■ -&в1ЄТе*Є Ц/. \ л 1/ fa /* ">7:;л«Й

ПРОЛЕТАРІГзСЇХ КРАЇН, ЄДНАЙТЕСЯ!

л

ОРГАН КІРОВОГРАДСЬКОГО ОБКОМУ А КС МУ

УРОЧИСТІ ЗБОРИ5 травня в приміщенні обласного музично-драматич­

ного театру ім, М. Л. Кропивиицького відбулися урочис­ті збори представників трудящих м. Кіровограда, акти­вістів преси, телебачення і радіомовлення, поліграфіс­тів, зв’язківців, присвячені Дню преси і Дню радіо.

Збори відкрила секретар міськкому партії А. О. Ко­шелева. Обкрається почесна президія зборів у складі Політбюро ЦК КПРС на чолі з Генеральним секретарем ЦК КПРС, Головою Президії Верхоеної Ради СРСР това­ришем Л. І. Брежнєвим.

З доповіддю виступив голова бюро обласної органі­зації Спілки ягурналістів України, редактор обласної газети «Кіровоградська правда» Ю. Д. Моторний. На зборах виступили активісти преси О. І. Снустии, В. В. ґолубицький, Л. Б. Константинова.

Учасники зборів надіслали вітальні листи на адресу ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Мініст­рів СРСР, Генерального секретаря ЦК КПРС, Голоъи Президії Верховної Ради СРСР Л. І. Брежнєва та ЦН Компартії України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів Української РСР.

<

■<

НЕВГАСИМИЙ ВОГОНЬ НАРОДНОЇ НАМ’ЯТІ«в

Тисячі людей зібралися в селі Коргелісії Волинсь­кої області 5 травня па мітинг, присвячений відкрит­тю меморіального комплексу. Серед учасників мітин­гу — делегації всіх районів Волині, сусідніх облас­тей України та Білорусії, ветерани війни.

На трибуні — член Політбюро ЦК КПРС, пер­ший секретар ЦК Компартії України товариш В. В. Щсрбпцький, член Політбюро ПК Компартії Украї­ни, Голова Комітету державної безпеки УРСР В. В. Федорчук, колишній секретар Волинського підпільно­го обкому партії, командир Чсрнігово-Волппського партизанського з'єднання двічі Герой Радянського Союзу О. Ф. Федоров, перші секретарі обкомів пар­тії: Брестського — Є. О. Соколов, Волинського — Л. 1. Палажчсико, Житомирського — В, ЛІ. Кавун, Ровепськсго — Г. І. Панасенко, завідуючі відділами ПК Компартії України Л. М. Кравчук, 11. К. Мусієи- ко, перший секретар ЦКуЛКСМУ А. І. Корпієико, члени бюро Волинського обкому партії і облвиконко­му, Ратпівського райкому партії і райвиконкому, знатні трудівники.

Мітинг відкрив перший секретар Волинського об­кому партії Л. І. Палажчсико.

Над багатолюдною площею — урочиста інша. Під чіткі звуки метронома товариш В. В. Щсрбнцькшї запалює Вічний вогонь біля меморіального комплек­су. Лунають мелодії Державних Гімнів СРСР і Ук­раїнської РСР.

Сді.го надається товаришеві В. В. ІЦсрбицькому, тепло зустрінутому присутніми.

Сьогодні, творить він, напередодні великого свята — 35-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні, ми відкриваємо пам’ятник жертвам фашизму в селі Кор- іеліси, ще і ще раз стверджуючії цим священну клят­ву нашого народу: «Ніхто не забутий і ніщо не забу­те!»

Від Мамаєвого кургану на березі Волій і до Треп- тов-парку в Берліні посталії величні меморіали і < кромиі обеліски — данина вічної нам’яті тим, хто в ім’я перемоги віддав найдорожче — своє життя. Ніколи не заросте до них народна стежка. Хто заги­нув за Батьківщину — безсмертний у віках!

Сьогодні ще одним пам’ятником полеглим на нашій землі стало більше. Українське село Кортеліси своєю страшною трагедією, болем безповоротних втрат уві- . Гнило в історію, увійшло в безсмертя разом з біло­руською Хатипню, чеським Лідіцс, французі ким Ора- дуром.

На цій землі 23 вересня 1942 року мученицьку смерть від фашистських карателів прийняли 2875 чо­ловік, з них 1620 дітей. Знищено було все живе. Па місці Кортелісів і ще 20 навколишніх хуторів лиши­лися чорні зіарніца.

пий вогонь—невгасимий вогонь нашої пам’яті. З цьою священного пагорба відкривається панорама відрод­жених з попелу Кортелісів. 1 глибоко символічно, що там, куди ворог приніс смерть, знову розквіт ’10 життя!

Традиції мужності і відваги, що склалися в боях за свободу і незалежність соціалістичної Батьківщи­ни, сказав па закінчення товариш В. В. Щербицький, традиції людей, які безстрашно дивилися в очі смер­ті, свято зберігаються і примножуються нашими доб­лесними Збройними Силами. Ті ж патріотичні почут­тя, які запалювали серця захисників Вітчизни, окри­люють пиві іероїв праві. Масовий подвиг воєнного часу переріс у трудовий подвиг мільйонів самовідда­них борців за комунізм. Яскраве підтвердження цьо­му _ ударна праця правофланговій соціалістичного змагання, кращих колективів, які до 110-ї річниці з дня народження В. І. Леніна виконали свої п’ятиріч­ні завдання. Про це свідчать трудові успіхи, з яки­ми няні народ .зустрів першотравневе свято і зустрі­чає 35-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

Па мітингу виступили: робітник радгоспу «Коріс- ліський» С. Я- Кухар, який тринадцятирічним хлоп­чиськом став очевидцем звірячої розправи над одно­сельцями і лише чудом врятувався від смеріі, вете- ран Великої Вітчизняної війни, полковник у відстав­ці В. II. Сокол, робітниця Луцького слектроапаратію- ю заводу імені XXV з’їзду КПРС Т. Д. Лящук, за ступни:; голови Брестського райвиконкому, колінішій іахисипк легендарної Брестської фортеці, партизан Герой Радянського Союзу М. Т. Сушаиов, волинський поет Олександр Богачук, перший секретар Волпі.єь- коіо обкому комсомолу Борис Сорока.

Мужність, презирство до ворога, рішимість до кіп­ця стояти за рідну землю втілені в бронзових фігурах скульптурної композиції, спорудженої па постаменті з темного лабрадориту. Вона уособлює тих, хто май­же чотири десятиріччя тому нескореним пішов звідси в бсісмсртя. Біля підніжжя пагорба коло стели шість грапінміх плит — за кількістю братських мо­гил. Автори меморіального комплексу — скульптори народний художник УРСР О. Олійник і М. Олійні;::, архітектор А. Корвєєв.

До меморіального комплексу, де символом незгас­ної народної пам’яті налає Вічний вогонь, поклада­ються вінки. Серед них — вінок від Центрального Комітету Компартії України, Президії Верховної Ради УРСР і Ради /Міністрів республіки. Гримлять залпи артилерійського салюту. Юнармійці поклада­ють гірлянду нам'яті. Урочистим маршем проходять ПОВЗ монумент воїни.

Після мітингу відбулося садіння дерев па закладе­ній тут алеї Пам’яті.

Тетяна все це знає не гірше за інших. Але ста­лося так, що вона трива­лий час була відсутня. Ке­рував комсомольською організацією заступник секретаря комітету ком­сомолу Віктор Берсимен- ко, інженер по техніці безпеки.

— Вийшло якесь між- ■ладдя, — пояснює ситу­ацію А. В. Кононенко.

