у таблиці11:

Точність рукописів підтверджена також Отцямиранньої Церкви. Девід Делрімпл досліджував вживаннятексту Нового Завіту в Отців Церкви. І одного разу вінзаявив: «На сьогоднішній день мені вдалося відшукатиу працях Отців Церкви увесь Новий Завіт, за виняткомодинадцяти віршів»12. Крім цього, маємо багато

свідчень про новозавітні події із нехристиянськихджерел, свідчень із уст противників християнства –що тільки підтверджує історичну достовірністьНового Завіту.

Щодо достовірности рукописів Старого Заповіту, тозвернімо увагу, наскільки точним був процескопіювання текстів. Для прикладу візьмемо знайдені1947 року в Кумранській печері рукописи Книгипророка Ісаї, які є на 1000 років старішими, віднайдавніших відомих на той час манускриптів. Отож,у 95% тексту вони слово в слово збігалися із давньоюєврейською Біблією. Инші 5% розбіжностей – цебули «описки» чи різниця у правописі, які аж ніяк неможуть впливати на послання об’явлення13. Точнапередача тексту була надзвичайно важлива для євреїв.

І щоб пересвідчитися у цьому, розглянемо кількапунктів із статуту талмудистів, які переписувалиПисання14:

1. Сувій повинен бути написаний на шкірахчистих тварин;

2. Ці шкіри повинні бути вичищені євреємвиключно з метою застосування у синагозі;

3. Кожен шматок пергаменту повинен міститипевну кількість колонок, однакову впродовжвсього рукопису;

4. Довжина кожної колонки має бути від 48 до 60рядків, а кожен рядок має містити 30 букв;

5. Усі слова у рукописі повинні бути написані підлінійку, і якщо хоч три слова написані нерівно, торукопис слід вважати зіпсованим;

6. Переписувач не повинен ні в чому відхилятися відоригіналу;

7. Жодного слова, букви чи навіть якогось знаку неможна писати з пам’яти, не звіривши з рукописом;

8. Між двома приголосними слід залишати простір,рівний волосинці або нитці;

9. Переписувач повинен працювати у традиційномуєврейському одязі, повністю вимивши своє тіло, і ужодному разі не починати писати ім’я Бога, щойнозануривши перо у чорнило.

10. Якщо навіть сам цар звернеться до переписувачапід час написання імени Бога, той не має звертатина нього ніякої уваги.

Із цих кількох пунктів чітко видно, наскільки святимдля євреїв було Писання і як серйозно вониставилися до переписування. Масорети, єврейськікнижники, між 500 і 950 рр. від Різдва Христовогоуклали тексти Старого Заповіту, додаючи голоснілітери, щоб зберегти правильну вимову під часчитання. До того часу правильна вимова текступисання, який складався лише з приголосних літер,передавалась усною традицією15.

Масорети відзначалися суворою дисципліною іставилися до тексту з найглибшою повагою іблагоговінням. Вони створили складну систему, якадозволяла боротися з помилками переписувачів.

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (88) січень−березень 200931

(продовження теми)

Хрест для християн є знаменом Христовоїлюбови і жертви, символом нашоговідкуплення.

VI Вселенський Собор (692 р.) наказує шануватисвятий хрест, але нічого не говорить про його форму.Від найдавніших часів хрест, як в західній, так і всхідній християнській традиції набирав різноговигляду, і найпоширеніші форми ми вже розглянули упопередніх числах нашого часопису. Зараз,продовжуючи цю тематику, хочемо проаналізуватиформи Господнього хреста, найвідоміші та найбільшвживані на українських землях.

Наші предки разом із христи=янством прийняли з Візантії такзваний «грецький хрест», що маєчотири одинакові кінці.

Він вважається найдавнішимруським хрестом, оскільки, згідно з церковнимпереданням, саме його святий князь Володимирпривіз із Корсуня, де був охрещений, і поставив наберезі Дніпра в Києві. Подібні хрести разом з іконамиВолодимир також передав Десятинній церкві.

Цей найдавніший хрестпротягом століть ставав зразкомдля створення инших йогорізновидів, зокрема хреста типу«Просфорний=Константинів=ський».

Вперше ці слова «IC.XС.NIKA», щоз грецької мови означає – «Ісус Христос перемагає»,написав золотом на трьох великих хрестах вЦаргороді сам рівноапостольний імператорКонстантин. Згідно з древньою традицією цей хрестіз написом відбивається на просфорах, щовикористовуються під час Божественної Літургії. Ця«просфорна» печать означає викуп грішників згріховного полону або велику ціну нашоговідкуплення.

Ще один різновид грецького хреста– чотирикінцевий, який є прямимзображенням хреста.

Цей хрест починають почитати відчасу, коли рівноапостольна Олена,мати царя Константина, віднайшлаЧесний і Животворящий Хрест, наякому був розп’ятий Господь нашІсус Христос.

Вже від XV століття на іконах з’являється нова формахреста – п’ятикінцевий, який вгорі закінчується

Найбільш вживані

форми хреста в

Україні

Літургійне богослов’я

Наприклад, масорети перераховували кількістькожної з літер алфавіту у кожній із книг, визначалилітеру, яка знаходиться посередині П’ятикнижжя тапосередині єврейської Біблії. Підраховували мало невсе, що тільки можна було підрахувати. І якщознаходили якусь похибку – копія вважаласянедійсною16!

І ще один дуже вагомий аргумент на користьістинности і богонатхнености Старого Завіту – самІсус Христос вірив і підтверджував Мойсеєвеавторство П’ятикнижжя17:

Ів. 5, 45=47Ів. 5, 45=47Ів. 5, 45=47Ів. 5, 45=47Ів. 5, 45=47 «Не гадайте, що я перед Отцемвинуватитиму вас: Мойсей – ось обвинувач ваш, отой,на якого ви сподівання покладаєте. Бо якби вірили виМойсеєві, то й мені б ви вірили: про мене бо писаввін! Не віривши ж його писанням – як моїм словамповірите?»

Отож, кожен християнин може взяти в руки Біблію ісказати без вагань і страху, що він тримає передсобою істинне Слово Боже, передане черезпокоління і віки без суттєвих змін.

