2015

2дитячий християнський журналдитячий християнський журнал

ISSN 2194-3796

Чому косу

лі

Чому косу

лі

та інш

і тварини

та інш

і тварини

бояться

людей?

бояться

людей?

Вони не з

нають,

Вони не з

нають,хт

о їм баж

ає добра,хт

о їм баж

ає добра,

а хто – ні.

а хто – ні.

Стрибай разом із Наталкою по кружечках

відповідно до нумерації.

Із літер, які написані в кружечках, склади слова. Ти прочитаєш цікавий вислів та дізнаєшся,

про що цей номер журналу.

Така гра не для

хлопчиків... Але я хочу прочитати

захований тут вислів, щоб дізнатися тему

журналу.

Гарна ідея для гри

на перерві: стрибати по буквах! Так можна

загадувати однокласницям різні слова, прислів'я та

біблійні вірші.

— — — — — — — — — — — — — — — — — —

Малювала Вікторія ДУНАЄВА

С

ЄМ

Ю

ЛТ

А

А Х

В

У

Н

ЕБО

В

І

Р

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

2

Любов ЛАЗЬКО

Христос воскрес! Де смерті жало? Бог переміг, воскрес, ожив!Христова сила смерть здолала,Життя воскреслий Бог явив.

Христос воскрес! Не плачте, люди!Він назавжди постав живим!А той, хто теж Iсуса любить,Навіки буде разом з Ним.

Христос воскрес! Не бійтесь, люди!Він сильний захисник для нас.I тим, хто Богу вірно служить,Він прощення й спасіння дасть.

Христос воскрес! Радійте, люди!Він наш Господь, Володар, Цар!Йому хай вічна слава буде,Він з нами – Всесвіту Владар!

Христос воскрес! I ми, я знаю,Воскреснемо разом із Ним.I в небі кожен заспіваєХвали, любові й слави гімн.

Шура ТИМОШЕНКО

Ніч іще лежалаНа усій землі,Аж зорі промінчикСпалахнув в імлі.

Дивовижний ангел,Світлий, мов алмаз,Сповіщає людямВоскресіння час.

«Не лякайтесь, люди,Тут Христа нема,Він воскрес із мертвихЙ розійшлась пітьма.

Швидше вирушайте,Звістку рознесіть,Що спасіння нині,Людям розкажіть.

Він воскрес із мертвих,Щоб в останній часВоскресити такожВіруючих – вас!»

Тож яка це радість,Я навік живий! Бог уклав з народом Заповіт новий.

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

РАДІСТЬ ВОСКРЕСІННЯ

Малювала Ірина ПОМЕРАНЦЕВА

Переклав Степан ЗАГОРУЛЬКО

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

3

З Ефіопії

Джип насилу просувався вперед по пасовищах і луках. Герхард витер

піт із чола. Він спітнів не тільки тому, що було дуже спекотно, але й то-

му, що йому було страшно. Чотири ефіопа, які супроводжували його,

теж не виглядали відважними героями. Як приклеєні, сиділи вони на

сидіннях джипу.

Герхард Беслер – місіонер. На шляху до місіонерської станції йому

та його проводирям треба було проїхати по небезпечній території

гуджів. Гуджі – напівкочове плем’я скотарів народу оромо на пів-

дні Ефіопії, в Східній Африці. Вони володіють чималими стадами

великої рогатої худоби, овець і кіз, із якими кочують від одного

пасовища до іншого. Знайшовши місце, де достатньо корму для

худоби, гуджі ставлять свої прості хатини зі шкір. Вони харчу-

ються майже виключно м’ясом своєї худоби.

У даний час усе частіше можна бачити поселення осілих гу-

джів. Але й сьогодні ці люди небезпечні, як і раніше. У бага-

тьох місцевостях досі існує закон кровної помсти. Якщо когось

убивають, його смерть має бути відомщена. Родичі вбитого

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

4

заспокоюються лише після того, як уб’ють вбивцю або кого-небудь

з його родини.

Донедавна жодна дівчина з гуджів не виходила заміж за юнака,

який не міг довести, що він уже вбив хоча б одну людину. Войов-

ничі гуджі не дозволяють чужинцям перебувати на їхній території.

У недалекому минулому один євангеліст хотів завоювати їхню

дружбу. Він не повернувся назад. Навіть поліція боїться їх, тому

що найчастіше списи гуджів скоріші за поліцейські пістолети.

І ось місіонер їде в джипі по їхній території. Несподівано з кущів

хтось вискочив. Переляканий місіонер миттєво повернув машину

вбік. Побачивши, що це була лише газель, яка великими стрибка-

ми поквапилась віддалитися, він полегшено зітхнув.

Через деякий час дорогу перебігла матуся павіана з дитинчам

на спині. За нею слідували інші мавпи зі своїми дитинчатами. Це

виглядало кумедно. Але Герхардові сьогодні не до них. І його про-

водирям теж. Тільки б скоріше проминути небезпечну ділянку. Їм

здавалося, що з усіх боків за ними спостерігає безліч очей. Так

і було. Від гострого погляду гуджів ніщо не могло сховатися.

«Взагалі-то мені має бути соромно, – думав Герхард Бес-

лер, докірливо хитаючи головою. – Я називаю себе місіонером,

а тут через кількох гуджів моя душа пішла в п’яти». Але він

згадав учнів Ісуса, коли вони були на Генісаретському озе-

рі. Їх теж огорнув страх – від завивання вітру та хвиль, що

билися об човен, а також страх потрапити до рук римлян.

Так, страх може опанувати й християнином. Але

християнин може сказати про цей страх Тому, Хто

нас добре розуміє, – Ісусові. Герхард знав це, а то-

му почав молитися.

Малювала Олена МИХАЙЛОВА-РОДІНА

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

5

Нарешті джип проминув територію гуджів. І всі знову почали жваво роз-

мовляти, навіть співати – одну пісню прославлення за одною.

Герхард Беслер ніс служіння в районі, розташованому по сусідству

з землями гуджів. І чим частіше йому доводилося проїжджати їхньою те-

риторією, тим сильнішим було його бажання принести їм звістку про Ісуса

Христа. Але як? Чи встигне він вимовити хоча б одне слово, перш ніж їхні

списи простромлять його?

Одного разу до нього дійшла жахлива звістка: гуджі потерпали від го-

лоду, тому що мор вразив їхні стада. Тварини гинули, і життя гуджів було

в небезпеці. Герхард з дружиною почали розмірковувати про те, як до-

помогти цим людям. «Я придумав! – раптом вигукнув він. – Ми приве-

земо гуджам зерно та рослинну олію і спробуємо стати їхніми друзя-

ми. Але для цього нам потрібна справжня дорога».

Порадившись, вони вирішили, що Герхард на вертольоті облетить

землі гуджів і з’ясує, де найкраще прокласти дорогу. «От якби тіль-

ки страх був не такий великий і не позбавляв мужності... Мені

слід більше покладатися на Господа», – думав він. Неодно-

разово Герхард і його дружина молилися: «Господи, як-

що Ти хочеш послати нас до гуджів, то визволи нас від

страху! Влаштуй наш шлях до них!»

