Неформальні платежі у закладах охорони здоров’я

1Аналітичний звіт у рамках проекту «Протидія поборам за безкоштовні медичні послуги»

за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»

2

Авторський колектив:Нестуля Ю.О.Демченко М.Г.Ромашко Ю.І.

Соціологія – Каплін Д.С.Інфографіка – Єрьомін Г.В.

Дослідження проводилося у 2013 році ГО «Інститут аналітики та адвокації» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Тираж 2000. Зам. № 26П.

Віддруковано у ТДВ “Патент” 88006 м. Ужгород, вул. Гагаріна, 101

Тел.: (0312) 66-07-03; факс: (0312) 66-02-22e-mail: [email protected]

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 4078 від 31 травня 2011 р.

© МФ «Відродження», 2014



Вступ

Сьогодні в Україні мають місце умови, за яких важкий період становлення пережи-вають суспільно важливі галузі. Серед них не можна не відмітити галузь охорони здоров’я. Щорічний бюджетний дефіцит відбивається на фінансуванні медицини, а отже й на загаль-ному здоров’ї громадян. Для мінімізації ризиків, пов’язаних з недофінансуванням, керів-ники лікувально-профілактичних закладів змушені шукати альтернативні джерела напов-нення бюджету установи, але через слабку законодавчу підтримку спектр цих джерел є досить обмеженим.

Одним із методів залучення додаткових джерел фінансування є спільна діяльність благодійних організацій та закладів охорони здоров’я, яка останнім часом діє майже в усіх куточках нашої держави. За ідеальних обставин така співпраця давала б можливість залучати небайдужих людей до підвищення якості медичних послуг. Але, на жаль, ця система перетворилася у непрозору схему примусових сплат, яка часто використовується непорядними людьми для власної вигоди. Ці дії призводять не лише до зворотного руху у розвитку медицини, а й накладають негативний відбиток на явище благодійності, що тягне за собою низку неприємних наслідків для благодійних організацій всієї країни.

Стаття 49 Конституції України проголошує: «Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується держав-ним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності»1.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України під формулюванням «у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно» слід розуміти, що «у державних та комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу та без попереднього, поточного або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги»2. Своє звернення до суду депутати обґрунтували тим, що сьогодні громадяни України фактично не можуть отримати медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, не сплативши власні кошти за ліки, харчування та «необхідні витратні матеріали». Значна частина населення не спроможна відшкодувати такі витрати, і тому багато громадян змушені відмовлятися від відвідування закладів охорони здоров’я. Отже, конституційне право громадян на охорону здоров’я і медичну допомогу, на думку народних депутатів України, фактично не реалізується.

Замість того створюються умови, за яких заклади охорони здоров’я змушені, в тому числі, залучати своїх співробітників для пошуку альтернативних джерел фінансування з метою забезпечення права на медичну допомогу. Через це з’являються примусові «благодійні» внески, побори, завчасні подяки лікарям, підвищується рівень корупції у галузі, що відображається на здоров’ї населення та знижує рівень довіри до працівників медицини.

1 Конституція України.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо

офіційного тлумачення положення частини третьої статті 49 Конституції України «у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно» (справа про безоплатну медичну допомогу) від 29 травня 2002 року.

4

Не останнє місце у рейтингу непрозорих схем займає діяльність благодійних організацій на території лікувально-профілактичного закладу. Відсутність практики публічної звітності перед благодійниками та кардинальних змін у якості надання медичних послуг на території закладів, де діють ці організації, у свідомості людей вже давно перетворили благодійність на привабливий бізнес для окремих осіб.

Сьогодні фінансування охорони здоров’я в Україні знаходиться в критичному стані та дорівнює 3,2% ВВП3 при тому, що критичною вважається позначка у 5%. Для порівняння у Радянському Союзі цей показник дорівнював 8%, теперішні показники в Європейському Союзі коливаються від 5,1% ВВП (Румунія, Естонія) до 11,2% (Австрія, Франція, Німеччина), а в США цей показник зріс із 13% у 2012 році до 18% у 2013 за рахунок реформи галузі4.

