Бути християнином

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (89) квітень−червень 20091

У цьому номері:

ВВВииидддаааєєєтттьььсссяяя зззааа ббблллааагггоооссслллооовввееенннннняяямммррреееккктттооорррааатттууу ЛЛЛьььвввііівввсссььькккоооїїї ДДДууухххооовввннноооїїїСССееемммііінннаааррріііїїї СССвввяяятттооогггооо ДДДууухххааа

Реєстраційне свідоцтво

ЛВ 300 від 1996 р. Б.

Виходить з березня 1996 р. Б.

Редактор:ОООлллеееггг ОООвввсссяяяннниииккк

Заступник редактора:ВВВооолллооодддииимммиииррр ЧЧЧааабббаааннн

Літературний редактор:ОООллльььгггааа БББааарррааабббааашшш---РРРеееввваааккк

Комп’ютерна верстка:МММаааккксссиииммм БББііілллиииййй

Набір тексту:ІІІгггоооррр ЯЯЯкккиииммм’’’яяяккк

Дизайн обкладинкиМММииихххааайййлллооо ГГГуууцццуууллляяяккк

Фотографія:ЄЄЄвввгггеееннн ЧЧЧееерррнннюююккк

Відповідальний за друкта розповсюдження:МММииихххааайййлллооо СССееемммчччииишшшиииннн

Цензор:ооо... ВВВооолллооодддииимммиииррр КККрррууушшшеееллльььнннииицццььькккиииййй

АААдддрррееесссааа:::

Львівська Духовна Семінарія Святого Духа,

вул. Хуторівка, 35,

м. Львів, Україна, 79070

тел./факс: (032) 244-93-59

e-mail: [email protected]

hhhttttttppp::://////mmmaaagggaaazzziiinnneee...llldddsss...lllvvviiivvv...uuuaaa///

Р/р: 26001301410964 ЗКПО 13839856

МФО 325633 ЛУБАИ ПІБ

Редакція має право редагуватита скорочувати подані матеріяли.Рукописи не повертаютьсята не рецензуються.

Часопис спирається на «Українськийправопис. Проєкт найновішої редакції»Інституту української мови НАНУкраїни, 1999.

ПППррриии пппееерррееедддррруууцццііі пппооосссииилллааанннннняяя нннааа «««ПППііізззнннааайййПППрррааавввдддууу»»» оообббоооввв’’’яяязззкккооовввеее...

©©© «««ПППііізззнннаааййй ПППрррааавввдддууу»»»,,, 222000000999...

№2(89)квітень−червень 2009

Чи

та

йт

е, с

піл

ку

йт

ес

ь, п

иш

іть

на

са

йт

і “

Піз

на

й П

ра

вд

у”

:

mmm

aaaggg

aaazzz

iiinnneee

...lllddd

sss...lll

vvviiivvv

...uuuaaa

Тема

Хто такий християнин? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2Божі дари. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3Шукайте Царства Небесного,а инше все додасться . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4Миряни – світло для світу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5Про екуменізм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6Світові релігії очиа християнства . . . . . . . . . . . . . . . . 8«Дорога неокатехуменат» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9Чужий серед своїх . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

Простір спілкування

Повернення до літургійної спадщиниКиївської традиції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13

Дорога спасіння

Жива віра – джерело християнського життя . . . 14Багатство і сучасність . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15Таїнство Причастя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16Якою має бути молитва? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18Стати відповіддю на чиюсь молитву . . . . . . . . . . . 19Криза в житті християнина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20Господня молитва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21Утвердити у вірі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22

Полеміка

Алкоголізм – хвороба родинна . . . . . . . . . . . . . . . . 24Чи варто вірити снам . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26Відповіді усміхненим незнайомцям . . . . . . . . . . . 27Педагогіка іграшки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29Діяльність психолога – допомога, чи спробазамінити тайну сповіді в духовному життіхристиянина? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31

Літургійне богослов’я

Хоругва – Христове знамено . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32Богослов’я Пасхальної утрені . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33Культ Богородиці в Східній Церкві . . . . . . . . . . . . . 35

Сторінками історії

УГКЦ – 20 років тому . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36

Таїнство ікони

Чудотворні Богородичні ікони в Україні . . . . . . . 38

Поезія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39

2

Те м а

Бог бо так полюбив світ, що Сина свогоЄдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не

загинув, а жив життям вічним.Йо. 3, 16

Щоб говорити безпосередньо про те, хтотакий християнин та яка його роль ізавдання, перш за все необхідно зрозуміти

значення цього слова. Згідно з тлумачним словником,християнин – це особа, яка вірить в Ісуса Христа абов релігію, основану на вченні Ісуса. Хоча такевизначення і є добрим початком для розуміння того,хто такий християнин, однак, як і багато иншихсвітських визначень, воно не передає справжньогобіблійного значення цього слова.

Неодноразово можемо зустріти слово «християнин»у Новому Завіті. Християнами почали називатисяперші послідовники Христа, ті, що Його бачили, булизавжди поруч, слухали та наслідували Його. Офіційногрупки людей, котрі почали збиратися у ім’я Христа,було названо християнами трохи пізніше, в містіАнтіохії (Ді. 11, 26). Чому вони отримали таку назву?Насамперед тому, що їхній стиль життя відповідавнавчанню Ісуса, поведінка, діяльність, мова булииншими, ніж у тогочасного суспільства. Кожен у свійспосіб намагався наслідувати та жити згідно знавчанням Євангелія.

Добре нам відома подія П’ятдесятниці, в час котроїХристос посилає Святого Духа, що сходить наапостолів та в ім’я якого вони ідуть і проповідуютьБоже Слово, несучи звістку про Воскреслого Христа.Апостол Павло пише: «А коли Христос не воскрес, томарна проповідь наша, то марна й віра ваша» (І Кор.15, 14). Цим самим він стверджує, що ми віримо вВоскреслого Христа, який прийшов на землю длятого, щоб визволити нас із тенет диявола, спасти відгріха.

Живучи у хвилі різних випробувань та переслідувань,перші християни намагалися гуртуватися та,збираючись разом, прославляти ім’я ВоскреслогоІсуса. Особливо в перші століття та в час, коли почалорозвиватися християнство, справжні християни зіщирою відданістю та глибокою вірою ішли на смертьза Христа. Тому ми сьогодні так багато говоримо танаводимо приклад тих мучеників. Однак і тепер

можна спостерігати гоніння християн у різнихкраїнах світу. Ми, які називаємося християнами таприймаємо Христа за правдивого Богочоловіка,повинні наполегливо працювати над собою,зростати у досконалості молитви та єднатися зХристом у Пресвятій Євхаристії. У будь-якомукуточку світу, де відбувається Літургія, там Христосприносить себе в жертву, і тоді ми стаємо всі однієювеликою родиною, котра єднається в Христі.Важливим моментом є молитва одне за одного, аособливо за тих християн, які переносять важківипробування за віру Христову. Молімося, щобХристос дав їм силу та мужність нести цей важкий,але гідний хрест.

Варто вказати, що значення слова «християнин»зазнало значної деградації на проміжку часу відперших століть і до сьогодення. Що нині вкладаютьлюди у зміст цього слова? Одного разу, під часпроповіді, священик сказав: «Спробуймо запитати упересічної людини-християнина, в якого Бога вонавірить?» Більшість людей на початку розгублюється,на перший погляд питання видається простим, алевідповісти відразу важко. А відповідь насправді є дужепростою, варто всього лиш знати шість правд віри,на яких базується вся наша віра в одного Бога, якийвсе сотворив і всім управляє, віра у Пресвяту Трійцю,у безсмертність душі, а найголовніше – у Божублагодать, яка є необхідною до спасіння. Однак знатиправди віри і жити ними – це різні речі. Можемозустріти надзвичайно багато осіб, які неусвідомлюють своєї релігійної постави, протевважають себе християнами лише тому, щовідвідують церкву або живуть у «християнській» нації.Проте відвідання храму, допомога бідним людям абоморальний спосіб життя ще не роблять насхристиянами. Як сказав один проповідник:«Відвідання церкви не робить людину христия-нином, так само як відвідання гаража не робить йогоавтомобілем».

Справжні християни – це ті, що розкаялись у своїхгріхах і повірили у воплоченого Сина Божого ІсусаХриста. Христос прийшов на землю для того, щобвідкупити нас від гріхів, відкрити нам двері до раю. Які дві тисячі років тому, Христос нині приносить себев жертву на кожній Літургії. Жертва Христа –неоцінений дар для кожної людини. Все, що намтреба зробити, – прийти до храму, де не простовідстояти Літургію, подивитись на красу церкви, налюдей, але взяти активну участь у Літургії.Прийняття святого Причастя є одним із основнихелементів у Службі Божій. Та людина, котра справдіживе з Христом, може назвати себе християнином,Божою дитиною, яка отримала вічне життя в Христі.А ознакою справжнього християнства є любов доближніх та послух Божому Слову (1 Ів. 2, 4-10).Пам’ятаймо: ми як християни повинні свідчити своїмсловом, поведінкою та стилем свого життя! Ценеважко, бо Христос є тим, хто допомагає тапідтримує протягом нашого життя. Нашим завданняvє довіритись Йому та стати інструментом у Йогоруках.

МММииихххааайййлллооо КККууушшшннніііррр

Хто такийхристиянин?


спомин» (Лк. 22, 19; І Кор. 11,24).

Латинською мовою «Служба Божа» – «Sacrificireni»,це щось більше та важливіше, ніж «жертво-приношення», бо цю урочисту жертву можнаприносити лише єдиному Богові. Безперечно,краса Св. Літургії є чудесна і таїнственна, у нійХристос повторює своє Воплочення, відновлюєсвої Різдво і Смерть, повторює життя. БожественнаЛітургія – це найдосконаліше цілопалення,найвеличніше жертвоприношення хвали, подяки,наймогутніша жертва відкуплення. Вона єнайбільшою радістю для віруючих. Свята Літургіязбільшує милість на землі та славу в майбутньомужитті, вона є найпевнішою надією вмираючого1.Можна впевнено сказати, що християни не маютьнічого святішого та Божого від Св. Літургії.Святий Одот, абат із Клюні, писав, що Літургія – цеспасіння для світу, вона є найбільшимдобродійством, яке Бог подав людям. Він сильнополюбив людей і подав їм Божественну Літургію,без якої світ не міг би спастися2. Св. Бонавентураслушно називає Літургію коротким зібраннямусієї Божої любови та всіх добродійств, якіГосподь подав людям. Звичайно, коли людинаприймає цей дар Христовий, то стає иншою, боГосподь її перетворює, переображує. Черезпостійне спілкування з Ним у Святій Літургії,молитві, людина розуміє, що вона є по-справжньому вільна і щаслива, що змінилася інадалі змінюється у кращий бік – стає новоюЛюдиною.

Иншим джерелом ласки та освяти для кожногохристиянина є Святі Тайни, через які одержуємоспасіння у Господі. Кожна з семи Св. Тайн єособлива по-своєму, тому що єднає нас з ІсусомХристом, нашим Спасителем. А посередником міжБогом і людиною, добрим пастирем, утілювачемСв. Тайн, слугою Божим і людським є священик.Це та особа, яка покликана Богом, щоб спасти нелише свою душу, але й душі тих, які заблудилися,відійшли або забули про Христа, свогоСтворителя і Спасителя. Мученик Ігнатій говорив,що священство є найвище з усіх сотворенихгідностей3. Можна сміло сказати, що священики –

На сьогоднішній день важко знайтиоднозначну відповідь на питання, що такехристиянство. Модерна людина знайома з

християнством тільки поверхнево. Це, мабуть,тому, що в недалекому минулому суспільство дужелегковажно ставилося до релігії, що, в свою чергу,позначилося на сьогоднішній людині. Панує ідея,що релігія – це приватна і не дуже важливасправа. Однак практично ніхто не заперечить, щонайважливішим питанням життя є питання проБога, яке людина мусить собі поставити й знайтина нього відповідь. Зріла особа повинна матичітке релігійне переконання, инакше їй завждичогось бракуватиме у житті.

Варто пізнати релігії свого довкілля, адже черезпорівняння з иншими поглядами зміцнюєтьсявласне переконання. Не можна дати справедливуоцінку тій чи иншій релігії, ґрунтуючись лише наособистих переконаннях. Завжди необхіднозапізнатися принаймні з основними положен-нями, через які набирають сенсу й стаютьзрозумілими форми і наставлення, що не развиглядають чужими і дивними. Щойно тоді можназрозуміти обряди, літургіку й церковнуорганізацію.

Варто зазначити, що образ християнства викри-вила полеміка. . . Різні ворожі до християнстваідеології поборювали його як найсильнішутвердиню. Та й навіть усередині ХристовоїЦеркви протягом історії різні роз’єднані «гілкихристиянства» хоч би задля того, щоб виправдатисвоє існування, часто представляли «иншу» Церквув якнайгіршому світлі. Як відомо, правда в ційборотьбі не відігравала ролі. Але незважаючи наминуле, Церква вистояла і дала неймовірно цінніплоди своїм нащадкам. Одним із найвеличнішихдарів, переданих Церквою, є Свята Літургія, аджежертва Літургії і жертва Христа – рівнозначні.Христос заповів апостолам: «Чиніть це на мій

Божі дари…

4

Про що нам, християнам,слід пам’ятати постійно,що має бути в нас на

першому місці, бути орієнтиром іціллю? Мета християнина – Бог: «Я– є істина, дорога і життя». Отож,Бог є метою й водночас є шляхомдо мети, проводирем то неї,джерелом сили, щоби йти цимшляхом, керманичем, який не даєзійти на манівці й заблукати. Так,Бог є такий незбагнений у своїйпремудрій опіці над людиною тасвоєму промислі! Тому людині, якаставить на перше місце Бога,здобуття Його Царства, все «співдієна добро». Сам Христос докоряєнам за надмірну турботу про різнібуденні справи, що їсти, пити, вщо одягнутись. . . Так, це всепотрібне, але завжди проблема устосунку з Богом – це зловжи-вання волею, прив’язування дочогось чи до когось, тривога,недовіра до Бога, який нас любитьяк своїх дітей і радо й досконалохоче нами опікуватись, дбати провсе, що нам потрібно.

Зауважуємо – хоч ми і християни,але досить рідко ставимо на першемісце Христа Бога. Зауважуємо, щочасто в нашій єрархії цінностейпанує хаос, а відтак і в житті немаємиру, сили, впевнености, порядку іт. д. Як же все це упорядкувати?. .Фундаментом і ціллю нашогожиття має бути Бог, а віра в ІсусаХриста – способом життя, колистараємося про Нього постійно

пам’ятати, навіть в найбуден-ніших, найпростіших справах.Таким чином наше життя стаєпостійною молитвою. Тоді, колими з уважністю прислухаємось доІсуса, боячись Його образитичимось неприємним, то набли-жаємось до Бога, повертаємо нашпервостворений стан близькости,безпосередности вже тут на землі.Тому Бог каже, що Царство Небеснеє всередині у нас, де перебуваютьХристос разом із Отцем і СвятимДухом, займаючи все більше йбільше простору в нашому єстві.Ми хочемо змінитись на краще,щиро прагнемо єднатися з ним,але досвідчуємо, що не все такпросто, що нашого бажання Богазамало або воно неправильне, бопередбачає, радше, пошук Божоїласки, добробуту, виходу з кризи,позбавлення проблем, а не самогоБога. Звичайно, бути з Богом – цеблагословення й гармонійність,але ми маємо також бутисвідомими, що правдивий шлях доБога може бути одночаснотернистим. Духовне життя – цеборотьба насамперед зі самимсобою. Треба пам’ятати, що тут дієпевний принцип нашого став-лення до Христа:

«Якщо зерно не впаде в землю й невмре, то не виросте з нього деревой не принесе плоду»;

«Хто любить батька й матір більше,ніж Мене – недостойний Мене»;

розподільники Божих ласк, які єнайближчими до Бога. Вони –честь і підпори Церкви, двері таключники Неба, вони –прикраса Церкви, брама віч-ного міста, через яку всіприходять до Христа. Требапідкреслити, що священикзаступає Христа біля престолу, ісам Ісус діє через нього і в ньому,вказуючи нам на правдивудорогу.4 І коли людина, незва-жаючи на зовнішні чинники,гріх, залишається вірноюХристові і Його Св. Церкві докінця свого життя, то безсум-нівно отримає ту особливунагороду в майбутньому.

Християнська віра знає, щоіснує завершення – потойбіччя,де всяка туга знайде спокій: «Те,чого око не бачило й вухо нечуло, що на думку людині неспало, те наготував Бог тим, щойого люблять» (І Кор. 2, 9). НаукаІсуса Христа є дуже виразна:«Гаразд, слуго добрий і вірний. Умалому ти був вірний, поставлютебе над великим» (Мт. 25, 21).Ясно сказано, що від зусиль івірности людини залежить, чивона доступить Божого щастя,чи ні. Бог винагородить кож-ного згідно з його заслугами.Хіба ж це не є великим скарбом ідаром для нас від Господа Ісуса– вічне життя? А спасіння – цедар, який треба прийняти,живучи згідно з його духом,тобто пожертвувати себеГосподові й ближньому. Цединамічний процес з великоюціллю жити в Бозі і з Богом.

АААннндддррріііййй МММрррооочччкккооовввсссььькккиииййй

ПППррриииммміііттткккиии:::1 Мартин Фон Кохем. Свята Літургія. –С.4.2 Святий Альфонс Лігуорі, ЧНІ. Велич іобов’язки священика. – С.134.3 Там само. – С. 136.4 Там само. – С.157.

Шукайте ЦарстваНебесного, а инше

все додасться


«Хто хоче бути моїм учнем – нехай зречеться себесамого, бере свій хрест та йде за мною»;

«Хто любить світ – той недостойний Мене»;

«Матір моя й брати мої – ті, хто виконує божу волю».

А разом всі ці вислови становлять дві головні заповіділюбови. Принцип у тому, щоб відрікатися себе увсьому й постійно. Відречення лякає, бо мипідсвідомо відчуваємо, що ніби втратимо щосьважливе. Це такий собі обман, бо насправді людина,відрікаючись від себе в ім’я Боже, від своєїегоцентричности, свавілля, скеровує себе на певнедогоджання, вподобання Богові через послух,молитву, єдність з Ним і отримує набагато більше,ніж могла собі уявити. «Якщо Я вас зроблю вільними –то справді станете вільними», «…щоб радість вашабула повна». . . Ап. Павло так говорить про те, що чекаєлюдину: «…що на серце людське не спадало, теприготував Бог тим, які його люблять». Вже тут мидосвідчуємо певний передсмак Царства Небесного, боколи ми близькі з Богом, то реально змінюємось,змінюється наше мислення, відчуття, погляди… Отож,головна заповідь – любити Бога всім своїм єством іпонад усе, а від того, наскільки ми реалізовуємо цюзаповідь у своєму житті, наскільки любов до Богаправдива, стійка й щира, – настільки й відповідністьбуде нашого життя у всіх його проявах. Тому слідпам’ятати, що коли у житті щось не так, то все цевиводиться з нашого ставлення до Бога. Недармазродився вислів: якщо Бог буде на першому місці, товсе инше буде теж на своєму місці. Чим ближче ми досвого Творця – тим більше єднаємось самі в собі,перестаємо бути роз’єднані, конфліктні з собою та зиншими.

Як же нам зробити крок уперед, як наважитись йпочати втілювати заповідь любови в життя? Оскількилюдині важко переступити поріг смерти для гріха, тосправа така передбачає ризик – ризик наважитись назречення себе й віддання в руки Божі ще до того, якщось отримаємо. Правдиве зречення й передбачає те,що ти не претендуєш ні на що, а тішишся з того, щомаєш шанс, можливість, ласку служити Богові. Тодінастають правдиві стосунки, які людину все більшезбагачують ласками, про які вона й мріяти не могла…Саме тому багато людей не хоче вірити в Бога, ходитидо храму, читати духовну літературу, вважаючи, що вних щось заберуть, що треба багато чого зрікатись іт. д. Обман полягає у тому, що вони не знають, що затаким зреченням стоїть повнота щасливого життя!Так, можна свідомо вибирати грішне життя, але такийвибір обмежений незнанням досвіду життя в Бозі.Коли людина переживає передсмак ЦарстваНебесного, в ній глибоко закладається пам’ять про теправдиве щастя, мир у серці, які вона отримала успілкуванні зі своїм Творцем.

ЄЄЄвввгггеееннн ЧЧЧееерррнннюююккк

Неділя. Чути ранковий церковний дзвін.Вулицями міста неквапливо проходять хвилілюдей. Одні з них ідуть на Літургію, инші вже

повертаються із недільної молитви. Сумно, але длябільшости християнство полягає лише в участі уСлужбі Божій. Христос ніби залишається за порогомхраму разом із тим особливим покликанням, яке данекожній людині при хрещенні. «Свята Тайнахрещення є обов’язковою брамою, що веде до ЦерквиНового Завіту. . . Людина, з’єднана з Ісусом ухрещенні, не є вже тією самою людиною,зміцнюється її особистість, бо через хрещення вонастає членом Церкви – Христового Тіла»1. Проходячичерез цю «браму», особа отримує надзвичайновідповідальне звання – мирянин. Вона дістаєважливий Божий заклик та бере на себевідповідальність жити з Господом, бути правдивимчленом Церкви. «У хрещенні людина помирає дляпопереднього життя, народжується через СвятогоДуха як нове створіння для життя у Церкві»2.

Саме миряни становлять чисельну більшість Церкви,яка є добровільним об’єднанням людей в ім’я ІсусаХриста згідно з Його обіцянкою: «Де двоє чи троє вІм’я моє зібрані, там Я серед них»3. Проте надто вжепоширився стереотип уважати Церквою лише тихосіб, які отримали певні свячення. Ця поширена середмирян думка насправді вкрай неправильна, адже вонитакож «властивим їм чином беруть участь употрійному уряді Христа – священичому, пророчомута царському»4 та несуть відповідальність за життя,місію Церкви не менше, ніж священики, ченці тачерниці. Ба більше, «миряни разом із священикамита монашеством становлять єдиний Божий народ іХристове Тіло»5.

ÃËˇÌË:

´Ò‚≥ÚÎÓ

‰Îˇ Ò‚≥ÚÛª

6

Кожен із них має свою особливу,неповторну місію та призначення.«Священиче служіння [. . .] єпостійною гарантією сакральноїприсутности Христа Спасителя урізні часи і в різних місцях.Чернечий стан є свідченнямесхатологічної природи Церкви,тобто її прагненням до БожогоЦарства, сповіщенням, виперед-женням і немов попереднімсмакуванням якого є обітичистоти, убозтва і послуху. . .Церковне служіння мирян полягаєу свідченні та в свій спосібнагадуванні священикам, ченцям ічерницям значення земних ідочасних реальностей успасенному Божому задумі»6.

Суть християнства полягає утісному особистому контакті зХристом. Людина, відчувши насобі велику Господню любов,зрозумівши те, що вона прийнятаБогом, не може сидіти, склавшируки. Вона повинна щоденнопрацювати, аби «поділитися»Христом з иншими. «ЖивеЄвангеліє в особі самого ІсусаХриста є радісною «новиною», якуЦерква щоденно проголошує йзасвідчує усім людям. У цьомупроголошенні та у цьому свідченні

миряни виконують своєрідну танезамінну роль, бо через нихХристова Церква присутня унайрізноманітніших сферахжиття як знак і джерело надії талюбови»7. Проводячи кожен деньсвого життя згідно з Господніминастановами, людина не тількизмінює себе, але й змінює світдовкола себе. Ісус звертається докожного із Свого люду: «Ви сіль

Віддаю себе за них у посвяту, щоб івони були освячені в істині. Та нелиш за цих молю, але і за тих, якізавдяки їхньому слову увірують вмене, щоб усі були одно, як Ти,Отче, в мені, а я в Тобі, щоб і вонибули в нас об’єднані; щоб світувірував, що Ти мене послав. І славу,що Ти дав мені, я дав їм, щоб вонибули одно так само, як і ми одно. Я––– в них, і Ти ––– в мені, ––– щоб вонибули звершені в єдності, щоб світзбагнув, що послав єси мене, та йізлюбив їх, як ізлюбив мене

(Ів. 17, 19-23).

