І. В. ЛИСЕНКО, А. М. ЛИСЕНКО,

К. В. СКИДАНОВ, Л. В. ПЕРЕВАЛОВА

ПРАВО ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЖИТЛО

ТА ЙОГО ОБМЕЖЕННЯ

Монографія

Київ ДП «Видавничий дім «Персонал»

2018

УДК 347.451ББК 67.99(2)32

Рецензенти:К. Ю. Мельник,д-рюрид.наук,проф.,завідувачкафедритрудовоготагосподарськогоправаХарківськогонац.ун-тувнутрішніхсправ

І. А. Петрова,д-рюрид.наук,доц.кафедриінформаціїтаекономічноїбезпекиф-ту№2Харківськогонац.ун-тувнутрішніхсправ

О. Х. Юлдашев,д-рюрид.наук,проф.,завідувачкафедрицивільно-правовихдисциплінІн-туправаім.князяВолодимираВеликогоМАУП

Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом (протокол № 6 від 29.06.16)

Лисенко І. В. Правоприватноївласностінажитлотайогообмеження:мо-

нографія /І.В.Лисенко,А.М.Лисенко,К.В.Скиданов,Л.В.Пе-ревалова.—Київ:ДП«Вид.дім«Персонал»,2018.—180с.—Бібліогр.:с.165–179.

ISBN978-617-02-0246-8Монографіяприсвяченапроблемамздійсненняособамисвогопра-

ваприватноївласностінажитлотайогообмеженнянизкоюправовихчинників.Розкриваєтьсяправоваприрода,поняттятазмістобмеженьправа приватної власності взагалі та специфіка обмежень житловихправ зокрема. Наводиться авторська класифікація обмежень праваприватної власності на житло. Особливу увагу приділено розробціпропозиційщодозміничинногозаконодавстваУкраїниусферіобме-женьправанажитлозметоюйогоуніфікаціїтаохорониізахиступравосібтасуспільнихінтересівуцілому.

Дляпрацівниківорганівюстиції,правоохороннихорганів,атакожвикладачів та студентів вищих навчальних закладів з дисципліни“Правознавство”,“ЦивільнеправоУкраїни”,“Сімейнеправо”.

УДК 347.451 ББК 67.99(2)32

©І.В.Лисенко,А.М.Лисенко,К.В.Скиданов,Л.В.Перевалова,2018 ©МіжрегіональнаАкадеміяуправління

ISBN978-617-02-0246-8персоналом(МАУП),2018

©ДП“Видавничийдім«Персонал»,2018

3

ЗМІСТ

Передмова...................................................................................................4

РозДІЛ 1. загальнотеоретичні засади обмеження права приватної власності........................................................................... 71.1.Генезаобмеженьправаприватноївласності....................71.2.Правоваприродаобмеженьправаприватної

власності.................................................................................... 301.3.Поняттятазмістобмеженьправаприватної

власності.................................................................................... 40

РозДІЛ 2. особливості обмежень права приватної власності на житло........................................................................ 602.1.Обмеженняправаприватноївласностінажитло

таїхняспецифіка.................................................................... 602.2.Класифікаціяобмеженьправаприватноївласності

нажитло..................................................................................... 87

РозДІЛ 3. обмеження права володіння, користування та розпорядження житлом ......................................................... 1113.1.Обмеженняправаволодінняжитлом............................1113.2.Обмеженняправакористуванняжитлом....................1213.3.Обмеженняправарозпорядженняжитлом.................137

Післямова...............................................................................................156

Додаток...................................................................................................162Список використаних джерел........................................................165

4

ПЕРЕДМОВА

Проголошеннялюдини, їїжиття і здоров’я,честі і гідності,недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю вУкраїні обумовлює розвиток принципів громадянського су-спільства,втомучисліпринципунепорушностіправаприват-ної власності (ч. 4 ст. 41 Конституції України) [72]. Оскількиправаісвободилюдинивизначаютьосновнінапрямидіяльнос-тідержави,охоронаправаприватноївласностітакожєоднимізпріоритетнихпринципівнаціональногозаконодавства.

Водночас права і свободи людини і громадянина можутьбути обмежені у передбачених Конституцією України випад-ках.Так,вОсновномузаконіУкраїнизакріплено,щовласністьнеповиннавикористовуватисянашкодулюдиніісуспільству(ст.13КонституціїУкраїни),томувзаконодавствівстановлю-ються певні обмеження у здійсненні особою права приватноївласності. Зокрема, обмеження права приватної власності нажитло обумовлюються конкуренцією права на житло як при-родногоправатаправавласностінажитло,щовикликаєпотре-бу в окремому дослідженні цих правовідносин. Необхідністьдослідженняобмеженьправаприватноївласностінажитлопо-вноюміроюстосуєтьсяобмеженьправаприватноївласностінаіншенерухомемайно,зокремаземельніділянки,наякихвонорозташоване.Проте,враховуючипрактичну,соціальнутаеко-номічну значущість житла для кожної фізичної особи та длявсього суспільства загалом, у роботі досліджується проблемаобмеження права приватної власності саме на житло. Дотого ж, окрім загальних обмежень права приватної власності,якістосуютьсявсіхбезвиняткуїїоб’єктів,уцивільномузако-нодавствііснуютьіспеціальніобмеження,щостосуютьсятіль-киправаприватноївласностінажитло.

УзаконодавствіУкраїнирозробленіпевніпідходидорегу-люванняздійсненняособоюправанажитловаспектіобмежен-

5

няправаприватноївласностізметоюохорониправтасвободусіхуповноваженихосіб.ВодночасвУкраїнівідсутнєсистемнезапровадженняобмеженьправаприватноївласностінажитло.Цивільний кодекс України [171] містить лише окремі поло-ження щодо визначення парадигми та її проявів стосовно об-межень правомочностей власника житла. Окрім того, нормиінших законодавчих актів не завжди однозначні у визначенніобмеженьправвласника,щоневноситьпорозумінняумайновівідносиниміжвласникамижитлатаіншимиуповноваженимиособами (Закон України “Про державну реєстрацію речовихправ на нерухоме майно та їх обмежень” [52], Закон України“Прозабезпеченнявимогкредиторівтареєстраціюобтяжень”[54].

Окремі аспекти проблеми обмежень права власності булирозглянутівдисертаціяхВ.П.Камишанського“Ограничениявправесобственности(гражданско-правовойанализ)”,О.О.Ми-хайленко “Речово-правові обмеження права приватної влас-ностізастародавнімримськимтасучаснимцивільнимправомУкраїни”,О.В.Розгон“Межітаобмеженняправавласності”.

Однак проблема обмежень права приватної власності нажитлопотребуєспеціальногодослідженнязурахуваннямнормЦивільного,Житлового,СімейногокодексівУкраїнитаіншогозаконодавства. У процесі нашого дослідження були ретельновивченіпрацізпитаньправавласностітажитловихправовід-носинтакихвітчизнянихучених:М.К.Галянтича,В.В.Луця,В.Ф.Маслова,З.В.Ромовської,В.М.Самойленка,Н.О.Сані-ахметової,М.М.Сібільова,І.В.Спасибо-Фатєєвої,Є.О.Хари-тонова,Я.М.Шевченко,Р.Б.Шишкитаін.

Монографію підготовлено з урахуванням перебігу розроб-ленняЖитловогокодексуУкраїнивмежахкомплексноїцільо-воїпрограми“Правовіпроблемиздійсненнямайновихтаосо-бистихнемайновихправвумовахринковоїекономіки”(номердержавногореєстру0186.0.070867).

Авторами наукової роботи встановлюються загальнотеоре-тичнізасадиобмеженьправаприватноївласності,ачерезнихвиявляютьсяособливостіобмеженьправаприватноївласності

6

на житло й окремих правомочностей власника житла та, узв’язку з цим, обґрунтовуються зміни до чинного законодав-стваУкраїни,щорегулюєціправовідносини.

Теоретичніположення,висновки,пропозиції,сформульова-ніпідчасдослідження,можутьбутивикористанівподальшихнаукових розробках проблеми обмеження права приватноївласностінажитло,усудовійпрактицізметоювдосконаленняправозастосовноїдіяльностітадлявдосконаленнянормчинно-гозаконодавства.

Теоретичні дослідження можуть бути враховані в науковійтанауково-педагогічнійдіяльностіприрозробленнілекційнихта семінарських курсів “Цивільне право”, “Сімейне право”,“Житловеправо”тапідготовцінавчально-методичноїлітерату-ризцихкурсів.

7

Розділ 1

ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОБМЕЖЕННЯ ПРАВА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ

1.1. Генеза обмежень права приватної власності

Стаття3КонституціїУкраїнипроголосила,щоправаісво-боди людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованістьдіяльностідержави[72].Отже,правалюдиниєпріоритетнимив сучасному суспільстві. Особливо це стосується права нажитлоякодногозконституційнихправ.

Однакцивільніправабудь-якоїособиприїхздійсненнімо-жутьстикатисязправамиіншихуповноваженихосібчиінте-ресамисуспільства,щонесевсобізагрозуперетворенняправанасвавілля.Узв’язкузцимвиникаєнеобхідністьобмеженняправ осіб за допомогою закону, оскільки, за визначеннямЄ.Н.Трубецького,правоєзовнішньоюсвободою,наданоютаобмеженоюнормою[158,с.30].Підставидляцьогозакладеніяк у міжнародних нормативних актах, ратифікованих Украї-ною,таківїїнаціональномузаконодавстві.Так,ЗагальнаДе-клараціяправлюдини,прийнятарезолюцією217а(ІІІ)Гене-ральноїАсамблеїООН10грудня1948р.,встановлює,щоприздійсненні своїх прав і свобод кожна людина має зазнава-титількитакихобмежень,яківстановленізакономвиключноз метою забезпечення належного визнання і поваги праві свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі,громадськогопорядкуізагальногодобробутувдемократично-му суспільстві (ч. 2 ст. 29) [26]. Це положення розвиваєтьсяуч.1ст.64КонституціїУкраїни,вякійзазначено,щоконсти-туційні права і свободи людини і громадянина не можутьбути обмежені, крім випадків, передбачених КонституцієюУкраїни[72].

Проблема полягає у визначенні співвідношення між абсо-лютнимправомвласностітаправомнажитло,якеєелементомправоздатності,гарантованимКонституцієюУкраїни.Уцьомузв’язкудоситьпоказовимиєсудовіспориміжвласникамижит-латаособами,якіпроживаютьуцьомужитлінаіншихправо-вих підставах, і співвласниками. Серед житлових спорів їхнякількістьдосягаєдвадцятип’ятивідсотківуокремихрайоннихсудах України [14; 15]. Тому, щоб дослідити специфіку обме-женьправаприватноївласностінатакийжиттєвонеобхіднийоб’єкт,якжитло,слідпроаналізуватизагальніобмеженняпра-ваприватноївласності.

Розвитокправовоїдержавитавтіленняїїпринципівужит-тяпередбачаєнеможливістьдовільногообмеженняцивільнихправ,нащосправедливонаголошеновсучаснихдослідженнях.Зокремазазначається,щообмеженняправанажитлонемаютьпорушувати права й інтереси людини, які є конституційнимитаохороняютьсядержавою[103,с.4].Отже,необґрунтованезправової точки зору встановлення обмежень права приватноївласності не відповідатиме конституційним засадам та прин-ципамдемократичної,соціальної,правовоїдержави.

Для уникнення неправомірного встановлення обмеженьправаприватноївласностівнаціональномузаконодавствітаїхдовільноготлумаченнясліддослідитигенезузазначенихправіобмежень.Встановленняобмеженьправаприватноївласностізурахуваннямїхньоїгенезитаприродисприятимеохороніправтазаконних інтересівосіб.Дослідженняправовоїсутностіоб-межень права власності, принципів їх застосування стане га-рантієюутвердженняізабезпеченняправлюдини.

Тенденції щодо встановлення обмежень права приватноївласності втілюються в окремих концептуальних поглядах нацюпроблему.Однієюзправовихтеорій,щообґрунтовуєзасто-суванняобмеженьправаприватноївласності,єтеоріясоціаль-ноїфункціїправавласності.Відповіднодоположеньсоціаль-ноїтеоріїзаконпримушуєвласниківдовиконаннясуспільноїмісіїщодораціонального,вінтересахусьогосуспільства,вико-ристаннявласності.Метоютакогоспрямуваннядержавноїпо-

8

літики є перешкоджання свавільній, “непродуктивній” пове-дінці власників з належним їм майном [37, с. 90]. Так,Р.Й.Халфіназазначає,що істотнеобмеженняправвласниківвстановлюється у зв’язку із забудовою великих міст, застосу-ванням засобів охорони навколишнього середовища тощо[165, с. 236]. Виключна, необмежена власність сьогодні, — за-уважуютьдеяківчені,—це, імовірніше,теоретичнасхема,якавикликає більше академічний інтерес, ніж реально існуючийправовийтитул.Томуздійсненняособамиправавласностіма-ютьзазнаватипевнихобмеженьзбокудержавишляхомвста-новлення податків на нерухомість, експропріації права влас-ностітощо[28,с.78].Водночасвстановленняобмеженьправавласності з боку держави має бути обґрунтованим і сприятиздійсненнюлюдиноюгарантованихзаконодавствомправ.Про-теособамаєправонажитлоякумовусвогоприродноготасо-ціальногоіснування,іпозажитломвононеможебутиреалізо-ване, що зумовлює необхідність державного регулюваннязапровадженняобмеженьправаприватноївласностінажитло.

Безумовно, повнота права власності виявляється у здій-сненнівласникомсвоїхправвідповіднодозаконузасвоєюво-лею,незалежновідволііншихосіб(ст.316ЦКУкраїни)[171].Уційнормізакладенийпевнийдуалізм:“засвоєюволею”,але“відповідно до закону”, з чого можна вже зробити попереднійвисновок про обмеження права власності. Сама побудоваст. 316 ЦК України свідчить про те, що законодавець наголо-шує на необхідності дотримання власником при здійсненнісвоїхправомочностейвимогзакону.ЗаслушнимзауваженнямБ. Н. Чічеріна, особиста свобода громадян зазнає необхіднихобмеженьунаслідоквимогзаконутапорядку[175,с.480].

Утілення у правових нормах правообмежуючих засад є га-рантієюзабезпеченняпрактичногофункціонуванняконститу-ційнозакріпленихправтасвободяксамоговласника,такіін-шихучасниківцивільногоправа.Прицьомувиникаєпроблемазахищеності самого власника від неправомірного державногоущемленняйогоправтаінтересів.Длязабезпеченняфункціо-нуванняпринципівнепорушностіправавласності,насамперед

9

збоку іншихосіб,необхідночітковстановитинарівнізаконупричинитапередумовиможливихоб’єктивнихтазбалансова-нихобмеженьправвласника.ЯкзазначавВ.І.Курдиновський,державадопускаєправовласностіслужититимцілямтаінте-ресамокремихосіб,якісумісні зцілямита інтересамивсьогосуспільногосоюзу[81,с.7].Зцьогоприводунеможнанепого-дитись із зауваженням Є. Н. Трубецького, який стверджував,щозмістправавиявляєтьсявнаданніпевноїсферизовнішньоїсвободиоднимособамтаувідповідномуобмеженнізовнішньоїсвободиіншихосіб[158,с.45].Необхідністьзабезпеченняправта інтересів окремої особи та всіх членів суспільства вимагаєвстановленняобмеженьправконкретноговласника,щозумов-люється принципами гуманізму, моралі та пріоритетом правлюдини. Серед загальних засад обмежень прав власника слідвирізнити закріплені в Конституції України положення щодопринципівздійсненняправавласності:використаннявласностінеможезавдаватишкодиправам,свободамтагідностігрома-дян,інтересамсуспільства,погіршуватиекологічнуситуаціюіприродніякостіземлі(ч.8,ст.41).

Оскількиобмеженняправавласностіявищевнауціненове,а відоме вже багато століть, то його дослідження неможливебезрозглядупідставйогопояви.ЯкзазначаєЄ.О.Мічурін,об-меження прав необхідно розпочинати з витоків приватногоправа,оскількипервісніпідстави,щозсамогопочаткубулиза-кладені у такі обмеження, дадуть змогу зрозуміти їх правовуприродутаобумовленість[103,с.11].Отже,длядослідженнягенезиобмеженьправавласностінеобхіднозвернутисядопер-шоджерелвиникненняцьогоправовогоявища.

Мизважаємонате,щообмеженняправавласностієрезуль-татомбагатовіковогоформуванняпідходівдорегулюванняци-вільнихтажитловихправовідносиннарівнізагальноготаспе-ціального законодавства. Підґрунтя для їх виникнення булозакладенещенасамомупочаткуформуванняцивілістики.ЯкнаголошувавЄ.Н.Трубецькой,властивістьусіхвічнихзаконів,вічнихістинтака,щовониіснуютьцілкомнезалежновідтого,усвідомлюються вони людиною чи ні [158, с. 44]. Відомо, що

10

цивільнеправоведепочатокфактичновіддавньоримськоїдер-жави,єрезультатомдіяльностіюристівтафілософівтогочасу.Його положення були врегульовані через західну або східнугілкирецепції,томудлярозуміннягенезиобмеженьправапри-ватноївласностідоцільнопровестидослідженняджерелїхпо-ходження—давньоримськихзаконодавчихактів.

Римськеправо,якзауваживВ.І.Курдиновський,зналооб-меженняправавласності,щостосувалисяволодіннятакорис-туваннянерухомістю,встановленівінтересахдержавитавсіхікожногоокремо,атакожвінтересахсусідів[81,с.15].Булови-значенообмеженняможливоївисотиспоруддлязабезпеченнядостатнього освітлення; встановлення правил щодо форми тазовнішньоговиглядубудівель,щобулоспрямованенаприкра-шеннязовнішньоговиглядумістатощо[95,с.90].Однідослід-никизазначають,щообмеженнявласниказводилосялишедотого,щойомузаборонялосяшкодитиіншимособам,користу-ватисясвоїмправомлишедлятого,щобзавдатиїмшкоду(ши-кана)[167,с.230].Іншівченістверджують,щопосяганнясусі-даначужуділянкубулодопустимим,коливонозумовлювалосьнормальною господарською діяльністю. У цьому випадку цеправо набувало загального характеру та ставало обмеженнямправ власників [43, с. 447]. Стосовно визначення підстав таобумовленості обмежень у давньоримському праві необхіднозвернутися до конкретних правових норм, що регулювали цівідносини.ЯкзазначавВ.І.Курдиновський,власник(зокремаземельнихділяноктаіншогонерухомогомайна.—І. В.)мусивтерплячезноситинезручності,щозавдавалойомугіллясусід-ськихдерев,якщовонорослонависотінеменшій15футів;по-винен був допускати сусіда збирати плоди, які впали на йогоділянку з сусідських дерев; зносити дим, викиди, пилюку, щодіставалисяйогоділянкизволодіннясусіда,якщоцебулона-слідкомзвичайногокористуваннясвоєювласністю;неповиненбувперешкоджатисусідуробитивиступстінинадйогоділян-кою,якщовінбувнебільшеполовинифута;власникнепови-ненбувзводитибудівлінасвоїйділянці,якібзаважалипроті-канню повітря на ділянку сусіда [81, с. 19–20]. Тобто в

11

12

наведенихвипадкахвласникнерухомогомайнамусивутриму-ватисявіддій,якімоглибзаважатинормальномупроживаннютагосподарюваннюіншихосіб(зокремасусідів)насвоїхділян-ках.

Проаналізувавши обмеження у Стародавньому Римі,Д.В.Дождьовзазначає,щозмістобмеженьправавласностінамайнові права обумовлювався обов’язком утримуватися відпевних дій, що є негативними обмеженнями, або обов’язкомтерпітидіїіншихосіб—позитивні обмеження[43,с.382].Так,зметою недопущення зловживання чоловіком особистими тамайновимиправамизаконодавецьвстановлював,щопосагдру-жиниповиненїйповертатисявразірозлученняабосмертічо-ловіка, хоча при укладанні шлюбу з чоловічою владою (cummanumariti)посагдружиниповністюпереходивувласністьїїчоловіка [65, с. 43]. Також це обумовило певні обмеження урозпорядженніциммайном.Зокрема,чоловіковізаборонялосявідчужувати та віддавати в заставу посаг дружини, хоча вінвходивдоскладуйогомайна[81,с.21].Такіобмеження,відпо-відно до позиції Д. В. Дождьова, мали негативний характер,оскільки забороняли власнику (у даному випадку чоловіку)відчужуватипосагдружини.Сліднаголосити,щозаконодавецьуцьомувипадкуохоронявнайбільшціннемайно,насампереднерухоме,щобулопосагомдружини.

Такимчином,якцезауважено,обмеженняправаприватноївласності в давньоримських правових нормах зумовлювалосьяк забороною завдання шкоди, так і зобов’язанням власникатерпітипевнідіїзбокуіншихосібщодосвогомайна.Цездій-снювалося заради загальносуспільних інтересів у рамках га-рантуваннянепорушностізаконнихправта інтересівкожноговласника.УЗаконахХІІтаблицьмістятьсяпідставивстанов-ленняобмеженьправвласників:по-перше,цеохоронаправтазаконнихінтересівіншихвласниківземельнихділянок,спорудта будівель, по-друге — забезпечення загального суспільногоінтересу.

У Законах ХІІ таблиць можна віднайди згадки про першісільські сервітути (servitus): право проходу або проїзду верхи

13

(iter),правопрогонухудобиабопроїздувлегкихвізках(actus),правокористуваннявимощеноюдорогоюдляперевезенняве-ликих вантажів (via), право проведення води через чужу зе-мельнуділянку(aquaeductus)[167,с.230].Доміськихсервіту-тівналежалоправовідводитидощовуводучерезділянкусусіда(servitus stillicidii), проводити каналізацію (servitus cloacae)[43, с. 448]. При встановленні сервітуту могла бути запрова-дженарозумнаоплатаабосправедливевідшкодуваннявласни-кузакористуванняйогомайном.Тобтовсуспільстві,зодногобоку,буловстановленонепорушністьправавласності,аздру-гого—врахованоінтересиіншихосіб—невласників.

О.О.Михайленкозазначає,щотакийкомплекспублічнихобмеженьнеповиненототожнюватисязтакзванимилегальни-ми сервітутами. Дослідниця справедливо зауважує, що обме-женнянезалежатьвідвластивостейособиправовідносин,тоб-тозаознакамираси,статі,соціальногопоходження,майновогостану тощо. Вони встановлювались на користь невизначеноїкількості суб’єктів та існували аж до скасування законом.Окрім цього, обмеження санкціонувалися лише державою тавстановлювалися на підставі закону, а передумовою запрова-дження сервітуту міг бути й договір. Суттю публічних обме-женьбуловстановленнядлясторонніхосібправанавчиненняпевнихдій,якіневважалисяпорушеннямправавласності.Навідміну від сервітутів, публічні обмеження не надавали особіправаначужурічінемалиоплатногохарактеру.Вониперед-бачалиувстановленихзакономмежахможливістьздійсненняіншимиособамисвоїхправчерезутрудненняздійсненняпра-вомочностейвласником[95,с.92].Дослідницячіткоподіляєзарядомознаксервітутитаобмеження.Нанашудумку,вонапра-вильнообґрунтовуєрізнуприродуцихявищ.Зокрема,обстою-єтьсядумка,щоціправовікатегоріїрізнятьсянетількизадже-реломвиникнення,айзатакимикритеріями,якколоосіб,наякихвонидіють,своїмзмістом.

Такимчином,публічніобмеження—цеобмеженняконкрет-ноговласника(абовсіхвласників)вінтересахусіх,асервітутзавжди встановлюється в інтересах конкретного власника і

14

конкретної особи. Право приватної власності обмежувалось утакихвипадках:1)колигіллясусідніхдеревзвисалонадзем-леювласниканависотінеменшій15футів,вінмусивтерпітиці незручності; 2) коли внаслідок звичайного користуваннясвоєювласністюнаділянкуіншоїособидіставалисядим,вики-ди,пилюка,тоцяособамусилацетерпіти;3)коливласникро-биввиступстінинадсусідньоюділянкоюнебільшеполовинифута,сусіднемігйомуперешкоджати;4)власникнеповиненбувробитибудівлінасвоїйділянці,якібзаважалипротіканнюповітрянаділянкусусіда;5)власникузаборонялосяробитиві-кна у своєму будинку, що стояв біля межі, які б виходили наподвір’ясусіда;6)чоловіку,якийбуввласникомпосагудружи-ни(утомучислійнерухомогомайна),заборонялосявідчужу-ватитавіддаватийоговзаставу.

Окрім зазначених випадків, право приватної власності об-межувалося і сервітутами: 1) власник повинен був допускатисусіда збирати плоди, що впали на його ділянку з сусідськихдерев;2)власникжитловогобудинкутаіншихбудівельмігвід-водитидощовуводучерезділянкусусіда,проводитиканаліза-ціютазобов’язувавсянадаватиможливістьсвоїмсусідампро-водити воду через свою земельну ділянку; 3) у визначенихзакономвипадкахвласникзобов’язувавсянадаватиправопро-ходу або проїзду верхи, право прогону худоби або проїзду влегкихвізках.

Отже, легальні сервітути та публічні обмеження мали йспільніриси.Сервітутитапублічніобмеженнямогливстанов-люватися та припинятися законом, метою їх запровадженнябулозабезпеченняінтересівосібщодоможливостіздійсненняналежнихїмправ.Встановленнясервітутівмоглообмежуватимайнові права власника. Як вважає О. В. Малько, сервітутиозначали собою право на обмеження власника в певному від-ношенні,наприклад,утому,щобробитивікноначужеподвір’я(luminis offisiendi) [90, с. 85]. У зазначеному випадку метоювстановленняцієїзаборонибулонаданнясусідамвласникабу-динкуправанатаємницюприватногожиття.Тому,нанашпо-гляд, не можна погодитися з автором щодо її належності до

15

сервітутів,ботутнемаєправакористуванняріччю.ЯкзазначаєД.В.Дождьов,нарівнісуб’єктивноїюридичноїситуаціїобтя-женнясервітутомвтілюєтьсявправівласникаголовноїділян-кинапевнуфункціюіншоїділянки[43,с.446].Тобтосервітутнадаєправокористуванняособічужиммайномдлязадоволен-ня власних потреб та законних інтересів. У наведеному при-кладіщодообмеженьправавласності іншівласники—сусідинеотримуютьтакогоправа.Уцьомувипадкумимаємозмогуспостерігати, як власник будинку позбавляється можливостіна реалізацію свого права власності: робити вікно на подвір’ясусіда. Таке звуження правомочностей власника відбуваєтьсявнаслідоквстановленняобмеженьправавласностіінемаєвід-ношення до сервітутів. Критерієм встановлення такого обме-ження було дотримання певних етичних правил поведінки,прийнятихудавньоримськомусуспільстві.

Отже, давньоримське право знало таке правове явище, якобмеженняправаприватноївласності,яківідрізнялисявідле-гальних сервітутів за низкою критеріїв. Зокрема, метою вста-новленнясервітутівбувпевнийекономічнийінтересабодосяг-нення якихось матеріальних благ (відведення каналізації,проведенняводопостачання,забезпеченняпроходутощо).Сер-вітут — це речове право, яке наділяло особу правом користу-ваннячужиммайном,щозобов’язуваловласникаобслуговую-чоїділянкитерпітипевнідіїзбокувласникапанівноїділянкиабоутримуватисявідпевнихдій.Дотогожсервітутбув“силь-нішим”заправовласності[124,с.152].Тобтосервітутзабезпе-чувавохоронумайновихправсусідівтазагальнихсуспільнихінтересів,оскількивстановлювавсядлятого,щобділянки,по-збавленіпевнихкориснихвластивостей(води,проходутощо),не виключалися з економічного обороту. Він не зобов’язуваввласника обслуговуючої речі до позитивних дій, бо римськасентенція зазначала: servitus in faciendo consistere non potest,тобтосервітутнеможескладатисяуздійсненнібудь-якихпо-зитивнихдій(Д.8.115.1)[124,с.154].

Знаведеногоможназробитивисновок,щообмеженняправаприватноївласності,навідмінувідсервітутів,ненадавали ін-

16

шимсуб’єктамцивільнихправовідносинправначужемайно,алише ущемляли здійснення власником своїх правомочностейчереззаборонуробитипевнідіїабопримушеннятерпітидії збокуіншихосіб.Окрімтого,обмеженняправавласностімоглизумовлюватися не тільки майновою доцільністю здійсненняособамисвоїхправ,айохороноюнемайновихправособи,зміц-ненням державного устрою, додержанням моральних засадсуспільства.

Із подальшим розвитком цивілістичної науки обмеженняправаприватноївласностінетількиневтратилисвоєїактуаль-ності,айнабулиновогозначення.Зрецепціїримськогоправа,як зазначає В. І. Курдиновський, багато з обмежень, що малимісцевРимі,збереглисяйпочаливикористовуватисяначужо-муґрунті [81, с.23].Як ібагато іншихелементівсистемици-вільногоправа,обмеженняправаприватноївласностізнайшлисвоє подальше втілення та розвиток у законодавстві багатьохєвропейськихкраїн.СередтакихкраїнбулайРосійськаімпе-рія.Звичайно,обмеженняправаприватноївласностівдорево-люційному російському законодавстві не були ідентичнимиобмеженнямудавньоримськомуправі,хочаосновніознакита-кихобмеженьправаприватноївласностібуливтіленіуправо-вих нормах того часу. Як зауважує Є. О. Мічурін, оскільки удореволюційний період цивілістика, незважаючи на недемо-кратичниймонархічнийрежим,розвиваласянаприватницькихзасадах, а цивільне законодавство України також формуєтьсяна цих принципах, то є корисним вивчення дореволюційногодосвіду щодо інститутів цивільного права [101, с. 335]. Отже,дослідженняобмеженьправаприватноївласностізачасівРо-сійськоїімперіїуможливитьвиявленняпередумовтакритеріївзапровадженняобмеженьназасадахприватногоправа.Окрімтого,застосуваннявцьомувипадкуісторичногометодудослі-дженнядастьзмогупроаналізуватиеволюціюобмеженьправаприватної власності саме на теренах сучасної України, коливонаперебувалаускладііншихдержав.

ОбмеженняправаприватноївласностівРосійській імперіїмали назву прав участі приватного та прав участі загального.

17

ТакітермінибулизапозиченізфранцузькогоКодексуНаполе-она (ст. 649) і означали участь сторонніх осіб у користуваннічужоюріччю.ЯкзазначавД.І.Мейєр,восновіхарактеруправучасті приватного лежав принцип можливості встановленнязаборонинареалізаціюякихосьдійвласникомзметоюохоро-ни прав певної особи чи групи осіб. Право участі загальноговстановлювалосязметоюзабезпеченнятаохоронисуспільнихінтересів,пріоритетудержавноївладинадприватнимивласни-ками.Якправило,такіобмеженнястосувалисяземельноївлас-ності[92,с.347–348].Отже,законодавствотогочасупередба-чало дві основні групи обмежень, які встановлювалися зарізними підставами: охороною приватних інтересів окремихвласників, зокрема сусідів, та охороною державних інтересів,якізавждипревалювалинадособистимиінтересамивласників.

Дообмеженьправавласностіправамиучастіприватногона-лежалитінорми,безобмежуючоїдіїякихщодоправавласнос-тісусідавласникнерухомогомайнанемігналежнокористува-тися цим майном. За загальним правилом, обмеження прававласності,щовстановлювалисяправамиучастіприватного,на-сампередненадавалоправнамайноіншоговласника,зокремаправапроходу,проїзду,авизначалосяпевнимизаборонами.Зо-крема, до прав участі приватного належали такі обмеження:1)заборонавласникуземельноїділянки,розташованоїнабере-зірічки,підійматизагатамиводуйтимсамимзатоплюватису-сідніземлі.Зцієюжметоювласникуприбережноїділянкиза-боронялося прибудовувати греблю до протилежного берегу,якщо це могло спровокувати розлив річки; 2) заборонялосядомовласникуробитисхиліздахунаподвір’ясусіда,литиводу,змітати сміття, прибудовувати пивоварню до стіни сусіда, ро-битивікнанаподвір’ясусідавбуднику,щознаходивсянамежі[92, с. 352]. Обмеження, що забороняли робити прибудову достін будівлі сусіда, були спрямовані на забезпечення охоронимайна,атакожжиттятаздоров’ямешканців,оскількипивовар-ня була потенційно пожежонебезпечним місцем; 3) власникузаборонялося робити вікна у примежовій будівлі на подвір’ясусіда, що забезпечувало сусіднім власникам не тільки право

18

на таємницю особистого життя, а за принципами давньорим-ського права захищало право власності сусіда на повітрянийстовпнадвікном;4)виняткоміззагальногоправилабулипра-ваучасті,згіднозякимисусідивласникамоглипроїжджатидосвоєїділянкичерезчужеволодіння,якщонебулоіншогошля-ху[92,с.352].

Таким чином, хоча підставами встановлення прав участіприватногобули інтересиокремихосіб,удеякихвипадкахцезумовлювалосязагальносуспільнимиінтересами,що,зокрема,виявлялосяузастосуванніпротипожежнихзаходів.

Обмеженняправавласності,якііменувалисяправамиучастізагального,обумовлювалисьінтересамидержавивмежахмай-навласника.Уразівстановленняобмеженьправамиучастіза-гальногозабезпечувавсяпріоритетдержавноївлади.Російськедореволюційне законодавство встановлювало такі обмеженняправаприватноївласностіправамиучастізагального,якзабо-ронавласникамземельнихділянок,суміжнихздорогою,пере-шкоджативільномупроходу,провозутапроїздуподорозі,ора-тидорогу,копатияминанійтощо[92,с.348].Характеризуючиобмеженняправавласностіфізичнихтаюридичнихосібзбокудержави, І. А. Покровський зазначав, що держава, визнаючиправо власності повною владою над річчю, водночас резервуєдлясебеправонакладатинаньоготіабоіншіобмеження,аждоповноїекспропріаціїв інтересахзагальногоблага[125,с.124].У цьому випадку яскраво проілюстровано пріоритет суспіль-нихінтересівнадприватними,щодаєнамзмогупобачитидіє-вість механізму обмежень права приватної власності за часівРосійської імперії для забезпечення державних потреб. Протевжевтойчасдіявпринципвідшкодуванняматеріальноїшкоди,заподіяноїподібнимиобмеженнямивласникунерухомогомай-на.Цеуможливлюєзробитивисновкипроте,щодлярегулю-вання обмежень права приватної власності держава залучалаприватноправовімеханізми,анелишеадміністративнізаходи.

ОднакГ.Ф.Шершеневичзауважував,щовираз“праваучас-ті”сампособівказуєнаучастьсторонніхосібукористуваннічужоюріччю,хочаценевідповідаєнісутностіпоняттяпрооб-

19

меженняправавласності,нісукупностітихвідносин,якізаконрозумієпідтерміном“праваучасті”.Обмеженняжправавлас-ностімаютьнаувазітількиущемленнявласникачерезсторон-ніх осіб у здійсненні його права, але не надання їм права начужуріч[178,с.94].Отже,надумкудеякихдослідників,зако-нодавчезакріпленняобмеженьправавласностіякправучастізагального та приватного не відповідало сутності та правовійприродіцьогоявища,оскількитермін“праваучасті”припускаєучасть сторонніх осіб у користуванні чужою власністю, тобтосервітутні відношення. Обмеження ж права власності, за ви-значенням В. І. Курдиновського, навпаки, припускають лишестиснення повноти права власності [81, с. 8]. Запозичена зо-внішня форма — прав участі — обумовлювалася наданнямможливості третім особам здійснювати свої права щодо влас-ного майна в межах, наданих їм законом. Концепція застосу-ванняправучастізагальногоабоправучастіприватноговтомуабо іншому випадку обумовлювалася саме метою. Так, метоюзапровадження прав участі загального було задоволення су-спільних інтересів, суспільної необхідності, загального блага.Домінування таких критеріїв у встановленні обмежень прававласності над гарантованими законом майновими правамивласникаговоритьпродієвістьуправітогочасупевнихсоці-альних принципів. Суспільна необхідність ставала однією зосновних передумов встановлення обмежень права приватноївласностівтойперіод,оскількинеобмеженедержавнеповно-владдя суперечило загальноєвропейським правовим принци-пам.

П.В.Крашенінніковподіляєобмеженняправавласностінатериторії Російської імперії, СРСР та пострадянському про-сторі на три періоди: перший — до жовтня 1917 р., другий —“радянський” — від жовтня 1917 р. до початку 90-х років,третій—періодекономічнихреформ—зпочатку1990-хроківідонашогочасу[76,с.59].Періодизаціязаконодавчовстанов-ленихобмеженьправавласностізалежитьнетількивідполі-тико-економічних перетворень в державі, а й від правосвідо-мості законодавців та суспільства загалом. Як зауважував

20

Д.М.Гєнкін,абсолютнонеобмеженогоправанебулоніколи,але ступінь, форми та характер обмежень права власності єрізнимзалежновідекономічногоустроюсуспільства,характе-руйоговиробничихвідносин,тогокласу,наохоронуінтересівякогоспрямованінормипроправовласності[71,с.59].Дослі-дженняобмеженьмайновихправосіб,які існувализарадян-ський період, дасть змогу краще зрозуміти їх природу,з’ясуватиможливістьчивиявитинеможливістьзастосуванняїх сьогодні [107, с. 141]. Тому на підставі аналізу радянськоїправовоїдоктринитазаконодавстватогочасунеобхідновия-вити та дослідити підстави обмежень права приватної влас-ностітакритеріїїхзапровадження.

На початку радянської доби обмеження права власності усвоїй більшості були спрямовані на безоплатне вилученняоб’єктів права власності у фізичних осіб, релігійних установ.Зокрема, згідно з Житловим законом та Цивільним кодексомУСРР1922р.приватнібудинкивилучалисязцивільногообо-роту[46,с.172].Цесвідчитьпровкрайсуперечливуполітикурадянськоївладистосовноприватнихвласниківтогочасу.Об-меженняправаприватноївласностімалиадміністративно-при-мусовийхарактерібулиспрямованіналіквідаціютакогоправавзагалі. Проте, як відомо, ніщо в природі та соціально-еконо-мічномуустроїнеможезникнутибезслідно.ПриватнуформувласностінанерухомемайновСРСРбулозміненонадержав-ну,афактичнікористувачісталинаймачамитаотрималиправодовічногокористуванняземельнимиділянками,житломуба-гатоквартирнихбудинкахтощо.Правоприватноївласностінаокремі об’єкти нерухомості (одноквартирні жилі будинки,об’єкти підсобного домашнього господарства тощо) фактичнозбереглося, але отримало назву права особистої власності,оскільки, за визначенням деяких дослідників, саме приватнавласність створювала основу для матеріальної зацікавленості,ініціативитаактивностіособи[78,с.224].Томудержаванемо-гла повністю ліквідувати інститут приватної власності. Утімтака політика держави зумовлювала виникнення низки обме-женьправаприватноївласності.

21

Держава,залишаючинаправіособистоївласностіабодовіч-номукористуванніугромадяннерухомемайно,встановлюваларізноманітніобмеженнямайновихправ.Проблемаобмеженняправакористуваннясвоїммайномдосліджуваласябагатьмара-дянськими науковцями. Так, О. О. Красавчиков відзначав об-меженнящодовстановленняплатизакористуванняжитломзадоговоромнайму[75,с.137–138].Частина3ст.88ЦивільногокодексуУРСР(даліЦКУРСР1963р.), затвердженогоЗако-ном від 18.07.1963, забороняла використання майна, що пере-бувало в особистій власності, для одержання нетрудовихдоходів та використання на шкоду суспільству [173]. Якзазначалося у правовій доктрині за радянських часів, міжсуспільноютаособистоювласністюнетількинеіснуєсупереч-ностейякміжзагальнимтаокремим,алеправоособистоївлас-ності саме спроможне сприяти тому, щоб загальне знаходилосвоєвтіленнявособистихвідносинахгромадяні,отже,восо-бистійвласності[91,с.93].Державнерегулюваннятакихобме-жень було закріплене і в інших нормативно-правових актах:Постанові Ради Міністрів СРСР № 21 від 15 травня 1986 р.“Про заходи для посилення боротьби з отриманням нетрудо-вихдоходів”[132],УказіПрезидіїВерховноїРадиСРСР№22від23травня1986р.“Пропосиленняборотьбизотриманнямнетрудових доходів” [159], Постанові Ради Міністрів УРСР№9від24червня1986р.“Прозаходидляпосиленняборотьбизнетрудовимидоходами”[131].Піднетрудовимидоходамиро-зумілосьодержанняплатизакористуваннямайномунесоціа-лістичному секторі економіки. Таке обмеження використаннямайнабулоспрямованенаспоживчевикористаннямайнагро-мадянамитаконтролюванняможливихнетрудовихджерелма-теріальногозбагаченнянаселення.

Окрімзазначенихобмеженьсуб’єктивногоправа,обмежен-нястосувалисяіправоздатностіфізичнихосіб.Цестосувалосякількості квартир та жилих будинків, що могли перебувати увласностіоднієїособиабоподружжятаїхніхнеповнолітніхді-тей(ст.101ЦКУРСР1963р.).Натакіобмеженняусвоїхдо-слідженнях вказував В. А. Рясенцев [147, с. 370–372]. У разі

22

недотримання цих обмежень законодавець зобов’язував влас-ника протягом року відчужити житло (подарувати, продатиабовідчужитибудь-якиміншимзаконнимспособом).Невико-нання цього припису тягнуло примусовий продаж житловогоприміщення (ст. 103, 104 ЦК УРСР 1963 р.). Обмеження награничний розмір житла передбачалося в ст. 102 ЦК УРСР1963р.Громадянинемоглиматинаправіособистоївласностіжилийбудинок,щоперевищувавзаконодавчовстановленіроз-міри: до 1985 р. — 60 кв. м житлової площі, після 1985 р. —80кв.мжитловоїплощі.Вокремихвипадкахмігбутизробле-нийвиняток:громадянин,якиймаввеликусім’юабоправонадодатковужилуплощу,здозволувиконавчогокомітетурайон-ної,міської,районноївмістіРадинароднихдепутатівмавпра-возбудуватиабопридбатибудинок(частинубудинку),житло-ва площа якого перевищує зазначену норму (ч. 2 ст. 102 ЦКУРСР1963р.).Зазначенікількісніобмеженнянажитлобуливикликані чітко спланованою державною політикою, спрямо-ваноюнапобудовубезкласовогосуспільстватазрівняннявсіхгромадян за економічними показниками. Ідеологічні факторислужилипідґрунтямзапровадженняподібнихобмеженьправавласностітанаправленостіполітикидержавинаприменшенняроліприватноправовихвідносинміжгромадянами.Такіобме-ження,надумкуЄ.О.Суханова,буливкрайнеефективнимийнавіть шкідливими для суспільства [152, с. 145]. Обмеженняправавласностізарадянськимзаконодавством,якправило,небудувалися на правових засадах і не відповідали принципамправової держави, а зумовлювалися державною політикою,спрямованою на зрівняння майнового стану всіх членів су-спільства.

Більшістьобмеженьщодоможливостіматинерухомемайнона праві приватної власності та щодо здійснення права влас-ності, які знало радянське законодавство, були ліквідовані внаступнірокизутвореннямсамостійнихдержав,хочацейнедає приводу, як зазначає П. В. Крашенінніков, говорити пробезмежнусвободуздійсненняправавласності[76,с.61].Якмимализмогупереконатися,обмеженняправавласностііснували

23

ще в часи давньоримської держави, існують й до сьогодні і,позасумнівом,існуватимутьзавжди.Протетакіобмеженнязарізнихчасівтаврізнихдержавахвідтворюютьсявзаконодав-ствіпідвпливомусілякихкритеріївтафакторів.Цезумовлю-ється неоднаковим рівнем розвитку суспільства, державнимустроєм, пріоритетом певних напрямів державної політикитощо.

Ізрозвиткомприватноправовихзасадусуспільствівиникаєнеобхідність перегляду критеріїв запровадження обмеженняправа приватної власності. Законодавець має враховувати на-сампередправовіпринципипріоритетуправісвободособинаддержавними, охорони суспільних інтересів. Як слушно заува-жувавЄ.Н.Трубецькой,мірасвободинеможебутиоднаковоюдлярізнихрівніврозвитку,длярізнихстолітьтанародностей:те,щодляодногорівнярозвиткуєдобром,можебутизломдляіншого—нижчогоабовищогорівня[158,с.44].Водночаснеоб-хідновраховуватиокремізаконодавчітадоктринальніздобут-киминулоїепохищодообмежень,якізумовлюютьсяохороноюсуспільнихінтересів.

Отже, дослідження обмежень права приватної власності зпочатковихетапівформуванняцихобмеженьдаломожливістьвиявитиїхнєнеабиякезначеннядляздійсненняособамисвогосуб’єктивногоправа.Зокрема,буловстановлено,щовсуспіль-ствізприватноправовимизасадамиобмеженняоднихвласни-ків є необхідними елементами для забезпечення можливостіздійсненнявсімаіншимиособамисвоїхмайновихправ.Оскіль-ки здійснення права приватної власності на нерухоме майно(утомучисліжитло)тіснопов’язанезмайновимиправамиін-шихосіб(власників,членівродинивласника,сусідів),товцихвипадкахєнеминучимивзаємніобмеженнясуб’єктивнихправ.

Розвиток цивільних правовідносин зумовив певні зміни вобмеженняхмайновихправосіб.Томуподальшийаналізгене-зиобмеженьбудеґрунтуватисянадослідженніпритаманнихїмхарактернихознакнасучасномуетапірозвиткуцивілістичноїдоктрини.Формуванняприватноправовихзасадунашомусу-спільстві зумовлюється закріпленням права приватної влас-

24

ності та її охороною на рівні інших видів права власності. Цезумовлюєнеобхідністьвиявленняідослідженняпритаманнихтакомурівнюрозвиткусуспільствафакторіввстановленняоб-меженьправаприватноївласності.Окресленнятакихфакторівє одним з аспектів дослідження генези цього явища. За влуч-ним визначенням В. І. Курдиновського, право власності слу-житьтимцілямтаінтересамокремихосіб,якісуміснізцілямитаінтересамивсьогосуспільногосоюзу[81,с.7].Так,згіднозКонституцією України обмеження права приватної власностіобумовлюються забороною використання власності на шкодулюдинітасуспільству(ч.3ст.13).СлідповністюпогодитисязВ.П.Камишанським,щовумовахсоціальноорієнтованоїрин-ковоїекономікиідеявільноготанеобмеженоговолодіння,ко-ристуваннятарозпорядженнявласністюневідповідає інтере-самокремихсоціальнихгруптасуспільствазагалом[68,с.12].

