Управління освітиМиколаївської міської ради

Науково-методичний центр

ЯКІСТЬ ОСВІТИ:

СТРАТЕГІЯ І ТАКТИКА

(матеріали дистанційного семінару для директорів ізаступників директорів з навчально-виховної роботи

навчальних закладів міста)

Укладачі: Колінко О.А., заступник директора науково-методичного центру,

2

Тарасова О.В., заступник директора науково-методичного центру

Рецензент: Вдовиченко Р.П., кандидат педагогічних наук, начальник управлінняосвіти Миколаївської міської ради

Удовиченко О.О., директор науково-методичного центру

Відповідальний за випуск: Удовиченко О.О., директор науково-методичногоцентру

Рекомендовано науково-методичною радою НМЦ, протокол від 09.04.2008 № 4

До матеріалів дистанційного теоретичного семінару ввійшли статтікерівників навчальних закладів міста щодо визначення поняття якості освіти.Представлені матеріали стануть у нагоді методистам, керівникам і педагогамнавчальних закладів міста.

Для керівників навчальних закладів, методистів, педагогів.

Колінко О.А, Тарасова О.В..ЯКІСТЬ ОСВІТИ: СТРАТЕГІЯ І ТАКТИКА– Миколаїв, 2007– 136с.

3

ВступОсвіта нового століття - це освіта для людини. Напрямки її

розвитку впродовж найближчих 25 років визначеніНаціональною доктриною освіти, яка передбачає модернізаціюнавчання і виховання відповідно до "викликів" 21 століття івимог української державності. Основна мета здійснюваних імайбутніх перетворень - нова якість освіти.

Якість освіти як складну категорію, яка маєцивілізаційний, соціально-системний, національно-регіональний вимір, характеризує освітньо-педагогічне,культурне, особистісне спрямування. Стрижень нової якостіосвіти - розвивальна, культурологічна домінанта, вихованняособистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вмієвикористовувати набуті знання і вміння для творчогорозв'язання проблем, критично мислити, опрацьовуватирізноманітну інформацію, прагне змінити на краще своє життя іжиття своєї країни. Таке розуміння якості освіти відповідаєсвітовим тенденціям, носить глобальний характер. Ці підходипосилюються в умовах синтетичної революції в механізмахцивілізаційного розвитку, яка розгортається у світі.

Її провідними символами є якість життя, якість людини.Саме їм має бути адекватною освіта.

Концепція нової якості освіти України покладена в основупрограми модернізації освіти Хмельниччини.

Реалізація умов формування нової якості освітиздійснюється за допомогою науково-методичного, кадрового іорганізаційного забезпечення системи управління. В зв'язку зцим постає завдання щодо поетапного створення сучаснихсистем управління якістю освіти як на державному, обласному,міському рівнях, так і на рівні освітніх закладів, які маютьзабезпечувати досягнення і перевищення громадськонеобхідних вимог до якості освіти відповідно до освітньогостандарту.

Освіта як соціально-культурна система реалізує такі головніфункції:

4

־ підвищення рівня освіченості, виховання і розвиткуособистості; соціальне успадкування і трансляція культури;

־ врахування інтересів суспільства і конкретної людини вособистісно-орієнтованій освіті;

־ пріоритет загальнолюдських цінностей, життя і здоров'ялюдини;

־ сприяння утвердженню національної ідеї, віссю якої євсезагальне визнання української державності, культурне тадуховне відродження українського народу;

־ виховання громадянськості, любові до Батьківщини, рідногокраю.

Відповідно до існуючих тенденцій розвитку освіти можнавизначити такі актуальні проблеми розвитку її якості:־ формування проблемного поля якості освіти як системи,

процесу і результату діяльності обласних, районних (міських)освітніх установ та закладів освіти;

־ наукове осмислення розвитку якості інноваційних просторівв регіональній освіті;

־ гуманізм освіти як вияв її якості в умовах переходу освітніхзакладів в режим розвитку;

־ формування обласної системи дослідно-експериментальноїдіяльності;

־ посилення соціалізації особистості в освітньому процесі,забезпечення ціннісного підходу в різних сферахжиттєдіяльності, пошук ефективних засобів соціалізаціїшколяра;

־ створення цілісної системи управління якістю освіти наоснові розробки і використання її науково-методичногопотенціалу;

־ розвиток сільської школи;־ визначення структури діяльності педагога в нових умовах і

формування змісту неперервного підвищення йогокваліфікації.

Мета даного семінару – спроба розкрити і обґрунтувативказані проблеми.

5

Розділ ІМетодологія розуміння категорії якості освіти

Узагальнення різних точок зору на категорію "якістьосвіти" дозволяє визначити її як ступінь відповідностіпоказників стану і результатів освітньої системисформульованим цілям. Але такого визначення було бнедостатньо. Зважаючи на багатоаспектність цього поняття,сучасна наука аналізує категорію "якість освіти" з позиціїзагального системного підходу, який включаєзагальнофілософський аспект, соціально-педагогічну ідидактичну інтерпретації, управлінсько-діяльнісний підхід.

Виділимо ряд наукових положень, які в сукупностіхарактеризують поняття "якість":

־ якість - це сукупність властивостей, якість структурна,тобто якість є ієрархічна система властивостей або якостейчастин об'єкта чи процесу;

־ якість динамічна, тобто вона є динамічною системоювластивостей;

־ якість є суттєва визначеність об'єкта або процесу,внутрішня складова, яка виражається в закономірномузв'язку частин, елементів;

־ якість - основа існування об'єкта або процесу, тому щовона має багатогранну обумовленість, що розкриваєтьсячерез сукупність складових: властивості, структура,система, границі, цілісність, мінливість, кількість;

־ якість обумовлює одиничність об'єкта або процесу,його специфічність, цілісність, сталість;

־ якість створюваних людиною об'єктів або процесів, навідміну від якостей інших явищ природи, має цінність,вірніше, обумовлює цінність відповідних об'єктів абопроцесів, тобто їх придатність і пристосованість дляпевних призначень, цілей, завдань, умов, які висуваєлюдина.

6

Як відзначають дослідники, в останній час в педагогіціможна прослідкувати тенденції до більш активноговикористання категорії "якість" для аналізу і інтерпретаціїрізних явищ, аспектів педагогічної діяльності.

Одним з напрямів такого аналізу є якість знань. Проважливість цієї проблеми свідчать такі поширені середпедагогічного загалу визначення якості освіти:־ якість освіти випускників - це певний рівень знань, умінь і

навичок, розумового, морального, фізичного розвитку, якогодосягли випускники освітнього закладу відповідно досформованих цілей навчання і виховання;

־ якість освіти - якісні зміни в навчальному процесі і воточуючому середовищі, які можна зафіксувати якпокращення рівня знань, умінь і сформованості цінностей.Приймаючи якість знань, їх повноцінність (цілісність) як

важливий інтегрований критерій можна стверджувати, щознання не є якісними, якщо вони не засвоєні в їх суттєвихзв’язках, відношеннях з іншими знаннями, якщо не створенийдосвід їх використання в різних ситуаціях (М.Скаткін,В.Краєвський).

Тобто необхідно домогтись реалізації вимог дидактикищодо трьох узагальнених рівнів якості знань, умінь, навичок якрезультату навчальної діяльності:

□рівень свідомо сприйнятого і зафіксованого в пам'ятізнання;

□рівень готовності до використання знань за зразком внових умовах;

□рівень готовності до творчого використання знань внестандартних ситуаціях.

Якісна освіта в сучасному розумінні повинна задовольнититі вимоги, які ставить до кожної особи швидко змінюванесуспільство.

Саме тому основна вимога до сучасного змісту освітибагатокомпонентність. Його треба розглядати як систему, в яку,крім знань, умінь та навичок, включається на правах елементів

7

сукупний досвід творчої діяльності і емоційно-чуттєвогоставлення до дійсності.

Відтак, самі знання, уміння та навички позбавляютьсяпевною мірою від данини репродуктивної системи навчання,змінюються за своїми характеристиками. Вони повиннінабувати все нових ознак в ході того, як учні засвоюють іншіелементи змісту освіти, і охоплювати не лише знання, а йспособи практичної діяльності, творчий досвід, ціннісніорієнтації особистості. Таким чином, в умовах інформаційногосуспільства знання, з одного боку, стають більш доступними, аз другого, - їх одержання стає завданням для людини впродовжусього життя. Це вимагає переорієнтації навчального процесуна формування в учнів уміння самостійно оволодіватизнаннями з різних джерел інформації. Вкрай необхідно такожвчити застосовувати набуті знання для практичного життя,виробляти уміння критично мислити.

Безумовно, для визначення якості освіти недостатньохарактеризувати тільки якість знань, умінь, навичок. Цетвердження достатньо виразно прослідковується в педагогічнійнауці в зв'язку з реалізацією ідей гуманізації, яка передбачаєстановлення цілісної, всебічно розвиненої особистості. Впедагогічній теорії і діяльності знаходить місце все більшеусвідомлення того, шо ігнорування або приниження в освітніхпрограмах, практиці будь-якого елементу змісту освітинаносить шкоду інтересам не тільки окремої особистості, але йсуспільству в цілому, прогрес якого прямо пов'язаний з якістюосвіти.

В руслі гуманістичної парадигми намітилась тенденціярозглядати якість освіти не стільки як якість знань, скільки якєдність двох сторін освіти: процесуальної і результативної.

Сучасна наука підкреслює необхідність уточненнякомпонентного змісту освіти, при якому відбір освітньогоматеріалу повинен проводитись за критерієм повноти ісистемності видів діяльності, необхідних для розвиткуінтелектуально-пізнавальної, емоційно-ціннісної, вольової і

8

фізичної сторони особистості, та культурного змісту, якийпотрібен для виконання головних видів діяльності на різнихрівнях складності. Звідси основним критерієм якості змістуосвіти має стати його відповідність потребам особистості вусіх її проявах.

Виходячи з цього, сучасна наука трактує визначення якостіосвіти і як результату, і як процесу так:

□якість освіти - процесу є сукупність властивостейнавчання та виховання, які визначають його пристосованість дореалізації соціальних цілей щодо формування особистості;

□якість освіти - результату є якість особистості, якафіксується через категорії культури особистості, соціальногромадянську зрілість, рівень знань і умінь, творчих здібностейта мотивованості.

Таким чином, методологічною базою для розуміння татрактування якості освіти є діяльнісний підхід до поясненнязмісту освіти. Теорія діяльності є системостворюючимфактором в побудові процесу навчання, а засвоєння знань іспособів діяльності є одночасно і процес, і результат.

Підхід, заснований на використанні діяльності яквідправної точки для пояснення змісту освіти, одержуєостаннім часом все більше поширення.

Утверджується, що логічніше вести пошук в напрямі відструктури людської діяльності до структури особистості, віднеї до структури змісту освіти, а потім до структури змістунавчання.

Системний підхід до визначення якості освіти передбачає іаналіз системи навчання, яка, в свою чергу, включаєпідсистеми таких компонентів, як методи, прийоми, засобинавчання тощо. Тобто маємо дати відповідь не тільки напитання, чому вчити, а і на питання, як вчити. Стиславідповідь: гуманно і ефективно (В.Кремень). Однак існуючасистема освіти залишається авторитарною, що сприяєформуванню людини - конформіста. Така людина часто

9

нездатна до самостійності, свідомого ставлення до дійсності,деіндивідуалізована, не має почуття відповідальності.

Між тим, сучасна освітня парадигма в якості пріоритетівосвіти розглядає орієнтацію на інтереси особистості, адекватнісучасним тенденціям суспільного розвитку.

Освіту можна вважати якісною, якщо їй вдається вирішититакі завдання:

־ гармонізувати стосунки людини з природою засобамизасвоєння сучасної наукової картини світу;

־ стимулювати інтелектуальний розвиток і збагаченнямислення шляхом засвоєння сучасних методів науковогопізнання;

־ домагатись успішної соціалізації людини шляхом їїзанурення в існуюче культурне, в тому числі технічне ікомп'ютерне, середовище;

־ навчити людину жити в умовах насиченого та активногоінформаційного середовища, створити умови длянеперервної самоосвіти;

־ реалізувати потреби в новому рівні наукової грамотності,який враховує інтегровані тенденції розвитку науки ітехніки, створити умови для одержання широкої базовоїосвіти, яка дозволяє швидко переключатися на суміжнігалузі діяльності.На основі викладеного вище можна зробити ряд висновків

щодо сучасної якості освіти:־ якість освіти - це така сукупність властивостей, яка

дозволяє вирішувати завдання підготовки, вихованнягармонійного розвитку особистості учня;

־ якість освіти правомірно розглядати як в цілому,інтегровано, так і в процесуальному і результативномуаспектах;

־ якість освіти залежить від її змісту, визначається системоюбазисних видів діяльності людини;

־ якість освіти повинна розглядатися із системно-структурних позицій і передбачати вичленування

10

визначальних складників у розряди їх найбільш суттєвихзовнішніх і внутрішніх зв'язків (В. Панасюк).Як наслідок, оціночними показниками якості освіти стають:□ступінь відповідності мети і прогнозованих результатів

освіти як на рівні системи освіти взагалі, так і на рівніконкретного навчального закладу;

□співвідношення і взаємозв'язок між різними параметрами воцінці результатів освіти конкретної людини (рівеньнавчальних досягнень, розвиток здібностей, сформованістьособистісних і ціннісних орієнтирів);

□ступінь відповідності теоретичних знань та умінь їхпрактичному використанню в житті та професійній діяльності,наявність потреби в постійному оновленні своїх знань,безперервному їх удосконаленні.

Ці висновки значимі для дослідження проблемиуправління якістю освіти.

Друкується за виданням Управління якістюосвіти/Войтенко В.І., Лавренюк А.О., Малинич Л.М.,Мельник В.В., Гуменюк В.В., За загальною редакцією

Лавренюка А.О. – Хмельницький:ХОІППО; Кам’янець –Подільський: Абетка – НОВА, 2003. – 184с.

���

Колечко Н.Ю,директор Миколаївської загальноосвітньої школи № 18

Завадська Т.П.,Шибаєва С.А.,

заступники директора з навчально-виховної роботиМиколаївської загальноосвітньої школи № 18

Колісниця часу набуває все більшого прискорення.Змінюються карта світу, суспільно-політичні устрої країн, увиробничій та гуманітарній сферах запроваджуються нові

11

технології, системи якості продукції та послуг. Такі стрімкізміни у суспільно-економічних відносинах певним чиномвідбилися також і на освітніх системах усіх країн світу, якіпереживають етап бурхливого стрімкого розвитку, постійногооновлення змісту освіти, запровадження нових навчальнихдисциплін, технологій і засобів навчання. Ще понад півстоліттятому в сфері освіти визначилися глобальні тенденції, яківиявилися у забезпеченні державою рівного доступу до якісноїосвіти для всіх громадян та впровадженні державних освітніхстандартів. Ці тенденції не тільки збереглися, а й посилилися.

З часом один із панівних принципів освітньої політики,який полягав у тому, що загальний потенціал шкільної системиє головним чинником формування компетентної, продуктивноїта конкурентоспроможної робочої сили і, відповідно, головнимчинником добробуту держави, поступово виріс до усвідомленнятого, що високоякісна сучасна освіта і освічений фахівецьвиступають основою конкурентоспроможності, економічної танаціональної безпеки держави.

Проведені у 60-х роках минулого століття американськимивченими соціологічні, економічні та інші дослідження в галузіосвіти показали, що результати цих випробувань (звичайно, уразі дотримання всіх вимог щодо об’єктивності тадостовірності здобутої інформації) здатні закласти підґрунтядля прийняття важливих політичних рішень і плануванняреформ, спрямованих на удосконалення та розвиток су-спільства, у тому числі й шкільної освіти.

Україна не залишається осторонь цих процесів. Нашадержава визначила нову стратегію реформування освіти, якаспрямована на забезпечення державних гарантій рівногодоступу до якісної освіти на різних етапах навчання таорганізацію наукового аналітичного супроводу всіхуправлінських рішень. Проте дана стратегія має бутизабезпечена адекватними сучасними механізмами вимірюваннядосягнутої якості освіти, виявлення факторів впливу,оцінювання ефективності та результативності освітніх реформ і

12

державних освітніх програм. Саме тому Національна доктринарозвитку освіти України проголосила створення системимоніторингу освітнього процесу та ефективності управлінняосвітою. Цим документом освіта була визнана «стратегічнимресурсам поліпшення добробуту людей, забезпеченнянаціональних інтересів, зміцнення авторитету і конку-рентоспроможності держави на міжнародній арені», а якістьосвіти була названа «пріоритетним напрямом державноїполітики в галузі освіти».