Упродовж багатьох столітьТіло Христове, яким єЦерква, переживало цілу

низку поділів, розколів та иншихнегативних процесів, які против-ляться виразній волі Христовій –щоб усі були одно. ІІ Вати-канський Собор став початкомнової епохи, пошуку єдности міжусіма християнами. Отці Собору,бачачи рани роздору на двохчастинах незшитого хітонуХриста, прагнули докласти усіхзусиль, щоб сповнити те, чого такбажав Господь: Скільки разів яхотів зібрати твоїх дітей, немовквочка свій виводок під крила, –––та ви не захотіли! (Лк. 13, 34).Саме тому окремим документомСобору став Декрет про Екуменізм.

Поділи, які виникли, починаючище із ранніх періодів існуванняЦеркви1, на превеликий жаль,дійшли і до сьогодення. Мова йдепро два основні пласти, які сталикаменем спотикання на шляху доєдности у тілі Христовому.Першим можна вважати поділ,який утворився між Східною іЗахідною Церквами, а друга, неменш глибока, рана на ТіліХристовому, що виникла на Заході,– Церкви Нової реформації.Священний Собор у своїхдекретах підкреслює, що між усімаподілами, які виникли, існуютьнадзвичайно великі різниці, алене можна знецінювати тих скарбівхристиянських громад, які в силупевних історичних та культурнихобставин опинилися поза межамиКатолицької Церкви2. Соборнавчає, що людей, які народ-

землі. . . Ви світло для світу. . . Отакваше світло нехай світить передлюдьми, щоб вони бачили вашідобрі діла та прославляли Отцявашого, що на небі»8. Коженістинний християнин своїмищоденними вчинками покли-каний свідчити Христа. Цепокликання залишається незмін-ним вже впродовж двохтисячолітть, незважаючи на жоднічинники. Мирянин може нестиХриста тоді, коли це не можеробити священик, монах чимонахиня. «Світ» стає полем ізнаряддям мирянина у реалізаціїїх християнського покликання, босам він призначений для того,щоб прославляти Бога вХристі»9(9).

Бог кличе мирян до святости.Якось журналісти запитали матірТерезу: «Невже ви будете святою ХХстоліття?», на що отрималиствердну та вичерпну відповідь:«Це мій обов’язок!» Святість не єчимось далеким від нас чи чимосьнеможливим. Якби це було так, тоГосподь не давав б нам цьогопокликання. Треба тільки йоговідчути.

МММаааррр’’’яяянннааа ЯЯЯррртттиииммм

ПППррриииммміііттткккиии:::1 о. Христофор Ста-нецький. Служіння Божоголюду / Пер. з польськ.Леся Біленька–Свистович.– Львів: Видавництво ЛБА,1998.– c. 11.2 Там само.– С. 12.3 Мт. 18, 20.4 Іван Павло ІІ.П і с л я с и н о д а л ь н еапостольське повчання.Покликання та місіямирян «Christifideles laici».

– Львів: Видавництво “Місіонер”, 2006.–С. 23.5 Там само.– С. 60.6 Там само.– С. 16.7 Там само.– С. 130.8 Мт. 5, 13-16.9 Іван Павло ІІ. Післясинодальнеапостольське повчання. Покликання тамісія мирян «Christifideles laici». – Львів:Видавництво “Місіонер”, 2006.– С. 29.

Пр

о е

ку

ме

ніз

м


жуються в громадах братів нез’єднаних, не можназвинувачувати у єресі розколу, адже, перебуваючи усвоїх спільнотах, вони оправдуються вірою, черезСвяту Тайну Хрещення і є достойними зватисяхристиянами3.

Поштовхом до конкретних дій у справі єдностихристиян стали самі миряни, які, натхненні силою ідіянням Святого Духа, відчули глибоке прагнення доєднання в Ісусі Христі (ІІ Ватиканський Собор,декрет «Unitatis redintegratio» про з’єднанняхристиянства в Ісусі Христі). Цей рух отримав назвуекуменічного. Слово ойкуменія містить декільказначень. У Геродота і Арістотеля зустрічаєморозуміння ойкуменії як географічного поняття, щоозначає цілість заселеної землі. Таке траткуваннятерміна екуменізм спостерігається до поч. ХХ ст.,особливо у протестантів. За папи Івана ХХІІІ екуменізмотримав значення «єдність християнських церков»...

Противники екуменізму, єдности усіх християн влюбові і одній вірі у істинного Бога стверджують, щоекуменізм заперечує одну з чотирьох ознак Церкви –єдність. Відповідь на неправильне трактуваннясоборових документів криється у нерозумінніпоняття єдности як одного із чотирьох ознак Церкви.ІІ Ватиканський Собор, натхнений благодаттюСвятого Духа, бачить єдність Одного Христового Тілау множинності. Иншими словами, за основу бувузятий тринітарний аспект. Незриму, найвищу тайнуєдности бачимо у Пресвятій Трійці. Християнипокликані до життя з Отцем, Сином і Святим Духом, ащо вводить особу у спільноту Пресвятої Тройці? Безсумніву – Свята Тайна Хрещення, все те, що походитьвід Христа та до нього провадить, по праву належитьдо єдиної Христової Церкви4. Отже, джереломекуменічного руху є Святі Тайни, а головнохрещення.

ІІ Ватиканський Собор у своїх постановах ще разпідтвердив, що тільки через єдину католицькуЦеркву Христову, яка є загальною догмою до

спасіння, можна досягти повноту засобів спасіння5. Ізсоборового твердження бачимо, що повнота засобівдо спасіння є в Церкві. Господь делегував владу своємунаступникові апостолу Петрові: користаючисьскарбами Нового Завіту, розбудовувати видимуструктуру Церкви, яка має стати кораблем спасіннядля багатьох. Проте Церква не може прирікати назагибель тих людей, які є поза видимим бортомспасіння, але все ж таки на маленьких суднах вірипрямують до тієї самої цілі. Це і є таємниця єдности,яку Господь втілює у життя, бажаючи привестилюдину до бажаної пристані спасіння. Хоча Церква іволодіє депозитом віри і за нею зарезервовані усізасоби для спасіння, проте не усі члени ХристовогоТіла ведуть належний спосіб життя. Прагнення додосконалости мусить бути постійно зрошене живою,діяльною вірою, адже існує постійна небезпекаперетворити наш ексклюзивізм у бездушненасаджування власних амбіцій та інтересів. Правдивамісійність полягає не в тому, щоб прилучити особудо Католицької Церкви, а показати їй шлях доспасіння, який міститься у Христі, єдиному Бозі.Варто пам’ятати про слова Христа: Горе вам,книжники та фарисеї, лицеміри, що людямзамикаєте Царство Небесне! Самі не входите й недозволяєте ввійти тим, які бажали б увійти. Горе вам,книжники та фарисеї, лицеміри, що проходите морей землю, щоб придбати одного новонаверненого, іколи знайдете, то робите його гідним пекла,подвійно від вас гіршим. Горе вам, сліпі проводирі, щокажете: Хто клянеться храмом, то це нічого; а хтоклянеться золотом храму, той винуватий. Нерозумніі сліпі! Що більше – золото чи храм, який освячує тезолото?(Мт. 23, 13-17).

Екуменічний рух є проявом любови, про якийнеодноразово говорив Ісус Христос. У цьому русі всівірні сповнюють заповіт великого апостола народів,святого Павла: терпіти в любові один одного,стараючись зберігати єдність духа зв’язком миру (Еф.4, 1-3). Одного разу Свята Мати Тереза сказала, щопізнання себе примушує нас зігнути коліна – цеположення, необхідне для любови. Наша місія –передавати любов Божу – не мертвого Бога, а Живого,Бога Любови.

8

Що ж приніс екуменізм у життя Церкви? Без сумніву– оновлення, яке любе і вгодне в очах Божих. Нашібогослужіння сповненні молитовними проханнямипро єдність Тіла Христового. Душею цього руху є непримарні речі, а щира молитва за єднання усіххристиян під єдиним знаменом непереможногорозп’яття. Екуменізм не заперечує почитанняєдиного Бога в Трьох Особах, а, навпаки, ця єдністьстосується тих осіб, які явно визнають Ісуса Христа якБога і одинокого посередника між людьми6.

Підтвердженням усьогосказаного про єдність урізноманітності нехайстануть для нас словаапостола Павла з пос-лання до Коринтян: Таксамо, як тіло є одне, хоч ібагато має членів, і всічлени тіла, хоч є їх ібагато, становлять од-не тіло, так і Христос.Усі бо ми христилися водному Дусі, щоб бутиодним тілом: чи то юдеї,чи греки, чи раби, чивільні, і всі ми булинапоєні одним лише

Духом. Тіло бо складається не з одного тільки члена, аз багатьох. Коли б нога сказала: «Я не рука, отже, невходжу у склад тіла», – то хіба через те не належалаб до тіла? І коли б вухо сказало: «Я не око, отже невходжу у склад тіла», – то хіба через те воно неналежало б до тіла? Якби все тіло було оком, де жтоді був би слух? Якби все воно було вухом, де був бинюх? Та ж Бог розподілив члени – кожного з них – утілі, як хотів.. Якби все було одним членом, де було бтіло? Тепер же членів є багато, але одне лиш тіло. Виж - Христове тіло, і члени кожний зокрема (1Кор. 12,12-20).

ооо... ПППааавввлллооо ДДДррроооззздддяяяккк

ПППррриииммміііттткккиии:::1 Це насамперед стосується різних єресей, неправильноготрактування богоспасаючих правд та ин.2 Документи Другого Ватиканського Собору. Декрет проЕкуменізм. – С. 201.3 Документи Другого Ватиканського Собору. Декрет проЕкуменізм – С. 191.4 Документи Другого Ватиканського Собору. Декрет проЕкуменізм. – С. 191.5 Документи Другого Ватиканського Собору. Декрет проЕкуменізм. – С. 192.6 Документи Другого Ватиканського Собору. Декрет проЕкуменізм. – С. 206.

Сьогодні людина стає дедалі більш свідомоюсвоєї гідности. Крім того, зростає кількість тих,хто вимагає, аби людина користувалась

власним розумом, а не чиїмись стереотипами чивказівками. Натхненні власною свідомістю івідповідальною свободою, люди вирішують справи,приймають рішення, шукають відповідь як нащоденні питання, так і на питання глобальні, якінепокоять серце: яка ціль мого життя, що добре, а щогрішне, звідки виникає терпіння, який шлях веде досправжнього щастя, що таке смерть – оте найглибшетаїнство, яке приходить на зміну земного існування,даючи нам існування неземне і не людське, анебесне і Боже. . .

Бог указав людині шлях, через який вона можеспастися. Віримо, що єдина правдива релігіязнаходиться в католицькій і апостольській Церкві,якій Господь доручив обов’язок її поширювати,кажучи апостолам: «Ідіть, отже, і навчайте всі народи,хрестячи в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа,навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав» (Мт. 28,19-20). Всі люди мають обов’язок шукати правди,найперше у тому, щостосується Бога і Його Церкви, апізнавши її – прийняти і зберігати.

Людська особа, як зазначає документ II ВатиканськогоСобору «Dignitatis humanae», має право на релігійнусвободу. Вона полягає в тому, що всі люди мають бутивільні від примусу з боку иншої особи, держави чипевної влади стосовно вибору релігії. Право нарелігійну свободу базується на гідності людини, якупізнаємо з Божого об’явленого слова.

Відповідно до своєї гідности всі люди наділенірозумом і волею, а також відповідальністю – самоюприродою люди спонукувані і зобов’язані шукатиправду, в першу чергу, релігійну. А цього людина неможе зробити, коли не має душевної свободи і

Світові релігіїочимахристиянства


вільности від зовнішньогопримусу. Тому право на релігійнусвободу не ґрунтується на певнихнастроях людини, але основуєтьсявже в самій людській природі.

Всі народи творять одну спільноту,бо мають одне походження. Вселюдство має одну і остаточну мету– Бога. Люди різних віруваньчекають, шукають відповіди набагато запитань людського життя.З давніх-давен і досьогодні середрізних народів існує відчуттяпевної сили, що діє в явищахприроди і в людському житті. Цізнання і відчуття просякнутіглибоким релігійним почуттям. Арелігії, пов’язані з прогресомкультури, відповідають на ті жпитання. Так, наприклад, в індуїзмі,люди дошукуються Божих таїнствта виявляють їх невичерпнимбагатством міфів і філософськимипошуками, що прагнуть знайтививільнення з обмежень існуванняв різних формах аскези чи вглибоких роздумах. У буддизмі,відповідно до різних його форм,визначається нестача цьогозмінного світу і навчається людейтакого шляху, яким би вони набулистан досконалого вивільнення(звільнення), або власними зусил-лям дійшли до стану найвищогопросвітлення. Теж і инші релігіїстараються різними методами,способами, шляхами зарадитинеспокою людського серця,вказуючи на різні шляхи, методи,вчення.

Католицька Церква не відкидаєнічого з того, що в тих релігіях єправдиве і святе. Зі щироюпошаною зважає на ті способижиття, заповіді, науки, які хоч вбагатьох речах є відмінні від їївизнань і вчення, однак виявляєпевний промінь тієї Правди, щопросвітлює всіх людей. Вонапроповідує і зобов’язана безнас-танно проповідувати Христа, що є«дорогою правди і життя»(Ів. 14, 6)в якому люди знаходять повнотурелігійного життя.

Церква, вірна євангельській правді,іде дорогою Христа і апостолів.Вона повинна наполегливопрацювати, щоб поширювати

Боже слово. Для Бога немаєбільшої приємности ніж та, аби всілюди спаслися і знайшли тавідкрили для себе єдину істину.Крім того, до обов’язку Церквиналежить роз’яснювати таукріплювати моральні засади, щовипливають із природи самоїлюдини. Кожен християнин, якийпрагне духовної зрілости, зобо-в’язаний у щирості і з любов’юпоширювати науку Христа тим, якістоять осторонь і поза межамихристиянства. Тому Церква закли-кає своїх вірних, щоб зрозсудливістю і любов’ю, черезспівпрацю і діялоги з пред-ставниками инших релігій, засвід-чували християнську віру і життя,признавали, зберігали й згадувалиці моральні і духовні блага.

Ми не можемо бути правдивимихристиянами, якщо відмовляємосьповодитись по-братньому. Став-лення людини до Бога і людини долюдини пов’язане із Писанням:«Хто не любить, той не пізнавБога» (1Ів. 4, 8). Тому Церквазакликає людей відкинути всякудискримінацію, пов’язану з кольо-ром шкіри чи релігійними переко-наннями. Церква спонукає, щобусі тримались доброї поведінкисеред поган, оскільки саме відхристиян залежить мир, бо вонимають бути правдивими синамиОтця, що є на небі.

АААннндддррріііййй ЧЧЧииипппееенннкккооо

Якщо відкрити Святе Письмо,то можна спостерегти однуцікаву річ: Святий Дух

зазвичай вибирає для своєї місіїосіб, що за людськими мірками,здавалося б, для цього найменшепідходять. Наприклад, Мойсея, щокартавив, Бог вибрав на пророкадля вибраного люду, на захисникаперед фараоном. Звичайногопастуха Давида Він настановивцарем над своїм сином Ізраїлем; аз простих рибалок зробивапостолів і учителів народів. Такадія Духа не є випадковою чивинятковою і також проявляєтьсясьогодні, бо Бог, як єдинийсерцевідець, знає, кого і в якийспосіб зробити співучасникоммісії спасіння.

Тому не повинно бути нічогодивного в тому, що на початку 60-х років минулого століття одномумолодому перспективному іспан-ському художнику Франческо(Кіко) Аргуельо, що саме переживособисту кризу віри, захотілосяпокинути все і піти поділитисясвоїм досвідом Христа знайбіднішими і найбільшзнедоленими людьми свого міста.Він, узявши зі собою Біблію ігітару, подався жити в Паломерас –найбідніший район Мадрида, щобпроповідувати Добру Новину так,як це вмів. Він намагавсярозказувати про розп’ятого івоскреслого Христа, Його дію ужитті людини. Близько 1962 рокуйому вдалося зорганізувати першуспільноту з циган, злочинців,колишніх повій та узалежненихлюдей. Вони збиралися дляроздумування над СловомЄвангелія, співали псалми і сталиконкретним свідоцтвом солідар-ности, що змінює людей.

У 1964 році до Кіко приєдналасяКармен Ернандес, що маєліценціят з богослов’я Іститутумісіонарів Ісуса Христа. Карменсаме тоді готувала євангелізаційнугрупу, що мала вирушити добідняків, які працювали на шахтіОруро в Болівії (ПівденнаАмерика), та, зустрівшись з Кіко,вирішила співпрацювати з ним.

По-новому народившись середбідних кварталів Паломерасу,ініціятори і учасники «Дороги

«Äîðîãà Íåîêàòåõóì

åíàò»

10

Неокатехуменат» поставили собі за ціль донестиконкретній, наскільки це можливо, людині ДобруНовину. Добиваються вони цього простим способомпроповідування Слова Божого і свідчення своїмспільнотним життям сповненим взаємною любов’ю іпіклування. Діючи в такий спосіб, вони зробиливиклик одним із найбільш серйозних проблемнашого часу: секуляризму, анонімності і масовостіпарохії.

Першу їхню спільноту відвідав архиєпископ МадридаКазимиро Морсільо, який розпізнав в ній діюСвятого Духа. Саме він запросив Кіко і Кармен з їхдосвідом до багатолюдних парохій міста. Там вониотримали назву «Дорога Неокатехуменат». Оскільки їхспосіб діяльности був дуже схожий на підготовку дохрещення перших християн, відмінність полягалалише в тому, що навчання відбувалося для вжеохрещених, але відпалих від Церкви, з метоюдопомогти їм наново пережити таїнство віри. Їхнядіяльність була досить ефективною, тому швидкопоширювалась вже не тільки в Мадриді, але і по всійтериторії Іспанії.

Неокатехуменат завдяки своїй ефективності швидкорозповсюджувався на цілий світ двома способами:катехити з однієї парохії їхали у иншу, де задопомогою катехизації створювали нові спільноти,або ж багатодітні сім’ї разом із католицькимсвящеником покидали своє місце проживання іпереїжджали в иншу місцевість чи навіть країну і тамприкладом свого життя проповідували Добру Новину.

Духовна формація членів спільнот «Неокатехуменат»будується на трьох основних елементах христи-янського життя, т. зв. «триніжок»: слухання СловаБожого, що знаходиться в Святому Письмі; жива іповна участь у Літургії; досвід життя в спільноті. Цітри чинники, згідно зі словами учасників, доводятьвіру людини до зрілости. Щотижня спільнотазбирається на Літургію Слова (Богослов’я), якаскладається з чотирьох читань (два з Нового Завіту ідва зі Старого). Кожному читанню передує короткевпровадження, що звертає увагу слухачів нанайістотніші моменти. А опісля будь-хто з присутніхможе висловити, чим це Слово його особистозаторкнуло.

Євхаристія – це суть «Неокатехуменату», оскільки –згідно з Кармен Ернандес – вона пропонує завіт ізБогом і вчить подяки, а насамперед дає Христа, якийдозволяє себе «ламати» заради людини. Спільнотасвяткує літургію в маленькій общині, кожного тижня

в суботу ввечері, щоб у повній мірі, свідомо і активновзяти в ній участь і мати можливість святкуватинеділю вже звечора, наслідуючи тим самим пасхальнечування. Приймають св. Причастя сидячи навколостола. Спочатку ламають хліб, потім передаютьспільну чашу, показуючи цим єдність спільноти.

Найбільший акцент у вченні «Неокатехуменату»ставиться на третьому з основних елементів«триніжка» – спільноті, в якій панує любов, що єособливим знаком присутности Христа. Спільнотадопомагає неокатехуменам відкрити в собінеобхідність звершення і дозрівання віри. У мірутого, як учасники виростають у вірі, починаютьвиявлятися ознаки койнонії (сопричастя), що єбезпосередньою дією Святого Духа: не судити, нечинити опір злу, прощати і любити ворога. Койноніяпроявляє себе також в допомозі тим, хто цьогопотребує, в турботі про хворих, страждаючих ілюдей похилого віку, в підтримці тих, хтознаходиться на місії. Саме ця любов є дієвою силою,що найбільше захоплює людей і завдяки якій вонизнову повертаються у лоно Церкви і стаютьправдивими християнами, що живуть згідно з вірою.

Плодами своєї праці члени неокатехуменатуназивають найперше те, що вони несуть ДобруНовину до все ширшого кола людей в різноманітнихкраїнах земної кулі. Серед цих людей є такі, що вжебули віддалені від Бога і Церкви. Перші спільноти напарохії зазвичай формуються з найактивніших


членів, а вже наступні об’єднуютьтих, які прийшли на науки, бопобачили любов, що існує вспільнотах, чи помітили ті зміни,які відбулися в житті їхніхродичів, знайомих. Конкретнимфактом є входження до спільнотколишніх атеїстів, наркотично таалкогольно залежних. Иншимхарактерним плодом спільнот є те,що в їх рядах збільшується числомолоді. Батьки, активні неока-техумени, змогли виконати свійхристиянський обов’язок –прищепити дітям віру. Харак-терним для учасників спільноти єте, що вони посвячують своєжиття євангелізації. Це може бутиу вигляді нових покликань досвященичого та монашого слу-жіння чи просто у посвяті свогочасу, майна, здоров’я для пропо-відування Благовісти, инколи здуже невигідними для себеумовами (покинення комфортногожитла і пристойної зарплати, щобпочати нове життя в дужепримітивних умовах). Велику діюБога через неокатехуменат можнапобачити в житті багатьох сімей,які в такий спосіб врятувались відрозпаду та ставали живимиприкладами відкритости до новогожиття без використання контра-цепції. Сім’ї неокатехуменатузазвичай багатодітні, що є певноюмірою позитивним викликомсучасному суспільству, якестверджує, ніби діти є перешкодоюдо самореалізації батьків. Танайважливішим плодом своєїпраці неокатехумени називаютьвіру, яка дає можливість зрозуміти,що вічне життя починається вжетут на землі, і в будь-яких клопотахжиття допомагає відчутиприсутність Святого Духа в серці,що каже: «Авва, Отче!».

З огляду на малу кількістьсвященнослужителів, які могли бпрацювати з сім’ями на місіях, атакож на те, що в спільнотахнароджувались нові покликання,виникла потреба в створеннісемінарій, де охочі статисвященниками могли би отриматипотрібну, згідно з канонамиЦеркви, формацію, проте в дусінеокатехуменату. Папа ІванПавло II схвалив і поблагословивстворення семінарії для покликань

із спільнот. Перша така семінаріявиникла в 1988 році в Римі. ІванПавло II дав їй назву RedemptorisMater (Мати Спасителя).

Та, незважаючи на всі своїпозитиви, «Дорога Неокатехуме-нат» протягом багатьох роківзустрічала і зустрічає на своємушляху (подібно як ІІ Ватиканськийсобор) численні контроверсійнідумки, найперше в самійКатолицькій Церкві, з огляду насвій радикалізм, повернення дотрадицій перших християн і новуестетику в Літургії. Ці думки немають на меті заборонитидіяльність руху, а лише максима-лізувати його користь, доручившиопіку над ним єпископам, щобнеконтрольований рух випадковоне став причиною розколу. Такожможна зустріти певні застере-ження щодо їхньої діяльности напарохіях, дехто вважає, щонеокатехумети знекровлюютьпарохії (особливо це стосуєтьсямаленьких місцевостей), заби-раючи найактивніших членів.Тому їхня діяльність і навчаннябули ретельно вивчені, заможливости позбавлені небезпеч-них елементів, що могли бпризводити до певних непоро-зумінь і конфліктів. Устав«Неокатехуменату» був затвердже-ний 11 травня 2008 рокуПапською радою у цивільнихсправах. Вручення декретувідбулося 13 червня того ж рокукардиналом Станіславом Рилком.

