Грищук,Антоненко

Чмелюк,Бадьора,

СЕРІЯ «НА ДОПОМОГУ СТУДЕНТУ УДФСУ»

Серію «На допомогу студенту УДФСУ» засновано 2016року.

Редакційна колегія:Пашко П. В., д.е.н. (голова)Шевчук О. А., д.е.н. (заступник голови)Топчій В. В., д.ю.н.Мацелюх Н. П., д.е.н.Кужелєв М. О., д.е.н.Швабій К. І., д.е.н.Ріппа С. П., д.е.н.Мандрагеля В. А., д.філософ.н.Чмелюк В. В., к.ю.н.Малинський І. Й., к.н.фіз.вих.Шевчук В. А., к.ю.н.

У СЕРІЇ «НА ДОПОМОГУ СТУДЕНТУ УДФСУ» ВИЙШЛИ ДРУКОМ:

2016«Методичні основи спеціальної фізичної та технічної підготовки студентів

за розділом «Легка атлетика»«Самостійна робота студента як одна з форм впливу на функціональну,

фізичну та психологічну підготовленість»«Організація роботи командира механізованого взводу»

«5.45-мм автомати Калашникова (АК-74, АКС-74, АК-74Н, АКС-74Н) та 5.45-мм ручні кулемети Калашникова

(РПК-74, РПКС-74, РПК-74Н, РПКС-74Н)»«Гранатомет підствольний ГП-25»

«Ручні гранати»«Кулемети Калашникова - 7.62, ПК, УЖМ, ПКТ»

«Ручний протитанковий гранатомет РПГ-7»«9-мм пістолет Макарова (ПМ)»

2017«Вища та прикладна математика»

«Цивільний захист»«Програмування мовою JAVA : практикум»

«Інформаційні системи і технології в юридичній практиці»«Дослідження операцій : практикум»

«Чисельні методи»«English for Students of Finance»«Основи військової розвідки»

2018«САSЕ-технології. Міждисциплінарне інформаційне моделювання»

«Економічна інформатика: практикум»«Економічна теорія

(політекономія, мікроекономіка, макроекономіка). Політекономія» «Економічна теорія (політекономія, мікроекономіка, макроекономіка). Мікроекономіка» «Економічна теорія (політекономія, мікроекономіка, макроекономіка). Макроекономіка»

«Охорона праці»«Економіка і організація діяльності об’єднань підприємств»

«Основи християнської культури»«Економіка підприємства»

«Фізика»«Трудове право України»

2019«Основи тактичної медицини»

«Аудит»«Збірник задач. Вища та прикладна математика»

«Міжнародні розрахунки та валютні операції»«Підготовка озброєння механізованого взводу до бойового застосування»

«Контролінг в управлінні підприємством»«Актуальні питання судової експертизи (у питаннях і відповідях)»

«Інноваційний менеджмент»«Організація навчальних занять з фізичного виховання за методом колового тренування»

«Теорія судових доказів (у таблицях і схемах)»«Статистика»

«Фінансовий менеджмент проектів і програм»«Ручний протитанковий гранатомет РПГ-7 (РПГ-7Д)»

«Організація роботи командира механізованого відділення»«Психологія управління»«Deutsch und Wirtschaft»

«Основи тактичної підготовки працівників правоохоронних органів»

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

СЕРІЯ «НА ДОПОМОГУ СТУДЕНТУ УДФСУ» Заснована 2016 року

В. В. Чмелюк,B. Л. Грищук,C. М. Бадьора,

С. А. Антоненко

ОСНОВИ ТАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

ПРАЦІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

Навчальний посібник

Ірпінь2019

УДК 351.74(075.8)ББК 67.9(4Укр)133я73

О-75Рекомендовано до друку Вченою радою

Університету державної фіскальної служби України (протокол № 5 від 30 травня 2019 року)

Рецензенти:Шаповалов Б. Б., кандидат психологічних наук, доцент, президент поліцей­

ського центру бойових мистецтв «Закон і порядок», с.н.с. Інституту проблем вихо­вання НАПН України, академік Української технологічної академії;

Давигора Ю. І., кандидат психологічних наук, підполковник поліції, завіду­вач кафедри тактичної підготовки ННІ № 3 Національної академії внутрішніх справ.

Автори:Чмелюк В. В., кандидат юридичних наук, полковник податкової міліції, на­

чальник факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації праців­ників податкової міліції;

Грищук В. Л., кандидат юридичних наук, підполковник податкової міліції, начальник кафедри спеціальних дисциплін та організації професійної підготовки;

Бадьора С. М., кандидат педагогічних наук, доцент кафедри спеціальних ди­сциплін та організації професійної підготовки;

Антоненко С. А., кандидат наук з фізичного виховання і спорту, доцент, МС СРСР, професор кафедри спеціальних дисциплін та організації професійної під­готовки.

Основи тактичної підготовки працівників правоохо- О-75 ронних органів : навчальний посібник / В. В. Чмелюк,

В. Л. Грищук, С. М. Бадьора, С. А. Антоненко. - Ірпінь : Уні­верситет ДФС України, 2019. - 218 с. - (Серія «На допомогу студенту УДФСУ», т. 51).

ISBN 978-966-337-536-6

Навчальний посібник базується на нормативно-правовій базі України і літературних дже­релах зарубіжних та вітчизняних дослідників, багаторічному досвіді викладання дисципліни, що дає змогу використовувати його у навчальному процесі закладів вищої освіти правоохоронних структур та системі службової підготовки правоохоронців.

Засвоєння запропонованого матеріалу у визначеній послідовності та обсязі дасть мож­ливість набути якісної базової підготовки у всіх правоохоронних структурах, що зумовить зро­стання рівня кваліфікації та іміджу правоохоронця.

УДК 351.74(075.8) ББК 67.9(4Укр)133я73

© Чмелюк В. В., Грищук В. Л.,Бадьора С. М., Антоненко С. А., 2019

© Університет державної фіскальної ISBN 978-966-337-536-6 служби України, 2019

ЗМІСТ

П ередмова.................................................................................................7

Розділ 1. Поняття, предмет, система та принципи тактико-спеціальної підготовки, її місце в системі службової підготовки правоохоронця.............................................9

Розділ 2. Поняття та значення комунікативного процесу 14

2.1. Комунікація між людьми в екстремальних ситуаціяху контексті сталих індивідуальних рис особистості.......................18

2.2. Специфіка процесу комунікаціїв екстремальних ситуаціях................................................................... 19

2.3. Бажані навички працівників служб безпеки дляналежної комунікації з постраждалими особами............................21

2.4. Навички, необхідні для ефективного спілкування співробітників служб безпеки з постраждалими особами в контексті сталих індивідуальних рис їхньої особистості.............22

2.5. Професійне спілкування правоохоронцяз різними категоріями громадян........................................................ 24

Розділ 3. Спілкування правоохоронців•• • 1 ••• /Лз представниками засобів масової інформації...........................32

3.1. Ефективне спілкування між правоохоронцемта представником засобів масової інформації ................................. 32

3.2. Розуміння нормативно-правових актіві вміння їх використовувати................................................................33

3.3. Типовий алгоритм дій під час спілкування зі ЗМ І................. 35

Розділ 4. Особливості тактико-спеціальної підготовки працівників Національної поліції України

^ • • • • • • -Л Пщодо несення служби патрульної поліції.................................... 37

4.1. Основні завдання та види нарядів патрульної поліції...........40

4.2. Основні форми службової діяльності патрульної поліції........43

4.3. Підготовка нарядів до несення службипатрульною поліцією........................................................................... 49

3

4.4. Порядок створення секторів реагуванняпатрульної поліції...................................................................................604.5. Організація роботи секторів реагуванняпатрульної поліції................................................................................. 61

4.6. Сектор превенції патрульної поліції...........................................774.7. Основи тактики несення служби патрульною поліцією 86

4.8. Тактика поведінки працівників Національної поліції України з метою уникнення небезпечних ситуацій........................884.9. Основні повноваження Національної поліції...........................954.10. Порядок звернення до громадян................................................98

Розділ 5. Порядок застосування правоохоронцямизаходів примусу. Види спеціальних засобівта їх характеристика......................................................................... 1015.1. Види поліцейських заходів........................................................ 1015.2. Основні принципи застосування континууму сили.............. 1035.3. Перелік та визначення видів заходів примусу........................1065.4. Умови та межі застосування поліцейськихзаходів примусу....................................................................................1085.5. Перелік, групи, види спеціальних засобівта їх характеристика.............................................................................1105.6. Правові підстави застосування вогнепальної зброї............... 125

Розділ 6. Тактика перевірки документів у гром адян 1346.1. Перелік документів, що підтверджуютьгромадянство України........................................................................ 1346.2. Послідовність перевірки документів........................................1376.3. Психологічні прийоми дій правоохоронцяв конфліктній ситуації........................................................................ 1416.4. Заходи безпеки під час проведення перевірки документів 1426.5. Тактика взаємодії пішого наряду в складі двох правоохоронців під час перевірки документів............................... 143

6.6. Тактика взаємодії наряду в складі трьох поліцейськихпід час перевірки документів у правопорушника..........................144

4

6 ^щ Г I 1 * W ' •.7. Типовий алгоритм дій під час перевірки документів у особи...............................................................................146

Розділ 7. Затримання правопорушника,порядок проведення поверхневої перевіркита огляду речей ................................................................................... 149

7.1. Затримання правопорушника за наявності часуна необхідні підготовчі д ії ................................................................. 149

7.2. Затримання правопорушника за відсутності часуна необхідні підготовчі д ії ................................................................. 150

7.3. Поверхнева перевірка затриманого..........................................152

Розділ 8. Підстави зупинки транспортного засобу.Тактичні дії під час зупинки транспортного засобу з невідомим, середнім та високим рівнями загрози ...................160

8.1. Підстави зупинки транспортного засобу................................. 160

8.2. Тактичні дії під час зупинки транспортного засобуз невідомим рівнем загрози................................................................ 161

8.3. Зупинка транспортного засобуіз середнім рівнем загрози.................................................................. 165

8.4. Тактичні дії під час зупинки транспортного засобуз високим рівнем загрози................................................................... 167

Розділ 9. Огляд місць можливогопереховування правопоруш ників................................................ 171

9.1. Сукупність тактичних дій під час огляду приміщень 171

9.2. Пересування. Схеми, техніки, варіанти та способи.............. 176

9.3. Основні принципи, схеми та правилаблокування злочинця...........................................................................180

9.4. Сукупність тактичних дій під часвнутрішнього огляду будівлі............................................................. 181

9.5. Тактика входження в будівлю................................................... 182

9.6. Способи пересування та входження в приміщення.............. 186

9.7. Огляд приміщення........................................................................191

5

Розділ 10. Дії правоохоронців під час виявлення вибухових пристроїв та речовин................................................... 194

10.1. Особливості проведення огляду місця події, пов’язаного з виявленням вибухових матеріалівабо таких, що їх нагадують................................................................197

10.2. Особливості ідентифікаціївибухонебезпечних предметів.......................................................... 201

10.3. Саморобні вибухові пристрої..................................................205

10.4. Рекомендації під час виявленнявибухонебезпечних предметів.......................................................... 207

Список використаних джерел........................................................ 213

6

ПЕРЕДМОВА

Інтенсивні зміни в правоохоронній системі України, зокрема приведення роботи Національної поліції до сучасних європейсь­ких і світових вимог, крім створення належного нормативного підґрунтя для такої діяльності, вимагають удосконалення фахової підготовки правоохоронців, підвищення професіоналізму та ре­зультативності. Адже ефективність дій правоохоронців загалом оцінюється з огляду на діяльність конкретних представників цієї системи - їхнє уміння спілкуватися з громадянами, ухвалювати законні та правильні рішення, адекватно поводитись у типових та екстремальних ситуаціях, професійно проводити затримання пра­вопорушників тощо.

Водночас високий рівень виконання правоохоронцями сво­їх професійних обов’язків, пов’язаних з охороною публічного порядку та безпеки, боротьбою зі злочинністю, має у своїй осно­ві належну підготовку, загальнотеоретичну і спеціальну - про­фесійну. З урахуванням цього процес фахової підготовки право­охоронця як організований безперервний і цілеспрямований процес з оволодіння знаннями, спеціальними уміннями і навич­ками, необхідними для успішного виконання оперативно - службових завдань, не тільки не втрачає, а, навпаки, набуває ва­жливішого значення.

Основу професійної підготовки становить належна тактико- спеціальна підготовка - індивідуальна тактична підготовка до дій у типових й екстремальних ситуаціях, а також підготовка до та­ких дій у складі службових нарядів і груп.

Враховуючи сучасні тенденції щодо збільшення, за оцінка­ми експертів, кількості незареєстрованої зброї у населення, ви­падків злісної непокори законним вимогам правоохоронця з бо­ку правопорушників, фізичного опору під час затримання, одно­часно з боку сторонніх осіб тощо, є підстави стверджувати, що тактико-спеціальна підготовка працівників правоохоронних ор­ганів має важливе значення. З огляду на необхідність забезпе­чення особистої безпеки і водночас враховуючи тенденцію до

7

відеофіксації дій правоохоронців правопорушниками чи сторон­німи особами, актуальним є питання чіткості, оперативності та правильності дій під час виконання поліцейським своїх службо­вих обов’язків. Особливо це стосується випадків застосування сили, спеціальних засобів чи вогнепальної зброї, дотримання в разі цього вимоги про доцільність та обґрунтованість їхнього за­стосування.

Незважаючи на усвідомлення керівництвом МВС України та Національної поліції пріоритету постійного підвищення рівня професіоналізму кадрів, пріоритетності безпеки працівників під час виконання службових обов’язків і дій в екстремальних ситуа­ціях і вживання дієвих заходів у цій сфері, стан справ на цьому важливому етапі діяльності спричиняє значне занепокоєння. Тра­гедії у Києві (з переслідуванням автомобіля BMW), Дніпрі, Кня­жичах є підтвердженням цього.

Очевидно, що за допомогою цього навчального посібника не вирішити всі питання забезпечення належної якості професійної діяльності правоохоронців, але, як видається, може стати ефекти­вним засобом у досягненні такого результату.

Викладений у ньому матеріал у короткій та доступній фор­мах містить і нормативні положення, і алгоритми дій поліцейсь­кого у типових та екстремальних ситуаціях.

8

РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, СИСТЕМА

ТА ПРИНЦИПИ ТАКТИКО-СПЕЦІАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ, ЇЇ МІСЦЕ В СИСТЕМІ

СЛУЖБОВОЇ ПІДГОТОВКИ ПРАВООХОРОНЦЯ

Тактико-спеціальна підготовка (далі - ТСП) є складовою си­стеми службової підготовки правоохоронців і охоплює комплекс навчальних дисциплін, мета яких - навчання особового складу умілим діям в екстремальних ситуаціях, підготовка керівного складу до виконання службово-бойових завдань в умовах надзви­чайного стану або складної оперативної обстановки в мирний і військовий час, а також тактиці несення патрульної служби.

Основу ТСП становлять:1. Вивчення і розробка тактичних засобів і прийомів дій в

екстремальних ситуаціях.2. Правові підстави застосування превентивних заходів.3. Правові підстави та порядок застосування заходів приму­

су (фізичного впливу, спеціальних засобів та вогнепальної зброї).4. Вивчення і подальше відпрацювання тактичних дій та

бойових порядків, що використовуються під час забезпечення публічної безпеки і порядку, ліквідації масових заворушень.

5. Використання маневру силами і засобами під час прове­дення спеціальних операцій, а також оволодіння методикою уп­равління цими силами.

Під екстремальними ситуаціями в цьому разі вважають такі умови обстановки, які вимагають від керівників ухвалення і вті­лення в життя неординарних рішень, а від усього особового скла­ду - максимального напруження психічних і фізичних зусиль. Такі умови характерні для воєнного стану, а в мирний час зазви­чай виникають у разі стихійного лиха, великих аварій і катастроф на підприємствах, а також під час різкого загострення оператив­ної обстановки, спричиненої діями озброєних злочинців та інших особливо небезпечних осіб, злочинних угрупувань, масових заво­рушень у населених пунктах.

9

ТСП є складовою спеціальних знань науки управління у сфері правопорядку, яка вивчає проблеми в службово-бойовій ді­яльності, розробляє специфічні питання із застосування сил і за­собів у разі надзвичайних обставин і в умовах воєнного стану.

Основними завданнями ТСП є:1. Виховання у співробітників високих морально-вольових

якостей, необхідних їм під час виконання службово-бойових завдань.

2. Формування навичок системного ухвалення рішень на виконання поставлених завдань за будь-яких умов.

3. Розвиток у співробітників теоретичних знань і практич­них навичок в організації та управлінні діями елементів у спеціа­льній операції.

4. Навчання тактичним діям патрульних поліцейських та інших працівників правоохоронної системи.

Предметом ТСП є теорія і практика підготовки та здійснен­ня службово-бойових дій в екстремальних ситуаціях.

Теорія ТСП вивчає зміст і характер екстремальних ситуацій, причини їхнього виникнення й умови, за яких вони виникають, роз­криває закономірності та принципи дій сил і засобів у цих умовах, вивчає можливості сил щодо ліквідації надзвичайних ситуацій (да­лі - НС) і їх наслідків, розробляє засоби підготовки та ведення слу­жбово-бойових дій створеними правоохоронними угрупуваннями.

Теоретичні положення ТСП відображаються в статутах, на­казах, настановах, підручниках, посібниках, теоретичних працях.

Практичний аспект ТСП охоплює діяльність керівників під­розділів усіх рівнів, формувань усього особового складу з підго­товки до ведення службово-бойових дій. До нього належить:

1. Збір і вивчення даних оперативної обстановки.2. Ухвалення рішень і доведення їх до підлеглих.3. Планування заходів.4. Підготовка підрозділів і навчання всіх категорій співро­

бітників.5. Всебічність забезпечення дій правоохоронців.6. Організація взаємодії підрозділів.7. Безпосереднє управління силами і засобами в операції.

10

Роль ТСП у сучасних умовах досить велика, адже наслідки різноманітних надзвичайних ситуацій: чи то стихійне лихо, чи значна аварія на підприємстві, транспортна катастрофа, груповий антигромадський вияв - будуть успішно і з мінімальними втра­тами усунені за добре організованих дій сил, що забезпечують публічну безпеку і порядок, безпеку руху, встановлений режим у зоні надзвичайної ситуації. Тому ТСП є важливою частиною спе­ціальної підготовки правоохоронця.

ТСП - найбільш динамічна частина спеціальних знань у сфері правоохоронної діяльності. Причому зміни в теоретичних положеннях і практичних рекомендаціях проходять швидше, з огляду на науково-технічний процес удосконалення засобів озброєної боротьби, розповсюдження різноманітних новітніх те­хнологій (одночасно з боку злочинців) та ін.

Так, розвиток і вдосконалення ТСП невідривно пов’язані з розвитком і вдосконаленням усієї системи охорони порядку та законності. Нині ТСП визначає і класифікує екстремальні ситуа­ції, виробляє теоретичні основи і практичні рекомендації щодо дій сил на основі розвитку, історичного досвіду, вивчення про­блем сучасності, прогнозу на майбутнє.

Система ТСП пов’язана з рядом навчальних дисциплін, які вивчають у закладах вищої освіти зі специфічними умовами нав­чання, а саме: спеціальною технікою, безпекою життєдіяльності, цивільним захистом, психологією безпеки та військовою топо­графією, вогневою і спеціальною фізичною підготовкою, адмініс­тративною діяльністю та професійною психологічною підготов­кою правоохоронців.

Основу ТСП становить спеціальна тактика, основна мета та зміст якої - це відпрацювання і втілення в практику типових за­собів, методів і прийомів бойових дій особового складу і підроз­ділів в екстремальних ситуаціях. До неї належать:

1. Вибір найбільш раціонального варіанта дислокації сил для кожної конкретної ситуації.

2. Планування дії.3. Безпосереднє управління.

11

Спеціальна тактика є наслідком творчого мислення і викори­стання загальновійськової тактики, узгодження її з елементами оперативної, режимної, адміністративної й інших видів діяльності.

Процес навчання спеціальної тактики охоплює проведення командно-штабних навчань і групових вправ на топографічних картах і схемах, практичні заняття і тренування на місцевості. Основний час приділяється на практичні заняття, під час яких в умовах максимального наближення до реальних практично від­працьовуються бойові дії і як окремих елементів угрупування сил у спеціальній операції, і вся операція.

Використання топографії передбачає насамперед вивчення елементів місцевості з метою врахування їхнього впливу на дію сторін у разі проведення спеціальних операцій, під час визначен­ня маршрутів патрулювання, а також топографічних карт і планів як основних графічних документів, що забезпечують науково об­ґрунтоване планування і надійне управління силами. Усе це дає змогу досконало вивчити питання управління всебічного забез­печення дій в екстремальних ситуаціях і напрацювати практичні рекомендації щодо їхнього виконання.

До основних принципів, на яких ґрунтується ТСП, належать:1. Цілеспрямованість, яка визначається концентрацією ос­

новних зусиль на досягненні основної мети - підготовки підроз­ділів і всього особового складу до дій в екстремальних ситуаціях.

2. Плановість на всіх етапах підготовки і проведенні спец- операцій.

3. Висока бойова готовність сил і засобів.4. Чітке дотримання законності.5. Принцип єдиного керівництва, заснований на чіткому

розподілі відповідальності та наданні відповідних прав.Поширення екстремальних ситуацій вимагає диференційно-

го підходу до організації і проведення військових, оперативних, режимних заходів і їхнього умілого застосування.

Мета ТСП - навчання і підготовка майбутнього офіцера.Як складова службової підготовки, ТСП пов’язана з бага­

тьма науками загальноосвітнього і галузевого характеру.Зв’язок із суспільними науками полягає в тому, що ТСП

у теоретичному аспекті ґрунтується на основних нормативно- 12

правових актах нашої держави. Ця дисципліна розробляє форми і методи роботи, що забезпечують підтримку високого рівня патрі­отизму, морального стану у співробітників органів внутрішніх справ під час виконання службово-бойових завдань.

Зв’язок ТСП з правовими юридичними дисциплінами засно­вується на чіткому дотриманні законності на всіх етапах розроб­ки і проведення спеціальних операцій.

Організація озброєних дій в екстремальних ситуаціях базу­ється на теоретичних положеннях і практичних рекомендаціях науки управління.

Практичний аспект ТСП пов’язаний з військовою наукою, яка використовує більшість засобів і методів загальновійськової тактики у процесі проведення спеціальної операції.

Одночасно спеціальна тактика відрізняється від загально­військової метою дій, специфічним складом сил і заходів, харак­тером взаємодії з державними органами і громадськими організа­ціями, а також засобами досягнення мети і використання сил, за­лучених до спецоперацій і забезпечення публічної безпеки й по­рядку в умовах складної оперативної обстановки.

Значний вплив на практичний бік ТСП мають спеціальні юридичні дисципліни:

- адміністративна діяльність;- криміналістика;- кримінальний процес;- кримінальне право та кримінологія;- оперативно-розшукова діяльність.Отже, ТСП - це комплекс навчальних дисциплін, засвоєння

яких дасть змогу ухвалювати оптимальні та доцільні рішення у разі виникнення екстремальних ситуацій.

Вивчення дисципліни «Тактико-спеціальна підготовка» сто­сується таких напрямів:

- загальновійськова підготовка (теоретична база бойових);- характеристика поліцейських нарядів під час виконання

службово-бойових завдань;- тактика патрульної поліції;- основи ведення спеціальних операцій.

13

РОЗДІЛ 2 ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ

КОМУНІКАТИВНОГО ПРОЦЕСУ

Комунікація є важливим чинником існування суспільства, оскільки суспільства без спілкування немає. Комунікація є тим процесом, який і забезпечує утворення суспільства.

«Комунікативний процес - це взаємодія між різними суб’єктами комунікації, у процесі якого здійснюється обмін ін­формацією. Він включає динамічну зміну етапів формування, пе­редавання, приймання, розшифрування і використання інформа­ції в обох напрямках під час взаємодії комунікантів». Поняття «комунікативний процес» здебільшого використовується для по­значення функції взаємодії у процесі комунікації.

«Ми живемо у світі комунікації, - пише Г. Г. Почепцов, - 70 % свого часу людина витрачає на спілкування. Без ефективної комунікації зупинилося б багато виробничих процесів. Тому пи­тання організації процесу спілкування (комунікативного процесу) є важливим для творення суспільства».

Дослідження показали, що близько 70 % часу індивідуума припадає на комунікацію: людина пише, читає, розмовляє, слу­хає. Жодна людина чи група людей не може існувати без комуні­кації. Тільки комунікація забезпечує передачу інформації та ідей. Комунікація передбачає як передачу (вислів), так і розуміння (сприйняття) повідомлення. Досконала комунікація виникає в то­му випадку, коли думка або ідея зрозумілі саме в тому значенні, яке мав на увазі, коли свідчив, тобто коли передача відбулася та­ким чином, що у приймаючого інформацію виник той самий уяв­ний образ, що був і у того, хто передавав інформацію.

Основна мета комунікаційного процесу - забезпечення ро­зуміння інформації, що є предметом обміну, тобто повідомлень.

Структура та етапи комунікативного процесуУ процесі обміну інформацією можна виділити чотири базо­

вих елементи:1. Відправник - особа, що генерує ідеї або збирає інформа­

цію і передає її.

14

2. Повідомлення - власне, інформація, закодована за допо­могою символів.

3. Канал - засіб передачі інформації.4. Одержувач - особа, якій призначена інформація і яка ін­

терпретує її.«У разі обміну інформацією відправник і одержувач прохо­

дять кілька взаємозалежних етапів. Їхнє завдання - скласти пові­домлення і використати канал для його передачі таким чином, щоб обидві сторони зрозуміли вихідну ідею. Це важко, бо кожен етап є одночасно крапкою, у якій зміст може бути пошкодженим або повністю втраченим». Зазначені взаємозалежні етапи такі:

• зародження ідеї;• кодування і вибір каналу;• передача;• декодування.Зародження ідеїОбмін інформацією починається з формулювання ідеї або

відбору інформації. Відправник вирішує, яку значиму ідею або повідомлення варто зробити предметом обміну. Багато спроб об­міну інформацією обриваються на цьому першому етапі, оскільки відправник не витрачає достатнього часу на обмірковування ідеї. «На цьому етапі необхідно усвідомити, які ідеї призначені для передачі до того, як ви відправляєте повідомлення, а також оці­нити адекватність і доречність ваших ідей з урахуванням конкре­тної ситуації і мети комунікацій».

Кодування і вибір каналуПерш ніж передати ідею, відправник повинен за допомогою

символів закодувати її, використавши для цього слова, інтонації і жести (мова тіла). Таке кодування перетворює ідею в повідом­лення.

Відправник має також обрати канал, сумісний з типом сим­волів, використаних для кодування. До деяких загальновідомих каналів належать передача мови і письмові матеріали, а також електронні засоби зв’язку, включаючи комп’ютерні мережі, елек­тронну пошту, відеострічки і відеоконференції. Якщо канал не­придатний для фізичного втілення символів, передача неможлива.

15

Картина інколи варта тисячі слів, але не під час передачі повідо­млення за телефоном. Якщо канал не досить відповідає ідеї, що зародилася на першому етапі, обмін інформацією буде менш ефе­ктивний. Вибір засобів повідомлення не повинен обмежуватися єдиним каналом. Часто бажано використовувати два або більше засобів комунікацій у поєднанні. Процес ускладнюється, оскільки відправнику доводиться встановлювати послідовність викорис­тання цих засобів і визначати тимчасові інтервали в послідовнос­ті передачі інформації. Проте дослідження показують, що одно­часне використання засобів обміну усною і письмовою інформа- ціями, звичайно, ефективніше, ніж тільки обмін письмовою інфо­рмацією.

ПередачаНа третьому етапі відправник використовує канал для дос­

тавки повідомлення (закодованої ідеї або сукупності ідей) одер­жувачу. Йдеться про фізичну передачу повідомлення, що багато людей помилково і сприймають за сам процес комунікацій. Вод­ночас передача є лише одним з етапів, через які необхідно прой­ти, щоб донести ідею до іншої особи.

ДекодуванняПісля передачі повідомлення відправником одержувач деко­

дує його. Декодування - це переклад символів відправника в ду­мці одержувача. Якщо символи, обрані відправником, мають то­чно таке ж значення для одержувача, останній знатиме, що саме мав на увазі відправник, коли формувалася його ідея. Якщо реак­ції на ідею не потрібні, то процес обміну інформації на цьому має завершитися.

Проте з ряду причин одержувач може додати трохи інший сенс повідомленню, ніж у думці відправника. Обмін інформацією потрібно вважати ефективним, якщо одержувач продемонстрував розуміння ідеї, провівши дії, яких чекав від нього відправник.

Зворотний зв ’язок«Зворотний зв’язок - це реакція на те, що було почуте, про­

читане або побачене. Інформація (у вербальному або невербаль­ному оформленні) відсилається назад відправникові, засвідчуючи про міру розуміння, довіри до повідомлення, засвоєння і згоди з16

повідомленням. За наявності зворотного зв’язку відправник і одержувач обмінюються комунікативними ролями. Початковий одержувач стає відправником і проходить через усі етапи процесу обміну інформацією для передачі свого відгуку початковому від­правнику, який тепер відіграє роль одержувача. Ефективний об­мін інформацією повинен бути двосторонньо спрямованим. Зво­ротний зв’язок може сприяти значному підвищенню ефективнос­ті обміну управлінською інформацією».

ШумШумом називають те, що спотворює сенс повідомлення.Певні шуми присутні завжди, тому на кожному етапі процесу

обміну інформацією відбувається деяке спотворення сенсу. Зазви­чай долаємо шум і передаємо наше повідомлення. Однак високий рівень шуму точно призведе до помітної втрати сенсу і може ціл­ком блокувати спробу встановлення інформаційного обміну.

Зворотний зв’язок помітно підвищує шанси на ефективний обмін інформацією, дозволяючи обом сторонам придушувати шум.

Етапи в розвитку комунікативного процесуПочепцов називає три основні етапи у розвитку комунікації:

доіндустріальний, друкований, телевізійний.Доіндустріальний етап комунікації характеризується такою

організацією процесу спілкування, який може бути виражений у формулі: спілкування «обличчям до обличчя». Такий процес спі­лкування був властивий усій спільноті і мав вигляд переважно міжособистісної, інтерперсональної комунікації, що відбувалася у формі діалогу або монологу.

Друкований етап пов’язується з першою індустріальною ре­волюцією, з виникненням масового спілкування, що зробило життя плюралістичним.

Телевізійний етап з ’явився завдяки другій індустріальній революції, коли моделі поведінки отримувалися до того, як люди навчилися читати.

На наше переконання, зміну етапів розвитку комунікації по­трібно вбачати не стільки в індустріальних революціях, скільки у психологічній перебудові комунікаторів, поштовхом до чого, як правило, були різні революції та суспільні зміни.

17

Зміна й виникнення різних видів комунікації є внутрішньою потребою людини та суспільства в цілому. Ця потреба, безпе­речно, формується під впливом зовнішніх факторів суспільного розвитку.

«Першим зовнішнім фактором, який змінив характер спіл­кування, було виникнення письма. Дописемне, або усне, спілку­вання було єдино можливим видом комунікації на ранніх етапах розвитку людства. На дописемному етапі переважала міжособис- тісна й групова комунікації». Комунікативний процес мав харак­тер безпосереднього діалогічного міжособистісного спілкування або спілкування з малою групою чи групового спілкування.

Писемний етап комунікації ускладнив комунікативний про­цес, зробив його опосередкованим, дискретним у просторі й часі, стимулював виникнення такого виду спілкування, як публічне; водночас закладалися основи масової комунікації, яка на друкар­ському етапі набула розвитку.

Аудіовізуальний етап комунікації посилив процеси масового* Г"\ • w wкомунікування. З переходом на етап електронно-медійний масова

комунікація зазнала процесу глобалізації, що стає причиною ви­никнення віртуальної комунікації такого спілкування, коли про­цеси передачі й отримання інформації переплітаються в часі й просторі, а адресант водночас виконує роль адресата.

2.1. Комунікація між людьмив екстремальних ситуаціях у контексті сталих

індивідуальних рис особистості

У процесі спілкування людина, будучи в ролі відправника (адресанта), спрямовує свої реакції, або ж повідомлення, до оде­ржувача (адресата), для якого вони виступають у ролі подразни­ків. Стимули, що їх отримує людина, можуть бути сприятливими, нейтральними або несприятливими.

Уже сама по собі екстремальна ситуація, в якій перебуває людина, є джерелом подразників передусім несприятливих, часто травмуючих, які викликають у постраждалого страх, почуття

18

небезпеки, жах, відчай, стрес, паніку, істерію та інші вкрай нега­тивні емоції. Такі кризові реакції викликають потребу у допомозі і підтримці, яка надається постраждалій особі співробітниками різних служб безпеки. Ці працівники повинні належним чином взаємодіяти з такою людиною за допомогою адекватних повідом­лень, які можуть її заспокоїти та поліпшити її психічний стан.

Велике значення для подолання кризи, якомога швидшої компенсації заподіяної шкоди або зведення її до мінімуму, має правильний процес комунікації між працівниками рятувальних служб та постраждалими.

Оскільки процес комунікації в екстремальній ситуації зале­жить від характеру ситуації, особа, що допомагає, повинна мати повну інформацію щодо неї. На цей процес впливає особистість працівників, які надають допомогу, їхні професійні знання й на­вички, компетентність в області міжособистісної комунікації, на­вички у цій сфері, а також психологічні знання про людську осо­бистість.

Комунікаційні навички визначаються особистісними рисами працівників аварійно-рятувальних служб. Особливе значення мають сталі індивідуальні риси особистості, які не змінюються під впливом навколишнього середовища.

2.2. Специфіка процесу комунікації в екстремальних ситуаціях

Аналізуючи процес комунікації в екстремальних ситуаціях, необхідно взяти до уваги такі особливості цих ситуацій, як не­сподіваність, відсутність інформації, запізнення реакцій, велика кількість подразників, втрата контролю, загроза для життєвих ін­тересів, підвищення розумової напруги, колективний психоз. Ці особливості надзвичайно ускладнюють процес спілкування і створюють перешкоди для його перебігу. У процесі спілкування в надзвичайних ситуаціях може бути багато різних типів пере­шкод, основним чином таких:

- перешкоди, породжені небезпечною ситуацією;

19

- перешкоди, що виникають з боку відправника (адресанта);- перешкоди, що виникають з боку приймаючого (адресата);- перешкоди, викликані недоліками роботи служб, пов’я­

заних з надзвичайними ситуаціями.На основі аналізу поглядів різних фахівців щодо процесу ве­

рбальної міжособистісної комунікації доходимо висновку, що про­цес комунікації в надзвичайних ситуаціях виконує такі функції:

- інформаційна, метою якої є надання необхідної інформації постраждалій особі і передача інформації про неї тій особі, яка надає допомогу;

- мотиваційна, завдяки якій здійснюється вплив на постраж- далу людину з метою її заохочення до раціональної поведінки;

- контрольна, завдяки якій здійснюється, зокрема, контроль та оцінка стану постраждалої особи і її реакції на перебіг небез­печної ситуації, яка динамічно змінюється;

- емоційна, що дозволяє висловлювати емоції і почуття; за­вдяки цій функції особа, що надає допомогу, висловлює постраж­далій людині свою турботу, доброзичливість, небайдужість і під­тримку;

- допоміжна, завдяки якій у разі необхідності особа, яка здійснює допомогу і перебуває в контакті з постраждалою люди­ною, надає їй усю необхідну і можливу допомогу.

Правильному перебігові процесу комунікації в надзвичай­них ситуаціях сприяє дотримання співробітниками служб безпеки перерахованих нижче засад:

- формулювання висловлювань: зрозумілих, граматично і стилістично правильних, коротких, чітких, добре сформульова­них та логічних;

- використання мови, зрозумілої для адресата;- доброзичливість, ввічливість, культурна поведінка;- уникання непотрібних повторів;- достовірність, цілеспрямованість;- згода між учасниками комунікації, взаємне розуміння, по­

вага та зацікавленість;- надійна, достовірна й об’єктивна інформація;- логічний зв’язок наступних висловлювань з попередніми;

20

- зосередження уваги на сутності справи;- підтвердження правильного розуміння висловлювання ад­

ресанта, наприклад за допомогою перефразування;- відповідні темпи й обсяг висловлювань, які не повинні бу­

ти занадто короткими та уривчастими, а також надто повільними й багатослівними;

- демонстрація дійсного емоційного стану;- відповідна самопрезентація - позитивний образ власної

особистості.

2.3. Бажані навички працівників служб безпеки для належної комунікації з постраждалими особами

Комунікабельність співробітників служб безпеки та їхнє вміння ефективно взаємодіяти з потерпілими особами складаєть­ся з таких навичок:

- здатність розрізняти емоції постраждалого;- здатність викликати в постраждалого потрібні емоції;- здатність контролювати свої емоції і керувати ними;- вміння передавати постраждалому чіткі й достовірні усні

повідомлення;- здатність розуміти повідомлення постраждалого;- здатність передавати невербальні повідомлення, емоції;- можливість синхронізації вербальних і невербальних пові­

домлень;- можливість створення сприятливого клімату для ефектив­

ної комунікації;- здатність демонструвати розуміння, тобто емпатійні навички;- вміння аналізувати ситуацію, в якій здійснюється процес

комунікації;- здатність отримувати, аналізувати і реагувати на повідом­

лення;- уміння терпляче вислухати постраждалого;- здатність викликати довіру;- здатність здійснювати бажаний вплив на людей за рахунок

високої внутрішньої самокерованості;21

- здатність адекватно реагувати на поведінку постраждалого;- здатність до спостерігання/діагностики особистості й ін­

дивідуальних рис постраждалого на основі його поведінки і здат­ність знаходити індивідуальний шлях впливу на нього;

- здатність гамувати негативні емоції постраждалого.

2.4. Навички, необхідні для ефективного спілкування співробітників служб безпеки

з постраждалими особами в контексті сталих індивідуальних рис їхньої особистості

Вищезазначені бажані вміння працівників служб безпеки визначаються оцінкою сталих індивідуальних рис їхньої особис­тості. Ці навички складаються з двох груп:

- інтелектуальні здібності людини, які є функцією сталих індивідуальних рис особистості у сфері інтелектуальних функцій (продуктивність, репродуктивність, талант);

- здібності міжособистісної комунікації, які є функцією ста­лих індивідуальних рис особистості у сфері міжособистісних від­носин (емоційність, терпимість, гнучкість).

Інтелектуальні навички людини залежать від значення ста­лих індивідуальних особливостей її особистості у сфері інтелек­туальних функцій. Чим більшою є її здатність до продуктивності, тим з більшою легкістю вона може пов’язувати між собою інфо­рмацію різного плану; чим більшою є здатність до репродуктив- ності, тим легше вона зберігає різні види інформації; чим біль­ший талант вона має у певній сфері, тим легше вона може ство­рювати нову інформацію у цій сфері.

Інтелектуальні навички необхідні людині для того, щоб бути спостережливою, розпізнавати та ідентифікувати якомога більше стимулів, що надходять з навколишнього середовища, легко об­робляти велику кількість інформації, вміти зосередити увагу, ма­ти високий загальний інтелект, вміти знайти вихід з непередбаче­ної і складної ситуації, комплексно підходити до вирішення про­блем, логічно мислити, аналізувати й робити висновки, оператив­но ухвалювати рішення, мати хорошу пам’ять тощо. Чим вище22

рівень інтелектуальних навичок людини, тим кращими є її кому­нікативні навички.

Навички міжособистісної взаємодії необхідні людині серед іншого для того, щоб легко співпрацювати з людьми, ефективно взаємодіяти з ними, переконувати їх і впливати на них, бути від­критим, чесним, доброзичливим і неконфліктним, вміти демон­струвати розуміння, партнерство й добру волю, бути динамічним і підприємливим, ефективно управляти людьми і спілкуватися з ними, бути несприйнятливим до тиску і маніпуляцій.

Для того щоб процес комунікації відбувався нормально, працівнику служб безпеки бажано мати такі якості:

- високу продуктивну здатність, оскільки в екстремальній ситуації, яка швидко змінюється, він має реагувати швидко й аде­кватно;

- високу репродуктивну здатність, тому що в цих ситуаціях особа, що надає допомогу, не має змоги занотовувати усю інфор­мацію, що надходить до неї, і багато що повинна запам’ятати піс­ля першого прослуховування, щоб використати цю інформацію у процесі ухвалення рішень на різних етапах кризової ситуації;

- емпатійність у діапазоні від середнього позитивного до се­реднього негативного, оскільки саме таке значення емпатійності особи, яка надає допомогу, повинно сприяти: правдивості, добро­ті, чесності, порядності, об’єктивності, зрозумілості, точності, до­стовірності вираження тощо, завдяки чому особа, що надає допо­могу, буде відповідальною, емоційно стабільною і здійснюватиме ефективний самоконтроль;

- високу толерантність, оскільки вона сприяє ефективній комунікації, прийняттю іншої людини, її позиції, переконань та ін. Така толерантність повинна забезпечити відкритість до про­блем іншої людини, розуміння, самоконтроль, терпіння, миролю­бність тощо;

- низьку піддатливість, оскільки таке її значення допомагає особі, яка надає допомогу, уникнути надмірної покірності, нері­шучості, непослідовності, відсутності стійкості до маніпуляцій, а також уберігає її від вимушених дій, слушність яких не викликає впевненості.

23

Правильний процес комунікації в екстремальній ситуації є необхідною умовою для належної протидії цій ситуації. Ефектив­на комунікація у таких умовах залежить від багатьох чинників. У цьому посібнику увагу зосереджено передусім на впливі особис­тості тих, хто надає допомогу, і правилам, які необхідно дотри­муватися в такій ситуації. Ми не аналізували зв’язок між постра­ждалими особами, які мають різні особистісні риси, і співробіт­ником служби безпеки як певною особистістю, оскільки це прак­тично неможливо через велику кількість типів особистості пост- раждалих. Проте вважаємо, що знання працівників служб безпеки у сфері системної концепції людини, що базується на теорії авто­номної системи, і знання, які дає ця теорія щодо внутрішніх ме­ханізмів психіки людини, сприяють належній роботі з потерпіли­ми і правильній комунікації з ними.

