Листи солдатамІ збірка

Всеукраїнський Волонтерский Рухза підтримки

Ольги Богомолець

Україна - 2014

Дорогий друже, захиснику Вітчизни!Я не знаю, де саме випаде тобі нагода гор-

тати сторінки цього видання. Можливо, зараз ти знаходишся на бойовому посту, чи ти – щойно мобілізований солдат, або гортатимеш ці сторінки, перебуваючи у військовому госпіталі. Де б ти не чи-тав ці рядки, знай, Герою, ми всі, так само як і ти, чекаємо на завершення військових дій і твоє повернен-ня чи видужання. Нам разом потрібно буде зробити ще дуже багато – збудувати нову країну без корупції і брехні, без зрадників і лиходіїв. Таку країну, де, як на фронті, – не брешуть, не хиблять, не крадуть, а служать своєму народу вірою, правдою, чесно і гідно, як справжні українці.

Пройдуть роки, але ми ніколи не забудемо цих буремних подій. Подій, що збурили в наших серцях сплеск патріотизму та відчуття приналежності до великого й єдиного народу – від Карпат до Донбасу, від Полісся до Криму. Всі українці, незалежно від місця проживання, хочуть жити в мирі, ростити дітей у країні без корупції, з гідним рівнем життя і такою владою, яка буде служити своєму наро-ду. Фрідріх Ніцше говорив, що «те, що нас не вби-ває, робить нас сильнішими». Україна житиме, бо ми здолали найбільший страх – внутрішній. Наше завдання на майбутнє – зробити висновки з уроку, котрий дала нам історія та заради життя наших дітей не допускати повторення помилок.

Перед тобою перша частина унікального ви-дання «Україна: війна, мир і любов», де зібрані листи українських дівчат і жінок. Ми всі сьогодні проки-даємось з думками про війну, засинаємо з надією на мир і живемо з почуттям любові до своєї країни і

до кожного з вас, її захисників. Кожен з цих листів наповнений теплими й чуйними словами, що йдуть від самого серця. Тобі, солдате, свої щирі слова під-тримки адресували українки, що проживають у різ-них регіонах України. Ці листи прийшли до нас зі Львова, Луцька, Тернополя, Вінниці, Києва, Кіро-вограда, Харкова, Донецька, Слов’янська, Одеси та інших міст і селищ. Читаючи їх, ти неодмінно пере-конаєшся, що вас – захисників Батьківщини, однаково цінують, люблять і поважають як на Сході, так і на Заході, Центрі, Півночі чи Півдні нашої великої країни. Ми – єдина країна, єдиний народ, що прагне жити в мирі без корупції і злочинної влади.

Ми не виправляли граматичні помилки, щоб зберегти авторський стиль листів, адже щирі по-чуття значно важливіші, і не вказували прізвища ав-торів, щоб зберегти іх безпеку.

Якщо у тебе буде вільна хвилина і технич-на можливість – напиши листа у відповідь на адре-су info@bogomolets.com, або авторці листа, який тобі найбільше сподобається (поряд з іменем авторки є її електронна адреса). Можливо в листуванні хтось знайде нового друга, а хтось свою долю.

Ми, тим часом, працюємо над другою збіркою, яку будемо старатися передати вам як найшвидше. Листи до збірки можна продовжувати надсилати на наші електронні скриньки: lustsoldaty@gmail.com та VML.Ukraina@gmail.com, а також за адресою м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 33/34, оф. 4.

Слава Україні! Героям Слава!

З повагою, Заслужений лікар України,Ольга Богомолець

4

Привіт, солдате!Так, я не маю найменшого уявлен-

ня про те, хто ти, які в тебе погляди на життя і які в тебе мрії, але якщо зараз ти читаєш це, то я з величезною гордістю і впевненістю скажу кожному, хто сидить зараз в теплі і в безпеці, зручно вмостив-шись на дивані, що у твоєму серці любові і поваги до України набагато більше, аніж у нас всіх разом взятих. Бо на передовій стою не я, не політик, у якого в руках ба-гато грошей і влади, не чемпіони з боксу чи плавання...Там стоїш ти! Наша міць і наша опора!

Я не знаю, якого кольору в тебе очі, але, здається, у них палають вогні віри, впевненості і сили. Так, ти сильний! Хоча б тому, що береш в руки зброю і йдеш впе-ред. Хоча б тому, що з відвагою дивишся в очі звіру. І йди сміливо! Твердо і впев-нено! Пам’ятай, що вдома на тебе чекає мати, а, можливо, кохана, або донечка з очима, переповненими бажанням жити. Ти - сильний, бо виборюєш для нас май-бутнє і мирне небо над нашими головами.

Бережи себе, солдате!

Я вірю в тебе! Вірю і молюсь!

Мар’яна, м. Тернопільid83588146-d995756bf@vkmessenger.com

Лист 1

5

Чуєш, рідненький, ти лиш не здавайся!На недруга нашого йди без жалю!Додому, коханий, живим повертайся,І я розповім, як безмежно люблю!

І сльози у неньки – тільки від щастя!І гордість у батька – вис́тояв син!Позаду зостануться люті напасті,Під зоряним небом ти не один.

Пригор́неш ти вдома доч́ку і синочка,І всі негаразди підуть в небуття!Замість броні - Вишиванка-сорочка,Світанком новим розквітне життя.

Тетяна, м. Житомир.tatiana_nasonova@mail.ru

Лист 2

6

Дорогі наші захисники України!Кожен з вас є нам рідним-ріднесеньким, і

навіть якщо ми незнаємо кожного з вас поімен-но, ми все одно молимося і переживаємо за вас! Ми рідні по духу!

Надходить новий час, час становлення на-шої України! Ми переможемо! Переможемо молитвами за кожного з вас, бо з нами БОГ! Як казав хтось з отців - якщо Бог хоче по-карати людину, він забирає у неї розум, що спо-стерігаємо у політиків і керівників. Але саме ви є тим вибраним народом, який розкриває перед нами дорогу нового життя. Так, вам дуже важко, але ми з вами. І саме у молитві ми можемо передати всі наші побажання до Творця, Який множить їх на кожного з вас.

І мої діти щодня моляться за вас, за Україну, щоб «ті погані дядьки не били наших татів, щоб Ісусик прийшов і оберігав їх» - ці слова з уст трирічної дитини, повірте, диву-ють нас самих дорослих. І від цих простих кількох слів, по щоках починають текти сльози. Ці сльози поєднують у собі і смуток і радість - смуток за загиблими, нашими ріднесенькими українцями і, радість за ось цих малих, в уста яких Бог вкладає правду!

Нехай кожну вашу рану чи то тілесну чи духовну сцілюють святі мученики, які най-ближче є вам по духу, бо гинули за ідею. А ідея - вічна - вона невмирає! І чим більше ми про цю ідею мріємо, думаємо - тим більше ми її до себе притягаємо. Тому так важливо ду-мати про прекрасне, щире, добре, хоч і важко.

Надходить час коли наші думки і прагнен-ня матеріалізуються дуже швидко.

Лист 3

7

А в українців ці прагнення не у грошах і багатстві, не у зависті і ненависті, а у добро-му житті для всіх нас.

І не треба нам європи чи іншої країни, бо ми не такі як вони. Ми просто хочемо жити вільно - гідно - за що і сьогодні боремося! Пе-ремога наша не за горами!

Питання у тому, чому Бог вибрав нас українців, саме зараз, на перетині епох? Мож-ливо тому, що наші прагнення співзвучні Його задумові! Ми дякуємо всім вам.

Кожен з вас є тією гілочкою дерева, яке хоч і хочуть обрізати, та воно росте, росте для того, щоб цвісти і давати добрі плоди!

Ми линемо до вас думкою щохвилини, і тих хто на полі бою, і до тих, які загоюють свої рани. Це не тільки ваші рани і страх - це переживання кожного з нас від маленького до ве-ликого, це переживання нашої Неньки Украї-ни!

Ми любимо і обіймаємо кожного з вас, як дитина батька, як сестра брата, як кохана ко-ханого, як мати дитину!

У книжці «Чужинці про Україну» - збір-ці спогадів про наші землі від найдавніших часів (висилаю у прикріаленні), є цікаві спогади. Ось уривок:

«Один з найдавніших візантійських письмен-ників Прокопій в другій половині VI ст. пи-сав: «Народами Склавинами і Антами не править один муж, але з давних часів живуть так, що порядкує громада, і для того ВСІ справи, чи щасливі, чи лихі, йдуть до громади. Не знають долі (фатуму) і зовсім не призна-ють, щоб вона мала якусь силу над людьми..

Маврикій (582—601): «вони вільні й ніко-ли не даються намовити під ярмо чужої вла-ди, а вже ніколи на власній землі. їх багато й

8

вони витривалі, легко зносять і спеку і холод, сльоту, наготу тіла й голод. Для тих, що їх відвідують, вони ласкаві й зичливо переводять їх з місця на місце, куди їм треба. Коли б,’ че-рез недбайливість господаря, гість потерпів яку шкоду, то той, що передав гостя другому госпо-дареві, підняв би війну, бо вони вважають своєю святістю — пімстити кривду гостя. Тих, що попадають до них в полон, не задержують, як це роблять інші народи, але, призначивши їм якийсь час, лишають їм до вибору, чи захо-чуть, за якимсь викупом, вернути до своїх, чи залишитися поміж ними, як вільні і приятелі... їхні жінки бувають чесні понад міру, а бага-то їх вважає смерть чоловіка за власну, й радо самі себе гублять, не вважаючи свого вдовицтва життям...» Ось такими ми були ще понад ти-сячу років тому і такими збереглися до сьогод-ні!

Моліться, хто вірить, Псалом 90 - ця молитва підносить бойовий дух і благословляє. Адже цар Давид також знав, що таке бо-ротьба з ворогом, і слово промовлене до Все-вишнього - сходить благословенням на того хто просить. Знадаймо поєдинок Давида й Голіа-фа, як усі сміялися з його рогатки на ворога, але якою дивною була перемога!

І хай буде з кожним з вас, так як сказано у цьому псалмі. Роздрукуйте його і читайте разом, чи на полі бою, чи лежачи на постелі. Цей псалом має багатотисячолітню намо-леність, тож будьте певні, що БОг перемо-же! Стягаймо небо своїми молитвами на наш бік!

9

Псалом 90Хто живе під покровом Всевишнього,

хто в тіні Всемогутнього мешкає,той скаже до Господа: Охороно моя та твердине моя, Боже мій, я надіюсь на Нього!Бо Він тебе вирве з тенет птахолова, з моровиці згубної,Він пером Своїм вкриє тебе, і під крильми Його заховаєшся ти! Щит та лук Його правда. Не будеш боятися страху нічного, ані стріли, що вдень пролітає, ані зарази, що в темряві ходить, ані моровиці, що нищить опівдні, впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч праворуч від тебе, до тебе ж не дійде!…Тільки своїми очима подивишся, і заплату безбожним попобачиш, бо Господа, охорону мою, Всевишнього ти учинив за своє пристановище! Тебе зло не спіткає, і до намету твого вдар не наблизиться, бо Своїм Анголам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх, на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги! На лева й вужа ти наступиш, левчука й крокодила ти будеш топтати! Що бажав він Мене, то його збережу, зроблю його сильним, бо знає Ім’я Моє він; як він Мене кликатиме, то йому відповім, Я з ним буду в недолі, врятую його та прославлю його, і довгістю днів Я насичу його, і він бачити буде спасіння Моє!

Слава Україні! Героям Слава! Герої не вмирають!

Слава нації - навернення ворогам!Мир хай переможе!

Марія зі Львоваmari-kach@i.ua

10

Дорогі наші захисники!Дякуємо Вам за захист нашої Батьківщини!

Кожного вечора дивимось новини і бачимо, в яких жахливих нелюдських умовах Вам доводиться боро-нити цілісність нашої держави. Кожного дня моли-мося за Вас, за мир на нашій землі! Низько вклоняємося Вам за Вашу мужність та витримку!!! Багато з Вас залишили найдорожчих Вам людей, свою сім’ю, дітей, дружин, батьків, коханих, багато хто залишив роботу, поки-нув навчання для того, щоб піти на передову – за-хищати нашу рідну землю. В жодній країні світу нема таких самовідданих людей як у нас, справжніх патріотів своєї України! Пишаємося Вами, боїмо-ся за Вас, молимо Бога за Вас. Тримайтеся!-Бережіть себе і нашу вкраїну! Ви наші герої! Ви найкращі! Повертайтеся додому живі та здорові! Любимо Вас!!! З Вами вся Україна!

З повагою, Тетяна, вчитель та викладач німецької мови,

місто Київ.dezoksiribo@bigmir.net

Лист 4

11

Лист 5

Доброго тобі часу доби, вкраїнський герою!

Я сподіваюсь, що ти зрештою прочи-таєш ці рядки і зрозумієш (мабуть навіть вкотре) наскільки ти важливий на страш-ній лінії вогню, що проклав той, про кого в приспіві співають: "Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла" ☺ Я хочу, аби ти посміхався, бо саме зараз, о півночі в перший день друго-го літнього місяця за тебе посміхається моє серце. Воно, як ніколи, повне гордості і радості за тих патріотичних синів своєї Батьківщини, які захищають її пліч-о-пліч з тобою. Я щовечора молюсь за кожного з вас. Я прошу в Господа, аби всі ви повер-нулись до своїх рідних стін живими і не-ушкодженими, і аби ті, хто на вас чекає, мали змогу обійняти ваші спини до хру-скоту, і натомість – бути обійманими ще дужче.

