ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

БЄЛЬСЬКА Тетяна Валентинівна

УДК 35:327.83

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ТА ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ

ВПЛИВУ ГЛОБАЛЬНОГО ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

25.00.01 – теорія та історія державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора наук з державного управління

ДНІПРО – 2017

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії державного управління

при Президентові України.

Науковий консультант

доктор соціологічних наук, професор,

Заслужений діяч науки і техніки України

АФОНІН Едуард Андрійович,

Національна академія державного управління

при Президентові України,

професор кафедри політичної аналітики

і прогнозування

Опоненти:

доктор наук з державного управління, професор

БУЛЬБА Володимир Григорович,

Харківський регіональний інститут державного

управління Національної академії державного

управління при Президентові України,

декан факультету підготовки магістрів

державного управління;

доктор наук з державного управління, професор

ЛАХИЖА Микола Іванович, Регіональний центр з надання безоплатної

вторинної правової допомоги у Полтавській області,

перший заступник директора;

доктор наук з державного управління, доцент

РУДЕНКО Ольга Мстиславівна,

Чернігівський національний

технологічний університет,

професор кафедри публічного управління

і менеджменту організацій.

Захист дисертації відбудеться 16 травня 2017 року об 11 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 08.866.01 у Дніпропетровському регіональному

інституті державного управління Національної академії державного управління при

Президентові України за адресою: 49044, м. Дніпро, вул. Гоголя, 29, ауд. 104.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровського

регіонального інституту державного управління Національної академії державного

управління при Президентові України за адресою: 49044, м. Дніпро, вул. Гоголя, 29.

Автореферат розісланий «30» березня 2017 року.

В.о.вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради В. М. Дрешпак

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Глобалізаційні процеси, що змінили світ наприкінці ХХ –

початку ХХІ ст. сприяли розширенню інформаційно-комунікаційного простору до

планетарних масштабів, активізували діяльність людини, технологізували її життя,

вплинули на крос-культурні взаємодії, змінили світоглядні орієнтації, систему

цінностей і погляди на систему управління. Поява активних самодостатніх людей у

системі існуючих суспільних відносин змінює суспільство, оновлене суспільство по-

новому вибудовує свої відносини з державою, а держава здійснює управління з

урахуванням нових форм організації суспільства.

Глобалізаційні тенденції також обумовлюють становлення планетарної

системи взаємодій – виникнення й розростання різного роду транснаціональних

структур, що утворюють нові громадські, професійні й соціальні мережеві

структури, громадські рухи та неурядові організації та є основою світового

інституційного простору. Феномен сучасності – глобальне громадянське суспільство

– впливає на становлення України як демократичної, правової, соціальної держави,

процеси формування та реалізації її державної політики, здійснення державного

управління.

Сучасний світовий простір відзначається зростанням ролі громадянського

суспільства у прийнятті важливих державних і міжнародних рішень, що обумовлено

значним зростанням невизначеності та нестабільності глобального світу,

розширенням конфліктного простору, підвищенням напруженості у міжнародних

відносинах, руйнуванні усталених структур, а також зміною характеру влади й

управління. Різні національно-державні утворення в світі знаходяться на різних

етапах суспільного розвитку, що проявляється в інформаційному розриві,

майновому розриві та ін. Тому перед системами державного управління

національних держав і України зокрема, в сучасних умовах впливу низки

глобальних факторів постає завдання вибору та формування такої державної

політики та системи державного управління, яка б сприяла розвитку, забезпеченню

безпеки суспільства і держави від різного роду соціальних, економічних,

екологічних та інших проблем, яка б підтримувала гармонійність у суспільно-

владних відносинах, була б притаманна національній культурі та, водночас,

відповідала би наявним глобальним тенденціям. Глобальні зміни, поява нових акторів суспільної взаємодії, зокрема

глобального громадянського суспільства, стимулюють до переосмислення

традиційних наукових підходів та пошуків нової методології, які зможуть виявити

та пояснити закономірності та особливості соціального розвитку, його вплив на

державну політику та державне управління, на основі чого може здійснюватися

ефективне управління та вирішення сучасних проблем суспільства.

Відносини суспільства та держави, специфіка організації та зміст діяльності

останньої з давніх часів осмислюються вченими, філософами. Зокрема, проблеми

розбудови держави акцентуються у працях Аристотеля, Платона, Т. Аквінського

Т. Гоббса, Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо, Г. Гегеля, Х. Ортеги-і-Гассета та ін.

Робота ґрунтується на фундаментальних працях сучасних українських

науковців в галузі науки “Державне управління”, зокрема В. Бакуменка,

2

В. Баштанника, Т. Бутирської, І. Грицяка, В. Князєва, М. Лахижі, В. Мартиненка,

А. Рачинського, О. Руденко, С. Серьогіна та інших. Їхні наукові доробки спрямовані

на визначення концептуальних принципів відносин між суспільством та державою,

розробку сучасних підходів до державного управління в умовах суспільних

трансформацій та різноманітних зовнішніх (у тому числі глобальних) впливів,

дослідження основ ефективності державної політики та державного управління

тощо.

Обґрунтуванню змісту, підходів до формування, здійснення та аналізу

державної політики присвячено роботи О. Валевського, Ю. Кальниша, О. Крюкова,

О. Орлова, Л. Прокопенка, В. Соловиха, В. Тертички та ін.

Проблематика глобалізації та глобальної трансформації суспільств, які

сприяли утворенню глобального громадянського суспільства, перспективи

суспільного розвитку досліджувалися такими українськими вченими, як: В. Бебик,

В. Бульба, Р. Войтович, В. Воронкова, Ю. Резник, В. Співак, О. Полтораков. А

також зарубіжними: З. Бзежинським, І. Валерстайном, Р. Робертсоном, Х. Буллом,

М. Едвардсом, Я. А. Шольте, Є. Пілатом, Е. Тоффлером, Ф. Фукуямою та іншими.

Циклічність розвитку соціальних процесів інтерпретували у своїх працях Е. Афонін,

П. Сорокін, А. Тойнбі.

Громадянське суспільство, яке стало основою глобального громадянського

суспільства, описано в роботах зарубіжних авторів – Дж. Александера, У. Бека,

Д. Коена та вітчизняних – Г. Зеленко, А. Колодій.

Дослідженню феномена глобального громадянського суспільства,

особливостей його функціонування та перспектив розвитку присвячені наукові

праці українських авторів, серед яких варто виділити В. Буряка, М. Здоровегу,

С. Сидоренко, В. Степаненка. З-поміж зарубіжних дослідників глобального

громадянського суспільства, на наш погляд, варто вказати праці М. Калдор,

К. Кумара, Дж. Кіна, Я. А. Шольте, Д. Хелда та ін. Важливим у цих працях є

обґрунтування взаємозалежності та різних аспектів взаємовпливу глобального

громадянського суспільства, національних держав і транснаціональних об’єднань.

Дослідженню питання становлення взаємовідносин громадянського

суспільства з державою присвячені роботи українських науковців – Л. Гонюкової,

О. Корнієвського, О. Кулініча, О. Пухкала, С. Серьогіна, Л. Усаченко, В. Цвєткова.

Детально цю проблему розкрили у своїх наукових працях зарубіжні вчені

О. Цисарж, Ф. Мікш, І. Навратіл, інші.

При цьому ефективна комунікативна діяльність організацій громадянського

суспільства та органів публічної влади є ознакою демократичних відносин між ними

й важливою умовою демократизації суспільства та ефективного публічного

управління, що розкрили у працях Н. Драгомирецька, В. Дрешпак, О. Крутій,

В. Різун, Є. Романенко та ін. Комунікація в соціальних мережах, участь глобального

громадянського суспільства в інформаційних процесах аналізується такими вченими

як О. Дубас, Ю. Машкаров, Ю. Нестеряк, Г. Почепцов та ін.

Для системного аналізу глобального громадянського суспільства важливим є

розуміння ціннісних основ функціонування певного соціуму, їх впливу на процеси

державного будівництва та державного управління. Це питання досліджували:

О. Балакірєва, В. Козаков, В. Корнієнко, Н. Липовська, Н. Скок, О. Радченко,

3

М. Пірен, І. Письменний. Із зарубіжних науковців – Г. Алмонд, С. Верба,

Ю. Габермас, С. Гантінгтон, Р. Інглхарт. Цінності породжують такі соціально-

психологічні феномени як конфлікт і консенсус, які представлені у теоріях видатних

мислителів та науковців, зокрема: Р. Дарендорф, К. Хорні, Г. Каспер та ін.

Разом з тим, важливі аспекти здійснення державного управління в умовах

глобалізації є ще недостатньо дослідженими. Враховуючи посилення впливів

глобалізаційних процесів, зокрема такого чинника як глобальне громадянське

суспільство, на функціонування сучасної держави, посилюється актуальність

поглибленого вивчення факторів такого впливу, тенденцій розвитку, сутнісних

ознак глобального громадянського суспільства та особливостей його впливу на

державну політику і державне управління. Сформований у результаті новий підхід

до розуміння закономірностей трансформації суспільно-владних відносин в умовах

глобалізації, визначення стратегічних напрямів державної політики щодо

громадянського суспільства, дозволять модернізувати підходи щодо технологій

державного управління в сучасних умовах. Зазначене й обумовило вибір

проблемного поля цього дисертаційного дослідження та його тему.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна

робота ґрунтується на результатах наукових досліджень, отриманих автором у

процесі виконання комплексного наукового проекту Національної академії

державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве

самоврядування” (державний реєстраційний номер 0199U002827) як виконавця

науково-дослідних робіт кафедри державної політики та суспільного розвитку за

темами: “Державна політика і демократичне урядування: сутність і механізми

взаємодії” (реєстраційний номер 0113U002442) та “Аналіз державної політики”

(реєстраційний номер 0115U004062). Зокрема, автором було обґрунтовано та

запропоновано теоретико-методологічні підходи та положення щодо впливу

процесів глобалізації, зокрема феномену глобального громадянського суспільства,

на процедури вироблення державної політики і демократичного врядування,

утвердження демократичних ціннісних пріоритетів України в державному

управлінні.

Можливості та потенціал місцевої влади у процесах адаптації внутрішньо

переміщених осіб у приймаючих громадах розглядалися автором у процесі

виконання науково-дослідної роботи “Вимушені переселенці та приймаючі громади:

уроки для ефективної суспільної адаптації й інтеграції” (державний реєстраційний

номер 0115U000971) у рамках дослідницьких проектів ДУ “Інститут економіки та

прогнозування НАН України” конкурсної тематики установ НАН України у галузі

соціогуманітарних наук (довідка про впровадження № 135-15/258 від 10.05.2016 р.).

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є розкриття теоретико-

методологічних засад та науково-практичне обґрунтування формування та

здійснення державної політики і державного управління в умовах впливу

глобального громадянського суспільства та розробка на цій основі рекомендацій

щодо вдосконалення суспільно-владної взаємодії в Україні в умовах глобалізації.

Реалізація поставленої мети передбачає розв’язати такі завдання:

– уточнити сутність понять “глобалізація”, “глобальне громадянське

суспільство”, “державна політика”, “державне управління”;

4

– представити структуру глобального громадянського суспільства як актора

глобального світу й об’єкт впливу на державну політику й державне управління;

– виділити етапи становлення держави та динаміку її відносин із суспільством;

– обґрунтувати основні закономірності трансформації суспільно-владних

відносин як тенденцію історичного розвитку;

– систематизувати особливості глобального громадянського суспільства як

об’єкт впливу на державну політику та державне управління;

– охарактеризувати фактори впливу на державну політику та державне

управління в періоди Модерну і Постмодерну;

– розкрити ціннісні аспекти глобального громадянського суспільства як

пріоритетний фактор впливу на державну політику та державне управління;

– дослідити можливості та потенціал інститутів глобального громадянського

суспільства в конфліктних зонах сучасного світу та визначити роль нових акторів

громадянського суспільства – волонтерів та он-лайн спільноти – у формуванні

державної політики та здійсненні державного управління;

– визначити специфіку суспільно-владних відносин в умовах глобалізації, що

представлено у моделі реагування держави на впливи глобального громадянського

суспільства;

– розробити рекомендації для удосконалення Стратегії державної політики

сприяння розвитку громадянського суспільства та основних форм суспільно-

владних взаємодій в умовах глобалізації.

Об’єкт дослідження – суспільно-владні відносини в умовах глобалізації.

Предмет дослідження – державна політика та державне управління в умовах

впливу глобального громадянського суспільства.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети у дисертаційній

роботі використовувались загальнонаукові та спеціальні методи дослідження,

зокрема такі:

– аналіз та синтез – при формуванні теоретико-методологічної бази

дослідження;

– категоріальний і етимологічний аналіз – при уточненні базових понять

“глобалізація”, “глобальне громадянське суспільство”, “державна політика”,

“державне управління”;

– компаративний аналіз – при узагальненні міжнародного досвіду окремих

аспектів державної політики національних держав щодо інститутів громадянського

суспільства;

– описово-індуктивний – при дослідженні діяльності інститутів глобального

громадянського суспільства в конфліктних зонах сучасного світу;

– системний та історичний – при визначенні факторів впливу на національну

державну політику та державне управління в періоди Модерну і Постмодерну;

– типології – при визначенні особливостей формування національної

державної політики під впливом глобального громадянського суспільства;

– гіпотетико-дедуктивний – при характеристиці інформаційних воєн як

фактора формування державної політики та здійснення державного управління в

глобалізованому світі; при обґрунтуванні феномена глокалізації як підґрунтя

регіональної політики сучасної України;

5

– узагальнення – при розробці рекомендацій для удосконалення суспільно-

владних відносин в умовах глобалізації.

Системний підхід застосовано для характеристики сучасної суспільно-

політичної системи;

– архетипний підхід – при дослідженні феномену глобального громадянського

суспільства;

– інституційний підхід – при визначенні структури глобального

громадянського суспільства;

– мережевий підхід – при з’ясуванні взаємозв’язків між акторами глобального

світу;

– поєднання ретроспективного, ситуативного та перспективного підходів дало

можливість простежити становлення глобального громадянського суспільства як

системоутворюючої складової соціуму та його впливу на державну політику та

державне управління в контексті універсального соціального циклу.

На основі теоретико-методологічного концепту “універсальний епохальний

цикл” охарактеризовано соціальні цикли, які пояснюють динаміку суспільних

процесів і визначають ролі держави та громадянського суспільства під час

перехідних суспільно-історичних етапів соціальних перетворень.