Логічним наслідком такої державної політики є відповідь натакі питання: якою мірою реалізується зазначенапріоритетність? Які аспекти (або напрями) діяльності освітньоїсистеми потребують найбільшої уваги саме на даному етапірозвитку суспільства? Які фактори дійсно чинять найбільшсуттєвий вплив на темпи розвитку системи загальної середньоїосвіти? Які перспективи подальшого розвитку освітньоїсистеми (з точки зору фінансування, матеріально-технічного,ресурсного та кадрового забезпечення)? Які зміни необхідновводити у законодавство за наявних демографічних тенденцій ізростання мережі вищих навчальних закладів? та багато інших.

Ідея проведення спеціальних обстежень, вимірювань зметою оцінювання досягнутих результатів і визначенняподальших шляхів розвитку системи освіти, формування моделіїї запланованого стану для нашої країни не нова. Ще наприкінціXIX століття земським діячем бароном М.Корфом булизроблені спроби оцінити у кількох повітах міцність здобутихселянами знань, а у середині XX століття відомий педагогВ.Сухомлинський наголошував на важливості прогнозування,передбачення можливих наслідків освітньої діяльності з метоюзапобігання причинам невдач і усунення їх у майбутньому.

Системи освіти зараз усе більше набувають властивостейринкових систем, які одночасно з традиційним становленням ірозвитком інтелектуальних здібностей дитини та її духовностімають формувати людину, яка задовольняла б вимогидемократичної держави, відкритого суспільства з ринковимвиробництвом, а отже, й була ними затребуваною. Тому

13

виникають питання: чи є така інформація достатньою дляаналізу сучасного стану реформування системи освіти вУкраїні, для встановлення її відповідності соціально-економічним перетворенням, для вироблення державноїполітики у напрямі поліпшення якості освіти як конкурентноїздатності учня і майбутнього фахівця?

Отже, зараз йдеться про запровадження вітчизнянихмеханізмів зовнішнього незалежного дослідження таоцінювання системи освіти, яка спрямовує свою діяльність на«вироблення» випускника середньої школи як високоякісної,конкурентоспроможної продукції, що має свою ринковувартість в умовах постійно змінюваних вимог ринку праці дойого учасників. Можна назвати безліч причин як міжнародного,так і національного рівня для проведення такого оцінювання.Серед них обмеженість обсягів фінансування освітньої галузі таодночасне розширення, розростання національних системосвіти; досягнення науково-технічного розвитку і посиленняуваги до творчості та індивідуальності в освітній діяльності,адаптивності навчання та управління освітою; унікальністькожного навчального закладу і його творчого потенціалу тапоширення сучасних масових методик і технологійефективного навчання тощо. Це означає, з одного боку,неможливість абсолютної уніфікації всіх освітніх результатів інедоцільність запровадження міждержавних стандартів освіти,а з іншого — потребу в одержанні єдиних, узагальнених по-казників діяльності освітньої системи та в скоординованомузбиранні даних у національну та міжнародну освітнюстатистику.

Про необхідність такого оцінювання говорив ще наприкінці60-х років минулого століття директор Міжнародного інститутупланування освіти при ЮНЕСКО Філіп Г.Кумбс. Проведенийним аналіз освітніх систем багатьох країн дав підстави зробитивисновок про те, що освіта у світі опинилась у кризі, якасуттєво впливає на всі аспекти економічного та суспільногожиття країн. Для виходу з цієї ситуації дослідник визначив дві

14

основні умови. Перша, на його думку, полягала у тому, щобслідувати відомій сократівській мудрості — «пізнати самогосебе». У даному контексті це означає проведення систематич-ного оцінювання результатів і процесу навчання, ефективностіфункціонування всієї системи освіти та її окремих компонентів.Друга умова полягала у необхідності здійснювати узагальнене,комплексне оцінювання стану освіти на основі системногоаналізу всіх факторів.

Але головним моментом у цій діяльності якості «кінцевоїпродукції» та ефективності середньої освіти має здійснюватисяне тими, хто її виробляє (тобто вчителями), і не тими, хто її«споживає» (тобто вищими і професійно-технічниминавчальними закладами та роботодавцями). Оцінювання маєпроводити третя сторона – експерт – особа (або інституція),незалежна стосовно виробника та споживача «продукції»середньої школи, яка є фахівцем у галузі оцінних технологій,соціології, статистики та аналізу політики, обізнана з вимогамизамовника продукції (суспільства.) до випускника школи.

Питання про створення в Україні національної системимоніторингу якості освіти та загальної середньої освітивирішується на державному рівні. Обійти гострі кути тазастерегтися від несподіваних ситуацій нам допоможе досвідпередових країн, які пройшли етапи становлення власнихсистем моніторингу якості освіти і вступили до періодупроведення порівняльних моніторингових досліджень уміжнародному масштабі. Результати діяльності такихспеціально створених компетентних організацій, комітетів таінших утворень давно є підґрунтям для вироблення тавпровадження конкретною країною відповідної державноїполітики в галузі удосконалення національної системи освіти.Як приклад можна навести добре відому ситуацію зпроголошенням у 1983 році Національною комісією з якостіосвіти США звіту «Нація у небезпеці: потреба реформуванняосвіти». За підсумками проведеного експертамимоніторингового дослідження, американські освітні стандарти

15

були визнані недосконалими, а неякісний рівень шкільногонавчання розглядався як загроза національному добробуту йбезпеці. Після цього випадку навчальні досягнення учнів сталиодним з критеріїв визначення результативності всієї системишкільної освіти.

Прагнення держав забезпечити високу якість національноїосвітньої системи спричинило рух до вироблення міжнароднихосвітніх стандартів та навчання громадян на рівні кращихсвітових стандартів; використання найсучасніших засобів ітехнологій оцінювання якості освіти на всіх етапах навчання.Ці принципи були зафіксовані у документах Міжнародногоконгресу з вищої освіти, що проходив у жовтні 1990 р. вПарижі. У Резюме Всесвітньої декларації про вищу освіту XXIстоліття (п. 7), прийнятому на конгресі, зазначалося, що якістьосвіти є багатовимірною концепцією, яка має охоплювати всі їїфункції та види діяльності: навчання та академічні програми,наукові дослідження і гранти, укомплектування кадрами,розвиток студентів, інфраструктуру та академічне середовище.

На запитання про те, що таке якісна сучасна освіта, яквиміряти її якість та на багато інших подібних запитаньнамагаються дати відповіді провідні вчені, відомі політикибагатьох країн світу. ХХ століття ознаменувалося тим, щорозгорнулася так звана квалітативна революція, тобтореволюція якості, яка охопила всі сфери життя та діяльностілюдини. Від того, чи вільно орієнтуватиметься людина у су-часному житті, адаптуватиметься до різних видів діяльності йумов, наскільки легко вона опановуватиме нові професії,засвоюватиме величезні обсяги інформації, залежить не тількиїї власна успішність, як особистості, а й розвиток усієї держави,її конкурентоспроможність і престиж на світовій арені.

Отже, проблема вимірювання й оцінювання якості освіти,організації діяльності моніторингових служб та проведення;порівняльних моніторингових досліджень з метою одержанняоб'єктивної та повної інформації про досягнутий системоюзагальної середньої освіти України стан надзвичайно

16

багатогранна і особливо актуальна для нашої держави у періоддокорінного реформування як самої системи освіти, так ісистеми державного управління нею. Завдання оцінюванняякості вітчизняної освіти, порівняння досягнутих результатів зуспіхами інших країн, постійне поліпшення якості освіти,організація наукового супроводу всіх освітніх реформ,створення системи; моніторингу якості освіти та ефективностіуправлінських рішень щодо оновлення системи освіти,прогнозування результатів розвитку освітньої галузі — все цепріоритетні завдання, визначені у державних документах прореформування освіти в Україні.

Зважаючи на це, якість освіти є не лише соціально-педагогічною, а й управлінською та політичною проблемою.Інститут моніторингу якості освіти як ефективний засібоперативного та об'єктивного оцінювання покликаний статисучасним інструментом державного управління загальноюсередньою освітою в Україні.

Тому актуальними і надзвичайно важливими стаютьпитання: якою має бути сучасна освіта, щоб вона забезпечиласталий розвиток країни? Що означає термін «якісна освіта»?Які вимоги вона має задовольняти та як виміряти досягнутуякість? Які параметри якості освіти належить виміряти напрактиці, щоб зробити обґрунтований висновок? Якимизасобами та інструментами проводити вимірювання цієї якості?За якими критеріями оцінювати та як інтерпретувати одержанірезультати? Які показники якості освіти можуть утворитидостатню сукупність для аналізу досягнутого системою освітистану та прогнозування наслідків її реформування?

Нині оцінка якості освіти стала одним із найважливішихпоказників, за якими визначається ефективністьфункціонування системи; освіти будь-якої держави. Основоюсучасних моніторингових досліджень у галузі освіти є точнімасові педагогічні вимірювання, пов'язані з об'єктивнимоцінюванням досягнутого учнями і студентами: рівнянавченості та встановленням його відповідності запланованим

17

результатам і нормам навчання, визначенням рівня викладання,якості, актуальності та повноти змістового наповненнянавчальних предметів тощо. Об'єктами моніторингу якостішкільної освіти найчастіше виступають зміст освіти; рівень іякість сформованості знань, умінь і навичок учнів (або, якприйнято називати, рівень навчальних досягнень); результатинавчально-виховного процесу; засоби, що використовуютьсядля досягнення освітніх цілей; різноманітні аспекти діяльностінавчальних закладів тощо.

В Україні, починаючи з радянських часів і донині,визначення якості освіти у більшості випадків зводилося доз'ясування рівня знань, умінь і навичок учнів, що, у свою чергу,найчастіше виражався відсотком успішності. Протенеобхідність розвитку та удосконалення існуючих принципівоцінювання якості освіти і педагогічної праці деякі педагоги-новатори відчували вже тоді. Наприклад, А.Макаренкостверджував, що «мета нашої праці повинна визначатися, вреальній якості особистості, що вийде з наших педагогічнихрук». В.Сухомлинський один з важливих принципів освітньоїдіяльності визначив як «вміння передбачити»: це «насампередвміння оглянути пройдений шлях, оглянувши його, побачити вньому сьогоденні успіхи і невдачі».

Сучасні економічні та суспільні відносини потребують,пошуку нових шляхів розв'язання проблеми об'єктивногооцінювання якості освіти, надання теоретичного обґрунтуванняпоказникам, критеріям якості та методам, які при цьомузастосовуються.

Підвищений інтерес до проблем, пов'язаних з оцінюваннямякості освіти, пояснюється багатьма причинами, але здебільшо-го — запровадженням державного освітнього стандарту в кож-ній галузі, необхідністю визначення у зв'язку з цим рівня таякості підготовки учнів і узгодження їх з єдинимиобов'язковими для всіх вимогами цього стандарту. Такаситуація викликає багато запитань: що є еталоном якостіосвіти? Як саме забезпечити якість освіти? Яка відповідальність

18

покладається на державні та муніципальні органи управління вумовах децентралізації освіти?

Становлення системи управління якістю освіти, як і будь-якою іншою сферою діяльності людини, потребує вирішенняпитань, які є передумовою її подальшого ефективногофункціонування. Серед таких питань насамперед можнавиокремити:

• з'ясування сутності та особливостей самого об'єктауправлінського впливу, тобто якості освіти,формулювання визначення цього поняття, встановленняйого структурних елементів, які належить вимірювати,оцінювати, удосконалювати, іншими словами, якими по-трібно управляти;

• визначення критеріїв та показників, за якими дана якістьбуде вимірюватись, оцінюватись та аналізуватись тощо;

• розробка технологій (методик, інструментів, стандартів)оцінювання якості освіти як досить специфічногооб'єкта, який часто не може бути вимірянийбезпосередніми діями і засобами, який постійнозмінюється та створюється більшою мірою інтелектом,духовністю людей. Отже, ці технології оцінюванняякості не можна бездумно переносити, копіювати звиробничої сфери, де вони давно й успішновикористовуються; їх потрібно удосконалювати,адаптувати відповідно до потреб освітньої галузі таособливостей створюваного продукту — випускника,освіченої людини з багатим і неповторним внутрішнімсвітом.

Перш ніж розглядати можливі системи критеріїв іпоказників оцінювання досягнутої якості освіти, створювативідповідні технології якості, здається доцільним з'ясувати, щоми розуміємо під поняттям «якість освіти», зокрема загальноїсередньої. Це дасть змогу також скласти найбільш раціональнута повну систему показників і критеріїв визначення цієї якості,

19

адже дані показники мають відображати різні аспекти іскладові якості освіти як об'єкта оцінювання.

Це поняття все міцніше вкорінюється у лексиці освітян, вче-них і політиків. Віднедавна якість освіти почали розглядати якодин з найважливіших стратегічних ресурсів, у зв'язку з чимрозгорнулася специфічна геополітична конкуренція задосягнення національними системами освіти найвищої якості.Зміни політичного, економічного і соціального характеру врозвинутих країнах пов'язані з необхідністю забезпеченнядержавами високої якості освіти, без чого розвиток країни уцілому в принципі неможливий. Акценти переносяться напідвищення освітнього рівня молоді, підготовку досвідчених,функціонально грамотних спеціалістів, здатних забезпечитиконкурентоспроможність держави, її сталий економічнийрозвиток та політичну незалежність.

Політика якості становить основу, ядро внутрішньоїосвітньої політики багатьох країн. Наприклад, розмірковуючинад важливістю забезпечення державою високоякісної тадоступної освіти, відомий російський вчений О.Субеттоаргументував це тим, що Росія (як, до речі, й будь-яка іншакраїна) зможе виграти геополітичну конкуренцію, якщо увнутрішній політиці буде насправді дотримуватися вищогопріоритету та розвитку науки, якщо у центр стратегії розвиткуна початку XXI століття поставить освіту та її якість. Освіта єпріоритетним напрямом тому, що безпосередньо стосуєтьсяправ людини, веде до розвитку творчих здібностей особистості.Але, за словами Кіплінга, «Освіта — найвеличніше із земнихблаг, якщо вона найвищої якості. Інакше вона абсолютно непотрібна». Таким чином, якість освіти у найширшому розумінніцього слова є основою якості життя як окремої людини, так івсього суспільства у цілому.

Останнім часом в Україні на державному рівні посилиласьувага до проблеми поліпшення якості освіти, виведення її нарівень кращих світових стандартів. У Національній доктринірозвитку освіти України в XXI столітті записано, що «освіта є

20

стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей,забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету іконкурентоспроможності української держави на міжнароднійарені, а якість освіти визначена пріоритетним напрямомдержавної політики в галузі освіти і є передумовоюнаціональної безпеки країни».

Якість освіти взагалі та якість загальної середньої освіти —це насамперед категорія політична, оскільки вона акумулює усобі квінтесенцію освітньої політики держави на певному етапіїї розвитку і відображає головні стратегічні лінії розвиткусистеми освіти. Крім того, якість освіти — це і філософська, ісоціально-педагогічна, і управлінська, і певною міроюекономічна, і суто наукова категорія.

Отже, що ж таке якість освіти? Скільки відтінків змісту-криється за цим, на перший погляд таким простим, терміном?

Дуже часто як приклад наводять цитату з книги РобертаПерсига [Persig, Robert A. Zen and the Art of MotorcycleMaintenance, an Inquiry into Values, Morrow — New York, 1974.— C. 179]: «Якість... суперечлива. Деякі речі кращі за інші,тобто вони якісніші. Але коли ви намагаєтеся визначити, чим єякість без посилання на речі, яким вона притаманна, якість стаєнепроникною!.. Якщо ж ніхто не знає про зміст якості, то длявсіх практичних цілей її немає взагалі. І все ж на практиці вонаіснує».

Якість освіти як філософська категорія з одного боку іпедагогічна проблема з іншого розглядається з позиційквалітології — триєдиної науки, що охоплює теорію якості,теорію оцінювання якості (кваліметрію) і теорію управлінняякістю.

Категорія якості вперше була проаналізована щеАристотелем, який визначив її як «видову ознаку». Вінзазначав, що чим вищий рівень організації системи, тобто чимскладніший об'єкт, якість якого визначається, тим більшукількість якостей він має. Будь-який об'єкт одночасно можезнаходитись у різноманітних зв'язках з іншими об'єктами,

21

причому характер і кількість цих зв'язків постійно змінюється.Чим складніший об'єкт (а система освіти — це надзвичайноскладний об'єкт оцінювання), тим більша і різноманітнішапалітра взаємозв'язків, а значить і властивостей. Іншимисловами, якість освіти не можна розглядати як статичнийоб'єкт. Вона постійно змінюється у взаємодії з іншимиоб'єктами, під впливом зовнішніх (економічних, політичних,демографічних та інших) чинників.

