Embed Size (px)
Citation preview
1
ЦЕНТРАЛЬНА СПІЛКА СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ УКРАЇНИ
(УКРКООПСПІЛКА)
Іститут модернізації змісту освіти
Білгород-Дністровський економіко-правовий коледж ПУЕТ
учасників ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції
вищих навчальних закладів України
«ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТНЬОМУ
ПРОСТОРІ»
24 жовтня 2019 року
ЗБІРНИК ДОПОВІДЕЙ
2
Збірник виступів учасників ІІ Всеукраїнської науково-практичної
конференції вищих навчальних закладів України теми: «ВИКОРИСТАННЯ
ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ»- К.:
Філія «Білгород-Дністровський економіко-правовий коледж» Вищого
навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і
торгівлі», 2019.-133 с.
Редакційна колегія:
Солоденко А.К., методист Інститу модернізації змісту освіти
Кімуржий М.І., заступник директора з навчальної та навчально-
виробничої роботи «Білгород-Дністровського економіко-правового коледжу
ПУЕТ»
Апостол Н.В., методист «Білгород-Дністровського економіко-правового
коледжу ПУЕТ»
*Матеріали конференції подано без скорочень та доповнень в авторській редакції
3
Зміст
Секція І «Економіні науки»
1. Березівська Н.С.
«Інноваційні особливості в освітньому процесі» ……………………………………………..6
2. Бойко Г.Г., Мелентьєва К.М.
«Інтегроване навчання як один із видів інноваційних технологій»………………………….8
3. Скочеляс Д.І.
«Інноваційні методи у викладанні економічних дисциплін»………………………………..11
4. Цимбалюк В.В.,
«Використання інноваційних технологій при вивченні економічних дисциплін»…….…..13
5. Бурукова М. В.
«Особливості застосування інноваційних методів викладання економічних дисциплін»..16
Секція ІІ «Інформаційні технології» 6. Боляк І.М.
«Система соціального рейтингу»……………………………………………………………...20
7. Горбатюк І.О.
«Використання AdobePremiereProв освітньому процесі»……………………………………23
8. Доценко В.С.
«RentItBot – безпечна оренда – спокійне життя»…………………………………………….25
9. Яксманецька Р.В.
«Інформаційні технології на заняттях з фізики»……………………………………………..26
10. Гoрбенкo A. A.
«Ментaльнa кaркa як іннoвaційнa технoлoгія нaвчaння інфoрмaтики в кoледжі»…….…..28
11. Шкуренко С. В.
«Дистанційне навчання – основа сучасної освіти»…………………………………………..31
12. Чернишова М. М.
«Дистанційна освіта, як інноваційна технологія в освітньому процесі»…………………...34
13. Шевченко О.С.
«Використання сучасних апаратно-програмних платформ в освітній робототехніці»……36
14. Панова Д.В.
«Віртуальна реальність – шлях до натхненного навчання»…………………………………39
Секція ІІІ «Юридичні науки»
15. Нікогосян О.С.
«Умови формування та розвиток правової культури студентської молоді»……………….42
Секція ІV «Медичні науки» 16. Агапов Б.О.
«Використання інноваційних технологій в освітньому процесі викладачів Комунального
вищого навчального закладу «Запорізький медичний коледж» Запорізької обласної ради
як спосіб підвищення якості підготовки молодших спеціалістів»………………………….47
17. Базилюк І.М.
«Квест-технології як ефективний засіб організації позааудиторної виховної роботи
з дисципліни «Неврологія, психіатрія та наркологія»……………………………………….49
4
Секція V «Філологічні науки» 18. Корецька Н.С.
«Технології опрацювання дискусійних питань на заняттях зарубіжної літератури як
важливий засіб пізнавальної діяльності студентів»…………………………………………54
19. Власенко Н. П.
«Використання мультимедійних інформаційних технологій на заняттях»………………...59
20. Ткаченко М. Ю.
«Використання інноваційних технологій на заняттях з навчальної дисципліни «Література
для дітей дошкільного віку»…………………………………………………………………...60
21. Новікова О.В.» «Новітні стратегії викладання літератури в старшій школі і коледжах»…………………...61
22. Рєка О.П.
«Скрайбінг-презентація як ефективний засіб навчання на заняттях гуманітарного
циклу»………………………………………………………………………………………...…66
Секція VІ «Сільськогосподарські науки» 23. Таран Т. В.
Використання інноваційних технологій на сучасному етапі розвитку рибництва………...71
Секція VІІ «Педагогічні науки»
24. Димитрієва Н.А., Іванюта Г.А.
«Сучасність і освітній процес» ………………………………………………………………..76
25. Комкова О.А.
«Використання тестових технологій при вивченні математики в коледжі»……………….77
26. Мирошниченко В.О., Рощіна-Боговик Ю.О.
«Використання активних та інтерактивних методів при вивченні історії в ЗВО І-ІІ р.а»...80
27. Луценко Р. Р., Луценко Н. М.
«Сучасні технології навчання – запорука якісної підготовки молодих спеціалістів»……..83
28. Ратушна С.В.
Компетентнісний підхід при викладанні дисциплін фізико-математичного циклу……….86
29. Троц В.М.
«Використання інноваційних технологій навчання – запорука підготовки
висококваліфікованих спеціалістів»…………………………………………………………..88
30. Башавець К.О.
«Впровадження інноваційних технологій у навчальний процес закладів вищої
освіти»…………………………………………………………………………………………...90
31. Білоус С.В., Колесник В.Є.
«Впровадження інноваційних технологій у навчальний процес»…………………………..93
32. Голозубова О.В.,
«Використання інноваційних педагогічних технологій на прикладі
здоров’язбережувальної технології М.М. Єфименка»……………………………………….95
33. Земляна Н.М.,
«Використання ділових ігор під час проведення семінарських занять»……………………...98
34. Когут Т.М.
«Педагогічний супровід науково-пошукової дослідницької роботи з обдарованими
дітьми»…………………………………………………………………………………………101
35. Крижановська О.М., Кобальчинська Л.П.
«Інтеграція знань в освіті. Технологія проведення інтегрованих занять»………………...103
36. Брянцев О.М., Калініченко О.І
5
«Використання інноваційних технологій навчання у ЗВО І-ІІ р.а.»………………………...106
37. Печериця Н.О., Шахова Я.В.
«Використання інноваційних технологій на заняттях теоретичного навчання як умова
ефективної підготовки молодших спеціалістів»……………………………………………. .109
38. Шаповал М.М.
«Використання інноваційних технологій при підготовці до ДПА з історії України...…….110
39. Березовська Л.В. «Впровадження в навчальний процес інноваційних технологій при викладанні екологічних
дисциплін як мотивація до формування здорового способу життя та екосвідомості»…….115
40. Пеньковська Н.К., Гратій Т.І., Андрльє І.О.
«Залучення студентів до інтерактивної взаємодії»…………………………………………...119
41. Мітєва Ю.
«Моральне і професійне самовдосконалення педагога в спадщині Христини
Алчевської»……………………………………………………………………………………122
42. Кулепестіна В.І.
«Інтерактивні технології навчання історії в умовах компетентнісного підходу в
освіті»……………………………………………………………………………………………124
43. Хорозян Ельміра, Буря Анастасія
«Інноваційні технології в системі освіти»…………………………………………….………128
44. Чілей С.П.,
«Спадок та розвиток одеської хорової школи Костянтина Пігрова»………………….… 131
45. Юніцина О.Ю.
«Філософія для дітей»: проблеми і перспективи………………………………..…………....133
46. Раулець Е.Ю.
«Театр фізичного виховання та оздоровлення дошкільнят: авторський стиль роботи
М.М.Єфименка»…………………………………………………………………………….…136
47. Підмазко Д.Г. «Ідеї дитиноцентризму в педагогічних поглядах Т.Г. Лубенця»……………………………139
48. Єребакан Г.Д.
«Методика комплексного виховання вокально-мовної та емоційно-рухової культури
людини»…………………………………………………………………………...…………….141
Секція VІІІ «Технічні науки»
49. Квасикова Г.С.
«Застосування інноваційних технологій на заняттях математики та фізики на прикладі
коледжу Одеської державної академії технічного регулювання та якості»………………...144
6
Секція І «Економіні науки»
«Економічні науки»
Березівська Н.С.,
викладач вищої категорії
ДВНЗ «Тернопільський коледж
харчових технологій і торгівлі»
Інноваційні особливості в освітньому процесі
Стан системи освіти сьогодні зумовлюється інформаційною революцією та
зростанням обсягу знань, ускладненням і розширенням навчального матеріалу. Традиційні
методики поступово втрачають свою ефективність, тому необхідно впроваджувати в
навчальний процес сучасні педагогічні технології. В інноваційних технологіях закладені
величезні можливості для підготовки компетентних і мобільних студентів, здатних
успішно функціонувати в різних соціально-професійних спільнотах [1].
Під інноваціями розуміється використання нововведень у вигляді нових
технологій, видів продукції і послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних
рішень виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного або іншого характеру
[2].
Закладам фахової передвищої освіти сьогодні потрібні не просто хороші
викладачі, а викладач-технолог, викладач-майстер, викладач-новатор.
Поняття інновація з’явилося вперше в зарубіжних дослідженнях ХІХ ст., в
техніці, а в Україні – на початку ХХ ст. і в перекладі з грецької означає «оновлення»,
«новизна», «зміна».
Інновація в освіті – це результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних
рішень різноманітних педагогічних проблем.
Поняття «інновація», сформульоване К.Ангеловською в роботі «Учителя і
інновації» [4]. Вона вважає синонімом слова «нововведення», підкреслюючи, що
інновація, як і нововведення, є процесом змін, спрямованих на вдосконалення того чи
іншого явища. Тому під педагогічною інновацією К.Ангеловська розуміє «зміни,
спрямовані на удосконалення й розвиток виховання й освіти».
Т.О. Дмитре вважає, що «інновації – це різновид новацій, що дозволяють
вирішувати як проблеми сьогодення, так і запобігати виникненню подібних проблем у
майбутньому. Інновації в освіті - це процес творення за провадження та поширення в
освітній практиці нових ідей засобів педагогічних та управлінських технологій у
результаті яких підвищуються показники рівні досягнень структурних компонентів освіти
відбувається перехід системи до якісно іншого стану. Джерелом інновації є
цілеспрямований пошук ідеї з метою розв'язання суперечностей, її освоєння відбувається
шляхом апробації в формі педагогічного експерименту або пілотного впровадження».
Інноваційний процес складається з виникнення ідеї, розробки нововведення,
процесу впровадження інновації. Діяльнісна структура представлена сукупністю
компонентів: мотиви – цілі – задачі – зміст – форми – методи – результати. До
структурних елементів педагогічної інноваційної діяльності входить: планування,
моделювання, апробація, розповсюдження.
С. Сисоєва зазначає, що сучасний педагог має усвідомлювати тенденції розвитку
швидкозмінного світу, формувати свої навички та вміння протягом життя, розвивати
інформаційну культуру та творчі якості особистості [3, с.61].
Інноваційні методи навчання мають відповідати таким критеріям:
формувати активну, самостійну та ініціативну позицію студентів у навчанні;
розвивати загальнонавчальні вміння та навички: дослідницькі, рефлексивні, самооцінні;
7
формувати не просто вміння, а компетенції, тобто вміння, безпосередньо пов'язані з
досвідом їх застосування у практичній діяльності;
бути пріоритетно спрямованим на розвиток пізнавального інтересу студентів;
реалізовувати принцип зв'язку навчання з життям.
Інноваційний пошук нових засобів приводить викладачів до розуміння того, що
потрібні діяльні, групові, ігрові, рольові, практико-орієнтовані, проблемні, рефлексивні та
інші форми і методи навчання. Освітній процес повинен бути спрямований на досягнення
такого рівня, який був би достатній для самостійного творчого вирішення світоглядних
проблем теоретичного або прикладного характеру. Досягнення цієї мети пов'язується з
організацією навчальної діяльності як діяльності, що має дослідницьку спрямованість. У
кожного студента є здібності, допитливість, бажання навчатися.
Аналіз літературних джерел засвідчує існування різноманітних інноваційних
технологій і засобів їх упровадження в освітньому просторі. Зокрема, це: формування
креативної особистості, метод проектів, проблемні дискусії ( круглий стіл, панельна
дискусія, форум, дебати тощо), «Кейс» тощо.
У сучасній освіті один із пріоритетних напрямів розвитку є інформатизація та
впровадження комп’ютерних технологій у навчальний процес, що значно покращує якість
та ефективність навчання майбутніх фахівців, підвищує конкурентноспроможність на
ринку праці. Застосування комп’ютерних технологій потребує перегляду форм і методів
навчальної діяльності. Слід пам’ятати, що комп’ютерні технології є ефективним,
допоміжним засобом навчання. Застосування комп’ютерних технологій підвищує
активність студента, веде до перебудови навчального процесу в бік самостійних форм
навчання. Без перевантажень можна інтенсифікувати процес навчання в умовах
профільного навчання завдяки раціональному використанню комп’ютерних технологій.
Використання сучасних технічних засобів для розв’язання фахових завдань на базі
отриманої комп’ютерної підготовки є запорукою конкурентоспроможності майбутнього
фахівця. При масовому забезпеченні комп’ютерами зберігається його індивідуальність,
можливість отримання достовірної оцінки без великих затрат часу на проведення
контролю [5].
Головним для майбутнього фахівця в сучасному інформаційному середовищі є
подальше використання комп’ютерних технологій як методів та інструментів майбутньої
педагогічної діяльності для розв’язання задач предметної галузі.
Отже, аналіз літературних джерел засвідчує існування різноманітних
інноваційних технологій і засобів їх упровадження в освітньому процесі. Однак не
виявлені такі, які характеризують галузеві особливості даного процесу. Це потребує більш
глибокого вивчення цього аспекту проблеми з позиції розвитку професійної
компетентності майбутніх фахівців.
Орієнтуючись в освітніх інноваціях, володіючи різними технологіями викладання
свого предмету та застосовуючи їх у своїй роботі, викладач, таким чином,
самореалізується у професійній діяльності, набуває здатності до самостійного
інноваційного пошуку.
Література
1. [Електронний ресурс] - https://vseosvita.ua/library/zastosuvanna-innovacijnih-tehnologij-u-
navcalnomu-procesi-malociselnoi-skoli-100055.html
2. [Електронний ресурс] - https://naurok.com.ua/dopovid-na-temu-vprovadzhennya-v-
navchalniy-proces-innovaciynih-tehnologiy-3126.html
3. Сисоєва С. Сучасні аспекти професійної підготовки вчителя // Педагогіка і психологія.
– 2005. – №4(49).– С. 60-66.
4. Ангеловски К. Учителя и инновации: Кн. для учителя / Пер. с макед. В.П.Диденко /
К.Ангеловски – М.: Просвещение. 1991. – 159 с.
8
5. Особливості використання сучасних інформаційних технологій в професійній
підготовці майбутніх вчителів в умовах коледжу: метод. рекомендації / Юлія Радченко,
2012. – 48 с.
«Економічні науки»
Бойко Г.Г.,
викладач вищої категорії економічних дисциплін,
«Юридичні науки»
Мелентьєва К.М.,
викладач першої категорії соціально-правових дисциплін
Механіко-технологічний коледж
Одеської національної академії харчових технологій
Інтегроване навчання як один із видів інноваційних технологій
Сучасний етап розвитку суспільства ставить перед системою освіти цілий ряд
концептуально нових завдань, які обумовлені низкою чинників, таких як соціально-
економічні, політичні, світоглядні. Так само, прискорення науково-технічного прогресу,
швидка зміна різних сторін суспільного життя вимагають постійної перепідготовки і
підвищення кваліфікації величезної кількості фахівців. Вирішити дані проблеми можна
шляхом використання інтерактивних технологій.
Аналіз проблем в існуючій системі середньо професійного утворення доводить
актуальність використання інноваційних технологій навчання, у зв'язку з необхідністю
підвищення якості освіти і для створення умов як найповнішої реалізації пізнавального
потенціалу особи і прагнення до навчання.
Використання в педагогічній діяльності різних освітніх технологій дозволяє
викладачам:
1. Підвищити мотивацію тих, що навчаються;
2.Підвищити професійно-практичну спрямованість занять; отже, добиватися
гарантованих запланованих результатів в своїй професійно-педагогічній діяльності.
В останній час ми дуже часто стикаємось з таким поняттям, як
«інновація», в тому числі, і в освіті. Цей термін з’явився в латинській мові десь в
середині XVII-го століття і означає входження нового в будь-яку сферу, вживляння в неї і
породження цілого ряду змін в цій сфері.
Інновації самі по собі не виникають, вони є результатом наукових пошуків,
передового педагогічного досвіду окремих викладачів і цілих колективів. Цей процес не
може бути стихійним, він потребує управління. В даний час сучасне суспільство
пред'являє нові вимоги до особи фахівця в будь-якій сфері діяльності. Фахівець повинен
володіти такими якостями, як мобільність, конкурентоспроможність, компетентність,
готовність до постійного професійно-особовому розвитку, до самоосвіти і саморозвитку.
Впровадження інноваційних технологій в освітній процес сприятиме підвищенню
ефективності освіти, отже, якісніші підготовці майбутніх фахівців.
Виходячи з досвіду використання в педагогічній діяльності інноваційних методів,
можна виділити деякі їх переваги: вони допомагають навчити активним способам
здобуття нових знань; дають можливість опанувати вищий рівень особистої соціальної
активності; створюють такі умови у навчанні, при яких студенти не можуть не навчатися;
стимулюють творчі здібності студентів; допомагають наблизити навчання до практики
повсякденного життя, формують не лише знання, уміння і навики по дисципліні, але і
активну життєву позицію.
9
На сучасному етапі освіта направлена, перш за все, на розвиток особи,
підвищення її активності і творчих здібностей, отож, і на розширення використання
методів самостійної роботи, самоконтролю, використання активних форм і методів
навчання.
Сучасному педагогові в своїй роботі необхідно використовувати різні шляхи
активізації процесу навчання, поєднуючи всілякі форми, методи, засоби, які стимулюють
активність і самостійність тих, хто навчається, упроваджувати в освітній процес
інноваційні педагогічні технології.
І при будь-яких методах і формах навчання, головне завдання викладача –
навчити самостійно мислити, сформувати у них уміння самостійно набувати знання.
Принцип інтеграції передбачає взаємозв'язок всіх компонентів процесу навчання.
Американський вчений Джордж Дьюї, а також Шацкий і Рубінштейн в 20-х роках
спробували створити освітню систему на інтегрованій, проблемно-комплексній основі.
Головний принцип організації навчання полягав в “методі життєвих комплексів”.
Комплексний підхід передбачав інтеграцію знань з різних наочних областей довкола
однієї загальної проблеми. Таким чином, відбувся перший практичний досвід проведення
учбового процесу на міжнаочній основі.
При інтеграції – потрібно враховувати педагогічно-психологічну основу
інтеграції, тобто на занятті з різних дисциплін обов'язково потрібно враховувати
протиріччя, використовувати в своїй роботі константне і варіативне, випадкове і
закономірне, інтуїтивне і ясне, шукати міру їх взаємодії.
При здійсненні принципу інтеграції в освіті, мета полягає в тому, щоб не лише
показати точки зіткнення учбових дисциплін, але і за допомогою їх органічного зв'язку
дати уявлення про єдність довкілля. Найпоширеніша форма реалізації інтеграції – це
інтегровані заняття, організовані різними викладачами, але відповідно до загальної
програми інтеграції.
Виділяють наступні види інтеграції в освіті:
• Вертикальна інтеграція. Суть – об'єднати в одному предметі матеріал, що
тематично повторюється в різні роки навчання на різному рівні складності.
• Горизонтальна інтеграція. Суть – об'єднати подібний учбовий матеріал в
різних учбових дисциплінах.
Приклад комплексного підходу у вигляді горизонтальної інтеграції є вивчення
теми «Соціально-економічна основа організації та планування заробітної плати» у
дисциплінах: «Основи права», викладач Мелентьєва К.М.; та «Економіка, організація та
планування виробництва», викладач Бойко Г.Г.
Одним із основних завдань даної теми цих дисциплін: – навчити студентів
визначати свою заробітну плату та захищати свої права під час праці на підприємстві.
Ми в стінах нашого коледжу не ставимо своєю метою зробити з них юристів та
економістів, але ми повинні надати їм знання в цих сферах та навчити елементарним
практичним поняттям, які можуть їм допомогти під час конфліктних ситуацій, а також в
умовах ринку та конкуренції, вирішувати поточні та стратегічні завдання в економічній
та господарській діяльності.
Комплексний підхід до вивчення теми «Соціально-економічна основа організації
та планування заробітної плати» допоможе більш повно використовувати знання основ
трудового права та заробітної плати і в інших дисциплінах.
Усім основним поняттям надаються визначення максимально коротко та
лаконічно, що досить просто сприймається студентами, вони також
мають можливість розглянути їх з різних точок зору: із правової точки зору і з
економічної.
Інтегрований підхід до вивчення питань трудового права та понять, які тісно
пов’язані з ним, таких, як заробітна плата, мінімальна заробітна плата, прожитковий
10
мінімум, винагороди – є досить виправданим. При розгляді цих питань такі дисципліни як
«Основи правознавства» та «Економіка, організація та планування виробництва» тісно
пов’язані між собою, надають більш повну картину при розгляді теми «Соціально-
економічна основа організації та планування заробітної плати» , і сприймаються
студентами краще і цікавіше в інтегрованому підході, в цьому полягає інноваційний
підхід до викладення даної теми. Студенти мають можливість отримати повний обсяг
інформації, яка зібрана з різних дисциплін.
Соціально-економічною основою активізації трудового персоналу підприємства є
підвищення результативності виробничої діяльності працівників для задоволення своїх
потреб одержання матеріальних та духовних винагород.
Тема «Соціально-економічна основа організації та планування заробітної плати»
знаходить місто в різних дисциплінах, таких як:
- «Економіка, організація та планування виробництва»;
- «Організація, планування та управління підприємством»;
- «Основи соціології»;
- «Основи права».
Закінчивши коледж студент, а тепер вже «молодший спеціаліст (бакалавр)»
повинен реалізувати свої знання не тільки в сугубо специфічній області, а також в умовах
ринку та конкуренції вирішувати поточні та стратегічні завдання в господарської
діяльності країни.
В сучасних соціально-економічних умовах дуже важливо мати інтегрований
підхід до вивчення багатьох тем, тим самим допомагаючи освоїти та зрозуміти деякі
поняття в цілому, збудував структурно-логічну схему між дисциплінами.
Таким чином, використовуючи цю інновацію , студентам буде не складно
знайти відповіді на основні питання, які стосуються понять трудового права, трудових
договорів, а також понять та начислення заробітної плати.
Підводячи підсумок, можна відзначити, що ефективність вживання інноваційних
педагогічних технологій у викладанні цих дисциплін очевидна. Дані технології сприяють
підвищенню рівня засвоєння знань, учать студентів творчо мислити, застосовувати теорію
на практиці, розвивають самостійність мислення, уміння приймати оптимальні в умовах
певної ситуації рішення. Як показує практика, використання інноваційних педагогічних
технологій в професійно орієнтувальному навчанні є необхідною умовою для підготовки
висококваліфікованих фахівців.
Література
1. АлфімовД.В. Інноваційна освітня система:шляхи відродження// Педагогічні
інновації:ідеї, реалії,перспективи:Збірник наукових праць / Ред. кол. Л.І.Даниленко та ін. –
К.: Логос, 2000. –С. 158-160.
2. БурковаЛ.В. Класифікація педагогічних інновацій як елемент механізму управління
інноваційним процесом в освіті // Педагогічні інновації:ідеї, реалії,перспективи: Збірник
наукових праць / Ред. кол. Л.І.Даниленко та ін. –К.: Логос,2000. –С. 231-238.
3. Бистрова Ю.В. Інноваційні методи навчання у вищій школі України / Ю.В. Бистрова //
Право та інноваційне суспільство. – 2015. - №1 (4). – С. 27-33.
4. Берестова А. Інноваційні технології та методи навчання у професійній освіті
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nadoest.com/innovacijni-tehnologiyi-ta-
metodi-navchannya-u-profesijnij-osv
5. ДичківськаІ.М. Інноваційні педагогічні технології: [навчальний посібник] / Ілона
Миколаївна Дичківська. –К.: Академвидав, 2004. –352 с.12.
6. ДичківськаІ.М. Інноваційніпедагогічнітехнології. –Навч. посіб.– К.: Академвидав, 2004.
– 352 с
11
7. ДовбищенкоВ.І., ІванюкІ.В., ОвчарукО.В. Каталог інноваційних проектів та інновацій у
сфері дошкільної та загальної середньої освіти України // В.І.Довбищенко та ін.//
Постметодика. –2013. -No2 (111). -с.6 -37.
8. Інновації в освіті // Постметодика. –2007. -No4 (75). [Електронний ресурс] –Режим
доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum%20/Postmetodyka/2007_4.pdf–Назва з
екрану.
9. Інновації в освіті // Постметодика. –2007. -No4 (75). [Електронний ресурс] –Режим
доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum%20/Postmetodyka/2007_4.pdf–Назва з
екрану.
10. Каталог освітніх інноваційних проектів та освітніх інновацій -2013. Сайт Інституту
інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України. [Електронний ресурс] –
Режим доступу: http://www.ime.edu-ua.net/osv_pr.html-Назва з екрану.
11. Проблеми модернізації освіти України в контексті Болонського процесу: Матеріали
Першої Всеукраїнської науково-практичної конференції, Київ, 20-21
12. Покропівний С. Ф. Економіка підприємства. –К.: Хвиля – Пресс, 1995, 2т
13. Прокопенко В. І. Трудове право України: Підручник. — Харків: Консум, 1998.
14. Рудаковский Ю. Кредитно-модульная система организации учебного процесса как
небходимое условие интеграции высшего технического образования Украины// Высшая
школа, 2004, № 5-6, - 66-69 с.
«Економічні науки»
Скочеляс Д.І.,
студентка 3-го курсу спеціальності 075 «Маркетинг»
Березівська Н.С. - науковий керівник
ДВНЗ «Тернопільський коледж харчових технологій і торгівлі»
Інноваційні методи у викладанні економічних дисциплін
За визначенням В. Г. Кременя, «під педагогічною технологією слід розуміти
вивчення, розробку й системне використання принципів організації навчального процесу
на основі новітніх досягнень педагогіки, психології, теорії управління та менеджменту,
інформатики, соціології тощо для розробки таких засобів навчання, що підвищують
ефективність навчального процесу» [1, с. 5].
«Інноваційні технології – це цілеспрямований системний набір прийомів, засобів
організації навчальної діяльності, що охоплює весь процес навчання від визначення мети
до одержання результатів. Система ґрунтується на внутрішніх умовах навчання. Тому
«педагогічні технології» пов’язані з ідеями і досвідом психології, соціології, системного
аналізу тощо» [2, с. 108].
При проведенні лекційних занять для студентів економічних спеціальностей
використовувати сучасні інноваційні технології, які сприятимуть творчому мисленню
молоді, вмінню самостійно знаходити відповіді на необхідні питання, систематизовувати і
узагальнювати матеріал, працюючи з навчальною літературою та сучасними
комп’ютерними технологіями.
Лекція-діалог дає можливість отримати вичерпну відповідь на питання теми, що
розглядаються на занятті, оскільки встановлюється прямий діалог між викладачем і
студентом, що перетворює студента із пасивного спостерігача на активного учасника
заняття. Лекція-конференція передбачає попередню постановку проблеми, висвітлення
якої здійснюється через заздалегідь підготовлені доповіді студентів. Завдання викладача
під час проведення такого типу лекції – узагальнити інформацію підготовлену
студентами, доповнити питання, які потребують уточнення, сформулювати висновки.
12
Лекція-дискусія дає можливість студентам отримати нову навчальну інформацію стосовно
конкретної теми, що розглядається. Разом з тим під час таких занять виникає дискусія між
студентами з метою пошуку відповідей на поставлені питання. Лекція, що містить
завдання із заздалегідь підготовленими помилками полягає в тому, що студентам
ставиться завдання контролювати інформацію, з метою пошуку змістових, логічних,
понятійних, методологічних, мовленнєвих та інших помилок. Наприкінці лекції
здійснюється аналіз і виправлення допущених помилок.[3]
Розвитку економічного мислення майбутніх фахівців сприяє дискусійна форма
проведення практичних занять, що сприяє пошуку причинно-наслідкових зв’язків
економічних процесів і явищ.
Активізації творчої діяльності студентів при проведенні занять з економічних
дисциплін сприяють завдання, що спрямовані на закріплення і застосування набутих
студентами теоретичних знань. До таких форм роботи можна віднести: аргументований
аналіз економічних ситуацій, понятійний диктант, тестові і проблемно-пошукові завдання.
У процесі розв’язання ситуативних завдань кожен студент намагається не тільки
досконало оволодівати знаннями, а й вмінням застосовувати отримані знання на практиці,
працює над підвищенням культури спілкування, виробленням індивідуального стилю
комунікації відповідно до етичних та психологічних норм і правил. Для того, щоб
спілкування принесло позитивний результат, окрім отриманих знань, певних навичок і
вмінь, необхідно мати комунікативну установку при спілкуванні, тобто розглядати
людину як загальнолюдську цiннiсть. В умовах євроінтеграції важливими складовими є
висока моральна та психологічна культура спілкування особистості, які є запорукою
досягнення успіху при спілкуванні, як із вітчизняними, так і зарубіжними партнерами.
Відпрацьовані моделі поведінки в майбутньому сприятимуть успішній професійній
діяльності.
Ефективному засвоєнню навчального матеріалу з економічних дисциплін сприяє
дослідницько-пошуковий метод, що використовується при підготовці презентацій,
публікацій, доповідей, сприяє розвитку наукового мислення, дослідницьких здібностей.
Студенти вчаться знаходити інформацію в засобах масової інформації, економічних
журналах, газетах, аналізувати статистичні дані, користуватися додатковою літературою,
Інтернетом, опрацьовувати знайдену інформацію, знаходити головне, робити висновки і
узагальнення. Такі форми самостійної роботи підвищують інтерес студентів до предмету,
створюють атмосферу співпраці між викладачем і студентом.
Метод ділової активності при викладанні економічних дисциплін допоможе
зацікавити, підвищити активність студентів. До методу ділової активності можна віднести
ігрові ситуації. Оголошується тема, мета і завдання ділової гри. Здійснюється постановка
проблеми ділової гри у вигляді життєвої ситуації. Завдання інтелектуальної гри,
спрямовані на засвоєння знань в особливій атмосфері співпраці, що викликає жвавий
інтерес і сприяє кращому засвоєнню матеріалу. Для студентів, які навчаються за
спеціальністю «Підприємництво, торгівля і біржова діяльність» за галуззю знань
«Економіка і підприємництво» при проведенні практичного заняття з «Політичної
економії» на тему: «Підприємство та домогосподарство в системі економічних відносин.
Підприємництво» можна запропонувати розробити бізнес-план майбутнього
підприємства, підготувати презентацію виступу. При проведенні практичного заняття з
«Економічної теорії» з теми «Організаційні основи підприємницької діяльності»
студентам, що навчаються за спеціальністю «Туризм» – створити власну туристичну
фірму, а для спеціальності «Харчові технології» – власне кафе або ресторан.[4]
Ще одним, широко застосовуваним іноземними викладачами, підходом у
вивченні економіки є «перевернутий» підхід. Суть полягає в тому, що події, які
традиційно відбувались в аудиторії, тепер можуть відбуватися за її межами, і навпаки.
Використовуючи нові технології в навчанні, такі як мультимедіа, комп’ютери тощо,
13
студент повинен вдома самостійно переглядати лекцію, а в аудиторії можливе виконання
роботи, яка, зазвичай, подавалася студенту для домашнього завдання [5, с. 18].
Проектування направлене на пошук засобів, форм і методів організації
самоосвітньої діяльності при вивченні економічних дисциплін, які дозволяють визначити
оптимальні умови для подолання труднощів, що виникають, на жаль, при слабкій
загальній підготовленості студентів до самостійної роботи, недостатній культурі
розумової праці. Етап планування поєднує навчально-пізнавальну і розвиваючу
діяльність. Правильне планування – запорука успішного результату. Важливим є
визначення ролі всіх учасників навчального процесу з метою підвищення його
ефективності. Значущою є управлінська роль викладача перед вищої фахової освіти,
який зобов’язаний спиратись на результати психолого-діагностичних досліджень
особистісних можливостей студента, визначити самоосвітню систему роботи, яка б
зменшила труднощі та допомогла їх подолати, а використання відповідної сукупності
традиційних та інноваційних форм і методів дозволяє досягти оптимального рівня
адаптованості студента до інтелектуального і вольового напруження при подоланні
різноманітних труднощів самоосвіти.[6]
Література
1. Кремень В. Г. Дистанційна освіта – перспективний шлях розв’язання сучасних
проблем професійної освіти / В. Г. Кремень // Вісник Академії дистанційної освіти. – 2003.
– № 1. – С. 4–11.
2. Dobryden’A. V. Vykorystannya innovatsiynykh tekhnolohiy u praktychniy roboti suchasnoho
pedahoha [Using Innovative Technologies in the Practical Work of a Modern Teacher],
Problemy pidhotovky suchasnoho vchytelya, 2012, vol. 6 (ch.1), pp. 107–112.
3. https://zenodo.org/record/1246522/files/19.pdf
4. https://zenodo.org/record/1246522/files/19.pdf
5. Теслюк В. М. Напрямки вдосконалення викладання економічних дисциплін / В. М.
Теслюк, А. В. Якимовська // Научные труды SWorld. – Вып. 2 (43). Т. 4. – Иваново :
Научный мир. – 2016. – С. 15–20.
6. http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi
bin/opac/search.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWN
LOAD=1&Image_file_name=PDF/Mir%5F2010%5F11%5F36%2Epdf
«Економічні науки»
Цимбалюк В.В.,
cтудентка 3-го курсу спеціальності 075 «Маркетинг»
Березівська Н.С. - науковий керівник
ДВНЗ «Тернопільський коледж харчових технологій і торгівлі»
Використання інноваційних технологій при вивченні економічних дисциплін
Стан системи освіти сьогодні зумовлюється інформаційною революцією та
зростанням обсягу знань, ускладненням і розширенням навчального матеріалу. Традиційні
методики поступово втрачають свою ефективність, тому необхідно впроваджувати в
навчальний процес сучасні педагогічні технології. В інноваційних технологіях закладені
величезні можливості для підготовки компетентних і мобільних учнів, здатних успішно
функціонувати в різних соціально-професійних спільнотах.[1]
В умовах ринкової економіки значну роль відіграють знання з економічних
дисциплін, без яких неможливо ефективно керувати підприємством. Для кращого
засвоєння програмного матеріалу, розвитку самостійного, творчого мислення студентів
14
викладач повинен ширше застосовувати сучасні форми і методи навчання,
використовувати розбір виробничих ситуацій, практикувати заняття на виробництві.
Одним із сучасних методів підвищення засвоєння знань є використання інноваційних
технологій.[3]
Інновація – це створення нового, яке забезпечує підвищення якості продукції
(послуг), за потребами ринку. Інновація – це кінцевий результат розумової діяльності
людини, її фантазії, відкриттів, винаходів та раціоналізації. Прикладом інновації є
дифузія на ринок удосконаленої продукції. Інноваційна діяльність направлена на
створення та комерціалізацію інновацій з метою підвищення якості продукції, поліпшення
технології та організації виробництва.[2]
Інновація освіти – цілеспрямований процес часткових змін, що ведуть до
модифікації мети, змісту, методів, форм навчання й виховання, адаптації процесу
навчання до нових вимог.
Інноваційна діяльність включає в себе:
– аналіз проблем підприємства;
– здійснення інноваційного процесу;
– забезпечення інноваційної діяльності.[2]
Застосування в педагогічній практиці інноваційної технології як принципово
нової сукупності форм, методів, засобів навчання, виховання й управління сприяє
розвиткові пізнавальної активності студентів, формуванню в них творчих навичок і
здібностей, орієнтує на самостійне здобуття освіти з використанням сучасних технологій.
[3]
Під час викладання дисциплін економічного циклу застосовуються різні види
інноваційних технологій, зокрема:
особистісно-opiєнтоване навчання;
нетрадиційні форми і методи навчання;
індивідуальний диференційований підхід у навчанні;
метод розв'язання проблем;
дослідницько-пошуковий метод;
метод проєктів;
інформаційно-комп’ютерні технології.[3]
Особистісно-орієнтоване навчання — це навчання, центром якого є особистість
дитини, її самобутність, самостійність: суб'єктивний досвід кожного спочатку
розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти. Визнання студента ключовою
фігурою всього освітнього процесу — це і є особистісно-орієнтована педагогіка.
Основними завданнями особистісно-орієнтованого навчання є:
розвинути індивідуальні позитивні здібності кожного студента;
максимально виявити і використати індивідуальний досвід студента;
допомогти пізнати себе, самовизначитися та самореалізуватися;
сформувати культуру життєдіяльності, правильно визначати лінії
поведінки.[4]
Нетрадиційні (нестандартні) форми навчання — це імпровізоване, але добре
продумане заняття, яке має своєрідну структуру. Вони цінні своєю оригінальністю і
розвиваючим та виховним ефектами. Заняття, проведене нестандартно, стимулює
творчість викладача і його студентів, створює сприятливі умови для співробітництва один
з одним.[5]
Індивідуальний підхід припускає вивчення одних і тих же питань програми на
різних рівнях, в залежності від підготовленості студентів, їх інтересів здібностей та інших
критеріїв так, щоб кожний студент був зайнятий щоб не допускати прогалин в знаннях. [6]
15
Диференційний підхід в навчанні – це засіб реалізації індивідуального підходу.
Орієнтація навчання на середнього студента себе не виправдовує, оскільки при цьому по
різному використовується потенціал слабких і сильних студентів. Останній надається сам
собі, чим пояснюється втрата інтересу до навчання. [6]
Дослідницько-пошуковий метод - це метод навчання, за якого студенти
здобувають знання самостійно, відповідаючи на поставлені запитання чи розв'язуючи
проблемні завдання пошуковий метод також цей метод передбачає творче застосування
знань, оволодіння методами наукового пізнання, формування досвіду самостійного
наукового пошуку. [7]
Метод проєктів - це метод в основі якого лежить розвиток пізнавальних, творчих
навичок студентів, умінь самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в
інформаційному просторі, критично мислити.
Мета використання методу полягає у формуванні навичок ефективного
використання інформаційно-комунікаційних технологій при навчанні студентів різного
віку за допомогою інноваційних педагогічних технологій, якими передбачається
самостійна (індивідуальна чи групова) дослідницько-пошукова діяльність студентів.[8]
Інформаційно-комп’ютерна технологія - система методів і способів збору,
передачі, нагромадження, обробки, збереження, подання й використання інформації на
основі застосування технічних засобів.[9]
Становлення особистісно-орієнтованого навчання зумовлене соціально-
економічними змінами в нашому суспільстві, розвитком ринкових відносин. Нині суб'єкти
праці вільно розпоряджаються своїм основним капіталом - кваліфікацією, самостійно
обирають для себе вид праці. Ринкові умови вимагають професійної мобільності, високої
компетентності, низки особистісних якостей. [3]
З огляду на це особистісно-орієнтоване навчання має на меті: розвивати
індивідуальні пізнавальні здібності кожного студента, допомогти їм пізнати себе,
самовизначитись та самореалізуватись, сформувати в них культуру життєдіяльності, яка
дає змогу продуктивно будувати своє життя. [3]
При викладання дисциплін економічного циклу використовуються різні види
нетрадиційних форм та методів навчання, з метою формування пізнавальних інтересiв
студентів застосовуються інтерактивні методи навчання: ділові iгри, мозкові атаки,
штурми, конференції, проведення брейн-рингів, КВК, «економічні експедиції», тестові
завдання, «доміно», складання та розв’язування кросвордів з предметів, складання та
розв'язання економічних задач, використання цих методів сприяє підвищенню успішності
по предметам та підвищенню якості знань студентів, а також вони роблять заняття більш
цікавими.[3]
Таким чином, використання інноваційних технологій при викладанні економічних
дисциплін дозволяє значно покращити рівень засвоєння матеріалу студентами та,
відповідно, підвищити рівень їх знань, а вивчення та застосування спеціального
програмного забезпечення є запорукою формування працівників нового типу, які
забезпечать гідну конкуренцію на ринку робочої сили та стануть тими, хто створить новий
оновлений імідж навчального закладу.[10]
Література
1.https://vseosvita.ua/library/zastosuvanna-innovacijnih-tehnologij-u-navcalnomu-procesi-
malociselnoi-skoli-100055.html
2.http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2018/2/100.pdf
3.https://vseosvita.ua/library/vikoristanna-innovacijnih-tehnologij-pri-vivcenni-ekonomicnih-
disciplin-120635.html
4.https://ivanushunsoroku.webnode.com.ua/navchalnі-tekhnologіi/osobistіsno-zorіentovane-
navchannya/
5. https://studfiles.net/preview/5603066/page:2/
16
6. https://uchil.net/?cm=149102
7. https://www.slideshare.net/NatVol/ss-67459626
8.https://pidruchniki.com/11570718/informatika/metod_proektiv_tehnologiya_navchannya
9.https://pidruchniki.com/1368052842142/menedzhment/vikoristannya_informatsiynih_kompyut
ernih_tehnologiy_osnovnih_funktsiyah_menedzhmentu
10. http://sosnove-proflicey.rv.sch.in.ua/Files/downloadcenter/ekon-disciplini.doc
«Економічні науки»
Бурукова М. В.
студентка IІ курсу спеціальності 072 «Фінанси, банківська справа та страхування»
Батарейна О. С. - науковий керівник
Одеський фінансово-економічний коледж КНТЕУ
Особливості застосування інноваційних методів викладання економічних дисциплін
Студенти–економісти XXI ст. навчаються в період формування ―нової економіки
інформаційного суспільства. Активне впровадження сучасних інформаційних технологій
у життя людини призвело до розвитку інноваційних процесів в освіті. Прагнучи до
європейських стандартів, Україні необхідно підвищувати свою конкурентоспроможність
не лише у сфері економіки, судової системи, у сфері свободи ЗМІ, але й у наданні якісних
освітніх послуг. Це вимагає застосування активних методів навчання, тому цілком
закономірним стає використання нових інформаційних технологій та інноваційних
методів викладання економічних дисциплін.[2]
Інновації (італ. - іnnovatione - новизна, нововведення) - нові форми організації
діяльності й управління, нові види технологій, які охоплюють різні сфери життєдіяльності
людства.
Педагогічну інновацію розглядають як особливу форму педагогічної діяльності і
мислення, спрямовану на організацію нововведень в освітньому просторі, або як процес
створення, упровадження й поширення нового в освіті.
Інноваційний процес в освіті - це сукупність послідовних, цілеспрямованих дій,
спрямованих на її оновлення, модифікацію мети, змісту, організації, форм і методів
навчання та виховання, адаптації навчального процесу до нових суспільно-історичних
умов.
Нововведення (інновації) не виникають спонтанно, а постають результатом
системних наукових пошуків, аналізу, узагальнення педагогічного досвіду. [1]
Рушійною силою інноваційної діяльності є педагог як творча особистість,
оскільки суб'єктивний чинник є вирішальним під час пошуку, розробки, упровадження й
поширення нових ідей. Творчий викладач, учитель, вихователь має широкі можливості й
необмежене поле для інноваційної діяльності, оскільки на практиці може
експериментувати й переконуватися в ефективності методик навчання, коригувати їх,
здійснювати детальну структуризацію досліджень навчально-виховного процесу,
пропонувати нові технології та методи навчання. Основна умова такої діяльності -
інноваційний потенціал педагога.
Наявність інноваційного потенціалу педагога визначають наступні чинники:
- творча здатність генерувати нові ідеї;
- високий культурно-естетичний рівень, освіченість, інтелектуальна глибина й
різнобічність інтересів;
17
- відкритість особистості педагога новому й сприйняття різних ідей, думок,
поглядів, концепцій, що базується на толерантності особистості, гнучкості та широті
мислення. [1]
Процес упровадження інновацій доцільно розподілити на основні етапи,
врахувавши теоретичну та практичну підготовку викладачів. На підставі всебічного
аналізу необхідно своєчасно коригувати темп та зміст оновлення педагогічного процесу,
накреслюючи нові перспективи роботи.
У ЗВО України поряд з традиційними методами викладання: лекції, семінари,
самостійна робота студентів - широкого використання набувають нетрадиційні методи.
Суть цих методів полягає у тому, щоб організувати навчальний процес у формі діалогу,
що допоможе студентам навчитися висловлювати власні думки, аналізувати проблемні
ситуації та знаходити ефективні шляхи їх вирішення. Такі методи дозволяють підвищити
рівень освіти, розвивають студентів, формують навички та вміння, що будуть
використовуватись ними у подальшій професійній діяльності. Можна виокремити такі
провідні інтерактивні методи навчання, як тренінги, рольові та ділові ігри, метод «відео за
запитом», метод аналізу ситуацій (case study), метод активного навчання, навчальні
дискусії. [2]
Найбільш поширеним у застосуванні методом є навчальні ігри. Цей метод уперше
був опрацьований на початку 1940-х років американськими економістами. Гра – це спосіб
практичного освоєння економічної теорії, економічних відносин. За допомогою ігор
можна змоделювати реальні процеси, які відбуваються в економіці. Основна перевага
навчальних ігор – можливість застосовування теоретичних знань на практиці. Безсумнівно
ефективними є рольові ігри, оскільки студент має змогу самостійно розкрити суть
конкретної ролі. На основі навчальних ігор розвинувся новий напрям економіки –
експериментальна економіка. Специфіка експериментальної економіки полягає в тому, що
вона торкається питань, дослідження яких незавершене. Завдяки цьому, даний напрям
економіки постає джерелом різноманітних педагогічних інновацій. [2]
Сучасні американські економісти вважають ефективним використання художніх
тематичних фільмів, відео. Викладач університету в Західному Техасі Енн Мейсі
наголошує, що фільми покращують увагу та пам‘ять студентів, студенти починають
більше цікавитися економічними питаннями, оскільки бачать зв‘язок між теорією та
реальністю. Фільми дають змогу побачити проблему візуально, краще зрозуміти її та
зробити об‘єктивні висновки, які стануть основою для формування альтернативних
підходів до вирішення конкретної проблеми чи прийняття певного управлінського
рішення щодо визначеної ситуації. Використання фільмів у навчальному процесі також
дає змогу студентам продемонструвати вміння критичного мислення. [4]
Розвиток критичного мислення – важливий аспект навчання. Критичне мислення
– це такий підхід, при якому значна увага приділяється вмінню формувати власні думки та
твердження і при цьому аргументувати їх. Проте, метод «відео за запитом» має певні
недоліки у застосуванні. Насамперед, це недосконале програмне та апаратне забезпечення.
Метод навчальних дискусій досить ефективний при вивчені складного та
об‘ємного матеріалу. Наприклад, економічна криза в Україні, причини інфляції чи
удосконалення фінансової системи. Студентам необхідно зрозуміти проблематику
конкретного економічного явища та надати об‘єктивні висновки. Перевагами методу
навчальних дискусій є не лише закріплення матеріалу, використання власного досвіду
студентів, вміння використовувати знання з однієї галузі в іншій, але й розвиток
комунікативних здібностей, командного духу, самостійності мислення. Даний метод
також допомагає студентам проявляти ініціативність, генерувати велику кількість ідей.
Ефективність та успішність застосування методу активного навчання в першу
чергу залежить від того, наскільки чітко студенти усвідомлюють цілі такого навчання,
наскільки активну участь беруть у ньому. Перевага даного методу полягає в тому, що
18
студенти не лише чують факти, але й застосовують їх. Позитивними результатами
використання методу активного навчання у викладанні економічних дисциплін є краще
розуміння економічних концепцій, покращення здатності запам‘ятовувати економічні
терміни, підвищення ентузіазму студентів та задоволення від навчання. Ефективність
застосування інноваційних методів викладання економіки очевидна. Дані методи
сприяють підвищенню рівня засвоєння знань, вчать студентів творчо мислити,
застосовувати теорію на практиці, підвищують активність студентів та їх зацікавленість у
навчальному процесі. [3]
Порівняльний аналіз характеристик методів навчання
у закладах вищої освіти
Критерій
характерис
тики
Особливості навчання
традиційне
інноваційне
Місце і роль
викладача
Суб’єкт, що визначає всі аспекти
процесу навчання – провідна
особа
Суб’єкт, який ініціює та
організовує процес
навчання, стимулює
перетворення студента в
активного учасника цього
процесу
Місце і роль
студента
Сприйняття, засвоєння і
відтворення інформації,
наданої викладачем –пасивна
роль
Активне засвоєння і
генерування знань,
отриманих з різноманітних
джерел
Тип подання
інформації
Визначена і керована викладачем
інформація, знання подаються у
готовому вигляді
Багатоканальна система,
що генерує інформацію
між викладачем та
студентами та забезпечує
інформаційну взаємодію
між ними
Рівень творчості у
роботі
Творчість можлива тільки в
роботі викладача
Творчість викладача
проявляється в різних формах,
діяльність студента має
творчий характер
Форма навчальної
діяльності
Переважно лекції Діалогові, інтерактивні,
проектні та інші форми
Контроль за
навчальним процесом
Жорсткий, формальний,
неіндивідуалізовані форми
контролю
Індивідуалізовані форми
контролю, формування
навичок самоконтролю
та рефлексії
Результат навчання Сукупність знань,
використання знань для
отримання оцінок
Сукупність знань,
практичних умінь та навичок,
готовність до
19
їх творчого використання
в практичній діяльності
Висновки і перспективи подальших розвідок
Заняття, які включають інноваційні форми їх проведення, сприяють не тільки
систематизації й поглибленню теоретичних знань, але й залучають студентів до активної
та творчої діяльності, розвивають уміння узагальнювати, відстоювати свою точку зору,
закріплюють розуміння основних термінів і понять дисципліни. Водночас формується
пізнавальний інтерес до дисципліни, студенти вчаться логічно мислити, розвивають
творче мислення, інтуїцію, вміння працювати в команді. З’являється зацікавленість
навчальною дисципліною, прагнення самостійно поглиблювати знання з предмета.
Упровадження в навчальний процес сучасних педагогічних інноваційних та
інформаційних технологій сприяють підготовці висококваліфікованих, конкурентоздатних
фахівців. Перспективним у цьому плані вбачаємо дослідження застосування
інформаційно-комунікативних технологій під час вивчення економічних дисциплін, що
сприяють швидкому засвоєнню матеріалу, формуванню фахової компетентності
студентів, розвитку сучасного економічного мислення.
Успішне запровадження інноваційних методів навчання вимагає системної
роботи, для якої необхідно :
-переглянути зміст і спрямованість підготовки та підвищення кваліфікації
(стажування) педагогів з метою формування їх професійної готовності до роботи в умовах
інноваційного навчання;
- сприяти участі викладачів у процесі академічної мобільності, зокрема в
міжнародних програмах обміну та стажування;
-запровадити систему матеріального стимулювання педагогів, які активно і
ефективно впроваджують інноваційні методи у навчальний процес.
Актуальним напрямком подальшого висвітлення порушеної теми є дослідження
проблеми навчання фахівців на основі досліджень у контексті компетентного підходу, а
також вивчення найбільш ефективних інноваційних методів, що можна використати для
підготовки фахівців гуманітарної або природничої сфери, зокрема з окремих
спеціальностей.
Література
1. Інноваційні технології та методи навчання [Електронний ресурс]. Режим доступу:
https://pidruchniki.com/10470406/pedagogika/innovatsiyni_tehnologiyi_metodi_navchannya
2. Інноваційні методи викладання економіки у сучасних вищих навчальних закладах
США [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://conf.vntu.edu.ua/humed/2010/txt/Voynarovska.php.
3. Туркот Т.І. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник для студентів
вищих навчальних закладів. – К: Кондор, 2011 – 628с.
4. Впровадження в навчальний процес інноваційних технологій. [Електронний ресурс].
Режим доступу: https://naurok.com.ua/dopovid-na-temu-vprovadzhennya-v-navchalniy-proces-
innovaciynih-tehnologiy-3126.html
20
Секція ІІ «Інформаційні технології»
«Інформаційні технології»
Боляк І.М.,
студентка 2-го курсу 23 групи
Бахчеван Е.В. - науковий керівник
Одеський фінансово-економічний коледж
Система соціального рейтингу
Характерною особливістю сучасного розвитку суспільства є впровадження
інформаційних технологій в усі сфери людської життєдіяльності. Це сприяє, з одного
боку, суттєвій інтенсифікації життєдіяльності людини, забезпечує глобальну адаптивність
і свободу вибору; з іншого – все більш відчутним стає вплив на розум людини, її
індивідуальність, інтелект. У 2014 р. Урядом Китаю було прийнято «Програму створення
системи соціального кредиту 2014-2020 рр.», відповідно до якої життя кожного
громадянина, діяльність кожної компанії в країні підлягає рейтинговому оцінюванню в
режимі реального часу. Система вже працює в пілотному режимі майже в 30 містах Китаю
[1]. Зважаючи на значну кількість міжнародних рейтингів та індексів, які оцінюють різні
соціальні (нерівність, добробут, освіченість тощо), економічні (інновації, інвестиції,
відкритість тощо) та політичні (корупція, рівень демократії, прозорість виборчої системи
тощо) аспекти функціонування держави, то їх дослідженню присвячені численні роботи
вітчизняних науковців: І.В. Крив’язюк, Ю.В. Волинчук, Н. А. Кухарська, Н.А. Марченко,
Н.Н. Писаренко, О.Л. Пластун, О.В. Дудкін, А.Н. Тищенко, Ю.Ю. Хватов, І.О. Штулер та
ін.[1]
Китай як світова столиця виробництва електроніки, почала процес
зашифровування особистого життя, тобто реальне життя людей стане цифровим.
У 2010 році у повіті Суйнин провінції Цзянсу, провели експеримент. Він полягав
у наступному: присвоїти початковий рейтинг у розмірі 1000 балів кожному жителю
Суйнин Цзянсу старше 14 років, де кожна вибрана дія мала свої наслідки. Наприклад:
якщо ви доглядали за пенсіонером, то отримаєте 50 балів. Якщо допомогли бідній людині,
то ви отримаєте 10 балів. Але якщо ви у нетверезому стані сідаєте за кермом, то з вас
знімається 15 балів. Існують ще багато спектрів оцінювання: освіта, поведінка в он-лайні
та ін.
За кількістю балів визначався рейтинг – від A до D. Рейтинг A – вище 970 балів, D
– менше ніж 599. Жителям з низьким рейтингом важко отримати соціальну допомогу і
муніципальне житло.[6]
Наприклад: якщо людина має шкідливі звички(вживає алкогольні напої) не має
повну середню освіту, інтернет-залежна, то цій людині присвоюється рейтинг «D». Це
означає, що їй можуть відмовити у роботі чи в соціальним послугам. Але якщо людина
має і середню, і вищу освіти, веде здоровий спосіб життя, допомагає іншим, то їй
присвоюється рейтинг «А». Тобто, вона може з легкістю знайти роботу і що найголовніше
– дітям цієї особи віддається пріоритет при вступі до школи. Отже, вирішується не лише
ваша доля, а й доля ваших дітей.
За словами Джеремі Даум (старший науковий співробітник з Центру Paul Tsai
China Єльської школі права), системи рейтингу приватних осіб на кшталт тих, що
використовуються у даний момент, малоефективні, бо про їх існування мало хто знає. За
словами Даума, бали призначені для формування системи виховання, яка просуває
добропорядність. «Це повинно стимулювати людей поводитися добре», – говорить він.
Покарання - це наслідки порушення закону, а не «поганого соціального рейтингу».[2]
Уявіть собі світ, де є вищий розум, всевидюче око, яке знає про тебе більше, ніж
ти сам. Оцінюється кожен твій вчинок, навіть дрібні гріхи не залишаються непоміченими і
21
записуються тобі в мінус. А добрі справи покращують твою карму. Людство давно
замислювалася про це: загальним місцем будь-якої релігії була наявність постулату, що ти
можеш обдурити або бути обманутим, але небо все бачить, і тобі обов'язково воздасться
по заслугах. Така картина світу багато тисяч років існувала лише на рівні віри. Але тепер,
з появою нових технологій, вона стає реальністю. Всевидюче око XXI століття прийшло в
Китай. І ім'я йому - система соціального кредиту.
Основна мета впровадження системи – не безпека, а «побудова гармонійного
соціалістичного суспільства». Головна цінність такого суспільства – чесність, яка повинна
проявлятися в усьому, від поведінки в Інтернеті до шанування батьків. Щоб розвинути цю
якість в народі, кожному громадянину Китаю система буде привласнювати рейтинг. От у
чому полягає вся суть цієї системи. На перший погляд може здатися, що ця система
непогана, і що люди стануть «ідеальними» і чесними громадянами, але у всього є свої
мінуси. Цю систему часто називають «цифровою диктатурою 21 століття».
Чим небезпечна ця «цифрова» диктатура? У світі цифрової диктатури не
залишиться місця для особистого життя. Вся інформація про вас буде доступна. Ясна річ,
мова йде не про широкий доступ. Всі дані, які ви надаєте комп'ютеру, будуть
перетворюватися в знання про вас. Інформація з банківських карт, записи телефонних
дзвінків, смс, спілкування в чатах, відео з камер спостережень, геолокації – все стане
доступним єдиній системі.[7]
Не дивно, що особисті данні почали цікавити великі корпорації. На ринку існують
два головних гравця «WeChatPay» та «AliPay». «AliPay» – це не просто додаток зі
слоганом «довіра робить все простіше». Щоб почати ним користуватися, ви повинні
отримати «аліпей айді» по номеру телефону. По суті, це дає право достпу всіх ваших
персональних даних які є у вашому смартфоні (ваші покупки, податки, місце знаходження
та ін.). І після реєстрації вам видадуть начальний рейтинг. Цікавим є те, що, якщо ваш
рейтинг становить 700-850, то ви можете подати візи в онлайн-режимі. Це дуже зручно,
але єдина ціна за все це – ваші персональні данні.[4]
Вже у 2020 році Китай хоче випустити власну, єдину систему соціального
рейтингу. Заради неї в країні будують мережі камер відеоспостереження, яку сама
китайська влада називає найбільшою у світі: 176 млн. камер вже встановлені, ще близько
450 млн. планується встановити до 2020 року. Невідомо, скільки китайських камер
обладнані системою розпізнавання осіб, але, за задумом влади, до 2020 року штучний
інтелект зможе за три секунди дізнатися в обличчя кожного з майже 1,4 млрд. жителів
країни. Об'єднавши ці дані з базами поліції, банків і онлайн-сервісів, влада зможе
виявляти порушення в громадських місцях і знижувати соціальний рейтинг в
автоматичному режимі.[7]
Існує безліч різновидів соціального рейтингу в Китаї: соціальний рейтинг для
компаній, громадян, молоді та ін.
Введення системи соціального рейтингу для компаній в Китаї
В кінці вересня 2019 року стало відомо про введення в Китаї системи соціального
рейтингу для компаній, в тому числі іноземних. Бізнес повинен буде строго
дотримуватися близько 300 вимог, які стосуються податкового контролю, охорони
навколишнього середовища, безпеки праці, якості продукції, кібербезпеки та ін.
Китайські і іноземні компанії зобов'язані вивчити близько 1,5 тис. сторінок з
положеннями, які їм потрібно дотримуватися, щоб продовжувати бізнес в КНР. В іншому
випадку, вони ризикують опинитися в «чорному списку». Особливо важливі положення
про податки і наймання. [3]
Громадянин який часто змінює роботу, буде мати низький рейтинг
На початку квітня 2019 року влада провінції Чжецзян, розташованої на сході
Китаю, вирішили карати громадян, які часто змінюють роботу, шляхом зниження їх
соціального рейтингу. Ці заходи покликані забезпечити стабільну зайнятість населення.
