О ф і ц і й н е в и д а н н я М і н і ст е р ст в а О с в і т и і н ау к и у к ра ї н и

# 22 (1341) 3 червня 2013 року 

О ф і ц і й н е в и д а н н я М і н і ст е р ст в а О с в і т и і н ау к и у к ра ї н и

# 24 (1435)   15 червня 2015 року  

WWW.PEDPRESA.UA ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС: 40123

ОЧИМА  СТУДЕНТІВ  НОВАТОРСТВО  У  ДІЇGLOBALНИЙ  СТАРТ87% студентів вважають важливою проблему вдосконалення вищої освіти, із них 36% відносять це соціальне завдання до першочергових. які ще тенденції виявило всеукраїнське опитування?

Предмет «образотворче мистецтво» – особливий, адже розвиває творчу уяву учнів і навчає бачити прекрасне. до вашої уваги – досвід фіналістів усеукраїнського конкурсу «вчитель року»

для того, щоб усі учні в україні вільно заговорили англійською, треба, щоб це зробили вчителі. яке місце англійської мови у системі середньої освіти?

6

4 12

ЯК ЗаБЕЗПЕчУВатиМЕтЬсЯ ЯКістЬ?

нещодавно відбувся черговий етап реформування вищої освіти України – вибори до національного

агентства із забезпечення якості вищої освіти. Цей процес був абсолютно новим для освітянської

спільноти, адже такої організації, яка б поєднувала елементи державного і громадського управління,

досі не існувало. Кого ж обрали до агентства?

ПРЯМА МоВа

СТОр.

8

Розмір заробітної плати вчителя має безпосередньо залежати від рівня його кваліфікації. Передбачається впровадження державної сертифікації вчителів, що складатиметься з двох компонентів: тестування предметних знань і перевірки педагогічних здібностей

перший заступник міністра освіти і науки України

інна СОВСУН:

www.timetracker.yaw

are.co

m.ua

Розмір заробітної плати вчителя має безпосередньо залежати від рівня його кваліфікації. Передбачається впровадження державної сертифікації вчителів, що складатиметься

тестування предметних

міністра освіти і науки України

СТОр.

5

2 «Освіта України»

За матеріалами прес-служб МОН, урядового порталу, власних кореспондентів

Законодавство

ОБИРАТИМУТЬ найдостойніших

столична освіта

ФАКТОРИ, ЩО ВПЛиВаЮтЬ на МЕРЕЖУ

Глава держави підписав закон №415-VIII (щодо обмежень при обранні на поса-

ду керівника вишу), яким внесено зміни до чинного закону «Про вищу освіту».

Нагадаємо суть документа – не може бути обрана керівником ВНЗ особа, яка за рішенням суду визна-на недієздатною або дієздатність якої обмежена; яка має судимість; яка від-повідно до вироку суду позбавлена права обіймати такі посади, або яка за рішенням суду була визнана вин-ною у вчиненні корупційного пра-

вопорушення – протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили.

Також не може бути призначе-на керівником ВНЗ особа, яка під-падає під дію Закону України «Про очищення влади» або яка голосува-ла за диктаторські закони 16 січня 2014 року.

Ці критерії було розроблено за по-годженням із професійною спільнотою на вимогу викликів суспільства та в на-прямі євроінтеграції України.

Сьогодні немає достовірної інформа-ції, скільки людей (зокрема й дітей)

проживає у столиці. Це дуже усклад-нює процес чіткого планування. На цьому наголосила директор Департа-менту освіти і науки, молоді та спор-ту Київської міської державної ад-міністрації Олена Фіданян під час засідання колегії.

Серед інших зовнішніх факторів, що безпосередньо мають вплив на мере-жу закладів і не дають змоги збільши-ти кількість місць – хаотична забудова: школи і дитсадки не будують, а от два-дцятиповерхові «свічки» – запросто. В результаті – навіть лише в кількох мі-крорайонах Печерського району виник-не потреба у 460 місцях у дитсадках і 1600 – у школах. І звідки їх узяти? – бідкається директор департаменту.

Є й випадки, варті обурення: окре-мі забудовники порушують усі вимоги безпеки і санітарні норми. Наприклад, примудряються зводити житло у… 5 ме-трах від школи. Сьогодні, за словами Олени Фіданян, департамент здійснив інвентаризацію непорядних забудовни-ків – усього їх виявлено 14.

Серед внутрішніх чинників, що та-кож впливають на мережу закладів

освіти, очільник департаменту окресли-ла застаріле законодавство, негнучкість системи, – а саме: відсутність мотива-ції освітньої системи до змін, людський фактор, надмірну централізацію і недо-статнє фінансування.

Є й приємні новини – цього року планують відкрити два нових дитячих садочки. Крім того, торік удалося по-вернути 7 будівель ДНЗ, що викорис-товувалися не за призначенням. Також у столиці, як не дивно, ще залишили-ся ділянки під будівництво освітянських об’єктів, проте, за словами Олени Фі-данян, потрібна організація, що відсте-жувала би зобов’язання будівельників.

Відповідальним «випробуванням» для столичної освіти минулого навчально-го року стала величезна кількість пе-реселенців з тимчасово окупованих те-риторій. Олена Фіданян зачитала лист батьків дівчини, яка перевелася на на-вчання до столичної спеціалізованої школи №40, у якому безліч теплих слів на адресу педагогів закладу.

Обговорили на колегії і низку інших поточних питань, зокрема, щодо вико-нання районними управліннями реко-мендацій Державної інспекції навчаль-них закладів за результатами вивчення роботи департаменту щодо реалізації державної політики у сфері освіти та ефективності управління навчальними закладами у частині питань, поруше-них у зверненнях громадян; а також – щодо відбору кандидатур на заміщення вакантних посад керівників шкіл і дит-садків у 2015 році.

іЗ парламенту

Година ЗаПитанЬ ДО УРЯДУ

думка громадськості

дУхоВно-МоРаЛЬнЕ СПРЯМУВАННЯ

студентський спорт

ПІДГОТОВКА ДО УніВЕРсіади

україна – польща

ОСВІТА наЦМЕншин

Освітня субвенція виплачується вчасно. Про це по-відомив міністр освіти і науки України Сергій Квіт

під час години запитань до Уряду в парламенті. За його словами, сьогодні все ще актуальною є про-

грама «Шкільний автобус», особливо для дітей, які на-вчаються у сільській місцевості. Сергій Квіт нагадав, що міністерство не раз заявляло про те, що це перша державна програма, яка буде відновлена.

Сергій Квіт зазначив, що на придбання шкільних ав-тобусів передбачені кошти, яких вистачить лише на 40–50 машин, тож МОН шукає можливості для забезпечення перевезення дітей та веде переговори з виробниками шкільних автобусів про пільгові умови придбання.

Відповідаючи на запитання депутатів стосовно проведення ЗНО для всіх ви-пускників 9-х і 11-х класів, Сергій Квіт зазначив, що міністерство на наступ-ний рік планує внести деякі зміни в процес проведення зовнішнього незалеж-ного оцінювання. Зокрема, будуть поєднані державна підсумкова атестація і ЗНО з трьох предметів.

Під час засідання Громадської ради з питань співпраці з церквами та релігій-ними організаціями при МОН заступник її голови Юрій Решетников розпо-

вів, що в рамках бюджетної децентралізації у багатьох регіонах відмовляються від викладання курсів варіативної складової. На його думку, щоб забезпечити викладання предметів духовно-морального спрямування, необхідно звернутися до місцевих органів виконавчої влади з відповідним листом.

Під час засідання було вирішено визначити перелік вітчизняних ВНЗ, які змо-жуть займатися перепідготовкою та вдосконаленням викладачів предметів духо-вно-морального спрямування. А також – звернутися до закордонних універси-тетів, що мають відповідний досвід. Також було ухвалено рішення звернутись до МОН із проханням внести до переліку заходів міністерства олімпіаду «Юні знавці Біблії» та конкурс «Учитель року з предметів духовно-морального спрямування».

Як було повідомлено на засіданні, навчально-методичні комплекти з «Основ християнської етики» і «Біблійної історії та християнської етики» для 1-х–11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів нині розробляються у Національ-ному університеті «Острозька академія». Сьогодні напрацьовано робочі варіан-ти підручників, які необхідно узгоджувати з фахівцями.

Триває підготовка студентської збір-ної команди України до ХХVІІІ літ-

ньої Всесвітньої Універсіади-2015, яка відбудеться в липні у Південній Ко-реї. Під час засідання виконкому Спор-тивної студентської спілки України, що відбулось у Національному педагогіч-ному університеті ім. М.П. Драгомано-ва за участю президента СССУ Василя Кременя, голови Комітету з фізичного виховання та спорту МОН Михайла Мельника було розглянуто низку ор-ганізаційних питань.

Члени виконкому детально проана-лізували перспективи виступу нашої студентської команди на універсіаді, звернувши особливу увагу на шанси провідних студентів-атлетів.

До речі, вагомий внесок у підго-товку спортсменів-студентів зробили Львівський державний університет фізичної культури – 18 спортсме-нів, Національний університет фі-зичного виховання і спорту Украї-ни, Харківська державна академія фізичної культури – по 16 спортс-менів, Тернопільський національ-ний економічний університет – 15 спортсменів, Кам’янець-Подільський національний університет імені Іва-на Огієнка – 10 спортсменів. Усьо-го кандидатами до збірної України є представники 34 ВНЗ.

Питання вдосконалення освіти націо-нальних меншин було основним на

зустрічі представників МОН України та делегації Міністерства національної освіти Польщі. Заступник міністра осві-ти і науки Павло Полянський наголосив, що представники польської нацмен-шини мають можливість складати зовнішнє незалежне оцінювання польською мовою. Також цьогоріч вперше відбулася Всеукраїнська олімпіада з польської мови та літератури. Загалом, сьогодні в Україні здобувають освіту польською мовою близько 1600 дітей, 26500 вивчають польську як предмет, ще 10000 – факультативно в гуртках. І, як зауважив заступник міністра, цікавість до ви-вчення польської мови серед української молоді інтенсивно зростає, оскільки багато учнів орієнтуються на вступ до польських ВНЗ.

Українська і польська сторони обговорили низку питань щодо освіти націо-нальних меншин, які потребують координації зусиль обох країн: забезпечен-ня та обмін якісними підручниками, зокрема в електронному форматі; взаєм-не визнання рівнів кваліфікації учителів і відповідну оплату праці; створення можливості для етнічних українців вивчати українську мову як іноземну за ви-бором в будь-якій польській школі.

Головнеза тиждень

наукові гориЗонти

ПідтРиМати УЧЕНИХДля підтримки українських учених та

наукових досліджень Міністерство освіти і науки разом з CRDF Global створили резервний фонд для вчених та наукових досліджень України.

Міністр освіти і науки Сергій Квіт від імені МОН подякував американ-ським партнерам за співпрацю та підкреслив важливість підтримки глобаль-ним фондом науковців, особливо сьогодні, коли необхідно вирішити важливі завдання, що постали у зв’язку з тимчасовою окупацією 7,8 відсотка україн-ської території. Як зазначає міністр, 26 університетів і науково-дослідних інсти-тутів були переселені на підконтрольну українській владі територію, однак, усі їхні споруди, лабораторії, вся матеріально-технічна база залишилися на окупо-ваній території. Тож сьогодні дуже важливою є підтримка і співпраця з CRDF Global, адже наука, дослідження та інновації можуть не тільки примирити лю-дей, а й забезпечити поступове і впевнене відновлення країни.

3№ 24, 15 червня 2015 року

черкащина

найКРаЩі ВОДІЇдонеччина

ДНІ наУКи

київ

АРСЕНАЛ ідЕй

київщина

сВЯто У ПОДАРУНОК

У Ніжинському професійному аграрному ліцеї 24 переможці об-

ласних конкурсів фахової майстер-ності серед учнів ПТНЗ змагалися за звання найкращого водія автотранс-портних засобів категорії «С».

У першому турі конкурсанти де-монстрували професійно-теоретичні знан ня, а у другому – виявляли тех-нічні несправності автомобіля, змага-лись у швидкісному водінні.

Результати теоретичного і практич-ного турів оцінювало компетентне не-залежне журі – фахівці підприємств-

роботодавців, установ та організацій області.

За підсумками конкурсу диплом І ступеня виборов учень Ніжинського професійного аграрного ліцею Артем Крутій. Дипломами ІІ ступеня нагоро-дили учнів Львівського вищого профе-сійного політехнічного училища Юрія Молиня і Тульчинського ВПУ №41 Він-ницької області Олега Ткаченка. Ди-пломами ІІІ ступеня відзначені учень Подільського центру ПТО Хмельниць-кої області Ігор Маковський, учень Кобеляцького професійного аграрно-го училища Полтавської області Віта-лій Бровко й учень Ставчанського про-фесійного ліцею Чернівецької області Володимир Закордонець.

У зв'язку з евакуацією ВНЗ, Дні на-уки Донецького національного тех-

нічного університету цього року від-булись у Красноармійську. Але не зважаючи на обставини, університет робить усе можливе, аби його науко-во-дослідна робота залишалася на гід-ному рівні.

У заходах узяв участь заступник мі-ністра освіти і науки Максим Стріха. Він презентував аудиторії законопро-ект «Про наукову і науково-технічну діяльність». За словами в.о. ректора ДонНТУ Ярослава Ляшка, універси-тет, всупереч обставинам, продовжує розвиватися, адже збережено найго-ловніше – людський капітал.

Кульмінацією заходу стало вру-чення диплома почесного доктора

ДонНТУ Штефану Гайнріху, давньо-му партнеру університету, чий при-їзд ознаменував собою новий етап тривалого співробітництва ДонНТУ з університетами Німеччини. Та-кож відбулися чотири конференції: три міжнародні («Моделювання та комп’ютерна графіка», «Проблеми техніки та технології переробних під-приємств», «Технології та процеси в гірництві та будівництві») та одна все-українська («Автоматизація, контроль та управління: пошук ідей та рішень»).

Перший інтерактивний освітній фестиваль для дітей і підлітків «Арсенал ідей», який відбувся у столиці з участю Малої академії наук України, вла-

штував для дітей та молоді наукову феєрію.Зокрема, у зонах «ЕнергіяLab» та «ІнженеріяLab» учасники фестивалю по-

бачили демонстрації з механіки, термодинаміки, оптики, в яких використову-валися нові цифрові вимірювальні комплекси. Гості фестивалю взяли участь у лабораторних роботах зі складання та дослідження елементарних електрич-них ланцюгів і вивчення альтернативних джерел енергії.

Про генетично модифіковані організми відвідувачі фесту дізналися у «БіоLab»-локації, де свої досліди з природничих дисциплін розгорнув нау-ково-популяризаційний проект «Дні науки», організований радами молодих учених НАН України.

Особливо успішним у рамках фестивалю став проект молодіжного кон-структорського бюро «Geek Workspace», що функціонує при НЦ «МАНУ», «Recycle Hackathon» – відкритий простір, де молоді науковці робили вина-ходи із побутових відходів.

Проект МАН «Дитячі наукові студії» представив майстер-класи з робото-техніки, програмування, дизайну, анімації, основ фінансової грамотності, жи-вопису, а також з базових дисциплін: фізики, хімії, біології. Заняття прово-дили студенти старших курсів київських університетів.

Як відомо, найкращий подарунок для дітей – це розваги і видовища, по-зитивні емоції, щирі усмішки друзів. Саме такий яскравий «коктейль» до

Дня захисту дітей отримали в дарунок вихованці Білоцерківського центру со-ціальної реабілітації змішаного типу для інвалідів та дітей-інвалідів «Шанс». До організації заходу долучився Центр творчості дітей та юнацтва Київщи-ни. Учасникам свята презентували немало сюрпризів. Юні вокалісти Цен-тру творчості дітей та юнацтва «Соняшник» виконали пісні. Гаряче вітали на святі шоу-театр «Тисяча і одна ніч».

Вихователі «Шансу» разом із вихованцями зразкового лялькового театру «Фантазія» Центру творчості дітей та юнацтва «Соняшник» проводили з ді-тьми цього дня й веселі, динамічні розваги: різноманітні ігри з м’ячем, еста-фети тощо. А насамкінець усіх запросили подивитися на чудові творчі робо-ти вихованців гуртків технічної творчості позашкільних навчальних закладів області – м’які іграшки, моделі транспорту, вироби з дерева.

Буковина

МАйБУТНЯ ПРоФЕсіЯ

ЗЕЛЕнЕ МІСТО

Херсонщина

СТЯГ З ПЕРЕдоВоЇ

У Центральному парку культури і відпочинку імені Т.Г. Шевчен-

ка Чернівців за підтримки обласного департаменту освіти і науки Черні-вецької облдержадміністрації прове-ли профорієнтаційний захід у рамках дитячого соціального проекту «Місто професій». Географія проекту, який реалізується під патронатом дружи-ни Президента України Марини По-рошенко, охоплює 25 міст України.

Зареєструвавшись, кожна дитина отримала «паспорт» мешканця міста, який давав їй можливість «улаштува-тися на роботу». Перший «паспорт» урочисто вручив Чернівецький місь-кий голова Олексій Каспрук. До учас-ті у заході було залучено 10 профе-сійно-технічних навчальних закладів

Чернівців, які представили 30 різних професій. Після ознайомлення із май-стер-класами від фахівців різних галу-зей кожен «робітник» виконував свої професійні обов’язки, за що отриму-вав «заробітну плату» у валюті «міс-та». Витратити «гроші» діти могли в «крамниці», де продавалися солодощі, книжки, іграшки. Окрім того, на згад-ку про захід дітвора отримала і части-ну виробів, виготовлених власноруч.

Перший Міжнародний форум зі ста-лого розвитку міст Green City, що

відбувся наприкінці травня у Марі-уполі, зібрав у Приазовському дер-жавному технічному університеті вче-них-екологів, представників влади, бізнесу, а також активістів громад-ських організацій.

Під час заходу учасники виголошували доповіді і дискутували про принципи й інструменти сталого розвитку міст, створення ресурсоефективного й еколо-гічно чистого металургійного виробництва, озеленення і благоустрій територій.

За результатами форуму було ухвалено резолюцію, яка протягом двох тиж-нів була відкрита для доповнень. Форум запропонували проводити у Марі-уполі щорічно. На базі ПДТУ за підтримки громадського союзу «Зелений центр Метінвест» і ВГО «Жива планета» планують відкрити офіс для попу-ляризації і практичного втілення ідей форуму. Одним із подальших напря-мів розвитку концепції форуму визначено залучення до активної участі та-лановитих школярів і студентів. При цьому ПДТУ запропоновано визначити базовим для проведення молодіжних наукових конференцій.