Володимир ЧабанВолодимир ЧабанВолодимир ЧабанВолодимир ЧабанВолодимир Чабан

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 Пор. Джош Мак Дауел. Нові незаперечні свідчення, щопотребують вироку. – Черкаси, 2005. – С. 31=32.2 Там само. – С. 34. 3 Там само. – С. 35. 4 Там само. – С.36. 5 Пор.там само, 65=70. 6 Там само. – С. 70. 7 Там само. – С. 73. 8 Тамсамо. – С. 77=78. 9 Там само. – С. 79. 10 Там само. – С. 107. 11 Тамсамо. – С. 113. 12 Там само. – С. 121. 13 Там само. – С. 160. 14 Тамсамо. – С. 166. 15 Там само. – С. 167. 16 Там само. – С. 168. 17 Пор.там само, 224.

32

перехрестям для таблички знаписом. Із цим хрестомзустрічаємо зображення св.Параскеви П’ятниці та св. Юліяни.

Його різновидом є шестикінцевийхрест, який знаходимо зобра=женим на печатці намісникавізантійського імператора вКорсуні. Ще инша його назва –Патріярший хрест.

На іконах XVI – XVII століть можнапобачити в руках Ісуса ХристаХриста ще один хрест –семикінцевий, що, крім перехрестядля таблички з написом, мав ігоризонтальне перехрестя зпідніжком. Такий самий хрест мибачимо і в народній різьбі наукраїнських землях, а особливо –на Гуцульщині. Здебільшого вонивживалися як напрестольні хрести.Досить часто на раменахперехрестя з підніжком зобра=жалися ікони Богородиці та ІванаХрестителя, знане в іконографії якДеісіс.

Восьмикінцевийхрест з горизон=тальною попе=речкою з підніж=ком найчастішебув відомий наЗаході й викорис=товувався найчас=

тіше в архиєрейських та папськихбогослуженнях Римської ЦерквиXIII=XV століть. Цей хрест такожвживався на українських земляхпоряд із семикінцевим хрестом згоризонтальною поперечкою зпідніжком.

Досить часто куполи українськихцерков увінчують різної формихрести, що мають під собоюпівмісяць. Із приводу цього є різніверсії пояснень. Одна з них:півмісяць символізує перемогухристинства над ісламом (сим=волом якого є). Инші богослови,зокрема православні, вбачають уцьому символі такі значення:півмісяць знаменує купіль, в якійЦерква, що в Христа хрестилася,

зодягнулася в Того, який є Сонцемправди; півмісяць – це такожєвхаристійна чаша, в якійзнаходиться Тіло Христа або –церковний корабель, якір надії, інавіть – древній змій, покладенийяк Божий супротивник під ногиХриста=Переможця.

Серед усіх спогадів мандрівників,що подорожували Україною,зустрічаємо хрести, які маютьнижню горизонтальну поперечку.Надзвичайно мало зустрічаєтьсяспогадів про хрести зі скісноюпоперечкою. Натомість такіхрести переважно зустрічалися упівнічній частині Київської Русі(потім – територія Московськогокнязівства). Ця похилена попе=речка, як пояснюють богослови,символізує те, що розбійник поправиці Христа покаявся передсмертю і потрапив до раю, аинший, зліва, – через зневагуХриста – у пекло. Таким чином,хрест зі скісною поперечкою стаємірилом для кожної людини.. .

Проте, незважаючи на форму,хрест завжди залишаєтьсязображенням Чесного і Животво=рящого хреста, на якому ІсусХристос відкупив нас від рабствагріха. Саме в цьому і є танайбільша його важливість длянас.

Микола ПроцівМикола ПроцівМикола ПроцівМикола ПроцівМикола Проців

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1. Катрій Ю. Наша християнськатрадиція. – Львів, 2007.

2. История развития формы креста. –Москва, 1997.

Часто у нашому українськомународі празник Пасхиасоціюється виключно зі

святковим столом, паскою,писанками і крашанками, але прицьому забувається первинне іосновне значення свята. Те, щолюди почали забувати про йогозначення і символіку, свідчить тойфакт, що вони святкують Христовевоскресіння виключно зматеріяльної точки зору, а прицьому забувають її істиннедуховне значення. При цьомуВеликий піст, який нас духовноготує до Воскресіння Христового,стає для таких людей часом, вякому забороняється лише слухатимузику і їсти ковбасу. Алепостараймося зрозуміти, що такеПасха, і яке є основне значеннясвітлого Христового Воскресіння.

Слово «пасха» (з єврейської«песах») означає «перехід». Дляєвреїв цей перехід означав перехідангела Божого, який проминувбудинки євреїв, що були помазанікров’ю агнця, і заходив у ті, якінею не були помазані, і все щобуло первородне у цих будинкахвигублював. Також цей перехідозначав перехід від стану рабства уЄгипті до стану визволення івидиму присутність Бога у виглядістовпа хмарового, про що описуєкнига Виходу.

Що ж для нас, християн, повиннаозначати Пасха? Поглянувши назначення старозавітної Пасхи,постараймося зрозуміти їїсучасне, новозавітне значення.

Чому мисвяткуємоПасху?!

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (88) січень−березень 200933

Пасха у Новому Завіті означає перехід від стану гріха,яким була поневолена людина після упадку Адама іЄви, до стану визволення через воскресіння Христове.Адже у новій Пасці не ангел пройшов серед домівєгипетських і вбив все первородне, як це було уСтарому Заповіті, а сам Бог прийшов і визволив усіхвід смерти. Христос дарував нам новий шанс дляспасіння, дарував можливість почати життя заново ізробити вибір між свобідним синівським життям зБогом і життям рабським, поневоленим гріхом. Навідміну від ангела смерти, який забирав життяневірним єгиптянам, Христос дарує вічне життя всім,але вимагає, щоб людина сама хотіла спастися, ізрозумівши, що без Бога вона не може прожитижодної хвилини, прийшла і каялась перед Ним за своїгріхи.

Якщо ще раз придивитися до символіки ПасхиСтарого Завіту, бачимо, що ангел смерти обминав тібудинки, які були помазані кров’ю агнця. Тобтоспаслися і залишилися живими ті люди, яких будинкибули «посвячені» кров’ю агнця. У Новому Завітіагнцем є Христос, який приносить своє життя за світ.Агнець, кров якого спасає людину від смерти і даруєспасіння. Цей новий Агнець дарує духовне спасіння івічне життя. Тобто, коли людина перебуває у Божомубудинку, який є «посвячений» кров’ю Агнця, тобтоЄвхаристією, то вона матиме життя вічне, матиме тежиття, яке прийшов нам подарувати Христос. Отже,основне значення Пасхи полягає у тому, щосвяткуємо наше нове начало, нове покликання досвятого життя, яке було первісно у раю. Тому кожналюдина повинна використати цей новий шанс длясвого спасіння і для спасіння инших.