На місцевому ж рівні спостерігається тенденція недофінансування. Так, наприклад, у 2011 році згідно даних міської ради фінансування з Державного бюджету відбувалося на рівні 65%5 від мінімальної розрахункової потреби. Тож через проблеми з обсягами реально виділених коштів та рівнем зарплат лікарі змушені виконувати непритаманні їм функції – пошук альтернативних джерел фінансування та розподіл залучених коштів. Оскільки законних механізмів для отримання коштів безпосередньо від пацієнта фактично не розроблено (за винятком добровільної сплати коштів на спеціальні рахунки лікарень у якості благодійної допомоги), медичний персонал, прямо чи опосередковано, змушений вдаватися до порушень. Майже завжди такі дії ідуть у розріз із 49-ю статтею Конституції України, яка декларує безоплатне медичне обслуговування, але без зміни обсягів надходжень на державному рівні така практика буде продовжуватися у різних формах.

Існує також проблема нецільового використання коштів та порушень при веденні фінансово-господарської діяльності. В Рішенні колегії МОЗ №9-2 від 17.07.2012 про резуль-тати однієї із перевірок зазначено: «Міністерство охорони здоров’я України відзначає, що керівники переважної більшості установ не вживають належних заходів щодо кон-тролю за цільовим витрачанням бюджетних коштів та позабюджетних надходжень. Яксвідчать матеріали перевірок, питання додержання чинного законодавства при вико-

3 Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік».4 Financing Health Care in the European Union.5 http://www.poltava.pl.ua/news/8222/

0%

5%

10%

15%

20%

СШАФранціяРумуніяУкраїна

Фінансування галузі охорони здоров’я у відсотках до ВВП у 2013 році



ристанні бюджетних коштів та стан фінансової дисципліни керівниками, як і раніше, майже не розглядається, наявні недоліки не усуваються, порушенням принципової оцінки не дається»6.

Отож, навіть якщо не враховувати інші фактори (недостатня кваліфікація керівного складу медичних закладів саме як управлінців, відсутність достатнього контролю за цільовим використанням бюджетних коштів з боку уповноважених органів та культура «подяк», що історично склалася), впливу перших двох більш ніж достатньо, щоб закласти фундамент функціонування системи неформальних платежів у лікувально-профілактичних закладах.

Ми бачимо, що зараз створені всі умови розвитку альтернативних джерел залучення коштів для фінансування закладів охорони здоров’я. Існування такого роду процесів з відсутністю нормативного регулювання їх прозорості стає основою до падіння рівня їхньої ефективності та заплямування репутації галузі та суміжних з нею процесів.

Таким чином, необхідними кроками подолання таких проблем є конкретне їх визначення та розробка механізмів протидії та усунення.

6 Рішення колегії N 9-2 від 17.07.2012 Про результати перевірки фінансово-господарської діяльності закладів санітарно-епідеміологічної служби та спеціалізованих санаторіїв Міністерства охорони здоров’я.

6

Аналіз проблеми

Реалії сьогодення дають нам чітке розуміння того, що одне лише окреслення про-блеми не є запорукою успішного її усунення. Робота виконавчих органів влади, частіше за все, направлена на підтримку діючих процесів, а їх потенціал у боротьбі зі складнощами, які виникають, є недостатньо високим. Саме тому важливою є ініціатива громадянського сектору.

Діяльність аналітичних центрів, яка набирає обертів на території України, дозволяє владі залучати аналітичний ресурс громадськості, який спрямовується не лише на пошук проблем, а й на розробку методів їх подолання.

Використовуючи експертний потенціал організації та дотримуючись принципів і стратегії розвитку громадянського суспільства, нами були зроблені кроки у напрямку побудови прозорої системи залучення додаткових джерел фінансування галузі охорони здоров’я.

Розпочинаючи роботу в напрямку визначення конкретних проблем у житті суспіль-ства, які пов’язані з окресленою ситуацією, навесні 2013 року ГО «Інститут аналітики та адвокації» було проведено соціологічне дослідження «Охорона здоров’я в м. Полтаві сьогодні»7. Його результати надали цінну інформацію, що була використана нами для подальшої роботи.