Воїни-учасники антитерористичної операції на сході України – бійці баталь-йону «Торнадо» – урочисто передали Державний Прапор України курсан-

там Херсонської державної морської академії. Цей захід відкрив херсонську «Естафету єдності», що символізує цілісність українського народу з різних ре-гіонів нашої держави.

Від імені бійців АТО до курсантів звернувся й командир блокпосту Д1, бо-єць Національної гвардії України Олег Сандул, який розповів, що цей стяг передається з передової, де його підписали бійці батальйону. Деяких із них уже немає в живих… Присутні вшанували хвилиною мовчання пам'ять усіх тих, хто героїчно поліг за свободу й світле майбутнє України.

Отаман Херсонського обласного товариства українського реєстрового коза-цтва, генерал-лейтенант Євген Капленко передав стяг курсантам, після чого прозвучав Державний Гімн України і прапор було піднято.

За матеріалами департаментів освіти і науки облдержадміністрацій, навчальних закладів

новиниз областей

РУшниК ДЛЯ «КРАЇНИ МРІй»На початку червня 2015 року Інсти-

тут декоративно-прикладного мис-тецтва імені Михайла Бойчука було не впізнати. Величезне біле полотно повністю вкрило подвір’я навчально-го закладу. Майбутні митці йшли на рекорд України, розмальовуючи най-більший рушник розміром 15х50 м (750 м2), який під час проведення фес-тивалю «Країна мрій» має піднятися в небо на повітряних кулях. Ескіз ве-летенського «дерева життя» (саме цей традиційний мотив українського мис-тецтва мав прикрасити рушник) вико-нала студентка Дарина Пархоменко,

а консультувала її викладач Валенти-на Костюкова.

Побачити унікальний рушник при-їхав організатор фестивалю Олег Скрипка, він узяв участь в оздоблен-ні рушника.

4 «Освіта України»освіти

СоціолоГія

Загалом більшість студен-тів оцінили якість вищої освіти в Україні нижче

середнього – у 2,8 бала за 5-бальною шкалою. Ця оцінка істотно нижча за ту, що була у 2011 році (3,5 бала). Щоправ-да, якість освіти у своєму ВНЗ студенти оцінили вище – у 3,2 бала, хоча також дещо нижче, ніж було у 2011 році (3,6 бала).

– Це треба сприймати як підвищення вимогливості сту-дентів, вони самі починають вимагати якості навчання», – зауважила директор Фон-ду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна під час пре-зентації результатів опитуван-ня в ІА «Укрінформ».

Згідно з опитуванням, біль-шість студентів (69%, а у 2011 було 55%) хотіли б навчати-ся за кордоном (найбільше – ті, які опановують технічний профіль, майже 80%). Студен-ти, як і населення України за-галом, вважають, що кількість ВНЗ має визначатися потре-бами ринку праці (52% насе-лення і 46% студентів), а та-кож їхньою спроможністю давати справді якісну освіту (35% населення та 41% сту-дентів).

– Це відповідає курсові тих змін, реформ, які напрацьо-вує міністерство, намагаючись скоротити навчальні заклади, що такої освіти не дають, – вважає Ірина Бекешкіна.

ПрОблеми і шлЯхи ПОДОлаННЯНайбільш серйозними про-блемами вищої освіти, які потребують першочергового розв’язання, студенти вважа-

ють невизнання дипломів біль-шості вітчизняних ВНЗ у світі (51%), невідповідність якос-ті викладання вимогам ринку (41%), корумпованість викла-дацького складу ВНЗ (39%).

Водночас студенти не вба-чають серйозної проблеми у низькому професійному рів-ні викладачів (9%) та у відсут-ності студентського самовря-дування (8%).

Першочерговими заходами, які слід здійснити для поліп-шення якості освіти, студенти вважають: боротьбу з усіма проявами корупції і нечеснос-ті у ВНЗ (44% опитаних), нала-годження співпраці з кращи-ми світовими університетами (43%), підвищення оплати пра-ці викладачів (43%), стимулю-вання наукової діяльності у ВНЗ (41%), зв’язок викладання з потребами майбутньої про-фесії (36%), скорочення кіль-кості ВНЗ (31%).

– Насторожує, що не спо-добалася пропозиція ввести систему зовнішнього тесту-вання для випускників ВНЗ. Її підтримали лише 10% студен-тів, – зауважує Ірина Бекеш-кіна. – При цьому: що краще студент навчається, то лояль-ніше він ставиться до пер-спективи впровадження та-кого ЗНО.

Вибір рОбОТи і маТеріальНі чиННики 46% студентів упевнені, що в майбутньому працюватимуть за отриманою спеціальністю, 34% робитимуть це у разі гідної оплати, а 6% вже тепер знають, що не працюватимуть. Най-більше «вірні» своєму вибору професії студенти-митці, серед яких 57% будь-що збираються працювати за спеціальністю і жоден поки що не відмовив-ся від свого вибору. А наймен-ше налаштовані на роботу за обраною професією студенти технічного профілю – 34%, а 41% – вирішуватимуть, зважа-ючи на рівень зарплати.

Щодо шансів знайти по за-кінченні вишу хорошу робо-

ту: переважає точка зору, що для цього потрібно мати хо-рошу освіту, високий рівень знань (45%), і менше покла-даються на знайомства та зв’язки (36%). Слід сказати, що кілька років тому, у 2011 році, ситуація була зворот-ною: студенти більше надія-лися на зв’язки (43%), ніж на освіту (38%).

Серед трьох чинників, які найбільше хвилюють студен-тів, є матеріальні: нестача гро-шей на життя (41%, у 2011 році на це вказали 32%), немож-ливість працевлаштування у вільний час (35,5%, у 2011 році було 30%), корупція (26%, у 2011 році було 22%).

11% студентів живуть лише на стипендію. Ще у 7% стипен-дія складає не більше 80% бю-джету. За результатами опи-тування соціологи роблять висновок, що студенти все-таки живуть не на стипендію. Підробляють під час навчання 37% опитаних студентів, але лише 11% працюють у сфе-рі, що пов’язана з майбутнім фахом.

більшіСТь кОрУПційНих ПракТик – іНіціаТиВНіЗа останній рік, за свідченням студентів, «випадків корупції стало менше» – вважають 10,5%, «стало більше» – 5%, 25% певні, що нічого не змі-нилося, 13% стверджують, що в їхніх ВНЗ і раніше не було, і тепер немає корупції, а 14% відмовилися відповідати на це запитання. Особисто давали хабарі за останній рік 21% сту-дентів, при цьому 12,5% зазна-чили, що робили це «як зви-чайно», 7% – «дещо менше», 1% – більше, а 14% студентів знову відмовилися відповідати на це запитання.

– Як у 2011 році, так і нині більшість корупційних практик ініціативні, – наголошує Ірина Бекешкіна. – Студенти вважа-ють, що таким чином простіше вирішувати проблеми.

Впливовим чинником є й успішність студентів. Що вона вища, то залученість до коруп-ційних практик менша. Серед тих, чий середній бал успіш-ності за останню сесію дорів-нював оцінці «задовільно», з корупцією стикалися 43%, се-ред тих, хто мав середній бал «добре», таких, хто стикався з корупцією, виявилося 32%, а серед «відмінників» – 29%.

Головним чинником виник-нення корупції у вишах студен-

ти вважають (як і у 2011 році) лінощі самих студентів, їхнє небажання вчитися (47%), 44% вказали на знецінення самої вищої освіти («студентові по-трібний лише диплом»), 32% – на недостатню оплату праці викладачів. Відповідно, визна-чаючи, що спонукає студентів удаватися до «купiвлi оцiнок», переважна більшість опитаних (58%) називають власне бажан-ня, мотивоване тим, що «лег-ше заплатити, нiж щось вивчи-ти». Ще вагомими причинами були названі завантаженість курсу навчання непотрібними предметами (32%) та відсутність потрібного часу на навчання, необхідність заробляти гроші (28%). На зовнішній тиск ви-кладача вказали 20%.

– Найбільш радикальний ме-тод боротьби з корупцією – це зовнішній контроль якості, що зробить абсолютно непотріб-ними всілякі корупційні прак-тики, – підсумовує результати дослідження Ірина Бекешкіна.

Дмитро шУлікіН, «Освіта України». Фото Тараса БРЯЗГУНОВА

пряма мова

Результати опитування прокоментували й освітянські експерти, які також узяли участь у презентації дослідження.

Голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Лілія ГРинЕВич: – Опитування свідчить, що нове покоління студентів більш свідо­мо ставиться до якості освіти, яку воно отримує. За чотири роки від­соток тих, хто вважає, що наша освіта має високу якість, стрім­ко знизилася – більш як на 15%. Найгірше, що у рейтингу проблем після фінансових студенти визна­чають корупцію у вишах і не­якісне викладання. Це, очевидно, свідчить про те, що новий закон «Про вищу освіту» не почав пра­цювати в академічних спільнотах. Є низка причин. Насамперед спротив консервативної частини академічних спільнот. І великим доказом його є вибори до На­ціональної агенції з якості ви­щої освіти. Друга проблема – бракує необ­хідних новітніх технологічних рі­шень, зокрема в частині анти­плагіату. Ми можемо відверто і чесно говорити зі студентами про боротьбу із плагіатом, якщо по­кажемо, що в академічному се­редовищі також борються із ним.Третя проблема – студенти поки що системно не відчули запрова­дження нового закону через від­сутність нових стандартів освіти.

директор Українського центру оцінювання якості освіти ігор ЛіКаРчУК:– Якщо зарубіжний студент іде в університет, щоб здобути знан­ня, то український – для того, щоб отримати диплом, який йому не завжди потрібний. Лише 46% збираються працювати за об­раною спеціальністю. Крас­номовною є й невелика кіль­кість студентів, які підтримують застосу вання ЗНО для вступу до магістратури та оцінки знань ви­пускників вишів.Вважаю, нам потрібно робити більш жорсткою систему вступу до ВНЗ. Цьогоріч лише 7 універ­ситетів поставили вимогу пода­ти сертифікат поглибленого рів­ня з української мови і лише 9 – сертифікат з математики. 93% університетів погоджуються приймати абітурієнтів з найниж­чим балом. Цьогоріч тестування з іноземної мови складали всього 85 тисяч абітурієнтів із 275 тисяч тих, хто зареєструвався на ЗНО. Ми хоче­мо, щоб у нас усі знали інозем­ну мову, щоб наш випускник ВНЗ був конкурентоздатний на світо­вому ринку праці фахівець, а при цьому – немає вступного іспиту з іноземної.Ще одна пропозиція – щодо за­вершення навчання у вищих на­вчальних закладах: маємо почати процес запровадження зовніш­нього оцінювання з усіх спе­ціальностей, хоча б із базових предметів.

Цифри

Лише 13% студентів читали ухвалений Верховною Радою закон «Про вищу освіту», ще 26% – не читали, але ознайомлені з його основними положен­нями, а решта – 61% – про нього щось чули (35%) або навіть не знають нічого (26%).

ПРо ЯКістЬ І КОРУПЦІЮРезультати загальнонаціонального опитування, яке провів Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» та фірма «Юкрейніан соціолоджі сервіс» свідчать, що абсолютна більшість студентів – 87% – вважає важливою проблему вдосконалення вищої освіти, із них 36% відносять це соціальне завдання до першочергових. Які ще тенденції засвідчило дослідження?

НАйБільш сеРйОЗНиМи пРОБлеМАМи ВищОї ОсВіТи, Які пОТРеБУюТь пеРшОчеРГОВОГО РОЗВ’ЯЗАННЯ, сТУдеНТи ВВАжАюТь НеВиЗНаННЯ ДиПлОміВ більшОСТі ВіТчиЗНЯНих ВНЗ У СВіТі (51%), НеВіДПОВіДНіСТь ЯкОСТі ВиклаДаННЯ ВимОГам риНкУ (41%), кОрУмПОВаНіСТь ВиклаДацькОГО СклаДУ ВНЗ (39%)

5№ 24, 15 червня 2015 рокумова

ПряМа

– Нещодавно майже водночас на сайті Міністерства освіти і науки України й на сайті Ко-мітету Верховної Ради Укра-їни з питань науки і освіти з’явилися тексти проекту За-кону «Про освіту». Вони не-однакові, тож можемо гово-рити про два законопроекти. Чому так сталося?

– Відмінностей у цих за-конопроектах небагато. На рівні ідей, бачення реформу-вання освітньої галузі ці тек-сти – дуже схожі. Більшість речей у законопроекті, який нині розміщено на сайті МОН у рубриці «Громадське обгово-рення», взяті з напрацювань спільної робочої групи, у якій діяли фахівці і комітету, і мі-ністерства, українські та між-народні експерти. Були певні розбіжності і з деяких питань, насамперед – щодо моделі фі-нансування. Тому тут доводи-лося приймати політичне рі-шення – яке саме бачення міністерства щодо цієї важ-ливої частини документа. Але якихось критичних розбіжнос-тей між позиціями МОН і про-фільного комітету немає, ми узгоджуємо лише текст. Наразі ми вже доопрацювали спільну версію законопроекту, в якій намагалися врахувати думки усіх експертів.

– Розкажіть, будь ласка, про це детальніше.

– Наприклад, ми намагали-ся узгодити деякі визначення, зокрема дискутували щодо по-няття освітніх послуг. Мініс-терство вважає, що освіта – це значно більше, ніж послуга. Це – суспільне благо, мож-ливість соціалізуватися, осно-вний соціальний ліфт суспіль-ства, а не вид товару, який продається на ринку. І ми не можемо зводити постать учи-теля лише до надавача послуг, а учня – лише до отримува-ча. Людина, яка отримала пога-ні знання, може говорити про те, що їй надали погану по-слугу, хоча справжньою при-чиною може бути те, що вона вкрай погано вчилася.

Але були й речі, які від по-чатку підтримувалися обома групами. Наприклад – теза про перехід на дванадцяти-річну школу. Це питання на-зріло давно: треба зважати на структуру шкільної освіти у європейських країнах і краще готувати наших дітей до май-бутнього. Мінімальний обсяг необхідних знань, які були по-трібні людині, з роками збіль-шився, тому і постала необ-хідність подовжити термін обов’язкової освіти. Другий нюанс: більшість дітей закін-чують школу в 16-17 років і аб-солютно не готові до прийнят-тя виваженого рішення щодо

свого майбутнього, того, ким вони хочуть стати, де навча-тимуться. Спостерігаючи за моїми студентами, можу ска-зати, що думати, чи правиль-ний зробили вибір, вони по-чинають на другому-третьому курсі.

Думки щодо структури се-редньої освіти теж збіга-ються: п’ять років початко-вої школи, чотири – базової і три – профільної: навча-тися можуть у ліцеях акаде-мічного профілю чи профе-сійного спрямування. Повна загальна середня освіта зали-шається обов’язковою, держа-ва забезпечує її доступність і безкоштовність для всіх гро-мадян. Зауважу: в багатьох країнах якщо учень обрав лі-цей професійного спрямуван-ня, то вже не може вступати до університетів. За такий під-хід критикують, зокрема, гол-ландську систему освіти. Ми вважаємо його неприйнят-ним – потрібно давати мож-ливість обирати освітню тра-єкторію на будь-якому етапі навчання.

– Яким є бачення управління системою освіти?

– Необхідно розділи-ти функцію перевірки якос-ті і безпосередньо функцію управління. Нині наші район-ні управління освітою повинні створювати умови для навчан-ня, функціонування школи. І в них же сидять інспектори, які ці школи перевіряють. Це – абсолютно неправильно, не-логічно. Функції контролю і створення умов для функціо-нування інституційно мають бути окремими. Ця позиція є спільною для міністерства і ко-мітету. Перевіряти, чи відпо-відно до державних стандар-тів працюють заклади освіти, буде окремий орган. Наголо-шу, що не Державна інспекція навчальних закладів, яка функ-ціонує нині. Цей орган матиме регіональні представництва, котрі здійснюватимуть екс-пертизу діяльності шкіл, дит-садків, закладів професійної освіти. І висновок експертизи надаватимуть органам управ-ління для прийняття відповід-них рішень. Таким чином ми створимо певний баланс, адже

сьогодні районні управлін-ня освітою контролюють усе. Ми, зокрема, звернули увагу на британський досвід – там є шкільна інспекція Її Велич-ності королеви Великобританії OFSTED (Office for Standards in Education, Children's Services and Skills). Це – незалежна установа, що перевіряє діяль-ність, зокрема, шкіл і над силає висновки управлінським орга-нам. За такої моделі відразу зрозуміло, хто і за що відпо-відає.

– Як фінансуватимуться за-клади освіти?

– У законопроекті про-писана модель фінансуван-ня шкіл з допомогою суб-венції, як в усіх європейських країнах, і тепер у нашій. Ко-шти спрямовуються до райо-нів відповідно до кількості дітей (а також із урахуван-ням ряду факторів – місто це чи село, початкова шко-ла чи старша профільна, чи є там учні з особливими освіт-німи потребами тощо), і піс-ля цього вони розподіляються

між школами. Ми пропону-ємо встановити обмеження коштів, які можуть спрямо-вуватися на конкретну шко-лу. Адже нині, наприклад, у районному центрі у закладі на дитину витрачають 7-8 ти-сяч, а в сільських малокомп-лектних школах ця цифра може доходити до 50, при-чому якість освіти в таких за-кладах часто є не дуже ви-сокою. Вочевидь, має бути ліміт, щоб раціональніше ви-користовувати державні ко-шти. Але ми розуміємо, що в багатьох селах школи є необ-хідними елементами інфра-структури. І якщо освітньої субвенції не вистачатиме для фінансування такого закладу, то дофінансувати його змо-же місцева громада. Якщо коштів із субвенції у макси-мально дозволених обсягах вистачає на виплату заробіт-ної плати вчителів, то інші ви-датки – харчування, оплату комунальних послуг тощо – може взяти на себе місцева громада чи, наприклад, гро-мадська організація. Так міс-цева громада самостійно ви-

рішить доцільність існування кожного конкретного мало-комплектного закладу. Поді-бна модель нині діє в Польщі.

