Урок № 99

Тема. Профілі для оброблення швів.

Лицьове мурування з геометричним чітким рисунком швів на фасаді або поєднання обумовленого

рисунку швів на її поверхні з рельєфними композиціями і елементами називають декоративним.

Найбільш розповсюджений варіант мурування це: готичний (польський), який складається з

чередуючих рядів, в яких тичкові і ложкові цеглини розміщені по черзі. Хрестове складне яке

виконується у вигляді чередуючих рядів, в яких по черзі укладені тичкові і ложкові цеглини.

Шви на лицьовій поверхні декоративноі кладки розшивають.

Спочатку обробляють вертикальні, а потім горизонтальні шви. Від форми (профілю ) розшивання

зовнішніх швів залежить архітектурна виразність кладки. Найчастіше швам надають: а- опуклу, б-

увігнуту, в-прямокутну з поглибленням, г-однозрізну форму

Домашнє завдання: Повторити пройдений матеріал.

Урок № 100

Тема. Кладку стін, кутів, простінків із лицьової цегли. Організацію робочого місця.

Лицьове мурування з керамічної або силікатної цегли з розшиванням швів найбільш

розповсюджений спосіб оздоблювання фасадів. Лицьову поверхню викладають з відбірної цегли

або каменю з правильними ребрами і кутами, а решту частину кладки - зі звичайних каменів або

цегли. Цеглу або камені для облицювання підбирають однакового кольору і тону. Мурування

виконують, як правило, з використанням багаторядної системи перев'язування швів.

Облицювальний шар перев'язують з основною стіною за допомогою тичкових рядів у лицьовому

шарі через кожних чотири-п'ять ложкових рядів кладки. Лицьове мурування можна

використовувати як для зовнішніх (більшість) стін, так і для внутрішніх стін. Шви лицьової

кладки повинні мати однакову товщину і охайно розшиті.

Облицювальне лицьове мурування. Керамічні камені і керамічна цегла (одинарна або

потовщена) широко використовується для зовнішнього лицьового шару кладки -облицювальної

лицьової кладки.

При муруванні основного і лицьового шарів стін із однакових за розміром цеглини або каменів

мурування виконують з використанням багаторядної системи перев'язування.

При використанні різних розмірів цегли або каменів (в основному і лицьовому шарах) для

забезпечення перев'язування необхідно враховувати через яку кількість рядів кладки основного,

лицьового шарів співпадуть горизонтальні шви. На їх рівні лицьовий шар можна перев'язувати з

основним тичковим рядом.

Так, при муруванні зі потовщеної та звичайної цегли (одинарної) (рис. 1) спочатку викладають

зовнішню облицювальну версту з тичкового і трьох верстових рядів, а внутрішню частину стіни

(на висоту ложкових рядів облицювання) мурують із одинарної цегли. Прокладні тичкові ряди з

потовщеної цегли зв'язують облицювання з рештою частини стіни через кожних три ряди

облицювання, що відповідає чотирьом рядам основної частини стіни.

Облицювання потовщеною цеглою 1 — тичковий ряд; 2 — ложкові ряди; 3 — трьохчетвірки цегли; 4 — четвірки цегли; 5 —

прокладний ряд; 6 - кладка з одинарної (звичайної) цегли

Облицювальну версту мурують за багаторядною системою перев'язування. У кутах стін у

кожному тичковому ряду укладають ложком по дві тричвертки. Внутрішню частину стіни

викладають за багаторядною системою перев'язування швів.

При муруванні основної частини зі звичайної цегли і облицювального шару з лицьових

керамічних каменів перев'язування забезпечується без прокладних рядів, а тільки тичковою

верстою з керамічних каменів. Після укладання зовнішнього ряду каменів (1), викладають два

ряди цегли внутрішню версту і забутку (2). Облицювання з кладкою стін перев'язують (на рівні

ложкових каменів) двома рядами цегли. Мурування внутрішньої частини стіни і облицювання

виконують за однорядною системою перев'язування.

Облицювання лицьовим каменем

1 -лицьовий камінь; 2- цеглини; 3 – неповномірна цегла

При муруванні стін із керамічних каменів і облицювання лицьовою цеглою перев'язування

виконують за схемою

Спочатку викладають облицювальні версти, перший ряд яких складається із цілих цеглин,

укладених тичком, а три наступних — з половинок цегли 2, укладених тичком. Потім мурують

внутрішню частину стіни з двох рядів каменю з однорядною (ланцюговою) системою

перев'язування. На рівні тичкових каменів кладку вирівнюють не лицьовою (звичайною) цеглиною

4, укладену ложком. Перев'язують облицювання через чотири ряди тичковими цеглинами,

затиснутими у внутрішній частині стіни. Облицювання мурують за багаторядною системою

перев'язування. У кутах тичкового ряду укладають дві тричвертки 5, у ложкових рядах - одну

тричвертку.

Облицювання лицьовою цеглою

1 — лицьова цегла (ціла) ; 2 — половинки лицьової цегли:3 — керамічний камінь; 4 — звичайна

цегла

Домашнє завдання: Повторити пройдений матеріал.

Урок № 101

Тема. Допустимі відхилення при лицьовій кладці. Контроль якості кладки.

Дуже важливо, щоб кладка стін і перегородок була якісно вимурувана. Тому що від якості

мурування стін і перегородок залежить міцність і трудоємкість оздоблюваних робіт. Вивчення цієї

теми дозволить знати:

• показники якості мурування;

• вимоги до якості мурування відповідно до БШП;

• порядок контролю якості мурування.

У процесі роботи необхідно:

• застосовувати розчин та цеглу, вказану в робочих кресленнях;

• правильно виконувати перев'язування швів;

• щоб поверхня була вертикальною;

• поверхня і кути повинні бути горизонтальними і прямолінійними;

• правильно встановлювати закладні деталі та зв'язки (оформляють актом на приховані

роботи).

Якість мурування - це відповідність її робочим кресленням і вимогам, які викладені в БНіМ

3.03.01-87.