Зокрема, було підтверджено існування неформальних фінансових відносин (під неформальними фінансовими відносинами ми розуміємо будь-які матеріальні відносини між пацієнтом та лікарем) між користувачами медичних послуг (пацієнтами) та лікарями. Зроблена проекція даних та розрахунки дали уявлення про обсяг таких платежів – на майже трьохсоттисячне місто припадало близько 120 мільйонів гривень неформальних внесків у 2012 році. І це при тому, що бюджет охорони здоров’я галузі на той же рік складав приблизно 191 мільйон гривень!

Дані вказували на те, що майже в кожному десятому випадку пацієнт змушений «дякувати» чи сплачувати внесок на недобровільній основі. Також пацієнти чітко розрізняли факт благодійного внеску до фонду, коли вони отримували квитанцію від представника благодійної організації, та факт простої передачі коштів лікарю або медичній сестрі.

Отож серед загального розрахункового бюджету неформальних платежів у 120 міль-йонів гривень респонденти чітко виокремлювали внески до благодійних фондів, загальний об’єм у 2012 році яких за тими ж розрахунками склав приблизно 16 435 000 гривень.

Згідно із законодавством благодійні організації можуть використовувати на адмі-ністративні потреби до 20% від доходу за поточний рік8, а отже, якщо б такі організації передавали усі вільні кошти на потреби лікарень задля поліпшення якості медичних послуг, то нескладно підрахувати, що в 2012 році лікарні м. Полтави мали б отримати 13 148 000 грн.

7 Вибірка 800 респондентів. Опитування проводилося методом поквартирного інтерв’ю тільки серед зареєстрованих за цією адресою повнолітніх громадян. Похибка не перевищує 3%.

8 Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

43,3% 56,7%9,3%

43,3% полтавців хоча б раз у житті неформально «дякували» лікарю за безоплатні медичні послуги,із них 21,0% (9,3% від загальної кількості) робили це під тиском обставин



Отже, наступним логічним кроком дослідження стала перевірка вищезгаданої ін-формації. Ми поцікавилися обсягом надходжень допомоги до міських лікарень від благодійних фондів за 2012 рік, і згідно відповіді на офіційний запит до управління охорони здоров’я виконавчого комітету Полтавської міської ради вони склали 2 606 300 гривень від 16 благодійних організацій.

Тому питання роботи благодійних фондів і викликало таку зацікавленість організації. Ми хотіли дізнатися, як працюють фонди із закладами охорони здоров’я і де, можливо, зникають величезні суми різниці, яку показало дослідження.

0

50

100

150

200

Неформальні платежіБюджет

Бюджетні асигнування~ 190 млн грн

~ 120 млн грн16 435 000 грн Внески до

благодійних фондів

Інші форминеформальнихплатежів

Порівняння обсягів «залучених» коштів на сферу охорони здоров’я у м. Полтава у 2012 році

0

3 000 000 грн

6 000 000 грн

9 000 000 грн

12 000 000 грн

15 000 000 грн

Мало надійтиФактично надійшло

Обсяги допомоги лікарням від благодійних організацій у м. Полтава у 2012 році

8

Цілі та завдання аналізу

Об’єктом нашого дослідження стали альтернативні методи фінансування діяльності закладів охорони здоров’я. Було вирішено зібрати інформацію про можливі та вже існуючі механізми, дослідити їх ефективність та суспільне сприйняття.

Тому предметом дослідження було визначено відносини між благодійними орга-нізаціями, закладами охорони здоров’я та пацієнтами у системі залучення благодійних внесків для фінансування діяльності ЛПЗ.

Завданнями започаткованої діяльності стали:- збір інформації щодо того, які фонди працюють у закладах охорони здоров’я міста

Полтави і на яких умовах;- встановити правові аспекти відносин благодійних організацій та лікувальних за-

кладів;- дослідити, як відбувається збір коштів представниками благодійних фондів у

закладах охорони здоров’я і наскільки він є добровільним. Чи немає утиску прав пацієнтів при отриманні медичних послуг;

- проаналізувати, скільки коштів отримують фонди та скільки із них повертається потім до лікарень;

- дізнатися, наскільки пацієнти обізнані про добровільність збору подібних благодійних внесків;

У процесі моніторингу та аналізу спільної діяльності благодійних організацій і закладів охорони здоров’я на території ЛПЗ м. Полтава було використано такі інструменти, як соціологічні дослідження, експертні інтерв’ю, робочі зустрічі, офіційні запити, гарантією задоволення яких є Закон України «Про доступ до публічної інформації» тощо.