Ми також пишемо про дер-жавне фінансування вищої освіти, а не про державне за-мовлення. І про окремий сти-пендійний фонд, щоб кошти, спрямовані на стипендії, ви-окремити із загального пото-ку фінансування університету. Ми розуміємо, що модель дер-жавного замовлення, яка побу-тує нині, вже давно є заста-рілою. Чи не кожен викладач може сказати, що керівництво дуже не рекомендує відрахо-вувати студентів, навіть якщо для цього є всі підстави, адже таким чином виш втрачає фі-нансування, яке виділяєть-ся на навчання цього студен-та. Така тенденція негативно впливає на якість освіти в ці-лому. Треба переходити до ін-шого механізму фінансування вищої освіти. І в тексті зако-нопроекту є основи для тако-го поступового переходу.

– Як новий закон вплине без-посередньо на вчителя?

– Важливим є пункт зако-нопроекту, що стосується під-вищення рівня кваліфікації вчителів. Розмір заробітної плати вчителя повинен безпо-середньо залежати від рівня його кваліфікації. Передбача-ється впровадження держав-ної сертифікації учителів, що складатиметься з двох ком-понентів – тестування пред-метних знань і перевірки педагогічних здібностей. Сер-тифікація вчителів має бути незалежною. А сьогодні вона не є такою.

Також планується зміни-ти модель фінансування під-вищення кваліфікації учите-лів. Нині кошти виділяються установам, які цим займають-ся. Але доцільніше надавати їх безпосередньо на рівень шкіл, в окремий фонд підвищення кваліфікації. І вчителі повин-ні мати змогу обирати, як і де ці кошти цільово витрати-

ти. Не обов’язково це мусять бути інститути післядипломної педагогічної освіти – можуть бути інші, альтернативні, але сертифіковані організації. За-уважу, не йдеться про те, що учителі повинні будуть підви-щувати кваліфікацію за влас-ні кошти – це фінансувати-ме держава.

– Думаю, вчителям цікаво ді-знатися, як планується прово-дити державну сертифікацію.

– На рівні рамкового зако-ну про освіту такі речі пропи-сати неможливо. Але для нас принциповим є те, щоб така перевірка якості здійснювала-ся людьми, які мають відпо-відну кваліфікацію. Вони спо-чатку повинні підтвердити свій високий рівень. Це треба буде врегулювати і на рівні Закону «Про середню освіту», і на рів-ні підзаконних актів.

– Які зауваження до законо-проекту надходили до мініс-терства?

– Чи не більшість заува-жень стосуються того, що ба-гато речей у законі вважають прописаними загально, а не в деталях. Але тут ми маємо справу з вітчизняною струк-турою законодавства: якщо є рамковий закон, то в ньому не прописують усіх нюансів – це робиться у спеціалізованих за-конах чи навіть урядових по-становах. Пропозицій над-ходить багато, серед них є і конструктивні, й не дуже, але ми вивчаємо кожну. Переко-нана: якщо вдумливо прочита-ти закон, стане зрозуміло, що насправді він спрямований на зміни, на поступальний розви-ток у європейському напрямі, а не на «консервування» чин-ної системи. Звичайно, бага-тьох такі зміни лякають. Але ми повинні пам’ятати, що є від-повідальними перед дітьми – нашим майбутнім – і маємо забезпечити їм якісну освіту.

спілкувався максим кОрОДеНкО,«Освіта України»

рОЗмір ЗарОбіТНОї ПлаТи ВчиТелЯ має ЗалежаТи ВіД ріВНЯ йОГО кВаліфікації. пеРедБАчАЄТьсЯ ВпРОВАджеННЯ деРжАВНОї сеРТиФікАЦії УчиТеліВ, щО склАдАТиМеТьсЯ З дВОх кОМпОНеНТіВ – ТесТУВАННЯ пРедМеТНих ЗНАНь і пеРеВіРки педАГОГічНих ЗдіБНОсТей

ПРОЕКТ ЗМінПро основні положення законопроектів «Про освіту», нові підходи до управління і фінансування та сертифікацію вчителів розповідає перший заступник міністра освіти і науки України Інна СОВСУН.

ЗМін

6 «Освіта України»у світ

віКно

Народний депутат Украї-ни Мустафа Найєм за-уважив, що більше 85%

всіх наукових видань друку-ються англійською мовою. У країнах, з якими ми прагне-мо співпрацювати, одна з офі-ційних мов – англійська. За словами народного депутата, нині Україна на 44-му місці у світі за рейтингом володіння англійською. Піднімати показ-ники планують, працюючи у чотирьох напрямах – популя-ризуючи англійську, стимулю-ючи вивчення її державними службовцями, реформуючи підходи до вивчення мови у закладах освіти і залучаючи носіїв мови до процесу ви-вчення.

іНДикаТОр УСПішНОСТі рефОрми– Круглий стіл присвячений одному з найважливіших ас-пектів цієї освітньої реформи в Україні, – зауважила Лі-лія Гриневич, голова Коміте-ту Верховної Ради України з питань науки і освіти. – Сьо-годні йтиметься про середню освіту, адже це найпродуктив-ніший час для вивчення іно-земної мови, і його не мож-на втратити.

У дискусії взяли участь представники Міністерства освіти і науки, Національної академії педагогічних наук України, обласних управлінь освіти, вчителі англійської мови, директори шкіл з по-глибленим вивченням мови. А також – посольств США, Ка-нади, Британської ради, Кор-пусу миру, британських ви-давництв.

Якщо порівнювати нашу систему освіти з європей-ськими, де англійська мова не рідна, а є другою мовою, констатуємо меншу кількість годин на вивчення у школі, зауважила Лілія Гриневич. Більшість українських дітей навчаються у закладах, де ви-вчають іноземну лише 2 годи-ни на тиждень.

– Для порівняння, у шко-лах з поглибленим вивченням мови є 5 годин, а у старших класах із додатковими година-ми інколи до 9-10, – зауважує голова комітету. І розповідає, що нині інтенсивною є робота над новим законом «Про осві-ту», а одним із показників осяг-

нень реформи має стати те, що діти наприкінці навчання у за-гальноосвітній 12-річній серед-ній школі повинні досягнути як мінімум рівня B1 – незалежно-го користувача.

– Це буде одним з індика-торів успішності реформи, яку ми нині закладаємо, – сказала Лілія Михайлівна. – Для цьо-го ми повинні внести зміни до навчального плану загальноос-вітньої середньої школи.

Зрозуміло, що збільшення кількості годин призведе до збільшення кількості вчителів. Які, звісно, повинні мати від-повідну кваліфікацію.

– Сьогодні, незважаючи на титанічну роботу Британської ради, мовних шкіл, які відчу-вають соціальну відповідаль-ність і готують наших учите-лів безкоштовно, і на те, що вже багато років в Україні пра-цює Корпус миру і ми залу-чаємо американських вчите-лів, – цього недостатньо для системної якісної зміни педа-гогічних кадрів, – констатує голова профільного комітету. Тому актуальним буде впрова-дження конкретних партнер-ських програм з підвищення кваліфікації із залученням об-ласних інститутів післядиплом-ної освіти.

– Треба зробити так, щоб планове підвищення кваліфі-кації мало найкращий євро-пейський рівень, – наголо-шує Лілія Михайлівна. – Є ідея готувати тренерів саме на базі інститутів післядипломної освіти, вони потім зможуть там працювати і розповсюджувати ці знання серед великої кіль-кості вчителів.

ПрО ПіДрУчНики Очевидно, досягнути висо-кого рівня володіння учнями англійською майже неможли-во без якісної, сучасної на-вчальної літератури. Дуже часто в українських школах підручники, надруковані ко-штом держави, припадають пилюкою в бібліотеці, а бать-ки купують іноземні видан-ня, зауважує Лілія Гриневич. І резюмує:

– Це – марнотратство українських державних ко-штів. Але ми зобов’язані ство-

рити підручники, які матимуть наш контекст. Адже, напри-клад, дібрані тексти також формують культурний фон ідентичності дитини.

Ще одним важливим факто-ром є формат перевірки ре-зультату навчання.

– Сьогодні в Україні діє си-стема зовнішнього незалежно-го оцінювання. Але, на преве-ликий жаль, іспит з англійської мови у зв’язку з проблемами

фінансування поки що реду-кований – у ньому відсутні мовлення й аудіювання. Ство-рення такого українського іс-питу, який би повністю від-повідав загальноєвропейським рекомендаціями з мовної осві-ти, – це ще одне чітке за-вдання цієї реформи, – зау-важує вона.

НаВчаННЯ чи ТреНУВаННЯ?Головний спеціаліст сектора мовної політики МОН Окса-на Коваленко зауважує, що програми створювали, спира-ючись на компетентнісний під-хід у сучасній освіті. Згідно з ним підготували і навчально-методичне забезпечення.

– Але насправді нові під-ходи вимагають нової ролі вчителя, – зауважує Оксана Яро славівна. – Раніше вчи-тель переважно транслював колись набуті знання, а те-пер йому конче необхідно отримувати нову інформацію, вміти ефекти вно вчитися. Ми зіткнулися з проблемою за-безпечення якісної підготов-ки і перепідготовки вчите-ля. Бо не завжди педагоги з великим досвідом викладан-ня за старою системою го-тові сприйняти нові підходи. Ми звернулися до Британ-ської ради і спільно підготу-вали програму фахової пере-підготовки вчителів, що була успішно презентована, розі-слана до інститутів післяди-пломної освіти.

Ще одне надзвичайно важ-ливе питання – формування неперервної освіти і навчання упродовж життя. Оксана Ко-валенко розповідає, що дуже багато вчителів відвідують се-мінари, тренінги за кордоном, отримують сертифікати, які не визнають інститути після-дипломної освіти:

– Учителі не можуть пре-тендувати на підтвердження свого фахового рівня. Хоча

міністерство підготувало від-повідну законодавчу базу і рекомендаційний лист, який направляли в управління осві-ти й інститути.

За словами фахівця, ниніш-нє ЗНО з англійської не пе-ревіряє всіх видів мовленнєвої діяльності. І на цьому щоразу наголошують іноземні експер-ти, які приїжджають в Украї-ну й аналізують роботу мініс-терства.

– Це призводить до того, що педагоги не вчать учнів мови, а тренують їх у вико-нанні окремих тестових за-вдань, – констатує Оксана Коваленко. – Учні не гово-рять і не чують. Тому якщо йдеться про якість англійської мови, підвищення кваліфіка-ції, нам потрібно теж звер-нути на них увагу.

ПОСПілкУйСЯ З іНОЗемцемГотовність надавати підтрим-ку українським освітянам ви-словив директор Корпусу миру США в Україні Денні Робертсон.

– Ми готові співпрацю-вати з міністерством, нада-мо вам волонтерів – носіїв мови, – сказав він. – Ми зробимо все можливе, щоб наші волонтери зробили свій внесок у ті вимоги, які вису-ває уряд України.

Для того, щоб всі учні в Україні вільно заговорили англійською, треба, щоб це роби ли усі вчителі, перекона-

на Мар’яна Тріфан, методист кабінету методики викладан-ня суспільно-гуманітарних та художньо-естетичних дисци-плін Закарпатського інститу-ту післядипломної педагогіч-ної освіти.

– У Закарпатській облас-ті майже 60 відсотків учите-лів ніколи не спілкувалися з носіями мови, – зауважує вона. – Співпраця з волонте-рами Корпусу миру для бага-тьох учителів – єдина мож-ливість це зробити. Тож для підвищення якості навчан-ня нам треба запросити що-найменше одного волонтера у кожні обласний інститут і школу з поглибленим вивчен-ням мови.

Треба насамперед звертати увагу на практичне викорис-тання мови, а не на теорію, переконана Вікторія Іваніще-ва, менеджер проектів Британ-ської ради в Україні.

– Сучасні учні – люди ХХІ століття, здатні критично мислити, спільно працювати над вирішеннями певних про-блем, які «на ти» з технологі-ями. Вони готові спілкувати-ся англійською з друзями на своєму рівні, – зауважує Вік-торія Іваніщева. – А вчитель на кілька кроків відстає. Якщо ми хочемо «виростити» педаго-га нового покоління, потрібно вносити зміни у систему під-готовки і перепідготовки май-бутніх учителів.

«Криголамами» реформу-вання підходів до вивчення іноземної мови мають стати школи з її поглибленим ви-вченням, переконаний ректор Львівського інституту післяди-пломної освіти Роман Шиян. Варто поширювати навчальні плани, успішно апробовані у спеціалізованих ЗНЗ, намага-тися впроваджувати їх у зви-чайних закладах.

Зробити іспит з іноземної мови обов’язковим при вступі до вишів запропонував дирек-тор Українського центру оці-нювання якості освіти Ігор Лі-карчук. Він також зауважив, що великою проблемою є від-сутність у тестах компонентів, які перевіряють компетенції, але за відповідного фінансуван-ня УЦОЯО може її вирішити.

– У новому законопроек-ті «Про освіту» ми закладає-мо жорстку прив’язку заро-бітної плати до кваліфікації учителя, навіть пропонуємо механізм незалежної сертифі-кації, – сказала Лілія Грине-вич. – Якщо педагог прохо-дить її, у нього суттєво зростає заробітна платня. Тож учителі англійської можуть стати піо-нерами у цій справі.

максим кОрОДеНкО, «Освіта України»

длЯ ТОГО, щОБ Усі УчНі В УкРАїНі ВільНО ЗАГОВОРили АНГлійськОю МОВОю, Треба, ЩОб це ЗрОбили ВчиТелі

Для українського суспільства пріоритетом є вивчення англійської мови. На цьому нещодавно наголосив Глава держави. Виступаючи із щорічним Посланням до Верховної Ради України, він говорив про необхідність безбар’єрного спілкування із західним світом, культурою, наукою. Про важливість створення відповідної національної програм йшлося під час круглого столу «Speak global – go global: англійська мова у системі середньої освіти», що відбувся в Українському кризовому медіа­центрі.

GLOBALНИй СТАРТ

www.pictures11.ru

7№ 24, 15 червня 2015 рокуі деЦентралізаЦія

оПтиМіЗація

Незважаючи на рішен-ня кількох судів, ухва-лені на користь центру,

міська рада Мукачева не зу-пиняється: депутати постано-вили створити на території закладу Мукачівський центр позашкільної освіти, що ніби «об’єднуватиме» три закри-ті установи. Його створення, що мало відбутися 1 верес-ня, «прискорили»: 5 червня вже було призначено вико-нувача обов’язків директора новоствореного закладу. Ним стала заступник нинішньо-го керівника. Громадськість б’є на сполох: така рішучість місцевої влади на Закарпат-ті може стати заразливою для решти, а «оптимізація мере-жі» – прикриттям для пере-профілювання, здачі в оренду, а зрештою – непомітного пе-ретікання позашкільних цен-трів у приватну власність.

Перш ніж надати слово пані Тетяні, вважаємо за потрібне зробити ремарку: утримання Мукачівського еколого-натура-лістичного центру, що «не по кишені» місту, – це 850 тисяч гривень на рік, що покрива-ють заробітну плату та вартість енергоносіїв. Екоцентр – ма-теріально-технічну базу, про-ведення ремонту, утримання тварин і догляд за дендропар-ком – удається утримувати завдяки ентузіазмові дирек-тора і співробітників, котрим щастить на «небайдужих лю-дей». У закладі працюють 37 гуртків, їх відвіду ють більш як 700 учнів 5–17 років. До заходів екологічного спряму-вання регулярно долучають і школярів, котрі не є вихован-цями закладу: збиран ня сміт-тя, прибирання берегів річки Латориці, прикрашання вели-коднього Дерева Миру тощо об’єднує не лише дітей, а й до-рослих мешканців міста. Доки триває боротьба, життя центру не завмерло – міні-зоопарк та акваріум поповнюються нови-ми мешканцями, та йдуть сюди не лише задля розваги, а й у важливій справі: заклад запо-чаткував ініціативу «Маску-вальна сітка для АТО від му-качівців». Городяни приходять на «пункт плетіння» із ткани-ною, ножицями та гарним на-строєм – як і пропонують ор-ганізатори. Плетуть пліч-о-пліч із пораненими військовими з

госпіталю Мукачева, що ста-раються для побратимів. Зда-ється, «розумному аргументів досить»…

– 1 квітня нашому закла-дові виповнилося 58 років, і це вже четверта спроба за-крити його, – розповідає Те-тяна Петрівна, котра обіймає посаду директора 10 років. – Центр займається і, сподіваю-ся, буде надалі займатися еко-логічним вихованням молодого покоління – це одна з євро-пейських цінностей, необхідна нашій країні. Учні отримують знання з біології, дендрології, сільського господарства, зо-ології, квітникарства… Крім того, у нас проводяться педа-гогічні й учнівські конферен-ції екологічного та соціального спрямування, зокрема присвя-чені питанням роботи з дітьми з особливими потребами. Це єдина природничо-біологічна навчальна база в місті: у шко-лах немає навчально-дослід-них земельних ділянок, деякі не мають навіть зелених зон. Учні загальноосвітніх шкіл часто відвідують заходи цен-тру, про них ми інформуємо адміністрацію навчальних за-кладів. Працює і «сарафанне радіо» – установу «рекламу-ють» самі вихованці.

У нас – багатий дендроло-гічний парк площею 0,9 гек-тара, що є об’єктом природ-но-заповідного фонду, його створювали вихованці разом із педагогічними працівника-ми та батьками. Тут можна не лише побачити акліматизо-вані рослини й «аборигени», а й розмножувати їх, виро-щувати і поширювати Украї-ною. У центрі проводиться до-слідницька, пошукова робота. Ми долучаємося до всеукраї-нських акцій, зокрема «Зро-бимо Україну чистою», ре-гулярно проводимо заходи «Збережемо зелену красу-ню», «Збережемо первоцві-ти». Здійснюємо агітаційні акції для місцевого населен-ня, учні готують проекти – приміром, нещодавно опра-цьовували ефективні методи роздільного збору сміття. Цей проект мали представити міс-цевій раді – але на сьогод-ні ми вважаємося ліквідовани-ми. Як і Станція юних техніків, Центр туризму, краєзнавства, екскурсій та спорту.

– Тобто всіх закрили гуртом?– У тому-то й справа! 13

січня цього року мені стало відомо, що на 15 січня при-значено 70-ту позачергову се-сію 6-го скликання Мукачів-ської міської ради, на якій мають ухвалити рішення про ліквідацію трьох позашкіль-них установ. Сесію склика-ли терміново, щоб ліквідувати позашкільні навчальні закла-ди! Депутати взагалі не знали, що було у проекті рішення. Цим самим рішенням закрили оздоровчий табір «Мрія» – але потім скасували цю час-тину, бо це аж занадто непра-вомірно. На сесію міськради наш колектив і вихованці прийшли з власноруч виро-щеними квітами, на горщи-ках були написи «Не знищуй-те нас!», «Дайте нам жити» тощо. Підготували і плака-ти з проханням не закрива-ти центр.