Пасха нова – це новий перехід від смерти до життя,новий перехід від рабства гріховного до свободиБожої, під час якої сам Господь веде ціле людство до«нової землі», первинно нам дарованої, тобто до раю.

Саме тому нам як християнам не можна забуватиістинного значення цього величного свята, не можназабувати про те, що Господь визволив нас від смертисвоїм хрестом, дарував нам нове життя. Саме увоскресінні Христовому здійснилася уся спасительнамісія Бога щодо людини. І саме тому свято Пасхи маєтаке надзвичайне значення для історії спасіннявсього людства.

Роман МирошРоман МирошРоман МирошРоман МирошРоман Мирош

На іконостасі у святковому ряді чи на іконахЦарських врат майже в кожному храмі можнапобачити ікону із зображенням молодої

жінки, що покірно схиляє голову перед ангелом, якийпромовляє до неї. . . Тут змальовується подія, на якулюдство чекало багато століть – воплочення БожогоСина. На це чекало небо і земля, чекали душіправедних у глибинах аду. Але в той день сповниласяБожа обітниця послати на землю Спасителя, тоді«Слово стало тілом, і оселилося між нами» (Йо. 1, 14).

«Радуйся, благодатна, Господь із тобою!Благословенна ти між жінками!» – так починає своєзвернення до Діви Марії архангел Гавриїл. «Вона жстривожилась цим словом і почала роздумувати всобі, що могло значити те привітання. Ангел їйсказав: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога.Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина, й даси йому ім’яІсус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. ІГосподь Бог дасть йому престол Давида, його батька,і він царюватиме над домом Якова повіки, йцарюванню його не буде кінця”» (Лк. 1, 26�33).

Іконографія змальовує цей біблійний сюжет дещо по=різному, але в основі лежить одна композиційнасхема, що складається з двох рівноправних зарозміром фігур: Гавриїла і Марії, які на незначному, апізніше вже багатому архітектурному тлі, ведуть тойважливий діялог небесного і земного. Силует ангела вцілому світліший за силует Богородиці, це свідчитьпро його небесне походження, иноді задлядосягнення більшого ефекту невагомости йомумалюють піднятим одне крило, що також свідчить проте, ким і звідки він був посланий. Марія ж виглядаєтемнішим силуетом, вона вдягнена у пурпуровийхітон – символ царськости у візантійськійіконографічній традиції– і сидить немовби натроні. Вона обранаБогом для важливої місії– стати матір‘ю Спаси=теля, на якого так довгочекало людство. Гавриїлчітко усвідомлює своюроль посланця БлагоїНовини: він тримає вруках жезл, його постатьповна впевненого рухувперед, тоді як Маріявиглядає статично тасхвильовано, аленевеликий нахил їїголови свідчить про їїзгоду і покору воліВсевишнього, три бла=китні промені якого сходять на неї з невеличкогосегмента неба. Нитка того пурпурового кужеля, якимвона, тримаючи у лівій руці, за апокрифом, прялазавісу у єрусалимському храмі, трактується Церквоюяк символ плоті Христа, що зароджується і«прядеться» у лоні Марії з її плоті. Хоч композиція іскладається з двох однакових за розміром частин,

Іконогр

аф

ія с

вята

Бл

аго

віщ

енняТаїнство ікони

34

персонажей у Благовіщенні три –Діва Марія, архангел Гавриїл іСвятий Дух, що сходить у виглядіголуба.

У ХІ=ХІІ століттях у пам’яткахзахідного мистецтва з’явивсяновий тип зображення діви Маріїу сцені Благовіщення – Благо=віщення з книгою. Витоки такоїінтерпретації знаходяться уапокрифічному Євангелії псевдо=Матея. Але що ж саме читала ДіваМарія? Відповідь знайдемо безтруднощів – вона читала книгупророка Ісаї, в якій сказано: «Осьдівиця зачала, і породить сина, ідасть йому ім’я Еммануїл»(Іс. 7, 14). Варіянт Благовіщення зкнигою в західній іконографіїстає головним, особливо у XIV=XVстоліттях. Так, у БлаговіщенніСімоне Мартіні Діва Марія тримаєкнигу, яку вона щойно читала. УЯн ван Ейка (Гентський вівтар)архангел Гавриїл та Діва Маріязображені коліноприклоненнимиодин перед одним.

Архангел Гавриїл постає передДівою Марією з благословеннимжестом і, як правило, з жезлом,увінчаним геральдичною лілеєю.Часто у вазі або руках Гавриїлазамість звичного жезла присутня іквітка лілії, символ дівственноїчистоти Діви Марії. Зображенняархангела з пальмовою гілкою,символом страждань, замістьквітки лілії характерне дляживопису сієнської школи.Пояснюється це тим, що сієнськіхудожники уникали зображень насвоїх картинах лілії, бо вонавходила в емблему Флоренції –міста, з яким Сієна знаходилась уворожнечі. Яскравим прикладомтут може послужити «Благові=щення» сієнського майстра СімонеМартіні: у центрі у вазі стоять квіти

центром є Богородиця, до неїкрокує ангел, до неї скерованайого благословляюча рука тапромінь з неба, перспективаархітектурних деталей такожнаправлена у її бік. Над трономМарії можна побачити відрізчервоної тканини – знак того, щоподія розгортається у приміщенні.Під її ногами – підставка, щохарактеризує Марію вищою усвоєму покликанні у порівнянні зГавриїлом.

Але більшість творів мистецтва затематикою Благовіщення базу=валися не стільки на Євангелії відЛуки, скільки на апокрифічнихджерелах, які доповнювали цірозповіді детальними описамизовнішніх обставин.

Древні пам’ятки західного мистец=тва відштовхувались від візан=тійської схеми побудови компо=зиції як від взірця. Головних

лілії, але архангелу Гавриїловіхудожник дає у руку пальмову гілку.