22
Ідея викликала запеклу реакцію з боку китайців, що задаються питанням, а чи
будуть введені подібні санкції для фірм, які змушують своїх співробітників залишати
робочі місця. Багато відзначили, що подібний крок йде всупереч з трудовим кодексом
Китаю і зазіхає на свободу особистості. Проте реалізація цього плану є цілком реальною.
Багато китайських міст стали випробувальними майданчиками для соціальних програм,
які змушують компанії й приватних осіб дотримуватися введені правила. Так, у 2018 році
понад 3,59 млн. китайських організацій були додані в офіційний чорний список, який
забороняв їм займатися різними видами діяльності, включаючи торги по проектам, вихід
на ринки цінних паперів, участь в земельних аукціонах і випуск корпоративних облігацій.
Приблизно 17,46 млн. «дискредитованих» китайців втратили право купувати квитки на
літак, а ще 5,47 млн. більше не можуть купувати квитки на швидкісні потяги.[3]
Китай запускає соціальний рейтинг для молоді
В кінці березня 2019 року китайська компанія CY Credit в партнерстві з
Центральним комітетом Комуністичної молодіжної ліги та Національною комісією з
розвитку і реформ запустила соціальний рейтинг для молоді. Ця програма, що аналізує
«цифровий відбиток» молодих людей в Китаї, має стимулювати дії, які вважаються
позитивними або соціально корисними. Студенти й випускники коледжу з хорошими
результатами можуть отримувати пільги з додаткового навчання і працевлаштування, а в
цілому винагороду може включати навіть оренду квартир, освіта за кордоном і навіть
вигідний шлюб.
В цілому дана система повинна охопити всіх китайців у віці від 18 до 45 років,
тобто приблизно 460 млн осіб. Додаток, що отримало назву «unictown», дозволяє кожному
користувачеві заробити від 350 до 800 балів по шести різними шкалами, що включає
особисту інформацію, роботу волонтером, соціальні зв'язки, кредитну історію, історію
покупок і досвід роботи. Люди з низькими балами (менш як 640) не каратимуться, але не
отримають спеціальних винагород, в першу чергу, при влаштуванні на роботу. Додаток
unictown було запущено в тестовому режимі в лютому 2019 року, а широку кампанію на
ринку планується розгорнути з 2020 року.[3]
Китайцям з низьким соціальним рейтингом не продали 23 млн квитків на
літаки та поїзди
У 2018 року китайці не змогли купити близько 23 млн квитків на літаки та поїзди
зі свого низького соціального рейтингу. Такі дані наводяться в звіті Національного центру
публічної кредитної інформації (National Public Credit Information Center, NPCIC),
оприлюдненому в лютому 2019 р. Потенційним китайським авіапасажирам, які не
заплатили податки, штрафи або допустили інші порушення, що призвели до зниження
соціального рейтингу, не продали в цілому 17,5 млн квитків. У випадку з залізничними
перевезеннями обсяг відмов таким громадянам вимірювався 5,5 млн. Ці люди стали
«дискредитованими» за незазначені поведінкові злочини.
Через несплачених податків 128 осіб не змогли покинути Китай у 2018 році, а в
чорні списки уряду потрапили 3,59 млн неблагонадійних фізичних і юридичних осіб.
Учасники цих списків не можуть купувати землю, випускати облігації й навіть
користуватися громадським транспортом.
Академік Роджер Крімерс (Rogier Creemers), що спеціалізується на китайському
законодавстві в Лейденському університеті в Нідерландах, назвав систему соціального
кредиту в Китаї «мабуть, найбільш яскравим проявом наміру китайського уряду
зміцнювати правові, нормативні та політичні процеси за допомогою застосування
інформаційних технологій».[3]
Вже у 2020 році Китай остаточно прийме рішення щодо системи соціального
кредиту.
Висновок. Отже, вся ця система кардинально змінить життя громадян Китаю, а
може згодом і життя всіх людей на планеті. Хтось матиме більше можливостей (якщо буде
23
«чесним» громадянином), а хтось може залишитися без майбутнього, якщо не докладе
максимум зусиль. Ми всі різні, ми мислимо, робимо, приймаємо рішення по-різному і це
нормально. З початком утвердження цієї цифрової «диктатури» люди будуть робити все
по-правильному, тобто у людинi вже буде остаточний вибір, тоді не буде вже важливим
той факт, хочеш ти цього чи ні…
Література
1. Тітова О.С., Веремієнко Т.С. Особливості впровадження системи соціального рейтингу
в Китаї. URL: http://sinologist.com.ua/wp-content/uploads/2017/11/Titova.pdf (дата
звернення: 03.10.2019)
2. Мєрьокіна О. Соціальний рейтинг. URL: https://magazeta.com/social-rating-china/, 2019.
(дата звернення: 02.10.2019)
3. Різновиди соціальних рейтингів у Китаї/ URL::
http://www.tadviser.ru/index.php/Статья:Социальный_рейтинг_в_Китае#.(дата звернення:
02.10.2019).
4. Гордеев А. Alibaba стежить за тобою. URL::
https://www.rbc.ru/business/11/12/2016/584953bb9a79477c8a7c08a7 (дата звернення:
02.10.2019)
5. Цифрова диктатура. Дата публікації 28 травня 2019 року. Автор Фріда Рословець. Теги:
соціальний рейтинг, соціальний кредит, Китай. https://habr.com/ru/post/453850/.
6. Система соціального кредиту. Автор MyGap:
https://www.youtube.com/watch?v=ATNHMd0NUVA.
7. Коли людство опиниться у владі цифровий диктатури?:
https://etcetera.media/revolyutsiya-gadzhetov-kogda-chelovechestvo-okazhetsya-vo-vlasti-
tsifrovoy-diktaturyi.html.
«Інформаційні технології»
Горбатюк І.О.,
студент 3-го курсу
спеціальності 113 «Прикладна математика»
Задорожна М.О. - науковий керівник
Коледж економіки та соціальної роботи ОНУ імені І.І.Мечникова
Використання AdobePremiereProв освітньому процесі
У навчальному процесі ми використовуємо дуже багато комп’ютерних
програм, так званих помічників, при створені рефератів, курсових проектів, презентацій
(Microsoft Office, який включає в себе: Microsoft Word, Excel, Outlook, PowerPoint та інші).
Ці програми дійсно полегшують та пришвидшують освітній процес, проте вони не дають
змоги поєднати текст, візуалізацію та аудіо. Отож кожна окрема частина цих програм є
досконалою по одинці. Проте інноваційні технології не стоять на місці і щодня
оновлюються, таким чином надаючи змогу поєднати усі елементи за допомогою однієї
програми – AdobePremierePro.
AdobePremierePro – професійна програма нелінійного відео монтажу компанії
AdobeSystems. Нащадок програми AdobePremiere (остання версія 6.5). Першу версію
програми («AdobePremiere7») презентували 21 серпня 2003 року для систем на основі ОС
Windows. Вже у третій версії программа стала доступною і для операційних систем
MacOSX. Перші дві версії випустили окремими продуктами, лише третю у складі пакету
24
AdobeCreativeSuite 3. П’ята версія, яка є складовою пакету AdobeCreativeSuite 5,
підтримує лише 64 бітні операційні системи, хоча четверта також підтримувала і 32-бітні.
Основний формат файлів для збереження робочих проектів – prm.
Переваги програми AdobePremierePro у порівнянні з іншими програмами вагомі
та переконливі, серед них можна виділити:
- Практично всі операції в програмі можна виконувати за допомогою
«гарячих» клавіш. При необхідності, можна налаштувати розкладку індивідуально. Також
присутня синхронізація налаштувань AdobePremierePro через сервіс CreativeCloud. Таким
чином, користувач може використовувати особисті настройки «гарячих» клавіш і т.п. на
будь-якому комп’ютері;
- Працювати з аудіо надзвичайно зручно. AudioClipMixer робить цей процес
легким і приємним. Навіть можна скористатись функцією автоматичного запису
ключових точок безпосередньо в мікшері;
- Надійність. При роботі практично виключені «зависання» або збої. Їх
виникнення може бути пов’язане лише з роботою окремих пристроїв комп’ютера, але не з
поломками програми. Тут можна бути спокійним з результат своєї праці;
- Широкий функціонал. Кожен може використовувати тільки ті функції, які
потрібні особисто йому. Точкове налаштування може провести як початківець, так і
високопрофесійний монтажер;
- Простий та інтуїтивно зрозумілий інтерфейс. Для освоєння основ роботи з
програмою не потрібні суттєві зусилля. Команди доступні багатьма мовами світу. Для
жителів будь-якої країни програма автоматично встановлюється з інтерфейсом їхньої
мови.
- Зручна функція роботи з аудіо файлами. Можна записувати звук прямо в
мікшері в режимі реального часу і працювати з ключовими точками в автоматичному
режимі.
Та це ще не всі переваги, які має програма AdobePremierePro. Для тих хто є
активним користувачем YouTube чи Facebook і викладає свої відео проєкти на загальний
доступ, то у нагоді буде саме AdobePremierePro. Адже програма має організатор, який
можна використовувати для змішування декількох фотографій і відео, щоб створити
динамічний відео колаж. Можна перетворити фотографію на фільм панорамування та
масштабування, налаштувавши кількість часу та простору, які камера витрачає на об'єкт.
AdobePremierePro можна використовувати як на персональному комп’ютері так і на
планшеті чи телефоні, що значно збільшує діапазон його використання.
Отож на заміну всім знайомим Microsoft Word, PowerPoint приходить саме
AdobePremierePro. На створення відео потрібно трохи більше часу у порівнянні з
підготовкою звичайного реферату, оскільки на підготовку реферату студент не
використовує свої знання та навички, а просто роздруковує готовий текст та читає його. З
AdobePremierePro студенти із задоволенням виконують домашні завдання, тому що: по-
перше – цікаво; по-друге, між студентами з’являється конкуренція за створення кращого
відео; по-третє – при перегляді та створені відео у студентів розвивається уява,
просторове мислення, абстрактне мислення, логічне мислення, креативне мислення і т.д.
Програма AdobePremierePro здатна змусити студента розмірковувати, порівнювати,
аналізувати та синтезувати.
Література
1. https://www.adobe.com/products/premiere.html
25
«Інформаційні технології»
Доценко В.С.,
студент 3-го курсу спеціальності 081 «Право»
Вололовцева О.І.- науковий керівник
Філія «Білгород-Дністровький економіко-правовий коледж»
ВНЗ УКООПСПІЛКИ «Полтавський університет економіки та торгівлі»
RentItBot – безпечна оренда – спокійне життя
В сучасному житті люди все частіше починають користуватися ринком оренди
нерухомості. Нажаль, ринок оренди нерухомості в Україні приховує різноманітні
«сюрпризи», але не завжди приємні. У зв’язку з інтенсивним розвитком орендних
відносин з’являється все більше і більше шахраїв, які намагаються ввести користувачів
даної послуги в оману. Але при укладанні договорів оренди люди не компетентні в цих
питаннях, частіше всього не звертаються до юристів, а сподіваються на добросовісність
орендодавців. Головною причиною такої безвідповідальності, насамперед, є
неспроможність віддати певну суму за юридичну допомогу.
Вирішенням цієї проблеми став чат бот « RentItBot», створений молодою
командою українських винахідників з метою допомоги кожному, хто хоче уберегти себе
від типових помилок, не витрачаючи коштів на армію дороговартісних юристів. І справді,
даний бот є дуже зручним та інформаційним, а найголовніше, його кошторис доступний
будь-кому. Даний робот працює в двох платформах це Telegram та Facebook в режимі
переписки.
Для початку роботи, необхідно обрати одну з платформ та розпочати діалог з
ботом. З самого початку бот дізнається яка мова для користувача є зручнішою. На даний
момент бот розрахований на ринок нерухомості України та Данії, тому запропонованих
мов є лише дві: українська та англійська. Після обрання мови спілкування, бот пропонує
своє меню, яке складається з 7 підпунктів.
Перший підпункт називається «Договір». Обираючи його, користувач має змогу
обрати, що саме буде орендувати. Серед пропозицій є будинок, квартира та кімната. Після
обрання одного з варіантів починається найцікавіша частина, так би мовити допит: бот
запитує про вартість та термін оренди; населений пункт; бажана квадратура; тип
приміщення; документи орендодавця на власність; який завдаток та інше.
А головним нюансом є те, що всі задані питання повинні бути погодженими з
орендодавцем. Після закінчення всієї процедури опитування, необхідно сплатити вартість
послуг та отримати:
1) договір оренди;
2) акт передачі будинку;
3) акт повернення будинку;
4) розписку про отримання коштів (якщо оплата готівкою);
5) перелік важливих порад від бота, яких необхідно дотримуватись перед
підписанням документів. Вартість послуги, складає за договір оренди будинку - 269
гривень, квартири -229 гривень та кімнати 169 - гривень, що на даний час є дуже
доступною вартістю, яка по кишені кожному орендарю.
Другим підпунктом є «Зміни». Після створення ботом договору, він видає
особистий логін і пароль від договору. Для того щоб в разі необхідності зміни договору,
доступ до нього мав лише власник. (Зміна договору так ж легка процедура, як і його
укладання, все просто та більш ніж доступно для всіх користувачів.?)
Третій підпункт називається «Паспорт». В разі необхідності перевірити
достовірність паспорту орендаря або орендодавця, потрібно вписати серію та номер
паспорту, керуючись цими даними бот зробить перевірку і повідомить про те, чи не є цей
паспорт втраченим та чи є він чинним.
26
Четвертий підпункт – «Перевірка особи», який дає можливість дізнатися чи не
притягувалась раніше особа до кримінальної відповідальності та за яким провадженням.
Користувачеві просто необхідно ввести прізвище, ім’я та по батькові (на далі - ПІБ) особи
з приводу якої він бажає отримати інформацію. Проте є один недолік, він складається з
того, що бот не може відрізняти осіб з однаковим ПІБ, тому можливі помилки при
інформуванні клієнта.
П’ятим підпунктом є «Витяг з договору». Витяг з договору – це документ, який
містить основні відомості про договір. Для отримання витягу з договору знову потрібно
підтвердити свою особу логіном та паролем.
Шостий підпункт називається «Нерухомість». В цьому підпункті орендар повинен
ввести ідентифікаційний код особи, нерухомість якої бажає перевірити. При введенні
ідентифікаційного коду особи, бот повідомляє чи є вона власником нерухомості та чи не є
ця нерухомість в арешті або конфіскована судом.
Останнім сьомим підпунктом є «Зворотній зв’язок». За допомогою цього
підпункту користувач має змогу на пряму написати листа до розробників бота, в якому
має можливість висловити свою власну думку стосовно їх розробки, вказати на недоліки
або просто подякувати за отриману допомогу. При написанні листа, потрібно зазначити
своє ім’я та адресу електронної пошти, для того щоб розробники, за власним бажанням,
мали змогу відповісти на лист.
На мою думку, дана розробка є вагомим внеском в світле майбутнє інноваційних
технологій України. Тому що саме такі технології з легкістю вирішують глобальну
проблему орендування, переступаючи через нескінченну паперову тяганину, походи за
необхідними довідками та супроводжуючими документами, а головне – зменшують ризик
потрапити до рук шахраїв. Нажаль, в Україні таких розробок ще дуже мало в порівняні з
Європою та Америкою. Молодим та прогресивних розробникам важко, і в деяких
моментах, навіть боязко розробляти та впроваджувати щось нове, раніше невідоме, адже
як відомо, потрібно 10 разів оступитися щоб на 11 раз вийшло те, що приведе до успіху.
Проте, я сподіваюсь, що в найближчий час все налагодиться, українські та закордонні
інвестори побачать в наших спеціалістах потенціал, та в майбутньому інвестуватимуть в
сферу інформаційних технологій, чим спростять життя простих громадян.
Література 1. https://rentitbot.com/;
2. https://aequo.ua/ua/publication/news/obyavlen_pobeditel_konkursa_aequo_legal_tech_challenge
_2018/;
3. http://loyer.com.ua/uk/rent-it-bot-yuridichnij-pomichnik-u-sferi-orendi-zhitla/.
«Інформаційні технології»
Яксманецька Р.В.,
викладач дисципліни «Фізика і астрономія»
КЗОЗ «Куп’янський медичний коледж ім. Марії Шкарлетової»
Інформаційні технології на заняттях з фізики
Мета: продемонструвати, що використання інформаційно-комунікаційних
технологій на заняттях з фізики дозволяє значно підвищити інтерес до вивчення
дисципліни, розширює можливості демонстрації фізичних дослідів через використання
віртуальних образів, підвищує загальний інтерес до навчання.
Сучасна концепція освіти в Україні ставить перед нами задачу формування у
студентів вміння використовувати різноманітні інформаційно- комунікаційні засоби
навчання, насамперед, мультимедійні ресурси та комп’ютерні технології для обробки,
27
передачі, систематизації інформації, створення баз даних та презентації результатів
навчальної діяльності.
Невід’ємною частиною сучасної методики навчання фізиці є використання
широкого арсеналу цифрових освітніх ресурсів. Якість сучасного навчального процесу
напряму пов’язана із покращенням технологій і методів навчання, що в свою чергу,
залежить від уміння викладача використовувати комплекс інформаційно-комунікаційних
технологій на своїх заняттях. Комп’ютерні технології дозволяють використовувати
різноманітні навчальні програми, які дають можливість вивчати новий матеріал,
розв’язувати задачі з інтерактивним вибором відповіді і поясненням розв’язку.
Оснащення кабінету фізики передбачає широке використання інформаційно-
комунікаційних технологій під час проведення занять із більшості навчальних тем. Це
тестування за допомогою комп’ютера, проведення демонстраційних дослідів, віртуальні
лабораторні роботи, демонстрація презентацій, залучення студентів до створення
тематичних презентацій, можливість моделювання різноманітних фізичних процесів та
інші види навчальної діяльності.Фізика – наука експериментальна. Її вивчення важко
уявити без лабораторних робіт. Оснащення фізичного кабінету не завжди дозволяє
провести лабораторні роботи, що вимагають більш складного оснащення. На допомогу
приходить персональний комп’ютер, який дозволяє проводити достатньо складні
лабораторні дослідження. В них студент за своїм розумінням може змінювати вихідні
параметри дослідів, спостерігати, як змінюється у результаті виконання саме явище,
аналізувати побачене, робити відповідні висновки.
Особливий інтерес сьогодні викликає використання у навчанні електронних
підручників. Сучасний електронний підручник складається із комплексу начальних,
контролюючих, моделюючих та інших програм, які відображають основний науковий
зміст навчальної дисципліни. Особливо ефективним є використання електронного
підручника у випадках, коли він забезпечує практично миттєвий зв’язок: допомагає
швидко знайти необхідну інформацію, пошук якої у звичайному підручнику ускладнений;
суттєво економить час під час багаторазових звернень до гіпертекстових пояснень;
дозволяє швидко, але у темпі, зручному для кожного індивідуума, перевірити знання з
відповідного розділу.
Під час проведення багатьох експериментів було доведено залежність між
методом засвоєння навчального матеріалу і можливістю відтворення отриманих знань
через деякий час. Якщо матеріал був звуковим, то людина запам’ятовувала 1/4 його
об’єму. Якщо інформація була представлена візуально – приблизно 1/3. Під час
комбінованого впливу (зорового і слухового) запам’ятовування відбувалося на половину.
А якщо людина приймала активну участь у процесі навчання, то засвоєння матеріалу
підвищувалося до 75%. Мультимедійні можливості комп’ютера, які набувають все
більшої популярності у сучасній освіті, поєднують декілька способів подачі інформації –
текст, нерухомі зображення (малюнки, фотографії), рухомі зображення (відео) і звук в
інтерактивний продукт. Тому, дуже актуальним є використання мультимедійного
електронного підручника для курсу фізики, у якому демонструються фізичні явища за
допомогою методів комп’ютерної анімації, комп’ютерне моделювання фізичних
закономірностей; відеоматеріали, що демонструють реальні фізичні досліди; комплекти
тестів і задач для самоконтролю; довідкові таблиці та формули.
Глобальна мережа Інтернет та інформаційні технології, що базуються на її
використанні, сьогодні є одним із самих доступних засобів отримання інформації. У
процесі викладання фізики студентам можна запропонувати виконання самостійних
завдань із матеріалів сайтів Інтернету, участь у конференціях, Інтернет-форумах,
Інтернет-олімпіадах тощо.
Таким чином, використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі
викладання фізики дозволяє :
28
- значно розширити коло навчальних завдань, що можуть бути включені у зміст
навчання за рахунок використання обчислювальних, модульних та інших можливостей
комп’ютера;
- збільшити можливості і склад навчального досліду завдяки використанню
комп’ютерних моделей процесів і явищ, робота з якими в умовах навчальних
лабораторій була б не можлива;
- розширити джерела отримання знань шляхом використання інформаційно-
довідкових систем.
Використання ІКТ розширює можливості для творчості, навчання стає більш
індивідуалізованим. Нові інформаційні технології перетворюють освіту у процес, що
спонукає до розвитку дослідницьких, інформаційних та комунікативних навичок, а
викладача стимулює до освоєння нових прогресивних методик.
Література
1. Гуненкова Е. В. Для чего на уроке компьютер? //Начальная школа плюс До и После. –
2007. - №7.
2. . Шушпанова О.Л. Використання інформаційних технологій у шкільному курсі фізики /
О.Л. Шушпанова // Фізика в школах України. – 2005. – С. 21-23.
«Інфoрмaційні технoлoгії»
Гoрбенкo A. A., виклaдaч інфoрмaційних технoлoгій,
Київcький прoфеcійнo-педaгoгічний кoледж
імені Aнтoнa Мaкaренкa
Ментaльнa кaркa як іннoвaційнa технoлoгія нaвчaння інфoрмaтики в кoледжі
Іннoвaційнa cпрямoвaніcть нaвчaльнoгo прoцеcу призвoдить дo кoрінних змін у
педaгoгічній прaктиці. Гoлoвним зaвдaнням педaгoгa нині є вибір різнoмaнітних прийoмів,
фoрм і зacoбів предcтaвлення нaвчaльнoгo мaтеріaлу. Aдже гoлoвне – зaцікaвити учня,
змуcити йoгo caмocтійнo дocліджувaти певну гaлузь, вивчaти для cебе щocь нoве, тoщo.
Прoблемaм викoриcтaння ментaльних кaрт приcвяченo дуже мaлo прaць, aдже цей
метoд cприймaння мaтеріaлу є дocить нoвим і недocтaтньo вивченим. Детaльний oпиc
технoлoгії cтвoрення тa зacтocувaння інтелект-кaрт нaлежить aвтoру міндмеппінгу -
Тoні Б’юзену тa йoгo брaту Бaрі Б’юзену. В cвoїх прaцях aвтoр нaзивaє mind map
«хoрoшoю фoрмoю для нoтaтoк», «бaгaтoгрaнним приcтрoєм, щo тренує кoжний
ментaльний м’яз рoзуму» [1]. Пcихoлoг Тoні Б’юзен прoпoнує зaміcть клacичних
кoнcпектів рoзрoбляти кaрти пaм’яті. Вoни зaлучaють дo збaлaнcoвaнoї рoбoти oбидві
півкулі мoзку. Кaрти пaм’яті дoпoмaгaють cтвoрити ціліcний oбрaз інфoрмaції
(нaвчaльнoгo мaтеріaлу) — ключoвих пoнять і взaємoзв’язків між ними.
Хoрcт Мюллер у cвoїй книзі детaльнo oпиcує теoретичнo-прaктичні рекoмендaції
із cтвoрення тa впрoвaдження ментaльних кaрт під чac рoбoти з інфoрмaцією, дocтупнo, з
викoриcтaнням ілюcтрaцій [5]. Прaці нaукoвців Кoпил В. І., Aкcьoнoвa O.В., Терещенкo
Н.В., Жoгoлевa Н. В., Бaйcaрa Л. І. рoзкривaють зміcт пoняття «пcихoлoгія візуaльнoгo
миcлення» у прoцеcі нaвчaння зacoбoм ментaльних кaрт. Детaльнo тa вичерпнo
технoлoгію інтелект-кaрт, як інcтрументу для нaвчaння дoрocлих (піcлядиплoмнa ocвітa),
oпиcує Кaтюк Я. Л. Oкремoї увaги зacлугoвує пocібник для вчителів і учнів під чac
cтвoрення інтелект-кaрт, aвтoрa Нaйдьoнoвoї A. В., в якoму переліченo вcі перевaги
міндмеппінгу. У рекoмендaціях з рoзвитку критичнoгo миcлення в учнів Пoметун O. І.,
cеред іншoгo, рaдить вчителям-прaктикaм викoриcтoвувaти інтелект-кaрти.
29
Метoю дaнoї cтaтті є визнaчення тa oбґрунтувaння умoв ефективнoгo
викoриcтaння інтелект-кaрт, як зacoбу для реaлізaції дидaктичнoї cтруктури урoку, як
інcтрументу рoзвитку креaтивнoгo, acoціaтивнoгo тa критичнoгo миcлення; як мехaнізму
пoкрaщення ментaльних хaрaктериcтик здoбувaчів ocвіти нa зaняттях інфoрмaтики; як
елементу «cитуaції уcпіху» тa мoтивaції під чac ocвітньoї діяльнocті; як прoдукту
візуaлізaції результaтивнoгo нaвчaння, як прoцеcу втілення педaгoгіки пaртнерcтвa.
У нaукoвo-педaгoгічній літерaтурі немaє oднoгoлocнoгo тлумaчення ментaльних
кaрт. Oдні дocлідники нaзивaють їх «ручнa і ефективнa технікa візуaлізaції миcлення і
aльтернaтивнoгo зaпиcу. Mindmap – cпocіб зoбрaження прoцеcу зaгaльнoгo cиcтемнoгo
миcлення зa дoпoмoгoю cхем» [4, c. 16].
Кaртa рoзуму (від aнгл. mind map — кaртa рoзуму, пaм'яті) — cукупніcть діaгрaм і
cхем, щo в нaoчнoму вигляді демoнcтрують думки, тези, пoв'язaні між coбoю тa oб’єднaні
зaгaльнoю ідеєю.
Тaкa кaртa дoзвoляє зoбрaзити певніш прoцеc aбo ідею, a тaкoж утримувaти
oднoчacнo у cвідoмocті знaчну кількіcть дaних, пoкaзaти зв’язки між oкремими чacтинaми,
зaпaм’ятoвувaти (зaпиcувaти) мaтеріaли тa відтвoрювaти їх нaвіть через тривaлий термін у
cиcтемі знaнь прo певний oб’єкт чи в певній гaлузь.
Кaрти рoзуму — це зручнa й ефективнa технікa унaoчнення миcлення,
aльтернaтивa звичaйнoму (лінійнoму) зaпиcу. Їх зacтocoвують для фoрмулювaння нoвих
ідей, фікcувaння тa cтруктурувaння дaних, aнaлізу тa впoрядкувaння дaних, прийняття
рішень тoщo. Цей cпocіб мaє бaгaтo перевaг перед звичaйними зaгaльнoприйнятими
cпocoбaми зaпиcу. Нa відміну від лінійнoгo текcту, кaрти рoзуму не лише зберігaють
фaкти, aле і демoнcтрують взaємoзв’язки між ними, вoднoчac зaбезпечуючи швидше і
глибше рoзуміння мaтеріaлу.
Кaрти рoзуму — дocить привaбливий інcтрумент прoведення презентaцій,
мoзкoвих штурмів, плaнувaння cвoгo чacу, зaпaм’ятoвувaння великих oбcягів дaних,
caмoaнaлізу, рoзрoбки cклaдних прoектів, caмoocвіти тa рoзвитку [3].
Зaлежнo від oбcягу aбo зacтocувaння Тoні Бьюзен рoзрізняє тaкі типи ментaльних
кaрт:
– cтaндaртні кaрти (standard maps). Це безліч клacичних ментaльних кaрт, щo
cлужaть для зacвoєння, зaпиcу ідей і рoзкриття влacнoї індивідуaльнocті;
– швидкіcні кaрти, aбo кaрти-блиcкaвки (speed maps). Ці ментaльні кaрти
cтимулюють рoзумoві прoцеcи (щo я знaю з цієї теми). Кaртoю мoже cтaти, примірoм,
кoрoткий oднoкoлірний кoнcпект, зрoблений перед урoкoм;
– мaйcтер-кaрти (master maps). Це дуже oб’ємні кaрти дo цілoї гaлузі знaнь,
нaприклaд зa мaтеріaлaми oднoгo cемеcтру. Вoни чacтo cклaдaютьcя безперервнo і
признaчені для зaгaльнoгo oгляду з уcієї теми;
– мегa-кaрти (mega maps). Пoв’язaні oднa з oднoю, кaрти нaзивaютьcя мегa-
кaртaми. Центрaльнa кaртa (з віднocнo мaлoю кількіcтю рівнів) пoв’язaнa з нacтупними
кaртaми, у яких предcтaвлені детaлі aбo дoдaткoві acпекти. Крім тoгo, ментaльнa кaртa є
cутo індивідуaльним уявленням людини, «вoнa відбивaє cвіт тaк, як йoгo coбі уявляє
людинa, і мoже не бути прaвильнoю. Cпoтвoрення дійcнo дуже імoвірні» [6].
Дocвід викoриcтaння ментaльних кaрт, cклaденими зa темoю зaняття пoкaзує, щo
їх мoжнa викoриcтoвувaти під чac прoведення будь-яких видів зaнять, a тaкoж під чac
caмocтійнoгo, групoвoгo чи індивідуaльнoгo викoнaння здoбувaчaми ocвіти різних
зaвдaнь.
Під чac пoяcнення нoвoї теми зручнo будувaти кaрту знaнь рaзoм зі студентами пo
мірі знaйoмcтвa з нoвими пoняттями, oб’єктaми.
Викoриcтoвуючи прoгрaмні зacoби, виклaдaч мoже пo хoду зaняття дoпoвнювaти
інтелект-кaрту відпoвідними елементaми. Це дoзвoляє cхемaтичнo предcтaвляти
cтудентaм хід рoзумoвoгo прoцеcу виклaдaчa, a тaкoж cтруктуру зaняття.
30
Грaфічний метoд предcтaвлення інфoрмaції привертaє увaгу групи, дoзвoляє
крaще зaпaм’ятaти і зacвoїти виcлoвлювaний мaтеріaл. Піcля зaняття cтудентaм мoжуть
бути рoздaні чoрнo-білі кoпії, щo міcтять лише ocнoви інтелект-кaрти, рoзглянутoї нa
зaнятті, і, oкрім іншoгo дoмaшньoгo зaвдaння, зaпрoпoнувaти зaпoвнити їх пo пaм’яті і
рoзфaрбувaти.
При вивчені влacтивocтей oб’єктів, пo мірі зacвoєння нaвчaльнoгo мaтеріaлу,
кaртa знaнь дoпoвнюєтьcя нoвими гілкaми. Цей прoцеc мoже бути здійcнений як
oфoрмлення результaтів дocлідницькoї рoбoти нa зaнятті, aбo як дoмaшнє зaвдaння для
вивчення мaтеріaлу пaрaгрaфa підручникa.
Пoбудoву кaрти знaнь з теми мoжливo здійcнювaти як викoнaння групoвoгo
зaвдaння, кoли кoжнa групa cтвoрює cвoю гілку відпoвіднo дo певнoгo пoняття aбo
oб’єктa, піcля чoгo вoни oб’єднуютьcя в зaгaльну кaрту знaнь. Тaкий вид рoбoти зручнo
викoриcтoвувaти при вивченні тем з великoю кількіcтю пoнять і бaгaтьмa вaріaнтaми
викoнaння рoбіт.
Також зручно використовувати ментальні карти при cтвoрення прoектів, нa
пoчaткoвoму етaпі нaпиcaнні курcoвoї чи диплoмнoї рoбoти.
Пoбудoвa кaрти знaнь мoже рoзглядaтиcя і як підcумкoвa рoбoтa cтудентa з
зaдaнoї теми.
Oтже, викoриcтaння інтелектуaльних кaрт мoжливе при:
1) прoведенні лекцій;
2) caмocтійнoму вивченні теoретичнoгo мaтеріaлу;
3) викoнaнні лaбoрaтoрних рoбіт;
4) нaукoвій рoбoті cтудентів [2].
У роботі викладача, який працює у закладі освіти і використовує ментальні карти,
теж є позитивні знахідки. По-перше, у час, коли над освітянами не тяжіють норми щодо
оформлення дидактичного матеріалу, саме ментальні карти можуть замінити десятки
сторінок лекційного матеріалу. Такий спосіб запису лекції (практичного, семінарського
заняття) – у вигляді асоціативної мережі, образів, окремих слів дозволяє економити час
викладача на складання текстів для проведення занять. Викладання за допомогою
ментальних карт має низку переваг: їх створення привертає увагу аудиторії і утримує її
протягом навчання; робить заняття наочними, презентаційними, естетично оформленими;
лекційний матеріал з ментальною картою є гнучким, його можна пристосувати до
аудиторії слухачів з урахуванням її специфіки; ментальні карти не дають змоги
відволікатися на інші теми та питання, адже стосуються виключно конкретної проблеми
заняття; вони показують зв’язки та взаємозв’язки між поняттями і фактами, що є
важливим для студентів. Також у професійній діяльності викладача ментальні карти
можуть допомогти у таймменеджменті (ефективному плануванні і розподілі робочого
часу).
Інновації будують нову систему освіти, нові методи і принципи виховання,
нововведення в педагогічну майстерність. Одним з таких методів є використання
ментальних карт. Ментальні карти — це сучасний і дієвий спосіб викладання навчального
матеріалу, який зробить будь-яке заняття цікавим і пізнавальним, а також дозволить
студентам краще засвоїти матеріал. Застосування інтелекткарт в освітньому процесі може
дати величезні позитивні результати, оскільки студенти вчаться вибирати, структурувати і
запам’ятовувати ключову інформацію, а також відтворювати її в подальшому. Ментальні
карти допомагають розвивати креативне і критичне мислення, пам’ять і увагу, а також
зробити процес навчання цікавішим і результативнішим.
Як cтверджують Тoні тa Бaррі Бьюзен, інтелект-кaрти «підвищaть вaшу
кoмпетентніcть, внеcуть у вaше життя більше рaдocті, впoрядкoвaнocті тa зaдoвoлення»
[1].
31
Літерaтурa
1. Бьюзен Т. Cупермышление / Т. Бьюзен; пер. з aнгл. Е. A. Caмcoнoв. - 2-е изд. - Мн. :
Пoпурри, 2003. - 304 c.
2. Вaкaлюк Т. A. Викoриcтaння інтелектуaльних кaрт у підгoтoвці бaкaлaврів
інфoрмaтики. Електрoнний реcурc Режим дocтупу: \
http://eprints.zu.edu.ua/28658/2/Vakaliuk.pdf - 17.01.2018.
3. Кaзaнцевa O.П. Інфoрмaтикa: підручник для 7 кл. зaгaльнoocвітн. нaвч. Зaкл. / O. П.
Кaзaнцевa, І. В. Cтеценкo, Л. В.Фурик. – Тернoпіль: Нaвчaльнa книгa – Бoгдaн, 2015. – 176
c.
4. Клaчкo Л. М. Викoриcтaння інтелектуaльних кaрт у плaнувaнні тa oргaнізaції ocвітньoгo
прoцеcу. // Інфoрмaційнo-метoдичний віcник. Теребoвля, 2015. C. 16-19.
5. Хoрcт Мюллер. Cocтaвление ментaльных кaрт. Метoд генерaции и cтруктурирoвaния
идей. - М.: OМЕГA-Л, 2007. - 128 c.
6. Okada A., Buckingham Shum S., Sherborne T. Knowledge cartography: software tools and
mapping techniques. – London: Springer Ltd, 2008. – 424 p.
«Інформаційні технології»
Шкуренко С. В.
студентка 2-го курсу спеціальності «Фінанси, банківська справа та страхування»,
Данько Т. О. - науковий керівник
Одеський фінансово-економічний коледж КНТЕУ
Дистанційне навчання – основа сучасної освіти
Світ постійно змінюється, разом з ним змінюється і людина. Процес навчання
постійно зазнавав змін, він (процес) ніколи не стояв на місці. Людина завжди прагнула
нових знань, а з цим змінювався освітній процес. Зараз нікого не здивувати
використанням відео та презентацій на лекціях, тому що це посіло високе місце в житті
сучасної людини. Тому виникла потреба в інновації освітнього процесу. Придбання нових
знань і навичок, практично корисних і застосовуваних у роботі в епоху інформаційного
суспільства значно розширює можливості самореалізації і сприяє кар'єрному росту. Проте
одною з головних перешкод, що виникає на шляху тих, хто бажає продовжити навчання
(враховуючи, що більшість з них вже працює), є брак часу. Більшість не має можливості
приїжджати кожного дня на заняття до навчального закладу. Іншою значною перешкодою
є відстань. Якщо навчальний заклад розташований в іншому місті, часто відвідувати
заняття також незручно і дорого [1]. Тому в сучасному житті набуває популярності
дистанційне навчання.
Дистанційне навчання – сукупність сучасних технологій, що забезпечують
доставку інформації в інтерактивному режимі за допомогою використання інформаційно-
комунікаційних технологій (ІКТ) від тих, хто навчає (викладачів, визначних постатей у
певних галузях науки, політиків), до тих, хто навчається (студентів чи слухачів).
Основними принципами дистанційного навчання є інтерактивна взаємодія у процесі
роботи, надання студентам можливості самостійного освоєння досліджуваного матеріалу,
а також консультаційний супровід у процесі дослідницької діяльності. Дистанційне
навчання дає змогу навчатися на відстані, за допомогою виступів експертів із кількох
країн, за відсутності викладача. Основну роль у здійсненні дистанційного навчання
відіграють сучасні інформаційні технології [2]. Раніше дистанційне навчання
використовувалося лише для навчання нетрадиційних студентів, тобто військових,
штатних робочих тощо. Але зараз ситуація змінюється, і дистанційне навчання стало
32
популярним в освітньому процесі світу. Зараз все більше вищих навчальних закладів
надають можливість дистанційного навчання. Наприклад, університет Фенікса (Арізона)
один з перших впровадив технологію дистанційного навчання. В Національному
відкритому університету імені Індіри Ганді (Нью-Делі) дистанційно навчалося близько 1,5
млн студентів, а в Центральному університеті радіо і телебачення Китаю (Пекін) –
близько 500 000 студентів [3]. З цього зрозуміло, що система дистанційного навчання
досить популярна серед студентів.
В Україну форма дистанційного навчання прийшла нещодавно, але вона набуває
високої популярності серед українців. На даному етапі українські вузи користуються
системами дистанційного навчання, що забезпечують управління навчальною діяльністю,
поширення та розробку електронних підручників, контроль результатів навчання.
Системи дистанційного навчання:
1) Програмний пакет eLearning Server 3000 (використовує Вінницький
національний технічний університет).
2) Система ATutor.
3) Система LAMS.
4) Система Moodle.
Moodle перекладена на десятки мов, у тому числі має частковий переклад
українською. Тому вона найпопулярніша серед українців. У навчальному процесі Moodle
використовують Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, інститут
фізико-математичної освіти і науки, кафедра інформатики (м. Київ), Харківський
національний університет радіоелектроніки, Центр технологій дистанційного навчання (м.
Харків), Львівський державний університет безпеки життєдіяльності (м. Львів),
Білоцерківський державний аграрний університет (м. Біла Церква), донедавна
використовувалась в Одеському торговельно-економічному інституті КНТЕУ тощо [4].
На основі системи Moodle в Україні діє періодичне видання, що доступне для
перегляду за допомогою технологій і ресурсів мережі Інтернет. Це журнал «Аудиторія»,
що був заснований в Одесі. Він спеціалізується на створенні та публікації мультимедіа-
курсів та створенні віртуальних навчальних середовищ дистанційної освіти на базі систем
дистанційного навчання, що підтримують міжнародний стандарт SCORM. Розділи
журналу містять у собі електронний підручник або дистанційні курси з окремого предмету
та передбачає повну взаємодію з читачем як при дистанційному навчанні: електронна
пошта (у тому числі і списки розсилки) веб-форум, блог, чат і ICQ, сервіси теле- і
відеоконференцій, вікі і т. д. Також читач може використовувати засоби мобільного
зв'язку (M-learning) [5].
Популярним методом дистанційного навчання є інтернет-курси. Вони зробили
справжню революцію в освітньому та інформаційному процесах. Зараз сотні онлайн-
курсів різних дисциплін доступні кожному, хто має доступ до мережі Інтернет. Інтернет
переповнений різноманітними пропозиціями онлайн-курсів, Тому вам лишається тільки
обрати курс собі до смаку. А щоб пошук потрібного курсу був простішим, можна
скористатися ресурсом для навчання Coursera. У цьому масштабному онлайн-університеті
зареєстровано понад 24 млн користувачів, а свої курси пропонують 149 закладів освіти.
Ресурси для навчання онлайн:
1) Prometeus – це безкоштовна українська платформа, де можна знайти матеріал
за будь-якою темою та підготуватися до ЗНО.
2) Coursera – це платформа на якій можна прослухати лекції з різних
університетів світу.
3) Lingva.Skills – соціальний проект для вивчення англійської мови [6].
33
Таблиця 1
Українські платформи онлайн-освіти
Назва Кількість курсів Кількість
слухачів
Відкритий університет
Майдану Online
55 37 097
EdEra 24 280 000
Prometheus понад 100 700 000
Отже, дистанційне навчання дає змогу вчитися кожному, хто має бажання.
Сучасні технології дають нам можливість вчити те, що нам цікаво, використовувати
найновішу інформацію та дозволяють нам зробити своє життя кращим. Без навчання
протягом усього життя в сучасному світі не обійтись, адже будь-яка освічена людина має
володіти чималим багажем знань. Причому дуже важливо цей багаж постійно
оновлювати, інакше важко буде наздогнати стрімкий перебіг життя. А відстати від нього –
означає бути неконкурентоспроможним на ринку праці, втратити можливість одержати
бажану роботу. Вирішити цю й багато інших проблем допоможе дистанційне навчання
[8].
Література
1. Дистанційна освіта. Вища освіта: веб-сайт. URL: http://vnz.org.ua/dystantsijna-
osvita/pro (дата звернення: 30.09.19)
2. Дистанційне навчання. Вікіпедія: веб-сайт. URL:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Дистанційне_навчання (дата звернення: 30.09.19)
3. Distance learning. Encyclopedia britannica: веб-сай. URL:
https://www.britannica.com/topic/distance-learning (дата звернення: 30.09.19)
4. А. І. Гладир Системи дистанційного навчання - огляд програмних платформ.
Проблеми вищої школи. Інновації в освіті та виробництві. Комп’ютерні технології в
освіті та виробництві (С. 43-44)
5. Журнал аудиторія. Вікіпедія: веб-сайт. URL:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Журнал_Аудиторія (дата звернення: 30.09.19)
6. 5 переваг онлайн-навчання. На урок: веб-сайт. URL: https://naurok.com.ua/post/5-
perevag-onlayn-navchannya (дата звернення: 30.09.19)
7. Онлайн-курси в Україні вчать навчати, спілкуватись і бути громадянами. Радіо
свобода: веб-сайт: URL: https://www.radiosvoboda.org/a/online-osvita-v-
ukraini/29672247.html (дата звернення: 30.09.19)
8. Дистанційне навчання. Державний університет телекомунікацій : веб-сайт. URL:
http://www.dut.edu.ua/ua/632-distanciyne-navchannya-navchalno-naukoviy-institut-zaochnogo-
ta-distanciynogo-navchannya (дата звернення: 30.09.19)
34
«Інформаційні технології»
Чернишова М. М.
студентка 3-го курсу спеціальності 113«Прикладна математика»
Задорожна М.О.- науковий керівник
Коледж економіки та соціальної роботи
ОНУ імені І.І.Мечникова
Дистанційна освіта, як інноваційна технологія в освітньому процесі
У час Інтернет-технологій багато аспектів нашого життя переноситься в мережу,
прискорюючи тим самим темпи розвитку інформаційного суспільства і долаючи
географічні бар’єри. Не виключенням є й освіта. Розвиток інформаційних технологій
звернув увагу людей на проблему модернізації системи освіти. У зв’язку з цим у
суспільстві з’явилась ідея дистанційної освіти. Актуальність такої освітньої концепції
пов’язана з таким глобальним явищем як Інтернет, що охоплює широкі шари суспільства і
стає одним з найпотужніших і важливіших факторів його розвитку. Така модернізація
системи освіти набуває особливого значення в Україні.
Довгий час існує заочна форма навчання студентів, певний час вона була
виправдана та зручна, проте її можливості дуже обмежені у порівнянні із дистанційним
навчанням. Адже на сьогоднішній день не обов’язково знаходитись поруч з викладачем,
достатньо мати доступ до Інтернет мережі.
Дистанційна освіта – це можливість навчатися та отримувати необхідні знання
віддалено від навчального закладу. Вона використовує усі стандартні складові (методичні
матеріали, цілі, зміст, організаційні форми, технологічні засоби та контроль), але у
форматі інтерактивної віддаленої взаємодії, за допомогою Internet-технологій. Головним
завданням дистанційного навчання є розвиток творчих та інтелектуальних здібностей
дитини за допомогою відкритого й вільного використання всіх освітніх ресурсів і програм,
включно з наявними в Інтернеті.[1; 2]
Але чи дійсно дистанційна освіта за всіма параметрами переважає звичайні
учбові заклади?
Та чи потрібна вона взагалі?
Дистанційна освіта це:
1. Відсутність територіальних обмежень. Для переселенців, біженців, дітей та
підлітків, які проживають на території проведення АТО, на окупованих територіях, а
також у дітей з віддаленої місцевості є можливість навчатися зручно і системно.
2. Зручність. Діти та їх батьки вільно обирають час навчання відповідно до
рекомендованого розкладу занять. Навіть можуть навчатися під час подорожі або на
відпочинку, поєднувати професійну кар’єру з навчанням, самостійно планувати свій час
та життєвий простір! Обов’язкова умова – мати комп’ютер та підключення до Інтернету.
3. Формування відповідальності. Діти несуть особисту відповідальність за
своєчасність освоєння навчального матеріалу, письмових завдань різних форм відповідно
до рекомендованого розкладу занять, та вимог щодо термінів завершення першого,
другого семестрів та навчального року в цілому.
4. Підтримка вчителів двадцять чотири на сім. В більшості таких навчальних
закладів куратори забезпечують належний взаємозв’язок школи зі студентами або їх
батьками чи опікунами. Системно інформують про стан успішності, ведуть
інформаційно-роз’яснювальну роботу щодо навчально-виховного процесу.
5. Індивідуальний підхід до дітей, з особливими індивідуальними потребами.
До їх числа входять діти, які мають виняткові здібності або таланти та діти з фізичними,
психічними, соціальними відмінностями.
35
6. Економія. Зазвичай, дистанційне навчання дешевше за очну або заочну
форми навчання.
Разом з тим, дистанційне навчання не позбавлене і ряду недоліків:
1. Проблема ідентифікації студента. Поки найефективніший спосіб простежити
за тим, чи студент самостійно здавав іспити чи заліки, - це відеоспостереження, що не
завжди можливо. Тому на підсумкову атестацію студентам доводиться особисто
приїжджати до школи, ВУЗу або його філії.
2. Проблема соціалізації дитини серед однолітків. Іноді батьки вимушені
відмовитись від таких занять, тому що дитина, особливо у шкільному віці, потребує
живого спілкування.
3. Проблема низького рівня комп’ютеризації суспільства та системи
навчальних закладів.
Вважається, що перша спроба створення дистанційної освіти була зроблена Яном
Коменським 350 років тому, коли він ввів у широку освітню практику ілюстровані
підручники. Він також створив базу для використання системного підходу в освіті,
написавши свою «велику дидактику». Багато дослідників визнають його родоначальником
дистанційної освіти.
У кінці ХІХ ст. з’явився прабатько дистанційної освіти – «кореспондентське»
навчання. Тепер студент міг посилати викладачу свої письмові роботи, отримувати
поштою коментарі викладача і нову порцію підручників. Ці зміни відбулись завдяки появі
регулярної поштового зв’язку. Для багатьох людей тоді це було єдиною можливістю
отримати серйозну освіту.
Проєкт першого у світі університету дистанційної освіти Open University (був
названий так, щоб показати його доступність за рахунок невисокої ціни і відсутності
необхідності часто відвідувати аудиторні заняття) взяв під особистий контроль прем’єр-
міністр Британії Харольд Уілсон. Відкритий університет заснувала сама королева, а
канцлером (ректором) призначили спікера палати громад. Було зроблено все, щоб
університет став одночасно і масовим, і престижним. [6]
Щодо України, то дистанційне навчання також впроваджується і підтримується
на державному рівні, зокрема це ми бачимо в законодавчій базі.
Накази та постанови щодо дистанційного навчання в Україні з 2000 року :
Дата Наказ або постанова
07.07.2000 Наказ МОН № 293 від 07.07.2000 року
Про створення Українського центру дистанційної освіти
23.09.2003 Постанова КМУ № 1494
Про затвердження Програми розвитку системи дистанційного навчання
на 2004-2006 роки
04.12.2003 Наказ МОН № 802
Про затвердження заходів щодо реалізації програми розвитку системи
дистанційного навчання
26.04.2004 Наказ МОН № 335
Про створення Координаційної ради з розвитку системи дистанційного
навчання при Міністерстві освіти і науки
25.04.2013 Наказ МОН № 466 від 25.04.13 року
Про затвердження Положення про дистанційне навчання
На території України діє 30 університетів з дистанційною освітою серед яких:
- Український інститут технологій в освіті НТУУ "КПІ" (УІІТО)
- Українсько-американський гуманітарний інститут "Вісконсінський Міжнародний
Університет в Україні"
- Центр дистанційного навчання Кременчуцький інститут Дніпропетровського
університету економіки і права
36
- Український Науковий Центр Розвитку Інформаційних Технологій (УкрНЦ РІТ)
- Регіональний науково-методичний центр дистанційного навчання НАПН України при
Дніпропетровському національному університеті ім.О. Гончара
Майже у кожному навчальному закладі від школи до університету є центри з
дистанційним навчанням, що дають можливість у будь-якому віці та у будь-якій
місцевості безперервно отримувати освіту та набувати теоретичних навичок в обраній
спеціальності.
Отже, дистанційна форма навчання є гнучкою та доступною для всіх. Завдяки
прогресу інформаційних технологій діти забезпечується необхідним навчальним
матеріалом – відеозаписами лекцій та семінарів, практичними завданнями з методичними
рекомендаціями; діти мають доступ до електронної бібліотеки тощо, та самостійно його
вивчають у зручний для себе час. Викладачі постійно взаємодіють зі студентом через
електронну почту, Skype, телефон.
Література
1.Кухаренко В. М., Рибалко О. В.,Сиротенко Н. Г. Дистанційне навчання: умови
застосування. Дистанційний курс: Навч. Посібник 3-е вид./ За ред. Кухаренка В. М. –
Харків: НТУ”ХІІ”, „Тарсінг”, 2002 р.
2.Бершадский А.М., Кревский И.Г. Дистанционное обучение - форма или метод //
Дистанционное образование - № 4, 1998 р.
3. «Освіта впродовж життя». Інтерв'ю журналу «Сучасна освіта» з ректором
Європейського університету проф. І.І. Тимошенком, 2018 р.
4. Положення про дистанційне навчання № 703/23235 від 30 квітня 2013 р.
5. http://kerivnyk.info/istoriya-dystantsijnoho-navchannya
«Інформаційні иехнології»
Шевченко О.С.,
заступник директора з навчально-виробничої роботи
Запорізький коледж радіоелектроніки
Національного університету «Запорізька політехніка»
Використання сучасних апаратно-програмних платформ в освітній робототехніці
В сьогодення існує достатньо велика кількість різних інструментів для розвитку
робототехніки. Сюди можна віднести як і досить розповсюджені бюджетні рішення на
базі платформи Arduino, так і досить вартісні рішення, такі як одноплатні комп’ютери на
прикладі OrangePi, платформи на базі ПЛІС такі, як Mojo v3.
Для того щоб розібратись з різноманітними платформами та обрати найбільш
доцільну, слід розібратись з задачами, які ставить перед собою гурток робототехніки, або
викладач, який хоче «осучаснити» та модернізувати свою дисципліну. Спочатку
розберемось з визначенням «робототехніка», і досить доцільне визначення нам дає
Вікіпедія. Робототехніка – це прикладна наука, що опікується проектуванням, розробкою,
будівництвом, експлуатацією та використанням роботів, а також комп'ютерних систем для
їх контролю, сенсорного (на основі вихідних сигналів давачів) зворотного зв'язку і
обробки інформації автоматизованих технічних систем (роботів). [1]
Наступний досить складний крок – обрання напрямку роботи, обладнання і як
наслідок коло задач, які буде вирішувати певна дисципліна або гурток. На цьому етапі
слід зупинитись більш докладно. Навіть найсучаснішому викладачу досить важко
37
слідкувати, які нові платформи і рішення з’являються на «ринку», і яка їх доступність є
для викладачів.
Перша і досить розповсюдження платформа – це Arduino. Широку
розповсюдженість отримали китайські копії оригінальної італійської розробки. Достатня
кількість викладачів працює з цією платформою через її доступність, низьку вартість,
простоту програмування, велику кількість датчиків та «шилдів» (плат розширення),
велика база уроків та матеріалів. Найбільш проста та доступна плата – Arduino Uno. На
платі встановлено мікроконтролер ATmega 328 з частотою 16 МГц, 14-ть цифрових
входи/виводи (6 з них можуть використовуватись як ШИМ), 6 аналогових входи/виводи,
32 Кб – flash пам'ять, EEPROM – 1 Кб. Існує досить велика кількість різновидів Arduino з
більшим об’ємом пам’яті та більш швидким контроллером і для кожної задачі можна
підібрати доцільну плату. Дані плати доцільно використовувати для розробка систем
розумного дому, прикладів автоматизації, а також, створення колісних робоплатформ з
задачами руху по лінії або визначення перешкод. Інформації за платформою Arduino дуже
велика кількість, тому викладачу буде досить легко знайти те, що його цікавить і
розробити певні завдання для розвитку навичок студентів. [2]
Але, кожен викладач при використанні подібних комплектів зустрічається з
проблемою, що за 60-90 хвилин досить складно встигнути зібрати електричну схему та
встигнути написати програмний код. Неправильне під’єднання компонентів може
спричинити вихід з ладу як датчиків так і самого мікроконтролеру.
З цією проблемою досить вдало впоралась американська компанія GHI Electronics
створивши вже готові рішення BrainPad Arcade та Classic. Якщо перше рішення (Arcade)
спрямоване для створення власних ігор, то рішення Classic більше підходить для занять з
робототехніки. Обидві платформи мають досить зручний інтерфейс написання програми –
web-конфігуратор від Microsoft Makecode (https://arcade.makecode.com/ - для BrainPad
Arcade; https://makecode.brainpad.com/ - для BrainPad Classic). Після написання програми
достатньо завантажити її на комп’ютер, перевести плату BrainPad Classic в режим флеш-
накопичувача та записати туди код програми. Плата автоматично завантажує за декілька
секунд прошивку.
Досить цікаво, що можна використовувати досить широкий спектр мов
програмування, а саме MakeCode Block, Java Script, C#, C++, Arduino C, Micro Python.
Одна плата може використовуватись для вивчення різних мов програмування і без витрати
додаткових коштів дозволяє зробити заняття більш цікавими.
Використовувати для робототехнічних розробок досить цікаво рішення Classic.
«Мозок» BrainPad Classic - це мікроконтролер STM32F401 на базі Cortex®-M4 з 512
кілобайтами флеш-пам'яті, чого достатньо для цілком серйозних проектів. На платі вже
встановлено 4 кнопки, акселерометр, датчик освітленості, температурний сенсор, динамік,
дисплей, RGB світлодіод, роз’єм для підключення сервомотори. На платі присутні
додаткові виходи, що дозволяє використовувати цю плату для колісних платформ. [3]
Завдяки вбудованому симулятору в web-конфігуратор не обов’язково необхідно
купувати плату. Для початку можна попрацювати в симуляторі, розробити декілька
програм, а вже потім придбати апаратну платформу. Це робить платформу BrainPad
досить привабливою, немає необхідності купувати велику кількість апаратних плат.
Достатньо встановити таку плату на 2-4 колісні платформи і по результатам готовності
коду по черзі завантажувати код на плату. Також плату можна достатньо легко
використовувати для різноманітності в уроках інформатики.
Наступний напрямок – це використання одноплатних комп’ютерів по типу
38
RaspberryPi та OrangePi. Цей напрямок досить рідко можна зустріти для
використання у робототехніці через їх високу вартість, але ці плати надають досить
потужні можливості. Слід розглянути основні характеристики досить популярного
одноплатного комп’ютера Raspberry Pi 3 Model B+:
- чотирьохядерний ARM Cortex-A53 1.4GHz з 64-бітною архітектурою;
- оперативна пам’ять 1 Гб;
- чотири USB 2.0 порти;
- Ethernet, Wi-Fi (2.4GHz и 5GHz) 802.11ac, Bluetooth 4.1 (Classic и Low
Energy);
- GPIO: стандартний 40-піновий роз’єм (з них 26 GPIO);
- інтерфейс монітора: HDMI;
- інтерфейс для CSI камери;
- Micro SD слот.
Достатньо потужні характеристики дозволяють встановити операційну систему
Linux, а 40-піновий роз’єм GPIO дозволить підключити додаткові датчики, драйвера та
інше. Наявність інтерфейсу CSI дає можливість підключення відеокамери для
розпізнавання предметів (в тому числі обличчя та силуетів людей). Наявність інтерфейсу
Wi-Fi та Bluetooth дозволяє керувати пристроєм дистанційно та через Інтернет. [4]
Як наслідок, через достатньо високу потужність цю плату можна використовувати
не лише в напрямку робототехніки, але і для вивчення пропрієтарного програмного
забезпечення, створення мереж та керування ними.
Досить цікавою є ПЛІС платформа Mojo v3 з середовищем відлагодження Alchitry
Labs. При виборі цієї платформи вбудований bootloader на базі ATmega32U4 виключає
необхідність додатково придбати програматор. На цій платі вже присутній звичний для
нас USB.
Програмована логічна інтегральна схема (ПЛІС, англ. Programmable logic device,
PLD) - електронний компонент, який використовується для створення цифрових
пристроїв. На відміну від звичайних цифрових мікросхем, логіка роботи ПЛІС задається
за допомогою програмування (проектування). Для програмування використовуються
програматор та IDE (середовищє для відлагодження), що дозволяють задати бажану
структуру цифрового пристрою у вигляді принципової електричної схеми або програми на
спеціальних мовах опису апаратури: Verilog, VHDL, AHDL та ін. [5]
Не будемо досить детально зупинятись на цій платформі, тому що її можна
використовувати, як більш науковий підхід для викладання комп’ютерних дисциплін, і
таке рішення буде досить цікавим для роботи з обдарованою молоддю, існує досить
велика кількість платформ FPGA та слід обирати яка більше буде до вподоби саме
студенту та викладачу.
Підводячи підсумки, можна сказати, що у сьогодення існує великий перелік
рішень для розвитку робототехніки. Рішення можуть бути як досить бюджетні, так і
досить коштовні, слід лише обирати ту платформу з якою буде досить комфортно
працювати як викладачу, так і студенту.
Література
1. https://uk.wikipedia.org/wiki/Робототехніка. станом на 01.10.2019 р.