У ході виконання цегляної кладки каменяру необхідно стежити за:

• відповідністю кладки проекту;

• місцями опирання прогонів, балок, перемичок, плит перекриття на стіни,

стовпи та пілястри та їх забивки в кладці;

• за правильністю перев'язки;

• товщиною та заповненням швів;

• наявністю й правильністю установки металевих зв'язків, анкерів;

• якістю лицьової поверхні (підбором цегли, дотриманням кольору,

правильністю перев'язки, малюнком, розшивкою швів);

• правильністю влаштування деформаційних швів, димових і

вентиляційних каналів;

• точністю розмірів і правильним місцем розташування прорізів, ніш й

інших архітектурно-конструктивних елементів.

Якість кладки каменяр систематично перевіряє контрольно-вимірювальними інструментами,

шаблонами та пристосуваннями. Правильність закладеного кута контролюється косинцем , а

вертикальність кутів і поверхонь — виском і рівнем. Таку перевірку він виконує не менш двох

разів на кожному ярусі кладки.

Перевірка кута кутником Перевірка вертикальності виском

Перевірка горизонтальності Перевірка вертикальності рівнем

рівнем і правилом та правилом

Горизонтальність рядів каменяр перевіряє рівнем і правилом Для цього він укладає правило на

кладку, ставить на нього рівень у горизонтальному положенні й визначає відхилення кладки.

Товщину швів у кладці вимірюють сталевою лінійкою через 5–6 рядів.

Правильність повноти заповнення швів (вертикальних і горизонтальних) розчином перевіряють,

виймаючи в різних місцях окремі цеглини викладеного ряду (не рідше трьох разів за висотою

поверху).

. Допустимі відхилення стін:

А — нерівності на вертикальній поверхні; Б — відхилення від опорних поверхонь; В —

відхилення поверхні так кутів від вертикалі; Г — відхилення рядів кладки по горизонталі

(на 10 м довжини стіни); Д — відхилення від проектних розмірів товщини стіни; Е —

зміщення вісі стіни; Ж — відхилення по ширині простінка; З — відхилення по ширині

прорізі; И — зміщення вісі віконних прорізів; К — товщина вертикальних швів; Л —

товщина горизонтальних швів

У тих випадках, коли відхилення перевищують припустимі норми, які вказані в таблиці нижче,

питання про продовження робіт вирішують разом із проектною організацією. Якщо проектна

організація дозволяє не переробляти кладку, вона вказує конкретні способи виправлення дефектів.

У суху, жарку та вітряну погоду цеглу перед укладанням цеглу рясно змочують водою, а

керамічну цеглу занурюють у воду для того, щоб відбувалося краще зчеплення розчину й

нормальне його твердіння.При перервах у роботі верхній ряд кладки повинен залишатися

непокритим розчином. Продовження кладки після перерви необхідно починати з поливу водою

поверхні раніше викладеної кладки.

. Допустимі відхилення стовпів:

А — відхилення по товщині; Б — відхилення від вертикальної відмітки обріза; В —

зміщення вісі конструкції; Г — відхилення поверхні та кутів від вертикалі; Д — товщина

вертикальних швів; Е — товщина горизонтальних швів; Ж — нерівності на вертикальній

поверхні, визначені при накладці двометрової рейки

Таблиця Припустимі відхилення, мм. у розмірах і положеннях конструкцій

Відхилення й нерівності

Конструкція

3 цегли, керамічних і других

каменів правильної форми,

крупних блоків

Бутова та бутобетон на

стіни стовпи фундаменти стіни стовпи

Відхилення проектних розмірів:

ПО ТОВЩИНІ

±15 +10 ±30 ±20 ±20

за відмітками опорних поверхонь: -10 -10 -25 -15 -15

за шириною простінків -15 — — -20 —

за шириною прорізів + 15 — — +20 —

за зміщенню вісі суміжних

віконних прорізів 20 — 20 —

за зміщенню вісі конструкції. 10 10 20 15 10

Відхилення поверхні стін і кутів

кладки від вертикалі: на один

поверх

10 10 _ 20 15

на всю будівлю 30 зо 30 30 30

Відхилення рядів кладки від

горизонталі на 10 м довжини стіни 15 — 30 20 —

нерівності на вертикальній

поверхні кладки, визначені при

накладанні рейки довжиною 2 м

10 5 — 15 15

Товщину швів перевіряють періодично наступним чином: якщо при замірюванні 5 рядів кладки

стіни, її висота дорівнює 385 мм, то середня величина дорівнюватиме 385 : 5 = 77 мм, середня

товщина шва, не враховуючи товщини цегли, становить 77-65 = 12 мм. Середня товщина

горизонтальних швів у межах поверху повинна бути 12 мм, вертикальних — 10 мм.

Питання для самоконтролю

1. За чим слідкує муляр в процесі кладки для підвищення якості кладки?

2. Яким інструментом користується муляр при перевірці якості кладки?

3. Які допустимі відхилення при кладці стовпів та стін з цегли?

Домашнє завдання: Повторити пройдений матеріал.

Урок № 102

Тема. Читати креслення та схеми. Вимоги з охорони праці при виконанні робіт.

Техніка безпеки.

1. Загальні положення

1.1. До роботи муляром допускаються особи, які досягли 18-річного віку, пройшли медичний

огляд та мають кваліфікаційне посвідчення муляра.

Інструкція з охорони праці для муляра 1.2. Робітник, що приймається на роботу муляром,

повинен пройти вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки,

прийомів і способів надання долікарської допомоги потерпілим та повинен бути ознайомлений під

розпис з умовами праці, правами та пільгами щодо роботи в шкідливих та небезпечних умовах

праці, про правила поведінки при виникненні аварій.

До початку роботи безпосередньо на робочому місці муляр повинен пройти первинний

інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт.

Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні

записи в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці і Журналі реєстрації

інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували,

так і того, хто інструктував.

1.3. Муляр після первинного інструктажу на робочому місці має протягом 2–15 змін (залежно

від стажу, досвіду і характеру роботи) пройти стажування під керівництвом досвідченого

кваліфікованого муляра, який призначається наказом (розпорядженням) по підприємству.

1.4. Повторний інструктаж з правил і прийомів безпечного ведення роботи і охорони праці

муляр повинен проходити:

– періодично, не рідше одного разу на квартал;

– при незадовільних знаннях з охорони праці не пізніше місячного строку;

– у зв’язку з допущенням випадку травматизму або порушенням вимог охорони праці, що не

призвело до травми.