У ЧІТКОМУ РИТМІпрагнуть провести весняно-польові роботи молоді хлібороби колгоспу «»одкна» Малоіисківського ра­йону, але їм заважає бездіяльність комітету но/л- сомолу.

Ударниця комуністичної праці Зоя МУЛЯР. Працює вона лаборанткою Пебузькому нікелевому заводі. Крім основної роботи, молода комуністка мас чимало громадських доручень, виконує їх добросовісно. З особливою відпові­дальністю Зоя ставиться до обов'язків ватажна юнаків і дівчат з хімічної лабо­раторії підприємства. 6

На знімку: Зоя МУЛЯР.______ . ____________ __________ Фото Г. КОРОТКИХ. |і

(РАТАУ).

ВАХТА ПАМ'ЯТІ

З піднесенимнастроєм

ВИЙШОВ УЧОРА НА ЗМІНУ КОМСОМОЛЬСЬ­КО-МОЛОДІЖНИЙ КОЛЕК­ТИВ ПЛАВИЛЬНИКІВ СВІГ- ЛОВОДСЬКОГО ЗАВОДУ ЧИСТИХ МЕТАЛІВ. ОЧОЛЮ­ВАНИЙ ВОЛОДИМИРОМ СМАГІНИМ.Молоді виробничники, пе­

реможці заводського со­ціалістичного змагання на честь 110-ї річниці з дня народження В. І. Леніна, вибороли право першими на підприємстві провести плавку, присвячену Дню Великої Перемоги.

Трудовими успіхами від­значати славні дати стало на СвітлоЕодському заводі чистих металів традицією. Лише нинішнього року за право бути першими зма­галися 13 комсомольсько- молодіжних колективів підприємства, які завер­шили виконання п’ятиріч­них завдань і разом з ін­шими ровесниками стали на Всесоюзну иахту Пам’я­ті.

і. КОСЕНКО, комітетусекретар

комсомолу Світловод- ськсго заводу чистих металів.

У райкомі комсомолу і колгосп «Родина», і ком­сомольську організацію цього господарства реко­мендували як одні з кра­щих. На базі господарства нещодавно провели семі­нар, на якому обговорю­валось питання вирощу­вання ранніх зернових, а також кукурудзи новим методом.

Діяльно готувалася до участі в цьому семінарі й секретар комсомольської організації господарства Тетяна Жердій. їй доруче­но було виступити з допо­віддю про ідеологічне за­безпечення весняно-по- льсвих робіт. І Таня ви­ступила. Розсудливо, топ­ково, із знанням справи.

— Взагалі, Тетяна— чу­дова дівчина, — сказав другий секретар райкому комсомолу Василь Полу- лях, — пропонуємо їй ви­ступити на урочистих збо­рах, присвячених Дню Пе­ремоги.

Немає сумніву, що Таня виступить і там. І виступ її буде грамотним, аргу­ментованим, Є/ЛОЦІЙНО насиченим. Отже, висту­пати секретар може, мо­же прикувати уваїу ауди­торії. Можливо, саме заці якості її і обрали ком- - сомольиі колгоспу «Роди­на» своїм ватажком. Та, обираючи, певно, мали на­дію не тільки на оратор­ські здібності Тетяни. Комсомольський секретар — перш за все організа­тор, лідер, здатний повес­ти за собою організацію.

— Так воно й було, — каже заступник голови колгоспу Анатолій Вален­тинович Кононенно. — До певного часу. Ось пере­глянемо протоколи засі­дань комітету і комсо­мольських зборів...'

Справді, в комсомольсь­ких документах зафіксова­но чимало добрих справ. Але останній протокол за­сідання датований ще 15 лютого. Виникає ня: чи готувався комсомолу до льових робіт? семінарі — це Важливо було заходи, розставити на гто- лі._ в звтогараікі, ремонт­ній майстерні молоді сили, стежити за виконанням на міченого. Організувати змагання комсомольців і молоді, відзначати кращих, критикувати недоліки, до­пущені на весняному полі.

запитзн- комітст

ЕССНЯНО-ПО- Виступ на ще не все. розробити

Минуло понад два місяці відтоді як Тетяна знову приступила до виконання своїх обов'язків. Отже — кінець «міжнладдю»? Ні. не помітно. Весняна сівба нині в розпалі, та чи хоч один рейд провели комсо­мольські «прожектористи», яких очолює Віктор Бєр- симение?

А робота у «прожекто­ристів» є. Ось тільки один факт. Хорошому комсо­мольцеві. яний недавно по­вернувся з лав Радянської Армії. Дмитру Кравчуку довірили трактор К-701. обладнаний пристосуван­ням для внесення гербіци­дів та важкою диеновою бороною БДТ-7. Такому аг­регату позаздрить будь- яке господарство. Виїхав Дмитро с поле, і так тра пилося, що дискова боро­на вийшла з ладу. Не з сини тракториста. Хлопець змушений був повертатися у бригаду, бо пересувна ремонтна майстерня вчас­но не прибула на поле. Та й це ще не все. У бригаді не знайшли електрозвар­ника, тому лагодити боро­ну взявся сам завідуючий майстернею Олемсандо Брехунеиь. теж молодий чоловік. Агрегат був потрі­бен у полі. Адже він мав вносити гербіциди на ни ьу. де повинні сіяти зер­нову кукурудзу за новєю технологією. Без внесення гербіцидів виконувати цю роботу не можна. Отже, затримка дорого обійшла­ся. А як зреагуеае на це «Комсомольський прожек­тор»? Ніяк. Віктор Берси- мечко зробив вигляд, щє нічого не сталося.

На подвір’ї тракторної бригади майорить прапор трудової слави на честь досвідченого тракториста Івана Мельника, який ви­конав на сівбі денне зав­дання на 187 процентів Це дуже добре. Але від­значила переможця пар­тійна організація. А де ж колгоспний комсомол? Чи. може, нема кого відзна­чати з молодих? Є. Чудо­во працює на сівбі ком­сомолець Віталій Василь­ченко. Замість сімнадцяги гектарів засіває щодня 20 —25. Нехай він не наздог- нає свого досвідченого колегу, але ж норми пере­виконує, якість него робо­ти відмінна.

Фактів бездіяльності ко­мітету комсомолу можна навести ще чимало. Та, мабуть, досить і цих. Важ­ливо. щоб комсомольські ватажки господарствазробили з них належні висновки. І не ТІЛЬКИ ВОНИ.

В. ШАРІЙ, спецнор «Молодого комунара».

2 сзааор

ЕКСПЕДИЦІЯ «МК» «ПОДВИГ»

I!

------------„Молодий кожутр"ТИЖДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇ8

області. Там він закінчив сім класів. Дуже любив малювати, дооре грав на струнних інструментах.

З 1938 року його сім'я жила в Оренбурзькій об­ласті. Іван учивсп в тор­говельно - кооперативному училищі. Потім його при­звали в Червону Армію.

1941 рік. Бої під Моск­вою. В складі винищуваль­ного батальйону він з од­нополчанами пробирався п тил ворога. Висаджував у повітря їлости, палив г~ шини. Був поранений. Піс ля одужання служив у 113 й стрілецьнїй дивізії.

ЗОСТАЛИСЬМОЛОДИМИ

Вже кілька років члени клубу Інтернаціоналі, кої дружби «Глобус» середньої школи сслшца Молодіжного Долинського району збирають ма­теріали про воїнів-земляків, ведуть пошук рідних воїнів, що загинули па 'території району в роки Великої Вітчизняної війни. Під керівництвом учи­тельки Віри Мусіївші Федоряки учні пишуть ру­кописну книгу «Люди безсмертного подвигу». По­даємо окремі сторінки Г

X: X:неї.*

8 трярия 1880 року

НАШ КОНКУРС «ВІТЧИЗНИ ВІРНІ! СИНИ

|В1К0П0МНЕституту імені М. І. Каліні- на в Ашхабаді. Кандидат біологічних наук. нині працює доцентом Туркмен­ського державного універ­ситету імені О. М, Горько­го.

