Як підняти українську економікуmnk.org.ua/uploads/media/Novak-Yak_Pidnyaty_Ukr_Ekonomiku.pdf · Андрій Новак. Як підняти українську

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку .

АНДРІЙ НОВАК

ЯК підняти

українську економікуТрифункціональна Економічна Модель України

Видання третє, доповнене

Фонд «Україна-ЮНЕСКО»Кредитна спілка «Будучність» (Канада)

Український Вільний Університет (Німеччина)

Київ – Торонто - Мюнхен2011

1


ББК 65.5я73 Н- 43

Редагування – О. Б. НовакДизайн, макет – В. Я. Сидорович

Новак А. Я.Н-43 Як підняти українську економіку: Монографія. –Вид. 3-тє, доп. – К.: «Гнозіс», 2011. – 368 с.

ISBN 966 – 95321 – 2 – 4

У монографії автор пропонує долучитися читачеві допошуку об’єктивних системних та суб’єктивних методологічнихпершопричин затягування економічної стагнації в Україні крізьпризму визначальних параметричних факторів економічноїполітики.

Поряд з аналізом функціональних складовихекономічної системи, розглядаються методологічні засадипроведення економічної політики в Україні.

Сутнісною складовою книги є пропозиції автора щодозапровадження в Україні комплексної методологіївзаємоузгодженого використання фіскальних та монетарнихважелів економічної політики як необхідної передумовизабезпечення зростання вітчизняної економіки.

Автором запропоновано, у книзі, цілісну модельформування конкурентноздатної та ефективної українськоїекономічної системи, в сучасних умовах де-фактоглобалізованих світових економічних відносин –Трифункціональну Економічну Модель України.

Книга розрахована на фахових економістів, державнихуправлінців, студентів, які вивчають економічні спеціальності,журналістів економічних видань та читачів, які цікавлятьсяекономічною проблематикою.

ББК 65.5я73 Персональний сайт автора:

www.andriynovak.info

ISBN 966 – 95321 – 2 – 4 © А.Новак, 2006,2007, 2011

© ТОВ «ГНОЗІС», 2011

2


Уклінно дякую батькамза те, що дали мені

такий дух, тіло і розум, таке виховання і світогляд

3


Щиро дякую однодумцям і помічникам у справі публікації цієї книги:

Юрій Єхануров (Екс-Прем’єр-міністр України),Володимир Мойсик (Народний депутат України),Микола Плав’юк (Останній Президент УНР в екзилі),Дмитро Павличко (Голова Української ВсесвітньоїКоординаційної Ради), Михайло Ратушний (Директор Інституту НаціональногоДержавознавства), Ігор Вінтонюк (Член Ради Асоціації Платників ПодатківУкраїни), Валерій Жалдак (Радник з правових питань ОБСЄ), Віталій Поплавський (Президент ЦентруЕнергозберігаючих Технологій), Любомир Грицак (Голова ВМГО «Молодий Рух»),Юрій Бойко (Голова компанії “ЛИТЕР”),Олександр Солонтай (Співголова ФРІ),Володимир Сергієнко (Президент “Донмет”, м. Донецьк)Михайло Соловій (Аудитор, м.Львів),Віталій Сидорович (Голова правління iSec Ukraine).

а також дякую організаціям-партнерам: Інститут Конкурентного СуспільстваБанк «Хрещатик» Фундація Регіональних ІніціативЦентр Енергозберігаючих Технологій (www..cet.kiev.ua) Кредитна спілка «Будучність» (Торонто, Канада)Український Вільний Університет (Мюнхен, Німеччина)

4


ЗМІСТ

Вступне слово до третього видання – д.е.н. Лановий В…7

Вступне слово до другого видання – академік Чухно А.А…9

Слово про книгу – професор Устенко О.А. …16

Передмова...19

ВСТУП...26

1. Регулювання економіки як благо...35

2. Об'єктивні і суб'єктивні обмежувачі...46

3. Економічна політика - компроміс регулювання...55

4. Фіскальні важелі економічної політики...68

5. Монетарні важелі економічної політики...90

6. Переваги і вади...114

7. Взаємний зв'язок фіскальних і монетарних

важелів економічної політики…120

8. Двоє крил економіки. Літати хочемо?...131

9. Як підняти економічну ефективність України...162

Умова перша. Економічна безпека держави...167

Умова друга. Розвинене фінансове середовище...188

Умова третя. Суспільноприйнятне оподаткування…203

Умова четверта. Раціональний бюджетний розподіл…221

Умова п'ята. Взаємоузгодженість фіскальної

і монетарної політики...231

Умова шоста. Корпоратизація...244

Умова сьома. Маркетингова атака...259

Умова восьма.Економічний розділ Конституції України..270

Умова дев’ята.Модельний шлях економічного розвитку..287

10. Трифункціональна Економічна Модель України…292

У відповідь на кризу:

Технологія Антикризового Бюджетування України…321

Післямова...328

Найважливіше...343

Література...353

5


6


Вступне слово до третього видання

Третє видання вже відомої у фахових економічних колахкниги Андрія Новака «Як підняти українську економіку» є,саме по собі, свідченням значної актуальностіпроблематики книги, з одного боку, та резонансностізапропонованих методів її вирішення, з іншого. Книгавикликала великий суспільний інтерес серед економістів,державних службовців, журналістів, які спеціалізуютьсяна економічній тематиці, серед широкого колагромадських неурядових організацій, громадських таполітичних лідерів.Автор відрізняється неординарністю підходів таоригінальністю оцінки і аналізу економічної ситуації, таметодів і інструментів вирішення національнихекономічних проблем. Найбільший інтерес викликає в книзі запропонованаавтором, так довго очікувана суспільством, Стратегіянаціонального економічного розвитку, яка набула в ньогоцілісної форми у вигляді Трифункціональної ЕкономічноїМоделі України – це дійсно науково-практичний механізмне лише виведення вітчизняної економіки зперманентної кризи, а й системний змодельованийпроект виходу української економіки на якісно і кількісновищий рівень розвитку.Дійсно, відсутність стратегії економічного розвитку єголовною першопричиною постійних економічнихнегараздів, проблем, та джерелом глибоких і важкихекономічних криз, які переживає Україна з болючоюрегулярністю, - енергетична, продовольча, фінансова

7


кризи найгірше проявляють себе саме в слабкійфункціонально українській економіці.Очевидно тому, автор у своїй ТрифункціональнійЕкономічній Моделі України акцентується нафункціональному підході до економічної системи ірозглядає саму сутність економічного механізмувзаємодії трьох економічних функцій: виробництва,продажу і розподілу. Це дозволяє побачити коріннуекономічну проблематику української економічноїсистеми та суть причин її неефективногофункціонування.Запропоновані Андрієм Новаком практичні алгоритмиодужання і підсилення ефектовності кожної із трьохфункцій - «вертикальна корпоратизація», «маркетинговаатака», «економічний розділ Конституції України» є,можливо, дещо незвичними і сміливими, але, ймовірно,це єдино можливі дієві механізми перезапускуукраїнської економічної системи на вищомуфункціональному рівні розвитку.Справа залишається за «малим» - переконати найвищихдержавних посадовців і політичних лідерів у небхідності,врешті, стратегічного змодельованого шляху

економічного розвитку України, або ж, можливо, змінитинеефективну сучасну політичну «еліту» на людей, яківолодіють новими знаннями, ідеями і мають внутрішнюмотивацію до державотворчої діяльності в інтересахукраїнського суспільства.

Володимир ЛановийЕкс-міністр економіки України,

доктор економічних наук.

8


Вступне слово до другого видання

Перед тобою, шановний читачу, книга Андрія Новака«Як підняти українську економіку». – Це – коріннапроблема нашої країни. Тим більше дивно, що цю темунерідко обходять. Ось пройшла чергова виборчакампанія. В ній, вчергове, розгортались гострі дискусіїнавколо важливих політичних проблем, а що стосуєтьсяекономіки, то здебільшого все зводилось до обіцянок прополіпшення умов життя населення. Хоча, напевно,багатьом зрозуміло, що проблеми піднесення таудосконалення економіки України є ключовими.

Те, що трапилось з нашою економікою, потребуєглибокого усвідомлення. За довгі роки небаченоїекономічної кризи, виробництво в Україні впало на двітретини – такого історія не знала! Ні «велика депресія»1929-33 рр. у США, ні Велика вітчизняна війна уколишньому Союзі за рівнем спаду виробництва не йдутьу порівняння з тим, що трапилось з економікою України умирний час! Тому поява публікації, в якій ставитьсяпитання про підняття економіки нашої країни не може невикликати інтересу.

Автор показує, що великий спад виробництва,недооцінка ролі держави, некерованість економікипривели Україну до катастрофічних наслідків: фізичневимирання значної частини населення, масовий виїздгромадян за кордон на заробітки, низький рівень оплатипраці і пенсійного забезпечення, наявність критичноїбільшості підприємств, які працюють на третину і меншесвоєї номінальної потужності, наднизьке забезпеченнякоштами місцевих бюджетів. Причина цього –непрофесійність влади, політичної еліти та відсутність вкраїні будь-якого стратегічного бачення національногоекономічного розвитку.

Все це визначило створення і обгрунтуванняавтором книги економічної моделі розвитку країни, асаме – Трифункціональної Економічної Моделі України.

9


Ця модель є алгоритмом практичних економічних дій, щопотрібні для підвищення якісно-кількісного рівня розвиткуукраїнської економічної системи, - адже модельспрямована на роботу базових механізмівфункціонування економічної системи – функціювиробництва продукту, функцію продажу його та функціюрозподілу результатів проданого продукту. Безперечно,що це глибинні процеси економіки, які знаходяться увнутрішньому взаємозв’язку і взаємодії.

У функції виробництва дуже значимим є висновокавтора про необхідність формування в Україні рядукрупних і середніх вітчизняних вертикальних корпорацій,виробників готового споживацького продукту. Цейвисновок автора вагомий. Курс на утвердженняприватної власності привів до перебільшення ролідрібного і середнього бізнесу і недооцінки крупноговиробництва. Всіляке сприяння утворенню і розвиткудрібних і середніх підприємств супроводжувалосьрозукрупненням крупних підприємств. В результатівсупереч процесам посилення корпоратизації, ми ісьогодні бачимо лежачі і подрібнені раніше крупніпідприємства, які до цього часу не знайшли своє місце уринковій економіці. Тому проблеми корпоратизації,створення крупних і високоефективних українськихкорпорацій є дійовим напрямком економічної політикидержави, важливим шляхом виходу вітчизняної економікина рівень сучасного світового розвитку. Цілком зрозуміло,що створення крупних корпорацій не суперечитьзростанню дрібного і середнього бізнесу. Досвідрозвинутих країн свідчить, що корпорації є локомотиваминаціональних економік. – У цьому русі відкриваютьсяможливості і для дрібного та середнього бізнесу знайтисвою нішу, свою сферу застосування.

Функція продажу, як зазначає автор, забезпечуєреалізацію продукту, тобто зв’язок виробництва ізспоживанням. Сьогодні ситуація у сфері обігу, тобтокупівлі-продажу характеризується високою конкуренцієюпереважно імпортних товарів, що, безумовно, сприяєзадоволенню потреб споживачів. Але для багатьох

10


вітчизняних товарів ця конкуренція є непосильною.Однією з головних причин цього є те, що конкуруватинаш виробник, який є переважно дрібним чи середнімвиробником, змушений з імпортним виробником який є,як правило, крупним виробником, що прийшов наукраїнський ринок. Така конкуренція для вітчизняноготовару є, здебільшого, наперед програшною, як за ціноютовару, так, переважно, і за його якістю. До того ж,маркетингові можливості дрібного чи середньоговиробника незрівнянно нижчі від конкурентних дій наринку крупного виробника. Тому пропозиція автора пронеобхідність проведення, у функції продажу,«комплексної маркетингової програми» підтримкивітчизняних товарів, ініційованої і забезпечуваноїдержавою за допомогою спеціалізованої «Національноїмаркетингової компанії», є слушною. Інакше вітчизнянийтоваровиробник неминуче втратить навіть вітчизнянийринок, не говорячи про зовнішні ринки, у конкуренції зіноземними виробниками.

У функції розподілу пропозиції автора викликаютьособливу увагу. Це запропоноване автором прийняття увигляді законодавчих актів «регуляторного формуляру»та «економічної конституції, або економічного розділу взагальній Конституції України». Регуляторний формуляр,за задумом автора, повинен містити конкретні формули,принципи і механізми регуляторного впливу держави наекономічні процеси в країні. А Економічна Конституція чиекономічний розділ в загальній Конституції України, авторбачить як десять чітких цифрових економічнихпараметрів податкової, бюджетної, грошової, кредитноїта соціальної сфери економічної політики держави, якихповинні дотримуватись всі представники влади,незалежно від політичних кольорів – це необхіднийгарантований захист економічних процесів в державі.

Автор показує, що існування надмірної кількостіпартій, гостра політична боротьба завели Україну вглухий економічний кут, перетворивши колись розвиненуіндустріальну державу у ресурсно-сировинно-транзитнийпридаток в центрі Європи.

11


Економічна Конституція або економічний розділ узагальній Конституції України має встановити загальні,але конкретні економічні параметри, за межі яких владане може виходити. Так, автор пропонує дотримуватисьчастки Зведеного бюджету країни у структурі ВВП урозмірі не менше 40%; у структурі витрат Зведеногобюджету не менше 50% спрямовувати на соціальнівитрати; міжбюджетне співвідношення між центральним імісцевими бюджетами встановити на рівні 50:50, а не70:30, як зараз. Граничний розмір дефіциту Зведеногобюджету не повинен перевищувати 3% ВВП. Мінімальнийрозмір пенсії повинен дорівнювати 1,5 величинипрожиткового мінімуму, а мінімальна зарплата – двомвеличинам. Мінімальний розмір погодинної оплати праціповинен становити 1/100 частки мінімальної зарплати.Гранична девальвація курсу національної валюти Гривніне повинна перевищувати 2% протягом фінансовогороку. Гранична облікова ставка НБУ повинна неперевищувати 5%, а зараз близько 9%. Граничненегативне зовнішньоторгівельне сальдо не повинноперевищувати 3% ВВП. Автор пропонує, також, чіткінормативи кількості і розмірів податків на фізичні іюридичні особи.

Треба зазначити, що використання економічнихнормативів економічної діяльності держав як дійовогочинника досягнення певної стратегічної мети знайшлосвоє відображення у світовій науці і практиці. Особливопоказовим у цьому відношенні є досвід ЄвропейськогоСоюзу. Ще у 1989р. Європейська Рада визначиластратегічну мету, а згодом була розроблена програмаутворення єдиного європейського ринку, європейськоговалютного Союзу і перехід до єдиної європейськоївалюти. У відповідності з цим здійснюваласьконвергенція економік країн, поглиблювалась економічнаінтеграція, розвивались механізми єдиної валютноїсистеми, які уможливлювали встановлення фіксованихвалютних курсів. Розвиток цих процесів ще у 1998 р.поставив питання про відповідність економіки країнумовам введення єдиної валюти. Для цього були

12


розроблені критерії досягнення третього етапу готовностікраїн:

- стабільність цін (рівень інфляції не можеперевищувати середні рівні інфляції трьох держав-членівіз найнижчою інфляцією більше як на 1,5%);

- відсоткові ставки (довгострокові відсотковіставки не повинні різнитися більше як на 2% стосовносередніх відсоткових ставок трьох держав-членів ізнайнижчими відсотковими ставками);

- дефіцит бюджету (дефіцити державногобюджету мають бути близькими до 3% ВВП абонижчими);

- борг (державний борг може перевищувати 60%ВВП лише за умови, якщо до цього рівня схиляютьсязагальна тенденція);

- стабільність обмінного курсу (національнавалюта не повинна девальвуватися протягом двохпопередніх років і має залишатися в межах 2,25%коливання ЄВС).

Ми спеціально навели ці критерії, бо вони даютьможливість для порівнянь з пропозиціями нашого автораяк за змістом самих критеріїв, так і відповідниминормативами. Звичайно треба враховувати, що ціпоказники визначались для досягнення різних цілей, щопозначилось і на змісті, і на самих показниках. Так, єокремі критерії, які співпадають за змістом, алерозрізняються за нормативами. Але, безперечно, привсіх відмінностях у ряді випадків, використовуються схожіпоказники, для їх обгрунтування застосовуються однаковіпринципи.

Постановка автором питання про ЕкономічнуКонституцію чи економічний розділ в загальнійКонституції України заслуговує на увагу. Як свідчитьдосвід Європейського Союзу, це могло б відіграватизначну стимулюючу роль в економічному зростаннідержави.

Аналіз роботи Андрія Новака свідчить, що автор нетільки поставив питання про підняття економіки нашоїкраїни, але й обрунтував ряд пропозицій щодо

13


розв’язання цієї проблеми. Не можна бути байдужим,коли Україна, яка входила до числа розвинутихіндустріальних держав, внаслідок недолугих ринковихреформ перетворена у другорядну країну зпереважаючим сировинним характером економіки.Передові позиції, які займала Україна в авіакосмічнійгалузі, по ряду напрямків військово-технічноговиробництва, на превеликий жаль, не розвиваються, аскоріше просто зберігаються. Можливості, які малаУкраїна, наприклад, у галузі кібернетикивикористовуються дуже слабо, особливо на фоні такоїкраїни як Індія, яка в останні десятиліття перетворилась усвітового лідера по виробництву програмногозабезпечення, експортуючи його на 20-30 млрд. дол.щорічно. Інтелектуальні продукти пов’язані з малимиматеріальними витратами, вартість яких визначаєтьсявисококваліфікованою працею програмістів, утримуютьвисоку питому вагу доданої вартості, що робить такевиробництво дуже вигідним, ефективним. А в той час, мизначною мірою перекопали пів-України заради добуванняруди і вугілля, виплавки металу, що значно погіршуєекологію і здоров’я людей, заробляючи на цьому 7-8млрд. дол. на рік. Тому удосконалення структуриекономіки залишається невирішеною актуальноюпроблемою.

Дуже серйозною і наболілою є проблема техніко-технологічного переозброєння економіки, переходу її наінноваційний тип розвитку. За роки незалежностіоновлення техніки і технологій майже не здійснювалось,устаткування морально і фізично застаріло, що зумовлюєнизьку ефективність економіки і, ще страшніше, єджерелом технічних катастроф. Україна, яка пережилаЧорнобильську трагедію, стоїть перед небезпекою новихпотрясінь. Всі ці проблеми диктують необхідністьрозробити по кожній галузі, по кожному підприємствупрограму оновлення техніки і технологій дляупередження техногенних катастроф.

Кожен з нас має усвідомлювати, що проблемапідняття економіки України складна і багатогранна. Над

14


нею працюють немало науково-дослідних інститутів,економістів і управлінців різних рангів. Заслуга нашогомолодого автора полягає в тому, що він поставив цюпроблему перед усією країною і розробив цілий рядпропозицій щодо її вирішення.

Будемо сподіватись, що цей заклик знайдеширокий відгук у вчених і практиків, зумовить активізаціюколективного розуму і досвіду, прискорить процесиформування ідеології піднесення економіки України.

Чухно А.А.Академік НАН України,

доктор економічних наук, професор.

15


Слово про книгу

Україна прагне стати заможною державою і цезакономірний процес. Але зростання економіки не єсамоціллю, а стає засобом для покращення добробутулюдей. Усім зрозуміло, що чим швидше і якісніше будерозвиватися економіка країни, тим краще буде житинарод України. За даними міжнародних експертів,найвищого приросту світового багатства за період з 2001по 2006 роки досягли Китай і Бразилія. Відомо, щозавжди із зростанням багатства у світі зростає інерівність у його розподілі. За показником індексунерівності розподілу соціальних і матеріальних благ у2007 році Україна посіла 79 місце серед 191 країн, щосвідчить про низьку ефективність економічних процесів удержаві.

Монографія молодого економіста Андрія Новакапід назвою: «Як підняти українську економіку», якразприсвячена обгрунтуванню і подальшому використаннюусієї гами економічних важелів і є оригінальною спробоюпроаналізувати шляхи такого піднесення. Погляд авторана економічні процеси є нестандартним, а в деякихаспектах, навіть, «провокаційним» у розумінні відходу відзагальноприйнятих суджень і традиційного мислення.Разом із усталеними методами аналізу економічнихпроцесів під кутом зору «що робити?» і «як робити?»,автор через всю монографію розвиває думку «навіщо церобити?» і «чому саме так треба робити?», і головне,розробляє концепцію рушійних механізмів економічноїсистеми.

Автор велику увагу приділяє ролі держави уздійсненні економічної політики, деталізує функції,пов’язані з реалізацією переходу країни на ефективніринкові засади, і, що дуже важливо, окреслює етапицього переходу та умови їх виконання. В монографіїосновним стрижнем є позиція автора про необхідністьстворення власної високоефективної економічноїсистеми та формування нових підходів до регулювання

16


макроекономічних процесів, що в свою чергу вимагаєзмін у проведенні податково-бюджетної та грошово-кредитної діяльності, як складових економічної політикидержави.

Особливо слід відзначити як новий погляд векономічній літературі, обгрунтуваний автором, розробкупринципів спадкоємності економічної політики в Україні,що одержав вигляд у монографії як принцип «економічноїконституції». Наслідком цього є надзвичайно актуальнадумка автора, що різні українські уряди виробляють своївласні різні методи, підкорені корпоративним цілям звикористанням різноманітних економічних механізмів,але успішними ці механізми можуть стати лише тоді,коли буде створена єдина концепція українськоїекономіки і саме суспільство засвоїть нові парадигмиекономічного мислення та поведінки.

Монографія А.Новака - це широкомасштабнефундаментальне дослідження і розробка цілісної моделіформування конкурентноздатної української економіки –Трифункціональної Економічної Моделі України.

Нова економіка вимагає неортодоксального,інноваційного підходу, зруйнування загальноприйнятихдогм, а ефективність державного управління якраз іполягає у здатності піднятися над традиційнимирішеннями. Саме тому монографія А.Новаканадзвичайно актуальна, корисна і повинна пробудити додій.

Устенко О.А.Ректор Прикарпатського Національного Університету

(колиш. ІФПІ) – 1967-80рр.,Ректор Тернопільського Національного Економічного

Університету (колиш. ТАНГ) – 1984-2002 рр.,кандидат економічних наук, професор.

17


18


Передмова Відродження політичної Незалежності України у

1991 році відкрило нові можливості українськомународові у ствердженні своїх світоглядних культурних,політичних та господарських ідеалів.

Слідом за політичним відродженнямНезалежності, для її закріплення, необхідним єекономічне відродження України після майже столітньогорадянського низькоефективного економічного комунізмута декількастолітнього польського і австро-угорського зодного боку, та російського, з іншого, імперськогоекономічного експлуатування.

Проте, політичне відродження все ще неперейшло в економічну парадигму Незалежної України.Українська незалежна держава так ще і не сформуваласвоєї моделі економічного розвитку. Україна ще нестворила чіткої цілісної параметричної економічноїсистеми, яка б функціонувала для досягненняконкретних соціально-економічних цілей. – Є лишезагальні наміри побудови «ринкової соціально-орієнтованої економіки». Це дуже поверхневий орієнтир,який все ще не конкретизований до цільових економічнихпараметрів та методологічного механізму досягненняекономічних цілей.

Розрізненість поглядів українських вчених-економістів, неоднозначність рекомендацій міжнароднихорганізацій, прискорений процес первинногонакопичення капіталу після зміни державної політичноїсистеми, та надмірна політизація економічноїпроблематики не дозволяють, досі, сформувати вдержаві єдину позицію щодо стратегічного економічногокурсу України. Кожна зміна Уряду, навіть окремихміністрів, приносить нове бачення економічного розвиткукраїни в цілому, та окремих сфер економіки зокрема.

Процес формування нової економічної системина основі ринкових відносин, який переживає сьогодніУкраїна, породжує комплекс суперечливих підходів, як на

19


науково-теоретичному рівні, так і в практичних діях, щододвох головних проблем трансформації економіки:методів трансформації та параметрів цільової моделіринкової економічної системи країни.

Єдиним можливим засобом вирішення першої ідругої проблеми є економічна політика держави,основними важелями якої є податкова, бюджетна,грошова і кредитна політика (Верховної Ради, Уряду таНаціонального банку).

В Україні формування національної економікивідбувається під впливом двох визначальних факторів:

1) створення незалежної економічної системи назміну провінційної економіки колоніального типу;

2) створення нових засад функціонуванняекономічної системи на основі ринкових відносин назміну командно-адміністративних.

Обидва фактори вимагають докоріннихтрансформаційних змін системи господарювання,переосмислення і перевтілення організаційних,виробничих, технологічних, наукових, інноваційнихвідносин, відносин власності та взаємодії суб’єктівекономіки між собою і у відносинах з державою взагальному економічному процесі. Нові вимогивисуваються і до методів управління суб’єктамиекономіки та методів регулювання їхньої взаємодії,тобто, постає потреба формування нових підходіврегулювання макроекономічних процесів. Це, в своючергу, вимагає новітніх підходів у проведенні податково-бюджетної та грошово-кредитної політики як складовихєдиної економічної політики держави.

Колишня командно-адміністративна економічнасистема сформувала ряд сталих стереотипів щодометодів проведення економічної політики. Серед цихметодів переважали адміністративні управлінсько-контролюючі засоби, які, до того ж, керувались, часто,політичними, а не суто економічними цілями. Такийпідхід використовувався як у внутрішній економічнійдіяльності колишньої держави, так і в їїзовнішньоекономічній діяльності - економіка була

20


інструментарієм політики, а не навпаки, як це має бути. Втаких умовах податковий, бюджетний, грошовий,кредитний та виробничий інструментарій економічноїполітики був заручником не економічних, а політичнихмотивів. Трансформація економічних процесів означає,для посткомуністичного суспільства, в першу чергу,відмову від подібних стереотипів у сфері економічноїдіяльності як держави, так і всіх інших суб’єктівекономіки.

Особливістю України в трансформаційномупроцесі є наявність факторів необхідності, з одного боку,створення власної економічної системи та, з іншого боку,оволодівання і використання нових методів та принципівпроведення державної економічної політики на засадахринкових економічних відносин та, при цьому, в умовахглобалізації світової економіки.

Ключовим моментом у змінах підходів дореалізації державної економічної політики є відхід віддогматичних заполітизованих комуністичних економічнихпринципів та озброєння сучасними ринково-регуляторними інструментами, головними з яких єподатково-бюджетні (фіскальні) та грошово-кредитні(монетарні) важелі економічної політики.

Проблеми практичного здійснення фіскальногорегулювання та монетарного контролю знайшливідображення в світових дослідженнях з економічноїтеорії.

Значний внесок у розвиток економічної думки впитаннях методів реалізації економічної політикидержави зробили К.Маркс, А.Маршалл, Дж.Мілль, А.Пігу,Ж.-Б.Сей, А.Сміт, І.Фішер, Д.Юм.

Особливу роль у виявленні ролі грошей ігрошового обігу та місця держави у їх регулюваннівідіграли дослідження Дж.М.Кейнса, які знайшли широкепрактичне застосування в економічній політиці багатьохкраїн. Загострення інфляційних процесів та розвиток, зцієї причини, загальноекономічних проблем об’єктивновикликало появу і розвиток монетаристської теоріїгрошей М.Фрідмена.

21


Економічна політика сучасного ліберальногонеоконсерватизму базується на теоретичних моделях,що представлені сучасними теоріями неокласичного такейнсіанського синтезу П.Самуельсона, Г.Джонсона,Дж.Хікса, Е.Долана, К.Кембелла, Р.Селдена, Л.Харріса.Аспекти державної економічної політики глибокодосліджені в працях Ш.Бланкарта, А.Кульмана,Дж.Стігліца, С.Фішера, П.Хейне. Особливості економічноїполітики держав в умовах глобалізації світової економікивиявлено відомим фінансистом Дж.Соросом.

В умовах командно-адміністративної економічноїсистеми економічна політика в її податковому,бюджетному, грошовому і кредитному напрямкахпроводилась не економічними, а силовимиадміністративними методами, що унеможливлювалопрактичний і значно звужувало теоретичний напрямокрозвитку відповідних економічних відносин.

Але реалії зміни політичної та економічноїсистем викликали необхідність опису, аналізу таобґрунтування ринкових економічних механізмів таповедінки держави в новій економічній ситуації, в умовахіншого типу економічних відносин та принципівфункціонування економічної системи.

Сутність та методи економічної політики в ціломута податково-бюджетної і грошово-кредитної її складовихретельно досліджені в працях провідних українськихвчених-економістів: В.Базилевича, Л.Бесчасного,В.Бодрова, С.Боринця, С.Брагінського, О.Василика,А.Гальчинського, В.Гейця, А.Даниленка, П.Єщенка,Г.Климка, Т.Ковальчука, В.Кравченка, А.Кредісова,П.Леоненка, В.Лагутіна, В.Лисицького, В.Міщенка,М.Павловського, Ю.Пахомова, В.Пинзеника,Г.П'ятаченка, М.Савлука, В.Сизоненка, А.Соколовської,В.Черняка, А.Чухно, О.Шарова, В.Федосова, А.Філіпенка,І.Юхновського, В.Ющенка та ін.

Проте податковий, бюджетний, грошовий,кредитний напрямки економічної політики розглядаютьсяу вітчизняній науковій літературі як розрізнені, майжеавтономні важелі впливу на економічні процеси, лише

22


об'єднані за сферами економічної системи (розподільча іобігова) у податково-бюджетну та грошово-кредитну.При цьому, часто ці напрямки співставляються один зодним, порівнюються, чомусь, в ефективності,важливості, першозначимості в контексті конкурентностіза лідерство в економічному регулюванні.

Економічна політика, в Україні, не розглядається,практично, як єдиний, однонаправлений,єдиноцілеспрямований механізм реалізації певнихекономічних цілей з усіма його взаємозалежними івзаємопов’язаними функціональними складовими.

Процес ринкової трансформації вимагаєздійснення сукупності реформаторських заходівзасобами економічної політики, спрямованих надосягнення певних економічних цілей коротко-,середньо- і довгострокового характеру, і потребуєпроведення комплексної економічної політики ізвзаємоузгодженим використанням податково-бюджетнихта грошово-кредитних її важелів.

Економічна політика періоду ринковоїтрансформації володіє, безумовно, певнимиособливостями, притаманними лише даному процесу. Дотого ж, процес ринкових перетворень переживаєодночасно декільканадцять країн, які обрали кожен свійтип економічної політики на цей період. Досвідекономічних реформ цих країн, його систематизація,узагальнення і вирізнення особливостей "економікитрансформації" є цінним науково-практичним матеріаломдля визначення цільових параметрів політикиекономічного зростання в Україні.

На сучасному етапі економічного розвиткуУкраїни, виходячи з тривалого глибокого кризового стануекономіки, доцільним є аналіз причин затяжноїекономічної стагнації в державі, нереалізованостіекономічного потенціалу, низької ефективностівикористання надбагатих національних природних,трудових, наукових, виробничих геополітичних,геоекономічних і, навіть, фінансових ресурсів країни. Прицьому, важливе значення має вивчення принципів

23


економічної політики, які використовувались вперехідний період в цілому та її податково-бюджетних ігрошово-кредитних важелів зокрема, як в Україні, так і вінших економіках трансформаційного типу.

Виявлення та виправлення помилок, які булидопущенні в економічній політиці за роки незалежності єєдиною можливістю покращення економічної ситуації вкраїні у реальному, а не статистичному виразі. Прицьому, важливо не обмежуватись пошуками недоліківокремих напрямків економічної політики, а розглядати вєдиному, цілісному контексті вимоги до її проведенняорганами державного економічного регулювання.

Прийняття і виконання будь-яких рішеньбазується на існуючих, на даний момент часу, знаннях ідосвіді, які в своєму систематизованому виглядіскладають теорію знань відповідної галузі. Прийняття івиконання господарських, економічних рішень базуєтьсяна сукупності існуючих, на сьогодні, економічних знань ідосвіді ведення господарства в різних історичних,культурних, природонаділених і геополітичних умовах,що складає систематизовану науку - економічну теорію.

Економічна теорія сформувалась і постійнозбагачується практичними результатами економічноїдіяльності суб'єктів господарювання та їх взаємодії і,водночас, служить досвідно-планово-прогнознимпідґрунтям їх подальшої діяльності. Теоретичнаекономічна база є фундаментальним чинникомформування господарського світогляду та господарськихзнань і навиків. – Особливо в такій масштабнійекономічній сфері як державне макроекономічнерегулювання і контроль.

Таким чином, економічна теорія визначає певнийтип політики економічної поведінки суб'єктагосподарювання серед всіх можливих варіантів, тобтоекономічну політику суб'єкта господарювання. Але типівекономічної політики є, гіпотетично, стільки ж, скількиможливих комбінацій поєднання окремих економічнихдосвідів-рішень.

24


Держава може здійснювати, в певний періодчасу, лише певний один тип економічної політики вмежах одного обраного напрямку економічного розвитку.

Отже, виникають запитання: яким чиномвизначаються критерії для параметрів економічноїполітики держави? Які фактори впливають наформування певного типу економічної політики вдержаві? Який тип економічної політики єнайоптимальнішим на даному етапі економічногорозвитку України?

Відповіді на ці запитання є необхідними длявизначення передумов, на яких може базуватисьекономічна політика держави, зорієнтована на стратегіюекономічного зростання України.

Реалізація національної стратегії економічногозростання можлива лише за допомогою втілення в життяцілісної моделі економічного розвитку країни.

В цій книзі маю честь запропонувати вам її -Трифункціональну Економічну Модель України.

25


ВСТУП

Книга побудована відповідно до класичноїметодології наукової роботи – опис предмету (розділи 1-5), констатація і аналіз проблеми (розділи 6-8),пропозиція з вирішення проблеми (розділ 9 з дев’ятьмаумовами та розділ 10).

У стилі подання матеріалу я намагався поєднатинеобхідну наукову академічну стилістику і термінологію змаксимально можливою публіцистичною чи популярноюстилістикою, - для більш простого і цікавого сприйняттязмісту книги, а, значить, і його розуміння.

Перші п’ять розділів книги присвячені описупредмету економічних знань людства, починаючи віддавніх знань ведення господарства до досягненькласичної і сучасної економічної теорії, та трансформаціїзнань економічної теорії у практику державноїекономічної політики через сито об’єктивних правових,соціальних і політичних обмежувачів. Далі, два головнінапрямки державної економічної політики, два набори їїінструментарію, своєрідні два її крила – податково-бюджетний (фіскальний) та грошово-кредитний(монетарний), описані в тій достатній доцільності, якадає можливість зрозуміти суть цих механізмів таможливостей їх використання.

У наступних трьох розділах констатуєтьсянездатність кожного з фіскального чи монетарногонапрямку державної економічної політики самостійновирішувати багатогранні і різноманітні завданняефективного економічного регулювання та логічнодоводиться необхідність їх взаємоузгодженогоєдиноцілеспрямованого використання для досягненняпевних економічних цілей як короткотермінового, так ідовгострокового характеру. При цьому, за допомогоюофіційних даних демонструється не лише неузгодженістьфіскального і монетарного напрямків економічноїполітики в Україні, а й практично хронічна хворобавітчизняної економічної влади – протилежність впливу

26


фіскальної і монетарної політики на економічнийрозвиток, в один період часу, за своїм стимулюючим чистримуючим вектором. Така взаємозаперечність двохголовних напрямків економічної політики є однією зосновних причин стагнаційного типу економічногорозвитку України. Але ця причина є лише наслідкомголовної першопричини економічної відсталості Українивід європейських країн, навіть тих, з якими ми ще напочатку 90-х стартували з рівних посткомуністичнихекономічних умов і політичних обставин – відсутність вдержаві національної економічної моделі розвитку.

Саме завдяки змодельованості національногоекономічного розвитку ми спостерігаємо високіекономічні досягнення провідних країн світу та достатньошвидкі темпи, а головне - якісні параметри економічногопоступу як азіатських «тигрів» і «левів», так іпостсоціалістичних країн Східної Європи.

Саме модельний шлях економічного розвиткукраїни дає можливість не лише систематизуватидержавну економічну політику в її оперативних заходах,а й спрямовувати економічну діяльність суб’єктівгосподарювання країни у перспективних іконкурентноздатних формах та методах, при цьому вконтексті вже де факто глобалізованого типу сучасноїсвітової економіки.

Тому, в останніх двох розділах книги подано їїнаукову результуючу, тобто, головну змістовну мету ісуть – Трифункціональну Економічну Модель України.

Ця модель є не просто описом і теоретичнимвирішенням певної задачі за типом математичнихмоделей, а є вже практичним алгоритмом конкретнихекономічних дій, які необхідно здійснити для досягненнявисоких економічних цілей виведення українськоїекономіки на якісно і кількісно вищий рівень розвитку.

Необхідні складові елементи ТрифункціональноїЕкономічної Моделі України як передумови їїефективного функціонування подано у відповіднихпунктах дев’яти умов дев’ятого розділу книги.

27


Цілісний контекст моделі відображено у десятомурозділі книги, де продемонстровано її фундаментальнуспрямованість на роботу первинних механізмівекономічної системи – трьох фаз-функцій економічногопроцесу: функцію виробництва продукту, функціюпродажу виробленого продукту, функцію розподілурезультатів проданого продукту.

Взаємодія трьох економічних функцій і є суттюекономічного процесу – будь-яка господарська чифінансова операція відноситься до якоїсь із трьохфункцій економіки – функції виробництва, функціїпродажу або функції розподілу, чи комбінаційного їхпоєднання.

Причинно-наслідковий взаємозв’язок трьохфункцій економічної системи робить їх залежними нелише від стану один одного, а й формує залежністьефективності всієї економічної системи від ефективностікожної її функціональної складової та ефективності їхвзаємодії.

Жодні чудово розписані і добре профінансованіокремі галузеві, регіональні, ВільноЕкономічноЗональніпрограми не дають високих, навіть середньострокових,економічних результатів, а тим більше не стаютьпоштовхом для підвищення ефективності національноїекономіки саме з цієї причини, що не охоплюють всі трифази-функції економічного процесу. Тому дляпідвищення ефективності всієї економічної системиУкраїни необхідно підвищити ефективність кожної зтрьох функцій та ефективність їх взаємодії. Слабкістьстану будь-якої з трьох функцій нівелює ефективністьінших та ефективність всієї економічної системи. Самепоняття ефективності полягає в ефекті взаємодіїзв’язкових елементів певного механізму та їхіндивідуального стану – від цього залежить якість цілогомеханізму.

Отже, українська економіка потребує системикомплексних заходів у всіх трьох функціях економічногопроцесу та їх взаємодії задля підвищення ефективностівсієї національної економічної системи.

28


Саме тому, для реального і порівняно швидкоговиведення національної економічної системи на вищийрівень ефективності, необхідна системна і комплексна,охоплююча всі три функціональні складові економічногопроцесу та їх взаємодію, - Трифункціональна ЕкономічнаМодель України.

Таким чином, я пропоную конкретні заходи укожній із трьох функцій економічної системи.

Функція виробництва. Головною, формуючоюфункцією економічної системи є функція виробництваматеріальних благ - товарів і послуг. Функціявиробництва започатковує колообіг всіх трьох функційекономічної системи. Цією функцією, власне,розпочинається сам господарський, економічний процес.Функція виробництва пройшла довгий еволюційнийшлях. Ця еволюція змінювала форми, принципи імасштаби виробничих відносин - від примусових робіт наоснові повинних зобов’язань праці до вільного найму здотриманням високих соціальних стандартів праці, відширокопрофільних універсальних робіт до вузькоїспеціалізації та поділу праці, від товарногоіндивідуалізму до стандартизації та уніфікації.Найбільший еволюційний крок функція виробництвапройшла за останнє століття, коли виробничі відносиниприйшли до крупної корпоративної форми організаціївиробництва продукції. Саме крупна корпоративнаформа сьогодні є найбільш ефективною, а тому, ідомінуючою формою виробничих відносин у світі. Вонадозволяє максимально уніфікувати, стандартизувати,спеціалізувати виробничі технології, прагматизуватинаукові розробки та розширити збут виробленоїпродукції. – Це природний шлях еволюціїгосподарювання, економічної еволюції.

Корпорації домінують в економічному світі тому,що вони є найбільш продуктивними, найбільшефективними виробниками товарів та найкращеорганізовують збут і обслуговування власної продукції.Переваги корпоративних об’єднань підприємств:мінімізація собівартості продукції за рахунок уніфікації та

29


здешевлення вартості робочої сили та ресурсів;підвищення якості продукції за рахунок об’єднаннянауково-дослідних досягнень; розширення збутупродукції за рахунок об’єднання ринкових можливостей;покращення рівня обслуговування через обмін досвіду івзаємне додавання сервісних точок; укрупненнякапіталу, що підвищує можливості експансії таконкурентного витіснення або поглинання.

Отже, функція виробництва в українськійекономічній системі повинна отримати свою головнурушійну силу – ряд крупних і середніх українськихкорпорацій.

При цьому, треба особливо підкреслити, що мовайде про «вертикальні» корпорації, ті, до складу якихповинні входити підприємства, що здатні забезпечитивсю вертикаль організаційного, техніко-технологічного,наукового, фінансового процесу виробництва кінцевихспоживацьких товарів і послуг – від сировини до готовоготовару.

Таким чином, для забезпечення максимальноїефективності та високої конкурентності українськоїекономіки в умовах глобалізації, в Україні необхідним єформування високоефективної функції виробництвавітчизняної економічної системи через проведеннясистемоформуючого організаційного процесу -корпоратизації. Цей організаційний механізм повиненстати відповідним напрямком державної економічноїполітики і проводитись з врахуванням дотримання всіхправ власності та інвестиційних і кредитних зобов’язаньукраїнських підприємств. – Корпоратизація є єдинимзасобом і останнім шансом виведення українськоїекономіки на рівень найпродуктивніших економічнихсистем світу.

Звичайно, функція виробництва в Україні не можеі не буде виконуватись за допомогою лишекорпоративної форми організації виробничих відносин, аще й за допомогою малих і середніх підприємств,природньою нішою яких є сфера послуг, а невиробництво матеріальних товарів. Але крупні корпорації

30


в сучасних найрозвинутіших країнах світу є виробничимилокомотивами національних економік. Тому й українськаекономіка для входження до ряду провідних економіксвіту повинна сформувати в себе ці локомотиви – крупнівертикальні корпорації.

Функція продажу. Наступною ланкою механізму економічної

системи, після функції виробництва, є функція продажу,яка покликана забезпечувати реалізацію продукту,виробленого функцією виробництва. Це надзвичайноважливий міжфункціональний зв’язок в системіекономічних відносин – від функції виробництва дофункції продажу. Вироблений економічний продукт –товар чи послуга, не має для економіки ніякої цінності,якщо він не проданий. Більше того, непроданий продуктстає для економіки тягарем, адже ресурси для йоговиробництва вже були затрачені. В цьому ракурсіфункція продажу в економічній системі виглядає не меншважливою за функцію виробництва, а, можливо, навітьвирішальною.

Сьогодні ситуацію у сфері функції продажу вУкраїні треба сприймати таким чином: на більшостіринків широка присутність імпорту забезпечує високийрівень конкуренції, що сприяє задоволенню потребспоживачів, але для вітчизняних товарів, тих, які непоступаються імпортним якістю і ціною, ця конкуренція є,переважно, завідомо нерівносильною. Причина одна –значно більші фінансові можливості іноземнихвиробників, що є, в основному, крупними корпораціями,які, реалізовуючи принципи «політики завоювання новихринків», можуть дозволити собі значно кращі імасштабніші маркетингові дії. Крім того, іноземнікорпорації володіють ефективнішими методамипродажів. За допомогою сучасних маркетинговихтехнологій іноземні виробники завоювали серця і думкиукраїнських споживачів, а значить і їх гаманці. Такимчином, конкуренція вітчизняного продукту з такимисвітовими виробниками виглядає, на сьогодні,малоперспективною. Ця ситуація, окрім її розуміння і

31


усвідомлення, потребує відповідних контраргументів,тобто, контрзаходів. Найпростіше і найефективніше ціконтрзаходи можна реалізувати, якщо вони будутьсистемними і масштабними. А це під силу здійснитилише методом відповідного напрямку державноїекономічної політики – національної маркетинговоїполітики. Лише системоформуюча ініціативна рольдержави здатна, по-перше, об’єднати і сконцентруватизусилля українського виробничо-торгівельногосередовища, а по-друге, спрямувати його ресурси успільному напрямку завоювання вітчизняних ринковихдолей на внутрішньому і зовнішньому ринках – тількитоді функція продажу в українській економічній системібуде працювати на інтереси українського виробника.Оскільки, за 15 років було втрачено багато часу, а цезначить втрачено багато економічних ринкових позицій,то національна маркетингова політика, окрім своєїсистемності та масштабності, повинна носити інадзвичайно динамічний та агресивний характер –характер своєрідної «маркетингової атаки».

Функція розподілу. Завершальною ланкою функціонального

кругообігу в економічній системі країни є функціярозподілу результатів реалізованого функцією продажу,створеного функцією виробництва. Тобто, функціярозподілу визначає те, як будуть розподілені фінансовірезультати виробленого і проданого економікою країниматеріального продукту.

Найважливішу роль у функції розподілу відіграєдержава, оскільки саме в цій функції і знаходитьсяосновний сенс існування державного утворення і владияк такої. Саме через функцію розподілу в економічнійсистемі країни влада держави за допомогою системиДержавного і місцевих бюджетів може забезпечувативиконання своїх прямих політичних, інфраструктурних ісоціальних завдань. Свій внесок в роботу функціїрозподілу роблять і всі суб’єкти економічної діяльності,розподіляючи за певними напрямками чистий залишок

32


своїх доходів після сплати всіх витрат і податків, а такожсамою структурою своїх витрат.

Роботу функції розподілу забезпечують багатомеханізмів і сфер економічної діяльності. Це зумовлюєпотребу певної синхронізації роботи цих механізмів, атакож їх системності, плановості, передбачуваності інадійності, та з мінімальними можливостями впливумінливих політичних течій. – Забезпечити синхронність ісистемність роботи всіх складових механізмів функціїрозподілу може певний єдиний надмеханізм, задопомогою якого можна регулювати роботу в економіцівсієї функції розподілу. Таким надмеханізмомрегулювання функції розподілу в економіці України можестати запровадження законодавчо забезпеченого таінституційно врегульованого макроекономічногоінструменту - «регуляторний формуляр». Він призведе допевної системності і стратегічності у здійсненні державоюсвоїх розподільчих функцій.

«Регуляторний формуляр» повинен міститиконкретні формули (принципи і механізми) регулюваннядержавою процесів розподілу результатів роботиекономіки, та його впливу на всі сфери життєдіяльностікраїни – це системний формульний регулятор роботифункції розподілу в економічній системі країни. Цейекономіко-правовий документ має поєднувати в собісередньо- і довгострокові програми забезпеченняекономічної безпеки держави, механізми розвиткуфінансового середовища країни і його суб’єктів, розвитоксистеми оподаткування, принципи бюджетного розподілута міжбюджетних співвідношень, методи і засадивзаємоузгодженого використання податково-бюджетних ігрошово-кредитних інструментів економічної політики.«Регуляторний формуляр», при умові його дотримання,здатен максимально автоматизувати планові і оперативнізаходи цілісної стратегії економічної політики держави,мінімізувавши вплив на неї політичних (політиканських)процесів та корупційних діянь.

Для більш надійного закріплення первинностіекономічних процесів та економічних інтересів держави

33


над політичними примхами політиків, необхіднозатвердити ряд загальних, але цифрових економічнихпараметрів, за межі яких не може виходити і які будезобов’язана виконувати влада будь-яких політичнихкольорів і назв, у високій законодавчій нормі, яку важкобуде часто змінювати і не виконувати – ЕкономічнійКонституції України, або ж у формі економічного розділузагальної Конституції України.

Отже, Трифункціональна Економічна МодельУкраїни включає необхідні механізми, які підсилюютьроботу трьох функцій економіки, систематизують її, тавиводять на рівень сучасних світових економічнихвідносин: у функції виробництва – «корпоратизація»; уфункції продажу – «маркетингова атака»; у функціїрозподілу – «регуляторний формуляр» та «економічнаконституція».

При цьому, базовий підхід у здійсненні економічноїполітики повинен бути за такою послідовністю трьохкроків:

Національна економічна модель > щорічніпрограми розвитку для реалізації моделі > щорічнідержбюджети на виконання щорічних програм розвитку

34


1. Регулювання економіки як благо.

В пошуках відповідей на чисельні “риторичні”запитання щодо майбутнього нашої економіки ми невтомлюємось придумувати нові принципи, засади,підходи, “особливі шляхи”, “національні економічні дива”,“концепції поєднання” та інші новаторські економічніконфігурації. Біда, що від виконання усіх цих економіко-гімнастичних фігур вийшов один великий економічнийвивих, що переріс у параліч із пронизливимибезупинними “стагнаціями” (а ще інфляціями,корупціями, тінізаціями, безробіттям, боргами).Намагання швидко і яскраво здивувати світ своїми, абозапозиченими економічними «ноу-хау» у поєднанні знеминучим, після політичних змін, періодом первинногонакопичення ( у нашому випадку - перерозподілу)капіталу, призвели до реального здивування світу тим, якпри наявності таких багатющих економічних ресурсівУкраїна все ще знаходиться серед найбідніших країнЄвропи. – Тут поєднались у своїй найгіршій комбінаціїбажання народу отримати все й одразу після політичнихзмін, і небажання влади змінювати принципи своговладарювання, особливо враховуючи те, що змінилюдей влади по суті ще не відбулося (лише численнеперефарбування у всеможливі політичні формати староїкомуністично-комсомольської номенклатури). Водночаспатріотичні сили, які доклались до політичноговідродження Незалежності так і не зрозумілинеобхідність переходу від політичної до економічноїпарадигми розвитку держави. Найгірше те, що такі надтотривалі політичні перипетії поставили у залежністьекономічний поступ України, тобто, законсервували його.В цей час, економічний світ не стоїть на місці – вінвпевнено і стабільно розвивається, не чекаючи навідставаючих. – Час зайнятись економічним розвиткомУкраїни системно і стратегічно.

Ми все ще займаємось винаходженнямекономічного велосипеду в той час, коли людство вже

35


дуже давно визначило основні правила та закономірностігосподарських взаємовідносин та принципи “веденнягосподарства” (з гр. – економіка). І сталося це не у ХХ ст.в роботах Кейнса, Фрідмена, Самуельсона чи Фішера, іне у ХІХ ст. в потугах Маркса, Рікардо, Сея чи Мілля, інавіть не у ХVІІІ ст. у “відкриттях” Сміта чи Стюарта, азначно раніше – сталося це, не дивуйтесь - ще до нашоїери. Саме так, практично всі відомі нам сьогодніпринципи господарювання визначались івикористовувались із формуванням перших державнихутворень.

Розвиток і охорона приватної власності,підтримка власного виробництва, сприяння

дрібним і середнім виробникам – постулати ХVІІІст. до н.е.!

Перші економічні ідеї з’являються в історіїдревньої Вавилонії під збіркою законів царя Ешнунни (ХХст. до н.е.) в яких тлумачились господарські питання.Найбільш визначним пам’ятником Вавілонського царстває кодекс царя Хаммурапі (1792 – 1750 рр. до н.е.), якийшироко відобразив економічні основи суспільства,найважливіші тенденції його розвитку. В законахХаммурапі вперше були відображені основні елементиекономічного життя: право на приватну власність(посягання каралось смертною карою або віддачею врабство!), право на виробничу діяльність, розвитоктоварно-грошових відносин (трактувались як засіброзширення торгівельних операцій) – порівняйте знашою бартеризованою економікою. Та особливу увагу вкодексі Хаммурапі привертає той факт, що в ньомузазначений обов’язок царської влади турбуватись прозахист інтересів власних виробників, особливо дрібних!Мимоволі приходять на згадку сучасні, лише словесні,заклики в Україні про необхідність підтримкивітчизняного виробника та дрібних і середніхпідприємств. Людство зрозуміло це ще у ХVІІІ ст. до н.е.!Величезний внесок в розвиток економічних ідей зробилидревні китайські філософи і мудреці. Першим з них бувКун Фуцзи (Конфуцій), який жив у 551- 479 рр. до н.е.

36


Економічні погляди Кун Фуцзи систематизував один зйого послідовників Мен-цзи (372-289 рр. до н.е.),вплинувши на економічну думку Китаю на тривалийперіод. Вплив цей носив здебільшого негативнийхарактер, оскільки обґрунтовував консерватизмтодішньої рабовласницької системи класового устрою.На противагу конфуціанству виступив Мо-цзи і йогоприхильники (моїсти), висунувши ряд прогресивних і досьогодні актуальних тверджень: всебічний розвитоквиробництва для задоволення потреб всього населення;суцільна участь людей у фізичній праці; розвиток вільноїініціативи дрібних виробників. Останній постулат моїстівперегукується із законом Хаммурапі щодо турботицарської влади про дрібних виробників.

Прерогатива економічних важелів управління економікою держави над адміністративними –

досягнення ІV- ІІІ ст. до н.е.!Однією з найвизначніших пам’яток історії

економічних ідей є китайський трактат “Гуань-цзи” (ІV- ІІІст. до н.е.), який належить перу невідомих авторів.Автори, з метою зміцнення економічного становищаселян та інших виробників, пропонували змінити системуподатків, зробити її більш помірною. В трактатіпідкреслювалась необхідність втручання держави вхаотичний порядок економічного життя шляхомвживання таких заходів: активне втручання в економічнежиття через податкову систему і стимулюваннявиробників “необхідних” суспільству товарів; ліквідаціяпричин, що заважають благополуччю народу –“несправедливі” ціни, спекуляція; створення запасівзерна для стабілізації цін; вживання заходів з подоланнянесприятливих природних умов. Всі наведені способивпливу держави на господарство в трактаті “Гуань-цзи”мають економічну, а не адміністративну основу і є,фактично, першою системою економічних важелівуправління економікою держави.

Розвиток економічної думки древньої Індіївідобразився в літературно-релігійних пам’ятках.Найвідоміші з них “Закони Ману”, які складалися з

37


третього тисячоліття до н.е. на протязі декількох століть,остання систематизація датується ІІІ ст. до н.е. В законахобґрунтована брахманська концепція економічноїполітики, в якій, навіть з позиції сьогодення, є декількаактуальних положень: втручання держави в економікудля забезпечення її стабільного росту; забезпеченнядержавою доходів своїх підлеглих; регламентаціягосподарської діяльності в інтересах народу (!);експлуатація вільного населення.

Видатною пам’яткою економічної думки єдревньоіндійський трактат “Артхашастра” (кінець ІV-початок ІІІ ст. до н.е.), автором якого є радник царяЧандрагунти І, брахман Каутіл’я. “Артхашастра”створювалась як настанова для царя по веденнюдержавного господарства, але за своїм змістом ізначенням вийшла далеко за межі збірки порад – цеоб’ємна економічна праця, яка охоплює широке колопитань соціально-економічного і політичного характеру,робить спроби пізнати світ господарювання. Трактатбезпосередньо наділяв царську владу турботами провиконання багатьох господарських справ: активневтручання держави в господарське життя країни, врегламентацію громадянських та господарськихвідносин; впровадження суспільного поділу праці таобміну; колонізацію (розвиток господарства) окраїн(провінцій); підтримка іригаційних систем та будівництвоколодязів; створення нових сіл, міст; організаціявиробництва із залученням специфічного контингентуробітників – вдови, сироти, бідняки, інваліди, засуджені.“Артхашастра” детально описувала економічну політикуцарської адміністрації, податкову систему, основніджерела доходів та статті витрат держави, веденняцарського господарства.

Твердження сучасних та класичних економічних теорій є повторенням

древніх постулатів ведення господарства.Якщо узагальнити ряд господарських постулатів

древніх держав, що існували в ХVІІІ – ІІІ ст. до н.е. та

38


порівняти окремі з них із сучасними принципамиуправління економікою отримаємо дивовижні результати:

1. Приватна власність як основа господарства та їїнедоторканість (кодекс Хаммурапі, Вавилон, ХVІІІ ст. дон.е.).

2. Свобода вибору виду діяльності (кодексХаммурапі, Вавилон, ХVІІІ ст. до н.е.).

3. Товарно-грошові відносини і розвиток торгівлі якоснова господарського життя (кодекс Хаммурапі,Вавилон, ХVІІІ ст. до н.е.).

4. Всебічний розвиток виробництва для задоволенняпотреб всього населення (Мо-цзи та моїсти, Китай, ІV- ІІІст. до н.е.).

5. Розвиток власного виробництва, захист інтересівдрібних виробників (кодекс Хаммурапі, Вавилон, ХVІІІ ст.до н.е.), розвиток вільної ініціативи дрібних виробників(Мо-цзи та моїсти, Китай, ІV- ІІІ ст. до н.е.) – аналогсучасної підтримки вітчизняних виробників та дрібних ісередніх підприємств.

6. Державне втручання в економічне життя черезподаткову систему (трактат “Гуань-цзи”, Китай, ІV- ІІІ ст.до н.е.) - аналог сучасної податкової політики.

7. Стимулювання виробників “потрібних” суспільствутоварів (трактат “Гуань-цзи”, Китай, ІV- ІІІ ст. до н.е.),регламентація господарської діяльності в інтересахнароду (“Закони Ману”, Індія, ІІІ ст. до н.е.) – аналогсучасної галузевої політики.

8. Державний обов’язок з ліквідації причин, щозаважають благополуччю народу: “несправедливі” ціни,спекуляція (трактат “Гуань-цзи”, Китай, ІV- ІІІ ст. до н.е.) –аналог сучасної цінової політики держави.

9. Забезпечення державою доходів своїх підлеглих(“Закони Ману”, Індія, ІІІ ст. до н.е.) – аналог сучасноїекономічної політики в галузі доходів та мінімальної їхвеличини.

10. Створення державою запасів товарів длястабілізації цін (трактат “Гуань-цзи”, Китай, ІV- ІІІ ст. дон.е.) – аналог сучасної стабілізаційної політики черездержавні закупівлі та витрати.

39


11. Максимальна зайнятість населення увиробництві (Мо-цзи та моїсти, Китай, ІV- ІІІ ст. до н.е.),забезпечення експлуатації вільного населення (“ЗакониМану”, Індія, ІІІ ст. до н.е.) – аналог сучасної політикизайнятості та мінімізації безробіття.

12. Державна підтримка іригаційних систем,будівництва колодязів (трактат “Артхашастра”, Індія, ІV-ІІІ ст. до н.е.) – аналог сучасного забезпеченнякомунальних послуг та інфраструктури країни.

13. Організація виробництва із залученнямспецифічного контингенту робітників: вдови, сироти,бідняки, інваліди, засуджені (трактат “Артхашастра”,Індія, ІV- ІІІ ст. до н.е.) – аналог сучасної політикисоціального забезпечення і підтримки малозабезпеченихта непрацездатних верств населення.

Отже, чим не “Програма дій уряду України постабілізації економічної ситуації та забезпеченнюекономічного зростання” ХХІ ст. нашої ери? Знай древніх– рекомендації з ХVІІІ – ІІІ ст. до н.е.!

Сучасний рівень розвитку економічних відносинпотребує, звичайно, більш глибшого, у функціональномурозумінні, і більш ширшого, у розумінні ефективності,сприйняття і творення економічних механізмів, особливовраховуючи глобалістичний характер розвитку світовоїекономіки.

Про що запитують себе економісти роздумуючинад функціонуванням економічної системи ринковоготипу? Найчастіше - чи потребує така система управління,регулювання, корегування, тобто втручання, і якщопотребує, то в якій мірі і якими методами. Відповіді на цізапитання можна знайти серед сукупності знань якдревніх філософсько-господарських праць, наведенихвище, так і економічних наукових доробок новітньоїісторії, об'єднаних наукою "економічна теорія".Проблема в тому, що ці відповіді є різними,неоднозначними, протилежними і, як правило,супроводжуються певними умовностями таприпущеннями. В такій ситуації залишається приставати,фактично, на один з варіантів відповідей. Але, на щастя,

40


існує добрий орієнтир в подібних пошуках - відповідьдосвідом економічних результатів, досягнутих кожним зваріантів економічних рішень.

Економічна теорія, описуючи об’єктивніекономічні відносини, формує з сукупності своїх знаньпідґрунтя для їх використання суб'єктами економіки усвоїх економічних цілях.

Влада, як один із суб'єктів економіки, може іповинна регулювати економічні відносини, описаніекономічною теорією, таким чином, щоб досягатипоставлених економічних та політичних цілей. Прицьому, досягнення статистичного економічногозростання є не остаточною самоціллю економічногорегулювання. На цьому наголошує один з провіднихукраїнських спеціалістів з фінансів Василик О.Д.підкреслюючи, що можна досягти високих темпівекономічного зростання, але багатство держави, прицьому, може навіть зменшуватись, населення ставативсе біднішим, оскільки, дуже важливо, з якими затратамидосягнуто економічне зростання.1 Тому, необхідним єрегулювання, корекція ринкових економічних процесів,оскільки неконтрольовані господарські відносинипризводять до дисбалансу доходів різних суб’єктівгосподарювання, внаслідок чого відбувається цілийланцюг деструктивних для економіки явищ:монополізація ринків та видів діяльності, узурпаціяекономічної та політичної влади, різке розмежуванняіндивідів за рівнями доходів, знищення конкуренції,домінування екстенсивного розвитку над інтенсивним,формування штучного дефіциту та ін.

Звідси очевидним видається недоречністьсамоплинного розвитку економіки на основі відносинринку в чистому вигляді. Мова йде про “впорядкуванняхаосу”, в даному випадку економічного.

Як зауважують Е.Нікбахт і А.Гропеллі, нарішення, які приймають люди, впливають мінливіекономічні умови... Якщо вони погіршуються, споживачі

1 Василик О.Д. Теорія фінансів. - К.: НІОС, 2000. – С.59.

41


починають менше витрачати грошей, стримують звичкущось купувати. І навпаки, коли умови покращуються,люди схильні частіше відкривати свої гаманці. А такізовнішні економічні фактори, як підвищення та спадділової активності або зміни в законодавстві, впливаютьна поведінку фірм.2 Для того, щоб мінливість економічноїповедінки суб'єктів економіки не розхитувалась до рівняхаосу, необхідним і, на щастя, можливим є регулюванняекономічних процесів через коригування взаємовідносинміж суб'єктами економічної системи. М.Павловськийвірно зауважує про те, що класичний капіталізм (вільнийринок) є вже даниною історії в розвинутих країнах.3

Дійсно, “чисті” ринкові відносини не здатні забезпечитиповноцінне задоволення суспільних соціальних благ.

Відомий фінансист Дж.Сорос зізнається в тому,що чим швидше ми визнаємо, що для підтримкистабільності деяке регулювання необхідне, тим вищінаші шанси на те, що ми зможемо зберегти достоїнствамайже вільної ринкової системи. Він пояснює це тим, щояк регулювання, так і необмежена конкуренція можутьвиявитись згубними, якщо вони досягають крайньоїточки, але невдачі, викликані однією крайністю, неповинні слугувати приводом, щоб впадати в іншу. Обидвікрайні точки, підкреслює Дж.Сорос, повинні вважатись неальтернативами, а лише межами, між якими і має бутидосягнуте балансування.4 О.Д.Василик, підсумовуючидискусії щодо необхідності коригування ринку, говоритьпро те, що суспільні блага і послуги – це національнабезпека і правопорядок, оборона, захист природногосередовища, освіта, охорона здоров'я, наука, фізичнакультура, тощо. Ринок, вважає О.Д.Василик,неспроможний забезпечити задоволення таких благ іпослуг, ринкові механізми своєчасно й ефективно нереагують на зазначені потреби суспільства.5

2 Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. - К.: Вік, Глобус, 1992. - С.11.3 Павловський М. Світ і Україна на порозі третього тисячоліття – шляхи ро-звитку // Економіка, фінанси, право. - 1999, - №12. – С.3.4 Сорос Дж. Алхимия финансов - М.: "ИНФРА-М", 1996. - С.366-367.

42


Для багатьох країн перехідної економіки, в томучислі України, ще не зрозуміло, яку модель ринковоїекономіки їм слід вибрати - вільноринкової чирегульованоринкової. Певні вади притаманні якадміністративному регулюванню, так і ринковомусамоналаштуванню. За словами М.Т.Пашути іА.В.Калини, виникла об'єктивна необхідність поєднаннядержавного впливу на макроекономічні процеси зодночасним наданням самостійності в прийняттігосподарських рішень виробникам товарів і послуг.6

Ринкове та державне регулювання здатні, приналежному співвідношенні, посилити можливості однеодного, що підтверджується світовим досвідом.

Так, провідні американські економісти вважають,що держава повинна відігравати центральну роль всучасних змішаних економіках. Існують вагомі теоретичнідоводи, зазначають вони, на користь того, що державневтручання може допомогти покращити розподіл ресурсів.Основна діяльність держави має місце в тих сферах, деринки працюють погано, наприклад в забезпеченнісуспільних благ. Друга сфера діяльності держави -перерозподіл доходу, передача доходу від одних людейіншим. Тут аргументи на користь державного втручаннявключають етичні та моральні оцінки.7 Такої ж думкидотримується автор і реалізатор чи не найуспішнішихпосткомуністичних польських ринкових реформ ЛешекБальцерович: “За умов вільного ринку відбувалося бнадмірне використання або споживання деяких благ…Цілковито вільний ринок може також виробляти занадтомало важливих благ… Оптимальний діапазон певноїдіяльності повинен зумовлюватися порівнянням сукупнихвитрат і сукупної користі, а не тільки їхніх окремихфрагментів. Неповне врахування витрат можепризводити до надмірного розростання певного

5 Василик О.Д. Фінанси в економічній системі держави //Фінанси України. -2000, - №1. – С.8.6 Пашута М.Т., Калина А.В. Прогнозування та макроекономічне планування.- К.: МАУП, 1998. - С.3.7 Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. - М.: Дело, 1998. - С.72.

43


різновиду діяльності. Неповне врахування користі, всвою чергу, може призвести до того, що того чи іншогоблага вироблятиметься замало”.8

Сукупність об’єктивних економічних відносин єзагальним єдиним матеріалом, з якого створюютьсяекономічні системи незалежно від того, де вонистворюється, хто є творцем, і які в нього цілі. Цільовийже вигляд, характеристики економічної системидосягаються за допомогою інструменту, що обробляєцей матеріал – економічної політики.

Отже, економічна політика є інструментом, якийврегульовує економічні відносини суб’єктів економіки,створюючи параметри економічної системи країни. – Цесвоєрідний інженерний проект і конструкторська модельнаціонального економічного механізму. Характеристикипараметрів економічної системи країни залежать відвиду економічної політики, спрямованої на врегулюванняекономічних відносин. І.Галиця вважає, що економічнаполітика має бути спрямована на прогнозування,профілактику конфліктів, усунення причин, що їхпороджують, а в разі їх виникнення – на ліквідацію змінімальними наслідками.9

Вид економічної політики, що проводиться вкраїні, залежить від суб’єкту, який її проводить, йоготактичних економічних цілей та стратегічної мети.

Головним суб’єктом економічної політики єдержава, як інститут влади. При цьому, як наголошуєакадемік Чухно А.А., економічна діяльність держави не єчимось незмінним. В процесі історичного розвиткузмінюється характер і методи державного втручання векономіку. Якщо на перших етапах державно-монополістичного регулювання нерідко застосовувалисьсилові, відносно грубі адміністративні методи, то заразпереважають економічні методи. Чухно А.А. звертаєувагу на те, що змінюються самі цілі державного

8 Бальцерович Л. Свобода і розвиток: економія вільного ринку. – Л.: Львів,2000. – С.184.9 Галиця І.. Деякі аспекти економічної політики на сучусному етапі. – //Еко-номіка України». - 2000, №4.

44


регулювання, що веде до посилення фактору свідомоговпливу на економічні процеси, до помітного скороченнястихійності в розвитку економіки.10 Виходячи з цього,економічна політика, так чи інакше, є державноюекономічною політикою, яка відображає економічні,політичні та соціальні цілі держави. Автори “українськоїполітекономії” зауважують, що головне питання політики– це питання про владу і що не є виключенням з цьогоправила і економічна політика. Для неї, на їх думку,найважливішим є питання про економічну владу та їївикористання для досягнення довгострокових тапоточних цілей в економіці, реалізації певнихекономічних інтересів.11 Саме тому, питання влади є нелише політичною ширмою для функціонування держави,а, перш за все, економічною парадигмою, що формує іактивізує господарські механізми забезпечення цьогофункціонування.

Економічні інтереси невід’ємно пов’язані зполітичними інтересами, виходять один з одного. Але,політичні інтереси “змушені” досягатись в певнихнормативних рамках державного права, в межах існуючоїформи державного устрою (якщо не ставляться,звичайно, радикально-революційні політичні цілі). Крімтого, політичні та економічні інтереси повиннівраховувати відповідні соціальні зобов’язання, якігарантують збереження існуючого конституційного ладута стимулюють до продуктивної праці, тобтоекономічного розвитку.

Проте, найважливішим базисом, що визначаєзміст економічної політики, є, безумовно, економічнатеорія, яка відображає об’єктивні економічні відносиниміж суб’єктами економіки.

10 Чухно А.А. Рынок. – К.: Україна, 1995. – С.9.11 Основи економічної теорії: політекономічний аспект/ За ред. Г.Н.Климко -К.: Вища школа. – Знання, 1997. – С.561.

45


2. Об'єктивні і суб'єктивні обмежувачі.