Йдучи шляхом механічного врахування усіх зв'язківсистеми освіти з іншими системами та об'єктами, можна зайти углухий кут практичного розв'язання проблеми, оскільки перелікпоказників, зв'язків і взаємозалежностей буде нескінченним.Таким чином, реально постає завдання виокремлення найбільшвагомих елементів, характеристик, аспектів категорії якостіосвіти, які або чинять суттєвий вплив на результати розвиткусистеми освіти, або є більш важливими на конкретному етапісуспільного розвитку і визначаються потребами держави,громадськості та самої освітньої галузі, тобто є певною міроюполітично обґрунтованими.

Для практика-управлінця, для педагога, керівника школифілософський аспект — ця іпостась категорії якості освіти —хоча й цікавий, але, можливо, не має великого практичногозначення, прикладної вагомості. Тому звернемося допедагогічного досвіду в цій сфері та проаналізуємо зміст якостіосвіти з точки зору науки управління.

Варто зазначити, що категорія «якість освіти» надзвичайнобагатогранна. Зважаючи на те, що світова педагогічна танаукова спільнота понад 40 років займається дослідженнями,спрямованими на оцінювання якості освіти на різних рівнях, таорганізацією ефективного управління нею, певне загальнебачення, визначення цієї категорії вже сформовано. Протеєдиного підходу до вимірювання якості освіти все ж таки неіснує. Це пояснюється багатьма причинами, серед яких івідмінності у завданнях систем освіти різних країн, визначенізаконодавчими документами, і особливості Національних

22

освітніх систем, традицій педагогічної науки, і економічніможливості держав тощо.

Загалом у педагогічній теорії, у тому числі й у вітчизнянійта російській наукових школах, досліджувалися різні аспектиякості освіти: якість знань, якість навчання, результатиосвітньої діяльності. Дана категорія розглядалася з точки зорудидактики, педагогіки, психології, методології; вводилися дорозгляду нові поняття, що визначали якість, — функціональнаграмотність, освіченість, компетенція тощо.

Залежно від визначення поняття «якість освіти» коженавтор пропонує відповідну систему (або перелік) показників, заякими можна виміряти цю якість. Певна група дослідниківподіляють думку про те, що якість освіти можна тлумачити якступінь задоволення учасників освітнього процесу наданиминавчальним закладом освітніми послугами або ступіньдосягнення поставлених освітніх цілей і завдань. Поряд з цимвони зазначають, що в умовах переходу на нову філософіюосвіти — особистісну (або ефективно-емоційно-вольову) — підякістю освіти можна також розуміти й соціальний розвитокучня (його взаємодію з усіма аспектами соціального оточення).

Найбільш поширеною є думка про те, що якість освіти — цевідповідність певній нормі, стандарту. Іншими словами, якістьвизначає корисність, цінність об'єктів, їх здатністьзадовольнити певні потреби або реалізувати певні цілі, норми,тобто виражає адекватність вимогам, потребам, нормам. Алеразом з тим, поняття норми не є абсолютним, незмінним,фіксованим. Ці норми зазнають постійних змін, набуваютьнових меж, якостей тощо. Отже, категорія «якість освіти»переглядається, змінюється залежно від умов, вимог суспіль-ства та часу.

Наведемо кілька прикладів визначень поняття якостішкільної освіти разом з переліком показників, якіпропонуються для її оцінювання. Ці підходи різняться міжсобою, але можуть стати у пригоді для організації

23

внутрішньошкільного моніторингу або створеннямоніторингових служб на місцях.

Так, наприклад, існує думка про те, що якість загальноїсередньої освіти можна розглядати як систему соціально-зумовлених показників рівня знань, умінь, ціннісного ставленнядо світу, якими повинен оволодіти учень. Автор виділяєвнутрішні та зовнішні компоненти, що характеризують якістьосвіти. Так, внутрішніми компонентами є імманентніхарактеристики шкільної освіти:

Якість основних умов освітнього процесу, а саме:• результатів дошкільної освіти;• управління освітнім процесом;• науково-методичної роботи;• кадрового забезпечення;• матеріально-фінансового забезпечення тощо.Якість реалізації освітнього процесу;• змісту освітнього процесу;• навчання;• викладання тощо.Якість результатів освітнього процесу:•знань учнів;•умінь учнів;•володіння процедурами творчої діяльності;• вихованості;• розвитку особистості тощо.Зовнішні компоненти якості освіти — це відповідність

внутрішніх компонентів потребам держави, запитам учнів, їхніхбатьків, певних соціальних груп. Вони насамперед залежать відтого, хто виступає замовником школи і як здобута освіта будевикористовуватися надалі.

Характеристиками зовнішніх компонентів якості освітиє:

1.Відповідність освіти запитам учнів, їхніх батьків.2.Відповідність освіти державним освітнім стандартам.3.Імідж школи, який гарантує стабільну високу якість освіти

24

тощо.Таким чином, для підвищення якості освіти необхідна

цілеспрямована робота щодо вдосконалення як внутрішніх, такі зовнішніх компонентів.

Внутрішні та зовнішні аспекти оцінювання якості освітивиокремлює у своїх дослідженнях також Кристофер Болл. Найого думку, ці два виміри необхідні у зв'язку з тим, що оцінкаякості освіти має як утилітарний вимір, так і вимір, пов'язаний зрозвитком інтелекту, компетентності і творчого потенціалуучня.

На думку Василя Панасюка, якість шкільної освіти якскладна і багатоаспектна проблема може бути розкрита черезкатегорії властивості, структури, системи, кількості,ефективності, оцінки, управління тощо. Виходячи з такихміркувань, якість загальної середньої освіти можна подати яксукупність властивостей, що зумовлює пристосованість освітидо реалізації соціальних цілей з формування і розвиткуособистості в аспектах її навченості, вихованості, вираженостісоціальних, психічних і фізичних властивостей.

Розвиваючи свої міркування про сутність такогобагатоаспектного і багатовимірного поняття, яким є якістьосвіти, Василь Панасюк зазначає, що доцільно говорити пропевні якості об'єкта. У найширшому розумінні термін «якістьосвіти» він пропонує розглядати як єдність таких компонентів,які необхідно вимірювати для одержання узагальненої оцінкита здійснення управління щодо поліпшення досягнутої якості:

• якість викладання (самого навчального процесу тапедагогічної діяльності);

• якість науково-педагогічних кадрів (їх підготовки,кваліфікації тощо);

• якість освітніх програм;• якість матеріально-технічної бази та інформаційно-

освітнього середовища;• якість тих, хто навчається, тобто студентів, учнів,абітурієнтів (їх людські, особистісні якості, що

25

формуються під впливом навчально-виховного процесу);• якість управління;• якість дослідження.За цим підходом якість освіти випускника навчального

закладу можна розглядати як його відповідність (адекватність)прийнятим в освітніх документах (Доктрині, державнихстандартах, навчальних програмах тощо) соціальним вимогам інормам. Але на якість випускника впливають також його певніособистісні риси, тому, поряд із якістю освіти, є сенс говоритипро якість випускника як особистості, тобто про адекватністьлюдини зовнішньому світу. При цьому виділяють як зовнішні,так і внутрішні якості людини. Внутрішня якість людини, їїпотенціал трансформується у зовнішню якість у процесі їїдіяльності через затребуваність одержаних нею знань і вмінь.Основою, ядром якості людини є якість її інтелекту, щоохоплює духовно-моральну, діяльнісну компоненти такомпоненту знань.

Наведені вище тлумачення поняття «якість освіти»,незважаючи на відмінності в їх змісті, мають спільну, на нашпогляд, ідею, основоположну ознаку, а саме, більшою чименшою мірою концептуально охоплюють такі сфери:

• якість людини;• якість освіти;• якість освітніх технологій.Кожна з цих складових має, у свою чергу, складну

структуру.На думку О.Субетто, автора концепції синтетичної

кваліметрії (науки про вимірювання якості об'єкта), якістьлюдини — не просто складна категорія. Вона є ключовою длярозуміння категорії і проблеми якості освіти, побудовиінструментарію діагностики якості і кваліметричногомоніторингу в освітніх системах на базі методології син-тетичної кваліметрії.

26

У кваліметрії людини й освіти діє принцип: кваліметрія лю-дини становить «ядро» кваліметрії освіти. Кваліметрія людинив освіті має такі напрями:

• кваліметрія учня як особистості;• кваліметрія знань учня;• кваліметрія діяльності особистості учня;• кваліметрія культури особистості учня;• кваліметрія загальноосвітньої підготовки;• кваліметрія професійної підготовки.Узагальнюючи різні означення категорії, ми пропонуємо

якість освіти тлумачити як певну сукупність властивостей тахарактеристик освітнього процесу, що надають йому здатністьформувати такий рівень професійної компетентності, якийзадовольнить потреби громадян, підприємств і організацій,суспільства і держави в цілому. У широкому розумінні змісттерміну «якість загальної середньої освіти» можна розуміти якпевну збалансовану відповідність загальної середньої освіти (якрезультату, як процесу і як освітньої системи) численнимпотребам, цілям, умовам і стандартам. У вузькому ж — цеякість загальноосвітньої підготовки учнів.

���

Стригіна Т.В.,заступник директора з навчально-виховної роботи

Миколаївської загальноосвітньої школи № 46

Чим більше ми розвиваємо й вдосконалюємо себе, чим новіше реалізуємо свої можливості,

тим цікавішими ми стаємо для оточення,тим вагоміше є наш внесок у спільну діяльність

і спілкування з іншими людьми.“Мистецтво життєдіяльності особистості”

27

Міжнародною організацією зі стандартизації ІСО прийнятетаке визначення якості: «Якість — сукупність характеристикоб'єкта, що відносяться до його здатності задовольнятивстановлені та передбачувані потреби».

Досягнення характеристик якості залежить від управління,що забезпечує їхні величини, комплекс і сполучення.

Якість розглядається не тільки як результат діяльності, а іяк можливості його досягнення у вигляді внутрішньогопотенціалу та зовнішніх умов, а також як процес формуванняхарактеристик.

Освіта, як і будь-який процес або результат діяльностілюдини, має визначену якість. Найбільш точним уконцептуальному розумінні є таке визначення якості освіти.Якість освіти — це комплекс характеристик освітньогопроцесу, що визначають послідовне та практичноефективне формування компетентності та професійноїсвідомості. Тут можна виділити три групи характеристик :якість потенціалу досягнення мети освіти, якість процесуформування професіоналізму та якість результату освіти .

Елементи якості освіти

Якість потенціалу виражається в таких характеристиках, якякість мети освіти, якість освітнього стандарту, якість освітньоїпрограми, якість матеріально-технічної бази освітньогопроцесу, якість викладацького складу, якість учнів, якістьінформаційно-методичної бази.

Якість процесу формування професіоналізму — це якістьтехнології освіти, контролю освітнього процесу, якість

28

мотивації викладацького складу на творчість та ефективністьпедагогічної роботи, якість ставлення учнів до освіти, інтен-сивність освітнього процесу, управління освітою, методипрезентації навчальних досягнень.

Якість результату освіти — усвідомлення професіоналізму,розпізнавання та реалізація індивідуальних здібностей таособливостей, працевлаштування, кар'єра та зарплата,оволодіння методологією самоосвіти, знання, практичні на-вички.

Кожна з цих характеристик вимагає окремого аналізу тавивчення можливості її виміру й оцінки, урахування у практиціорганізації навчального процесу.

Якість освіти в узагальненому визначенні та своємупідсумковому представленні — це комплекс характеристиккомпетентностей і професійної свідомості, що відбиваютьздатність фахівця здійснювати професійну діяльністьвідповідно до вимог сучасного етапу розвитку економіки, навизначеному рівні ефективності та професійного успіху, ізрозумінням соціальної відповідальності за результати про-фесійної діяльності.

Якість освіти характеризує не тільки результат освітньоїдіяльності — властивості фахівця — випускника навчальногозакладу, а й фактори формування цього результату, щозалежить від мети освіти, змісту та методології, організації татехнології .

Основні фактори якості освіти

29

Усе це характеристики, на формування яких необхідносвідомо впливати, а отже, якими необхідно керувати. Освітамає потребу в системі управління якістю, що повинен матикожний навчальний заклад. Така система неможлива безсучасної, комплексної системи оцінки як якості освіти в цілому,так і всіх її складових окремо.

Чим точніше побудована оцінка та повніше враховуютьсяхарактеристики, тим більш успішним може бути управлінняякістю освіти.

У свою чергу, управління залежить від його методології йорганізації, що характеризують цілі та методи їхньогодосягнення, функції, повноваження та відповідальність заякість освіти.

Методи управління - це сукупність способів здійсненняфункцій управління, які забезпечують досягнення встановленихцілей та результатів. Система методів, обраних керівником,зумовлює якість системи управління в цілому та якістькерованої організації та показників діяльності.

Розглянемо методи управління закладом, щовикористовуються для створення умов суспільної діяльностілюдей.

1. Методи організаційно-стабілізуючого впливу: - регламентування - розподіл функцій, обов'язків

повноважень; - нормування - встановлення норм робіт, чисельності

персоналу, витрат; - інструктування - уточнення завдань, ознайомлення з

обставинами, особливостями діяльності; - оргпроектування - розробка проектів раціоналізації

діяльності.2. Методи організаційно-технологічного впливу: планові,

програмні, сітьові, алгоритмічні.3. Методи організаційно-розпорядницького впливу:

розпорядження, вказівки, наказ, директива.

30

4. Соціально-психологічні методи управління:заохочення, критика, пропаганда, агітація тощо.

Методи управління кадрами підрозділяються на триосновні групи:

1.Економічні методи, до яких відносять методипрогнозування і планування кадрової роботи, розрахунокбалансу робочих місць та трудових ресурсів, визначенняосновної і додаткової потреби в кадрах, джерел забезпечення.

2.Організаційно-розпорядницькі методи, до якихвідносять методи впливу на працівників і ґрунтуються вони навикористанні встановлених правових положень і норм(наприклад, в середньому навчальному закладі на правилахвнутрішнього розпорядку, які зазначені в Статуті школи; вТиповому ІІоложенні про атестацію вчителів, наказі «Пророзподіл обов'язків між членами адміністрації та вчителями,класними керівниками» та іншими документами ).

3. Соціально-психологічні методи, які являють собоюприйоми і способи впливу на процес формування і розвиткуколективу й окремих працівників. Соціальні методи впливаютьна весь колектив (соціальне планування, створенняоптимального психологічного клімату тощо), а психологічні -на окремих співробітників (методи психологічного добору,вивчення й оцінка кадрів).

Наука і практика напрацювали інструментарій вивченнястану діючої системи управління персоналом закладу,побудови, обґрунтування і реалізації проекту .

Класифікація методів аналізу і побудови системиуправління персоналом

Методиобстеження(збір даних)

Методи аналізу Методиформування

ОбстеженняСистемний аналіз

Економічнийаналіз

Системний підхід

Інтерв'ювання Декомпозиція Аналогій

31

Активнеспостереженняробочого дня

Послідовноїпідстановки

Експертно-аналітичний

Параметричний

Моментиспостереження

ДинамічнийСтруктуризація

цілейНормативний

МоделюванняФункціонально-

вартісного аналізуСтруктуризація

цілей

Анкетування ПараметричнийМоделювання

ДосвідченийТворчих нарад

Вивченнядокументів

Функціонально -вартісного аналізу

Колективногоблокноту

Контрольних питань

Функціонально -вартісного аналізу

ГоловнихкомпонентівБалансовий

Морфологічнийаналіз

Кореляційнийаналіз

ДосвідченийМатричний

Методи обґрунтування Методи впровадження

АналогічнийМетод порівнянь

Нормативний

Навчання, перепідготовкаі підвищення кваліфікації

рацівників апаратууправління

Експертно-аналітичнийМоделювання фактичного

і бажаного стану досліджуваногооб ‘єкта

Матеріальне і моральнестимулюваннянововведень

Залучення громадськихорганізацій

Розрахунок кількісних і якіснихпоказників оцінки економічноїефективності пропонованихваріантів

Функціонально-вартісногоаналізу

32

Функціонально-вартісногоаналізу

Найбільший ефект і якість системи управління проектноюкомандою

досягається в тому випадку, коли застосовується системаметодів у комплексі.