Як добре, що з Богом можна розмовляти – завжди

і скрізь, особливо коли тобі страшно й усе так непро-

сто! Що Герхард і його дружина не могли знати, так це

те, що Бог уже давно проклав шлях до сердець гуджів.

Притому дуже незвичайний.

Одного разу вночі, приблизно за 50 років до цього,

старий вождь племені прокинувся від дуже дивного сну.

З настанням дня він зібрав старійшин. Спираючись на по-

сох, вождь почав розповідати: «Сьогодні вночі я побачив

уві сні чоловіка, який показав на небо й сказав: ◊Одного

разу ви побачите на небі дорогу. Тоді знайте, що незаба-

ром після цього до вас прийде кінь, який не їсть траву.

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

6

Він привезе людину з книгою – це Книга про

істину. Вислухайте цю людину й повірте їй!“

Сказавши це, чоловік зник».

Почуте вразило всіх. «Це справді див-

ний сон! Що б він міг означати?» – дивува-

лися старійшини.

Протягом наступних тижнів і місяців люди

тільки про це й говорили. Але нічого не від-

бувалося. Ні про дорогу на небі, ні про коня,

який не їсть траву, не було ні слуху ні духу.

З часом про цей сон вождя забули.

І ось тепер у їхній землі настав голод.

Нужда була велика. Гуджі день і ніч молилися своїм богам, але нічого не

змінювалося. Навіть Вака, великий незнаний бог, мовчав.

І ось одного разу вони побачили на небі світлі смуги. Всі гуджі вибігли зі

своїх хатин і дивилися на небо. «На небі – дорога!» – передавали вони но-

вину один одному.

Звідки їм було знати, що ці світлі смуги – конденсаційний слід літаків, які

щодня почали літати над територією гуджів?! Для них же це означало: те-

пер сон старого вождя виповниться! І всі знов почали гово-

рити про сон: «Це дорога. Але де ж кінь, який не їсть траву?

І коли прийде людина з Книгою про істину?»

Через деякий час вони побачили вертоліт, що пролітав

над їхньою територією. Перелякані люди розбіглися хто

куди. Вони поховалися в кущах і заплаві річки. А вертоліт

приземлився. З нього вийшов охоплений неабияким хви-

люванням Герхард Беслер, його серце завмирало в грудях.

Гуджами теж опанувало занепокоєння. Один шепнув іншому:

«Бачиш?! Це кінь, який не їсть траву! Тоді ця людина – той, хто

повинен принести нам Книгу про істину».

Люди обережно почали залишати свої укриття й підходити до

Герхарда. Їхні темні очі світилися від радості. Герхард невпев-

нено відступив на крок. На його обличчі відбивався страх. Чому

гуджі раптом такі привітні? Можливо, це пастка? Проте їхня при-

хильність до нього не виглядала нещирою. Гуджі навіть запрошу-

вали його до своїх осель.

І тільки ввечері, сидячи біля палаючого багаття, Герхард дізнався та-

ємницю. «Ти приніс нам Книгу про істину?» – запитали його гуджі. Гер-

хард згідно кивнув. Його очі засяяли від радості. Він показав їм Біблію.

Зовсім забуті смертоносні списи гуджів. Страху – як не було! Гер-

хард міг тільки дивуватися незвичним шляхам Бога для досягнення

людських сердець, нехай то сон про дорогу на небі, про коня, який

не їсть траву, або про людину, яка приносить Книгу про істину. Гер-

хард був упевнений, що ця Книга змінить серця гуджів. І це неви-

мовно радувало його!

Чи знаєш ти,

що гримучу змію

змушує гриміти

страх? При переляку

в неї починає сильно

тремтіти хвіст.

Та якщо гуркіт на

ворога не подіяв, тоді

вона нападає на ньо

го.

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

7

Розгорнімо Біблію

Ти, напевно, чув розповіді про безстрашних мореплавців і їхні дивовиж-ні пригоди. Можливо, хтось навіть сам мріє стати мореплавцем, коли ви-росте. Але захоплюючі пригоди завжди супроводжуються небезпеками, вір но? В морі – це бурі та шторми, сила яких непідвладна нікому на землі. Однак зараз ти дізнаєшся історію про диво, яке одного разу здійснив Ісус під час шторму.

Багато-багато років тому Ісус ходив Палестиною та вчив людей правді та любові Божої. Біля Нього завжди збирався народ, який з великим зацікав-ленням слухав Його проповіді. Ісус ніколи нікому не відмовляв у допомо-

зі, іноді Йому навіть ніколи було поїсти й відпочити, бо натовпи людей постійно оточували Його.

І ось одного разу Він вирішив зі Своїми учнями переправити-ся човном із одного берега Галілейського моря на інший. А до

цього Ісус увесь день учив людей, розповідав їм повчаль-ні притчі, тому того вечора був дуже втомлений. У човні Він нарешті зміг трохи поспати. Тим часом учні обговорювали події прожитого дня, будували плани на майбутнє. Біль-шість із них були рибалками, тому подорож у човні їх ні-

трохи не стомлювала, а навпаки, навіть заспокоювала. Але раптово на морі знявся дуже сильний ві-

тер. Учні насторожилися. «Як дивно, – думали вони, – адже ніщо не віщувало шторму». Чор-

ні хмари затягли чисте до того вечірнє небо.

Рут ТАЛІПОВА

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

8

Як ти гадаєш: 1. Що налякало учнів?

2. Чому учням стало соромно після слів Iсуса?

3. Що потрібно робити, якщо тобою оволодіває страх?

Почався лютий шторм... Вітер дув дедалі сильніше, хвилі здіймалися все вище й вище. Вони нещадно били об борти човна з такою си-лою, що його почало заливати водою, тож навіть учні Ісуса – досвід-чені рибалки – дуже злякалися. Вони відчайдушно вичерпували воду з човна, але це мало допомагало. Їхній маленький човен, якого шале-ним вітром кидало з боку в бік, опинився перед загрозою потонути.

Цікаво, що б ти відчував на місці учнів Ісуса? Ісус же в цей час безтурботно спав. Учні з подивом і страхом ви-

гукнули: «Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?» Ісус прокинувся, вислухав їхній докір і... Уявіть собі, Він не схо-

пився за черпак, щоб теж вичерпувати воду разом із перелякани-ми учнями. Він просто наказав бурі вщухнути, а морю наказав: «За-мовкни, перестань!»

І тієї ж миті – о диво! – вітер ущух, і поверхня моря стала гладень-кою, наче дзеркало! Настав повний штиль.

Думаю, учні не відразу повірили власним очам, адже до цього їм здавалося, що вони неминуче загинуть. Їхні серця все ще тріпотіли від страху, проте вони були щасливі, що залишилися в живих і те-пер – у безпеці.