Емпіричною базою дослідження стали нормативно-правові документи ЄС,

публікації наукових видань, соціологічні дослідження ГО “Український інститут

соціальних досліджень ім. О. Яременка”, Центру “Соціальний моніторинг”, Індекс

громадянського суспільства (The Civil Society Index), Індекс громадянської свободи

(Index of Freedom), World Values Survey, Internet Live Stats, Pew Research Center тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розкритті теоретико-

методологічних засад та науково-практичному обґрунтуванні формування та

здійснення державної політики і державного управління в умовах впливу

глобального громадянського суспільства та розробці на цій основі рекомендацій

щодо вдосконалення суспільно-владної взаємодії в Україні в умовах глобалізації:

вперше:

– запропоновано модель реагування держави на впливи глобального

громадянського суспільства та охарактеризовано особливості діяльності державної

влади в умовах глобалізації, яка не діє як апарат примусу, а кооперується, взаємодіє

з громадянським суспільством, делегуючи йому частину своїх повноважень;

формується глобальна політична система, суб’єктами якої є транснаціональні

структури та національні держави;

– розкрито зміст трансформації суспільно-владних відносин у вигляді

“трапеції конвергентності”; основними напрямами конвергенції визначено:

конвергенцію між владою і суспільством як наслідок історичного розвитку,

конвергенцію культур і суспільних цінностей як результат крос-культурної

взаємодії, конвергенцію правових норм та їх уніфікацію, конвергенцію ринків,

конвергенцію наукових дисциплін і наукових технологій, що впливає на систему

державного управління;

– обґрунтовано структуру глобального громадянського суспільства, що

включає: суспільні рухи, транснаціональні недержавні об’єднання, інформаційно-

комунікаційні мережеві утворення, які мають синергетичний ефект і впливають на

6

державну політику національних держав, міждержавних і регіональних об’єднань;

міжнародні неурядові організації відповідно до функціонального призначення та

цілей запропоновано поділити на адвокатські, сервісні, think tаnk (аналітичні

“мозкові центри”) та ідеологічні;

удосконалено:

– теоретико-методологічний інструментарій дослідження процесів

трансформації державної політики та державного управління у контексті розвитку

взаємовідносин держави з громадянським суспільством за допомогою аналітичної

моделі “універсальний епохальний цикл”, структура циклу в якій складається з

чотирьох елементів: революція – інволюція – коеволюція – еволюція, відповідно до

яких за характером взаємовпливів держави з громадянським суспільством виділено

фактори: виникнення / народження (період “революції”), становлення /

функціонування (“інволюція”) реформування (“коеволюція”) та розвиток

(“еволюція”) держави і громадянського суспільства;

– теоретичний підхід до зміни домінуючих факторів впливу на державну

політику та державне управління в різні історичні епохи, завдяки чому було

встановлено: за античних часів вирішальну роль відігравали природно-географічні

фактори; у період Модерну – економічні, політико-економічні чи соціально-

економічні; у період Постмодерну: на мікрорівні – соціокультурні (соціально-

психологічні, соціально-політичні, соціально-економічні) фактори, на макрорівні –

фактор глобалізації, який проявляється в інтернаціоналізації, лібералізації,

універсалізації, модернізації, детериторізації та віртуалізації й стає основною

формування свідомості, що проявляється у глобальному громадянському

суспільстві; виявлено, що у суспільстві періоду Модерну превалювала соціальна

ідентичність – усвідомлення людиною себе як колективної цінності, де критерієм

цінності виступала мораль, яка була механізмом регуляції суспільних відносин, а у

суспільстві Постмодерну превалюють ліберально-демократичні цінності й розвиток

кожної людини в сучасному суспільстві виражається в індивідуалізації й

самореалізації людини;

– наукове розуміння процесу формування суспільних цінностей, що

відбувається під впливом держави і громадянського суспільства: вплив держави на

становлення цінностей здебільшого відбувається у періоди революції та інволюції, у

той час як вплив громадянського суспільства здійснюється в період еволюції, яке в

сучасних умовах трансформації цінностей в Україні здатне взяти на себе розробку й

реалізацію Стратегії громадянської освіти як запит суспільства в умовах воєнного

конфлікту на нову ефективну державну політику та створення системи

громадянської освіти; цінності є об’єднавчим началом глобального і локального

суспільства, що мають архетипне начало і які можна згрупувати за такими

характеристиками, як “збереження (існування) спільноти”, “ефективність розвитку”,

“комфортність” і “свідомість”, при цьому держава виконує роль регулятора, який за

допомогою державної політики та державного управління посилює чи зменшує

прояви локальних або глобальних культурних цінностей;

– підходи до визначення особливостей глобального громадянського

суспільства, які включають його конструктивний аспект (глобальне громадянське

суспільство сприяє реформі глобальної системи управління, створенню

7

збалансованої довгострокової стратегії розвитку) та деструктивний аспект, що

полягає у втягуванні мережевих спільнот в інформаційні та кібер-війни, створенні

конфліктного середовища; основне завдання державного управління в умовах

конфліктного простору полягає в забезпеченні безпеки населення, цілісності

території та політичного, соціально-економічного й культурного порядку в державі;

набули подальшого розвитку:

– понятійно-категоріальний апарат дослідження, зокрема:

1) глобалізація розуміється як новий етап суспільного розвитку, який

характеризується поширенням взаємозалежності між країнами в економічній,

політичній і культурній сферах; історичний процес зближення націй і народів, між

якими поступово стираються міждержавні кордони і людство починає

усвідомлювати свою цілісність. П’ять раніше відомих напрямів-характеристик

глобалізації (інтернаціоналізація, лібералізація, універсалізація, модернізація,

детериторізація) доповнено шостим – віртуалізація, що характеризується волею

сучасного суспільства до віртуальної комунікації, зміни форм і стилю суспільно-

владних взаємовідносин, що обумовлює включення державно-управлінських

структур у віртуальне середовище та зміну форм управління, зокрема впровадження

он-лайн платформ життєдіяльності громад;

2) державна політика визначена як сукупність намірів, рішень, інструментів

їх впровадження та моніторингу виконання, що здійснюються та реалізуються за

участі багаторівневого мультифункціонального партнерства для вирішення

суспільно значущих питань, а державне управління – як механізм, засіб втілення

державної політики;

3) “глобальне громадянське суспільство”, на відміну від раніше відомих,

представлено як великий, багатомірний, багаторівневий, взаємопов’язаний

міждержавний відкритий соціальний простір, сповнений конфліктів і компромісів,

які розгортаються та втілюються в контексті реалізації широких соціальних

інтересів і взаємодії соціальних середовищ, видів і форм суспільного буття:

організацій і громад, коаліцій і громадських рухів, громадських і бізнес-ініціатив,

які, незважаючи на значні географічні відстані, часові бар’єри та результати

діяльності цих об’єднань, стають відчутними на національному рівні та у

планетарному масштабі;

– підходи до удосконалення суспільно-владних відносин в умовах

глобалізації, які націлені на необхідність пристосування державного управління до

умов зовнішнього середовища, що породжує вироблення ефективних стратегій

управління змінами, впровадження нових форм взаємодії влади і громадськості,

зокрема впровадження он-лайн платформ впливу на життєдіяльність суспільства,

владних структур, громадського контролю, методів медіації та фасилітації

конфліктів, створення центрів (інститутів) вирішення конфліктів;

– погляди на еволюцію типів комунікативної взаємодії: міжособистісна,

медійна, віртуальна, що дало змогу визначити інформаційно-комунікаційні мережеві

об’єднання, як новий структурний компонент глобального громадянського

суспільства та різновид комунікацій у віртуальному просторі, які поширюються на

третьому етапі розвитку людства та сприяють структуризації глобального

громадянського суспільства, стають чинником його впливу на державну політику та

8

державне управління, способом громадського контролю, лобізму та краудсорсінгу.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що

дослідження становить науково-теоретичну основу для практики державотворення

та здійснення публічного управління в Україні.

Обґрунтовані теоретико-методологічні засади дослідження можуть бути

використані органами державної влади різних рівнів у практичній діяльності під

час: формування, реалізації та оцінювання державної політики; втілення

Національної стратегії сприяння розвитку громадського суспільства; ухвалення

державно-управлінських рішень щодо співпраці зі світовою спільнотою, зокрема,

організаціями глобального громадянського суспільства; в навчальному процесі при

підготовці фахівців з публічного управління та адміністрування.

Положення й висновки дисертаційного дослідження знайшли практичне

втілення в роботі Комітету з питань бюджету Верховної Ради України при

підготовці й організації його засідань, комітетських слухань, круглих столів з питань

формування та реалізації партисипативного бюджету з метою налагодження діалогу

між законодавчою владою і громадянським суспільством (довідка про впровадження

від № 04-13/17-937 від 26.03.2015 р.); Головного департаменту з питань внутрішньої

політики Адміністрації Президента України при підготовці пропозицій до

Національної стратегії державної політики сприяння розвитку громадянського

суспільства в Україні на 2016-2020 роки, яка була затверджена Указом Президента

України від 26 лютого 2016 року № 68 “Про сприяння розвитку громадянського

суспільства в Україні” (довідка про впровадження від 10.08.2016 р.); Науково-

дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності

Міністерства юстиції України щодо здійснення державно-громадського контролінгу

у сфері інтелектуальної власності, залучення коштів міжнародних організацій до

проектів, які сприяють відкритості, прозорості та збереженню інтелектуальної

власності (довідка про впровадження № 614 від 26.08.2016 р.); Управління

інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної

державної адміністрації, зокрема, при підготовці та організації комунікативних

заходів з громадянськими організаціями та при підготовці Програми економічного і

соціального розвитку Сумської області на 2015 р. (довідка про впровадження № 01-

25/135 від 05.03.2015 р.).

Матеріали дисертаційного дослідження були використані у навчальному

процесі ВНЗ “Київський міжнародний університет” при викладанні навчальних

курсів “Політична географія”, “Міжнародні конфлікти”, “Сучасні тенденції

міжнародних відносин”, “Політологія”, при розробці навчально-методичних

комплексів до курсів “Публічна дипломатія”, “Політична географія” (акт про

впровадження від 21.12.2015 р. № 68); при розробці навчально-методичних

комплексів та викладанні курсів “Міжнародні неурядові організації”, “Основи

геополітики”, “Геополітика та геостратегія країн (регіонів)”, “Політична географія”

для ПВНЗ “Інститут сходознавства і міжнародних відносин “Харківський колегіум”

(акт про впровадження від 16.12. 2014 р.).

Окремі матеріали дослідження впроваджені Державною установою “Інститут

економіки та прогнозування НАН України” при підготовці інформаційно-

аналітичних матеріалів до парламентських слухань на тему: “Стан дотримання прав

9

внутрішньо переміщених осіб та громадян України, які проживають на тимчасово

окупованій території України та на території, неконтрольованій українською владою

в зоні проведення антитерористичної операції”, що відбулися 17 лютого 2016 р.

(№ 135-13/55 від 29.01.2016 р.), в науково-аналітичній доповідній записці

“Потенціал людського та соціального капіталу у відновленні Донбасу” для

Державного агентства України з питань відновлення Донбасу (№ 135-13/802 від

16.12.2015 р.) (довідка про впровадження № 135-15/258 від 10 .05. 2016 р.); ВГО

“Українська координаційна рада” при розробці механізму громадського впливу на

державну політику України, що знайшло свій прояв в пропозиціях до “Доктрини

суспільного розвитку України”, “Концепції розвитку держави та її інститутів”,

“Програми діяльності Громадського Уряду” (довідка про впровадження № 19/08/15-

001 від 19.08.2015 р.); МГО “Інститут Україніки” в проектах: “Опір в Україні

ХХ ст.”, “Пам’ять. Події та персоналії” (довідка про впровадження № 9 від

19.12.2014 р.); Благодійним Фондом “Творчий центр ТЦК” при підготовці

пропозицій до законопроекту “Про публічні консультації” в рамках проекту

“Вдосконалення інституційної спроможності Уряду України та громадянського

суспільства для ефективної співпраці у процесах прийняття рішень”, що

здійснювався у співпраці з ОБСЄ, Секретаріатом Кабінету Міністрів України за

сприяння Міністерства юстиції України, та проекту “Вдосконалення Національної

стратегії громадянського суспільства в Україні” у партнерстві з Адміністрацією

Президента України при підготовці пропозицій до “Стратегії державної політики

сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016-2020 роки”

(довідка про впровадження № 01-04/91 від 23.11.2015 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою

автора, усі результати отримані особисто і відображені в публікаціях. У дисертації

не використовувалися ідеї та розробки, що належать співавторам, разом з якими

були опубліковані окремі наукові праці. Внесок автора у публікації, виконані у

співавторстві, конкретизовано у списку праць, опублікованих за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Наукові ідеї, основні положення та

результати дослідження оприлюднені на міжнародних і всеукраїнських наукових та

науково-практичних конференціях, конгресах, форумах та “круглих столах”,

зокрема: “Технології забезпечення якості освіти в державному управлінні: виклики

сьогодення” (30 листоп. 2012 р., м. Київ), “Україна і світ: політичні, економічні та

культурологічні питання” (2012, 2013 рр., м. Харків), “Державне управління та

місцеве самоврядування” (2013 р., м. Харків), “Модернізація державного управління

та європейська інтеграція України” (25 квіт. 2013 р., м. Київ), “Дні інформаційного

суспільства” (2013, 2015 рр., м. Київ), “Архетипіка й державне управління” (2013 р.,

2014 р., м. Київ; 2015 р., м. Ужгород; 2016 р., м. Київ, Україна – м. Тбілісі, Грузія),

Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій (29-31 трав.

2013 р., м. Суми), “Актуальні проблеми та перспективи розвитку публічного

управління” (25 жовт. 2013 р., м. Одеса), “Вивчення та впровадження в Україні

іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади” (27 листоп. 2013 р.,

м. Полтава), “Модернізація системи державного управління: теорія і практика”

(11 квіт. 2014 р., м. Львів), “Публічне управління XXI ст.: від соціального діалогу до

суспільного консенсусу” (21 берез. 2013 р., м. Харків), “Місцеве самоврядування –

10

основа сталого розвитку України” (16 трав. 2014 р., м. Київ), “Державне управління

в Україні: історія державотворення, виклики та перспективи” (15 трав. 2014 р.,

м. Одеса), “Вивчення сучасних процесів європейської інтеграції в системі

підготовки державних службовців” (28 трав. 2014 р., м. Чернівці), “Актуальні

проблеми публічного управління в Україні” (2014 р., 2015 р., м. Суми),

“Удосконалення навчального процесу та наукових досліджень у системі

Національної академії державного управління при Президентові України” (1-4 лип.