2.5. Професійне спілкування правоохоронця з різними категоріями громадян

Початок діяльності нової служби патрульної поліції - це рі­шучий крок у процесі реформування системи правоохоронних органів. Чинна реформа спрямована серед іншого на зміну нега­тивних стереотипів стосовно їхньої служби, зокрема формування позитивних уявлень про престиж Національної поліції України. Саме патрульний поліцейський нині стає обличчям поліції, оскі­льки щодня під час вирішення професійних завдань спілкується із значною кількістю громадян.

Однією з актуальних проблем підвищення рівня довіри на­селення до правоохоронців можна вважати проблему професій­ного спілкування їх із представниками різних прошарків суспіль­ства. Незважаючи на наявність численних наукових досліджень, що стосуються культури спілкування працівників правоохорон­них органів, залишаються питання, які потребують прискіпливого та детального вивчення.

Дослідженню вдосконалення службової мовної етики пра­воохоронців присвятили праці такі вітчизняні та зарубіжні науко­вці, як О. В. Беца, І. В. Ващенко, Л. Вовенарг, І. С. Войцехівська,

24

А. А. Гусейнов, Н. П. Довгань, А. А. Івін, В. М. Кукушин, Л. М. Коновалов, О. М. Корнєв, В. С. Малахов, О. Л. Націєвсь- кий, О. О. Небрат, В. Н. Панферов, Б. Д. Паригін, Я. В. Подоляк, Ю. А. Полетухін, І. Риданов, В. І. Ряшко, Л. Д. Столяренко, Ф. І. Хміль, Ю. А. Шрейдер, Р. В. Шрейдер та ін.

Комунікативна сфера є особистісним утворенням і в кожно­го індивідуальна, адже залежить від особливостей соціалізації. Професійне спілкування правоохоронців урегульоване рядом но­рмативно-правових актів, серед яких: Закон України від 2 липня 2015 р. № 580-VII «Про Національну поліцію», наказ МВС Укра­їни від 22 лютого 2012 р. № 155 «Про затвердження Правил по­ведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України», Етичний кодекс пра­цівника ОВС України від 5 жовтня 2000 р. № 7, Кодекс ООН що­до поведінки посадових осіб правоохоронних органів від 17 гру­дня 1979 р. резолюція 34/169, Основні етичні норми працівників поліції держав - учасниць СНД від 13 березня 1992 р., Декларація про поліцію Ради Європи від 8 травня 1979 р. № 690, наказ МВС України від 29 квітня 2001 р. № 322 «Про невідкладні заходи під­вищення рівня загальної та професійної культури поведінки пра­цівника ОВС», Дисциплінарний статут Національної поліції Ук­раїни, Присяга працівника Національної поліції України тощо.

Безперечно, не всі люди можуть поводитися відповідно до загальновизначених соціальних норм, законів, традицій, які схва­лює суспільство. Тому культура спілкування визначається тим, чи залишаються вони ввічливими у різних ситуаціях, пов’язаних з їхньою професійною діяльністю, чи виявляють вони толерант­ність, зберігають витримку, не відповідають грубістю на грубість навіть у конфліктних ситуаціях.

Правоохоронець, долучаючись до людських відносин, віді­грає роль арбітра в ситуаціях конфліктної взаємодії. Одним із мо­рально-етичних обов’язків працівників є дотримання коректності й гідної поведінки, притаманної представникові органу виконав­чої влади. Саме служіння поліції народу є одним з найважливі­ших чинників виховання в громадян шанобливого ставлення до закону та правоохоронної системи загалом.

25

Залежно від сфери застосування можна виділити два основні різновиди комунікативних стратегій професійного спілкування: у професійному середовищі та в межах взаємодії з громадянами.

Розглянемо їх детальніше. Спілкуючись з колегами, потріб­но шанобливо ставитися до кожного, незалежно від його звання чи посади, завжди залишатися доброзичливими та виявляти коре­ктність і толерантність. Це потребує вміння не створювати для співрозмовника незручного становища. Службові відносини не передбачають відвертої зацікавленості приватними справами, оскільки це може призвести до виникнення атмосфери недовіри та погіршення співпраці.

Звичайно, між колегами можуть виникати певні непорозу­міння. Якщо не дотримуватися правил спілкування, вони здатні перерости в серйозні конфлікти. Тому для поліцейського так ва­жливо визначитися зі стратегією спілкування й тактикою власної поведінки залежно від значущості ситуації. Наприклад, необхідно активно обстоювати власну позицію у випадках, коли наслідки взаємодії є надзвичайно важливими чи від них залежить збере­ження власного авторитету, хоча варіант протиборства й не до­лає конфлікт.

Більш продуктивною стратегією взаємодії потрібно вважати співробітництво, але цей варіант є прийнятним лише для тих, хто зможе вислухати, обговорити та знайти задовільний для обох сторін варіант вирішення проблеми. Якщо проблему вирішити неможливо чи недоречно витрачати на неї час і сили, варто її просто проігнорувати (стратегія уникнення). У такому разі ймові­рно ситуація втратить актуальність або буде більше часу для під­готовки до її вирішення. Коли спокій та мирні відносини з парт­нером важливіші, ніж власна правота, краще застосувати страте­гію пристосування. Це сприятиме налагодженню сприятливої ро­бочої атмосфери й успішної взаємодії. Так, потрібно висловити намір урегулювати ситуацію та поступитися першим, запросивши опонента до співпраці.

Водночас варто підтримувати свою здатність до відповідних дій, якщо опонент почне тиснути та намагатиметься спонукати до визнання його правоти.26

У реальному житті кожна особа намагається приховати свої слабкі сторони, створюючи «штучне» уявлення про власні пере­ваги. Така тактика потребує дезінформації опонента щодо своїх можливих дій зі сподіванням на те, що інший учасник конфлікт­ної взаємодії почне відповідним чином видозмінювати поведінку.

Кожен із названих варіантів комунікативної стратегії за пев­них умов здатен забезпечити учасникам конфлікту певні перева­ги. Принаймні його усвідомлення дає змогу передбачити харак­тер подальшої поведінки опонента й кінцевий результат взаємо­дії. Навіть у буденній розмові зі старшими, рівними чи молодши­ми за званням правоохоронцями потрібно дотримуватися певних правил організації взаємин:

- старший стосовно молодшого може наказувати, вимагати певної поведінки, затверджувати документи або пропозиції;

- рівний з рівним може повідомляти, сповіщати, просити допомоги та направляти документи;

- молодший стосовно старшого доповідає, просить дозво­лу, виконує накази з подальшою доповіддю та подає документи.

Одним із важливих професійних умінь правоохоронця є зда­тність уникати конфліктів і стимулювати колег до ввічливого спілкування. Потрібно навчитися стежити за виразом обличчя, очей, розуміти душевний стан людини та аналізувати власні дії (чи не переважає критика або егоїзм; варто запропонувати допо­могу чи краще не тривожити колегу), бути доброзичливим, щиро радіти й посміхатися колегам. Крім того, важливо стежити за власним мовленням, за його темпом, уникати недвозначних чи незрозумілих інтонацій, що викликають емоційний дискомфорт, не вживати жаргонізмів. Потрібно намагатися розмовляти в дру­жній манері і, припустившись помилки, одразу відверто це визна­ти. Звичайно, можна вказувати колегам на певні помилки, але в усталеній для професійного спілкування формі.

Вищезазначене дає змогу сформулювати загальні правила спілкування з колегами:

- простота у спілкуванні з собою допомагає іншим вільно поводитися з нами;

27

- колективна робота завжди є більш продуктивною;- варто ставитися до інших так, як би бажали, щоб стави­

лися до вас.Під час виконання своїх безпосередніх обов’язків правоохо­

ронець постійно контактує з громадянами.Наприклад, у разі зупинки водія транспортного засобу, який

порушив Правила дорожнього руху, патрульний повинен виявля­ти доречну в цій ситуації ввічливість. Алгоритм його дій має бути таким: підійти до водія, відрекомендуватися, показати посвідчен­ня та повідомити причини зупинки (п. 27.4 наказу № 111), врахо­вуючи те, що під час усного спілкування особа не лише чує його, а й сприймає візуально жести, міміку, манеру триматися, тобто загальну культуру поліцейського. Такий привід для спілкування нерідко спричиняє підвищення нервової напруги у спілкуванні між правоохоронцем і порушником. Тому необхідно зберігати спокій і чітко висловлювати свої аргументи, незважаючи на різкі висловлювання на власну адресу та інші провокативні ситуації.

Правоохоронець має діяти в межах закону і не вдаватися до вчинків, які б викликали негативний резонанс у суспільстві. То­лерантність, коректність, уміння спілкуватися з людьми, чистота мовлення - це основні ознаки гідної поведінки представника ви­конавчої влади України.

Нерідко специфіка роботи передбачає спілкування з людьми похилого віку та людьми, які мають різноманітні фізичні вади, наприклад ваду слуху. У цій ситуації потрібно діяти таким чи­ном: він має вислухати прохання особи, не перебиваючи та не вставляючи недоречних зауважень. У жодному разі не можна до­пускати проявів знервованості, не вдаватися до крику. Потрібно висловлюватися чітко, виразно, простими та зрозумілими фраза­ми. Наприкінці розмови він повинен переконатися, що співроз­мовник зрозумів його. Правоохоронець має вирізнятися психоло­гічною стійкістю. Якщо в особи взагалі відсутній слух, то полі­цейський має запропонувати їй написати своє звернення. Дії представника закону не повинні викликати невдоволення та обу­рення з боку особи, яка звернулася за допомогою.

28

У процесі виконання службових обов’язків часто виникає потреба у спілкуванні з дітьми та підлітками. У відносинах з цією категорією осіб потрібно мати педагогічні та психологічні здіб­ності, тримати ініціативу спілкування у власних руках, не при­нижувати гідність дитини чи підлітка, доброзичливо посміхаєть­ся. Посмішка стимулює продуктивне спілкування, часто знижує психологічні бар’єри, що можуть виникнути між дитиною й пра­воохоронцем. Правоохоронець застосовує суб’єктивно-індивіду­альний підхід до кожного, завжди виявляє зацікавленість та інте­рес у спілкуванні з дитиною, спонукає її до виправлення, якщо її поведінка суперечить соціальним нормам.

Іноді, наприклад у разі виникнення дорожньо-транспортної пригоди чи іншої надзвичайної події, виникає потреба у спілку­ванні з потерпілими чи свідками події. Передусім правоохоро­нець повинен відрекомендуватися, з ’ясувати, як правильно звер­татися до потерпілих чи свідків, підбираючи тональність і врахо­вуючи психоемоційний стан потерпілих.

Межа смислового сприйняття та концентрації уваги учасни­ків дорожньо-транспортної пригоди чи іншої події обмежена, то­му потрібно намагатися пояснити складні речі простими і зрозу­мілими фразами, вчасно закінчити бесіду та не нагромаджувати мовлення недоречними питаннями й висновками.

Особливу увагу потрібно приділяти спілкуванню зі злочин­цем. Під час припинення правопорушення чи затримання злочи­нця правоохоронці змушені спілкуватися з особами, поведінка яких є девіантною. Таких осіб потрібно завжди уважно вислухо­вувати, виявляючи психологічну стійкість. Опинившись в екст­ремальній ситуації, намагатися схилити правопорушника до від­мови в учиненні правопорушення чи проступку. Для того щоб переконати осіб з антисоціальною спрямованістю припинити правопорушення, потрібно намагатися спілкуватись у звичній для них манері.

У таких випадках потрібно подолати власну збудженість і знизити агресивність затриманого. У разі виникнення розбіжнос­тей під час дискусії потрібно вибудувати таку мовно-психо­логічну схему, яка б одразу спонукала до досягнення повної або

29

часткової згоди. До того ж потрібно вибудовувати комунікативну стратегію спілкування таким чином, щоб встановити цілісну кар­тину події або з ’ясувати причини та мотиви того, що спонукало вчинити певний ресоціалізований вчинок.

Інколи особа з певними відхиленнями не розуміє значущості власних дій та агресивно сприймає поліцейських. Правоохоронці в таких випадках можуть демонструвати силу й рішучість влас­них дій з метою психологічного тиску. Водночас бажано уникати застосування сили та все вирішувати шляхом діалогу в мирному контексті.

Підсумовуючи вищевикладене та враховуючи сучасні реалії реформування правоохоронних органів, що передбачає зміну ос­новної функції правоохоронної системи з каральної на сервісну, можна встановити певну мовну стратегію в спілкуванні між пра­воохоронцями та громадянами, колегами, а саме:

1) спілкування з колегами ґрунтується на комунікативній взаємодії, якій притаманне взаємне, увічливе, інформативне ве­дення діалогу та можливе зближення позицій сторін для вирі­шення стратегічних завдань. Спілкування з колегами не передба­чає зацікавленості приватними справами;

2) під час спілкування з порушниками правил дорожнього руху правоохоронець виявляє толерантність, коректність, урівно­важеність, чітко висловлює власну позицію згідно із законом що­до вчиненого порушення, не звертаючи увагу на різні провокати- вні дії та висловлювання з боку порушника й зацікавлених осіб. Усі дії поліцейського мають відбуватися лише в межах закону та не викликати негативний резонанс у суспільстві;

3) ураховуючи особливості спілкування з людьми з особли­вими потребами, потрібно притримуватися таких критеріїв спіл­кування, як уважність, доброзичливість, витримка, чітка прави­льна побудова речень, правильна інтонація;

4) спілкуючись із дітьми та підлітками, представник закону передусім повинен побудувати розмову на довірі до себе, щоб змусити дитину чи підлітка довіритися йому, налагодити спілку­вання на взаємних інтересах. Тому в такій ситуації поліцейський повинен діяти максимально доброзичливо, коректно й обережно;30

5) після дорожньо-транспортних пригод постраждалі чи очевидці можуть перебувати в емоційному шоці, який виявляєть­ся у плачі, ступорі, істериці, нервовому тремтінні. Тоді поліцей­ський діятиме як психолог (в одному випадку - підтримає, а в іншому - припинить паніку та наблизить особу до конструктив­ної розмови);

6) під час зупинення правопорушника чи доставки особи з девіантною поведінкою до органів поліції правоохоронець пере­борює нервову збудженість і вибудовує свою мовну тактику так, щоб знизити агресивність затриманого та з ’ясувати причини й умови вчинення ресоціалізованого вчинку.

31

РОЗДІЛ 3 СПІЛКУВАННЯ ПРАВООХОРОНЦІВ

З ПРЕДСТАВНИКАМИ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Нормативно-правові акти, які можуть знадобитися право­охоронцям під час спілкування з представниками ЗМІ, - це, зо­крема: Закон України «Про доступ до публічної інформації» (стст. 1, 6, 9) та ст. 171 Кримінального кодексу України «Пере­шкоджання законній професійній діяльності журналістів».

3.1. Ефективне спілкування між правоохоронцем та представником засобів масової інформації

Під час спілкування з представниками засобів масової інфо­рмації (далі - ЗМІ) правоохоронець не повинен боятися вербаль­ного контакту з пресою, а навпаки, знати, як керувати ситуацією та розмовляти, що засвідчить високий рівень підготовки і впев­неність у своїх діях. Кожен співробітник так підтверджуватиме, що нова правоохоронна система, створена на засадах чесності та прозорості, підвищуватиме рівень довіри. Працівник повинен ке­руватися такими правилами під час спілкування з представника­ми ЗМІ: ввічливість та комфорт.

Ввічливість - це основний компонент співробітництва та за­сіб контролювання ситуації, а в разі агресивного співрозмовни­ка - найефективніший засіб протидії. Якщо під час виконання своїх службових обов’язків до правоохоронця підходить праців­ник ЗМІ зі своїми запитаннями, то він спочатку може перевірити посвідчення журналіста, яке йому видається або редакцією засобу масової інформації (друкованого, теле-, радіо-, інформаційного агентства тощо), або професійним об’єднанням журналістів (На­ціональною спілкою журналістів України, незалежною медіа- профспілкою тощо), візуально перевірити наявність пізнавальних знаків журналіста (бейдж, знак каналу тощо). Після цього має 32

надати вичерпні відповіді на всі запитання, які цікавлять пред­ставника ЗМІ. Правоохоронець повинен спокійно та ввічливо відповідати на будь-які запитання. Він повинен дати відповіді, які будуть відображати його життєву позицію, а не розповідати на пам’ять декілька вивчених загальних речень. Якщо будете впев­нені у своїх словах, то вам буде комфортно та легко розмовляти з будь-яким громадянином, а не тільки з працівником ЗМІ.

Якщо інформація, про яку запитує представник ЗМІ, не вхо­дить до компетенції працівника, то останній повинен порадити журналісту звернутися на гарячу лінію, а також надати контактну інформацію особи, яка може детально відповісти на запитання представника ЗМІ.

3.2. Розуміння нормативно-правових актів і вміння їх використовувати

Правоохоронець може надавати інформацію згідно зі ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами на будь-яких носіях інформація, що отри­мана або створена в процесі виконання суб’єктами владних пов­новажень власних обов’язків, передбачених чинним законодавст­вом, або яка міститься у володінні суб’єктів владних повнова­жень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, установле­них законом.

Якщо якимось нормативно-правовим актом встановлено об­меження на збір інформації, то працівник повинен повідомити представника ЗМІ про це та зазначити відповідний нормативно- правовий акт. Також він може надати журналісту контактну ін­формацію особи, яка зможе детальніше проінформувати праців­ника ЗМІ.

У разі коли представники ЗМІ підходять до правоохоронця, який працює на місці події, то останній повинен коротко надати

33

тільки публічну інформацію про обставини певної події та домо­витися про співпрацю з представниками ЗМІ.

Якщо журналіст не хоче співпрацювати та заважає в будь- який спосіб виконанню функціональних обов’язків (фізично на­магається заважати, накидається на постраждалих/потерпілих тощо), співробітник повинен використати навички вербальної самооборони для того, щоб деескалувати конфлікт.

Якщо представник ЗМІ почне застосовувати фізичну силу, то правоохоронець повинен вивести його за межі місця подій (за обмежуючу стрічку, патрульні машини тощо). Також правоохо­ронець має право задокументувати на камеру поведінку праців­ника ЗМІ як доказ непрофесійної/неетичної поведінки журналіс­та, яка заважала виконувати власні обов’язки.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про доступ до публіч­ної інформації» інформація, яку співробітник не повинен надава­ти представникам ЗМІ:

Конфіденційна інформація (адреси, телефони й інша контакт­на інформація громадян і співробітників правоохоронних органів).

Таємна інформація - інформація, що є слідчою або держав­ною таємницею і стосується національної безпеки, економічного устрою, прав людини.

Службова інформація:- міститься в документах суб’єктів владних повноважень,

які становлять внутрішньовідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони безпосередньо пов’язані з розробкою діяльності установи або здійсненням кон­трольних, наглядових функцій органами державної влади, проце­сом ухвалення рішень і передують публічному обговоренню та/або ухваленню рішень;

- зібрана під час оперативно-розвідувальної та контррозві- дувальної діяльності, пов’язана з обороною країни, яка є держав­ною таємницею.

Документи, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, яким присвоюється гриф «для службового користу­вання». Доступ до таких документів надається відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».34

Перелік відомостей, які становлять службову інформацію, що збирається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб’єктами владних повноважень, зок­рема на виконання делегованих повноважень, не може бути об­межений у доступі.

Журналіст має право вести фото-/відеозйомку правоохорон­ця та його посвідчення, але останній може попросити не показу­вати його лице та лице постраждалих, посилаючись у разі цього на Кодекс журналістської діяльності.

Права та обов’язки журналіста поширюються на зарубіжних журналістів, що працюють в Україні. До журналістів прирівню­ються кіно- і телеоператори, режисери й інші працівники засобів масової інформації, якщо вони входять до складу творчих груп.

Згідно зі ст. 171 Кримінального кодексу України правоохо­ронець не має права перешкоджати журналістській діяльності, не повинен закривати камеру руками або вступати у фізичне проти­стояння з представником ЗМІ. Службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилу­чення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів і те­хнічних засобів, якими він користується у власній роботі.

3.3. Типовий алгоритм дій під час спілкування зі ЗМІ

Цей алгоритм поведінки передбачає такі кроки:Увімкніть відеофіксацію.Представтеся.Дізнайтеся та занотуйте ім’я журналіста, назву ЗМІ, переві­

рте його посвідчення (суто єдиного зразка немає, оцінюйте за си­туацією).

Якщо журналіст відволікає невчасно, ввічливо поясніть, що зможете прокоментувати події лише після того, як виконаєте свої невідкладні обов’язки на місці події.

Неприпустимо мовчки уникати спілкування, закривати ка­меру руками або вступати у фізичне протистояння з представни­ком ЗМІ.

35

На місці злочину до прибуття СОГ не допускайте журналіс­тів безпосередньо до місця події. Поясніть, що вони можуть зни­щити чи спотворити сліди злочину.

Якщо журналіст не хоче співпрацювати та заважає в будь- який спосіб виконанню ваших обов’язків (фізично намагається вам заважати, накидається на постраждалих тощо), максимально обережно виведіть його за межі місця події (за обмежувальну стрічку, патрульні машини тощо).

Журналіст має право вести фото-/відеозйомку вас та вашого посвідчення, але ви можете попросити не показувати ваше об­личчя та/або обличчя постраждалих.

Ввічливо відповідайте на всі запитання журналіста, на які ви можете компетентно відповісти.

Водночас щодо конкретних правопорушень ваша компетен­ція така: ви можете підтверджувати виключно факти, але не оці­нюєте і не висловлюєте припущень.

Неприпустимо відповідати «без коментарів» тощо. Якщо ви не компетентні відповісти, порадьте звернутися до прес-служби Управління поліції.

Повідомляйте вашого командира або прес-службу про ко­жен контакт зі ЗМІ.

36

РОЗДІЛ 4ОСОБЛИВОСТІ ТАКТИКО-СПЕЦІАЛЬНОЇ

ПІДГОТОВКИ ПРАЦІВНИКІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ ЩОДО НЕСЕННЯ СЛУЖБИ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ

Національна поліція України - це центральний орган вико­навчої влади, який слугує суспільству шляхом забезпечення охо­рони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабіне­том Міністрів України через міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Європейська інтеграція України зобов’язує нашу державу забезпечити ефективне функціонування інститутів, які гарантува­тимуть верховенство права, додержання прав і свобод людини та громадянина, їх ефективний захист. Одним із таких завдань є утворення Міністерства внутрішніх справ як цивільного органу європейського зразка з функціонально виправданою управлінсь­кою структурою, чітким розподілом повноважень між структур­ними підрозділами, оптимальним співвідношенням керівного та виконавчого складу персоналу.

Основною метою ухвалення закону є створення Національ­ної поліції в Україні.

Поліція - це складова системи органів Міністерства внут­рішніх справ, які здійснюють державну виконавчу владу у внут­рішній сфері держави. Поліція створена державою для здійснення її функцій служіння суспільству. Основною особливістю статусу поліції є те, що вона наділена такими засобами і можливостями, яких не має жодна інша організація, а саме державно-владними повноваженнями.

Так, відповідно до Закону України від 17 березня 2011 р. № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» Націона­льна поліція України - центральний орган виконавчої влади, який входить до системи центральних органів виконавчої влади.

37

Вищим органом системи центральних органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який спрямовує та координує діяль­ність поліції через міністра внутрішніх справ України.

МВС очолює міністр, який призначається на посаду за по­данням Прем’єр-міністра України і звільняється з посади Верхо­вною Радою України.

Міністр має першого заступника, заступників та заступника міністра - керівника апарату, які призначаються на посаду та зві­льняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України відповідно до пропозицій міністра.

Основні повноваження міністра внутрішніх справ у відно­синах з поліцією визначені ст. 16 Закону України «Про націона­льну поліцію».

МВС є основним органом у системі центральних органів ви­конавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, власності, інтересів суспільства та держави від злочинних і кри­мінально протиправних посягань, протидії (боротьби) зі злочин­ністю, виявлення кримінальних правопорушень, підтримання пу­блічної безпеки і порядку (охорони громадського порядку, забез­печення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху), а також забезпечує формування державної політики у сфері захисту дер­жавного кордону та охорони суверенних прав України в її ви­ключній (морській) економічній зоні, у сферах цивільного захис­ту, зокрема запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, за­хисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та лікві­дації надзвичайних ситуацій, гідрометеорологічної діяльності, мі­грації (імміграції та еміграції), зокрема протидії нелегальній (не­законній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біже­нців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Систему поліції формують: центральний орган управління поліцією, керівник якого призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр- міністра України відповідно до пропозицій міністра внутрішніх справ України (стст. 14, 21 закону), та територіальні органи полі­ції поліцією, які утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет

38

Міністрів України за поданням міністра внутрішніх справ Украї­ни на підставі пропозицій керівника поліції. Керівники територі­альних органів поліції призначаються на посади та звільняються з посад керівником поліції за погодженням із міністром внутрішніх справ України (ст. 15 закону).

Так, поряд з іншими органами виконавчої влади, діяльність яких координується міністром у системі МВС, функціонує Наці­ональна поліція, яку очолює керівник поліції.

У складі поліції функціонують:- кримінальна поліція;- патрульна поліція;- органи досудового розслідування;- поліція охорони;- спеціальна поліція;- поліція особливого призначення.У системі поліції можуть утворюватися науково-дослідні

установи та установи забезпечення.П. 2 ст. 1. Діяльність поліції спрямовується та координу­

ється Кабінетом Міністрів України через міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Мініст­рів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Згідно зі ст. 2 Закону України від 27 лютого 2014 року № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» серед основних за­вдань Кабінету Міністрів України є:

- забезпечення державного суверенітету та економічної са­мостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої полі­тики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України;

- вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і все­бічного розвитку особистості;

- забезпечення розвитку і державної підтримки науково- технічного та інноваційного потенціалу держави;

- забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власнос­ті; здійснення управління об’єктами державної власності відпо­відно до закону;

39

- здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

- спрямування та координація роботи міністерств, інших ор­ганів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.

До основних повноважень Кабінету Міністрів України (ст. 20) належить здійснення, відповідно до закону управління об’єктами державної власності, зокрема корпоративними права­ми, делегує в установленому законом порядку окремі повнова­ження щодо управління зазначеними об’єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим держав­ним адміністраціям та відповідним суб’єктам господарювання; забезпечує розроблення і виконання державних програм привати­зації; подає Верховній Раді України пропозиції стосовно визна­чення переліку об’єктів права державної власності, що не підля­гають приватизації.

Правова основа діяльності поліціїУ своїй діяльності поліція керується Конституцією України

міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, Законом України «Про Націо­нальну поліцію» та іншими законами України, актами Президен­та України та постановами Верховної Ради України, ухваленими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими, відповідно до них, актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно- правовими актами.

4.1. Основні завдання та види нарядів патрульної поліції

Патрульна поліція - підрозділ Національної поліції України, що здійснює цілодобове патрулювання вулиць, а також першим реагує на виклики 102, з метою забезпечення публічного порядку і безпеки, захисту прав громадян, безпеки дорожнього руху, за­безпечує публічний порядок і безпеку в разі проведення масових

40

заходів, залучається до ліквідації наслідків аварії, катастрофи, стихійного лиха.

Основні завдання патрульної поліції1. Реалізація в межах компетенції державної політики у

сфері забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів сус­пільства і держави публічного порядку і безпеки. Забезпечення безпеки осіб, захисту їхніх прав, свобод та законних інтересів; створення стану захищеності життєво важливих інтересів суспі­льства, сконцентрованих у його матеріальних і духовних ціннос­тях, нормальних умов життєдіяльності людини, діяльності під­приємств, установ, організацій.

2. Запобігання кримінальним, адміністративним правопору­шенням; попередження, виявлення та припинення кримінальних та адміністративних правопорушень, випадків насильства у сім’ї, а також виявлення причин і умов, що сприяють їх учиненню.

3. Взаємодія із суспільством: реалізація підходу «поліція та громада», що полягає у співпраці та взаємодії з населенням, гро­мадськими організаціями, іншими підрозділами Національної полі­ції, органами публічної влади, з метою запобігання правопорушен­ням, забезпечення безпеки, зниження рівня злочинності, а також установлення довірливих відносин між поліцією та населенням.

4. Надання в межах, визначених законом, послуг за допомо­ги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуації потребують такої допомоги.

5. Забезпечення безпеки дорожнього руху; організація кон­тролю за додержанням законів, інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Основні функції патрульної поліціїПатрульна поліція, відповідно до завдань, виконує такі

функції:1) реалізовує в межах власної компетенції державну політику

у сфері забезпечення публічної безпеки і громадського порядку, охорони та захисту прав і свобод людини, інтересів суспільства й держави, протидії злочинності, безпеки дорожнього руху;

41

2) підтримує партнерські відносини з населенням, територі­альними громадами та інститутами громадянського суспільства для ефективного виконання завдань патрульної поліції і підви­щення довіри населення до неї;

3) здійснює співпрацю підрозділів патрульної поліції у ме­жах наданих їм повноважень з іншими структурними підрозділа­ми Національної поліції та МВС України;

4) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спря­мовану на запобігання вчинення правопорушень;

5) вживає організаційних заходів для підвищення рівня без­пеки дорожнього руху;

6) виявляє та припиняє факти порушення безпеки дорож­нього руху, а також виявляє причини й умови, що сприяють їх учиненню;

7) здійснює контроль за додержанням законів, інших нор­мативних актів з питань безпеки дорожнього руху;

8) надає в межах власної компетенції посадовим і службо­вим особам та громадянам обов’язкові для виконання приписи про усунення порушень законодавства, зокрема правил, норм та стан­дартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху;

9) удосконалює регулювання дорожнього руху з метою за­безпечення його безпеки та підвищення ефективності викорис­тання транспортних засобів;

10) інформує про здійснення державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і громадського порядку, охорони та захисту прав і свобод людини, інтересів суспільства й держави, протидії злочинності, безпеки дорожнього руху;

11) забезпечує в межах повноважень, передбачених зако­ном, здійснення заходів щодо запобігання корупції;

12) здійснює добір кадрів в органи та підрозділи патруль­ної поліції, формує кадровий резерв на відповідні посади, органі­зовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення квалі­фікації працівників патрульної поліції;

13) здійснює інші функції та повноваження, визначені за­конодавством.

42

4.2. Основні форми службової діяльності патрульної поліції

Основними формами службової діяльності патрульної по­ліції є:

1) патрулювання на транспортному засобі;2) піший патруль.Патрулювати можна також за допомогою інших засобів згі­

дно із законодавством України (наприклад, спеціальні автомаши­ни, вертольоти, мотоцикли, велосипеди та інші транспортні засо­би, а також кінний патруль).

АвтопатрульПатрульні автомобілі використовуються для переміщення

патрулів з одного пункту несення служби до іншого, патрулю­вання за маршрутом, виїздів на місце події, доставляння в служ­бові приміщення осіб, затриманих за вчинення злочинів і пору­шень публічної безпеки і порядку, у винятках (за відсутності спе­ціального транспорту) - для доставляння в медичні заклади гро­мадян, які є в безпорадному стані, а також осіб, які перебувають у стані сп’яніння на вулицях і в інших публічних місцях.

Спорядження патрульного автомобіля:1\ • w • 5) пристрій радіозв язку;2) гучномовець;Л \ * v j __ ____ ' w *3) спеціальний пристрій освітлення;4) спеціальні звукові сигнали;5) планшет;6) принтер;7) вогнегасник;8) аптечка невідкладної медичної допомоги;9) термінал безготівкового розрахунку;10) бронежилети;11) попереджувальні знаки.Екіпаж складається з двох патрульних (за необхідності з

трьох).Під час здійснення патрулювання в автомобілі зі спеціаль­

ними знаками використовується така методика:

43

- з метою спостереження за дорожнім рухом здійснюється патрулювання в потоці інших транспортних засобів;

- з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, врахову­ючи статистичний аналіз, автопатруль повинен зупинятися у громадських місцях підвищеної небезпеки так, щоб його було ви­дно іншим водіям.

Екіпажу патрульної служби забороняється:- перевезення вантажу і третіх осіб (за винятком випадків,

передбачених законом);- самостійно ухвалювати рішення про зміну маршруту;- залишати затриманих у машині без нагляду.Піший патрульПіше патрулювання здійснюється в громадських місцях.Під час пішого патрулювання захист правопорядку на тери­

торії проводиться в однострої зі спеціальним спорядженням, за­твердженим у встановленому законодавством України порядку.

Патрулю для несення служби визначається маршрут патру­лювання, що включає місцевість, яка прилягає до основного на­прямку руху патруля в межах видимості та чутності.

Піший патруль постійно перебуває на зв’язку з найближчим патрульним екіпажем, з черговою службою, щогодини повідом­ляє безпосередньому керівнику та черговій частині про своє міс­цезнаходження та обстановку на своїй території.

Дислокація нарядів патрульної поліції1. Сили і можливості патрульного на певній території ви­

значаються відповідно до місця його дислокації та обов’язкових щоденних норм.

2. Дислокацією є певна територія, на якій виконує свої обов’язки патрульний і яка розділена на квадрати і контрольно- пропускні пункти.

3. Схему дислокації розробляють і затверджують керівники відповідних органів патрульної поліції, ураховуючи в разі цього особливості території (наприклад, щільність населення). Кожний екіпаж повинен виконувати покладені на нього функції в закріп­леному за ним квадраті або контрольно-пропускному пункті.

44

4. Графік чергувань та режим робочого часу особового складу визначається керівником відповідного органу патрульної поліції. За необхідності виїзду екіпажу з квадрата дій цей квадрат перекривають екіпажі із сусідніх квадратів. У разі необхідності або отримання інформації від інших правоохоронних органів ко­рдони квадратів можуть бути змінені.

5. Тимчасова відсутність патрульного на території його дії.Патрульний має право тимчасово залишити закріплену за

ним територію в таких випадках:1) у разі виконання доручення безпосереднього керівника

або чергової служби. Зокрема, коли виникає необхідність відно­вити правопорядок, попередити вчинення злочину та інших пра­вопорушень за межами території, що закріплена за патрульним;

2) під час переслідування підозрюваного з метою його за­тримання;

3) у разі нападу на осіб або проведення рятувальних дій під час стихійного лиха;

4) перевезення правопорушників;5) під час транспортування безпритульних неповнолітніх у

відповідні органи;6) з метою надання невідкладної медичної допомоги пост-

раждалим;7) у разі несподіваної хвороби напарника екіпаж повинен

зв’язатися з черговим служби і безпосереднім керівником, щоб повідомити причину припинення маршруту.

Є такі види нарядів: патрулі, пересувні поліцейські групи (ППГ), патрульні групи (ПГ), пости охорони порядку (ПО), пости охорони об’єктів (ПОО), пости регулювання дорожнього руху (ПР), патрулі для нагляду за дорожнім рухом (ПНР) і контрольно- пропускні пункти (КПП). До засобів патрульної поліції належать:

а) спеціальні автомашини, вертольоти, мотоцикли, велоси­педи, катери та інші транспортні засоби;

б) відеомагнітофони, диктофони, радіо, прямий зв’язок і си­гналізація;

в) вогнепальна зброя, спорядження і спеціальні засоби;

45

г) електромегафони, освітлювальні прибори, інша апаратура і технічні засоби;

д) службові собаки та коні.Патрульні автомобілі та мотоцикли використовуються для

переміщення патрулів з одного пункту несення служби до іншо­го, патрулювання за маршрутом, виїздів на місце події, достав­ляння в службові приміщення осіб, затриманих за вчинення зло­чинів і порушень публічної безпеки і порядку, у виняткових ви­падках (за відсутності спеціального транспорту) - для доставлян­ня в медичні заклади громадян, які перебувають у безпорадному стані, а також у стані сп’яніння на вулицях і в інших громадських місцях.

Використання патрульного транспорту з іншою метою кате­горично забороняється. Патрульні автомобілі й мотоцикли по­винні бути оснащені радіостанціями й укомплектовані спеціаль­ними засобами і необхідним інструментом.

Патрульні катери призначені для здійснення патрулювання на водоймищах, а також для забезпечення порядку і безпеки під час проведення спортивних змагань та інших заходів на воді.

Вертольоти використовуються для транспортування патру­льних нарядів у важкодоступну для іншого виду транспорту міс­цевість або на значну відстань, а також для контролю за станом обстановки в разі виникнення надзвичайних обставин.

Велосипеди застосовують для патрулювання у приміській, дачній або курортній місцевостях, парковій зоні та інших місцях, де рух інших видів транспорту ускладнений.

Кінні наряди практикують для патрулювання в лісних та па­ркових масивах, на околицях міст і населених пунктів, під час за­безпечення спортивних та інших масових заходів.

Патруль - рухомий наряд у складі одного або декількох пра­цівників поліції, який виконує покладені на нього обов’язки на маршруті патрулювання. Патрулі можуть нести службу на автомо­білях (ПА), мотоциклах (ПМ), катерах (ПКТ), велосипедах (ПВ).

Застосовуються також піші (ПП), кінні (ПК) та патрулі зі службовими собаками (ПС). Патрулю для несення служби ви­значається маршрут патрулювання, що включає місцевість, яка46

прилягає до основного напрямку руху патруля в межах видимості і чутності. Ширина смуги маршруту патрулювання уточнюється на місцевості, що прилягає до основного напрямку руху патруля в межах закріпленої за ним території. Довжина маршруту патруля на автомобілі становить переважно 6-8 км, на мотоциклі - 3-5 км, пішого - 1-1,5 км. Довжина маршрутів може бути збільшена або зменшена залежно від їх особливостей і стану оперативної обста­новки на них.

Пересувна поліцейська група (ППГ) - комбінований за складом та оснащений спеціальними технічними засобами наряд поліції на автомобілі, який патрулює в закріпленому секторі або квадраті та призначений для вжиття невідкладних заходів з попе­редження порушень публічної безпеки і порядку, здійснення опе- ративно-розшукових заходів щодо розкриття злочинів по «гаря­чих» слідах. Склад кожної такої групи визначається наказом на­чальника підрозділу НП міста, району населених пунктів і до неї включаються: працівник сектору кримінальної поліції, дільнич­ний офіцер поліції, офіцер поліції та поліцейський водій.

Крім того, для забезпечення публічної безпеки і порядку ство­рюють спільні наряди (СН) із залученням військовослужбовців На­ціональної гвардії України або Міністерства оборони України.

Патрульна група (ПГ) - наряд у складі двох або більше па­трулів під єдиним керівництвом. Патрульній групі для несення служби визначається дільниця території міста, відокремлене се­лище, об’єкт, де проводяться масові заходи, зона масового відпо­чинку тощо. Основу патрульної групи становить патруль на ав­томобілі, обладнаний радіостанцією, проблисковим маячком, гу- чномовною установкою, сиреною та іншими технічними засоба­ми. Начальником патрульної групи (старшим наряду патрульної групи) призначається досвідчений офіцер поліції, спроможний забезпечити ефективне керівництво патрульною групою.

Спеціалізована патрульна група (СПГ) - спеціальний вид наряду, призначений для боротьби з найпоширенішими правопо­рушеннями на вулицях та в інших громадських місцях. Члени цієї групи несуть службу зазвичай у цивільному одязі під керівницт­вом оперативного працівника або дільничного офіцера поліції.

47

Пост охорони порядку (ПО) - місце або дільниця місцевос­ті, де працівники поліції (постові) виконують покладені на них обов’язки. Для поста визначається його центр і межі. Центр поста визначається в такому місці, звідки найзручніше наглядати і швидко вживати заходи для попередження й припинення право­порушень. Відстань меж від центру поста не повинна перевищу­вати зазвичай 300 м. Пости виставляються в місцях, де необхідно забезпечити постійну присутність працівника поліції.

Пости охорони об’єктів (ПОО) - місце або дільниця місце­вості, де працівники Державної служби охорони при МВС Украї­ни здійснюють на договірних засадах охорону об’єктів та іншого майна державної, колективної та приватної власності, майна іно­земних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб, а також громадян. Пости виставляються на об’єктах, де необ­хідно забезпечити постійну поліцейську охорону їхнього майна.

Патрулі для нагляду за дорожнім рухом (ПНР) - наряд у складі одного або кількох працівників Дорожньої поліції, який здійснює контроль за дорожнім рухом та виконанням громадяна­ми Правил дорожнього руху шляхом патрулювання на автомобі­лях, мотоциклах, вертольотах або пішим патрулюванням.

Піше патрулювання застосовується для контролю за рухом на невеликих за відстанню, напружених за рухом та інтенсивніс­тю, небезпечних за аварійністю ділянках доріг (вулиць). У разі цього застосовуються такі методи несення служби, які мають можливість своєчасно фіксувати і припиняти усі правопорушен­ня. Втручання в разі правопорушень полягає в обов’язковому реагуванні на дії громадян з метою запобігання та припинення правопорушень, застосування встановлених засобів впливу до порушників.

Для забезпечення пропускного режиму або обмеження руху транспорту і пішоходів у конкретному районі (місцевості) під час проведення масових заходів, виникненні стихійного лиха, епіде­мій та в інших випадках створюють контрольно-пропускні пунк­ти (КПП), де перебуває наряд поліції. На важливих дільницях і напрямках старшими нарядів на контрольно-пропускних пунктах призначають досвідчених офіцерів поліції.48

Особи молодшого і керівного складу зобов’язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби й обумовлено наказами начальників територіальних органів поліції.

4.3. Підготовка нарядів до несення служби патрульною поліцією

Працівники патрульної поліції, призначені в наряд для не­сення служби, прибувають у підрозділ НП чи спеціально визна­чене місце за 45 хв до початку інструктажу. У разі прибуття вони доповідають черговому і своєму командирові, називають їх за званням, додаючи перед званням слово «Товаришу (пане)», на­приклад: «Товаришу (пане) лейтенант, капрал Петренко для не­сення служби прибув».

Керівники усіх рівнів несуть персональну відповідальність за організацію безпеки поліцейських, його теоретичну і практич­ну підготовку, вміння професійно та грамотно реагувати і діяти в нестандартних, екстремальних ситуаціях.

Інструктаж нарядів проводить керівник (заступник керівни­ка, уповноважена особа від керівництва) підрозділу. З метою під­вищення професійної майстерності поліцейських з охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної (громадської) безпеки і порядку, згідно з розробленою методи­кою інструктажів, для участі в їх проведені можуть запрошувати­ся керівники або досвідчені працівники блоку кримінальної полі­ції, патрульної поліції, превентивної діяльності, а також праців­ник підрозділу професійного навчання, інструктор (позаштатний інструктор) з особистої безпеки. Інструктаж проводиться безпо­середньо перед початком несення служби з працівниками, які за­ступили в наряд у складі слідчо-оперативної групи, сектору реа­гування патрульної поліції, інших видів нарядів, які будуть нести службу разом або виконувати ідентичні завдання.