І тут пролунав добрий голос Учителя: «Ну чого ж ви так зля-калися? Де ваша віра?» Учні не змогли відповісти. Їм стало со-ромно, що вони дозволили страху оволодіти їхніми серцями. Під час шторму вони забули про всі чудеса Ісуса, які бачили на власні очі. А вони ж увесь цей час були в одному човні з Самим Господом!

Учні пошепки питали один у одного: «Хто ж Він, що на-віть вітер і море слухають Його?» Відповідь на це запитан-ня вони отримали пізніше.

А ти знаєш, Хто такий Ісус Христос?

Прочитати про цю дивовижну пригоду ти можеш у четвертому розділі Євангелія від

Марка, з 35-го вірша й далі.

Малювала Людмила ЯНБУЛАТОВА

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

9

8. Поба

чивши

кого,

вартов

i бiля гр

обницi

iсуса

наляка

лися

так, що

стали

як

мертвi?

а) учнів Iсуса

б) ангела

в) жінок

Малювала Вікторія ДУНАЄВА

Вікт

орина

1. Хто, поч

увши

голос Госп

ода, зля-

кався й с

ховався

вiд Нього?

а) Адам

б) Каїн

в) Йона

2. Як

звали

чоло

вiка,

до як

ого

люди

бояли

ся

пiдiйт

и, бо

його

облич

чя ся

яло,

пiсля

того

як Бо

г

гово

рив iз

ним?

а) Ной

б) Авраам

в) Мойсей

3. Як звали велетня,

що неславив iм'я Господа й проти якого боявся й не наважувався вийти нiхто з воi

..нiв

iзраi..льського

вiйська? а) Кір’ят-Арба б) Ґоліят в) Ахіман

4. Хто боявся

бути вбитим

через свою

вродливу

дружину?

а) Яків

б) Iсаак

в) Iзмаїл

5. Хто

, маю

чи

дору ч

ення

вiд

Госп

ода,

побо

явся

зруйн

увати

Ваалi

в

жерто

вник

уден

ь

i зро

бив це

вноч

i?

а) Самуїл

б) Самсон

в) Гедеон

6. Хто з правителiв злякався, почувши промову Павла про правду та майбутнiй суд? а) Фелікс б) Агріппа в) Фест

7. Хто сказав:

<<Господь моC-

свiтло й спасiння

моC- , i кого буду

боятись?>>

а) Мойсей

б) Iсус Навин

в) Давид

Склала Ельвіра ЦОРН

ПРАВИЛЬН

А?ЯКа ВiДПОВiДЬ

о почув а зля-о почувши а зля-

Склала Ельвіра ЦОРН

ПРАВИЛЬН

А?ЯкА ВiДПОВiДЬ

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

10

Страх – дуже неприємне відчуття. Щоправда, Бог нас так створив, що від страху ми нікуди не можемо подітися. Всі люди коли-небудь чого-небудь бояться. Якщо в лю-дини зовсім немає страху, то це означає, що вона не зовсім здорова психічно. Страш-но перебігати вулицю, якою рухається потік машин. I це нормально. Лізти на самісінь-ку верхівку дерева – страшно. I дуже корисно цього боятися: можна впасти, розбити-ся на смерть або зламати спину, і потім усе життя не те що по деревах не лазитимеш, а й узагалі ходити не зможеш, бо будеш прикутий до інвалідного візка.

Але є страх, якого в нас не повинно бути. А якщо він є, то ми можемо від нього позба-витись, щоб не мучитися. Я маю на увазі, наприклад, страх увійти до темної кімнати, страх від уявлення, що під твоїм ліжком хтось ховається... Ось такі страхи зовсім уже ні до чо-го. Правда ж? Але вони іноді бувають і завдають нам великих страждань. I не тільки ді-тей переслідують такі страхи, але й дорослих.

Так було з учнями Iсуса Христа, коли вони потрапили в шторм на морі. Вони дуже зля-кались і навіть кричали від страху. I що ж вони зробили? Розбудили Iсуса, що спав собі спокійнісінько, й попросили Його втрутитись, допомогти їм.

Що зробив Iсус? Він наказав бурі й сказав морю: «Замовкни, перестань!» I вщух вітер, і настала тиша. Потім Iсус нагадав учням, що страх у них від нестачі віри. Від того, що во-ни забули про Нього. Чого ми можемо навчитися з цієї історії, яку Бог не дарма велів за-писати в Біблії?

Перше. Якщо ми чогось боїмося, чого не слід боятися, то це означає, що ми забули, що з нами Iсус Христос. Він завжди з тими, хто Його любить і Йому вірить. Якщо ти Йому ві-риш, повністю довіряєш, то Він – із тобою. А якщо Iсус – Той, Який морю може сказати сло-во, й воно Йому підкоряється, – з тобою, тоді чого боятися? Правильно?

Друге. Нам потрібно так само, як це зробили учні, звернутися до Iсуса з проханням про допомогу, сказати Йому: «Iсусе! Ти мій Захисник! Допоможи мені не боятися. Як

добре, що Ти зі мною! Спасибі Тобі! З Тобою я нічого не боюся». Для того щоб не боятися, потрібно навчитися розмовляти з Iсусом.

В Біблії написано: «Безперестанку моліться» (1 Сол. 5:17). Якщо ми так будемо чинити, то незабаром помітимо, що перестали ля-

катися вечорами, перестали боятися темряви й залиша-тися самі в кімнаті. Ми знаємо, що Iсус завжди з на-

ми, тобто ми ніколи не залишаємося самі. Він нас бачить, чує, любить і захищає.

Вальдемар ЦОРН

Над цим

варто замислитися

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

11

Мал

ювал

а Ла

риса

ГО

РОШ

КО

1 Господь – то мій Пастир, тому в недостатку не буду, –

2 на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить!

5 Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах, мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша – то надмір пиття!

4 Коли я піду хоча б навіть долиною смертної тем-ряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, – Твоє жезло й Твій посох – вони мене втішать!

6 Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пробувати-му в домі Господньому довгі часи!

3 Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливості.

ÏÑÀËÎÌ 23Псалом Давида

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

12

4. Занурився у Йордан

Та зцілився Нааман,

Здивував усіх людей

Пророк Божий .

Склала Яна ШАПОВАЛОВА

Подумай

, запиш

и!

Знайди у табличці наступні слова: рибалка, Iван,

учні, синедріон, олива, сотник, суддя, Кедрон,

Варавва, Синай, Ездра.

Поставивши перші літери цих слів у правильному

порядку, ти дізнаєшся про радісну подію.

1. Йому Павло писав листи,

Хоч був він дуже молодий.

Напевно, здогадався ти,

Що звали його .

2. З незнайомцем розмовляли,

А це був Господь Iсус.

Його учні не впізнали

На дорозі в .

