СПЕЦІАЛЬНА ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКАikvsu.kvs.gov.ua/sites/default/files/imce/specialna...2 Х 628.4 О641 Рецензенти: Юхно Ю. О., кандидат

ДЕРЖАВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

Кафедра спеціальної підготовки

Т.В. Іщенко, Р.І. Скирта, О.Г. Загоренко

СПЕЦІАЛЬНА ФІЗИЧНА

ПІДГОТОВКА

Навчально-методичний посібник

Київ – 2014

2

Х 628.4

О641

Р е ц е н з е н т и :

Юхно Ю. О., кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент,

заступник декана факультету спорту та менеджменту Національного

університету фізичного виховання і спорту;

Закорко І. П., кандидат наук з фізичного виховання та спорту,

доцент, заслужений тренер України, начальник кафедри вогневої та

спеціальної фізичної підготовки навчально-наукового інституту підготовки

фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки та внутрішніх військ

А в т о р с ь к и й к о л е к т и в :

Іщенко Т. В., кандидат історичних наук, старший науковий

співробітник, завідувач кафедри спеціальної підготовки Інституту

кримінально-виконавчої служби;

Скирта Р. І., старший викладач кафедри спеціальної підготовки

Інституту кримінально-виконавчої служби

Загоренко О. Г., викладач кафедри спеціальної підготовки

Інституту кримінально-виконавчої служби

Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту кримінально-

виконавчої служби від 20 березня 2014 року (протокол № 3).

О641

Спеціальна фізична підготовка: Навчально-

методичний посібник / Іщенко Т. В., Скирта Р. І.,

Загоренко О. Г. – К.: Ін-т крим.-викон. служби,

2014. – 55 с.

Розглянуто питання організації та методики проведення всіх форм

спеціальної фізичної підготовки.

Для викладачів, студентів, курсантів вищих навчальних закладів,

практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби

України

ББК Х628.4

© Інститут кримінально-виконавчої служби, 2014

© Іщенко Т. В., Скирта Р. І., Загоренко О. Г., 2014

3

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА………………………………………………............................ .....4

I. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН…………………………………………...….………....6

II. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ПІДРУЧНИКІВ ТА НАВЧАЛЬНИХ

ПОСІБНИКІВ……………………………………………………………….……..8

III. ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ, МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ,

КОНТРОЛЬНІ НОРМАТИВИ…………………………………………….…….10

IV. МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ.…………………….48

V. КРИТЕРІЇ УСПІШНОСТІ НАВЧАННЯ ТА ЗАСОБИ ДІАГНОСТИКИ

УСПІШНОСТІ НАВЧАННЯ.…………………………………………..……….52

4

ПЕРЕДМОВА

Навчальна дисципліна «Спеціальна фізична підготовка» належить до

спеціальних дисциплін, що вивчаються на другому, третьому, четвертому

курсах вищих навчальних закладів.

Предметом вивчення навчальної дисципліни є забезпечення підготовки

фахівців органів кримінально-виконавчої служби з високим рівнем всебічної

фізичної підготовленості, здатних ефективно виконувати оперативно-

службові завдання, непохитно переносити розумові, нервово-психічні та

фізичні навантаження без зниження професійної працездатності, при цьому

досконало володіючи прийомами фізичного впливу та навичками

самозахисту.

Міждисциплінарні зв’язки: з навчальними дисциплінами «Тактико-

спеціальна підготовка», «Безпека життєдіяльності».

Метою викладання навчальної дисципліни “Спеціальна фізична

підготовка” є підготовка офіцера кримінально-виконавчої служби, який

володіє необхідним обсягом прикладних рухомих навичок, фізичних,

спеціальних та психологічних якостей, що забезпечують йому високу

фізичну підготовленість до службової діяльності та дій в екстремальних

умовах.

Основними завданнями вивчення дисципліни “Спеціальна фізична

підготовка” є:

- розвивати у офіцера кримінально-виконавчої служби прикладні рухомі

навички, фізичні, спеціальні та психологічні якості, що забезпечують йому

успішне оволодіння спеціальністю, збереження здоров'я та високу

професійну працездатність;

- дати необхідний обсяг теоретичних знань, методичних навичок з

організації та проведення фізичної підготовки, формування стійкого

інтересу до систематичних самостійних занять фізичними вправами

протягом усієї служби.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми курсанти повинні:

знати:

- роль та місце фізичної культури в системі виховання;

- ціль, загальні та спеціальні задачі фізичної підготовки та шляхи їх

рішення;

- значення фізичної підготовки для підвищення готовності персоналу до

службової діяльності та дій в екстремальних умовах;

- засоби, форми і організацію фізичної підготовки в підрозділі;

- систему перевірки та оцінювання фізичної підготовленості персоналу й

фізичної підготовки органів та установ;

- способи регулювання фізичного навантаження на організм під час

виконання фізичних вправ;

5

- зміст та порядок виконання фізичних вправ, передбачених Наказом

Державної пенітенціарної служби від 23.09.2008 року №248;

- правила особистої гігієни.

вміти:

- виконувати передбачені програмою вправи, прийоми та дії;

- проводити навчальні заняття з фізичної підготовки, ранкову фізичну

зарядку, спортивно-масову роботу;

- застосовувати фізичні вправи в цілях психологічної підготовки

персоналу;

- перевіряти та оцінювати фізичну підготовленість персоналу;

- організовувати спортивні змагання в підрозділі.

Форми вивчення дисципліни: лекції, практичні заняття, самостійна

робота.

Форми поточного контролю: виконання тестів в кожному семестрі, залік

у 4 та 6 семестрах навчання.

Підсумковий контроль – екзамен у 8 семестрі.

Структура представленого навчально-методичного посібника

складається з:

- тематичного плану роботи;

- списку підручників на навчальних посібників з навчальної

дисципліни;

- планів практичних занять, методичних рекомендацій, контрольних

нормативів;

- матеріалів для підготовки до екзамену;

- критеріїв успішності навчання.

6

I. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Назви змістових модулів

і тем

Види роботи

години

усього у тому числі

л с пз і.р. с.р.

1 2 3 4 5 6 7

2 курс

ІІІ семестр

Змістовий модуль 5

Тема 1. Теорія фізичної підготовки 6 2 2 2

Тема 2. Гімнастика 8 4 2 2

Тема 3. Прискорене пересування та

подолання перешкод 10 6 2 2

Тема 4. Заходи фізичного впливу 14 10 2 2

Тема 5. Комплексне заняття 16 14 2

Разом за змістовим модулем 5 54 2 34 10 8

ІV семестр


Тема 1. Теорія фізичної підготовки 8 4 4

Тема 2. Гімнастика 6 6


подолання перешкод 10 10

Тема 4. Заходи фізичного впливу 12 12

Тема 5. Комплексне заняття 18 18

Разом за змістовим модулем 6 54 46 4 4

Всього за 2 курс 108 2 80 14 12

3 курс

V семестр



Тема 2. Гімнастика 6 4 2


подолання перешкод 8 6 2

Тема 4. Заходи фізичного впливу 12 10 2



VІ семестр









Всього за 3 курс 108 82 4 22

7

1 2 3 4 5 6 7

4 курс

VІІ семестр









VІІІ семестр





подолання перешкод

12 10 2

1 2 3 4 5 6 7




Всього за 4 курс 108 82 4 22

Всього годин 324 2 244 22 56

8

II. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ПІДРУЧНИКІВ ТА НАВЧАЛЬНИХ

ПОСІБНИКІВ

1. Ануфрієв М.І., Бутов С.Є., Гіда О.Ф., Решко С.М. Основи спеціальної

фізичної підготовки працівників органів внутрішніх справ: навч.

посібник. – К.: НАВС, 2003. – 338 с.

2. Бутов С.Є., Рєшко С.М., Співак В.М. Попередження травматизму на

заняттях з фізичної підготовки: Ппосібник. – К.: КНУВС, 2009. – 48 с.

3. Гіда О.Ф., Бутов С.Є., Рєшко С.М. Спеціальна підготовка: навчальна

програма. – К.: НАВС, 2002. – 40 с.

4. Гречко В.Ф., Ромас Є.О. Основи забезпечення особистої безпеки

працівників органів внутрішніх справ: Навч.-метод. посібник. – К.:

КНУВС, 2009. – 180 с.

5. Дідковський В.А. Застосування навчально-тренувальних поєдинків в

фізичній підготовці працівників міліції: методичні рекомендації. – К.:

НАВС, 2012. – 32 с.

6. Пліско В.І., Носко М.О. Використання заходів фізичного впливу з

тактичним осмисленням ситуації відповідно до ступеня загрози:

монографія. – Чернігів: ЧНПУ ім. Т.Г. Шевченка, 2010. – 284 с.

7. Бака М. М., Корж В. П. Фізичне і військово-патріотичне виховання

молоді. – К., 2004. – 460 с.

8. Бурцев Г.А. Рукопашный бой. – М., 1994. – 206 с.

9. Гимнастика и атлетическая подготовка / Под ред. Кислого А.М. – С-П.,

1993. – 321 с.

10. Жевага С.І. Формування стійкого інтересу до занять фізичної підготовки

у слухачів і курсантів системи навчальних закладів МВС України. – К.,

1999. – 40 с.

11. Жуков А.Г., Тихонов В.А., Шмелев О.А. Боевое самбо для всех. – Хм.,

1991. – 96 с.

12. 3акорко І.П Особливості несення служби нарядом ППС (Практичні

рекомендації). – К., 2001. – 28 с.

13. Навчальний посібник зі спеціальної фізичної підготовки. – ЛІВС, 2000. –

122 с.

14. Наставление по физической подготовке советской армии и военно-

морского флота. – М., 1987. – 320 с.

15. Наставление по физической подготовке советской армии и военно-

морского флота. – М., 1978. – 248 с.

16. Онул Л.П. Самозащита без оружия. – К., 1990. – 150 с.

17. Рукопашний бой / Под ред. Блажко Ю.И., Нестерова А.А., Потапчука

А.М. – Л., 1990. – 332 с.

18. Спортивные и подвижные игры / Под ред. Михеева С.Д. – С-П., 1992. –

492 с.

9

19. Турин Л.Б. Молодой самбист. – М., 1970. – 208 с.

20. Физическая подготовка. – Ч.І. – М., 1990. – 192 с.

21. Физическая подготовка / Под ред. Демьяненко Ю.К. – М., 1987. – 248 с.

22. Дідковський В.А. Спеціальний засіб КПФ-02 (ТОНФА). Техніка і тактика

застосування: навч.-метод. посіб. / МВС України. – К., 2011. – 93 с.

23. Буряк С.В., Сачаво А.Г. Застосування прийомів самбо в системі

професійної підготовки співробітників міліції: Навч. посібник/ НАВСУ,

ННІПСК. – К.: Науковий світ, 2005. – 42 с

10

III. ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ, МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ,

КОНТРОЛЬНІ НОРМАТИВИ

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

ТЕМА 2. Гімнастика.

Заняття 1, 2.

Навчальні питання:

1. Стройові прийоми. Ходіння, біг та вправи під час руху. Загально -

розвиваючі вправи.

2. Комплексна силова вправа.

3. Підтягування на перекладині.

Заняття 3.

Навчальні питання: 1. Згинання та розгинання рук в упорі лежачи.

2. Підтягування на перекладині.

Заняття 4.


1. Тренування у виконанні вправи – комплексна силова вправа.

2. Згинання та розгинання рук в упорі лежачи.

Заняття 5.


1. Тренування у виконанні вправи – згинання та розгинання рук в упорі

лежачи.

2. Підняття тулуба з положення лежачи.

11

Заняття 6.

Навчальні питання: 1. Тренування у виконанні вправи – підтягування на перекладині.

2. Згинання та розгинання рук в упорі лежачи.

Література до теми:

1, 2, 7, 9, 13, 14, 20.

Завдання до самостійної роботи:

1. Удосконалити техніку виконання раніше вивчених вправ.

2. При виконанні вправ звертати увагу на правильне надання допомоги та

страхування товариша.

3. Проводити тренування у виконанні вправ з необхідною щільністю та

навантаженням з метою покращання особистого результату кожного

курсанта.

ТЕМА 3. Прискорене пересування та подолання перешкод.



1. Біг на 100 м.

2. Біг на середні та довгі дистанції.

Заняття 3.


1. Тренування у виконанні вправи - біг 100 м.


Заняття 4.

Навчальні питання: 1. Біг на 100 м або човниковий біг 10*10 м.


Заняття 5.

Навчальні питання: 1. Біг на 100 м.

2. Тренування у виконанні вправи - біг на 1000 м.

12

Заняття 6.

Навчальні питання: 1. Виконання спеціальних бігових вправ.

2. Тренування у виконанні вправи - біг на 3000 м.


1, 2, 7, 12, 13, 14, 20.



2. При виконанні вправ звертати увагу на контроль за функціональним

станом: частота серцевих скорочень, загальне самопочуття.



курсанта.

ТЕМА 4. Заходи фізичного впливу.