До несення служби у складі нарядів залучаються працівники поліції, які допущені до самостійного виконання службових обов’язків та за якими закріплена вогнепальна зброя.

49

Перед проведенням цільового інструктажу працівники полі­ції озброюються й екіпіруються спеціальними засобами активної оборони й індивідуального захисту.

Однострій поліцейського:- поліцейський повинен мати акуратний зовнішній вигляд,

справне спорядження, носити встановлений однострій;- на однострої повинен бути розміщений нагрудний знак із

чітким зазначенням його спеціального жетона.Спорядження патруля (пішого й на автомобілі):- службове посвідчення;- вогнепальна зброя з набоями та запасними магазинами;- засоби індивідуального захисту, спецзасоби;- ліхтар;- ручка;- олівець;- офіцерська лінійка;- блокнот;- схема креслень ДТП;- світловідбивальний диск;- далекомір, драгер;- стрічка (сигнальна стрічка) або сигнальні загороджувальні

конуси для огородження місця події;- протоколи про адміністративні правопорушення;- протоколи про затримання;- бланки постанови про адміністративні правопорушення;- аркуші паперу (формат А4);- мобільні пристрої радіозв’язку (радіостанція);- тактичний ремінь;- мобільний телефон, планшет;- портативний (нагрудний) відеореєстратор;- службова сумка;- перев’язувальний пакет (індивідуальна аптечка).Цільовий інструктаж поліцейських передбачає проведення:1) підготовчої частини, яка охоплює:- визначення фізичної готовності поліцейських до несення

служби;50

- стройового огляду поліцейських;- визначення психологічної готовності працівників до не­

сення служби;2) основної частини, яка охоплює:- доведення оперативної обстановки і поставлення праців­

никам поліції завдань на період несення служби;- опитування поліцейських на предмет знання ними своїх

службових обов’язків, правових підстав застосування і викорис­тання заходів примусу, матеріальної частини зброї і заходів без­пеки під час поводження з нею;

- оцінку готовності поліцейських до дій у типових і екстре­мальних ситуаціях.

Проведення цільових інструктажів щоденно фіксується у книзі постових відомостей, журналі реєстрації інструктажів про заходи безпеки під час поводження зі зброєю, згідно з додатком до наказу МВС України від 01.02.2016 № 70, та журналі обліку перевірки рівня знань під час проведення цільового інструктажу.

Журнали інструктажів мають бути зареєстровані, прошну­ровані, пронумеровані, скріплені печаткою і зберігатися у черго­вій частині підрозділу.

Контроль за збереженням та веденням службової документа­ції, відомостей, облік (відміток) реєстрації інструктажів поклада­ється на керівників структурних підрозділів апарату Г оловного уп­равління, керівників окремих підрозділів ГУНП, начальників сек­торів реагування патрульної поліції відділів і відділень поліції, ке­рівників відділу моніторингу відділів і відділень поліції в містах.

Перевірки якості проведення цільових інструктажів здійс­нюються відповідальними (помічниками відповідальних) від ке­рівництва ГУНП, працівниками УОАЗОР (управління організа­ційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування го­ловних управлінь Національної поліції України), УКЗ ГУНП (уп­равління кадрового забезпечення головних управлінь Національ­ної поліції України).

Початок інструктажу в підрозділі залежить від розпорядку дня, в разі цього час на проведення основної частини інструктажу не повинен перевищувати 30 хв.

51

На інструктажі в обов’язковому порядку повинні бути при­сутні:

- керівник (командир) підрозділу;- відповідальний, помічник відповідального від керівництва;- представник керівництва стройового підрозділу (за необ­

хідності);- начальник сектору реагування патрульної поліції (якщо

передбачено штатним розкладом);- черговий;- черговий, який змінюється;- поліцейські структурних підрозділів (служб), які заступа­

ють у наряд.До інструктажу також можуть залучатися:- інспектор з професійного навчання або інструктор (поза­

штатний інструктор) з особистої безпеки.Інструктаж проводиться у визначеному керівником підроз­

ділу місці з огляду на конкретне завдання, зазвичай у спеціально обладнаному приміщенні (навчальному класі) або у внутрішньо­му подвір’ї підрозділу, і передбачає здійснення певних заходів:

Озброєння працівниківПрацівники поліції перед проведенням цільового інструкта­

жу отримують у черговій частині вогнепальну зброю і спеціальні засоби (кайданки, гумові кийки та балончики з препаратами сльо- зогінної і дратівної дії) та засоби індивідуального захисту (шоло­ми, бронежилети та ін.).

Видача й приймання озброєння здійснюється відповідно до вимог Розділу 3 Інструкції із заходів безпеки під час поводження з вогнепальною зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70.

Для отримання вогнепальної зброї, боєприпасів керівник (командир) підрозділу, його заступники або відповідальний від керівництва повідомляє чергового по органу про необхідність їх­ньої видачі.

Підставою для видачі черговим озброєння й спецзасобів по­ліцейським підрозділу є письмова вказівка керівника підрозділу у вигляді затверджених ним відомостей служби нарядів, графіків52

чергувань або чищення зброї, розстановок поліцейських під час уведення в дію оперативних планів чи проведення операцій, витя­гів з наказів або рапортів з його резолюцією, в обмін на картку- замісник і за наявності підпису особи, яка отримує озброєння у книзі видачі та приймання озброєння і спецзасобів або у книзі нарядів.

Працівникам поліції інших підрозділів НП України та під­розділів інших міністерств і відомств озброєння видається на під­ставі відомості, графіків, листів, заявок, затверджених керівницт­вом підрозділу, що передав зброю на тимчасове зберігання (з обов’язковою резолюцією начальника підрозділу, де зберігається зброя, і зазначенням точного часу отримання та здачі озброєння), а особам, які перебувають у відрядженні, - під час пред’явлення службового посвідчення та посвідчення про відрядження.

З дозволу чергового по підрозділу під контролем керівника підрозділу (командира підрозділу, служби або його заступника чи відповідального від керівництва органу) працівники почергово по одному заходять до спеціально обладнаної кімнати чергової час­тини для отримання зброї і боєприпасів.

Черговий видає поліцейським зброю, спорядження, спеціа­льні засоби, засоби зв’язку. Про отримання зброї працівник полі­ції робить відмітку в книзі служби нарядів.

Отримавши зброю і боєприпаси, поліцейський підходить до кулеуловлювача і проводить їх огляд. Перевіряє наявність пат­рона в патроннику, для чого вилучає магазин з основи рукоятки пістолета, знімає його із запобіжника, тримаючи пістолет у руці, вільною рукою відводить затвор у крайнє заднє положення, ста­вить його на затворну затримку й оглядає патронник. Натиснув­ши пальцем руки на затворну затримку, повертає затвор у край­нє переднє положення, натискає на спусковий гачок, притриму­ючи курок великим пальцем руки (здійснює спуск курка з бойо­вого взводу), та вмикає запобіжник. У разі цього ствол зброї має бути спрямований тільки в кулеуловлювач, а вказівний палець завжди повинен перебувати на спусковій скобі. Перевіряє кіль­кість та стан отриманих патронів і самостійно споряджає ними магазини.

53

Під час огляду зброї необхідно перевірити:1) відповідність номерів на затворі, запобіжнику та магази­

нах номера на рамці пістолета (відповідність номерів на стволь­ній коробці, затворній рамі з газовим поршнем номера на кришці ствольної коробки автомата);

2) відсутність на металевих частинах зброї нальоту, іржі, бруду, подряпин, тріщин;

3) справність частин зброї;4) стан утримання магазину в основі рукоятки (ствольної

коробки);5) чистоту каналу ствола.У разі виявлення несправностей зброї їх необхідно терміно­

во усунути. Якщо в підрозділі (закладі, установі) поліції вони не можуть бути усунені, зброя направляється до ремонтної майстер­ні. На час ремонту зброї за поліцейським закріплюється інша (ре­зервна) зброя.

Під час огляду патронів необхідно перевірити:1) відсутність на гільзах іржі й зеленого нальоту, особливо

на капсулі, ум’ятин, подряпин, що перешкоджають входженню патрона до патронника;

2) чи не витягується куля з гільзи рукою, чи не виступає ка­псуль вище поверхні дна гільзи. Патрони з такими дефектами по­винні бути відібрані й здані до чергової частини підрозділу (за­кладу, установи) поліції;

3) відсутність навчальних патронів серед бойових.Якщо патрони забруднені, вкриті незначним зеленим нальо­

том або іржею, їх необхідно витерти сухою чистою ганчіркою.Огляд зброї та патронів відбувається згідно з Розділом 3 Ін­

струкції із заходів безпеки під час поводженні зі зброєю, затвер­дженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70.

Не виймаючи пістолета з кобури, один магазин з патронами працівник вставляє в основу рукоятки пістолета, а інший - кладе до кишені для запасного магазина кобури (спеціального споря­дження, підсумку для магазинів, розвантажувального жилета).

Працівники поліції, включені до складу слідчо-оперативної групи, інших видів нарядів, забезпечуються зброєю, боєприпасами54

і спецзасобами індивідуального захисту та активної оборони. За рішенням керівника (командира) підрозділу їм можуть видавати­ся автоматична зброя та інші спеціальні засоби.

Контроль за екіпіруванням членів слідчо-оперативної групи та нарядів під час виїзду на місце події покладається на керівника (командира) та відповідального від керівництва підрозділу.

Черговий або командир підрозділу оголошує пости та мар­шрути патрулювання, час несення служби та інформує про відмі­ну орієнтувань, знайомить з отриманою інформацією про вчинені злочини, прикмети осіб, що розшукуються, викрадене майно та з іншими відомостями, контролює їхні записи в службовій книзі, потім виставляє наряд на інструктаж, перевіряє у кожного полі­цейського наявність озброєння і спорядження. Робить відповід­ний запис у книзі служби нарядів підрозділу НП. Під час вияв­лення недоліків уживає заходів для їх усунення і доповідає про готовність особового складу до несення служби посадовій особі, яка, відповідно до щомісячного графіка, проводить інструктаж.

Патрульний (постовий), який заступає на службу, зо­бов’язаний бути одягненим у форму за сезоном, мати зразковий зовнішній вигляд і справне спорядження.

Той, хто інструктує, зобов’язаний:- упевнитись у готовності особового складу до несення

служби і вжити заходів до усунення виявлених недоліків;- перевірити знання патрульними і постовими своїх прав і

обов’язків, окремих положень нормативних актів, правил засто­сування зброї і спеціальних засобів, прикмет розшукуваних зло­чинців і викраденого майна;

- оголосити результати несення служби за минулу добу, за необхідності роз’яснити недоліки й упущення, навести приклади зразкових дій патрульних і постових;

- роз’яснити оперативну обстановку, поставити нарядам конкретні завдання на весь період несення служби і визначити порядок їхнього виконання;

- запропонувати вирішити декілька завдань, у разі цього розі­брати найхарактерніші тактичні прийоми несення служби (веден­ня нагляду, виявлення злочинців за малопомітними прикметами,

55

забезпечення публічної безпеки і порядку, затримання озброєних злочинців та ін.);

- нагадати поліцейським про необхідність додержання за­конності, а також про ввічливе й уважне ставлення до громадян;

- роз’яснити порядок зміни нарядів, зв’язку і взаємодії.Проведення інструктажу закінчується оголошенням наказу

про заступання нарядів НП на службу. Наприклад: «Наряд, стру­нко! Наказую заступити на охорону прав і свобод людини, інте­ресів суспільства і держави, забезпечити публічний порядок і безпеку у місті Львів. Під час несення служби суворо додержува­тися законності, виявляти високу культуру, ввічливе звернення до громадян! Наряд, праворуч (ліворуч)! За маршрутами і поста­ми кроком руш!»

Патрульний має право:1) вимагати від особи дотримання закону; пояснити особі,

що вчинені нею дії є незаконними. У разі невиконання законної вимоги патрульного вжити передбачені законом заходи;

2) перевірити документи, що посвідчують особу, якщо є до­волі підстав вважати, що особа вчинила або має намір учинити правопорушення;

3) у разі здійснення патрулювання на транспортному засобі водій має право включити спеціальні світлові, звукові сигнали, а також з метою забезпечення безпеки дорожнього руху водій має право у винятках не дотримуватися вимог Закону України «Про дорожній рух»;

4) тимчасово обмежити або заборонити доступ особам до ви­значеної території або об’єктів, якщо це необхідно для забезпечен­ня публічного порядку та громадської безпеки, охорони життя і здоров’я людей, а також для проведення окремих слідчих заходів.

Під час виконання службових обов’язків патрульний зо­бов’язаний:

1) поважати і не порушувати права та свободи людини;2) обмежувати права людини лише в спосіб та у випадках,

що встановлені законом;3) звертаючись до людини, привітатися, прикласти праву ру­

ку до головного убору, назвати своє прізвище, посаду, спеціальне 56

звання та пред’явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, в разі цього не випускати його з рук. Також патрульний повинен пояснити причину застосування певного поліцейського заходу;

4) під час спілкування з особою чітко дотримуватися норм етики поліцейського;

5) під час здійснення перевірки документів дбайливо стави­тися до них: не псувати, не робити в них записів або позначок;

6) попередити водіїв транспортних засобів про небезпеку, що виникла на шляху їхнього руху, та вжиті заходи для їх усу­нення;

7) у разі отримання інформації про можливе вчинення пра­вопорушення негайно інформувати безпосереднього та опосеред­кованого керівників і вжити всіх передбачених законом заходів для його запобігання;

8) надавати допомогу особам, які постраждали від правопо­рушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в без­порадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя та здоров’я;

9) на місці ДТП ужити заходів, які встановлені законодав­ством, для з ’ясування причин, що призвели до скоєння такої при­годи, і кваліфіковано розібратися в обставинах порушення Пра­вил дорожнього руху і ДТП, надати громадянам допомогу в тран­спортуванні ушкодженого транспортного засобу;

10) виявити і затримати транспортний засіб, що перебуває в розшуку, водій якого втік з місця скоєння ДТП, який є знаряд­дям злочину або правопорушення;

11) під час проведення ремонтно-будівельних та інших ви­дів робіт на вулицях і дорогах контролювати дотримання Правил безпеки дорожнього руху;

12) надати допомогу (в період, коли патрульний не вико­нує певне спеціальне завдання) водію у разі несправності його транспортного засобу;

13) на підконтрольній території володіти інформацією про розташування торгових центрів, виробництв, інших організацій та закладів;

57

14) після закінчення роботи проінформувати безпосеред­нього керівника про її результати.

Відповідно до встановлених завдань патрульний зо­бов’язаний знати:

1) чинні закони та інші нормативно-правові акти, пов’язані з виконанням його службової діяльності;

2) вулиці, дороги та інші ділянки території, що за ним за­кріплена, з метою затримання підозрюваного;

3) маршрути громадського транспорту;4) дані правопорушників, що перебувають у розшуку, а та­

кож характерні ознаки для ідентифікації викрадених речей і тран­спортних засобів;

5) правила зв’язку та обміну інформацією з черговою службою;

6) на закріпленій за патрульним території знати місця дис­локації та номери телефонів органів Національної поліції та ін­ших правоохоронних органів, медичних установ, місця перебу­вання організованих автостоянок, станцій техобслуговування та інших об’єктів сервісу.

Патрульному заборонено:1) порушувати Правила дорожнього руху, якщо це не

пов’язано з необхідністю виконання службової діяльності;2) залишати без нагляду транспортний засіб на тривалий

час, якщо це не є необхідно в умовах, що виникли;3) спілкуватися з людьми, перебуваючи в транспортному

засобі, давати вказівки чи побажання учасникам дорожнього руху незрозумілими жестами, використовувати гучномовець або спе­ціальні сигнали не за призначенням;

4) передавати транспортний засіб, технічне обладнання, спецзасоби та пристрої, вогнепальну зброю іншим особам (за ви­нятком випадків, обумовлених службовою необхідністю);

5) перевозити на службовому транспортному засобі третіх осіб, а також багаж, за винятком випадків, передбачених законо­давством;

6) спати в транспортному засобі;

58

7) на власний розсуд відхилятися від установленого марш­руту і змінювати режим робочого часу;

8) залишати без нагляду в службовому транспортному засо­бі затриманих осіб;

9) під час виконання службових обов’язків відвідувати ка­фе, бари, ресторани, клуби, якщо це не викликано службовою не­обхідністю.

На території районів, міст, районів у містах, де не створено підрозділи патрульної служби Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, поліцейські послуги надаються ві­докремленими структурними підрозділами головних управлінь Національної поліції в областях (далі - відділи, відділення полі­ції), які функціонують за новою структурною побудовою.

Структурна побудова відділів та відділень поліції ґрунтується на створенні принципово нових (нетипових для колишніх органів внутрішніх справ) підрозділів патрульної поліції, кожен з яких складається з чотирьох однакових за штатною побудовою секторів реагування патрульної поліції (далі - СРПП) та сектору превенції.

Очолює патрульну поліцію заступник начальника відділу (відділення) - керівник патрульної поліції.

СРПП цілодобово забезпечують оперативне реагування на повідомлення про правопорушення та інші події, у межах компе­тенції здійснюють їх розгляд, а також комплекс превентивних за­ходів шляхом патрулювання території обслуговування, виявлення та припинення правопорушень, застосування визначених законо­давством поліцейських та інших заходів.

Також СРПП виконують функції чергових частин шляхом покладання на окремих, визначених начальником СРПП, праців­ників чергової зміни обов’язків інспектора-чергового та помічни­ка чергового, водночас у таких відділах, відділеннях поліції чер­гова частина як самостійний підрозділ ліквідовується.

Сектор превенції організовує заходи із забезпечення публіч­ної безпеки та безпеки дорожнього руху, координує діяльність дільничних офіцерів поліції, забезпечує роботу дозвільної систе­ми, а також профілактики злочинності у дитячому середовищі (ювенальної превенції).

59

Відділ (сектор) моніторингу створюється тільки у відділах поліції та здійснює в межах власної компетенції функції щодо координації, аналізу, планування, контролю та узгодження дій відділу поліції та відділень поліції у складі «куща» з питань за­безпечення публічної безпеки і порядку, охорони та захисту прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії зло­чинності, а також надання поліцейських послуг.

Також до штату підрозділів моніторингу включений праців­ник, який здійснює функцію інформування населення про діяль­ність поліції (прес-офіцер).

Діяльність підрозділу моніторингу спрямовує і контролює безпосередньо начальник відділу поліції.

Штатна чисельність підрозділів патрульної поліції та відді­лень моніторингу вираховується згідно з визначеним наванта­женням та формується з наявного тимчасового штату відділів та відділень поліції, а також шляхом перерозподілу штатної чисель­ності апарату ГУНП.

Комплектування посад працівників підрозділів патрульної поліції та відділень моніторингу здійснюється переважно завдяки працівникам колишнього блоку «громадської безпеки», «штаб­них», кадрових підрозділів, підрозділів забезпечення тощо.

4.4. Порядок створення секторів реагування патрульної поліції

1. СРПП утворюються у відділах, відділеннях поліції ГУНП, на території обслуговування яких не передбачено ство­рення підрозділів патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

2. Для кожного відділу, відділення поліції необхідна кіль­кість груп реагування патрульної поліції (далі - ГРПП) визнача­ється так:

а) мінімальна кількість ГРПП утворюється із розрахунку 1 ГРПП на 25 тис. населення;

60

б) оптимальна кількість ГРПП вираховується з урахуванням коефіцієнта, помноженого на мінімальну кількість необхідних ГРПП (К = 1 + ((1/щільність)*100 - 1)/З, де К - коефіцієнт, 100 - максимально допустима щільність населення, а З - різниця між максимальною і мінімальною щільністю населення в різних обла­стях України).

3. До складу ГРПП призначають не менше двох працівників (зазвичай інспектора та поліцейського).

4. Орієнтовна штатна чисельність ГРПП повинна становити для відділу поліції приблизно 40 % від загальної штатної чисель­ності підрозділу, для відділення поліції - 60 %.

5. Начальник відділу, відділення з урахуванням змін опера­тивної обстановки на території обслуговування (на час курортно­го періоду; з огляду на необхідність проведення оперативно- профілактичного відпрацювання; для перекриття каналів надхо­дження зброї, зокрема із зони АТО (блокпости); через уведення надзвичайного стану, епідемій, необхідність виставлення каран­тинних та інших постів тощо) може клопотати перед начальни­ком ГУНП про тимчасове збільшення кількості ГРПП та інших нарядів поліції шляхом тимчасового покладання цих обов’язків на працівників інших структурних підрозділів відділів, відділень поліції або залучення додаткових сил та засобів.

4.5. Організація роботи секторів реагування патрульної поліції

1. До патрульної поліції і відділу, відділення поліції входять чотири СРПП та сектор превенції.

2. СРПП несуть службу цілодобово (у чотири зміни по 12 год кожна).

3. Функції чергової частини передаються до СРПП.4. У кожному відділі, відділенні формуються чотири одна­

кових за штатною побудовою СРПП № 1, 2, 3, 4 (кожен сектор - це окрема чергова зміна), до складу якої входять:

- начальник СРПП - старший чергової зміни, є штатним відповідальним від керівництва, здійснює керування силами та

61

засобами, які перебувають на чергуванні, та забезпечує їхню вза­ємодію з іншими підрозділами поліції;

- заступник начальника СРПП (посада вводиться у разі створення п’яти і більше ГРПП) або старший інспектор черговий, за якими функціонально закріплюється обов’язки чергового від­ділу, відділення;

- помічник чергового;- інспектори, поліцейські - не менше двох, у разі створення

однієї ГРПП.5. За необхідності у складі СРПП можуть створюватися до­

даткові наряди для виконання завдань із забезпечення публічної безпеки та безпеки дорожнього руху.

6. Наряди, сформовані для забезпечення публічної безпеки і порядку з числа приданих сил, включаються до розрахунку сил і за­собів чергової зміни, під час несення служби організаційно підпо­рядковуються начальникові відповідного СРПП та керуються ним.

7. Територія обслуговування відділу, відділення поліції по­діляється на зони реагування з урахуванням кількості населених пунктів, специфіки регіону, запитів територіальних громад, щіль­ності населення, особливостей наявного дорожнього сполучення тощо та заноситься до Плану дислокації нарядів патрульної полі­ції, який затверджується начальником відділу (відділення) та є складовою Плану комплексного використання сил і засобів.

8. За кожною зоною реагування закріплюється не менше ніж одна ГРПП, водночас закріплення ГРПП за зоною реагування є умовним, а рішення про направлення конкретної ГРПП на місце події ухвалює начальник СРПП.

9. Керівники відділів (відділень) поліції створюють умови для належного виконання працівниками СРПП покладених на них завдань та функцій, забезпечують їх автотранспортом у ро­бочому стані (іншими транспортними засобами: велосипедами, мотоциклами, катерами тощо), необхідною кількістю пального, одностроєм, засобами озброєння й індивідуального захисту, засо­бами зв’язку та іншими технічними засобами згідно з нормами належності, робочим місцем, оргтехнікою, канцелярським при­ладдям, доступом до інформації та інформаційних ресурсів МВС62

і Національної поліції, інших органів державної влади з обов’язковим дотриманням Закону України «Про захист персона­льних даних», забезпечують матеріальне стимулювання їхньої ефективної роботи.

Основні завдання ГРПП:1) служіння суспільству, реалізація концепції «поліція та

громада»;2) забезпечення публічної безпеки і порядку;3) охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспіль­

ства та держави;4) протидія правопорушенням;5) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги

особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Функції ГРПП:1) своєчасне реагування на заяви й повідомлення про вчи­

нені правопорушення та інші події з метою прибуття на місце по­дії у найкоротший термін;

2) припинення правопорушень, надання допомоги громадя­нам, які її потребують;

3) установлення на місці події обставин учинення правопо­рушення, інформування про результати перевірки уповноважено­го працівника СРПП;

4) ужиття заходів щодо встановлення особи, яка вчинила правопорушення, та її затримання у порядку, визначеному зако­нодавством;

5) охорона місця вчинення кримінального правопорушення до прибуття слідчо-оперативної групи з метою збереження речо­вих доказів та інших слідів;

6) установлення свідків та очевидців учинення правопору­шення та отримання первинної інформації про обставини його скоєння;

7) у разі необхідності надання практичної допомоги членам слідчо-оперативної групи у здійсненні заходів щодо розкриття кримінального правопорушення в найкоротший термін;

63

8) розгляд звернень громадян у порядку, визначеному Зако­ном України «Про звернення громадян»;

9) складання у межах компетенції протоколів про адмініст­ративні правопорушення та здійснення у визначених законом ви­падках провадження у справах про адміністративні правопору­шення;

10) патрулювання території обслуговування з метою про­ведення превентивних заходів з попередження та виявлення пра­вопорушень, забезпечення безпеки дорожнього руху, публічної безпеки та порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, інших публічних місцях;

11) налагодження та підтримка партнерських стосунків з населенням, територіальними громадами, органами влади для ефективного виконання поліцейських функцій та підвищення рі­вня довіри громадян до поліції;

12) надання невідкладної допомоги, зокрема домедичної і медичної, особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, не­безпечній для їхнього життя чи здоров’я;

13) запобігання та припинення насильства в сім’ї;14) доставляння у випадках і порядку, визначених зако­

ном, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне право­порушення;

15) здійснення контролю за дотриманням Правил дорож­нього руху його учасниками та правомірністю експлуатації тран­спортних засобів на вулично-дорожній мережі, регулювання до­рожнього руху;

16) проведення заходів контролю за місцем проживання громадян - власників мисливської вогнепальної зброї, спеціаль­них засобів та боєприпасів до них з метою забезпечення дотри­мання ними встановлених правил її зберігання та використання;

17) проведення профілактичної роботи з особами, які у встановленому законом порядку перебувають на профілактич­них обліках поліції, з метою здійснення функції превенції щодо таких осіб;64

18) у разі необхідності забезпечення виконання ухвал слід­чого судді, суду, органу досудового розслідування щодо приводу підозрюваного, обвинуваченого або свідка;

19) взаємодія з населенням з метою отримання інформації про проблеми, які хвилюють громадян, вирішення яких належить до компетенції поліції, відомостей про осіб, які, можливо, приче­тні до скоєння правопорушень тощо;

20) виявлення та затримання транспортних засобів, що роз­шукуються, організація, у випадках, передбачених законом, їх доставляння до відділів, відділень поліції чи/або на спеціальні майданчики та стоянки для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів;

21) контроль стану утримання дорожнього покриття ву­лиць і доріг, дорожніх споруд на них, технічних засобів регулю­вання дорожнього руху, транспортних та пішохідних огороджень, дорожньої розмітки, зовнішнього освітлення тощо, документу­вання (зокрема, за допомогою засобів фото- та відеофіксації) ви­явлених недоліків та порушень у цій сфері для подальшого інфо­рмування відповідальних працівників сектору превенції відділу, відділення поліції;

22) своєчасний облік результатів діяльності ГРПП та напо­внення відомчих баз (банків даних) шляхом збирання мультиме­дійної інформації (фото-, відео-, звукозапис) та біометричних да­них, осіб, які затримані за підозрою у вчинені правопорушень;

23) виявлення та затримання транспортних засобів, що ро­зшукуються, організація у випадках, передбачених законом, їх доставляння до відділів, відділень поліції чи/або на спеціальні майданчики та стоянки для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів;

24) контроль стану утримання дорожнього покриття вулиць і доріг, дорожніх споруд на них, технічних засобів регулювання до­рожнього руху, транспортних та пішохідних огороджень, дорож­ньої розмітки, зовнішнього освітлення тощо, документування (зок­рема, за допомогою засобів фото- та відеофіксації) виявлених недо­ліків та порушень у цій сфері для подальшого інформування відпо­відальних працівників сектору превенції відділу, відділення поліції;

65

25) виявлення перешкод у дорожньому русі, вжиття в ме­жах компетенції заходів щодо їхнього усунення та забезпечення інформування про це учасників дорожнього руху, обмеження або перекриття у визначених законом випадках дорожнього руху для забезпечення безпеки громадян, збереження їхнього життя та здоров’я.

Порядок реагування ГРПП на повідомлення про правопору­шення або іншу подію:

1) працівникам поліції, які перебувають у складі ГРПП, у разі отримання інформації про правопорушення або іншу подію необхідно невідкладно прибути на місце події:

- час прибуття у містах становить до 5 хв - за умови пере­бування ГРПП на дільниці, визначеній для несення служби, та до 7 хв - у разі якщо задіяна ГРПП з іншої дільниці;

- час прибуття у сільській місцевості становить до 15 хв - у разі перебування ГРПП на дільниці, визначеній для несення слу­жби, та до 20 хв - у разі якщо задіяна ГРПП з іншої дільниці;

- у разі ускладнення погодних умов, дорожньої обстановки та особливостей місцевості або інших непередбачуваних обста­вин загальний час прибуття ГРПП на місця вчинення правопору­шень та інших подій не повинен перевищувати часу, мінімально необхідного для подолання відстані від місця перебування наряду до місця події;

2) старший групи РПП, яка першою прибула на місце події, негайно інформує начальника СРПП (заступника начальника СРПП, старшого інспектора) про прибуття та візуальне обсте­ження місця події та надалі доповідає про вжиті заходи з охорони місця події, стан здоров’я осіб, які отримали тілесні ушкодження, ступінь пошкодження об’єктів, майна, заходи, вжиті для встанов­лення особи правопорушника та його затримання, необхідність направлення на місце події СОГ та іншу інформацію;

3) ГРПП вживають необхідних заходів для забезпечення охорони місця події;

4) за наявності на місці події заявника або інших осіб - уча­сників події працівники ГРПП з ’ясовують їхній стан здоров’я (за необхідності надають домедичну допомогу постраждалим або 66

викликають швидку медичну допомогу) та уточнюють обставини вчинення правопорушення. Обов’язково з ’ясовують у заявника номер телефону та e-mail, а також зручний для нього спосіб отримання відповіді про результати розгляду його заяви чи пові­домлення (поштою, на електронну скриньку, за допомогою стаці­онарного або мобільного телефонного зв’язку);

5) ГРПП повинні установити свідків, прикмети осіб, які вчинили правопорушення, вжити заходів для їхнього затримання;

6) у разі реагування на кримінальні правопорушення ГРПП після прибуття СОГ за необхідності повинні виконувати усні до­ручення старшого СОГ;

7) під час реагування на повідомлення, що не містять ознак кримінального правопорушення, працівники ГРПП вживають у межах повноважень вичерпних заходів для розгляду його за сут­ністю, забезпечують повне та всебічне вивчення інформації, збір необхідних матеріалів (відбирають пояснення, складають рапор­ти та довідки), за необхідності складають протокол про адмініст­ративне правопорушення, здійснюють у визначених законом ви­падках провадження у справах про адміністративні правопору­шення, оформляють офіційне застереження або попередження, проводять профілактичні бесіди тощо;

8) якщо подія не потребує проведення додаткової перевір­ки, старший ГРПП складає рапорт, у якому викладає обставини події, вжиті заходи та зазначає про результати розгляду звернен­ня, готує письмову відповідь громадянину про результати переві­рки заяви чи скарги і сутність ухваленого рішення.

План-завдання ГРПП:1) розроблення позмінних планів-завдань СРПП здійсню­

ється сектором превенції за результатами аналізу оперативної об­становки, з урахуванням графіка відпрацювання підоблікових осіб, запланованих масових заходів та іншої інформації щоденно (з понеділка до четверга - на наступну добу, у п’ятницю - на на­ступні три доби);

2) позмінні плани-завдання СРПП затверджуються заступ­ником начальника - керівником патрульної поліції та передають­ся до СРПП;

67

3) на підставі позмінного плану-завдання начальник (засту­пник начальника) СРПП формує плани-завдання для кожної ГРПП або іншого наряду, який входить до складу чергової зміни;

4) керівник патрульної поліції відділу, відділення поліції забезпечує контроль за розробленням плану-завдання;

5) у плані-завданні зазначаються конкретні заходи для ви­конання кожною ГРПП, зокрема щодо:

а) проведення на території обслуговування превентивних заходів з метою попередження вчинення правопорушень, забез­печення публічної безпеки та порядку, заходів, передбачених планами проведення цільових операцій та спеціальних оператив­но-профілактичних заходів тощо;

6) патрулювання території відповідно до розроблених мар­шрутів з метою попередження та виявлення правопорушень;

в) перевірка місць масового скупчення людей, з метою отримання інформації про проблеми, які хвилюють громадян, ви­рішення яких належить до компетенції поліції, а також отриман­ня відомостей про осіб, які можуть бути причетними до вчинення правопорушень тощо;

г) перевірка осіб, які перебувають на профілактичних облі­ках підрозділів поліції;

д) здійснення перевірок за місцем проживання громадян - власників мисливської вогнепальної зброї, спеціальних засобів з метою забезпечення дотримання ними встановлених правил її зберігання та використання;

е) забезпечення публічної безпеки під час проведення масо­вих заходів;

б) начальник СРПП до плану-завдання може вносити кори­гування залежно від особливостей оперативної обстановки, а та­кож поточних доручень керівника патрульної поліції.

Звіт про результати роботи СРПП:1) після завершення чергування старший ГРПП (іншого

наряду) доповідає начальникові СРПП про результати роботи за зміну та стан виконання визначених планом-завданням заходів з наданням підтверджуючих матеріалів (рапортів, пояснень, дові­док, фото-, аудіо-, відеоматеріалів тощо);68

2) начальник СРПП робить відповідні відмітки у формалі­зованому плані-завданні та передає його до сектору моніторингу (сектору превенції) для подальшого аналізу й узагальнення.

Приймання-передача чергування:1) приймання-передача чергування СРПП здійснюється

самостійно;2) після завершення чергування старший ГРПП (іншого

наряду) доповідає начальникові СРПП про результати роботи за зміну та стан виконання визначених планом-завданням заходів з наданням підтверджуючих матеріалів (рапортів, пояснень, дові­док, фото-, аудіо-, відеоматеріалів тощо);

3) начальник СРПП робить відповідні відмітки у формалі­зованому плані-завданні та передає його до сектору моніторингу (сектору превенції) для подальшого аналізу й узагальнення;

4) про наявність проблемних питань, що виникли під час приймання-передачі чергування, начальники СРПП доповідають керівнику патрульної поліції та діють за його вказівками.

Взаємодія ГРПП з дільничними офіцерами поліції:1) працівники ГРПП під час виконання своїх обов’язків по­

винні взаємодіяти з дільничними офіцерами поліції, здійснювати обмін інформацією про проблеми, які хвилюють громадян, вирі­шення яких належить до компетенції поліції, інформацією про осіб, які можуть бути причетними до скоєння правопорушень тощо;

2) у разі необхідності проводять спільні патрулювання те­риторії обслуговування;

3) надають допомогу дільничним офіцерам поліції щодо здійснення превентивної діяльності під час затримання та достав­ляння осіб, які вчинили правопорушення, у випадках і порядку, встановлених законом;

4) координують дії під час реагування на заяви і повідом­лення про кримінальні правопорушення та інші події, а також під час розгляду звернень громадян у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян»;

5) про виниклу під час несення служби потребу в прове­денні спільних з дільничними офіцерами заходів старший ГРПП доповідає начальникові СРПП та діє за його вказівками;

69

6) не допускається залучення ГРПП дільничними офіцера­ми поліції до проведення спільних заходів, якщо цей захід може бути проведений ним самостійно, а також у разі якщо це ставить під загрозу виконання інших пріоритетних для ГРПП завдань, по­требує залишення на тривалий час зони реагування (без перек­риття іншим нарядом), необґрунтовано може призвести до пере­витрат пального тощо.

Начальник СРПП:1) на підставі позмінного плану-завдання здійснює розста­

новку особового складу СРПП за видами нарядів (чергова части­на, ГРПП, інші наряди);

2) формує план-завдання кожної ГРПП та інших нарядів на зміну;

3) є керівником чергової зміни, здійснює управління всіма працівниками СРПП, а також приданих сил, які входять до скла­ду чергової зміни;

4) під час чергування виконує функції відповідального від керівництва відділу, відділення поліції;

5) несе персональну відповідальність за роботу всіх праців­ників СРПП, ефективність виконання покладених на них завдань та функцій;

6) може виконувати обов’язки працівників ГРПП, інших нарядів чергової зміни, а також чергового, якщо це не пере - шкоджає виконанню ним функцій управління нарядами черго­вої зміни;

7) проводить інструктаж ГРПП перед заступанням на чер­гування, під час якого передає старшим ГРПП плани-завдання на чергування, доводить стан оперативної обстановки на території обслуговування, орієнтування про розшук злочинців та інших осіб, транспортних засобів тощо, а також вимоги щодо дотри­мання дисципліни та законності, професійної етики, правил осо­бистої безпеки, додержання єдиного однострою поліцейських;

8) здійснює постійний моніторинг обстановки на території обслуговування щодо публічної безпеки та порядку, безпеки до­рожнього руху, з урахуванням оперативної обстановки може вно­сити зміни до планів-завдань ГРПП;70

9) забезпечує додержання працівниками СРПП передбаче­ного актами МВС та Національної поліції порядку оперативного інформування про правопорушення та інші події, зокрема інфор­мує чергову частину ГУНП про кримінальні правопорушення та інші події визначених категорій;

10) у порядку, встановленому нормативними актами МВС та Національної поліції, організовує і контролює приймання, ре­єстрацію та реагування на повідомлення про правопорушення, інші події;

11) у разі отримання відомостей про порушення прав і сво­бод громадян, які зверталися до працівників поліції або доставля­лися до відділу (відділення) чи інших приміщень, вживає заходів щодо негайного припинення порушення та доповідає начальни­кові відділу (відділення) поліції для вжиття заходів реагування згідно із законом;

12) бере участь у розробленні плану комплексного викори­стання сил і засобів, задіяних до забезпечення публічної безпеки та порядку, за необхідності вносить пропозиції щодо його кори­гування;

13) у разі залучення приданих сил здійснює їх розстановку та забезпечує загальне управління ними;

14) контролює повноту і якість складання працівниками ГРПП та інших нарядів протоколів і матеріалів у справах про ад­міністративні правопорушення, подає адміністративні матеріали керівництву відділу (відділення) поліції для подальшого їхнього направлення до органів, уповноважених здійснювати розгляд та виносити за ними рішення, у випадках та в порядку, визначених законом;

15) після завершення чергування підсумовує роботу СРПП, оцінює результати роботи кожного працівника, визначає недоліки та заповнює формалізований план-завдання, який надає до сектору превенції.

Заступник начальника, старший інспектор - черговий СРПП:

1) під час одержання повідомлення про правопорушен­ня чи іншу подію направляє на місце події ГРПП, закріплену за

71

відповідною зоною реагування, або найближчий вільний наряд поліції, про що інформує начальника СРПП;

2) у разі одночасного надходження повідомлень про декіль­ка правопорушень установлює черговість реагування та насампе­ред направляє ГРПП на місце вчинення правопорушення більш тяжкого за своїми можливими наслідками;

3) вимагає від ГРПП прибуття на місце у максимально сти­слий термін, контролює виконання цих вимог, зокрема з викорис­танням наявних технічних засобів;

4) здійснює постійний обмін інформацією з ГРПП та під­тримує зв’язок з ними;

5) контролює виконання ГРПП алгоритму дій, передбачено­го для окремих видів правопорушень та ситуацій;

6) надає інформацію на запити працівників ГРПП, методи­чну та консультативну допомогу з питань проведення першочер­гових дій на місці події;

7) організовує забезпечення ГРПП та СОГ інформацією щодо вчиненого правопорушення (події) одночасно з електрон­них масивів (банків даних) МВС та Національної поліції;

8) за необхідності направляє для допомоги ГРПП інші ГРПП або наявні наряди поліції;

9) вимагає від ГРПП якісного документування правопору­шень, проведення повного комплексу першочергових дій з метою можливості прийняття упродовж чергування рішення щодо передачі матеріалів, що містять ознаки кримінального правопорушення, до слідчого підрозділу чи розгляду матеріалів без ознак кримінального правопорушення згідно із Законом України «Про звернення грома­дян» або Кодексу України про адміністративні правопорушення;

10) залежно від характеру вчиненого правопорушення (по­дії) організовує прибуття на місце події нарядів слідчооператив- ної групи, працівників вибухотехнічних, експертних, кінологіч- них чи інших підрозділів, дільничних офіцерів поліції, організо­вує орієнтування інших підрозділів поліції з метою припинення правопорушення та затримання особи правопорушника, за необ­хідності забезпечує інформування Державної служби надзвичай­них ситуацій, бригад швидкої медичної допомоги;72

11) організовує взаємодію ГРПП з іншими структурними підрозділами відділу (відділення) поліції, недержавними охорон­ними структурами, громадськими формуваннями щодо забезпе­чення публічної безпеки і порядку, оперативного реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події;

12) у разі отримання від ГРПП та інших нарядів чергової зміни відповідного повідомлення організовує доставляння тимча­сово затриманих транспортних засобів до відділів (відділень) по­ліції або на визначені спеціальні майданчики та стоянки;

13) у разі отримання від ГРПП та інших нарядів зміни по­відомлень про виявлені ними перешкоди в дорожньому русі, а та­кож про запроваджені з огляду на це працівниками ГРПП та ін­ших нарядів, обмеження або перекриття дорожнього руху забез­печує інформування про такі події відповідних працівників сек­торів превенції відділів (відділень) поліції, а також дорожніх та комунальних організацій, власників автомобільних доріг, які провадять діяльність на території обслуговування;

14) забезпечує реєстрацію в установленому порядку заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, які надійшли до відділу, відділення поліції до Єдиного обліку;

15) забезпечує в установленому порядку видачу (прий­мання) працівникам ГРПП засобів озброєння, спецзасобів, екіпі­рування та зв’язку перед заступанням їх на чергування та після закінчення чергування;

16) організовує роботу із затриманими та доставленими до територіального органу особами, забезпечення їхніх конститу­ційних прав і свобод;

17) за відсутності уповноважених працівників поліції у встановленому порядку бере на зберігання вилучену, добровільно здану, знайдену зброю та боєприпаси до неї;

18) забезпечує контроль за своєчасним інформуванням центрів із надання безоплатної вторинної правової допомоги про затримання осіб;

19) наповнює наявні інформаційні пошукові системи (під­системи), які використовуються для моніторингу криміногенної ситуації;

73

20) надає довідкові послуги під час звернення громадян з питань роботи поліції;

21) підтримує правила внутрішнього розпорядку у відділі, відділені поліції, у нічний час - контролює дотримання правил пожежної безпеки, санітарних норм в адміністративному будинку поліції та на прилеглій до нього території;

22) оповіщає населення про виникнення надзвичайних си­туацій, де у населених пунктах не здійснюється цілодобове чер­гування територіальних підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Старший ГРПП:1) здійснює безпосереднє керівництво особовим складом

ГРПП, несе відповідальність за ефективність виконання праців­никами ГРПП покладених на них завдань та функцій;

2) у разі отримання інформації про вчинення криміналь­них, адміністративних правопорушень або інших подій невідкла­дно організовує оперативне реагування ГРПП;

3) забезпечує своєчасне (у максимально можливий корот­кий термін) прибуття ГРПП на місце подій та проведення повніс­тю невідкладних першочергових дій щодо документування вчи­неного правопорушення;

4) у разі виявлення ГРПП ознак кримінального правопо­рушення доповідає заступникові начальника СРПП (старшому інспектору - черговому) про необхідність направлення СОГ на місце його вчинення;

5) забезпечує надання невідкладної, зокрема домедичної і медичної, допомоги особам, які постраждали внаслідок право­порушень та інших подій, а також особам, які опинилися в без­порадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров’я;

6) за фактами вчинення правопорушень забезпечує у ме­жах компетенції збір матеріалів для ухвалення упродовж зміни рішення про їх закінчення у порядку, визначеному Законом Укра­їни «Про звернення громадян», КУпАП (некримінальні) або пе­редачі до слідчого підрозділу (з ознаками кримінального право­порушення);74

7) інформує заступника начальника (старшого інспектора) СРПП про необхідність доставляння транспортного засобу до відділу (відділення) поліції або на спеціальний майданчик чи сто­янку для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів;

8) інформує заступника (старшого інспектора) СРПП про виявлені перешкоди у русі транспортних засобів, вжиті працівни­ками ГРПП та інших нарядів заходи щодо їх усунення та забезпе­чення безпеки громадян, збереження їхнього життя та здоров’я (обмеження або перекриття руху транспортних засобів тощо);

9) після закінчення чергування доповідає начальникові СРПП про результати роботи ГРПП за зміну з наданням відпові­дних підтверджувальних матеріалів (рапортів, пояснень, довідок, фото-, аудіо-, відеоматеріалів тощо) щодо виконання поставлених під час інструктажу завдань (відповідно до плану-завдання), а та­кож результатів реагування на правопорушення та події;

10) перед заступанням на чергування отримує передбачену для особистого використання табельну (за необхідності - автома­тичну) вогнепальну зброю, спеціальні засоби та екіпіровку, засо­би зв’язку та індивідуального захисту, персонально відповідає за їх збереження.