Л А С Д У Л А Н А В I Щ З Ю В Л АЛ Д Ф Є Ч Ь I Щ О Ш У С И Н А Й ДI Л А А Н П Л С Я Д Г У Ф Ю П Х ЄI Ю Ж Т I И Ї И П I О Д Ж Ф А О ЇС Р Д О Д Т В Н Ч Л А Ш В Ю Є С КА О I В А Н Ж Е Д I О Ш У Р Ж О ЦТ П Е Г Щ Л А Д Ц Й Ф Я Ь И Б Т ЗО Н Т Л А В А Р А В В А Ф Б О Н ЖП Ш К А Е П Д I Я Г Ш Є Ю А А И ЄТ С Ц В Л Р Д О Л А К Л Д Л С К ЇН У А I Д Ж Л Н О Ц В Д А К О З ИП Д П П А Л А З Р Е З Д Р А Ш Е ЛН Д I Т Л А В Л А Ш Г Л А Є Л А УХ Я I П Л О Л И В А О В Ф Я Й О РВ О П Ф Н Г Г Д З Ш Х К Е Г Щ Б ЮП Р Ю Ш А У Л О Г Н Б К Е Д Р О НП Л А Т Ю К Н Д I Є Щ О Д Р И В А

Малювала Лариса ГОРОШКО

3. Був він вірним, не скорився,

Хоч не мав багато сил,

В ямі лев’ячій молився

Й не загинув .

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

13

ЮЛЬЧИНА ПРОБЛЕМА

Юля з плачем увійшла до опочивальні батьків. Підвівшись у ліжку, мама спросон-ня запитала:

– Що сталося, Юлю? Чому ти плачеш? – У мене болить живіт, – схлипуючи, від-

повіла Юля. – Іди-но сюди, до мене в ліжко, – покли-

кала мама доньку. Вона пригорнула дочку до себе

й почала легко масажувати їй жи-віт. Мама Юлі здогадувалася про причину цих «болів» у животі. На-ступного ранку вона сказала чо-ловікові:

– Так далі не піде. Треба щось робити. Відтоді як цей хлоп-чик, його звуть Павлик, з’явився в Юльчиному класі, вона боїться йти до школи. Вчора вона поверну-лася зі школи заплакана, бо Павлик плюнув їй в обличчя. Він навіть бив її.

Мама була дуже засмучена. Тато по-радив:

– Найкраще, якщо ти почекаєш цього хлоп-чика біля школи й поговориш із ним. І добре було б повідомити матері Павлика про те, як він поводиться в школі.

Малювала Тетяна КОСТЕЦЬКА

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

14

Молитва: «Дорогий Ісусе! Допоможи, будь ласка, дітям,

у яких школа або школярі викликають страх. Допоможи їм подолати цей страх. Пошли їм радість у навчанні. Амінь».

– Ти правий, це буде найкраще, – погоди-лася мама й поцілувала чоловіка на про-щання. Робочий день Юльчиного батька починався дуже рано. Потім мама розбу-дила Юлю:

– Прокидатися пора, донечко! Юля солодко потягнулася. І раптом зга-

дала про школу й про Павлика. – Я не хочу прокидатися! Ніколи більше

до школи не піду! – вперто заявила вона. Мама присіла на край її ліжка. – На жаль, я не можу звільнити тебе

від школи, – м’яко сказала вона. – Усі діти повинні відвідувати школу.

– Але Павлик погано ставиться до мене, – заперечила Юля.

– Знаю, що ти його боїшся, – відповіла мама. – Тому я сьогодні хочу поговорити з ним. І поговорю з його мамою... А тепер давай помолимось про те, щоб твій живо-тик більше не болів, добре?

Юля згідно кивнула. Минуло кілька днів. Мама поговорила

з Павликом та його батьками. І щовечора мати й дочка молилися про проблему Юлі. І про Павлика вони теж молилися, щоб він не заподіював зла іншим дітям. І дивно: жи-віт перестав боліти!

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

15

Едуард СКАЧКОВПереклав Степан ЗАГОРУЛЬКО

Хочу, щоб сни мені снилися світлі,

Щоб усміхалися зорі мені,

Прошу Тебе, дорогий мій Спасителю,

Ти бережи мене й уві сні.

Хочу, щоб мама моя не старіла,

Батько ніколи мій щоб не хворів,

Хочу, щоб раптом лелеченька білий

Завтра в садочок до нас прилетів.

Хочу, щоб мене з Тобою, мій Господи,

Ніхто ні на мить навіть не розлучав,

Щоб за вікном шелестіли тополеньки

Й місяць сріблястим човном пропливав.

Хочу, щоб тіні мене не лякали,

Хай утече і тривога, і страх,

А колискову щоб зорі співали

В синіх, високих, святих небесах.

Боже, послухай молитву дитячу,

Спокою, миру і сили дай Ти.

Хочу, щоб гріх мій, помилки, невдачі

Боже мій добрий та любий простив.

Малювала Ірина ПОМЕРАНЦЕВА

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

16

Яку біблійну історію тут зображено?

Спробуй-но й ти намалювати її, не відриваючи олівця від паперу.

Малювала Емма НІКЕЛЬ

З’єднай крапки між собою, і ти дізнаєшся,

яку тварину тут намальовано.

Прослідкуй за стрілочками,

і ти дізнаєшся, що відповів Iсус

начальникові синагоги Яїру, який

звернувся до Нього по допомогу,

коли його дванадцятирічна

донька була при смерті.

Спробуй,

відгадай!

Н Е С

А А А

О Н П

В Е С

Й Д У

У Р Б

В I I

И К Ь

С Й Л

Ь А I

Я К Т

Л Е Н

Скільки слів ти зможеш скласти з літер, що утворюють

слово «ЄВАНГЕЛIЄ»? Спробуй скласти принаймні 11 слів.

4

3

2

1

що утворюють

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

17

Наступного ранку сніг перестав. Ліс навколо виглядав просто казковим! Неначе хтось покрив дерева товстим шаром цукрової глазурі – так вони блищали на сонці.

Аня дивилась у вікно, милуючись природою. – Бог створив ліс таким гарним! – задумливо вимовила вона. – Який же

великий Господь, якщо може зробити таке! Марк, ставши поруч із нею біля вікна, підтвердив: – Я теж нещодавно про це думав. Учитель розповідав нам на уроці, що

кожна сніжинка має свою особливу форму – жодна сніжинка не схожа на іншу. Можеш собі таке уявити? Дивовижно, хіба ні?! Той, хто може при-думати стільки різних форм, дійсно всемогутній...

Раптом знадвору почувся гучний гул. Діти побігли до іншого вікна, звід-ки було видно лісову дорогу, якою вони вчора прийшли. Нею їхав сніго-очисник.

Схованка в домі лісника

Еріх ШМІДТ-ШЕЛЬ

Батьки Марка та Ані привезли своїх дітей на час зимових канікул до бабусі та дідуся. Дідусь Марка та Ані – лісник, і дітям, що приїхали з міста, все цікаво.

Вони допомагають доглядати за пораненим косулятком...