Мені вдалося виступити пе-ред депутатами і наголосити, що, приймаючи рішення про закриття позашкільних уста-нов у місті Мукачеві, вони

повинні усвідомити: вся від-повідальність за негативні на-слідки порушення прав наших дітей на позашкільну освіту повністю покладеться на них. Відсутність закладів, спрямо-ваних на змістовне проведен-ня учнями часу, надання їм до-даткової фахової освіти і, що важливо, національне, патріо-тичне, духовне, фізичне, есте-тичне, екологічне виховання, може спровокувати повер-нення часів зростання дитя-чої злочинності…

Але рішення про ліквідацію все одно ухвалили. Щоправда, не одноголосно, як зазвичай, а 25 голосами з 35, десятеро утрималися (думаю, це коле-ги – депутати-освітяни) – а у нас рідко таке буває. З 1 черв-ня всі три установи мали при-пинити своє існування. Про це сказано в рішенні Мука-чівської міської ради №1310 «Про внесення змін у структу-ру, штат та чисельність вико-навчих органів Мукачівської міської ради, комунальних установ та організацій».

– Згодом Мукачівський міськ-районний суд постановив по-вністю задовольнити позов членів територіальної грома-

ди Мукачева й громадської організації «Народна рада Мукачівщини» – рішення про ліквідацію визнати про-типравним. Чому це не ста-ло крапкою?

– Ця постанова суду про задоволення адміністратив-ного позову була ухвалена 29 квітня. Міська рада пода-ла апеляцію до Львівського апеляційного адміністратив-ного суду. (Цікавим є такий факт: що у судовому засідан-ні представник міської ради не зміг дати ґрунтовного по-яснення, чому ліквідували по-зашкільні навчальні заклади. Його відповідь – так захо-тіла міська рада!) І вже на-ступного дня, 30 квітня, де-путати виносять рішення про створення з 1 вересня 2015 року Мукачівського центру позашкільної освіти… за на-шою адресою – вулиця Льва Толстого, 15/3. У штатному розписі майбутнього центру для трьох об’єднаних у його складі установ виділено… 8,5 штатної одиниці керівника гуртка!

– Але ж на вашому боці За-карпатський окружний ад-міністративний суд, до яко-го звернувся з клопотанням прокурор Мукачева.

– Так, 26 травня окруж-ний адмінсуд постановив за-довольнити клопотання про-курора – кажучи простими словами, ліквідація мала бути зупинена «до вирішен-ня справи по суті». Аналогіч-не клопотання про забезпе-чення позову я як директор Мукачівського еколого-нату-ралістичного центру подала до Львівського апеляційного суду – і його так само задо-вольнили, наклавши «арешт» на ліквідацію, доки справа не буде остаточно вирішена в цьому суді… Ця тяганина триває півроку, я вже й по-зови сама пишу – уявіть, як мені перековуватися з біолога на юриста. Два забезпечених позови у нас є – отже, буде-мо до апеляції «жити».

Хоча мені стало відомо, що вже готували наказ про моє звільнення. Громада Мукаче-ва – ті люди, котрі вигра-ли суд, – написали колектив-не звернення на ім’я міського голови та начальника управ-ління освіти з вимогою при-

пинити дії, що суперечать ст.144 Конституції України. І лише після того, як чиновни-кам розтлумачили, що це не-законно, вони відмови лися від того, аби вручити мені наказ про звільнення.

– Але був винайдений но-вий хід – 28 травня міська рада відреагувала на рішен-ня окружного адмінсуду рі-шенням «Про внесення змін до рішення 75-ї сесії Мука-чівської ради 6 скликання від 30.04.2015 №1440 «Про ство-рення Мукачівського центру позашкільної освіти Мука-чівської міської ради Закар-патської області» – згідно з ним новий центр мав бути створений не з 1 вересня, а негайно?

– Коли я повернулася з Києва, із засідання кругло-го столу в Комітеті Верхов-ної Ради, дізналася, що вже і виконувача обов’язків дирек-тора цього закладу – Мука-чівського центру позашкіль-ної освіти – призначили. Ним стала… моя заступниця,

з якою ми працюємо вже 15 років. Якби призначили сто-ронню людину, колективу було б легше відстоювати наш центр.

– Яким є стан справ на сьо-годні?

– Тепер чекаємо «рішен-ня по суті» Закарпатського окружного адміністративно-го суду, його засідання має відбутися 16 червня.

– Чи зверталися ви до Мініс-терства освіти і науки?

– Так, і міністерство нас підтримало, звідти надійшли листи міському голові, гу-бернаторові області – йшло-ся про те, щоб не допусти-ти знищення позашкільної освіти. Там було висловлене прохання – щоб збережен-ня позашкільних закладів міс-та Мукачева було взяте під контроль. Але ці заклади фі-нансуються коштом місько-го бюджету, який нині має 171% перевиконання: на все є гроші, а на виховання ді-тей немає, на них потрібно за-ощаджувати! На жаль, такий вигляд має децентралізація…

Валентина СОрОка, «Освіта України»

КОЛИ БІОЛОГ МУСИТЬ «ПЕРЕКУВатисЯ» на ЮРистаП’ять місяців триває боротьба за Мукачівський еколого-натуралістичний центр, який міська рада постановила ліквідувати разом з іще двома позашкільними закладами

Про перебіг «двоборства» між місцевою владою та позашкільним закладом

«ОУ» дізналася з перших уст – його керівника Тетяну КІШ запросили

на засідання круглого столу «Позашкільна освіта в умовах реформування системи освіти України» у Комітеті Верховної Ради з питань науки і освіти. Тетяна Петрівна розповіла про

особливості «децентралізації по­мукачівськи».

пРийМАючи РішеННЯ пРО ЗАкРиТТЯ пОЗАшкільНих УсТАНОВ У МісТі, депУТАТи пОВиННі УсВідОМиТи: ВСю ВіДПОВіДальНіСТь За НеГаТиВНі НаСліДки ПОрУшеННЯ ПраВ ДіТей На ПОЗашкільНУ ОСВіТУ ПОВНіСТю ПОклаДУТь На Них

П’ять місяців триває боротьба за Мукачівський еколого-натуралістичний центр, який міська рада постановила ліквідувати разом з іще двома позашкільними закладами

Про перебіг «двоборства» між місцевою владою та позашкільним закладом

«ОУ» дізналася з перших уст – його керівника Тетяну

Тетяна Петрівна розповіла про

8 «Освіта України»тема

ГоСтра

Національне агентство – це постійно діючий коле-гіальний орган, уповнова-

жений законом на реалізацію державної політики у сфері за-безпечення якості вищої осві-ти, юридична особа.

До повноважень Націо-нального агентства віднесе-но багато важливих питань щодо змісту та якості вищої освіти: ліцензійну експерти-зу, акредитацію освітніх про-грам, спеціалізованих учених рад із захисту дисертацій, незалежних установ оціню-вання та забезпечення якос-ті вищої освіти, розроблення вимог до рівня наукової ква-ліфікації осіб, які здобувають науковий ступінь.

Національне агентство із за-безпечення якості вищої осві-ти щороку готує та опри-люднює доповідь про якість вищої освіти в Україні, її від-повідність завданням сталого інноваційного розвитку сус-пільства, звіт про власну ді-яльність, формує пропозиції щодо законодавчого забезпе-чення якості вищої освіти та направляє зазначені докумен-ти Верховній Раді України, Президентові України, Кабіне-тові Міністрів України та ви-щим навчальним закладам для їх обговорення та належного реагування.

Національна академія пе-дагогічних наук України об-рала представника ще 3 квіт-ня під час загальних зборів, ним став завідувач відділу лі-дерства та інституційного роз-витку вищої освіти Інституту вищої освіти НАПН України Сергій Курбатов.

Члена Національного агент-ства із забезпечення якос-ті вищої освіти від вищих на-вчальних закладів України комунальної форми власності обрали 24 квітня під час з’їзду, який відбувся в Київському університеті імені Бориса Грін-ченка. На з’їзді був присутній заступник міністра освіти і на-уки України Андрій Гевко. За словами голови оргкомітету Віктора Огнев’юка, для участі в з’їзді від 91 ВНЗ комунальної форми власності було делего-

вано 103 представники, заре-єстровано 9 кандидатів у чле-ни Національного агентства. Після двох турів голосуван-ня переміг завідувач навчаль-но-методичною лабораторією Рівненського державного базо-вого медичного коледжу Воло-димир Рижковський.

Але найбільший розголос отримали результати виборів до Національного агентства, отримані під час першого Все-українського з’їзду вищих на-вчальних закладів державної форми власності, що відбувся 5 червня в Київському націо-нальному торговельно-еконо-мічному університеті. На з’їзді були присутні 627 делегатів, які представляли 279 ВНЗ України.

На початку засідання голова з’їзду, ректор КНТЕУ Анатолій Мазаракі зачитав привітання Президента України Петра По-рошенка учасникам зібрання: «Робота Першого Всеукраїн-ського з’їзду вищих навчаль-них закладів державної форми власності розпочинає новий етап реалізації Закону Украї-ни «Про вищу освіту». Бажаю вам натхнення та подальших здобутків на благо нашої дер-жави», – сказано у привітан-ні. Також зачитали лист від Го-лови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Лілії Гриневич, в якому йшлося про важливість події. «Від ва-шого вибору залежить, якою бути новій освіті України», – йшлося в листі. Делегати з’їзду відкритим голосуванням обра-ли секретаріат з’їзду, членів мандатної та лічильної комісій.

Під час з’їзду президент Ки-єво-Могилянської академії Ан-дрій Мелешевич звернувся до делегатів із проханням не ви-ключати зі списків громадяни-на Канади, викладача НаУКМА Михайла Винницького. Прези-дент НАУКМА процитував по-дання до Президента України, у якому сказано, що надання гро-мадянства Михайлу Винниць-кому становить державний інтерес для України. Винниць-кий – один із найактивніших членів робочої групи, яка про-тягом кількох років готувала за-кон «Про вищу освіту». Окрім

того, він уже 12 років плідно працює на викладацьких та ад-міністративних посадах Києво-Могилянської академії, зробив вагомий внесок у розвиток ви-щої освіти і науки.

Нині Михайло Винниць-кий – радник міністра осві-ти і науки, бере участь у на-працюванні підзаконних актів, що забезпечують імплемента-цію закону про вищу освіту.

Андрій Мелешевич зазна-чив, що, можливо, громадян-ство викладачу НаУКМА на момент голосування вже нада-но. І в будь-якому разі вирі-шення цього питання – спра-ва кількох днів.

Окрім того, він звернув ува-гу присутніх на необхідність урахування закону «Про очи-щення влади».

– Серед кандидатів – при-наймні дві особи, які працю-вали на керівних посадах в МОН при Дмитрові Табачнику і проти яких була застосована процедура люстрації, – наго-лосив Андрій Анатолійович. – Це екс-директор департаменту атестації кадрів Віктор Бон-даренко і перший заступник директора Державної інспек-ції навчальних закладів Юрій Дудник.

Реакція залу на пропозицію президента Могилянки була дуже гострою. Ректор дер-жавного університету телеко-мунікацій Володимир Толубко заявив: «У законі про «Вищу освіту» не сказано про люстра-цію. Отже, питання виключен-ня зі списків не може бути на порядку денному».

Ректор Білоцерківського на-ціонального аграрного універ-ситету Анатолій Даниленко додав: «Люстрація не розпо-всюджується на виборні поса-ди. Давайте закінчувати розмо-ви про люстрацію і будувати державу».

Ці слова присутні зустріли бурхливими оплесками.

Під час перерви Андрій Ме-лешевич так прокоментував «ОУ» рішення з’їзду залишити екс-чиновників МОН у спис-ках кандидатів:

«У багатьох країнах, які про-ходили через люстрацію, ад-міністрація університетів теж підпадала під цей процес. Ни-нішня реакція залу свідчить: сучасні університети не зна-йомі з законом «Про вищу освіту», не готові до автоно-мії вищих навчальних закла-дів. І взагалі, те, що відбулося, нагадує звичайний з’їзд Ко-муністичної партії Радянсько-го союзу. Дико уявити, що це можливо після 25 років Неза-лежності України й, особливо, після Майдану».

У результаті голосування до складу Національного агент-ства із забезпечення якості вищої освіти найбільше голо-сів набрали:

Юрій Дудник, перший за-ступник директора Інституту післядипломної освіти (Київ-

ський національний універси-тет будівництва і архітекту-ри) – 416 голосів;

Віктор Бондаренко, заві-дувач кафедри культурології (Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова) – 357 голосів;

Петро Лакида, директор Навчально-наукового інститу-ту лісового і садово-парково-го господарства (Національний університет біоресурсів і при-родокористування України) – 247 голосів;

Сергій Вижва, завідувач ка-федри геофізики (Київський національний університет іме-ні Тараса Шевченка) – 236 го-лосів;

Ігор Чугунов, завідувач ка-федри фінансів (Київський на-ціональний торговельно-еко-номічний університет) – 229 голосів;

Володимир Медведєв, заві-дувач кафедри радіотехнічних та спеціальних військ (Націо-нальний університет оборони України імені Івана Черняхов-ського) – 214 голосів;

Олександр Волосовець, на-чальник відділу освіти і на-уки – заступник директо-ра Департаменту кадрового менеджменту, освіти та на-уки (Міністерство охорони здоров’я України) – 182 го-лоси;

Іван Назаров, професор ка-федри організації судових і правоохоронних органів (На-ціональний юридичний універ-ситет імені Ярослава Мудро-го) – 179 голосів;

Сергій Храпатий, головний спеціаліст відділу з питань освіти і науки, молоді та спорту Депар-таменту гуманітарної політики (Секретаріат Кабінету Міністрів України) – 162 голоси.

Результати голосування ухвалено рішенням з’їзду од-ноголосно.

Варто сказати: нещодавно в університетах багато хто сприй-мав утворення Національно-го агентства із забезпечення якості вищої освіти як… звичай-не перейменування Державної акредитаційної комісії. Праців-ники Міністерства освіти і на-уки і громадських організацій неодноразово наголошували на необхідності не формальної, а якісної зміни у підходах до цих процесів, адже тільки в такому разі є шанси на впровадження нових ідей і підходів у системі забезпечення якості вищої осві-ти. І зауважували, що форму-вання Національного агентства є тестом на зрілість для україн-ської академічної спільноти та громадянського суспільства.

Світлана ГалаТа, максим кОрОДеНкО, «Освіта України»

думка

ЩОб бУлО, Як раНішеПрокоментувати результати виборів до національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від державних вишів «оУ» попросила першого заступника міністра освіти України інну соВсУн:– Такий результат очікуваний і зрозумілий, але від того не менш сумний – велика частина університетської спільноти хоче, щоб усе лишилося, як було раніше. І вибори до Національного агентства це яскраво продемонструва­ли. Водночас частина спільноти доклала значних зусиль для того, щоб до агентства прийшли люди з прогресивним мисленням. Нині лунають закиди про те, що міністерство начебто спровокувало таке рішення з’їзду тим, що туди не приїхав представник міністерства – і ректори образилися. Але якби керівництво міністерства приїхало, то це могло бути потрактовано як втру­чання у вибори до Нацагентства, яке за законом є незалежним. Згадаймо, кілька місяців тому відбувалася дуже бурхлива дискусія з приводу того, що коли затверджувався статут агентства, штатний розпис мало затверджувати міністерство. Тому воно не втручалось у вибори до Нацагентства, як і мало чинити за законом. А теза про те, що делегати проголосували імпульсив­но, «образившись» на міністерство, не витримує ніякої критики. Такі вибо­ри – це серйозний процес і більшість делегатів визначились із своїм ви­бором заздалегідь.

до речі

ПреДСТаВНики СТУДеНТіВ5 червня в Київському міському будинку вчителя відбувся Всеукраїнський з’їзд представників органів студентського самоврядування вищих навчальних закладів України з обрання делегатів до складу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Шляхом таємного голосування серед 13 кандидатів було обрано двох, якими стали представники Української асоціа­ції студентського самоврядування – Микита андРєєВ і олена РУснаК.

ЯК ЗАБЕЗПЕЧУВАТИМЕТЬСЯ ЯКістЬ?Нещодавно відбувся черговий етап реформування вищої освіти України – відповідно до Закону України «Про вищу освіту» пройшли вибори до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Цей процес був абсолютно новим для освітянської спільноти, адже такої організації, яка б поєднувала елементи державного і громадського управління, досі не існувало.

9№ 24, 15 червня 2015 рокутема

ГоСтра

про прийом до аспірантури на 2015 рік зі спеціальності 08.00.06 – Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища з відривом та без відриву від виробництва.

Прийом документів для вступу до аспірантури здійснюється з 01 жовтня по 31 жовтня 2015 року щодня,

крім суботи та неділі з 10:00 до 16:00. В аспірантуру приймаються громадяни України, які мають вищу освіту і кваліфікацію спеціаліс­та, магістра. У грудні* 2015 р. вступники складають іспити зі спеціальності, філософії та іноземної мови в обсязі діючих програм для вищих навчальних закладів. Перелік документів, що надаються для вступу в аспірантуру: l заява;l особовий листок з обліку кадрів, завірений за місцем роботи або навчання;l список опублікованих наукових праць і винаходів. Особи, які не мають опублікованих науко­

вих праць і винаходів, подають наукові доповіді (реферати) з обраної ними наукової темати­ки, затвердженими науковими керівниками;

l копія диплому про закінчення вищого навчального закладу із зазначенням одержаної квалі­фікації спеціаліста або магістра та копія додатку до диплома;

l біографія; l медична довідка про стан здоров’я за формою №286­у; l 2 фотокартки розміром 3 х 4; Складені кандидатські іспити (за наявності відповідних посвідчень) зараховуються як вступні до аспірантури.

Зарахування в аспірантуру – з грудня 2015 року*.термін навчання в аспірантурі з відривом від виробництва –

три роки, без відриву від виробництва – чотири роки.

Навчання здійснюється за рахунок коштів юридичних та фізичних осіб.При зарахуванні в аспірантуру з відривом від виробництва подаються:трудова книжка, довідка про розмір середньомісячної заробітної плати з останнього основного місця роботи, ідентифікаційний код.