2014 року, м. Харків – м. Одеса), “Реформування публічного управління: теорія,

практика, міжнародний досвід” (31 жовт. 2014 р., м. Одеса), “Публічне управління:

шляхи розвитку” (26 листоп. 2014 р., м. Київ), “Мораль і влада” (16 груд. 2014 р.,

м. Київ), Європейський вибір України в контексті безпекових викликів та сучасних

реалій (14 берез. 2015 р., м. Київ), “Інституційне забезпечення кадрової політики у

державному управлінні: становлення та розвиток” (29 трав. 2015 р., м. Київ),

“Українська держава і Церква: філософські, теологічні та практичні аспекти

співпраці в інтересах людини” (19 трав. 2016 р., м. Київ), “Образовательный идеал

как фактор социальных преобразований” (20 груд. 2012 р., м. Алмати, Казахстан),

“Роль менталитета в функционировании государства” (25 берез. 2016 р., м. Мінськ,

Білорусь), а також під час стажування на запрошення НУО “Україна в Європіˮ

(Франція) з питань політичних систем та державного управління в установах

Німеччини, Франції, Бельгії та Польщі в рамках Програми європейських студій (2-

9 лют. 2014 р.), за Освітньою програмою з європейських студій (12-18 лип. 2015 р.),

Літнього інституту громадянської освіти (Summer Institute of Civic Studies, DAAD

(25 лип. – 5 серп. 2016 р., м. Аугсбург, Німеччина)).

Публікації. Результати дослідження висвітлені у 72 публікаціях, зокрема, в

одній одноосібній монографії, у 26 статтях, з них 19 – у наукових фахових виданнях

України з державного управління та 7 – у наукових періодичних виданнях інших

держав; 1 – підручнику, 34 друкованих тезах, доповідях та інших матеріалах

наукових конференцій, конгресів, семінарів, 10 – довідкових виданнях, словниках.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу,

п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг

дисертації становить 402 сторінки, обсяг основного тексту – 321 сторінка.

Дисертація містить 11 таблиць та 17 рисунків. Список використаних джерел

складається з 530 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Вступ містить обґрунтування актуальності теми, зв’язок роботи з науковими

програмами, планами, темами, мету і задачі дослідження, визначення об’єкта,

предмета, мети, завдань та методів дослідження, узагальнення наукової новизни

одержаних результатів, практичного значення дослідження; розкриває особистий

внесок здобувача, а також апробацію результатів дисертації, публікації, структуру та

обсяг дисертації.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади дослідження

державної політики та державного управління в умовах впливу глобального

громадянського суспільства” – з’ясовано стан наукової розробки проблеми, аналіз

взаємозв’язку основних категорій, визначено інституційні параметри глобального

11

громадянського суспільства, окреслено методологічну парадигму дослідження.

Базуючись на наукових розробках вчених, окреслено зміст понять таких як

“державна політика”, “державне управління”, “глобалізація” та “глобальне

громадянське суспільство”.

Запропоновано розглядати поняття “державна політика” як стратегічний

напрям дій, сукупність намірів, рішень, інструментів їх впровадження та

моніторингу виконання; механізмом, засобом втілення державної політики є

державне управління. Державна політика та державне управління формуються та

реалізуються за участі основних суб’єктів державної політики – органів влади,

представників бізнесу, інститутів громадянського суспільства – на засадах

багаторівневого мультифункціонального партнерства.

Визначено, що глобалізація як головна тенденція кінця ХХ–ХХІ ст. сприяла

становленню глобального громадянського суспільства, яке є еволюційним етапом

розвитку громадянського суспільства й існує паралельно з ним. Глобальне

громадянське суспільство представлено як великий, багатомірний, багаторівневий,

взаємопов’язаний міждержавний відкритий соціальний простір, сповнений

конфліктів і компромісів, які розгортаються та втілюються в контексті реалізації

широких соціальних інтересів і взаємодії соціальних середовищ, видів і форм:

організацій і громад, коаліцій і громадських рухів, громадських і бізнес-ініціатив,

які функціонують на національному рівні та у планетарному масштабі.

З’ясовано сутність поняття “інститути глобального громадянського

суспільства” й розкрито притаманні йому ознаки та особливості. Визначено, що

інститути глобального громадянського суспільства – це об’єднання людей,

структуровані в групи за інтересами та цінностями за допомогою комунікаційних

обмінів, що діють у межах правового поля, мають певні принципи діяльності й

виконують у суспільстві соціальні функції. Обґрунтовано, що процес

інституціоналізації глобального громадянського суспільства нині перебуває на етапі

становлення. У роботі запропоновано авторське розуміння структури глобального

громадянського суспільства (рис. 1).

Інститути глобального громадянського суспільства представлені трьома

основними інститутами – соціальними рухами, міжнародними неурядовими

організаціями та інформаційно-комунікаційними мережевими об’єднаннями.

Встановлено, що ініціативи глобального громадянського суспільства можуть

мати радикальний, реформаторський та конформістський характер. Суспільно-

політичні рухи є не тільки формою протесту, а й однією з форм реалізації права на

участь у публічному управлінні, показником рівня демократії, відбитком культури й

свідомості соціуму.

Обґрунтовано, що глобальні громадські організації діють відповідно до певних

принципів, що визначають їх напрями діяльності та вказують на ціннісні орієнтири,

з-поміж них головними є такі: плюралізм, ціннісний пріоритет особистості,

дотримання громадянських свобод і прав націй та народів. Запропоновано поділити

міжнародні недержавні організації відповідно до функціонального призначення та

цілей на адвокатські, сервісні, think tаnk (аналітичні “мозкові центри”) та

ідеологічні.

12

Рис. 1. Структура глобального громадянського суспільства

МІЖНАРОДНІ НУО

Природоохоронні

Журналістські

І

І

Д

Е

О

Л

О

Г

І

Ч

Н

І

Освітні

Спортивні

Медичні

Волонтерські

Дослідницькі лабораторії

Наукові установи

Взаємодопомоги

Клубного типу

Релігійні

Просвітницькі

Претендують на роль глобального уряду

А

А

Д

В

О

К

А

Т

С

Ь

К

І

С

С

Е

Р

В

І

С

Н

І

T Т

H A

I N

N K

K

Правозахисні

ОСНОВА

Економіка Цінності

ІНФОРМАЦІЙНО-

КОМУНІКАЦІЙНІ

МЕРЕЖЕВІ

ОБ’ЄДНАННЯ

Віртуальні комунікації

ПРИНЦИПИ

Ціннісний пріоритет

особистості

Дотримання громадянських

свобод і прав націй та народів

ФУНКЦІЇ

Інформаційна відкритість

Плюралізм

Інтерпретація політики

Формування світогляду громадян

Регуляція відносин

Дослідження соціально-політичних

проблем

ІНШІ

СОЦІАЛЬНІ

ІНСТИ-

ТУТИ Резолюції форумів і конференцій

Радикальні

Реформаторські

Конформістські

СОЦІАЛЬНІ РУХИ

Декларації ООН та інші міжнародні документи

Рекомендації та інші документи ЄС

ІНСТРУМЕНТ

СОЦІАЛЬНОГО ОБМІНУ

Комунікативна

діяльність

І Н С Т И Т У Т И

НОРМИ ДІЯЛЬНОСТІ

ГЛОБАЛЬНЕ ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

Самоорганізація

Віртуальні об’єднання

13

Основним методологічним підходом дисертаційного дослідження став

системний підхід. Розвиток суспільно-політичної системи, яка складається зі

взаємозв’язку інститутів політичної системи та їх взаємодії з державою,

продемонстровано за допомогою запропонованої вітчизняними науковцями

Е. Афоніним і А. Мартиновим аналітичної моделі “Універсальний епохальний

цикл”. Використовуючи архетипову методологію визначено вплив її архетипних

(несвідомих) структурних елементів на формування ціннісних установок щодо

державної політики й державного управління та суспільно-владних відносин.

Держава і громадянське суспільство в концепті універсального епохального

циклу представлені в табл. 1., де відповідно до архетипової методології визначено,

що структура соціального циклу складається з чотирьох елементів: революція (стан

існування соціальної системи, пов’язаний із народженням соціального суб’єкта

“Ми”) – інволюція (період існування соціальної системи, пов’язаний зі згортанням

соціального простору, становленням і функціонуванням соціальних інституцій) –

коеволюція (існування соціальної системи, пов’язане зі становленням соціального

суб’єкта “Я”) – еволюція (період існування соціальної системи, пов’язаний з

розгортанням соціального простору, розвитком соціальних інституцій). Антична

історія (Давня Греція та Давній Рим), Середньовіччя, Відродження й Просвітництво,

Модерн і Постмодерн складають епохальні цикли соціально-історичного розвитку, в

кожному з яких взаємодіють держава і суспільство.

Таблиця 1.

Держава і громадянське суспільство

в концепті універсального епохального циклу

І фаза ІІ фаза ІІІ фаза ІV фаза

Універсаль-

ний

епохальний

цикл

Афоніна–

Мартинова

Революція

(перехідний стан)

Інволюція

(нормативний

період)

Коеволюція

(перехідний

стан)

Еволюція

(нормативний

період)

стан розвитку,

пов’язаний з

народженням

нового соціального

суб’єкта “Ми”,

кардинальна зміна

суспільних

цінностей

період розвитку,

пов’язаний зі

згортанням

соціального

простору,

становленням і

функціонуванням

соціальних

інституцій

становлення

соціального

суб’єкта “Я”

період розвитку,

пов’язаний з

розвитком

соціальних

інституцій,

характеризується

стабільністю змін

Громадян-

ське

суспільство

емоційно-

мотиваційний

сплеск, розширення

соціальної свободи

засвоєння соціумом

нових системних

якостей, готується

протиставити себе

державі

інноваційний

характер та

вибух

індивідуальної

активності

панує свобода

вибору і

підвищення

інноваційної

активності

Держава

відхід від старого

соціального

устрою,

поява нової еліти та

якісно нової

політичної системи

зміцнення

традиційності,

домінування

автократичних

тенденцій в

державному

управлінні

порядок

починає

переважати над

хаосом –

“сильна”

держава

консенсус при

ухваленні

управлінських

рішень,

ускладнення

соціальної

структури

14

Наголошено, що епохою, в якій конституюється громадянське суспільство, є

Реформація (ХVI ст.); в період Середньовіччя творці християнської політичної

теорії, уявляючи життя людства як грандіозне звершення задуму божественного

творіння, протиставляли церкву і державу; в період Відродження та Просвітництва

держава у боротьбі з церквою об’єднує навколо себе громадськість, тому в той

період західноєвропейське громадянське суспільство асоціювалося з державою. З

ХVІ ст. Модерн репрезентує Нову добу в розвитку людства, що ґрунтується на

концепціях позитивізму, лібералізму, матеріалізму, атеїзму, які концентруються в

ідеології свободи і прав людини.

Визначено, що політична участь, конкуренція, поява нового типу особистості

– індивіда, що усвідомлює себе вільною істотою, наділеною від природи правами

людини та громадянина, сприяють формуванню нових епохальних архетипних

елементів. У середині ХХ ст. широкого вжитку набуває поняття “постмодерн”, для

якого є характерним спеціалізація та впровадження раціонально-правових цінностей

в організації економічного, політичного та соціального життя, зокрема: розширення

сфери індивідуального вибору та політичної участі громадян.

Вищезазначені методологічні засади слугують достатньою підставою для

висновку про те, що серед визначної більшості людей суспільств Давньої Греції,

доби Відродження та Модерну переважав модус соціальної ідентичності, пов’язаний

з механізмами ототожнення людиною себе з зовнішніми групами і класами, а серед

психосоціальних властивостей були характерні такі риси, як: налаштованість

психіки на сприйняття зовнішніх форм предметів і речей (екстраверсія),

емоційність, ірраціональність, інтуїтивність, екстернальність, екзекутивність.

Ключовою цінністю в таких суспільствах виступала мораль, яка була механізмом

регуляції суспільних відносин. У суспільствах Давнього Риму, доби Просвітництва

та Постмодерну переважав модус соцієтальної ідентичності, пов’язаний з

механізмами ототожнення себе із самим собою в контексті зв’язності і

безперервності власної зміни. Характерними для цих суспільств постають

ліберально-демократичні цінності, налаштованість психіки на внутрішній світ

людини (інтровертність), раціональна свідомість, сенсорність, самоконтроль

(інтернальність). Розвиток людини в зазначені історичні епохи і сучасному

суспільстві виражають процеси індивідуалізації, в яких постає атомізована

особистість. Встановлено, що держава і громадянське суспільство перебувають у

діалектичній єдності.

Архетипний підхід надав підстави припустити пояснення ключової ролі

несвідомого в соціокультурних процесах і явищах, в громадських рухах та

громадських ініціативах, у способах вибору рішення та вирішення суперечностей

шляхом конфлікту чи консенсусу. На основі архетипів в процесі історичного

розвитку формувалися засади володарювання та підкорення. Обґрунтовано, що

архетипні образи в сучасних умовах є засобом управління людьми, активізації

мислення людей шляхом апелювання до універсальних архаїчних ідей, образів та

мотивів вибору. Доведено, що архетипний підхід в науці державне управління

сприятиме становленню інноваційного мислення, яке шляхом апелювання до

універсальних архаїчних ідей, образів та мотивів вибору сприятиме формуванню

ціннісних установок суспільства та його об’єднанню.

15

Установлено, що громадянськість сягає у несвідоме і є проявом архетипу

самості, що стає центром особистості й урівноважує якості, які входять до складу

особистості, об’єднує їх в єдине ціле. Доведено, що самість, власне, й проявляється

в громадянськості. Виходячи з того, що кінцева мета розвитку особистості –

самореалізація, констатується, що самореалізацією громадянина є лідерство як

“акме” (вершини) його розвитку, активна участь у громадському житті та вплив на

державну політику, тому громадянськість є “духом” громадянського суспільства.

Тому, саме архетип самості – є фундаментом глобального громадянського

суспільства.

Компаративний аналіз національного та глобального громадянських

суспільств дозволив установити, що особлива різниця між національним

громадянським суспільством і глобальним громадянським суспільством

спостерігається в соціальній базі: перше спирається на середній клас, друге – на

олігархат.

У другому розділі – “Соціально-історична генеза суспільно-владних

відносин: до методології дослідження” – проаналізовано суспільно-владні

відносини на українських землях в контексті теорії “універсального епохального

циклу”, охарактеризовано конвергенцію суспільно-владних відносин як тенденцію

історичного розвитку, досліджено особливості розвитку глобального

громадянського суспільства та його взаємозв’язок з процесом демократизації

державної політики та державного управління.

Обґрунтовано, що відповідно до універсального епохального циклу держава та

громадянське суспільство на українських землях у своїх відносинах пройшли три

епохальні цикли. Перший цикл – середньовічний період Київської держави, який

можна поділити на такі періоди: 1) IX – XI ст. – революційний етап циклу; відхід від

племінного соціального устрою, поява нової еліти, яку очолив князь Володимир, що

провів релігійну реформу, яка викликала емоційний сплеск у суспільстві; 2) XI–

XII ст. – період інволюції, для якого є характерним становлення та функціонування

соціальних інституцій у відповідності до нових законів – “Правди Ярослава” й

“Правди Ярославичів”; 3) ХІІІ ст. – період коеволюції, який збігся з періодом

зовнішньої агресії – монголо-татарської навали, що викликало вибух індивідуальної

активності в суспільстві; 4) ХІV ст. – період еволюції, для якого є характерним

посилення Галицько-Волинської держави, де відбуваються ухвалення рішень

боярською думою й ускладнення соціальної структури. Цей період розвитку,

пов’язаний із розвитком соціальних інституцій, характеризується стабільністю змін.