Реформування освітньої галузі, що відбувається в Україніпотребує модернізації управлінської діяльності . Одним іззасобів шкільної освіти, що сприяє підвищенню рівняефективності та результативності управлінської діяльності,забезпечує її продуктивність та розвиток є моніторингнавчально- виховного процесу.

Впровадження моніторингу стимулює діяльністьвчителя і навчально-виховний процес, підносить професійнийрівень педагогічного колективу, а отже освіти.

Взагалі моніторинг - це супроводжувальне спостереження,оцінка результату навчального закладу та поточне регулюваннянавчально-виховного процессу. Результатом моніторинговихпроцедур є база показників нового вищого рівня організаціїкерованого об'єкта, Особливістю моніторингу є те, що в процесійого проведення інформаційну систему управління неможливовідокремити від системи

прийняття рішення. Це вища форма функціонуваннясистеми інформаційного забезпечення управління, що єуніверсальною в прийнятті управлінського рішення.

Завданнями моніторингу навчально-виховного процесує:

1.Експертне оцінювання результатів діяльності освітньоїсистеми школи.

2.Корегування окремих ланок функціонування шкільноїсистеми на основі даних моніторингу.

3.Прогнозування розвитку школи на основі моніторингу.Результати моніторингу дають можливість виявити

мікроклімат учнівського, учительського, батьківського

33

колективів, що насамперед допомагає адміністрації школивідповідно спланувати подальшу роботу.

В організації аналізу розрізняють моніторинг результатівексперименту загалом та за окремими напрямками.

Моніторинг у межах школи виглядає таким чином:- адміністративний;- педагогічний;- учнівський;- психологічний.Адміністративний моніторинг відстежує управлінську

діяльність адміністрації школи та як результат цієї діяльності,якість роботи вчителів.

Взагалі компетентність адміністратора школи складаєтьсяз:

- сукупності управлінських знань, умінь і навичок;- мотивації до ефективної управлінської праці;- особистісних рисНа кожному етапі управлінської діяльності пріоритетним є

постулат знань: як, чим і для чого управляти.Сьогодні ми розглядаємо 12-річну школу, як інноваційний

заклад освіти. Це стимулює керівників до постійногопідвищення свого професійного управлінського |рівня. Новийстиль управління зорієнтований у першу чергу на людину, якособистість та на впровадження інноваційних технологій внавчально-виховний процес.

З метою визначення подальших шляхів та необхідностірозвитку управлінської культури серед учасників навчально-виховного процесу (директор, заступник директора з НВР,вчителі) проводиться анкетування щодо особистісних тапрофесійних якостей адміністрації школи.

Моніторинг здійснюється за такими критеріями:- розуміння поняття "управлінська культура”;- причини, що заважають якісному виконанню обов'язків

адміністрації школи;

34

- якості необхідні сучасному керівникові для забезпеченняуспіху у керівництві школою.

Важливу роль у процесі управління відіграєвнутрішньошкільний контроль.

Форми контролю:- за часом проведення;- за стадіями проведення;- за ступенем охоплення об‘єкту;- за періодичністю проведення;- об‘єктивність; - вимогливість; - точність.Педагогічний моніторинг досліджує управлінську

діяльність учителя у навчально-виховному процесі і, якрезультат, рівень знань учнів та самоосвіту вчителя.

Моніторинго-рейтингова оцінка в підвищеннісамореалізації та розвивального потенціалу особистості вчителянеможлива без системного підходу до організації науково-методичної роботи в школі.

Разом з тим функціонування методичної роботи, яксистеми, діагностичний підхід до організації методичної роботиі забезпечує допомогу, толерантність та партнерство,самореалізацію та розвиток| особистості учителя.

Педагогічний моніторинг здійснюється двічі на рік. Напочатку року відбувається діагностування професійноїкомпетентності педагогічних кадрів, що є одним з критеріїв длямоніторинго-рейтингової оцінки роботи вчителів. З цією метоювчителями школи заповнюються діагностичні картки, за якимипедагоги мають самокритично оцінити свій професійний рівеньза такими напрямами: дидактична, методична, технологічнапідготовка вчителя. До самооцінки вчителя додаєтьсякорекційна оцінка з боку адміністрації. Обов'язкововраховується рівень навчальних досягнень учнів в тих класах,де викладає вчитель . За основу беруться діагностичні

35

контрольні роботи, що виконуються учнями на початку року, таконтрольні зрізи знань за попередній рік навчання.

На основі діагностування вчителів складаєтьсядіагностична картка школи, аналіз якої дає змогу адміністраціїотримувати відомості щодо здатності педагогічного колективувирішувати конкретні проблеми навчально-виховного процесу,наочно уявляти собі динаміку зростання особистості кожногопедагога та колективу в цілому, своєчасно реагувати на процеспідвищення педагогічної майстерності, зробити досягненнякожного надбанням усіх педпрацівників школи.

Учнівський моніторинг - досліджує діяльність учнів ісамоуправління процесом засвоєння знань і, як результат,рівень та якість засвоєння змісту навчання і рівеньспроможності учнів застосувати засвоєні знання для адаптації внавколишньому середовищі.

Учнівський моніторинг складається:- діагностичні контрольні роботи на початок року;- контрольні зрізи знань в І семестрі;- контрольні зрізи знань в ІІ семестрі;- річне оцінювання;- результати державної підсумкової атестації в 4, 9, 11

класах.У школі створена рейтингова система обліку навчання, що

дає повну картину рівня навчання у класі та допомагаєз'ясувати рівень знань кожного учня, стабільність навчанняучнів і класу в цілому з певних предметів. Це дає можливість :робити певні висновки та пропозиції, які визначаютьнеобхідність індивідуальної роботи з учнями класу з метоюпідвищення рівня навчальних досягнень. Результатом цьогомоніторингу є створення оптимальної системи заходів знадання допомоги учню з низьким рівнем навчання. Цедопомога в плануванні навчальної діяльності, додатковеінструктування, стимулювання та заохочення дитини,ретельний контроль за рівнем знань, додаткові заняття учителяз учнем. Також окремо виділяється робота з обдарованими

36

учнями, з учнями, що мають високий рівень навчальнихдосягнень. Все це дає шляхи для здійснення особистісноорієнтованого підходу до кожного учасника навчально-виховного процесу, сприяє підвищенню якості загальноїсередньої освіти.

Окремою ланкою в системі учнівського моніторингу євідслідковування рівня навчальних досягнень учнів упрофільних класах із профільних предметів. Це дає змогусистематизувати роботу відповідно до Концепції профільногонавчання.

Поряд з цим створюється моніторинго-рейтингова системадля визначення рейтингу учня в класі, учня в паралелі, класу впаралелі, класу в школі. По кожному класу складаєтьсятаблиця, де визначається рейтинг учня за досягненнями урізних турах олімпіад, участь у роботі МАН , спортивнідосягнення, участь у громадському житті школи, результатитворчих конкурсів.

Психологічний моніторинг - це в першу чергу супровіднавчально процесу.

З кожним роком ускладнюється зміст навчально-виховногопроцесу,психологічне навантаження на учнів, а сам навчальний процеспотребує нового моніторингу з боку шкільної психологічноїслужби. Психологічний супровід розпочинається з вивченняособистості школяра. Це поетапна робота і вона бере початокще від прийому дитини до першого класу, яку тестують зметою вивчення інтелектуального потенціалу майбутньогошколяра. Окремо розглянемо, як виглядає психологічниймоніторинг навчально- виховного процесу І1-ІІІ ступенів.Психологічний супровід у 5-му класі починається з вивченняпсихологічної підготовки учнів до навчання, виявленнямскладнощів, які відбуваються в період адаптації.

Для цього проводиться тестування батьків для з'ясуванняставлення до дитини. Тестування учнів проводиться длявстановлення вад особистісного розвитку.

37

Результатом цих досліджень стає координатно-соціограмнаматриця, яка відображує соціально-комунікативний розвитокучнів, окреслює структуру класного колективу (актив, пасив,відторгнуті, ізольовані, зона ризику).

У 6-7 класі продовжують вивчатися міжособистіснівідносини в класі, спрямованості колективу, мікроклімату вкласі з метою надання психологічної допомоги у спілкуваннідітям, класному керівнику, вчителям, які працюють з цимиучнями. В цих класах також вивчається рівень інтелектуальногорозвитку з метою допомоги учням, які мають вади у навчанні.

У 8-9 класах психологічний супровід продовжується увивченні особистості школяра: вивчення акцентуацій характерупідлітків, вивчення інтересів учнів, обстеження особливостейтемпераменту, проводиться тест настрою. У 9 класіпроводиться психодіагностика у січні, грудні:

- спостереження за учнями під час учбових занять;- діагностика рівня інтелектуального розвитку;- дослідження перешкод учнів у встановленні емоційних

контактів.З метою формування профільних класів у 9-х класах

проводитьсяпрофорієнтаційна діагностика, визначення спрямованості

особистості, ці обстеження проводяться і в 11-х класах з метоюнадання психологічної консультації учням – випускникам.

Важливою є профілактико-корекційна робота: консультаціїз учасниками навчально-виховного процесу, тренінги з"проблемними дітьми", виступи на батьківських зборах, угрупах батьків дітей соціальної поведінки, спілкуванняпрактичного психолога з класними керівниками з метоюнадання рекомендацій та пропозицій. За допомогою цьогоможна зробити висновок про характер класу і можливості йогорозвитку та оптимізації. В організації будь-якого моніторингуважливою є періодичність проведення і циклічність. Оскількидеякі показники мають недостатню динаміку розвитку, іншінавпаки, то не треба проводити часті вимірювання. Важливими

38

під час підготовки моніторингу є розробка та добірдіагностичного інструментарію: анкетування, аналіз даних,механізм обробки. Моніторинг формується як багаторівневасистема діагностичних процедур з використанням методик, якіоб'єктивно висвітлюють якість освіти .

Взагалі моніторинг навчально-виховного процесу даєзмогу аналізувати, коригувати, відтворює об’єктивну картинудіяльності школи на різних рівнях у певний період часу,забезпечує результативність виконання функціональнихобов’язків усіх учасників навчально-виховного процесу , даєможливість прогнозувати та приймати правильні управлінськірішення.

У Конституції України, Законах України «Про освіту» та«Про загальну середню освіту», Постанові Кабінету МіністрівУкраїни (Державна національна програма «Освіта»),«Національній доктрині розвитку освіти» та в інших доку-ментах, що стосуються освіти, визначена стратегія якісногорозвитку, сформульовані завдання та шляхи реформуваннязагальної середньої освіти, яка визначає систему можливих дій,які можуть використовуватися під час досягнення поставленоїмети.

Досягнення якості шкільної освіти можливе шляхомеволюційних системних перетворень на рівні кожногонавчального закладу, який намагається відповісти на такізапитання: „Що таке якість шкільної освіти?”, „Як забезпечитиякість шкільної освіти?”, „Як управляти цією якістю?”, „Якшкола повинна будувати свої взаємовідносини зі споживачами:учнями, батьками, суспільством?”, „Яка роль тавідповідальність державних, муніципальних органів управлінняу поліпшенні якості шкільної освіти?”, „Що сприятимерозвитку якісної шкільної освіти?”.

Література :& Лукіна Т.О. Державне управління якістю загальноїсередньої освіти в Україні. – К.: Видавництво НАДУ, 2004.

39

& Законодавство України про освіту/ Збірник законів застаном на 10 березня 2002року.- К.: Парламентськевидавництво,2002.& Коротков Е. Концепція якості освіти. - К.: Управлінняякістю освіти, 2007.& Савченко О.Я. Від управління школою до управліннянавчанням і розвитком кожного учня/ Педагогічна газ., 2000& Кремень В. Сучасна освіта в контексті реформування/Учитель,1999.& Управління школою. К.: Директор школи, ліцею, гімназії№4 2007.

40

Розділ ІІПроблеми управління якістю освіти

УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ОСВІТИСучасний стан освіти висуває на передній план саме

управління її якістю. Це зумовлено тим, що якість освітирозглядається як категорія, яка охоплює всі смисловікоординати освіти - соціального інституту формуванняособистості, громадянина, спеціаліста і основноїжиттєзабезпечующої системи.

Система управління якістю освіти - інструмент, якийзабезпечує досягнення цілей стабільного функціонування ірозвитку освітньої системи. Оскільки управління якістю освітиє складовою управління в цілому, для нього властиві всіосновні функції управлінської діяльності: прогнозування,планування, оцінка реального стану системи, прийняттярішень, їх виконання, моніторинг досягнення цілей.

Освітня установа як складний інтегрований інститут маєрізні аспекти управління, серед них соціальний, правовий,економічний, адміністративний тощо. Всі вони спрямовані нареалізацію головної суспільної функції вирішення навчально-виховних завдань. Спроби актуалізувати окремі елементиуправлінської діяльності: деталізувати планування, посилитивнутрішньо-шкільний контроль, збільшити кількістьорганізаційних заходів в основному не дають сподіваногорезультату.

Головна мета системи управління якістю освіти -забезпечити необхідні умови для досягнення заданих цілей,використовуючи моніторинг як механізм регулятивної оцінкивідповідності якості освіти критеріям соціальних норм. Неможна не підкреслити ще одну особливість управління якістюосвіти: ефективність управління передбачає такий процеспідготовки випускників, який відповідає вимогам, що до нихставляться, з врахуванням обмежень щодо витрачених ресурсів.Ця проблема виділяє якість освіти в специфічну внаслідоктаких факторів: необхідність врахування психологічних

41

особливостей суб'єкта управління, нестабільність і складністьпрогнозування динаміки більшої частини головних параметрів,існування невизначеності в трансформації якостей учнів тощо.

Управління якістю освіти має формуватися на всіх рівнях:обласному, районному (міському), освітніх закладів.

Як зазначає сучасна наука, розробка і практична реалізаціянової методології управління якістю освіти передбачаєвирішення чотирьох комплексів завдань:־ завдання, орієнтовані на глибоке і всебічне пізнання

системного багатоаспектного об'єкта управління - феномен"якості" в системі освіти, структури громадських таособистих потреб, які задовольняються через діяльністьосвітніх закладів;

־ завдання, пов'язанні із встановленням та обґрунтуваннямцілей, з їх нормуванням чи еталонуванням відповідно дорезультатів дослідження з першого комплексу завдань;

־ завдання, зумовлені пошуком шляхів, методів і засобіввпливів на об'єкт управління (якість освіти) для найкращогомеханізму управління, адекватного природі об'єкта,керівництво яким здійснюється;

־ завдання, викликані необхідністю приведення в дію(впровадження) нового механізму управління якістю освіти,забезпечення і підтримки його ефективності і стабільноїроботи.

Основа концепції управління, яка формується, складаєтьсяіз сукупності взаємопов'язаних, перспективних підходів,методів, які, в першу чергу, включають:־ системно-діяльнісний підхід до проектування нових

кваліфікаційних вимог до випускників освітніх закладів яксукупність генеральних кінцевих цілей щодо якості освіти імеханізму періодичного оновлення цих цілей з врахуваннямперспектив соціально-економічного, культурного, науково-технічного процесу;

־ методи і технології соціально-педагогічної кваліметрії ідіагностики;

42

־ програмно-цільовий підхід до динамічної реконструкціїсистеми управління якістю освіти на всіх взаємопов'язанихрівнях (включаючи управління самостійним становленням ірозвитком особистості педагога, формування йогоіндивідуального стилю), орієнтований на новий механізмвизначення і оновлення цілей щодо якості освіти, нові методиі засоби комплексного моніторингу;

־ методи і засоби нових інформаційних технологій управлінняякістю освіти, автоматизації проектування системиуправління.

Ядром наукового забезпечення управління якістю освіти єзавдання поетапного переведення системи освіти в новийудосконалений стан, який забезпечує відповідність структурикінцевого результату діяльності освітніх установ та закладівструктурі громадських потреб і структурі потреб особистостікожного, хто вчиться.

В системі управління якістю освіти наявні три основніпідсистеми:־ формування стратегії управління якістю освіти, орієнтованої

на розробку оптимальної (з позиції відповідності потребамрозвитку) структури цілей, їх соціально-педагогічненормування, коригування та оновлення освітніх стандартів;

־ реалізація стратегії управління, орієнтованої на процесзабезпечення і відповідні моніторинги якості кадровогозабезпечення, джерел формування змісту освіти, освітніхтехнологій, дидактично-педагогічного забезпечення, якідозволяють досягти в освітньому просторі відповідних нормякості;

־ зворотнього зв'язку (моніторингу), орієнтованого навирішення завдань оцінки якості освіти як оцінкивідповідності установленим цілям - нормам якості,розгорнутим у вигляді системи вимог, які піддаються вимірув тих чи інших кваліметричних шкалах.