Економічна теорія є своєрідною базою даних прореальну поведінку економіки при тих чи інших умовах, їїреакцію на ті чи інші дії зі сторони кожного із суб’єктівекономіки. Але, як застерігає Анрі Кульман, поняттяекономічна теорія і економічні механізми не співпадають.Економічні механізми – це лише один із багатьохелементів, аналіз яких дозволяє економічній теоріїбудувати свої узагальнення.12

Економічна теорія виступає загальним полемдля використання необмежених можливостейекономічної діяльності суб’єктів економіки (обмеженістьможливостей існує лише в частині об’єктивностіекономічних відносин та обмеженості природнихресурсів), своєрідним “білим листком”, готовим досприйняття і використання найширшої палітривиробничих, організаційних, наукових економічнихдосягнень за допомогою важелів економічної політики.

Але, між економічною теорією та економічноюполітикою знаходяться чинники, які значно звужуютьможливості останньої щодо використання всіх наявнихдосягнень економічної науки: - політична доктрина;- норми Державного Права;- система соціальних зобов’язань.

По-перше, політичні доктрини, прийнятідержавною владою, розмежовують сукупність надбаньекономічної теорії на окремі її частини, концепції, підходидля подальшого їх впровадження у потрібному(необхідному) для політичної доктрини ракурсі.

Так, наприклад, політичні доктрини демократії,комунізму, монархії формують суттєво різні підвалинидля використання економічних знань, створюючи, часто,власні економічні теорії, які спотворюють об’єктивність

12 Анри Кульман. Экономические механизмы. – М.: "Прогресс", "Универс",1993. – С.12.

46


економічних відносин. Чим авторитарнішою,догматичнішою є політична доктрина, тим більше воназвужує можливості у використанні знань економічноїтеорії.

По-друге, в межах кожної політичної доктриниіснують держави з різними нормами Державного Права(конституційного, господарського, адміністративного…),які створюють специфічні рамки для певних аспектівекономічної діяльності (співвідношення державної іприватної власності та їх структура, адміністративно-бюджетні розмежування, норми граничноїрентабельності, екологічні норми і т. ін.), що такожпозначається на вимушеній обмеженості у використаннінаукових економічних знань та, відповідно, інструментівекономічної політики.

По-третє, навіть в межах однієї політичноїдоктрини, держави зі схожими нормами ДержавногоПрава беруть на себе різний рівень соціальнихзобов’язань (обов’язковий безкоштовний рівень освіти тамедичного обслуговування, пенсії, соціальна допомогаінвалідам та малозабезпеченим, допомога безробітнимта ін.), що додатково окреслює можливості звикористання економічного інструментарію. Прикладомможуть слугувати такі країни як Франція, Італія, Швеціяабо ж Куба, Північна Корея, Китай.

Система соціальних зобов’язань певною міроює поясом, що ступенем своєї затягнутості регулюєдіапазон можливих дій державної влади при проведеніекономічної політики.

Таким чином, економічна теорія як сукупністьзнань об’єктивних економічних відносин, слугуючинауковою базою для проведення економічної політики,зазнає обмежень політичними доктринами, нормамиДержавного Права та системами соціальних зобов’язань,зводячись до прийнятного за цими чинниками значення, ілише в такій прийнятній, звуженій частині економічноїтеорії служить практичною базою для використанняінструментів економічної політики.

47


Хочемо ми цього, чи ні, але економічна політиканіколи не зможе мати у своєму арсеналі повногокомплекту інструментарію регулювання економікою, якийможна було б використати, виходячи з відомих насьогодні знань економічної теорії. Причиною цьому, як непарадоксально, є сам суб’єкт, який займаєтьсяпроведенням економічної політики – держава.

Будь-яка держава вже своїм існуванням,“невидимими ножами” своєї політичної доктрини,нормами свого Державного Права та своєю системоюсоціальних зобов’язань відрізає частину надбаньекономічної теорії, не допускаючи їх впровадженнявідповідними інструментами економічної політики.

Цей процес здійснюється через соціально-політичні дискусії та громадянські домовленості, щовідображається на результатах всенародних виборів доорганів влади, а практично узаконюється в законодавчихактах, прийнятих обраними органами влади. Адже обраніоргани влади представляють певну політичну партію(блок партій) чи коаліцію партій, котра сповідує певнуполітичну ідеологію, невід’ємною частиною якої єекономічна парадигма, що визначає прийнятні для цієїполітичної сили засоби і параметри економічної політики.

Так, політична ідеологія та її складова -економічна парадигма, штучно обмежують використаннявсіх засобів економічної політики на основі всьогоспектру досягнень економічної теорії.

Звичайно, в сучасних реаліях України важкоговорити, що українські політичні партії у своїйдіяльності, та, особливо, при здійсненні влади керуютьсяякимись іделогіями, чи, тим більше — економічнимипарадигмами. Але, навіть відсутність ідеологічноїпарадигми є також фактором обмеження використаннявсіх наукових надбань економічної теорії.

Отже, явище звуження надбань економічноїтеорії до реальних можливостей її використання векономічній політиці відбувається в декілька причинно-наслідкових етапів.

48


Схематично це явище можна зобразити такимчином:

Рис. Об’єктивна обмеженість можливостей економічноїполітики у використанні досягнень економічної теорії.

Наведені вище фактори обмеженняможливостей економічної політики у використаннінадбань економічної теорії мають політичну природу,хоча й безпосередньо впливають на потенціалекономічного розвитку.

Але, крім політичних обмежувачів існуютьобмежувачі, що носять вже суто економічний характер.

Це, перш за все, наявна економічна ситуація,яка диктує свої умови щодо можливостей використаннязасобів економічної політики і окреслює друге економічнеколо обмежень – ряд економічних теоретичних течій,здобутки яких можуть бути використані з врахуваннямвсіх політичних та економічних обмежувачів.

Економічних теоретичних течій багато, аконкретна економічна ситуація все одно є особливою вконкретний період часу в конкретній ситуації, певноїкраїни з конкретним набором ресурсів.

49

Економічна теорія наукова база економічної політики

Політична доктрина

Норми Державного Права

Система соціальних зобов’язань

Прийнятна частинаекономічної теорії

практична базаекономічної політикиЕкономічна

політика


Схематично цей процес виглядає таким чином:

Рис. Науково-практичне підґрунтя для проведенняекономічної політики.

Вибір серед економічних течій, придатних дозастосування в наявному економічному стані таполітичних обмежувачах, здійснюється вже не вполітичній, а в економічній площині, хоча із залученнямвсіх категорій суспільства. Процес вибору проходить вдекілька етапів із залученням декількох інституцій. Кожнаіз інституцій (влада, громадяни, наукові та політичні кола)має свою точку зору щодо вибору, свої інтереси тасимпатії. Кожна із сторін відстоює свою позицію,розуміючи, втім, необхідність узгодження компромісу.Про це влучно говорить німецький економіст ШарльБланкарт: “Зрозуміло, сучасний світ складається з різнихза своїм характером, інтересами та преференціямиіндивідів. Багато з них прагнуть отримати із суспільнихблаг споживчу ренту і з цією метою стимулюють процесприйняття колективних рішень… Аби взагалі прийти до

50

Прийнятна частина економічної теорії (практична база економічної політики)

Наявний економічний стан

Вибір серед економічних течій, або комбінація їх поєднання

Сукупність податково-бюджетних важелів

Сукупність грошово-кредитних важелів

Економічна політика


якого-небудь рішення з приводу суспільних благ,напрошується висновок про необхідність переходу доправил неодностайного прийняття рішень, наприклад доправила простої більшості."13 Здійснення політичного, аза ним економічного вибору, або ж вибір напрямкуекономічного розвитку, який обстоюється певноюполітичною силою, становить основу функціонуваннядемократичного суспільства.

Вибираючи економічну систему, ми вибираємо іполітичну систему, і систему соціальних відносин,закладаємо систему цінностей і, навіть, формуємонапрямки культурного розвитку.

Основою для такого складного суспільноговибору виступають декілька факторів:- характеристики поточної економічної ситуації;- сукупність загальних економічних пріоритетів (цілей),задекларованих державою;- задекларовані терміни досягнення поставленихцілей;- пануючі в суспільстві симпатії щодо досвідуекономічних досягнень певних країн;- пануючі в науково-економічних колах країнисхильності-симпатії до певних напрямків економічноїтеорії;- пануючі в політичних колах симпатії до певнихнапрямків економічного розвитку;- політичний, а за ним і відповідний економічний вибіргромадян, здійснений на виборах (референдумі);- науково-економічний вибір влади у використаннінадбань певної течії економічної теорії чи їх комбінації тавідповідних засобів економічної політики.

Найскладніше в такому виборі - примиритиемоції з холодним розумом, бажання з реаліями, і вдаловизначити оптимальне співвідношення потребсуспільства з можливостями сьогоднішнього дня інайближчої перспективи.

13 Бланкарт Шарль. Державні фінанси в умовах демократії/ За ред. В.М.Фе-досова. – К.: Либідь, 2000. – С. 88.

51


Процес вибору засобів економічної політики, щоздійснюється суспільством, можна зобразити схемою:

Схема. Суспільний процес вибору економічної політики.

Кінцевий політичний вибір громадян та науково-економічний вибір влади, обраної громадянами,визначає стратегію економічного розвитку держави. – Тут

52

Науково-економічнийвибір влади

засобів економічної політики

БАЖАННЯ

Симпатії суспільства

Симпатії науково-економічних кіл

Симпатії політичних кіл

ПОРТЕБИ

Пріоритетні економічні цілі

Терміни досягнення цілей

РЕАЛІЇ

Політико-економічнийвибір громадян

напрямку економічного розвитку

Наявний економічний стан


необхідною є певна гармонія між бажаннями суспільства,вираженими на виборах, і реальними економічнимидіями влади, обраної на цих виборах. Така гармоніянайкраще може мати вираження в розробці, а головне,дотриманні і реалізації стратегії економічного розвиткукраїни, яка б у своїх визначальних параметрахвідповідала економічним бажанням суспільства.

Стратегія економічного розвитку державивідображає, здебільшого, ставлення влади до міризадоволення суспільних потреб та типу практичнихзасобів реалізації цього задоволення - ринкових,адміністративних, змішаних. Крім цього, стратегіяекономічного розвитку повинна прогнозувати іпередбачати тенденції економічного розвитку зврахуванням декількох визначальних факторів-впливів:по-перше, науково-технічного прогресу; по-друге,світової кон’юнктури ринків; по-третє, світової політичноїкон’юнктури; по-четверте, світових фінансових ризиків;по-п’яте, національних економіко-політичних переваг вконтексті дії вищеназваних факторів. Останній факторпотребує ретельного осмислення і прорахунку, адже відточності його відтворення залежить ефективністьвикористання економічних ресурсів країни.

Реалізація стратегії економічного розвиткукраїни повинна відбуватись за допомогою сформованоїекономічної моделі, яка б відповідала науково-економічному вибору влади, якій громадяни доручилиповноваження для здійснення економічної політики.

Модель економічного розвитку країни має бутирозроблена і запущена в стратегічну реалізацію та маєбути максимально захищеною від політичнихперестановок, які перманентно виникають після кожноговиборчого періоду. – Тут важливо не допускати впливузмін політичної кон’юнктури на зміну політичного курсудержави, а, отже, і стратегічного економічного курсу.

Модель економічного розвитку країни повиннавраховувати стан не лише внутрішнього, а й зовнішньогоекономічного середовища. Вона має органічно вплестисьу світову економічну павутину на юридично-інституційних

53


правах та економічних умовах, які вже в нійсформувались, переважно, на жаль, без нашої участі. Насьогодні світові економічні відносини набулиглобалізованого характеру – це незаперечний факт і,водночас, це реальні умови для проведення економічноїполітики не лише на зовнішніх напрямках, а, навіть,всередині країни. Модель економічного розвитку країнимусить поєднувати власні національні економічні амбіціїз реаліями світового глобалізованого економічногорозвитку.

У випадку невідповідності економічної політикивлади з економічними бажаннями і потребамисуспільства відбувається громадянський спротив,протест, у вигляді зміни влади під час виборів, або, в разінеможливості виборчої зміни, виникає силовий варіантзміни владної верхівки.

При цьому треба врахувати, що суспільствозавжди об’єктивно оцінює наявні економічні ресурсисвоєї держави і, відповідно, її економічні можливості іперспективи, а, звідси, і власні претензії на рівеньсоціально-економічного і гуманітарного розвитку.

54


3. Економічна політика - компроміс регулювання.

Без сумніву, стратегія економічного розвиткусвоєю реалізацією передбачає певне втручання державив економічні відносини між суб’єктами економічногопроцесу. Дилемою є міра та методи втручання. Однак,безперечно те, що рано чи пізно політичний процес зхарактерною для нього динамікою почне суперечитирозвитку економічної ситуації. – Як правило приватнаекономічна ініціатива випереджає консервативнийполітичний поступ, особливо, якщо мова йде проконсервативних політиків минулого, які намагаютьсябудь-що подовжити своє перебування в політичномуполі, а, значить, у полі влади.

Сучасні економічні потреби розвитку вимагаютьзначно більшої динаміки ніж тривалі політичні дебати і«консенсуси». Та, в умовах перехідного типу економічноїсистеми політична владна ініціатива може і повинна бутистимулятором економічної діяльності, а найбільше - приформуванні нового типу економічних взаємовідносин,нового типу власника.

Політична влада країни з перехідноюекономічною системою наділена особливоювідповідальністю за державні економічні ініціативи,тобто, за економічну політику держави. Наприклад,невеликі розміри приватного сектора в країнах зперехідною економікою змушують уряд надаватитимчасову бюджетну підтримку приватним ініціативам.

Але, державні економічні ініціативи, державневтручання має бути організоване таким чином, щоб прицьому не виникало конфлікту з процесом становлення ідіяльності приватного сектора.

Таке втручання і пов'язані з ним наслідки щодорозподілу ресурсів також призведе до конфлікту звимогою зниження податків, а ця вимога буде все більшнастійливою в міру того, як у країнах з перехідноюекономікою впроваджуватиметься податкова система,що ґрунтується, здебільшого, на особистих доходах та

55


особистому споживанні. На думку Г.Башнянина, якщо мийдемо в напрямку формування розвиненої змішаноїекономіки (принаймні так, як це декларуємо), тонеминучим є існування як державної, так і приватноївласності, як “лівої”, так і “правої” економічних ідеологій.Проблеми, за його твердженнями, полягають в тому,щоб оптимізувати структуру економіки, визначитинайраціональніше співвідношення між державним іприватним секторами економіки, що залежить відсоціально-політичних цілей, що їх вибирає суспільство вданий час.14

Важливість співвідношення державного іприватного в економіці пояснюється залежністю відцього співвідношення системи податкових відносин табюджетних розподільчих пропорцій.

Система податкових відносин між державою таплатниками податків є відображенням ставлення ітурботи держави про розвиток кожної групи суб’єктівекономічного процесу.

Податкова і бюджетна політика перехідногоперіоду формує нові правила економічних відносин міжсуб’єктами економіки на всіх напрямках відносин: фізичні особи � � юридичні особи � � місцевібюджети � �центральний бюджет.

Треба розуміти, що держава є монополістом управах проведення податково-бюджетної політики і“змушена” вести антагоністичну для монополістаповедінку турботи про “чужих” суб’єктів економіки –недержавного сектору. Крім того, соціальні зобов'язанняформують для держави ще одну групу “чужих” – тих, когоне стосуються соціальні програми.

При здійсненні економічних реформ переддержавним сектором мають стояти такі завдання:- зменшення макроекономічного дисбалансу;- підвищення ефективності використання ресурсів;- стимулювання стабільного економічного зростання;

14 Башнянин Г.: Чому не йдуть реформи? // РІЧ: економіка і культура. - 2000,- №1. – С.4.

56


- створення умов, сприятливих для досягнення соціаль-них цілей.

Виходячи з суто економічних міркувань, можнасказати, що політика суворої бюджетноїрегламентованості не повинна викликати особливихтруднощів, оскільки багато статей державних видатківпов'язано з неекономічними і далеко ненайнеобхіднішими видами діяльності. Це спадокірраціонального способу бюджетних витрат у країнахколишнього соцтабору, коли державні витрати буликеровані військово-політичними, об’єктно-показовими,соціально-популістськими мотивами.

Взагалі, країни з перехідною економікою маютьзначні резервні можливості щодо перебудови, а то йліквідації багатьох державних програм, при підвищенніекономічної ефективності використання ресурсів, щовиділяються державою.

Першими об'єктами таких заходів можуть бутизначні бюджетні субсидії і дотації споживачам іпідприємствам, на які припадає від 10 до 30 відсотків відВВП, а в деякі роки до 50 відсотків від загальної сумибюджетних видатків. М. Мельник визначив чіткузалежність економічного зростання від великої частки векономіці країни дотаційних підприємств, підкреслюючи,що зупинення інфляції є передумовою для відродженняекономічної активності. Щоб зупинити інфляцію,стверджує М. Мельник, треба зрівноважити державнийбюджет, а щоб зрівноважити державний бюджет, требане тільки реформувати податкову систему, але йпередати в приватні руки підприємства, а зокрема ті, якіживуть із державних дотацій.15 Різке скорочення цихтрадиційних субсидій і дотацій з наступною повноювідмовою від них не тільки може покращити становищебюджету, а й підвищити економічність використанняресурсів, що виділяються. У деяких країнах з перехідноюекономікою, включаючи країни Східної і ЦентральноїЄвропи, видатки на озброєння поглинають значно більшу

15 Мельник М. Українські проблеми. – К.: Смолоскип, 1999. – С.647.

57


частку ресурсів, ніж у країнах з ринковою економікою. Атому в цих країнах є реальна можливість істотногоскорочення військових витрат.

Процес трансформації має супроводжуватисянаближенням заробітної плати робітників і службовцівдержавного сектора до рівня компенсації за працю вприватному секторі. Державний сектор повиненвідмовитися від намагання забезпечити повнузайнятість, хоча на нього водночас покладається певниймінімальний гарантований рівень держзамовлень наспеціалістів, що реалізується, починаючи з освітньоїгалузі. При цьому має бути змінена структура заробітноїплати в бік більшої диференціації виплат на користькращих працівників державних служб. На думкуМ.І.Карліна, принципом, який повною мірою можереалізуватися в перехідній економіці, є розподіл завитратами і результатами праці. Нині, за йоготвердженням, на перше місце при оцінці трудовоговнеску працівника повинні виходити не витрати, арезультати праці, причому не індивідуальні, а всьогопідприємства.16

У міру поглиблення реформ капіталовкладеннядержавних підприємств мають здійснюватися за рахунокїх власного нерозподіленого прибутку, а також зарахунок позичок на фінансовому ринку. Приватизація цихпідприємств приведе до подальшого скорочення їхзалежності від державного бюджету. Однак, країни зперехідною економікою стоять перед важким вибором -вони змушені або надавати фінансову підтримку у справіреорганізації державних підприємств до моменту їхприватизації, або віддавати їх вітчизняним та зарубіжнимінвесторам за безцінь. Зростаюче безробіття лише по-силить тиск на уряд з боку тих, хто вважає, що цяреорганізація економіки може проводитися безнадмірного скорочення кількості робочих місць.

Водночас, багато країн з перехідною економікоюзмушені визначати роль центрального чи федерального16 Карлін М.І. Теоретичні аспекти стимулювання праці в умовах фінансовоїнестабільності //Фінанси України. - 2000. - №2. – С.3.

58


уряду по відношенню до регіональних і місцевихадміністративних одиниць. С.Мельник та С.Криницявлучно визначають, що соціально-економічний розвитокрегіонів залежить насамперед від фінансових ресурсівтериторіальних органів управління, підкреслюючи, щовнаслідок зростаючої диференціації регіонівнаповнюваність їхніх бюджетів вкрай нерівномірна: однірегіони є донорами, інші - реципієнтами.17

У недалекому минулому видатки та їх пріори-тетність для місцевих органів влади встановлювалисяцентральними фінансовими інстанціями. Такий підхід нетільки суперечить духові запроваджуваних ниніполітичних реформ, а й духові економічних реформ.Адже ефективність використання бюджетних коштівреалістичніше оцінюється на місцях, там де ці кошти іосвоюються.

У результаті проведення реформ має змінитисяпорядок формування, використання і розподілу ВВП.

Відповідні зміни макроекономічних агрегатіввпливатимуть як на державні видатки, так і нанадходження до бюджету. В міру економічного розвиткуУкраїни, в перехідний період, повинні скорочуватися їхніпершорядні і другорядні сектори, що змусить вжитиобтяжливих заходів для захисту безробітних і забез-печення передчасного виходу на пенсію (таке явищеспостерігалося в 70-80-х роках у деяких промисловорозвинутих країнах Заходу).

Одночасно, економніше використання ресурсів українах з перехідною економікою дозволяє цим країнамскоротити свої досить великі видатки на основнийкапітал і запаси без одночасного зниження темпівекономічного зростання. При цьому слід зробитиремарку, вказавши на те, що під час перехідного періодувони будуть змушені піти на істотне збільшеннядержавних капіталовкладень. Нарешті, частка заробітноїплати у ВВП країн з перехідною економікою становитьпорівняно невелику частину (близько 35 відсотків, а в17 Мельник С., Криниця С.Про формування місцевих бюджетів // ЕкономікаУкраїни.-2000.- №1.- С.17.

59


Україні набагато меншу) поряд з тим самим показникомдля країн з ринковою економікою (55 відсотків).

У будь-якому разі до деяких пір бюджет будеобтяжений прихованими в минулому субсидіями,наявність яких необхідно поступово ліквідовувати. – Тутважливо не впасти у спокусу заміни субсидійподатковими пільгами, ніби в якості компенсації. Боподаткові пільги, даючи короткострокову вигодувиробнику, заганяють його самого у пастку зниженнявласної конкурентноздатності, адже, рано чи пізно, пільгиліквідуються, і настане необхідність на рівних умовахборотись з конкурентами, які вже спромоглисяпрацювати у звичайному режимі.

Для успіху економічних реформ необхіднекоригування співвідношення цін шляхом лібералізаціївнутрішніх цін, переходу до позитивних реальних про-центних ставок, проведення адекватної політики щодообмінних курсів. Коригування реальних процентнихставок і обмінних курсів валют, що відбуваєтьсяздебільшого в бік підвищення, спроможне вплинути нарозмір доходів і їх розподіл, що викличе потребу вдодаткових бюджетних субсидіях для осіб, що опинилисяв ситуації чистої фінансової заборгованості.

В Україні особливо гостро відчувається поки щовідірваність монетарної політики від інтересів громадян.На думку І.О.Лютого, в такій ситуації для Україниособливо важливо розробити дієвий передатковиймеханізм впливу важелів грошово-кредитної політики нареальну економіку. Необхідно, щоб такий взаємозв’язокмав зворотний характер і реальні зміни в економічнійсфері здійснювали стабілізуючий вплив на фінансово-кредитний та фондовий ринок.18

Світовий досвід регулювання грошово-кредитнихта податково-бюджетних відносин відкриває широкеполе для аналізу і оцінки можливостей податково-бюджетної та грошово-кредитної політики у впливі наекономічні процеси, які відбуваються в країні. 18 Лютий І.О. Грошово-кредитна політика в умовах перехідної економіки:Монографія.- К.: Атіка, 1999. – С. 231.

60


Приклади економічного розвитку кожної із країн урізних їх історичних, географічних, політичних,соціокультурних, природонаділених умовах є яскравимсвідченням вирішальної ролі міри та якості державноговтручання в економіку через податково-бюджетну тагрошово-кредитну політику.

Це приклади державного втручання неадміністративно-карального типу, а системногоспрямовуючого, стимулюючого типу. Країни з абсолютнорізними економічними передумовами змогли однаковоуспішно або ж однаково невдало організувати власнуекономічну систему – Німеччина, Японія, Швеція та Індія,Мексика, Бразилія. Так само, країни з дуже схожимиекономічними факторами розвивались по-різному внаслідок запровадження вдалих та не зовсім вдалихекономічних правил гри – Південна та Північна Кореї,Західна та Східна Німеччина, Франція та Іспанія, Італіята Греція.

Це наштовхує на висновок, що рівеньекономічного розвитку країни залежить не так від їїприродонаділених багатств та геополітичногостановища, як від параметрів економічної політики, якупроводить в країні уряд.

Економічна політика відображається в тому, якдержава використовує податково-бюджетні, а як -грошово-кредитні методи регулювання економічнихвідносин. Так, на думку С.А.Циганова, в економіці, щонормально функціонує, використання грошово-кредитнихметодів зводиться до точного настроювання економічнихмеханізмів, максимально можливої їх синхронізації… Вумовах же серйозного розладу економіки, на йогопереконання, непрямих методів виявляєтьсянедостатньо, і вони мають бути доповнені прямимрегулюванням з боку держави.19

Вирішальне значення при цьому має те, яківажелі, в який час, і в якому параметричному

19 Циганов С.А. Шляхи підвищення ефективності грошово-кредитного регу-лювання економіки // Фінанси України. - 2000. - №1.

61


співвідношенні використовуються на кожному етапіекономічного розвитку країни.

В той же час, необхідно зазначити, що прямедержавне регулювання, під яким розуміють використанняподатково-бюджетних інструментів, не завжди можепризводити до прямих очікуваних результатів. Мова проте, що не всі податки здатні адекватно виконуватипризначену їм безпосередню функцію розподілу,перерозподілу чи регулювання окремих фінансовихпотоків, з двох причин:

- по-перше, зменшивши один фінансовий потік,податки можуть викликати його перенесення абозміщення на інший неоподаткований абоменшоподаткований напрямок, створивши ефектподаткового заміщення;

- по-друге, зібрані податками кошти, потрапивши вбюджет, можуть не виконати належну їм функціюрозподілу через неадекватне бюджетне регулювання зкон’юнктурних економічних або й політичних причин.

Про це застерігають й О.Завгородна іВ.Тарасевич, наголошуючи, що ототожненняматеріального підґрунтя фіскального регулювання ізбюджетними ресурсами передбачає, що в регулюваннісоціально-економічних процесів безпосередньо задіянібез будь-яких винятків усі бюджетні доходи та видатки.Однак слід визнати, як вони підкреслюють, що не кожнаскладова бюджетних ресурсів може бути використана вролі важеля регулювання.20

Практика регулювання економічнихвзаємовідносин між суб'єктами економіки демонструєдекілька характерних закономірностей:

- по-перше, з усіх форм взаємовідносин в межахтрикутника головних суб'єктів економічної системи –фізичні особи, юридичні особи, держава –найефективнішою є відносини на основі розвиткувільного ринку попиту і пропозиції;

20 Завгородня О.О., Тарасевич В.М. Фіскальні ресурси держави та їх роль вактивізації інвестиційних процесів // Фінанси України. - 2000. - №3. – С.20.

62


- по-друге, державне втручання в системуекономічних взаємовідносин є необхідним дляспрямування економічних ресурсів держави таприватного сектору (матеріально-технічних, наукових,трудових, фінансових) у найбільш рентабельні таперспективні сфери економіки даної країни;

- по-третє, спроби держави надтосоціалізовувати результати економічної діяльностіперерозподілу доходів для вирівнювання доходності всіхпризводить до паразитування найменш ефективнопрацюючих та зниження загальної продуктивності праці;

- по-четверте, в процесі регулюванняекономічних відносин методами податково-бюджетної тагрошово-кредитної політики надмірне зловживання накористь будь-якого із напрямків призводить, рано чипізно, до дисбалансу в стратегічному економічномуланцюгу – прибутковість → заощадження → інвестиції;

- по-п'яте, податково-бюджетна та грошово-кредитна політика повинні мати єдині стратегічніекономічні цілі, які мають бути наперед вироблені іпроголошені з обумовленими періодами їх досягнення;

- по-шосте, різкі зміни напрямків проведення якподатково-бюджетної, так і грошово-кредитної політики,особливо у протилежних за своїми цілями напрямках,дають довготривалі негативні наслідки для економікикраїни. “Уповільненість змін у відносинах власності, убюджетній системі та системі оподаткування, яка є внашій державі, призвела до того, що грошовий сектор єодиноким лідером реформ…Монетарні механізми неможуть компенсувати невміння (або небажання?)прискорювати реформи, в результаті яких і маєсформуватися ліберальне економічне середовище таекономічні агенти, які цивілізовано використовуватимутьпереваги цього середовища.”21

Досвід країн з розвинутою ринковою економікоюпоказує, що основними засадами ефективної економічноїсистеми є: переважаюча приватна власність на засоби21 Ющенко В., Лисицький В. Гроші: розвиток попиту та пропозиції вУкраїні. – К.: Скарби,1998.-С.283.

63


виробництва; вільний вибір виду діяльності на основівласних можливостей та перспективності сферидіяльності; мінімальний бюрократизм формальностей таадміністративних стосунків з державою; державнийпатронаж вільної конкуренції; державне забезпеченнясередовища приватного конкурентного функціонуванняжиттєзабезпечувальних систем економічного організму –енергетичної, транспортної, комунікаційної. М.Мельникзасвідчує переконливий досвід країн, що розвиваються:“Останніми роками… роль урядів… в проведенні реформу більшості латиноамериканських країн… незбільшується, а зменшується, і це є причиною їхніхуспіхів”.22

Поява на світовій економічній арені нових країн,що динамічно розвиваються, була можливою лишезавдяки здатності цих країн знайти і розвинути в себенові (новітні) сфери економіки на основі розробкиновітніх технологій, або ж завдяки вибору вузькоїспеціалізації з виробництва трьох-чотирьох груп товарівдля досягнення найнижчого рівня їх собівартості з метоюїх продажу на світовому ринку.

Стрімкий розвиток країн, що розвиваються, ставможливим завдяки цілісному комплексному підходу припроведенні грошово-кредитної та податково-бюджетноїполітики, які спільно були спрямовані на реалізаціювищенаведених завдань з власної економічноїідентифікації у світовому економічному просторі.

Особливістю економічної ситуації в країнах зперехідною економікою, в тому числі й України, є те, щоці країни стоять перед необхідністю не лише економічної,а й політичної ідентифікації.

Особливо це стосується країн, що виборюваливласну незалежність і стоять перед проблемою побудовивнутрішньої політичної системи і зовнішньополітичногомісця на світовій арені.

Політична система відіграє роль регулювальникаекономічної системи. Д.Чистилін зауважує, що

22 Мельник М. Українські проблеми. – Смолоскип, 1999. – С.670.

64


ефективна політична система, відхиляючись відрівноважних станів, обмежує амплітуду циклічнихколивань економічної системи, стабілізуючипроходження кризових етапів економічного циклу, зодного боку, і стимулюючи зростання виробництва – зіншого.23 Крім цього, економічна ідентифікація країн зперехідною економікою носить дворівневий характер –внутрішньоекономічна ідентифікація з вибору по-перше,типу економічної системи (ринкова, адміністративна,“ринково-адміністративна”), по-друге, моделіекономічного розвитку в рамках однієї із систем, тазовнішньоекономічна ідентифікація з виборюваннявласних економічних позицій на світовому ринку. Тікраїни, які швидше і результативніше пройшли першийрівень (Польща, Словенія, Чехія, Словаччина, Угорщина,країни Прибалтики, Болгарія) вже пройшли етапекономічної стагнації і вийшли на стійкий шляхекономічного росту наближаючись до співтоваристварозвинутих країн.

Ті країни, які застрягли ще на первороднихзасадах вибору шляху свого розвитку (Україна, Росія,Білорусь, Молдова, колишні радянські країни Азії), досівідчувають економічну стагнацію, зубожіння населеннята, чим далі, тим більше відстають від цивілізованогосвіту. В економічній політиці цих країн відчуваєтьсяневиразність цілей, пріоритетів та напрямків розвитку,що відображається в неузгодженості, а часто іпротилежності, використання податково-бюджетних тагрошово-кредитних методів регулювання економічнихвідносин.

Важливим моментом є те, що в Україніподатково-бюджетні та грошово-кредитні відносини нерозглядаються у своєму цілісному взаємозв’язку якскладові елементи відображення єдиного і цілісногоекономічного процесу і, відповідно, тісно взаємозв’язані,хоча й різнофункціональні, взаємозалежні напрямкиєдиної економічної політики. Багато в чому, причиною23 Чистилін Д. Проблеми самоорганізації у перехідній економіці // ЕкономікаУкраїни.- 2000.- №4.-С.50.

65


такого стану неузгодженості двох напрямків єдиноїекономічної політики є надмірна політизаціяекономічного регулювання в Україні. Якщо НаціональнийБанк України, який повноважний проводити грошово-кредитну політику, має певну інституційну незалежність,то Уряд, що є провідником податково-бюджетноїполітики, є постійним інструментом політичної боротьби,політичних перестановок, що завжди, супроводжуєтьсязміною напрямку урядової економічної політики, майжебез дотримання принципів спадковості економічногокурсу.

Тому, в Україні все ще актуальною є проблемацілісного підходу у розробці і реалізації системноїдержавної економічної політики.

Основними засобами проведення економічноїполітики держави є податкові, бюджетні, грошові такредитні важелі впливу на економічні процеси в країні. Впроцесі організації практичної реалізації економічноїполітики їх згруповують за функціональноюспорідненістю характеру впливу на суб'єктів економіки тадержавними органами регулювання на податково-бюджетну та грошово-кредитну.

Податково-бюджетна політика своїмфункціональним призначенням має вплив на сукупнийпопит та пропонування шляхом вилучення частинигрошового потоку через податки та його перерозподілчерез бюджетну систему для досягненнязагальнодержавних економічних цілейінституціонального, соціально-економічного таполітичного характеру.

Грошово-кредитна політика виконує ті жзавдання, але шляхом впливу на сукупний попит іпропонування безпосередньою зміною кількості грошей вобігу і/або їх вартості через кредит, з метоюстимулювання чи стримування економічного росту напевних етапах економічного розвитку.

Тісний зв'язок кількісного і вартісноговідображення результатів економічної діяльності таадміністративного і економічного методів її регулювання

66


породжує об'єктивний взаємний зв'язок податково-бюджетних та грошово-кредитних важелів економічноїполітики. Та цей же зв’язок забезпечує нерозривністьвпливу кожного з напрямків економічної політики назагальну економічну ситуацію і на стан параметрівкожного із напрямків економічної політики.

Це зобов’язує розглядати податково-бюджетнийта грошово-кредитний напрямки економічної політики уцілісності впливів на економіку, а, значить, у цілісностівикористання їх інструментів для бажаних змінекономічних процесів.

Наукове обґрунтування та практичневикористання взаємозв'язку податково-бюджетних тагрошово-кредитних важелів економічної політики маєвизначальне значення для реалізації політикиекономічного зростання України.

67


4. Фіскальні важелі економічної політики.

Податково-бюджетна (фіскальна) політика яксукупність заходів, що здійснюються шляхомрегулювання державного бюджету та системиоподаткування для досягнення зростання національноговиробництва, максимальної зайнятості та мінімальноїінфляції, може проводитися у двох формах:

1) дискретна податково-бюджетна політика, а саме:а) стимулююча податково-бюджетна політика;б) стримуюча податково-бюджетна політика;

2) недискретна податково-бюджетна політика.Дискретна податково-бюджетна політика являє

собою свідоме регулювання податків, державнихзакупівель (держзамовлень) та структури бюджетів зметою зміни реального об’єму національноговиробництва, зайнятості, контролю над інфляцією іприскорення економічного росту.

В залежності від економічної ситуації в країнідискретність податково-бюджетної політики набираєвигляду стимулюючої або стримуючої політики.

Стимулююча податково-бюджетна політика стаєпотрібною в періоди спаду економіки.

Основними важелями її є:1) збільшення державних закупівель;2) зниження податків;3) поєднання першого і другого;4) зміна структур бюджетів, центрального і

місцевих, на користь реального (виробничого) секторуекономіки.

Стимулююча податково-бюджетна політикапотрібна, коли виникає інфляція спровоковананедостатньою пропозицією товарів на ринках (інфляцієюпропозиції).

Стримуюча податково-бюджетна політиканеобхідна, коли в економіці виникає інфляція, викликананадлишковим сукупним попитом (інфляцією попиту).

68


Основними важелями, в такому випадку,виступають:

1) зменшення державних закупівель;2) підвищення податків;3) поєднання першого і другого;4) зміна структур бюджетів, центрального і

місцевих, на користь соціально-культурних секторівекономіки.

Якщо перед економікою стоїть проблемаконтролю над інфляцією, податково-бюджетна політикаповинна орієнтуватись на позитивне сальдо державногобюджету.

Недискретна податково-бюджетна політика єпевною альтернативою, хоча, одночасно, може служитияк додаток до дискретної.

Суть недискретної податково-бюджетноїполітики полягає в тому, що необхідні зміни у величинахдержавних витрат і податків впроваджуютьсяавтоматично.

Важелями недискретної політики є автоматичністабілізатори. Автоматичний стабілізатор – це будь-якаміра, яка має тенденцію збільшувати дефіцитдержавного бюджету (або скорочувати його позитивнесальдо) в період спаду, і збільшувати його позитивнесальдо (або зменшувати дефіцит) в період інфляції безнеобхідності прийняття будь-яких спеціальних рішень збоку політиків.

В частині змін рівня державних закупівельподатково-бюджетна політика впливає найбільше назміну сукупних витрат, тобто на величину сукупногопопиту.

В частині змін податків податково-бюджетнаполітика впливає на величину сукупної пропозиції.

Таким чином, кожна із таких змін або ж їхпоєднання, в рамках проведення податково-бюджетноїполітики, впливає на основне макроекономічнеспіввідношення: рівень виробництва – рівень цін.

В частині змін структур бюджетів, якцентрального, так і місцевих, податково-бюджетна

69


політика може визначати галузеву, соціальну та науково-технологічну спрямованість економічного розвитку країнив цілому та її регіонів зокрема.

Суть податково-бюджетної політики полягає усвідомому втручанні держави в кругообіг товарів ідоходів. Вилучення частини доходів через податки та їхперерозподіл через держзамовлення і соціальні витратидозволяє державі вирішувати завдання, які не може чине хоче вирішувати ринок, тобто його учасники.

Схематично цей процес має такий вигляд.

Схема. Вплив податково-бюджетної (фіскальної) політикина кругообіг доходів.

Як бачимо зі схеми, держава за допомогоюфіскальної політики має три засоби впливу на грошовіпотоки в економіці. По-перше, це податкові платежі, яківилучаються з обігу і дістаються у розпорядженнядержаві. Після цього приходить час розподілу державоюцих засобів і приходять ще два способи втручаннядержави. По-друге, наявні фінансові ресурси держава

70

споживання

збереження

інвестиції

дохо

дису

купн

ий поп

ит

особ

исти

й до

ход

держ

. закуп

івлі

податки

Фізичні особи(громадяни)

Фіскальнаполітикадержави

Юридичні особи(фірми)

субсидії


використовує для забезпечення виконання своїх функційта стимулювання розвитку економіки, що відображаєтьсяу здійсненні державних витрат (закупівель). По-третє,іншу частину засобів держава використовує дляздійснення своїх соціальних зобов’язань у виглядісоціальних витрат (субсидій) — освіта, медицина,культура, соціальні гарантії та ін. Аксіоматичним єтвердження про те, що, вилучаючи за допомогоюподатків певну частину доходів економічних суб’єктів,можна стимулювати або стримувати їх діяльність увідповідних напрямках, а отже, регулювати соціально-економічні процеси в країні. При цьому, А.М.Соколовськазазначає, що лише зміни в суспільно необхіднихфункціях держави мають спричиняти зміни в податковійсистемі країни. Це, в свою чергу, за А.М.Соколовською,дозволяє говорити про закон обумовленості податківобсягом суспільно необхідних функцій держави.24

Стягуючи податки та здійснюючи соціальнівиплати, держава впливає на величину особистогонаявного доходу, що має такий вираз:

ОНД = НД – П + СВ

де ОНД – особистий наявний доход;НД - національний доход; П – податки;СВ - соціальні виплати; звідки:

ОНД = НД – ЧП

де ЧП – чисті податки.

Чисті податки зменшують особистий наявнийдоход — суму, яка реально залишається у споживачівдля здійснення своїх витрат, а значить, для формуванняспоживацького та інвестиційного попиту. Це - так званийнепрямий вплив держави на сукупний попит. Аледержава здатна впливати на сукупний попит і24 Соколовська А.М. Податкова система України: теорія та практика станов-лення. - К.: НДФІ, 2001. - С.78.

71


безпосередньо, здійснюючи витрати, необхідні длявиконання своїх функцій — оборони, внутрішньогоправопорядку, управління, охорони природи, науки,розвитку економіки та ін.

Держава виступає окремою складовою, щоформує сукупний попит:Сукупний попит = споживацький попит + інвестиційнийпопит + попит держави, або у вигляді відповіднихсимволів:

AD=C+I+G

Звичайно, існує ще одна складова сукупногопопиту — чистий експорт, або різниця між експортом таімпортом товарів у зовнішньоторговельних операціях.Тому повна формула сукупного попиту має такий вигляд:

AD=C+I+G+X-Q,

де, Х - експорт товарів, Q - імпорт.

Вплив держави на зовнішньоекономічну сферу єще одним непрямим методом впливу на сукупний попит.

Безумовно, важливою складовою податково-бюджетної політики є бюджетне регулювання. Якзазначає В.М Іванов, розвиток економічних відносин вумовах переходу до ринку, їх зміцнення і вдосконаленняпотребують підвищення ролі бюджету як системиекономічних відносин розподілу і перерозподілунаціонального доходу через державні фінанси. Прицьому, за твердженням В.М.Іванова, не можна забувати,що бюджет не тільки виконує розподільчі функції, а йбере активну участь у створенні фінансових ресурсівдержави.25

Державний бюджет визначає те, які витратибуде здійснювати держава в наступному році, які товари і

25 Іванов В.М. Бюджетна система. - К.: МАУП, 1999. - С.29.

72


послуги буде купувати, які соціальні виплати будездійснювати, які галузеві пріоритети буде сповідувати.

При цьому, пріоритетність не повинна означатиполітично домовленого субсидування. За твердженнямВ.Симоненко, для реального поліпшення фінансово-економічної ситуації доцільно зосередити увагу і зусилляне на субсидуванні чи виборі “переможців” та їх захисті, ана створенні конкурентного середовища, яке надає всімвиробникам рівні шанси на успіх – тобто назапровадженні в практику стратегіїконкурентоспроможності.26

Крім того, надзвичайно важливим є те, чидержава буде витрачати відповідно до своїх доходів, чиїї витрати будуть перевищувати можливості, або ждоходи перевищуватимуть державні витрати.

Досвід успішних польських реформ вчить, що уміркуваннях над бюджетом придатним є просте правило:сукупні видатки варто визначати не шляхом простогододавання потреб різних галузей, а лише за допомогоювизначення можливостей реального фінансування, і тоза умови, що величина податків не загальмує розвитку.

Визначення видатків, згідно з існуючимипотребами, неминуче призведе до велетенськогодефіциту, а то й до стрімкої інфляції, яка зжере реальнувартість виділених сум, а економіку доведе до кризи.27

Для економіки дуже важливо, чи має місцебюджетний дефіцит, бюджетний надлишок чи нульовийдефіцит.

Витрати > доходи = бюджетний дефіцитВитрати < доходи = бюджетний надлишок (профіцит)

Якщо прийняти до уваги, що витрати дорівнюютьсумі державних закупівель товарів і послуг плюсзагальний об’єм соціальних витрат, а чисті податки – це

26 Симоненко В. Удосконалення фінансово-економічної бази бюджетівУкраїни // Економіка України. - 2000. - №3. – С.33.27 Бальцерович Л. Свобода і розвиток: економія вільного ринку. – Л.: Львів,2000. – С.188.

73


сума податкових надходжень мінус соціальні витрати, тобюджетний дефіцит отримує такий вимір:

Бюджетний дефіцит = державні закупівлі – чистіподатки

Наявність бюджетного дефіциту, надлишку, абонульового дефіциту залежить як від політичних рішень,так і від економічної доцільності (необхідності) взалежності від стану економіки. Важливе значення маєте, як фінансується бюджетний дефіцит, або яквикористовується бюджетний надлишок. Місце тавеличина фінансових вливань або витоків значноюмірою впливають на весь грошовий потік.

Предметом дискусії є те, який із способів впливуна грошові потоки є для держави ефективнішим: прямийвплив – через державні закупівлі чи непрямий – черезсистему оподаткування і соціальні виплати. При цьомуслід зазначити, що система оподаткування є домінуючоюв регулюванні фінансових потоків, адже податковасистема повинна забезпечити оптимізацію розподілу іперерозподілу національного доходу.28

При цьому важливим є зниження загальногоподаткового тиску, а воно, в свою чергу, вимагаєскорочення державних витрат, принаймні – на першихстадіях змін. Скорочення витратної частини бюджету,констатує відомий вітчизняний фахівець А.С.Філіпенко,це ключ до оптимізації податкової системи і принциповоїзміни акцентів у фіскальній політиці – від пригніченнявиробництва до його пожвавлення і зростання.29 Такезавдання можна, частково, вирішити зміною фіскальногопріоритету в податковій політиці на регуляторний.“Велике значення має регуляторна функція податковоїполітики, суть якої полягає в тому, щоб спрямовуватипотоки інвестицій в ті сфери економіки, які є:

28 Єпіфанов А.О., Сало І.В., Дяконова І.І. Бюджет і фінансова політикаУкраіни – К.: «Наукова думка»,1997, - С. 88.29 Філіпенко А.С. Економічний розвиток цивілізації. – К.: «Знання», 2000. –С.156.

74


недостатньо розвиненими, не можуть функціонувати безмодернізації технологій, потребують створення сучасноїінфраструктури, інформатизації, системи управління.”30

Важливе значення для економічного розвиткумає структура бюджетів, як центрального, так імісцевого, а також система взаємовідносин між ними.Особливо це суттєво в умовах перехідної економіки,коли існує проблема обмежених фінансових ресурсів тазміни принципу їх розподілу.

Зміна принципу фінансового розподілу є, длядержави, важким і вкрай необхідним процесом, бо, якпідкреслює Н.Гончарова, на відміну від командно-адміністративної системи, в якій застосовуєтьсядирективне планування, в ринковій системі, що зберігаєдержавний сектор, але базується наприватновласницьких відносинах, макроекономічнепланування приймає форму індикативного, тобторекомендаційного. Прямим завданням плану, за їїтвердженням, є координація використання державнихресурсів.31 Від того, як ці обмежені ресурси будутьвикористовуватись, в яких співвідношеннях, які сфериекономіки будуть обрані пріоритетними, і якою буде“черговість пріоритетів” залежить швидкість таефективність економічних перетворень. І.В.Розпутенковірно наголошує на тому, що певною мірою державнівидатки сприяють економічному зростанню, аленасправді важливий не їх обсяг, а структура... У центріуваги, на його погляд, повинні бути відмінності міжвидатками, що мають продуктивний і непродуктивнийхарактер.32 В умовах великої частки державного тазмішаного сектору в економіці, як сьогодні в Україні,

30 Новак А.Я. Податкова політика як регулятор іноземних інвестицій. // Зов-нішньоекономічна політика України… / Матеріали ІІІ НПК УАЗТ, 26 травня2000 р. – С.123.31 Гончарова Н. Державне регулювання економіки: індикативне плануванняу Франції // Економіка, фінанси, право. - 1999. - №12. – С.32.32 Розпутенко І.В. Державні видатки в перехідних економіках. – К.:УАДУ. –1998. – С.30.

75


проблеми структури бюджету та взаємовідносин змісцевими бюджетами стають особливо гострими.

Дискретність податково-бюджетної політикиполягає в тому, що держава ситуативно впливає нагрошові потоки, реагуючи відповідно до певноїекономічної ситуації за допомогою економічних рішеньполітиків.

Як вже зазначалось, основними важелями впливудержави на економічні процеси є державні витрати(закупівлі), система оподаткування та структурабюджетів всіх рівнів.

Державні (урядові) витрати (закупівлі) маютьпрямий і безпосередній вплив на сукупний попит.Система оподаткування впливає на сукупний попитнепрямим чином, за рахунок зміни доходу, щозалишається після сплати податків і через це – змінаспоживання. Але треба розуміти, що можливості системиоподаткування є об’єктивно обмеженими. Один зпровідних українських спеціалістів з державних фінансівО.Д.Василик погоджується з думкою про те, що високачастка податків у валовому внутрішньому продукті – цесильнодіюча отрута для економічного зростання.33 А цеозначає, що часто бажання держави виявляютьсябільшими за реальні можливості. Тоді ціноюзадоволення бажань виступає бюджетний дефіцит.

При заданій величині дефіциту державногобюджету його стимулююча дія на економіку будезалежати від методів фінансування цього дефіциту.Відповідно: при заданій величині бюджетного надлишкуйого дефіцитний вплив залежить від того, як він буделіквідовуватись.

Існує два відомі способи фінансування дефіцитубюджету:

I. Позики. Залежно від місцезнаходженняпозикодавця позики можуть бути двох видів:

1) внутрішні позики, які можливі з двох джерел:

33 Василик О.Д. Державні фінанси України. – К.: Вища школа, 1997. – С.69.

76


а) позики у населення; б) позики у вітчизнянихпідприємств (резидентів).

Якщо уряд виходить на грошовий ринок ірозміщує на ньому свої позики (шляхом продажу ціннихпаперів – ОВДП), він вступає в конкуренцію з приватнимипідприємцями за фінансові ресурси. Додатковий попитна фінансові засоби викличе ріст рівня процентноїставки. Інвестиційні витрати обернено пропорційні доставки процента. Звідси, урядові позики призводять допідвищення рівня ставки проценту і, таким чином, будуть“виштовхувати” деякі витрати інших інвесторів;

2) зовнішні позики, також з двох джерел: а)позики у зарубіжних компаній (нерезидентів); б) позики уміжнародних фінансових організацій. Позики узарубіжних компаній здійснюються через механізмоблігацій уряду (ОВДП).

На сьогоднішній день найбільшими кредиторамиУкраїни є міжнародні фінансові організації (МВФ, СБ,ЄБРР та ін.). Останній вид позик здійснюєтьсябезпосередньо урядом України і носить, як правило,характер цільового призначення.

В цілому, перевагами позик є те, що вони нероздувають інфляцію, але при неправильному їхвикористанні стають важким тягарем у майбутньому.Саме таке явище переживає сучасна економіка України.

II. Створення грошей є другим методомфінансування дефіциту бюджету. Емісія нових грошейможе запобігти «виштовхуванню» приватних інвестицій.

Витрати можуть збільшуватись, не здійснюючинегативного впливу на інвестиції і споживання. За своїмхарактером, створення нових грошей є, по суті, більшстимулюючим способом фінансування дефіцитнихвитрат.

Небезпека емісійного методу полягає увизначенні об’ємів необхідної емісії.

Якщо величина емісії перевищить потребиекономіки (товарне забезпечення), це неодмінно викличенадмірну інфляцію і весь наступний ланцюг проблем.Монетарист В.Пинзеник констатує той факт, що

77


зростання споживчих цін, різке зниження курсунаціональної валюти є індикатором, сигналом,термометром для хворої економіки.34

Викликаний надлишковою грошовою масоюпопит, спричинивши інфляцію, вимагає від державифіскальних дій на формування бюджетного надлишку –профіциту. Тобто, уряд, в такому випадку, повиненподбати про те, щоб державні витрати були меншими заподаткові надходження. Але антиінфляційний ефекттакого бюджетного надлишку залежить від того, як урядбуде його використовувати. Тут є два варіанти поведінки.

I.Погашення боргів. Уряд може використатинадлишкові засоби для погашення своїх боргів, яквнутрішніх, так і зовнішніх. Ця міра може знизитиантиінфляційний вплив бюджетного надлишку.Викуповуючи свої боргові зобов’язання у населення,уряд передає свої надлишкові податкові надходженняназад на грошовий ринок, викликаючи падіння ставкипроценту і стимулюючи, таким чином, інвестиції іспоживання.

II. Вилучення з обігу. Іншим методом можедосягти більшого антиінфляційного ефекту свогобюджетного надлишку просто за рахунок вилучення цихнадлишкових сум, призупинивши їх подальшевикористання.

Вилучення надлишку означає, що урядвилучає купівельну спроможність в певних розмірах іззагального потоку доходів і витрат і утримує її. Якщонадлишкові податкові доходи таким чином невливаються знову в економіку, то зникає можливістьвитрачання будь-якої частини бюджетного надлишку.Тобто, ці засоби не створюють інфляційної дії, яка бпротидіяла дефляційному виливу надлишку.

Дискусійною залишається проблема: що маєперевагу в покритті інфляційних кризових явищ –державні витрати чи податки. Вибір між тим, чим кращеманіпулювати – державними витратами чи податками,34 Пинзеник В.М. Коні не винні, або Реформи чи їх імітація. – К.:«Академія», 1998. – С.19.

78


тягне за собою вибір між розширенням державногосектору в економіці чи, навпаки, його скороченням.

Ряд економістів вважають, що державний секторпотрібно розширяти для того, щоб компенсуватирізноманітні недоліки ринкової системи і рекомендуютьрозширення сукупних витрат в період спаду за рахунокросту державних закупівель і обмеження сукупних витратв період росту інфляції за рахунок підвищення податків.

Група економістів пропонує використовуватипринцип “підвищення” – підвищення держзакупівель вперіод спаду і підвищення податків в період ростуінфляції. Не важко зрозуміти, що підвищення ролідержави в економічних процесах неминуче будепризводити до росту державного сектору в економіці.

Так, деякі вітчизняні економісти вважають, щонаціональна економіка не є ідеальним об’єктомсаморегулювання через відсутність у ній достатніхпередумов для самоактивізації процесівкапіталотворення на засадах ліберальних підходів, і це єнайвагомішим аргументом на користь того, що провіднимсуб’єктом регулювання в ній повинна стати держава.35

Інша група вітчизняних економістів має позицію,яка притаманна більшості західних експертів, вважаючинавпаки, що державний сектор неефективний,виступають за ріст сукупних витрат в період спаду зарахунок зниження податків, а в період росту інфляціїпропонують скорочення сукупних витрат за рахунокзниження державних витрат. Їх аргументом, і доситьвагомим, є те, що державне втручання, на жаль,набагато частіше шкодить розвиткові економіки, аніжсприяє, що шкідливе для економіки регулювання, окрімусього, полегшує досягнення короткочасних політичнихпереваг.36

Третя група економістів займає, певною мірою,“центристську” позицію, будучи переконаними в тому, що

35 Завгородня О.О., Тарасевич В.М. Фіскальні ресурси держави та їх роль вактивізації інвестиційних процесів // Фінанси України. - 2000. - №3. – С.19.36 Бальцерович Л. Свобода і розвиток: економія вільного ринку. – Львів,2000. – С.186.

79


на сучасному етапі розвитку вкрай важливим інеобхідним є симбіоз і гнучке поєднання ринкового тадержавного регулювання економіки при тому, щоабсолютизація та гіперболізація як ринкової, так ідержавної компонент в економічній системі рано чи пізноведуть до стагнації, а згодом – і до занепадугосподарства.

Мистецтво економічної політики, на думкуекономістів-центристів, і полягає саме у гнучкому танесуперечливому поєднанні ринкових та державнихпідойм регулювання. Водночас їх структура та питомавага не є чимось раз і назавжди незмінним: це – речідинамічні, вони можуть змінюватися під впливомекономічних, політичних, міжнародних, соціальних,екологічних, ментальних та ряду інших факторів.37

Отже, важливо зазначити, що активнаподатково-бюджетна політика, спрямована настабілізацію та розвиток економіки, може спиратись як нарозширюваний, так і на скорочуваний державний сектор.

Важливим є не так об’єми застосуваннядержавного виробництва, як його місце, вид і значеннясаме на певному етапі економічного розвитку країни.

При цьому, напевне, ефективнішим методомвикористання державних підприємств є їх співучасть взмішаній формі у корпоративних відносинах зприватними підприємствами, які відзначаються, якправило, вищою продуктивністю праці, економнішимвикористанням ресурсів та гнучкішим і ефективнішимменеджментом.

Поєднання цих переваг приватного сектору тасировинних, виробничих, комунікаційних і дозвільнихпереваг державного сектору здатне сформувативисокопродуктивний гібрид ресурсно-виробничо-збутовоїмоделі підприємництва змішаної форми власності.

Такі моделі можуть значно полегшити швидкість,об’єми і цільове використання політики державних

37 Галиця І. Деякі аспекти економічної політики на сучасному етапі // Еко-номіка України.-2000. -№4. - С.40.

80


закупівель в системі дискретної податково-бюджетноїполітики.

Окрім цього, поєднання у виробничихорганізаційно-правових формах державної і приватноївласності, а значить, державних інтересів і приватнихмотивів, сформує природні сприятливі передумови дляоб’єктивно необхідного поєднання ринкових ідержавнорегуляторних методів економічної політики вкраїні. – Це своєрідний подвійний симбіоз поєднаннявільних ринково-приватних та державних регуляторно-контролюючих мотивів і інтересів, які природньозакладені в основі самого економічного процесу.

Складові дискретної податко-бюджетної політикидіють таким чином:

Таблиця. Принцип дії стимулюючої тастримуючої видів податково-бюджетної політики.

Стимулююча податково-бюджетна політика

Стримуюча податково-бюджетна політика

Проблема: економічнийспад або повільний ріст

Стимулююча податково-

бюджетна політика:Зростання держ.

закупівельЗниження податків або

поєднання першого з другимБільш висока ставка

процентуЗбільшений зовнішній

попит на нац. валютуПодорожчання

національної валютиСкорочення чистого

експорту

Проблема: інфляція

Стримуюча податково-

бюджетна політика:Зменшення держ.

закупівельЗростання податків або

поєднання першого з другимБільш низька ставка

процентуЗнижений зовнішній попит

на національну валютуЗнецінення національної

валютиЗбільшення чистого

експорту

Окрім ситуативних податково-бюджетних дій,держава має у своєму арсеналі деякі економічні

81


механізми, які діють автоматично, і вносять зміни увідносні рівні державних витрат і податковихнадходжень.

Це так звані автоматичні стабілізатори –механізми в економіці, дії яких автоматично зменшуютьреакцію валового національного продукту на змінусукупного попиту без необхідності прийняття додатковихрішень зі сторони політиків.

Головними автоматичними стабілізаторами євиплати по безробіттю і пропорційний податок надоходи.

Так, податок на доходи фізичних осіб маєпрогресивні ставки і в міру росту чистого національногопродукту дає пропорційний приріст податковихнадходжень.

Більше того, по мірі росту ЧНП і росту об’ємузакупок товарів і послуг будуть збільшуватисьнадходження від податку на прибуток підприємств,акцизів. І, аналогічно, зростає величина податків назарплату по мірі того, як під час економічного підйомустворюються нові робочі місця.

У випадку падіння ЧНП податкові надходження відвсіх цих джерел будуть зменшуватись.

Трансфертні платежі мають протилежнутенденцію.

Виплати по безробіттю, виплатималозабезпеченим, різного виду субсидії зберігаються(скорочуються) під час економічного підйому і зростаютьв періоди спаду виробництва.

Якщо відбувається щось, що призводить дозростання безробіття, то безробітні, отримуючи виплати,не будуть різко знижувати свої витрати, як вони змушенібули б зробити, якби виплат по безробіттю не було.

Таким чином, падіння сукупного попитувідбувається м’якше. Автоматичні стабілізаториволодіють двома відмінними характеристиками.

По-перше, пом'якшуючи наслідки зміни сукупногопопиту вони, водночас, допомагають стабілізувативипуск продукції.

82


По-друге, вони діють автоматично. Вони не потребують того, щоб будь-хто

вирішував, коли їм слід вступати в дію. Не потрібно приймати спеціального рішення для

того, щоб прогресивний податок на доходи аботрансфертні платежі пом’якшували реакцію економіки нашок.

Прогресивна податкова ставка вже одним своїміснуванням сприяє стабілізації випуску продукції, асоціальні виплати по безробіттю та малозабезпеченимне допускають різкого падіння сукупного попиту.

Механізм дії автоматичних стабілізаторів графічномає такий вигляд:

Графік . Механізм дії автоматичних стабілізаторів.

Державні витрати (Т) вважаються заданими і незалежними від ЧНП, витрати затверджуються ВерховноюРадою на фіксованому рівні.

83

чистий національний продукт, млрд.грн

ЧНП3ЧНП2ЧНП1

автоматичний стабілізатор-трансферні платежі

Державні доходи та витрати, млрд.грн

автоматичний стабілізатор-прогресивна податкова ставка

G

T

надлишок

дефіцит


Верховна Рада визначає величину податковихставок, але не в змозі визначати величину податковихнадходжень, які коливаються у тому ж напрямку, що ірівень ЧНП, якого досягає економіка.

Прямий зв’язок податкових надходжень і ЧНПзафіксовано на висхідній лінії G.

Економічне значення цих прямих взаємозв’язківміж податковими надходженнями і величиною ЧНПнабирає особливого значення, оскільки:

1. Податки являються витоком або втратоюпотенційної купівельної спроможності в економіці.

2. З точки зору стабільності бажано збільшитиоб’єми вилучень в періоди, коли економіка рухається вінфляційному напрямку. Величина вилучень купівельноїспроможності має бути мінімізована в періодсповільненого росту.

Таким чином, система автоматичнихстабілізаторів створює деякий елемент стабільності векономіці, автоматично викликаючи зміни у податковихнадходженнях і, відповідно в державному бюджеті, якіпротидіють як інфляції, так і безробіттю.

Тобто, по мірі росту ЧНП в період процвітанняподаткові надходження автоматично зростають і –оскільки вони являють собою вилучення ресурсів –стримують економічний підйом і формують тенденцію доліквідації дефіциту бюджету і створення бюджетногонадлишку.

Коли ЧНП скорочується в період спаду, податковінадходження автоматично скорочуються, і цескорочення пом’якшує економічний спад.

Провідні американські економісти вважають, щочерез розвиток автоматичних стабілізаторів картинарозвитку економічного циклу стала іншою: економічніспади стали більш короткі і легкі, автоматичністабілізатори зменшують негативний вплив шокусукупного попиту на рівень випуску продукції і, такимчином, допомагають уникнути економічних спадів,

84


автоматичні стабілізатори зменшують коливання об'ємуВНП в обох напрямках.38

Пол Хейне, визначаючи роль автоматичнихстабілізаторів, твердить, що автоматичні приростидоходів часто діють як стабілізатори, які компенсуютьколивання доходів і, відповідно, коливання приватнихвитрат. Він узагальнює, що автоматична фіскальнаполітика сприяє стабілізації, оскільки вона послаблюєзалежність споживацьких доходів від інвестиційних, аколи особисті доходи послаблюють чутливість доколивань виробництва, то це послаблює кумулятивнусилу різного роду порушень, дестабілізуючих економіку.Автоматична фіскальна політика, таким чином, виконуєроль амортизатора і сприяє більш “плавному” розвиткуекономіки.39

Однак, автоматичні стабілізатори не здатніскорегувати небажані зміни рівноважного ЧНП. Все, щоздатні робити автоматичні стабілізатори – цеобмежувати розмах або глибину економічних коливань.

За оцінками, на сьогоднішній день в СШАавтоматичні стабілізатори в стані зменшувати коливаннянаціонального доходу приблизно на третину.40

Для полегшення розуміння впливу податково-бюджетної політики на економіку економісти ввелипоняття бюджету з припущенням повної зайнятості.

Бюджет повної зайнятості показує, якими були ббюджетні дефіцити або надлишки, якби економікафункціонувала при повній зайнятості впродовж року.

Дані про бюджет повної зайнятості говорять, щоякби в економіці мала місце повна зайнятість, то мали бмісце і бюджетні надлишки.

Структурний дефіцит означає, що податковінадходження були б менші, ніж державні витрати, навіть

38 Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. – М: Дело, 1998. – С.528.39 Хейне Пол. Экономический образ мышления. – М.: Новости, 1991. –С.602.40 Бровкова Е.Г., Продиус И.П. Финансово-кредитная система государства. –К.: Сирин, 1997. – С. 117.

85


якби економіка досягла рівня виробництва при повнійзайнятості.

Бюджет повної зайнятості може мати значнийдефіцит, що означає необхідність проведеннястимулюючої фіскальної політики.

Але поєднання майже повної зайнятості істимулюючої фіскальної політики може не торкнутисьінфляції попиту.

Однією з важливих причин може бути негативнийчистий експорт.

Зменшуючи сукупні витрати на внутрішній ЧНП,негативний чистий експорт може частково погаситистимулюючу дію дефіциту бюджету повної зайнятості.

Щоб дізнатися, яким чином податково-бюджетнаполітика буде впливати на сукупний попит – в сторонуйого розширення чи, навпаки, зменшення, требарозглянути “зміну” стану бюджету повної зайнятості.

Ріст дефіциту бюджету повної зайнятості (абоскорочення бюджетного надлишку), зумовлений,наприклад, більш низькими податковими ставками абозбільшеними державними витратами, означає прирістсукупного попиту, і, відповідно, буде мати позитивнийвплив на випуск продукції. І, навпаки, зменшеннядефіциту бюджету повної зайнятості означає скороченнярівня сукупного попиту і зниження випуску продукції.

Якщо бюджет повної зайнятості залишаєтьсянезмінним, то податково-бюджетна політика, в цілому, неспричиняє ніякого впливу на сукупний попит.

Але в реальній економіці стану бюджету повноїзайнятості не існує і не може існувати.

Тому, насправді, зміна податкового навантаженняі державних витрат впливає на сукупний попит з певноюкореляцією, характер якої залежить від багатьохфакторів: структура попиту і цільова спрямованістьдержавних витрат; ступінь, вид, швидкість і тривалістьподаткових змін та кон’юнктура ринків; характер,соціальний рівень, галузевість і територіальністьзайнятості; еластичність зміни витрат до зміни попиту;ступінь ефекту податкового заміщення; характер і

86


еластичність взаємного впливу механізму «витрати-попит-заощадження» та ін.

Головним питанням при проведенні податково-бюджетної політики, як ручного так і автоматичногорегулювання, є питання доцільності втручання векономічні процеси в кожному конкретному випадку таприйнятності такого втручання для суспільства. – ВУкраїні, сьогодні, лише формується суспільне відчуттявідповідальності і необхідності контролю за витрачаннямдержавою бюджетних коштів. Українці починаютьусвідомлювати себе платниками податків, за чиї грошіфінансується державний сектор і державні витрати.

З роками таке підвищення економічної свідомостігромадян буде лише зростати, що, безумовно, будесприяти і підвищенню ефективності використаннядержавних ресурсів.

Державне втручання - це конкретизовані державнівитрати з бюджетів, які формуються загальнимивнесками всіх платників податків. – Більшість податків немають прямої спрямованої статті використання вбюджетах країни.

А це значить відповідальність укладачівдержавного і місцевих бюджетів та розпорядниківбюджетних коштів за доцільність і ефективність їхвикористання.

Німецький економіст Ш.Бланкарт зауважує, щозавдання вчених-фінансистів полягає в розробціефективних і водночас прийнятних для більшостігромадян варіантів вирішення проблем, що виникаютьпри державному регулюванні економічних процесів.41

При цьому, не останнє значення тут має не думкавчених, а бажання політиків задовольняти свої амбіції таприхильність своїх виборців, що може не відповідатиреальним потребам економіки та її розвитку.

Це грані, з якими потрібно рахуватись постійно,при будь-якій системі влади, при будь-якій економічніймоделі.41 Бланкарт Шарль. Державні фінанси в умовах демократії. – К.: Либідь,2000. – С.95.

87


При цьому, необхідно усвідомлювати, що свободадій економістів і політиків обмежена факторами, що вжебули вказані раніше, а саме: політичною доктриноюдержави (влади), нормами Державного Права, системоюсоціальних зобов'язань.

Такі політико-юридично-соціальні обмеженнячасто завдають великого клопоту відповідальним особамта інституціям, які реалізують владні економічніповноваження – можливості звужуються зобов’язаннями.

Практично це виглядає як податкові рамки, замежі яких влада не може вийти, ризикуючи отриматимасове незадоволення платників податків, тобторизикуючи своїм переобранням.

А також як бюджетні політичні і соціальнідомовленості, невиконання яких може призвести довтрати політичних союзників та, знову ж таки, довіригромадян.

Найбільше це стосується соціальних статейбюджетних витрат і витрат позабюджетних фондів, якілобіюються соціально-орієнтованими політичнимисилами, а також галузевих програм розвитку, якілобіюються, як правило, впливовими бізнесовимигрупами, що можуть бути представленими у різнихполітичних силах та тимчасових політичних проектах.

Національне і міжнародне законодавство тавнутрішні і міжнародні економічні і політичні угодистворюють межі того поля, на якому може діяти владнавертикаль при проведенні економічної політики в цілому,та податково-бюджетної її складової зокрема.

Отже, податково-бюджетні важелі економічноїполітики держави, розпорядником яких є Уряд, можутьбути використані для впливу на економічні процеси вкраїні, виходячи з національного економічного курсу, та зврахуванням існуючих об’єктивних і суб’єктивнихобмежувальних факторів політичного, правового,соціального, бізнесового та внутрішнього і зовнішньогозагальноекономічного характеру.

88


Підсумовуючи, функції, цілі, інструменти та типиподатково-бюджетної політики можна наочно їїзобразити у вигляді такої схеми:

Схема. Схематичне зображення податково-бюджетної політики42.

42 Протас В.Ф. Макроэкономика: структурно-логические схемы. – М.: Банкии биржы, ЮНИТИ, 1997. –С.158.