У даному звіті будуть представлені результати проведеної аналітичної роботи.



Правові аспекти

У Законі Україні «Про охорону здоров’я» у статті 18 говориться про те, що «всі заклади охорони здоров’я мають право використовувати для підвищення якісного рівня своєї роботи кошти, добровільно передані підприємствами, установами, організаціями та, що є важливим, окремими громадянами»9. Отже, держава визнає право благодійних фондів співпрацювати із закладами охорони здоров’я, але функціонування таких організацій на території ЛПЗ викликає ряд запитань.

Протягом останніх п’яти років у полтавській пресі з’являлись поодинокі статті щодо роботи подібних благодійних організацій, але, окрім простої констатації факту функціону-вання таких фондів, ця проблема ані журналістами, ані громадськими активістами окрес-лена не була. Питання роботи благодійних фондів у лікарнях залишалося виключно внут-рішнім питанням взаємодії ЛПЗ, благодійних організацій та управління охорони здоров’я.

Нами було встановлено, що діяльність благодійних фондів у полтавських ЛПЗ регулюється лише Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», не підписується жодних інших угод між суб’єктами господарювання, які б визначали порядок звітування чи надання благодійної допомоги.

Провадження благодійними організаціями збору коштів на території закладів охо-рони здоров’я створює певного роду «буфер» між отримувачами медичних послуг та їх надавачами. Пацієнти, що сплачують гроші у якості благодійних внесків не на спеціальні рахунки лікарень, а до «фонду», автоматично передають функцію розпорядника коштами до благодійної організації, яка, у свою чергу, може використовувати їх на виконання статутної діяльності, а не потреби даної лікарні.

9 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я».

10

Аналітика

Спочатку проводився збір необхідної інформації. Цей крок є найважливішим, бо усі висновки мають робитися об’єктивно, базуючись на достовірних даних. Формування стратегії роботи безпосередньо залежить від якості зібраної інформації та результатів аналізу й екстраполяцій. Тому і підійти до виконання цього етапу ми вирішили відповідально та ретельно.

Методи збору інформації були диверсифікованими для подальшого забезпечення достовірності фактів. Використовуючи можливості Закону України «Про доступ до публічної інформації», офіційні звернення, робочі зустрічі та опитування, нами був зібраний досить великий масив інформації, який дозволив робити подальші висновки.

Було встановлено, що благодійними організаціями, які діють на території ЛПЗ міста Полтава, не здійснюється публічне звітування за результатами своєї діяльності. Також безвідповіді залишаються численні офіційні листи-звернення до цих організацій, що спри-чиняють багато запитань стосовно прозорості діючих схем спільної діяльності.

Зафіксовано й факт того, що спільна діяльність закладів охорони здоров’я та благодійних організацій, що діють на їх території, регулюється лише Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», а жодних додаткових угод, які б визначали порядок звітування чи надання благодійної допомоги, не існує. Тобто благодійні організації не зобов’язані ставити до відома навіть керівництво ЛПЗ про ті благодійні внески, що були залучені на їх території, а визначення потреб ЛПЗ у наданні допомоги здійснюється керівництвом фонду у межах ведення його статутної діяльності.

Проведений аналіз структури благодійної діяльності у полтавських ЛПЗ дозволив виявити факт того, що на території закладів, які підпорядковуються міському уп-равлінню охорони здоров’я, переважно діють відділення лише одного благодійного фонду, конкурси на ведення спільної діяльності чи переговори з альтернативними благодійниками не проводяться, а показниками ефективності ведення співпраці ніхто офіційно не цікавиться.