Встановленняобмеженьправаприватноївласностімаєвід-повідатиохоронітадотриманнюсуспільнихінтересів.Закріп-леннянаконституційномурівнізагальноправовихзасадохоро-ни прав та інтересів суспільства визначає правові підставизапровадженняобмеженьмайновихправосіб.Самецеобумов-люєправомірністьтакихобмеженьісприяєрозвиткувУкраїнісоціальних основ державотворення. Як зазначає Б. С. Ебзєєв,оскількиособавиступаєнетількияк ізольованийіндивід,айякчленлюдськоїспільноти,вякійстикаютьсярізноманітніін-тереси, то цим пояснюється актуальність правового регулю-ванняпідставтапричинможливихобмеженьправісвобод,якіможуть бути викликані необхідністю забезпечення сумісностііндивідуальноїсвободизблагомсуспільства[184,с.230–231].Однакхочаобмеженняправаприватноївласності,засловамиВ. І. Курдиновського, накладають на власника обов’язки в ін-тересах загального блага, вони, як продовжує дослідник, мо-жутьвстановлюватисявінтересахосіб,якіперебуваютьупев-нихумовах,наприклад,сусідів[81,с.13].Тобтопідзагальнимблагомнеобхіднорозумітинеякусьузагальнюючукатегорію,адодержанняправтаінтересівокремихгрупсуспільства,втомучислійокремихйогоіндивідів.ПрактикаЄвропейськогосуду

25

з прав людини доводить, що встановлення обмеження праваприватної власності з мотивів суспільного блага та інтересівможе обумовлюватися охороною прав окремих осіб. Так, усправіДжеймспротиСполученогоКоролівствазаявникискар-жилися,щоволодінняГерцогаВестмінстерськоговтратилодо-сить велику суму грошей унаслідок застосування закону1967р.прореформусистемиволодіннянаправахоренди,якийнадававорендаторамжитлазадовгостроковимиугодамиправовикупати право власності на майно за цінами, нижчими відринкових.Урезультатітого,що80орендаторівуЛондоніско-ристалися своїм правом купівлі, власники втратили понад2 мільйони фунтів стерлінгів на різниці з ринковими цінами.Томувонинаполягалинатому,щопередачавласностівідоднієїособи іншій не могла вважатися здійсненою “в інтересах су-спільства”.ОднакСуднепогодивсязциміпостановив,щопри-мусовапередачавласностіможевідповідатизаконнимцілямвінтересахсуспільства,встановленнюсоціальноїсправедливостівсуспільствітадосягненнюсправедливогобалансуміжправа-мивласникатаінтересамисуспільства[109,с.26–29].Зоглядунавикладенеслідзазначити,щосамезабезпеченняправісво-бодлюдиниєосновнимобов’язкомдержави.Томуоднимізза-ходів,спрямованихнареалізаціюцьогоконституційногоприн-ципу, є сприяння з боку держави реалізації вповноваженимиособамижитловихправ.Безумовно,здругогобоку,цеможеоб-межуватиправоприватноївласностііншихосіб,алеодночаснотакеобмеженнябудезумовлюватисясуспільнимблагом.Звід-сивипливаєтакийкритерійвстановленняобмеженьправапри-ватноївласностіуправовійтасоціальнійдержаві,якобумовле-ність підстав обмежень охороною інтересів суспільства, тобтосоціальнимзначеннямправаприватноївласності.

Водночаспорядзобмеженнямправвласника,якслушноза-уважуєЄ.О.Суханов,з’являєтьсянеобхідністьобмежитиорга-нидержавивїхньомувпливінамайновівідносиникористува-чів [152, с. 32]. Як зазначає В. П. Камишанський, правовезабезпеченнябалансуінтересівучасниківправовідносинєод-нієюзгарантійправісвободособи[68,с.16].Самепрагнення

26

дозбалансованогорегулюваннявідносинміжокремоюособою,суспільством і державою є передумовою для встановленняоб’єктивносправедливихобмеженьправаприватноївласності.Вільнездійсненняцивільнихправіобмеженняуїхздійсненні,здругогобоку,відеалімаютьбутизбалансованимиуправовійдержаві[100,с.26–29].Томузбалансованістьміжобмеження-миволевиявленнявласниківтаконституційногарантованимиправамиіншихосібзумовлюєтьсязагальноправовимипринци-паминепорушностіправаприватноївласностітанеприпусти-містюобмеженьправлюдини,завиняткомвипадків,передба-ченихКонституцією.

У подібних випадках має працювати механізм обмеженьправприватноївласності,щозабезпечить іншимособаммож-ливістьреалізаціїсвоїхзаконнихправтаінтересів.Цезумовле-нотим,щоправо,незабезпеченемеханізмомйогоздійснення,є фікцією, а це суперечить засадам правової держави. Томувона стикається з проблемами щодо обґрунтування примусо-вих дій стосовно особи. Як зазначається в окремих рішенняхЄвропейськогосудузправлюдини,недостатньовстановленнятогофакту,щовтручанняуправовласностівідбуваєтьсяназа-коннійпідставі.Такевтручаннямаєбутидомірним,тобтомаєбутидотриманасправедливарівновагаміжвимогамиінтересівсуспільстватаумовамизахистуосновнихправособи[109,с.7].Управовійдержавізростаєнеобхідністьобґрунтуванняобме-жень права приватної власності як правового механізму, щовстановлюєтьсязадляохоронимайновихправтаінтересівосіб.Встановленняобмеженьутакихвипадкахмаєґрунтуватисяназабезпеченніврівноваженняправособитаїхобмежень,оскіль-ки останні мають примусовий характер з боку держави. ЯквлучнозауважуєВ.П.Камишанський,безмірнепосиленнятавтручаннядержавноївладиувідносинивласностіпризводитьдо втрати індивідуальності та підвищує ступінь залежностіособивідвлади.Обмеженнядержавноївладистворюєпереду-мовидлярозширеннясвободиособи[69,с.19].Томуобмежен-ня мають встановлюватися не для ущемлення майнових правособи, а з метою обмеження неправомірного та свавільного

27

втручаннядержавивдіяльністьвласникатанедопущеннязло-вживаннявласникомсвоїмиправами.Передусімцезумовлю-ється, як зазначає В. П. Камишанський, досягненням опти-мального балансу між правами власників та їх обмеженнями[69,с.16]зметоюохоронимайновихтаособистихнемайновихправучасниківправовідносинтасуспільногоблага.Насправдіцеєвиправданимпідходомнашляхурозвиткукраїнизадемо-кратичнимитаправовимипринципамиілогічнимвідображен-нямузаконодавствідуховнихтаінтелектуальнихздобутківба-гатьохпоколіньфілософівіправознавців.

Такий підхід до обмежень права приватної власності вста-новлює провідну роль держави у регулюванні правообмежу-ючого механізму. Зокрема, у ст. 1 ЦК РФ від 30.11.1994,№51-ФЗ//СЗРФ.—1994.—№32.—Ст.3301[35]встанов-лено,щоцивільніправаможуть бути обмежені на підставі фе-дерального законуталишетієюмірою,якоюценеобхіднозме-тою захисту основ конституційного ладу, здоров’я, прав тазаконнихінтересівіншихосіб,забезпеченняоборонидержавитаїїбезпеки.

НормиЦКУкраїнимістятьзагальніположеннящодовста-новлення обмеження права власності, але в ч. 7 ст. 319 чіткопроголошується,щодіяльністьвласникаможебутиобмеженачиприпиненаабовласникаможебутизобов’язанодопуститидо користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.Якбачимо,законодавціРФтаУкраїни єдині в тому, що обмеження мають встановлюватисялишезаконом.

Як зауважував ще В. І. Курдиновський, право власності засвоєюсуттюєправом,обмеженимзаконом[81,с.7].Важливоюгарантієюдосягненняметиобмежень—охоронаправта інте-ресівособитавсьогосуспільства—єїхнєзаконодавчезакріп-лення.Загальнізасадитакихобмежень,якужезазначалося,за-кладенівКонституціїУкраїни.Самеце,зодногобоку,виступа-тимегарантієюохорониправтаінтересівуповноваженихосібівсьогосуспільства,аздругого—станепротидієюдовільномута протиправному застосуванню обмежень прав власника.

28

Хоча, як зазначає Є. О. Мічурін, звуження міри свободисуб’єктаумайновихвідносинахзалежитьнелишевідволідер-жави, а й від інших чинників: суспільного середовища, сім’ї,традицій [100, с. 32–33]. Фактично, як зазначається в деякихдослідженнях,однимізкритеріїввстановленняобмеженьпра-ваприватноївласностіємораль.Необмеженеправовласностієнесумісним з моральними та етичними засадами будь-якогосуспільства[69,с.90].ЩеЄ.Н.Трубецькойнаголошував,щоєбагато моральних норм, які обмежують сваволю одних осіб вім’язовнішньоїсвободиінших[158,с.33].Водночасморальнінормиєфакторомсуб’єктивнимізалежнимвідрівнясвідомос-тірізнихосіб, їхвиховання,соціальногосередовищата іншихфакторів.ЯкзазначавО.А.Пушкін,правиламоралізазвичайнеєджереламиправа,але їхзначеннядлязастосуваннянормцивільногозаконодавствавелике.Вонивимагаютьвідучасни-ківвідносин,щорегулюютьсянормамиправа,певного“кліма-ту”, за якого тільки й можливе належне здійснення прав таобов’язків[38,с.50].Тому,нанашпогляд,маєбутиєдинеуза-гальнююче начало, яке дасть можливість об’єднати різні мо-ральні засади та обґрунтувати їх доцільність у правозастосу-ванні. Таким об’єднуючим фактором може стати дослідженняморальних принципів на доктринальному рівні, їх обумовле-ностірізнимисуспільнимивимогамиунашчас.Ізцьогопогля-ду моральні норми можуть бути передумовою встановленняобмежень,аленевчистомувигляді,алишеякфактори,щозу-мовлюються соціальними потребами суспільства, рівнем йогоекономічного, соціального, духовного розвитку та низкою ін-шихоб’єктивнихфакторів.Томусередджерелзапровадженняобмеженьправаприватноївласностінеобхідноокреслитизако-нодавчінорми,обумовленіморальнимитасоціальнимикрите-ріямирозвиткусуспільства.

Унауцібуловисловленопропозиціюпронеобхідністьоці-нюванняправомірностідійдержавизобмеженняправісвободлюдинизточкизорутакогофактора,якконкретніумовиздій-сненняправісвобод.Державашляхомзаконодавчихперетво-реньумовздійсненнявизначенихправможеістотнозмінитита

29

навіть припинити дію деяких із них [176, с. 281]. Хоча такийпідхід,нанашудумку,невідповідатимепринципурівностівсіхсуб’єктів правовідносин перед законом та сприятиме неодно-значному розумінню обмеження прав, знижуватиме рівеньоб’єктивногорозумінняцьогоправовогоінституту.Водночасєпринципововажливимдосягненнянетількизбалансованостіувстановленніобмеженьправаприватноївласності,айрозумін-ня винятковості таких обмежень, оскільки при прийнятті но-вихзаконівтавнесеннізміндочиннихзаконівнедопускаєтьсязвуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч. 3 ст. 22КонституціїУкраїни).

Саме це сприятиме досягненню соціальних функцій діяль-ностідержави.Прихильники“соціальноїфункції”прававлас-ностізазначають,щодлярозуміннятакоїфункціїнедостатньорозглядатиправовласностілишезточкизоруречовогоправа:зодногобоку,вонозазнаєобмежень,щоґрунтуютьсянарозу-міннісуспільногоблага,аздругого—такіобмеженнявстанов-люютьсязаконом[137,с.164,179].Такоїсамоїдумкидотриму-ютьсяівітчизнянінауковці,зазначаючи,щосоціальнафункціяправа власності забезпечується обмеженням правомочностейвласника соціальними інтересами [83, с. 46]. Прихильникомцієї ідеїє І.Є.Фарбер,якийзазначав,щосвободалюдининеабсолютна, а обмежена соціальними межами, і ці обмеженнядляокремоїособивиступаютьякправилаповедінки,прийнятітасхваленісуспільством[164,с.22].Тобтоцепідтверджуєві-домеположення,щосвободаоднієїособизакінчуєтьсятам,депочинається свобода іншої. У конституційному законодавствіпровідних європейських країн також містяться положеннящодосоціальногопризначеннявласності,яказавждимаєслу-жити не тільки інтересам власника, а й інтересам суспільства[71,с.22,185].

Якпоказаламіжнароднасудовапрактика,інтересивласни-ка часто можуть суперечити інтересам суспільства. Тому по-вністюузгодитиінтереситогожвласникажитлазсуспільнимиінтересами не завжди є можливим. При цій колізії інтересівсуспільніінтересимаютьвиходитинапершийплан,ісамевони

30

маютьслужитипідставоюдляобмежень.Позасумнівом,цеви-значається пріоритетним становищем суспільного блага надприватноправовими інтересами власника, що зумовлює обме-ження майнових прав осіб. Власність має приносити користьдля всього суспільства, що продиктоване соціальною політи-коюсучаснихправовихдержав.Томунеобхіднощеразнаголо-сити, що здійснення особою права приватної власності має обумовлюватися не тільки її майновими інтересами та отри-манням певного матеріального задоволення, а й дотриманням суспільних інтересів.Цевизначаєтьсязагальнимиконституцій-ними принципами, які закріплюють соціальне призначеннявласностітанеприпустимістьїївикористаннянашкодулюдиніісуспільству.

Отже,дослідженнягенезиобмеженьправаприватноївлас-ностідаєможливістьвиокремитихарактерніознакитакихоб-межень. По-перше, підставами для встановлення обмеженьправаприватноївласностієсуспільніінтереси,щоєпріоритет-нимипередінтересамивласника.По-друге,встановленняобме-женьправаприватноївласностімаємаксимальноузгоджувати-ся з охоронюваними правами і свободами власника. Такожзапровадження обмежень права приватної власності має бутиправомірниміобґрунтованимваспектіпріоритетуправісво-бодлюдиниупроцесідіяльностідержави.По-третє,джереломобмеженьправаприватноївласностіможутьбутилишезаконтапідзаконнінормативніакти(указиПрезидентаУкраїни,по-станови та розпорядження Кабінету Міністрів України, міні-стерств та відомств). Це уможливить установити загально-обов’язковийтаодночасновинятковийхарактерзапроваджен-няцьогоправоохоронногомеханізму.

1.2. Правова природа обмежень права приватної власності

Виявлені ознаки обмежень права приватної власності є не-обхідним елементом у дослідженні співвідношення обмеженьта інших правообмежувальних категорій, що дасть змогу ви-

31

явити правову природу досліджуваного явища. Сучасне ци-вільнезаконодавство,увібравшивсебездобуткиправадавньо-римськоїдержави,міститьбагатоправообмежувальнихдефіні-цій. Як зазначається у правовій доктрині, проблематикавизначеннянегативногобокуправаприватноївласностіуциві-лістиціненабуланалежноговисвітлення,наслідкомчогоєбез-підставнеототожненнятавикривленнязмістумежтаобмежень[95,с.63].Таканевизначеністьєнеприпустимоюдлянаукици-вільногоправа,щовимагаєвиявленнясутності,спільнихтавід-мінних рис меж та обмежень права приватної власності. Це,безумовно, сприятиме дослідженню правової природи обме-женьтарегулюваннюзаконотворчоїтаправозастосовноїдіяль-ностіщодоцихпитань.

Улексичномузначенніпідмежамирозумієтьсяпросторо-ва або часова границя чого-небудь; остання, крайня грань,ступіньчого-небудь[120,с.580].Тобтозагальнемовнетлума-ченняцьогопоняттяпередбачаєкрайнійступіньякогосьяви-ща,категоріїтощо.Утімминеможемообмежитисьлишефі-лологічним значенням цього слова, оскільки кожна галузьнауки має свою специфіку щодо тлумачення того чи іншоготерміна.

ЯкзазначавВ.П.Грибанов,будь-якесуб’єктивнеправомаєвизначені межі як за своїм змістом, так і за характером здій-снення.Дослідниквважав,щовизначеннямежздійсненняци-вільногоправаєнеобмеженнямцихправ,аюридичнимвира-зом уже існуючого економічно рівного становища людей усистемісуспільнихвідносин[40,с.23–25].Належнездійснен-нясвоїхмайновихтаособистихнемайновихправєобов’язкомуповноваженихосіб.Самецевизначаємежіякоб’єктивнепра-вове явище, нерозривно пов’язане з суб’єктивним правом.Особливої актуальності межі набувають саме у процесі здій-снення особою суб’єктивного права, оскільки вони окреслю-ють можливу поведінку власника та інших уповноваженихосіб у практичній площині, а не тільки в теорії. Порушеннямежсуб’єктивногоправазумовлюєзловживанняцимправоміспричиняє певні юридичні санкції. Межі зумовлюються вся-

32

ким суб’єктивним правом і забезпечують свободу здійсненняналежних власнику правомочностей у встановлених закономграницях.

Отже, встановлення визначених законом меж права влас-ності має виконувати свою головну функцію — не дозволятизловживання правом. Не викликає сумніву, що закріпленнямеж здійснення права власності має охоронятися силою дер-жавногопримусу,інакшеправатаінтересиособинематимутьреальногозабезпечення.Так,В.П.Грибановзазначав,щобудь-якесуб’єктивнеправостановитьсоціальнуцінністьлишетоді,коли його можна реалізувати, тобто скористатися наданимицимсуб’єктивнимправомможливостямидлязадоволенняма-теріальних та культурних потреб уповноваженої особи[40,с.21]Тобтомежімаютьбутитимефективнимзасобом,задопомогоюякоговласниктаіншіуповноваженіособизможутьреалізуватисвоїмайновіправа.Якзазначаєтьсяуправовійлі-тературі, встановлення меж суб’єктивних прав одночасно ви-ступає гарантією їх реалізації [18, с. 48]. Це обумовлюєтьсятим, що уповноважена особа може здійснювати свої майновіправалишедотієїмежі,депочинаютьсяправаіншихосіб.Якзауважує Т. А. Мечетіна, говорячи про природні межі прававласності,власникнемаєправаздійснюватиповідношеннюдосвогомайнатакідії,якібпорушувалиправатазаконніінтере-сиіншихосіб[93,с.35].ЦКУкраїнизакріплюєзагальнізасадимежздійсненняцивільнихправ:особазобов’язанаутримувати-сявіддій,якімоглибпорушитиправаіншихосіб,завдатишко-дидовкіллюабокультурнійспадщині;недопускаютьсядіїосо-би, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, атакож зловживання правом в інших формах; при здійсненніцивільнихправособамаєдодержуватисяморальнихзасадсу-спільства (ч. 2, 3, 4 ст. 13). Межі є гарантією попередженнявтручанняіншихосібусвободуздійсненнявласникомналеж-них йому майнових прав та одночасно захищають іншихсуб’єктів від неналежної поведінки власника. Тобто в законівизначаються загальні крайні грані здійснення особою своїхсуб’єктивнихправ.

33

Проте в цивілістичній доктрині є інші погляди на цю про-блему. Так, М. М. Агарков писав, що закон, встановлюючибудь-якесуб’єктивнеправо,визначаєйогозміст,аотже,імежі[1,с.427–428].Сучаснівченітакожприєднуютьсядоцієїпози-ції[76,с.66].Звичайно,якщорозглядатизаконякєдинедже-рело встановлення меж права власності, то цілком логічнимбудете,щомежівиникаютьізмоментунабуттяособоюправавласностіабожнабраннячинностівідповідногозакону.Зави-значенням Г. Дернбурга, влада власника знаходить свою при-роднумежутам,дезакінчуєтьсядлялюдиниможливістьздій-снюватисвоювладу[69,с.77].

Віднесенняч.1ст.13ЦКУкраїнидоговорудоджерелвста-новленнямеж,зазауваженнямО.О.Михайленко,можнапояс-нититенденцієюнаданняпріоритетуприватноправовомуспо-собу регулювання суспільних відносин [95, с. 67]. Тобто вцьому випадку йдеться про можливість регулювання догово-роммеждозволеноїповедінкиособи,іцевідповідаєпринципусвободидоговору,тобтоможливостісторонамисамостійнови-значати договірні умови і тим самим окреслювати межі своїхдій.Тому,надумкуО.О.Михайленко,джереломвстановленнямежможебутизаконідоговір.Утімвидається,щоцеположен-нясуперечитьч.2ст.321ЦКУкраїни:особанеможебутипо-збавленаправавласностіабообмеженауйогоздійсненнілишеувипадкахівпорядку,встановленихзаконом.

Досліджуючи межі як негативний бік реалізації особоюправа власності, необхідно виявити їх місце у здійсненнісуб’єктивного права. Як зазначає С. М. Братусь, суб’єктивнеправоохоплюєнетількизміст,аййогосоціальнепризначення[21,с.82].Самесоціальнафункціярозглядаєтьсядослідникомякневід’ємнаскладовасуб’єктивногоправа.Водночассоціаль-нафункціярозумієтьсяавторомметоюздійсненнясуб’єктив-ногоправа.Якщорозглядатицеякмету,вонаможелишеви-значити межі дозволеної поведінки уповноваженого суб’єктацивільнихправовідносин.В.П.Грибановзауважував,щометанеможевходитидосуб’єктивногоправа,оскількивоноєспо-собом досягнення цієї мети. А зведення меж, продовжує

34

дослідник, лише до здійснення прав відповідно до їх призна-чення видається неправильним. Саме по собі здійснення ци-вільних прав хоча й спрямоване на досягнення встановленоїзакономцілі,аленезводитьсялишедоцього[40,с.47].Протейдетьсясамепросоціальнепризначенняправаякмежуздій-сненняособоюналежнихїйправ.Так,ч.2ст.13ЦКУкраїни,визначаючимежіздійсненняцивільнихправ,зазначає,щоприздійсненнісвоїхправособазобов’язанаутримуватисявіддій,якімоглибпорушитиправаіншихосіб,завдатишкодидовкіл-люабокультурнійспадщині.Звичайно,минеможемозапере-чувати, що межі можуть зумовлюватися способом реалізаціїправа,використаннямзасобівсамозахиступраватощо.Однакнеможнауявитиздійсненняправабезголовнихзумовлюючихйого соціальних факторів або соціальної функції права.Оскільки межі суб’єктивного права обумовлюються насампе-ред певними суспільними вимогами, які можуть охоплюватиморальні,соціальніфактори,тосаметакіфакторимаютьбутивизначальними критеріями встановлення тих чи інших зако-нодавчихмеж.

В. П. Грибанов зауважував, що здійснення цивільних правмає бути сумісним з їх призначенням у соціалістичному су-спільстві,тобтозінтересамивсьогосуспільства[40,с.48].Без-умовно,вРадянськомуСоюзідомінуючимибулидекларативнізагальносуспільні інтереси, які завжди в усіх сферах життяпревалювали над приватними. Зі зміною державного ладу тазаконодавчимиреформамизагальносуспільніінтересиневтра-тили свого значення у реалізації прав суб’єктами правовідно-син,аленарівнізнимисталиправатаінтересиконкретноїосо-би.ЯкзазначаєО.О.Михайленко,розумновстановленімежі,щовраховуютьвзаємовиключніінтереси,надаючимаксималь-номожливогообсягусвободиодному,одночаснодотримуючиможливихправіншого,гарантуютьзапобіганнясоціальнійна-пруженості та конфліктам [95, с. 65]. Це відповідає положен-ням, закріпленим у ст. 13 ЦК України “Межі здійсненняцивільних прав”. Тому межі здійснення цивільних прав у су-часномусуспільствімаютьвизначатисянасампередсуспільни-

35

миінтересами,обумовленимиправамитазаконнимиінтереса-миособи.

Щодоспіввідношеннямежтаобмеженьправавласності,то,як зазначає І. П. Куликова, межі права власності є поняттямширшим щодо обмежень права власності [79, с. 94]. Справді,обмеженняправавласностінеєпоняттям,тотожнимправооб-межувальниммеханізмам,доякихвходитьіобмеженняправо-вогостануособи,обтяження,межітощо.Утім,навітьвиходячизлексичногозначенняпоняття“меж”,можнаговоритипроте,щомежієостанньоюможливоюграннюздійсненняправосо-би. Тобто межі виступають границею правообмежувальногомеханізму,втомучислійобмеженьправавласності.

Нанашудумку,слушнимєположення,згіднозякиммежіправа є певним внутрішнім колом відносин, що можуть бутиокреслені через дію обмежень і залежать від їх встановлення,зняттячивідсутності[108,с.142],тобтоособаможездійснюва-тисвоєсуб’єктивнеправолишеувстановленихмежах.Такимчином,межіокреслюютьсамесуб’єктивнеправоособи,тобтотіграніможливоїповедінки,щовизначаютьсяправовиминорма-ми. Відповідно обмеження виступають одним із засобів вста-новлення меж. На підтвердження такої думки можна навестиприклад,колимежіправакористуваннявласникомсвоїмжит-ломвизначаютьсянизкоюобмежень:забороноювикористову-вати своє житло для промислового виробництва та дозволомвикористовувати його лише для проживання осіб (ч.1 ст. 383ЦКУкраїни).Такіобмеженнявстановлюютьсявмежахзаборо-ни, передбаченої ч. 2 ст. 13 ЦК України: при здійсненні своїхправособазобов’язанаутримуватисявіддій,якімоглибпору-шитиправа іншихосіб,завдатишкодидовкіллюабокультур-нійспадщині.Отже,обмеженняправаприватноївласностіви-значають межі можливої поведінки суб’єкта, встановленоїзаконом.

Наступним аспектом дослідження правової природи обме-женьправаприватноївласностієпроведенняаналізуспіввід-ношення обтяжень та обмежень права приватної власності таз’ясування того, як вони впливають на право приватної влас-

36

ностінажитло.Навітьзаостаннєдесятиліттяпроблемавизна-чення ідентичності та відмінності цих правових категорій незнаходитьостаточногорозв’язанняякунаціональнійправовійдоктрині,так івцивілістиці іншихкраїн.Унауці існуютьпо-лярні думки щодо того, чи різняться вони лише з лексичноїточкизору,чимаютьрізнуправовуприроду.Унауковихпра-цяхєприпущення,щоколиговорятьпроправа,товониобме-жуються,колиговорятьпромайно,товонообтяжується[142,с.28].Однактакатезасуперечитьст.190ЦКУкраїни,дезазна-чається,щомайномякособливимоб’єктомвважаютьсяокремаріч,сукупністьречей,атакожмайновіправатаобов’язки.Тоб-то майно є складним поняттям, яке охоплює і майнові права.Томутакийкритерійрозмежуванняобмеженьтаобтяженьневідповідаєсамійсутностіпоняттямайнатамайновихправ.

Іншінауковцістверджують,щопрообмеженняслідговори-ти, коли йдеться про суб’єктів, а обтяження — у контекстіоб’єктів прав, наприклад, земельної ділянки [162, с. 2]. Тобтоавторпропонуєвживатицідватерміниодночасноводномуви-падку, але лексично їх розрізняти залежно від того, говоримомипровласниканерухомогомайначипросаменерухомемай-но.Протевцьомуразізникаєнеобхідністьувикористанніріз-нихзправовоїточкизорупонятьводномуітомусамомуви-падку. На нашу думку, це не сприятиме розв’язанню питанняпроюридичнийзмістцихкатегорійтадоцільністьїхвикорис-тання.

Удеякихвипадкахпідобмеженнямиправавласностірозу-міютьобмеженіречовіправа[181,с.37–39].Існуєтакождумка,щосамостійніречовіправанеєобмеженнямиабообтяження-миправавласності[119,с.3].Тобтоможназробитивисновок,що погляди на сутність обмежень та обтяжень дуже різнома-нітнійповноюміроюнедаютьвідповідінапитанняпроправо-ву природу цих категорій. У законодавстві України теж несклалосяусталеногопідходудопорівнюванихкатегорій.

Отже,зметоюузгодженнярізнихзасвоєюсутністюпідхо-дів,щосклалисяуправовійдоктрині,необхіднозвернутисяпе-редусімдопозиціїзаконодавцяіззазначеногопитання,оскіль-

37

кивиявленняшляху,якимідеправозастосування,єнеобхіднимемпіричнимматеріаломдлядослідженняцихкатегорій.Зокре-ма,зазначенікатегоріїзустрічаютьсявЦивільному,Земельно-мукодексах,ЗаконахУкраїни“Продержавнуреєстраціюречо-вихправнанерухомемайнотаїхобмежень”,“Прозабезпеченнявимогкредиторівтареєстраціюобтяжень”таіншихнорматив-нихактах.Якбуловжевиявленопідчасдослідженняпробле-миспіввідношенняобмежень,обтяженьтаобмеженихречовихправ у законодавстві України, обмеження та обтяження в ЦКУкраїни застосовуються як самостійні правові категорії [97].Зокрема,підобтяженнямизаконодавецьрозумієречовіправанамайновласника.ОднакпоняттяіправоваприродаобмеженьуЦКУкраїнинерозкриваються.Дляцьогонеобхіднорозгля-нутиіншізаконодавчіакти,вякихзастосовуютьсятерміни“об-меження”та“обтяження”.Так,уЗаконіУкраїни“Продержав-нуреєстраціюречовихправнанерухомемайнотаїхобмежень”дещозмішуютьсятермін“обмеження”таіншіпорівнюванітер-міни.Частина2ст.110ЗемельногокодексуУкраїни№2768-ІІІвід 25.10.2001 (далі ЗК України) також не розмежовує обме-ження та обтяження: “Перехід права власності на земельнуділянку не припиняє встановленого обмеження, обтяження”[64].

Під час дослідження правових категорій “обмеження” та“обтяження”вдеякихзаконодавчихактахвиявленонизкуне-узгодженостей.УжеізсамоїназвиЗУ“Продержавнуреєстра-цію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” можнапобачити, що законодавець не ототожнює поняття “право нанерухомемайно”та “обмеженняправнанього”.Удеякихви-падках закон говорить про обтяження майна та обмеженняправа,якієвзаємовиключними.Зокрема,уп.3ч.2ст.111ЗКУкраїнизаборонаназмінуцільовогопризначенняземельноїді-лянки,ландшафтузазначаєтьсяякобмеженняувикористанніземель.Пункт2ч.1ст.34ЗУ“Прозабезпеченнявимогкреди-торів та реєстрацію обтяжень” відносить передачу рухомогомайнавласникомустроковеволодіннятакористуванняіншійособі,утомучислізгідноздоговоромнайму,додоговірнихоб-

38

тяжень. Проте законодавець зазначає обмеження права як за-борону на передачу майна. Тобто встановлення обмеженняправаможестатизабороноюдлявстановленняобтяженнямай-на.Очевидно,маєтьсянаувазі,щовстановленнятакоїзаборо-ниможливенапідставіякдоговору,такізакону.

Проаналізувавшизаконодавчінормитарезультатипопере-дніхнауковихрозробокздосліджуванихпроблем[97,с.138–140],можназробитивисновок,щопоняття“обмеження”майжезавжди вживається в контексті “обмеження прав”, а обтяжен-ня—щодопевногомайна(ч.4ст.2ЗУ“Продержавнуреєстра-ціюречовихправнанерухомемайнотаїхобмежень”,ч.1ст.3ЗУ “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтя-жень”).Середобмеженьчастозустрічаєтьсяякрізновидзабо-ронарозпорядження,асередобтяжень—користуваннятароз-порядження.Ототожненняувизначенніцихтермінівмаємісцевст.110ЗКУкраїни.ЦКУкраїнихочінедаєвизначенняцихтермінів, але застосовує термін обмеження, коли йдеться проправа(ст.319,321,ч.4ст.424),аобтяження—колимовайдепро майно (ст. 406, 839). Також слід зазначити, що законода-вець розмежовує речові права на чуже майно та обмеженняправ(ст.4ЗУ“Продержавнуреєстраціюречовихправнане-рухомемайнотаїхобмежень”).

Тлумаченнятермінів“обмеження”та“обтяження”,запропо-новане в законодавчих актах, по-перше, не розкриває їхньоїправовоїприроди,по-друге,неєузгодженимурізнихзаконо-давчихнормах.Цеможевикликатидовільнерозуміннязазна-чених термінів уповноваженими суб’єктами та розширенняобсягу обмежень, що буде суперечити конституційним прин-ципам охорони прав осіб та визнанню їх пріоритетними в ді-яльностідержави.

ЯкслушнозауважуєВ.О.Мікрюков,теоретичнірозробкизпитаньщодопоняттятазмістуобтяженьправавласностімай-жевідсутні,тодіякзаконодавецьтавчені-правознавціактивнопослуговуютьсяцимпоняттям[94,с.32].Мимализмогупере-свідчитисявтому,щоукраїнськийзаконодавецьдоситьінтен-сивнозастосовуєцюправовукатегорію,навітьдаєїївизначен-

39

ня, але часто це не відповідає правовій природі зазначеногоявища.Окрімтого,цесуперечитьзаконодавчомувизначеннюобмеженьправавласності.Отже,зметоюузгодженнярозумін-няобмеженьтаобтяженьправавласності,їхньоїправовоїпри-родитаформуванняєдиноїнауковоїтазаконодавчоїконцеп-ції необхідно дослідити правову природу обтяжень прававласності.

Серед прихильників розмежування обтяжень та обмеженьправа власності існує думка, що обтяження мають активний,позитивнийхарактер.Навідмінувідобмеженьправвласності,які, за висловлюванням Д. І. Мейєра, не становлять права начужуріч[92,с.346],праваначужурічможнавіднестидообтя-женьправавласності.ЯкзауважуєВ.О.Мікрюков,унаслідоквстановлення обтяжень власник обмежений у своїх правах урезультаті встановлення прав третіх осіб щодо майна (правооренди,застави)абоправвимогивідвласниказдійсненняпев-нихдій(правоодержувачарентивимагативідвласникапевно-гогрошовогоутримання)[94,с.32].Зтакоюпозицієюсолідар-на О. В. Розгон, яка вважає, що обтяження являють собоюдодатковіправаосібнамайновласника(сервітут,праванайма-ча (орендаря), застави, управління його майном, комісіонератощо)[135,с.40].

Слідвраховувати,щощедореволюційнівченісхилялисядодумки, що обмеження не становлять права третіх осіб [178,с.175;22].Сучаснівітчизнянівченітакождотримуютьсяпози-ції, згідно з якою самі обмеження не надають іншим особамправанаріч[104,с.277].Томуможназробитивисновок,щопо-зиції вчених та законодавця цілком зберігаються щодо відне-сенняречовихправначужемайнодообтяжень.

Урезультатівстановленняобтяженьвласникзобов’язуєтьсятерпітидіїіншихосібщодоналежногойомумайна.Позбавлен-нявласникаможливості здійснюватисвоїправомочностівна-слідок дій третіх осіб може обумовлюватися низкою підстав:законом, підзаконним нормативним актом, правочином. Так,унаслідок заповідального розпорядження спадкоємець можебути зобов’язаний надати право користування житловим бу-

40

динком,квартироюабоіншимрухомимабонерухомиммайном(п.2,ч.2ст.1238ЦКУкраїни).Навідмінувідобмежень,метоювстановленняобтяженьможебутиохоронанетількизагально-суспільнихінтересів(правопроходучерезприватнуземельнуділянку), а й прав конкретних осіб, закріплених у договорі(правонаймачажитлапроживативньому,встановленийдого-вором строк). Тобто обтяження, на відміну від обмежень, мо-жутьвстановлюватисязаволеювласника.Але,незважаючинаце,обтяженнятакожобумовлюютьзвуженнясвободирозсудувласникащодоналежногойомумайна.

Отже,враховуючинормичинногозаконодавстватадоктри-нальніпоглядинаспіввідношенняобмеженьтаобтяжень,мож-назробититаківисновки:по-перше,підобтяженнямирозумі-ється встановлене законом право обтяжувача на майновласника; по-друге, джерелом встановлення обтяжень є законтаволявласника,втіленауправочині;по-третє,метоювстанов-ленняобтяженьможебутиохоронаправтаінтересівякневи-значеногоколаосіб(усьогосуспільства),такіправконкретноїособи.

Слідзауважити,щоіснуючінормизаконодавствавокремихаспектах суперечать правовій природі обмежень права влас-ності.Утім,підбиваючипідсумоканалізуприродиобмеженьнапідставі нормативних актів, можна зазначити, що обмеженняобумовлюються ущемленням прав власника. В деяких випад-ках — правами третіх осіб на певні дії щодо майна власника.Обмеженняправаприватноївласностіможутьобумовлювати-сязабороноювласникувчинятипевнідіїщодосвогомайнаабо,навпаки,зобов’язаннямидопевнихдій.

1.3. Поняття та зміст обмежень права

приватної власності

Назагальнометодологічномурівніслідвиходитизтого,щообмеженняправаприватноївласностінажитлоєоднимізви-явів обмеження права приватної власності взагалі. Логічнимбудетвердження,щозагальнірисиобмеженьсуб’єктивнихци-

41

вільнихправповиннібудутьвиявитисящодообмеженьправавласностітаобмеженьправаприватноївласностінажитлоякособливого об’єкта цивільних прав. Висунута І. Кантом ідеяпроте,щосвободаодногомаєбутисумісноюзазагальнимза-кономзісвободоюкожного[115,с.488],визначаєнеобхідністьдослідження дозволеної міри такої свободи у здійсненнісуб’єктивнихправ.СтановленняУкраїниякправовоїдержавиобумовлює потребу в позитивному регулюванні певної міризовнішньоїсвободикожноїособи.Дляцього,якужезазначало-ся, необхідний правовий механізм, який би дав можливістьузгодити здійснення учасниками правовідносин своїх майно-вихправ,зокремаправавласності.Досягненнюцієїметиспри-ятимедослідженняпоняттятазмістуобмеженьправаприват-ноївласностіякцілісногоправовогомеханізмуохорониправісвободособитаінтересівсуспільства.

Наважливостівизначеностіпонятійногоапаратуобмеженьв аспекті мінімалізації можливих негативних наслідків їх за-стосуваннянаголошуєтьсяС.В.Пчелінцевим[133,с.311].Насьогодні,якзазначаєтьсявдеякихдослідженнях,ніуправовійдоктрині, ні у законодавстві не склалося усталеного підходущодо цієї проблеми [78, с. 6, 51]. Причиною такої невизначе-ності є неоднозначне тлумачення обмежень права власностірізнимивченимитавідсутністьзакріпленняїхєдиноговизна-чення на рівні кодифікованого нормативного акта. У законо-давствіУкраїни,якмимализмогупереконатися,поняття“об-меження” часто застосовується в дещо різних аспектах, щопевноюміроюускладнюєправозастосуванняцієїправовоїка-тегорії. Тому одним із найактуальніших питань правової док-трини має бути формулювання поняття обмежень права при-ватноївласностітаз’ясуванняїхньогозмісту.

Для розуміння терміна “обмеження” в аспекті правовогополя необхідно звернутися насамперед до тлумачення цьогослова. У словнику В. І. Даля під “обмеженням” розумієтьсягрань, межа, рубіж, утримання в певних рамках; правило, щообмежує певні права, дія; ущемлення певними умовами; лімі-тування сфери діяльності, звуження можливостей тощо [39,

42

с. 1062]. У російсько-українському словнику термінів з теоріїдержавитаправазазначається,щообмеженняюридичні—за-кономвстановленівилученнязправовогостатусугромадяниначерез певні обставини. Вони ущемляють свободу та інтересиособи, але завжди мають превентивний характер, остерігаютьвід можливих несприятливих наслідків як суб’єктів, стосовноякихдіютьобмеження,такйіншихосіб[136,с.83].Алефіло-логічнетлумачення,щодаєтьсяусловниках,неможерозкритивсьогоюридичногонаповненняцьоготерміна,вономожебутилише фундаментом для подальшого формування цілісної ідеїобмеженьправаприватноївласності.Дляцьогонеобхіднодо-слідитиконцепціїобмеженьправавласності,щобуливисунутінауковцямизарізнихчасівіврізнихдержавах.Цедосліджен-нядастьзмогупроаналізуватибагатийтеоретичнийматеріалзпроблемобмежень,уможливитьурахуватиціннийдосвідбага-тьох вчених у дослідженні поняття та змісту обмежень праваприватної власності. Це також необхідно зробити і для того,щоб при дослідженні конкретних обмежень права приватноївласності на житло дійти висновку про можливість і доціль-ність їх існуванняабонеобхідністьвстановленняіншихобме-жень.

Питанняпротлумаченняпоняттяобмеженьправавласностірозглядалось вітчизняними та іноземними вченими ще вXIX–напочаткуXXст.ЗгадуючипророзвитокцивілістичноїдумкитогоперіодувєвропейськихкраїнахтаРосійськійімпе-рії,слідзауважити,щотодітакожнеіснувалоєдиногопідходудо розкриття поняття та змісту обмежень права приватноївласності.ЗахідноєвропейськівченіБринцтаВіндшейдвису-нули концепцію, згідно з якою обмеження є вилученням зізмісту права певних його елементів, що зумовлює обмеженняправавласності[69,с.171].Зацієютеорієюсуб’єктивнеправонібиможевтрачатиоднучастинузісвогозмістуіводночасза-лишатисятакимсамимповнимправом.Однакправовласностіне може втрачати один з елементів змісту та залишатися по-внимречовимправом—правомвласності.Томумисхильніпо-годитисязпозицієюсучасногоросійськоговченогоВ.П.Ками-

43

шанського, який стверджував, що обмеження права власностінеможеполягатиувилученнізйогозміступевнихправомоч-ностей.Обмежуватиможналишете,щозалишаєтьсявмежахправа.Неможнаобмежуватите,щовилученозізміступрава:володіння,користуваннятарозпорядженнямайном[69,с.171].Погоджуючись, у принципі, з такою позицією автора, ми під-тримуємо думку, що обмеження певної правомочності прававласності: володіння, користування та розпорядження, не єпідставою для вилучення такої правомочності, а лише зумов-люєнеобхідністьздійсненняправавмежахнакладенихобме-жень.Самечерезвстановленняобмеженняправавласностіод-нієї особи досягається можливість здійснення іншою особоюсвоїхправісвобод.

ОдназпершихтеорійобмеженьправаприватноївласностідореволюційноїРосії ґрунтуєтьсянатому,щовстановленіза-коном обмеження ущемляють повноту права власності. Тобтообмеження впливають на можливість власника здійснюватисвої правомочності у встановлених законом межах. Одним ізосновоположниківцієїідеїбувВ.І.Курдиновський,якийвка-зував на обґрунтування можливості звуження права в обсязівідповідно до передбачених законом підстав [81, с. 7]. Науко-вецьдоводив,щозмістправавласностінезмінюєтьсязівста-новленням обмежень, тоді як суб’єктивне право змінюєтьсялишевобсязі.Видається,щовнаведеномувизначенніціннимєположення,щолишезаконможевстановлюватиобмеженняправа власності. Адже, будучи однією з перших глобальнихконцептуальнихрозробокобмеженьправавласності,цяпрацязаклалаосновурозумінняїхньоїсутностітамісцявсистеміци-вільногоправа.

НапоглядК.П.Побєдоносцева,ціобмеженнядопускають-ся в самому визначенні права власності, тобто воно (правовласності) є владою в межах, установлених законом. Межі цівизначаютьсявластивостямиюридичноїабоекономічноїпри-роди майна, або економічними потребами всього суспільства[123,с.506].Отже,обмеженнястосуютьсясамоїсутностіправавласностітазумовлюютьсяїїприроднимивластивостями.Такі

44

обмеженняускладнюютьздійсненняправомочностейзаумовизбереженняповнотизміступрававласності.

Досить схожою є позиція іншого класика дореволюційноїцивілістики—Д.І.Мейєра—щодорозумінняпоняттятазміс-туобмеженьправавласності:правовласностітількийіснуєвмежах, установлених обмеженнями, всередині них. Ці обме-ження заважають нам прийняти звичайне визначення прававласностіякповноївладиособинадріччю.Розглядаючиобме-ження права власності як такі, що встановлюються лише напідставі закону, а не на волевиявленні власника, вчений під-креслював, що обмежене право власності існує не в повномуобсязі [92, с. 346]. До того ж встановлення обмежень хоча іможесупроводжуватисяущемленнямправвласника,якправи-ло,ніколинеделегуємайновіправаіншимособам.

У праці “Пандекти” Г. Дернбург зазначав, що утруднення,яких зазнає власник при наданні права користування своїммайноміншійособі,необхіднорозглядатиякобмеженняправавласності,оскількивласністьможебутипозбавленаналежнихїйправомочностей.Алеводночасвченийспиравсянате,щопо-няття та сутність права власності не змінюється при накопи-ченні в певних умовах багатьох обмежень цього права з тієїпричини,щохочавонойпридушенеусвоїхвиявах,аленезни-щене, оскільки його повнота відновлюється зі знищенням об-межень[69,с.174].Таківисновкищодовластивостейобмеженьбулизробленійкласикамиросійськоїцивілістики,якідоводи-ли, що право власності розширюється в міру усунення обме-жень.Занаявностіобмеженьобсягправавласностізвужуєтьсяпропорційно обсягу наявних обмежень. Якщо обмеження, якзауважував Д. І. Мейєр, так або інакше знищуються, то обсягправавласностірозширюється,чогонебуваєзіншимиречови-миправами[92,с.347].Якщоправовласностіособиназемель-нуділянку,житлообмеженецільовимвикористанням,тозану-люванням законодавчої норми, що встановлює такевикористання, обмеження ліквідовується, а право власностівідновлюєтьсявпопередньомуобсязі.Так,квартира,придбанафізичнимиособамиурекреаційнійзоні,необов’язковомаєви-

45

користовуватисянимидляпостійногопроживання.Вонаможевикористовуватися особами для сезонного відпочинку абобути способом вкладення грошей та захисту їх від інфляції.Правовласностіможелишеущемлюватисяпринаявностіпев-нихобмежень,алеціобмеженняневилучаютьчастинизізміс-туправавласності,алишетимчасовоутруднюютьздійсненняправомочностей власником. Отже, характерною рисою прававласностієможливістьвідновлюватисяупопередньомувигля-ді, якщо встановлені раніше обмеження ліквідуються. Обме-женняненадаютьречовихправщодомайнавласникасторон-нім особам. Вони унеможливлюють або ускладнюютьздійснення власником своїх правомочностей, унаслідок чоговінпозбавляєтьсяправананеобмеженездійсненняправаволо-діння,користуваннятарозпорядженнясвоїммайном.

Прихильникамиконцепціїзвуженняобсягуправавласнос-ті,принакладеннінаньогопевнихобмежень,висловлюваласядумкапроспецифічністьцьогоправовогоявища.Вказуючинате,щовжиттєвихреаліяхнеможливе існуваннянічимнеоб-меженогоправавласності,дослідникизазначали,щозасвоєюприродоювоноєповнимправом,аобмеженнявстановлюють-сязоглядунарізнісоціальні,економічнітаполітичніфакто-ри. Ґрунтуючись на концептуальній теорії обмежень прававласності,слідзазначити,щообмеженнянеєелементомзміс-туправавласності.Якзовнішнійобмежуючийправокритерій,він лише може нав’язуватися власнику за певних умов, алеможе мати і постійний характер, що визначається чиннимзаконодавством. Наведені ознаки обмежень права власностівизначають їхню природу та дають змогу відокремити їх відіншихправообмежуючихдефініцій.Однакнеобхіднозазначи-ти,щоцірисиуможливлюютьрозгляданняобмеженьлишевузагальненому вигляді, виключно в теоретичному аспекті.Проведений аналіз обмежень може бути застосований у по-дальших дослідженнях з урахуванням цих обставин як базо-вийматеріал.

Розвитоквченняпрообмеженнязнайшовсвоєвтіленняівпрацяхсучаснихдослідників.Так,В.П.Камишанськийзазна-

46

чає, що обмеження — це характеристика, іманентно властиваправувласності.Вонинеможутьвиходитизайогомежу.Злік-відацією обмежень права власності свобода власника віднов-люєтьсявпервинномувиглядібездопоміжнихправовстанов-люючих актів [68, с. 29]. Таке поняття безумовно розкриваєосновніконцептуальніідеїобмеженьправавласності,встанов-люючи,щообмеженнязавждиспрямованіназвуженняможли-востейвласникащодореалізаціїйогомайновихправ.Хоча,якнаголошуєЄ.О.Мічурін,визначенняобмеженьправавласнос-ті необхідно показати через механізм правового регулювання[108,с.130].Тому,окрімзазначеного,необхідноговоритипроможливості реалізації обмежень права власності в цивільнихправовідносинахутихчиіншихправовихнормах.

Т.І.Єгорчевавизначаєобмеженняправавласностігосподар-ськихтовариствякповнеабочасткове,тимчасовеабопостійнеущемленняправомочностейорганівправліннягосподарськоготовариства з володіння, користування та розпорядження май-номтовариства,встановлененапідставіфедеральногозаконузметою захисту прав його учасників, кредиторів та товариства[45,с.10].Аналізуючицевизначення,слідзауважити,щовоностосується лише конкретних суб’єктів цивільних правовідно-син—господарськихтовариств,томунеможематиузагальню-ючого характеру для приватноправових відносин. Водночасвоно містить цінні зауваження щодо федерального закону якджерелавстановленняобмеженьправавласності,щомаєбутиврахованоунашомудосліджені.