89

Основні типи

Податково-бюджетна політика

Система регулювання економіки за допомогою державних видатків та податків

Вирівнювання коливань економічного циклуСтабілізація темпів економічного ростуДосягненння високого рівня занятостіЗниження темпів інфляції

Основні цілі

Державні видаткиПодатки

Основні інструменти

Дискретна податково-бюджетна політика

Недискретна податково-бюджетна політика

Активна податково-бюджетна політика

Пасивна податково-бюджетна політика

Свідоме маніпулювання податками та державними

видатками

Автоматична зміна податків та державних

видатків


5. Монетарні важелі економічної політики.

Грошово-кредитна (монетарна) політика є, окрімфіскальної політики, іншим головним елементомекономічної політики держави. Вона складає ту частинуекономічної системи, яка відповідає за грошовий обіг таобмін грошима.

Економісти вважають, що гроші є одним зосновних феноменів економічного життя суспільства, щосприяє встановленню реальних зв’язків міжгосподарюючими суб’єктами держави.43

Спершу форми грошей набували різні товари, їхелементи, речі — по-різному на різних територіях.Перетворення грошей відбувалось таким чином:товари → срібло → золото → паперові гроші → чеки →електронні гроші.

Перетворенням піддаються і функції грошей. Відомий український економіст А.Гальчинський

звертає увагу на те, що в процесі розвитку грошовихвідносин відбуваються не лише ускладнення наявнихфункцій, але й поява нових і відмирання старих. У цьому,на його думку, відображається загальна діалектикарозвитку грошових відносин, принцип їхнього історизму.44

Варто додати, що грошам наділяють і певнусоціально-політичну характеристику. Так, перший міністрфінансів незалежної України В.І.Кравченко підкреслює,що гроші – то є символ нації. Сильні гроші – сильнанація. Сильна нація – сильна держава.45

Протягом досить тривалого історичного періодувартість грошей ототожнювалась із їхнім золотимзабезпеченням, що значною мірою ототожнювалобагатство країни із величиною її золотого запасу.

43 Стельмах В.С., Єпіфанов А.О., Гребеник Н.І., Міщенко В.І. Грошово-кре-дитна політика в Україні. – К.: Знання, 2000. – С.15.44 Гальчинський Анатолій. Теорія грошей. - К.: Основи,1998, С. 72.45 Кравченко В.І. Грошова реформа в Україні і особливості становленнянаціональної грошової системи. / Матеріали НПК в НДФІ, 23-24 травня1996. – С.54.

90


Але в другій половині ХХ ст. економістипереконались у безпідставності такої залежності ідовели, що купівельна спроможність грошей можезмінюватись без усякого зв’язку із золотим запасомкраїни.

Сьогодні купівельна спроможність грошейпорівнюється з вартістю “споживчого кошика”, який являєсобою набір найнеобхідніших для життя товарів і послуг.

Не дивлячись на це, золото й сьогодні єнайнадійнішою і найбажанішою формою виразубагатства. Це відбувається ще й тому, що склад«споживчого кошика» для кожного споживача єіндивідуальним, та й продемонструвати всю йогоповноту неможливо, і обміняти на інші матеріальніцінності важко.

В той самий час, золото та інші дорогоцінності єзагальноприйнятим критерієм матеріального стану ілегко піддається обміну чи продажу практично у всіхкуточках світу і за приблизно однаковою міновоювартістю.

Гроші розвиваються не лише за своєю формою, ай за своїми функціями.

Розвиток функцій грошей є безперервнимпроцесом, і на сучасному етапі стимулюється розвиткомкредитних відносин, які, у розвинутих країнах, вже давнопереважили передоплатні та фактологічнооплатніміжгосподарюючі відносини. А.А.Чухно дає вичерпнуоцінку значенню кредитних відносин у розвитку функційгрошей в економіці, зазначаючи, що кредитні засобиобігу стали “загальним товаром”, який функціонує якреальні гроші і виконує класичні грошові функції. Вінвважає, що було б великою помилкою не бачити, щосучасні гроші характеризують якісно новий етап їхеволюції і тому мають якісно нові риси в своїй природі,сутності, безпосередньо в функціях, основу яких складаєрух позичкового капіталу як якісно нове явище впорівнянні з таким специфічним грошовим товаром, якзолото. Ця обставина знайшла відображення і в розвитку

91


функцій сучасних грошей.46 Таким чином, відбувсярозвиток кредиту як форми оплати, що поступовоперейшов у розвиток кредитних відносин як функціїсамих грошей.

Функції грошей можуть виконувати й деякі цінніпапери. Залежно від ступеня ліквідності цих фінансовихактивів економісти розуміють їх як різні форми грошей іподіляють за означеннями. У різних країнах цей поділвідрізняється, але схожий за принципом побудови –ступенем ліквідності фінансових активів.

У фінансовій системі США використовується поділгрошей за означеннями М1, М2, М3, L.47 Відповідно дотакого поділу:

М1 – готівка + всі види чекових депозитів, а саме:1)готівка поза банками; 2) чекові рахунки або депозитидо запитання; 3) національні рахунки, рахунки завтоматичною очисткою, рахунки автоматичногоперерахування коштів; 4) дорожні чеки.

М2 – М1 + подібні до чеків активи + іншівисоколіквідні активи: 1) депозитні рахунки грошовогоринку; 2) цінні папери грошового ринку; 3) ощаднідепозити; 4) дрібнономінальні терміноводепозитнісертифікати; 5) банківські угоди про продаж активів іззворотнім викупом наступного дня; 6) євродолари іззворотним викупом наступного дня.

М3 – М2 + менш ліквідні активи:1)крупнономінальні терміноводепозитні сертифікати;2)банківські угоди про зворотній викуп цінних паперів;3)євродолари із зворотнім викупом в обумовленийтермін.

L – М3 + високоліквідні цінні папери, а саме:1)короткотермінові цінні папери казначейства;2)комерційні папери (прості та переказні векселі, чеки,депозитні сертифікати); 3) ощадні облігації; 4) банківськіакценти.

46 Чухно А.А. Концепція сучасних грошей: природа і розвиток // Економіка іуправління. - 1999. -№2. - С1247 Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. – К.: Основи, 1997. –С.16.

92


Тут слід зазначити, що категорію L не завждивідносять до виду грошей. До неї входять цінні папери,що по суті вже не є грошима, але при виконанні певнихумов можуть ними стати.

Згідно фінансової системи Великобританіїрозрізняють означення грошей, М0, NIBM1, М1, М2, М3,М3с, М4, М4с, М5.

Їх групують у дві категорії: гроші у вузькому тагроші у широкому розумінні. Гроші у вузькому розумінні --М0, NIBM1, М1, М2 – до цієї групи входять активи, щовикористовуються як засіб обігу (банкноти та монети,поточні рахунки, легкодоступні рахунки в банках татовариствах).

Гроші у широкому розумінні -- гроші у вузькомурозумінні + М3, М3с, М4, М4с, М5 – сюди на додаток допершої групи входять ще й активи, які зорієнтовані нанагромадження, але при цьому є ліквідними (терміновідепозити та акції в банках та будівельних товариствах,які можуть бути швидко переведені в платіжні засоби).

В Україні всі форми грошей зведено у грошовіагрегати М0, М1, М2, М3, М4. За цією класифікацією М0– банкноти+монети; М1 – М0+безготівкові гроші нарахунках НБУ; М2 – М1+безготівкові поточні рахунки вкомерційних банках; М3 – М2+високоліквідні цінні папери– грошова маса; М4 – М3+інші цінні папери – сукупнагрошова маса.

Одним з найважливіших і найвпливовіших важелівгрошово-кредитної політики Національного банку євстановлення і регулювання кількості грошей в обігу.

Кількість грошей в обігу країни повинна бутитакою, щоб можливо було купити за діючими цінами всете, що виготовлено в країні протягом року.

Надлишок грошей в обігу приводить до зростанняцін на товари і послуги, тобто до інфляції.

Нестача грошей викликає зниження цін, щоспершу є вигідним для споживачів, але пізніше цеобертається спадом виробництва для виробників.

В цьому контексті В.Пинзеник зазначає, що існуєпрямий зв’язок між зростанням цін та реальною

93


заробітною платою: чим воно вище, тим гіршенаселенню, наголошуючи, що загальна вартість товарівніколи не може перевищувати кількість грошей, щоперебувають в обігу.48

Друкування грошей, незабезпечених товарами,призводить лише до підвищення цін на реально існуючітовари.

Економічною суттю такого явища, за словамиС.Я.Боринця, є порушена збалансованість, яка неминучепризводить до відриву загального платоспроможногопопиту від вартості товарної маси, створеної всуспільному виробництві, що, в свою чергу, викликаєзростання цін на предмети споживання.49 Саме такнароджується інфляція.

У визначенні оптимальної пропозиції грошейберуть до уваги, перш за все, кількісну теорію грошей,яка базується на рівнянні:

М·V = P·T,

де М – кількість грошей в обігу; V – швидкістьобігу грошей, або середня кількість разів зміни власникагрошовою одиницею за період; P – середня ціна однієїгрошової операції за період; Т – середня кількістьгрошових операцій за період.

Частіше рівняння записується в такій формі:

М·V = P·Y,

де Р – середня ціна одиниці продукції,виготовленої за період (дефлятор сукупногонаціонального продукту); Y – кількість одиницьвиготовленої продукції за період (ідеальний сукупнийнаціональний продукт).

48 Пинзеник В.М. Коні не винні, або Реформи чи їх імітація. – К.: Академія,1998. – С.12, 22.49 Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини. - К.: Знання,1999. - С.30.

94


Дане рівняння обміну, розроблене американськимекономістом І.Фішером у 1921р., стосується пропозиціїгрошей – Мs. Проблема попиту на гроші (Мd)виражається кембриджським рівнянням за формулоюА.Пігу50 :

Мd = KPY,

де: Мd - попит на наявні касові залишки, реальнапотреба в грошах; К – кембриджський коефіцієнт, щопоказує, яка частина фінансових активів зберігається увигляді грошей; Р – ціна продукції (товарів і послуг), щореалізується; Y - обсяг виробництва у фізичномувираженні.

Дане рівняння є основою сучасного монетаризму.В західній літературі формулюється теорією касовихзалишків.

Рівняння дають змогу зробити висновок:збільшення пропозиції грошей, не забезпеченевідповідним збільшенням реального національногопродукту, призводить до зростання рівня цін.

Співавтори грошової реформи в Україніпідкреслюють, що гроші – лише специфічний вид блага-товару і тому їхня “ціна” (відсоткова ставка, обміннийкурс) не може не бути функцією попиту та пропозиції, арозбалансованість попиту та пропозиції на грошівіддзеркалюється у відхиленні відсоткових ставок таобмінних курсів від рівноважних значень та, зрештою, уінфляції. Це, зазначають вони, справляє найпотужнішийвплив на перебіг не тільки економічних, а й соціальнихпроцесів.51 При цьому, як зазначає Р.Кокощинскі, одним знайбільш важливих уроків грошово-кредитної політики єте, що дуже важко визначити стабільну функцію попитуна гроші та в той же час планувати її зміни.52

50 Гальчинський А. Теорія грошей. – К.: Основи, 1998. – С.19.51Ющенко В., Лисицький В. Гроші: розвиток попиту та пропозиції в Україні.– К.: «Скарби», 1998. – С.42. 52 Кокощинскі Р. Грошово-кредитна політика та політика валютного курсупідчас періоду трансформації: досвід та рекомендації. – Україна на шляху до

95


Монетаристи, на сучасному етапі, сформулювализагальний висновок щодо ролі пропозиції грошей векономіці, який зводиться до відомого постулату про те,що держава, центральний банк мають провадити в життяпостійно передбачувану грошову політику, вільну відалогічних змін курсу.

При цьому, постійне зростання грошової маси, щознаходиться в обігу, приблизно рівне тривідсотковомурівню зростання реальних обсягів виробництва, являєсобою найкращу грошову політику.53

Пропозицію грошей в обігу формує уряд країни задопомогою провідника грошово-кредитної політики –Центрального банку. При цьому, слід відразу наголосити,що в останньому Бюджетному кодексі України,прийнятому Верховною Радою у 2001 році, статтею 15п.6, емісійні кошти Національного банку Українизаборонено використовувати в якості джерелафінансування дефіциту Державного бюджету України.54

Існують чотири групи учасників процесу створеннягрошей в економіці: 1.Центральний банк. 2.Фінансовіпосередники. 3.Вкладники. 4.Позичальники.Найголовнішим учасником є Центральний банк. Головніекономічні методи Центрального банку з регулюваннягрошової маси в обігу (готівки та безготівки) є:

I. Визначення обігу кредитів, які видаютьсякомерційним банкам.

II. Продаж та купівля державних ціннихпаперів і іноземної валюти.

III. Визначення норм обов’язкових резервів,які розміщуються комерційними банками вНаціональному банку.

IV. Визначення процентних ставок за кредити,які надає Національний банк комерційним банкам.

Європи. - К.: ТРАНСФОРМ, «Фенікс», 2001. – С.239.53 Долан Э.Дж. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная полити-ка. – Л., 1991. – С.246.54 Бюджетний кодекс України, підписано Президентом України 21 червня2001 року.- Інформаційна база даних "Право".

96


Механізм впливу Нацбанку на грошову масу вобігу є таким:для збільшення пропозиції грошей проводяться:- Національний банк скуповує власні цінні папери, і/або зменшує обов’язкове резервне співвідношення длякомерційних банків, і/ або знижує облікову ставку, щопризводить до:

/зростання грошової бази – готівка + резерви;/зростання резервів банків;/зростання депозитного проценту;/зменшення відтоку депозитів,Відповідно, для зменшення пропозиції грошей дії

будуть протилежними. Як зазначає І.О.Лютий, вибірпоказників, що використовуються для встановленняцільових орієнтирів залежить від динаміки грошовоїпропозиції та завдань, які ставить перед собою грошово-кредитна політика.55

Звичайно, регулювати пропозицію грошей можнабуло б значно легше, якщо б Національний банк бувєдиним учасником цього процесу.

Але, оскільки існують ще три учасники, то заходиНБ по збільшенню чи зменшенню грошової маси в обігу,по-перше, не дають миттєвого результату, по-друге, вдеяких випадках можуть мати зворотні до очікуванихнаслідки. Все ж, на думку Дзюблюк О., одним з найбільшгнучких і дійових інструментів реалізації грошово-кредитної політики, що можуть застосовуватись вринкових умовах господарювання, є операції навідкритому ринку з купівлі-продажу центральним банкомцінних паперів з метою впливу на ресурсну базукомерційних банків.56

Найбільшому контролю з боку Національногобанку підпорядкована грошова база:

Грошова база = готівка в обігу + резерви

55 Лютий І.О. Грошово-кредитна політика в умовах перехідної економіки. –К.: Атіка, 1999. – С.149.56 Дзюблюк О. Деякі аспекти грошово-кредитного регулювання економіки //Економіка України. - 2000. - №4. – С.17.

97


або МВ = С + R

Між пропозицією грошей (М1) та грошовою базою(МВ) не існує тотожності, оскільки грошова базапіддається впливу декількох факторів:- рішення Центрального банку про резервні вимоги;- рішення банків про обсяги утримання надлишковихрезервів;- рішення вкладників про розподіл їхніх коштів міжготівкою і депозитами.

Величину зміни обсягу пропозиції грошей призміні величини грошової бази демонструє грошовиймультиплікатор (m):

MBmM 11 ×=

Підставивши в цей вираз складові пропозиціїгрошей (сума готівки С і чекових депозитів Д) та грошовоїбази, отримаємо:

.++=

RCDC

m1

Величина резервів (R) складається із сумиобов’язкових (RR) та надлишкових резерві (ER), томуотримаємо:

.ERRRC

DCm1 ++

+=

Величину обов’язкових резервів (RR) визначаютьвиразом обов’язкового резервного співвідношення ( Dr ),яке встановлюється Центральним банком та обсягомдепозитів (D), тому:

RrCDC

mD

1 Ε+++=

98


Розділивши почленно обидві частини рівняння наD, отримаємо:

( )( ) ( )DERrDC

DCm

D1 ++

+1=

Аналогічно визначається мультиплікаторгрошового агрегату М2 – врахувавши вплив напропозицію грошей обсягу термінових депозитів (Т)

та інших складових М2 (ММF), отже:

( ) ( ) ( )( ) ( )DERrDC

DMMFDTDC1m та

ERrCMMFTDC

mD

22

2 +++++=

+++++=

Вищенаведені рівняння складають основуконтролю за грошовим ринком та впливу на нього зісторони Національного Банку України.

Другим аспектом грошово-кредитної політики єкредитна система, яка також опосередкованознаходиться в залежності від кількості грошей в обігу. Зіншого боку, окрім пропозиції грошей, на їх вартість,тобто ставку кредиту, впливає і попит на гроші. В своючергу, попит на гроші формується і в залежності від їхвартості – ставки кредиту.

Саме на взаємодії цих противаг і відбуваєтьсяфункціонування кредитного ринку.

Для суб’єктів «реальної економіки» бажаною єякомога нижча ставка кредиту, для банків – навпаки.

Кредитні відносини займають, сьогодні, одне зчільних місць в системі економічних взаємовідносин.

За словами Й.Шумпетера, кредит дозволяєпідприємцеві через формування попиту на необхіднійому засоби виробництва вилучати їх із сфертрадиційного застосування і відтак спрямовуватирозвиток економіки по новому шляху.57

З ним погоджується А.Гальчинський,підкреслюючи, що значення кредитних відносин всучасній економіці важко переоцінити, оскільки кредит

57 Шумпетер Й. Теория экономического развития. – М. – Дело. 1995. – С.215.

99


виконує, сьогодні, ряд незамінних функцій.58 Основними зних є:

1.Функція перерозподілу наявних в економіцігрошово-фінансових ресурсів та їх зосередження унайпріоритетніших, щодо конкретної ситуації, сферахекономічної діяльності.

2.Функція утворення додаткової до наявної векономіці купівельної спроможності.

3.Функція капіталізації вільних грошовихдоходів, не залучених у фінансовому обороті.

4.Функція грошового обслуговування обігукапіталу в процесі його відтворення.

5.Функція прискорення концентрації,централізації та інвестування капіталу.

6.Функція обслуговування кредитомінноваційного та підприємницького процесу.

7.Функція забезпечення зростання ефективностігрошового обігу.

8.Функція інструменту макроекономічногорегулювання господарських процесів.

Кредитні відносини, інститути, які забезпечуютьїх реалізацію, кредитний механізм та кредитна політикаформують кредитну систему, яка розглядається якчастка грошової або грошово-кредитної системи країни.

Кредитну систему як сукупність кредитнихвідносин та інститутів, які організовують ці відносини,становлять дві категорії учасників:

- банки (емісійні, комерційні, інвестиційні, іпотечні,ощадні та ін.);

- небанківські організації (лізингові, факторингові,інвестиційні, страхові, фінансові компанії, пенсійніфонди, взаємні фонди, ломбарди).

Головною ланкою кредитної системи є банки, а їїядром – Центральний банк. Центральний банк(національний, резервний, емісійний) є “банком банків”,головний агент держави з аналізу фінансового станукраїни, обслуговування державного бюджету, розробки

58 Гальчинський А. Теорія грошей. – К.: Основи. – 1998. – С.186.

100


та реалізації грошово-кредитної політики держави.Функцією Центрального банку є, також, регулювання іконтроль діяльності кожного комерційного банку.

Центральному банку належить, як правило,монопольне право випуску банкнот та зберіганнязолотовалютного резерву країни.

Кредитні ресурси Національного банку Українискладаються з коштів статутного та інших фондів,залишків коштів державного бюджету, коштів надепозитних рахунках, коштів в обігу та в міжбанківськихрозрахунках, а також переданих за оплату Ощаднимбанком коштів, які формуються за рахунок вкладівнаселення.59

За такими сухими, на перший погляд, строгофункціональними обов’язками Національного Банкуприховується визначальна його роль у фінансовійсистемі країни.

Так, В.М. і Т.В. Бугулови визнають, що діяльністьНаціонального банку багато в чому залежить від стануекономіки держави, а, з іншого боку, і його дії впливаютьна стан економіки. Тому, за їх словами, надметоюдіяльності Національного банку є створення грошово-кредитних механізмів, спроможних забезпечитистабільність національної грошової одиниці.60

Але це лише одне із завдань діяльностіНаціонального Банку.

Обов’язковою складовою кредитної системи єдержавні фінансові органи, які в узгодженні зЦентральним банком виконують регулюючі таконтролюючі функції у фінансовій сфері країни.Головним серед них є Міністерство фінансів, завданнямякого є планування та виконання державного бюджету тазабезпечення бюджетного фінансування.

Складовою Міністерства фінансів, або ж якокремий орган, виступає Державна скарбниця, яка

59 Закон України "Про банки і банківську діяльність". - Офіційне видання.Закони України, том І.60 Бугулов В.М., Бугулова Т.В. Національний банк та його операції. – К.:МАУП, 1997. – С.4.

101


займається збором державних доходів та здійсненням їхвитрат відповідно до державного бюджету.

Крім цього, функцією Державної скарбниці єуправління державним боргом та емісія скарбницькихбілетів.

Регулюючі та контролюючі органи фінансовоїсфери необхідні для виконання трьох основних функцій:

- забезпечення функціонування сукупності окремихбанків як єдиної системи, в якій всі її учасники діють вмежах єдиних юридичних та економічних законів;

- забезпечення стабільності та надійностібанківської системи, тобто запобігання банкрутствабанків, безпека внесків, захист інтересів вкладників;

- проведення грошово-кредитної політики уряду.При взаємовідносинах Центрального банку з

комерційними банками використовуються такі економічніметоди управління:

1) проведення операцій з цінними паперами та зіноземними валютами;

2) встановлення та зміни норм обов’язковихрезервів, що розміщуються комерційними банками вЦентральному банку;

3) встановлення та зміни процентних ставок покредитах;

Центральний банк звертається і доадміністративних методів у випадку, коли економічніметоди є не достатніми і не дають необхідногорезультату, або коли виникає потреба у швидкомуреагуванні на критичну ситуацію, а саме:

1) встановлення крайніх розмірів процентнихставок по наданню банками своїх кредитів;

2) встановлення нижньої і верхньої межіколивання курсу національної валюти до іноземної напевний період (валютний коридор);

3) встановлення обмежень щодо різниці курсівкупівлі і продажу валюти;

4) встановлення обмежень щодо участі банків уфінансових спекуляційних операціях.

102


Важливою ланкою кредитної системи єдержавний кредит. Держава здійснює кредитнудіяльність шляхом випуску позик для фінансуваннякапіталовкладень в державні, змішані та належнімісцевим органам влади підприємства. Держава надаєкредити, також, з бюджетних засобів та державнихкредитних фондів.

Існує особлива форма державного кредиту –державні гарантії, які надаються на позики місцевихорганів управління, державних підприємств, позиккредитних банків, які призначені для житловогобудівництва.

Коли держава виступає кредитором або гарантомі використовує гроші як капітал, то державний кредит впевній мірі сприяє збільшенню національного доходу,адже це, часто, зовнішний залучений капітал для потребкраїни або ж внутрішні запозичення, які акумульованідержавою і збережені для обороту всередині країни.

Отже, державний кредит є вагомим важелемгрошово-кредитної політики.

При цьому, цей важіль, на відміну від рештигрошово-кредитних інструментів, здійснює незагальноекономічний вплив на економічну ситуацію, аздатен реалізовувати конкретні програми підтримки ірозвитку певних підприємств, відомств, галузей чиінвестиційних проектів, які мають важливе значення наданому етапі економічного розвитку країни. Проблемоютут є раціональність та ефективність використаннязалученого капіталу.

Взагалі, державний кредит має ряд характернихвідмінностей від банківського кредиту:61

1. Потреба в державному кредиті виникає прифінансових ускладненнях в країні, необхідностівирівнювання диспропорції між грошовою масою ітоварними ресурсами, тоді як потреба в банківськомукредиті виникає у підприємств у зв’язку з нерівномірністюруху вартості в процесі виробництва і обміну.61 Бровкова Е.Г., Продиус И.П. Финансово-кредитная система государства. –К.: Сирин, 1997. – С.108.

103


2. Банківський кредит має строго цільовепризначення для забезпечення процесу виробництва іреалізації товарів і послуг. Державний кредитвикористовується, переважно, для фінансуваннякапітальних вкладень і затрат, пов’язаних з вирішеннямсоціальних проблем.

3. Банківський кредит певною мірою єджерелом росту готівкових грошей в обігу. Державнийкредит сприяє зменшенню готівкових грошей в обігу ізниженню додаткового випуску грошей.

4. Банківський кредит пов’язаний з тієючастиною грошового обігу, в якій гроші виконуютьфункцію засобу платежу – з участю кредиту здійснюєтьсябільша частина товарних платежів. При державномукредиті гроші використовуються не тільки як платіжнийзасіб, а й як засіб обігу – за готівкові гроші населеннявільно купує і продає державні цінні папери.

5. При банківському кредитуванні строкиповернення кредиту строго регламентуються. Якщо вонипорушуються, то банк застосовує економічні санкції.

6. При державному кредиті взаємовідносиниміж кредитором і позичальником будуються надобровільній основі – власник цінного паперу має правореалізувати його будь-якій особі за готівку, передати успадок, подарувати і т. д.

Державний кредит, таким чином, є важливимелементом грошово-кредитної політики держави,здатним виконувати функції регулювання галузевих таміжгалузевих грошових потоків, реалізації соціальнихпрограм.

Але, чи не найважливішою функцією державногокредиту є здатність коригування бюджетних фінансовихресурсів. На цьому акцентує О.Д.Василик, вважаючи, щовикористання державного кредиту є цілком виправданоюформою мобілізації коштів у розпорядження держави,чия доцільність при покритті дефіциту бюджетузумовлена тим, що це має значно менші негативні

104


наслідки для фінансового становища держави, ніжпокриття дефіциту за допомогою грошової емісії.62

Однак, з іншого боку, державний кредитзумовлює при певних обставинах зростання державногоборгу. А це, при неефективному його використанні, стаєобтяжливим фактором для бюджетів наступних років —на жаль це типова риса безвідповідальності практичновсіх українських урядів перших 20 років Незалежності.

Макроекономічна ситуація, яка склалася вУкраїні, а також політична нестабільність,незбалансованість дій різних гілок влади є однією зголовних причин неефективного використаннядержавних кредитів і зростання заборгованості.

Ще одним важливим інструментом грошово-кредитної політики є залучення і розпорядженнявнутрішніми державними позиками.

Існують дві форми внутрішніх державних позик:випуск державних позик для вільного продажунаселенню і кредитним установам; перетвореннячастини вкладів населення в ощадних банках і касах вдержавні позики.

На сучасному етапі розвитку світової економікивсе більшої ваги набувають міжнародні кредитнівідносини. В.О.Степаненко та І.Я.Софіщенко науковообґрунтовуються це явище тим, що бурхливий процесінтернаціоналізації та інтеграції господарських відносин,розвиток світогосподарських зв'язків в умовах науково-технічної революції, зростання числа та економічної ролітранснаціональних корпорацій викликали потребуформування адекватних міжнародних грошових такредитних ринків.63

Регулювання грошово-кредитних відносин векономічній системі країни необхідне длязбалансованого такого забезпечення функціонуванняекономіки, яка б характеризувалась максимальнимрівнем зайнятості та мінімальною інфляцією.

62 Василик О.Д. Теорія фінансів. – К.: НІОС, 2000. – С.304.63 Міжнародні валютно-фінансові відносини / За ред. А.С.Філіпенка. - К.:Либідь, 1997. - С.114.

105


Політика монетаризму будується на тому, щогрошово-кредитна політика викликає збільшеннягрошової пропозиції під час спаду для заохоченнявитрат, а під час інфляції, навпаки, обмежує пропозиціюгрошей для обмеження витрат.64

Методами Центрального банку, з регулюваннягрошово-кредитних відносин є:

1. Операції на відкритому ринку. 2. Зміни ціни кредиту. 3. Зміни обсягу кредиту. 4. Зміни резервів банків.Операції на відкритому ринку є двох типів: 1) динамічні — спрямовані на необхідну зміну

обсягу резервів; 2) захисні — спрямовані на відшкодування впливу

на грошову базу інших факторів.Операції на відкритому ринку є найважливішим

засобом контролю пропозиції грошей. Здійснюютьсяшляхом продажу і купівлі державних облігаційНаціональним банком комерційним банкам і населенню.В обох випадках Центральний банк, продаючи державніцінні папери на відкритому ринку, зменшує резервикомерційних банків, а значить, і пропозицію грошей.

Купівля цінних паперів (облігацій) Центральнимбанком у комерційних банків і населення має зворотнінаслідки, оскільки, в обох випадках, коли Центральнийбанк купує держоблігації на відкритому ринку, вінзбільшує резерви комерційних банків, а разом з тим ігрошову пропозицію. О.Дзюблюк звертає увагу на те, щотенденції в розвитку механізму реалізації грошово-кредитної політики у розвинутих країнах вказують напровідні позиції операцій на відкритому ринку серед усіхрегулятивних інструментів, які використовуютьсяцентральними банками цих країн.65

64 Бровкова Е.Г., Продиус И.П. Финансово кредитная система государства. –К.: Сирин, 1997. – С.75.65 Дзюблюк О. Деякі аспекти грошово-кредитного регулювання економіки //Економіка України. - 2000. - №4. – С.18.

106


Крім того, як зазначає А.С.Чесноков, немає іншогосектора ринкової економіки, який так активно реагував бина всі процеси в господарській і політичній сферах, якринок цінних паперів.66

Водночас, російські фінансисти вказують на те,що ринок цінних паперів є регулятором багатьохстихійних в ринковій економіці процесів.67

При цьому, треба пам'ятати, як говоритьЯ.М.Міркін, що держава на ринку цінних паперів виступаєодночасно:

а) крупним емітентом (фінансування державногоборгу) і інвестором (державна власність в цінних паперахпідприємств і банків, централізовані капітальні вкладеннячерез інвестиції в цінні папери);

б) використовує інструменти ринку цінних паперівдля проведення макроекономічної (в першу чергу,грошової) політики; центральний банк, що належитьдержаві, є найкрупнішим дилером на ринку ціннихпаперів.68

Допоміжним засобом впливу на пропозиціюгрошей є зміни ціни кредиту.

Зміни ціни кредиту відбуваються, колиЦентральний банк змінює облікову ставку: при їїзростанні зменшуються обсяги взятих комерційнимибанками кредитів у Центрального банку і зростають їхвласні ставки кредитів, що призводить до скороченняпропозиції грошей.

Зменшення облікової ставки веде до зворотнихпроцесів.

На відміну від операцій Центрального банку навідкритому ринку зміни ним облікової ставки не даютьточного і однозначного впливу на пропозицію грошей,

66 Чесноков А.С. Инвестиционная стратегия и финансовые игры. - М., ПА-ИМС, 1994. - С.261.67 Рынок ценных бумаг и его финансовые институты / Под ред. В.С.Торка-новского. - СПб.: "Комплект", 1994. - С.10.68 Миркин Я.М. Ценные бумаги и фондовый рынок. - М.: "Перспектива",1995. - С.456.

107


оскільки тут багато що залежить від поведінки банківпісля отримання кредитів від Центробанку.

Певним “страхуючим” засобом для корекціїобмежених можливостей змін ціни кредиту є зміниобсягів кредитів.

Зміни обсягів кредитів ЦБ проводить відповіднодо потреб ринку:

1) позики регулюючого кредитування надаютьсякомерційним банкам для допомоги у покритті раптовогокороткочасного відтоку депозитів і мають бути поверненіу дуже короткі строки (1-3 дні);

2) сезонні позики надаються комерційнимбанкам, діяльність яких пов’язана з підприємствамисезонного типу виробництва (агробанки, банки, щообслуговують курорти, риболовні і т. ін.);

3) пролонговані позики надаються комерційнимбанкам, у яких виникли значні проблеми. Такі позикинадаються на триваліший термін, але під контролемЦентрального банку, який слідкує за використаннямпозики та застосовує план заходів з нормалізації роботибанку.

Основною метою змін обсягів кредитів(облікового вікна) Центрального банку є забезпеченнястабільності та надійності роботи банківської системикраїни.

Зміни резервних вимог є могутнім важелемвпливу на грошову пропозицію.

Збільшивши резервні вимоги, Центральний банкзмушує комерційні банки закривати свої відкриті рахунки,згортати кредитування і збільшувати резерви, щопризводить до зменшення пропозиції грошей.

Ефект мультиплікатора при цьому дуже сильний,тому при незначному збільшенні резервних вимогпропозиція грошей на ринку значно зменшиться.

При зменшенні резервних вимог у комерційнихбанків вивільнюються кошти, що дає їм можливістьнадання додаткових кредитів, збільшуючи, тим самим,пропозицію грошей на ринку.

108


Отже, зміни резервів, з одного боку, є потужнимзасобом впливу на грошову пропозицію та створюютьрівні умови для всіх банків (на відміну від вибірковоїполітики облікового вікна), а з іншого – можутьздійснювати вплив лише великими обсягами(неможливість використання при необхідності незначноговпливу на грошову пропозицію) та здатні створитибагатьом банкам проблеми з ліквідністю.

Часті зміни резервних вимог сприяютьнестабільності та непередбачуваності роботи всієїбанківської системи та окремих банків.

Щодо оцінки ефективності використання засобівгрошово-кредитного регулювання, то, на думку С.А.Циганова, у виборі сучасного курсу й індикаторівгрошово-кредитної політики основним критерієм їїефективності повинні бути не обсягові характеристикигрошової маси, а результативність механізму грошовоїемісії, що забезпечує необхідну збалансованість попиту іпропозиції грошей як головної умови зміцненнянаціональної валюти.69

Період трансформації економікихарактеризується певними особливостями грошово-кредитного регулювання, пов’язаними з нетиповимиреакціями попиту на гроші.

Як зазначає Ю.В. Драчук, в умовах перехідноїекономіки формування попиту на гроші має суттєвівідмінності порівняно з аналогічним процесом урозвиненому ринковому середовищі: домашнігосподарства позбавлені можливості зберігати гроші уформі спекулятивних залишків через відсутністьдостатньо розвиненої інфраструктури грошового тафінансового ринків. Тому спрацьовує ефект зміщеннябагатства - гроші вкладаються у високоліквідні товари ітверду валюту. При цьому, ускладнює ситуацію йінфляція.70

69 Циганов С.А. Шляхи підвищення ефективності грошово-кредитного регу-лювання економіки // Фінанси України. - 2000. - №1. – С.17.70 Драчук Ю.В. Формування попиту на гроші в умовах перехідноїекономіки // Фінанси України. - 1999. - №9. – С.37.

109


В залежності від рівня розвитку економічнихвзаємовідносин в країні визначають цілі грошово-кредитної політики, які можна розділити на три групи:

1) стратегічні; 2) проміжні;3) тактичні.

Стратегічні цілі – ключові цілі взагальнодержавній економічній політиці:

- зростання зайнятості; - збалансування платіжного балансу; - зростання виробництва; - забезпечення стабільності цін; - забезпечення стабільності та регульованості курсунаціональної грошової одиниці.

Проміжні цілі – зміни в певних економічнихпроцесах, які мають сприяти досягненню стратегічнихцілей, доповнювати і конкретизувати їх: - пожвавлення економічної активності; - активізація інвестиційних процесів;- мінімізація фінансових ризиків; - стимулювання пропозиції на ринку; - стимулювання попиту на ринку.

Тактичні цілі – полягають у регулюванніключових економічних змінних через банківську системуна основі таких заходів:- управління грошовою масою;- управління відсотковою ставкою; - управління валютним курсом;

Ці заходи забезпечують досягнення проміжнихцілей. Тактичні цілі носять короткостроковий характер.

Важливо підкреслити, що цілі грошово-кредитноїполітики часто є взаємовиключними і потребують їхкон‘юнктурного вибору залежно від конкретної

110


економічної ситуації та прогнозу вектору і сили їїрозвитку.

Така взаємовиключність цілей монетарноїполітики пояснюється взаємозалежністю величинизростання грошової маси в обігу і вартості грошей, тавідповідно, рівнем цін, ділової активності, інвестиційноїінтенсивності, а звідси і виробничої динаміки і динамікизайнятості-безробіття, та в результаті, величиною ідинамікою загального економічного росту та якостіекономічного розвитку країни в контексті навколишніхрегіональних та загальносвітових тенденцій економічнихпроцесів.

Так, О.Гриценко доводить, що досягтиодночасно всіх цілей теоретично неможливо, тому щодеякі з них суперечливі, і вимагають взаємозаперечнихекономічних рішень, а саме71:

зменшення інфляції зменшення безробіття(для короткотермінового періоду)

стабілізація цін стабілізація процентних ставок(для короткотермінового періоду)

стабільний рівень цін висока зайнятість(для короткотермінового періоду)

зростання економічного росту зростаннядобробуту населення

(для короткотермінового періоду)

71 Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика. – К.: Основи, 1997. –С.158.

111


Взаємовиключність таких завдань актуальналише в розумінні їх одночасного виконання, і лишезасобами грошово-кредитної політики.

Тобто, в короткотерміновому періоді засобамигрошово-кредитної політики неможливо одночаснознижувати інфляцію і знижувати рівень безробіття, бо цевимагає взаємозаперечних заходів із зменшення ізростання грошової маси в обігу відповідно.

Так само, неможливо монетарними методамиодночасно стабілізувати ціни і залишати стабільнимипроцентні ставки, бо саме зміна ставок впливає і націнові зміни.

Неможливим є також грошово-кредитнимизасобами забезпечувати високу зайнятість залишаючинезмінним рівень цін в економічній системі, бостимулювати зростання зайнятості центробанк можелише стимулюючи помірний ріст цін, який збільшуючиприбутковість бізнесу заохотить його до розростання.

Саме тому в короткостроковому періодінеможливо одночасно досягнути і підвищення темпівекономічного росту і, водночас, зростання добробутунаселення — або зростання прибутковості бізнесу абозростання витрат бізнесу на соціальні виплати.

Але, в поетапному, послідовному режимі цізавдання можуть і повинні досягатись один за одним,поступово, залежно від наявної економічної ситуації,ринкової кон’юнктури та загальних економічних цілей, якіставить перед собою держава на певних етапахсоціально-економічного розвитку.

Засоби грошово-кредитної політики виявляютьсянайбільш ефективними для впливу на валютніспіввідношення, на рівень цін та зміни інфляційнихпоказників в країні, що опосередковано та через часовийлаг впливає на темпи економічного розвитку і,відповідно, на зайнятість населення, а, отже, на рівеньдоходів населення. – А це вже є одними з головнихзавдань, пріоритетів, навіть суттю державної економічноїполітики.

112


Узагальнюючи, доцільно підсумувати функції,цілі та інструменти грошово-кредитної політики,об’єднавши їх в таку схему:

Схема. Схематичне зображення грошово-кредитноїполітики72.

72 Протас В.Ф. Макроэкономика: структурно-логические схемы. – М.: Банкии биржы, ЮНИТИ, 1997. – С.206.

113

Тактична ціль

грошово-кредитна політика

Сукупність державних заходів в галузі грошово-кредитної системи

Створення умов досягнення стійкого росту загального рівня виробництва, стабільного рівня цін, високого рівня зайнятості

і балансу зовнішньоекономічної діяльності

Головна ціль

Регулювання значення ключових економічних змінних на достатньо тривалих проміжках часу

Проміжна ціль

Проведення низки послідовних операцій на відносно короткому проміжку часу , які узгоджуються з загальними

довгостроковими планами

Основні інструменти

Операції на відкритому ринкуЗміна норми обов'язкових резервівЗміна облікової ставкиРегулювання конкретних видів кредиту або кредитування

окремих галузей чи крупних фірмРегулювання ризику та ліквідності банківських операцій


6. Переваги і вади.

Грошово-кредитний і податково-бюджетнийнапрямки макроекономічного регулювання, володіючикожен достатньо широким набором засобів впливу наекономіку країни, тим не менше, не можуть одноосібнозабезпечити повноту впливу на економічний розвиток.Не здатні вони самостійно спрямувати чітку цільовуфункцію економічної системи у конкретнихмакроекономічних завданнях та загальнодержавнихекономічних стратегіях. А також, кожен окремо взятий,податково-бюджетний чи грошово-кредитний напрямкиекономічної політики не може гарантувати максимальноефективного захисту економіки від природних чиштучних кризових явищ, таких як різкі перепади наринках цінних паперів чи валютних ринках, або ж приінфляційних спекуляціях.

Ні грошово-кредитні, ні податково-бюджетнізасоби економічного регулювання не володіютьсамодостатніми властивостями однозначного впливу нарозвиток параметрів економічної системи країни.

Кожен із цих напрямків економічної політикиздатен здійснювати свій регулюючий вплив лише напевну сукупність категорій економіки країни.

Це об’єктивна особливість інституційностіуправління та функціональної ролі грошово-кредитних іподатково-бюджетних інструментів.

Така особливість наділяє інструментаріїекономічної політики своїми спеціалізованимиоб’єктними сферами регуляторної дії.

Подібна спеціалізація, з одного боку, даєможливість вдосконалення регуляторних механізмівкожного об’єкту економічної системи, але з іншого боку,атрофує вплив на інші її об’єкти.

Звідси, кожен із напрямків економічної політикимає свої об’єктивні функціональні переваги і недоліки,зумовлені єдністю суперечностей у впливі на економіку.

114


Отже, до переваг грошово-кредитної політики,інституційних, функціональних, динамічних, можнавіднести наступне:

1. Швидкість і гнучкість – засоби грошово-кредитного регулювання можуть оперативно реагуватина ті зміни, які проходять в економіці, бо форми їхреалізації не потребують детально і заздалегідьрозробленої підготовки. Зміна параметрів грошово-кредитної політики не потребує спеціальногозаконодавчого супроводу – достатньо лише рішеннякерівництва Національного банку країни. Для порівняння- провести в Верховній Раді новий податок або піднятиставку по вже існуючому значно складніше, ніж змінитиоблікову ставку Національного Банку, або рівеньгрошової пропозиції в обігу. Ця перевага інструментаріївгрошово-кредитної політики набуває особливогозначення в ситуаціях фінансових криз і масштабнихспекуляцій.

2. Слабка залежність від політичного впливу –Національний банк, що є провідником грошово-кредитноїполітики, інституційно є політично-, юридично- іфінансово- незалежною установою, максимальнозвільненою від обставин політичної кон’юнктури івіддаленою від політичних торгів. Результати політичнихвиборів не мають, також, безпосереднього прямоговпливу на склад керівництва та діяльність Національногобанку країни. Це дозволяє мінімізувати вплив політичнихмотивів на прийняття суто економічних рішень.

3. Економічне вчення монетаристів ґрунтуєтьсяна твердженні, що зміна грошової пропозиції є ключовимчинником, який визначає рівень економічної активності. -Тобто, зміною лише одного, сповна контрольованого іточного, показника – об’єму грошової маси в обігу, можнадійсно суттєво впливати на темпи економічної динаміки,залежно від тієї ринкової кон’юнктури і тих економічнихзавдань, які виникають в державі в певний конкретнийперіод часу на певному конкретному етапі її економічногорозвитку.

115


Недоліками грошово-кредитної політикиоб’єктивно є такі фактори:

А. Циклічна асиметрія між реальноюекономічною ситуацією і очікуваними результатами відгрошово-кредитної політики. – Оскільки інструментигрошово-кредитної політики вважаються конкретними ішвидкодіючими, такими, що зрозуміло впливають напараметри економічної системи, то такими ж швидкими іоднозначними є і очікування від їх застосування. Але,оскільки економічна система залежить не лише відгрошово-кредитних інструментаріїв, то невідповідністьочікувань і реальної економічної ситуації можевидаватись як неефективність або помилковість заходівгрошово-кредитної політики.

Б. Зміна швидкості обігу грошей. – Швидкістьобігу грошей має тенденцію змінюватись в напрямку,протилежному пропозиції грошей, чим стримує зміни востанній і може знівелювати старання грошово-кредитноїполітики. – Тобто, при інших незмінних факторах,збільшення грошової пропозиції в обігу для активізаціїекономічної активності може зменшити швидкість обігугрошей, що сповільнює цю активність.

В. Вплив інвестицій несприятливим розміщеннямсвоєї кривої попиту може ускладнити дії грошово-кредитної політики. – Інвестиційний голод, як і різкийінвестиційний бум вносять дезорієнтацію в напрямки івеличину застосування інструментів грошово-кредитноїполітики, що призводить до необхідності вичікувальноїпозиції у її діях.

Г. Неможливість одночасно стабілізувати ігрошову пропозицію і процентну ставку. – Рівеньпропонування грошей і рівень процентної ставкизнаходяться у протирічних тенденціях, що ускладнює їхрегулювання, а значить, і старання грошово-кредитнихзаходів у впливі на економічні процеси в країні.

Своїми перевагами і недоліками у впливі наекономічні процеси володіють і податково-бюджетніважелі регулювання. Спершу про переваги:

116


1. Однозначність і передбачуваність змінизбережень, доходів та продуктивності праці на зміни воподаткуванні. – Зниження податків означає збільшеннядоходів «на руках», а значить і збільшення можливостейдля заощаджень, що стимулює і підвищенняпродуктивності праці, адже працюєш більше на себе, ніжна податки, і навпаки, зворотні реакції при збільшенніподатків – ця однозначна формула дозволяє чіткопередбачати наслідки податкового регулювання.

2. Можливість “прямого” регулюванняінвестицій через податкову систему. – Інвестиційнапривабливість країни, окрім політичної стабільності іпередбачуваності, найбільшою мірою залежить від рівняподаткового навантаження, що забезпечує високуефективність податкової політики у сфері спрямуваннявектору та інтенсивності інвестиційних потоків.

3. Можливість “прямого” управлінняполітикою галузевих пріоритетів. – Методами простогозапровадження довго-, середньо-, та короткотерміновихподаткових преференцій, їх виду та розміру, а такожпропорціями розподілу бюджетних ресурсівцентрального та місцевих бюджетів, держава можеефективно здійснювати потрібну, в певній економічнійситуації, галузеву політику.

4. Податки і бюджет - це головні інструментипроведення соціальної політики держави. – Податковенавантаження на фізичних осіб та величина і структурасоціальних виплат, доходів, пільг і субсидій населення вбюджетах всіх рівнів, є ключовими інструментамиреалізації державної соціальної політики, замінити абопродублювати які неможливо ніякими іншими засобамиекономічної політики.

Недоліками податково-бюджетних важелівуправління є наступні:

А. Існування часового лагу розпізнавання іреагування на порушення рівноваги в економіці. – Мовайде про ефект «часового лагу» між впровадженнямзаходів податково-бюджетної політики та наслідками іреакцією на ці заходи в економіці.

117


Б. Функціональне бюрократичне запізнюванняпочатку дій прийнятих заходів. – Інститутом проведенняподатково-бюджетної політики є Уряд, який складаєтьсяз чисельних міністерств і відомств, кожне з яких має своїекономічні інтереси і свій стан економічних проблем.Врахування цих різнопланових проблем та узгодженняцих, часто економічно протилежних, інтересів займаєбагато часу. І навіть після прийняття рішеньбюрократична машина виконавчої урядової вертикаліпрацює, як правило, дуже повільно.

В. Схильність прийняття стимулюючих заходівлише під політичним тиском. – Бюрократична статикапорушується, як правило, з причини тиску зацікавленихполітичних мотивів, які є не завжди економічнообґрунтованими і виваженими, що призводить довикривлень оцінки економічної ситуації та спотворюютьвідповідні економічні заходи.

Г. Ефект витіснення інвестицій у відповідь настимулювання. – Стимулювання інвестиційних потоків упевні галузі чи у певні проекти може призводити дозгортання інвестицій в конкурентних, взаємозамінних чисуміжних галузях і проектних програмах.

Д. Ефект зростання імпорту при стимулюванніінвестицій. – Стимулювання інвестицій може призводитидо росту імпорту матеріалів і обладнання длятехнологізації цих інвестицій у виробничий процес, щозвужує можливості вітчизняних виробників відповідноїпродукції.

Отже, очевидним є той факт, що жоден ізосновних засобів економічної політики, а самеподатковий, бюджетний, грошовий, кредитний, не здатенсамостійно виконувати всю повноту функцій державноїекономічної політики. – Це зумовлено об’єктивнимипричинами, які полягають в природній суті іфункціональній обмеженості методів впливу напараметри економічної системи країни кожного ізнапрямків макроекономічного регулювання —монетарного і фіскального.

118


Така природна спеціалізація регуляторнихважелів економічної політики жодним чином не означаєавтономності у їх використанні, скоріше навпаки –потребу їх взаємного доповнення і системноїсинхронізації.

Таким чином, навіть саме існування об’єктивнихпереваг і недоліків кожної із податково-бюджетної тагрошово-кредитної груп важелів економічної політикинаштовхує на потребу і, навіть, необхідність їхситуативно-вибіркового, поетапно-послідовного, та, прицьому, завжди взаємоузгодженого використання.

Взаємоузгодженість використання фіскальних імонетарних важелів необхідна для нівелюваннянегативних впливів окремих заходів однієї групи напоказники впливу заходів іншої групи, а отже дляпідвищення загальної ефективності економічної політикидержави.

119


7. Взаємний зв’язок фіскальних і монетарних важелів економічної політики.

Економічні взаємовідносини між суб'єктамиекономіки відбуваються на єдиному економічномупросторі, який сформований спільними та загальнимидля всіх суб'єктів об'єктами – землею, нерухомим тарухомим майном, енергетичними, трудовими,фінансовими ресурсами, інформаційним середовищем,науково-технічними досягненнями.

Численні комбінації зв'язків між суб'єктами таоб'єктами економічного простору створюють системуекономічних відносин. Характер економічних відносин євідображенням якості, кількості, змісту, параметрівзв'язків між суб'єктами та об'єктами економіки.

Формування характеру економічних відносинвідбувається в залежності від сформованих і узаконених“правил гри” у стосунках між суб'єктами та об'єктами.“Правила гри” створюються державною владою івідображаються у методах проведення податкової,бюджетної, грошової та кредитної політики.

Оскільки бюджети (місцеві та державний)формуються в залежності від кількості та структуриподаткових надходжень, а структура бюджетних витратвпливає потім на кількість та структуру податків, топодаткова та бюджетна політика знаходяться в тісномувзаємозв'язку, створюючи потребу у тісній та єдинійподатково-бюджетній політиці.

Так само, кількість грошей, попит на нихформують ставки відсотків з їх отримання, створюючитісну залежність грошової та кредитної політики.

Об'єктова різниця податково-бюджетної тагрошово-кредитної політики не означає відокремленостіу їх реалізації, адже економічний простір, тобто суб'єктита об'єкти з їх зв'язками, є єдиним і нероздільним.Суб'єкти, що сплачують податки, формуючи бюджети,оперують тими ж грошима та ставками з їх залучення.

120


Отже, безперечним є тісний взаємозв'язокподатково-бюджетних та грошово-кредитних відносин всистемі економічних взаємовідносин. Звідси й засобиподатково-бюджетної та грошово-кредитної політикимають бути спрямовані на досягнення єдинихекономічних цілей.

Характер цих цілей може бути різним взалежності від стану економіки країни на певному етапі їїрозвитку, але шляхом їх досягнення має бутирегулювання як податково-бюджетних, так і грошово-кредитних відносин у тісному їх взаємозв'язку івзаємозалежності.

Для чіткого розуміння взаємозв'язку податково-бюджетних та грошово-кредитних відносин доцільнорозглянути ланцюги дії обох напрямків відносин, щобазуються на беззаперечних економічних законахповедінки суб'єктів економіки в умовах вільного ринку.

Спершу ланцюг дії податково-бюджетних методіврегулювання:

Зниження податків або збільшення витрат урядупризводить до ↓

Збільшення рівня випуску продукції і доходівпризводить до ↓

Підвищення попиту на грошіпризводить до ↓

При умові незмінної кількості грошей, підвищуєпроцентні ставки

призводить до ↓Зниження інвестицій і сповільнення економічного росту

Як бачимо, позитивний ефект від податково-бюджетних заходів зі зниження податків та зростаннядержавних витрат отримуємо лише на першій стадії увигляді стимулювання росту випуску продукції і доходів.

Подальший розвиток подій в більш триваломуперіоді дає негативні результати у вигляді зниження

121


інвестиційної діяльності і, відповідно, сповільненняекономічного росту.

Проблема полягає в тому, що отримавши стимулдля зростання доходів, економіка відчуває підвищенупотребу в грошах, якщо ж кількість грошей незмінюється, то, зрозуміло, зростає їх вартість (процентніставки), що призводить до згортання частини інвестицій ісповільнення раніше прискорених темпів економічногоросту.

Графічно, використання в односторонньомупорядку лише податково-бюджетних важеліврегулювання можна зобразити таким чином:

Графік. Обмеженість податково-бюджетних важелів.

Обмеженість податково-бюджетних методіврегулювання є об'єктивною, оскільки вони здатні

122

зростання сукупного попиту завдяки методам податково-бюджетної

політики

сповільнення зростання сукупного попиту через недостатність податково-

бюджетних важелів

початковий сукупний попит

D0 D2 D1

E0

E2

E1СП1

СП2

СП0

бісектриса

доходи


впливати лише на перерозподіл існуючих доходів або/іна зміну фізичного об'єму випуску продукції, але нездатні забезпечити грошове відображення цих змін.

Відсутність грошового забезпечення зростанняфізичного об'єму випуску продукції призводить дозниження цін, а значить зниження доходності, згортанняінвестицій та зростання безробіття.

Відсутність грошового забезпечення зниженняфізичного об'єму випуску продукції призводить доінфляції.

Податково-бюджетні важелі впливу на економікуволодіють ще одним суттєвим недоліком, пов'язаним ізнеобхідністю значних витрат часу на політико-бюрократичні процедури в прийнятті рішень зі зміниподаткових норм та бюджетних співвідношень.

Українські політичні реалії демонструютьподвійний ризик непродуктивності, заангажованості, азначить необ’єктивності політиків при владі адекватно ідинамічно реагувати на економічні процеси.

Така економічна неадекватність вітчизнянихполітиків стає головною причиною економічних спадів,обвалів і стагнації.

Часто значні витрати часу стають причиноюзапізнень у використанні податково-бюджетних методіврегулювання, що спричиняє їх неадекватність до наявноїекономічної ситуації.

Інколи такі запізнення можуть провокуватитінізацію економіки.

Грошово-кредитне регулювання, покликанестимулювати розвиток економіки, своїми основнимиінструментами має регулювання грошової маси в обігу тарівня процентної ставки.

Використовуючи ці інструменти, можна досягтиактивізації або, навпаки, при необхідності, заспокоєннятемпів розвитку економіки, але лише на перших стадіяхвикористання грошово-кредитних засобів.

Бажання стимулювати економічний ріст,підживлюючи економіку додатковими грошима, викликає

123


багатоступеневу послідовну реакцію, яку можназобразити наочно:

Збільшення об'єму грошової маси в обігупризводить до ↓

Надлишку пропорції грошейпризводить до ↓

Зниження процентної ставкипризводить до ↓

Зростання інвестицій та розширення сукупного попитупризводить до ↓

Збільшення випуску продукції зайнятості і доходівпризводить до ↓

Збільшення попиту на гроші та підвищення ставкипроценту

призводить до ↓Згортання частини інвестицій та частини сукупногопопиту

призводить до ↓Зниження доходів та рівня зайнятості

Одностороннє використання грошово-кредитнихінструментів регулювання у вигляді збільшення об’ємугрошової маси в обігу дає, спершу, поштовх дляактивізації інвестиційних процесів, нарощування випускупродукції та збільшення доходів.

Але пізніше це збільшення доходів природнопереростає у хвилю зростання попиту на гроші, азначить і збільшення вартості їх залучення, а значить ікоригування динаміки інвестицій у напрямку їїсповільнення. А це, в свою чергу, призводить дозменшення зайнятості та, відповідно, зниження доходівнаселення.

Тобто, збільшення об’єму грошової маси в обігудає стимулюючий вплив на економіку лише натимчасовій основі, на невеликий період часу (рік-два), адалі формує зворотні процеси інвестиційної віддачі.

124


Графічно цей процес можна зобразити в такомувигляді:

Графік. Обмеженість грошово-кредитних важеліврегулювання.

Як податково-бюджетні, так грошово-кредитніметоди регулювання при їх використанні впливають,зрозуміло, не лише на сукупний попит, а й на сукупнепропонування. Тут й проявляється обмеженістьодностороннього використання одного чи іншогонапрямку регулювання економіки.

Припустимо, використовуються, з початковоюметою збільшення випуску продукції, лише податково-бюджетні важелі регулювання у вигляді зменшення

125

Функція споживання

зростання сукупного попиту методами

грошово-кредитного регулювання

згортання частини інвес-тицій сукупного попиту

через обмеженість грошово-кредитного

регулювання


D0 D2 D1

E0

E2

E1СП1

СП2

СП0

бісектриса

доходи

І0

І1

І2


податків і/ або збільшення державних витрат. Спершу,такі заходи стимулюватимуть зростання випускупродукції і доходів, але, спричинивши підвищений попитна гроші, спровокують підвищення процентних ставок, азначить, зростання собівартості виробництва і цін, що, усвою чергу викличе скорочення пропонування:

Графік. Обмеженість одностороннього використанняподатково-бюджетних та грошово-кредитних важелів прирегулюванні сукупного пропонування.

В результаті, замість бажаного значного приростувипуску продукції при незначному підвищенні цін векономіці відбудеться значне підвищення цін принезначному прирості випуску продукції. Отримуємосвоєрідний “ефект зламаного годинника” – за рухомрівноважної точки Е проти годинникової стрілки.Недостатність окремо взятих податково-бюджетних ігрошово-кредитних інструментів економічної політики у

126

Y0 Y2

СП0

СП1

Y1

E0

E1

E2

СПр1

СПр0

випуск продукції

скорочення сукупного пропонування через зростання процентної

ставки

початкове сукупне

пропонування

зростання сукупного попиту завдяки

зниженню податків


р2

р1

p0


забезпеченні стабільного і високого рівня зростанняекономіки говорить про їх недосконалість.

Як податково-бюджетна, так і грошово-кредитнаполітика мають свої об’єктивні переваги і недоліки. Їхможна звести у порівняльну таблицю еквівалентності заоднорідними напрямками економіки.

Для кращої аналогії порівняння зведемо недолікиподатково-бюджетної політики з перевагами грошово-кредитної та навпаки.

Недолікиподатково-бюджетної

політики

Переваги грошово-кредитної політики

Часовий лагрозпізнавання порушеннярівноваги економіки.

Швидкість і гнучкістьреакції Нацбанку приторгівлі ціннимипаперами, змініпроцентної ставки тапропозиції грошей. Не потребує обговоренькожного рішення впарламенті.

Адміністративна затримкареакції на порушеннярівноваги.Функціональнезапізнювання початку діїприйнятих заходів.Схильність достимулюючих заходів підполітичним тиском.

Ізоляція від політичноготиску значно більша, ніж вуряду.

Ефект витісненняінвестицій у відповідьстимулюванню

Регулювання рівня діловоїактивності через змінупропозиції грошей в обігу.

Ефект чистого експортучерез ставку процента.

Тепер варто, для начності, змінити напрямки іпорівняти недоліки грошово-кредитної політики зперевагами податково-бюджетної політики, щобпереконатись у моливості та доцільності їхвзаємоузгодженого використання:

127


Недоліки грошово-кредитної політики.

Переваги податково-бюджетної політики

Циклічна асиметрія при змініставки проценту та купівліцінних паперів Нацбанкомчерез непередбачуваністьповедінки комбанків танаселення.

Однозначність іпередбачуваність змінизбережень, доходів тапродуктивності праці назміни податків

Зміна швидкості оборотугрошей обернено до зміни їхпропозиції.Чутливість попиту наінвестиції та йогонепередбачуваність, щодезорієнтує політикуНацбанку.

Регулювання інвестиційчерез податкову політику.

Якщо зіставити важелі податково-бюджетної ігрошово-кредитної політики, що використовуються векономічній політиці чи для стимулювання економіки, чидля її стримування, отримаємо таку схему:

Схема. Взаємозв’язок податково-бюджетних тагрошово-кредитних важелів в механізмі проведенняекономічної політики.

128

Податково-

бюджетна політика

Грошово-кредитна політика

Стимулю-вання

економіки

економічна політика

Стриму-вання

економіки

Скорочення податків

Зростання бюджетних видатків

Зростання податків

Скорочення бюджетних видатків

Зниження облікової ставки

Збільшення пропозиції грошей

Підвищення облікової ставки

Зменшення пропозиції

грошей


Як податково-бюджетна, так і грошово-кредитнаполітика, бачимо, можуть теоретично власнимиекономічними інструментами вирішувати проблемиекономіки країни, спрямовувати її розвиток внеобхідному на даному етапі руслі.

Як податково-бюджетна, так і грошово-кредитнанапрямки економічної політики володіють, кожна,засобами як стимулювання економічного росту, так істримування економічної активності.

І податково-бюджетна, і грошово-кредитнаполітика здатні вирішувати як середньострокові, так ідовгострокові завдання економічного розвитку(короткострокові, за великим рахунком, доступні лишебільш динамічній грошово-кредитній).

Але об’єктивні процедурні, ринкові, процесуальніобмеження, притаманні обом напрямкам економічноїполітики, не дають змоги в повній мірі досягатипоставлених економічних цілей та максимальновикористовувати потенціал національної економіки.

Гарячі суперечки останніх років, відзначаєвідомий західний економіст Пол Хейне, про строгийрозподіл відповідальності за інфляцію між фіскальною ігрошовою політикою були, напевне, у великій мірібезпредметними.73

Дійсно, причиною інфляції, наприклад, стає інадмірна кількість грошей в обігу, і дефіцит бюджету.Усунення лише однієї з цих причин не дасть необхідногорезультату у приборканні інфляції. До того ж динамікакількості грошей в обігу значною мірою залежить відзбалансованості держбюджету. В іншому випадку,зростання інвестицій та ділової активності відбувається іпри зниженні процентних ставок, і при зменшенніподаткового навантаження.

Політику галузевих пріоритетів можназдійснювати і цільовим бюджетним розподілом таполегшеним податковим навантаженням, і пільговимгалузевим кредитуванням.

73 Хейне Пол. Экономический образ мышления. – М.: Новости, 1991 – С.596.

129


Але, використання одного з напрямківекономічної політики без підкріплення адекватними діямиважелів іншого напрямку призводить до нівелюваннякінцевого результату або ж до зворотнього економічногоефекту відносно попередньо запланованого.

Таким чином, для повноцінного використанняважелів як податково-бюджетного, так і грошово-кредитного напрямків економічної політики,неспотворюваності практичних наслідків та максимізаціїефективності дії кожного з них, доцільним і необхіднимє узгоджене, синхронно-послідовне їх поєднання.

Вид інструментів, із набору важелів кожного знапрямків, що повинні використовуватись, має бутиадекватним до того економічного завдання(стимулювання чи стримування), яке стоїть на даномуетапі економічного розвитку.

А послідовність і термін дії податково-бюджетних ігрошово-кредитних інструментів повинні відповідатишвидкості, силі та напрямку реакції економіки на їхвпровадження, та з врахуванням часових лагівпрактичної віддачі від дії фіскальних і монетарнихінструментів економічної політики.

130


8. Двоє крил економіки. Літати хочемо?

Економічну політику розділяють, як відомо, надва основні напрямки відповідно до сфер економічноїдіяльності: виробничо-розподільчої – податково-бюджетну та обігово-розподільчої – грошово-кредитну.

Податкова та бюджетна політика в межахекономічної політики безпосередньо пов’язані звиробничою стороною економічного процесу, з такзваною “реальною” економікою.

Маніпулювання податками і бюджетом формуєпідвалини виробничо-господарських відносин як в межахокремо взятого підприємства, так і в міжкорпоративнихта міжгалузевих взаємовідносинах.

Оперування податками, їх видами, кількістю,ставками, формами стягнень створює системуекономічних можливостей для створення,функціонування та розвитку кожного підприємства,організації, а також отримання, споживання і збереженнядоходу громадян.

Податкова політика безпосередньо формує такіекономічні категорії організацій як собівартість,амортизація, доходність та рівень інвестицій, а такожможливості маніпулювати ними.

Оперування бюджетом, його величиною,структурою, рівнем збалансованості, принципамиформування, міжрівневими пропорціями створюєсистему галузевих, соціальних, адміністративнихпріоритетів та характеру де(про)фіцитно-ін(де)фляційності стану економічного середовища, щобезпосередньо відображається на економічній діяльностівсіх юридичних та фізичних осіб.

Податкова та бюджетна політика носять, більше,адміністративний характер в регулюванні економічнихпроцесів, оскільки реалізуються шляхом встановленнязаконодавчих директивних норм, обов'язкових довиконання, вироблених внаслідок політичних торгів(консенсусів).

131


Гроші, будучи вартісним відображеннямпродуктів господарської діяльності, формують системувартостей всіх продуктів, в якій відбуваєтьсябезперервний процес переоцінки вартості продуктів таформується вартість самих грошей через механізмкредиту та співставлення вартості грошей на валютномуринку.

Регулюванням кількості вартісних еквівалентів -грошей, здійснюється регулювання рівня вартостей – цін.Але, зміна рівня цін залежить не лише від зміни кількостігрошей (прямо пропорційно), а й від зміни кількостіпродуктів господарської діяльності (оберненопропорційно) та зміни вартості самих грошей (прямопропорційно).

Зміна вартості грошей (проценту) призводить дозміни собівартості продуктів господарської діяльності і,відповідно, до зміни їх кінцевої вартості (ціни), щобезпосередньо впливає на кількість реалізованихпродуктів, величину отриманих прибутків і відповідно,величину податкових платежів та розмір бюджету.

Так формується перший рівень об’єктивноготісного взаємозв’язку грошово-кредитної та податково-бюджетної політики.

Другий рівень формується при зміні кількостігрошей, яка викликає пряму швидку реакцію зміни рівняцін і продовження розвитку подій за першим сценарієм ізпродовженням відповідної ланцюгової реакції..

Аналогічний взаємозв’язок відбувається і впротилежному напрямку – від податково-бюджетноїсфери, яку регулює Уряд до грошово-кредитної сфери,яку регулює Центробанк.

Змінюючи податкове навантаження на суб’єктівгосподарювання держава змінює, змінивши кінцеві ціни,їх прибутковість та до певної міри (крива Лаффера)рівень податкових надходжень і, відповідно, величинудержбюджету, що відображається на величині сукупногопопиту і пропонування, кількості грошей в обігу та, звідси,на вартості самих грошей.

132


Змінюючи саму величину держбюджету (дефіцитчи профіцит), держава безпосередньо змінює сукупнийпопит, провокує зміни сукупного пропонування івідповідні наступні зміни за попереднім сценаріємрозвитку економічних подій.

Таким чином, очевидним є безпосереднійоб’єктивний причинно-наслідковий зв’язок податкової,бюджетної, грошової та кредитної сфер економічноїсистеми країни.

Зміна економічних параметрів будь-якої із цихсфер викликає відповідні зміни економічних параметріввсіх інших сфер.

Зв’язок між податковою, бюджетною, грошовою,та кредитною сферами економіки існує завдяки зв’язкукількісної і вартісної парадигм економічного процесу.

Цей зв’язок відображається при проведенніподатково-бюджетної та грошово-кредитної політики, причому, як в одному, так і в іншому напрямку, тобто, маємісце взаємний зв’язок.

Проведення економічної політики в Україні, зароки незалежності, характеризується певноювідокремленістю, автономністю регулювання їїосновними напрямками – бюджетним, податковим,грошовим і кредитним.

Навіть в межах функціонально спорідненихнапрямків економічної політики – податкової і бюджетноїта грошової і кредитної не спостерігається управлінськоїузгодженості в їх регулюванні.

Так, в податково-бюджетній сфері в Україніспостерігається дилема сміливості запровадження новоїліберальнішої податкової системи з ризиком бюджетноїнедоїмки, або ж формування скромніших бюджетів зрозрахунком на запровадження нової ліберальнішоїподаткової системи.

В результаті такої несміливості, яка триває вжедесятиліття, податкова система стає все жорсткішою ізпостійним зростанням армії податківців, а наповненнябюджетів все скромнішим із зростанням тіньової сфери.

133


В грошово-кредитній сфері хоча й помітна єдинацілеспрямованість на забезпечення стабільностінаціональної валюти та мінімізації інфляції, алеспостерігається невідповідність ліберальної, частолегковажної кредитно-боргової політики уряду тажорсткої грошової позиції Національного Банку.

Щодо узгодженості в проведенні податково-бюджетного та грошово-кредитного напрямківекономічної політики, то в Україні ще не відбулосярозуміння безпосереднього взаємного впливу обох групекономічних важелів на кожну із сфер регулювання, атакож необхідності синхронізації цілей і дій між обоманапрямками економічної політики як передумови ізапоруки забезпечення стабільного економічногозростання країни.

Процес трансформації командно-адміністративної економіки в ринкову почався в Україні зпроголошенням її незалежності.

Політичне звільнення потягло за собоюзвільнення економічне.

Економічна свобода поставила запитання: щодалі робити, в якому напрямку розвиватись, який шляхекономічного розвитку обрати?

Те, що економічну систему треба булозмінювати, ні в кого не викликало сумнівів, адже дополітичного розвалу значною мірою підштовхнувекономічний занепад.

Крім цього, стара економічна система не давалазмоги влитися і продуктивно працювати в системісвітового господарства.

Провідні українські теоретики економікипереконані, що командно-адміністративна системагосподарювання, яка існувала у недалекому минулому,не відповідала новим вимогам розвитку економіки, сталагальмом реалізації об’єктивних вимог світової економіки,вона не може бути поліпшена або удосконалена зміноюокремих елементів, а потребує перетворень у своїйоснові відповідно до вимог нового господарського

134


механізму, а щоб сформувати новий економічниймеханізм, потрібна радикальна реформа.74

Необхідність проведення економічної реформибула зрозуміла всім.