1.5. Муляр повинен працювати в спецодязі і спецвзутті, передбачених Типовими галузевими

нормами: напівкомбінезоні бавовняному, черевиках шкіряних, рукавицях з надолонниками із

вінілісшкіри – Т переривчастої.

Крім того, на зовнішніх роботах взимку додатково: у куртці і брюках бавовняних на

утеплювальній прокладці, валянках та засобах індивідуального захисту – окулярах захисних.

Інструкція з охорони праці для муляра

Спецодяг і спецвзуття мають бути справні і відповідати розміру і зросту.

1.6. Допуск сторонніх осіб, а також муляра у нетверезому стані на робоче місце забороняється.

1.7. Приймати їжу і відпочивати слід у спеціальних приміщеннях, а в холодну пору року – в

пунктах обігрівання, обладнаних у знімних дорожньо-побутових кузовах, пересувних побутових

вагончиках та ін.

1.8. Побутові приміщення повинні бути забезпечені питною водою, умивальником для миття

рук і аптечкою з комплектом необхідних медикаментів для надання долікарської допомоги.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Перед початком роботи муляру необхідно впорядкувати спецодяг (застебнути поли,

рукава, волосся прибрати під головний убір і т.д.) і при потребі, одержати додаткові засоби

індивідуального захисту.

2.2. Перед початком роботи муляр повинен перевірити:

– справність інструменту, пристроїв, а також риштувань і підмостків у робочій зоні;

– наявність засобів індивідуального захисту, передбачених Типовими галузевими нормами;

– оглянути робоче місце і перевірити достатність його освітлення, правильність розміщення

матеріалів на робочому місці;

– наявність огороджуючих і захисних пристроїв.

Інструкція з охорони праці для муляра 2.3. Під час роботи у виїмках, котлованах перевірити

стан кріплень у котлованах, міцність поруччя, огорожі і драбин. Забороняється приступати до

робіт у виїмках, котлованах з несправним кріпленням, драбинами, поруччям.

2.4. Необхідно перевірити наявність зовнішніх захисних козирків по периметру будинку, а

також огородження віконних та дверних прорізів, отворів у настилах і перекриттях.

2.5. Перед тим як мурувати стіни, необхідно пересвідчитись у відсутності проводів над

робочим місцем муляра, а за їх наявності повідомити майстра (виконроба).

2.6. Під час роботи всередині діючих цехів, під прольотами мостових кранів та в інших

подібних випадках необхідно перевірити наявність огороджуючих і захисних пристроїв.

2.7. Про всі помічені при огляді несправності або недоліки, які загрожують безпеці людей при

проведенні робіт, муляр повинен повідомити керівника робіт і приступити до роботи після їх

усунення.

3. Вимоги безпеки під час виконання роботи

Інструкція з охорони праці для муляра 3.1. При муруванні фундаментів необхідно перевірити

міцність кріплень стінок траншей і котлованів, стежити за станом схилів.

3.2. Особливо уважно слід стежити при роботі з водовідливом і в дощову погоду. Вздовж

бровок траншей і котлованів повинна бути смуга завширшки не менш як 0,5 м.

3.3. При виявленні дефектів у кріпленнях роботи поблизу траншей і котлованів необхідно

припинити. Відновити укладання фундаментів дозволяється після усунення дефектів.

3.4. Подавати камінь і розчин у траншеї та котловани слід механізованим способом або за

допомогою жолобів, естакад і похилих площин. Забороняється спускати камінь у жолоб і водночас

приймати камінь із жолоба, а також опускати камінь у котлован і траншею з бровки, перекидаючи

тачку або візок.

3.5. Фундаментні блоки слід опускати краном або іншими підйомними механізмами плавно,

без розгойдування, ривків і поштовхів. Забороняється перебувати муляру під блоком, що

опускається. Підводиться блок до місця монтажу з зовнішнього боку будинку, споруди.

Розстропування блока дозволяється тільки після його вивірення та остаточного встановлення.

Інструкція з охорони праці для муляра

3.6. Піднімати цеглу на підмостки слід, як правило, пакетами на піддонах за допомогою

чотири- або тристінних футлярів. В останньому разі пакет піднімають з нахилом у бік задньої

(обгородженої) стінки на 15–18° від вертикалі, причому після підняття пакета на висоту 0,5–1,0 м

слід оглянути відкритий бік пакета і видалити цеглини, що нестійко лежать і виступають.

3.7. Допускається підняття цегли в контейнерах, а також у пакетах без піддонів за допомогою

спеціальних захватів, що гарантують безпеку підняття.

3.8. Забороняється піднімати на поміст цеглу пакетами, укладеними з перехресною

перев’язкою і “в ялинку”, без спеціальних пристроїв (огороджуючих футлярів), що виключають

можливість випадання цеглин.

3.9. Заміну або підведення фундаменту в існуючих будинках дозволяється проводити

короткими ділянками за вказівкою майстра (виконроба) і під його постійним наглядом. При цьому

по фронту робіт на відстані не менше 1,5 м від будинку має бути влаштоване обгородження та

поблизу будинку заборонений швидкий рух важкого виду транспорту.

3.10. Класти стіни дозволяється тільки з правильно встановлених риштувань і підмостків,

перекриттів. Мурувати слід на висоті більш як 1,3 м тільки з підмостків, міцність і стійкість яких

наперед перевірена.

Інструкція з охорони праці для муляра3.11. Забороняється мурувати, стоячи на стіні, а

також ходити по стіні.

3.12. Не дозволяється кладка стін будинків на висоті понад два поверхи без влаштування

міжповерхових перекриттів або тимчасового настилу по балках цих перекриттів, а також без

влаштування площадок, маршів та їх огородження на сходових клітках.

3.13. Забороняється вести кладку стін при розміщенні настилу вище рівня рядів кладки, що

укладаються. Кожний ярус стіни необхідно укладати так, щоб рівень стіни після чергового

переміщення робочого настилу був вище настилу на 2–3 ряди цеглин.