Навчальні питання: 1. Техніка виконання ударів рукою, ногою та захист від них.

2. Прийоми самострахування.



2. Техніка виконання звільнення від захватів рук, ніг.



2. Прийоми затримання.

13


Навчальні питання: 1. Прийоми самострахування.




2. Техніка виконання прийомів обеззброєння противника озброєного ножем.



2. Техніка виконання прийомів обеззброєння противника озброєного

палицею.




пістолетом.


1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 15, 16, 18, 21, 22.


1. Удосконалити техніку виконання раніше вивчених прийомів.

2. При виконанні вправ звертати увагу на чітке виконання кожного елементу:

бойова стійка, відхід з лінії атаки, упереджувальний удар, положення

конвоювання.

3. Проводити тренування у виконанні прийомів з дотриманням заходів

попередження травматизму.

14

ТЕМА 5. Комплексне заняття.


Навчальні питання: 1. Тренування у виконанні вправи – біг на 3 км.

2. Тренування у виконанні ударів рукою, ногою та захист від них.


Навчальні питання: 1. Тренування у виконанні вправи – підйом переворотом на перекладині.





3. Тренування у виконанні вправи – підйом переворотом на перекладині.



2. Тренування у виконанні вправи – комплексна силова вправа.

3. Техніка виконання прийомів обеззброєння противника озброєного ножем.



1. Тренування у виконанні вправи – біг на 3 км.


палицею.

3. Тренування у виконанні вправи – згинання і розгинання рук в упорі

лежачи.

Заняття 9.

Навчальні питання: 1. Тренування у виконанні вправи – човниковий біг 10х10 м.


3. Тренування у виконанні вправи – біг на 3 км.

15

Заняття 12.


2. Тренування у виконанні вправ: підтягування на перекладині, згинання і

розгинання рук в упорі лежачи.

Заняття 13.



пістолетом.

3. Комплексне силове тренування.

Заняття 14.



3. Тренування у виконанні вправи – піднімання тулуба з положення лежачи.


1, 2, 6, 10, 11, 16, 17, 20.



2. При виконанні вправ звертати увагу на контроль за функціональним

станом: частота серцевих скорочень, загальне самопочуття.



курсанта.

4. При виконанні вправ звертати увагу на чітке виконання кожного елементу:

бойова стійка, відхід з лінії атаки, упереджувальний удар, положення

конвоювання.

5. Проводити тренування у виконанні прийомів заходів фізичного впливу з

дотриманням заходів попередження травматизму.

16

ЗАХОДИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТРАВМАТИЗМУ НА ЗАНЯТТЯХ З

ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

При проведенні заняття з особовим складом з фізичної підготовки,

необхідно забезпечувати умови для попередження травматизму. Комплексна

система заходів безпеки полягає у:

роз'ясненні особовому складу заходів попередження травматизму;

правильній організації і методиці проведення навчальних і самостійних

занять;

забезпеченні засобів страхування під час виконання вправ (прийомів),

пов'язаних із небезпекою для здоров'я, особливо при відпрацюванні прийомів

фізичного впливу, подоланні смуги перешкод та під час занять з плавання;

нагляді за станом місць проведення занять, обладнання, інвентарю,

одягу і взуття;

дотриманні обов'язкових санітарно-гігієнічних і метеорологічних умов

при проведенні занять;

контролі за станом здоров'я та рівнем підготовленості тих, хто

займається, їх реакцією на фізичне навантаження;

контролі за дисципліною і дотриманням правил поведінки.

Призвести до травм можуть такі організаційні й методичні помилки при

побудові навчально-тренувального процесу:

недостатній рівень загальної фізичної, психічної та рухової

підготовленості тих, хто займається; формування хибної техніки;

відсутність необхідної послідовності у визначенні навчальних завдань,

виборі методів і засобів навчання;

неправильний добір вправ і навантажень, неповне відновлення

фізичного стану після попередніх занять;

відсутність контролю за зовнішніми ознаками стомлення; відсутність

індивідуального підходу до тих, хто займається.

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ПРОВЕДЕННЯ

САМОСТІЙНИХ ЗАНЯТЬ

Перед початком самостійних тренувань треба отримати консультацію у

фахівця з фізичної підготовки, визначити мету і першочергові завдання,

скласти плани на тиждень, місяць, семестр, навчальний рік.

Якщо мають місце тимчасові відхилення у стані здоров'я, то обов'язково

треба порадитись з лікарем відносно обсягу, інтенсивності, періодичності,

спрямованості самостійних тренувань, визначити обмеження у використанні

тих чи інших фізичних навантажень.

При проведенні самостійних занять слід брати до уваги, що, крім

тренувального впливу фізичних вправ, на тих, хто займається, суттєво

17

впливають також й інші фактори (умови побуту та навчання, харчування,

різні інфекції, порушення режиму життя тощо), які заздалегідь неможливо

передбачити.

Крім того, іноді виявляються помилки у плануванні занять (недостатнє

або надмірне навантаження, неправильне сполучення вправ, тренувальних

програм), не враховуються індивідуальні психічні та фізичні особливості

людини, її індивідуальна реакція на фізичне навантаження. Тому важливо

своєчасно виявляти і вносити необхідні корективи у тренувальний процес.

Починати займатись треба тричі на тиждень з тривалістю тренування у

середньому по 30—40 хв, поступово, з підвищенням рівня фізичної

підготовленості, слід збільшувати тривалість тренувань до 60—90 хв, а їх

кількість до чотирьох-п'яти разів на тиждень.

Найбільший ефект мають заняття тоді, коли їх проводять у певні дні

тижня (наприклад, у понеділок, середу, п'ятницю) і постійні години дня.

Найсприятливішим часом для проведення тренувань є друга половина дня.

Тренування можна проводити індивідуально або у групі з трьох-п'яти

чоловік. Індивідуальним тренуванням віддають перевагу інтроверти , тоді як

екстраверти визнають за краще тренуватись з партнером. Інтроверт [фр.

introvert] - людина, психічний склад якої характеризується зосередженістю на

своєму внутрішньому світі, зверненого на самого себе, замкненістю.

Екстраверт [англ. extrovert] — людина, психічний склад якої

характеризується спрямованістю на зовнішній світ і діяльність у ньому,

інтересом переважно до зовнішніх предметів. Індивідуальні тренування

дають змогу діяти у повній відповідності до особистих потреб, тоді як

партнери завжди мають робити відносно один одного певні поступки, проте

вони можуть допомагати один одному правильно виконувати складні

технічні прийоми і надати взаємну психологічну підтримку. Інколи партнери

змушують один одного проводити заняття, яке при індивідуальних заняттях

можна було б пропустити, працювати наполегливіше і підштовхнуть один

одного до нових досягнень. Отже, враховуючи вищенаведене, вважаємо, що

групове тренування є ефективнішим за індивідуальне.

Тренування можна проводити не раніше ніж за годину до прийняття їжі

або через півтори-дві години після цього. Не рекомендується проводити

тренування з великим навантаженням уранці, відразу після сну або за дві-три

години перед сном чи натще.

На початкових етапах самостійних тренувань заняття повинні мати

комплексний характер, тобто сприяти розвитку всього комплексу фізичних

якостей і підвищенню рівня загальної фізичної підготовленості, покращенню

і зміцненню здоров'я, підвищенню загальної працездатності, вивченню та

вдосконаленню прийомів фізичного впливу.

18

Без необхідного достатнього рівня загальної фізичної підготовленості

неможливо досягти успіхів у всіх, без винятку, професійно-прикладних видах

підготовки, у тому числі й в оволодінні прийомами фізичного впливу.

Після закінчення окремого тренування слід обов'язково прийняти душ,

насухо обтертися рушником, по можливості зробити самомасаж,

перевдягтися у чистий сухий одяг і взуття.

САМОКОНТРОЛЬ ПІД ЧАС САМОСТІЙНИХ ЗАНЯТЬ

Для самостійного нагляду за змінами у стані власного здоров'я і

фізичного розвитку, які відбуваються під впливом занять фізичними

вправами, слід регулярно використовувати прості прийоми самоконтролю.

Дані самоконтролю допомагають аналізувати зрушення, що відбуваються у

стані здоров'я, функціональному стані організму, а також упевнитися у

правильності вибору методики тренувань.

Самоконтроль слід здійснювати регулярно, щодня, у процесі тренування

і під час відпочинку. Всі результати спостереження рекомендується заносити

у щоденник самоконтролю.

Показники самоконтролю є об'єктивними і суб'єктивними. З об'єктивних

показників найчастіше реєструють частоту серцевих скорочень (ЧСС) та вагу

тіла.

У стані спокою (у положенні лежачи) ЧСС коливається у дорослої

людини у межах 60—75 уд/хв. У процесі розвитку тренованості відбувається

закономірне зменшення ЧСС до 48—56 уд/хв.

ЧСС підраховують вранці, лежачи у ліжку. Якщо виникають значні

(понад 8—10 уд./хв.) і сталі перевищення норми або коли показники день у

день будуть різко змінюватись, то слід звернутися до лікаря. Важливо

контролювати ЧСС і впродовж заняття. У добре тренованих людей, навіть

після дуже великих й інтенсивних навантажень ЧСС, як правило, не

перевищує 180—200 уд./хв. Тривалість відновлення пульсу після фізичних

навантажень також є важливим показником функціонального стану

організму.

Визначати вагу достатньо один раз на тиждень рано-вранці натще,

інколи необхідно перевіряти втрату ваги безпосередньо після занять

фізичними вправами.

Вага тіла змінюється у процесі занять фізичними вправами. На

початковому етапі занять вона звичайно знижується на 3—4%, а потім, через

20—30 днів, відновлюється і тримається на постійному рівні з невеликими

коливаннями.

Динаміка зміни ваги тіла дозволяє визначити відповідність рухової

активності, системи фізичних навантажень та режиму харчування

(енергетичний баланс). Якщо існує рівновага між кількістю енергетичних

19

витрат і калорійністю їжі, що споживається, то вага людини залишається без

змін. Збільшення ваги свідчить про переїдання (надлишкову калорійність їжі)

та недостатню рухову активність. Інтенсивне тренування, пов'язане з

великими витратами енергії при недостатньому по калорійності харчуванні,

призводить до втрати ваги.

Контроль ваги тіла необхідний також з естетичної точки зору та з точки

зору збереження здоров'я людини. Надлишкова вага спотворює її зовнішній

вигляд, призводить до підвищення ступеня ризику розвитку атеросклерозу,

серцево-судинних захворювань (гіпертонії, інфаркту тощо), до значного

зниження рівня фізичного стану, погіршення фізичної працездатності,

зниження адаптаційного потенціалу системи кровообігу до факторів

зовнішнього середовища. Проте і сильна худоба (коли жирова тканина

складає 3—5% ваги тіла) не є найкращою з естетичної точки зору і також

може спричинити зниження фізичної працездатності.

Найточніше визначити нормальну вагу тіла можна з урахуванням

зросту, віку, статі, конституції людини, її рухової активності, специфіки

впливу занять тим чи іншим видом спорту. Для цього використовують

численні формули, індекси, номограми та готові таблиці. Користуючись

ними, слід завжди пам'ятати, що вони дають лише приблизні значення

нормальної ваги і не повинні сприйматися як догма. Можливі індивідуальні

відхилення ваги, які не свідчать про порушення фізіологічної норми.

Наприклад, у добре тренованих спортсменів-важкоатлетів вага тіла

перевищує норми за рахунок великого об'єму м'язів при нормальному

відсотку жирової тканини. Вага тіла у людей ширококостих, з переважанням

поперечних розмірів над поздовжніми та з добре розвиненими м'язами

завжди більша. Таким чином, вага, що перевищує рекомендовані норми, не

завжди свідчить про ожиріння. Елементарний огляд тіла інколи може

свідчити про більше.

Для оцінювання ваги тіла використовують також різні вагово-зростові

індекси, наприклад:

вага тіла, г

а) індекс Кетле = : -----------

зріст стоячи, см

Норма для чоловіків: 370 — 400 г/см;

для жінок: 325 — 375 г/см;

б) індекс Брока: m = L - 100 (при L = 155—165 см);

m = L - 105 (при L = 165-175 см);

m = L - 110 (при L понад 175 см),

де m — належна вага тіла; L — довжина тіла, см.

Індекс Брока можна використовувати для визначення нормальної ваги

чоловіків нормостенічної конституції та правильної будови тіла. Жінки

повинні мати вагу трохи меншу.

20

Ступінь відхилення фактичної ваги тіла від належних норм дозволяє

визначити раціональні способи її зниження. Якщо фактична вага тіла

перевищує ідеальну на 15%, то її можна вважати такою, що знаходиться у

межах норми. Якщо перевищення складає 16 — 30%, то для зменшення

надлишкової ваги тіла ефективні фізичні вправи; якщо понад 30%, то для

зниження ваги тіла фізичні вправи слід поєднувати з дієтою.