Частина 2

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

18

– Тепер батьки зможуть повернутися додому, а потім відправитись у від-пустку, – вголос розмірковував Марк.

– Я скажу їм про це, – з цими словами Аня вибігла з кімнати. Марк пішов за нею. Увійшовши до кухні, діти побачили, що батьки, вже

готові до від’їзду, снідали й розмовляли з бабусею та дідусем. Вони лише чекали, поки снігоочисник розчистить дорогу, бо інакше неможливо було залишити будинок лісника.

Після сніданку батьки почали прощатися з дітьми. У Ані на віях забли-щали сльозинки. Це не пройшло повз дідуся, і він постарався відволікти внучку.

– Діти, – сказав дідусь, – одягніться тепліше, ми підемо в ліс – там зараз почнеться годування диких тварин. Ви ж хочете піти зі мною?

Печаль розлуки миттєво випарувалась, Аня з Марком радісно вигукнули: – Звичайно! Чудово! Ми підемо з тобою! Лісник разом із дружиною та онуками махали на прощання від’їжджа-

ючим, поки ті не зникли за поворотом. Потім дідусь вивіз із комори сани, а бабуся винесла оберемок сіна й пару ріпок.

– А де каштани, які ми з Анею збирали восени? Їх теж треба взяти з со-бою, – нагадав Марк.

– Еге ж, – підтвердила бабуся. – Зараз ми з тобою підемо на горище й збе-ремо каштани в мішок. Аню, ти можеш піти з нами, тоді ми скоріше впо-раємося.

Так вони й зробили. Коли вони з мішком каштанів вийшли на двір, ді-дусь укладав приготований корм на сани. Бабуся пішла за чимось у комо-ру, і дітям стало цікаво, чим вона там займається.

– Хочу дати сіна нашим козам і хворому косуляті. Адже їм теж хочеться поїсти! – пояснила бабуся.

– Ой! Я про косулятко зовсім забув! – зізнався Марк. – І я! – із жахом вигукнула Аня.

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

19

– Як почуває себе наш малюк? – запитав Марк. – Поглянь на нього сам, – сказала бабуся. – Поки сани будуть готові, ми-

не ще трохи часу. Діти одразу ж побігли до хліву, але при цьому так налякали кіз, що ті

мало не заскочили в корито. Ще більше, ніж кози, налякалося, звичайно, косулятко. Незважаючи на поламану ногу, воно схопилося й хотіло було перестрибнути через дерев’яну перегородку свого стійла. Але не впорало-ся й із жалісним криком зависнуло передніми ногами на дошках. Діти зля-калися й хотіли втекти, але бабуся зупинила їх:

– Ну вже ні, залишайтеся тут, поки ми не виправимо становища. Той, хто робить безлад, повинен допомогти все знову налагодити.

Діти залишилися в хліві, намагаючись показати косуляті, що йому нема чого боятися. Але воно більше не давало себе гладити. Тільки бабусю під-пустило до себе, дозволивши допомогти йому спуститися з перегородки.

Діти дуже засмутилися. – Не треба сумувати! – сказала бабуся. – Запам’ятайте, що тварин не мож-

на лякати. Вони страждають від цього не менше, ніж люди. Якщо ви це зро-зумієте, то сьогоднішній урок піде вам на користь.

Сани тим часом були завантажені, і можна було вирушати в дорогу. Марк і Аня були за конячок: упряглися в сани й що було духу тягнули їх по снігу. Дідусь ледь устигав за ними.

Приблизно за півгодини вони вийшли на відкритий простір серед висо-костовбурного лісу. Там знаходилася годівниця для тварин. Під глибоким снігом її зовсім не було видно. Дідусь згріб лопатою сніг із даху годівниці й розчистив місце навколо неї.

– А чому годівницю не поставили в укритті, в густому підліску? – запи-тав Марк.

– Через косуль, – пояснив дідусь. – Під час їжі вони хочуть все навколо оглядати, щоб вчасно втекти, тільки-но відчують небезпеку.

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

20

– Зрозуміло, – кивнув Марк. Прибравши вбік сніг, дідусь висипав корм у годів-

ницю. Онуки йому ревно допомагали. На закінчення лісник допитливим поглядом окинув місце годівлі й, задо-

волено кивнувши, сказав: – А тепер ходімо до тих високих дерев біля просіки й сховаємось

там. Звідти нам все буде видно. – Потім, вказавши рукою наліво, до-дав: – Он, дивіться, там уже чекають два голодних гостя!

Марк і Аня побачили на узліссі двох косуль. Онуки пішли за ді-дусем просікою і сховалися за великими деревами, притиснувшись

до стовбурів. Чекати довелося недовго: обидві косулі, озираючись навколо, наблизи-

лися до годівниці. Незабаром їхня компанія збільшилася: з підліска вири-нули ще шість косуль і жадібно накинулися на частування.

Марк поводився зовсім тихо, уважно спостерігаючи за тваринами. Ані ж важко було зберігати спокій. Їй хотілося кричати від захоплення, і тіль-ки усвідомлення того, що тварини злякаються й утечуть, утримувало її від прояву почуттів.

Косулі, витягуючи шиї, квапливо висмикували сіно між прутів годівни-ці. При цьому вони постійно озиралися на всі боки й прислухалися, чи не загрожує їм яка небезпека. Між тим із лісу прискакали кілька зайців. Дов-говухі, гризучи ріпу, теж були напоготові.

– Дідусю, чому тварини такі полохливі? – тихо запитав Марк. – Чому во-ни нас бояться? Хіба вони не розуміють, що ми їх любимо? Адже ми при-носимо їм їжу!

– Цього тварини розрізняти не можуть, – прошепотів дідусь. – Вони не відразу бачать, хто бажає їм добра, а хто – ні. До людей вони спочатку ду-же недовірливо ставляться.

– Чому? – здивувався Марк.

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

21

– Це – наслідок гріхопадіння, – пояснив дідусь. – Спочатку так не було. До гріхопадіння в світі не було страху. Перші лю-ди – Адам і Єва – мирно жили в сусідстві з тваринами. Після того як людина згрішила, діючи не з волі Божої, у світ увійшли страх і смерть.

– Косулі не повинні мене боятися, – прошепотіла Аня. – Я люблю Ісуса, я зізналася Йому в моїх гріхах, і Він мені пробачив. Як же мені показати косулям, що...

Договорити Аня не встигла. Самець косулі, переставши їсти, витягнув шию, насторожив вуха й принюхався, повернувши голову в правий бік. Тут уже й інші тварини підвели голови й прислухалися. Раптом усі вони стривожилися.

– Що з ними? – пошепки запитав Марк. – Я точно не знаю, але вони зачули небезпеку, – заклопотано відповів ді-

дусь. – Може, вони нас виявили? – припустив Марк. – Ні-ні, – похитав головою дідусь. – Нас вони не можуть відчути. Ми сто-

їмо проти вітру. Наш запах несеться вбік від тварин. Та вони й не дивлять-ся в нашому напрямку. Небезпека загрожує з іншого боку...