Давай знайомитись! Мене звуть Вік-торія, мені вже цілих 20-ть. Я навчаюсь в Києві моєї мрії. Здобуваю фах лікаря.Чи, точніше, йду за голосом свого покли-кання. І, попри всі розмови, що лікарі поза політикою, все ж я не можу бути осто-

12

ронь своєї української приналежності. Я відстояла наш Майдан, так само чула по-стріли, і зрештою, також боялась. Цікаво, чи здатен організм звикати не боятись? Тобі не страшно? І, знаєш, коли навіть ти про себе покиваєш, що так – не по-казуй цього нікому, окрім Всевишнього. Я певна, що саме Він тебе позбавить від всіх страхів і захистить від ворожої кулі. А ін-шим про них знати не треба.

Ніхто б не подумав, що ця історія може так затягнутись, скажи? Я стояла 1-го грудня на тому першому масштаб-ному віче, і гадала, що строку на вирішен-ня основного питання від сили два тижні. А зараз, коли напруга лишень зростає, розумію, на скільки сильно помилялась... І на скільки рано раділа згодом, коли Яну-кович по-щурячому втік.

Та мова не про це. Я хочу подякувати тобі за недоспані

ночі на блокпостах, за синці під твоїми сміливими очима, за те, що ти відданий жовто-синьому. І, якщо ти прихильник футболу, зрозумієш: "Жовто-синій – самий сильний!".

13

Незважаючи, на заношеність вашої форми, на затертості, запиленість і бруд – я впевнена, що твоє серце начисто за-фарбоване саме в ці патріотичні кольори. Я дякую за точні вистріли у бік противни-ка, за те, що ти відстоюєш те, що забра-ли в сотень чи тисяч борців за нашу з то-бою свободу, за свободу майбутніх поколінь.

І, хоч я не маю військового звання, але я тобі наказую! Чуєш, наказую? Відвоюй Україну від загребущих рук тих гіперам-біційних жорстоких тиранів! Поверни її цілком і повністю... Байдуже, скільки її зруйнували. Адже, поки по ній ступає нога таких, як ти борців – вона обов’язково знову розквітне. І зрештою – повернись додому живим і здоровим! Повернись пе-реможцем! Слава Україні! Героям Сла-ва! Слава нації! Смерть ворогам! Украї-на-понад усе! Ну, а Путін - сам знаєш хто ☺ Якщо матимеш змогу і бажання - відпишись мені, будь ласка, як ви там живете? Та взагалі про себе. І я чекатиму.

Вікторія, місто Рівне.vikich.inbox@mail.ru

14

Лист 6

Наші любі військові! Пишу вам з сонячної Одеси. Хочу

обійняти і поцілувати кожного, хто буде читати мій лист! Ви робите найважчу і неоціненну справу. Для мене ви чоловіки з великої літери! З початку бойових дій, мене на протязі кожного дня не покидає думка, що може зараз когось поранено чи вбито. З цими думками живу вже пів року! І кожного разу, в думках, бажаю вам сили і витримки! Ви наша гордість, опора і надія! Десь там, у бойовій зоні знаходиться мій двоюрідний братик! Тримайся Сашко, вся наша велика сім’я переживає і молиться за тебе!

Люблю Вас, наші Воїни !!!

Аліна, 26 років, м. Одесаalinol@list.ru

15

Лист 7Дорогие наши военные!У меня нет слов, чтобы выразить свою при-

знательность за ту миссию, которую вы выполня-ете, защищая нашу родину Украину от террори-стов и бандитов, отбирающих жизнь у простых людей: детей, женщин, мужчин и стариков. Я признательна вам за ваше мужество и отвагу. Вы – настоящие мужчины и патриоты. Благода-ря вам у нас у всех есть надежда, что в Восточ-ных регионах наконец таки настанет мир.

Именно вы, простые бойцы и командиры, се-годня решаете нашу судьбу. Спасибо вам за всё, спасибо, что у нас есть такие достойные защитни-ки. Я понимаю, скорее могу себе представить, как вам тяжело и горько, когда руководство страны, саботирует эффективные военные операции и дает поводы террористам укрепляться на своих позици-ях. Как горько видеть, когда погибают ваши то-варищи и братья по оружию. Поверьте, мне тоже очень горько читать и видеть все эти ужасы, ко-торые творят наши руководители. И одновремен-но, я горда тем, что у нас в стране есть такие люди как вы, которые добровольно идут защищать нашу многострадальную землю и наш народ.

Вы – настоящие герои, вам – слава, вам – вся наша любовь и признательность. Кланяюсь вам в ноги и молюсь за вас. Я так хочу, чтобы война побыстрее закончилась и вы все вернулись домой, к своим женам, матерям, детям, друзьям. Вы нам очень нужны живые.

P.S. Мое имя Ольга. Живу в Харькове, мне 35 лет, воспитываю Егорчика, которому 3 годика.

fugees@i.ua

16

Щирі вітання з міста Лева для Героїв України!

Важко писати слова вдячності, бо серце за-ливається сльозами. Єдине, що надає сили – ці слова читатимуть наші ГЕРОЇ УКРАЇНИ!

Довго не буду надоїдати інформацією про себе, скажу тільки головне – я офіцер служ-би цивільного захисту у званні капітан. Пра-цюю в Головному управління ДСНС України у Львівській області, простіше кажучи в по-жежній охороні. Маю честь працювати і щод-ня бачити нелюдську працю наших пожежних – відважних, сильних духом і тілом людей, які щодня виходять на боротьбу з безжальним ворогом- вогнем. Вони, як і ви – люблять лю-дей, яких захищають, саме люблять, бо дана професія не оплачується державою належ-ним чином, і за копійки вони ризикують своїм життям і здоров’ям. Саме їх я вважаю фун-даментом тої величної справи, не полковників і генералів, яким дістаються всі лаври слави. Так, як і вас вважаю героями та визволи-телями нашої Батьківщини, не чиновників, де-путатів чи президента. Вважаю, що величні

Лист 8

17

справи творяться руками простого народу, у якого в серці палає вогонь свободи та спра-ведливості. Знаю, що зараз такий час, коли слова зайві, доречні тільки дії, але в силу своєї служби не можу залишити робоче місце, щоб лікувати ваші рани, тому, якщо зможу сло-вом, хоч комусь, полегшити біль-буду щаслива.

Я зі своїм великим народом із самого по-чатку боротьби – з майдану. З того місця, яке заставило нас прокинутися і піднятися з колін. З того часу, коли за волю полягла «Небесна сотня» і до цих пір, коли йде неого-лошена війна Росії з нашим прагненням бути вільним від рабства народом. Дякую вам – нашим Рятівникам, творцям Нової Краї-ни. І так кортить знати вас усіх поіменно, знати ваші мрії та сподівання. Молимося за вас, за ваші родини, за те, щоб наші діти ніколи не знали, що таке війна, і як це боро-тися до крові за мир, за таке просте бажан-ня жити і творити на своїй землі!

Таким як ви – ГЕРОЯМ України, я присвячую свої рядки вірша. Бо маю надію, що наші крила свободи нікому не під силу опа-лити! Піднімаймося з колін, бо це легко зро-бити, коли тримаєшся за плече побратима!

18

То стало важко вже стояти на колінахІ видивляти дири у землі,Так закортілось розгорнути крилаІ розповісти світові, що МИ ВЖЕ НЕ РАБИ.

Так важко жити в тій країні,Коли у твоїй світлі голові,Живе могутня сила знань і вміння,А на роботі за них платять копійки.

Так важко жити в тій державі,Коли мільони їм в кишені падають як сніг,А працьовитому простому українцюНе вистачає навіть і на хліб.

Так хочеться нам жити Україні,Де воля є фундаментом буття,Де брат на брата не підійме рукуІ миром ми здобудем ВИЗНАННЯ!

P.S. Миру вам і здоровя! З любов’ю та словами вдячності, Галина! Місто Львів.

galyna.banderych@gmail.com

19

Стих написала моя подруга. Тронул меня до слез, решила вам выслать, потому что она свои стихи высылать стесняется, хотя многие из них просто шедевры.

Её имя Катерина Охрименко.

Герої України! Звертаємось до Вас!Вклоняємося низько Вам, рідненькі!За те, що Ви в такий жахливий часРятуєте Країну нашу Неньку!

Ми з Вами разом серцем і душею,Тримайтеся, чоловіки й брати!Нехай до Вас летять понад землеюВсі наші сили, думки й молитви.

Вертайтеся живими до родини,А ворог хай у полум’ї згорає!І пам’ятайте, ціла Україна,За Вас щодня коліна приклоняє!

Ирина, г. Вишневый, Киевская обл.riches@bigmir.net

Лист 9

20

Лист 10 Воїну

Вчора, прогулюючись вулицями мирного міста, думала про те, що б я хотіла написати у листі до тебе.

Весь день літали військові літаки, моторошно...

Намагаюсь, уявити, що ж відб-увається зараз в гарячих точках моєї України, в очах стають сльози.

Раніше, я думала, що не вмію плакати, все змінилося... Дуже бо-ляче: скільки ж людей загинуло? Незмога терпіти: скільки ж людей поранено? Жахливе відчуття без-порадності: де ж наша держава? - не побудована. Хочеться кричати!!! Але...

Маючи мирне небо над моєю Вінниччиною, дякую за це тобі, Воїне.

Маючи впевненість у най-

21

кращому майбутньому для моєї України, дякую за це тобі, Воїне. Наша Країна отримала нову на-цію – націю справжніх чоловіків, дя-кую за це тобі, Воїне.

Ти, загартований боями, муж-ній та патріотичний, є надією для Країни.

Я вірю в тебе, в твою силу, в твою віру! Ти, завжди, можеш роз-раховувати на мене.

Я готова стати пліч-о-пліч з тобою у мирній боротьбі за нашу Україну!

Одужуй, Воїне! Життя тільки починається :)

Ліна, м. Вінниця.lina.vinnitsa@gmail.com

22

Дорогий солдатику!

Як би мені хотілось, щоб від моїх слів тобі стало хоч трошечки тепліше, щоб ти став здоровішим, щоб хоч трошечки тобі полегшало!

Я хочу, щоб ти знав, як я і як вся твоя велика держава, всі ми пишаємося твоєю мужністю. Ми пишаємося тим, що у нас є такі дивовижні хлопці, такі сильні духом справжні мужчини! Ти справжній воїн, ти герой.

Дякую тобі за все.

Я впевнена, що ти дуже скоро оду-жаєш. І ще я впевнена, що саме завдяки тобі та іншим солдатикам з такими хо-робрими серцями на нашу землю прийде мир і ми будемо жити у процвітаючій, благополучній державі!

Зло буде покаране, а ви будете винаго-роджені за свої звитяги.

Дорогий мій солдатику, я хочу поділи-тись з тобою віршем, який мене вразив. Його автором є Анастасія Дмитрук, ав-торка іншого, не менш прекрасного вірша «Никогда мы не будем братьями».

Лист 11

23

Ось він:

Верните нам наше небо!

Верните нам наше небо,верните нам наш покой!Зачем вы пришли, соседи?Зачем вы пришли с войной?Мы с вами детей крестилии пили на брудершафт…Зачем вы нас оцепиликолонной своих солдат?Нам много досталось боли –хороним своих сыновей.Мы видели много горя,мы стали еще сильней.Зачем вы пришли, ребята?За что собрались воевать?Мы выстоим брат за брата,нас тоже учили стрелять.Мы выстоим - у нас Воля,ее не возьмет автомат.Мы вам не сдадимся без боя,все церкви пусть бьют набат.Мы видели смерть, ребята,ей смело смотрели в глаза.Не надо войны, не надо…Потом не вернешь назад.

Одужуй, дорогий солдатику!

З безмежною вдячністю і безмежною лю-бов’ю,

Юля, м. Вінниця. yuliawizard@gmail.com

24

Лист 12Про моїх чоловіків та вишиванки)))

Так уж случилось, что мои личные отношения с мужчинами всегда складывались не просто. Обо всех рассказывать не стану, но не могу удержаться, что бы не поведать о последнем. Несколько месяцев назад, возможно, сам того не ведая, в моей жизни появился мужчина, который изменил меня быстрее и радикаль-нее, чем кто бы то ни было другой. Простите если повторюсь, ранее я уже упоминала об этом. Я этни-ческая русская. Шесть поколений моих предков (а это около 200 лет и только те, о ком я знаю досконально) жили на территории Украины, периодически в наши жилы вливалась свежая российская кровь и все мы раз-говаривали на русском языке. И с тех пор как Украина стала независимым государством, я всеми фибрами сво-ей души сопротивлялась украинизации. Я не уважала свою страну, потому как всегда считала ее окраиной Великой Империи и не представляла себе существова-ния руки в отрыве от тела. К тому же, меня, 100% русскоязычную, насильственно заставляли употреблять украинский язык. ВУЗ, госструктуры, даже в отноше-нии своих детей я столкнулась с такой проблемой. У нас нет ни одного русскоязычного садика, у нас очень мало русских школ (ну нет у меня возможности еже-дневно тратить полтора часа на дорогу в школу и столько же на обратный путь). К тому же скажите, в чем отличие насильственной русификации, от насиль-ственной украинизации? Ведь в момент, когда Украина стала независима, не менее половины ее населения го-ворила по-русски. А что касается второй половины, то лишь единицы говорили на чистом украинском языке. Остальное все местные наречия и суржик с русским, польским, венгерским, молдавским.... И, по-большому

25

счету, я была одной из первых, кто поднимал вопрос о том, что Киев это Россия! Более того, даже сегодня я уважаю Россию-страну и Великий Русский Народ частью которого я себя считаю.