Наступний цикл розпочинається епохою Відродження наприкінці XIV ст. і

закінчується епохою Просвітництва (XVIІІ ст.). У період цього епохального циклу

створюються засади спільного блага й концепція суспільного договору, а людина

починає перебувати в центрі уваги політики. Особливістю державної політики є

антропоцентризм (гуманізм). Цей етап має таку періодизацію: 1) раннє Відродження

(кінець XIV – XV ст.) – період революційних змін, пов’язаний зі згортанням

соціального простору, засвоєнням соціумом нових загальносистемних якостей;

2) високе Відродження (кінець XV – поч. ХVI ст.) – період інволюції; починає

формуватися українська національна держава на базі інституцій Запорозької Січі,

3) пізнє Відродження (кінець XVI – XVII ст.) – період коеволюції – тенденція

16

монархічного правління, що була характерною для Європи цього часу і є

траєкторією коеволюційного етапу циклу; на території України соціум готується

протиставити себе державі, що і сталося під час Народно-визвольної війни під

проводом Б. Хмельницького. У XVIII ст. настає епоха Просвітництва – еволюційний

етап в українській історії, період розвитку, пов’язаний із розвитком соціальних

інституцій.

У XIX–XХ ст. Україна вступила в період третього епохального циклу, який

співвідноситься з епохами Модерну та Постмодерну. Періодизація цього циклу є

такою: 1) І половина XIX ст. – революційний етап, який пов’язаний з кризою

традиційних систем цінностей, початком індустріалізації суспільства; 2) ІІ половина

XIX – початок XX ст. – інволюційний етап, пов’язаний із низкою наукових

відкриттів і промислових революцій; у політичному житті – запровадження рівності

перед законом, установлення загального виборчого права; 3) початок – середина

XX ст. – етап коеволюції, пов’язаний із появою різноманітних наукових напрямів; в

політиці – спрямованість на права людини; 4) кінець ХХ – початок ХХІ ст. –

початок еволюційного етапу епохи Постмодерну; перехід до інформаційного

суспільства.

Виходячи з того, що в глобальному громадянському суспільстві посилюється

значення комунікативної діяльності як інструменту інформаційного обміну,

визначено три еволюційні типи комунікативної взаємодії: міжособистісна, медійна,

віртуальна. Доведено, що у процесі історичного розвитку час передавання

інформації зменшується, що зближує комунікаторів. У ході історичної

трансформації відбувається конвергенція всіх сфер суспільного життя, серед яких

можна виділити кілька напрямків: конвергенція між владою і суспільством як

наслідок історичного розвитку; конвергенція культур і цінностей як результат крос-

культурної взаємодії; конвергенція правових норм та їх уніфікація; конвергенція

ринків; конвергенція наукових дисциплін і наукових технологій. Це дало підстави

для розробки трапеції конвергентності (рис. 2).

Рис. 2. Трапеція конвергентності

Тривалість комунікації

Ета

пи

ком

ун

ікац

ії

Міжособистісна комунікація

Медійна комунікація

Віртуальна

комунікація

Суспільство

Культура, цінності

Правові норми

Ринки

Наукові дисципліни

Наукові технології

Влада

Культура, цінності

Правові норми

Ринки

Наукові дисципліни

Наукові технології

17

Доведено, що глобальне громадянське суспільство визначається такими

особливостями своїх позицій і можливостей:

– глобальне громадянське суспільство є основним бенефіціаром стабільного

світового економічного розвитку, що сприяє зростанню людського і соціального

капіталу на глобальному та національному рівнях, реалізації політичних, соціальних

та економічних прав громадян;

– інститути глобального громадянського суспільства, які об’єднують соціально

активних громадян здатних накопичувати позитивні інституційні ініціативи та

пропозиції рішень, а також конкретні умови для реалізації відповідних проектів,

стратегій, що охоплюють весь спектр соціальних інтересів;

– інститути глобального громадянського суспільства спроможні здійснювати

громадський контроль за ефективним використанням ресурсів.

На основі вищевикладеного визначено, що особливості глобального

громадянського суспільства сприяють реформі глобальної системи управління,

створенню збалансованої довгострокової стратегії розвитку.

Систематизовано загрози, які може нести глобальне громадянське суспільство.

По-перше, окремі елементи антигромадянських об’єднань (деструктивні групи

расистів, ультра-націоналістів і релігійних фундаменталістів, лобістські групи)

можуть бути спрямовані на придушення демократичних прав інших осіб, на підрив

демократії в країнах. По-друге, лідери держав, які не мають чітких цілей, уявлень

про методи роботи інститутів управління, нехтують ключовими ідеями державної

політики, здійснювані ними заходи непродумані або не виконуються, можуть не

сприяти глобальному розвитку та управлінню чи державній політиці національних

держав. По-третє, демократія може постраждати, коли органи глобального чи

національного управління погано підготовлені до сприйняття ідей громадянського

суспільства, через відсутність кваліфікованих співробітників, які не готові до

сприйняття ідей громадянського суспільства. По-четверте, входження представників

громадянського суспільства в глобальне управління може мати негативні наслідки

для демократії, коли цивільні громадяни стають управлінцями, привносячи

потенціал інакомислення. По-п’яте, громадянське суспільство може підірвати

демократію, коли вона страждає від недостатнього представництва, громадянське

суспільство може відтворити або навіть збільшити нерівності і привілеї, пов’язані з

класовою приналежністю, статтю, національністю, расою, релігією, міською та

сільською місцевістю та інше. По-шосте, громадянське суспільство у вирішенні

конкретного питання може опиратися на надмірно вузьку соціальну базу. По-сьоме,

громадянська активність щодо глобального управління може постраждати від

недемократичних методів здійснення політики в громадських організаціях. По-

восьме, це – інформаційні війни. Процеси глобалізації, інформатизації й

переміщення активності суспільства в Інтернет потребує чіткого осмислення

державами необхідних змін та активних дій для створення правового поля, в якому

зацікавлені суспільство, особа й держава. Наявність правового статусу юридичної

особи для Інтернет-спільноти дала б можливість повніше впливати на політико-

правові процеси у державі. Деструктивний аспект соціальних мереж полягає у

втягуванні мережевих спільнот в інформаційні та кібер-війни. По-дев’яте загроза

пов’язана із захистом (державної, банківської, комерційної таємниці) інформації,

18

тобто проблемою інформаційної безпеки. По-десяте, загроза пов’язана з поняттям

цифрової нерівності – різницею в доступі громадян до соціальних, економічних,

освітніх, культурних та інших послугах за допомогою інформаційних комп’ютерних

технологій.

У третьому розділі – “Фактори впливу на державну політику та державне

управління у загальноцивілізаційному вимірі” – визначено фактори впливу на

державну політику в різні історичні епохи, зокрема розкрито сутність ціннісної

складової як фактору впливу на державну політику, охарактеризовано конфлікт і

консенсус як способи вирішення соціальних суперечностей.

Встановлено, що суспільно-владні взаємовідносини формувалися впродовж

різних соціально-історичних епох під впливом ряду факторів. Виокремлено

детермінанти впливу на державну політику: економічні, політичні, соціальні,

правові й екологічні, очікувані та неочікувані, передбачувані й непередбачувані,

прогнозовані та стихійні, бажані й небажані; за тривалістю – коротко-, середньо- й

довгострокові (стратегічні, перспективні).

Визначено, що за античних часів вирішальну роль відігравали природно-

географічні фактори, в період Модерну – економічні, політико-економічні чи

соціально-економічні, а в період Постмодерну – соціокультурні (соціально-

психологічні, соціально-політичні, соціально-економічні тощо) фактори. На

макрорівні в період Постмодерну чинить вплив фактор глобалізації, який

проявляється в інтернаціоналізації, лібералізації, універсалізації, модернізації,

детериторізації та віртуалізації. Цей фактор стає основною формування політичної

свідомості, що проявляється у глобальному громадянському суспільстві.

Обґрунтовано, що глобальне громадянське суспільство є проявом глобалізації і

виступає як фактор громадського впливу, який стає чи не вирішальним фактором

ефективності та дієвості як національної системи державного управління, так і в

цілому політики національних держав.

Аргументовано, що політична культура є ціннісною складовою у структурі

громадянського суспільства. Політична культура – це сукупність усталених уявлень,

переконань, цінностей, орієнтацій, традицій, релігійних вірувань, зразків поведінки,

символів, які склалася в ході історичного досвіду суспільства, змінюються внаслідок

розвитку цивілізації та проявляються в політичній свідомості, політичній активності

громадян та функціонуванні політичних інститутів. Визначено, що політична

культура включає в себе пізнавальний, ціннісний (емоційний), оціночний,

поведінковий компоненти. Політичні знання, цінності та оцінки, морaль і прaво

багато в чому визначають характер рішень, що приймаються учасниками

політичного процесу. Доведено, що нинішня політична культура в нашому

суспільстві відчуває глибокий політико-пізнaвaльний і морально-прaвовий дефіцит,

відбувається криза цінностей і оцінок, тому існують проблеми у напрямку

формування політичної свідомості та політичної культури громадян.

Визначено, що держава і громадянське суспільство здійснюють громадянську

освіту на основі суспільних цінностей. Вказано, що “сo-governance” є дієвим

способом використання енергії суспільства; аргументовано необхідність зміни

ціннісних пріоритетів громадян з пострадянських на демократичні пріоритети прав і

свобод людини, європейський вибір, участь у самоврядуванні та самореалізацію

19

громадян. Вплив держави на формування політичної культури більшою мірою

відбувається в період еволюції, а громадянського суспільства – в революції та

інволюції.

Доведено, що сучасне українське суспільство характеризується зростанням

невизначеності та нестабільності, що спричинене впливом глобалізації,

розширенням конфліктного простору, підвищенням напруженості у міжнародних

відносинах, руйнуванні усталених структур, а також зміною характеру відносин у

людському суспільстві. Державно-управлінська діяльність передбачає взаємодію

різних політичних сил та їх відносини в процесі прийняття рішень, що призводить

до компромісів та конфліктів. Згідно концепції універсального епохального циклу

розвитку соціальних процесів, визначено, що періоди соціального конфлікту та

консенсусу періодично змінюють один одного. Конфлікт у взаємовідносинах

органів публічної влади й інститутів громадянського суспільства є показником

неефективності державної політики.

Констатується, що кожна держава у процесі формування національної

державної політики та в державному управлінні враховує соціально-економічні й

політичні події та конфлікти, що відбуваються в сучасному світі. Водночас на

початку ХХІ ст. з’являється термін “substate conflict”, який слід розуміти як

піддержавний конфлікт, що відображає тип конфлікту, що викликаний виключно

недержавними суб’єктами. Основне завдання державного управління за умови

виникнення конфлікту – забезпечення безпеки населення, цілісності території,

політичного, соціально-економічного й культурного порядку в державі.

У четвертому розділі – “Глобальне громадянське суспільство як чинник

впливу на державну політику та державне управління України” – висвітлено

питання трансформації суспільно-владних відносин держав в умовах глобалізації;

охарактеризовано діяльність інститутів глобального громадянського суспільства в

конфліктних зонах сучасного світу; визначено можливості та потенціал міжнародної

співпраці влади та громадських об’єднань у вирішенні проблем внутрішньо

переміщених осіб в умовах збройного конфлікту на сході України. У розділі

обґрунтовано, що проявом протиріч в модерному та постмодерному суспільстві є

інформаційні війни, головним актором яких є глобальне громадянське суспільство

та які є фактором становлення державної політики національних держав в

глобалізованому світі.

Визначено, що в сучасному світі виникають паралельні центри влади –

глобальний і національний. Доведено, що глобалізація обмежує роль держави

внаслідок прямого виходу на міжнародну арену інститутів громадянського

суспільства та інших соціально-економічних і політичних транснаціональних

об’єднань. Результатом стало утворення наднаціональних інститутів і перехід у їхню

компетенцію цілого ряду політичних, економічних, соціальних функцій,

виконуваних раніше органами національних держав. Це призвело, водночас, і до

збільшення числа національних державних інститутів, орієнтованих на задоволення

потреб наднаціональних організацій, і до ліквідації функціонально непотрібних у

нових умовах державних установ.

Зазначено, що обмеження міжнародних функцій держав відбувається за їх

власної волі, шляхом об’єднання в міжнародні і регіональні організації.

20

Установлено, що в ході глобалізації кількість держав збільшилася, а диференціація

між різними групами країн посилилася. Владні функції держав не зменшуються, а,

навіть, збільшуються завдяки вдосконаленню техніки і апаратів влади, але

контролювати всі соціально-економічні процеси і події державам практично

неможливо. Констатується формування глобальної політичної системи – глобальної

держави, в якій національні держави є лише її складовою, що об’єднані спільною

ідеєю, умовами та факторами глобалізаційного розвитку. Основним засобом

функціонування такої держави є транснаціональне право, яке формується в

результаті відповідних міждержавних домовленостей і спирається на спільність

інтересів між державами та базові цінності всього світу.

Встановлено, що особливістю стратегії держави в умовах глобалізації є те, що

вона не диктує умови суспільству, не діє як апарат примусу, а все більш тісно

кооперується, взаємодіє з ним, делегуючи частину своїх повноважень місцевому

самоврядуванню та інститутам громадянського суспільства. Потреба пристосування

управління до умов зовнішнього середовища породжує необхідність вироблення

ефективних стратегій управління змінами.

Відповідно до вищевикладеного, глобалізацію можна окреслити як важливий

процес зміни і ослаблення функцій держави, активізації діяльності

транснаціональних недержавних утворень, у тому числі глобального

громадянського суспільства, процеси інтернаціоналізації, лібералізації,

універсалізації, модернізації, детериторізації, віртуалізації суспільного життя.

Вказано, що інформаційний розрив може стимулювати різні інформаційні

небезпеки, починаючи від хакерських атак на приватні сайти і закінчуючи

викраденням або оприлюдненням стратегічно важливих відомостей національного

характеру. Потреба пристосування управління до умов зовнішнього середовища

породжує необхідність вироблення ефективних стратегій управління змінами.

Визначено, що глобальне громадянське суспільство відіграватиме дедалі

суттєву роль у відтворенні демократичного характеру міжнародно-правових

відносин і процедур прийняття міжнародно-правових рішень та політики держав

світу. Водночас, глобальне громадянське суспільство окрім позитивного впливу на

демократизацію процесу прийняття міжнародно-політичних рішень може нести

певну загрозу для демократії, однак ризики демократії не є підставою для

гальмування розвитку глобального громадянського суспільства, вони є стимулом

ставитися до нього зважено.

Встановлено, що інформаційні війни тісно пов’язані з глобальним

громадянським суспільством. Сьогодні в світі розгортаються спеціальні

інформаційні операції та війни, спрямовані проти суверенітету держав, за

допомогою міжнародних неурядових організацій, які є інститутами глобального

громадянського суспільства. Спотворюючи сутність і зміст гегелівської концепції

громадянського суспільства, воно включається в процес інформаційних воєн.