вряди ВЛКСМ, Арташ Да­видович учився в місцевій

• семирічній та в сусідній Кагарцинській середній школах. 1942 року він пе­рейшов у десятин клас і записався добровольцем в армію. Загинув 12 березня 1944 року, визволяючи се­ло Березівку.

До лютого 1980 року ро дина Арташа Давидовича не знала, де, коли він за­гинув і де його похозано

„ # Це повідомлення вона ма- . одержала від члена клубу

інтернаціональної дружби піонерки Тетяни Литвинен­ко.

Родина Арташа Давидо­вича прислала нам лист, у якому сердечно дякує за це повідомлення. Також

’ отримали ми нопію фото­графії Арташа Давидовича і його комсомольський нвитон, якому вже майже 40 років. Арташ Давидо­вич залишився вічно моло­дим. Він загинув у 18 ро- ніа. А

його родина проживає и Азербайджані (мама, три сестри, два брати).

♦ і- *БУЗЕРОВ Іван Герасимо­

вич народився 1923 року в НуйОишевсьній області. 1942 року після закінчення семирічної шноли його взяли в Ульяновське тан- нове училище. І через рік він уже був на лінії фрон­ту.Іван був дуже хорошим,

дисциплінованим учнем, учився добре.

Мати Бузерова прожила 98 років. Померла -2 січня 1980 року. Дев'ять років була сліпою. Стала сліпою тільки тому, що з дня по­відомлення про смерть свого сина щодня плакала, чекала його, чекала...

Загинув Іван Герасимо­вич 12 березня 1944 року, визволяючи село Березів­ку.

Брат Івана Герасимози ча проживає в иіентамін- ському районі Куйбишев- ськой області. Петро Гера­симович 1943 рону пішов на фронт. Пройшов від Східної Прусії до Берліна, двічі був поранений і двічі контужений, повернувся додому 1951 року.

* * ♦ 4Дгамурад ОРАЗМУХОМ-

МЕДОВ, 1924 рону народ­ження. туркмен. Брав участь у боях на території України, визволяв Кірово- градщину від фашистсь­ких загарбників. Інвалід Великої Вітчизняної війни.

1941 року закінчив пед­училище. 8 1941—1942навчальному році працю­вав учителем сільської школи. 1942 року його при­звали в армію. Потім — навчальний підрозділ, став сержантом. На фронт пі­шов 1943 року.

Після війни закінчив сільськогосподарський ін-

* <: *Восени 1943 року радян­

ські війська стрімкою ата­кою сильно потіснили во­рога. наші танки ьизволя- ли Петронорбівиу, Верб- люжку, дійшли до Новіо- родки. Але під натиском ворога нашим воїнам дове­лося відступити. В цьому рейді брав участь і танк Івана ШИРШИНА. Його підбили неподалік села Пегрокорбівки. Стікаючи кров’ю, боєць поповз, шу­каючи порятунку.

Солдатові - росілнові І. Ширшину пощастило — його знайшоз житель Пет- ронорбівни Семен Осадчий. Разом з дружиною переніс воїна додому. Вдвох про­мили рани, перев’язали. Всім, що було в їхній ха­ті,-ділилися з пораненим гостинні українці. Тоні Іван швидко одужав.

Через кілька місяців С, Д. Осадчий одержав сол­датський трикутник. «До­рогі мої батьки Семене Даниловичу і Клавдіє Пет­рівно, — писав Ширшин із Чехословаччини, — я зно­ву в бойовій сім’ї. Велике, велике вам спасибі від ме­не і моїх друзів. Усе своє миття пам'ятатиму вас, ря­тівників. Нещадно битиму ворога, щоб визволити землю від фашизглу».

Минали роки, та пам'ять не стирала важких воєн­них днів. Людям, що пере­жили трагедію, з роками ще більше хотілося зустрі­тися, поговорити, дізна­тись про дальшу долю од­не одного. Всі ці роки па­м'ятав Іван Ширшим ря­тівників, а вони — солда­та.

І ось син С. Д. Осадчого, який живе в с. Молодіж­ному, вирішив допомогти батькам. Він звернувся но допомогу до членів інтер­національного нлубу «Гло­бус». Ті охоча відгукнули­ся. Почались пошуки. Лис­ти йшли з різні міста краї­ни, □ газету «Правда». На­решті коротке офіційне по­відомлення з Волгограда про те, що, за даними ад­ресного бюро Волгоградсь­кого облвиконкому, грома­дянина І. П. Ширшина прописано по вулиці Дун­дича.

1977 року Осадчі одержа­ли листа від колишнього воїна. В ньому він пові­домляв, що незабаром при­їде в гості. Одержали лис­та й члени клубу. В ньому короткі схвильовані слова: «Спасибі тобі, «Глобус»!»

Іван Трохимович побу- ваз-таки у своїх рятівни­ків. Зустрічався він і з членами клубу інтернаціо­нальної држби. Привіз зем­лі з братської могили у Волгограді.

іПонад 140 учасників Великої Вітчизняної війни працюють на Кіровоград­ському заводі тракторних гідроагрегатів. Сорок із них нагороджено ордена­ми Червоної Зірки, 10 — орденами Вітчизняної вій­ни І і II ступенів, 5 — ор­денами Слави.

Зони, наші дорогі вете­рани, знову й знову гор­тають сторінки пам'яті, згадують вогненні верстви.

Є про що згадати й ро­бітникові механоскла­дального цеху № 2 Івану Йосиповичу Соломченку.

... Бої в Чехослоааччині. Йому, розвідникові, і іще п’ятьом воїнам наказали переправитися через річ­ку Слана і дістати «язика». Зима, а річка мов заво­рожена — не замерз/а. Та солдат знайде, вихід і з безвиході. Знайшли зруй­нований сарай, розібрали, з плащ-палаток з допомо­гою телефонних зробили такі-сякі набили їх сухою Є поплавці. А на клали двері від Але такий пліт жати хіба що трьох. А їх — шестеро. Переправили­ся за два рази. Дісталися ходу сполучення солдатів противника. Солонченко, розстазивши людей з обох боків ходу, проник усере­дину і відразу і нувся на залізний боєприпасами. Аж ось — два Навалився на тут і товариші, гітлерівця...

На ранок уся група з «трофеєм» була на східно­му березі Слани.

Невмирущою славою вкрили себе партиза.ни і підпільники. Допомагаю-

Ьчи воїнам Радянської Ар­мії, вони громили ворога

а тилу,, влаштовували ди­версії.

Про одну з них розпо­вів токар заводу Дмитро Андрійович Кривошеев. Корінний кіровоградець зін з вересня 1942 по сі­чень 1944 року воював у партизанському загоні імені Ворошилова.

... Він дістав відпові­дальне завдання: влашту­вати диверсію на заводі «Уніон», де окупанти ор­ганізували ремонт танків та автомашин. Ураховува­ли, що там зберігається чимало пального для за­правки техніки.

Так і зробили. Кривоше­ев і його товариш П. Гера­щенко переодягнися в ні­мецьку військову форму. Крязошеєв трохи володів німецькою мовою.

Прохідна. З боку ці Леніна сміливці близно о четвертій попрямували просто прохідної. Так і є: поліцай стоїть. Подали документ-:, що мовляв, ми — пред­ставники будівельної фір­ми і маємо заявку на ре­монт азтомашини. Все це говорилось ламаною ро­сійсько-німецькою.

Сміливці повільно ходи­ли подвір’ям, вибираючи місце, де можна було б- закласти магнітну міну. Наблизились до штабеля бочок, переконалися, що вони повні, прилаштували міну і так само неквапом, ще якусь хвилину похо­дивши, залишили терито­рію підприємства.