3.14. При кладці стін з внутрішніх підмостків треба по всьому периметру будинку

влаштовувати зовнішні захисні інвентарні козирки у вигляді настилу на кронштейнах,

навішуваних на стальні гаки. Гаки, що закладаються в кладку в міру її зведення, мають бути

розміщені на відстані не більш як 3 м один від одного.

Зовнішні захисні козирки можуть бути влаштовані також на консолях, що випускаються з

віконних та інших прорізів.

Домашнє завдання: Повторити пройдений матеріал.

Урок № 103

Тема. Створення навчального проекту «Макет стін будинку». Вибір та обґрунтування теми

проекту.

Опор'ядження – це комплекс робіт, спрямованих на надання внутрішнім та зовнішнім

поверхням будівельних конструкцій необхідного набору захисних, експлуатаційних або

декоративних якостей. Опор'яджувальні роботи можуть виконуватись як на етапі будівництва так і

вже під час експлуатації об’єктів.

Без оздоблення фасаду будівництво приватного будинку не можна назвати завершеним.

Фасад, крім ефектного зовнішнього вигляду, повинен бути оброблений з урахуванням сучасних

технологій і з використанням перевірених матеріалів.

Роблячи вибір у будівельному супермаркеті, у багатьох з нас просто розбігаються очі.

Асортимент оздоблювальних матеріалів для фасадних робіт справді величезний. Політ фантазії в

оформленні фасаду свого будинку може обмежити тільки ціна. Безумовно, привабливий і

оригінальний фасад не менш важливий внутрішнього оздоблення.

Перед обробкою фасаду проводиться також утеплення будинків.

Найоптимальнішим матеріалом для утеплення фасадів є плити пінополістиролу. Це

обумовлено характеристиками матеріалу: низькою теплопровідністю, високими властивостями

міцності, довговічністю, доступністю матеріалу і його низькою вартістю.

Питання про утеплення будинків у всі часи було досить актуальним. Теплий дім – це, по-

перше, комфорт і затишок, по-друге, економія енергоресурсів, по-третє – надійність і

довговічність будівлі.

Сьогодні на озброєнні будівельників існує велика кількість цікавих технологій, які

дозволяють надійно утеплювати житлові будинки і виробничі будівлі. Взагалі утеплення будинків

здійснюється за рахунок утеплення підлоги, покрівлі та стін будинку. В свою чергу для утеплення

стін застосовують такі методи: фасадне утеплення, тобто утеплення зовнішніх стін і утеплення

всередині приміщення, тобто внутрішніх стін.

Оздоблення фасаду пінопластом – це оптимальне рішення зберегти стіни від руйнування і

усунути витік тепла в старих цегляних і панельних багатоповерхівках. У зимовий час великою

проблемою для багатьох київських квартир стає холод в житлових приміщеннях. Навіть гарне

опалення часто не допомагає впоратися з цим, не кажучи вже про слабкий обігрів

житла. Виправити таку ситуацію допоможе фасад з пінопласту, який прекрасно захищає зовнішні

стіни від появи грибка, цвілі, проникнення вогкості і сприяє заощадженню тепла.

Обґрунтування вибору об’єкта проектування

У сучасному світі енергозбереження є актуальним не тільки для економіки України,

але і для кожного громадянина. Особливо така проблема постає перед жителями гірських

районів Закарпаття, де зима є довгою і суворою, а ціна на опалення будинків високою.

Проблему енергозбереження можна вирішити будуючи енергоефективні будинки. В таких

будинках витрачається мінімум теплової енергії – в 5-10 разів менше, як у стандартних. При

цьому тепло в будинку зберігається за рахунок використання енергозберігаючих технологій

будівництва та високоефективних теплоізоляційних матеріалів. Крім того, всі будівельні

матеріали повинні бути екологічно чистими, тобто негативний вплив матеріалів на людину

повинен бути мінімальним. Витрати на будівництво енергоефективного будинку на 15 %

більші, ніж на будівництво стандартного будинку, але експлуатація таких будинків

дешевша. Вважається, що ефективне утеплення будинку дає можливість зменшити втрати

тепла в 20 разів. Отже, щоб побудувати теплий дім необхідно правильно підібрати

будівельний матеріал. Чим нижча теплопровідність матеріалів, тим ліпша якість ізоляції

будівлі, що істотно впливає на зменшення споживання теплової енергії, у свою чергу, це

знижує забруднення навколишнього середовища викидами у повітря діоксину вуглецю, який

утворюється внаслідок згорання палива для виробництва теплової енергії, і частково

спричиняє тепловий ефект.

Основними джерелами втрати тепла в будівлях є стіни, підлоги, дахи, вікна, двері та

вентиляція. Зменшити втрати тепла можна за рахунок поліпшення теплоізоляційної оболонки

будинку. Близько 23% тепловтрат відбувається через фасад будівлі - через стіни, отже, утепливши

фасад, Ви зменшите тепловтрати будівлі на 23%.

Теплоізоляція – один з найбільш простих та ефективних інструментів енергозбереження.

Завдяки грамотному застосуванню теплоізоляційних матеріалів втрати тепла можна знизити

до 70%, а отже, істотно заощадити на опаленні.

Для того, щоб ефект від застосування теплоізоляційних матеріалів був максимальним,

необхідно грамотно підбирати матеріали для утеплення тих чи інших конструкцій, а також

слідувати рекомендаціям з монтажу, які пропонують виробники теплоізоляції.

Сучасні системи утеплення сприяють підтримці оптимальної температури і мікроклімату

всередині приміщення. Стіни будівель вони захищають від надмірної вологи і конденсату,

запобігаючи тим самим появі грибків і плісняви. Крім того утеплення квартири забезпечить

додаткову звукоізоляцію, що для багатьох є найважливішим чинником.

Урок № 104

Тема. Мета і завдання проекту. Пошук інформації, актуальної для проекту.

Ми з вами живемо в інформаційному суспільстві. Для виготовлення будь-якого проекту:

виготовлення виробу, надання послуг тощо, необхідна певна інформація. Уміле опрацювання

інформації дає змогу проектувальнику більш чітко та ясно визначити проблему (окреслити суть

протиріччя, що знаходиться в основі проблеми, з’ясувати вже відомі на даний момент шляхи її

розв’язання тощо), швидко віднайти власні способи для розв’язання поставлених завдань і,

відповідно, більш ґрунтовно розробляти банк ідей та пропозицій.