документи подавати за адресою: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Липківського, 35, корпус 2, кім. 318, тел. 206-31-31.

* Терміни складання іспитів та зарахування до аспірантури будуть уточнені та оприлюднені на сайті Академії www.dea.gov.ua

ДержаВНа екОлОГічНа акаДеміЯ ПіСлЯДиПлОмНОї ОСВіТи Та УПраВліННЯ міНіСТерСТВа екОлОГії

Та ПрирОДНих реСУрСіВ УкраїНи ОГОлОшУє кОНкУрС:

Рекл

ама

нормативна БаЗа

бУкВа ЗакОНУ

Заява Міністерства освіти і науки України з приводу виборів до національного агентства із забезпечення якості вищої освіти

Підсумки виборів до Національного агентства із забезпечення якості ви-щої освіти вказують на складність започаткування нових демократичних

принципів та інститутів. Національне агентство приходить на зміну таким пострадянським утворенням, як Державна акредитаційна комісія та Вища атестаційна комісія. Однак найдемократичніші законодавчі ініціативи, зо-крема прогресивні норми статті 19 нового Закону України «Про вищу осві-ту», не можуть відразу подолати інертність (пост)тоталітарної управлінської свідомості й недостатню активність академічного середовища у відстоюван-ні власних прав і свобод.

Так, Федерація роботодавців України, у згаданому Законі – «спільний пред-ставницький орган всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців» – рішенням президії монопольно призначила своїх представників до Націо-нального агентства без будь-якого громадського обговорення, що суперечить представленим нормам Закону «Про вищу освіту».

Вибори представників від приватних закладів вищої освіти характеризували-ся підкилимними домовленостями «нерейтингових» ВНЗ проти «рейтингових» (це зокрема можна прослідкувати за їхніми позиціями в академічному рейтин-гу ТОП-200). У зв’язку із цим з’явилося звернення голови Громадської ради при МОН Галини Усатенко, в якому були поставлені питання стосовно обра-них членів Національного агентства. Справедливість цих закидів підтвердже-на у відповіді голови Організаційного комітету З’їзду приватних ВНЗ Тараса Фінікова. Це змушує поставити під сумнів результати таких виборів, оскільки власне йдеться про Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти.

Серед лідерів представників, обраних від державних ВНЗ, фігурує лю-стрований на посаді директора департаменту атестації кадрів МОН Ві-ктор Бондаренко. Очолювана ним структура була реінкарнацією достос-лавної Вищої атестаційної комісії, що тепер чекає на своє перетворення на Національне агентство з якості. Люстрація вберегла Віктора Дмитро-вича від численних претензій у корупції. Важко пояснити його приголом-шливий успіх на виборах.

Через такі нові-старі обличчя вся недовіра до вітчизняної системи підго-товки й захисту дисертацій неминуче перейде до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Академічна громадськість, експерти й суспільство загалом сприймуть подібні факти як звичайну зміну вивіски без важливих сутнісних змін.

Національна академія наук України, Національна академія медичних наук, Національна академія правничих наук, Національна академія аграрних наук та Національна академія мистецтв вчасно не провели виборів членів Націо-нального агентства.

Таким чином, мета Закону «Про вищу освіту» – створення професійно незалежної агенції, що контролювала б якість вищої освіти й діяльність якої спиралася б на персональну авторитетність її членів, не була досяг-нута. Маніпуляції, інертність, дезорієнтація, відсутність позитивного до-свіду, коли професійна громадськість незалежно приймає власні рішен-ня, призвели до того, що Міністерство освіти і науки України не може погодитися з результатами проведених виборів та пропонуватиме Кабіне-тові Міністрів України й Верховній Раді України внести зміни до Закону України «Про вищу освіту».

Ці зміни стосуватимуться трьох тез: визначення формальних вимог до чле-нів Національного агентства, опис процедури виборів та розширення перелі-ку асоціацій роботодавців України, що мають право делегувати своїх пред-ставників.

Принагідно приносимо вибачення перед тими колективами, які сумлін-но поставилися до виборів членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, та їхнім обраним представникам. Ваш професіоналізм і громадська активність зрештою приведуть до перемоги принципів універ-ситетської автономії, досягнення балансу між свободою та відповідальністю, успішного розвитку української академічної сфери.

Слава Україні!

Міністр освіти і науки України сергій КВіт

Відповідно до статті 19 Закону України «Про вищу освіту» Національне агентство із забезпе­чення якості вищої освіти складається з двадця­ти п’яти членів і формується на таких засадах:– два члени делегуються Національною ака­

демією наук України та по одному – від кожної національної галузевої академії наук;

– тринадцять членів обираються з’їздами із числа представників вищих навчальних за­кладів України державної, комунальної та приватної форми власності, у тому числі дев’ять членів – від державних вищих на­вчальних закладів, один – від комунальних вищих навчальних закладів, три члени – від приватних вищих навчальних закладів;

– три члени обираються спільним представ­ницьким органом усеукраїнських об’єднань організацій роботодавців;

– два члени обираються з’їздом представни­ків органів студентського самоврядування вищих навчальних закладів із числа осіб, які здобувають вищу освіту.

Суб’єкт, який обрав (делегував) свого пред­ставника до Національного агентства із забез­печення якості вищої освіти, має право від­кликати його достроково.Повноваження члена агентства припиняються у разі: закінчення строку, на який його об­рано; подання ним особистої заяви про скла­дення повноважень; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; припи­нення ним громадянства України; у випадках, передбачених законом. Строк повноважень членів Національного агентства із забезпечення якості вищої осві­ти становить три роки. Одна і та сама особа не може бути членом агентства більше двох термінів. До його складу не можуть входити

керівники і заступники керівників Національної академії наук України та національних галузе­вих академій наук, вищих навчальних закла­дів, наукових установ, засновники приватних вищих навчальних закладів. Голова та заступники голови Національного агент­ства із забезпечення якості вищої освіти обира­ються на три роки, призначаються на посади і звільняються Кабінетом Міністрів України за по­данням агентства та працюють на постійній основі. Агентство запрошує до участі у своїй діяль­ності міжнародних експертів – професорів про­відних іноземних вищих навчальних закладів та/або фахівців інституцій, які забезпечують якість вищої освіти в інших країнах.У складі агентства утворюються Комітет з питань етики, Апеляційний комітет, а також інші комі­тети, що формуються із числа членів агентства. Відповідно до статті 22 закону джерелами фі­нансування діяльності агентства є:1) кошти державного бюджету;2) кошти, отримані як оплата робіт з акреди­

тації та проведення ліцензійних експертиз, а також кошти, отримані за надання інших послуг, пов’язаних із забезпеченням якості вищої освіти, у розмірах, що визначають­ся Національним агентством із забезпечен­ня якості вищої освіти;

3) гранти з метою підвищення якості вищої освіти в Україні, у тому числі надані для вдосконалення системи оцінювання якос­ті вищої освіти;

4) інші джерела, не заборонені законодав­ством.

Обсяг асигнувань з державного бюджету на утримання, зокрема розмір видатків на опла­ту праці його працівників, щороку встанов­люється Верховною Радою України окремим рядком під час затвердження Державного бю­джету України.

10 «Освіта України»законопроекту

обГоворення

«Особливі» діти, чи діти з особливими освітніми потребами – саме так

нині прийнято називати дітей, які потребують постійного осо-бливого психолого-педагогічно-го і корекційного супроводу у процесі навчання. До цієї кате-горії насамперед належать діти, які мають ті чи інші порушення психофізичного розвитку: пору-шення слуху (глухі та слабкочу-ючі), зору (сліпі та слабкозорі), опорно-рухового апарату, мов-лення, порушення чи затримку розумового розвитку та ін. Час-тина таких дітей внаслідок сут-тєвого порушення тієї чи іншої функції має інвалідність.

Нині спостерігається вкрай негативна тенденція, яка ха-рактеризується погіршенням не лише кількісних, а й якісних показників, зокрема загострен-ням проблем здоров'я, що спри-чиняє зростання чисельності ді-тей означеної категорії.

Визнання Україною Конвен-ції ООН про права дитини та Всесвітньої декларації про за-безпечення виживання, захист і розвиток дітей посилило увагу громадськості до проблем дітей з особливими освітніми потреба-ми, зокрема дітей-інвалідів, ви-кликало необхідність створення найсприятливіших умов їхньої інтеграції в систему сучасних суспільних відносин.

На цьому тлі реформу-вання системи освіти для ді-тей з особливими потребами, і насамперед з інвалідністю, має відбуватися з урахуван-ням прогресивних світових тенденцій: від інституалізації до інклюзії. Інноваційна ме-тодологічна парадигма тако-

го реформування базується на принципах дитиноцентриз-му, що передбачає виявлення природних здібностей кожної дитини, створення умов для їх успішного розвитку, спри-яння самореалізації спочатку в навчанні, а потім і в жит-ті. Принципи дитиноцентризму зумовлюють перехід від страте-гії надання освітніх послуг за нозологічним спрямуванням в сегрегативних осередках – до стратегії задоволення освітніх потреб у закладах, які обира-ють батьки дітей з особливи-ми потребами з урахуванням особливостей організаційно-педагогічного, навчально-мето-дичного та корекційно-розви-ткового супроводів.

І, безумовно, всі гарантії і пра-ва, зокрема на здобуття освіти такими дітьми, мають бути за-кріплені законодавчо, тим біль-ше в демократичній, цивілізова-ній країні, якою себе позиціонує Україна.

В Інституті спеціальної пе-дагогіки НАПН України, який, до речі, є єдиною держав-ною науково-дослідною уста-новою, що опікується про-блемами розвитку, навчання і виховання дітей з особли-вими освітніми потребами і є основ ним розробником кон-цептуальних підходів, дер-жавних стандартів, змістово-го і програмно-методичного забезпечення процесу їхньо-го навчання, підготовці озна-ченого проекту Закону тра-диційно приділялася значна увага. На уковці установи роз-робили відповідні пропозиції і подали їх до робочої гру-пи. Частину з них урахова-

но, втім поданий проект, як на нас, потребує ґрунтовно-го обговорення і внесення ко-ректив.

Скажімо, викликає великий сумнів доцільність підготовки окремого розділу закону, при-свяченого освіті осіб з особли-вими потребами. Адже фактич-но кожен із розділів проекту Закону безпосередньо стосуєть-ся і освіти осіб з особливими по-требами. Вони здобувають осві-ту усталених видів, рівнів (за винятком нецензової) і форм. Відтак, про «спеціальну освіту» (свого часу так називали рівень освіти, здобутий у ПТУ чи тех-нікумах) не йдеться. Спеціаль-ною може бути лише педагогіка як наука про спеціальні прин-ципи, методи, форми і прийо-ми корекційного навчання. Але це вже не освітній рівень, а за-сіб здобуття усталеного освіт-нього рівня особами з особли-вими потребами.

Безумовно, є особливості програмно-методичного забез-печення навчання окремих ка-тегорій осіб з особливими освіт-німи потребами, обов'язковість відповідного психолого-педаго-гічного, корекційно-розвитко-вого супроводів та ін. Але ці та інші дійсно специфічні позиції безпроблемно можна розписа-ти у відповідних розділах і стат-тях проекту Закону, не виокрем-люючи їх у штучно створений розділ і не сегрегуючи певним чином частину повноправних і повноцінних членів нашого су-спільства.

Наприклад, у відповідних статтях розділу «Дошкільна осві-та» можна з успіхом виписати необхідні положення щодо спе-ціальних дошкільних закладів (дошкільних закладів компенса-торного типу), спеціальних груп при масових дошкільних закла-дах і всю специфіку здобуття до-шкільної освіти дітьми з особли-вими потребами. Це стосується й інших освітніх рівнів.

Є принципово важливі речі, які, на наше глибоке переконан-

ня, мають бути відбиті в означе-ному документі. Так, до основ-них термінів та їх визначення (розд. І, ст.1.) доцільно додати такі терміни як «Особи з осо-бливими потребами», «Інклю-зивне навчання», «Індивідуальна програма розвитку», «Нецензо-ва освіта» та ін.

Законодавчого закріплення потребує українська жестова мова, як мова навчання (білінг-вальне навчання) осіб з пору-шеннями слуху (ст. 6).

Видається також важливим започаткування чи закріплення на законодавчому рівні таких позицій як:

– раннє виявлення і корек-ційний вплив на дітей з особли-вими потребами (так звана пе-реддошкільна освіта), що має підкріпитися введенням відпо-відного рівня формальної освіти;

– соціально-педагогічний па-тронат, що забезпечує взаємо-дію навчальних закладів, сім'ї і суспільства у навчанні дітей з особливими освітніми потре-бами;

– визначення статусу цен-трів раннього втручання та навчально-реабілітаційних центрів, як осередків, що за-безпечують відповідні рівні фор-мальної освіти;

– широке запровадження інноваційних форм і техноло-гій навчання означеної катего-рії дітей (найперше – інклю-зивної форми);

– створення відповідних умов для осіб з особливими освітніми потребами при незалежному оці-нюванні (сурдопереклад, рельєф-но-крапковий шрифт та ін.);

– організаційні умови здобут-тя особами з особливими потре-бами професійної і вищої освіти;

– фінансування дитини з особливими потребами, а не за-кладу, створення освітнього ко-шика та ін.

І насамкінець. Цілком очевид-но, що майбутній рамковий за-кон стосується всіх без винят-ку. Тож думається, що за участі Комітету ВР з науки і освіти, МОН України, НАПН Украї-ни, педагогів і батьків, громад-ських організацій, усіх, кому не байдужа означена пробле-ма, вдасться законодавчо на-близити основні вимоги до за-гальноприйнятих міжнародних стандартів і забезпечити мож-ливість всім категоріям дітей з особливими потребами здобува-ти бажаний рівень підготовки, маючи при цьому альтернатив-ний вибір форм навчання і типу навчального закладу.

ОСОБЛИВІ ДІТИ: ГаРантУВаннЯ ПРаВ Поштова скринька «ОУ» поповнюється листами, в яких фахівці­освітяни висловлюють свої думки щодо нового проекту закону «Про освіту». Беззаперечно, нова законодавча база матиме вирішальний вплив на розвиток освітньої галузі у цілому і окремих її складових. У цьому номері своїми думками щодо майбутнього освіти дітей з особливими потребами ділиться директор Інституту спеціальної педагогіки Національної академії педагогічних наук України В’ячеслав ЗАСЕНКО.

Усеукраїнський круглий стіл «Про-блеми та перспективи розвитку освіти в Україні» відбувся нещо-

давно на базі Київського університе-ту туризму, економіки і права. Фахів-ці різних ланок навчально-виховного процесу, представники середніх за-гальноосвітніх шкіл, училищ, техніку-мів, вищих навчальних закладів з різних регіонів України долучилися до обго-ворення. Основні питання – пробле-ми освіти в світлі проекту рамкового Закону України «Про освіту». Наголо-шувалося, що особливості реформуван-ня української системи освіти є важ-ливою складовою процесу входження у Європейський освітній простір, ура-хування його стандартів та цінностей. Ішлося про необхідність дотримання загальноосвітянських принципів сис-темності, ступневості, комплексності, забезпечення якості знання, інновацій-ності, креативності. Начальник відділен-

ня Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Людмила Котоловець на-голосила на необхідності розроблення єдиного інтегрованого переліку галу-зей знань, сумісного з галузевою Між-народною стандартною класифікацією освіти в межах професійної підготов-ки. У виступі начальника відділу про-фесійної освіти Департаменту освіти і науки, молоді та спорту КМДА Таїсії Мусієнко окреслювалася потреба про-філізації старшої школи, створення ін-тегрованих професій, укрупнення про-фесійно-технічних училищ, технікумів і коледжів в систему багатогалузевих навчальних закладів. Учасники круг-лого столу визнали слушними думки старшого викладача кафедри готельно-ресторанної справи КУТЕП Олени Ва-силенко щодо необхідності доповнення

навчальних програм матеріалами з ети-ки і психології міжособистісних і сімей-них відносин.

Учасники круглого столу вислови-ли такі пропозиції щодо реорганізації освітнього простору України:

– законодавчо закріпити відпові-дальність дошкільних закладів освіти і батьків за якість підготовки дітей до школи;

– забезпечити стандартизацію шкільної освіти, узгодивши спрямова-ність програм підготовки на рівні мо-лодшої, базової та старшої школи. При цьому початкова освіта має розгляда-тися як наріжна передумова в систе-мі відповідного налаштування на за-своєння знань впродовж усього життя;

– ключовим завданням у системі ре-формування базової школи має стати

компетентісний характер освіти, зорі-єнтованої на можливість подальшого навчання;

– старша школа має бути перехід-ною ступінню до вищої школи у ви-гляді профільних ліцеїв, гімназій, при цьому невід’ємною складовою освітньо-го процесу стане завдання соціалізації учнів, гармонізації їх особистісного і соціального розвитку, необхідних для дорослого життя;

– необхідно визначити місце учи-лищ, технікумів, коледжів у системі ступеневої освіти;

– варто переформатувати профе-сійно-технічні навчальні заклади, за-безпечити перехід від вузькопрофіль-них до багатопрофільних регіональних центрів, які мають оперативно реагу-вати на нові потреби сучасного рин-ку праці.

Віктор ПаЗеНОк, для «Освіти України»

круглий стіл

ФахоВа дисКУсіЯ ТРИВАЄ

11№ 24, 15 червня 2015 рокудитини

ЗДоров’я

Про здоров’я школярів, зо-крема цікаві кореляційні залежності між навчаль-

ною успішністю, станом соці-альної адаптації та захворюван-нями різних систем організму, ми поговорили з кандидатом медичних наук, старшим на-уковим співробітником Відді-лення наукових проблем ор-ганізації медичної допомоги дітям і матерям Інституту пе-діатрії, акушерства і гінеко-логії Сергієм Руденком. Опи-суючи «картину» здоров’я старших дошкільників і шко-лярів, співрозмовник вживає епітет «патологічна». На його думку, вкрай необхідно живо-писати цю картину педагогам і батькам: вплив відхилень у ста-ні здоров’я на здатність до на-вчання та соціальної комуніка-ції – набагато сильніший, ніж могло б видатися на перший погляд.

цифри СТаТиСТикиДослідження, результати яко-го і показують таку «карти-ну», проводилося в загально-освітніх навчальних закладах різних регіонів України. Фа-хівці оцінювали параметри фі-зичного розвитку, фізичного здоров’я, стану захворювано-сті, груп здоров’я, рівня адап-тації дитини до умов школи.