Були встановлені та зафіксовані схеми залучення коштів до каси благодійних орга-нізацій, а також визначено, що не всі пацієнти розуміли добровільність цих внесків. Ко-ристувачі медичних послуг розподілилися на тих, хто приймав ці платежі за обов’язкову плату, та тих, хто розумів, що свідомо жертвує кошти на користь ЛПЗ.

Із офіційних джерел були встановлені суми коштів, які перераховувались благодій-ними організаціями на користь полтавських закладів охорони здров’я та галузі в цілому. Порівняння цих показників з розрахунковими засвідчили необхідність та терміновість створення прозорої системи залучення благодійних коштів для фінансування ЛПЗ.

Моніторинг засобів масової інформації на предмет обговорення представниками влади необхідності діяльності благодійних фондів на території закладів охорони здоров’я дозволив скласти перелік тез, які періодично з’являються в інформаційному просторі, а отримані факти та аналіз ситуації дозволили перетворити ці тези на міфи, боротьба з якими є важливою складовою успіху в розвитку медичної галузі та побудові прозорої системи спільної діяльності ЛПЗ та благодійних організацій.



Залучення коштів від пацієнтів у ЛПЗСхема 1. Благодійні внески у фонд

12

Залучення коштів від пацієнтів у ЛПЗСхема 2. «Подяка» лікарю

Залучення коштів від пацієнтів у ЛПЗСхема 3. Благодійні внески на спецрахунок лікарні

на потреби лікарні



Сфери залучення благодійних внесків та їх розподіл

14

Міф № 1: Без фондів лікарні не зможуть існувати.Неодноразово у ЗМІ з’являлася інформація, що благодійні фонди, які збирають кошти з

пацієнтів ЛПЗ, фінансують медицину на 10-15% від загального бюджету галузі. Офіційні дані свідчать про інше:

Міф № 2: Благодійні фонди – єдиний законний спосіб залучення коштів до бюджету ЛПЗ.

Існують й інші альтернативні способи додаткового фінансування ЛПЗ, які діють і зараз. Наприклад, постановою Кабінету Міністрів України №1138 від 17 вересня 1996 року затверджений перелік платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здо-ров’я, але «програма лояльності», запропонована фондами, створює певний лобістський бар’єр.

Навіть щодо поняття «законності» діяльності існуючих на території полтавських ЛПЗ благодійних фондів постає ряд питань, починаючи від касових операцій, які їм проводити заборонено.

Міф № 3: Всі кошти, що надходять до благодійних фондів, використовуються на фінансування ЛПЗ.

Розрахунки, зроблені на основі проведених досліджень, свідчать про те, що є певна частина ресурсів, які, можливо, використовуються в інших напрямках. А наші неодноразові офіційні звернення до керівних органів благодійних організацій з проханням спростувати ці дані, або надати звіти з використання благодійних коштів, залишилися без відповіді, що робить питання й досі відкритим.

Міф № 4: Платежі до фондів підвищують якість медичних послуг.Як показують результати соціологічного дослідження, з роками пацієнти не помічають

ані поліпшення, ані погіршення якості медичних послуг; отже, динаміки покращення не спостерігається.

Міф № 5: Отримати медичну допомогу без платежу до фонду неможливо.Однак результати соціологічного дослідження показують, що ті люди, які знають базові

засади законодавства та готові відстоювати свою точку зору, все ж отримують медичну допомогу на безоплатній основі.

Участь благодійних організацій у фінансуваннізакладів охорони здоров’я міста Полтава



Міф № 6: Благодійні фонди можуть отримувати платежі за медичні послуги.Фонди збирають благодійні внески та пожертвування. Отже, коли пацієнт вносить кошти

до фонду, то він займається благодійністю, а не сплачує за надання медичної допомоги.Ці та інші факти свідчать про те, що під егідою доброї справи проводиться діяльність,

результати якої ретельно приховуються, а реальну її мету встановити важко.Саме тому нашою організацією був зроблений аналіз можливих шляхів подолання

існуючої проблеми, окреслені сильні та слабкі сторони кожного з них.

озподіл благодійних внесків

16

Варіант 1. Припинення діяльності благодійних організацій на території ЛПЗ та запровадження єдиного механізму офіційних платних послуг.