План вивчення:

1. Сутність та види інформації.

2. Пошукові системи.

Коли перед дизайнером (конструктором) постає завдання з вивчення досліджуваної проблеми,

йому необхідно визначити джерела, до яких він буде звертатись у першу чергу.

Отже, розглянемо інформацію як провідний ресурс проекту, відповідні джерела інформації та

засоби і прийоми її пошуку.

Термін «інформація» в середині ХХ століття ввів К. Шеннон відносно до теорії передачі кодів, яка

отримала назву «Теорія інформації». У наш час зміст цього терміна отримав більш глибоке

природничо-філософське значення. Така трансформація — у сприйнятті людиною — поняття

«інформація» стала наслідком необхідності переосмислення технологій трансляції та ретрансляції,

сприйняття і перетворення того, що має загальну назву — інформація.

Інформацію (від лат. informatio — повідомляти) визначають як будь-яке повідомлення про будь-

що, теоретичні відомості, значення певних показників, що є об’єктами збереження, обробки та пе-

редачі, які використовуються в процесі аналізу певних (економічних, технологічних, політичних

тощо) рішень.

Усе інформаційне середовище поділяється на три типи джерел інформації:

• документ;

• людина;

• предметно-речове середовище.

Людина є ключовою ланкою в системі інформаційних джерел. Може розкрити велику за

обсягом та цікаву інформацію зі сфери знань та власного досвіду використання цих знань на

практиці.

Під предметно-речовим середовищем розуміють оточення, що поруч із вами. Предмети та речі

інколи можуть розповісти не менше ніж людина.

Під час роботи над проектом важливо знати, де шукати потрібну інформацію. У зв’язку з цим

розрізняють такі найбільш поширені шляхи пошуку інформації:

• вивчення бібліотечного каталогу;

• за допомогою пошукових систем в Інтернеті;

• у довідковому апараті лінгвістичних енциклопедій. У них після статті на визначені

теми дається список літератури;

• комунікативний — можливість отримати необхідну консультацію вчителя, фахівця

тієї галузі, яка є близькою до теми проекту.

Сьогодні в нашій країні система науково-технічної інформації включає в себе бібліотеки,

Український інститут науково-технічної та економічної інформації, Книжкову палату України,

Інститут реєстрації інформації НАН України, служби науково-технічної інформації міністерств і

відомств, а також деяких наукових установ.

Найбільш доступними для дослідників є, звичайно, бібліотечні каталоги. Систематичний

каталог як інформаційно-пошукова система дає можливість швидко зорієнтуватися, чи є в

бібліотеці книги з тієї галузі науки, яка цікавить дослідника. Пошук потрібних джерел інформації

може здійснюватися за допомогою звичайних бібліотечних карток, що є у відповідному каталозі

бібліотеки, або за допомогою комп’ютера.

Коли дослідник опрацьовує достатньо велику кількість книг із метою пошуку потрібної

інформації для проекту, необхідно дотримуватися наступних практичних рекомендацій роботи з

книгою:

1. Уважно вивчити титульну сторінку, де вказані основні відомості про книгу: назва, автор, місце

та рік видання, найменування видавництва. Це важливо, оскільки після повідомлення

консультанту бібліотечного каталогу хоча б однієї з наведених характеристик книги вам

допоможуть швидко її віднайти. Це пояснюється тим, що бібліотеки систематизують джерела ін-

формації за декількома ознаками (за назвою, автором, роком видання тощо).

2. Ретельно ознайомитись із заголовками цієї книги, намагаючись зрозуміти, з яких розділів вона

складається, в якій послідовності викладається матеріал; окремо звертати увагу, чи є в наявності

матеріал, який представлений графічними зображеннями, схемами, зведеними таблицями — такі

відомості, як правило, узагальнюють великий за обсягом матеріал, що викладений у книзі.

3. Уважно прочитати анотацію, передмову чи вступ книги або висновки, що дасть змогу скласти

загальне уявлення про зміст, зрозуміти основне призначення книги.

4. Ознайомитися безпосередньо з основним текстом книги, дляцього необхідно прочитати

декілька сторінок, абзаци, уривки з тих розділів, що за назвою найбільше підходять до теми вашо-

го проекту чи проблеми. Це дасть змогузрозуміти стиль написання автора, особливості викладу

матеріалу, настільки матеріал книги є доступним чи складним тощо.

Також під час роботи з книгою варто звернути увагу на такі важливі моменти.

Процес вивчення навчальної, наукової та іншої літератури потребує уважного та докладного

обмірковування та обов’язкового конспектування.

Конспект — це ефективний вид запису не лише навчальної, а й наукової інформації. Розрізняють

такі конспекти, як: планові, вільні, текстуальні і тематичні.

Плановий конспект — конспект книги за її змістом: заголовками, розділами, параграфами. Такий

конспект повністю відображає структуру книги.

Вільний конспект — конспект, що об’єднує у своєму змісті переказ прочитаного із цитатами з

окремих розділів чи параграфів книги.

Текстуальний конспект — конспект, що складається із цитат, які відображають основний зміст

книги, ідеї та положення певного параграфа чи книги.

Тематичний конспект — конспект, в якому цитати з різних джерел або переказ авторських думок

групуються за рубриками, що розкривають зміст тем, із яких складається книга.

Сьогодні найбільш зручним та сучасним засобом пошуку й систематизації необхідної інформації

для проекту є інтернет-ресурси.

Інтернет — усесвітня асоціація комп’ютерних мереж або простіше — World Wide Web

(WWW), що дослівно означає «всесвітняширока павутина». В Інтернеті можна отримати

різноманітну інформацію — від прогнозу погоди до інформації про політику, техніку і технології,

меблеве виробництво, медицину, наукові відкриття тощо. Складно навіть уявити, що неможливо

знайти в мережі Інтернет.

Види доступу до ресурсів Інтернету відрізняються різними схемами підключення, які

забезпечують постачальники послуг мережі — провайдери. Звичайні користувачі підключаються

до Інтернету за допомогою модему і телефонної лінії, кабельного з’єднання чи за допомогою

бездротової технології. Кожний комп’ютер, що підключений до всесвітньої мережі, має власний

номер, який називають доменом (від англ. domain — область).