Найефективнішим засобом зниження ваги тіла вважається підвищення

фізичної активності. Це пояснюється тим, що фізичні вправи, одночасно зі

зменшенням кількості жиру, зміцнюють м'язи, вдосконалюють структурно і

функціонально всі органи і системи людини, що взагалі сприяє поліпшенню

її зовнішнього вигляду та стану здоров'я. Для зменшення ваги

рекомендується плавати, займатися греблею або туризмом, грати у спортивні

ігри, а також бігати кроси, їздити на велосипеді тощо. Якщо жир

накопичився на окремих ділянках тіла (у чоловіків, найчастіше, — на животі

та шиї), то необхідно щодня виконувати спеціально підібрані вправи для цих

зон. Серед пасивних засобів зменшення ваги тіла найефективнішим

вважається використання сауни та масаж.

Для збільшення ваги тіла необхідно використовувати силові вправи за

методикою, спрямованою на збільшення маси м'язів, поєднуючи їх із

споживанням продуктів харчування, які містять велику кількість білків

(м'ясо, риба, ікра зерниста, творог нежирний, тверді сири, горох лущений

тощо).

У випадках, коли вага перевищує норму на 20% і більше, необхідна

консультація лікаря. Можливо надлишкова вага пов'язана із захворюванням

серцево-судинної або ендокринної системи. Це потребує спеціального

лікування. Питання використання фізичної активності у цьому разі

вирішується індивідуально.

До суб'єктивних показників самоконтролю відносять і реєструють такі:

стан самопочуття; працездатність; бажання тренуватись; якість сну; апетит;

хворобливі і тривожні почуття тощо.

Самопочуття є інтегральним показником тренованості й

функціонального стану. Воно характеризується наявністю яких-небудь

незвичних відчуттів, болю, бадьорості або млявості, втоми. При появі

незвичних відчуттів необхідно занотувати їх характер, локалізацію, можливу

причину виникнення.

Працездатність залежить від загального стану організму, а також

настрою, ступеня відновлення після попереднього тренування. Тривала

відсутність бажання тренуватись може бути ознакою перетренування.

Поява безсоння або підвищеної сонливості, неспокійного сну нерідко

свідчить про перевтому. Відсутність апетиту або його погіршення вказує на

втому або хворобливий стан.

21

У щоденнику самоконтролю важливо вести докладний запис

виконуваної тренувальної роботи. Слід записувати дату, час, тривалість

заняття, приблизну оцінку величини навантаження у відсотках від

максимального (за станом самопочуття) і оцінку засвоєння прийомів

фізичного впливу, що відпрацьовувались. Позитивні показники

самоконтролю і функціонального стану свідчать про адекватність

навантажень і режиму тренування.

Якщо проявляються негативні зміни, відсутня позитивна динаміка або

погіршується функціональний стан організму, варто ретельно проаналізувати

режим тренування, порадитись з викладачем, тренером або лікарем і внести

потрібні корективи. Це стосується характеру, обсягу та інтенсивності

навантажень, їх чергування з відпочинком, його тривалості й характеру,

введення або виключення якихось вправ, частоти і зміни умов занять,

загального режиму життя тощо.

Хоча самоконтроль і є важливим, але він не може замінити контролю

лікаря. Тому обов'язково двічі на рік необхідно проходити огляд у лікаря і

суворо дотримуватись його рекомендацій.

ГІГІЄНА ЗАНЯТЬ З ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

У процесі занять з фізичної підготовки необхідно дотримуватись

гігієнічних вимог, що висуваються до місця занять, спортивного і

спеціального знаряддя, спортивної форми тих, хто займається.

Спортивні споруди мають відповідати специфіці окремих видів спорту.

Це стосується стану стін, стелі, підлоги, місткості спортивних споруд із

розрахунку на одну людину (у гімнастичних залах — 4 м2), їх освітленості

(не менше 150—200 лк на підлозі), вологості повітря (у залах 35—65%,

закритих басейнах — 40—70%), наявності штучної вентиляції.

У спортивних залах дозволяється тренуватися лише у спеціальній

спортивній формі. Спортивне знаряддя та інвентар мають бути справними,

добре закріпленими. Спортивну форму і одяг добирають індивідуально з

урахуванням розділу фізичної підготовки і умов заняття.

Треба враховувати, що спортивний одяг має відповідати кліматичним

умовам і не заважати виконувати вправи. Холодної пори року одяг повинен

захищати від надлишкової втрати тепла, а теплої — не заважати

тепловіддачі. Тканина, з якої виготовлено спортивний одяг, повинна

пропускати повітря і вбирати піт або не заважати його випаровуванню. При

низькій температурі й сильному вітрі слід вдягати куртку із цупкої тканини.

Одяг повинен бути еластичним і не спричиняти подразнення шкіри.

Спортивний одяг треба вдягати лише на заняття і прати після кожного

інтенсивного тренування.

22

Спортивне взуття повинно бути з натуральної, м'якої та гігроскопічної

шкіри, відповідати особливостям будови ступень, його потрібно добре

припасовувати через те, що тісне взуття призводить до деформування

ступень і ускладнює нормальний кровообіг, а надто вільне — до намуляння.

Для запобігання інфекційним захворюванням під час занять фізичними

вправами необхідно дотримуватися правил особистої гігієни, загартовування

організму, виконувати елементарні правила гігієни (затуляти рот при кашлі,

чиханні тощо); провітрювати приміщення, не користуватись чужими речами

(мочалкою, рушником, носками, взуттям тощо).

Особиста гігієна полягає у дотриманні раціонального добового режиму;

належному догляді за тілом і порожниною рота; гігієною статевого життя;

відмові від шкідливих звичок. Суворе дотримання правил особистої гігієни

сприяє зміцненню здоров'я, підвищенню ефективності тренувальних занять.

Особиста гігієна має не лише індивідуальне, але й соціальне значення —

нехтування нею може призвести до розповсюдження у колективі різних

захворювань.

Раціональний добовий режим створює оптимальні умови для діяльності і

відновлення організму, сприяє підвищенню фізичної працездатності. В його

основі — правильне чергування праці та відпочинку. Виконання певної

роботи в один і той же час сприяє формуванню в організмі динамічного

стереотипу, і зменшує нервове напруження. Режимом дня має бути

передбачено різні види діяльності у суворо визначений час; чергування

навчальної діяльності, тренувальних занять і відпочинку; регулярне

харчування у один і той же час; вибір оптимального часу для тренувань;

тривалий і повноцінний сон.

Підніматися вранці слід не пізніше сьомої години, відразу починати

ранкову гімнастику, яка прискорює процес переходу від стану сну до

активної життєдіяльності, тонізує ЦНС, активізує роботу всіх органів,

створює добрий настрій, позитивно впливає на самопочуття.

Оптимальним часом для фізичних навантажень вважається час з 10 до 13

та з 16 до 20 години. Протягом дня необхідно передбачити час активного і

пасивного відпочинку, культурного дозвілля.

Особливу увагу треба приділяти сну — основному виду відпочинку.

Нормальний сон відновлює працездатність ЦНС, забезпечує відчуття

бадьорості і гарний настрій. Тривалість сну залежить від віку, стану здоров'я

та індивідуальних особливостей людини. Для дорослих людей сон має

тривати не менше 7—8 годин, а при дуже великому навантаженні — 9—10

годин. Систематичне недосипання викликає виснаження нервової системи,

зниження працездатності, послаблення захисних сил організму.

Догляд за тілом передбачає різні гігієнічні заходи: догляд за шкірою,

порожниною рота, руками, ногами, волоссям. Основа догляду за шкірою —

регулярне миття тіла гарячою водою з милом і мочалкою не менше одного

23

разу у чотири-п'ять днів (душ, ванна, лазня). Після цього слід обов'язково

змінити натільну білизну. Обличчя, шию, верхню частину тіла необхідно

мити щодня вранці та ввечері. Після виконання різних робіт та перед їжею,

після відвідування туалету руки обов'язково миють з милом.

Ноги необхідно мити щодня на ніч, після миття ніг необхідно насухо

витирати ступні і проміжки між пальцями, кожного дня вдягати чисті

шкарпетки. При появі сухих мозолів їх слід своєчасно видаляти за

допомогою мозольного пластиру або мозольної рідини. Для профілактики

епідермофітії слід користуватись тільки особистими речами. Перебуваючи у

роздягальнях, туалетах, душових, треба користуватись індивідуальними

гумовими капцями.

Догляд за волоссям передбачає своєчасну їх стрижку та миття. Сухе

волосся рекомендується мити один раз у 10—12 днів. При цьому не

рекомендується користуватись господарським милом.

ЗАСОБИ ВІДНОВЛЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

Підвищення рівня фізичної підготовленості можливе лише тоді, коли

витрати енергії компенсуються у процесі відновлення. В іншому випадку

настають перевтома, перенапруження, перетренування.

Відновлення — це переведення системи життєзабезпечення на новий,

вищий рівень енергетичних можливостей. Інтенсифікувати тренування без

шкоди для здоров'я можна лише за умови застосування методів відновлення:

педагогічних, медико-біологічних, психологічних.

Педагогічні методи передбачають:

а) раціональне планування навчальних і самостійних занять

(відповідність навантаження функціональним можливостям), поєднання

засобів загальної і спеціальної фізичної підготовки; оптимальну побудову

занять протягом тижня, місяця, семестру, року; хвилеподібність і

варіативність навантажень; широке використання переключень,

неспецифічних фізичних навантажень; правильне співвідношення занять

фізичними вправами і відпочинку; введення специфічних відновлювальних

періодів тренування;

б) раціональну побудову окремого навчального або тренувального

заняття (повноцінна індивідуальна розминка та заключна частина заняття),

правильний вибір місця занять, введення спеціальних вправ для активного

відпочинку і розслаблення, створення позитивного емоційного фону тощо.

Медико-біологічні методи сприяють підвищенню резистентності

організму до навантажень, швидшому зняттю гострих форм загальної та

місцевої втоми, ефективному відновленню енергетичних ресурсів,

прискоренню адаптаційних процесів. У групі медико-біологічних засобів

виділяють такі: гігієнічні, фармакологічні, фізичні засоби та харчування.

24

Гігієнічні засоби мають забезпечувати відповідність тривалості та

організаційних форм проведення занять, спортивного одягу, змісту

розминки, засобів тренування і т. ін. кліматичним, географічним і погодним

умовам, стану спортивних споруд. Дуже важливо дотримуватися

раціонального і стабільного розпорядку дня — поєднання навчальних та

тренувальних занять з відпочинком, режимом харчування, роботою та

навчанням. Велике значення для ефективного відновлення має повноцінний

сон.

Фармакологічні засоби передбачають вживання препаратів, що

сприяють відновленню запасів енергії, підвищують витривалість організму

до умов стресу (глюкоза, препарати, що містять фосфор, амінокислоти та ін.);

препаратів, що стимулюють функцію утворення крові (препарати заліза); а

також препаратів пластичної дії, що забезпечують процес відновлення

структур організму, які вичерпуються у процесі інтенсивних фізичних

навантажень; вітамінів та мінеральних речовин; адаптогенів рослинного

(настоянки женьшеню та ін.) та тваринного походження (препарати мозкової

тканини крупної рогатої худоби, рогів плямистого оленя, марала тощо);

зігріваючих, знеболюючих і протизапальних препаратів (мазі та креми).

Фізичні засоби (фізіотерапевтичні та бальнеологічні процедури) — це

різни види масажу, сухі повітряні сауни і парні лазні, електропроцедури,

аеронізація, магнітотерапія, гідро процедури тощо.

Наприклад, дуже корисним і простим засобом відновлення після занять

фізичними вправами може бути контрастний душ за такою методикою

застосування: чергуючи протягом 1 хв — гарячу (+37—38°), потім 5—10 с —

холодну воду (+12—15°) і т. д. При виконанні інтенсивних вправ для

відновлення працездатності ефективними є контрастні ванни і спокійне

лежання у теплому басейні (ванні).

Раціональне харчування передбачає вживання препаратів і продуктів

підвищеної біологічної цінності.

Психологічні методи відновлення — психорегулюючі та

психогігієнічні — застосовуються поряд із педагогічними і медико-

біологічними методами для зменшення нервово-психічної напруги і

підвищення мобілізаційної готовності.

Психорегулюючими засобами є аутогенне та психорегулююче

тренування, м'язова релаксація, навіювання у стані, коли людина не спить,

навіюваний сон-відпочинок, музика та світломузика.

Психогігієнічні засоби — це створення позитивного психологічного

мікроклімату у групі, адекватні цьому відносини між групою та викладачем,

добрі відносини у сім'ї, з друзями та іншим оточенням, позитивна емоційна

насиченість занять, цікавий і різноманітний відпочинок, комфортні умови

для занять та відпочинку, достатня матеріальна забезпеченість.

25

НАСЛІДКИ НЕРАЦІОНАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗАНЯТЬ

Неправильна організація і методика навчальних занять та самостійних

тренувань, надмірне навантаження, яке перевищує функціональні

можливості тих, хто займається фізичними вправами, нераціональне

чергування роботи та відпочинку, недостатнє відновлення працездатності

після попереднього заняття або тренування можуть призвести до небажаних

наслідків — перевтоми, перенапруження, перетренованості, інших

патологічних станів та захворювань.