43

Одним із важливих напрямів є розробка і впровадженняосвітніх стандартів як механізму державного управління якістюосвіти.

Управління процесом впровадження стандартів передбачаєврахування таких принципів:־ принципи розподілу повної сукупності вимог до підготовки і

підготовленості випускників на підсукупність вимог, щодіагностуються, тобто вимог, ступінь досягнення яких непідлягає прямій оперативній діагностиці;

־ принцип мінімальної достатності вимог, що діагностуються,який встановлює мінімальний обсяг вимог до підготовкивипускника;

־ принцип виділення і фіксації мінімальної повної сукупностінавчальних елементів змісту навчання, використання якихспирається на власну суб'єктивну пам'ять учня без звертаннядо будь-яких зовнішніх джерел інформації.

Такий підхід, заснований на встановленні вимог до змістуосвіти і розробці засобів і процедур діагностики їх виконання,розглядається як перспективний.

Можна впевнено стверджувати, що наукові дослідження зтеорії управління пропонують для підвищення йогоефективності кваліметричний підхід до управління освітнімизакладами. Загальна теорія передбачає взаємодію трьохелементів: об'єкта управління, системи управління іоточуючого середовища. Система управління впливає на об'єктз метою досягнення однієї чи кількох цілей. Середовищечинить вплив і на об'єкт, і на систему управління, а сам об'єктможе бути і пасивним, і таким, що сприяє або перешкоджаєдосягненню цілей.

Загальним принципом управління якістю освіти єдіяльність, відповідно до якої виділяються два напрями:־ функціонування освітнього закладу;־ його розвиток.

Модель щодо управління якістю освіти, яка повиннареалізуватися, виділяє три рівні якості освіти:

44

־ плановий (соціальне замовлення школі);־ такий, що реалізується (реальний навчальний процес);־ досягнутий (результат).

Велике місце в системі управління якістю освіти займаєзабезпечення особистісно орієнтованих підходів до навчання івиховання.

Значною мірою йдеться про особистісно орієнтованийпроцес. Щоб він відбувся, при управлінні ним необхідно:־ чітко визначити цілі школи, серед яких пріоритетна -

забезпечення особистісного розвитку вихованців, щопередбачає визначення критеріїв даного типу розвитку навідміну від звичайного аморфного уявлення про нього, щосклався у масовій буденній свідомості;

־ розробка конструкції змісту освіти, в якому оволодінняшкільними предметами на рівні державних стандартівузгоджувалось би із засвоєнням особистісного досвіду,своєрідного уміння, точніше здатності, осмислювати власніжиттєві проблеми, адекватно оцінювати свої здібності іжиттєвий потенціал, планувати свою життєдіяльність,відповідати за прийняті рішення, діяти не за вказівкою, аавтономно тощо;

־ визначати, де і коли цей досвід буде придбаний вихованцями(в навчальному процесі, в системі інших виховних інститутів,школи і позашкільних закладів додаткової освіти, в сім'ї), зчого буде складатися процес особистісного розвитку, якпедагоги будуть судити про його якість;

־ виявити систему спеціальних прийомів (технологій), щовключають механізми особистісного розвитку на основістворення особистісно розвивальної педагогічної ситуації(при цьому має бути створений інструментарій прийомів ідіагностики, які б дозволили оцінювати ефективністьстворення такого роду ситуацій в культурно- педагогічномупросторі школи).

Тобто специфіка управління якістю освіти в тому, щойдеться про створення освітнього продукту нового типу.

45

Резюмуючи сказане, можна виділити спеціальніуправлінські дії керівника школи, спрямовані на формуванняякості освіти в сучасних умовах відповідно до вимогособистісно орієнтованої освіти:־ засвоєння і використання особистісно орієнтованих критеріїв־ життєдіяльності учнів, вчителів, школи як системи в цілому; а

використання моделей особистісно орієнтованої ситуації якінструменту внутрішньошкільного педагогічного аналізу;

־ діагностика професійних можливостей вчителя в аспекті йогоготовності до створення авторської методики і стилюособистісно орієнтованої педагогічної діяльності;

־ персональний вплив керівника на етико-культурну атмосферушколи, що включає структуру спілкування, стиль, очікуванірезультати, мотивацію тощо;

־ організація внутрішньошкільного розвиваючого методичногопроцесу, що забезпечує оволодіння вчителем проектно-цільовою діяльністю, генералізацію і реконструкціюпредметного змісту навчання з метою його входження вструктуру власного досвіду дитини.

Таким чином, розробка управління якістю освітипередбачає вирішення таких завдань:־ аналіз якості загальної середньої освіти, її оцінка, інваріанти

інтелектуальної діяльності;־ розробка концептуальних підходів до проектування і

моделювання інноваційних процесів;־ реалізація освітніх стандартів як основи об'єктивного

моніторингу якості освіти;־ розробка інформаційних технологій в системах управління

якістю освіти.Реалізація даної стратегії вимагає готовності до:

־ управлінської діяльності в умовах нестабільності, соціально-економічних негараздів, неможливості довгостроковогопланування освітніх процесів;

־ недостатність матеріальної і інформаційної допомоги зовні,орієнтація на власні ресурси школи - людські, інтелектуальні,

46

комунікативні, дослідницькі;־ врахування соціальних, економічних та інших факторів, які

часто знижують працездатність колективу і породжуютьневпевненість педагогів;

־ перехід від методів управління за типом "механізму" (влада,статус, контроль) до методів, які відповідають школі яксистемі, що характеризується здатністю до самоорганізації.

Друкується за виданням: Управління якістю освіти/Войтенко В.І., Лавренюк А.О.,Малинич Л.М., Мельник В.В., Гуменюк В.В., За загальною

редакцією Лавренюка А.О. – Хмельницький:ХОІППО;Кам’янець – Подільський: Абетка – НОВА, 2003. – 184с.

���

Управление качеством образования, илитуманное определение туманных понятий

Консалтинговый экскурс в теорию внутришколъногоуправления

Авторы книги «Управление развитием школы» настаивают:«Всякая программа развития школы в конечном итогеориентирована на решение одной общей проблемы —повышение качества образования». Соглашаясь с этиммаксималистичным, но, по сути, справедливым суждением, мысочли возможным и необходимым в главе, посвященнойпрограмме развития, предложить читателю некоторыетеоретико-технологические положения по управлениюкачеством образования. В основу этих позиций положеныпубликации Д.В. Татьянченко и С.Г. Воровщикова по даннойтеме за последние десять лет. Надеемся, что эти материалысделают еще более прозрачной и одновременно рельефнойуправленческую концепцию нашей книги.

В жизни школы трудно найти проблему, готовое решениекоторой можно легко взять с полки, как банку земляничного

47

варенья. В полной мере это относится и к проблемеуправления качеством образования. Вероятно, есть смыслсовершить краткий практико-ориентированный теоретическийэкскурс в суть этой триады.

Качество... Понятие «качество» используется в настоящеевремя столь часто, что оно приобрело достаточно широкое иразмытое толкование. Координатор программы оценки качестваАссоциации нидерландских университетов доктор А.И.Вройенстийн справедливо замечает: «Часто исследователипредполагают, что можно точно определить понятие«качество». Все говорят об этом, и каждый думает, что емуизвестно, что это такое. Однако в этом смысле качествоподобно любви: каждый знает и чувствует присутствие любви,каждый узнает ее, но когда мы пытаемся дать определениелюбви, мы остаемся ни с чем». И, тем не менее ,попытаемсярассмотреть категорию «качество», понимая сложность даннойдефиниции и процесса ее осмысления.

В справочной и специальной литературе существуетдостаточно много трактовок определения качества. Так, всловаре русского языка С.И. Ожегова приводятся дватолкования этого понятия: «1. Совокупность существенныхпризнаков, свойств, особенностей, отличающих предмет илиявление от других и придающих ему определенность. 2. То илииное свойство, признак, определяющий достоинство чего-либо». Данные определения отражают два основных подхода кпониманию термина «качество».

В первом случае «качество» воспринимается какфилософская категория, выражающая «как» и «что» вещи, еесущность, благодаря которой она является именно этим, а неиным. Вместе с тем, качество выражает и то общее, чтохарактеризует весь класс однородных объектов. Качествообъекта обнаруживается в совокупности его свойств, но объектне состоит из свойств, а обладает ими. Под свойствомпонимается способ проявления определенной стороны объекта.Таким образом, категория качества не сводится к отдельным

48

свойствам, а является целостной характеристикойсущественного, выражает внутреннюю и внешнююопределенность, относительную устойчивость объекта, егоотличие от других объектов или сходство с ними. Вслед заНиколаем Ивановичем Кондаковым хочется воскликнуть: «Какхорошо в свое время сказал Гегель: «Нечто есть благодаря сво-ему качеству, то, что оно есть, и, теряя свое качество, оноперестает быть тем, что оно есть».

Трактовка качества во втором случае отражает егоэкономическое и управленческое понимание. Например,качество определяется как уровень достижения поставленныхцелей, как соответствие неким стандартам, как степеньудовлетворения ожидании потребителя. Названные подходы непротиворечат друг другу. Философская трактовкаконкретизируется, становится более прикладной в пониманиикачества как характеристики, определяющей достоинство, цен-ность объекта. В силу этого второе толкование и будетиспользоваться в нашей работе, имеющей методическийхарактер.

В теории социального управления принято понятие«качество» рассматривать в узком и широком смысле.Качество в узком смысле — это качество результатов.Качество в широком смысле — это не только качествопродукции, но и качество производственного процесса иусловий, в которых он происходит: качество подготовки кад-ров, качество технологий, качество финансовых иматериальных условий, качество трудовой морали, качествоконцептуального курса управления и т.д.

В свою очередь качество продукции воспринимается в двухаспектах, что нашло отражение в определении данного понятия.Качество продукции определяют как меру егоконструкционного и функционального совершенства,проявляющегося в совокупности полезных свойств, которыеудовлетворяют определенные потребности. Конструкционноекачество — соответствие нормам, которые могут быть

49

определены фирмой-изготовителем либо произвольно, либо наоснове региональных, национальных и международныхтребований к конкретному изделию или услуге.Функциональное (эксплуатационное) качество означаетудовлетворение реальных потребностей в соответствии сназначением продукции. Таким образом, конструкция продуктаможет быть выдающейся, но не подходить для удовлетворенияконкретных нужд потребителя. В связи с этим напомним чита-телю уже ставший хрестоматийным пример. Некая фирмаизготовила удивительную мышеловку новой конструкции, вкоторой были использованы последние достиженияэлектронной техники. И хотя качество конструкции былопросто потрясающим, клиенты предпочитали простую,недорогую мышеловку старого образца. То есть качествопродукции есть интеграция ее конструкционного иэксплуатационного качества. Учитывая то, что и условия, ипроцесс достижения результатов являются продукциейуправленческой деятельности, целесообразно в их качествегармонизировать конструкционный и функциональныйаспекты.

Образование... Что понимается под термином«образование»? Казалось бы, все предельно прозрачно еще современ, когда Иоганн Генрих Песталоцци ввел это понятие впедагогику. Но в настоящее время под образованиемподразумевают и усвоение некоторого объема знаний, умений,и соответствующим образом организованный процессобучения, воспитания и развития детей, и социальный институт— систему учреждений, созданную для выполненияспецифических функций. Как видим, образование предстает какминимум в трех ипостасях: уровень, процесс, институт. Ноникто ведь не называет, например, процесс врачевания, егорезультат и больничную койку одним и тем же словом. А впедагогике это оказывается возможным даже по отношению косновополагающей категории, хотя вопрос об уточнении по-нятия «образование» имеет не только чисто теоретическое, но и

50

практическое значение. О, великий русский язык, в котором«раздеть» и «обуть» может означать одно и то же!

Мы избавим читателя от утомительного погружения втерминологический калейдоскоп понятий «образования».Приведем из великого множества толкований данного терминатолько точку зрения академика B.C. Леднева. Это объясняется,прежде всего, тем, что она была положена в основу нынедействующего Закона «Об образовании» и в связи с этимполучила наибольшее распространение в среде педагогов.Образование — это процесс усвоения опыта, воспитания иразвития, запрограммированный с учетом генетическойпрограммы и в соответствии с тем объемом передачи культуры,которые определяются потребностями общества.

Этот процесс имеет сложную иерархическую структуру,включающую взаимопересекающиеся компоненты, вчастности:

1. Усвоение опыта (обучение), которое выражаетсячетырьмя группами компонентов:

►качества личности, соответствующие общей структуредеятельности (познавательная культура, направленностьличности, трудовые качества, коммуникативная, эстетическая ифизическая культура);

►опыт предметной деятельности, дифференцируемый постепени общности ее видов (общее и специальное образование);

►опыт личности, дифференцируемый по принципу теория-практика (знания и умения);

►опыт личности, дифференцируемый по творческомупризнаку (репродуктивная и творческая деятельность).

2. Воспитание.3. Физическое и умственное развитие.Конечно, приведенное нами определение не может охватить

такое широкое и многогранное явление, как «образование»,ибо, как известно, жизнь гораздо богаче наших скудныхпредставлений о ней.

51

Качество образования... Однако определение понятий«качество» и «образование» не позволяет легко и простопосредством механического соединения охарактеризоватьсущность «качества образования» в силу того, что этот процесссопряжен с необходимостью соблюдения ряда условий:

Во-первых, необходимо определить аспект восприятиякачества образования. Естественно, видение качестваобразования с позиции федеральных, региональных,муниципальных органов управления образования имеетспецифические черты, отличающие его от рассмотрениякачества образования в образовательном учреждении с позициипедагога.

Во-вторых, необходимо принять решение о форматерассмотрения качества образования в узком или широкомсмысле. В первом случае — это только качество результатовобразовательного процесса. Качество образования в широкомсмысле — это и качество результатов образовательногопроцесса, это и качество реализации образовательногопроцесса, это и качество условий его осуществления.

Очевидно, что самое главное в качестве образования — этокачество знаний, умений учащихся, качества развития ихличности, качество их психосоматического здоровья. Однакоуправленческо-педагогическим постулатом является положениео том, что успех зависит от совершенства образовательногопроцесса и условий его протекания. Как ни вспомнить поучениегрузинского стихотворца Саргиса Тмогвели: «То, что стреламинует цель. Видно уже по натянутой тетиве. Скудный урожайплодов на дереве обнаруживается уже весной, при цветении».Действительно, образовательный процесс — это воистинусистемообразующий компонент учебного заведения, в немсмысл, причина и цель работы школы. Однако, все остальныепроцессы, которые протекают в школе, являются важнейшимиусловиями, во многом определяющими качествоосуществления образовательного процесса и качество егорезультатов. Управление качеством образования в школе

52

предполагает соответствующее управленческое воздействие накачество его условий: качество управления образовательнымучреждением; качество учебных программ, программдополнительного образования и воспитания; качествопрофессиональной квалификации педагогов по каждомуклассу; качество профессиональной квалификациируководителей образовательного учреждения; качество научно-методической работы по решению реальных проблем образо-вательного процесса в школе; качество материально-финансового обеспечения жизнедеятельности образовательногоучреждения и т.д.

Можно говорить о том, что нет проблемы качестварезультатов как таковой, а есть проблемы качестваквалификации учителей, качества методической работы школы,качества внутришкольного управления, направленного напредупреждение, а не на констатацию негативных явлений.

В-третьих, необходимо установить вид качестваобразования: конструкционное и/или функциональное.

Конструкционное качество определяется, прежде всего,государственными образовательными стандартами, а такжеэталонами личностного развития, сохранения и укрепленияфизического здоровья детей, санитарными правилами инормами организации образовательного процесса.

Функциональное качество предполагает определениепотребностей потребителя образования, необходимо различатьтребования, которые предъявляют к качествупрофессионального образования студенты, рынок труда,общественные институты, Вооруженные Силы России.