Тварини розбіглися, наче по команді. Зайці сховалися в густому підліс-ку, а косулі помчали до лісу. Ворони, які з галасом і криком брали участь у трапезі, зметнулися на дерева.

Діти злякано озирнулись навколо. – Дідусю, що сталося? – тривожно запитала Аня. Лісник здивовано озирнувся. Тут вони зрозуміли причину втечі тварин.

Між дерев з’явилася велика чорна вівчарка. Обнюхавши землю, вона вищи-рила зуби. Наблизившись до годівниці, вівчарка з жадібністю оглянула її.

Дідусь вискочив з-за дерева й закричав: – Цезар, нахабний пес! А ну, геть звідси!

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

22

Він знав цього злого собаку, який належав мельникові й часто полював у лісі.

Однак Цезар не слухав лісника. Він уже взяв слід і, немов одержимий, помчав через високостовбурний ліс.

– Шкода, що я не захопив із собою рушниці, – досадував лісничий. – Я б у нього вистрілив, щоб він назавжди запам’ятав, що значить полювати в чу-жих володіннях!

Але рушниці не було, і Цезар продовжував переслідувати тікаючих тва-рин. Через кілька хвилин він уже був метрів за п’ятдесят від однієї з косуль, майже добігши до річки.

– Косуля, напевно, хоче перестрибнути через річку й дістатися до вели-кої галявини в лісі на іншому боці, – припустив дідусь, разом із онуками напружено спостерігаючи за переслідуванням.

Бачачи, як стрімко вівчарка наближається до косулі, Марк і Аня були в не-стямі від хвилювання.

– Ісусе! – благала Аня. – Зроби що-небудь, щоб злий собака не наздогнав бідолашну косуленьку!

Між собакою та косулею залишалося вже метрів тридцять. Лісник із до-садою промовив:

– Цьому браконьєрові в снігу легко. Цезар щодня отримує ситний корм, спить у теплій будці. А бідні косулі витрачають сили в боротьбі з голодом і холодом. Зрозуміло, чому вони так швидко втомлюються й слабшають. Сором-ганьба відпускати такого собаку на дике полювання о цій порі ро-ку. Сьогодні ж піду до мельника й поговорю з ним.

– Хоч би Цезар її не наздогнав! Хоч би Цезар не наздогнав косулю! – по-вторював Марк, тупаючи від досади ногами.

(Далі буде)

Малювала Юлія ПРАВДОХІНАЧи знаєш ти,що азіатські дерев

ні жаби

завдовжки 10 см можуть

перелітати з одного дерева на

інше на відстань до 12 м завдяки

шкіряним перетинкам на лапах

,

які діють як парашути?

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

23

Подумай

, запиш

и!

«Заповни» будинок біблійними

персонажами, і ти дізнаєшся, на

якій підвалині стоїть цей будинок.

1. Хто плавав майже рік на кораблі без пла-

ну та певного курсу? (Бут. 7:1 – 8:19)

2. Хто жив доброчесним життям та був узя-

тий живим на небо? (Бут. 5:24)

3. Хто був проданий братами до Єгипту?

(Бут. 37:23–28)

4. Пророк, якого кинули у лев’ячу яму через

те, що він молився Богові. (Дан. 6:3–23)

5. Який цар написав 3000 приповістей та

1005 пісень? (1 Цар. 4:30–32)

6. Як звали людину, якій віру було зарахова-

но в праведність? (Як. 2:23)

7. Хто ще юнаком переміг ведмедя та лева?

(1 Сам. 17:34–36)

8. Євангеліст, лікар. (Кол. 4:14)

9. Хто, мешкаючи в місті розпусти, був вір-

ним Богові, і за це Бог зберіг йому життя?

(Бут. 19:29)

10. Пророк, який бачив, як його попередни-

ка у вогняному возі було взято на небо

(2 Цар. 2:11–12)

11. Суддя Iзраїлю, якому було доручено роз-

почати рятувати Iзраїль від филистимлян.

(Суд. 13:5, 24–25; 15:20)

12. Як звали батька Iсуса, послідовника Мой-

сея? (Повтор. 34:9)

13. Пророк за часів царювання Давида.

(2 Сам. 12:1)

14. Брат Йосипа, який завадив братам убити

його. (Бут. 37:13–22)

15. Син Манасії, онук Йосипа. (Чис. 26:28–29)

16. Хто був найлагіднішою людиною на землі?

(Чис. 12:3)

17. Хто знав, що не помре, поки не побачить

Христа? (Лк. 2:25–32)

18. Цар Iзраїлю, якому Бог, за його молит-

вою, подовжив життя на 15 років.

(2 Цар. 20:1–7)

19. Хто є основою нашої віри та нашої надії?

(1 Кор. 3:11)

Склала родина АДАМОВИХ

Малювала Катерина ПРАВДОХІНА

5

4

3

2

1

10

16

17

18

19

11

12 14

13 15

6

7

8

9

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

24

Кросворд

По горизонталі:

4. Місце, де молився Iсус після таємної вечері.

(Мт. 26:36–44)

5. Найперший мученик за віру. (Дії, 6:2–15)

7. Хто з'явився у храмі під час служби Захарії?

(Лк. 1:5–25)

9. Кого кинули у лев’ячу яму? (Дан. 6:12–28)

10. Хто виказав Iсуса Христа за гроші? (Лк. 22:1–5)

13. Хто з апостолів зрікся Христа? (Мт. 26:36–44)

14. Хто прийшов здалеку вклонитися Немовляті

Iсусу? (Мт. 2:1–10)

15. Хто боровся з Богом? (Бут. 32:13–30)

По вертикалі:

1. Улюблений син патріарха Якова. (Бут. 37:1–4)

2. Що було знаком заповіту Бога з людьми після

потопу? (Бут. 8:18–22)

3. Дружина Мойсея. (Вих. 2:11–21)

5. Як звали проповідника, який утік із Дамаска?

(Дії, 9:21–28)

6. Фарисей, який приходив до Iсуса вночі. (Iв. 3:1–21)

7. Хто запросив на обід трьох Божих посланців?

(Бут. 18:1–19)

8. Хто мав судити Iсуса? (Мт. 27:1–30)

11. Велетень, якого переміг Давид. (1 Сам. 17:1–53)

12. Хто врятував ізраїльських розвідників?

(Нав. 2:1–7)Склала Алла СОКОЛЮК

1

2 3

4

5 6

7

8

9

10

11 12

13

14

15

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

25

Привіт, друже! Сьогодні на тебе чекає но-ве знайомство з навколишнім світом. Не тільки твоя, але й моя присутність у ньому – це хороший приклад, який свідчить про Бога Творця!

Про мене кажуть: безстрашна, енергійна та швидка, як блискавка. Але ти не повіриш! Якщо взяти в руки дві канцелярські скріпки, то вийде моя вага, а зріст досягає всього 6 см.