Слід знати, що втома — це нормальна фізіологічна реакція організму на

навантаження. Перевтома є предпатологічним станом організму,

обумовленим надмірним навантаженням. Ознаками перевтоми є загальна

втома, млявість, відчуття необхідності відпочинку. Для усунення перевтоми

рекомендується повноцінний відпочинок, збільшення прийому білків з їжею

до 2 г на 1 кг ваги людини на добу, вітамінів (В2, В12, С, фолієвої кислоти),

препаратів з високим вмістом заліза.

Перенапруження — це різке погіршення здоров'я і порушення

функціонального стану при перевищенні величини фізичного навантаження.

Фізичне перенапруження може бути гострим і хронічним.

Гостре перенапруження — результат одноразового впливу надмірного

навантаження. Ознаками його є раптове (під час чи безпосередньо після

навантаження) різке погіршення стану того, хто займається фізичними

вправами, — блідість, слабкість, запаморочення, віддишка, інколи

короткочасна втрата свідомості, слабкий частий пульс, падіння артеріального

тиску. У тяжких випадках не виключено розвиток гострої серцевої

недостатності, інфаркт міокарду і навіть смерть.

При виникненні гострого перенапруження необхідно забезпечити

повний спокій, надати першу допомогу, не гаючи часу звернутись до лікаря і

навіть госпіталізувати людину.

Причинами виникнення гострого перенапруження є недостатня фізична

підготовленість, відхилення у стані здоров'я, захворювання, виконання

фізичних вправ у хворобливому стані або після перенесення захворювання,

порушення режиму (недосипання, неправильне харчування, зловживання

алкоголем, куріння, нервові перенавантаження тощо), несприятливі умови

навчальних занять та самостійних тренувань (надто висока температура і

вологість повітря, недостача кисню, відсутність або неефективна вентиляція

спортивних залів тощо).

Запобіжними заходами є правильний вибір фізичного навантаження,

виконання правил особистої та спортивної гігієни, регулярний лікарський і

педагогічний контроль, самоконтроль.

Хронічне перенапруження розвивається під впливом тривалої

невідповідності навантаження можливостям тих, хто займається,

26

форсованого і неритмічного самостійного тренування, хронічної перевтоми,

осередків хронічної інфекції в організмі людини. Внаслідок цього в організмі

виникають зміни, які призводять до захворювання різних органів і систем

(перенапруження серця, нирок тощо).

При виникненні ознак хронічного перенапруження необхідно пройти

поглиблене комплексне медичне обстеження, внести корективи у режим і

методику занять фізичними вправами (від тимчасового припинення занять до

зменшення їх обсягу та інтенсивності, збільшення інтервалів відпочинку,

зміни характеру навантаження).

Перетренованість виникає у зв'язку з перенапругою ЦНС. Порушується

злагоджена діяльність ЦНС (зрив вищої нервової діяльності), виникає невроз.

Причинами є тривале використання інтенсивних одноманітних навантажень

на організм при недостатніх інтервалах між ними для відновлення фізичного

стану, участь у кількох змаганнях поспіль з великою особистою

відповідальністю, конфліктні ситуації, напружені тренування під час

екзаменаційної сесії, складні сімейні обставини, участь у змаганнях без

необхідної підготовки. Провокуючими моментами є осередки хронічної

інфекції, порушення режиму харчування, зловживання алкоголем і курінням,

часта згонка ваги, фізичне перенапруження.

Ознакою першої фази перетренованості є наявність дратівливості,

образливість, неповноцінний сон, погіршення самопочуття, зниження ваги

тіла. Після навчального заняття або тренування виникає прискорене

серцебиття, порушення серцевого ритму, віддишка. У таких випадках

рекомендується таке лікування: зміна режиму і методів занять фізичними

вправами, прийняття заспокійливих препаратів (валеріани, бромідів,

еленіуму, седуксену, тазепаму), регулювання сну, застосування загально-

укріплюючих засобів (прийом вітамінів, налагодження режиму харчування),

психотерапія. Через 20—30 днів після відновлення можна переходити до

звичайного режиму занять.

При невиконанні цих вимог може виникнути друга фаза

перетренованості. Ознаками якої є зниження показників фізичної

підготовленості, погіршення адаптації до навантажень. Після навчального

заняття або тренування відчувається незвичайна слабкість і втома, виникає

бажання уникнути фізичних навантажень, підвищується дратівливість,

з'являються болі у ділянці серця, тяжкість у правому підребер'ї, збільшується

ЧСС у стані спокою і при виконанні звичайних навантажень, погіршується

реакція на стандартну функціональну пробу, виникають нові захворювання і

загострюються раніше перенесені. Для повного відновлення працездатності

необхідно припинити заняття фізичними вправами на два-три тижні.

Лікування призначається лікарем.

Іноді трапляється, коли у навчальне заняття або тренування включають

вправи, які раніше не виконувались, то навантаження на з'єднувальну

27

тканину м'язів збільшується настільки, що виникають незначні розриви і

накопичується рідина, що тисне на м'язи. Внаслідок цього м'язи стають

малорухомі. Виникає біль, який відчувається при натисканні на м'язи та при

ходьбі. Звичайно, він зникає сам по собі через кілька днів або ще раніше за

умови зігрівання і продовження легкого тренування. Для того щоб запобігти

виникненню цього явища, необхідно починати незвичну вправу з

розігрівання і поступово підвищувати обсяг та інтенсивність її виконання.

ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ.

ЗАГАРТОВУВАННЯ. ПОНЯТТЯ ПРО МАСАЖ І САМОМАСАЖ

Здоровий спосіб життя — це спосіб життєдіяльності, спрямований на

збереження і поліпшення здоров'я людини, що забезпечує гармонійний

розвиток, високий рівень працездатності і тривале творче довголіття, надає

можливість розкрити найцінніші якості особистості, необхідні в умовах

динамічного розвитку суспільства. За останніми науковими даними,

здоровий спосіб життя більше ніж на 50% визначає стан здоров'я людини.

Сенс здорового способу життя полягає у плідній праці, раціональному її

режимі та відпочинку, викорінюванні шкідливих звичок, оптимальному

руховому режимі, дотриманні особистої гігієни, загартовуванні,

раціональному харчування і т. ін.

Плідна праця є необхідною умовою гармонійного розвитку, духовного

виховання і матеріального добробуту людини. Вона є необхідною умовою

фізичного і психічного здоров'я та забезпечує творче довголіття.

Раціональний режим праці та відпочинку

При правильному і суворому дотриманні режиму організм функціонує

чітко, що створює оптимальні умови для праці й відпочинку і тим самим

сприяє зміцненню здоров'я, поліпшенню працездатності та підвищенню

продуктивності праці.

Викорінювання шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю та

наркотиків)

Ці руйнівники здоров'я є причиною багатьох захворювань, різко

знижують працездатність, згубно впливають на стан здоров'я.

Оптимальний руховий режим передбачає систематичні заняття

фізичними вправами і спортом, що ефективно вирішують завдання зміцнення

здоров'я і розвитку фізичних якостей, збереження здоров'я і рухових навичок

у середньому і зрілому віці, посилення профілактики несприятливих для

здоров'я змін у похилому віці.

Найкориснішими і доступнішими видами спорту є оздоровчий біг,

плавання, велосипедний і лижний спорт, туризм, спортивні ігри.

Загартовування — могутній оздоровчий засіб, про якій докладніше

йтиметься далі.

28

Раціональне харчування забезпечує правильний розвиток і

формування організму, сприяє збереженню здоров'я, високої працездатності і

збільшує тривалість життя. Повноцінний раціон і режим харчування

складають з урахуванням віку, статі, особливостей праці і побуту, фізичних

навантажень, стану здоров'я, кліматичних умов життя та багатьох інших

факторів.

Харчування має бути збалансованим, повноцінним, відповідати

енергетичним витратам і фізіологічним потребам організму.

Треба наголосити, що серед усіх складових здорового способу життя

найважливішим слід вважати оптимальний руховий режим (систематичні

заняття фізичними вправами і спортом). Людина, яка систематично

займається фізичними вправами або спортом, відмовляється від шкідливих

звичок, загартовується, дотримується розпорядку і раціонально харчується.

У сучасному суспільстві на здоров'я людини негативно впливає багато

факторів, що сформувалися упродовж розвитку цивілізації. Головними з них

є такі:

нервове перенапруження. Напружений ритм сучасного життя значно

підвищує загальний рівень нервового напруження людини, зменшує

можливості "розрядки", що призводить до розвитку численних неврозів;

гіподинамія. Нині людина витрачає всього 5—10% фізичних зусиль

проти тих, які вона витрачала ще сто років тому. Гіподинамія викликає

серйозні порушення в організмі людини і, таким чином, значно скорочує

тривалість її життя;

харчування. Їжа сучасної людини не відповідає біологічним вимогам її

організму. Основні вади сучасного харчування — це споживання

надлишкової кількості м'яса, жирів, цукру, солі, подразнюючих приправ,

алкогольних напоїв. Обробка харчових продуктів з використанням високої

температури залишає їх без вітамінів та інших біологічно цінних речовин.

Лихом сучасної людини стало переїдання і, як наслідок, надлишкова вага;

шкідливі звички. Вживання наркотиків, алкоголю, куріння,

використання снодійних, збуджувальних та заспокійливих засобів;

хімічні речовини. Відходи хімічної промисловості, що забруднюють

воду; хімічні добрива, що широко використовують у сільському

господарстві, частка яких згодом опиняється в продуктах харчування;

синтетичні засоби для миття та прання; синтетичні речовини, що

використовуються у харчовій промисловості; вихлопні гази; лікарські

препарати. Це далеко не повний перелік шкідливих хімічних речовин, що

потрапляють в організм людини у мікроскопічних дозах, поступово

накопичуючись, дають початок розвитку багатьом "хворобам цивілізації";

радіація. Вплив радіації також викликає приховані та явні негативні

зміни в організмі людини;

29

шум і вібрація. Транспорт, об'єкти промисловості є постійним

джерелом шуму і вібрації низької та високої частот. Вони призводять до

розвитку втоми, нервозності, дратівливості, розладнують увагу, заважають

відпочинку, знижують апетит, порушують травлення, сон тощо.

Всі "хвороби цивілізації" розвиваються спочатку непомітно для людини,

у міру того як нагромаджуються "шкідливості" зовнішнього і внутрішнього

середовища. Слід пам'ятати, що здоровий спосіб життя має неабияке

значення саме у профілактиці "хвороб цивілізації".

Загартовування — це система заходів, спрямованих на підвищення

витривалості організму до несприятливих впливів різних метеорологічних

факторів (холоду, тепла, сонячної радіації, зниженого чи підвищеного

атмосферного тиску).

Особливо велика його роль у профілактиці застудних захворювань.

Процедури, що загартовують людину, знижують кількість цих захворювань у

2—4 рази, а в окремих випадках повністю виключають. Загартовування

загально-зміцнююче впливає на організм, підвищує тонус ЦНС, покращує

кровообіг, нормалізує обмін речовин.

Загартовуючись, організм набуває здатності зберігати постійними

температуру тіла та деякі інші показники фізіологічних функцій при різких

метеорологічних змінах.

Специфічним ефектом загартовування є підвищення витривалості до

впливу метеорологічних факторів, а неспецифічним — підвищення фізичної і

розумової працездатності, зміцнення здоров'я, зниження рівня захворювань.

Загартовування відбувається як у повсякденному житті, так і за

допомогою спеціальної організації занять фізичними вправами і процедур

для нього.

Перед прийняттям рішення про загартовування необхідно обов'язково

звернутись за порадою до лікаря. При гострих захворюваннях і загостренні

хронічних хвороб використовувати процедури для загартовування

заборонено.

Основними принципами (правилами) загартовування є такі:

систематичність; поступовість і послідовність; облік індивідуальних

особливостей; різнобічність засобів і форм; активний режим; поєднання

загальних і локальних процедур; самоконтроль.

Принцип систематичності вимагає регулярного, щоденного виконання

процедур для загартовування.

Принцип поступовості і послідовності передбачає, що загартовування

необхідно починати з виконання найпростіших процедур, поступово

збільшуючи час і силу впливу його факторів.

Облік індивідуальних особливостей вимагає, щоб дозування і форми

проведення процедур обирались з урахуванням віку, стану здоров'я тощо.

30

Необхідність використання різних форм і засобів пояснюється тим, що

стійкість організму підвищується тільки відносно того подразника, дії якого

він неодноразово піддавався. Всебічне загартовування здійснюється лише

тоді, коли на організм впливає комплекс різноманітних факторів.

Активний режим передбачає загартовування під час виконання

фізичних вправ або іншої м'язової діяльності (плавання, лижний спорт, легка

атлетика, альпінізм, туризм тощо).

Поєднання загальних і локальних процедур передбачає

загартовування як усієї поверхні тіла, так і окремих його ділянок (ступень,

горла, шиї та ін.).