Станом на 2008 рік «ДорогаНеокатехуменат» нараховує 40тисяч спільнот, що об’єднуєблизько 1 мільйона вірних, на5 тисячах парохій, у 880 єпархіях,у 105 країнах світу, на всіхконтинентах, з 71 семінарієюRedemptoris Mater, де навчаєтьсяприблизно 3 тисячі семінаристів.

НННааа оооссснннооовввііі мммааатттеееррріііяяяллліііввв кккууурррсссооовввоооїїїррроообббооотттиии «««ПППееерррссспппеееккктттииивввиии

пппооошшшииирррееенннннняяя дддооорррооогггиии„„„НННеееооокккааатттееехххууумммееенннаааттт””” ввв кккооонннтттееекккссстттііі

УУУкккррраааїїїнннсссььькккоооїїї гггрррееекккооо---кккааатттооолллииицццььькккоооїїїЦЦЦееерррккквввиии ввв УУУкккррраааїїїнннііі»»»

пппііідддгггооотттуууввваааввв МММииихххааайййлллооо ГГГуууцццуууллляяяккк

«Ви куплені високою ціною! Неставайте рабами людей»

(1 Кор. 7, 23).

Ми живемо у суспільстві, депанують зовнішні вияви, культіміджу та споживацтва. Хворобалюдства поглиблюється, і, здається,воно дедалі більше псується тадеградує. Суспільство, яке частоговорить про Бога, проте мало Нимживе, яке щораз частішевикористовує Його як «парашут»,згадуючи про Нього лише в часвласного лиха. Людство, яке нібивпало у сплячку: байдужість уставленні до поширення зла усвіті, обмежуючись лиш тим, щобвоно не зачепило їх. Чому ж люди,які називають себе християнами,щоразу менше реагують на«брудні» речі, які потрапляють нашпальти газет чи на екранителевізорів? Що спонукає таківеликі маси людей, які мають різніуподобання, зректися власноїнеповторности та унікальности?Що змушує християн приховуватичи відступати від християнськихпозицій? Це страх бути собою,страх бути справжнім, а неформальним християнином! Цестрах бути «не таким, як усі», щобуникнути суспільного тиску. Цестрах жити духовно, адже житидуховно – це також свідчити перединшими людьми. Це означало бприпинити критикувати власних

Чужийсередсвоїх

12

батьків (навіть якщо вони з нами і недобреповодились); утриматись від критики ближніх, що бивони не зробили нам злого, означало б гострореагувати на поширення злих тенденцій усередовищі, у якому перебуваємо: чи у колі друзів, чина місці праці. Початок цього страху чи, можливо,небажання свідчити живого Бога (дозволю собінагадати, що саме до свідчення живого Бога покликаві кличе тепер Христос) починається зі, здавалося б,банальної нехоти привітатися до иншої людинихристиянським привітом. Невже люди почаливстидатися визнавати Бога?! Невже «бутихристиянином» перетворилося з чести на етикеткучи невигоду, тягар?! Те, що зовсім недавно булонеприйнятним та ганебним, стає нормальним,натомість те, що є добре, починає табуватись.Практика розлучень, розпуста, аборти, одностатевішлюби та багато иншого зла починає прийматись якщось нормальне на рівні державних законів. Все стаєз ніг на голову: колись ті особи, які творили таке зло,вважались ненормальними та відкидалисьсуспільством, натомість тепер людина, яка цього неробить і не приймає, вважається ненормальною.Парадоксально, але виходить так, що в наш час слідбути ненормальним! І сумно, що таких людей, які бприслухались до голосу Божого та голосу Церкви,поступово меншає. Але чи справедливо перед Богомлюдей більше слухати, ніж Бога? (Ді. 4, 19).

Ми боїмося бути собою у суспільстві, яке у своїй сутіє несправедливим, ґрунтується на страхові, в якомугроші та успіх є символами влади, де панує зіпсуття,насильство, аморальність. Ми відчуваємо меншестраху та незручностей, коли перебуваємо у групі йробимо те, що робить група, аніж коли ми є самісобою! Часто, наприклад, християнинові-лікарю слідзакривати очі на аборти, які здійснюють у лікарні, боінакше його просто не сприймуть або позбавлятьмісця праці. Такій людині слід мати сильну віру тавідвагу, щоб пробувати щось змінити, але страх і тискгрупи людей-співпрацівників змушує мовчати та тихоробити свою роботу. Якщо ми є духовними особами,то вже не маємо потреби у групі – поруч із нами єБог. Ми самі вирішуємо, перебувати чи ні поруч зиншими людьми. Це особистий вибір, а не потреба.Инколи наша відмова від праці, яка є морально злою,може бути християнським свідченням небажаннябрати участь у ділах, які несуть собою зло. Якщо жлюдина мовчить на гріх, то тим самим стаєспівучасницею гріха, зрештою, якщо людинавстидається Христа, Його слів, то чи можна назвати їїхристиянином у повному розумінні цього слова? Бохто встидається Христа (а отже і всього того, що Вінзаповідав та передав своїй Нареченій-Церкві), того іСин Чоловічий встидатиметься на Суді перед лицемОтця (пор. Мр. 8, 38). Якщо християнин є справдідуховною особою, то він не потребуватиме досягатистатусів, які пропонує суспільство і оточення, у якомуживе, бо знає, що мусить пройти цим світом, а незастрягнути в ньому, знає, що покликаний до того,щоб собою, своїм життям змінювати світ на краще,показувати гідний приклад учня Христового иншимлюдям, тим покликаючи їх до життя в Бозі. Важко є

бути ягням серед вовків, важко є свідчити любов Божусеред людей, які її свідомо відкидають для того, щобзадовольнити власні забаганки, які ідуть дорогоюпогибелі та хочуть зіштовхнути на неї і инших, щобвідчувати себе виправданими. Навіть коли ми робимовсе можливе для звіщення Доброї Новини, але небачимо бажаного результату, то не журімось,згадаймо, що і слова і науку Христа не всі сприйняли.Тут потрібна терплячість, велика любов табезперервна наполегливість. Пам’ятаймо, ми сіялидобрі зерна та, можливо, якусь иншу людину Богпокличе, щоб збирати ці добрі плоди нашої праці.Христос остерігає, щоб бути пильними до всякого злаі не мати страху перед суспільством і князем цьогосвіту у відстоюванні добра: «Не бійтеся тих, щовбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесьрадше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі»(Мт. 10, 28). Оскільки «тихе, мовчазне, а подекудисліпе християнство» є доволі поширеним середрізних верств населення, а особливо набуваєпоширення серед молоді, то слід іти до кореня –приділити більше уваги християнському вихованню,незалежно від віку особи. Подумаймо, коли миостанній раз говорили про Бога чи на місці праці, чиу колі друзів, родичів, наскільки часто таке буває і чивзагалі буває? А це теж є певним свідченням нашогохристиянського життя, адже не знаємо, яким словомчи вчинком можемо спонукати иншу особу допізнання Бога, до відкритости на Його любов. Навітьколи нам не вдається щось змінити тут і зараз наяву,то надзвичайно важливо є молитись за тих людей,які, можливо, хитаються у своєму християнськомужитті, які заплутались, проте хочуть зробити добрий,християнський вибір, щоб Господь їм у цьому допомігта скріпив, а також особливо за тих, які впали, щобмали силу піднятись знову, могли відкрити своїдуховні очі та не боятись нести Христа, СонцеПравди, иншим через приклад свого християнськогожиття. Важко є серед натовпу залишатисяособистістю, яка не перестає думати, яка стоїть начітких християнських позиціях. Та все ж це можливоі потрібно, як ніколи! Це потрібно, щоб світ цей незагинув у ярмі гріха! Щоб усі ішли цією правдивоюДорогою, свідчивши істинну живу Правду, до радостивічного Життя. Пам’ятаймо, що зброєю дияволапроти нас якраз є страх і сумнів, які він намагаєтьсяпосіяти у наші серця. Цим прагне не дати проростидоброму зернові, яке могло б дати гідні плоди, статиспонукою призадуми для иншої людини у її житті.Проте ми маємо щось набагато більше – Христа, йогоЖивотворний Хрест, Святі Тайни, які є нашим мечемта щитом у боротьбі проти сил тьми, маємо шолом –Слово Боже. Тому повинні своєю «люблячою рукою»давати руку допомоги (чи словом, чи якимисьиншими діями) людям, щоб вирвати їх із рук диявола!Слід не боятись свідчити своє християнськепокликання, свідчити істинного живого Бога середлюдей, адже: «… хто вам заподіє лихо, коли ви сталиревнителями добра?» (1 Пт. 3, 13).

ПППееетттрррооо МММооонннььькккааа


Простір спілкування

Плекання літургійної спадщини та її відродження –це одне з першочергових

завдань Церкви як Божоїінституції. Її літургійні бого-службові акти є молитвою, черезяку кожен християнин маєможливість перебувати у присут-ності Бога. Краса обряду,здійснення богослужіння та йогоглибокий богословський зміст єцінним видимим знаком спіл-кування людини як сотворіння зісвоїм Творцем. Особливо цестосується візантійсько-руськогообряду, спадщина якого протягомстоліть плекалась, розвивалась тадоповнювалась у Київській митро-полії. Власне її ми називаємоКиївською традицією. Однакскладність полягає в тому, щопротягом століть ця спадщинамодифікувалась та часткововтратилась у лоні унійної Церкви,а деякі чини були взагалі відкинуті.Прикладом таких історичнихперипетій може стати літургійний«Чин Православ’я», що здій-снюється у першу неділю ВеликогоПосту1, коли виголошуєтьсяанатема2 усім тим, які суперечатьдогматичному вченню Церкви, атакож співається многоліття їїзахисникам. Підписавши Берес-тейську унію з Римом у 1596 р.,обряди почали отримуватилатинські домішки, а з часомпоступово почали втрачати своє

Східне літургійне розуміння.Ситуацію ХХІ ст., яка існує в лоніУкраїнської Греко-КатолицькоїЦеркви, погодився прокоменту-вати Високопреосвященнішийвладика Кир Ігор Возьняк,Архиєпископ Львівський3.

У відповіді на питання простратегію літургійного життя вУГКЦ4 владика наголосив, щонашим обов’язком є повертатисьдо своїх коренів. Це те ж, на чому всвоїх декретах5 наголошував ІІВатиканський Собор6. Плекання тарозвиток свого обряду – цепершочергове завдання УГКЦ.Однак інтегровані латинськітрадиції не дозволяють повер-татись до обрядового корінняКиївської митрополії. Для відрод-ження обряду в Церкві слід поволіусувати латинські моменти,готуючи людей до тої обря-довости, яка би мала бути. Окрімтого багато залежить від душ-пастирів та єпископів УГКЦ, боЦерква не хоче нищити своєкоріння.

Щодо вживання «Чину Право-слав’я» як одного із багатьох чинівКиївської традиції, то владикавдало підмітив таке: «Без сумніву,цей Чин має своє важливе місце уцерковному середовищі. Однак він

вимагає нового підходу. Насьогодні людину треба не від-кидати від Церкви, але навер-тати, щоб у складних для неїумовах вона могла знайтиприхисток та надію на те, що уЦеркві зможе знайти Бога».Владика Ігор зауважив і те, щоЦерква иноді забуває свою місію.Вона, як Тіло Христове, єнароджена для спасіння душ, а необрядовости, яка хоч і є важливимелементом у літургійному житті,однак не найважливішим. Цеповинен розуміти і коженсвященик, бо саме він покликанийнароджувати Христа у людськихсерцях, а не убивати Його буквоюзакону без жодного пояснення, щотаке анатема.

Така позиція архиєпископа єактуальною заввагою до викликусуспільства, яке не приймаєзакостенілих форм літургійнихобрядів. Непрактичність танепристосованість до викликівсьогодення Чин Православ’явтратив свої позиції внаслідокдемократизації суспільства, якеприпускає свободу віровизнання,слова тощо. Владика Ігор наго-лосив, що накладання анатеми незупинить людину на її відступ-ницькому шляху. Це не є добаВселенських Соборів та Серед-ёньовіччя. Сьогодні людина живе увирі інформації, яка дає змогупорівняти і вибрати ту чи иншурелігію.

Із таких коротких коментарів тароздумів видно, що традиціяунійної Церкви є похідною від

Повернення до літургійноїспадщини Київської

традиції

14

Дорога спасіння

традиції Київської, а, радше, і єтією Церквою Київської традиції,яка передбачає у собі збереженнята плекання літургійних чинів таобрядів Київської митрополії. Цеслушна заувага, яка потребуєрозуміння питання літургійноїідентичности, що ґрунтується наспадщині Київської традиції.Повернення до своєї традиції єважливим і актуальним для УГКЦпитанням сьогодення.

ТТТааарррааассс СССииидддііілллооо,,,

ЛЛЛііітттуууррргггііійййннниииййй вввіііддддддіііллл ПППЦЦЦ «««ЕЕЕккклллееезззіііяяя»»»

ПППррриииммміііттткккиии:::1 «Чин Православ’я» у першу неділюВеликого Посту виник на основідогматичної суперечки про почитанняікони та богослов’я образу у ІХ ст.Історично це був початок створеннячину, який став гарантом збереження тазахисту догматів Церкви ще до її поділу1054 р., а також закріплення постанов VІІВселенського Собору і втілення в життявчення про почитання ікони.2 Анатема – це відлучення християнина відспілкування з вірними та від святихТаїнств, застосовувалась як вища церковнакара за важкі прогрішення: за зрадуправослав’я та упадок в єресь або схизму.Цей термін використовувався уСептуагінті для передання давньо-єврейського терміну herem, який означає«щось прокляте, відкинуте людьми» (Числ.21, 2-3; Лев. 27, 28; Втор. 7, 26; 13, 15 (16),17; 20, 17; Зах. 14, 11). Цей термінвикористовував також ап. Павло у своїхпосланнях: 1 Кор. 12, 3; 16, 22; Гал. 1, 8-9;Рим. 9, 3, а також: 1 Кор. 16, 22.3 Інтерв’ю з ВисокопреосвященнішимКир Ігорем Возьняком, АрхиєпископомЛьвівським, від 17.03.2009, м. Львів,Архикатедральний Собор св. Юрія.4 Мова йде про відродження обрядів ітрадицій Української греко-католицькоїЦеркви.5 У документі «Orientalium Ecclesiarum»Католицька Церква підтверджує той факт,що вона цінує установи та церковніобряди, бо вони є переданням апостолів істановлять частину божественногооб’явлення і неподільної спадщини цілоїЦеркви // Другий Ватиканський Собор(Декр. «Orientalium Ecclesiarum», 1). – Рим,1965. – С. 147.6 Декрет «Unitatis redintegratio» містить всобі основну думку: плекати і зберігатибагатство літургійної та духовноїспадщини помісних Церков на Сході, щоє одним із кроків для об’єднання Східної іЗахідної Церков. І власне в цьомуконтексті Католицька сторона розумієважливість життя унійних Церков в лоніВселенської Церкви як такої. // ДругийВатиканський Собор (Декр. «Unitatisredintegratio», 15). – Рим, 1965. – С. 184.

«Я хліб життя. Хто приходить доМене – не голодуватиме; хто вМене вірує – не матиме спраги

ніколи»

(Ів. 6, 35).

Ліс.. . У тіні розлогих дерев, уневеличкому ярочку, з-підземлі пробивається чиста

вода, а далі струмочком поміждерев мирно біжить до болотистоїгалявини, рясно вкритої квітами.Щороку навесні струмок оживає,підживлений вологою від талогоснігу. А коли приходить осінь,джерело ніби завмирає і стає ледьпомітним через товстий шаропалого листя і намулу, щосповзає, розмитий дощами,схилами яру. Тому кожного разу,коли приходить довгоочікуванавесна, щоразу важче для джерелазнайти шлях, який би ніс чистуводу на галявини. Можливо, однієївесни джерело не зможе ожити,наповнити яр водою і напоїтигалявину з квітами, якщо не прийделюдина, яка, витративши кількагодин і забруднивши свій одяг, непочистить його, надавши новогожиття.

Віра, якою дорожить кожнахристиянська душа, так подібна доцього лісового джерела! Воназароджується у глибинах люд-ського серця, розвивається, напов-нююючи життя неоціненнимиблагами. Перший крок у цьомунапрямку – тайна Хрещення, декожен зодягається у Божублагодать, беручи на себеобов’язок бути християнином,оберігати свою віру і дорожитинею. Нове народження у Христо-вій вірі вимагає від людининового життя у християнськомудусі. Ставши воїном Творця,отримуємо певні вказівки, зобо-в’язання, які не обмежуюють нас,а роблять виконавцями Божої волі.Від свого небесного Батькаодержуємо неоціненний скарб –

віру. Саме ця Божа чеснота здатнатворити чудеса. Віра, позбавленанадії і любови, цілком не єднаєвірного з Христом і не робить йогживим членом Його Тіла.

Бути справжнім християнином,що це означає? Ходити в неділю доцеркви, раз в рік сповідатися іпричащатися, чинити діламилосердя? Відповідь: і так, і ні. Усіперераховані наміри важливі, алеце лише вчинки, які губляться углибинах буденности людськогожиття. Їхнє знецінення продик-товане слабкою мотивацією,наміром, який втратив своюправдиву християнську вартість.

Для прикладу можна розглянутиодин із наведених вчинків, щобпереконатися у істинності нашоїпроблеми. Багато людей, яківважають себе християнами, ідутьдо церкви, щоб не почути слова-докори з уст свого сусіда,приятелів чи загалом співжителів.Але забувають, що наші храми – цене тільки місце, де можназустрітися, поговорити, але щосьбільше: вони є мешканням живогоБога. Тут ув’язнила Його любов донас: «Полюбивши своїх, що були всвіті, полюбив їх до кінця» (Ів. 13,1). З кивота не може Йогопрогнати ні байдужість чилінивство його вірних, ніненависть чи лінивство Йоговорогів. Господь, як добрий батько,не знеохочується, коли ми пронього забуваємо чи формальновідвідуємо. Він зажди готовийпробачити наш нездоровий намірі тому терпеливо чекає навнутрішню поправу.

Один чоловік, який сповідувавиншу релігію, запросив якосьсвого знайомого священика накоротку прогулянку. Повів його дохристиянського храму, а таммолилася тільки одна старенькабабуся. Тоді він запитав свяще-ника: «Чи є тут Бог?». Священиквідповів: «Так». «Якщо так, – кажетой чоловік, – то ця святиня

Жива віра – джерелохристиянськогожиття


повинна бути повна людей. Або тут Бога нема, або ви– християни – не вірите в те, чого вас навчає вашавіра».

Так, це сумна правда, яка існує реально у наш час.Наша віра убога, ми відірвали своє віття відсправжнього коріння – джерела живої віри. Ми не єглибоко перейняті переконанням, що серед насперебуває особисто Богочоловік Ісус Христос, Той, заяким натовпом ходили люди по всіх околицях Галилеї,які не тільки слухали Його слово, але жили ним.Сьогодні нас полонила жахлива дійсність: церкви абопорожні, або наповнені людьми, які далекі у своїххристиянських переконаннях, втратили звязок ізживим Богом шляхом ослаблення віри, залишившиХриста у Його «долі» самотнім.

Жахіття, яке чорною хмарою нависло над нашим«побожним» життям, потребує очищення ісправжнього оновлення. Настав час закотити рукави,озброїтись правдивою зброєю Божої благодати іочистити джерело серця для достутпу спражньої,життєдайної води – істинної віри. Саме ця глибокапереміна оздоровить нас зісередини, пробудить донового життя у Христі. Його учень повинен не тількизахищати віру і жити нею, а й сповідувати їївідважно, борячись із труднощами, свідчити про неї,в такий спосіб її поширюючи. Служба і свідченнявіри необхідні для спасіння: «Кожний, отже, хтовизнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїмОтцем Небесним. Хто ж мене зречеться передлюдьми, того і я зречусь перед Отцем моїм Небесним».

ІІІгггоооррр ДДДууудддиииччч

«Багатим в цьому світі накажи, щоб не неслисядумками вгору та щоб не надіялися на нетривке

багатство, лише на Бога, який щедро дає нам усьогодля вжитку, щоб добро чинили, багатіли добрими

ділами, були щедрі, ділилися радо і тим робомзбирали собі скарб – добру підвалину на майбутнє,

щоб осягнули життя правдиве»(І Тим. 6, 17-18)

Неодноразово доводиться кожному з насзустрічатись з питанням багатства в сучасному світі.Кожен з нас бачить проблему соціяльної нерівности.Хтось осуджує людей, які мають у власності великімаєтки, гроші і прекрасне життя. Хтось заздрить їм, ахтось за них молиться. Незважаючи на те, люди даліживуть. Проблема соціяльної нерівности існувала відпочатків людства.

У християнстві свого часу тривала дискусія щодобагатих і заможних людей. В перших століттяххристияни піддавали сумніву, чи можуть насправдітакі люди бути в Церкві. Подібно і ми тепер думаємо:чи можуть багаті ходити до церкви, і чи їх Господьлюбить так само, як і простих бідних людей?

Головною проблемою багатства теперішнього світу єнеправильність його використання. Воно не можезробити так, щоб бідний і багатий могли жити вгармонії між собою. Багаті не люблять бідних, біднібагатих. Одні за те, що вони бідні і відчуваютьпогордливе ставлення до себе, другі через те, що вонибагаті, а инші заздрять їм.

Ще в давнину всі люди, незалежно в якій країні жили,яким був їхній соціяльний статус, прагнули статибагатими. Багатство давало владу і можливістьзадовольнити свої тілесні потреби. Через поширенняхристиянства різко змінилась філософська оцінкаморальних і матеріяльних цінностей. Людствопочало задумуватись над спасінням власної душі.Справжнім багатством почали називатись скарби, якіми збираємо на небі, а не на землі. Бо як каже намЄвангеліє: «Бо де твій скарб, там буде і твоє серце»(Мт. 6, 21).

Існує також инша думка: коли б не було багатихлюдей, не було б кому допомагати бідним, не було бмеценатів, через яких людство отримало у спадокбагато грандіозних пам’яток архітектури і мистецтва.Неправильним є засудження багатства. Бог щедрий ідає кожному за його здібностями, а вже сприйняттяцього залежить від самої людини.

Саме по собі багатство поганим не може бути.Важливо є те, яким шляхом і методами воно здобуте іна які цілі спрямоване. Гроші можна використовуватиу власних цілях, для самозадоволення, а можна їхпожертвувати бідним людям чи, наприклад, на якусьблагодійну організацію. Тому залежно від метивикористання гроші можуть бути або поганими, абодобрими.

Ісус Христос каже: «Шукайте перше Царства Божогота його справедливости, а все те вам докладеться»

Багатство і сучасність

15

16

(Мт. 6, 33). Ці слова звернені самедо тих, котрі живуть в постійномугонінні за достатком. Існує такийтип людей, що належать до добрезабезпеченого прошарку, які своємайно, гроші здобули нечесноюпрацею і обманом. Характерноюдля них є думка, що якщо хтось маєгроші, отже, має все, в тому числі іщастя. Людина сама себе обманює,бо щастя можна знайти тільки вБозі. А те нечесне багатство, заяким може стояти тільки лукавий,приносить нещастя і зло, пише всвоєму посланні апостол Павло доТимотея.

Святі Отці часто згадують у своїхтворах про любов до грошей якодну з проблем людини. СвятийВасилій Великий каже пробагатство: «Коли минущі речі таківеличні, то якими будуть речівічні? Коли видимі речі такі гарні,то якими будуть невидимі? Коливелич небозводу переходить мірулюдського розуму, то який розум усилі збагнути вічного…». Ці слованастановляють кожного з нас нате, щоб не шукати собі затишку наземлі. Також Василій Великийпише: «Дивись на небеснібагатства і на скарб, що його тиспоготовив добрими вчинками…Коли таким чином порівняєштеперішні злидні з майбутнімиблагами, тоді збережеш свою душувід смутку і журби».