Вибух долинув до них тоді, коло ка».

вули- при- дия добратській могилі, що

‘...... над: _ , ...іПоховано

у . ............. гселі Роздільному, над

якою ззяли шефство учні нашої школи, Поховано 187 воїнів. 176 з них — на сьогодні невідомі.

... Зав’язалося листуван­ня з родиною комісара ку­леметної обслуги Івана Іва­новича Бугая. Мати, два брати, сестра приїздили вклонитися рідній людині, передали юним друзям для майбутнього музею фото­графії Івана Івановича, лист сержанта Навкова, написаний 13 квітня 1944 року сестрі Дарії Іванівні, що повідомив про героїчну смерть брата, який віддав своє життя, визволяючи село Березівку (тепер Роз­дільне).

Нам удалося встановити: в числі невідомих солдатів, які сплять вічним сном у братській могилі, є молод­ший лейтенант Павло Іва­нович Антонов. Повідоми­ли про це брата офіцера Засиля Івановича Антоно­ва в місто Саратоз. Він привіз на братову могилу рідну землю, политу мате­ринськими слізьми, квіти...

Ц: * *Ми хочемо розповісти

про людей, які залишились вічно молодими.

Іван Іванович БУГАЙ народизся 1 серпня 1925 року в селі Сахнізці (тепер Ленінівка) Чернігівської

• з Іван Іванович загинув 12 березня 1944 року, визво­ляючи село Березівку (ни­ні Роздільне) Долинського району від німецьно-фа- шистсьних загарбників.

Два брати Івана Іванови­ча — учасники Великої Вітчизняної війни. Обидва вони зосталися живими. Олександр Бугай дійшоз до Берліна і залишив свій автограф на рейхстазі. Ни­ні живе і працює а місті Макіївці Донецької області.

* *Павло Іванович АНТО­

НОВ, 1922 року народжен­ня, номандир стрілецького взводу, загинув смертю хоробрих, визволяючи се­ло Березівку. Нагородже­ний орденом Червоного Прапора. Родина П. і. Ан­тонова проживає в місті Саратові (мама, брат Ва­силь і сестра).

Батько — учасник гро­мадянської війни, чапас- вець, помер ... лодиіий брат Павла вича — учасник Е Зітчизняної війни, війни повернувся в Саратов.

війни,від ран. Мо-, “ і Івано-

Великоі Після

рідний

* * *Давидович народився

САР-1926

'18

АоташК1СЯН ___року в селі Гаци Мартунін- СЬКОГО І ’ . *жансьної РСР.1940 року його

району Азербайд- -- 25 січня

прийняли

Операція «Пам’ять»

І' У А І / Л

ся па вогненній Курській дузі, під час визволення Харкова. 28 вересня 19-13 року Котельников акурат­но написав па щигі гарма­ти ще один рядок; «Пере­правлено на правий берег Дніпра в районі Бородаїв- кп Дніпропетровської об­ласті». Потім були крово­пролитні бої ПІД КрИЗНМ

ІІ

дротіз мішки,

травою, них по-

сараю. міг удер-

наштовл- і ящик з Зачаївся, фашисти,

одного. АЗв'язали

коли вони вже були заводу «Червона зір-

що операцію Д. А. нагородили

за-

ОдКривошеева медаллю «За бойові слуги».

А. КЛИМЧУК.

І

Немало подвигів звер­шили на землі Кіровоград- щшш в грізні роки війни паші радянські артилерис­ти. Завдяки їм успішно проведено ряд важливих військових операцій, ви­грано багато боїв. Пам’ять радянських воїнів-артиле- ристів увічнено у бронзі і граніті, їхніми іменам;! названо вулиці, піонерсь­кі дружини й загони. В ббласпому центрі, Субот- цях Знам’янського району, Крупському Кіровоград­ського району стоять гар­мати —- свідки незабутніх днів визволення.

В одному із залів війсь­ково-історичного" музею артилерії, інженерних військ і військ зв’язку в Ленінграді експонується гармата № 11076. На про­битому осколком сталево­му її щиті білою фарбою виведено цифр}' «12хч Та­ку кількість фашистських танків зшпцила обслуга цієї гармати. Крім тога па її рахунку чотири са­мохідні і стільки ж інших гармат противника, вона відбила двадцять вісім атак гітлерівців. За цими цифрами — мужність і стійкість, солдатська кміт­ливість, готовність до са-

мопожертви в ім’я пере­моги над порогом. Дивля­чись па бойову техніку, відчуваєш б'іття палких сердець воїнів вірних синів Вітчизни, які чесно виконали свій солдатський обов’язок.

|₽ $ $

У тривожні дні літа со­рок другого року, коли не­зліченні фашистські орди сталевими щупальцями стискали Сталіпград, біли стіп волзької твердині по­чала формуватися ще одна військова частина — май­бутня Сьома гвардійська армія генерала М. С. Шу- Силова. Та, якій судилося $ майбутньому відіграти одну з головних ролей у Кіровоградській насту-

&

Я

1иВ

Кіровоградській пальній операції і яку в наказі Верховного Голов­нокомандуючого відзначе­но першою серед частіш і з’єднань, що визволяли наше місто. Тут, па Волзі, бійці пройшли бойове хре­щення, загартувалися, тут дістали славне й горде ймення гвардійців.

У самий розпал боїв за Сталіпград відбулося їх­нє знайомство: людини і зброї. Зустрілися вони па залізничній станції — Яків Кот^льпиков, кубанський

козак, учасник громадян­ської війни, червоний а’р- тилерист-ордеіюносець, і новенька, щойно виготов­лена на недавно збудова­них за Уральськими гора­ми заводах, гармата.

Помічники у сержанта були молоді, енергійні, на­дійні, виховані комсомо­лом.

Перші гарматитут, під Рахунок знищеної воро­жої техніки продовжував-

записи па щиті появилися саме

Сталі игра дом.

Рогом, на території Пст- рівського, Новгородківсг-' кого, Олександрійського районів, не раз доводило­ся відбивати запеклі контратаки. У грудні 31-а лсгкоартилсрійська брига­да в складі Сьомої гвар­дійської армії почала під­готовку до Кіровоградсь­кої операції.

Стрімкого наступу ра­дянських військ уже не­спроможні були стримати ніякі укріплення, збудова­ні фашистами на Правобе­режжі. Під могутніми уда-

рами відкочувались на .ж- хід гітлерівські орди. Па ї визволеними від окупал;іг. містами і селами майорі­ли червоні знамена. Свят­ково було у Петровому та Олександрії, фейерверка МоскваЗнам’янку. ...... ....... .......час визволення Кіровогра­да. На підступах до нього оскаженілий, приречений ворог відчайдушно огри­зався.

За тридцять кілометрів па південний схід від Кі­ровограда в мальовничій долині розкинувся хутір Іванівна (нині входить до складу Васиного Зпам’яи- ського району). 27 груді’я 19-13 року тут розгорівся запеклий бій. Ворог неспо­дівано пішов у контрата­ку, намагаючись вибити з населеного пункту один з підрозділів 7-ї армії. Про­ти гвардійців ворог кинув значні сили піхоти, під­тримуваної кількома «тиг­рами». На шляху броньо­ваних машин' матна обслуга сержанта Котельникова, добре усвідомлював важ­ливість удержуваної по­зиції: якщо танки про­рвуться па цьому рубежі, вопи вийдуть у тил нашо­го піхотного батальйону. І тоді трагедія немцнуча’

Над обрієм сходило ро­жеве зимове сонце. Під гусеницями танків скрипів замерзлий сніг, жерла гар­мат загрозливо дивилися темними отворами вперед, на позиції гвардійців. Са- мовневнено йшли в атаку есесівці — хто посміє зу­пинити їх у цьому степу?