Найбільш поширена послуга, яка надається мережею, — віддалений доступ до баз даних. Це

означає, що дослідник може за допомогою свого комп’ютера, підключеного до Інтернету,

переглядати інформацію, яка знаходиться на великих відстанях у бібліотеці та зберігається у

відповідному комп’ютері.

Під час передачі файлів (інформація передається у файлах) по мережі використовується так

званий протокол ftp (file transfer protocol), за допомогою якого ви можете скопіювати на свій

комп’ютер будь-який доступний файл. Загальний обсяг інформації, що є доступним через

протокол ftp, складає десятки тисяч терабайт (1 терабайт = 1 000 000 000 000 байт). Це можуть

бути програмне забезпечення, текстові документи, звукові та відеофайли тощо.

Коли ви знаходитеся (через комп’ютер) у мережі Інтернет, то є можливість переглядати

різноманітні документи в різних частинах країни чи світу, за лічені хвилини зазирнути на

українську сторінку сервера Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (м. Київ) і

переглянути інформаційні джерела з наукової періодики чи електронні наукові фахові видання,

тематичні зібрання тощо. Ви можете переходити від однієї сторінки до іншої звичайним

натисканням кнопки миші вашого комп’ютера. При цьому кожне ключове слово з’єднується з

відповідними інформаційними файлами через гіпертекстові зв’язки. Це те саме, що посилання в

статті енциклопедії, що починаються словами «див. також…», але для того, щоб гортати сторінки

книги, вам достатньо лише клацнути мишкою на потрібному ключовому слові (для зручності воно

виділяється кольором або підкреслюється рискою), і через секунди чи хвилини (у залежності від

швидкості завантаження даних у мережі та кількості користувачів, що знаходяться на тому ж

сервері) перед вами з’являється потрібна для вас інформація. Достатньо швидко також можна

одержати інформацію та відповідний доступ до неї, що знаходиться на десятках і сотнях тисячах

комп’ютерів у всьому світі. Якщо вас не влаштовує те місце, до якого ви потрапили в пошуках

інформації, то віртуальна кнопка на екрані комп’ютера «BACK» допоможе повернутися на

початкову сторінку.

Інформацію в Інтернеті шукають за:

• тематичними каталогами;

• за допомогою пошукових машин.

Існує думка, що в Інтернеті є все. Однак, це не зовсім так. Матеріали для розміщення в мережі

готують звичайні люди (зрозуміло, фахівці своєї справи), тому там можна віднайти лише те, що

вони вважають за потрібне. Однак завдяки їх творчості вмережі утворилося понад двох мільярдів

Web-сторінок.

В Інтернеті каталоги та покажчики розрізняються технологією підготовки. Над каталогами

працюють люди, а покажчики формуються автоматично. Під час каталогізації ресурсу

досвідчений редактор уважно проглядає його, визначає, до якої галузі знань його можна віднести, і

вносить у відповідний каталог. Найбільш великий каталог Інтернету — Yahoo. У ньому працює

понад 150 кваліфікованих редакторів. Це велика організація, проте її зусиль вистачає лише на те,

щоб підтримувати найбільш актуальні каталоги. А не вносити нові.

Для пошуку інформації в мережі Інтернет найчастіше використовують інформаційно-пошукові

машини. Такими пошуковими машинами є: Мета, Ukrnet, Atlas, Google, Рамблер, Яндекс, Yahoo,

Excite, Hotbot та інші. Потрібно ввести адресу такої системи (наприклад: www.ukrnet.ua) в

адресний рядок програми-браузера Internet Explorer. Після цього загрузиться головна сторінка

пошукової системи. Пошук потрібної інформації можна здійснити за допомогою ключових слів

або за допомогою Web-каталогів.

Як свідчить практика, пошукові машини дають можливість здійснити найбільш повний пошук

у рамках заданої теми. Робота пошукової машини проводиться в три етапи. На першому — ска-

нується інформаційний простір і збираються копії веб-ресурсів. На другому — бази даних,

складені за результатами сканування, систематизуються таким чином, щоб у них можна було

проводити прискорений пошук. А на третьому етапі пошукова машина приймає запит від

користувача і після цього проводить пошук у своїхбазах та відображає веб-сторінку з

оформленими результатами пошуку.

Інша найбільш поширена послуга, яка використовується в мережі Інтернет, — це електронна

пошта (E-mail).

Основна перевага електронної пошти на відміну від традиційної полягає в тому, що адресат,

якому надсилають інформацію, може знаходитися на великих відстанях, у будь-якій частині зем-

ної кулі, проте відправлений йому лист надійде за декілька хвилин. Головне, аби він був

підключений до мережі Інтернет. При чому інформація може бути не лише у вигляді текстових

документів, але й у вигляді фото- чи відеофайлів.

Ще однією перевагою електронної пошти є автоматичне завантаження тієї інформації, яка вас

зацікавила. Для цього можна підписатися на певні списки розсилок. Більшість із них влаштовані

так само, як і газети чи інші періодичні видання. Тобто, ви постійно будете одержувати останню

інформацію, наприклад, про новинки техніки чи технологій у певній галузі. Інші, схожі на дошки

оголошень, де розміщена також і реклама різних речей — від техніки до науково-популярних

журналів. Сьогодні поширеними стали автоматизовані файлові сервери, завдяки яким можна

одержати відомості про погоду в будь-якій точці земної кулі.

Практична робота

Пошук інформації в Інтернеті

Завдання. Пошук інформації в тематичних каталогах та пошукових машинах за допомогою

ключових слів.

Усі пошукові системи Інтернету реалізують декілька алгоритмів пошуку. До них відносять:

простий пошук, розширений пошук та контекстний пошук.

Простий пошук. Під час цього пошуку в поле запиту вводиться одне або декілька слів, які

можуть характеризувати зміст документа. Під час введення одного слова машина видає, як

правило, достатньо велику кількість посилань, з яких обрати потрібну інформацію буває досить

складно. Тому простий пошук використовують для знаходження нескладних, однозначних питань

чи теоретичних положень.