Можна поставити собі запитання:чи багатство може погубитилюдину? Може, якщо людина нимзловживає. Так само можнапоставити контрпитання: чи можебідність людину погубити? Такожможе. Бідність людину штовхає наобмани і несправедливості. Бідналюдина через свою лиху долю буде

шукати різних способів, щобвижити. Головне, щоби збагатства не зробити ідола.Бідність, як бачимо, також негарантує спасіння, вона, як ібагатство, є перешкодою доЦарства Небесного. Закордоннідослідники неодноразово свідчи-ли про людей, які, померши взлиднях, залишали по собі багатоспадку і грошей.

Якщо мати неправильне ставленнядо своїх матеріяльних статків, товажко глибоко застановлятися надспасінням власної душі, тому щорозум такої людини підпо-рядкований минучим речам цьогосвіту. Збільшуючись, це доброузалежнює людину, подібно якнаркотик чи алкоголь робить злюдини свого раба. Але середбагатих зустрічаються і ті, які не єрабами. Вони допомагають тим,хто потребує підтримки мате-ріяльної.

Нормально, коли люди є різні.Хтось працює прибиральником,хтось вчителем, хтось директоромшколи, а хтось і президентом.Незважаючи на те, кожний зперелічених є дитиною Божою, а вочах Божих всі люди є рівними. Неслід звинувачувати когось за те,що він багатий, а я бідний,потрібно дякувати Богові за те, щомаємо. Господь не запитає нас,скільки ми заробляли, але якимспособом. Також не запитає нас, ущо ми були одягнені, а когозодягнули. Тому на питання, якесобі ставили багато людей, є однавідповідь – заповідь любови:«Люби ближнього свого як себесамого».

ЛЛЛюююбббооомммиииррр ФФФииилллииипппчччаааккк

Учасниками цього великоготаїнства ми стаємо кожногоразу, коли у св. Літургії

приймаємо Тіло і Кров Господанашого Ісуса Христа. У спільнотіЦеркви християни щоразу, колизвершують св. Євхаристію, вико-нують слова Ісуса Христа: «Чинітьце на мій спомин». Инколи бачимоу храмах дуже мале число вірних,котрі приступають до св. Причастя,або ж люди в часі Причастяпочинають розходитися подомівках. Думаю, великою міроюстається це через недостатнєрозуміння таїнства, яке здій-снюється на св. Літургії. Томуварто зупинитися на деякихосновних питаннях. Яке значенняєвхаристійної молитви Церкви?Що стається, коли християнинстає причасником найсвятішихТаїн Господніх?

Слово «Євхаристія» грецькогопоходження і означає «подяка»,«благодарення». Євхаристія, яказдійснюється у св. Літургії, єподякою за все життя людства, заіснування світу. В молитвах наосвячення дарів на Літургіїсв. Василія Великого священикпромовляє: «Благодаримо за ство-рення світу і людини; за те, щокожного привів до життя; за те, щозаради кожного став людиною,страждав, вмер на хресті, за те, щозійшов в ад і вивів звідти всіх, хтотам знаходився; за те, що воскрес іза Тайну Вечерю, в якій дав своєТіло і Кров».

ТаїнствоПричастя


Пресвята Євхаристія була встановлена ІсусомХристом на Тайній Вечері, щоб увічнити жертвуХреста впродовж віків, аж до другого Його приходу. Уцентрі євхаристійної відправи є хліб і вино, якізавдяки словам Христа і прикликуванню Святого Духастають Його Тілом і Кров’ю. Церква, яка є вірноюнаказу Христа: «Чиніть це на мій спомин», продовжуєздійснювати аж до дня Його другого славногоприходу те, що Він вчинив перед своїми страстями.Євхаристія, таким чином, є спомином ХристовоїПасхи. Вона також є жертвою, бо Христос віддає тесаме Тіло, яке Він віддав за нас на хресті, ту саму кров,що за багатьох проливається на відпущення гріхів.Тобто Євхаристія є жертвою, бо вона уприсутнюєхресну жертву. Це означає, що для християнинаЄвхаристія не є лише символічною дією, але самоюТайною Вечерею, яка кожного разу стається заново.«Вечері твоєї тайної днесь [сьогодні], Сину Божий,мене, причасника, прийми», – говоримо у молитвіперед Причастям.

Ми, християни, віримо, що в Євхаристії хліб та виностають справді Тілом та Кров’ю Христа. З’єднанняхристиянина у причасті св. Тайн відбувається несимволічно чи образно, але насправді та повністю. ЯкХристос пронизує собою хліб і вино, наповнюючиїх своїм божеством, так Він входить в людину,наповнюючи її тіло і душу своєю присутністю.Читаємо в Євангелії від Йоана: «Бо Тіло моє –правдива пожива, моя ж Кров – то правдиве пиття.Хто тіло моє споживає та кров мою п’є, той в меніперебуває, а я в ньому» (Йо. 6, 55-56).

Євхаристія, окрім того, що є жертвою Сина Божого, єжертвою Церкви. Оскільки Церква є Тілом Христовим,вона бере участь у жертві свого Голови-Христа.Єднається з Ним і жертвується разом з Ним, таприєднується до Його заступництва перед Отцем завсіх людей. У катакомбах, де відбувалися зібранняхристиян, переслідуваних римською владою, Церквачасто зображалася у вигляді жінки, яка у молитвіпростягає руки. Подібно як Ісус Христос жертвуєтьсяна хресті з розпростертими руками, вона черезНього, з Ним і у Ньому жертвує себе і заступається завсе людство. Тут можемо побачити дуже важливу рисуЄвхаристійної Служби, адже вона встановлюєособливий зв’язок між людьми, які творять Церкву, таІсусом Христом, Божим Сином.

Здійснюється це єднання в особливий спосіб уПричасті, завершальному моменті євхаристіноївідправи. Звернімо увагу на саме слово «причастя», нате, що означає «причаститися». Причаститисьозначає стати частиною чогось. Причасник стаєучасником Божого Життя, тобто починає жити тимжиттям, яким живе сам Бог, починає жити так самосвято, як живе сам Бог. Святі Отці називали цеобожествленням.

Важливим елементом Тайни Євхаристії є їїспільнотний вимір. Вже з перших століть вона булавиявом спільноти. Через причастя вірні творилиєдність, те Тіло Христове, яке називається Церквою.

Тільки той, хто перебуває у мирі з иншими членамиспільноти, міг творити єдність. Через Євхаристію миберемо участь не лише у єднанні з Богом, але теж зусіма людьми. У ній ми можемо стати справжньоюособою, яка відкривається не тільки до Бога, а й доближніх. Той, хто причащається, повинен спершупримиритися не лише з Богом, а й з ближнім. Нацьому наголошує Ісус Христос, коли каже: «Коли,отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш,що твій брат має щось на тебе, зостав там переджертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїмбратом і тоді прийдеш та принесеш дар твій» (Мт. 5,23-24). Коли хтось перебуває у гніві зі своїм ближнім,не може приступити до Таїнства Євхаристії, бо неперебуває в єдності з Церквою як спільнотою вірних.Тому і є установлена Тайна Сповіді, яка повертаєгрішну людину до спільноти Христової.

Инколи ми можемо мати деякі сумніви: чи потрібночасто приступати до Святого Причастя, коли свідомівласної недостойности. Наша Церква проповідуєчасте Причастя, очевидно, як прагнення відродитидавні традиції Церкви. Як відомо з історії, у першістоліття християнства було немислимим, щоб хтосьіз спільноти не причащався разом з усією Церквою,оскільки тоді втрачався сенс такого зібрання. Увипадку, коли хтось не брав участи в Євхаристії, вінавтоматично сам себе відділяв від Церкви, бо черезпричастя вірні творили ту єдність, яку називаємоЦерквою.

Євхаристія має стати наслідком нашого духовногожиття. Коли після закінчення Літургії ми, прийнявшиХриста в своє серце, виходимо у світ, повертаємося добуденних справ, нашим завданням є нести свідченнябезмежної любови Ісуса Христа иншим людям, якихбудемо зустрічати. Євхаристія кріпить наше духовнежиття лише тоді, коли справді його ведемо, щоднязростаючи в чеснотах. Не є добром, коли людина,прийнявши Христа у своє серце, виходить з храму іпроводить решту часу у сварках, злості, обмовлянніинших. Натомість все наше життя має статипостійною подякою Богові. Життя християнинаповинно проходити так, щоб можна було через ньогобачити Живого Бога.

ТТТааарррааассс ШШШееевввчччуууккк

18

Від моменту створення світу людина веде діялогіз Богом, тобто молиться. Саме такеспілкування й сьогодні є духовною перлиною,

яка єднає усі конфесії, основним наслідком віри нелише християнських віросповідань, а й вірнихинших релігій. Проте чи багато вірних замислю-ються над тим, чи добре вони моляться? Яким маєбути повноцінне спілкування з Творцем?

Молитва – це розмова з Богом. Сьогодні багато людейпрагне глибше спілкуватися з Богом – це велике Божеблагословення. Через молитву ми стаємо храмом,святинею, де мешкає Христос.

Инколи доводиться спостерігати, як люди моляться ухрамі. Можна зауважити, що багато хто молиться, небудучи підготованим до цього і без будь-якогобажання спілкуватися з Творцем. І тоді дуже частовиглядає так, немовби людина прийшла до церквизробити чергову справу, яка припадає на цей день,певне дійство, яке потрібно сьогодні здійснити. Ісаме тоді під молитвою розуміє щось, що потрібнодати Богові, який цього від неї вимагає. Але вартозауважити, що Богові нічого від нас непотрібно, аджевін є Всемогутній. Людина, молячись безвнутрішнього залучення душі, не замислюється надтим, яку неймовірну можливість вона має, адже вонаспілкується із самим Богом, її Творцем. Без цьогомолитва християнина перетворюється в простецитування певного тексту, завдяки чому людинадумає, що вона зробила все необхідне, що від неївимагалося. І це, на превеликий жаль, є реальністю всьогоднішньому світі. Якщо б молитва була лишеобов’язком, Христос не запрошував би нас такнаполегливо молитися, оскільки у молитві, окрімвитривалости, є дар цінніший за все, чого можепотребувати людина, цінніший від усієї слави світу.Це – дар Святого Духа, який Бог бажає дати людині неяк заплату за молитву, а як відповідь. Добре подумаймонад важливістю молитви та обміркуймо, наскільки цекорисно для нас – підкорити себе цьому відчуттюдоброї волі та витривалости, щоб Бог дав намможливість одержати Святого Духа.

Щоб наша молитва була правдивою, потрібнонасамперед зосередитись на ній: увійдімо до своєїкімнати, зачинімо за собою двері, як каже Христос,цим відділимо у своєму духовному світі зовнішнюдіяльність від внутрішньої. Таке відокремленняповинно відбуватися у трьох аспектах: щодо серця,думок та відчуттів і щодо инших людей.

Аспект серця: необхідно відкинути всі турботи, тягаріта тривоги. Ми повинні поставити власне серце замежею, яка відділяє світ людський від світу духовного.Коли зачиняємо за собою двері, то маємо відчути себе

мертвими для матеріяльного світу і всією своєюсутністю стояти перед Богом.

Аспект наших думок та відчуттів: ми відчуваємо себепереповненими думками, відчитуємо образи, якізаполонили нашу уяву, пам’ятаємо різні слова і досвід.Иноді переживаємо такі стани добровільно, а инколивони постають перед нами крадькома, проти нашоїволі. Тому надзвичайно важливо щоразу, колизанурюємось у наш духовний світ, заздалегідьпрогнати зі своєї свідомости такі уявлення, з жалем іпокаянням благаючи у Господа прощення, й твердопостановити собі завжди відкидати їх.

Третім елементом правдивої молитви є нашевідокремлення від инших людей. Це не означає, щоми мусимо раптово відсторонитися від людей.Йдеться про очищення стосунків з ближніми такимчином, щоб вони гармонійно поєднувалися з нашимдуховним розвитком. Як і всі люди, ми завждибезперервно пов’язані з тими, хто нас оточує, – томуне дивно, що можемо емоційно переживати цістосунки. Однак надмірна чуттєвість може позбавитивнутрішньої незалежности та свободи, які є основоюмолитви, любови та духовного зросту. Надмірнеперейняття клопотами дорогих нам осіб також можевивести з рівноваги через ворожість, протистояння,злопам’ятність, незгідливість та ненависть, та ще йтакою мірою, що нас цілковито опанує гіркота, якаперешкодить звільнитися від злісних думок та бажаньпомсти. У такому випадку, коли ми зачиняємо дверісвоєї душі, то повинні рішуче розірвати будь-якілюдські стосунки та відносини, які прив’язують насдо инших і завдають втрат душі.

Стараймося практикувати з великою ревністюмолитву, яка є неоціненним засобом зустрічі Бога талюдини. Ісус Христос відкрив нам цей шлях, тому миповинні з нього якнайчастіше користати, адже він єнемов лікарський засіб, який лікує душевні недуги. «Імолитва віри спасе недужого, та й Господь йогопідійме; і як він гріхи вчинив, вони йому простяться»(Як. 5, 15).

ІІІгггоооррр ЯЯЯкккиииммм’’’яяяккк

Якою має бутимолитва?


«Люди через молитву заслуговують на отриманнятого, що Бог спрадавна вирішив їм дати, якщо вони

молитимуться»(св. Григорій Богослов).

Усі люблять подарунки! Особливо сюрпризитаких масштабів, про які доводилося лишемріяти. В унікальних випадках сміємо думати

навіть про справжні дива, які здатна подарувати одналюдина иншій. І вже частіше думаємо про чудо, колипросимо про «подарунок» у Господа. «Боже, подаруймені нові ковзани, – попросило одне дівчатко. – Але жу тебе вже є одні, – здивувався Господь. – А другі,казала мама, мені дістануться хіба що Божим чудом!»Та, мабуть, лише дитячі уявлення про чудо є такиминевибагливими. Дорослі ж просять значно більших(инколи – неймовірних) речей. Просять терпеливо інаполегливо – дехто з любови і довіри до Подателя,инші – з великого бажання досягнути поставленоїмети. Коли ж, як видається, ліміт очікуваннявичерпано, багато хто з нас втомлюється просити,віддаючи перевагу мовчанню з гірким присмакомобділености увагою.

…Подарунок може з’явитися згодом – як сніг наголову, впаде перед людиною те, про що вона уже йдумати забула. Господь же вирішив, що саме зараз часподарувати те, що було потрібне ще тоді-тоді. Дивноі. . .так хочеться запитати: «Чому ж так довго,Господи?» Проте ми нечасто аналізуємо, які засоби йматеріяли потрібні Творцеві, аби сконструювати намнашу «забаганку». За ними не підете у найближчийсупермаркет, не купите на ринку, не замовите напідприємстві. Адже Бог завжди змушенийвикористовувати «послуги» наших ближніх, аби миотримали те, чого просимо! Наприклад, якщо просимопро видужання, то чи згадуємо також про готовністьі спроможність людей, які б мали нам допомогтиподолати недугу? Або ж хочемо, щоб Господь пославнам на життєвому шляху «кохану половинку», та чизважаємо на те, що людина, яку Господь давно для наспризначив, зараз ще зовсім не готова відгукнутисяна наше наперед «приготоване» кохання?

Відтак варто замислитися і над тим, як ми самічинимо, коли внутрішній голос спонукає нас довчинку, щонайменше незрозумілого, а то й непотрібного для нас. Мабуть, відсахуємося віднастирливих думок, як часто відкидаємо з-під нашихніг гіллячку, камінь чи загублену кимось річ. Важкотоді зупинитися і подумати: «Може це комусь иншомупотрібно? Може, відсунутий нами камінь стане нановому місці причиною чийогось спотикання, а позагублену річ ще хтось повернеться?» Свята Терезавід Дитятка Ісуса була впевнена: «Господь не моженавіювати нездійсненних бажань». Просто…инколице може бути бажання иншого, яке ми покликаніздійснити.

От тепер подивімося серйозно на такий поширенийжарт, коли плануємо подарувати комусь…себе вподарунковій коробці з бантиком на голові. Що,можливо? Ще й як можливо, і не тільки у буквальномурозумінні, бо подарувати щось від себе самого –бодай усмішку – можна завжди! Проте є подарунки,які потребують жертв. Наведу глибоку думку однієїдівчини, яка відвідує реабілітаційний центр«Джерело» – Надійки С.: «Бути праведним – означаєбути там, де тебе потребує Господь, і не питати, чомусаме я!» Ось чому Господу инколи потрібно стількичасу, аби наш презент був готовий – він же жнаполовину в руках «людської праведности».

…В одному міському кварталі жила вродлива дівчина,яка заробляла собі на життя танцями. Кожного ранку,поспішаючи на свої виступи, вона проходила повзжебрака, який просив милостиню на розі вулиці.Одного разу вона зупинилася: «Вчора мені заплатилитрохи більше, ніж звичайно, то, може, залишитищось цьому бідняку?» Монети жалібно задзвеніли,вдаряючись до мідної миски, а танцюристка пішладалі. Наступного дня дівчина бігла з неспокійнимидумками у голові: «Цей новий рух, якийекспериментувала вчора…а ну ж не вдасться… що, якзараз ще раз спробувати?» «Та що це зі мною, нетанцювати ж мені просто тут?» – сперечались міжсобою думки. Але раптом дівчина зупинилась,механічно відкинула вбік сумку і парасольку, та…звелася навшпиньки… Вона танцювала довго йграціозно, ледь торкаючись ногами холодноїбруківки. Так було кожного дня – невідома красунявипробовувала на безлюдному розі вулиці своїтанцювальні рухи… Ще один вдалий виступ – і зновусолідний гонорар. Дівчина нахилилася над мискоюжебрака, щоб подати милостиню. Несподівано длясебе вона промовила: «Чи вам не заважають мої танці?Сама не знаю, чому я тут танцюю». «Зате я знаю, –відповів убогий, – ти танцюєш, бо я щодня прошупро це у Господа!»

Як же уважно треба прислухатися до нашихвнутрішніх бажань і спонук! Легко між нимирозпізнати свої і працювати на благо їхньоговтілення. Значно важче вчасно зрозуміти івідгукнутися на нетипову для нас формулу: «Можесьогодні ти маєш стати відповіддю на чиюсьмолитву?»

ЮЮЮллліііяяя РРРоооїїїккк

Стати відповіддю на

чиюсь молитву…

20

Сьогодні люди живуть словом«криза». . . Всюди чуємо, щобільшість проблем у

суспільстві і родині виникає самена цьому ґрунті. Ми навіть неуявляємо, що первісне значенняцього слова пов’язане зі судовоюсправою, бо в перекладі з грецькоїмови означає «суд, судовийрозгляд». Почувши таке, кожен зіздивуванням може запитатися, а яккриза стосується духовного життялюдини?

Саме життя характеризуєтьсярухом, який ми називаєморозвитком (прогресом) абопротилежним до цього процесом –деградацією. В останньому випадкулюдина нищить себе через різнігріховні надуживання, марнуючиБожі дари і використовуючи їх назло й собі на шкоду. Правдивийхристиянин має стояти на дорозірозвитку. Господь Ісус Христоссказав: «…хто зі мною не незбирає, той розсипає» (Лк. 11, 23).Розвиток має привести до того,щоб ми були подібні до ІсусаХриста, який прощає Своїмвинуватцям, не гнівається безпричини на ближніх, завждилюбить і з цієї любови євимогливим до друзів, бажаючиїхнього вдосконалення.

Сьогоднішнє оточення часто несене євангельські принципи, азакони «цього світу»: зуб за зуб,

помста, прагнення бути першим інайкращим за будь-яку ціну. Дужечасто навіть не усвідомлюємо, щов наших думках пануютьпереконання, яких Ісус Христос нетільки не навчав, але й поборював.Щоб виховати з нас справжніххристиян, Богові часто потрібноочищувати, просвітлювати нас,щоб ми змінили вчинки. Ця змінаспособу мислення і вчинківвідбувається дуже болюче, однакпотрібна для розвитку людини.Такий процес подібний довиростання змії зі своєї первісноїшкіри.

Однак духовний зріст христи-янина часто супроводжуєтьсякризами, коли ми вчимося поглядіві способу життя Ісуса Христа. Цеможна спостерігати у життібагатьох святих: апостола Павла,який з гонителя Церкви змінивсяна Її скелю, Марії Магдалини, що зжінки легкої поведінки стала«мудрою дівою», яка слідувала заХристом, а також звичайнихлюдей, які часто в важких мукахприймали рішення не зректисясвоєї віри і за це піти на засланняна Сибір. Що може допомогтилюдині в переживанні кризи?Найперше, свідомість того, що Богдопускає страждання для покра-щення людини та її щастя. Бо колилюдина не усвідомлює, що їїстраждання мають сенс, тоді мука

Криза в життіхристиянина

нестерпна. Пам’ятаймо, що Бог недає випробувань понад силуособи. В кризових моментах той,хто страждає, потребує такожиншої людини – не стільки їїпоради, скільки просто люблячоїприсутности. Це означає «бути підхрестом» за прикладом ПресвятоїДіви Марії: тихо, спокійно, неговорячи нічого. І найголовнішиймомент у переживанні кризи, яка єпереломним моментом в духов-ному житі, – це довірлива молитвапро допомогу і підтримку Бога. Бохоч «небо» духовного життявигдядає захмареним настільки,що ми не відчуваємо Божоїпідтримки і допомоги, то все-такиза цією заслоною є Бог, який наслюбить.

Коли людина переживає кризу,тоді страждає ціла її істота, душа ітіло. В тілі криза проявляєтьсячерез різні розлади психіки, якідають знати себе через тілесніхвороби на психічному ґрунті.Тому часто причиною хворобишлунка чи серця може бути самедуховна криза. Тоді потрібнодопомагати людині і фізично, ідуховно.

Будьмо вдячні Богові за всі нашікризи, навчімось їх переживати, атоді зможемо побачити життя увсіх кольорах веселки! Нехай усерці кожного, хто переживаєтяжкий, але необхідний період вйого житті, якнайшвидше вос-кресне Христос!

СССтттаааннніііссслллаааввв СССтттааарррииинннсссььькккиииййй


А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани;гадають бо, що за своєю велемовністю будуть

вислухані. Не будьте, отже, подібні до них, бо Отецьваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви

просите в нього.Тож моліться так: Отче наш, що єси на небі! Нехай

святиться твоє ім’я. Хай прийде твоє царство,нехай буде воля твоя як на небі, так і на землі. Хліб

наш щоденний дай нам нині. Прости нам довги наші,як і ми прощаємо довжникам нашим. Не введи нас у

спокусу, але визволь нас від злого.(Мт. 6, 7-13)

Наше ставлення до инших людей виявляєтьсячерез спосіб спілкування. Коли це близькалюдина, то ми використовуємо такі слова,

яких би не вжили під час розмови з незнайомоюособою або з тим, кого ми не дуже добре знаємо чине зовсім довіряємо. У слова вкладаємо не тількипевну інформацію, але й ставлення до иншого.Спілкування допомагає краще зрозуміти навколишнійсвіт, людей і себе. Однак наскільки є важливішим інеобхіднішим спілкування з Творцем – адже тількиВін може розкрити правдиве значення і вартістьнашого життя, наше покликання, пояснити сутьсправжнього щастя, яке і полягає у постійномуспілкуванні з Богом.

Молитва – це мова спілкування з Христом. У нійвиражаємо усвідомлення величности Бога, аводночас слабкість і немічність людини, яка, проте,зберігає гідність бути названою «образом Божим».Христос, навчаючи своїх учнів молитви «Отче наш»,відкриває для них можливість діялогу з НебеснимОтцем, а крім того пояснює їм усю логіку існуваннясвіту, їхніх відносин з ишими, а наголовніше –відкриває їм Отця, пізнання Якого можливе тількичерез особистий зв’язок, особисте спілкування.