Самоконтроль. Про вплив загартовуючих процедур можна робити

висновок за різними простими ознаками. Показниками правильно

проведеного загартовування є міцний сон, добрий апетит, підвищення

працездатності, покращення самопочуття та ін.

Найпоширенішими засобами загартовування є вплив повітря, води та

сонця.

Загартовування повітрям (повітряні ванни) — найніжніша та

найбезпечніша процедура. З неї починають систематичне загартовування.

При загартовуванні повітрям враховують температуру, вологість та

швидкість руху повітря.

Повітряні ванни розподіляються на теплі (температура повітря +20—30°

С); прохолодні (+14—20° С) та холодні (нижче +10° С).

Дозування повітряних ванн здійснюється двома шляхами: поступовим

зниженням температури повітря або збільшенням тривалості процедури при

тій же температурі.

Під час прохолодних і холодних повітряних ванн необхідно виконувати

фізичні вправи. Холодні повітряні ванни необхідно закінчувати теплим

душем та розтиранням всього тіла рушником.

Загартовування водою — це найефективніша та найінтенсивніша

процедура, яка поєднує температурний і механічний вплив на організм

людини. Головна перевага загартування водою полягає у можливості вибору

тієї чи іншої процедури (обливання, душ, обтирання, купання) і дотриманні

точності її дозування. Водні процедури рекомендується розпочинати при

температурі повітря +17—20° С і води +30—34° С. Потім через кожні 3—4

доби температуру води знижують на 1°С і поступово протягом 1,5—2 місяці

доводять до +20—16° С і нижче. Під час процедур не повинно бути ніяких

неприємних відчуттів і ознобу. При проведенні водних процедур необхідно

дотримуватись важливої умови: чим холодніша вода, тим менш тривалим має

бути її вплив на тіло.

Обтирання — початковий етап загартовування. Обтирання виконується

вологим рушником, губкою або просто рукою, після чого тіло витирають

насухо і розтирають рушником.

31

Обливання — наступний етап загартовування водою. Для цього

використовують шланг або будь-який інший подібний пристрій. Після

обливання проводиться енергійне розтирання тіла рушником.

Душ — найенергійніша водна процедура. Поєднання холодної води з

механічним подразненням тіла добре загартовують організм. Процедура

повинна закінчуватись енергійним розтиранням тіла рушником.

Купання у відкритих водоймищах. При цьому на організм у комплексі

діють повітря, вода і сонячні промені. Перебуваючи у воді, необхідно більше

рухатись та енергійно плавати.

Розтирання снігом і купання у крижаній воді — це процедура, яка

виключно сильно впливає на організм людини. Цей спосіб загартовування

застосовують лише з дозволу лікаря люди з відмінним здоров'ям та після

тривалого систематичного загартовування.

Для загартовування можна використовувати також і місцеві (локальні)

водні процедури — обмивання ступень та полоскання горла холодною

водою. Ці процедури відіграють важливу роль у підвищенні стійкості

організму до простудних захворювань: при цьому відбувається

загартовування найуразливіших для охолодження місць.

Загартовування сонцем — це прийом сонячних ванн, але, просто

кажучи, це повітряно-сонячні ванни — на організм діє сонце і повітря

одночасно.

Сонячне і, перш за все, ультрафіолетове проміння у розумних дозах

сприятливо діє на організм. Під його впливом підвищується тонус ЦНС,

підвищується захисна функція шкіри, активізується діяльність залоз

внутрішньої секреції, поліпшується обмін речовин, у шкірі утворюється

вітамін Д, гинуть хворобливі мікроби.

Сонячне проміння — сильнодіючий засіб, яким не можна зловживати.

Невміле використання сонячних променів може нанести непоправної шкоди

— викликати серйозний розлад нервової, серцево-судинної та інших систем

організму. Лише поступове звикання до сонця і розумне дозування сонячних

променів здатні укріпити організм і підвищити працездатність.

Починати необхідно з 5—10-хвилинного перебування на сонці залежно

від пори року та інтенсивності сонячної радіації, згодом, щоразу збільшуючи

тривалість процедури на 5—10 хвилин. Цю процедуру поступово доводять до

2—3 годин з 15-хвилинними інтервалами перебування у тіні після кожної

години опромінювання. Передозування сонячних ванн призводить до

перегрівання організму, теплового чи сонячного удару, опіків шкіри.

Масаж — це застосування комплексу науково обґрунтованих і

практично перевірених прийомів, що полягає у дозованому механічному

подразненні поверхні тіла для розвитку, зміцнення і відновлення функцій

організму. Під час проведення масажу подразнюються численні нервові

закінчення, які знаходяться у шкірі, сухожиллях, зв'язках, м'язах. Масаж

32

позитивно впливає на шкіру, нервову систему, крово- і лімфообіг, м'язи,

зв'язково-суглобовий апарат, обмін речовин людини.

Масаж сприяє покращенню дихання шкіри, посиленню функції

виділення сальних і потових залоз, кровообігу, прискорює рух лімфи. Все це

сприяє якісному живленню шкіри та інших органів, відновленню

працездатності. Шкіра еластичніша і пружніє. Масаж зменшує рівень

збудження ЦНС.

Під впливом масажу прискорюється потік крові і лімфи, що сприяє, з

одного боку, активному постачанню кисню і споживчих речовин, а з другого

— швидшому виведенню з організму продуктів розпаду, ліквідації застійних

явищ. Масаж здатен відновлювати силу стомлених м'язів, підвищувати їх

працездатність, робити м'язи еластичнішими, підвищувати ефективність їх

скорочувальної функції, збільшувати міцність, еластичність зв'язок,

рухливість у суглобах.

За способами проведення масаж може бути ручний, апаратний

(вібраційний, гідро-, баромасаж), комбінований. За спрямованістю —

лікувальний, гігієнічний, косметичний, спортивний.

Основні прийоми виконання масажу руками: погладжування,

вижимання, розминання, розтирання, ударні прийоми, потрушування,

вібрація. Ознайомитись з технікою масажу можна у спеціальній літературі.

Самомасаж — це застосування прийомів масажу на самому собі.

Механізм дії самомасажу на організм людини і вплив його на окремі системи

такий же, як і при масажі, що виконується масажистом.

33

ВИТЯГ З НАКАЗУ

від 23.09.2008 року № 248

Про затвердження Положення про організацію професійної підготовки

персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України

10. Організація і проведення фізичної підготовки

10.1. Фізична підготовка є важливою і невід’ємною частиною навчання

і виховання персоналу.

10.2. Мета фізичної підготовки – забезпечити фізичну готовність

персоналу до службової діяльності та дій в екстремальних умовах.

10.3. Фізична підготовка в органах і установах виконання покарань,

слідчих ізоляторах, навчальних закладах кримінально-виконавчої служби

проводиться під час навчальних занять за планом службової підготовки,

спортивно-масової роботи, самостійних занять з фізичної підготовки.

10.3.1. Навчальні заняття з фізичної підготовки проводяться відповідно

до розкладу занять із службової підготовки.

На цих заняттях у залежності від наявної спортивної бази вивчаються

вправи з фізичної підготовки та проводяться спортивні і рухливі ігри.

Навчальні заняття з фізичної підготовки проводяться працівниками

підрозділів по роботі з персоналом або найбільш підготовленим іншим

персоналом, який визначається наказами про організацію службової

підготовки.

10.3.2. З урахуванням специфіки несення служби персоналом

територіальних підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, молодшим

інспекторським складом установ виконання покарань, слідчих ізоляторів,

фізична підготовка з персоналом вказаних категорій проводиться в

основному шляхом самостійних занять.

10.3.3. З персоналом територіальних підрозділів кримінально-

виконавчої інспекції, молодшим інспекторським складом установ виконання

покарань, слідчих ізоляторів на початку кожного навчального кварталу

навчального року проводяться тестування з фізичної підготовки відповідно

до варіантів визначених додатком 18 до цього Положення.

У залежності від пори року при проведенні цього тестування вправи на

витривалість і швидкість можуть замінюватися вправами на спритність.

Якщо персонал виявив при тестуванні недостатню фізичну

підготовленість, то він залучається до занять з фізичної підготовки у

поточному навчальному кварталі на загальних умовах, у вільний від

чергувань час (за винятком днів - після зміни з чергування та перед

заступанням на чергування) з розрахунку 3 години на тиждень.

Молодший інспекторський склад, який має достатню фізичну

підготовленість, за його згодою може відвідувати планові заняття з фізичної

підготовки у вільний від чергувань час.

34

10.3.4. Фізкультурно-оздоровчі заходи та спортивні змагання

проводяться, як правило, в позаслужбовий час. Також для проведення цих

заходів може використовуватися службовий час, що виділяється для

проведення занять з фізичної підготовки за планом службової підготовки.

Відповідні заходи проводяться працівниками, які визначаються

положеннями про ці змагання або наказами.

10.3.5. Самостійні заняття з фізичної підготовки є однією з основних

форм підвищення персоналом своєї фізичної підготовленості. Ці заняття

проводяться в позаслужбовий час, як правило, за місцем проживання. Також

може використовуватися спортивна база за місцем служби.

10.4. Керівники органів і установ виконання покарань, слідчих

ізоляторів, навчальних закладів кримінально-виконавчої служби зобов’язані

постійно проводити заходи щодо створення і вдосконалення спортивної бази

для занять персоналу фізичною підготовкою, що включають у себе:

будівництво і обладнання об’єктів спортивної бази у відповідності з

Орієнтовним переліком спортивних споруд та місць для фізичної підготовки

в органах і установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, навчальних

закладах кримінально-виконавчої служби (додаток 19 до цього Положення);

придбання спортивного інвентарю і майна, атрибутики для

нагородження кращих спортсменів;

придбання спортивних снарядів, тренажерів, обладнання та іншого

майна для занять фізичною підготовкою;

створення та активізацію роботи спортивних секцій з рукопашного бою

(боротьби самбо), що мають стати первинною ланкою для навчання

персоналу навичкам спеціальної фізичної підготовки.

10.5. В органах і установах виконання покарань, слідчих ізоляторах,

навчальних закладах кримінально-виконавчої служби в обов’язковому

порядку оформляється наочна інформація з фізичної підготовки і спорту, що

включає в себе:

роз’яснення персоналу основних вимог законодавства з питань

фізичної культури і спорту;

досягнення персоналу у фізичній підготовці і спорті (фотокартки,

нагородна атрибутика тощо).

10.6. Облік проведення занять з фізичної підготовки в органах і

установах виконання покарань, слідчих ізоляторах ведуть підрозділи по

роботі з персоналом, у навчальних закладах кримінально-виконавчої служби

- навчальні відділи.

10.7. Облік фізичної підготовки відображається у:

журналі обліку занять із службової підготовки;

заліковій відомості тестування з фізичної підготовки (додаток 20 до

цього Положення);

35

зведеній відомості про результати перевірки фізичної підготовки

персоналу за підсумками навчального року із службової підготовки (додаток

21 до цього Положення);

зведеній відомості про результати проведених спортивних змагань на

першість органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів,

навчальних закладів кримінально-виконавчої служби та виступів команд і

окремих спортсменів на інших змаганнях (додаток 22 до цього Положення);

зведеній відомості про наявність спортсменів-розрядників, які

проходять службу в кримінально-виконавчій службі (додаток 23 до цього

Положення);

зведеній відомості про наявність і стан спортивної бази та інвентарю в

органах і установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, навчальних

закладах кримінально-виконавчої служби (додаток 24 до цього Положення).

Зведені відомості, визначені додатками 21, 22, 23, 24 до цього

Положення, подаються до 20 грудня щороку до управління кадрів

Департаменту.

10.8. До основних фізичних якостей персоналу належать витривалість,

сила, швидкість і спритність.

10.8.1. Витривалість визначається здатністю персоналу протистояти

фізичному стомленню, що виникає в процесі професійної діяльності.

Основними засобами розвитку загальної і швидкісної витривалості є

прискорене пересування, плавання, пересування на лижах, подолання

перешкод, спортивні ігри.

Вправа №1. Біг на 3000 метрів.

Обладнання: секундоміри, виміряна дистанція, стартовий пістолет або

прапорець.

Опис тестування: за командою “На старт” учасники тестування стають

до стартової лінії в положення високого старту. Коли всі готові до старту, за

командою “Руш” (або за пострілом) вони починають біг, намагаючись

подолати дистанцію якомога швидше. У разі потреби дозволяється

переходити на ходьбу.

Результатом тестування є час подолання дистанції з точністю до

секунди.

Загальні вказівки і зауваження: бігова доріжка (траса) повинна бути в

належному стані; погодні умови мають сприяти тому, щоб учасники

тестування показали свої звичайні результати; проводиться на будь-якій

місцевості із загального або роздільного старту.

Старт і фініш обладнуються в одному місці.

Форма одягу повсякденна або спортивна.

Вправа №2. Біг на 1000 метрів.

Обладнання: секундоміри, виміряна дистанція, стартовий пістолет або

прапорець.