Розмаїттям салютувати

героям боїв за Наближався

стала гар-

Ко.мапдпр

Раптом із-за пагорка біля яру пролупав постріл. Пе­редній танк різко загаль­мував. З-під сталевої гро­мадини поповз їдкий жов­то-брудний дим. Не встиг­ли здивовані гітлерівці збагнути, що сталося, як поруч спалахнув іще один танк.

Розлютовані фашисти, незважаючи на втрати, ки­нули на позиції гармашів значні сили. Важкий сна­ряд розірвався зовсім по­руч. Відлого осколків за­гинула майже вся обслуга. Котельников зостався сам. Від влучного пострілу за­горівся іце один «тгирії'. Але збоку виповз інший. Перезарядити гармату сержант не встиг...

... Від степової Іванівкп, де здійснив останній под­виг Г ер ой РадянськогоСоюзу Я- С. Котельников, до міста на Неві проліг останній маршрут гармати № 11070. Понівечена, в багатьох місцях пробита осколками, але нескорена. Сьогодні вона нагадує від­відувачам музею про стій­кість і мужність радян­ського воїна, котрий у грізних боях захистив Вітчизну. А біля Іванівни спить вічним сном в укра­їнській землі кубанський козак, хоробрий артиле­рист Яків Котельников. Земля ця, полита кров’ю па гріота, ме його.

вічио пам’ятати-

Ю. МАТ1ВОС, краєзнавець.

н ім к у: гармата у Ленінградсько*

На з № 11076 му музеї артилерії, інже­нерних військ і військ зв’язку.

8 трлвяя 1980 реку

іїХ

ч, Г Х п'і ніхто не агітував за-

— писуватись до спецгру­пи добровільної народної дружини. Ці хлопці і дів­чата стали добровольця­ми. Звичайно, ініціатива створення спецгрупи при відділі боротьби з роз­краданням соціалістичної власності та спекуляцією належала вузловому ко­мітетові комсомолу стан­ції Знам’янка, а ось вико­нання... Набором і підго­товкою добровільних по­мічників транспортної мі­ліції вузловий комітет до­ручив займатися Олек­сандрові Соснову. Моло­дий, енергійний нещодав­но очолив комсомольську організацію, має непогані організаторські здібності, — міркували члени комі­тету. Та й посада інспек­тора міліції зобов'язувала

ЯК СПРАВИ, ОПЕРАТИВНИКУ?

СПЕЦГРУПАактивіста- про нахи-

до здіб- хо-

Ітілося скомплектувати групу з кращих хлопціе, щоб були бойовими, щоб можна було покластися на них під навіть- рейду. .

Минув засвоїли няттях Володимир Мурга, Василь Ханєсз. Але перше, що взяли- за правило, — це положення з постанози ЦК КПРС «Про поліпшен­ня роботи по охороні пра­вопорядку і боротьби з шеннями», де говориться, що необхідно активніше спиратися на допомогу громадськості в роботі по охороні закону.

В останні жозтневі дні минулого року, коли про­водили рейд-перезірку на хлібозаводі, йшло, як і

посиленн я правопору-

*

під

блискучій поверхні столу, на серці стає легко. А ось розмовляти доводиться про невеселе. Ця розмова — немов погляд із зали­того сонцем подвір’я з темінь льоху. За словами «рейд», непроста людьми, місце часто перетворюють у годівницю: де по копій­ці, де по карбованцю, а то й більше кладуть у власну кишеню не зароб­лені чесною працею гро­ші.

Василь Олійник Сосноз зайшли зину № 63.прохали продавщицю зва­жити повидла і цукру. Ко­ли ж та назвала ціну по­купок і вже відрахувала здачу, керівник групи по-

казав своє посвідчення. Лічили тепер усі разом. І довели Марії Андріївні Сухобок, що вона того дня брала з кожного по­купця на 12 копійок біль­ше, ніж потрібно, і кла­ла ці гроші у свою кише­ню. А Марія Тимофіївка Звєрєва з магазину № 14 копійками не задовольня­лася. Менш як на карбо­ванець вона покупця не обраховувала, що це нижче сійних можливостей».

Зважала, її «профе-

адміністратие- міськвиконко- М. Т. Звєрєвої

кримінальну

Ось до її прилазка пі­дійшли двоє хлопців. По­просили печива, тістечок.

— З вас шість вісімде­сят дев’ять, — не морг­нувши оксм підрахузала М. Т. Звєрєва. За кілька хвилин В. Ханєєв і О. Ку­рільний з’ясували, що все куплене ними коштує п’ять карбованців вісімде­сят вісім копійок. «Обра­хувалася» Звєрєва зсього на карбованець і одну ко­пійку. І так не вперше.

Споаву М. А. Сухобок розглядала на комісія му. Проти порушено справу.

Притягнуто до відпові­дальності й Людмилу Ца­канян, що винесла з кон­дитерського цеху заліз­ничного ресторану 300 граміа зефіру і 4 яйця. Коли її зупинили хлопці зі спецгрупи, Цаканян ти­хенько викинула продукти в ящик для сміття.

Не було ще випадку, щоб спіймані на гарячому зразу ж визнали езою прозину. Навпаки, викру­чуються, кричать: «А зи доведіть, доведіть!» І то­ді стають у пригоді знан­ня і вміння, набуті під час занять у лінійному відділі міліції.

Так, зустрічі з нечесніс­тю, несумлінністю; з кра­діями — це неприємні зу­стрічі. Але дружинники розуміють,розуміють, що з їхньою допомогою робиться ве­лика й потрібна справа, що вони власними рука­ми викорчовують парост­ки зла.

... Перед кожним рей­дом зони збираються у вузловому комітеті комсо­молу. Це їхній бойовий штаб. Тут можна поділи­тися з однодумцями тим, що хвилює, правильність жень, просто згадуючи нову кінокоме­дію, чи обговорити на­ступну операцію. До сліз

перевірити своїх суд-

посміятися,

Ханєєв, Сергій та Олександр

до мага- Взічливо по-

«перевірка» — боротьба з

які своє робоче

життяІподи,МОЛОДІ

ФАКТИ,

ЗА РУБЕЖЕМПЛАНІЇА КОМЕНТАР

Берлін

Володимира Мурги при­слухаються всі. Адже сек­ретар вузлового коміте­ту комсомолу сліз на ві­тер не кидає. А починає говорити Василь Ханєєв — і всі настроюються на ве­селу ноту. Знають, він без жартів не може. Олег Ку- рільний поки що соро­миться брати активну участь у розмові.

У кожного з них свої мрії. Володя Мурга з що­денних клопотах комсо­мольського затгжка зна­ходить час і для того, щоб замислитись над перспек­тивою розвитку спецгрупи дружинників. Василь Ханс- єв — секретар комсо­мольської ' організації енергодільниці, дбає про поповнення рядів добро­вільних помічникіз відді­лу боротьби з розкрадан-

вкра- хлібом, олією, сіллю. Мабуть,

ням соціалістичної влас­ності та спекуляцією. А Олег Курільний прагне міцніше "засвоїти всі не­обхідні охоронцю закону знання і вміння. Можливо, робота міліціонера з май­бутньому стане справою його життя...

І мрії кожного дружин­ника тісно пов'язані зі спецгрупою. Не помилив­ся Олександр Сосноз. Об'єдназ справжніх хлоп­ців, ентузіастів,

Готуються нозі рейди. Як же добитися більшої їх дієвості?