Молитва «Отче наш», напевно, була першоюмолитвою в житті кожного християнина, їїпроказуюють, можливо, найчастіше з усіх молитов,адже немає богослужень, під час яких би не звучали ціслова. У ній Христос дає учням цілісне поясненнятого, яким повинен бути християнин, щоб могтиправдиво розмовляти з Богом. Крім того Ісусстверджує, що розуміння важливости спілкування зОтцем характеризує стан відносин з Ним. Адже злюдьми, які нам близькі, ми бажаємо частішебачитися, більше часу бути поряд та розмовляти, а зособами, з якими погані відносини, воліємо зовсім

не бачитись, а тим більше не розмовляти. Томускладно говорити про любов до Бога, прагненя Його,коли рідко і без особливого бажання молимось.

Напевно, кожен зауважував, що набагато легшезрозуміти людину, з якою частіше розмовляєш, отже,і краще знаєш її, а як легко з’являється непорозуміння,помилкова оцінка вчинків того, до кого ми не надтоуважні. Подібне байдуже ставлення до Боганеодмінно веде до Його нерозуміння, нерозумінняЙого Любові, плану щодо нашого життя, а також дарів,що часто виражені в подіях, які люди зовсім нерадосприймають, називаючи їх терпіннями.

Вже в перших словах молитви, де Бога називаємоОтцем, розкривається вся величність творення світу вподарунок для улюбленої людини. Звертаючись доБога «Отче наш», розуміємо, що все дане намНебесним Батьком через велику Його Любов і нам накористь, а тому страх і нарікання не можутьвиникати як відповідь на ці дари. У слові «наш»криється усвідомлення цілої великої Божої сім’ї, вякій ми повинні дбати одне про одного і,наслідуюючи Бога, любити аж такою мірою, щоб бутиготовим віддати своє життя за ближнього.

Трьома наступними проханнями, в яких згадуємо проБоже ім’я, царство і волю, Христос відкриває основиіснування правдивого Божого світу: Його Царства, вякому святиться Його ім’я і є Його воля. Саме це і єреальний світ, а все инше – це обман диявола. Лише втакому світі людина може по-справжньому жити.Звичайно, це здійснюється не через промовляннямолитви, але саме цими словами вона поселяє себе вЦарстві Отця і приймає Його волю, славлячи Йогоім’я.

Не менш важливими словами, які відкривають намможливість правдивого життя, є прошення насущногохліба. Може видатися, що це якісь незначніматеріяльні добра, але насправді цими словами мивизнаємо Господа єдиним нашим подателем усіхзасобів нашого існування. Те, що ми просимо прохліб тільки на сьогодні, допомагає збагнути:хвилюючись про майбутнє, ми виявляємо нашунедовіру до Бога, а також позбавляємо себеможливости бути з Ним і радіти життю в кожніймиті.

У перших трьох проханнях Христос відкриває те, щоє в Царстві Небесному, в четвертому – як требарозуміти час і матеріяльні речі, а в подальших трьох– те, чого немає в Бога: непрощення, спокус,лукавства. Проханням прощення ми, радше,закликаємо Бога не прощати нам, якщо ми не будемовибачати. Цими словами Христос вказує на великувладу людини – затримувати зло, першу перешкоду довходу в Царство Боже. Щодо спокус і неволі лукавого,то Спастель пояснює: тільки Бог може нас визволитисвєю силою, тому ми повинні неустанно взивати проЙого допомогу.

«Отче наш» – це ікона Небесного Царства, двері, черезякі ми повинні увійти у нього, тому молімося уважно,молімося щиро, щоб могти перебувати у радості Отця.

ДДДмммииитттрррооо РРРооомммааанннкккооо

Господнямолитва

22

ЯЯЯккк пппооодддооолллааатттиии вввееелллииикккиииййй рррооозззррриииввв ммміііжжж вввіііррроооююю ііі жжжиииттттттяяямммууу сссууучччааассснннооомммууу сссвввііітттііі???

Таке запитання сьогодні не може не зародитися вдуші глибоко віруючої людини, адже світ хочезаполонити дуже серйозна проблема, назва якої

криза, і не так фінансово-економічна, як «кризанаших сердець». Переживаємо роздвоєння особи,чвари в сім’ї та часті розлучення, міжусобиці усуспільстві та цілий пласт инших негараздів. Це і єрозрив між вірою і життям, може, не тільки науководоведений, але очевидний.

СССууучччааасссннниииййй сссвввіііттт – непроста формація, щоби дати їйвизначення одним реченням. СССьььооогггооодддееенннннняяя – цеіснування жителів нашої планети у єдності та«боротьбі протилежностей» за певних умов. Йдетьсяне тільки про умови довкілля (з традиційним йоговизначенням), а й ще про щось більше, яке можемоабсолютно впевнено назвати Божою присутністю.ЖЖЖиииттттттяяя – це існування у сьогоденні, але не тільки як«спосіб існування білкових тіл». Для християн твердоївіри: життя – це Христос. «Ісус же їм: “Я – хліб життя.Хто приходить до мене, не голодуватиме, хто в меневірує – не матиме спраги ніколи” [Йо. 6, 35].Засвідчуючи ці слова Христа та підкреслюючибезсмертя людської душі, апостол Павло наголошує:«Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живутепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, якийполюбив мене й видав себе за мене» [Гал. 2, 20].

А чи запитуємо себе: «Що Господь потребує від нас яквідповідь на всі Його дари?» Господь відповідає: «Якхочеш увійти в життя, додержуй заповідей» [Мт. 19,17]. «Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одномуз моїх братів найменших – мені також ви того незробили» [Мт. 25, 45]. Саме так, Господь потребує відлюдей також і жертовности жертовної любови,жертовних терпінь: «Візьміть ярмо моє на себе йнавчіться від мене…» [Мт. 11, 29]. І тут вже лячно стає,і сумніви якісь з’являються. . .

«Чого ви лякливі, маловіри?» [Мт. 8, 26] – каже Господьучням під час великої бурі на морі. Як же тут непорівняти наші життєві труднощі із цією бурею?Наше тіло не лякається, ляклива є душа: вона, мовлань у передчутті небезпеки, дає сигнал досамозбереження, саме вона потребує віри та захистутіла. Господь же сказав: «Якби ви мали віру, як зерногірчичне, сказали б цій шовковиці: «Вирвися зкорінням і посадися в морі, – і вона б послухала вас»[Лк. 17, 6]. Звернімо увагу на порівняння – «віра, якзерно. . .». Зі слів Ісуса бачимо, що вввііірррааа – це категорія,яку можна виміряти. Ось де наш КОД!. . На відміну відтого, що пропонує світ, це не якась стала затаврованавеличина, а динамічна оцінка, що спасає наші душі…ВВВііірррааа – це наше оздоровлення як духовне, так і тілесне[пор.: Мт. 8, 13; Мт. 9, 22; Мт. 9, 29] , це «вузькі двері» доЦарства Небесного [пор.: Мт. 7, 13; Мт. 8, 11]. Віра –для всіх! А яка тверда віра була у капернаумськогосотника, що навіть самого Ісуса здивувала!. . Дивнавіра – тверда віра. Однак саме ця тверда віра – святийобов’язок кожного християнина.

То що ж таке віра? «ВВВііірррааа є запорукою того, чогосподіваємось, доказ речей невидимих», – пишеапостол Павло у посланні до євреїв. Оспівуючиприклади зразкової віри у Старому Завіті, Апостолнародів суттєво підкреслює, що хоч вони «мали добрезасвідчення вірою, не одержали обіцяного, бо Богзберіг нам щось краще . . . – . . . Ісуса, засновника йзавершителя віри. . .» [Євр. 11-12]. «Тому і ми . . . біжімовитривало до змагання, що призначене нам,вдивляючись пильно в Ісуса . . .», щоб прийняти «. . .непохитне царство . . .» [Євр. 11-12].

Инші тлумачення віри, які полегшують шуканнявідповіді на задане питання, зазначені у КатехизміКатолицької Церкви: «ВВВііірррааа означає, насамперед,особисте пригорнення до Бога; водночас іневіддільно вона є добровільним визнанням усієїПравди, яку Бог об’явив» [2, п. 150]. Віра в Бога – це«джерело нашого морального життя» [2, п. 2087]. Ізнову перед нами постають два питання, що кажутьпро наявність віри у моральному житті, та сумніви, ато й невіру щодо аморального життя. Ще можназапитати – чи невіруючий чоловік може вестиморальний спосіб життя?. . .

І лише тепер, вникнувши в суть проблеми, розуміємо,що на запитання «««ЯЯЯккк пппооодддооолллааатттиии вввееелллииикккиииййй рррооозззррриииввв ммміііжжжвввіііррроооююю ііі жжжиииттттттяяяммм ввв сссууучччааассснннооомммууу сссвввііітттііі???»»» ми, з ласкиБожої, можемо дати ствердну відповідь:

– якщо віра є, то, щоб подолати розрив між вірою іжиттям, потрібно утвердитися у вірі, тобто очистити«джерело», впустити «світло» у своє серце; іти «досвітла, щоб виявилися діла… сподіяні…в Бозі» [Йо. 3,21];

– якщо ж немає віри, і «закам’яніле серце» – то йпитання ніби немає. Однак віри тому й немає, що«закам’яніло серце» через брак свобідної волі тадуховне лінивство.

Таким чином, у нашій темі визначаються дві паралелі:1) нннееевввііірррааа ––– мммааалллааа вввііірррааа ––– тттвввееерррдддааа вввііірррааа; 2) гггррріііхххооовввннніііссстттььь –––пппрррааавввееедддннніііссстттььь ––– сссвввяяятттіііссстттььь.

Якщо на початок вирішення цих проблем потрібнаєєєвввааанннгггееелллііізззаааццціііяяя («А треба, щоб Євангеліє булопроповідуване всім народам» [Мр. 13, 10], «Покайтесяі вірте в Євангеліє» [Мр. 1, 15]), то у подальшому

Утв

ердити

ся у

вір

і...


шляху обов’язково потрібно ууутттвввееерррдддииитттииисссяяя ууу вввііірррііі:«Місіонерський наказ Господа . . . зробити людейучасниками співпричастя . . .» (кінцева мета місіїЦеркви) [2, п. 850], як «нова заповідь», що вособливий спосіб пов’язана з усіма Божимизаповідями, а понад усе з першою, «до чого обов’язує«благодать та істина», яка здійснилася ХристомГосподом» [1].

Вирішенням цієї болючої проблеми є наверненнячерез прикладання більших чи менших зусиль, тобтопотрібно отримати перемогу над самим собою.Звичайно, найкращим взірцем для нас є людськаприрода Ісуса. Він – Учитель віри. До прикладу, хоча бЙого пильна молитва, коли «піт його став, мов каплікрові, що падали на землю» [Лк. 22, 44]. Ймовірно,саме через велику силу молитви, якою промовляв доОтця, Ісус наперед бачив Свій Хрест і муки, цю чашу,яку перетерпів задля нашого спасіння.

Що вже сьогодні дає нам утвердження у вірі?

- зціляє людину від роздвоєння особи [пор.: 2, п. 35,159];

- через віру дається нам Божа благодать, особливолюбов [пор.: 2, п.1889, 1996-1997];

- зміцнюються сімейні стосунки [пор.: І Кор. 6,12-20];

- узгоджуються відносини Церкви й держави [пор.: 2,п. 1888, 1916, 2244];

- зникають міжконфесійні суперечки [пор.: Мт. 23,8-12];

- настає мир у суспільстві [пор.: Мр. 9,50; Мт.10,12-13;2, п.1909, 2820];

- утверджується Божий Народ [пор.: Мт.10,32; 2, п. 93,782, 890; 3].

Що потрібно для утвердження віри?:

- бажання пізнавати Бога

- навчання

- праця

- молитва

- долання спокус та инших труднощів

- постійне вдосконалення

- прагнення святости

Бажання. Якщо бажання пізнати Бога є, то треба йтидо поставленої мети, якщо ж такого бажання немає –не чекати, поки Господь «пом’якшить» серце.Пам’ятаймо, що віра в Бога – це дотримання Божихзаповідей, тому треба прагнути цього.

Навчання повинно бути професійне. Для цього, забажанням та покликанням, є духовні семінарії,богословські університети, катехитичні школи,фахова література, а також всім доступна літургіяЦеркви (літургійна катехиза). Тепер практикуєтьсяздобуття другої освіти, то чому б не здобути освіту«для Бога», якщо здобуваємо «для кесаря». Адже, «Колихтось думає собі, що він щось знає, той ще не знає, яктреба знати» [1 Кор. 8, 2].

Праця, знову ж таки, відповідно до бажання тапокликання. І тут «широкий фронт» роботи: ідопомога потребуючим, і праця для Церкви. Всеодноця праця повертається нам сторицею. Головне,перемагати лінощі, тобто духовне лінивство. «Як тілобез душі мертве, так само й віра без діл мертва» [Як. 2,26].

Молитва – це також дар Божий. Потрібно тількивідчувати поривання Святого Духа, через Якого «Бог,Живий і Правдивий, невтомно закликає кожнулюдину до таємничої зустрічі у молитві. У молитвіцей крок любови вірного Бога завжди є першим, акрок людини – завжди відповідь» [2, п. 2567]. Молитва– це також і рішучість, і тверда витривалість. Господьпотребує наших молитов не тільки під часлітургійної відправи чи у «куточку молитви», але й налоні природи чи у громадських місцях (упочекальнях, транспорті), де подумки також можнавтілити нашу віру, пам’ятаючи, що «усна молитва єневід’ємною частиною християнського життя» [2, п.2700].

Долання спокус та инших труднощів. Спокуса –думати «не про Боже, а про людське» [Мт. 16, 23].Оскільки вони були, є і будуть, саме тому ми повинніутвердитися у вірі, пам’ятаючи, що, коли «ми з Богом»,то вже не самі.

Постійне вдосконалення через Святу Традицію, СвятеПисьмо, Учительське Служіння Церкви. «Все Писання– натхненне Богом і корисне, щоб навчати, докоряти,направляти, виховувати у справедливості, щоб Божийчоловік був досконалий, до всякого доброго ділаготовий» [ІІ Тим. 3, 16-17]. «Тож будьте досконалі, якОтець ваш небесний досконалий» [Мт. 5, 48].

Прагнення святости. Християнин – не захоплення,християнин – місія. Якщо Господь говорить танастановляє – потрібно «…уважно прислухатися доЙого слів…», а також «…плекання дедалі глибшогорозуміння Божої волі та уповання на ЙогоПровидіння» [5]. То як вже сьогодні нам незвернутись у довір’ї до Бога: «Господи, помилуй таподай утвердитися у вірі»?!

ЯЯЯррроооссслллаааввв КККрррууупппннниииккк,,,

дддоооцццееенннттт кккааафффееедддррриии хххіііррруууррргггіііїїї ЛЛЛьььвввііівввсссььькккооогггооо нннаааццціііооонннаааллльььнннооогггоооууунннііівввееерррсссииитттееетттууу вввееетттееерррииинннааарррннноооїїї мммееедддиииццциииннниии тттааа

бббіііооотттееехххнннооолллооогггіііййй ііімммееенннііі ССС... ЗЗЗ... ҐҐҐжжжииицццььькккооогггооо,,, ссстттууудддееенннтттКККааатттееехххииитттииичччнннооо---пппееедддааагггооогггііічччнннооогггооо ііінннссстттииитттууутттууу

УУУкккррраааїїїнннсссььькккооогггооо кккааатттооолллииицццььькккооогггооо ууунннііівввееерррсссииитттееетттууу,,, чччлллееенннАААпппоооссстттоооллльььссстттвввааа МММооолллииитттвввиии

СССпппииисссоооккк вввииикккоооррриииссстттаааннноооїїї лллііітттееерррааатттуууррриии:::

1. Святе Письмо Старого та Нового Завіту, 2007.

2. Катехизм Католицької Церкви, 2002.

3. Покликання і місія мирян: післясинодальне апостольськеповчання Святішого Отця Івана Павла ІІ, 2006. .

4. Барщевський Т. Євангельські притчі, 2002.

5. Яремак К. Криза наших сердець, 2009.

24

Ñâ³æèé íàñòóï³äîëîïîêëîíñòâà!

Знесилені, зламані, зболені від життя зі своїмалкоголіком, подолавши власний фальшивийсором, приховане почуття вини та над-

звичайно сильно розвинену систему запереченьзазвичай приходять до мене на консультаціюдружини і матері узалежнених. Насправді надаватиїм психологічну допомогу є вкрай важко. Ці людивпевнені, що все у житті роблять правильно:прибирають в помешканні, готують їсти, перуть,працюють на роботі, вдягають дітей і свогоузалежненого, доглядають стареньких батьків. Коли яїх запитую, що вони роблять для себе, найчастішенічого не відповідають. . .

Родина з алкогольною проблемою є дисфункційною,залежною. Щоб зрозуміти, що це таке, потрібнознати, чим є здорова сім’я. Там, де пануєвзаєморозуміння та взаємопідтримка, членів родиниоб’єднують певні правила, а сама сім’я виконуєвідповідні функції. У функціональній, здоровійродині спостерігається індивідуальний розвитокчленів родини і задовольняються їхні емоційніпотреби, формуються очікування, цінності й здоровіустановки, розвивається почуття власного «я».

У залежній родині життя є нестерпним. Там всезмішане, суцільний хаос. У такій сім’ї є неможливимпостійний та індивідуальний розвиток її членів,вона закрита для контактів. Алкоголік весь час думаєпро пляшку, все його життя організовується навколо

неї. Життя дружини чи матері поступовопоглинається зусиллями контролювати частоту ікількість випитого алкоголю їхнім чоловіком чисином. Вдалі спроби ненадовго втримати чоловіка відцього ілюзорно підтримують оманливу віру в спробуконтролювати його. Врешті-решт узалежненийспивається, його періоди тверезости стають щоразкоротшими або й зовсім зникають. Уся енергія жінкискерована на порятунок узалежненого. Діти в такійродині є емоційно занедбаними, недолюбленими, звеликим почуттям меншовартости та непотрібности,самотні, залякані, сумні. Якщо вони ще маленькі іначебто нічого не розуміють, слід знати, що дітивідчувають все. Вони знають, що мама весь часпильнує і хоче, щоб тато не напився, а тато – весь часхоче якось перехитрувати маму і знайти алкоголь.Властиво через це алкоголізм слід вважати хворобоювсієї родини, а не лише людини, яка вживаєпсихоактивні речовини, що змінюють свідомість.

В цілому в процесі консультування мені доводитьсяпояснювати дружині чи матері узалежненого, чого неслід робити для свого алкоголіка, тобто як зламатистереотипи деструктивної поведінки в залежнійродині і навчитись нових конструктивних моделейповодження з узалежненим.

Хочу запропонувати Вам деякі рекомендації, які яособисто напрацювала в процесі консультаційзалежних родин або ж виявила під час ознайомленняз матеріялами робіт доктора медицини Богдана Т.Вороновича (Польща).

ЯЯЯккк яяя мммаааююю чччииинннииитттиии,,, щщщоооббб вввіііннн нннеее пппиииввв???

1. Пам’ятай, що алкоголізм є довготривалоюхворобою. Якщо прагнеш допомогти узалежненому водужанні, мусиш визнати цей факт і намагатисьбільше довідуватись про залежність від алкоголю.

2. Не соромся цієї хвороби ані перед родичами, аніперед друзями. Ти можеш знайти дорогу до здоров’явласної родини так само, як инші шукають одужаннявід безлічі важких захворювань.

3. Не вчиняй з алкоголіком так, немов це неслухнянадитина. Адже ти не робила б так, якщо він був бихворий, наприклад, на цукровий діябет.

4. Не інтелектуалізуй, не повчай, не давай настанов.Правда полягає в тому, що алкоголік все це чув вже неодин раз і знає про це.

5. Не впускай у своє серце обіцянок, які не в змозівиконати алкоголік. Не вдавай, ніби віриш йому, це,зрештою, призведе до докорів сумління, що алкоголіквже вкотре зумів тебе перехитрувати.

6. Не вдавайся до маніпуляцій на зразок: «Якщо б тимене кохав. . .». Вживання алкоголю для узалежненогоне може бути контрольованим «силою волі». Такийшантаж лише додасть до сумління алкоголіка почуттяпровини і нічого не змінить. Це те саме, якщосказати: «Коли б ти мене кохав, не захворів би навиразку шлунка».

Алкоголізм- хвороба родинна

Полеміка


7. Не вживай даремно погроз, яких не можешвиконати. Старайся обміркувати все до дрібниць,перш ніж щось промовляти вголос. Звичайно, буваютьситуації, коли необхідно робити терміново жорсткікроки, чи для безпеки дітей, чи для власного захисту.Проте пусті балачки-погрози дозволять твоємуалкоголіку зробити висновок, що насправді серйозноти нічого з них не виконаєш.

8. Не намагайся вивідувати, скільки алкоголю вживаєузалежнений. Ти ніколи цього не знатимешдостеменно.

9. Не шукай схованок алкоголіка. Ти лише змусишйого щоразу віртуозніше вишукувати нові «нори».

10. Не ховай, не зберігай вдома і не вживай вприсутності узалежненого алкоголю. Це провокуєйого ще настирливіше шукати нові дози спиртного,зрештою, призводить до того, що він напивається.

11. Не сперечайся і не дорікай тоді, коли алкоголікзнаходиться в нетверезому стані.

12. Не випивай з алкоголіком в парі, міркуючи, щойому залишиться менше. Це до нічого доброго неприведе, він все одно буде напиватись. Ти теж можешпочати узалежнюватись від алкоголю, а момент, колиалкоголік вирішить попросити про допомогу, може ненастати ще довший час.

13. Не заздри методу лікування, який вибравузалежнений. Часто нам здається, що любови до домута родини повинно бути достатньо, щоб алкоголікзахотів перестати надмірно вживати спиртне. Непочувайся відкинутою, коли алкоголік звернеться доинших людей по допомогу, щоб перестати пити іутримуватись в тверезості. Ти ж не була б, зрештою,ревнивою до лікаря, коли б той надавав медичнудопомогу хворому.

14. Не очікуй раптового одужання. Так як і в кожнійхронічній хворобі, період лікування та реабілітації єтривалим. Можливі також рецидиви хвороби.

15. Не оберігай узалежненого від ситуацій, в яких вінвживає алкоголь. Він повинен сам навчитисьвідмовлятись від чарки. Застерігаючи инших відтого, щоб не пропонували алкоголіку спиртного,виявляєш власну недовіру до узалежненого.

16. Не роби за алкоголіка нічого того, що міг бивиконати він сам. Не усувай проблем алкоголіказамість нього, дай шанс самому протистояти їм.Дозволь їх розв’язувати особисто або нестивідповідальність за власну незрілу поведінку(відсутність на роботі, несплату боргів і иншінаслідки вживання алкоголю). Тільки тоді алкоголікматиме шанс зауважити, до чого привела йогопиятика і, можливо, захоче змінювати свої вчинки.17. Даруй йому любов, підтримку та розуміння тоді,коли він буде намагатися покинути вживати алкогольі утримувати тверезість.

Якщо хочеш досягти своєї цілі, ти повинна послідовнозастосовувати засади «жорсткої любови». Нерозраховуй на раптовий ефект. Сьогоднішня ситуаціяв твоєму домі є результатом подій, які нагромад-жувались роками. Тепер, для настання змін, будутьпотрібні місяці, а, можливо, навіть і роки. Тількитерпеливі люди, що послідовно виконують указаніпоради, мають шанс на успіх, який обов’язковоприйде.

Подібні шляхи вирішення алко-гольної проблеми рекомендують ігрупи взаємопідтримки Ал-Анон, якікеруються філософією одужанняАнонімних Алкоголіків «12КРОКІВ».

Ал-Анон – це спільнота людей, якіпроживають або спілкуються зузалежненими. На своїх зустрічахчлени групи діляться особистимдосвідом, роздумують у молитві йпрацюють за духовною програмою.