36

Опис тестування: за командою “На старт” учасники тестування стають

до стартової лінії в положення високого старту; коли всі готові до старту, за

командою “Руш” (або за пострілом) вони починають біг, намагаючись

подолати дистанцію якомога швидше; у разі потреби дозволяється

переходити на ходьбу.


секунди.

Загальні вказівки і зауваження: бігова доріжка (траса) повинна бути в

належному стані; погодні умови мають сприяти тому, щоб учасники

тестування показали свої звичайні результати; проводиться на будь-якій

місцевості із загального або роздільного старту.


10.8.2. Сила визначається здатністю переборювати зовнішній опір чи

протидіяти йому за рахунок м’язових зусиль. Основними засобами розвитку

сили і силової витривалості є вправи в підніманні ваги, силові вправи на

гімнастичних снарядах і тренажерах, вправи з власною вагою.

Вправа №3. Підтягування на перекладині.

Обладнання: горизонтальний брус або перекладина діаметром 2-3 см,

магнезія. Брус чи перекладина повинні бути розміщені на такій висоті, щоб

учасник у вису не торкався ногами землі.

Опис проведення тестування: учасник тестування за командою “Вправу

починай” хватом зверху (долонями вперед) береться за перекладину на

ширині плечей, руки прямі і, згинаючи руки, підтягується до такого

положення, щоб його підборіддя знаходилося над перекладиною; потім

учасник повністю випрямляє руки, опускаючись у вис; вправа повторюється

стільки разів, скільки в учасника вистачить сил.

Результатом тестування є кількість безпомилкових підтягувань, під час

яких не порушена жодна умова.

Загальні вказівки і зауваження: кожному учасникові дозволяється лише

один підхід до перекладини; не дозволяється розгойдуватися під час

підтягування, робити зайві рухи ногами, щоб допомагати собі; тестування

припиняється, якщо учасник робить зупинку на дві і більше секунди або

йому не вдається зафіксувати потрібного положення більш як два рази

підряд.


Вправа №4. Згинання і розгинання рук в упорі лежачи на підлозі.

Обладнання: рівний дерев’яний або земляний майданчик.

Опис проведення тестування: учасник тестування приймає положення

упору лежачи, руки прямі на ширині плечей кистями вперед, тулуб і ноги

утворюють пряму лінію, пальці стоп опираються на підлогу; за командою

“Вправу починай” учасник починає ритмічно з повною амплітудою згинати і

розгинати руки.

37

Результатом тестування є кількість безпомилкових згинань і розгинань

рук за одну спробу.

Загальні вказівки і зауваження: при згинанні рук необхідно торкатися

грудьми опори; не дозволяється торкатися опори стегнами, міняти пряме

положення тіла і ніг, перебувати у вихідному положенні та із зігнутими

руками більш як 3 секунди, лягати на підлогу, розгинати руки почергово,

розгинати і згинати руки не з повною амплітудою; згинання і розгинання рук,

виконані з помилками, не зараховуються.

Форма одягу для виконання вправи повсякденна або спортивна.

Вправа №5. Комплексна силова вправа.

Обладнання: секундомір, рівний майданчик.

Опис тестування: тестування проводиться протягом 1 хвилини; за

командою “Вправу починай” перші 30 секунд учасник виконує максимально

можливу кількість нахилів вперед до торкання руками пальців ніг з

положення лежачи на спині, руки на поясі, ноги зафіксовані; через 30 секунд

за командою “Час” учасник займає положення упору лежачи і без паузи для

відпочинку виконує протягом наступних 30 секунд максимально можливу

кількість згинань і розгинань рук до команди “Стій”.

Результатом тестування є загальна кількість нахилів уперед, згинань і

розгинань рук в упорі лежачи за 1 хвилину.

Загальні вказівки і зауваження: під час виконання нахилів вперед

незначне згинання ніг дозволяється; коли учасник повертається у вихідне

положення, при цьому слід також торкатися підлоги лопатками; під час

виконання другого завдання тіло має бути прямим, руки слід згинати до

торкання грудьми підлоги.


Вправа №6. Піднімання гирі 24 кг.

Обладнання: секундомір, поміст (площадка) розміром не менше 2х2 м,

гиря 24 кг, ваги, магнезія.

Опис тестування: тестування виконується в один прийом із вихідного

положення – ноги на ширині плечей, присісти, взявшись хватом зверху

однією рукою за дужку гирі, що стоїть на підлозі; за командою “Вправу

починай” виконати мах гирі між ногами, послідовно піднімати вгору і

опускати вниз гирю спочатку однією рукою, а потім без відпочинку після

зміни рук – другою; положення гирі вгорі фіксується на прямих руках

протягом 1-2 секунд; на виконання вправи надається 10 хвилин.

Результатом тестування є сумарний результат, виконаний однією, а

потім другою рукою.

Загальні вказівки і зауваження: під час виконання вправи піднімання

гирі не зараховується при дожимі гирі, відсутності фіксації гирі зверху,

торканні вільною рукою або якою-небудь частиною тіла помосту, гирі, руки,

38

що піднімає гирю, ніг, тулуба; виконання вправи не зараховується при

дотику гирі до підлоги або її постановці на плече.


Дозволяється користуватися важкоатлетичним поясом, бинтами,

напульсниками, наколінниками.

10.8.3. Швидкість визначається здатністю працівника здійснювати

рухливі дії за мінімальний час. Основними засобами розвитку швидкості є біг

на короткі дистанції з максимальною швидкістю і вправи, які вимагають

швидкої реакції, високої швидкості виконання окремих рухів, максимальної

частоти рухів.

Вправа №7. Біг на 100 м.

Обладнання: секундоміри, що фіксують десяті частки секунди,

відміряна дистанція, стартовий пістолет (або прапорець).

Опис проведення тестування: за командою “На старт” учасники

тестування стають на стартову лінію в положення високого старту і

зберігають нерухомий стан; за сигналом стартера вони повинні якнайшвидше

подолати задану дистанцію, не знижуючи темпу бігу перед фінішем.


десятої частки секунди.

Загальні вказівки і зауваження: у разі відсутності стартового пістолета

подається команда “Руш” з одночасним сигналом прапорцем для

хронометристів; у забігу можуть брати участь двоє і більше учасників, але

час кожного фіксується окремо; бігова доріжка повинна бути прямою, в

належному стані та розділена на окремі доріжки; тестування має проводитися

в погодних умовах, за яких учасники могли б показати свої кращі результати.


10.8.4. Спритність визначається здатністю персоналу виконувати рухи

координовано і точно, а також своєчасно і раціонально справлятися з новими,

раптово виникаючими завданнями. До основних засобів розвитку спритності

належать вправи на перекладині і брусах. Крім того, спритність розвивається

на заняттях з рукопашного бою, подолання перешкод, прискореного

пересування, лижної підготовки, спортивних і рухливих іграх.

Вправа №8. Човниковий біг ( 10 х 10 метрів).

Обладнання: рівний майданчик, розмічений лініями старту і повороту

через 10 метрів, секундоміри.

Опис проведення тестування: з положення високого старту учасник за

командою “Руш” пробігає 10 метрів, торкається землі за лінією повороту,

повертається кругом і таким чином пробігає ще 9 відтинків по 10 метрів.

Результатом тестування є час, витрачений на випробування.

Загальні вказівки і зауваження: доріжка, на якій проводиться

тестування, повинна бути рівною, в належному стані, неслизькою.


39

Вправа №9. Комплексна вправа на спритність.

Обладнання: приміщення або рівний майданчик з трав’яним

покриттям, розмічений лініями старту і повороту, мати (тільки для

приміщення), секундоміри.

Опис проведення тестування: з положення високого старту учасник за

командою “Руш” пробігає 10 метрів, виконує два перекиди вперед, стрибок-

поворот кругом, два перекиди вперед, пробігає 10 метрів у зворотному

напрямку.

Результатом тестування є час, витрачений на випробування.

Загальні вказівки і зауваження: доріжка, на якій проводиться

тестування, повинна бути рівною, в належному стані, неслизькою.


10.8.5. Спеціальні навички.

Вправа №10. Прийоми рукопашного бою.

Обладнання: місце для проведення прийомів рукопашного бою, стіл,

білети для тестування, муляжі ножів, палок, пістолета, мотузки, ремені.

Під час навчання вивчаються: прийоми страховки; правильність

нанесення ударів (рукою, ногою, ліктем, коліном) та зони тіла, дозволені для

їх нанесення; кидки; виконання больових та задушливих прийомів; прийоми

захисту від ударів руками, ногами, ножем, палкою, а також прийоми захисту

від захватів і обхватів, задушливих захватів.

Попередження травматизму на заняттях з рукопашного бою

забезпечується:

дотриманням встановленої послідовності виконання прийомів, дій і

вправ, оптимальних інтервалів і дистанцій між тими, що навчаються;

правильним застосуванням прийомів страховки;

проведенням прийомів і кидків з підтримкою партнера за руку і

виконання їх від середини килима до краю;

проведення больових прийомів, душіння і обеззброєння плавно, без

застосування великої сили;

за сигналом партнера голосом чи ударами долоні об татамі негайно

припинити виконання прийому;

удари при виконанні прийомів з партнером тільки позначати;

використанням на заняттях спеціальних муляжів вогнепальної чи

холодної зброї.

Форма одягу для учасника та асистента: костюм спеціального покрою

(куртка, штани, пояс), борцівки з м’якою підошвою, чешки або без взуття.

Опис проведення тестування: працівник, який виконує прийоми

рукопашного бою (далі - учасник), підходить до столу, бере білет і, не

знайомлячись з його змістом, передає особі, яка проводить тестування. Після

цього займає вихідне положення на майданчику спиною до столу. Асистент,

40

одержавши завдання від особи, яка проводить тестування, займає вихідне

положення за спиною учасника.

Після команди особи, яка проводить тестування, “Приготуватись”

асистент вибирає дистанцію, необхідну для проведення атакуючої дії, і

приймає бойову стійку.

Після команди “Прийом” асистент виконує атакуючу дію, але після

того, як учасник повернувся і прийняв стійке положення.

Після команди особи, яка проводить тестування, “Відпустити захват”

або “Стоп” учасник і асистент повинні припинити всі дії і повернутись у

вихідне положення.

У випадку помилки, якої припустився асистент, за рішенням особи, яка

проводить тестування, учаснику може бути надана повторна спроба з другим

рівнозначним прийомом.

У кожний білет для проведення тестування з виконання прийомів

рукопашного бою включаються п’ять питань, що повинні містити виконання

таких прийомів:

захист від ударів руками;

захист від ударів ногами;

захист від задушливих захватів;

захист від захватів і обхватів;

захист від ударів ножем;

захист від ударів палкою.

Індивідуальна оцінка працівнику за виконання прийомів рукопашного

бою визначається:

“відмінно”, якщо половина і більше прийомів виконані на “відмінно”, а

решта - на “добре”;

“добре”, якщо половина і більше прийомів виконані на оцінку не нижче

ніж “добре”, а решта - на “задовільно”;

“задовільно”, якщо більше половини прийомів виконані на “задовільно”,

при відсутності“ незадовільних” оцінок або чотири прийоми виконані на

оцінки не нижче ніж “добре” і один - на “незадовільно”.

При виставленні оцінок за виконання прийомів рукопашного бою

враховується таке:

кожний прийом повинен супроводжуватися імітацією добивання з

подальшим затриманням, обшуком, зв’язуванням, супроводженням

противника;

при оцінюванні техніки рухової дії (система рухів для рішення рухової

задачі) звертається увага на раціональність та економічність системи рухів,

яка забезпечує максимальну ефективність рухової дії;

у разі допущення нечіткості при виконанні в деталях техніки знімається

1 бал;

41

у разі допущення помилки в основі техніки, які впливають на смислову

суть дії, але при цьому рухова дія доведена до логічного закінчення,

знімається 2 бали;

якщо учасник не виконав дію або виконав дію не ту, що була перед ним

поставлена, якщо виникла загроза ураження життєво важливих зон

(поранення ножем, пострілом), знімається 3 бали.

10.9. Перелік нормативів з фізичної підготовки для персоналу

кримінально-виконавчої служби (додаток 25 до цього Положення) є основою

нормативних вимог до фізичної підготовки персоналу як критерію щодо

готовності до службової діяльності та дій в екстремальних умовах.

10.10. Для складання нормативів з фізичної підготовки персоналу

чоловічої статі у відповідності з його віком розподіляється на групи:

перша вікова група – до 30 років;

друга вікова група – від 30 до 35 років;

третя вікова група – від 35 років до 40 років;

четверта вікова група – від 40 років до 45 років;

п’ята вікова група – 45 років і старші.

10.11. Для складання нормативів з фізичної підготовки персонал

жіночої статі у відповідності з його віком розподіляється на групи:

перша вікова група – до 25 років;

друга вікова група – від 25 до 30 років;

третя вікова група – від 30 років до 35 років;

четверта вікова група – від 35 років до 40 років;

п’ята вікова група – 40 років і старші.