... Наприкінці лютого комсомольській спецгрупі знову довелося взяти участь у перевірці хлібо­заводу (ось ми й поверну­лися на це підприємство). 1 знозу було затримано п’ятьох працівниць із сум- ками, наповненими деними цукром, бухгалтерам треба ще раз підрахувати, скільки під­приємство втрачає на дрібних крадіжках. Пер­ший рейд спецгрупи був тільки поштовхом, резуль­тативним, але поштозхом. Колективові хлібозаводу не вистачало послідовнос­ті з боротьбі з « несуна­ми ».

Та й хто в місті зназ про результати першого рей­ду (як, до речі, і про на­ступні)?! Працівники заво­ду, міліція, вузлозий і міський комітети комсо­молу. Алезипадкирозкра­дання соціалістичної влас­ності не були засуджені широкою громадськістю. Бо давно ежє перестав іс­нувати стенд «Знам’янсь- кий їжак», а вузловий «Комсомольський прожек­тор» не зацікавився рей­дами комсомольців-дру- жинників. Висвітлення ж на сторінках стіннівок бо­ротьби за дотримання за­кону створило б навколо правопорушників атмо­сферу осуду, було б чй- малою допомогою з ро­боті групи.

Суботнього дня з при­міщення вузлового комі­тету комсомолу виходить група хлопців і дівчат. Перемовляючись, зони простують вулицями міс­та. Та ось кілька слів влад­но сказав високий кре­мезний Олександр Сосноз — і розмови стихли. По­чався новий рейд спец­групи дружинникіз.

В. НІКЛОНСЬКИЙ, член добровільної на­родної дружини.

НА ЗАХИСТ ІНТЕРЕСІВ ТРУДЯЩИХКОПЕНГАГЕН. (Кир.ТАРС). Питанням бороть­би молоді за поліпшення свого станозища був присвячений черговий з’їзд Вседатсьної органі­зації учнів і молодих ро­бітників на підприємст­вах (ЛЛО), який тут від­бувся. В його роботі взя­ли участь близько 400 делегатів, що представ­ляють понад ЗО тисяч членів цієї масової гро­мадської організації.

Датська молодь, відзна­чалось у виступах учас­ників з’їзду, найбільшою мірою терпить від наслід­ків затяжної кризи, яка охопила всі галузі націо­нальної економіки. Тепер у країні налічується більш як 80 тисяч юнаків і дівчат віком до 25 ро­ків, позбавлених можли­вості знайти застосуван­ня своїм силам і знан­ням. Це майже половина всіх безробітних, заре­єстрованих сьогодні на біржах праці Данії. Що-

І

І

В УНІВЕРСИТЕТАХВЕРБУЮТЬ АГЕНТІВ

ПІР. Спеціалісти науково-дослідного інституту сіль- • ського господарства в місті Пулави досліджують - можливість застосування золи теплоелектростанцій для удобрення грунту в теплицях. Учені інституту виявили, що ця зола містить багато мікроелементів, які збагачують, грунт і сприяють швидшому росту рослин.II а з п і м к у; в теплицях інституту.Фото ЦАФ—ТАРС.

НЬЮ-ЙОРК. |Кор. ТАРС). У США розроста­ється великий скандал, у центрі якого знову ЦРУ.

Як повідомила сту­дентська газета Прінс- тонського університету «Фораннер», кілька ко­лишніх і нинішніх викла­дачів цього назчального закладу протягом дов­гого часу працювали платними «консультанта­ми» Центрального роззі- дувального управління. До останнього часу чле­ни ««Прінстонської кон­сультативної групи» — під таким шифром зона проходила в документи шпигунського відомеїза —• регулярно збиралися на таємні наради з учас­тю високопоставлених представників ЦРУ Дг,я координації «роботи».

На прес-конференції, яка відбулась у Прін- стонському унізерситеті, було названо поіменно професорів, які заміша­ні в тісних зз язках з ЦРУ і досі перебувають на викладацькій роботі.

Скандал у Прінстонсь- кому унізерситеті стався тГАРС).В. РЕШЄТИЛОЗ.

року армію «зайвих» лю­дей поповнюють 15 — 20 тисяч випускників шкіл.

Делегати з’їзду поста­вили вимогу до властей вжити дійових заходів по боротьбі з безробіттям серед молоді. Вони гост­ро критикували політику правлячих кіл в еконо­мічній галузі, яка веде до дальшого погіршення матеріального становища широких верств населен­ня країни.

Прийнята на з’їзді ре­золюція містить занлик до молоді Данії дати рі; шучу відсіч наступові великого напіталу на економічні і соціальні за­воювання робітничого класу, брати активну участь у діяльності профспілок, спрямованій нз захист життєвих інте­ресів трудящих, забезпе­чення в країні одного з основних прав людини — права на працю,

І. ЗАВАЛОВ.

слідом за аналогічним викриті я.м у Колумбійсь­кому університеті _ з Нью-Йорку, де ЦРУ про­тягом 20 років з актив­ною участю викладаць­кого складу зизчаг.о вплив на психіку люди«:» різних наркотиків та ін­ших сильнодіючих хіміч­них препаратів.

Раніше американська преса вже повідомляла про протизаконну діяль- нісіь шпигунського ві­домства з Гарвардсько­му унівзрситеті. Газета «Стюдент лойєр» писала з цього приводу, що дозгі роки Центральне розвідувальне упразлін-

•ня займалося стежен­ням, збиранням досьє і дискредитацією прогре­сивних студентських ор­ганізацій та їхніх лідерів, викладачіз. Зокрема, об’єктом переслідувань стаз професор Гарвард­ського університет'/ М. Гальперін, домашній телефон якого прослуху­вався, а особисте листу­вання було об'єктом перлюстрації.

Більше тисячі піонерів- І тельманців — посла»- | ців усіх округів республі- І кн взяли участь у цент- І ральиій урочистій ліній­ці, яка відбулась біля пим ятника радянським воїнам на Зеєловськпх висотах з нагоди 35-ї річ­ниці визволення німець­кого народу від гітлерів- І ського фашизму. Висту­паючи на лінійці, голова- піонерської організації Імені Ернста Тельмаьа X. Лабс підкреслила, що завдяки подвигові вої­нів радянської Армії іоне покоління ІІДР виросло 1 живе в умовах миру.

У вітальному послан­ні на адресу керівників ІіДр і Радянського Сою­зу піонери НДР дали урочисту обіцянку жити 1 вчитися так, щоб спри­яти зміцненню німецько- радянської дружби і ми­ру в усьому світі.

■. (

Бухарест

відбу-5—7

У Румунії урочисто відзначено День молоді. Цього року він збігся з завершальним етапогч підготовки до XI з'їзду Спілки комуністичної мо­лоді і XII конференції Союзу асоціацій студеи- тів-комуністів, які ' ' дуться одночасно травня.

По всій країні відбу­лись масові гуляння мо­лоді, художні і ейортивні заходи. Голосні торжест­ва відбулись на столич­ному стадіоні сРепуОлЬ

Мадріднеофашистів,

до різник організа-

напад па

Група які належать ультраправих цій, вчинила факультет права Мадрід- сі-кого університету і вчинила там погром. ІІід час сутичок із студента­ми неофашисти порани­ли трьох чоловік.

Демократичні партії засудили чергові’ вихват­ку реакції. У заяві сек­ретаріату Компартії від­мічається. що провока­ційні дії правих екстре­містів, які почастішали останнім часом, мають« на меті створити в краї-* * ні обстановку хаосу і на­пруженості.

комсомольського ватажка подбати про добір надій­них помічників.

Знайомився з ми, розпитував ли, придивлявся ностей. Олександрові

час проведення найскладнішого

місяць. Добре вивчене на зй-

Сергій Олійник,

спочатку все намічалося.