2. Cicolani J. Beginning robotics with Raspberry Pi and Arduino. Apress Megia, 2018, 363 p.
3. Beginners’ guide BrainPad. GHI electronics, 2018, 73 p. (www.brainpad.com)
4. Andrew D. Raspberry Pi computer architecture essentials. Packt Publishing Ltd., 2016, 232 p.
5. https://alchitry.com/blogs/tutorials/creating-a-project. Creating a Project Mojo. 2018.
39
«Інформаційні технології»
Панова Д.В.
студентка 2-го курсу спеціальності 072
«Фінанси. Банківська справа та страхування»
Данько Т.О. - науковий керівник
Одеський фінансово-економічний коледж КНТЕУ
Віртуальна реальність – шлях до натхненного навчання
Поява технологій віртуальної реальності є яскравим прикладом сучасного
прогресивного розвитку суспільства. Термін «віртуальна реальність» запропонував 1984
року американський вчений-програміст Джарон Ланьє. Поняття віртуальної реальності
походить від «віртуальність», що початково позначало в схоластиці, що є типом релігійної
філософії, для якого характерне принципове панування теології над усіма іншими
формами пізнання, зв'язок між реальностями, що належать до різних рівнів, переважно
між реальністю божественною і земною[1]. Віртуальна реальність – це ілюзія дійсності
створювана за допомогою комп'ютерних систем, які забезпечують зорові, звукові та інші
відчуття [2]. Розвитком даної технології і впровадженням її у життя займались такі вчені
як Чарльз Уїтстон, Джарон Ланьє, Едвард Лінком, Мортон Хайліг та інші [3].
Нині діти змалечку знайомі зі смартфонами. Однак надзвичайно важливим є
те як вони їх будуть використовувати в майбутньому. На мою думку, потрібно
прищеплювати з дитинства навички корисного використання технологічних можливостей
нашого часу. Так навчання може бути неймовірно цікавим і захопливим. Завдяки новітнім
технологіям будь-хто може власноруч здійснити хімічні досліди як справжній вчений,
побачити справжнього динозавра, і навіть здійснити подорож до космосу. Технології
доповненої реальності (Augmented Reality, AR) здатні поверх екранів пристроїв
проектувати цифрову інформацію (зображення, відео, текст, графіку) і об'єднувати
віртуальні об'єкти з реальним середовищем. Яскравим приклад AR-технології - гра
Pokemon GO, яка дозволяє роводити час у її віртуальному просторі. Віртуальна реальність
(Virtual Reality, VR) за допомогою 360 картинки переносить людини в штучний світ, де
навколишнє середовище повністю змінене.
Для знайомства з віртуальним середовищем достатньо одного лише смартфона,
однак для занурення у віртуальний простір вам знадобиться спеціальний шолом або
окуляри, переважно такі пристрої складаються з двох невеликих екранів, розташованих
кожен перед оком; екрани створюють ілюзію тривимірного простору, зображаючи дещо
зміщені одне відносно іншого зображення одного і того ж об'єкта. Також Шоломи можуть
містити навушники, датчики положення. Технології віртуальної та доповненої реальності
дають учням і студентам можливість глибше вивчати предмети, брати участь в
археологічних експедиціях, аналізувати наслідки світових подій і багато іншого, а головне
— в розважальній формі. AR і VR дозволяють набути досвіду, який учні, сидячи за
партами й гортаючи підручник не мають змоги отримати. До переваг перенесення учнів
до розширеної реальності належать:
1)Наочність. Віртуальний простір надає можливість деталізовано розглянути
будь-який процес або об'єкт, що є значно цікавішим, ніж, як я вже казала, гортання
картинок в підручнику. Наприклад, через додаток Operation Apex можливо наочно
розглянути всі багатства підводного світу. А портал віртуальної реальності Anatomyuo
допоможе вивчити будову тіла в найдрібніших подробицях.
2)Зосередженість. У штучному просторі, як встановили дослідження, людина
настільки захоплюється тим що вона бачить, що не відволікається на зовнішні
подразники, а це у свою чергу дозволяє повністю зосередити увагу на навчальному
матеріалі.
40
3)Максимальне залучення до процесу навчання. Даний метод навчання надає
можливість повністю контролювати та змінювати сценарій подій. Так можливо власноруч
провести дослід з фізики або хімії або вирішити математичну задачу в зрозумілій для
кожного, ігровій формі.
4)Безпека. Дана технологія надає доступ до керування космічного корабля,
проведення складної операції, чи досліду з небезпечними хімічними речовинами, при
цьому не завдавши шкоди ні собі, ні тому хто тебе оточує
5)Результативність. Численні досліди підтвердили, що люди які вивчали
розташування зображень, притаманні їм особливості, у шоломах віртуальної реальності
запам’ятовують їх краще ніж ті хто дивився на ці зображення через екран звичайного
комп’ютера Також новітні технології відіграють важливу роль в навчанні дітей з
фізичними, соціальними, психологічними порушеннями. Тому що за допомогою даної
паралельної реальності можливо створити необхідне, індивідуальне, навчальне
середовище, яке враховує потреби і можливості кожного. Я вважаю, це є важливим
кроком у демократизації знань Можливості, які дарує штучний простір не є мрією,
ідеальним планом розвитку навчання на майбутнє.
Технологічні компанії активно працюють над формуванням навчального
контенту. Ось наприклад, китайська транснаціональна компанія Lenovo розробила
спеціалізований віртуальний клас, за допомогою якого можна створювати змішане
навчальне середовище і робити шкільне життя насиченим і цікавим як для учнів, так і для
вчителів. Такий віртуальний клас складається з різних пристроїв (шолом віртуальної
реальності, планшет, роутер), а також з програмного забезпечення та комплексних
навчальних програм для дітей різного віку. У співпраці з Google компанія створила понад
700 віртуальних екскурсій, завдяки яким ви не виходячи за межі кімнати маєте
можливість потрапити до будь-якої точки нашої планети: від глибин світових океанів до
найвідоміших музеїв Європи. Вже сьогодні технології доповненої реальності набули
неабиякої прихильності у світі.
У Державному університеті Північної Кароліни штучна реальність
використовують при вивченні таких предметів як екологія, біологія, еволюція та інших
природничих наук. Під час віртуальних польових досліджень студенти спостерігають,
вивчають, чи навіть шукають організми в їх природному середовищі існування. У
Пінському державному університеті в Пенсильванії студенти усіх спеціальностей
відвідують практичні заняття в класах, обладнаних технологіями віртуальної реальності.
Практичні заняття готують студентів до ситуацій, з якими вони потенційно можуть
зіткнутися в майбутньому. Такий підхід підвищує ефективність навчання і готує учнів до
реальних робочих ситуацій. Дещо подібне практикують і в Вестмінстерському
університеті, що розташований у Великобританії, де наявне віртуальне середовище для
студентів кримінального права. Де вони наочно розкривають кримінальні справи,
відшукують і збирають підказки та докази, допитують підозрюваних і йдуть слідами
вбивці.
В Україні поки що здійснюються лише перші кроки у напрямку використання
технологій доповненої реальності. На жаль, існує ряд проблем, які заважають
впроваджувати технології штучної реальності в освітніх установах. Хоч Google Play і App
Store пропонують велику кількість мобільних додатків з віртуальною реальністю, а в
магазинах представлений великий вибір VR-пристроїв. Але попри це україномовного
контенту все ще недостатньо для проведення повноцінних інтерактивних уроків. Однак,
процес впровадження технологій віртуальної реальності в Україні все ж розпочався.
Кілька київських бібліотек, наприклад, імені Тичини та імені Чуковського, вже придбали
окуляри віртуальної реальності і відповідний навчальне програмне забезпечення. Тепер
там кожен охочий може вільно проникнути в віртуальний простір назустріч новим
знанням[4].
41
Особисто мене захоплює перспектива появи в нашому буденному житті
засобів віртуальної реальності як способу навчання. Маю щиру надію що вже зовсім скоро
кожен охочий у нашій країні зможе відчути на собі усі переваги навчання у віртуальні
реальності.
Література
1. Схоластика. Рання схоластика. Класична схоластика: веб-сайт. URL:
https://pidruchniki.com › filosofiya › sholastika (дата звернення 31.09.19).
2. Віртуальна реальність. Вікіпедія: веб-сайт. URL:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Віртуальна_реальність(дата звернення 31.09.19).
3. Історія віртуальної реальності з 19-го століття по наші дні: веб-сайт. URL:
https://www.imena.ua › blog › the-history-of-virt.. (дата звернення 31.09.19).
4. Освіторія – онлайн - медіа про освіту і виховання дітей: веб-сайт. URL:
https://osvitoria.media (дата звернення 31.09.19).
42
Секція ІІІ «Юридичні науки»
«Юридичні науки»
Нікогосян О.С.,
викладач фахових дисциплін
Коледж економіки та соціальної роботи
ОНУ імені І.І.Мечникова
Умови формування та розвиток правової культури студентської молоді
Для розвитку правової держави та розбудови громадянського суспільства в
Україні важливим є формування нового, вищого рівня правосвідомості та правової
культури населення. Без глибоких знань прав, свобод, чинного законодавства
еволюційний розвиток жодного суспільства не відбувається. Великого значення у світлі
цього набувають правове виховання і правова освіта молоді. Для розв’язання визначених
завдань щодо правової освіти молоді провідне місце належить закладам вищої освіти, де
здобуваються основи правових знань, закладається підґрунтя формування правової
культури суспільства.
В умовах модернізації права і правової освіти питання про формування правової
культури майбутніх фахівців у будь-якій сфері професійної діяльності, їх правосвідомості,
ціннісних орієнтацій набуває особливого значення. Без знання й усвідомлення правових
норм, які регулюють сферу діяльності, фахівці різних галузей не спроможні на
достатньому рівні виконувати свої професійні обов’язки. Серед усього різноманіття
проблем сучасної України виникає потреба взаємовідношення правоосвітньої політики,
правової ідеології і правової культури фахівця. Відповідно виникає проблема формування
правової культури у зв’язку з виховним впливом, який має місце в процесі вивчення
юридичних дисциплін майбутніми фахівцями.
Проблема, яка пов’язана з вихованням правової культури в молоді, здавна
привертала до себе увагу філософів, юристів, педагогів, психологів. Серед зарубіжних
дослідників слід назвати таких авторів як Г.Дж. Берман, Е. Аннерс, Ф. Джентіле, Йохан Ф.
Брейнсма, Л. Фрідман, К. Осакве та інші вчені, що розглядали питання формування
правової культури, правосвідомості у зв’язку з вивченням юридичних дисциплін –
філософії права, римського права, історії держави і права. Різні аспекти правового
виховання спрямованого на формування і підвищення рівня правової культури, а також на
формування позитивного ставлення до права обґрунтовані В. Дубровським, Г. Давидовим,
В. Оржеховською, М. Подберезським, Л. Твердохліб, Н. Ткачовою, М. Фіцулою, М.
Щербань та ін. [1].
Водночас, незважаючи на широке коло наукових праць із зазначених та інших
напрямів правовиховних процесів, багато з них потребують подальшого дослідження,
особливо в контексті трансформаційних процесів українського суспільства та
реформування вищої школи України.
До правової культури дослідники відносять знання і розуміння права, здатність
особи тлумачити зміст норм права, визначати мету прийняття певного нормативного акту,
сферу його дії; повагу до особистості, до права, засновану на особистій переконаності в
його ефективності як засобу регулювання суспільних відносин; звичку діяти відповідно до
приписів правових норм; уміння особистості використовувати у практичній діяльності
правові знання, реалізовувати і захищати свої права і законні інтереси, виконувати
юридичні обов’язки; високу правову активність людини у сприянні реалізації правових
приписів, розуміння нею необхідності протидіяти правопорушенням [2]. Більшість
дослідників правову культуру розглядають як якісний стан правового життя суспільства,
який визначається досягнутим рівнем розвитку правової системи, законності та
43
правопорядку, правової освіти й обізнаності різних верств населення з правом, а також
ступенем гарантованості державою основних прав і свобод людини [3].
Аналіз освітнього процесу дозволив розглядати поняття "правової культури" як
цілеспрямовану, систематичну діяльність соціальних інститутів, що передбачає озброєння
студента соціально-правовими знаннями, перетворення цих знань в особисті переконання
людини та формування на цій основі відповідального ставлення до власних вчинків, до
поведінки в цілому, з метою формування правосвідомості та правової культури[4].
Освітній процес закладів вищої освіти побудований таким чином, що правові
знання здобувачі вищої освіти отримують на різних рівнях:
– вивчення "Правознавства" (основи теорії та історії держави і права; галузі
права) – загальні компетентності;
– під час вивчення дисциплін спеціалізації (нормативно-правових документів, які
регламентують їхню майбутню професійну діяльність та якими вони будуть керуватися) –
фахові компетентності спеціальності.
Вивчення предмета «Правознавство» спрямоване на розвиток та соціалізацію
особистості, формування її національної самосвідомості, громадянської позиції, загальної
культури, світоглядних орієнтирів, критичного мислення, творчих здібностей,
дослідницьких та аналітичних навичок, навичок життєзабезпечення та професійних
якостей. Здобувач має опанувати правові норми, необхідні йому як громадянину для
ефективного соціального функціонування, що є базовими для формування в нього
відповідних правових умінь, ціннісних орієнтацій і компетентностей.
Однак у даному випадку загальний та спеціальний рівні правової культури
формуються автономно один від одного.
У вітчизняній педагогіці виникають суперечності між усвідомленням майбутніми
спеціалістами значущості правової культури і недостатнім рівнем її сформованості;
недостатньою розробленістю технології формування правової культури студентів і
сучасними вимогами суспільства до майбутніх фахівців та рівня їхньої готовності до
професійної діяльності; недосконалістю змісту навчальних посібників та підручників
щодо формування правової культури студентів і необхідністю їхнього доопрацювання з
метою ефективної організації освітнього процесу [1].
Проте одних правових знань недостатньо, потрібна активна діяльність та повага
до права, визнання обов’язковості виконання його вимог. Повага до права як один з
найважливіших елементів правової культури передбачає звичку дотримуватись закону та
обов’язкове перетворення правових знань, ідей в особисті переконання. Правові
переконання здійснюють прямий вплив на вольову діяльність людини, на прийняття нею
рішень, утримують від протиправних дій. Правове переконання в справедливості
правових норм у масовій правосвідомості створює стан нетерпимості до правопорушень,
дозволяє критично оцінювати власну поведінку і поведінку інших громадян. Правова
впевненість спонукає особистість до соціально-правової активності, яка є провідним
показником правової культури фахівця [5].
У процесі правового виховання особистості формування правової культури
фахівця є двостороннім процесом: накопичення правових знань та перетворення
накопиченої інформації в особисті переконання. Ефективність навчання правовим
знанням залежить від наявності розвинутого мислення, що у значній мірі забезпечується
шляхом формування понятійного апарату через вивчення теоретико-методологічних
аспектів юридичних дисциплін.
В процесі набуття правових знань формується образ понятійного правового
мислення, його стиль і деонтологічні установки, інтуїція справедливості і законності
рішень, які прийматиме фахівець у ході своєї професійної діяльності.
Процес правового виховання повинен передусім забезпечити перехід правових
знань у правові переконання вихованців, що досягається шляхом пізнання місця і ролі
44
права у розвитку цивілізації, його значення для мінімізації соціальних конфліктів,
забезпечення свободи особистості, оскільки в основі правової культури лежить глибоке
знання принципів і норм права, визнання його соціальної цінності. Структура виробленого
таким чином правового переконання включає в себе не тільки знання правових норм і не
тільки впевненість в істинності цих знань, але й постійну готовність діяти, керуючись
ними.
Формування правової культури у процесі вивчення юридичних дисциплін в
контексті правокультурних традицій зумовлене загальною характеристикою сучасної
правової культури, враховуючи що освіта складається не тільки із засвоєння правових
знань, обізнаності в діючих нормативно-правових актах, але й з формування особистості
фахівця з успішно засвоєними цінностями, на яких базуються правові норми. Специфіка
проблеми полягає в тому, що отримувані правові знання зазнають постійної динаміки у
зв’язку із змінами законодавства. Необхідно сформувати у студента бажання цікавитися
такими змінами, особливо тими, які пов’язані з його майбутньою професійною
діяльністю.
Аналіз різних трактувань щодо визначення правового виховання дає можливість
окреслити основний напрямок правового виховання, яке має бути спрямованим на
стратегічну мету. Суть цієї мети полягає у формуванні високого рівня правосвідомості,
зорієнтованої на підвищення соціально-правової активності громадянина. І, виходячи з
цієї мети, правове виховання слід зосередити на формуванні у правосвідомості такої
сукупності знань, яка включала б у себе:
- знання правової політики держави, ідей і підходів до права;
- знання системи основних правових приписів, правильне усвідомлення і
з’ясування їх змісту і значення в умовах сучасного українського суспільства;
- глибоку внутрішню повагу до права, законності і правопорядку;
- вміння самостійно застосовувати правові знання на практиці, узгоджувати
повсякденну поведінку і особисте ставлення з реальною дійсністю, свою практичну
діяльність з отриманими правовими знаннями;
- звичку поведінки згідно отриманих правових знань;
- стійкий духовний правовий імунітет (неприйняття) до вчинення будь-яких
порушень правових норм.
Компоненти правосвідомості, що входять у цю сукупність, утворюють необхідну
психологічну та ідеологічну основу особистості – бути у постійній готовності до
активного застосування правових знань в життя, і саме рівень цієї готовності є основним
показником ефективності правовиховної роботи.
Формування правової культури повинне забезпечуватися шляхом дотримання
сукупності наступних педагогічних умов:
- створенням якості навколишнього правового середовища, яке має виступати
потужним детермінуючим фактором правового виховання суб’єкта;
- розробкою і реалізацією структурно-функціональної моделі формування
правової культури студента;
- кадровим забезпеченням освітнього процесу у ЗВО, спеціальною навчальною і
методичною підготовкою викладачів права;
- спрямованістю освітнього процесу на формування правової культури протягом
усього періоду підготовки студентів;
- організацією суб’єкт-суб’єктної комунікативної взаємодії в системі «студент -
викладач»;
- постійним удосконаленням змісту, форм і методів правової освіти і виховання.
Сутність правової культури здобувачів освіти характеризується високим рівнем
оволодіння правовими знаннями й уміннями; сформованим соціально-ціннісним
ставленням до права; розвиненими якостями особистості, що дозволяють їм більш повно
45
реалізувати себе в правовій та соціально-орієнтованої діяльності. Оволодівши під час
навчання в ЗВО основами правових знань, фахівці протягом усього свого подальшого
життя будуть збільшувати їх обсяг, поглиблювати, тісніше зв’язувати з життям, з
трудовою і суспільною практикою.
Педагогічний колектив створює виховні системи, використовуючи як стандартні
(анкетування, «Брейн-ринги», круглий стіл, колективний вердикт, складання питань,
соціологічні дослідження, конкурси творчих робіт на правову тематику), так і
нетрадиційні форми роботи: «мозковий штурм», ролева і ділова гра, метод «Синквейна», а
також «Три пропозиції», «дерево рішень», «карусель», «незакінчені речення», «герб», «я
через 10 років», «мікрофон», «займи позицію», «коло ідей», «парафразування та
аргументація», ситуативне моделювання, «поговори зі мною», обговорення в колі,
спільний проект тощо [6].
Таким чином, формування правової культури здійснюється за трьома основними
напрямами, відповідно до основних компонентів правової культури, які взаємопов’язані і
взаємозалежні:
інтелектуального – правові знання, уміння і навички, що реалізуються в
життєдіяльності людини;
емоційно-ціннісного – система поглядів і морально-правових цінностей, що
забезпечують адекватну оцінку якості правового життя суспільства;
практичного – виконання правових норм, соціально активна позиція у
правоохоронній діяльності. [5].
Успішність формування правової культури забезпечується дотриманням таких
педагогічних умов:
оптимальний підбір правової інформації і включення її в зміст навчального
матеріалу;
використання ситуацій, максимально наближених до реальності;
оптимізація виховання правової відповідальності та активної правової позиції;
підвищення психолого-педагогічної підготовки викладацького складу.
Розвиток правової культури студентів у процесі навчання не може бути
зосереджено тільки на теоретичних основах, тому викладачами правознавства
застосовуються і практичні прийоми формування правової культури, зокрема,
проводяться тренінги з питань профілактики правопорушень, здорового способу життя та
прав людини. Традиційними заходами, що сприяють запобіганню правопорушень, є
проведення тижня права з залученням працівників поліції, круглі столи або тренінги, які
проводять співробітники служби у справах сім’ї та молоді.
Отже, однією з необхідних умов розвитку правової культури студентської молоді
є підвищення рівня правової освіти, бо закономірністю зрілого суспільства є наявність
досконалої системи правового регулювання. Основу такої системи становить високий
рівень правової культури.
Вступаючи в життя, молоді люди мають бути психологічно і практично готовими
до змін в суспільстві, з одного боку, а з другого – до зростаючої соціальної
відповідальності та самостійності поведінки в межах моральних і правових норм. У цей
період часу в більшості сучасної української молоді і не тільки молоді нашої держави,
спостерігається рівень правової культури, який, на жаль, не відповідає вимогам часу.
Рішення цієї проблеми вбачається в цілеспрямованому підвищенні рівня правової
культури молодого покоління, що сприяє формуванню соціально-активної особистості,
здатної грамотно будувати взаємовідносини з суспільством, державою, іншими людьми.
Вищим ступенем правової культури майбутнього фахівця є його цілеспрямована
активна професійна діяльність, зумовлена внутрішньою усвідомленістю, повагою до
права, що виявляється в діях з використанням прав і виконанням обов’язків.
46
Загальносвітові тенденції у сфері освіти, а також нормативні основи освітньої
політики України свідчать про те, що реформування освіти на світовому рівні сприяє
актуалізації проблеми розвитку освітніх систем будь-якої держави.
Література
1. Щербань М. П. Формування правової культури студентів вищих аграрних навчальних
закладів І-II рівнів акредитації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук :
спец. 13.00.04 "Теорія і методика професійної освіти" / М. П. Щербань. – Житомир, 2011.
– 22 с.
2. Кузьменко Ю. В. Роль правової освіти у процесі формування правової культури
особистості / Ю. В. Кузьменко // Таврійський вісник освіти. – 2012. – №4. – С. 120-124.
3. Гусенко А. А. Поняття та сутність правової культури студентів / А. А. Гусенко //
Наукові праці. Педагогіка. – 2016. – № 258. – C. 27-30.
4. Щербань М. П. Формування правової культури фахівця / М. П. Щербань. – Полтава:
РВВ ПДАА, 2010. – 255 с.
5. Кузьменко Ю. В. Правова культура учнівської та студентської молоді – сучасна вимога
суспільства / Ю. В. Кузьменко // Педагогічний альманах. – 2013. – Випуск 17. – С. 23-27.
6. Щербань М. П. Педагогічні основи правової культури вчителя і керівника навчального
закладу / М. П. Щербань // Педагогічна культура вчителя: навч. посіб. / [за ред. П. М.
Щербаня]. – К.: Вища школа, 2010. – С. 90-115.
47
Секція ІV «Медичні науки»
«Медичні науки»
Агапов Б.О.
студент ІІ курсу спеціальності 223 «Медсестринство»
спеціалізації «Лікувальна права»
Наукові керівники:
Горбунова А.П. - викладач дисципліни «Епідеміологія»
Рибалко О.В. - викладач дисципліни «Патоморфологія та патофізіологія».
КВНЗ «Запорізький медичний коледж» ЗОР
Використання інноваційних технологій в освітньому процесі викладачів
Комунального вищого навчального закладу «Запорізький медичний коледж»
Запорізької обласної ради як спосіб підвищення якості підготовки молодших
спеціалістів
На даний час система освіти є важливою сферою діяльності людини, одним з тих
соціальних інститутів, значимість яких постійно зростає по мірі розвитку суспільства в бік
інформаційно-технологічного і соціально-економічного прогресу.
Сучасному суспільству потрібні компетентні фахівці, які володіють творчим
мисленням, новим поглядом на проблеми, здатні самостійно перетворювати отримані
знання для засвоєння нових технологій, виробництв і продуктів. Виникає необхідність у
комплексному вирішенні проблеми якості підготовки майбутніх фахівців. Для вирішення
означеної проблеми необхідна розробка сучасної стратегії освіти, інноваційних
педагогічних концепцій, технологій, методів навчання [1, с.10].
Інноваційна діяльність в системі освіти відображає процес створення, поширення
і використання нововведень, впровадження новітніх технологій і методів навчання.
Метою організації освітнього процесу викладачів Запорізького медичного
коледжу є застосування в педагогічній діяльності інноваційних технологій та методів, які
сприяють підвищенню якості підготовки студентів.
Викладачі методичної комісії професійно-практичного циклу дисциплін
хірургічного профілю використовують інноваційні технології з відображенням сучасних
засобів навчання на основі комп’ютерної техніки, в тому числі інтерактивної дошки.
Викладачі методичної комісії професійно-практичного циклу дисциплін
акушерсько-педіатричного профілю багато уваги приділили компетентнісному підходу у
підготовці молодшого медичного спеціаліста, а саме: проводять заміри практичних
навичок (переддипломна практика) студентів випускного курсу на практичних базах
лікувально-профілактичних установ, місцях майбутньої професійної діяльності.
Викладачі методичної комісії професійно-практичного циклу дисциплін
фармацевтичного профілю застосовують ситуаційно-професійні задачі та один із
важливих і ефективних засобів підвищення якості підготовки фахівця - пошуково-
дослідницьку роботу студентів (ПДРС), яка проводиться з метою:
- активізації творчої, пізнавальної та інтелектуальної ініціативи викладачів і
студентів;
- формування і задоволення комунікативних, пізнавальних і творчих потреб і
здібностей студентів;
- проведення профорієнтаційної роботи;
- розвитку соціального партнерства та формування іміджу і престижу
коледжу.
48
Кожний викладач повинен розуміти ту роль, яку він може зіграти у формуванні
особистості студента з метою інформаційної цивілізації. Педагог повинен бути готовий
використовувати засоби інформатизації та інформаційні технології в навчанні, вихованні і
розвитку своїх студентів. Щоб формувати інформаційну культуру студентів, викладач і
сам повинен володіти такою культурою [2, с.183].
Викладачі методичної комісії професійно-практичного циклу дисциплін
терапевтичного профілю звертають увагу на ефективність хмарних технологій з
елементами web-квестів. Частина інформації або вся інформація, представлена на сайті
для самостійної або групової роботи студентів. Завдяки web-посиланням студенти
працюють в єдиному інформаційному просторі, для якого не є істотним чинником точне
місцезнаходження тієї чи іншої порції навчальної інформації [3, с.12]. Дається завдання
зібрати матеріали в Інтернеті з тієї чи іншої теми, вирішити будь-яку проблему,
використовуючи ці матеріали. Після закінчення завдання студенти або представляють
власні web-сторінки по даній темі, або інші творчі роботи в електронній, друкованій або
усній формі.
При цьому необхідно пам'ятати, що впровадження інформаційних та
комунікаційних технологій в освіту створює лише можливість та умови для підвищення її
якості, доступності, гнучкості, ефективності. Реалізація програми інформатизації не
підвищить якість освіти, якщо буде забутий посередник між комп'ютером і студентом –
викладач. Головною дійовою особою інформатизації залишається викладач, саме його
діяльність визначає напрям і швидкість процесу подальшої інформатизації, її вплив на
якість і ефективність освіти [4, с.8].
У кожній навчальній програмі є складні для розуміння питання, студенти не
можуть засвоїти їх в повному обсязі. З метою більш якісного засвоєння навчального
матеріалу викладачі клінічних дисциплін використовують навчальні відеоролики з
алгоритмами виконання практичних навичок та надання невідкладної допомоги.
Створити відеофільм досить просто: можна зняти на відео пояснення матеріалу
або виконання практичної навички безпосередньо на занятті. Засвоєння матеріалу буде
ефективніше, ніж якщо студент те саме буде читати в підручнику.
Викладачі методичної комісії «Природничо-наукових дисциплін» з метою
інформатизації навчального процесу використовують мобільний телефон. Якщо сучасний
телефон розглянути з точки зору технічного засобу, то ми в ньому побачимо цілий
кишеньковий комп'ютер.
Оскільки це вже міні-комп'ютер з операційною системою android або symbian, то
він має великі можливості:
- може бути використаний як носій інформації (флеш-накопичувач);
- читає текстові документи Word;
- показує слайди-презентації у форматі PowerPoint;
- показує відеоролики в більшості основних форматів.
Таким чином, після проведення аналізу якісної успішності студентів аналітичною
групою коледжу у період з 2015 по 2019 роки, прийшли до висновку, що
1. підвищився показник якості знань;
2. розширився світогляд майбутнього молодшого медичного спеціаліста;
3. підвищилась мотивація студентів до навчання.
Література 7. Биков В. Ю. Хмарні технології, ІКТ-аутсорсинг і нові функції ІКТ підрозділів освітніх і
наукових установ / В. Ю. Биков // Інформаційні технології в освіті. – №10. – 2011. – С. 8-
23.
8. Биков В. Ю. Теоретико-методологічні засади створення і розвитку сучасних засобів та
е-технологій навчання / В. Ю. Биков // Розвиток педагогічної і психологічної наук в
49
Україні : зб. наук. праць до 10-річчя АПН України / Академія педагогічних наук України.
– Х. : ОВС, 2002. – Ч. 2. – С. 182–199.
9. Кадемія М. Ю., Шеспопалюк О. В. Веб-квест у підготовці майбутніх учителів: навч.-
метод. пос. / М. Ю. Кадемія, О. В. Шестопалюк. – Вінниця: Тов "Планер", 2013.
10. Биков В. Ю. Хмарні технології, ІКТ-аутсорсинг і нові функції ІКТ підрозділів освітніх
і наукових установ / В. Ю. Биков // Інформаційні технології в освіті. – №10. – 2011. – С. 8-
23.
«Медичні науки»
Базилюк І.М.,
викладач неврології та психіатрії з наркологією
МЕДИЧНЕ УЧИЛИЩЕ ІМ.В.О.ЖУКОВСЬКОГО
(м. Подільськ, Одеська область)
Квест-технології як ефективний засіб організації позааудиторної виховної роботи
з дисципліни «Неврологія, психіатрія та наркологія
Упровадження інноваційних технологій, методик, форм і засобів навчання,
виховання і розвитку молоді є необхідною умовою сьогодення. Урізноманітнення
освітнього процесу у вищих навчальних закладах є засобом зростання їх позитивної
мотивації до навчання; активізації пізнавальної діяльності студентів; розвитку
креативності, комунікативних та інформаційно-пошукових компетентностей.
Модель сучасного викладача передбачає готовність до застосування нових
освітянських ідей, здатність постійно навчатися, бути у постійному творчому пошуку.
Можливість різнобічного розвитку студента пропонують саме сучасні методики навчання
і новітні технічні здобутки. Однією з таких технологій, яка вчить знаходити необхідну
інформацію, піддавати її аналізу, систематизувати і вирішувати поставлені задачі є квест-
технологія.
У 1970 роки термін «квест» був запозичений розробниками комп’ютерних ігор
для позначення ігор, метою яких є рух по ігровому світу до якоїсь мети. Її досягнення стає
можливим тільки в результаті подолання різних перешкод шляхом вирішення завдань,
пошуку й застосування предметів, взаємодії з іншими персонажами [1]. 1995 року в Сан-
Дієго Берні Доджом та Томом Марчем була розроблена концепція веб-квестів, тобто
квестів з використанням інформаційно-комунікаційних технологій та мережі Інтернет.
У словникуглосарії «Інноваційні технології навчання» – вебквест розглядається
як: інтерактивний процес, під час якого студенти самостійно одержують необхідні знання,
використовуючи ресурси Інтернет; проблемне завдання з елементами рольової гри, для
виконання якого використовуються ресурси Інтернет [2].
Етапи веб-квесту [3]:
На першому етапі педагог проводить підготовчу роботу, знайомить студентів з
темою, формулює основну проблему, студенти розподіляють ролі в команді. Завдання
квесту є окремими блоками питань і переліками, де можна отримати необхідну
інформацію. Питання сформульовані так, щоб під час пошуку інформації учень розумів
принципи для відбору матеріалу, виділення головного з усієї інформації, яку він
опрацьовує. Ця стадія квесту має найбільший розвивальний потенціал: під час пошуку
відповідей на поставлені питання удосконалюється критичне мислення, уміння
порівнювати і аналізувати, класифікувати об’єкти і явища, мислити абстрактно.
Можна практикувати розміщення результатів роботи над квестом у мережі
Інтернет на спеціалізованих сайтах, таким чином, досягаючи трьох цілей: студенти
розуміють, що завдання є матеріальним і високотехнологічним; вони отримують
50
аудиторію, зацікавлену в результатах їх праці; у них з’являється можливість зворотного
зв’язку з боку аудиторії.
Завершальним етапом є оцінювання, однак обов’язковим для квесту є попереднє
(до початку роботи) оголошення його принципів. Критерії оцінки можуть бути різними (за
часом презентації, оригінальністю, новаторством тощо). В оцінці підсумовується досвід,
який був здобутий студентом у процесі виконання самостійної роботи за допомогою
технології квест. У завданнях з деяких тем логічним є включення до висновку риторичних
питань, які стимулюватимуть активність пошукової роботи [4].
Для реалізації технології веб-квестів необхідно дотримуватися певних правил [3]:
• мати будь-який власний ресурс, на якому можна розмістити завдання: це
може бути власний блог, сайт, будь-яка спільнота або група в соцмережі;
• обрати предмет, тему квесту, терміни проведення;
• визначити спосіб отримання результатів: наприклад, електронною поштою,
за допомогою онлайнформ, онлайндошки, карти знань, спільного використання
документів, Google-карт тощо;
• підібрати теоретичні відомості, які допоможуть пройти всі етапи: тобто
надати учасникам посилання на документи, безпечні ресурси, відеоуроки тощо;
• розробити завдання, застосовуючи різні інструменти: наприклад, навчальні
ігри, вправи, відео тощо.
Наступним є етап оформлення результатів, у межах якого відбувається
осмислення проведеного дослідження. Робота передбачає відбір значимої інформації і
представлення її у вигляді слайд-шоу, буклета, анімації, постеру або фоторепортажу тощо.
Обговорення результатів роботи над квестом можна провести у вигляді конференції, щоб
учні мали можливість продемонструвати власні розробки. Результати квесту для звіту
можуть мати різноманітні форми: база даних; діалог, історія або приклад для вивчення;
документ, який містить аналіз неоднозначної ситуації, повідомляє основні тези і спонукає
користувачів додати власні коментарі або не погодитися з авторами; проведення псевдо-
інтерв’ю з експертом протягом заняття. На цьому етапі розвиваються такі риси
особистості, як відповідальність за виконану роботу, самокритика, взаємо підтримка та
уміння виступати перед аудиторією.
Обравши квест-технології для забезпечення позааудиторної виховної роботи з
дисципліни «Неврологія та психіатрія з наркологією», я намагалася досягнути слідуючі
цілі:
- викликати інтерес до активного вивчення даної дисципліни у студентів
молодших курсів;
- активізувати пізнавальну діяльність студентів ІІІ курсу відділення «Лікувальна
справа» під час вивчення названої дисципліни;
- акцентувати увагу на міжпредметній інтеграції неврології та психіатрії з іншими
дисциплінами (і не тільки медичними).
Оскільки дана інноваційна технологія навчання використовувалась як форма
позааудиторної виховної роботи під час проведення тижня неврології та психіатрії (в
рамках місячника циклової комісії хірургічних та спеціальних клінічних дисциплін), я
свідомо відійшла від загальноприйнятих правил організації та проведення веб-квестів:
спростила етап підготовки; не формувала список джерел, тим самим спонукаючи
студентів до їх самостійного пошуку.
Психоневрологічний веб-квест «У пошуках істини»
Термін роботи у веб-квесті: 3 доби.
Обладнання: персональні комп’ютери із доступом до мережі Інтернет.
Умови виконання: веб-квест проводиться на протязі 3-х діб. Завдання квесту
публікуються на дошці оголошень. Учасники повинні надіслати відповідь до 09.00
51
наступного дня на електронну адресу викладача. Форма відповіді: прізвище, ім'я студента,
група, відповідь. Кожне завдання оцінюється в 10 балів.
Таблиця 1
Критерії оцінювання
Критерій Максимальна кількість
балів
Розуміння завдання
(відповідь чітко орієнтовна
на поставлені запитання)
4 бали
Логічна послідовність
викладення матеріалу 4 бали
Своєчасність
виконання 2 бали
Переможець змагань оголошується на підсумковому засіданні циклової комісії та
отримує нагороду.
Завдання веб-квесту
Завдання 1.
Цей незвичайний винахід створив відомий французький психіатр та невропатолог
XIX століття. Він стверджував, що його винахід надзвичайно корисний для людей з
порушеннями психіки, використовував його для лікування жіночих істерик. Учнями цього
лікаря були Зигмунд Фрейд, Жорж Бабинський. У сучасній медицині цей винахід
використовується для підвищення тонусу судинної системи, м'язів, покращення обміну
речовин, нервової провідності та трофіки тканин.
Питання:
Назвіть винахід та його автора.
Вірна відповідь:
1. Винахід – душ Шарко (гідромасаж сильним струменем води).
2. Автор – Жан-Мартен Шарко, видатний французький психіатр та невролог.
Завдання 2
Ця видатна особистість народилася в родині військового лікаря, у XIX столітті, в
країні, назва якої перекладається як «північний шлях», «шлях на північ». Він був другою
дитиною в сім'ї: у нього була старша сестра, дві молодші, а також брат. У однієї з
молодших сестер була діагностована шизофренія. Навчався в технічному коледжі, де
показав себе успішним у фізиці, хімії та математиці. Після смерті батька страждав на
депресію. У зрілому віці пристрастився до алкоголю, що спровокувало розвиток марення
переслідування. У зв'язку з цим проходив лікування в психіатричній клініці. Серед
великого творчого доробку цієї відомої людини становить інтерес одна з найвідоміших
його робіт, створена автором між 1893 та 1910 роками як мінімум в чотирьох варіантах. З
цим твором пов'язана цікава пригода.
Питання:
1. Про яку країну йде мова?
2. Назвіть прізвище та ім'я цієї видатної особистості.
3. Як називається найвідоміша робота цього автора?
4. Коротко опишіть, яка пригода сталася з цією роботою.
Вірна відповідь:
1. Країна – Норвегія.
2. Видатна особистість – художник Едвард Мунк.
3. Найвідоміша робота – картина «Крик».
52
4. Цей твір відомий тим, що його двічі викрадали і повертали (!) до музеїв.
Завдання 3
Перед вами хмара тегів, в якій зашифровано певну особу.
Питання:
Назвіть її прізвище, ім'я, по батькові, роки життя, місце народження.
Рис.1. Тематична хмара тегів
Вірна відповідь:
1. Володимир Михайлович Бехтерєв.
2. Роки життя: 22 січня (3 лютого) 1857 - 24 грудня 1927.
3. Місце народження: Саралі (зараз с. Бехтерєво, Єлабужського району, Татарстан),
Єлабужський повіт, Вятська губернія, Російська імперія.
Аналізуючи досвід застосування квест-технологій, я можу зробити слідуючі
висновки:
- веб-квест - це формат нестандартної позааудиторної виховної роботи з дисципліни, з
орієнтацією на розвиток пізнавальної діяльності студентів;
- ця методика є сучасною та перспективною, має ряд переваг, заслуговує на широке
впровадження в освітній процес;
- використання квест-технологій у навчально-виховному процесі забезпечує розвиток та
вдосконалення професійних компетентностей викладача.
Література
1. Квест. Вікіпедія – вільна Інтернет-енциклопедія.
URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%82 (дата
звернення: 09.10.2019).
2. Кадемія М. Ю., Ткаченко Т. В, Євсюкова Л. С. Інноваційні технології навчання:
словник-глосарій. Навчальний посібник для студентів, викладачів навчальних закладів.
Львів: Видавництво «СПОЛОМ», 2011. 196 с.
3. Сисоєва С. Педагогічні технології: визначення, структура, проблеми впровадження. Неперервна професійна освіта: теорія і практика (4). С. 69-79. URL:
http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/1618 (дата звернення: 09.10.2019).
53
4. Сокол І. М. Квест як сучасна інноваційна технологія навчання. Оновлення змісту, форм
та методів навчання і виховання в закладах освіти: Збірник наукових праць. Наукові
записки Рівненського державного гуманітарного університету. Випуск 7 (50). Рівне :
РДГУ, 2013. 168с.
54
Секція V «Філологічні науки»
«Філологічні науки»
Корецька Н.С.,
викладач зарубіжної літератури
Білгород – Дністровський морський рибопромисловий коледж
Технології опрацювання дискусійних питань на заняттях зарубіжної літератури
як важливий засіб пізнавальної діяльності студентів
Реформування освіти вимагає нового підходу до навчання. Як свідчать наукові
дослідження, потрібно навчити всіх майбутніх спеціалістів самостійно здобувати знання,
щоб згодом вони могли адаптуватися в соціумі та самостійно і творчо працювати. Наше
життя містить різні форми прояву суперечок та дискусій. Особливе значення мають
професійні дискусії, результатом яких може стати успішна угода і прибуток, але лише за
умови правильного ведення дискусії, яка полягає в урахуванні багатьох факторів
(психології ведення дискусії, логічній та мовній культурі дискусії та ін.). Завдання
викладача-словесника полягає не тільки в формуванні уміння самостійно і критично
аналізувати прочитаний твір, визначати проблеми, які в ньому порушуються, але й
допомогти усвідомити те, де в життєвих ситуаціях можна буде використовувати здобуті
знання і вміння, він має донести до своїх вихованців красу і силу художнього слова,
духовно збагатити їх.
Звідси логічний висновок: найголовніше, чого потрібно навчити сьогоднішнього
вихованця – це вчитися знаходити інформацію і працювати з нею. Вміти планувати,
передбачити, аналізувати й оцінювати, зрозуміти і знайти себе, спробувати у
найрізноманітніших видах діяльності, підготуватися до життя в сучасному складному
світі, бути готовим до змін, не губитися в ситуації, що швидко змінюється. Тому
опрацювання дискусійних питань на заняттях зарубіжної літератури є важливим засобом
пізнавальної діяльності здобувачів освіти.
Слід звернути увагу на те, що дискусія - це форма колективного обговорення,
мета якого - виявити істину або знайти правильне вирішення поставленого питання через
висловлення власних міркувань та зіставлення поглядів опонентів на проблему. Таким
чином під час такого обговорення виявляються різні позиції, озвучуються протилежні
думки, а емоційно-інтелектуальний стимул підштовхує до активного мислення. Дискусія
надає можливість проаналізувати визначені теми, взаємодіяти одне з одним і поширювати
інформацію. Така стратегія допомагає залучати до активної роботи майже всіх учасників
навчального процесу, дозволяє застосовувати колективне знання і досвід групи як джерела
знань.
Організація дискусії має три основні етапи: підготовчий, основний, заключний.
Підготовчий етап передбачає такі завдання:
- сформулювати тему дискусії;
- визначити основні питання, які обговорюватимуться;
- підготувати основну літературу з проблеми, яка виноситься на дискусію;
- визначити місце та час проведення дискусії.
На другому етапі — основному — обговорюються питання, які внесені до
порядку денного. Якщо в процесі обговорення або ж осмислення деяких моментів дискусії
виникає невелика пауза, то головуючому не рекомендується її переривати, даючи
можливість учасникам дискусії трохи поміркувати, оскільки це може сприяти новому
повороту дискусії.
55
Третій етап — заключний — це підбиття підсумків. Як правило, це робить
ведучий — головуючий, проте можна доручити цю справу одному із спеціалістів —
учасників дискусії.
За нормами етикету дискусія не повинна тривати більше, ніж 3 год, оскільки
зловживання часом призводить до втоми учасників дискусії, до їхнього роздратування і
неприйняття всього, що відбувається довкола. Дуже важливим у дискусії є дотримання
часового регламенту: повідомлення - 10-15 хв, виступ -3-5 хвилин.
При плануванні дискусії слід ураховувати різні моменти:
1)час та місце проведення;
2) мету, від якої не слід відхилятись;
3) організаційний момент, чіткість, емоційність;
4) стимулювання по завершенню дискусії.
Основні правила культури ведення дискусії:
1. Відверто висловлювати думки.
2. Поважати точки зору всіх членів дискусії.
3. Слухати інших, не перебиваючи.
4. Не говорити занадто довго та занадто часто.
5. Водночас має говорити лише одна особа.
6. Дотримуватися позитивних ідей та стосунків.
7. Не критикувати себе та інших.
8. Незгоди й конфлікти відносно ідей не повинні бути направлені на конкретну особу.
Проведення дискусії необхідно починати з озвучування конкретного дискусійного
питання, на яке допускаються різні варіанти відповідей , зокрема протилежні, але усі
висловлювання не можуть виходити за межі теми. Отже, твердження, яке висловлюється,
повинне супроводжуватись аргументацією і викладач може задавати уточнюючі питання.
Наприклад: ” Яким чином ви дійшли до цієї думки?”, “ Що вас наштовхнуло зробити такі
висновки? “, ” Ви можете підтвердити свою думку фактами із тексту твору? ” Щоб
студенти самі зробили висновки, обов’язково слід поставити запитання “ Чи є ще якісь
думки або версії ?”. Дискусія може завершитись як прийняттям одного рішення так і
збереженням своїх позицій та точки зору. Застосування дискусії дозволяє виробити свої
аргументи з приводу дискусійного питання. Дискусія вимагає чіткого і стислого
формулювання думок, тому перед початком заняття, на якому будуть обговорюватись
дискусійні питання, обов’язково слід роздати пам’ятки, у яких зазначено послідовність
висловлювання:
*викладіть свою думку: "Я вважаю, що…" ;
*поясніть причину появи цієї думки: "Тому що…" ;
*наведіть аргументи на підтримку вашої позиції: "Наприклад…";
*зробіть висновок: "Таким чином…".
Цей вид роботи можна проводити як письмово так і усно. У формі дискусії може
бути проведеним заняття, дискусійними можуть бути елементи під час лекції, елементи
дискусії можемо дати в домашньому завданні .
Хочу привести приклади застосування технологій опрацювання дискусійних
питань на заняттях зарубіжної літератури при вивченні різних художніх творів за новою
програмою з власного досвіду роботи.
Приклад застосування прийому “Займи особисту позицію”
Метод “Займи особисту позицію” корисний під час проведення дискусії на
суперечливу тему. Як проблему слід використовувати дві протилежні думки, які не мають
однозначної відповіді. Це корисна вступна вправа для демонстрації різних думок із
досліджуваної теми, вона дає можливість висловити свою точку зору і на прикінці заняття
оцінити засвоєння цієї теми. Порядок проведення: аудиторія поділяється на дві частини
“згоден-не згоден”, попросити учасників зробити свій вибір та прокоментувати його.
56
Після цього запитати, чи не змінив хто-небудь свою точку зору після виступів.
Запропонувати учасникам назвати найбільш переконливу причину протилежної сторони.
При цьому не слід перебивати виступаючих, не сперечатись, вислухати ідеї інших, можна
змінити свою позицію під час обговорення.
Наприклад, вивчаючи трагедію Шекспіра “Гамлет” зазначаю, що творчість
Шекспіра - найвища вершина світового мистецтва. Вона справила величезний вплив на
розвиток світового театру і всієї культури людства. Трагедія «Гамлет» стоїть на першому
місці в геніальній спадщині Шекспіра. Головний герой п'єси - людина не тільки сильних
пристрастей, а й високого інтелекту, який розмірковує про сенс життя, про шляхи
боротьби зі злом. Але ставлення до головного героя неоднозначне. Наприклад,
І.С.Тургенєв вважав Гамлета егоїстом, який живе лише заради себе, він скептик, носиться
з собою і займається лише собою, а Й.В.Гете навпаки був переконаний, що Гамлет -
прекрасна, чиста, благородна, високоморальна людина. А якої позиції дотримуєтесь ви?
Прошу студентів висловити свою думку і прийняти певну позицію з цього питання. Цей
метод застосовую також при вивченні творчості Ф. Кафки, коли розглядаємо причини
перевтілення головного героя. Проблемні дискусійні питання “Що відбулося з Грегором
Замзою - перевтілення чи перетворення?”, ”Хто винен в метаморфозі, яка відбулась з
Грегором Замзою?”. Пропонуються три варіанти відповіді:“Я вважаю, що Грегор Замза
сам винен в своєму перевтіленні (перетворенні) в комаху “, “ В перевтіленні
(перетворенні) Грегора Замзи в комаху в першу чергу винні батьки”, “В перевтіленні
(перетворенні) Грегора винні…” Студенти обирають певну позицію і приводять
аргументи, щоб пояснити свій вибір. Вислухавши всі відповіді, підводимо підсумок
дискусії.
Вивчаючи, наприклад, роман М.Булгакова “Майстер і Маргарита” акцентую увагу
на тому, що людина несе відповідальність за свої вчинки і думки. Людина стикається
протягом усього життя з проблемою вибору. Роблячи свій моральний вибір, кожна
особистість визначає для себе ступінь порядності. Одна з вічних проблем людства –
проблема вибору між добром і злом, правдою і брехнею, вірою та безвір'ям. Саме про це
міркує Булгаков в романі «Майстер і Маргарита». Тому доречно створити дискусійну
ситуацію, ставлячи питання: “Чому автор ставить всіх своїх героїв перед вибором?”, “ Що
приносить героям той вибір, який вони зробили?”, “ Чи можемо ми стверджувати, що
вибір кожного героя це своєрідний пошук істини?”, “ Чи довелося вам в житті робити
вибір, від якого залежало б ваше майбутнє або чиясь доля?”. В результаті обговорення
цих питань приходимо до висновку, що навіть зробивши помилку, завжди можна
заглянути в себе, переосмислити своє життя і вибрати між добром або злом, вірністю або
зрадою, істиною або брехнею, коханням або комфортним життям без почуттів .
Остаточний життєвий і моральний вибір письменник залишає за людиною, тобто і за
нами.
Цікава форма проведення дискусії - ток-шоу, під час якого є можливість
висловити різні точки зору на задану завчасно тему (за умови доброї підготовки
учасників). Ведучий ток-шоу (викладач) повинен слідкувати, щоб учасники не
відхилялися від заданої теми. Першими виступають основні учасники (по 5 хв), після чого
інші беруть участь у дискусії. Після закінчення дискусії ведучий підводить підсумки, дає
короткий аналіз, інколи — поради на майбутнє. Такий вид дискусії застосовую,
наприклад, в процесі роботи над текстом оповідання О.Купріна “Гранатовий браслет”.
Тема дискусії ток-шоу :"Кохання повинно бути трагедією?” Основними учасниками
дискусії є головні герої Георгій Желтков, Василь Львович Шеїн, Віра Миколаївна, генерал
Аносов, брат Віри Микола Миколайович. Основні питання, які обговорюватимуться: 1)
Чи погоджуєтесь ви з думкою, що кохання повинно бути, за словами Аносова, “
найбільшою таємницею в світі! Жодні життєві зручності та розрахунки і компроміси не
повинні його торкатися"?; 2) Любов - “це довічна глибока пошана і рабська відданість,” чи
щось інше? Якщо ні, тоді - що?; 3)Чим стало кохання для Георгія Желткова?; 4) Чи можна
57
переслідувати людину коханням? 5) Генерал Аносов сказав: “ Можливо, це просто
ненормальний хлопець, маніяк, а може... твій життєвий шлях, Віронько, перетнуло саме
таке кохання, про яке мріють жінки і на яке більше не здатні чоловіки”. Зробіть свій вибір
та аргументуйте його: “Історія , яку ми прочитали, була хворобою чи справжнім
коханням? “
Ще одна відома форма проведення дискусії — "мозковий штурм". Це ефективний
метод колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників проявляти свою
уяву та творчість. Досягається шляхом вільного вираження думок усіх учасників та
учасниць і допомагає знаходити кілька рішень з конкретної теми. Ніхто при цьому не
може обговорювати, критикувати чи підтримувати ідеї інших. Я намагаюся уникати
«закритих» питань, на які можна однозначно відповісти «так» чи «ні», ставлю запитання
відритого типу, які починаються з «як», «чому», заохочую висловлювати свої ідеї,
почуття. Наприклад, під час вивчення теми «Срібна доба російської поезії: найвидатніші
представники та художні здобутки», використовую метод “мозкового штурму”. Заняття
проводжу у вигляді зустрічі-дискусії у літературній вітальні, де збираються представники
трьох літературних угрупувань символістів, акмеїстів, футуристів, запрошені історики та
журналісти. Епіграфом до дискусії добираю слова О.Блока: “И вечный бой, покой нам
только снится…» Обговорюються питання , які включають і характеристику самої епохи,
і причини, які вплинули на формування модерністських течій, і трагічні долі митців того
періоду, студенти, як доказ своєї думки, читають напам’ять поетичні твори. Дискусія
точиться навколо філософських поглядів та бачення світу представниками різних
літературних угрупувань. Питання для дискусії:
1. Які історичні, політичні , соціальні зміни визвали появу модерністських течій?
2. Дайте визначення поняття «модернізм».
3. Які напрямки у модернізмі виникають в кінці ХІХ ст.?
4. У творчості яких письменників знайшов відображення символізм? (акмеїзм,
футуризм)
5. Поясніть філософські погляди символістів. (акмеїстів, футуристів)
6. У творах символістів (акмеїстів, футуристів) головним героєм є …
7. Назвіть характерні риси поезії символізму (акмеїстів, футуристів).
Правила поведінки під час "мозкового штурму".
• вислухати якомога більше думок, відповідей на поставлені запитання,
узагальнити, зробити висновки;
• примусити працювати свою уяву: не відкидати ніяку ідею тільки тому, що вона
суперечить загальноприйнятій думці;
• можна подавати скільки завгодно ідей або розвивати ідеї інших учасників;
• не можна обговорювати і критикувати висловлювання інших та намагатися
давати їм оцінку.
Таким чином, навчальний процес організований так, що всіх учасників залучено
до процесу пізнання, формування висновків, створення певного результату, де кожен
робить індивідуальний внесок, обмінюється знаннями, ідеями, способами діяльності.
Відбувається цей процес в атмосфері доброзичливості та взаємопідтримки. Це дозволяє не
тільки отримати нові знання, а й розвиває пізнавальну діяльність, переводить її в більш
високі форми кооперації та співробітництва. Студенти формують найважливіші соціально
- моральні уявлення й орієнтири, вивчення літератури сприяє формуванню суспільної
зрілості, активної, творчої особистості.
58
Технології опрацювання дискусійних питань в навчанні дозволяють розв'язати
одразу кілька завдань: розвивають комунікативні вміння й навички, допомагають
встановленню емоційних контактів між учасниками процесу, забезпечують виховне
завдання, оскільки змушують працювати в команді, прислухатися до думки кожного. В
процесі застосування технології опрацювання дискусійних питань, як правило,
моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення,
застосовуються рольові ігри, сприяють формуванню певних компетенцій, виробленню
особистих цінностей, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні.
Література
1. Варшавська М. Методика використання елементів дискусії на інтерактивному уроці з
історії //Історія України. - 2005. - № 43. - C. 14-17
2. Васютинський В. Психологія влади в інтерактивному дискурсі //"Ї". - 2003. - № 30. - C.
62-71
3. Варзацька Л. Інтерактивні методи навчання: лінгводидактичні засади //Дивослово. -
2005. - № 2. - C. 5-19
4. Верченко Н.В. Методика організації та проведення професійно спрямованого
проблемного уроку. Методичні рекомендації. Донецьк ДІПО ІПП. 2006
5. Вінглівськт Н.М. Навчання у спілкуванні : З досвіду застосування інтерактивних
методів на уроці літератури //Всесвітня література в середніх навчальних закладах
України. - 2005. - № 1. - C. 20-22
6. Гейко І. Використання інтерактивних форм і методів навчання як засіб формування
творчої особистості //Історія України. - 2002. - № 37. - C. 7-9
7. Головко М.В. Використання можливостей нових інформаційних технологій у навчанні.
К. Коломия. ВПТ «ВІК», 2005
8. Демчук М. Нетрадиційні форми навчання. // Рідна школа. – 2005. – №9. – С.65–67.
9. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. Навчальний посібник. К.
Академвидав., 2008
10. Довідник учителя зарубіжної літератури (Авт. -упоряд. В.Л.Федоренко) - Х.:
Веста,Ранок. 2006 - 384с.
11. Ковбасенко Ю. І. Світова література: штрихи до історико-літературного
портрета. Франц Кафка. Джеймс Джойс / Ю. І. Ковбасенко // Всесвітня література
в середніх навчальних закладах України. - 2011. – № 7–8.
12. Ковбасенко Ю.І. Світова література: підручн. для 11 кл. загально освіт. навч. закл.
(академічний рівень, профільний рівень). / Ю.І.Ковбасенко.– К.: Грамота, 2011. – 336 с. :
іл..
13. Комар О. Інтерактивні технології - технології співпраці //Початкова школа. - 2004. - №
9. - С.5-8
14. Кратасюк Л.Інтерактивні методи навчання // Дивослово. – 2004. – №7. – С. 2–
33
15. Кратасюк Л. Інтерактивні методи навчання: Розвиток комунікативних і мовних умінь
//Дивослово. - 2004. - № 10. - C. 2-11
16. Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром’як, Ю. І. Ковалів та ін. – К., 1997
59
«Філологічні науки»
Власенко Н. П.,
викладач філологічних дисциплін
Балаклійська філія Комунального закладу
«Харківська гуманітарно-педагогічна академія»
Харківської обласної ради
Використання мультимедійних інформаційних технологій на заняттях
Швидкий розвиток інноваційних технологій сьогодення стає причиною освітніх
реформ, які перетворюють освіту на продуктивний сектор економіки. Інноваційний
розвиток освіти потребує оновлення змісту освіти та організації освітнього процесу
відповідно до потреб закладів освіти, ринкових засад економіки, сучасних науково-
технічних досягнень.[1]. Отже, мова йде про впровадження інновацій у сфері освіти. З
одного боку, система освіти є виробником інновацій шляхом відповідної підготовки
майбутніх кваліфікованих фахівців, з іншого вона стає споживачем інноваційних
технологій. На жаль, інноваційна діяльність у сфері освіти в Україні характеризується
відсутністю цілісності та системності у розробці, обґрунтуванні та освоєнні інновацій.
Дослідження інноваційних технологій в освіті ведуться з кінця 50-х років ХХ століття, у
вітчизняній практиці термін «інновація в освіті» почав використовуватися лише у
середині 80-х років XX століття у зв’язку з процесами перебудови радянської освітньої
системи.
Проблемам інноваційної діяльності в освітній сфері було присвячено чимало
досліджень провідних вчених, серед яких К. Ангеловськи, Л. Ващенко, О. Козлова,
Н. Артикуца, М. Поташник, О. Арламов, М. Бургін, В. Журавльов, Н. Юсуфбекова,
А. Ніколс, Г. Герасимова, Л. Ілюхина, І. Беха, Л. Даниленко, І. Дичківська, М. Кларіна,
О. Пєхота, О. Попова, Л. Подимова, А. Прігожина, В. Сластьоніна, А. Хуторський та інші.
Але, незважаючи на велику кількість досліджень у цьому напрямі, й нині відсутні єдині
підходи як до визначення поняття «освітня інновація», так і до класифікації інновацій,
орієнтованих на освітні цілі, що мають певні специфічні особливості та властивості.
Відсутність системних та комплексних підходів до вирішення цих питань не дозволяє
конкретизувати пріоритетні напрями інноваційного розвитку освітньої сфери; розробити
«єдиний банк (базу даних)» освітніх інновацій; підвищити ефективність управління
інноваціями в освітній сфері, зокрема, організації їх експертизи; запровадити більш
раціональні форми фінансування інноваційних проектів у галузі освіти; здійснювати
організацію правового захисту освітніх інновацій як інтелектуальної власності, тощо. В
контексті євроінтеграції України серед пріоритетних напрямів державної політики
визначено проблему постійного підвищення якості освіти, модернізацію її змісту та форм
організації освітнього процесу, впровадження інновацій та інформаційних технологій.