10.12. Персонал кримінально-виконавчої служби проходять тестування

з фізичної підготовки щорічно в червні місяці при проведенні атестування за

підсумками навчального року із службової підготовки.

Також фізична підготовленість персоналу може бути вибірково

перевірена на планових заняттях з фізичної підготовки та при перевірці

професійної підготовки кадрів у відповідності з розділом 11 цього

Положення.

10.13. Тестування з фізичної підготовки проводиться у відповідності з

визначеними варіантами проведення тестування з фізичної підготовки

персоналу кримінально-виконавчої служби (додаток 17 до цього Положення).

10.14. Кожний працівник має право за наявності відповідної спортивної

бази складати тестування з фізичної підготовки за самостійно вибраними

варіантами, викладеними у додатках до цього Положення.

10.15. Для виконання кожної вправи при проведенні тестування з

фізичної підготовки працівнику дається одна спроба. Виконання вправи з

метою покращення отриманого результату не допускається.

42

10.16. Тестування персоналу з фізичної підготовки проводиться, як

правило, у два дні: перший день – вправи на швидкість і витривалість, другий

день – вправи на силу, спритність та спеціальні якості.

Якщо тестування проводиться протягом одного дня, то послідовність

виконання вправ залишається тією ж.

Тести можуть виконуватися і в іншій послідовності, якщо це не вплине

негативно на досягнення результатів у кожному з них.

10.17. Індивідуальна оцінка з фізичної підготовки персоналу

складається з оцінок за виконані вправи за варіантами тестування і

визначається:

варіант №1:

“відмінно”, якщо половина і більше оцінок “відмінно”, в тому числі і за

прийоми рукопашного бою, а решта - “добре”;

“добре”, якщо половина і більше оцінок не нижче ніж “добре”, в тому

числі і за прийоми рукопашного бою, а решта - “задовільно”;

“задовільно”, якщо більше половини оцінок “задовільно” при

відсутності незадовільних оцінок; якщо одна оцінка “незадовільно” при

наявності позитивної оцінки з прийомів рукопашного бою;

варіант №2:

“відмінно”, якщо половина і більше оцінок “відмінно”, в тому числі і за

силову вправу, а решта - “добре”;

“добре”, якщо половина і більше оцінок не нижче ніж “добре”, в тому

числі і за силову вправу, а решта - “задовільно”;

“задовільно” - якщо більше половини оцінок “задовільно” при

відсутності незадовільних оцінок; якщо одна оцінка “незадовільно” при

наявності позитивної оцінки з силової вправи.

10.18. Працівник оцінюється з будь-якої вправи “незадовільно” тільки у

разі невиконання ним мінімального кваліфікаційного рівня.

У разі невиконання працівником мінімального кваліфікаційного рівня з

будь-якої вправи, вибраної для тестування з фізичної підготовки, працівнику

оцінка з фізичної підготовки не виставляється, і він вважається таким, що не

склав тестування з фізичної підготовки.

10.19. Загальна оцінка з фізичної підготовки органам і установам

виконання покарань, слідчим ізоляторам, навчальним закладам кримінально-

виконавчої служби та їх структурним підрозділам складається з

індивідуальних оцінок персоналу і визначається:

“відмінно”, якщо 90% персоналу за списком визначеного підрозділу

отримали позитивні оцінки, при цьому 50% з них отримали відмінні оцінки;

“добре”, якщо 80% персоналу за списком визначеного підрозділу

отримали позитивні оцінки, при цьому 50% з них отримали оцінки не нижче

ніж “добре”;

43

“задовільно”, якщо 70% персоналу за списком визначеного підрозділу

отримали позитивні оцінки.

10.20. Загальна оцінка з фізичної підготовки органам і установам


виконавчої служби та їх структурним підрозділам знижується на один бал,

якщо 30% і більше персоналу за списком визначеного підрозділу не складали

тестування з фізичної підготовки з будь-яких причин.

До цієї кількості не входить персонал, який проходить навчання в

навчальних закладах кримінально-виконавчої служби.

10.21. Підрозділи по роботі з персоналом, навчальні відділи навчальних

закладів кримінально-виконавчої служби при прийомі на службу кандидатів

на посади рядового і начальницького складу перевіряють рівень їх фізичної

підготовки за вправами, визначеними для відповідних вікових груп

персоналу кримінально-виконавчої служби. Для тестування визначаються

три вправи за вибором кандидата.

За результатами виконаних вправ складається довідка про перевірку

рівня фізичної підготовки кандидата на службу в кримінально-виконавчу

службу (додаток 26 до цього Положення), що долучається до особової справи

працівника. Видача цих довідок реєструється у журналі реєстрації і видачі

довідок за результатами складання персоналом атестування за підсумками

навчального року із службової підготовки (додаток 27 до цього Положення).

Особи, які мають недостатній рівень фізичної підготовки, на службу в

кримінально-виконавчу службу не приймаються.

КОМПЛЕКС ПРИЙОМІВ ЗАХОДІВ

ФІЗИЧНОГО ВПЛИВУ

Звільнення від захватів противником:

шиї ззаду— присідаючи, захопити руку (руки) противника і повернути

голову убік, завдати удару каблуком по гомілці, різким рухом рук нагору

звільнитися від захвату;

шиї спереду — завдати удару ногою, з'єднуючи разом кулаки і

розводячи лікті в сторони, завдати удару знизу вгору між руками противника.

Обеззброювання противника при уколі лопатою:

з відходом вліво — із кроком вліво відбити передпліччям і захопити

лопату, із кроком уперед захопити лопату іншою рукою; завдати удару ногою

в пах (коліно) збоку, вирвати лопату;

з відходом вправо — із кроком вправо відбити передпліччям і захопити

лопату, із кроком уперед захопити лопату іншою рукою; завдати удару ногою

в коліно збоку і вирвати лопату.

Удари рукою збоку, знизу, зверху — наносяться кулаком (основою

пальців і м'язовою частиною), ребром долоні і ліктем.

44

Удари ногою вперед прямо, зверху, знизу — наносяться каблуком,

ступнею і коліном.

Захист:

відбивом - передпліччями, кулаком, ребром долоні нагору, усередину,

назовні і вниз назовні;

підставкою - стопи, каблука, стегна під удар противника ногою.

Обеззброювання противника при ударі палицею:

зверху - з кроком уперед захиститися підставкою передпліччя вгору під

озброєну руку противника на замаху, іншою рукою захопити палицю зовні,

завдати удару ногою й обеззброїти противника, викручуючи палицю убік

великого пальця;

навідліг або тичком — із кроком вперед убік і поворотом до

противника відбити передпліччями озброєну руку противника на замаху і

захопити її, завдати удару ногою, захопити палицю й обеззброїти

противника, викручуючи палицю убік великого пальця.

Обеззброєння противника при ударі ножем:

зверху — із кроком уперед захиститися підставкою передпліччя руки

вгору під удар озброєної руки противника на замаху, іншою рукою захопити

його передпліччя знизу в районі ліктя; натискаючи передпліччям руки на ніж

назовні, обеззброїти його;

знизу або прямо — із кроком уперед захиститися підставкою

передпліччя лівої (правої) руки вниз, зупинити удар і захопити озброєну руку

за зап'ястя, потягнути її вправо (уліво) від себе й ударом основи правої (лівої)

долоні по тильній поверхні кисті противника вибити ніж.

Загин руки за спину — захопити рукою кисть руки противника,

іншою рукою зверху за одяг біля ліктя і завдати удару ногою, вивести

противника з рівноваги ривком на себе, зігнути його руку в ліктьовому

суглобі, а потім загнути за спину; завдати удару ребром долоні по шиї,

захопити рукою за комір (біля плеча), волосся або каску і, утримуючи

больовим впливом, конвоювати противника. Для зв'язування звалити

противника на землю, сісти на нього, щільно притиснути захоплену руку і

провести загин іншої руки.

Важіль руки назовні — захопити кисть противника двома руками

знизу, піднімаючи захоплену руку нагору, зігнути кисть до передпліччя,

завдати удару ногою і, викручуючи руку назовні, звалити супротивника на

землю, завдати удару ногою; загнути руки за спину, зв'язати.

Важіль руки усередину — захопити передпліччя руки противника

двома руками зверху зовні, завдати удару ногою в гомілку або пах; ривком,

викручуючи руку усередину, вивести противника з рівноваги і підвести

плече супротивника під своє плече, натискаючи ним; надавлюючи рукою на

ліктьовий суглоб, перевести руку на загин за спину і конвоювати

противника.

45

Задня підніжка — захопити противника за одяг біля ліктя і на плечі, із

кроком вперед і убік ривком осадити його на ногу, що виставлена вперед;

поставити ногу за опорну ногу противника і ривком рук кинути його через

ногу на землю, нанести удар ногою, зв'язати.

Кидок через спину — захопити противника за руку, ривком потягнути

його на себе нагору, швидко повернутися до нього спиною на зігнутих ногах

так, щоб рука противника виявилася на плечі; випрямляючи ноги і

нахиляючи вперед, підбити його тазом, ривком рук униз кинути на землю,

завдати удару ногою, зв'язати.

Звільнення від захватів противником:

шиї спереду (одягу на грудях) — нанести противникові удар

передпліччям знизу по руці, захопити двома руками його руку, завдати удару

ногою і провести важіль руки усередину;

шиї ззаду — присідаючи, захопити руку (руки) супротивника і

повернути голову, убік, завдати удару каблуком по гомілці, різким рухом рук

нагору звільнитися від захоплення, утримуючи руку (руки) противника,

провести кидок через спину, зв'язати;

тулуба з руками ззаду — нанести противникові удар каблуком по

гомілці (стопі) або потилицею в обличчя, присідаючи, звільнитися від

захвату, захопити його руку одною рукою за передпліччя, іншою за плече,

провести кидок через спину, зв'язати;

тулуба ззаду — завдати удару каблуком у гомілку, захопити руку

противника за кисть і лікоть, повертаючи, провести загин руки за спину;

тулуба спереду — нанести противникові удар коліном у пах, а

основою долонь в обличчя;

тулуба з руками спереду — завдати удару коліном у пах, присідаючи,

ривком розвести руки в сторони, завдати удару ногою;

ніг спереду — завдати удару зверху рукою по голові, захопити одною

рукою потилиця зверху, а іншою — підборіддя знизу і ривком повернути

голову;

ніг позаду — падаючи вперед на руки, звільнитися від захоплення і

нанести супротивникові удар ногою.

Обеззброєння противника при ударі ножем:

прямо — відбити передпліччям усередину озброєну руку противника і

захопити його за передпліччя; провести важіль руки назовні, обеззброїти;

зверху — захиститися підставкою передпліччя руки нагору під

озброєну руку противника на замаху, захопити іншою рукою передпліччя

противника зверху, завдати удару ногою, провести важіль руки усередину,

обеззброїти;

знизу — із кроком уперед зустріти озброєну руку противника

підставкою передпліччя вниз, захопивши іншою рукою зверху одяг біля

46

ліктя, завдати удару ногою в пах або коліно, провести загин руки за спину,


навідліг — із кроком вперед убік і поворотом до противника

захиститися підставкою передпліч під озброєну руку, захопити руками

передпліччя зверху і завдати удару ногою в коліно (гомілка); провести важіль

руки усередину, обеззброїти.

Обеззброєння противника при спробі дістати пістолет:

з кобури (кишені) — із кроком (випадом) уперед просунути кисть між

передпліччям і тулубом противника, іншою рукою захопити свою кисть зовні

(з'єднати руки в замок), завдати удару коліном, провести загин руки за спину,


із-за поясу (кобури спереду) — із кроком уперед захопити кисть

супротивника, завдати удару ногою, провести важіль руки назовні,

обеззброїти.

Обеззброєння противника при загрозі пістолетом:

в упор спереду — із кроком вперед убік відбити і захопити озброєну

руку противника, завдати удару, ногою, провести важіль руки назовні,


в упор ззаду — з поворотом кругом відбити передпліччям озброєну

руку супротивника і захопити її двома руками зверху, завдати удару ногою,

провести важіль руки усередину, обеззброїти.

Зв'язування противника:

мотузкою — звалити противника на землю і загнути руки за спину;

мотузку надягти петлею на зап'ястя лівої руки противника, перекинути через

його праве плече під груди, пропустити в ліктьовий згин лівої руки і зв'язати

зап'ястя обох рук;

брючним і поясним ременями — звалити противника на землю і загнути

руки за спину; брючним ременем зв'язати кисті супротивника, поясний

ремінь пропустити під шию і прив'язати до брючного ременя.

Обшук — змусити супротивника широко розставити ноги, нахилитися

вперед і обпертися об стінку або землю прямими руками і, загрожуючи

зброєю, зробити обшук.