Члени групи зупинили бі­ля прохідної трьох робіт­ниць, що несли важкі сумки. Всі троє — Вален­тина Павлівна Горбенко, Валентина Василівна Юх- но, Лідія Павлівна Бонда­ренко — помітно хвилю­валися. Двох із них — В. В. Юхно і Л. П. Бонда­ренко — ще 1977 року затримували за дрібні крадіжки. Так що, можга сказаіи, старі знайомі. Але зони піднесли дозор­цям своєрідний сюрприз: одна за одною спіймані на гарячому покидали свої сумки і — тікати. Та так швидко, що хлопцям на­здогнати їх було нелегко. Все ж затримали. У цих жінок того дня вилучили кілька вкрадених паля­ниць, пряники, кекс, цу­кор. Причому В. В. Юхно, як з’ясувалося, переноси­ла продукти додому не тільки з сумці, а й підодягом.

Рейд комсомольців-дру- жинникіа стаз поштозхом до активізації роботи за­водської групи народного контролю.

Щоправда, згодом спец­групі дозедеться робити на хлібозаводі ще од «н рейд. Але до цього ми ще повернемося...

Сидимо з затишному кабінеті Олександра Сос­нова. Від сонячних про­мінчиків, що пустуючи, стрибають по стінах, по

Делі ___Розширення дружніх

зв’язків молодих поко­лінь СРСР 1 Індії — іо- ловне завдання молодіж­ного клубу, створеного при радянському куль­турному центрі в Мадра­сі (штат Тамілнаду). Ви­ступаючи па урочистій церемонії відкриття клу­бу. лідер організації Бсе- індійського молодіжного конгресу (1) в Тамілнаду М. С. Сарада відзначнії, що індійські юнаки 1 дів­чата виявляють великий інтерес до життя своїх радянських ровесників, вітають чудові успіхи СРСР у розвитку еконо­міки, науки і культури.

МанагуаЧудовий подарунок

одержала дітвора Нікара - гуанської столиці. Тут відбулось відкриття пер­шої черги дитячого пар­ку. розташованого в центрі міста. Він носить ім’я Луіса Альфопсо Всласкеса, юного героя, який загинув 2 травпи минулого року від рук ГОЛОВОРІЗІВ З СОМОСИСТч ' ської національної гвар­дії-

В урочистій церемонії цієї нагоди взяли

тисячі дітей з районів Манагуа,

виступив

з участь усіх ,______ ___Перед ними виступив член Національного ке­рівництва Саіідіністсько- го фронту національного визволення, Міністр внутрішніх справ рес­публіки Томас Борхе. Революція, заявив він, робить і робитиме нада­лі все від неї залежне для того, щоб пікарагу- енські діти ніколи не пе­реживали ТИХ ТРУДНОЩІВ, які випали на полю їх батьків.

■чі н

а4 отпор* „Молодий кожунар<<

На знімну: свято вручення паспортів громадя­нам Союзу Радянських Соціалістичних Республік від­булося нещодавно у Долинській середній школі М- 2.

Одній із перших паспорт вручили дев’ятикласниці Наталці Криворучко.

Фото С. ФЕНЕННА.

Вчіться плавати, дітлахи!

Кожний учень молод­ших класів повинен вміти плавати. Таке завдання по­ставили перед собою ак­тивісти Чернівецького міського Товариства ряту­вання на водах та вчителі.

Після занять сотні юних чернівчан прямують до басейну спортивногокомплексу «Буковина», де й осягають цю потрібну та корисну науку. Тут за ними уважно стежать тре­нери дитячо-юнацької спортивної школи з пла­вання. Тепер у ній займа­ються понад 300 захопле­них цим бидом спорту ді­тей. І як знати, можливо, багато хто з них незаба­ром заявлять про себе, як це зробили недавно се­микласники Гена Бузукін і Олег Буров, що стали переможцями всесоюзних змагань на призи газети «Ксмсомольская правда». Адже свої перші кроки на воді вони зробили у цій школі.

С. КАШТАЛЯНЧИК, кор. РАТАУ.

________ —-------- ■ 8 трлвйя &&80 року ---------- -

БОРОТЬБА СА/АБО

Спортивний випуск «Молодого комунара»

І за- на-

заходи по вдосконаленню

військово-пат- виховання і

військової під-

—іІОМГІ- ILj.

Всесоюзний турнір з бо­ротьби самбо серед юна­ків відбувся із Керчі. Від Кірог.оградщіїиіі тут ви­ступали вихованці тренера Л. М. Медведева та Т. А. Байрамова (облрада това­риства «Колос»). Коман­дою паші земляки завою­вали третє місце. А в осо­бистому заліку найкраще виступили учень СІП № ІЗ Ігор Головіп, учень маши­нобудівного тех п і к у м уГеоргій Барськнй, учень школп-іптерпату № 2 Вік­тор Зуєв. Вони нагородже­ні срібними медалями. «Бронзу» повезли додому Олександр ІІІноляпськіїп, Володимир ОлександрОлександр Бслявський та В а л е р і й Слюсаре вські і й.

М. ВЕДЄВ.

Парга мои,Шаповале,і;.

ЗАМОВЛЕННЯ

На знімку: заняття камерного оркестру.Не передньому плані — скрипачка Таня ВАСЮТІНА.Фото О. Обухівського. (Фотохроніка РАТАУ).

С. КОНИШЕВСЬКА, лікар-педіатр.

ПОРАДИ ЛІКАРЯ

алергія: що це таке?Алергічні захворювання

— це зміна реакції орга­нізму' людини на певні ре­човини рослинного, тва­ринного чи хімічного по­ходження. Речовини, що викликають алергічні ре­акції, називаються алер­генами.

Відомо, що алергени трапляються в нашому повсякденному житті, од­наче далеко не всі лїоди, які з ними стикаються, хворіють па алергію.

До найпоширеніших алергічних захворювань у дітей належить ексудати ч- пий діатез. Найчастіше ураження шкіри мають ха­рактер екземи. Встановле­но, що діатез нерідко ви­никає у малюків, матері яких під час вагітності, годування немовляти вжг.- ваюгь у їжу забагато мо­лока, цитрусових, яєць та інших продуктів. Прига­дую випадок, коли жінка під час вагітності зловжп-

вала згущеним молоком та іншими молочними про­дуктами. Тож і не дннчо, що у її маляти з перших днів його життя виявиш: алергію до молока.

Серед алергічних захво­рювань слід згадати сінну гарячку. Ця хвороба ви­никає звичайно навесні, коли квітнуть лучні трави, польові квіти. У дітей з підвищеною чутливістю до пилку рослин при попадан­ні його па слизову оболон­ку очей, поса, дихальних шляхів випинають сльозо­теча, нежить, задишка.

Алергія виявляється по- різному: іноді у вигляді кишкового розладу, блю­воти, болю в животі, іноді у вигляді сипу, що супро­водиться свербінням. Хар­чові алергени викликають так званий набряк Квіпке: у хворих дуже розпухають губи, ніс, повіки, КИСТІ рук. Треба відзначити, що такий етап викликає па-

віть самий запах продукту. Крім харчової, існує та­

кож лікарська несприйнят­ливість. її суть — у під­вищеній чутливості до лі­ків, іцо застосовувались у звичайній чи малій дозах. Характерні ознаки лікар­ської хвороби: сип, що по­являється рантово, блюво­та, кишковий розлад, сто­матити.

Одним із тяжких алер­гічних захворювань, па ячт хворіють діти, є бронхіаль­на астма. Приступи аст­ми спричиняють алергені!, що потрапляють в орга­нізм через дихальні шляхи

-у вигляді пилу, пилку рос­лин, а також волосин, шерсті, пуху, після прий­мання певного виду їжі.

Останнім часом кіль­кість алеріічпих захворю­вань у багатьох країнах світу зростає. Профілакти­ку алергії слід починати задовго до народження дитини. Майбутня мати зобов’язана обережно ста­витись до ліків; харчуван­ня її повинне бути повно- цішіим, різноманітним.