Освітній процес має бути трансформований у напрямі індивідуалізації освітньої взаємодії,
навчання, формування творчого, креативного мислення і збільшення самостійної роботи
здобувачів вищої освіти.
В основі інноваційного розвитку освіти мають знаходитись педагогічна, ширше –
соціогуманітарні науки (філологія, філософія, політологія, соціологія тощо).
Використання мультимедійних інформаційних технологій в освіті за рахунок
наявності множини аналітичних процедур; відкритої структури, що дозволяє швидко
вносити будь-які зміни в зміст авторських освітніх програм в залежності від результатів їх
апробації; можливості зберегти й опрацьовувати велику кількість різнорідної інформації
та компонувати її в зручному виді сприяє:
- розкриттю, збереженню та розвитку індивідуальних здібностей здобувачів вищої
освіти, належного кожній людині унікального сполучення особистих якостей;
60
- формуванню у студентів пізнавальних можливостей, прагнення до
самоудосконалення;
- забезпеченню комплексності вивчення явищ дійсності,
безперервності взаємозв’язку між гуманітарними, технічними науками та мистецтвом;
- постійному динамічному оновленню змісту, форм та методів освітніх процесів.
Отже, інноваційні технології позитивно впливають на освітній процес насамперед
тому, що змінюють схему передачі знань і методи навчання. Водночас впровадження
таких технологій у систему освіти в умовах становлення інформаційного суспільства
ґрунтується на застосуванні комп’ютерів і телекомунікацій, спеціального устаткування,
програмних і апаратних засобів, систем обробки інформації тощо.
Література
1. Національна доктрина розвитку освіти. Затверджена Указом Президента України
від 17 квітня 2002 року N 347/2002 [Електронний ресурс] // Офіційний вісник України. –
2002. – № 16. – С. 11. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/151.html.
2. Бідоленко Л. Духовний розвиток особистості в освітньому інноваційному просторі/
Л. Бідоленко //Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та
колегіумах. - 2002. - № 4. - C. 12-16
3. Вакарчук І. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах
глобалізаційних викликів: Тези доповіді Міністра освіти і науки України Івана Вакарчука/
Іван Вакарчук //Освіта. - 2009. - 24 червня - 1 липня. - C. 3
«Філологічні науки»
Ткаченко М. Ю.,
студентка 3-го курсу спеціальності 012 «Дошкільна освіта»
Власенко Н. П. - науковий керівник
Балаклійська філія Комунального закладу
«Харківська гуманітарно-педагогічна академія»
Харківської обласної ради
Використання інноваційних технологій на заняттях з навчальної дисципліни
«Література для дітей дошкільного віку»
Сучасна освіта не існує без інноваційних технологій, вони пружним кроком
увійшли в усі галузі людського життя. Тож і вимоги до освітніх закладів визначаються
ситуацією, в якій знаходиться держава саме зараз. Головні завдання, що стоять перед
освітніми закладами – забезпечувати всебічний розвиток особистості, розкривати її
потенціал, формувати картину світу, цінності та риси, необхідні для самостійної взаємодії
з інноваційним світом. Василь Сухомлинський став великим педагогом без ІТ-
технологій, проте ще у далекі 70-ті він наголошував на тому, що педагогічна ідея – це
повітря, в якому розправляє крила педагогічна творчість. Сьогодні свої педагогічні ідеї
надавачі освітніх послуг доносять своїм вихованцям саме за допомогою інноваційних
технологій. Тож вивчення окремих навчальних дисциплін, зокрема «Літератури для дітей
дошкільного віку» наразі передбачає використання інноваційних технологій,
комп’ютерної техніки та найсвіжішої інформації, взятої з мережі Internet як одного із
способів оптимізації та урізноманітнення освітнього процесу. Сучасні заняття з літератури
насичені уривками програмових творів, взятих з різних Ютуб каналів. Це пожвавлює
освітній процес, мотивує молодь до подальшої дослідницької праці, що вцілому
призводить до саморозкриття і самореалізації людини на різних етапах її життєдіяльності.
61
Роль педагога сучасної системи освіти докорінно змінилась з запровадженням
інноваційних технологій: від єдиного джерела знань до направника.
До того ж, тенденція особистісної орієнтованості освітніх систем виявляється не
лише у педагогічній освіті. Школі сьогодні необхідні не просто хороші вчителі, а вчитель
– технолог, учитель – майстер, учитель – новатор, котрий обізнаний не лише у галузі
літератури.
Створення альтернативних освітніх програм з навчальних дисциплін, визнання за
кожною з них права мати свій зміст, який орієнтований на сучасне покоління Z,
працювати за цими авторськими програмами потребують учителів з інноваційним
мисленням, здатних усвідомлено взяти на себе відповідальність як за особистість іншої
людини, що постійно розвивається, так і закладу освіти, як системи, що теж перебуває у
розвитку.
Література
1. Євтух М.Б. Забезпечення якості вищої освіти - важлива умова інноваційного розвитку
держави і суспільства/ М.Б. Євтух, І.С. Волощук //Педагогіка і психологія. - 2008. - № 1. -
С.70-74
2. Кремень В. Інноваційність і освіта/ Василь Кремень //Позакласний час. - 2009. - № 11-
12. - C. 36-38
3. Кремень В. Модернізація системи освіти як важливий чинник інноваційного розвитку
держави //Освіта України. - 2003. - № 34. - C. 2
«Філологічні науки»
Новікова О.В., викладач зарубіжної літератури і російської мови
КВНЗ «Олександрійський педагогічний коледж
імені В.О.Сухомлинського»
Новітні стратегії викладання літератури в старшій школі і коледжах
Інноваційні виклики сьогодення спрямовані й на освітній простір України. Так,
одним із пріоритетних напрямків розвитку української освітньої системи ХХІ століття є
впровадження в освітній процес вищих навчальних закладів інноваційних педагогічних
технологій.
Предмет зарубіжна література займає особливе місце, він дає учням знання про
світобудову, ставить акцент на смислових та світоглядних аспектах, допомагає знайти
ціннісні орієнтації.
Програма із зарубіжної літератури для 10-11 класів (2018 року) метою
вивчення дисципліни в старшій школі визначає « розвиток ключових і предметних
компетентностей учнів у процесі читацької діяльності, заохочення школярів до
розширення кола читання, осягнення духовної цінності та осмислення поетики
літературних творів різних епох і країн, поглиблення культурно-пізнавальних інтересів
учнів, усвідомлення ними виняткової ролі художньої літератури в сучасному світі,
виховання в учнів поваги до культурних надбань свого та інших народів, формування
творчої особистості громадянина України з високим рівнем загальної культури,
гуманістичним світоглядом, активною життєвою позицією, національною свідомістю». [3]
О.О.Ісаєва, доктор педагогічних наук, професор, фахівець у галузі методики
викладання зарубіжної літератури, зазначає, що для сучасного уроку зарубіжної
62
літератури характерні чотири парадигми (концептуальні моделі освіти): особистісно
орієнтована, читацькоцентрична, компетентнісна і культурологічна [5].
Зазначені завдання вивчення зарубіжної літератури в сучасній школі і ВНЗ І-ІІ
р.а., що здійснюють підготовку молодших спеціалістів на базі базової загальної середньої
освіти, вимагають від викладачів нових підходів до вивчення дисципліни.
Серед новітніх стратегій навчання, на мою думку, особливе місце посідають
технології розвитку критичного мислення, адже згідно з Концепцією НУШ випускник
нової української школи — це «цілісна всебічно розвинена особистість, здатна до
критичного мислення». [6]
Критичне мислення — це певна система суджень, що допомагають аналізувати та
формулювати обґрунтовані висновки, створювати власну оцінку подій, інтерпретувати
його.
Перелік методів розвитку критичного мислення достатньо великий. Добирати їх
учителю слід з огляду на мету, завдання, зміст уроку.
Найпоширеніші методи розвитку критичного мислення, які можна
використовувати на уроках літератури: «Карта знань»; «Квітка (ромашка) Блума»;
«Асоціативний кущ»; «Дерево передбачень»; «Таблиця «Знаємо – Хочемо дізнатись –
Дізнались»; «Мозковий штурм»; «Робота в парах, групах»; «Кошик ідей»; «Правильні і
неправильні судження»; «Мультиголосування»; «Передбачення на основі опорних слів»;
«Діаграма Венна»; «Тонкі» і «товсті» запитання»; «Подвійний щоденник»; «Читання з
маркуванням»; «Т-таблиця»; «Картографування тексту»; «Концептуальна таблиця»;
«Спитайте у автора»; «Ажурна пилка ( мозаїка)»; «Дискусія»; «Сенкан»; «Кластер»;
«Займи позицію»; «Бортовий журнал»; «ПМЦ (Плюс – Минус – Цікаво)»; «Шкала думок»;
«Прес»; «Риб’яча кістка (фішбоун)».
Розглянемо окремі з методів (найбільш інноваційні).
1.Інтелект-карти - це освітній інструмент, який допомагає максимально
запам’ятовувати інформацію завдяки синтезу інформації: візуалізації, систематизації,
класифікації, асоціації.
2. Ромашка «Блума»
Матеріал розглянемо на основі ідей Олени Пометун.
«Ромашка» складається з шести пелюсток, кожна з яких містить певний тип
запитання. Таким чином, шість пелюсток – шість запитань:
1. Знаннєві (прості) запитання – запитання, відповідаючи на які, потрібно назвати
якісь факти, згадати і відтворити певну інформацію: “Що?”, “Коли?”, “Де?”, “Як?”.
2. Уточнюючі запитання (на розуміння). Такі запитання зазвичай починаються зі
слів:“Тобто ти кажеш, що …?”, “Якщо я правильно зрозумів, то …?”, “Я можу
помилятися, але, по-моєму, ви сказали про …?”. Мета цих запитань – дати учневі
можливості для зворотного зв’язку щодо того, що тільки що сказано вчителем (або
написано у тексті). Іноді їх ставлять з метою перевірки сприйняття учнями інформації, яка
є у повідомленні.
3. Практичні запитання. Цей тип запитання спрямований на встановлення
взаємозв’язку між теорією і практикою: “Як можна застосувати …?”, Що можна
63
зробити з …? “,” Де ви в звичайному житті можете спостерігати …? “,” Як би ви були
на місці героя оповідання? “.
4. Інтерпретаційні (синтезуючі) запитання. Зазвичай починаються зі
слова “чому?” і спрямовані на встановлення причинно-наслідкових зв’язків. “Чому листя
на деревах восени жовтіють?”. Якщо відповідь на це запитання відома, воно з
інтерпретаційного “перетворюється” на знаннєве. Отже, цей тип питання спрацьовує
«тоді, коли у відповіді присутній елемент самостійності».
5. Оціночні запитання. Ці запитання спрямовані на з’ясування критеріїв оцінки
тих чи інших подій, явищ, фактів. “Чому щось добре, а що погано?”, “Чим один урок
відрізняється від іншого?”, “Як ви ставитеся до вчинку головного героя?” і т.д.
6. Творчі запитання. Цей тип запитання найчастіше містить частку “б”, елементи
умовності, припущення, прогнозу: “Що змінилося б …”, “Що буде, якщо …?”, “Як ви
думаєте, як буде розвиватися сюжет в оповіданні після …? “. [7]
3. Кластер - це графічна форма організації інформації, коли виділяються основні
смислові одиниці, які фіксуються у вигляді схеми з позначенням всіх зв'язків між ними.
Він являє собою зображення, що сприяє систематизації та узагальненню навчального
матеріалу. Кластер оформляється у вигляді грона або моделі планети із супутниками. У
центрі розташовується основне поняття, думка, по сторонам позначаються великі
смислові одиниці, з'єднані з центральним поняттям прямими лініями.
4. Т-таблиця. Якщо розділити аркуш навпіл (або зобразити на ньому велику літеру
“Т”), то отримаємо умовну таблицю для твердження “за” і “проти”. Зверніть увагу:
протилежні доводи щодо одного й того ж твердження бажано писати одне навпроти
одного – це дасть змогу побачити, як “змагаються” між собою ці докази.
5. Кроссенс. Найчастіше в Інтернеті можна знайти таке визначення: кроссенс –
головоломка нового покоління, побудована на асоціаціях. Слово «кросcенс» означає
«перетин смислів» і створено авторами за аналогією зі словом «кросворд». Він являє
собою асоціативний ланцюжок, замкнутий у стандартне поле із дев’яти квадратів. Дев’ять
зображень розташовані в ньому таким чином, що кожен малюнок має зв’язок із
попереднім і наступним, а центральний об’єднує за смислом відразу декілька. Зв’язок
може бути як поверхневий, так і змістовний.
Алгоритм створення кроссенсу
1. Визначити тему, загальну ідею, продумати мету.
2. Виокремити 9 елементів, що стосуються тети та ідеї.
3. Визначити послідовність елементів, віднайти зв’язки між ними.
4. Зміст сконцентрувати в центральному (дев’ятому) елементі.
5. Замінити прямі образи і асоціації символічними.
6. Підібрати зображення, що ілюструють елементи, пронумерувати їх.
7. Виготовити картку для учнів, скомпонувавши кроссенс та таблицю відповідей для
нього.
Використання кроссенсу на різних етапах уроку
64
1. Можна зашифрувати у кроссенс тему уроку чи епіграф до нього.
2. За допомогою кроссенсу можна розглядати проблематику твору.
3. Кросеннс може стати своєрідним планом-конспектом уроку, коли на кожному етапі
уроку вчитель відкриває наступний квадрат.
4. Кроссенс як узагальнення знань про певне поняття (добу чи напрям в літератрі).
5. Під час вивчення і повторення біографії письменника.
6. Система образів твору зашифрована у кроссенс.
7. Характеристика героя художнього твору.
8. Сюжет твору учні залюбки розгадають у кроссенсі.
9. Для роботи на уроці над будь-яким із цих питань дайте можливість учням
попрацювати в парах чи групах.
10. Кроссенс можна запропонувати учням як творче домашнє завдання.
11. За допомогою кроссенсу можна презентувати книгу. [8]
6.Фішбоун
Дослівно Fishbone перекладається як «Риб’яча кістка» або «Скелет риби». І дійсно,
в основі методики схематична діаграма у формі риб’ячого скелету. Така нестандартна та
водночас проста схема дозволяє провести швидкий та точний аналіз певної проблеми,
виявивши її причини та наслідки. А потім потрібно лише зробити правильні висновки.
Схема включає в себе чотири основні блоки, представлені у вигляді голови, кісток та
хвоста риби. Кожна з них відповідає за певні нюанси:
голова – тема, питання або проблема, що підлягає аналізу;
верхні кістки (або ті, що розміщені з правого боку при вертикальному положенні
схеми) – основні поняття теми та причини виникнення проблеми;
нижні кістки (або ті, що розміщені з лівого боку при вертикальному положенні
схеми) – факти, що є підтвердженням певних причин чи понять, вказаних у схемі;
хвіст – відповідь на поставлене питання, висновки.
7.Читання в парах
Існує чимало стратегій читання, які можна проводити в парах. На мою думку, в старших
класах доцільно використовувати такі (використовую досвід Галини Сівицької, вчителя української
мови і літератури Великоомелянського НВК «Школа-гімназія).
Читання в парах – узагальнення в парах
1. Учні читають мовчки обраний учителем текст або частину тексту.
2. Учитель об’єднує учнів у пари і дає чіткий інструктаж: кожен учень почергово виконує дві
ролі: доповідач – читає і узагальнює зміст у вигляді однієї тези; респондент – слухає доповідача і
ставить йому два запитання по суті. Далі відбувається зміна ролей
3. Учитель залучає учнів до обговорення.
Читаємо та запитуємо
1. Учні мовчки читають запропонований текст або частину тексту, визначену вчителем.
65
2. Учні об’єднуються в пари і обговорюють, які ключові слова варто визначити в прочитаному.
3. Один із учнів формулює запитання, використовуючи ключові слова, інший – відповідає на
нього.
4. Обговорення ключових слів, запитань і відповідей у класі. Корекція.
Щоденник подвійних записів
1. Учитель дає учням інструктаж поділити зошит на дві частини.
2. У процесі читання вони повинні у першій частині записати моменти, які вразили, здивували,
нагадали про якісь факти, викликали асоціації; у другій – лаконічно написати коментар: чому саме
цей момент здивував, які асоціації викликав, на які думки наштовхнув.
Читання зі складанням діаграми Ейлера-Венна
1. Учні читають текст, уважно аналізуючи його.
2. Учитель ставить завдання порівняти два чи більше об’єкта, дані порівняння записати
у вигляді діаграми Ейлера-Венна. [9]
Креолізовані тексти
Опис методики використання креолізованих текстів на уроках літератури
знаходимо в Олени Ісаєвої. Креолізований текст - це складне текстове утворення, у якому поєднуються
вербальні (тобто словесні) та невербальні (що належать до інших знакових систем)
елементи. [4].
Серед видів креолізованих текстів, що можна запропонувати учням під час
вивчення української і зарубіжної літератури в старшій школі , О.Ісаєва пропонує:
комікси; буктрейлер; мотиватор на літературну тему; постер на літературну тему; буклет
або брошура; фотоколажі; логотипи; афіша; “дуддл” (заставка для ГУГЛа);
скрапбукінг; кардмейкінг; хмари слів (хмари тегів); створення сторінки автора або героя
в соціальній мережі.
Печворк
Цікаву, на мою думку, технологію пропонує Тетяна Гатеж, учитель української
мови та літератури, російської мови та літератури з Донеччини.
Печворк - клаптеве шиття, клаптева техніка, клаптева мозаїка, текстильна мозаїка
(також печворк, від англ. patchwork — «ковдра, покривало, виріб із різнокольорових
клаптів») — вид декоративно-ужиткового мистецтва, коли за принципом мозаїки
зшивають цілісний виріб зі шматочків тканини (клаптиків).
Уявімо собі,що твір,який ми вивчаємо-це ковдра,яка зшита з різних клаптиків
тканини (умінь,знань та навичок). Кожен клаптик-це окрема тема. Можна робити печворк
твору,образів....всього,чого заманеться! Печворк можна робити на комп'ютері, але
набагато цікавіше, якщо учні самі зроблять кожен клаптик. Потім з'єднуєте всі клаптики
разом і отримуєте відмінну "ковдру", якою можна «вкрити» весь твір. Закінчити роботу,
підвести підсумки, провести аналіз. [1]
Література
1. Гатеж Т. Печворк. - [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
https://www.facebook.com/groups/2001066366820920/permalink/2177242349203320
2. Залізницька О. Профілі FB. - [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
https://www.facebook.com/groups/2001066366820920
3. Зарубіжна література. Програма для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних
закладів з українською мовою навчання (рівень Стандарт), 2018 р. - [Електронний ресурс]
– Режим доступу до ресурсу: https://mon.gov.ua
4. Ісаєва О. Креолізовані тексти на уроках світової літератури -[Електронний ресурс] –
Режим доступу до ресурсу: http://media.ippo.kubg.edu.ua/wp-
content/uploads/2014/08/isaeva_kreolizovanyj_tekst.doc.
5. Ісаєва О. Про основні парадигми шкільної літературної освіти // Всесвітня література
в СНЗУ. – 2011. – № 1.
66
6. Концепція Нової української школи -[Електронний ресурс] – Режим доступу до
ресурсу:
http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednyaua-sch-2016/koncepciya.html
7. Пометун О. Основи критичного мислення. – К.:Ліра, 2016
8. Сич Л.М. Кроссенс. -[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
http://zarlitslm.blogspot.com/p/blog-page_2.html
9. Сівицька Г. Стратегії читання. -[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
https://chitachmova.wordpress.com
«Філологічні науки»
Рєка О.П.,
викладач української мови та літератури
Білгород-Дністровський морський
рибопромисловий коледж
Скрайбінг-презентація як ефективний засіб навчання
на заняттях гуманітарного циклу
В умовах сучасних змін в освітній галузі, перегляді підходів до організації
навчального процесу в освітніх закладах постає необхідність у використанні інноваційних
інформаційно-комунікаційних технологій. Саме їх застосування дає змогу забезпечити
взаємодію як на особистісному, так і на онлайн рівні між учасниками освітнього процесу.
Одним з таких інтерактивних засобів навчання є скрайбінг-презентації. Однак результати
аналізу психолого-педагогічної літератури дають змогу стверджувати про відсутність
єдиних підходів до визначення сутності й видів скрайбінг-презентацій.
У контексті оновлення сучасних підходів у навчанні постає необхідність у
формуванні конкурентоздатного педагога, який володіє сучасними інформаційно-
комунікаційними технологіями та активно використовує їх у своїй професійній
діяльності. З урахуванням цього особливого значення набуває використання скрайбінг-
презентацій як інтерактивного засобу навчання в освітніх закладах під час викладання
гуманітарних дисциплін.
Теоретичні засади розроблення і використання інформаційно-комунікаційних
технологій, зокрема скрайбінг-презентацій, висвітлено в працях таких науковців:
Т.Сороки, Г.Зоріної, В. Мовчана, Л.Білоусової, Н.Житєньової, О.Ярмощук, В.Василюк,
О.Демчук тощо. Однак на недостатньому рівні вивченими і висвітленими в сучасних
наукових дослідженнях залишаються питання щодо визначення сутності, видів та вимог
до розроблення скрайбінг-презентацій, визначення їх ефективності для освітнього
процесу навчальних закладів професійного спрямування.
Актуальним щодо визначення сутності поняття "скрайбінг-презентації" та
виокремлення основних груп вимог до розроблення й використання скрайбінг-
презентацій, що сприяють підвищенню ефективності освітнього процесу в навчальних
закладах під час викладання дисциплін гуманітарного циклу є дослідження Андрощук
Ірини та Андрощука Ігоря, викладачів-науковців Хмельницького національного
університету[1].
За результатами їх досліджень, зазначимо, скрайбінг-презентація є сучасним видом
презентацій, що характеризується динамічністю та емоційністю. Загалом термін
«скрайбінг» походить від англійського слова «scribe», що в перекладі означає накидати
ескізи або малюнки[2]. Цей вид презентації дає змогу ілюструвати пояснення педагога під
час його викладу, тобто використовувати ефект «паралельного проходження», який
67
передбачає одночасне демонстрування інформації, яку ми прослуховуємо.
На думку О. Ярмощук, В. Василюк та О. Демчук, перевагами скрайбінг-презентації є
участь та увага аудиторії; якісне засвоєння інформації та запам’ятовування ключових
моментів, зручне сприйняття інформації; можливість безперервного спілкування зі
слухачами [8, с. 33]. Важливо відзначити, що візуалізація інформації уможливлює
зосередження уваги студентів на головних теоретичних положеннях. Скрайбінг-презентація
дозволяє наочно продемонструвати свої ідеї, перетворивши їх на графіки, матриці,
ієрархічні структури та діаграми. Водночас усі види схем і малюнки складають цілісний
динамічний візуальний образ, спрямований на активне сприйняття та засвоєння студентами
інформації [3].
Скрайбінг є ефективним засобом викладу навчального матеріалу. Основна мета
педагога, який розробляє або використовує у своїй педагогічній діяльності скрайбінг-
презентації, - донести до студентів основні поняття, терміни, технологію або пояснити
послідовність виконання певних трудових операцій. Як зазначають дослідники [7; 20],
аргументи в скрайбінг-презентації мають іти один за одним, у логічній послідовності, а
аудиторію необхідно постійно залучати до взаємодії. Використання скрайбінг-презентації
дає змогу мотивувати та стимулювати навчально-пізнавальну діяльність студентів,
активізувати увагу на базових поняттях, візуалізувати навчальний матеріал у зручну для
засвоєння форму. Учителю, який розробляє скрайбінг-презентацію, не обов’язково володіти
технікою класичного малюнка, але він має розуміти, за допомогою яких візуальних образів
можна донести до свідомості студентів певний навчальний матеріал. Вагомим позитивним
аргументом у використанні скрайбінга, на думку Л. Білоусової та Н.
Житєньової, є те, що всі ілюстрації можна підготувати заздалегідь. Під час створення
презентації можуть використовуватися готові картинки, графіки, аудіо- і відеоряд. Тематика
скрайбінг-презентацій може бути різноманітна: це ролики, спрямовані на мотивацію
навчально-пізнавальної діяльності; відео на певні теми відновідно до змісту заняття;
рекламні ролики; повідомлення за темою (заміна PowerPoint); розповіді про сучасних
українських письменників, майстрів мистецтва; презентації творчих проектів тощо.
Значна кількість скрайбінг-презентацій, як зазначає М. Букач, створена на теми
шкільної програми: це відеосюжети з історії, літератури, етнографії, психології, англійської
мови тощо. За допомогою скрайбінга можна «екранізувати» вірші, казки, загадки [4].
Зазначимо, що скрайбінг можна використовувати під час вивчення різних навчальних
предметів, незалежно від їх типу та теми уроку. Він є універсальним засобом під час
пояснення нового матеріалу і перевірки засвоєного матеріалу; може бути використаним як
засіб узагальнення вивченого, як домашнє завдання або «мозковий штурм» і рефлексія на
занятті. Найбільш перспективним є використання скрайбінг-презентацій у проектній
діяльності.
Розглянемо детальніше види скрайбінга. Класичним є ручний скрайбінг, коли голос
за кадром розповідає, а рука в кадрі малює зображення, яке ілюструє пояснення викладача.
У такому скрайбінгу використовуються, як правило, аркуші паперу або презентаційна
дошка, кольорові олівці, маркери, фломастери, пензлі і фарби, а також елементи аплікації
[5].
За способом подачі інформації ручний скрайбінг розподіляють на скрайбінг-
фасилітацію, аплікаційний, магнітний та фланелеграфний скрайбінг.
Скрайбінг-фасилітація передбачає переведення інформації зі словесної форми у
візуальну та фіксування її в режимі реального часу. Учитель на очах аудиторії замальовує
основні ідеї та ключові моменти презентації нового навчального матеріалу, конференції,
замінюючи слова картинками, схемами, графіками. Необхідно відзначити, що, на думку
дослідників, будь-який викладач, пояснюючи навчальний матеріал з крейдою біля дошки,
по суті є таким скрайбером фасилітатором. Зазначимо, що позитивним моментом
використання скрайбінг-фасилітації є активне залучення до процесу створення презентації
студентів, що дає їм можливість висловлювати власні думки, креативні ідеї.
68
Наступним видом ручного скрайбінга є аплікаційний. За основу слайда цього виду
скрайбінга беруть аркуш паперу або будь-який інший фон, а в кадрі викладаються
(наклеюються) готові зображення відповідно до тексту, який озвучується.
Подібним до аплікаційного скрайбінга є магнітний скрайбінг. Єдина відмінність
магнітного скрайбінга полягає в тому, що готові зображення кріпляться магнітами на
презентаційну магнітну дошку.
Найбільш поширеними є різні види комп'ютерного скрайбінга. Їх головними рисами
є створення скрайбінг-перезентацій з використанням комп’ютера. Комп’ютерний скрайбінг
поділяється на відео-скрайбінг, мальований скрайбінг, онлайн-скрайбінг. Найбільшого
розповсюдження набув відеоскрайбінг, який передбачає створення навчального
відеоролика. Цей спосіб створення відеоскрайбінга нескладний, але вимагає затрат часу і
наявності у педагогів відповідних практичних умінь та навичок.
Класичним видом комп’ютерного скрайбінга є мальований. Його характерною
особливістю є наявність в кадрі руки, що малює картинки, піктограми, схеми, діаграми,
записує базові поняття навчального матеріалу одночасно з текстом, який звучить за кадром.
З метою надання ефекту паралельного подання відео і звукового ряду час фіксування
зображення на екрані прискорюють у 2-4 рази [6].
Особливістю створення онлайн-скрайбінга є використання спеціальних онлайн-
сервісів, наприклад, PowToon, GoAnimate, PowToon, Wideo, Moovly і VideoScribe.
Зазначимо, що найпростіший скрайбінг можна створити навіть за допомогою програми
PowerPoint, у якій анімовані зображення на слайдах з’являються поступово, відповідно до
розповіді «за кадром». Тобто застосовується основний принцип скрайбінг-презентації -
«ефект паралельного проходження».
Отже, практично будь-яке творче завдання може бути представлено у вигляді одного
з видів скрайбінга: починаючи з виготовлення вітальної листівки і закінчуючи навчальним
мультфільмом. Зазначимо, що головне завдання скрайбінг-презентації полягає в донесенні
інформації в цікавій та доступній формі для сприймання студентами, що сприятиме
кращому її запам’ятовуванню й засвоєнню. Тому важливо для викладача памʼятати не «як»
малювати, а «що» малювати.
Отже, скрайбінг-презентація - це позитивне інноваційне явище , що дає змогу
привернути увагу слухачів, забезпечити додатковою інформацією тощо.
До основних переваг скрайбінг-презентацій належать:
- ефективність (за короткий проміжок часу можна доступно і якісно пояснити
матеріал, донести ідею);
- універсальність візуалізації (мова малюнка зрозуміла всім, тобто скрайбінг певною
мірою виступає універсальною мовою спілкування й навчання);
- мінімальна кількість витрат (для того, щоб створити найпростіший скрайбінг,
достатньо поверхні (дошка або аркуш паперу) і кольорових маркерів; щоб зняти, озвучити,
змонтувати і викласти в Інтернет відео - комп’ютер, монітор, колонки, мікрофон, екран,
камера);
- якісне засвоєння інформації та запам’ятовування ключових моментів презентації ;
- можливість безперервного спілкування зі студентами протягом перегляду
скрайбінг-презентації;
- можливість використовувати скрайбінг у подальшій роботі в якості огляду всієї
отриманої інформації;
- ефект паралельного проходження (звуковий ряд ілюструється образами практично
одночасно, що сприяє якісному засвоєнню матеріалу);
- багаторазове використання скрайбінг-презентації;
- незвичайність, оригінальність у сучасних умовах;
- стислість і образність.
Аналіз психолого-педагогічної літератури , незважаючи на позитивні сторони, дав
змогу виокремити й недоліки скрайбінг-презентації. До таких нами зараховано:
69
- великі часові витрати: написання сценарію, малювання, звуковий ряд, зйомки,
монтаж фільму можуть зайняти кілька днів;
- технічні труднощі: не в кожному навчальному кабінеті, бібліотеці є відеокамера,
презентаційна дошка та штатив для відеозйомки.
У наш час скрайбінг-презентації активно використовуються педагогами в навчальних
закладах під час вивчення дисциплін гуманітарного циклу, зокрема української та
англійської мови. Зазначимо, що їх використання обумовлено перш за все необхідністю
пошуку засобів, що сприяють кращому сприйманню й засвоєнню навчального матеріалу.
Однак не всі викладачі дотримуються вимог, які висуваються до розроблення скрайбінг-
презентацій.
Тому, на основі аналізу психолого-педагогічних джерел [2; 4; 5; 6; 8], було здійснено спробу
виділити три основні групи вимог, до яких нами зараховано:
- вимоги до змісту скрайбінг-презентації;
- вимоги до об’єктів скрайбінг-презентації (звукового ряду, зображення, тексту);
- вимоги до дизайну та до її використання.
Розглянемо кожну з груп вимог більш детально.
Вимоги до змісту скрайбінг-презентації охоплюють:
відповідність змісту презентації поставленим дидактичним цілям і завданням; дотримання
прийнятих правил орфографії, пунктуації, скорочень і правил оформлення тексту;
достовірність представленої інформації; лаконічність інформації в кадрі; завершеність
(зміст кожної частини інформації логічно завершено); об’єднання семантично пов’язаних
інформаційних елементів у групи; стислість і лаконічність викладу, максимальна
інформативність змісту; наявність не більше одного логічного наголосу (почервоніння,
яскравість, обведення, миготіння, рух).
Для успішного використання скрайбінг-презентацій необхідно враховувати вимоги
до його основних об’єктів. До основних об’єктів, які виділяють у скрайбінг-презентації,
належать: звуковик ряд, зображення та текст. Відзначимо, що для кращого сприйняття
скрайбінг-презентацію доцільно озвучити. Вимоги до звукового ряду охоплюють: наявність
аудіоряду (голосу за кадром); якість музичного ряду (ненав’язливість музики, відсутність
сторонніх шумів). Наступним важливим об’єктом скрайбінг-презентації є зображення, які
сприяють кращому сприйняттю та усвідомленню навчального матеріалу Враховуючи це,
основними вимогами до зображень у скрайбінг-презентаціях є: використання тільки
оптимізованих зображень; їх відповідність віковим особливостям студентів та змісту;
зображення скрайбінг-презентації повинні відтворюватись послідовно (за сценарієм).
Наступною групою є вимоги до оформлення тексту. Текст має бути простим і
стислим, максимально наближеним до усного мовлення; не повинно бути довгих речень з
великою кількістю слів -- оптимальний обсяг тексту до кожного епізоду (слайда) 5-7 речень;
текст скрайбінг-презентації має бути цікавим та викладатись у логічній послідовності.
Успішність використання скрайбінг-презентацій залежить від їх дизайну. Саме тому
під час розробки слід дотримуватись таких вимог до дизайну: використання єдиного стилю
оформлення, який відповідає змісту презентації; використання для фону скрайбінг-
презентації психологічно комфортних тонів; використовувати не більше трьох кольорів на
одному слайді; розташування інформації в кадрі; розташування найбільш важливої
інформації в центрі екрана; розташування напису під картинкою; уникнення "рваних" країв
тексту тощо.
Отже, на сьогодні немає єдиного визначення поняття скрайбінг-презентації. Однак
більшість дослідників, які вивчають це явище, схиляються до думки, що скрайбінг-
презентація є новітньою технікою презентації, яка передбачає ілюстрування розповіді або
пояснення малюнками, схемами, звуковим супроводом. На основі аналізу психолого-
педагогічної літератури встановлено що немає єдиної класифікації скрайбінг-презентацій.
Найбільш поширеним є поділ скрайбінг-презентацій на такі види: ручний та
комп’ютерний, своєю чергою ручний поділяється на скрайбінг-фасилітацію,
70
аплікаційний, магнітний, фланелеграфний, а комп’ютерний поділяється на відео-
скрайбінг, мальований та онлайн-скрайбінг. Виявлено основні переваги та недоліки
скрайбінг-презентацій. Зокрема до переваг належать: ефективність, універсальність
візуалізації, мінімальна кількість витрат, якісне засвоєння інформації та запам'ятовування
ключових моментів презентації, можливість безперервного спілкування зі студентами
протягом перегляду скрайбінг-презентації, можливість використовувати скрайбінг у
подальшій роботі, ефект паралельного проходження, багаторазове використання
скрайбінг-презентації, незвичайність, оригінальність у сучасних умовах, стислість і
образність. Основними недоліками є: великі часові витрати та технічні труднощі. Виділено
основні групи вимог до скрайбінг-презентації: вимоги до змісту скрайбінг-презентації,
вимоги до об’єктів скрайбінг-презентації (звукового ряду, зображення, тексту); вимоги до
дизайну та до її використання.
Література:
[1] Андрощук І.В., Андрощук І.П. Скрайбінг-презентація як засіб підвищенняефективності
освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти. Інформаційні технології і засоби
навчання,т.72, 2019.
[2] Сорока Т.В., Скрайбінг як сучасна форма візуалізації навчального матеріалу .
Географія, № 15—16, 2015. [Електронний ресурс]. Доступно:
http://journal.osnova.com.ua/download/13-284-51806.pdf.
[3] Кошкина Л.М., Скрайб-презентация. Учительський журнал он-лайн, 2015.
[Електронний ресурс]. Доступно: http://www.teacherjournal.ru/skrajb-prezentacziya?start=12.
[4] Букач М., “Скрайб як засіб візуалізації”. Трудова підготовки в закладах освіти, т. З, с.
21—22, 1999.
[5] Зоріна Г., Коробейникова Я., Застосування скрайбінгу при викладанні туризмознавчих
дисциплін, [Електронний ресурс]. Доступно: http://www.cuspu.edu.ua/images/conf-2017-
04/s4/4- Зоріна _тези.pdf.
[6] Мовчан В.І., “Розвиток візуального мислення майбутніх учителів початкової школи
засобами скрайбінг”. Вісник Черкаського університету, т. 5, 2017. [Електронний ресурс].
Доступно: https.y/www.googie.com/uri
[7] Скрайбинг — новейшая техника презентации. [Електронний ресурс]. Доступно:
https://ru.osvita.ua/school/scribing/51803/
[8] Ярмошук О.О., Василюк В.М., Демчук О.О., “Використання скрайбінгу як активного
методу навчання на заняттях зі студентами спеціальності “Фізичне виховання”. Актуальні
проблеми педагогіки, психології та професійної освіти, т. 1, 2017. [Електронний ресурс].
Доступно: http://journals.uran.ua/apppfo.
71
Секція VІ «Сільськогосподарські науки»
«Сільськогосподарські науки»
Таран Т. В., викладач фахових дисциплін
Білгород-Дністровський морський
рибопромисловий коледж
Використання інноваційних технологій на сучасному етапі розвитку рибництва
Незважаючи на те, що у споживчому кошику українців третє місце належить рибі,
її споживання протягом кількох останніх років поступово знижується. Причинами цього є
занепад та гальмування розвитку рибної промисловості.
Рибне господарство – галузь економічної діяльності, до якої належить добування,
переробка, відтворення і збільшення запасів риби та інших водяних організмів у
природних і штучних водоймах. Рибне господарство дає цінні харчові, кормові, лікарські
й технічні продукти.
У сучасній термінології в Україні рибне господарство поділяється на рибальство,
що має завданням ловити рибу і добувати морського звіра, та рибництво – збереження і
поліпшення рибних запасів у природних водоймах і розведення риби у штучних. Під
рибальством також розуміють полювання на таких морських тварин, як різні види
молюсків, кальмарів, восьминогів, морських черепах, жаб і деяких інших їстівних
морських безхребетних. Рибальство може бути промислове або аматорське. Промислове
рибальство поділяють на океанічне, морське, прибережне і рибальство на внутрішніх
водоймах (річках, озерах, ставках, водоймищах).
Продукція рибного господарства є невід’ємною складовою харчового раціону
людини. Існуючий асортимент, обсяги споживання, якість та вартість продукції
визначають стан здоров’я та добробут споживачів.
Рибне господарство залишається одним з найменш оплачуваних видів
економічної діяльності. Такий стан принижує привабливість діяльності в галузі, що
негативно відбивається на рівні показників зайнятості. У рибному господарстві
спостерігається тенденція до появи малих підприємств з відносно невисокою чисельністю
працівників.
На сучасному етапі продовжується відбувається безсистемна негативна зміна як
технологій вирощування риби, так і нераціональне використовування внутрішніх водойм.
Таким чином дорадча діяльність в аграрній сфері, зокрема у рибницькій галузі, як один із
вагомих інструментів державної аграрної політики, покликана сприяти розвитку ринкової
економіки в сільській місцевості, підвищенню рівня доходів та покращанню добробуту
сільського населення специфічними засобами: шляхом підвищення рівня знань сільських
товаровиробників і сільського населення та сприяння у прийнятті ними обґрунтованих
економічних рішень
З урахуванням потенційних можливостей розвитку рибного господарства
України, стратегічної важливості його для гарантування продовольчої безпеки країни, а
також необхідності відродити імідж України як великої морської та рибогосподарської
держави, необхідно відродити галузь на новому рівні. Це потребує впровадження
інноваційних досягнень, спрямування в галузь значних інвестиційних ресурсів.
Досягнення зазначених цілей можливо за умов поліпшення інвестиційного клімату,
перегляду існуючих положень щодо кредитування підприємств галузі.
Україна багата водними об’єктами, які можна віднести до рибогосподарських. За
даними Держводагентства близько 50 тисяч водойм можуть бути використанні для
вирощування рибопосадкового матеріалу та товарної риби. Богом дане багатство водних
72
ресурсів не використати в інтересах аквакультури було б неправильно. Саме тому,
основним напрямком розвитку аквакультури є наявні водні об’єкти, що можуть
надаватися в оренду бізнесу, як юридичним так і фізичним особам – підприємцям.
Ставкова аквакультура протягом останнього століття культивувалась в Україні, як
основна форма рибництва. Побудовані ще в минулому столітті рибницькі господарства,
потребують модернізації, запровадження новітніх ресурсноощадних технологій,
запровадження новітніх підходів аквакультури. З економічної точки зору альтернативи їм
на території України поки що немає, тому ставкова аквакультура є безальтернативною для
вирощування традиційних суб’єктів – коропа, білого та строкатого товстолобиків, білого
амура, карася, європейського сома, щуки тощо. Крім того, економічна ситуація у державі
трактує рибоводам необхідність запровадження високоефективного виробництва
недорогої і якісної рибної продукції, наприклад: білий та строкатий товстолобики і їхні
гібриди, карась, короп.
А яку все таки рибу вирощувати? Чи правильніше запитати: яких гідробіонтів
вирощувати в аквакультурі? Це питання реально найважливіше не тільки для початківців
аквакультуристів, але і вже для затятих аквафермерів. Багато власників сучасних ферм
користуються напрацюваннями ще з часів СРСР. Зрозуміло, що змінюватися і
адаптуватися до нових умов складно. «Ламати, не будувати» – часто відмовку саме такого
типу я чую з вуст бувальців аквафермерів. А я просто пропоную порахувати всі
операційні витрати і вартість вирощеної риби. Тоді всі питання відпадають відразу.
Адаптуйся або помри! Аквакультура – це досить динамічний вид бізнесу. Нові розробки в
цій галузі з’являються мало не кожен місяць. Зрозуміло, що схема (кістяк) залишається
одна, але розробляються нові засоби для виробництва висококонкурентної продукції за
рахунок оптимізації виробництва. Зрозуміло, що впроваджувати нове потрібно або на
нових ділянках ферми, або вже на тих ділянках, які вимагають модернізації. У
домашньому рибництві, в принципі, не потрібні постійні інвестиції, бо при невеликих
обсягах вирощуваної риби ці новинки істотно не впливають на собівартість вирощування.
Потрібно розуміти, що собівартість вирощування 500 кг, 10 000 кг та 100 000 кг буде
різною. Між першим і останнім числом ця цифра буде нижчою до 40 відсотків. Але перед
тим, як наважитися на вирощування 100 000 кг риби на рік, можна і потрібно
потренуватися на невеликому модулі до 10 000 кг на рік. Вважається, що гратися з мікро
(рециркуляційні аквакультурні системи) РАС до 1000 кг вирощуваної риби на рік, має
сенс тільки в якості харчування своєї сім’ї, а також для відпрацювання основних
рибницьких процедур. Вартість вирощування риб в таких системах зазвичай висока, але
це все одно буде дешевше, ніж купувати ту ж рибу в супермаркеті. Плюс ви точно
розумієте і знаєте, де і в яких умовах була вирощена риба.
Основні види риб, які без особливих проблем можуть вирощуватися в умовах
РАС (рециркуляційних аквакультурних системах).
Тиляпія
Для рибовода-початківця, безсумнівно, ця риба є номером 1 в списку. Які плюси?
• Швидкозростальна риба. За 4-5 місяців може досягати ваги в 350-400 грам
(порційна).
• Невимоглива до вмісту кисню. Може витримувати короткочасне зниження рівня
розчиненого кисню до 2,5 мг/л.
• Смачна порційна риба. У віці 8-10 місяців з навішуванням близько 1 кг чудово
підходять для отримання смачного і корисного філе.
• Дешеві корми. Перевагою тиляпії є те, що для гарного росту їй потрібно
невелика кількість білків тваринного походження (10-20% 60 рибного борошна). І
основою всіх кормів для цих риб є саме рослинні білки. А вони дешеві і можуть бути
вирощені в нашій країні.
73
• Низька собівартість вирощування. Собівартість порційної риби в домашніх УЗВ
може варіюватися в межах 33,5 доларів. Промислове вирощування дозволяє знизити цю
ціну до 2,5-2,9 долара за кг.
• Витримує щільну посадку. За допомогою генераторів кисню можна тримати
досить щільну посадку – до 140 кг/м3. Одним з найбільших мінусів є те, що рибі для
активного зростання потрібна температура в 28-30ºС. Тиляпія витримує зниження
температури до 14-16ºС, але при цьому вона майже не харчується. Найперспективніші
види для вирощування: нільська, блакитна, гібриди попередніх видів, а також мозамбіку.
Я б не рекомендувала вирощувати мозамбіку в інтенсивних установках, вона досить
тугоросла, але в якості першого виду для вирощування вона підійде ідеально. В Африці її
вирощують в нагульних ставках. У нашій країні в теперішній час є проблеми з якісним
мальком. Основний вид – це тиляпія нільська, оригінальна лінія отримана з Таїланду. До
речі, організація невеликого господарства з отримання мальків тиляпії може бути дуже
цікавим і прибутковим заняттям. Для цього потрібно купувати маточне гніздо (1 самець +
5 самок). Таке гніздо дасть Вам можливість вирощувати 3-4 тисячі малюків тиляпії на
місяць. При оптовій вартості однієї рибки в районі 0,2 долара, це може стати непоганою
надбавкою до вашої основної зарплати. Вартість нерестового гнізда складе близько 200
доларів. Собівартість вирощування тиляпії повинна становити в районі 2,5-3,5 долара за
кг. Оптова ціна – 6-7 доларів. Роздріб доходить і до 10 доларів за кг в Україні
Форель Королівська риба! Недарма її так називають. Смачна риба, яка
підходить для харчування всіх вікових груп людей. М’ясо форелі вважається вишуканим
делікатесом і користується величезним попитом у всіх верств населення. Для розведення в
умовах РАС зазвичай використовують райдужну форель. Батьківщиною цього виду риби є
Північна Америка. Вона потребує швидких прохолодних річок з великою кількістю
розчиненого кисню. Форель дуже вибаглива до кількості розчиненого кисню у воді.
Мінімально допустиме значення цього показника для – 7 мг/дм3. Якщо нижче, то риба вже
починає погано себе почувати і шукати джерела кисню. В цьому і полягає складність
вирощування форелі в невеликих РАС. Також у цього виду риби є певні вимоги до якості
корму: форель – риба хижа, тому важливо годувати її збалансованим покупним кормом.
Вартість такого корму коливається від 1,8 до 2,2 долара за кг. Усі корми, які є в нашій
країні, імпортуються з Європи. Кормовий коефіцієнт такого корму може скласти 0,95-1,1.
Тобто на одиницю ваги вирощеної продукції потрібно витратити 0,95-1,1 кілограма корму.
Вартість вирощування форелі в умовах РАС коливається від 2,2 до 3,5 доларів. Нині
оптова ціна форелі в Україні 4 долари за кілограм. У роздріб королівську рибу продають
по 5-8 доларів. Для вирощування рекомендують купувати мальків розміром 8- 10 см,
вагою близько 10 грамів. Всього за 6-7 місяців цього малюка можна виростити до
величини столової риби (250-350 грамів). Під час зростання обов’язково рибу потрібно
сортувати за розміром. Це дозволить збільшити відсоток виходу риби і знизить можливий
канібалізм. Найбільших особин можна вирощувати до великих особин 2,5-3 кг. На
фінальній стадії вирощування цієї риби використовують спеціальні корми (з натуральним
барвником астаксантіном), які надають м’ясу риби червоного забарвлення. Форель
ідеально підходить для філетиювання, засолювання, копчення і т.д. Ну що ж, риба-то
королівська, тому і турботи по її вирощуванню королівські. Але упевнений, що ці турботи
з лишком окупаються, коли у вас виходить виростити смачну і поживну рибку. Особливо
вигідно вирощувати форель у відкритих суперінтенсивних РАС (рециркуляційних
аквакультурних системах) біля ресторанних комплексів. Хороший рибний ресторан може
щорічно продавати мінімум 10 000 кг риби на рік. При цьому реалізуючи вирощену рибу
за ціною в 810 доларів, що дозволяє дуже швидко окупити витрати на будівництво РАС.
Кларієвий сом Один із найневибагливіших видів риби для вирощування в умовах
аквакультури. Кажуть, що його можна вирощувати при дуже щільній посадці – більше як
300 кг на 1000 літрів води. Він абсолютно невимогливий до кисню, тому що у нього в
процесі еволюції розвинувся орган, який дозволяє засвоювати атмосферний кисень. І так,
74
сом риба всеїдна, тобто реально можна годувати всім: боєнськими відходами, дешевою
дрібною рибкою, фаршем і т.п. Зрозуміло, що кормовий коефіцієнт такого корму дуже
низький (на 1 кг приросту потрібно 2-2,5 кг), але це реально дозволяє знизити витрати.
Комерційні корма для сома українського виробництва обійдуться в районі 0,8-0,9 долара
за кг. Імпортні – під 2 долари, що робить їх неконкурентоспроможними. Модуль
складається з двох басейнів по 10 000 літрів, барабанного фільтра, біофільтра на 5000
літрів, насоса, компресора і т.д.
Осетрові Це той вид риб, який найбільше цікавить людей, що хочуть почати
вирощувати рибу. Мабуть, це пов’язано з тим, що в радянські часи осетер вважався
рідкісним делікатесом, був відносно дорогим продуктом, доступним лише для певної
категорії громадян. Ще один міф, який пов’язаний з осетрами: вони дають чорне золото!
Але щоб отримати ікру від самки, то для цього її потрібно ростити 5-6 років. І, коли ви
порахуєте всі витрати на її виробництво, то зрозумієте, що ця ікра реально золота. Для
того, щоб зрозуміти масштаби інвестицій для отримання комерційно вигідної кількості
ікри (2500-4000 кг на рік), то це складе суму мінімум з 7-ма нулями. Плюс до першого
врожаю ікри ще треба дожити. Адже весь цикл виробництва становить мінімум 5-6 років.
Це при інших рівних умовах, коли все гладко, без сучка і задирки. Зазвичай на повну
потужність таке господарство виходить десь через 8-10 років. У кого є зайвий десяток
років або десяток мільйонів доларів, то ласкаво прошу в бізнес чорного золота. Я нічого
особисто не маю проти осетрових. Але вважаю, що вони в моєму списку займають 4-е
місце. Форель, в принципі, можна навіть поставити на третє місце, але надто вже
захоплює комбінація ресторан – акваферма, яка дає відмінний результат і швидке
повернення інвестицій. І так, осетрові з малька в 10 грамів виростають до комерційно
цікавої риби в 1000 грам через 8-10 місяців. У віці 15 місяців ця риба повинна важити під
2 кілограми. Потенціал зростання осетрових непоганий, на рівні форелі. Але в порівнянні
з тиляпією і кларієвим сомом, це небо і земля. Але осетер риба, як би «шляхетніше» буде,
також називають її і царською рибою. Тому ціна на неї значно вища. Виходячи з досвіду
осетроводів, то осетрові вагою один кілограм – це не дуже цікавий бізнес. Там реально
нічого їсти в цьому осетри. Хороший вихід м’яса в риб вагою 3-4 кілограми, а її необхідно
вирощувати 2,5-3 роки. Корм для цієї риби потрібен спеціальний. Хоча виробники і
великих осетрів годують дешевою мороженою рибою. Знову ж таки, щоб отримати
кілограм приросту потрібно згодувати 5-6 кілограм риби. Плюс такий вид годування
більше підходить для садкового господарства, тому що ці корми сильно забруднюють
воду у закритій системі. Вартість імпортного корму в межах 2,5-3 долара за кг. КК
(кормовий коефіцієнт ) – 1,1. Осетер досить вибагливий до розчиненого кисню
(мінімальне значення – 5,5-6 мг/дм3 ), якості води. Він розташовується на другому місці
після форелі за вимогливістю і труднощами вирощування. Якщо призвичаїтися, то можна
без особливих проблем вирощувати 25-30 кг осетрів в 1000 літрах води. За допомогою
примусового додавання чистого кисню, щільність риби можна збільшити в 2-2,5 рази.
Собівартість вирощування риби – 5-7 доларів за кг. Гуртова ціна – 7-8 доларів. Роздріб
відповідно близько 2 доларів за кг. Тобто заробіток на осетрових мінімальний. Одним з
перспективних способів збільшення доданої вартості – це виробництво копченого балику і
тушки. Для балику потрібні особини вагою не менше 5-6 кілограм. Для вирощування в
умовах РАС найкраще підходять бестер (гібрид білуги і стерляді), ленський і руський
осетри. Стерлядь досить тугоросла.
Вугор Ще один перспективний делікатесний вид риби – це європейський вугор.
Європейський вугор – одна з найсмачніших і цінних видів риб на світовому ринку.
Копчений вугор – чи єдине з найсмачніших ласощів серед любителів делікатесів. Крім
того, що це дуже смачно, м’ясо вугра має «відновлювальні» здібності, тому риби цього
виду користуються величезним попитом у країнах Азії, де в їжу вживають велику
кількість різних цікавих видів тварин. В європейських країнах довгий час існувало табу на
вживання вугра через його схожість на змію. Саме це і врятувало його від цілковитого
75
знищення в європейських країнах. Тепер вугор занесений до Червоної книги, тому його
краще вирощувати на спеціальних фермах в рециркуляційних аквакультурних системах
(РАС). У вугрів напрочуд складна схема розмноження, пов’язана з проходженням дуже
непростого метаморфозу від личинки до малька, тому вчені все ще б’ються над тим, щоб
вирощувати вугрів в неволі. Виловлену личинку вугра (скляний вугор) поміщають у
спеціальні умови, де на штучних кормах мальки досягають розміру 5- 7 см і можуть вже
вирощуватися в умовах звичайних РАС. У нашій країні вугра можна зустріти на озері
Світязь (Шацькі озера) та й у багатьох річках. Але зустрічається він вкрай рідко.
Література
1 Гринжевський М.В. Аквакультура України. – Львів: Вільна Україна, 1998.- 364
с
2 Тертишний О.С.,Товстик В.Ф. Рибництво з основами гідробіології: Навчальний
посібник. – Харків: Еспада, 2009. – 288 с.: іл.
3 Шерман І.М.. Рилов В.Г. Технологія виробництва продукції рибництва:
Підручник. – К.: Вища освіта, 2005. – 351 с.
4 Шерман І.М. Ставове рибництво. – К.: Вища освіта, 2003. – 208 с.
76
Секція VІІ «Педагогічні науки»
«Педагогічні науки»
Димитрієва Н.А., Іванюта Г.А.
викладачі основ нарисної геометрії і інженерної графіки,
Ізмаїльський агротехнічний коледж
Сучасність і освітній процес
Сучасність вимагає від учасників освітнього процесу постійно удосконалювати
завдання, враховуючи економічні зміни в суспільстві. Зростання конкуренції ставить
високі вимоги до рівня знань спеціалістів.
Тому постає ключове питання пошуку і застосування нових підходів до
підготовки майбутніх спеціалістів. Сьогодення вимагає не лише знань і навичок, а головне
уміння орієнтуватися та пристосовуватись до складних економічних процесів і успішно їх
здійснювати. Крім того потрібно враховувати індивідуальні особливості і можливості
кожного студента.
Багаторічна тенденція навчання орієнтувалась на засвоєння студентами
запрограмованого об’єму знань. А сучасність вимагає створити такі умови і механізми, які
б давали розвиток природних здібностей студента, креативності і самостійності його в
виборі методів вирішення нестандартних завдань, орієнтації в різних ситуаціях.
Тому потрібно знати індивідуальні особливості кожного студента. Ця робота
кропітка і складна, але без неї подальший процес навчання і виховання спеціаліста
сучасності неможливий.
Готових технологій і рецептів не існує. Головне не бути байдужими і розпізнати
причини відставання або незацікавленості студента.
Причинами відставання можуть бути:
слабка шкільна підготовка;
незацікавленість;
лінощі.
Як подолати ці причини? Якщо слабка шкільна підготовка, проводити
інтегровані заняття в колективі, консультації. Тим, хто лінується, давати нестандартні
завдання або призначити відповідальним за групу студентів або за виконання групою
якихось завдань. Кому нецікаво, залучити у вирішення нестандартних завдань, знайти
цікаві факти або дати завдання студенту, знайти якісь цікаві факти та завдання. Або
впроваджувати в освітній процес нетрадиційні форми проведення занять, наприклад ігрові
заняття спрямовані на виконання завдань, наближених до виробничих.
Враховуючи індивідуальність кожного студента, не треба забувати, що життя
вимагає і потребує підготувати творчомислячих спеціалістів. Ефективність діяльності
педагогічного колективу в повній мірі залежить від впровадження таких освітніх
технологій, які забезпечують високий рівень навчання. І в першу чергу це – інноваційні
технології.
Але не відкидати набуті роками і такі дієві форми навчання, як інтерактивні, які
створюють взаємодію всіх учасників освітнього процесу, можуть моделювати життєві
ситуації, дають змогу вільно висловлювати свої думки і відчувати відповідальність. Упор
треба робити на креативний розвиток студентів як майбутніх фахівців своєї справи.
Існують сучасні освітні технології, а саме:
Технологія критичного мислення. Студент контролює інформацію, порівнює,
формує власну думку, робить певні висновки.
77
Технологія ситуаційного моделювання – орієнтація на самостійне здобуття
знань.
Технологія проблемного навчання – створення проблем, які вирішують самі
студенти самостійно, або колективно, або за допомогою викладача.
Технологія креативного розвитку для студентів з нестандартним мисленням.
На сучасному етапі розвитку суспільства, науки, освіти неможливо обійтись без
застосування нових WEB-технологій, які сприяють поступовому переходу до так званих
«хмарних» послуг. Використання інформаційних технологій в освітньому процесі є
актуальним, оскільки обумовлене соціальною потребою в підвищенні якості освіти і
практичною необхідністю використання комп’ютерних технологій. Враховуючи все це,
практично кожен викладач може організувати освітній процес, використовуючи мобільні
пристрої та безпровідну мережу. Наповнення електронного освітнього простору
здійснюють як самі викладачі, так і студенти.
Сьогодні уявити життя без комп'ютера, мобільного телефону, Інтернету та IT
технологій практично неможливо. Сучасна молодь не уявляє свого життя без Інтернету з
його соціальним спілкуванням та інформаційними ресурсами.
Електронні засоби навчання дозволяють застосовувати новітні комп’ютерні
технології, реалізовувати:
активізацію пізнавально-навчальної діяльності;
моделювання освітнього процесу;
інформаційне моделювання.
Здійснення поставлених завдань багато в чому залежить від організації освітнього
процесу, взаємодії, формування ключових компетенцій, стимулювання активності
студентів.
У сучасному процесі навчання мають використовуватись як традиційні, так і
інноваційні методи навчання, які не менш дієві, а в інших випадках без них просто не
обійтися. Потрібно, щоб вони були у постійному взаємозв’язку і доповнювали один
одного. Ці два поняття мають існувати на одному рівні.
Довіра, підтримка, взаєморозуміння, діалог, обговорення, моделювання процесу –
це основні правила сучасної освіти. І це запорука високого рівня знань студентів. І це
запорука розвитку їх творчого потенціалу.
Саме за таких умов можливо виховати конкурентоспроможного фахівця, якому
доведеться вирішувати виробничі проблеми, приймати конкретні дієві рішення і
відповідати за свої дії.
«Педагогічні науки»
Комкова О.А.,
викладач математики
Механіко – технологічний коледж ОНАХТ
Використання тестових технологій при вивченні математики в коледжі
В умовах сучасності, коли велика увага приділяється діагностиці і моніторингу
знань та вмінь, контролю досягнень рівня обов’язкових результатів навчання, коли
державна підсумкова атестація за курс повної загальної середньої освіти у коледжі
проводиться у формі ЗНО, необхідно в навчальний процес впроваджувати такі форми
контролю, які дозволять передбачити перевірку досягнення кожним студентом рівня
обов’язкової математичної підготовки, глибину сформованості навчальних вмінь [1, с.5].