Социальная обусловленность различий требований ккачеству образования может проявляться и в том, что егопользователями являются жители мегополиса и маленькогосела, преподаватели элитарного вуза и провинциальногопединститута. Вспоминается по этому поводу реальный случай:в начале 90-ых годов (в модный период развертыванияэкспериментов по отработке моделей инновационных типов

53

образовательных учреждений) директор одной из лучших школрайонного центра объявил родителям и ученикам на торжест-венной линейке 1 сентября об ориентации образовательногопроцесса на предпрофессиональную фермерскую подготовкувыпускников. Если в школьный компонент вводилисьспецкурсы по ветеринарии, то в традиционных учебныхпредметах естественнонаучного профиля тоже делалсясоответствующий акцент. Ну, что ж, кажется, вполне логично:сельский район, о перспективах и необходимости фермерстватогда говорили все средства массовой информации. Не учлитолько одного — в центральную школу ходили дети районнойадминистративной и интеллектуальной элиты, а они для своихдетей видели несколько иное будущее. И еще — районныйцентр находился от крупного города в 25 минутах езды. И когдародители в первую же неделю посадили своих чад наавтомобили и повезли в город, эксперимент поспешилинаправить в другое русло.

Уж коли благополучие монастыря, закрытой догматическойорганизации, во многом зависит от основавшей его церкви и ееприхожан, то сколь велико влияние внешнего мира на школу,являющуюся открытой социальной системой. Действительно,успех школы во многом зависит от верной ориентации наформирование той или иной социальной программы личностивыпускника, исходя из его интересов и способностей, отадекватного реагирования на запросы государственных иобщественных институтов. В этом отношении школа, каклюбая организация, подобна биологическому организму.Согласно знаменитой теории Чарльза Дарвина, те или иныевиды сохранились благодаря способности эволюционировать,приспосабливаться к внешней среде. Не должна ли школаисповедовать дарвинизм, дабы в мире быстрых и радикальныхизменений, где преуспевают только адекватно развивающиеся,не оказаться в числе неконкурентоспособных или вовсеисчезнувших?

54

Влияние внешней среды на систему принято различать: насреду прямого и среду косвенного воздействия.

Среда прямого воздействия на школу включает факторы,которые непосредственно влияют на образовательный процесси испытывают на себе его влияние.

►И федеральные и региональные государственныеинституты, взаимодействующие с системой образования всоциокультурной, правовой, экономической, политической идругих сферах макроокружения;

►администрации города и района, создающие социально-экономические условия для реализации социокультурногопредназначения системы образования;

►потребители образовательных услуг, прежде всего, детии их родители, а также учреждения начального, среднего и выс-шего профессионального образования, имеющие свои образо-вательные потребности и запросы, опосредовано региональныйрынок труда, Вооруженные Силы;

►хозяйствующие субъекты, находящиеся с муниципальнойсистемой образования в формальных и неформальных деловыхотношениях, оказывающие ей коммерческие и некоммерческиеуслуги и получающих услуги в системе образования;

►местные сообщества, находящиеся с системойобразования в многогранном взаимодействии, связанным впервую очередь с формированием социальной средыжизнедеятельности образовательных учреждений;

►источники трудовых ресурсов, формируемые впедагогических училищах, институтах и университетах;

►сотрудники образовательных учреждений и органовуправления образования, своим трудом непосредственнообеспечивающие деятельность системы образования,проектирование образовательных программ и реализациюобразовательных услуг.

...Итак, качество образования, в нашем понимании, этосовокупность существенных свойств процесса образования, егорезультатов и условий осуществления, соответствующих

55

современной педагогической теории, требованиям нормативно-правовых документов и способных удовлетворитьобразовательные потребности личности, общества игосударства.

Следует подчеркнуть, что данное определение,сформулированное нами еще в начале 90-ых годов, не простоне противоречит официальной точке зрения, а полностью ейсоответствует. Например, в приказе Министерства образованияРФ от 21.05.01 № 2093 «Об утверждении Положения о порядкепроведения эксперимента по совершенствованию структуры исодержания общего образования» под качеством общегообразования понимается:

►«соответствие целей и результатов общего образованиясовременным социальным требованиям, связанным спереходом к демократическому, открытому обществу срыночной экономикой; это предполагает ориентацию наусвоение учащимися заданного объема учебного материала, наразвитие у них способности к самостоятельному решениюпроблем в различных сферах деятельности на основеиспользования освоенного социального опыта;

►соответствие содержания образования его целям ипознавательным возможностям всех учащихся: повышениеуровня доступности содержания образования, созданиедополнительных условий для расширения и углубления знанийучащихся в интересующих их образовательных областях:повышение уровня востребованности обществом результатовшкольного образования во «внешкольной» и «послешкольной»деятельности учащихся;

►соответствие условий образовательной деятельноститребованиям сохранения здоровья учащихся и обеспеченияпсихологического комфорта для всех участниковобразовательного процесса».

Управление качеством образования... Все изложенноепозволяет сформулировать стартовое определение управлениякачеством образования, под которым мы понимаем

56

обеспечение проектирования, достижения и стабилизациикачества условий образовательного процесса, качестваосуществления образовательного процесса и качества егорезультатов.

Из данного определения следует, что объектом управленияявляются конструкционные и функциональные свойстваобразовательного процесса, условий, в которых он протекает, иего результатов. То есть в данном случае необходимо управлятьне тем или иным компонентом образовательного процесса, асвойствами (способами проявления) этих компонентов, ихсоответствием определенным нормам. Очевидно, чтоособенность объекта управления во многом определяетспецифику управленческого воздействия. Например, когдачеловек управляет лошадью, то он использует, прежде всего,стремена, уздечку, кнут. Когда же человек хочет управлятькачеством лошади (такими свойствами, как сила ивыносливость), то он, в первую очередь, ее кормит, поит, моет,содержит в теплой конюшне и т. д. Конечно, можно и одномучеловеку управлять лошадью и ее качеством, но для первогонеобходимы знания и умения наездника, а для второго нуженопыт конюха.

Кроме того, из приведенного определения следует, чтопервой процедурой управления качеством являетсяобеспечение проектирования качества образования.Основными объектами стандартизации являются содержаниеобразования, его структура, объем, организацияобразовательного процесса и уровень образования школьников.Следует подчеркнуть, что нормы и требования, установленныестандартом, принимаются как эталон при оценке качестваобразования. Например, в школе образовательные стандартынормируют образовательный минимум содержания основныхучебных программ, определение же содержания образованиясверх обязательного минимума в пределах установленнойучебной нагрузки находится в компетенции образовательногоучреждения. Это позволяет обеспечить не только

57

конструкционное совершенство образования, но и способствуетдостижению функционального качества. Ибо школьныйкомпонент образования, учитывая личностные особенности,интересы и склонности учащихся, удовлетворяетиндивидуальные образовательные потребности школьников иих родителей.

Кроме этого в школьном компоненте проявляетсяспецифика и направленность образовательного учреждения,которая может удовлетворять запросы различных этническихгрупп населения, заказы определенных предприятий региона,потребности отдельных религиозных конфессий и т.д.Целенаправленное определение и педагогическаяинтерпретация образовательного запроса достигается посред-ством маркетинговых исследований. Используя терминологиюрыночных отношении, можно сказать, что школа должнапроизводить то, что продается, а не продавать то, чтопроизводится, иными словами: червяк должен быть по вкусурыбе, а не удильщику.

Значительно сложнее обстоят дела со стандартизациейпротекания образовательного процесса и его основных условий.Так, существующие санитарно-гигиенические нормыжизнедеятельности школы определяют качество только одногоиз многочисленных условий протекания образовательногопроцесса. Требуется огромная работа по поиску,аккумулированию существующих норм и разработке необхо-димых, но отсутствующих.

Эта работа, на наш взгляд, предполагает осуществлениеследующих позиций:

►во-первых, определение приоритетных объектовстандартизации образовательного процесса и условий егоосуществления (ибо невозможно объять необъятное иуправлять буквально всем, для этого нет ни кадровых, нивременных ресурсов, да, вероятно, подчас и нетнеобходимости);

58

►во-вторых, аккумулировать имеющиеся нормы,требования, эталоны, правила по установленным ранееприоритетным объектам образовательного процесса;

►в-третьих, систематизировать имеющуюся нормативнуюбазу и определить «западающие» или «узкие» места, т.е.объекты необходимого нормирования;

►в-четвертых, организовать работу по обеспечениюразработки необходимых норм (если это можно сделать вграницах школы);

►в-пятых, обсудить и утвердить данные стандарты.Хочется подчеркнуть, что эту работу невозможно осуществитьбыстро, а также раз и навсегда, так как весьма велик объемстандартизации процесса и условий, да и нормативныетребования к ним порой изменяются. По этому поводувспоминаются слова, приписываемые Конфуцию: «Непроисходит изменений лишь с высшей мудростью и с низшейглупостью».

С определенной долей упрощения можно сказать, чтокачество есть соответствие неким заданным стандартам, ауправление качеством есть не что иное, как приведениесистемы к стандарту. Очевидно, что для того, чтобы обеспечитьсоответствие системы стандарту, необходимо знать ее реальноесостояние. Следовательно, следующей процедуройуправления качеством должен являться контроль системыобразования.

В настоящее время происходит объективный процессвозрастания, а в связи с этим и переосмысления роли такихфункций управления, как анализ, планирование, контроль инаполнение их новым, а иногда и псевдоновым содержанием.Это, в первую очередь, относится к «горемычной» функцииконтроля, которая на протяжении нескольких лет былафункцией-изгоем, олицетворением антидемократичности,символом подавления творческого начала в жизни школы. Всвязи с этим появились слова-эвфемизмы: «внутришкольноеинспектирование», «контролинг» для обозначения реально

59

существующего и объективно необходимого вида уп-равленческой деятельности — сбора информации о ходе иразвитии образовательного процесса, ее первичного анализа иопределения отклонения от установленных норм. И этонеудивительно, ибо если управление по содержаниюрассматривается как деятельность по упорядочению системы ивоздействию на нее с целью перевода в качественно новоесостояние, то по форме управление традиционновоспринимается как процесс переработки информации. Данныйпроцесс включает сбор информации о состоянии управляемогообъекта и внешней среды, анализ полученной информации ивыдачу командной информации. И если эта логика нарушается,то объект управления неминуемо выходит из-подуправленческого воздействия.

Последовательность операций контроля предельнопрозрачна и хорошо отработана в теории и практикесоциального управления. Осуществление контроля во многомобусловлено школьной идеологией качества образования,отражающей специфику и направленность образовательногоучреждения, актуальность тех или иных проблем школьнойжизни, управленческую квалификацию руководителей, степеньвовлеченности педагогов в осуществление контроля и т.д. Наосновании этого определяются приоритетные объектыконтроля. Это объясняется тем, что школа не располагаетвременными и кадровыми ресурсами, позволяющими отследитькачество выполнения всех образовательных стандартов.Поэтому необходимо сосредоточиться на более важныхкорневых системообразующих компонентах образовательногопроцесса. Ибо мудрец сказал: «Мы никогда не узнаем всего промельчайшую травинку или рябь в стремительном потоке...»Помимо изучения обученности, важное значение имеет икомфортность способов формирования и развития знаний иумений. Ведь вполне реально применение преподавателемтаких приемов «силовой» и «авторитарной» педагогики, прикоторых учебный труд превращается в каторгу, хотя и

60

достигается необходимый качественный эффект. Поэтому важ-ным показателем уровня мастерства педагога являетсяудовлетворенность учащихся процессом обучения, когдаучебный труд — удовольствие, а не нудное и подневольноезанятие. Определение удовлетворенности школьниковкомфортностью обучения можно осуществить посредствоманкетирования, проведения конференций, опросов и социо-метрических исследований.

Далее происходит разработка организационной системыосуществления контроля, которая соответствует его объектам,целям, ресурсам. Определяются исполнители, ответственные,способы их взаимодействия, сроки выполнения работ. Особоевнимание уделяется валидности инструментария сбораинформации. Ибо сказано: «Какой мерой мерите, такою иотмерится вам» (Евангелие от Матфея. 7:2). Вспомним, чтоглавный и справедливый упрек в адрес ЕГЭ — этонеобъективность, слабость контрольно-измерительныхматериалов. Формирование так называемого «поля трудовоговзаимодействия» позволяет эффективно осуществлять сборинформации, ее первичную обработку и хранение.

План сбора информации определяет необходимость тогоили иного инструментария изучения качества образования. Ксожалению, управленцы, как тульский Левша, могут лишьсказать, что «мы люди бедные и по бедности своей мелкоскопане имеем». Поэтому школа должна искать и вынуждена подчассама разрабатывать мониторинговый инструментарий,содержание и структура которого определяются спецификойобъекта изучения, особенностями форм и методов контроля.

Кроме этого, можно назвать еще ряд позиций,характеризующих сбор информации.

Реалистичность контроля основывается на учете следующихограничений:

►временные (следует признать, что у руководителейшколы не всегда хватает времени целостно проконтролировать

61

в полном объеме выполнение учебных программ дажефедерального компонента содержания образования);

►кадровые (руководители школы, являясь специалистами-предметниками в той или иной образовательной области, невсегда в состоянии охватить предметы основного и дополни-тельного образования);

►технологические (руководители школы в полной мере нерасполагают инструментарием, позволяющим изучитьсформированность, например, ключевых компетентностей,общеучебных умений).

Принято считать, что полифункциональность контроляпроявляется в выполнении следующих функций:

►информационная функция (определять реальноеовладение теми или иными знаниями, умениями);

►диагностическая функция (устанавливать причиныуспехов и неудач школьника);

►мотивационная функция (контроль должен стать однимиз мотивов деятельности и учителя, и ученика. «Ведь добрымсловом и револьвером, — по авторитетному мнению АльКапоне, — можно добиться гораздо большего, чем толькоодним добрым словом»);

►воспитательная функция контроля заключается в том,что он становится инструментом самоопределения, самооценкии учителя, и ученика.

Возвращаясь к разговору о валидности контроля, заметим,что он должен быть направлен на изучение именно тех умений,знаний и их качеств, которые мы хотим определить. Внастоящее время принято различать валидность содержания,валидность соответствия, валидность прогноза и валидностьконструкта:

Валидность содержания означает, в какой мереконтрольное задание и обусловленная им учебная деятельностьсодержательно совпадают с умениями и знаниями,зафиксированными в учебной программе.

62

Валидность соответствия предполагает, в какой степенирезультаты, полученные посредством использованияопределенного инструментария, соответствуют данным,полученным другими способами.

Валидность прогноза позволяет вычислить взаимосвязьмежду данными, установленными ранее, и информацией,выявленной позднее.

Валидность конструкта указывает на то, что речь идет отеоретической конструкции, посредством которой результатыконтроля могут быть проверены на валидность. Значениеданного вида валидности заключается не в практико-диагностической пригодности, а в теоретическом обоснованииинструментария контроля.

С годами не блекнет яркость метафорической аксиомы:«Информация — хлеб управления». Трудно спорить сочевидностью и другой управленческой аксиомы:«информационное разнообразие руководителя должносоответствовать информационному разнообразию работ, кото-рыми он управляет». Поэтому с мифических времен Ромула иРема для управленцев остается сакраментальной потребностьвычленять из огромного потока информации сведения,действительно информативные, полезные для управленческойдеятельности. Из учебника в учебник кочует определение:качество информации — совокупность свойств, обус-лавливающих возможность ее использования дляудовлетворения определенных в соответствии с ее назначениемпотребностей.

Таким образом, управленческий аппарат школы должныопределить:

►будет ли проверяться выполнение всех образовательныхстандартов или их части и почему?

►каков состав субъектов контроля: только руководителишколы или его будут осуществлять учителя в процессеобучения?

63

►какие временные и технологические ресурсы будутиспользоваться для сбора информации?

Результативное выполнение данной деятельностипредусматривает активное использование компьютерныхсистем. За прошедшее десятилетие постепенно развеялосьожидание панацейного чуда от появления компьютеров: ведьесли человек не умеет ездить на автомобили, тем болееотсутствуют соответствующие дороги и необходимый сервис,то наличие автомобиля не сделает передвижение его владельцабыстрее и комфортнее. Действительно, машина может работатьтолько с той исходной информацией, которую мы в нее введем,и обработать в той логике, которую мы спроектируем. Тех-нология сбора, обработки и хранения информации должна бытьясной, реально выполнимой, в которой компьютер играет рольсредства упрощения сложного, а не усложнения простого. Поэтому поводу позволим себе привести несколько ироничноевысказывание Роберта Таунсенда из его знаменитой книги«Секреты управления»: «Прежде всего, вы должны осознать,что компьютер — это дорогой, быстрый, тупой гибридарифмометра и пишущей машинки. Вы должны понять также,что большинство специалистов по вычислительной технике,которых вам предстоит встретить или нанять на работу, нетолько не упрощают, но, напротив, усложняют дело. Во всемони находят жуткие трудности. Их работа — это некое мисти-ческое священнодействие, что-то вроде ритуала племенимумбу-юмбу. Их цель — добиться, чтобы вы не понимали, чемони заняты и чем, собственно, занимаетесь вы сами». Конечно,компьютерные технологии должны и могут помочь там, где и в«безмашинном» варианте осуществлялась реальнаяуправленческая работа с информацией, а наличие локальнойкомпьютерной сети интенсифицирует эту деятельность,позволяет уменьшить бумажный документооборот, сократитьвремя на принятие эффективных управленческих решений. Извсего этого следует, что структура внутришкольного контроля

64

не так проста, как кажется на первый взгляд, она гораздопроще.