47

КОНТРОЛЬНІ НОРМАТИВИ

№

з/п Контрольні вправи

Нормативи та оцінки

Чоловіки Жінки

“5” “4” “3” “5” “4” “3”

1 Підтягування на перекладині

(разів) 16 13 11 4 3 2

2 Згинання та розгинання рук

в упорі лежачи (разів) 55 50 40 25 20 15

3 Комплексна силова вправа

(кількість разів за 1 хв) 65 55 40 40 35 25

4 Біг 100 м (с) 13.0 13.5 14.2 15.0 15.7 16.4

5 Біг 1000 м (хв. с) 3.25 3.35 3.45 3.50 4.10 4.30

6 Біг 2000 м (хв. с) --- --- --- 10.00 10.30 11.10

7 Біг 3000 м (хв. с) 12.15 12.40 13.10 --- --- ---

8 Стрибок у довжину з місця

(см) 245 235 220 190 180 170

9 Човниковий біг 10 х 10

метрів (с) 26.0 27.0 28.0 31.0 32.0 33.0

10 Плавання 100 м (хв. с) 1.50 2.10 2.30 2.15 2.30 2.45

11 Біг на лижах 5 км (хв. с) 25.30 26.30 27.30 35.00 37.00 40.00

12 Підйом переворотом на

перекладині (разів) 6 5 3 --- --- ---

13

Піднімання тулуба із

положення лежачи (разів за

1 хв)

50 45 40 40 35 30

14 Згинання і розгинання рук в

упорі на брусах (разів) 14 12 11 --- --- ---

15

Поштовх двох гир від грудей

(по довгому циклу) 24 кг.

(до 80 кг.)

12 10 8 --- --- ---

16

Поштовх двох гир від грудей

(по довгому циклу) 24 кг.

(понад 80 кг.)

14 12 11 --- --- ---

48

IV. МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ

Комплексний екзамен з фізичної підготовки проводиться в обсязі

навчальної програми з дисципліни “Спеціальна фізична підготовка”.

Комплексний екзамен з фізичної підготовки складається з перевірки

теоретичної та практичної підготовленості кожного курсанта. Перевiрка

теоретичної та практичної пiдготовленостi курсантів проводиться протягом

одного дня.

На проведення комплексного екзамену відводиться по 6 годин на

кожну навчальну групу курсантів.

Теоретична частина проводиться в спортивному залі, а практична

частина – на гімнастичному містечку, стадіоні та у залі боротьби.

Для перевірки теоретичної підготовленості курсантів під час

комплексного екзамену готується комплект білетів.

Перед початком екзамену взвод шикується у повному складі для

представлення викладачам, які приймають екзамен.

Викладачі викликають курсантів для здачі комплексного екзамену.

Курсант, який прибуває для складання комплексного екзамену доповідає про

прибуття, віддає свою залікову книжку, бере білет та називає його номер,

ознайомлюється з питаннями білету та доповідає, чи зрозумілі вони йому

(якщо не зрозумілі, то уточнює питання у будь-якого викладача), отримує

чистий аркуш паперу для запису відповідей і займає місце для підготовки до

відповіді.

На підготовку до відповіді на теоретичне запитання курсанту

відводиться не більше 10 хвилин. Кожен курсант записує зміст відповіді на

питання на окремому аркуші.

Курсантові на екзамені дозволяється брати тільки один білет. У разі,

якщо він не може відповісти на запитання білету йому виставляється оцінка

“незадовільно” за теоретичну підготовленість.

Перевірка практичної підготовленості курсантів складається з

виконання нормативів з фізичної підготовки, які характеризують фізичні

якості: швидкість, силу, витривалість та військово-прикладні навички.

Теоретичні питання комплексного екзамену

Теоретичні питання з фізичної підготовки в кожному білеті мають на

меті перевірку знань курсантами теоретичних основ фізичної підготовки.

При проведенні комплексного екзамену передбачено використовувати

екзаменаційні білети, що включають 1 питання.

49

Питання для підготовки до екзамену:

1. Мета фізичної підготовки.

2. Завдання фізичної підготовки.

3. Засоби фізичної підготовки.

4. Форми фізичної підготовки.

5. Фізичні якості.

6. Фізична якість – сила.

7. Фізична якість – витривалість.

8. Фізична якість – спритність.

9. Фізична якість – швидкість.

10. Фізичне навантаження.

11. Послідовність виправлення помилок, які виникають під час навчання.

12. Частини навчально-тренувального заняття.

13. Порядок оцінки фізичної підготовки органів і установ виконання

покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів кримінально-виконавчої

служби та їх структурних підрозділів.

14. Перевірка і оцінка фізичної підготовленості співробітника ДПтС.

15. Вікові групи офіцерського складу.

16. Порядок перевірки і оцінки виконання прийомів заходів фізичного

впливу.

17. Чим досягається підвищення щільності та фізичного навантаження під

час проведення занять.

18. Щільність заняття по фізичній підготовці.

19. Етапи навчання фізичним вправам.

20. Ознайомлення.

21. Розучування.

22. Удосконалення.

23. Порядок оцінки фізичної підготовки підрозділу.

24. Чим забезпечується попередження травматизму на заняттях з фізичної

підготовки.

25. За яких умов загальна оцінка з фізичної підготовки органам і установам


виконавчої служби та їх структурним підрозділам знижується на один бал.

26. Розділи фізичної підготовки.

27. Адаптація.

28. Основні методичні принципи фізичної підготовки.

29. Підготовча частина заняття.

30. Основна частина заняття.

31. Заключна частина заняття.

32. Основні форми організації занять з фізичної підготовки.

33. Загальні правила проведення самостійних занять.

50

34. Самоконтроль під час самостійних занять.

35. Гігієна занять з фізичної підготовки.

Індивідуальна оцінка за відповідь на питання білету визначається:

- «відмінно» - якщо курсант показав глибокі знання програмного

матеріалу, чітко, послідовно і правильно відповідав на поставлені питання;

- «добре» - якщо курсант показав тверді знання програмного матеріалу,

чітко, послідовно і правильно відповідав на поставлені питання, але допустив

декілька незначних помилок або неточностей у відповіді;

- «задовільно» - якщо курсант показав знання тільки основного

матеріалу, але не засвоїв його повністю або допустив суттєві помилки при

відповіді;

- «незадовільно» - якщо курсант не володіє навчальним матеріалом

або відмовився відповідати.

Практична підготовленість

Практична частина проводиться шляхом виконання кожним курсантом

нормативів з вправ.

Для виконання вправ дається одна спроба. В окремих випадках (під час

зриву, падіння i т.д.) перевiряючий може дозволити виконати вправу

повторно. Виконання вправ з метою покращання отриманої оцінки не

дозволяється.

Пiдбiр вправ для перевірки здійснюється у вiдповiдностi з вимогами:

- вправи на загальну або швидкісну витривалість призначаються для

перевірок в усіх випадках, а iншi - з урахуванням проходження програми;

- в число вправ для перевірки обов'язково включаються вправи, що

визначають специфіку професiйної дiяльностi співробітників ДПтС;

- рівень розвитку кожної якості та навику перевіряється не більше, ніж по

одній вправі.

Всі призначені для перевірки вправи виконуються особовим складом

пiдроздiлу, як правило, протягом одного дня.

В ході перевірки вправи виконуються, в такій послiдовностi: вправи на

спритність, вправи на швидкість, силові вправи, прийоми заходів фізичного

впливу, в кiнцi - вправи на витривалість. В окремих випадках за рішенням

перевiряючого послiдовнiсть виконання вправ може бути змінена.

Курсанти можуть перевірятися у спортивній формі одягу, за

виключенням виконання вправ, для яких передбачена тільки спеціальна

форма.

Курсант, що не виконав одну з призначених вправ без поважної

причини, з фізичної пiдготовленостi оцінюється "незадовільно". При

51

неможливості виконати вправу через хворобу чи травму комісія може

призначити вправу для заміни, крім вправ на витривалість.

При звiльненнi курсанта від виконання вправи на витривалість його

фізична пiдготовленiсть оцінюється не вище "задовільно", якщо набрана сума

балів з інших вправ вiдповiдає оцiнцi "добре".

Оцінка практичної пiдготовленостi курсантів складається з оцінок,

одержаних ним за виконання всіх призначених для перевірки вправ, i

визначається:

- «відмінно» - якщо половина і більше оцінок «відмінно», а інші - «добре»;

- «добре» - якщо половина і більше оцінок не нижче «добре», а інші -

«задовільно»;

- «задовільно» - якщо більше половини оцінок “задовільно” при відсутності

незадовільних оцінок; якщо одна оцінка “незадовільно” при наявності

позитивної оцінки з прийомів заходів фізичного впливу.

Порядок визначення індивідуальної оцінки курсантові

за комплексний екзамен зі спеціальної фізичної підготовки

Загальна оцінка зі спеціальної фізичної підготовки куpсантiв вищих

навчальних закладів складається з оцінок їх фізичної та теоретичної

пiдготовленостi i визначається:

- «відмінно» - якщо одержані одна оцінка «відмінно», а друга не нижче

«добре»;

- «добре» - якщо одержані одна оцінка «відмінно», а друга «задовільно» чи

обидві оцінки «добре»;

- «задовільно» - якщо одержані одна оцінка «добре», а друга «задовільно»,

або обидві оцінки «задовільно», або якщо оцінка фізичної пiдготовленостi не

нижче «добре», а методичної «незадовільно».

52

V. КРИТЕРІЇ УСПІШНОСТІ НАВЧАННЯ ТА ЗАСОБИ

ДІАГНОСТИКИ УСПІШНОСТІ НАВЧАННЯ

Результати всіх видів виконаних курсантами робіт оцінюються за 100-

бальною шкалою. Поточне оцінювання, як правило, здійснюється під час

практичних занять за національною шкалою. Результати поточного

оцінювання при проведенні модульного контролю конвертуються в бали за

100-бальною шкалою і враховуються при виставленні підсумкової оцінки.

Підсумковий контроль з дисципліни виставляється як сума оцінок з усіх

модулів цієї навчальної дисципліни та обраховується як середнє

арифметичне складових залікових модулів. Кафедра може приймати рішення

щодо звільнення курсанта від складання заліку і зарахування йому

визначеної суми балів в якості підсумкової оцінки.

Форми поточного контролю:

‒ оцінювання виконання вправ фізичної підготовки, які характеризують

розвиток основних фізичних якостей;

‒ оцінювання виконання прийомів та дії, які характеризують розвиток

прикладних навичок.

Форми підсумкового контролю:

‒ залік;

‒ екзамен.

По закінченню 4 та 6 семестрів другого та третього курсів навчання з

курсантами проводяться заліки в межах вивченого за поточний навчальний

період навчального матеріалу.

По закінченню 8 семестру четвертого курсу навчання з курсантами

проводиться комплексний екзамен в межах вивченого навчального матеріалу.

53

Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за

всі види

навчальної

діяльності

Оцінка

ECTS

Оцінка за національною шкалою

для екзамену, курсового

проекту (роботи),

практики

для заліку

90 - 100 А відмінно

зараховано 82 - 89 В

добре 74 - 81 С

64 - 73 D задовільно

60 - 63 Е

35 - 59 FX

незадовільно з

можливістю повторного

складання

не зараховано з

можливістю

повторного

складання

0 - 34 F

незадовільно з

обов’язковим повторним

вивченням дисципліни

не зараховано з

обов’язковим

повторним

вивченням

дисципліни

Порядок оцінки модулів

Максимальна бальна оцінка модуля (100 балів) досягається шляхом

додавання балів за виконання практичних нормативів та участь в заходах

спортивно-масової роботи.

54

Таблиця нарахування балів

Оцінка

ECTS

Сума

балів

А 90-

100

якщо половина і більше оцінок за виконання практичних

нормативів “відмінно”, а решта - “добре”

В 82-

89

якщо половина і більше оцінок за виконання практичних

нормативів не нижче ніж “добре”, а решта - “задовільно”

С 74-

81

D 64-

73

якщо більше половини оцінок за виконання практичних

нормативів “задовільно” при відсутності незадовільних

оцінок

E 60-

63

якщо одна оцінка “незадовільно” за виконання однієї вправи

при наявності оцінки “добре” за виконання будь-якої іншої

вправи

FХ 35-

59

якщо більше ніж одна оцінка “незадовільно”

F 1-34 якщо більше ніж одна оцінка “незадовільно” і пропущено

50% та більше практичних занять

* - допуск до модульного контролю здійснюється при отриманні 60 балів.

Таблиця додаткових балів

Бали Умови нарахування

5-10 участь у змаганнях та заходах спортивно-масової роботи інституту

10-20 участь у змаганнях та заходах спортивно-масової роботи НАВС та

інші змагання за межами інституту

55

Навчально-методичне видання

Тарас Васильович ІЩЕНКО,

Роман Іванович СКИРТА,

Олександр Григорович ЗАГОРЕНКО

СПЕЦІАЛЬНА ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА

Навчально-методичний посібник

Підписано до друку 2014. Формат 60х84 1/16

Папір офсетний. Обл.-вид. ___ Ум. друк. арк. _____. Тираж 100 прим.

Documents

СПЕЦІАЛЬНА ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКАikvsu.kvs.gov.ua/sites/default/files/imce/specialna...2 Х 628.4 О641 Рецензенти: Юхно Ю. О., кандидат