Однією з таких форм контролю є тестування. Тому існує необхідність проведення
тестування з математики для контролю знань студентів з метою, щоб вони були знайомі з
даною формою контролю, успішно могли б тренуватися онлайн и оф лайн при підготовці
78
до ЗНО. Випливаючи з цієї мети, я впроваджую тестові технології в навчальний процес у
коледжі.
Для застосування тестової технології, яка орієнтована на навчання та розвиток
мислення студентів, необхідно використати ряд вимог методичного характеру до
конструювання системи тестових завдань:
1) принцип цілісності;
2) принцип зростання складності;
3) принцип диференціації [2, с.34].
На заняттях з математики я використовую декілька типів тестів вмінь [3, с.52].
Наприклад, завдання з вибором однієї правильної відповіді. Студенту пропонується
завдання, до якого подано кілька відповідей, але тільки одна з них правильна. Необхідно
знайти правильну відповідь і виписати або позначити її.
Можна запропонувати студентам наступне завдання:
Обчисліть 25𝑙𝑜𝑔54
А Б В Г Д
2 4 5 8 16
Розв’язання: 25𝑙𝑜𝑔54 = 52𝑙𝑜𝑔54 = 5𝑙𝑜𝑔542= 16
Відповідь: Д.
Також можна запропонувати студентам завдання на достатність даних. Ці завдання
призначені для перевірки вміння проводити логічний аналіз. Наприклад, порівняння
значень двох величин, які визначаються в умові. І одним з варіантів відповідей можна
подати варіант «порівняти не можливо».
На мою думку, можна запропонувати таке логічне завдання:
Знайдіть значення 𝑓(0)
(1) Графік функції 𝑦 = 𝑓(𝑥) проходить через точку (5;0)
(2) Графік функції 𝑦 = 𝑓(𝑥) проходить через точку (0;5)
(А) Даних (1) достатньо, а даних (2) - ні
(Б) Даних (2) достатньо, а даних (1) - ні
(В) І даних (1), і даних (2), взятих окремо, достатньо
(Г) Даних (1) і (2) достатньо тільки разом
(Д) Ні даних (1), ні даних (2) навіть разом недостатньо
Розв’язання: Для отримання відповіді потрібно значення 𝑥 = 0, а таке значення є
тільки в даних (2).
Відповідь: Б
Завдання на встановлення відповідності оцінюється на ЗНО 4 балами, тому
потрібно, щоб студенти могли розв’язувати ці тести. В процесі розв’язання пропонується
знайти логічні пари. Найчастіше елементи першої множини позначаються цифрами, а
елементи другої множини – літерами. Перша множина містить чотири елемента, а друга –
п’ять. При цьому кожному елементу першої множини відповідає лише один елемент
другої, і навпаки. Результати заносимо в таблицю, яка відповідає формату таблиці ЗНО.
Можна запропонувати наступне завдання:
Установіть відповідність між виразами (1-4) і тотожно рівними їм виразами
(А-Д) при 𝑎 ≥ 0
1. √𝑎36 А) 𝑎
1
3
2. √√𝑎63
Б) 𝑎1
2
3. √𝑎63 В) 𝑎
4. √𝑎6 Г) 𝑎2
Д) 𝑎3
79
Розв’язання:
1. √𝑎36= 𝑎
3
6 = 𝑎1
2
2. √√𝑎63
= √𝑎66= 𝑎
3. √𝑎63= 𝑎
6
3 = 𝑎2
4. √𝑎6 = 𝑎6
2 = 𝑎3
Тоді відповідь можна подати у вигляді:
А Б В Г Д
1 Х
2 Х
3 Х
4 Х
Завдання з короткою відповіддю. Студентам пропонується завдання, відповіді до
яких можуть бути подані у вигляді чисел, но число може бути записане лише ціле або
десятковим дробом. Така вимога ставиться під час проведення ЗНО, тому важливо, щоб
студенти знали про необхідність переводу звичайного дробу у десятковий.
Наприклад, розв’яжіть рівняння 4𝑐𝑜𝑠2𝑥 + 8𝑠𝑖𝑛𝑥 + 1 = 0. У відповідь запишіть кількість
коренів цього рівняння, які належать проміжку [0;3𝜋
2].
Розв’язання:
4𝑐𝑜𝑠2𝑥 + 8𝑠𝑖𝑛𝑥 + 1 = 0
4(1 − 𝑠𝑖𝑛2𝑥) + 8𝑠𝑖𝑛𝑥 + 1 = 0
4 − 4𝑠𝑖𝑛2𝑥 + 8𝑠𝑖𝑛𝑥 + 1 = 0
−4𝑠𝑖𝑛2𝑥 + 8𝑠𝑖𝑛𝑥 + 5 = 0
4𝑠𝑖𝑛2𝑥 − 8𝑠𝑖𝑛𝑥 − 5 = 0
𝑠𝑖𝑛𝑥 = 2,5 розв′язків немає
𝑠𝑖𝑛𝑥 = −1
2 𝑥 = (−1)𝑘+1
𝜋
6+ 𝜋𝑘, 𝑘 ∈ 𝑍
𝑘 = 0 𝑥 = −𝜋
6∉ [0;
3𝜋
2]
𝑘 = 1 𝑥 =7𝜋
6∈ [0;
3𝜋
2]
𝑘 = 2 𝑥 =11𝜋
6∉ [0;
3𝜋
2]
Відповідь: 1.
Завдання з повним розв’язанням. Це звичайні приклади, але потрібно записати всі
необхідні кроки, які в підсумку дають результат. При запису потрібно посилатися на
аксіоми, теореми, властивості, означення, твердження, формули, таблиці, графіки.
Можна запропонувати наступну фізичну задачу:
Закон зміни координати х матеріальної точки від часу t під час прямолінійного руху
вздовж осі Ох задається функцією 𝑥(𝑡) = 𝑡3 − 2𝑡2 + 4𝑡 − 3. Знайдіть закон зміни
прискорення цієї матеріальної точки 𝑎(𝑡).
Розв’язання:
Застосовуємо формулу 𝑉(𝑡) = 𝑥′(𝑡). Отримаємо 𝑉(𝑡) = 3𝑡2 − 4𝑡 + 4.
Далі за формулою 𝑎(𝑡) = 𝑉′(𝑡), отримаємо закон зміни прискорення матеріальної точки
𝑎(𝑡) = 6𝑡 − 4.
Відповідь: 𝑎(𝑡) = 6𝑡 − 4.
80
На мою думку, проведення моніторингу знань студентів у вигляді тестування
допоможе студентами при підготовці до ЗНО, що буде посилкою до успішного складання
екзамену з математики.
Література
1. Педагогічне оцінювання і тестування. Правила, стандарти, відповідність. Наукове
видання / [Болюбаш Я. Я., Булах І. Є., Мруга М. Р., Філончук І. В.] – К. : Майстер-клас,
2007. – 272 с.
2. Конструювання тестів. Курс лекцій: навч. посіб. / Л.О. Кухар, В.П. Сергієнко. – Луцьк,
2010. – 182 с.
3. Булах І. Є. Створюємо якісний тест: навч. посіб. / І. Є. Булах, М. Р. Мруга. .– К. :
Майстер-клас, 2006 – 160 с.
"Педагогічні науки"
Мирошниченко В.О., голова ЦК суспільно-гуманітарних дисциплін,
Рощіна-Боговик Ю.О. , голова обласної методичної комісії
викладачів соціальних дисциплін та правознавства,
викладач ЦК суспільно-гуманітарних дисциплін
Одеський Технічний коледж ОНАХТ
Використання активних та інтерактивних методів при вивченні історії в ЗВО І-ІІ р.а.
Навчальний процес в сучасному ВУЗі зазнає постійне вдосконалення. Особливо
актуальним є використання активних та інтерактивних методів навчання при підготовці
студентів, які вивчають історію України та всесвітню історію. Ці методи спрямовані на
формування у студентів в першу чергу професійних умінь і навичок і дозволяють
використовувати отримані знання в певних практичних ситуаціях, успішно реагувати на
зміни, що відбуваються в світі. Крім того, активні та інтерактивні методи навчання
сприяють розвитку навичок ефективних комунікацій, лідерства, командної роботи,
орієнтації на результат, управлінських навичок.
Відмінність навчального процесу із застосуванням активних методів навчання від
традиційного полягає в тому, що студенти активно залучаються до процесу навчання і за
допомогою обміну знаннями, ідеями, способами діяльності спільно знаходять рішення
поставленої перед ними викладачем завдання. Роль викладача в таких умовах
трансформується, він не просто доносить до студента свої знання, а організовує
навчальний процес таким чином, щоб студент активно брав участь в навчанні, витягуючи
інформацію з різних джерел.
В даний час немає чіткого поділу між активними та інтерактивними методами
навчання, одні і ті ж методи можуть ставитися різними експертами і до активних, і до
інтерактивних.
Активні методи навчання - це такі методи, за допомогою яких студент в процесі
освоєння навчального матеріалу застосовує активну розумову, пізнавальну і творчу
діяльність. На заняттях стають активними не тільки викладачи, але і студенти.
При застосуванні активних методів навчання викладач не просто викладає
готовий матеріал студентам, а спонукає їх до самостійного отримання знань за допомогою
активної пізнавальної діяльності. Активні методи навчання відрізняє високий ступінь
мотивації та емоційності, цілеспрямована й тривала активізація мислення, при якій
студент змушений бути активним досить тривалий час, тобто на протязі всього заняття, а
не на короткий час, епізодично.
Сучасною формою активних методів навчання виступають інтерактивні методи
навчання. Інтерактивні методи навчання (від англ, «inter» -взаємне, «act» -действовать)
пов'язані з більш тісною взаємодією студентів не тільки з викладачем, але і між собою. Ця
81
назва використовується в разі потреби зазначити більш високу активність студентів по
взаємодії між собою, якій сприяє викладач. Викладач виконує роль організатора,
помічника, створюючи новий формат проведення занять.
Важливе значення серед різних форм проведення занять завжди мала і має лекція.
Лекція дозволяє при передачі інформації викладачем охопити велику кількість студентів.
До числа найбільш часто використовуваних інтерактивних лекцій для студентів цього
профілю можна віднести: проблемну лекцію, лекцію-провокацію, лекцію-візуалізацію,
лекцію прес-конференцію, лекцію-бесіду і лекцію-дискусію. При навчанні студентів не
можна повністю відмовитися від класичних лекцій, необхідно поступово доповнювати їх
нетрадиційними формами, вносити в них інноваційні елементи, орієнтуючись на
студентську аудиторію.
Останнім серед викладачів часом широку популярність набувають інтерактивні
семінари. В ході таких семінарів у студентів формуються вміння формулювання своєї
позиції, постановки і рішення задач, відстоювання своєї точки зору, навички проведення
дискусії. Викладач виступає на такому семінарі в ролі організатора, модератора і
партнера, а не в ролі ментора.
Найпопулярнішими серед викладачів при проведенні інтерактивних семінарів є
такі методи: навчальна дискусія, «мозковий штурм», «круглий стіл», ділова гра.
Метод дискусії є базовим серед інтерактивних методів навчання студентів, він
може бути включений в інші методи, виступаючи їх складовим елементом. Дискусія може
виступати також самостійним методом навчання. Для проведення дискусії важливе
значення має вибір теми. Може проводитися дискусія за матеріалами лекції, за
підсумками семінарських занять, з проблем запропонованим викладачам і студентами.
Підготовка і проведення дискусії передбачає роботу в групах. Важливо правильно
поставити завдання перед студентами, дати їм час на підготовку і пошук матеріалу. Метод
дискусії допомагає закріпити знання і розширити обсяг одержуваної інформації.
Працюючи в групі, студенти набувають вміння командної діяльності, навички вироблення
спільних рішень, пошуку компромісів, вчаться наводити аргументи для відстоювання
своєї точки зору, терпимо ставитися до думок інших. Багато в чому результативність
проведення дискусії пов'язана з уменіем- викладача формувати групи і організовувати
групову роботу з урахуванням поставлених цілей. При проведенні дискусії потрібно
активізувати кожного учасника і постаратися залучити до дискусії всіх студентів групи. В
кінці дискусії спільно зі студентами викладач формулює рішення проблеми.
Метод «мозкова атака» («мозковий штурм») - метод колективного пошуку ідей і
рішень, який також часто застосовується при навчанні студентів. Цей метод також може
використовуватися як частина семінарського заняття. В ході проведення «мозкової атаки»
студенти висувають різні можливі варіанти вирішення поставленого завдання, потім вони
піддаються аналізу з точки зору життєвості цих ситуацій. При висуванні ідей
розглядаються найрізноманітніші варіанти, часом несподівані й парадоксальні. В даному
випадку на першому етапі необхідно виключити критику для того, щоб дати можливість
студентам висловлювати різні ідеї, не перериваючи творчий процес. Викладач допомагає
студентам, задаючи уточнюючі питання, мотивує їх на пошук нових цікавих ідей. На
другому етапі ідеї оцінюються, аналізуються і вибираються кращі. Беручи участь в
мозковій атаці, студенти набувають навичок розвитку креативності, отримання
позитивного досвіду вирішення проблем, активізації творчого потенціалу. Цей метод
застосовується також у багатьох організаціях для вирішення складних проблем і пошуку
нетрадиційних способів їх вирішення.
Метод «круглого столу» широко застосовується при вивченні всесвітньої історії
та історії України. Він досить давно використовується в науці і політиці, і прийшов звідти
в сферу освіти. В основі цього методу лежить вільне, нерегламентоване колективне
обговорення актуальних проблем. На такі обговорення виносяться найбільш важкі для
засвоєння питання курсу, які вимагають колективного обговорення. Проведення круглого
82
столу дозволяє студентам виступати в ролі доповідачів, опонентів, отримати навички
постановки і рішення задач, формулювати докази і будувати спростування. Для
проведення заняття потрібна підготовка приміщення і розташування в круговому
положенні столів так, щоб студенти розміщувалися обличчям один до одного. Це дозволяє
учасникам відчувати себе рівноправними, що збільшує їх активність. Викладач також
повинен знаходитися разом зі студентами в колі, що дозволяє йому управляти дискусією,
створює формат неформального спілкування. При проведенні круглого столу іноді
практикуються запрошення фахівців - істориків, політологів, соціологів, що займаються
даною проблемою. Проведенню круглого столу передує самостійна робота студентів і
якість заняття залежить від того наскільки ця робота була глибокою і тривалою.
Застосування даного методу сприяє розвитку творчого мислення, пізнавальної активності,
допомагає закріпленню теоретичних знань, а також формування практичних навичок
вирішення поставлених завдань.
Метод ділової гри широко застосовується як в освіті, так і в дослідницькій роботі.
В рамках ділової гри моделюється ситуація, в якій може опинитися суспільство.
Основною метою проведення ділової гри стає вироблення практичних навичок прийняття
рішень в реальній ситуації. Використання ділових ігор у освітньому процесі забезпечує
максимальне засвоєння матеріалу. Ділові ігри створюють зв'язок між теорією і практикою.
Такі заняття подобаються студентам, вони ставлять їх в умови, коли необхідно
вирішувати конкретні завдання, дають відчути себе фахівцями в своїй сфері.
Залежно від цілей при підготовці студентів виділяють навчальні, дослідні,
проектувальні гри. Навчальні ігри можуть бути атестаційними, бліц-іграми, міні-іграми і
т.д.
Порівняно новим методом інтерактивного навчання є тренінг. Тренінг являє
собою комплексний метод навчання, що складається з набору вправ та ігор, об'єднаних в
систему. Проведення заняття у вигляді тренінгу передує велика підготовча робота
викладача. Необхідно підготувати сценарій тренінгу, здійснити підготовчу роботу зі
студентами, провести розподіл ролей між учасниками. Тренінг спрямований не тільки на
отримання знань, а й на формування компетенцій, а також виховання учасників. Важлива
роль в процесі вивчення всесвітньої історії та історії України належить самостійній роботі
студентів. Для отримання знань, умінь, володіння навичками студент повинен не тільки
відвідувати лекційні та семінарські заняття, а й здійснювати планомірну самостійну
роботу протягом всього процесу навчання. Ця робота виконується за завданням і під
керівництвом викладача студентом самостійно.
Метою самостійної роботи є закріплення знань, формування умінь і навичок,
розширення інтересу до дослідницької діяльності, підвищення рівня підготовки студента.
В ході самостійної роботи студент виробляє свою точку зору на питання, які
розглядаються. Традиційно самостійна робота студентів включає виконання домашніх
творчих завдань, підготовку доповідей, рефератів і т.д. Однак в сучасних умовах великого
значення набуває використання інтерактивних форм самостійної роботи студентів.
Наприклад, завдання для самостійної роботи студентів можуть бути спрямовані на
підготовку проектів.
Студенти можуть бути об'єднані в групи від 2 до 5 осіб, і кожна група студентів
готує свій проект самостійно. В ході виконання проекту студенти активно взаємодіють
між собою, кожному з них відводиться певна роль, вони збирають інформацію, аналізують
її, проводять оцінку результатів, обмінюються отриманими даними, кожен студент готує
певну частину проекту. Кожна частина представляється групі, з цих частин готується
підсумковий доповідь групи. В результаті підготовки проекту студенти набувають
комунікативні навички, працюючи в різних групах, розвивають дослідницькі вміння,
проводячи аналіз, систематизуючи інформацію і узагальнюючи результати. Виконані
проекти можуть бути представлені групою студентів своїм однокурсникам на
83
семінарському занятті. Кожна група представляє свій проект, розповідає про результати,
відповідає на питання, захищаючи свою точку зору.
Таким чином, використання активних та інтерактивних методів при вивченні
історії в ЗВО І-ІІ р.а. має звелике значення для навчального процесу:
- застосування активних та інтерактивних методів навчання стає пріоритетним
напрямком в освітньому процесі.
- головним завданням навчання студентів є підготовка таких фахівців, які можуть
швидко, адекватно і в деяких випадках нестандартно реагувати на зміни, що відбуваються
в сучасному світі.
- розглянуті методи активного і інтерактивного навчання сприяють підвищенню
активності студентів і мотивують їх до самостійного навчання.
Виходячи з цього можна констатувати - студенти переходять від пасивного
сприйняття інформації до активного пошуку знань і формування практичних навичок:
- з об'єктів впливу вони перетворюються в суб'єкти взаємодії.
- за допомогою активних та інтерактивних методів навчання студенти не просто
отримують актуальну інформацію та формують комунікативні навички, вони також
розвивають навички ораторського майстерності, ситуаційного аналізу, моделювання
процесу прийняття рішень, порівняльної оцінки різних ситуацій.
- роль викладача в сучасних умовах трансформується, його завданням стає не
просто навчити студентів, надаючи їм інформацію, а навчати і розвивати, формуючи
необхідні компетенції.
Активні та інтерактивні методи навчання мають зараз високий потенціал і можуть
широко використовуватися творчими, прогресивними і конкурентоспроможними
викладачами.
Література
1. Погребная Е.Н. Психолого-педагогические основы активных методов обучения
// http://tnaia.narod.ru/sk/
2. Сайко С.А. Использование педагогических технологий на уроках //
https://nsportal.ru/nachalnaya-shkola/obshchepedagogicheskie-
tekhnologii/2018/03/30/ispolzovanie-pedagogicheskih
3.Субочева А.Д. Инновационные методы обучения как способы активизации
мыслительной деятельности студентов. // Международный научно-исследовательский
журнал. – 2014. – № 9 (28). – С. 136–139.
4. Ергалиев Е.Н. Инновационные методы в обучении студентов вуза // Молодежный
научный форум: Гуманитарные науки: электр. сб. ст. по мат. XLII междунар. студ. науч.-
практ. конф. № 2(41). URL: https://nauchforum.ru/archive/MNF_humanities/2(41).pdf
«Педагогічні науки»
Луценко Р. Р.,
студент 5-го курсу спеціальності 081 «Економічна кібернетика»
Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна,
Луценко Н. М.,
кандидат медичних наук,
викладач КЗОЗ «Куп’янський медичний коледж ім. Марії Шкарлетової»
Сучасні технології навчання – запорука якісної підготовки молодих спеціалістів
Світові тенденції гуманізації, інтеграції та глобалізації суспільства визначають
нові пріоритети розвитку освіти в Україні. Важливим аспектом реформування освітньої
галузі є включення в освітній процес сучасних електронних методів та засобів навчання
[1, с. 52].
84
Головним завданням освітньої діяльності є досягнення найвищої якості
підготовки фахівців, їх конкурентоспроможності і відповідності стандартам
національного та світового ринку праці. Досягнення цієї мети можливе лише за умов
широкого застосування у навчально-виховному процесі сучасних ефективних технологій
навчання.
Сьогодні достатня увага приділяється впровадженню новітніх технологій та форм
організації навчального процесу. Ми вже маємо значний арсенал електронних засобів
навчання (мультимедійних лекцій, електронних підручників, відеопрезентацій,
електронних лабораторних практикумів, бази тестів для навчання і для контролю знань,
електронних кейсів з теоретичних дисциплін тощо), які дозволяють формувати професійні
компетентності майбутніх фахівців.
Комп’ютер, інтернет, сучасні аудіовізуальні засоби навчання дають можливість
максимально індивідуалізувати навчання, зробити процес навчання творчим,
дослідницьким. Вже стає нормою проведення навчальних занять з використанням
мультимедійних презентацій, зроблених в таких програмах, як Microsoft Office,
PowerPoint). Однак поряд зі звичайними презентаційними технологіями у сферу освіти
входять нові, так звані інтерактивні технології, які дозволяють відійти від презентації у
вигляді слайд-шоу [3, с. 50].
Ми вже маємо досвід проведення відкритих практичних занять з клінічних
дисциплін з трансляцією в режимі онлайн для семи медичних коледжів, маємо досвід
проведення педагогічного онлайн-форуму, присвяченого обговоренню мотивації
абітурієнтів, студентів і викладачів. Цей вебінар було проведено у режимі реального часу.
Щорічно проводимо науково-методичні заходи, як на рівні міста, так і області, беремо
участь у науково-практичних заходах, міжнародних конференціях, конкурсах
студентських науково-дослідницьких робіт. Вважаємо, що саме завдяки скрайбінг-
презентації посіли почесне перше місце по області у конкурсі студентських науково-
дослідних робіт.
Запорука успіху також полягає в тому, що слід активно залучати студентів у
роботу на занятті, постійно підтримувати інтерес, створювати ситуації обміну
інформацією. Таким чином, застосування сучасних інформаційних технологій у навчанні
– одна з найбільш важливих і стійких тенденцій розвитку світового освітнього процесу.
Отже, сучасні заклади освіти потребують постійного впровадження в навчальний
процес інноваційних педагогічних технологій і методів. Так, під час проведення
педагогічного тренінгу для викладачів клінічних дисциплін «Інтерактивні технології
навчання у практиці сучасного педагога», педагоги мали можливість в ході тренінгових
програм ознайомитися з такими методами, як «Ментальні карти», «Графічний коучінг»,
«Скрайбінг – новітня технологія візуалізації навчального матеріалу», «Тимбілдинг як
інструмент згуртування навчальної групи та педагога», «Фасилітація як метод активного
навчання». Ефективними методами є: метод створення ситуації новизни навчального
матеріалу, метод створення відчуття успіху в навчанні, метод опори на життєвий досвід,
метод пізнавальних ігор. Застосування у роботі методу проектів вважаю показником
високої кваліфікації науково-педагогічного працівника навчального закладу.
Ефективними є такі прийоми, як «Навмисна помилка», або «Допоможи згадати». Вони
привертають увагу студентів, стимулюють бажання вчитися.
Суспільству потрібен педагог, який володіє глибокими професійно-педагогічними
знаннями, здатний до творчих, нестандартних рішень, готовий до роботи в інноваційному
середовищі [2, с. 8].
Серед сучасних інноваційних методів навчання фасилітаційна організація
простору навчального спілкування починає займати ведучу позицію, а викладач-
інформатор змінюється на викладача-фасилітатора (від англ. facilitate - допомагати), тобто
85
викладача, основна роль якого – не надати роз’яснення самому, а представити алгоритм та
технології групової роботи для розв’язання поставленого завдання.
Диспути й дискусії вчать аргументувати, доводити, висловлювати власну думку,
критично ставитись до чужих і власних суджень, сприяють створенню атмосфери
доброзичливості, поваги до думок інших. Такі форми дискусії, як «Мозкова атака»,
«Симпозіум», «Дебати» генерують ідеї, включають обговорення їх для вирішення
проблеми. Диспути й дискусії передбачають виступ учасників з доповідями чи
повідомленнями, вчать коректному спілкуванню, вмінню відповідати на запитання
аудиторії.
Для проведення науково-дослідної роботи в коледжі організовані студентські
товариства, які здійснюють свою діяльність у позаурочний час. Науково-дослідна робота
базується на роботі предметних гуртків, дослідній, пошуковій роботі, організації виставок,
доповідей, проведенні науково-практичних конференцій. У рамках науково-дослідної та
гурткової роботи кожного року в коледжі проходять презентації та конкурси студентських
робіт з дисциплін загальноосвітньої, гуманітарної, соціально-економічної, природничо-
наукової підготовки і клінічних циклів як терапевтичного, так і хірургічного. Підсумки
всіх видів науково-дослідної роботи студентів підводяться в два етапи на науково-
практичній конференції, головною метою якої є виявлення і підтримка обдарованих
студентів. Завданням конференції також є активізація пізнавальної діяльності студентів,
підвищення інтелектуального рівня, розширення світогляду в області медицини. Науково-
практичні конференції та конкурси наукових робіт допомагають студентам здобути
навички дослідної роботи, розкрити творчі здібності та індивідуальність.
Якість викладання значною мірою залежить від рівня підготовки викладача,
опанування ним сучасної методики викладання та володіння мультимедійними
технологіями навчання. Ефективність засвоєння курсу дисципліни значно підвищується за
рахунок впровадження мультимедійних технологій, можливості яких важко переоцінити.
Інформаційні технології змінюють традиційні підходи до вирішення завдань навчання.
Лекція на основі мультимедійних технологій має такі визначальні риси, як інтенсифікація
навчання, активізація та технологічність [4, с. 62].
Слід зазначити, що для ефективного впровадження комп’ютерних технологій у
навчальний процес і від педагога, і від студента вимагається володіння навичками з
комп'ютерної грамотності: це і вміння писати та редагувати інформацію, як текстову, так і
графічну, вміння користуватися новими комп'ютерними програмами і базами даних,
вміння зберігати інформацію, виводити її на інтерактивні дошки тощо.
Таким чином, сучасні ефективні технології навчання є запорукою якісної
підготовки молодих спеціалістів. Застосування сучасних ефективних технологій навчання
сприяють індивідуалізації навчання, підвищенню мотивації та пізнавальної активності
студентів, інтенсифікації самостійної роботи, зростання обсягу виконаних завдань.
Застосування сучасних ефективних технологій навчання безумовно підвищує і
професіоналізм викладачів, і якість освіти молодих спеціалістів.
Література
1. Загорулько Л. Використання у навчанні технологій «веб-квест» і «блог-квест /
Л.Загорулько // Навчально-методичний журнал «Фахова передвища освіта». К., 2019, №
1(48). – С. 52-61.
2. Іщенко Т., Жуковська С. Науково-методичний центр вищої та фахової перед вищої
освіти – центр взаємодії закладів освіти/ Т. Іщенко, С. Жуковська. // Навчально-
методичний журнал «Фахова передвища освіта». К., 2019, № 1(48). – С. 8-11.
3. Марценюк А. Електронний посібник у сучасному навчанні / А. Марценюк // Навчально-
методичний журнал «Фахова передвища освіта». К., 2019, № 1(48). – С. 50-51.
4. Палій В. Проведення лекцій на основі мультимедійних технологій / В. Палій //
Навчально-методичний журнал «Фахова передвища освіта». К., 2019, № 1(48). – С. 62-63.
86
«Педагогічні науки»
Ратушна С.В.,
викладач дисципліни «Математика»
КЗОЗ «Куп’янський медичний коледж ім. Марії Шкарлетової»
Компетентнісний підхід при викладанні дисциплін фізико-математичного циклу
На сучасному етапі розвитку суспільства, на шляху інтеграції України до
Європейського простору, при переході до ринкової економіки, що характеризується
стрімким зростанням обсягу наукової інформації і високоінтелектуальними технологіями
суспільного виробництва, демократичне суспільство вимагає від освіти значних змін.
Суспільству необхідна людина, яка здатна до активного творчого оволодіння
знаннями; вміннями застосовувати ці знання на практиці. Знання повинні бути гнучкими і
студент повинен вміти мобілізувати їх в реальній життєвій ситуації, швидко адаптуватися
до нестандартних ситуацій. Крім того, щоб знайти своє місце в житті,бути успішним,
активно засвоїти свої життєві і соціальні ролі, сучасний випускник повинен вміти
працювати в команді, бути комунікабельним та вмотивованим на успіх. Дійсно, сучасна
освіта за допомогою компетентнісного підходу прагне підготувати студентів до життя, в
якому вони з легкістю зможуть реалізуватися як особистості.
Серед галузевих компетентностей важливе значення мають фізико-математичні,
оскільки фундаментальні поняття, аксіоми, теореми і теорії мають своїм джерелом
реальність і, разом з тим, призначені для дослідження реальності за допомогою фізико-
математичних моделей. Оволодіння фізичним і математичним методами пізнання
дійсності становить підґрунтя для формування фізико-математичної компетентності.
Базовими поняттями компетентнісного підходу є компетентність і компетенція. Ці
поняття в педагогічній науці досить плідно розробляються та різнобічно розглядаються,
проте однозначного змісту і визначення не мають. Терміном «компетенція»
характеризується те різноманіття знань, умінь, особистісних якостей, властивостей, яким
повинна володіти людина у відповідності зі своїм місцем у соціальній та професійній
діяльності. Термін «компетентність» вказує на відповідність реального й необхідного в
особистості фахівця, на ступінь освоєння особистістю змісту компетенцій, тобто це, перш
за все, якісний показник [2, 37]. У сфері освіти компетенція — це об’єктивна категорія,
суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень тощо у певній сфері діяльності
людини; компетентність — це інтегративне утворення особистості, що поєднує знання,
уміння, навички, досвід й особистісні якості, які зумовлюють прагнення, готовність і
здатність розв’язувати завдання, що виникають у реальних життєвих ситуаціях,
усвідомлюючи при цьому значущість предмета і результату діяльності [3, 232].
Питанням формування та розвитку предметної компетентності у методиці
навчання фізико-математичних дисциплін займалися П.С. Атаманчук, В.П. Вовкотруб,
В.І.Бургун, Г.П.Бевз, М.І.Бурда, З.І.Слєпкань, Г.І.Саранцев, Н.А.Тарасенкова,
М.Ю.Галатюк, М.І.Садовий, О.М.Трифонова, В.Д.Шарко та ін.; також реалізація
задачного підходу в навчанні фізики знайшла своє відображення у працях
С.У.Гончаренка, Є.В.Коршака, О.В. Сергєєва, А.І.Павленка, С.А.Муравського та ін. Їх
роботи охоплюють питання, які пов’язані з визначенням основних фізико-математичних
компетенцій та напрямів їх набуття, формуванням фізичної, математичної компетентності
вчителя на основі дослідницького підходу з використанням інформаційно-комунікаційних
технологій (ІКТ); підготовкою майбутніх учителів до формування математичної, фізичної
компетентності учнів та студентів.
Математика – навчальний предмет у зміст якого входять елементи арифметики,
алгебри, початків математичного аналізу, геометрії на площині і в просторі, теорії
ймовірностей і математичної статистики, комбінаторики. Значення фізико-математичної
освіти обумовлюється тим, що якість підготовки молодого покоління – індикатор
87
готовності суспільства до соціально-економічного розвитку, мобільності особистості в
освоєнні і впровадженні високих технологій. Поглиблене вивчення фізико-математичних
дисциплін крім розширення і поглиблення змісту, має сприяти формуванню стійкого
інтересу до предмета, розвитку відповідних здібностей і орієнтації на професійну
діяльність, де використовуються одержані знання. Інтерес до вивчення фізико-
математичних дисциплін має постійно стимулюватися. Проте у випадку втрати у студента
інтересу до даних дисциплін програмою передбачена можливість переходу до вивчення
предмета в межах загальноосвітнього курсу. Вимоги до результатів поглибленого
вивчення не мають бути надмірними. Завищені вимоги породжують перевантаження і, як
наслідок, призводять до втрати інтересу до предмета.
Як зазначено у методичному посібнику [4, 230] про те що, зміст даних дисциплін
орієнтований на послідовну реалізацію культурологічного принципу його побудови і
пріоритетними є завдання розвитку логічного мислення засобами математики та фізики,
освоєння та свідоме застосування фізико-математичної мови та методу математичного
моделювання для розв’язування практичних та прикладних задач. Цим самим
забезпечується базис культури та предметної компетентності, а отже і здатності
застосовувати математику та фізику в реальному житті. Кінцевим результатом навчання
фізико-математичних дисциплін на засадах компетентнісного підходу є компетентності
студентів, що включаються , зокрема, до загальнокультурних.
Дана компетентність розглядається як особистісна якість, що інтегрує змістово-
інтелектуальну (знає і розуміє), рефлексивно діяльнісну (уміє і застосовує) та
мотиваційно-ціннісну (виявляє ставлення та оцінює) складові. Ця якість особистості
студента формується та розвивається протягом всього періоду навчання. Змістово-
інтелектуальний компонент фізико-математичної компетентності складається з елементів
математичної та фізичної мови, математичних та логічних операцій, фізико-математичних
моделей, базових алгоритмів та тверджень. Набування предметно-галузевих фізико-
математичних компетентносте й безпосередньо пов’язане з процедурою засвоєння понять,
виконанням фізико-математичних та логічних операцій, використанням математичної і,
зокрема символічної мови та мови графіків, розуміння її зв’язку з природною мовою. У
цьому контексті є цікавою думка американського фізика Р.Фейнмана: «Математика - це
мова плюс міркування, це наче мова і логіка разом. Математика - це знаряддя для
міркувань. У ній сконцентровано результати точного мислення багатьох людей».
Методична модель процедури формування фізико-математичної компетентності
студентів ґрунтується на позитивній мотивації до математичної діяльності, пізнавальному
інтересі до математики, фізики та її історії, а отже історії виникнення та розвитку фізико-
математичних понять і термінів. Для усвідомленого засвоєння та використання фізичного
та математичного терміна суттєвою є інформація про те, що це слово означає в точному
перекладі мовою його походження, коли і ким вперше було його (або відповідний йому
символ) застосовано в математиці та фізиці. Для розвитку фізико-математичних
компетентностей використовують: проектні технології, пошуково-дослідницьку
діяльність, фізико-математичне моделювання. Викладання фізики та математики має
відбивати діалектику пізнання дійсності і побудови самих фізико-математичних теорій на
основі практики. Саме тому свою роботу, ми - викладачі фізико-математичних дисциплін
здійснюємо відповідно до вимог сьогодення, тому актуальним є формування фізико-
математичних компетентностей студентів на основі принципів історизму та прикладної
спрямованості.
Із зазначеного випливає, що головне завдання дисциплін фізико-математичного
циклу — розвиток здібностей і навичок студентів, підвищення престижу знань,
формування фізико-математичних компетентностей, вміле використання випускниками
набутих у процесі навчання вмінь і практичних навичок у повсякденному житті. Ми
повинні знайти шлях до особистості студентів через звернення до їх життєвого досвіду,
через підбір задач прикладного змісту, через використання історичного матеріалу, що
88
викликає інтерес студентів до предмета, формує у них певні фізико-математичні
компетентності.
Література
1. Боровик Г. В. Компетентнісний підхід до навчання учнів на уроках математики./
Методичний посібник для вчителя.
2. Головань М.С. Математичні компетентності чи математична компетентність?/
М.С.Головань// Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології : наук. журн. —
Суми : СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2011.— №8(18).— С. 224–234. 3
3. Муравський С.А. Формування предметної компетентності у студентів у процесі
складання і розв’язування фізичних задач: дис. кандидата пед. наук: 13.00.02 /
Муравський Сергій Анатолійович. – Кіровоград, 2015. – 236 с.
4. Компетентнісно орієнтована методика навчання математики в основній школі:
Метод. посібник / О.І.Глобін, М.І. Бурда, Д.В. Васильєва, В.В. Волошена, О.П.
Вашуленко, Н.Д. Мацько, Т.М. Хмара. — К.: Педагогічна думка, 2015. – 245с.
«Педагогічні науки»
Троц В.М.,
викладач фахових дисциплін
КЗОЗ «Куп’янський медичний коледж ім. Марії Шкарлетової»
Використання інноваційних технологій навчання – запорука підготовки
висококваліфікованих спеціалістів
Проблема підготовки майбутніх фахівців є однією з пріоритетних в усьому світі.
На сучасному етапі реформування та розвитку освіти зросла необхідність готувати
працівників, як особистостей з розвиненим умінням оцінювати ситуацію, готових до
активної професійної та соціальної діяльності. Серед основних напрямів державної
політики в контексті інтеграції вітчизняної освіти до європейського освітнього простору
визначено проблеми підвищення якості освіти, розробка та впровадження освітніх
інновацій та інформаційних технологій.
Якість фахової передвищої освіти - відповідність умов освітньої діяльності та
результатів навчання вимогам законодавства та стандартам фахової передвищої освіти,
професійним та/або міжнародним стандартам (за наявності), а також потребам
заінтересованих сторін і суспільства, яка забезпечується шляхом здійснення процедур
внутрішнього та зовнішнього забезпечення якості освіти. А фахова медична освіта
вимагає від навчального закладу підготовки не тільки висококваліфікованих фахівців, які
будуть відповідати вимогам сучасної медицини, але й спеціалістів здатних до різних умов
праці по наданню медичної допомоги населенню, і яким будуть притаманні такі якості як
компетентність, ініціативність, комунікабельність, та адаптованість.
Пріоритет при формуванні майбутнього спеціаліста – не просто засвоєння знань, а
уміння творчо використовувати їх для отримання нового знання, розвиток самостійного
критичного мислення особистості – це проблеми, реалізація яких потребує принципово
нового погляду на технологію навчання. Успіх навчання залежить в основному від
спрямованості і внутрішньої активності студентів, ступеня самостійності. Тому так
важливі сучасні освітні технології, що дозволяють організувати навчальний процес з
урахуванням майбутньої професійної спрямованості, а також з орієнтацією на особистість
студента, його інтереси, схильності і здібності.
Найпотужнішим джерелом пізнавальної активності студентів, розвитку їхніх
творчих здібностей, інтересів, умінь і навичок та інших інтелектуальних чинників
сьогодні є нові інноваційні технології.
89
Інноваційне навчання – зорієнтована на динамічні зміни в навколишньому світі
навчальна діяльність, яка ґрунтується на оригінальних методиках розвитку різноманітних
форм мислення, творчих здібностей, високих соціально-адаптаційних можливостей
особистості[3]. Його покликання готувати не лише «людину, що пізнає», але і «людини,
що діє». Причому усі елементи традиційного навчання мають місце в інноваційному,
питання полягає лише у визначенні співвідношення репродуктивного і продуктивного,
діяльного і творчого.
Особливістю навчально-пізнавальної діяльності в інноваційному навчанні є підхід
до організації оволодіння знаннями, створення умов включення тих, хто навчається, не
просто в діяльність, а в діяльність творчу (пошукову, самодіяльну, ініціативну, самостійну
тощо), що зумовлена: видом навчально-пізнавальної діяльності (спостереження і
практична дія переважають над слуханням академічних теоретичних знань або
супроводять його); логікою пізнавального процесу (індукція переважає над дедукцією);
психологією пізнавального процесу (аналіз через синтез, асоціативний і евристичний
механізми сприйняття інформації, зв'язок інтуїтивного і логічного способів мислення
тощо); джерелом знання (опора на образ, наочність)[5]. Таке навчання спонукає студентів
до ініціативності, творчого підходу та активної позиції у всіх видах навчальної діяльності,
передбачає не отримання, а здобування, створення, конструювання знань, умінь,
компетентностей самим студентом, що значно підвищує результативність. Результати
інноваційного навчання полягають у значно глибшому й більш усвідомленому розумінні
студентами сутності вивченого, сформованістю умінь самостійно аналізувати і оцінювати
навчальну й іншу інформацію, формулювати висновки, аргументовано відстоювати свою
точку зору, слухати інших, поважати альтернативну думку, працювати в групі.
Найбільш поширеними інноваційними моделями у сучасній фахової передвищій
освіті є контекстне навчання, імітаційне навчання, проблемне навчання, модульне
навчання, дистанційне навчання.
На сьогодні значна кількість українських та зарубіжних науковців, методистів
досліджують питання впровадження інноваційних технологій в навчальний процес. Так,
зокрема, велика кількість наукових праць стосується питання інформатизації українського
освітнього простору, використання сучасних комп’ютерних технологій в навчаннях
закладах.
При навчанні студентів-медиків також істотне місце необхідно приділяти
використанню Інтернет - технологій. З досвіду роботи вже стало зрозуміло роботи, що
нові інформаційні та телекомунікаційні технології багатофункціональні і універсальні,
полегшують навчання студентів, що мають проблеми з українською мовою, але самі по
собі вони не вносять ніяких змін у процес навчання.
Більшість лекційних та практичних занять з фахових дисциплін ефективно
проводити з використанням відеоматеріалів, комп'ютерних презентацій тощо і це
потужний стимул у навчанні. За допомогою таких занять активізуються психічні процеси
студентів: сприйняття, увага, пам'ять, мислення; набагато активніше і швидше
відбувається збудження пізнавального інтересу[2].
Найкраще свою доцільність при вивченні фахових (клінічних) дисциплін показало
застосування імітаційне навчання. Його основою є імітаційно-ігрове моделювання в
умовах навчального процесу, що відбувається в першу чергу, під час практичних занять:
ділові ігри, як моделювання вибіркових аспектів клінічної ситуації, яку виконують за
раніше визначеними правилами, вихідними даними і методиками. Найважливішими
ознаками ділових ігор можно вважати: цільове призначення гри, різноманітність
тематичних рамок, імітувальні контекстно-орієнтовані області, ступінь свободи рішень,
характер комунікацій між учасниками, ступінь відкритості гри, комплексність моделі, що
використовується, форма її проведення й інше.
90
Тому все більш актуальним вважають не стільки активне впровадження
інноваційних технологій в процесі навчання, скільки їх правильний вибір та мета
використання.
Вищезгадані технології навчання дозволяють різко збільшити відсоток засвоєння
матеріалу, а також ведуть до розвитку професійних і особистісних якостей студентів,
зокрема: росту активності, клінічного мислення, посиленню відповідальності за свої
рішення, формування здібностей до практичної діяльності в медицині тощо[1]. Сучасні
інноваційні технології викладання фахових дисциплін у медичному коледжі відіграють
важливу роль у навчальному процесі і впливають на формування професійного,
інтелектуального студента, який зможе в майбутньому надати своєчасну та адекватну
допомогу пацієнту, зберегти здоров'я чи навіть життя людині.
Згідно закону України Про фахову передвищу освіту інноваційна діяльність – це
діяльність спрямована на створення або вдосконалення конкурентоздатних технологій, в
тому числі інформаційних, продукції або послуг; трансформація наукових досліджень і
розробок у практичну діяльність, новий підхід до надання освітніх послуг, їх адаптація до
потреб ринку праці та суспільства. Тому в закладах фахової перед вищої освіти необхідно
постійно оновлювати та запроваджувати більш ефективні технології навчання,
створювати нову систему інформаційного забезпечення навчально-виховного процесу.
Таке навчання забезпечить варіативність та особистісно-орієнтовану спрямованість
навчально-виховного процесу, внаслідок чого знання, уміння й навички студентів
перетворяться в засіб розвитку їх пізнавальних і особистісних якостей, забезпечуючи їх
здатність бути суб’єктом інноваційної професійної діяльності.
Література
1. Акімова Н. С. Діалог як метод інтерактивної взаємодії викладача та студентів у процесі
навчання / Н. С. Акімова, О. О. Безпалова // VIII Всеукр. наук.-метод. конф., 23 вересня
2010р. - Х. : ХДУХТ, 2010.–12 с.
2. Біла книга національної освіти України / Т.Ф. Алексєєнко, В.М. Аніщенко, Г.О. Балл
[та ін.]; за заг. ред. акад. В.Г. Кременя; НАПН України. – К.: Інформ. системи, 2010. – 342
с.
3. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник / І.М.
Дичківська. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.
4. Закон України «Про фахову передвищу освіту» від 06.06.2019 № 2745-VIII.
5. Камінська А.В. Формування готовності майбутніх викладачів до інноваційної
діяльності у вищому навчальному закладі [Електронний
ресурс]режимдоступуhttp://nvd.luguniv.edu.ua/archiv/NN13/11kavvnz.pdf
«Педагогічні науки»
Башавець К.О.,
студентка 2-го курсу
спеціальності 072 «Фінанси, банківська справа та страхування»,
Данько Т.О. - науковий керівник
Одеський фінансово-економічний коледж
Впровадження інноваційних технологій у навчальний процес
закладів вищої освіти
Причиною сучасних освітніх реформ є безперечно стрімкий розвиток
інноваційних технологій. У результаті цього повинен забезпечуватися інноваційний
розвиток освіти шляхом оновлення змісту та організації навчально-виховного процесу
відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-
технічних досягнень, вимог працедавців, запитів суспільства, інформаційно-інноваційного
91
простору. Отже, мова йде про впровадження інновацій у навчально-виховний процес
закладів вищої освіти та створення відповідного інформаційно-інноваційного середовища.
В результаті цього, система освіти є не лише виробником інновацій шляхом відповідної
підготовки майбутніх фахівців відповідного профілю, а й споживачем інноваційних
технологій.
Актуальність зазначеної проблеми в тому, що інноваційна діяльність у сфері
освіти в Україні характеризується відсутністю системності у розробці, обґрунтуванні та
освоєнні інновацій.
Роботи таких провідних вчених, як Л. Ващенко, О. Козлова, М. Поташник, І. Беха,
Л. Даниленко, І. Дичківська, М. Кларіна, О. Пєхота, В. Сластьоніна, А. Хуторського
присвячені проблемам інноваційної діяльності в сфері вищої освіти, але незважаючи на
велику кількість досліджень у цьому напрямі, відсутні єдині підходи як до визначення
поняття «інноваційні педагогічні технології», так і до класифікації інновацій [2, 3, 4].
У результаті цього виникають суперечності між потребою у інноваційному
розвитку освітньої сфери та відсутністю системних та комплексних підходів до вирішення
цих питань; між потребою у підвищенні ефективності управління інноваціями в освітній
сфері та недостатнім фінансуванням інноваційних проектів у галузі закладів вищої освіти
тощо.
Тому актуальним є перехід до особистісно-орієнтованого навчання й виховання,
упровадження нових більш ефективних інноваційних педагогічних технологій,
інтерактивних методів та активних форм навчання, створення інформаційно-
інноваційного середовища закладу.
Отже, новація – це сам засіб (новий метод, методика, технологія, програма тощо),
а інновація – це процес його освоєння.
Узагальнюючи зазначене, можна стверджувати, що застосування інноваційних
технологій є важливою педагогічною проблемою, яку викладачі мають вирішувати у
стінах закладу вищої освіти враховуючи вимоги сучасності.
Прикладом слугує використання таких технологій інноваційного навчання як:
- інтерактивні технології (робота в групах, метод проектів, «Розумовий штурм»,
«Ажурна пилка», «Кейс-метод», «Акваріум», рольові та ділові ігри, «Велике коло»,
«Шкала думок», «Бесіда за Сократом», «Асоціативний кущ», «Відкритий мікрофон»,
вправи - енергізатори, групова дискусія, взаємне навчання);
- проектні технології, тобто ті, що забезпечують інтеграцію знань і вмінь із різних
видів діяльності;
- ігрові технології, які формують навички розв'язувати творчі завдання на основі
вибору альтернативних варіантів;
- комп’ютерно-інформаційні технології [1].
Найбільш ефективні, на наш погляд, серед величезної кількості навчальних
мультимедійних систем такі засоби навчально-виховного процесу закладів вищої освіти
як: комп’ютерні тренажери, автоматизовані навчальні системи, навчальні фільми,
мультимедія - презентації, відео демонстрації тощо.
До основних понять інноваційних технологій ми відносимо:
- нестандартні заняття;
- індивідуальна робота;
- самостійна робота;
- контроль і оцінка навчальних досягнень студентів (через контрольні роботи, тести,
завдання, робочі зошити, можливості перевірки знань дистанційно);
- кабінетне, групове і додаткове навчання;
- факультативи, спецкурси за вибором студентів (поглиблюють знання);
- проблемне і модульне навчання;
92
- запрошення на заняття вчених, діячів культури, спорту, мистецтва, роботодавців,
випускників закладу, які успішно працюють за фахом та мають певний кар’єрний досвід
(створюють світоглядне та ціннісне бачення своєї професії у суспільстві);
- економізація і екологізація освіти;
- науковий експеримент при вивченні нового матеріалу;
- застосування досягнень техніки (через фільми, магнітофони, телевізори до
навчання з допомогою комп'ютерів, комп'ютерні аудиторії, радіо і телепередачі та
«Інтернет -системи», мультимедійні технології тощо);
- нові підходи до формування навчальних планів (формування інтегративних,
загальних та фахових компетентностей майбутніх фахівців).
Згідно цього навчальні інновації суттєво поліпшують мотивацію студентів до
навчального процесу за допомогою:
- інтегрованого навчання;
- технології групової навчальної діяльності;
- особистісно-орієнтованого навчання (для інклюзивної освіти);
- інформаційних технологій навчання;
- інтерактивних технологій ситуативного моделювання та дискусійних питань;
- проектних технологій.
Отже головними напрямами впровадження інноваційних технологій у стінах закладу
вищої освіти є:
- створення предметно-орієнтованих та навчально-інформаційних середовищ, які
дають можливість використовувати мультимедіа, системи гіпермедіа, електроні
підручники тощо;
- освоєння засобів комунікації (комп'ютерної мережі, телефонного, телевізійного,
супутникового зв'язку для обміну інформацією);
- навчання правил і навичок «навігації» в інформаційному просторі;
- розвиток дистанційної освіти.
У результаті цього важливо також впроваджувати інноваційні технології на рівні
адміністрація, деканат, викладачі, студенти і батьки.
Отже, педагогічний колектив має постійно шукати шляхи та засоби підвищення
інтересу студентів до навчання, урізноманітнюючи його зміст, форми та прийоми через
використання інновацій, оскільки основною метою є пробудити і підтримати прагнення
молоді до пізнання, самостійної роботи та неперервної освіти протягом життя.
Підводячи підсумки, можна стверджувати, що навчання з використанням
інноваційних технологій якісно перевищує класичну освіту, оскільки воно інтегрує
процеси, які не можна об’єднувати в межах класичної освіти та сприяє формуванню
інтегративних, загальних та фахових компетентностей майбутніх фахівців.
Завдяки цьому, на даний час питання впровадження інноваційних технологій
вимагає серйозного науково-методичного підходу, який забезпечує пошук педагогічним
колективом можливостей реалізації цієї науково-методичної проблеми.
Література
1. Химинець В.В. Інноваційна освітня діяльність/ В.В. Химинець. – Ужгород:
Інформаційно-видавничий центр ЗІППО, 2007. – 364 с.
2. Ніколаєнко С.М. Інноваційний розвиток професійно-технічної освіти в Україні. – К.:
Книга, 2007.
3. Стрельніков В.Ю. Педагогічні основи забезпечення особистісного і професійного
розвитку студентів засобами інноваційних технологій навчання. – Книга 2. – Полтава,
2002. –145 с.
4. Устемиров К. У., Васильев И. Б., Девятьярова Т. А. Методика навчання
загальнотехнічним і спеціальним дисциплінам. – Алмати, 2006. – 304 с.
93
«Педагогічні науки»
Білоус С.В.,
студент 3-го курсу спеціальності 113 “Прикладна математика”,
Колесник В.Є., студентка 1-го курсу спеціальності
072 “Фінанси, банківська справа та страхування”
Задорожна М.О - науковий керівник
Коледж економіки та соціальної роботи
ОНУ імені І.І.Мечникова
Впровадження інноваційних технологій у навчальний процес
Сучасні вчені розглядають процес створення, поширення та використання нових
засобів в освіті як інновацію. У перекладі з грецької мови «інновація» означає оновлення,
новизна, зміна. Вперше з’явилось це поняття в зарубіжних дослідженнях ХІХ ст.
Інновація як процес означає часткову або масштабну зміну стану системи і
відповідну діяльність людини. Інновація як результат передбачає процес створення нового
, що має конкретну назву «новація».
Інновація в освіті необхідна:
для вирішення тих педагогічних проблем, які досі вирішувались по-іншому;
як «результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень
різноманітних педагогічних проблем»;
як системні новоутворення, які виникають на основі різноманітних
ініціатив;
як продукти інноваційної освітньої діяльності, які характеризуються
процесами створення, розповсюдження та використання нового засобу в галузі педагогіки
та наукових досліджень.[1;7]
Освітня інновація є однією з компонентів інновації, вона складається з психолого-
педагогічної, соціально-економічної, та науково-виробничої новизни. В свою чергу
психолого-педагогічна інновація складається з дидактичної, виховної та управлінської.
Інновація суттєво відрізняється від педагогічного досвіду, який характеризується
сукупністю знань, умінь і навичок, здобутих у процесі практичної навчально-виховної
роботи; є частиною сукупної культури педагога, що є основою, результатом і практичною
педагогічною діяльністю. Інновація відображає наявні знання, вміння,навички та
індивідуальні риси особистості.
Освітня інновація характеризується новизною в галузі психолого-педагогічних ,
соціально-економічних та науково-виробничих досліджень спрямованих на якісне
поліпшення освітнього процесу. Якісне поліпшення освітнього процесу полягає у
вдосконаленні освітніх систем, складових освітнього процесу, освітніх технологій,
науково-методичних розробок та нормативно-правових документів.
А зараз розглянемо більш детально типи інновацій.
Психолого-
педагогічна
Науково-
виробнича
Соціально -
економічна
Освітня інновація
Інновація
94
Психолого-педагогічна інновація є складовою освітньої інновації і
характеризується новою чи вдосконаленою педагогічною системою,технологією
педагогічного процесу та складовими педагогічного процесу,які є органічним поєднанням
навчання,виховання й розвитку вихованців. Педагогічна інновація – це цілеспрямована
свідомо організована,динамічна взаємодія студентів і викладачів, у процесі якої
вирішуються суспільно необхідні завдання освіти.
Досоціально-економічних інновацій в освіті віднесенні сучасні технології
розвитку особистості, нововведення у систему освіти,економіку освіти.
До науково-виробничих інновацій – комп’ютерні і
телекомунікаційні,матеріально-технічне поліпшення.
На нашу думку, найбільш важливими інноваціями в освіті є психолого-
педагогічна і науково-виробнича(іншими словами – технологічна інновація), тому їх
розглянемо дещо детальніше.
Почнемо з психолого-педагогічної.
Цілісний педагогічний процес органічно поєднує навчання, виховання і розвиток
вихованців. Тому розглядається педагогічна інновація через сукупність
дидактичних,виховних і управлінських інновацій. У результаті їх розробки і здійснення у
ВНЗ з’являються якісно нові навчальні плани і програми;
технології,форми,методи,засоби навчання,виховання і управління.
Педагогічні інновації, у своїй більшості (88%), розробленні авторами у вигляді
педагогічних інноваційних технологій – це якісно нова сукупність форм,методів і
засобів навчання,виховання й управління,яка приносить суттєві зміни у результат
педагогічного процесу.
Навчальна інноваційна технологія – це такий підбір операційних дій педагога з
студентом , у результаті яких суттєво поліпшується мотивація студентів до навчального
процесу, тобто змінюються потреби у навчанні і зацікавленість; навчання стає життєвою
цінністю.
Виховна – мистецькі засоби й прийоми впливу педагога на свідомість особистості
студентів з метою формування в ньому особистісних цінностей у контексті із
загальнолюдськими, такими, як чесність,справедливість, відкритість, толерантність, воля
тощо.
Управлінська – організаційно-структурні, економічні, психологічні,
діагностичні, інформаційні технології,які створюють умови для оперативного й
ефективного прийняття керівником управлінського рішення.
Педагогічна інноватика є новим явищем у сучасній педагогіці,яка існує з
середини 20 ст. і ще знаходиться в стадії розробки.
Із традиційних методів звертається увага на наочні методи навчання. Доведено,що
87%інформації людина отримує за допомогою зорових відчуттів, а 9% - за допомогою
слуху. З побаченого запам’ятовується 40%, з почутого – 20%, а з одночасно побаченого і
Психолого-педагогічна
Дидактична Виховна Управлінська
95
почутого – 80% інформації. Якщо застосовуються аудіовізуальні засоби, то в памяті
залишається – 50% інформації. [2;153]
Отож розглянемо технологічну інновацію.
Так як у нас тема про інноваційні технології, то чому б не поговорити саме про
пристрої, які допоможуть у навчанні. Технологічна інновація полягає в заміні деяких
старих речей за своїм функціоналом у навчальних закладах на їх більш технологічні
аналоги. Наприклад, звичайну дошку на інтерактивну, нескінченну кількість підручників
на електронну книгу. Використання цих пристроїв допоможе зацікавити і заохотити
студентів до вивчення нового матеріалу, оскільки висока ефективність навчання не
можлива без широкого використання наочних методів.
Література
1. Кремень В. Модернізація системи освіти як важливий чинник інноваційного розвитку
держави //Освіта України. - 2003. - № 34. - C.7-12
2. Остапчук О. Інноваційний розвиток педагогічних систем в умовах модернізації освіти
//Директор школи, ліцею, гімназії. - 2003. - № 5-6. - C. 153-161.
3. Євтух М.Б. Забезпечення якості вищої освіти - важлива умова інноваційного розвитку
держави і суспільства/ М.Б. Євтух, І.С. Волощук //Педагогіка і психологія. - 2008. - № 1. -
С.70-74
4. Порох Л. Шляхи інноваційних перетворень у закладах освіти //Рідна школа. - 2001. -
№ 7. - C. 10-13
5. Кремень В. Інноваційність і освіта/ Василь Кремень //Позакласний час. - 2009. - № 11-
12. - C. 36-38
«Педагогічні науки»
Голозубова О.В.,
викладач Балаклійська філія Комунального закладу
«Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради
Використання інноваційних педагогічних технологій на прикладі
здоров’язбережувальної технології М.М. Єфименка
У вітчизняній освітній галузі сьогодні відбуваються кардинальні зміни, зумовлені
інтеграцією України до світового співтовариства та переходом на європейські стандарти
якості освіти. Особливої актуальності набувають модернізаційні процеси у сфері
дошкільної освіти та підготовки фахівців до її реалізації. Дошкільна освіта як перша
самоцінна ланка має гнучко реагувати на сучасні соціокультурні запити, збагачувати
знання дитини необхідною якісною інформацією, допомагати їй реалізувати свій
природний потенціал, орієнтуватися на загальнолюдські й національні цінності [1, с. 44].
При підготовці майбутніх фахівців дошкільної освіти глибокого вивчення й
творчого застосування потребують інноваційні технології навчання, однією з яких є
технологія фізичного виховання дітей «Театр фізичного розвитку і оздоровлення дітей»
(автор - М.М. Єфименко).
Технологія фізичного розвитку дітей М. М. Єфименка є принципово новою
системою фізичного виховання і оздоровлення дітей дошкільного та молодшого
шкільного віку. Автор назвав її «тотальним ігровим методом», втіливши в цих словах своє
педагогічне кредо «грати кожен день, грати постійно, грати завжди». Ґрунтується ця
технологія на таких десяти професійних положеннях:
1. Йти за логікою природи (педагогіка повинна бути природною).
96
2. Фізичне виховання дітей має здійснюватися по спіралі, поєднуючи нове з
відомим.