Питання було в тому, які реформи проводити,наскільки глибокі, що залишати із старої економічноїсистеми (якщо взагалі залишати), а що радикальнозмінювати, якого типу реформи, взагалі, проводити.

Питання ці виникли на політичному рівні, якфарватері звільнення, а потім були переадресовані нарівень економічний.

А тут виникли проблеми не лише професійного,а й морально-психологічного характеру: «На жаль, досіекономічний стан України належно не розкритий, його,навіть свідомі стану речей вчені, як правило, обминають,щоб часом когось не образити або не бути звинуваченимв політичній однобічності. Така, з дозволу сказати,делікатність шкодить об’єктивній істині, є джерелом дляностальгійних спекуляцій антидержавницьких сил, якігальмують проведення ефективної економічної політикив Україні, а тому вона відстає в трансформаційнихпроцесах на постсоціалістичному просторі.»75

Але саме економісти повинні дати відповіді навсі трансформаційні запитання.

Економічна думка в Україні, що цілком природно,з цих проблем була досить різнобарвною.

Дійшли згоди в стратегічному напрямку –побудова “соціально-орієнтованої” ринкової економічноїсистеми.

Зміна командно-адміністративної економічноїсистеми на ринкову систему господарювання єабсолютно радикальним процесом, який не мав аналогіву світовій практиці.

Унікальність цього процесу трансформаціїполягає в тому, яким шляхом країна приходить доринкових економічних відносин. 74 Основи економічної теорії: політекономічний аспект / За ред. КлимкаГ.Н.– К.: Знання, 2001.–С.450.75 Злупко Степан. Наукові діалоги // Львів: Тріада плюс. – 2005. – С.356.

135


Теоретики перехідного періоду звертають увагуна той факт, що в постсоціалістичних країнах переддержавою стоїть безпрецедентне за своєю складністюзавдання, обумовлене особливостями становлення в нійринкової економіки на економічному просторі, якийзвільняється плановою адміністративно-командноюекономікою.

У всіх інших країнах становлення ринковоїекономіки відбувалось на основі закономірностейсуспільного розвитку: товарно-грошові відносини йшлина зміну відносинам особистої залежності.76 І.Стефанюкз цього приводу зазначає, що складність сучасної стадіїекономічного розвитку України полягає в необхідностіодночасного виконання кількох різнопланових завдань:демонтажу успадкованої від тоталітарного режимукомандно-адміністративної системи; реформуванняскладових суспільно-господарського механізму, якідоцільно зберегти за умови їх сприяння розвитковіекономічної незалежності та самодостатності країни;конструювання атрибутів державності, відсутніх раніше вУкраїні.77

Додатковою складністю було те, що командно-адміністративна економіка була ще й структурнодеформованою, зорієнтованою на ВПК та непомірноенергозатратною.

Крім того, як зазначає Ю.Бандерський, длявибору оптимальної моделі входження України у світовегосподарство важливе значення має невирішеністьпроблем геоекономічної стратегії.78

Тут А. Філіпенко слушно зауважує, що йдетьсяне про наздоганяючий імітаційний розвиток перехіднихсуспільств, вестернізацію їх економічних і політичнихструктур, а про пошук своєї ніші в

76 Теория переходной экономики / За ред. Е.В.Красниковой. – М.: ТЕИС,1998. – С.144.77 Стефанюк І. Формування системи фінансового контролю // Економіка,фінанси, право. -1999.- №12. - С.13.78 Бендерський Ю. Реалії світогосподарських процесів і місце в нихУкраїни // Економіка України. - 2000. - №1. - С.75.

136


загальноцивілізаційному процесі, про повнішу таорганічнішу взаємодію в межах глобальної єдності, про їхвзаємну гармонізацію з урахуванням ресурсних проблем,які загострюються, і наростання елементів ентропійностіу світовому фінансовому господарстві.79

Постає завдання формування абсолютно новоїмакроекономічної моделі. На якій теоретичній основіздійснювати перехідний процес?

На це запитання слушною є відповідьвітчизняного економіста І.Розпутенка: “…будь-яка зтеоретичних розробок з претензією на наукову новизнумає досить віддалене відношення до реального життя.Якщо і є щось оригінальне, то воно не в наявнихфрагментах теорії, а в конкретному житті – перехідномуперіоді, - до якого ні класичний марксизм-ленінізм, аніконцепції соціального ринкового господарства чимонетаризму прямого відношення не мають. А томуорієнтація в розвитку як економіки, так і економічноїтеорії на ринок повинна послідовно “обростати” новимизавданнями і так само звільнятися від них в міру втратиактуальності, в міру їх реалізації. Власне, ці питання імають чергуватися впродовж усього перехідного періодуі складати його суть.”80

Але для того, щоб було чим “обростати”,потрібен хоча б будь-який стержень – концепціяекономічних реформ – який став би опорою в перехіднийперіод. На жаль, за всі роки реформ ми ще неспромоглися сформувати цей стержень.

З цього приводу дуже важливе застереженнянадає Т.М.Литвиненко, який наголошує на тому, що усучасній економічній науці, економічній освіті нашоїдержави, а також інших посткомуністичних державзмінюється одна утопічна теорія - марксизму - на іншу -неокласичну. Автор зазначає, що зміна утопічних теорійнайбільшу загрозу становить для економічних реформ.

79 Філіпенко А.С. Цивілізаційні виміри економічного розвитку// К.: «ЗнанняУкраїни», 2002. – С.24.80 Розпутенко І.В. Державні видатки в перехідних економіках. – К.: УАДУ. –1998. – С.6.

137


Останні, на думку Т.М.Литвиненка, орієнтовані настворення певної моделі ринку, якої не існує в сучасномусвіті - таке спрямування пов'язане з досягненнямрезультатів без зв'язку з діючими реальними умовами.81

В такій ситуації годі й сподіватися на якийсьуспіх у проведенні реформ. “… чи існують сприятливіфактори для втілення реформ у сучасній Україні. Впадаєв очі те, що ми не ставимо перед собою завданнязапропонувати конкретні складники цих реформ.”82 Ціслова нашого економіста з діаспори І.-С. Коропецькогосвоєю дотепністю вражають у саму суть проблемекономічних реформ в Україні. Чи може йому зі стороникраще видно?

Мусимо визнати, що економічна політика вУкраїні маючи орієнтир, погоджений суспільством, насоціальноорієнтовану ринкову економіку, не має єдиноїчіткої концепції досягнення цього орієнтиру.

Так зокрема, і С.Дем’яненко також базовою,основною проблемою української економіки вбачаєвідсутність її цілеспрямованого реформування на дійсноринкових засадах, що проявляється у суперечливостізаявленої стратегії розвитку економіки з тактичнимидіями, спрямованими не на втілення цієї стратегії вжиття, а на розв'язання нагальних поточнихгосподарських проблем.83

Оскільки економічна політика в країні єпрерогативою держави, як інституту влади, очевидно,саме держава повинна брати на себе функції, пов’язані зреалізацією переходу економіки країни на ринкові засадифункціонування.

В цьому контексті держава має, на мій погляд,виконувати ряд функцій:- розробка, обґрунтування та реалізація стратегіїекономічного реформування шляхом створення

81 Литвиненко Т.М. Економічна культура фондового ринку - запорука успіш-ного реформування економіки // Фінанси України. - 2000. - №2. - С.53.82 Коропецький І.-С. Економічні праці. – К.: Смолоскип, 1998. – С.294.83 Дем’яненко С. До стратегії і тактики економічного реформування // Еко-номіка України. - 2000. - №1. - С.59.

138


програми ринкових перетворень, без якої перехіднийпроцес носить непрогнозований, невпорядкований,несистематизований, хаотичний характер.

-програма повинна носити не декларативнийзагальний характер, а містити набір, послідовність татерміни конкретних економічних заходів, спрямованих надосягнення тактичних та стратегічних цілейреформування;

-законодавче забезпечення реформ необхіднедержаві для легалізації змін в економіці, а також длястворення єдиних “економічних правил гри” для всіхсуб’єктів економічного процесу. Реалізація цієї функціїдосягається шляхом розробки та лобіюваннязатвердження парламентом відповідних законодавчихактів;

-макроекономічне регулювання мусить забезпечуватиєдинонаправленість економічних реформаторськихпроцесів по всій країні з метою монолітності тапередбачуваності розвитку національної економіки. Данафункція виконується засобами податково-бюджетної тагрошово-кредитної політики уряду;

-мікроекономічне стимулювання в умовах перехідноїекономіки має надзвичайно важливе значення вконтексті необхідності забезпечення нових умов роботипідприємств та організацій на основі нової ринковоїсистеми взаємовідносин. Ця функція виконуєтьсяшляхом проведення економічної політики в сферахрозвитку підприємництва, забезпечення вільноїконкуренції, розвитку інституцій ринкової інфраструктури;- інвестиційне сприяння набирає неабиякої важливостів трансформаційному процесі, який вимагає залученнязначних внутрішніх та зовнішніх фінансових ресурсів нетільки для структурних змін економіки, а й для техніко-технологічної модернізації виробництва.

Завданням держави в перехідний період єстворення та підтримування сприятливого інвестиційногоклімату в країні, формування позитивного економічногоіміджу країни.

139


Для виконання цієї функції необхідним єзабезпечення політичної стабільності, визначеності тапередбачуваності країни, економічної цілеспрямованостіна реформування та розвиток, економічної та фізичноїбезпеки інвестора, сприяння в початковому пільговомуоподаткуванні, мінімізації адміністративних перешкод.

Інвестиції дійсно є локомотивом економічногозростання.

При цьому, періоди стабільного економічногозростання, за твердженнями Дж. Одлінг-Смі таР.Роодена, як правило, приходять у результаті значнихінвестицій у сполученні із потужним зростаннямефективності, при чому загальний ріст продуктивності єбільш важливим фактором, ніж нові інвестиції.

Проте, Дж. Одлінг-Смі і Р.Рооден підкреслюють, щосаме інвестиції є головним рушієм зростання, боінвестиції у завод та устаткування стануть рушійноюсилою економічного зростання.84

При цьому, слід завжди мати на увазі необхідністьпоетапності і спадковості або послідовностіреформаторських кроків.

Тут, наприклад, Джозеф Стігліц як один з ідеологівекономічного реформізму і глобалізації зауважує, що «…успішні економічні програми вимагають особливоїобережності для забезпечення послідовності - тобтопослідовності, в якій відбуваються реформи, - і темпу… Убагатьох країнах помилки в послідовності й темпахреформування призвели до зростання безробіття і рівнябідності».85

Процес виконання державою своїх економічнихфункцій в умовах перехідної економіки проходить вдекілька етапів, кожен з яких володіє своїм наборомзасобів та вимагає певного періоду і умов виконання цихфункцій.

84 Дж.Одлінг-Смі, Р.Рооден. Зростання в Україні – уроки інших країн ізперехідною економікою. – Україна на роздоріжжі. - К. ТРАНСФОРМ,«Фенікс», 1998. – С.5-6.85 Стігліц Джозеф. Глобалізація та її тягар.- К.: «КМ Академія», 2003,– стор. 39.

140


Це можна зобразити схематично таким чином:

Схема. Економічні функції держави в перехіднійекономіці, засоби їх реалізації та етапи виконання.

Бачимо із схеми, що економічна політикадержави в умовах перехідної економіки, окрімстандартного набору притаманних функцій,доповнюється ще й додатковими функціями розробкиконцепції економічних реформ та їх законодавчогозабезпечення.

141


Функції держави в умовах переходу до ринковихекономічних відносин повинні розглядатись в контекстізагального процесу економічних перетворень, якийскладається з таких основних елементів:

1) макроекономічна стабілізація;2) лібералізація, а саме: цін, ринків, господарської

діяльності;3) інституційні зміни в економіці.

Необхідно чітко розуміти, що перехідний процестрансформації економіки з командно-адміністративної наринкову, який переживає, серед інших, і Україна, маєзовсім іншу природу, ніж процеси відновлення економікповоєнної Європи, чи подолання економічних криз різнихкраїн, чи прискорення економічного розвитку “новихтигрів”. Це процеси, які важко порівняти за суттю таглибиною необхідних економічних, політичних,соціальних, гуманітарних і, навіть, ментальнихперетворень. “Знищений” капіталізм в Центральній іСхідній Європі, а також в колишньому СРСР відрізнявсявід “призупиненого” на деякий час капіталізму впіслявоєнній Німеччині і “деформованого” капіталізму вкраїнах Латинської Америки та інших країнах зрегульованою економікою тим, що економічні інститути впершій групі країн були відображенням принципово іншоїсистеми організації і стимулів, а перехід до ринковоїекономіки вимагав оволодіння новими навиками на всіхрівнях господарства.

Командно-адміністративна економічна системаволоділа характеристиками, які були в повномуантагонізмі до засад ринкової економіки. Але найбільшарізниця проходила, і все ще проходить, в площинімислення, психології, світогляду і системи цінностей. Надумку В.Геєця, реалізація ліберальної ідеї ставить передлюдиною необхідність формування власної поведінкизгідно з самостійним вибором, що потребує навичок,поки що відсутніх у більшості наших громадян.86 Крім

86 Геєць В. Соціогуманітарні складові перспектив переходу до соціально-орієнтованої економіки в Україні // Економіка України.- 2000. - №1. – С.9.

142


цього, змінам підлягають і форми господарювання.В.О.Сизоненко зазначає, що перехід до інноваційноїсоціально-орієнтованої моделі економічного розвиткупов’язаний з формуванням організації суспільноговиробництва, що базується на системі економічнихвідносин підприємницького типу.87 Тягар неприродногоекономічного минулого ще довго буде давати про себезнати.

Докорінна зміна поведінки виробників іспоживачів при переході до ринку, де пріоритетним є“ринок покупця”, є найважчою і найважливішою ланкоютрансформаційного процесу, оскільки торкається глибинпсихології. Саме під таким кутом розглядає проблемуперехідного періоду А.С.Афонін в роботах, присвяченихпроблемам податкового законодавства та стимулюванняпідприємництва. Він акцентує увагу на тому, що з полязору науковців і політиків практично викинутонайважливіший елемент ринку – рівень розвитку людейяк носіїв ринкових відносин, досконалість їх економічноїповедінки і мотивації, створення відповіднихмотиваційних систем.88 Тим більше, що, як стверджуютьЯ.Комаринський та І.Яремчук, вчені, які досліджуютьповедінку і діяльність людей доводять, що населення -найбільш цінний ресурс у суспільстві або підприємстві.89

Зміна економічних систем тягне за собою змінумислення, світосприйняття, цінностей, мотивацій, анайголовніше – стимулів та зацікавленостей дляздійснення господарської діяльності. При чому, ця змінавідбувається, скоріше, лише в одному напрямку –розширення ринкових відносин як у країнах ринковоїекономіки, так і в тих країнах, що прагнуть до ринку.

87 Сизоненко В.О. Підприємницька модель управління – чинник конкурент-носпроможності реструктуризованого підприємства // Економіка і управлін-ня. - 2001. - №1. – С.56.88 Афонін А.С. Здолання ринкового фундаменталізму як передумова перехо-ду до стимулюючої системи оподаткування. – Податковий кодекс України йстимулювання вільних підприємців. - К.: ЄУФІМБ, 2000, с.2789 Комаринський Я., Яремчук І. Фінансово-інвестиційний аналіз. - К.: УЕ ім.М.П.Бажана, 1996. - С.113.

143


Класики сучасної світової економічної думкивважають, що якщо конвергенція і буде діяти, то скорішешляхом зростання ринкової орієнтації економіки у всіхкраїнах, а не шляхом переплетення соціалістичних ікапіталістичних економік.90 Це наштовхує на розуміннятого, що необхідно працювати над прямимвдосконаленням та регуляторним впливом на ринковіпроцеси, а не намагатись якимось чином штучносхрестити ринкові та командно-адміністративнімеханізми у функціонуванні економічної системи країни.

Як вже зазначалось, економічна теорія таіснуюча практика розглядає три основні елементи-складові економічної політики перехідного періоду:макроекономічну стабілізацію, мікроекономічнулібералізацію та докорінні інституційні зміни.

Макроекономічна стабілізація включає декількаосновних важелів реалізації поставлених перед неюзавдань: податково-бюджетна політика; грошово-кредитна політика; політика регулювання валютногокурсу; політика контролю заробітної плати.

Макроекономічна стабілізація в перехіднийперіод основну увагу має приділяти ліквідаціїуспадкованого дефіциту бюджету, зменшенню долібюджетних дотацій у ВВП, створенню стимулюючоїсистеми оподаткування, стабільної національної валютита контролю за помірними темпами інфляції, а такожоптимізації обсягів заощаджень та інвестицій в економіці.Останнє викликає, на думку українських експертів,найбільші диспропорції потоків капіталу в українськійекономіці, оскільки внаслідок довготривалоїневідповідності між обсягами заощаджень таінвестиціями в народне господарство їх взаємодіянабула в Україні специфічних рис, що характерні длядержав, у яких економіка функціонує в умовахвідсутності макроекономічної рівноваги. Україна вжедекілька років поспіль вдається до зовнішніх запозичень,

90 Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. – М: Дело, 1998. – С.767.

144


що призводить до нарощування державного боргу і недозволяє нормалізувати суспільне відтворення.91

Першопричиною цього процесу є те, що:"Методи стабілізації, які використовувалися до цих пір,були засновані на класичних теоріях, але вони непринесли очікуваного результату через нестандартністьситуації. Ці теорії були прийняті як панацея від всіхнегараздів, без критики, без прогнозування результату -тобто без адаптації під умови вітчизняної економіки."92

Цілі економічного реформування повинні бутиспрямовані на досягнення основної мети – забезпеченнястабільного зростання реальних доходів.

Для досягнення макроекономічної стабілізації,як бачимо, необхідним і обов’язковим є використання якподатково-бюджетних важелів (оптимізація бюджетноїсистеми, створення стимулюючого оподаткування і,через них, регулювання величини доходів), так ігрошово-кредитних важелів (зміцнення національноївалюти, контроль інфляції, регулювання співвідношенняспоживання і заощаджень).

При цьому, на моє переконання, досягненняефективного стабілізуючого результату можливе лишепри використанні першої і другої групи важелівекономічної політики у їхньому функціональномувзаємозв’язку та єдиній цілеспрямованості, а головне –на основі реалізації єдиної цілісної національної моделіекономічного розвитку.

На сьогодні, в цілому, можна вважати, що окремізавдання макроекономічної стабілізації в Україні євиконаними, окрім, напевне, одного, але найважливішогодля подальшого економічного поступу – виведенняпоказників доходів населення до рівня, достатнього длязабезпечення довільного продовольчо-послуговогоспоживання і систематичного заощадження.

91 Економіка України:підсумки перетворень та перспективи зростання / Заред.В.М.Гейця.–Х.: Форт, 2000. – с.12.92 Новак А., Бокова Л., Міліневський Д. Податкова система як база розвиткупідприємства / Науковий вісник ІМЕ Ів.-Франківськ. - 2000. - №1. - С.52.

145


Очевидно, провалина у цьому найсуттєвішомуаспекті економічного прогресу пояснюється тривалимфінансовим провалом реальних доходів населення іпідприємств часів затяжної гіперінфляції на початку 90-х,непродуманістю механізмів та непідготовленістюнаселення і зловживаннями в процесі приватизації,повторним фінансовим обвалом національної грошовоїодиниці у 1998 р., надмірно високою ступінню тінізаціївітчизняної економіки впродовж всіх років Незалежності,численними податковими «ноу-хау» з витягування майжевсіх вільних ресурсів підприємств, а найголовніше,відсутністю і до сьогоднішнього часу єдиної цілісноїмоделі економічного розвитку України, яка бцілеспрямовано реалізовувалась незалежно від змінвнутрішньої політичної кон’юнктури. – Такий букет, зякого складалась до сьогодні «економічна політика», недозволяє досі встати в один економічний ряд хоча б зкраїнами колишнього «соцтабору».

Мікроекономічна лібералізація включає такіосновні методи: лібералізацію цін; ліквідацію бар’єрів приорганізації та здійснені господарської діяльності;лібералізацію торгівлі, в тому числі зовнішньої;ліквідацію обмежень при здійснені валютних операцій.

Політика лібералізації основними завданнямимає створення умов для збільшення приватного секторув економіці, збільшення частки продажів товарів завільними цінами, розширення форм та засобів торгівлі зметою досягнення головної своєї мети – швидкогопереходу до ринкових економічних відносин.

Для впровадження лібералізаційних заходівпотрібним є використання податково-бюджетних(спрощення оподаткування та бюджетних відносин,ліквідація подвійного оподаткування взовнішньоекономічних відносинах) та грошово-кредитних(лібералізація і регулювання цін через грошову масу,спрощення валютних операцій) важелів, приобов’язковому їх взаємоузгодженому поєднанні зунеможливленням взаємозаперечних різновекторнихрішень в окремих їх складових. Недотримання цього

146


принципу призводить до тяжких наслідків банкрутств(втрати ринків збуту, постачальників і т.п.) підприємств тамиттєвого знебожіння великих груп населення, як цевідбувалось в Україні на початку 90-х.

Інституційні зміни є третьою необхідною ланкоюв процесі трансформації економіки і проводяться в такихнапрямках: приватизація державних підприємств;створення економічного законодавства для умов ринку;зміна системи оподаткування; раціоналізація структуриекономіки (промисловості; послуг; сільськогогосподарства; величини підприємств); раціоналізаціяпріоритетів зовнішньоекономічної діяльності,формування нових господарських взаємозв’язків міжсуб’єктами економічного процесу на нових принципахвзаємовідносин.

Інституційні реформи в процесітрансформаційних змін покликані створити середовищесуб’єктів економіки, пристосованих до економічноїдіяльності в умовах ринкової економіки, а такожсформувати єдині і загальні “правила гри” для всіхучасників економічного процесу.

Основною метою інституційних змін є створеннязасад капіталістичної економіки і можливостей дляефективного функціонування товарних, фінансовихринків та ринку праці.

Здійснення інституційних змін вимагаєзастосування важелів як податково-бюджетногохарактеру (оптимізація розподільчої функціїоподаткування, раціоналізація структури економіки черезбюджетний розподіл та пільгове оподаткування галузей),так і грошово-кредитного характеру (раціоналізаціяструктури економіки через кредитну політику галузей,розширення можливостей кредитних відносин черезрозвиток конкуренції на ринках капіталу).

Використання важелів лише одного з напрямківекономічної політики не дасть достатніх стимулів іекономічних інтересів для розвитку ринковоїінфраструктури.

147


Проблема українських економічних реформ є втому, що лібералізація, у свій час, надто активнопочалась не зі сфери виробничої діяльності, а зі сфериторгівлі. Тобто, було відкрито внутрішній ринок дляіноземних виробників товарів і послуг, не провівши передцим необхідні інституційно-організаційно-регуляторні діїдля налагодження належного власного, вітчизняноговиробництва кінцевих споживацьких товарів і послугконкурентного рівня. – Це була велика системна помилкаукраїнських економічних реформ першої половини 90-х,наслідки якої відчуваються зараз і будуть відчуватись щедовго, а головне, ця помилка відкинула далеко назадконкурентноздатність українських виробників.

Необхідно підкреслити, що позитивні результатипроведення економічної політики в перехідний періодможливі лише при комплексному впровадженні всіхтрьох зазначених складових трансформаційнихперетворень: стабілізації, лібералізації, інституалізації.

При цьому, важливе значення має утриманняфінансової збалансованості в економіці. К.В.Павлюкакцентує увагу на тому, що у період корінної перебудовистарої і формування нової економічної системи зв’язокміж чинним господарським механізмом і станомзбалансованості народногосподарських пропорційзначно посилюється. Дійсно, на будь-якому напряміреформування економіки роль збалансованості всіхвидів ресурсів зростає… Оскільки економіка постійнорозвивається, то, маючи на увазі її збалансованість, слідпостійно підтримувати відповідність її частин і підрозділівз певними рівневими пропорціями і темпами їхрозвитку... К.В.Павлюк виділяє два найголовніші аспектифінансової збалансованості в державі: перший аспектзбалансованості – величина фінансових ресурсівповинна бути збалансована з їх витратами по окремихнапрямках; другий аспект – збалансованість фінансовихресурсів і матеріальних благ.93

93 Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави. – К.: «НІОС», 1997. – С.38.

148


Економічні результати проведення реформ можнаоцінювати з різних аспектів, але існують три основнікоординати виміру якості економічної політикиперехідного періоду:

1) швидкість введення в дію економічнихреформ – час між політичним переломом та початкомреалізації комплексної економічної програми. В цейперіод формується нова політична та економічна еліта,яка проводить економічну політику, відредаговану підвласні інтереси. Політична економія на цьому періодівіддає і значну економічну економію для країни,розуміючи те, що чим швидше країна пройде данийперіод, тим менше втрат зазнає національна економіка.

2) графік впровадження основних елементівекономічної політики перехідного періоду. Тут маєзначення комбінація, послідовність та терміни, в якихзаплановано запроваджувати в дію заходистабілізаційної, лібералізаційної та інституційноїполітики.

3) темпи практичної реалізації запланованихзаходів економічної програми. Тут розуміється швидкістьпроведення реформ, яка залежить як від вихідноїситуації початку реформ, так і від розстановкиполітичних та економічних сил країни та їхнього баченняреформаторських дій. Із швидкістю проведення реформчасто пов'язують їхній радикалізм. Хоча радикалізм характеризується ще й глибиноюпроведення змін.

В цій реформаторській системі координатУкраїна максимально наближена до нуля.

Не відбулося ні зміни політичної еліти, а тільки її«переформатування», ні проведення розробленихсистемних і спланованих цілісних трансформаційнихреформ з поетапним завершеним їх виконанням — прореформи багато говорилося, але майже нічого системноне робилося.

На думку О.Соскіна, причиною економічної кризив Україні є повільне та непослідовне проведенняекономічних трансформацій, що завдало серйозних

149


збитків економічному розвиткові загалом, порушилопроцес економічної стабілізації, спричинило спад ВНП.94

Порівняльна класифікація проведенняекономічної політики перехідного періоду в країнах, щомають схожий з Україною економічний потенціал яскраводемонструє, що основні реформаторські економічнізаходи проводились на основі запрограмованоїсистематизованої комплексної програми економічнихреформ на поетапній основі і в досить стислі строки –протягом двох-трьох років були проведені всі основнізаходи трьох складових трансформаційної економічноїполітики: макроекономічної стабілізації, мікроекономічноїлібералізації та інституалізації.

Українські економічні проблеми значною міроюспричинені ставленням до реформ влади. Як зазначаєС.Дем’яненко, керівники виконавчої влади на місцях небачать свого місця в системі нових економічних відносин,бояться втратити свій вплив і авторитет, а тому незацікавлені в економічному реформуванні.95

Небажання здійснювати реальні економічніреформи супроводжується, а скоріше, пояснюється ще йневмінням старого управлінського апарату працювати внових економічних умовах. В.І.Кравченко з цього приводупояснює, що дають про себе знати управлінські традиціїпопереднього економічного періоду, а звідси намаганнярозв’язувати фінансові проблеми за нових умов старимиметодами.96

Слабкість і невизначеність влади щодо змістуекономічних реформ заганяє економіку в глухий кут. Але,як зауважують В.Паламарчук та С.Мискевич, політичніперетворення в системі влади не є достатніми длязабезпечення економічних перетворень. Сучаснадійсність, як вони підкреслюють, дедалі більше засвідчує

94 Соскін О. Якою має бути економічна політика у період рецесії? // Еко-номічний часопис. - 1999. - №10. – С.11.95Дем’яненко С. До стратегії і тактики економічного реформування // Еко-номіка України. - 2000. - №1. – С.56.96 Кравченко В.І. Фінанси місцевих органів влади України: Основи теорії тапрактики. – К.: НДФІ, 1997. – С.6.

150


й те, що навіть найрадикальніші перетворення політичноїсистеми, моделі державної влади, механізму управлінняв Україні самі по собі не в змозі викликати якісні зміни,якщо останні не будуть супроводжуватися глибокимиперетвореннями безпосередньо у матеріальних умовахнародногосподарського відтворення, радикальнимизрушеннями у системі відносин власності.97

Дуже вичерпними є аналітичні висновки пропроведення економічної політики в умовах перехідноїекономіки “батька” польських, найуспішніших в СхіднійЄвропі, економічних реформ Лешека Бальцеровича, яківін сформулював у своїй книзі, що була присвяченапідсумкам економічних реформ постсоціалістичних країн.В ній автор виділяє десять основних висновків процесутрансформації економіки,98 а саме:

1. Радикальний підхід є менш ризикованим.Початкова стабілізація принесла кращі результати там,де радикальні програми були приведені в дію в період“надзвичайної” політики відразу після політичногоперелому.

2. Між типом реформ і політичноюстабільністю відсутній прямий зв’язок. Політичнаеволюція різних країн суттєво відрізнялась. Прикладамислужать Угорщина і Чехія (політично стабільні, з різнимиекономічними програмами і схожі економічні успіхи) таРумунія і Польща ( політично нестабільні, але одна зних сформувала послідовну економічну програму іуспішно реалізувала її, а інша ні).

3. Не слід на старті надто “доводити”програму. Краще “пересолити” з надмірною жорсткістюпроведення програми і продовжити жорстку політику. Цепотрібно тому, що невдача початкової стадії стабілізаціїпотребує наступних спроб, але вже в гірших економічних

97 Паламарчук В., Мискевич С. Деякі методологічні засади аналізу перехід-ної економіки України/ Науковий вісник ІМЕ ІВ.-Франківськ. - 2000. - №1. –С.44.98 Бальцерович Л. Социализм, капитализм, трансформация: очерки на рубежеэпох. – М.: Наука, 1999. – С. 251.

151


та політичних умовах, при більш низькій довірі допрограми.

4. Грошова і бюджетна політика може бутипотужною зброєю в боротьбі з інфляцією та стабілізацієювалютного курсу. І навпаки, стабілізація може вислизнутипісля початкової лібералізації цін, якщо фінансоваполітика не створить довіри до збереження національнихфінансових активів.

5. Особливу роль відіграє контроль зазаробітною платою. Його значення випливає знеухильного запізнювання приватизації по відношеннюдо політики стабілізації та лібералізації.

6. Лібералізація зміцнює стабілізацію.Теоретично стабілізації можна досягнути і при збереженіширокого контролю держави за економікою. Однак напрактиці існує тісний зв’язок між стабілізацією ілібералізацією, за винятком сфери заробітної плати.

7. Значення постійних валютних курсівзалежить від характеру інфляційних очікувань. Дилемаміж контролем курсу своєї валюти (фіксація курсу або“коридор”) та контролем за заробітною платою залежитьвід того, чи інфляційні очікування пов'язані з ростом цінчи з дефіцитом.

8. Радикальна політика стабілізації талібералізації сприяє пожвавленню економіки і переходудо ринку. Переривання або невдача стабілізаціїпризводить до втрати дорогоцінного часу і запізнюванняекономічного пожвавлення.

9. Після першочергової фази стабілізації длястійкості реформи і збереження довіри до неї необхідні:

- ріст приватного сектору;- певні витрати, бюджетна реформа та

зовнішня фінансова підтримка;- зменшення боргів без порушення довіри до

бюджетних обмежень.На практиці мета збереження податкових

надходжень не є кращим аргументом на користьсвідомого сповільнення темпів змін, оскільки доходи все

152


одно не вдасться зберегти. Одночасно дуже високеоподаткування буде гальмувати ріст приватної економіки– це також наносить удар по реформі. Тому основнібюджетні реформи повинні стосуватись витрат. Масовеанулювання боргів викликає великі сумніви.

10. Фіаско першої спроби стабілізації не єаргументом проти продовження політики лібералізації таінституалізації. В такій ситуації необхідновикористовувати будь-який політичний поворот для того,щоб реалізувати стабілізаційну програму. Так, чи інакше,лібералізація та інституалізація створять кращі умовидля майбутньої стабілізації.

Аналізуючи хід проведення економічноїполітики в Україні та порівнюючи його з вищенаведенимирекомендаціями вченого, який успішно провів економічніреформи у своїй країні, видаються показовимибагаточисельні помилки, яких припускалися авториукраїнських економічних перетворень. Якщо взагалііснують будь-які автори, особистості чи політичніоб'єднання в Україні, які мали можливості дляпроведення комплексної економічної реформи, і могли бнести відповідальність за її реалізацію чи не реалізацію.

Українські економічні реформи виявилисьсиротою в полі економічного безладу, правовогонігілізму, політичної апатії владних кіл тареформаторської необізнаності населення.

«Реформи по-українськи» - це перманентнізусилля окремих осіб, відданих українській Ідеї тареформам зокрема, яким вдалося за певних обставинотримати певні владні повноваження на окремі періодичасу. Це стало причиною сповільнення, а в деякихаспектах і призупинення економічних перетворень вУкраїні. За словами І.Родіонової, ми є свідками того, щоколи розпочаті процеси (роздержавлення, лібералізація,створення ринкової інфраструктури тощо) гальмуються,тоді в економіці започатковуються зміни, що набуваютьсистемного характеру, спричиняючи консервування інавіть поглиблення неефективності економіки… Якщоаргументи на користь формування в Україні нової

153


економічної системи є обґрунтованими, то її слід було бназвати, на думку вченої, “економікою загальмованихперетворень.99

Реакція суб’єктів економічного процесу в такійситуації є передбачуваною. В.Шаповал задає риторичнезапитання з однозначною відповіддю: “Як реагуєекономіка на слабку державу, зухвалих роботодавців,терплячих робітників, бідних чиновників? Вона ховаєтьсяв тінь.”100

Один з провідних українських теоретиківП.М.Леоненко причину відсталості вітчизнянихекономічних реформ порівняно з нашими західнимисусідами вбачає в тому, що на відміну від України, в рядікраїн ЦСЄ досягнута макроекономічна стабілізація івисокі темпи економічного зростання не завдякирецептам неоліберальної ортодоксії, а навпаки, врезультаті відходу від них. Виявилися, за твердженнямП.М.Леоненка, досить сумнівними основні її постулати:про шкоду будь-якого державного втручання в розподілресурсів; про нижчу ефективність державної власностіпорівняно з приватною, а отже, і потребу прискореноїмасової приватизації; про будь-яку зміну загальногорівня цін як наслідок зрушень в обсягах грошової маси.101

Український економіст з діаспори, зарубіжнийчлен НАН України Іван-Святослав Коропецький у своїйстатті “Перспективи успіху економічних реформ в Україні”102 наводить систематизовані висновки щодо економічноїполітики в умовах трансформації:

А. Економічні та політичні фактори:1. Кризова гіпотеза: реформи успішніші, коли

економічні обставини в країні стають нестерпними. Тоді

99 Родіонова І. Гальмування об'єктивних перетворень – причина спотвореньекономічного розвитку // Економічний часопис. - 1999. - №6. – С.6.100 Шаповал В. Ігноруючи криву Леффера // РІЧ: економіка і культура. -2000. - №1. - С.4.101 Леоненко П.М. Порівняльний аналіз системних економічних трансфор-мацій // Економіка і управління. - 2001. - №2. - С.104.102 Коропецький І.С. Економічні праці. Збірник вибраних статей. – К: Смо-лоскип, 1998. – С. 299.

154


постає безлад у провідних соціальних групах, населеннящораз сильніше натискає на уряд, щоб він активно діяв.

2. Зовнішня допомога – може бутиінтелектуальною або фінансовою. Найважливішоюформою першої є поради зарубіжних спеціалістів.Матеріальна допомога - не менш важлива, зокрема длямакроекономічної стабілізації.

3. Політичні обставини – проблемою є, якіуряди, авторитарні чи демократичні, є більшсприятливими для здійснення економічних реформ. Задосвідом, результат реформ скоріше не залежить відполітичної системи.

4. Ідеологічно правий чи лівий уряд – питаннятакож неоднозначне. Правий уряд має підтримку вбагатших класах населення, які намагаютьсязабезпечити стабільність цін навіть ціною підвищеногобезробіття. Лівий уряд підтримують професійні спілки тавзагалі робітники з надією на підвищення зайнятості тазаробітної плати.

5. Гіпотеза “медового місяця”: можна думати,що новий уряд, обраний на платформі економічнихреформ, буде мати на початок добрі перспективи успіху.Це не однозначно підтверджується досвідомреформованих країн.

6. Солідна політична база – реформи можутьбути введені в результаті законодавства. Без підтримкивпливової політичної групи чи партії, яка становитьпереконливу більшість у парламенті, реформи нематимуть перспективи.

7. Зруйнована та дезорганізована опозиція –це важливо для парламентської перемоги, алепопередній пункт важливіший.

8. Соціальний консенсус – реформи мусятьмати підтримку в усім народі, чи то з огляду на очікуваніматеріальні покращення чи з психологічних міркувань(наприклад ненависть народу до радянського режиму).Бувають випадки, коли народ спочатку не підтримуєреформ, але коли лідер держави досягає добрихрезультатів, народ піде за ним.

155


9. Лідер-візіонер – для успіху реформ єважливим, щоб провідником держави була людина звізією майбутнього для своєї нації. Навіть коли бреформи були спочатку непопулярними, їхній успіх чидобрі перспективи успіху привернуть народ на його бік.

Б. Роль економістів.1. Ефективна економічна порада – допомога

економічних дорадників урядові та парламентові у формівичерпної, послідовної та одностайної поради булапрактично в усіх реформованих країнах передумовоюуспіху реформ.

2. Присутність технополя: присутністьтехнополя (сильний економіст, який, займаючи високіполітичні посади з можливістю приймати самостійнірішення щодо економіки, має можливість тавідповідальність їх реалізовувати) на відповідальномупосту майже завжди є дуже корисною для успіху реформ.

В. Деякі характеристики економічних реформ.1. Вичерпність програми реформ – в неї

повинні бути включені всі аспекти економіки, які потрібнозмінити, та визначено, як швидко потрібно її змінити.Однак, навіть найкраще теоретично обґрунтованапрограма мусить бути пристосована до місцевих умов.

2. Політика щодо передвиборчих обіцянок –стосується вибору політика у застосуванніпередвиборчих обіцянок на виборному етапі та ризику їхневиконання.

3. Застосування засобів масової інформації –не треба покладати забагато надій на ці засоби.Сильнішим аргументом для населення є конкретнірезультати реформ.

4. Адаптація опозиції – не завжди можнаопозицію прихилити до економічних реформматеріальними користями.

5. Прискорення користей для прихильниківреформ – тактика до певної міри є нечесною. Але зіншого боку, не можна забувати, що реформивідбуваються не в якійсь порожнечі, а в політичному

156


оточенні. Тому завжди треба мати підтримку впливовихкіл населення.

Економічна політика періоду трансформації врізних країнах характеризується певними спільнимиознаками і для успішної її реалізації вимагаєвикористання сукупності загальних методів, підходів таінструментів. При цьому, обов'язковим є врахуванняособливостей економічних умов та потенціалу країни.На це вказує і О.С.Григор’єв, наголошуючи на тому, щожодна країна, яка ступила на шлях незалежності, прирозбудові власної держави не досягла успіхів, копіюючичужий досвід.103

З огляду на практику трансформації впостсоціалістичних країнах та “досвід” світовоїфінансової кризи, які відобразились в так званому“поствашингтонському консенсусі”, відомий вітчизнянийвчений Філіпенко А.С. так охарактеризував особливостісучасного етапу ринкових перетворень перехіднихекономік:104

1. Використання більш широкого і гнучкогонабору інструментів і цілей економічної трансформації.

2. Ринкові перетворення мають спиратись наміцну і розгалужену національну фінансово-економічнубазу та всебічне наукове обґрунтування.

3. Вирішального значення набуваютьінституціональні аспекти реформ, синхронізація упросторі і часі ринкових перетворень та їхзаконодавчого, нормативно-правового забезпечення.

4. Ключовим фактором економічної політикистає соціальна сфера, завдання, що випливають знеобхідності поліпшення якості людського розвитку,вирішення нагальних і гострих соціальних питань. Надодаток до наведених питань макрорівня ФіліпенкоА.С.пропонує головні напрямки вирішення проблеммікрорівня:

103 Григор’єв О.С. Шляхи переходу до ринку // Економіка і управління. -2001. - №2. – С.24.104 Філіпенко А.С. Економічний розвиток сучасної цивілізації. – К.:«Знання», 2000. – С.158, 160.

157


5. Зміна структури виробництва шляхомчасткового чи повного закриття нерентабельнихпідрозділів, урізноманітнення та розширенняасортименту, виокремлення в самостійні підприємствацілісних структурних підрозділів, започаткування новихвидів економічної діяльності.

6. Встановлення ефективних коопераційнихзв’язків різного ступеня жорсткості та інтенсивності – відпростих договірних до створення спільних підприємств,холдингів, фінансово-промислових груп національного іміжнародного рівня.

7. Впровадження системи корпоративногоуправління, що базується на використанні сучаснихформ менеджменту, принципів міжнародного маркетингу,гнучкої системи ціноутворення, механізмів активізаціїінноваційно-інвестиційної діяльності та на широкомузалучені до процесу розробки і прийняття рішеньакціонерів та співробітників підприємств.

Бачимо, що більшість позицій з ринковоготрансформування вітчизняного “вченого-учасникаекономічних подій” в Україні Філіпенко А.С. збігаються зпорадами стороннього “вченого-спостерігача” зукраїнської діаспори Коропецького І.-С. тарекомендаціями польського “вченого-розробника-реалізатора” найуспішніших економічних реформ напостсоціалістичному просторі Лешека Бальцеровича.

В цілому, для отримання позитивних економічнихрезультатів економічна політика перехідного періодуповинна поетапно виконати три основні умовипереведення економічної системи на ринкові відносини:макроекономічна стабілізація, мікроекономічналібералізація та інституційні зміни. Україна досі незмогла виконати цих умов. Причиною спаду нашоїекономіки, як стверджує В.Рябошлик, є негативнамакроекономічна політика, так як не спрацьовуємеханізм макроекономічної стабілізації черезнеузгодженість з методами керівництва плановою

158


економікою, і по суті це означає, що в Українівідбувається “ручне” управління економікою.105

Прямим “досягненням” такого ручного управліннясміливо можна назвати тотальну тінізацію українськоїекономіки, внаслідок чого вже більша частина економікиє невидимою для податково-бюджетної системи.З.С.Варналій як спеціаліст з підприємництва прийшов довисновків, що своєю податковою, зовнішньоекономічною,валютною політикою, режимом регулювання тих чи іншихсфер економічної діяльності держава заганяла в тінь цілігалузі економіки. На його думку, невідповідність міжновим законодавством, спрямованим на регулюванняекономічних процесів за принципами класичного ринку,та реальною економічною практикою спричиниладеформацію господарських процесів, істотнепослаблення впливу держави на розвиток економіки, щосформувало об’єктивну основу криміналізації економіки,“тіньового” накопичення капіталу, його застосування уцілях, що не відповідають інтересам розбудовинаціональної економіки.106

При цьому, не варто кидатись в іншу, чисторинкову крайність економічної саморегуляції. О.Рогач іО.Шнирков застерігають, що розширення ролі ринковихсил в економіці країни не означає, що держававиключається з економічного життя.107

Важливим є розуміння неідеальності як чистогоринкового, так і чистого державного управлінняекономікою.

Українська наукова економічна думка вже доситьдавно усвідомила наявність недоліків як чистогоринкового механізму, так і державного інтервенціонізму,що зумовлює необхідність постійного пошукуоптимального поєднання, суміщення принципів

105 Рябошлик В. Якою має бути економічна політика у період рецесії? // Еко-номічний часопис. - 1999. - №10. – С.12.106 Варналій З.С. Тіньова економіка: сутність, причини, можливості ле-галізації // Економіка і управління. - 1999. - №3. - С.40.107 Рогач О., Шнирков О. Країни, що розвиваються, і транснаціоналізаціясвітової економіки. – К.:РВЦ «Київський університет», 1998. – С.44.

159


економічної свободи і принципів соціальності в умовахринкового господарства.108 З цього приводу, певноюзолотою серединою виглядає позиція П.С.Єщенко іО.А.Бірюкова, які визначають суть сучасної соціально-економічної стратегії як поступове просування досуспільства постіндустріального типу з усіма ознакамийого громадянських основ життя, формування новоготехнологічного способу виробництва і багатоукладної,соціальноорієнтованої, динамічної ринкової економіки,значну роль в трансформації та регулюванні якоївідіграватиме держава.109 Реалізація подібної стратегії,як вважає І.І.Лукінов, можлива лише як єдиназагальнодержавна програма довгостроковоїтрансформації суспільства за моделлю новітньогоустрою. При цьому І.І.Лукінов зазначає, що збагатоваріантних модельних розрахунків треба обиратилише ті, які гарантують найвищий кінцевий результат примінімізації витрат на його досягнення.110

Для практичної можливості реалізаціїекономічних реформ необхідне відповідне політичне їхзабезпечення провідною відповідальною політичноюгрупою. Відсутність останньої є фактором безплідностіукраїнських економічних реформаторських потуг табезадресності як розробників, так і реалізаторів певноїекономічної політики в країні. Відсутність політичноївідповідальності за економічні результати не зобов’язуєокремих посадовців до боротьби за ці результати – цестворює у владі загальну атмосферу відстороненості відцілеспрямованого проведення певного напрямкуекономічної політики. При цьому, необхідно застерегтивід спокуси поєднання різних реформаторськихекономічних підходів заради політичного консенсусу – це

108 Леоненко П.М., Бодров В.Г., Кредисов А.І. Соціальне ринкове господар-ство. – К.: Либідь, 1995. – С.59.109 Єщенко П.С., Бірюков О.А. Державне регулювання в трансформаційномусуспільстві // Економіка і управління. - 2001. - №2. – С.12.110 Лукінов І.І. Методи і засоби державного регулювання економіки перехід-ного періоду. – Поглиблення ринкових реформ та стратегія економічного ро-звитку України до 2010 року. Мат.НК.–К.:УкрІНТЕІ. с.75.

160


вірний шлях у пролонгацію економічного свавілля ібезсистемності економічного розвитку держави. Так,Д.Чистилін вважає, що причини багаторічного падінняВВП на фоні конструктивних реформ в Україні слідшукати саме у взаємодії політичної та економічноїсистем, тобто у механізмі формування та реалізаціїмакроекономічної політики. Він зазначає, що в Українімакроекономічну політику формує та реалізуєнайголовніший “гравець” – держава; в її розпорядженні –основна кількість національних ресурсів, тавикористовуються вони з меншою результативністю, ніжце робили б інші суб’єкти господарювання, і цимфактором пояснюється неможливість досягти загальноїПарето-ефективності в українській економіці.111

При цьому важливо підкреслити, що політичнасистема повинна бути обслуговуючою по відношенню доекономічної системи, а не навпаки, як це досівідбувається в Україні.

Як зазначає А.Н. Буренін, наша сучаснаекономіка є у вищій ступені політизованою сферою або,кажучи просто, виступає заложницею політики.112

Економіка є первинною, першоджерелом державногобуття, а політика має заключатись в представленні,забезпеченні та захисті інтересів національної економіки.

В Україні сьогодні, на жаль, економікаобслуговує політиків, точніше, політиканів. - Необхідноекономічного локомотива поставити попереду вагонівполітиків.

111 Чистилін Д. Проблеми самоорганізації у перехідній економіці // Еко-номіка України.-2000.- №4. – С.54.112 Буренин А.Н. Рынки производных финансовых инструментов. - М.: ИН-ФРА-М, 1996. - С.10.

161


9. Як підняти економічну ефективність України.

Підвищення ролі економіки в процесіукраїнського державотворення є вже, очевидно, непростою потребою, а критичною необхідністю –національне відродження та політичне утвердженнявимагає переростання у прагматичні приватні вигоди іпереваги.

Політична боротьба та боротьба за власністьповинні, нарешті, перерости у розуміння залежностіприватних вигод і ефективність, вже приватних засобіввиробництва, від ефективності економічної системикраїни та рівня життя всього населення країни – якщо нерозвивається все економічне поле країни, то розвитокнавіть добре перерозподілених засобів виробництва таіншої власності є дуже обмеженим.

Економічну систему країни необхідно розглядатилише цілісно, як єдиний механізм взаємодії багатьох, алерівнозначущих елементів.

Кожен елемент економічної системи виконуєсвою функцію, але не є самостійним і самодостатнім длявирішення питань ефективності всієї економічноїсистеми країни. Більше того, ефективність кожногоелементу економічної системи залежить відефективності інших елементів та ефективності їхвзаємозв’язку – неможливо досягнути високихрезультатів в окремій економічній сфері, в окремій галузічи на окремій території, якщо в інших є криза чи застій.

Так, усвідомлення та врахування взаємногозв'язку податково-бюджетних та грошово-кредитнихважелів впливу на економічні процеси дає можливістьрозглядати сучасні проблеми економіки України якнаслідок неузгодженості, а часто взаємозаперечності впідходах і методах регулювання одних і тих самихпараметрів економічної системи.

Практичним результатом такої неузгодженості євже майже дводесятирічна криза-стагнація-застійнаціональної економіки, незавершеність економічних

162


реформ, низький рівень життя більшості громадянкраїни, кризовий фінансовий і виробничо-технологічнийстан більшості українських підприємств, нереалізованістьнаукового потенціалу України і т.д.

При зовнішніх, на перший погляд, позитивнихознаках економічного просування України в напрямку достабільного економічного росту спостерігається, щопрактично в кожній частині економічної системи наявноює постійно діюча криза без ознак оздоровлення і надій насталий економічний прогрес.

Позитивні напрацювання в одній сферігосподарської діяльності нівелюються застійним станомв суміжних або дотичних сферах і, тим самим, значнопослаблюють первинний рушійний механізмекономічного оздоровлення – це об’єктивно пояснюєтьсявзаємопов’язаністю і взаємозалежністю ресурсних,товарно-сировинних, трудових та фінансових потоків векономічному колообігу країни.

Безумовна велика перспективність українськоїекономіки як однієї з найпотужніших серед європейськихкраїн ніяк не може втілитись в реальні показники іхарактеристики європейського економічного гіганта.

Адже за багатством природних ресурсів,об’ємом виробничих потужностей, величиною і якістютрудових ресурсів, рівнем науково-технічного розвитку інаукових розробок українська економіка цілкомпретендує на місце в п’ятірці провідних економік Європи.

Подібний оптимізм підтримує один з провіднихукраїнських економістів Анатолій Гальчинський: «Наврядчи слід доводити те, що наша економіка володієінтелектуальним і науково-технологічним потенціалом, атакож окремими виробничими анклавами, яківідповідають параметрам постіндустріалізму. Цеозначає, що за сприятливої ситуації та адекватноїдержавної політики Україна може відносно швидкоопанувати нову модель цивілізаційного прогресу.»113

113 Гальчинський А.С. Україна – на перехресті геополітичних інтересів // К.:Знання України, 2002. – С.145.

163


Але весь цей економічний потенціал не вдаєтьсяпоки що втілити в економічну реальність.

Відчувається своєрідне "пробуксовування"намагань покращення економічної ситуації, коли привистражданому одному кроці вперед, через деякий часвідбувається відсування на два кроки назад.

Однією з причин виникнення і утримання такоїситуації можна, цілком об’єктивно, вважатизовнішньоекономічні чинники, викликанізовнішньополітичним тиском на молоду українськунезалежну державу.

Але це тільки одна із причин, впоратись з якоюбуло б цілком можливо при наявності адекватнихекономічних можливостей і ресурсів власної економіки. Аостанніх якраз і бракує саме через наявність сутовнутрішньоекономічних причин стримування розвитку.

Ймовірно, що внутрішньою першопричиноютаких економічних проблем є певний глибиннийпрорахунок у підходах до вирішення системнихекономічних завдань в Україні.

Бачу такий прорахунок у неврахуванні тісноговзаємного впливу податково-бюджетних та грошово-кредитних важелів економічної політики на параметриодин одного, на параметри економічної системи вцілому, кожної галузі економіки та суб'єктівгосподарювання, а також у відсутності змодельованоїсистемності у проведенні економічної політики з чітковизначеними довгостроковими стратегічними,середньостроковими інституційними такороткостроковими тактичними економічними цілями ізавданнями.

Отже, після процесу політичної трансформаціїрозвитку українського суспільства час перейти, врешті,до справжньої економічної трансформації, реальної, а неімітованої, глибинної, а не поверхневої.

Суть економічної трансформації полягає урозробці і впровадженні цілісної моделі економічногорозвитку України.

164


Така модель повинна бути своєрідноюекономічною конституцією країни, один разрозробленою, прийнятою на озброєння на значнийперіод часу і виконуваною владою країни не залежно відособистих якостей і примх персон на найвищихдержавних посадах та кольорів політичних партій привладі – це нагальна потреба для розвитку національноїекономіки.

При цьому, необхідним є розуміння того, що втрансформаційному процесі не обійтись без тісногополітично-економічного зв’язку. Ці твердженняпідкреслює і відомий український економіст А.С.Філіпенко, вважаючи, що глибокий та всебічний аналіз інашої власної економічної еволюції доби незалежності, ідосвіду інших так званих транзитивних країннезаперечно засвідчує, що успіх досягається лише заумов органічного цілісного поєднання парадигмально-теоретичних моделей і концепцій з широким арсеналомпрактичних політичних заходів вирішення важливихекономічних завдань.114

В умовах глобалізованого характеру світовогоекономічного розвитку треба усвідомлювати, що «… насучасному етапі важливим є поєднання глобальної,національної і регіональної суспільно-економічнихсистем. Це має не стільки теоретичне, як практичнезначення.»115 Останнє твердження досвідченогоукраїнського вченого Степана Злупка ще разпідтверджує необхідність розгляду українськогоекономічного розвитку лише в контексті світовогоекономічного розвитку, з врахуванням особливостейнаціональної економічної системи та природних і набутихнаціональних економічних ресурсів.

Вважаю за необхідне запропонувати власнебачення стратегії економічної поведінки держави дляформування такої економічної системи в Україні, яка б

114 Філіпенко А.С. Цивілізаційні виміри економічного розвитку. - К.:«Знання України», 2002. – С.171.115 Злупко Степан. Наукові діалоги // Львів: Тріада плюс. – 2005. – С.683.

165


вивела вітчизняну економіку із статусу транзитної зони,ресурсного придатку і дешевої робочої сили в центріЄвропи на статус високоефективної економіки кращихєвропейських зразків.

Для цього бачу за потрібне виконання 9 (дев'яти)принципових економічних умов функціонуванняефективної економічної системи України.

Для здійснення деяких із дев'яти умов вкрайнеобхідною є економічна далекоглядність,концептуальність і послідовність, для інших – політичнасміливість і принциповість.

Але всі ці дев'ять умов є обов’язковимискладовими національної моделі нової економікидержави, а саме – Трифункціональної ЕкономічноїМоделі України.

166


Умова перша

Економічна безпека держави

Розвиток соціально-економічних та політичнихпроцесів в незалежній Україні протягом останніх роківпризвів до ситуації, коли чи не найгострішою проблемою,з можливими катастрофічними державоруйнівниминаслідками, постає проблема економічної безпекидержави.

Від міри відповідальності та професійностіукраїнської влади при постановці, аналізі та вирішенніцієї проблеми залежить місце економіки України всистемі світового господарства, соціально-економічнестановище громадян та фінансовий стан українськихпідприємств.

Дослідження провідних українських економістівдозволяють зробити висновок, що директивні документий наукові розробки виявилися одностайними у визнаннітого факту, що проблема економічної безпеки ніколи неіснувала сама по собі, що вона є похідною від завданьекономічного зростання.

Розвиток – один із компонентів економічноїбезпеки, і якщо економіка не розвивається, то у неї різкоскорочуються можливості виживання, опірність таадаптація до внутрішніх і зовнішніх загроз. Але, прицьому, конкретний зміст проблеми взаємозв'язкуекономічної безпеки і економічного розвитку змінюєтьсязалежно від внутрішніх і зовнішніх умов, що складаютьсяв даний період.116

Сьогодні найбільшу увагу зі сторони влади,дослідницьких інститутів, вчених привертають такіаспекти економічної безпеки держави як залежність відзабезпечення країни енергоносіями всіх видів,залежність від економіко-технологічних зв’язків в межахколишнього СРСР, кредитно-боргова залежність від116 Економіка України: підсумки перетворень та перспективи зростання / Заред. В.М. Гейця. – Х.: Форт, 2000. – С.24 – 25.

167


іноземних держав та міжнародних фінансовихорганізацій, незаконний вивіз капіталу з України,протизаконний експорт-імпорт і транзит товарів, тощо.Всі ці руйнівні для економіки процеси, безумовно, маютьмісце.

Але всі вони є зовнішніми факторами, щозагрожують економічній безпеці держави і, певноюмірою, є вже наслідком падіння внутрішньої економічноїбезпеки (захищеності) країни на рівні особистості,підприємства, регіону (географічного та економіко-технологічного).

Внутрішня економічна безпека. Внутрішня економічна незахищеність фізичних,

юридичних осіб, міст, регіонів, галузей є джереломбезупинної “тінізації” економіки України та системноїруйнації економічної безпеки держави. Самепослаблення чинників внутрішньої економічної безпекизумовлює зростання економічної залежності країни відзовнішніх зв’язків і, відповідно, підвищення ролі вищеперерахованих зовнішніх факторів впливу на економічнубезпеку держави. Як зазначають вітчизняні експерти зекономічної безпеки, в основі економічної безпекидержави (а саме держава повинна, в першу чергу,виступати її гарантом) лежить її економічний потенціал,тобто можливість і здатність економічно задовольнятивсі суспільні потреби. Головними складовимиекономічної безпеки, на думку експертів, є економічнасистема і національний інтерес.117

Внутрішні фактори економічної безпеки державиформуються категоріями економічної безпекиособистості, підприємства, регіону.

Економічна безпека кожної із цих категорійстосується трьох складових економічного процесу:� засобів отримання доходу;� методів збереження активів;� шляхів витрачання доходу.

117 Ананьїн В.О., Ковальчук С.С. Концептуальні основи економічної безпекисучасної держави // Економіка і управління. - 1999. - №4. – С.23.

168


Економічна безпека особистості формується зтаких чинників:- засоби отримання доходу:� гарантія отримання заробітної плати;� гарантія отримання соціальних виплат;� законодавчо-економічні можливості отриманнякорпоративних дивідендних виплат;� можливості отримання казначейських процентів;� можливості отримання банківських процентних тадивідендних виплат.- методи збереження доходу:� гарантія можливості депозитних заощаджень (в т.ч.анонімних);� гарантія легальності інвестицій в корпоративні цінніпапери;� гарантія легальності інвестицій в цінні паперифінансових організацій;� можливості мінімізації інфляційних втрат.- шляхи витрачання доходу:� гарантія легальності єдиних грошових знаків;� можливості уникнення знецінення наявних грошей;� можливості вільного вибору методів і напрямківвитрачання грошей.

Зазначенні чинники фінансової безпекиособистості формують у громадян України довіру додержави, її економічної політики та існуючої економічноїсистеми, що має своє вираження у продуктивності праці,діловій активності, видах та розмірах приватнихзаощаджень та інвестицій у вітчизняні підприємства тафінансові установи.

Економічна безпека підприємства формується зтаких чинників:- засоби отримання доходу:� гарантія вільного вибору виду діяльності;� гарантія вільного вибору форми власності;� можливості залучення основних фондів;� можливості найму робочої сили;� можливості вибору форми та розмірів оплати праці;

169


� можливості вибору форми амортизації фондів;� величина податкового тиску;� можливості вільного проведення банківськихрозрахункових операцій;- методи збереження активів підприємства:� гарантія вільного розпорядження наявнимибезготівковими фінансовими активами;� можливості проведення валютних операцій тавзаєморозрахунків;� гарантія власності на основні фонди та землю;� гарантія та можливості лізингових операцій.- методи витрачання доходу підприємств мають схожіпроблеми економічної безпеки із шляхами витрачаннядоходів фіз. особами, але на додаток:� можливості вільно оперувати чистим прибутком;� правові та ринкові інвестиційні можливості.

Забезпечення цих умов створює підґрунтя длясприяння виробничій, науковій та інвестиційній діяльностівітчизняних підприємств, їх розвитку, впровадженнюновітніх технологій, розширенню ринків збуту, щозменшує потреби зовнішніх фінансових вливань і,відповідно, знижує вплив зовнішніх факторів економічноїбезпеки держави.

Економічна безпека регіонів, а саме міст,районів, областей, економіко-технологічних регіонівпов’язана, передусім, із відносинами з місцевими тадержавним бюджетами, галузевою та регіональноюекономічною політикою уряду.

Схема. Піраміда внутрішньої економічноїбезпеки держави.

170

Детінізація, декорупціїзація

Безпека фінансових операцій

Пріоритет регіональної економічної свободи

Економічна безпека особистості

Економічна безпека підприємства

Економічна безпека регіону


Забезпечення широких фінансових, бюджетних,зовнішньоекономічних можливостей на місцях єнайкращою гарантією і фундаментом економічноїбезпеки держави.

Названі внутрішні фактори економічної безпекидержави, що стають причиною виникнення і зовнішніх,стосуються господарської та фінансово-інвестиційноїдіяльності громадян, підприємств, міст і регіонів. Цядіяльність на державному рівні регулюється методамиекономічної політики, зокрема, податково-бюджетнимита грошово-кредитними важелями. Виходячи з цього,засоби податково-бюджетної і грошово-кредитноїполітики можуть і повинні використовуватись дляусунення негативних складових внутрішніх та зовнішніхфакторів економічної безпеки держави та формуваннянадійних економічних механізмів забезпеченнясприятливих умов господарської діяльності фізичних таюридичних осіб, економічного управління міст та регіонів.

Саме забезпечення нормальних умов дляздійснення економічної діяльності суб’єктів економічногопроцесу всередині країни створює підґрунтя дляналагодження безперебійної роботи всіх економічнихмеханізмів – постачання, виробництва, купівлі-продажу,кредитування, інвестування, заощадження, тощо.

Злагоджена робота зазначених механізмів наринкових засадах забезпечує економіку необхідним дляекономічного відтворення і розвитку ресурсом. Але,вільноринкові механізми не є досконалими і потребуютьвтручання держави засобами економічної політики.

Регулюючи економічні відносини між суб’єктамиекономіки, держава повинна дбати одночасно і прозабезпечення економічної безпеки країни в цілому та їїгосподарських суб’єктів зокрема. При цьому, одним зосновних напрямків є вирішення проблеми “тіньовоїекономіки” як передумови реальності досягненняпозитивних наслідків економічної політики.

"Тіньова економіка" є хоча і негативним, алереально діючим та об’єктивно обумовленим “додатком”до ринкової економіки, - вважає один з українських

171


експертів з «тіньової економіки» З.С. Варналій. На йогодумку, боротися з цим явищем необхідно, алерозраховувати на остаточну перемогу в умовах ринку неможна, а реально можливим є таке регулювання з бокуофіційних інститутів, яке мало б своїм головнимзавданням звуження сфери діяльності “тіні” до певнихдопустимих розмірів. Звідси випливає, за висновкамиЗ.С.Варналія, подвійне завдання: по-перше, створеннясприятливих умов для становлення та розвитку суб’єктівпідприємницької діяльності і, по-друге, створеннявідповідних правових, економічних, організаційних,соціально-психологічних умов легалізації тіньовогокапіталу.118 Подібної точки зору дотримується і один зпровідних українських спеціалістів з нелегальноїекономіки В.О. Мандибура, який запевняє, що докиіснуватиме державна форма організації суспільногожиття, а держава у той чи інший правовий спосібвпливатиме на економічний розвиток шляхом реалізаціїбюджетної, податкової, грошово-кредитної, валютноїполітики, доти зберігатиметься й “тіньова” економіка.В.О. Мандибура підкреслює, що суттєво можезмінюватись лише питома вага нелегальної економіки,роль, яку вона відіграє у суспільному житті, а такожмеханізм її взаємодії з легальною економікою.119

Детінізація української економіки виглядаєсьогодні пріоритетом загальнодержавних економічнихзаходів, які складаються з комплексу економічних такримінальних законодавчих актів, які повинні зробитиперебування в тіні економічно невигідним абоневиправданим, з одного боку, та дуже ризикованим інебезпечним, з іншого.

Без детінізації не можемо розраховувати ні нависокий рівень інвестицій, ні на адекватну віддачу відних. Без детінізації під постійною загрозою знаходятьсявсі соціальні зобов’язання держави. Без детінізації будь-

118 Варналій З.С. Тіньова економіка: сутність, причини, можливості ле-галізації // Економіка і управління. - 1999. - №3. – С.41.119 Мандибура В.О. «Тіньова» економіка України… - К. Парламентське ви-давництво. – 1998. – С.7.

172


яке вкладення коштів частину з них спрямовує нафінансування і підтримку тіні. Адже українськаекономічна тінь є не виробничо-заборонною, афінансово-звітною – тіньовими є не так підпільнівиробництва, які продукують недозволені товари чипослуги, як тіньовими є всі підприємства, які створюютьнаціональний продукт, але не відображають всьогооб’єму своєї діяльності.

Парадигмою мусить стати розуміння того, щоспершу - детінізація, а потім - програми економічногорозвитку. Інакше будь-яка програма та її фінансуваннябуде частково фінансувати тіньовий бік цієї ж програми.

Де коріння тіні? Безумовно, у приховуваннідоходів для несплати податків у повному обсязі. Чомуюридичні і фізичні особи не платять сповна податки?Думаю, із трьох головних причин:

1. Не хочуть платити при будь-яких умовах – цесуто кримінальна проблема способу мислення певнихосіб і вирішувати її можна лише застосуваннямкримінального законодавства.

2. Не можуть платити через обтяжливістьподаткового навантаження – сплачуючи всі чисельніподатки за їх ставками, економічна діяльність дляпідприємця стає збитковою або неприбутковою, тобтовтрачає всякий сенс.

3. Не хочуть платити через недовіру владі убюджетному розподілі зібраних податків – платникподатків, спостерігаючи те, як влада «нераціонально» танепрозоро використовує податкові надходження, не хочесповна або взагалі довіряти державі свої кровнозароблені кошти.

Перша причина може усуватись лише методамикримінального переслідування і покарання.

Друга причина витікає з надмірного податковоготиску, який не витримують суб’єкти економічноїдіяльності, і може вирішуватись лише пом’якшеннямподаткового навантаження через відповідні зміни уподатковій системі країни.

173


Третя причина може бути ліквідована лишедосягненням відкритості і прозорості бюджетногорозподілу і раціоналізації його принципів і співвідношень– громадяни у кожному куточку країни повинні на власнійкишені і на власні очі відчувати присутність бюджетнихвитрат на соціальні, комунальні, гуманітарні цілі тапрограми (проекти) розвитку.

Треба зазначити, що усунення трьохпершопричин тіньової діяльності мусить відбуватисьпаралельно, не виключаючи жодного елементу, інакшебуде відбуватись перетікання тіньових потоків з однієї«моральної діри» в іншу.

Похідним чи, скоріше, доповнюючим економічнутінь, явищем є корупція у владних ешелонах держави.Важко визначити, чи тінь породжує корупцію, чикорупційні дії, досягнувши певних «висот», зумовлюютьтіньові схеми і цілий тіньовий спосіб економічноїдіяльності.

Але очевидним є те, що тінь і корупція - це двісторони однієї монети – фальшивої монети, яка підриваєекономічну безпеку держави.

Використовувані, при здійснені економічноїполітики, податково-бюджетні та грошово-кредитніінструменти повинні, поряд з виконанням своїх основнихфункцій регулювання певних сфер економіки,враховувати наявність внутрішніх та зовнішніхекономічних факторів, що впливають на рівеньекономічної безпеки держави.

Податково-бюджетна та грошово-кредитнаполітика повинна забезпечувати такий стан інституцій,які формують ці фактори, при якому у суб’єктівекономіки не виникає об’єктивної потреби здійснюватинелегальні виробничі, фінансові, товарообмінні операції,які підривали б функціонування економічних механізмів і,відповідно, ставили б під загрозу безпеку економікидержави.

Як вже зазначалось, внутрішніми факторамиекономічної безпеки держави є економічна безпекагромадян, підприємств, регіонів, галузей, які стосуються

174


методів отримання, зберігання та витрачання своїхдоходів.

Кожна із категорій суб’єктів економіки володієсвоїм набором методів отримання, зберігання тавитрачання доходів, але всіх об’єднує спільне полеекономічних “правил гри”, які створюються і регулюютьсядержавною економічною політикою за допомогоюподатково-бюджетних та грошово-кредитнихінструментів.

Таким чином, методи та форми отримання,зберігання та витрачання доходів громадянами,підприємствами та територіально-адміністративнимиодиницями знаходяться в економічній залежності відметодів податково-бюджетної та грошово-кредитноїполітики, які використовуються державою в процесірегулювання економічних взаємовідносин між суб’єктамиекономіки.

Кожне із джерел отримання доходу, кожен спосібйого зберігання та напрямки витрачання формуються тарегулюються відповідними державними законодавчимита нормативними актами, а також саморегулюються підвпливом ринкових відносин в межах тих умов, яківизначаються і регулюються знову ж державоювідповідно до цілей економічної політики, що ставлятьсявладою на даному етапі економічного розвитку країни.

Економічна політика, виражена засобамиподатково-бюджетної та грошово-кредитної політики,безпосередньо впливає на можливості та бажаннязаконного отримання доходів та їх фіксування, форми імісця їх зберігання та сфери і величини їх витрачання.