Працівники ГРПП:1) своєчасно реагують на всі звернення та повідомлення

про вчинені кримінальні, адміністративні правопорушення або події, надають населенню всебічну допомогу, здійснюють профі­лактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню пра­вопорушень;

2) у межах своєї компетенції з метою охорони прав і сво­бод людини, запобігання загрозам публічній безпеці та порядку або припинення їх порушення застосовують поліцейські превен­тивні заходи, визначені стст. 31-41 Закону України «Про Націо­нальну поліцію»;

3) під час виконання повноважень, у випадках і в порядку, передбачених стст. 43-46 Закону України «Про Національну по­ліцію», застосовують заходи примусу;

4) під час несення служби виконують покладені на них за­вдання та функції, усні та письмові доручення старшого ГРПП;

75

5) взаємодіють з іншими структурними підрозділами від­ділу, відділення поліції, що беруть участь у забезпеченні публіч­ної безпеки та порядку, а також з громадськими формуваннями з охорони громадського порядку;

6) здійснюють контроль стану утримання дорожнього по­криття вулиць і доріг, дорожніх споруд на них, технічних засобів регулювання дорожнього руху, транспортних та пішохідних ого­роджень, дорожньої розмітки, зовнішнього освітлення тощо, до­кументують (зокрема, за допомогою засобів фото- та відеофікса- ції) виявлені недоліки та порушення у цій сфері з подальшою пе­редачею отриманих відомостей начальникові СРПП після закін­чення зміни;

7) під час патрулювання виявляють перешкоди та усклад­нення в дорожньому русі, вживають у межах компетенції заходів щодо їхнього усунення, а у визначених законом випадках здійс­нюють обмеження або перекриття руху транспортних засобів для забезпечення безпеки громадян, збереження їхнього життя та здоров’я;

8) на підставі отриманої з відповідних баз даних Націона­льної поліції та МВС чи від громадян наявної інформації виявля­ють і затримують розшукувані транспортні засоби, злочинців та інших осіб;

9) надають невідкладну допомогу, зокрема домедичну і медичну, особам, які постраждали внаслідок правопорушень, не­щасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небе­зпечній для їхнього життя чи здоров’я;

10) складають у межах компетенції протоколи про адмініс­тративні правопорушення та здійснюють у визначених законом випадках провадження у справах про адміністративні правопо­рушення;

11) перед заступанням на чергування отримують передба­чену для особистого використання табельну (за необхідності - автоматичну) вогнепальну зброю, спеціальні засоби та екіпіров­ку, засоби зв’язку й індивідуального захисту, персонально відпо­відають за їхнє збереження.

76

4.6. Сектор превенції патрульної поліції

Порядок створення сектору превенції патрульної поліції:1) сектор превенції є структурним підрозділом патрульної

поліції, який утворюється в кожному відділі, відділенні поліції. Безпосереднє керівництво сектором превенції здійснює заступник начальника відділу (відділення) - керівник патрульної поліції;

2) штатна структура сектору превенції складається з таких посад: начальник, заступник начальника, старші інспектори, ін­спектори (із забезпечення публічного порядку, ювенальної пре­венції, дозвільної системи, дорожнього нагляду), старший діль­ничний офіцер поліції, дільничний офіцер поліції, помічник діль­ничного офіцера поліції;

3) оптимальна кількість дільничних офіцерів поліції для відділу, відділення поліції визначається із розрахунку один діль­ничний офіцер поліції на 7-12 тис. населення з урахуванням площі території, кількості населених пунктів, специфіки регіону, проблем територіальних громад;

4) кількість старших інспекторів, інспекторів (із забезпе­чення публічного порядку, ювенальної превенції, дозвільної сис­теми, дорожнього нагляду) визначається за принципом:

- інспекторів із забезпечення публічного порядку: одна по­сада на 50-55 тис. населення;

- інспекторів ювенальної превенції: одна посада на 10 тис. неповнолітніх осіб;

- інспекторів дозвільної системи: одна посада на 1 000­1 200 власників вогнепальної зброї та спеціальних засобів (для відстрілу набоїв, споряджених гумовими кулями, сльозогінної та дратівливої дій);

- інспекторів дорожнього нагляду: визначається керівником відділу, відділення поліції залежно від розвиненості дорожньо- транспортної мережі та кількості зареєстрованих транспортних засобів.

За умови перевищення визначених норм у кожному відділі, відділенні поліції можливе додаткове введення посад старших ін­спекторів.

77

У разі коли фактичні показникові параметри території об­слуговування нижчі за встановлені норми, можливе введення оп­тимальної кількості посад старших інспекторів, інспекторів з по­кладанням на них об’єднаних функцій за напрямами роботи;

5) за дільничним офіцером поліції наказом начальника відділу, відділення поліції закріплюється адміністративна діль­ниця, якій надається відповідний порядковий номер, що вносить­ся до Плану комплексного використання сил і засобів;

6) територія адміністративної дільниці (її розміри та межі) визначається, а за необхідності уточнюється або переглядається (зменшується або збільшується) начальником відділу, відділення поліції за поданням начальника підрозділу патрульної поліції з обов’язковим урахуванням чисельності населення, яке проживає на дільниці, стану оперативної обстановки, особливостей терито­рії та адміністративного поділу міста (району) індивідуально ди­ференційованої площі залежно від кількості населених пунктів, віддаленості їх між собою.

Завдання та функції сектору превенції:1) організація заходів із забезпечення публічної безпеки,

безпеки дорожнього руху, профілактики злочинності, зокрема у дитячому середовищі (ювенальної превенції), координація діяль­ності дільничних офіцерів поліції, забезпечення роботи дозвіль­ної системи;

2) забезпечення охорони прав і свобод людини, публічної безпеки і порядку, протидія злочинності;

3) організація проведення дільничними (старшими дільнич­ними) офіцерами поліції особистого прийому громадян на території обслуговування та перевірки викладеної у їх зверненнях інформації;

4) організація превенції правопорушень на адміністратив­ній території обслуговування, проведення профілактичних захо­дів у навчальних, дошкільних закладах та серед громади, здійс­нення ювенальної превенції;

5) взаємодія з ГРПП та надання їм допомоги під час реагу­вання на повідомлення про правопорушення та інші події, а та­кож надання допомоги СОГ на місцях вчинення кримінальних правопорушень;78

6) налагодження співпраці з органами державної влади та місцевого самоврядування, активна участь у житті громади, на­самперед у частині виявлення та вирішення проблемних питань у сфері публічної безпеки і порядку;

7) проведення профілактичної роботи з особами, які пере­бувають на профілактичних обліках поліції;

8) забезпечення та здійснення контролю за дотриманням фізичними і юридичними особами спеціальних правил і порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуа­льного захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових ре­човин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система;

9) надання у межах компетенції поліції допомоги найбільш незахищеним верствам населення: престарілим, одиноким грома­дянам, дітям з проблемних сімей, багатодітним, малозабезпече­ним сім’ям, запобігання та мінімізація впливу кримінального елементу на таких громадян;

10) підготовка та надання до СРПП позмінного плану- завдання за результатами аналізу криміногенної ситуації з ураху­ванням графіка відпрацювання підоблікових осіб, запланованих масових заходів та іншої інформації щодня (з понеділка до четве­рга - на наступну добу, в п’ятницю - на наступні три доби).

Функціональні обов’язки начальника сектору превенції:1) організовує роботу сектору превенції, спрямовує і коор­

динує його діяльність щодо проведення профілактичної роботи на адміністративній території обслуговування;

2) здійснює координацію діяльності дільничних офіцерів поліції;

3) планує роботу сектору превенції, організовує та контро­лює виконання запланованих заходів, підготовку аналітичних ма­теріалів з основних напрямів службової діяльності;

Л \ ' w ________________________________________________________________________________ w __________________4) здійснює контроль за прийняттям та своєчасним розгля­дом звернень громадян дільничними офіцерами поліції;

5) оцінює ефективність діяльності дільничних офіцерів поліції з урахуванням їхньої здатності успішно вирішувати в ме­жах компетенції проблеми громади;

79

6) узагальнює та доповідає керівництву відділу, відділення пропозиції (рекомендації) за напрямами роботи сектору;

7) вносить керівництву відділу, відділення поліції пропо­зиції з питань забезпечення взаємодії з іншими структурними підрозділами відділу, відділення поліції, органами державної влади та місцевого самоврядування, громадськими формування­ми з охорони громадського порядку щодо забезпечення публічної безпеки і порядку;

8) забезпечує взаємодію дільничних офіцерів поліції з ГРПП та СОГ;

9) відповідає за стан службової дисципліни у секторі пре- венції.

Функціональні обов’язки старшого дільничного (дільнично­го) офіцера поліції:

1) вивчає та аналізує оперативну обстановку на закріпле­ній за ним адміністративній дільниці;

2) здійснює превентивну діяльність, спрямовану на запобі­гання учинення правопорушень;

3) надає в межах, визначених законом, послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги;

4) вживає заходів для надання невідкладної допомоги, зок­рема домедичної і медичної, особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опини­лися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров’я;

5) виявляє причини та умови, що сприяють учиненню пра­вопорушень, уживає в межах компетенції заходів щодо їх усу­нення;

6) у випадках, передбачених законом, здійснює прова­дження у справах про адміністративні правопорушення, ухвалює рішення про застосування адміністративних стягнень, зокрема за порушення Правил дорожнього руху його учасниками;

7) відповідно до законодавства проводить заходи із вста­новлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, здійснення ГРПП контролю за додер­жанням такими особами встановлених судом обмежень, уживає80

заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, які порушу­ють встановлені правила адміністративного нагляду;

8) здійснює превентивну діяльність щодо запобігання та протидії насильству в сім’ї;

9) у межах визначеної компетенції здійснює контроль за додержанням вимог законодавства щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклу­вання, вживає заходів щодо запобігання дитячій бездоглядності, правопорушенням у дитячому середовищі, а також соціального патронажу щодо дітей, які відбували покарання у виді позбав­лення волі;

10) під час перебування на території обслуговування за не­обхідності проводить особистий прийом громадян та, відповідно до компетенції, здійснює перевірку інформації, викладеної в їхніх зверненнях;

11) здійснює контроль за дотриманням фізичними особами спеціальних правил і порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборо­ни, боєприпасів до них у сфері забезпечення дозвільної системи;

12) координує свої дії з ГРПП за погодженням з начальни­ком СРПП відділу, відділення поліції залучає ГРПП для надання допомоги під час затримання та доставляння осіб, які вчинили правопорушення та в інших необхідних випадках;

13) підтримує комунікацію з населенням, громадами, ор­ганами місцевого самоврядування, керівниками підприємств, ус­танов, організацій, навчальних та культурних закладів, громадсь­кими формуваннями з питань профілактики правопорушень та забезпечення публічної безпеки і порядку;

14) за участі представників органів влади, місцевого само­врядування, громадськості проводить правопросвітницьку роботу серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів, населення, зві­тує на загальних зборах громад про стан правопорядку в населе­них пунктах;

15) у порядку, встановленому законодавством, веде облік осіб, які підлягають профілактичному впливу, координує роботу ГРПП щодо застосування превентивних заходів стосовно осіб, які

81

схильні до вчинення правопорушень, та/або перебувають на про­філактичних обліках поліції;

16) проводить превентивну роботу з учасниками дорож­нього руху;

17) за необхідності надає практичну допомогу СОГ у здій­сненні заходів, спрямованих на розкриття вчиненого криміналь­ного правопорушення.

Функціональні обов’язки старшого інспектора (інспектора) ювенальної превенції:

1) у порядку та в спосіб, визначений законодавством, за­безпечує додержання вимог законів та інших нормативно-пра­вових актів щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та діть­ми, позбавленими батьківського піклування, уживає заходів щодо запобігання дитячій бездоглядності, правопорушенням у дитячо­му середовищі, а також соціального патронажу щодо дітей, які відбували покарання у виді позбавлення волі;

2) запобігає вчиненню дітьми правопорушень, організовує індивідуальну превентивну роботу з неповнолітніми, які перебу­вають у конфлікті із законом, роботу з протидії втягненню дітей у злочинну діяльність, пияцтво, зайняття жебрацтвом та іншу про­типравну діяльність;

3) організовує загальну превентивну роботу з дітьми одно­часно за місцем проживання, у навчальних та виховних закладах;

4) уживає заходів з попередження жорстокого поводження з дітьми, учинення стосовно них насильства, зокрема батьками, законними представниками, а також своєчасного вилучення ди­тини у разі загрози її життю і здоров’ю, влаштування її до спеціа­льних установ;

5) здійснює профілактику причин самовільного залишення дітьми домівок чи навчально-виховних закладів.

Функціональні обов’язки старшого інспектора (інспектора) дозвільної системи:

1) здійснює контроль за дотриманням фізичними і юриди­чними особами спеціальних правил і порядку зберігання та вико­ристання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту й активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів,82

інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється до­звільна система;

2) у межах компетенції у визначеному порядку організовує приймання, зберігання та знищення вилученої, добровільно зда­ної або знайденої вогнепальної, газової, холодної та іншої зброї, боєприпасів, набоїв, вибухових речовин та пристроїв;

3) забезпечує видачу та анулювання, відповідно до законо­давства, дозволів на:

- придбання, зберігання, носіння, перевезення і використан­ня зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, щодо зберігання і використання яких установлено спеціальні правила, порядок та на які поширю­ється дія дозвільної системи поліції;

- відкриття та функціонування об’єктів, де вони зберігають­ся чи використовуються, діяльність стрілецьких тирів, стрільбищ невійськового призначення та мисливських стендів, підприємств і майстерень з виготовлення та ремонту зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, мага­зинів, у яких здійснюється їх продаж, піротехнічних майстерень, пунктів вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, правил поводження з ними та їхнє застосування.

Функціональні обов’язки старшого інспектора (інспектора) із забезпечення публічного порядку:

1) щотижнево аналізує стан забезпечення публічної безпе­ки і порядку та вносить пропозиції керівництву сектору про пе­рерозподіл і маневрування силами і засобами поліції, забезпечує узгоджене й ефективне їхнє використання в охороні публічної безпеки і порядку, протидії злочинності, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

2) організовує та забезпечує взаємодію з дільничними офі­церами поліції та ГРПП, що заступають на службу, з питань за­безпечення публічної безпеки і порядку, зокрема під час прове­дення масових і спортивних заходів, залучення до участі в них керівників і працівників поліції інших структурних підрозділів;

83

3) щотижнево аналізує стан забезпечення публічної безпе­ки і порядку, результатів несення служби ГРПП з цих питань;

4) здійснює моніторинг оперативної обстановки з огляду на проведення на території обслуговування масових та спортив­них заходів;

5) забезпечує взаємодію з організаторами та учасниками масових і спортивних заходів щодо недопущення ними порушень публічного порядку та дотримання законодавства;

6) у межах компетенції організовує роботу із залучення до забезпечення публічної безпеки і порядку членів об’єднань гро­мадян і населення.

Функціональні обов’язки старшого інспектора (інспектора) дорожнього нагляду:

1) щомісячно узагальнює та аналізує відомості про стан аварійності й дорожньо-транспортного травматизму на вулично- дорожній мережі території обслуговування, підготовку відповід­них аналітичних матеріалів для доповіді керівництву відділу, від­ділення поліції з пропозиціями щодо запобігання скоєнню доро­жньо-транспортних пригод та усунення причин і факторів, які не­гативно впливають на безпеку дорожнього руху та вчинення ад­міністративних правопорушень у цій сфері;

2) спільно з місцевими органами влади та громадськими організаціями забезпечує проведення профілактичної роботи що­до запобігання дорожньо-транспортному травматизму та пору­шенням Правил дорожнього руху, зокрема неповнолітніми, про­водить роз’яснювальну роботу серед громадськості щодо поло­жень законів, інших нормативних актів з питань безпеки дорож­нього руху;

3) спільно з уповноваженими посадовими особами дорож­ніх і комунальних служб забезпечує внесення змін в організацію дорожнього руху на вулично-дорожній мережі, вживання заходів щодо усунення перешкод у русі транспортних засобів і пішоходів у разі виникнення загрози безпеці дорожнього руху;

4) здійснює контроль за безпекою дорожнього руху під час надання послуг з перевезення пасажирів чи вантажів, зокрема не­безпечних, додержанням законодавства у зазначеній сфері;84

5) здійснює перевірки стану дорожнього покриття вулиць і доріг, дорожніх споруд на них, транспортних та пішохідних ого­роджень, технічних засобів регулювання дорожнього руху, доро­жньої розмітки, зовнішнього освітлення тощо, узагальнює надані СРПП матеріали з цих питань;

6) у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, виносить рішен­ня про застосування адміністративних стягнень, готує приписи щодо усунення недоліків, видає вимоги щодо внесення змін в ор­ганізацію дорожнього руху, здійснює контроль за виконанням за­значених приписів та вимог;

7) розглядає пропозиції стосовно порядку проведення спортивних та інших масових заходів, які можуть створити пе­решкоди дорожньому руху, надає керівництву сектору пропозиції щодо їхнього погодження;

8) бере участь у комісійних обстеженнях доріг, вулиць і залізничних переїздів;

9) забезпечує співпрацю з власниками вулично-дорожньої мережі з питань обладнання автомобільних доріг і вулиць техніч­ними засобами регулювання дорожнього руху та утримання їх у безпечному для дорожнього руху стані;

10) бере участь в огляді місць скоєння дорожньо- транспортних пригод з метою виявлення та фіксації незадовіль­них дорожніх умов, які безпосередньо призвели або сприяли ско­єнню дорожньо-транспортних пригод чи вплинули на тяжкість їх наслідків;

11) готує відповідні матеріали та бере участь у роботі кон­курсних комітетів, що утворюють органи виконавчої влади та ор­гани місцевого самоврядування, з підготовки та проведення кон­курсів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах зага­льного користування;

12) забезпечує взаємодію, зокрема оперативну, з ГРПП та дільничними офіцерами поліції щодо реагування на порушення Правил дорожнього руху, здійснення контролю за станом утри­мання вулично-дорожньої мережі та технічних засобів регулю­вання дорожнього руху в належному стані, здійснення контролю

85

за повнотою усунення недоліків у їх утриманні, виконанням ви­даних вимог та приписів;

13) здійснює розгляд звернень і скарг громадян, підпри­ємств, установ, організацій з питань, що стосуються сфери забез­печення безпеки дорожнього руху.

4.7. Основи тактики несення служби патрульною поліцією

Працівник поліції, який заступає на службу, повинен знати:- поставлене завдання;- оперативні обставини, особливості маршруту (поста);- розміщення найближчих нарядів поліції, військових наря­

дів та об’єднань громадян;- порядок підтримання зв’язку з черговими, іншими на­

рядами;- прикмети розшукуваних злочинців, викрадених речей та

автомототранспорту;- місця можливого вчинення правопорушень, появи злочин­

ців, інших правопорушників;- осіб, які перебувають під адміністративним наглядом по­

ліції, і встановлені для них обмеження;- місцезнаходження в районі поста (маршруту) відділення

зв’язку, банківських установ та інших сховищ цінностей;- розміщені в районі маршруту (поста) парки, сквери, стаді­

они, їдальні, кафе, пивні бари, ресторани, дискотеки, кінотеатри, готелі, ринки, вокзали, пристані, дитячі заклади та інші місця ма­сового відпочинку громадян;

- місця компактного проживання або перебування інозем­них громадян та осіб без громадянства;

- час початку та закінчення роботи розміщених у районі ве­ликих промислових підприємств та установ, транспорту, а також режим роботи торговельних та видовищних закладів і час їхньої інкасації;

- місцезнаходження органів державної влади й управління, правоохоронних органів, пожежної охорони, установ, підприємств,86

штабів народних дружин, найближчих лікарень, поліклінік, ап­тек, місць збереження наркотичних речовин, а також розташу­вання приладів охоронно-пожежної сигналізації;

- трамвайні, автобусні й тролейбусні маршрути та їхні най­ближчі зупинки, станції метро, стоянки автомобілів і таксі в зоні маршруту (поста);

- прилеглі до маршруту (поста) вулиці, провулки, площі, прохідні двори та інші шляхи найкоротшого руху на випадок пе­реслідування злочинців.

Працівник, який заступає в наряд, прибувши до місця не­сення служби, залежно від конкретних умов маршруту патрулю­вання (поста) й відповідно до одержаних на інструктажі вказівок, доповідає оперативному черговому про своє прибуття й обстано­вку в районі несення служби або робить це після обходу маршру­ту (території поста).

Наряд зобов’язаний нести службу на маршруті (посту) без­відлучно впродовж установленого часу.

Він може тимчасово залишити маршрут (пост):- за вказівкою або з дозволу начальника підрозділу, його за­

ступників, оперативного чергового або його помічника;- за необхідності відновлення громадського порядку, запо­

бігання та припинення злочинів;- для переслідування злочинців, які намагаються утекти з

місця злочину;- для доставляння в підрозділ Національної поліції правопо­

рушників;- за необхідності захисту громадян від нападу;- для надання допомоги потерпілим від стихійного лиха, по­

дій, нещасних випадків, а також доставляння в найближчу лікарню, поліклініку, аптеку осіб, які раптово захворіли або опинилися на вулицях і в інших громадських місцях у безпорадному стані;

- для вжиття заходів до ліквідації пожежі;- для охорони місця події за межами маршруту (поста);- для доставляння в чергову частину підрозділу НП, сектор

ювенальної превенції неповнолітніх, батькам або особам, що їх заміняють, неповнолітніх дітей, які залишилися без нагляду;

87

- для одержання невідкладної медичної допомоги, отриман­ня їжі та обігрівання в установленому порядку;

- для надання допомоги іншим нарядам, працівникам НП, Служби безпеки України і представникам громадськості у затри­манні злочинців і правопорушників.

Про залишення маршруту (поста) наряд доповідає за теле­фоном, радіостанцією або іншим способом черговому.

Під час несення служби наряду забороняється:- передавати і показувати будь-кому власну зброю, за виня­

тком осіб, яким він підлеглий;- спати, відволікатися від служби і послаблювати пильність;- вступати в розмови з питань, які не стосуються служби;- порушувати правила радіообміну, вести неслужбові роз­

мови за телефоном;- заходити без службової необхідності в жилі будинки, їда­

льні, магазини та інші приміщення;- залишати маршрут (пост), крім зазначених випадків.Для взаємодії або отримання допомоги від сусідніх нарядів,

інших працівників патрульний чи постовий використовує безпо­середній радіозв’язок або зв’язується з ними через оперативний черговий підрозділ Національної поліції України.

4.8. Тактика поведінки працівниківтт • •• • ••• ж т ••Національної поліції України з метою уникнення

небезпечних ситуацій

Забезпечення особистої безпеки працівника НП зумовлю­ється його індивідуально-психологічними особливостями, рівнем фізичного розвитку та інтелекту, моральними засадами особис­тості, рівнем і змістом віктимності, навичками і вмінням вирішу­вати конфліктні ситуації, здатністю до самостійного аналізу про­фесійної діяльності з метою розробки нових елементів стратегії і тактики, удосконалення засобів і прийомів ефективного виконан­ня оперативно-службових завдань.

88

У деяких наукових джерелах стверджується, що потерпіли­ми від кримінальних нападів найчастіше стають люди, які вва­жають імовірним або просто припускають думку про можливість стати жертвою злочину. Створюючи відповідні образи у своїй уяві, звертаючись подумки постійно до можливої небезпечної си­туації, уявляючи трагічні й страшні деталі, такі люди формують у своїй підсвідомості схильність до нещасних випадків і отримання певних ушкоджень (фізичних або психологічних).

Ця позиція як гіпотеза може бути прийнятною, але спосте­реження засвідчують, що працівникам поліції більш притаманне ігнорування небезпеки, навмисне блокування думок про неї, що є досить шкідливим. Під час зустрічі з реальною небезпекою (екст­ремальна ситуація) такі особи втрачають самовладання і конт­роль, спостерігається демобілізація психічної діяльності, що при­зводить до неадекватного реагування.

Крім того, працівнику поліції не варто забувати, що він є цінним засобом отримання інформації, необхідної злочинцям. Це потребує формування у працівників свідомих установок безпеч­ної поведінки й оволодіння специфічними прийомами особистого захисту і безпеки, і немає іншої альтернативи у сучасних реаліях для ефективного вирішення оперативно-службових завдань.

Аналіз досвіду фахівців поліції, які успішно діють у різно­манітних екстремальних і психологічно складних ситуаціях під час виконання службових обов’язків, та знайомство з рекоменда­ціями зарубіжних психологів дає змогу запропонувати поради і рекомендації, засвоєння і додержання яких дозволить сформува­ти відповідну установку «на виживання».

П. О. Юхновець, В. Г. Андросюк, Л. І. Казміренко визначи­ли її як готовність і свідоме прагнення працівника поліції до ціле­спрямованої, ефективної і безпечної діяльності під час виконання оперативно-службових завдань, наявність можливостей самоза­хисту в разі виникнення, перебігу й вирішення і штатних службо­вих ситуацій, і критичних, пов’язаних зі злочинними замахами.

Наявність міцної установки «на виживання» дає можливість підтримувати адекватну професійну самооцінку, відповідний емоційно-вольовий настрій і прогнозований алгоритм поведінки,

89

а також прагнення до розумного і мотивованого ризику, обереж­ності, пильності, ефективності й надійності дій у небезпечних си­туаціях.

Для формування установок безпечної поведінки можна ре­комендувати, зокрема, використання керівником чи наставника­ми певних положень із багаторазовим ритмічним повторенням уголос чи подумки.

Оволодіваючи професією, необхідно постійно працювати над створенням «персональної» сукупності засобів та прийомів безпеки.

Прикладом можуть слугувати такі настанови:1. Перевір власний фізичний і емоційний стан перед слу­

жбою.2. Перевір зброю, екіпіровку, транспорт перед роботою.3. Відпрацюй навичку швидко діставати та перезаряджа­

ти зброю (на ходу, в темряві, в автомобілі та інших складних умовах).

4. Тримай напоготові запасні засоби («фірмовий засіб») на­паду та оборони, запасні елементи екіпіровки.

5. Забезпеч можливість використання резервного зв’язку (зокрема, мобільний телефон і телефонну картку).

6. Завжди обмірковуй і оцінюй все, що відбувається під час екстремальної ситуації, відпрацьовуй уміння передбачати власні дії і супротивника на крок уперед.

7. Завжди пам’ятай про ефект «тунельного бачення» (сприймання викривляється під впливом стресу і через обмежену можливість адекватної оцінки ситуації).

8. Враховуй час «запізнення» (проміжок часу між думкою і дією) і час на постріл.

9. Навчися контролювати навколишній простір (звуки, пре­дмети, людей, рухи).

10. Завжди слідкуй за збереженням зброї і спецзасобів.11. Обирай і використовуй власне місцезнаходження як

позицію для створення переваги у певній ситуації.12. Дотримуйся планів, розроблених особисто і спільно з

колегою (напарником).90

13. Контролюй ситуацію у просторі навколо свого місце­знаходження, поділивши умовно його на сектори, узгоджуючи власні дії з напарником.

14. У разі великого ризику викликай підтримку.15. Використовуй за необхідності для передачі інформації

кодові слова, фрази і жести.16. Ніколи не випускай підозрілу особу з поля зору. При­

бери зайві предмети із зони її досяжності.У небезпечній чи непередбачуваній ситуації дотримуйся та­

ких правил:- контролюй простір над собою;- повністю відчиняй двері, перш ніж увійти;- не зазирай за ріг на рівні очей;- не стій прямо перед дверима або вікном, на відкритому

просторі;- перш ніж рухатися, вибери іншу позицію;- обирай позицію, у якій спина буде завжди захищена;- вживай заходів від рикошету;- рухайся короткими ривками, зиґзаґами, переконуючись у

безпеці;- не стій на одній лінії між напарником і підозрюваними;- рухайся у такт із напарником, дійте разом, прикриваючи

один одного;- надягни на злочинця спочатку кайданки, потім проведи

поверхневий огляд, обшукуй якомога ретельніше.17. Уникнення зіткнення для вас - це завжди виграна си­

туація; не провокуй стрільбу, зброя - останній козир.18. Не застосовуй погрози, якщо не можеш їх реалізувати.19. Злочинця складно визначити лише за ознаками зовні­

шності, тому очікуй непередбачуваного.20. Уникай стандартних дій.21. У разі небезпеки активно дій, не завмирай і не «опус­

кай руки».22. Завжди пам’ятай про обережність, не розслабляйся за­

надто швидко.

91

23. Пам’ятай, що ключ до професіоналізму - вміння, а не зарозумілість і пиха.

24. Пам’ятай, що тебе чекають живим і здоровим удома.Під час несення служби необхідно дотримуватися тактичних

принципів:1. Мислити як переможець: ніколи не здавайтеся, ви може­

те перемогти у кожному конфлікті; використовуйте обладнання впевнено, з найбільшою зручністю для себе; думайте за моделлю «Якщо - тоді (попереднє планування з можливим розвитком си­туації)»; уникайте самовпевненості.

2. Прикриття, укриття, захист: прикриття (щит) - будь- який предмет, яким можна прикритися, захиститися від загрози; укриття - конструкція або її елементи, предмети, які дають по­ліцейському можливість сховатися від загрози; захист - засоби та заходи, які забезпечують вашу безпеку, навіть від кулі.

3. Співвідношення «Час : відстань»: чим більша відстань від правопорушника, тим більше часу є у поліцейських для реа­гування на ситуацію.

4. Правило «1+1»: якщо поліцейський помітив одну загро­зу, він повинен очікувати іншої; якщо поліцейський знаходить одну одиницю зброї, він повинен очікувати, шукати ще.

5. Сигнали небезпеки, загрози: ознаки, які демонструє осо­ба. Ознаки, які виявляє суб’єкт. До них належать: сказане, як саме сказано; рухи; знервованість; занепокоєння.

6. Деескалація - розрядка конфліктної ситуації: поліцейсь­кий може розрядити ситуацію, використавши лише вербальні за­соби (шляхом переговорів). Потужна демонстрація сили іноді може розрядити ситуацію, якщо спроба зробити це вербальними засобами виявилася невдалою.

7. Усні команди: майте свідків вашого спілкування з право­порушником; забезпечте відстань між свідками та правопоруш­ником; постійно розмовляйте упродовж усього інциденту; гово­ріть впевнено, авторитетно, за сутністю і професійно.

Основні варіанти пересування під час несення служби:1) піше пересування (обхід);2) пересування на транспортному засобі.

92

Піше пересуванняПіше пересування відбувається в місцях, де унеможливле­

ний під’їзд на транспортному засобі.Поліцейський здійснює перевірку під’їздів будинків, горищ

та підвальних приміщень з метою виявлення осіб, схильних до скоєння правопорушень та злочинів, припинення злочинів й ін­ших правопорушень.

Поліцейський обирає маршрут пересування так, щоб забез­печити особисту безпеку і мати змогу контролювати ситуацію, зокрема попередити вчинення злочину та інші правопорушення.

Під час пересування парою або втрьох необхідно дотриму­ватися визначеного порядку руху та секторів спостереження.

а) двійка б) трійкаРис. 1. Способи пересування пішого патруля

Заходи безпеки під час пішого пересування:1) рухатися на відстані не ближче двох метрів від будівель

та трьох метрів від транспортних мереж (доріг, колій);2) здійснювати контроль місцевості, визначати особливос­

ті місця пересування та можливих небезпек (відкриті вікна, авто­мобілі на дорозі, люди, які спостерігають пересування людей та автомобілів, речі в руках людей).

Підхід до будівлі, пересування біля будівельОсновні принципи:1) перед вікном пригнутися і пройти нижче;2) підвальні вікна необхідно переступати;

93

3) намагатися не виходити або не затримуватися на освіт­лених ділянках місцевості.

Основні принципи в роботі парою:1) перший номер рухається вздовж стіни і дивиться вперед

на місце можливого виходу правопорушника;2) другий номер рухається позаду, дещо далі від стіни, се­

ктор огляду вперед-вгору.

Рис. 2. Пересування пішого патруля

Огляд вікон і дверей:1) двері оглядаються ліворуч або праворуч;2) у разі підвищеної небезпеки двері оглядаються ліворуч

або праворуч, зверху або знизу;3) стукати у двері потрібно, лише перебуваючи ліворуч від

дверей за стіною;4) вікна оглядаються ліворуч або праворуч знизу (одна

чверть голови).Пересування на транспортному засобіУ разі пересування в автомобілі необхідно рухатися у потоці

інших транспортних засобів з метою спостереження за дорожнім рухом або використовувати зупинку в місцях підвищеної небез­пеки з метою запобігання правопорушенням та гарантування без­пеки дорожнього руху (зупинка здійснюється так, щоб транспор­тний засіб було видно іншим водіям).

94

4.9. Основні повноваження Національної поліції

Працівники НП виконують свої завдання неупереджено від­повідно до закону. Жодні винятки або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездія­льності НП. Для гарантування публічної безпеки і порядку полі­цейські зобов’язані вжити заходів, незалежно від свого підпоряд­кування.

Працівники НП України поважають гідність особи і вияв­ляють до неї гуманне ставлення, захищають права людини, неза­лежно від їхнього соціального походження, майнового та іншого становища, громадянства, віку та статі. Звертаючись до особи або в разі звернення особи до поліцейського, він зобов’язаний назва­ти своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомити­ся з указаною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук (ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію»). У взаємо­відносинах із громадянами працівник поліції повинен виявляти високу культуру і такт.

Для виконання завдань і службових обов’язків, які покладе­ні на поліцейського, із забезпечення публічної безпеки і порядку з числа особового складу підрозділу формуються спеціальні гру­пи працівників (патрульні наряди), які впродовж визначеного ча­су на обмеженій території (ділянці) виконують свої службові обов’язки.

НП, відповідно до покладених на неї завдань (ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію»):

1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;

2) виявляє причини та умови, що сприяють учиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у ме­жах своєї компетенції заходи для їхнього усунення;

3) уживає заходи з метою виявлення кримінальних, адміні­стративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;

95

4) вживає заходи, спрямовані на усунення загроз життю та здоров’ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслі­док учинення кримінального, адміністративного правопорушень;

5) своєчасно реагує на заяви та повідомлення про криміна­льні, адміністративні правопорушення або події;

6) провадить досудове розслідування кримінальних право­порушень у межах визначеної підслідності;

7) розшукує осіб, які переховуються від органів досудово- го розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти та інших осіб у випа­дках, визначених законом;

8) у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, ухвалює рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їхнє виконання;

9) доставляє у випадках і порядку, визначених законом, за­триманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопо­рушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення;

10) уживає заходи для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вок­залах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публіч­них місцях;

11) регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотри­манням Правил дорожнього руху його учасниками та правомірніс­тю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі;

12) здійснює супроводження транспортних засобів у випа­дках, визначених законом;

13) видає, відповідно до закону, дозволи на рух окремих категорій транспортних засобів; у випадках, визначених законом, видає та погоджує дозвільні документи у сфері безпеки дорож­нього руху;

14) уживає всі можливі заходи для надання невідкладної допомоги, зокрема домедичної і медичної, особам, які постраж­дали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопору­шень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуа­ції, небезпечній для їхнього життя чи здоров’я;96

15) уживає заходи для визначення осіб, які не здатні через стан здоров’я, вік або інші обставини повідомити інформацію про себе; встановлює особу за невпізнаним трупом;

16) забезпечує безпеку взятих під захист осіб на підставах та в порядку, визначених законом;

17) у межах своєї компетенції, визначеної законом, здійс­нює контроль за дотриманням вимог законів та інших норматив­но-правових актів щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, вживає заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності, правопорушенням се­ред дітей, а також соціального патронажу щодо дітей, які відбу­вали покарання у виді позбавлення волі;

18) уживає заходи для запобігання та припинення насильс­тва в сім’ї;

19) здійснює охорону об’єктів права державної власності у випадках та порядку, визначених законом та іншими нормативно- правовими актами, а також бере участь у здійсненні державної охорони;

20) здійснює на договірних засадах охорону фізичних осіб та об’єктів права приватної і комунальної власності;

21) здійснює контроль за дотриманням фізичними та юри­дичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і ви­користання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється до­звільна система органів внутрішніх справ;

22) здійснює у визначеному законом порядку отримання, зберігання та знищення вилученої, добровільно зданої або знай­деної вогнепальної, газової, холодної та іншої зброї, боєприпасів, набоїв, вибухових речовин та пристроїв, наркотичних засобів або психотропних речовин;

23) здійснює контроль у межах своєї компетенції, визначе­ної законом, за дотриманням вимог режиму радіаційної безпеки у спеціально визначеній зоні радіоактивного забруднення;

24) сприяє забезпеченню, відповідно до закону, правового режиму воєнного або надзвичайного станів, зони надзвичайної

97

екологічної ситуації у разі їх оголошення на всій території Украї­ни або в окремій місцевості;

25) виконує в межах компетенції запити органів правопо­рядку (правоохоронних органів) інших держав або міжнародних організацій НП відповідно до закону та міжнародних договорів України.

Патрульна поліція забезпечує належний громадський поря­док і безпеку на своїх маршрутах (постах) відповідно до чинних законів і встановлених правил поведінки. Вона повинна підтри­мувати нормальну обстановку та порядок на вулицях, площах, у парках, на транспортних магістралях, в аеропортах та інших гро­мадських місцях, при цьому своєчасно вживаючи заходи щодо виявлення, запобігання й припинення порушень громадського порядку.

4.10. Порядок звернення до громадян

Поліцейський повинен звертатися до громадян з повагою, на «Ви», свої вимоги та зауваження викладати переконливо. Під час звернення до громадянина він повинен привітатися з ним, після чого, приклавши руку до головного убору, назвати йому своє прі­звище, звання та пред’явити на його вимогу службове посвідчен­ня, не випускаючи його з рук і повідомити мету звернення. Якщо до поліцейського звертаються громадяни, він також зобов’язаний прикласти руку до головного убору, а потім уважно вислухати і вжити заходів за їхніми заявами, а за необхідності пояснити, куди потрібно звертатися для вирішення поставленого питання (ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію»).

Поліцейський зобов’язаний:1) неухильно дотримуватися положень Конституції Украї­

ни, законів України та інших нормативно-правових актів, що рег­ламентують діяльність НП та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов’язки відпо­відно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціо­нальних) обов’язків, наказів керівництва;

98

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;4) надавати невідкладну допомогу, зокрема домедичну і

медичну, особам, які постраждали внаслідок правопорушень, не­щасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров’я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або пере­бування на займаній посаді.

У поводженні з громадянами недопустимі:- зверхній тон, грубість, зарозумілість;- іронічне або неввічливе викладання зауважень;- вирази або репліки, які ображають людську гідність;- погрози, повчання і несправедливі докори;- пред’явлення незаслужених звинувачень;- погрозливі чи образливі жести або знаки.У розмові з громадянами працівники поліції повинні вияв­

ляти спокій, витримку та розсудливість. Вони не мають відпові­дати грубістю на грубість й у своїх діях керуватися особистими неприязними почуттями.

Якщо порушник на зроблені йому зауваження реагує збу­джено, необхідно дати йому час заспокоїтись і попросити пояс­нення щодо його неправильних дій, роз’яснити неправомірність його поведінки з посиланням на відповідні закони, постанови й інші нормативні акти. Тільки після цього може бути ухвалене рі­шення про складання протоколу, накладення штрафу на місці, доставляння порушника в підрозділ НП або можливість обмежи­тися зауваженням.