– На початку навчання в першому класі, щойно після літнього відпочинку, ми обсте-жили чотириста дітей, – заува-жує Сергій Антонович. – Діти були ослаблені й мали низький рівень працездатності, зокрема: з п’яти дітей лише троє мали нормальний рівень фізичного розвитку, а у двох були ниж-че середнього і низький рів-ні, що обумовлено проблемами з нервовою та серцево-судин-ною системами. Отже, фізично-му розвиткові, тренуванням слід приділяти більше уваги ще в пе-ріод перебування дитини в до-шкільному закладі.

Ознаки певного захворюван-ня мають 8–10% малюків цього віку, проте кількість функціо-нальних відхилень, на жаль, ви-ражена «солідними» цифрами:

– У близько 63% дітей є ознаки функціональних відхи-лень системи травлення – при-чому зараз ми спостерігаємо, що ці відхилення випереджа-ють проблеми системи дихан-ня (60,4%), – відзначає Сер-гій Руденко. – На третьому місці – проблеми кістково-м’язової системи, які теж ви-биваються у «чемпіони». Нас також турбує зростання про-блем із нервовою системою та захворюваннями ока і його придатків – останні мають не-абияке значення при прийомі до школи, не кажучи вже про загальний розвиток дитини та стан психосоціальної адаптації до соціального середовища. В Україні нині у третини учнів першого класу спостерігаються ознаки міопії (короткозорості), а це часто буває причиною нер-вово-психологічних проблем.

Міопія, астигматизм, гіпер-метропія, спазм акомодації – такі вади зору виявляють сьогодні не лише у першоклас-

ників, а й у вихованців старшої групи дитячого садка. І якщо серед випускників ДНЗ цей по-казник – на рівні 18%, то зго-дом, під час навчання дитини у школі, він досягає позначки 33,4%.

Хронічні патології органів травлення, що безпосередньо впливають на обдарованість та інтелектуальний розвиток, фа-хівці констатують на рівні 45%. Часто страждає підшлункова за-лоза, на яку припадає «наван-таження» шоколадом і рештою солодощів. «Солодкі подарун-ки на свята – це крик душі лікарів, – каже Сергій Анто-нович. – Закликаємо переорі-єнтовувати дітей на фрукти та сухофрукти: зловживання соло-дощами призводить до переван-таження підшлункової залози, внаслідок чого формуються за-хворювання системи травлення. Наполягаємо на тому, що шоко-ладні подарунки «від діда Моро-за» у дошкільних закладах ма-ють бути заборонені».

Фахівці наголошують на про-блемах із вагою: до 20% пер-шокласників мають підвищену вагу, майже у 30% констатова-но передумови розвитку ожи-ріння, у 5% дітей 6–7 років це захворювання вже підтвер-джується лікарями. Показники середньої ваги – лише в 40% першачків.

ПрО ВажлиВіСТь аДаПТації– Із тих дітей, хто приходить до школи, вже 22% мають сфор-мовані хронічні захворювання, а функціональні відхилення, які можуть перерости у хронічні за-хворювання, – ще 40% дітей. «Здоровими» ми можемо назва-ти лише 30% учнів, – констатує Сергій Руденко. – Захворюва-ність залежить від рівня фізич-ного здоров’я та рівня розвитку дитини. Тобто діти з низьким і нижче середнього рівнями, приміром, у два рази частіше страждають на хвороби систе-ми органів дихання і системи травлення та втричі – на за-хворювання нервової системи.

До цих негараздів додаються проблеми адаптації. Науковець називає такі цифри: 10% малю-ків при вступі до школи мають

задовільний рівень адаптації, у 50% констатується напружена адаптація, яка ще вважається допустимою, а у 30% – вона незадовільна. «Не знаю, чим пояснити цей факт, – каже Сергій Антонович. – У першо-класників зрив адаптації такий потужний, що перевищує на-віть показники підлітків, котрі вступають до вищих навчаль-них закладів, – попри те, що там вони проходять тестуван-ня, тобто перебувають у ста-ні критичних нервово-психіч-них перевантажень. Можливо, саме школа впливає на дітей от таким чином… Уже у 10% учнів першого класу спостері-гається зрив адаптації – а такі порушення можна розцінюва-ти як третю групу здоров’я, тобто наявність хронічного за-хворювання».

Під час дослідження зверта-ли увагу і на соціально-кому-нікативний розвиток дітей. Ре-зультати не радують і тут: 20% першокласників є «ізольовани-ми», 10% перебувають у гру-пі ризику (тобто наявна про-блема, що може бути дотичною до формування психологічних і психіатричних відхилень), а 4% є відторгненими.

– Ми можемо констатувати, що соціально-комунікативний розвиток впливає на виник-нення, зокрема, захворювань органів дихання, – наголошує фахівець. – Що гірше малюк комунікує в дитячому садку, то частіше хворіє – зокрема на застудні та хронічні захворю-вання системи органів дихання.

Сергій Руденко закликає батьків і педагогів звернути ува-гу на формування ціннісних со-ціальних пріоритетів учнів: вони здебільшого не хочуть учитися, сприймають і навчання, й ін-формацію про нього з агресі-

єю, залишають бажати кращо-го і ставлення до друзів, родини та турбота про збереження сво-го здоров’я. «На жаль, ми від-значаємо низький рівень різ-них видів життєвої активності дітей, зокрема фізично-оздоров-чого характеру, – констатує на-уковець. – Та бачимо проблеми із формуванням вад особистіс-ного розвитку».

ПершОклаСНик За кОмП’юТерОмОкрема статистика – щодо годин, проведених школярами за комп’ютером. Майже ко-жен п’ятий першокласник що-дня грає на ньому в ігри, і лише 20% не «контактують» із гадже-тами. Така статистика Сергія Руденка і його колег дуже ті-шить – але починаючи з чет-вертого класу, на жаль, група

тих, хто примудряється жити без комп’ютера, зникає зовсім.

– 55% дітей молодшого шкільного віку перебувають за комп’ютером не більше од-нієї години, – продовжує фа-хівець. – Норматив у такому віці – півгодини на день. А є, на жаль, діти – і це нас дуже насторожило, – котрі вже у старшому дошкільному віці та в першому класі грають на комп’ютері три і більше го-дин щодня.

Серйозна проблема і з пере-буванням на свіжому повітрі – а нестача прогулянок безпосе-редньо впливає на підготовку дітей до школи. Першокласни-ки – і це ще один несподіваний результат дослідження – бува-ють на вулиці менше, ніж учні старших класів.

– Але найбільшою пробле-мою і для дошкільників, і для першокласників, а також для дітей старшого шкільного віку, сьогодні є сон, – наголошує

Сергій Руденко. – У старшій дошкільній групі й у першо-му класі дитина має спати не менш ніж 10 годин на добу – ці нормативні показники були дотримані лише для 12% дітей. Жахливі порушення нормати-вів сну (нормою для старшо-класників є 8–9 годин) спо-стерігаються в учнів старшого шкільного віку – 70% з них не-досипають. Зважаючи на те, що школярі при опитуванні ствер-джують: фактором, який най-більше впливає на покращен-ня стану здоров’я в умовах навчання, є нормальний сон!

На що скаржаться діти? Майже третина першокласни-ків не уникають захворювань верхніх дихальних шляхів, до 10% з них постійно скаржать-ся на біль у животі, приблиз-но у такої самої кількості учнів болять ноги, близько 15% ма-ють постійний головний біль – а у старших класах кількість учнів із цією проблемою збіль-шується до 50%! Фахівець пока-зує діаграму: «Від 1 до 10 класу скарги на втому постійно зрос-тають – від 10% до 70%, тобто у сім разів! Показник постій-них скарг на головний біль – збільшується майже у 5 разів, на запаморочення – приблиз-но у 8 разів.

Три «киТи» іНТеГральНОГО СУПрОВОДУ На додачу до безлічі інших фак-торів на формування здоров’я дитини впливає… сім’я, що може мати, зокрема, авто-ритарний вплив на школяра, формувати стан гіперопіки та виявляти ознаки зневаги до особистості дитини.

– Різні типи захворювань «підтримуються» специфічни-ми групами психолого-педаго-гічних чинників, – пояснює Сергій Руденко. – Приміром, захворювання шлунково-киш-кового тракту можуть форму-ватися під впливом порушен-ня стану соціальної комунікації, зокрема відчуження дитини від родини та дитячого колекти-ву. Є закономірності, які да-ють можливість чітко зрозумі-ти: реалізація певних проблем відбувається внаслідок впливу конкретних факторів.

Висновок із цієї «картини» здоров’я дитини 6–7 років співрозмовник робить такий: на часі – створення системи інтегрального супроводу стар-шого дошкільника при підго-товці до навчання, в якій має включатися скоординований «жорсткий розподіл зусиль» педагогів, психологів і медич-них працівників.

– Потрібно розвивати спів-працю із психологами і педа-гогами, – наголошує Сергій Антонович. – Значне ушко-дження здоров’я відбуваєть-ся саме під час перебування дитини у стінах дошкільного закладу й навчання у школі: якщо заблокувати вплив цьо-го сере довища на психосоці-альному рівні, реалізація со-матичних захворювань буде набагато нижчою.

Валентина СОрОка, «Освіта України»

ВплиВ ВідхилеНь У сТАНі ЗдОРОВ’Я НА ЗдАТНісТь дО НАВчАННЯ ТА сОЦіАльНОї кОМУНікАЦії – НабаГаТО СильНіший, Ніж мОГлО б ВиДаТиСЯ На Перший ПОГлЯД

ЯКі ПРоБЛЕМи У ШКОЛЯРА?Спить – менше, ніж треба; грається в комп’ютерні ігри – більше; мало буває на свіжому повітрі; має функціональні відхилення та хронічні захворювання і… не хоче вчитися – таким є «портрет» сьогоднішнього учня. Щоб змінити його, необхідна співпраця педагогів, психологів і медиків.

12 «Освіта України»в дії

новаторСтво

ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО: тЕоРіЯ на ПРаКтиЦіЦі талановиті, амбітні та професійні вчителі – фіналісти Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року» в номінації «Образотворче мистецтво». Вони діляться педагогічним досвідом, презентують свої напрацювання та ідеї щодо сучасного уроку.

кіровоградська оБласть

Вікторія РЕЗнічЕнКо:

сиМВоЛіКа У ВитинанЦі Вивчення культури та

мистецтва рідної землі дає змогу дитині розви-

ватися гармонійно – упев-нена вчителька з Кіровогра-да Вікторія Резніченко. П’ять років після закінчення вишу вона працює в НВО «Загаль-ноосвітня школа І-ІІІ ступе-нів №31 з гімназійними класами, центр дитячої та юнацької творчості «Сузір’я», викладає образотворче мистецтво в 5–7 класах, а в 9–11 – художню культуру. Цей навчальний за-клад знаменитий гімназійними класами, де близько 800 учнів поглиблено вивчають математику й українську мову. На базі школи діє ЦДЮТ, де працюють гуртки та хореографічний ан-самбль. А складовою навчально-виховного процесу є форму-вання культури здоров’я.

Навчаючи мистецтва, Вікторія Резніченко прагне зацікави-ти всіх своїх учнів традиційними техніками народної творчос-ті, зокрема витинанкою.

– Перші витинанки були шкіряними. Вони слугували обе-регами: ними оздоблювали печі, вікна й полиці. У народі ка-зали: «Як у хаті витинанка, то й добро стоїть на ґанку». З по-явою більш доступного матеріалу – паперу, витинанки стали паперовими. Витинанками прикрашали й одяг, – пані Вік-торія навчає школярів цієї техніки декоративно-пракладно-го мистецтва.

У майстер-класі вчителька розповідає, як зробити витинан-ку зі шкіри у вигляді нашийної прикраси. Переконує: учні 7 класу виконують це завдання із захопленням.

– Історія українського мистецтва налічує велику кількість нашийних прикрас: намиста, декоративні та металеві прикраси з монет. Найвідоміша прикраса – золота скіфська пектораль. Та оскільки найдавніші витинанки були зі шкіри, я виріши-ла запропонувати колегам на конкурсі такий експеримент, – під час майстер-класу фіналістка крок за кроком показує всі етапи створення шедевра. – Знадобляться шкіра, ножиці, па-пір та олівець. З паперу ми виготовляємо лекало і вирізаємо витинанку зі зворотної сторони. Спочатку – силуетне зобра-ження, згодом – робимо виріб ажурним – прорізаємо деталі всередині. Є закономірність: що ближче до краю, то менши-ми мають бути деталі. До речі, зі шкіри у техніці витинанки можна оформити комірці та зробити пояси, прикрасити сум-ки. Дівчатам це надзвичайно цікаво. Та й хлопці можуть по-радувати маму або бабусю ексклюзивним подарунком, зробле-ним власноруч.

Учителька впевнена: успіх уроку – в умінні добирати різноманітні цікавинки і мож-ливості проявити творчість. Адже дітям дуже подобаєть-ся робити щось не за шабло-ном, а покладаючись на влас-ні відчуття.

– За основу ми беремо тра-диційні техніки, але експериментуємо, «осучаснюємо» їх, – каже Вікторія Сергіївна. – Ознайомлюю школярів із творчіс-тю художників, народних майстрів. Серед іншого пропоную відвідати музеї, а також віртуальні екскурсії, різноманітні ігри та вправи. Детальніше – у моєму блозі http://reznichenko31.blogspot.com/.

Вікторія Резніченко – активна учасниця мистецьких міських та всеукраїнських художніх виставок «Кращий твір року» та «Всеукраїнська виставка витинанки». Її твори, виконані в тра-диційній витинанці, друкуються в альбомах-каталогах. У 2013 році рішенням Атестаційної комісії Національної спілки май-стрів народного мистецтва України вчителька була атестована на народного майстра (витинанкаря).

– Кажуть, що бог дає тільки ті випробування, які люди-на може витримати. Тож беручи участь у конкурсі, я віри-ла в себе та у власні сили. Змагання були насиченими та складними. Щоб дістатися фіналу, треба було докласти чи-мало зусиль. Найскладнішими стали конкурсний урок, що мав бути підготовлений за ніч, та проект, створений упро-довж однієї години, – ділиться враженнями фіналістка. – Дякую педагогам Кіровоградського державного педагогічно-го університету імені Володимира Винниченка та методистам міського управління освіти і науки, які нині мене навчають, даючи рекомендації. Підтримала й родина – не дала впас-ти моральному духові.

Харківська оБласть

олена КоВаЛЕнКо: МисЛити ПРостоРоВоУчитель Красноградсько-

го НВК (загальноосвітня школа I–III ступенів –

дошкільний навчальний заклад) №3 Олена Коваленко викладає не лише образотворче мисте-цтво, а й інші предмети: тру-дове навчання, креслення, ху-дожню культуру. Педагогічним кредо вона обрала слова Льва Толстого: «Тільки той спосіб викладання правильний, який подобається учню». Пояснює:

– Навчання має відбувати-ся у співпраці з учителем. Цей принцип закріплений в осо-бистісно-орієнтованих та про-ектних технологіях навчання, заснованих на трьох принци-пах: свобода, самостійність,

співробітництво, коли в кож-ної дитини є можливість роз-крити свою індивідуальність, виявити таланти, презентува-ти не лише проекти, а й себе перед однолітками.

Власну авторську методику вона представляє у майстер-класі «Розвиток просторово-го мислення учнів у процесі опанування основ образотвор-чої грамоти».

– Під час викладання обра-зотворчого мистецтва я стик-нулася з проблемою просторо-вого мислення учнів під час зображення пейзажів, зокре-ма щодо розуміння плановос-ті, законів лінійної та повітря-ної перспективи, – говорить Олена Вікторівна – Я хотіла показати майстер-клас саме з методики, а не з нових техно-логій, якими насичений інтер-нет. Процес навчання має бути

спрямований на максималь-ну активізацію різних сторін мислення учнів у процесі піз-навальної діяльності, а відтак просторова уява сприяє фор-муванню інтересу дітей до об-разотворчого мистецтва.

А завдяки інтересові розвива-ється творча уява учнів, їх ес-тетичні почуття, вміння бачити й емоційно сприймати прекрас-не у природі. Учні 1-2 класів мають дізнатися про лінію го-ризонту та доперспективне зо-браження, способи передачі глибини простору. Для пояснен-ня цих понять стануть у приго-ді інтерактивні методики: техні-ка «набризк» та пронумеровані шаблони, які «заповню ються» фарбою. Учнів 3-4 класів Оле-на Вікторівна ознайомлює з ме-жею зламу простору та ліній-ною перспективою: розміщує об’єкти на магнітній дошці. Учні 5 класу мають навчитися передавати плановість засоба-ми живопису. Найбільш доціль-но, на думку вчительки, це зро-бити, працюючи в групах, під час створення композиції «Зи-мовий пейзаж» у техніці «роз-пис скла», де кожен із планів ро-боти виконується на окремому скляному аркуші. Наприкінці роботи учні послідовно вистав-ляють скляні аркуші із зобра-женнями переднього, централь-ного та заднього планів, що дає можливість побачити, як з допо-могою повітряної перспективи змінюються глибина та кольо-ровий тон зображення компо-зиції, а також чітко видно межу зламу простору.

Учні 6-7 класів мають позна-йомитися з поняттями повітря-на перспектива, точка зору та точки сходження. Найбільш до-цільно проаналізувати картини відомих художників-пейзажис-тів, упевнена Олена Ковален-ко. Діти мають зрозуміти, що навіть видатні майстри під час створення своїх шедеврів ви-

користовують ті ж закони пер-спективи, якими діти оволоді-вають нині.

Обов’язкова складова уро-ку – етап рефлексії.

– Рефлексії – це робота з емоціями та елемент зворотнос-ті, – пояснює вчителька. – Я маю побачити, які знання діти засвоїли та які емоції в них зали-шилися після нашого спілкуван-ня. Образотворче мистецтво – особливий навчальний предмет, його слід оцінювати не лише на рівні знань, а й на рівні емоцій.

Учнівські роботи представ-лені на багатьох шкільних ви-ставках. До речі, ці експозиції можуть бути і стаціонарними, і мобільними.

– Мобільні виставки мені більш до вподоби. Нещодавно на міській площі ми організува-ли виставку учнівських робіт з простою назвою: «Мій настрій». Цей досвід вважаю вдалим. Адже важливо, щоб талановиті діти не соромилися показувати власні роботи, – каже вона. – Я пишаюся поробками своїх ви-хованців, чимало учнівських ро-біт розмістила на власному сайті http://kovalenko-nvk3.at.ua. Ра-зом з цим, закликаю учнів зна-йомитися із художниками на-шої Красноградщини, а також здійснювати віртуальні подоро-жі музеями світу.