І.П.Куликованаголошує,щообмеженняправавласностіневходятьдозмістуцьогоправатавиступаютьнеелементомпра-ва власності в об’єктивному розумінні, а елементом суб’єк-тивногоправавласностіконкретногосуб’єкта.Обмеженняпра-вавласності,якзазначаєдослідниця,можутьзапроваджуватисялише на підставі закону, сам власник не може обмежити своєправошляхомукладеннядоговору,бовцьомувипадкувінреа-лізує свої правомочності з користування або розпорядженняріччю,анеобмежуєїх[79,с.10].Цепоняттяєдужезагальнимташироким,щоускладнюєрозумінняосновнихйогорис.Ав-

47

тор визначає, що обмеження можуть встановлюватися зако-ном,асамообмеженняєвиявомправакористуваннятарозпо-рядження майном [79, с. 10]. Такий висновок можливий зоглядунаст.422ЦивільногокодексуРФ,депроголошується,щодоговірмаєвідповідатиобов’язковимдлясторінправилам,установленимзакономтаіншимиправовимиактами,щодіютьумоментйогоукладання.Іншийпідхідпередбаченийч.3ст.6ЦК України: сторони в договорі можуть відступати від поло-женьактівцивільногозаконодавстваіврегулюватисвоївідно-сининавласнийрозсуд.Уч.2ст.11ЦКУкраїнизазначається,щопідставоювиникненняцивільнихправтаобов’язків,зокре-ма,єдоговоритаіншіправочини.Зоглядуназазначененеоб-хіднонаголосити,щоможливістьврегулюваннявідносиносо-бами на свій розсуд є виявом конкретної волі власника, а незагальноюправовоюкатегорією.

І.М.Оськінвивівпоняттяобмеженьякправовукатегорію,під якою необхідно розуміти сукупність елементів механізмуправовогорегулювання,спрямованихнавстановленнямеждо-зволеної поведінки суб’єктів. Правові обмеження визначаютьабо окреслюють сферу можливої поведінки, всередині якоїсуб’єктможевільнореалізовуватисвоюправоздатністьзана-явностівідповіднихюридичнихфактів[122,с.8–9].Такийпід-хіддоформулюванняобмеженьєцінним,оскількидосліджуєобмеження суб’єктивного права у безпосередньому зв’язку зправоздатністюособи.

У загальнотеоретичному розумінні обмеження розгляда-ютьсяупраціО.В.Малька.Підправовимиобмеженнямивінрозуміє правове утримання від протизаконного діяння, щостворюєумовидлязадоволенняінтересівконтрсуб’єктатасу-спільнихінтересівзохоронитазахисту;цевстановленіуправімежі,уграницяхякихсуб’єктимаютьдіяти,виключенняпев-нихможливостейвдіяльностіосіб[90,с.91].Цязагальнакон-цепція визначає всі правообмежуючі категорії як обмеження.Вважаємо, що в аспекті цивільних правовідносин необхідночіткеокресленняобмеженьсередіншихправообмежуючихме-ханізмів.

48

А.А.Соколоваусвоїйпраці,присвяченійобмеженнямпра-ва муніципальної власності, стверджує, що обмеження правамуніципальної власності являють собою передбачені закономправила, які примушують муніципальні утворення утримува-тисявідпевнихдій,механізми,щовстановлюютьперепонидлянезаконнихдійосіб,якінеєвласникамиповідношеннюдому-ніципальногомайна,зметоюзахиступравтаінтересівнаселен-ня[149,с.9].Аналізуючинаведенепоняття,слідзазначити,щоавтор об’єднала позитивний та негативний бік дії обмежень.З одного боку, власник зобов’язується утримуватися від пев-нихдій,аздругого—обмеженняєтиммеханізмом,якийвста-новлює перепони для порушення прав та інтересів власника.Однак у цьому понятті не йдеться про джерела встановленнятакихобмежень,щоєоднимізважливихелементівправозасто-сування.

Існуєтакожпозиція,згіднозякоюобмеженняправєтранс-формацієюзмістуабообсягудіїнормиправа,коливиникаєне-обхідність узгодження суперечливих інтересів суспільства,держави,особистості.Якправило,прицьомутакізмінивідбу-ваються у бік зменшення обсягу (границь) права при збере-женнійогозмісту[112,с.70].НадумкуН.Саливона,підобме-женнямправаслідрозумітинепростозвуженняйогообсягу,атаке звуження, яке здійснюється, по-перше, на передбаченихзакономпідставах,апо-друге,увизначеномуобсязі[141,с.9].Лімітування границь можливого звуження обсягу права при-ватної власності під впливом дії обмежень є необхідною умо-воюїхвстановлення,оскількицеєконституційноюгарантієюздійсненняособоюналежнихїйправ.Водночасзапровадженняобмеженьправаприватноївласностімаєвідповідатиправово-мупринципунепорушностіправавласності.

Враховуючинизкунаведенихпоглядівщодообмеженьпра-вавласності,вважаємоможливимзастосуватидеякіїхніозна-киврозробленніавторськогопоняттяобмеженьправаприват-ноївласності.

Нанашудумку,обмеженняправаприватноївласностінеоб-хіднорозглядатизурахуваннямнаведенихаспектів.Так,гово-

49

рячипрообмеженняправаприватноївласності,необхідночіт-ко розрізняти обмеження правоздатності та права власності всуб’єктивному значенні. Відповідно обмеження як позбавлен-ня певних можливостей можуть бути обумовлені забороноюнабуттянизкиоб’єктівуприватнувласністьосіб.Наприклад,урадянськічасицестосувалосяпевнихвидівнерухомогомайна,яке могло перебувати лише в державній власності, або обме-женнякількостіжилихбудинків,якімоглиперебуватиувлас-ностіоднієїособичисім’ї.Вумовахстановленнятарозвиткугромадянськогосуспільства,якужезазначалося,цеєнеможли-вим.Такіобмеженнянеприпустимітасуперечатьприватнопра-вовимзасадамнабуттятаздійсненняправаприватноївласнос-тінажитло.Проте,зважаючинаохоронусуспільнихінтересів,у визначених законом випадках можуть встановлюватися об-меження щодо об’єктного складу правовідносин. Зокрема, вп. 2 ч. 3 ст. 325 ЦК України зазначається, що законом можебути встановлене обмеження розміру земельної ділянки, якаможе перебувати у власності фізичної та юридичної особи.Такеобмеженняущемляєправоздатністьособивїїможливостіматиземельніділянкиурозмірахбільших,ніжвстановленоза-конодавством.Правомірністьтакогообмеженнязумовлюєтьсяохороноюсуспільнихінтересів,гарантуваннямконституційно-го права кожному громадянину користуватися природнимиоб’єктами права власності народу відповідно до закону. Це євиявомюридичноїсиметрії.

Іншийаспектобмеженняправвласникавизначаєтьсяущем-леннямсуб’єктивнихправвласникаувизначенихзакономви-падках.Зокрема,вч.7ст.319ЦКУкраїнизазначається,щоді-яльність власника може бути обмежена чи припинена абовласника може бути зобов’язано допустити до користуванняйогомайноміншихосіблишеувипадкахівпорядку,встанов-ленихзаконом.Можнанавестиприклад,коливстановленіви-могищодоналежногоздійсненнявласникомтихабоіншихдійобумовлюють обмеження його майнових прав. Так, розпоря-дженнямайном,щоперебуваєуспільнійвласностітапідлягаєнотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації,

50

можливелишезаумовинаданняписьмовоїтанотаріальнопо-свідченої згоди співвласників на вчинення такого правочину.Унаведеномувипадкуфакторамиобмеженнябудутьінтересивповноваженихосіб,охоронаїхніхмайновихправ.

Наведеніаспектиобмеженняправаприватноївласності,по-перше, обумовлюють настання певних несприятливих умовдля власника, спрямованих на охорону суспільних інтересів,задоволення прав та інтересів протилежної сторони або впо-вноваженихосіб.Так,В.І.Курдиновськийслушнозауважував,що встановлені законом обмеження накладають на власникапевнізобов’язаннявінтересахзагальногоблага[82,с.13].Тоб-то загальне благо може розглядатися як одна з основних під-ставвстановленняобмеженьправаприватноївласності.Такожпідставою встановлення обмежень права приватної власностіможуть бути права, свободи та інтереси суб’єктів правовідно-син.По-друге,обмеженняправаприватноївласностієзовніш-німфактором,восновіякоголежатьрізнівзаємодіючіелемен-ти(правата інтересисуб’єктівправовідносин,державнаволя,втіленавнормахзаконодавства,суспільнийінтерестаособли-вийправовийрежимоб’єктаправовідносин).Обмеженняпра-вавласностіможливізовнітавстановлюютьсязаконом.Уза-значених законом випадках запровадження обмежень можепотребувати рішення суду як гарантії охорони прав власникамайна. Такі обмеження за своїм характером не можуть бутиелементомзміступрававласності,оскількивонилишеможутьстискуватизмісттогочиіншогоправавобсязі,аневилучатипевні складові з права. По-третє, обмеження права приватноївласностіпередбачаєсвідомийвибірвласникомлініїповедін-ки,обумовленийсвободоюйогорозсуду,алеякийможезміню-ватись під впливом правообмежуючих норм. По-четверте, об-меженняправаприватноївласності,якправило,зумовлюютьсявстановленням певних меж поведінки суб’єкта правовідносиншляхом введення в дію певних дозволів, заборон, зобов’язаньтощо.По-п’яте,обмеженняправаприватноївласностінеперед-бачаютьвилученняізсуб’єктивногоправапевноїправомочнос-тіводногосуб’єктатанаданняіншому,алишесковуєособуу

51

здійсненнісвоїхправ.По-шосте,неможназмішуватиобмежен-ня права приватної власності та правове обмеження. Останнєза своїм змістом є загальною категорією і містить обмеженняправоздатностітадієздатностіособи,обмеженняоборотоздат-ностіокремихоб’єктівправовідносинтощо.

Отже, наведені ознаки змісту обмежень права приватноївласностіможнавзятизавихіднікритеріїуформулюванніпо-няття цієї правової категорії. обмеження права приватної власності — це сукупність засобів правового регулювання, що встановлюють межі дозволеної поведінки власника з метою охорони суспільних інтересів, прав і свобод суб’єктів право-відносин через закріплений механізм правозастосування.

З метою дослідження механізму впливу обмежень насуб’єктивнеправовласностінеобхіднопроаналізуватиправовінорми,щообумовлюютьправозастосуванняцієїправовоїкате-горії. Так, в окремих наукових дослідженнях висловлюєтьсядумка, що до змісту обмежень права належать заборони,обов’язки та призупинення [90, с. 94–96]. Зі свого бокуС.С.Алексєєввважав,щосистемаправовогорегулюваннясу-спільнихвідносинстановитьтріаду,щовключаєдозволи,забо-рони та позитивні обов’язки. Продовжуючи розвивати своюдумку у наступних працях, автор зазначає, що саме ця тріадавизначаєподілрегулятивнихюридичнихнормнатриосновнігрупи — зобов’язувальні, забороняючі та правовстановлюючі.Від цієї всюдисущої “трійці” залежить поділ форм реалізаціїпевнихзобов’язань[2,с.67].Отже,надумкувченого,всіправо-відносинипідпадаютьпідрегулюючийвпливтрьохзазначенихвидівправовихнорм.

Існуютьйіншіточкизорунарізновидирегулятивнихнормправа. Так, А. Г. Братко стверджує про існування четвертогоелементаправовогорегулювання—правовогообмеження,щоєвідміннимвідзаборон.Розглядаючизаборонитаобмеженняякрізні способи правового регулювання суспільних правовідно-син,дослідникнаголошує,щозаборонивказуютьнаюридичнунеможливістьпевноїповедінки,якафактичноможлива,тодіякправове обмеження являє собою не тільки юридично, а й

52

фактичнонеможливийваріантповедінки.Навідмінувідзабо-ронправовеобмеженнявпринципінеможливопорушити.Підправовим обмеженням науковець розуміє “позбавлення абозвуженнясуб’єктивногоправа” [20, с.17–22].Хочанаразіпо-стає закономірне запитання: в яких випадках можливе лишеюридичнеобмеженнясуб’єктащодоздійсненнянимсвоїхпра-вомочностей, а в яких юридичне та фактичне одночасно. Нажаль, А. Г. Братко докладно не розкриває цього положення.Нормаправанеможелишефактичнообмежитиособувздій-сненні тих чи інших дій. Правове лімітування поведінкисуб’єктаможезумовлюватилишетічиіншійогоюридичнідіївмежахправовогополя,аленефактичніможливостіособи,якізумовлюютьсяйогосоціальнимстатусом,матеріальнимстано-вищем,фізичнимстаномтощо.

Третійпідхідщодорозуміннязазначеноїпроблемиполягаєвтому,щообмеженняєблизькимдозаборони,алерозрахованененаповневитисненнятихчиіншихсуспільнихвідносин,анаутриманняїхучіткообмежуючихрамках[162,с.157].Компро-міснеприпущеннявисловлюєА.В.Малькопроте,щобудь-яказаборонаєобмеженням,аленекожнеобмеженняєзабороною[90,с.95].Тобтообмеженняякправовакатегорія,щопередба-чає ущемлення розсуду суб’єкта правовідносин, є ширшим зазмістомпоняттям,ніжзаборона.Однак,розглядаючизаборонуякпевнуформуправовогообмеження,необхіднопровестипа-ралеліміжцимикатегоріями.ЯкзазначаєА.В.Малько,забо-рона, перешкоджаючи задоволенню інтересів індивіда, по від-ношеннюдоякоговонадіє,спрямовананареалізаціюінтересівпротилежноїсторони[90,с.94].Обмеженняправавстановлю-єтьсязметоюзапобіганняпорушеннюправтаінтересівіншихсуб’єктів правовідносин та супроводжується позбавленнямвласника можливості вчиняти ті чи інші дії щодо речі абозобов’язаннямдопуститипевнідіїзбокуіншихосіб.Неможназаперечувати, що саме заборонні норми можуть позбавлятиособуможливостіздійснюватисвоїправастосовноналежногоїймайна.Отже,зауважимо,щообмеженняправаєширшимзазмістомпоняттяміміститьзабороннінорми.

53

Питанняпроспіввідношенняобов’язківтаобмеженьправавикликаєсередученихнеменшеспорів.Так,Г.Ф.Шершене-вич зазначав, що обов’язок є усвідомленням зв’язаності своєїволі.Людинадієнетак,якспонукаютьїївласніінтереси,вонавважає за необхідне обмежити себе в можливості фактичногоздійснення інтересів заради інтересів інших осіб [179, с. 619–620].“Обов’язок,писавГ.Гегель,єобмеження”[30,с.202].ЯкзауважуєФ.В.Тарановський,обов’язкиобмежуютьзовнішнюсвободу осіб, надану правом посягання, забезпечують певнусферузовнішньоїсвободи,необхідноїдлязадоволенняіндиві-дуальних інтересів [153, с. 111]. Встановлення обов’язку длясуб’єкта правовідносин вчиняти чи не вчиняти певні дії даєзмогуособідіятилишеувизначенихнормоюмежах.Інакшенасуб’єктаможутьнакладатисяпевнісанкції.Тобтообов’язокоб-межуєособу,аленевстановлюєзаборону,анадаєчітковизна-ченийпростірдлядій,паралельновиключаючиальтернативніможливіваріантиповедінки.

НадумкуД.І.Мейєра,власник,унаслідокобмеженняправавласності, позбавляється можливості здійснювати ту чи іншудіющодоречі,тодіякбезобмеженнявіннаправівласностімігцездійснювати;абовласниквнаслідокобмеженняправавлас-ності зобов’язується допустити те або інше діяння стосовноречі[92,с.347].Тобтовстановлюєтьсяобов’язоквласникадо-пускатипевнідіяннящодосвогомайна.Підтвердженнямцьогоєтезапроте,щообов’язоквиконатипевнідіїєеквівалентнимзабороніневиконувати[90,с.99].Відповіднодоч.3ст.375ЦКУкраїниправовласниканазабудовуздійснюєтьсянимзаумо-видодержанняархітектурних,будівельних,санітарних,еколо-гічнихтаіншихнорміправил,атакожзаумовивикористанняземельної ділянки за її цільовим призначенням. Справді, цейобов’язокможевідповідатизаборонізабудовникунедодержу-ватися обов’язків щодо архітектурних, будівельних, санітар-них,екологічнихтаіншихнорміправил.ТвердженняВ.П.Ка-мишанського стосовно того, що обов’язки власника не єобмеженнямиправавласності,щоїхможнарозглядатитількиякелементзміступрававласності,оскількиобмеженняправа

54

власностіприпускаєлишепевніущемлення,утруднення[69],потребуєдетальнішогоаналізу.

Наприклад, ущемлення, утруднення при здійсненні прававласностіможебутивикликанедієюрізнихправовихнорм:за-боронних,зобов’язуючихтощо.Слушнозауважуєзцьогопри-водуС.В.Боботов,якийпише,щосучаснесуспільствостаєвсебільшскладним,вонообплутуєгромадянмережеюзаборонтазобов’язань,якітакабоінакшеобмежуютьреалізаціюгромадя-нами прав у повному обсязі [87, с. 6]. Отже, обов’язок, якийспричиняє звуження права власності, допускає дії власникатільки чітко визначеним способом у встановлених правовоюнормоюрамкахтаобсязі.Уч.1ст.352ЦКУкраїнизазначаєть-ся:якщоврезультатідійабобездіяльностівласникапам’яткиісторії та культури їй загрожує пошкодження або знищення,державнийорганзпитаньохоронипам’ятокісторіїтакультуриробитьвласникупам’яткивідповіднепопередження.Тобтоза-значенанормафактичнопокладаєнавласникапам’яткиісторіїта культури обов’язок зберігати та використовувати її належ-нимчином,щобпопередитиїїруйнуваннятазнищення.Такийобов’язокможерозглядатисяякобмеженняправавикористан-нявласникомсвогомайнанавласнийрозсуд.

Прикладомуцьомузв’язкуєрішенняЄвропейськогосудузправлюдинищодообмеженняправвласниканаоб’єкти,визна-нікультурнимицінностями.ВтімЄвропейськийсудзправлю-дини,розглядаючисправуБейлерпротиІталії,наголосив,щоневизначеність законодавства у цій сфері не повинна призво-дитидотого,щодержаваотримуєвигодивідреалізаціїцьогоправа[156].

Іншим прикладом охорони пам’яток історії та культури,включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, єобов’язокдержавипередсвоїмигромадянамитасвітовимспів-товариством охороняти, відновлювати та захищати пам’яткиісторії та культури. Зокрема, Комітет всесвітньої спадщиниЮНЕСКО направив рекомендацію Україні про необхідністьзавершенняоновленої “Комплексноїпрограмизбереження іс-торичноїзабудовивмістіЛьвові”тадоручиввиготовититопо-

55

графічнікарти,якічіткопоказуютьмежіісторичнихоб’єктівібуфернізонинавколоних[56].Відповіднодоп.5ч.2ст.6ЗУ“Проохоронукультурноїспадщини”№1805-ІІІвід08.06.2000органи охорони культурної спадщини районних державнихадміністрацій,органівохороникультурноїспадщинимісцевогосамоврядування зобов’язані забезпечувати захист об’єктівкультурної спадщини від загрози знищення, руйнування абопошкодження.Цеїхзобов’язуєконтролюватиумовизбережен-ня, експлуатації та реконструкції об’єктів, які належать допам’яток історії та культури, що перебувають у власності якприватних осіб, так і в державній власності. Найбільш попу-лярнимитавтіленимивжиттяєподібнізаходивбагатьохєв-ропейськихмістах,забудоваякихпочиналасящевперіодран-нього Середньовіччя. Зокрема, в центральному історичномурайоніПраги(Прага-1),вБрно,ЧеськомуКрумловіта іншихмістахзбагатовіковоюісторієювласникижитла,щостановитькультурну та історичну цінність, зобов’язуються зберігати нелишезовнішнійвиглядбудинків,айвнутрішнійдизайнстель,стін, підлоги. Окрім того, забороняється порушення архітек-турного ансамблю історичних районів забудовами з сучаснимдизайном. Це зумовлюється необхідністю збереження будин-ків,включенихдоСпискувсесвітньоїспадщиниЮНЕСКО,упервісномувигляді.Завдякитакимзаходаммістаневтрачаютьсвоєїісторичноїтакультурноїцінностідлямайбутніхпоколіньта мають високі рейтинги на світовому ринку туристичногобізнесу.

Такимчином,проведенийаналізобов’язківта їхспіввідно-шення з обмеженнями права власності дає можливість ствер-джувати,щообмеженняможутьобумовлюватисязобов’язаль-ними нормами, які, як зазначає А. В. Малько, є “зворотнимбоком” суб’єктивного права, обмеженнями [90, с. 100]. Отже,заборони та обов’язки, встановлені законодавчими нормами,зумовлюютьобмеженняправаприватноївласності.

Питання віднесення призупинень до обмежень права при-ватноївласностіпотребуєокремогодослідження.Підпризупи-неннями деякі автори розуміють тимчасову або конкретну

56

заборонунавикористанняпевнимипосадовимиособами,під-приємствами, установами, організаціями своїх функціональ-них обов’язків [90, с. 96]. Тобто призупинення розглядаєтьсяяктимчасовазаборонаназдійсненняпевнихвчинків,якапря-мовизначенавзаконі.Особливістютакихнормєїхнійімпера-тивний характер. А. В. Малько відносить їх до регулятивнихправовихнорм[90,с.96].Отже,призупинення,якііншірегу-лятивнінорми,можнавіднестидоправообмежувальногомеха-нізму,спрямованогоназвуженняправомочностейпевнихосібз метою надання іншим суб’єктам можливості здійснювативстановленіправатаохоронятизаконніінтереси.Такийпідхіддо розмежування регулятивних норм в аспекті правообмежу-вальногомеханізму,нанашудумку,єнеобов’язковим,оскількинормипризупиненняєфактичнозаборонниминормами.Томунорми-призупинення хоча і можна розглядати в аспекті об-межувальнихнорм,аледлячіткогорозуміннязмістуостанніхмибудемовиходитизтези,щовониобумовлюютьсянормами-заборонами.

Як було зазначено, до регулятивних норм у правовій док-тринівідносятьтакожправовстановлюючінорми.Підцимви-домнормрозуміютьнорми,щонадаютьособамправоназдій-снення певних дій. Зокрема, у визначених законом випадкахпередбачаютьсяумовиздійсненнявласникомсвоїхправ:правовласниканазабудовуздійснюєтьсянимзаумовидодержанняархітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та іншихнорміправил,атакожзаумовивикористанняземельноїділян-киза їїцільовимпризначенням(ч.3ст.375ЦКУкраїни).Та-ким чином, ці обмеження зумовлюються наданням суб’єктулишепевнихправ,виключаючиможливістьрозширеноготлу-мачення його правомочностей. Останнє є передумовою длявіднесення такої правовстановлюючої норми до обмеженняправвласниказемельноїділянки.Уцьомувипадкуправовста-новлюючанорма(ст.375ЦКУкраїни),зодногобоку,захищаєправайінтересиіншихосіб(членівродинизабудовника,йогосусідів) та суспільства, встановлюючи вимоги до створенняпевногоархітектурноготазовнішньоговиглядузабудови,від-

57

повідність санітарним та екологічним нормам, а з другого —звужує розсуд власника та його юридичну можливість здій-снення своїх прав. Водночас, ґрунтуючись на теоретичнихзасадах правообмежувального механізму, слід зауважити, щоправовстановлюючінормибезпосередньопов’язанізрегламен-тованимизакономдозволами.Такідозволиорієнтованінасам-перед на права й інтереси власників, оскільки надають їмвизначений перелік прав щодо здійснення ними своїх право-мочностей, а по-друге, на охорону прав та законних інтересівінших осіб. У правовій літературі правові обмеження пов’я-зуютьіззвуженнямдозволів,встановленнямзаборонтадодат-ковихпозитивнихзобов’язань[90,с.99].Цятезадаєзмогуоб-ґрунтуватидозволиякодинізспособівправовогорегулювання,щозумовлюєобмеженняправвласника.

Прикладвстановленняобмеженьправаприватноївласностічерездозвілмимаємоуч.4ст.373ЦКУкраїни,дезазначаєть-ся,щовласникземельноїділянкимаєправовикористовуватиїїнасвійрозсудвідповіднодо їїцільовогопризначення.Цепо-ложеннядаєможливістьвласникуземельноїділянкивикорис-товуватиїїнасвійрозсуд,однаквідповіднодоцільовогопри-значення земельної ділянки. Зокрема, в ст. 38 ЗК Українизазначається,щоземліжитловоїтагромадськоїзабудовивико-ристовуютьсядлярозміщенняжитловоїзабудови,громадськихбудівель і споруд, інших об’єктів загального користування.Тобто власники цих земельних ділянок можуть їх використо-вуватилишедлязабудови,щовизначаєтьсягенеральнимпла-ном населеного пункту, іншою містобудівною документацією,планом земельно-господарського устрою з дотриманням дер-жавнихстандартівінорм,регіональнихтамісцевихправилза-будови(ст.39ЗКУкраїни).Водночастакіобмеженняспрямо-вані на охорону суспільних інтересів, прав і свобод окремихосіб,якіпроживаютьуціймісцевості.Цеєщеоднимізприкла-дів встановлення обмежень права приватної власності черездозвіл.

Інший приклад встановлення обмежень прав власниківжитлачерездозволиміститьсявч.2ст.383ЦКУкраїни:влас-

58

никквартириможенасвійрозсудздійснюватиремонтізміниуквартирі,наданіййомудлявикористанняякєдиногоцілого,—заумови,щоцізмінинепризведутьдопорушеньправвласни-ківіншихквартирубагатоквартирномужитловомубудинкутане порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатаціїбудинку. Ця норма дає право власнику квартири зробити насвійрозсудремонттазміниквартири,щовказуєнадозвільнийхарактернаведеногоположення.Однактутмаютьмісцеобме-ження щодо проведення зазначених робіт у житлі. Зокрема,власникквартириповинендотримуватисяправіншихвласни-ківубагатоквартирномужитловомубудинкутанепорушуватисанітарно-технічнихвимогіправилексплуатаціїбудинку.Самеохорона прав та інтересів інших уповноважених суб’єктів ви-ступаєвизначальнимкритеріємувстановленніобмеженьпра-ва приватної власності через норми дозвільного характеру.Отже,обмеженняправаприватноївласностіможутьбутиобу-мовленідозволами,встановленимизаконодавцем.

Дослідження поняття, змісту обмежень права приватноївласності та механізму їх правозастосування уможливлює за-пропонувати законодавче закріплення цієї правової категорії.ОскількивзаконодавствіУкраїнинеіснуєєдиногопоняттяоб-меженьправаприватноївласностітаєдиноїконцепції їхньогозмісту,тозметоюзапобіганнярозширеномутлумаченнюцьоготерміна та порушенню законних прав суб’єктів, у тому числівласників,вважаємонеобхіднимдоповнитиЦКУкраїнистат-тею3171“Обмеження права власності:

1. Обмеження права власності спрямовані на охорону су- спільних інтересів, прав і свобод учасників правовідносин.

2.Не допускається протиправне обмеження прав власників, що порушує їхні законні права і свободи.

3.Власник може бути обмежений у здійсненні своїх прав з ме-тою недопущення заподіяння шкоди правам, свободам та гід-ності громадян, інтересам суспільства, погіршення екологічної ситуації та природних якостей землі.

4.Встановлення обмежень права власності можливе лише на підставі закону.

59

5.Встановлення обмежень права власності на нерухоме май-но, національні, культурні та історичні цінності регулюється цим Кодексом та іншими законами”.

Відповіднопропонуємовилучитич.7,8ст.319ЦКУкраїни.Напідставіпроведеногоаналізуправовоїдоктринитачин-

ного законодавства України правова природа обмежень праваприватної власності може бути з’ясована через виокремленняосновних ознак, які слід враховувати при їх встановленні:1) запровадження обмежень права приватної власності маєобумовлюватисяпотребоюохорониправтазаконнихінтересівособи та загальних суспільних інтересів; 2) метою запрова-дженняобмеженьправаприватноївласностієузгодженнясво-боди здійснення власником суб’єктивних прав та об’єктивноїнеобхідності охорони прав і законних інтересів інших осіб;3) джерелом обмежень права приватної власності є закон тапідзаконнінормативніакти;4)загальнообов’язковийхарактеробмеженьдлявсіхвласників,тобторівністьусіхвласниківпе-редзаконодавчовстановленимиобмеженнямиправаприватноївласності;5)неприпустимістьзапровадженняобмеженьправаприватної власності, які не відповідають загальним конститу-ційнимпринципам.

60

Розділ 2

ОСОБЛИВОСТІ ОБМЕЖЕНЬ ПРАВА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЖИТЛО

2.1. Обмеження права приватної власності на житло та їхня специфіка

Розглянувшизагальніобмеженняправаприватноївласнос-ті в попередній главі, враховуючи принцип від загального доспеціального, можна дійти висновку про необхідність дослі-дженняйаналізуконституційногоправанажитлотаобмежен-няправаприватноївласностінанього.Прицьомуслідвідзна-чити,щоціобмеженняможнарозглядатиуподвійнійплощині:1) право власності на житло як елемент цивільної правоздат-ності, тобто здатності особи мати цивільні права й обов’язки(ч.1ст.25ЦКУкраїни);2)правовласностінажитлоякеле-ментсуб’єктивногоправа.

Унауковійлітературізазначається,щоцивільнаправоздат-ність—цеможливістьматиконкретніправатаобов’язкивмай-бутньому[139,с.41].Такимчином,можливістьнабуватиправовласностінажитлоякелементцивільноїправоздатностівусіхфізичнихосібвиникаєзмоментународження.Правовласностінажитлоконкретногосуб’єктавиникає,якзазначаєВ.М.Са-мойленко,змоментуреалізаціїправоздатностінапідставіюри-дичнихфактів(дійабоподій)чиюридичногоскладу[139,с.41].

У ЦК УРСР 1963 р. право власності на житло як елементцивільноїправоздатностіобмежувалосяуст.101,102,103,226,що більш детально розглядалося в попередньому розділі. Зо-крема,цестосувалосярозміружитла,йогокількості,щомоглоперебуватиувласностіабоукористуванніоднієїродини;мож-ливостівідчужуватибільшеодногобудинку(абочастинийого)протягомтрьохроків,завиняткомпродажубудинків,набутихчерезшлюбабоспадкування.

61

УчинномуЦКУкраїнизаконодавецьвідмовивсявідподіб-них обмежень права власності на житло як елемента право-здатності, передбачаючи у ст. 27 заборону обмеження можли-вості фізичної особи мати цивільні права та обов’язки, крімвипадків, коли таке обмеження передбачене КонституцієюУкраїни.Хочавнаведенійстаттіконкретноненазиваєтьсяпра-во на житло, але зрозуміло, що це стосується і його, оскількижитло є найважливішим об’єктом права приватної власностіфізичнихосіб.

Суб’єктивнеправо—цеміраможливоїповедінкисуб’єкта,тобто, інакше кажучи, це наявне, конкретне право. Таким чи-ном,якщоправоздатність—цездатністьматицивільніправаіобов’язки[139,с.41],тосуб’єктивнеправо—цеконкретне,на-явнеусуб’єктаправо.Уч.3ст.25ЦКУкраїнийдеться,щоувипадках,встановленихзаконом,здатністьматиокреміцивіль-ніправаіобов’язкиможепов’язуватисяздосягненнямфізич-ноюособоювідповідноговіку.Такимчиномнеобхіднозазначи-ти,щозаконів,якібобмежувалиправоздатністьіздосягненнямфізичноюособоювідповідноговіку,покищонеіснуєінаврядчивониз’являться.Цепояснюєтьсятим,щореалізаціяцивіль-ноїправоздатності,тобтонабуттяособоюсуб’єктивногоправа,здійснюєтьсянапідставітакихюридичнихфактів,якдіятапо-дія.Колиправоздатністьреалізуєтьсяшляхомвчиненнядії,тотутйдетьсявжепроцивільнудієздатність,тобтоздатністьса-мостійно набувати прав і обов’язків і, безумовно, про те, щоздатність самостійно набувати суб’єктивного права на житлообумовлюєтьсядосягненнямпевноговіку(зазагальнимправи-лом—змоментудосягненняповноліття).Якщоправоздатністьреалізується внаслідок події, то вік набувача суб’єктивногоправанажитлодоувагинебереться.Так,наприклад,малоліт-няособаможестатисуб’єктомправавласностінажитло,успад-кувавшийого.Іншаріч,якщойдетьсяпросамостійнездійснен-нямалолітнімцьогоправанажитло.

Такимчином,усенаведенедаєзмогузробитивисновок,щовч.3ст.25ЦКУкраїнийдетьсянепрообмеженняправоздатнос-ті,апрообмеженнясуб’єктивногоправа.Цейвисновокпідтвер-

62

джується у ст. 27 ЦК України, де зазначається, що правочин,який обмежує можливість фізичної особи мати не забороненізакономцивільніправаіобов’язки,єнікчемним.

Томуцяроботаспрямовананадослідженняпоняття,змістуіправовоїприродисуб’єктивногоправанажитлотайогообме-жень. Для того щоб дослідити особливості обмежень праваприватної власності на житло, потрібно насамперед короткоз’ясувати,щожстановитьправонажитло.

Стаття47КонституціїУкраїнизакріпилаправокожногонажитло.Пріоритетністьправанажитлотайогоохоронавідпові-дають світовим тенденціям щодо гарантування прав і свободлюдини. Загальна Декларація прав людини проголошує, щокожналюдинамаєправонатакийжиттєвийрівень,якийвклю-чає їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальнеобслуговуванняієнеобхіднимдляпідтриманняздоров’яідо-бробуту самої людини та її сім’ї (ст. 25) [26]. Це право такожзакріпленовміжнародномуПактіпроекономічні,соціальнітакультурні права, ратифікованому Указом Президії ВерховноїРади Української РСР № 2148-VIII (2148-08) 19 жовтня1973р.УПактізазначається,щодержави,щоберутьуньомуучасть,визнаютьправокожногонадостойнийжиттєвийрівеньдляньогосамоготайогосім’ї,щовключаєжитлотанеухильнеполіпшенняумовжиття(ст.11)[160].

УнаціональномузаконодавствіцізасадивтіленівКонсти-туції України, де зазначається, що права і свободи людини таїхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності дер-жави (ч. 2 ст. 3). Цей принцип зумовлює закріплення праваособи на житло та обов’язок держави створювати умови, заяких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло,придбатийогоувласністьабовзятиворенду(ч.1ст.47).

Такожкожномугарантуєтьсянедоторканністьжитла,щонедопускаєпроникненнядожитлачидоіншоговолодінняособи,проведеннявнихоглядучиобшуку інакше,якзавмотивова-нимрішеннямсуду(ч.1,2ст.30КонституціїУкраїни).Цевід-повідає принципам, закладеним у міжнародних документах.ЗгіднозКонвенцієюпрозахистправіосновнихсвободлюди-

63

ни№ETS№005від04.11.1950(далі—Конвенція),ратифіко-ваноюУкраїною17липня1997р.,кожналюдинамаєправонаповагудоїїжитла(п.1ст.8)[59].

Утілення основних європейських засад щодо впроваджен-ня,здійснення,охоронитазахистужитловихправувітчизня-незаконодавствоозначає,щолюдина,їїжиттяєнайвищоюсо-ціальноюцінністювнашійдержаві.Окрімтого,житловіправаособипосідаютьдомінуючемісцеувітчизняномутаміжнарод-номузаконодавстві,щовикликаєнеобхідністьрозробленнятавведення в дію механізмів охорони цих прав у правозастосу-ванні.

Управовійдоктриніправонажитлотакожнезалишаєтьсяпоза увагою науковців. Так, В. П. Грибанов наголошував, щоправо на житло означає гарантовану законом можливість за-доволенняпотребигромадянужитлірізнимизасобами,щоза-безпечуютьрозв’язанняцієїпотреби[40,с.25,27].С.М.Кор-нєєв розділяв право на житло на дві складові частини.По-перше, держава гарантує кожному громадянину користу-ванняжитлом,якевінмаєнаданиймоментнатихабоіншихправових підставах. У цьому випадку йдеться про охоронусуб’єктивногоправагромадяннажитло,забезпеченняйогоне-доторканності, недопущення свавільного позбавлення житла.По-друге,правонажитлоприпускає,щодержаваберенасебеобов’язок сприяти тому, щоб кожна особа була забезпеченажитлом[74,с.149–150].Прихильникомтакогокомплексногопідходу до визначення права на житло є В. А. Тархов, якийвважає,щоправонажитлоєскладниміохоплюєякдержавно-правові, так і цивільно-правові аспекти [154, с. 27]. М. К. Га-лянтич слушно зауважує, що потреба у житлі є тим юридич-ним фактом, з яким закон пов’язує трансформацію абстракт-ногоконституційногоправанажитлоуконкретнесуб’єктивнеправо. Належна охорона прав на житло можлива лише шля-хомпоєднанняправовихзаходівусіхгалузейправа[27,с.16–20].Отже,правонажитловаспектіцивільно-правовихвідно-син слід розглядати в комплексі, враховуючи як правогромадяннамісцесвогопроживаннятаполіпшенняжитлових

64

умов,недоторканністьжитла,такісоціально-економічніпра-ва,середосновнихзасобівзабезпеченняякихєцивільно-пра-вовіспособиїхздійснення.

Упроцесіформування ірозвиткувУкраїніновихдоктри-нальних засад щодо розуміння прав і свобод людини, за-безпечення їхніх гарантій усе більше змінюється уявлення всуспільстві про провідне місце та роль права на житло. Вонорозглядається як одне з пріоритетних, природних та не-від’ємнихправлюдини,оскількимаєособливийхарактер,щозумовлюєтьсяпостійноюпотребоюлюдиниужитліпротягомусьогоїїжиття.Комплексжитловихправохоплюєправолю-дини на повагу до її житла, право на недоторканність житла,свободувиборумісцясвогопроживання,правонажитло,щовключаєможливістьпобудуватижитло,придбатийогоувлас-ністьабовзятиворенду.Такожвокремихвипадкахцеправоможебутиоднимзелементівіншого,гарантованогоКонститу-цієюУкраїни,права.Так,ст.33КонституціїУкраїнивстанов-лює,щокожнійособі,яканазаконнихпідставахперебуваєнатериторіїУкраїни,гарантуєтьсясвободапересування,вільнийвибірмісцяпроживаннятощо.Підправомвиборумісцяпро-живанняможнавпевномусенсірозумітиправовиборужит-ла, де особа бажає постійно чи тимчасово проживати. Такеправовиборунадаєтьсязоглядунанедоторканністьособитанасвободуїїрозсуду,щогарантуєтьсядержавою.Свободави-боруналежитьлюдинітакожщодовиборуспособівздійснен-няправанажитло,гарантованогост.47КонституціїУкраїни.Порядізправаминажитловособивиникаютькореспондуючіобов’язки щодо належного здійснення цього права, напри-клад,дбайливоставитисядобудинку,вякомувонапроживає,використовувати житло за його призначенням, дотримува-тися правил користування житлом тощо (ст. 10 Житловогокодексу України № 5465-X від 30.06.1983, далі ЖК Украї-ни)[48].

Закріплене на конституційному рівні право на житло тапов’язанізнимобов’язки,щовиникаютьвособиприйогоздій-сненні,можнасхарактеризуватиутакихаспектах:

65

1)створеннядержавоюумов,заякихкоженгромадяниннавласнийрозсудможепобудуватижитло,придбатийогоувласністьабовзятиворенду;

2)неможливістьпротиправногопозбавленняжитла,алишенапідставізаконутазарішеннямсуду.Такавластивістьправанажитлодаєзмогуговоритипростабільністьжит-ловихправовідносин;

3)правокожногонаполіпшеннясвоїхжитловихумов;4)недопущенняпроникненнядожитлаінакше,якзарішен-

нямсудуабоуневідкладнихвипадках,пов’язанихзряту-ваннямжиттялюдейтамайнаабопереслідуваннямосіб,підозрюванихувчиненнізлочину;

5)можливістьвикористанняжитлалишедляпроживанняв ньому власника, членів його сім’ї, інших осіб та за-борона його використання для промислового виробни-цтва.

Отже,вконституційнихнормахнетількидекларуєтьсяпра-вонажитло,айвизначаєтьсямеханізмйогозапровадженнявжиття та здійснення. Конституційні засади можуть розкрива-тисятаконкретизуватисявгалузевомузаконодавстві,зокремавнормахцивільноготажитловогоправа.Так,середпідставна-буттяжитлаувласність,щорегулюютьсяЦКУкраїни,єство-рення (будівництво) житла, набуття його за цивільно-право-вим договором, приватизація тощо (ст. 331, 334, 345 ЦКУкраїни). ЖК України встановлює такі підстави здійсненняправанажитло,якнаданняйогоукористуваннягромадянам,які потребують поліпшення житлових умов у будинках дер-жавногоабогромадськогожитловогофонду(ст.31).ФактичноЖКрегулюєвідносини,щовиникаютьзадоговоромсоціально-гонаймужитла.Водночасзмінидержавногоустроютавикли-кані цим законодавчі перетворення зумовлюють подальшийрозвиток уявлень про житлові правовідносини. Хоча ЖКУкраїниневтративчинності,алейогонормиповністюнемо-жуть регулювати житлові правовідносини, що зумовлюєтьсяздійсненням належних громадянам прав та обов’язків щодоправанажитло.

66

Реформування житлових правовідносин обумовлюєтьсярозширенням приватного житлового фонду. Це визначаєтьсятакими факторами: набрання чинності Законом України№2482–ХІІвід19червня1992р.“Проприватизаціюдержав-ногожитловогофонду”(далі—Закон)[51],щозумовилопо-ступовийперехідзначноїчастинидержавногожитловогофон-ду у власність громадян. Це стало значним поштовхом дляформування та розвитку ринку житла, який вже меншою мі-рою регулювався нормами ЖК України. Зокрема, за данимидержавного комітету статистики України на кінець 2005 р.вУкраїнібулоприватизовано81,8%квартиртаодноквартир-них будинків. У західних регіонах України ця цифра здебіль-шоговжеперевищувала90%[161,с.163].ЗаданимиХарків-ськоїобласноїадміністраціївмістітаобластіпротягом2005р.булопереданоувласністьгромадян15тис.квартир.Загальнакількістьприватизованихквартиртаодноквартирнихбудинківурегіонізацейперіодстановила87,9%,або464,1тис.одиницьжитла [166]. Це спричинило низку проблем, пов’язаних ізнизьким рівнем соціального та економічного становища бага-тьох власників житла. Такі особи отримали не тільки правовласностінажитлоякблаго,айводночасобов’язокутримува-ти належним чином свої квартири та житлові будинки.Утакомуаспекті,якзазначаєтьсяуправовійдоктрині,рефор-мування житлового права набуває нового змісту щодо за-хиступравлюдини,наближенняреформуванняжитловоїпо-літикидоєвропейськихстандартів[47,с.8].Томуздійсненняособою права приватної власності на житло має піддаватисяправовому державному регулюванню з метою гарантуванняконституційнозакріпленихправісвободкожнійлюдиніігро-мадянину.

Прийняття Конституції України та ЦК України стали ви-значальними моментами в реформуванні житлового законо-давстваУкраїни.ЗакріпленнявнормахЦКУкраїнидоговірнихтаіншихмеханізмівнабуттятаприпиненняправавласностінажитло, зумовлених конституційними гарантіями здійсненняжитлових прав громадян, безумовно надало нового поштовху

67

для розвитку житлових правовідносин. На сьогодні, за заува-женнямР.Б.Шишки,цивільно-правовийдоговірпосідаєцен-тральнемісцеврегулюваннівідносинмайновогохарактерутаобмінірезультатамипраці[170,с.15].Якзазначаєтьсяуправо-вій доктрині, крім правочинів та адміністративних актів, щооформлюють надання житла у користування з державногожитлового фонду, значне місце почали посідати договори ку-півлі-продажу, міни, дарування, ренти, довічного утримання,комерційногонаймужитла[103,с.9].Водночас,зважаючинапершорядне значення житла у розвитку громадянського су-спільстватасоціальнійадаптаціїгромадян,необхідноприділя-ти особливу увагу способам набуття права власності та здій-сненню цього права власниками. Закріплення в ЦК УкраїниіснуючихвЦКУРСРспособівнабуттяправавласностінажит-ло та введення нових дало змогу розширити спектр правовихмеханізмівздійсненняособоюправанажитло.Протерозвитокіпотечнихвідносинунашійдержавінесприяєстабілізаціїцінна ринку житла. На думку фахівців, популярність кредитнихпрограмсереднаселеннязумовлюєнелишезбільшенняпопи-ту, а й стрімке подорожчання житла [134, с. 5]. Зважаючи нанеобхідність дотримання справедливості у здійсненні житло-вихправ,законодавствоУкраїнизакріплюєможливістьреалі-заціїправанажитлозадоговоромсоціальноготакомерційногонайму.

Упровадження на державному рівні нових підходів дорозв’язання житлового питання сприяє розвитку цивільно-правових способів реалізації права на житло. Серед останніхслідособливовирізнитинабуттятаздійсненняособамиправаприватної власності на житло. Водночас реальне становище вжитловій сфері характеризується невідповідністю між цінамизаквадратнийметржитлатадоходамибільшостілюдей.Зада-нимиукраїнськоїбудівельноїасоціації,у2006р.буларозроб-ленакласифікаціяжитлавідповіднодоситуаціїнаринкунеру-хомості в Україні: соціальне житло, житло економ-класу,бізнес-класу, класу преміум та де-люкс [23, с. 2]. На 1 липня2007р.вартістьжитлаеконом-класустановила872,3,преміум-

68

класу—2167,бізнес-класу—1540доларівзаквадратнийметр[63,с.2].Дужевисокавартістьжитлапризводитьдозменшен-няможливостідлябагатьохгромадянреалізуватисвоїжитловіправа,наданіОсновнимзакономУкраїни.Незважаючинана-явність певних правових норм, що гарантують людині здій-сненняїїжитловихправ,цігарантіїунеможливлюютьсячерезнизький економічний рівень розвитку держави. Адже, якстверджуютьаналітики,цінинапервинномуринкунерухомос-тіХарковав2007р.рослишвидше,ніжу2006р.,алевониневідповідаютьрівнюзростаннядоходівосновногопрошаркуна-селення.

Тим часом у міжнародній практиці проблема забезпеченнядержавою громадян житлом розглядалася Європейським су-домзправлюдини.Зокрема,доСудунеодноразовоподавалисяпретензії заявників стосовно того, що держава не створилаумовдлянабуттянимижитлаабоненадалаїмжитло,чим,ні-бито, порушує право, закріплене у ст. 8 Конвенції про захистправлюдинитаосновнихсвобод.ОднакСудукількохсвоїхрі-шенняхнаголосив,щоцястаттянеможетрактуватисяяктака,щопокладаєпозитивнийобов’язокнадержавунадаватикож-номужитло.Водночасзверталасяуваганате,щоправонадо-стойнежитлоєсоціальноюнеобхідністю,якавимагаєособли-воїувагизбокудержави.Насампередцестосуєтьсяжитловоїполітики, що проводиться кожною конкретною державою.У справі “Чемпен проти Сполученого Королівства” Суд дій-шоввисновку,щожитлопосідаєцентральнемісцевсоціальнійтаекономічнійполітицісучасногосуспільства,інаголосив,щовсіпитаннявиділеннядержавоюкоштівдлязабезпеченнягро-мадянжитломналежитьдополітичноїсфери,анесферипра-восуддя[156].

Томузавданняправовоїдоктринивбачаєтьсяурозробленнітихправовихмеханізмівтагарантій,якібдавализмогувісну-ючихекономічнихреаліяхособіздійснюватиправонажитло.Цеуможливитьдосягненняпевноїсоціальноїрівновагиужит-ловихвідносинахтазабезпечитьохоронумайновихправвлас-никівжитлавіднеправомірногообмеженняїхзбокудержави.

69

Окрімтого,коливзаконодавствійдетьсяпрообмеженняправавласності на майно, то законодавця та інших уповноваженихосіб передусім хвилює доля саме нерухомості і насампереджитла,анеречейпобутовогопризначення.Цеобумовлюєтьсяйоговисокимсоціальним,економічнимзначеннямдлякожноїлюдинитасуспільствазагалом.