3. Педагогічний спідометр, або так звані загальнорозвивальні вправи (підбирати
підготовчу частину заняття (уроку) необхідно згідно з «еволюційною гімнастикою»).
4. Поділ заняття на три частини за фізіологічною суттю.
5. Театр фізичного виховання дітей (граючи - оздоровлювати, граючи -
виховувати, граючи - розвивати, граючи - навчати).
6. Позитивна, світла енергія радості і задоволення (фізичне виховання повинно
заряджати дітей позитивними емоціями).
7. Руховий портрет дитини «малює» методика ігрового тестування.
8. Створи тренажери сам!
9. Здоров'я здорових вимагає профілактики і корекції.
10. Через рухи і гру - до виховання людини майбутнього [2, с. 19].
Головною метою фізичних занять є не стільки навчити дитину правильно
виконати вправу (рух), скільки створити радісний настрій, спонукати дитину за
допомогою гри виконати той чи інший рух, враховуючи при цьому вік дитини.
В основу занять з дітьми покладена «фізкультурна казка», що дозволяє не лише
тренувати тіло, але і розвивати інтелект, а також формувати у малюків необхідні духовні
якості. Заняття проводяться в руслі великої тематичної гри («Водяний круговорот», «Пори
року», «Подорож у ліс», «Лісові візерунки», «Квартира») у вигляді ситуаційних ігор («У
дощику ніжки», «Лісові красуні», «Збір у похід», «Чарівне дзеркало»). Таким чином,
протягом навчального року програються з дітьми 4-5 великих тематичних ігор, кожна з
яких складається з 4 ситуаційних ігор.
«Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей» «сповідує принцип двох основ
в педагогіці», що передбачає різні підходи до організації роботи з дівчатками і
хлопчиками. Цьому питанню присвячене наукова праця М.М. Єфименка «Еротична
культура в педагогіці дошкільного дитинства (на прикладі фізичного виховання)», в яій
він доводить, що у процесі фізичного виховання дітей потрібно використовувати різні
заняття для хлопчиків і дівчаток. Для цього педагог повинен усвідомити, якої саме мети
він прагне досягти. Наприклад, у хлопчиків під час занять необхідно виховувати фізичну
силу, швидкість, сміливість, ризикованість, лідерство тощо, а у дівчаток – пластичність,
точність рухів, артистичність, ніжність, граціозність тощо.
Беззаперечно, певною мірою всі ці якості належить виховувати як у хлопчиків,
так і дівчаток. У контексті міркувань М. М. Єфименка йдеться про окремі заняття, на яких
має домінувати виховання статевих ознак. Очевидно, є певний сенс в його твердженнях,
що ігри для дівчаток і хлопчиків повинні бути різними. Так, типовими для хлопчиків
можуть бути ігри «Запорізькі козаки», «Астронавти», «Юні матроси», «Рятівники»,
«Десантники», «Ніндзя», «Прикордонники» «Скелелази», для дівчаток – «Бджілки»,
«Метелики», «Сонечко», «З життя квітів», «Зірочки», «Рибки», «Ляльковий магазин»,
«Народжені морем» та ін.
Значний вплив на формування статевої ідентифікації у процесі фізичного
виховання має відповідне забезпечення занять – атрибути, музика, кольори, емоційне
забарвлення, спілкування педагога з вихованцями, його тембр голосу, тон команд.
У педагогічній технології «Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей» як
форму фізичної активності дітей застосовують обґрунтований її автором горизонтальний
пластичний балет («пластик-шоу»). Найважливішими у ньому є музикальність,
пластичність, естетичність. У сприйнятті музики та музичному самовираженні М.М.
Єфименко передбачає наступні етапи:
- рухово-танцювальна наслідувальна діяльність (робити те, що робить педагог,
повторюючи його рухи);
97
- частково-наслідувальна рухова танцювальна діяльність (діти частково
повторюють за вихователем, а також імпровізують);
- вільний стиль (повне музичне і пластичне самовираження дітей відповідно до
музичної композиції) [3, с. 100].
Слово «горизонтальний» у назві пластичного балету означає дотримання
сформульованого автором технології першого принципу – «йти за логікою природи».
Відповідно до нього розроблені всі пози в програмах «пластик-шоу»:
- вправи в позі лежачи на спині;
- вправи в позі лежачи на животі;
- вправи в позі на боці;
- вправи в перевертаннях зі спини на живіт і назад;
- вправи в позі сидячи та ін.
Усі рухи в «пластик-шоу» повинні бути плавними, м’якими, пластичними. Вправи
виконують під відповідну музику, з використанням елементів хореографії, яка є
естетичною складовою рухової активності дітей.
Горизонтальний пластичний балет як новий синтетичний напрям у фізичному
вихованні дітей об’єднує все позитивне, чим багаті художня гімнастика, аеробіка, балет,
брейкданс, шейпінг, акробатика, музичні заняття. Він успішно замінює комплекс
гімнастики пробудження. Його скорочені програми можна використовувати як
фізкультурні хвилинки, фізкультурні паузи, фізкультурні розваги і свята.
Фізкультурні заняття, проведені за методикою М.М. Єфименка, заряджають дітей
позитивною, світлою енергією радості і задоволення. Досвід показує, що дітям дуже
подобаються такі заняття, вони викликають море позитивних емоцій, дають дітям яскраві
миті прекрасного людського спілкування і одночасно несуть навчальний момент – діти
невимушено вдосконалюють рухові навички. Навіть діти, які нерішучі й боязкі у
звичайній, традиційній обстановці, виконуючи рухи, відчувають труднощі та нерішучість,
боязнь виконати неправильно, але в ігровій формі все проходить легко і просто,
стираються всі грані нерішучості і страху. Результатом фізкультурних занять є набуття
рухового досвіду; удосконалення наявних у дітей рухових навичок та психофізичних
якостей; формування самостійності, активності, позитивних стосунків з однолітками.
У підсумку зазначимо, що проблема підвищення рівня професійної підготовки
фахівців дошкільної галузі в контексті євроінтергаційних змін може бути успішно
вирішена лише на основі використання наукових принципів, досягнень педагогічної науки
і практики, модифікації сучасних підходів до організації освітнього процесу, активного
впровадження інноваційних технологій у педагогічну практику. Однією з таких
технологій і є «Театр фізичного розвитку і оздоровлення дітей» М.М. Єфименка.
Література
1. Іванченко С.С. Педагогічні інновації. Дошкільне виховання. 2018. № 3. С. 44-49. URL:
https://www.apsu.org.ua/inov/face_inov.phml (дата звернення: 23.09.2019).
2. Ефименко Н. Н. Театр физического воспитания и оздоровления детей дошкольного и
младшего школьного возраста. Авторская программа. г. Таганрог, 2008. 68 с.
3. Поварницына Е. А. Нетрадиционный подход к физкультурным занятиям с детьми
младшего дошкольного возраста на основе здоровьесберегающей технологии,
повторяющей логику онтогенеза. Молодой ученый. 2016. № 12. С. 99-102. URL:
https://moluch.ru/archive/116/32021/ (дата обращения: 23.09.2019).
98
«Педагогічні науки»
Земляна Н.М.,
викладач фахових дисциплін
Білгород-Дністровський морський рибопромисловий коледж
Використання ділових ігор під час проведення семінарських занять
У сучасній педагогіці існує багато різноманітних форм та методів інноваційного
навчання, спрямованих на якісне засвоєння знань студентами, розвиток їх розумової
діяльності, виявлення умінь та навичок критичного осмислення проблем, набуття досвіду
самостійного опрацювання навчального матеріалу, пошукової роботи, набуття якостей, які
стануть у нагоді в подальшому розвитку самоосвіти і самореалізації. Однією із таких форм
є семінарські заняття, які забезпечують розвиток творчого професійного мислення,
пізнавальної мотивації і професійного використання знань – вільне володіння мовою
педагогічної науки, оперування термінами, поняттями, визначеннями.
Семінари складаються з двох взаємопов’язаних ланок – самостійного вивчення
студентами програмного матеріалу і обговорення на заняттях результатів пізнавальної
діяльності. Вони привчають працювати самостійно, формують навички роботи з
літературою, розвивають інтерес до предмету, вчать аргументувати відповідь, сприяють
зв’язку теорії і практики.
Нині розроблено багато інноваційних методик (робота в малих групах, дискусії,
турніри, диспути, дебати, «міні-уроки», навчання як систематичне дослідження,
«синектика», ділові ігри, імітаційні ігри, ситуаційні вправи, задачі, проблеми, вправи,
«Ригхіе» та ін). Ці методики можна застосовувати як для викладання, засвоєння нового
матеріалу, так і для перевірки знань студентів 1.
Ефективною формою проведення семінарських занять є ділова гра.
Концептуальними основами ігрових технологій є психологічні механізми ігрової
діяльності, що спираються на фундаментальні потреби особистості у самовираженні,
самоутвердженні, самовизначенні, саморегуляції, самореалізації. Ділова гра дає
можливість програти практично будь-яку конкретну ситуацію в дійових особах, з'єднати
знання та навички, перетворити знання з передумови до дій, у самі дії.
Гра створює сприятливі умови для критики і самокритики, розвитку рефлексії,
тому потрібно акцентувати увагу на чинниках та вчинках, які призводять до успіху чи
невдач. Гравці повинні переконатися, що результат не є випадковим, і найбільше
пов’язаний з їх компетентністю, спостережливістю і комунікативністю 1.
Ділова гра вигідно відрізняється від інших методів навчання тим, що дозволяє
студентам відчути причетність до функціонування системи, або галузі, для якої готується
спеціаліст, дає можливість «пожити» в певній організаційно-виробничий системі. При
цьому слід додати, що ділові ігри не підміняють традиційні методи навчання, а
раціонально доповнюють їх.
Ділові ігри, які розроблені під конкретні ситуації, вводять студентів у сферу
виробничої діяльності: виховують у них здатність критично оцінювати діюче
виробництво, знаходити рішення щодо його удосконалення, є потужним стимулом
активізації самостійної роботи з отримання нових знань і навичок. Придбані в процесі гри
практичні навички дозволяють молодшому бакалавру уникнути зайвих помилок на
початку самостійної трудової діяльності.
За цільовими орієнтаціями ігрові технології поділяються на: дидактичні, виховні,
розвивальні, соціалізуючи.
За характером педагогічного процесу: навчальні, тренінгові, контролюючі,
узагальнюючі, пізнавальні, виховні, розвивальні, репродуктивні, творчі, комунікативні,
діагностичні та інші.
99
За ігровою методикою: предметні, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні,
драматизації.
Ігрова діяльність виконує такі функції:
- спонукальну (викликає інтерес);
- комунікативну (засвоєння елементів культури спілкування);
- самореалізації (кожен студент реалізує свої можливості);
- розвивальну (розвиток уваги, волі та інших психічних якостей);
- розважальну (отримують задоволення);
- діагностичну (виявлення прогалин у знаннях);
- корекційну (внесення позитивних змін у структуру особистості майбутніх
фахівців).
У сучасній вищій школі ігрова діяльність використовується:
- як самостійна технологія для засвоєння теми, розділу, поняття;
- як елемент іншої технології;
- як елемент окремих частин семінарського заняття (вступ, пояснення,
закріплення, контроль).
У процесі навчання застосовуються різні модифікації ділових ігор: імітаційні,
операційні, рольові, діловий театр та інші.
Педагогічна суть ділової гри:
- активізувати мислення студентів;
- підвищити самостійність майбутнього фахівця;
- внести дух творчості в навчанні;
- наблизити навчання до професійної діяльності;
- підготувати студента до професійної практичної діяльності.
Ціль ділової гри - сформувати певні навички й уміння студентів у їх активному
творчому процесі 4.
Ділова гра складається з трьох етапів: підготовчий, ігровий і заключний. На
першому етапі керівник гри готує учасників до гри: ознайомлює студентів зі змістом
семінарського заняття, визначає його мету, актуальність, здійснює розподіл ролей між
студентами.
Другий етап - безпосередньо гра. Керівник не втручається в її хід, його мета
видати ігрове завдання та в разі необхідності додаткову інформацію; стежити за
дотриманням часового режиму гри. Учасники гри виконують поставлені перед ними
завдання. Розігруючи певну роль, студенти вступають у взаємовідносини один з одним,
демонструють не тільки свої знання і вміння, а й свою загальну ерудицію, творчі
здібності.
У діловій грі втілюється основна форма педагогічної творчості: первісне
абстрактне знання перетворюється на конкретне переживання. У процесі гри у студентів
формується співпричетність, співпереживання та самооцінка особистості студента. Гра
може відбутися у тому випадку, коли в ній є ролі, що взаємодіють між собою, проблема,
правила гри, ігровий результат 2.
На третьому етапі обговорюються результати гри. Оцінюється діяльність
конкретного учасника: за що і як він заохочується, і навпаки – за які неправильні або
неточні відповіді знижується оцінка.
Під час гри студенти реалізують комплекс умінь:
бачення виробничої ситуації в цілому, вміння аналізувати складові частини
об'єкта діяльності і умови його функціонування;
виділення в цій ситуації предмета дій, мети, засобів та результатів, яких
потрібно досягти;
постановка завдання, що забезпечує досягнення мети в реальних виробничих
100
умовах;
виконання дій, спрямованих на вирішення конкретних виробничих завдань;
проведення оцінювання та аналізу результатів професійноїь діяльності;
прийняття самостійних рішень щодо вирішення реальних, виробничих завдань.
У підсумку під час проведення ділової гри студенти набувають:
навички самоорганізації;
вміння самостійно планувати свою діяльність;
цілеспрямованість, уміння узгоджувати свої інтереси н бажання з інтересами
колективу;
вміння домовитися про розподіл ролей;
здібності враховувати думки інших і допомагати один одному заради
досягнення поставленої мети.
У процесі гри керівник повинен уміти вислуховувати кожного, бути зацікавленим
слухачем, рахуватися з думками всіх учасників гри. Треба поважати почуття власної
гідності кожного студента. У процесі гри необхідно враховувати індивідуальні
особливості студентів, рахуватися з їх характером, темпераментом, психологічним
станом.
Управління діловою грою треба розглядати як психолого-дидактичну систему, що
включає цілі, задачі, форми та методи організації спільної, колективної, багаторівневої
діяльності учасників гри.
Зіставляючи ділові ігри з традиційними формами проведення занять, можна
зробити висновок про те, що ділові ігри мають ряд переваг:
− у ході ділової гри досягається вищий рівень спілкування, ніж при традиційному
навчанні, оскільки ділова гра реалізує конкретну діяльність(обговорення проекту, участь у
конференції, бесіда з колегами);
− ділові ігри – це колективна діяльність, яка дає змогу брати у ній активну участь
всій групі в цілому і кожному члену групи зокрема;
− виконання різноманітних завдань дає конкретний результат, завдяки чому у
студентів виникає відчуття задоволення від власних дій, бажання ставити і вирішувати
нові завдання;
− під час гри формуються і відпрацьовуються навики налагодження контакту,
правильного сприйняття й оцінювання партнера як особистості;
− вироблення стратегії і тактики спілкування, а також вибору при цьому найбільш
відповідних форм і засобів 1.
Семінарські заняття, що проводяться з використанням інноваційних форм і
методів навчання сприяють активізації пізнавальної діяльності студентів, формуванню
самостійності суджень, уміння відстоювати власні думки, аргументувати їх на основі
наукових фактів, формуванню професійної компетентності майбутнього фахівця.
Література
1 Гуревич Р.С. Інтерактивні технології навчання у вищому педагогічному
навчальному закладі: навчальний посібник/ Р.С. Гуревич, М.Ю. Кадемія, Л.С. Шевченко;
за ред. Гуревича Р.С. – Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2013. - 309 с.
2 Гушинець Н.О. Інноваційні методи і форми проведення семінарських занять.
Електронне наукове видання матеріалів ІX Міжнародної науково-практичної конференції
«Гуманізм та освіта 2008» Режим доступу:
http://conf.vstu/vinnica.ua/humed/2008/txt/gushiness.php.
3 Ковальчук Орися «Дидактичні ігри, як метод активізації навчально-пізнавальної
діяльності студентів у процесі вивчення педагогіки»// Вісник Львівського університету.
Серія педагогічна, 2004. Вип. 18.
4 Січкарук О. Інтерактивні методи навчання у вищій школі: Навчально-методичний
посібник. –К.: Таксон, 2006.- 87с.
101
"Педагогічні науки"
Когут Т.М.
кандидат педагогічних наук,
заступник директора з навчально-методичної роботи
ДВНЗ "Тернопільський коледж харчових технологій і тргівлі"
Педагогічний супровід науково-пошукової дослідницької роботи
з обдарованими дітьми
Сьогодні на першому місці у сфері освіти поряд з іншими проблемами - проблема
цінності людської особистості. Особливої актуальності набуває формування обдарованої
особистості, виховання молодої людини як громадянина на основі оволодіння
загальнолюдськими цінностями і засадничими цінностями демократичної культури.
"Дитяча обдарованість постає перед нами як одне з найцікавіших явищ природи і
традиційно займає одне з провідних місць у педагогічній та психологічній науках", - так
визначає учнівську обдарованість О.В. Заболотний [5].
Проблема обдарованості актуальна протягом кількох століть, але й до сьогодні
залишається відкритою. Не викликає сумніву те, що потенціал обдарованості є найціннішим
ресурсом духовного поступу й матеріального розвитку людства. Тому, як і будь-який ресурс,
його слід вчасно виявити і розумно використати. У зв'язку з цим виникає закономірне
питання про ймовірність ідентифікації обдарованості, розв'язання якого пов'язують з
аналізом концептуальних підходів до проблеми обдарованості.
Проте чіткого визначення обдарованої людини, а тим більше дитини, не існує.
Аналізуючи поняття "обдарованість", дослідники розглядають його по-різному.
Обдаровані діти дуже активні, прагнуть працювати більше за інших та самостійно.
Вони наполегливо досягають поставлених перед собою цілей, усе хочуть знати детально і
потребують додаткової інформації. Обдаровані діти хочуть вчитися та досягають успіхів.
Навчальне заняття особливо цікаве для них тоді, коли використовується проблемний метод.
Порівняно зі своїми однолітками обдаровані діти краще вміють індуктивно та
дедуктивно мислити, маніпулювати логічними операціями, систематизувати, класифікувати.
Більшість з них ставлять завдання, виконання яких потребує багато часу, а також мають
розвинене почуття справедливості [3].
Програма навчання для обдарованих дітей повинна відповідати їхнім потребам та
можливостям, а також цілям, які висуваються до навчання.
Процес модернізації освіти в Україні неможливо уявити без інтенсивного
розвитку інтелектуального та духовного потенціалу громадян. Особливої актуальності
нині набуває питання формування української наукової еліти, що потребує інноваційних
форм роботи з учнівською і студентською молоддю.
Головною метою діяльності вчителя залишається виховання творчої особистості,
здатної свідомо та відповідально діяти у будь-яких життєвих ситуаціях. Учитель, який
працює з обдарованими дітьми, повинен цікавитися їх проблемами за інтересами,
підтримувати їхні починання, розвивати здібності, бути доброзичливим, толерантним в
оцінці їхніх дій, уміти ставити себе на місце дитини, бути професіоналом своєї справи,
тобто володіти предметними, психолого-педагогічними і методичними компетенціями,
мати високий рівень інтелекту, велику ерудицію, творчий світогляд [7,с.8-9]. Педагог має
постійно самовдосконалюватися, бути ентузіастом, цілеспрямованим, наполегливим,
упевненим у своїх силах, принциповим у важливих питаннях. Він повинен мати
організаційні здібності, вміти створювати атмосферу творчості, розкутості, вільного
ділового спілкування, приязного мікроклімату, спонукати дітей до творчості, навчити їх
слухати. Важливо, щоб учитель вмів аргументовано переконувати, був неупередженим,
справедливим, емоційно врівноваженим, тактовним, здатним до самоаналізу,
102
самокритики, перегляду своїх позицій, виваженості вчинків, умів налагоджувати з учнями
партнерські стосунки згідно з педагогікою співробітництва [6, с.8-11].
Сучасні умови розвитку суспільства передбачають інтенсивне збільшення обсягу
наукової та науково-технічної інформації, швидку зміну та оновлення знань, тому
особливого значення набуває підготовка висококваліфікованих спеціалістів, які б мали
високу загальнонаукову та професійну підготовку, здатних до самостійної творчої праці.
Майстерність постановки корисних і реальних завдань студент повинен набувати, беручи
участь у науково-пошуковій дослідницькій роботі навчального закладу.
Науково-пошукова дослідницька робота є унікальною формою роботи з
обдарованою молоддю. Вона забезпечує оптимальний простір для навчання, виховання і
всебічного розвитку особистості юного вченого, сприяє інтелектуальному прогресу
країни, робить великий внесок у формування наукової еліти нації.
Наука с складовою загальнолюдської культури, і тому кожна людина має
знати, що таке наука, наукові дослідження та як вони проводяться. Як показує
статистика, 5-10 % випускників закладів вищої освіти стають вченими, тобто наукова
діяльність стає їх професійною роботою. З наукою вони безпосередньо стикаються,
працюючи керівниками державних установ та підприємцями.
В першому випадку вони сприяють прискоренню науково-технічного
прогресу, в другому - збільшенню особистого прибутку, що с особливо важливим в
умовах ринкової економіки.
Успішне оволодіння навичками дослідження і творчої роботи допомагає
випускникам порівняно легко включатися в професійну діяльність, переводити наукові
знання в площину практичного використання.
Особливе місце в освітній діяльності повинна зайняти робота з обдарованою та
талановитою молоддю. У цьому напрямі необхідно широко сприяти участі студентів
у науково-пошуковій роботі, науково-практичних конференціях, семінарах.
Головною умовою результативності наукової діяльності є її безперер-
вність та наступність, адже з кожним курсом студенти набувають за обраною темою
наукового пошуку нові знання щодо попередніх. Починаючи з другого курсу, студенти
за допомогою викладачів обирають напрям та тему наукового дослідження,
накопичують інформацію, формують програму, пишуть реферати, курсові роботи,
наукові статті, тези, доповіді, дипломну роботу. В результаті вивчення теоретичного
курсу та виконання дослідження за обраною тематикою студент повинен засвоїти
методологію і методику досліджень, а також уміти відбирати та аналізувати
необхідну інформацію, формулювати мету, завдання та гіпотезу, планувати та проводити
експеримент, порівнювати його результати з теоретичними обгрунтуваннями проблеми;
формулювати висновки наукового дослідження; складати звіти, доповіді та статті за
результатами дослідження.
Наукова робота викладачів і студентів ДВНЗ «Тернопільський коледж харчових
технологій і торгівлі» спрямована на аналіз фінансово-господарського стану підприємств
готельно-ресторанного господарства і торгівлі, на оцінювання процесів виробництва і
обслуговування в умовах ринкової економіки шляхом проведення різнобічних досліджень за
реальними даними, на перспективні напрями розвитку торгівлі, а також на дослідження
інноваційних ресурсо- й -енергозберігаючих екологічно безпечних технологій, зниження
собівартості, підвищення якості, освоєння нових конкурентноспроможних видів продукції.
З метою розширення участі студентської молоді у суспільно - корисній роботі,
визначення додаткової можливості самореалізації, саморозвитку, дослідження та
прогнозування у вирішенні соціальних, наукових, виховних проблем України та області у
коледжі щорічно проводиться конкурс науково - дослідницьких, пошукових та творчих
робіт. Кращі роботи представляються на студентській науково-практичній конференції
закладу, регіону, Всеукраїнських і Міжнародних конференціях.
103
Отже, практика науково-пошукової дослідницької роботи із студентами коледжу
показала, що науково-обґрунтована організація пошукової діяльності студентів сприяє
опануванню методології наукових досліджень в галузі економіки, торгівлі і харчових
технологій, удосконалює навички роботи з науковою літературою, виховує відповідальність за
результати досліджень, формує пізнавальну активність та належне мислення та аналітичний
підхід до окремих питань виробничої діяльності у майбутніх фахівців.
Література
1. Про наукову та науково-технічну діяльність. Закон України від 22.05.2008.
2. Аніскіна Н. Педагогічна підтримка обдарованості/ Н.Аніскіна - К.: Навчальний світ, 2005. -
127 с.
3. Вєліканова А. Обдаровані діти - хто вони?/ А.Вєліканова//Полтава,2006. - №42. - С.18-21.
4. Духовні потреби дітей України: монографія/ Під заг.ред. Ж.В.Петрочко. - К.: Видавничий
дім "Калита", 2005. -108 с.
5. Заболотний О.В. Як знаходити знання. Організація науково-пошукової дослідницької
діяльності учнівської молоді/ О.В. Заболотний// Українська мова й література в середніх
школах, ліцеях, гімназіях, колегіумах. - 2003. - №2. - С.94-106.
6. МАН: підготовка науково-дослідницьких проектів. - К.: Редакція загальнопедагогічних
газет, 2005. - 128 с.
7. Маримушкіна О.Є. Організація роботи з обдарованими дітьми в закладах освіти/ О.Є.
Маримушкіна, Г.В. Шубіна. - Х.: Основа, 2008. - 138 с.
«Педагогічні науки»
Крижановська О.М., Кобальчинська Л.П.,
викладачі фахових дисциплін
Білгород-Дністровський морський рибопромисловий коледж
Інтеграція знань в освіті. Технологія проведення інтегрованих занять
Для нашого часу характерна інтеграція наук, прагнення отримати як можливо
більш точне уявлення про загальну картину світу. Ці ідеї знаходять відображення в
концепції сучасної освіти. Але розв’язати таку проблему неможливо в рамках однієї
дисципліни. Тому стає необхідність в їх інтеграції, де найбільш можливо досягнути
міжпредметних узагальнень.
Інтеграція (від лат. "повний, цілісний") - це створення нового цілого на основі
виявлення однотипних елементів і частин із кількох раніше розрізнених одиниць
(навчальних предметів, видів діяльності тощо). З позиції педагогічних наук інтеграція – це
процес взаємопроникнення наук, не розчинення одне в одному, а об’єднання в єдине ціле
раніше ізольованих частин, внаслідок якого основні компоненти дисциплін синтезуються
в цілісну систему.
Інтеграція як засіб навчання повинна дати студентам знання, які відображають
взаємозв’язки окремих частин світу як системи, навчити студента сприймати всесвіт як
єдине ціле, в якому всі елементи взаємопов’язані. Ще багато років тому відомий педагог
Я. Коменський відзначав: «Усе, що перебуває у взаємному зв’язку, повинно викладатися у
такому зв’язку» [5, с. 132]. Цілісність, на жаль, починає руйнуватись через «суворі
кордони» між окремими розділами програми або предметним викладанням «вузькими»
спеціалістами (викладач математики не має уявлень щодо того, чим займалися студенти
на попередньому занятті біології, фізики, хімії та навпаки). Тому знання, які одержують
студенти, мало пов’язані між собою.
104
Не секрет, що студенти ділять основні закони, електрони, молекули, атоми,
кристали, тіла й інші об'єкти навколишнього світу на фізичні, хімічні, біологічні,
математичні, не зв'язуючи їх між собою. Впровадження інтегрованих занять перебудовує
сприйняття студентів одного предмету як щось відокремлене від інших, поєднує їх деякі
елементи в єдине ціле, показує, що всі галузі сучасної науки тісно зв'язані між собою,
тому й навчальні предмети не можуть бути ізольованими один від одного.
Цілеспрямовані та змістовні інтегровані заняття встановлюють міцні зв’язки між
навчальними дисциплінами, вносять новизну в традиційну систему навчання,
допомагають студентам зрозуміти важливість вивчення основ наук як єдиної системи
знань.
Що ж вкладається в поняття «інтегроване заняття»? В сучасній літературі існує
декілька прикладів його визначення:
Інтегроване заняття – заняття, що полягає в об’єднанні зусиль викладачів різних
предметів у його підготовці і проведенні, а також в інтеграції знань про певний об’єкт
вивчення, що здобувається засобами різних навчальних дисциплін.
Інтегроване заняття – міжциклове заняття (поєднує матеріал декількох предметів)
[3, с. 127].
Специфіка таких занять полягає в тому, що вони проводяться спільно
викладачами двох або декількох суміжних предметів.
Інтегроване заняття може проводити як один викладач, так і декілька,
використовуючи тісні міжпредметні зв’язки.
Бінарне заняття – це заняття, яке побудоване на тісних міжпредметних зв’язках,
яке проводиться спільно двома викладачами відповідних дисциплін.
Вважається, що деякі предмети є пріоритетними до інтеграції. Наприклад,
біологія й хімія, біологія й екологія, математика та фізика. Але практичний досвід показує,
що завжди є можливість для нових творчих джерел, тобто можливість зв’язати такі зовсім
вважалося не споріднені предмети, як математика та біологія.
Особливо важливо продумати методику проведення такого заняття. Заздалегідь
визначається обсяг і глибина розкриття матеріалу, послідовність його вивчення. Частка
участі кожного викладача залежить від змісту матеріалу, але приблизно повинна бути
рівною. Один із них обирається ведучим. Один з предметів – провідним.
Таких занять можна розробити багато, але вони не можуть стати щоденними.
Реалізація ідеї створення інтегрованих занять виявляється не дуже легкою як для
викладача, так і для студентів. Проведення занять можливо завдяки тісній співпраці
викладачів, предмети яких будуть об’єднані в інтегроване заняття. Робота починається з
визначення в програмі з кожного предмета або дисципліни споріднених тем, понять. Після
цього виникає необхідність одночасного вивчення таких тем з обох предметів. На цій
підставі складається сумісний план проведення занять. Ця робота повинна проводитися
перед початком нового навчального року, щоб була змога при складанні робочих
навчальних планів урахувати особливості вивчення конкретних навчальних предметів.
Викладачі повинні визначитися в темі інтегрованого заняття, проаналізувати і зіставити
програмний матеріал, врахувати рівень підготовки студентів групи та матеріально-
технічне забезпечення учбового закладу. При розробці кожного заняття обираються
відповідні форми та методи сумісної педагогічної діяльності. Вдало проведене заняття
таке, на якому не має перевантаження студентів враженнями від нього, щоб заняття не
було мозаїкою окремих картин, а складало єдину цілісну картину теми, яка вивчається,
слугувало однієї меті. Студенти повинні розуміти, навіщо, що і як саме треба робити, а не
механічно виконувати вказівки викладачів.
Інтегровані заняття мають наступні особливості:
1. Заняття повинно мати чітко сформульовану навчально-пізнавальну мету, що
потребує залучення знань з декількох предметів.
105
2. Продумати використання на занятті таких форм та методів його проведення,
щоб забезпечити високу активність студентів у застосуванні знань з тих предметів, що
входять до складу інтегрованого заняття (нестандартних форм проведення заняття,
сучасних технологій навчання: проектора, комп’ютера, тощо).
3. Не дублювати навчальний матеріал з цих предметів.
4. Заздалегідь узгодити трактування та суть понять, явищ, що вивчаються з
кожного предмета.
5. Заняття повинно сприяти позитивному ставленню до навчання, що досягається
виконанням самостійних робіт на інтегрованій основі, творчих робіт та інших видів робіт.
Матеріали до занять з різних предметів можна об’єднувати за такою системою: 1
заняття (провідне) - 2 заняття (допоміжне). Наприклад, такі комбінації: закріплення знань
– ознайомлення з новим матеріалом (це характерно для нестандартних форм проведення
занять); ознайомлення з новим матеріалом – ознайомлення з новим матеріалом (перше
заняття береться за основу, а друге, в більшості випадків, підкріплює його); закріплення
знань – закріплення знань (заняття виступають на одному рівні, підпорядковані одній
меті. Заняття більш споріднені); ознайомлення з новим матеріалом – закріплення знань
(допоміжне заняття насичує сприймання нового матеріалу новими враженнями).
В залежності від кількості предметів і видів діяльності студентів інтегровані
заняття можуть бути різних видів: лекція, екскурсія, кіно-заняття, лабораторна, практична
робота, семінар, конференція, ділова гра та інші. Види занять можуть бути і вступними, і
узагальнюючими.
Отже, підсумовуючи тему статті, можна зробити висновки.
Інтегровані заняття відповідають провідним тенденціям розвитку освіти, вносять
новизну, оригінальність в педагогічний процес навчання. Використання інтегрованих
методів має переваги в тому, що дозволяє урізноманітнювати навчальну діяльність,
позбавлятися шаблонів, сприяє підвищенню активності студентів, а отже – і ефективності
заняття.
Стимулюючи творчу діяльність викладача та його вихованців, інтегровані заняття
створюють сприятливі умови для співпраці, що є надзвичайно важливим у навчальній
роботі. При розробці та проведенні занять у такій нестандартній формі навчальний процес
організований таким чином, що всіх учасників залучено до процесу пізнання. Інтегровані
заняття розвивають потенціал підлітків, спонукають до активного пізнання навколишньої
дійсності, до осмислення й знаходження причинно-наслідкових зв’язків, до розвитку
логіки, мислення, комунікативних здібностей. Більшою мірою, ніж звичайні, вони
сприяють розвитку мови, формуванню вміння порівнювати, узагальнювати, робити
висновки, формують інтегровані знання з обох предметів, які вивчаються. Таки види
занять знімають стомлюваність, перенапругу студентів за рахунок перемикань на
різноманітні види діяльності, різко підвищують пізнавальний інтерес до предметів. Ці
фактори розвивають ефективність таких занять. Інтеграція є джерелом знаходження нових
фактів, які підтверджують або поглиблюють певні висновки, спостереження студентів
різних предметів.
Інтегровані заняття розширюють функції викладача, дають можливість
покращити методику своєї роботи, удосконалювати її за рахунок поповнення своєї
«методичної скарбнички» такими видами занять, дають спробу вийти за межі шаблонів
традиційних форм їх проведення, проявити свою творчість.
Застосування активних методів у навчанні дає змогу реалізувати важливі
принципи навчання: проблемність, професійну зорієнтованість, спрямованість на
самонавчання із урахуванням наявного досвіду студентів. Тому, коли ми вимагаємо від
студентів індивідуальної творчої активності, оригінальності та самостійності, слід зважати
на брак у них досвіду й навичок такої діяльності.
З усіх завдань, що стоять перед навчальним закладом, основним є активізація
навчально-пізнавальної діяльності тих, хто навчається. Тому дуже важливо викликати у
106
студентів інтерес до навчальної дисципліни, перетворити аудиторію із пасивних
спостерігачів в активних учасників заняття. Вирішити це важливе завдання можна лише у
тому випадку, якщо викладач у своїй роботі використовує активні форми та методи
навчання, формуючи навички та інтерес до самостійної роботи у студентів. Одним із
шляхів активізації навчальної діяльності є проведення занять за інноваційними
технологіями. Це дає можливість забезпечити взаємопроникнення наук, синтезувати їх в
цілісну систему; об'єднати знання й уміння з різних галузей наук у єдину наукову картину
світу; використати нові методи та прийоми активізації діяльності, залучаючи студентів не
тільки до участі у проведенні, але й у підготовці заняття.
Досвід роботи переконує, що використання інтеграційних видів занять покращує
процес засвоєння знань. Вони є результативнішими за традиційні, дають можливість
викладачу визначити рівень знань та індивідуальні можливості кожного студента. А
найкориснішим у такому навчанні є те, що сам процес навчання починає подобатися.
Література
1. Винокурова Н.К., Елисеева О.В. Один из подходов к реализации принципа
интегративности в обучении. Дидакт. - 1999. - № 4. - С.36-40.
2. Гриценко Н.Н. Технологія інтегрованого уроку. Вісник профосвіти. № 19 – 20 грудень
2007р. – С.9 -11.
3. Іванчук М.Г. Формування і розвиток особистісного потенціалу школяра в процесі
інтегрованого навчання. Психологія: Зб. наукових праць. - К.: КПУ імені М.П.
Драгоманова. 2003. - Вип. 19. - С.127-131.
4. Інтернет ресурси: http://eprints.zu.edu.ua – Грибан Г.В., кандидат педагогічних наук,
доцент (Житомирський державний університет). Ефективність упровадження
інтегрованого навчання на уроках рідної мови.
5. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения. – М.: Просвещение, 1955. –
627с.
6. Пехота О. М., Кіктенко А. З., Любарська О. М. та інші. Освітні технології: Навч. –
метод. посібник. – К.: Видавництво А. С. К., 2003 – 255с.
«Педагогічні науки»
Брянцев О.М., Калініченко О.І
викладачі фахових дисциплін
КЗОЗ «Куп’янський медичний коледж
ім. Марії Шкарлетової», м. Куп’янськ
Використання інноваційних технологій навчання у ЗВО І-ІІ р.а.
Освіта і наука сьогодні стають пріоритетними, чинниками розвитку соціально-
економічного, духовного та політичного життя будь-якої країни. Визначальним чинником
багатства країни на сьогодні є знання. У цих умовах особливого значення набуває
проблема інновацій у сфері знань.
Вимога переходу до інноваційної освіти зумовлена викликами сьогодення,
особливо в контексті інтеграції вітчизняної освітньої галузі до європейського та світового
освітнього простору. Зараз перед закладами вищої освіти стоїть завдання постійного
підвищення якості освіти, модернізації її змісту, розробка й впровадження освітніх
інновацій та інформаційних технологій, створення умов для підготовки фахівця,
придатного «для ефективного виконання завдань інноваційного характеру відповідного
рівня професійної діяльності».
107
Інновації в освіті – це процес створення, впровадження та поширення в освітній
діяльності нових підходів, ідей, методів та прийомів, технологій, спрямованих на
оновлення, модернізацію, трансформацію навчального процесу відповідно до вимог часу.
Зокрема для вищої школи визначальним має бути формування у студентів системного
підходу до аналізу професійних завдань, стратегічного мислення, здатності до соціальної
мобільності, прагнення до самонавчання, самовиховання та самовдосконалення впродовж
усього активного трудового життя. А це можна досягнути, перш за все, за рахунок
трансформації свідомості викладачів, переозброєння їх новими підходами до професійної
діяльності в рамках «моделі студентоцентричного навчання».
Інноваційність у навчальному процесі приводить до зміни взаємовідносин
викладачів та студентів. Якщо у традиційному навчанні простежується підсистема
«суб’єкт» - «об’єкт», у якій студенту відводиться пасивна та залежна роль, то в при
інноваційному навчанні студент перетворюється у важливий освітній суб’єкт, залучений
до активної, творчої співпраці з викладачем, зацікавлений у здобутті глибоких і
актуальних професійних знань.
Інновації у змісті освіти мають доповнюватися і реалізовуватися через оволодіння
інноваційними методами і формами навчання (діалоговими, діагностичними, активними,
інтерактивними, дистанційними, комп’ютерними, мультимедійними,
телекомунікаційними, тренінговими, проектними), а також шляхом запровадження
альтернативних навчально-виховних технологій, таких як індивідуалізована,
диференційована, колективна тощо.
Орієнтовно узагальнена модель інноваційного навчання передбачає: активну
участь студента в процесі навчання; можливості прикладного використання знань в
реальних умовах; представлення концепцій і знань у найрізноманітніших формах; підхід
до навчання як до колективної, а не індивідуальної діяльності; акцент на процес навчання,
а не на запам’ятовування інформації.
Заклади вищої освіти повинні створити умови для впровадження інноваційних
педагогічних технологій у навчальний процес і забезпечити його ефективність та
результативність: створити середовище, що відповідає змісту, активній діяльності і
інноваційним методам; організувати виконання плану занять з упровадженням
інноваційних технологій; зацікавити студентів процесом реалізації інноваційних
технологій; здійснювати взаємодію студент-викладач у навчальному процесі; формувати й
розвивати емоційну сферу сприйняття, пізнавальні інтереси студента; володіти собою,
оцінювати свої почуття в конкретній обстановці, психічний стан студента.
Саме тоді педагогічні умови створюють відчуття студентом своєї незалежності та
особистого внеску в навчальний процес, сприяють активізації пізнавальної діяльності,
розвивають їх відповідальність і творчість. Проте, саме викладач є відповідальним за
навчальний процес та за результативність навчання, саме йому належить домінуюча роль
у впровадженні нових технологій у навчальний процес.
Інноваційне навчання передбачає використання аудіо та електронно-
обчислювальної техніки, а також конструювання та застосування різноманітних
дидактичних матеріалів.
До основних інноваційних джерел викладання у ЗВО належать: використання
мережі Інтернет та дистанційне навчання, використання електронних підручників та
спеціальних програм в режимі он-лайн, навчання по Скайпу, застосування інтерактивних
методів навчання, що обумовлені взаємодією викладача і студента.
Інтерактивне навчання можливо впроваджувати за будь-якої технічної
оснащеності, наприклад з використанням Інтернет, завдяки якому значно розширюється
вибір форм і методів навчання, створюються умови для поглиблення знань та додаткової
освіти, а інноваційне використання комп’ютерів обумовлює можливості здобуття освіти в
результаті використання Web-ресурсів.
108
Інноваційні методи у системі підготовки кваліфікованих кадрів мають бути:
застосування інтерактивних форм навчання (ділових ігор, рольових ігор, вирішення
проблемних ситуацій, кейс-методу, дискусій); застосування проблемно-орієнтованого та
ситуаційного підходу до навчання; впровадження активних форм співпраці з
роботодавцями та залучення студентів до виконання науково-дослідних проектів;
залучення студентів до творчої роботи, в тому числі, стимулювання індивідуальної та
самостійної; налагодження ефективного діалогу в системі «студент-викладач»; зростання
мобільності навчальних планів, планів підготовки та перепідготовки кадрів залежно від
тенденцій розвитку середовища ринку праці та ринку освітніх послуг; активне
використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (організація веб-
конференцій, вебінарів, створення віртуальних колективів, працюючих над проектами,
інтернетівських форумів); перехід до системи навчання, яка має на меті не накопичення
сукупності знань, а формування здатності аналітичного осмислення інформації та її
критичної оцінки; орієнтація на формування навичок самоорганізації, самопідготовки,
самонавчання;
Застосування вище вказаних форм викладання у ЗВО дає можливість
формулювати переваги застосування інноваційних технологій у навчальному процесі.
Основними перевагами є: активізація пізнавальної діяльності студентів за умови їх
попередньої мотивації до навчання; створення середовища, близького до майбутнього
професійного; розширення меж стереотипів викладача і студентів; результативність
навчання студентів, обумовлена підвищенням активізації їх пізнавальної діяльності;
створення українського середовища, ідентичного зарубіжному, що надає подальші
можливості для обміну трансферу студентів.
Впровадження інноваційних технологій навчання можливі при готовності
педагогів до інноваційної діяльності. Щоб підготувати викладачів до інноваційної
діяльності потрібні наступні кроки: обґрунтування передумов інноваційних процесів та
ознайомлення з існуючими моделями викладачів; вивчення стану готовності певних
категорій чи груп викладачів до інноваційної діяльності; розробка індивідуальної моделі
підготовки викладачів до інноваційної діяльності в системі педагогічної освіти;
діагностика досягнутого рівня сформованої готовності викладачів до інноваційної
діяльності за результатами навчання; створення інноваційного освітнього середовища в
конкретних закладах освіти.
Отже, впровадження інноваційних технологій у навчальний процес у вищих
навчальних закладах веде до набуття як студентами, так і викладачами нових професійних
якостей та підвищення кваліфікаційного рівня, стилю мислення, гнучкості уяви,
креативності, самостійності та здатності працювати в команді.
Література
1. Квіт С. Дорожня карта реформування вищої освіти України // URL: http://education-
ua.org/ua/articles/1159-dorozhnya-karta-reformuvannya-vishchojiosviti-ukrajini (дата
звернення: 11.04.2018).
2. Козак Л.В. Дослідження інноваційних моделей навчання у вищій школі / Л.В.
Козак // Освітологічний дискурс. – 2014. – № 1 (5). – С. 95–107.
3. Подковко Х.В. Інноваційні технології навчання в контексті компетентнісного
підходу в освіті / Х.В. Подковко // Медична освіта. – 2016. – № 1. – С. 41-43.
109
«Педагогічні науки»
Печериця Н.О., Шахова Я.В.
викладачі фахових дисциплін
КЗОЗ «Куп’янський медичний коледж ім. Марії Шкарлетової»
Використання інноваційних технологій на заняттях теоретичного навчання
як умова ефективної підготовки молодших спеціалістів
Якісна підготовка кваліфікованих спеціалістів потребує творчого підходу
викладачів закладів вищої освіти (ЗВО) до вибору змісту, форм, методів та засобів
навчання, максимального використання досягнень сучасної педагогічної науки, нових
педагогічних технологій, які мають бути орієнтованими не лише на передачу готових
знань, а й відображати ідеї розуміння та визнання чужої точки зору, повагу до
особистості, організації співпраці та самовираження в діяльності, в творчості, тобто на
формування комплексу особистісних якостей студентів.
Розвиток вищої медичної освіти в Україні, що орієнтується на досягнення
загальноєвропейського освітнього простору, передбачає ряд змін, котрі стосуються
навчального процесу та методик викладання у закладів вищої освіти.
Тому реформування якості освіти й виховання у вищій школі на сучасному етапі
стало об’єктом дослідження багатьох вчених-педагогів і викладачів-практиків, котрі,
опираючись на власні дослідження, виділяють декілька ключових аспектів – від духовних
до технолого-мультимедійних інноваційних підходів до навчального процесу.
Проблема духовності особливо гостро стоїть сьогодні, коли знищено старий
виховний ідеал, відсутня парадигма виховання, орієнтація на нове сучасне мислення.
Адже запорукою процвітання нації є її духовність, оскільки саме вона – висока і
переконлива духовність формує Людину. Тому вища школа зобов’язана давати
суспільству не лише спеціалістів високої кваліфікації, а й громадян високої моралі і
культури.
Ефективні методи освіти також є невід’ємною складовою педагогічного процесу.
Адже ще М.І. Пирогов свого часу зауважував: “Головне в навчанні не тільки те, що
повідомляється, а й те, як повідомляється”. Тому увага до аудіо та відеотехніки і інших
інноваційних підходів невпинно зростає, оскільки це новостворені чи удосконалені
конкурентноздатні технології, що істотно поліпшують якість навчання, підвищують
результативність праці.
Саме найновіші технічні засоби сприяють забезпеченню повноти і точності
інформації, покращують ефективність наочності, що в свою чергу підвищує інтерес
студентів до виучуваного матеріалу, активізує їхню пізнавальну діяльність.
Значне місце у підготовці молодших спеціалістів належить інтерактивним
лекціям.
Інтерактивна лекція – спрямована на активізацію мислення і поведінки студентів,
носить здебільшого проблемний та пошуковий характер, сприяє налагодженню
оперативного зворотнього зв'язку викладача зі студентами, забезпечує інтенсифікацію
педагогічної праці, стимулює самостійне здобуття знань студентами та забезпечує високі
результати навчальної діяльності.
Серед студентів найбільшою популярністю користуються наступні види
інтерактивної лекції: проблемна, інтегрована, бінарна, провокаційна, лекція-прес-
конференція, лекція-візуалізація.
Викладачі обирають інтерактивну лекцію, бо вона :
1. Сприяє активізації мислення і поведінки студентів.
2. Передбачає опрацювання великого масиву інформації.
3. Зводить до мінімуму монолог викладача, надаючи перевагу його діалогу зі
студентами, де максимально використовує знання попередніх тем курсу, інших предметів.
110
4. Носить здебільшого проблемний та пошуковий характер.
5. Сприяє налагодженню оперативного зворотнього зв'язку зі студентами.
6. Створює умови інтенсифікації педагогічної праці.
7. Забезпечує досягнення високих результатів навчальної діяльності.
8. Активізує самостійне здобуття знань студентами.
9. Сприяє саморозвитку студентів та викладача.
Щоб ефективно провести інтерактивну лекцію необхідно підготувати належним
чином аудиторію до її читання: по-перше, укомплектувати аудиторію необхідними
технічними засобами: комп'ютером, мультимедійним проектором, інтерактивною
дошкою. По-друге, викладач повинен розробити принципово нові навчально-методичні
матеріали:
а) мультимедійний підручник;
б) електронний конспект лекції;
в) презентаційну версію;
г) електронну версію курсу залишити на інформаційно- консультативному сайті
навчального закладу..
Проведення інтерактивної лекції у передбачає серйозну підготовку з боку
викладача, а також готовність студентів до інновацій.
Впровадження інтерактивної лекції в навчальний процес сприяють формуванню
професійних і особистісних компетенцій економістів щодо здатності швидко реагувати на
зміни у соціально-економічному середовищі, адаптувати свою професійну діяльність до
нових умов, володіти незаперечними конкурентними перевагами.
Література
1. Інтерактивні технології навчання /О.І. Пометун, Л.В. Пироженко, Г.І. Коберник
та ін. – К.: Наук. світ, 2004. – 85 с.
2. Гуревич Р. С. Інформаційно-комунікаційні технології в професійній освіті
майбутніх фахівців / Р. С. Гуревич, М. Ю. Кадемія, М. М. Козяр ; за ред. член-кор. НАПН
України Гуревича Р. С. – Львів : ЛДУ БЖД, 2012, – 380 с.
«Педагогічні науки»
Шаповал М.М.,
викладач соціально-економічних дисциплін
КЗОЗ «Куп’янський медичний коледж ім. Марії Шкарлетової»
Використання інноваційних технологій при підготовці до ДПА з історії України
Сучасні світові тенденції навчання і виховання складають основу нинішньої
освіти, що разом з політичним, соціально-економічним та культурним рівнем життя,
характеризує людське суспільство у відповідний історичний період його розвитку. У ХХІ
столітті, коли відбувається перехід до інформаційно розвиненого суспільства, вища освіта
набуває особливого значення для розвитку всього людства. Випускники вищих
навчальних закладів нині повинні бути наділені не лише фаховими знаннями, а й вмінням
їх використовувати у найсучаснішому середовищі, орієнтуватися в процесах, які
виникають саме зараз, постійно удосконалюючи свої фахові здобутки.
Головним завданням кожного вищого навчального закладу є навчання і виховання
молодої особистості, яка зможе самостійно вирішувати складні політичні, економічні,
соціальні, культурні та інші проблеми, які з’являються у сучасному суспільстві. Адже, як
відомо, студенти - це еліта нації. Саме тому навчання у вищих навчальних закладах
111
повинно бути методично обґрунтованим та досконало продуманим, адже обсяг матеріалу
для засвоєння величезний. У виконанні цього завдання важлива роль відводиться
соціально-гуманітарним наукам, які формують особистість студента відповідно до
сучасних і реальних вимог нашого суспільства, розвивають його логічне, історико-
філософське мислення, навчають політичному і соціально-економічному аналізу процесів,
які відбуваються, та розкривають особливості культурного розквіту нашого
швидкоплинного світу.
За свою багорічну педагогічну діяльність я переконалася, що одним із методів
удосконалення викладання гуманітарних та соціально-економічних дисциплін є
інтерактивне навчання, яке дозволяє різко збільшити обсяг засвоєння матеріалу, оскільки
впливає не лише на свідомість студента, а й на його почуття, волю (дії, практику). Це дає
мені можливість стверджувати, що найменших результатів можна досягти за умов
пасивного навчання (лекція, читання), а найбільших – інтерактивного (дискусійні групи,
практика через дію, навчання інших).
Слово «інтерактив» від англійського «interact» («Inter» - взаємний, «act» - діяти).
Інтерактивність означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з
ким-небудь (людиною) або чим-небудь (комп'ютером). Іншими словами, студенти легше
розуміють і запам'ятовують матеріал, який вони вивчали шляхом активного залучення в
навчальний процес. На відміну від активних методів, інтерактивні методи орієнтовані на
більш широку взаємодію студентів не тільки з викладачем, але й один з одним, на
домінування активності студентів в процесі навчання. Роль викладача на інтерактивних
заняттях зводиться до напрямку діяльності студентів на досягнення цілей заняття.
Особливість інтерактивних форм навчання – високий рівень взаємно спрямованої
активності суб'єктів взаємодії, емоційне, духовне єднання учасників.
Задачі інтерактивних форм навчання: пробудження інтересу, мотивація студентів
до досліджуваної проблеми; ефективне засвоєння навчально-го матеріалу; самостійний
пошук шляхів та варіантів вирішення поставленої навчальної задачі; взаємодії між
студентами, навички роботи в команді, прояв терпимості до будь-якої точки зору;
формування у студентів власної думки, життєвих і професійних навичок; вихід на рівень
усвідомленої компетентності студента.
Отже, при інтерактивному навчанні створюється середовище освітнього
спілкування, яке характеризується відкритістю, взаємодією учасників на рівних правах,
накопиченням спільних знань, що дозволяє забезпечити високу мотивацію, міцність знань,
творчість, комунікабельність, активну життєву позицію, збереження індивідуальності,
свободу самовираження, взаємоповагу.
Запровадження інтерактивних технологій дозволяє підготувати студентів до ДПА.
Я виділяю шість кроків щодо підготовки студентів до ДПА: перший крок - нормативний.
Вивчення документації щодо ДПА, визначення компетенцій, що перевіряються,
планування повторення і вивчення матеріалу. Другий крок - діагностичний. Перевірка
рівня знань, умінь, здібностей студентів, виявлення умов для здійснення інноваційної
діяльності, самодіагностика студентів, планування роботи викладача із студентами. Третій
крок - мотиваційний. Створення умов для навчання, стимулювання через цілі та
перспективи. Четвертий крок - формувальний. Поглиблення, узагальнення,
систематизація знань з предмета, самоосвітня діяльність. П’ятий крок – діяльнісний.
Реалізація знань, умінь, навичок студентів. Шостий крок - перспективний. Моніторинг
рівня знань, умінь і навичок студентів.
Дуже важливо викладачу уважно опрацювати як змістову складову програми із
Історії України, так і діяльнісну складову - державні вимоги до знань та вмінь студентів.
Діяльнісну складову програми я відображаю у розширеному календарному плануванні. Це
дозволяє постійно здійснювати контроль за роботою студентів та самоконтроль викладача
щодо забезпечення оптимальних умов, методів навчання. Під час контролю необхідно
керуватися державними вимогами до знань, умінь і навичок студентів. На цьому етапі слід
112
попрацювати студентам із поняттями і термінами, датами, картосхемами, візуально
розпізнавати та характеризувати історично-культурні пам’ятки і персоналії. Студенти
повинні працювати не тільки на репродуктивному рівні, а й на творчому.
Студенти повинні знати і вміти: знати інформацію, вміти її швидко знайти,
видалити непотрібну, перевести у досвід власної діяльності. Уміти застосувати знання у
конкретній ситуації, розуміння того, яким способом можна отримати знання. Адекватна
оцінка себе, світу, свого місця у ньому, конкретних знань, а також методу їх отримання чи
застосування. Якщо логічно скласти ці компоненти, то можна виразити так:
компетентність + мобільність + гнучкість методу + критичність методу.
Кожне заняття повинно бути підсумком та емоційним відкриттям.
Завдання викладача – це як зробити так, щоб усім було цікаво на занятті, щоб усі
були залучені до навчального процесу, щоб не залишилося жодного байдужого студента.
Будь-яке заняття необхідно розробити як особливий, щоб у студентів виникло прагнення
дізнатися щось нове, а після закінчення заняття, вони захотіли б знайти продовження
почутого в додатковій літературі і на наступне заняття прийшли також з бажанням та
інтересом.
У своїй педагогічній діяльності я застосовую наступні інтерактивні методи:
пізнавальна гра, метод рольових ігор, кейс-метод (метод випадків і ситуацій), ПОПС-
формула, метод створення відчуття успіху в навчанні, метод мозкового штурму, круглий
стіл та інші.
Пізнавальна гра – сприяє створенню емоційно-піднесеної атмосфери, засвоєнню
матеріалу за допомогою емоційно насиченої форми його відтворення. Пізнавальні ігри
(ділові, рольові, ситуативні) моделюють життєві ситуації, стосунки людей, взаємодію
речей, явищ. Вони можуть бути основною або допоміжною формою навчального процесу.
Розвиваючий ефект досягається за рахунок імпровізації, природного вияву вільних
творчих сил студентів. У виховному значенні гра допомагає студентам подолати
невпевненість, сприяє самоствердженню, найповнішому виявленню своїх сил і
можливостей.
На заняттях пізнавальні ігри розвивають кругозір, ініціативу, мовну культуру
студентів, активізують їх продуктивну навчальну діяльність, роблять її привабливою і, як
результат полегшують процес засвоєння знань. Вони застосовуються для розвитку
креативного мислення, усного мовлення студентів, збагачення їх словникового запасу,
лексико-граматичних знань, створення оптимальних умов для розвитку здібностей до
вивчення дисциплін професійної та практичної підготовки. Часто студенти самі
підказують тему гри. Застосування гри на занятті дає можливість прищеплювати
студентам інтерес до предмету, створює позитивне ставлення до вивчення професійних
дисциплін, стимулює самостійну пізнавальну діяльність студентів, дає можливість більш
цілеспрямовано виконувати індивідуальний підхід до навчання.
Особливо треба звертати увагу на ігрові моменти на всіх етапах заняття.
Наприклад:
1. Актуалізація опорних знань (Гра «Я знаю, можу поділитися» – студенти
пропонують послугу «Швидка допомога»).
2. Мотивація до вивчення нового матеріалу (Гра «Що я знаю про це … (тут
можна використати і слова – думаю, чув, бачив) – студенти продовжують речення
відповідно до завдання; аналіз висловлень відомих людей: «На мою думку»).
3. Перевірка вивченого матеріалу та закріплення нового матеріалу (Гра
«Дуель» – два студенти змагаються: «Запитання – відповідь»; Гра «Аукціон знань» –
викладач пропонує на продаж лот (запитання), а студенти купують).
Потрібно звернути увагу на те, що успіх прийде тоді, коли є система у проведенні
ігрових моментів на заняттях та відповідний темп заняття. Викладачу потрібно бути
постійно в русі, адже викладач – організатор, консультант та контролююча ланка. Дуже
добре, коли і викладач є одним із учасників гри.
113
Ситуаційний аналіз полягає в тому, що студенти, ознайомившись з описом
проблеми, самостійно аналізують ситуацію, діагностують проблему й надають свої ідеї й
рішення в дискусії з іншими студентами.
Головною умовою успішності ситуативної методики є створення сприятливої
невимушеної атмосфери в ході інформативної взаємодії, у якій студенту не обов’язково
приймати думку викладача як єдино правильну. Завдання методу полягає не просто в
передачі знань реципієнту, а насамперед у формуванні вмінь знаходити вихід зі складних
ситуацій. Насамперед ця методика активно використовується мною при викладанні
дисциплін «Історія України» «Основи права» та «Основи правознавства».
Використання методу аналізу конкретних ситуацій дозволяє вирішити наступні
навчальні цілі: розвиток аналітичного мислення; оволодіння практичних навичок роботи з
інформацією: вичленовування, структурування й ранжирування по значимості проблем;
вироблення управлінських рішень; освоєння сучасних управлінських і соціально-
психологічних технологій; розширення комунікативної компетентності; формування
здатності вибору оптимальних варіантів ефективної взаємодії з іншими людьми;
стимулювання інновації; підвищення мотивації до навчання.
Методика «ПОПС-формула». Методика складається з чотирьох обов'язкових
елементів, які студент повинен використовувати при відповіді: висловлювати свою позицію –
П («я вважаю.. , а далі в чому полягає його точка зору, припущення»), обґрунтувати свою
точку зору, свою думку – О (« тому, що ... пояснює і доводить свою позицію»), навести
приклад – П («наприклад, ...» або «я можу підтвердити це тим ... факти, що ілюструють
довід»), сформулювати висновок – С («тому .... робить висновок»). Виступ зазвичай займає
1-2 хвилини і може складатися з двох-чотирьох пропозицій, але найголовніше даної методики
– це те, що студенти висловлюють свою точку зору, ставлення до конкретної проблеми.