Методами податково-бюджетної та грошово-кредитної політики держава може як стимулювати, так істримувати кожен із процесів, може створити для нихсприятливі умови, а в разі прорахунків деформувати абозмусити розвиватись у прихованому вигляді. – Самаекономічна політика держави є головним стимуляторомяк тінізаці, так і детінізації господарсько-фінансовоїдіяльності суб’єктів економіки.

175


Зробимо аналіз впливу податково-бюджетної тагрошово-кредитної політики на кожен із методівотримання, зберігання та витрачання доходівгромадянами, підприємствами та регіонами. Для кращоїнаочності використаємо табличну форму. Таблиця. Фактори економічної безпеки особистості та їх

регулювання.Фактори

економічноїбезпеки

Регулюючийнапрям

економічноїполітики

Важелі регулювання

1 2 3Отримання доходів

Гарантіяотриманнязаробітноїплати

Для держсектору -бюджетна політика

Державні витратизалежно віддержавних доходів іізапозичень

Гарантіяотриманнясоціальнихвиплат

Бюджетна політикау соціальній сфері

Частка соціальнихвитрат та її виконаннябюджетом

Можливостіотриманнякорпоративнихдивідендів

Податковаполітика щододивідендів

Ставкаоподаткуваннядивідендів танормування часткидивідендних виплат

Можливостіотриманняказначейськихпроцентнихвиплат

Кредитна політика Випуск державнихоблігацій, умовивипуску та здатністьїх виконувати

Можливостіотриманнябанківських іпосередницькихпроцентів,дивідендів тавнесків

Грошово-кредитнаполітика

Регулюваннягрошової пропозиції,проценту, резервнихвимог і контрольНацбанку задіяльністюкомерційних банків

176


Збереження доходівГарантіядепозитнихзаощаджень


Контроль Нацбанку задіяльністю комбанків

Можливостіінвестицій вкорпоративніцінні папери

Податково-бюджетна тагрошово-кредитнаполітика

Розвиток фінансовихринків та контролькорпоративноїфінансової звітностіДПА

Можливостіінвестицій вцінні паперифінансовихорганізацій


Розвиток фінансовихринків та контрольНацбанку за їхдіяльністю

Мінімізаціяінфляційнихвтратзаощаджень

Грошово-кредитната бюджетнаполітика

Грошова пропозиціята малодефіцитністьбюджету

Витрачання доходівГарантіялегальностієдиних грошей

Грошова політика Грошовий контрольНацбанку

Можливостіуникненнязнеціненнянаявних грошей

Грошова політика Заходи Нацбанку іззапобіганняфінансових криз тависокої інфляції

Можливостівільного виборуметодів інапрямківвитрачаннягрошей


Запобігання дефіцитутоварів і послуг;можливостіприватних інвестицій;нові формирозрахунків

Проаналізуємо роль податково-бюджетних тагрошово-кредитних важелів економічної політики взабезпеченні економічної безпеки підприємства.

177


Таблиця. Фактори економічної безпеки підприємства таїх регулювання.

Фактори економічної безпеки

Регулюючийнапрям


Важелі регулювання

1 2 3Отримання доходу

Гарантіявільного виборувиду діяльності,формивласності тазалученняосновнихфондів

Загальніекономічні права

Конституція Українита загальнеекономічнезаконодавство

Вибір форми тарозмірів оплатипраці


Нормуваннямінімальних розмірівзарплати, їїоподаткування,субсидіювання

Вибір формиамортизаціїосновнихфондів

Податковаполітика

Нормиамортизаційнихвідрахувань

Величинаподатковоготиску


Види, кількість таставки податків тапідходи поформуваннюбюджету

Можливостібанківськихрозрахунків


Нормуваннябезготівковихоперацій табезготівкового обігу

Збереження активівМожливостівільногорозпорядження

Грошово-кредитната податково-бюджетна політика

Норми безготівковихрозрахунків, їхвідкриття, закриття та

178


своїмифінансовимиактивами

блокування

Можливостівалютнихоперацій


Нормуваннявідкриття валютнихрахунків та видів,форм і об’єміввалютних операцій

Гарантіявласності наосновні фонди,землю та лізинг

Загальнаекономічнаполітика

Законодавчі прававласності та формиорендних відносин

Витрачання доходів (додатково до особистого)Можливістьдовільногорозпоряджанняприбутком


Види та кількістьподатків, валютні тадивідендніобмеження

Правові таринковіінвестиційніможливості


Податкові та кредитніумови дляінвестування, умовиінвестиційних пільг

Факторами, що забезпечують економічнубезпеку міст та регіонів, є такі напрямки податково-бюджетної політики:

- система оподаткування, зокремасукупність загальнодержавних та місцевих податків ізборів та їх пропорції;

- міжбюджетний розподіл між центральнимбюджетом та бюджетами міст, районів та областей.

- створення локальних технологічнихвертикальних виробничо-збутових комплексів тазабезпечення їх особливим податковим та бюджетнимрежимом функціонування.

Грошово-кредитна політика формує рівеньекономічної безпеки міст та регіонів політикоюНаціонального банку щодо розвитку банківської системикраїни, її широкої регіоналізації філіями та

179


представництвами крупних та невеликих українських тазарубіжних банків, а також політикою кредитуваннярегіональних виробничо-фінансових комплексів тавільних економічних зон. Іншими словами, факторами,що формують економічну безпеку міст та регіонів, єступінь їхньої економічної, а також політичної свободи,тобто самоврядування. Це має своє відображення увеличині фінансових ресурсів, що залишаються урозпорядженні на місцях, а також політичних правах.

Як показують дані вищенаведених таблиць тааналіз факторів економічної безпеки особистості,підприємства, міста і регіону у кожному секторіекономічної безпеки (отримання, зберігання, витрачаннядоходу), для забезпечення високого рівня економічноїбезпеки необхідним в регулюванні є використанняважелів як податково-бюдженої, так і грошово-кредитноїполітики.

Більше того, окремі фактори для забезпеченнядієвості заходів вимагають одночасного, спільноговикористання податково-бюджетних та грошово-кредитних важелів.

Ні податково-бюджетна, ні грошово-кредитнаполітика окремо взяті своїми засобами не здатнізабезпечити належний рівень економічної безпекиособистості, підприємства, міста, регіону та галузі вжодному із напрямків – отримання доходу, зберіганняактивів та витрачання отриманого доходу.

Зовнішня економічна безпека. Зовнішня економічна безпека держави є другою

складовою загальної економічної безпеки, і формуєтьсяза допомогою, переважно, політичних факторів.

Політичними засобами вирішується більшачастина проблем зовнішньої економічної безпеки.

Базується зовнішня економічна безпека державина забезпеченні і регулюванні взаємних зовнішніх потоківресурсів, товарів і грошей. Велике значення маютьміграційні потоки (трудові ресурси) та інформаційнеполе.

180


Основним засобом регулювання і контролювказаних потоків є зовнішня політика держави, якаформує їх напрям, наповнення та інтенсивність.

Безпека ресурсного забезпечення на сьогодні єоднією з найважливіших і найважчих проблемекономічної безпеки України. Адже українська економікана три чверті залежить від зовнішнього постачанняенергоносіїв (нафти і газу), до того ж переважно ізодного джерела – Російської Федерації.

Складність історичних та політичних відносинміж нашими країнами ще більше загострює цюпроблематику, яка із суто економічної стала засобомполітичного впливу (тиску) на Україну.

Єдиним шляхом розв’язання цього вузла єдиверсифікація енергопостачання в Україну ізукладанням довгострокових угод з Середньоазійськими,Кавказькими, Арабськими та Північноафриканськимикраїнами на взаємовигідних умовах із частковоюоплатою (де це можливо) у формі інших товарів чипослуг зі сторони України.

Диверсифікація постачання енергоресурсів єпроблемою, яка вже не терпить відкладання, адже їїневирішеність лише переносить питання енергобезпекина пізніші періоди – альтернативи диверсифікаціїенергопостачання в Україну не існує, і не може існувати!

181

Зовнішня політика

Міграційна безпека Інформаційна безпека

Безпека ресурсного забезпечення

Митна безпека Безпека зовнішніх фінансових операцій

Схема.Піраміда зовнішньої економічноїбезпеки держави.


Водночас, в такій ситуації особливого значеннянабувають сьогодні застосування енергозберігаючихтехнологій та активна розробка і впровадження новітніхджерел енергії.

Митна безпека є надважливим елементомвпливу на потоки товарів в країну та з неї, і включає такіосновні складові: митне законодавство, митні процедурита митний контроль. Митне законодавство як елементподаткової політики визначає спрямованість танасичення зовнішніх товарних потоків в залежності відпотреб внутрішнього ринку та експортних можливостейвітчизняної економіки. Лібералізація внутрішнього ринкуУкраїни реалізується, великою мірою, саме черезлібералізацію митного законодавства. Митні процедуриповинні забезпечувати вимоги митного законодавства, амитний контроль – дотримання процедур та присіканняпорушень.

Звичайно, митне законодавство не можевиступати самостійною позицією економічної діяльності,бо лише забезпечує виконання певних параметрівподаткової та зовнішньоекономічної політики.

Тому найбільш вузьким місцем дотриманнямитної безпеки держави є митні процедури та митнийконтроль. Корупція на митниці відбувається саме на цихдвох етапах.

Масштаби корупції на українській митниці набулитакого критичного розміру, що, часто, нівелюють норми,закладені в митному законодавстві, спотворюючи йогосуть. Боротьба з такими корупційними діями очевидноповинна вестись у двох напрямках: максимальнеспрощення митних процедур і, водночас, посиленняспеціального митного контролю.

Безпека зовнішніх фінансових операційбезумовно є ключовим фактором оцінки інвестиційноїпривабливості та зовнішньоторговельної інтенсивностіекономіки. А це – основа ділової активності в країні,особливо зважаючи на значну експортну орієнтаціюукраїнської економіки.

182


Відповідність світовим стандартам іможливостям обігу грошей, обміну валют та обігу ціннихпаперів є обов’язковою умовою відкритості, безпеки іпривабливості економічної діяльності в Україні дляіноземних контрагентів та роботи з українськимипартнерами за межами України.

Банківські, фондові і страхові операції в Україні із українськими суб’єктами господарювання повиннімінімально відрізнятись або взагалі не відрізнятись відзагальноприйнятої світової практики.

Міграційна безпека України набуває з часом всебільшої актуальності і гостроти.

Глобалізація економічної діяльності ілібералізація візових режимів у світі, та значнийдисбаланс між рівнем життя в багатих і бідних країнахвивели на поверхню проблему, яка раніше видаваласьтимчасовою і навіть корисною – міждержавна міграціянаселення.

Масовим це явище виросло після значногополегшення візових режимів окремими країнами, длявільнішого доступу на свою територію емігрантів ізбідних африканських, арабських і азійських країн,готових працювати за значно меншу платню – як засібзниження собівартості продукції підприємств власнихкраїн.

Політика сприяння міграції дешевої трудовоїсили в розвинутих країнах Європи видавалась панацеєюдля підвищення конкурентноздатності власної економікипорівняно з країнами «азіатськими тиграми», які івикористали у свій час дешевизну власної робочої силидля загальносвітової експансії власної продукції.

Згодом ця трудова міграція вже набраланадмірного і неконтрольованого розмаху.

Сьогодні трудова незайнятість нових хвильміграції викликає масове незадоволення не лише середкорінного населення, а й в середовищі самих мігрантів.

Даний, в результаті негативний, досвід потрібнооб’язково врахувати в Україні для унеможливлення йогоповторення – тимчасова економічна вигода призвела до

183


важких економічних, соціальних і, навіть, політичнихпроблем через деякий час.

Інформаційна безпека в еру інформаційногосуспільства є невід’ємною складовою економічноїбезпеки держави і впливає на всі без винятку сфериекономічної і політичної діяльності. Інформаційнабезпека стосується двох головних напрямківінформаційних потоків: спеціалізованих і масових.Спеціалізовані (закриті) інформаційні потоки (наукові,урядові, дипломатичні, військові та ін.) є об’єктомтурботи відповідних служб забезпечення і безпеки.Масові (відкриті) інформаційні потоки (через засобимасової інформації) мусять бути предметом особливоїуваги і, водночас, контролю на рівні державної політики.Адже вони безпосередньо формують громадську думкута ділову поведінку, що напряму впливає на розвитокполітичних, соціальних і економічних відносин яквсередині країни, так і з зовнішнім світом.

Інформаційна політика держави має бутиобов’язковою складовою, і чи не найважливішимелементом внутрішньої і зовнішньої політики – це засібзабезпечення політичної, а значить, і економічноїстабільності і передбачуваності в країні. Крім цього,державна інформаційна політика повинна захищативнутрішнє інформаційне поле країни від зовнішніхінформаційних потоків, які дестабілізують, чи можутьдестабілізуючим чином впливати на політичну абоекономічну ситуацію в країні, погіршувати її імідж у світі.

Важливим завданням інформаційної політики єрозвиток національної культури, мистецтва, мови,спорту, а також здійснення пізнавальної, навчальної іпатріотично-пропагандистської функції. Надзавданнямінформаційної політики держави є гуманітарно-економіко-політична експансія України у зовнішній світ.

Практично всі фактори зовнішньої економічноїбезпеки держави знаходяться у сфері проведеннязовнішньої політики, а значить відповідних державнихорганів та інституцій.

184


Засобами зовнішньої політики державинеобхідно досягати адекватного стану у кожній ізнаведених складових зовнішньої економічної безпеки.При чому, жодна складова не може бути «запущена» достановища залишкового чи другорядного елементу, неможе розглядатись як додатковий елемент – конструкціяпіраміди безпеки не терпить слабких ланок.

Економічний дисбаланс Схід-Захід.Надважливим завданням сфери економічної

безпеки України є вирівнювання економічногодисбалансу між Східною і Західною частинами держави.– Цей спадок нам залишився з часів радянськоїсистемної і цілеспрямованої ірраціональної економічноїполітики промислового гігантизму-показухи у поєднанні зполітичними принципами територіального змішування-переселення націй.

Відповідно до принципів міжбюджетнихтрансфертів, в Україні є два обласні бюджети-донори(Донецька і Дніпропетровська області) та декількаміських бюджетів-донорів (всі п’ять міст-мільйонників тадеякі крупні промислові міста, переважно Донецької,Дніпропетровської, Запорізької, Луганської, Київськоїобластей та АР Крим).

Отже, в цілому, на сьогодні, з врахуваннямвідрахувань і дотацій по областях, в Україні є п’ятьобластей-донорів – Київська, Харківська, Донецька,Дніпропетровська і Запорізька. Чотири останні області,розташовуючись поруч, через провідні регіональнібізнес-групи сформували певний скоординованийрегіональний економічно-політичний блок. В цьому небуло б нічого поганого, якби дана проблема не набула нелише суто економічного характеру, а стала активновикористовуватись як політичний аргумент з підтекстомшантажу політичними силами, які представляютьекономічні інтереси більш промислово насиченогосхідного регіону України.

Звичайно, промислове виробництвоПівденноСхідних регіонів України є на сьогодні ключовимелементом економічного життя держави, але сама

185


держава неможлива без культурної, духовної, історичноїпам’яті і надбання української нації, які найбільшезбереглись і розвинулись, де факто, саме у Центрально-Західно-Північних регіонах нашої держави.

Не є провиною цих регіонів те, що їх економічнийрозвиток був другорядним питанням для численнихімперій, які в різні часи володіли цими територіями. В тойсамий час великою заслугою цієї частини України ємаксимальне збереження української національноїідентичності, автентичності і, врешті, відродженняНезалежної України.

Тому, ліквідація значного східно-західногоекономічного дисбалансу є важливим не лише длязабезпечення рівномірності економічного розвитку всіхкуточків України, а й для мінімізації економічного тискубудь-якого одного з регіонів на потребизагальнонаціонального економічного розвитку тавнутрішньо- і зовнішньополітичного курсу держави. – Цезавдання внутрішньої геоекономічної політики держави.

Виконання цього, без сумніву, надважливого,для економічного і політичного майбутнього України,завдання означає не закриття важкого промисловогоіндустріального виробництва у Південно-Східнихрегіонах держави, а розвиток нових індустрій уЦентральній, Північній і Західній Україні з переважаючимакцентом на розміщення і розвиток високотехнологічних,науковоємних виробництв та туристичної інфраструктуричисленних і цінних рекреаційних територій та культурно-історичних центрів цієї частини України.

Не можна в державній політиці розміщенняпродуктивних сил допускати подальшого насичення, а насьогодні вже перенасичення, південно-східного регіонуУкраїни новим важким промисловим навантаженням.Адже це призведе до подвійного бумерангу: по-перше,поглиблення економічного дисбалансу схід-захід; по-друге, надмірного місцевого екологічного навантаження івиснаження природних ресурсів і рекреаційнихможливостей, а також погіршення стану здоров’янаселення південно-східного регіону.

186


При цьому, важка індустрія Південно-Східноїчастини України потребує радикального технологічногопереоснащення морально і фізично застарілогообладнання і технологій, модернізації технічних ітехнологічних процесів, швидкого і об’ємного освоєннясучасних енерго- та сировиннозберігаючих технологій табезвідходних і замкнених виробничих циклів.

Питання регіональної економічноїзбалансованості та гармонії в Україні є одним знайважливіших елементів як внутрішньої, так і, якнаслідок, зовнішньої економічної безпеки держави, якевже не можна замовчувати і відкладати.

187


Умова друга

Розвинене фінансове середовище

Надважливою частиною економіки будь-якоїкраїни є фінансові ринки, на яких здійснюєтьсяперерозподіл створених і залучених фінансових ресурсів– це загальне фінансове поле економічної системи.

Нагромаджуюча функція грошей зумовлюєнаявність в економіці великої кількості «вільних» наданий момент капіталів фізичних і юридичних осіб.

Через фінансові ринки здійснюєтьсяакумулювання цих коштів для багатьох інвесторів, щостворює можливості для: виконання капіталоємкихпроектів; мобілізації тимчасово вільних коштів;перерозподілу коштів між різними ланками економіки, щов цілому сприяє економічному зростанню країни.Відбувається цей процес за допомогою кредиту та іншихформ фінансового перерозподілу.

Існування грошей дає можливість відділити актінвестування від акту заощадження. При цьому виграютьобидві сторони: ті, хто заощаджував, мають процентнийдоход на кошти, які у них певний час лежали б без усякоїкористі, а інвестори мають можливість розширяти свійбізнес для збільшення прибутків.

Багаторічний розвиток кредитних відносин вжепризвів до розширення форм і функцій грошей. АкадемікА.А.Чухно з цього приводу сьогодні констатує, що засвоєю економічною природою сучасні гроші єкредитними, бо кредитні відносини пронизали всюсистему економічних виробничих відносин, в результатічого вони перетворились з товарно-грошових в товарно-кредитні. Тим самим, підкреслює А.А.Чухно, здійсненоісторичний перехід від грошей – товару до грошей –кредиту, грошей – капіталу.120

120 Чухно А.А Концепція сучасних грошей: природа і розвиток // Економіка іуправління. - 1999. - №2. -С.8.

188


Фінансові ринки є частиною системи ринковихвідносин, основною функцією якої є спрямуваннягрошових капіталів від тих, хто має заощадження, до тих,хто має потребу в позиках.

Завдяки фінансовим ринкам тимчасово вільнікапітали перетворюються в позичковий капітал, якийактивно функціонує в економіці, забезпечуючи прибутокйого власникам та тим, хто його використовує.Я.Комаринський та І.Яремчук констатують, що новийкапітал необхідний, щоб вкласти в підприємствообладнання, запаси, щоб вдосконалити і обновитизастарілі активи (майно, засоби), скоротитиексплуатаційні витрати, підвищити продуктивність, атакож фінансувати вартість споживчих товарівдовгострокового вжитку і житлового фонду.121 Дляпідживлення цього процесу, з метою підвищеннязагального рівня ділової активності, необхідним єзастосування засобів економічної політики, при чому, якподатково-бюджетного, так і грошово-кредитного їїнапрямків. На це, фактично, вказує Т. Клименко, який зцього приводу вважає, що для стимулюваннякредитування комерційними банками суб’єктівгосподарювання необхідно, з одного боку, мотивуватироботу підприємств, організацій, зменшивши податковіплатежі та опрацювавши механізм неухильноївідповідальності за позиками, і, з іншого, знизити ставкурезервування НБУ.122

Основна функція фінансових ринків - акумуляціята перерозподіл позичкових капіталів для інвестування їхв економіку.

Заощадження тимчасово виникають у будь-якійекономічній ланці, оскільки як «заощаджувачами», так і«позичальниками» можуть бути домашні господарства,фірми, уряд.

121 Комаринський Я., Яремчук І. Фінансово-інвестиційний аналіз. - К.: УЕ ім.М.П.Бажана, 1996. - С.112.122 Клименко Т. Кредитна діяльність банків України // Економіка України. -2000.- № 3. – С.37.

189


Економічне значення заощаджень важкопереоцінити. За твердженням Ф.Мьоллерса, без ростузаощаджень неможлива стабільна монетарна іфінансова політика; без фінансового сектору –заощадження; без ефективної банківської системи іфінансових ринків – реальний економічний ріст.123

Передання фондів від «заощаджувачів» до«позичальників» здійснюється безпосередньо черезфінансові ринки або з допомогою фінансовихпосередників, які також реалізовують свої функції черезфінансові ринки.

Схематично цей процес можна зобразити такимчином:

Передача коштів від «заощаджувачів» до«позичальників» через фінансові ринки є прямимфінансуванням, а через фінансових посередників —опосередкованим фінансуванням. Обидві форми маютьсвоїх виконавців, які є конкурентами. Т.Т. Ковальчук іМ.М. Коваль звертають увагу на це, зауважуючи, щофондовий ринок є структурним елементом ринкуфінансів, інша частина якого – ринок банківських послуг, ітому в класичному варіанті фондовий ринок є, в певномурозумінні, конкурентом банківській системі. Йдеться,зокрема, за їх словами, про залучення вільних коштів надепозит, адже інакше залучені кошти розміщуються вцінні папери, котрі, за логікою здорового економічного

123 Ф.Мьоллерс. Розвиток українського фінансового сектору: пропозиціїщодо реформування банківської та пенсійної системи і ринку цінних па-перів. – Україна на роздоріжжі. - К.: ТРАНСФОРМ, «Фенікс», 1998. – С.257.

190


глузду, інвестуються безпосередньо у виробництво,продукуючу сферу.124

Організаційно фінансові ринки є сукупністюкредитно-фінансових установ, фондових бірж, через якіздійснюється рух позичкового капіталу. Фінансові ринкиспеціалізуються на виконанні певних видів фінансовихоперацій та використанні різноманітних фінансовихінструментів.

Одним з основних критеріїв функціонуванняфінансових ринків є їх стабільність. Стабільністьфінансових ринків є запорукою зосередженості капіталуна переважно інвестиційній діяльності, а не напереважно фінансово-спекулятивній.

В цьому аспекті українські вчені є одностайними,вважаючи, що стабільність фінансових ринківзабезпечується стабільністю відсоткових ставок, тому щоколивання їх створює велику напругу для фінансовихінститутів, а підвищення відсоткових ставок призводитьдо втрат капіталу за довгостроковими цінними паперамиабо навіть і до банкрутства фінансових організацій, якіними володіють.125

При цьому, в умовах економічних колапсів, такихяк фінансові зриви, затяжні економічні кризи, змінаекономічних систем яку сьогодні переживає Україна,стабілізуючим фактором повинна виступати держава якінститут економічної влади засобами своїх фінансовихгрошово-кредитних та директивних податково-бюджетних важелів.

В умовах зміни економічних систем держававідіграє, передусім, креативну фінансово-ринковуфункцію, а вже згодом - стабілізуючу. – При формуваннінової економічної системи одним з головних завдань єформування грошового обігу та обігу капіталів, що наперших етапах під силу організувати лише державнимфінансовим інституціям – Національному банку,

124 Ковальчук Т.Т., Коваль М.М. Ліквідність комерційних банків. – К.: Знан-ня, 1996. – С.61.125 Стельмах В.С., Єпіфанов А.О., Гребеник Н.І., Міщенко В.І. Грошово-кре-дитна політика в Україні. –К.: Знання, 2000, - С.49.

191


Державному казначейству, Міністерству фінансів. Якстверджує Я.М.Міркін, особливо активну роль повиннавідігравати держава на початкових етапах становленняринку цінних паперів. Справа в тому, відзначаєЯ.М.Міркін, що цей ринок є настільки масштабним іризикованим для фінансової безпеки країни, пред'являєнастільки високі вимоги до інфраструктури і ресурсів найого будівництво, що тільки зусилля держави "згори"можуть запустити цей ринок в його цивілізованій ібезпечній формі.126

Роль держави у становленні національногофінансового поля полягає не лише у формуванніфінансових інституцій, а й у активізації і стимулюваннісуб’єктів господарської діяльності для здійсненняфінансових запозичень та розвитку фінансово-банківського сектору економіки.

При цьому, функції держави не обмежуютьсялише створенням фінансового ринку, а й моніторингомта контролем за діяльністю його учасників і дотриманнямнорм звітності. Очевидно, тому Б.Є. Кваснюк зазначає,що держава в перехідній економіці відіграє провідну рольу створенні фінансових інститутів для управлінняскладними фінансовими операціями. Її регулятивнафункція, на думку Б.Є. Кваснюка, полягає в забезпеченнірозумної поведінки на ринку, протидії явищам нестійкостіфінансових ринків та їх незахищеності від шахрайства.127

Розрізняють декілька ознак, що закладаються воснову поділу фінансових ринків на види.

Боргові ринки та ринки акціонерного капіталу -ринок облігацій та ринок акцій. Існують два шляхизалучення коштів: борг та акціонування.

З погляду природи залучених коштів, фінансовіринки поділяються на такі, що дають можливість задопомогою певних фінансових інструментів:

126 Миркин Я.М. Ценные бумаги и фондовый рынок. - М.:Перспектива, 1995.- С.455.127 Кваснюк Б.Є. Інституційні засади політики економічного зростання //Економіка і управління. - 2001. - №1. – С.16.

192


• взяти гроші в борг і використовувати їх згідно зісвоїми намірами, тобто забезпечують потоки борговихінструментів — боргові ринки або ринки кредиту.Основними фінансовими інструментами на зазначенихринках є облігації, закладні та векселі;

• об'єднати гроші декількох інвесторів, вкласти їх упевний проект і прибутки розподіляти пропорційновкладеним коштам — ринки акціонерного капіталу.Основними фінансовими інструментами є акції.

Найважливішою складовою ринку кредитів єринок облігацій. Ринок облігацій є дуже важливоючастиною фінансової системи, оскільки саме на ньомувизначаються процентні ставки.

Слід зазначити, що процентні ставки різних видівоблігацій відрізняються між собою. Крім того, кожна з нихколивається, але, що важливо, загальна тенденція змінипроцентних ставок різних видів облігацій залишаєтьсяоднакова.

Домінуючою частиною ринків акціонерногокапіталу є ринок акцій. Принциповою відмінністю акції відоблігації є те, що обсяг виплат за акціями (дивіденди) неє встановленою величиною і залежить від результатівдіяльності об'єкта інвестицій. Тут також існують варіантиможливих виплат. Крім того, акції не мають термінупогашення.

Ринок акцій є дуже важливим для визначенняможливостей фірм з інвестування, оскільки ціни акційбезпосередньо впливають на обсяг коштів, які фірмаможе залучити шляхом випуску акцій.

З погляду власності на цінні папери, щопродаються на ринках, фінансові ринки поділяються на:

• первинні, тобто такі, на яких цінні паперипродають ті фірми або державні органи, що їх випустилиз метою залучення коштів (наприклад, фірма, що продаєсвої акції; уряд, що випускає державні облігації);

• вторинні, тобто ринки, де цінні паперипродаються та перепродуються різними власниками. Ціринки доступніші широким колам фізичних та юридичнихосіб порівняно з первинними ринками.

193


Важливо, що обсяг залучених коштів фірмою абоурядом визначається цінами первинного ринку, тоді якзростання або зниження цін на вторинному ринку ціннихпаперів приносить прибутки або збитки лише тим, хтопрацює на цьому ринку. Однак фірмі не байдуже, які цінивстановлюються на її цінні папери, оскільки вториннийринок відображає таку дуже важливу характеристику, якліквідність цінних паперів.

Ліквідність цінних паперів для їх емітента єважливим параметром при оцінці вартості компанії, їїінвестиційної привабливості та ступеня фінансовихгарантій в разі виникнення проблем ліквідації,реорганізації, купівлі-продажу активів чи всієї компанії,злиття з іншими компаніями або їх поглинання.

З погляду форми організації вторинних ринків їхподіляють на такі:

• біржовий ринок цінних паперів. Для діяльностіцього ринку організовується спеціальне приміщення —біржа, де збираються ті, хто хоче купити або продатицінні папери (представники фірм, банків, їхні агенти,брокери, фізичні особи);

• позабіржовий ринок цінних паперів. Більшсучасна форма організації роботи фінансового ринку,заснована на комп'ютерній мережі, що об'єднує дилерів.

Бажаючі звертаються до них, черезкомп'ютеризовані інформаційні канали з'ясовують діючіціни та укладають відповідні угоди.

З погляду термінів дії цінних паперів фінансовіринки поділяють на:

• грошовий ринок. Ринок короткотерміновихкапіталів у формі позик та цінних паперів терміномздебільшого на 90 днів. У деяких країнах (США) докороткотермінових капіталів також відносять цінні папериз терміном погашення до року. В Україні риноккороткотермінових капіталів активно розвивається.Дозволено комерційний кредит та використаннявекселів, формуються фондові біржі з мережеюброкерських контор. У березні 1995 року головаправління НБУ оприлюднив заяву про підготовчу роботу

194


щодо випуску державних цінних паперів терміном на 3 та6 місяців. Інструментами грошового ринку служатьскарбницькі і комерційні векселі, депозитні сертифікати,банківські акцепти, угоди про зворотний викуп (продаж)та ін.;

• ринок капіталів. Відповідно ринокдовготермінових капіталів. Цінні папери грошового ринкумають вищу ліквідність та менші коливання цін порівняноз цінними паперами ринку капіталів (акції, державні такорпоративні облігації, закладні тощо). Тому нагрошовому ринку активніше працюють банки такорпорації, а на ринку капіталів — такі фінансовіпосередники, як страхові компанії та пенсійні фонди.

Значення фондового ринку в економічній системівлучно охарактеризував А.С.Чесноков вказавши, щоринок цінних паперів є одночасно й індикатором ринковоїекономіки, і головним її фінансовим важелем.128

Українську фондову проблематикуохарактеризував один з експертів грошово-кредитноїсфери економіки І.О. Лютий, який визначив, щоспецифіка фондового ринку в Україні відображаєпротиріччя ринкових реформ, кризовий стан економіки,політичну нестабільність і недовіру до дій Уряду з бокунаселення. Ці проблеми, на його думку, визначаютьструктуру ринку цінних паперів, їхніх емітентів, а такожефективність і напрямки використання запозиченихкоштів.129

Сучасний стан фондового ринку в Україні даєпідстави говорити про те, що рух капіталів носитьрозподільчо-накопичувально-спекулятивний характер зелементами криміналу, а не інвестиційний, як цевідбувається при розвинутих ринкових відносинах.Однією з головних причин такого стану Н.І.Костіна іК.С.Марахов вважають те, що відбулась переоцінкаможливостей національного фондового ринку, штучне

128 Чесноков А.С. Инвестиционная стратегия и финансовые игры. - М., ПА-ИМС, 1994. - С.3.129 Лютий І.О. Грошово-кредитна політика в умовах перехідної економіки. –К.: Атіка, 1999. – С.221.

195


форсування його розвитку та стратегічні помилки упроцесі проведення приватизації.130

Проблеми вітчизняного фондового ринку вказано іПрезидентом України: “Потребує істотного поліпшенняструктура емісії цінних паперів. Суттєво зменшиласянайбільш значуща складова фондового ринку - випускакцій корпоративних підприємств як наслідокнерозвиненості цієї сфери інвестиційної діяльності.Спостерігається також зростання випуску векселів, що євідображенням браку обігових коштів на рахункахсуб'єктів господарської діяльності. Звертає на себе увагуі невелика частка цінних паперів, якими володіютьфізичні особи. Значну частину від їх загальної сумискладають акції, причому основна їх маса була придбанав обмін на приватизаційні сертифікати. Тобтозалишається низьким рівень мобілізації вільних коштівнаселення в інвестиційних цілях. Подальше розширеннята удосконалення ринку цінних паперів в Україні як щеодна з визначальних складових післякризового розвиткуукраїнської економіки потребує зміцнення законодавчоїта нормативної бази, створення сприятливих умов длявкладення у виробничу сферу вітчизняного та іноземногокапіталу, захисту інтересів усіх учасників інвестиційногопроцесу.”131

Для “цивілізування” фінансових ринків необхіднимсьогодні є суттєвіше втручання держави. Адже самедержава є першою і, водночас, останньою ланкою удовгому ланцюгу безпеки фінансових операцій в країні.Без гарантовано безпечного і надійного функціонуванняфінансового ринку в країні неможливо очікувати ісподіватись на суттєві інвестиційні і кредитні вливання внаціональну економіку. Бо гроші не лише «люблятьтишу», а й шукають надійне місце для зберігання іпримноження. Тому роль держави для забезпечення

130 Костіна Н.І., Марахов К.С. Проблеми формування фондового ринку вУкраїні //Фінанси України. - 2000. - №2. - С.36.131 Послання Президента України до Верховної Ради України 6 березня 2001р. “Підсумки соціально-економічного розвитку України у 2000 р. тазавдання на 2001 р.”. – WEB сторінка Президента України.

196


«грошово комфорту» є визначальною і провідною. Проце свідчать рекомендації Інституту економічногопрогнозування НАН України: “На всіх рівнях державноївлади має бути визнано провідне значенняцивілізованого фондового ринку для розвитку і зміцненняфінансової системи держави, відкритого ібезперешкодного руху капіталів та запровадженняринкових регуляторів ефективної роботи корпоративногосектору економіки. Тому необхідно:

- у пріоритетному порядку розробити таприйняти на загальнодержавному рівні Єдину концепціюреформування правової бази фондового ринку, напідставі якої невідкладно переглянути і узгодити системузаконодавства щодо ринку цінних паперів;

- послідовно дотримуватись принципівпрозорості, конкурентності та ліквідності фондовогоринку на основі зосередження вторинної торгівлі ціннимипаперами, особливо приватизованих підприємств,виключно на фондових біржах і ліцензованихторговельно-інформаційних системах;

- розробити та здійснити програмупідготовки та періодичного перенавчання фахівцівфондового ринку, запровадити сучасні програмніпродукти для професійної роботи на фондовому ринку тазабезпечити їх належну сертифікацію і контрольвиконання;

- вжити на загальнодержавному рівнінеобхідних запобіжних заходів до негайного створенняпрограмних та технічних засобів захисту інформації велектронних торговельних системах;

- сприяти розвиткові депозитарних тарозрахунково-клірингових установ, інших суб’єктівінфраструктури фондового ринку, у тому числідобровільних саморегулюючих об’єднань учасниківринку.

Регулятивна роль держави в розвитку фондовогоринку має бути значно посилена. Головні напрямкирегулювання стосуватимуться режиму портфельних

197


інвестицій, злиття та поділу корпорацій, попередженняінсайдерських угод та фінансових пірамід, забезпеченняпрозорості ринку, насамперед через систематичнеоприлюднення здійснюваних на ньому операцій тастановища емітентів за формою і змістом Міжнародногостандарту бухгалтерського обліку.”132 При цьомуА.О.Задоя, вважаючи розвинений фондовий ринокумовою мобілізації заощаджень та їх трансформації вреальні інвестиції, застерігає, що державне регулюванняповинне надавати риси організованості цьому ринку, а неблокувати його.133 Крім того, як зазначають російськіексперти, в країнах з розвиненою ринковою економікоюнадзвичайно важливе значення має вплив держави намакро- і регіональні пропорції попиту і пропонуваннягрошових ресурсів, а також на їх міжгалузеву міграціюдля модернізації галузевої господарської структури задопомогою такої національної моделі ринку ціннихпаперів, яка, з врахуванням існуючих умов, в найбільшіймірі сприяє цілям економічного зростання.134

З погляду державної приналежності ціннихпаперів, серед фінансових ринків виділяються ринкиіноземних валют.

Коливання обмінних курсів мають безпосереднійвплив на рівень добробуту населення країни. При цьому,висока мета турботи про добробут населення не повиннапризводити до спокуси силового управління валютнимринком, як це відбувалось в Україні в перші рокинезалежності. Врешті гіркий досвід навчив, і, якзазначають Р.О.Заблоцька, О.В.Сніжко і О.І.Шнирков,розуміння безперспективності політикиадміністративного регулювання зовнішньоекономічних тавалютних відносин знайшло відображення в Україні в

132 Економіка України: підсумки перетворень та перспективи зростання / Заред. Гейця В.М. – Х.: Форт, 2000. – С.374.133 Задоя А.О. Фондовий ринок як засіб мобілізації інвестиційних ресурсів. –Поглиблення ринкових реформ та стратегія економічного розвитку Українидо 2010 року / Мат.НК. – К.: УкрІНТЕІ.- С.92.134 Рынок ценных бумаг и его финансовые институты / Под ред. В.С.Торка-новского. - СПб.: "Комплект", 1994. - С.377.

198


поверненні до ринкових методів.135 З цього приводуО.О.Траверсе застерігає, що при здійсненні валютноїполітики треба враховувати, що будь-якаадміністративно чи економічно не обґрунтованадовгострокова зміна валютного курсу небажана, навітьякщо вона передбачає стимулювання експорту або іншіконкурентні переваги.

Відповідаючи рівню розвитку національноговиробництва або перебуваючи з ним у протиріччі, режимобмінного курсу може прискорити або уповільнитиекономічні тенденції у валютній сфері.

Плаваючі обмінні режими, на переконанняО.О.Траверсе, дають змогу долати наслідки кризи,пов'язаної із заборгованістю, та протидіяти зовнішнім“шокам”.136 При цьому, великого значення набуваєпрогнозування обмінних курсів, яке, як зазначаєП.Н.Тесля, спирається на використання широкого колатаких економічних змінних, як споживацькі витрати,інвестиції, збереження, експорт та імпорт, об'єм грошовоїмаси, темп інфляції, індекси продуктивності праці,статистика, індекси цінних паперів і т.п. Обробка данихздійснюється методами економетрики або експертно.При чому, підкреслює П.Н.Тесля, експерти, як правило,дають більш надійні прогнози, ніж економетрики.137

Зростання ціни іноземної валюти перш за всеозначає для населення скорочення можливостейспоживання імпортних товарів і збільшення споживаннятоварів місцевого виробництва.

Крім цього, якщо в країні відчувається дефіциттоварів місцевого виробництва, то збільшення попиту наних при обмежених можливостях виробництва (як це маємісце в Україні) веде до зростання цін на ці товари.

135 Міжнародні валютно-кредитні відносини / За ред. А.С.Філіпенка. - К.:Либідь, 1997. - С.196.136 Траверсе О.О. Встановлення валютного курсу національної грошової оди-ниці // Фінанси України. - 1999. - №9. – С.36.137 Международные финансовые рынки / Сост. П.Н.Тесля. - Новосибирск:"ЭКОР", 1995. - С.131.

199


З іншого боку, зростання курсу іноземної валютиведе до зменшення пропозиції товарів, виробництво якихмає зв'язок з зарубіжними партнерами. При цьому,С.Я.Боринець зазначає, що якщо темпи інфляції в країнів середньому вищі, ніж в країнах торговельнихпартнерів, то з часом ця різниця акумулюється іпризводить до зростання реального обмінного курсу.138

Провідні українські монетаристи ще разнаголошують на абсолютно очевидному: девальваціякурсу гривні однозначно веде до зростання пасивногосальдо чистого експорту, до зростання втрат відзовнішньоторговельної діяльності, до демонетизаціїекономіки України.139

Отже, стан ринку іноземних валют має важливезначення для економічного стану країни в цілому,відображає здоров'я її економіки та є важливимкритерієм наявності передумов економічного зростання.

Для економіки, в якій значну частку займаєекспорт, як це є в українській економіці, ринок іноземнихвалют є важливим щоденним інструментом фінансовоїдіяльності і фактором планово-прогнозного формуваннястратегії господарської діяльності великої кількостіпідприємств і, навіть, цілих галузей.

Таким чином, фінансові ринки держави єпровідним носієм ділової активності в країні, єлакмусовим папірцем її економічного стану, а такожважливим показником економічної стабільності в державіта найчутливішим детектором економічного зростання.

Розвиток фінансових ринків в Україні вимагаєздійснення комплексу економічних заходів податково-бюджетного та грошово-кредитного характеру внапрямку активізації фінансових заощаджувальних,позичальних, обмінних, розподільчих операцій фізичнихта юридичних осіб та держави як рівноправних ірівнозацікавлених сторін економічного процесу.

138 Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини. - К.: "Знання",1999. - С.291.139 Ющенко В., Лисицький В. Гроші: розвиток попиту та пропозиції вУкраїні. – К.: «Скарби», 1998. – С.282.

200


Комплекс таких заходів має використовувати якподатково-бюджетні, так і грошово-кредитні важелі у їхвзаємозв'язку і взаємоузгодженості, так як це зображенов таблиці.

Таблиця. Необхідність взаємопов'язаноговикористання податково-бюджетних та грошово-кредитних важелів економічної політики для розвиткуфінансового ринку України.

Складовафінансовогоринку

Взаємозв'язок складовихекономічної політики, що

визначають розвиток фінансовогоринку

Кредитнийринок

Оподаткування банківської сфери;Оподаткування небанківськихфінансових організацій.Кредитна облікова політика НБУ;Кредитна галузева політика Уряду;

Фондовий ринокОподаткування дивідендів;Бюджетна регламентаціяфондових операцій державнихпідприємств, і органів влади;Позиціювання Уряду на ринкуоблігацій;Позиціювання НБУ на ринкуоблігацій та акцій;

Валютний ринокОподаткування валютних операцій;Бюджетна регламентація зовнішньоекономічної діяльності;Грошова політика НБУ;Валютна політика НБУ.

Як бачимо, стан, розвиток і динаміка кредитного,фондового і валютного ринків країни безпосередньозалежить від параметрів як податкової і бюджетноїполітики Уряду, так грошової і кредитної політикиНаціонального банку.

201


Розвиток кредитного ринку напряму залежить відрівня податкового навантаження на банки та іншіфінансові установи та, великою мірою, від політикиоблікової ставки Національного банку. Важливий впливна кредитні відносини в країні здійснює Уряд приреалізації цільових галузевих кредитних програм іпроектів.

Фондовий ринок країни знаходиться взалежності від позиції Уряду і Національного банку щододержавних облігацій та акцій відкритих акціонернихтовариств з долею державної власності. Законодавчіпараметри оподаткування дивідендів та політикабюджетної регламентації фондових операцій, безумовно,окреслюють фінансове поле для роботи з ціннимипаперами.

На валютному ринку, який є найбільш чутливимдо посилів економічного клімату, навіть фальшивих,найбільшим впливом володіє, зрозуміло, Національнийбанк. Через пропозицію грошової маси, рівнябанківського резервування, регулюваннязолотовалютних запасів, правил валютного обміну іобороту, він безпосередньо формує курсову політику.Але і бюджетні валютні параметри та оподаткуваннявалютних операцій Урядом задають певні рамки«валютного коридору».

Отже, для прискорення розвитку фінансовогоринку в Україні як необхідної умови забезпеченняпередумов економічного зростання обов'язковим євикористання важелів податково-бюджетної та грошово-кредитної політики, при чому, у їх поєднанні тавзаємозв'язку.

202


Умова третя

Суспільноприйнятне оподаткування

Досягнення економічного зростання як головногозавдання соціально-економічного розвитку потребуєзлагодженої взаємодії всіх механізмів економічноїсистеми – ринкових, державорегульованих, незалежних інеприбуткових громадських, заангажованих політико-економічних. Академік А.А.Чухно визначає механізмфункціонування економіки як сукупність ринку,державного економічного регулювання, діяльностігромадських організацій і об’єднань, тобто цілу системуекономічних і соціальних форм, засобів і принципів їхреалізації. Вільна комбінація всіх елементів, її гнучкість ірухливість, перехід одних форм в інші – все це, за йоготвердженням, забезпечує успішне вирішення завданьсоціально-економічного розвитку.140

Практичне налагодження і підтримуванняфункціонування механізмів економічної системипроводиться засобами проведення державоюекономічної політики, основними складовими якої єподатково-бюджетна і грошово-кредитна.

Кожна із складових, відповідаючи за свійнапрямок діяльності економіки, безпосередньо впливаєна іншу складову і знаходиться від неї у значнійзалежності, що вимагає узгодженості у напрямкахзастосування кожної із складових.

Система оподаткування країни повиннавідповідати діючим в державі формам власності,методам державного регулювання економіки, системіуправління та обраній державою економічній моделі.

Будь-які невідповідності між податковоюсистемою та економічною моделлю країни призводять додеформації економічних процесів.

140 Чухно А.А. Рынок. – К.: Україна, 1995. – С.11.

203


Україна за всі роки незалежності ще не вирішилафундаментальної проблеми вибору економічної моделірозвитку.

З кожною зміною у вищих рівнях державногоуправління, чи то Президента, чи то прем’єр-міністра,змінювались принципи регулювання економіки України.

А єдиної, чітко сформульованої моделіекономічного розвитку країни вироблено взагалі не було.Є окремі цілі в системі грошово-кредитних відносин,бюджетного регулювання, системі оподаткування,соціальній сфері, проблемі залучення інвестицій. Але ціцілі та методи їх реалізації переважно не адаптованіодна відносно іншої, не узгоджені, не мають концепціївзаємодії, тобто не систематизовані в єдину економічнумодель.

Зрозуміло, що в умовах частої зміни принципіврегулювання економіки, за відсутності моделіекономічного розвитку, не може іти мови про ефективнуподаткову систему країни.

Звідси і не дивно, що за останні 20 років десяткиразів змінювались (переважно зростали) види податків,ставки оподаткування, об'єкти оподаткування, форми татерміни сплати податків.

Така ситуація призводить до обмеженняфінансових можливостей юридичних та фізичних осіб, якчерез економічний спад, так і через необхідністьприховування частини доходів, і неминуче веде доскорочення доходів держави.

Сьогодні фактично система оподаткуваннязводиться лише до виконання податками свої фіскальноїфункції.

Функції регулювання та, особливо,стимулювання економічної діяльності сучасна податковасистема України виконувати неспроможна.

Узгодженість оподаткування з економічноюдійсністю має особливе значення в умовах перехідноїекономіки.

Створення ефективної податкової системи єоднією з найважливіших умов зупинення економічної

204


стагнації і створення передумов для динамічногоекономічного зростання.

Практично це означає необхідністьпереорієнтації системи оподаткування з виконання неюфіскальної функції на виконання регулюючої тастимулюючої функції. Цей процес переорієнтації повиненстати стратегічним напрямком податкової політикиУкраїни.

Але, перш ніж говорити про механізмивдосконалення податкової системи України, потрібнорозібратись з її фундаментальними засадами –основоположними принципами оподаткування. Для цьогонеобхідно звернутись до “лакмусового папірця” –економічної теорії. Вона підказує, що141:

А. Сміт у своєму “Дослідженні природи та причинбагатства народів” визначив декілька базових принципівоподаткування:

1) справедливість – загальність і рівномірністьоподаткування залежно від доходу, отриманого підзахистом держави;

2) визначеність – термін сплати, спосіб і сумаплатежу мають бути точно і заздалегідь визначені івідомі платнику;

3) зручність – час і спосіб сплати податків маютьбути якнайзручнішими для платника;

4) економія – мінімізація витрат на стягненняподатків та раціоналізація системи оподаткування.

Доцільно доповнити сюди один із принципів,визначених А.Вагнером:

5) етичність – недоторканість особистої свободи приоподаткуванні та стягненні податків, сумірністьоподаткування із платіжною здатністю платника.

Американський економіст Дж.Стігліцсформулював свої принципи оподаткування, декілька зяких сьогодні є принципово новими і необхідними:

141 Климко Г.Н., Новак А.Я. Багатовекторність напрямків стимулюючої роліподаткової системи держави. – Податковий кодекс України й стимулюваннявільних підприємців: концепції, програми, технології / Матеріали ВНПК, 10-11 берез. 2000. – К.: ЄУФІМБ. – С.35.

205


6) економічна ефективність – податкова система неповинна перешкоджати ефективному розподілу ресурсів;

7) гнучкість – податкова система повинна бутиздатною швидко, в деяких випадках автоматично,реагувати на зміну економічних обставин;

8) політична (соціальна) відповідальність –податкова система має бути спроектована так, щобіндивіди були переконані в доцільності своїх податковихвиплат.

Досвід формування податкових систем та їхфункціонування дає можливість доповнити ще одинпринцип:

9) доцільність змін – підставою для появи нових, абопідвищення ставок діючих податків може бути лишезбільшення відповідних державних витрат, а неліквідація бюджетного дефіциту, що виник внаслідокекономічного спаду чи недоїмки до бюджету.

Реалії сучасної української економіки даютьпідставу говорити авторові про необхідністьзапровадження і дотримання ще одного принципу:

10) недоторкана стабільність – системаоподаткування повинна бути незмінною в жодній своїйскладовій протягом щонайменше одного фінансовогороку, або будь-якого іншого, наперед визначеногоперіоду.

Вищенаведені принципи можуть бутисвоєрідними десятьма принципами функціонуванняефективної податкової системи.

Тепер, необхідно зіставити існуючу сьогодніподаткову систему України із зазначенимифундаментальними принципами оподаткування.Отримуємо:

1) справедливість – про дотримання цього принципуговорить об’єм “тінізації” економіки України – 55% -повне недотримання принципу; 2) визначеність – термін,спосіб і сума платежів податковим законодавствомвизначаються, але можуть в будь-який моментпереглядатись податковими службами на місцях – тутчасткове дотримання принципу, 3) зручність – аналогічно

206


до попереднього; 4)економія – надзвичайна роздутістьапарату податкових служб України, низькапродуктивність його роботи не витримує ніякої критики –повне недотримання принципу; 5)етичність –“недоторканість” при оподаткуванні (заморожуваннярахунків, опечатування приміщень) – масове, повсюднеявище української дійсності, а про сумірністьоподаткування частково свідчить різке розмежуваннягромадян України за доходами – повне недотриманняпринципу; 6) економічна ефективність – ефективнийрозподіл ресурсів при цілеспрямованому (хоча йвимушеному) вилученню податковою системоюпрактично всіх обігових коштів підприємств є абсолютнонеможливим – повне недотримання принципу; 7)гнучкість – швидкість реагування податковою системиУкраїни проявляється лише при необхідностіпридумування нових податків, баз оподаткування длядодаткового вилучення коштів ще працюючихпідприємств з метою латання дір бюджету – повнеперекручування принципу; 8) політична (соціальна)відповідальність – доцільність своїх податкових виплатне вбачає, напевне, жоден громадянин України,дивлячись на те, як і куди “витрачаються” державнікошти – повне недотримання принципу; 9) доцільністьзмін – поява нових та підвищення ставок діючих податківвиникає в Україні якраз внаслідок економічного спаду танеобхідності покриття недоїмок до бюджету – прямепорушення принципу; 10) недоторкана стабільність –порушується щороку, практично щоквартально – повненедотримання принципу. Нестабільність податковогозаконодавства, з одного боку, збільшує ризикпідприємницької діяльності і стає чинником виходупідприємства у “тінь”, а з іншого, - знижує надійністьпрогнозу бюджетних доходів.

Отже, із десяти основоположних принципівоподаткування, визначених економічною теорією задосвідом та потребами сьогодення, в Україні лише двачастково дотримуються, а решта вісім – ні, з яких два -грубо порушуються.

207


Будувати податкову систему на таких засадах,зрозуміло, означає прирікати економіку країни напостійно діючу стагнацію.

Тому, податкова політика держави повинна бутиспрямована, на першому етапі, на приведенняподаткової системи України до фундаментальнихпринципів оподаткування, що були виробленівизначними вченими, випробувані часом, перевіреніпозитивним досвідом провідних країн світу.

Слід зауважити при цьому, що побудоваподаткової системи не є, на жаль, виключно науково-економічним процесом.

Нортон Л. Стюбен прийшов до висновків про те,що у світі, на жаль, не існує жодної податкової системи,яка б відповідала всім вимогам оптимальної податковоїсистеми. Основною причиною, за його твердженням, є таобставина, що податкове законодавство, як і будь-якеінше, - продукт політичного процесу, а політика, окріміншого – це мистецтво компромісу та маркетингу.142

Другим напрямком вдосконалення системиоподаткування в Україні є зменшення загальної кількостіподатків і зборів та ставок деяких податків з метоюзниження сукупного податкового тиску на платниківподатків.

У своїх дискусіях щодо проблем оподаткуванняукраїнські вчені прийшли до висновків, що першочерговезавдання податкової політики полягає у забезпеченністабільної та сприятливої кон'юктури господарювання уреальному секторі економіки, для чого необхіднозменшити податкове навантаження на виробництво і тимсамим встановити обґрунтовані пропорції міжспоживанням та заощадженням. Очевидно, що без цьогоне можна надати додатковий імпульс активнимінвестиційним процесам у виробничій сфері.143

142 Нортон Л. Стюбен. Фундаментальні аспекти ефективної податкової систе-ми // Економіка, фінанси, право. - 2000. - №2. – С.10.143 Проблеми реформування податкової системи в Україні: Круглий стіл, UE-PLAC, квітень, 2000.

208


Заплановане в новому Податковому Кодексізменшення загальної кількості податків з 39-ти до 27-мивсе ж не вирішує проблеми надмірного податковоготиску через насиченість баз оподаткування.144

Зниження ставок деяких податків як окремийзахід не здатне зняти проблеми високого рівняоподаткування з такою загальною кількістю податків тапроцедурою їх сплати. “За останні роки десятки разівзмінювались види податків, їх ставки, об’єктиоподаткування, форми та терміни сплати податків. Такаситуація призводить до обмеження фінансовихможливостей юридичних і фізичних осіб як черезекономічний спад, так і через необхідність приховуваннячастини доходів і неминуче веде до скорочення доходівдержави.”145

Воронкова О.М. пропонує такі заходи дляформування ефективної системи оподаткування:146

- на основі майбутнього Податкового кодексу Українирозробити єдину методику обчислення податків,упорядкувати податкові пільги, обґрунтованозастосовувати фінансові санкції за порушення нормоподаткування;- досягти оптимального співвідношення між прямимита непрямими податками і зберегти тенденції зростанняпрямого оподаткування;- досягти науково обґрунтованої системидиференціації ставок податків залежно від обсягівгосподарської діяльності суб’єктів оподаткування, видудіяльності й технологічних умов виробництва;- підвищити відповідальність платників податків засвоєчасну та повну сплату податкових платежів,

144 Податковий Кодекс України, проект Кабінету міністрів України,прийнятий у першому читанні Верховною Радою України від 13.07.2000.145 Новак А.Я. Взаємозалежність моделі економічного розвитку і податковоїполітики в Україні. – Проблеми фінансової політи в Україні / МатеріалиНПК, НДФІ, 6-7 квітня 2000. – С.168.146 Воронкова О.М. Трансформація системи оподаткування в Україні //Фінанси України. - 2000. -№1.-С.123

209


включаючи встановлення матеріальної та кримінальноївідповідальності;- привести податкове законодавство у відповідність зумовами Європейського Економічного Співтовариства(ЄЕС), дотримуватися міжнародних угод щодооподаткування.

Один з провідних українських спеціалістів вгалузі оподаткування А.М.Соколовська основниминапрямками вдосконалення податкової системи Українибачить такі заходи:147

1. Відправною точкою реформування податковоїсистеми України є визнання того факту, що в основномувона вже склалася і попри всі свої недоліки не повиннарозглядатись як така, що має підлягати докорінномуреформуванню.

2. В системі податків і зборів, що справляються вУкраїні, окрім загальнодержавних і місцевих вартовиділити спільні податки, що у визначених надовготривалій основі пропорціях будуть розподілятисяміж державним і місцевими бюджетами.

3. Потребує перегляду система місцевих податків ізборів. До неї обов'язково мають бути включені: податокна майно, податок на транспортні засоби, податок наспадщину і дарування, що вважаються місцевими вбагатьох розвинених країнах.

4. Напрямки реформування податкової системиУкраїни мають бути узгодженими з завданням ізпобудови в країні соціально орієнтованої ринковоїекономіки.

Поєднання рекомендацій О.М.Воронкової таА.М.Соколовської виглядає закінченою формоюконцепції податкової реформи, так необхідної сьогодні вУкраїні.

Іншою надзвичайно болючою проблемоюоподаткування в Україні є право податкових службнакладати арешти на банківські рахунки підприємств

147 Соколовська А.М. Податкова ситема України: теорія та практика станов-лення. - К.: НДФІ, 2001. - С.340-342.

210


при виявленні підозри на порушення податковогозаконодавства без рішення суду.

Така норма призводить до блокуванняекономічної діяльності підприємств та організацій, зривувиробничо-технологічного процесу та, часто, подальшогобанкрутства підприємств.

Один з високих урядових посадовців таквизначає вплив такої норми на економічний розвитокУкраїни: “В цій державі існують закони, які дозволяютьдесяткам чиновників встати вранці з ліжка на голову,прийти на підприємство й заарештувати рахунки. Чивкладуть за таких умов підприємці ще раз кошти вукраїнську економіку? Ніколи. Більше того, той, хтоскуштував отруйних плодів, скаже сотням інших: невкладайте гроші в Україну.”148

Однією з головних причин цьому є те, щодержава у своїй податковій політиці надмірну увагуприділяє фіскальній функції податків, забуваючи проінші, не менш важливі і необхідні для забезпеченняефективності загальнодержавного економічного процесу.

У соціальному ринковому господарстві податкивиконують ряд взаємопов’язаних між собою функцій:фіскальну (мобілізація і розподіл податковихнадходжень), суспільну (соціальне вирівнювання),господарську (сприяння розвиткові господарства),кон’юктурно-економічну (стабілізація розвитку економіки),завдяки чому створюється можливість добиватися нелише фінансових, а й багатьох інших цілей (соціальних,економічних, культурно-політичних, професійних тощо).

Ю.І.Ляшенко зазначає, що у процесі податковоїдіяльності необхідно визначати оптимальну пропорціюміж податком і тією частиною вартості продукту, яказалишається у розпорядженні платника податку, адже цяпропорція і є, значною мірою, основою стимулюючоїфункції податків.149

148 Пинзеник В. Коні не винні, або Реформи чи їх імітація. – К.: «Академія»,1998. – С.52.149 Ляшенко Ю.І. Податкова діяльність держави в умовах ринкової трансфор-мації економіки // Фінанси України. - 1999. - №12. - С.125.

211


Сучасний стан економіки України зумовлюєнеобхідність не простого функціонування податковоїсистеми країни і виконання нею фіскальних функцій длязабезпечення життєдіяльності держави, а вимагаєпідвищення стимулюючої ролі оподаткування.

Стимулююча функція податкової системисьогодні повинна стати домінуючою, як необхіднапередумова зупинення економічної руйнації іформування підвалин для зростання економіки.

Необхідним є визначити декілька основнихнапрямків спрямування векторів податкової системи всторону стимулювання економіки:

1. Розвиток виробництва

2. Стимулювання підприємства (ділової активності)

3. Зростання зайнятості

4. Забезпечення зростання податкових надходжень

5. Стимулювання інвестицій

6. Легалізація тіньових капіталів

7. Стимулювання зростання доходів громадян

1. Розвиток виробництва як мета стимулюючогооподаткування може забезпечуватись такимиподатковими підходами:

а) уникнення подвійного оподаткування;б) гнучка, вигідна і зручна система амортизаційних

відрахувань на вибір платника;в) максимальне розширення видів витрат, які

можуть заноситись до собівартості виробництва.

2. Стимулювання підприємства (ділової активності)може здійснюватись такими податковими важелями:

212


а) часткове або повне звільнення відоподаткування на деякий термін новостворюванихпідприємств;

б) занижені ставки оподаткування для малихпідприємств.

3. Зростання зайнятості необхідно забезпечуватитакими податковими методами:

а) часткове або повне звільнення відоподаткування підприємств із переважаючою працеюінвалідів, студентів, колишніх ув’язнених, випускниківнавчальних закладів і т. ін.

б) регресивне оподаткування фонду заробітноїплати підприємства.

4. Забезпечення зростання податкових надходженьздійснюється, насамперед, при дотриманнівищенаведених десяти принципів ефективної податковоїсистеми.

5. Стимулювання інвестицій можна досягати через:а) відсутність оподаткування на ввіз капіталів,

обладнання, техніки за винятком торгівельних цілей;б) пільгове оподаткування на деякий термін

підприємств з крупними інвестиціями.

6. Легалізація тіньових капіталів має надзвичайно великезначення для економіки України і може активізуватинерухомі для держави (за різними оцінками) 20-28 млрд.дол. при проведенні таких податкових заходів:

а) беззастережне дії умов з попереднього пункту;б) податкова та кримінальна амністія зароблених і

вивезених коштів за винятком випадків пов’язаних ізвбивствами і каліцтвом.

7. Стимулювання зростання доходів громадян необхіднедля підвищення рівня життя населення і можедосягатись за допомогою деяких податкових методів:

213


а) необтяжливий податковий тягар на фізичних осібв цілому;

б) звільнення від оподаткування фізичних осіб знизьким та нижчим за середній рівнями доходів;

в) звільнення від оподаткування благодійнихорганізацій;

г) пільгове оподаткування операцій, щопроводяться з пенсіонерами, інвалідами, дітьми.

Стимулююча роль податкової системи, недивлячись на її значення, не повинна шкодитивиконанню процесу оподаткування двох інших функцій –фіскальної і регулюючої, а повинна виходити знеобхідності узгодженості та цілісності складовихподаткової системи.

Зосередженість податкової політики назабезпеченні виконання податками своєї фіскальноїфункції та нехтування необхідності і значимостірозподільчої та, особливо, стимулюючої функційподатків затягує податковий пояс на українськихпідприємствах вже до максимуму.

Такої ж думки дотримується і Ю.С.Кононенко,вважаючи, що фіскальна система повністю себедискредитувала і є всі ознаки її кризи. Сьогодні, на йогодумку, потрібні радикальні реформи в системіоподаткування, а саме треба відмовитись від фіскальноїмоделі управління, яка на наступному витку свого“вдосконалення” перетворить нашу державу не вдемократичну, а в авторитарну.150

Для вирішення проблеми обтяжливостіподаткової системи і, як наслідок, безупинної тінізаціїекономіки Б.Малашонок і Г.Володимирський пропонуютьконцепцію оподаткування під назвою “Три податки”151, вяку входять: 1) єдиний диференційований податок зреалізації – забезпечує зміну напрямку інтересівпідприємців і керівників підприємств в сторону

150 Кононенко Ю.С. Закон України: Податковий кодекс: Проект. – К, 2000. –С.7.151 Малашонок Б., Володимирський Г. Податкова терапія економічної кризи.– К., ЄУФІМБ, - С.2 – 5.

214


збільшення різниці між виручкою і затратами, відпадаєнеобхідність використання послуг тіньового сектору; 2)соціальний збір – нараховується на фонд заробітноїплати і складає 30% від базової (середньої) зарплати; 3)податок з доходів громадян – нараховується запрогресивною шкалою при неоподаткованому мінімумірівному середній зарплаті в країні.

Новітню пропозицію для податкової системизапропонував І.Й.Малий, зазначивши необхідністьзапровадити інвестиційний податковий кредит, якийдозволяв би фірмам виключати із суми податків сумусвоїх інвестицій в приріст основних фондів виробничогопризначення. Таким чином, як твердить І.Й.Малий,скорочуються витрати інвестування і створюються більшсприятливі умови для довгострокового кредитування.152

У щорічному посланні Президента України доПарламенту 6 березня 2001 р. засвідчено деякі аспектиреформування системи оподаткування в Україні: “У 2001р. необхідно прийняти Податковий кодекс тареформувати на його основі податкову систему, щозабезпечить:

� відчутне зниження податкового навантаження;

� розширення бази оподаткування;

� вирівнювання умов оподаткування для всіхплатників податків за рахунок скасування пільг, часовихвідстрочок, надлишкових податкових кредитів;

� створення ефективної та прозорої системиадміністрування податків, узгодженої із забезпеченнямправ і обов'язків платників податків та інших обов'язковихплатежів.”153

152 Малий І.Й. Довгострокове кредитування: проблеми та перспективи / Нау-кові праці НДФІ, випуск 10-11, 2000. - С.85.153 Послання Президента України до Верховної Ради 6 березня 2001 р.“Підсумки соціально-економічного розвитку України у 2000 р. та завданняна 2001 р.” – WEB сторінка Президента України.

215


На жаль, ні тоді, ні Податковим Кодексом 2011року подібні, безумовно потрібні завдання не лише небули виконані, а навпаки — критично спотворені іперетворили податкову систему України в економічнийабсурд.

Значною мірою ефективність податкової системивизначається структурою податків та відповідністю цієїструктури вимогам економічного процесу в даний періодрозвитку економіки.

Важливим є факт того, що, звичайно,прийнятність для платників податків сплати конкретнихподатків у повному обсязі, чи сплата їх взагалі, залежитьвід величини ставки кожного податку — тобтообгрунтованої поміркованості величини податку.

Платники податків є надзвичайно чутливими донадмірності як кількості податків, так і їх ставок —надмірний податковий тягар змушує ховати дохід

Роль і місце кожного податку формуєтьсязалежно від стратегії і тактики податкової політики (якщотакі існують) і повинні відповідати кон’юнктуріекономічних взаємовідносин між суб’єктами економіки такультурі відносин платників податків з державою, а такожбути адекватними суспільним потребам і уподобанням.

Адекватність суспільним потребам є необхідноюпередумовою “добровільності і повноти” сплати податків.

В економічному розвитку провідних країн світуспостерігаються закономірні тенденції у змінах структуриподатків в бік зменшення ролі оподаткуванняпідприємств та збільшення ролі оподаткуваннягромадян, що вимагає дотримання політики зростаннядоходів населення.

Структура податків в Україні вже також піддаєтьсяпевним тенденційним змінам.

Про це, очевидно, найкраще може засвідчитисформований графік, який безпосередньо зображує рядважливих закономірностей розвитку основних видівподаткових надходжень до бюджету України.

Початком спостережень я взяв “гривневий” періодекономічного життя країни.

216


Графік. Структура основних податків у ВВП

Очевидною є тенденція на збільшення ролі податку надодану вартість, та зрозумілим є виправданий оптимізмукраїнського Уряду на його очікуване зростання у 2002-2004 рр. та у подальших роках. Те саме стосується іподатку з прибутку підприємств. Натомість, інша чіткатенденція на досить високі темпи зростання часткиприбуткового податку з громадян, яка відповідаєтенденціям провідних розвинених економік світу, ненадто підтрималась у 2004 році. Відносною стабільністювідзначаються акцизний збір і плата за землю.

Хоча земля, із встановленням земельнихвідносин власності, адекватної оцінки землі і розвиткомземельної інфраструктури повинна зайняти значновагоміше місце в структурі державних податкових інеподаткових доходів.

217

2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010

0

2

4

6

8

10

12

податок на додану варт ість

податок з прибутку підприємств

прибутковий податок з громадян

плата за землю акцизний збір


З огляду на вищезазначені тенденції необхідновизнати загальне зниження ефективності податковоїсистеми в Україні, свідченням чого є надмірнезбільшення, впродовж тривалого часу, частки у ВВПосновного “детекторного” податку – податку на доданувартість. Як результат, загальне зменшення часткиЗведеного бюджету у структурі ВВП.

Податок з прибутку підприємств є найменшперспективним, оскільки його податкова база – прибутокпідприємств, є економічною категорією, яка найлегшепіддається фінансово-бухгалтерським маніпуляціям зісторони підприємств-платників. Заниження доходів,завищення собівартості, поєднання першого з другим,інші “проводки” дозволяють керівникам і бухгалтерампідприємств значно спотворювати реальний рівеньприбутку і ухилятись повністю або частково від сплатицього податку.

Натомість, необхідним є підтримання і розвитокприродного процесу збільшення частки прибутковогоподатку з громадян, що спостерігається в Україні, - але жце вимагає постійної турботи Уряду про збільшеннядоходів громадян та їх максимальної легалізації, що всвою чергу потребує проведення високоефективноїсоціально-орієнтованої економічної політики тавикорінення причин тінізації економіки для припиненняпрактики виплати зарплати «в конверті».

Недооцінка фактичних результатів і тенденційподаткових надходжень від кожного податку, побудовапрограмних майбутніх економічних показників всуперечцим результатам, повторні спроби видавати бажане задійсне – все це є основою суттєвих прорахунків уподатково-бюджетному процесі, результатом чого єщорічні значні недоїмки до державних бюджетів всіхрівнів, продовження роботи в тіні значної кількостісуб’єктів господарювання та, як наслідок, неможливістьсуттєвого і відчутного підвищення рівня доходівгромадян.

Варто, також, особливо наголосити пронеобхідність зміни підходів до політики в сфері

218


амортизаційних відрахувань як однієї з ключовихскладових активізації резервів внутрішніх інвестиції вУкраїні. В цьому питанні М.І.Вдовиченко ставитьсвоєрідний діагноз-рекомендації, які зводяться до того,що "... з огляду на світовий досвід потребуєвдосконалення амортизаційна політика в Україні:передбачене законодавством оподаткуваннякапітального доходу від індексації вартості основнихфондів, недостатньо диференційована шкала нормприскореної амортизації для основних фондів третьоїгрупи, застосування понижувального коефіцієнтаамортизаційних відрахувань, спроби узаконитиперерахування до бюджету частини амортизації - все цезначно дестимулює реальні інвестиції."154

Податкове навантаження та принципиамортизаційних нарахувань є визначальними дляформування можливостей розвитку підприємств зарахунок власних коштів, а, отже, і розширення межвнутрішніх інвестицій в українській економічній системі.