Група «Віра, Надія, Любов» – пл.Соборна, 3 (р-н Галицького базару),храм св. Андрія Первозванного(приміщення бібліотеки), початок о18.30 у неділі.

Група «Фенікс» – вул. Донцова, 9(зуп. трамв. № 2, 7 – вул. Чехова, далі

сходами вниз), початок о 18.30 у п’ятниці.

Телефон довіри для родичів узалежнених у м. Львові:8-095-417-59-19

ОООккксссааанннааа ГГГааарррааасссиииммм,,,

сссііімммееейййннниииййй пппсссииихххооотттееерррааапппееевввттт,,,

пппсссииихххооолллоооггг хххрррааамммууу РРРіііззздддвввааа ПППрррееесссвввяяятттоооїїї БББооогггооорррооодддииицццііі

26

Сон – що це? Напевно, кожен із нас хоча б раззамислювався над цим питанням.Перегорнувши сторінки історії, можна

зауважити, що це питання турбувало багатьох,зокрема представників християнства. Філософи, ОтціЦеркви, сучасні вчені намагалися і намагаються дативідновідь на це питання. Часто, прокидаючись зранку,ми запитуємо себе, що це за сон, або чуємо відинших: «Це був гарний сон, що б він міг означати?»Як сон пов’язаний з нашим духовним життям, чиварто вірити снам, переживати з їхнього приводу?

Сучасні вчені, які досліджують сон, стверджують, щоце фізіологічний стан, який періодично настає улюдини і тварин; характеризується майже повноювідсутністю реакцій на зовнішні подразнення,зменшенням активности ряду фізіологічнихпроцесів. Розрізняють нормальний (фізіологічний)сон і декілька видів патологічного сну (наркотичний,летаргічний і инші).

При засинанні людина занурюється в повільний сон,послідовно проходячи 4 стадії: дрімоту (1),поверхневий сон (2), сон помірної глибини (3) іглибокий сон (4). Психічна активність в повільномусні представлена уривчастими неемоційнимидумками, а час, проведений у сні, звичайнонедооцінюється.

Повільний сон завершується зміною пози, після чогойде різкий перехід у фазу парадоксального сну. Прицьому повністю розслабляються всі гладкі м’язи тіла івиникають швидкі рухи очей. Крім того,спостерігаються нерівномірність пульсу і дихання,сіпання лицьових м’язів, пальців, кінцівок. Часперебування у сні часто переоцінюється. Фазапарадоксального сну займає біля 20 % часу сну.Повільний сон і наступний за ним парадоксальнийформують цикл з періодом бл. 1,5 години.Нормальний нічний сон складається з 4-6 такихциклів.

Отже, у момент швидкого сну ми бачимо сновидіння,які часто змушують нас замислитися над ними, аиноді затуманюють голову на цілий день. То що жтаке сон – фізіологічний процес, що виникає влюдському мозку чи зв’язок зі світом, в якому миведемо инше життя, реалізуючи всі свої мрії?

Звернімося до Святого Письма. Читаючи йогосторінки, можна зауважити, що Господь не лише

керує нашими снами чи промовляє через них, а йможе діяти в наших тілах. Так, у книзі Буття Богнасилає сон на Адама, потім в чудесний спосібвиймає з нього ребро і творить з нього Єву (Бут. 2,21-22). Виглядає так, що коли ми засинаємо, топовністю не володіємо собою, а віддаємо себе в рукиТворця. Проте тут Господь не промовляє до Адама, атой лише потім здогадується, що жінка ця від ньогопоходить, бо каже: «Це справді кість від моїх костей ітіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо їївзято від чоловіка» (Бут. 2, 23). В иншому випадку Богпосилає сни, щоб у непрямий спосіб сповістити промайбутнє і, наприклад, прославити Йосифа (синапатріярха Якова, який став потім намісникомЄгипту). Але сни ці сняться його братам, які почувши,що вони означають, лютують і продають того врабство, виконуючи Божий задум. У Єгипті Йосифпояснює сни чашника і пекаря, а пізніше існовидіння фараона, що і робить його правителемцього краю. Сам Йосиф, будучи простим робітникомна батьківській ниві, отримав неоціненний дар відГоспода і скористався ним, будучи керований СвятимДухом. Тут сни впливають не лише на життя Йосифачи на тих, що оточують його, вони відображаютьсяна долі багатьох людей, змінюють хід історії,рятують країну від голоду і смерти. Важливість цихснів незаперечна, не повірити їм було б серйозноюпомилкою.

Але відкриймо инше джерело: у книзі Ісуса, синаСираха, автор подає й инший бік переконання просон: «Надії нерозумного – пусті та марні, ібезглуздого окрилюють самі сновиддя. Хто віритьсновиддям, скидається на того, що за тінь хапається іза вітром женеться. Це сновиддя – згідне з отим, щоподоба обличчя в дзеркалі. Що від нечистого можевийти чисте, а від брехливого – що правдиве?Ворожба, чарування, сновиддя – речі порожні, це бомаріння вагітної жінки. Коли їх у відвідинахВсевишній не зіслав, – не прихиляйся до них своїмсерцем. Бо сновиддя багатьох збили з пантелику, й ті,що на них надіялись, – розчарувались» (Сир. 34, 1–7).Цей уривок засуджує кожного, хто вірить снам, крімтого, автор називає таку людину нерозумною ібезглуздою, а також порівнює сновидіння з чарами,які неприємні Господеві. Також додає, що сновидіннябагатьох збили з пантелику, і є небезпека, що і ми

Чи вартовірити снам?

Чи вартовірити снам?


(((пппрррооодддооовввжжжееенннннняяя тттееемммиии пппрррооо сссеееккктттууу СССвввііідддкккіііввв ЄЄЄгггооовввиии)))

«А коли Христос не воскрес, то марна проповідьнаша, то марна й віра ваша. І ми являємося

неправдивими свідками Бога, бо свідчили протиБога, що воскресив Христа, якого він не воскресив,якщо не воскреснуть мертві. Бо як не воскреснуть

мертві, то і Христос не воскрес, то марна віраваша, – ви ще у гріхах ваших» (1 Кр. 15, 14-17).

Проповідування Євангелія від самих початківдо сьогодні і аж до кінця віку відбувається усвітлі Христового воскресіння. Христос

прийшов на землю, навчав, страждав, помер на хрестіі воскрес, очистивши людей від гріхів, принісспасіння людству. Якщо б Христос не воскрес, томарною б була усяка проповідь, віра наша і ця великаісторія християнства, наповнена різними фено-менами, святими і т. д. Все було б пустим, бо хто давби гарантію того, що ми воскреснемо? Христосвоскрес! Він в кінці днів підніме нас до свого Царства,усе Євангеліє просякнуте темою воскресіння.

Свідки Єгови заперечують, що Христос воскрес. Воникажуть, що Христос вмер, і Його тіло було покладено угріб. Пізніше він ожив, але як дух. Тіло натомістьрозпалось на атоми,піддаючись процесовірозкладу в приско-реному темпі, оскількидля Бога Єгови немаєнічого неможливого.Саме з Його допомогоютіло Христа протягомтрьох днів зникло згробу, розкладаючисьна невидимі атоми. Якміг Ісус воскреснутитілом, питають СвідкиЄгови, якщо Його невпізнали після воскре-сіння ті, хто Його знавживим? Як міг, бувши втілі, з’явитись апосто-лам, коли переходивчерез зачинені двері? Таким чином, вонизаперечують усяку надію кожного християнинапротягом віків. Але подивімось, чи це справді так.

«А як вони розмовляли та сперечалися між собою, самІсус, наблизившись, ішов разом з ними, але очі їмзаступило, щоб його не впізнали» (Лк. 24, 15-16). Вонине впізнали Христа не тому, що не був у своєму тілі, атому, що були заступлені їхні очі, щоб вони не моглибачити Його. Але вони йшли не з духом, а з

можемо зробити багато некорисного, зазнавширозчарування.

Існує ще инший, надзвичайно важливий аспект вісторії нашого спасіння. В Євангелії від Матеяописується народження Христа і важливість снів уздійсненні цієї події. Євангелист описує сон святогоЙосифа, обручника Марії, де ангел переконує його невідпускати Богородицю, але опікуватися нею, бо «те,що народиться – від Духа Святого» (Мт. 1, 20). У тойчас в ізраїльському народі дівчина, яка завагітніла безшлюбу, мала бути каменована. Уявімо собі, що бсталося, якби Йосиф не повірив сну? Але він вірив іпізніше саме в такий спосіб Господь підказав йому, щомає робити, аби зберегти дитятко від усіх йогоненависників.

Йосиф повірив, бо відчув, що в сні до нього говоритьпосланець Божий, відчув Божу благодать, та чиможемо ми вірити схожим сновидінням? Чи взагаліварто вірити будь яким снам? Монахи з добре відомоїнам гори Атон застерігають, кажучи, що який би сонне був, не варто довіряти йому, бо не знаємо, хтопосилає ці видіння: Бог, сатана чи може це простоприродні сни, бо, стикаючись з повсякденнимипроблемами, можемо бачити їх і в снах. Монахам, якімоляться по вісім годин, а иноді і довше, частосняться різні подвижництва і божественні речі, алевони відкидають їх, бо якщо почнуть вірити, можнавпасти в небезпеку гордости. Звичайно, цілкомможливо, що Господь може посилати нам сни, щобзастерегти, попередити про небезпеку, чи навпаки –якусь радість. Але цього не потрібно шукати самому.Але коли все ж таки якийсь сон не дає спокою – кращепомолімся, щоби Бог нам відкрив, чи Він хоче щосьцим сном сказати, чи щоб відвернув диявольськийнапад, поговорімо на цю тему з духівником, але вжодному разі не листаймо «сонники», не звертаймосьдо ворожок, бо не вони є причиною наших снів і неможуть їх правильно пояснити. Тому варто молитися,щоб сни були лише снами і нічим иншим, і пам’ятати– якщо приснилося немовлятко, це зовсім неозначатиме, що вас спіткають проблеми. Можливо, випросто готуєтеся стати батьком чи матір’ю, а можепросто недавно на вулиці побачили це милестворіння. . .

ВВВооолллооодддииимммиииррр СССааассс

Відповіді усміхненим

незнайомцям:

воскресіння Ісуса Христа

28

чоловіком, як сказано у Святому Письмі, який їмроз’яснював Святе Письмо. «Тоді відкрилися в них очі,і вони його впізнали. А він зник від них» (Лк. 24, 31).Бачимо, що апостоли не впізнали Христа, але яквідкрилися їм очі, то відразу впізнали свого учителя.

Чому Марія не впізнала Христа після воскресіння? Осьвідповідь: «І кажуть вони їй: “Жінко, чого плачеш?” –“Узяли мого Господа, – відповідає їм вона, – і не відаю,де покладено його”. Сказавши це, обернулась ібачить: Ісус там стоїть! Та не знала вона, що то Ісус.І каже їй Ісус: “Жінко, чого ж ти плачеш, когошукаєш?” Гадавши ж вона, що це садівник, говоритьйому: “Пане, коли ти забрав його, то повідай мені,куди ти його поклав, – а я заберу його”. Мовить до неїІсус: “Маріє!” А та обернулась та до нього по-єврейському: “Раввуні!”, що у перекладі означає:“Учителю!”» (Йо. 20, 13-16). Марія не сподіваласяпобачити Ісуса, а, засмучена горем, не бачила нічого,що діялося навкруг неї.

Свідки Єгови закидають, що якщо Христос воскрес утілі, то як міг перейти через зачинені двері. Справдіпро це згадується у Святому Письмі, де Христосз’являється учням, коли двері були зачинені (Йо. 20,19). Але дивним виглядає питання дослідників СвятогоПисьма: це ж бо Ісус міг створити небо і землю (Йо. 1,9-11; Єв. 1, 10), міг перемінити воду на вино (Йо. 2, 9),міг нагодувати п’ятьма хлібинами п’ять тисяч народу(Йо 6, 9-13). Це він воскрешав померлих (Йо 11, 17-44), оздоровлював прокажених і сліпих (Лк. 17, 14), тохіба не міг перейти через зачинені двері?! СвідкиЄгови часто ставлять такі дивні питання, що їм вартонад ними самим замислитися.

Воскресіння Ісуса Христа є скелею, на якій стоїтьхристиянська віра (1 Кр. 15, 14-17). Кожний стихБіблії, який повідомляє щось про воскресіння,говорить виключно про людське тіло і ніколи не кажепро духовне воскресіння. Ісус Христос вказував на те,що Його воскресіння буде у тілі. «Ісус відрік їм увідповідь: “Зруйнуйте храм цей, а я його за три дніпоставлю”. Юдеї ж відказали: “Будовано храм цейсорок і шість років, а ти його поставиш за три дні?”Та він говорив про храм свого тіла, тож коли воскресіз мертвих, то й пригадали його учні, що він отеговорив їм…» (Йо 2, 19-22а).

Усюди в Євангеліях наголошується на тому, щоХристос воскрес саме тілесно: Він дає своїм учнямдоторкнутися до Його рук, їсть рибу і мед (Лк. 24, 37-43). Крім цього в Писанні однозначно сказано, щовоскреслий Ісус – це не дух; Святе Письмопідкреслює, що те тіло, яке учні бачили і до якоготоркалися, представляє сутність воскреслого Ісуса.Христос не приймав ніякого иншого тіла, але воскресу тому ж тілі, в якому помер: учні Ісуса «налякані таповні страху, думали, що духа бачать. Та він сказавїм: “Чого стривожились? Чого ті сумніви постають усерцях ваших? Гляньте на мої руки та на мої ноги:це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух(саме pnevma – дух, а не fantasma – привид) тіла йкостей не має, як бачите, що я їх маю”. Сказавши це,він показав їм руки й ноги. А як вони з радощів нейняли йому ще віри й чудувались, він сказав: “Чи маєтеви тут що їсти?” Вони подали йому кусень печеноїриби. Він узяв його й спожив перед ними» (Лк. 24, 37-43).

Свідки Єгови не вірять сьогодні, як не вірив у цеколись апостол Тома: «”Якщо не побачу на його рукахзнаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, дебули цвяхи, па й руки моєї не вкладу в бік його, – неповірю!” По вісьмох днях знову були вдома його учні, ай Тома з ними. І ввіходить Ісус, – а двері булизамкнені! “ стає посередині та й каже: “Мир вам!” Атоді промовляє до Томи: “Подай сюди твій палець іглянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її убік мій. Та й не будь невіруючий, – а віруючий!” Івідказав Тома, мовивши до нього: “Господь мій і Богмій!” І каже йому Ісус: “Побачив мене, то й віруєш.Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!”» (Йо 20, 25б-29). Святий апостол Тома засвідчує не тільки те, щобачить перед собою Учителя. Визнає також, щобачить живого Бога. Чому Ісус не заперечує цього:«Ти помиляєшся, Томо, я є тільки духом і можу захвилину змінити це тіло на инше; я не є Богом, як тице свідчиш. Те, що говориш, є неправдою»?! А тому ціслова звернені й до Свідків Єгови: «щасливі ті, які, небачивши, увірували».

Святе Письмо доводить нам воскресіння ІсусаХриста. Саме це було в центрі проповіді апостолів. Наоснові поданих фактів можна дійти висновку, щовоскресіння відноситься до умертвленого тілаХриста, а наука Свідків Єгови у світлі слів апостолаПавла виглядає фальшивою. Тому марною є їхня віра іпроповідування «нового світу» (1 Кр. 15, 14-17). БоХристос для них не воскрес, тому ця наука вжеприречена на загибель і розпад «на атоми».

(далі буде)

ІІІввваааннн МММииисссіііввв

БББіііббблллііійййнннеее тттоооввваааррриииссстттвввооо ссспппрррииияяянннннняяя ееекккууумммееенннііічччнннооомммууудддіііяяялллооогггооовввііі «««ЕЕЕффффффааатттааа»»»


Світ дитини подібний до травневого цвіту.Достатньо помірного заморозку – і осіньприйде з порожніми руками. На жаль, дорослі

не хочуть розуміти, що цей світ – ИНШИЙ, щодитина не є дорослим у мініятурі, а тому заходити вцей світ, не скинувши взуття дорослих міркувань,означає осквернити святу землю дитячої душі.

День святого Миколая вже став відгомоном минулоїзими, до нового – дай, Боже, дожити. Та, як кажуть внароді, готуй сани влітку, а воза взимку. Дорослимдоводиться неодноразово бути «правою рукою»Святого Миколая і не лише напередодні його свята,котре повертає нас у дитинство, але кожен раз, колиготуємо дітям дарунки. . . навіть влітку, яке ось-оськрокуватиме Сонцем по Землі. Що це за дарунки?Звичайно, найперше, іграшки.

Іграшка є символом дитинства, його невід’ємниматрибутом. Застановімось над світом іграшки,згадаймо, чим бавились ми у дитинстві. . . Чи ставсяпрогрес іграшки, чи залишилась вона тим, чим булараніше: засобом досягнення педагогічної мети, черезякий формується уява та розвивається креативність удітей (здатність творити, бути співпрацівникомБога!). На жаль, приказка: «Чим би дитина небавилась, лиш би не плакала», стає справді для загалузвершеною практикою. Чим бавляться наші дітисьогодні?. . Пригляньмося, щоб побачити і зробитипрактичні висновки. . .

З давніх-давен люди робили іграшки з глини, зтканини, з волокон. . . Здебільшого це були предметипобуту в мініятюрі і, звичайно, ляльки, моделілюдини. З часом іграшки удосконалювались: людисереднього віку вже пригадують конструктори, дитячікухонні набори, самоскиди, молоковози, екска-ватори. . . Діти, бавлячись такими іграшками, уявлялисебе будівельниками, кухарями, водіями, однимсловом – тими, хто служить. Зараз діти теж бавляться,але вони здебільшого хочуть бути поліцейськими,тими хто може вбити. Так у дитини формуєтьсясвітогляд «уявного ворога», коли суб’єктивно можнавстановлювати, хто є злочинцем, а потім йогознищувати в різний спосіб. Дівчатка хочуть бутифотомоделями чи співачками, тобто тими, комуслужать. . . Христос сказав про себе, що прийшов не,щоб йому служили, але щоб послужити і життя своєвіддати у викуп за багатьох. Відчуваєте різницю?Пригадую, як хлопчик націлював іграшковий автоматна батька. Тато навіть не звертав уваги. Це гра. . .Батько, який купив цього автомата синові, навіть неусвідомлює, що у дітей до семи років віртуальний(уявний) і реальний світ – тотожні. Те, що його синдуже ймовірно бачив на екрані телевізора чи

комп’ютера, він вже довершує у своїй грі. . . Але дотакої ж реальности дуже близько.

Щодо ляльки, то вона мала б у дітей розвивати повагудо материнства та батьківства, бути засобомформування покликання до родинного життя. Самевона була «центральною фігурою» гри «дочки-матері».Пригадую, декілька років тому світлої пам’яті місіонеро. В. Зінько розповідав: у Бразилії, де дітейсприймали в сім’ї як Божий дар, через що на СлужбіБожій вони були не «поодинокими екземплярами», астановили до 25% парохіян у церкві, отець говорив,щоб дівчатка приходили на Службу Божу з ляльками.. .Багатьох така «методика» дивувала, в иншихвикликала іронію. . . Але ця мудра людина добрерозуміла педагогіку іграшки: «Сьогодні вониприйдуть з лялькою, згодом приведуть до храмудітей».

Погляньмо, які ляльки ми часто кладемо під подушкинаших дітей 19 грудня і чи зовнішнім виглядом цихляльок ми не спотворюємо образ Св. Миколая вневинних очах малюків? Лялька Барбі, транс-формери, людина-павук, черепашки ніндзя – це неіграшки! Їх би Святий Миколай точно не подарувавнашим дітям, богобоязне сумління йому цього б недозволило. . . Це засоби для осквернення світу дитини,а якщо хочете, то придумайте визначення самі. . .Барбі не потребує материнської опіки, їй потрібнаслужниця! Дівчинка, котра прислуговує такій«мітичній істоті», не буде розвиватися у правильномунапрямку, навіть у сім років буде хотіти мати таку жталію, такі ж підфарбовані очі (а тут прошу дуже:набір дитячої косметики, з «дорослим» асортиментом.Насправді потрібні дитині духмяне мило, шампунь«Кря-кря» і гарні ножички, щоб безболісно нігтикиобрізати! Бо коли дитина навчиться вправнопідбирати для себе помаду і лак у 8-9 років, виникаєвеликий сумнів, чи згодом ручна робота на проханнямами, яка купувала їй набір «дитячої косметики», нестановитиме загрози для манікюру на її руках. . .). Іще одне, навіть батьки дитини навряд чи здо-гадаються, що талія цієї бідолахи зламалася би підвагою тіла, якщо б Барбі збільшити до величини

Педагогiка iграшки.Осквернений свiт

дитинства…

30

людського зросту. . . Отак Барбі є потенційнимінвалідом, тільки парадокс полягає у тому, що дітихочуть бути як Барбі, але не вчаться співчувати людямз особливими потребами у житті!

Людина-павук, черепашки ніндзя. . . Потвори безочей. . . Про очі говорить Божествений Спаситель:«Світло тіла – око. Як, отже, твоє око ясне, все тілотвоє буде світле. А коли твоє око лихе, все тіло твоєбуде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, тоякою великою буде темрява!(Мт. 6, 22-24). «В очахвідбивається душа людини», – говорила Св. Тереза зЛіз’є. Згадаймо щирі, добрі очі-балабухи нашихдитячих іграшок. Дитині потрібно бачити добрі очіведмедика, білочки, слоника, але коли ці очі будутьзав’язані, як у черепашок ніндзя, сховані, як улюдини-павука чи робота-поліцейського, шизо-френічні як у сімпсонів, чи будуть очі наших дітейчистим джерелом, з якого зможемо через декількароків, вже не кажу про старість, зачерпнути розраду,підтримку, співчуття і милосердя?. .

Погоджуюсь, важко вибрати дитячу іграшку, важкокупити дитячу книжку. Але гасло: «Дітям – найкраще!»має бути справді нашим прагненням, нашим кредом.Не можемо робити це безвідповідально: «Куплю щось,щоб не плакало». Чому, коли купуємо дитині йогурт,ретельно дивимося на термін придатности,складники, але не проявляємо такої ретельности, коликупуємо іграшки, розмальовки, наклейки, книжки?

Пригадується мені, як одного разу купувала книжечкудля своєї похресниці й звернула увагу, що всюдисуцільна еротоманія: русалонька, барбі (до речі, цимтерміном за кордоном називають дівчат легкоїповедінки, звідси й копія прототипу. . .). Продавчиняне витримала: «Якби всі так вибирали, пані, я б нічого

не продала!» Иншого разу була свідком гри дітейкорабликом з піратами: шаблі, прапор з драконом, настолі рух, одні одних вбивають, ріжуть. . . Справдіважко, адже є багато речей, які від нас безпосередньоне залежать. Але і тоді маємо зробити те, що можемо!Кажу дітлахам: «Придумаймо свою гру». Насампередтреба стимулювали дитячу фантазію у правильнерусло питаннями: чи можна вбивати, грабувати? Тімені відповіли: «Ні». Через дуже короткий час пірати«навернулися» – вони знищили свій піратськийпрапор із символом зла (драконом) і зробили новий(діти самі вирізали і розфарбовували прапор, наякому був тепер зображений ангел). Так піратипочали мирне життя, тепер їхнє судно є рятівним, івони рятують усіх, хто став жертвою цунамі в Тихомуокеані. . . Їхні мечі більше не знаряддя зла, а засіб дляпотрошіння риби, щоб нагодувати жертв цунамі івести торгівлю з мешканцями островів. . . Даліпродовжувати непотрібно, отримавши «добреначало», діти самі фантазуватимуть у доброму руслі.