Але!!!Але декілька місяців тому в моєму житті з’я-

вився чоловік, який змусив мене зробити те, що я вва-жала за неможливе. Зараз я спілкуюся українською мовою навіть і в своїй до того 100% російськомовної сім’ї (та я не єдиний її представник, котрого це зачепило :)), зі сльозами на вочах я вимушена була зняти із свого авто російський прапор, бо стало соромно за те, на що перетворилася моя історична батьківщина. А зараз я сиджу у готельному номері у Львові, який раніше ніко-ли не відвідувала, сиджу у придбаній сьогодні вишиванці (доречі, після придбання мені її відпрасували у кав’ярні, та я відразу перевдягнулася :)) сиджу тут і міркую про те, що я вже не маю нічого проти українізації, мене вже ніхто окрім Вас, любий Володимире Володими-ровичу, не змушує розмовляти на цієї мові, та я гото-ва життя покласти за те, аби мій рідний Київ нико-ли-ніколи більш не повернувся до лав Великої Російської Імперії. За що Ви так зі мною, любий мій чоловіче??? Коли Ви прийшли до влади, я хіба що не молилася на Вас, бо вважала Вас за сильного, гідного, благородного чоловіка, який знає що робить, гіден очолити державу та повести за собою народ... А Ви.... а Ви... ви не про-сто мене розчарували, ви мене геть розчавили. Ви випа-лили у мені усе святе, усе те, на чому я виховувалася, чим пишалася, що кохала всїєю душею. Вибачте мене, любий, але ви Х_Йло ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла.

Слава Україні!Лилиана, г. Киев, liliana.amelicheva@gmail.com

26

Лист 13Добрий день тобі, Солдате!

Перш за все хочу побажати здоров’я. Тобі, твоїм товаришам по зброї, твоїй сім’ї на «гражданке»: коханій, що зараз молиться за тебе, мамі твоїй, що давно вже покрилася сивиною від переживань, та твоїм діткам.

Я дуже хочу, щоб скінчилася ця війна, і сподіваюся, що з Божою волею так і буде.

А поки що хочу побажати тобі сили волі вистояти всі негаразди. Певно, нам Бог їх посилає, щоб ми стали сильніші. І впевнена, що ти їх подолаєш. Ти ж чо-ловік, захисник Батьківщини. І це твій обов’язок. Не тільки захистити Україну, а ще й повернутися додому до родини, виду-жати не зважаючи ні на що. Буду моли-тися за це. Буду молити Бога, щоб ніх-то більш не був пораненим і вбитим.

Буду молитися і молюсь за те, щоб все це припинилося. Щоб наша земля була на-шою і припинилося величезне вбивство.

Молю Бога, щоб нарешті настав мир. І небо, і земля були мирними. А наші чоловіки займалися мирними спаравами.

Мені боляче спостерігати за подіями,

27

що відбуваються зараз на Донбасі - моїй маленькій Батьківщині. І хоч народила-ся я далеко на сході(у Ташкенті), майже все своє життя прожила на Донеччині. Тато мій був воєнним, і хоч помер він у доволі мирний час(1990р.), та він зазнав всі жахи війни, перебуваючи по роботі у воєн-ному Афганістані. Його серце не витри-мало і його не стало. Йому не було і 35. А мені було 3 місяці. В мене лишилися лише його фотографії та моє обличчя, що дуже схоже на батькове.

Тому тобі просто треба повернути-ся додому живим і здоровим. Заради своїх близьких та свого майбутнього. Це непро-сто, знаю, але дуже-дуже треба.

Будь здоровий, Солдате. Щастя тобі та миру нам всім у серця та гарячі голови й серця.

З повагою, Ольга, м.Рівне.id20133155-51486f23b@vkmessenger

28

Тримайтесь, хлопці!(захисникам України)

Тримайтесь, хлопці, молимось за вас.Ви України гордість і опора.Молитви шлемо по одинці й хором,Щоби приспішить перемоги час.

Тримайтесь, хлопці. З вами батько й дід,Бабуся, мама, жінка, наречена.В їх погляді одна кінцева сцена:Країна вільна, славна на весь світ!

Це страшно, коли кулі без кінцяЖиття годинник можуть зупинити.Та честь найвища – землю боронити!Тримайтесь, хлопці. Наші вам серця!

З повагою і молитвою, Любов.skorpionchyk@online.ua

Лист 14

29

СОЛДАТАМ МИРА.Доброго дня! Наши родные, отважные и такие дорогие

сердцам защитники Украины.Меня зовут Наталия, мне 35 лет. У меня есть сын Иван, ему скоро исполнит-

ся 7-мь и любимый супруг Евгений с которым мы ждем появления нашего малыша.

Каждое утро мы просыпаемся с мыслями о ВАС и тревогой в душе.

С благодарностью к ВАМ, за то что в на-шем городе, Киеве, сейчас мирно и светит ла-сковое солнце.

Благодарны ВАМ, что можем этому ра-доваться... ценить и любить каждый день.

Верим, что справедливость вселенной не оставит нас.

Молитвы наших предков увенчаются успе-хом с ВАШЕЙ бесценной помощью.

Мы победим невежество и подарим всему миру самое дорогое, способность прощать и лю-бить. Ведь это удел сильных и только самых сильных в этом мире, настоящих людей. Пре-возмогая боль утрат, лжи и трудных испыта-ний...

Лист 15

30

Вы наши воины МИРА. Не только для нашей страны... для всей планеты Земля.

Рада возможности написать ВАМ не мно-го теплых слов... Вы для меня лично, частица моей семьи.

Мой отец был военным и мы с ним много пу-тешествовали еще по Советскому Союзу. В 1991 вернулись на Украину и остались здесь.

Сергей Борисович был полковник СБУ в от-ставке с конца 90-х, десантник, разведчик, воен-ный переводчик.

Я только сейчас начала понимать, как трудно ему было служить в стране, которой не нужна была армия. Но он всегда оставался верным своей присяге и до последнего защищал свою родину. В первую очередь для него роди-ной была его семья.

Мой отец погиб в мирное время в начале 2000-х от рук не честных людей. Но знаю, он не на мгновение не жалел о своей судьбе и смог сделать для нас, своих родных самое важ-ное. Уберег нас от опасности и подарил нам мир.

Без него нам приходилось трудно, но мы ок-репли.

31

И сейчас всеми нашими семьями молимся за ВАС.

Моя мама, сыночек, моя сестра, ее дети и муж, мой супруг, его мама и отчим, его се-стра. Все мы с ВАМИ!!!

Старшего сына Ивана, в этом году надеем-ся зачислят в военный кадетский корпус №23. Если справится, конечно, продолжит традицию наших предков, военных в нашем роду было много :)

А маленького ждем в конце июля 2014. У них разные отцы, но частица львиных сердец им передается через меня, безусловно :)

Каждое утро, наша семья просыпается с добрыми мыслями о ВАС. С великой благо-дарностью к ВАМ и ВАШИМ родным и близким!

Берегите себя! Обнимаем ВАС всем серд-цем!

Слава Украине! Героям Слава!Будем рады получить пару строк в ответ,

если это будет возможным:)

Наталия, г. Киев.natalie.kulbashna@gmail.com

32

Лист 16 Здрастуй, Солдате.

Я Ольга, мені 30 років і пишу я Тобі з Шепетівки – невеликого міста на півночі Хмельниччини, де про війну знають лише з екранів телевізорів та з Інтерне-ту. На відміну від Тебе, хто бачить її на власні очі, для кого вона стала реальністю і на кого чатує щодня…

Мені важко зараз дібрати правиль-ні слова, щоб розказати Тобі усе, що я думаю, щоб висловити свою підтримку і вдячність за ту велику справу, яку робиш Ти і Твої побратими. Можливо, сло-ва мало що значать, але це (ну і ще кілька СМС на номер 565) все, що я поки що можу для Тебе зробити. Тому прийми хоча б їх і пам’ятай: ми віримо у Тебе, ми думаємо і молимося за Тебе, Солда-те!

Цікаво, ким ти був у попередньо-му житті – житті, де не було війни? Водієм, електриком, землеробом, менед-жером чи студентом… А може, Ти і раніше був солдатом – тоді Ти принаймні з честю несеш свою службу і не ганьбиш своє звання... Чим Ти жив, про що мріяв раніше? Думаю, зараз єдина Твоя мрія і єдина мета – це мир! Мир для Твоїх дітей (або дітей, які в Тебе колись наро-дяться), спокій для Твоїх батьків, які вболівають і моляться за Тебе, майбутнє Твоє власне. Ось так. Ми теж багато

33

про що мріяли раніше, багато планів було… Хтось будував дім, хтось збирав гроші на автомобіль, хтось дбав про освіту своїх дітей, хтось збирався влітку на море… Але повір, Солдате, для більшості з нас, як і для Тебе, все це відступило на дру-гий план, і тепер, як і Ти, ми всі мріємо лише про мир на нашій землі! І поки ми лише мріємо, Ти захищаєш цей мир ці-ною власного життя і здоров’я, захищаєш попри всі труднощі, які випали на Твою долю, попри нестачу харчів і спорядження і попри бездарне керівництво АТО… Я вдячна Тобі, я ціную те, що Ти для нас усіх робиш!

Зараз такий час, що важко усім. Матеріально важко: навіть якщо є ро-бота, все одно часто не вистачає на найне-обхідніше. Морально важко, адже вже сім місяців Україна не живе нормальним, звичним, спокійним життям. Усім важ-ко. Але не так, як Тобі! Знаю, що наші труднощі – це ніщо, порівняно з тим, що доводиться переживати Тобі, Солдате. Ми витерпимо все, якщо тільки Ти не здасися, не покинеш свій пост, не зрадиш свою справу. Але Ти не зробиш цього, тому що знаєш, що стільки людей вірять у Тебе, знаєш, як вони на Тебе надіються…

У мене теж ростуть два сина, два чудових хлопчика… І я не хочу, щоб колись їм довелося тримати зброю в руках і сто-яти на блок-постах, чекаючи шаленої кулі

34

в будь-яку мить. Вірю, що їм не доведеть-ся цього робити – завдяки Тобі! Саме Ти виженеш підлого окупанта з нашої землі, саме Ти зробиш Україну єдиною і сильною, саме Ти подаруєш мир моїм дітям і всім дітям України. І тому я зараз вклоняюся не лише Тобі, а й Твоїй матері, Солдате, адже вона колись дала Тобі життя, щоб тепер Ти дав його нам. Вона проклинає ворога і молиться за Тебе, і ми молимося разом з нею.

Знаєш, я чекаю на перемогу, як і ко-жен свідомий українець, як і Ти! В той час, як дядьки в дорогих костюмах і кра-ватках просто грають в політичні ігри, Ти реально робиш усе, щоб війна припини-лася… Перемога не за ними, а за То-бою! Але я не хочу, щоб за неї Ти за-платив своїм життям – ні Ти, ні Твої бойові товариші, ні мирні жителі, які гинуть від підступної руки підлого воро-га. Тому живи, живи, Солдате! Будь здоровим, будь сильним духом, як і рані-ше, будь вправним і швидким, будь вірним своїй Батьківщині, заради якої ти і пішов у страшну м’ясорубку, на яку зараз пере-творився Схід. І пам’ятай: ми віримо у Тебе, ми любимо Тебе, ми чекаємо Тебе додому!

З любов’ю і повагою, Ольга, м. Шапетівка.nasha.poshta1@gmail.com

35

Лист 17Привіт, Шановний Незнайомець.Пише тобі лікар-інтерн з невеличкого

мальовничого міста на Хмельниччині. Щод-ня моя родина патріотів і націоналістів молиться за збереження здоров’я і життя тих, хто хоче повернути мир на рідній землі. Пишаюся тобою, Сміливцю! Мені б мати хоч краплину такої сміливості і відваги, як у Вас!

Певно, якби я була з ХУ хромосомами, то вже би давно стояла пліч-о-пліч з вами на передовій чи на блок-посту! Хочеться вимести цих бандитів з рідних земель на-завжди!

До цього року я була пацифісткою… Але мої погляди різко змінились після Майдану, а тим більше після подій на Донбасі. Мені завжди хотілось, щоб ніхто більше не плюн-дрував України. Але, на жаль, вийшли на-зовні амбітні плани головного російського бре-хуна, володаря «тюрми народів»…

І за ці плани платиться здоров’ям чи

36

життям український солдат(Хочу, щоб ви знали: з вами вся Україна!

Ви вже всі Герої!!!Зберігайте міцний бойовий дух, бережіть

себе і свого бойового товариша, любіть Україну всім серцем!!!

З повагою Марія, м. Славута.П.С.: кожну секунду я з вами!!! Слава

Україні!!!moshe4ka2@gmail.com

37

Лист 18

Хочу подарувати свій вірш!!Він мені дуже допомагає у скруті!Я знаю, що коли я його читаю, Янгол-охоро-

нець мече чує і захищає!

Ангел – Хранитель

Мой Ангел - Хранитель, я знаю ты здесь,Я знаю ты рядом со мною,Ты жизни моей распутаешь сеть,Любовью своей неземною.

Хорошо иль плохо идут в ней дела,Меня ты всегда понимаешь,И с кем бы меня судьба не свела,Ты всё наперёд уже знаешь.

Стараешься ты мне всем сердцем помочь,От страшной беды ограждая,И отгоняешь все тёмное прочь,Светильник в ночи зажигая.

Янка ОКmashkavasilenko@mail.ru

38

Дорогий солдатику!Як ти сьогодні? Сподіваюсь, тобі уже

краще. Сподіваюсь, ти вже зовсім скоро будеш бадьорим і здоровим.

Я безмежно вдячна тобі за те, що у складну хвилину ти, як справжній чоловік і справжній герой, боронив нашу державу. Я безмежно вдячна тобі за твою муж-ність, за міцність твого духу. Ти воїн і чудова людина з великим хоробрим сер-цем, здатним на справжній вчинок. Ти приклад для маленьких хлопчиків.

Я впевнена, що зовсім скоро ти оду-жаєш, наша країна стане мирною і в тебе буде змога знову насолоджуватися про-стими радостями життя: прогулянками, сімейними обідами, товариством друзів.