Цей НАВчАльНий пРедМеТ – ОсОБлиВий. йОГО ТРеБА ОціНюВаТи Не лише На ріВНі ЗНаНь, а й На ріВНі емОцій

13№ 24, 15 червня 2015 року

Учителька Васильківської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №8 упев-

нена, що професія вчителя – найважливіша у нашому су-спільстві.

– Батьки дають життя, а вчителі наповнюють його змістом. Батьки дбають про матеріальне, а вчителі – про духовне збагачення дитячої душі, – каже вона. – Це дуже складна і копітка робо-та, бо педагогам треба розу-міти кожну дитину, знаходити підхід до кожної особистості, враховуючи її характер та вда-чу. А для цього необхідні гли-бокі знання не тільки власно-

го предмета, а й педагогіки та психології. Водночас це дуже цікава професія, адже вчитель має змогу спостерігати за роз-витком людської особистості, становленням дитячого «я».

Працюючи у школі, педагог досліджує тему «Формування в учнів ціннісного ставлення до мистецтва засобами інновацій-них технологій навчання». Пані Людмила переконана, що ін-новаційна значущість полягає в конструктивному поєднанні традиційних методів та інно-ваційних технологій навчання, спрямованих на формування в учнів емоційно-ціннісного став-лення до мистецтва.

– Застосовуючи інфор-маційно-комунікаційні тех-нології на уроках, досягаю мети – зробити урок су-часним, наблизити його до світосприймання сучасного учня. Використовую на уро-ках програмне забезпечення: електронні підручники, енци-клопедії, посібники, програми MS Office (Word, Power Point, Microsoft Publisher, Excel); відеоредактор CyberLink PowerDirector; графічні ре-дактори Paint NET, Photoshop; освітні ресурси мережі ін-тернет; програмно-апаратний

комплекс «Інтер активна до-шка», – розповідає вона. – Атмосферу захопленості уроком, предметом та мисте-цтвом намагаюсь створювати шляхом використанням різно-манітних типів нестандартних уроків. Практикую проведен-ня інтегрованих уроків, які мають значно більший розви-вальний потенціал, ніж тра-диційні, сприяють глибоко-му засвоєнню програмового матеріалу, розвитку творчих здіб ностей учнів, нетрадицій-ного мислення.

Підсумком роботи над про-блемою стала розробка мето-дичного посібника для вчи-телів загальноосвітніх та педагогів позашкільних на-вчальних закладів «Мистецтво бачити прекрасне». Також Людмила Миколаївна розроби-ла конспекти уроків з мульти-медійним забезпеченням, ме-тодичні поради вчителям щодо організації навчального про-цесу на уроках образотворчо-го мистецтва. Її методична та творча майстерні – на пер-сональному сайті «Акварель» (http://art-stu9io.at.ua/).

– Стимулюючи самостійну пізнавальну діяльність учнів, використовую на уроках та в позакласній роботі метод про-

ектів. Метод проектування допомагає учневі бути не па-сивним отримувачем готових знань, а суб'єктом навчання, який активно долучається до спільної діяльності, відчуває себе рівноправним учасни-ком діалогу, співтворцем.

Велике значення для ак-тивного творчого розвитку

учнів має різнобарв’я ви-дів художньо-образотворчої діяль ності й матеріалів. Ху-дожні матеріали, якими ко-ристуються учні на уроках образотворчого мистецтва та в позакласній роботі, до-сить різноманітні: гуаш, ак-варель, кольорове чорнило, кольорова крейда, вугілля, олівці, фарби, фломастери, туш, кава тощо. Учні викону-ють роботи на папері, карто-ні, пластику, тканині, дереві з використанням різних ху-дожніх технік. Людмила Гор-бенко наголошує:

– Вивчення образотвор-чого мистецтва не закінчу-ється на уроці, а продовжу-ється і в позакласній роботі. Гурткові заняття будую так, щоб поглибити практичні вміння з основ класичного малюнка, живопису, скульп-тури. Разом із учнями на за-няттях гуртка опановуємо сучасні техніки роботи, ство-рюємо проекти, тематичні та ювілейні газети, проводимо різноманітні ігри, конкурси, усні журнали, організовуємо персональні виставки учнів, зустрічі з митцями Василь-ківщини, відвідуємо вистав-ки, музеї.

Багато учнів-випускників пані Людмили по закінченню школи обрали навчальні за-клади художньо-естетичного профілю, дехто вже працює за фахом. Щоб назавжди за-карбувати пам’ять про творчу діяльність обдарованих учнів, учителька створила ілюстро-ваний журнал «Від мистецтва до людяності», в якому розмі-щено найкращі творчі роботи. Педагог наголошує:

– Саме від учителя зале-жить, який життєвий шлях обере учень, чи принесе він користь суспільству. Ця від-повідальність спонукає по-стійно вдосконалювати свою майстерність, дбати про рі-вень професійного розвитку.

в діїноваторСтво

івано-франківська оБласть

наталія МиРон: Усі діти – хУдоЖниКи!Наталія Мирон живе в міс-

ті Калуш, а працює за-ступником директора з

навчально-виховної роботи в Студінківській загальноосвіт-ній школі І-ІІ ступенів, ви-кладає «Образотворче мисте-цтво» та «Художню культуру». На конкурсному майстер-кла-сі звернула увагу на тему щас-тя – просту і складну водно-час. Педагог запевняє: щастя має безпосереднє відношення до нашого сьогодення.

– Нині Україна переживає складний час, тож тема щастя є надзвичайно важливою для усіх українців. Поняття щас-тя охоплює не тільки здоров’я та достаток, але й мир над го-ловою. Якою б сильною люди-на не була, вона завжди буде прагнути до чогось неповтор-ного й неординарного. Їй по-трібне те життєдайне джерело, яке б наповнювало душу енер-гією, розум – мудрістю, а жит-тя – красою. Саме мистецтво є тим пензликом з яскравою фарбою, який найкраще зама-льовує сумні моменти нашого життя, – наголошує Наталія Володимирівна. – Кажуть, що шлях творчості – це чарівний шлях, адже він нас перетво-рює: людина пізнає гарне й красиве, вчиться любити на-вколишній світ. До цієї краси ми, вчителі, повинні залучати своїх учнів.

Пані Наталія пропонує зробити дерева щастя – це своє рідні обереги, які сим-волізують чотири пори року. Наприклад, зимове дере-во – прикрасити новорічни-ми кульками та цукерками, а літнє – квітами. Заготовки для виробів можна придбати в спеціалізованих магазинах. Таке завдання вона пропонує для учнів 7 класу.

– Моєю метою є навчи-ти дітей відтворювати навко-лишній світ, творчо мислити, уявляти, розвивати почуття доброзичливості, а також по-збуватися негативних емоцій та переживань. Діти мають ро-зуміти, що вони є справжніми творцями власної долі, – поки триває робота, вчителька на-гадує східну притчу про май-стра, якого спитав молодий учень: «Скажіть, метелик у моїх руках мертвий чи жи-вий?». Майстер відповів: «Усе в твоїх руках».

Наталія Володимирівна ви-кладає образотворче мисте-цтво, починаючи з 5 класу. На жаль, каже вона, вчителі початкових класів мало при-діляють уваги цим урокам, надаючи перевагу математи-ці та українській мові. Тому в основній школі потрібно багато надолужувати, деколи навчати дітей із самого по-чатку.

– Недостатньо навчи-ти учнів початкових кла-сів малювати. Потрібно дати пев ну теоретичну основу знань, – зазначає Наталія Мирон. Вона очолює район-не методоб’єднання вчителів образотворчого мистецтва. – На допомогу вчителям вже створено матеріали: майстер-класи та методичні розробки. Образотворче мистецтво ві-діграє неабияку роль у фор-муванні та розвитку особис-тості. Адже відомо, що дитя, навіть не вміючи зв’язно гово-рити, намагається малювати. Можна сказати, що всі діти – художники. Проблема в тому, щоб залишитися художником, коли стаєш дорослим.

У школі пані Наталія ор-ганізувала постійну виставку учнівських робіт. А нещодавно у районі під час форуму вчите-лів образотворчого мистецтва оформили виставку дитячих малюнків на тему: «Україна понад усе!».

Студінківська ЗОШ – неве-лика, тут навчаються лише 144 дитини. Умовам не позаздрити: у класах немає проекторів та комп’ютерної техніки, деякий навчальний матеріал вчителі роздруковують на принтерах удома. Проте завдяки невели-кій кількості учнів батьки та вчителі об’єдналися в єдину громаду, в дружний колектив, що організовує навчально-ви-ховний процес.

– У мене був досвід про-ведення відкритих уроків у калуських школах, тож можу сказати, що сільська шко-ла дуже відстає. Проте ми не зупиняємося на досягну-тому, стараємося відповідати сучасності та змінам у систе-мі реформування освіти, на-магаємося бути прикладом для дітей в усьому, – каже пе-дагог. – На уроках викорис-товую інтерактивні вправи та технологію проблемного на-вчання, пропоную виперед-жальні завдання, які учні мо-жуть виконати, застосовуючи інформаційні технології. Ми проводимо інтегровані уроки, де поєднуються не тільки об-разотворче мистецтво, а й, на-приклад, музика. Слід ставити-ся до учня як до особистості, надавати йому змогу само роз-виватися, враховувати його можливості, особливості, здіб-ності.

Детальніше – на сайті http://sajt-vchitelya63.webnode.com.ua/.

київська оБласть

Людмила ГоРБЕнКо:

УчитЕЛЬ – нЕ ПРоФЕсіЯ. ЦЕ доЛЯ

У наступних випусках «оУ» продовжить знайомити читачів із цьогорічними фіналістами конкурсу «Вчитель року».

Дарина маТаТ, «Освіта України»

У ТРеНді – НеСТаНДарТНі й іНТеГрОВаНі УрОки, ПрОекТи, ТемаТичНі ВиСТаВки, ЗУСТрічі З миТцЯми

14 «Освіта України»уст

З ПерШиХ

–Наш заклад у цьо-му навчальному році відзначає 180-ту річ-

ницю з часу заснування Пе-дагогічного інституту Універ-ситету Святого Володимира. Однак насправді ми стали педагогічним вишем лише тому, що з класичної осві-ти поступово виокремлював-ся напрям підготовки вчителя, зобов’язаного навчити дитину читати, писати, мислити.

Останні 15 років ми розви-ваємося як окремий структур-ний підрозділ. Спочатку був факультет української філоло-гії, потім Інститут української філології, а два роки тому ми здобули право називатися «Ін-ститутом української філології та літературної творчості іме-ні Андрія Малишка». Готуємо не тільки вчителів української мови і літератури, а й редак-торів педагогічних і непедаго-гічних видань. Cпеціальність «Видавнича справа і редагу-вання» є непедагогічною. Ра-ніше вона була канонічною філологічною, і я впевнений, що добре підготовлений філо-лог буде гарним редактором, видавцем. А чи буде навпа-ки – великі сумніви.

Новітня історія нашого ін-ституту пов’язана з тим, що ми не обмежуємо підготовку вчителя української мови та літератури чи фахівця з видав-ничої справи та редагування. Ми втілюємо ідею експансії української мови у різні га-лузі педагогічної діяльності. Ця ідея належить колишньо-му деканові факультету Іва-

ну Дроботу. Історик за фахом, він запропонував комбінацію української мови і літерату-ри та історії, а потім – укра-їнської мови і літератури та психології й літературного ре-дагування. Пізніше ми збагну-ли, що вдало комбінуються з українською мовою і літерату-рою іноземна мова, україно-знавство. А далі виникла ідея, що й бібліотекар має бути хо-рошим філологом. Так само і з кваліфікацією «літературна творчість». Людина, кажуть, народжується письменником, але дуже часто літератори, не маючи освіти, не володіють і «відчуттям мови».

СВіТОГлЯДНі ДиСциПліНи – Анатолію Васильовичу, но-вий закон «Про вищу освіту» викликав жваву дискусію про те, що гуманітарні предмети – а вони є основними для філо-лога – можуть бути не обо в’яз-ко вими для вивчення.

– Я б назвав українську мову, історію світоглядни-ми дисциплінами. У контек-сті сучасного українського державотворення позбути-ся їх – означає дати посла-блення у формуванні світо-гляду будь-якого фахівця. Сам закон є непоганим, але, безу-мовно, небездоганним. Напри-клад, питання вільного вибору предметів студентами. Дер-жавні галузеві стандарти пе-редбачали своє рідну уніфіка-цію підготовки фахівця. Якщо це українська мова і літера-тура у педагогічному ВНЗ, то вона має передбачати підго-

товку вчителя, він працювати-ме у середній школі, де діють відповідні стандарти. Якщо кожен університет або будь-який інший навчальний за-клад (зокрема, це стосується й коледжів) готуватиме того фахівця, якого він сам захо-че, й аргументуватиме це віль-ним вибором студентів, наяв-ністю і відсутністю кад рів, уподобаннями керівництва, то це вже можна буде назва-ти анархією.

Закон «Про вищу освіту» передбачає й уніфікацію пе-реліку напрямів і спеціаль-ностей. Для нас актуальними є питання вчительських спе-ціальностей. Зокрема чи бу-дуть дозволені у майбутньо-му такі класичні поєднання: українська мова та літерату-ра – зарубіжна література; українська мова та літерату-ра – зарубіжна література – англійська мова; біологія – хімія; біологія – географія; математика – фізика; фі-зика – астрономія. Це над-звичайно важливо, адже, зо-крема, сільським школам потрібні кадри, здатні викла-дати не тільки свій предмет.

Автономія вишів перед-бачає реорганізацію у кіль-кох напрямах їхньої діяль-ності. Економічна автономія може дати поштовх до роз-витку вишів, але вона мусить бути регламентована відповід-ними законами і підзаконни-ми актами. Завдяки науковій автономії вдасться активні-ше залучати до роботи зна-них іноземних науковців, зро-бити простішим відрядження наших викладачів за кордон. Щодо автономії навчальної і педагогічної діяльності – ви-никають дискусійні питання, бо ніхто не відміняв певні ви-моги і перелік того, що по-винен знати, наприклад, учи-тель або лікар. Тому автономія має бути задекларована, ре-гламентована, підпорядкована певним стандартам. Порівняй-мо плани підготовки фахівців з української мови та літера-тури у нашому університеті, у Пряшівському (Словаччи-на), у високих школах Німеч-

чини, Чехії – вони є надзви-чайно подібними. Це можна пояснити тим, що студент-фі-лолог має вивчати такі дисци-пліни, які сформують його як фахівця.

ВіДПОВіДальНіСТь УчиТелЯ – Нині говорять, що учень «вже не той, яким був» – він сучасніший, орієнтований на мультимедіа, поверхове спо-живання великих масивів ін-формації. Як корегується під-готовка вчителів з огляду на те, з ким доведеться працю-вати?

– Після навчання в педа-гогічному виші до школи при-йшло покоління вчителів, яке свого часу теж було своєрід-ним. Але у зв’язку з тим, що вчитель ніколи не стоїть на місці, він за рік-два адапту-ється до нових викликів сус-пільства. Наприклад, багатьом педагогам важко було відійти від міфа про «колиску трьох братніх народів». Але остан-ній рік засвідчив, що треба замислитися над новими ре-аліями, і філолог-україніст, думаю, вже викладає дисци-пліни з почуттям більшої від-

повідальності за мовну і літе-ратурну підготовку. Бо мова є засобом самоідентифікації нації, тому на вчителя укра-їнської мови і літератури те-пер покладено значно більше відповідальності.

Колись академік Арнольд Грищенко викладав дуже ці-кавий спецкурс – «Мова як об’єкт і засіб ідеологічної бо-ротьби». Сьогодні доречно дослідити, які слова доміну-ють, як їх інтерпретують носії мови, як ця лексика відгуку-ється в серцях різних віко-вих груп, впливає на форму-вання світогляду. Адже нині ми є свідками багатьох мані-пуляцій, зокрема і тих, що сто-суються мови.

– Говорять, що міжнародний грант простіше отримати «фі-зикам», а не «лірикам» – гу-манітаріям. Чи так це?

– Нашим вишам треба акти вніше виходити на між-народний рівень і співпра-

цювати з партнерами, які будуть гарантами у вико-нанні тих чи інших видів робіт. Це перспективно, але має бути й «прораховано» не тільки для України, а й для Європи. Наприклад, ми уклали угоди з університета-ми Словаччини й Угорщини, з недільними школами, діа-спорними установами. Це в перспективі відіграє значну роль, зокрема в отриманні грантів. Наприклад, на напи-сання підручників з участю і наших викладачів, і зару-біжних. Чи, скажімо, дослі-дження діалектології Східної Словаччини – це корисно і для словацької, і для укра-їнської лінгвістики. Омріяні перспективні проекти, у яких ми можемо брати участь, – це Вишеградські гранти. Там справді зацікавлені в наших знаннях і здобутках із психо-логії, педагогіки, конкретних методик викладання.

Безумовно, виконання гран-тових програм передбачає знання англійської, яка при-йнята робочою мовою для створюваних груп. Наші ви-кладачі володіють іноземними мовами. Якщо будуть особисті зв’язки їх з науковцями у різ-них видах діяльності – під час зустрічей, конференцій, семі-нарів, коли залучать студентів і ми будемо відкритими – в Європі нас чекатимуть.

Надзвичайно показовим був 2004 рік, тоді нам удалося налагодити зв’язки із україн-ською діаспорою у світі: від-крили український клас у м. Сіламяе (Естонія) – він пра-цює і нині, українську не-дільну групу в Азербайджа-ні, підготували для закордону щонайменше п’ятьох учите-лів української мови, а одна наша випускниця, яка вивча-ла українську мову в Києві, паралельно опанувала естон-ську в Тартуському універси-теті. Такий самий досвід із Пряшівським університетом (Словаччина).

Наш інститут уперше роз-робив і склав дистанційні про-грами з української мови і літератури для українців Бра-зилії. З допомогою скайпу ми провели 72 години занять для кожної з чотирьох академіч-них груп.

Європа пропонує нам цікаві проекти, але вона вимагає їх і від нас. І нам треба показати себе, заявити, що вміємо пра-цювати результативно. І, зви-чайно, довести це.