У зв‘язку з Контрреформацією(рух, спрямований на оновленняКатолицької Церкви, який виник якреакція на поширення про=тестантизму), починаючи з XVIстоліття, вносяться корінні зміниу трактування сюжету Благо=віщення. Зникають будь=які натякина архітектуру, замість того тлонаповнюється небесами, звідки йспускається голуб. Тим самимхудожники давали зрозуміти, щоакт Воплочення Христа – акт сутонебесний.

Благовіщення є одним із 12основних церковних свят. Вонособою відкриває послідовний рядописаних у Новому Заповіті подій– воплочення, земного життя,Хресної смерти та СвітлогоВоскресіння Христового.

Початок святкування Благовіщен=ня датується IV=V ст. Спочатку вономало назву «Христового зачаття»,«Благовіщення про Христа»,«Початок відкуплення» і вважалосяГосподським, але у VII ст. булозатверджено назву «БлаговіщенняПресвятої Богородиці».

Анна МехедаАнна МехедаАнна МехедаАнна МехедаАнна Мехеда

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (88) січень−березень 200935

XVII ст., металеві хрести та різьба з римо=католицькихцерков.

Колекція, яку за останні 17 років зібрали отці=студити, нараховує більш як 4 тисячі пам’яток усіх

видів сакрального мистецтва східного (а самеГреко=Католицької Церкви) і західного (Римо=Католицької Церкви) обрядів. Колекція музеюналічує: ікони (2 тис. одиниць), різьбу,ковані хрести (найбільшу збірку у Львові),хоругви, священичі ризи та українськівишивки. Збірка сакрального мистецтваЦеркви=музею містить пам’ятки XIV=XXI ст.,хоч найбільша кількість припадає наXVІІ ст. Серед раритетних пам’ятокіконопису найбільшої уваги заслуговуєікона святого Юрія з XIV ст., яка єідентичною до однойменної ікони з

Національного музею у Львові. Надзвичайноцінні твори у збірці музею – це полотна

неовізантиністів П. Холодного, М. Осінчука,В. Дядинюка, О. Новаківського та А. Яблонського.

Унікальною пам’яткою є свідок іконоборчого рухуна Україні в ХХ ст. – простріляний кулями образ

Новозавітної Трійці з костелу с. СололипинціРогатинського р=ну Івано=Франківської обл. Цей

образ планується залишити нереставрованим яквзірець вандальських чинів радянської влади.

Колекція сакрального мистецтва “Студіон”, яка сталаосновою Церкви=музею Львівської архиєпархії,збиралася в основному під час експедицій,проведених монахами=студитами переважно поГаличині: Львівська, Івано=Франківська і Терно=пільська область. Звідти привезені сакральні пам’ятки,які люди вже повикидали з храмів на церковнігорища, дзвіниці, а також із цвинтарів. Збіркусакрального мистецтва «Студіон» можна смілоприписати монахам=студитам, а саме: о. др. Севас=тіяну Дмитрухові, бр. Боніфатієві Івашківу та о. дн.Антонієві Степанишину.

Збірка сакрального мистецтва «Студіон» розміщена умонастирі Святого Обручника Йосифа отців=студитіву Львові, частково експонується у храмі бл. КлиментіяШептицького, який і є, власне, церквою=музеємсакрального мистецтва, а також в Унівській Лаврі.Окрім експозиції, твори сакрального мистецтва змузейної збірки можна оглянути й на виставках, якіпроводяться 2=3 рази на рік у різних містах України.

У церкві=музеї також відбуваються богослужіння:щодня о 8 годині, а у неділю і свята – о 10 годині. Дохраму щотижня приходять учні зі Школи святоїСофії, що знаходиться неподалік, а також студенти зУніверситету внутрішніх справ. Це свідчить про те,що храм виконує двовимірну роль: зберігає іпредставляє пам’ятки українського сакральногомистецтва, а також є академічною і виховноюцерквою для української молоді.

Підготувавала УПідготувавала УПідготувавала УПідготувавала УПідготувавала Уляна Франківляна Франківляна Франківляна Франківляна Франків

на основі інтерв’ю з о. др. Севастіяномна основі інтерв’ю з о. др. Севастіяномна основі інтерв’ю з о. др. Севастіяномна основі інтерв’ю з о. др. Севастіяномна основі інтерв’ю з о. др. СевастіяномДмитрухом (від 22.02.2008 р.)Дмитрухом (від 22.02.2008 р.)Дмитрухом (від 22.02.2008 р.)Дмитрухом (від 22.02.2008 р.)Дмитрухом (від 22.02.2008 р.)

Історія музейного колекціонування пам’ятоксакрального мистецтва в Галичині бере свійпочаток від др. пол. ХІХ ст. Першим українським

музеєм у Львові став заснований АнтономПетрушевичем Український публічний музейНародного дому, що містив збіркустародруків, частина з яких булаілюстрована. Проте першим українськиммузеєм, який містив колекцію іконопису,був заснований Ісидором Шараневичеммузей Ставропігійського інституту. Окрімцих двох музеїв час кінця ХІХ – початку ХХст. ознаменувався виникненням у Львовіряду инших музеїв, які у своїх фондахзберігали пам’ятки церковного мистецтва –Музей Наукового товариства ім. Шевченка,Церковний музей та збірка «Студіон»,засновані митрополитом А. Шептицьким, таМузей сакрального мистецтва Львівськоїдуховної семінарії Святого Духа, заснованийпатріярхом Й. Сліпим.

Логічним продовженням справи музейногозбереження пам’яток церковної давнини, у якійвизначну роль відіграло духовенство УГКЦ, сталовідкриття у 2008 р. Церкви=музею сакральногомистецтва ім. о. Антона Петрушевича Львівськоїархиєпархії. Він є наймолодшим серед усіхльвівських музеїв сакрального мистецтва, створений зініціятиви і невтомної праці о. др. СевастіянаДмитруха на основі збірки сакрального мистецтва«Студіон». У 2007 р. отець Севастіян звернувся дольвівського владики Ігоря (Возьняка) з пропозицієюстворити при Львівській архиєпархії музейсакрального мистецтва. Місцем його розташуваннямав послужити незайнятий жодною громадоюкостел, який був у розпорядженні Міністерствавнутрішніх справ України. Архиєпископ Ігорпозитивно віднісся до такої пропозиції і згодився настворення музею. Позитивною була і відповідьректора Університету внутрішніх справ генералаВ. Ортинського на прохання о. С. Дмитруха пропередання костелу. Відтак у жовтні 2007 р.розпочався ремонт, а в січні 2008 р. у цьому храміБожому вже була відслужена перша Літургія – напразник Різдва Христового. 20 січня 2008 р.відбулося офіційне урочисте відкриття Церкви=музеюсакрального мистецтва Львівської архиєпархіїім. о. Антона Петрушевича. Тоді ж було виставленорізні експонати: іконостас XVII ст., кілька ікон