Перед святом Миколая я лише кажу дітям: «Колиписатимете лист до Чудотворця, не просіть у ньогоавтоматів, пістолетів і трансформерів, танків,наручників і гранат, не просіть комп’ютерних ігор, девбивають і грабують. Миколай не любить носити такідарунки, він плаче, коли це від його імени роблятьдорослі. . .». А дівчаткам кажу: «Попросіть ляльку-дитину, але не Барбі, вона вже доросла, сама собі вжитті раду дасть. . . а тим безпомічним потрібна вашадопомога. . .».

А вам, дорослі, скажу: коли дитині хочете придбатиподарунок, спитайте у Святого Миколая, чи ця річсправді є іграшкою і чи пробудить вона у дитиніпотяг до добра, любови, до творення, а не досексуальної розбещености, жорстокости, байду-жости і насильства? Переконана, він вам допоможе,адже як сильно треба було любити дітей, щоб із усіхсвятих удостоїтися від Творця щороку сходити наземлю і нагадувати, що світ дитини є святим і томунаближатись до нього слід з благоговінням!

НННааатттаааллляяя НННааазззаааррр,,,

пппееедддааагггоооггг


Найпершим чинником, що викривлює розуміннялюдського ставлення до психолога, є нерозуміння, дезакінчуються межі впливу психолога, а починаються– священика. Дуже вагомою відмінністю між ними єте, що психолог вирішує тактичні завдання, асвященик – практичні. Психолог піклується просвідомість людини, а священик – про її душу,психолог – про можливість людини самостійнопротистояти усім негативним факторам, які їїнепокоять, а прийняття Тайни Сповіді – це зустріч зХристом…

Гріх, що стає тягарем для людини та спонукає їїшукати порятунку, за своєю природою прагнезалишитись у темряві, і завданням священика єпросвітити її світлом зустрічі з Христом. Саме томупотрібно зрозуміти, чому психолог може бутинейтральним для гріха свого клієнта, а священик,який є посередником між Богом та людьми, а такожAlter Cristi (тобто Другим Христом), не може на цейгріх мовчати.

Лише священнослужитель має владу відпускати гріхи,оскільки Господь дав її апостолам, а від них, черезєпископів, – священикам: «Сказавши це, дихнув і кажеїм: Прийміть Святого Духа. Кому відпустите гріхи –відпустяться їм; кому затримаєте – затримаються»(Йо. 20, 22-23).

Ще глибше зрозуміти важливість Тайни Сповіді можедопомогти порівняння Старого та Нового Завітів:люди до приходу Спасителя могли лише сподіватисьна прощення власних гріхів, приносячи досвящеників жертви з телят, ягнят та инших тварин. Ілише з приходом Христа, після Його воплочення,смерти та воскресіння це стало вповні можливим.

Апостол Павло у своєму посланні до Євреїв говорить,що якщо у Старому Завіті кров телят та козлів черезокроплення освячує людей, осквернених гріхом, тонаскільки більшим освяченням є Кров Христа, якийприніс Себе нам у жертву задля визволення відвеличезного тягаря гріхів, які прирікають нас назагибель (пор. Євр 9, 13-14).

За вченням Церкви, сповідь – це покаяння, якезвершується перед Богом і закінчується звільненнямлюдини від тієї пристрасти, у якій вона кається. І томунеобхідно провести межу відмінности міжпсихологічною потребою звільнитися від тягаряпровини (у чому може добре допомогти психолог) тапотребою внутрішнього очищення від гріха і відчуттявнутрішнього спокою й радости, що може даруватилише щира та добра сповідь. Тому намагання людиниза допомогою психолога уникнути певногодискомфорту під час визнання гріхів у сповідіповинне змінитись на безмежну радість примиренняз Богом, та, як наслідок, із самим собою.

Ще однією суттєвою відмінністю між священиком тапсихологом є те, що священик може і навіть повиненбути психологом для кращого розуміння складнихпроцесів, які відбуваються в людській душі, апсихологу не потрібно бути священиком длявиконання своєї праці. Проте ні в якому разі непотрібно недооцінювати роботи психолога, який по-своєму, виходячи з власних можливостей, намагаєтьсядопомогти людині. Більше того, співпраця священиката психолога часто буває взаємодоповнювальною тадуже корисною.

Сьогодні можна дедалі частіше почути про роботу психологів – на великих підприємствах керівник, в разібудь-якого погіршення виробництва, скеровує підлеглих до штатного психолога; люди, які відчуваютьпевну кризу у своєму житті або переживаючи якісь проблеми, часто звертаються до приватного

психолога; навіть існує поняття VIP-психологів – людей, клієнтами яких є здебільшого відомі бізнесмени,чиновники, народні депутати та їх дружини. І метою таких «сеансів» є не розбирати поняття «добре-погано»,а спрямувати їх на досягнення поставлених цілей.

У зв’язку з цим виникає природне запитання: якщолюди з допомогою психологів можуть розв’язативласні проблеми, позбутися певних гріхів тапрогрішень і стати кращими, тоді священик і тайнаСповіді є непотрібними? Хоча це питання та йогопостановка звучать, щонайменше, безглуздо, але, нажаль, дедалі більше людей схиляються до позитивноїна нього відповіді. Але чому так стається? Невже людине розуміють, наскільки важливою є сповідь в їхособистому житті та житті їхніх близьких? Якавідмінність у діях психолога, які без сумніву, єважливими та необхідними, та священиком?

Ä²ßËÜÍ²ÑÒÜ ÏÑÈÕÎËÎÃÀ: ÄÎÏÎÌÎÃÀ×È ÑÏÐÎÁÀ ÇÀÌ²ÍÈÒÈ ÒÀÉÍÓ ÑÏÎÂ²Ä²Â ÄÓÕÎÂÍÎÌÓ ÆÈÒÒ² ÕÐÈÑÒÈßÍÈÍÀ?

32

Самі психологи стверджують, щопсихологічна допомога – цедопомога у надзвичайних випад-ках, а не щоденна підтримка,оскільки завданням психології єпідтримати людину у важкухвилину та скерувати далі. Тому длявоцерковлених людей з глибокимрелігійним досвідом психологпросто не потрібен, оскількибільшість питань такі людиможуть вирішувати самостійно,порадившись про це з духівником.Найчастіше психолог потрібенсаме тим людям, які ще не знайшлисвого місця у церковній спільнотіабо знаходяться лише на почат-кових стадіях власних духовнихпошуків. Такі люди часто хочутьвиговоритись, поділитись наболі-лим, та ще не до кінця зрозумілизначення Тайни Сповіді. Через цеостання часто перетворюється удовгий монолог, в якому частішевиявляють негативне ставлення дочужих гріхів, аніж до власних.

Саме в такі моменти допомогапсихолога може принести дужедобрі плоди, якщо допоможелюдині подолати певного родутруднощі та допомогти їй усамореалізації в Церкві. Але якщотака підтримка зупиниться наетапі задоволення чисто пихоло-гічними відповідями та не будезростати в духовному житті, тодіможе бути два варіянти: або цялюдина і не йшла до Бога, а лишебула спрямована на досягненняякогось власного комфорту, абосам психолог не вказав їй направильні пріоритети. Такі порадидосить часто стають заохоченнямдо багатьох негативів і зловжи-вань. Таким чином людина, яка, доприкладу, співживе з кількомажінками або навпаки та ні в чомусобі не відмовляє, просто при-речена на постійні неврози тадискомфорт, оскільки сама підсві-домо розумітиме моральне зло, якевчинки містять у собі. Томудоводиться потім лікуватися відтакого лікування.

Слід додати, що саме слово«психолог» в перекладі з грецькоїозначає «той, що вчить про душу».І тому найпершим завданнямпсихолога є допомогти иншимперестати приділяти увагу

зовнішньому та задуматись провнутрішнє, зокрема, про власнудушу. Але якщо психолог не маєцього на меті або сам у душу невірить, тоді така людина не можебути психологом, а, будучи ним,лише шкодить пацієнтам.

Найкраща відповідь на запитанняу темі статті є така: діяльністьпсихолога дуже важлива тапотрібна для тих людей, щопотерпають від внутрішніх про-блем і проблем із оточуючими, алевоно не може дати відпущеннягріхів. Таке відпущення можливелише у святому таїнстві Сповіді,метою якого є примирення нелише зі собою та з ближнім, а і зБогом. Саме ця відмінність міжконсультацією психолога татаїнством Сповіди, яке уділяєсвященик, і є ключовою. Розумі-ючи та не порушуючи її,психотерапевтичні практики таконсультації ніколи не перетво-ряться у сповідь, а таїнствоПокаяння, в свою чергу, ніколи нестане ще одним видом психо-терапії. Психолог і священик єнезамінними, кожен у своїйдіяльності, яка тим кращою тапліднішою буде, чим більшою тавзаємодоповнювальною ставатимеміж ними співпраця. Не потрібноприменшувати чи принижуватизначення ролі психолога переддіяльністю священика і навпаки,адже кожна праця, коли вико-нується добре та сумлінно,прославляє Господа і навпаки, колиздійснюється безвідповідально танедбало, – шкодить не тількииншим, але й тим, хто такудіяльність здійснює.

Слід завжди пам’ятати, що оздо-ровлення власної душі такожвеликою мірою залежить від самоїлюдини та від того, який шляхвона для цього обере. Ми,християни, ніколи не повинні проце забувати та постійно прагнутитієї досконалости, до якої закликаєнас Господь.

СССеееррргггіііййй БББііілллооокккооонннььь

Відомо, що кожна держава чиорганізація має свій герб,гімн і, звичайно, прапор. Ці

атрибути створюються для того,щоб виокремити певну групулюдей, кожен член якої гордитьсяатрибутами і шанує їх. Подібнезустрічаємо у Церкві, яка теж маєсвою, дуже багату, символіку.Розгляньмо детальніше оддин ізтаких атрибутів Церкви – хоругву.

Слово «хоругва» походить відмонгольського слова зі значенням«знак, знамення» і вживалосяспершу у військовій справі. Вже відпочатку існування військовихугрупувань вживалося як символвійськової сили. У війську хоругва– це свята річ, тому є відповіднаособа, яка її носить і доглядає. Увійськових походах хоругва йдезавжди попереду. Якщо на війнісупротивник заволодів хоругвою –це означало поразку. Існувалинавіть жорстокі покарання завтрату чи пошкодження хоругви.

Форма хоругви, яка викорис-товується в Церкві, бере свійпочаток від імператора Кос-тянтина Великого (IV ст.). Напочатку свого панування імпе-ратор Костянтин проголосивсвободу віросповідання. Фанатикпоганства Максиміян Галерій насході і жорстокий тиран Мак-сентій на заході ненавиділиКостянтина і надумали позбавитийого влади, а, за можливості, –

Літургійне богослов’яХоругва -

Христове

знамено


вбити. Імператор Костянтиндізнався про наміри Максиміяна іМаксентія і, незважаючи на своїслабкі військові сили, оголосиввійну Максентію за насильства, яківін чинив над християнами вРимі. Костянтин молив Бога датийому знамення, яке б підба-дьорювало його воїнів у боротьбіпроти поганських військ. Господьпочув його молитву. Погідного дняімператор і все його військопобачили на небі великий і яксонце ясний хрест, на якому булислова: «Цим переможеш». Ніхто нерозумів, що означає це видіння.Але вночі Костянтинові з’явивсяСпаситель із хрестом у руці йнаказав, щоб військо з такимсамим знаменом ішло в бій і нимперемагало ворога. Костянтиннаказав зробити таке знамено звишитими золотом літерами «ХР»– двома першими літерами імениХриста. З цим знаменнямімператор переміг своїх ворогів.

Однак хоругва увійшла у життяЦеркви не відразу після такоївеличної перемоги. Деякі дослід-ники історії Церкви твердять, щопочатком уживання хоругв можнавважати зародження хреснихпоходів, тобто торжественнихпоходів до святих місць. Першу жзгадку про хоругву зустрічаємо наЗаході у Григорія Турського,єпископа франків, у VI столітті. НаСході ж – у Костянтина Порфиро-родного, який описав хресний хідімператора Василія Македонськогов 879 році, що повертався з походузі Сирії. У цих описах зустрічаєморізноманітні спогади про виглядхоругви. У війську тих часів булихоругви різного типу, що можемоспостерігати також у сьогоденніЦеркви, де присутня хоругва іфана. Немає чітко зазначених дат,коли почали використовувати течи инше знамення.

Більшість вірних уважає, щохоругва використовується у Схід-ній Церкві, а фана – у Західній(католицькій), однак це не докінця правдива інформація, бо, яксвідчать історичні факти (мінія-тюра з англійського манускрипту15 ст.), хоругва була і є присутня іна Заході у церковних братствах іорганізаціях. Зазвичай в РКЦ

хоругву (чи фану) не вживають налітургійній молитві, а тільки підчас різних хресних походів. НаСході ж хоругву використовуютьпри літургійних служіннях(Божественна Літургія, молебні…)і в хресних ходах.

З плином часу кожна літургійнаріч у Церкві набирала богос-ловського значення. Не оминулоце і хоругву (фану). Так, вона сталапереможним символом перемогинад світом. Тому під час Божес-твенної Літургії, яка є відобра-женням перемоги Христа надсвітом, бачимо хоругви, деспочатку був зображений ІсусХристос або хрест Господній.Згодом почали представляти ісвятих, щоб заохотити вірних донаслідування їхнього життя, їхніхперемог над гріхом, кроків доЦарства Божого. Кожного разу,коли ми бачимо хоругви, воникудись є скеровані: на СлужбіБожій – в бік святилища, що єнебом (раєм) на землі; нахресному ході або прощі – досвятого місця, де особливоперебуває Ласка Божа… Такхоругви показують нам, до когомаємо прямувати, а такожзакликають до перемоги надгріхом.

Щоразу, коли будемо споглядати нахоругву чи фану, розважмо надподією чи особою, яка зображена:можливо, саме вони допоможутьзбагнути правдивий шлях до Бога,який чекає на нас кожної митіжиття.

МММииикккооолллаааййй ДДДоообббррруууцццььькккиииййй

«Цей провіщений і святий день,перший по суботі, царський і

Господній, свято над святами іторжество всіх торжеств; в цей

день прославляймо Христа навіки»1.

Саме такими словамиувінчана 8 пісня канонуПасхальної Утрені, бого-

служення, яке творило своюгимнографічну спадщину про-тягом віків, беручи свій початок зглибокої християнської древ-ности. Впродовж століть красацього обряду та глибина бого-словських текстів черпає свійпочаток від моменту воскресінняХриста та його святкуванняучнями, які щонеділі збиралисьразом на спомин події, яка сталасяв історії спасіння людського роду.Цього дня вони приймалиЄвхаристію, яка освячувала деньнедільний2, а в горниці, дездійснювався обряд ламання хліба,було багато світильників на честьпершого дня тижня (Ді. 20, 7-9).

Про велич та торжественнездійснення пасхального бого-служення, символіку світла можнасудити з Пасхальних слів східнихОтців: св. Йоана Золотоустого,Василія Великого, ГригоріяБогослова, Григорія Ниського таин. Тексти свв. Григорія Ниськогота Григорія Богослова лягли воснову Пасхальної утрені. Автор-ство приписують не меншважливому богослову, захисникудогмату про ікону, св. ЙоановіДамаскину.

Глибина богослужбових текстіввражає в той спосіб, що усі вонибули написані в часі бого-словських суперечок та контро-версій. Цим вони відображаютьживе передання Церкви, якехристияни і донині намагаютьсяплекати у літургійному життіЦеркви. Історик Євсевій Кеса-

ÁÎÃÎÑËÎÂ’ßÏÀÑÕÀËÜÍÎ²ÓÒÐÅÍ²

34

рійський в ІV ст. у творі «Життя Костянтина» описуєособливість нічного пасхального богослужіння:світильників у храмах та містах було стільки, що«…таїнственна ніч перед Пасхою була світліша віднайяснішого дня»3. Про цю таїнственність говорить ісв. Григорій Богослов у «Слові на Пасху»:«…освітлюючи своїми світильниками ніч, мизвершували світлосходження та світлоношення – цеобраз великого Світла, яке стало предвісникомсьогоднішнього Світла преславного і непере-вершеного»4.

З цієї нагоди церковний устав говорить, що набогослужіння священики зодягаються у найсвітлішуодежу в знак світлого Воскресіння, підкреслюючиважливість події5. Пасхальна Утреня розпочинаєтьсяу притворі храму та торжественним входом зісловами «Христос Воскрес», символізуючи жінок-мироносиць, які йшли до Єрусалиму, щоб звіститиапостолам воскресіння Христа6. Цим виражаєтьсябогословське розуміння таїнства перемоги Христанад смертю та сповнення обітниці людськогоспасіння. Такий глибокий догматичний сенс Утреніпередає радість і довгождану перемогу, яка отрималасвій початок ще в момент Воплочення, де «Словостало тілом і оселилося між нами» (Йо. 1, 14),змінивши лад природи. Цієї благої вісті чекало небо,земля і душі тих, що в аді. І обітниця була сповнена уВоскресінні, бо саме в ірмосах, тропарях і стихирахканону Христос виступає як обіцяний Месія,Спаситель і Відкупитель, як переможець над смертю,адом і гріхом,7 як Світло Істинне, яке просвічує кожнулюдину, що приходить на світ. У цій перемозі вособливий та унікальний спосіб бере участь і небо, іземля, і ад. Факт Христового Воскресіння – це доказЙого Божества, знак, про який говорив Христосфарисеям, знак старозавітного пророка Йони, який

перебував у нутрі кита три дні та три ночі.

Для людського роду подія Воскресіння є нагодоюповернутись до початку свого існування8. ЗавдякиХристу відновлюється гармонійна єднiсть душi та тiлалюдини, що була пошкоджена внаслідок гріхопадіння.Наша смерть бiльше не смерть, а сон. Окрім того увоскресінні Христа, як говорить протоєрейГ. Флоровський, також воскресне і людина, але це буденагода не повернутися до минулого стану, а тількиновий спосіб існування, де людина перебуватиме упозачасовому вимірі, оскільки воскресає не для часу, адля вічности9. Це перехід до кращого і досконалішого,а тіло при воскресінні буде инше і водночас таке жсаме, як і у Христа. Перемога Христа над смертю – цеперемога не лише Його, але й усієї людської природи.Тому недарма св. Йоан Золотоустий в огласительномуслові, яке зачитує священик в часі відправиПасхальної Утрені, говорить: «…царювання вселюдненастало. Нехай ніхто не боїться смерти, бо смертьСпасителя нас визволила. Ад полонив той, хто до адузійшов; Зазнав він смутку, зіткнувшись з Його тілом.Взяв людину, а на Бога натрапив. Взяв землю, астрінув небо!»10.

ТТТааарррааассс СССииидддііілллооо,,,

ЛЛЛііітттуууррргггііійййннниииййй вввіііддддддіііллл ПППЦЦЦ «««ЕЕЕккклллееезззіііяяя»»»

ПППррриииммміііттткккиии:::1 Служебник на страсний тиждень. – Львів, 2006. – С. 200.2 Скабаллановичъ М. Толковый Типиконъ. – Кіевъ, 1910. – С. 47.3 Сложеникин А. Празднование Святой Пасхи // ЖурналМосковской Патриархии. – № 4. – 1966. – С. 53.4 Скабаллановичъ М. Толковый Типиконъ. – Кіевъ, 1910. – С. 291.5 Дольницький І. Типик Української Католицької Церкви. –Львів, 2002. – С. 383. С. 614.6 Никольский К. Пособие к изучению Устава богослуженияПравославной Церкви. – Санкт-Петербург, 1874. – С. 614.7 Катрій Ю. Пізнай свій обряд. – Нью-Йорк – Торонто, 1976. – С.151.8 Флоровский Г. О последних событиях. – Москва, 1998. – С. 8.9 Флоровский Г. О последних событиях. – Москва, 1998. – С. 5.10 Служебник на страсний тиждень. – Львів, 2006. – С. 205-206.


«Радуйся, надіє безнадійних, радуйся, любове, вищапонад усі бажання»

(Акафіст до Богородиці)

Історія української християнської тридиціїнадзвичайно багата, а однією з найкращих ристієї традиції є прадавнє, глибоке, загальне і

постійне почитання Пречистої Діви Марії. Вонотягнеться золотою ниткою від княжих часів аждосьогодні. Варто зазначити, що особливий культБожої Матері бере свій початок від світлої традиціїСхідної Церкви Візантії, ставши також прецінноюперлиною традиції нашого народу. Можна сміливосказати, що, плекаючи цю традицію, ми плекаємонайкращу рису духа й культури українського народу.Гортаючи сторінки нашої славної історії, зауважимо,що разом із світлом християнської віри українськийнарод перебрав з Візантії й любов до ПресвятоїБогородиці та збагатив Її почитання своєюособливою обрядовою набожністю. Молитовнезвернення до Діви Марії визначає Її місце не тільки вісторії українського народу, а й в християнствівзагалі. «Немає Христа без Марії та немає Марії безХриста. Справжнє християнське життя є життям узлуці з Марією, тому що Вона провадить просто,неодмінно та певно до Христа»1. Про вірних СхідноїЦеркви, котру називають колискою культу БожоїМатері, князь Максиміліян Саксонський у своїх«Викладах про Східні Літургії» каже: «… вони таквросли в культ Божої Матері, що того, хто Її непочитає, прямо уважають за безбожника інехристиянина»2.

Отож, почитання Пресвятої Діви Марії виросло ізтрадиції Східної Церкви, а традиція сягаєапостольських часів. Треба підкреслити, що першіОтці Сходу – це перші почитателі Божої Матері:св. Юстин, св. Іриней, Тертуліян називають Її другоюЄвою. Св. Епіфан Кипрський зве Її «Приснодівою» ітаким чином ставить засаду, що стає основоюкатолицької маріології; він перший проповідує взяттяв небо Божої Матері з тілом і душею. Також вартозгадати, що Ефеський Собор (431 р.), проголосивідею про Богоматеринство, а тим самим поклав ідейнуоснову під культ Пречистої Діви Марії. Отож, назваБогородиця стає тепер Її улюбленим титулом уБогослужіннях Східної Церкви3. Крім того, требасказати, що осередок культу Божої Матері у СхіднійЦеркві становить Свята Літургія. Саме вона є«вершиною, до якої прямує діяльність Церкви, єодночасно і тим джерелом, звідкіля випливає вся їїсила»4. Саме вона спонукає вірних до однодумноїмолитви, а тим самим заохочує зберігати те, щовірою прийняли5. І тут треба наголосити, щоБожественна Літургія увіковічнює присутністьХриста серед вірних і є єдиним місцем зустрічі з Ним,

а зустріч ця не може здійснитися без Марії, тому щоХристос воплочується саме у Ній і через Неїприходить до людей.

Якщо уважно приглянутися до Марійського культу натеренах України, то можна виділити три особливості.Перша – візантійське походження, згодом впливзахідного почитання Матері Божої, та, звичайно ж,розвиток із притаманними українському буттюрисами. Початки Марійського культу є більшпоширені на Сході, хоч і на Заході почитанняПресвятої Діви набирає усе більшої сили. Дві догминадають культові важливого обґрунтування: проНепорочне Зачаття Діви Марії (1854), та Внебовзяття(1950)6. Кожного правдивого християнина допочитання Пресвятої Богородиці веде радість,захоплення і подяка за Божу дію спасіння заради нас,грішних людей. Варто підкреслити, що Східна Церквазавжди поглиблювала віру поміж християнами унебесне заступництво та посередництво Марії, Їїгідність як Цариці всіх святих7. Саме тутсистематично, з великою любов’ю і пієтизмомоспівувалися і оспівуються всі прикмети і чеснотиБожої Матері, а на першому місті Її Дівицтво,Богоматеринство і Заступництво. Як знаємо,апостолами й ревнителями цього культу ставали нетільки єпископи і священики, але й наші князі такоролі, прості люди. Однозначно треба підкреслити,що твердинями цього культу впродовж віків були і єнаші святині й монастирі в честь Богоматері8.Поштовхом для поширення Марійського культу булаперемога над іконоборцями, зокрема через VIIВселенський Собор (787 р.), який проголосивпочитання ікон доброю та боговгодною справою. Ісаме завдяки цьому ікони Богородиці помножувалися,

Культ Богородиці вСхідній Церкві

36

Сторінками історії

особливо зростало почитання чудотворних ікон,зокрема, у Греції та Україні, які були під впливомсхідного візантійського християнства9. Марійськийкульт у Східній Церкві – це пробний камінь дляХристової Церкви, яка не може зватися правдивоюЦерквою чи спільнотою, якщо вона не почитаєМарію. Оскільки культ Богородиці є незаперечноюлогікою, що походить із самого джерелахристиянської віри – Святого Письма, через якеговорить сам Христос. Варто згадати, що ДругийВатиканський Собор у своїх документах, заявах тарішеннях бачить Марію джерелом обновихристиянського життя та дії Церкви.