Зауваження правопорушникам, які мають поруч дітей, за можливості робиться так, щоб діти цього не чули.

Національна поліція не повинна втручатися у суперечки особистого (домашнього) характеру, за винятком випадків, коли є безпосередня загроза для життя і здоров’я громадян, здійснюють­ся порушення публічної безпеки і порядку або хтось потребує допомоги з боку Національної поліції.

99

З підлітками патрульні наряди повинні поводитися також ввічливо, як і з дорослими. Зауваження дітям робиться з ураху­ванням їхньої психології та рівня розвитку.

З документами, що перевіряються у громадян, необхідно поводитися акуратно, не робити на них або в них будь-яких по­значок. Якщо у документ вкладені гроші, записка й інше, необхі­дно запропонувати власникові самому вилучити їх звідти. Особи, які мають документи з явними ознаками підробки або неправомі­рно володіють ними, доставляються в підрозділ НП.

100

РОЗДІЛ 5 ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ

ПРАВООХОРОНЦЯМИ ЗАХОДІВ ПРИМУСУ. ВИДИ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАСОБІВ

ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

5.1. Види поліцейських заходів

Законом України «Про Національну поліцію» визначено пе­релік заходів, якими мають оволодіти поліцейські для виконання своїх службових повноважень. Так, у ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію» вказано види поліцейських заходів.

- Поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходи реагування на правопорушення, визначені Кодексом Ук­раїни про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, ви­значених законом.

- Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання за­грозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превен­тивні заходи та заходи примусу, визначені цим законом.

- Поліція для виконання покладених на неї завдань може за­стосовувати інші заходи, визначені окремими законами.

- Якщо правоохоронця неможливо ідентифікувати за зовні­шніми ознаками, він зобов’язаний пред’явити особі документ, що посвідчує його повноваження.

Керівні принципи застосування поліцією заходів примусу визначено у:

- Резолюції 34/169 Генеральної Асамблеї ООН «Кодекс по­ведінки посадових осіб з підтримання правопорядку»;

- Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи № 690 (1979) «Декларація про поліцію».

Застосування поліцейських заходів примусу здійснюється з єдиною метою та за єдиним порядком незалежно від виду приму­сового заходу.

101

Застосуванню примусового заходу передує прибуття на міс­це події поліцейського та визначення ним превентивного полі­цейського заходу, який має забезпечити публічний порядок та безпеку, й підстав для його проведення. Завдяки позитивній ар­гументації та впевненій позиції мета заходу може бути досягнута без спротиву з боку правопорушника та інших осіб, що перебу­вають на місці події.

Метою застосування поліцейськими примусових заходів є забезпечення подолання спротиву проведенню превентивного поліцейського заходу, відновлення публічного порядку та безпе­ки, локалізація негативних наслідків, зокрема збереження місця події у первинному, незміненому стані, забезпечення фіксації та збирання речових доказів на місці події у передбачений у законі спосіб, а також затримання особи правопорушника, його достав­ляння до територіального підрозділу поліції.

Якщо перебування поліцейського на місці події не забезпе­чує проведення поліцейського заходу, правопорушник не виконує команд поліцейського, але не вдається до активної протидії за­конним вимогам поліцейського, не становить загрози та не опи­рається контролюючим діям поліцейського (пасивний опір), по­ліцейський має попередити правопорушника про відповідаль­ність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов’язків (ст. 185 КУпАП), а також про можливість застосування до нього фізичної сили, спеціальних засобів чи вогнепальної зброї у разі продовження протиправної поведінки.

Поліцейський має надати правопорушнику достатньо часу для сприйняття та виконання законної вимоги поліцейського, а також для припинення пасивного опору та демонстрації відсут­ності спротиву.

Якщо поліцейський вважає, що мета застосування примусо­вого заходу ним досягнута, а порушений порядок проведення превентивного поліцейського заходу відновлено, він повинен припинити застосування цього примусового заходу та поверну­тися до виконання превентивного поліцейського заходу.

102

У межах заходів реагування на правопорушення, визначених КУпАП та КПК України, заходи примусу застосовуються полі­цією з метою забезпечення особистої безпеки поліцейського, без­пеки оточуючих, порушника.

Наслідком застосування примусу може бути затримання правопорушника у встановлений у законі спосіб, припинення правопорушення, встановлення особи правопорушника, забезпе­чення складання протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості складання його на місці правопорушення, якщо складання протоколу є обов’язковим тощо.

Отже, розглянемо детальніше щодо вибору й поступовості застосування сили.

5.2. Основні принципи застосування континууму сили

1. Застосування континууму сили або «драбини сили» роз­глядається як прогресивна шкала, де поліцейський може/повинен задіяти силу.

2. Застосування континууму сили також розглядається як «набір варіантів», поліцейський може визначити адекватний рі­вень реагування залежно від ситуації, з якою він стикається.

Види впливів залежно від ситуації:1) присутність поліцейського;2) вербальні команди;3) легкий фізичний контакт (дотик руки тощо);4) фізичний контроль;5) самозахист;6) виняткове застосування сили;7) застосування спецзасобів та техніки;8) демонстрація вогнепальної зброї;9) застосування зброї на ураження.Присутність поліцейськогоЗавдяки професійній поведінці, позитивній та впевненій по­

зиції, акуратному зовнішньому вигляду працівник поліції часто може розрядити ситуацію тільки однією своєю присутністю.

103

Вербальні командиЗдатність поліцейського демонструвати авторитет і забезпе­

чити дотримання правил за допомогою вербальних та невербаль- них засобів.

Легкий тактильний контактТехніки, які спонукають суб’єкта виконувати вербальні ко­

манди за допомогою дотиків до суб’єкта.Фізичний контрольМетоди фізичного контролю використовуються для встано­

влення контролю над суб’єктами, що демонструють (чинять) па­сивний, активний або агресивний опір; для досягнення поступли­вості від суб’єктів, що чинять опір, за допомогою технік больово­го контролю.

СамозахистСамозахист - це силовий вплив, що дає змогу поліцейсько­

му захистити себе від агресивних або схильних до насильства суб’єктів.

Самозахист включає поштовхи, блоки, удари долонями, лік­тьові та колінні удари.

Виняткове застосування силиВиняткове застосування сили дає змогу поліцейському не­

гайно перейти до використання інших засобів, якщо офіційно уз­годжені техніки неефективні або неадекватні для контролю суб’єкта.

Застосування спецзасобів і технікиВключають будь-які спецзасоби:1) газовий балончик або інші хімічні речовини;2) гумову палицю;3) кайданки.Демонстрація вогнепальної зброїДемонстрація вогнепальної зброї дозволена тільки у ситуа­

ціях, де потенційно може бути застосована сила на ураження.Застосування зброї на ураженняПоліцейські можуть застосовувати зброю на ураження тіль­

ки для самозахисту та для захисту інших людей від безпосеред­ньої загрози смерті чи серйозних поранень, або для запобігання104

злочину, коли дії суб’єкта становлять загрозу смерті або серйоз­них поранень для оточуючих.

Поліцейський може визначити адекватний рівень реагуван­ня залежно від рівня опору, з яким він стикається. Так, є такі рівні опору: пасивний, активний та агресивний.

Суб’єкт чинить пасивний опір, який характеризується та­кими ознаками, як:

1) не виконує команди;2) не підкоряється поліцейському, але не вдається до актив­

них дій;3) не становить загрози;4) не опирається контролюючим діям поліцейського.Суб’єкт чинить активний опір, який характеризується та­

кими ознаками, як:1) намагається втекти;2) опирається арешту;3) намагається уникати контролю з боку поліцейського;4) висловлює вербальні погрози;5) демонструє в разі цього невербальні сигнали, що вказу­

ють на схильність або готовність опиратися арешту.Суб’єкт чинить агресивний опір, який характеризується

такими ознаками, як:1) фізичні атаки на поліцейського;2) небажання припинити атаки на інших людей;3) фізичні спроби серйозно поранити чи вбити іншу людину

або поліцейського.Але поліцейський не завжди застосовує силу, відповідну до

рівня опору, так, може застосовуватися об’єктивно виправдана сила або надмірна.

Об ’єктивно виправдана - застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна під час його застосування охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди.

Надмірне застосування сили - застосування сили більш ви­сокого рівня, ніж це об’єктивно виправдано за певних обставин,

105

або продовження застосування сили після того, як суб’єкт був арештований або нейтралізований іншим чином.

5.3. Перелік та визначення видів заходів примусу

Розглянемо детальніше, що саме належить до поліцейських заходів примусу. Ст. 42 Закону України «Про Національну полі­цію» дає перелік та визначення видів заходів примусу.

«Поліція під час виконання повноважень, визначених цим законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу:

1) фізичний вплив (силу);2) застосування спеціальних засобів;3) застосування вогнепальної зброї».Перелік заходів примусу, до яких може/повинен вдаватися

поліцейський, визначений у ч. 1 ст. 42 Закону України «Про На­ціональну поліцію», є вичерпним, водночас застосування одного із заходів примусу унеможливлює застосування інших заходів примусу одночасно.

«Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників».

«Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це су­купність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовле­них, конструктивно призначених і технічно придатних для захис­ту людей від ураження різними предметами (зокрема, від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психо­логічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи пред­мети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил за­стосування таких засобів та службових тварин».

Застосування фізичної сили не може вважатися найменш небезпечним із заходів примусу та таким, що має передувати за­стосуванню спеціальних засобів чи вогнепальної зброї.

Обрання примусового заходу здійснюється на розсуд по­ліцейського пропорційно рівню небезпеки реагування, а також

106

відповідно до ситуації, яка виникає. Залежно від розвитку ситуа­ції поліцейський може:

- припинити застосування фізичної сили та зробити перехід до застосування спеціальних засобів;

- припинити застосування фізичної сили та здійснити пере­хід до використання вогнепальної зброї;

- припинити застосування фізичної сили та здійснити пере­хід до застосування вогнепальної зброї;

- припинити застосування фізичної сили та здійснити пере­хід до активного застосування вогнепальної зброї;

- припинити застосування спеціального засобу та здійснити перехід до застосування фізичної сили;

- припинити застосування спеціального засобу та здійснити перехід до використання вогнепальної зброї;

- припинити застосування спеціального засобу та здійснити перехід до застосування вогнепальної зброї;

- припинити застосування спеціального засобу та здійснити перехід до активного застосування вогнепальної зброї;

- здійснивши використання вогнепальної зброї, перейти до застосування фізичної сили;

- здійснивши використання вогнепальної зброї, перейти до застосування спеціальних засобів;

- здійснивши використання вогнепальної зброї, перейти до активного застосування вогнепальної зброї;

- припинити застосування вогнепальної зброї та здійснити перехід до застосування фізичної сили;

- припинити застосування вогнепальної зброї та здійснити перехід до застосування спеціальних засобів;

- припинити застосування вогнепальної зброї та здійснити перехід до використання фізичної сили;

- здійснити перехід до активного застосування вогнепальної зброї.

107

5.4. Умови та межі застосування поліцейськихзаходів примусу

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про Національну поліцію» працівники поліції зобов’язані «.. .заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогне­пальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спри­чинити посягання на життя і здоров’я особи чи та/або поліцейсько­го або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попе­редження є невиправданим або неможливим» та ч. 2 цієї ж статті «Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей - через гучномовні установ­ки, підсилювачі звуку». Розглянемо детальніше, як і за яких обста­вин здійснюється попередження залежно від обстановки, яка вини­кла під час застосування поліцейських заходів примусу.

Попередження про застосування заходів примусу

СПОСІБ ПО]ГТЕРЕДЖЕННЯЯк зробити В якому випадку- голосом - усі випадки- через гучномовні установки, під­силювачі звуку

- значна відстань або звернення до великої групи людей

ТЕРМІНИ (строки) ПОПЕРЕДЖЕННЯЯк зробити Коли можна не робити- заздалегідь попередити особу про застосування

- зволікання може спричинити пося­гання на життя і здоров’я особи чи та/або поліцейського;- зволікання може спричинити інші тяжкі наслідки;- в ситуації, що виникла, таке попе­редження є невиправданим або не­можливим

- надати їй достатньо часу для ви­конання законної вимоги поліцей­ського

Категорія осіб, стосовно яких заборонено застосовувати заходи примусу

Заборонено до:- жінок з явними ознаками вагітності;

108

- малолітніх осіб;- осіб з явними ознаками обмежених можливостей;- осіб з явними ознаками старості.Дозволено у разі:- збройного нападу;- групового нападу;- учинення збройного опору поліцейському (що загрожує

життю і здоров’ю інших осіб або поліцейських).Якщо відбити такий напад або опір іншими способами і за­

собами неможливо.

Візуальне визначення осіб, до яких діють обмеження із застосування заходів примусу

КАТЕГОРІЯ ОЗНАКИ- жінки з явними ознаками вагітності

- візуально можуть бути визнані ва­гітними

- малолітні особи - суб’єктивно сприймаються як осо­би до 14-річного віку

- особи з явними ознаками об­межених можливостей

- мають каліцтва чи вроджені вади, з огляду на які особа не може створю­вати небезпеку життю чи здоров’ю оточуючим

- особи з явними ознаками ста­рості

- сприймаються як неспроможні вна­слідок вікових змін створювати небе­зпеку для життя та здоров’я оточую­чих

Застосування фізичної силиЗастосовується для:- забезпечення особистої безпеки;- забезпечення безпеки інших осіб;- припинення правопорушення;- затримання особи, яка вчинила правопорушення.Якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпе­

чує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.

109

5.5. Перелік, групи, види спеціальних засобів та їх характеристика

Працівник поліції для виконання своїх службових повнова­жень, відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію», має право застосовувати та використовувати такі спеці­альні засоби:

1) гумові та пластикові кийки;2) електрошокові пристрої контактної та контактно-дистан­

ційної дії;3) засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв’я­

зування тощо);4) засоби, споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії;5) засоби примусової зупинки транспорту;6) спеціальні маркувальні та фарбувальні засоби;7) службові собаки та службові коні;8) пристрої, гранати та боєприпаси світлозвукової дії;9) засоби акустичного та мікрохвильового впливу;10) пристрої, гранати, боєприпаси та малогабаритні підривні

пристрої для руйнування перешкод і примусового відчинення приміщень;

11) пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;

12) засоби, споряджені безпечними димоутворювальними препаратами;

13) водомети, бронемашини та інші спеціальні транспортні засоби.

Перелік спеціальних засобів, визначений у ч. 4 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію», є вичерпним та може бути розділений на групи:

- засоби, придатні для захисту людини від ураження різни­ми предметами (зокрема, зброєю);

- засоби тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника);

110

- засоби пригнічення чи обмеження волі людини (психоло­гічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предме­ти, що її оточують.

Поліцейський зобов’язаний негайно зупинити застосу­вання певного виду заходу примусу в момент досягнення очіку­ваного результату!

До переліку спеціальних засобів не включено елементи од­нострою поліцейського, засоби індивідуального захисту, а також прилади (пристрої), які мають однакові зі спеціальними засобами властивості (призначення), але не долучено до норм забезпечення підрозділів поліції спеціальними засобами та вогнепальною зброєю, що мають бути визначені наказом міністра внутрішніх справ України (пп. 2, 7 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про Націона­льну поліцію»).

Види спеціальних засобівГумовий кийок - спеціальний засіб, який мають право за­

стосовувати, зокрема, поліцейські, військовослужбовці Націона­льної гвардії України, співробітники установ виконання пока­рань, посадові особи інших правоохоронних органів України, ви­значених законодавством, для відбиття нападу на осіб, об’єкти, приміщення, затримання особи, яка вчинила правопорушення і чинить злісну непокору законному розпорядженню, а так само для припинення групових порушень публічної безпеки і порядку чи масових заворушень, якщо інші способи не забезпечили вико­нання покладених на ці органи обов’язків.

Гумовий (пластиковий) кийок застосовується для запобіган­ня нападу на громадян, поліцейського та/або охоронювані об’єкти; в разі затримання злочинця або адміністративного пра­вопорушника, якщо він грубо порушує закон і не підкоряється законному наказу поліцейського; для запобігання масовому і гру­повому порушенню публічного порядку.

Пластиковий кийок «КПФ-02» (тонфа) - призначений для використання співробітниками МВС та іншими підрозділа­ми спецпризначення з метою самозахисту, контролю та затрим­ки правопорушників. Кийок складається з робочої частини та двох рукояток, розташованих перпендикулярно одна до одної.

111

Працівникам поліції забороняється наносити удари гумови­ми (пластиковими) кийками по голові, шиї, ключичній ділянці, статевих органах, попереку (куприку) і в живіт.

Електрошоковий пристрій (ЕШП) - один із видів зброї несмертельної дії. Електрошокові пристрої призначені для за­хисту від несанкціонованої дії та може застосовуватись у випа­дках, коли обставини не дозволяють застосовувати вогнепальну зброю.

Електрошокові пристрої контактної та контактно-дистан­ційної дії застосовуються для:

- відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об’єкт, що перебуває під охороною;

- відбиття нападу тварини, що загрожує життю і здоров’ю особи чи поліцейського.

У разі застосування пристрою мають місце сліпучий розряд і голосний тріск. Робота пристрою ґрунтується на генеруванні електричних імпульсів, вихідні параметри яких відповідають ви­могам державних стандартів України та нормам Міністерства охорони здоров’я України, основними визначеними вимогами яких є параметри безпеки електрошокового пристрою електрич­ними чинниками на прилади: із середньою потужністю дії; з на­пругою іскрового розряду на електродах; із сукупністю парамет­рів під час ефективності дії та функціональним використанням: контактної дії (К), дистанційно-контактної дії. Використання електрошокових пристроїв як зброї самооборони для громадян України не дозволено.

Основним чинником, що обумовлює ступінь ураження, є сила струму, яка пропорційна напрузі (U) й обернено пропорцій­на опору ланцюга (R).

Є три критерії дії сили струму на людину:- пороговий (відчутний) - найменше значення струму, що

викликає відчутні подразнення;- пороговий невідпускаючий - значення струму, що викли­

кає судомні скорочення м’язів, які не дають змоги ураженому звільнитися від джерела електроструму;

112

- пороговий фібриляційний - значення струму, що викликає фібриляцію серця (хаотичні й нерівномірні скорочення волокон серцевого м’яза, які повністю порушують його роботу.

На ефективність результату ураження значно впливає опір­ність тіла людини. Найбільший опір (3-20 кОм) припадає на вер­хній шар шкіри (0,2 мм), що складається з мертвих ороговілих клітин, тоді як опір у спинномозковій рідині становить 0,5-0,6 Ом. Найбільш небезпечним є проходження струму через серце, легеніw w Т Г ' *й головний мозок. У разі застосування електрошокерів у зонах ділянок голови, обличчя, шиї, пахвової області, нервових вузлів і статевих органів можуть виникнути значно серйозні травми (втрата слуху, зору, тривалий параліч). Ступінь ураження зале­жить також від характеру й частоти струму. Найбільш небезпеч­ний змінний струм із частотою 20-1000 Гц. Змінний струм найне- безпечніший від постійного впливу у разі напруги до 300 В. Ва­гому роль відіграє вага тіла людини - важчу особу уразити скла­дніше. Кількість одягу також має значення - шкіряна куртка з кі­лькома шарами одягу є непоганим захистом, на відміну від шуби чи бавовняної футболки. Застосування цього типу зброї під час контакту передбачає забезпечення миттєвої втрати свідомості від 1 до 20-30 хв.-

З огляду на особливості застосування електрошокових при­строїв ефективнішими вважаються електрошокові пристрої дис­танційної дії, що діють безпосередньо на м’язи та змушують їх скорочуватися. Електрошокові пристрої дистанційної дії стріля­ють двома загостреними металевими електродами-стрілками з провідниками. У разі попадання в ціль стрілки впиваються в м’язи і провідниками передають імпульси високої напруги.

Водночас електрошокові пристрої дистанційної дії мають деякі недоліки:

- на дистанції 3 м під час польоту електродів відбувається їхня розбіжність між собою на відстань близько 45 см, що ста­вить високі вимоги щодо точності початкового прицілювання;

- потрапляючи в обличчя, око або шию, стріла, що летить зі швидкістю приблизно 70 м/с, може завдати серйозної травми жи­вому об’єкту;

113

- в разі невдалого пострілу заміна картриджу з електродами потребує 1-0,5 хв;

- не рекомендується стріляти шокером у вузьких приміщен­нях, оскільки є певний ризик неякісного або небезпечного по­стрілу;

- у разі потрапляння електродів у ділянку біля серця корот­кочасний електричний удар може спровокувати аритмію і тимча­сову зупинку серця, що загрожує серйозними проблемами зі здо­ров’ям.

Використання електрошокових пристроїв у приміщеннях із вибухонебезпечними та легкозаймистими речовинами заборонено.

Кайданки - пристрій у вигляді двох кілець із замками (бра­слетів), які з ’єднані між собою коротким ланцюгом, який викори­стовується органами охорони порядку для обмеження свободи дій затриманого. Кайданки переважно надягають на кисті рук і певним чином позбавляють затриманого вільно рухатися.

Кайданки й інші засоби обмеження руху застосовуються:- проти осіб, які вчинили злочин або суспільно небезпечні

дії (правопорушення);- проти осіб, які чинять опір чи можуть чинити опір полі­

цейським, у разі спроби втечі;- під час конвоювання затриманого або ув’язненого;- якщо людина власними діями може нашкодити собі та

оточуючим (кайданки або інші засоби надягають на кисті рук за спиною так, щоб вони не завдавали болю);

- проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі.

Кайданки БР, БР-С, БРМ-92 призначені для використання з метою обмеження фізичного опору правопорушника. Розвиток конструкції кайданків досить своєрідний і пов’язаний насамперед з рівнем металообробки (як основний матеріал виготовлення кай­данків). Так само в конструкції кайданків простежується і націо­нальна особливість країни виробника.

Кайданки складаються з:- корпусу замка, який переходить у верхню дужку;- нижньої дужки із зубчатим сектором;

114

- фіксатора, який розміщується у корпусі;- ланцюга із сережками (шарнірами) на кінцях;- ключа для відкриття замка.Інші типи кайданків:- пальцеві - одягаються на великі пальці рук, позбавляючи

можливості відкрити звичайні кайданки підручними засобами;- пластикові - повністю зроблені з пластику. Використову­

ються поліцією для масового затримання підозрюваних.Застосовувати кайданки більше ніж 2 год безперервного ви­

користання або без послаблення їхнього тиску заборонено.Засоби, споряджені речовинами сльозогінної та дра­

т івної діїСльозогінний газ, перцевий газ застосовуються для:- відбиття атаки на людину, поліцейського або захищений

об’єкт;- припинення масових і групових порушень публічного по­

рядку;- під час затримання особи, яка вчиняє злочин або суспільно

небезпечне діяння, чи з метою змусити останнього покинути за­хоплений транспортний засіб, будівлю або споруду, в якій він хо­вається.

Призначені для миттєвого утворення хмари сльозогінної та подразнювальної дії і на відкритій місцевості, і в ізольованому приміщенні;

- аерозольні упаковки («Терен»-1, 4, 4М, «Кобра»-1). Речо­вина в балончику міститься у рідкому стані та під час попадання на особу або на шляху дії починає активно випаровуватися та здійснює значно більший вражаючий вплив. «Терен-4М» газовий балончик, призначений для припинення протиправних дій, опору правопорушника шляхом впливу на органи зору та дихання аеро­золем іританту з відстані не меншої за 0,4 м у радіусі 2 м. Маса - до 73 г. Аналогічне призначення має газовий балончик «Кобра- 1», споряджений активною речовиною АЛГОГЕН(СІІ). Ефектив­ний радіус дії «Кобра-1» - до 2 м;

- струменеві балони («Кобра- 1С», «Кобра- 1С-1») призначе­ні для припинення протиправних дій, опору правопорушника

115

шляхом впливу на органи зору та дихання. Ефективний радіус дії: «Кобра- 1С» - до 7 м, «Кобра- 1С-1» (з барвником) - до 7 м. Час безперервного розпилення - 10-12 с;

- ручні газові гранати («Терен-6» та ін.). В Україні викорис­товується газова граната «Терен-6» - пристрій миттєвого розпи­лення аерозолю іританту-

Ці спеціальні засоби правоохоронні органи використовують з метою забезпечення проведення спецзаходів шляхом тимчасо­вого пригнічення психовольової стійкості правопорушників, впливаючи на органи зору та дихання аерозолем іританту. При­стрій «Терен-6» застосовується для закидання вручну. Виріб мо­же застосовуватися і на відкритій місцевості, і в закритому при­міщенні. Виріб складається з поліетиленового корпусу, заповне­ного легколетючим порошком, на який нанесено діючу речовину, виконаний на основі морфоліда пеларгонової кислоти й О-хлор- бензилиденмалононитрила, розпилювача і запобіжного пускового механізму;

- пристрої дозованого аерозольного розпилення «Терен-1000», «Терен-2000».

Ці вироби призначені для застосування правоохоронними органами з метою припинення протиправних дій, які здійсню­ються стосовно громадян або об’єктів, які перебувають під охо­роною. Ці спеціальні засоби діють завдяки аерозольному впливу сльозоточивих та подразнювальних речовин на відстані до 12 м.

Ці пристрої мають такі переваги:- забезпечують найбільшу вірогідність миттєвого контро­

лю над особами, які вороже налаштовані або емоційно неврівно- важені;

- ефективно впливають на осіб, які перебувають під дією алкоголю або наркотичних речовин;

- ефективно діють як універсальний засіб в умовах застосу­вання у разі перешкод різного виду: барикадах, загородженнях, приміщеннях із заручниками в середині тощо;

- результативно діють на натовп, який потрібно спрямувати в потрібному для поліцейських напрямку або розосередити;

116

- зводять до мінімуму контакт поліцейських із суб’єктами правопорушення, що, у свою чергу, приводить до мінімальних ризиків життя працівників поліції;

- зберігається висока вірогідність збереження порога несме­ртельного та нетравмуючого впливів на суб’єкти у разі високої ефективності дії порівняно з іншими видами спеціальних засобів несмертельної дії (гумова куля, гумова палиця та ін.).

Працівникам поліції забороняється під час застосування за­собів, споряджених речовинами сльозогінної та дратівної дії, здійснювати прицільну стрільбу по людях, розкидання і відстрі­лювання гранат у натовп, повторне застосування їх у межах зони ураження в період дії цих речовин.

Засоби примусової зупинки транспортуПримусова зупинка транспортного засобу - вимушена міра

під час затримання правопорушника, який коїть, вчинив або має намір вчинити злочин з використанням транспортного засобу.

Засіб примусової зупинки транспорту застосовується для зупинки транспортного засобу, водій якого не підкорився вимозі поліцейського про зупинку, якщо дії водія створюють загрозу життю і здоров’ю людини або застосування такого засобу необ­хідне для захисту суспільних інтересів.

Типовими випадками ситуацій, у яких необхідна примусова зупинка автомототранспорту, є втеча злочинців на транспортних засобах з місць скоєння злочину, викрадення автомобілів, вико­ристання злочинцями транспортних засобів як засобів вчинення злочину, злочинне захоплення транспортних засобів, водіїв і па­сажирів як заручників, спроба несанкціонованого доступу транс­портного засобу на охоронювану територію, використання транс­портних засобів для таранення чи підриву різних соціально зна­чущих об’єктів та ін.

Транспортним засобом є пристрій, призначений для переве­зення на дорогах людей, вантажів чи устаткування, встановлено­го на ньому. Примусова зупинка транспортного засобу може бути здійснена із застосуванням спеціальних засобів.

Найбільш відомий спосіб примусової зупинки транспорт­ного засобу полягає в порушенні цілісності матеріалу покришки

117

колеса. Ці пристрої становлять гнучку основу, виконану у вигляді текстильної стрічки або тельферної решітки, на яку за певною схемою встановлені проколювальні елементи, виконані у вигляді порожнього циліндра, загостреного у верхній частині. Для приве­дення пристрою в дію достатньо його розтягнути поперек дорож­нього полотна. У разі наїзду автомобіля проколює елемент під вагою машини, вивільняється з вузла кріплення до основи і про­никає в матеріал покришки колеса. Цим забезпечується скидання тиску. Конструкція дає змогу встановлювати подібні пристрої упродовж декількох секунд.

З метою підвищення безпеки співробітників органів внутрі­шніх справ, які застосовують цей пристрій у момент перетину проїжджої частини, пристрій може комплектуватися засобом швидкого розгортання на основі піротехнічного двигуна.

На оснащенні в правоохоронних органах є такі засоби для примусової зупинки автотранспортних засобів, механічного принципу дії, які призначені для проколювання шин: «Еж-М», «Діана», «Кактус». Засоби для проколювання шин містять шипи для проколювання пневматичних шин, розміщені на гнучких стрічках (засіб «Еж»), на металевих пластинах, шарнірно з ’єднаних у стрічку з багатьох ромбів (засіб «Еж-М» («Діана»). «Кактус» легко транспортується й оперативно встановлюється майже на будь-яке дорожнє покриття, ширина загородження - від 3 до 7 метрів залежно від модифікації. У разі наїзду автомобі­ля на загородження стержні залишаються в шині, здійснюючи ефективне випускання повітря через спеціальні отвори.

Можна виділити два напрями в розвитку засобів примусової зупинки транспорту:

- перший - це вдосконалення та видозміни раніше розроб­лених засобів;

- другий - це створення нових засобів, які враховують нові конструктивні особливості автомобілів та нові уразливі елементи їхньої конструкції, використання яких є безпечнішим.

До таких уразливих систем у сучасних автомобілях відносять систему електроживлення й електронного (комп’ютерного) управ­ління. Такі системи можуть зазнати потужних електромагнітних118

імпульсів і виведення з робочого стану. Чутливими до дії елект­ромагнітних імпульсів є бортовий комп’ютер автомобіля, яким споряджені майже усі сучасні автомобілі.

Поліцейським забороняється застосовувати засоби примусо­вої зупинки транспорту для примусової зупинки мотоциклів, мо­токолясок, моторолерів, мопедів, транспортного засобу, що здій­снює пасажирські перевезення, а також застосовувати такі засоби на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю, залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у ту­нелях.

Спеціальні маркувальні та фарбувальні засобиСпеціальні маркувальні та фарбувальні засоби - це пристрої

для стрільби, що працюють за принципом пневматичного пісто­лета, використовуючи газ, зазвичай стиснуте повітря (азот) або вуглекислий газ. Маркери не належать до розряду зброї, їх при­значення позначати певні предмети або особи. У сучасних марке­рах вуглекислий газ використовується переважно в помпових ма­ркерах і маркерах пістолетного розміру. Це обумовлено тим, що балон для вуглекислого газу може бути маленьких розмірів. Реш­та маркерів працює на стислому повітрі.

Службові собаки та коніСлужбові собаки застосовуються працівниками поліції для:- патрулювання;- переслідування та затримання особи, яка підозрюється у

вчиненні кримінального правопорушення;- під час конвоювання (доставляння) затриманої або зааре­

штованої особи;- для відбиття нападу на особу та/або поліцейського.Собака застосовується тільки та, яка пройшла курс дресиру­

вання, визнана придатною для службового користування і пере­буває у штаті підрозділу. Право застосовувати собаку має праців­ник, який несе з нею службу.

Службові коні застосовуються під час:- патрулювання;- переслідування та затримання особи, яка підозрюється у

вчиненні кримінального правопорушення.119

Пристрої, гранати та боєприпаси світлозвукової діїПрацівниками поліції можуть бути застосовані пристрої,

гранати та боєприпаси світлозвукової дії у таких випадках:- для відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або

об’єкт, що перебуває під охороною;- для затримання особи, яка чинить збройний опір, або з ме­

тою примусити таку особу залишити територію (транспортний за­сіб, будівлю, споруду, земельну ділянку), де перебуває така особа;

- для звільнення особи, незаконно позбавленої свободи, яка перебуває у приміщенні.

Рис. 3. Пристрій світлозвуковий «Терен-7», «Терен-7М», «Терен-7Є»

Виріб «Терен-7» призначено для припинення протиправних дій шляхом тимчасового придушення психоволевої стійкості сві­тловим і звуковим імпульсом високої інтенсивності. Може засто­совуватися і на відкритій місцевості, і в закритому приміщенні.

Виріб складається з герметичного полімерного корпусу, за­повненого фотосумішшю, і запобіжного пускового механізму.

Виріб «Терен-7М» призначено для припинення протиправ­них дій шляхом тимчасового придушення психовольової стійкос­ті світловим і звуковим імпульсом високої інтенсивності.

Виріб може застосовуватися і на відкритій місцевості, і в за­критому приміщенні. Маса корпусу виробу забезпечує руйнуван­ня скла віконних заповнень.

Виріб «Терен-7Є» призначено для припинення протиправ­них дій шляхом тимчасового придушення психоволевої стійкості світловим і звуковим імпульсом високої інтенсивності.120

Пристрій стаціонарно встановлюється на різних поверхнях і може застосовуватися і на відкритій місцевості, і в закритому приміщенні. Пристрій складається з герметичного полімерного корпусу, заповненого фотосумішшю і приводиться у дію від елект- розапальника-

Засоби акустичного та мікрохвильового впливу застосову­ються для:

- відбиття атаки на людину, поліцейського або захищений об’єкт;

- припинення масових і групових порушень публічного порядку;

- під час затримання особи, яка вчиняє злочин або суспільно небезпечне діяння;

- з метою змусити останнього покинути захоплений транс­портний засіб, будівлю або споруду, в якій він ховається.

Нині існують дослідження багатьох науковців різних країн щодо вивчення впливів інфразвуку (частоти від 0,1 Гц до 20 кГц) на стан людини. Так, наприклад:

- на рівні 110-130 дБ виникає біль у шлунку і сильна нудота;- на рівнях від 90 до 120 дБ на низьких частотах (від 5 до

200 Гц) під час хвилинних експозицій виникає занепокоєння і розлади;

- на рівні 140-150 дБ утворюються сильні фізичні травми, біль у вухах і пошкодження внутрішніх тканин;

- більше 170 дБ спричинює миттєві травми, схожі на травми від ударних хвиль, а частота 0,5 Гц з таким рівнем створює нега­тивний вплив на органи дихання.

Для порівняння, сила звуку надзвукового літака - 154-171 дБ.З огляду на результати досліджень, розробки акустичної

зброї можуть бути в майбутньому застосовані для запобігання загроз державним установам, контролю за натовпом, створення перешкод на кордонах, заборони доступу на об’єкти або здійс­нення впливу на великих площах, а також для обеззброєння не­гативно-агресивно налаштованих груп людей. Нині в Україні проводять тільки розробки цього виду спеціального засобу не­смертельної дії.

121

Пристрої, гранати, боєприпаси та малогабаритні підри­вні пристрої для руйнування перешкод і примусового відчинен- ня приміщень застосовуються для:

- затримання особи, яка вчиняє злочин або суспільно небез­печне діяння;

- звільнення особи, незаконно позбавленої свободи, яка пе­ребуває у приміщенні.

Застосування малогабаритного підривного пристрою для відкриття приміщень є виправданим, якщо шкода, заподіяна охо- ронюваним законом правам та інтересам, є меншою, ніж шкода, яку вдалося відвернути.

Пристрої для проникнення в транспортні засоби та приміщення

До них належать малогабаритні підривні пристрої «Ключ» та «Імпульс». Використовуються для руйнування матеріалів у зо­ні кріплення замкових пристроїв і пробиття отворів. Ефектив­ність дії пристроїв така: «Ключ» - діаметр отвору 180 мм у де­рев’яному щиті товщиною до 60 мм; «Імпульс» - отвір у стале­вому листі товщиною до 8 мм.

Пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними сна­рядами несмертельної дії

До них належать такі пістолети і револьвери вітчизняного виробництва, які конструктивно призначені тільки для відстрі­лу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії і тех­нічно не придатні для стрільби бойовими патронами. У разі цього їхня конструкція має забезпечувати неможливість взає- мозаміни основних частин бойової і спортивної вогнепальної зброї, унеможливлює здійснення пострілів в автоматичному режимі чергами.

Патрони до пристроїв - патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, призначені для відстрілу їх тільки пристроями вітчизняного виробництва і допущені в установленому порядку до використання.122

До зброї несмертельної дії належать зразки, застосування яких створюють умови щодо:

- запобігання несанкціонованого доступу до об’єктів, які перебувають під охороною;

- блокування масових скупчень та одиноких правопо­рушників;

- нейтралізація правопорушників на відстані для їхнього подальшого затримання;

- примушування правопорушників до вивільнення об’єктів без нанесення шкоди пересічних громадян.

У разі цього потрібно звернути увагу, що, порівняно із зага­льними світовими розробками зброї, частка розробок нелетальної зброї становить 0,5-1 % від усього бойового арсеналу.

Пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, застосовуються для:

- захисту від нападу, що загрожує життю та здоров’ю лю­дей, зокрема поліцейського;

- відбиття збройного нападу на об’єкти, що перебувають під охороною, конвої, житлові та нежитлові приміщення, а також для звільнення їх у разі захоплення;

- затримання особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину і намагається втекти;

- затримання особи, яка чинить збройний опір або намага­ється втекти з-під варти;

- затримання озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю чи здоров’ю людей, зокрема поліцейського;

- подання сигналу тривоги або виклику допоміжних сил;- знешкодження тварини, яка загрожує життю чи здоров’ю

людей, зокрема поліцейського;- припинення групового порушення громадського порядку

чи масових заворушень;- відбиття групового нападу, що загрожує життю чи здо­

ров’ю людей.

123

Поліції забороняється відстрілювати патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, з порушенням визначених техніч­ними характеристиками вимог щодо відстані від особи та стріль­би в окремі частини голови і тіла людини.

Засоби, споряджені безпечними димоутворювальними препаратами

Ручні димові гранати застосовуються для створення корот­кочасних димових завіс, що маскують тактичні дії працівників поліції невеликих підрозділів, а також для маскування виходу по­ліцейських з різних об’єктів спеціальної техніки. Гранати чорно­го диму можуть використовуватися спеціальними підрозділами Національної поліції, а також для імітації горіння певного об’єкта або техніки.

Є три зразки ручних димових гранат для використання пра­цівниками поліції: РДГ-2х з металохлоридною сумішшю білого диму, РДГ-2б з антраценовою сумішшю білого диму, РДГ-2ч - чорного диму.

Рис. 4. Ручні димові гранати

Для приведення в дію ручних димових гранат необхідно зняти кришки за допомогою тасьми, різко провести терткою по головці запалу і кинути гранату.

Мала димова шашка ДМ-11 призначена для постановки ко­роткочасних димових завіс, що маскують, вручну і являє собою металевий футляр, наповнений антраценовою сумішшю.

124

Рис. 5. М ала димова ш аш ка ДМ-11

Для приведення в дію ДМ-11 необхідно проткнути отвори проколкою в спеціально помічених місцях і вставити запал, шви­дко провести терткою по головці запалу на відстані витягнутої руки та відійти від неї не ближче 25 м.

Працівники поліції мають право застосовувати засоби, спо­ряджені безпечними димоутворювальними препаратами для:

- забезпечення маскування дій поліцейських, спрямованих на затримання особи, яка чинить збройний опір;

- для того щоб примусити таку особу залишити територію (транспортний засіб, будівлю, споруду, земельну ділянку), на якій вона перебуває;

- звільнення особи, незаконно позбавленої свободи.

5.6. Правові підстави застосування вогнепальної зброї

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну по­ліцію» Національна поліція України - це центральний орган ви­конавчої влади, який слугує суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтри­мання публічної безпеки і порядку. З цією метою, відповідно доч. 2 ст. 46 Закону України «Про Національну поліцію», поліцей­ський уповноважений на зберігання, носіння вогнепальної зброї, а також на її застосування і використання. Крім того, поліція під час виконання повноважень, передбачених ст. 23 цього закону,

125

уповноважена застосовувати заходи примусу. До заходів примусу належить і застосування вогнепальної зброї.

Вогнепальна зброя - зброя, в якій для викидання снаряду (міни, кулі) з каналу ствола використовується сила тиску газів, що утворюються під час згоряння метальної вибухової речовини (по­роху) або спеціальних горючих сумішей. Поєднує в собі засоби безпосереднього ураження (снаряд, міна, куля) і засоби метання їх до цілі (гармата, міномет, кулемет, гвинтівка, пістолет тощо).

Сучасна вогнепальна зброя підрозділяється на артилерійсь­ку та стрілецьку зброю і гранатомети.

На озброєнні в підрозділах Національної поліції перебуває стрілецька зброя. Вона застосовується в ближньому бою для по­разки відкрито розташованих цілей. Вона включає пістолети, ав­томати, автоматичні гвинтівки, ручні та станкові кулемети, вели­кокаліберні кулемети. До стрілецької зброї належить також мис­ливська та спортивна вогнепальна зброя. Гранатомети відносять до засобів ближнього бою.

Застосування вогнепальної зброї є найбільш суворим захо­дом примусу!

Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки після попередження про: 1) необхідність припинен­ня протиправних дій; 2) намір використання заходу приму­су (зброї).

Без попередження допускається застосування вогнепаль­ної зброї:

1) під час спроби особи, яку затримує поліцейський з вогне­пальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши ви­значену ним відстань, чи доторкнутися до зброї;

2) у разі збройного нападу, а також раптового нападу із за­стосуванням бойової техніки, транспортних засобів або інших за­собів, що загрожують життю чи здоров’ю людей;

3) якщо особа, затримана або заарештована за вчинення особливо тяжкого чи тяжкого злочину, втікає, застосовуючи транспортний засіб;

4) якщо особа чинить збройний опір;5) для припинення спроби заволодіти вогнепальною зброєю.

126

Поліцейський уповноважений у виняткових випадках за­стосовувати вогнепальну зброю для:

1) відбиття нападу на поліцейського або членів його сім’ї, у випадку загрози їхньому життю чи здоров’ю;

2) захисту осіб від нападу, що загрожує їхньому життю чи здоров’ю;

3) звільнення заручників або осіб, яких незаконно позбавле­но волі;

4) відбиття нападу на об’єкти, що перебувають під охоро­ною, конвої, житлові та нежитлові приміщення, а також звіль­нення таких об’єктів у разі їх захоплення;

5) затримання особи, яку застали під час вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти;

6) затримання особи, яка чинить збройний опір;7) затримання особи, яка намагається втекти з-під варти;8) затримання озброєної особи, яка погрожує застосуванням

зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоров’ю лю­дей та/або поліцейського;

9) зупинки транспортного засобу шляхом його пошкоджен­ня, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров’ю людей та/або поліцейського.