Як уже зазначалося в попередньому розділі, за часів існу-ванняСРСРобмеженняправавласностітаобмеженнямайно-вогостануособиґрунтувалисянаідеологічнійрівностігрома-дян, соціальній справедливості, але здебільшого суперечилизагальноправовимзасадамприватногоправа.Обмеженнявіль-ногооборотужитлазумовлювалосявідсутністюприватнопра-вовихпідставуздійсненніжитловихправовідносинтарегулю-ванням їх в адміністративному порядку. Норми радянськогозаконодавствавстановлювалиобмеження,якібулинесумісни-ми з принципами рівності, диспозитивності цивільних право-відносинінеобґрунтовувалиімперативнихдійзбокудержави.Оскільки встановлення обмежень, як правило, регулювалосялишезоглядунаідеологіютазметоюприпиненнябудь-якихвиявів приватноправових відносин між громадянами, у науціта в законодавстві практично не поставало питання прооб’єктивнувиправданістьтакихобмеженьтаобґрунтуванняїхзточкизоруправовихзасаддіяльностідержави.

Розвиток житлових правовідносин — це постійний процес.Запострадянськийперіодвонизазнализначнихзмін.Томуне-обхідно сформувати новий концептуальний погляд на здій-сненнягромадянамижитловихправтаїхохорону,хочаісную-чий сегмент державного та громадського житла не втрачаєсвого значення для забезпечення здійснення права на житло.Перехідзначноїчасткижитлауприватнувласністьневиклю-чаєсоціальнізасобитамеханізмизабезпеченнягромадянжит-лом.Хочаводночасоб’єктивноскорочуєтьсябезоплатненадан-нядержавоюжитлагромадянамукористування.Такимчиномвиникає потреба в новому загальнотеоретичному осмисленніконцептуальнихпідходівдорозглядуправанажитлотаобме-женняцьогоправа,зокремаваспектіправаприватноївласнос-

70

ті.РозшаруваннянаселенняУкраїни,колинайбагатшістанов-лять близько двох відсотків від кількості населення, авісімдесят відсотків громадян перебувають за або біля межібідності, безумовно свідчить про актуальність та необхідністьрозроблення дійового правового механізму, який би врахову-вав інтереси кожного власника житла та інтереси всього сус-пільствазагалом.Такимправовиммеханізмом,нанашудумку,іможутьстатиобмеженняправаприватноївласностінажитло,специфікаякихвиявляєтьсявтакому.

Із розвитком приватного права обмеження, які існували врадянський період, зникають через появу нових правовихпринципів в українському законодавстві. Закріплення в Кон-ституції України рівності всіх суб’єктів права власності передзакономтаїхзахистудержавою,втратапанівнихпозиційдер-жавною формою власності потребують формулювання прин-ципово нових, відмінних від радянських, засад та принципівобмеженьправаприватноївласностінажитло.Наразізпрове-денням законодавчих реформ та запровадженням нових за-гальноєвропейськихпринципівпріоритетуправособи,розум-ностітасправедливостіздійсненнялюдиноюналежнихїйправстає актуальним питання про розроблення системи соціальносправедливихобмеженьправаприватноївласностінажитло.

Дослідженняспецифікиобмеженьправаприватноївласнос-тінажитлозумовленовеликимсоціальнимзначеннямжитла,йогодужевисокоювартістю,яказумовлюєнеможливістьпри-дбанняжитланаправіприватноївласностідлябільшостігро-мадян. Ці фактори безумовно впливають на розроблення си-стемиобмеженьправаприватноївласностінажитлотаокрес-ленняпередумовїхвиникнення.

Як було з’ясовано в попередньому розділі, передумовамивиникненняобмеженьєсуспільні інтереситаправа і свободиокремихосіб.Обмеженняправаприватноївласностінажитлоєоднимізвидівобмежень.Отже,невиключаєтьсяте,щообме-женняправаприватноївласностінажитломожутьбутизумов-леніохороноюінтересівусьогосуспільстватаокремихосіб,доякихналежатьсусідивласника,членийогосім’їтощо.Томудо-

71

слідженняобмеженьправаприватноївласностінажитломож-напровадитиудвохаспектах:васпектіохоронисуспільнихін-тересівтаохорониправісвободокремихосіб.

Охорона суспільних інтересівприздійсненніправавласностіна житло визначається специфікою житлових правовідносин.Зокрема,житловомуправупритаманнітакіпринципи,якнедо-торканність житла, принцип рівності правового режиму длясуб’єктів житлового права, принцип невтручання в особистісправиабопринципдозвільноїспрямованостіжитлово-право-вого регулювання [146, с. 20]. Ці вихідні положення маютьбути враховані при встановленні обмежень для охорони інте-ресівсуспільства.Так,увітчизняномузаконодавствізакріпле-ноположення,згіднозякимособаможебутипозбавленаправавласностіабообмеженауйогоздійсненнілишеувипадкахівпорядку,встановленихзаконом(ч.2ст.321ЦКУкраїни).Безу-мовно, ця норма поширюється і на житлові правовідносини.Окрім того, суспільні інтереси є передумовою у припиненніправавласності:примусовевідчуженняоб’єктівправавласнос-тіможебутизастосованелишеяквинятокізмотивівсуспіль-ноїнеобхідності(ч.3ст.321ЦКУкраїни).Водночасвстанов-лення обмежень права приватної власності на житловизначається додержанням законності. Одним із актуальнихприкладівнасьогоднієобмеженняправвласниківжитла,якезадержавнимипрограмамипідлягаєреконструкціїабозносу.

Зокрема,лишевмістіХарковіукомунальнійвласностіпе-ребуває1490“хрущовок”—будинківпершоїмасовоїсеріїзабу-довиміста,деступінь“зношення”дужевеликий,арівеньком-форту мінімальний [24, с. 5]. Проблема реконструкціїжитловогофондуактуальнадлявсієїдержави.Так,лишенапо-чаток2007р.вУкраїнідозастарілогожитловогофондунале-жалоблизько75млнкв.м,або23%усьогожитловогофонду[169, с. 1]. Хоча в Україні на сьогодні немає державної про-грами реконструкції житлового фонду, не проведена його ін-вентаризація,алепершийзаконодавчийкрокуцьомунапрямізроблений. З метою забезпечення громадян житлом таоб’єктами соціальної сфери прийнято Закон України “Про

72

комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарі-логожитловогофонду”№525-Vвід22грудня2006року[56].Охоронасуспільнихпотребутакомуразізадовольняєтьсяче-резкомплекснуреконструкціюкварталів(мікрорайонів)заста-рілого житлового фонду (ст. 1). Так, відповідно до ст. 12 ЗУ“Прокомплекснуреконструкціюкварталів(мікрорайонів)за-старілогожитловогофонду”реалізаціяінвестиційнихпроектівкомплексноїреконструкціїкварталів(мікрорайонів)застаріло-гожитловогофондуздійснюєтьсязаумовипопередньогоіпо-вного відшкодування вартості власникам жилих приміщеньвтратшляхомнаданнязаїхньоюзгодоюіншогожитлаабогро-шовоїкомпенсації.Спорищодовилученняжилого(нежилого)приміщення, розміру викупної вартості або інших умов ком-пенсації,визначеноїзгіднозцієюстаттею,вирішуютьсявсудо-вомупорядку.Узаконівизначається,щопозбавленнявласникажитлаздійснюєтьсязапопередньогоіповноговідшкодуванняйого вартості або шляхом надання іншого житла. Безумовно,таканормасприяєохороніправосіб,праваякихобмежуються.Водночасзаконодавецьустановивдодатковугарантію—правозверненнядосудузазахистомсвогомайновогоправа.Очевид-но, що саме додержання інтересів суспільства є передумовоюобмеженнятаприпиненняправавласностінажитловзазначе-нихвипадках.

ПротевцьомуЗаконіневирішенонизкупитань.Примасо-вомувідселенніжителів“хрущовок”ікомплекснихзабудовно-вихрайонівпостанезакономірнапроблемавідселеннячастинимешканців,яківідмовлятьсявідпереселення.Можевиникну-тиситуація,коли90%власниківквартирукладутьіззабудов-ником відповідний договір, оформлять весь необхідний пакетдокументів(згодаопікунськоїрадинакожнудитинутощо),авцейчас10%власниківвідмовлятьсявиїжджатизістарогожит-ла. Окрім того, постане проблема з небажанням власниківпереїжджати на окраїни міста в нові райони з нерозвиненоюінфраструктурою. Як зазначають фахівці, забудова цілихмікрорайонівозначає,щовласникиновихквартирбудутьзму-шеніжитивумовахпостійногобудівництва,певнийчасбезсо-

73

ціальної інфраструктури,оскількивонаспоруджуєтьсяостан-ньою [22, с. 15]. Також залишається невирішеним питаннязабезпеченняжитломвласниківтачленівїхніхсімей,якіпро-живаютьужитлі,меншомузавстановленізакономнорми.

Томувважаємо,щонаданняіншихприміщеньмаєпровади-тисянетількизакритеріємїхньогорозміруабооцінкижитлавдовідці-характеристиці БТІ, що надається на основі оцінкитехнічних та соціальних критеріїв та стану житла. Рівноцін-ністьновихприміщеньмаєвизначатисяізаіншимикритерія-ми,оскількифактичнаринковацінажитлазалежитьнетількивідйогорозмірутатехнічногостану.Якзазначаєтьсявцивіліс-тичнійдоктрині,цінажитлазалежитьвідповерхубудинку(се-редніповерхиабопершийчиостанній);наявностітелефону іремонту; загальногоплануваннябудинку(звичайнечиполіп-шене); роздільності — суміщеності кімнат та служб; віддале-ності об’єктів інфраструктури, транспортних магістралей; на-явностібалконівтапідсобнихприміщень;озелененостірайонутавідстанівідмісцьмасовоговідпочинку;віддаленостівідпро-мислових підприємств тощо [96, с. 59]. Тому при визначеннірівноцінностіжитла,щовідчужується,тажитла,щонадаєтьсяза рахунок інвестора-забудовника, мають бути враховані всіпоказники, які впливають на його ринкову ціну. Дообов’язкових критеріїв, що мають враховуватися при наданніособііншогожитла,належитьйогорозмір.Новежитломаєвід-повідати встановленим законом нормам житлової площі і неповинно бути меншим за відчужуване житло. Окрім того,обов’язковомаютьвраховуватисясоціальнічинники:наявністьрозвиненої інфраструктури (аптек, лікарень, магазинів, дитя-чихмайданчиківтощо)тавіддаленістьвідтранспортнихарте-рій(зокремавідметро,щобезпосередньовпливаєнавартістьжитла). Однак перелік можливих критеріїв оцінки вартостіжитламожебутидоповненийабозвуженийзоглядунаприн-циписправедливостітарозумностіздійсненнясуб’єктамисво-їхмайновихтаособистихнемайновихправ.ДляврегулюванняцьогопитаннянеобхідноприйнятиПостановуКабінетуМіні-стрів, яка б визначала порядок обмеження права приватної

74

власності та примусового позбавлення власників (наймачів)житлових (нежитлових) приміщень при комплексній рекон-струкціїкварталів(мікрорайонів)застарілогожитловогофон-ду. Окрім того, ринкова вартість житла при його відчуженнімає визначатися судом, що слугуватиме гарантією наданняособііншогорівноцінногожитла.Самеврахуванняцихчинни-ків при вирішенні проблем реконструкції мікрорайонів дастьможливістьдосягтибалансуінтересіввсіхсторін.

Неменшважливимдляправовоїдержавитагромадянсько-госуспільства,ніжзакріпленняправ,євстановленнязбалансо-ваних з цими правами обмежень та, зокрема, обмежень праваприватноївласностінажитло.Встановленізакономобмеженняправаприватноївласностінажитломаютьбутинезагальногохарактеру, а конкретно визначеними в нормах закону та матичіткиймеханізмдії,щозумовлюватимеможливістьздійсненняналежних особі житлових прав. Засади обмежень права при-ватноївласностінажитлозакладенівприродідержавноорга-нізованогосуспільства,десвободаздійсненняправоднієюосо-бою досягається через обмеження прав інших суб’єктівправовідносин.Чимвищийрівеньекономічноготасоціальногорозвиткудержави,тимбільшоїактуальностінабуваєпроблемазбалансованості та правомірності обмежень права приватноївласності. Передумовою виникнення обмежень права приват-ноївласностінажитлоєзаконодавчозакріпленітаохоронюва-ні державою права і свободи людини. У недемократичномудержавному устрої, як було доведено через ретроспективнийрозгляд обмежень, спостерігається дисбаланс між характеромобмежень права власності на житло та змістом закріпленихправнанього.Регулюванняповедінкисуб’єктацивільнихпра-вовідносин — це не тільки надання певної свободи для здій-сненняпевнихдій,айвстановленняобмеженьволевиявленняособизметоюзапобіганняшкідливимдлясуспільствавиявамтакоїсвободи.

Одним із прикладів застосування судом положень законо-давствапривстановленніобмеженьзметоюзабезпеченнязба-лансованості між охоронюваними правами та обмеженнями є

75

переселеннягромадянізветхоготааварійногожитлауновімі-крорайониміст.Затакихобставинвиникаєнагальнапотребаувиявленні правових шляхів вирішення поставлених завдань.Для законодавчого врегулювання та судового розгляду поді-бних питань може застосовуватися практика Європейськогосудузправлюдини.СудовапрактикаЄвропейськогосудуви-являєпрецедентивстановленняпевнихобмеженьправвласни-казметоюохоронисуспільнихінтересівзаумовидосягненнядомірності між обмеженими правами і свободами власникажитлатаінтересамисуспільства.

Зокрема,мешканкам.МосквиН.М.Герасимоваподалазая-вудоЄвропейськогосудузправлюдини,дестверджувала,щоїїнезаконнообмежиливрозпорядженнісвоєюквартироюмай-женаодинрік,апотімпозбавилицьогожитла.

Якз’ясувалосяпідчасрозглядузаявизарішеннямМосков-ськогоміськогоурядувсіп’ятиповерховібудинки,збудованізачасівМ.С.Хрущова(такзваніхрущовки),малибутизнесенідо22березня2001р.ГоловаПівнічно-східногоокругуМосквивидав рішення № 638 “Про призупинення правочинів із жит-ломуветхихбудинках,щопідлягализносу, іпереселенімеш-канців у зв’язку з програмою реконструкції”. У рішенні булозазначено,щобудинок№3повул.Молодцова(дежилапози-вачка)підлягаєзнесенню,айогомешканціпереселенню.Забо-ронялисябудь-якіправочинизквартирамиівцьомубудинку.УтімН.М.Герасимовавважала,щовонабулаображенатапри-нижена,томущовнеїзабралиїїжитло.Воназазначала,щовновомурайоніунеїобмеженийдоступдоотриманнямедичноїдопомогитаобмеженіможливостіузв’язкузроботою.Жінкапосилаласянате,щосудовіпроцесизавдалишкодиїїздоров’юта викликали психічні страждання. Також вона вважала, щобула позбавлена можливості здати в оренду свою квартиру вперіодз1липня2001р.доквітня2002р.івикористовуватипо-тенційнуоренднуплатудлякупівліліків.Окрімтого,Н.М.Ге-расимовавважала,щовонабулапозбавленасвогомайнав ін-тересахгрупилюдей,якікуплятьквартиривновихбудинках,ітакіінтереси,наїїдумку,неможутьвважатисясуспільними.

76

Жінкастверджувала,щовтручаннянемаложодноїіншоїмети,окрімнеобхідностінаселитивіддаленийрайон.Такідіїорганіввлади,надумкупозивачки,порушили їїправонавибірмісцяпроживаннявмежахмістаМоскви.

Розглянувшисправу,Суддійшоввисновку,щовиселенняіпереселенняпозивачкисталипричиноюпевногостресу,аленевикликалистражданьтапринижень, закладенихузмісті ст.3Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.Окрімтого,хочавонайпостраждалавідвтручанняв їїправовласності,томущоїїправорозпорядженнястароюквартироюбуло обмежене, але рішення про це було винесене відповіднодозакону.Судвважає,щообмеженняправавласностітавилу-ченняквартирипозивачки,щозумовлювалосязносомперена-селеного ветхого житла та будівництвом нового, безумовноздійснено в інтересах суспільства. Також Суд наголосив, щовилучення власності заявника повинно мати законну мету“в суспільних інтересах” як фактично, так і в принципі, прицьому має існувати розумний зв’язок домірності між застосо-ваними засобами та метою, яку необхідно реалізовувати, або,інакшекажучи,міжпотребамимаєбутивизначена“справедли-ва рівновага”. Оцінка справедливості рівноваги може обумов-люватися компенсацією, наданою ображеній позивачці. ТомуСуд зробив висновок, що позбавлення позивачки власноїквартири було відшкодовано шляхом забезпечення її іншоюквартирою,яказаплощеюбільшазастаруімаєбільшубалан-совувартість.Судневисловивсумнівівстосовнотвердженняпозивачки,щовіддаленезнаходження іменшрозвинена інф-раструктуранегативновпливаютьнаринковувартістьжитла.Проте,оскількипозивачканенадаланіякихдоказівнезалеж-ноїекспертноїоцінкивартостіквартиріневимагалагрошовоїкомпенсації, яка б дала змогу їй купити на вільному ринкунову квартиру, Суд визнав, що компенсацію надано в рамкахзакону.

ЩодоскаргиН.М.Герасимовоїнанезаконневиселення,якепорушило її право на повагу до її житла, Суд відповів, що,справді,виселенняспричиниловтручаннявїїправонаповагу

77

доїїжитла,алевонобулозробленевідповіднодозаконуімалонаметі захистправа іншихосібжитивжитлі зполіпшенимиумовами. Тому Суд визнав, що спірне втручання було домір-ним(пропорційним)досягненнюзазначеноїмети[41].

Отже, наведений прецедент уможливлює виявити низкупідставіфакторівобмеженняправанажитлоусвітовійпрак-тиці. Встановлення обмежень права приватної власності нажитло має бути правомірним та збалансованим. Діяльністьдержави, спрямована на ущемлення прав власника, має бутиобґрунтованоючерезохоронусуспільнихінтересівтапрагнен-нядодомірностівстановленихобмеженьправаприватноївлас-ностінажитлоохоронюванимправамісвободамосіб.Природ-ним є те, що встановлення обмежень має обумовлюватисяпринципомсправедливості,щопередбачаєнетількиобґрунто-ваність обмежень, а й збалансованість їх застосування. Аджекожназосіб,майновіправаякоїобмежені,маєправовимагатиправомірностітакогообмеженнясвоїхправісвобод.Аналогіч-ної думки дотримуються російські вчені, а дослідницяО. М. Кудрявцева зазначає, що обмеження права власностізначною мірою зумовлені необхідністю забезпечення балансуінтересіввласникатасуспільства [78,с.63–64].Знаходженнярозумногокомпромісуміжсуспільноюнеобхідністютаінтере-сами правоволодільця, зазначає В. П. Камишанський, є осно-вною метою обмеження права власності [68]. Отже, запрова-дженняобмеженьправаприватноївласностінажитломаєбутиобумовлено узгодженням між свободою здійснення майновихправ власника житла і правами та свободами інших суб’єктівцивільнихправовідносин.Досягненнязбалансованостіміжга-рантованимиправамиісвободамиособита їхобмеженнямиєнайбільш складним та актуальним завданням для законодав-стватадоктриницивільногоправа.

ФормуванняправовоїсистемивнезалежнійУкраїніпотре-бує обґрунтування нових концептуальних підходів до визна-чення критеріїв забезпечення та охорони прав людини. Прицьомунасампередпотрібновраховуватийекономічнічинники:малийприрістсередньогокласу,надмірнаконцентраціякапіта-

78

лу у 2–3 % населення. За таких умов більшість українськихгромадяннеможезадовольнитисвоїпотребиужитлізавлас-нийрахунок.Зоглядунавикладенеможнанавеститакийфі-лософський вислів: “Суспільство може бути справедливим,якщовньомузабезпеченийнайвищийбалансзадоволенняпев-нихпотребтаустремліньусіхіндивідів”[88,с.143].Осьчомузаконодавче обмеження права приватної власності на житломає чітко враховувати як загальносуспільні інтереси, так і ін-тересивласника.

Середіншихпередумоввстановленняобмеженьправапри-ватноївласностінажитлослідвиокремитиправа та інтереси інших уповноважених осіб. Це зумовлюється забороною вико-ристанняжитладлязаподіянняшкодиіншимуповноваженимособам. Оскільки права і свободи людини та їхні гарантії ви-значаютьзмістіспрямованістьдіяльностідержави(ст.3Кон-ституціїУкраїни),пріоритетнимипривстановленніобмеженьправаприватноївласностінажитломаютьзалишатисягаран-тованізакономправаособи.Томужоденсуб’єктцивільнихпра-вовідносин не може бути обмежений у праві приватної влас-ності на житло інакше, як у межах закону та у визначенихзакономвипадкахнапідставірішеннясуду.

Зокрема, необхідність охорони майнових прав інших влас-никівзумовлюєпевніобмеженнящодотогочиіншоговласни-ка житла. Так, ч. 2 ст. 383 ЦК України зазначає, що власникквартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни вквартирі,наданіййомудлявикористанняякєдиногоцілого,заумови,щоцізмінинепризведутьдопорушеньправвласниківіншихквартирубагатоквартирномужитловомубудинкутанепорушатьсанітарно-технічнихвимогіправилексплуатаціїбу-динку. Тобто законодавець обмежує право власності особи уздійсненніпевнихпереобладнаньуквартирізметоюохорониправ сусідів власника житла. Такі обмеження зустрічаються,зокрема, в Житловому кодексі України. Хоча цим норматив-ним актом передбачаються обмеження щодо прав наймачажитлазадоговоромсоціальногонайму,алевньомупростежу-ється певна законодавча тенденція у встановленні обмежень

79

щодопереобладнанняжитла.Так,ст.100ЖКУкраїнивстанов-лює,щовиконаннянаймачемробітзпереобладнаннятапере-планування жилого будинку і жилого приміщення, які не пе-редбачають втручання в несучі конструкції та/або інженернісистеми загального користування, не потребують отриманнядокументів,щодаютьправонаїхвиконання.Післязавершеннязазначенихробітвведенняоб’єктавексплуатаціюнепотребу-ється.

Виконання робіт, визначених частиною першою цієї статті,внаслідок яких змінюється площа, кількість чи склад примі-щеньубудинкахдержавногочигромадськогожитловогофон-ду,допускаєтьсязаписьмовоюзгодоюнаймодавця(орендодав-ця),якщоіншенепередбаченодоговоромнайму(оренди).

Уч.8ст.57ПроектуЖитловогокодексуУкраїни№1910-IV(ПостановаВерховноїРадиУкраїнивід29червня2004рокупро прийняття за основу Проекту Житлового кодексу Украї-ни)йдетьсяпрообмеженнявласникажитлаупроведеннісамо-вільногопереплануванняжитла,щоможепризвестидоруйну-вання будинку: власникам (наймачам) житла забороняєтьсяпроводитибудь-якіремонтніроботиуналежномуїмжитлі,якіпорушують цілісність несучих стін чи іншим чином зменшу-ють їх несучу спроможність, а також обмежувати передбаченіпроектом можливості огляду та доступу до загальнобудинко-вих чи підвідних мереж [81]. Ця норма визначає обмеженнявласника житла у його діяльності з переобладнання та пере-планування приміщення, що дає змогу чітко окреслити коломожливих дій власника щодо проведення ремонту у своємужитлі.

У Наказі Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 про затвер-дженняПравилутриманняжилихбудинківтаприбудинковихтериторій переобладнання і перепланування жилих будинків,жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяєтьсяробитипісляодержаннядозволувиконавчогокомітетумісце-вої Ради народних депутатів відповідно до законодавства(п.1.4.1.).Переобладнанняіпереплануванняжилихбудинків,

80

жилихінежилихужилихбудинкахприміщень,щопризводятьдопорушеннятривкостіаборуйнаціїнесучихконструкційбу-динку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів,порушеннявимогпротипожежноїбезпекитазасобівпротипо-жежногозахисту,недопускається.Переплануванняжилихбу-динків,жилихінежилихужилихбудинкахприміщень,щопо-гіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремихгромадян у будинку або квартирі, не допускається (п.1.4.4)[114]. Зазначені норми прийняті на виконання положень ЦКУкраїнитаЖКУкраїниівизначаютьнелишемеханізмпрове-денняпереплануваннятапереобладнанняжитла,айвстанов-люють обмеження. Це обумовлюється охороною прав іншихвласниківжитлавідпротиправнихдійуповноваженихосіб.За-значеніПравиларегламентуютьпевнівимогищодоналежногоздійсненнявсімавласникамисвоїхмайновихправ,недопущен-ня завдання шкоди іншим особам — власникам, членам їхніхсімей,наймачамжитлазадоговоромкомерційноготасоціаль-ного найму та іншим особам, які проживають у житловомубудинку.

Одним із прикладів необхідності встановлення обмеженьправаприватноївласностінажитлозметоюохорониправсусі-дівєвипадок,якийставсяводномузбудинківм.Харковаповул.Металістів[116,с.2].Згаданийбагатоквартирнийбудинокбувзведенийу1932р.Власникиквартиринапершомуповерсікілька років робили капітальний ремонт з переплануванням,унаслідок чого їхні сусіди неодноразово зверталися до кому-нальнихслужб,органівмісцевогосамоврядування,районноїтаобласноїпрокуратури.Підставоюдляцьогослужилипевніне-зручності,щовиникаливїхніхквартирах:підійманняпідлоги,запахгазузвентиляції,появатріщин.Якбулоз’ясовано,влас-никиквартири,вякійвідбувавсяремонт,неузгодилисвоїдіїзжодною необхідною в цьому випадку організацією і не малидозволунапереплануванняквартири.Це,безумовно,поруши-ло права інших мешканців будинку та піддало небезпеці їхнєжиття та здоров’я. Така ситуація є неприпустимою в суспіль-стві та вимагає захисту прав інших мешканців цього будинку

81

нетількичерезвстановленняобмеженьправаприватноївлас-ності, а й застосування заходів адміністративного та кримі-нальногохарактеру.

Визначаючи обмеження у здійсненні права власності нажитло, норми Цивільного кодексу, Правил утримання жилихбудинків та прибудинкових територій, Проекту ЖК встанов-люютьобмеженняправаприватноївласностінажитло,якіпо-ширюютьсянавсіхвласниківжитлабезвинятківівизначаютьпорядок володіння, користування та розпорядження їхнімжитлом.

Специфіка обмежень права приватної власності на житлозумовлюєтьсявисокимсоціальнимзначеннямжитлаякоб’єктаправовідносин та необхідністю розроблення гнучких підходівдоврегулюванняцьогопитання.Довільневстановленнятакихобмеженьєпротиправним,томувизначенняправовихпереду-мовобмеженьправаприватноївласностінажитлотаїхзаконо-давче закріплення є одним із засобів становлення України якправовоїдержави.

Правомірністьобмеженьправаприватноївласностінажит-ло в громадянському суспільстві обумовлюється передусімохороною суспільних інтересів, їх обґрунтованістю економіч-нимитасоціальнимичинникамитазакріпленнямобмеженьузаконі. Обмеження права приватної власності на житло маєнасамперед давати можливість усім уповноваженим особамздійснювати свої права в межах, встановлених законом. Томузаконодавча діяльність має бути спрямована не тільки на га-рантування прав, а й на регламентування обмежень, оскількивстановленняостанніхєнеменшважливиметапомформуван-няправовоїдержави,ніжзакріпленняправісвободгромадян.

Обмеженняправаприватноївласностінажитлопокликаніузгодитиправомірнездійсненнявласникомсуб’єктивногопра-ва на житло і не допустити порушення прав інших суб’єктівправовідносин. Нічим не обмежене право власності на житлооднієї особи становить загрозу порушення прав інших осіб.Водночаснеобмеженеправоприватноївласностінажитлоєза-грозою зловживання правами самого власника. Адже майнові

82

прававласникажитламайжезавждиперебуваютьудинамічнійвзаємодії з майновими правами інших уповноважених осіб.Томузметоюзапобіганнязловживанняостаннімисвоїмипра-вамитананесенняшкодиіншимвласникаммаєбутизакладе-нийправообмежувальниймеханізмуцивільніправовідносини.Цеймеханізммаєобумовлюватисявизначенимивзаконіпра-вомірнимипідставамизапровадженняобмеженьправаприват-ноївласностінажитло.

Необґрунтованість та довільний порядок їх застосування єнеприпустимими з огляду на важливість забезпечення недо-торканностівласностітаохоронивсіхвласниківвідпорушенняїхніхмайновихправ.Забезпеченнястабільностіжитловихпра-вовідносин,недопущенняпротиправнихдійзбокудержавитаіншихсуб’єктівцивільнихправовідносинвимагаєрозробленнязаконодавчих механізмів їх запровадження. Оскільки правовласностінажитлогарантуєтьсяізабезпечуєтьсядержавою,тоівстановленняобмеженьцьогоправамаєбутивиключнопре-рогативою держави в особі її вповноважених органів влади.Водночас їхнє впровадження має обумовлюватися загально-правовимизасадамиздійсненняособоюсвоїхправтанедопу-щеннямпротиправноготанеобґрунтованогообмеженняправаприватноївласностінажитло.

Показовоюєнаведенасправащодонеправомірноговстанов-лення обмежень майнових прав власників квартир органамимісцевогосамоврядування.Ужовтні1999р.М.Т.таоб’єднанняспіввласників багатоквартирного будинку “Добробут” зверну-лисядосудузпозовомдоФранківськоїрайонноїдержавноїад-міністрації м. Львова (далі — Райдержадміністрація), а такождоК.Б.,третяособа:Львівськеобласнебюротехнічноїінвента-ризаціїтаекспертноїоцінки—провизнаннянезаконнимроз-порядженнярайдержадміністрації№1043від14жовтня1999р.щодонаданнядозволунареконструкціюквартиризвикорис-таннямгорища,проусуненняпереобладнаннягорища,демон-тажметалевоїрешітки,посилаючисьнате,щозазначенимроз-порядженням порушуються їхні права як співвласниківбудинку,оскількивонипозбавленіможливостікористуватися

83

горищем, у зв’язку з чим просили задовольнити позовні ви-моги.

Увересні2000р.К.Б.пред’явивзустрічнийпозовпроусу-ненняперешкодупроведенніреконструкціїквартири,посила-ючисьнате,щоузв’язкузпоганимстаномпокрівлібудинкутазалиттямйогоквартиридощовимиводамивінотримавдо-звіл райдержадміністрації на реконструкцію квартири з роз-ширенням її площі за рахунок горища та подальшим прове-деннямремонтупокрівлізавласнийрахунок.Посилаючисьнате, що відповідачі перешкоджають йому у проведенні буді-вельних робіт, позивач просив задовольнити його позовнівимоги.

Франківськийрайоннийсудм.Львоварішеннямвід26бе-резня2002р.залишеноюбеззміниухвалоюАпеляційногосудуЛьвівськоїобластівід5серпня2002р.першийпозовзадоволь-нивчастково:зобов’язаноК.Б.демонтуватиметалевурешітку;віншійчастиніпозовувідмовленоізадоволенозустрічнийпо-зов.

УкасаційнійскарзіМ.Т.,посилаючисьнанедодержаннясу-домнормпроцесуальногоправа,порушилапитанняпроскасу-вання зазначених судових рішень. Розглянувши матеріалисправи, Судова палата у цивільних справах Верховного СудуУкраїнивирішила,щокасаційнаскаргапідлягаєзадоволеннюзтакихпідстав.

Відмовляючиузадоволенніпозову,судвиходивізтого,щобудинокперебуваєувласностірайдержадміністрації,узв’язкуз чим вона мала право без погодження з позивачами видатирозпорядженняпронаданнядозволунареконструкціюкварти-ризперебудовою;правапозивачацимидіяминебулипоруше-ні, оскільки обов’язковою умовою виникнення права спільноївласностібудинкунадопоміжніприміщенняєствореннянимиоб’єднанняспіввласниківбагатоквартирногобудинку,якепри-ймаєвесьбудинокнаутримання.Оскількитакеоб’єднаннянамоментнаданнярозпорядженнястворенонебулойугодапроспільневолодіннябудинкомзрайдержадміністрацієюнебулаукладена,топравоспільноївласностінабудинокупозивачане

84

виникло.Зтакимивисновкамипогодивсяапеляційнийсуд,за-лишивширішеннясудупершоїінстанціїбеззміни.

Проте із зазначенимивисновкамиСудовапалатауцивіль-них справах Верховного Суду України не погодилася. Від-повіднодост.1ЗаконуУкраїни“Проприватизаціюдержавно-го житлового фонду” приватизація державного житловогофонду — це відчуження квартир (будинків), кімнат у кварти-рах та одноквартирних будинках, де мешкають два та більшенаймачів, та належних до них господарських споруд і примі-щень(підвалів, сараївтощо)державногожитловогофондунакористьгромадянУкраїни[51].

Згідно з ч. 2, 3 ст. 10 Закону України “Про приватизаціюдержавногожитловогофонду”власникиквартирєспіввласни-ками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнаннятаелементівзовнішньогоблагоустрою;допоміжніприміщенняокремоприватизаціїнепідлягають.Товаристваабооб’єднанняіндивідуальнихвласниківквартирможутьстворюватисянимидля забезпечення ефективного використання приватизованихквартиртауправлінняними.

Отже,закономнепередбачено,щопісляприватизаціїквар-тир до утворення зазначеного товариства (об’єднання) допо-міжні приміщення залишаються у комунальній власності, атомувисновоксудупроте,щоправоспільноївласностінабу-динок у власників квартир цього будинку (за умови, що всіквартиривньомуприватизовані)невиникло,неможнавизна-титаким,щоґрунтуєтьсяназаконі.

Беручидоувагивикладенетакеруючисьст.334ЦПК,Судо-ва палата у цивільних справах Верховного Суду України каса-ційну скаргу М. Т. задовольнила частково: рішення Франків-ськогорайонногосудум.Львовавід26березня2002р.таухвалуАпеляційногосудуЛьвівськоїобластівід5серпня2002р.вчас-тинівідмовиузадоволенніпозовупровизнаннянедійснимроз-порядженнярайдержадміністраціївід14жовтня1999р.,усунен-няпереобладнаннягорищатазадоволеннязустрічнихвимогпроусуненняперешкодупроведенніреконструкціїквартирискасу-вала;урештірішеннясудузалишилабеззмін[113,с.11–12].

85

Отже,уцьомуприкладімиможемопобачитинеправомірнеобмеженняправаприватноївласностімешканцівбудинку,якебуло встановлене розпорядженням місцевої райдержадміні-страції.Зважаючинапротизаконністьїїрішенняпропередан-няправавласностінаоб’єктспільноївласностівсіхмешканцівбудинку—горище—тапроведеннявньомуреконструкціїтаоб’єднанняйогозоднієюквартирою,ВерховнийСудсправед-ливоскасувавйого.Згіднозч.2ст.10ЗУ“Проприватизаціюдержавного житлового фонду” власники квартир багатоквар-тирних будинків є співвласниками допоміжних приміщеньбудинку,технічногообладнання,елементівзовнішньогоблаго-устрою. Стосовно цієї законодавчої норми є офіційне тлума-чення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від02.03.2004р.:допоміжніприміщення(підвали,сараї,кладовки,горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільнувласність громадян одночасно з приватизацією ними квартир(кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвер-дженняправавласностінадопоміжніприміщеннянепотребуєздійсненнядодатковихдій,зокремастворенняоб’єднанняспів-власників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Влас-ник(власники)неприватизованихквартирбагатоквартирногобудинку є співвласником (співвласниками) допоміжних при-міщень нарівні з власниками приватизованих квартир [177].Тожважливопідкреслити,щорішеннямісцевихорганівсамо-врядування про передачу допоміжних приміщень житловогобудинкуувласністьіншимособамєнезаконнимтасуперечитьзасадіцивільногоправапронеприпустимістьпозбавленняпра-вавласності(ч.2ст.3ЦКУкраїни).ТомуВерховнийСудУкра-їни правильно визнав незаконним обмеження прав власниківіншихквартирубагатоквартирномужитловомубудинку,вста-новлене розпорядженням Райдержадміністрації про рекон-струкціюоднієїзквартирзвикористаннямгорищатайогопе-реобладнанням.

Обмеженняправаприватноївласностівнаслідокпроведен-ня переобладнання житла, його реконструкції мало протиза-коннийхарактерурезультатізловживаннязбокумісцевихор-

86

ганів самоврядування своїми повноваженнями, що миспостерігали у цьому прикладі. Тому при встановленні обме-женьправаприватноївласностінажитлорішеннясудувисту-пає гарантією додержання законності, справедливості та ро-зумності,щообумовлюєохоронуправтасвободусіхвласниківквартирубагатоквартирномубудинку.

Встановлення обмежень права приватної власності нажитло повинно мати винятковий характер. Оскільки права ісвободи осіб є первинними по відношенню до обмежень, товстановленняостанніхєпохіднимфакторомвїхохоронітаза-безпеченні.Такожцезумовлюєтьсявиняткововисокоюзначу-щістюжитласередоб’єктівправаприватноївласностіякодно-го з основних соціально-економічних прав громадян танеобхідністювинятковоїохорониправвласникажитла.Водно-часздійсненняправаприватноївласностінажитлозавждимаєдопускати встановлення певних обмежень, адже без них такеправоможеперетворитисянасвавілля,щобезумовновикличепорушенняправіншихсуб’єктівправовідносин.

Оскільки обмеження права приватної власності на житловстановлюєтьсявповноваженимидержавнимиорганами,то їхслідрозглядатиякелементдержавногопримусущодовласни-ка.Утімприватнеправозасвоєюприродоюєдиспозитивним,тому запровадження в порядку імперативу обмежень праваприватноївласностінажитломаєвідповідатиконституційним,цивільним принципам та мати винятковий характер. Окрімтого,неприпустимимєдовільнезастосуваннятакихобмежень,розширенеїхтлумаченняпосадовцямитаіншимиуповноваже-нимиособами.Длянедопущенняцьогомаютьбутичіткосфор-мульовані мета й підстави застосування обмежень права при-ватної власності на житло та обґрунтована їх обумовленістьпріоритетомохорониправуповноваженихосіб.

Наступноюзасадою,якамаєвизначативстановленняобме-женьправаприватноївласностінажитло,єрівністьусіхвлас-никівжитлапередобмеженнями.Виключаютьсяобмеженнязаполітичними,релігійнимитаіншимипереконаннями,соціаль-ним походженням, майновим станом, за місцем проживання

87

тощо (ч. 1, 2 ст. 24 Конституції України). Обмеження праваприватноївласностінажитлоповинніматизагальнийхарактері встановлюватися шляхом законодавчого запровадження.Уцьомуразіслідвідрізнятизобов’язання,якіможутьбутина-кладенінавласника,таобмеженняправаприватноївласностінажитло.Звичайно,першіможутьматиіндивідуальнийхарак-тер,алеповиннірозглядатисьокремовконтекстізобов’язаль-нихвідносин.Обмеженнязавждимаютьзагальнообов’язковийхарактер,щозумовлюєтьсярівністюуздійсненнігромадянамисвоїхправісвобод.Оскількиохоронаправтасвободлюдиниєпідставоюзапровадженняобмежень,товстановленняостанніхмаєвідповідатизагальноправовимпринципамзаконності,прі-оритетуправлюдинитощо.Загальноправовийпринципрівно-стівсіхпередзакономмаєпрацюватиіпривстановленніобме-женьправаприватноївласностінажитло.

Такимчином,аналізчинногозаконодавства, загальнотеоре-тичнихположеньщодообмеженьправаприватноївласностінажитлотасудовоїпрактикидавможливістьсформуватитаківи-сновки: 1) обмеження права приватної власності на житло зу-мовлюється високим соціальним та економічним значеннямжитла в суспільстві. Встановлення обмежень права приватноївласностінажитло ґрунтуєтьсянапідставахохоронисуспіль-нихінтересів,правтаінтересівсусідіввласникажитлайіншихуповноваженихосіб;2)засадамивстановленняобмеженьправаприватноївласностінажитлоєправомірність,винятковість,до-мірність, неприпустимість довільного застосування обмеженьправа приватної власності на житло, рівність усіх власниківжитлапередобмеженнями,можливістьсудовогозахиступравісвобод власників житла від неправомірно встановлених обме-жень.

2.2. Класифікація обмежень права приватної власності на житло

ЯкслушнозауважувавГ.А.Свердлик,будь-якакласифіка-ціярозробляєтьсянезарадисебесамої,а,яквідомо,являєсо-

88

боюодинізметодологічнихприйомівсинтезованоготааналі-тичного способів вивчення певних явищ [140, с. 61], якими вцьомувипадкуєобмеженняправаприватноївласностінажит-ло.Прикласифікаціїзазвичайвирішуєтьсянизказавданьпіз-навального характеру: велика маса різноманітного матеріалузводитьсядопевнихгруп(класів,типів,форм,видів),виявля-ютьсявихіднікритеріїдляїхньогоаналізу,перевіркитапроти-ставлення[170,с.87].Томукласифікаціяобмеженьправапри-ватної власності на житло дасть змогу виявити та дослідитинизкукритеріївтаознак,якімаютьістотнезначенняпривияв-леннісутностіцьогоправовогоявищатайогооб’єктивногові-дображеннявпозитивномуправі.

Управовійлітературісправедливонаголошується,щокла-сифікаціяобмеженьправавласностістановитьбезумовнийпі-знавальнийінтересієцінноюзметодологічноїточкизору[94,с.93].Дослідженнюцієїпроблемивнауціприділяласяпомітнаувага, що дає можливість говорити про певні спроби її роз-в’язання. Зокрема, В. П. Камишанський на рівні докторськоїдисертації пропонує загальну класифікацію обмежень прававласності.Автораналізуєіснуючікласифікаційнісистемицієїправової категорії в ретроспективі та сучасні концепції, щоуможливлюєрозкритипервіснікласифікаційнікритеріїобме-женьправавласності.Дляпобудовикласифікаційноїсистемиобмежень права власності необхідно, як зазначає В. П. Ками-шанський, виокремити однойменні, тотожні ознаки обмежень[69,с.214].Звичайно,визначеннязагальнихкритеріївкласифі-каціїобмеженьправаприватноївласностівимагаєоб’єднаннязагальнихрисрізноманітнихобмежень.ПрацяВ.П.Камишан-ськогоробитьзначнийвнесокурозв’язанняцьогопитання,алевонаґрунтуєтьсянаросійськомузаконодавстві,томунеможедати достовірні відповіді на досить багато актуальних запи-тань, які виникають при розв’язанні аналогічної проблеми управовійсистемінашоїдержави.

Розв’язаннюцьогозавданняможеслугувативпорядкуваннятасистематизаціякритеріїввизначенняпевнихгрупобмеженьправаприватноївласностінажитло.Розробленнянацихзаса-

89

дахкласифікаціїобмеженьправаприватноївласностінажитлосприятимедослідженнюправовоїприродиобмежень,виявлен-нюпідставтафакторів,щозумовлюютьобмеженняправавлас-ності на житло та їх обґрунтованість з точки зору загально-правовихнормтапринципів.Класифікаційнаознака,якзазна-чає О. С. Іоффе, момент об’єктивний, оскільки він об’єк-тивно притаманний тим явищам, які класифікуються. Однаквибір цієї, а не іншої класифікаційної ознаки, — моментсуб’єктивний,якийзалежитьвідрішення,якезцьогоприводуприйнятеприпроведеннікласифікації.Томунауковуцінністьмаєнебудь-якакласифікація,оскількиупроцесіїїрозроблен-няможебутивибранийівторинний,випадковийелемент,по-збавленийістотногозначення.Завданняістиннонауковоїсис-тематикиполягаєвтому,щобсутністьсистематизованихявищбула відображена в ній самій [66, с. 36.]. Розроблена авторомкласифікація відображає сутність обмежень права приватноївласностінажитлотадаєзмогувиявитиїхобумовленістьпев-ними чинниками. Проведене дослідження дає можливістьокреслитигрупиобмежень,зумовленіспільнимидлянихозна-ками. Утім це не виключає необхідності подальшого розроб-леннятавдосконаленняуявленьпрообмеженняправаприват-ноївласностінажитлотаїхсистематизації.

ЗурахуваннямпроведеноговРозділіІдослідженняспеци-фікиобмеженьправаприватноївласностінажитловважаємоможливимвирізнититакікласифікаційнікритерії:

1. Загальні обмеження права власності та спеціальні обме-ження права приватної власності на житло.

Обмеження можна поділити на загальні, які стосуютьсявсьогоправавласностіівсіхйогооб’єктів(наприклад,земель-нихділянок,атакожіншогонерухомогомайна),таспеціаль-ні, які стосуються тільки права власності на житло (напри-клад,цільовевикористанняжитла).Дляоб’єктивногоаналізуіснуючихспеціальнихобмеженьприватноївласностінажит-ло необхідно, безумовно, розглянути і загальні обмеженняправа власності з точки зору того, як вони проектуються нажитло.

90

Дозагальнихобмеженьправавласностіналежатьзаконодав-чі приписи, які регламентують загальні засади використаннявласності.Частина5ст.319ЦКУкраїнивстановлює,щовлас-ник не може використовувати право власності на шкоду пра-вам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, по-гіршуватиекологічнуситуаціютаприродніякостіземлі.Окрімтого, законодавець визначає загальний порядок встановленнятакихобмежень.Уч.7ст.319ЦКУкраїнизазначається,щоді-яльністьвласникаможебутиобмеженачиприпиненаабовлас-ника може бути зобов’язано допустити до користування йогомайноміншихосіблишеувипадкахівпорядку,встановленихзаконом.Водночасособаможебутипозбавленаправавласностіабо обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку,встановленихзаконом(ч.2ст.321ЦКУкраїни).Такимчином,упозитивномуправівизначаютьсяосновнізасадиобмеженьтамеханізмуїхзастосування.Зокрема,цезаборонавласникуви-користовувати своє майно на шкоду іншим особам та законо-давчийпорядоквстановленняпідставїхзастосування.

Зметоюдодержанняінтересівсуспільстватаправ ісвободсусідіввласникажитла,членівйогосім’їтаіншихосібвстанов-люються спеціальні обмеження права приватної власності нажитло(наприклад,ст.383ЦКУкраїни,ст.6ЖКУкраїни).Доспеціальнихналежатьобмеження,якіобумовлюютьзвуженнярозсуду власника щодо здійснення певних дій з житлом (від-чуження, проведення ремонту, реконструкції, використанняйогодляіншихцілей,ніжпроживаннявньомулюдей,тощо).Спеціальні обмеження мають втілювати основні ідеї та прин-ципи,закладенівзагальнихобмеженняхправаприватноївлас-ності на житло, і враховувати специфіку цього об’єкта право-відносин.Наприклад,встановленіобмеженняправаприватноївласностінажитло,якіневідповідаютьзазначенимуКонсти-туціїтаЦКУкраїниосновнимзасадам,загальносуспільнимці-лям, домірності їх запровадження, мають бути визнані непра-вомірними.