спілкувався максим кОрОДеНкО, «Освіта України»

анатолій ВисоЦЬКий: ДОСВІДЧЕНИй ФІЛОЛОГ ЗМОЖЕ БУТИ І ХОРОШИМ РЕДАКТОРОМ, І ВИДАВЦЕМ

Нещодавно Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова урочисто відзначив 180­ту річницю від дня заснування. Сьогодні цей авторитетний навчальний заклад декларує престижність професії педагога, вчителя як провідника і вихователя майбутньої еліти держави. Особливе місце тут відведено підготовці педагога­словесника, адже мова є одним із найважливіших засобів самоідентифікації нації. У НПУ це завдання успішно виконує Інститут української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка. Про особливості підготовки сучасного вчителя­словесника, українське мовознавство як привабливий об’єкт для отримання міжнародних грантів, мову як засіб маніпуляцій – в інтерв’ю з його директором Анатолієм ВИСОЦЬКИМ.

мОВа є ЗаСОбОм СамОіДеНТифікації Нації, ТОМУ НА ВчиТелЯ УкРАїНськОї МОВи ТА ліТеРАТУРи ТепеР пОклАдеНО ЗНАчНО Більше ВідпОВідАльНОсТі

анатолійДОСВІДЧЕНИй ФІЛОЛОГ ЗМОЖЕ БУТИ І ХОРОШИМ РЕДАКТОРОМ, І ВИДАВЦЕМ

15№ 24, 15 червня 2015 рокузброя

Слово–

Тема розмови – двомов-ність в Україні, її джере-ла, форми, наслідки. Піс-

ля перших же слів україніст зізнається: для нього двомов-ність – це лінгвошизофренія, свідоме, навмисне, програ-мове і глобальне змішування мовних кодів. Це змішування впливає не тільки на мову, а й на всі сторони життя укра-їнського суспільства.

…ЯкЩО льВіВ ЗаГОВОриТь рОСійСькОюШевчук констатує: нині, як не парадоксально, мовне пи-тання відійшло на другий (чи двадцять другий) план. Скла-дається враження, що говори-ти про мову – майже те ж саме, що займатися підрив-ною діяльністю, підривати стабільність суспільства. Від-родження мови залишаєть-ся поза програмами впливо-вих політичних партій. Більш того, громадську думку пере-конали в тому, що захищати українську можуть лише край-ні праві та люди, чия адекват-ність викликає сумнів.

Революція гідності не лише не поклала край масо-вій русифікації, а й породи-ла нові її форми. Під при-водом збереження «єдиної країни»/«единой страны» дру-ге дихання отримала україн-сько-російська двомовність. У суспільстві з’явилися дивні ілюзії, що коли Львів загово-рить російською, то чорносо-тенці полюблять українську, і коли українці зречуться влас-ної мови на користь суржику чи російської, то Путін дасть їм спокій. Не дасть! Такий спосіб

мислення є поразницьким, він паралізує, позбавляє волі до дії.

є Така ліТера Юрій Шевчук переконаний: є всі підстави вважати, що фор-ма української, яка передава-лася з покоління до поколін-ня, опинилася перед загрозою зникнення. Щоб зрозуміти серйозність такої загрози, вар-то згадати історію. Асиміляцій-на політика імперій спиралася на пряме насильство і витіс-нення мов завойованих наро-дів. Це набирало форм забо-рон і обмежень, валуєвських циркулярів та емських ука-зів. Русифікатори совєтської доби продовжили справу, на-магаючись «наблизити» укра-їнську до «велікого і могучего». З 1933 року почалися втручан-ня в систему мови на всіх рів-нях: вимови, написання, гра-матики, словника, фразеології, побудови речень. Мішенню та-ких «наближень» ставали на-самперед ті питомі риси, що робили українську своєрід-ною, оригінальною і несхожою на російську. Наприклад, з ру-кописів вилучалися суто укра-їнські закінчення «-ові», писа-ли не «Петрові», а «Петру». Опускається кличний відмі-нок, тексти перевантажують-ся пасивними зворотами тощо. З офіційного вжитку зникли слова з «И» на початку. Чимало українців перестають чути «и» навіть у середині слова і в сво-їх прізвищах. Пишуть: «Лаврі-нішин», «Несін». Навіть англі-цизми відтворюються так, ніби їх чують вухами росіян. Пи-шуть: мульт фільм «Сімпсони». Але правильно – «Симпсони»!

Українська почала звуча-ти як бліда копія російської мови, як анемічна конструк-ція на милицях, позбавлена са-мобутності, убогий, знекровле-ний симулякр.

ЗВерНиСЯ ДО міНіСТра УкраїНСькОю!Здавалося б, після набуття Україною незалежності мов-на ситуація мала змінятися. Хоча б тому, що зникли пря-мі заборони. Але це не так. Прямий тиск поступився міс-цем символічному насильству і мовчазним заборонам. У сус-пільному середовищі носіє-ві некомфортно користувати-ся українською. Коли людина говорить українською, а їй від-повідають російською, – вона відчуває дискомфорт. Це сим-волічне (часто ще ефективні-ше) насильство.

Мовознавець розповів, що має два томи копій судових справ і позовів від громадян України, які протестують про-ти дискримінації за вживання української мови на місці пра-ці. Суди не в змозі захисти-ти конституційне право цих людей на вживання держав-ної мови. Навіть в уряді деякі високопосадовці говорять ви-нятково російською. Чи мають їхні підлеглі сміливість зверну-тися до них українською?..

біліНГВіЗм, абО мОВНе ЗбОчеННЯУкраїнці навіть пишаються своїм білінгвізмом. Між тим це явище, на думку Юрія Шев-чука – лише форма асиміля-ції, шлях до монолінгвізму і, врешті-решт, русифікації. На-саджується вживання своєї та сусідньої мов у одній телепро-грамі чи статті. Російськомов-ний ведучий говорить рідною, а от начебто українськомов-ний – щосили перекладає з тієї на цю. Мовець-білінгв ба-чить світ російською, володіє зросійщеною граматикою, ви-мовою, лексикою, структурою речення. Російська звучить повнокровно, українська – штучна, збіднена.

карТиНа СВіТУ З мОСкОВСьким акцеНТОм«Мовна шизофренія» нав’язує українцям російську картину світу. Зокрема, потребу диви-тися на світ через призму й об-разність російської мови.

– Цілі групи в соціальних ме-режах шукають українські від-повідники слів «обаятельный» і «затребованный», – роз-повідає Шевчук. – А наві-що? Як англійською сказа-ти «затребованный»? Та ніяк. Живуть вони без цього слова і «не кашляють». Потреба ви-словитися так, як колонізатор, подивитися на світ його очи-ма – свідчення ментальнос-ті колонізованого. Якщо у нас немає якогось слова-відповідни-ка, то, може, воно нам і не по-трібне?

ГОлОхВОСТиЗми

Поступово відбувається зне-кровлення мови – її носії втрачають здатність думати нею, утворювати оригінальні неологізми, сленг. Тобто гене-рувати свою соковиту, приваб-ливу, модну розмовну мову. Ві-домий вчений Юрій Шевельов писав, що позбавлена сленгу мова приречена на загибель, тому що саме в цій мовній зоні народжується «свіжа кров». У сленгу зароджуються неологіз-ми, які потім «ідуть» у мову і роблять її цікавою.

Якщо взяти словники укра-їнського сленгу Лесі Ставиць-кої, то він на 70–80% ро-сійський. В українців він не розвинений так, як у поляків, росіян чи англійців. ЗМІ не підхоплюють мовних цікави-нок із грального майданчика, студентської аудиторії, школи й не роблять їх набутком усієї мовної спільноти.

Та й переклад часто ша-блонний. Російське «липучка» (предмет для одягу чи взуття)

навіть не пробують переклас-ти як «реп’ях». Мова засмічена непотрібними запозиченнями. Неодмінно скажуть: «портфо-ліо» (хоча можна – «порт-фель»), «контент» (замість «зміст»). На глибоке переко-нання Юрія Шевчука, люди-на, яка це робить, підсвідомо відчуває вторинність власної мови. І вживає, як колись Го-лохвастов, усякі «карамболі», щоб виглядати круто. Такі собі «голохвостизми».

ПрО «ПраВДУ жиТТЯ»«Мовну шизофренію» мож-на побачити і в кінематогра-фі. Під час розмов з молодими фільмарями вчений запиту-вав – чому не користуюся українською. У відповідь чув: кіно українською – це про-ти правди життя. Мовляв, ви ж не чуєте українську в жит-ті, а кіно має бути правдивим.

На цей «аргумент» завжди відповідав: ви ж дивитеся фільм «Спартак» англійською (чи російською). Але цей герой

у житті розмовляв латиною. Чому в цьому разі не відсто-юєте «правду життя»? У «Вечо-рах на хуторі біля Диканьки» українські селяни розмовля-ють з московським акцентом. Куди поділася правда?

Справа не у правді життя, а в таланті.

«ВишиВаТНик»Студенти поцікавилися: а як же аргумент, що російськомов-ні в зоні бойових дій захища-ють майбутнє України і вар-то з поваги до них відкласти «мовне питання».

– Я не бачу в цьому жод-ної – ані інтелектуальної, ані етичної логіки, – відповідає до-слідник. – Ніхто не питав у лю-дей, які віддають життя за Украї-ну: чи є зневага до української мови однією з їхніх мотивацій.

На перший погляд цей ар-гумент має «раціональний ви-гляд», але насправді він гли-боко імперський. «Не чіпати» і «відкласти» означає втрача-ти нових і нових мовців що-дня. Адже час діє проти нас.

У дискусії після лекції мо-лодь цікавилася – як бороти-ся в соцмережах з мемом «ви-шиватник». (На думку студентів, так називають людину, яка вва-жає, що український патріотизм неможливий без української мови.) Шевчук радить: реагува-ти з гумором. Свого часу амери-канські чорношкірі писали сло-во «нігер» на прапорі і казали: так, я такий і цим пишаюся.

В Україні щось подібне від-бувається зі словом «укроп». Із зневажливого воно перетвори-лося на бойовий і веселий символ.

Мова – завжди більше, ніж мова. В контексті війни на сході постколоніальний мен-талітет прирікає українців на оборону, на марні реверанси перед українофобами. Тому настав час вийти з тіні кремлів-ської ідеології і нарешті поста-вити на порядок денний мов-не питання. Революція гідності має відбутися і у мові також.

Світлана ГалаТа, «Освіта України»

Юрій шЕВчУК – викладач української мови у Колумбійському універси­теті (від 2004 року) та Гарварді (Літня школа, від 1990­го). Член Амери­канської асоціації славістичних досліджень, Наукового товариства імені Та­раса Шевченка (Нью­йорк), Національної спілки кінематографістів України. Автор найновішого інтерактивного підручника для американських універси­тетів «Українська для початківців» (Beginner's Ukrainian). Активно популяризує український кінематограф і культуру в Північній Аме­риці та Європі.

Про українську мову лектор Колумбійського університету Юрій ШЕВЧУК може говорити годинами, – цікаво і пристрасно. Під час зустрічі зі студентами Києво­Могилянської академії переконує: мова – завжди більше, ніж інструмент спілкування. Коли йдеться про мову, то насправді говоримо про народ. УкраїНіСТ ЗіЗНаєТьСЯ:

ДлЯ НьОГО ДВОмОВНіСТь – це ліНГВОшиЗОфреНіЯ, сВідОМе, НАВМисНе, пРОГРАМОВе і ГлОБАльНе ЗМішУВАННЯ МОВНих кОдіВ

нЕ ЛишЕ ІНСТРУМЕНТ СПІЛКУВАННЯ

16 «Освіта України»

Оглядач – Дарина МАТАТ

Журналісти – Світлана ГАЛАТА, Валентина СОРОКА

Спеціальний кореспондент – Наталія КУЛИК

Літературні редактори – Оксана ЖОВАНИК, Олена ЄСІПОВА

Верстальники – Віталій СІГНАТУЛІН, Віктор ДЯЧЕНКО

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

Рукописи не повертаємо.

Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

При використанні наших публікаційпосилання на газету «Освіта України» обов’язкове.

Відповідальність за достовірність опублікованої інформації несуть автори та рекламодавці.

Адреса редакції: 03680, м. Київ, вул. Довженка, 3.Тел.: (044) 456­3739, факс: (044) 456­3743.e­mail: osvita@pedpresa.com.uawww.pedpresa.ua

Газету надруковано в друкарні ТОВ «Фірма «Антологія»м. Київ, вул. Маршала Гречка, 13, тел./факс: (044) 443­08­08.Друк офсетний. Зам. № 155­05­15 від 11 червня 2015 року.

Реєстраційне свідоцтво: КВ № 2770 від 27.08.1997 р.

Директор видавництва «Педагогічна преса» – Олексій ОСЬКІН

Головний редактор – Максим КОРОДЕНКО

Відповідальний секретар – Світлана КУШПІЙ

Редактор інформаційного відділу – Дмитро ШУЛІКІН

Газета

Передплатний індекс: 40123

виходить щопонеділка

Наклад у червні: 22 910 примірників

Засновники:Міністерство освіти і науки України, Національна академія педагогічних наук України,

Профспілка працівників освіти і науки, ДІВП Видавництво «Педагогічна преса».

Видавець:

Рекламний відділ: тел.: (044) 456­3702.

О ф і ц і й н е в и д а н н я М і н і ст е р ст в а О с в і т и і н ау к и у к ра ї н и

# 22 (1341) 3 червня 2013 року 

О ф і ц і й н е в и д а н н я М і н і ст е р ст в а О с в і т и і н ау к и у к ра ї н и

# 24 (1435)   15 червня 2015 року 

знативарто

КОМПЛЕКТИ

ПЕРЕДПЛАТА–2015

КККОООМММПППЛЛЛЕЕЕКККТТТИИИ

Індекс Назва видання Періодичність виходу на рік 1 міс. 2 міс. 3 міс. 6 міс.

Вартість передплати, грн

40123 Газета «ОСВIТА УКРАЇНИ» щотижнево 52,00 104,00 156,00 312,00

68832 ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЗБІРНИК ТА КОМЕНТАРІ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 12 46,35 92,70 139,05 278,10

68836 СПЕЦВИПУСК ГАЗЕТИ «ОСВІТА УКРАЇНИ» 12 151,47 302,94 454,41 908,82

68829 ВСЕСВІТНЯ ЛІТЕРАТУРА В ШКОЛАХ УКРАЇНИ 12 30,60 61,20 91,80 183,60

68830 ГЕОГРАФІЯ ТА ЕКОНОМІКА В РІДНІЙ ШКОЛІ 12 30,35 60,70 91,05 182,10

68833 ІСТОРІЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 12 30,35 60,70 91,05 182,10

68834 МАТЕМАТИКА В РІДНІЙ ШКОЛІ 12 30,35 60,70 91,05 182,10

68838 УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА В ШКОЛАХ УКРАЇНИ 12 30,85 61,70 92,55 185,10

30670 ПЕДАГОГІЧНА ГАЗЕТА 6 — 11,34 — 34,02

40428 РУССКАЯ СЛОВЕСНОСТЬ В ШКОЛАХ УКРАИНЫ 6 — 45,60 — 136,80

68828 БІОЛОГІЯ І ХІМІЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05

68831 ІНОЗЕМНІ МОВИ В ШКОЛАХ УКРАЇНИ 6 — 45,85 — 137,55

68837 ТРУДОВА ПІДГОТОВКА В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05

68839 ФІЗИКА ТА АСТРОНОМІЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05

68840 ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05

23823 ВИЩА ОСВIТА УКРАЇНИ 4 — — 71,85 143,70

68835 ОСОБЛИВА ДИТИНА: НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ 4 — — 71,85 143,70

74105 ПЕДАГОГIКА I ПСИХОЛОГIЯ. ВIСНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМIЇ ПЕДАГОГIЧНИХ НАУК УКРАЇНИ 4 — — 71,85 143,70

48764 ПРОФЕСIЙНО-ТЕХНIЧНА ОСВIТА 4 — — 71,60 143,20

03680, м. Київ, вул. Олександра Довженка, 3,тел.: (044) 456-37-02, факс: (044) 456-37-43, e-mail: info@pedpresa.ua

ДОКЛАДНІШЕ – НА САЙТІ PEDPRESA.UA

98966 ІНФОРМАЦІЙНИЙГазета «Освіта України», журнал «Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки України» 89,35 178,70 268,05 536,10

89381 ВСЯ ПЕДАГОГІЧНА ПРЕСАВсі видання — — — 3468,58

08353ВИЩА ШКОЛА

Газети: «Освіта України», «Педагогічна газета», «Cпецвипуск газети «Освіта України»; журнали: «Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки України», «Педагогіка і психологія. Вісник Національної академії педагогічних наук України», «Вища освіта України»

— — — 1649,29

98964

ШКІЛЬНИЙГазета «Освіта України»; журнали: «Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки України», «Біологія і хімія в рідній школі», «Географія та економіка в рідній школі», «Історія в рідній школі», «Іноземні мови в школах України», «Математика в рідній школі», «Фізика і астрономія в рідній школі», «Українська мова і література в школах України», «Всесвітня література в школах України», «Фізичне виховання в школах України», «Трудова підготовка в рідній школі», «Русская словесность в школах Украины», «Особлива дитина: навчання і виховання»

— — — 2230,19

Творчий простір «МОН 3.0» – царина музики й образо-творчого мистецтва, можли-

вість для діалогів – незаба-ром має з’явитися в Міністер-стві освіти і науки. Уже від-крилася його музична вітальня: до Дня захисту дітей в акто-вому залі відбувся концерт «Діти й дорослі разом». У бу-дівлі, де ухвалюються найваж-

ливіші освітянські рішення, лу-нала музика. Грали лауреати міжнародного конкурсу «Ка-штановий рояль», що об’єднує профе сіоналів і аматорів, дітей та дорослих.

– Така подія, візит прекрас-них виконавців, можливо, змі-нить сприйняття людьми цієї бу-дівлі, – зазначив міністр Сергій Квіт у своєму вітальному сло-

ві. – Це абсолютно нова тра-диція нашої освіти.

Заступник міністра – керів-ник апарату Олег Дерев’янко, котрий став ініціатором події, розповів: попереду – ще низ-ка заходів, пов’язаних і з му-зикою, і з образотворчим мис-тецтвом. «Хочемо додати сюди творче життя, яке було б насна-гою для праці», – сказав він.

фотофакт

МистЕЦтВо В МІНІСТЕРСТВІ