Культ Пресвятої Богородиці – це дар Божий і великаспадщина нашої Східної Церкви й народу. Йогооснову творять три великі привілеї: Богородиця,Вседіва і Заступниця, тому що підкреслюють Їїгідність, роль у відкупленні й діяльність у небі. КультБогородиці дозволяє глибше пізнати таїнствоВоплочення, в якому є суть нашого спасіння.

АААннндддррріііййй МММрррооочччкккооовввсссььькккиииййй

ПППррриииммміііттткккиии:::1 Ортинський І. О. Роздуми на канві свят. – Рим – Фрайбург, 1992. –С. 174.2 Катрій Ю. Пізнай свій обряд. – Нью-Йорк – Торонто, 1976. – С. 17.3 Мольби прийми, Пренепорочна. Збірка статей з марійськоютематикою. – Чикаго, 1982. – Кн. ІІ. – С. 29.4 Катрій Ю. Вгору піднесімо серця. Рим, 1993. – С. 69.5 Документи Другого Ватиканського Собору. – Львів, 1996.(Конституція про Святу Літургію. – Розділ I, X. – С. 225.6 Ортинський І. Під твою милість прибігаємо. – Рим, 1995. – С. 137.7 Там само. – С. 41.8 Мольби прийми, Пренепорочна. Збірка статей з марійськоютематикою. – Чикаго, 1982. – Книга ІІ. – С. 22.9 Ортинський І. Під твою милість прибігаємо. – Рим, 1995. – С. 41.

«До Богородиці з запалом прибіжімо, грішні всмиренні, і припадім у покаянні, взиваючи зглибини душевної», – таким закликом-молитвою

вірні УГКЦ 25 травня 1989 року заявили на весь світ,що УГКЦ – переслідувана, викрила лицемірністьрадянської влади, яка з одного боку провадилапомпезні святкування 1000-ліття хрещення КиївськоїРусі, а з иншого – репресії проти вірних і священиківУГКЦ. Як це їм вдалося?

Кінець 80-х років став надзвичайно важливим етапомдля подальшого існування нашої Церкви. Поколіннялюдей, яке пам’ятало час, коли вільно проголо-шувалося Слово Боже, потрохи передавало естафетупоколінню, яке виростало на нових антирелігійнихзасадах безбожної держави. Наслідки такоговиховання можемо побачити і сьогодні.

Церковна єрархія розуміла проблему, яка поступовозагострювалася після смерти Патріярха ЙосифаСліпого, владики Миколая Чарнецького, тому івирішила робити рішучіші кроки щодо легалізаціїУГКЦ. Першим із них стала заява єпископів,священиків, монахів, монахинь і вірних про вихідУГКЦ з підпілля, наступним було створення Комітетузахисту УГКЦ, який очолив багатолітній політв’язеньп. Іван Гель. Головною метою діяльности цьогокомітету була повна легалізація УГКЦ.

У тих роках Україна, в порівняні з иншимидержавами СРСР, перебувала в «летаргічному сні»,населення було залякане, багатолітній терор, репресіїне минули безслідно. Щоб змінити ситуацію,збудити люд до вияву своєї релігійности,національности, Комітет захисту УГКЦ вирішивпроводити збір підписів з проханням легалізуватиУГКЦ в Західній Україні та дати українськимкатоликам змогу використовувати ті католицькіхрами, що залишалися порожніми. Комітет збиравпідписи на двох примірниках звернення, першийпередали в Президію Верховної Ради, а инший, черезпосольства і журналістів до Ватикану – СвятішомуОтцеві Івану Павлові ІІ.

Наступним тактичним кроком було створеннякатолицького самвидавного журналу «Християнськийголос». Завданням журналу було повідомляти прожиття парохій та їхню діяльність, друкувати статті нарізні актуальні церковні теми.

Ще однією важливою ініціятивою Комітету булаорганізація масових богослужінь, відправ у якомогабільшій кількості парохій. Перше організованебогослужіння відбулося 22 січня біля собору СвятогоЮра, приурочене до дня проголошення ЧетвертогоУніверсалу, Акту Злуки і утворення УкраїнськоїНародної Республіки. Наступне масове богослужіннявідбулося у Стрию за померлих батьків владикиЛюбачівського, на якому були присутні близько 30тис. людей. Подібні акції були у Самборі, Щирці, а вДрогобичі, на другий день Великодніх свят, наЛітургію прийшло бл. 20 тис. людей. Ще одне

УГКЦ – 20 роківтому...


визначне зібрання вірних УГКЦ, з нагоди ювілеюМаркіяна Шашкевича, відбулося 6 липня біля селаПідлисся Золочівського району Львівської області наЛисій Горі. На Літургії були присутні близько 50 тис.осіб. Такі масові богослужіння кріпили людей у вірі,надавали наснаги до подальшої боротьби за те, щобвільно прославляти Господа в храмах, які переважнобули перетворені на склади або стояли зачинені,чекаючи нового воскресіння віри у серцях заляканих,покривджених християн.

Організовувалися служби на сільських парохіях, аледля цієї діяльности не вистачало священиків. Уприймальні дні до голови комітету Івана Гелязверталися десятки людей, а перед Різдвяними іВеликодніми святами доходило до сотні зпроханнями, щоб священик приїхав служитиБогослужіння. Священики в день відправляли почотири, а часом по п’ять Літургій.

Однією з найважливіших акцій, яку провів комітетзахисту, було ланцюгове голодування в Москві наАрбаті. Ця акція зробила величезний розголос пропереслідувану УГКЦ у цілому світі. Розпочалиголодування 16 травня 1989 року єпископи ФилимонКурчаба, Софрон Дмитерко, Павло Василик;священики – Григорій Сімкайло, ВолодимирВійтишин, Ігор Возьняк (тепер АрхиєпископЛьвівський). Вони привезли з собою звернення усправі легалізації УГКЦ до Голови Президії ВерховноїРади СРСР Михайла Горбачова. Оскільки він буввідсутній, делегація УГКЦ вимагала зустрічі зізаступником Анатолієм Лук’яновим, але у проханнібуло відмовлено, отож єрархія нашої Церквиоголосила голодування. Цього ж дня відбулася зустрічєпископа Павла Василика з західними журналістами,де владика повідомив, що приїзд представниківєрархії УГКЦ до Москви був запланований саме нацей час – за кілька днів до з’їзду народних депутатівСРСР усіх рівнів, щоб звернути увагу останніх настан УГКЦ в Радянському Союзі.

Саме 25 травня, в день відкриття з’їзду народнихдепутатів СРСР, близько 30 особам із групиголодуючих на Арбаті вдалося о 10 годині через метродобратися до вестибюлю готелю «Москва», дезупинялися депутати, які саме в цей час починалисходитися до Кремля на перше засідання. О. ПетроЗеленюх відразу почав відправляти молебень до

Богородиці, а голова Комітету захисту УГКЦ Іван Гель– давати інтерв’ю Світовій агенції телебачення,завдяки якій міліція не змогла запобігти проведеннюакції.

Також варто відзначити сміливість депутатівЛьвівщини Івана Вакарчука, Ростислава Братуня,Романа Федорова, Юрія Сороча, які, йдучи назасідання, привіталися, підтримали голодуючих, аРостиславові Братуню навіть вдалося оголосити зтрибуни Верховної Ради, що коли відбувається з’їзднародних депутатів, люди на Арбаті голодують.

Голодування тривало від 25 травня до 14 жовтня,кількість його учасників була від 170 осіб у перші днідо 35 на час закінчення акції протесту.

Згадуючи ті події, І. Гель сказав, що це дійсно булавелика ласка від Бога, коли голодуючі на Арбаті людисправді відчували опіку Пресвятої Богородиці, а день25 травня був для них великим знаком, бо всі дороги,які вели до готелю «Москва», станції метро булизаблоковані, однак усе-таки їм вдалося пройти підсамий готель.

17 вересня 1989 р. Комітет захисту УГКЦ провівнайбільш масову акцію, бо саме на цей час припадало50 років окупації Радянською владою Галичини. Акціяпочалася біля обкому партії на вулиці Винниченка уЛьвові. О 10 годині розпочалося Богослужіння залегалізацію УГКЦ, на якому співслужили 38священиків, опісля було зачитане звернення доГенерального секретаря Михайла Горбачова звимогою легалізувати УГКЦ. Відтак була сформованаколона, яка пройшла через площу Галицьку, проспектСвободи до собору св. Юра. В акції взяли участьблизько 250 тис. людей. Її проведення транслювалосяна багатьох провідних каналах світу. Такі самі акціївідбулися в Івано-Франківську 1 жовтня, в Тернополі14 жовтня і ще раз 26 листопада у Львові, передзустріччю Івана Павла ІІ і Михайла Горбачова, якамала відбутися в Римі, щоб тим самим звернути увагуна стан, в якому перебувала Українська греко-католицька Церква.

Таким чином, можна стверджувати, що після 250-тисячної маніфестації у Львові, Українська греко-католицька Церква самолегалізувалася. Наша Мати-Церква витримала страшне переслідування безжаль-ної радянської системи, яка, немов зграя вовків,вбивала пастиря і розганяла отару овець, а,залякавши, вимагала мовчання. Зараз ми живемо вновій державі, наша Церква іде стопами визначнихпастирів – Митрополита Андрея Шептицького,Патріярха Йосифа Сліпого, під опікою блаженнихмучеників, яких під час свого візиту+ проголосивпапа Іван Павло ІІ. Саме тепер, 20 років опісля, завдякистаранню наших попередників можемо вільновизнавати, що віруємо в Господа Ісуса Христа і небоїмося визнавати, що ми є греко-католиками. Самезараз ми покликанні підтвердити, що є учнямиХристовими не на словах, а у боротьбі зі щоденнимгріхом, брехнею, несправедливістю!

МММииихххааайййлллооо СССееемммчччииишшшиииннн

38

Цим номером нашогожурналу хочемо розпочатипублікацію статтей про

чудотворні ікони на територіїУкраїни, здебільшого Богородичні.

Перші ікони з’явилися в Україні уХ ст., вони відігравали важливуроль у всіх сферах людськогожиття, кожен намагався захис-титися їхньою чудодійною силою.Про це свідчать численні відомостіз життя тодішніх українців,наприклад, у новозбудовану хатувносили ікону Миколи-угодникаабо Миколи-чудотворця, а роль«оберегів» виконували ікони ІсусаХриста, Юрія-змієборця. Також нанаших теренах утвердиласьтрадиція особливого вшануванняБогородичних ікон, серед якихУнівська, Гошівська, Почаївська,Зарваницька, Теребовлянська табагато инших. Історія кожноїікони є особливою, але, разом зтим, у всіх іконах присутня однахарактерна особливість. Цеблагодать Божа, яка спливає налюдей через посередництво Марії,що зображена на іконі. Саме черезте величезна кількість людейприходить поклонитися Пре-чистій, щоб випросити ласки длясебе та рідних. Дуже часто можемопочути про оздоровлення тазцілення, які стаються в місцях, девшановуються Богородичні ікони.Через те велику кількість іконБогородиці названо чудотвор-ними, які немовби сталипосередниками між земним інебесним світом.

УУУнннііівввсссььькккааа чччууудддооотттвввооорррнннааа ііікккооонннаааБББооогггооорррооодддииицццііі належить доіконописного типу Одигітрія (згрецької – Провідниця). Про їїпоходження існує багатопереказів, але час та місценаписання невідомі. Оригіналікони до наших днів не зберігся.

Вже за часів митрополитаМихайла Левицького (перша пол.XIX ст.) ікона була значнопошкоджена, тому виготовили її

копію на полотні, яку помістилина оригіналі, оздобивши окладом.Цей факт записаний 1894 р.отцем А. Дольницьким в історіїунівської парохії: «Сей образнаходився давно в каплиці нацвинтарі унівском, а коли тойобраз украшено короною (“коро-нован”), перенесено єго до церквипалацовой». Коронувати ікону мігУнівський архимандрит АтанасійШептицький (1715-1746 рр.), якийзначно спричинився до поши-рення почитання Богородиці.

Ще одна ікона Богородиці-Одигітрії XVII ст. (без окладу, зметалевими коронами) до 1939 р.висіла в монастирській каплиці.Обидві святині були втраченіпісля закриття радянською владоюУнівської Лаври в 1950 р. Зберігсялише оклад XVIII ст., що сьогодніоздоблює копію чудотворноїікони, написану за давнімигравюрами та фотографіямиіконописцем єрм. ЮвеналіємМокрицьким. Її було урочистоперенесено до Унівської Лаври1995 року.

2004 року Божого на проханняченців Святоуспенської УнівськоїЛаври Блаженніший ПатріярхЛюбомир встановив у третюнеділю травня празник Унівськоїчудотворної ікони ПресвятоїБогородиці

пппііідддгггооотттуууввваааввв ОООлллеееггг РРРууужжжииилллооовввиииччч

Таїнство ікони

ЧудотворніБогородичні

ікони в Україні

***

Пробився промінь, а із ним ще три

Крізь стиглі ягідки вишень,

І Сонце раптом промовля: «Твори!

Ще не скінчився Божий день!»

Ще в жилах кров тече батьків своїх,

Ще в серці полум’я горить,

Бо правда-батько в гріб свій ще не ліг,

І полум’я не дасть згасить.

***

Що в світі є прекрасніше, ніж діти:

Веселі, галасливі та здорові,

Які уміють і найменшому радіти,

Які не злобні, не фальшиві й гонорові.

Їх щирі усмішки серця дорослих гріють,

Дитяча простота воістину хосенна!

Ніхто не мріє, як вони лиш мріють,

Їх оченяток блиск освітлює Вселенну. . .

***

Життя втрачає сенс, коли не любиш

Як цілопальна жертва – до кінця.

Можливо, втратиш все. . . та не загубиш

Любови найдорожчого вінця.

***

Я йду дорогою, зі мною поруч Ти,

Хорониш від упадку і спокус.

Від гордости, мирської суєти,

Бо Ти мій Бог – Твоє ім’я Ісус!!!

***

Тобі, моя Небесна Мамо,

Усі мої молитви, уся в Тобі надія

І серця полум’я так само

Тобі, Благословенная Маріє!

ЮЮЮррріііййй ДДДеееррреееввв’’’яяянннчччуууккк


П о е з і я

- Ти віриш у життя після народження?

- Так, звісно! Всім зрозуміло, що життя після народження існує. А тутми для того, щоб змужніти та підготуватись до того, що нас чекаєпотім.

- Це дурниці! Ніякого життя після народження бути не може! Тиможеш собі уявити, як таке життя могло б виглядати?

- Я не знаю всіх подробиць, але вірю, що там буде багато світла, іщо ми, можливо, будемо самі ходити та їсти власним ротом.

- Нісенітниці! Та ж неможливо самим ходити і їсти власнимротом! Це взагалі смішно! Ми маємо пуповину, яка нас годує.

Тому неможливо, щоб життя існувало і після народження,бо наше життя – це пуповина!

- Я впевнений, що це можливо. Все просто будетрішки по-иншому. Це можливо уявити.

- Але ж звідти ще ніхто не повернувся! Життяпросто закінчується народженням! І взагалі –життя це одне велике страждання у темряві!

- Ні, ні! Я достеменно не знаю, як буде виглядати наше життя після народження, та, в будь-якомувипадку, ми побачимо маму, і вона турбуватиметься нами.

- Маму?! Ти віриш в маму?! І де ж вона знаходиться?!

- Вона всюди навколо нас, ми в ній перебуваємо і завдяки їй рухаємось та живемо, без неї ми просто неможемо існувати.

- Казна-що! Я не бачив ніякої мами, і тому очевидно, що її не існує.

- Не можу з тобою погодитись. Адже иноді, коли всюди навколо настає тиша, можна почути, як вонаспіває, і відчути, як вона гладить наш світ…

ЧЧЧааайййкккааа

Летить вона над ставом швидко й легко,

То вгору вмить злітає, а то впаде униз;

Від мене вона зовсім недалеко

Прорізує повітря наче спис.

Куди летить вона, куди й навіщо,

Чому дістались крила не мені?

Підноситься ця чайка вище й вище,

І важко не подумать, що бачу це я в сні.

Хотілося б із нею вгору полетіть,

Щоб вмить заснула вся тяжіння сила,

Побути там, під небом, одну мить,

Та не дано людині крила,

Але дано нам Бога там колись зустріть.

ВВВооолллооодддииимммиииррр ОООссстттрррооовввсссььькккиииййй

***

За великий вавилонський гріх

Наслав Бог кару на невірних:

Не бурю, не грозу й не сніг,

І не гнів ангелів покірних,

А те, що розбрату насіння –

Нерозуміння.

В ці дні, дні літа без тепла,

Мене покарано таким же чином.

Мені пояснень не дала

Природа-ненька. Каже: сину,

Воно таке, як те каміння –

Нерозуміння.

Як те каміння, що не дає

Йти шляхом сонця і проміння,

Людину невідомими словами б’є,

І заводить у далекі тіні.

Нерозуміння. . . .

З розмови двох немовлят у лонi матерi:

40

Актуально –

Пізнавально –Весело ііі зззааавввшшшеее ззз 888 дддооо 999 гггооодддиииннниии рррааанннкккууу нннааарррааадддіііооо «««ЛЛЛьььвввііівввсссььькккааа ХХХвввиииллляяя»»»,,, щщщооонннееедддііілллііі вввиии мммаааєєєтттееенннааагггооодддууу пппрррооовввееессстттиии сссвввоооїїї дддууухххооовввнннііі мммаааннндддррриии ууурррееелллііігггііійййннніііййй пппееерррееедддааачччііі «««ДДДууухххооовввнннааа мммаааннндддрррііівввкккааа»»»...

НННааайййгггаааррряяячччііішшшііі нннооовввиииннниии ззз рррееелллііігггііійййнннооогггооо сссвввііітттууу,,,еееккксссккклллюююзззииивввнннііі ііінннтттееерррввв’’’ююю,,, цццііікккааавввііі рррууубббрррииикккиии ––– ууусссееедддооо вввааашшшоооїїї ууувввааагггиии ввв дддууухххооовввннніііййй мммаааннндддрррііівввцццііі рррааазззоооммміііззз ссстттууудддееенннтттааамммиии ЛЛЛьььвввііівввсссььькккоооїїї ДДДууухххооовввннноооїїї СССееемммііінннаааррріііїїїСССвввяяятттооогггооо ДДДууухххааа...

Радіо «Воскресіння»УУУ щщщооодддееенннннниииххх вввииипппуууссскккаааххх:::

--- ііінннтттееерррввв’’’ююю ззз єєєпппиииссскккооопппааамммиии,,, сссвввяяящщщееенннииикккааамммиии рррііізззннниииххх кккооонннфффееесссіііййй,,, вввііідддооомммииимммиии рррееелллііігггііійййнннииимммиии тттааасссуууссспппіііллльььнннииимммиии дддіііяяячччааамммиии;;;--- рррееепппоооррртттааажжжііі ззз нннееепппееерррееесссііічччннниииххх пппооодддіііййй жжжиииттттттяяя ЦЦЦееерррккквввиии;;;--- дддууухххооовввнннііі пппооовввчччааанннннняяя,,, рррооозззпппооовввііідддііі пппрррооо вввііізззааанннтттііійййсссььькккиииййй тттааа лллааатттииинннсссььькккиииййй цццеееррркккооовввнннііі оообббррряяядддиии,,, СССвввяяятттіііТТТааайййннниии,,, рррааадддіііооовввееерррсссіііїїї сссууучччааасссннниииххх бббооогггоооссслллооовввсссььькккиииххх пппрррааацццььь;;;--- зззнннааайййооомммссстттвввооо ззз лллііітттуууррргггііічччннниииммм рррооокккоооммм;;;--- рррооозззпппооовввііідддііі пппрррооо мммиииссстттееецццтттвввооо ііікккооонннооопппииисссууу,,, сссааакккррраааллльььнннууу ааарррхххііітттеееккктттууурррууу,,, цццеееррркккооовввннниииййй ссспппіііввв тттааа мммууузззииикккууу

СССЛЛЛУУУХХХАААЙЙЙТТТЕЕЕ РРРАААДДДІІІООО «««ВВВОООСССКККРРРЕЕЕСССІІІННННННЯЯЯ»»»ПППеееррршшшааа пппрррооогггрррааамммааа УУУкккррраааїїїнннсссььькккооогггооо рррааадддіііооо РРРааадддіііооо «««ЕЕЕкккооо---FFFMMM»»»Вівторок 22.30 Пн-Пт 6.00, 15.00, 21.00 ; Сб, Нд 7.00, 17.00Неділя 21.30 год. РРРааадддіііооо «««ЗЗЗааахххіііддднннааа СССтттооолллииицццяяя»»»

Вт, Ср 6.00 год. Субота 15.40 год.

Неділя 8.40 год.УУУ мммееерррееежжжііі ііінннтттееерррнннеееттт::: http//www.rr.lviv.uaНННааашшшааа ааадддрррееесссааа::: вул. Євгена Озаркевича, 4, м. Львів, 79016, УкраїнаТел.: (0322) 74-23-03, факс: 297-08-75

РРРааадддіііооо «««ПППрррооомммііінннььь»»» Середа 18.15

ДДДииикккеее сссееерррцццеее... ТТТаааєєємммнннииицццяяя чччооолллооовввііічччоооїїї дддууушшшіііДжон Елдредж

СССвввііітттооовввиииййй БББЕЕЕСССТТТСССЕЕЕЛЛЛЕЕЕРРР!!!

Усі чоловіки колись у дитинстві маливеликі мрії: бути героєм, побороти зло,здійснити відважні вчинки, визволитикрасуню з біди. Усі дівчатка такожмають мрії: щоб їх врятував принц ізабрав із собою у велику пригоду. Алещо відбувається з мріями, коли мидорослішаємо? Відвідайте більшістьцерков, озирніться довкола і спитайтесебе: яким є чоловік-християнин?Більшість чоловіків-християн –безликі й пасивні.

У книзі «Дике серце» Джон Елдредж закликає чоловіків повернутисобі чоловіче серце, створене за образом палкого Бога. Вінтакож закликає жінок розкрити таємницю чоловічої душі івтішатися силою і пристрастю, для якої створені чоловіки.

РРРіііккк вввииидддааанннннняяя::: 2009КККііілллььькккіііссстттььь ссстттоооррріііннноооккк::: 232ЦЦЦііінннааа::: 24.90 грн.

КККууулллііінннааарррнннііі сссееекккрррееетттиии сссееессстттррриии ОООллльььгггиииУпорядник Віра Манько

БББЕЕЕСССТТТСССЕЕЕЛЛЛЕЕЕРРР!!!

Збірник рецептів сестриОльги – це вишукані стравидля святкового столу, щоперебувають у сусідстві зпростенькими млинцями іпісними завиванцями. Вибудете приємно враженіскладом продуктів, які дляприготування страв вико-ристовують сестри, аджеїхні страви містять лишеприродні інгредієнти бездомішок, чи инших штучних складників, якими насзваблює реклама.

РРРіііккк вввииидддааанннннняяя::: 2009КККііілллььькккіііссстттььь ссстттоооррріііннноооккк::: 128ЦЦЦііінннааа::: 34.90 грн.

Documents

Бути християнином