Розширений пошук. Такий пошук завжди включає запит із групи слів. Під час розширеного

пошуку рекомендують зв’язувати ключові слова логічними операторами and (і), or (або), not (ні)

тощо. Головна перевага розширеного пошуку полягає в тому, що, як правило, записи ключових

слів і логічних операторів у різних пошукових машинах або однакові, або досить схожі. Тому,

засвоївши один раз прийоми розширеного пошуку, можна ним користуватися де завгодно,

переключивши машину в потрібний режим розширеного пошуку.

Контекстний пошук. Пошукові машини, що підтримують цей вид пошуку, видають інформацію,

яка точно відповідає ключовим словам у пошуковому вікні. Для цього в більшості випадків

ключова фраза має бути взята в лапки.

Послідовність виконання роботи

1. Виберіть 10 ключових слів для теми свого проекту і розташуйте їх у порядку від загальних

понять до більш конкретних положень.

2. Відкрийте вікно браузера.

3. Виконайте подальший пошук, послідовно виконуючи всі дії, наведені нижче,

використовуючи одну з пошукових машин:

✓ У поле адреси введіть адресу пошукової системи (наприклад: http://www.ukr.net/).

✓ У поле «Знайти» уведіть ключове слово, що стосується вашого проекту, і натисніть

клавішу Enter.

✓ Уважно перегляньте описи веб-сайтів, складіть список тих сайтів, що містять

розшукувану інформацію.

✓ Поверніться на домашню сторінку пошукової системи, клацнувши мишкою на кнопці

«Назад», що знаходиться на екрані комп’ютера.

✓ У полі «Знайти» поряд із ключовим словом допишіть потрібне слово чи фразу, взявши її

в лапки, і натисніть клавішу Enter.

✓ Перегляньте знайдені веб-сторінки, складіть списки потрібних.

✓ Якщо необхідно знайти зображення певної конструкції виробу, то використовуйте слово

«image» («зображення» чи «фотографії»).

✓ Якщо один зі знайдених документів у більшій мірі відпові-дає зазначеній темі проекту

ніж інші, клацніть на кнопці Знайти подібні документи (зображення).

Урок № 105

Тема. Створення банку ідей. Складання плану виконання проекту, визначення орієнтовного

часу на виконання проекту.

Чи може процес творчості бути керованим?

Чи може людина навчитися робити творче відкриття?

І до сьогодні серед учених немає одностайної думки стосовно відповіді на ці та подібні

запитання. Завжди існували науковці, які висловлювали думку, що творчі відкриття — це

результат випадковості, сфера підсвідомого, непов’язана з логікою та інтелектом. Інші вчені,

ґрунтуючись на ідеях І. П. Павлова, В. М. Бехтєрева, вважають, що процес творчості може

відбуватися на заниженому рівні активності свідомості або на рівні підсвідомості. Але це тра-

питься, якщо йому передувала розумова робота з накопичення певної інформації про

досліджуваний об’єкт.

Сьогодні спеціальні дослідження показують, що творче відкриття можливе тоді, коли

дослідницький пошук підготовлений системою знань і йому передує напружена розумова

діяльність винахідника. Після цього мозок за певний проміжок часу синтезує проведену роботу у

вигляді творчої ідеї. Спрощено це виглядає так, ніби в комп’ютер уводять певний обсяг

інформації, а через деякий час, коли він обробить її за спеціальною програмою, видає розв’язок

задачі.

Людина за власним бажанням може розвинути в собі вміння, здібності, риси характеру,

спрямовані на вироблення творчих, оригінальних ідей, що дасть змогу створювати чи відкривати

щось нове, практично в будь-якій галузі людської діяльності, а не лише у сфері виробництва.

Серед таких умінь творчого характеру, що можуть бути сформовані, вважають уміння створювати

банк ідей та пропозицій.

Одним із завдань створення такого банку є впорядкування інформації з метою її аналізу, що

прискорює процес вироблення творчих ідей і, відповідно, створення нового об’єкта чи його

вдосконаСтворення банку ідей. У попередніх параграфах ми розглядали, як накопичувати та

систематизувати потрібну інформацію для проекту. Тепер необхідно навчитися працювати з цією

інформацією — відбирати ідеї, аналізувати, ставити чи уточнювати на основі зібраної інформації

завдання проекту тощо.

Пошук інформації, яка стосується певної проблеми або галузі виробництва, супроводжується її

накопиченням. Досить часто великий обсяг інформації не лише «загромаджує» комп’ютер, але й

залишається не використаним у дослідницькій роботі. Тому дизайнери намагаються впорядкувати

та систематизувати знайдену інформацію, щоб більш якісно скористатися зібраним матеріалом,

який було накопичено під час дослідження й вивчення проблеми.

Кожну знайдену ідею необхідно проаналізувати, виділивши позитивні та негативні сторони. Якщо

мова йде про виготовлення певного виробу, необхідно з’ясувати, як даний об’єкт буде

розв’язувати поставлені завдання (проблему), чи буде зручним у користуванні, задовольняти

встановленим технологічним вимогам тощо. Інакше кажучи, працюючи над створенням

конкретного об’єкта, дизайнер переглядає всі можливі шляхи розв’язку проблеми, що

проявляється у вигляді набору образів майбутнього виробу — банку ідей та пропозицій. Проте,

мова тут іде не лише про можливі форми майбутнього виробу чи, наприклад, проектування

інтер’єру у вигляді замальовок чи ескізів, а й добір інших конструкційних матеріалів, комбінації

різноманітних ідей, зміни в кольорі, варіанти компоновки складових частин виробу, товарного

вигляду тощо. До такого банку конструктор повертається протягом усього періоду роботи над

проектом, доповнюючи його і переглядаючи ті чи інші пропозиції для використання в роботі.

Наприклад, працюючи над інтер’єром кімнати, коли визначено кількість та конструкцію меблів,

коли образ і вигляд меблів став завершеним, дизайнер переходить до виконання рисунків і

креслень у масштабі, проробляє можливі варіанти розташування окремих частин меблів —

виконує компоновку. Варіанти компоновок входять до банку ідей, як власне й сам ескіз,

доповнюючи образ, замальовки, креслення меблів тощо.