Поліцейський мож е використати вогнепальну зброю для:1) подання сигналу тривоги;2) виклику допоміжних сил;3) для знешкодження тварини, яка загрожує життю чи здо­

ров’ю поліцейського та інших осіб.Заборонено застосовувати вогнепальну зброю:- в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам;- у вогненебезпечних місцях;- у вибухонебезпечних місцях;крім випадків:- необхідності відбиття нападу;- крайньої необхідності.Підсумовуючи, можна зауважити, що процес тактичної під­

готовки поліцейського до застосування вогнепальної зброї необ­хідно розглядати як об’єднуючий початок стосовно інших сторін

127

підготовленості поліцейського (фізичної, психологічної, мораль­но-вольової тощо). Вибір певного варіанта застосування сили, йо­го відпрацювання та реалізація в практичній діяльності зумов­люються рівнем володіння поліцейським вогнепальною зброєю, розвитком його фізичних якостей, можливостями функціональ­них систем, морально-вольовою та психологічною підготовкою.

Донині елементи тактичної підготовки щодо застосування вогнепальної зброї ґрунтувалися на навчанні реалізовувати ви­кладені в підручниках, посібниках та інструктивних документах стандартні вузько варіативні схеми протидій правопорушнику. Однак завдання тактичного вдосконалення з врахуванням сучас­них вимог до тактики самозахисту та вогневої підготовки полі­цейських значно змінилися. Оволодіння тактичними діями пов’я­зується з розширенням кількості використовуваних засобів і спо­собів, розвитком умінь використовувати один прийом для вико­нання тактичних завдань, а різних прийомів - для реалізації од­нієї тактичної схеми дій.

Знання тактичної сутності прийомів застосування та вико­ристання вогнепальної зброї, їхньої можливої ефективності дає змогу поліцейському робити оптимальний вибір та успішно ви­конувати певне тактичне завдання.

Стаття 46. Застосування вогнепальної зброїЗастосування вогнепальної зброї є найсуворішим заходом

примусу.Поліцейський уповноважений на зберігання, носіння вогне­

пальної зброї, а також на її застосування і використання лише за умови, що він пройшов відповідну спеціальну підготовку.

Порядок зберігання і носіння вогнепальної зброї, що пере­буває в розпорядженні поліцейського, перелік вогнепальної зброї та боєприпасів, що використовуються в діяльності поліції, та но­рми їх належності встановлюються міністром внутрішніх справ України.

Поліцейський уповноважений у виняткових випадках засто­совувати вогнепальну зброю:

1) для відбиття нападу на поліцейського або членів його сім’ї, у випадку загрози їхньому життю чи здоров’ю;128

2) для захисту осіб від нападу, що загрожує їхньому життю чи здоров’ю;

3) для звільнення заручників або осіб, яких незаконно поз­бавлено волі;

4) для відбиття нападу на об’єкти, що перебувають під охо­роною, конвої, житлові та нежитлові приміщення, а також звіль­нення таких об’єктів у разі їх захоплення;

5) для затримання особи, яку застали під час вчинення тяж­кого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти;

6) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намага­ється втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоров’ю людей та/або поліцейського;

7) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошко­дження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здо­ров’ю людей та/або поліцейського.

Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки після попередження про необхідність припинення протиправних дій і намір використання заходу примусу, визначе­ного цією статтею.

Застосування вогнепальної зброї без попередження допу­скається:

1) у разі спроби особи, яку затримує поліцейський із вогне­пальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши ви­значену ним відстань, чи доторкнутися до зброї;

2) у разі збройного нападу, а також раптового нападу із за­стосуванням бойової техніки, транспортних засобів або інших за­собів, що загрожують життю чи здоров’ю людей;

3) якщо особа, затримана або заарештована за вчинення особливо тяжкого чи тяжкого злочину, втікає із застосуванням транспортного засобу;

4) якщо особа чинить збройний опір;5) для припинення спроби заволодіти вогнепальною зброєю.Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну

зброю тільки з метою заподіяння особі такої шкоди, яка є необ­хідною і достатньою в такій обстановці, для негайного відвер­нення чи припинення збройного нападу.

129

Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю у разі збройного нападу, якщо відвернення чи припинення відповідного нападу неможливо досягнути іншими засобами.

Поліцейському заборонено застосовувати вогнепальну зброю в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, а та­кож у вогненебезпечних та вибухонебезпечних місцях, крім ви­падків потреби у відбитті нападу або крайньої необхідності.

Поліцейський зобов’язаний у письмовій формі повідомляти свого керівника про застосування вогнепальної зброї, а також не­гайно повідомити свого керівника про активне застосування вог­непальної зброї, який, у свою чергу, зобов’язаний поінформувати центральний орган управління поліції та відповідного прокурора.

Поліцейський може взяти до рук вогнепальну зброю і при­вести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, що виникла, можуть бути підстави для її застосування.

Під час затримання осіб, щодо яких у поліцейського виник­ла підозра у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також під час перевірки документів у таких осіб поліцейський може привести в готовність вогнепальну зброю та попередити особу про можливість її застосування.

Спроба особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену по­ліцейським відстань, чи доторкнутися до зброї є підставою для застосування вогнепальної зброї поліцейським.

Поліцейський може використати вогнепальну зброю для по­дання сигналу тривоги або виклику допоміжних сил, або для знешкодження тварини, яка загрожує життю чи здоров’ю полі­цейського та інших осіб.

Передумови застосування вогнепальної зброїВідповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про Національну

поліцію» поліцейський уповноважений на зберігання, носіння во­гнепальної зброї, а також на її застосування і використання лише за умови, що він пройшов відповідну спеціальну підготовку.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про Національну поліцію» порядок зберігання і носіння вогнепальної зброї, яка пе­ребуває в розпорядженні поліцейського, перелік вогнепальної130

зброї та боєприпасів, що використовуються в діяльності поліції, та норми їхньої належності встановлюються міністром внутріш­ніх справ України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про Національну поліцію» застосування вогнепальної зброї є найбільш суворим заходом впливу.

А тому, відповідно до ч. 8 ст. 46 Закону України «Про Наці­ональну поліцію», поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю у разі збройного нападу, тільки якщо відвер­нення чи припинення відповідного нападу неможливо досягнути іншими засобами.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов’язаний заздалегідь попередити осо­бу про застосування вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, ко­ли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров’я особи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуа­ції, що виникла, таке попередження є невиправданим чи немож­ливим.

Відповідно до ч. 7 ст. 46 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський уповноважений застосовувати вогнепаль­ну зброю тільки з метою заподіяння особі такої шкоди, яка є не­обхідною і достатньою в такій обстановці, для негайного відвер­нення чи припинення збройного нападу.

Застосування вогнепальної зброїПерелік випадків правомірного застосування вогнепальної

зброї є вичерпним, і відповідно до ч. 4 ст. 46 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський уповноважений засто­совувати вогнепальну зброю у таких виключних випадках:

Для відбиття нападу на поліцейського або членів його сім ’ї, у випадку загрози їхньому життю чи здоров’ю. Зброя може за­стосовуватися тільки для припинення нападу, що створює небез­пеку для життя або здоров’я поліцейського або членів його сім’ї.

Для захисту осіб від нападу, що загрожує їхньому життю чи здоров’ю. Обставинами, що свідчать про загрозу для життя або здоров’я громадян, потрібно визнавати:

131

- застосування стосовно особи предметів, що створюють за­грозу її життю і здоров’ю,

- застосування колючих, ріжучих, рублячих знарядь чи вог­непальної зброї;

- свідоме та цілеспрямоване нанесення ударів особі у жит­тєво важливі органи та після яких вона не подає ознак життя;

- активні, агресивні дії з боку групи осіб, направлені на за­вдання шкоди здоров’ю одній чи декільком особам;

- свідомий та цілеспрямований наїзд на особу або спроба наїзду автотранспортом;

- спроба скинути особу з висоти;- викидання, виштовхування особи з транспортного засобу,

що рухається;- спроба здійснити підпал або вибух об’єкта, приміщення,

де перебувають люди.Для звільнення заручників або осіб, яких незаконно позбавле­

но воліЗаручником є особа, яка примусово, незаконно позбавлена

волі (захоплена та утримується у такому стані проти її волі будь- якою особою або групою осіб) під загрозою вбивства, спричи­нення тілесних ушкоджень, подальшого утримання або скоєння інших насильницьких дій з метою примушування третьої сторони до будь-яких дій. Заручник може фізично утримуватися особою, яка здійснила викрадення (злочинець ховається за заручником, висуває власні вимоги, а в разі їх невиконання погрожує застосу­ванням проти заручника зброї), в будь-якому приміщенні, транс­портному засобі до виконання висунутих злочинцем вимог. За­стосування вогнепальної зброї допускається тільки проти тих осіб, які безпосередньо беруть участь у захопленні заручників та/або створюють загрозу життю чи здоров’ю заручників.

Для відбиття нападу на об ’єкти, що перебувають під охо­роною, конвої, житлові та нежитлові приміщення, а також зві­льнення таких об ’єктів у разі їх захоплення

Під нападом потрібно розуміти насильницькі дії, які:- виражаються у вторгненні, тобто відкритому проникненні

до приміщення всупереч встановленому режиму роботи об’єкта, чинним правилам пропускного режиму;

132

- вимогам посадових осіб або волі осіб, які в цих приміщен­нях мешкають;

- не пов’язані з вторгненням у приміщення, але спрямовані на його пошкодження або знищення.

Для затримання особи, яку застали під час вчинення тяж­кого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти

Закон обумовлює можливість застосування зброї за одноча­сної наявності таких обставин:

- поліцейський особисто застав особу під час вчинення зло­чину;

- злочин має бути тяжким або особливо тяжким;- особа, яка вчинила або вчиняла злочин на очах поліцейсь­

кого, намагається втекти, залишити місце події або, будучи за­триманою, зробити спробу втекти під час доставляння в органи Національної поліції.

133

РОЗДІЛ 6ТАКТИКА ПЕРЕВІРКИ ДОКУМЕНТІВ

У ГРОМАДЯН

6.1. Перелік документів, що підтверджують громадянство України

Відповідно до Закону України від 20 листопада 2012 року «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» документи, оформлення яких передбачається цим законом із застосуванням засобів Реєстру, залежно від їх функ­ціонального призначення, поділяються на:

документи, що посвідчують особу та підтверджують гро­мадянство України:

- паспорт громадянина України;- паспорт громадянина України для виїзду за кордон;- дипломатичний паспорт України;- службовий паспорт України;- посвідчення особи моряка;- посвідчення члена екіпажу;- посвідчення особи на повернення в Україну;- тимчасове посвідчення громадянина України;документи, що посвідчують особу та підтверджують її

спеціальний статус:- посвідчення водія;- посвідчення особи без громадянства для виїзду за

кордон;- посвідка на постійне проживання;- посвідка на тимчасове проживання;- картка мігранта;- посвідчення біженця;- проїзний документ біженця;

134

іншими документами, що підтверджують відповідне право особи, можуть бути:

- дозвіл, виданий органами НП, на право носіння і збері­гання вогнепальної зброї;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;- дозвіл органів поліції на перевезення вогнепальної зброї

чи вибухових матеріалів;- поліс обов’язкового страхування цивільно-правової від­

повідальності власників наземних транспортних засобів;- реєстраційні документи на транспортний засіб;- документи про технічну справність транспортного засобу;- договір про надання послуг з перевезення пасажирів чи

вантажів автомобільним транспортом;- паспорт маршруту автомобільних транспортних засобів,

які використовуються для надання послуг з перевезення пасажи­рів тощо.

Перевірка документів правоохоронцем може здійснюватися, якщо у нього є достатньо підстав вважати, що особа за зовнішні­ми ознаками схожа з особою, яка перебуває в розшуку або є без­вісно зниклою особою.

Розшук осіб - це діяльність органів досудового слідства чи дізнання, працівників інших служб та підрозділів поліції, органів і установ виконання покарань, Національної гвардії України та інших компетентних органів, спрямована на виявлення осіб, які переховуються від слідства і суду, ухиляються від виконання кримінальних покарань (засуджених), уникають адміністративно­го нагляду, неповнолітніх, які залишили сім’ю, навчально- виховні заклади та спеціальні установи для дітей, ухиляються від виконання зобов’язань фінансового чи іншого характеру за від­повідними судовими рішеннями (неплатники аліментів) тощо.

Безвісно зникла особа - це особа, яка зникла раптово і місце перебування якої невідоме.

Також працівниками поліції здійснюється огляд місць мож­ливого перебування осіб, які переховуються від органів досудо- вого слідства, дізнання і суду, ухиляються від виконання кримі­нального покарання. З цією метою проводиться огляд підвалів,

135

нежилих приміщень та інших місць можливого переховування правопорушників не менше ніж двома поліцейськими (напри­клад, нарядом пересувної поліцейської групи - ППГ), бажано з використанням службового собаки.

У разі запровадження надзвичайного стану додатково мо­жуть провадитися заходи, пов’язані з необхідністю перевірки до­кументів:

- запровадження комендантської години (заборона перебува­ти на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально вида­них перепусток і посвідчень особи у встановлені години доби);

- перевірка документів у громадян, а у необхідних випадках - проведення особистого огляду, огляду речей, транспортних засобів, багажу і вантажів, службових приміщень та житла громадян;

- заборона призовникам і військовозобов’язаним змінювати місце проживання без відома відповідного військового комісаріату;

- обмеження або тимчасова заборона продажу зброї, отруй­них і сильнодіючих хімічних речовин, а також алкогольних напо­їв і речовин, вироблених на спиртовій основі;

- тимчасове вилучення у громадян зареєстрованої вогнепа­льної і холодної зброї та боєприпасів, а в підприємств, установ і організацій - також навчальної військової техніки, вибухових, радіоактивних речовин і матеріалів, отруйних і сильнодіючих хі­мічних речовин;

- заборона виготовлення і розповсюдження інформаційних матеріалів, що можуть дестабілізувати обстановку;

- регулювання роботи цивільних теле- та радіоцентрів, за­борона роботи аматорських радіопередавальних засобів та радіо- випромінювальних пристроїв особистого і колективного корис­тування;

- особливі правила користування зв’язком та передачі інфо­рмації через комп’ютерні мережі;

- порушення в порядку, визначеному Конституцією і зако­нами України, питання про заборону діяльності політичних пар­тій, громадських організацій в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.136

У разі ухвалення рішення про перевірку документів полі­цейські повинні знати, на що звертати увагу у процесі перевірки, як проводити співбесіду, діяти в конфліктних ситуаціях, як забез­печити особисту безпеку. Безумовно, в усіх випадках перевірки документів працівник поліції повинен враховувати і створювати сприятливі психологічні умови. Крім того, кожен працівник по­ліції повинен визначити для себе певні правила, прийоми, якими він користуватиметься під час перевірки документів. З визначень, які надав законодавець, свідчить, що:

Посвідчення - це документ, який містить відомості про влас­ника й офіційно посвідчують його особу та (або) правовий статус. Необхідними реквізитами посвідчення переважно є фотографія, підпис керівника відповідної установи, підприємства чи організа­ції, який скріплюється їхньою печаткою, а також особистий підпис власника документа (посвідчення особи моряка, інваліда, водія, учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, пенсійне, судді або працівника правоохоронного органу, біженця, ветерана війни тощо).

Бланк - це аркуш паперу з відбитком на ньому штампу або документ з частково надрукованим типографським способом тек­стом, який для остаточного складання документа потребує пода­льшого заповнення відповідних реквізитів (наприклад, бланки паспортів, трудових книжок, документів про освіту та вчені зван­ня тощо).

6.2. Послідовність перевірки документів

Під час перевірки документів у особи, що підозрюється, по­ліцейський повинен уважно слідкувати за її реакцією, зміни мімі­ки, тембру голосу, зміною її психічного стану, можливістю і го­товністю чинити опір з боку підозрюваного. Людина «зважує» свої слова, але не може контролювати міміку, жести, інтонацію, тембр голосу тощо. Кожен з цих елементів спілкування «сигналі­зує» співбесіднику про правильність сказаного словами чи «під­казує» сумнів у них. Потрібно урахувати, що обличчя людини де­якою мірою асиметричне, а права й ліва його половини відобра­жають емоції дещо по-різному. Це пояснюється тим, що частина

137

обличчя ліворуч свідомо контролюється менше, тому емоції на ній більш виразні. Це стосується переважно негативних виявів, позитивні - відображаються рівномірно, але диференціюються складніше.

Звичайно, люди почувають себе зручніше і справляють приємне враження, якщо вони вміють правильно вибирати дис­танцію діалогу. Надто близька відстань вносить у стосунки дис­комфорт, а велика - може ранити самолюбство та гідність. «Життєвий простір» людини залежить від ситуації спілкування: виділяють «особистісну дистанцію» - 0,4—1,5 м, «громадську дистанцію» - 1,5-4 м, «відкриту дистанцію» - 4-8 м. Отже, пра­вильно вибрана дистанція може задати тон усій розмові. Це сто­сується також і випадків, коли необхідно несподівано для спів­розмовника збільшити напруженість у спілкуванні, що досяга­ється «вторгненням» в особистісний простір осіб, що протиді­ють встановленню істини.

Важливим під час спілкування є знання такого поняття, як візуальний контакт - частота і тривалість обміну поглядами, а та­кож те, як люди дивляться один одному у вічі. Важливо знати та свідомо використовувати такі характеристики візуального конта­кту: відведення погляду вбік, погляди скоса чи, навпаки, прямі, визиваючи погляди крадькома - ознака ворожості, готовності до конфлікту; моргання очима - подив, переляк; широко відкриті очі - привітність; відсутній, пустий погляд - утома, нудьга. Знан­ня про особливості візуального контакту не тільки дають змогу діагностувати та нейтралізувати вияви, що ускладнюють профе­сійне спілкування, а й цілеспрямовано створювати такі, що спри­яють оптимальній взаємодії.

Хотілося б коротко розповісти про мимовільні вияви фізіо­логічних реакцій, до яких належать потіння, пересихання в роті, що супроводжується ковтанням, облизуванням губ, посилене пульсування, порушення дихання, розширення зіниць, збліднення тощо. Усі ці вияви, що майже не підвладні свідомому контролю, засвідчують значні труднощі, яких зазнав співрозмовник, і по­винні фіксуватися як додаткові діагностичні ознаки.

138

Під час перевірки документів застосовуються такі прийоми:1. Прийом збереження пильності й організація спостере­

ження:- вибрати місце і дистанцію (стояти напівоберту на без­

печній відстані) права рука перебуває на кобурі та готова в будь- який момент привести вогнепальну зброю у готовність - позиція очікування нападу;

- документи, що подаються для перевірки, не брати рукою, якою дістаєте зброю;

- спостерігати за діями людини, переводячи погляд з до­кументів на людину і навпаки;

- стояти з боку, на який застібнутий лацкан верхнього одя­гу підозрюваного й уважно стежити за кожним рухом;

- коли працює парний наряд, то один - перевіряє докумен­ти, а інший - підстраховує колегу зі зброєю на відстані 1-1,5 м.

2. Прийом ідентифікації особи за фотографією:Відомо, що зіставлення фотокартки власника документа з

особою пред’явника відбувається за ознаками словесного портре­та (тип обличчя, зачіска, лоб, очі, брови, ніс, вуса, рот, підборід­дя, борода, особливі прикмети) - від загального до окремого, зве­рху донизу.

- піддати сумніву першу оцінку і враження порівняння (не вір власним очам);

- скласти алгоритм (схему) питань і дій (печатка, підпис, обличчя, зовнішній вигляд, одежа, реакція очей, шкіри, рук, голо­су, потовиділення).

3. Прийом ідентифікації дійсності документа:а) схема під час ідентифікації дійсності документа:- переклеювання фотокартки;- достовірність підпису;- підробка печаток, штампів;- дописи, виправлення, підчистки;- заміна, кількість листів;- плями, потертості, забруднення, відрив частин;

139

б) схема під час перевірки документів, що супроводжують ввіз-вивіз продукції:

- номер накладної;- підписи посадових осіб;- найменування продукції, кількість, дата;- де зареєстрований ввіз-вивіз продукції (щоб не було за

чинним документом повторного вивозу чи ввозу).4. Прийом перевірки сумнівівЛюдина, яка використовує чужий документ, не завжди може

твердо запам’ятати всі дані з нього, тому треба опитати пред’яв - ника за відомостями документа, особливо у випадках підозри:

- або людина знає більше ніж може власник документа;- або не знає деяких дрібниць, які повинен був би знати.Якщо із записів видно, що людина проживала в певному мі­

сці чи районі, можна поставити декілька запитань з тією метою, щоб переконатися, чи дійсно той, хто показує документ, знає це місце. Наприклад, чи може він вказати, де перебуває в цьому міс­ці міськрада, вокзал тощо.

У певних випадах доцільно з ’ясувати професію пред’явника і зіставити з його зовнішнім виглядом. За допомогою контроль­них запитань поліцейський може визначити і професію підозрю­ваного. Відповіді можуть бути плутаними, суперечливими.

Але потрібно пам’ятати, що психологія людини - тонка річ, тому навіть дійсний власник документа може не пам’ятати даних (дата видачі, номер документа, термін дії тощо), а особа, яка ко­ристується підробкою або чужим документом намагається добре запам’ятати навіть дрібниці. Тому неприроднє знання деталей, які, звичайно, не запам’ятовуються, повинні насторожити праців­ника поліції, який здійснює перевірку.

5. Прийом «відстрочка і розхитування»Іноді під час перевірки документів корисно затягти час, на­

приклад, з метою знайти правильне рішення за необхідності за­тримання у випадку підозри, у разі очікування допомоги з боку колег.

У разі цього, звичайно, запитується прізвище, ім’я, по бать­кові, рік народження пред’явника документа. Однак ці відомості140

запам’ятовуються твердо, тому пред’явника паспорта необхідно запитати про те:

- коли і де він отримав документ;- хто внесений у його паспорт;- спитати ім’я і рік народження дітей, внесених у паспорт;- коли і ким зареєстровано шлюб;- де був прописаний тощо.Пред’явника військового білета можна спитати, чи знає він:- звання власника білета;- військову спеціальність;- дані про освіту;- про етапи проходження військової служби;- про нагороди тощо.

6.3. Психологічні прийоми дій правоохоронця в конфліктній ситуації

У конфліктній ситуації зростає психологічна напруженість в учасників конфлікту, що спричиняє необ’єктивність оцінок, вза­ємне непорозуміння. Тому працівник поліції повинен перевести взаємовідносини з емоційного на інтелектуальний рівень, тобто зуміти переконати громадянина в правомірності своїх дій.

Від працівника поліції залежить розвиток чи припинення конфлікту, в такій ситуації необхідне знання законодавства, нор­мативних документів, професійне спілкування з людиною. У цих випадках працівнику поліції можуть заважати такі причини суб’­єктивного характеру:

- надмірна агресивність (через невпевненість);- невміння володіти собою;- надмірна категоричність суджень;- надмірна поспішність у діях.Наприклад, якщо працівник поліції затримав порушника

контрольно-пропускного режиму, який переліз через паркан під­приємства, потрібно у ввічливій формі, спокійним, але перекон­ливим тоном пояснити, в чому полягає його вина і запропонувати

141

йому пройти на КПП для встановлення його особи і реєстрації факту порушення КПР.

Якщо працівник поліції помилився, то варто тактовно відій­ти від уявної правоти і виправити помилку. Люди жаліються за­звичай не на суворість, а на несправедливість з боку поліції.

Вимоги до працівника поліції в конфліктній ситуації:- стриманість;- твердість;- впевненість;- справедливість.Коливання у процесі вибору міри адміністративного впливу,

її наступне пом’якшення чи підсилення - неприпустиме. У випа­дках незгоди з мірою адміністративного впливу необхідно роз’яснити правопорушнику порядок оскарження дій працівника поліції, але вступати в суперечки не треба.

Коли порушник просить змінити ухвалене рішення, робить спроби тиску, погрожує, необхідно відповісти на це тактовним, але твердим підтвердженням ухваленого рішення.

Якщо порушник просить показати посвідчення, необхідно зважити на це, і не кваплячись показати. Відмова зробити це роз­цінюється і як вияв зарозумілості, і як свідоцтво боязливості, не­впевненості працівника поліції, і як можливе неправомірне за­тримання особи.

6.4. Заходи безпеки під час проведення перевірки документів

Під час перевірки документів у особи потрібно дотримува­тися таких заходів особистої безпеки:

- дотримуватися правил «трикутника безпеки»;- виключити можливість втручання в процес перевірки до­

кументів інших громадян, оскільки серед них можуть бути спіль­ники особи, яку перевіряють;

- треба перебувати від особи, яка перевіряється, на відстані 1,5 м;

142

- стояти напівоберту з того боку, з якого застібнутий верх­ній одяг підозрюваного й уважно стежити за кожним рухом;

- спостерігати за діями людини, переводячи погляд із до­кументів на людину, і навпаки;

- намагання наблизитися до особи, яка перевіряється, по­винно рішуче присікатися;

- поліцейський не повинен піднімати документи, які особа, яка перевіряється, кинула на землю, в такому разі потрібно за­пропонувати особі підняти їх, відступивши в разі цього на один- два кроки;

- постійно контролювати поведінку особи, яка пере­віряється;

- тримати ситуацію під контролем.

6 т • • • • •.5. Тактика взаємодії пішого наряду в складі двох правоохоронців під час перевірки документів

Старший наряду визначає ролі членів наряду під час контак­ту з правопорушником. Звертає увагу на розташування предметів екіпірування і, дотримуючись заходів особистої безпеки, наряд наближається до правопорушника або особи, яка підозрюється у скоєнні правопорушення (якщо можливо, не викликаючи занепо­коєння в останніх).

Працівник, визначений старшим наряду контактером, діє у порядку, визначеному попередньо.

Другий член наряду в цей час обирає позицію з боку місце­знаходження старшого наряду на корпус ззаду від правопоруш­ника, дотримуючись безпечної відстані двох, трьох кроків від нього так, щоб бути на безпечній просторовій дистанції від пра­вопорушника, мати власний сектор відбиття нападу (обстрілу) без ураження колеги чи сторонніх громадян та в разі необхідності зреагувати на спробу раптового удару або миттєво прийти на до­помогу старшому наряду. Спостерігає за поведінкою та припиняє спроби особи, що перевіряється, чинити опір чи позбавитися від речових доказів, упереджує та відбиває напад правопорушника і

143

на себе, і на старшого наряду, одночасно спостерігає за оточую­чими, серед яких можуть бути спільники правопорушника, не до­пускає їх до місця перевірки документів.

перевірки документів:- старший наряду (перевіряє документи);- другий член наряду;- пр-к - правопорушник;- бік руки, якою дістаються документи.

6.6. Тактика взаємодії нарядув складі трьох поліцейських під час перевірки

документів у правопорушника

Старший наряду та другий член наряду діють, згідно з так­тикою взаємодії пішого наряду, в складі двох осіб за необхідності перевірки документів у правопорушника.

Третій член наряду займає позицію з іншого боку від друго­го члена наряду, перебуваючи на безпечній відстані з боку трохи ззаду правопорушника або з того самого боку, що й другий пра­цівник, посередині між ним і старшим наряду так, щоб кожний член наряду був на безпечній просторовій дистанції від правопо­рушника та за необхідності міг зреагувати на спробу раптового удару або миттєво прийти на допомогу іншим членам наряду, мав свій сектор відбиття нападу (обстрілу) без ураження колег чи сторонніх громадян.144

Рис. 7. Схема розташування трьох працівників НП під час перевірки документів

Одному працівникові поліції без страхування напарником числужбового собаки перевірку документів у правопорушника чи пі­

* Т Г ' __________________________________________ ___дозрюваного здійснювати не рекомендується. У цій ситуації у пра­вопорушника та його можливих співучасників значно зростає «спокуса» чинити фізичний опір або здійснити напад на поліцейсь­кого з метою створення умов для забезпечення втечі правопоруш­ника й різко зростає загроза життю та здоров’ю поліцейського.

У разі перевірки документів у громадських місцях потрібно:- завжди передбачайте, що перед вами стоїть правопоруш­

ник, наміри якого невідомі, отже, не виключена з його боку агре­сивність, наявність зброї або спеціальних засобів нападу;

- стійте від особи, яку перевіряєте, з боку правої руки напів- оберту на відстані двох-трьох кроків і спостерігайте за її діями;

- не стійте надто близько до особи, яку перевіряєте, бо це обмежить ваші дії і надасть можливість правопорушнику провес­ти несподіваний напад;

- слідкуйте, як особа шукає документи, можливо, замість документів будуть вийняті засоби нападу;

- документи, що подаються для перевірки, не беріть ру­кою, якою дістаєте зброю;

- слідкуйте за діями підозрюваного, почергово переводьте погляд з документа на людину. Інші співробітники повинні бути готовими для надання допомоги у разі фізичного або збройного

145

опору, зайнявши позиції з боку від підозрюваного, спостерігаючи за оточуючими, оскільки серед них можуть бути спільники підо­зрюваного;

- перевірку проводьте на деякому віддаленні від сторонніх громадян, а за можливості в службовому приміщенні;

- не залишайте сторонніх осіб у себе за спиною, зокрема заявників і потерпілих;

- не вступайте в суперечку і не доводьте свою правоту особі, яка є в нетверезому стані, не погрожуйте покаранням, яке передбачене законом. Це призводить до втягування в суперечку осіб і погіршує умови для чітких і невідкладних заходів;

- у разі несення служби в складі групи затримання на ав­томобілі весь склад наряду бере участь у перевірці документів і огляді автомобіля, перевірці підозрюваних осіб. Не рекоменду­ється в разі цього розділятися (один проводить перевірку, а інший підстраховує).

6.7. Типовий алгоритм дій під час перевірки документів у особи

1. Звертаємося до особи (водія) та повідомляємо підстави для перевірки документів відповідно до закону:

«Доброго дня (ранку, вечора, ночі)!»посада звання прізвище;«Як я можу до Вас звертатися?»;причина зупинки/звернення, яка підпадає під ст. 32 або

ст. 35 закону;попередження про відеофіксацію;«Будь ласка, дозвольте ваші документи для перевірки».2. Якщо особа надала документи, перевірити їх та ухвалити

відповідне рішення щодо подальших дій. У разі цього особа не зобов’язана передавати документи в руки поліцейському (крім випадків необхідності їх вилучення), проте повинна надати мож­ливість ознайомитися з ними повною мірою, що включає можли­вість їх сфотографувати для цілей подальшої перевірки на будь- який пристрій.146

3. Якщо людина всупереч вимозі цікавиться причиною:повторно, наголошуючи, повідомляємо законну підставу зу­

пинки/звернення;посилаємося на ст. 32 Закону України «Про Національну

поліцію».4. Якщо особа поводиться загалом без агресії, але вагаєть­

ся/не розуміє ситуації тощо, то пояснюєте, що завданням патру­льної поліції є боротьба з правопорушеннями та забезпечення за­конності, просимо особу співпрацювати з вами.

5. Якщо після цього особа:а) заявляє про незаконність перевірки:втретє називаємо законну підставу зупинки/звернення;наголошуємо на праві поліцейського на перевірку, повторно

посилаючись на ст. 32 закону;повідомляємо, що у разі незгоди особи з вашими діями, вона

завжди має право їх оскаржити, а також нагадуємо про те, що ве­деться відеофіксація бесіди;

б) документи вдома або відсутні - пропонуємо зв’язатися з родичами чи знайомими, які могли б привезти документи або пе­ревіряємо особу через чергового чи планшет.

Також можна засвідчити особу громадянина, якщо є поряд його знайомі, які підтверджують його особу та можуть засвідчити власні особи, однак вони повинні мати документ, що посвідчує особу;

в) заявляє, що у нашій країні не паспортний режим - пого­джуємося та повідомляємо, що вимога стосується надання доку­ментів для встановлення особи, а не виключно паспорта. Цим до­кументом може бути будь-який документ, який посвідчує особу;

г) просить ознайомити з орієнтуванням або іншим документом, згідно з яким просять пред’явити документи - повідомляємо, що для перевірки документів поліцейському достатньо мати внутрішнє пе­реконання про наявність «достатніх підстав вважати...» або «схо­жих зовнішніх озн ак .» , про які поліцейський завжди зможе у разі оскарження його/її дій скласти рапорт; доки особа не є затриманою, поліцейський не зобов’язаний її ознайомлювати з орієнтуваннями тощо; водночас ще раз повторюєте причину перевірки;

147

д) особа швидко показала та сховала документ, не давши ознайомитися з ним, - пояснюємо, що документи не перевірено. Просимо надати документи повторно на час, достатній для озна­йомлення з ними.

6. Якщо особа не надає документи та не співпрацює, пові­домляємо, що ви є поліцейським під час виконання повноважень, і в разі якщо особа не надасть документи, ви будете розглядати це як злісну непокору законній вимозі поліцейського і скласти на порушника протокол. Якщо в особи відсутні документи або вона їх не надає, то протокол на місці скласти неможливо, і ви маєте право її затримати та доставити до відділку для встановлення особи. Для визнання дій особи злісною непокорою, вимога пред’явити документи має прозвучати не менше трьох разів.

П ам’ятаємо про: розподіл ролей (контактуючий, прикри­ваючий); власна безпека; відеореєстратор; контроль ситуації.

148

РОЗДІЛ 7ЗАТРИМАННЯ ПРАВОПОРУШНИКА,

ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ПОВЕРХНЕВОЇ ПЕРЕВІРКИ ТА ОГЛЯДУ РЕЧЕЙ

Злочином є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчи­нене суб’єктом злочину. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбачено­го цим Кодексом, але через малозначність не становить суспіль­ної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти суттєвої шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину повинно бути законним, тобто прописане в нормативно­правовому акті.

Особа вважається затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із упов­новаженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

7.1. Затримання правопорушника за наявності часу на необхідні підготовчі дії

Затримання правопорушника повинно проводитися лише за допомогою інших співробітників або добровольців з числа гро­мадян. Затримання правопорушника своїми силами - виключна ситуація, що може призвести до невиправданої загибелі (пора­нення) співробітника та жертв з боку громадян.

У разі затримання озброєного правопорушника необхідно:- чітко усвідомити правомірність своїх дій;- детально обговорити порядок і послідовність дій;- визначити обов’язки кожного співробітника;- врахувати особливості та умови місцевості (об’єкта),

особи затримуваного, можливі ускладнення під час затримання, якщо з боку затримуваного, його спільників і співчуваючих буде

149

виявлено опір, наявність скупчення людей, умови застосування зброї та спецзасобів;

- звернути увагу на встановлення наявності у затримува­ного або затримуваних вогнепальної чи холодної зброї;

- перевірити зброю та привести її до готовності, в разі цьо­го кобуру пересунути ближче до пряжки ременя, розстебнути, вимкнути запобіжник, патрон дослати в патронник;

- автоматична зброя повинна бути в положенні, що виклю­чає її заволодіння правопорушником і забезпечує її своєчасне за­стосування та свободу дій співробітника;

- для досягнення позитивного ефекту бажано створити чи­сельну перевагу в силах, коли на одного правопорушника припа­дає три, чотири співробітники поліції;

- безпосереднє затримання повинно проводитися найбільш фізично підготовленим співробітником, який, діючи швидко та рішуче, одразу зможе придушити опір затримуваного;

- максимально використовувати чинник раптовості, засто­совувати заходи до відвернення уваги правопорушника - розпо­чати з ним розмову, зняти напруження, поводитися у разі цього спокійно і невимушено. Затримання повинно бути для правопо­рушника завжди несподіваним.

7.2. Затримання правопорушника за відсутності часуна необхідні підготовчі дії

Потрібно пам’ятати, що:- за необхідності одночасно переслідувати декількох пра­

вопорушників або підозрюваних наряд поліції не повинен розді­лятися. Безпечніше вдвох переслідувати одного з двох втікачів, ніж намагатися поодинці затримати обох;

- у разі переслідування двома працівниками поліції одного правопорушника співробітники не повинні бігти один за одним, між ними має зберігатися широкий інтервал. Співробітник, під- страховуючи колегу, який є попереду, повинен перебувати збоку від нього на одному із флангів;

150

- за участі в переслідуванні поліцейського-кінолога із со­бакою інші члени наряду слідують за кінологом;

- у ситуації, коли озброєний правопорушник сховався у під’їзді житлового будинку або в будь-якій споруді, не рушає не­обдумано слідом за ним. Необхідно вжити заходів щодо блоку­вання приміщення, взяти під контроль можливі виходи і терміно­во викликати допомогу, повідомити чергову частину підрозділу Національної поліції.

Якщо обставини вимагають негайно розпочати пошук пра­вопорушника в приміщенні, то треба:

- джерело світла тримати у витягнутій у бік від корпусу руці;- не залишатися на фоні дверей або вікон;- не перебігати повз вікна чи двері на повний зріст;- не виходити відразу в центр приміщення;- максимально використовувати наявні прикриття (меблі,

прилавки), зброю тримати готовою до негайного застосування;- після затримання правопорушника негайно провести йо­

го зовнішній огляд, а також огляд речей та одягу.Особливості затримання іноземцівІноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин або

адміністративне правопорушення, несуть відповідальність на за­гальних підставах із громадянами України.

Питання про відповідальність іноземців, які користуються дипломатичним імунітетом, вирішується дипломатичним шля­хом. Документом, що підтверджує статус цих осіб, є відповідна акредитаційна (дипломатична, консульська, службова) картка, видана МЗС України. Іноземці, які користуються дипломатичним імунітетом, не підлягають арешту і жодним іншим формам обме­ження особистої свободи інакше, ніж на підставі рішення суду.

Додаткові пункти алгоритму для іноземцівПеревірити документи та встановити особу, в разі цього ва­

рто звернути увагу на наявність імміграційної картки, відміток органів Державної прикордонної служби України про в’їзд в Ук­раїну, які є також відміткою про реєстрацію на території України, відміток органів служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб про продовження терміну перебування тощо.

151

Якщо правопорушник користується дипломатичним імуні­тетом, то ужити заходів щодо припинення правопорушення, за­писати номер та вид документа іноземця, який підтверджує його статус, після чого відпустити правопорушника і скласти рапорт на ім’я начальника.

7.3. Поверхнева перевірка затриманого

Інститут поверхневої перевірки є новим для українського законодавства. Він встановлений ст. 34 Закону України «Про На­ціональну поліцію» та входить до складу поліцейських превенти­вних заходів. За змістом він суттєво відрізняється від особистого огляду та зовнішнього (поверхневого) огляду, однак на практиці ця різниця досі відчувається слабко. Щодо гарантій, які має осо­ба, то поверхнева перевірка не потребує отримання дозволу суду (санкції) для її проведення та складання протоколу. Закон гаран­тує лише те, що вона здійснюється поліцейським відповідної ста­ті (а в невідкладних випадках будь-яким поліцейським лише з ви­користанням спеціального приладу або засобу).

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про Національну по­ліцію» поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверх­ні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, ві­зуальним оглядом речі або транспортного засобу.

Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо є достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи об­межено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб.

Поверхнева перевірка здійснюється поліцейським відповід­ної статі. У невідкладних випадках поверхневу перевірку може здійснити будь-який поліцейський лише з використанням спеціа­льного приладу або засобу.

Поліцейський може здійснювати поверхневу перевірку речі або транспортного засобу:

152

- якщо є достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі перебуває правопорушник або особа, свобода якої обмежу­ється в незаконний спосіб;

- якщо є достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі міститься річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб;

- якщо існує достатньо підстав вважати, що річ або транс­портний засіб є знаряддям вчинення правопорушення та/або пе­ребуває в тому місці, де може бути скоєно кримінальне правопо­рушення, для запобігання якого необхідно провести поверхневу перевірку.

Поверхнева перевірка речі або транспортного засобу здійс­нюється шляхом візуального огляду речі та/або транспортного засобу або візуального огляду салону та багажника транспортно­го засобу. Поліцейський під час здійснення поверхневої перевір­ки має право вимагати відкрити кришку багажника та/або двері салону.

Під час поверхневої перевірки речі або транспортного засо­бу особа повинна самостійно показати поліцейському вміст осо­бистих речей чи транспортного засобу.

У разі виявлення у процесі поверхневої перевірки будь-яких слідів правопорушення поліцейський забезпечує їхню схорон­ність та огляд відповідно до вимог ст. 237 Кримінального проце­суального кодексу України.

Тактика проведення поверхневої перевірки затриманої особи:- затриманий повинен стояти, впершись обома розведени­

ми руками на крило автомобіля, огорожу, стіну, дерево, з широко розставленими і якомога далі поставленими від точки опору но­гами, що дозволяє йому зберігати рівновагу лише з одночасною опорою на всі кінцівки;

- працівник поліції, який проводить поверхневу перевірку, є тільки ззаду, будучи готовим у будь-яку хвилину здійснити ви­ведення із рівноваги затриманого, інший працівник поліції пере­буває на безпечній відстані, здійснює прикриття і нагляд за за­триманою особою та навколишньою ситуацією;

153

- спочатку перевіряється наявність у затриманого вогнепа­льної, холодної та газової зброї. Після цього у визначеній послі­довності «зверху вниз» ретельно обстежується головний убір, верхній одяг, взуття, в разі цього одяг та взуття можуть зніматися із затриманого. Кожна річ оглядається з усіх боків, вивертається навиворіт, прощупується, перевіряються шви, перевіряються та­кож усі відібрані у затриманого предмети: сумка, портфель, портмоне й інше, а також речі, які в них містяться;

- необхідно звернути увагу на заяву затриманого про бо­язнь лоскоту;

- пам’ятати, що зброя у правопорушника може міститися не тільки під руками, в кишенях, але й прикріплена до тіла на но­гах, руках тощо;

- виходити з того, що затриманий володіє прийомами дзю­до, карате тощо;

- після проведення поверхневої перевірки, перед достав­лянням на правопорушника одягти кайданки;

- поверхневу перевірку потрібно відрізняти від особистого огляду й огляду речей особи, особистого обшуку та обшуку особи.

Особистий огляд і огляд речей особи - застосовується до особи, щодо вчинення адміністративного правопорушення якою є фактичні дані, зокрема затриманої за його вчинення (огляд перед поміщенням до кімнати для затриманих і доставлених (КЗД), що має відбуватися в тому ж порядку).