Сімферопольське музичне училище відоме далеко за межами України. Багато його випускників стали артистами, композиторами, викладачами. Те­пер на шести його відділах займаються г.снад 300 чоловік.

І«Молодой коммунар» — орган Кировоградского областного комитета ПКСМ Украины.

На украинском языке.| БИ 00232.

Газета виходить у вівторок, четвер і суботу.

Обсяг 0.5 друк- яри.

Учора в Знам'янці кінчилась обласна вчально-методична конфе­ренція з актуальних проб­лем фізичного, військово- патріотичного виховання, початкової військової під­готовки молоді, присвяче­на 110-й річниці з дня на­родження В. І. Леніна і 35-річчю Перемоги радян­ського народу у Великій Вітчизняній війні. З допо­віддю «Про дальшому фізичного, ріотичного початковоїготовки учнів у світлі по­станови ЦК ИПБС «Про дальше поліпшення ідео­логічної, ПОЛІТИКО-ВИХОЕ- ної роботи» виступив заві­дуючий облвно Б. П. Хиж- ияк, з доповіддю «Досвід виховання молоді на тра­диціях Ленінського ком­сомолу» — перший сек- ретао обкому ЛКСМУ О. О. Скічко.

Учасники конференції вели розмову про підго­товку учнівської молоді до служби у Збройних Силах СРСР, про вимоги по вдосконаленню навчан­ня учнів загальноосвітніх шкіл і профтехучилищ із цивільної оборони, про дальший розвиток фізич­ної культури і спорту в області та інше. Потім во­ни ознайомилися з вистав­кою навчально-методич­них і наочних посібників з питань фізичної культу­ри, військово-патріотичнг- го виховання, початкової військової підготовки, ци­вільної оборони, побува­ли на показовому військо­во-спортивному святі в середній школі № З м. Знам'янки.

Працювали секції — за­відувачів, інспекторів ра­йонних і міських відділів народної освіти, завідую­чих районними й міськими методкабінетами, дирек­торів шкіл і профтехучи­лищ, організаторів поза­шкільної та позакласної еиховної роботи, виклада­чів фізкультури, військо­вих керівників шкіл і профтехучилищ.

СТЕНДОВАСТРІЛЬБА

ЗАВТРАВін — один із кращих

учнів середньої ШКОЛІ) № 13 м. Кіровограда. Доб­ре вчиться, бере активну участь у громадському житті колективу, пін — се­ред комсомольських і фі культурних активістів.

А ще десятикласник Олександр Шехет захоп­люється шахами. Він уже першорозрядник. 1 Іеіцо- давчо Олександр брав участь у республікансько­му турнірі, де змагалися вихованці спортивних клу­бів, створених за місцем проживання. Тут Шехсг на першій дони!і був тре­тім.

Вдало виступив він і на першості -обласної ради товариства «Спаргак». 24 шахіст п демонстрували свою майстерність. Дев’­ять турів --- сім очок у Олександра Шехста. Отже — перше призове місце. А па другому був лікар об­ласної лікарні першороз­рядник Віктор Мамуня, на третьому — працівник Кіровоградського поштам­ту кандидат у майстри спорту і’їеокід Насєковсь- кнй.

За кілька днів Олек­сандр візьме участь у рес- п у б.і іка пськом V турнірі спартаківців. Одпокласпн- 'кн Шехста «замовили» йо­му знову перемогу. Щоб разом з документом про середню освіту він одер­жав посвідчення шахіста високого класу.

Г. ДУБІВКА, кандидат у майстри спорту.

ЗНОВУ ВАЛЕРІЙ ВІЛЬНИЙ

Обласна рада Українсь­кого товариства мисливців та рибалок провела чер­говий турнір стендовиків. На круглому стенді пере­міг майстер спорту Вале­рій Вільний (84 очка зі 100), а на траншейному першою була майсіер спорту Маргарита Заєць (82 зі 100).

В. ТАТАРЧУК, суддя змагань.

316050, MCF1

m. Кіровоград,

сул. Луначарського, 36.

Індекс 61197.

НАЗУСТРІЧОЛІМПІАДІ-80

ГЛЯДАЧІВПеошу робочу перевір­

ку проходять об єкти най­більшої новобудови XXII Олімпійських ігор у Моск­ві — критого стадіону «Олімпійський» на про­спекті Миру. Столиця при-

відділ листів і масової роботи, вісціл пропаганди - 2-45-36; відповідальний £с«роїлр’. ВІ,ДЯІЛ учнівської молоді — 2-46-87; відділ комсомольського житгр. відділ військово-патріотичного вихо­вання та спорту — 2-45-35; фотолабо­раторія — 2-56-65; нічна реданція —

Зам. № 236.

дбала лекс, який рівних у світі ні складніс­тю технічного оснащення, ні кількістю місць для глядачів під одним дахом.

Колектив управління «Моспр-оект-2», що брав участь у спорудженні Кремлівського Палацу з'їздів та будинку РЕВ, запропонував розмістити дві самостійні еєликі бу­дівлі комплексу — кри­тий стадіон і критий ба­сейн — на одному подіу- мі (архітектурній підвалині довжиною в і шириною 250 метрів).

Це зручно: рентабельна Ло- і енергопостачання, а також єдина центральна холодильна станція для. утворення льоду і конди­ціонерів. «Продуктивність» останньої не мас собі рів­них: за кілька годин вона заморожує крижане попе у вісім тисяч квадратних метрів.

Складність інженерних рішень поєднується в но­вобудові зі сміливістю конструкторських ідей. Над стадіоном з/лонтова- но дах більш як у ЗО тисяч квадратних метрів.

Про технічні складності будови двох таких змонтовано тисяч тонн струкцій і укладено 35 ти­сяч кубометрів збірною залізобетону. Тільки для транспортування цих ма­теріалів потрібно було не менше тисячі залізничних вагонів.

Самі за себе гоеорять і розміри спортивних арен. Біля підлоги критого ста­діону, наприклад, вони становлять 115 на 91 метр. На такому велетенському майданчику можна прово­дити змагання з футболу і хокею з м’ячем. Крім того, сплановано тут і дві бігові доріжки: лег­коатлетичну й ковзаняр­ську.

Футбол на критому ста­діоні зможуть одночасно дивитися 35 тисяч гляда­чів. Якщо ж у партері встановити крісла, то його місткість досягне рекорд­ної цифри — 45 тисяч глядачів. На трибунах же басейну — 15 тисяч місць.

У дні Олі/лпісди-80 на стадіоні пройдуть змаган­ня з боксу та баскетбо­лу, а в басейні — з пла­вання, стрибків у соду і ЕОДНОГО поло.

У комплексу «Олімпійсь­кий» є і ще одне важливе достоїнство. Це — універ­сальність його критого стадіону. Підвісна звуко- ізолююча стіна в лічені хвилини може ПОДІЛИТИ його арену на два само­стійних зали. І тоді е од­ному з них можна, скажі­мо, проводити змагання з баскетболу, а в другому — давати естрадний кон­церт. Передбачено пере­творення всього стадіону і е єдиний концертний зал.

спортивний КОМГІ не знає собі

півкілометра

створюється система теп-

можна судити і з цифр: тут

близько 25 /леїалокоч-

В. НУЛИКОВ, кор. ТАРС.

Москва. Іх швезявняю

Наступний номер «Молодого комунара» вийде в п’ятницю, травня.

РедакторМ. УСПАЛЕНКО.

Друкарня імені Г. М. Димитрова видавництва

«Кіровоградська правда» Кіровоградського обкому

Компартії України, м. Кіровоград, аул. Глінни, 2.

Тираж 54000.