Дана методика застосовується мною для перевірки домашнього завдання, при
опитуванні студентів з пройденої теми, для закріплення вивченого матеріалу. При вирішенні
ситуаційних завдань студенту необхідно не тільки дати правильну відповідь, але
обґрунтувати і аргументувати фактами свою відповідь по типу «Я вважаю ... тому, що ...,
наприклад ..., тому».
Метод «мікрофон». Дає змогу кожному студенту висловити свою думку з
приводу чогось. Правила проведення такі: говорити має тільки той, у кого символічний
мікрофон, висловлені думки не коментуються, під час виступу ніхто не має права
перебивати, перепитувати.
На старших курсах я застосовую такі прийоми:
Навмисна помилка, або «Допоможи мені». Передбачає використання
викладачем навмисно зроблених помилок з метою привернути увагу студентів, звернення
до них за допомогою, що пробуджує почуття гідності (знайшов помилку викладача),
стимулює бажання вчитися.
Кейс-метод (метод case-study або метод конкретних ситуацій (від англійського
case - випадок, ситуація) – метод активного проблемно-ситуаційного аналізу, який
заснований на навчанні шляхом вирішення конкретних завдань – практичних ситуацій з
урахуванням специфіки освоєння професійної діяльності. Мета методу - спільними
зусиллями групи студентів проаналізувати ситуацію - case, що виникає при конкретному
положенні справ, і виробити практичне рішення; після закінчення – оцінка
запропонованих алгоритмів і вибір кращого рішення поставленої проблеми.
Метод використовую як педагогічний прийом, щоб спровокувати дискусію в
навчальній аудиторії. Він відображає не тільки певну практичну проблему, але й
актуалізує певний комплекс знань, який необхідно засвоїти в процесі вирішення даної
проблеми. Як основна перевага даного методу виступає можливість оптимально
поєднувати теорію і практику, що представляється досить важливим при підготовці
висококваліфікованого фахівця.
114
Актуальним на заняттях гуманітарної та соціально-економічної підготовки є
також запровадження нових підходів до навчання, які забезпечують розвиток у студентів
необхідних компетенцій.
Одним з таких підходів є формування під час навчання навичок критичного
мислення, яке разом із фаховою і соціальною компетентністю забезпечує
конкурентоздатність і мобільність освіченої людини на ринку праці, її готовність жити і
працювати в умовах неперервних змін.
Критичне мислення – це мислення вищого порядку, яке спирається на
інформацію, усвідомлене сприйняття власної інтелектуальної діяльності та діяльності
інших. Відповідно, формування навичок критичного мислення передбачає розвиток
здатності студентів аналізувати навчальну інформацію з позиції логіки та особистісного
підходу з метою використання отриманих результатів як до стандартних, так і
нестандартних ситуацій і проблем, а також здатність ставити нові запитання, знаходити
аргументи, приймати незалежні продумані рішення
Важливо дати можливість кожному студенту розкритись як особистості. Адже ті
методи, форми та види робіт, які використовую на заняттях, активізують студентів до
плідної і ефективної співпраці, а саме: вести бесіду, діалог, брати участь у грі,
висловлювати свою думку, аналізувати та порівнювати події, розбирати ситуаційні задачі,
складати таблиці, працювати з комп’ютером та інше.
Невід’ємною складовою інтерактивного навчання є контроль знань студентів.
Контроль і оцінка знань виконують одночасно функцію перевірки засвоєння і
практичного застосування студентом одержаних під час навчального процесу знань, а
також функцію стимулювання, морального заохочення за рахунок участі в своєрідному
інтелектуальному змаганні.
Комп’ютерне тестування, як один із методів контролю знань, полегшує роботу
викладача із систематизації і оцінки якості знань студентів та дозволяє студенту
самостійно оцінити рівень своїх знань. Такий спосіб контролю дає можливість:
організовувати зворотній зв’язок між студентом і викладачем з використанням мережі
Інтернет; отримання об’єктивної оцінки з виключенням людського фактору; формування
узагальнених статистичних оцінок результатів контролю та інше.
Комп’ютерне тестування дозволяє виконувати тестування і самонавчання
студентів через інтернет. Перевагами такого тестування є: загальна доступність тестової
бази для інтернет-спільноти; незалежність від типу операційної системи (працювати
можна навіть з мобільного телефону); висока швидкість роботи; автоматична робота з
електронною системою контролю знань (Інтернет).
Таким чином, одним з основних переваг інтерактивних методів навчання є
наближення процесу навчання до реальної практичної діяльності майбутніх фахівців.
Інтерактивні методи сприяють інтенсифікації та оптимізації навчального процесу,
допомагають студентам навчитися вирішувати проблеми, правильно формулювати
власну думку; аналізувати отриману інформацію; дискутувати, відстоювати свою точку
зору; бути більш впевненими та незалежними. Використання інтерактивних методів
навчання дозволяє в процесі навчання знімати нервове навантаження студентів, дає
можливість змінювати форми їх діяльності, переключати увагу на вузлові питання теми
занятий; сприяє розвитку комунікативних умінь і навичок майбутнього фахівця.
Підсумовуючи вище викладене, варто додати, що робота в такому напрямку є
досить ефективна у навчанні студентів з дисциплін гуманітарної та соціально-економічної
підготовки. Тож, шукаючи нові методи навчання і виховання, працюючи творчо,
знаходячись в постійному пошуку нових форм та методів проведення занять, можна
досягти значних успіхів на педагогічній ниві, стати дійсно хорошим викладачем, мудрим,
знаючим, відданим своїй роботі і студентам.
115
Література
1. Бистрова Ю.В. Інноваційні методи навчання у вищій школі України / Ю.В. Бистрова //
Право та інноваційне суспільство. – 2015. - №1 (4). – С. 27-33.
2. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології/ І.М. Дичківська. Київ:
Академвидав, 2015. Видання третє -351с.
3. Інновації у вищій освіті: проблеми, досвід, перспективи : монографія / П. Ю. Саух [та
ін.]; ред. П. Ю. Саух. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2011. – 443 с.
4. Урядова. М.С. Інноваційні моделі вищої освіти (соціологічний аспект) [Електронний
ресурс]: nbuv. – Режим доступу:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Soc_dos/2008_7/urjadova.pdf
«Педагогічні науки»
Березовська Л.В.,
викладач фахових дисциплін вищої категорії,
Коледж нафтогазових технологій, інженерії
та інфраструктури сервісу ОНАХТ
Впровадження в навчальний процес інноваційних технологій при викладанні
екологічних дисциплін як мотивація до формування здорового способу життя та
екосвідомості
Освіта на всіх вікових етапах життя людини є необхідністю. Вона визначає його
якість, безпосередньо впливає на збереження і зміцнення здоров'я людини – головної
цінності кожної людини, її потомства, збільшення тривалості життя, що безпосередньо
пов’язано з розвитком екокультури та екосвідомості населення. Тепер уже переконливо
встановлено взаємозв'язок між рівнем освіченості суспільства і політиків, культурної,
економічної та військової потужності держави.
На сьогоднішній день якість вищої освіти є одним із пріоритетних напрямків
сталого розвитку суспільства у ХХІ столітті та запорукою інших якісних показників
людського життя.
В умовах загострення світової екологічної кризи екологічна освіта та виховання
набувають значної актуалізації. Пошук та розробка інноваційних форм і методик
екологічної освіти та виховання є шляхом до підвищення ефективності навчально-
виховного процесу та формування особистості - носія екологічного світогляду, стрижнем
якого є система суспільно важливих цінностей.
Для розвитку сталої та міцної держави повинна функціонувати інтегрована
система освіти на різних ланках її надання, запровадження комплексного та системного
підходу до безперервної якісної освіти через сім'ю, дитсадок, школу, вищі навчальні
заклади, неформальне навчання (самоосвіта), ефективні програми поінформованості
громадськості. Наскрізне навчання та виховання – одна із технологій здійснення
неперервної освіти.
Неперервна освіта – це сукупність засобів, способів і форм здобуття, поглиблення
й розширення загальної освіти, професійної компетентності, культури, виховання,
громадянської і моральної зрілості.
Одним із засобів підвищення якості освіти є залучення новітніх технологій
навчання. Метою використання новітніх технологій навчання є підвищення якості і
забезпечення доступності освіти на рівні європейських стандартів.
116
Існує розгалужена класифікація технологій навчання, яка включає в себе такі
механізми: технічні; економічні; соціальні; інформаційні; педагогічні; психологічні;
управлінсько-організаційні.
Головними складовими навчального середовища з використанням новітніх
технологій навчання виступають:
- сучасні засоби навчання, зокрема аудіовізуальні;
- активні методи навчання («мозковий штурм», «метод кейсів», метод проектів
тощо);
- сучасні технології навчання: «Дебати», «Диспут», «Колаж», ігри-тренінги, ділові
ігри тощо;
- науково-дослідна робота студентів різного рівня складності.
Основним призначення кожного з цих методів є формування і розвиток компетенції
відповідно до професійної моделі фахівця. Зокрема:
- робота в малих групах формує і розвиває комунікативні якості, вміння працювати у
команді, відповідальність, лідерство тощо;
- кейс-метод спрямований на набуття здібностей розробляти багатоваріантні підходи
до реалізації плану дій, приймати управлінські рішення в умовах невизначеності,
висловлювати та відстоювати власну позицію у різних формах, налаштовує на сприйняття
конструктивної критики;
- ділова гра має високу навчальну, розвиваючу та виховну результативність, формує
установки професійної діяльності; у грі виявляється вся особистість; гра мотивує до
засвоєння інноваційних знань, формує творче професійне мислення, навички прийняття
конструктивних рішень тощо;
- рольова гра сприяє професійному розвитку особистості, формує поведінку для
різноманітних ролей майбутньої професії, може бути тренінгом з риторики та ін.;
- метод проектів дозволяє наблизити навчальний процес до реалій майбутньої
професії, сприяє розвитку особистості, проявленню ініціативи, рішучості,
організаторських здібностей, впевненості в собі, творчості, самостійності у прийнятті
рішень, здатності захищати власну точку зору, критично мислити, продукувати ідеї,
систематично і безперервно поповнювати знання шляхом самоосвіти.
Різкий стрибок у розвитку комп’ютерної техніки і програмного забезпечення
сприяв впровадженню в навчальний процес таких технологій, як мультимедіа-технології,
Інтернет-технології, Web-дизайн, а їхнє правильне використання сприяє комплексному
розвитку особистості і здібностей людини. Сучасні методи навчання передбачають
використання засобів масової інформації, зокрема мультимедійних, комп’ютерів,
комп’ютерних мереж, web- сайтів, електронних підручників, відео програм. Головним у
використанні цих засобів, окрім наукової спрямованості, повинна виступати їхня
інтерактивність, яка забезпечує взаємодію між студентами, студенством і викладачами.
Інтерактивні засоби сприяють обміну інформацією (це дуже важливо, оскільки
задовольняється одна з найважливіших потреб – інформаційна, яка може стати основою
розвитку вищої потреби, а саме пізнавальної) і організації сумісної діяльності. Таким
чином, організація навчального процесу на засадах інтерактивного навчання в умовах
компетентнісного підходу формує особистість майбутнього фахівця, здатного професійно
діяти, ефективно реагувати на виклик часу.
Сучасні технології навчання головним чином базуються на особистісно-
орієнтованому підході, який передбачає не лише урахування індивідуальних особливостей
тих, хто навчається, а й на диференційованому підході до навчання. Більш важливим є те,
що цей підхід вимагає визначення власної навчальної мети, усвідомлення особистісної
освітньої траєкторії та створення особистого освітнього продукту, який відображає досвід
практичної діяльності студента щодо засвоєння ним засобів діяльності, а також його
власну творчість.
Комп'ютеризоване навчання має цілий ряд переваг:
117
0
20
40
60
80
100
Лекція Читання Відео-,
аудіомат
еріали
Дискусії Практич
ні
заняття
Інтеракт
ивні
методи
навчання
% 5 10 20 50 75 90
Зас
волєн
ня м
атер
іалу,
%
Піраміда навчання
- наочне і динамічне надання вченого матеріалу у зв'язку з використанням
різних аудіовізуальних засобів навчання;
- більш якісне сприйняття і запам'ятовування навчального матеріалу;
- індивідуалізація навчання, визначення глибини і послідовності засвоєння
навчального матеріалу, темпу роботи;
- варіативність використання на різних етапах навчання;
- інтенсифікація процесу навчання, активізація навчальної діяльності
студентів та розвиток їх творчого потенціалу;
- створення умов для ефективної позааудиторної роботи.
На користь інтерактивних технологій свідчать результати досліджень, які можна
відобразити в наступній схемі:
Схема 1 - «Піраміда навчання»: лекція – 5 % засвоєння навчального матеріалу;
читання – 10 % засвоєння; відео-, аудіоматеріали – 20 % засвоєння; демонстрація – 30 %
засвоєння; дискусійні групи – 50 % засвоєння; практика через дію – 75 % засвоєння;
навчання інших шляхом застосування отриманих знань – 90% засвоєння.
Інтерактивне навчання як форма організації освітнього процесу націлена на
створення таких умов навчання, за яких кожен студент має можливість проявити
інтелектуальні здібності та відчути власну успішність. В умовах інтерактиву освітній
процес здійснюється як активна, позитивна взаємодія всіх учасників навчання, що, в свою
чергу, дозволяє підняти рівень їх мотивації. За таких умов здійснюється перехід від
монологічної до діалогічної форми навчання. Цей тип технологій безпосередньо
націлений на розвиток мислення, розвиток власних пізнавальних можливостей людини.
Зважаючи на вище зазначене, я вважаю за доцільне вже сьогодні розвивати
міждисциплінарні форми організації навчання, такі як, наприклад, міждисциплінарні
тренінги та комплексні ділові ігри. На базі нашого коледжу ми з колегами маємо
позитивний досвід інтегрування та організації тренінгів з екології та правознавства,
екології та економіки, екології та історії, екології та географії. Це сприяє активній
співпраці викладачів як команди, студентство це підмічає вмить й на вербальному рівні
переймає командну форму роботи.
Екологія є одним з тих навчальних предметів, що дає багатий матеріал для
відпрацювання найрізноманітніших методів і прийомів роботи з інформацією. Викладання
екології пов’язане з використанням великого обсягу різноманітної інформації, що робить
застосування комп’ютерної техніки особливо ефективним, оскільки дозволяє дуже
швидко опрацювати цю інформацію і представити її у вигляді таблиць, схем, діаграм,
визначити залежність між різними об’єктами і явищами, будовою та функціями.
118
Ефективність навчання з використанням комп’ютерів пояснюється значним
унаочненням програмного матеріалу, що дозволяє краще зрозуміти та засвоїти абстрактні
поняття, сформувати практичні вміння та навички.
Комп’ютерні програми з екології поділяються за дидактичними цілями:
1. Навчальні програми подають новий матеріал у вигляді окремих, логічно
поєднаних блоків і закінчуються набором запитань або тестів. Ці програми сприяють
засвоєнню нової інформації та спрямовують процес навчання залежно від рівня знань та
індивідуальних здібностей учнів.
2. Тренувальні або програми-тренажери розраховані на повторення і закріплення
вивченого матеріалу.
3. Імітаційно-моделюючі програми дозволяють вивчати будь-який розділ на
основі моделі. Маніпулюючи доступними для зміни параметрами фізичних величин,
учень за реакцією моделюючої системи визначає діапазон їх допустимих змін і
усвідомлює суть процесів, які здійснюються під його керівництвом. Наприклад, в моделі
екологічної системи учень може змінити відсотковий склад гризунів і хижаків та стежити
за всіма змінами, які відбуваються в ній.
4. Діагностичні, контролюючі програми складають переважно на основі тестів.
Вони призначені для діагностування, перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок
учнів.
5. Бази даних – це джерела інформації з різних галузей знань, у яких за
допомогою питань відшукують необхідні відповіді, наприклад, для пояснення біологічних
понять і термінів.
6. Інструментальні програми дають можливість учням самостійно розв’язувати
задачі за короткий час із меншими зусиллями. Вони звільняють від рутинної
обчислювальної та статистичної роботи, надаючи студенту свободу у виборі методів
розв’язання конкретних задач і простір для творчості.
7. Інтегровані навчальні програми поєднують в собі ознаки двох або трьох
перерахованих вище класів.
На сьогодні ринок навчального програмного забезпечення України пропонує
великий перелік програмних засобів різноманітного призначення, які відповідають тим же
дидактичним вимогам, що і традиційні навчальні посібники, таким як: науковість,
систематичність, послідовність, доступність, зв'язок з практикою, наочність. Однією з
беззаперечних переваг засобів мультимедіа є можливість розроблення на їх основі
інтерактивних комп’ютерних презентацій з екології.
Хочеться відмітити, що викладачі коледжу нафтогазових технологій, інженерії та
інфраструктури сервісу ОНАХТ у навчальному процесі активно використовують на
практиці різноманітні інтерактивні методи навчання.
Тема педагогічних інновацій надзвичайно актуальна і об’єктивно обумовлена.
Світ ідей змінюється швидше, ніж покоління людей. Завдання освітян – створити
атмосферу суспільного прийняття інновацій. Національна доктрина розвитку освіти
України передбачає поступовий перехід від репродуктивної, авторитарної освіти до освіти
інноваційного, гуманістичного типу.
В системі підвищення якості освіти важливим є і фактор мотивації студентів до
отримання нових знань, їх засвоєння, вивчення та поглиблення шляхом самостійної
роботи.
Використання активних методів навчання та контролю знань сприяє активізації
пізнавальної діяльності студентів, розвиткові самостійного мислення. Активні методи
навчання за своєю сутністю спрямовуються на утворення власної освітньої позиції тих,
хто навчається, передбачають творчий підхід до розв’язання навчальних, пізнавальних, а в
подальшому і наукових проблем, котрі виникатимуть у майбутньому, і ставлять студентів
в активну діалогову позицію. Водночас ці методи передбачають поступове підвищення
самостійності навчальної діяльності, з одного боку, а з другого, створюють умови для
119
обговорення проблем, що виникають у процесі навчання. На цьому напрямку відбувається
обмін думками – можливість вільно висловлювати їх, сполучати з необхідністю їх
обґрунтування, доведення доцільності навчання, вміння аналізувати пропозиції товаришів,
із повагою ставитись до іншої думки. По-перше, це сприяє розвиткові самостійності
мислення (як необхідної складової самостійної роботи), а по-друге, впливає на
формування позитивної мотиваційної настанови на виконання такої роботи.
Таким чином, можна стверджувати, що створення креативного навчально-
виховного середовища у навчальному закладі впливає на мотивацію навчання студентів,
залучає їх до різноманітних видів самостійної роботи, внаслідок чого підвищується рівень
знань, умінь, навичок у майбутньому, створюються умови самореалізації та
самоствердження студентів, розширюється обсяг навчальної інформації, активізується
навчально-пізнавальна діяльність, збагачується і нарощується власний досвід кожного,
набувається досвід творчої діяльності, формується ціннісне ставлення до наукової
діяльності, а отже підвищується якість освіти.
«Педагогічні науки»
Пеньковська Н.К., викладач фахових дисциплін вищої категорії, к.п.н.,
Гратій Т.І., викладач фахових дисциплін першої категорії,
Андрльє І.О., викладач фахових дисциплін категорії «спеціаліст»,
Коледжу нафтогазових технологій, інженерії
та інфраструктури сервісу ОНАХТ
Залучення студентів до інтерактивної взаємодії
Ключові слова: інтерактивна взаємодія, комунікативна активність,
компетентності, проведення інтерактивних занять, студактивне заняття.
Сучасні умови змушують підвищити вимоги до підготовки майбутніх фахівців.
Різноманітність життєвих ситуацій та умов здійснення професійної діяльності актуалізує
проблему створення сучасних педагогічних технологій, які сприятимуть підвищенню
ефективності навчальних занять та якості фахової підготовки загалом.
Педагогічні технології активно досліджуються в Україні (В.І. Бондар, В.М.
Олексенко, В.П. Андрущенко, В.Ю. Биков, В.І. Євдокимов, І.А. Зязюн, І.Ф. Прокопенко,
О.Г. Ярошенко та ін.), Росії (В.П. Беспалько, В.В. Гузєєв, В.В. Кукушин, Е.С. Полат, А.Я.
Селевко та ін.) та багатьох країнах світу (Б. Блум, Н. Гронлунд, Р. Кауфман, Р. Мейджер,
Т. Сакамото, М. Ераут та ін.). Значна більшість технологій створена для загальноосвітніх
навчальних закладів. Останнім часом все частіше розробляються педагогічні технології
для вищих навчальних закладів, але не для закладів перед вищої фахової освіти. Варто
зауважити, що в науковій літературі відсутнє чітке висвітлення технології проведення
таких інтерактивних занять.
Мета статті — розкрити методику проведення інтерактивних та сучасних занять,
які вирізняються самостійним, активним, творчим здобуттям студентами компетентностей
у взаємозв'язку з самовдосконаленням, самореалізацією під впливом колективної роботи
та конкурентної середи й орієнтується на професійний інтерес.
З урахуванням праць [1] та останніх досліджень можливо виділити такі загальні
принципи організації і проведення таких занять:
свідомого самостійного навчання;
взаємного збагачення студентів;
взаємоконтролю;
свідомої навчально-пізнавальної активності;
свобода партнерства і співробітництва;
120
колегіальності;
систематичності і послідовності;
зв'язок навчання з професійною діяльністю;
наочності;
науковості навчання тощо.
Потрібно зазначити, що при вивченні матеріалу, і в практичній діяльності чимале
значення мають емоційні реакції студента: повсякденний настрій, зміна настрою та
переживання, виявлення різноманітних емоцій (обурення, агресія, пригніченість,
замкненість,; пасивність, егоїстичні нахили, тощо). Останнім часом спостерігаються
деякі особливості в поведінці студентів: одні з них збуджені, неспокійні, надто дратівливі,
інші, навпаки. - мляві, боязкі, повільні, невпевнені. Часто через боязнь відповісти
неправильно вони зовсім відмовляються відповідати.
Інтерактивні заняття знімають зі студентів почуття страху, невпевненості у своїх
силах та послідовно вселяють віру у свої можливості. В обстановці дружелюбності та
гарного настрою, взаємодопомоги і взаємоконтролю на занятті формується динамічний
стереотип постійного навчання, атмосфера емоційного розкріпачення студентів. Така
форма занять сприяють зникненню хвилювань та знервованості, млявості, пасивності і
повільності. Бо це здебільшого є природними захисними реакціями психіки на
багаторічні невдачі в навчанні та пов'язані з цим докори батьків та вчителів. На таких
заняттях студенти вчаться успіху. Успіх сприяє підвищенню продуктивності праці та
знижує стомленість.
Також, для формування практичних навичок студентів (під час практичних
занять) організовується так, що студенти виступають у ролі викладача, керівника, лідера.
Тоді майбутній фахівець стає співавтором заняття, виконує функцію педагога і розуміє
необхідність самоосвіти, починає вчитися по-справжньому. Мета такого заняття
самостійне, активне та творче вивчення теми через формування у студентів здатності
самостійно бачити проблему, визначати засоби щодо її практичного вирішення, під час
вивчення теми бути дослідниками, знаходити шляхи їх перевірки, складати й вирішувати
проблемні й професійні завдання тощо.
Отже, навчально-виховний процес має будуватися на демократичних засадах.
Кожний є безпосереднім діяльним учасником процесу, який знайшов свій шлях активного
опанування навчальним матеріалом. На одному й тому ж занятті засвоєний теоретичний
матеріал одразу закріплюється практичними навичками самостійного складання завдань
різного характеру:
завдання на міждисциплінарні зв'язки;
професійну чи життєво-побутову спрямованість;
результат вирішення яких має практичне застосування;
завдання-вірші (наприклад:сенкан), що активізує пізнавальну діяльність,
стимулює розкриття творчих здібностей студентів, формує в них любов до дисципліни,
професії.
Залучення студентів до самостійного складання завдань проводиться
систематично і послідовно. Ключова роль відводиться активному взаємоспілкуванню.
Інноваційність полягає в тому, що здійснюється обґрунтоване оцінювання
діяльності кожного студента всіма учасниками заняття. Студент здобуває навички
оцінювання діяльності інших, що потрібно для майбутньої роботи в умовах виробничого
процесу. Отже, на занятті створюються такі умови навчання і виховання, де кожний не
тільки пізнає основи наук і своєї майбутньої професії, а й займає активну особистісну
позицію в спільній діяльності та розкриває свій потенціал.
Методичний аспект організації інтерактивного заняття полягає в тому, щоб
оволодіти найефективнішої методами та формами роботи викладача для організації і
надання допомоги, а також студентам у подоланні труднощів й усуненні помилок.
121
Організація інтерактивного заняття складається з кількох етапів, а саме:
планування та його нормування;
навчально-методичного забезпечення;
вивчення працемісткості заняття;
мотивації навчальної діяльності;
контроль за активної діяльності студентів;
аналізу якості знань.
Під час занять добре себе зарекомендували наступні прийоми інтерактивної
взаємодії:
пошук істини через серію логічних операцій, що мотивує студентів до
співпраці;
думка аудиторії з приводу певних змістових елементів теми;
складання та вирішення різних типів завдань;
складання запитань з теми, їх аналіз;
візуалізація структурної побудови матеріла теми;
побудова логічно послідовного ланцюга аргументів і фактів;
порівняння, аналіз, висновки;
розроблення схем, таблиць тощо;
роздатковий дидактичний матеріал;
створення проблемних і виробничих ситуацій, їх активне продуктивно-
пошукове вирішення;
пошук раціональних методів вирішення завдань.
Студенти групи за їх бажанням можуть поділятися на невеликі групи (3-5
студентів), кожну з яких очолює керівник з числа студентів. Основна діяльність
формується у поза аудиторний час, для того щоб перевірити знання студентів з попередніх
тем, складають завдання для аудиторної роботи (практичного чи семінарського заняття).
Студенти повинні скласти такі завдання, щоб на їх вирішення витрачалось не більше 10
хвилин аудиторної роботи. Умова задачі записується на аркуші. На цьому ж аркуші
будуть записані розв'язання і здійснюватиметься оцінювання іншими студентами. Умова,
вирішення та оцінювання підписуються авторами, але підписи (кодуються) та відомі
тільки викладачеві. Тобто той, хто виконує завдання, не знає, хто його склав, а той, хто
оцінює умову і розв'язання, не знає, чиї вони. Так досягається об'єктивніша оцінка. Така
творча праця стимулює роботу мозку, закріплює знання в пам'яті, підвищує
інтелектуальні здібності студентів, активізує пізнавальну діяльність, розвиває критичне
мислення. Тому стимулюється будь-яка творча діяльність студентів. Наприклад, на
найвищий бал заслуговують задачі що мають професійну спрямованості.
Важливо підкреслити, що не завжди створення сприятливих умов породжує
позитивне ставлення і зацікавленість під час вивчення нового матеріалу. Деякі студенти
можуть мати свої причини, щоб лише імітувати свою участь у його реалізації або
ігнорувати процес чи навіть чинити опір ново введенням.
Враховуючи результати педагогічного експерименту ми зробили висновок, що
досліджена технологія проведення занять сприяє розвитку в майбутніх фахівців не тільки
вмінь самостійної роботи, а й коротко схематично записувати свій виступ чи вирішення
завдання, сприяє креативності мислення, покращенню інтелектуальних здібностей та
комунікаційних навичок, вчать висловлювати свою думку, ставити запитання, коректно
переконати у неправоті, допомагають формуванню організаторських здібностей,
лідерських якостей, вміння частково-пошукової роботи, застосовуванню наявних знань у
нестандартних ситуаціях, толерантному відношенні до інакодумців, співробітництву,
забезпеченню взаємозв'язків з одногрупниками, наближених до виробничих стосунків між
колегами.
122
Література
1. Олексенко В.М. Реалізація інноваційних педагогічних технологій у підготовці
фахівців у вищих технічних навчальних закладах: теорія і практика: Монографія. —
Харків: КП Друкарня № 13, 2007.-280с.
2. Олексенко В.М. Інноваційні заходи щодо підготовки фахівців // Нові технології
навчання: Наук.-метод. зб. - К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2006. - Вип. 44. - С. 37-
43.
3. Андрущенко В.П. Високі педагогічні технології / В.П. Андрущенко, В.М. Олексенко //
Вища освіта України. - 2007. - № 2. - С. 70-76.
4. Базилевич С.В., Брылова Т.Б., Глухих В.Р., Левкин Г.Г. Использование
инновационных и интерактивных методов обучения при проведении лекционных и
семинарских занятий // Наука Красноярья. — 2012. — № 4. — С. 103—113.
«Педагогічні науки»
МітєваЮ.,
студентка 4-В курсу
відділення «Початкова освіта»
Павленко І.О. - науковий керівник
КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний коледж»
Моральне і професійне самовдосконалення педагога
в спадщині Христини Алчевської
Пошук шляхів становлення професіонала як особистості, проблема виховання
моральності людини є одним із головних завдань освіти та виховання в сучасній
педагогіці.
Надзвичайно актуальними з цієї точки зору видаються ідеї видатної української
освітянки Христини Алчевської щодо морального та професійного самовдосконалення
педагога. Використання її поглядів слугуватиме фундаментом розуміння сутності
справжньої, моральної особистості та шляхів її формування. Х. Алчевська як керівник
освітніх закладів замислювалася над тим, як сприяти тому, щоби вчителі постійно
працювали над собою, займались професійним і моральним самовдосконаленням [3, с.
78]. На її думку, спілкування й обмін інформацією з видатними діячами освіти під час
педагогічних з'їздів, листування, відвідування школи сприятиме науково-інформаційному
забезпеченню викладачів новими ідеями. Моральне самовдосконалення й висока
вимогливість Х. Алчевської до себе давали їй право ставити відповідні вимоги до своїх
вихованців. Учні авансували вчителю свою повагу і довіру, виходячи з природного
переконання про високу якість його особистості. Що стосується морального, виховного
елементу в шкільній роботі, то велику увагу Х. Алчевська приділяла особистим
взаємовідносинам учителів-учнів, особистому впливу на них. Реалізацію виховної функції
в школі, Х. Алчевська бачила у створенні здорового мікроклімату.
Педагогічний оптимізм і самовдосконалення вчителя повинні бути, на думку Х.
Алчевської, провідними моральними характеристиками особистості педагога, творчий
потенціал якого закладається в організаційній структурі школи і є необхідною моральною
складовою істинного педагога [3, с. 117]. Х. Алчевська у своєму педагогічному
щоденнику неодноразово підкреслювала, що вчитель сам повинен володіти моральними
пріоритетами загальнолюдських цінностей і постійно вдосконалювати свій творчий та
інтелектуальний рівень.
Головним правилом для бажаючих займатися педагогічною діяльністю Х.
Алчевська вважала любов до школи, до своєї праці, до вихованців, що і дозволить
виділити не тільки моральні, але й професійні якості педагога [2, с. 236]. На погляд Х.
123
Алчевської, ставлення педагога до школи вимірюється не в грошовому еквіваленті і не
роками праці в ній. Мірою цього ставлення є прихильність і любов вихованців до свого
вчителя. Запобіганню складних ситуацій у школі, на думку Х. Алчевської, сприятиме
створення атмосфери довіри й дружніх стосунків серед членів учительського колективу.
Це стимулюватиме вчителів до професійного зростання й удосконалення. У постаті
вихованця педагог повинен бачити людину, яка наділена душею і потребує виключно
привітання й ласки [2, с.255]. Тому роздратованість, нестриманість, створення атмосфери,
що пригнічує під час навчання, Х. Алчевська вважала неприйнятними якостями для
вчителя. Ідеальний тип учителя вона вбачала в суворому і сумлінному ставленні до
добровільно взятих на себе обов'язків, бо від цього залежало і ставлення учнів до
навчально-виховного процесу. Однак, Х. Алчевська застерігає від нав'язливої замкнутості
на шкільній справі. Згідно з її поглядами, справжній педагог – це людина, яка вміє
відгородити в своєму серці поважне місце для школи, і, крім того, має інші святі інтереси
в житті.
Важливою умовою професійної діяльності вчителя, на погляд Х. Алчевської, є
знання педагогіки і психології дорослих і дітей. Зрозуміти дитину зможе той педагог, хто
вивчив душу дитини взагалі й може знайти, до чого більш схильна дитина. Це знання
легше дається моральній особистості педагога [2, с.72]. Вона вважала, що крім обов'язку
навчати, вчителю доручено ще й виховувати, сприяти моральному становленню
вихованців.
Моральне зближення між учителями та вихованцями, на погляд Х. Алчевської
вимірюється показниками якісної праці педагога та прагненням прищепити моральні
ідеали та свою людяність вихованцям [2, с.229].
Справжній учитель-майстер, згідно з переконаннями Х. Алчевської, має
професійне чуття. Його сутність полягає в тому, що педагог здатен відчути, чи поділяють
учні його погляди, чи ні. Якщо вчитель не замислюється над цим питанням – це його
помилка [1, с.13].
Великого морального значення в професійному вигляді справжнього педагога
Христина Алчевська надавала педагогічному такту, що дозволяє створити сприятливу
психологічну атмосферу на уроці. Досконале володіння педагогічним тактом визнавалося
Х. Алчевською унікальним моральним мистецтвом. Навчитися такому мистецтву
можливо тільки в процесі постійного педагогічного самовдосконалення [3, с.102]. Отже,
педагогічний такт розкривається у здатності вчителя спонукати учнів до відвертої
розмови. Для цього педагогу необхідно приймати до уваги емоційний стан вихованців.
Але, як вважала Х. Алчевська, вихователю не слід вимагати відвертості, а чекати, коли
сам учень відчує в цьому потребу [2, с.160]. Особливе місце в становленні моральної
особистості педагога посідає оволодіння техніками педагогічного спілкування. Показник
моральності вчителя, уважає Х. Алчевська, це культура мовлення. [1, с. 50]. Для того, щоб
свідомо професійно вдосконалюватись, Х. Алчевська рекомендувала вчителям своїх шкіл
вести педагогічні щоденники. Довіряючи педагогічному щоденнику свої промахи і успіхи,
свої знегоди і міркування, спостереження і висновки, наголошувала вона, звикаєш
ставитися до справи критично [2, с. 356]. Педагогічні щоденники мають величезне
значення не лише особисто для вчителя, а й для розвитку школи, бо сприяють з'ясуванню
ставлення вчителів до школи, їхніх стосунків з вихованцями , вивченню їхнього
характеру, здібностей, індивідуальних особливостей. У педагогічних щоденниках Х.
Алчевська рекомендувала давати детальну характеристику особистості кожної дорослої
учениці недільної школи, яка включала б як інтелектуальний, так і моральний аспекти.
Моральну особистість справжнього педагога, на думку Х. Алчевської, повинно
доповнювати його сумлінне ставлення до своєї педагогічної діяльності. Як бачимо,
погляди Х. Алчевської на професійне зростання вчителя сформувались під впливом
просвітницьких ідей учених другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Поділяючи їхні
переконання, українська освітянка пропонує свою концепцію здобуття педагогічної
124
майстерності. Як уважає Х. Алчевська, її невід’ємними складовими є глибокі знання з
предмета, методики викладання і психолого-педагогічна компетентність (психологічна
проникливість, педагогічний такт, володіння техніками педагогічного спілкування). Але
вчитель ніколи не підкорить вершини своєї професії, якщо він не любитиме своїх учнів і
педагогічної справи, не прагнутиме втілити у своїй діяльності вищі етичні ідеали.
Література
1. Алчевская Х.Д. Из записок заведующей воскресной школой / Х.Д. Алчевська // Русская
школа. – 1901. – №2. – С.40-53.
2. Алчевская Х.Д. Передуманное и пережитое: Дневники, письма, воспоминания /
Алчевская Х. Д. – Москва. : Тип. т-ва Сытина, 1912. – 466 с. 3. Алчевская Х.Д. Полгода из
жизни воскресной школы (из записной тетради учительницы воскресной школы) /
Алчевская Х. Д. – СПб. : Тип. И. Скороходова, 1895. – 126 с.
4. Історія української школи і педагогіки: хрестоматія / [упоряд.: О.О.Любар. ; ред. В.
Кременя]. – К. : Знання, 2003. – 766 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
5. Пирогов Н. И. Вопросы жизни // Пирогов Н.И. Избранные педагогические сочинения /
Н. И. Пирогов; [сост. В. З. Смирнов]; АПН РСФСР. Ин-т теории и истории педагогики. –
Москва: Изд-во АПН РСФСР, 1952. – С. 55 –60.
«Педагогічні науки»
Кулепестіна В.І.
викладач історії, студентка 6-го курсу ІДГУ зі спеціальності
014 Середня освіта (Історія) галузі знань 01 Освіта / Педагогіка;
«Середня освіта: історія. Українознавство».
КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний коледж»
Інтерактивні технології навчання історії в умовах компетентного підходу в освіті
На сучасному етапі в Україні створюються умови для переходу до гуманітарного,
особистісно-орієнтованого, спрямованого на формування духовно багатої особистості,
навчання. Стрімкий розвиток технологій висуває перед освітою нові завдання, що
потребують перегляду змісту освіти, форм, методів, прийомів навчання. Національна
доктрина розвитку освіти, Державна програма «Вчитель», Концепція 12-річної
загальноосвітньої середньої школи орієнтують на запровадження в навчальний процес
таких технологій навчання, які розвивають «уміння самостійно вчитися, критично
мислити, здатність до самопізнання і самореалізації особистості в різних видах творчої
діяльності [1]».
Наразі реформування освіти орієнтує педагогів на відмову від авторитарних
підходів у викладанні на користь особистісно-зорієнтованого підходу, що сприятиме
формуванню особистості в сучасних умовах.
Пріоритетним напрямом сьогоднішнього освітнього процесу є формування в учнів
системи ключових компетентностей [2]. Під ключовими маються на увазі компетентності
надпредметні, що формуються в дитини під час навчання і є зародками компетентностей
дорослої людини. Але саме в освітньому процесі, через навчальну діяльність, молодь
набуває ці «дорослі» компетентності [3].
Концепція НУШ пропонує розвиток таких ключових компетентностей:
спілкування державною і рідною (у разі відмінності) мовами;
спілкування іноземними мовами;
математична грамотність;
компетентності в природничих науках і технологіях;
інформаційно-цифрова компетентність;
125
уміння вчитися в продовж життя;
соціальні та громадські компетентності;
підприємливість;
загальнокультурна грамотність;
екологічна грамотність і здорове життя.
Проаналізувавши вище сказане можна дійти висновку, що такий підхід має на меті
формування не вузько спеціалізованої з сукупністю академічних знань людини, а такої,
яка володіє низкою особистісних якостей – ініціативністю, підприємливістю, умінням
самостійно ухвалювати рішення та брати на себе відповідальність.
На мою думку, реалізація цієї концепції дасть можливість перезавантажити сучасну
економічну і політичну ситуацію в Україні. Та актуальною лишається проблема
впровадження компетентнісного підходу у старшій школі та фаховій передвищій
освіті.
Дослідження, які проводилися вченими в школах, показують, що домінування
репродуктивних підходів створює в половини учнів байдуже відношення до учення, а в
третини - негативне відношення. Викладачі коледжів, та вузів засвідчують, що значна
частина студентів першокурсників не має певних базових знань і вмінь з багатьох
предметів. Тож перед педагогами постає проблема надолуження знань, активізації
навчальних умінь, стимуляції до інтенсивної роботи і набуття ними ключових
компетентностей.
Досягти таких результатів можливо при використанні освітніх інтерактивні
технології, завдяки яким відбуватиметься перехід до системи організації, підтримки і
стимулювання самостійної пізнавальної діяльності об’єкта навчання, створення умов для
творчості, до навчання творчістю, до педагогіки співробітництва [4]. При такому підході
студенти стають співавторами занять, основна ж стратегія полягає у виявленні
індивідуальних здібностей і схильностей майбутніх учителів та створенні сприятливих
умов для їх подальшого творчого розвитку і професійного зростання.
Проблема впровадження інтеактивних технологій освіти знайшла своє
відображення ще в працях А. Дистервега, Й. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, А. Макаренка, Я.
Коменського, В. Сухомлинського, К. Ушинського, Д. Дьюї, та в подальших
дослідженнях вже сучасних педагогів та методистів: В. Безпалька, Г.Ільїна, М.
Кларіна, Г. Ващенка, А. Блонського, М. Данилова, О. Пєхоти, Т. Селевка та інших.
Питання вдосконалення педагогічного процесу в вищій школі досліджували Я.
Болюбаш, А. Вербицький, О. Гура, Л. Ткачук Т. Дмитринко, В. Попков, В. Кузовлєв, М.
Приходько, Ю. Присяжнюк, А. Сущенко, Г. Черній, Т. Сущенко, та ін.[4].
Найбільш поширеними є інтерактивні технології (за класифікацією О.Пометун ),
ідея яких полягає в тому, що процес пізнання відбувається за умови постійної
активної взаємодії всіх учасників навчального процесу. Залежно від мети та форм
організації навчальної діяльності, використовуються інтерактивні технології
кооперативного навчання, колективно-групового навчання, ситуативного моделювання,
опрацювання
дискусійних питань [5]. Універсальними формами і методами що стають у пригоді усім
викладачам-предметникам вважають такі як: «аналіз дилеми»; «запитання до тексту»;
«інфовідгадайка»; «метод проектів»; «мудрі сови»; «мозковий штурм»; «мікрофон»; «
прес»; «рекламна пауза» та інші [6].
У 2019–2020 н. р. курс історії, що вивчається учнями 10-11 класів і студентами
коледжів спрямований на формування розумінь і вмінь інтерпретувати історію України як
частину світового культурного, економічного, соціального та політичного простору,
пояснювати взаємодію української та світової історії, навчити виокремлювали й
аналізувати історичні виклики, з якими стикалися держави, народи-нації й люди впродовж
ХХ і на початку ХХІ ст. Загалом курс спрямовано на реалізацію засад компетентнісно
126
орієнтованого навчання історії, зокрема розвиток критичного мислення і творчих
здібностей.
У своїй роботі, як викладач історії, особисто застосовую різноманітні елементи
освітніх технологій та методик: прийоми коментування, прийоми рефлексивної
діяльності, проблемне навчання, пошукові методи, диференційоване різнорівневе
навчання, інтерактивні методи навчання. Завжди пропоную письмові роботи у формі
твору, есе, створюю проблемні ситуації, проводжу нестандартні уроки, що розвивають
комунікативні вміння – урок – суд, урок – конференція тощо. Практикую захист
студентами творчих робіт, презентацій, відеодоповідей. На мою думку, для досягнення
завдань історичної освіти і надання студентам навичок які знадобляться у житті, історія
може стати однією із ключових дисциплін. Зокрема для розвитку критичного мислення,
медіа грамотності, формування мовленевої, інформаційної, логічної компетенцій на
заняттях я впроваджую такі методи навчання як «воркшоп», «інфографіка», «скрайбінг», «сторітелінг», «рольова гра». Ці методи дозволяють привчити студентів до вироблення
«готового продукту», результату, і самим навчитися оцінювати свою роботу.
Воркшоп - це колективний метод навчання, учасники якого отримують нові знання
і навики в процесі динамічної групової роботи, в ході якої активну участь бере кожна
людина.
Суть цього методу в тому, що педагог виступає у ролі наставника, завданням якого
є створити умови для проведення воркшопу - підготувати початкові данні для аналізу,
матеріали, точку відліку, але в процесі навчання участь не брати. Найчастіше цей метод я
використовую для ввідних занять, особливо з таких тем як : «Перша світова війна»;
«Друга світова війна»; «Українська революція»; «Революція гідності»; «АТО» тощо. Для
студентів готую різнопланову інформацію по темі - це документи, автобіографії,
статистичні данні, спогади очевидців, статті із газет і журналів, фото і відео матеріал,
розміщую матеріали на окремих столах за класифікацією джерел створюючи відповідну
атмосферу. Перед аудиторією ставиться завдання підготувати публічний виступ по темі,
обрати оратора чи ораторів, скласти хронологію подій і виділити найголовніше та
найцікавіше. Студенти об’єднуються у групи по 4-5 чоловік, кожна опрацьовує свою
інформацію, виділяє головне. Наступним етапом є обмін набутим знанням, обрання
спікера, виділення найголовнішого і в решті, представлення готового продукту. Цей метод
розвиває ключові компетентності, а також дає можливість подивитися на роботу студентів
«зі сторони».
Інфографіка – спосіб подання інформації, даних і знань графічними зображеннями,
створений з метою повідомити інформацію у великому обсязі. Це швидкий спосіб
опанування інформації.
Історія ХХ–ХХІ століть має швидкоплинний характер, насичена постійною зміною
подій і дат, що важко піддається запам’ятовуванню для сьогоднішнього студента.
Інфографіка є універсальним способом для подання інформації, рефлексії, перевірки знань
та повторення. Я використовую інфографіку майже на кожному занятті. Готові
інфографіки слугують замість конспекту чи для повторення, а створенні студентами для
перевірки знань по темі. Інколи у роботі я поєдную види інфографік, даючи вже готову із
завданням доповнити її після роботи з підручником чи додатковою інформацією. Зручно
використовувати інфографіки у вигляді презентацій і метод-кейсів, оскільки інфографіка
базується на фактичних чи наближених до дійсності матеріалах. Досить часто в
інфографіці використовую тактику оповіді за участю персонажів, розгляду конфліктів,
проблем, що допомагає зацікавити та утримати увагу студентів.
Подібним до інфографіки є метод скрайбінг – доповідь спікера супроводжується
ілюстраціями «на льоту» малюнків фломастерами на білій дошці, ватмані тощо. Скрайб-
презентація відображає ключові поняття розповіді та взаємозв’язок між ними. Наразі
скрайбінг — інноваційна технологія, за допомогою якої можна привернути увагу
студентів, забезпечити їх додатковою інформацією та виокремити головні моменти
127
доповіді. Цей метод можна використовувати паралельно із студентами, коли викладач
скрайбує на дошці, а студент у себе в конспекті. В результаті отримуємо готові візуальні
конспекти з ключовими датами, подіями та визначеннями. При вивченні тем «Українська
революція», «Західноукраїнські землі у 1921-1939рр», «Наростання протиріч між
провідними державами», «Російська революція і громадянська війна 1917 р.»,
«Передумови Другої світової війни», «Економіка України в 1991-2000 рр.» та інших, я
поєдную скрайбінг з лепбуком, доповнюючи рисунок фотографіями головних історичних
особистостей з їхніми стислими біографіями. Під час такої роботи студенти опрацьовують
велику кількість інформації та створюють унікальні конспекти-рисунки зручні для
повторення і узагальнення.
Цікавою та корисною для майбутніх вчителів і вихователів є технологія сторітелінг
– розповідання історій, власних або чужих життєвих ситуацій. Вдало побудована історія,
що несе не тільки інформацію, а й ідею має великий шанс прижитися серед студентської
аудиторії. Метод вчить повністю занурюватися в ті чи інші історичні періоди,
переосмислювати значення подій, розуміти причинно-наслідкові зв’язки, створює творчі
асоціації: епоха — події, людина — епоха. Наприклад: при вивченні теми
«Колективізація» я розповідаю студентам ситуацію із життя моїх прадіда й прабабусі,
яких було розкуркулено. У розповіді фігурують справжні прізвища, цитати з документів і
листів, а на екрані фото моїх родичів, їхнього будинку тощо. Так само, на прикладі життя
іншого родича, я пояснюю поняття «номенклатура» в період застою. Доволі часто на
заняття пропоную студентам у невеликих групах (3-4 особи) підготувати 10-хвилинні
виступи з теми, яку вони зараз проходять. Наприклад: «Один день з життя робітника»,
«Як жилося селянам в період НЕПу?», «Як змінилися права жінок за останні сто років?».
Обов’язкова умова: використання в історіях конкретних історичних дат, подій та героїв.
Також пропоную студентам поставити себе на місце відомих історичних персонажів та
подумати над варіантами важливих рішень, які вплинули на хід української чи світової
історії. Інколи студенти працюють на створенням альтернативних історій, які могли б
бути при інших історичних обставинах, чи яким би хотіли бачити історичні події самі
студенти. Цей метод дає можливість студентам зрозуміти значення кожної події, виховує
відповідальність та небайдужість, розвиває творчість.
Одним із основних прийомів на заняттях з історії є рольова гра - це невелика п’єса
чи вистава яка ставиться студентами, а в основі лежить імпровізація. Під час розігрування
ролей вивчаються різноманітні факти, точки зору, що допомагає в якнайширшому і
всебічному розгляді даної проблеми. Використовуючи цей метод я не тільки не даю
готових відповідей, але й не вимагаю від студентів приєднатися до однієї з точок зору,
спрямовуючи у бік вироблення власної позиції. Ефективним також є піддання критиці
власного, вже виробленого погляду. У своїй практиці я надаю перевагу рольовим іграм
при вивченні історії України, особливо період становлення незалежності і теперішній час.
Студентам пропонується побути у ролях рухівців, кандидатів в президенти, прем’єрів,
міністрів, очільників партій, воїнів АТО, волонтерів і громадських діячів, інвесторів тощо.
Таким метод виховую інтерес до політичних і економічних проблем України, формує
громадську позицію у студентів, залучаю їх до активних дій у житті країни.
Найбільшою перевагою, на мою думку, інтерактивного навчання є те, що під час
такого навчання закладаються основи професійної діяльності, формуються передумови
розвитку майбутнього фахівця. За умов впровадження різних інтерактивних методів
навіть не зовсім успішні студенти мають можливість потрапити у ситуацію успіху, що
сприятиме не лише кращому засвоєнню знань, набуттю умінь, а й досягнення атмосфери
співпраці та взаєморозуміння.
Література
1. Концепція 12-річної загальної середньої освіти // Інформаційний збірник Міністерства
освіти і науки України. – 2003. – №21.
128
2. Реформа загальної середньої освіти: Нова українська школа [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://
mon.gov.ua/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0D8%2017/04/03/newschool
-prezentation-new-30-03-2017-(2).pdf.
3. Кларин М. В. Интерактивное обучение – инструмент освоения нового опыта / Михаил
Владимирович Кларин // Педагогика. – 2000. – № 7. – С. 2-18.
4. Бірюкова Н.В. Інноваційні технології у професійному навчанні і вихованні
молоді [Електронний ресурс] /Н.В.Бірюкова.- Режим доступу:
http://www.vspu.edu.ua/science/work.php?art=5
5. Пометун О. І. Дискусія українських педагогів навколо питань запровадження
компетентнісного підходу в українській освіті / О. І. Пометун // Компетентнісний підхід у
сучасній освіті : світовий досвід та українські перспективи : бібліотека з освітньої
політики. – К. : К. І. С., 2004. – С.66-72
6. Дмитренко К. А. Звичайні форми роботи-новий підхід:розвиваємо ключові
компетентності : метод.посіб./ К. А. Дмитренко, М. В. Коновалова, О. П. Семиволос. С. В.
Бекетова. – Х.:ВГ «Основа», 2018. С. 10
7. Ткачук Л. Сучасні освітні технології в активізації пізнавальної діяльності
студентів педагогічних університетів / Л.Ткачук // Вісник Львівського університету.
Серія Педагогічна. - 2009. - Вип. 25, Ч. 2. - С. 3-10.
8. Пометун О., Фрейдман Г. Методика навчання історії в школі / О. Пометун,
Г.Фрейдман . - К.: Генеза, 2005. – 328с.
«Педагогічні науки»
Хорозян Ельміра,
Буря Анастасія
студентки 2 курсу, спеціальність 072
«Фінанси, банківська справа та страхування»
Одеський фінансово-економічний коледж КНТЕУ
Бахчеван Е. В. - науковий керівник
Інноваційні технології в системі освіти
В останні роки значно збільшилися темпи впровадження нових інноваційних
технологій в освітній процес вищих економічних навчальних закладів, які стали
причиною освітніх реформ, що перетворюють освіту на продуктивний сектор економіки.
Питанням дослідження присвятили свої роботи: С.Л. Безручук, М.І. Бондар, Н.О.
Бондаренко, Т.В. Гладких, О.В. Карпенко, Л.М. Кіндрацька, О.В. Кравченко, Я.Д. Крупка,
М.Т. Левочко, В.К. Макарович Н.М. Малюга, М.С. Пушкар, М.І. Скрипник, В.О.
Подольська, Л.В. Чижевська, М.М. Шигун, О.В. Шипунова та інші.
Інтеграція України в Європейський простір невід’ємно пов’язана з якістю
національної системи освіти, її конкурентоспроможністю, відповідністю вимогам
Болонської конвенції. Глобальний процес, який відбувається на наших очах, створює
безпрецедентні можливості для розвитку людини та більш ефективного вирішення
багатьох фахових, економічних, соціальних і побутових проблем [1].
Поняття «інновація» не можна обмежувати новими технологіями або новою
технікою, інновація стає значним джерелом економічного прогресу. Загальні
характеристики інновації:
– спрямованість інновацій на досягнення економічного, соціального, екологічного,
науково-технічного або інших видів ефекту, що, в свою чергу, підвищує ефективність
функціонування підприємства, що їх впроваджує;
129
– загальне охоплення всіх сфер діяльності підприємства (організаційної, економічної,
виробничої, соціальної, технологічної, екологічної і т. ін.);
– направленість на створення конкурентоспроможних товарів і послуг, які задовольняли б
бажання споживачів [2].
Інноваційні технології (англ. innovation technology) – набори методів і засобів, що
підтримують етапи реалізації нововведення.
Освітня інновація є однією з компонентів інновації, вона складається з
психолого-педагогічної, соціально-економічної, та науково-виробничої новизни. В свою
чергу психолого-педагогічна інновація складається з дидактичної, виховної та
управлінської.
Інновація в освіті необхідна:
для вирішення тих педагогічних проблем, які досі вирішувались по-іншому;
як «результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних
педагогічних проблем»;
як системні новоутворення, які виникають на основі різноманітних ініціатив;
як продукти інноваційної освітньої діяльності, які характеризуються процесами
створення, розповсюдження та використання нового засобу в галузі педагогіки та
наукових досліджень.
Метою інновацій в освітній системі є удосконалення процесу навчання, полегшення
сприйняття інформації, підвищення конкурентоспроможності випускників вищих
навчальний закладів на ринку праці, тому що зараз однією з основних вимог при прийомі
на роботу стає уміння користуватися комп'ютером. Така вимога пред'являється і
секретареві, і бухгалтерові, і редакторові і іншим фахівцям. У зв'язку з цим освоєння
комп'ютерних технологій повинне відбуватися вже в школі, для того, щоб випускник
якнайшвидше включався в життя суспільства.
Цільовим орієнтиром діяльності сучасних вищих навчальних закладів є
формування у майбутніх фахівців, перш за все, інноваційного творчого мислення.
Реалізація системи підготовки майбутніх фахівців до інноваційної діяльності можлива за
умови послідовного та постійного впровадження інноваційних технологій у процес їх
професійної підготовки і використання розвивального потенціалу цих технологій при
викладанні навчальних дисциплін різних циклів.
Серед інноваційних технологій навчання, виокремлюють такі види:
а) інформаційні – направлені на розвиток знань, умінь, навичок;
б) операційні – формують способи розумових дій;
в) емоційно-художні й емоційно-моральні – удосконалюють сфери естетичних і
моральних відносин;
г) технології саморозвитку – формують самоуправляючі механізми особистості;
д) евристичні – розвивають творчі здібності;
е) прикладні – розбудовують дієво-практичну сферу [3].
Щодо економічних дисциплін, таких як міжнародні організації, глобальна
економіка, тощо, ми підтримуємо інноваційні форми і методи викладання та вивчення
цих дисциплін.
Як слушно зауважує О. Ф. Вербило, «економічне мислення – не просто багаж
економічних знань, а здатність їх засвоїти, використати в практичному житті, іншими
словами, це формування моделі економічної поведінки» [4].
Важливим завданням підготовки майбутніх фахівців є розвиток творчих здібностей
майбутніх фахівців, які формуються в студентів у процесі зацікавленості викладанням
економічних дисциплін.
130
Розвитку економічного мислення майбутніх фахівців сприяє дискусійна форма
проведення практичних занять, що сприяє пошуку причинно-наслідкових зв’язків
економічних процесів і явищ. Активізації творчої діяльності студентів при проведенні
занять з економічних дисциплін сприяють завдання, що спрямовані на закріплення і
застосування набутих студентами теоретичних знань.
До таких форм роботи можна віднести: аргументований аналіз економічних
ситуацій, понятійний диктант, тестові і проблемно-пошукові завдання.
Ефективному засвоєнню навчального матеріалу з економічних дисциплін сприяє
дослідницько-пошуковий метод, що використовується при підготовці презентацій,
публікацій, доповідей, сприяє розвитку наукового мислення, дослідницьких здібностей.
Студенти вчаться знаходити інформацію в засобах масової інформації, економічних
журналах, газетах, аналізувати статистичні дані, користуватися додатковою літературою,
Інтернетом, опрацьовувати знайдену інформацію, знаходити головне, робити висновки і
узагальнення. Такі форми самостійної роботи підвищують інтерес студентів до предмету,
створюють атмосферу співпраці між викладачем і студентом [5].
Слід рекомендувати студентам різні варіанти навчальних ділових ігор на заняттях з
«Економічної теорії»: ділова гра на задану тематику «Я – успішний директор фірми»,
«Найкращий підприємець», розв’язання проблемних ситуацій у ході дискусії. Ділові ігри,
які дозволяють моделювати різні складні життєві ситуації в процесі проведення
практичних занять з економічних дисциплін, сприяють розвитку економічного мислення
майбутніх фахівців. Студенти вчаться виробляти власну стратегію поведінки, розвивати
інтуїцію, складати економічні прогнози, аргументувати власні висновки. Ігрові моменти
підвищують інтерес студентів з предмету, вчать працювати в команді, формують почуття
відповідальності.
Заняття, які включають інноваційні форми їх проведення, сприяють не тільки
систематизації і поглибленню теоретичних знань, але й залучають студентів до активної
та творчої діяльності, розвивають вміння узагальнювати, відстоювати свою точку зору,
закріплюють розуміння основних термінів і понять дисципліни. Водночас формується
пізнавальний інтерес до дисципліни, студенти вчаться логічно мислити, розвивають
творче мислення, інтуїцію, вміння працювати в команді. З’являється зацікавленість
навчальною дисципліною, прагнення самостійно поглиблювати знання з предмету.
Комунікація інноваційних та інформаційних технологій сприяють підготовці
висококваліфікованих, конкурентоздатних фахівців.
Перспективним у цьому плані вбачаємо дослідження застосування інформаційно-
комунікативних технологій при вивченні економічних дисциплін, що сприяють швидкому
засвоєнню матеріалу, формуванню фахової компетентності студентів, розвитку сучасного
економічного мислення.
Література
Исламутдинов В.Ф. К вопросу о концепции инновационного человека / В.Ф.
Исламутдинов, Р.Г. Шангараев // Вопросы инновационной экономики. – 2011. – № 4. – С.
3 – 12.
1. Illyashenko, S.N. (2005). Innovacionnye riski i ih klassifikacija [Innovation risks and
their classification]. Aktualni problemi ekonomiki – Recent economic problems, 4, 93-103 [in
Russian].
2. Муц Л.Б. Застосування педагогічних програмних засобів освіти у навчальному
процесі вищої школи/Л.Б.Муц// Медична освіта.– 2013.– №1.– С.42-46.
3. Вербило О. Ф. Теоретичні основи навчання економічних дисциплін / О. Ф.
Вербило. – К. : Вища школа, 1995. – 167 с.
4. Пометун О. І. Енциклопедія інтерактивного навчання / О. І. Пометун. – К. : СПД
Кулінічев Б.М., 2007. – 144 с.