Особистий обшук/обшук особи - застосовується до особи, затриманої через підозру у вчиненні кримінального правопору­шення.

Ці процедури не є альтернативними, тобто їх не можна за­стосувати на свій розсуд, а чітко регламентовані чинним законо­давством і повинні застосовуватися за умов і на підставах, що су­то ним визначені. Тільки поверхнева перевірка може передувати іншим видам огляду, але не навпаки. Адже спосіб, у який вона здійснюється (візуальний огляд), відрізняється від огляду, що пе­редбачає тактильний контакт, тобто має різні мету і результат.

Суттєвою відмінністю поверхневої перевірки від особистого огляду є спосіб здійснення перевірки, а саме візуальний огляд. 154

Тобто тактильний контакт особи з поліцейським відсутній. Полі­цейський оглядає лише те, що бачить, або речі, що самостійно по­казуються особою. У разі цього положення ч. 6 ст. 34 Закону Ук­раїни «Про Національну поліцію» не має імперативного характе­ру, тобто особа показує лише вміст речей чи транспортного засо­бу, а не окремі речі. Тактильний контакт може мати місце тільки у вигляді проведення по поверхні одягу рукою, спеціальним техніч­ним приладом (засобом), наприклад металошукачем тощо. Такий спосіб значно відрізняє його від особистого огляду, під час якого поліцейський самостійно знаходить речі, оглядає їх тощо. Як вва­жає законодавець, візуальний огляд є значно меншим втручанням у приватне життя особи, тому обсяг гарантій є мінімальним.

Аналізуючи законодавства України, доцільно наголосити, що поверхнева перевірка особи, речі або транспортного засобу може передувати особистому огляду й огляду речей особи. Лише після проведення поверхневої перевірки та за наявності підстав, визначених законами, працівник поліції може також здійснити особистий огляд/обшук особи.

Відповідно до ст. 264 КУпАП особистий огляд і огляд речей особи є заходом забезпечення провадження у справах про адміні­стративні правопорушення.

Системний аналіз законодавства дає змогу окреслити такі підстави для проведення особистого огляду й огляду речей особи:

- особа вчинила або вчиняє адміністративне правопо­рушення;

- особа має характерні ознаки правопорушення на тілі, одязі тощо;

- третя особа вказала, що конкретна особа вчинила право­порушення;

- наявне орієнтування на особу, яка вчинила правопо­рушення.

Ці підстави безпосередньо не зазначаються ні в КУпАП, ні в Законі України «Про Національну поліцію», тому, застосовуючи положення ст. 260 КУпАП («...з метою припинення адміністра­тивних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу < . > допускаються адміністративне затримання особи, особистий

155

огляд, огляд речей і вилучення речей та документів»), згрупували підстави у зазначеному списку.

Усі вони стосуються вчинення адміністративного правопо­рушення. Однак проблемою залишається широке трактування цих підстав, що призводить до невмотивованих, а отже, безпід­ставних оглядів.

Щодо правових гарантій, то законодавство вимагає прове­дення таких дій поліцейським однієї статі з тим, кого оглядають та в присутності двох понятих тієї ж статі. Про такі дії складаєть­ся протокол або робиться відповідний запис у протоколі про ад­міністративне правопорушення/протоколі про адміністративне затримання.

Крім того, є ще ряд проблем, пов’язаних з процедурою здій­снення особистого огляду й огляду речей особи та його учасни­ками. Наприклад, статус такого учасника провадження у справах про адміністративне правопорушення як «понятий» взагалі не ви­значений КУпАП. Він лише згадується у відповідних положеннях ст. 264 КУпАП, однак на відміну від Митного кодексу України чи КПК України не висувається жодних вимог до нього. Напри­клад, не надається визначення незацікавленої особи, тобто кола осіб, які не можуть брати участь в огляді як поняті або межі діє­здатності понятого тощо.

Огляд особи в кримінальному процесі отримав назву «об­шук особи»/«особистий обшук». Поняття «особистий обшук» у КПК України вживається лише у випадку затримання співробіт­ника кадрового складу розвідувального органу України під час виконання ним своїх службових обов’язків (ч. 8 ст. 191, ч. 6 ст. 208 КПК). У випадку обшуку особи, яка не належить до цієї категорії, йдеться про «обшук особи». Тобто наразі маємо два рі­зні терміни, що часто ототожнюються. Наявність двох понять для позначення одного інституту є наслідком непослідовності зако­нодавця, що створює плутанину у визначенні цих понять. Йдеть­ся про формальне розрізнення за об’єктом, однак навряд чи хтось звертає на це увагу. Доцільним було б вживати одне з цих понять поряд з «оглядом речей особи».

156

Аналіз норм КПК України дає змогу виділити два випадки, коли працівник поліції може здійснювати обшук особи:

- під час затримання особи в порядку ст. 208 КПК України (негайне затримання під час або після скоєння злочину або за можливості втечі особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину);

- під час проведення обшуку житла чи іншого володіння особи (якщо є достатні підстави вважати, що особи, які перебу­вають у помешканні чи іншому володінні, переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження).

В обох випадках повинні дотримуватися вимоги ч. 7 ст. 223 КПК України - присутність двох незацікавлених осіб (понятих), незалежно від здійснення технічної фіксації та ч. 5 ст. 236 КПК. Також якщо йдеться про обшук особи під час обшуку житла або іншого володіння особи, то обсягом, необхідним для досягнення його мети й тільки на підставі ухвали слідчого судді на прове­дення слідчої дії.

Методика проведення зовнішнього огляду із вогнепальною зброєю в руках

Після затримання із вогнепальною зброєю в руках зазвичай проводиться зовнішній огляд з метою виявлення у затриманої особи зброї і предметів, що є речовими доказами. Основні поло­ження для проведення зовнішнього огляду: лежачи на животі, стоячи або стоячи на колінах з упором руками в стіну.

З метою попередження нападу в процесі зовнішнього огляду забороняється:

- засовувати руки в кишені;- запускати руку через плече.У разі виявлення небезпечних предметів працівник поліції

повинен витягувати їх, способом виштовхування або вивертання• • w ' w w Г">кишені навиворіт шляхом захоплення за його ближній край. За

неможливості витягання небезпечних предметів необхідно надіти кайданки або зв’язати руки, а потім витягати їх.

Розглянемо один із варіантів зовнішнього огляду детальніше.

157

Зовнішній огляд із вогнепальною зброєю в руках у поло­женні супротивника, лежачи на животі.

Послідовність дій:- здійснити швидкісну підготовку до стрільби (з положень

очікування або пістолет у кобурі);- подати команди: «Стій! Стріляти буду! Руки вгору! Обер­

нися до мене спиною! Руки за голову! Переплести пальці! Встань на коліна! Упираючись ліктем, лягти на живіт! Розведи ноги в сторони! Ширше! Відірви лікті від підлоги (землі), прогнися, по­верни голову ліворуч!»;

- промацати задню поверхню голови і тулуба, а також пра­ву ногу;

- скомандувати: «Більше прогнися! Поверни тулуб ліворуч!»;- промацати лівий бік спереду;- перейти ліворуч з боку ніг, наступити правою ногою на

гомілковостопний суглоб (штанину) лівої ноги, скомандувати по­вернути голову праворуч і продовжити в такому ж порядку.

Під час поверхневої перевірки перекладати зброю з однієї руки в іншу не рекомендується.

Поверхнева перевірка після надягання кайданківПоверхнева перевірка осіб, що становлять підвищену небез­

пеку, одним співробітником зі зброєю в руках пов’язана з певним ризиком нападу. Крім того, з пістолетом складно промацати су­противника спереду, де найімовірніше можуть бути приховані небезпечні предмети. Ретельніше і з меншим ризиком нападу можна провести поверхневу перевірку після надягання кайданків.

Один із варіантів - поверхнева перевірка після надягання кайданків у положенні супротивника, лежачи на животі. Після надягання кайданків у положенні, лежачи на животі, треба здійс­нити такі дії:

- встати ліворуч від супротивника;- подати команду: «Розведи ноги в боки! Ширше!»;- наступити правою ногою на гомілковостопний суглоб або

на штанину лівої ноги;- промацати задню поверхню голови і тулуба, а також лі­

ву ногу;158

- перейти праворуч з боку ніг, наступити лівою ногою на гомілковостопний суглоб (штанину) правої ноги;

- встати праворуч від супротивника на ліве коліно і праву стопу, лівою рукою захопити за праву руку вище ліктя зсередини, а правою - за ліве плече;

- допомогти супротивнику обернутися на бік і встати на коліна;

- підійти до супротивника спереду, прийняти положення випаду, лівою рукою захопити одяг на грудях, правою рукою промацати спереду.

Поверхнева перевірка з напарником, який здійснює контроль правопорушника зі зброєю в руках

Поверхнева перевірка з напарником, який здійснює конт­роль правопорушника зі зброєю в руках, дає змогу ретельніше оглянути з меншим ступенем ризику нападу. Огляд потрібно проводити, використовуючи ті самі прийоми, які зазначені. Озброєний напарник повинен ставати так, щоб той, хто оглядає, не перекривав лінію вогню. У процесі поверхневої перевірки тре­ба виявляти пильність, оскільки супротивник може напасти і, за­грожуючи власною зброєю, узяти співробітника в заручники.

159

РОЗДІЛ 8 ПІДСТАВИ ЗУПИНКИ

ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ. ТАКТИЧНІ ДІЇ ПІД ЧАС ЗУПИНКИ

ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ З НЕВІДОМИМ, СЕРЕДНІМ ТА ВИСОКИМ

РІВНЯМИ ЗАГРОЗИ

8.1. Підстави зупинки транспортного засобу

Законодавство України для виконання повноважень поліції, якщо неможливо застосувати інший захід і дії особи, яка керує транспортним засобом, створюють загрозу публічній безпеці і по­рядку, заподіяння шкоди й правопорушнику, й іншим особам, на­дає право поліцейському зупиняти транспортний засіб. Зазначений захід належить до категорії превентивних поліцейських заходів.

Поліцейський зобов’язаний проінформувати водія про конк­ретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки (ст. 35 Закону України «Про Націона­льну поліцію»). Поліцейський також повинен знати, що ст. 16 За­кону України «Про дорожній рух» надає право водію «знати при­чину зупинки транспортного засобу посадовою особою держав­ного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прі­звище і посаду цієї особи», а також зобов’язує останнього мати при собі та надати на вимогу поліцейського:

1) посвідчення водія;2) реєстраційний документ на транспортний засіб;3) у випадках, передбачених законодавством, - страховий

поліс.У Законі України «Про Національну поліцію» передбачено

право поліцейського на зупинку транспортного засобу із засто­суванням вогнепальної зброї, але за умови, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров’ю людей та/або полі­цейського (ст. 46).

160

Тобто зупинка транспортного засобу може здійснюватися як превентивний поліцейський захід і як захід примусу. Різниця ли­ше в різних підставах його застосування.

Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо:- водій порушив Правила дорожнього руху;- є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність

транспортного засобу;- є інформація, що свідчить про причетність водія або па­

сажирів до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, криміна­льного чи адміністративного правопорушення, або якщо є інфор­мація, яка свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж мо­жуть бути об’єктом чи знаряддям учинення ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення;

- транспортний засіб перебуває в розшуку;- необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про

обставини вчинення ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

- необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

- уповноважений орган державної влади ухвалив рішення про обмеження чи заборону руху;

- спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

- порушення порядку визначення і використання на транс­портному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

8.2. Тактичні дії під час зупинки транспортного засобуз невідомим рівнем загрози

Під час своєї професійної діяльності поліцейські сотні разів зупиняють автомобілі для перевірки. До зупинки транспортного засобу під час фактичної зупинки та після здійснення зупинки

161

поліцейському потрібно постійно оцінювати ситуацію, щоб дося­гти успіху.

Рис. 8. Зупинка ТЗ з невідомим рівнем ризику

Чинники, які необхідно враховувати під час зупинення транспортного засобу:

- характер зупинки;- місце зупинки;- кількість пасажирів;- поведінка водія та пасажирів;- можлива зброя;- тип транспортного засобу.Підготовка до зупинення:- визначити місце зупинки;- повідомити чергового про свої наміри;- повідомити черговому своє місцезнаходження та номер­

ний знак автомобіля, додаткову інформацію;- підготувати свій транспортний засіб.Способи зупинення транспортного засобу Безпосереднє зупинення транспортного засобу здійснюється:- через гучномовець;- з використанням світлових сигналів (маячків);- жестами (у винятках).

162

Зупинення транспортного засобу:- зупинити інший транспортний засіб будь-яким із зазна­

чених способів;- зупинити ваш транспортний засіб за 3-5 м позаду зупи­

неного транспортного засобу;- бути готовими вийти зі службового автомобіля або про­

довжити рух у разі спроби втечі водія ТЗ, який зупинили.Підготовка до наближення:- провести перевірку безпеки попутного потоку транспор­

тних засобів;- відрегулювати світло, оглянути навколишню територію;- вийти з транспортного засобу;- спостерігати за водієм, пасажирами та їхніми діями.Для забезпечення особистої безпеки, наближаючись до зу­

пиненого транспортного засобу, поліцейський повинен дотриму­ватися таких заходів безпеки:

- наближатися до транспортного засобу, що перевіряється позаду, з боку дверей водія (у разі необхідності позаду, з боку па­сажирських дверей) під безпечним кутом;

- через вікна оглянути салон, щоб переконатися у відсут­ності небезпеки;

- перевірити, чи не відкритий багажник транспортного за­собу;

- зупинитися на безпечній відстані від транспортного засо­бу і водія, щоб не отримати травму або пошкодження під час не­сподіваного початку руху або різкого відкриття дверей;

- постійно спостерігати за діями водія та пасажирів;- вимагати у водія вимкнути двигун;- за необхідності вимагати у водія включити світло в сало­

ні, опустити всі вікна транспортного засобу та просвітити салон ліхтарем;

- пред’явлені водієм документи необхідно брати/віддавати лівою рукою («слабкою рукою»);

- ні в якому разі не просовувати руку й інші частини тіла в салон транспортного засобу;

163

- не повертатися до особи в ТЗ, яку перевіряєте, спиною;- у разі виявлення небезпеки або будь-якої загрози з боку

водія - подати сигнал своєму напарникові;- не допускати наближення сторонніх осіб під час спілку­

вання з водієм;- постійно тримати візуальний контакт з напарником, щоб

за необхідності подати завчасно узгоджений невербальний жест.

Рис. 9. Варіанти підходів до автомобіля

У разі виявлення транспортного засобу, що перебуває в розшуку за кодом «угон»:

- негайно доповісти про це черговому чергової частини;- вжити усіх необхідних заходів для затримання транспор­

тного засобу (з дотриманням заходів особистої безпеки та безпе­ки інших учасників дорожнього руху).

Для спілкування з водієм, який вийшов з транспортного за­собу, необхідно залишити проїжджу частину, водночас поліцей­ським необхідно зайняти такі позиції, які дадуть змогу їм страху­вати один одного (контакт/прикриття).

164

З метою забезпечення особистої безпеки поліцейському за­бороняється:

- сідати в транспортний засіб, що перевіряється, крім ви­падків крайньої необхідності;

- перебувати попереду або позаду ТЗ, що перевіряється;- стояти між особою і поліцейським (напарником), безпеку

якого він гарантує.

8.3. Зупинка транспортного засобу із середнім рівнем загрози

Зупинка транспортного засобу із середнім рівнем загрози:- за всіма діями, подібна до зупинки з невідомим ступенем

ризику і передбачає кілька необхідних заходів безпеки;- необхідне прикриття;- підтвердження інформації черговому.Середній рівень виникає тоді, коли водій не реагує на за­

конну вимогу поліцейського зупинити транспортний засіб та продовжує рух.

Підстави для переслідування:- вимога патрульного про зупинку транспортного засобу є

обов’язковою для всіх учасників дорожнього руху;- у разі невиконання таких вимог патрульний здійснює пе­

реслідування та зупинення транспортного засобу.Правила здійснення переслідування:- під час переслідування транспортного засобу патрульний

обов’язково вмикає відповідні світлові та сигнальні засоби на па­трульному автомобілі;

- про здійснення переслідування обов’язково повідомляє чергового та безпосереднього керівника із зазначенням марки, моделі, кольору, державного номерного знака переслідуваного транспортного засобу;

- через гучномовець закликає водія переслідуваного тран­спортного засобу зупинитися;

- про напрям і характер руху переслідуваного транспорт­ного засобу систематично повідомляє чергового.

165

Техніка зупинки під час переслідування:- не рекомендується здійснення контакту транспортних за­

собів, це може бути здійснено виключно в разі крайньої необхід­ності (наприклад, забезпечення безпеки громадян);

- вогнепальна зброя може застосовуватися лише в крайніх випадках, якщо патрульний переконаний в ефективності її засто­сування;

- переважним способом зупинення є його блокування ін­шими патрульними автомобілями, а завданням екіпажу, який здійснює переслідування, є постійне спостереження за ним;

- дозволяється відступити від Правил дорожнього руху, якщо тільки це не створює небезпеку для інших учасників доро­жнього руху і громадян.

Рис. 10. Розташування транспортних засобів під час зу­пинки (середній рівень ризику)

Оцінка ризиків:- характер зупинки;- кількість пасажирів;- поведінка водія та пасажирів;- можлива наявність зброї;- тип транспортного засобу;

166

- денний чи нічний час;- місце розташування ТЗ.Контакт із підозрілими особами:- наказати водієві вимкнути двигун, тримати руки на виду

і вийти з транспортного засобу (основні команди);- контролювати поведінку водія, подаючи чіткі команди

(прості команди, нічого надзвичайного);- контролювати поведінку пасажирів (стримування);- наказати водієві пройти до патрульного автомобіля.Не потрібно заважати патрульному, який вступає в кон­

такт з водієм, подавати команди і контролювати підозрюваного.Один патрульний відповідальний за контроль підозрюваного

в той час, коли інші контролюють автомобіль.

8.4. Тактичні дії під час зупинки транспортного засобуз високим рівнем загрози

У разі зупинки ТЗ на підставі інформації, що свідчить про причетність водія або пасажирів ТЗ до вчинення кримінального правопорушення (або за наявності іншого індикатора високого рівня ризику).

Рис. 11. Розташування транспортних засобів з високим рівнем небезпеки (варіанти)

167

Поліцейський повинен виконати такі дії:1) зупинити транспортний засіб на безпечній відстані від ТЗ

правопорушника (5-7 м);- доповісти черговому всю необхідну інформацію;- викликати підкріплення (мінімум два екіпажі);- вийти з поліцейського автомобіля та привести зброю у

готовність;2) через гучномовець надати команди:- «водій, вимкнути двигун»;- «включити світло в салоні (в нічний час)»;- «опустити вікна»;- «ключі запалювання покласти на дах транспортного засо­

бу» або «викинути через вікно (залежно від марки автомобіля)»;- «всі, хто перебувають в автомобілі, висунути руки у вікно»;- «водій, відкрити ззовні водійські двері (постійно трима­

ючи дві руки у видимості, руки вгору)»;- «повільно вийти з транспортного засобу»;- «повернутися кругом, доки не скажу стоп»;- «рухайся спиною на мій голос»;- провести затримання правопорушника (кайданки, повер­

хнева перевірка, збір інформації);- зазначена процедура затримання проводиться щодо реш­

ти осіб (по черзі).Необхідно забезпечити контроль освітлення позаду поліцейсь­

кого основного підрозділу, який вступає в контакт з підозрюваним.Обов’язки основного підрозділу:- вибір місця зупинки;- ініціювання зупинки;- зупинка за 5-7 метрів позаду підозрюваного транспорт­

ного засобу;- керівництво іншими екіпажами (нарядами);- подання усних команд особам, які перебувають у підоз­

рюваному транспортному засобі;- організація «підрозділу для затримання».

168

Підрозділ прикриття, що перебуває ліворуч:- зупинка ліворуч від основного підрозділу під кутом і

прикриття його автомобіля;- відповідальний за прикриття лівого боку підозрюваного

транспортного засобу.Підрозділ прикриття, що перебуває праворуч:- зупинка праворуч від основного підрозділу в один ряд з

основним автомобілем;- відповідальний за прикриття правого боку підозрюваного

транспортного засобу;- відповідальний за радіозв’язок під час зупинки;- перевірка підозрюваного транспортного засобу, коли всі

відомі підозрювані вийшли з автомобіля;- проведення перевірки багажника підозрюваного транс­

портного засобу після перевірки салону.Правила переміщення та затримання підозрюваних:- максимальне використання освітлення для отримання

переваги;- виведення водія з авто;- утримання всіх пасажирів в автомобілі та робота з кож­

ним окремо;- контроль поведінки і застосування кайданків перед тим,

як завести підозрюваного за автомобіль основного підрозділу;- проведення обшуку патрульним, який саджає особу в ав­

томобіль;- отримання інформації (Скільки осіб перебуває в автомо­

білі? Чи підозрювані озброєні? Чи є заручники, діти?). Перевірка підозрюваного автомобіля.

169

Рис. 12. Перевірка транспортного засобу

Рис. 13. Схема перевірки багажника транспортного засобу

Отже, потрібно запам’ятати:- необхідно бути завжди морально готовим до зупинки

транспортного засобу;- пам’ятати про принцип «якщо раптово»;- не існує двох схожих ситуацій;- необхідно робити вибір місця зупинки на свій розсуд;- бути готовим до непередбачуваних обставин.

170

РОЗДІЛ 9 ОГЛЯД МІСЦЬ МОЖЛИВОГО

ПЕРЕХОВУВАННЯ ПРАВОПОРУШНИКІВ

9.1. Сукупність тактичних дій під час огляду приміщень

Тактика дій правоохоронців із затримання злочинців поля­гає в тому, що бійці таких підрозділів можуть успішно виконува­ти свої функціональні обов’язки та ефективно вирішувати бойові завдання тільки за умови виконання таких вимог:

- дії повинні бути несподіваними та агресивними для про­тивника;

- швидкість виконання має бути максимальною, але не на шкоду точності та акуратності;

- несподіваність дій повинна бути забезпечена відволікаю­чим маневром.

Для кожного бійця у вогневому контакті з противником є три життєво необхідні моменти:

- необхідно бути влучним стрільцем;- знати і вміти користуватися зброєю і правильно (право­

мірно) її використовувати;- мати відповідну фізичну та психологічну підготовку.Поняття «влучний стрілець» охоплює властивість працівни­

ка вести швидкісну стрільбу у всій багатогранності. Він повинен миттєво та адекватно оцінювати обстановку, здійснювати вибір цілей і вражати їх з першого пострілу, на місці та в русі, в будь - якому становищі, на відкритій місцевості та в умовах обмеженого простору, вдень і вночі, на звук і спалах пострілу, після значних фізичних навантажень і в крайньому стресовому стані.

Вибір цілі залежить від досвіду та рівня підготовки праців­ника. Насамперед необхідно вразити того, хто становить найбі­льшу небезпеку, озброєний автоматичною зброєю, перебуває зі зброєю найближче, найбільше агресивний.

171

Загалом нейтралізований має бути той, у кого зброя, яка яв­ляє собою небезпеку для працівника і його колег. Крім того, той, хто веде себе неадекватно чи підозріло, доволі агресивний та не виконує вимоги працівника. Рекомендується жорстко чинити з тими, хто на вимогу «руки в гору» піднімає руки тільки до рівня плечей і не вище. З такої позиції можна вихопити зброю швидше, ніж з будь-якої іншої.

Критерій вміння поводитися зі зброєю це час її витягування, приведення у готовність та відкриття прицільного вогню.

Психологічний настрій виробляється постійними тренуван­нями в умовах максимально наближених до бойових. Нерішучий працівник може в критичній ситуації підвести під удар колегу, отримати поранення або загинути у сутичці.

Психологічна підготовка:- не існує такої речі, як «хибна тривога», щось цю тривогу

спричинило;- розглядайте кожну тривогу так, ніби ви зіштовхнетеся з

підозрюваним;- не поспішайте;- викличте підмогу, якщо ви втомилися;- довіряйте своїм інстинктам;- будьте відкриті для пропозицій.Фізична підготовка:- фізична форма має першочергову важливість для право­

охоронців;- перебування в позиції прикриття зі зброєю напоготові

впродовж тривалого часу може спричинити втому;- ходьба пригнувшись чи присівши упродовж тривалого ча­

су може спричинити втому;- знайте межі своїх сил і не будьте занадто самовпевнені,

щоб просити про допомогу.Г% • • • • • І • • •Збір аналітичної інформації:- потрібно володіти інформацією про злочинців у своєму

районі;- потрібно контактувати з підприємцями під час своєї зви­

чайної діяльності та складати в своїй уяві плани приміщень;172

- потрібно мати інформацію щодо типів сигналізації, які ви­користовуються, та місць розташування датчиків;

- потрібно слухати інших та обмінюватися своєю інформа­цією з ними;

- потрібно наближатися з боку ймовірних шляхів утечі. Периметр:- сформуйте безпечний периметр для розташування підроз­

ділів, що прибувають;- зважайте на зони обстрілу, щоб уникнути перехресного

вогню;- двосторонній зв’язок між пошуковою групою та групою

утримання периметра - обов’язковий;- група утримання периметра повинна дотримуватися дис­

ципліни у використанні світлових засобів, щоб не «підсвітити» пошукову групу під час наближення.

Є різні типи тривог, якими не варто нехтувати, а саме: без­звучна, звукова, двері, рух, розбиття скла, вогонь.

Розподіліть свої дії на три умовні етапи:1. Прибуття.2. Оцінка.3. Наближення.Прибуття:- прибувайте з боку найбільш імовірного шляху втечі;- погасіть світло під час входження в зону;- завершіть зв’язок з диспетчером;- не вагайтеся просити про прикриття.Оцінка:- чи бачите ви відкриті двері чи вікна;- чи бачите ви зламані двері чи розбиті вікна;- чи бачите ви автомобілі на паркувальному майданчику;- чи чуєте ви звукову сигналізацію;- чи бачите ви або чуєте людей у споруді чи довкола неї? Наближ ення в автомобілі:- забезпечує певне прикриття;- може освітити будинок, споруду тощо;- містить усе ваше спорядження;

173

- обмежує мобільність;- обмежує відчуття органів слуху та зору;- якщо можливо, об’їзд будинку здійснюйте за годиннико­

вою стрілкою.Наближ ення пішки:- прикриття обмежене предметами, розташованими в зоні;- освітлення обмежене тим, що ви маєте при собі;- краща мобільність;- ви не залежите від рельєфу місцевості, який може бути не

придатний для пересування автомобілем;- забезпечує більше використання почуттів.Вхід:- якщо ви знайшли вхід, повідомте диспетчера;- дайте чіткі інструкції підрозділам, що прибувають;- повідомляйте про свої наміри перед входом та під час

усього пошуку;- вхід повинен бути останнім варіантом;- ніколи не входьте, якщо відомо, що підозрюваний озброє­

ний чи забарикадувався;- вибирайте точки для входу обережно, уникайте вікон і ву­

зьких місць;- не переслідуйте підозрюваного, який тікає глибше в спо­

руду;- зупиніться й оцініть свою ситуацію;- якщо ви змушені продовжувати просування, робіть це по­

вільно і методично.Пошук:- не поспішайте;- дійте методично, організовано та розважливо;- зауважуйте всі вертикальні та горизонтальні кути, коли

перевіряєте кімнату за секторами;- забезпечуйте перехресне прикриття та обстежуйте примі­

щення швидкими поглядами, коли необхідно;- шукайте і частину особи, й цілу особу;- не виказуйте свою присутність;

174

- рух, звук, силует, контраст та відблиск - ознаки загрози, які можуть працювати на вас чи проти вас;

- відпрацьовуйте невідомі ділянки в логічній послідовності;- пропускайте невідомі ділянки, якщо необхідно, безпечно і

логічно;- розміщуйте прикриття на довгих чи пропущених невідо­

мих ділянках, доки ними можна буде зайнятися;- бачте те, на що ви дивитеся;- будьте гнучкими та пристосовуйтеся до ситуації;- не забувайте піднімати погляд;- якщо вам здається, що ви бачили чи чули щось, то ймовір­

но так і є.

Рис. 14. Методика огляду приміщення перед входженням

Професійна підготовка поліцейських потребує постійного вдосконалення своїх практичних і тактичних навиків. Для обшу­ку будівель невеликими підрозділами відпрацьовуються такі пи­тання:

- сфери застосування;- комунікація в підрозділі;

175

- схеми пересування;- техніки пересування;- зупинка, вихід з контакту;- підхід до будівлі, пересування біля будівель;- блокування злочинця;Невеликий підрозділ - це група у складі 2-8 правоохорон­

ців, які виконують спільне завдання.Сфери застосування невеликих підрозділів:- патрулювання;- прочісування місцевості з метою пошуку підозрюваних,

зниклих без вісти, доказів, огляду будівлі, детального обстеження місцевості.

Комунікація в підрозділі.Комунікація має велике значення у формуванні тактики ро­

боти невеликого підрозділу.Типи комунікації:- вербальна (радіозв’язок, мобільний зв’язок тощо);- невербальна (жести, тактильна комунікація тощо).

9.2. Пересування. Схеми, техніки, варіанти та способи

Вибір схеми пересуванняУразі вибору схеми пересування потрібно звертати увагу на:- безпеку;- безпеку радіуса розташування;- гнучкість;- пристосування до умов, таких як ландшафт, погода, умови

освітлення тощо;- відстань між членами підрозділу;- вогневі можливості;- зонування відповідальності - визначення місцезнаходжен­

ня цілі за умовним годинниковим циферблатом;- перекривання зон.

176

Основні схеми пересування малих оперативних груп:

Лінія Колона Змійка

t О О О О О О ОО О О О = > О О О о

Клин Ромб

° о °О ■=> О О О

о ° °

Рис. 15. Схеми пересування

Вибір техніки пересування:- пересування поодинці (мінімальна ймовірність контакту зі

стрільцем);- пересування групами (контакт зі стрільцем можливий);- пересування групами під прикриттям (контакт зі стрільцем

очікується).Вибір варіанта пересуванняПересування по черзі:- перша група просувається вперед, тоді як друга група при­

криває її;- перша група знаходить позицію для здійснення прикриття,

після чого друга група починає просуватися вперед - таке чергу­вання повторюється;

- групи переміщуються швидко.Послідовне пересування:- перша група просувається вперед, тоді як друга група при­

криває її;- перша група знаходить позицію для здійснення прикриття,

після чого друга група починає просуватися до позицій першої групи;

- зазвичай відбувається швидше, ніж переміщення по черзі (тривалість між змінами менша).

177

Рис. 16. Ступеневе пересування груп

Рис. 17. Пересування під прикриттям

Рис. 18. Пересування по черзі під прикриттям

Рис. 19. Пересування по черзі під прикриттям

178

Рис. 20. Пересування по черзі під прикриттям

Зупинка, вихід з контактуНезалежно від типу зупинки необхідно завжди гарантувати

повну безпеку підрозділу (сектори огляду, прикриття, варіанти відходу).

Вихід з контакту:- зворотний рух з використанням техніки переміщення

по черзі;- зворотний рух з використанням техніки послідовного пе­

реміщення.Підхід до будівлі, пересування біля будівель

Рис. 21. Пересування біля будівель двох правоохоронців

Основні принципи:- перед рухом патрульні оцінюють обстановку та попере­

джають чергового про свої дії;- перший номер рухається біля стіни і дивиться вперед на

місце можливого виходу правопорушника;179

- другий номер рухається позаду, дещо далі від стіни, сек­тор огляду - вперед-вгору;

- перед вікном пригнутися і пройти нижче підвіконня;- підвальні вікна необхідно переступати;- двері оглядаються ліворуч або праворуч;- у разі підвищеної небезпеки двері оглядаються ліворуч або

праворуч, зверху та/або знизу;- стукати у двері можна, коли поліцейський перебуває ліво­

руч від дверей за стіною, вікна оглядаються ліворуч або праворуч знизу (одна чверть голови).

9.3. Основні принципи, схеми та правила блокування злочинця

Завданням групи блокування є безпосереднє оточення (бло­кування) укриття, запобігання спроб злочинців до втечі, їх затри­мання під час прориву, оточення.

Заборонено:- перебувати навпроти дверей;- перебувати двом або більше співробітникам на одній лінії;- демаскувати себе.

180

Блокування вулиці, площіЗастосовується блокування через шикування ланцюга:- зрідка - інтервал між співробітниками більше двох метрів;- нормально - інтервал один-два метри;- посилено - інтервал менше одного метра.Блокування автомобіляОсновні способи блокування:- автомобілем(и);- з використанням спецзасобів (Їжак, Гарпун, Діана).

9.4. Сукупність тактичних дій під час внутрішньогоогляду будівлі

Пригадаємо сім тактичних принципів, які будуть потрібні у разі внутрішнього обшуку будівлі:

1. М ислити я к переможець:- ніколи не здавайтеся;- ви можете перемогти у кожному конфлікті;- використовуйте обладнання та зброю впевнено, з найбі­

льшою зручністю для себе;- думайте за моделлю «Якщо - тоді» (попереднє планування

з можливим розвитком ситуації);- уникайте самовпевненості.2. Прикриття, укриття, захистПрикриття (щит): будь-який предмет, яким можна прикри­

тися, захиститися від загрози.Укриття: конструкція або її елементи, предмети, які дають

поліцейському можливість сховатися від загрози.Захист: засоби та заходи, які забезпечують вашу безпеку,

навіть від кулі.3. Співвідношення «час: відстань»Якщо більша відстань від правопорушника, то більше часу є

у правоохоронців для реагування на ситуацію.4. Правило «1+1»Якщо поліцейський помітив одну загрозу, він повинен очі­

кувати наступну.181

Якщо поліцейський знаходить одну одиницю зброї, він по­винен шукати ще.

5. Сигнали небезпеки, загрозиОзнаки, які демонструє особа. Ознаки, які виявляє суб’єкт.

До них належать: сказане, як саме сказано, рухи, знервованість, занепокоєння.

6. Деескалація - розрядка конфліктної ситуації Правоохоронець може розрядити ситуацію, використавши

лише вербальні засоби (шляхом переговорів).Потужна демонстрація сили іноді може розрядити ситуацію,

якщо спроба зробити це вербальними засобами виявилася невдалою.7. Усні команди:- майте свідків вашого спілкування з правопорушником;- забезпечте відстань між свідками та правопорушником;- постійно спілкуйтесь упродовж усього інциденту;- розмовляйте впевнено, авторитетно, по суті та професійно. Складові готовності до внутрішнього обшуку:- психологічна готовність;- фізична готовність;- готовність спорядження;- аналітична інформація щодо місця події;- безпечний периметр.

9.5. Тактика входження в будівлю

Вхід у будівлю (приміщення):- не входьте без прикриття;- ніколи не входьте, якщо відомо, що підозрюваний озброє­

ний чи забарикадувався;- вибирайте точки для входу обережно, уникайте вікон і ву­

зьких місць;- якщо ви знайшли вхід, повідомте чергового;- дайте чіткі інструкції підрозділам, що прибувають, або по­

просіть чергового передати інструкції відповідним співробітникам;- повідомляйте про свої наміри перед входом і під час усьо­

го огляду;182

- не переслідуйте підозрюваного, який тікає вглиб будівлі;- зупиніться й оцініть свою ситуацію; якщо ви змушені про­

довжувати просування, робіть це повільно та методично;- під час використання ліфту завжди піднімайтеся на один-

два поверхи вище поверху, на який здійснено виклик.Огляд будівліПід час огляду будівлі потрібно дотримуватися таких правил:- не поспішайте;- не виказуйте свою присутність;- дійте методично, організовано та розважливо;- забезпечуйте перехресне прикриття та обстежуйте примі­

щення швидкими поглядами, коли необхідно;- зауважуйте всі вертикальні та горизонтальні кути, коли

перевіряєте кімнату за секторами;- рух, звук, силует, контраст та відблиск - ознаки загрози,

які можуть працювати на вас чи проти вас;- відпрацьовуйте невідомі ділянки в логічній послідовності;- розміщуйте прикриття на довгих чи пропущених невідо­

мих ділянках, доки ними можна буде зайнятися;- усвідомлюйте, що ви бачите;- будьте гнучкими та пристосовуйтеся до ситуації;- не забувайте піднімати погляд;- довіряйте власним інстинктам, якщо вам здається, що ви

бачили чи чули щось, то ймовірно так і є.Тактичні порадиПоводження зі зброєю:- тримайте свою зброю міцно у руці, палець необхідно три­

мати на спусковій скобі;- правило «Три ока» - ваша зброя повинна бути спрямована

в напрямку, куди дивляться ваші очі;- тримайте зброю поруч із тілом;- не подавайте сигнали своєю зброєю;- не використовуйте свою зброю як важіль чи блок.Використання світла:- якщо це можливо, увімкніть світло в усій споруді;- спрямовуйте світло перед пошуковою групою;

183

- гасіть світло, лише коли це необхідно;- уникайте підсвічування чи освітлення силуетів інших;- навчіться стежити за своєю тінню, вас можуть підсвіти­

ти інші.Зв ’язок:- підтримуйте зв’язок з пошуковою групою;- підтримуйте зв’язок з підрозділами, розташованими за пе­

риметром;- підтримуйте зв’язок зі старшим;- підтримуйте зв’язок з черговим;- давайте правопорушникам чіткі стислі команди.Впритул притискатися до захисного об’єкта потрібно лише

у випадках, коли правопорушник:- стрілятиме зверху;- коли вогонь ведеться декількома супротивниками з різних

боків.Ризик постраждати від рикошету менший, ніж ризик прямо­

го попадання.Комунікація:- вербальна;- невербальна.Приклади типових усних команд:«Чисто» - в кімнаті відсутній супротивник.«Чисто вперед» - сигнал черговій парі співробітників про

те, що вони можуть висуватися до входу в наступну кімнату. «Праворуч», «ліворуч», «зверху», «знизу», «з тилу» - сигнал пар­тнеру про те, звідки йому загрожує небезпека.

«Затримка» - поліцейський повідомляє напарнику про від­мову своєї зброї, напарник негайно переносить вогонь у його сек­тор або контролює його.

«Тримаю» - відповідь на сигнал напарника.«Контроль» - поліцейський повідомляє напарнику про гото­

вність зброї і контроль свого сектора.«Прикрий» - звернення до напарника.«Прикриваю» - відповідь на сигнал напарника.«Рухаюсь» - попередження напарнику про свій рух вперед.

184

Хибні тривоги:- не має такого, як хибна тривога;- це не «марнування» вашого часу;- кожна відпрацьована тривога, коли всередині ніхто не ви­

явлений, це ще одна нагода для тренування;- використовуйте кожну нагоду для тренування;- критикуйте себе і вчіться на своєму досвіді.Реагування на тривогу й обшук будівель - небезпечне за­

вдання. Кожен правоохоронець має бути підготовлений і повинен підтримувати свою психічну та фізичну форму і навички на най­вищому рівні для найкращого результату всіх операцій, які пе­редбачають входження у приміщення.

Відпрацювання кутів і дверних пройомівНіколи не стійте біля самого кута або дверей, впритул до

стіни, оскільки обмежуєте себе в маневрі та в застосуванні зброї.1. Намагайтеся розміщуватися від кута і від стіни так, щоб

бачити більшу частину сектора, зброя в готовності до застосування.2. Виконуючи поступальні рухи вправо-вліво, ви здатні

побачити більшу частину сектора. Злочинець, навіть якщо він пе­ребуває за стіною і помітив вас та встиг відкрити вогонь, не може гарантувати влучність. Цього разу ви маєте такі переваги (на від­міну від розміщення біля стіни, поряд з кутом), як: готові до за­стосування зброї негайно, можете кваліфікувати ціль, встигаєте ухвалити рішення на відкриття вогню, володієте маневром у приміщенні. У разі огляду секторів вас видно на 20 %.

3. Намагайтеся приймати положення для стрільби так, щоб знаходитися до злочинця боком, а не грудьми; лікті притиснуті та закривають життєво важливі органи.

4. Жодного разу не вискакуйте із-за кута в розрахунку на швидкість і несподіваність. У такій ситуації, якщо там буде зло­чинець, це не допоможе, оскільки неправильно оцінивши ситуа­цію і неправильно «зачистивши» кут, ви програли, не надавши собі жодного шансу. Ви не встигаєте кваліфікувати ціль (теро­рист, дитина, літня людина, жінка, які можуть бути звичайними громадянами, а можливо, і злочинцями; лежить чи стоїть, має або ні засоби індивідуального захисту й ін.).

185

9.6. Способи пересування та входження в приміщення

Один зі способів пересування довгими і вузькими коридо­рами двома працівниками - «спина до спини». Уявіть, що ви дві стрілки механічного годинника, які рухаються кругом цифербла­та, так працівники поліції можуть контролювати простір на 360о периферійним зором, прикриваючи один одного і оглядаючи не­безпечні кути та зони.

1

1 1А

IP®"Рис. 23. Спосіб «спина до спини»

Є декілька способів входу в приміщення через двері: «хрест-навхрест»;«гак»;«кут».Спосіб «хрест-навхрест»Цей спосіб застосовується у тому випадку, коли ширина две­

рей немає значення, оскільки поліцейські входять один за одним. Цим способом користуються майже всі спеціальні підрозділи, які виконують бойові завдання із захоплення озброєних злочинців.

Рис. 24. Спосіб «хрест-навхрест»

186

Спосіб «гак»Цей спосіб застосовується у тому разі, якщо поліцейські

озброєні короткоствольною зброєю і дозволяє ширина дверей.Недолік цього способу полягає в тому, що увійти до примі­

щення можна тільки через доволі широкі двері, оскільки у вузькі двері двоє поліцейських одночасно увійти не зможуть. Водночас увійти можна послідовно, один за одним, що за певним напрацю- ванням може бути ефективним.

Рис. 25. Вхід у приміщення способом «гак»

Спосіб «кут»Цей спосіб використовується, коли двері розміщуються біля

одного з кутів приміщення і поліцейським доводиться розпочи­нати рух з протилежного від стіни боку дверей, але можливий до застосування і в інших ситуаціях. У разі виконання цього прийо­му можливі два варіанти.

варіант №1 варіант № 2

4 .......ъ А .......4

Рис. 26. Варіанти можливих способів входження в при­міщення за способом «кут»

187

Т -о б р а з н е Y -о б р а зн е

оо о

о

оо о c z >

о

К л и н Р о м б

оО С = о

о

оО О О [ = >

о

Рис. 27. Способи пересування у приміщеннях

Пересування коридорамиЗазвичай рух здійснюється уздовж стін у готовності до ве­

дення вогню. Спостереження здійснюється «прямо» і «хрест- навхрест».