Дорогий солдатику, бережи себе!Дозволь поділитися з тобою ось таким

віршем Оксани Забужко:Чому я вибрала цей вірш? Бо ці ряд-

ки про честь і моцність породи - вони про тебе, дорогий солдатику.

Ще раз дякую тобі за все. Я знаю, що ти вже зовсім скоро будеш здоровим і щасливим. Доля обов’язково винагоро-дить тебе великим щастям. Гарного тобі дня!

Лист 19

39

Рядок з автобіографіїМої предки були не вбогіНа пісні та свячені ножі —З моїх предків, хвалити Бога,Заволокам ніхто не служив!Дарували від батька до синаЧесть у спадок — як білу кість!Мої предки були красиві —Ворогам на подив і злість.Хай не славою (Бог там з нею!) —Як присягою на шаблях,Мої предки владали землею:Їм належала ця земля!І цупким, наче нить основиКрізь віки однієї сім’ї,Невразливим — пронесли словоІ внизали в легені мої...Ох і моцна була порода —Соловки, Магадан, Колима...Мої предки були народом —Тим народом, якого нема.

Юля, м. Вінницяyuliawizard@gmail.com

40

Дорогий захиснику нашої неньки - України!!! Дорогий Герою!!!

Мені дуже болить все, що сьогодні відбувається у нашій країні, тому вирі-шила написати вам листа!

Колись українська нація вижила всу-переч диявольським планам Гітлера і Сталіна!!! Я вірю в те, що українсь-ка нація виживе всупереч і сатанинським планам Путіна!!! (завдяки вам)!!!

Українська нація була, є і зали-шається непереможною, її не знищили ні більшовики, ні німці, ні панська Польща, ні царська Росія!!! Ні монголи, ні та-тари не змогли нас знищити. навпаки, ми пережили все, що було жахом для Європи, а значить, і для всього Світу. Наша нація виживе і обов’язково пе-реживе таку імперію, як Російська, оскільки вона збудована на насильстві, великій брехні, агресії, злі та грабунку!!! Історія нам показує, що такі імперії існують недовго! Ми будемо, повинні стати свідками розпаду сусідньої імперії! Тріщини вже пішли... Але зараз, на превеликий жаль, наша незалежність коштує нам море крові і сліз, надії Путіна ніколи не будуть виправдані!!!

Хресна дорога України триває... Єднаймося усім миром і родом нашим великим українським у святому ореолі рідної неньки України!!! Це мій заклик

Лист 20

41

до всіх українців і до всіх захисників (таких як ви!)

Якщо зараз ви, може, поранені, то це великий біль для мене (не тільки для ваших рідних і близьких людей!!!). Буду (як і раніше) просити господа Бога, щоб оберігав вас, силу і наснагу вам посилав!!! Я вірю, що щира мо-литва робить дива! Завжди молилась за всіх героїв і буду робити це і надалі!!! Низький поклін вам до землі за вашу мужність, силу, за ваше бажання захи-стити усіх нас!!!

Покликав вас Господній глас,Ви йшли боротися за нас,За чарів чар, за мрію мрій

Ви йшли на смерть, ви йшли у бій.Та прийде день, великий день,

День радості і день пісень,І загуде свободи дзвін,

До вас прийдемо на поклін!!!З повагою, Оксана, м. Львів

smerekanja@gmail.com

42

Низький уклін вам. Доземний, гли-бокий. І молитва до Бога-за вас... За вашу мужність, вашу сміливість і від-даність - подяка. За ваш біль, ваші страждання і втрати-пробачте...

Там, де бруд і стріляні гільзи,де розриви снарядів і кров ваших друзів - там, у ваших руках, серед ваших втом-лених облич, у ваших серцях народила-ся нова нація. Нова. Сильна, рішуча, з непереборним прагненням свободи, з оновленним розумінням честі і совісті... З вірою у свої сили.. Уклін вам за це...

Кожного ранку, кожного дня і вечора останніми місяцями лине молитва... За вас.. За ваше життя... З тисяч уст: дитячих, дівочих, жіночих.. Б’ється у думках сивочолих чоловіків. У кожному поштовху серця - «Боже, вбережи їх»...

Спасибі вам.. Спасибі за все-за те, що ви, незважаючи ні на що, не зради-ли... Не зрадили свою землю, не зради-ли свою віру, не зрадили своїм рідним та друзям, не зрадили своєму серцю.. Ви - Герої нового часу. Ви - світле Воїн-ство, перед яким ми, цивільні, схиляє-мо голову... Україна - схиляє голову. Бо - вже вкотре! - ви довели світові, що українські воїни - це справді Воїни До-

Лист 21

43

бра, Воїни Світла. В умовах тотальної невизначеності і зневіри ви не втрати-ли ні себе, ні свою честь, ні честь краї-ни. Ви вистояли. Ви-відстояли..

Рідні наші... молимося за вас.. Дякує-мо вам.. І нехай найближчим часом буде мир.. І ви повернетеся до своїх рідних, обіймете і потиснете руки своїм друзям, і скажете: «Все закінчи-лося... Ми - перемогли.. Все тепер буде добре».

І все буде добре-бо ви повернетеся!! Повернетеся Героями, з опаленими, але загартованими душами.... Та все буде добре...

Ви потрібні майбутньому. За вами - безпека нашої рідної землі... Тільки бе-режіть себе.. Бережіть....

Людмила, м. Фастів, Київська обл.kosachische@i.ua

44

Здравствуйте дорогие защитники нашей Украины.

Я – киевлянка, уже бабушка. Зовут меня Ольга. У меня – дочь и внучка. И они – рядом со мной. Но знаю, как болят сердца ваших матерей, когда вы ушли из своих домов отстаивать свободу и незави-симость Украины.

Берегите себя, сделайте все возможное, чтобы вернуться живыми.

Весь прошлый год я проходила лечение в онкобольнице (у меня рак молочной же-лезы). Благодаря нашим людям, мои дру-зьям и друзьям друзей, мне собрали сред-ства на лечение. И мне страшно хочется дожить до тех времен, когда не только наступит мир на нашей земле, но и будут видны первые успехи изменения в нашей жизни. Когда будет сильной армия, когда не будут погибать мальчишки, с которыми я познакомилась осенью и зимой на Май-дане. Я не могу вспомнить их лиц – они были скрыты балаклавами или медицин-скими масками. Но я никогда не забуду их глаза. Не могу сказать, что в них не

Лист 22

45

было страха смерти… Но на мои беспо-койные об их безопасности слова, отвеча-ли твердо: «Мы не уйдем! Это – наша страна. И если нужно – мы готовы умереть!». А нам, женщинам и матерям, оставалось молиться за них – мертвых и живых. И помогать.

В этот период противостояния, каж-дый из граждан, которым не безразлична судьба своей Родины и ее независимости, делал и продолжает делать все, чтобы противостояние было не бессмысленным.

После капельниц, буквально на следую-щий день, я ездила на Крещатик, чтобы разнести медикаменты и свои домашние блинчики со сметаной и вареньем. Я их готовила по 100 штук, хоть и тяжело было стоять у плиты и ходить по моро-зу.

Старалась обнять каждого, кто был в то время на Грушевского в этот лютый мороз. Я не могла купить много теплых носок или перчаток, но, когда я приезжа-ла, то в сумке были они по одной паре. А значит, одному из мужчин было чем утеплить свои ладони и согреть свои ноги

46

свежими носками. Из моего окна виден горизонт правого берега Киева и видела черный дым горящих шин, или белый дым, когда его тушили струей воды из бранд-спойта. Тогда я ставила на окно свечу и молилась. Дважды лопала или разбивалась подставка под свечей, и это были пред-вестники беды.. Сейчас мои свечи горят устойчиво. И я знаю – все будет хорошо!

В период лечения я не работала. И ка-ждую минутку, если позволяло здоровье, я была на Майдане: ходила с другими ма-мами на переговоры к «Беркуту» и в пер-вые ряды к ребятам из внутренних войск на Грушевского. Вместе с другими мама-ми: просили их начальство не стрелять… Ночами писала письма в аппарат тог-дашнего президента, кабинет министров – всем, чтобы остановить Януковича: он убивает наших детей! Я писала письма Обаме и Папе Римскому, всем известным людям мира, электронные адреса которых находила через открытые источники. Не знаю, дошли ли эти письма, но мир нас услышал. Видимо, таких писем-обращений, какие посылала я, было очень много. И

47

весь мир нас услышал!Но самое важное для меня письмо –

это к вам. Это так страшно, понимать, что там у вас война, которую я видела на телеэкранах и из новостей, а из моего окна – мир, гуляют детки с мамочками. А у вас – смерть и гибель друзей. Нет слов, описать мою боль и невозможность что-то предпринять и помочь лично.

Но как только будет возможность, я хочу приехать к вам, и поговорить, обнять всех вас. Буду искать возможность. Я ни-чего уже не боюсь.

Сейчас, когда лечение уже позади, я стараюсь быть в гуще событий нашей страны! Участвую с другими активиста-ми в покраске объектов в Киеве в цве-та нашего флага: теперь иначе выглядит мост и пляж недалеко от места, где я живу. Пою в хоровой капелле «Днипро» киевского университета имени Шевченка (мы поддерживали своими выступления-ми ребят на Майдане). Помогаю в сборе средств для обеспечения армии. Принимаю активное участие в реформах здравоохра-нения, помогаю некоторым женщинам по-

48

лучить квалифицированную медицинскую помощь при сложных диагнозах. Борюсь за счастливую жизнь и для вас: чтобы вернувшись с войны, вы могли не тра-тить свои силы на отстаивании своих за-конных прав и свобод!

Бог помог мне принять участие в про-екте для поддержки нашей армии – я снялась в роли «мамы Артемчика». Те-перь, все меня так и зовут: мама Ар-темчика! И таких Артемчиков у меня теперь тысячи! Я приглашаю в гости к себе в Киев - всех на мои блины. Особенно тех, кого зовут Артемами. ;-)

Вы все – мои сыночки. Только – живите! Будьте внимательны, зорки и бдитель-

ны. Мы вас ждем. Живыми. Обнимаю вас крепко.

Ольга, г. Киев, («Мама Артемчика»).

veter1961@mail.ru

49

Лист 23Привіт наші дорогі й відважні чоловіки!Мене звати Світлана, я з м. Києва.Хочу подякувати кожному з Вас - відваж-

них бійців, справжніх чоловіків моєї улюбленої України, за Вашу відвагу і безстрашність перед лицем ворога!

Я пишаюся тим, що я - Українка! Ка-жуть Українки - найвродливіші дівчата, але забувають про те що ми ще й найщасливіші дів-чата, тому що у нас найхоробріші і найсильніші чоловіки! Готові ризикувати своїм життям, своїм здоров’ям, щоб захистити своїх близьких, свою країну, соборність України і її єдність!

Хочу, щоб кожен з Вас знав що я і всі українські дівчата, матері, дружини і доньки моляться щодня за те щоб Ви повернулися до-дому живими і здоровими! Щоб у Вас виста-чило віри у власні сили і мужності все подола-ти!

Спасибі Вам за те, що у важкі часи Ви все-ляєте в мене почуття захищеності, впевненості в мир і світле майбутні!

Спасибі Вам за те, що так сміливо і са-мовіддано обороняете землю на якій я народи-лася і яку так нескінченно люблю!

1000 раз спасибі за Ваші сильні плечі, за Ваші палаючі очі, за гаряче серце в якому знай-шлося місце для відваги і непідробною любові до батьківщини! Прошу Вас бережіть себе! Вас дуже чекають вдома!

Слава Україні!Світлана (24 роки), м. Київ.svetlana.shtokalova@gmail.com

50

Найкращому Захиснику України і кожного громадянина!!!!

Доброго дня!Мене звати Тетяна. Я родом з Хмельничин-

ни, з невеличкого міста Шепетівка.Нарешті я наважилась написати листа, чому нава-

жилась, тому, що вже довший час не полишала мене дум-ка про те, що треба написати. Мені здавалося, що це не найкращий спосіб допомоги, та й що там якийсь лист від незнайомої людини. Та гортаючи сторінки facebookу я побачила заклик підтримки і подумки зраділа.

Насправді дуже хотіла б, щоб цей день для Вас, Герою, справді був добрий, без тривог, переживань та побоювань. Щоб коли Ви читатимете цей лист, над Вами світило сонце і в серці був мир та спокій.

Кожного дня я слідкую за подіями які відбуваюься на сході моєї держави. Переживаю і плачу за кожним за-гиблим або пораненим і тішуся з кожним хто вижив. Це війна, немаю сумнівів. Ніколи не думала, що доживу до тієї хвилини, коли просинаючись зранку буду молитись аби тільки ВСІ наші ХЛОПЦІ були живі.

Нажаль, зараз я не на своїй рідній землі. Коли

Лист 24

51

виїжджала в вересні, все ще було спокійно, але не довго. Я виїхала закордон, щоб подивитись і набратись досвіду в медицині, нам потрібні реформи в галузі медичній і мене це захопило. Я щиро тішилася, що підвернулась мож-ливість зреалізувати мої бажання попрацювати закор-доном. Я патріотка свого народу і ніколи цього не соро-милась. Не легко бути далеко від своєї держави в важкі для неї часи, не легко щодня розмовляти чужою мовою і нечути власної, не легко дивитись на однолітків радісних, щасливих, а в самої комок в горлі, бо мені не досміху.

Я знаю, молодість багато може і в ній багато сили та енергії. Україна також молода і Вона зможе вирости на шляхетну але впливову Пані. Ми Їй в цьому допоможемо, а дивлячись на ВАШУ відвагу я просто в цьому впевнена.

В моєму серці всеще живе надія, що кожен, хто пі-шов на цю війну, повернеця до своїх рідних, близьких та друзів. Нам ще стільки разом потрібно зробити, ще багато незавершених справ. Тому повертайтесь живи-ми!!!! Ми на Вас чекаємо!!!!!