Якщо обмеження прав власників житла встановлюються зпорушенням прав та законних інтересів власника житла, це

91

спричиняє визнання таких обмежень неправомірними. Так, водномузбудинківм.Києванатехнічномуповерсірозташованеобладнаннярадіотрансляційноїстанціїтаксомоторноїкомпанії“Радіо –Таксі – Столиця”. Під час роботи цього обладнаннярозповсюджуєтьсянебезпечнедляздоров’ялюдейвипроміню-вання,щонаноситьшкодувсіммешканцямбудинку.Незважа-ючинавинесеннясудомрішенняпронезаконністьдіяльностікомпанії “Радіо – Таксі – Столиця”, позбавлення її ліцензії,вонапродовжуєсвоюроботу[16,с.11].Необхіднозауважити,щонормиукраїнськогозаконодавствазабороняютьвикористо-вувати технічні та жилі приміщення тільки для промисловихпотреб,ацільовевикористанняцихприміщеньрегулюєтьсяін-шимиспеціальнимизаконами.Зокрема,ч.5ст.50ЗУ“Прора-діочастотнийресурсУкраїни”встановлюєобмеженняабопри-пускає тимчасове зупинення використання радіоелектроннихзасобівмовленнявиключноувипадкахзагрозидляжиттяабоздоров’ялюдей.Цезумовлюєобмеженнявикористаннятакихзасобів біля житла людей, якщо це обладнання завдає шкодиїхньому життю і здоров’ю. Наразі шкода здоров’ю мешканцівбудинку,позасумнівом,завдається.Вимогащодонедопущеннявикористання права власності на шкоду правам, свободам тагідностігромадян,інтересамсуспільства,погіршенняекологіч-ноїситуаціїтаприроднихякостейземліміститьсявЦКУкраї-ни (ч. 5 ст. 319). Окрім того, спеціальні норми законодавствамаютьчітковизначатицільовевикористанняприміщеньжит-ловихбудинківзметоюзапобіганнязавданняшкодиздоров’ютажиттюїхніхмешканців.Тенденціянауково-технічногопро-гресуєтакою,щонелишепромисловевиробництвоможеза-вдаватишкодиздоров’ютажиттюлюдей,ай іншадіяльність.Як приклад можна навести розміщення в нежитлових примі-щенняхжитловихбудинківсервіснихремонтнихслужбпобу-товоїтехніки,комп’ютернихклубівтощо.Якщовикористову-ються монітори з електронно-променевими трубками, цеспричинить високе радіаційне випромінювання в цих примі-щеннях. До того ж велике споживання електроенергії такоютехнікоюможебутинерозрахованенаелектроенергетичнуме-

92

режу деяких будинків. Виявлення та обґрунтування шкідли-востітакоїдіяльностівжитловихбудинкахдляздоров’яїхніхмешканцівдопоможезапобігтипорушеннюправбагатьохосіб.

Таким чином, необхідно на законодавчому рівні закріпитинетількизаборонупромисловоговиробництвавжитловихбу-динках,айіншудіяльність,щоможепорушитиправаісвободиосіб. Тому пропонуємо доповнити ст. 383 ЦК України такоюнормою:забороняється використовувати житло й інші примі-щення в житловому будинку для промислового виробництва та іншої господарської діяльності, яка завдає шкоди здоров’ю й життю осіб, що в ньому проживають.

Також,зоглядунанеобхідністьрегулюванняжитловихвід-носинуспеціальнихнормах,рекомендуємоввестизмінивЗа-коні України “Про радіочастотний ресурс України”. Зокрема,пропонуємодоповнитист.26“Умовизастосуваннярадіоелек-тронних засобів та випромінювальних пристроїв на територіїУкраїни” такою нормою: квартири, жилі будинки та нежилі приміщення в цих будинках не можуть використовуватися для розміщення радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв. Дозвіл для розміщення таких засобів у містах та ін-ших населених пунктах видається відповідно до законодавства України органом виконавчої влади в галузі зв’язку з урахуванням сумісності використання в даному регіоні радіочастотних ре-сурсів.

2. Мета запровадження обмежень права як критерій класи-фікації обмежень права приватної власності на житло.

Метою встановлення обмежень права приватної власностінажитловдемократичнійправовійдержавієзбалансованістьабоюридичнасиметріяміжправамивласникажитлатаїхоб-меженнями і охоронюваними законом правами та інтересамиіншихуповноваженихосіб.Визначенняметияккласифікацій-ногокритеріюобмеженьправавласностінажитлопідпорядко-вуєтьсялогіцітакоїсистематизації.Задопомогоюцьогомож-ливо окреслити первинні підстави обмежень права власностінажитло.Якбуловстановленоудослідженніправовоїприро-диобмеженьправаприватноївласності,обмеженняобумовлю-

93

ютьсянасампередсамеметоюїхзапровадження.Такийпідхіддає можливість з’ясувати причинно-наслідковий зв’язок міжохоронюваним правом та встановленими обмеженнями праваприватноївласностінажитло.Самевизначенняметитакихоб-межень уможливлює окреслити межі застосування обмеженьправаприватноївласностінажитлотанедопуститиїхрозши-реноготлумаченнявповноваженимиособами.Отже,метаєод-ним із чинників, які мають бути з’ясовані при запровадженніцихобмежень.Томуцілкомлогічнимкрокомбудеїївизначен-ня як одного з критеріїв систематизації обмежень права при-ватноївласностінажитло.

Обмеженняправаприватноївласності,якцебулодоведеновпопередньомурозділі,існувализмоментувиникненняправавласності.Вонизумовлювалисяморальністю,санітарними,ре-лігійнимитатранспортнимичинниками,атакожприватнопра-вовими засадами, особливо пов’язаними з так званим сусід-ським правом [76, с. 59]. Серед зарубіжних вчених ХІХ ст.проблемаобмеженьправавласностіта їхньоїкласифікаціїта-кожвикликалазначнийінтерес.Зокрема,Дірксензаконніоб-меженняправавласностізаметоюїхвстановленняподілявнаобмеження,запровадженізрелігійноюметою;поліцейськіоб-меження; обмеження права власності, встановлені у виглядісприяннясільськомугосподарству.Мюленбрухдоповнювавїхобмеженнями, зумовленими турботою про публічні дороги таобмеженнямиправавласностізметоюстворенняблаговиднихтабезпечнихбудівель.Бекінгвважав,щовсіобмеженняправавласностівстановлюютьсязметоюохоронипублічнихінтере-сівупрямомуабопереносномурозумінні.Іншугрупустанови-лиобмеження,якіспричинялирізніправовінаслідкиїхзапро-вадження. Вирізнялись обмеження, що зумовлювали різніправовідносини: приватноправові, публічно-правові тазобов’язальні. За охоронюваним інтересом вирізнялись обме-ження,щовстановлювалисьзметоюохорониінтересівприват-нихосібтаінтересів[82,с.72–90].

Отже,якбачимо,вцивілістичнійдоктринізарубіжнихкраїнуХІХст.існувалирізні,навітьінколипротилежніпоглядина

94

класифікацію обмежень права власності з метою їх запрова-дження. Існування різних класифікаційних систем цього пра-вового явища було спричинене невизначеністю його правовоїприроди, наявністю різноманітних точок зору на його зміст,змішуванням обмежень права власності з іншими правообме-жувальнимиконструкціями,відсутністюєдиногодоктриналь-ноговизначенняобмеженьправавласності.

Сучасні дослідники, які присвятили свої наукові праці об-меженням права приватної власності, також не завжди одно-стайні щодо класифікації таких обмежень. В. П. Камишан-ський, проводячи загальну класифікацію, зауважує, щообмеженняможнакласифікуватизалежновідцілей,закріпле-нихуст.29Загальноїдеклараціїправлюдини,апередюридич-ниминаукамистоїтьзавданнятлумаченнязазначенихцілейтарозроблення системи допоміжних критеріїв, здатних забезпе-читивідповідністьобмеженьправісвободлюдиницілямобме-жень[68,с.27–28].Необхідністьдослідженнятарозробленняцілей, що зумовлюють обмеження права приватної власностінажитло,визначаєтьсяспецифікоюжитловихправовідносин,соціальною функцією житла та його економічним значенням.Слідзазначити,щовіднесенняКонституцієюУкраїниправанажитло як елемента правоздатності людини до тих прав і сво-бод,якінеможутьбутиобмежені(ст.64),визначаєрозроблен-няобґрунтованогопідходудообмеженнясуб’єктивногоправаособинажитлоувизначенихзаконодавствомцілях.Вважаємо,щозагальніціліобмеженьправа,визначеніміжнароднимпра-вом та національним законодавством, можуть використовува-тися для подальшого розроблення обмежень права приватноївласностінажитло.Зокрема,ст.29ЗагальноїДеклараціїправлюдинивизначаєтакіціліобмежень:

1. Забезпеченняналежноговизнаннятаповагиправісво-бодінших.

2. Забезпеченнясправедливихвимогморалі.3. Забезпеченнягромадськогопорядку.4. Забезпечення загального добробуту в демократичному

суспільстві.

95

У ч. 7 ст. 41 Конституції України закріплено, що викорис-таннявласностінеможезавдаватишкодиправам,свободамтагідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати еколо-гічну ситуацію та природні якості землі. Встановлення обме-жень права приватної власності на житло має відповідатизагальнимцілям,вказанимузаконодавстві.Зоглядунавикла-денеслушноюєдумка,щозагальновизнаніпринципитанормиміжнародного права мають застосовуватися як юридичнийстандартобмеженняправісвободлюдини[183,с.20].

У Цивільному кодексі РФ цілі обмежень уже визначені вст. 1: з метою захисту основ конституційного ладу, моралі,здоров’я, прав і законних інтересів інших осіб, забезпеченняоборонидержавитабезпекидержави.Цеєзначнимкрокомузаконодавчомувпровадженніобмеженьздотриманнямправо-мірності та законності їх застосування. Вважаємо, що законо-давче закріплення цілей обмежень права приватної власностінажитловнаціональномузаконодавствісприятимеохороніін-тересівнетількисуспільства,айсамихвласниківжитла.

Утім для правомірного застосування обмежень необхідновиявити цілі, притаманні саме житловим правовідносинам.Окрімтого,встановленіобмеженняобов’язковомаютьвідпові-дати заявленим цілям, інакше вони матимуть неправомірнийхарактер. Зокрема, головною метою встановлення обмежень права приватної власності на житло є охорона громадського ін-тересу та його узгодження з правами власника, як було вста-новленовпідрозділі2.1.Водночасспецифікажитловихправо-відносин полягає в тому, що обмеження права приватноївласностінажитло,встановленізметоюохоронигромадськогоінтересу,передбачають,щоцевідбуваєтьсяівінтересахсамоговласника житла. Наведемо один із прикладів. Реконструкціязастарілих будинків або їх знесення з попереднім забезпечен-нямїхніхмешканцівіншимблагоустроєнимжитломспрямова-нанаохоронугромадськихінтересів.Протецесприяєохороніправтаінтересівсамихвласниківтакогожитла,оскількичастопроживаннявстарихквартирахтаодноквартирнихбудинкахєне просто некомфортабельним, а й небезпечним для мешкан-

96

ців.Зметоюохорониправвласниківжитланеобхіднопередба-читиможливістьдлянихотримуватиновіквартириутакомустані, який би робив квартиру придатною для проживання змоменту її отримання. Це буде узгоджуватися з можливістюособиодразуздійснюватисвоєправонапроживаннявновомужитлі.Зурахуваннямцьогопропонуємодоповнитист.13ЗУ“Прокомплекснуреконструкціюкварталів(мікрорайонів)за-старілогожитловогофонду”такоюнормою:власники (наймачі) житла, яке підлягає реконструкції, знесенню, мають право отримати квартири у новобудовах, придатних для проживання в них, зі зробленим у них необхідним ремонтом та всіма діючими супутніми комунальними послугами, що передбачені проектною документацією будинку. У наведеному прикладі обмеженняправаприватноївласностінажитлополягаєвтому,щожитло,яке підлягає знесенню або реконструкції, буде вилучатися увласників.Такеобмеженняможевиявлятисявельмиістотнимдля власника житла, оскільки він міг народитися і вирости вньому,працюватизамісцемпроживання.Замісцемзнаходжен-нятакогожитла,якправило,вжесформованайрозвинутаін-фраструктура. Тому рекомендоване доповнення дасть змогумінімізуватитінезручностійущемлення,якіпов’язанізобме-женнямтапозбавленнямжитла.Цедоповненнядо існуючогообмеженняправавласностінажитлоякразіматименаметіза-безпечення та охорону громадських інтересів та інтересів са-михвласниківжитла,щовідповідатимеметізадоволеннягро-мадськогоблагоустроювдемократичномусуспільстві.

Обмеження права приватної власності на житло, зумовлені охороною прав уповноважених осіб(сусідіввласника,членівро-дини власника), визначають іншу групу обмежень. Власникквартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни уквартирі,наданіййомудлявикористанняякєдиногоцілого,заумови,щоцізмінинепризведутьдопорушеньправвласниківіншихквартирубагатоквартирномужитловомубудинкутанепорушатьсанітарно-технічнихвимогіправилексплуатаціїбу-динку(ч.2ст.383ЦКУкраїни).Уцьомуразітакеобмеженняспрямоване на охорону прав членів сім’ї власника квартири,

97

його сусідів та інших осіб (як власників, так і не власників).Показовимщодозазначеногообмеженняєвипадок,якийтра-пився в одному з багатоквартирних будинків м. Харкова попросп. Гагаріна. У будинку сталася аварія теплопостачальноїсистеми. Робітники комунальних служб ліквідували аваріюшляхомвідключенняодногозпід’їздівбудинкувідтеплопос-тачання. Проте відремонтувати систему вони не мали змоги,оскількипроривтрубставсявстініоднієїзквартир.Власникицьогожитлащойнозробилиремонтуквартирі,томубулипро-ти того, щоб ремонтна бригада працювала у них і пошкодилатільки-нопокладенуплиткутановішпалери.НезважаючинаПрипискомунальногопідприємстваХарківськихтепловихме-реж,власникинедопускалиусвоєжитлопрацівниківпідпри-ємствадляпроведенняремонтупошкодженоїділянкитепловоїсистеми.Черезситуацію,щосклалася,двадцятьсімсімей,щопроживаливбудинку,булипозбавленітеплопостачаннябільшніжнамісяць.

У цьому випадку власники квартири, в стіні якої сталасяаварія, були зобов’язані допустити ремонтну бригаду у своєжитло.Цейобов’язокпередбачаєтьсявч.7ст.20ЗУ“Прожит-лово-комунальні послуги” № 1875-IV від 24 червня 2004 р.:споживач зобов’язаний допускати у приміщення, будинки іспоруди представників виконавця (виробника) в порядку, ви-значеномузакономідоговором,дляліквідаціїаварій,усуненнянеполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання,йоговстановлення ізаміни,проведеннятехнічних іпрофілак-тичнихоглядівтаперевіркипоказниківзасобівобліку.Уцьомувипадкувстановленіобмеженняправвласниківжитлавідпові-дають цілям охоронюваних законом прав інших мешканцівквартирубагатоквартирномубудинку.Метоютакихобмеженьєзабезпеченняналежноговизнаннятаповагиправісвободін-шихвласниківтаосіб,щопроживаютьубудинку.Томумивва-жаємозанеобхіднепередбачитизаконодавчісанкціїщодовлас-никівжитла,якіневиконуютьвимогищододопускудосвогожитлапредставниківжитлово-комунальнихслужбдляліквіда-ції аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інже-

98

нерного обладнання, його встановлення і заміни, проведеннятехнічнихіпрофілактичнихоглядівтаперевіркипоказниківза-собів обліку. Це буде одним з етапів досягнення балансу міжправами й інтересами власників житла та їх обмеженнями.Окрімтого,такісанкціїмаютьбутипропорційнимисумізбит-ків,завданихнеліквідованоювчасноаварієюзвинивласника,щостимулюватимевласника(споживача)досумлінноговико-наннясвоїхобов’язків.Томумипропонуємовнеститакедопов-нення до ст. 20 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги”: “Спо-живач, який відмовляється допустити в будинки і спорудипредставниківвиконавця(виробника)впорядку,визначеномузакономідоговором,дляліквідаціїаварій,усуненнянеполадоксанітарно-технічного та інженерного обладнання, має відшко-довувати10відсотківвідзбитків,спричиненихтакоюаварією,неполадкоюсанітарно-технічноготаінженерногообладнання”.

3. Обмеження права приватної власності на житло, вста-новлені законом.

Доцихобмеженьналежатьобмеження,встановленіКонсти-туцієюУкраїни,ЦКУкраїнитаіншимикодексамитазаконами.Вони відрізняються за юридичною силою закріплених у нихобмеженьтазазагальниміспеціальнимхарактеромприписів.Обмеження права приватної власності на житло, встановленіКонституцієюУкраїни,якправило,маютьзагальний,деклара-тивний характер. Такі узагальнюючі обмеження покликаніокреслитиосновнінапрямиподальшогозапровадженняобме-жень у законах України. В обмеження права приватної влас-ності на житло, встановлених кодексами та законами, втілю-ютьсяконституційнізасадитапринципи.Так,уч.1ст.383ЦКУкраїнизазначається,щовласникжитловогобудинку,кварти-римаєправовикористовуватипомешканнядлявласногопро-живання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і не маєправа використовувати його для промислового виробництва.Конкретизація обмежень права приватної власності на житлодаєзмогувизначитимежідопустимоїповедінкивласникажит-ла.Зоглядуназазначене,єсенспроаналізуватиспецифікуреа-лізації обмежень права приватної власності на житло і їхній

99

впливнаохоронюваніправаосібчерезаналізнормЦКУкраї-ни,щообмежуютьправоприватноївласностінажитло:

а)цільове призначення житла (квартир, житлових будинків) для проживання. Власник житлового будинку, квартири маєправо використовувати помешкання для власного проживан-ня,проживаннячленівсвоєїсім’ї,іншихосібінемаєправави-користовувати його для промислового виробництва (ч. 1ст.383ЦКУкраїни);

б) заборона використовувати житло для промислового ви-робництва(ч.1ст.383ЦКУкраїни).Встановленнявзаконо-давствіцієїзаборонизумовлененеобхідністюохорониособис-тих немайнових та майнових прав сусідів власника танавколишньогосередовища.Наприклад,якщобвласникжит-ла мав право розташувати у своїй квартирі швейний цех абоцехзвиробництвапромисловихбудівельнихсумішейчияки-хосьіншихтоварів,це,позасумнівом,порушувалобправаін-шихмешканців.Яквідомо,промисловадіяльністьмаєпевнийвиробничийцикл,частопов’язанийіздобовимграфікомробо-ти,великимшумовимфоном,застосуваннямупроцесівироб-ництва шкідливих та небезпечних для здоров’я людей речо-вин,накопиченнямпромисловихвідходівтощо.Томувласникжитлапозбавляєтьсяправарозташовуватиусвоємужитліабоприміщенні,щознаходитьсявжиломубудинку,алевіднесенедонежилогофонду,будь-якепромисловевиробництво.Однакслід зауважити, що таке обмеження не виключає права влас-никаувстановленомузакономпорядкувикористовуватисвоєжитло для інших видів підприємницької діяльності, якщо цене порушує права інших осіб. Зокрема, практика Європей-ськогосудузправлюдиниґрунтуєтьсянатому,щоособаможезайматися у своєму житлі юридичною практикою, надаватиконсультації,займатисяскладаннямдокументаціїтощо;

в)дозвіл здійснювати ремонт і зміни в квартирі за умови, що ці зміни не призведуть до порушення прав власників інших квар-тир(ч.2ст.383ЦКУкраїни).

Щодо застосування цієї норми на практиці можна навестиприклад,якиймавмісцеводномузбудинківм.Харкова.Влас-

100

ники квартири на другому поверсі зробили ремонт у своємужитлі без погодження перепланування з проектно-будівель-ноюорганізацією,неотрималивисновкидержавнихслужбна-гляду та рішення Виконавчого комітету Харківської міськоїРади і висновку Бюро технічної інвентаризації. Як булоз’ясованобудівельноюкомісією,власникидемонтувалинесучустінуусвоїйквартирізпорушеннямтехнічнихвимогексплуа-тації будинку, що загрожувало порушенням цілісності всьогобудинку та небезпекою обвалу окремих його частин. Томувласники квартири були зобов’язані відновити стіну у по-передньомустанізавласнийкошт.Уцьомувипадкутакеобме-женняправаприватноївласностінажитло,якнедопущенняса-мовільногопереплануванняквартири,спрямованенаохоронужиттяіздоров’ялюдей,охоронуїхніхмайновихправізабезпе-чує здійснення власником ремонтних робіт у житлі в межах,встановленихзаконом;

г)дозвіл співвласнику житлового будинку, іншої будівлі, спо-руди робити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхні права (ч. 4 ст. 357 ЦК України). Зокрема, спів-власник житлового будинку має право без згоди інших спів-власниківзбільшитиналежнуйомучастинубудинкушляхомйогодобудовиувстановленомузакономпорядку.Правонадо-будову житлового будинку, збільшення співвласником за ра-хунокцьогоблагоустроюсвогожитлавідповідаєміжнародно-му принципу постійного покращення умов життя людини.Проте це може спричинити обмеження права власності нажитлосусідівособи,якаробитьдобудову(прибудову)досво-гожитла.Якщоспіввласникбудинкувирішивдобудуватидосвоєї квартири балкон, він може це зробити за умови додер-жанняправіншихвласниківквартиртабезїхньоїзгодинаце.Уразіякщоцепризведедопорушенняїхніхправ(зменшеннярівня освітленості у квартирах, порушення міцності несучихстін тощо), то зумовлюватиме заборону на добудову балконадо квартири, якщо це не передбачено планом будівництвабудинку;

101

д)заборона руйнування житла, яке є пам’яткою історії та культури. Житло, що є культурним надбанням, охороняєтьсядержавоюнетількивідруйнуваннятазнищення,айвідмодер-нізації його зовнішнього вигляду. Оскільки саме зовнішністьцих будівель створює неповторний вигляд міських вулиць,площ та набережних у старовинних містах по всьому світу.Дужечастоуїхніхархітектурнихформахзливаютьсярізніепо-хи,стилітавірування.Так,особливістюмістаВенеція,якемаєбільшеніжтисячолітнюісторію,єчудованабережнатаканали,вздовжякихрозташованірозкішніособнякимісцевоїзнатіми-нулих століть. Багато з них перебуває у приватній власності.Власники цих будинків не мають права їх руйнувати, робитиприбудови та добудови, які б змінювали їхній зовнішній ви-гляд. Що ж стосується України, то тут для охорони та збере-ження житла, яке належить до пам’яток історії та культури,вживається недостатньо заходів. Зокрема, в історичних цен-трахбагатьохмістпроводитьсяактивназабудовабеззбережен-ня історичного вигляду будинків. Це відбувається внаслідоквідсутності дійового правового обмежувального механізмущодомайновихправвласниківжитла,віднесеногодокультур-ноїспадщининації.ВокремихрегіонахУкраїнивласникижит-ла, віднесеного до Державного реєстру об’єктів культурноїспадщини(пам’яткиісторії,культури,архітектуриімістобуду-вання,садово-парковогомистецтва),зобов’язуютьсяорганамимісцевої адміністрації до укладання охоронних договорів напідставівимогп.23ст.5тап.13ст.6ЗаконуУкраїни“Проохо-рону культурної спадщини”, але, на жаль, це лише поодиноківипадки.Зокрема,длязбереженняісторичноговиглядум.Киє-ваоднієюз ініціативнихгрупгромадяннадісланийлистПре-зиденту України з пропозицією прийняти Закон “Про статусКиєва як архітектурно-історичної пам’ятки світового значен-ня”.Позасумнівом,такізаконодавчікрокиєнеобхіднимидляохорони культурної спадщини українського народу та збере-женняїїдлянаступнихпоколінь.Так,уч.1ЗУ“Проохоронукультурноїспадщини”говоритьсяпроте,щопам’ятки,їхнічас-тини,пов’язанезнимирухометанерухомемайнозабороняєть-

102

ся зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переноси-ти) на інші місця. Відповідно такі обмеження безпосередньостосуються житлових будинків, квартир та іншого житла, ви-знаного об’єктом культурної спадщини України. Однак це невирішить проблему охорони та збереження житла, яке єпам’яткоюісторіїтакультури,навсійтериторіїУкраїни.Томумипропонуємодоповнитист.383ЦКУкраїнитакимположен-ням:власник житлового будинку, квартири, що є пам’яткою іс-торії та культури, має право проводити реконструкцію, капі-тальний ремонт та інші зміни в житлі за умови попереднього отримання дозволу на проведення таких робіт у органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

є) дозвіл використання житла юридичними особами лише для проживання в ньому фізичних осіб(ч.2ст.813ЦКУкраїни).Це обмеження зобов’язує юридичну особу використовуватижитловиключнозайогоцільовимпризначенням—проживан-нямуньомуфізичнихосіб.Юридичнаособаможеукластидо-говірнайму(піднайму)житлазфізичноюособою,щобудевід-повідати вимозі зазначеної норми. Встановлене обмеженнязумовлененеобхідністюнайбільшповноговикористанняжит-ловогофондудлязадоволенняжитловихпотреблюдей.

НаведеніобмеженняправаприватноївласностінажитлонеєвичерпнимивзаконодавствіУкраїни,алевониуможливлю-ютьокресленнясвободирозсудувласникажитлатавизначен-ня основних напрямів державного регулювання здійсненняправаприватноївласностінажитло.

4. Обмеження права приватної власності на житло, що встановлюються законом, але для запровадження яких обов’язковим є рішення суду.

Судоверішення—цеакторганупублічноївлади,якиймаєпримусовийхарактер,обов’язковийдовиконання,іґрунтуєть-сяназаконі.В.П.Камишанськийзазначає,щосудоверішеннявиноситься в межах закону та взаємних вимог сторін одна доодної [69, с. 238]. Обмеження права приватної власності, для

103

впровадженняякихуконкретнійситуаціїєнеобхіднимсудоверішення,можнавирізнитиокремо.Зокрема,вЦКУкраїнидообмежень права приватної власності на житло віднесено такіобмеження:1)викуппам’яткиісторіїтакультуриуїївласникаможе відбутися лише на підставі рішення суду про її викуп;2)припиненняправавласностінанерухомемайноузв’язкузвикупом земельної ділянки, на якій воно розміщено. Напри-клад,викупземельноїділянкиузв’язкузсуспільноюнеобхід-ністю, на якій розташований жилий будинок, здійснюєтьсялишезазгодоювласникаабозарішеннямсудувпорядку,вста-новленомузаконом.Встановлюючисудоверішенняякобов’яз-кову передумову примусового викупу житла та земельної ді-лянки,законодавецьтакимчиномохороняєправавласникавідпротиправного застосування обмежень органами місцевогосамоврядування.Привизначеннізасобівконтролюзавикорис-танням власності та обмеженням права власності Європей-ський суд з прав людини незмінно наголошує на домірностівтручання,якепередбачає“справедливурівновагу”міжвимо-гамизагальнихінтересівінеобхіднимиумовамизахистуоснов-них прав людини [41]. У правозастосуванні часто така домір-ність та рівновага встановлюються саме при винесенні судомрішення щодо конкретного випадку застосування обмеженьправа приватної власності на житло. Таким чином, судове рі-шенняєоднієюзгарантійохорониправвласниківжитлатаін-шихосібвіднеправомірногообмеженняїхніхмайновихправ.

5. Обмеження права приватної власності на житло в дого-вірному праві.

Якзазначаєтьсявнауковихдослідженнях,суб’єктивнепра-воосіб,якієучасникамидоговірнихвідносинзкористуванняжитлом, піддається певним обмеженням. Це виявляється врізнихаспектах:щодосуб’єктногоскладуцихвідносин;щодоукладаннядоговорусоціальногонаймужитла;щодоумовдо-говорусоціальногонаймужитла;щодокористуванняжитлом[102,с.36–39].Крімобмеженьзадоговоромсоціальногонай-мужитла,вдоговорахзжитломіснуєбагатообмежень,перед-баченихчиннимзаконодавством.Наведемодеякіаспектиоб-

104

меження права приватної власності на житло в договірномуправі.

По-перше, це стосується форми договору, оскільки, як за-значаєтьсяуправовійдоктрині,такеобмеженнясприяєохоро-ніправдобросовісноїсторони[103,с.40].Договоризнабуттяправаприватноївласностінажитлоукладаютьсявписьмовійформі і підлягають нотаріальному посвідченню та державнійреєстрації.Уразінедодержаннясторонамивимогизаконупронотаріальнепосвідченнядоговорутакийдоговірєнікчемним.Утімякщосторонидомовилисящодовсіхістотнихумовдого-вору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулосяповнеабочастковевиконаннядоговору,алеодназісторінухи-лиласявідйогонотаріальногопосвідчення,судможевизнатитакийдоговірдійсним.Уцьомуразінаступненотаріальнепо-свідченнядоговоруневимагається(ст.220ЦКУкраїни).Пока-зовоющодоцьогоєсправа,якаперебувалаукасаційномуроз-глядіуВерховномуСудіУкраїни.

ПозивачБ.О.пред’явивпозовдоЗ.Н.проусуненняпере-шкодукористуваннідвокімнатноюквартирою№106убудин-ку№9повул.Р.Окіпноївм.Києвітапровиселеннязнеїцихосіб,посилаючисьнате,щозазначенуквартирувінпридбавувідповідачів11грудня1995р.зумовоюїїзвільненнянимидо1997р.,однаквідповідачіумовдоговоруневиконують,чимпо-рушуютьйогоправавласності.

Уберезні2001р.відповідачівисунулизустрічнийпозовпровизнання договору купівлі-продажу квартири від 11 грудня1995р.недійсним,посилаючисьнате,щовінбувукладенийуна-слідокобманузбокупозивачаінебувнотаріальнопосвідчений.

УпроцесірозглядусправиСудз’ясував,щоквартира№106убудинку№9повулиціР.Окіпноївм.Києвіналежаланапра-вівласностіЗ.Н.

7вересня1995р.З.Н.видаладовіреністьР.О.направопро-дажу зазначеної квартири зі строком дії до 7 січня 1996 р.11грудня1995р.Р.О.,діючивідіменіЗ.Н.,уклалазБ.О.наКиївськійуніверсальнійбіржідоговіркупівлі-продажуспірноїквартири.

105

Відмовляючи З. Н. у визнанні договору купівлі-продажуквартири недійсним, районний суд та Апеляційний суд вихо-дили з недоведеності факту обману при укладанні сторонамидоговорукупівлі-продажуквартиритазфактупорушенняправБ.О.якзаконноговласникаквартири.

Однак Верховний Суд з такими висновками не погодився,оскількидонихсудидійшлизпорушеннямнормматеріально-го та процесуального права. Враховуючи вимоги ЦК Українипро письмову форму та нотаріальне посвідчення договорів зжитлом,зазначенийдоговірмавбутинотаріальнопосвідчений.З огляду на викладене, Верховний Суд визнав договір прокупівлю квартири № 106 у будинку № 9 по вул. Р. Окіпної вм.Києвінедійсним[6].

Отже, зазначена вимога щодо форми договору спрямованана добросовісне виконання сторонами своїх прав і обов’язків,недопущеннязловживаннясвоїмиправамитапорушенняправінших осіб. Утім слід зауважити, що законодавець допускаєпевнівиняткиіззагальногоправила,якщосторонидомовили-сящодовсіхістотнихумовдоговоруівідбулосяповнеабочаст-ковевиконаннядоговору,алеодназісторінухилиласявідйогонотаріального посвідчення. У цьому випадку договір можебути визнаний судом дійсним. Однак у наведеному прикладімимализмогупереконатися,щопривідсутностітакоговико-наннятанедодержаннявстановленоїзакономформидоговоруцеєпідставоюдлявизнаннядоговорунедійсним.

Наступнийаспектобмеженьудоговірномуправістосуєтьсясуб’єктного складу договірних правовідносин. У доктрині ци-вільного права вже розглядались обмеження в суб’єктномускладі. Проте ці дослідження стосувалися здебільшого відно-син,яківиникаютьприукладеннідоговорунаймужитлавдер-жавномужитловомуфонді[103,с.37–38].Однакуцивілістицііснуєнизкаіншихобмеженьудоговірнихвідносинах,якібез-посередньозумовлюютьсяправомприватноївласностінажит-ло.Приукладаннідеякихправочинівсторонамивдоговорімо-жуть бути лише фізичні особи. Зокрема, в ч. 1 ст. 746 ЦКУкраїнийдеться,щовідчужувачемудоговорідовічногоутри-

106

мання(догляду)можебутифізичнаособанезалежновідїївікута стану здоров’я. Таке обмеження пояснюється специфікоюцьогоправочину.Середправовихнаслідків,якімаютьбутидо-сягненіприукладаннідоговорудовічногоутримання,єзабез-печення відчужувача утриманням та доглядом, надання йомуматеріальноїтаморальноїпідтримки.Зрозуміло,щоцеєнеоб-хіднимдлялюдини,якапотребуєутриманнятадогляду,напри-клад, через утрату працездатності внаслідок віку або стануздоров’я,анедляюридичноїособи.Томузметоюнедопущенняукладеннядоговорівдовічногоутримання,щоневідповідаютьзазначеній законом меті, законодавець чітко встановив обме-ження щодо суб’єктного складу правочину. Хоча згідно зіст.744ЦКУкраїнипредметомцьогодоговоруможебутибудь-яке майно, що має значну цінність. Як показує практика, на-сампереддоговірукладаєтьсящодожитла.

Переважніправадобросовісногонаймачанажитлозадого-воромєнаступнимаспектомобмеженнясвободирозсудувлас-никавдоговірномуправі.Переважнеправонаймачажитлави-являється,зокрема,втакихвипадках:1)уразіспливустрокудоговору найму житла наймач має переважне право на укла-деннядоговорунаймужитланановийстрок(п.1ч.1ст.822ЦКУкраїни);2)уразіпродажужитла,якебулопредметомдо-говору найму, наймач має переважне перед іншими особамиправонайогопридбання(ч.2ст.822ЦКУкраїни).Так,якщовласник квартири уклав договір найму житла строком нап’ятнадцятьмісяців,товразіїїпродажупереважнеправонаїїпридбанняматименаймачцьогожитла.Якщовласниквідмо-витьсянавизначенихнимумовах(цінажитла,строквчиненняправочину) укласти договір купівлі-продажу житла з найма-чем, останній матиме право вимагати переведення на ньогоправпокупцята(або)відшкодуваннязбитків,завданихвідмо-воюукластидоговір.

6. Постійні та тимчасові обмеження права приватної влас-ності на житло.

Проведення поділу обмежень на постійні та тимчасові зу-мовлюєтьсявиділеннямтакогокласифікаційногокритерію,як

107

тривалістьдіїобмеженьучасі.Постійніобмеженняправапри-ватноївласностінажитлорозглядалисявцьомурозділі.Зокре-ма,цезаборонавикористанняжилихбудинківтаприміщеньнашкодуінтересамсуспільства(ч.2ст.10ЖКУкраїни);цільовевикористанняжитла(ст.6ЖКУкраїни).Дотимчасовихобме-женьможнавіднестиобмеженняправаприватноївласностінажитло, які встановлюються для забезпечення безпеки грома-дян.Згіднозіст.112ЖКУкраїни,якщобудинок(житловепри-міщення) загрожує обвалом, громадяни виселяються з цьогобудинку(житловогоприміщення)іїмнадаєтьсяіншежитловеприміщення.Цеобумовлюєтьсязаконодавчоюзабороноюпро-живаннявприміщеннях,якіневідповідаютьвстановленимса-нітарним та технічним нормам, що пред’являються до житла(ст. 50 ЖК України). Окрім того, на сьогодні постала гострапроблемавідповідностіжитлаекологічнимвимогам.Цестосу-ється якості будівельних матеріалів, екологічної ситуації вмісцевості, де розташовується житло, інших чинників, яківпливаютьнарівеньекологічногозабрудненняжитла.Слідза-уважити,щопитанняпов’язаностіекологіїзправомнажитло,атакожможливостійогоздійсненнядоситьчасторозглядають-ся судами різних рівнів. Останніми роками у практиці Євро-пейськогосудубувсформованийпринцип,відповіднодоякогозастосуванняст.8Конвенціїпрозахистправлюдиниможливенетількиприпрямихпорушенняхправанажитло,допущенихдержавою,айнепрямоговтручаннядержави.Зокрема,цесто-сується втручання, яке має негативні наслідки, наприклад,зменшення комфортності житла. Так, у справі “Беггз протиСполученогоКоролівства”,якастосуваласяпитаннязаподіян-нязаявникушкодиузв’язкузшумомвідаеропорту,Суднаго-лосив, що “грубе втручання в навколишнє середовище можезачіпатиблагоустрійособитапозбавлятиїїможливостікорис-туватисясвоїмжитлом,щоможезаподіятишкодуїїприватно-мутасімейномужиттю,навітьуразі,якщоздоров’ятакоїосо-бинепіддаєтьсясерйознійнебезпеці”[156].

Деяківченізвертаютьувагунате,щообмеженняправісво-бод громадян є необхідним елементом режиму надзвичайної

108

ситуації,оскількигромадяниоб’єктивнонемаютьможливостів повному обсязі здійснювати свої права [34, с. 218–219]. Вумовахвоєнногоабонадзвичайногостануможутьвстановлю-ватися певні обмеження прав і свобод осіб. Основою такогоправообмежувального механізму, як зазначається у вітчизня-ній правовій літературі, виступає необхідність забезпеченнянаціональноїбезпеки,підтриманнягромадськогопорядку,охо-рониздоров’я,моральностінаселення,захиступравізаконнихінтересівсуспільства[95,с.82].Правоприватноївласностінажитлоувипадках,встановленихзаконом,зумовленихвоєннимчинадзвичайнимстаном,такожможебутиобмеженим,алецемаєбутипрямопередбаченовзаконі.Прикладомщодообме-женняправаприватноївласностінажитломожебутиситуація,якавиниклавДніпропетровськуврезультатівибухупобутово-гогазу.Вибухгазурозірвавдесятиповерховийбудинокнавпіл,унаслідокчоготретійтачетвертийпід’їзди,уякихзнаходилося96квартир,булиповністюзнищені,прицьомузазналипошко-дженьстіниприлеглихпід’їздів.Такожпостраждалидвасусід-ніжилібудинки,вякихвибуховоюхвилеюбулизнесенідахи[25,с.1].Внаслідокаваріїдесяткамлюдейбулозабороненоза-ходити до своїх пошкоджених квартир до моменту повногозакінченнявідновлювальнихробіт,оскількицежитлоперебу-валоваварійномустані.Такимгромадянамнадаваласяможли-вістьпроживативмісцевихготеляхзарахунокдержавногофі-нансування. Заборона знаходитися та проживати у своїхквартирах була зумовлена необхідністю охорони життя таздоров’я мешканців, що визначається загальноправовимипринципами правозастосування. Водночас запровадження та-кого обмеження мало стати винятком та спричиняти якнай-меншенезручностейцимособам,правокористуванняжитломяких обмежується (забезпечення їх комфортабельного розмі-щенняуготелях,наданняїмякісноготабезкоштовногохарчу-ваннятощо).

7.Обмеження права приватної власності на житло за зміс-том права власності.Щодоцьогокритеріюслідзазначити,щопредставники дореволюційної цивілістичної доктрини були

109

єдинівдумці,щоправовласностіможеобмежуватисянетіль-киякповнетанайбільшабсолютнеправо,алеслідвиділятийобмеженняпевнихправомочностейвласника:прававолодіння,користуваннятарозпорядження[92,с.354,534].Сучаснінау-ковцітакожсхиляютьсядодумки,щоможливіобмеженнянетількисамогоправавласності,айокремихелементівйогозміс-ту[69,с.239].Вирізненнятакогокритеріюкласифікаціїобме-женьправаприватноївласностінажитло,якзмістправавлас-ності, дає можливість найбільш повно дослідити обмеженнящодо кожної правомочності права приватної власності. Роз-глядобмеженьправаприватноївласностінажитлочерезобме-женняволодіння,користуваннятарозпорядженняжитломдо-поможе з’ясувати механізм правового регулювання праваприватноївласностіщодотакихобмеженьтадетальнодосліди-тийого.Окрімтого,навідмінувіддореволюційногозаконодав-ства,якезналоправаучасті, сучаснезаконодавствонесприй-няло таких норм. У сучасному законодавстві відсутніобмеження, які б аналогічно дореволюційним стосувалисявсьогоправаприватноївласностінажитло.Учинномузаконо-давстві простежується обмеження кожного елемента зміступрава власності: володіння, користування та розпорядження.Отже,позиціяпрообмеженняправаприватноївласностізага-лом в умовах чинного законодавства не повністю знаходитьсвоєпідтвердження.Слідзауважити,щоврегулюванніжитло-вих відносин більш правильним буде виявлення обмеженьчерез окремі елементи права приватної власності. З метоюупорядкування законодавчих норм щодо обмеження праваприватноївласностінажитлопропонуємоокреслитиобмежен-ня,встановленізакономщодокожноїправомочностівласникажитла.

Обмеження права володіння житломвласниказумовлюєть-ся ущемленням його прав щодо юридичного, фактичного тагосподарськогопануваннянадцимжитлом.

Обмеження права користуваннявласникажитлавиявляєть-ся у звуженні юридичної можливості здобувати з житла йогокориснівластивостіупроцесіособистоговикористання.Обме-

110

женняправакористуваннязумовлюютьсяохороноюправсусі-діввласникажитлатазабезпеченнямїхніхзаконнихінтересів.Свободарозсудувласникащодозадоволеннясвоїхпотребче-рез використання житла обмежується з метою додержанняправісвободсусідіввласника.

Обмеження права розпорядження житлом виявляється узвуженніможливостівласникавизначатиюридичнудолюжит-ла. Це може виявлятися в неможливості відчужувати житло(обміняти,подарувати,продатитощо).

Розглядобмеженьправаприватноївласностінажитлочерезкласифікаціюзаправомочностямивласниказумовлюєпізнан-ня сутності самого явища, його обумовленості іншими право-вимиелементамитаглибшедослідженняобмеженьправапри-ватної власності на житло. Вважаємо, що розкриття сутностіобмеженькожногоелементазміступраваприватноївласностінажитловиявляєспецифікущодоволодіння,користуваннятарозпорядженняжитлом.

Якбулоз’ясовано,можнапровестикласифікаціюобмеженьправаприватноївласностінажитлозабагатьмакласифікацій-ними критеріями, але не кожна класифікація має наукову тапрактичнуцінність.Лишетакласифікація,якаоб’єктивновідо-бражаєреальнийстансуспільнихтаправовихвідносинієнай-більш логічною та упорядкованою, може бути запропонованаяк єдино прийнятна для законодавства та правозастосування.Цим критеріям відповідає класифікація обмежень права при-ватної власності на житло за змістом права власності. Такийкритерій класифікації обмежень права приватної власності нажитло,якзмістсуб’єктивногоправавласності,відповідаєкла-сифікаційнимкритеріямвсеосяжності,раціональностітанеоб-хідності,томуйогослідвзятизаосновупридослідженніспеци-фічнихрисобмеженьправаприватноївласностінажитло.

111

Розділ 3

ОБМЕЖЕННЯ ПРАВА ВОЛОДІННЯ, КОРИСТУВАННЯ ТА РОЗПОРЯДЖЕННЯ ЖИТЛОМ

3.1. Обмеження права володіння житлом

Великесоціальнетаекономічнезначенняжитла,щонаголо-шується закріпленням у Конституції України права на житло(ст.47),визначаєспецифікувиникненнятазастосуванняобме-женьправаприватноївласностівзаконодавствіУкраїни.Про-ведений аналіз особливостей обмежень права приватної влас-ності на житло дав змогу виявити підстави побудовикласифікаційноїсистемитакихобмежень.Зокрема,буловияв-лено низку критеріїв класифікації на підставі мети та джерелвстановленняобмеженьправаприватноївласностінажитло,їхдіївчасі,зміступрававласності,договірнихвідносин.Цякла-сифікація обмежень права приватної власності на житло єнайбільшповноюівідповідаєтакимпринципампобудовикла-сифікаційної системи, як раціональність, розумність та логіч-ність.Аджедослідженнятакоговидуобмеженьправаприват-ноївласностізалежитьвідспецифікисамогооб’єктацивільнихправовідносин.

Визначення критеріїв класифікації зазначеного виду обме-жень має ґрунтуватися передусім на таких аспектах їх право-застосування, які визначаються особливостями здійсненняправавласностінажитлотазмістомцьогоправа:володінням,користуваннямтарозпорядженням.Обмеженнявпливаютьна-сампередназмістсамогосуб’єктивногоправа.Підтвердженняцього можна зустріти у праці В. І. Курдиновського, де він за-значає, що всі легальні обмеження ущемляють власника управі володіння та користування річчю або у праві розпоря-дженнянею[81,с.13].Сучаснінауковідослідженняобмеженьправа власності також ґрунтуються на цьому положенні. Так,

112

О.М.Кудрявцевависловлюєдумку,що,оскількиобмеженняєскладовоючастиноюправавласностівоб’єктивномурозумінні(яксукупністьправовихнорм,щорегулюютьвідносинивлас-ності), у змісті обмежень також можна виокремити існуючутріаду:обмеженняправаволодіння,обмеженняправакористу-вання,обмеженняправарозпорядження[78,с.74].Цедаєпід-ставинелишерозглядатиобмеженняправаприватноївласнос-ті на житло загалом, а й досліджувати особливості прававолодіння, користування та розпорядження. Дослідженнядеяких правомочностей власника викликається виявленнямміри можливої поведінки власника, здійсненням ним своїхправувизначенихзакономмежахтавідповіднодоохоронюва-нихправтасвободуповноваженихосіб.

Аналізобмеженьелементівзміступраваприватноївласнос-ті можна розпочати з розгляду обмеження права володінняжитлом.Дляцьогопотрібновизначити,щоявляєсобоюправоволодіння,оскількивсучасномузаконодавствіправомочністьвласниказволодіннячастоототожнюєтьсязволодіннямосо-бами,якінеєвласникамимайна.

Дляправомочностейвласника,якзазначаєД.М.Генкін,ха-рактернідвіознаки:по-перше,змістправомочностейвласникавизначається здебільшого безпосередньо самим законом за-лежновідвидуіформивласності,по-друге,власниксамостій-ноздійснюєсвоїправомочності,анеґрунтуєтьсянаправііншоїособинацюріч[31,с.56].Є.О.Харитоновпідволодіннямякправомочністю права власності розуміє господарське волода-рювання власника над майном, можливість впливати на неї вбудь-якиймомент[36,с.494].Тобтоволодінняобов’язковомаєґрунтуватисянаюридичнозакріпленомуфактичномугоспода-рюваннівласниканадсвоєюріччю(майном).

Прицьому,якслушнозауважуєВ.М.Самойленко,власникєодночасноіволодільцем,якщорічперебуваєвйоговолодін-ні,аякщорічзагубленаабовкрадена,товінзалишаєтьсявлас-ником,алеперестаєбутиволодільцем[138,с.268].Власникєволодільцем своєї речі за умови, що вона перебуває у нього.Увипадкуякщовонапереходитьзадоговоромнайму(оренди),

113

зберігання до іншої особи або вкрадена у нього, він перестаєбути володільцем. Отже, право (правомочність) володіння якодназіскладовихправавласностівизначаєтьсязакріпленнямуправовихнормахсуспільнихвідносинміжособамизприводуфактичногопануваннянадріччю.

Длятогощобуникнутиплутанини,потрібнозазначити,щовжеримськіюристирозрізняливолодіння(possessio)яксамо-стійний інститут речового права та володіння (jus possidendi)якоднуізправомочностейвласника.Володінняякінститутре-човогоправапоєднувалоусобіправовийтафактичнийаспек-ти. Фактичний характер володіння як юридичної ситуаціївизначає відокремлене трактування вольового аспекту право-відносин римською юридичною наукою: поряд з corpus — ті-лесним, матеріальним зв’язком особи з річчю виділяєтьсяpossidendi — намір володіти річчю. Із цього приводу римськіюристизазначали,щобожевільнийтамалолітнійбеззгодиопі-куна не можуть почати володіти, оскільки у них відсутнє ба-жання володіти, хоча вони могли здійснювати тілесний кон-такт з річчю [43, с. 360–361]. Тобто інститут володіннявизначається двома основними факторами: фактичним воло-діннямріччютаволеюособи,спрямованоюнаоволодінняріч-чю,майномяксвоєювласністю.