Цер

ква�

муз

ей с

акр

альн

ого

мис

тец

тва

ім. о

. Ант

она

Пет

руш

евич

а Л

ьвів

сько

ї ар

хиєп

архі

ї

36

пастиря св. Петра, якого ти є наслідником. Піднесипрапор Хреста, бо, як каже апостол Павло, ми сталисявільні через хрест і через піднесення цього знамени,і воно є потіхою християн. Так позбудемося незгоди,війни і лиха; а хто відбився, верне вірно назад.Вчинивши це, вернеш пастирів Церкві. Знову засадив їх серці палку, тепер утрачену любов, бо вонапобіліла через уплив крови, яку виточили з неїнепокірні бунтівники. Будь відважний і прийди,отче, не дозволь Божим слугам жити довше без тебе,бо їх серця наповненні тугою. І я, бідна і нужденна,не можу довше жити, а життя видається мені смертю,як бачу і чую образу Бога. Не дайся відвести від мируподіями в Болонії, але вертайся. Я тебе запевняю, щохижі вовки зложать свої голови в твоїх руках якневинні вівці, і прошу в тебе, отче, для нихмилосердя».

Це вона надавала хоробрости понтифікові,нагадувала йому про гідність і повноваження йоговлади і заохочувала повернутися знову до традиції,яка завжди характеризувала вікаріїв Христа, щооточували себе гідними людьми з незаплямленоюрепутацією. З иншого боку Катерина закликала домиру та порядку. В одному із своїх листів вона такписала до флорентійців, які готували повстанняпроти папи: «Ви добре знаєте, що Христос залишивсвого намісника для спасіння наших душ і позаМістичним Тілом, Церквою, якої Головою є Христос, ами її члени, немає спасіння. Хто не є послушнийХристові на землі, той не має участи в спадкоємствіКрови Божого Сина, бо з Божого зарядження черезйого руки стаємо учасниками тієї крови, і всіх Тайн

Кожен із нас має улюбленого святого. Ми частомолимося до них з надією отримати від Богапевні ласки: витривати в доброму, терпеливо

зносити кривду чи просто допомогти у якійсьпотребі. Досить часто такими опікунами для нас єсвяті, імена яких ми носимо, однак нерідкотрапляються випадки, коли християни обирають длясебе окремих заступників в небі. Подібна річтрапилася у житті митрополита Андрея Шептицького.Роман (світське ім’я митрополита), будучи щеюнаком, хотів ознайомитися з книжкою «Пропочитання Серця Христового» і, перечитуючи її,знайшов згадку про одну блаженну: «СвятаКатерина з Сієни відзначалася неабиякою щироюпобожністю до Найсолодшого Серця Христового».

Постать св. Катерини в історії Церкви справила нанього незабутнє враження. Митрополит спершузацікавився цією особистістю, а згодом обрав святусвоєю покровителькою: «…вона сама стала менідорожчою, ніж рідна сестра, з якою я ніколи нерозлучався…».

Хто вона, св. Катерина із Сієни? Чудо і могутність ХІVст., мужня і вольова жінка, яка своєю вірою в Богапросвічувала тих, що спотикалися в темряві йзупинялися на перехресті незнання.

Катерина змалку відзначалася великою побожністю.У шестирічному віці перед нею на небі з’явився Ісус воточенні Апостолів.

У Катерини була приваблива зовнішність і щойно їйвиповнилося дванадцять років, батьки почалиготувати її до подружнього життя. Але марно, босв. Катерина присвятила себе цілковито Ісусові,Єдиному Нареченому. Родина намагалася будь=якимиспособами перешкодити їй, позбавляючиможливости усамітнення й молитви. Однак Ісуснавчив її бути у злуці з Богом, не відриваючись відзовнішніх занять.

Вже в юному віці Катерина вдавалася до аскетичнихтрудів, а вступивши до Третього Чину Домініканок,збільшила свій покаянний подвиг, через що частопереживала небесні візії. Вона опікувалася хворимина рак і проказу, відвідувала й розраджувалазасуджених на смерть в’язнів, готувала їх доСв. Причастя, обороняла євреїв і нешлюбних дітейвід нападів вороже налаштованого проти нихіталійського суспільства. Її любов була безмежною іщирою до кожного.

Отримавши ласку стигм у 1375 році, КатериніСієнській доводиться часто мандрувати по ЗахіднійЄвропі, відвідуючи духовних та світськихпровідників. Діяльність Катерини полягала увстановленні миру та спокою, які вона прагнулабачити як у державі, так і в Церкві. Катеринанайперше скеровує усі свої сили для того, щобпереконати папу Григорія ХІ якнайскорішеповернутися з Авіньйона до Рима – місцяперебування Вселенського Архиєрея – і керуватисябільше милосердям, як справедливістю: «Будьвідважний, – казала вона, – слухай Божого голосу, щокличе тебе вернутися і боронити місця славного

Сторінками історіїÊÀÒÅÐÈÍÀ ѲªÍÑÜÊÀ

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (88) січень−березень 200937

Церкви, що мають життя з тієї Крови. Немає иншоїдороги і не можна увійти иншими дверима, бо той,хто є дійсною правдою, каже: “Я є Дорога, Правда іЖиття”. Хто йде тією дорогою, ходить по правді, а ненеправді. Джерелом цього лиха є гріх ненависти ісамолюбства…».

Коли понтифік повернувся у Рим, в Катериниз’являється нова, гостріша проблема – подолання«Великої Схизми»1, тобто Церковного розколу. Одні іті ж кардинали обрали двох пап, поділивши такимчином весь християнський світ на два протилежнітабори, що прагнули довести свою легітимність.Утворилося два табори – Урбан VІ (1378=1389) таКлимент VІІ (1378=1394), два осередки – Рим таАвіньйон – та різні країни, що підтримували того чииншого Верховного Архиєрея2.