Психологічний вплив на супротивника з використанням сучасних інформаційних

технологій, передбачає зміну громадської думки в заданому напрямку.

Інформаційні війни періодично ведуться в різних країнах світу напередодні

реальних воєн і в процесі їх ведення, тому завданням державної влади є просвіта

громадськості для захисту від інформаційних атак та консолідація громадянського

21

суспільства на протидію інформаційним впливам.

Інтернет і мережні технології стали ключовим механізмом для просування

нової моделі свідомості. Спостерігається постійно зростаюча активність блогерів,

активістів громадських організацій, політичних партій, місіонерських релігійних

структур, експертів-аналітиків у здійсненні психологічного впливу з використанням

методик і технологій нейролінгвістичного програмування, гіпнозу, які пригнічують

волю людини. Визначено, що інформаційна війна полягає у використанні

пропаганди проти ворога і має своєю метою зміну мислення людей і, відповідно, їх

поведінки, спрямована проти іншої держави, як наслідок часто призводить до

розладу економічної системи противника або погіршення суспільно-владних

відносин, які можуть згодом призвести до активізації громадянського суспільства

проти власних урядів.

Констатується, що у сучасній ситуації в Україні, що склалася на сході держави

у зв’язку з воєнним конфліктом, з’явилася велика кількість внутрішньо переміщених

осіб. У кризовій ситуації активну діяльність здійснюють як інституції глобального

громадянського суспільства, так і українські громадські об’єднання та державні

установи. Міжнародні експерти відзначають стрімке зростання волонтерського руху

в Україні, що стало можливим з одного боку, тому, що в нашій країні існує давня

традиція суспільної праці, взаємодопомоги, піклування про ближнього. З іншого

боку, склалася ситуація, яка отримала назву “limits to power” (“ліміт влади” чи “межі

влади”). За цих умов посилюється роль громадянського суспільства. Як наслідок, у

суспільстві зросла довіра до громадських об’єднань і знизилась довіра до влади, про

що свідчать дані соціологічних досліджень.

У роботі розглянуто та систематизовано функції міжнародних НУО в

конфліктних зонах сучасного світу: контроль за дотриманням прав людини, захист

від загроз, розшук окремих осіб, груп і меншин біженців, документування

військових злочинів, фактів і виявлення зниклих безвісти; запровадження

альтернативних засобів масової інформації про події, дозволить окремим із них

проявити ініціативу для встановлення діалогу та примирення, пропагування миру,

подолання культу війни за допомогою мистецтва, музики, фільмів та культурних

заходів; започаткування та впровадження ініціатив по демобілізації, роззброєнню та

демілітаризації, повторна інтеграція репатріантів на місця постійного проживання

після закінчення воєнних дій, відбудова територій, психологічна та медична

допомога особам, що перебували в зоні конфлікту. Визначено, що залучення

представників громадянського суспільства на всіх етапах переходу українського

суспільства від війни до миру – від мирних переговорів і реалізації угод в сфері

постконфліктної мирної відбудови – є важливим завданням публічного управління.

У п’ятому розділі – “Основні тенденції суспільно-владних взаємодій в

умовах глобалізації” – запропоновано модель реагування держави на впливи

глобального громадянського суспільства, визначено глокалізаційні тенденції

державної політики та взаємозв’язок міжнародних і місцевих громадських

об’єднань, запропоновано форми суспільно-владних взаємодій в умовах сучасних

глобальних тенденцій.

У дослідженні представлено модель реагування держави на впливи

глобального громадянського суспільства (рис. 3).

22

Рис.3. Модель реагування держави на впливи ГГС

Законодавче

регулювання

відносин з

ГГС, активна

підтримка

власних ІГС

Актори ГГС

Цілі

Стратегії впливу

Варіанти дій влади

Формування та реалізація ДП

Інформаційно-комунікаційні

мережеві об’єднання

Підготовка інформаційно

го поля, пропагування

цінностей

Повідомлення

Е-пропозиції

Лобіювання

Виклики

Встанов-

лення

бар’єрів

Соціальні

рухи

Створення

конфліктного

середовища

Обурення Тиск

Примус Діалог

Переконання

Міжнародні

НУО

Інформування

Фінансування

Підвищенння обізнаності Адвокація

Обговорення

Збір інформації

про проблему

Унеможливлення впливу та та фінансування із-за

кордону через присвоєн- ня статусу “іноземний

агент

Висловлення підозри у співпраці з

екстремістськими та терористичними

організаціями

Прийняти рішення про неможливість ІГС

займатися політичною діяльністю

Розробка законодавчої бази для реалізації державної політики

Здійснення фінансової

підтримки ІГС

Політика «відкритих

дверей» (сприяння, заохочення

дій ГГС)

Інформацій- на кампанія (діяльність політиків, вибори)

Прийняття рішення

(стратегія, план дій)

Здійснення заходів

Моніто-ринг

і оцінка

ІГС

органи влади

наукові устано-

ви та органі-

зації

ЗМІ

Стейкхолде

ри

Робота команди експертів

23

Визначено, що кращим варіантом є формування державної політики сприяння

розвитку громадянського суспільства – діяльність органів виконавчої влади, яка

націлена на налагодження ефективної партнерської взаємодії з інститутами

громадянського суспільства.

Запропоновано Національну стратегію державної політики сприяння розвитку

громадянського суспільства в Україні на 2016 – 2020 роки доповнити стратегічним

напрямом “Міжнародна діяльність громадських організацій”, змістовною складовою

якого стануть можливості співпраці та контроль діяльності громадських

національних, зарубіжних організацій та міжнародних організацій на території

України.

Встановлено, що глобальний світ є своєрідним простором перетину

глобальних і локальних культур, інтересів, ініціатив. Взаємопроникнення,

взаємовплив і взаємодоповнюваність глобальних і локальних тенденцій є

глокалізацією, що проявляється в одночасному відстоюванні суспільними групами

своєї самобутності (локальність) і прагненні до охоплення простору (глобальність).

Об’єднавчим началом суспільства – як глобального так і локального – є

цінності, що мають архетипне начало, які можна згрупувати за характеристиками

“збереження (існування) спільноти”, “стабільність розвитку”, “комфортність” і

“свідомість” (табл.2).

Таблиця 2

Порівняльна таблиця цінностей глобальних і локальних спільнот

Групи цінностей Локальні Глобальні

Збереження

(існування)

спільноти

Традиційність Інноваційність

Звичаєва культура, мораль Правова культура

Колективізм Індивідуалізм

Екстравертність Інтровертність

Родинні звʼязки Рівність можливостей

Слухняність Розсудливість

Стабільність

розвитку

Сталість Динамізм

Самобутність Трендовість

Кордоцентризм Раціональність

Сумлінність Конкурентність

Етноклановість Ініціативність

Комфортність Справедливість Досягнення цілей

Безпека Ризик

Упередженість Толерантність

Екзекутивність Інтенціональність

Інтернальність Екстернальність

Свідомість Ендемізм Відкритість

Конформізм Нонконформізм

Консенсуальність Протестність

Емоційність Прагматизм

Неповторність, унікальність Клоновість

Стійкість родинних відносин Загальнолюдські цінності

Патріотизм Космополітизм

24

Локальні і глобальні цінності в таблиці визначені, як крайні точки прояву

цінностей. “Коливання” між цими крайніми точками і є проявом глокалізації.

Держава на сьогодні виконує роль “мікшерного пульту”, за допомогою державної

політики вона посилює або знижує прояви локальних або глобальних культурних

цінностей. У залежності від державної політики, державного управління і

особливостей локального соціуму види глокалізації як реакції на проникнення

глобального в локальне можуть проявлялися у такий спосіб: максимальна

відкритість та прийнятність локальною культурою глобальних цінностей та

інформаційних потоків; співіснування локальної культури та глобальних

культурних форм без суттєвих проявів взаємовпливу та інтеграції; адаптація

глобальних цінностей до особливостей локальної культури та виникнення

трансформованої культури.

Визначено, що глокалізацією є процес взаємопроникнення організацій

глобального і національного громадянського суспільства: національні організації

громадянського суспільства “розростаються” та збільшують сферу свого впливу,

перетворюючись на глобальні, і, навпаки, глобальні громадські організації, через

численні осередки поширюють глобальні і демократичні цінності. Визначено, що

держава виконує роль регулятора, який за допомогою певної державної політики,

посилює або знижує прояви локальних або глобальних культурних цінностей.

Вказується, що громадянське суспільство в Україні може взяти на себе

розробку й реалізацію Стратегії громадянської освіти як запит суспільства в умовах

воєнного конфлікту на нову ефективну державну політику та створення системи

громадянської освіти, яка повинна виконувати такі завдання:

1. Зміну ціннісних інтересів громадян з пострадянських на сучасні ціннісні

переконання в пріоритеті прав і свобод людини, знання і дотримання законодавства,

відчуття власної гідності, орієнтацію на європейські стандарти життя.

2. Формування позитивного ставлення громадян до концепції консолідації

українського суспільства, насамперед – розуміння цілісності держави; вироблення

гордості за країну та її здобутки.

3. Вивчення досвіду іноземних держав щодо державної політики в складні

історичні періоди, зокрема ірландське питання у Великобританії, зміна ціннісних

орієнтацій в Німеччині після Другої світової війни та подолання ціннісної

розмежованості після падіння Берлінської стіни.

4. Виховання патріотизму як складової національної ідентичності, відновлення

іміджу української армії, формування довіри до неї, підняття престижу військової

служби, удосконалення системи допризовної підготовки молодих громадян.

5. Політична освіченість, компетентність, толерантність і готовність до

компромісу для розв’язання конфліктів, участь у спільних справах.

Громадянська освіта покликана сприяти самореалізації громадян та формувати

цінності суспільного життя, верховенства права, справедливості, ефективного

розв’язання проблем життєдіяльності громади, участі у самоврядуванні.

Серед основних форм суспільно-владних взаємодій виділяють інформаційні,

правові, організаційні, інституційні, матеріально-фінансові. На основі визначених

закономірностей особливостей розвитку українського суспільства можна дійти

висновку, що потребують удосконалення заходи щодо консультування з

25

представниками територіальних громад, науковцями, представниками громадських

об’єднань, зокрема впровадження он-лайн платформ життєдіяльності громади,

державно-громадського контролінгу, неурядової дипломатії, партисипаторного

бюджету, методів медіації та фасилітації конфліктів, створення центрів (інститутів,

комітетів) вирішення конфліктів.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні вирішено наукову проблему, що полягає у

розкритті теоретико-методологічних засад та науково-практичному обґрунтуванні

формування та здійснення державної політики і державного управління в умовах

впливу глобального громадянського суспільства та розробка на цій основі

рекомендацій щодо вдосконалення суспільно-владної взаємодії в Україні в умовах

глобалізації. Результати досліджень свідчать про реалізацію мети і завдань

дослідження, що дозволило сформулювати такі висновки і рекомендації:

1. Удосконалено понятійно-категоріальний апарат науки державне управління,

зокрема поняття “державна політика” визначено як сукупність намірів, рішень,

інструментів їх впровадження та моніторингу виконання, що здійснюються та

реалізуються за участі багаторівневого мультифункціонального партнерства для

вирішення суспільно значущих питань. Державне управління є механізмом, засібом

втілення державної політики.

Визначено, що глобалізація як провідна тенденція кінця ХХ – початку

ХХІ ст. ст. включає процеси інтернаціоналізації, лібералізації, універсалізації,

модернізації, детериторізації, віртуалізації суспільного життя, сприяла становленню

глобального громадянського суспільства, яке є еволюційним етапом розвитку

громадянського суспільства й існує паралельно з ним. Розкрито зміст глобального

громадянського суспільства як великого, багатомірного, багаторівневого,

взаємопов’язаного і відкритого соціального простору, сповненого конфліктів і

компромісів, що розгортаються і втілюються в контексті реалізації широких

соціальних інтересів та взаємодії соціальних середовищ, видів та форм громадського

існування: організацій і громад, коаліцій і громадських рухів, громадських та бізнес-

ініціатив, які, незважаючи на значні географічні відстані, часові бар’єри та

результати діяльності цих об’єднань, стають відчутними на регіональному рівні та у

планетарному масштабі.

2. Представлено структуру глобального громадянського суспільства, яке

охоплює громадські рухи, міжнародні недержавні об’єднання й інформаційно-

комунікаційні мережеві об’єднання, що в комплексі впливають на політику

національних держав, геополітичних регіонів і міждержавних об’єднань.

Класифіковано міжнародні недержавні організації відповідно до функціонального

призначення та цілей: адвокатські, сервісні, think tаnk (аналітичні “мозкові центри”)

та ідеологічні. З’ясовано, що демократичні інститути мають яскраво виражений

національний характер і формуються під впливом ментальності кожного окремого

народу, а громадянське суспільство виникає в результаті ускладнень у державі як

ефективна система, що дозволить оптимізувати демократичні процеси.

26

3. Виділено етапи становлення держави та динаміку її відносин з суспільством

відповідно до універсального епохального циклу, та визначено, що держава та

громадянське суспільство на українських землях у своїх відносинах пройшли три

епохальні цикли, які складаються з таких періодів:

перший епохальний цикл – середньовічний період Київської держави, що

характеризується: відходом від племінного соціального устрою, появою нової еліти

на чолі з князем Володимиром – ініціатором релігійної реформи, яка викликала

емоційний сплеск у суспільстві; становленням та функціонуванням соціальних

інституцій у відповідності до нових законів; боротьбою з зовнішнім агресором –

монголо-татарська навала, що викликало вибух індивідуальної активності в

суспільстві;

другий цикл розпочинається епохою Відродження наприкінці XIV ст. та

закінчується епохою Просвітництва (XVIІІ ст.). Основними досягненнями

епохального циклу стало створення основ спільного блага, концепція суспільного

договору, антропоцентризм (гуманізм) державної політики;

третій цикл співвідноситься з епохами Модерну та Постмодерну та

визначається науковими відкриттями та промисловими революціями,

запровадженням рівності перед законом, установленням загального виборчого

права, появою різноманітних наукових напрямів (зокрема, аналіз державної

політики) і переходом до інформаційного суспільства.

Виходячи з теоретико-методологічного концепту “універсальний соціальний

цикл”, який накладено на архетипну методологію, та з того, що соціальним подіям, у

тому числі історичним процесам, властиві ритмічність або циклічність, визначено,

що цикл складається з чотирьох структурних елементів: революція (стан розвитку,

пов’язаний із народженням нового соціального суб’єкта “Ми”) – інволюція (період

розвитку, пов’язаний зі згортанням соціального простору, становленням і

функціонуванням соціальних інституцій) – коеволюція (становлення соціального

суб’єкта “Я”) – еволюція (період розвитку, пов’язаний із розвитком соціальних

інституцій). Антична історія (Давня Греція та Давній Рим), Середньовіччя,

Відродження та Просвітництво, Модерн і Постмодерн складають цикли соціально-

історичного розвитку.