Іншийаспектфактичноговолодіннястосуєтьсявизначенняпідставйогонабуття.А.І.Покровськийвизначив,щотакефак-тичнепануванняособинадріччю,взятенезалежновідпитанняпроправонаднею(juspossidendi)івідпитанняпрозасобина-буття (causa possessionis), називається володінням (possessio)[125,c.356].ТакоїсамоїдумкидотримуєтьсяЄ.О.Харитонов,зауважуючи, що категорія “фактичне володіння” охоплює всіситуації,колиособафактичнотримаємайноусебенезалежновід питання про право на це майно. Фактичне володіння, якстверджуєдослідник,можебутизасвоєюсуттютитульнимабобезтитульним [36, с. 620]. Існування фактичного володіннярозглядалосядавньоримськимиюристамиваспектіправомір-ноготанеправомірного:possessio iustaтаpossessio iniusta.По-роки володіння, за твердженням Д. В. Дождьова, завжди від-

114

носніімаютьзначеннялишепротиактуальногосупротивника.Такеволодіннябеззахиснепротипопередника,алемаєзначен-ня проти третіх осіб [43, с. 367]. Відповідно володіння можематимісцевособи,якамаєправовіпідставидляцього(напри-клад, власник або інша особа, яка володіє майном на підставідоговору),таособи,якаволодіємайномбездостатніхправовихпідстав.Такіособиподіляютьсянадобросовіснихтанедобро-совіснихволодільців.

Усучасномуцивільномузаконодавствіфактичневолодіннярозглядаєтьсяяктриманнямайнаусебе(ч.1ст.397ЦКУкраї-ни).Частина3ст.397ЦКУкраїнивизначає,щофактичневоло-діннямайномвважаєтьсяправомірним,якщоіншеневипливаєіззаконуабоневстановленерішеннямсуду.Якслушнозазна-чає Д. В. Дождьов, володіння як право існує лише настільки,наскільки воно визнане та захищене позитивним правом [43,с.360].Тобтоправоволодіннявцихвипадкахєтитульнимво-лодінням, яке за чинним законодавством може виникнути напідставідоговорузвласникомабоособою,якіймайнобулопе-редане власником, а також на інших підставах, встановленихзаконом(ст.398ЦКУкраїни).

Такимчином,правомірневолодіннястановитьзаконне,ти-тульне, а не тільки фактичне панування особи над річчю, щозумовлює ставлення володільця до неї як до своєї власності.Правомірність такого володіння, відповідно до чинного зако-нодавства,встановлюєтьсязакономтасудовимрішенням.

При дослідженні права, правомочності володіння як еле-ментазміступрававласностітакожнеобхідновідокремлюватийоговідутримання,тримання(detentio).Утриманняневизна-ється володінням, коли воля володіти майном визначаєтьсязгодоюзволодільцем,поставленаузалежністьвідіншоїособи,чийзв’язокзріччювизнаєтьсяосновоютакоїзгоди.Завизна-ченнямдавньоримськихюристіввважається,щомиволодіємонетількитоді,коливолодіємосамі,алейякщоіншийперебу-ваєуволодіннівіднашогоімені,хочавінінепідпорядковуєть-сянашійвладі;вважаєтьсятакож,щочерезтих,укогомизали-шили (річ) на зберігання або позичили, або кому надали без-

115

коштовножитло,—володіємомисамі[43,с.364].Відповідновримськомуправірозрізнялисяціправовіінститути:підправомволодіннярозумілосяставленнядоречіякдосвоєївласної,апіднабуваннямречіутимчасовеволодіннязадоговоромнаймуабозберіганнярозумілосяутримання[138,с.191–192].Упра-вовій доктрині давньоримської держави detentiо було само-стійною правовою категорією, відмінною від possessio, що ви-кликає необхідність відмежування цих дефініцій і в сучаснійдоктринітапозитивномуправі.Щобзапобігтизмішуваннюпо-нять“власник”,“володілець”та“утримувач”,В.М.Самойленкослушнопропонуєчіткорозрізнятивзаконодавствіціпоняття[138,с.192].

Усвоємудослідженнімибудеморозглядатилишеобмежен-няправаволодінняякоднієїзправомочностейвласника.Дляпроведення найбільш повного дослідження обмежень прававолодіння житлом слід розглянути низку аспектів обмеженьцьогоправа.Необхідновиявити,чиможливедослідженняоб-меженняправаволодінняокремовідобмеженняправакорис-тування.Якстверджувалосявдореволюційнійдоктрині,зоб-меженнямиправаволодіннязазвичайпоєднуєтьсяобмеженняправакористування,томуособанетількиневолодіємайном,айнекористуєтьсяним,убудь-якомувипадку—невповномуобсязі[92,с.354].В.І.Курдиновський,розглядаючиобмежен-ня володіння, користування та розпорядження, поділяє їх надвігрупи.Допершоївінвідноситьобмеженняправаволодіннятакористуванняріччю;додругої—обмеженняправарозпоря-дження [81, с. 13]. Однак дослідження обмежень права влас-ності та окремих його елементів у правовій доктрині Українитаіншихдержавдаютьзмогуговоритийпрообмеженняправвласниківщодоволодіннямайном.

Окреміаспектиобмеженняправаволодінняжитломрозгля-даєЄ.О.Мічурін.Вінзауважує,щозакономвстановлюютьсяпевніобмеження,якіможутьстосуватисяякнедобросовісного,так і добросовісного володіння майном. Обмеження незакон-ного володіння обумовлюється закріпленням у ст. 317 ЦКУкраїниправавласникавитребуватисвоємайновідособи,яка

116

незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним[103,с.105].Підґрунтямцьогоєпереважнеправовласниканаволодіннясвоїммайном,якеперебуваєбездостатніхправовихпідстав у іншої особи. Неправомірне володіння, як зазначаєД.В.Дождьов,уцьомурозуміннієзбитковим,хочаюридичновизнається володінням у давньоримському праві [43, с. 367].Утім у наведених нормах чинного законодавства незаконнийволоділець позбавляється свого права володіння, поступаю-чись ним власнику майна. Видається, що в цьому разі радшейдеться про позбавлення особи незаконного володіння, а непройогообмеження.

Уросійськійправовійдоктринімитакожзустрічаємодеякідослідження щодо обмеження права володіння житлом. Так,О.М.Кудрявцевазауважує,щопідґрунтяобмеженняправаво-лодіннязакладеневзаконодавствіминулогостоліття.Зокрема,вонанаводитьякприкладст.182ЦКРСФРР1922р.,дезазна-чається,щоупокупцятайогодружиниінеповнолітніхдітейнеможе бути два та більше володіння [78, с. 79]. Проте в цьомувипадкуйдетьсяпрообмеженняправоздатності,щомалимісцеврадянськомуцивільномузаконодавстві,анепрообмеженнясуб’єктивного права на житло. Як було проілюстровано в по-передніхрозділах,узаконодавствітогочасуйшлосяпрозабо-рону набувати у власність більшу кількість будинків та прообов’язоквідчужитиїхвласником,якщоїхнякількістьпереви-щитьзаконодавчовстановленінорми.Нажаль,дослідницяненаводитьприкладівобмеженняправаволодінняжитломучи-стомувиглядітанедоводитьможливістьтакогообмеженнябезобмеженняправакористуваннятарозпорядженняжитлом.

Т.О.Мечетіна,досліджуючиобмеження,доходитьвиснов-ку,щовчинномуросійськомузаконодавствіобмеженнявлас-никівжитларозуміютьсяякобмеженняправакористуваннятаправарозпорядженняжитлом.Науковецьненаводитьприкла-дів із позитивного права про обмеження правомочності воло-діння[93,с.126].Іншінауковцітакождосліджуютьобмеженняправаволодіннятакористуваннябезнаведенняприкладівоб-меженняправаволодіннявчистомувигляді[150,с.119–144].

117

Нанашудумку,цепояснюєтьсявідсутністюучинномуросій-ському законодавстві норм щодо обмеження права володіннявласникабезобмеженняправомочностейкористуваннятароз-порядження.

Як зазначається у правовій доктрині, право користуванняріччюздебільшогопоєднуєтьсязправомволодіння,тому,нада-ючиіншійособіправокористуванняріччю,власник,якправи-ло,надаєїйіправоволодіння.Хочаправокористуванняможебутипредставленобезправаволодіння,особливоколикорис-туванняріччюполягаєувживанніїїплодів[92,с.343].Анало-гічноїдумкидодержуєтьсяД.М.Генкін,якийзазначає,щопра-во користування зазвичай є невіддільним від правомочностіволодіння,оскількикористуванняріччюпереважноприпускаєволодіннянею.Водночасавторзауважує,щовокремихвипад-ках можливе надання користування без володіння. Зокрема,придбанняквиткавтеатрабонапотягдаєособіправокористу-вання(місцем)крісломузалітеатруабовагоні,аленедаєпра-ваволодінняним[31,с.106].Хочапронеможливістькористу-вання річчю без володіння нею зазначається в сучаснійправовійдоктрині[139].Так,О.С.Іоффезауважував,щонеоб-хідною передумовою здійснення права користування є правоволодіння,щостановитьодинзобов’язковихелементівправавласності[67,с.332].Такийпідхіддовизначенняправакорис-тування обумовлюється неможливістю користування майномбезфактичноговолодінняним.Іншіавторитакожсхиляютьсядо думки, що правомочності користування та володіння припереданніречізадоговороммаютьнерозривнийзв’язок,якийвиявляється в переданні не тільки права користування,айправаволодіння[38,с.270].

Наразінауковідослідженнятакихправомочностейвласни-ка, як володіння та користування, дають змогу схилятися доостанньоїпозиції,оскількикористуванняріччюбезфактично-говолодіннянеюважкоуявити.Стосовноприкладупрокорис-туваннямісцемутранспортіаботеатрі,товартозазначити,щотаке користування також припускає володіння річчю. Пере-даннявласникомправакористуванняіншійособіпокладаєна

118

нього обов’язок передати й право володіння нею, тобто юри-дичнетафактичнепануваннянаднею.Адженавітьтимчасовекористування майном, навіть місцем у транспорті неможливебезволодінняним.Такийпідхідєнайбільшприродним,нанашпогляд, оскільки має в своїй основі обґрунтування сутностіправомочностейкористуваннятаволодінняякелементівзміс-туправавласності.Цеобумовлюєсамостійнезначеннякожноїз правомочностей та виявлення їхніх обмежень, зокрема сто-совно житла, у законодавстві. Наприклад, ордер на соціальнежитло,виданийконкретнійфізичнійособі,породжуєунеїнетільки правомочність користування, а й правомочність воло-діння,причомунетількифактичне,айюридичне.Якщоквар-тира,наякубуввиданийордер,зайнятаіншоюособою,тоти-тульнийволоділецьмаєправовимагатиїїзвільнення.Водночасвласником,якийнадавжитлозадоговоромсоціальногонайму,булаізалишаєтьсятериторіальнагромада.

Тутпотрібновідзначити,щообмеженняправакористуванняжитлом закладено в самому факті володіння цим об’єктомвласності.Стаття379ЦКУкраїнивизначає,щожитломфізич-ної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення,призначені та придатні для постійного проживання в них. Ізнаведеного легального визначення випливає, що ключовимисловамитутє“призначені”та“придатні”,тобто, інакшекажу-чи,житло—цеприміщеннякапітальноготипу,якеспеціальнопобудованездотриманнямнеобхіднихвимог(придатністьдляпостійного проживання в ньому). Як бачимо, сам закон вжеприписує власнику або володільцю (утримувачу) мету вико-ристанняцьогооб’єкта.

АналізнаведенихпозиційщодообмеженняправаволодіннядастьзмогупровестиподальшедослідженняобмеженняправаволодінняжитломваспектіпозитивногоправаУкраїни.Аджезмістсуб’єктивногоправавласностіміститьтриокреміправо-мочності,якіможутьздійснюватисявласникомуповномуоб-сязіабообмежуватисяувстановленомузакономпорядку.

Як зазначається у правовій літературі, володіння, яке неспираєтьсяназаконнутитульнупідставу,називаєтьсянезакон-

119

ним[138,с.192].Незаконневолодінняможебутидобросовіс-нимтанедобросовісним.Піддобросовіснимволодіннямрозу-міється володіння, коли особа не знала і не могла знати пронеправомірність свого володіння, а під недобросовісним —колиособазналаабомалазнатипронезаконністьсвоговоло-діння.Законзакріплюєположення,згіднозякимвласникво-лодіє,користується,розпоряджаєтьсясвоїммайномнавласнийрозсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України). Як стверджує В. М. Са-мойленко,власник,фактичнопозбавленийволодіння,юридич-нотакоїправомочностінепозбавляєтьсяіможеповернутиріч(неправомочність)задопомогоювіндикаційногопозову.Зпо-верненням із чужого незаконного володіння відновлюєтьсяєдність фактичного та юридичного статусу володіння [138,с.191].Відповіднодост.319ЦКУкраїнивласникволодіє,ко-ристуєтьсятарозпоряджаєтьсясвоїммайномнавласнийроз-суд.Цезабезпечуєохоронумайновихправвласника,оскількиніхтовсуперечйоговолінемаєправаволодітийогомайном.Увипадку переходу фактичного володіння до іншої особи — невласникасамвласникпозбавляєтьсяправаволодінняжитлом,а в окремих випадках і самого права власності. Володіння невласників(володільцятаутримувача),якщовонозаконне,за-хищається законом: для особи, яка має речове право на чужемайно,тадляутримувачазадоговором—зобов’язальнимиспо-собами захисту. Обмеження та припинення права володіннядопускаються лише як виняток з мотивів суспільної необхід-ності,напідставітавпорядку,встановленихзаконом.Якпра-вило,такіобмеженнядопускаютьсявмежахзаконутазабезпе-чуються рішенням суду. Примусове позбавлення власникаправаволодіннямайномможебутиздійсненелишезаумови,прямопередбаченоїзаконом.

Наступнийаспектобмеженняправаволодіння,якзазнача-єтьсяуправовійдоктрині,полягаєвтому,щозакономвстанов-лені певні обмеження щодо володіння майном особи, яка ви-знана померлою [106, с. 105]. Віддаючи належне науковцю,якийоднимізпершихвУкраїніпроаналізувавобмеженняпра-ваволодіннямайном,вважаємозаможливедослідитицечерез

120

виявлення можливості обмеження права володіння без обме-женняіншихправомочностейвласниківжитла.

У ч. 2 ст. 48 ЦК України зазначається, що, незалежно відчасусвоєїпояви,фізичнаособа,якабулаоголошенапомерлою,маєправовимагативідособи,якаволодієїїмайном,повернен-няцьогомайна,якщовонозбереглосятабезоплатноперейшлодо неї після оголошення фізичної особи померлою, за винят-коммайна,придбаногозанабувальноюдавністю,атакожгро-шейтаціннихпаперівнапред’явника.Такимчином,особа,якавнаслідокоголошенняфізичноїособипомерлоюотрималапев-немайнобезоплатно,зобов’язуєтьсяповернутийогоційособі.Цянорманепоширюєтьсянамайно,якебулопридбанезана-бувальною давністю. Особа, до якої майно перейшло за від-платним договором, зобов’язана повернути його, якщо будевстановлено,щонамоментнабуттяцьогомайнавоназналаабомоглазнати,щофізичнаособа,якабулаоголошенапомерлою,жива. У разі неможливості повернення майна в натурі особі,якабулаоголошенапомерлою,відшкодовуєтьсявартістьцьогомайна(ч.3ст.48ЦКУкраїни).Якщотакиммайномбудеквар-тира,будинокчиіншежитло,власникневтрачаєправанапо-вернення свого майна, оскільки законодавець встановлює ви-няток лише щодо грошей та цінних паперів на пред’явника.Утімособа,якаволодіємайном,зобов’язанайогоповернутитійособі,якабулавизнанапомерлоюзаумовиїїпояви.

У цьому випадку добросовісний володілець позбавляється(анеобмежуєтьсявправіволодіння)приватноготитулу,аотже,івсьогоправавласностінакористьпервісноговласника,якийз’явився. На наш погляд, ст. 48 ЦК України надає пріоритетпервісному власнику — особі, яка оголошена померлою, томущо, як вірно зауважив В. М. Самойленко, виносячи рішенняпро визнання фізичної особи померлою, суд лише з високимступенемімовірностіприпускає(анеконстатує),щоцієїособинемаєвживих[138,с.51].Інакшекажучи,виносячиподібнері-шення,судпередбачаєможливістьпоявипервісноговласника,аотже,іповерненняйомувласності.Наврядчиможнавційситу-аціїговоритипрообмеженняправомочностівласника.

121

У наведеному прикладі припинення суб’єктивного права вособи,якаволоділамайномназаконнихпідставах,визначаєть-ся правом власності особи, оголошеної померлою. Передумо-воюцьогоєохоронамайновихправособи,якавизнаєтьсяпо-мерлою. Законодавець регулює майнові правовідносини, яківиникаютьпісляпоявифізичноїособи,якабулаоголошенапо-мерлою, шляхом зобов’язання фактичного володільця майнаповернути його власнику, тобто позбавлення його не тількиправаволодіння,айправавласностізагалом.Такимчином,унаведеномуприкладіособапозбавляєтьсяправавласності,анеобмежуєтьсяуправіволодіння.

Підбиваючи підсумок дослідження права володіння жит-лом, можна зазначити, що аналіз законодавства та правовоїдоктринидавзмогупереконатися,щообмеженняправаволо-діння власника житла без обмеження права користування вчинномуцивільномузаконодавствінеіснує.Протеобмеженняправа володіння можливе при обмеженні права власності нажитлозагаломабообмеженніправакористуванняжитлом.

Обмеженняправомочностейвласникажитлаздійснюєтьсязметою охорони прав та інтересів інших уповноважених осіб.Однак вони не повинні мати не врегульованого законодав-ствомхарактеру,оскількиостаннєможеспричинитипорушен-няосновнихправовихпринципівздійсненнявласникомсвоїхмайновихправтаособистихнемайновихімайновихправісво-бодіншихосіб.

3.2. Обмеження права користування житлом

Право користування, як підкреслював Д. І. Мейєр, є най-більшістотноючастиноюзміступрававласності,щополягаєувикористанніречідлязадоволенняяких-небудьпотреб.Особаможе підпорядковувати річ, що становить її власність, своїмпотребам, задовольняти їх, користуватися річчю без прямогоруйнуваннясамоїречі[92,с.328,342].Усучаснихдосліджен-нях зазначається, що під правом користування визнаєтьсягарантованазакономтавизнаназавласникомюридичнамож-

122

ливістьздобуватизречіїїкорисні,господарськівластивостівпроцесіособистогоабовиробничогоспоживання,використан-ня [138, с. 193]. Тобто під правом користування розумієтьсяможливість власника реалізувати фактичну владу над своїммайном шляхом здійснення певних дій (проживати у своємубудинку). Відповідно до ч. 2 ст. 761 ЦК України право пере-даннямайнаунайммаєвласникречіабоособа,якійналежатьмайновіправа.Ізцьогоприводуєдоситьслушнезауваження,що, незалежно від того чи сама річ служить для задоволенняпотреб, або вона дає прибуток, який служить цій самій меті,вживання речі буде здійсненням права користування [92,с. 342]. Тобто плоди та доходи, які дає річ, що перебуває направі власності в особи, також можуть становити власністьцієїособи.

Давньоримське право відокремлювало особливий режимплодів—fruktusextantes(існуючіплоди).Ціплодибулиокре-мимиречами,алеправонанихзалежаловідправнаплодонос-нуріч[43,с.357].Інакшекажучи,правовласностінатакіпло-ди могло виникати у власника речі або іншої особи, якаволоділаріччюнаправовихзасадах.Сучаснепозитивнеправотакож встановлює, що продукція, плоди та доходи належатьвласниковіречі,якщоіншеневстановленодоговоромабозако-ном(ч.2ст.182ЦКУкраїни).Тобто,якзазначаєВ.М.Самой-ленко,вцепоняттяпотрібновключатиіправопривласнюватипродукцію [138, с. 193]. Тому поняття користування майном(річчю)якелементзміступрававласностіміститьтакуправо-ву категорію, як отримання від майна (речі) його власникомкориснихвластивостейшляхомпривласненняпродукції,пло-дівтадоходів.

Залежновідметиспоживанняречі(майна)можнаокресли-тидеякіаспектизміступравакористуванняжитлом.Якщодо-говором оренди визначається, що орендатор може використо-вувати майно для своїх потреб без права здавати його всуборенду,тоукладеннянимдоговорусуборендибудесупере-чити нормам договору оренди цього майна. У разі укладеннядоговору піднайму житла за згодою наймодавця наймач має

123

правоотриманнядоходівізтакогомайна,оскількидоговірпід-наймуєоплатним.

Інакше кажучи, власник здійснює право розпорядження зметою користування майном для одержання прибутку. Прицьомувінпозбавляєтьсяіфактичноговолодіння,оскількисаметутпростежуєтьсявинятокіззагальногоправила:користувати-ся річчю можна лише фактично володіючи нею. Отже, правокористуваннямайномприпускаєйоговикористанняякдляза-доволеннявласнихпотребшляхомйоговикористаннязапря-мимпризначенням(наприклад,житладляпроживання),так ідля отримання плодів та доходів (передання свого житла дляпроживанняіншимособамзадоговоромкомерційногонайму).Такимчином,правокористуваннямайном,щоналежитьособінаправівласності,напідставідоговоруабонаіншихправовихзасадах,здійснюєтьсяособоювмежахвстановленихобмеженьщодоправавласності,умовдоговоруабоназасадах,встановле-нихзакономщодоіншихправовихпідстав.Прицьому,обираю-читойчиіншийспосібвикористанняжитла,власникодночас-ноздійснюєйіншуправомочність—праворозпорядження.

Встановлення загальних підходів до визначення основнихрис обмеження права користування майном дає нам можли-вістьрозглянутиспецифікутакихобмеженьщодожитла.Длядослідженняобмеженьправакористуванняжитломнеобхідновраховувати як концептуальні позиції розроблення цього пи-тання,такійогопозитивнерегулювання.Цезумовлюєтьсяне-обхідністю,якзазначаєтьсявцивілістиці,виходомнаадекват-не, системне, виважене та прозоре нормативне регулюваннятакихобмежень[106,с.104].Аджеобмеженняправакористу-ванняжитломможезачіпатизаконодавчогарантованіправатаінтересикожноїособи,втомучислінайбільшсоціальноураз-ливихтанезахищенихверствнаселення:малолітніх,неповно-літніх, обмежено дієздатних, недієздатних, непрацездатнихосібтощо.Томупроведеннядослідженнятакихобмеженьмаєпровадитисязурахуваннямспецифікисуб’єктногоскладуцихправовідносиніправозастосовноїтасудовоїпрактикизцьогопитання.

124

На сьогодні в чинному законодавстві спостерігаються тен-денціїщодонедопущеннянеобмеженогокористуваннявласни-комсвоїмжитлом.Обмеженнявстановлюютьсяврізнихаспек-тахтазумовлюютьсябагатьмафакторами.Слідзауважити,щообмеження права користування власника досліджувалося щедореволюційнимивченими.Так,Д.І.Мейєрзазначав,щообме-ження стосовно володіння та користування застосовуютьсяпристановленніопікинадмайноммарнотрата,неповнолітньо-го, божевільного; при стягненні за заставною маєток реалізу-єтьсязпублічнихторгів,ауразівимогизаставодержателяпе-реходить у його управління з правом використання доходівзамістьвідсотків[92,с.355].Зазвичайтакіобмеженнястосува-лися нерухомого майна, зокрема житла, що зумовлювалосяйоговеликоюматеріальноюцінністю.Підтакимиобмеження-мизазначенихосіброзумілосянетількиобмеженняїхньоїдіє-здатності, а й обмеження права користування своїм майном.Зважаючинавікосіб,відсутністьжиттєвогодосвідуабонаяв-ністьпсихічнихрозладів,законодавецьпередбачавпевніобме-ження щодо здійснення права користування майном, у томучислійотриманняплодівтадоходівзтакогомайна.Такапози-ціявченоговикликає їїнерозумінняусучаснійправовійліте-ратурі.Зокрема,існуєдумка,щонеможнавідноситидообме-жень права власності обмеження дієздатності особи, оскількиправовласностіособиздійснюєтьсяїїопікуном(піклувальни-ком) [94, с. 104]. Це підтверджується переданням майновихправособи,щоємалолітньою,неповнолітньою,обмеженодіє-здатноюабонедієздатною,їїопікуну(піклувальнику).

Сучасне законодавство України не встановлює обмеженьщодо права користування житлом малолітніх, неповнолітніх,обмеженодієздатнихтанедієздатнихосіб.Оскількиправоко-ристуванняявляєсобою“можливістьздобуватизречіїїкорис-ні,господарськівластивостіупроцесіособистогоабовиробни-чого споживання” [138, с. 193], особа не може бути обмеженавнаслідоксвогомалолітньоговікуабопсихічногозахворюван-няотримуватипевнукористьізналежногоїйжитла.Аджене-здійсненняособоюсвоїхцивільнихправнеєпідставоюдляїх

125

припинення,крімвипадків,встановленихзаконом(ч.2ст.12ЦК України). Тобто наявність певних фактичних перешкодщодокористуванняжитломцимиособами,наприклад,постій-непроживанняв іншомумістізбатьками,опікуномабовме-дичномузакладі,неспричиняєобмеженнятаприпиненняпра-вомочності користування належним їм житлом, а свідчитьтількипроте,щонеповнолітнійвласникнездійснюєцієїпра-вомочності.

Окрімзазначенихвидівобмеженьправакористуваннямай-ном, дореволюційне законодавство знало так зване тимчасовезайняттячужогомайна.ЯкзазначавД.І.Мейєр, ідеяекспро-пріації,тобтопримусовоговідчуженнямайна,необхідногодляякої-небудь суспільної мети, застосовується до тимчасовоговикористання чужого майна. У тлумачному словникуС.І.Ожеговатермінекспропріаціятлумачитьсяякпримусовевідчуження,вилученнявласності[120,с.908].Оскількиправоволодіннятакористуванняпереходитьдодержавиабоприват-ноїособивсуперечволівласника,авторрозглядаєцейприкладякобмеженняокремихправомочностейостаннього[92,с.355].Сучасне чинне законодавство не застосовує цей термін. За-містьцьоговст.353ЦКУкраїнивживаєтьсятермін“реквізи-ція”—примусовевідчуженняувласникамайнанапідставітавпорядку, встановлених законом, за умови попереднього і пов-ноговідшкодуванняйоговартостіуразістихійноголиха,ава-рії,епідемії,епізоотіїтаіншихнадзвичайнихобставин,зметоюсуспільноїнеобхідності.Хочатакевідчуженняможематитим-часовий характер і власник має право на повернення свогомайна,але,нанашпогляд,ценедаєпідставрозглядатийогоякобмеженняправакористування.Унаслідокзастосуваннящодомайнавласникареквізиціївінузагаліпозбавляєтьсяправапри-ватної власності. Реквізоване майно згідно з ч. 3 ст. 353 ЦКУкраїниможепереходитиувласністьдержавиабознищувати-ся. Тому позбавлення власника його майна не можна ототож-нювати з обмеженням його правомочностей з користуванняциммайном.Обмеженняпевноїправомочностівласникаможебути одним із попередніх етапів позбавлення суб’єктивного

126

права на житло (скажімо, заборона відчужувати квартиру узв’язкузтехногенноюаварієютощо).Протепозбавленняправана житло та його обмеження є різними правовими явищами,оскількинеможнаобмежуватите,чоговженемає.

Сучасненаціональнезаконодавствопрямопередбачаєпев-ніобмеженнящодоправакористуваннявласникомсвоїммай-номувизначенихвипадках.Так,ч.7ст.319ЦКУкраїнивизна-чає,щодіяльністьвласникаможебутиобмеженачиприпиненаабовласникаможебутизобов’язанодопуститидокористуван-няйогомайноміншихосіблишеувипадкахівпорядку,вста-новленихзаконом.Уцьомувипадкузаконодавець,по-перше,гарантуєсвободуздійсненнявласникомсвоїхмайновихправ,а по-друге, встановлює допустимі законом обмеження діяль-ностівласникатазобов’язуєйогоувстановленихзакономпо-рядкутавипадкахдопуститиіншихосібдокористуванняйогомайном.Такіобмеженнятазобов’язанняможутьвстановлюва-тися цивільним, сімейним, житловим та іншим законодав-ством.

Ізцьогоприводууправовійлітературізазначається,щотакеобмеженняправанажитломожевстановлюватисянакористьмалолітніх дітей власника, які мають проживати з ним [47,с. 455]. Справді, ч. 4 ст. 29 ЦК України визначає, що місцемпроживанняфізичноїособи,яканедосягладесятироків,єміс-цепроживання їїбатьків(усиновлювачів)абоодногозних, зкимвонапроживає,опікуна,абомісцезнаходженнянавчально-гозакладучизакладуохорониздоров’я,вякомувонапрожи-ває.Хоча,якзауважуєВ.М.Самойленкощодообов’язкувлас-ника допустити обмежене користування його річчю іншимиособами,вцьомувипадкуйдетьсянепрокористування,якеле-ментправавласності,апроіншіречовіправаначужуріч,на-приклад, про сервітути [138, с. 194]. Оскільки закон гарантуємалолітнійдитиніправонапроживаннязісвоїмибатьками,миможеморозглядатицеяквизначенийобсягправщодокорис-туванняособоючужиммайном,щовизначаєтьсязмістомсер-вітуту(ч.1ст.403ЦКУкраїни).Тому,яквидаєтьсявцьомуви-падку,йдетьсянепрообмеженняправомочностікористування,

127

а про встановлення сервітуту. Отже, право дітей власника напроживання разом з ним встановлюється законом. Однак на-разі слід розрізняти обмеження особистих немайнових праввласникатаправакористуванняжитлом.Незалежновіднаяв-ностіудитининаправіприватноївласностіжитла,законода-вецьвизначає,щомісцемпроживаннядитиниможебутижит-лоодногозбатьків.Уразівиникненняспоруміжбатьками,якіпроживають окремо, щодо визначення місця проживання ма-лолітньої дитини спір вирішується судом (п. 1 ч. 1 ст. 161СімейногокодексуУкраїни№2947ІІІвід10.01.2002(далі—СКУкраїни)[144].Тутмиспостерігаємообмеженнядитиниуможливостівиборусвогомісцяпроживання,тобтовцьомуви-падкуцеєобмеженнямправоздатностідитини.Такимчином,гарантоване законом право дитини на проживання разом зісвоїмибатьками(усиновлювачами)абооднимізних,опікуномзвужуєгарантованезакономправовиборусвогомісцяпрожи-вання.

Обмеження права користування своїм житлом дитиноюможевиявлятисявтакомувипадку.Відповіднодоп.6.4Пра-вил опіки та піклування, затверджених Наказом ДержавногокомітетуУкраїниусправахсім’їтамолоді,МіністерстваосвітиУкраїни,Міністерстваохорониздоров’яУкраїни,Міністерствапраці та соціальної політики України № 34/166/131/88 від26.05.99,приватизованежитловеприміщеннязанаявностізго-ди органів опіки та піклування за його місцезнаходженнямможе бути передане усиновителем, опікуном (піклувальни-ком),родичами,батьками-вихователямичиприйомнимибать-ками,яківиховуютьіутримуютьдитину,ворендунапідставівідповіднихдоговорів.Такеобмеженняспрямованенаохоронуправ дітей від правочинів щодо їхнього житла, які будуть су-перечитиїхнімправамтаінтересам.

Наступний аспект обмеження щодо користування житломвиявляєтьсяунормахсімейногоправа.Зокрема,зметоювла-штування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав,законодавець встановлює певні обмеження власників та на-ймачів щодо користування житлом. У випадку позбавлення

128

батьківськихправтогозбатьків,зкимпроживаладитина,судвирішує питання про можливість їхнього подальшого прожи-ванняводномужитловомуприміщенніздитиною.Згіднозч.2ст. 167 СК України суд може постановити рішення про висе-леннятогозбатьків,хтопозбавленийбатьківськихправ,зжит-лового приміщення, в якому він проживає з дитиною, якщобудевстановлено,щовінмаєіншежитло,вякеможепоселити-ся, або постановити рішення про примусовий поділ житла чийого примусовий обмін. Це зумовлюється охороною прав ди-тинивідненалежноїповедінкибатьківщодонеїтазловживан-нянимисвоїмиправами.Батьки,позбавленібатьківськихправ,можуть бути обмежені у користуванні житлом, яке належитьїм на праві власності або перебуває у їхньому користуванні.Якщов іншогозбатьків,якийнепозбавляєтьсябатьківськихправтапродовжуєвиховуватидитину,немаєіншогожитла,ди-тина має право залишитися проживати в житлі батька, якийпозбавляєтьсябатьківськихправ.Водночасслідзазначити,щоособа, позбавлена батьківських прав, не звільняється відобов’язкущодоутриманнядитини(п.1ч.2ст.166СКУкраї-ни).Томутакеобмеженняправакористуваннявласникажитлає наслідком охорони законодавством майнових та особистихнемайновихправдітей.

Проте встановлення такого обмеження може викликатипевні труднощі при правозастосуванні. Зазначені норми СКУкраїниневказуютьнатіправовіпідстави,наякихтакаособа,позбавленабатьківськихправ,проживаєводномужитлізди-тиною. Якщо ця особа є власником житла, то обґрунтуватиправомірністьїївиселенняінтересамидитиниєскладнимпро-цесом.Обмеженняправаприватноївласностінажитломожутьбутизумовленігромадськимиінтересамитаінтересамипевнихосіб, у тому числі й інтересами дитини власника. Проте такеобмеженнямаєвідповідатиохоронюванимправамтаінтересамяквласника,такічленівйогородини.Ступіньтакоївідповід-ності може встановити лише суд на підставі норм закону таконкретних фактів справи. Водночас суд не може позбавитивласника його житла без надання йому іншого, оскільки це

129

буде суперечити загальноправовим засадам охорони праваприватноївласності.

У підсумку можна зазначити, що обмеження власника управікористуваннятавідповідноволодінняжитломунаведе-ному прикладі, поза сумнівом, визначаються охороною правнеповнолітніхосіб,батькиякихпозбавленібатьківськихправ.

Щодо інших аспектів обмеження діяльності власника (ч. 7ст.319ЦКУкраїни),то,яквжезазначалося,такіобмеженняуправі користування житлом можуть визначатися суб’єктнимскладом правовідносин та метою його використання. Такі об-меженнявжебулипредметомдослідженняокремихнауковихробіт.Утімдослідниклишеконстатувавнаявністьдеякихзако-нодавчих обмежень в аспекті цільового використання житла[103, с. 34]. Законом встановлюється, що ніхто не може бутивиселенийізжитловогоприміщенняабообмеженийуправіко-ристуванняжитловимприміщеннямлишеякнапідставахтавпорядку,встановленихзаконом(ч.4ст.9ЖКУкраїни).Окрімтого,ч.1ст.383ЦКУкраїнивизначає,щовласникжитловогобудинку, квартири має право використовувати помешканнядля власного проживання, проживання членів своєї сім’ї,іншихосібінемаєправавикористовуватийогодляпромисло-вого виробництва. Стаття 6 ЖК України містить схожі поло-ження,щовизначаютьпризначенняжилихбудинківтапримі-щення для постійного проживання громадян та заборонунаданняїхдляпотребпромисловогохарактеру.Законодавецьуцьому випадку шляхом встановлення дозвільної норми чітковизначивобмеженнящодовикористанняжитла.СвоєючергоюЖКУкраїнизакріплює,щожилібудинкитажиліприміщеннянеможутьвикористовуватисянашкодуінтересамсуспільства(ч.2ст.10ЖКУкраїни).Хочатакіобмеженняздебільшогосто-суютьсядержавногожитловогофонду,протевониактуальні іприздійсненніправакористуванняжитломуприватномужит-ловомуфонді.Власникжитламожевикористовуватийогодляпроживанняфізичнихосібінеможевикористовуватийогодляпромисловоговиробництва,аотже,зцьоговипливає,щожит-ло не можна використовувати для господарської діяльності,

130

якабпорушувалаправатаінтересиіншихмешканців.Підтвер-дженнямцієїтезиєзаконодавчанормащодоправаюридичноїособивикористовуватижитлолишедляпроживаннявньомуфізичних осіб при укладанні договору найму житла (ч. 2ст.813ЦКУкраїни).Вважаємо,щовцьомувипадкуправовід-носини з використання житла хоча і ґрунтуються на різнихправовихпідставах(направівласностітадоговорікомерційно-гонаймужитла),однакєподібнимизазмістом.Томудопусти-ме застосування аналогії закону щодо обмеження юридичнихосіб—власниківжитла—укористуванніжитлом.Враховуючизазначеніаспектиобмеженняправавикористанняжитлазаці-льовим призначенням, на нашу думку, необхідно доповнитист.383ЦКУкраїнитакоючастиною:“Юридичні особи — влас-ники житла — можуть використовувати житлові будинки, квартири лише для проживання фізичних осіб і не мають права використовувати його для господарської діяльності, яка призво-дить до порушення прав власників інших квартир у багатоквар-тирному житловому будинку та порушує санітарно-технічні вимоги і правила експлуатації будинку.

Обмеження права приватної власності можуть поширюва-тисяінанежитловіприміщеннябудинків.Цесприятимеохо-роніжитловихправгромадян,охороніїхньогожиттяіздоров’я.Проте, на жаль, непоодинокими є випадки, коли такі примі-щення використовуються їх власниками з порушенням правмешканців. Зокрема, зустрічаються прецеденти, коли кварти-ри,переведенідонежитловогофонду,абопідвальніприміщен-ня будинків переобладнуються та використовуються як нічніклуби. Наприклад, таке сусідство має місце в м. Харкові повул. Пушкінській, 79/1. Воно створює незручності для меш-канців,оскількигучнамузиказаважаєвідпочиватилюдямщо-найменшедодвохгодинночі,аувихіднідні—усюніч.Окрімтого,апаратуранічногоклубуспоживаєвеликукількістьенер-горесурсів,щонерозрахованонаелектромережубудинку.Цеєпорушеннямправилпротипожежноїбезпекитаправилексплу-атаціїбудинку.Використанняжилихтанежилихприміщеньужилихбудинкахмаєвідповідатиусімсанітарно-технічнимви-

131

могаміправилампротипожежноїбезпеки.Дотогожрозміщен-няподібнихклубівхочаінепорушуєзаконодавчоїзаборонинарозташуванняпромисловоговиробництвавжитлі,алесупере-читьзагальноправовимзасадамохорониправлюдини.Томуза-пропонованідоповненнядоЦКУкраїнисприятимутьохороніправ та інтересів мешканців багатоквартирних житлових бу-динків.

Інший аспект обмежень у праві користування, як зазнача-єтьсявцивілістичнійдоктрині,полягаєвнеобхідності забез-печення безпеки громадян. Раніше проведені дослідження вцьомунапрямізосереджувалисянатому,щогромадянинемо-жутьпроживативприміщеннях,якіневідповідаютьсанітар-нимітехнічнимвимогамдожитлатавтому,щоособиповиннізабезпечуватийогозбереження.Підтакимиобмеженнямиро-зуміється виселення громадян з будинку (житлового примі-щення),якезагрожуєобвалом,знаданняміншогожитловогоприміщення (ст. 112 ЖК УРСР) [103, с. 34]. Однак це вже єприпиненням права, а не його обмеженням. Слід зауважити,що таке припинення права користування стосується житла,якеперебуваєвдержавномужитловомуфондііналежитьгро-мадянамнаправідоговорусоціальногонайму.Убудинках,щоналежатьдержавномужитловомуфонду,насьогодніпривати-зованолишеблизькодев’яноставідсотківжитла.Непривати-зованачастинаперебуваєнабалансівиконавчихкомітетівміс-цевихрад,якізобов’язаніздійснюватиконтрользастаномтаексплуатацією житлового фонду. Окрім того, якщо будинок,жиле приміщення є небезпечними для проживання осіб,останнімаютьбутивиселенівіншежитло,якевідповідаєвста-новленимсанітарнимтатехнічнимвимогамцьогонаселеногопункту.

Забезпечення безпеки громадян є одним із критеріїв вста-новлення обмежень у праві користування житлом, яке нале-житьособам інаправіприватноївласності.Зокрема,однимзобов’язків громадян, які мають на праві приватної власностіжилий будинок, є забезпечення його схоронності, здійсненнязасвійрахунокпоточноготакапітальногоремонту,утримання

132

впорядкуприбудинковоїтериторії(ч.1ст.151ЖКУкраїни).Такий обов’язок з утримання житла встановлюється з метоюнедопущенняпогіршенняйоготехнічногостану,щоможепри-звестидопорушенняправіншихмешканцівбудинку.

Специфікаобмеженнявкористуванніжитломпередбачена“Правилами користування приміщеннями житлових будин-ків”, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України№ 572 від 8 жовтня 1992 р.: власники житлових будинківзобов’язані використовувати приміщення житлового будинкузапризначенням,забезпечуватизбереженняжитловихіпідсоб-нихприміщеньтатехнічногообладнання;недопускативико-нанняробіттаіншихдій,щовикликаютьпсуванняприміщень,приладівтаобладнаннябудинку,порушуютьумовипроживан-ня громадян; дотримуватися правил утримання тварин у до-машніхумовах;утримуватитваринуквартирі,депроживаютьспіввласники або наймачі (орендарі), за погодженням з ними(п.7)[130].

Нажаль,непоодинокимиєвипадки,колиубагатоквартир-нихбудинкахунаслідокнедбалогоставленнядосвоїхобов’яз-ківвласникитаіншіжильцізавдавалишкодусвоїмсусідам.Цестосується недотримання під час проведення ремонту в квар-тирах елементарних правил безпеки, що спричиняє затоплю-ванняіншихквартир,псуванняелектричнихмережпідчасви-користання потужних електроприладів тощо. Таке недбалевикористанняжитлапорушуєправавласниківіншихквартир,щоєнедопустимимівимагаєвстановленняпевнихобмежень.Такі обмеження прав власників житла містяться саме узобов’язальних приписах щодо правил користування житломтаприміщенняминежитловогофонду.

Неоднозначнувідповідьможевикликатизапитанняпрооб-меженняправакористуванняжитломсусіда,якийпостійнона-ражаєсвоєжитлотажитлосусідівнаможливістьвибухугазуабо виникнення пожежі [182, с. 4]. У випадку, коли один ізвласників квартири своїм необережним використанням газо-вихприладівустаніалкогольногосп’янінняпостійнонаражаєнанебезпекувсіхмешканцівбудинку,обмежувальниммеханіз-

133

момвиступаєпозадоговірнезобов’язання—обов’язокусунен-ня загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майнуюридичноїособи.Утім,спираючисьнажиттєвийдосвід,ценезавжди дає потрібні результати. Окрім того, в цьому випадкумаютьефективнодіятийадміністративнімеханізмищодоохо-рониправсусідівтакоговласникажитла.

Іншим аспектом обмежень у праві користування житлом єохоронамайновихтаособистихнемайновихправісвободспів-власниківжитла(квартири,будинкутощо).Уразіперебуван-няжилогобудинку,квартиритаіншогожитланаправіспільноївласностіурізнихосібуспіввласниківможутьвиникатипевніобмеженнящодоправакористуваннятакимжитлом.Частина3ст. 358 ЦК України визначає, що кожен із співвласників маєправонанаданняйомууволодіннятакористуваннятієїчасти-ниспільногомайнавнатурі,якавідповідаєйогочастціуправіспільної часткової власності. У разі неможливості цього вінмаєправовимагативідіншихспіввласників,яківолодіють,ко-ристуютьсяспільниммайном,відповідноїкомпенсації.Згіднозіст.360ЦКУкраїнивсіучасникиспільноїчастковоївласностімають відповідно до своєї частки брати участь у витратах науправління,утриманнятазбереженняспільногомайна,успла-тіподатків,зборів(обов’язковихплатежів),атакожнестивід-повідальність перед третіми особами за зобов’язаннями,пов’язаними зі спільним майном. Тобто всі обов’язки з утри-мання та збереження житла, що належить особам на правіспільної часткової власності, покладаються на співвласниківжитла. Тому обмеження права користування співвласників узазначенихвипадкахможнарозглядативкількохаспектах.По-перше,учасникиспільноїчастковоївласностізобов’язаніздій-снювати його за взаємною згодою. Це вимагає від них досяг-нення певного компромісу у користуванні таким житлом і,зокрема,тимийогочастинами,якіможутьперебувативсуміс-номукористуванні(коридор,сантехнічнівузли,кухня,коморатощо). Це пояснюється тим, що у більшості випадків їхні ре-альнічасткиуправіприватноївласностінажитлонезбігають-сязідеальними.По-друге,утриманнятазбереженняжитлаяк

134

елемент належного здійснення права користування спільноючастковою власністю є необхідною умовою. Зокрема, таке об-меженняпокладаєнаспіввласниківобов’язокнетількинеруй-нуватижитлотатійогочастини,щоперебуваютьуспільномукористуванніосіб,айпропорційнодочастоксвоєївласностіуспільнійчастковійвласностіпроводитипоточнийтакапіталь-нийремонтжитла.Слідзауважити,щовсудовійпрактицідо-ситьчасторозглядаютьсясправипровизначенняпорядкуко-ристування житлом та визначення часток у праві спільноїчастковоївласностінажитло[7;13].

Виділ за вимогою учасника спільної власності, як зазнача-єтьсяуправовійдоктрині,можебутипроведенийсудомутомуразі,якщочастка,щовиділяється,становитьізольованучасти-нубудинкузокремимвходом(квартиру)абоєможливістьпе-реобладнати цю частину будинку в ізольовану [138, с. 227–228].Якправило,такіпозовиспрямованінавизначеннячастокуправіспільноївласностівквартиріпевнихосіб,якірозірвалишлюб або прийняли житло у спадщину. Визначення окремихчастокуправіспільноївласностінажитло,зодногобоку,надаєїм право вільно володіти, розпоряджатися та користуватисясвоїмичастками,аздругого—покладаєнанихпевніобмежен-нящодотакогожитла.

Окрімобмеженняправакористуванняжитлом,щоперебу-ває на праві спільної часткової власності, такі обмеження мо-жуть стосуватися й осіб, які є власниками квартир у багато-квартирному жилому будинку і мають на праві спільноїсумісної власності допоміжні приміщення будинку (сходовіклітки, ліфтові шахти, горища, підвали та інші приміщення),технічне обладнання. Вони зобов’язані брати участь у загаль-нихвитратах,пов’язанихзутриманнямбудинкутаприбудин-кової території, відповідно до своєї частки в майні будинку.Обмеження права користування такими допоміжними примі-щеннями власників квартир встановлюється з метою дотри-маннясанітарних,протипожежних,технічнихтаіншихвимог,що пред’являються законодавством. Оскільки співвласникимайна,якеперебуваєуспільнійсуміснійвласності,володіютьі

135

користуютьсятакиммайномспільно,якщоіншеневстановле-нодомовленістюміжними(ст.369ЦКУкраїни),цеєпереду-мовоюдлявстановленняпевнихобмеженьуправікористуван-ня кожної з таких осіб. Оскільки влада співвласника надмайномнеможебутиабсолютною,вінзобов’язанийдотриму-ватися прав і свобод, гарантованих законодавством іншимспіввласникам. Зокрема, співвласник зобов’язаний дбайливоставитися до спільного майна, не руйнувати його, використо-вуватизацільовимпризначеннямтощо.

Обмеження права користування житлом може зумовлюва-тися охороною прав третіх осіб, вказаних дарувальником приукладаннідоговорударуванняжитла.Так,ч.1ст.725ЦКУкра-їни визначає, що договором дарування може бути встановле-ний обов’язок обдаровуваного вчинити певну дію майновогохарактерунакористьтретьоїособиабоутриматисявід їївчи-нення(передатигрошовусумучиіншемайноувласність,ви-плачуватигрошовуренту,надатиправодовічногокористуван-нядарункомчийогочастиною,непред’являтивимогдотретьоїособипровиселеннятощо).