Податкова система України потребує глибокоговдосконалення, аж до необхідності переглядудоцільності існування деяких видів податків, податковихпільг, та, навіть, баз оподаткування.

Надмірність податкового навантаження яскравопідтверджена таким критерієм як рівень тінізаціїекономіки, який в Україні за різними оцінками складає 45- 55 %. При такій величезній частці тіньовогоекономічного обороту неможливо говорити про якісний ісуттєвий кількісний розвиток вітчизняної економіки, та,особливо, про підвищення рівня життя населення –тіньова економіка є несоціалізованою економікою, вонане бере участі ні в загальних, ні в цільових соціальнихвиплатах і програмах.

Оскільки, одним з найважливіших аргументів дляплатника податків є нормативна і раціональнаприйнятність податкових відрахувань, то українськаподаткова система потребує приведення її до рівня154 Вдовиченко М.І. Податкове регулювання: досвід США і його використан-ня в умовах України // Фінанси України. - 2000. - №3. - С.71.

219


економічної доцільності, неконфіскаційності тапідприємницької і громадської прийнятності за кількістюподатків, доречністю баз оподаткування тавиправданістю ставок податків.

Іншою потребою української податкової системиє її нормативно-адміністративне спрощення.

Всі ці завдання можна було б виконати ізприйняттям єдиного Податкового Кодексу України. Але,безумовно, не такого, який було прийнято наприкінці2010 року — цей ПК не реформував податкову системудержави, а просто законсервував її у тому стані, в тихпараметрах, які хаотично формувались впродовж 20років.

220


Умова четверта

Раціональний бюджетний розподіл

Гострою проблемою економіки України єструктура бюджетної системи держави та часткабюджетування в структурі ВВП.

ЇЇ гострота найбільше відчувається в регіонахУкраїни, де сучасна бюджетна система держави нестворює можливостей для реалізації розвитку місцевогосамоврядування. А, як стверджують А.М.Поддерьогін таЛ.Ю.Наумова, ринкова економіка потребує суттєвогозбільшення використання фінансових ресурсів натериторії, де вони створюються. Для цього, підсумовуютьавтори, необхідне відповідне реформування стратегії усфері фінансів, щоб вона була орієнтована на регіони.155

Так, В.М.Іванов зазначає, що практика роботи останніхроків показала, що місцеві органи влади не можутьзбалансувати свої доходи з нормативами мінімальнихвнесків через те, що їх дохідна база дуже мала, томувони потребують відрахувань від загальнодержавнихдоходів до місцевих бюджетів.156

Розвиток місцевого самоврядування в умовахвідсутності на місцях фінансових ресурсів для йогозабезпечення виглядає лише імітацією бажаньзадовольняти потреби місцевих еліт для контролю заними.

Можна скільки завгодно говорити про «розвитокмісцевого самоврядування», організовувати на цю темубезліч науково-практичних конференцій, семінарів,навіть слухань у Верховній Раді України, але безналежного бюджетного забезпечення потреб місцевихгромад все це - лише пусті слова та зображеннявигляду турботи про проблему та її вирішення.

155 Поддерьогін А.М, Наумова Л.Ю. Деякі питання фінансової стабілізації вУкраїні // Фінанси України. - 1999. - №12. - С.8.156 Іванов В.М. Бюджетна система. - К.: МАУП, 1999. - С.43.

221


До того ж, нестачу гарантованого фінансуванняна місцях дуже «вигідно» поправляти в ручному режиміна власний розсуд – чудове поле для хабарництва ікорупції.

Лише один практичний економічний показникмає значення у даній проблемі – міжбюджетнеспіввідношення розподілу Зведеного бюджету Україниміж Державним (центральним) бюджетом і місцевимибюджетами.

Першопричиною такої проблеми є те, що за рокинезалежності прослідковується тенденція надмірноїцентралізації бюджетного регулювання.

Про це свідчить таблиця, сформована зафактологічними даними прийнятих бюджетів:

Таблиця. Динаміка структури бюджетної системиУкраїни.

Частка у Зведеному бюджеті, %

1990 1995157

1999158

2004 2006 2008 2010

Державного бюджету 51,7 61,1 70,7 72 72,6 77,8 79,7БюджетівАвтономноїРеспублікиКрим,

областей,міст Києва іСевастополя

48,3 38,9 29,3 28 27,4 22,2 20,3

Чітка тенденція надмірної централізаціїекономіки є прямо протилежною вимогам становленняринкових відносин з одного боку, та розвитку місцевогосамоврядування з іншого.

Порівняно з радянською економікою (див. дані за1990р.), яка вважалась дуже централізованою, сучаснаукраїнська економіка стала гіперцентралізованою.

157 Василик О.Д. Державні фінанси України. – К.: Вища шк., 1997. – С. 35.158 Закони України «Про Державний бюджет України».

222


Надмірна централізованість бюджетногорегулювання породжує виникнення і розвиток декількохнегативних економічних явищ:

– надмірна доцентровість руху державнихфінансових потоків;

- неефективність централізованого використаннядержавних фінансових ресурсів;

- відсутність достатніх важелів бюджетногорегулювання на місцях;

- надмірне розмежування фінансового забезпеченняміж столицею держави та за її межами;

- нерівномірність державного фінансовогорегулювання по країні галузей, областей, районів, міст,системи соціального забезпечення, державнихпідприємств та бюджетних організацій;

- неможливість розвитку місцевого самоврядування.

Б.М.Данилишин також вважає, що залишаєтьсяпроблемою централізація процесу державногорегулювання економіки і зосередження певної частинифункцій, повноважень і ресурсів в регіонах.

Вирішення цієї проблеми, на думкуБ.М.Данилишина, пов’язане з політичним спрямуваннямрозвитку держави.159

Останнє викликає певну насторогу, особливопісля того, як у 2001 році було прийнято новийБюджетний кодекс України, який передбачаєрозмежування видатків між бюджетами, при якому зДержавного бюджету України фінансуються видатки за

159 Данилишин Б.М. Передумови та перспективи сталого економічного ро-звитку України. – Поглиблення ринкових реформ та стратегія економічногорозвитку України до 2010 року / Матеріали НК.-К.:УкрІНТЕІ. – С.116.

223


21 напрямком, з бюджетів сіл, селищ, міст районногозначення фінансуються видатки за 4 напрямками, збюджетів районних та міст республіканського і обласногозначення фінансуються видатки за 6 напрямками, збюджетів обласних фінансуються видатки за 6напрямками.160

Виходячи з цього, випливає висновок пронеобхідність в Україні в період трансформації економікина додаток до макроекономічної стабілізації,мікроекономічної лібералізації та інституалізації -додаткової постановки і виконання ще однієї умови тавирішення окремої проблеми перехідної економіки –децентралізації бюджетного регулювання економіки.

Проблема децентралізації економіки маєвизначальне значення для розвитку місцевогосамоврядування в Україні.

Чим більше повноважень і ресурсів в центрі,тим менше їх на місцях, а це зводить нанівець всізусилля самоврядування.

Не допоможе, в такому випадку, іадміністративна реформа, якщо вона не підкріпленазміною принципів міжбюджетного розподілу.

З цього приводу, У.Тіссен вказує на те, щопослуги місцевого врядування повиннідиференціюватись згідно з місцевими смаками таумовами. А це вимагає, підтверджує У.Тіссен, свободи діїмісцевих властей по відношенню до програмних витрат,тобто фіскальної децентралізації.161

Крім питання децентралізації бюджету державиварто зупинитись на необхідності вдосконалення самогобюджетного процесу.

В цьому контексті С.І.Мельничук звертає увагуна те, що чимало країн удосконалили свої бюджетніпроцедури: було змінено не лише бюджетнукласифікацію з метою відображення державних

160 Бюджетний кодекс України. Підписано Президентом України 21 червня2001 року. Глава 14. - Інформаційна комп'ютерна база даних "Право".161 Тіссен У.: Фіскальний федералізм у західноєвпропейських та іншихкраїнах.- К.: ТРАНСФОРМ, «Фенікс», 2001. – С.288.

224


планових завдань і програм, а й ужито заходів длязапровадження контролю над діяльністю уряду шляхомзіставлення витрат і результатів.162

Іншою стороною бюджетної проблематики вУкраїні є низька частка Зведеного бюджету в структуріВВП, тобто, низький рівень перерозподілу валовоговнутрішнього продукту країни через бюджет держави.

Це зумовлює неспроможність державивиконувати суспільні функції в повному обсязі -страждають від цього, передусім, соціальні сфери.

В такій ситуації важко говорити про вагому, тимбільше системну, бюджетну підтримку розвиткуекономіки.

Адже, велике значення для системногоекономічного планування мають саме бюджетніпрограми, особливо ті, що стосуються розвиткукомунікаційної, транспортної, транзитної, інформаційноїінфраструктури держави, а також комплекс соціальних,освітніх, культурних програм.

Повноцінне виконання зазначених завданьнеможливе без бюджетної підтримки та цільовихдержавних інвестиційних програм.

Рівень бюджетного перерозподілу відноснообсягу ВВП є універсальним мірилом того типу ринковоїекономічної системи, який сповідує держава.

Водночас, цей показник відображає загальнийрівень суспільних економічних взаємовідносин і значноюмірою є критерієм турботи державної влади про потребисуспільства, а також є певним свідченням рівня тінізаціїекономіки країни.

Зіставлення рівня бюджетного перерозподілу вструктурі ВВП в Україні з аналогічними показникамикраїн-представників трьох основних типів ринковихекономічних систем дає можливість зрозуміти сутьекономічної моделі, яка сформувалась з часувідновлення незалежності держави.

162 Мельничук С.І. Державному бюджету - економічне обгрунтування//Фінанси України. - 1999. - №11. - С.22.

225


Дані сформованої діаграми чітко і красномовносвідчать про те, що задекларований в Акті про державнунезалежність України та в Конституції України курс наформування в державі “соціально-орієнтованої” ринковоїекономіки відверто ігнорується реальною економічноюполітикою двох десятиліть, якщо не сказати - прямосуперечить цьому курсові.

Адже при такому низькому рівні «бюджетизації»економіки розмови про соціальну орієнтованістьекономічної політики залишаються не більше ніж лишерозмовами та благими намірами.

226

2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010

0

5

10

15

20

25

30

35

28,9

26,7 27,4 28,226,5

30,431,9

30,531,4

29,928,7


Крім цього, такий низький рівень бюджетногоперерозподілу в державі є результуючою надмірножорсткої податкової політики, як наслідок - безупинноїтінізації економіки, високої корумпованості в управлінніважливими фінансовими і ресурсними потоками країни,відсутності систематизованої макроекономічної таінвестиційної політики сприяння, а в результаті -надвисокої залежності економіки від політичних процесів.

Виникла ситуація податкового бумерангу – привисокому рівні оподаткування спостерігається низькийрівень бюджетних надходжень. – Суб’єктигосподарювання відмовляються сплачувати повністю абочастково надмірні податкові зобов’язання, дивлячись прицьому, як неефективно і корумповано використовуютьсязалучені через податки бюджетні кошти. А це означає,що податкова система України не виконує своєї головноїфункції – функції перерозподілу економічних ресурсів.

Політичні декларації про побудову в Українісоціально-орієнтованої ринкової економіки,першочергову турботу про соціальні обов’язки державиповинні, врешті, перерости у реальний економічнийвираз, який, у відношенні соціальних витрат, можнанадійно здійснювати, переважно, через бюджетнийрозподіл. – Компенсувати соціальну функцію держави невзмозі жодні, навіть найкращі і наймасштабнішікорпоративні соціальні проекти чи програми, оскількивони завжди носять тимчасовий, одноразовий івузькоспрямований характер і можуть слугувати лишедодатком, доповненням до системної соціальної політикидержави.

Для повноцінного виконання державою своїхсоціальних зобов’язань і функцій немає іншого механізмуяк соціальні витрати бюджетної системи країни, тобтоДержавного (центрального) і місцевих бюджетів, якіакумульовані у Зведеному бюджеті України.

Частка соціальних витрат у структурі видатківЗведеного бюджету України яскраво, а головне по фактухарактеризує реальну, а не декларативну, соціальнуспрямованість бюджетної політики держави.

227


Щоб зрозуміти реальний стан справ у цій царині,необхідно визначити рівень соціальної орієнтованостіукраїнської бюджетної системи, що найдоступнішеможна зробити за допомогою таблиці зіставлення рівнясоціальних витрат Зведеного бюджету України.

Таблиця. Рівень соціальних витрат у структурі Зведеного бюджету України.163

Показникимлрд.грн.

2002 2003 2004 2005 2006 2008 2010

ВидаткиЗведеногоБюджетуУкраїни

60,3 75,8 102,5 142 175,5 309,2 410,7

Соціальнівитрати

33,9 39,7 52,5 85,7 99,3 177,2 234,5

Часткасоціальнихвитрат уЗведеномубюджетіУкраїни, %

56,1 52,4 51,2 60,3 56,6 57,3 57,1

Для порівняння: рівень соціальних витрат вструктурі державної бюджетної системи таких сусідніх знами і ще недавно «єдиносоцблокових» країн якПольща, Угорщина, Прибалтійські країни сягає 70%, що упоєднанні з набагато вищим ніж в Україні рівнембюджетизації економіки, забезпечує значно вищий рівеньжиття населення цих країн у порівнянні з рівнем життяукраїнців, при значно менших економічних ресурсах іекономічному потенціалі порівняно з Україною — осьчому українці змушені їздити на заробітки до країнсхідної Європи, які є на порядки біднішими за насресурсно.163 Україна у цифрах у 2006 році. Державний комітет статистикиУкраїни./ Статистичний довідник. – К.: Консультант. 2007 р., стор.25-26; www.ukrstat.gov.ua

228


При цьому, треба вказати на неприпустимість,під прапором «соціальної турботи», різко підвищуватисоціальні виплати, чи то напередодні чи під часвиборчого періоду, чи то як елемент тактичногополітичного популізму-шантажу – наслідком такихсоціальних PR-ходів є лише випереджувальний різкийріст цін, тобто, спровокована додаткова інфляція, якасуттєво підриває купівельну спроможність населення.

Тобто, на зміну небаченої монетарноїгіперінфляції перших років Незалежності в Україніз’явилось і, на жаль розвинулось, явище «політичноїінфляції», головними двигунами якої є різкі інепередбачені раніше бюджетом соціальні виплати зодного боку, та стурбовані настрої українських ізакордонних суб’єктів економічного процесу напередодні,під час і після виборчого процесу, що виражається удодатковому заощадному споживанні та додатковихвалютних спекуляціях і хитаннях.

Такі обставини Україна переживала вже не одинраз і вони щоразу нівелювали або значно зменшувалипевні попередні досягнення економічного росту.

На відміну від економічної, політична інфляціязначно гірше піддається аналізу, прогнозуванню іпередбачуваності, що робить її особливо небезпечною іжорстокою по відношенню до всіх економічних суб’єктів.

Тому соціальна політика повинна бути, власне,політикою, а не широкими і гарячкуватими жестами. –Соціальна функція держави повинна бути системною,спадково-зростаючою, послідовною, але, водночас,лише стабільно забезпечуваним, плановим іпрорахованим елементом податково-бюджетної політикидержави на основі реального економічного розвитку.

Отже, бюджетна система України потребуєздійснення трьох головних заходів для підвищенняефективності виконання державою своїх завдань уфункції розподілу економічних ресурсів:

1. Децентралізація бюджетної системиУкраїни - збільшення частки місцевих бюджетів уструктурі Зведеного бюджету України.

229


2. Збільшення рівня бюджетизації економікиУкраїни – частки Зведеного бюджету в структуріВВП.

3.Збільшення частки соціальних витрат у структурівидатків Зведеного бюджету України.Соціальна спрямованість економіки України

означає не постійно повторювану розмову про це, аконкретні параметри економічної системи, якідозволяють повноцінно, а не за традиційнимзалишковим принципом, функціонувати соціальнимекономічним механізмам.

Ефективність і раціональність бюджетногорозподілу в державі забезпечується базовимивідрегульованими механізмами міжбюджетнихспіввідношень, структури доходів і витрат Державного імісцевих бюджетів, структури узагальненогоакумулювання-витрачання Зведеного бюджету та самимступенем бюджетизації економічної системи країни.

230


Умова п’ята

Взаємоузгодженість фіскальної і монетарної політики

Податково-бюджетні (фіскальні) та грошово-кредитні (монетарні) важелі регулювання економічнихпроцесів повинні використовуватись для виконаннявизначених загальноекономічних завдань, які на певнихетапах вирішує держава та в контексті обраної загальноїмоделі економічного розвитку.

Податково-бюджетні інструменти економічноїполітики беруть на себе функцію виробничого,розподільчого і соціального забезпечення економічногопроцесу, а грошово-кредитні – фінансового.

При цьому, безумовним є взаємний впливнапрямку і ступеня використання інструментів кожного ізгрупи важелів економічної політики на параметри всіхсфер економічної системи, адже жодна сфера економікине функціонує автономно.

Кожен із напрямків економічної політикиповинен узгоджуватись один з одним, тобто з різнихсторін спрямовувати економічний розвиток в одномунапрямку для досягнення єдиних економічних цілей.

Неузгоджений рух, а тим більшерізновекторний рух важелів економічної політики нівелюєвсі її зусилля.

Багатовекторність в політиці можлива, і навіть,буває корисною і вигідною, а в економіці вонанеприпустима – економіка це ріка, що повинна тектилише в обраному руслі, а політика є човном, що можерухатись у будь-якому напрямку, але лише в межах ріки.

Впливаючи на економіку протилежними силамиу податково-бюджетному та грошово-кредитномунапрямках, держава дезорієнтує суб’єктів економічногопроцесу у їхньому розумінні економічних прагненьдержави, а також у розумінні стратегії власного розвитку.

231


А це негативно впливає на інвестиційнудіяльність та ділову активність як вітчизнянихпідприємців, так і зацікавлених зарубіжних – ризикипереважають вигоди.

Економічне поле країни, яке характеризуєтьсянезрозумілістю політики влади, непередбачуваністю та,відповідно, високою ризикованістю не може викликативеликого інтересу в інвесторів та їх готовності вкладативеликі кошти в стратегічний розвиток.

Це стосується як зарубіжних, так і українськихінвесторів.

В таких умовах можна розраховувати лише накороткотермінові або, у кращому випадку,середньотермінові невеликі інвестиції, що передбачаютьшвидку віддачу. А це - не інвестиції розвитку, а інвестиціїзавоювання ринку для спустошення гаманців вітчизнянихспоживачів, і не більше того.

Міжпараметричний аналіз макроекономічногорегулювання в Україні наштовхує на один цікавий і,водночас, неприємний факт – податково-бюджетний тагрошово-кредитний напрямки економічної політики вУкраїні не відповідають один одному за впливом нарозвиток економіки.

Протягом одного календарного періодуподатково-бюджетні важелі економічної політикивпливають на економічний процес стримуючим чином, агрошово-кредитні важелі, в цей самий період,здійснюють стимулюючий вплив. І навпаки в іншікалендарні періоди.

Відрізняється, також, ступінь величини впливуна розвиток економічного процесу – помірний і дуженадмірний ступені показників однієї групи важелів упевний календарний період дисбалансуються один зодним.

Для поглиблення аналізу економічної політики,що проводиться в Україні, доцільно зіставити основніпараметри податково-бюджетних та грошово-кредитнихважелів і звести їх в одну таблицю:

232

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . Таблиця. Невідповідність податково-бюджетної та грошово-кредитної політики в Україні.

Дані: Статистичний довідник. Держкомстат України. Офіційний сайт НБУ. 2001-2010 рр.233

Напрямеконом.політики

Важелі регулю-вання

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010Вплив на економічний розвиток

2001-02

2002-03

2003-04

2004-05

2005-06

2006-07

2007-08

2008-09

2009-10

Фіскальна

ВВП, млрд.грн.

204,2 225,8 267,3 345,1 441,4 537,7 720,7 948,1 913,3 1095

Стр Стим СтимСтим Стим Стр Стим Стим Стим

Державнівидатки,млрд.гр.

55,5 60,3 75,8 102,5 142 175,5 226,1 309,2 307,4 377,9

у % до ВВП 27,2 26,7 28,3 29,7 32,2 32,6 31,4 32,6 33,7 34,5

Податковінадходж.млрд.гр.

36,7 45,4 54,3 63,1 98,1 125,7 164,3 229,4 226,5 283,8

Стр Стр Стим Стр Стр Стим Стр Стр Стру % до ВВП 18,2 20,1 20,3 18,3 22,2 23,4 22,8 24,2 24,8 25,9

Моне-тарна

Грошова маса (М3),млрд.гр.

45,7 64,9 95,04 125,8 171,0 261,1 396,2 515,8 487,3 597,9

Дужестим

Дужестим Стим Стим Стим

Дужестим Стим

Дужестр Стим

До попер. року,

%141,9 141,8 146,5 132,4 135,9 134,5 151,7 130,2 94,5 122,7

Обліковаставка НБУ, %

19,0 10,0 7,0 7,5 9,5 8,5 8,0 12,0 10,25 7,75Дужестим Стим Стр Стр Стр Стим

Дужестр Стим Стим

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . Фактичні дані основних параметрів

економічної політики України красномовно свідчатьпро невідповідність податково-бюджетної тагрошово-кредитної політики в стратегічнихнапрямках впливу на розвиток економіки.

Порівнюючи використання важелівподатково-бюдженої політики за досліджені періодиу 1998-1999 рр., бачимо, що вони були спрямованіна здійснення прямо протилежного впливу наекономіку. При цьому, в податковій політиці за ціперіоди спостерігається ефект зворотної реакції -стимулюючий вплив на економіку викликаний неполітикою ДПА, а захисною реакцією на їїжорсткість зі сторони суб'єктів економіки -відшліфовування до ідеального "оптимізаціїоподаткування", або, простіше, приховуваннядоходів.

Очевидно, що в податково-бюджетнійполітиці були лише бажання задовольнити потребивсіх з державної та бюджетної сфери та латаннябюджетних дір придумуванням і стягненням новихподатків і зборів. Крім цього, часто бажаневидавалось за дійсне – високі соціальнізобов’язання, дотації хронічно збитковимдержпідприємствам, обтяжливе утриманняроздутого держапарату та ін.

В грошово-кредитній політиці в основномуза періоди 1998-99 р.р., 1999–2000 р.р., 2000-01р.р., 2001-02р.р. та 2002-03 р.р. проводилосьоднонаправлене використання головних важелів(облікової ставки та грошового пропонування), алерізниця у ступені використання була надтонеадекватною. Зрозуміло, що причиною такоїнеадекватності були фінансові проблеми держави,пов’язанні з погашенням зовнішньої та внутрішньоїзаборгованості та загальна економічна ситуація в

234

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . країні. Як зазначає з цього приводу А.Кургінян,"...почавши реформування економіки з фінансовоїсфери, всі українські уряди і, найголовніше,законодавці цим і обмежились. Чим більшими булиуспіхи фінансово-банківської системи, підкреслюєА.Кургінян, тим більшою ставала прірва міжфінансовими інструментами держави й об'єктами,котрі ці інструменти повинні обслуговувати."164

Загальне порівняння використання важелівподатково-бюджетної та грошово-кредитноїполітики демонструє взаємозаперечність основнихїх параметрів за впливом на економічний розвитоккраїни, окрім періоду 1999-2000 років.

Отже, очевидною є невідповідністьстратегічних економічних напрямків проведенняподатково-бюджетної та грошово-кредитноїполітики в Україні. О.О.Траверсе приходить досхожого висновку, вважаючи, що власний досвідпереконливо засвідчує, що причини хронічноїекономічної кризи слід шукати не в монетарній, а взагальноекономічній політиці держави, яка незабезпечила адекватної ринкової трансформаціїреальної економіки і насамперед належноїструктурної її перебудови.165

В такій ситуації невизначеності бажань іцілей в економічному просторі, вихід можна шукатив світовому досвіді.

Але, при цьому, треба розуміти, щозарубіжний досвід треба враховувати, а некопіювати, оскільки в кожній країні є специфічні інеповторні економічні фактори-передумови. А ще,тут важливе місце займає сьогодні фактор часу –

164 Кургінян А. Проблеми регулювання внутрішнього валютного рин-ку України // Економіка, фінанси, право. - 1999. - №9. - С.13.165 Траверсе О.О.: Встановлення валютного курсу національної гро-шової одиниці // Фінанси України. - 1999. -№9. – С.35.

235

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . надзвичайно висока динаміка сучасних економічнихпроцесів у світі формує унікальність економічноїситуації ледь не кожні півроку. Крім цього, О.Рогач іО.Шнирков зазначають, що традиційних ресурсів(фізичний капітал, сировина тощо) недостатньо дляуспішного розвитку в сучасних умовах. Для цього,на їхню думку, необхідні ресурси людськогокапіталу та накопичення досвіду підприємницькоїкультури.166

Провідні українські теоретики вважають,що найважливіше завдання сьогодні в Україні –знайти ключ до створення не просто ринковоїекономіки самої по собі, а тієї системи організаціїринкового господарства, яка найповнішерозкривала б можливості та стимули дляефективної реалізації всього спектру суспільнихпотреб, а для цього аж ніяк не достатнім та йнеможливим є точне перенесення чужого (навітьнайкращого) досвіду на рідний ґрунт.167

Надмірне зловживання переносом наукраїнську перехідну економічну систему ринковихмоделей економічно розвинутих країн, з їхнім жефінансуванням впровадження таких моделей,створило численні штучні шоково-боргові проблемина додаток до об’єктивно існуючих.

Необхідно підкреслити, що пріоритетнимповинні бути забезпечення внутрішньої фінансової імакроекономічної стабільності та стимулюваннязростання економіки, що, зрештою, в майбутньому ідасть можливість скорочувати борги держави.

166 Рогач О., Шнирков О. Країни, що розвиваються, і транснаціо-налізація світової економіки. – К.: РВЦ «Київський університет»,1998. – С.40.167 Леоненко П.М., Бодров В.Г., Кредисов А.І. Соціальне ринковегосподарство. – К.: Либідь, 1995. – С.9.

236

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . Невідповідність податково-бюджетної та

грошово-кредитної політики за своїми цілями танапрямками і ступенями використання інструментівпризводить, і на досвіді “розвитку” економікиУкраїни підтверджується, до взаємногонівелювання намагань кожної досягти певнихекономічних цілей.

Неузгодженість податково-бюджетної тагрошово-кредитної політики прирікає економікукраїни на тривалу кризову стагнацію,розкручування інфляції, технологічне відставання,безупинну “тінізацію” та зменшення відсоткубюджетних надходжень в структурі ВВП. А головне,невідповідність податково-бюджетної та грошово-кредитної політики одна одній за вектором впливуна економіку призводить до дезорієнтуваннясуб’єктів економічного процесу.

Отже, з вищесказаного випливає висновокпро те, що для успішного проведення економічноїполітики країни, практичної реалізації її цілей таотримання прогнозованих результатів необхідним євзаємоузгоджене, односпрямоване використанняподатково-бюджетних та грошово-кредитнихінструментів у їх взаємозв'язку та логічно-ситуативній послідовності та поетапності з метоюдосягнення єдиної стратегічної економічної мети напевному етапі економічного розвитку держави.

Неузгодженість фіскальних і монетарнихпараметрів в економічній системі дезорієнтуєсуб’єктів економічного процесу в напрямках ітемпах виробничої, торгівельної та, особливо,інвестиційної діяльності, що в результаті штовхає їхдо захисної реакції – тіньового приховування абовивозу капіталу за межі України.

Отже, узгодженість і передбачуваністьпараметричних змін фіскальних і монетарних

237

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . важелів економічної політики є вкрай важливимелементом формування стабільної і прогресивноїекономічної системи, особливо в періодтрансформації.

Свідченням цього є, навіть, практичнототожні рекомендації вчених різних країн (українцяФіліпенка, поляка Бальцеровича та українця здіаспори Коропецького) щодо заходів, необхіднихдля покращення результатів економічних реформ упостсоціалістичних країнах.

Для реалізації цих рекомендацій є потребау використанні і податково-бюджетних і грошово-кредитних важелів.

Це видно із згрупованої таблиці:

Таблиця. Тотожність реформаторських поглядів-рекомендацій вчених різних економічних шкіл танеобхідність взаємного використання податково-бюджетних і грошово-кредитних важелів для їхвпровадження.

Л.Бальцерович168 І. Коропецький169 А.С. Філіпенко170Необхідні важелі


Грошова ібюджетнаполітика маєбути потужноюзброєю узбереженнінаціональних

Навітьнайкращетеоретичнообґрунтованапрограмамуситьвиходити з

Ринковіперетвореннямаютьспиратись наміцну ірозгалуженунаціональну

Стабільнанацвалюта;стимулюючіподатки;податковийзахист укр.фірм;всестороння

168 Бальцерович Л.Социализм, капитализм, трансформация: очерки.–М.:Наука,1999. С.251.169 Коропецький І.-С. Економічні праці. – К.: Смолоскип, 1998. –С.296-301.170 Філіпенко А.С. Економічний розвиток сучасної цивілізації. – К.:Знання, 2000. – С.– 256-261.

238

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . фінансовихактивів.

місцевих умовта інтересів.

фінансово-економічнубазу.

бюджетнапідтримкаголовнихгалузей.

Дуже високеоподаткуваннябудегальмуватиріст приватноїекономіки – ценаносить ударпо реформі.Тому основнібюджетніреформиповинністосуватисьвитрат.

Стрімкеоподаткування, яке стоїтьна перешкодітвореннюновихпідприємств,повинно бутиякомогашвидшеусунене –потрібнопоширитиподатковубазу середнаселення танапідприємствах.

Скороченнявитратноїчастинибюджету –ключ дооптимізаціїподатковоїсистеми іпринциповоїзміни акцентіву фіскальнійполітиці відпригніченнявиробництвадо йогозростання.

Зниженняподатковогонавантаження;змінабюджетнихпріоритетів;розширеннякредитнихможливостейдляпідприємств.

Необхіднообмежитирефінансування кредиту длязбитковихдержавнихпідприємств.Масовеанулюванняборгіввикликаєсумніви.

Від державивимагаєтьсяперестатисубсидіюватинеприбутковіпідприємстватафінансуватипроекти, вяких віддачакапіталу надтоповільна.

Змінаструктуривиробництвашляхомчасткового чиповногозакриттянерентабельних підрозділів.

Відмова відкредитуваннязбитковихпідприємств;відмова відбюджетногоутриманнянерентабельнихорганізацій.

Особливу рольвідіграєконтроль зазаробітноюплатою.Необхіднийтакожконтрольінфляції, що

Соціальнийконсенсус –реформимусять матипідтримку вусім народі зогляду наочікуваніматеріальні

Ключовимфакторомекономічноїполітикивипливаєнеобхідністьполіпшенняякостілюдського

Оподаткуванняфізичних осіб;бюджетнаполітика щодозарплати тасоціальнихвиплат;контрольінфляції

239

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . знецінюєгрошовівкладинаселення.

покращення. Врозподілідоходів неповинно бутивеликоїнерівності.

розвитку. грошовоюмасою, курсомвалюти тадефіцитністюбюджету.

Економісти, що є представниками трьохрізних економічних шкіл, які працювали в трьохрізних економічних середовищах маючи своїпогляди на механізми, порядок та часові проміжки уздійсненні економічних перетворень демонструютьнеобхідність, при проведенні цих перетворень,синхронно використовувати важелі як податково-бюджетної, так і грошово-кредитної політики. Цечітко зрозуміло із виділених засобів крайньогоправого стовпця таблиці.

Підсумовуючи, слід узагальнити, що длязабезпечення виходу економіки України з тривалоїкризи-стагнації та переходу до реального сталогоекономічного зростання, необхідно активізуватипроведення економічних реформ в трьох основнихнапрямках трансформації:

- повторна макроекономічна стабілізація;- мікроекономічна лібералізація; - ринкова інституалізація.

При цьому, потрібно зосередитись навиконанні декількох необхідних макроекономічнихзавдань українських економічних перетворень:

1. Оптимізація податкової системи Українивідповідно до десяти базових принципівоподаткування та переорієнтація її функцій з,переважно, фіскальної до регулюючої тастимулюючої.

2. Децентралізація бюджетного регулювання.

240


3. Переорієнтація банківської діяльності ізспекулятивних фінансових операцій накредитування господарських суб’єктів.

4. Утримання стабільності національної грошовоїодиниці.

5. Взаємоузгоджене однонаправлене використанняподатково-бюджетних та грошово-кредитнихважелів економічної політики у їх тісномупослідовному причинно-наслідковомувзаємозв'язку.

З точки зору інституційних повноважень тауправлінських функціональних особливостей, длязабезпечення взаємоузгодженого проведенняподатково-бюджетного та грошово-кредитногонапрямків економічної політики необхідним єзапровадження нового принципу розробки іпроведення макроекономічного регулювання вкраїні – через запровадження дії РегуляторногоФормуляру.

Регуляторний Формуляр – системаформул (принципів) макроекономічногорегулювання економічних процесів країни на основівзаємоузгодженого використання інструментівгрошово-кредитної політики Національного банку іподатково-бюджетної політики Уряду.

Регуляторний Формуляр повиненрозроблятись і реалізовуватись спільноНаціональним банком і Урядом країни, якінституціями, які мають можливість і офіційноуповноважені здійснювати, відповідно, грошово-кредитне і податково-бюджетне регулювання векономіці.

241

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . Регуляторний Формуляр повинен містити

три основні системні складові:1. Планове макрорегулювання;2. Антикризове макрореагування.3. Прогнозна макрокорекція.

Складова планового макрорегулювання маєпередбачати систематизовані спільні дії грошово-кредитного регулювання Національного банку іподатково-бюджетного розподілу Уряду навизначений період часу відповідно до обраної, нацей період, економічної політики, яка здійснюєтьсяв рамках стратегічного курсу держави, якийреалізовується за допомогою певної моделіекономічного розвитку. Планове макрорегулювання«Регуляторного формуляру» повиннорегламентувати використання податково-бюджетних та грошово-кредитних важелівекономічної політики на певних стадіяхекономічного процесу в країні, і зводити їхвзаємоузгодженість до автоматизму.

Розписи «Регуляторного формуляру» щодотипу, ступеня і напрямку вживання інструментівфіскальної і монетарної політики у конкретнихекономічних умовах повинні враховуватинеобхідність їх синхронної взаємодії, придотриманні принципів циклічності та ефектучасових лагів.

Складова антикризового макрореагування в«Регуляторному формулярі» повинна передбачатикомплекс податково-бюджетних заходів Уряду зодного боку, та використання грошово-кредитнихагрегатів Національного банку з іншого, у випадкаххаотичних чи системних кризових явищ в економіці,які можуть виникати як із внутрішніх, так і ззовнішніх причин. Ця частина «Регуляторногоформуляру» повинна бути своєрідною

242

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . макроекономічною інструкцією на екстреннівипадки дестабілізуючих ситуацій.

Складова прогнозної макрокорекції«Регуляторного формуляру» має враховуватианалітичні прогнозні параметризагальноекономічного розвитку держави татенденції розвитку світової енергетичної, товарноїта фінансової кон’юнктури, і передбачативідповідну корекцію податково-бюджетної політикиУряду і грошово-кредитної політики Національногобанку.

Основним призначенням «Регуляторногоформуляру» є приведення податково-бюджетногота грошово-кредитного регулювання довзаємоузгодженості і цілісності та автоматизаціяцього макроекономічного регулювання з метоюмінімізації впливів зміни політичної кон’юнктури назагальноекономічний курс держави.

243


Умова шоста

Корпоратизація

Економічний стан українських підприємств та реаліїсвітового глобалізованого економічного розвиткувимагають здійснити в Україні необхідний механізмінституційних змін – корпоратизацію – поєднаннякрупних і середніх профільних українських підприємств успільний технологічний ланцюг, організаційну структуру,юридичну форму та фінансову схему – корпорації – запринципом належності до певного виду ринківтоварів/послуг.

Глобалізована світова економіка. Українська економіка не може підтримувати чи не

підтримувати глобалізацію, заперечувати чи визнавати її- глобалізація вже відбулась, і це є вже доконанимфактом. Вона вже функціонує за своїми писаними(міжнародним економічним законодавством, угодами) інеписаними (об’єктивними і суб’єктивними ринковими)законами, правилами, умовами. Українська економікаможе лише пристосуватись або не пристосуватись доцих умов, пристосуватись вдало або невдало.

Відомий американський економіст, колишнійстарший віце-президент Світового Банку так описуєявище і перспективи глобалізації світової економіки:«Глобалізація сама по собі не є ні доброю, ні поганою.Вона має потугу принести величезне добро, і для країнСхідної Азії, які запроваджували глобалізацію на своїхвласних умовах, власними темпами, вона сталавеличезною вигодою. Але більшості країн світу вона непринесла подібних позитивних змін. Для багатьох вонабільше скидається на невблаганне лихо…Я вважаю, щоглобалізація - усунення бар’єрів для вільної торгівлі йтісніша інтеграція національних економік – може бутидоброю силою і що вона має потенціал, щоб зробити

244

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . багатшим кожного у світі, зокрема – бідних…Глобалізацію можна змінити на краще, і коли це будезроблено, коли вона відбуватиметься чесно й належнимчином, а всі країни, на яких вона відбивається, матимутьправо голосу, тоді з’явиться можливість того, що вонадопоможе створити нову глобальну економіку, в якійзростання буде не тільки стійкішим, а й у якій плодизростання розподілятимуться більш рівномірно».171

Сучасні німецькі економісти виносять «вирок»незворотності глобалістичних економічних процесів: «…нова економіка не стане обмежуватися невеликим коломвисокорозвинених країн, урешті-решт вона охопить усюсвітову економіку. Позиції підприємств і цілих народнихгосподарств у міжнародному поділі праці будуть через цевизначатися цілком інакше; конкуренція остаточно йбезповоротно стане глобальною конкуренцією».172

Отже, хочемо ми цього, чи ні, але і економікаУкраїна повинна буде функціонувати, базуючись наекономічних умовах глобалізованого світу.

А умови глобалізованої світової економічноїсистеми є такими, що основними гравцями на світовихринках, і, водночас, законодавцями правил гри є крупнінаціональні і транснаціональні корпорації. Самекорпорації виробляють основний споживацький продукт,розвивають технології, науку, культуру - рухають світом.Саме корпорації фінансують владу у країнах, та йопозицію до влади також. Саме корпорації, внаслідокконкурентної боротьби в глобалізованих масштабахсвіту, формують рівень розвитку продуктивних силсучасної економіки.

Причини глобалістичних процесів мають неполітичне, а суто економічне коріння – крупні компаніїзмушені виходити на зовнішні ринки для забезпечення

171 Стігліц Джозеф. Глобалізація та її тягар. К.: «КМ Академія», 2003.– С. 16-42.172 Клодт Хеннінг. Нова економіка: форми вияву, причини і наслідки.– К.: «Таксон», 2006, - С. 15.

245

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . збуту великої кількості власної продукції, а для мінімізаціїїї собівартості – переносити частину виробничихпроцесів ближче до нових ринків збуту, особливо україни з дешевшими природними і трудовими ресурсами.Збільшення масштабів і видів діяльності чисельнихпідприємств, розміщених в багатьох країнах і об’єднанихспільним виробничо-збутовим процесом, призвело до їхрозростання в крупні транснаціональні корпорації.

Отже, корпоративна форма організації праці,об’єктивно, стала наслідком еволюції розвиткувиробничих відносин. Ці відносини вимагаютьзадоволення все більшої кількості природних, трудових,фінансових потреб.

Вже для забезпечення економічних потребвключаються політичні механізми, адже основнимиплатниками податків і фінансувальниками політичних силє також корпорації та їхні сурогати.

Сьогодні, колись вимушене, а тепер необхіднезавоювання нових ринків в масштабах світу набуло риссправжньої війни – міжкорпоративно-міждержавноїекономічної війни. І навіть сучасні суто військовіконфлікти і війни часто несуть за собою тінькорпоративних інтересів.

Місце України в глобалізованому світі. Так, світом правлять корпорації. Ми мусимо

спитати в себе: чи хочемо ми зайняти достойне місце вцьому світі і впливати на його розвиток, чи віддамося намилість його сьогоднішніх творців, а значить станемо уповну їхню залежність? Тобто, виборювати місце Українив глобалізованому світі можна за одним з двох підходів –максималістським або мінімалістським. Якщо обиратиперший варіант відповіді, то не існує іншого шляхуекономічної поведінки, як створювати власні крупнінаціональні/транснаціональні корпорації. Якщо обиратидругий варіант, то потрібно усвідомлювати, що за умоввідкритості вітчизняного економічного простору, нашіпідприємства будуть розкуплені існуючими світовими

246

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . корпораціями з різних континентів і стануть частиноюїхнього виробничого і торгівельного процесу.

А це означає повну залежність від економічноїполітики інших країн. Це значить, що економіка України,як і сьогодні, функціонуватиме лише як сировиннийпридаток, транзитна зона, доступні виробничі потужностіта дешева робоча сила в центрі Європи.

Якщо обирати шлях побудови української економікияк однієї з найпотужніших економік Європи, щовідповідає її ресурсам і потенціалу, то необхіднозалучитись до світових економічних процесів на тихумовах, які вже сформувались на сьогодні, і здобувати всвітовому економічному просторі своє достойне місце.

Однією з необхідних умов чи ознак потужноїекономіки країни є наявність в ній потужних національнихі транснаціональних корпорацій – фундаменту і стінекономіки.

Передумова економічного підйому України –корпоратизація.

Отже, реалії розвитку світових економічнихвідносин зумовлюють необхідність проведення в Українісистемного інституційного перетворення –корпоратизації - для забезпечення конкурентноздатностівітчизняної економіки у глобалізованому економічномусередовищі.

Мова йде про вертикальні корпорації, що містятьвиробничу вертикаль від обробки сировини – довиготовлення готового споживацького товару (послуги).Перші паростки українських вертикальних корпораційвже ростуть – ОБОЛОНЬ, Наша Ряба, NORD. Та вонилише починають проростати, і пішло на ці поодинокіприклади аж 20 років.

Проведення корпоратизації дозволить порівняношвидко сформувати нові господарські зв’язки дляукраїнських підприємств на зміну старих радянських, якірозірвались з розвалом колишньої радянської держави.Адже саме з причини розриву радянських господарських

247

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . зв’язків зупинили чи майже зупинили свою роботу колисьзабезпечені ресурсами і замовленнями заводи іфабрики, комбінати і об’єднання. Корпоратизаціяналагодить нові вертикалі технологічного процесувиробництва кінцевих споживацьких товарів і послуг, щодозволить підприємствам зайняти своє місце в цьомутехнологічному ланцюгу.

Корпоратизація не є черговою жахалочкою іззакінченням на «-зація», - це об’єктивна необхідність, вякій має потребу українська економічна система, яка,бажаючи того чи ні – є частиною вже глобалізованогосвітового економічного середовища.

Проведення корпоратизації доцільно здійснити наоснові сформованих ринків товарів і послуг, виходячи зпотреб цих ринків. Тобто, формування об’єднаньпідприємств у корпоративну організаційну формунеобхідно проводити за принципом належності продукціїпідприємств до певних ринків – від ринку та його потреб,і до наповнення підприємств-учасників корпорації.

При цьому, форма власності підприємств-учасниківкорпорації не має принципового значення. Адже мовайде не про зміну форми власності чи власниківпідприємств, а про пошук найефективнішоїорганізаційної схеми, яка дозволить кожномупідприємству досягати оптимальних економічнихрезультатів своєї діяльності.

Корпоратизація немає нічого спільного зпереглядом і зміною форми власності чи власниківпідприємств-учасників корпорації, або їх фінансовоїнезалежності – це не каральна, а креативна економічнаоперація, спрямована на підвищення ефективностіроботи кожного українського підприємства, незалежновід його форми власності, виду діяльності та регіонурозміщення.

Корпоратизація дозволить вийти на якісно вищийорганізаційний, технологічний, фінансовий імаркетинговий рівень роботи підприємств-учасників

248

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . корпорацій, що, безумовно, є вигідним і для власниківпідприємств.

Цілями корпоратизації є:- збереження виду діяльності українських підприємств;- формування українськими підприємствами новихгосподарських зв’язків на зміну старих радянських;- оптимізація технологічного процесу виробництватоварів/послуг;- мінімізація собівартості виготовлення продукції;- підвищення якості товарів/послуг;- розширення ринків збуту;- зменшення затрат на маркетингове позиціонуванняна ринку та маркетингове обслуговування продукції;- збільшення об’ємів продажу продукції українськихпідприємств;- завоювання українською продукцією вагомої часткисвітових ринків товарів і послуг.

Механізм і принципи корпоратизації. Процес корпоратизації може відбуватись двома

шляхами. Перший шлях – ринковий. Це, безумовно,природний, демократичний, об’єктивний і можевидаватись як найсправедливіший шлях. Але в умовахсучасного рівня української економіки цей шляхпризведе до того, що українські підприємства, вреаліях відкритості вітчизняного економічногопростору, будуть розкуплені вже існуючими і добрепрацюючими світовими корпораціями з різнихконтинентів, оскільки вони володіють зараз значнобільшими фінансовими ресурсами, та станутьчастиною їхнього виробничого і торгівельного процесу.А це значить - повна залежність від економічноїполітики інших країн. Тому Україні сьогодні потрібенінший шлях – організаційно-регуляторний. За цимсценарієм ініціатором, організатором і рушійноюсилою процесу корпоратизації повинна статидержавна влада, шляхом проведення відповідної

249

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . державної політики – організацією міжгалузевоїкооперації підприємств, програмами кредитування,дистрибуційною підтримкою, маркетинговимзабезпеченням…

Формувати об’єднання підприємств укорпоративну організаційну форму необхідно запринципом належності продукції підприємств допевних ринків – від ринку та його потреб, донаповнення підприємств-учасників корпорацій.

До кожної корпорації потрібно залучити тіпідприємства, які забезпечують весь технологічнийланцюг виробництва товарів чи послуг, що відносятьсядо певного ринку. Наприклад, до автомобільноїкорпорації бажано залучити підприємства-виробникидвигунів, КПП, мостів, кузовів, фар, автоелектрики-електроніки, пластмас, коліс, шин, і т.д. Так само і длякорпорацій ринку авіації, електроніки, меблів,сантехніки, одягу, взуття, іграшок, продуктівхарчування і т.д. всіх інших ринків.

Отже, економічний принцип корпоратизації:ринок –> корпорація -> підприємства

На кожному з основних ринків товарів і послугдоцільно сформувати від 1 до 3 крупних корпорацій. Прицьому, деякі корпорації можуть працювати на декількохсуміжних ринках.

До основних ринків товарів і послуг відношу такі: 1) продукти харчування; 2) одяг і аксесуари; 3) взуття і аксесуари; 4) миючі засоби; 5) косметика і гігієнічні засоби; 6) парфумерія; 7) іграшки; 8) меблі; 9) дерев’яні будівельні вироби;

250

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . 10) будівництво; 11) будівельно-оздоблювальні матеріали; 12) сантехніка; 13) електротовари; 14) побутова техніка; 15) аудіо-відео техніка; 16) комп’ютерна і офісна техніка; 17) комп’ютерне програмне забезпечення; 18) зв’язок; 19) обладнання і приладобудування; 20) сільгосптехніка; 21) автомобілі і автотранспорт; 22) автоперевезення; 23) вагонобудування; 24) залізничні перевезення; 25) авіація; 26) авіаперевезення; 27) суднобудування; 28) судноперевезення; 29) пошта і послуги; 30) банки і фінансові послуги; 31) ліки і засоби; 32) медичні послуги; 33) спорттовари і послуги; 34) туризм;35) торгівля; 36) освіта і послуги; 37) інформаційне середовище; 38) паливоенергетика і послуги; 39) космос, озброєння.Кожній корпорації, яка працює на певному ринку,

необхідно сформувати пакет брендів (торгових марок)для своєї продукції – задля широкого і ефективногомаркетингового позиціонування на ринку. Спектр брендівпотрібен для задоволення всього спектру сегментівспоживачів – «цінових», «стильових» та«респектабельових» категорій споживачів.

251

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . Створення брендів на кожному ринку необхідно

проводити відповідно до специфіки ринку, тобтоособливостей симпатій споживачів до певного типутоварів чи послуг, та особливостей тих характеристикпродукції, які є найбільш важливими для споживачівконкретного типу товарів чи послуг.

Крім цього, при створенні брендів необхідновраховувати наявність і перспективність експортногопотенціалу товарів чи послуг, що продаватимуться підцим брендом.

Адже деяка продукція призначена лише длявнутрішнього ринку, а інша має, чи може мати, експортнуперспективу.

Також, дуже важливим елементом бренду є йогоіміджевий потенціал та PR-перспективність – споживачікупують не лише (а в багатьох випадках – не стільки) самтовар чи послугу, а й антураж, думку, емоційне враженнявід них, які формуються за допомогою іміджевих,рекламних та PR прийомів.

В сучасному висококонкурентному світі виробитиякісний товар – це лише необхідна умова для йогопродажу, але не достатня.

Достатня умова – це вміння подати, представититовар, наповнити його адекватними іміджевимихарактеристиками, рисами, які забезпечать йомуширокий споживацький інтерес, а значить, і попит.

Для цього і формують бренд.

Отже, маркетинговий принцип корпоратизації виглядатиме так:

ринок –> бренди –> корпорація -> підприємства

252


Схематично принцип корпоратизації можназобразити таким чином:

253253

Ринок А Ринок Б Ринок В

БрендА1

БрендАn

БрендБ1

БрендБn

БрендВ1

БрендВn

Корпорація А

Корпорація Б

Корпорація В

Підприємство А1



Підприємство Аn

Підприємство Б1



Підприємство Бn

Підприємство В1



Підприємство Вn

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . Переваги вертикальних корпорацій. Корпоративна вертикаль буде сприяти

стимулюванню підвищення якості виробництвакожного елементу кінцевої продукції.

Адже виробники цих елементів будуть чіткоусвідомлювати, що вони отримають свої доходилише у випадку продажу кінцевої споживацькоїпродукції, що вимагає забезпечувати високу якістькожного її елементу – це для технологів таінженерів, робітників та спеціалістів, виробниківсировини, напівфабрикатів, комплектуючих тазбірників є колективною відповідальністю закінцевий результат, тобто за готовий товар чипослугу.

Значною перевагою корпоративної формиорганізації роботи українських підприємств єможливість помітного зниження собівартостівиготовлення готової споживацької продукції –кожен складовий елемент готового товару чипослуги може додаватись один до одного не направах продажу, з усіма податковими, соціальнимиі прибутковими нарахуваннями, а на умовахвиробничої собівартості переміщуватись докінцевої технологічної ланки аж до складанняготового товару чи послуги, чи, навіть, дороздрібного їх продажу.

При цьому особистий інтерес в отриманнідоходу власників проміжних виробництв можедотримуватись через перенесення прибутковогодоходу своїх підприємств на дивідендний дохід +частку прибуткового доходу всієї корпорації.

Можливо, у перші роки це будуть не завждирівноцінні показники, але в середньостроковій та,безумовно, в довгостроковій перспективі крупнікорпоративні доходи дадуть значно більшу вигодуспіввласникам підприємств цих корпорацій, ніж у

254254

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . випадку самостійної, наперед нерівної,конкурентної боротьби окремих некорпоративнихпідприємств.

Цілий ряд крупних і середніх українськихпідприємств, які виробляють сировинну продукціюдля різних галузей та сфер застосування, повиннібути задіяні як підприємства-учасники відразу удекількох корпораціях.

Можливо, участь таких підприємств вкорпораціях не буде повноцінною з юридичноїточки зору, але з технологічної, фінансової,управлінської та маркетингової – це мають бутицілісні виробничо-збутові комплекси.

Важливою характеристикою діяльностікрупних корпорацій є те, що для забезпеченняповноцінної роботи всіх їх структурних елементів ізв’язків між ними, та для виконання спеціальних«гнучких» завдань, включаються в роботу ще сотнідрібних підприємств та організацій, які не входятьдо складу самих корпорацій – це тисячі і тисячідодаткових робочих місць на «обслуговуючих»підприємствах.

Крупна вертикальна корпоративна формавзаємодії підприємств-учасників корпорацій,дозволить утримувати та забезпечувати високийрівень наукової роботи у власних лабораторіяхкорпорацій.

При цьому, наукові дослідження і розробкибудуть носити дуже прагматичний характер,спрямований на вдосконалення конкретноїпродукції корпорації – гасло «науку – увиробництво» зможе матеріалізуватись. Адже, якцілком слушно вказує Б.Гаврилишин, «в Україні …треба змінювати структуру економіки на наукоємну,збільшити темп інновацій через кращу співпрацю

255255

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . наукових інституцій, політехнічних інститутів,університетів із підприємствами…».173

Очевидно, саме крупна вертикальнакорпоративна форма організації виробництва єнайкращою формою співпраці науки і виробництва.

Корпоратизація є дієвим механізмомвиведення технологічних, організаційних,управлінських та фінансових відносин вукраїнському підприємництві на новий, якісновищий рівень. При цьому, можливим і потрібним єпоєднання використання досвіду роботи як світовихкорпорацій, так і прикладів успішної конкурентноїборотьби українських компаній.

Корпоратизація дозволить розпочати широкуконкурентноспроможну боротьбу українськоїпродукції на внутрішньому і зовнішніх ринках. Адже,треба розуміти, що конкуренція як на внутрішньомуукраїнському ринку, так і на світових ринках носитьлібералізований і вже глобалізований характер.

А це означає, що українська продукція навітьна внутрішньому ринку вже сьогодні, а з часом щебільшою мірою, конкурує не так між собою, як ізіноземною продукцією, яка переважно є продуктомкрупних корпорацій. А на зовнішніх ринкахглобалізований характер конкурентної боротьбинабуває вже визначальних рис - головною середцих рис є, знову ж таки, конкуренція між крупнимикорпораціями.

В таких умовах у окремішніх організаційнихформ підприємств, у разі самостійногопозиціонування на ринках, шансів у конкурентнійборотьбі немає – конкурувати з крупнимикорпораціями можуть лише інші крупні корпорації.173 Гаврилишин Богдан. До ефективних суспільств:Дороговкази в майбутнє: доп. Римському Клубові / Вид. 3-тє,доп. – К.: Унів. Вид-во ПУЛЬСАРИ, 2009. – С. 244-245.

256256

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . Велика користь від проведення

корпоратизації буде отримана для підвищенняефективності використання державних бюджетнихресурсів, як центральних, так і місцевих,спрямованих на економічний розвиток. Адже післякорпоратизації державні програми і проектирозвитку, при чому як виробничі, так і наукові,зможуть значно конкретизуватись до практичноговдосконалення, а отже підвищенняконкурентноздатності конкретної вітчизняноїпродукції.

Таким чином, кошти платників податків небудуть розпливатись по галузевих горизонталях. Утак званих програмах «розвитку галузі» державнікошти, спрямовуючись за галузевим принципом,використовуються, здебільшого, для фінансуванняпроведення якоїсь окремої господарської операції,окремого виду робіт, а не виробництва кінцевогоспоживацького продукту.

А це означає, що бюджетні ресурсивитрачаються на окремий елемент виробництваспоживацької продукції, а не на весь споживацькийпродукт.

Це призводить до ситуації, коли витраченідержавні кошти на якусь господарську операціюнівелюються на інших технологічних операціяхвиробництва кінцевого товару чи послуги.

Наприклад, державні кошти, витрачені напідтримку фермерських господарств, які вирощуютьцукровий буряк, не призводять ні до підвищенняякості цукру, ні до його здешевлення дляспоживачів. Бо між вирощуванням цукрового бурякуі його продажем в торгівельній мережі знаходятьсяще багато виробничо-торгівельних операцій. І нацих операціях їх гравці, чи численні посередники,повністю нівелюють всі зусилля і великі витрачені

257257

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . кошти держави, які колись були спрямовані «нацукрову галузь». Якби ж, до прикладу, на тому жцукровому ринку існували корпорації, до складутехнологічної вертикалі яких входили б всінеобхідні підприємства для виробництва готовогоспоживацького продукту (фермерськіцукровобурякові господарства, переробніпідприємства, фасувальні підприємства,транспортна колона і пряме торгівельне абодистрибуційне підприємство), то державні коштиможна було спрямувати не на галузеві горизонталі,а на вертикальні корпорації, які б використали їхдля вдосконалення (якісного/цінового) кінцевогоспоживацького продукту – цукру. При цьому, значнополегшеним буде і контроль за ефективністювикористаних бюджетних коштів – легко можнаспитати: що змінилось у конкретного товару (ціна,якість) після здійснення державних витрат.

Сама по собі зміна організації роботиукраїнських підприємств на засадах корпорацій негарантує безумовного успіху українського бізнесу усвіті, але вона є тією системною моделлю, яказапустить механізм налагодженого виробництва ізбуту української споживчої (а не лише сировинної)продукції у великих об’ємах і на рівні світовихстандартів якості, обслуговування та іміджу.

Корпоратизація – це необхідна умоваформування високопродуктивної організаційної,технологічної, фінансової та збутової моделі роботиукраїнських підприємств для підвищення їхконкурентноздатності в умовах глобалізованихсвітових економічних відносин. Достатня умовауспіху українських корпорацій – це їхвисокоефективний менеджмент. – Разом - церушійна сила економічного розвитку України.

258258


Умова сьома

Маркетингова атака

Після формування крупних українськихкорпорацій внаслідок програми корпоратизації,необхідно створити для кожної корпораціїпортфель брендів (торгових марок) для продажупід ними на ринку продукції, яка вироблятиметьсякорпораціями. Це дуже відповідальна частинароботи, від якої великою мірою залежатиме успіхукраїнських товарів і послуг як на внутрішньому, такі на зовнішніх ринках. Адже контакт товару чипослуги із споживачем відбувається через бренд,яким цей товар названий і зпозиціонований.

Після процесу створення брендівнеобхідним буде наступний крок – широкамаркетингова підтримка і обслуговуванняновостворених українських брендів, тобтомасштабна і тривала маркетингова атакаукраїнських брендів на внутрішньому та зовнішніхринках.

Брендування. В сучасному матеріалізованому світі, в

цивілізованій частині якого спостерігаєтьсяперевиробництво і переспоживання, виробитиякісний товар є лише необхідною умовою йогопродажу, але не достатньою – достатньою умовоює вміння гарно подати інформацію про товар чипослугу, тобто сформувати і підтримувати йогоімідж. Крім цього, важливим є вміння донести товардо споживача саме «там-тоді-так», як цьогопотребує чи хоче споживач – це завданнямаркетингової політики.

259259

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . Тому, для забезпечення повноцінної

системи збуту виробленої продукції, новостворенібренди новосформованих українських корпораційпотребуватимуть комплексної Програмимаркетингового обслуговування, маркетинговоїпідтримки та лобіювання.

Програма повинна включати комплексзаходів з трьох основних елементів-засобівформування іміджу бренду: - реклама (пряма і опосередкована); - PR-методи; - PROMO-заходи.

Другим напрямком комплексної Програмимаркетингового обслуговування повинно стати, втому числі за допомогою державної політики,забезпечення широкого доступу українськоїпродукції під новими брендами до оптової іроздрібної торгівельних мереж всередині країни талобіювання і поширювання інтересів вітчизняногопродукту на зовнішніх ринках – це завданнявнутрішньої і зовнішньої дистрибуції.

Враховуючи достатню відкритістьвнутрішнього ринку та високий рівень конкуренціїна зовнішніх ринках, маркетингова діяльність новихукраїнських корпорацій повинна носити агресивнийі насичений характер – для нових брендів,створених для українських корпорацій, є потребапровести активну маркетингову атаку.

Українське виробництво вже не має часу натривале розгойдування і вичікувальну позицію наринку в розрахунку на його сприятливу кон’юнктуру– надто багато часу втрачено за 20 років криз істагнацій в українській економіці.

Нові українські бренди необхідно підтриматина початковому етапі їх становлення надержавному рівні методом цільових маркетингових

260260

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . програм. Ці програми повинні включати:дистрибуційне забезпечення в торгівлі українськоїпродукції; рекламне забезпечення в державних тапідтримку в недержавних ЗМІ та рекламних носіях;іміджеву PR-підтримку державних установ,організацій, популярних посадових осіб таполітичних лідерів; PROMO-акційне використання вдержавних та громадських внутрішніх і зарубіжнихподіях і заходах.

Створення нових українських брендівнеобхідно проводити, виходячи з потреб іхарактеристик ринків, на яких ці бренди будутьпозиціонувати.

Ринок або сегмент певного ринку є вихідноюточкою для створення бренду та його іміджевогопозиціонування.

Саме цільове призначення певної продукціїдля певного ринку чи його сегменту визначає те,яким повинен бути бренд даної продукції дляданого ринку (сегменту ринку).

Уточнюючими факторами при формуваннібренду є параметричні характеристики ринку, наякий бренд розрахований, та перспективирозширення цього ринку, а також можливістьпозиціонування бренду на схожих чи суміжнихринках.

В залежності від ринку (сегменту) і йогохарактеристик формується імідж бренду зпритаманним стилістичним та емоційнимнавантаженням. Імідж бренду буде формуватипевні стереотипи (уставлену думку, враження)щодо продукції, яка буде продаватись під цимбрендом.

Завдання маркетингу в тому, щобстереотипи сприяли продажам продукції. Крімцього, імідж бренду повинен чітко спрямовувати

261261

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . продукцію під цим брендом саме до того цільовогоспоживача, сегменту ринку, для якого і призначенийданий бренд.

Відповідно до визначеного ринку (сегменту)забезпечується дистрибуція (поширення в торгівлі)продукції під даним брендом – товар повинен бутинаближений саме до того типу споживача, дляякого він був вироблений. А відповідно до іміджубренду формується рекламна стратегія, PR-діяльність та PROMO-заходи, необхідні дляформування та підтримування визначенихіміджевих характеристик (стереотипів) бренду тайого поширення серед відповідних категорійспоживачів. Через іміджеве сприйняття бренду тадоступність продукції під брендом у торгівельніймережі, «там-тоді-так», як цього потребуєспоживач, відбувається його позиціонування насвоєму ринку (сегменті).

Так формується колообіг позиціонуваннябренду на ринку.

Схематично процес створення бренду тайого поширення можна зобразити таким чином:

Одним брендом та його іміджевимихарактеристиками неможливо задовольнитиуподобання різних категорій споживачів.

262262

Сегмент

ринку

Характе ристикиринку

БрендІміджбренду

дистри-буція,реклама

PR,PROMOбренду

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . Адже потреби, бажання і смаки споживачів

різняться за багатьма показниками: купівельнаспроможність, вік, стать, регіональні стереотипи,стильові симпатії і т.д.

Отже, обов’язково необхідно дотримуватисьпринципу спеціалізації брендів відповідно докатегоріальної сегментації ринку.

Національні торгівельні мережі. Окремої уваги потребує проблема

дистрибуції, або поширення в торгівельній мережі,товарів і послуг українських виробників. – Цепитання доступу до ринку товарів і послугвітчизняного виробництва.

Адже сьогодні український виробник маєзначні проблеми із тим, щоб принаймні широкопредставити свою продукцію для свого жвітчизняного споживача. Це актуально навіть дляцілком якісних українських товарів, які непоступаються відповідним імпортним аналогам заякістю і ціною.

Відкриття, лібералізація внутрішнього ринкуна початках Незалежності та природний «голод»радянської людини до всього імпортного з одногобоку, та розрив старих господарських зв’язків іобвал власного виробництва з іншого боку, призвівдо ситуації, коли за лічені роки українськийвиробник втратив внутрішній ринок товарів і послуг,а також великі ринки колишніх радянськихреспублік та країн «соціалістичного табору» повсьому світу.

Відновлення позицій вітчизняного виробникана внутрішньому ринку відбувається дуже важко іза рахунок великих дистрибуційних витрат уборотьбі з набагато фінансово могутнішимиіноземними виробниками, які вже освоїлиукраїнський ринок. До того ж, іноземні виробники,

263263

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . які, переважно, представлені крупнимикорпораціями, мають добре розроблені івипробувані маркетингові технології завоюванняринків, на відміну від українських виробників, якілише вчаться працювати в умовах «маркетинговихвійн». Ці дистрибуційні витрати українськихвиробників могли б бути використані для оновленнячи розширення виробництва, підвищення зарплат,покращення якості продукції і т.п.

Оскільки держава раніше надто легко іневчасно «здала» внутрішній ринок, то існуютьнавіть моральні зобов’язання, тим більшеекономічні, з його «повернення» для українськоговиробника.

На переважній більшості ринків увнутрішньому споживчому середовищі може іповинна панувати продукція вітчизнянихпідприємств.

Внутрішній ринок є базовим трампліном дляукраїнських виробників як для випробування якостівласної продукції, так і для відпрацювання методівконкурентної маркетингової боротьби з іноземнимибрендами.

Результати і досвід цієї конкурентноїборотьби на внутрішньому ринку дадуть змогувідпрацювати ефективні маркетингові методи іпрограми при наступному широкому виході назовнішні ринки українських брендів.

Після формування українських корпорацій табрендів для їх продукції держава повинна взятиактивну участь у здійсненні комплексної програмипоширення (дистрибуції) цієї продукції навнутрішньому ринку.

Виконати це вкрай необхідне завданняможна за допомогою використання колись

264264

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . централізованої торгівельної мережі чотирьохтипів:

1) гастрономи (продтовари); 2) універмаги (промтовари); 3) універсами (продтовари і промтовари); 4) будинки торгівлі (продтовари і промтовари).Використати їх для виконання державної

програми дистрибуції вітчизняних товарів і послуг вумовах значної частки їх приватизації можнадвояким методом:

по-перше, законодавче зобов’язаннявиділення певного відсотку торгівельних площ укожному торгівельному відділені для вітчизняноїпродукції;

по-друге, входження держави (там де цепотрібно) на правах співвласника торгівельнихпідприємств шляхом збільшення статутного фондуза рахунок проведення комплексної реконструкції-розширення торгівельних площ.

Державний сектор економіки, щоб бутиповноцінним і самодостатнім, повинен включати нелише витратні бюджетні сфери (соціальні, освітні,медичні, культурні, спортивні і т.д.) та виробничіпотужності, а й повинен мати великі збутові,торгівельні мережі.

Це необхідно державі для можливостібезпосереднього і оперативного впливу наситуацію на основних ринках товарів і послуг в разізначних і небажаних цінових чи забезпечувальнихколивань.

Держава повинна не заперечувати ринок чиздійснювати адміністративний тиск на нього, а бутиактивним і крупним гравцем на ринку, і таквпливати на його розвиток, як цього вимагаєекономічна політика в певній економічній ситуації –це дозволить державі проводити цінову політику не

265265

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . адміністративно-правовими нормативними,заборонними, обмежувальними, каральнимизасобами, а більш ефективними і прийнятними длябізнесу економічними ринковими важелями,шляхом простого пропонування власного рівня цінна товари і послуги у власних торгівельнихмережах.

Це шлях, який дозволить виконувати відразудекілька завдань: впливати на рівень цін в країні (аце - одна з головних економічних турбот держави),забезпечувати доступ товарів вітчизняноговиробництва до торгівельної полиці (це значитьстимулювати збут української продукції), розвиватиторгівельні мережі за межами України (і такзабезпечувати прямий доступ вітчизняногопродукту до іноземних ринків).

В умовах наростання конкуренціїторгівельних мереж в Україні, особливо з приходомкрупних іноземних торгівельних мереж, доцільнозгадані вище чотири типи торгівельних підприємствв Україні об’єднати у крупні вітчизняні торгівельнімережі, або, навіть, у єдину національнуторгівельну мережу.

При цьому, права нинішніх власниківприватизованих торгівельних підприємств повиннібути повністю збережені і закріплені правамиспіввласників великих мереж у долях, відповіднихдо внесків у загальний статутний фонд крупнихмереж.

Вітчизняні крупні торгівельні мережі повинніне лише домінувати на внутрішньому ринку, апоступово виходити на зовнішні, представляючитам продукцію українських виробників,забезпечуючи їм певний рівень експортнихпродажів. – Це певний рівень гарантованого і

266266

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . прогнозованого збуту української продукції наєвропейському і світовому ринках.

Симбіоз, у внутрішній тазовнішньоекономічній діяльності, крупнихнаціональних корпорацій-виробників та крупнихвітчизняних торгівельних мереж може здійснитишвидкий якісний і кількісний прорив українськоїпродукції як на внутрішній, так і на європейські тасвітові ринки.

Національна Маркетингова Програма. Отже, проведення комплексної національної

програми маркетингової підтримки іобслуговування українських брендів, які належатьукраїнським корпораціям, є надважливимзавданням для відновлення позицій українськихвиробників на внутрішньому ринку та поступовогоекспансійного завойовування часток наєвропейському та світовому ринках.

Національна Маркетингова Програмаповинна включати всі процеси позиціонуванняукраїнських брендів: від створення, тобто самогобрендування, їх дистрибуційного поширення урозгалужених торгівельних мережах, і доформування і підтримки іміджевих характеристикчерез рекламні, PR, PROMO прийоми – це«маркетингова атака» українських брендів.

Для розробки і впровадження маркетинговихпрограм для брендів національних корпорацій тазагального маркетингового обслуговуваннянаціональних проектів і програм розвитку доцільностворити в Україні спеціалізовану НаціональнуМаркетингову Компанію.