Багато хто вважає, що коли ти маленький, то, значить, – дуже слабкий. Прочитай про мене, і ти переконаєшся, що це не так. Хоча мене вважають найменшою пташкою на Землі, я можу махати крилами зі швидкістю 80 разів на секунду й леті-ти по прямій зі швидкістю 50 км/год (це середня швидкість автомобіля в межах міста). У повітрі я, наче вертоліт, демонструю фігури вищого пілота-жу, рухаючись уперед і назад, вгору й униз, не-

рухомо зависаючи, злітаючи й приземляючись вертикально. Це робить мене невразливою. У спокійному стані моє серце б’ється з час-тотою до 500 ударів на хвилину, а під час польоту – до 1000!

Для підтримки такого активного способу життя мені необхідно надзвичайно ефек-

тивне «паливо», яке я отримую у вигля-ді нектару з квітів. Здобуваю я його

довгим тонким дзьобом, що нагадує голку. Протягом дня я встигаю

відвідати близько 1500 квіток, харчуючись некта-ром кожні 10 хвилин.

Гніздечко ми звиваємо на гілочці дерева або чагарника. Виходить воно таке ж крихітне, як і ми самі, а зроблене з найніжніших матеріалів – павутинок, шерстинок і дрібних шматочків кори. Кладку з двох крихітних яєчок, вагою всього ли-ше 0,2 грама, самка висиджує 2–3 тижні, потім близько місяця годує й обігріває крихіток. У пері-од виведення пташенят «молода матуся» може бути настільки безстрашною, що здатна напасти навіть на змію, втикаючи свого довгого й гостро-го дзьоба в ніс або око супротивника.

Ми належимо до родини, яка нараховує 350 видів і мешкає в Америці, причому не тільки в тропіках і субтропіках, але й у інших кліматич-них зонах, аж до Аляски. Однак наш вид можна зустріти тільки на Кубі, на острові Хувентуд і на півдні Флориди. Деякі люди називають представ-ників нашої родини «смарагдовим горлечком», або «літаючим аметистом», або «вогненним то-пазом», оскільки на сонці наше блискуче пір’яч-ко переливається, змінюючи забарвлення, що робить нас схожими на крихітний дорогоцінний камінь. А насправді мене звуть (Mellisuga helenae).

колібрі-бджола

Малювала Наталя ЖУРАКОВСЬКА

Юлія АБДУВАХІДОВА

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

26

27

Чудеса

творіння

Учені довго сперечалися, як класифікувати велику пан-ду, або бамбукового ведмедя (Ailuropoda melanoleuca), – як вед-медя чи як єнота? У 1936 році аме-риканський фахівець із порівняльної анатомії тварин професор Вільям Грегорі знайшов у великої панди багато анатомічних ознак, які притаманні американським єнотам-по лос кунам. Напрошувався висновок, що велика панда – гігантський єнот. Однак після генетичних дослі-джень учені довели, що велика панда – насправді ведмідь. Найближчим родичем великої панди вва-жається очковий ведмідь, що живе в Південній Америці. Отже, панда – ссавець із родини ведмежих, зі своєрідним чорно-білим забарвленням шерсті, якому притаманні деякі ознаки єнотів.

Велика панда була виявлена порівняно недавно – в 1869 році, а зловили першу панду лише в 1937 ро-ці. Це була юна самочка, яку назвали Сулінь.

Слово «панда» походить від китайської назви цього звіра – «н’яла-понча», що означає «пожирач бамбука». Довжина дорослої панди досягає майже двох метрів, а важить вона до 150 кг! Вели-кі панди мешкають у гірських районах Центрального Китаю. Простір, обжитий бамбуковими ведмедями, невеликий: з півночі на південь простягається лише на 300 км. З другої поло-вини ХХ століття панда стала національним символом Китаю.

За походженням панди – хижі тварини, але харчуються лише рослинною їжею, в основ-ному молодими паростками бамбука. Звір спритно тримає товстими лапами стебло бам-бука й обкушує. Як же це в нього виходить? Завдяки «шостому пальцю» – подов-женій кістці зап’ястя, яка нагадує великий палець людської руки. «Шостий па-лець» щільно притискає навіть найтонші стебла бамбука до решти пазурів ла-пи. За день доросла велика панда з’їдає до 30 кг зелені!

Бамбуковий ведмедик – зникаючий вид. Розмір популяції постій-но зменшується через низький рівень народжуваності – як у ди-кій природі, так само й при утриманні в неволі. Вчені припус-кають, що в дикій природі залишилося близько 1600 особин. Зображення великої панди стало символом Всесвітнього фонду дикої природи (WWF).

ТРО

ПИ

НКА

2/

15

Мал

ювал

а Н

атал

я Ж

УРАК

ОВС

ЬКА

бужлепи

нокійкаЗоф

них

Ольга МАРТИНОВА

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

27

Слова та музика Е. ЖЕЛЕЗПереклад Олени МІКУЛИ

Малювала Маргарита ХРЕБТЕНКО

Чи знаєш ти,що снігова

коза не боїться

висоти й упевнено йде

навіть по краю прірви,

аби привести козеня

туди, де росте

свіжа трава?

а ни

Слова та музикаП д ОП р д ОПереклад Олен[Помірно]

1. Ра - ді - є на - род, по - спі - ша - є до брам. Що тра - пи - лось

2. О - де - же - ю лю - ди всте - ля - ють весь шлях, I паль-мо - ві

3. Хрис - тос по - вер - нув нам у - тра - че - ний рай, I ти ра - зом

та - ам? Ска - жіть ви і нам. Хто ї - де на ос - ли - ку? Цар всіх лю-

ві - ти у ді - ток в ру - ках.

з на - ми цю піс - ню спі - вай!

дей! А як Йо - го зва - ти – I - сус На - зо - рей.

Приспів.

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

28

Тихо в ліжку засинаю,Маму за руку тримаю,А вона співає зновуНіжну пісню колискову:

«Спи, засни, моя дитино,Спи солодко, спи спокійно,Бог твій сон охороняє,Він не спить і не дрімає».

Я нічого не боюсь,Адже поруч мій Ісус!

Світло вимкнули у хаті, Та не страшно нашій Каті.Темна нічка не лякаєТих, хто віру в Бога має.

Тетяна ЖЕМБРОВСЬКА

Валерій ШУМІЛІН

Малювала Маргарита ХРЕБТЕНКО

Переклад Олени МІКУЛИ

СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

29

ІСУСВОСКРЕС!Наш Iсус Христос воскрес!Ллється радість із Небес.Слава Господу й хвала,Торжествують Небеса.

Наш Iсус Христос воскрес!Сповіщає світ увесь. Смерть і пекло Він здолавI спасіння людям дав.

Наш Iсус Христос воскрес!Я співаю до Небес.Наш Iсус Христос воскрес!Справжнє чудо із чудес!

Надіслала Олена ПРОЦЕНКО, США

Випиши початкові літери намальованих предметів і прочитай вірш.