4. Обґрунтовано три еволюційні типи комунікативної взаємодії, які подолало

людство у своєму розвитку: міжособистісна, медійна, віртуальна, що дало змогу

визначити інформаційно-комунікаційні мережеві об’єднання, як новий структурний

компонент глобального громадянського суспільства та різновид комунікацій, які

поширюються на третьому етапі розвитку людства та сприяють структуризації

глобального громадянського суспільства, стають чинником його розвитку, способом

громадського контролю, лобізму та краудсорсінгу; деструктивний аспект соціальних

мереж полягає у втягуванні мережевих спільнот в інформаційні та кібер-війни.

Аргументовано, що під час трансформації сучасного суспільства відбувається

конвергенція всіх сфер суспільного життя, серед яких можна виділити такі:

конвергенція між владою та суспільством як наслідок історичного розвитку,

конвергенція культур і суспільних цінностей як результат крос-культурної взаємодії,

конвергенція правових норм та їх уніфікація, конвергенція ринків і конвергенція

наукових дисциплін і наукових технологій.

27

5. Систематизовано особливості глобального громадянського суспільства, які

включають конструктивний аспект (глобальне громадянське суспільство сприяє

реформі глобальної системи управління, створенню збалансованої довгострокової

стратегії розвитку) та деструктивний аспект, який полягає у втягуванні мережевих

спільнот в інформаційні та кібер-війни, створенні конфліктного середовища.

Основне завдання державного управління в умовах конфліктного простору полягає

в забезпеченні безпеки населення, цілісності території та політичного, соціально-

економічного й культурного порядку в державі.

6. Охарактеризовано фактори впливу на державну політику й державне

управління та встановлено, що в різні історичні епохи вирішальну роль відігравали

різні фактори: за античних часів – природно-географічні фактори, в період Модерну

– економічні, політико-економічні чи соціально-економічні, а в період Постмодерну

на мікрорівні – соціокультурні (соціально-психологічні, соціально-політичні,

соціально-економічні) фактори, на макрорівні – фактор глобалізації, який

проявляється в інтернаціоналізації, лібералізації, універсалізації, модернізації,

детериторізації та віртуалізації й стає основною формування свідомості, що

проявляється у глобальному громадянському суспільстві; у суспільстві періоду

Модерну як соціальна ідентичність превалювало усвідомлення людиною себе як

колективної цінності, де критерієм цінності виступала мораль, яка була механізмом

регуляції суспільних відносин, а у суспільстві Постмодерну превалюють ліберально-

демократичні цінності, й розвиток кожної людини в сучасному суспільстві

виражається в індивідуалізації та самореалізації.

Фактори є очікуваними й неочікуваними, передбачуваними та

непередбачуваними, прогнозованими та стихійними, бажаними й небажаними; за

тривалістю ці детермінанти можна поділити на коротко-, середньострокові й

довгострокові (стратегічні, перспективні); за характером взаємовпливів держави з

громадянським суспільством виділено фактори: виникнення / народження (період

“революції”), становлення / функціонування (“інволюція”) реформування

(“коеволюція”) та розвиток (“еволюція”) Української держави і громадянського

суспільства. Глобальне громадянське суспільство є проявом глобалізації й виступає

як фактор громадського впливу.

7. Розкрито ціннісні аспекти глобального громадянського суспільства, зокрема

визначено, що об’єднавчим началом суспільства – як глобального так і локального –

є цінності, що мають архетипне начало, які можна згрупувати за характеристиками

“збереження (існування) спільноти”, “стабільність розвитку”, “комфортність” і

“свідомість”; держава виконує роль регулятора, посилюючи або зменшуючи прояви

локальних або глобальних культурних цінностей за допомогою державної політики

та державного управління.

Доведено, що політична культура, яка є сукупністю усталених уявлень,

переконань, цінностей, орієнтацій, традицій, релігійних вірувань і зразків поведінки,

що становлять ціннісну складову у структурі громадянського суспільства, й містить

у собі пізнавальний, ціннісний (емоційний), оціночний та поведінковий компоненти,

які визначають характер рішень, що ухвалюються учасниками політичного процесу.

У формуванні політичної культури беруть участь держава та громадянське

суспільство; вплив держави на формування політичної культури більшою мірою

28

відбувається в період еволюції, а громадянського суспільства – в періоди революції

та інволюції.

8. Досліджено можливості та потенціал інститутів глобального

громадянського суспільства та встановлено, що сучасне українське суспільство

характеризується зростанням невизначеності та нестабільності, що спричинене

насамперед впливом глобалізації, розширенням конфліктного простору,

підвищенням напруженості у міжнародних відносинах, руйнуванні усталених

структур, зміною характеру відносин у людському суспільстві. Завданням інститутів

громадянського суспільства в Україні є переорієнтація енергії протестів на

виконання соціальної функції в державі (допомога уразливим групам населення,

внутрішньо переміщеним особам, військовослужбовцям), що є відображенням

впровадження європейських традицій і практик на українському просторі.

9. Визначено специфіку суспільно-владних відносин в умовах глобалізації, та

встановлено, що влада не діє як апарат примусу, а кооперується, взаємодіє з

громадянським суспільством, делегуючи йому частину своїх повноважень;

формується глобальна політична система – глобальна держава, в якій національні

держави є лише їх складовою, її суб’єктами є транснаціональні структури та

національні держави, що об’єднані спільною ідеєю, умовами та факторами

глобалізаційного розвитку. У процесі глобалізації виникають паралельні центри

влади – глобальний і національний.

Представлено модель реагування держави на впливи глобального

громадянського суспільства. Виокремлено кілька видів реакції влади на вплив

глобального громадянського суспільства: 1) протистояння цим впливам із боку

національних урядів, створюючи бар’єри: унеможливити фінансування з-за кордону

через присвоєння таким організаціям статусу “іноземний агент”; встановити, що

організації громадянського суспільства не мають права на проведення публічних

акцій, соціологічних досліджень, видання власного періодичного видання,

моніторинг та оцінку діяльності владних органів; висловити підозру у співпраці з

екстремістськими та терористичними організаціями; 2) формування та реалізація

органами влади державної політики сприяння розвитку громадянському

суспільству; 3) запровадження політики “відкритих дверей”, що полягає у

заохоченні та сприянні дій інституцій глобального громадянського суспільства на

території держави.

Процес взаємопроникнення організацій глобального та національного

громадянського суспільства є глокалізацією, що проявляється в таких тенденціях:

національні організації громадянського суспільства “розростаються” та збільшують

сферу свого впливу, перетворюючись на глобальні, і, навпаки, глобальні громадські

організації через численні осередки поширюють глобальні та демократичні цінності.

10. Розроблено рекомендації для удосконалення суспільно-владних

взаємодій в умовах глобалізації, де глобальне громадянське суспільство

відіграватиме важливу роль у відтворенні демократичного характеру міжнародно-

правових відносин і процедур ухвалення міжнародно-правових рішень та політики

національних держав світу, зокрема:

пристосування державного управління до умов зовнішнього середовища

породжує потребу вироблення ефективних стратегій управління змінами, тому

29

рекомендовано розробити й реалізувати за участі громадянського суспільства в

Україні Стратегію громадянської освіти як запит суспільства на нову ефективну

державну політику та створення системи громадянської освіти;

Національну стратегію державної політики сприяння розвитку

громадянського суспільства в Україні на 2016–2020 роки доповнити стратегічним

напрямом “Міжнародна діяльність громадських організацій”, змістовною складовою

якого стануть можливості співпраці та контроль діяльності громадських

національних, зарубіжних організацій та міжнародних організацій на території

України;

громадянське суспільство має стати інструментом державної політики для

досягнення соціальної злагоди, пошуку ефективних стратегій єднання нації,

толерантності та гуманізму в суспільстві, неприйняття насильницького вирішення

суспільних суперечностей, проведення комплексних наукових досліджень з проблем

протидії інформаційним війнам та заходів щодо зниження рівня агресивності та

насильства в суспільстві;

для удосконалення суспільно-владних відносин в умовах глобалізації крім

відомих складових основних форм суспільно-владних взаємодій – інформаційних,

правових, організаційних, інституційних, матеріально-фінансових рекомендовано

впровадження он-лайн платформ життєдіяльності громади, державно-громадського

контролінгу, неурядової дипломатії, партисипаторного бюджету, методів медіації та

фасилітації конфліктів, створення центрів (інститутів, комітетів) вирішення

конфліктів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Праці, які відображають основні наукові результати дисертації

1. Бєльська Т. В. Глобальне громадянське суспільство: сутність, генеза та

вплив на державну політику України : монографія / Т. В. Бєльська. – К. : ВАДНД,

2016. – 300 с. – (Серія “Відкрита дослідницька концепція”).

2. Бєльська Т. В. Процес формування і зміни еліт в умовах демократизації

системи влади / Т. В. Бєльська, О. І. Крюков // Публічне управління : теорія та

практика : зб. наук. пр. Асоціації докторів наук з державного управління. –

Х. : ДокНаукДержУпр, 2011. – № 1(5) – С. 75–80.

Особистий внесок: обґрунтування та характеристика періодів змін політичних

процесів в різних регіонах світу.

3. Бєльська Т. В. Громадянське суспільство як суспільно-політичне явище /

Т. В. Бєльська, О. І. Крюков // Публічне управління : теорія та практика : зб. наук.

пр. Асоціації докторів наук з державного управління. – Х. : ДокНаукДержУпр, 2011.

– № 3(7) – С. 67–73.

Особистий внесок: характеристика глобального громадянського суспільства.

4. Бєльська Т. В. Державна комунікаційна політика як засіб протидії корупції /

Т. В. Бєльська // Збірник наукових праць Донецького державного університету

управління. Серія : Державне управління / Донец. держ. ун-т упр. – Донецьк : Вид-

во ДонДУУ, 2011. – С. 107–116.

5. Бєльська Т. В. Публічність як ознака суспільно-політичних явищ /

30

Т. В. Бєльська // Публічне управління : теорія та практика : зб. наук. пр. Асоціації

докторів наук з державного управління. – Х. : ДокНаукДержУпр, 2012. – № 2(10) –

С. 16–20.

6. Бєльська Т. В. Комунікація влади та громадськості в інформаційному

суспільстві / Т. В. Бєльська // Публічне управління : теорія та практика : зб. наук. пр.

Асоціації докторів наук з державного управління. – Х. : ДокНаукДержУпр, 2012. –

№ 3(11) – С. 163–169.

7. Бєльська Т. В. Соціально-історична ґенеза комунікації влади та суспільства

в загальноцивілізаційному розвитку (архетиповий підхід) / Т. В. Бєльська //

Публічне управління : теорія та практика : зб. наук. пр. Асоціації докторів наук з

державного управління. – Х. : ДокНаукДержУпр, 2012. – Спец. вип. – С. 213–218.

8. Бєльська Т. В. Особливості становлення взаємовідносин громадянського

суспільства з державою в зарубіжних країнах / Т. В. Бєльська // Аналітика і влада :

журн. експерт.-аналіт. матеріалів і наук. пр. Ін-ту пробл. держ. упр. та місц.

самоврядування Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К. : НАДУ, 2012.

– № 5. – С. 108–117.

9. Бєльська Т. В. Глобалізація як фактор трансформації владно-суспільних

відносин / Т. В. Бєльська // Публічне управління: теорія та практика : зб. наук. пр.

Асоціації докторів наук з державного управління. – Х. : ДокНаукДержУпр, 2013. –

№ 1(13) – С. 60–66.

10. Бєльська Т. В. Публічна політика і система владно-суспільних відносин:

архетипний підхід / Т. В. Бєльська // Публічне управління : теорія та практика : зб.

наук. пр. Асоціації докторів наук з державного управління. – Х. : ДокНаукДержУпр,

2013. – Спец. вип. – С. 93–99.

11. Бєльська Т. В. Глобальне громадянське суспільство як феномен сучасного

глобального світу / Т. В. Бєльська, Е. А. Афонін // Вісник Національної академії

державного управління при Президентові України : наук. журн. – К. : НАДУ, 2013. –

№ 4. – С. 9–16. Особистий внесок: визначено структуру громадянського суспільства.

12. Бєльська Т. В. Фактори впливу на державну політику в період Постмодерну

/ Т. В. Бєльська // Аналітика і влада : журн. експерт.-аналіт. матеріалів і наук. пр. Ін-

ту пробл. держ. упр. та місц. самоврядування Нац. акад. держ. упр. при Президентові

України. – К. : НАДУ, 2014. – № 9. – С. 97–101.

13. Бєльська Т. В. Архетипні концептуальні засади становлення і розвитку

глобального громадянського суспільства / Т. В. Бєльська // Публічне управління :

теорія та практика : зб. наук. пр. Асоціації докторів наук з державного управління. –

Х. : ДокНаукДержУпр, 2014. – № 2 (18). – С. 14–22.

14. Бєльська Т. В. Конфлікт і консенсус як способи вирішення соціальних

протиріч / Т. В. Бєльська // Ефективність державного управління : зб. наук. пр.

Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії

державного управління при Президентові України. – Вип. 40. – Львів : ЛРІДУ

НАДУ, 2014. – С. 178–185.

15. Бєльська Т. В. Політична культура як ціннісна складова громадянського

суспільства / Т. В. Бєльська // Публічне управління: теорія та практика : зб. наук. пр.

Асоціації докторів наук з державного управління. – Х. : ДокНаукДержУпр, 2014. – №

3(19) – С. 64–70.

31

16. Бєльська Т. В. Глобальне громадянське суспільство як актор соціальних

мереж: конструктивні й деструктивні аспекти / Т. В. Бєльська // Публічне

управління: теорія та практика : зб. наук. пр. Асоціації докторів наук з державного

управління. – Х. : ДокНаукДержУпр, 2014. – № 4(20). – С. 200–208.

17. Бєльська Т. В. Громадянськість як прояв архетипу цілісності та його вплив

на державну політику / Т. В. Бєльська // Публічне управління : теорія та практика :

зб. наук. пр. Асоціації докторів наук з державного управління. – Х. :

ДокНаукДержУпр, 2015. – Спец. вип. – С. 88–93.

18. Бєльська Т. В. Інформаційне суспільство: становлення, розвиток,

перспективи / Т. В. Бєльська, О. І. Крюков // Актуальні проблеми державного

управління : зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2015. – № 1 (47). –

С. 276–282.

Особистий внесок: обґрунтовано етапи розвитку інформаційного суспільства.

19. Бєльська Т. В. Інституційний вимір глобального громадянського

суспільства / Т. В. Бєльська // Ефективність державного управління : зб. наук. пр.

Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії

державного управління при Президентові України. – Вип. 44. – Львів : ЛРІДУ

НАДУ, 2015. – С. 71–81.