131
«Педагогічні науки»
Чілей С.П.,
студентка 4 курсу відділення «Музичне мистецтво»
Кожухар З.М.- науковий керівник
КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний коледж»
Спадок та розвиток одеської хорової школи
Костянтина Пігрова
Україна одвічно вважалася землею музичною. Незмінним супутником
українського народу завжди був хоровий спів. Традиція ця сягає глибоко у віки. Це і
народне музикування, і церковні пісноспіви, і партесні концерти, і твори славетних
Д.Бортнянського, М.Березовського, А.Веделя. А такі постаті, як К.Стеценко,
М.Леонтович, О.Кошиць, П.Муравський, А.Авдієвський, Д.Кацал уввібрали та
примножили безцінний дар - хорову спадщину нашого народу. Існують унікальні
особистості, які в процесі індивідуальної творчої самореалізації не лише збагачують світ
оригінальними мистецькими явищами, але й формують новий художній вимір в осягненні
філософії життя. Саме до цієї категорії і належать ці славетні корифей української
хорової музики, які створили цілу плеяду хорових шкіл України. [1]
Великим надбанням української музичної культури стала Одеська диригентсько-
хорова школа, засновником якої був видатний майстер хорового мистецтва хормейстер,
педагог, Заслужений діяч мистецтв, професор К.К. Пігров. У 1936 році з ініціативи
Костянтина Костянтиновича була заснована кафедра хорового диригування на базі
Одеської консерваторії. Найвищого мистецького рівня і світового визнання досяг
організованний ним студентський мішаний хор консерваторії. Про плідність творчіх
пошуків професора К.К.Пігрова засвідчує високий мистецький рівень цього колективу,
який у 1957 році став лауреатом Першої премії VI Всесвітнього хорового фестивалю та
отримав Золоту медаль.
Від сільського церковного співака до регента Центрального Кафедрального
Спасо-Преображенського собору талановитий і самобутній художник К.К.Пігров
працював самовіддано й захоплено протягом всього свого життя (1876-1962).
Вивчення творчої діяльності видатного майстра хорового мистецтва є дуже
важливим у диригентсько-хоровій освіті майбутніх педагогів-музикантів. Оскільки він не
тільки видатний хормейстер-виконавець, а й перш за все, педагог, який залишив і
передав свої знання учням та написав науково-педагогічні роботи. [3]
Спираючись на кращі традиції відомих хорових шкіл, видатний педагог приділяв
увагу пошукам нових шляхів розвитку цього виду мистецтва , вихованню музикантів-
професіоналів , яким була присвячена його книга «Керування хором». У його нотатках
знаходимо ключ до основних умов неперевершеного звучання хору: 1) чистота інтонації;
2) виховання голосу хориста шляхом систематичних занять в подачі культурного звуку на
правильному диханні; 3) розвиток гнучкості голосу з використанням прикладів з хорової
літератури; 4) відпрацювання техніки вимови тексту в різних ритмах і темпах; 5)
виховання слуху співаків в подоланні складностей гармонічного та поліфонічного
порядку; 6) виховання художнього смаку хористів шляхом прослуховування хорової
музики у відмінному виконанні.
Автобіографічний нарис «Хорова культура і моя участь в ній» містить цікаві
факти, що стосуються історії розвитку хорового професіоналізму та методичні матеріали.
Дослідження К.К.Пігрова у виконавській діяльності - це допомога майбутнім диригентам-
хормейстерам у практичній роботі з хором. Основні методичні положення праць
Костянтина Костянтиновича визнані новаторськими. Насамперед, це стосується роботи з
хором над ансамблем і ладовим підходом до роботи над твором. [2]
Пігрова-педагога відрізняла висока культура викладу виконавських вимог:
точність формулювань і показів, глибоке проникнення до суті образу, що розучується.
132
Стилістична і жанрова різноманітність музики, яскравий репертуар хору. Він привчав до
«шліфування», прагнув удосконалити виконання, приділяв особливу увагу кожній деталі
у процесі розучування партій. Особливе місце відводив звучанню музичного твору в
цілому, що визначило його стиль роботи у хормейстерській діяльності.
Традиції одеської хорової школи, закладені діяльністю К.К.Пігрова і його
послідовників, базувалися на виконанні народної , духовної і традиційної класичної
музики. Майстер знав, як навчити хор, який є «найдосконалішим інструментом з живих
людських голосів», передавати найтонші фарби звукової палітри від мініатюр
М. Леонтовича до масштабних шедеврів світової класики: «Реквієму» В.А.Моцарта,
«Пори року» Й.Гайдна, «Іоанна Дамаскіна» С.Танєєва та ін. В останні роки життя
Костянтин Костянтинович перед літніми канікулами на занятті хору, кажучи про плани на
наступний рік, просив хор заспівати «Іду в невідомий мені шлях...» з «Іоанна Дамаскіна».
22 грудня 1962 Костянтина Костянтиновича Пігрова не стало. З того часу випускників
кафедри хорового диригування Одеської консерваторії (нині – Одеська державна музична
академія імені А. В. Нежданової) прийнято називати учнями «Пігровської школи».
Хор Пігрова став «творчою лабораторією», де виховувалися його талановиті
послідовники і їх чимало: Д.Загрецький, А.Авдієвський, М.Гринишин, П.Горохов,
С.Дущенко, А.Захаров, В.Іконник, С.Крижанівський, Г.Ліознов, Ж.Косинський, І.Сльота
А.Мархлевський, П.Окружко, В.Газинський, Ю.Любович, А.Серебрі, В. Толканьов,
В.Шип, О.Вацек, Г.Шпак, В.Регрут, які продовжили традиції К.К.Пігрова.[5]
Вагомі здобутки одеської диригентсько-хорової школи пов’язанні з тим, що в
особі К.Пігрова поєднувались якості натхненного диригента-виконавця, тонкого і
глибокого індивідуального інтерпретатора , чудового педагога, видатного теоретика
хорового мистецтва. [4]
Вихованці великого маестро, фахівці хорового мистецтва, професор Г.Ліознов та
професор Ж.Косинський дуже тісно співпрацювали із Білгород-Дністровським
педколеджем. Так, наприклад керівник хору Одеської національної музичної академії ім.
А.В. Нежданової Заслужений діяч мистецтв Григорій Семенович Ліознов та хормейстер
хору кандидат мистецтвознавства, доцент Галина Сергіївна Шпак неодноразово
приїжджали з хором в Білгород-Дністровський ділитися своїм хормейстерським досвідом
та дарувати прекрасну хорову музику. На той час цей хоровий колектив уже став
неодноразовим Лауреатом І премії Національного конкурсу ім. М.Д.Леонтовича та
володів Золотою медаллю Міжнародного хорового конкурсу в м. Мензездрої, Польша.
Послідовниця традицій Маестро Пігрова – лауреат міжнародних конкурсів Галина
Сергіївна Шпак довгий час керує не тільки мішаним хором консерваторії, а ще й
аматорським жіночим хором «Оріана». В репертуарі хору - національний український
фольклор, фольклор різних народів та культур. Своєю місією хор «Оріана» бачить
відродження і популяризацію багатих українських традицій хорового співу. Цей колектив
вже більше 10 років стає лауреатом професійних хорових конкурсів та фестивалів в
багатьох країнах світу.
Заслужений працівник культури, професор Жорж Хрисантович Косинський
очолив мішаний хор Південноукраїнського університету ім. К.Д. Ушинського. Під його
орудою колектив стає неодноразовим лауреатом Міжнародних фестивалів та конкурсів. В
цьому хорі та в його класі з диригування навчалося багато майбутніх викладачів КЗ
«Білгород-Дністровський педколедж» відділення «Музичне мистецтво», які мали змогу
перейняти диригентсько-хорову традицію Костянтина Пігрова та й естафетно передають
тепер її молоді.
Студентський мішаний хор Білгород-Дністровського педколеджу «Обрій»,
якому в цьому році виповнюється 62 роки, теж продовжує та плекає традиції хорової
школи Костянтина Пігрова. Хор неодноразово брав участь у культурних заходах міста та
району. Щорічно представляє студентську молодь у Всеукраїнському конкурсі художньої
133
самодіяльності серед студентських колективів педагогічних училищ, де в 2015 та 2018,
2019 роках посів I призове місце. У травні 2019 року колектив став дипломантом
Всеукраїнського фестивалю хорового мистецтва імені Анатолія Авдієвського «Пісня над
Дніпром» у Києві. Керівник хору кавалер ордену Архистратига Михаїла IV ступеню
Зореслава Михайлівна Кожухар та хормейстер Олена Олександрівна Климова - учениці
Жоржа Хрисантовича Косинського. А також викладачі з диригування та постановки
голосу – вихованці Жоржа Хрисантовича: О.Удич, О.Махновська, О.Шевельова,
В.Пришляк, О.Рижова, Н.Бриндо, О.Сердюк.
Ми сподіваємося, що традиції одеської хорової школи будуть і надалі розвиватися
та збагачуватися завдяки небайдужому творчому поколінню молодих, закоханих в
хоровий спів людей.
Література
1. Академічне хорове мистецтво України.- К.: Ліра –К. - 2017. – 219с.
2. Пігров К. Керування хором.- К.: Держ. видав. образотворчого мистецтва і музичної
літератури, 1956.-178 с.
3.Хлєбникова Л. Методика хорового співу у початковій школі.-Т.:Навчальна книга –
Богдан,2006. – 216 с.
4. Якобенчук Н. О. Диригентсько-хоровий практикум. – К.: Ліра-К. - 2017. – 56 с.
5. http://odma.edu.ua/
«Педагогічні науки»
Юніцина О.Ю.
студентка 4-го курсу
відділення «Дошкільна освіта»
Боровікова-Абажер О.В. - науковий керівник
КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний коледж»
«Філософія для дітей»: проблеми і перспективи
Важливою умовою модернізації освіти є уточнення її цілей: не просто людина
знаюча, уміюча, але й людина розуміюча, здатна до самопроектування та самореалізації,
самостійного вибору. Відтак основою сучасної освіти має стати освіта для особистісного
розвитку на основі самомотивації і самоактуалізації.
Особливого значення у цьому процесі повинна набути філософія для дітей, що
розгортає свої смисли в контексті комунікативно-креативної моделі педагогічної
діяльності, в центрі якої є розуміння як спосіб освоєння світу, що веде до
самоусвідомлення, осмисленого проживання свого буття, життєтворчості, набуття
внутрішньої свободи. Філософування постає неоціненим засобом самоусвідомлення і руху
особистості не тільки до власної унікальності, але й назустріч один одному. У сучасному
глобалізованому світі люди різних культур, живучи пліч-о-пліч, надзвичайно чутливі до
відмінностей і схожостей, мають бути відкритими до нових ідей та альтернатив в думках,
діях і житті.
Наприкінці 60-х років ХХ століття, Метью Ліпман, відомий як засновник освітньої
програми «Філософія для дітей», дійшов висновку, що існує потреба у філософському
навчанні, яка б допомогла молодим людям вдосконалити їх навички міркування. В одному
з інтерв’ю філософ так згадує ті часи: «…працюючи професором Колумбійського
університету, я помітив, що мої студенти розівчилися мислити. Стало зрозуміло, що щось
покращувати вже надто пізно. Я дійшов висновку, що привчати до тренування міркування
134
слід в дитинстві. Але, щоб зробити зміст такого навчання зручним і дружнім до дітей,
освітній текст має бути належним чином оформлений» [1, с.277].
Відтак, працюючи в університеті в Монтклер, він розробив і розвинув програму,
адаптуючи філософські змісти до дитячих зацікавлень і потреб. М. Ліпман складав
новели, привносячи логічні, естетичні і етичні мудрості у повсякденне життя. Для кожної
вікової групи - відповідно свої розповіді, що охоплюють різноманітні філософські
проблеми. З М. Ліпманом співпрацювали інші вчені-однодумці, серед яких В. Бейєр, Г.
Метьюс, Ф. Осканян, М. Прітчард, Л. Спліттер, А. Шарп. Паралельно друкувались
теоретичні статті та книги, а також супровідні матеріали для вчителів, які мали намір
проводити філософські практики з дітьми. Виявилося, що програма підходить кожній
дитині, проте це не означало, що будь-який учитель з легкістю може справитися з
поставленим завданням. Так, було створено «Інститут з розвитку філософії для дітей»,
який існує до сьогодні, робота якого в першу чергу полягала у підготовці кваліфікованих
учителів.
Програма «Філософія для дітей» була спрямована на те, щоб навчати дітей
філософувати, а не філософії як такої. Філософія постає не предметом дослідження, а
засобом розмірковування про світ і орієнтації у ньому. Установка на тісний зв’язок
філософії з практикою передбачає відмінну від традиційної парадигми навчання, а саме:
основна увага фокусується не на запам’ятовуванні інформації, а на активному «творенні»
філософії, що вимагає зусиль з боку Згідно з вченням М. Ліпмана: «не можна стати
освіченим безпосередньо, якщо не проживати знов і не відтворювати тієї боротьби, що
пізнало людство у віднайденні тих відповідей, які ми сьогодні приймаємо. Хороший
учитель – це той, хто визнає, що дитина нездатна вважати викладення само собою
зрозумілими» [1, с.280].
Проводити заняття з філософії для дітей за М. Ліпманом означає з усією
серйозністю слухати дитячі думки, ставити їм запитання, стимулюючи дітей до
дослідження морально-ціннісних питань, логічних питань, естетичних питань,
епістемологічних питань. Завдання полягає в тому, що діти в класі утворюють спільноту
дослідників, які спільно запитують і міркують у саморефлексивний та критичний спосіб.
Це – спільна діяльність, що заохочує молодих людей говорити і обговорювати їх ідеї,
розмірковувати над своїми думками разом з іншими, находити розумні аргументи, бути
уважними і стати автономними мислителями. Беручи відправною точкою поточні питання
і проблеми, філософський діалог розпочинається з конкретного досвіду. Філософський
діалог – це значно більше, ніж лише бесіда, це – діяльність, участь в запитуванні, спосіб
критичного мислення та спільної рефлексії. Це допомагає розвинути засоби дослідження
першопричин, правил і припущень і бути дійсно креативним у пошуці нових шляхів
розв’язання проблем. Викладач на цих заняттях виступає фасилітатором. Він дає матеріал,
можливість говорити, думати, міркувати, висловлюватися і направляє або координує
дискусію, щоб учні обговорювали тему в потрібному руслі [2].
Програма «Філософія для дітей» успішно працює вже у 80 країнах світу. Її мета -
навчити дітей креативно мислити, дискутувати, аргументувати свою точку зору замість
того, щоб пасивно сприймати інформацію.
У 2016 році у МОН України відбувся круглий стіл за участю віце-президента
міжнародної ради з «Філософії для дітей», професора Кйонсанського національного
університету Джінвана Парка та міністра освіти й науки Лілії Гриневич «Зубрити - не
вихід, або Як креативність та філософія може змінити навчання у школах». Професор
Парк приїхав до України на запрошення Малої академії наук і протягом місяця проводив
низку заходів для дітей, батьків та вчителів з розповсюдження цієї методики.
Зі слів Джінвана Парка, в багатьох провідних країнах світу з 2000 по 2009 роки
відбулася зміна парадигми в навчанні: «Поки що світовий досвід доводить, що «Філософія
для дітей» є найкращою альтернативою. Якщо ми говоримо про ціль освіти, яка
135
орієнтується на знання, згодом прогресує до освіти, яка орієнтується на мислення, то зараз
вже йдеться про філософський підхід в освіті, коли ми концентруємося на формуванні
сильних суджень. Новий підхід полягає в тому, що учні мають знайти і проблему, і її
розв'язання. При старих підходах дітям даються готові питання. Але зараз учні мають
самостійно формулювати питання. Для цього потрібне креативне мислення. Щоб
розв'язати певне питання або проблему, учні мають знайти свій власний алгоритм і
власний підхід. Вони висувають свої власні гіпотези. Ми навчаємо учнів, яким чином
збагатити ці гіпотези, навчаємо їх навичок аргументації. І аргументи мають бути
сильними, потужними. Такі навички формуються не індивідуально, а в груповій роботі –
«спільноті дослідників». Спільнота співпрацює для того, щоб висунути сильні аргументи,
свої гіпотези, посилити їх, а також роз'яснити концепт. Зрештою вони мають вибрати
якусь із гіпотез, яка була запропонована. В цей момент працює система оцінювання. Чи ця
гіпотеза є піклувальною, чи вона враховує почуття інших людей? Це ми називаємо
піклувальним мисленням. В процесі дослідження всі ці аспекти мислення – креативне,
критичне та піклувальне – працюють одночасно. Під час заняття діти сідають колом,
читають спеціальні тексти, філософські новели, які піднімають складні життєві проблеми.
Потім обговорюють, ставлять до них питання» [4].
Учасниця круглого столу методист Малої академії наук, доцент кафедри
культурології НПУ Драгоманова, університету імені Тараса Шевченка Юлія
Кравченко відзначила, що ефективність «Філософії для дітей» підтвердили, не тільки
дослідження, які здійснювали в 70-і роки в США, а й в 2015 році в Великобританії: «У
Британії ця методика є дуже популярною. Дослідження на базі молодшої школи показали,
що в дітей, які мають лише одне заняття на тиждень за цією методикою, успішність із
читання й математики збільшуються на 30%».
Сама Кравченко познайомилася з методикою «Філософія для дітей» у Польщі і вже 8
років займається її вивченням і просуванням в Україні. «У Польщі цю методику
впроваджують вже 25 років, там є свій центр при Польській академії наук, і багато
польських вчителів впровадили його не лише в рамках навчання філософії або
світоглядних предметів, а також для вивчення мови, літератури, географії, математики та
інших предметів. Метод дуже універсальний і дуже потужний» [4].
Лілія Гриневич підтримала ідею інтеграції методики «Філософія для дітей», в
українську освітню систему, починаючи з початкової школи. Адже це не репродукція
знань, а діалог з учнем, навчання дітей думати, критично аналізувати, висловлювати свою
позицію. Сьогодні, коли сума знань весь час зростає і їх пошук досить легко здійснювати
за допомогою інформаційних технологій, вчитель перестав бути єдиним джерелом знань,
його роль змінюється. Вчитель має навчити дитину думати і виробляти свою позицію.
Разом з тим, заступник міністра освіти й науки Павло Хобзей, який курує перегляд
програм початкової школи, висловив сумнів у тому, що методика «Філософія для дітей»
може бути масово впроваджена в українських школах найближчим часом, але для того,
щоб цю методику правильно впроваджувати, потрібна дуже серйозна підготовка і
розуміння того, що ти робиш.
«Але розраховувати, що це буде масово… На жаль, мій досвід каже, що це може бути, але
не в найкоротшій перспективі. Але до цього треба йти… Це глобальне і важке завдання,
але якщо його методологічно правильно вибудувати, це можна робити» – констатував
заступник міністра [4].
«Філософія для дітей» сприймає розумну людину як ідеал особистості, яку ми
намагаємося розгледіти, досягнути і піднести на уроці. Вона відображає спробу розробити
таку філософію, яка б заполонила розум дитини, і стала функціонувати як вид освіти.
Можна сказати, що «Філософія для дітей» стає освітою тоді, коли стає здатною вгамувати
жагу дитини до розмірковування. Отже, програма «Філософія для дітей», організована як
спільнота дослідників, є цілісним динамічним підходом, що сприяє особистісній інтеграції
людського існування через пізнавальну, емоційну і соціальну комунікації. Це не тільки
136
деякий освітній проект, що закликає заохочувати дітей до рефлексивного мислення з
раннього віку, а один із способів, за допомогою якого наступні покоління будуть
підготовлені соціально, вступаючи у необхідний діалог, судячи і запитуючи, що є
суттєвим для існування суспільства в глобалізованому світі.
Література
1.Адаменко Н. «Спільнота дослідників» М.Ліпмана: філософські запитування,
обговорення, аргументації та контраргументаці вустами дітей. // Філософія освіти 1-
2(10)/2011. - С.275-286.
2.Мистецтво, музика та філософія як основа світогляду. Культурна складова у школі. -
26.10.2018 https://www.creativeschool.com.ua/
3.Смотрицький Є. Концепція курсу «Філософія для дітей» . - 5.05.2008
http://osvita.ua/school/method/
4. «Філософія для дітей»: українських школярів вчитимуть критично мислити 10.07.2016
HTTPS://WWW.VOLYNNEWS.COM/
«Педагогічні науки»
Раулець Е.Ю.
Студентка 4-Б курсу
відділення «Дошкільна освіта»
Охременко Л.С. - науковий керівник
КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний коледж»
Театр фізичного виховання та оздоровлення дошкільнят:
авторський стиль роботи М.М. Єфименка
Методику М.М. Єфименка вперше було представлено 1999 року в програмі
«Театр фізичного розвитку й оздоровлення». Вона розроблена для дітей
дошкільного та молодшого шкільного віку й спирається на об’єктивні закони
розвитку дитячого організму. Автор назвав її ще тотальним ігровим методом,
утіливши в цих словах своє педагогічне кредо «грати щодня, грати постійно, гра -
ти завжди».
У цій методиці автор презентував основні, принципово нові положення
системи фізичного виховання та оздоровлення дітей перших десяти років життя.
Головна ідея програми — перетворення одноманітних занять на заняття-
вистави, що дарують дітям радість і є корисними для їхнього фізичного,
інтелектуального розвитку, формування міжособистісних стосунків.
Зміст системи М.М. Єфименка складають 10 заповідей:
1. Дотримуйся логіки природи («принципу повторно-кільцевої побудови
занять», який пропонує природну послідовність становлення рухових навичок
дитини: від вправ у положенні лежачи на спині, на животі через перевертання,
повзання, рухи в позі сидячи, а потім стоячи до ходьби, лазіння, бігу, стрибків,
потім метання і складнокоординованих рухів).
2. Руховий розвиток дошкільників має відбуватися за розвивальною
спіраллю.
3. Так звані загальнорозвивальні вправи - це випадкове, безлике
«рукомахання ». Підбирати підготовчу частину заняття слід відповідно до
еволюційної гімнастики, що базується на законах природи, відповідає розвитку
дитини на перших етапах її життя (« принцип онтогенетичного розвитку » ).
4. Поділ заняття на три частини повинен бути не формальним, а
фізіологічним за своєю сутністю (спочатку розминка, потім основне навантаження
137
і на завершення - заспокійливі вправи).
5. « Театр фізичного виховання дошкільників »: граючи - оздоровляти,
граючи - виховувати, граючи - розвивати, граючи — навчати.
6. Фізичне виховання повинне «заряджати» дітей позитивною, світлою
енергією задоволення, не слід гнатися за високою моторною щільністю заняття.
7. Руховий портрет дошкільника «малює» методика ігрового тестування
рухового розвитку дошкільників у нормі та в разі патології, яка є дуже простою в
організації, не потребує особливого обладнання, кожен тест має ігрову основу і
високу чутливість до малопомітних відхилень, а також комплексність до -
слідження.
8. Створюй тренажери сам.
9. Стан здоров’я здорових дітей потребує профілактики й корекції (до
яких у першу чергу слід віднести корекцію порушень постави, плоскостопості й
положення кінцівок, регулювання м’язового тонусу, оптимізацію рухів у суглобах,
корекцію діяльності серцево-судинної і дихальної систем, удосконалення вестибу-
лярного апарату, покращення орієнтування в просторі, подолання надмірної ваги
тіла тощо).
10. Через рух і гру - до виховання людини майбутнього (фізичне
виховання як основний напрям загального розвитку дитини, що охоплює психічну,
інтелектуальну, емоційну та інші сфери)[9]
У системі фізичного виховання дітей М.М. Єфименко виокремлює такі
основні рухові режими: плавальний, лежачий, повзальний, сидячий, стоячий,
лазальний, біговий, стрибковий. їхні назви свідчать про те, яким основним рухам
надають перевагу на конкретному занятті.
Спостереження за комфортом чи дискомфортом життя дитини слід
розпочати зі спостережень за її фізичним розвитком. Рухова активність дитини
вже в старшому дошкільному віці достатньо розвинена для того, щоб ретельно її
аналізувати. Координація рухів у дитини старшого дошкільного віку вже
остаточно сформувалася, проте має місце деяка неточність та незграбність рухів
[5, с. 28].
Стан здоров’я дитини, на думку М.М. Єфименка, можна охарактеризувати
такими показниками: фізичним станом організму, ознаками апетиту та сну,
нервово-емоційним станом, комунікативністю, характером перебігу рухової,
ігрової, пізнавальної активності.
У дорослих виробляється відповідний статичний стереотип життя, який
переноситься й на дитину. Тому більшість рухових ініціатив піддається ревізії з
боку батьків. Наші діти рухаються активно не тому, що хочуть порушувати
«загальноприйняті правила добропорядних слухняних дітей», а тому, що це є
нормальною фізіологічною потребою їх організму, який активно росте. Рух - це
запорука доброго розвитку і становлення фізичного та психічного здоров’я
дитини. «Двигунчик», що примушує дитину бути рухливою, розташований у
найбільшому органі людини - її м’язах. Батьки, вихователі, які не розуміють
цього, намагаються втручатися в цей процес, порушуючи гармонію між спокоєм
та активною дією м’язів малюка, завдають шкоди дитині. Головне ж для виховате -
лів і батьків — не нашкодити дитині!
«Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей» пропагує принцип двох
засад у педагогіці, що передбачає різні підходи до організації роботи з дівчатками
та хлопчиками.
У педагогічній технології «Театр фізичного розвитку та оздоровлення
дітей» як форму фізичної активності дітей застосовують обґрунтований її автором
горизонтальний пластичний балет («пластик-шоу»). Найважливішими в ньому є
музичність, хореографічність, естетичність.
138
У відчутті дитиною музики і музичному самовираженні М.М. Єфименко
розрізняє такі етапи:
- рухово-танцювальна наслідувальна діяльність (робити те, що робить
педагог, наслідуючи його рухи);
- частково наслідувальна рухова танцювальна діяльність (діти частково
наслідують вихователя, а також імпровізують);
- вільний стиль (повне музичне і пластичне самовираження дітей
відповідно до музичної композиції) [9, с. 215].
Слово «горизонтальний» у назві пластичного балету означає дотримання
сформульованого автором технології першого принципу - « йти за логікою
природи ». Відповідно до нього розроблено всі пози в програмах «пластик -шоу»:
вправи в позах лежачи на спині, вправи в позах лежачи на животі; вправи в позі на
боці; вправи в перевертаннях зі спини на живіт і навпаки; вправи в позі сидячи та
ін.
Обов’язковою умовою програми горизонтального пластичного балету є
вихідна стартова поза лежачи на спині, руки вздовж тулуба, тіло розслаблене і
спокійне. Завершувати програму слід позою стоячи на колінах, спина випрямлена
і ніби витягнута вверх, руки простягнуті «до Сонця» (до Бога), пальці рук
випрямлені й розведені, погляд спрямований уверх і вперед. З погляду філософії
ця поза означає радість життя, Сонця, нового дня, природи, наявного в кожній
людині Божественного начала, яке визначає гармонію Всесвіту. На думку автора,
на кінчиках пальців рук, особливо великого пальця , розміщені входи
енергетичних каналів, які єднають організм людини з Космосом. У такому
положенні, стверджує педагогічна технологія, організм підзаряджається
необхідною для повноцінної життєдіяльності енергією.
Усі рухи в «пластик-шоу» мають бути плавними, м’якими, пластичними.
Вправи виконують під відповідну музику, з використанням елементів хореографії,
яка є естетичною складовою рухової активності дітей.
Горизонтальний пластичний балет як новий синтетичний напрям у
фізичному вихованні дітей об’єднує все позитивне, чим бабіті художня
гімнастика, аеробіка, балет, брейк-данс, шейпінг, акробатика, музичні заняття.
Він успішно замінює комплекс гімнастики пробудження. Скорочені його
програми можна використовувати як фізкультурні хвилинки, фізкультурні паузи,
фізкультурні розваги і свята.
Кожне заняття з фізичної культури повинне мати звуко-музичний
супровід. Педагогічна технологія М.М. Єфименка не визнає традиційних варіантів
музичного супроводу, який базується на гучній маршовій музиці з першої
хвилини заняття та жорстких ритмічних композиціях при виконанні дітьми вправ
для загального розвитку. Своєю емоційною зарядженістю, темпоритмом вона
повинна відповідати принципу послідовного формування основних рухів, що є
передумовою оптимального звукового навантаження на організм і психіку
дитини. Тому музичний супровід має починатися досить тихою, повільною,
прозорою, пластичною, ніжною музикою на початку заняття (гімнастика
«пробудження») з поступовим наростанням сили звуку, темпоритму, динамізму й
функціональності. Однак музика повинна не домінувати на занятті, а бути його
тлом, далеким планом. На передньому ж плані мають фігурувати педагог -
інструктор, його голос, рухово-ігрові дії, які він презентує дітям. Деякі заняття,
як вважає М.М. Єфименко, узагалі можна проводити без музики, що в кожному
конкретному випадку педагог вирішує особисто [4, с. 48].
Технологія М.М. Єфименка є оригінальною системою фізичного
виховання дітей, що позитивно впливає на загальний розумовий і духовний
розвиток. Автор вірить у невичерпні можливості принципово нової системи
139
фізичного виховання, яка, на його думку, уже найближчим десятиліттям стане
основою «комплексної педагогіки життя ».
Література
1. Закон України «Про дошкільну освіту». Закон України «Про охорону дитинства». -
К.: Ред. ж. "Дошкільне виховання", 2001. - 55 с.
2. Програма виховання і навчання дітей від двох до семи років «Дитина». – К.,
2013.
3. Вільчковський Е.С., Денисенко Н.Ф. Інтеграція рухів і музики у фізичному
розвитку дітей старшого дошкільного віку: Навчально-методичний посібник. –
Тернопіль: Мандрівець, 2011. – 128с.
4. Ефименко Н.Н. “Театр физического воспитания та оздоровления детей
дошкольного і младшего школьного возраста” – Таганрог, 2000.
5. Ефименко Н.Н. «Методика игрового тестирования детей дошкольного
возраста детей в норме и при патологии» - Таганрог, 2000
6. Єфименко М. Сколіозу – ні! Причини виникнення сколіотичної постави
//Дошкільне виховання. – 2007. – № 11. – С.22-24.
7. Єфименко М. Сколіозу – ні! Види та діагностування сколіотичної постави у
дітей//Дошкільне виховання. – 2008. – № 2. – С.18-20.
8. Ефименко Н.Н., Мога Н.Д. Авторские тренажеры в физическом воспитании
и двигательной реабилитации детей. – Винница: «Глобус Пресс», 2011.
9. Ефименко Н.Н., Беседа В.В.Коррекционный боди-тренинг взрослых и
малышей до 3 лет (церебральный тип двигательных нарушений) – Винница, 2010.
10. Система роботи з психофізичного розвитку дитини. – Тернопіль:
Мандрівець, 2009. – 160с.
«Педагогічні науки»
Підмазко Д.Г., студентка 4-В курсу
відділення «Початкова освіта»
Павленко І.О. - науковий керівник
КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний коледж»
Ідеї дитиноцентризму в педагогічних поглядах Т.Г. Лубенця
Проблема дитиноцентризму в освіті не нова. Ф. Фребель, М. Монтессорі,
Я.А. Коменський, К. Ушинский наголошували на необхідності пізнання дитини для
педагогічного впливу на неї.
Послідовником ідей К. Ушинського в Україні є український педагог і діяч
народної школи Тимофій Григорович Лубенець (1855-1936), який збагатив українську
педагогічну думку ідеями дитиноцентризму.
В основу поглядів Тимофія Лубенця покладена ідея гуманістичного виховання:
визнання самоцінності життя дитини.
У своїй праці «Педагогічні бесіди» він зазначає: «Виховання дітей перш за все має
здійснюватися з любов’ю, любов’ю і для любові». Поведінка і життя дитини мають бути
предметом досліджень і спостережень. При цьому педагог має враховувати природну тягу
дитини до життя. Він говорить про те, що педагогам і батькам не потрібно стримувати
активності дитини, оскільки це може негативно позначитися на її емоційній сфері.
Педагог постійно повинен розвиватися, впроваджувати новітні досягнення науки, вчасно
реагувати на запити життя. Він повинен створювати атмосферу радості, бажання вчитися і
140
розвиватися. Основними виховними принципами є розуміння дитини, повага і позитивне
ставлення до неї.
Він наголошував, що педагог має любити дітей, покликаний виховувати в дітях
любов до ближнього, впливати на дитину, поважаючи її гідність, не пригнічуючи та не
караючи її. Т. Лубенець писав, що від педагога окрім любові до дітей вимагається велика
чутливість душі й усвідомлення усієї серйозності та важливості виховної справи. Педагог
робив акцент, що слід завжди пам’ятати про те, щоб не принизити дитину, а навпаки,
розвинути її характер, силу волі, щоб вона була здатна з впевненістю прокладати собі
дорогу в майбутнє. Загальновідомо, що гуманізм є обов’язковою умовою особистісно
орієнтованої концепції сучасного розвивального виховання. При цьому головним
вектором є орієнтація на індивідуальні особливості вихованця. Тобто, дитиноцентризм є
утвердженням особистості дитини як найвищої цінності, що вимагає відповідного
ставлення дорослого до неї. Особистісно розвивальний напрям виховання та адекватна
взаємодія з дитиною забезпечуються основними виховними принципами позиції педагога,
а саме: розуміння як здатність сприймати, правильно інтерпретувати та оцінювати
поведінку дитини; повага як визнання дитини як особистості, усвідомлення її права на
свободу; прийняття як позитивне, емпатійне ставлення до дитини незалежно від її
сьогоднішніх невдач [2]. У цьому контексті надзвичайно актуальною є педагогічна теорія
Т. Г. Лубенця, в основу якої покладена саме ідея гуманістичного виховання як визнання
самоцінності дитячого життя.
Т. Лубенець вважає, що дитина є центром освіти, а дошкільний вік –
«найніжніший і потребує найбільшої уваги». [4]
Дошкільний вік є початковим етапом становлення і розвитку особистості. Він
звертає увагу на складність і своєрідність цього періоду в житті кожної людини,
підкреслює необхідність пізнання дитини дорослим, вивчення її якостей, природних
здібностей, її потреб, а також уважного ставлення до дитини.
В «Дитячих осередках» він звертає увагу на те, що дитина, не зважаючи на
соціальну належність, має отримувати якісну освіту; в невеликих за чисельністю групах
дитина може навчатися краще; необхідно забезпечити наступність між ланками освіти. [3]
Важливим елементом для формування свідомості дитини, на його думку, є праця.
Дослідник дитячої психіки через працю розкриває різні аспекти діяльності дитини.
Художні твори Тимофій Лубенець вважав не тільки носіями знань, а й джерелом
морального виховання. Підкреслював необхідність використовувати твори, які показують
суспільну значимість праці, а також розкривають механізм здійснення трудових завдань.
Він розглядав навчання дітей як підготовку їх до праці в суспільстві і, водночас,
як інструмент формування самого суспільства.
Особливого значення Т.Г. Лубенець надавав ігровій діяльності, до якої просив
ставитися з повагою, тому що діти, граючись, пізнають навколишній світ. У грі, відмічав
він, розвиваються і вдосконалюються здібності дитини, закладені природою.
Вчений вважав неприпустимими приниження і залякування дітей, фізичні
покарання, адже страх нівечить дитячу душу, заважає розвитку творчості. Страх губить
дитячу душу, гальмує розвиток активності, волі, творчості. Він зауважував, що з метою
зміцнення та посилення в дітях слухняності вихователі підкоряють їх міцній дисципліні,
яка ґрунтується не на природі, що властива дитині, і любові до неї, а на страхові і
покараннях, які, пригнічуючи вільний прояв та активну діяльність дитини, часто
залишають шкідливі наслідки на все життя. Ставлення до особистості дитини має бути
уважним і любовним, без застосування покарань, які, на думку педагога, сприяють
розвитку брехливості, лицемірства, боягузтва, злостивості, жорстокості. Учитель має
усвідомити, що «душа дитини – це велика подорожня торбина, куди дитина кладе все, що
зустріне на своєму шляху. Зустріне приязнь, любов і усмішку – вона ховає їх у свою
торбину і несе далі в життя; зустріне вона гримання, погрози, побої – вона затаїть їх у
серці і несе в життя переляк, злість і жорстокість» [3, с.511].
141
Тимофій Лубенець не тільки обгрунтував вимоги до виховання дитини, а й
визначив основні якості вчителя, такі як глибокі професійні знання, володіння мистецтвом
викладання, патріотизм, стійкі ідейні переконання. Він вважав вчителя помічником, який
допоможе дитині відкрити двері у майбутнє життя.
Т. Г. Лубенець вважав, що засвоєння учнями знань має бути свідомим, а процес
навчання – бажаним, наповненим оптимізмом і будуватися на природній допитливості
дітей. Тому особливої уваги надавав проблемі активізації мотивації учнів до навчальної
діяльності. Також варті на увагу і потребують окремого вивчення його погляди на
методики викладання різних дисциплін. Як приклад, праці Т. Г. Лубенця відіграли значну
позитивну роль у розвитку методики навчання мови. Своїм змістом його рекомендації
спрямовані як на розвиток інтелектуальних здібностей дитини, ерудиції, так і на
виховання її позитивних моральних якостей.
Погляди Т.Г. Лубенця прогресивні, гуманістичні і демократичні. Ідеї
дитиноцентризму в його працях є актуальними і в наш час. Він закликав педагогів до
розуміння дитини, до аналізу її поведінки на основі любові та поваги, педагогічної
спостережливості та знань про неї.
Література
1. Антипін Є. Ідеї наступності в педагогічній спадщині Наталі та Тимофія Лубенців /
Євген Антипін / Проблеми підготовки сучасного вчителя: збірник наукових праць
Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / [ред. кол.:
Побірченко Н.С. (гол. ред.) та ін.]. - Умань: ПП Жовтий О.О. – 2012. – Випуск 6. – Ч. 1. –
С. 309–313.
2. Закон України "Про освіту" // Освіта. — 2017. — 5 вересня.
3. Лубенец Т.Г. Детские очаги / Тимофей Лубенец. – К.: Б.И., 1911. – 13 с.
«Педагогічні науки»
Єребакан Г.Д.,
студентка 3 курсу
відділення «Музичне мистецтво»
Удич О.А. – науковий керівник
КЗ «Білгород-Дністровський педагогічний коледж»
Методика комплексного виховання вокально-мовної та емоційно-рухової
культури людини
Існує широко розповсюджене уявлення, що певні люди не можуть співати тому, що
у них відсутній музичний слух. Що гарний спів, художнє читання та просто цікавий голос
– це для «обраних».
Перед звичайними людьми, а особливо перед вчителями співів встають питання,
чи є науково обґрунтований метод та система вправ завдяки яким кожна людина могла б
розвинути свій голос та навчитися керувати ним за своїм бажанням.
На ці та інші питання дає відповіді методика, яка була розроблена у 60-ті роки
минулого століття педагогом, музикантом, вченим Дмитром Єрофеєвічем Огородновим. Її
назва – методика комплексного виховання вокально-мовної та емоційно-рухової культури
людини.
Зараз відомо та доведено практично, що розвиток голосу сприяє розвитку творчих
здібностей особистості, формуванню психічного та фізичного здоров’я, довголіттю.
Ефективність нової прогресивної методики комплексного виховання вокально-
мовної та емоційно-рухової культури людини перевірена багаторічною практикою як
самого автора, так і його учнів та наслідувачів з різними хоровими і вокальними
142
колективами – дитячими та дорослими. «Голос – вираз душі» - стали епіграфом всієї його
роботи та роботи його послідовників.
Викладачі нашого училища, а саме на музичному відділенні Володимир
Андрійович Грінченко, Тетяна Юхимівна Марченко, Надія Іванівна Кузяк, Ченцова
Лариса Федорівна в своїй роботі з великим натхненням використовували основні
принципи роботи цієї комплексної методики. Випускники нашого училища, які проникли
в глибини цієї методики, захопились її реалізацією, мають в нашому районі найкращі
хорові колективи в музичних та загальноосвітніх школах.
Олександр Миколайович Донітраш – довгі роки працював в ЗОШ №6, а зараз в
Білгород-Дністровській музичній школі, завдяки своєму таланту, працелюбності,
відданості справі має один з найкращих дитячих хорів нашої області. Про це свідчать
численні перемоги на конкурсах та фестивалях.
Дмитро Дмитрович Юрченко– вчитель музики в Молозькій школі. Довгі роки
працював по методиці Д.Є.Огородного в звичайній сільській школі.
Олександр Мельниченко – вчитель музики у Випаснянській школі. В своїй роботі
глибо, детально проникає у всі елементи цієї комплексної методики.
Своїм принциповим завданням ця методика ставить насамперед (особливо на
початку навчання) дбайливе виховання голосу кожного учня, поступове виявлення та
збагачення його природнього тембру та на цій основі – комплексний розвиток всіх
музичних та всіх творчих здібностей людини та оздоровлення її.
Автору методики вдалося поєднати вокальне виховання не тільки з мовним, а й з
загальномузичним. Всі вправи побудовані на музичній основі (згідно законам музичної
форми, метроритму, ладу). Під час вправ по цій методиці узгоджено працюють голосовий
апарат, руки, зір, слух, мозок. Людина починає точніше керувати не тільки своїм голосом,
але й собою.
Практика показує, що будь який бажаючий в любому віці може навчитися красиво
та музично співати, декламувати, стати «артистом». Останнє важливо не тільки на сцені
театру, але й в життя. Бо у слова «артист» є друге значення – майстер своєї справи.
Ця методика не тільки «ставить голос», та виховує вокальні навички на основі
академічної «манери» співу, але й одночасно розвиває всі основні музичні здібності
людини, включно творчі: навички диригування (готує руховий апарат до гри на будь
якому музичному інструменті), імпровізація (перш за все голосом), навички художнього
читання та здібність до більш повноцінного сприйняття художнього слова, художньої
літератури та особливо поезії.
Крім того м’язове звільнення тіла, виховання пластичності рухового апарату,
вміння вимушено керувати їм при роботі по методиці, полегшує учню також оволодінням
хореографічними навичками, та в кінцевому рахунку – гарно впливає на здоров’я [ 3 ].
Дмитро Єрофеєвич Огороднов народився 27 лютого 1916 року у Ростові Великому.
Помер 29 вересня 2015 року у місті Гатчин Ленінградської області. З дитинства мріяв
стати музикантом. Але життя повело його спочатку до гірського інституту на геофізичний
факультет. Потім автор проходить всю війну. Після закінчення якої стає дилема: фізика
або музика та педагогіка. Вирішує піти з обсерваторії та починає працювати у школі-
інтернаті, паралельно навчаючись в музичному та педагогічному факультетах
Герценовського інституту [ 2 ].
Пошук наукових основ музичної творчості та співоцького процесу був органічним
для Дмитра Єрофеєвича завдяки його відданості музиці в поєднанні з суворою технічною
освітою. Та ще спільна з братом літературна творчість, пошук точного слова створили
цінний творчий пласт в його практиці. Це важливо, бо вокал – це втілення слова в музику.
У 1960-му році Дмитро Єрофеєвич був запрошений до школи-інтернату. Художнє
слово – найкращий спосіб виховання. Від теоретика вокалу Яковлєва та практика-
хормейстера, який навчався вокалу в Італії, Каменського бере за основу диференціювання
143
голосних по складності та ефективності впливання на голос. Голосний «У» - самий
простий. Вокалізація голосних пов’язана з диханням. В інтернаті Дмитро Єрофеєвіч вів
саме музику та організовував музичні руханки – вся школа кожного дня збиралась на
одній з перерв (8-10 хвилин) та співали вправи. Наприкінці пісеньку [ 4 ].
Центральне місце методики – схема-алгоритм – народилась в один прекрасний
момент евристично. Діти були з пониженими здібностями та підвищеним хуліганством.
Одного разу марно вимагаючи від учнів правильного виконання вправи, Дмитро
Єрофеєвич схопив крейду та намалював на дошці …
і клас заспівав як треба. Це було народження алгоритму. Проявився зв’язок між зором та
голосом. Звідси пішла ідея пов’язування різних нервово-м’язових систем у єдиному,
комплексному процесі. Значення включення в роботу найбільш складних та багато
іннервірованих систем більш повноцінно піднімається в цій системі.
Таких інструмента три:
1) голосовий апарат;
2) руки, особливо кисті;
3) зір, очі.
Алгоритм згодом став переносним, в різних варіантах, з’явилися різні кольори, все
з часом оптимізувалося.
Розвиток метода йшов по шляху все більшої деталізації. Таким чином виникає
художнє тактування – робота з словами антонімами, де задача максимально спрощена, але
в її реалізації досягається високий технологічний та художній рівень.
В ладо-вокальних жестах поєднуються наукові положення з області психології,
фізіології, акустики, вокальної науки як і во всіх видах роботи – поєднання самих різних
ідей, що дають обґрунтування, усвідомленість, ясне розуміння – що робити, кому, як і
чому.
Гарно співати – вимовляти слова в співі так само органічно, як і при говорінні.
Мовні вправи повинні здійснюватися по законам музичної творчості. Тому до роботи
залучені вірші. За допомагаю художнього читання голос виховується так само, як і на
романсах [ 5 ].
Дмитро Єрофійович говорив про багатогранність використання методики, яку нам
ще слід відкривати на своєму шляху.
Одним з майбутніх перспективних шляхів дослідження, на наш погляд, є
використання цього метода при навчанні хорових диригентів. Головна ідея
Д.Є.Огородного: спів є повноцінним, самостійним музичним мисленням, живим процесом
«відтворення в часі художніх сенсів та образів по законам музичної форми». А
формується весь складний комплекс музичних здібностей за допомогою активної робот
рук – як би другого артикуляційного апарату, або «другого головного мозку» [ 1 ].
Проаналізовані компоненти методики доцільно творчо використовувати в комплексній та
системній підготовці диригентів-хоровиків.
Література
1. Бигус А.Н. Методика Д.Е.Огородного в обучении дирижеров хоровиков в классе
вокала. – Педагогика и психология образования. – 2018. - №1. – С.57-63.
2. Биография автора. - http://www.ogorodnov.info/biography/
3. Дмитрий Ерофеевич Огороднов и его методика "Комплексного воспитания
вокально-речевой и эмоционально-двигательной культуры человека и оздоровления его". -
http://www.vidova.ru/ogorodnov.html
4. Методика комплексного воспитания вокально-речевой и эмоционально-
двигательной культуры человека. - http://www.ogorodnov.info/
5. Огороднов Д.Е. Музыкально-певческое воспитание детей в общеобразовательной
школе. – К.: Муз.Україна. – 1989. - 165c.
144
Секція VІІІ «Технічні науки»
«Технічні науки»
Квасикова Г.С.,
кандидат фізико-математичних наук, викладач вищої категорії
Одеська державна академія технічного регулювання та якості (Коледж)
«Застосування інноваційних технологій на заняттях математики та фізики на
прикладі коледжу Одеської державної академії технічного регулювання та якості»
Інтенсивні зміни, які відбуваються в даний час в нашому суспільстві, вимагають
творчо розвиненої, креативно мислячої, компетентної, активної особистості, орієнтують
педагогів на новий рівень викладання і виховання студентів.
Якщо в недавньому минулому основним завданням, що стоїть перед викладачем,
була передача студентам певної суми знань, то в даний час на перший план висувається
завдання розвитку творчого мислення студентів в процесі навчання, вміння ними
самостійно поповнювати свої знання, орієнтуватися в стрімкому потоці сучасної наукової
інформації, розвивати їх здатність адаптуватися до постійно мінливих життєвих ситуацій,
шукати шляхи нестандартного вирішення ситуацій і проблем. Відповідно до проекту
«Концепція розвитку освіти України на період 2015-2025 років» його найважливішою
метою є «забезпечити відповідність змісту освіти потребам і викликам сучасного
суспільства, створити умови для постійного оновлення змісту освіти, перетворити освіту
на рушій економіки знань»[1].
Актуальність обраної теми полягає в необхідності широкого застосування
продуктивних інноваційних технологій на заняттях математики та фізики, які дозволяють
швидше, економічніше і якісніше досягти мети математичної та фізичної освіти.
В нашому закладі освіти застосовують наступні сучасні інноваційні технології або
їх елементи:
- інформаційно-комунікаційні технології;
- компетентісний підхід;
- технології рівневої диференціації та індивідуалізації;
- інтерактівні технології (проектний метод, що включає проблемне навчання та
дослідницьку діяльність);
- особистісно-орієнтовані технології навчання;
- тестове технології;
- здоров’язберегаючи технології.
Інформаційно-комунікаційні технології
На сьогоднішній день інформаційно-комунікаційні технології займають велике
місце в освітньому процесі. Головною перевагою цих технологій є наочність, оскільки
велика частка інформації засвоюється за допомогою зорової пам'яті, і вплив на неї дуже
важливо в навчанні. Інформаційні технології допомагають зробити процес навчання
творчим і орієнтованим на студента [2, c.2-5].
Використання ІКТ на заняттях математики та фізики дозволяє: зробити процес
навчання більш цікавим, яскравим, захоплюючим за рахунок багатства мультимедійних
можливостей; ефективно вирішувати проблему наочності навчання; розширити
можливості візуалізації навчального матеріалу, роблячи його більш зрозумілим і
доступним для студентів.
Компетентнісний підхід Застосування компетентнісного підходу у вивченні математики та фізики
дозволяє підвищувати математичну та фізичну грамотність і розвивати продуктивне
математичне та фізичне мислення: вміння читати та інтерпретувати кількісну інформацію,
145
подану в різній формі, характерну для засобів масової інформації; уміння працювати з
формулами обчислень з раціональними числами, виконувати дії з відсотками; дії з
різними одиницями вимірювання та інше.
У «Концепції розвитку освіти України на період 2015-2025 років» пропанують
«Запровадити єдині стандарти/індикатори знань, умінь і навичок у галузі ІКТ для
студентів і викладачів, співмірних із міжнародними показниками (PISA in computer skills,
індустріальні міжнародні тести Microsoft Certified Educator тощо)»[4].
Міжнародна програма PISA почала діяти з 2000 року, коли був прийнятий
Лісабонський меморандум безперервної освіти Європейського Союзу. У меморандумі
зазначалося, що безперервна освіта приймає настільки величезне значення в країнах ЄС
саме в даний час у зв'язку з тим, що Європа стала "суспільством, заснованому на знанні"
(knowledge-based society). Це означає, що інформація, знання, а також мотивація до їх
постійного оновлення та навички необхідні для цього стають вирішальним фактором
європейського розвитку, конкурентоспроможності та ефективного ринку праці[5].
PISA - унікальне дослідження, в ньому оцінюється не тільки ступінь засвоєння
навчального матеріалу, а й готовність 15-річних підлітків до самоосвіти протягом усього
життя, здатність використовувати отримані навички та знання для вирішення
найрізноманітніших життєвих завдань, тобто функціональна грамотність студентів.Також
продовження навчання «протягом життя». Перевіряються три види такої грамотності:
«читацька грамотність», «математична грамотність», «природно-наукова грамотність».
Математична грамотність:
Здатність людини визначати і розуміти роль математики в світі, в якому він
живе;
Висловлювати добре обгрунтовані математичні судження;
Використовувати математику так, щоб задовольняти в сьогоденні і
майбутньому потреби, притаманні творчому, зацікавленому і мислячій людині;
Побачити зв’язок математики з іншими дисциплінами,зокрема з фізикою.
Зараз наведемо схему математичної та фізичної грамотності та їх зв’язок на
(рис.1).
Рис.1. Математична та фізична грамотність та їх зв’язок
Виділено три рівні математичної компетентності, які є опорою при відборі змісту
перевірки. Перший рівень включає - відтворення математичних фактів, методів і
виконання обчислень; другий рівень - встановлення зв'язків та інтеграцію матеріалу з
різних математичних тем, необхідних для вирішення поставленого завдання; третій рівень
- математичні роздуми, що вимагають узагальнення та інтуїції.
На заняттях математики та фізики можна використовувати завдання для перевірки
кожного з рівнів математичної компетентності. Я наведу приклад завдання комплексної
перевірки всіх рівнів.
Фундаментальні
ідеї Математична
компетентність
Фізичні
формули+фізичні закони
Математичний зміст:
Простір і форми (геометрія);
Зміни та залежності(алгебра);
Невизначеність(статистика,
математичний аналіз)
146
Задача: Корпус машини СО-165 складається з обичайки у вигляді циліндра і двох днищ.
Обичайка виготовляється з листової сталі 20 товщиною 5мм. Розміри обичайки:
діаметр 800мм, довжина 900мм.
1. Визначити довжину зварювальних швів, розміри картки.
2. Розрахувати вартість витратних зварювальних матеріалів при ручного дугового
зварювання та автоматичному зварюванні під шаром флюсу.
3. Який вид зварювальних робіт ефективніше в розглянутому випадку?
Зверніть увагу, що першому завданню відповідає першій рівень математичної
компетентності - студенти використовують безпосередньо формули для знаходження
довжини кола і виконують арифметичні дії (складають висоту циліндра і дві довжини кола
його заснування). Другому рівню відповідають наступні дії - студентам необхідно задіяти
знання з спецтехнології і матеріалознавства, щоб виконати розрахунок витратних
матеріалів. Відповідаючи на останнє запитання - вони здійснюють порівняння, аналізують
отримані результати, міркують і приймають рішення. Таким чином перевіряється третій
рівень математичної компетенції.
А головне, студенти розглянули практичну ситуацію, з якою вони можуть
зіткнутися, працюючи на виробництві.
Таким чином, знайомство з матеріалами дослідження PISA зумовило підставу
для більш широкого застосування практико-орієнтованих завдань і вправ, спрямованих на
використання знань у повсякденному житті (особистої, виробничої та громадської).
Технологія рівневої диференціації та індивідуалізації Диференціація сприяє більш міцному і глибокому засвоєнню знань, розвитку
індивідуальних здібностей, розвитку самостійного творчого мислення. Різнорівневі
завдання полегшують організацію заняття, створюють умови для просування студентів у
навчанні відповідно до їх можливостями[3,c.25].
Інтерактивні технології (метод проектів) Інтерактивні технології орієнтовані на більш широку взаємодію студентів не
лише з викладачем, а й один з одним і на домінування активності студентів у процесі
навчання. Отже, використання у навчальній діяльності інтерактивних технологій сприяє
самореалізації особистості студента, підвищує його мотивацію до навчання та адаптацію в
освітньому середовищі, розвиває його комунікативні здібності і веде до підвищення
внутрішньої самооцінки.
Проектний метод дозволяє відійти від авторитарності в навчанні, завжди
орієнтований на самостійну роботу студентів. За допомогою цього методу студенти не
тільки отримують суму тих чи інших знань, а й вчаться здобувати ці знання самостійно,
користуватися ними для вирішення пізнавальних і практичних завдань.
Метод проектів - активне залучення студентів у процес пошуку необхідної
інформації, її критичного і творчого осмислення, актуалізації знань через їх застосування
на практиці. Проектний метод навчання завжди орієнтований на самостійну діяльність
студентів: індивідуальну, парну, групову, яку студенти виконують протягом певного
відрізка часу. Він передбачає вирішення як-то проблеми, що передбачає, з одного боку,
використання різноманітних методів, з іншого - інтегрування знань, умінь з різних галузей
науки, техніки, технології, творчих областей[2,c.3].
На прикладі, нашого закладу освіти з першими курсами ми готували проект «
Математика навколо нас». В ці проекти входили наступні тематики:
-Математика і фізика в сучасності;
-Математика і мистецтво;
-Математика і музика;
-Математика і хімія;
-Математика і генетика;
-Математика і поезія .
147
Використання проектної діяльності студентів дозволяє:
- розвивати комунікативні та організаційні навички роботи з інформацією;
- удосконалювати і тренувати розумову діяльність учнів;
- створювати стійкі установки на активне сприйняття інформації;
- стимулювати ініціативу і зростання творчих можливостей.
Особистісно-орієнтовані технології навчання Фактично всі розвинені країни усвідомили необхідність особистісно-
орієнтованого навчання, де студент стає центральною фігурою, враховуючи його задатки,
здібності, можливості, використовуючи передові педагогічні та інформаційні технології.
Подібне навчання сприяє не тільки оволодінню певною сумою знань, умінь, а й, що
значно важливіше, - особистісному розвитку.
Диференціація та індивідуалізація освітнього процесу, а також використання
інтерактивних методів (метод проектів, ігрові методи) є методичною основою
особистісно-орієнтованого підходу в процесі навчання. Особистісно-орієнтована
технологія навчання допомагає у створенні творчої атмосфери на занятті, а так само
створює необхідні умови для розвитку індивідуальних здібностей студентів.
Тестові технології Завдання на тестовій основі отримали широке поширення в практиці викладання.
Їх використовують на різних етапах заняття, при проведенні занять різних типів, в ході
індивідуальної, групової та фронтальної роботи, в поєднанні з іншими засобами і
прийомами навчання. Сьогодні існують різноманітні варіанти тестів. На наш погляд,
тести, створені самим викладачем, дозволяють найбільш ефективно виявляти якість знань,
індивідуалізувати завдання, враховуючи особливості кожного студента. Тестові завдання
складаються з урахуванням завдань заняття, специфіки досліджуваного матеріалу,
пізнавальних можливостей, рівня готовності студента. Тестова технологія допомагає при
контролі знань. Тест забезпечує суб'єктивний фактор при перевірці результатів, а так само
розвиває у студентів логічне мислення і уважність. Використання тестових завдань
дозволяє здійснити диференціацію та індивідуалізацію навчання студентів з урахуванням
їх рівня пізнавальних здібностей.
Здоров'язберігаючі технологій Поняття «здоров'язберігаючі» відноситься до якісної характеристики будь-якої
освітньої технології, яка б показала, наскільки при реалізації даної технології вирішується
завдання збереження здоров'я основних суб’єктов освітнього процесу – студентів та
викладачів.
Використання даних технологій дозволяють рівномірно під час заняття
розподіляти різні види завдань, чергувати розумову діяльність, визначати час подачі
складного навчального матеріалу, виділяти час на проведення самостійних і контрольних
робіт, нормативно застосовувати технічні засоби навчання, що дає позитивні результати в
навчанні.
Позаурочна робота з математики і фізики з використанням інноваційних
технологій сприяє розвитку пізнавальної, творчої активності, самостійності студентів. При
проведенні позаурочних заходів (креатив-конкурси, малі олімпіади, КВК, квести та інші)
застосовуються усі вищевказані технології.
Таким чином, можна виділити переваги застосування інноваційних технологій.
Вони допомагають навчити студентів активним способам отримання нових знань; дають
можливість опанувати більш високим рівнем особистої соціальної активності; створюють
такі умови в навчанні, при яких студенти не можуть не навчитися; стимулюють творчі
здібності студентів; допомагають наблизити навчання до практики повсякденного життя,
формують не тільки знання, вміння та навички з предметів, а й активну життєву позицію,
більш того розвинені компетенції допомогають застосовувати отримані знання у
суміжних дисциплінах, що показує тісний міжпредметний зв’язок.
148
Література
1. Про затвердження методичних рекомендацій щодо розроблення Державних стандартів
професійно-технічної освіти з конкретних професій на основі компетентнісного підходу/ -
[Електронний ресурс]/ Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від
26.04.2012р. №522.-Режим доступа.-URL:
https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0522736-12
2. Веліховська, А. Б. Використання нових інформаційних технологій у вивченні
математики на основі методу проектів / А. Б. Веліховська // Математика в школах
України. – 2005. – № 3. – С. 2–5.
3. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології. / О.Пометун, Л.
Пироженко. – К.:видавництво АСК, 2004.-192c.
4. Концепція розвитку освіти України на період 2015-2025 років. – СДГ «Освіта» -
[Електронний ресурс] – Режим доступа.- URL: https://docviewer.yandex.ua (дата звернення
20.09.2015)
5. Моніторинг якості освіти: міжнародний досвід.-. [Електронний ресурс] – Режим
доступа.-URL: http://www.ippo.if.ua/files/ІМ/MON/Bobak.pdf (дата звернення 15.09.2015)