РОЗШИФРУЙ ВІРШ!

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 2 19 22 3 19 13 17 1 18 4 7 16 1 17 3 12 18 18 1 15 1 9 7 20 21 19 23 7 2 7 _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 30 19 2 23 7 2 7 20 11 16 31 18 24 3 1 23 11 18 1 3 22 12 26 6 19 21 19 4 1 26 _ _ _ _. _. 23 3 19 13 26

ПРОЧИТАЙ ВІРШ! Невеличка підказка:1=а, 2=б, 3=в, 4=г, 5=ґ…

Склала Юля СЕРГЄЄВА, 9 років, Росія

Iрина МУРАВСЬКА, Україна

Неллі ЧЕРНЯВСЬКА, 9 років, Росія

Юлія САПОЖНИКОВА, Росія

Iван ДИМИТРОВ,

8 років, Казахстан

Лія ХРУЛЬОВА, 10 років, Чувашія

З пошти

«Стежинки

»СТЕ

ЖИ

НКА

2/

15

30

Руслан ДОЛГОВ, 9 років, Росія

Олена МИХАЙЛОВА, 14 років, Україна

Чи знаєш ти, що 25 років тому

вийшов перший ном

ер

журналу

«Стежинка»

російською

мовою –

«Тропинка»?

Це теж був

великодній

випуск.

Даша КРИВДА, Киргизстан

Відповіді:

Християнський журнал для дітей молодшого та середнього шкільного віку.

Виходить шість разів на рік.

Засновник: Українське місіонерське товариство «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ-1, Україна, 01924.

Головний редактор Ельвіра Цорн

Відповідальний редактор українського випуску В. Новомирова

Художній редактор I. Козіна

Підписний індекс: 06597

Тираж 29 400 прим.

Розповсюджується безкоштовно усім бажаючим.

Адреса редакції: вул. Хорольська, 30, м. Київ-1, Україна, 01924.Телефон: (44) 296-86-39; факс: (44) 296-87-73;e-mail: sns@sns.org.ua

Журнал зареєстровано в Державному комітеті ЗМI України; реєстр. № КВ 6658 від 30.10.2002.

Видавець: УМТ «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ-1, Україна, 01924.

С. 4–7: © Hänssler-Verlag, Holzgerlingen, переклад з німецької Эльвіри Цорн.С. 14–15: © Verlag Bibellesebund, Marienheide, переклад з німецької Эльвіри Цорн.C. 18–23: © CSV, Hückeswagen, переклад з німецької Марії Вінс.

Номер підписано до друку 21.01.2015.Надруковано ТОВ «Новий друк»,вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, Україна, 02660.

Оформити підписку та надсилати кореспонденцію і матеріали можна за адресою: вул. Хорольська, 30, м. Київ-1, Україна, 01924.

Пожертвування можна надсилати: УМТ «Світло на Сході», код 14300272, р/р 26008286434001 в КГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Києва, МФО 321842; адреса: Київ-1, 01001.

© «Свет на Востоке», 2015 р.

ISSN 2194-3796Комп’ютерна верстка: Костянтин Суліма

На першій сторінці обкладинки: фото © gorillaimages/shutterstock.com

www.tropinka.eu

2/2015

До стор. 2: «Страху немає в любові» (1 Iв. 4:18). До стор. 10: 1/а, 2/в, 3/б, 4/б, 5/в, 6/а, 7/в, 8/б. До стор. 13: ЗАГАДКИ: 1. Тимофій (1 Тим. 1:1–2). 2. Еммаус (Лк. 24:13–16). 3. Даниїл (Дан. 6:22). 4. Єлисей (2 Цар. 5:8). ЗНАЙДИ ТА СКЛАДИ: Iсус воскрес!

До стор. 17: ЩО СКАЗАВ IСУС: «Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона» (Лк. 8:50). СЛОВА: Єва, ангел, лев, гнів, лан, ген, ліга, вена, Нева, Ліван, Аліна. ВIДГАДАЙ: Розп’яття та воскресіння Iсуса Христа. До стор. 25: Кросворд «СТОРIНКАМИ БIБЛIЇ»: По горизонталі: 4. Гефсиманія. 5. Степан. 7. Ангел. 9. Даниїл. 10. Юда. 13. Петро. 14. Мудреці. 15. Яків. По вертикалі: 1. Йосип. 2. Веселка. 3. Ціппора. 5. Савл. 6. Никодим. 7. Авраам. 8. Пилат. 11. Ґоліят. 12. Рахав. До стор. 30: ПРОЧИТАЙ ВIРШ: «Бо Своїм Ангелам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнувати на всіх дорогах твоїх» (Пс. 91:11). РОЗШИФРУЙ ВIРШ: «…Воскрес Христос із мертвих…» (Рим. 6:4).

Л А С Д У Л А Н А В I Щ З Ю В Л АЛ Д Ф Є Ч Ь I Щ О Ш У С И Н А Й ДI Л А А Н П Л С Я Д Г У Ф Ю П Х ЄI Ю Ж Т I И Ї И П I О Д Ж Ф А О ЇС Р Д О Д Т В Н Ч Л А Ш В Ю Є С КА О I В А Н Ж Е Д I О Ш У Р Ж О ЦТ П Е Г Щ Л А Д Ц Й Ф Я Ь И Б Т ЗО Н Т Л А В А Р А В В А Ф Б О Н ЖП Ш К А Е П Д I Я Г Ш Є Ю А А И ЄТ С Ц В Л Р Д О Л А К Л Д Л С К ЇН У А I Д Ж Л Н О Ц В Д А К О З ИП Д П П А Л А З Р Е З Д Р А Ш Е ЛН Д I Т Л А В Л А Ш Г Л А Є Л А УХ Я I П Л О Л И В А О В Ф Я Й О РВ О П Ф Н Г Г Д З Ш Х К Е Г Щ Б ЮП Р Ю Ш А У Л О Г Н Б К Е Д Р О НП Л А Т Ю К Н Д I Є Щ О Д Р И В А

Оксана ЛАДНАЯПереклад Олени МІКУЛИ

ХРИСТОС ВОІСТИНУ

ВОСКРЕС!

Христос воістину воскрес!

Хіба доречно сумнів мати?

Це знає і блакить небес,

I соловей, що звик співати.

Христос воістину воскрес!

А в Ньому – воскресіння наше!

Насправді чудо із чудес,

З усіх подій воно – найкраще.

Христос воістину воскрес!

Земля в квітках, мов наречена.

I звістка, що прийшла з Небес,

Несе нам радість незбагненну.

Настя МОЇСЕЄВА, 11 років, Чувашія

Ольга ВIРТ, 7 років, Україна

Олексій КОМПАНIЄЦЬ, 10 років, Україна

Маша ГЛУХОВА, 9 років, Росія

Ліра РОМАРНЮК, 12 років, Молдова

Аня СЕРЬОГIНА, 9 років, УкраїнаМарія ВIРТ, 12 років, Україна