Третья процедура управления качеством образования —анализ собранной информации. Прежде чем приступить кхарактеристике данной процедуры, мы считаем необходимымподчеркнуть самостоятельность и специфичностьуправленческих функций: сбор информации и ее анализ. Втеории внутришкольного управления этот вопрос давно иобстоятельно решен. Тем не менее, с удивительнымпостоянством возникает идея-фикс, кстати, никем и ничемтеоретически не обоснованная, о соединении двух совершенноразличных по своей природе, целям и назначению функцийуправления. Если внут-ришкольный контроль обеспечиваетполучение информации о состоянии управляемого объекта, топедагогический анализ направлен на исследование этойинформации. Цель анализа состоит в том, чтобы изразрозненных данных, отражающих отрывочные явления,составить общую целостную картину процесса, выявитьприоритетные проблемы качества образования и причины, ихпородившие. В соответствии с данной целью педагогическийанализ использует свои собственные, отличные отвнутришкольного контроля, методы, такие, как декомпозиция,сравнение, анализ, синтез, аналогия, установление причинныхсвязей и т.д. Методы же контроля представлены, прежде всего,наблюдением, собеседованием, анкетированием,хронометрированием, интервьюированием, устной иписьменной проверкой знаний и умений учащихся.

Бесспорно, в практической деятельности эти функциивзаимодействуют и дополняют друг друга. Однако это неозначает, что их нужно смешивать, требуя от сбораинформации глубоких выводов о причинно-следственныхсвязях качества образования, и нарушать технологичность, ибоуправление должно быть конкретным не только в определенииобъекта воздействия, но и в способах и средствах воздействия.

65

Процесс анализа очень сложен и каждый раз имеетсвоеобразную специфику в зависимости от исследуемогообъекта. В связи с этим трудно представить унифицированнуюсхему процедур анализа, в которой сняты индивидуальныеособенности изучаемых объектов. Кроме того, тот или инойсостав процедур анализа диктуется выбранным подходом:поэлементный или системный анализ, атрибутивный илипроблемно-ориентированный. Из этого следует, что дляэффективного осуществления анализа качества образования не-обходимо, с одной стороны, досконально знать природусвойств анализируемого компонента образовательногопроцесса, с другой — в совершенстве владеть специфическимианалитическими методиками.

Четвертая процедура управления качествомобразования — подготовка и принятие управленческогорешения. Управлять качеством образования означает в первуюочередь решать проблемы качества образования. Процедурыконтроля и анализа сигнализируют об отклонении состояниясистемы от стандарта и тем самым указывают на появлениеситуации, требующей принятия решений. Таким образом,управленческое решение направлено на устранение причинпроблем, выявленных в результате анализа качестваобразования. Проблемы качества образования заключаются встепени расхождения между реальным состоянием образова-тельного процесса и его стандартами и/или образовательнымипотребностями. Управленческое решение, как двуликий Янус,обращено, с одной стороны, в прошлое, ибо основывается нарезультатах контроля и анализа, с другой — в будущее, ибопростраивает развитие образовательного процесса.Действительно, выработка и принятие решений — узловаяпроцедура, которая предопределяет такие функции управлениякачеством образования, как организация, контроль и анализ. Изсказанного следует, что управление качеством образования, каквид социального управления, имеет цикличную основу. Однакопоследовательный характер управления качеством образования

66

носит условный характер, ибо не исключает параллельноеосуществление названных видов управленческой деятельности.

При рассмотрении вышеназванных категорий возникаетправомерный вопрос о необходимости характеристики ещеодной дефиниции — «качество управления качествомобразования».

Качество управления качеством образования... Авторконцепции «Постоянного улучшения качества» ЭдвардеДеминг считает, что только 15% отклонений в качестве зависятот непосредственных исполнителей, а 85% дефектовопределяются недостатками управления. В этом трудноусомниться, учитывая мировой авторитет «американского отцаяпонского качества», чье имя носит ежегодная национальнаяпремия Японии, присуждаемая фирмам за выдающиесядостижения в обеспечении качества.

Поскольку качество есть соответствие некой системызаданным стандартам, постольку очевидным являетсянеобходимость управленческого воздействия по обеспечениютакого соответствия. Следовательно, качество образования вомногом детерминировано качеством управления.

Качество управления можно определить как совокупностьсвойств управления, соответствующая современнымтребованиям управленческой теории и практики,удовлетворяющая потребности субъектов и объектов данногопроцесса, отражающая запрос общества и государства.

В отличие от эффективности управления, означающейсоответствие результата (эффекта) поставленным целям,качество управленческого воздействия характеризуетсяобязательным соответствием нормам и потребностям.Качественное управление всегда эффективно, но эффективноеуправление может быть и некачественным.

Исходя из определения, становится понятно, чтосовокупность свойств качества управления является сложной иоткрытой системой. В теории управления выделяют различныесвойства, например: функциональность, т.е. способность

67

обеспечивать функционирование субъекта и объектауправления в соответствии с целями; адаптивность, т. е.способность системы управления обеспечивать измененияобъекта управления в соответствии с переменами в окру-жающей среде; гибкость, т. е. способность системы управлениясвоевременно изменять процесс управления с учетом влияниявнешней среды и т. д.

Совокупность подобных свойств должна обеспечиватьнеобходимое качество системы управления, обобщеннойхарактеристикой которого выступает управляемость.Управляемость является атрибутом не только объекта, но исубъекта управления, ибо отражает отношение между ними.Таким образом, управляемость — это результат взаи-модействия субъекта и объекта управления, соответствующийих потребностям и определенным нормам. Управляемость —понятие взаимообязывающее. «Иметь в подданстве 50 тыс.кибиток можно лишь тогда, когда делаешь то, что хотят ихобитатели; в противном случае лишишься и подданных, иголовы», — напоминал Лев Николаевич Гумилев.

Таков абрис основных понятий и процедур управлениякачеством образования. Понимая жанровую ограниченностьданного фрагмента, мы не претендуем на достаточноисчерпывающее и рельефное описание туманных понятий.Вероятно, стоит согласиться с честертоновским отцом Брауном,что «ни в чем таком наука никогда не может быть уверена, хотябы из-за сложности определений и неточности нашего словаря»

P.S.Читатель убедился, что данная глава базируется на

известных постулатах внутришкольного управления. Подчасони весьма банальны. Как банальны любые прописные истины.Но мы сочли возможным и целесообразным напомнить ихвновь и вновь. Сделали это мы еще и потому, что согласны смэтром западного менеджмента Вертером Зигертом и многимидругими управленцами: не следует пренебрегать правиламитолько потому, что они являются азбучными истинами.

68

Испанский философ и поэт Мигель де Унамуно-и-Хуго впроникновенном эссе «Об искренности» с грустью заметил:«Совершенно необходимо каждодневно повторять именно то,что каждодневно же в силу своей общеизвестности забывается,и мне хотелось бы, чтобы читатель поразмыслил бы над этимужасным и роковым законом».

Друкується за виданням:Воровщиков С.Г., Новожилова М.М.

Школа должна учить мыслить, проектировать, исследовать:Управленческий аспект: Страницы, написанные консультантом

по управлению и директором школы. — 2-е изд. — М.: 5 зазнания, 2007. — 352 с.

���

Телькова С.А.,директор Миколаївської загальноосвітньої школи № 46

«Замислімося про освіту як про спосіб розвиткунаших величезних можливостей,

адже в кожному з нас є мрія,що, коли буде здійснена,

піде на благо всім нашим співгромадянамі зміцнить націю в цілому».

Джон Кеннеді.Загальна спрямованість модернізації освіти полягає у

необхідності привести її у відповідність до європейськихстандартів, потреб сучасного життя, цілеспрямованоорієнтувати на задоволення запитів суспільства щодо якісної тадоступної освіти, тому, перед кожним навчальним закладомзавжди стоїть питання: від чого залежить результативністьроботи школи? Що необхідно зробити, щоб школа стала більшпривабливою для учнів та їхніх батьків? Як привернути увагудо школи спонсорів, соціальних партнерів? Як підвищитиякість освіти?

69

На мою думку, наша країна може відродитися в новійякості на новому етапі історичного розвитку лише через їївеличність Освіту. Зміна соціально-економічної ситуації вкраїні посилює необхідність пошуку надійних, оригінальних іефективних способів навчально-виховної діяльності,запровадження таких освітніх технологій, які забезпечили бефективну підготовку обдарованої та здібної учнівської молодідо входження в соціум, формування еліти суспільства, здатноївивести державу із кризового стану.

Сьогодні незаперечним є той факт, що якісна освіта – цеоснова успішного розвитку науки, економіки, культури й,зрештою, моралі будь-якої держави. Проблема якості освітинепокоїть сьогодні всіх українських освітян. Нині всірозуміють, що якісна освіта є запорукою випереджальногорозвитку держави, її конкурентоспроможності на світовій арені.

Україна, базуючись на загальноєвропейських та світовихпідходах до розбудови освітнього сектору, надає важливогозначення проблемі якості освіти, проголошуючи їїнаціональним пріоритетом та передумовою національноїбезпеки держави, дотримання міжнародних норм і вимогзаконодавства України щодо реалізації права громадян наосвіту.

Ще, наприклад, Платон, відносив цю функцію виключнодо пріоритетів держави. Аристотель однозначно пов’язував її зістійкістю засвоєння знань та логікою мислення. Середньовічнафілософсько-педагогічна традиція якість освіти пов’язувала зефективністю засвоєння біблейського знання; Відродження іНові часи „повернули” її до духовного світу людини, їїпрацездатності за допомогою техніки й загального вміння„жити суспільним чином”.

Проблема якості шкільної освіти завжди була предметомнаукового і практичного інтересу педагогів.

Об’єктами вивчення результатів якості освіти можуть бутидіти, вчителі, школа, окремі процеси, умови. Кожен із цихоб’єктів повинен бути забезпечений власними параметрами

70

(критеріями), методами і механізмами вимірів, на основі яких іотримується різний результат. Ці результати не об’єднуються іне співвідносяться одне з одним. Наявність цих результатів не єпідставою для управління якістю освіти: аналіз результатівздійснюється на основі зіставлення їх з операційно заданимицілями. Тому спільним для якості освіти на різних рівняхуправління є створення оптимальних умов (кадрових, науково-методичних, матеріальних, фінансових, нормативно-правових,санітарно-гігієнічних тощо) для повноцінного функціонуваннята постійного розвитку освітньої системи і навчальногозакладу, що суттєво впливає на якість освіти.

Якість освіти як комплексного утворення складаютьграмотність — освіченість — професійна компетентність —культура — менталітет. Результат освіти може оцінюватисябезпосередньо на педагогічному рівні у вигляді якісних такількісних оцінок знань, умінь, навичок, творчих, світоглядних,ментальних чи поведінкових якостей особистості у процесіотримання освіти відповідного рівня та профілю.

«Якість освіти» як процес — це стан, що задовольняєпотреби людини, відповідає інтересам суспільства і держави;натомість, як результат діяльності навчального закладу вказуєна відповідність рівня підготовки учнів вимогам діючихосвітніх програм.

Феномен якості освіти охоплює всі сторони діяльностінавчального закладу: результати навчально-виховної діяльностіучнів, рівень професійної підготовки педагогічного колективу,здатність адміністрації школи забезпечити відповідні умови дляфункціонування й розвитку навчального закладу.

Забезпечення якості освіти певною мірою залежить відвизначення цілей і прогнозування очікуваних результатів.Відтак, головною метою якості шкільної освіти є досягненняучнями такого рівня освіченості, який би відповідав їхособистісному потенціалу і тим самим створив би основу дляпровадження освіти і власного розвитку.

71

Поняття «якість освіти» невід’ємно пов’язане з поняттям«розвиток» як незворотнім, закономірним і цілеспрямованимпроцесом якісних змін шкільної освіти, а відтак розглядаєтьсяяк динамічна категорія.

Таким чином, «якість освіти — це таке динамічне таінтегративне утворення, сукупні властивості якого здатнізадовольняти споживачів, їх постійно зростаючі вимоги іпотреби та структурними компонентами якого є: задоволеністьсуб’єктів освіти результатами навчально-виховного процесу,якість освітніх програм, високий рівень кваліфікації науково-педагогічних кадрів, залучення навчального закладу доінноваційної діяльності, сучасні матеріально-технічні ресурси,утвердження державно-громадського управління.

Управління якістю освіти полягає в керівництві процесамиза виразними й озвученими результатами. Мова ідеться просоціальне управління як галузь наукового знання, що маєвласний предмет, методи, існує на державному, регіональному,муніципальному та на рівні керівників навчальних закладів.Для регіонального та муніципального рівнів управління(міської чи районної організації) характерним є визначеннястратегії розвитку освіти з урахуванням інтересів і потреб міста(району), а також ресурсних можливостей: кадрові,нормативно-правові (розробка власних програм розвиткуміської чи районної систем освіти), фінансові, технологічні(методичне, інноваційне та інформаційне забезпечення),інформаційні, матеріально-технічні. Основними критеріямиуправління якістю освіти на рівні керівників навчальнихзакладів визначені: збереження мережі навчальних закладів,розвиток національної школи, контроль за виконаннямдержавних стандартів, формування бюджету, розподіл ресурсівна потреби навчального закладу, атестація педагогів на першута вищу категорії, аналіз попиту на освітні послуги і потребирегіональної освіти; охорона прав і здоров’я учнів, організаціяіндивідуального навчання хворих дітей.

72

Кожен із рівнів, попарно взаємодіючи (регіональний —муніципальний; муніципальний — навчальний заклад;навчальний заклад — учитель; учитель — клас), утворюютьпідсистеми, особливістю функціонування яких є їх подвійнапідпорядкованість

У системі управління якістю освіти особливе місценалежить моніторингу як складному управлінськомуінструменту оцінювання результатів якості освіти, що об’єднуєтри найважливіші управлінські компоненти: контроль,експертизу різних сторін діяльності школи та системуінформаційного забезпечення управління якістю освіти тазастосовується за умови досягнення керівником і всієюуправлінською системою навчального закладу відповідногорівня стабільності.

Моніторинг пов’язаний:? з якістю освіти;? з управлінням якістю освіти;? з культурою оцінювання;? з управлінськими рішеннями та стратегічним

менеджментом.Початковим етапом використання моніторингу якості

освіти є аналіз і вивчення змін, а також намагання здійснитипрогноз на майбутнє, наступним — наукове управління зналагодженим зворотнім зв’язком для вироблення подальшоїстратегії й тактики розвитку навчального закладу.

У міжнародному стандарті якість розглядається як ступіньвідповідності сукупності власних характеристик продукції,процесу або системи сформованим потребам або очікуванням,загальноприйнятим або обов’язковим. Це визначення дозволяєзробити важливий висновок про зв’язок якості та, відповідно,моніторингу зі стандартами, еталонами, нормами.

Якість – це властивість, яка реально задовольняєспоживача. Однак потреби та очікування споживача можутьзмінюватися, тому якість є змінною величиною. Ця властивістьвпливає на здійснення моніторингової діяльності.

73

Отже, управління якістю освіти є соціально-педагогічноюкатегорією, що розкриває процесуальний та результативнийаспекти. Процесуальний аспект відображає діяльністьдиректора школи щодо створення умов, спрямованих назабезпечення якості навчально-виховного процесу, натомістьрезультативний — відображає досягнення очікуванихрезультатів, що виявляються в якості отриманих знань, умінь,навичок учнів, рівня їх вихованості, позитивній динаміціїхнього особистісного розвитку.

Теоретичне обґрунтування проблеми управління якістюосвіти дає підстави для виявлення основних критеріїв тапоказників якості шкільної освіти. Зокрема, критерії складаютьтакі блоки: інформаційне забезпечення, матеріально-технічнезабезпечення, педагогічні кадри, керівні кадри, навчально-виховний процес, підготовка дошкільників до навчання вшколі, науково-методична робота. Тобто, управління якістюосвіти відбувається в чітко налагодженій співпраці всіх освітніхструктур.