Отже, підсумовуючи, відзначимо, що головним правилом створення банку ідей є: скопійовані

або виконані власноруч рисунки, замальовки, ідеї у вигляді записів — увесь обсяг накопиченої ін-

формації, який може стати в нагоді під час виконання наступних етапів проектування виробу, і

який необхідно зберігати таЗ чого починають створення банку ідей? Як правило, дизайнери

використовують так звану клаузуру.

Клаузура — це великий аркуш паперу, на якому презентовані різноманітні варіанти

майбутнього виробу в загальному вигляді, з прорисовкою окремих частин чи деталей. Аркуш із

клаузурою повинен мати завершену композицію стосовно виробу чи проекту в цілому. Під час

такої роботи можна застосовувати будь-які зображувальні засоби — від власноруч виконаних

малюнків та ескізів до кольорових і скопійованих зображень.

Під час створення клаузури проявляється творча фантазія дизайнера, уміння застосовувати

зібрану інформацію про досліджувану проблему чи об’єкт проектування. Тому аркуш клаузури

може містити зображення, які відображають асоціативні, фантастичні, природні аналогії, якими

користується дизайнер, чи скопійовані рисунки, фотографії з інших джерел. Дизайнер може

коротко відобразити суть ідеї з відповідними написами, запитаннями, декількома варіантами

розв’язків проблеми тощо.

Отже, банк ідей та пропозицій має складатися з комплексу інформації, яка стосується об’єкта

проектування і відповідає за змістом та кількістю певному етапу проектування виробу. Проте для

загального випадку, з метою класифікації зібраної інформації, структуру банку ідей можна

представити у вигляді схеми .

Урок № 106

Тема. Конструювання стін макету будинку, графічне зображення проектованого макету

(ескіз).

Складання ескізу виробу

Завдання 1. Поміркуйте над образом майбутнього проекту. Використовуючи клаузуру,

покажіть можливий образ вашого виробу з докладною прорисовкою всіх конструктивних

елементів та основних ідей проекту.

Завдання 2. Складіть ескіз майбутнього виробу.

Урок № 107

Тема. Добір та обґрунтування конструкційних матеріалів для виготовлення макету.

Завдання уроку:

підготувати необхідний інструмент до роботи;

виготувати конструкційні елементи макета.

▪ Яке значення для мене має цей проект?

▪ Чому я маю бажання виготовити цей виріб?

▪ Якщо я сам обрав об’єкт проектування, то хто повинен виготовляти його?

▪ Для чого я прийшов на урок? Кому потрібні результати проектної діяльності?

ПРАКТИЧНА РОБОТА «ВИГОТОВЛЕННЯ КОНСТРУКЦІЙНИХ ЕЛЕМЕНТІВ МАКЕТА»

1) Санітарно-гігієнічні умови

• Що я можу сказати про температурний режим і вологість у робочій зоні?

• Чи є запиленість робочої зони?

• Наскільки достатня освітленість робочої зони?

2) Безпека виробничого процесу

Безпека технологічного процесу визначається й забезпечується:

➢ безпекою технологічного обладнання;

➢ вибором безпечних технологічних режимів;

➢ вибором безпечних матеріалів і заготовок;

➢ раціональним розташуванням технологічного обладнання;

➢ складністю й напруженістю праці.

Самостійне виконання учнями практичної роботи

Послідовність виконання

1. Проаналізувати виконану частину роботи.

2. Підготувати інструменти для роботи.

3. Випиляти необхідні конструкційні елементи макета.

4. Здійснити контроль якості.

• Чи отримав я задоволення від своєї праці?

• Що заважало мені працювати ще краще?

• Чи дотримував я правил безпечної праці в повному обсязі?

• Чи досяг я мети, яку ставив собі на початку уроку?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Повторити теоретичний матеріал з питань обпилювання та шліфування деталей з деревини.

Урок № 108

Тема. Добір технологій, інструментів та пристосувань для реалізації проекту.

Завдання уроку:

дібрати матеріал та інструменти для виготовлення запланованого макета споруди;

розробити технологічну карту виготовлення виробу.

ПРАКТИЧНА РОБОТА «РОЗРОБКА ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КАРТИ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБУ»

Завдання: використовуючи креслення свого виробу, самостійно розробити технологічну карту.

Інструкція щодо виконання

Технологічні карти складають на вироби або окремі деталі. Форма і зміст технологічних карт

залежать від умов, у яких виконуватимуть технологічні операції.

У технологічній карті вказують послідовність операцій технологічного процесу, зазначають, яким

інструментом або на якому устаткуванні слід виконувати кожну технологічну операцію та які

пристрої застосовувати для цього.

Таблиця Визначення рівня готовності до розробки технологічної карти

Таблиця Операції технологічного процесу

Таблиця Технологічна карта виробу

№

з/п

Послідовність

операцій

Поопераційні

ескізи

Інструмент Обладнання,

пристосування

Послідовність виконання роботи

1. Заповнити верхню частину карти.

2. Визначити кількість і послідовність операцій для виготовлення виробу. Перед тим як уписати

операції, їхню кількість слід обговорити з учнями в класі й, лише маючи перелік операцій і певну

аргументацію, проконсультуватися з учителем.

3. До кожної операції виконати ескіз.

4. Визначити необхідний інструмент, обладнання та пристосування.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Закінчити технологічну карту. Повторити теоретичний матеріал з питань розмічування деталей з

деревини та фанери. Знайти необхідний матеріал для виготовлення макета.

Урок № 109

Тема. Розрахунок необхідних орієнтовних витрат на матеріали для виготовлення

спроектованого макету.

Практична робота «Економічне обґрунтування проекту»

Самостійне виконання завдань практичної роботи

Послідовність виконання роботи

1. Визначення витрат на виготовлення виробу;

2. Обчислення витрат на електроенергію під час роботи з виготовлення виробу;

3. Обчислення амортизаційних відрахувань на інструменти та обладнання;

4. Розрахунок загальної собівартості виготовленого виробу;

5. Визначення рентабельності проектованого виробу.

4. Завершальний етап

Які питання вимагають моєї уваги в самоосвітній діяльності?

Як можна поділитися отриманою інформацією з іншими?

Що було незрозумілим на уроці?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготувати результати екологічного й економічного обґрунтування виробу для презентації на

захисті проекту.