Здійснення цієї стратегії роботи полягає у повній відмові від спільної діяльності закладів охорони здоров’я та благодійних організацій і залученні коштів до бюджету ЛПЗ шляхом надання офіційно платних послуг.

Таким чином, непрозорі схеми благодійництва були б повністю викоренені, що пози-тивно відобразиться на довірі до медичного персоналу та, можливо, на вартості лікування.

З іншого боку, ЛПЗ відчували б серйознішу потребу у додатковому фінансуванні, що могло б відобразитися на якості медичного обслуговування. Зобов’язання до сплати за послуги ставитиме під питання конституційно закріплену безоплатність медичної допомоги. А сукупність негативних факторів створюватиме ризик до появи нових непрозорих схем отримання коштів від пацієнтів.

Варіант 2. Створення нових прозорих благодійних організацій спеціально для ведення благодійної діяльності на території кожного окремого ЛПЗ.

Реалізація цієї стратегії передбачала б децентралізацію – діяльність різних благодійних організацій лише на залучення внесків до фінансування кожного окремого закладу охорони здоров’я.

Таким чином керівництво ЛПЗ зможе контролювати обсяги благодійних надходжень та розумно розпоряджатися ними у рамках потреб установи. Рівень комунікації між організаціями підвищуватиметься, що позитивно відобразиться на прозорості діяльності.

З іншої сторони, введення необхідності додаткового контролю підвищить затрати часу на ведення господарської діяльності, зміна керівництва ЛПЗ могла б негативно відобразитися на взаємодії з діючою на її території благодійною організацією, що створить додатковий ризик виникнення конфліктів та повернення до «старих» схем.

+Сильні сторони

–Слабкі сторони

Припинення існування непрозорих схем благодійництва

Відсутність необхідного додаткового фінансування

Контроль керівництва ЛПЗ за надходженнями

Зниження якості медичного обслуговування

Відсутність примусових «благодійних» внесків Ризик появи негативних настроїв пацієнтів,

пов’язаних з конституційно закріпленою безоплатністю медичної допомогиЗниження середньої вартості лікування

Підвищення рівня довіри до медичного персоналу

Ризик появи інших непрозорих механізмів залучення коштів



Варіант 3. Запровадження умов централізованого ведення благодійної діяльності підзвітною організацією на території групи ЛПЗ визначеної території.

Реалізація цієї стратегії полягає у централізації благодійництва на території ЛПЗ регіону.Такого роду об’єднання мережі благодійництва дозволило б підвищити ефективність

використання коштів за рахунок зниження адміністративних витрат, що позитивно відо-бразиться на фінансуванні ЛПЗ.

Але існування великої мережі створює ризики повернення до існуючих непрозорих схем.

Зважаючи на вищеперераховане, були сформульовані основні критерії «ідеальних» умов спільної діяльності благодійних організацій та ЛПЗ. Ними стали:

- Прозорість – саме підзвітність та відкритість перед суспільством є основою до-віри.

- Формальне визначення процесів – дозволить визначати потреби у допомозі нарозсуд керівництва ЛПЗ, що гарантовано працюватиме на підвищення якості медичного обслуговування.




Підвищення витрат часу на здійснення контролю за діяльністю фонду

Можливість контролювати фінансову та господарську діяльність фондів Зміна керівництва ЛПЗ створює ризик

до непередбачуваних змін у веденні господарської діяльності та співпраціПідвищення якості взаємодії між ЛПЗ та

благодійною організацією

Підвищення якості медичного обслуговування

Поява ризику поступового повернення до попередніх непрозорих практик




Поява ризику поступового повернення до попередніх непрозорих практик

Створення нових механізмів взаємодії між ЛПЗ та фондом Зміна керівництва ЛПЗ створює ризик

до непередбачуваних змін у веденні господарської діяльності та співпраціПідвищення ефективності використання

благодійних коштів

Збільшення надходжень до ЛПЗРизик появи непрозорих схем зі зміною

влади

18

- Рівність – забезпечення рівних умов для пропозицій спільної діяльності благо-дійних організацій та ЛПЗ є запорукою постійного розвитку відносин та підвищен-ня якості допомоги на користь закладів охорони здоров’я.