Сердечно і міцно обіймаю!З щирою вдячністю, Тетяна,

м. Шепетівка.danielacssjfr@gmail.com

52

Лист 25 Здравствуйте!Я очень хочу вас поддержать ребя-

та! Как и каждый в этой стране! мы едины и мы вместе. Я не знаю которые слова смогут выразить все мои чувства,-но то что вы сейчас демонстрируете не оставляет равнодушным никого. На ва-ших плечах сейчас лежит борьба не просто за свою и нашу честь и достоинство это борьба света и тьмы. То что вы делаете это заставляет нас становиться лучше. Вы защищаете каждого из нас, который живет и находится на территории Укра-ины от Донецка до Львова. Нас 45 миллионов и каждый готов стоять ря-дом. Вы верны этой стране, вы верны до-бру и справедливости и это самое важное. Многие из нас хотели бы быть рядом чтобы поддерживать Вас.

Каждый день мы с тревогой и с огромной благодарностью за вашу силу характера получаем известия из Кри-

53

ма. Мы не хотим воевать, мы не хотим больше жертв, потому что чрезвычайно глубоко почувствовали всю трагедию по-тери и ценность каждой жизни,которой не вернешь.

Вы достойны восхищения! Вы до-стойны легенды! Вы достойны истории и историй о вас мы будем рассказывать нашим детям и передавать из поколения в поколение! Я в этом уверена! А еще уверена что мы победим, мы победим над тьмой светом жертвенности и мира и справедливости! Вы будете записаны зо-лотыми буквами на страницах истории этой стране! Храни Вас БОГ! Спасибо Вам, ребята!

Наталья, студентка, 21 год, г. Львов

troyaptawka.19@gmail.com

54

Здравствуй, друг!Хочу очень тепло, по-дружески, тебя

обнять, как самого дорогого человека! Да, ты для меня - очень дорогой человек! Потому что у меня в Украине роди-лось трое деток - два мальчика и девоч-ка, Димка, Тимур и Катя, им сейчас 13, 7 и полтора годика! Я очень хочу, чтобы они жили в счастливой Украи-не! Мой старший сын уже многое пони-мает, он очень поддерживал Майдан и гордится такими людьми, как ты! Ты - пример для моих сыновей! Ты - пример для патриотов Украины! Я хочу, что-бы мои дети по-настоящему знали, что такое патриотизм, что такое смелость, решительность и готовность защищать свою свободу, свой дом, свою землю, сво-их друзей и близких! Спасибо тебе за та-кой пример! Спасибо за то, что ты есть! Вся моя семья с удовольствием подру-жится с тобой! Меня зовут Анастасия, я живу в Киеве. Когда-то я бросила успешную карьеру в банке и занялась сво-им делом с удобным для меня графиком, чтобы больше времени уделять детям!

Лист 26

55

Сейчас также занимаюсь и обществен-ными инициативами, нас все больше, и все вместе мы сделаем Украину сильной и счастливой страной, одной из лучших стран в мире! Поверь, так и будет - ты будешь гордиться своей Украиной! И будешь рассказывать детям свою герои-ческую историю! Я желаю тебе скорее выздоравливать, набираться сил! Ты - сильный духом, значит, все сможешь!

Буду рада весточке от тебя.Мира нашей стране! Слава Украине!Анастасия, г. Киевacherievko@gmail.com

56

Мій любий незнаний друже на Сході, мій дорогий герою!

Поки я милуюсь чистим небом над головою, ти воюєш за моє щастя.

Поки я п’ю чисту воду, ти не даєш завоювати наші озера і річки.

Поки я ступаю вільними кроками по своїй Га-личині, ти оберігаєш життєдайну землю нашого рідного Сходу!

Мій вірний брате, відчайдушний приятелю, я нещодавно почала працювати викладачем в еко-номічному університеті, але мої знання нічого не варті на відміну від тих знань і вмінь, що ти здоб-уваєш на полі бою.

Мені потрібно вчитись у тебе!По волі чи неволі ти загнаний у важку ситуа-

цію життя, і кожна твоя рана болем відзивається у наших серцях.

Будь сильний духом, і жодне фізичне поранення не є причиною здаватись.

Ти потрібен нам – українським дівчатам, жінкам, матерям.

Сила твого духу дає нам змогу жити далі! Мій герою, будь мужнім, тримайся і борись до

кінця. Ми гордимося Вами – нашими захисниками.Завжди рада бачити тебе у файному місті

Тернопіль!Марічка.Е-mail: marichka_derij@mail.ru

Лист 27

57

О Богородице, покрий майдан!Щоби зламати злоби клан!Бо наша зброя правда й мир,Хай охоронить нас псалтир!О святий Юрію, захисти майдан,Щоб зруйнувати змія тан,Як воїн правди та любові,Щоб не пролити й краплі крові.О Херувими, освятіть майдан,Щоб посадити щастя лан.Хай лине піснеспів ангелів,Для подолання кроводерів!Юдо Тадею, збережи майдан,Пізнати святості й любові сан. Не смерть! Прозріння ворогам!Щоб збудувати честі храм.О Святий Духу, благослови майдан,Щоб подолати холод і обман,Божественно здійми на крила,Бо в тобі міць, добро і сила! П.с. Я люблю літературну творчість. До-

зволь надіслати тобі свого вірша про майдан та про білих ангелів. І нехай Діва Марія, що оберігала майдан вбереже тебе від засідок зла, а правда, мир і любов – переможуть!

58

Чорні чи білі?Чорні ворони летять юрбою,чорні ворони впиваються у кров.Білі Ангели над головою,Білі Ангели дають ЛЮБОВЧорні ворони впадають в прірву,чорні ворони ідуть у низ.Білі Ангели несуть офіру,Білі Ангели чарують вись!!!Перемогу отримають білі ангели! Все буде гаразд! :)

Марічка

59

Доброї ночі, мій дорогий Солдате!Давно хотілось написати тобі листа, та

якось соромно було. Але, вирішила все - пишу. Це в моєму житті такий лист вперше. Я відчуваю, що я справлюсь, адже слова самі лягають на ли-сток.

Зараз в моєму селищі йде сильний дощ. Тому думки одні- а як Ти там, дорогий наш Герой... Хоча відповідь одразу знаю-важко...

Але, ти мужній і справжній Герой, тому ти витримаєш все.

Якби ти знав, як я горджусь, що в мене є та-кий захисник! Дякуючи тобі, ми з донькою спимо спокійно, хоча серце моє тримтить всеодно. Дя-куючи тобі, ми спокійно ходимо по місту, а го-ловне-ми віримо у перемогу. Адже нас охороняє такий світлий Ангел, як Ти!

Ти не падай духом, ти вір і борись. Знаю, що боляче... Ти сильний і все стерпиш. Памятай, що тебе чекають і люблять!

Ти теж пиши і не забувай мене. А я чекати-му тебе. Вибач, мушу йти, бо ніч вже піздня. Але я знову тобі напишу, дуже швидко. І розкажу, який чудовий край в якому я живу. Ти чекай головне.

З повагою та вдячністью, Оксана (гуцулка Ксеня ))) ), смт Локачі, Волинська обл.

chochlushka2008@rambler.ru

Лист 28

60

Рада вітати тебе, дорогий друг.

Вже вечір, закінчила всі свої справи і вирішила написати тобі декілька слів підтрим-ки, подяки за твій героїзм,хоробрість,мужність,-самопожертву задля відновлення миру в нашій країні. Звати мене Оксана, пишу тобі зі славно-го,героїчного міста Старокостянтинів,відомого на всю країну своїми льотчиками,які так само як і ти кожен день здійснюють свої подвиги. Я маю чудову родину,двох діток і ми всі пишаємося то-бою,твоєю мужністю і хоробрістю. Про всі події які відбуваються в зоні АТО дізнаємося з новин,з інтернету і завжди хвилюємося коли новини не дуже добрі. Хочеться побажати тобі з гідністю пройти всі випробування які випали на твою долю та долю нашої країни і звичайно берегти себе, залишитись цілим та неушкодженим,а якщо ти поранений то швидкого одужання, тому що без таких як Ти немає України. Ти наша гордість, на тебе і твоїх товаришів будуть рівнятися наші діти, брати з вас приклад, будуть виховува-тись на зразках твоїх подвигів. Дуже надіюсь на те,навіть не надіюся,а знаю, що нарешті буде мир і Ти повернешся додому і ми разом буде-мо розбудовувати наш спільний дім ,нашу країну. Хочу низько поклонитись тобі і подякувати за твою відвагу,на яку здатен не кожний. І нехай Бог береже тебе, твою родину всіх нас і нашу Україну.

Оксана, м. Старокостянтинів 380935703325@yandex.ru

Лист 29

61

Лист 30Привет защитник Украины!

Пишу тебе письмо в надежде, что оно со-греет твою душу и храброе сердце.

Тебе пишет простая украинская девушка, меня зовут Татьяна.Учусь в медицинском университете в г. Львов, 4 курс.

Раньше училась в Симферополе, но не смогла продолжать учебу в условиях окку-пации, где начали уничтожать украинскую культуру и символику на каждом шагу. Ощутила на себе процедуру проверки на "гра-нице" и поняла насколько люблю нашу Укра-ину!

Я не знаю тебя, но уверенна, ты насто-ящий патриот Украины, потому что ты там... защищаешь нашу родную землю ,наш народ, меня в частности.

В моей семье нет мужчин, которые уча-ствуют в АТО, я не жду мужа с фрон-та, возможно мне немного легче ,чем многим украинским девушкам, но я всем сердцем верю, что ты вернешься домой здоровым и с победой!!

Когда ты будешь слышать взрывы на ли-нии огня, помни, моя молитва хранит тебя.Пока в Украине есть такие мужественные

62

воины как Ты, я спокойна за нашу землю.Неизбежно наступит мир, враги будут на-казаны.Защитников Украины я называю Воинами Света.За вами правда, с вами БОГ!

Совсем скоро мы победим, и я скажу лич-но тебе: Спасибо! Спасибо за мирное небо над головой!

Очень хочу знать ,что с тобой все в поряд-ке,что ты жив и здоров,ответь если сможешь.

Слава Украине!

Татьяна, г. Львов. id17646286-8b80df6d7@vkmessenger.com

63

Лист 31

Мій Любий Герою!

Так, ти Герой! Може сам так не вважаєш, але повір, ти — Герой! Ти мужньо пішов на за-хист Батьківщини. Може ти не розумієш сенсу того, що відбувається навколо, може переживаєш хвилини смутку, зневіри, розпачу, але будь певен, що робиш велику справу.

Так, ти Мій! І хоч я не знаю і, швидше за все, ніколи не дізнаюсь, хто читав ці рядки, але я переконана, що ти — мій, бо зараз борешся за моє життя та майбутнє.

Так, ти Любий! Безглуздо любити незнайом-ця і, може, в психології є назва цьому феномену, нехай я здаюся божевільною, але я люблю тебе! Ти дуже близький мені, ти ріднесенький. Я хочу тебе обійняти, нагодувати смачненькими тістеч-ками. А це означає дуже багато, бо я не люблю готувати і роблю це вкрай рідко.

Як і тисячі інших українок, я молюся за тебе щодня, я прокидаюся під звуки радіо-новин і за-синаю з ними. Я часто не знаходжу собі місця, втратила інтерес до розваг, роботи, друзів. Це все здається таким безглуздим і дріб’язковим, непо-трібним… Я хочу зірватися і бігти… Вхопити в руки автомат і повбивати ту наволоч, що розпо-чала війну в моїй країні і вбиває її кращих синів.

Ти будеш сміятися, але інколи мені здається,

64

що я б в’їхала в зону АТО на танку і за кіль-ка днів навела там лад. Знаю-знаю, легко говори-ти на відстані…

Я не знаю, що ще написати… Було багато ду-мок, але вони розлетілися, як зграя голубів…

Сподіваюся, що все скоро закінчиться, а ти по-вертайся живим, Мій Любий Герою… Повертай-ся!

P.S. А в Одесі чудова погода, гарні зоряні ночі та тепле спокійне море.

P.P.S. То додаткова мотивація = )

З вірою та любов’ю,

Надя. nadyaboiko@ukr.net

65

Нашим захисникамЗнаєш, зараз я дуже боюсяЩо не вернешся ти із війни.Я за тебе щоденно молюся.За життя твоє страшно мені.Відчуття непоправної втрати,Переслідує знов, як мара.Від думок неосмислених тоскноЩо прокинусь – тебе вже нема.Іще зовсім недавно сварились,Не могли ми знайти компроміс.За собою в житті непростомуНе один ми спалили вже міст.В серці біль не загоює рани.Я боюся за тебе! Боюсь!Треба бути сміливою, знаю!Та чогось я постійно журюсь!Може, скоро усе те минеться?Пролетить, наче гостра стріла?Я забуду про всі оті страхи.І про те, що тебе вже нема…Та ти є! Тихо спиш, наче ангел!І збираєшся йти воювать.Я тебе проведу, поцілую…А тоді буду вірить і ждать!

04.07.2014.Анна, м. Луцьк.raduga2903@yandex.ru

Лист 32

66

Лист 33 Привіт з Волинської землі!

От я знову тобі пишу. Чекав?. Бо я чекала, коли буду мати вільну хвилинку, щоб тобі написа-ти.

Ну як ти, як настрій? Надіюсь все нормаль-но. Ти живий, а це головне!!! Напевне втомився дуже.

Ти хоть не голодний? Не лінуйся, їж. Здоро-вячко тобі потрібне. Ти ж маєш бути сильним Героєм!

А в нас сьогодні хороша погода, правда вечером пішов знову дощ. То трішки стало холодніше.