Дана державна інституція, можливо,повинна навіть мати певний незалежний статус (невходити до складу Кабінету міністрів) для того, щобне узалежнювати свою суто економічну, а надто,

267267

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . суто ринкову діяльність від примх часто змінюванихполітичних керівників Уряду. – Це необхідно дляунеможливлення лобіювання інтересів певнихукраїнських компаній через політичних лідерів навнутрішньому і зовнішніх ринках через державнуустанову.

Національна Маркетингова Компаніяповинна бути виразником ринкових інтересів всіхукраїнських брендів.

Створення такого інституту необхідно дляцільової високоефективної роботи з формуванняперспективних українських брендів та їхпрофесійного маркетингового забезпечення нарівні національних та міжнародних стандартівринкового позиціонування.

Окремим завданням НаціональноїМаркетингової Компанії повинна стати комплекснапрограма вироблення і реалізації іміджевогопозиціонування української держави в очах світовоїгромадськості - Україні необхідно сформуватисистему сприйняття її світом. Імідж України єбазовим критерієм її оцінки як для світовихінвесторів, так і для потенційних туристів з усіхкуточків планети.

Основними функціями і повноваженнямиНаціональної Маркетингової Компанії мають бути:

- адміністративно-правова організація на базіукраїнських підприємств завершених техно-економічних комплексів з виробництва кінцевихспоживацьких товарів і послуг – корпорацій, тамаркетингове створення для нихконкурентноздатних торгівельних марок – брендів;

- маркетингове обслуговування новихукраїнських брендів;

- маркетингове обслуговування існуючихукраїнських брендів;

268268

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . - системне маркетингове забезпечення

міжнародного іміджу України для підвищення їїінвестиційної і туристичної привабливості у світі;

- комплексна маркетингова розробка ісупровід національних інвестиційних,інформаційних, соціальних, правових, політичних,туристичних, культурних, гуманітарних програм іпроектів.

Комплексний і системний підхід вмаркетинговій політиці держави в даний періодекономічного розвитку України виглядає якнеобхідний компонент сучасної загальноїекономічної політики.

269269


Умова восьма

Економічний розділ Конституції України

Умови розвитку національної економічноїсистеми, умови господарювання для всіх суб’єктівгосподарювання в Україні сьогодні надмірнозалежать від політичних процесів в державі, дійокремих політиків і окремих політичних сил, які, якправило, не мають реальної визначальноїпідтримки суспільства.

Політична боротьба в країні відзначаєтьсянадзвичайною гостротою і безкомпромісністю зісторони всіх ключових політичних гравців. Частополітичні війни ведуться лише для самого фактуперемоги над політичним опонентом, а наслідкитаких війн і таких «перемог» для країни, її громадян,для розвитку економіки учасниками політичногопроцесу не враховуются та ігноруються.

Після розвалу радянської тоталітарноїполітичної системи в Україні, плюралізм ідемократичні засади незалежного політичногожиття породили великий сплеск політичногорізнобарв’я – одна за одною створювались партії,сягнувши кількості понад 180 політичних одиниць.Кожна партія або своєю назвою, або статутомпроголошувала приналежність до певної ідеології вкласичному політологічному розумінні. Але,насправді, ідеологія, як виявилось, для тотальноїбільшості українських партій слугувала лишезовнішньою обгорткою.

Реальною метою створення майже всіхпартій в Україні та їх подальшого ділення на клони,з приставками і без, виявилось або задоволенняособистих амбіцій окремих політиків, або

270270

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . отримання влади будь-якою ціною, або жпоєднання першого і другого, і все з однією метою –використання влади у корисних цілях, а нереалізація задекларованих партійних програмвідповідно до заявленої ідеології.

Наслідки такого ходу політичного процесу вУкраїні за 18 років Незалежності виявилиськатастрофічними: фізичне вимирання 6 млн.населення; серед тих, хто «вижив» біля 6 млн.виїхали за кордон на заробітки, щоб прогодуватисвої сім’ї (це в умовах відсутності війни чиперманентних бойових дій в країні або якоїсьепідеміїї); серед тих, хто залишився в Українісередня зарплата на місяць становить еквівалент160 Євро (при наявній великій заборгованості), асередня пенсія - 60 Євро, при майже європейськихцінах на товари і послуги; більшість вітчизнянихпідприємств не працює і на третину своєїномінальної потужності радянських часів; місцевібюджети по всій країні не мають коштів длявиконання елементарних господарських робіт…

Соціально-економічні результати періодуНезалежності України є чи не найгіршими середкраїн колишнього «соцтабору», з якими ми напочатку 90-х починали з однаковихпосткомуністичних економічних умов, при тому, щоза економічними ресурсами Україна є найбагатшоюдержавою не лише серед країн колишнього«соцтабору», а й серед всіх європейських країн.

Такі плачевні економічні результати єнаслідком лише однієї першопричини – економічноїнепридатності сучасного політичного «бомонду»України, з причин або непрофесійності (а звідси –безрезультативності), або непатріотичності (азвідси – безвідповідальності і злочинності), або жфатального поєднання першого і другого.

271271

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . Вихід з такої ситуації бачу в необхідності

захисту національної економіки, її суб’єктів відекономічної непридатності більшості українськихполітиків та суто популістської діяльності більшостіукраїнських партій.

Форму захисту вбачаю у прийняттімаксимально високого правового законодавчогодокументу рівня конституційної норми – ЕкономічноїКонституції України, або економічного розділу узагальній Конституції України.

Цей документ повинен міститизагальноекономічні, але конкретні цифровіекономічні параметри, за межі яких не можевиходити, і які повинна виконувати влада будь-якого політичного забарвлення – це мотиваторефективної і державотворчої економічної політикидля Уряду і Національного Банку України.

Вважаю, що економічними параметрами,які мають бути закріплені конституційними нормамиє такі:

1. Рівень бюджетизації економіки (частка Зведеного бюджету країни у ВаловомуВнутрішньому Продукті) – параметр, якимхарактеризується загальний рівень соціальноїорієнтованості економічної системи країни, аджемайже всі соціальні зобов’язання виконуються задопомогою бюджетного розподілу держави.

Нагадаю, що головним економічнимпунктом Акту про державну Незалежність України1991 року є побудова «соціально-орієнтованоїринкової економіки». Світовий досвід називаєкраїни соціально-орієнтованими ті, в яких рівеньбюджетизації складає 40-50% ВВП.

Для довідки: за роки Незалежності Україницей показник у лічених роках ледь перетинавпозначку у 30 % ВВП (див. Діаграму на стор. 226).

272272

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . На перший погляд, може виглядати, що цей

показник неможливо контролювати і регулювати,наче він є об’єктивним наслідком роботиекономічної системи, зокрема, в частині податковоїсистеми.

Але, для цього і існує в країні влада, щобне пливти по хвилі наслідків роботи економічноїсистеми, а, власне кажучи, формувати і розвиватинаціональну економічну систему, забезпечуватитакі співвідношення використання національнихекономічних ресурсів, які дозволяють рівномірнорозвиватись всім суб’єктам економічного процесу,всім верствам населення.

Тому, пропоную законодавче закріпленняРівня бюджетизації економіки Україниконституційною нормою: «Частка Зведеногобюджету України складає не менше 40% ВВП». -Це буде досить цільовим загальним завданням дляуряду будь-якого політичного кольору зформування дійсно соціально-орієнтованоїекономічної системи України, що вимагатиме іреальної детінізаці економіки, і приборканнякорупції, і наведення податкового порядку...

2. Соціальний рівень бюджету (частка соціальних витрат у Зведеному бюджетікраїни) – параметр, яким характеризується рівеньсоціальної спрямованості економічної політикидержави.

До сьогодні цей показник в Україні лишеодного року сягнув 60% позначки (див. Таблицю настор. 228), тоді як, наприклад у сусідній Польщі вінколивається біля показника 70%.

До соціальних витрат бюджету відносяться:виплата пенсій за віком, за фахом, за станомздоров’я; виплата заробітніх плат працівникамдержавних органів влади, державних організацій

273273

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . освіти, культури, мистецтв, охорони здоров’я,спорту, працівникам державних підприємств;виплата соціальних допомог, субсидій, пільг та іншісоціальні витрати.

Соціальна сфера є найбільш чутливою,найбільш болючою і, водночас, найбільш гостроюпроблемою в сучасних економічних умовах України.Саме соціально залежні та соціально незахищеніверстви населення найбільшою мірою відчуваютьна собі, а значить і на своїх сім’ях, різкі перипетіїсоціально-економічних і політичних стресів, криз істагнацій, які відбуваються в країні. Саме соціальнонезахищені громадяни України найбільшестраждають від нерозумних, гарячкуватих або жзлочинних дій певних політиків, які в певний час, запевних обставин отримують владні повноваженнятого чи іншого рівня. Окрім того, соціальні бюджетнівиплати є, як правило, невисокими і забезпечуютьгромадянину лише можливість помірногоспоживання, а це означає, що величина соціальнихвиплат бюджету практично повністю реінвестуєтьсяу вітчизняну економіку.

Тому, пропоную конкретну цифровуекономічну законодавчу конституційну нормусоціального рівня бюджету країни у такому вигляді:«В структурі видатків Зведеного бюджетуУкраїни не менше 65% витрат спрямовуються насоціальні статті».

Така конституційна норма захистить певнийгарантований рівень соціального забезпеченнянаселення від гарячих перипетій та їх наслідківполітичного протиборства, недолугості чизлочинності.

3. Міжбюджетне співвідношення розподілу бюджетних ресурсів між центральним(Державним) і місцевими бюджетами – показник, від

274274

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . якого реально залежить розвиток місцевогосамоврядування, тобто можливість самоврядногогосподарювання місцевих громад.

Можна скільки завгодно говорити пророзвиток місцевого самоврядування і регіонів начисленних круглих столах, конференціях,семінарах, але, насправді, можливість розвиткумісцевого самоврядування залежить, головнимчином, від одного конкретного економічногопоказника - міжбюджетного співвідношенняДержавного і місцевих бюджетів.

Для довідки: у часи розвалу радянськоїекономічної і політичної системи головноюекономічною причиною неефективності радянськоїекономіки називалась її надмірнацентралізованість. Так от, «надмірноюцентралізованістю» називалось міжбюджетнеспіввідношення розподілу бюджетних ресурсівчерез центральний бюджет 52%, а через місцевібюджети, відповідно, 48% (дані 1990р.). Тобто,приблизно, 50/50 – це тоді означало вкрайнегативне явище – на місцях повинно бути більшересурсів для оперативного і динамічногореагування на особливості місцевих економічнихумов і потреб.

За роки Незалежності в Україніміжбюджетне співвідношення сягнуло показника80% / 20% на користь центрального (Державного)бюджету у порівнянні з місцевими! (див. Таблицюна стор. 222).

При такому міжбюджетному співвідношеннівсі розмови про необхідність розвитку регіонів,місцевого самоврядування залишаються не більшеніж розмовами, або свідомим спотвореннямпопулістських заяв і гасел політичних сил

275275

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . реальними економічними діями Урядів цих самихполітичних сил.

Тому, пропоную на даному етапіекономічного розвитку країни законодавчеконституційне закріплення показникаміжбюджетного співвідношення на такому рівні: «Вструктурі Зведеного бюджету України не менше50% доходів формується і не менше 50% витратрозподіляється місцевими бюджетами». Пізнішецей показник необхідно поступово підвищувати дорівня 60%.

4. Граничний дефіцит бюджету (величина дефіциту Зведеного бюджету довеличини ВВП) - параметр, яким характеризуєтьсязбалансованість і надійність державних фінансів,певна макроекономічна стабільність.

Явище дефіциту бюджету країни виникає,коли Уряд планує здійснювати більше витрат, ніжочікує чи реально отримує доходів у бюджетнійсистемі.

Взагалі, сам по собі дефіцит бюджету не єкатастрофою, і має значення не так його наявність,як джерела його покриття. Головне, щоб дефіцитбюджету не покривався лише інфляційнимдодатковим друком грошових знаків (як це було вУкраїні на початку 90-х у перші роки Незалежності).

Але, щоб убезпечити країну віднеочікуваних, непланових, негативних інфляційних ідевальваційних коливань, та для публічноїдемонстрації економічної прогнозованості, рівеньдефіциту бюджету варто обмежувати граничнодопустимими нормами.

Кожна країна самостійно визначає граничнодопустиму норму дефіциту бюджету. Але, країниЄвропейського Союзу вважають і нормативно

276276

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . закріплюють величину граничного дефіцитубюджету на рівні 3% ВВП.

Оскільки, стратегічний зовнішньополітичнийкурс України спрямований на вступ доЄвропейського Союзу, доцільно законодавчозакріпити цей важливий показник на рівнізагальноприйнятих європейських стандартів. Крімтого, сам рівень граничного дефіциту бюджету у 3%ВВП є дійсно непоганим контрольним показникомдля безпечного ведення річного державногофінансового обороту.

Тому, пропоную конституційне закріпленняпоказника дефіциту бюджету таким чином:«Граничний розмір дефіциту Зведеного бюджетуУкраїни становить не більше 3% ВаловогоВнутрішнього Продукту».

5. Мінімальний особистий дохід –показник, який відображає рівень матеріальногозабезпечення громадян країни. Особисті доходигромадян є, напевне, найважливішим критеріємефективності роботи економічної системи країни таїї спрямованості на інтереси народу.

Для кращої деталізації і наближеності допотреб громадян, показник мінімального особистогодоходу варто формувати з трьох рівнів: 1. Мінімальний розмір пенсії; 2. Мінімальний розмір місячної заробітної плати; 3. Мінімальний розмір погодинної оплати праці.

Рівень доходів населення необхіднозабезпечити мінімальним економічним показникомдля захисту економічних прав громадян на гідніумови життя, праці, відпочинку. Держава для того йіснує, щоб забезпечувати своїм громадянамдостойне життя і можливість саморозвитку.

277277

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . Тому, пропоную законодавче конституційне

закріплення показників мінімального особистогодоходу такими нормами:

- «Мінімальний розмір пенсії становить1,5 величини прожиткового мінімуму».

- «Мінімальний розмір заробітньої платистановить 2 величини прожиткового мінімуму».

- «Мінімальний розмір погодинної оплатипраці становить 1/100 частки мінімальногорозміру заробітньої плати».

При цьому, для запобігання соціально-економічних спекуляцій влади, в даному розділіобов’язковим є закріплення загального принципувизначення прожиткового мінімуму. А саме:

- «Прожитковий мінімум коригуєтьсящорічно в сторону збільшення з коефіцієнтом 1,2від показника інфляції за рік, що минув, івстановлюється Законом «Про державнийбюджет України» на наступний рік. У випадкудефляції за рік, що минув, прожитковий мінімум нанаступний рік залишається незмінним» - цей пунктвиконує дуже корисну функцію гарантуванняпостійного підвищення реальних мінімальнихдоходів громадян на рівні вищому, ніж інфляційнезростання.

Такі конкретні, конституційно закріпленіекономічні показники гарантованих доходівгромадян забезпечать мінімальний гідний рівеньматеріального добробуту людини і, водночас,стимулюватимуть владу України будь-якогополітичного забарвлення до ефективноїуправлінської економічної діяльності на благоінтересів широких верств населення країни.

6. Гранична девальвація національної валюти Гривні – показник, яким

278278

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . характеризується стабільність і передбачуваністьзмін курсу національної грошової одиниці.

Це надзвичайно важливий критерій довіридо національної валюти, як зі сторони внутрішньогоінвестора, так і для зовнішніх контрагентів, якіпрацюють або мають намір працювати на територіїУкраїни чи з українськими партнерами.

Прогнозованість вартості грошової одиниціє важливим елементом для розробки бізнес-проектів та розрахунків доходності і прибутковостімайбутньої діяльності інвестора.

Кожен громадянин України, отримуючидоходи в національній валюті, хоче бути впевненийу надійності, стабільності і передбачуваності цієївалюти – будь-яке вагоме чи різке знеціненняГривні надовго підірве довіру до її здатностівиконувати такі функції грошей як вартісну,накопичувальну, інвестиційну. А без цього не варторозраховувати на збільшення приватнихбанківських збережень та підприємницькихоперацій в національній валюті, на розвитокнаціонального фінансового ринку, надедоларизацію вітчизняної економіки.

Тому, вважаю за доцільне конституційнезакріплення граничного рівня курсу національноїгрошової одиниці протягом фінансового року задлягарантованого забезпечення її стабільності таупередження від валютних зривів і дестабілізуючихпанічних спекуляцій. А саме:

- «Курс національної валюти Гривні щодоіноземних валют не може знецінюватись більшеніж на 3 % протягом одного фінансового року»

Це означає, що якщо, наприклад, напочаток року курс Гривні до долара США становить5.00, то на кінець року він не може бути вищим за5.15.

279279

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . Звичайно, виконання такого

конституційного пункту майже повністю лягає навідповідальність Національного Банку України якпровідника грошово-кредитної політики в країні,хоча й залежить і від зовнішньоекономічної політикиУряду.

При сучасних золотовалютних резервахНаціонального Банку України подібна конституційнанорма максимально гарантуватиме суб’єктамекономічного процесу надійністьсередньострокових і довгострокових операцій зГривнею.

7. Гранична максимальна Облікова ставка НБУ – показник, що впливає наформування рівня банківського проценту в країні.

Однією з найбільших проблем і, водночас,найбільших гальм для розвитку «реального»сектору економіки, малого і середньогопідприємництва, є надмірно високі ставкибанківського кредитування, що існують на сьогоднів Україні. – Це великою мірою стримує загальнітемпи росту національної економіки.

А для споживачів це відображається увисоких ставках кредитування на купівлю товарів,автотранспорту, нерухомості, що значно знижуєкупівельну спроможність, і, відповідно, реальнезростання рівня життя населення.

При цьому, начебто, адекватно високіставки депозитних вкладень не покривають потребмайбутнього споживання через високі темпи ростуцін, які практично нівелюють депозитну вигоду. Доречі, і самі високі темпи росту цін підганяютьсявисокими комерційними кредитними ставками, аджепідприємець спершу бере кредит для своєїдіяльності, а потім для його покриття змушений

280280

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . адекватно закладати його відсоток у собівартість іціну своєї продукції.

Впродовж «гривневого періоду» ставка НБУколивалась, переважно, на рівні 9-12 %, що є дужевисокою планкою для формування рівнякомерційного банківського проценту. Найнижчийрівень облікової ставки НБУ, на нетривалий період,становив 7 %, що також не задовільняє потреброзвитку підприємництва.

Тому, бачу необхідність у постановцізагальнофінансового завдання для діяльностіНаціонального Банку України у виглядіобов’язковості виконання конституційної норми зграничного максимального рівня облікової ставки утакому формулюванні:

- «Гранична максимальна обліковаставка Національного Банку України становить 5% річних»

Подібний, конституційно закріплений іобов’язковий до виконання, економічний показникпоставить конкретне завдання для НБУ і відкриєможливості для поступового зниження рівняпроцентних кредитних ставок в країні.

8. Граничне зовнішньоторгівельне сальдо (негативне) –показник, який визначає збалансованістьнаціональних зовнішньоекономічних рахунків.

Зовнішньоторгівельне сальдо є зведенимбалансом експортно-імпортного руху товарів вмасштабах національної економіки. Сальдо єпозитивним в разі перевищення експортувідчизняної продукції над імпортом іноземної – такаситуація вважається бажаною для національнихрахунків. Негативне сальдо виникає приперевищенні імпорту над експортом країни – це

281281

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . оцінюється, як поганий діагноз для вітчизняноїекономіки.

Насправді, важливе значення має не такфакт перевищення експорту над імпортом чинавпаки, як сама структура експорту з країни таімпорту в країну. – Якщо в структурі експорту країнипереважають готові споживацькі товари,високотехнологічні, науковоємні продукти, то це єсвідченням високого рівня розвитку економікикраїни. Якщо ж експортним продуктом є,переважно, сировинні або напівфабрикатні товари,як сьогодні в Україні (металопрокат, хімія, зерно –основа українського експорту), то це говорить проте, що національна економіка знаходиться на стадіїпримітивного індустріалізму.

Отже, наявність позитивного чинегативного зовнішньоторгівельного сальдо ще невказує на рівень чи напрям розвитку національноїекономіки – важливішою є структура експорту таімпорту.

Але надмірно висока величина негативногосальдо може сама по собі започатковуватинегативні тенденції розвитку національноговалютного і фінансового ринку та якість і структурнуспрямованість розвитку вітчизняних суб’єктівгосподарювання, та підірвати стабільністьнаціональної грошової одиниці Гривні.

Тому, пропоную затвердженняконституційної норми граничного рівня негативногозовнішньоторгівельного сальдо таким чином:

- «Граничне негативнезовнішньоторгівельне сальдо України не можеперевищувати 3 % Валового ВнутрішньогоПродукту»

Це буде спільним завданням для Уряду таНаціонального Банку України, і гарантуватиме

282282

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . певну зовнішньоекономічну збалансованістьнаціональної економічної системи.

9. Граничне податкове навантаження – є категорією, від якої, значноюмірою, залежать такі економічні критерії країни, якзручність і вигідність ведення підприємницькоїдіяльності, інвестиційна привабливість країни усвіті, ефективність і справедливість податковоїсистеми, рівень тінізації економіки і т.п.

Необхідно припинити безмірне ібезсистемне нарощування податкового масиву вУкраїні, що призвело до небаченої тінізаціїекономіки, неможливості легальної підприємницькоїдіяльності, масових і масштабних спекуляцій звикористанням пільгових і «ВЕЗ-х» податковихрежимів, тотального хабарництва усправлянні/ухилянні податків.

Тому, в сучасній ситуації вважаюнеобхідним конституційне закріплення певнихзагальних податкових категорій, які зменшатьрівень податкового навантаження на всіх суб’єктівекономіки України і впорядкують процес сплатиподатків. А саме:

- «Обов’язковими базами оподаткуванняє: дохід громадян і підприємств, прибутокпідприємств, земля, надра землі, рухоме інерухоме майно».

- «В один період часу існуєзагальнодержавних не більше 10 податків, небільше 10 зборів, не більше 10 акцизів»

- «В один період часу існує не більше 10місцевих податків, не більше 10 місцевих зборів вкожній одиниці місцевого бюджету»

- «Ставка оподаткування на категорію«оборот» не перевищує 5 % від суми обороту»

283283

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . - «Ставка оподаткування на категорію

«дохід підприємства» не перевищує 10 % від сумидоходу»

- «Ставка оподаткування на категорію«дохід фізичної особи» не перевищує 30 % від сумидоходу»

-«Ставка оподаткування на категорію«додана вартість» не перевищує 15 % від сумивартості»

- «Ставка оподаткування на категорію«прибуток» не перевищує 25 % від сумиприбутку»

- «Всі платники податків є рівними передзаконом – пільг в оподаткуванні не існує, окрім яку 5 видах діяльності: 1. охорона здоров’я, 2.освіта, 3. наука, 4. культура, 5. спорт»

- «Форми і принципи сплати всіх видівподаткових платежів є незмінними протягомбюджетного року».

Такі конституційно закріплені норми будутьформувати загальні рамки податкової системикраїни і унеможливлять її скочування до рівняподаткового ярма, яким вона є на сьогодні в Україні.

Виходячи з подібних конституційнихподаткових норм, необхідно формувати ПодатковийКодекс України і всі інші акти податковогозаконодавства.

10. Порядок ведення економічної політики – це методологія причинно-наслідкового ісистематизованого підходу до етапів і послідовностізаходів проведення державної економічноїполітики.

Економічна політика в Україні проводитьсяза методологічно неправильною послідовністюкроків - починаючись від формування ізатвердження Державного бюджету України.

284284

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . Насправді, річний Державний бюджет - це неперший етап, а останній вінець забезпеченнявиконання певної річної Програми соціально-економічного розвитку. Але й річна Програмаповинна бути лише певним етапом реалізаціїстратегічної Моделі економічного розвитку країни.

Навіть радянська економіка розвивалась застратегічними «п’ятирічними планами», а японськаекономіка розвивається відповідно дозатверджених «семирічок». Тоді як далекоглядністьукраїнської економічної політики вимірюється однимбюджетним роком.

Тобто, методологічно правильна іуправлінськи ефективна послідовність проведеннядержавної економічної політики є такою:

національна економічна Модель => щорічніПрограми для поетапної реалізації Моделі =>щорічні Державні бюджети для реалізації річнихПрограм.

Протягом всіх років Незалежності чи не всіукраїнські уряди зводили свою економічну політикудо складання і затвердження Державного бюджету,після прийняття якого затверджували річнуПрограму діяльності уряду лише з метоюзабезпечення недоторканості уряду на один рікпісля затвердження Програми.

Тому, вважаю за необхідне конституційноюнормою закріпити правильну послідовністьпроведення державної економічної політики вУкраїні таким чином:

- «Державний бюджет Українирозробляється Урядом і Президентом України ізатверджується Верховною Радою України навиконання і після затвердження річної Програмисоціально-економічного розвитку, якарозробляється і приймається спільно Урядом і

285285

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . Національним Банком України і затверджуєтьсяВерховною Радою України, на виконання і післязатвердження Верховною Радою Українистратегічної Національної Економічної МоделіУкраїни.

Національна Економічна Модель Українизатверджується конституційною нормою якскладова Конституції України».

Отже, наведені вище десять пунктівЕкономічної Конституції України, або економічногорозділу в загальній Конституції України, формуютьзагальні, але конкретні цифрові економічніпараметри податкової, бюджетної, грошової,кредитної складових економічної системи країни,виконання і дотримання яких буде обов’язковимдля кожного українського уряду і керівництваНаціонального Банку України, незалежно відполітичної складової керівництва цих найвищихінститутів економічної влади.

Це необхідно для унеможливленнясоціально-економічних спекуляцій, популізму ізловживань зі сторони влади будь-якогополітичного забарвлення і політичних назв, та,перш за все, - для впорядкування, систематизаціїта моделювання державної економічної політики, атакож її декорупціїзації.

286286


Умова дев’ята

Модельний шлях економічного розвитку

Глобальний, де-факто, економічний світвимагає нових методів і механізмів ведення нелише міжкорпоративної конкурентної боротьби, а йміждержавної економічної конкуренції.

Саме від результатів міждержавноїекономічної конкуренції, рівня та перспективрозвитку національної економіки, залежить сьогодніполітичне місце держави у світі та її міжнароднийавторитет.

Не розмір території, не величинанаселення, не кількість озброєння прямовизначають міжнародну вагу держави на сучаснійсвітовій арені. – Рівень економічного розвитку,науково-технічний потенціал, інвестиційнапривабливість, розвиненість інфраструктури,комфорт і безпека ведення бізнесу, рівень життянаселення – це сьогодні головні критерії оцінкинаціонального авторитету.

Сучасний рівень та інтенсивністьміждержавної економічної конкуренції є настількивисокими, що держави сьогодні виступають в роліцілісного суб’єкта економічного процесу, а не якоб’єкт, на якому цей процес відбувається.

Тобто, роль сучасної держави тепер нелише у створенні умов для господарювання, а й уактивній участі в глобальному світовомугосподарському процесі як суб’єкта, що створюєконкурентні переваги для всіх своїх «резидентів».

Що може сформувати державу як цілісногосуб’єкта світового економічного процесу? – Лише

287287

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . цілісна модель економічного розвитку держави,модель економічної системи країни.

Саме так – глобальний світ вимагаєглобальних гравців – крупні корпорації, держави,кон’юнктурні об’єднання корпорацій тагеоекономікополітичні об’єднання держав. – Лишетакі гравці маєть конкурентні шанси і конкурентніпереваги.

Без системного і змодельованогонаціонального економічного розвитку країни, такакраїна не має конкурентних шансів у глобальномуекономічному і політичному світі. – Це вже аксіома,яка не потребує доведення.

Можна вивести ще одну аксіому сучасногосвіту: «виграє сильніший, а сильніший той, хтобагатший – інтелектуально, духовно,матеріально».

Як перетворити безумовно величезнийінтелектуальний, духовний, природоресурснийпотенціал українського народу в одухотворененаціональне багатство держави і відчутну кожномуматеріальну заможність? – Лише організувавшиінтелектуальні, духовні, ресурсні цінності вефективну економічну систему, яка перетворює їх уфінансово виражені матеріальні цінності.

Без ефективної економічної системидержави всі історично набуті земельні, культурні,інтелектуальні цінності народу не можутьвиразитись у національні матеріальні блага, недивлячись на зусилля кожного окремого індивіда.

Саме тому, сьогодні культурні і освіченіукраїнці змушені виїжджати з багатющої українськоїземлі за її межі і реалізовувати себе в ефективнихекономічних системах інших країн, - неефективнаекономічна система України не дає можливостірозкритись і матеріалізуватись ні інтелектуальному,

288288

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . ні культурному, ні природонаділеному потенціалу якіндивідів зокрема, так і нації в цілому.

Економічна система України потребуємоделювання сучасних ефективних форм і методівведення господарства для організації ефективноговикористання багатого ресурсного потенціалудержави у національне та індивідуальне багатствоукраїнців.

Тобто, економічна система Українипотребує національної економічної моделі розвитку.

Саме цілісна економічна модель державиможе організувати ефективнішу роботу всіхнаціональних суб’єктів економічного процесу. - Причому, не лише на національній території, а й уконкурентній боротьбі на світовому ринку.

Моделювання національного економічногорозвитку необхідне для забезпечення тривалоїконкурентоздатності в глобальному світіукраїнських суб’єктів господарювання та високогорівня життя населення України і можливостейгромадян реалізовувати свій всебічний потенціал –адже це головний сенс існування національноїдержави.

Подібно до того, як жодна технічна системане будується і не працює ефективно безпопереднього математичного її моделювання, так іекономічна система працює значно ефективніше,якщо вона сформована відповідно до моделіекономічного розвитку суб’єктів господарювання –фізичних і юридичних осіб, резидентів інерезидентів.

Подібно до того, як кожен суб’єктгосподарювання (підприємство, організація, сім’я,особа) моделює (планує, стратегує) своюдіяльність, виходячи із наявних і потенційнихресурсів, стану ринку своєї сфери, наявної і

289289

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . потенційної кон’юнктури, - так і держава якнайбільший суб’єкт господарювання повиннамоделювати власний економічний розвиток, а отжеі всіх своїх контрагентів.

Економічна політика держави не повинназводитись, як в Україні, лише до розписудержавного бюджету. Державний бюджет - це непочаток, а вінець економічного планування – він єкошторисом виконання певної річної соціально-економічної програми розвитку країни, яка, в своючергу, має бути певним елементом стратегічноїнаціональної економічної моделі.

Тобто, правильна і вкрай необхідна дляУкраїни послідовність проведення економічноїполітики в державі є такою:

Модель національного економічногорозвитку > щорічні соціально-економічні Програми зреалізації цієї Моделі > щорічні державні Бюджетина виконання цих Програм.

Український досвід всього періодуНезалежності демонструє те, що економічнаполітика Урядів починалась розписом Державного(Зведеного) бюджету, та й ним і закінчувалась. Удеякі роки, щоправда, приймались «Програми»діяльності Уряду, які затверджувались,здебільшого, вже після прийняття Державногобюджету і слугували лише законодавчимінструментом річної «недоторканості» Уряду -захистом від відставки.

Змодельованість економічної поведінки,економічних правил гри, розвитку національногоекономічного потенціалу, розподілу результатівекономічної діяльності та стратегічногоекономічного курсу створюють довгочасні

290290

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . національні конкурентні переваги та стабільністьнаціонального економічного і політичногозростання.

Отже, єдиноправильна послідовністьпроведення національної економічної політики:

Модель > Програма > Бюджет

Національна модель економічного розвитку– це необхідна умова ефективної організаціїнаціональних ресурсів для перетвореннянаціональних історичних надбань у національніблага, національне благополуччя.

291291


10. Трифункціональна ЕкономічнаМодель України.

Економічна ситуація в Україні сьогоднівимагає проведення масштабних, комплексних ісистемних перетворень вітчизняної економічноїсистеми для здійснення якісного і кількісногопідйому української економіки.

Вже давно настав час в Україні перейти відфази державного політичного утвердження до фазиекономічної парадигми функціонування і розвиткудержави. – Адже відтепер саме економічнийрозвиток України буде визначати її місце усвітовому співтоваристві.

Саме величина і ефективність вітчизняноїекономіки є і буде головним критерієм оцінкиУкраїни як держави і українців як нації.

Саме продукт економічного розвитку будезабезпечувати необхідні ресурси для збереження іпримноження тисячолітніх надбань і природнихталантів українського народу.

Тепер економічний розвиток є факторомдержавного самоутвердження, національноїсамоідентифікації і національного єднання. -Можливо, економічний розвиток і є сучасноюукраїнською національною ідеєю.

Єдиним механізмом забезпеченняекономічного розвитку країни є економічна політикадержави.

Лише державна економічна політика формуєскладові, параметри складових та принципивзаємодії складових економічної системи країни тавизначає напрямок розвитку цієї системи і її цільовіфункції, тобто формує модель національноїекономіки.

292292

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . Лише економічна політика держави задає

«правила гри» для суб’єктів економічного процесу.Отже, економічна політика держави є

ключовим механізмом національного розвитку, якийвизначає долю держави як такої.

Звідси, дотримання економічних інтересів таекономічних мотивів при проведенні економічноїполітики є першочерговим принципом здійсненнявлади на всіх її рівнях. Цей постулат зустрічаєвеличезний опір на наших теренах. – Економічнаполітика в Україні підпорядкована все ще неекономічним мотивам та інтересам держави, аполітичним мотивам, інтересам і амбіціямукраїнських політиків, - через що їх політиками іназвати важко, лише політиканами.

Необхідно припинити при проведенніекономічної політики в Україні практику«економічного самоїдства», принципи «латаннядір» і підходи «соціально-економічного популізму».– Це надто важкі тягарі для економіки країни, якістримують її розвиток, не дозволяють важковиробленому національному економічномупродукту самовідтворюватись і примножуватись.

Економічну систему України необхідно, по-перше, зробити системою, по-друге, зробитиекономічною, тобто господарською. А будь-якегосподарювання базується на розрахункахможливостей, доцільності і ефективності.

Таким чином, формування нової економічноїсистеми в Україні необхідно здійснювати, виходячиз розрахунків можливостей власних економічнихресурсів, з врахуванням економічної доцільності наоснові світового досвіду, та з організацієюефективних форм економічної діяльностігосподарюючих суб’єктів.

293293

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . Перетворення економічної системи України

повинні носити, як не дивно, не структурнийхарактер, про що вже стало «модно» говорити вукраїнських економічних і політичних колахпротягом останніх 12-15 років, а характерорганізаційно-регуляторних змін.

Адже проблема полягає не в структуріукраїнської економіки, а в її ефективності, або,іншими словами – продуктивності.

Проблема не в тому, що в українськійекономіці не вистачає якихось структурнихгалузевих елементів, або є надлишок існуючихгалузевих структур, яких треба було б позбуватись,або ж у певних структурних співвідношеннях міжгалузями і видами економічної діяльності.

Проблема полягає в тому, що ефективністьпереважної більшості галузей української економікиє низькою. Проблема в тому, що існуючі структурніелементи вітчизняної економічної системи євзаємно неузгодженими та неефективними абонизько ефективними.

А економічна ефективність і узгодженість -це вже якраз не так структурна проблема, якорганізаційна, а також регуляторна.

Тобто, Україні потрібні не структурніреформи, а функціональні реформи.

Отже, головною проблемою економічноїсистеми є її ефективність в цілому, та всіх їїскладових зокрема. Вирішення цієї проблемилежить не в структурній площині, а в організаційнійта регуляторній площинах.

Економічна система працює на основіроботи і взаємодії трьох головних своїх функцій:- функція виробництва;- функція продажу виробленого;- функція розподілу результатів проданого.

294294

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . Колообіг цих функцій є рушійною силою,

механізмом і двигуном економіки. Всі функції економічної системи знаходяться

у тісному причинно-наслідковому взаємозв‘язку і неможуть існувати у розриві між собою.

Загальна ефективність економічної системикраїни залежить від ефективності всіх трьохголовних її функціональних складових таефективності їх взаємодії.

Слабкість будь-якої функціональноїскладової унеможливлює ефективний розвиток всієїекономічної системи, оскільки слабкафункціональна ланка нівелює ефективність роботиінших функцій. - Навіть потужний двигун припроколутих колесах не дозволить автомобілюрухатись і, навпаки — навіть ідеальні колеса приспрацьованому двигуні не зрушать автомобіль змісця, і навіть ідеальна коробка передач недопоможе ні в першому, ні в другому випадку.

Відповідно до функціональних складовихекономічної системи, українська економіка потребуєкомплексу заходів для підвищення ефективностінаціональної економічної системи.

Ці заходи стосуються всіх трьох функційекономічної системи, і спрямовані на підвищенняефективності як кожної функціональної складовоїзокрема, так і на підвищення ефекту взаємодії міжвсіма функціями економічної системи країни вцілому.

Заходи включають вказані у попередніхрозділах дев’ять умов високоефективноїекономічної системи України у всіх її функціях.

Конкретизовану систематизацію заходів укожній функції економічного колообігу наводжу усхемі.

295295

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . Конкретизована схема

Трифункціональної Економічної Моделі України:

296296

Сегментація ринку

Вертикалі корпорацій

Сегментація споживачів

Брендування

Національні торгівельні мережі

Дослідження і моніторинг ринків

Комплекс Реклама-PR-Promo українських брендів

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . Функція виробництва. Головною,

формуючою функцією економічної системи єфункція виробництва матеріальних благ - товарів іпослуг. Вона є базовою економічною категорією вмоделі соціально-економічного розвитку. Функціявиробництва започатковує колообіг всіх трьохфункцій економічної системи. Цією функцією,власне, розпочинається сам господарський,економічний процес. Первинний механізм запуску іроботи економічної системи працює від функціївиробництва. Це - джерело енергії економічноїсистеми, без якого неможливий жоден економічнийпоступ. Рівень розвитку функції виробництва вкраїні визначає рівень розвитку всієї країни вцілому та створює розуміння перспектив їїцивілізаційного прогресу. Виробництво товарів іпослуг є засобом реалізації всіх потреб окремоїлюдини і суспільства в цілому. Від стану функціївиробництва залежить стан розвитку рештиланцюга економічних функцій – функції продажу іфункції розподілу. Адже, не виробивши нічого, неможна нічого продати і потім розподілитирезультати від проданого. Це функція зачатковогомеханізму роботи всієї економічної системи.Функціявиробництва пройшла довгий еволюційний шляхвід виробництва приватного для приватних потребв межах однієї родини – натуральнеодноопераційне господарство, до виробництваміжнародного для задоволення потреб споживачівна всій планеті – трансконтинентальнебагатоопераційне господарство. Ця еволюціязмінювала форми, принципи і масштабивиробничих відносин - від примусових робіт наоснові повинних зобов’язань праці до вільногонайму з дотриманням високих соціальнихстандартів праці, від широкопрофільних

297297

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . універсальних робіт до вузької спеціалізації таподілу праці, від товарного індивідуалізму достандартизації і уніфікації. Значної еволюціїзазнали і типи міжвиробничої конкурентноїборотьби – від жорстоких протистоянь за місце наринку, до взаємного міжкорпоративного спільногорозвитку ринку та узгодженого формування новихринків товарів і послуг. Найбільший еволюційнийкрок функція виробництва пройшла за останнєстоліття, коли виробничі відносини прийшли докрупної корпоративної форми організаціївиробництва і збуту продукції, захопивши такимчином частково і функцію продажу в системіекономічних відносин. Саме крупна корпоративнаформа сьогодні є найбільш ефективною, а тому ідомінуючою формою виробничих відносин у світі.Вона дозволяє максимально уніфікувати,стандартизувати, спеціалізувати виробничітехнології, прагматизувати наукові розробки тамаксимально розширити технології збутувиробленої продукції. – Це природний шляхеволюції господарювання.Корпорації домінують векономічному світі тому, що вони є найбільшпродуктивними, найбільш ефективнимивиробниками товарів і послуг, та найкращеорганізовують збут і обслуговування власноїпродукції. Більше того, для ще більшогопідвищення своєї виробничо-збутової ефективностіостанніми роками спостерігається тенденція, і сміюспрогнозувати – закономірність, об’єднання міжсобою самих корпорацій з метою покращенняконкурентоспроможності власної продукції та щебільшого розширення спектру номенклатуривласних виробів і послуг. Яскравими прикладамиможуть слугувати міжкорпоративні об’єднанняСіменс-Бош, Даймлер-Крайслер, Рено-Ніссан,

298298

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . Міттал-Акселор та ін. Мета багатофункціональна –мінімізація собівартості продукції за рахунокуніфікації і здешевлення вартості робочої сили;підвищення якості продукції за рахунок об’єднаннякорпоративних науково-дослідних досягнень;розширення збуту продукції за рахунок об’єднанняринкових можливостей; покращення рівняобслуговування через обмін досвіду і взаємнедодавання сервісних точок; укрупнення капіталу,що підвищує можливості експансії та конкурентноговитіснення або поглинання.

Глобалізований, тобто планетарний,характер сучасних світових економічних відносинбув «ініційований», або спровокований, самекорпоративними формами виробничих відносин. Ісьогодні міжкорпоративна конкуренція глобальногосвітового масштабу є найяскравішою рисою і,водночас, найвпливовішим явищем сучасногоекономічного світу. – Це ті економічні реалії, в яких,бажаючи того, чи ні, повинна працювати українськаекономічна система, суб’єкти української економіки.

Ставлення до глобалізованих економічнихвідносин у світі, до глобалізації як такої є різним,часто критичним. Але при цьому, треба незабувати, що глобалізація - це не штучнийнав’язаний процес, а наслідок природної еволюціївиробничих економічних та геополітичних відносин.Заперечувати глобалізм - це те саме, що ізаперечувати прогрес.

Прогрес людства проявляється як унегативних сторонах його життєдіяльності, так і впозитивних. Завдання полягає в тому, щоб прогрес,як і глобалізм, слугував більшою мірою позитивнимпроцесам і меншою мірою негативним процесам усвіті. Завдання у тому, щоб прогрес і глобалізм

299299

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . були спрямовані на досягнення мирних, моральнихі життєдайних цілей людського існування.

Отже, глобалізація та її економічневираження в домінуючій корпоративній формівиробних відносин є тим, вже сформованимсередовищем, в якому повинна працювати іукраїнська економічна система. - Це факт, який незалежить від нашого бажання, наших симпатій чиантипатій.

Це ті світові економічні умови, в якихповинні працювати і жити всі суб’єкти українськоїекономіки.

Таким чином, корпоративна формаорганізації виробничих відносин є найбільшпродуктивною, ефективною, конкурентноздатною всучасних і майбутніх умовах та тенденціях світовогоекономічного розвитку.

Для забезпечення високої ефективності іконкурентноздатності у світових масштабахукраїнська економіка та її системноформуючісуб’єкти потребують організації своїх виробничихвідносин у найефективнішу їх форму –корпоративну.

Тобто, функція виробництва в українськійекономічній системі повинна отримати своюголовну рушійну силу – ряд крупних і середніхукраїнських корпорацій.

При цьому, треба особливо підкреслити,мова йде про «вертикальні» корпорації, ті, доскладу яких входять підприємства, що здатнізабезпечити всю вертикаль організаційного,техніко-технологічного, наукового, фінансовогопроцесу виробництва кінцевих споживацькихтоварів і послуг. Звичайно, в українській економіцівже сьогодні існує ряд компаній, які себе називаютькорпораціями. Але це, переважно, «горизонтальні»

300300

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . корпорації, до складу яких входять підприємства зоднотипним видом діяльності і одно-, дво-, абомалоопераційним виробничим процесом. Цекорпоративні об’єднання, наприклад, металургійнихкомбінатів, або вугледобувних підприємств, чихімічних заводів, і т.п. Ці корпоративні об’єднанняобмежені виробництвом проміжної, сировинноїпродукції, яка далеко не є кінцевим товаром, алише початковою ланкою виробництваспоживацької продукції. При цьому, більшу частинувиробленої сировини українські «горизонтальні»корпорації реалізовують за межами України – якразчерез відсутність вітчизняних «вертикальних»корпорацій, яким ця сировина була б потрібна длямасового виробництва кінцевих споживацькихтоварів і послуг. Коли основну частину українськогоекспорту складають сировинні матеріали, то такуекономіку не можна віднести до ефективних ісучасних. – Покажіть мені чим торгує країна, і яскажу який рівень її економічного розвитку.

Змінити рівень української економіки ізнизькоефективної до високоефективної можналише, організувавши високу ефективність функціївиробництва.

А це можливо зробити, як було доведеновище, лише організувавши найефективнішу формувиробничих відносин - корпоративну.

Оскільки навколишній економічний світ,який є для нас конкурентним, вже давно працює втакій формі, то для поступального наближення івирівнювання конкурентної боротьби, українськійекономіці необхідно якомога швидше і продуманішеорганізувати ці корпоративні форми на кожному ізосновних ринків товарів і послуг.

Таким чином, для забезпеченнямаксимальної ефективності та високої

301301

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . конкурентності української економіки в умовахглобалізації в Україні необхідним є формуваннявисокоефективної функції виробництва вітчизняноїекономічної системи через проведеннясистемноформуючого організаційного процесу -корпоратизації.

Цей організаційний механізм повинен стативідповідним напрямком державної економічноїполітики і проводитись з врахуванням дотриманнявсіх прав власності та інвестиційних і кредитнихзобов’язань українських підприємств.

Детальніше процес корпоратизаціїописаний вище, у відповідному розділі книги, алестосовно функції виробництва в економічній системіУкраїни, необхідно підкреслити фундаментальне,системноформуюче значення цього процесу длямайбутнього рівня розвитку української економіки. –Корпоратизація є єдиним засобом і останнімшансом виведення української економіки на рівеньнайпродуктивніших економічних систем світу.

В Україні можливо і потрібно сформуватибіля ста вертикальних корпорації: 30 — в аграрнійсфері, 30 — у промисловій сфері, 30 — у сферіпослуг, та 10 — у високотохнологічній Hi-TECHсфері, склавши, таком чином “велику сотню”української економіки — U-100 (Ukrainian-100).

Звичайно, функція виробництва в Україніне може і не буде виконуватись за допомогою лишекорпоративної форми організації виробничихвідносин, а й за допомогою окремих малих ісередніх підприємств, але крупні корпорації всучасних найрозвинутіших країнах світу єлокомотивами національних економік.

Тому й українська економіка для входженнядо ряду провідних економік світу повинна збудуватив себе ці локомотиви – вертикальні корпорації.

302302

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . Функція продажу. Наступною ланкою механізму економічної

системи, після функції виробництва, є функціяпродажу, яка покликана забезпечувати реалізаціюпродукту виробленого функцією виробництва. Ценадзвичайно важливий міжфункціональний зв’язокв системі економічних відносин – від функціївиробництва до функції продажу. Виробленийекономічний продукт – товар чи послуга, не має дляекономіки ніякої цінності, якщо він не проданий.Більше того, непроданий продукт стає дляекономіки тягарем, адже ресурси для йоговиробництва вже були затрачені. В цьому ракурсі,функція продажу в економічній системі виглядає неменш важливою за функцію виробництва, а,можливо, навіть вирішальною, такою що єрезультуючою всього економічного процесу.

В українській економічній системі післярадянської закритої політичної і тотально державноїекономічної системи функція продажу сталапершим відкритим середовищем, до якого з’явивсядоступ як для внутрішнього приватногопідприємництва, так і для зовнішніх гравців. Саме зцієї причини і відбувся обвал вітчизняної економіки,знищення українського виробника – Українаприйняла досвід розвинених країн не з тієї функціїекономічної системи – ми відкрилися світові зфункції продажу, замість того, щоб застосувати усебе спершу передові світові форми (корпоративніформи) функції виробництва, яка створюєматеріальний національний економічний продукт.Інакше кажучи, реформування економіки Українипочалось не з того кінця, а тому воно і не дало, вжеаж за 18 років, відчутних результатів як длягромадян, так і для вітчизняних підприємств. Цимбуло скомпрометоване саме поняття реформ. Тому

303303

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . «здачу» функції продажу в українській економічнійсистемі іноземним товарам, нарешті, потрібнопоступово виправляти. Звичайно, виправляти їїможна після налагодження продуктивної роботифункції виробництва, але без відвоювання своїхпозицій вітчизняною функцією продажу піднятися зколін українським виробникам буде неможливо –цей щільний міжфункціональний причинно-наслідковий зв’язок можна піднімати на якісновищий рівень роботи лише одночасними заходамив обох функціях економічної системи. Сьогодніситуацію у сфері функції продажу в Україні требасприймати таким чином: на багатьох ринках широкаприсутність імпорту забезпечує високий рівеньконкуренції, що сприяє задоволенню потребспоживачів, але для вітчизняних товарів, тих, які непоступаються імпортним якістю і ціною, цяконкуренція є, переважно, завідомонерівносильною. Причина одна – значно більшіфінансові можливості іноземних виробників, що є, восновному, крупними корпораціями, які,реалізовуючи принципи «політики завоюваннянових ринків», можуть дозволити собі значно кращі імасштабніші маркетингові дії. Крім того, іноземнікорпорації володіють ефективнішими методамипродажів. Вони, внаслідок значно більшого досвідуринкової конкурентної боротьби, вже давнорозглядають функцію продажу в економічнійсистемі не лише як завдання простого донесеннятовару до споживача через торгівельну мережу, аоволоділи знаннями, які забезпечують зворотнійзв’язок із споживачем для кращого розуміння йогопотреб і бажань – а це дозволяє налагоджувативиробництво саме тих товарів і послуг, і саме зтими характеристиками, які потрібні споживачу.Таким чином, конкуренція вітчизняного продукту з

304304

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . такими світовими виробниками виглядає насьогодні малоперспективною. За допомогоюсучасних маркетингових технологій іноземнівиробники завоювали серця і думки українськихспоживачів, а значить, і їх гаманці. Особливо легко ішвидко ми попались на споживацький гачок черезтривале перебування у бідній, переважнонизькоякісній і одноманітній радянськійспоживацькій дійсності. Але, з будь-якої ситуаціїзавжди можна знайти вихід. Ця ситуація, окрім їїрозуміння і усвідомлення, потребує відповіднихконтраргументів, тобто, контрзаходів, адже самаконстатація фактів проблеми не вирішить.Найпростіше і найефективніше ці контрзаходиможна реалізувати, якщо вони будуть системними імасштабними. А це під силу здійснити лишеметодом відповідного напрямку державноїекономічної політики – національної маркетинговоїполітики. Лише глобальна системоформуючаініціативна роль держави здатна, по-перше,об’єднати і сконцентрувати зусилля українськоговиробничо-торгівельного середовища, а по-друге,спрямувати його ресурси у спільному напрямкузавоювання вітчизняних ринкових долей навнутрішньому і зовнішньому ринках – тільки тодіфункція продажу в українській економічній системібуде працювати на інтереси українськоговиробника. Оскільки, за 18 років було втраченобагато часу, а це значить, втрачено багатоекономічних ринкових позицій, то національнамаркетингова політика, окрім своєї системності імасштабності, повинна носити і надзвичайнодинамічний та агресивний характер – характерсвоєрідної «маркетингової атаки».

Маркетингова діяльність складається зп’яти основних складових: дослідження товарів і

305305

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . споживачів ринку; поширення товару на ринку(дистрибуція); реклама товару; PR-діяльність;PROMO-заходи. Маркетингову атаку в національніймаркетинговій політиці необхідно проводити у всіхцих основних напрямках, комплексно і системно,тобто з розробленими стратегічними, тактичними іоперативними цілями і завданнями, та в єдиніймоделі державної і корпоративної поведінки. Чому вєдиній? – Бо в сучасному висококонкурентному світіпри виконанні функції продажу велике значеннямають не лише фактичні техніко-технічніхарактеристики товарів, а й їх імідж, - а для деякихвидів ринків імідж має навіть вирішальне значенняпри здійсненні споживацького вибору. А іміджбагатьох товарі, брендів сьогодні можна і потрібноорганічно доповнювати іміджем країни-виробникацього товару. Оскільки Україна як держава і українціяк нація знаходяться зараз лише на перших стадіяхпізнання світом, то ми зараз маємо чудовуможливість підсилювати іміджеве сприйняттявітчизняних товарів емоційним сприйняттям своєїкраїни у світі, і навпаки – імідж своєї країни ми заразможемо наповнювати українським продуктом. Насьогодні це, переважно, продукт, вироблений усфері спорту і мистецтва. Але його обов’язковотреба доповнювати і високоякісними українськимитоварами, послугами, технологіями, наукою,освітою і т.д. Саме тому українська маркетинговаатака повинна носити технологічно комплексний таобопільно державно-корпоративний характер.

Більш детально основні аспекти, методи,засоби проведення української маркетингової атакиописані вище, у відповідному розділі книги.

Підсилення функції продажу в українськійекономічній системі методом проведеннякомплексної маркетингової атаки дозволить не

306306

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . лише відвоювати втрачені позиції українськихвиробників на внутрішньому ринку, а й забезпечитьнабуття необхідного маркетингового досвідуконкурентної боротьби зі світовими виробникамидля подальшого використання цього досвіду уконкурентній боротьбі на зовнішніх ринках танаступального просування українськогоспоживацького продукту на світові ринки.

Функція розподілу. Завершальною ланкою функціонального

колообігу в економічній системі країни є функціярозподілу результатів реалізованого функцієюпродажу і створеного функцією виробництва. Тобто,функція розподілу визначає те, як будутьрозподілені фінансові результати виробленого іпроданого економікою країни матеріальногопродукту. Хоча, в українських реаліях щетрапляються ситуації, коли функція продажунабирає не фінансового, а товарообмінногохарактеру, тобто у вигляді бартерних операцій. Причому, бартерна практика зустрічається як увнутрішніх «взаєморозрахунках», в тому числі дляреалізації функції розподілу, так і взовнішньоекономічній діяльності. Але зарадисправедливості треба зазначити, що бартер вукраїнській економічній практиці впевнено відходитьу минуле.

Найважливішу роль у функції розподілувідіграє держава, оскільки саме в цій функції ізнаходиться основний сенс існування державногоутворення і влади як такої. Саме через функціюрозподілу в економічній системі країни влададержави може забезпечувати виконання своїхпрямих політичних, інфраструктурних і соціальнихзавдань. Крім цього, важелями функції розподілувлада може створювати загальні умови економічної

307307

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . діяльності для всіх суб’єктів економіки таспрямовувати економічний розвиток країни упевному напрямку. Звичайно, окрім державної роліу функції розподілу велике значення в нійвідіграють і всі суб’єкти економічної діяльності. Свійвнесок в роботу функції розподілу вони роблять,розподіляючи за певними напрямками чистийзалишок своїх доходів після сплати всіх витрат іподатків, а також самою структурою своїх витрат.

Першим, і найгострішим в Україні, середзавдань держави в механізмі функції розподілу єзабезпечення економічної безпеки країни. Цепитання в різні роки Незалежності перебувало,начебто, у різних стадіях гостроти і актуальності,але насправді завжди було дуже важким для будь-якої української влади. Навіть у періоди відносногоспокою і певного рівня гарантій, проблемиекономічної безпеки були лише відтягнуті в часі.Причиною такої болючості є невирішеністьголовного аспекту виконання всіх завданьекономічної безпеки – економічного розвитку.

Саме економічний розвиток країни можепродукувати необхідні ресурси длясамовідтворення, в тому числі длясамозабезпечення і самозахисту. Лишеекономічний розвиток, реальний, а не номінальний,легальний, а не тіньовий, гарантує державіможливості для забезпечення своєї економічноїсистеми необхідними внутрішніми і зовнішнімиресурсами. Лише високий рівень економічногорозвитку може убезпечити країну від енергетичних,валютних, фондових, інфляційних, природних інавіть політичних загроз, обвалів, катастроф.Економіка, яка динамічно розвивається, здатнагідно витримувати будь-які економічні виклики іперепони. Тому, головним джерелом виконання

308308

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . державою завдань економічної безпеки є розвитокїї економіки.

Неможливо переоцінити значення щеодного фактору економічної безпеки – економічногобалансу між східною і західною частинами України.Існуючі на сьогодні великі диспропорції по цій лініїзакладають підвалини не лише для економічного, ай для політичного тиску одного з регіонів країни нарешту держави. Це є неприпустимим з огляду настратегічний економічний та політичний курсрозвитку України, - оскільки ще радянський спадокекономічної політики, яка виконувала, з одного боку,політичні завдання національного змішування зросійською домінантою, та показного промисловогогігантизму, з іншого боку, не можуть бути основоюдля внутрішньої і зовнішньої політики незалежноїУкраїни, бо це не відповідає стратегічнимнаціональним інтересам. Вирішувати проблемусхідно-західного економічного дисбалансунеобхідно, створюючи нові виробничі потужності всферах високих технологій виключно у західному,центральному та північному регіонах України.Таким чином, можна буде, через декілька роківдосягнути в країні певного внутрішньогогеоекономічного балансу: південно-східний регіон –анклав важкої індустрії, північно-західно-центральний регіон – анклав високих технологій.Економічний баланс такого типу дозволить раз іназавжди зняти проблему економіко-політичного, азаодно і національно-культурного протистояння полінії схід-захід, і перевести його в станвзаємодоповнення і взаємопідсилення.

Детальніше фактори економічної безпекидержави та їх стан і розвиток в Україні описанівище, у відповідному розділі книги, але в контекстіфункції розподілу необхідно підкреслити, що

309309

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . напрямок забезпечення економічної безпеки країниє майже повністю питанням центральної владикраїни. У всякому разі, формування загальногополя і механізмів економічної безпеки в країніповинні проводитись, виходячи ззагальнодержавних інтересів, незалежно відполітичних, культурних, територіальних симпатій чиантипатій представників як центральної, так імісцевих владних органів – податкові, бюджетні,валютні, кредитні, інфляційні, енергетичні змінивідбуваються у всьому економічному середовищікраїни.

Економічна безпека держави в багатьохаспектах стосується і фінансової сфери. При цьому,важливою складовою функції розподілу є фінансовесередовище країни, в якому відбувається грошовийобмін фінансовими інтересами суб’єктів економічноїсистеми.

Стан фінансового середовища багато вчому визначає ефективність всієї функції розподілув економіці. Рівень розвитку фінансових інституційдуже сильно впливає на можливості розвитку всіхгосподарюючих суб’єктів. Це відображається і вшвидкості та надійності проведення фінансовихоперацій, їх анонімності, і в можливостяхздійснення міжвалютних обмінів, і в доступності(дешевизні) кредитних ресурсів, і в розвинутості таефективності фондового ринку, і в стані культуристрахування, і у доступності та рівні відкритостізовнішніх фінансових контактів з усім фінансовимсвітом. Будь-які заборони чи обмеження впроведенні цих фінансових оборудок стаютьстримуючим і гальмуючим фактором для швидкостіфінансового обороту, а значить, і для рівня діловоїактивності в країні. В українських реаліях, внаслідок«доброї» пам’яті про численні пірамідні фінансові

310310

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . афери та банкрутства і зникнення ресурсів банків,ще потрібен певний час для відновлення довіри дофінансових установ та їх окремих послуг. Одним ізважких напрямків фінансового забезпечення єстрахування, яке українські громадяни іпідприємства проводять, переважно, лише приумовах його обов’язковості для здобуття певнихдокументів, дозволів, здійснення певнихтранспортних послуг чи зовнішньоекономічнихоперацій і т.п. Культура страхування якситуативного, так і соціального в Україні щезнаходиться на початкових етапах розвитку. Цясфера потребує роз’яснювально-агітаційно-примусового підходу зі сторони держави увідповідних диференційованих напрямкахекономічної політики. Роль, значення і розвитокфінансового середовища в Україні більш детальноподано у відповідному розділі книги, та основнароль фінансового середовища у функції розподілуполягає в акумулюванні вільних капіталів суб’єктівекономіки у фінансових установах і їх подальшомуспрямуванні у найвигідніші та найнадійнішінапрямки вкладення. В умовах України це означає іпідвищення загальної культури збереженнязаощаджень в фінансових інституціях, а не увласних схованках. А це проблема не лише довіридо банків, страхових і трастових компаній, а йпокращення знань і навиків проведеннягромадянами фінансових операцій. Фінансовесередовище країни - це своєрідна коробка передачшвидкостей в механізмі функції розподілуекономічної системи. Звідси і відповідне значенняфінансової сфери в економіці країни.

Значну частину механізму функціїрозподілу економіки країни складає податковасистема. Податковий механізм є одним з

311311

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . найбільших потоків перетікання результатів роботифункції продажу у початок роботи функціїрозподілу. Він, насправді, є первиннимрозподільчим механізмом, з якого розпочинаєтьсядержавний вплив на роботу функції розподілуекономічної системи країни. Податковий розподілрезультатів економічної діяльності в країні даєможливість владі через інститути державного імісцевих бюджетів виконувати всі свої безпосередніфункції і обов’язки. Але, перш ніж розподілятиподатки, їх треба зібрати. А для цьогооподаткування, виконуючи фіскальну, стимулюючу ірозподільчу функції, повинно бути для платниківподатків прийнятним за багатьма критеріями.Серед них найважливішими критеріями є: доцільнакількість видів податків; правильність базоподаткування; помірність ставок оподаткування;простота і зручність нарахування і сплати податків;об’єктивність і виправданість пільгових податковихрежимів; конструктивний, а не каральний стильроботи податкових органів. Та, напевне,найважливішим аргументом дисциплінованості іповноти сплати податків для платників цих податківє доведена видимість ефективності використанняподаткових надходжень у державній політицібюджетних витрат. - Важко переконувати платниківподатків у сумлінному ставленні до оподаткування,якщо вони спостерігають за неефективним,нецільовим, недоцільним використаннямбюджетних коштів. Лише симбіоз із об’єктивноїдопустимості податкового навантаження та довіридо влади у використанні податкових коштів можебути достатнім мотиватором для повного ідисциплінованого процесу сплати податків їхплатниками. Таким чином, для повноцінноговиконання завдань оподаткування в механізмі

312312

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . функції розподілу економічної системи податковасистема країни повинна носити суспільноприйнятний характер.

Слідом за процесом збору податківвідбувається наступний етап механізму функціїрозподілу економічної системи – розподілакумульованих податкових коштів через системудержавних і місцевих бюджетних витрат. Самесистема бюджетних витрат є головним ресурсомдержави для здійснення своєїдержавофункціональної ролі. При цьому, черезструктуру бюджетних витрат та міжбюджетнихспіввідношень держава виконує не лише пряміправові, захисні, соціальні, інфраструктурні функції,а також повинна виконувати ініціативну функціювизначення напрямків і темпів розвиткунаціональної економіки. Останнє, в умовахринкових економічних відносин, начебто, є длядержави необов’язковим. А багато хто вважає, щодержава не повинна втручатись в ринкові процеси,мовляв «держава там тільки заважає». Але такадумка може бути, напевне, лише наслідкомвпадання в іншу крайність після діаметральнопротилежного, суцільно державного економічногоминулого. Провідні розвинуті країни світу вже 70-50років тому на власному гіркому економічномудосвіді пересвідчились і зрозуміли недосконалістьчистих ринкових відносин, в яких роль державиобмежується лише забезпеченням дотриманняправових норм економічного законодавства. Післяцього вони засвоїли регуляторні методи впливу наекономічні процеси засобами монетарних тафіскальних інструментів на основі економічнихтеорій монетаризму і кейнсіанства. А вже 30-40років як уряди найрозвинутіших країн світувпливають на економічні процеси не лише

313313

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . регуляторними методами, а й безпосередньоюучастю держави в ситуаціях на ринках.Здійснюється останнє шляхом співучасті увласності компаній, що є основними гравцями наринках і так званими громадськими проектами,фінансованими або підтримуваними урядом. І всеж, найвпливовішим методом впливу на економічнуситуацію в країні є регуляторний інструментарійдержавного і місцевих бюджетних витрат – цеосновний розподільчий елемент механізму функціїрозподілу в економічній системі країни. Тому,бюджетний розподіл повинен носити раціональнийпринцип, поєднуючи в собі необхідність державивиконувати і свої прямі державоохоронні функції, іряд соціальних функцій, і економікостимулюючіфункції системноформуючого характеру.Детальніше раціональні принципи бюджетногопроцесу в Україні описані вище, у відповідномурозділі книги. Та, стосовно контексту функціїрозподілу треба акцентувати на винятковомузначенні в бюджетному процесі політичних впливів.Адже державний і місцевий бюджети єнайласовішими об’єктами політичної боротьби –можливість розподілу бюджетних ресурсів длябільшості, якщо не для всіх, політичних сил є чи неголовною прихованою метою політичної боротьби.А тому бюджетний розподіл стає часто не засобомреалізації певних економічних завдань держави, аджерелом самозбагачення для політичних сил,лідерів та їх лобістських сфер. Тому принципи іпроцеси бюджетного розподілу в країні требамаксимально відсторонити від мінливостіполітичних змін та апетитів політиків. Зробити цеможна через запровадження автоматичнихмеханізмів-формул бюджетного розподілу залежновід обраних і затверджених короткострокових,

314314

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . середньострокових і довгострокових цілейекономічної політики держави, та з врахуваннямможливих змін економічної ситуації в країні і світі.Тому для забезпечення більшої ефективності танадійності раціональний бюджетний розподілпотребує максимальної «автоматизації».

Системним регуляторним ядром механізмуфункції розподілу економічної системи є принциписпіввідносного використання грошово-кредитних таподатково-бюджетних важелів регулювання.Сьогодні зрозумілим є те, що співвідносністьвикористання монетарних і фіскальних інструментівекономічної політики потрібно здійснювати запринципом взаємоузгодженості.

Монетарна і фіскальна ланки економічноїполітики не можуть працювати у довільномунапрямку кожна з власними цільовимипараметрами, будучи неузгодженими між собою завекторами впливу на розвиток національноїекономіки.

Параметричні установки монетарних іфіскальних інструментів мають бути спрямовані воднаковому напрямку дії на економічну активність –або стимулюючим впливом, або стримуючимвпливом. – Залежно від потреб етапності синусоїдиекономічного розвитку. Неузгодженістьспрямованості монетарних і фіскальних важелівекономічної політики призводить додезорієнтованої, тобто хаотичної, поведінкисуб’єктів економіки, які не відчуваючи в такійситуації суті прагнень держави, займаютьвичікувальну інвестиційну позицію, особливо увеликих стратегічних проектах. Це, як наслідок,призводить до ланцюгових гальмівних процесів векономічній системі країни, адже більшістьорієнтується на сильних гравців, які, в свою чергу,

315315

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . орієнтуються на дії держави в економічній політиці.На жаль, саме така ситуація, сьогодні, відбуваєтьсяз проведенням економічної політики в Україні. –Національний банк України, проводячи грошово-кредитну політику, своїми інструментами здійснюєстимулюючий вплив на економіку, що є цілкомправильно на даному етапі економічного розвитку.Тоді як частозмінювальні уряди намагаючисьзадовольняти власні лобістські інтереси своїхчільників та соціальні популістські вимоги,витягують податковим механізмом майже всіресурси із суб’єктів економіки, не дозволяючи їмдбати про поступальний динамічний розвиток, абюджетні ресурси спрямовують на об’єктивласності своїх лобістських груп, а не на системніпрограми розвитку національної економіки.

Таким чином, українські Уряди здійснюють,переважно, стримуючий вплив на економічнийрозвиток.

Отже, у вітчизняній економічній політицінеобхідно привести до спільного знаменникавикористання важелів грошово-кредитної політикиНБУ та податково-бюджетної політики Уряду длятого, щоб зробити ці два напрямкивзаємозгодженими у впливі на економічнийрозвиток країни. Детальніше принципи та механізмивзаємоузгодженого використання монетарних іфіскальних важелів економічної політики описанівище, у відповідному розділі книги. У контекстіодного з механізмів функції розподілу необхіднопідкреслити, що взаємоузгодженість монетарної іфіскальної політики не лише якісно здійснюєрозподільчу функцію, а й має мотивуючий вплив нафункції виробництва і продажу в економічнійсистемі країни. Адже, це взаємопов’язані івзаємозалежні функції.

316316

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . Роботу функції розподілу забезпечують

багато механізмів і сфер економічної діяльності. Цімеханізми знаходяться в зоні відповідальностірізних органів законодавчої і виконавчої гілоквлади, окрім того, що є сферами інтересів і/абодіяльності недержавного сектору. Це зумовлюєпотребу певної синхронізації роботи цих механізмів,а також їх системності, плановості,передбачуваності і надійності, та з мінімальнимиможливостями впливу мінливих політичних течій. –Така потреба викликана необхідністюконтрольованості процесів, що відбуваються уфункції розподілу.

Забезпечити синхронність і системністьроботи всіх складових механізмів функції розподілуможе певний єдиний надмеханізм, за допомогоюякого можна регулювати роботу в економіці всієїфункції розподілу.

Адже, необхідність системного впливу нароботу функції розподілу зі сторони держави єочевидною, з погляду на визначальність цієї функціїу можливостях держави виконувати свої прямі таопосередковані завдання.

Таким надмеханізмом регулювання функціїрозподілу в економічній системі України може статизапровадження законодавчо забезпеченого таінституційно врегульованого макроекономічногопринципу - «регуляторний формуляр». Він повиненпризвести до певної системності і стратегічності уздійсненні державою своїх розподільчих функцій.

«Регуляторний формуляр» повинен міститиконкретні формули (принципи і механізми)регулювання державою процесів розподілурезультатів роботи економіки, та його впливу на всісфери життєдіяльності країни – це системний

317317

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . формульний регулятор роботи функції розподілу векономічній системі країни.