Наступним аспектом обмеження права користування жит-лом, що визначається законодавчими нормами щодо договір-нихвідносин,єобмеженнящодометивикористанняпожертви.Підпожертвоюзаконодавецьрозумієдаруваннянерухомихтарухомихречей,зокремагрошейтаціннихпаперів,фізичнимтаюридичним особам, державі Україна, Автономній РеспубліціКрим,длядосягненнянимипевної,напередобумовленої,мети(ч.1ст.729ЦКУкраїни).Самезазначенняметивикористанняподарованогомайнавизначаєобмеженняуправікористуванняобдарованого,аджедоговірпожертвиукладаєтьсясамезметоюдосягнення певної, обумовленої сторонами наперед, мети. Уразінедотриманнятакоїдомовленостітавикористаннямайнане за призначенням може виникнути підстава для розірванняукладеногодоговору.Так,пожертвувачмаєправоздійснюватиконтрользавикористаннямпожертвивідповіднодомети,вста-новленоїдоговоромпожертви(ч.1ст.730ЦКУкраїни).Уразіпереданнязадоговоромпожертвиквартири,будинкучиіншо-

136

гожитлапожертвувачотримуєправоконтролювативикорис-тання обдарованим цього житла відповідно до мети договору.Наприклад, передання житла може обумовлюватися соціаль-ними цілями: проживання в ньому дітей, що залишилися безбатьківськогонагляду,абозаснуваннянайогобазібудинкудлялітніх людей чи іншого соціального закладу, музею тощо. Цевимагаєвідобдарованогодотриманнянетількиумовдоговору,а й насамперед морально-етичних норм та правил поведінки.Тому обмеження права користування в зазначеному випадкузумовлюються як метою договору, що визначена в законодав-стві,такіморальнимивимогамисуспільства.

Що стосується підстав встановлення обмежень у праві ко-ристуваннямайном,якестановитьісторичну,наукову,культур-ну цінність, то вони обумовлюються особливим правовим ре-жимом такого майна. Саме зв’язком таких обмежень праварозпорядженнязсоціальноюфункцієюправавласностіможнапояснити появу норм вітчизняного законодавства стосовноособливогопорядкувикористаннякультурнихцінностей[106,с. 106]. Вони становлять особливу групу об’єктів правовідно-син,щоперебуваютьпіддержавнимконтролем.Томувидаєть-ся досить логічним обмеження права користування обдарова-ним таким майном та можливість дарувальника вимагатирозірваннятаповерненнядарункувразінедбалогоставленнядоречі,щоявляєсобоюісторичну,наукову,культурнуцінність,урезультатічогоцярічможебутизнищенаабоістотнопошко-джена.Оскількидоречей,якімаютьісторичну,наукову,куль-турнуцінність,можебутивіднесенейжитло,тотакіобмежен-ня поширюються й на правовідносини з таким об’єктом.Стаття14ОсновзаконодавстваУкраїнипрокультурувизначаєзасади збереження і використання культурних цінностей, щознаходятьсянатериторіїУкраїничизаїїмежами[121].Цеви-значаєобмеженняправакористуванняжитлом,якестановитьісторичнутанауковуцінність.

Такимчином,обмеженняправакористуваннявизначаютьсяцільовимвикористаннямжитла;недопущеннямпромисловоговиробництва та іншої шкідливої господарської діяльності в

137

житлі,щопорушуєправа іншихосібта(або)можепризвестидоруйнуваннябудинку;охороноюправчленівсім’ївласника,якіпроживаютьізнимводномужитлі;цільовимвикористан-нямжитла,подарованимзадоговоромпожертви.

3.3. Обмеження права розпорядження житлом

Праворозпорядженняєвінцемправавласності:врозпоря-дженніпредставлененайбільшенапруженняправавласності—напруження, яке може коштувати життя самому праву влас-ності,і,звичайно,право,щонадаєособіможливістьзнищенняречі, сильніше того права, за яким особа може підкорити річсвоїйфізичнійвладіабовживатиїїдлязадоволеннясвоїхпо-треб[92,с.344].Такправорозпорядженнярозумілосядорево-люційнимидослідниками.Звичайно,власникречіможевідчу-жувати її, знищити або розпорядитися іншим способом. Якзазначаєтьсявсучаснійправовійлітературі,підрозпоряджен-ням слід розуміти визнану і гарантовану законом можливістьвласника визначати юридичну долю речі, тобто можливістьприпинитиправовласностінанеї(продати,обміняти,подару-вати тощо) або тимчасово призупинити здійснення повнова-женьзволодінняікористування(передачаворенду,длязбері-гання) [138, с. 195]. Проте, як зазначає Д. І. Мейєр, доситьважковизначити,якеправовиявляєтьсявцьомувипадку;осо-бливо це важко в обмеженнях, які допускаються щодо прававласності[92,с.344].Ізцьогоприводууправовійдоктриніза-значається,щознищенняречейурезультатіїхспоживання(на-приклад, з’їдання яблука або спалювання дров у каміні) свід-читьпроздійсненнявласникомповноваженнярозпорядження,бо він може й по-іншому визначити юридичну долю речі, алеобравсамецейспосіб[139,с.195–196].Деяківченітакождо-тримуються позиції, що в результаті розпорядження майномвласникможепередатирічіншійособішляхомпродажу,дару-вання,міни,займу;якщовласникзнищуєріч,тоцездійсненняправомочності розпорядження, оскільки воно означає визна-ченняфактичноїдоліречі.Знищенняречіприїївживанніпри-

138

пиняєправовідносинивласності[75,с.304].Хочауразіодно-разовоговикористаннятаподальшогознищенняречівласникможеотримуватипевнукористьвідцього,цевсеоднообумов-люєтьсявизначеннямїїфактичноїдолі.Окрімтого,визначен-ня способу такого знищення є прерогативою власника: вінможевикинутиріч,переробити,знищититощо.Томувіднесен-няподібнихспособіввизначенняфактичноїтаюридичноїдоліречідоправомочностірозпорядженнявідповідаєсутностіцьо-гоправа.

Зурахуваннямзазначенихаспектівправомочностірозпоря-дженнявласникомсвоїммайномнеобхідноокреслитизмісттаджерела встановлення обмеження цього права. Як зауважуєД. М. Генкін, надання законом або самим власником іншимособамправавизначатиправовудолюмайна,встановлюючитіабоіншіправовідносини,можеспричинитиобмеженняправо-мочностівласникарозпоряджатисяріччютанавітьтимчасовопозбавитийогоможливостіздійснюватицюправомочність[31,с.117].Водночассліднаголосити,щообмеженняправарозпо-рядження не передбачає речове право третіх осіб на майновласника та визначення його юридичної долі цими особами.Здійсненнявласникомправомочностірозпорядженнямайноммайжезавждиобумовлюєтьсяпевнимиобмеженнями.Якіоб-меження права власності загалом, обмеження права розпоря-дження не становлять передання цього права іншим особамдля досягнення ними встановленої договором або закономмети,аєзвуженнямрозсудуособищодовизначенняфактичноїтаюридичноїдоліречі.Джереломвстановленняобмеженьпра-ва розпорядження є закон. У визначених законом випадкахвстановлення таких обмежень може забезпечуватися судовимрішенням.

Обмеженняправарозпорядженняжитломмаєсвоюспеци-фіку,щослідвраховуватиприздійсненніжитловихправовід-носин. Для окреслення підстав виникнення обмежень праварозпорядженняжитломнеобхідновизначититакіаспектиоб-межень, як мета обмеження права розпорядження житлом,суб’єктнийіоб’єктнийскладтакихмайновихправовідносин.

139

Слідвідзначити,щообмеженняправарозпорядженняжит-ломбезпосередньоторкаєтьсядоговірнихправовідносин.Так,у наукових дослідженнях існують різні думки щодо віднесен-ня,скажімо,обмеженняможливостігромадяннабуватитавід-чужувативпевнійкількостіжитловібудинкидообмеженнявдоговірномуправі,оскількипервісновоновиявляєтьсясамевньому, а як наслідок обумовлює право власності [103, с. 37].Такідумкисвідчатьпродужетіснийзв’язокобмеженьправо-мочностейвласникатаобмеженьудоговірномуправі.Напри-клад,обмеження,які існувализарадянськихчасівщодомож-ливості громадян розпоряджатися жилими будинками, що їмналежалинаправіособистоївласності,свідчатьнетількипрообмеження права розпорядження своїм житлом, обмеженняправоздатностіосіб,айпрообмеженняудоговорахзжитлом.Так,можнабулопродавативід іменіпродавця,йогодружини,їхніхнеповнолітніхдітейпротягомтрьохроківнебільшеодно-го домоволодіння. Іншим обмеженням права розпорядженняжитлом була заборона здавати його за договором майновогонаймузметоюотриманнянетрудовихдоходів:наймодавцімо-глиотримуватиквартирнуплату,аленебільше,ніжзаставка-миквартирноїплатиплюс20відсотків[67,с.121–122].Отже,дослідженняобмеженьправарозпорядженняжитломбезпосе-редньопов’язанезобмеженнямиприукладаннідоговорівщодорозпорядження житлом. Проте все наведене навряд чи свід-чить про те, що договірні обмеження є первинними, а якщопродовжитилогічнийряд,обмеженняправавласностівторин-ними.Коливособинемаєнаправівласностіжитла,то,відпо-відно,договірнізобов’язанняїїнестосуються,інавпаки.Цедвабоки одного явища — права власності, обмеження власностістосуютьсястатики,адоговірніобмеження—динаміки.

Як справедливо наголошується у правовій літературі,об’єктивнийрозвитокцивільнихправовідносинтаїхврегулю-ваннянаосновіприватноправовихкритеріївтапринципів,не-обхідність охорони та захисту з цих позицій цивільних правосібвимагаютьформуванняїхобмеженьзурахуваннямспеци-фікипевнихцивільнихінститутів(прававласності,договірно-

140

гоправа)[100,с.35].Окрімтого,слідзауважити,щоправороз-порядження власником своїм майном часто виявляється увчиненні ним стосовно майна цивільно-правових договорів(купівлі-продажу,дарування,наймутощо).Томуаналіззмістута підстав встановлення обмеження права розпорядження не-обхідно проводити з урахуванням особливостей обмежень удоговірномуправі.

При встановленні обмежень щодо права розпорядженнямайномзаконодавецьмаєнаувазінасампереднерухомемайно,зокрема житло. Це визначається його значною соціальною таекономічноюцінністювсуспільствідлякожноїлюдинипорів-нянозречамипобутовогопризначення.

Успадковихвідносинах існуютьобмеженняприскладанніспільного заповіту подружжя. Так, згідно з ч. 1 ст. 1243 ЦКУкраїни подружжя має право скласти спільний заповіт щодомайна,якеналежитьйомунаправіспільноїсумісноївласності.Якправило,особискладаютьзаповітвідноснонайбільшцінно-гомайна,доякогоналежить іжитло.Аджеоднимзі способіввизначенняюридичноїдолімайна і,зокрема,житла,щонале-житьподружжю,єскладанняспільногорозпорядженняспіль-ним майном на випадок смерті. Слід відзначити, що кожен зподружжяневтрачаєправанаскасуваннязаповіту.Так,зажит-тя обох з подружжя кожен із них має право відмовитися відспільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному по-свідченню(ч.3ст.1243ЦКУкраїни).Уразісмертіодногозпо-дружжянотаріуснакладаєзаборонувідчуженнямайна,зазна-ченого у заповіті подружжя (ч. 4 ст. 1243 ЦК України). Самепринакладаннітакоїзаборонинавідчуженнямайна,тобтоза-борони на передання, продаж, дарування, заповідання тощоіншій особі, визначається обмеження права розпорядженнямайномодногоізподружжя.Метоювстановленнятакогообме-женняєохоронаволіпомерлогощодорозпорядженнямайном,іцезумовлюєобмеженняправарозпорядженняподружжя,щопережив.

Встановлення обмежень права розпорядження передусіммаютьзумовлюватисяохороноюправісвободуповноважених

141

осіб,додержанням їхніхзаконних інтересів.Обмеженняволе-виявленнявласникажитлауправовійдержавіполягаєвдосяг-ненніузгодженостіміжмайновимиправамивсіхуповноваже-них осіб. Встановлення обмежень має бути обґрунтованимчерез правові принципи та бути домірним по відношенню довласникажитла.Згіднозч.2ст.1238ЦКУкраїнинаспадкоєм-ця,доякогопереходитьжитловийбудинок,квартираабоіншерухоме або нерухоме майно, заповідач має право покластиобов’язокнадатиіншійособіправокористуванняними.Правокористування житловим будинком, квартирою або іншим ру-хомимабонерухомиммайномзберігаєчинністьуразінаступ-ної зміни їх власника. Тобто особа, яка проживає в житлі напідставізаповідальногорозпорядження,хочаіневтрачаєправакористуванняжитлом,алеможевідчуватипевнінезручностізізміною власників. Тому охорона майнових прав осіб, які про-живають у житлі на підставі заповідального розпорядження,може стати підставою для запровадження певних обмеженьправвласника.Обмеженняправарозпорядженняспадкоємцемможевиявлятисяунаданнізазначенимособамправанапере-важнеправокупівліжитла,вякомувонипроживають.Вважає-мо доцільним доповнити ними перелік осіб, що мають пере-важне право на купівлю житла. У цьому випадку переважнеправонакупівлюбудинку,квартирибудематинаметігаранту-ванняконституційногоправанапридбанняувласністьжитла.Слід зазначити, що таке обмеження права розпорядженнявласникажитлом,отриманимнимуспадок,відповідатимеоб-сягу обмежувальних заходів і меті встановлення обмежень.Окрімтого,обмеженняправарозпорядженнявласникауспад-кованим житлом шляхом встановлення права переважної ку-півлі цього житла щодо особи, на користь якої встановленийзаповідальнийвідказ,відповідаєзагальноправовимпринципамсправедливостітарозумності.Томумипропонуємодоповнитич.2ст.1238ЦКУкраїнитакимположенням: “У разі продажу житлового будинку, квартири або іншого нерухомого майна, що є предметом заповідального відказу, особа, на користь якої встановлений заповідальний відказ, що надає їй право користу-

142

вання цією нерухомістю, має переважне право перед іншими особами на його придбання”.

Наступнимобмеженнямправарозпорядженняжитломєви-значена законодавством заборона спадкоємцям, тобто новимвласникам, протягом встановленого строку відчужувати май-но, отримане у спадок від особи, визнаної померлою. Згіднозч.2ст.47ЦКУкраїниспадкоємціфізичноїособи,якаоголо-шена померлою, не мають права відчужувати протягом п’ятироківнерухомемайно,щоперейшлодонихузв’язкузвідкрит-тямспадщини.Оскількивідсутністьтакоїособиможебутиви-кликана об’єктивними факторами (наприклад, утрата пам’ятітаперебуваннявлікувальномузакладі,полонітощо),законо-давець запровадив таку новелу в Цивільний кодекс України.Цеобмежуєправорозпорядженняновихвласниківнерухомос-ті, алеобумовлюєтьсяохороноюмайновихправособи,визна-ної померлою. Метою встановлення цих обмежень є наданняможливості цій особі вимагати повернення свого нерухомогомайнавідспадкоємців.Отже,обмеженняправарозпорядженняжитломуцьомувипадкувиявляєтьсяунакладаннінотаріусомзаборонинавідчуженняжитлапротягомп’ятироківзмоментувідкриттяспадщини.

Частина1ст.1242ЦКУкраїнивизначає,щозаповідачможеобумовитивиникненняправанаспадкуваннявособи,якапри-значенавзаповіті,наявністюпевноїумови,якпов’язаної,такіне пов’язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців,проживання у певному місці, народження дитини, здобуттяосвітитощо).Умова,визначенавзаповіті,маєіснуватиначасвідкриття спадщини. Тобто в контексті цієї статті право наспадкуванняслідрозумітиякелементобсягуцивільноїправо-здатності, і таким чином виходить, що здатність мати окреміцивільні права і обов’язки пов’язується не тільки з досягнен-нямфізичноюособоювідповідноговіку(ч.3ст.25ЦКУкраї-ни),айзіснуваннямпевноїумовивзаповіті.Ізцьогоприводупостаєзапитання.Частина2ст.1242ЦКУкраїнизазначає,щоумова,визначенавзаповіті,єнікчемною,якщовонасуперечитьзакону або моральним засадам суспільства. Отже, якщо умо-

143

вою був вступ спадкоємця до конкретного ВНЗ і на моментвідкриттяспадщиниспадкоємецьєстудентом,точиможевінпісля прийняття спадку покинути навчальний заклад і не по-збутисяспадщини?Мабуть,так.Нанашпогляд,заповітзумо-воюнещо іншеякобмеженняправоздатності,протеспадкоє-мець може відмовитися від прийняття спадщини, і йогоправоздатність залишиться недоторканною. Таким чином, уцьомувипадкумиспостерігаємообмеженняспадкоємцящодонеможливостіприйнятиспадщинудоти,докинебудевиконанаумова,зазначенавзаповіті.

Наступними обмеженнями права користування житлом єобмеження,пов’язанііззобов’язальнимиправовідносинами.

Праворозпорядженнявласникомсвоїммайномнайчастішевиявляється у вчиненні ним щодо майна цивільно-правовихдоговорів (купівлі-продажу, дарування, найму тощо). Розгля-немо обмеження права розпорядження житлом, що зустріча-ютьсясереддоговірнихзобов’язань.Так,ч.1ст.822ЦКперед-бачає, що не пізніше ніж за три місяці до спливу строкудоговору найму житла наймодавець може запропонувати на-ймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чипопередитинаймачапровідмовувідукладеннядоговорунано-вийстрок.Якщонаймодавецьнепопередивнаймача,анаймачнезвільнивпомешкання,договірвважаєтьсяукладенимната-кихсамихумовахінатакийсамийстрок.

Позасумнівом,викладенеєпевнимобмеженнямправароз-порядженнявласникасвоїмжитломстосовновільноговиборуконтрагентазадоговоромнайму,алетакеобмеження,знашоїточки зору, є соціально виправданим, оскільки забезпечуєбаланс інтересів сторін: наймодавець здає житло в найм “по-передньому” наймачу на умовах, на яких він би його здав ібудь-кому іншому, а наймач продовжує користуватися обра-нимжитлом.Так,ч.2ст.822ЦКУкраїнивстановлює,щоуразіпродажу житла, яке було предметом договору найму, наймач(безумовно,щойдетьсяпронаймача,якийсумлінновиконувавсвоїобов’язки)маєпереважнеправопередіншимиособаминайогопридбання.Таказобов’язуючавимогащодонаданняправа

144

переважної купівлі застосовується лише у разі, якщо договірнаймужитлабувукладенийнастрокбільшеодногороку(ч.2ст.821ЦКУкраїни).Обмеженняправарозпорядженняжитломуцьомуприкладіобумовлюєтьсяохороноюправнаймача,якийдоситьдовгийстрокпроживавуцьомужитлі.Оскількивлас-никжитланепозбавляєтьсяправарозпорядженнясвоїммай-ном,алишевстановлюєтьсяобмеженнящодовиборупокупця,цевідповідаєпринципурозумностітасправедливостівстанов-лення обмеження. З метою забезпечення встановленого Кон-ституцією України права на житло та можливості придбатийого у власність (ст. 47) цивільне законодавство надає правонаймачуздійснитикупівлюжитла,вякомувінпроживає.

Наведеніобмеженняправарозпорядженняжитломєпози-тивними,аленеможназалишитипозаувагоюобмеження,яке,нанашпогляд,невідповідаєпринципурозумностітасправед-ливості.Так,ч.2ст.825ЦКпередбачає,щодоговірнаймужит-ла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймо-давця у разі руйнування або псування житла наймачем абоіншими особами, за дії яких він відповідає. Якщо б на цьомубуло поставлено крапку, то існували б усі підстави говоритипро те, що всі права власника житла (наймодавця) захищеніналежнимчином,івін,уразіпсуванняжитла,можездійснитисвоєправорозпорядження—розірватидоговірнайму.Однакузазначенійнормідалійдетьсяпроте,щозарішеннямсудуна-ймачеві може бути наданий строк не більше одного року длявідновленняжитла.Якщопротягомстроку,визначеногосудом,наймачнеусунедопущенихпорушень,судзаповторнимпозо-вомнаймодавцяпостановляєрішенняпророзірваннядоговорунаймужитла.Напроханнянаймачасудможевідстрочитиви-конаннярішеннянебільше,ніжнаодинрік.Такимчином,про-тягомдвохроків(цемінімум,бовстаттіневказуєтьсяскількиразівсудможевідстрочуватинапроханнянаймачавиконаннярішення)наймодавець—власникжитла—обмежуєтьсявмож-ливостіздійснитисвоєправорозпорядження,тобторозірватидоговірнаймуізнесумліннимнаймачем.Наврядчитакеобме-женнявідповідаєзазначеномупринципутавраховуєбалансін-

145

тересівсторін, ітомупропонуємовилучити ізч.2ст.825ЦКдваостанніабзаци.

Переважне право на купівлю будинку, квартири (їх части-ни)передбачаєтьсявст.59ПроектуЖКУкраїни.Згіднозч.3ст. 59 ЖК України особи, яким на праві власності належитьчастина будинку (квартири), можуть продати, подарувати чиукластиіншінезабороненізакономугодивразі,количастина,щовідчужується,можебутивідокремленавідіншихчастинбу-динку (квартири). Переважне право на купівлю цієї частинибудинку (квартири) мають у порядку черговості згідно з ч. 5ст.59ПроектуЖКУкраїниспіввласники;членисім’ївласника;члени сім’ї співвласників; колишні члени сім’ї власника; ко-лишні члени сім’ї співвласників; наймачі частини будинку(квартири), що відчужується. Якщо зазначені особи не вико-ристаютьпереважнеправонакупівлючастинибудинку(квар-тири) протягом одного місяця з часу оголошення про її про-даж, ця частина будинку (квартири) підлягає продажу нарозсудїївласника[13].Якбачимо,уПроектіЖКУкраїнизна-чно розширений перелік осіб, які мають переважне право накупівлюжитлауйоговласникавразіпродажу.Це, звичайно,щебільшеобмежуватимерозсудвласникащодорозпоряджен-ня своїм житлом, оскільки збільшується кількість осіб, якінаділяютьсяпереважнимправомнакупівлю,тодіяксправед-ливих та обґрунтованих підстав для виникнення такого пере-важногоправавокремихгрупосіб,нанашпогляд,невбачаєть-ся.Окрімтого,віднесеннядоосіб,щомаютьпереважнеправонакупівлюжитла,колишніхчленівсім’ївласникатаспіввлас-никіввноситимедеякуплутанинувціправовідносини.Вини-каютьслушнізапитаннящодотого,якбудевизначатисячерго-вість отримання переважного права на купівлю житла міжколишнімичленамисім’ї,якщоїхкількаівсівонивиявляютьбажання придбати це житло; якщо місце проживання колиш-ніхчленівродинивласнику(співвласникам)житланевідомеівласник(співвласники)немаєзмогиповідомитисвоїмколиш-німчленамсім’їпропродажжитла,тоостанніотримаютьпра-воназверненнядосудупровизнанняугодипрокупівлю-про-

146

дажжитланедійсною;якіособибудутьналежатидоколишніхчленівсім’ївласника(співвласника):ті,щобулизареєстрованів цьому житлі, чи ті, що мали родинні стосунки з власником(співвласником)?Хочаякщокількаосібвиявитьбажанняпри-дбатижитлоодночасно,томожназастосуватизааналогієюч.3ст.362ЦКУкраїни.

Обмеженняправарозпорядженнясвоїммайноммаємісцейпри укладанні договору ренти. Так, ч. 2 ст. 735 ЦК Українивстановлює, що платник ренти має право відчужувати майно,переданейомупідвиплатуренти,лишезазгодоюодержувачаренти.Цеобмеженняправарозпорядженняможестосуватисяйжитлових будинків та квартир, які передаються одержувачемрентиплатниковірентиувласність.Уцьомувипадкутакеоб-меженняобумовлюєтьсязабороноювідчуженняжитла,якана-кладаєтьсянотаріусом.Черезцізаходи,якзазначаєтьсявнау-кових дослідженнях, власник ущемляється в можливостіздійсненняправарозпорядженняциммайномдозняттязабо-рони відчуження майна [106, с. 107]. Отже, обмеження праварозпорядженнявстановлюютьсязаконом,ареалізуютьсявда-номуразівзабороні,накладенійнотаріусом.Цезумовлюєтьсянабуттямзаставинанерухомемайно,зокреманажитло,водер-жувачарентиуразіпереданнятакогомайнапідвиплатуренти(ч.1ст.735ЦКУкраїни).Частина2ст.586ЦКУкраїнивизна-чає,щозаставодавецьмаєправовідчужуватипредметзастави,передаватийоговкористуванняіншійособіабо іншимчиномрозпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщоіншеневстановленодоговором.Такеобмеженняправарозпо-рядженнязумовлененеобхідністюзабезпеченнямайновихправзаставодержателя.Воновстановлюєтьсязметоюзабезпеченняможливості одержання задоволення за рахунок заставленогомайна,якемаєбутизбереженедлязазначенихцілей.Томуоб-меження права розпорядження боржника своїм майном, якеможебутийжитловимбудинком,квартирою,євиправданимзточки зору охорони прав заставодержателя. У ч. 2 ст. 586 ЦКУкраїни зазначається, що хоча для розпорядження предметомзастави боржником необхідний дозвіл кредитора, інше може

147

бутивстановленедоговором.Такийпідхідзаконодавця,нанашпогляд, є виправданим. Для забезпечення та охорони прав ісвобод, гарантованих законом, особа не повинна мати законо-давчо дозволеної можливості встановлювати додаткові обме-женняправаприватноївласності.Ліквідаціятакихобмеженьзазгодоюсторінповиннаматимісцеуправовомуполі,оскількице є додатковою гарантією для здійснення громадянами своїхправ. Тобто, ліквідуючи обмеження, власник здійснює праворозпорядженнязасвоїмрозсудом,алетакерозпорядженнянемає порушувати прав іншої сторони, тобто цим визначаєтьсязаборонавстановленняіншихобмежень.Томузаконодавецьза-значає,щоособаможебутипозбавленаправавласностіабооб-меженауйогоздійсненнілишеувипадкахтавпорядку,вста-новленихзаконом(ч.2ст.321ЦКУкраїни).

Наступнимаспектомобмеженняправарозпорядженняжит-ломєвідносини,яківиникаютьнапідставідоговорудовічногоутримання (догляду). Обмеження права розпорядження жит-лом,правовласностінаякепереходитьзацимдоговором,за-кріпленевЦКУкраїни.Так,ч.1ст.754ЦКУкраїнивстанов-лює,щонабувачнемаєправадосмертівідчужувачапродавати,дарувати,мінятимайно,переданезадоговоромдовічногоутри-мання(догляду),укладатищодоньогодоговірзастави,переда-ватийогоувласністьіншійособінапідставііншогоправочину.Якбачимо,уцьомувипадкузаконодавецьвстановивбільшсу-вореобмеженнящодоздійсненняправарозпорядженнянабу-вачем,ніжзадоговоромренти,що,нанашудумку,єневиправ-даним, враховуючи подібність цих договорів. Тому з метоюуніфікаціїукраїнськогозаконодавствапропонуємост.754ЦКУкраїнивикластиутакійредакції:

“1.Набувач має право відчужувати майно, передане йому за договором довічного утримання, лише за згодою відчужувача.

2.У разі відчуження нерухомого майна іншій особі до неї пе-реходять обов’язки набувача за договором довічного утримання.

3. У разі передання за договором довічного утримання зе-мельної ділянки або іншого нерухомого майна відчужувач набу-ває право застави на це майно”.

148

Предметом цього договору може бути житловий будинок,квартираабоїхчастина,іншенерухомеаборухомемайно,якемаєзначнуцінність(ст.744ЦКУкраїни).Згіднозіст.601ЦКРФ предметом договору довічного утримання є жилий буди-нок, квартира, земельна ділянка або інша нерухомість. Це зу-мовлюєтьсясоціальноютаекономічноюцінністютакогомай-на, на відміну від речей побутового призначення. Тому,спираючись на ці засади та судову практику щодо укладаннядоговорів довічного утримання [14; 5], можна стверджувати,щопредметомцьогодоговорувиступаєпередусімжитло.

Наступнийаспектобмеженняправарозпорядженнявизна-чаєтьсяособливимправовимрежимоммайна,якеперебуваєуспільнійсуміснійвласності.Згіднозч.2ст.368ЦКУкраїни,суб’єктамиправаспільноїсумісноївласностіможутьбутифі-зичні,юридичніособи,атакождержава,територіальнігрома-ди,якщоіншеневстановленозаконом.Щодоможливостіви-никненняправаспільноїсумісноївласностіміжзазначенимисуб’єктами(окрімфізичнихосіб)влітературівжевисловлю-валися певні сумніви [139, с. 229], тому розглянемо цю про-блему стосовно подружжя. Так, майно, набуте подружжям зачасшлюбу,єїхньоюспільноюсумісноювласністю(ч.3ст.368ЦКУкраїни).ВодночасСКУкраїнинадаєправоподружжюушлюбному договорі визначати майно, яке дружина, чоловікпередає для використання на спільні потреби сім’ї, а такожправовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку зреєстрацією шлюбу. Сторони можуть домовитися про непо-ширеннянамайно,набутенимизачасшлюбу,праваспільноїсумісної власності і вважати його спільною частковою влас-ністю або особистою приватною власністю кожного з них(ч.1,2ст.97).Тобтоправовийрежиммайната,зокрема,жит-ла,можевизначатисяшлюбнимдоговором.Цедопоможепо-дружжюзахиститисвоїзаконніінтересипідчасперебуванняушлюбі та у випадку розірвання шлюбу. Водночас здійсненняправавласностінажитло,якеєспільноювласністюподруж-жя,обумовлюєтьсяпевнимиобмеженнями.Так,дляукладен-няоднимізподружжядоговорів,якіпотребуютьнотаріально-

149

гопосвідченнятадержавноїреєстрації(зокремадоговорівнавідчуженняабонабуттяправавласностінажитло),згодадру-гогозподружжямаєбутиподанаписьмовоінотаріальнопо-свідчена. Таке обмеження права розпорядження стосуєтьсябудинку, квартири та іншого житла подружжя, які є їхньоюспільною сумісною власністю або набуваються у спільну су-міснувласність.

Згіднозч.3ст.368ЦКУкраїнимайно,набутеподружжямза час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщоіншеневстановленодоговоромабозаконом.Відповідноіжит-ло, набуте за час подружнього життя, за винятком випадків,встановленихзаконом,єспільноювласністюподружжя.Розі-рванняшлюбунеприпиняєправаспільноївласностіподруж-жянатакежитло,томуправовідносинищодообмеженняроз-порядженнятакимжитломможутьтриватиіпіслярозірванняшлюбу.Накладенняарештунатакежитлозаборгиодногозпо-дружжя спричинятиме обмеження права розпорядженнятакимжитломідружини,ічоловіка.Таказаборонавідчуженняжитла може виникати у разі накладання арештів, прийняттясудовогорішенняпрозаборонувідчуження,увипадкуперебу-ванняжитлапідзаставоютощо.Отже,обмеженняправарозпо-рядження житлом подружжя, що перебуває у їхній спільнійвласності, може зумовлюватися низкою підстав, наслідкомякихєзаборонавідчуження.

Обмеження права розпорядження майном мають місце і вправовідносинах щодо здійснення права спільною часткоювласності. У цьому разі такі обмеження зумовлені охороноюмайновихправіншихспіввласниківмайна.Згіднозч.1ст.362ЦК України у разі продажу частки у праві спільної частковоївласностіспіввласникмаєпереважнеправопередіншимиосо-баминаїїкупівлюзаціною,оголошеноюдляпродажу,танаін-шихрівнихумовах,крімвипадкупродажузпублічнихторгів.Обмеженняправарозпорядженняжитломуцьомувипадкуви-являєтьсявзаборонівласникупродаватисвоючасткусторон-німособамбезнаданняправапереважноїкупівлііншимиспів-власникамжитла.

150

Обмеження права розпорядження житлом мають місце увипадках відчуження житла, яке належить дітям, та житла, вякомувонипостійнопроживаютьізареєстровані.Уцихвипад-кахзаконодавецьзобов’язуєорганиопікитапіклуванняздій-снювати контроль за додержанням батьками або особами, якіїхзамінюють,майновихтажитловихправдітей(ч.3ст.18ЗУ“Проохоронудитинства”від26квітня2001р.(ВідомостіВер-ховноїРадиУкраїни.—2001.—№30.—Ст.142)[57]).Здій-снення такого контролю визначається передусім отриманнямдозволу цих органів на відчуження житла та купівлю новогожитла. Стаття 17 ЗУ “Про охорону дитинства” визначає, щобатькиабоособи,якіїхзамінюють,немаютьправабездозволуорганів опіки і піклування, наданого відповідно до закону,укладатидоговори,якіпідлягаютьнотаріальномупосвідченнюта(або)державнійреєстрації,відмовлятисявідналежнихди-тині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуженняжитла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видаватиписьмовізобов’язання.Судуразіпозбавленнябатьківбатьків-ських прав або відібрання дитини без позбавлення батьків-ськихправодночаснонакладаєзаборонунавідчуженнямайнатажитладітей,прощоповідомляєнотаріусазамісцемзнахо-дженнямайнатажитла.Тобтоузазначенійнормізаконодавецьособливоретельнозахищаєправадітей,батькиякихпозбавле-нібатьківськихправ.Нанашпогляд,цесправедливанормазточкизоруохоронимайновихправдітей.

Частина 2 ст. 177 СК України встановлює такі правилащодомайналишемалолітніхдітей.Батькималолітньоїдити-ни не мають права без дозволу органу опіки та піклуваннявчинятитакіправочинищодо їїмайновихправ:укладатидо-говори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або)державнійреєстрації,втомучислідоговорищодоподілуабообміну житлового будинку, квартири; видавати письмовізобов’язання від імені дитини; відмовлятися від майновихправдитини.Такимчином,житло,якеналежитьдітямнапра-віприватноївласностіабодевонимаютьправопроживатиякчлениродинивласника,неможебутивідчуженебездозволу

151

органів опіки та піклування. Зазначений підхід законодавцямаєнаметіохоронумайновихправтаособистихнемайновихправдітей.Органиопікитапіклуванняповинніпроконтролю-вати процес відчуження такого житла, встановити йогооб’єктивніпричини:продажзметоюкупівлібільшогожитла,віншомумісціабопродаж,якийсуперечитьінтересамдитиниівнаслідок якого вона втратить єдине своє житло та кошти,отриманівідйогопродажу.

Наступний аспект обмеження права розпорядження жит-ломвиявляєтьсявобмеженніпроведенняреконструкції,пере-плануванняжитла.Обмеженняуправірозпорядженняжитломмиможемоспостерігатиувстановленніохоронногомеханізмущодожитла—об’єктакультурноїспадщини.Так,упопереднійредакціїп.9 “Правилкористуванняприміщеннямижитловихбудинків”, затверджених Постановою Кабінету МіністрівУкраїни№72від8жовтня1992р.(вредакціїпостановиКабі-нетуМіністрівУкраїни№45від24січня2006р.)[130],зазна-чено,щоремонт,реконструкція іреставраціябудинків,відне-сенихвустановленомупорядкудопам’ятокісторіїтакультури,провадятьсязвідомадержавнихорганівохоронипам’ятокіпідїхнімконтролем(п.19)[130].Ізцьогоприводууправовійдок-тринісклаласяусталенадумка,щоособа,якаєвласникомне-рухомості,щозарахованадокультурноїтаісторичноїспадщи-ни,маєутримуватисявідвнесеннявїїзовнішнійвиглядзмін,щопевнимчиномобмежуєїїволевиявлення,інедозволяєко-ристуватися деякими надбаннями та зручностями цивілізації,щомоглибз’явитисяпримодернізації(переплануванні,рекон-струкції) такого помешкання [103, с. 35]. Підставою встанов-лення таких обмежень вбачається суспільний інтерес, тобтозбереження зовнішнього вигляду жилих будинків, квартир таіншогожитла,якевіднесенеувстановленомузакономпорядкудоісторичноготакультурногонадбаннянаціїтанароду.Обме-женняправарозпорядженняспрямованіназбереженняпервіс-ногозовнішньоговиглядутакихоб’єктів,переданнянащадкампам’ятокісторіїтакультурисамевтомувигляді.Зцьогопри-воду можна навести досить відомий факт, що більшість істо-

152

ричнихжилихбудинківВенеціїдосьогоднізбереглисвійпер-віснийвиглядзавдякизаконодавчимобмеженнямупроведенніреконструкції та зміни зовнішнього вигляду будівель. Так,власникамзабороняєтьсязмінюватизовнішнійвиглядфасадіввенеціанськихбудинківзметоюзбереженняїхньогоісторично-го вигляду, який існував на початку дев’ятнадцятого століття,забороняєтьсядодаватиабозмінюватиелементиїхвнутрішньоїта зовнішньої конструкції будинків та реконструювати їх ін-шимчином.Отже,власникжитла,віднесеногодоісторичноїтакультурної спадщини, обмежується у здійсненні права розпо-рядження,щообумовлюєтьсяохороноюзагальносуспільнихін-тересів.

Обмеженняправаздійсненнявласникомжитлапереплану-ванняусвоїйквартиріможутьматинаметіохоронуправтаін-тересівйогосусідів.Такіобмеженняєдужеважливимизогля-ду на охорону не тільки майнових прав сусідів, а й їхньогожиття іздоров’я.Справді,правообмежувальнінормиуразі їхналежногозастосуваннятавиваженогопідходуздатнісприятидотриманнюправусіхуповноваженихосіб.Цезнаходитьпід-твердженнявсудовійпрактиці.Так,Фрунзенськимрайоннимсудомм.ХарковабулорозглянутоцивільнусправузапозовомКомунального виробничого житлового ремонтно-експлуата-ційного підприємства Фрунзенського району м. Харкова доМ.І.проусуненнясамовільногопереобладнаннявхіднихдве-рейуквартирузапозовомТ.І.проусуненнясамовільногопе-реобладнання вхідних дверей до квартири та відшкодуванняморальноїшкоди.Розглянувшисправу,судвстановив,щоМ.І.самовільно, без погодження з адміністрацією, пожежною ін-спекцією та сусідами встановила нові металеві двері, які привідчиненніповністюперекриваютьвихідізсусідньоїквартири,врезультатірозширеннявідповідачемдверногопрорізувідсут-нійзазорміждверноюкоробкоюквартири№245тадверноюкоробкою квартири № 246. Також порушена герметичність ізвукоізоляціястіни.Черезвстановленнявідповідачемвхіднихдверей стала неможлива заміна вхідних дверей позивача. Напідставіподанихсторонамиматеріалівсудвирішивзадоволь-

153

нити позовні вимоги Комунального виробничого житловогоремонтно-експлуатаційного підприємства Фрунзенського ра-йону м. Харкова та громадянина Т. І. до громадянки М. І. тазобов’язав М. І. усунути зміну конструкції та напряму відчи-неннявхіднихдверейквартири№246йпривестиконструкціютанапрямвідчиненнявхіднихдверейупервіснийстан.Стяг-нутизМ.І.накористьТ.І.яквідшкодуванняморальноїшкоди600гривень[15].

Отже,судовапрактикапідтверджуєвстановленізаконодав-ствомобмеженняправарозпорядженняжитлом.Такіобмежен-нямаютьнаметізабезпеченняохорониправіншихвласниківжитла від зловживання особою своїми майновими правами.Хочаправомірністьдійусіхвласниківмаєвизначатисясудомзогляду не тільки на чинні законодавчі норми, а й на правовіпринципи:справедливостітарозумності.Якзазначаєтьсявде-якихдослідженнях,умовою,якіймаютьвідповідатиобмежен-ня житлових прав громадян, є відповідність за обсягом обме-жувальнихзаходівцілям,дляякихвонипередбачаються[127].Тобто обмеження права розпорядження житлом мають бутиобґрунтовані з точки зору необхідності їх встановлення з ме-тоюохорониправяксамоговласникажитла,такііншихупо-вноваженихосіб.

Наведемоодинізприкладіввстановленняобмеженняправарозпорядженняжитлом,щомаломісцеприрозглядісправиуВерховномуСудіУкраїни.Цедопоможепроілюструватиобме-женняправаурозпорядженніжитломйоговласника.

Утравні2002р.Г-М.звернуласядосудузпозовомдоМ.М.проусуненняперешкодуздійсненніправавласностіівідшко-дування моральної шкоди. Вона посилалася на те, що її сусідМ.М.,якийпроживаєуквартирі№3повул.Амет-ХанаСул-тана,ум.Алупка,уберезні2000р.прибудувавдосвоєїкварти-рикухню,анаднеюбезвідповідногодозволупоставивдваме-талеві баки для води. Через це рівень освітлення у квартиріпозивачки значно зменшився. Вона просила задовольнити їїпозов і стягнути з відповідача як відшкодування моральноїшкоди20тис.грн.

154

УчервніМ.М.звернувсязпозовомдоВиконавчогокоміте-ту Алупкинської міської ради про скасування рішення Алуп-кинськогоміськвиконкому№80від28.03.2002р.іпроусунен-няперешкодуздійсненніправавласності.Позивачіпосилалисянате,щозазначенимрішеннямАлупкинськогоміськвиконко-му дозволено реєстрацію в БТІ м. Ялти раніше побудованихГ-М.гвинтовихсходівізбільшеноїврозмірахна1метрлітньоїкухні. Вони просили задовольнити їхній позов та зобов’язативідповідачку демонтувати зазначену споруду й заборонити їйвикористовуватилітнюкухнюнезапризначенням.

РішеннямЯлтинськогоміськогосудуАРКвід06.08.2002р.позов М. М. було задоволено частково. Зобов’язано Г-М. де-монтуватигвинтовісходи,неексплуатуватимайданчиклітньоїкухні не за призначенням, не чинити перешкод М. М. у здій-сненніправавласностінажитловіприміщеннятапривестире-конструйованучастинубудинкудопопередніхрозмірівзгіднозгенеральнимпланом.

Позов Г-М. теж було задоволено частково. Зобов’язаноМ.М.усунутиперешкодиуздійсненніпозивачкоюправавлас-ності і в користуванні прибудинковою територією та демон-туватинезаконнопобудовануспоруду.Урештіпозовувідмов-лено.

Ухвалою Апеляційного суду АРК від 04.04.2002 р. вказанерішення Ялтинського міського суду було скасовано, а справунаправленонановийрозгляд.Прикасаційномурозглядіспра-ви Верховний Суд України ухвалив касаційну скаргу Г-М.Ю.М.задовольнитичастково.УхвалуАпеляційногосудуАРКвід04.04.2002р.скасовано,асправунаправленонановийапе-ляційнийрозгляд[11].

ВерховнийСудУкраїниусвоїйухвалівиходивіздодержан-няправізаконнихінтересівусіхвласниківжитла,зокремапра-ванавстановленийсанітарниминормамирівеньосвітленнявбудинку,щобувзменшенийприпорушеннібудівельнихнормтаправилпротизсувноїекологічноїбезпекиоднимізвласниківквартиривжитловомубудинку.

155

Підбиваючи підсумок дослідження обмежень права розпо-рядження житлом, можна зазначити, що вони мають місце успадковихідоговірнихвідносинахі,якправило,маютьнаметіохоронуправтаінтересівнетількичленівсім’ївласникажит-ла, його сусідів, дітей та осіб, які виступають сторонамизобов’язань.Такіобмеженняможутьвстановлюватисятакожзметоюохорониправтаінтересівнаймачівжитла,дітейвласни-кажитла,відчужувачівзадоговоромрентитадовічногоутри-мання, відказоодержувача, який проживає у цьому житлі, таохоронигромадськихінтересів,обумовленихконституційнимизасадамидіяльностіправовоїдержави.Водночасзазначеніоб-меження завжди мають бути домірними по відношенню доправісвободсамоговласникажитла,щовизначаєтьсяпринци-пами непорушності права приватної власності та охороноюжитловихправ.

156

ПІСЛЯМОВА

Проведене дослідження загальнотеоретичних засад обме-женьправаприватноївласностідалозмогувиявитипідставиобмежень права приватної власності на житло. З урахуван-няманалізуобмеженьправаприватноївласностівиявляютьсяїхнягенеза,правоваприродатазміст,обґрунтовуєтьсяправо-мірність певних обмежень права приватної власності нажитло.

Загальнийвисновокроботиполягаєвтому,щообмеженняправа приватної власності на житло спричиняє утрудненняздійсненнявласникомналежнихйомумайновихправ.Запро-вадженняобмеженьправаприватноївласностінажитлоупра-вовій державі дає можливість узгодити здійснення майновихправміжусімасуб’єктамицивільнихправовідносинміжсобоютазабезпечитиохоронугромадськихінтересів.

Крім наведеного, підсумками монографічного дослідженняєтаке:

1.Аналізправовоїприродиобмеженьправаприватноївлас-ностідавзмогувиявитипідґрунтязародженняцьогоправовогоявища та його зумовленість різними причинами з часів існу-вання давньоримської держави і до наших днів. Встановлено,щоосновніпідставиобмеженьправаприватноївласностібулизакладенівдавньоримськомузаконодавстві.Вонизумовлюва-лисьохороноюправвласника,членівйогосім’ї,сусідів,іншихуповноважених осіб та державних інтересів. Такі обмеженнявідрізнялись від інших правообмежувальних категорій своїмзмістомтазумовленістю.

2.Обмеженняправаприватноївласностівдореволюційно-муправіРосійської імперіїдещовідрізнялисявіддавньорим-ських обмежень. Значною мірою на формування обмежень удореволюційнійРосіївпливалипопулярнінатойчассоціальнітеорії.Цесталопричиноюспрямуванняобмеженьправапри-

157

ватної власності на забезпечення загального блага, а не лишеохоронуправвизначеногоколаосіб.Слідзазначити,щообме-ження права приватної власності в дореволюційному законо-давстві,навідмінувідстародавньогоримськогоправа,переду-сім спрямовувалися на охорону суспільних інтересів тазабезпеченняпотребнетількивизначеногоколаосіб(сусідів,членів сім’ї власника), а й на охорону прав усіх суб’єктів ци-вільнихправовідносин.

3. Подальший розвиток цивільних правовідносин спричи-нив запровадження обмежень права власності у РадянськомуСоюзі.Передумовоюїхвстановленнясталанеобхідністьзабез-печення державної безпеки, загальносуспільних інтересівтощо. Факторами, що обумовлювали такі обмеження, булиідеологічні мотиви, превалювання державних інтересів надсуспільнимитаприватнимиправамиісвободами.Обмеженняправавласностізарадянськогорежимувідрізнялисявідобме-жень, які мають існувати в демократичному громадянськомусуспільстві.Зокрема,більшістьпідстав,якимизумовлювалисятакі обмеження, не можуть бути перейняті нашим законодав-ством,оскількибулипов’язанізполітикоюдержавинапобудо-ву безкласового суспільства, а не з правовими принципами.Водночас деякі з них можуть бути взяті до використання,оскільки відповідають соціальним та правовим засадам побу-довинашоїдержави.

4. Домінування правових принципів у становленні нашоїдержави зумовлює запровадження обґрунтованих підстав об-меженьправаприватноївласності.Цевиявляєтьсяуправомір-ностіїхзапровадження,узгодженостіміжправамитасвобода-ми власника, вповноважених осіб та суспільними інтересами.Метою їх встановлення є досягнення збалансованості міжущемленнямсвободивласникатаправамиіншихосіб,суспіль-нимблагом.Обмеженняправаприватноївласностіобумовлю-ють загальнообов’язковий характер таких обмежень для всіхвласників.Джереломобмеженьправаприватноївласностієза-кон. Власники можуть оскаржувати обмеження, що порушу-ютьїхніправа,усуді.

158

5.Зробленовисновок,щообмеженняправаприватноївлас-ностітаобтяженнямаютьнизкуспільнихрис,алевониєріз-нимиправовимиявищами:1)обмеженняіобтяженняспричи-няють звуження свободи розсуду власника з урахуваннямгарантованої законом можливості для інших уповноваженихсуб’єктів здійснювати свої суб’єктивні права; 2) обмеження іобтяження ґрунтуються на узгодженні прав і обов’язків упо-вноваженихосіб.Прицьомуіснуєможливістьсудовогооскар-женняобмеженьтаобтяжень,якіпорушуютьправавласника.