Взагалі це літо якесь нежарке. І знаєш, виш-ні вродили погані. Їх багато, але недостиглі і вже чорніють.

Ми вчора з донечкою обірвали багато, то я подрилювала їх і в банки закатала, щоб потім тобі напекти пирожків.

Ти ж любиш. правда? А от яблук щось у нас недуже багато буде. Та нічого, в селі у садку нарвем і нам вистачить.

67

Ой, ледве незабула-ми вже скоро здаєм доку-менти до інститутів, то сьогодні обирали ВУЗи і міста. Порадившись, ми вибрали таки Західну Україну, а саме- Луцьк, Тернопіль, Чернівці. Об-рали економічний напрямок. Але очі в донечки го-рять на Національну Академію внутрішніх справ, це в Києві. Та там дуже дорого для нас буде. Хоча спробуємо, а може пройде на державне нав-чання. Будемо молитись сильно і Ти за нас три-май кулаки. От такі справи на сьогодні.

Ну, що ж, буду закінчувати коротенького ли-ста. Ти бережи себе, і знову повторюсь-памятай, що тебе чекають і вірять в твоє повернення додо-му. Ми гордимося, що наш сон і спокій охороня-ють такі відважні і сильні духом вояки, патріоти своєї країни. Я молюсь за тебе і за всіх вас Ге-роїв. Бог з Вами! Все скоро закінчиться.

Бережи тебе Бог! Ти наш Ангел! Чекай, скоро знову напишу! З повагою та вдячність гуцулка Ксеня:)смт Локачі, Волинська обл. chochlushka2008@rambler.ru

68

Здравствуй, дорогой Воин Света!

Больно осознавать, что такие храбрецы, такие славные ребята, опора страны и ее цвет, как ты, страдают.

Если вдруг и правда слова исцеляют, то я посылаю тебе слово, исполненное здоровья и энергии: поправляйся, пожалуйста. Я, как филолог (и соответственно, человек, который начитался про всякую там сверхсилу лексики и прочую дребедень, за которую дают дипло-мы), могу лишь констатировать, что нужно в слова верить. И тут уже без юмора: свято верю, что вскоре ты выздоровеешь!

Я с Донецкой области и мой город захва-чен. Все умные и интелигентные люди, ко-торых я знаю, не ведутся на всякий треп про «дээнэры/элэнэры», не верят всяким путлерам. Много людей верят в Украину и ее Защит-ников. Верят в тебя и твое наискорейшее вы-здоровление. Любовь и поддержку всех таких я сейчас и пытаюсь тебе передать. Мы мо-лимся за тебя.

Спасибо тебе, что защищаешь меня. Уже об этом говорила, но все же повторюсь: пожа-

Лист 34

69

луйста, поправляйся. Хотелось бы передать мысль куда более ясно и четко, но в голове все путается, ведь страшно даже представить, что тебе пришлось пережить.

Я с тобой не знакома, но уже достаточно о тебе знаю: ты настоящий Герой! Супер-мен в трусах поверх трико нервно завидует твоей смелости!

Если будет лишняя минутка, ну или воз-можность, ну или желание... пиши. С удоволь-ствием бы узнала, как у тебя дела.

Всего доброго! Спасибо тебе за твою сме-лость! Выздоравливай скорее! Береги себя!

Катерина, г. Константиновка, Донецкая обл.

kata.ya.rina@yandex.ua

70

Дорогий солдатику!Якби ти тільки знав, як ми всі пишаємо-

ся тобою і вами усіма. Ви справжні мужчини, захисники. Наша країна зараз у великій біді і якби не твоя мужність, це лихо розповзлося б на значно ширші території. Дякую тобі, що силою свого духу, із зброєю в руках, ти захи-щаєш нашу землю! Мабуть, нема таких слів, які б допомогли в повній мірі виразити мою вдячність. Будь ласка, бережи себе! Скоро на нашій землі запанує мир.

Ділюся з тобою ось таким віршем Василя Симоненка:

Де зараз ви, кати мого народу?Де велич ваша, сила ваша де?На ясні зорі і на тихі водиВже чорна ваша злоба не впаде.

Народ росте, і множиться, і дієБез ваших нагаїв і палаша.Під сонцем вічності древніє й молодієЙого жорстока й лагідна душа.

Народ мій є! Народ мій завжди буде!Ніхто не перекреслить мій народ!Пощезнуть всі перевертні й приблуди,І орди завойовників-заброд!

Ви, байстрюки катів осатанілих,Не забувайте, виродки, ніде:Народ мій є! В його гарячих жилахКозацька кров пульсує і гуде!

Слава Україні! Тримайся, будь ласка. Юля, м. Вінниця.yuliawizard@gmail.com

Лист 35

71

Шановний захиснику, я просто хочу сказати дякую!

Дякую за те, що в скрутний час Україні є на кого покластися, дякую за те, що з тобою я відчуваю себе у безпеці, дякую за самопожертву, сміливість та патріотизм.

Ти показав, що нам є ким пишатися і з кого брати приклад! Слава Україні!

Маша, м. Ніжин. mashkavasilenko@mail.ru

Лист 36

72

Дорогі наші воїни-захисники!Пише вам українська жінка,мати двох

маленьких хлопчиків ,спокій й мирне небо яких ви захищаєте ,Оксана з Тернопіль-щини. З перших днів агресії Росії,я що-денно слідкую за подіями,переживаю за вас,молюся щоб все у вас було добре,с-приймаю загибель кожного солдата як свою особисту трагедію.

Знаю ,що вам там не легко, платите високу ціну,несете важкий хрест на собі,-часом ,напевне, здавалось би й непосиль-ний. Але , дорогі хлопці, Бог ніколи не дає тягарів понад силу. Він вас вибрав, бо ви сильні духом ,відважні. І я теж вірю ,що ви вибрані, гідні нащадки наших предків козаків.

Розкажу ВАМ одну притчу. Був один день на ЗЕМЛІ коли БОГ роздавав всім людям землю. УКРАІНЕЦЬ зазвичай працював до заходу сонця прийшов після тяжкоі праці , а дружина каже сьогод-ні БОГ землю роздавав всім ,я з діть-ми була ти, у полі, що робить будем? Зібрався чоловік і пішов до БОГА а, що ж мені моїй родині робити без землі? Ми, ж з голоду помрем, а БОГ тільки спитав хоча знав, що УКРАІНЕЦЬ пра-ював: а ти, де був? в мене не залишилось більше ані кусочка........ УКРАІНЕЦЬ за-плакав промовчав, бо був сором»язливим і хотів було піти, але БОГ зупинив його

Лист 37

73

і промовив: - знаю, Я де ти був чоловіче, тому відріжу тобі кусок райської землі живи, працюй і плодися!!

Зараз настав наш час захищати нашу Батьківщину-наш райський куто-чок подарований Господом.

Знаю ви не відступите, бо за вашими спинами є ми, є Україна. Більше в нас нікого немає. А ще на нашій стороні – правда. А де правда – там перемога. Іншого й бути не може.

Коли буде вам ,хлопці важко на сер-ці, перед боєм прочитайте 90 псалом, тоді ніяка куля вас не торкнеться,бо ви будете під охороною Всевишнього.

Дорогі наші, воїни-світла, повер-тайтесь до дому здоровими, живими і обов’язково з перемогою.

Хай вас охороняє завжди Бог, Діва Марія й ангели. Бережіть себе.

В нас найкраща армія в світі - сильна духом, незламна, непереможна!

З великою повагою до Вас, Оксана, м. Тернопіль.vovchikleaf@gmail.com

74

Свои первые строки я хочу выразить тебе поклоном мой Украинский Солдат от меня и моей семьи! Я из города Славянска, я люблю свой город всей своей душой и сердцем. Я и моя семья покинули город 14 июня 2014 года спасаясь от смерти, мы Украинские патриоты, мы любим Украину и верим, что однажды услышим новость о том, что у нас в городе будет установлен Украинский флаг, благодаря тебе, мой Украинский Солдат!

Каждый день, с начала Майдана я молилась и верила в Украину и людей которые отстаивали и отдавали свои жиз-ни за нас и наше будущее! Сейчас у нас нет дома, мы уехали в чем были, но каждый день мы ложимся спать с надеждой проснуться у себя дома, в нашем городе, в Украине!

Я всей своей душой молюсь за тебя, мой Украинский солдат, только благодаря тебе, твоей отваге, чести, добле-сти всегда и везде может быть мир, только тебе, потому что ни один чиновник или министр или правитель мира ничто, без тебя мой солдат! Великий поклон твоим родите-лям, твоей семье и особенно тебе! Знай, что ты не одинок, каждый день мы молимся за вас, за мир в Украине и мы победим, потому что мы искренне любим нашу землю, прав-да на нашей стороне и БОГ тоже на стороне простых лю-дей! Слава и честь тебе, МОЙ УКРАИНСКИЙ СОЛДАТ!

Нина, г. Славянск.isoroca@gmail.com

Лист 38

75

Нам выпала тяжкая доля, мой друг,Нам выпали тяжкие роли -Держать нерушимым союз наших рук,Пока в заколдованном танце вокругВращаются злобные тролли.

Нам выпало тяжкое время, мой друг,Нам выпало тяжкое бремя - Нас гложет печальный, тяжелый недуг,Лишь только на миг отвлечешься - как вдругНаскочит враждебное племя.

Нам выпали тяжкие годы, мой друг,Нам выпали тяжкие роды - Рождалась страна в миллионах потуг,И кто-то прорвался, а кто-то потух -Угас, не дождавшись свободы.

Как сильно мы ждали мученьям конца,Как чаяли воли, мой милый,Но вот шлет Господь нам святого гонца -Ушла маска боли с родного лица,И клевер цветет на могиле.

Но я не жалею сейчас ни о чем.Пусть ты далеко, но мы вместе,Я помню твой голос, и теплым лучомОн светит мне так, что и тьма нипочем,И шепчет мне добрые вести.

И лютой, холодной, бездомной зимой,Что всякого ждет человека,Склонясь над твоею могилой немой,Услышу, как ты говоришь: я с тобой,С тобой - до скончания века.

P.S. Стих посвящен памяти Небесной сотни.Юлия, г. Киев.jukraine@gmail.com

Лист 39

76

Дорогой мой друг! Я не знаю кто ты, как тебя зовут, откуда ты родом, кто

твои родные...Я ничего о тебе не знаю, кроме одного: ты мне самый родной, ты для меня самый верный и надежный друг, ты тот, от кого зависит будущее моих детей, моих друзей и род-ных, ты тот, от кого зависит на каком языке я буду петь ко-лыбельные своим внукам.... И хоть я пишу тебе на русском, но песни пою на украинском, как мне пела мая мама и бабушка, Царство им небесное, и родина моя - Украинская земля. Ведь абсолютно не важно на каком языке мы говорим: «Я люблю свою землю! Я люблю свою Родину! Украина в моем сердце! Я - украинка!», - на украинском, на русском, на татарком. иди-ше, мадьярском или другом языке. Главное - мое сердце рас-плавляется от боли и тревоги за свою Родину. Я не могу , к сожалению, защитить Восток Украины, где я родилась 56 лет назад, напрямую с оружием в руках. Но пока есть такие как ты, как твои друзья и боевые братья - наверное это и не нуж-но. Потому, что есть вы - настоящие мужчины, воины и ЗА-ЩИТНИКИ! Я молюсь за тебя, за то,чтобы ты остался жив, здоров. Чтобы твои родные и близкие очень скоро обняли тебя. Чтобы через много-много лет ты со своими детьми и внуками веселились и наслаждались достойной жизнью в нашей родной Украине. ... И еще хочу попросить тебя об одном, очень важном: ...я понимаю, что война ожесточает сердца, но прошу тебя и твоих братьев по оружию, быть жесткими, но не жестокими, быть сильными, но милосердными. Раскаивавшегося врага или

Лист 40

77

человека, который ошибся или заблудился в своих убеждениях и принял твою философию жизни - прости. Прости и отправь к своей семье, к родителям и детям. Будь мягкосердным к жи-телям городов и сел, которые вы освободите от наемников. Это наши люди. И они тоже украинцы. Только вы сегодня мо-жете показать жителям Донбасса всю широту души с сердца настоящего украинца. Только если вы покажите им настоя-щее лицо украинца, которое не меняется даже на войне, они перестанут сомневаться в своем выборе...

Но главное - береги себя, мой друг! Это очень важно: не терять бдительность на войне, выверять каждый шаг, каждый жест, каждое свое действие. Остаться живым - главная зада-ча. Нет, я не призываю тебя прятаться за спины друзей или отказываться выполнять боевую задачу, ни в коем случае! Я призываю тебя стать мудрым, принимать взвешенные реше-ния, рисковать только по необходимости, быть бдительным, помнить, что тебя ждут дома и тебе еще предстоит от-страивать новую Украину. При любой возможности посылай весточку матери, жене или родным. Потому, что им ждать тебя - очень тяжело. Они молятся о тебе каждую минуту. По-старайся облегчить им страдания от страха за тебя. Желаю тебе и твоим друзьям одного: что каждый прожитый вами день заканчивался БЕЗ ПОТЕРЬ! Низко кланяюсь тебе и твоим БРАТЬЯМ, обнимаю вас по матерински и молюсь за вас....

Слава Украине! Вам, героям, Слава!Ирина, г. Киев. okuneva@tiko.kiev.ua

78

Дорогі браття – українські солдати, моряки і офіцери !!!! Ми, Українці, із тривогою щодня дізнаємося про Ваше

мужнє протистояння підступній російській агресії, слідкує-мо за новинами з кожної української військової частини.. Ми хвилюємося і молимося за Вас.