20. Бєльська Т. В. Діяльність інститутів глобального громадянського

суспільства в конфліктних зонах сучасного світу / Т. В. Бєльська // Теорія та

практика державного управління : зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ

“Магістр”, 2015. – Вип. 3 (50). – С. 179–186.

21. Бельская Т. В. Развитие политической элиты Украины и России в контексте

цивилизационного подхода / Т. В. Бельская, А. И. Крюков // Учѐные записки

Российского государственного социального университета. – М. : Государственное

образовательное учреждение высшего профессионального образования “Российский

государственный социальный университет”, 2011. – № 4 (92). – С. 51–56.

Особистий внесок: охарактеризовано політичну еліту України.

22. Бельская Т. В. Взаимоотношения власти и гражданского общества в период

демократического транзита / Т. В. Бельская, А. И. Крюков // Учѐные записки

Российского государственного социального университета. – М. : Государственное

образовательное учреждение высшего профессионального образования “Российский

государственный социальный университет”, 2011. – № 6 (94). – С. 12–17.

Особистий внесок: особливості взаємовідносин влади громадянського

суспільства.

23. Бельская Т. В. Генезис властно-общественных отношений в процессе

общецивилизационного развития / Т. В. Бельская // Научные ведомости БелГУ –

Белгород : НИУ “БелГУ”, 2013. – № 23 (166). – Вып. 26. – С. 183–188. – Серия :

“Философия. Социология. Право”.

24. Бельская Т. В. Конвергенция как процесс общественных отношений в эпоху

глобализации / Т. В. Бельская // ՀԱՆՐԱՅԻՆ ԿԱՌԱՎԱՐՈՒՄ : Գիտական

հանդես (Публичное управление : научный журнал). – Երևան «Տիգրան Մեծ»

(Ереван, “Тигран Великий”). – 2014. – № 1–2. – С. 85–93.

25. Bielska Tetiana. Information warfare as a way of implementing the public policy

32

in the modern world / Tetiana Bielska // Regional Development and Public Administration

in the Context of General Tendencies of 21 century. – Eds . V . Szymaсska. –

Sіupsk : Publishing House “АDNDU”. – 2015 . – Р. 141–152.

26. Bielska Tetiana. Information resources as a strategic category of international

relations and a method of influence on the state policy of the nation states / Tetiana

Bielska // Acta Facultatis Iuridicae Universitatis Comenianaе : vedeckэ иasopis Prбvnickej

fakulty (AFI UC). – Bratislava : Univerzita Komenskйho v Bratislave, Prбvnickб fakulta.

– 2015. – № 1. – Р. 5–17.

27. Бельская Т. В. Глокализация как аспект глобальных трансформаций в

современном мире / Т. В. Бельская // Мемлекеттік баскару жне кымзет

(Государственное управление и государственная служба) : международн. научн.-

аналит. журнал Академии гос. управления при Президенте Республики Казахстан. –

2015. – № 4. – С. 118–126.

Праці, які додатково відображають наукові результати дисертації

28. Бєльська Т. В. Субсидіарність і консенсус владно-суспільних

взаємовідносин у вирішенні питань міжнародного значення / Т. В. Бєльська //

Україна і світ : політичні, економічні та культурологічні питання : матеріали

міжвузівської наук.-практ. конф. присвяченої Дню української дипломатії (8 квітня

2011 р., Харків). – Х. : Інститут сходознавства і міжнародних відносин “Харківський

колегіум”, 2011. – С. 28–31.

29. Бєльська Т. В. Впровадження сучасних методів управління в діяльність

органів влади в умовах становлення глобального громадянського суспільства /

Т. В. Бєльська, О. І. Крюков // Вивчення та впровадження в Україні іноземного

досвіду удосконалення діяльності органів влади : матеріали VІ Всеукр. наук.-практ.

конф. за міжнар. участю (22 листопада 2011 р., Полтава). – Полтава : ПолтНТУ,

2011. – С. 121–123.

Особистий внесок: обґрунтовано впровадження сучасних методів управління в

діяльність органів влади.

30. Бєльська Т. В. Аналіз моделей взаємовідносин влади і громадянського

суспільства в зарубіжних країнах / Т. В. Бєльська // Україна і світ : політичні,

економічні та культурологічні питання: матеріали міжвузівської наук.-практ. конф.

присвяченої Дню української дипломатії (22 грудня 2011 р., Харків). – Ч. 1. – Х. :

ПВНЗ “Інститут сходознавства і міжнародних відносин “Харківський колегіум”,

2012. – С. 27–31.

31. Бєльська Т. В. Дослідження стану взаємовідносин влади та громадянського

суспільства в умовах глобалізації / Т. В. Бєльська // Державне управління та місцеве

самоврядування : матеріали ІХ міжнар. наук. конгресу (29 березня 2012 р., Харків). –

Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2012. – С. 117–118.

32. Бєльська Т. В. Лобіювання як стратегічний напрям професійної підготовки

та післядипломної освіти, працевлаштування та кар’єрного росту фахівців /

Т. В. Бєльська, Е. А. Афонін // Стратегія державної кадрової політики – основа

модернізації країни : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. за міжнар. участю

(31 травня 2012 р., Київ). – К. : Вид-во НАДУ, 2012. – С. 450–452.

Особистий внесок: визначено поняття лобізму та внесено пропозицію

розпочинати та здійснювати фахову підготовку за спеціальністю “лобіювання”.

33

33. Бєльська Т. В. Діалог громадськості з органами публічної влади в умовах

глобалізації / Т. В. Бєльська // Политика и общественные науки в эпоху

глобализации : материалы междунар. научн. форума, Институт фундаментальных

исследований (3-4 сентября 2012 г., Харьков). – Х. : ИФИ, 2012. – С. 167–169.

34. Бєльська Т. В. Роль глобального громадянського суспільства у вирішенні

питань міжнародного значення / Т. В. Бєльська // Україна і світ : політичні,

економічні та культурологічні питання : матеріали міжвузівської наук.-практ. конф.

присвяченої Дню української дипломатії (20 грудня 2012 р., Харків). – Ч. 1. – Х. :

ПВНЗ “Інститут сходознавства і міжнародних відносин “Харківський колегіум”,

2013. – С. 7–9.

35. Бєльська Т. В. Глобалізація як об’єктивна реальність суспільного розвитку /

Т. В. Бєльська // Публічне управління: виклики ХХІ століття : матеріали ХІІІ

міжнар. наук. конгресу (21–22 березня 2013 р., Харків). – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ

“Магістр”, 2013. – С. 68–70.

36. Бєльська Т. В. Мережеві комунікації як форма владно-суспільної взаємодії /

Т. В. Бєльська // Модернізація державного управління та європейська інтеграція

України : матеріали щоріч. Всеукр. наук.-практ. конф. за міжнар. участю (25 квітня

2013 р., Київ) : у 2 т. – К. : Вид-во НАДУ, 2013. – Т.2. – С. 266–267.

37. Бєльська Т. В. Конвергенція владно-суспільних відносин як фактор

розвитку інформаційного суспільства / Т. В. Бєльська // Дні інформаційного

суспільства матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю (20-21 травня 2013 р.,

Київ) – К. : Вид-во НАДУ, 2013. – С. 210–212.

38. Бєльська Т. В. Планетарне мислення як вектор “зростання” людської

свідомості / Т. В. Бєльська // Актуальні проблеми та перспективи розвитку

публічнго управіління : матеріали Всеукраїнської підсумкової наук.-практ. конф. за

міжнар. участю (25 жовтня 2013 року, Одеса) – Одеса : ОРІДУ НАДУ. – 2013. –

С. 114–115.

39. Бєльська Т. В. Інформаціна війна як виклик міждержавній взаємодії у

сучасному світі / Т. В. Бєльська, О. В. Шевцова // Крос-культурні взаємодії у

сучасному суспільстві. – Х. : ТОВ “Тім Пабліш Груп”, 2013. – С. 24–26.

Особистий внесок: охарактеризовано особливості прояву інформаційнох війни

в сучасному світі.

40. Бєльська Т. В. Взаємовідносини громадянського суспільства з державою в

зарубіжних країнах / Т. В. Бєльська // Вивчення та впровадження в Україні

іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади : матеріали VІІІ Всеукр.

наук.-практ. конф. за міжнар. участю (27 листопада 2013 р., Полтава). – Ч. 2. –

Полтава : ПолтНТУ, 2013. – С. 15–18.

41. Бєльська Т. В. Конфлікт як спосіб вирішення протиріч у владно-суспільних

відносинах / Т. В. Бєльська // Модернізація системи державного управління: теорія

та практика : матер. наук.-практ. конф. за міжнар. уч. (11 квітня 2014 р.) : у 2 ч. –

Ч. 1. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2014. – С. 41–45.

42. Бєльська Т. В. Глобальне громадянське суспільство як провідний актор

міжнародного політичного процесу / Т. В. Бєльська // Публічне управління XXI ст. :

від соціального діалогу до суспільного консенсусу : зб. тез до ХІV міжнар. наук.

34

конгресу – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2014. – С. 210–211.

43. Бєльська Т. В. Фактори впливу на державну політику в умовах глобалізації /

Т. В. Бєльська // Місцеве самоврядування – основа сталого розвитку України :

матер. щоріч. Всеукр. наук.-практ. конф. за міжнар. уч. (16 травня 2014 р., Київ). –

К. : Вид-во НАДУ, 2014. – Т.2. – С. 211–213.

44. Бєльська Т. В. Вплив на державну політику в умовах глобалізації /

Т. В. Бєльська // Державне управління в Україні: історія державотворення, виклики

та перспективи : матер. V міжнар. наук. конф. аспірантів та докторантів з

державного управління (15 трав. 2014 р., Одеса). – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2014. –

С. 7–11.

45. Бєльська Т. В. Фактор громадського впливу як показник ефективності та

дієвості національної системи державного управління / Т. В. Бєльська // Актуальні

проблеми публічного управління в Україні : матеріали круглого столу (12 червня

2014 р.). – Суми : Видавець ФОП Панасенко, 2014. – C. 12–15.

46. Бєльська Т. В. Громадянське суспільство: інтерпретація поняття /

Т. В. Бєльська // Засоби забезпечення надання якісних адміністративних послуг на

рівні територіальної громади : матер. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 30 червня –

04 липня 2014 р.). – Х. : ХарРІ НАДУ, 2014. – С. 6–11.

47. Бєльська Т. В. Інформаційно-психологічна війна як засіб впливу на політику

держави-противника / Т. В. Бєльська // Реформування публічного управління:

теорія, практика, міжнародний досвід : всеукр. наук.-практ. конф. за міжнар. участю

(31 жовтня 2014 р., м. Одеса). – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2014. – С. 275–276.

48. Бєльська Т. В. Мораль і влада як чинники впорядкування суспільних

відносин / Т. В. Бєльська // Мораль і влада : матер. наук. конф. (м. Київ, 16 грудня

2014 р.) / НАН України, Інститут філософії імені Г. С. Сковороди; Національна

експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі – К., 2014. – С. 19–22.

49. Бєльська Т. В. Проблема культурної ідентифікації населення України /

Т. В. Бєльська // Європейський вибір України в контексті безпекових викликів та

сучасних реалій : ХХ міжнар. наук.-практ. конф. (14 березня 2015 р.). – К. : КИМУ,

2015. – С. 94–97.

50. Бєльська Т. В. Глобальне громадянське суспільство як актор сучасних

інформаційних воєн / Т. В. Бєльська, О. І. Крюков // Розвиток інформаційного

суспільства в Україні: стан, проблеми, перспективи: матеріали наук.-практ. конф. за

міжнар. участю “Дні інформаційного суспільства-2015” (19-20 травня 2015 р., Київ).

– К. : Вид-во НАДУ, 2015. – С. 16–17.

Особистий внесок: охарактеризовано глобальне громадянське суспільство як

учасника сучасних інформаційних воєн.

51. Бєльська Т. В. Державна служба як “акме” громадянськості / Т. В. Бєльська

// Інституційне забезпечення кадрової політики у державному управлінні:

становлення та розвиток: матеріали щоріч. Всеукр. наук.-практ. конф. за міжнар.

участю (м. Київ, 29 трав. 2015 р.) / за заг. ред. Ю. В. Ковбасюка, А. І. Семенченка,

С. В. Загороднюка. – К. : НАДУ, 2015. – С. 16–17.

52. Бєльська Т. В. Взаємодія держави, соціуму і культури в епоху Модерну і

Постмодерну / Т. В. Бєльська // Актуальні проблеми публічного управління в

Україні : наукове видання ; матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. круглого столу

35

(м. Суми, 11 черв. 2015 р.) – Суми : РВВ СОІППО, 2015. – С. 9–12.

53. Бєльська Т. В. Держава і громадянське суспільство в концепті

універсального епохального циклу / Т. В. Бєльська // Публічне урядування : збірник.

– № 2 (3). – червень 2016. – К. : Вид. дім “Персонал”, 2016. – С. 59–68.

54. Бєльська Т. В. Церква в умовах трансформацій глобалізованого світу /

Т. В. Бєльська // Українська держава і Церква: філософські, теологічні та практичні

аспекти співпраці в інтересах людини : матеріали наук.-практ. конф., м.Київ, МАУП,

19 трав. 2016 р. – К. : Вид. дім “Персонал”, 2016. – С.122–124.

55. Бєльська Т. В. Глобальне громадянське суспільство в концепті

універсального епохального циклу / Т. В. Бєльська // Державне управління в

Україні: історія державотворення, виклики та перспективи : матер. VII міжнар. наук.

конф. аспірантів та докторантів із державного управління (м. Одеса, 27 трав. 2016 р.)

– Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2016. – С. 10–14.

56. Бєльська Т. В. Комунікативна діяльність як важливий аспект публічної

політики / Т. В. Бєльська // Розвиток професійних компетентностей державних

службовців : комунікативний аспект : матеріали щорічн. наук.-практ. конф. за

міжнар. участю (м. Київ, 3–4 листоп. 2016 р.) – К : НАДУ, 2016. – С. 7–8.

57. Розвиток громадянського суспільства України в умовах внутрішніх і

зовнішніх викликів : аналітична доповідь (на виконання Указу Президента України

від 26 лютого 2016 року № 68/2016 “Про сприяння розвитку громадянського

суспільства в Україні”) / В. М. Яблонський, О. М. Балакірєва, Т. В. Бєльська [та ін.] ;

за ред. О. А. Корнієвського. – К. : НІСД, 2016. – 72 с.

58. Бельская Т. В. Влияние глобального гражданского общества на

международные отношения в современном мире / Т. В. Бельская // Национальный

вопрос в России : прошлое, настоящее, будущее : материалы докладов и

выступлений Всероссийской междунар. научн.-практ. конф. с междунар. участием

(20-21 апреля 2011 р., Белгород). – Белгород : ИПЦ “ПОЛИТЕРРА”. – 2012. – С. 85–

87.