Рис. 28. Способи пересування коридорами (1)

188

Рис. 29. Способи пересування коридорами (2)

Рис. 30. Пересування Т-подібним коридором

Рис. 31. Пересування та проходження Х-подібним ко­ридором

Рис. 32. Поворот у Х-подібному коридорі189

Пересування міжповерховими сходамиДля сходів характерна одночасна наявність декількох небез­

печних зон. Переконавшись у безпечності першого прольоту, по­чинайте зачищати ділянки, розташовані вище, просуваючись об­личчям уперед.

Рис. 33. Пересування сходами зі зброєю в руках

Основні принципи:- усі рухи виконуються за командою;- перший - фіксує міжсходовий простір;- другий - пересувається якнайближче до стіни, утримуючи

сектор вірогідного розташування правопорушника;- працівник, який піднімається вгору (рухається вниз), роз­

ташовується в безпечному місці на міжповерховому майданчику і чекає на напарника;

- першому під час пересування доцільно періодично присі­дати і проводити огляд з нижнього рівня;

- другий рухається ближче до перил сходів, постійно фіксує міжсходовий простір;

- після того, як другий доходить до міжповерхового майда­нчика і фіксує міжсходовий простір, починає рухатися перший спочатку до наступного кутка, а потім на наступний поверх, та­ким алгоритмом необхідно рухатися до основної точки;

- заборонено двом співробітникам перебувати на одній лінії вогню.

Пересування міжповерховими сходами (група в складі двох правоохоронців).

190

9.7. Огляд приміщення

Під час огляду приміщення:- категорично заборонено виходити (вибігати) на середину

кімнати;- всі дії виконуються за командою старшого;- постійний контроль за неперевіреною частиною примі­

щення;- огляд проводиться з двох напрямків уздовж стін;- не перебувати на одній лінії вогню з напарниками та до­

тримуватися заходів особистої безпеки;- попередньо встановлюється остаточна точка перевірки;- у разі виявлення злочинця зайняти безпечну позицію та

змусити злочинця вийти на визначене йому місце.У разі виявлення осіб (злочинців) у кімнаті подають коман­

ди голосом:- «стояти»;- «кинути зброю (якщо вона є)»;- «руки вгору»;- «повернутися кругом»;- «встати на коліна/лягти» і далі перехід до надягання кай­

данків.

Перевірка секторів до

моменту входуВхід та “доперевірка’

секторів

Ф Є .0 *

Огляд

н (перевіреного простору

V 1

\ А

♦

Рис. 34. Огляд приміщень

191

Огляд горищ і підвальних приміщень вимагає від працівни­ків поліції особливої пильності та має свої особливості:

- труднощі у непомітному для злочинця проникненні у ці приміщення;

- необхідність діяти у незнайомій обстановці, в обмеженому просторі, за поганої видимості або в темряві.

Для цього необхідно забезпечити співробітників освітлюва­льними і пошуковими приладами, службовим собакою і спецза- собами.

З огляду на відсутність у вказаних приміщеннях сторонніх громадян, відповідно, створюються сприятливі умови для засто­сування спеціальних засобів, використання службового собаки. Одночасно вхід на горище і в підвал пов’язаний з найбільшим ри­зиком для життя правоохоронців, тому входити у ці приміщення необхідно досить обережно і миттєво, особливо якщо злочинець почав стріляти по громадянах, підпалив будинок тощо.

Цілком здійснивши блокування горища або підвалу і впев­нившись у безпеці оточуючих, а також звільнивши приміщення від сторонніх громадян, необхідно вголос, або застосовуючи гуч­номовець, запропонувати злочинцю здатися.

У разі відмови злочинця здатися, враховуючи реальну об­ставину і погодні умови, працівники застосовують спеціальні за­соби дратівливої та сльозогінної дії, використовують службових собак. Треба враховувати, що службові собаки, які пройшли спе­ціальний курс тренування, впевнено працюють у загазованих приміщеннях. Собаку доцільно пускати попереду групи захоп­лення без повідка.

Співробітники, які забезпечують прикриття групи захоплен­ня, вживають відволікаючі маневри, щоб відвернути увагу злочи­нців (раптовий шум, крики тощо).

Під час входу в темні приміщення потрібно пам’ятати, що здатність ока пристосуватися (адаптація) до темряви і яскравого світла відбувається не одразу, а впродовж певного часу.

Вхід на горище і в підвал часто пов’язаний з ризиком для життя працівників поліції, тому проникати до них потрібно до­сить обережно і швидко. Вивчати обстановку в зазначених при­міщеннях необхідно сидячи, лежачи, із-за укриття й ін.192

У разі проникнення в темний підвал чи на горище променем світла оглядається місце праворуч і ліворуч від входу, потім про­мінь спрямовується в глибину приміщення, а освітлені раніше мі­сця швидко займають співробітники, які оглядатимуть примі­щення.

Поліцейський з ліхтарем вимикає його на короткий промі­жок часу і переміщується в бік від просвіту дверей.

У будь-якому разі джерело світла потрібно тримати в руці, відведеній вбік і трохи вперед, щоб не освітлювати себе.

Необхідно також враховувати особливості слухового сприймання. Щоб почути слабкі звуки, необхідно одну-дві хви­лини перед початком руху постояти нерухомо. Краще і правиль­ніше сприймати звуки праворуч і ліворуч, а гірше - ті, які йдуть спереду та ззаду. У таких умовах у разі переміщення рекоменду­ється робити короткі зупинки і повороти головою праворуч чи ліворуч, намагаючись визначити істинний напрямок звуку. Якщо не чути кроків злочинця, можливо, він затаївся, непотрібно кида­тися по приміщенню в пошуках злочинця.

Основний принцип руху - всі перешкоди за можливості не­обхідно обходити праворуч. Якщо пістолет міститься в правій руці, то поліцейський матиме перевагу, стріляючи в лівий бік. Злочинець у такому разі вимушений стріляти праворуч, відкри­ваючи корпус. Кути і повороти необхідно обходити якомога далі.

193

РОЗДІЛ 10 ДІЇ ПРАВООХОРОНЦІВ

ПІД ЧАС ВИЯВЛЕННЯ ВИБУХОВИХ ПРИСТРОЇВ ТА РЕЧОВИН

Дії правоохоронців у разі виявлення вибухових пристроїв та речовин і дотримання заходів особистої безпеки завжди були ак­туальними, але до подій на сході України на цих питаннях не ак­центувалося уваги. Забезпечення публічної безпеки і порядку, протидія злочинності - першочергове завдання у сфері надання правоохоронних послуг.

Правоохоронець у порядку, визначеному МВС України, мо­же оглядати приміщення, де містяться зброя, спеціальні засоби, боєприпаси, вибухові речовини та матеріали і речовини, щодо зберігання і використання яких визначено спеціальні правила або порядок та на які поширюється дозвільна система, а також безпо­середньо оглядати місця їх зберігання, з метою перевірки дотри­мання правил поводження з ними та правил їх використання (ст. 39 Закону України «Про Національну поліцію»).

Але реалії сьогодення такі, що поліцейським, крім здійснен­ня перевірки об’єктів дозвільної системи, доводиться виявляти (вилучати) зброю та вибухові речовини у злочинців, іноді вона використовується проти поліцейських.

Не менш складним та досить актуальним є питання прави­льної ідентифікації цієї зброї та вибухонебезпечних предметів під час їх виявлення.

Основні терміни, як і вживаються в цьому розділіВибухові матеріали - вибухові пристрої промислового та

саморобного виготовлення, вибухові речовини, засоби їх ініцію­вання, вироби та пристрої, які містять вибухові речовини.

Вибуховий пристрій - спеціально виготовлений промисло­вим або саморобним способом одноразового застосування, який за певних обставин спроможний до вибуху з утворенням вра­жаючих факторів за допомогою використання енергії хімічного вибуху.

194

Вибухові речовини - хімічні речовини, здатні під впливом зо­внішніх дій до швидкого хімічного перетворення, що відбувається з виділенням великої кількості тепла і газоподібних продуктів.

Вибухові роботи - комплекс організаційних і технічних за­ходів, пов’язаних з підготовкою і проведенням вибухів.

Засоби ініціювання - вироби та пристрої, що є джерелом по­чаткового імпульсу для здійснення вибуху.

Спеціальні вибухотехнічні роботи - роботи, пов’язані з по­шуком, експертним оглядом, розрядженням, перевезенням та знешкодженням вибухових пристроїв і вибухових речовин.

Ініціюючі вибухові речовини - високочутливі до зовнішньої дії; вибух цих речовин детонує бризантні та метальні речовини. Мають високу чутливість до зовнішнього впливу (удар, тертя, те­плова дія):

- гримуча ртуть - кристалічна речовина білого або сірого кольору. Має солодкий металевий смак, отруйна, за токсичністю аналогічна ртуті. Застосовується для спорядження капсуль- детонаторів та спалахувачів;

- азид свинцю - дрібнокристалічна речовина білого кольору. Застосовується для спорядження капсуль-детонаторів;

- ТНРС (тенерес) - тверда дрібнокристалічна речовина те­мно-жовтого кольору. Зазвичай гранульована, використовується в деяких типах капсуль-детонаторів для забезпечення безвідмов­ності спрацювання азиду свинцю.

Бризантні вибухові речовини - речовини, що вибухають під впливом ініціюючих речовин та здатні дробити, руйнувати пред­мети, що стикаються з ними. Бризантні вибухові речовини більш потужні ніж ініціюючі, проте менш чутливі до зовнішнього впли­ву на них:

- тетрил - кристалічна речовина світло-жовтого кольору, солонувата на смак. Застосовується для виготовлення проміжних детонаторів у боєприпасах та спорядженнях деяких типів кап­суль-детонаторів. Може вибухнути від удару кулі, а горіння може перейти в детонацію (вибух);

- гексоген - дрібнокристалічна речовина білого кольору, флегматизований - оранжевого кольору. Застосовується для

195

спорядження капсуль-детонаторів, кумулятивних зарядів та ін­женерних мін. Може спрацювати від удару кулі;

- ТЕН - кристалічна речовина білого кольору. Флегматизо- ваний ТЕН має рожевий колір. Застосовується для виготовлення проміжних детонаторів та спорядження інженерних боєприпасів. Горіння може перейти в детонацію, від удару (прострілу) кулі з рушниці він вибухає;

- тротил (тринітротолуол, тол, ТНТ) - кристалічна речо­вина жовтуватого кольору. Технічний тротил випускається у за­водських умовах у вигляді тонких лусочок, а іноді пресованих шматочків. Застосовується для проведення підривних робіт та спорядження інженерних боєприпасів. Горіння в замкнутому просторі може перейти в детонацію, від удару кулі не вибухає.

Метальні вибухові речовини - (порохи та ракетні палива). Метальні вибухові речовини застосовуються головне для метання снарядів, куль у вогнепальній зброї та утворення реактивної сили у ракетах. Порохи, що випускаються промисловістю, поділяються на «димні» та «бездимні», які, у свою чергу, поділяють на пірок­силінові та балістичні.

Рис. 35. Димний порох ВТРис. Бездимний порох

Піротехнічні суміші використовуються для створювання світлового, димового, звукового ефектів під час їх горіння та є механічними сумішами, основними компонентами яких є неорга­нічні окисники, пальне (горючі речовини) та в’яжуча речовина.

196

10.1. Особливості проведення огляду місця події, пов’язаного з виявленням вибухових матеріалів

або таких, що їх нагадують

Оперативний черговий ГУН П у разі одержання інформа­ції про виявлення вибухонебезпечного об’єкта зобов’язаний:

- направити на місце події спеціалістів-вибухотехнічної служби зі спеціальним обладнанням;

- негайно доповісти про подію керівництву ГУНП та до чергової частини МВС України;

- контролювати вжиття заходів щодо знешкодження вибу­хонебезпечних об’єктів;

- після закінчення заходів надіслати до чергової частини МВС детальну інформацію про подію, вжиті заходи та їх резуль­тати.

Направлений на місце події наряд поліції:- забезпечує охорону (оточення) місця події, громадського

порядку;- виявляє очевидців і за обставинами скоєння злочину опи­

тує їх;- затримує підозрілих осіб і доповідає про це оперативному

черговому та старшому слідчо-оперативної групи;- підтримує постійний зв’язок з оперативним черговим з ор­

гану поліції і доповідає йому про оперативну обстановку на міс­ці події.

Оточення та огорожа місця вибуху здійснюються з радіусом 50 м від місця, де він стався.

Працівникам, які не є спеціалістами вибухотехнічної служ­би, категорично забороняється розкривати (розпечатувати) принесені громадянами до чергової частини або інших приміщень підозрювані у належності до вибухонебезпечних об ’єктів пакун­ки, сумки, чемодани, конверти, бандеролі, посилки, коробки, сми­кати за дроти, що стирчать з них, натискувати на кнопки та вимикачі, порушувати цілісність упаковки.

Проведення огляду місця події, пов’язаного з виявленням вибухових матеріалів більше стосується фахівців, які наділені

197

відповідними повноваженнями в зазначеній сфері, - це спеціаліс­тів вибухотехніки, слідчих (старших СОГ), керівників підрозділів досудового розслідування, керівників територіальних органів по­ліції, загальна тактична поведінка будь-якого співробітника в разі виявлення вибухонебезпечних предметів зводиться до таких дій:

1) повідомити про подію (знахідку) чергову частину тери­торіального органу (підрозділу) поліції;

2) діяти за вказівками оперативного чергового (зазвичай забезпечити охорону місця події та обмежити доступ сторонній до відповідної ділянки);

3) після прибуття на місце події слідчо-оперативної групи доповісти старшому про факт виявлення вибухонебезпечного предмета та відповісти на поставлені ним запитання.

До подій, пов’язаних із використанням вибухових матеріа­лів, належать:

- повідомлення про підготовку вибуху;- виявлення вибухових матеріалів або таких, що їх на­

гадують;- учинення вибуху.Поліцейські, які задіяні в забезпеченні та проведенні огляду

місця події (зокрема, й охороні відповідної ділянки), пов’язаного з виявленням вибухових матеріалів, або таких, що їх нагадують, повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту (бро­нежилетами, захисними шоломами тощо).

Усі поліцейські, які безпосередньо беруть участь в огляді місця події та оточенні зовнішньої небезпечної зони, повинні бу­ти одягнені в засоби індивідуального захисту.

У разі якщо наряд поліції або СОГ першими прибувають на місце події, вони повинні:

- провести евакуацію громадян на безпечну відстань (на від­критій місцевості - 100 м, у будівлі - 50 м або на максимально можливу відстань з урахуванням властивостей місцевості);

- виставити оточення на безпечній відстані та забезпечити охорону місця події.

Розпорядження спеціалістів вибухотехніки на місці події щодо визначення небезпечних зон для людей, безпечної поведінки198

та поводження з вибуховими матеріалами є обов’язковими для всіх працівників.

Безпосередній огляд місця події під час отримання інформа­ції про підготовку вибуху з метою пошуку вибухових матеріалів проводять спеціалісти вибухотехніки за участі інспектора- кінолога зі службовим собакою.

Загальні вимоги дотримання заходів безпеки під час пово­дження з вибуховими матеріалами

Загальні заходи безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами:

- для проведення вибухових та спеціальних вибухотехніч- них робіт залучається не менше двох спеціалістів вибухотехніки;

- основною метою спеціаліста вибухотехніки є запобігання травмування або загибелі людей, зокрема збереження свого життя;

- кожний виїзд за фактом анонімного повідомлення спеціа­лістів вибухотехніки повинні розцінювати як достовірний;

- у разі виявлення вибухової речовини, вибухового при­строю або предмета, схожого на нього, категорично забороняєть­ся проводити з ними будь-які маніпуляції (рухати з місця, труси­ти, відкривати тощо) поліцейським, які не мають права на прове­дення спеціальних вибухотехнічних робіт;

- у разі виявлення речовини, схожої на саморобну ініціюю- чу вибухову речовину, подальші дії з нею необхідно проводити тільки після її зволоження водою;

- спеціальні вибухотехнічні роботи (крім експертного огля­ду та пошуку) проводяться в засобах індивідуального захисту;

- забороняється проведення огляду місця події за фактом вибуху без огляду території на наявність вторинних вибухових пристроїв або вибухонебезпечних залишків чи частин вибухового пристрою, що вибухнув, а також без узгодження зі спеціалістами відповідних служб (обленерго, газової служби, водоканалу тощо) щодо можливості безпечного перебування на місці вибуху;

- входити до приміщення, в якому стався вибух, дозволяєть­ся після його ретельного провітрювання від продуктів вибуху;

- забороняється залучення спеціалістів вибухотехніки до роз­рядження, перевезення або знищення боєприпасів, що не стосу­ються кримінального провадження;

199

- відповідно до ч. 4 ст. 223 Кримінального процесуального кодексу України проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 год) не допускається, за винятком невідкладних ви­падків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного;

- спеціалісти вибухотехніки, які мають психічний або нер­вовий розлади чи фізично стомлені, до виконання спеціальних вибухотехнічних робіт не допускаються;

- перед роботою з електродетонаторами, електромеханічни­ми або електронними частинами вибухового пристрою повинно проводитися зняття з тіла (одягу) спеціаліста статичного елект­ричного заряду;

- для запобігання негативному впливу небезпечних продук­тів вибуху або вибухових речовин на спеціалістів вибухотехніки усі свої дії вони повинні проводити в гумових рукавичках та за необхідності в індивідуальних засобах захисту органів дихання і зору;

- дозволяється застосовувати вогневий спосіб підриву, якщо буде неможливо застосувати електричний;

- виявлення та вилучення вибухових матеріалів, залежно від категорії небезпечності, повинно фіксуватися фотозйомкою, ві- деозаписом та іншими науково-технічними засобами, а за необ­хідності - рентгенографуванням внутрішньої будови об’єктів;

- критерієм для ухвалення рішення щодо подальшого пово­дження з виявленими вибуховими матеріалами є пріоритет захис­ту здоров’я та життя людини, порівняно зі збереженням криміна­лістичних слідів;

- з метою збереження слідів на вибухових пристроях і на мі­сці події, які залишили злочинці, визначення категорії небезпеч­ності, уникнення контактного розрядження, дистанційного руй­нування під час огляду місця події спеціалісти вибухотехніки працюють у спеціальному одязі, гумових рукавичках та одягну­тих на взуття бахілах;

- вилучені вибухові матеріали повинні бути оглянуті спеці­алістом вибухотехніки для визначення їх категорії небезпечності та надання рекомендацій щодо подальшого поводження з ними;200

- виявлення та вилучення криміналістичних слідів на розря­джених вибухових пристроях або предметах, що їх нагадують, проводиться в присутності спеціалістів вибухотехніки;

- пакування вибухонебезпечних предметів спеціалістами вибухотехніки здійснюється так, щоб унеможливити їхнє вільне переміщення в упаковці (вибухові речовини упаковуються в скляну, картонну або паперову тару тощо);

- засоби підриву, вибухові речовини, а також засоби ініцію­вання електричної дії та джерела електроживлення розміщувати в одній упаковці під час їх пакування забороняється (при цьому оголені кінці проводів електричних засобів ініціювання, засобів підриву повинні бути з ’єднані між собою скруткою).

Відшкодування матеріальних збитків здійснюється згідно з чинним законодавством України.

10.2. Особливості ідентифікації вибухонебезпечних предметів

Є чотири основні категорії вибухонебезпечних предметів, що потенційно загрожують життю і здоров’ю пересічних громадян:

- військові бойові припаси, що залишені, загублені на міс­цевості у процесі переміщення військових формувань;

- військові бойові припаси та їх залишки, які були приведені в дію, але за певних причин не вибухнули;

- інженерні бойові припаси (протитанкові, протипіхотні мі­ни), встановлені на місцевості в бойове положення;

- саморобні вибухові пристрої, виготовлені та встановлені в терористичних цілях.

Військові бойові припаси

Рис. 36. Ручні гранати

201

Рис. 37. Г ранати до протипіхотних гранатометів

Рис. 39. Артилерійські снаряди

202

Рис. 40. Снаряди реактивної артилерії

Рис. 41. Мінометні міни

203

Рис. 42. Ряд інженерних бойових припасів (міни будь- якого призначення)

Рис. 43. Запали, детонатори

204

10.3. Саморобні вибухові пристрої

Окремий та найнебезпечніший клас вибухонебезпечних предметів формують саморобні вибухові пристрої.

Рис. 44. Саморобний вибуховий пристрій

В основу конструкцій таких пристроїв покладений принцип створення схеми, яка призводить до поразки цілей вибухом, який може керуватися різними способами, кількість яких обмежується лише фантазією та навичками зловмисника.

Небезпека таких пристроїв певною мірою зумовлена непе- редбачуваністю принципу їхньої дії та різними способами маску­вання, які значно ускладнюють їхнє своєчасне виявлення.

Характерні ознаки, що вказують на можливу наявність вибу­хового пристрою та викликають необхідність максимального під­вищення уваги виявлення в громадських місцях, транспорті, такі:

- сумки, валізи, пакунки, коробки та інші предмети, які за­лишені без нагляду власників;

Рис. 45. Сумка, яка може містити саморобний вибуховий пристрій у громадському місці

205

- предмети з ознаками стандартних бойових припасів, піро­технічних виробів або їхніх частин;

- елементи тари, упакування, оболонок, обгорток, етикеток від зарядів вибухових речовин та засобів підриву промислового виготовлення з відповідним маркуванням;

- предмет, частини та деталі якого не відповідають його безпосередньому призначенню;

- предмет з мобільним телефоном, радіостанцією або іншим пристроєм, здатним приймати радіосигнали;

- предмети з електричними дротами, фрагментами електри­чних схем, антен, світлових індикаторів, ізоляційної стрічки то­що, які не відповідають призначенню предмета;

- предмети з дротами, нитками або мотузками, які відходять від виявленого предмета;

- предмети, які не відповідають навколишній обстановці або походження яких незрозуміло;

- наявність підозрілих звуків, які лунають від виявленого предмета (звук ходу механічного годинника, звук роботи вібра­ційного механізму або дзвінка телефону, інші періодичні звуки);

- наявність різкого запаху паливно-мастильних матеріалів, ацетону або інших хімічних речовин, що йде від виявленого пре­дмета;

- велика маса предмета, яка викликає підозру;- наявність електричних дротів, мотузок на воротах, дверях,

вікнах та інших конструкціях, що відкриваються;- автотранспорт, припаркований у підозрілих місцях, зали­

шений на занадто довгий час, перенавантажений автотранспорт;- місця локального ремонту дорожнього покриття та стін

будівель, свіжопофарбовані, свіжоскопані місця, причину появи яких складно пояснити.

Пам’ятай: зовнішній вигляд саморобного вибухового при­строю часто приховує його справжнє призначення. Як маску­вання для вибухових пристроїв, використовуються такі звичайні побутові предмети, як пакети, коробки, сумки, згортки, іграшки, предмети побуту й ін.

206

Рис. 46. Різновиди саморобних вибухових пристроїв

10.4. Рекомендації під час виявлення вибухонебезпечних предметів

У разі виявлення снаряду, міни, вибухонебезпечного або підо­зрілого предмета потрібно дотримуватися такої послідовності дій:

1) негайно припинити будь-які зайві дії поряд із виявленим предметом, зупинити всі роботи, вимкнути обладнання та техніку;

2) звернути увагу оточуючих людей на небезпеку та ініці­ювати їхнє відведення на максимально безпечну відстань.

Безпечна відстань для відкрито розташованих людей становить:у разі вибуху заряду до 10 кг без оболонки:

- на відкритій місцевості 50 м;- у цеглі, камінні, бетоні та залізобетоні 150 м;

207

у разі вибуху боєприпасів (снарядів) калібру:- 37-76 мм- 76-105 мм- 105-200 мм- 200 мм та більше

500 м; 700 м;1 000 м; 1 500 м;

у разі вибуху інженерних мін:- протитанкових- протипіхотних фугасних- протипіхотних осколкових- протипіхотних спрямованих

150 м; 100 м; 200 м; 500 м;

3) потрібно зберігати спокій та рівновагу, намагатися не провокувати паніку (за необхідності надати допомогу в залишен­ні небезпечної зони літнім людям, дітям та інвалідам);

4) терміново повідомити про знахідку оперативного черго­вого підрозділу та аварійні служби за телефонами 101, 102 та на­дати максимально-детальний опис виявленого предмета і ситуа­ції, що виникла;

5) за можливості позначити місце виявлення предмета за допомогою підручних засобів;

6) до прибуття спеціальних служб вжити заходів для об­меження доступу людей до небезпечної зони (в разі цього необ­хідно залучати представників комунальних служб, служб охоро­ни установ та підприємств, які перебувають поряд);

7) запам’ятати та за можливості зафіксувати обставини ви­явлення предмета, час виявлення, місце розташування, його зов­нішній вигляд, характерні ознаки (звернути увагу на осіб, які мо­жуть бути причетні до залишення виявленого предмета, за­пам’ятати їхні прикмети, для надійної фіксації важливої інфор­мації доцільно застосовувати засоби фотографування за їх наяв­ності);

8) обов’язково дочекатися в безпечному місці прибуття представників спеціальних вибухотехнічних служб та особисто передати фахівцям наявну інформацію стосовно предмета.

Категорично забороняється:- впливати на предмет, піддавати його механічному, терміч­

ному, акустичному, світловому або іншому впливу;208

- самостійно відкривати та перевіряти підозрілі сумки, ко­робки, валізи;

- намагатися самостійно знешкоджувати вибухонебезпеч­ний предмет;

- використовувати поряд із предметом відкритий вогонь, палити, використовувати електронагрівальні прилади;

- користуватися поряд з предметом засобами радіозв’язку, мобільними телефонами та іншими приладами, що передають ра­діосигнали;

- торкатися вибухонебезпечного або підозрілого предмета, зрушувати його з місця, проводити будь-які маніпуляції з ним.

Д ії під час виявлення вибухових пристроїв та речовин у процесі перевірки транспортних засобів

Під час виявлення вибухових пристроїв та речовин у проце­сі перевірки транспортних засобів потрібно:

- у разі виявлення вибухових пристроїв у підозрілого в транспортному засобі, коли обставини, що виникли, не дозволя­ють провести його затримання та є безпосередня загроза безпеці оточуючих громадян, зробити вигляд, що ви не помітили вибухо­вий пристрій;

- під приводом перевірки документів, усунення технічної несправності транспорту тощо запропонувати підозрюваному ви­йти з автомобіля;

- дотримуючись заходів особистої безпеки, затримати підо­зрюваного, унеможлививши в разі цього приведення ним у дію вибухового пристрою;

- дотримуючись заходів безпеки, провести зовнішній огляд затриманого, вилучивши в разі цього предмети, що можуть бути використані для нападу, втечі, речові докази і насамперед при­ладдя, за допомогою якого може бути приведений у дію вибухо­вий пристрій;

- забезпечити охорону місця події та обмежити доступ до нього громадян;

- доповісти черговому по органу (підрозділу) поліції про обставини події, ужити щодо неї заходи та діяти надалі за його вказівками;

209

- після прибуття спеціалістів вибуховотехнічної служби та слідчо-оперативної групи доповісти старшому СОГ про обстави­ни події, ужити заходи та діяти за його вказівкою.

Д ії під час виявлення вибухових пристроїв та речовин у громадському транспорті

У разі виявлення вибухових пристроїв та речовин у громад­ському транспорті необхідно:

- проінформувати про подію водія транспортного засобу;- запропонувати водієві оголосити через засоби посилення

мови, щоб пасажири залишили транспортний засіб через його не­справність та неможливість продовжити рух (для уникнення па­ніки серед пасажирів);

- під час виходу громадян з транспортного засобу забезпе­чити охорону місця події (вибухового пристрою);

- відвести транспортний засіб до безпечного місця, щоб не постраждали громадяни, та попросити водія залишити салон;

- організувати охорону місця знаходження транспортного засобу та обмежити доступ до нього громадян;

- доповісти черговому по органу (підрозділу) поліції про обставини події, ужити щодо неї заходи та діяти надалі за його вказівками.

Д ії під час виявлення вибухових пристроїв та речовин на залізничному вокзалі, автостанції, аеропорту

Під час виявлення вибухових пристроїв та речовин на заліз­ничному вокзалі, автостанції, аеропорту потрібно:

- доповісти черговому по органу (підрозділу) поліції про виявлення вибухового пристрою та ужити заходи;

- вжити заходів щодо забезпечення особистої безпеки, без­пеки громадян та їх евакуації;

- забезпечити охорону місця події. Не допускати до небез­печної зони (приміщення вокзалу та прилеглої території тощо) людей та транспорт, які не причетні до ліквідації небезпечної си­туації;

- вказувати маршрути виходу населення з небезпечної зони, шляхи об’їзду для транспорту;

210

- щодо прибуття спеціалістів вибуховотехнічної служби, слідчо-оперативної групи, доповісти про обставини події, ужити заходи та діяти за вказівкою старшого групи.

Проведення евакуації населенняЕвакуація є основним способом захисту населення у разі за­

грози або виникнення надзвичайної ситуації.Отримавши інформацію про надзвичайну ситуацію та рі­

шення про проведення евакуації, населення зобов’язане негайно залишити свої квартири та будинки, при цьому відключити елек­тричну мережу, газ, воду, закрити вікна і квартирки, двері і вийти на збірні евакуаційні пункти та пункти посадки на автотранспорт або у безпечні зони, вказані в повідомленні.

У такому разі працівники правоохоронних органів повинні:- нагадувати евакуйованим про доцільність брати із собою

тільки речі першої необхідності, документи, цінності, харчі та воду на два-три дні, медикаментозні засоби;

- залежно від рівня критичності ситуації, яка виникла (на­приклад, якщо відбувся вибух та є руйнування), зібрати також постільну білизну, необхідний одяг та взуття вагою не більше 50 кг на кожного члена сім’ї, дітям дошкільного віку вкласти в ки­шеню або пришити до одягу записку, де зазначається прізвище, ім’я та по батькові дитини та батьків і домашню адресу;

- оглянути й опломбувати всі квартири;- у разі відмови громадян від евакуації уникати конфліктів,

залучати до роз’яснювальної роботи сусідів, родичів;- у разі невиконання вказівок щодо евакуації в установле­

ний термін пояснювати громадянам про можливість застосування сили для виконання рішень органів влади;

- окремі дії проводити у присутності свідків для уникнення не­обгрунтованих скарг з приводу зникнення речей, документів та ін.

Евакуація передбачається комбінованим способом, щодо якого основна частина населення виходить пішки. Насамперед евакуйовуються люди похилого віку (чоловіки старше 65 років, жінки - 60 років), вагітні жінки, жінки з дітьми до 10 років, хворі, інваліди, яких вивозять із зони евакуації за потреби на автотранс­порті. У разі коли саморобний вибуховий пристрій спрацював,

211

з ’ясовується кількість постраждалих. Збір населення, реєстра­ція та відправка населення проводиться на збірних евакуаційних пунктах.

Працівники правоохоронних органів на збірних евакуацій­них пунктах, пунктах посадки на автотранспорт зобов’язані до­помагати та терпляче роз’яснювати населенню, що потрібно ува­жно слухати та чітко виконувати всі розпорядження посадових осіб евакуаційних органів та органів охорони громадського по­рядку.

Чітка організованість та дисципліна кожного громадяни­на - основне в період евакуації!

Підсумовуючи, потрібно зазначити, що тема, яка розкрива­лася, безпосередньо стосується публічної безпеки, яка нині є най­більш актуальною. Враховуючи статистику останніх років із за­стосування злочинними угрупуваннями вибухових пристроїв та гранат, необхідно ще раз наголосити на дотримання заходів осо­бистої безпеки працівників поліції та гарантування безпеки гро­мадян. Точність ідентифікації вибухонебезпечних пристроїв та речовин, які виявив поліцейський, дасть змогу зберегти час на її знешкодження та дозволить уникнути небажаних наслідків.

212

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України : Прийнята на п’ятій сесії Верхов­ної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Про Національну поліцію : Закон України : від 2 липня 2015 р. // Офіційний вісник України. - 2015. - № 63. - Ст. 2075.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України : від 13 квітня 2012 р. // Голос України. - 2012. - № 90-91. - 19 травня.

4. Кримінальний кодекс України : від 05.04.2001 // Відо­мості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26. - Ст. 131.

5. Про правовий режим надзвичайного стану : Закон Укра­їни : від 16 березня 2000 р. // Офіційний вісник України. - 2000. - № 15. - Ст. 588.

6. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України : від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 22. - Ст. 303.

7. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону : Закон України : від 22 червня 2000 р. // Офіційний вісник України. - 2000. - № 30. - Ст. 1248.

8. Інструкція про поводження з вибуховими матеріалами в органах і підрозділах внутрішніх справ України, затверджена на­казом МВС України : від 9 липня 2014 року № 653, зареєстрова­ного в Міністерстві юстиції України 28 липня 2014 року за № 870/25647.

9. Про затвердження Змін до Інструкції з оформлення ма­теріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції : Наказ МВС України : від 04.08.2017 № 690.

10. Про затвердження Інструкції про порядок виготовлен­ня, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, при­строїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споря­джених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями ме­тальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а

213

також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів : Наказ МВС : від 21.08.98 № 622.

11. Про затвердження Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю : Наказ МВС України : від 1 лютого 2016 р. № 70 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/z0250-16

12. Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України : Наказ МВС України : від 28 липня 1994 р. № 404 [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/z0213 -94

13. Про організацію реагування на повідомлення про кри­мінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні си­туації та інші події, та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України : Наказ МВС України : від 22 жовтня 2012 р. № 940 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/ z0054-13

14. Про затвердження Інструкції з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів) Національної поліції Укра­їни : Наказ МВС України : від 23 травня 2017 р. № 440 [Елект­ронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/z0750-17

15. Про затвердження Інструкції з організації взаємодії ор­ганів досудового розслідування з іншими органами та підрозді­лами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні : Наказ МВС України : від 7 липня 2017 р. № 575 [Електронний ресурс]. - Ре­жим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0937-17

16. Про затвердження Курсу стрільб зі стрілецької зброї для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України та норм витрат боєприпасів МВС, ГУМВС, УМВС, відомчими навчальними закладами : Наказ МВС України : від 7 вересня 2011 р. № 658 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ua/MVS267.html

17. Про затвердження Положення про організацію служ­бової підготовки працівників Національної поліції України : На­каз МВС України : від 26 січня 2016 р. № 50 [Електронний214

ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ z0260-16

18. Про затвердження інструкції з організації і тактики проведення операції «Перехват» : Наказ МВС України : від 12.02.2013 № 141.

19. Актуальні проблеми службово-бойової діяльності ОВС України в сучасних умовах : матеріали круглого столу, м. Одеса, 29 жовтня 2015 р. - Одеса : ОДУВС, 2015. - 184 с.

20. Актуальні проблеми професійної підготовки поліцей­ського : матеріали круглого столу, м. Одеса, 26 жовтня 2016 р. - Одеса : ОДУВС, 2016. - 204 с.

21. Алфьоров С. М. Правові та психологічні аспекти так­тики захисту та затримання неозброєного й озброєного злочин­ця : практ. посібник / С. М. Алфьоров, М. О. Середа. - Запоріж­жя : Юридичний ін-т ДДУВС, 2009. - 72 с.

22. Тактико-спеціальна підготовка працівників ОВС Укра­їни : навч. посібник / С. М. Банах, В. Р. Булачек, І. С. Винярчук та ін. - Львів : ЛьвДУВС, 2011. - 300 с.

23. Братель С. Г. Дотримання прав і свобод громадян під час затримання працівниками патрульної служби МВС України / С. Г. Братель // Митна справа. - 2011. - № 2, ч. 2. - С. 294-299.

24. Організація та проведення практичних занять з такти- ко-спеціальної підготовки із працівниками органів та підрозділів внутрішніх справ України із застосуванням ситуаційних задач та алгоритмів дій працівників ОВС в ситуаціях озброєної протидії з боку злочинців: методичні рекомендації / В. Р. Булачек, І. Ю. Зе- млянський, Ю. Р. Йосипів та ін. - Львів : ЛьвДУВС, 2013. - 79 с.

25. Особиста безпека працівника ОВС України : навч. посіб­ник. / В. Р. Булачек, С. М. Банах, О. І. Тьорло, І. Ю. Землянський та ін. - 2-ге вид. зі змін. і доп. - Львів : ЛьвДУВС, 2016. - 264 с.

26. Вогнева підготовка працівника ОВС України : навч.- метод. посібник / І. С. Винярчук, С. М. Банах, В. Р. Булачек та ін. - Львів : ЛьвДУВС, 2014. - 355 с.

27. Гончаренко Д. В. Основи тактико-спеціальної підгото­вки : метод. посібник / Д. В. Гончаренко, В. П. Ковальчук, І. Б. Тучапець. - Львів : ЛьвДУВС, 2014. - 584 c.

215

28. Губарєв Г. Г. Пристрої примусової зупинки автотранс­порту: сучасний стан та перспективи розвитку / Г. Г. Губарєв // Право і безпека. - 2013. - № 2 (49). - С. 119-126.

29. Губарєв Г. Г. Законодавчо-організаційні та науково- технічні аспекти вирішення проблеми незаконного обігу та сер­тифікації електрошокових пристроїв в Україні / Г. Г. Губарєв // Право і безпека. - 2013. - № 1 (48). - С. 47-52.

30. Збірник типових екстремальних ситуацій та алгоритми правильних дій працівників міліції в таких ситуаціях під час ви­конання службових обов’язків по охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю / за ред. М. І. Ануфрієва. - К. : МВС України, 2001.

31. Основи тактичних дій працівників міліції з ліквідації масових заворушень : метод. рекомендації / І. Ю. Землянський,B. Р. Булачек, Ю. Р. Йосипів та ін. - Львів : ЛьвДУВС, 2014. - 61 с.

32. Тактичне керівництво та організація несення служби працівниками правоохоронних органів України в зоні проведення антитерористичної операції : навч. посібник / Ю. Р. Йосипів,C. М. Банах, О. І. Тьорло, В. М. Синенький та ін. - Львів : ЛьвДУВС, 2016. - 136 с.

33. Тактичне керівництво щодо несення служби на блок­постах в умовах наступу і оборони, затримання озброєних злочи­нців, банд та формувань : метод. рекомендації / Ю. Р. Йосипів, С. М. Банах, В. Р. Булачек та ін. - Львів : ЛьвДУВС, 2014. - 139 с.

34. Йосипів Ю. Р. Психологічна готовність працівників ОВС до діяльності в екстремальних ситуаціях : дис. ... канд. юрид. наук : 19.00.06 / Йосипів Юрій Романович. - К., 2010. - 228 с.

35. Корнієнко М. В. Роль органів внутрішніх справ Украї­ни в охороні громадського порядку при ускладненні оперативної обстановки / М. В. Корнієнко. - Дніпропетровськ : Україна, 2001. - 430 с.

36. Рекомендації з заходів безпеки для попередження те­роризму на стадіонах і аренах / Національне управління по боро­тьбі з тероризмом (Великобританія).

37. Технології безпеки Ingersoll Rand : посібник із заходів безпеки. - Версія 10. - NASCAR, Inc. 2006.216

38. Особиста безпека працівника міліції під час виконання службових обов’язків : метод. рекомендації / О. І. Тьорло,С. М. Банах, В. Р. Булачекта ін. - Львів : ЛьвДУВС, 2014. - 94 с.

39. Тьорло О. І. Основи тактико-спеціальної підготовки : навч. посібник / О. І. Тьорло, В. Р. Булачек. - Львів : ЛьвДУВС, 2010. - 268 с.

40. Класифікація та види саморобних вибухових пристро­їв : метод. рекомендації / О. І. Тьорло, А. В. Ярославський, Ю. Р. Йосипів та ін. - Львів : ЛьвДУВС, 2016. - 87 с.

41. Шаповалов Б. Б. Психологія і тактика дій працівників міліції в ситуаціях озброєної протидії з боку злочинців : метод. рекомендації / Б. Б. Шаповалов, В. С. Медведєв, М. О. Супрун. - К. : ДНДІ МВС України, 2011. - 75 с.

42. Офіційний портал Верховної Ради України [Електрон­ний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/

43. Урядовий портал (КМУ) [Електронний ресурс]. - Ре­жим доступу : http://www.kmu.gov.ua/

44. Офіційний сайт Президента України [Електронний ре­сурс]. - Режим доступу : http://www.president.gov.ua/

45. Офіційний сайт МВС України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://mvs.gov.ua/mvs/

46. Офіційний сайт СБ України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.sbu.gov.ua/

47. Офіційний сайт МНС України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.mns.gov.ua/

48. Офіційний сайт УДО України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.do.gov.ua/

49. Офіційний сайт Національної Гвардії України [Елект­ронний ресурс]. - Режим доступу : http://vv.gov.ua/

50. Офіційний сайт ДСО МВС України [Електронний ре­сурс]. - Режим доступу : http://dso.gov.ua/

51. [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.fort. vn.ua/ua/produkciya/speczasobi.html

52. [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.teren. net.ua/ru/products/specsredstva/pno/1/index.html

217

Навчальне видання

СЕРІЯ «НА ДОПОМОГУ СТУДЕНТУ УДФСУ»

Чмелюк Василь Васильович, Г рищук Віктор Леонідович, Бадьора Сергій М иколайович, Антоненко Сергій Анатолійович

О С Н О В И Т А К Т И Ч Н О Ї П ІД Г О Т О В К И

П Р А Ц ІВ Н И К ІВ П Р А В О О Х О Р О Н Н И Х О Р Г А Н ІВ

Навчальний посібник

Відповідальний за випуск Д. Ф. Салахова

Редактор М. М. Грабарчук

Форматування такомп’ютерна верстка О. В. Лисенко

Здано до друку 02.08.2019. Формат 60x84/16 Папір офсетний № 1. Г арнітура «Times New Roman».

Друк. арк. 12,6.Тираж 300 примірників. Замовлення № 812.

Підготовлено до друку Видавничо-поліграфічним центром Університету ДФ С України

08200, вул. Університетська, 31, м. Ірпінь, Київська область, Україна

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготовлювачів і

розповсюджувачів видавничої продукції Серія Д К № 5104 від 20.05.2016