Урбан VІ, розуміючи важливість допомоги Катерини,безстрашність якої його надихала, запросив її у Рим.Вона стала на захист папи, вважаючи саме йоголегітимним. Розсилаючи листи та послання майжевсім правителям Європи, вона закликає їх підтриматипапу Урбана VІ. Катерина дає також останньомупоради щодо оновлення складу курії і передусімпробує згуртувати навколо папи тих, кого вонаназивала «співтовариством добрих». Папа Урбан VІ, усвою чергу, звертається до кардиналів наступнимисловами: «Брати мої, якого докору заслуговуємо миперед обличчям Божим: в той час, як ми боязкі, цяслабка жінка бентежить нас. Я називаю її слабкою непрезирливо, але тому, що за природою слабка її стать.Вона повинна була б вагатися, коли ми цілкомупевнені, але вона упевнена, коли ми вагаємося, іпідбадьорює нас своїми святими доводами. Це її славаі наше осоромлення».

Все своє життя Катерина посвятила Церкві, папі, атому страждання та проблеми Христового вікаріябули також і її стражданнями та проблемами. Вона,сповнена гніву на тих, хто безпосередньоспричинився до цього розколу, тобто на французькихта частину італійських кардиналів, називає їх«дурнями», «сліпцями», «брехунами» та «ідоло=поклонниками» і звертається до них зі словами:«Нещасливі! Ви проголосили нам правду, а теперширите неправду. Хочете вмовити нам, що зі страхом

обрали Урбана на папу. Хто таке говорить, невірноговорить. Можете казати: чому нам не вірите? Намкраще знати. А я вам відповім: ви самі показали нам,як поступаєте з правдою. Як гляну на ваше життя,даремно шукаю за чеснотою і святістю, що відрізнялаб правду від фальшу. Це саме переконує мене уважності вибору о. Вартоломея, архиєпископа Барі, атепер законного папи Урбана VІ. Доказ був данийторжественною коронацією, вашим послухом іпривілеями, які ви від нього одержали. Цьому непротиставите нічого, хіба неправду. О, ви нерозумні,тисячі разів заслужили на смерть. У своємузасліпленні ви не бачите сорому. Якби ваша мова булаправдою, якою вона не є, то чи не обманювали ви,проголошуючи Урбана VІ законним папою? Чи непрогрішили ви проти симонії, просячи ласк від того,якому тепер заперечуєте достоїнство?».

У той же час Катерина прекрасно розуміла, щопоривистий і нестримний характер папи Урбана VІ єперешкодою для подолання схизми і писала йому:«Пробачте мені, адже любов примушує мене сказатите, чого, можливо, не слід говорити. Адже я вважаю,що ви повинні знати звичаї ваших дітей=римлян,яких легше прив’язати ніжністю, ніж насиллям чисуворими словами…». І ще: «Справедливість безмилосердя буде радше несправедливістю яксправедливістю. Чини те, що маєш чинити, але зуміркованістю і з доброю волею, бо надмірністьбільше руйнує, як будує. Господа Розп’ятого радидержи оці заскорі рішення своєї непогамовноїприроди в карбах».

Катерина робила наголос більше на доброті, любові імирові замість батога війни, бо саме завдяки їмможна досягнути бажаних результатів. Вона просилане розглядати неуцтва, сліпоти і гордості своїх дітей,а об’єднувати їх навколо себе любов’ю і саме цієючеснотою викинути геть диявола. Урбан VІ додав усвою чергу те, що: «Всемогутній Христос могутніший,ніж весь світ, і неможливо, що Він залишив би Своюсвященну Церкву».

Людовік Альберто Мураторі писав про нього, що «вінбув би з людей свого часу найбільш достойним статипапою…, якби ним не був».

В день Різдва Христового Катерина з тонким натякомподарувала Високопреосвященнішому п’ятьнаповнених варенням апельсинів, виготовлених застаровинним сієнським рецептом. Користуючисьнагодою, вона одразу пояснила папі, що фрукт, заприродою гіркий, може наповнитись солодкістю,щоб його смак відповідав його зовнішньомувиглядові:

Апельсин сам собі здається гірким і терпким, проте,коли з нього витягти сердину і замочити, то всягіркота зникне; потім наповнити його чимосьсмачним і приємним, а зовні покрити золотом… Такось, з солодкістю, Святіший Отче, ми принесем плідбез неприємної гіркоти.

Саме на такій оптимістичній ноті Катеринаприпинила свою активну суспільно=релігійнудіяльність, оскільки у віці 33=х років через різні події,

38

пережиття та труднощі дуже сильно ослабла і вже немогла так активно сама пересуватися. А тому рештусвого уже недовгого життя вона проводила замолитвою і відвідинами (з допомогою ближніх)собору Святого Петра. Свята упокоїлась в Бозі 29=гоквітня 1380 року у 33=літньому віці. Канонізованапапою Пієм ІІ у 1461 році. Папа Пій ІХ у 1866 роціпроголосив її другою, після апостола Петра,покровителькою Рима. Небесною заступницею Італії– поряд зі святим Франциском – її найменував папаПій ХІІ у 1939 році. А папа Павло VI урочистонагородив Катерину Сієнську титулом ВчителяЦеркви. І нарешті, Святіший Отець Іван Павло ІІвизнав її покровителькою Європи разом зі святимБенедиктом, солунськими братами Кирилом іМетодієм, Бриґітою Шведською. Крім того святаКатерина Сієнська є покровителькою світськихдомініканців – мирянської частини ОрденуПроповідників.

Свята Катерина – велика авторка релігійних творів. У«Діялозі про Боже Провидіння», «Листах» і «Молитвах»виявляється краса розмови людини з Богом, Якийобдаровує любов’ю. Розуміння своєї слабкости невводить її в нездоланний смуток чизакомплексованість. Вона ще більше довіряє Отцеві,що керує світом з мудрістю і любов’ю та проявляєтьсястосовно грішної людини як милосердя. Саме томуКатерина заохочує читачів відкрити своє серце Йогобезмежній Любові, що виявляється найповніше вХристі Розп’ятому. «Діялог» – це розмова святоїКатерини з Ісусом на Хресті, в якому вона довіряєЙому найособистіше. Він для неї є Учителем,Приятелем і Нареченим, а Його пробитий бік, стопи іруки – це книга, з якої вона вчиться любови, вірної іздатної до самопожертви.