Цей економіко-правовий документ маєпоєднувати в собі середньо- і довгостроковіпрограми забезпечення економічної безпекидержави, механізми розвитку фінансовогосередовища країни і його суб’єктів, розвитоксистеми оподаткування, принципи бюджетногорозподілу та міжбюджетних співвідношень, методи ізасади взаємоузгодженого використанняподатково-бюджетних і грошово-кредитнихінструментів економічної політики.

«Регуляторний формуляр», при умові йогодотримання, здатен максимально автоматизуватипланові і оперативні заходи цілісної стратегіїекономічної політики держави, мінімізувавши впливна неї політичних (політиканських) процесів.

Іншим важливим завданням«регуляторного формуляру» повинне статизаконодавче закріплення головнихсистемоформуючих параметрів національноїекономічної моделі, від яких залежить і якимивизначається тип економічної системи країни.

Отже, модель економічного підйомуУкраїни, яку я пропоную, включає необхіднімеханізми, які забезпечують ефективну роботутрьох основних функцій економічної системи –функції виробництва, функції продажу і функціїрозподілу.

У кожній із цих функцій Модель передбачаєключові заходи, які підсилюють роботу функційекономіки, систематизують її, і виводять на рівеньсучасних світових економічних відносин. – Ценагальна потреба для підвищення ефективностіекономічної системи України.

318318


Схема. Загальний алгоритм дійТрифункціональної Економічної Моделі України.

ФУНКЦІЯ

ВИРОБНИЦТВА

КОРПОРАТИЗАЦІЯ(вертикальна)

U-100

ФУНКЦІЯ

РОЗПОДІЛУ

ЕКОНОМІЧНИЙРОЗДІЛ

КОНСТИТУЦІЇ

ФУНКЦІЯ

ПРОДАЖУ

МАРКЕТИНГОВААТАКА

РИНОК

ДЕРЖАВА

319319

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . У функції виробництва - це проведення в

Україні корпоратизації, задля формування накожному із основних ринків товарів і послугнайефективнішої, за світовим досвідом, формивиробничо-збутових відносин – крупноїкорпоративної. Тобто формування біля 100 крупнихукраїнських корпорацій вертикального типу (U-100(Ukrainian-100)), які міститимуть необхідніпідприємства, що забезпечуватимуть всювертикаль науково-техніко-технологічного процесувиробництва і збуту готових споживчих товарів іпослуг.

У функції продажу - це здійсненнякомплексної і масштабної маркетингової атакибрендів українських корпорацій на внутрішньому і,поступово, на зовнішніх ринках задля відвоюванняпозицій вітчизняних виробників на українськомуринку та поступової експансії українських готовихспоживацьких товарів і послуг на зовнішні ринки. Атакож для формування і підтримуванняпривабливого інвестиційного і туристичного іміджуУкраїни як держави та українців як нації.

У функції розподілу - це запровадженнямеханізму синхронізації і систематизаціїрозподільчих функцій держави в їх основнихнапрямках: економічної безпеки країни, розвиткуфінансового середовища, оптимізації податковоїсистеми, раціоналізації бюджетного процесу,узгодженої фіскальної і монетарної політики –«регуляторного формуляру». Цей регуляторниймеханізм доцільно підкріпити у виглядізатвердженої конституційної норми – економічногорозділу Конституції України.

Модель економічного підйому держави є –це Трифункціональна Економічна Модель України.Справа за її сприйняттям та реалізацією.

320320


У відповідь на кризу

Технологія Антикризового БюджетуванняУкраїни

Економічна криза в Україні кінця 2008початку 2009 року, що виникла «неочікувано»внаслідок світової фінансової кризи, як скальпельхірурга, відкрила всі глибинні внутрішні економічніпроблеми держави.

Світова фінансова криза для українськоїекономіки - це не причина, а результуючаприхованої фінансової та глибокої економічноїкризи в державі, з усіма ознаками економічногокраху пострадянських методів проведенняекономічної політики пострадянськими політичнимичиновниками України.

В жодній країні Європи немає такої глибинипрояву економічної кризи, як в Україні: найвищийрівень інфляції, найбільша девальваціянаціональної валюти, найглибше зниження доходівнаселення, найгірше падіння промисловоговиробництва, найбільше зростання безробіття,найнижчий рівень соціального забезпечення… - всеце – результуюча найнеефективнішого проведенняподатково-бюджетної політики українськимиУрядами та грошово-кредитної політикиНаціональним Банком України.

Глибинні економічні проблеми в Україніпроростають ще з часів спотвореної функціональноі структурно, ресурсно необмежено-безвідповідальної, мілітаризованої, екстенсивної таірраціональної надполітизованої радянськоїекономічної системи, яка при безмежних ресурсахвідтворювала низький рівень розвитку

321321

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . продуктивних сил та дуже скромний рівень життянаселення. Це економіко-політичний спадок, якийлише комуністично заангажована людина можесприймати з вдячністю.

Проте, за майже два десятиліттяНезалежності українська економічна влада неспромоглася здійснити жодного суттєвого кроку внапрямку модернізації національної економікивідповідно до вимог сучасного глобалізованогосвіту та глобальної міжкорпоративної таміждержавної економічної конкуренції.

Принципи проведення економічної політикиза роки Незалежності в Україні нагадували ненауково-методологічний підхід і системнийпрогнозний розвиток, а принципи латанняекономічних дір та гасіння фінансових пожеж.

З цих причин, восени 2008 року Українавиявилась, серед європейських країн, найбільшвразливою і нестійкою до проявів світовогофінансового колапсу, який у нашій державі проявивсебе не лише як фінансова криза, а й як загальнаструктурно-функціональна економічна криза.

Тому, відповідаючи на прояви економічноїкризи, в Україні необхідно здійснити рядоперативно-тактичних кроків для стабілізаціїекономічного стану і забезпечення прогресивногоконкурентоспроможного розвитку національноїекономіки.

Пропоную - антикризові заходи мають нелише ліквідувати нагальні фінансові банківські табюджетні провали, а й повинні здійснити системнийфункціонально-структурний злам перспективрозвитку української економічної системи.

Антикризові заходи мають бути об’єднанієдиним підходом: по-перше, функціональних зміндіяльності господарюючих суб’єктів; по-друге,

322322

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . структурних перетворень на вимогу часу; по-третє,перспективними перевагами у глобальній світовійконкуренції.

Ці заходи потребують трирічної реалізації умежах так званої «Технології АнтикризовогоБюджетування України» (ТАБУ).

При цьому, слід зауважити, що будь-які дії,спрямовані на порятунок лише окремого сегментуекономічної системи (наприклад банківського), нелише не вирішують глибинних економічних проблемУкраїни, а й пролонгують регулярну повторюваністьекономічних зривів, без перспектив на стабільнеекономічне зростання. – Всі сектори економічноїсистеми країни є взаємозалежними і, призагальному критичному стані більшості секторів,оперативна допомога одному із секторів не змінюєзагального стану економічної системи.

Для підвищення ефективності економічноїсистеми необхідні функціонально-структурні змінивсієї системи, а не підтримка окремих суб’єктівгосподарського процесу, чи груп суб’єктів.

Тому, антикризові заходи повиннізабезпечити, з одного боку, оперативне реагуванняна фінансові зриви у банківському секторі та убюджетній сфері, а з іншого – спрямуватиекономічний розвиток держави у функціонально іструктурно перспективних напрямках, які б заклалифундамент конкурентних переваг в майбутньому.

До загальних системних антикризовихзаходів відношу наступні.І. Макроекономічна стабілізація ТехнологіїАнтикризового Бюджетування України:

А) зміцнення національної грошової одиниціГривні – через:

- повну заборону ведення банківськихоперацій в іноземних валютах (кредити, депозити,

323323

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . страхування…) на території України, – лише вГривні, - окрім зовнішньоекономічних операцій;

- повну заборону ведення господарсько-торгівельних розрахунків та операцій в іноземнихвалютах на території України, – лише в Гривні, -окрім зовнішньоекономічних операцій;

- закриття «обмінних пунктів», обмін валют -лише у відділеннях банків, аеропортах, вокзалах таготелях;

– активні своєчасні інтервенції НБУ навалютному ринку;

Б) стабілізація банківської системи – через:- державне управління проблемними банками

тимчасовими адміністраціями НБУ; - націоналізацію де-факто збанкрутілих

українських банків до державних Ощадбанку іУкрЕксімбанку;

– укрупнення недержавних середніх і малихукраїнських банків у 4-5 крупних;

В) оптимізація Державного бюджету – через:- скорочення витратної частини бюджету;- зниження податкового навантаження; – збільшення доходної частини завдяки

децентралізації Зведеного бюджету, розширенняподаткової бази від зниження норм оподаткуваннята залучення державних позик.

Г) утримання соціальних виплат - черезнеухильне дотримання соціальних статейДержавного і місцевих бюджетів.

Д) мінімізація безробіття - через державнерегулювання трудової міграції із проблемнихгалузей економіки у пріоритетні секториТехнологічного Антикризового Бюджету України.

324324

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . ІІ. Акумулювання Технологічного АнтикризовогоБюджету України:

А) виділення коштів із Державного бюджету -через виділення частини коштів із Спеціального таЗагального фондів Державного бюджету України на«проведення антикризових заходів».

Б) залучення зовнішніх і внутрішніх позик -через процедуру державних зовнішніх і внутрішніхпозик, та позик на перспективні інвестиційні проектипід державні гарантії.

В) формування «Антикризового ФондуОлігархів» - через політико-правове стимулюваннязалучення коштів українських мільярдерів імультимільйонерів на правах господарсько-правової співучасті у реалізації об’єктівТехнологічного Антикризового Бюджету України зодночасною суспільною легітимізацією «набутих»,за роки Незалежності, капіталів найбагатшимилюдьми України.

Г) товарно-кредитно-емісійна програма«Український товар – під низький кредитдержавного Ощадбанку – емісія НБУ на цейкредит під цей товар», тобто, за принципом«Товар – Кредит - Емісія» - програма, якадозволить: по-перше, оживити внутрішнєспоживання; по-друге, здійснювати необхідну емісіюгривні лише під конкретне товарне забезпечення;по-третє, значно стимулювати збут і виробництвовітчизняних виробників.

ІІІ. Розподіл Технологічного АнтикризовогоБюджету України за пріоритетними секторами іззабороною використання іноземних товарів і послуг при наявності вітчизняних:

А) аграрний сектор – не менше 50% ТАБУ, -як сектор, який виявився найбільш стійким у

325325

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . кризовий період, має найшвидшу економічнувіддачу і найвищу вітчизняну конкурентоздатністьна світовому ринку, та, водночас, потребує великоїкількості робочих рук у весняно-осінній період, якийбуде найкритичнішим у зростанні безробіття.

Б) будівельний сектор – 20 % ТАБУ, - яксектор (нежитлове, житлове, промисловебудівництво, автодорожне і залізнодорожнебудівництво…), що потребує великої кількостіробочих місць різної кваліфікації, - на 1 робочемісце забезпечує 7 робочих місць в інших галузях,має досить швидку економічну віддачу тазабезпечує виконання сучасних інфраструктурнихпотреб держави і виконання робіт з проведенняЄвро-2012 та, водночас, забезпечить замовленнядля проблемних металургійної, хімічної,машинобудівної, енергетичної та інших галузейнаціональної економіки.

В) машинобудівний сектор – 20% ТАБУ, - яксектор (приладо-, верстатобудування,кранобудування, тракторобудування,автомобілебудування, вагонобудування,суднобудування, літакобудування…), що портебуєекономічного порятунку, та, водночас, забезпечитьвиконання робіт для перших двох пріоритетнихсекторів, а також забезпечить замовлення дляпроблемних металургійної, хімічної, енергетичної,електротехнічної, електронної та інших галузейнаціональної економіки.

Г) інші сектори – 10 % ТАБУ, - ті сектори, якіабо є суміжними до пріоритетних, або забезпечуютьрозвиток інфраструктури та підвищення зайнятостів Україні.

Це необхідні антикризові заходи, які здатнівирішити і короткочасні завдання фінансовоїстабілізації, і, водночас, закласти перспективні

326326

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . функціональні і структурні механізми длянаціонального економічного прогресу.

З одного боку, криза значно підірвалаопори функціонування української економічноїсистеми, але з іншого – криза дала чітке розумінняпро моральну і фізичну зношеність цих опор інагальну потребу формування нових засадфункціонування економічної системи України – напринципах нового, модельного шляху економічногорозвитку держави.

Пропоную, в якості такого модельногошляху, - Трифункціональну Економічну МодельУкраїни.

327327


Післямова

Економіка України, як і будь-якої іншоїкраїни, повинна розвиватись за певною системою,логікою, причинно-наслідковою послідовністю,виходячи з наявних і потенційних економічнихресурсів країни, на базі наукових економічних знаньта з врахуванням досвіду і тенденцій сучасногосвітового економічного розвитку. Тобто,національна економіка має розвиватись за певноюмоделлю, яка відповідає цим критеріям. Модельекономічного розвитку країни, окрім цього, муситьзакладати механізми конкурентноспроможноїборотьби суб’єктів вітчизняної економіки не лишена внутрішньому ринку, а й на світових ринкахтоварів і послуг. Перехідний період «первинногонакопичення капіталу», бюджетного «дєрєбану»,принципу «латання дір» в українській економіцінадто затягнувся – час продуманих системнихзаходів проектування, налагодження роботи іпрогресу економічної системи країни. Відчутнихзмін ефективності роботи економічної системикраїни неможливо досягнути лише змінюючипріоритети бюджетних витрат, чи дисциплінуючипроцес сплати податків платниками, чизабезпечуючи стабільність національної грошовоїодиниці, чи виділяючи пільгові кредити на окремісоціальні або галузеві програми – це заходистабілізації і оптимізації, але не прогресу економіки.Економічний прогрес потребує не перестановкидоданків місцями, від чого, як відомо, сума всеодно не змінюється, а зміни самих доданків, тобтозміни якості самих складових економічногопроцесу. Це означає необхідність зміни елементів іпринципів їх взаємодії у кожній із функціональних

328328

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . складових економічної системи – виробничій,збутовій і розподільчій. Іншими словами, українськаекономічна система потребує виведення напринципово інший та якісно вищий рівень роботивсіх трьох функцій економіки – функціївиробництва, функції продажу і функції розподілу.Здійснення такого перетворення потребуєвиконання комплексу завдань економіко-управлінського, адміністративного, правового,організаційного і регуляторного характеру.

Для виходу економіки України, при сучаснійекономічній ситуації, із затяжного «перехідногоперіоду» та поступу до динамічного економічногозростання необхідним є виконання восьми умов-завдань:

1) відновлення та зміцнення економічноїбезпеки держави - вимагає зосередження уваги наліквідації першопричин загроз економічної безпекидержави, якими є не зовнішні фактори як похідні, авнутрішні як первинні. Виконання цих завданьнеможливе засобами лише податково-бюджетноїабо грошово-кредитної політики, а потребуєкомплексного поєднання їх важелів;

2) прискорення формування та розвиткуринкової інфраструктури, особливо фінансовихринків - є запорукою динамізації розвитку ринковихекономічних відносин, руху капіталу таінтенсифікації інвестиційної діяльності, що вимагаєвдосконалення законодавства, яке врегульовуєоперації на фінансових ринках, а також потребуєзначного уможливлення-розвитку кредитнихвідносин через їх податкову підтримку та бюджетнусистематизовану пріоритетність;

3) зміна підходів у проведенніподатково-бюджетної політики від фіскально-централізованого до стимулююче-самоврядного - є

329329

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . однією з найнагальніших потреб економічноїполітики як передумови створення сприятливогосередовища для стимулювання вітчизняноговиробництва та ефективного використанняфінансових ресурсів держави;

4) оптимізація грошово-кредитноїполітики від надмірної її жорсткості до адекватностізагальному стану економіки країни - є актуальноюпроблемою економічної політики, особливо внеобхідності наближення до реальності курсівобміну національної валюти та збалансуванняекспотртно-імпортних інтересів українськихпідприємств і держави в цілому;

5) взаємоузгоджене, однонаправленевикористання податково-бюджетних та грошово-кредитних інструментів економічної політики у їхтісному послідовному об’єктивному причинно-наслідковому взаємозв’язку - є принциповимпідходом при проведенні економічної політики якзапорука усунення негативних наслідківекономічного регулювання та форма забезпеченнядієвих механізмів стабільного економічногозростання – з цією метою створення і введення вдію надмеханізму здійснення планових таоперативних заходів державних розподільчихфункцій для систематизації головних завданьекономічної політики держави та мінімізації впливуна них політичних течій – запровадження«регуляторного формуляру»; продовженняреальних економічних реформ від лібералізації істабілізації до повторної стабілізації таінституалізації - є необхідною передумовоюлогічного завершення процесу трансформаціїекономічної системи України з командно-адміністративної на ринкову, і залежить відадекватних дій в сфері грошової і, особливо,

330330

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . кредитної політики, а також значної деформаціїзасад податкової політики і бюджетного розподілу,тобто має місце потреба зміни у підходахпроведення як податково-бюджетного, так ігрошово-кредитного напрямків економічної політикидержави, при їх взаємній узгодженості;

6) проведення корпоратизації якнеобхідної складової інституційних змін українськоїекономіки перехідного типу в умовахглобалізованих світових економічних відносин –для формування найбільш ефективних виробничо-збутових господарських форм виробництва готовихспоживацьких товарів – вертикальних корпорацій;

7) організація та проведеннякомплексної Національної Маркетингової Програмив стилі масованої «маркетингової атаки» дляторгових марок (брендів) українських корпораційспершу на вітчизняному ринку, а пізніше - наєвропейському і світовому ринках, а також дляреального формування і підтримування іміджуУкраїни у світі;

8) прийняття Економічної КонституціїУкраїни, або економічного розділу в загальнійКонституції України з конкретними 10-маекономічними цифровими параметрами податкової,бюджетної, грошової, кредитної системи держави,за межі яких не може виходити Уряд будь-якогополітичного забарвлення – з метою подальшогоунеможливлення впливу негативу політичноїборотьби на суто економічні процеси в країні та насталий і передбачуваний економічний розвиток.

Виконання цих завдань потребуєвикористання важелів податкового, бюджетного,грошового і кредитного характеру, при чому, вбільшості випадків у їх поєднанні, як в бажаному,так і в об’єктивно необхідному відношенні. А також

331331

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . системного модельного розвитку корпоративноїформи взаємодії підприємств однієї та спорідненихгалузей, при комплексному маркетинговомуобслуговуванні вітчизняних торгових марок.

Економічна політика, розділена заоб’єктовою функціональністю своїх інструментів наподатково-бюджетну та грошово-кредитну, неповинна розділятись за спрямованістю цілей. Віншому випадку, коли інструменти податково-бюджетної та грошово-кредитної політикивикористовуються з метою досягненняпротилежних економічних цілей, різновекторневтручання в економічні процеси призводить доруйнації всіх цілей.

Досвід проведення економічної політики вкраїнах розвинутої ринкової економіки, а такождосвід успішних економічних реформ в багатьохпостсоціалістичних країнах демонструє, щонайефективнішою економічна політика є тоді, колиїї податково-бюджетні та грошово-кредитні заходине стають у протиріччя один одному, а взаємнопідсилюються і узгоджуються.

Так, при контролі-приборканні інфляціїповинні застосовуватися не лише контроль загрошовою масою і валютним курсом, а й мінімізаціяабо й ліквідація дефіциту бюджету. Длястимулювання виробництва маютьзапроваджуватися і послаблення податковоготиску, і здешевлення кредитних ресурсів. Припроведенні політики галузевих пріоритетів доцільновикористовувати і відповідну бюджетну адресацію,галузеві податкові пільги і пільгове галузевекредитування.

Як показує теорія, існують об’єктивніпричинно-наслідкові зв’язки податкової, бюджетної,грошової та кредитної сфер економічної системи,

332332

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . зумовлені тісним зв’язком кількісного і вартісноговираження продуктів господарської діяльності тауніверсальністю-відокремленістю вартісногоеквіваленту – грошей. Даний зв'язок носитьдвосторонній характер, оскільки зміна чикількісного, чи вартісного вираження результатівгосподарської діяльності та їх розподілу викликаєзміну іншого вираження та зміну співвідношеньрозподілу, і навпаки.

Виходячи з цього, для ліквідаціїпершопричин неефективності економічної політикив Україні та стимулювання економічного розвиткусуб’єктів господарювання та держави в ціломудоцільним видається у проведенні економічноїполітики користуватись підходом, який базується навзаємоузгодженому, єдиноцілеспрямованомувикористанні інструментів основних напрямківмакрополітики – податково-бюджетного і грошово-кредитного. Для забезпечення дієвості механізмівреалізації такого підходу пропонується вживаннятаких заходів:

По-перше, необхідною є законодавча базадля нормативно-правового забезпечення цілісного івзаємоузгодженого проведення єдиноспрямованоїекономічної політики в її основних напрямках –податково-бюджетному та грошово-кредитному, щовимагає прийняття Верховною РадоюУкраїни відповідного закону про спільну розробку ізатвердження Урядом і Національним БанкомПрограми економічної діяльності на певнийфінансовий період, що гарантувало б взаємнуузгодженість основних параметрів економічноїполітики для досягнення єдиних економічних цілей.

По-друге, в процесі вживання заходів іззабезпечення економічної безпеки держави для їхрозробки та реалізації слід створити відповідний

333333

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . комітет з представників Уряду, НаціональногоБанку та Служби Безпеки України зповноваженнями і завданнями з комплексностірозгляду і вирішення проблем економічної безпекидержави засобами взаємоузгодженоговикористання податково-бюджетних та грошово-кредитних важелів.

По-третє, процедура розробки тапопереднього розгляду законопроектів, щостосуються макроекономічної політики, повинназдійснюватись змішаними групами з членівкомітетів Верховної Ради з податкового,бюджетного, грошового і кредитного регулювання,що унеможливлювало б неузгодженістьзаконодавчих полів для податково-бюджетного тагрошово-кредитного напрямків економічноїполітики.

По-четверте, досягнення певнихекономічних цілей можливе окремо взятими абоподатково-бюджетними або грошово-кредитнимиважелями, але лише в короткостроковому періоді, ав середньостроковому і довгостроковому, принеадекватності і неузгодженості обох груп важелів,- руйнуються будь-які попередні досягнення зподальшим погіршенням загальної економічноїситуації – розуміння цього законодавчою івиконавчою гілками влади та всіма ланкамивиконавчої влади є принципово необхідним.

По-п’яте, необхідним є створення спільноїузгоджувальної групи з повноважних представниківУряду і Національного Банку для здійсненнярегулярного моніторингу-аналізу впливувикористання тих чи інших важелів податково-бюджетної та грошово-кредитної політики назагальну економічну ситуацію, адекватністьнапрямку і ступеня вжитих інструментів один

334334

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . одному і загальній економічній ситуації, а такождоцільності дії важелів економічної політики, їхпараметрів, тривалості дії та характеристиккінцевих результатів їх використання.

Як підтверджує практика зарубіжних країн,використання податково-бюджетних та грошово-кредитних важелів економічної політики увзаємозв’язку та єдиній економічній спрямованостідає прискорені результати у досягненніпоставлених економічних цілей. Як свідчить гіркапрактика розвитку економіки незалежної України,причиною тривалого економічного спаду є не лишеневміле використання окремих інструментівекономічної політики (грошова маса,оподаткування, бюджетний розподіл), а й, навітьпри функціональній допустимості, невідповідне ірізноспрямоване використання податково-бюджетних та грошово-кредитних важелів.

Забезпечення загального економічногозростання в Україні вимагає сукупності податково-бюджетних та грошово-кредитних заходів,спрямованих на досягнення чітко визначенихекономічних цілей єдинообраного напрямку.Основною характеристикою економічної політикидержави повинна стати однонаправленість їїподатково-бюджетних та грошово-кредитнихважелів у векторі впливу на економіку. Якщодержава на певному періоді часу ставить завданнястимулювання економіки, то для досягнення цієїмети повинен використовуватись стимулюючийхарактер як податково-бюджетних важелів(зниження податкового тиску і збільшеннядержавних витрат), так і грошово-кредитнихважелів (збільшення грошової маси і зниженняпроценту), і навпаки при необхідності стримування

335335

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . економічного росту згідно циклічності економічногорозвитку.

І, безумовно, фактор, який не може бути неврахований в сучасному світі – міжнароднізагальноекономічні процеси.

Світова економіка кінця ХХ – початку ХХІстоліття найбільш яскраво характеризується однимпоняттям – інтеграція. Інтеграційні, тобтооб’єднувальні, процеси в міжнародному масштабіособливо активізувались після Другої Світовоївійни, яка стала поштовхом для зміни силовихметодів вирішення міждержавних суперечок наекономічні. Політичні наслідки війни породилипаралельний розвиток двох головних економічнихнапрямків – “соціалістичного” та “капіталістичного».Після політичного розпаду “соцтабору” почався іекономічний його розпад. Кожна із країн почалапроводити самостійну економічну політику.Практично всі соціалістичні країни обрали“капіталістичний” шлях свого розвитку, тобторинкову економічну модель. Безумовно, цеобов'язково призводить до необхідності інтеграції всвітову економіку. Так, світова економічнаінтеграція набрала єдиного глобального характеруза участю переважної більшості існуючих країнсвіту, за винятком воюючих країн та країн, щознаходяться під владою воєнних режимів. Глибокіінтеграційні процеси торкнулися всіх сферекономіки: в промисловості процес міжнародногоподілу праці викристалізувався майже доідеального, в сільському господарстві, крім цього,вдосконалюється система поділу ринків збуту,торгівля товарами і послугами зустрічає на своємушляху все менше перешкод, потоки капіталівмають як ніколи широкий вибір для інвестування ікредитування.

336336

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . На початку ХХІ століття можна говорити

про те, що у світовій економіці сформувалась певнасистема глобальної інтеграції, очевиднимипараметрами якої є:

- інтеграція праці, виробництва і збуту насвітовому господарському рівні у формітранснаціональних корпорацій таміжкорпоративних об’єднань;

- транснаціоналізація капіталів, їх вільних обігна всіх стадіях розвитку та у всіх його формах;

- інтернаціоналізація грошових відносин,злиття національних валют, створення спільнихвалют;

- зміцнення ролі міжнародних економічнихорганізацій і політичних інститутів;

- взаємопов'язаність між собою окремихдержав, груп держав, окремих регіонів у сферахвиробництва, торгівлі, фінансового, фондового,ресурсних ринків;

- злагоджена взаємодія міжнароднихекономічних організацій, держав у випадкахкризових ситуацій у певних регіонах, або галузяхсвітового господарства.

Саме з 90-х років спостерігається очевиднепідвищення ролі і значення міжнароднихміжкорпоративних і міждержавних зв'язків. Більшетого, можна говорити про те, що фаза світовоїінтернаціоналізації, для якої характерним був рістміжнародної економічної співпраці на мікро- імакрорівнях до рівня важливої складовоїкорпоративного і загальнодержавного прогресу,переростає сьогодні у фазу світової глобалізації,коли міжнародні економічні відносини набираютьвже вирішального значення для забезпеченняекономічного росту держав та їх національнихкомпаній. Безумовно, такий рівень

337337

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . взаємопроникнення економік різних країн, взагальному, є позитивним фактором, який здатенпевною мірою гарантувати довготривалістьекономічного розвитку, адже створює можливістьвідфільтровувати негативні моменти (слабкі місця)економік кожної країни та відбирати і ефективнорозвивати те найкраще і найпрогресивніше, що є векономічній моделі кожної країни.

Однак тенденції глобалізації світовоїекономіки, особливо фінансових ринків, мають інегативні сторони.

По-перше, “спільна хода” на шляхуекономічного розвитку дещо пригальмовує тідержави або окремі галузі економіки держав, якіздатні розвиватись швидше і ефективніше за інших,існуючі домовленості про ринки збуту, технології,технічні стандарти і норми не дозволяють“висуватись” (наприклад, декілька автомобільнихкомпаній вже сьогодні створили двигуни, яківитрачають пального у 1,7-2 рази менше, ніжіснуючі, але міжнародний “лобізм” нафтовихкорпорацій та держав, для яких нафтопродукти єосновним джерелом надходження коштів, недопускають впровадження цих двигунів,погрожуючи загальним пропорційним підняттям цінна нафтопродукти).

По-друге, глобалізація відносин суб'єктівсвітової економіки перетворює їхнювзаємопов’язаність у сприятливе поле для розвитку“ланцюгової реакції” у випадках виникненнякризової ситуації у будь-якого із суб'єктів. Останнє,без сумніву, є найболючішим і найслабшим місцему процесі світової економічної глобалізації.

Системне прогнозування розвитку подій наміжнародних фінансових ринках значно збільшуєможливості для мінімізації наслідків ймовірних криз,

338338

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . зривів, крахів і т.д. Україні як державі, якаорієнтується на інтеграцію у світову економіку,вкрай необхідно налагодити системнепрогнозування міжнародних фінансів. Але сьогоднінадзвичайно важливо вжити заходів із запобіганнявпливу міжнародних фінансових криз на економікуУкраїни. До таких заходів можна віднести:

1. Стабілізація внутрішньої економічноїситуації. Може бути досягнена лише відродженнямвласного виробництва товарів і послуг шляхомстворення сприятливих умов для розвиткупідприємництва - на сьогодні тут треба говоритипро зміну податкового законодавства, бюджетноїсистеми, відносин власності на провідніпідприємства України, землю, забезпеченнястабільності національної валюти та розвиткукредитних відносин.

2. Диференціація зовнішньоекономічнихвідносин. Об'єм зовнішніх відносин з однією (будь-якою) країною не повинен перевищувати 10-15%від загального об'єму. Зрозуміло, що такого рівнядиференційності і, відповідно, захищеності узовнішніх економічних відносинах досягти задекілька років неможливо. Але залежати на третинувід однієї країни у своєму зовнішньому товарообігує дуже небезпечно. Особливо, якщо ця країна,Російська Федерація, є дуже нестабільною якполітично, так і економічно. Завдання зі зменшеннязалежності України від РФ повинне стати одним ізнайголовніших для Уряду.

3. Переорієнтація високотехнічних таконкурентноспроможних галузей економіки тапідприємств України із нестабільних ринків СНД настабільніші та набагато розвинутіші іплатіжездатніші ринки Західної Європи, Північної іПівденної Америки, Східної Азії, Австралії.

339339

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . Зрозуміло, що для виконання цього завданняукраїнська продукція повинна не лише вирости уконкурентоспроможності, але й взагалі добитисядоступу до цих ринків. Тут необхідне “лобіювання”Міністерства закордонних справ та Міністерствазовнішньоекономічних відносин та стимулюючаподатково-бюджетна політика щодо виробниківвисокотехнологічної продукції.

4. Зменшення розмірів внутрішнього ізовнішнього державного боргу. Вимагає переглядуструктури бюджету та кредитної політики уряду.

5. Демонополізація економіки Українивимагає вольових рішень владних структур -скасування податкових пільг монопольнимвиробникам та податково-бюджетне і кредитнесприяння малим і середнім підприємствам.

Україна як суб'єкт світової економікизаявила про намір інтегруватися до неї, і вжесьогодні зробила досить немало в цьому напрямку:налагодила зовнішньоекономічні відносини збагатьма країнами світу, бере участь, в різнихстатусах, у найвпливовіших міжнароднихфінансових і торговельних організаціях таінститутах, розробляє і впроваджує міжнародніпроекти з виробництва та експлуатаціївисокотехнологічної техніки і т.п. Звичайно, насучасному етапі ще рано говорити про високийступінь інтегрованості економіки України у світовуекономіку, але вже сьогодні необхідно говорити іздійснювати аналіз того, як треба інтегруватись, зким і якими методами. Від цього залежитьуспішність входження до світового економічногоспівтовариства. Вже зараз треба акцентувати нанаступному:

- інтеграція не повинна відбуватись зарадисамої інтеграції, а лише виходячи з економічних

340340

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . інтересів України як держави в цілому та їїпідприємств зокрема;

- предметом зовнішньоекономічної співпрацімає бути рівноправне партнерство длязадоволення потреб споживачів шляхом створеннята розвитку виробничих потужностей, новихробочих місць, новітніх технологій для виробництватоварів і послуг із реальною перспективою(гарантією) виходу на зовнішні ринки збуту;

- партнерами на світовому ринку повинніобиратись суб'єкти, виходячи з таких вимог: а)стабільність фінансово-виробничих показників; б)світовий рівень найсучасніших технологій; в)перспектива довготривалого і прогнозованогопартнерства;

- пристосування до умов глобалізованоїсвітової економіки для української економіки можевідбутись лише через корпоратизацію вітчизнянихсуб’єктів економічної діяльності як єдину формуконкурентоспроможності зі світовими корпораціями,які задають умови розвитку сучасного світу.

Для вирішення поставлених проблемнеобхідним є комплексне використання важелівподатково-бюджетної та грошово-кредитноїполітики у їх взаємозв’язку та системнійпослідовності.

Кажучи образно, податково-бюджетна тагрошово-кредитна політика є своєрідними двомакрилами птаха економіки. Недієздатність будь-якого із крил, або їх неузгоджена, взаємозаперечнаробота може призводити лише до падіння. Якщо михочемо, щоб наша економіка була на висоті, тонеобхідною є взаємоузгоджена, синхронна,централізовано керована робота обох її крил вчітко визначеному напрямку руху.

341341

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . Комплекс економічних проблем, з якими

живе сучасна Україна, може мати вирішення лишечерез комплексний підхід до ефективностіфункціонування економічної системи країни.

Тому, питання підвищення ефективностіукраїнської економіки є питанням ефективностікомплексу взаємодії трьох функцій економічноїсистеми та ефективності кожної із цих функційзокрема.

Трифункціональна Економічна МодельУкраїни базується на запровадженні механізмівпідвищення ефективності роботи трьох головнихфункцій економічної системи – функціївиробництва, функції продажу і функції розподілу.Вона виходить з реалій та економічного потенціалуУкраїни, а також використовує переконливийпозитивний досвід світових економічних відносин.

Сприйняття, впровадження і дотримання,при проведенні вітчизняної державної економічноїполітики, Трифункціональної Економічної МоделіУкраїни дозволить забезпечити якісний і кількіснийпрорив національної економіки в когортунайрозвинутіших економік світу.

342342


Найважливіше

Найактуальніше питання сьогодення дляукраїнської держави - це перетворення політичногоутвердження в економічні результати. Відсутністьвідповідей на найнеобхідніші економічні потребигромадян України призводить до вимирання тапереселення нації. – Далі така ситуація не можепродовжуватись. Економічна ідея повинна замінитибезуспішні пошуки політичної ідеї. Для цьогорозвиток національної економіки, а значитьзростання добробуту українців, мусить статиголовною суттю діяльності української влади.

Котрий рік не знаємо, що робити з власноюекономікою: яку економічну модель формувати;куди прилаштувати підприємства-гіганти; як бути зенергозабезпеченням та наденергоємністю; щоробити із застарілими або непотрібнимитехнологіями; як відновити чи замінити старіекономічні зв’язки; з ким розвивати, а з кимзгортати зовнішньоекономічні відносини; чимутвердити довіру до національних грошей; якпобороти тотальні приховування доходів тане(до)сплату податків; хто заслуговує на бюджетніпріоритети; як підвищити продуктивність праці таефективність управління; де знаходяться ресурсидля економічного зростання; де, взагалі, вісьмеханізмів економічної системи країни?

Шукаючи відповідей, вже понад 20 роківкидаємось у крайнощі всіх типів: від економічногосоціалізму з “чєловєчєскім ліцом” до вільного ринкуамериканського зразка; від максимальногозбереження державної власності до тотальногороздержавлення; від безупинної роботи грошовоговерстату до жорсткого монетаризму; від бажання

343343

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . задовольнити всіх і заради цього залучати кошти насамовбивчих умовах до затягування профіцитногобюджетного поясу; від жорстокої податковоїполітики до списання боргів цілих галузей.

А чого варті пошуки можливостей засіятиукраїнський ґрунт «шведською», «німецькою»,«японською», «корейською», «американською»,«китайською» чи «польською» економічноюмоделлю або ж «раціональним їх поєднанням»?

Такі дії нагадують розгубленого в пустелі,що бігає між міражами (в даному випадку –економічними).

Але давайте схаменемось, прокинемось івідкриємо очі! Ми ж з вами не пустельний народ!Наша їжа - не змії з кактусами, і не консерви згамбургерами! Ми - носії не триструнної культури!

У нас багатотисячолітні письмо іастрономічні знання! Перші в Європі системи Правай Освіти, найстаріша національна грошоваодиниця! Нас не вчили будувати, ткати, оброблятиземлю, дерево і метал! Ми завжди давали собіраду, коли ніхто не втручався у наше господарство,поділ праці, внутрішню і зовнішню торгівлю, обіггрошей!

Поглянемо на наші економічні реалії не зпозиції жертви комуністичного ірраціональногомілітаризму, колективізації, націоналізації,гігантизму та екстенсивності розвитку, а з позиціїволодаря найкращих на континенті природних таземельних ресурсів, надвигідного географічногорозміщення, величезного науково-технологічногобагатства та невичерпного інтелектуального ідуховного потенціалу.

Якщо ж ми озирнемось на свою українську- руську - трипільську історію та культуру, то легкозрозуміємо – наші сучасні економічні (як і

344344

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . національні) проблеми є не відображенням нашоїслабкості, а підтвердженням неприйнятності длянашого народу тієї псевдоісторії, псевдокультури,псевдоправа і псевдоекономіки, які в різні часинав’язувались і нав’язуються нам як зі Сходу, так і зЗаходу з єдиною метою – заволодіти нашимрозумом, руками та землею.

На жаль, це не фобія, а правда життя,підтверджена тисячами років історії. Час, нарешті,винести з неї національні егоїстичні уроки!

Національний егоїзм мусить стати основоюнашого життя, всіх видів діяльності, в тому числіекономічної. Не розумно говорити, що економіка немає до цього відношення, що, нібито, вона незалежить від кольору шкіри, віку, національності.

Так, закони економіки єдині, як законифізики, хімії чи біології, але на відміну від згаданихнаук, законами економіки можна маніпулювати,використовувати вибірково, дозовано,комбінаційно, обмежувати або стимулювати їхпрояви, та, врешті, при потребі штучно створюватидеякі економічні правила гри.

Тут якраз і повинен проявлятисьнаціональний егоїзм. Необхідність його в економіцітака ж, як і в культурі, мистецтві, освіті, спорті.

На нашому чорноземі проросте лише“українська” економічна модель, своя рідназрозуміла і прийнятна для нашого народу та нашихумов.

Національний егоїзм в економіці повиненпроявлятись у трьох напрямках:

- врахування національної автентичності пристворенні економічної системи;

- неухильне дотримання та захистнаціональних економічних інтересів;

345345

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . - використання національного досвіду

управління господарством.В чому секрет японського, шведського,

німецького, корейського, певною мірою китайськогоекономічного “дива”? В ринковій економіці? Ні, -ринкових економік у світі декілька десятків. Вбагатовіковому стабільному накопичувальномуекономічному розвиткові? Ні, згадані країни подекілька разів на кожні з останніх столітьпіддавались військовій, територіальній, культурній,духовній руйнації. В нещадній експлуатаціїчисленних колонізованих народів? Ні, - згаданимдержавам це вже давно невідомо. Може в якійсьспеціально придуманій економічній моделі, продуктіштучного інтелекту? Якраз навпаки, – економічнімоделі даних держав сформовані, виходячи зприродних об’єктивних особливостей національних:1) менталітету; 2) природонаділеного багатства; 3)оточуючого геополітекономічного сусідства.

Основними і визначальними економічнимифакторами, які формують умови життя-буттянароду є:

- етногенезно-культурно-історичносформований менталітет;

- склад, величина і характеристики наземно-підземного багатства території проживання народу;

- склад, кількість і рівень розвитку оточуючихйого сусідніх народів.

Ці три базові економічні фактори диктуютькожному народові його військові, політичні ікультурні пріоритети, а найбільше – спосіб веденнягосподарства – економіку.

Кожен із трьох факторів формує основніскладові елементи економічного процесу:природонаділеність – ЩО виробляти, менталітет –

346346

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . ЯК виробляти, геосусідство – ЧИМ, З КИМ, ЯКОБМІНЮВАТИСЬ виробленим.

Засадничим є те, що народ не здатний, завеликим рахунком, змінити жодної із триосновнихекономічних факторів свого буття – їх він отримує,як кажуть, “від бога”. Все, що можна змінювати –ефективність використання кожного фактору векономічних інтересах народу.

Саме ефективність використання факторіву їх комбінаторному поєднанні, а не їх первісніякісні параметри, визначає рівень економічногорозвитку народу.

Згадаймо триосновні факторивищезгаданих економічно успішних країн.

Німеччина: природонаділеність – якість іродючість землі є достатніми длясамозабезпечення, а багатство кориснимикопалинами середнє; менталітет – високапрацездатність, виконавська дисципліна,наполегливість, в цілому – трудоголіки;геосусідство – численне, всі оточуючі сусіди,сухопутні і морські, є високо розвинутимикультурними народами. Враховуючи особливостіменталітету та види природоресурсних обмежень,Німеччина зробила ставку на техніку-механіку,електротехніку, хімію, традиціоналізм в сільськомугосподарстві, а, враховуючи надзвичайносприятливе оточуюче середовище, у своїхконтактах задовольняється, здебільшого,активними зовнішньоекономічними зв’язками зісвоїми геосусідами і через них просувається далівід своєї базової “території інтересів”.

Швеція: природонаділеність – обмежуєтьсяволодінням декількома видами природних ресурсів(ліс та деякі руди) та незначнимисільськогосподарськими можливостями, але через

347347

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . незначну величину населення спроможна на 90%задовольняти свої потреби у продуктах харчування;менталітет – працездатність нижча німецької, привисокій схильності до мистецької творчості таавангардизму; геосусідство – лише два сухопутнісусіди, але вони, як і морські сусіди є розвиненими івисококультурними країнами. Враховуючи реаліїприродного багатства, основними галузями ємашинобудування (наявність руд) тадеревообробна і целюлозно-паперовапромисловість. Особливості менталітетувідображенні у всебічній увазі та сприянні культуріта шоу-бізнесу, які є значною статтею доходів таекспорту країни (наприклад, податкові надходженнявід групи АВВА в часи її популярності були вищимиза надходження від автомобільного гіганту VOLVO);традиції шоу-бізнесу стабільно продовжуютьсяшведськими світовими суперзірками “Europa”,“Roxete”, ”Army of lovers”, Dr. Alban, “Ace of Base”,“Vacuum” та ін., які приносять значні фінансовіпотоки в країну), а також у соціальнійспрямованості економічної політики призабезпеченні функціонування економікип’ятнадцятьма промислово-фінансовими “сім’ями”.В зовнішньоекономічній діяльності, відповідно доприродоресурсних, ментальних та геосусідськихособливостей, проводиться целюлозно-паперова,деревообробна, машинобудівна та шоу-бізнесоваекспансія на світові ринки далеко за межіоточуючих територій.

Японія: природонаділеність – дуже скромнаі змушує імпортувати 80% сировини іенергоресурсів та 30% потрібних продуктівхарчування; менталітет – велика самовіддача ідотошність в роботі в кращих національнихкультурних традиціях; геосусідство – несприятливе:

348348

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . чотири морські відносно близькі сусіди, з яких лишеодин є розвиненою країною (Південна Корея) і тривисокомілітаризовані (Росія, Китай, КНДР).Виходячи з несприятливих природоресурсних ігеосусідських реалій в економіці країни, післяДругої Світової Війни було обрано курс навиробництво низькоресурсної продукції електронікиі робототехніки, а острівне розміщення буловикористано для широкого розвитку риболовлі ісуднобудування, в якому, як і в машинобудуванні,завдяки масовому впровадженні електронних іробототехнічних технологій було досягнуто високоїпродуктивності праці і низької собівартості, щодозволило національним виробникам проводитиглобальну світову експансію власної продукціїчотирьох провідних галузей: суднобудування,машинобудування, електроніка, рибна продукція.При цьому, ключову роль в галопуючому розвиткуекономіки відіграє система управління, побудованана традиціях національної культури відносин міжлюдьми, старшинної ієрархії та міжкорпоративнихстосунків. Економічна система Японії є взірцеммаксимально ефективного використаннянайкращих якостей національного менталітету,наявних природоресурсних можливостей ігеосусідських особливостей.

Китай: природонаділеність – родючість ікількість придатної землі достатня длясамозабезпечення продуктами харчуваннявеличезного населення країни, а поклади багатьохкорисних копалин є надмірними і використовуютьсяв експорті; менталітет – найчисельніша в світі,древня і висококультурна нація виробила протягомтисячоліть усталену світоглядну систему, якахарактеризується, в політекономічному аспекті,родинно-старшинно-класовою ієрархією влади,

349349

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . майнових і територіальних прав; з цих причин вКитаї прижилися і наразі найдовше зберігаютьсяідеї комуністичного устрою, що є прихованоюформою саме такого світогляду; геосусідство –понад десяток сухопутних та декілька морськихсусідів, при чому всі вони, крім двох морських(Японія, Південна Корея), є низько розвиненимикраїнами. Величезні природні та трудові ресурси недають адекватної економічної віддачі в межахортодоксальної комуністичної політичної доктрини.Усвідомивши це, керівництво Китаю займаєтьсяпристосуванням ефективної для китайськогосвітогляду політичної доктрини комунізму донайефективнішої на сьогодні економічної доктриниринкової економіки. Економічна політикапроводиться за моделлю почергових галузевихпріоритетів, де найважливіші і найперспективнішігалузі (сільське господарство, легка промисловість,побутова електроніка) висуваються у локомотивекономічного потягу країни, який повиненпідтягувати інші галузі економіки. На сьогоднішнійдень можна говорити, що Китаю досить вміловдається пристосувати особливості національногосвітогляду та культури до ефективної системиекономічної діяльності.

Наведений досвід економічно розвиненихта стрімко прогресуючих країн говорить про те, щодієвими і найефективнішими є ті моделіекономічного розвитку, які побудовані на основі, ане всупереч, наявних параметрів національнихприродонаділеності, менталітету, навколишньогогеосусідства.

Ключовим при цьому виявляється факторнаціонального менталітету, який є головнимформуючим матеріалом для створення

350350

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . національної самоідентичності, націоформуваннята утворення і розвитку національної держави.

Саме менталітет народу повинен бутистрижнем економічної системи держави цьогонароду, оскільки в ньому відображені національнікультура, традиції і досвід господарювання вумовах власних природних багатств та оточуючогосусідського господарсько-торгівельногосередовища. Що не кажи, а на землі і в хатінайкраще господарюють їх споконвічні володарі завласноруч і власнорозсуд сформованими“правилами гри”, при чому на всіх рівнях:особистому - домашніх господарств; організацій іпідприємств; та на рівні влади.

Для України питання економічноїсамоідентифікації - це ще й питання політичної,культурної, історичної самоідентифікації інаціонального утвердження.

351351

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . Для заміток

352352


ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція (Основний Закон) України.2. Закон України “Про банки і банківськудіяльність”.3. Закон України “Про бюджетну систему України”.4. Закон України “Про господарські товариства”.5. Закон України “Про обмеження монополізму танедопущення недобросовісної конкуренції упідприємницькій діяльності”.6. Закон України “Про оподаткування доходівпідприємств і організацій”.7. Закон України “Про підприємництво”.8. Закон України “Про підприємства в Україні”.9. Закон України “Про систему оподаткування”.10. Закон України “Про товарну біржу”.11. Закон України “Про ціни і ціноутворення”.12. Закон України “Про цінні папери і фондовубіржу”.13. Закон України «Про Державний бюджетУкраїни» на 1992-2010 роки.14. Бюджетний кодекс України.15. Податковий Кодекс України, проект КабінетуМіністрів України, прийнятий у першому читанніВерховною Радою України від 13.07.2000.16. Послання Президента України до ВерховноїРади України 6 березня 2001 р. “Підсумкисоціально-економічного розвитку України у 2000 р.та завдання на 2001 р.”. – WEB сторінкаПрезидента України.17. Постанова КМУ "Про підсумки виконання ДБУза 1991 рік та завдання щодо забезпеченнявиконання ДБУ на 1998 рік" від 6 березня 1998 р.18. Іванов В.М. Бюджетна система. - К.: МАУП,1999.

353353

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . 19. Азаров В., Турченко М. Основні напрямиреформування державного підприємства //Економіка України. – 1995. - №2. – С.59-63.20. Ананьїн В.О., Ковальчук С.С. Концептуальніоснови економічної безпеки сучасної держави //Економіка і управління. - 1999. - №4.21. Андрусов А.М. Бухгалтерский учет и отчетностьв банке: практическое руководство с документами икомментариями. – М.: АО «Менател-информ»,1994.22. Анри Кульман.: Экономические механизмы. –М.:Прогресс -Универс, 1993.23. Ассонов Г.Ф., Хуторненко С.А., Шаблий Е.И.Особенности экономической культуры в США,Японии и странах Западной Европы. – К.: УкрНТИ,1992.24. Афонін А.С. Здолання ринковогофундаменталізму як передумова переходу достимулюючої системи оподаткування. – Податковийкодекс України й стимулювання вільнихпідприємців. - К.: ЄУФІМБ, 2000.25. Балансовий звіт.BankExec International. KPMGPeat Marwick. Policy Economic Group. Лютий, 21-25,1994. К., 1994.26. Бальцерович Л. Социализм, капитализм,трансформация: очерки.–М.:Наука, 1999.27. Бальцерович Л. Свобода і розвиток: економіявільного ринку. – Львів, 2000.28. Башмакова Т.А. Западноевропейскаяинтеграция: финансовый аспект. – М.: Финансы истатистика, 1998.29. Башнянин Г.: Чому не йдуть реформи? // РІЧ:економіка і культура. - 2000. - №1.30. Безналичные расчеты и кредит. / Под ред.Тимохина Н.П. – М.: Финансы и статистика, 1987.

354354

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . 31. Бендерський Ю. Реалії світогосподарськихпроцесів і місце в них України // Економіка України.- 2000. - №1.32. Бланкарт Шарль. Державні фінанси в умовахдемократії. – К.: Либідь, 2000.33. Бланкарт Шарль. Державні фінанси в умовахдемократії / За ред. В.М.Федосова. – К.: Либідь,2000.34. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки. – К.:Либідь, 1995.35. Богиня Д., Волинський Г. До питання щодорізних варіантів ринкових реформ // ЕкономікаУкраїни. – 1994. - №3. – С. 29-34.36. Бондаренко А.Ф., Головко Г.М., Алибекова Б.Ш.,Мищенко В.И. Основы маркетинга / Под ред.В.И.Мищенко. – Сумы: Слобожанщина, 1995.37. Боринець С.Я.: Міжнародні валютно-фінансовівідносини. - К.: "Знання", 1999.38. Брагинский С.В. Кредитно-денежная политика вЯпонии. – М.: Финансы и статистика, 1989.39. Браунинг П. Современные экономическиетеории. – М.: Экономика, 1986.40. Бровкова Е.Г., Продиус И.П.: Финансово-кредитная система государства. – К.: Сирин, 1997.41. Брусиловская Н.А. Роль кредита винтенсификации общественного производства. –М.: Наука, 1986.42. Бугулов В.М., Бугулова Т.В. Національний банкта його операції. – К.: МАУП, 1997.43. Буренин А.Н. Рынки производных финансовыхинструментов. - М.: ИНФРА-М, 1996.44. Вавилов Ю.Я. Государственный кредит:прошлое и настоящее. – М.: Финансы и статистика,1992.

355355

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . 45. Варналій З.С. Тіньова економіка: сутність,причини, можливості легалізації // Економіка іуправління. - 1999. - №3.46. Василик О.Д. Державні фінанси України. - К.:Вища школа, 1997.47. Василик О.Д. Теорія фінансів. - К.: НІОС. – 2000.48. Василик О.Д. Фінанси в економічній системідержави // Фінанси України. -2000. - №1.49. Васильев Г.И. Кредитованиевнешнеэкономической деятельности в новыхусловиях хозяйствования. – М.: Финансы, 1990.50. Вдовиченко М.І. Податкове регулювання: досвідСША і його використання в умовах України //Фінанси України. - 2000. - №3.51. Воронкова О.М. Трансформація системиоподаткування в Україні //Фінанси України. - 2000. -№1.52. Гаврилишин Богдан. До ефективних суспільств:Дороговкази в майбутнє: доп. Римському Клубові /Вид. 3-тє, доп. – К.: Унів. Вид-во ПУЛЬСАРИ, 2009.– 248 с.53. Галиця І. Деякі аспекти економічної політики насучасному етапі //Економіка України. - 2000. - №4.54. Гальчинський А. Теорія грошей. – К.: Основи. –1998.55. Гальчинський А.С. Сучасна валютна система. –К.: Либра, 1993.56. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічноїтеорії. - К.: Вища школа, 1995.57. Гальчинський А.С. Україна – на перехрестігеополітичних інтересів // К.: Знання України, 2002.58. Геєць В. Соціогуманітарні складові перспективпереходу до соціально-орієнтованої економіки вУкраїні // Економіка України. - 2000. - №1.59. Гнатишак М. Державні гроші України 1917-1920років. – Клівленд, Огайо, 1973.

356356

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . 60. Гончарова Н. Державне регулювання економіки:індикативне планування у Франції // Економіка,фінанси, право. - 1999. - №12.61. Государственные финансы / Под ред. ФедосоваВ.М. – К.: Лыбидь, 1991.62. Григор’єв О.С. Шляхи переходу до ринку //Економіка і управління. - 2001.- №2.63. Грищенко О. Гроші та грошово-кредитнаполітика. – К.: Основи, 1997.64. Данилишин Б.М. Передумови та перспективисталого економічного розвитку України. –Поглиблення ринкових реформ та стратегіяекономічного розвитку України до 2010 року /Матеріали НК - К.: УкрІНТЕІ, 2001.65. Дем’яненко С. До стратегії і тактикиекономічного реформування //Економіка України. -2000. - №1.66. Деньги, кредит, банки. / Под ред. КравцовойГ.И. – Минск: Меркаванне, 1994.67. Дж.Одлінг-Смі, Р.Рооден. Зростання в Україні –уроки інших країн із перехідною економікою. –Україна на роздоріжжі - К.: ТРАНСФОРМ, «Фенікс»,1998.68. Дзюблюк О. Деякі аспекти грошово-кредитногорегулювання економіки //Економіка України. - 2000.- №4.69. Долан Э.Д. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. – М.: Бизнес, 1994.70. Драчук Ю.В. Формування попиту на гроші вумовах перехідної економіки //Фінанси України. -1999. - №9.71. Економіка України: підсумки перетворень таперспективи зростання / За ред. Гейця В.М. – Х.:Форт, 2000.

357357

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . 72. Ермошенко Н.Н. Антимонопольноезаконодательство и конкуренция. – К.: УкрНИИНТИ,1991.73. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Дяконова І.І. Бюджет іфінансова політика України – К.: Науковадумка,1997.74. Єщенко П.С., Бірюков О.А. Державнерегулювання в трансформаційному суспільстві //Економіка і управління. - 2001. - №2.75. Завгородня О.О., Тарасевич В.М. Фіскальніресурси держави та їх роль в активізаціїінвестиційних процесів // Фінанси України. - 2000. -№3.76. Задоя А.О. Фондовий ринок як засіб мобілізаціїінвестиційних ресурсів. Поглиблення ринковихреформ та стратегія економічного розвитку Українидо 2010 року / Матеріали НК. – К.: УкрІНТЕІ, 2001.77. Злупко Степан. Наукові діалоги // Львів: Тріадаплюс. – 2005.78. Карлін М.І. Теоретичні аспекти стимулюванняпраці в умовах фінансової нестабільності // ФінансиУкраїни. - 2000. - №2.79. Кваснюк Б.Є. Інституційні засади політикиекономічного зростання //Економіка і управління. -2001. - №1.80. Клименко Т. Кредитна діяльність банківУкраїни // Економіка України. - 2000. - №3.81. Климко Г.Н., Новак А.Я. Багатовекторністьнапрямків стимулюючої ролі податкової системидержави. – Податковий кодекс України йстимулювання вільних підприємців: концепції,програми, технології / Матеріали ВНПК, 10-11берез. 2000. – К.: ЄУФІМБ.82. Клодт Хеннінг. Нова економіка: форми вияву,причини і наслідки. – К.: «Таксон», 2006. – 306 с.

358358

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . 83. Ковальчук Т.Т., Коваль М.М. Ліквідністькомерційних банків. – К.: Знання, 1996.84. Кокощинскі Р. Грошово-кредитна політика таполітика валютного курсу під час періодутрансформації: досвід та рекомендації. – Українана шляху до Європи. - К.: ТРАНСФОРМ, «Фенікс»,2001.85. Комаринський Я., Яремчук І. Фінансово-інвестиційний аналіз. - К.: УЕ ім. М.П.Бажана, 1996.86. Кононенко Ю.С. Закон України: Податковийкодекс: Проект. – К, 2000.87. Коропецький І.-С. Економічні праці. Збірниквибраних статей. – К: Смолоскип, 1998.88. Костіна Н.І. та ін. Фінанси: система моделей іпрогнозів. – К.: Четверта хвиля, 1998.89. Костіна Н.І., Марахов К.С. Проблемиформування фондового ринку в Україні // ФінансиУкраїни. - 2000.- №2.90. Котлер Ф. Основы маркетинга. – М.: Прогресс,1990.91. Кравченко В.І. Грошова реформа в Україні іособливості становлення національної грошовоїсистеми / Матеріали НПК в НДФІ, 23-24 травня1996.92. Кравченко В.І. Фінанси місцевих органів владиУкраїни: Основи теорії та практики. – К.: НДФІ,1997.93. Красавина Л.Н. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения. – М.:Финансы и статистика, 1994.94. Кургінян А. Проблеми регулюваннявнутрішнього валютного ринку України // Економіка,фінанси, право. - 1999. - №9.95. Леоненко П.М., Бодров В.Г., Кредисов А.І.Соціальне ринкове господарство. – К.: Либідь,1995.

359359

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . 96. Леоненко П.М. Порівняльний аналіз системнихекономічних трансформацій // Економіка іуправління. - 2001. - №2.97. Лисенков Ю.М., Костинський О.В., Величко Ю.В.Ринок цінних паперів: забезпечення діяльностікомерційного банку. Практичний посібник. – К.:ІНТЕЛ, 1993.98. Литвиненко Т.М. Економічна культурафондового ринку - запорука успішногореформування економіки // Фінанси України. - 2000.- №2.99. Лукінов І.І. Методи і засоби державногорегулювання економіки перехідного періоду. –Поглиблення ринкових реформ та стратегіяекономічного розвитку України до 2010 року /Матеріали НК.–К.:УкрІНТЕІ, 2001.100. Лютий І.О. Грошово-кредитна політика вумовах перехідної економіки: Монографія.- К.:Атіка, 1999.101. Ляшенко Ю.І. Податкова діяльність державив умовах ринкової трансформації економіки //Фінанси України. - 1999. - №12.102. Макконел К.Р., Брю Ст. Экономикс. – М.:Республика, 1992.103. Малашонок Б., Володимирський Г.Податкова терапія економічної кризи. – К., ЄУФІМБ,2001.104. Малий І.Й. Довгострокове кредитування:проблеми та перспективи / Наукові праці НДФІ,випуск 10-11, 2000.105. Мандибура В.О. «Тіньова» економікаУкраїни… - К. Парламентське видавництво. – 1998.106. Матеріали семінару по операціях зіноземною валютою. Fundamentals of Credit. KPMGPeat Marwick. Policy Economic Group. 18-22 квітня1994. К., 1994.

360360

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . 107. Международные финансовые рынки / Сост.П.Н.Тесля. Новосибирск, "ЭКОР", 1995.108. Мельник М. Українські проблеми. – К.:Смолоскип, 1999.109. Мельник С., Криниця С. Про формуваннямісцевих бюджетів //Економіка України. - 2000. -№1.110. Мельничук С.І.: Державному бюджету -економічне обгрунтування //Фінанси України. - 1999.- №11. 111. Мескон М.Х, М.Альберт, Ф.Ходуори. Основыменеджмента. – М.:Дело, 1992.112. Миркин Я.М.: Ценные бумаги и фондовыйрынок. - М.: Перспектива, 1995.113. Міжнародні валютно-кредитні відносини / Заред. А.С.Філіпенка. - К.: Либідь, 1997.114. Налоги в развитых капиталистическихстранах: теория, практика, проблемы. – М.:НИФИ,1990.115. Нікбахт Е., Гроппелі А. Фінанси.– К.:Основи,1993.116. Новак А., Бокова Л., Міліневський Д.:Податкова система як база розвиткупідприємства. / Науковий вісник ІМЕ, Ів.-Франківськ.- 2000. -№1.117. Новак А.Я. Податкова політика як регуляторіноземних інвестицій. – Зовнішньоекономічнаполітика України… /Матеріали ІІІ НПК УАЗТ, 26травня 2000.118. Новак А.Я. Взаємозалежність моделіекономічного розвитку і податкової політики вУкраїні. – Проблеми фінансової політики вУкраїні /Матеріали НПК, НДФІ, 6-7 квітня 2000.119. Нортон Л. Стюбен. Фундаментальні аспектиефективної податкової системи // Економіка,фінанси, право. - 2000. - №2.

361361

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . 120. Опарін В.М. Фінанси. – К.: КНЕУ, 1999.121. Основи економічної теорії / За ред.С.В.Мочерного – Тернопіль: Тарнекс-Світ, 1993.122. Основи економічної теорії: політекономічнийаспект / За ред. Г.Н.Климко.- К.: Знання, 2001.123. Основи економічної теорії: політекономічнийаспект / За ред. Г.Н.Климко.- К.: Знання, 1997.124. Павловський М. Світ і Україна на порозітретього тисячоліття – шляхи розвитку // Економіка,фінанси, право. - 1999. - №12.125. Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави. –К.: «НІОС», 1997.126. Паламарчук В., Мискевич С. Деякіметодологічні засади аналізу перехідної економікиУкраїни / Науковий вісник ІМЕ. Ів.-Франківськ. -2000. - №1.127. Пашута М.Т., Калина А.В. Прогнозування тамакроекономічне планування. - К.: МАУП, 1998.128. Пебро М. Меджународные экономические,валютные и финансовые отношения. – М.:Прогресс-Универс, 1994.129. Пинзеник В.М. Коні не винні, або Реформичи їх імітація. – К.: «Академія», 1998.130. Поддерьогін А.М, Наумова Л.Ю. Деякіпитання фінансової стабілізації в Україні // ФінансиУкраїни. - 1999. - №12.131. Проблеми впровадження національноївалюти в країнах Центральної та Східної Європи –практичні аспекти. Збірник матеріалів міжнародноїконференції. Комісія Верховної Ради України зпитань економічної реформи, Національний банкУкраїни, Економічна служба Президента. – К.:Інтелсфера, 1992.132. Проблеми реформування податковоїсистеми в Україні / Матеріали НК. Круглий стіл,UEPLAC, квітень, 2000.

362362

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . 133. Протас В.Ф. Макроэкономика: структурно-логические схемы. – М.: Банки и биржы, ЮНИТИ,1997.134. Протас В.Ф. Макроекономика: структурно-логические схемы. – М.: ЮНИТИ, 1997.135. Рапопорт В.Ш. Системная модельуправления инфляцией. – К. Скарбница, 1994.136. Рогач О., Шнирков О. Країни, щорозвиваються, і транснаціоналізація світовоїекономіки. – К.:РВЦ «Київський університет», 1998.137. Родионов С.С. Денежно-кредитноерегулирование экономики. – М.: Финансы истатистика, 1991.138. Родіонова І. Гальмування об'єктивнихперетворень – причина спотворень економічногорозвитку // Економічний часопис. - 1999. - №6.139. Розпутенко І.В. Управління державнимивидатками в перехідних економіках. – К.: Основи,1993.140. Розпутенко І.В. Державні видатки вперехідних економіках. – К.: УАДУ. – 1998.141. Рынок ценных бумаг и его финансовыеинституты / Под ред. В.С.Торкановского. - СПб.:"Комплект", 1994.142. Рябошлик В. Якою має бути економічнаполітика у період рецесії? //Економічний часопис. -1999. - №10.143. Савлук М.І., Сивульський М.І, Зулаєва К.Г.та ін. Гроші та кредит. – К.: Либідь, 1992.144. Сало І.В. Фінансово-кредитна системаУкраїни та перспективи її розвитку. – К.: Науковадумка, 1995.145. Сизоненко В.О. Підприємницька модельуправління – чинник конкурентноспроможностіреструктуризованого підприємства // Економіка іуправління. - 2001. - №1.

363363

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . 146. Симоненко В. Удосконалення фінансово-економічної бази бюджетів України // ЕкономікаУкраїни. - 2000. - №3.147. Соколовська А.М. Податкова системаУкраїни: теорія та практика становлення. - К.: НДФІ,2001.148. Соскін О. Якою має бути економічнаполітика у період рецесії? //Економічний часопис. -1999. - №10.149. Стельмах В.С., Єпіфанов А.О., ГребеникН.І., Міщенко В.І. Грошово-кредитна політика вУкраїні. – К.: Знання, 2000.150. Стефанюк І. Формування системифінансового контролю // Економіка, фінанси, право.- 1999. - №12.151. Стігліц Джозеф. Глобалізація та її тягар.- К.:«КМ Академія», 2003. – 252 с.152. Суторміна В.М., Федосов В.М., АндрущенкоВ.Л. Держава, податки, бізнес (із світового досвідуфіскального регулювання ринкової економіки). – К.:Либідь, 1992.153. Суторміна В.М., Федосов В.М., РязановаН.С. Фінанси зарубіжних корпорацій. – К.: Либідь,1991.154. Тенденції української економіки.: TACIS,UEPLAG, лютий, березень, 2001. - С.24, 46.155. Теория переходной экономики / Под ред.Е.В.Красниковой. – М.: ТЕИС, 1998.156. Тимошенко И.И. Макроэкономика. – К.:УФИМБ, 1995.157. Тіссен У. Фіскальний федералізм узахідноєвропейських та інших країнах. - К.:ТРАНСФОРМ, «Фенікс», 2001.158. Траверсе О.О. Встановлення валютногокурсу національної грошової одиниці // ФінансиУкраїни. - 1999. - №9.

364364

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . 159. Україна у цифрах у 2000 -2005р.р.: Короткийстатистичний довідник. / Держкомстат України. - К.:Техніка.160. Україна у цифрах у 2006 році. Державнийкомітет статистики України / Статистичнийдовідник. – К.: Консультант. 2007 р.161. Ф.Мьоллерс. Розвиток українськогофінансового сектору: пропозиції щодореформування банківської та пенсійної системи іринку цінних паперів. – Україна на роздоріжжі. - К.:ТРАНСФОРМ, «Фенікс», 1998.162.Федосов В.М., Огородник С.Я, Сутормина В.Н.Государственные финансы. – К.: Лыбидь, 1991.163. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р.Экономика. – М: Дело, 1998.164. Філіпенко А.С. Економічний розвитоксучасної цивілізації. – К.: Знання, 2000.165. Філіпенко А.С. Цивілізаційні виміриекономічного розвитку. - К.: «Знання України»,2002.166. Хейне Пол. Экономический образмышления. – М.: Новости, 1991.167. Хикс Дж.Р. Стоимость и капитал. – М.:Прогресс-Универс, 1993.168. Циганов С.А. Шляхи підвищенняефективності грошово-кредитного регулюванняекономіки // Фінанси України. - 2000. - №1.169. Цінні папери: сутність, біржові операції, обіг.Збірник нормативних документів та методичнихматеріалів. Українська фондова біржа. – К.:Поліграфкнига, 1992.170.Чесноков А.С. Инвестиционная стратегия ифинансовые игры. - М., ПАИМС, 1994.171. Чистилін Д. Проблеми самоорганізації уперехідній економіці //Економіка України. - 2000. -№4.

365365

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . 172. Чухно А.А. Концепція сучасних грошей:природа і розвиток // Економіка і управління. - 1999.- №2.173. Чухно А.А. Рынок. – К.: Україна, 1995.174. Шаповал В. Ігноруючи криву Леффера // РІЧ:економіка і культура. - 2000. - №1.175. Шумпетер Й. Теория экономическогоразвития. – М.: Дело, 1995.175. Ющенко В., Лисицький В. Гроші: розвитокпопиту та пропозиції в Україні – К.: Скарби,1998.

366366

. Андрій Новак . Як підняти українську економіку . Для заміток

367367


Монографія

АНДРІЙ НОВАК

ЯК ПІДНЯТИУКРАЇНСЬКУ ЕКОНОМІКУ

Трифункціональна Економічна Модель України

Видання третє, доповнене

Редагування – О. Б. НовакДизайн, макет – В. Я. Сидорович

Персональний сайт автора:www . andriynovak . info

Підписано до друку: 01.09.11р.Здано до друку: 07.09.11р.Формат 60х84/16. Папір офс. Друк офс. Гарнітура Arial.

Вид-во «Гнозіс». Ум. друк. арк.

Тираж третього видання: 12 000 екз.Тираж другого видання: 6 000 екз.Тираж першого видання: 3 000 екз.

Загальний тираж: 21 000 екз.

Українська Видавнича Спілка Видання та друк - видавництво “Гнозіс”

Київ, вул. Межигірська, 82-А

Київ – Торонто - Мюнхен2011

368368

Documents

Як підняти українську економікуmnk.org.ua/uploads/media/Novak-Yak_Pidnyaty_Ukr_Ekonomiku.pdf · Андрій Новак. Як підняти українську