Ще кілька місяців тому ми усі стояли вдень, а нерідко і вночі, на київському Майдані, щиро вірячи в те, що ми, український на-род, незалежно від національності чи мови, яка є рідною, спільними зусиллями здатні змінити життя в нашій країні на краще. Ми знали, що відступати нікуди і потрібно йти до кінця. Тепер на передовій нашого Всеукраїнського Майдану стоїте Ви.

Нам нелегко зараз передовсім від того, що не можемо стати пліч-о-пліч із Вами, як стояли з нашими бійцями на Майдані. Але і зараз ми робимо і робитимемо усе залежне від нас для нашої спільної перемоги. Знайте, що Ви – не самі. Ми підтримуємо і буде-мо підтримувати нашу армію і не залишимо без турботи ваші сім’ї.

Оглядаючись назад, ніхто з нас в жодному разі не хотів би по-вернення до хай і мирної, але ганебної «стабільності» під владою бан-дитського клану Януковича, який довів нашу країну до межі прірви.

А коли так, – то наші зусилля і жертви кращих синів і дочок Украї-ни не були марними, іншого шляху в нас немає і нам випало його пройти.

Щиро сподіваємося, що вдасться уникнути нових жертв і значних втрат. Віримо у краще майбутнє нашої країни, якого ми усі достойні. Ми боремося проти несправедливості, проти зла, а тому Правда і Бог – на нашому боці.

Якось, виступаючи на київському Майдані, лідер групи «Ляпіс Трубецькой» Сергій Міхалок сказав дуже важливі сло-ва, які вже стали пророчими: «Перемагає не той, хто сильні-ший, а той, хто вміє стояти до кінця».

Браття, тримайтеся! Знаємо, що Вам непросто. Але від-ступати нам нікуди: за нами – Україна. Ми віримо у Вас!

Серцем і думкою з Вами Весь Український народ!!!!!Присвячується Солдатам Вірш!!

Лист 41

79

Честь тобі, український солдат!!!

Боже, як важко! Як тих хлопців жаль...Молитву за них в Небо посилаю...,Щоб без війни, щоб гоїлась печаль,Щоб Бог дав розум тим, які стріляють!

Не за ідею, а за Юдин гріш,Душу продавши, без вагань вбивають!Здійнявши серце в Небо, ти стоїшІ просиш, Ангелів: нехай допомагають,

Щоб мир настав і не було війни,Щоб діти в сні матусю не благали:«Страшно нам, Мамо, мила, обійми!Зроби так, щоб вже більше не стріляли!»

Ми в серцях розтопимо лід,Штучно створені зруйнуємо стіни!Так, ми різні – південь, захід і схід,Та всі разом – народ України!

У боротьбі за справедливість і за свою свободуУкраїнці сплатили занадто велику вже ціну!Господи, дай сили моєму народу,Боже, збережи Україну!

Україна єдина! Ми одна родина!Кожна чесна людина – сестра мені і брат!Українці єдині! Слава Україні!Честь тобі, український солдат!Гідний і вірний солдат!

Анна. anya.vergun@gmail.com

80

Здрастуй, мій воїне, мій захиснику!Знаю, що зараз тобі не легше, ніж на передовій. Єдина втіха,

що стіни палати захищають від снайперської кулі. Але тримай-ся, рідний, не падай духом! Ти сильний і мужній. Я знаю це. Ти переміг страх і пішов захищати Україну, а значить, переможеш й іншого ворога – хворобу.

Розумію, як тобі тяжко вдалині від рідної домівки. Та все мине, рани загояться, ворога здолаємо, і ти повернешся додому. Ти тільки тримайся, і все буде добре!

А знаєш, що порадив лікар герою одного твору, коли той після операції втратив сенс життя? Він йому сказав: «Коли вам буде дуже, дуже гірко на серці і тяжко на голові, шукайте най-щасливіший день у вашому житті і думайте про нього!». Спробуй і ти ці ліки. Гадаю, що в твоєму житті був такий день, і згад-ка про нього освітить твою душу ясним сяйвом розради. Рани не так болітимуть, а важкі думки не труїтимуть серце. Ти не даремно колись прийшов у цей світ. Ти виконуєш свою місію, і вона прекрасна. Ти пішов боротися зі злом, значить, ти – добра і світла людина. Бог посилає людям лише ті випробування, які вони здатні пройти. І ти їх пройдеш: одужаєш, наберешся сил, вийдеш зі шпиталю, тебе зустрінуть рідні й близькі, огорнуть своєю турботою і любов’ю. І це буде твій другий найщасливіший день. Повір мені, так воно і станеться.

А ще згадуй тепло материнських рук, бо ніщо так не рятує, як любов матері. Вона своєю невидимою рятівною силою захи-щає краще за будь-який бронежилет.

Я молюся за тебе і твоїх побратимів. Молюся щодня за

Лист 42

81

тих, хто зараз на передовій, аби ворожа куля їх оминула. Молю-ся за поранених, що в лікарняних палатах борються за життя, аби Бог дав їм усім здоров’я.

Щовечора о 21.00 год. дивись на зоряне небо і згадуй, що саме в цю мить хтось думає і молиться за тебе. Вірю – ти почуєш мою молитву, відчуєш її своїм серцем, а зорі передадуть від мене тобі привіт.

Будь ласка, одужуй швидше. Ти потрібен нам усім. Потрібен Україні, адже ти – її син! Потрібен своїй родині, вона чекає на тебе. Ти потрібен навіть мені, зовсім незнайомій тобі людині, яка зараз пише цього листа, - потрібен ЖИВИЙ і ЗДОРОВИЙ!

Знаю – ми переможемо, адже ми – українці! А українці ніколи і ні перед ким на коліна не стануть, лише перед Богом і власною совістю. А наша совість чиста! Тому перемога - за нами!

Прийми мої щирі побажання швидкого одужання і передай їх усім, хто лежить поруч із тобою в палаті. Ви – справжні чо-ловіки! І ми пишаємося вами! Слава Україні! Слава героям!

Ти не знаєш мене, а я – тебе. Але якщо мій лист бодай трохи допоможе тобі і послабить біль від фізичних і душевних ран, то й у мене буде найщасливіший день.

З вірою в тебе і перемогу, з надією на близький мир і з любов’ю до України і українців.

P.S. Якщо захочеш мені відповісти, можеш це зробити.Анна з Центрального регіону України, але душею

завжди над Бугом, своєю прабатьківщиною (м. Кіровоград).a_edelweiss@list.ru

82

Привіт, дорогий та відважний Солдате!Вибач, що вчора не написала, трішки була занята...

але молилася за Тебе і твоїх Побратимів! Хочу спи-тати - як Ти? Як здоровячко? Як настрій?

Знаєш, я ці два дні читаю новини і дивлюсь відеоро-лики на Фейсбуці, то бере радість і біль. Радість-що звільняють міста від ворога, що Ти живий і читаєш мого маленького листа. Ну, а біль - що є втрати... Зно-ву Волинська земля зустрічатиме Героїв, які віддали своє життя за мир та спокій на нашій землі. Це вій-на...

Так, давай смуток відкину і розкажу, що у нас но-вого. Почну з погоди. Літо всетаки прийшло, Ми пла-нували поїхати на озеро, та донька захворіла трішки. Я ще раз переконалась, що планувати ніколи завчасно непотрібно. Тому, ми дружньо сьогодні господарювали. Доречі, я спекла пирожки з вишнями та сиром, і коли складала їх, то подумала, от якби можна було б їх пе-редати Вам... На жаль, не маю такої можливості.

От, дякуючи Тобі і решти Воякам, я і моя родина спить спокійно, Ви собі навіть не уявляєте, як ми Вас любимо і молимось за Вас кожен день. Ви наші най-

Лист 43

83

кращі Солдати в світі! Ми знаємо в яких умовах Вам там воюється, але не падайте духом. Ви мужні та терпеливі патріоти України! Знаєш, така бере гордість за Вас! Тепер дітки у дворі, коли граються, то ка-жуть, що хочуть бути Солдатами. Навіть, наш малий сусід Максим, всім сусідам розказує, що буде літати на літаку і тільки. Що не хоче бути бізнесменом))) І я подумала, от прийшов час і колишні мрії дітей про кос-монавтів і танкістів, повертаються. Шкода, що такою ціною.

Ну ось, буду закінчувати листа. Прошу Тебе, бе-режіть себе. не забувайте, що Вас дома чекають і люблять. Все минеться, скоро Ви повернетесь в рід-ні домівки. І будете розказувати тим малюкам, яка мужня професія – Військовий. Низький Вам уклін, що Ви у нас є.

З повагою та вдячністью, гуцулка Ксеня. Тримай-теся!!!

смт Локачі, Волинська обл. chochlushka2008@rambler.ru

84

Добрий день, Дорогий Солдате!Пише тобі Катерина, з міста Бориспіль що

під Києвом. У ці складні події для нас усіх, не можу бути спокійною і я, але на жаль ні чим не можу допом-огти тобі Солдате, в ці не легкі дні. Шкода що не маю чим допомогти на броніжелет чи сигарети і переживаю, але хочу підтримати Тебе своїми безкінечними слова-ми вдячності, за твою мужність взяти зброю і захищати нас. Душа болить за всіх вас Синочків Наших.

Синку! Захисник нашої Вітчизни! Я пишаюсь Твоєю сміливістю, хоча і Тобі буває страшно. Я пиша-юсь Твоєю відважністю, і Твоїм патріотизмом, хоча і Тобі хочеться скоріше додому. Ти в скадних умовах захи-щаєш наш спокій і тишу, а я далеко від тебе молюсь за всіх Синів України, я своєю не видимою бронею своєї душі захи-щаю Тебе від куль і осколків. Тільки виживи Солдате!

Я опускаюсь на коліно, і низько, низько схиляю го-лову перед Тобою. Я цілую Тобі руки, і міцно Тебе обнімаю, такого виснаженого і змореного.

Повертайся додому живим!!!Катерина, м. Бориспіль.

Ket.ycha@bigmir.net

Лист 44

85

Лист 45Дорогий, рідненький захиснику!Низький уклін тобі з файного міста Тернополя.

Тримайся дорогенький, ми гордимося тобою. Горди-мося, що на обрії моральності і гідності з’явились здорові паростки надії і віри в справжніх чоловіків, які не вміють зупинятись перед труднощами, які ціною свого життя здобувають щастя для інших. Благословенні вони у Бога. Благословенний і ти, дорогий захиснику. Ми щиро дякуємо тобі за відданість українському народові, державі, незалежності.

Моє серце переповнюється любов’ю і теплотою, коли бачу як піднімається патріотичний дух у нашої молоді. А ще років 20 тому, коли моя донечка 1 вересня пішла в школу у вишиванці, на неї дивились пронизливи-ми поглядами, в яких можна було прочитати: «Забите село!».

Нівелювалось все у нашому суспільстві: мова, тра-диції, а насаджувалось пияцтво.

Так трапилось, що у 1980-роках я працювала мед-сестрою в групі радянських військ у Німеччині. Тоді одна росіянка постійно принижувала нас українців за те, що ми хотіли щось придбати собі за власні зароблені гро-ші. Вона, насміхаючись говорила: «Эти хахлы, это во-обще, что за народ? Покупают ковры, дивандэки, не то, чтобы пойти в кафе и выпить сто грам».

Принижувалась і мова. Коли землячка зі Львова

86

говорила зі мною українською, то начальник завжди давав нам зауваження, щоб ми спілкувались між собою російсь-кою. У відповідь я говорила, що з ним я «разговариваю», а з нею можу поговорити і рідною. Хоча одного разу моє право на рідну мову захистив радянський генерал. Якось приходжу на чергування, вітаюсь з хворим гене-ралом, а він, почувши акцент в розмові, запитує мене: «Звідкіля будеш, землячко?» Відповідаю, що з Терно-поля (згодом виявилось, що під час війни, мій співрозмов-ник втратив батьків і виховувався у дитбудинку саме у Тернополі). На запитання, яким нині є моє місто, починаю розказувати про його красу і в цей момент в палату заходить начальник відділення. Позеленівши від злості, строго зауважує: «Ты на каком языке разго-вариваеш с генералом?». «А ты почему ей запрещаешь разговаривать на родном языке?» - замість мене відповів генерал.

Працюючи в Тернополі, коли вже був прийнятий Закон України про мови (1989 р.) і дозволялось вести до-кументацію українською мовою (за часів радянської влади документація, в основному, велась російською), я підписа-ла журнал вже не російською, а українською. Побачивши це старша медсестра, яка родом була із Лисичанська Луганської області, почала кричати на мене, що їй до одного місця наші закони і сама наново підписала журнал російською.

87

От тоді, ми західні українці, не кричали, що прини-жують наше право на рідну мову, а завжди з повагою від-носились до російськомовних, бо ж усі мови мають право на існування. Пригадую одну зустріч на початку 1990-х років у військовій частині, коли військовослужбовець за-питав в громадської української активістки «Как вы относитесь к язикам?». Вона відповіла: «Дуже люблю заливний, а також смажений в сметані. Але якщо ви маєте на увазі мову, то грош вам ціна якщо забудете рідну батьківську, бо вважаю, що вдома в сім’ї ви маєте право розмовляти рідною російською мовою, але паралель-но, якщо хочете, щоб розквітала держава мусите вивчи-ти і українську. Бути поліглотом не сором». Почувши таку відповідь молодий офіцер відповів: «Обещаю. Я выучу украинський язык».

А сьогодні на обрії з’явилась надія, що нарешті наша держава по-справжньому стане незалежною і в цьо-му велика заслуга твоя, любий захиснику! Я молюся за Україну і за тебе ріднесенький! Хочу, щоб твої батьки гордилися тобою і дочекалися тебе з якнайшвидшою пере-могою.

Завжди будемо раді бачити тебе у файному місті Тернополі!