- Добровільність – її визнання та щира вдячність за надану допомогу кардинально змінить ставлення суспільства до благодійництва у кращу сторону.

Всі ці критерії стали основою розробленої стратегії побудови прозорої системи взаємодії закладів охорони здоров’я та благодійних організацій. Для гарантії виконання зобов’язань, які є запорукою нової ефективної моделі співпраці, позитивні зміни мають бути ініційовані з обох сторін (як зі сторони ЛПЗ, так і зі сторони благодійних організацій), а отже створення практики додаткових угод про спільну діяльність, які закріплюють процедуру публічної звітності благодійних організацій за надходження та витрати у процесі співпраці, формально визначають механізми надання благодійної допомоги, започатковують використання альтернативних засобів залучення благодійних коштів…

Підписання додаткових угод про спільну діяльність між ЛПЗ та благодійними організаціями на принципах прозорості, рівності та чіткості механізмів взаємодії.



Припинення існування непрозорих схем Ризик недотримання умов договору

Можливість контролю за фінансовими надходженнями як зi сторони керівництва

ЛПЗ, так і зі сторони громадянського суспільства

Можливість забезпечення потреб ЛПЗ на розсуд його керівництва

Підвищення якості медичних послуг

Підвищення довіри до явища благодійництва



Висновки та рекомендації

Проведена аналітична робота дала змогу зібрати великий обсяг інформації щодо методів залучення додаткових коштів до фінансування закладів охорони здоров’я.

Як бачимо, нормативна неврегульованість процесів сприяє труднощам спільної діяль-ності.

Наслідками цього стають: розвиток неналежного відношення до пацієнтів, адже медичному персоналу

ставиться додаткова задача – залучення коштів. Це негативно впливає на якість медичного обслуговування та заважає кожному окремому спеціалісту зосередитися на лікуванні свого пацієнта.

приховування доходів благодійними організаціями з’являється у результаті розгалуженості мережі їх діяльності, а відсутність необхідності у звітуванні перед громадськістю дозволяє уникати незручних запитань.

поява корупційних схем є наслідком відсутності прагнення до удосконалення, а закритість та непрозорість системи відносин між ЛПЗ та фондами лише сприяє цьому явищу.

розчарування суспільства у явищі благодійництва, викликане «примусовістю» благодійних внесків. І, незважаючи на притаманне прагнення творити добро, потрапляючи у ситуацію, де право та свободу перетворюють на обов’язок, людина поступово втрачає інтерес до допомоги іншим.

Саме тому робота у напрямі подолання окресленої проблеми має полягати у створенні прозорих схем та дієвих механізмів. Це можливо лише за умов існування належного нормативного підґрунтя, наприклад, практики підписання додаткових угод між благодій-ними організаціями та ЛПЗ.

Адже практика відкритості та публічного звітування за використанням благодійних пожертв підвищила б рівень довіри до фондів та благодійництва в цілому, тим самим збільшивши об’єми надходжень.

Практика існування формально зафіксованих схем визначення потреб дала б мож-ливість керівництву ЛПЗ планувати пріоритети необхідних статей допомоги від фондів, що підвищувало б якість надання медичних послуг та потенціал розвитку закладу охорони здоров’я.

Запровадження відкритих конкурсів на здійснення благодійної діяльності на території ЛПЗ дало б змогу обирати найбільш ефективні пропозиції від організацій, залучати більші об’єми фінансування.

Аналітичним центром розвитку громадянського суспільства проведена необхідна робота у напрямку побудови прозорої системи залучення благодійних коштів для фі-нансування галузі охорони здоров’я.

Обравши правильний підхід до проблеми, наша організація не тільки актуалізувала її нагальність, а й виробила дієвий механізм для припинення сумнівних практик благодійності, що діють на території всієї України і підривають її засади.

Ми наголошуємо на необхідності активізації діяльності неурядових організацій в по-будові прозорої системи благодійності, захист прав пацієнтів та протидію ганебним випадкам поборів, заручниками яких стає суспільство в цілому.

Documents

Неформальні платежі у закладах охорони здоров’я