Коли християни потряпляють у трагічні ситуації,страждання і співчуття Христа надихає їх більше, ніж

Його прославлена Людська Природа. Катеринавідвертає їх від пошуку земної утіхи, яка скеровуєлюдську душу до самої себе або відштовхує її відстраждань инших людей. А Христос, через листиКатерини, промовляє так: «Мені не можете віддатитієї любови, яку Я вам виявив, але Я дав вампосередництво ближнього, аби для нього ви могливчинити те, що не можете для Мене».

Часто люди запитують себе, чи можна довірятидуховенству, котре часто не вартує цієї довіри, аКатерина вчить їх любити Церкву зісередини. Вонаспирається не на силу чеснот духовенства, а на силусвященичої служби, яку довірив клирові Христос:годування Церкви сімома Святими Тайнами. Бо колизанедбується Тіло і Кров Христа, вірні стаютьбезсилими і Наречена блідне…

Свята Катерина з Сієни, хоч і не така відома, як святаТереза з Авіля чи свята Тереза від Дитятка Ісуса, аленалежить до тих великих постатей християнства,котрі завдяки єднанню з Христом через любоввпливають на долю Церкви. Для сучасників – ценедосяжний взірець християнської нареченої, щовіднаходить своє місце у спільноті Божого народу,показуючи, як слід розвивати здібності, якими Богобдаровує людину, без огляду на стать.

Отже, причиною такої великої шани до святої, яксеред співвітчизників, так і серед иншихнаціональностей, без сумніву є вірність Богові йЦеркві. Цю вірність довелося проявляти ціноюгероїчних зусиль, у любові, що, розквітаючи наХресті серед терня, понизилася до всіх потребуючихі знедолених, у мужності, яку виявила ця жінка, щозмогла здолати силу диявола. Саме у цьому, згідно зтвердженням святого апостола Павла, полягає нашабеззаперечна посвята Богові з усіма її наслідками: «Боте, що одну мить триває – наше легке горе – готуєнам понад усяку міру вічну ваготу слави, нам, щодивимося не на видиме, а на невидиме. Видиме бо –дочасне, а невидиме – вічне» (2 Кор. 4, 17�18).

Дмитро БелейДмитро БелейДмитро БелейДмитро БелейДмитро Белей

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 Схизма – відділення від Церкви, що означає розкол від єдностивіросповідання.2 У цілій Церкві настало велике замішання, бо римськогопонтифіка визнавали: Північна Італія, частина Німецької імперії(Фландрія, частина Австрії, Богемія), Польща, Угорщина, Англія,Ірландія, Скандинавія. Антипапу ж підтримували Франція,Південна Італія, решта Німецької імперії, Шотландія, Іспанія,частина Португалії.

Використана література:Використана література:Використана література:Використана література:Використана література:

1. А. Кнюкерт, Ш. ван дер Плянке. Духовні реколекції з Св.Катериною з Сієни. – Львів, 2007.

2. о. І. Нагаєвський. Українська Церква на світовій арені //Історія Римських Вселенських Архиєреїв (від Авіньону дофранцузької революції). – Рим, 1967.

3. А. Сикари. Портреты Святых. – Милан, 1991.

4. Р.Чернуха Свята розсудливості й діалогу //http://kairos.dominic.ua/pages/pg_veletni/sien.htm (9.12.2008).

5. I. Giordani. Catherine of Siena; fire and blood. – Milwaukee,1959.

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (88) січень−березень 200939

П о е з і я

Майбутнє без надіїМайбутнє без надіїМайбутнє без надіїМайбутнє без надіїМайбутнє без надії

Якби в житті було відомо,Яке тебе майбутнє жде,

Чи усміхнеться тобі доля,Чи ще якась біда прийде?

Яких будеш ти мати друзів,Хто буде ворогом тобі…?

Чи ти згориш в огні героєм,Чи десь потонеш у воді?

І скільки жити залишилось,Якщо багато ще, то з ким?Хотів би знати усю правду,

Чи будеш ти щасливим з ним...Якщо любов тебе чекає,

То тільки б цього часу ждав.Якщо невдача, то, напевно,

Часу би не марнував.Так було би все надто просто,І всякий зміст життя б пропав.

Ти жив би без надії й віри,Якщо б своє майбутнє знав...

Михайло ВенгринМихайло ВенгринМихайло ВенгринМихайло ВенгринМихайло Венгрин

ТТТТТи знаєш, Ги знаєш, Ги знаєш, Ги знаєш, Ги знаєш, ГосподиосподиосподиосподиосподиТи знаєш, Господи, ніколиНе знав я більшого, як Ти!

Іще дитям непевним, кволимПустивсь в життя дорогу йти.

Ішов шляхом, стежинами скитався,Мов мандрівник, мов той шукач скарбів,

Не раз тужив, не раз тоді сміявся,З собою ніс і милосердя, й гнів.

Коли безглуздо похоті лукаві,Лінивство, гордість ранили мене –Упав, як мертвий, без надій і слави,Подумав я, що й Бог не спом’яне.

Був недостойний, Господи, прощення,Та все ж молив я: «Поможіте хтось!»Ніхто й не глянув на моє смирення,

Всі насміхались: «Волоцюга ось!»І не знайшлося там самарянина,

А я побитий руку простягнув.Лиш ти дививсь на мене, Божий Сину,

Простив усе, бо стогін мій почув.Ти не кидав тоді мені монети,А взяв за руку і підвів з колін.

Тепер жебрак побитий та обдертийПочув Твій, Божий, стоголосий дзвін!

Ти знаєш, Господи, ніколиНе знав ясніших я в житті,Як твої, милосердна доле,

Ласкаві очі, пресвяті.РРРРРоман Гоман Гоман Гоман Гоман Гордійордійордійордійордій

***

Плаче дощ осінній за вікном,

Плачу я – покинутий Тобою.

Пригорни мене своїм теплом,

Не остав у світі сиротою.

Плаче дощ в осінньому тумані,

Я самотній плачу у долоні.

В цьому світі – страсі і обмані,

Ти ж високо десь сидиш на троні.

Плаче дощ, вмиваючись слізьми,

Я сиджу в кімнаті одинокий.

Серед світу – гамору й пітьми,

Йду до Тебе, щоб здобути спокій.

Плакав дощ холодний за вікном,

Плакав я, утішений Тобою.

Бо зігрів мене своїм теплом,

Вже не буду в світі сиротою.

***

Вірую, Боже, Ти на світі є!

Тебе не бачу, часто і не чую.

Та знаю точно – все оце твоє,

Хто ще створити міг красу такую?