Водночас ці правові категорії мають певні відмінності, щохарактеризуєїхяксамостійніправовіявища:1)обмеженняяв-ляютьсобоюутрудненняуздійсненнівласникомсвогомайно-вогоправаіненадаютьправаіншимособамназдійсненняпра-вомочностей власника. Обтяження можуть обумовлюватисянаданнямправаназдійсненняокремихправомочностейвлас-никаіншимуповноваженимособам;2)обмеженнявстановлю-ються законом. Обтяження можуть встановлюватися, окрімзакону,указамитарозпорядженнямиПрезидентаУкраїни,по-становамитарозпорядженнямиКабінетуМіністрівУкраїнитаіншимипідзаконниминормативнимиактами,атакожправочи-ном;3)обмеженняправаприватноївласностієправовоюдефі-ніцією,підставиправозастосуванняякоїзакладенівКонститу-ціїУкраїнитаЦКУкраїни,івониобумовлюютьсясоціальнимичинниками. Обтяження можуть встановлюватися на підставіволевиявленнявласника;4)моментомвстановленняобмеженьправа приватної власності є набуття особою права власностіабонабраннячинностізаконом,якийпередбачаєвстановленнятакихобмежень.Обтяженняможутьвиникатиупроцесіздій-сненняособоюмайновихправнезалежновідмоментунабуттяправавласностітанабраннячинностівідповіднимизаконами;5) обмеження мають загальнообов’язковий характер для всіхвласників, обтяження можуть обумовлювати права окремоговласника.

6.Проведенийпорівняльнийаналізмежтаобмеженьправаприватної власності дає змогу виокремити такі спільні рисицихправовихкатегорій:1)вониспрямованіназвуженнямож-

159

ливості здійснення власником своїх майнових прав; 2) метоювстановленняєдосягненнябалансуправтаінтересівсуб’єктівцивільнихправовідносин;3)підставоювстановленняєохоро-на прав та інтересів уповноважених осіб; 4) запровадженняможеспричинятисясоціальнимифакторами;5)єоб’єктивнимиправовимиявищами,яківстановлюютьсязакономтапідзакон-ниминормативнимиактами.ОсновнізасадизакладенівКон-ституціїУкраїнитаЦКУкраїни;6)маютьзагальнообов’язковийхарактердлявсіхвласників;7)виникаютьодночаснознабут-тямправавласності;8)межіобумовлюютьсязаконодавчовста-новленими обмеженнями права власності, оскільки останніспричиняютьзвуженнярозсудувласниказоглядунаоб’єктив-ніпотребиохорониінтересівсуб’єктівправовідносин.

7. На підставі аналізу сутності обмежень права приватноївласності було встановлено, що вони зумовлюються зобов’я-зальними,забороннимитаправовстановлюючимиприписами.Обов’язки, заборони та зобов’язання дають можливість усімучасникамправовідносинумежахзаконуздійснюватиналежніїмправатанезловживатиними.Встановленнятакихнормпо-винноматизбалансованийхарактер,інакшеможепризвестидопорушенняправіншихуповноваженихосіб.

8. Запропоновано авторське поняття обмежень права при-ватноївласності:“Обмеженняправаприватноївласності—цесукупність засобів правового регулювання, які встановлюютьмежідозволеноїповедінкивласниказметоюохоронигромад-ськихінтересів,правісвободсуб’єктівправовідносинчерезза-кріплениймеханізмправозастосування”.

9. При дослідженні специфіки обмежень права приватноївласностінажитлобуловиявлено,щовстановленнятакихоб-меженьповинноматисоціальновиправданийхарактерінедо-пускатизловживанняправаминетількивласників,ай іншихуповноваженихосіб.Цеобумовлюєтьсяохороноюмайновихтаособистихнемайновихправвласниківжитлатаіншихсуб’єктівцивільнихправовідносин.

10. Обмеження права володіння власника житла супрово-джується обмеженням права користування та (або) розпоря-

160

дження житлом. Такі обмеження мають ґрунтуватися назагальноправовихпринципах,щонедозволяютьдовільновста-новлювати такі обмеження і відповідно порушувати майновіправасуб’єктівцивільнихправовідносин.

11.Обмеженняправакористуванняжитломобумовлюєтьсятакимифакторами,якнеобхідністьдотриманняцільовогови-користання житла, заборона в ньому промислового виробни-цтватаіншоїшкідливоїгосподарськоїдіяльності,охоронабез-пеки,життятаздоров’ясім’ївласника,йогосусідівтощо.

12. Зважаючи на необхідність чіткого законодавчого регу-лювання житлових правовідносин та охорони прав і свободуповноваженихосібвідзловживаннявласникомсвоїмимайно-вими правами, обстоюється думка, що фізичні та юридичніособи — власники житла — мають використовувати житловібудинки, квартири лише для проживання фізичних осіб і немаютьправавикористовуватиїхдлягосподарськоїтаіншоїді-яльності,якапризводитьдопорушенняправвласниківіншихквартирубагатоквартирномужитловомубудинкучисусідніхжитлових будинків та порушує санітарно-технічні вимоги іправилаексплуатаціїбудинку.

13.Підставоюобмеженняправакористуванняжитломможебутиохоронаправісвободдітейвласникажитла.Зметоюза-безпечення дитини житлом, батьки якої позбавлені батьків-ськихправ,встановлюютьсяобмеженнящодокористуваннятарозпорядженняостаннімицимжитлом.Такеобмеженнямаєнаметіохоронуправдитинивідненалежноїповедінкибатьківтазловживаннянимисвоїмиправами.

14. Обмеження права користування житлом може обумов-люватисяпідставаминабуттяправавласностінацежитло.Зо-крема, при укладанні договору дарування обдарований можебути обмежений щодо свободи користування подарованимжитлом. Так, на нього може бути покладено зобов’язання бе-регти та дбайливо використовувати житло. Гарантією дотри-маннятакихправообмежувальнихнормєправодарувальникавимагати розірвання договору дарування. Підставою встанов-леннятакогообмеженняправакористуванняжитломєохоро-

161

намайновихтанемайновихправдарувальника,щовимагаєвідобдарованогонестворюватизагрозубезповоротноївтратида-рунку. Окрім того, обмеження права користування житломможе обумовлюватися цільовим призначенням використаннядару,переданогозадоговоромпожертви.

15. Обмеження права розпорядження житлом у спадковихправовідносинах обумовлюються охороною майнових прав таінтересівкожногозподружжя,якіуклалиспільнийзаповіт.Ціобмеженнявиявляютьсяузаборонівідчуженнямайна,якуна-кладаєнотаріусуразісмертіодногозподружжя.

16.Обмеженняправарозпорядженняжитлом,вякомупро-живаютьмалолітнітанеповнолітніособи,виявляєтьсявнеоб-хідностіприйоговідчуженніотриматидозвілорганівопікитапіклування.Справедливістьтакихобмеженьзумовлюєтьсяне-обхідністюохоронизбокудержавимайновихтаособистихне-майновихправдитини,втомучислііжитловихправ.

17.Обмеженняправарозпорядженняжитломможутьвияв-лятисяунаданнівстановленимзакономособамправапереваж-ноїкупівліжитла.Зокрема,цеобумовлюєтьсяохороноюмай-нових прав наймача житла, дотриманням його законнихінтересівчерезвстановленняпереважнопередіншимиособамиправанапридбанняжитла.Такеобмеженняпередбачаєнадан-няправапереважноїкупівлічасткиуправіспільноїчастковоївласності іншим співвласникам. Підставами, що зумовлюютьтакіобмеженняправарозпорядженняжитлом,єзабезпеченняжитловихправуповноваженихосіб.

162

Додаток

ПРоЕКТ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо обмежень права приватної власності на житло)

Зметоюохоронисуспільнихінтересів,правісвободвласни-ківжитлаВерховнаРадаУкраїнипостановляє:

І.ВнестидозаконодавчихактівУкраїнитакізміни:1. До Цивільного кодексу України (Відомості Верховної

РадиУкраїни.—2003.—№40–44.—Ст.356):1)післяст.317поміститист.3171“Обмеженняправавлас-

ності”утакійредакції:1. “Обмеження права власності спрямовані на охорону

суспільнихінтересів,правісвободучасниківправовід-носин.

2. Недопускаєтьсяпротиправнеобмеженняправвласників,щопорушуєїхнізаконніправаісвободи.

3. Власникможебутиобмеженийуздійсненнісвоїхправзметоюнедопущеннязавданняшкодиправам,свободамтагідностігромадян,інтересамсуспільства,погіршенняеко-логічноїситуаціїтаприроднихякостейземлі.

4. Встановленняобмеженьправавласностіможливетількинапідставізакону.

5. Встановлення обмежень права власності на нерухомемайно,національні,культурнітаісторичніцінностірегу-люєтьсяцимКодексомтаіншимизаконами”;

2)частини7та8ст.319ЦКУкраїни—вилучити;3)статтю383ЦКУкраїнидоповнитичастиноютретьоюна-

ступного змісту: “Юридичні особи — власники житла — мо-жуть використовувати житлові будинки, квартири лише дляпроживання фізичних осіб і не мають права використовуватиїхдлягосподарськоїдіяльності,якапризводитьдопорушенняправвласників іншихквартирубагатоквартирномужитлово-

163

му будинку та порушує санітарно-технічні вимоги і правилаексплуатаціїбудинку”;

4) зміст ч. 1 ст. 383 ЦК України замінити наступним: “Фі-зична особа — власник житла — має право використовуватийогодлявласногопроживання,проживаннячленівсвоєїсім’ї,іншихосібінемаєправавикористовуватижитлодляпромис-ловоговиробництвата іншоїгосподарськоїдіяльності,щопо-рушує права власників інших квартир у багатоквартирномужитловому будинку та порушує санітарно-технічні вимоги іправилаексплуатаціїбудинку”;

5)частину2ст.1238ЦКУкраїнидоповнитип.4такогозміс-ту: “У разі продажу житлового будинку, квартири або іншогонерухомогомайна,щоєпредметомзаповідальноговідказу,осо-ба,накористьякоївстановленийзаповідальнийвідказ,щона-дає їй право користування цією нерухомістю, має переважнеправопередіншимиособаминаїїпридбання”;

7)вилучитиізч.2ст.825ЦКУкраїнидваостанніабзаци;8)статтю754ЦКУкраїнивикластиутакійредакції: “1.Набувачмаєправовідчужуватимайно,переданейому

задоговоромдовічногоутримання,лишезазгодоювідчу-жувача.

2.Уразівідчуженнянерухомогомайнаіншійособідонеїпереходять обов’язки набувача за договором довічногоутримання.

3.Уразіпереданнязадоговоромдовічногоутриманнязе-мельної ділянки або іншого нерухомого майна відчужу-вачнабуваєправозаставинацемайно”;

9)статтю405ЦКУкраїнидоповнититретьоючастиноюта-когозмісту: “Іншийзподружжя,щопроживавуцьомужитліяк член сім’ї власника, втрачає право на користування цимжитлом у разі розірвання шлюбу з власником житла, якщоіншеневстановленодомовленістюміжнимівласникомжитлаабозаконом”.

ІІ.ДоЗаконуУкраїни“Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” (Відомості Верхо-вноїРадиУкраїни.—2004.—№51.—Ст.553(абоОфіційний

164

вісник України. — 2003. — № 52 (09.01.2004) (частина 1). —Ст.2734):

1)Уч.1ст.23вилучитип.1.ІІІ. До Закону України “Про комплексну реконструкцію

кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду”(Ві-домостіВерховноїРадиУкраїни.—2007.—№10.—Ст.88):

1)статтю13доповнитич.11такогозмісту:“Власники(на-ймачі)житла,якепідлягаєреконструкції,маютьправоотрима-тиквартиривновобудовах,придатнихдляпроживаннявних,зізробленимунихнеобхіднимремонтомтавсімадіючимису-путніми комунальними послугами, що передбачені проект-ноюдокументацієюбудинку”.

ІV.ДоЗаконуУкраїни“Про радіочастотний ресурс Украї-ни” (Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 36. —Ст.298):

1)доповнитич.2ст.26п.2утакійредакції:“Квартири,жилібудинкитанежиліприміщеннявцихбудинкахнеможутьви-користовуватисядлярозміщеннярадіоелектроннихзасобівтавипромінювальнихпристроїв.Дозвілдлярозміщеннятакихза-собівумістахтаіншихнаселенихпунктахвидаєтьсявідповід-нодозаконодавстваУкраїниорганомвиконавчоївладивгалузізв’язкузурахуваннямсумісностівикористаннявданомурегіо-нірадіочастотнихресурсів”.

V. До Закону України “Про житлово-комунальні послуги” (ВідомостіВерховноїРадиУкраїни.—2004.—№47.—Ст.514):

1) доповнити ст. 20 у такій редакції: “Споживач, який від-мовляється допустити у будинки і споруди представниківвиконавця (виробника) в порядку, визначеному законом і до-говором,дляліквідаціїаварій,усуненнянеполадоксанітарно-технічного та інженерного обладнання, має відшкодовувати10відсотківвідзбитків,спричиненихтакоюаварією,неполад-коюсанітарно-технічноготаінженерногообладнання”.

165

СПИСОК ВИКОРИСТАНИх ДЖЕРЕЛ

1. Агарков М. М.Проблемазлоупотребленияправомвсоветскомгражданском праве / М. М. Агарков // Известия АН СССР;Отделэкономикииправа.—1946.—№6.—С.424–436.

2. Алексеев С. С. Общиедозволенияиобщиезапретывсоветскомправе/С.С.Алексеев.—М.:Юрид.лит.,1989.—286с.

3. Алексеев С. С.Теориягосударстваиправа/С.С.Алексеев.—М.:Юрид.лит,1998.—494с.

4. Алексеев С. С.Теорияправа/С.С.Алексеев.—М.:Норма-инф-ра,1994.—206с.

5. Архів Апеляційного суду м. Харкова: справа № 22-Ц-6713,2006р.

6. АрхівВерховногоСудуУкраїни:справа№06-3269кс03,2003р.7. АрхівВерховногоСудуУкраїни:справа№6-2210кс03,2004р.8. АрхівВерховногоСудуУкраїни:справа№6-2579кс03,2003р.9. АрхівВерховногоСудуУкраїни:справа№6-5889кс02,2003р.

10. АрхівВерховногоСудуУкраїни:справа№6-5889кс02,2003р.11. АрхівВерховногоСудуУкраїни:справа№6-7466кс02,2003р.12. Архів Комінтернівського районного суду м. Харкова: справа

№2-457,2005р.13. Архів Комінтернівського районного суду м. Харкова: справа

№2-78,2005р.14. Архів Комінтернівського районного суду: справа № 2-27,

2006р.,15. Архів Фрунзенського районного суду м. Харкова: справа

№2-1382,2006р.16. Беда,даитолько//Факты.—09.10.2007.—№183(2464).—

С.11.17. Безсмертна Н. В.Межіздійсненняправаприватноївласності/

Н.Безсмертна//ПравоУкраїни.—2002.—№6.—С.53–57.18. Безсмертна Н. В. Обмеженнятаобтяженняправавласностів

законодавстві України / Н. Безсмертна // Право України. —2005.—№1.—С.103–105.

166

19. Бердяев Н. А.Очеловеке,егосвободеидуховности:избранныетруды / ред. сост. : Л. И. Новикова, И. Н. Сиземская. — М. :Моск.психолого-социальныйин-т;Флинта,1999.—312с.

20. Братко А. Г.Запретывсоветскомправе/А.Г.Братко.—Сара-тов:Изд-воСаратов.ун-та,1979.—92с.

21. Братусь С. Н.Определахосуществлениягражданскихправ/С.Н.Братусь//Правоведение.—1967.—№3.—С.82–85.

22. В Харькове появятся новые микрорайоны // Комсомольскаяправда.—06.11.2007.—№241(2771/24166).—С.15.

23. Ваш дом случайно не социальный? // Время. — № 140(15849).—10.07.2007.—С.2.

24. Велике переселення з “хрущовок” // Слобідський край. —24.02.2007.—№22(20916).—С.5.

25. Взрыв разорвал десятиэтажку пополам // Голос Украины. —16.10.2007.—№186(4186).

26. Всеобщая Декларация прав человека : принята резолюцией217а (ІІІ) Генеральной Ассамблеи ООН 10.12.1948 // Правалюдини:міжнароднідоговориУкраїни,декларації,документи/упоряд.Ю.К.Качуренко.—[2-гевид.].—К.:ЮрінкомІнтер,1992.—С.18–24.

27. Галянтич М. К.ЖитловеправоУкраїни:навч.посіб./М.К.Га-лянтич.—К.:ЮрінкомІнтер,2007.—528с.

28. Галятин М. Ю.США:правовоерегулированиеиспользованияземель/М.Ю.Галятин.—М.:Наука,1991.—252с.

29. Гасанов К. К.Абсолютныеправачеловекаиограничениеправ/К. К. Гасанов, А. А. Стремоухов // Правоведение. — 2004. —№1.—С.173–176.

30. Гегель Г.Философияправа/Г.Гегель.—М. :Мысль,1990.—524с.

31. Генкин Д. М. Право собственности в СССР / Д. М. Генкин. —М.:Юрид.лит.,1961.—224с.

32. Генкин Д. М.Некоторыевопросытеорииправасобственности/Д.М.Генкин//Ученыезаписки.Всесоюз.юрид.ин-т.—1959.—№9.—С.19–25.

33. Гойман В. И.Принципы,пределы,основанияограниченияправисвобод/В.И.Гойман//КруглыйстолжурналаГосударствоиправо.—1998.—№7.—С.26–27.

167

34. Гончаров И. В. Ограничение прав и свобод при чрезвычайномположении/И.В.Гончаров//Теорияипрактикаограниченияправчеловекапороссийскомузаконодательствуимеждународ-номуправу:сб.науч.тр./подред.В.М.Баранова.—Н.Новго-род,1998.—Ч.1.—С.56–58.

35. Гражданский кодекс Российской Федерации : Ч. 1 —30.11.1994, № 51-ФЗ // СЗ РФ. — 1994. — № 32. —Ст.3301.

36. Гражданский кодекс Украины : комментарий. — [2-е изд.]. —Харьков:Одиссей,2004.—Т.1.—832с.

37. Гражданскоеисемейноеправоразвивающихсястран/подред.В.К.ПучинскогоиВ.В.Безбаха.—М.:Изд-воун-тадружбынародов,1989.—226с.

38. ГражданскоеправоУкраины:в2ч./подред.проф.А.А.Пуш-кина,доц.В.М.Самойленко.—Харьков:Основа,1996.—Ч.1.—436с.

39. Даль В. И. Толковийсловарьживоговеликорусскогоязыка:со-временноенаписание:в4т./В.И.Даль.—М.:ООО“Изд-воАСТ”,2003.—Т.2.—1280с.

40. Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав /В.П.Грибанов.—М.:Статут,2000.—412с.(Классикароссий-скойцивилистики).

41. Дело Натальи Герасимовой против России. Жалоба№ 24077/02 : от 25.03.2004 г. [Электронный ресурс]. — Ре-жим доступа: http://www1.umn.edu/humanrts/russian/euro/Rgerasimovacase.html

42. Демографічний щорічник “Населення України” / Державнийкомітет статистики України. — Київ : Держкомстат України,2006.—400с.

43. Дождев Д. В. Римскоечастноеправо:учебник/Д.В.Дождев;подобщ.ред.В.С.Нерсесянца.—[2-еизд.,сизм.идоп.].—М.:Норма,2006.—784с.

44. Егоров А. М. Правовые основы частной собственности в Рос-сии (вопросы теории) : автореф. дис. на соиск. учен. степениканд.юрид.наук:спец.12.00.03.“Гражданскоеправо;семейноеправо;гражданскийпроцесс;международноечастноеправо”/А.М.Егоров.—М.,1997.—20с.

168

45. Егорчева Т. И. Ограниченияправасобственностихозяйственныхобществ:дис....канд.юрид.наук:12.00.03/Т.И.Егорчева.—М.,2003.—167с.

46. ЖилищныйЗаконУкраины//СУ.—1921.—№22.—Ст.641.47. Житлове законодавство України: стан та шляхи удосконален-

ня : монографія / за заг. ред. М. К. Галянтича. — К. : КВІЦ,2006.—564с.

48. Житловий кодекс України № 5465-X : від 30.06.1983 // ВВРУкраїнськоїРСР.—1983.—№28.—Ст.573.

49. Загурский Л. К.Элементарныйучебникримскогоправа:особ.часть.Кн.1:Учениеовладенииивещныхправах/Л.К.Загур-ский.—К.,1900.

50. ЗаконУкраїни“ПрорадіочастотнийресурсУкраїни”:№70-IIIвід01.06.2000//ВВРУкраїни.—2000.—№36.—Ст.298.

51. Закон України “Про приватизацію державного житловогофонду” № 2482–ХІІ від 19.06.92 // ВВР України. — 1992. —№36.—Ст.524.

52. ЗаконУкраїни“Продержавнуреєстраціюречовихправнане-рухомемайнотаїхобмежень”:№1952-ІVвід01.07.2004//ВВРУкраїни.—2004.—№51.—Ст.553.

53. ЗаконУкраїни“Прожитлово-комунальніпослуги”:№1875-IVвід24.06.2004//ВВРУкраїни.—2004.—№47.—Ст.514.

54. ЗаконУкраїни“Прозабезпеченнявимогкредиторівтареєстра-цію обтяжень” : № 1892-ІV від 24.06.2004 // ВВР України. —2004.—№11.—Ст.140.

55. Закон України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” :№1908-ІІІвід13.07.2000//ВВРУкраїни.—2000.—№42.—Ст.348.(Іззмінами,внесенимизгідноізЗаконом№3421-ІVвід09.09.2006р.).

56. Закон України “Про комплексну реконструкцію кварталів(мікрорайонів) застарілого житлового фонду” : № 525-V від22.12.2006р.//ВВРУкраїни.—2007.—№10.—Ст.88.

57. Закон України “Про охорону дитинства” : № 2402-III від26.04.2001//ВВРУкраїни.—2001.—№30.—Ст.142.

58. ЗаконУкраїни“Проохоронукультурноїспадщини”:№1805-ІІІвід08.06.2000//ВВРУкраїни.—2000.—№39.—Ст.333.(Іззмінами,внесенимизгіднозЗаконом№2768-IIIвід25.10.2001).

169

59. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про захист праві основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу тапротоколів№2,4,7та11доКонвенції”:від17.07.1997//ВВРУкраїни.—1997.—№40.—Ст.262.

60. ЗаконУкраїни“Просвободупересуваннятавільнийвибірміс-цяпроживання”№1382-IV:від11.12.2003//ВВРУкраїни.—2004.—№15.—Ст.232.

61. ЗаконыХІІтаблиц[пер.Л.Л.Кофанова].—М.:ИВИ,1996.—228с.

62. Застосуваннясудамицивільногоіцивільно-процесуальногоза-конодавства/заред.П.І.Шевчука.—К.:ІнЮре,2002.—416с.

63. Застройщикинемогутповеритьвто,чтоценынанедвижимостьупадут//Время.—25.07.2007.—№128(15837).—С.2.

64. ЗемельнийкодексУкраїни№2768-ІІІвід25.10.2001р.//ВВРУкраїни.—2001.—№3–4.—Ст.27.

65. Иоффе О. С.Основыримскогогражданскогоправа/О.С.Иоф-фе,В.А.Мусин.—Л.:Изд-воЛенингр.ун-та,1975.—156с.

66. Иоффе О. С. Советское гражданское право / О. С. Иоффе. —М.:Юрид.лит.,1967.—494с.

67. Иоффе О. С.Советскоегражданскоеправо(курслекций):об-щаячасть :правособственности :общееучениеобобязатель-ствах / О. С. Иоффе. — Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1958. —514с.

68. Камышанский В. П.Ограничениявправесобственности(граж-данско-правовойанализ):автореф.дис.насоиск.учен.степенид-раюрид.наук :спец.12.00.03“Гражданскоеправо;семейноеправо;гражданскийпроцесс;международноечастноеправо”/В.П.Камышанский.—СПб.,2000.—50с.

69. Камышанский В. П. Ограничениявправесобственности(граж-данско-правовой анализ) : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.03 /В.П.Камышанский.—СПб.,2000.—358с.

70. Ковлер А. И.Антропологияправа:[учеб.длявузов]/А.И.Ков-лер.—М.:Норма,2002.—468с.

71. КонституциигосударствЕвропейскогоСоюза:[подобщ.ред.исовступит.статьейдир.ин-тазаконодательстваисравнитель-ногоправоведенияприправительствеРФЛ.А.Окунькова].—М.:Издат.группаНорма-Инфра-М,1999.—816с.

170

72. Конституція України № 254к/96ВР від 28.06.1996 р. // ВВРУкраїни.—1996.—№30.—Ст.141.(Іззмінами,внесенимизгід-ноізЗакономУкраїни№2222-ІVвід08.12.2004).

73. Копылов А. В. Ограниченные вещные права в римском, рус-ском дореволюционном и современном гражданском праве:дис.…канд.юрид.наук:12.00.03/А.В.Копылов.—М.,1998.—298с.

74. Корнеев С. М.Основныетенденцииразвитияжилищногоправавусловияхстановлениярыночнойэкономики/С.М.Корне-ев//ГражданскоеправоРоссииприпереходекрынку.—М.:Норма-Инфра,1995.—202с.

75. Красавчиков О. А. Советское гражданское право : в 2 т. /О.А.Красавчиков.—М.:Высш.шк.,1968.—Т.2.—520с.

76. Крашенинников П. В. Жилищное право / П. В. Крашенинни-ков.—[4-еизд.,перераб.идоп. [сучетомновогоЖилищногокодексаРоссийскойФедерации].—М.:Статут,2005.—318с.

77. “Круглый стол” журнала “Государство и право” : принципы,пределы, основания ограничения прав и свобод человека пороссийскомузаконодательствуимеждународномуправу//Го-сударствоиправо.—1998.—№8.—С.56–70.

78. Кудрявцева Е. Н. Ограничениеправасобственностинажилыепомещения:дис....канд.юрид.наук:12.00.03/Е.Н.Кудрявце-ва.—Волгоград,2001.—160с.

79. Куликова И. П. Право собственности: вопросы соотношениянеприкосновенностииограничений:дис.…канд.юрид.наук :12.00.03/И.П.Куликова.—Рязань,2003.—177с.

80. Куницин А. П. Правоестественное/А.П.Куницин//Праваче-ловекаиправоваямысльРоссии(ХVІІІ–началаХІХв.):анто-логия/автор-сост.А.А.Грачев,А.С.Куницин.—Курск:Роси,2001.—388с.

81. Курдиновский В. И. К учению о легальных ограничениях пра-васобственностинанедвижимостьвРоссии/В.И.Курдинов-ский.—Одесса:Эконом.типогр.,почтовая,№43,1899.—392с.

82. Курдиновский В. И. Об ограничениях права собственностина недвижимое имущество по закону (по русскому праву) /В. И. Курдиновский. — Одесса : Эконом. типогр., почтовая,№43,1904.—404с.

171

83. Лазар Ян. Собственность в буржуазной правовой теории /ЯнЛазар.—М.:Юрид.лит.,1985.—192с.

84. Логанов И. И.Свободаличности/И.И.Логанов.—М.:Мысль,1980.—158с.

85. Локк Дж.Избранныефилософскиепроизведения/Дж.Локк.—М.:Юрид.лит.,1960.—Т.2.—476с.

86. Локк Дж.Сочинения:в3т./Дж.Локк.—М.:Мысль,1988.—Т.3.—668с.

87. Люшер Ф. Конституционная защита прав и свобод личнос-ти/подред.исовступит.статьейС.В.Боботова;пер.сфр./Ф.Люшер.—М.:Универс,1993.—384с.

88. Малахов В. П.Философияправа:учеб.пособ./В.П.Малахов.—М.:Акад.проект;Екатеринбург:Деловаякн.,2002.—448с.

89. Малько А. В.Правовыеограничения:ототраслевогопониманияктеоретическому/А.В.Малько//Правоведение.—1993.—№5.—С.134–138.

90. Малько А. В.Стимулыиограничениявправе/А.В.Малько.—2-еизд.,перераб.идоп.—М.:Юристъ,2005.—250с.

91. Маслов В. Ф.ОсновныепроблемыправаличнойсобственностивпериодстроительствакоммунизмавСССР/В.Ф.Маслов.—Харьков:Изд-воХарьков.ун-та,1968.—320с.

92. Мейер Д. И.Русскоегражданскоеправо:в2ч./[поиспр.идоп.8-муизд.,1902г. ;изд.3-е,испр.]Д.И.Мейер.—М. :Статут,2003.—832с.(Классикароссийскойцивилистики).

93. Мечетина Т. А. Ограничение права собственности: проблемыпубличних и частных интересов : дис. … канд. юрид. наук :12.00.03/Т.А.Мечетина.—Рязань,2001.—182с.

94. Микрюков В. А.Ограниченияиобремененияправасобственнос-тиииныхгражданскихправ:дис....канд.юрид.наук:12.00.03/В.А.Микрюков.—Пермь,2004.—214с.

95. Михайленко О. О.Речово-правовіобмеженняправаприватноївласностізастародавнімримськимтасучаснимцивільнимпра-вомУкраїни:дис.…канд.юрид.наук:12.00.03/О.О.Михай-ленко.—Запоріжжя,2003.—224с.

96. Мічурін Є. О. Цивільний договір як один із засобів реалізаціїправанажитло:дис.…канд.юрид.наук:12.00.03/Є.О.Мічу-рін.—Харків,2000.—186с.

172

97. Мічурін Є. О. Вдосконалення у законодавстві України кате-горії “обмеження” щодо майнових прав осіб / Є. О. Мічурін,І. В. Міщенко // Право і безпека. — 2006. — Т. 5. — № 3. —С.138–140.

98. Мічурін Є. О.Виключністьтаобґрунтованістьобмеженьмай-нових прав фізичних осіб як провідні ідеї їх встановлення /Є. О. Мічурін // Проблеми цивільного права та процесу(пам’ятіпроф.О.А.Пушкіна):матеріалиміжнар.наук.-практ.конф., 26 трав. 2007 р. / [за ред. В. А. Кройтора, Р. Б. Шиш-ки].—Х.:ХНУВС,2007.—374с.

99. Мічурін Є. О. Деякі риси щодо природи обмежень цивільнихправ/Є.О.Мічурін//Актуальніпробл.цивільногоправатапроцесу : матеріали наук.-практ. конф., присвяченої пам’ятіпроф. О. А. Пушкіна. — Х. : Нац. ун-т внутр. справ, 2005. —С.166–169.

100.Мічурін Є. О. Еволюція цивілістичних поглядів щодо обме-женьмайновихправфізичнихосібнанерухомість/Є.О.Мі-чурін.—К.:НДІприватногоправатапідприємництва,2006.—44с.

101.Мічурін Є. О.Обмеженнямайновихправфізичнихосіб(ретро-спективний аналіз цивільного права дореволюційного періо-ду)/Є.О.Мічурін//Вісн.Харк.нац.ун-тувнутр.справ.—2007.—Вип.36.—С.335–343.

102.Мічурін Є. О. Обмеження прав осіб у договорах щодо корис-туванняжитлом/Є.О.Мічурін//Правовіпробл.реалізаціїжитловихправгромадян:зб.наук.працьзаматеріаламикруг-логостолу(м.Київ,15.06.2006).—К.:НДІприватногоправаіпідприємництваАПрНУкраїни,2006.—С.36–39.

103.Мічурін Є. О.Обмеженняправанажитло/Є.О.Мічурін.—К.:Акад.правовихнаукУкраїни,НДІПриватногоправатапід-приємництва,2006.—48с.

104.Мічурін Є. О.Особливостіокремихобмеженьмайновихправфізичнихосібщодожитла/Є.О.Мічурін//Вісн.Харк.нац.ун-тувнутр.справ.—2007.—№37.—458с.

105.Мічурін Є. О. Техніка складання договорів : наук.-практ. по-сіб./Є.О.Мічурін.—Х.:Юрсвіт,2006.—536с.(Серія“Прак-тикаізакон”).

173

106.Мічурін Є.Обмеженняправосібщодоволодіння,користуван-ня,розпорядженнямайном/Є.Мічурін//ПравоУкраїни.—2006.—№12.—С.103–108.

107.Мічурін Є.Підходидообмеженьмайновихправосібврадян-ськийперіод:теоретико-правовийаналіз/Є.Мічурін//ПравоУкраїни.—2007.—№2.—С.141–146.

108.Мічурін Є. О. Обмеження майнових прав фізичних осіб (за-гальніположення):[монографія]/Є.О.Мічурін.—Х.:Юр-світ,2007.—220с.

109.Моника Карсс-Фриск. Европейская конвенция о защите правчеловекаиосновныхсвобод:статья1Протокола№1Правонасобственность ;прецедентыикомментарии/МоникаКарсс-Фриск,А.Н.Жеребцов,В.В.Меркулов,А.Г.Эртель.—М. :Рос.акад.правосудия,2002.—108с.

110.Морозова Л. А.Круглыйстолжурнала“Государствоиправо”;принципы, пределы, основания ограничения прав и свободчеловека по российскому законодательству и международно-муправу/Л.А.Морозова//Государствоиправо.—1998.—№8.—С.57.

111.На сесії ЮНЕСКО розглянули проблеми збереження цен-тральноїчастиниЛьвова[Електроннийресурс].—Режимдо-ступу: http://www.domik.net/mod/main/news/id111054527. —12.07.2007р.

112.Нагорная М. А. Принципы ограничения прав человека в пу-бличном праве / М. А. Нагорная // Теория и практика огра-ниченияправчеловекапорос.законодательствуимеждунар.праву:сб.науч.тр./[подред.В.М.Баранова].—Н.Новгород,1998.—Ч.1.—С.70.

113.Рішенняуцивільнихсправах//Вісн.ВерховногоСудуУкраї-ни.—2004.—№8.—С.11–12.

114.НаказДержавногокомітетуУкраїнизпитаньжитлово-кому-нальногогосподарства“ПрозатвердженняПравилутриманнябудинківтаприбудинковихтериторій”:№76від17.05.2005р.

115.Нерсесянц В. С. Философия права : [учебник для вузов] /В.С.Нерсесянц.—М.:Норма,1997.—652с.

116.Нехорошаяквартира//Время.—15.02.2007.—№27(15736).—С.2.

174

117.Нешатаева Т. Н. Защита собственности в Европейском Судепо правам человека и арбитражных судах РФ [Электронныйресурс] / Т. Н. Нешатаева // Арбитражная практика. —№3(60).—март.—2006.—Режимдоступа:http://www.arbitr-praktika.ru/Arch/2006/ap200603-4.htm

118.Ниринг С. Свобода:обещаниеиугроза/С.Ниринг.—М.:Про-гресс,1966.—192с.

119.Обремененияправ…Чтоэтотакое?//Карелия.—13.09.2000.—№71.—С.3.

120.Ожегов С. И. и Шведова Н. Ю. Толковый словарь русско-го языка : 80 000 слов и фразеологических выражений /С. И. Ожегов и Н. Ю. Шведова / Рос. академия наук; Ин-трусскогоязыкаим.В.В.Виноградова.—[4-еизд.,доп.].—М.:ЭЛПИС,2003.—944с.

121.ОсновизаконодавстваУкраїнипрокультуру :№2117-XIIвід14.02.1992//ВВРУкраїни.—1992.—Ст.294.

122.Оськин И. Н. Правовые ограничения в предпринимательскойдеятельностигражданина(физическоголица),действующегобезобразованияюридическоголица:дис.…канд.юрид.наук:12.00.03/И.Н.Оськин.—М.,2003.—176с.

123.Победоносцев К. П.Курсгражданскогоправа:Ч.1.:вотчинныеправа/К.П.Победоносцев.—М.:Статут,2002.—800с.(Клас-сикароссийскойцивилистики).

124.Подопригора A. A.Основыримскогогражданскогоправа:учеб.пособ.длястуд.юрид.вузовифакультетов/А.А.Подоприго-ра.—[2-еизд.,перераб.].—К.:Вентури,1995.—288с.

125.Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права /И.А.Покровский.—М.:Статут,1998.—352с.

126. Пономарев В. С. Право собственности граждан на жилое по-мещение: вопросы ограничений: дис. … канд. юрид. наук :12.00.03/В.С.Пономарев.—М.,2004.—178с.

127.Породько В. Умови правомірності обмежень житлових правгромадян/В.Породько//ПравоУкраїни.—2005.—№10.—С.63–66.

128.ПостановаВерховноїРадиУкраїни“Проприйняттязаосно-ву Проекту Житлового кодексу України” № 1910-IV від29.06.2004р.

175

129.ПостановаВерховноїРадиУкраїни“ПроприйняттязаосновупроектуЗаконуУкраїнипрокомплекснуреконструкціюквар-талів(мікрорайонів)застарілогожитловогофонду”№2672-IVвід17.06.2005р.

130.Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження“Правил користування приміщеннями житлових будинків таприбудинковимитериторіями”№572від08.10.1992р.//Жит-ловезаконодавствоУкраїни/уклад.М.К.Галянтич,Г.І.Кова-ленко.—К.:ЮрінкомІнтер,1998.—448с.

131.ПостановаРадиМіністрівУРСР“Прозаходидляпосиленняборотьби з нетрудовими доходами” : від 24.06.1986 р. // СПУРСР.—1986.—№9.—Ст.47.

132.Постановление Совета Министров СССР “О мерах поусилению борьбы с получением нетрудовых доходов” от15.05.1986//ЗПСССР.—1986.—№21.—Ст.121.

133.Пчелинцев С. В.Проблемыограниченияправисвободгражданв условиях особых правовых режимов / С. В. Пчелинцев. —М.:Норма,2006.—480с.

134.Ринокнерухомості:всезнігнаголову…//Слобідськийкрай.—15.05.2007.—№51(20945).—С.5.

135.Розгон О. В. Межі та обмеження права власності: дис. …канд. юрид. наук : 12.00.03 / О. В. Розгон. — Х., 2005. —226с.

136.Русско-украинскийсловарьтерминовпотеориигосударстваиправа/подред.Н.И.Панова.—Х.,1993.—352с.

137.Сакаэ Вагацума, Тору Аридзуми.ГражданскоеправоЯпонии/СакаэВагацума,ТоруАридзуми:в2кн.—М.:Междунар.отно-шения,1983.—Кн.1.—352с.

138.Самойленко В. М. Цивільне право України: навч. посіб. /В.М.Самойленко:Ч.1.—Чернігів;Чернігів:ЦНТІ,2006.—504с.

139.Самойленко В. М.ЦивільнетасімейнеправоУкраїни:навч.по-сіб.:Ч.1/В.М.Самойленко.—[2-гевид.,перероб.тадоп.].—Х.:Юрсвіт,2007—460с.

140.Свердлык Г. А. Принципы советского гражданского права /Г. А. Свердлык. — Красноярск : Изд-во Красноярск. ун-та,1985.—200с.

176

141.Селивон Н. Критерии ограничения прав человека в практикеконституционного правосудия / Н. Селивон // Конституци-онное правосудие : вестн. конф. органов конституционногоконтролястранмолодойдемократии.—2005.—Вып.3(29).—С.9–11.

142.Сидоренко А. Ю. Актуальные проблемы правового регули-рования ограничений (обременений) в земельном праве /А.Ю.Сидоренко//Юрист.—2000.—№11.—С.28–30.

143.Синайский В. И. Русское гражданское право : вып. 1 : общаячасть и вещное право / В. И. Синайский. — Киев, 1917. —258с.

144.Сімейний кодекс України № 2947-ІІІ від 10.01.2002 // ВВРУкраїни.—2002.—№21–22.—Ст.135.

145.Скловский К. О.Овозможностиограниченияправасобствен-ностидоговором/К.О.Скловский//Хозяйствоиправо.—1999.—№5.—С.109–111.

146.Сліпченко С. О.ЖитловеправоУкраїни:[наук.-практ.посіб.]/С.О.Сліпченко,Є.О.Мічурін,О.В.Соболєв.—Харків:Еспа-да,2003.—344с.

147.Советскоегражданскоеправо/подред.В.А.Рясенцева.—М.:Юрид.лит.,1966.—560с.

148.Советскоегражданскоеправо:учебник/подред.В.Ф.Масло-ва,А.А.Пушкина.—К.:Вищашк.,1977.—Ч.1.—478с.

149.Соколова А. А. Правомуниципальнойсобственностииегоогра-ничения:дис.…канд.юрид.наук:12.00.03/А.А.Соколова.—Волгоград,2002.—208с.

150.Станкевич Т. Б.Ограниченияправасобственностиназемель-ныеучастки:дис.…канд.юрид.наук:12.00.03/Т.Б.Станке-вич.—Краснодар,2003.—184с.

151.Степанов С. А.Недвижимоеимуществовгражданскомправе/С.А.Степанов.—М.:Статут,2004.—224с.

152.Суханов Е. А. Лекцииоправесобственности/Е.А.Суханов.—М.:Юрид.лит.,1991.—240с.

153.Тарановский Ф. В.Энциклопедияправа/Ф.В.Тарановский.—СПб.:МВДРоссии,С-Петерб.ун-т,2001.—552с.

154.Тархов В. А. Конституционные отношения / В. А. Тархов //Правоведение.—1981.—№2.—С.27–30.

177

155.Тимошенко В. Свобода і необхідність в історії політико-пра-вової думки / В. Тимошенко // Право України. — 2006. —№10.—С.24–28.

156.Ткаченко Е. Подкрышейдомамоего…[Электронныйресурс]/Е.Ткаченко//Юрид.практика.—2006.—№5.—Режимдо-ступа:http://www.imperia.net.ua/fullscreen9483n.html

157. Толстик В. А. Противоречиявпониманииипрактикеограни-ченияправисвободчеловекаигражданина/В.А.Толстик//Теория и практика ограничения прав человека по рос. зако-нодательствуимеждунар.праву:ч.1.—Н.Новгород,1998.—222с.

158.Трубецкой Е. Н. Лекциипоэнциклопедииправа/Е.Н.Трубец-кой.—М.:Тип.А.И.Мамонтова,1916.—226с.

159.Указ Президиума Верховного Совета СССР “Об усиленииборьбысполучениемнетрудовыхдоходов”от23.05.1986г.//Ведомости Верховного Совета СССР. — 1986. — № 22. —Ст.364.

160.УказПрезидіїВерховноїРадиУкраїнськоїРСР“МіжнароднийПакт про економічні, соціальні та культурні права” № 2148-VIIIвід19.10.1973.

161.Українауцифраху2005році :статистичнийдовідник/Дер-жавний комітет статистики України / [за ред. О. Г. Осаулен-ко].—Київ:Консультант,2006.—248с.

162.Уткин Б. Абсолютное право – относительные полномочия /Б.Уткин//Юрист.—2002.—№48.—С.2.

163.УхвалаСудовоїколегіївцивільнихсправахВерховногоСудуУкраїни // Вісн. Верховного Суду України. — 2004. — № 8(48).—С.11–12.

164.Фарбер И. Е. Свободаиправачеловекавсоветскомгосударст-ве/И.Е.Фарбер.—Саратов,1974.—166с.

165. Халфина О. С. Общееучениеоправоотношении/О.С.Халфи-на.—М.:Юрид.лит.,1974.—340с.

166.Харківська обласна державна адміністрація : статінформа-ція [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.kharkivoda.gov.ua/stat.php?page=91

167.Хвостов В. М. Системаримскогоправа:учебник/В.М.Хвос-тов.—М.:Спарк,1996.—522с.

178

168.Хрестоматияповсеобщейисториигосударстваиправа:учеб.пособие/сост.В.Н.Садиков;подред.З.М.Черниловского.—М.:Гардарики,1998.—414с.

169.“Хрущовки”взаконе//Время.—05.01.2007.—№1(15710).—С.1.

170.ЦивільнеправоУкраїни:курслекцій:у6т.Т.5.Кн.2.Договірнеправо:Ч.1.Загальніположеннятадоговоринапередачумайнаувласність]/Р.Б.Шишка(керівникавт.кол.),Є.О.Мічурінтаін.;заред.Р.Б.Шишки.—Харків:Еспада,2006.—336с.

171.Цивільний кодекс України № 435-ІV від 16.01.2003 р.,№435-ІV//ВВРУкраїни.—2003.—№40–44.—Ст.356.(Іззмінамистаномна22.12.2006р.).

172.Цивільний кодекс УРСР // ЗУ УРСР. — 1922. — № 55. —Ст.780.

173.ЦивільнийкодексУРСР№1540-VIвід18.07.1963//Ведомос-тиВерховногоСоветаУССР.—1963.—№30.—Ст.463.

174.Цивільний процесуальний кодекс України № 1618-IV від18.03.2004//ВВРУкраїни.—2004.—№40–41,42.—Ст.492.

175.Чичерин Б. Н. О народном представительстве / Б. Н. Чиче-рин.—М.:Тип.Грачеваикомп.,1866.—552с.

176.Шевцов В. Права человека и государство в Российской Фе-дерации / В. Шевцов. — М. : Профобразование, 2002. —438с.

177.Шеляженко Ю. ЖКГ: лікувати не можна поховати? [Елек-троннийресурс].—Режимдоступу:http://narodna.pravda.com.ua/economics/45dbe3caab520.–.21.02.2007

178.Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права (поизданию1907г.)/Г.Ф.Шершеневич.—М. :Спарк,1995.—556с.

179.Шершеневич Г. Ф. Общаятеорияправа.—Вып.4/Г.Ф.Шер-шеневич.—М.:Бр.Башмаковы,1912.—806с.

180.Штейн Л.Учениеобуправлениииправоуправлениявсрав-нении литературы и законодательства Франции, Англии иГермании/[Л.Штейн;пер.снем.;подред.И.Е.Андреевско-го].—СПб.:Тип.Приту,1874.—594с.

181.Щенникова Л. В.Вещноеправо:учеб.пособие/Л.В.Щеннико-ва.—Пермь:Изд-воПерм.ун-та,2001.—240с.

179

182.Що робити з сусідом, який щоденно наражає на небезпекумешканців будинку? // Слобідський край. — 13.02.2007. —№17.—С.4.

183.Эбзеев Б. С. “Круглый стол” журнала “Государство и право”.Принципы,пределы,основанияограниченияправисвободче-ловека по российскому законодательству и международномуправу/Б.С.Эбзеев//Государствоиправо.—1998.—№7.—С.20–38.

184.Эбзеев Б. С. Человек, народ, государство в конституционномстрое Российской федерации / Б. С. Эбзеев. — М. : Норма,2005.—208с.

Монографіяприсвяченапроблемамздійсненняособамисвогопра-ваприватноївласностінажитлотайогообмеженнянизкоюправовихчинників.Розкриваєтьсяправоваприрода,поняттятазмістобмеженьправа приватної власності взагалі та специфіка обмежень житловихправ зокрема. Наводиться авторська класифікація обмежень праваприватної власності на житло. Особливу увагу приділено розробціпропозиційщодозміничинногозаконодавстваУкраїниусферіобме-женьправанажитлозметоюйогоуніфікаціїтаохорониізахиступравосібтасуспільнихінтересівуцілому.

Дляпрацівниківорганівюстиції,правоохороннихорганів,атакожвикладачів та студентів вищих навчальних закладів з дисципліни“Правознавство”,“ЦивільнеправоУкраїни”,“Сімейнеправо”.

Наукове видання

Лисенко ІринаВ’ячеславівнаЛисенко АндрійМиколайович

Скиданов КостянтинВолодимировичПеревалова ЛюдмилаВікторівна

ПРАВО ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЖИТЛО ТА ЙОГО ОБМЕЖЕННЯ

Монографія

РедакторЮ. А. НосанчукКоректорА. А. Тютюнник

Комп’ютерневерстанняН. В. КоваленкоОформлення обкладинкиО. О. Стеценко

Підп.додруку16.09.16.Формат60×84/16.Ум.друк.арк.10,46.Обл.-вид.арк.8,81.Наклад300пр.

МіжрегіональнаАкадеміяуправлінняперсоналом(МАУП)03039Київ-39,вул.Фрометівська,2,МАУП

ВидавецьівиготовлювачДП«Видавничийдім«Персонал»

03039Київ-39,просп.Червонозоряний,119,літ.ХХ

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої справи ДК № 3262 від 26.08.2008 р.