Лист відправляю з пошти донечки.З повагою, Богдана, м. Тернопіль.marichka_derij@mail.ru

88

Привіт:)Міцно-міцно обіймаю твої мужні плечі!Дякую, що ти є. Дякую, що ти це ти! Завдяки Твоїй мужності над більшою ча-

стиною України Мир. Завдяки твоїй відвазі, (я в це дійсно вірю) скоро закінчиться цей жах. І ми знову будемо посміхатися, а з мого словникового запасу зникнуть слова пов’язані з війною, АТО, і подібними речами.

Для мене, Ти герой! Ви всі герої!!!! Нія-ка сила не змусить мене перестати моли-тися за ваші життя.

Ви всі, титани, на яких тримається небо України. Це не порожні слова, для мене, це правда.

Чесно, хочеться заобіймати вас, наго-ворити купу теплих заспокійливих слів, хо-четься зробити все, для того щоб з ваших голів/сердець/тіл, якомога швидше вивітри-лася ця проклята бійня!

Хочеться щоб ви знову стали нормаль-

Лист 46

89

ними хлопцями/чоловіками в очах яких не віддзеркалюється те пекло яке ви пройшли.

Я родом з Волині, абсолютно звичайна дівчина, яка останні місяці життя живе но-винами. Як і більшість жіночого населення України когось чекаю з війни, в мене там друзі, знайомі. З 10 квітня нерви від без-перервних переживань/молитов/сліз не витримують. Хвилююся не за когось кон-кретного, а за вас всіх, для мене, ви втілен-ня однієї сили, сили Добра.

Бережи вас Боже!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!Повертайтеся до дому живими і здоро-

вими! Будь ласка, я вас дуже прошу!!!Рідні мої, хороші. Сонечка, зайчики, коти-

ки. На вас чекають дома, за вас не сплять ночами і п’ють заспокійливе.

Обіймаю вас міцно-міцно!!!З найкращими побажаннями, Олександра, Волинська обл.,

Ківерцівський р-н, смт Олика.olexsanna@gmail.com

90

Привіт із Києва!Дякую тобі, солдате, що ти, ціною власного життя

і здоров’я захищаєш мене і моїх трьох донечок від під-ступних путінських найманців-загарбників та визволяєш ту частину країни, що опинилась під тиском та ще й на моральному роздоріжжі...

І коли мені з того боку, із-за кордону, рідний брат написав чи то жартома, чи так їм там в Росії голо-ви задурили, щоб ми готувались отримувати російські паспорти, то він отримав від мене прочухана і пішов в чорний список до кращих часів...

Ти ж зробив все, аби ми повірили, що ніяка сила не зможе дістатись серця країни і виламає всі свої зуби, при спробі відтяти хоч шматочок! Ти йшов з добром туди, де люди через один знаходяться в неадекватному стані, щоб визволити їх від більшої біди, від знеславлен-ня і справжньої неволі. Ти не сховався перед лицем во-рога, а показав приклад для багатьох.

Наші добровольці, мобілізовані хлопці, контрактники, що не заради грошей пішли в армію, а за покликом сер-ця і правоохоронці, що не продали душу Сатані, а ста-ли моральними авторитетами для народу, екіпіровані

Лист 47

91

материнським благословінням, а не новинками військо-вої промисловості, виконують на найвищому рівні бойові завдання, хай би що не казали.. Ясно, що ваші команду-вачі, в більшості, самі не уявляли, яка вона, війна... Як то воно, віддати наказ: Вогонь?.. І Крим вони втратили, бо самі не повірили, що ті гопники, що туди приперлись, не зникнуть, як туман... А Крим зараз яйця по 300 ру-блів (90) грн за десяток купує в магазинах (сьогодні як-раз спілкувалась про ціни в Севастополі), ось які «гарні» умови створює імперський режим, до сміху!

Я з донечками (в мене їх три) дуже хочемо, щоб ти та твої побратими якнайскоріше відсвяткували пе-ремогу, може, і в Севастополі, як побажав Міністр... І щоб ти, герою, та твоя сім’я отримали найбільші привілеї в Україні за те, що ти виконуєш найсвятішу справу - оборону рідної землі! Бережи себе! І хай Го-сподь допомагає всім твоїм близьким, бо вони в першу чергу допомогли тобі стати сміливим та героїчним захисником і визволителем!

Хай Бог тебе благословляє!Валентина, м. Київ.Valya-Valentina@bigmir.net

92

Здрастуй, соколе, наш вірний захиснику!Я не знаю твого імені, не знаю, звідки ти ро-

дом і скільки тобі років. Але точно знаю одне: ти вартий поваги і добрих слів, оскільки покинув комфорт і спокій і, ризикуючи власним життям, пішов боронити неньку Україну від ворога. Мож-ливо, саме в цю мить, коли пишу тобі листа, над твоєю головою свистять кулі, поруч вибухають снаряди, а ти й гадки не маєш, що хтось далекий і незнайомий усім серцем хвилюється за тебе і просить Вищі Сили вберегти від лиха і біди.

Знаю, як тобі важко. Але знаю й те, що ви-тримаєш усе заради миру і спокою на нашій землі, заради близьких тобі людей, заради світлих ранків із усміхненим сонцем, що заглядає крізь фіранку в твою кімнату, і тихих вечорів під зорями, заради співу солов’я в надвечір’я і діамантової роси на сма-рагдовому килимі трави, нарешті, заради чистої усмішки дитини (своєї або чужої), від якої на душі стає легко й затишно.

Знаю, зціпивши зуби і міцно тримаючи в руках автомат, ти йтимеш уперед. Їстимеш прострочені

Лист 48

93

консерви з сухпайка в десятихвилинну перерву між обстрілами, спатимеш в залитому дощем окопі, відбиватимеш атаки, зі сльозами в серці прощати-мешся із загиблими побратимами і наперекір воро-гу співатимеш наших, українських пісень, аби лиш Україна нарешті стала по-справжньому вільною і квітучою, аби вона вмивалася не кров’ю і сльоза-ми, а краплями теплих літніх дощів, аби на небі замість чорної жалобної стрічки диму від збитого літака сяяла різнокольорова веселка… Я впевнена, заради цього ти все здолаєш!

Намагаюся уявити твоє обличчя, вгадати колір очей і волосся… Можливо, ти – синьоокий волиня-нин, чиї очі ввібрали красу Шацьких озер, а волос-ся таке ж кучеряве, як береги древнього Бугу. Або чорноокий гуцул із зелених Карпат, чия говірка така ж стрімка і бурхлива, як води Черемоша. Та хіба то має значення, коли ми всі є дітьми од-нієї держави – України?

Я народилася й живу в Центральній Україні, хоча душею і думками завжди понад Бугом на Холмщині (там моє коріння). Я пишаюся тим, що

94

я – українка і що наша нація має таких славних нащадків козаків, як ти. Я пишаюся тобою, твоєю мужністю і відвагою. І дуже хочу, щоб увесь цей жах якомога швидше скінчився, і ти нарешті по-вернувся додому живий і неушкоджений.

Дуже прошу: бережи себе! Заради тих, кого лю-биш і хто тобі дорогий. А я молюся за тебе щод-ня, молюся за твоїх побратимів, аби зрадницькі кулі оминали вас. Ви повинні жити! І ви будете жити!

Повторюй просту, але дієву молитву: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішно-го і врятуй!». Вона тебе захистить.

А ще прийми від мене цей невеличкий дару-нок: ікону Козельщанської Божої Матері. Вона завжди стоїть у мене на столі і завжди допома-гає. Нехай вона стане і твоїм оберегом.

Пообіцяй, будь ласка, що коли виженеш із на-шої землі останнього ворога, то обов’язково дасиш мені знати, що живий і здоровий. Нехай обіцяне слово веде тебе до перемоги!

Зі щирістю в серці і повагою в душі,Анна, м. Кіровоград.a_edelweiss@list.ru

Ікона Козельщанської Божої Матері

96

Доброго дня, Герою!

Вирішила знову Тобі написати. Ну як Ти, як почуваєшся? Молимось за Вас усіх кожен день. Віри-мо, що перемога наша буде. Ви, головне бережіть себе.

Я сьогодні маю гарну новину. На днях я про-читала і зробила репост у ФБ, що пропав молодий хлопчина з Львівщини. А сьогодні мені відписали, та сказали, що його віднайшли і він живий, просто в іншу бригаду попав. Слава Богу! Так, що добре діло зробле-но, аж настрій краще став. І взагалі, інтернет корист-на штука. Там і позитивного наберешся, та й негати-ву є багато.

Зараз я буду йти на грядку, рвати горох по-трібно. Сонце світить аж лінь бере. Так не хочеться, признаюсь Тобі честно))). Ця погода просто дістала, зранку гроза була сильна, а тепер парить дуже. Але життя вирує навкруги. І я вже відпочила у відпустці. Хочеться на роботу дуже. Навіть засумувала за свої-ми колегами. Але у мами, краще звичайно.

Ну що ж, буду закінчувати свої маленькі мему-ари))). А Ти бережи себе і знай, що Ти охороняєш наш сон, сон усіх людей України. Ми віримо у Вас. Ви наші Ангели! Так, що бажаю терпіння і сили це все витримати. Ти це зможеш, бо про Тебе думаю я і молюсь за тебе.

Це вірш Ліни Костенко. Дуже люблю читати її вірші.

З повагою та низьким укліном з Волинської землі - Оксана.

смт Локачі, Волинська обл.chochlushka2008@rambler.ru

Лист 49

97

Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Лиш не зроби слухняною рабою, не ошукай і крил не обітни! Не допусти, щоб світ зійшовся клином, і не присни, для чого я живу. Даруй мені над шляхом тополиним важкого сонця древню булаву. Не дай мені заплутатись в дрібницях, не розміняй на спотички доріг, бо кості перевернуться в гробницях гірких і гордих прадідів моїх. І в них було кохання, як у мене, і від любові тьмарився їм світ. І їх жінки хапали за стремена, та що поробиш,— тільки до воріт. А там, а там... Жорстокий клекіт бою і дзвін мечів до третьої весни... Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни.

98

Привіт, дорогий солдате! Ми не знайомі, але я знаю, що якщо цей лист по-

трапив у твої руки – значить ти його гідний. Я також не знаю, що з тобою сталося, я тіль-

ки знаю, що ти потрапив до лікарні, мужньо боронячи нашу рідну Батьківщину, тому повір – мої слова ціл-ком щирі.

Дякую любий, що пожертвував своїм здоров’ям і, мабуть, готовий був віддати своє життям заради мирного неба над Україною, а значить заради кожного з нас.

Зараз наша країна переживає важкі часи, часи справжньої війни і тому ми потребуємо мужніх хлоп-ців, які готові боронити наш край, хлопців-вояків, які героїчно відстоюватимуть права нашої держави і не дадуть ворогові топтати нашу землю.

Коли в серці нашої України відбувався Майдан, кожний із нас міг безпосередньо внести свою часточку для його перемоги, але зараз час змінився: ворог вже від-крито напав на нашу Землю, тому чоловіки – солдати (строкової служби) і добровольці змушені іти на війну її боронити, і я впевнена, що більшість із вас роблять це цілком свідомо і добровільно, а серед них і ти, мій неві-домий солдате.

Кажуть, біда навчить, а що може бути більшою бідою, ніж війна? І кожний із нас, певною мірою, от-

Лист 50

99

римав свій урок, але – найголовніше ми всі отримали урок єдності і взаємопідтримки адже це наша спільна війна.

Кожний із нас вкладає часточку себе задля перемо-ги і миру на нашій Батьківщині. Відчайдухи-козаки борються зі зброєю в руках, жертвуючи своїм життям і здоров’ям. А ми - жінки - кохані - дружини-матері, залишившись вдома, стаємо для наших, знайомих і не-знайомих, вояків міцним тилом: організовуємо збір ко-штів на бронежилети, ліки, одяг, харчі, за можливості, висилаємо вже готову їжу та інші необхідні речі; та-кож займаємося побутом найнезахищеніших-біженців, особливо сімей з малими дітьми, але чого б вартувала та вся матеріальна допомога якби вона була надана без гарячого серця, без теплоти слів-підтримки?

Саме тому, мій дорогий вояче, прийми цей лист як подяку за вашу мужність і любов (саме любов адже «Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх». (Євангелія від Івана 15:13)), а також як побажання якнайшвидшого оду-жання і мирного неба над головою.

Слава Україні! Героям слава!!!З любов’ю, вірою у перемогу

і надією на мир, Ольга (Чернівці, Київ)

volechka2012@gmail.com

100

Щирі вітання з Запоріжжя!

Мене звуть Ірина. Я як і усі зараз дуже хвилююсь за вас – нашіх захісників, радію вашим перемогам та сумую коли трапляється біда. Від усього сердця бажаю всім повернутись скоріше додому здоровими та неушкодженими.

Хай Бог, Янголи та усі небесні сили вас охороняють та бережуть.

Слава Україні! Героям Слава!Ірина, м. Запоріжжя.

Лист 51

101

Колектив проекту «Україна: війна, мир і лю-бов», насамперед, висловлює глибоку подяку всім війсь-ковослужбовцям та добровольцям, котрі захищають територіальну цілісність і незалежність України. Завдяки вашій самопожертві у нас є можливість пра-цювати заради процвітання та розвитку нашої Бать-ківщини.

Дякуємо кожній авторці за надісланий лист підтримки нашим солдатам. Без вас ця книга не була б настільки душевною та людяною.

Особисто дякуємо Ользі Богомолець, Ігорю Марковському, Ірині Сорочан, Вадиму Станіславсько-му, Максиму Мельнику, Всеукраїнському Волонтер-ському Руху та всім хто приймав участь у підготов-ці даної збірки.

Листи до наступних видань книги можна продовжувати надсилати на електронні скриньки: lustsoldaty@gmail.com та VML.Ukraina@gmail.com, а та-кож за адресою м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 33/34, оф. 4.