59. Бельская Т. В. Интерактивные исследовательские коммуникации в науке и

образовании / Т. В. Бельская // Коммуникативные стратегии информационного

общества : труды V междунар. науч.-теор. конф. (14–16 ноября 2012 р., Санкт-

Петербург). – СПб. : Изд-во Политехн. Ун-та, 2012. – С.63–65.

60. Бельская Т. В. Влияние архетипных структурных элементов на эволюцию

сознания и властно-общественные отношения / Т. В. Бельская, А. И. Крюков //

Проблемы российского самосознания: патриотизм, гражданственность и

отечественная культура (к 200-летию со дня рождения Н.В.Станкевича) : материалы

10-й междунар. научн.-практ. конф. (Москва, 3 октября 2013 г., Белгород, 8–

10 октября 2013 г.) ; под общ. ред. С. А. Никольского / Ин-т филос. Рос. акад. наук,

Белгородский гос. нац. иссл. ун-т. – М. ; Белгород : ИД “Белгород” НИУ “БелГУ”. –

С. 92–98.

Особистий внесок: охарактеризовано еволюцію свідомості й владно-суспільних

відносин.

61. Бельская Т. В. Менталитет украинского народа как фактор призыва к

действию в соответствии с социально-политической реальностью / Т. В. Бельская,

36

А. И. Крюков // Роль менталитета в функционировании государства : материалы

междунар. науч.-практ. конф., Минск, 25 марта 2016 г. / Акад. упр. при Президенте

Респ. Беларусь ; Ин-т истории НАН Беларуси ; редкол. : С. А. Кизима [и др.]. –

Минск : Колорград, 2016. – С. 66–71.

Особистий внесок: обґрунтовано особливості менталітету українського

народу.

Праці в інших виданнях

62. Бєльська Т. В. Вплив процесів глобалізації на процедури вироблення

державної політики і демократичного врядування / Е. А. Афонін, Т. В. Бєльська //

Державна політика і демократичне урядування: становлення та взаємовплив :

підручник / авт. кол. : Е. А. Афонін, Т. В. Бєльська, Я. В. Бережний та ін. ; за заг.

ред. В. А. Ребкала, В. В. Тертички, В. А. Шахова. – К. : К.І.С., 2016. – С. 185–201.

63. Бєльська Т. В. Інформаційно-психологічна війна як спосіб впливу на

громадянське суспільство та державну політику держави / Т. В. Бєльська // Вісник

Національного університету цивільного захисту України : зб. наук. пр. – Х. : Вид-во

НУЦЗУ, 2014. – Вип. 1 (1). – С. 49–56. (Серія “Державне управління”).

64. Бєльська Т. В. Глокалізація як феномен та підґрунтя розвитку місцевих

громад / Т. В. Бєльська // Сталий місцевий розвиток за участі громад : наукові праці

ВНЗ-партнерів Проекту ЄС / ПРООН “Місцевий розвиток, орієнтований на

громаду” [укладачі: М. А. Лепський, І. В. Дударева] ; за заг. ред. М. А. Лепського. –

К. : ПРОООН ЄС “МРОГ”, 2015. – С. 72–80.

65. Бєльська Т. В. Влада і суспільство: архетипний підхід / Т. В. Бєльська //

Проблеми міжнародних відносин : [зб. наук. праць / наук. ред. Канцелярук Б. та ін.].

– К. : КиМУ, 2015. – Вип. 10–11. – С. 200–213.

66. Бєльська Т. В. Глобальне громадянське суспільство в світовому

інформаційному просторі: проблеми і перспективи / Т. В. Бєльська // Політологічні

студії : зб. наук. пр. / Кам’янець-Поділ. нац. ун-т ім. Івана Огієнка, Ін-т політ. і

етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса НАН України. – Кам’янець-Поділ. : Вид-во К-

ПНУ ім. Івана Огієнка, 2016. – Вип. 5. – С. 9–23.

67. Бєльська Т. В. Суспільні цінності як фактор впливу на державну політику в

умовах сучасних цивілізаційних викликів / Т. В. Бєльська // Публічне

урядування : зб. наук. пр. – К. : ДП “Видавничий дім “Персонал”, 2016. – № 3(4). –

С. 30–39.

68. Бєльська Т. В. Геополітичний регіон / Т. В. Бєльська // Енциклопедія

державного управління : у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ;

наук.-ред. колегія : Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. – Т. 5 : Територіальне управління

/ наук.-ред. колегія : О. Ю. Амосов (співголова), О. С. Ігнатенко (співголова) та ін. ;

за ред. О. Ю. Амосова, О. С. Ігнатенка, А. О. Кузнецова. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ

“Магістр”, 2011. – С. 50–51.

69. Бєльська Т. В. Глобальне громадянське суспільство / Т. В. Бєльська //

Політологія : сучасні терміни і поняття. Короткий навчальний словник-довідник – 4-

є вид., випр. і доп. / за наук. ред. В. М. Пічі і Н. М. Хоми. – Львів : Новий Світ-2000,

2015. – С. 62.

37

70. Бєльська Т. В. Глобалізація / Т. В. Бєльська // Політологія : навч.

енциклопед. словник-довідник / заг. ред. Хоми Н. М. – Львів : Новий Світ-2000,

2014. – С. 97–99.

71. Бєльська Т. В. Аквінський Тома / Т. В. Бєльська // Історія політичної думки :

навч. енцикл. словник-довідник для студентів вищ. навч. закл. / за заг. ред.

Н. М. Хоми – Львів : “Новий Світ-2000”, 2014. – С. 13–14.

72. Бєльська Т. В. Бзежинський Збігнєв Казімеж / Т. В. Бєльська // Історія

політичної думки : навч. енцикл. словник-довідник для студентів вищ. навч. закл. /

за заг. ред. Н. М. Хоми – Львів : “Новий Світ-2000”, 2014. – С. 76–78.

АНОТАЦІЯ

Бєльська Т. В. Державна політика та державне управління в умовах

впливу глобального громадянського суспільства. – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного

управління за спеціальністю 25.00.01 – теорія та історія державного управління. –

Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної

академії державного управління при Президентові України. – Дніпро, 2017.

У дисертації з’ясовано сутність та співвідношення вихідних понять –

“державна політика”, “державне управління”, “глобалізація” та “глобальне

громадянське суспільство”. Представлено структуру глобального громадянського

суспільства, яке охоплює громадські рухи, міжнародні недержавні об’єднання й

інформаційно-комунікаційні мережеві об’єднання, що в комплексі впливають на

політику національних держав, геополітичних регіонів і міждержавних об’єднань.

Класифіковано міжнародні недержавні організації відповідно до функціонального

призначення та цілей: адвокатські, сервісні, think tаnk (аналітичні “мозкові центри”)

та ідеологічні. Визначено основні закономірності розвитку глобального

громадянського суспільства, що базуються на архетипах колективного несвідомого і

пов’язані з еволюцією людини.

Представлено динаміку становлення державної політики на українських

землях та відносини держави з громадянським суспільством за допомогою

аналітичної моделі “Універсальний епохальний цикл”, структура циклу в якій

складається з чотирьох елементів: революція – інволюція – коеволюція – еволюція,

відповідно до яких за характером взаємовпливів держави з громадянським

суспільством виділено фактори: виникнення / народження (період “революції”),

становлення / функціонування (“інволюція”) реформування (“коеволюція”) та

розвиток (“еволюція”) Української держави і громадянського суспільства.

Охарактеризовано фактори впливу на національну державну політику в різні

історичні епохи.

Досліджено діяльність інститутів глобального громадянського суспільства в

конфліктних зонах сучасного світу та визначено роль нових акторів глобального

громадянського суспільства – волонтерів та он-лайн спільноти – у становленні

державної політики національних держав. Розроблено рекомендації для формування

державної політики в умовах глобалізації.

38

Ключові слова: державне управління, державна політика, глобальне

громадянське суспільство, громадянське суспільство, публічна влада, глобалізація,

глокалізація, архетип, універсальний епохальний цикл.

АННОТАЦИЯ

Бельская Т. В. Государственная политика и государственное управление

в условиях влияния глобального гражданского общества. – На правах

рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени доктора наук государственного

управления по специальности 25.00.01 – теория и история государственного

управления. – Днепропетровский государственный институт государственного

управления Национальной академии государственного управления при Президенте

Украины. – Днипро, 2017.

В диссертации установлено сущность и соотношение исходных понятий –

“государственная политика”, “государственное управление”, “глобализация” и

“глобальное гражданское общество”. Представлена структура глобального

гражданского общества, которое охватывает общественные движения,

международные негосударственные объединения и информационно-

коммуникационные сетевые объединения, в комплексе влияют на политику

национальных государств, геополитических регионов и межгосударственных

объединений. Классифицированы международные негосударственные организации

в соответствии с функциональным назначением и целями: адвокатские, сервисные,

think tаnk (аналитические “мозговые центры”) и идеологические. Определены

основные закономерности развития глобального гражданского общества,

основанные на архетипах коллективного бессознательного и связанные с эволюцией

человека.

Представлена динамика становления государственной политики на

украинских землях и отношения государства с гражданским обществом с помощью

аналитической модели “Универсальный эпохальный цикл”, структура цикла состоит

из четырех элементов: революция – инволюция – коэволюция – эволюция. Согласно

которым по характеру взаимовлияния государства и гражданского общества

выделены факторы: возникновение / рождения (период “революции”), становление /

функционирования (“инволюция”) реформирования (“коэволюция”) и развитие

(“эволюция”) Украинского государства и гражданского общества.

Охарактеризованы факторы влияния на национальную государственную политику в

различные исторические эпохи.

Исследована деятельность институтов глобального гражданского общества в

конфликтных зонах современного мира и определена роль новых актеров

глобального гражданского общества – волонтеров и он-лайн сообщества – в

становлении государственной политики. Установлено, что политическая культура

как совокупность устоявшихся представлений, убеждений, ценностей, ориентаций,

традиций, религиозных верований, образцов поведения, является ценностной

составляющей в структуре гражданского общества и включает в себя

познавательный, ценностный (эмоциональный), оценочный, поведенческий

39

компоненты, которые определяют характер принимаемых участниками

политического процесса. В формировании политической культуры участвуют

государство и гражданское общество, влияние государства на формирование

политической культуры в большей степени происходит в период эволюции, а

гражданского общества – в революции и инволюции.

В ходе трансформации общественной жизни современного общества

происходит конвергенция всех сфер общественной жизни. Среди них можно

выделить несколько направлений: конвергенция между властью и обществом как

следствие исторического развития конвергенция культур и общественных ценностей

как результат кросс-культурного взаимодействия; конвергенция правовых норм и их

унификация; конвергенция рынков; конвергенция научных дисциплин и научных

технологий.

Определено, что человечество в своем развитии преодолело три периода

информационной коммуникации: межличностная, медийная, виртуальная и

находится на пороге четвертой информационной революции. Социальные интернет-

сети, как новый вид коммуникаций, распространяются на третьем этапе развития,

способствуют структуризации глобального гражданского общества, становятся

фактором его развития, способом общественного контроля, лоббизма и

краудсорсинга; деструктивный аспект социальных сетей заключается в вовлечении

сетевых сообществ в информационные и кибер-войны.

Обосновано, что особенностью деятельности публичной власти в условиях

глобализации является то, что она не действует как аппарат принуждения, а все

более тесно кооперируется, взаимодействует с обществом, делегируя часть своих

полномочий институтам глобального гражданского общества; властные функции

государства в условиях глобализации увеличиваются, хотя контролировать

социально-экономические процессы и события государствам практически

невозможно, так как формируется глобальная политическая система – глобальное

государство, в котором национальные государства являются лишь его частью, его

субъектами являются транснациональные структуры и национальные государства,

объединенные общей идеей, условиями и факторами глобализационного развития.

Установлено, что демократические институты имеют ярко выраженный

национальный характер и формируются под влиянием ментальности каждого

отдельного народа, а гражданское общество возникает в результате осложнений в

государстве как эффективная система, которая позволит оптимизировать

демократические процессы.

Предложены теоретические подходы к факторам влияния на национальную

государственную политику в периоды Модерна и Постмодерна. Установлено, что в

обществе периода Модерна превалировала социальная идентичность – осознание

человеком себя как коллективной ценности, где критерием ценности выступала

мораль, была механизмом регуляции общественных отношений, а в обществе

Постмодерна превалируют либерально-демократические ценности и развитие

каждого человека в современном обществе выражается в индивидуализации и

самореализации.

Разработаны рекомендации по совершенствованию общественно-властных

отношений в условиях глобализации.

40

Ключевые слова: государственное управление, государственная политика,

глобальное гражданское общество, гражданское общество, публичная власть,

глобализация, глокализация, архетип, универсальный эпохальный цикл.

ANNOTATION

Bielskа Т. V. Public Policy and Public Аdministration under the influence of

Globаl Civil Society. – Manuscript.

Thesis for a doctor of sciences degree in public administration; specialty 25.00.01 –

theory and history of public administration. – Dnipropetrovsk Regional Institute for Public

Administration, National Academy for Public Administration under the President of

Ukraine. – Dnipro, 2017.

In the thesis the essence and the correlation of the concept of “public policy”,

“governance”, “the globalization”, and “the global civil society” have been clarified. The

structure of the global civil society that includes public movements, international non-

governmental unions and informational-communicational net unions which all together

influence on policy of nations, geopolitical regions and inter-state unions has been

presented. International non-governmental organizations have been classified according to

their functions and objectives such as advocacy, service, think tank, and ideology. Main

tendencies of the global civil society development, which based on the archetypes of

collective unconsciousness and linked with the human evolution, have been determined.

Dynamics of the public policy formation on the Ukrainian lands and relationships of

the state with the civil society have been presented with the help of the analytical model

“Universal epochal cycle”. It has a cycle structure that consists of four elements:

revolution – involution – coevolution – evolution, and factors with regards to the character

of mutual influence of the Ukrainian state and the civil society have been defined as

follow: appearance / birth (“revolution” period), establishment / functioning

(“involution”), transformation (“coevolution”), and development (“evolution”). Factors of

influence on the national public policy in different historical epochs have been

characterized.

Activity of the institutes of the global civil societies in the conflict zones of the

modern world has been researched and the role of the new actors of the global civil society

– volunteers and on-line community – in formation of the national public policy has been

determined. Recommendations for the improvement of the “society – authorities”

relationship in the conditions of globalization have been developed.

Key words: public administration, public policy, global civil society, civil society,

public power, globalization, glocalization, archetype, the universal epochal cycle.

41

Відповідальний за випуск Афонін Едуард Андрійович

Підписано до друку 26.11.2016 р. Формат 60х90 №/16. Обл. вид. арк. 2,44.

Ум.друк.арк. 1,8. Наклад 100 прим. Зам. № 145

Видавництво Харківського регіонального інституту державного управління

Національної академії державного управління при Президентові України “Магістр”.

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру ДК № 1654 від 19.01.2004 р.

61001, м. Харків, просп. Московський, 75, тел. (057) 732-32-55, 732-51-40

електронна адреса: nauka@kbuapa.kharkov.ua