Сотні планет і безліч ясних зір,

Які в безодні неба тихо сяють.

Куди не глянеш, де сягає взір –

Усе творіння Бога прославляє.

Де небозвід торкається землі,

І сонце сходить стільки тисяч років,

Подав життя людині тій малій,

Щоб тут лишила своїх кілька років.

Вірую, Господи, Ти є наш Творець!

Бо що земне зрівняється з Тобою?

Даєш нам все – початок і кінець,

Любови й миру, радости й спокою.

Мирослав БреславськийМирослав БреславськийМирослав БреславськийМирослав БреславськийМирослав Бреславський

40

Актуально –

Пізнавально –Весело і завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку нарадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтерадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтерадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтерадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтерадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтенагоду провести свої духовні мандри унагоду провести свої духовні мандри унагоду провести свої духовні мандри унагоду провести свої духовні мандри унагоду провести свої духовні мандри урелігійній передачі «Духовна мандрівка».релігійній передачі «Духовна мандрівка».релігійній передачі «Духовна мандрівка».релігійній передачі «Духовна мандрівка».релігійній передачі «Духовна мандрівка».

Найгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світу,,,,,ексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – уседо вашої уваги в духовній мандрівці разомдо вашої уваги в духовній мандрівці разомдо вашої уваги в духовній мандрівці разомдо вашої уваги в духовній мандрівці разомдо вашої уваги в духовній мандрівці разоміз студентами Львівської Духовної Семінаріїіз студентами Львівської Духовної Семінаріїіз студентами Львівської Духовної Семінаріїіз студентами Львівської Духовної Семінаріїіз студентами Львівської Духовної СемінаріїСвятого Духа.Святого Духа.Святого Духа.Святого Духа.Святого Духа.

Радіо «Воскресіння»У щоденних випусках:У щоденних випусках:У щоденних випусках:У щоденних випусках:У щоденних випусках:

� інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та� інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та� інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та� інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та� інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними тасуспільними діячами;суспільними діячами;суспільними діячами;суспільними діячами;суспільними діячами;� репортажі з непересічних подій життя Церкви;� репортажі з непересічних подій життя Церкви;� репортажі з непересічних подій життя Церкви;� репортажі з непересічних подій життя Церкви;� репортажі з непересічних подій життя Церкви;� духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі� духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі� духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі� духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі� духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, СвятіТТТТТайни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;� знайомство з літургічним роком;� знайомство з літургічним роком;� знайомство з літургічним роком;� знайомство з літургічним роком;� знайомство з літургічним роком;

� розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику� розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику� розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику� розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику� розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику

СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»Перша програма УПерша програма УПерша програма УПерша програма УПерша програма Українського ракраїнського ракраїнського ракраїнського ракраїнського радіодіодіодіодіо Радіо «Еко=FM» Радіо «Еко=FM» Радіо «Еко=FM» Радіо «Еко=FM» Радіо «Еко=FM»Понеділок 23.10 год. Пн=Пт 7.00 год.; Сб, Нд =7.00, 17.00Вівторок 21.30 год. Радіо «Західна Столиця» Радіо «Західна Столиця» Радіо «Західна Столиця» Радіо «Західна Столиця» Радіо «Західна Столиця»Четвер 22.30 год. Середа 14.40 год.

Субота 15.40 год. Неділя 8.40 год.

У мережі інтернет: У мережі інтернет: У мережі інтернет: У мережі інтернет: У мережі інтернет: http//www.rr.lviv.uaНаша аНаша аНаша аНаша аНаша адреса:дреса:дреса:дреса:дреса: вул. Євгена Озаркевича, 4, м. Львів, 79016, УкраїнаТел.: (0322) 74=23=03, факс: 297=08=75

Вчимося народжуватиЗ. Городенчук, Т. Лехновська, О. Струх

Яка подія є найважливішою у життіподружжя? Звичайно, народженнядітей. Але як жінці підготувати себедо пологів? Яка роль у цьомучоловіка? Чому пологи є таківажливі для здоров’я дитини іматері? Відповіді ви дізнаєтесь зісторінок книги. В ній такожвміщено реальні розповідісімейних пар про пережиті пологи.

Ціна: 19.90 грн.Ціна: 19.90 грн.Ціна: 19.90 грн.Ціна: 19.90 грн.Ціна: 19.90 грн.

Святе ПисьмоПреклад о. Івана Хоменка.

Чергове видання містить:

=загальні відомості про Біблію;

=літургійні читання цілого року;

=біблійно=богословський покажчик;

=дві кольорові карти.

Видане у зручному форматі татвердій червоній палітурці. Впершепереклад о.Івана Хоменка видали отціВасиліяни у Римі в 1963 році. Його тексти відрізняються нелише максимальним наближенням до оригіналу, але й гарноюлітературною українською мовою. Заохочуємо до відновленняі зміцнення особистого контакту з Богом через Його Слово.

Ціна: 69.00 грн.Ціна: 69.00 грн.Ціна: 69.00 грн.Ціна: 69.00 грн.Ціна: 69.00 грн.Рік видання: Рік видання: Рік видання: Рік видання: Рік видання: 2007Кількість сторінок: Кількість сторінок: Кількість сторінок: Кількість сторінок: Кількість сторінок: 1480 ВАЖЛИВО!!! ВАЖЛИВО!!! ВАЖЛИВО!!! ВАЖЛИВО!!! ВАЖЛИВО!!!

У зв’язку з підвищенням УКРПОШТИ цін на пересилку (1.12.08) змінились умови придбання книг та оплати за отримання посилки.1. Книги, які Ви вибрали, ми вишлемо Вам поштою.2. При замовленні книг на суму 100 грн. і більше, вартість пересилки книжок по Україні оплачує видавництво,вартість переказу коштів за книжки оплачує замовник.3. При замовленні на суму до 100 грн., вартість пересилки книжок та переказу коштів за книжки оплачує покупець.Вартість однієї мінімальної пересилки книжок орієнтовно 16=20 грн. (згідно з тарифами Укрпошти на 01.12.08).4. Оплата здійснюється готівкою у відділенні Укрпошти при отриманні книжок.

Рік видання: Рік видання: Рік видання: Рік видання: Рік видання: 2009Кількість сторінок: Кількість сторінок: Кількість сторінок: Кількість сторінок: Кількість сторінок: 172