Основними показниками забезпечення якості освітивиявлені (див. схему):

1. Підготовка дошкільників до навчання в школі:· наступність та перспективність у роботі між дошкільною та

початковою ланками;· освітній рівень вихователів старших груп;· система роботи ДНЗ та ЗНЗ. Спільні заходи;· робота ДНЗ з батьками щодо підготовки дітей до школи;

2. Навчальний процес:· вплив стану здоров’я учнів на якість знань;· ефективність використання варіативної складової навчальних

планів;· наступність у навчанні учнів 1-х, 5-х, 10-х класів;· система вибору профільного навчання;· забезпечення умов самоосвітнього процесу (бібліотечно-

інформаційні ресурси).3. Навчально-виховний процес:

74

· робота учнівського самоврядування та її вплив на якістьосвіти;

· робота класних керівників по формуванню толерантнихвідносин у класних колективах, залучення до цього батьків;

· захист прав учнів;· співпраця з громадськими організаціями, благодійними

фондами, піклувальними радами щодо поглиблення знань,розширення світогляду школярів;

· екологічне виховання в навчальних закладах як засібформування екологічної культури школярів;

· організація занять із дітьми, віднесеними до спеціальноїмедичної групи;

· роль позашкільного навчального закладу в розвиткуздібностей дитини та поглибленні знань з основ наук.

4. Науково-методична робота:· система роботи з обдарованими учнями (пошуково-

дослідницька діяльність учнів, участь школярів в олімпіадах,МАН);

· дослідницька діяльність учителів та учнів (авторськіпрограми, статті, методичні розробки; використаннятворчого потенціалу вчителів-науковців у розвитку ЗНЗ таосвіти району);

· робота з громадськістю (співпраця з науковими установами,ВНЗ).

5. Педагогічні кадри:· орієнтація учнівської молоді на педагогічну професію;· залучення студентів ВНЗ до роботи в навчальних закладах;· зв’язок керівників навчальних закладів з педагогічними

вузами;· кількісна та якісна характеристика педагогічних кадрів;· вивчення результатів соціальної підтримки вчителів;· здійснення морального стимулювання педагогічних

працівників.6. Керівні кадри:

75

· кількісна та якісна характеристика керівних кадрів;· ефективність роботи міської «Школи резерву керівних кадрів

ЗНЗ».7. Інформаційне забезпечення:

· забезпечення комп’ютерною технікою та її використання підчас навчального процесу та в позаурочний час;

· наявність Інтернету в закладах освіти та його використання внавчально-виховному процесі;

· впровадження новітніх Інтернет-технологій у навчально-виховному процесі, використання мультимедійнихкомплексів для навчання;

· рівень володіння комп’ютерною технікою адміністрацієюнавчальних закладів, використання комп’ютерів у роботі;

· формування іміджу навчального закладу через засобимасової інформації.

8. Матеріально-технічне забезпечення:· дотримання санітарно-гігієнічного режиму в навчальному

закладі;· стан меблів;· стан території та спортивних майданчиків;· наявність ТЗН, спортивного обладнання.

На формування результату освіти впливають різні суб’єктисоціального замовлення (батьки, самі учні, громадськість, ВНЗ,роботодавці та ін.), тому кожен навчальний заклад повиненсамостійно визначити своє призначення, філософію діяльності,відповідний статус, посісти власне місце в територіальнійосвітній системі та ознайомити громадськість із її можливимирезультатами.

Отже, дослідження проблеми управління якістю належитьдо найбільш актуальних проблем сучасної теорії освіти. Їїактуальність зумовлена потребами практики, насампередпотребами різкого нарощування освітнього потенціалу нації,забезпечення конкурентоспроможності випускниківзагальноосвітніх шкіл і університетів на ринку праці яквсередині держави, так і на міжнародному рівні.

76

Література& Андрушкевич В. Роздуми про освіту. – К., 2005& Журнал “Директор школи” К.: №8 – 10(2005). Видавництво“Плеяди”/& Моніторинг стандартів освіти/ За ред. Альберта Тайджмана іТ.Невілла Послтвейна. – Львів: Літопис, 2003& Моніторинг якості освіти: світові досягнення та українськіперспективи / За заг.ред. О.І.Локшиної – К.: К.І.С.,2004& Стратегія реформування освіти в Україні. Рекомендації зосвітньої політики. К., 2003& Фуллан М. Сили змін. Вимірювання глибини освітніхреформ. – К., 2000& Приков Є. М. Управління навчальним закладом: Навч.посіб.– К.: Знання, 2006

Управління якістю освітиДрабинюк Н.П.,

директор ЗОШ І-ІІІ ступенів №30Якість освіти характеризує не тільки результат освітньої

діяльності – властивості фахівця – випускника навчальногозакладу, а й фактори формування цього результату, щозалежить від мети освіти, змісту та методології, організації татехнології. Усе це характеристики, на формування якихнеобхідно свідомо впливати, а отже, якими необхідно керувати.Освта має потребу в системі управління якістю, що повиненмати кожен навчальний заклад. Така система неможлива безсучасної, комплексної системи оцінки як якості освіти в цілому,так і всіх її складових окремо.

Чим точніше побудована оцінка та повніше враховуютьсяхарактеристики, тим більш успішним може бути управлінняякістю освіти.

У свою чергу, управління залежить від його методології йорганізації, що характеризують цілі та методи їхньогодосягнення, функції, повноваження та відповідальність заякість освіти.

77

Система управління якістю може мати формальну танеформальну основу. Перша визначає комплекс обов'язковихрегламентів і нормативів, друга - соціально-психологічнеставлення персоналу до проблем якості, атмосферу творчості йініціативи. Якість необхідно не тільки вимагати та контролюва-ти, а й мотивувати.

Систему управління якістю освіти не можна ввестиодночасно. Вона формується послідовно, поетапно, відповіднодо програми її становлення та розвитку.

Роль управлінського рішення є значущою не тільки длясьогодення, але й для перспективного розвитку освіти яксистемного явища. Тобто сутність управління виражаєтьсячерез його функції, в яких визначено коло діяльності, зміст,різновиди та роль самого процесу керування. До функційуправління, як правило, відносять: прогнозування,програмування, планування, організацію, регулювання,контроль, аналіз, стимулювання. Реалізовувати всі ці функціїозначає здійснювати управління.

Управління якістю освіти є необхідним складникомдержавного управління освітньою галуззю. Вонопідпорядковано загальній стратегії держави на пріоритетнийрозвиток освіти, забезпечення конституційного права громадянна освіту і рівного їх доступу до якісної освіти. Завдяки цьомууправління якістю освіти передбачає ряд заходів, якізумовлюють першочергові кроки для забезпечення суспільнихвимог щодо якості освіти.

На сьогоднішній день для прийняття управлінськогорішення використовується низка підходів: системний,комплексний, функціональний, інтеграційний, діяльнісний,синергетичний. Звичайно, що кожне управлінське рішенняпотребує окремого підходу, окремої методології, якаспіввідноситься зі стратегічною метою розвитку освіти насучасному етапі. Під час прийняття управлінського рішеннянеобхідно здійснити низку підготовчих заходів: отриматидостовірну інформацію стосовно існуючої освітянськоїпроблеми; сформулювати основні цілі, визначивши

78

першочергові; виявити ресурсний потенціал; сформулюватизавдання; підготувати необхідну документальну базу; узгодитимайбутнє управлінське рішення з тими, що були прийнятіраніше. Після прийняття управлінського рішення важливозабезпечити різноманітні форми контролю за його виконанням,а також призначити відповідальних осіб.

Приймаючи управлінське рішення, доцільно орієнтуватисяна такі параметри його якості: ступінь доцільності витрат(матеріальних, фінансових, часових, людських); ймовірністьреалізації рішення за показниками якості, витрат, термінів;ступінь відповідності прогнозу теоретичної моделі фактичнимданим, на базі яких вона була розроблена; соціальний ефект відприйнятого управлінського рішення, його узгодженість зіншими системами суспільства.

Управління якістю освіти в широкій інтерпретації єуправлінням власною життєдіяльністю у тому розумінні, щоякісний спосіб життя базується на знаннях, інформації, досвіді,що зрощуються освітою. У вузькому розумінні - це управліннясистемою освіти, її розвитком з позицій наукових уявлень щодозмісту та напрямів її змістовного розвитку, форм організаціїтощо.

Управління якістю освіти є двонаправленим процесом. Зодного боку, воно має забезпечувати якість внутрішніхпараметрів процесу і результату навчання учнів, задоволення їхосвітніх потреб і сподівань щодо здобуття належноїкомпетентності і життєво значущих рис особистості.

З іншого боку, воно спрямовано на поліпшеннявикористання ресурсів у забезпеченні якості освіти тапідвищення ефективності функціонування системи освітизагалом, тобто на її зовнішні параметри як соціальної системи.У першому випадку прийняття управлінських рішеньґрунтується на результатах вивчення рівня засвоєння змістуосвіти і чинників, які на нього впливають. Суттєвим тут стаєвибір критеріїв, об'єктивність оцінювання навчальнихдосягнень учнів і спроможність порівнювати одержанірезультати.

Розділ ІІІ

79

Гуманізація й демократизація освіти як критерії їїякості

Демократизація освіти як критерій її якості.

Бережний С.В.,директор Першої української гімназії імені Миколи Аркаса

Демократизація суспільного життя в Україні детермінуєдемократизацію освітньої сфери, яка, у свою чергу,безпосередньо позитивно впливає на зміст і процедурупедагогічного процесу. Загальновідомо, що навчально-виховний процес у сучасній українській школі має бутиспрямованим на всебічний розвиток людини як особистості танайвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових іфізичних здібностей, виховання високих моральних якостей,формування громадян, здатних до свідомого суспільноговибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого,культурного потенціалу народу. Гадаю, що жоден з нас не стане заперечувати, що досягтиозначеного можливо лише за умови, якщо освіта ґрунтується назасадах гуманізації та демократизації. При цьому зазначимо, щодемократизація – усунення авторитарного стилю виховання якбез результативного, недієвого і неприйнятого у новомусуспільстві. Демократизація діяльності загальноосвітньої школи тауправління нею є велінням часу. Школа не може стоятиосторонь від тих демократичних перетворень, які відбуваютьсяв усіх галузях народного господарства України. Школа, яксоціальна ланка, акумулює і реалізує їх в життя.Демократизація школи передбачає: демократизаціюуправлінської діяльності її керівника, демократизаціюдіяльності педагогічного та учнівського колективів,формування демократичного стилю керівництва, наявність таефективність функціонування колегіальних органів управління,учнівського самоврядування, співробітництва, співтворчості.

80

Розглянемо стисло на досвіді нашої гімназії фактори та умовистановлення демократичної школи.· Демократизація навчально-виховного процесу передбачає

оновлення змісту освіти, її наповнення загальнолюдськимита громадянськими цінностями, перебудову процесуальноїсторони навчально-пізнавальної діяльності учнів, якаспрямована на встановлення суб’єкт-суб’єктних взаєминміж учнями та вчителями.

(Блочно-модульна та лекційно-семінарська системи навчання, впровадження інформаційно-комунікаційних технологій,залучення учнів до міжнародних, всеукраїнських, обласних,міських творчих конкурсів, проектів; створили музей історіїгімназії; колективна робота навколо імені М. М. Аркаса,гімназія має статус експериментального загальноосвітньогонавчального закладу Всеукраїнського рівня з проблеми“Художньо-естетична освіта і виховання учнівзагальноосвітніх навчальних закладів у процесівпровадження інтегрованих курсів” тощо)· Демократизація навчання – впровадження демократичних

засад у спільну діяльність учителя та учнів на уроці: - звернення до особистості учня як суб’єкта учіння; -запровадження нових інтерактивних педагогічнихтехнологій, спрямованих на розвиток творчих сил, здібностейі нахилів особистості (навчання у співтворчості, кооперованета проективне навчання, використання особистісно-зорієнтованих, ігрових, комп’ютерних технологій тощо); -гуманний стиль спілкування; -шанобливе, доброзичливе ставлення вчителя до учня,розуміння й сприйняття його таким, яким він є; -надання можливості учням самим вибирати завдання зазмістом, видами та формами, тим самим найбільш активнопроявити себе; -вчитель – не ретранслятор знань, а організатор,консультант, помічник, координатор, співучасникпізнавального процесу;

81

-створення педагогічних ситуацій спілкування, якідозволяють кожному учневі, незалежно від його готовностідо уроку, проявити ініціативу, самостійність, вибірковість доспособів роботи тощо.

(Вибір навчальних предметів, гуртків для розвиткутворчих здібностей учнів, створення та використанняпакетів пізнавальної діяльності як в електронному, так і впаперовому варіантах та інше)· Демократизація гімназійного життя передбачає

впровадження демократичного стилю спілкування вчителята учнів, забезпечує організаційну, мотиваційну,психологічну єдність усіх учасників навчально-виховногопроцесу як колективу однодумців. Вона орієнтована на:-співробітництво, співтворчість, партнерство,

рівноправність педагогів і учнів як суб’єктів навчання тавиховання, де останні є повноправними учасникаминавчально-виховного процесу й творцями власногосамовдосконалення;

-створення умов для максимальної творчої самореалізаціїгімназистів;

-заохочення і стимулювання самостійності, саморозвитку,самопізнання, самореалізації гімназистів;

-гуманізація і гармонізація взаємовідносин гімназиста зучителями, батьками, друзями;

-створення доброзичливого психологічного клімату;-відкритість гімназії (можливість брати участь учням,

батькам в управлінні гімназією, приймати рішення, якістосуються особистих інтересів учасників освітньогопроцесу.(Спільна участь у роботі засідань ради, педради гімназії,виступи по обласному та шкільному радіо, випуск газети«Гімназійна родина»; обирали свій прапор, гімн, створювалигімназійний сайт в Інтернеті; традиційне проведеннясвят”Гімназії”-1 грудня, “Рідної мови”-9 березня,

82

”Матері”-травень; використання телефону довіри,“Скриньки побажань” тощо)· Створення демократичного освітнього середовища, яке

активізує творчі пошуки вчителя і учня, стимулює потребидо самоосвіти, реалізації своїх потенційних можливостей.Це знаходить своє вираження у матеріальних, предметних,соціально-психологічних факторах, що впливають нахарактер навчально-виховного процесу:-психологічна комфортність;-демократичні взаємовідносини, мажорний настрій у

колективі (активність, ініціативність, небайдужість);-гуманізація гімназійного життя;-наявність матеріальної бази, яка здатна задовольнити

потяг гімназистів до знань, самоосвіти, наукової роботи.(Звіт директора, голови ради гімназії на засіданнях ради,

конференціях закладу із залученням громадськості;запровадження благодійного фонду гімназії, благодійноїпремії імені М. Аркаса… )(Учні про гімназію: «Доброти колиска», «Храм духовності»,«Будинок дитячих мрій»… )· Самоврядування – важлива ланка становлення

демократичної школи. Запорука успіху в діяльностісамоврядування:-правильно організоване педагогічне керівництво;-демократичний стиль відносин між учителем і учнями;-створення умов для творчого розвитку особистості;-вибірність, змінність, гласність, контроль, звітність;-надання можливості випробувати себе у різних видах

діяльності.(Гімназисти про самоврядування:…Самоврядування дає змогу кожному учню підготувати себе домайбутнього громадського життя. Кожен вчиться керувати йуправляти. Воно поступово розвиває творчу активність, дає змогумислити, фантазувати, пропонувати своє.(Матлашевська О.)…Самоврядування об’єднує, сприяє розвитку колективу, вчитькерувати з розумом, спілкуватися з людьми, не бути замкненим в

83

собі. Саме так на мене вплинула моя участь усамоврядуванні.(Волошина О.)…В учнів виховується почуття обов’язку, відповідальності, власноїгідності. (Арапов А.)).

(Модель системи самоврядування в гімназії визнана однієюз кращих в Україні (за підсумками Всеукраїнського конкурсу ); уміському проекті “Від лідера школи – до лідера міста” активсамоврядування (учнівська рада) став абсолютнимпереможцем, а у 2005 р. отримав диплом і другу премію відУкраїнського національного фонду “Взаєморозуміння іпримирення ” при Кабінеті Міністрів України за реферат натему “Доля постраждалих від нацистських переслідувань”) Педагогічний досвід, аналіз, спостереження за спільноюдіяльністю вчителів і учнів, діагностичні дослідження, анкетивиявлення ставлення учнів, учителів, батьків до демократичнихзасад у гімназії дають можливість сказати, що успіхстановлення демократичної школи залежить від нас, від нашоговміння відмовитись від стереотипів, від готовності перейти доперебудови взаємовідносин, від нашої готовності (від нашоговміння) до зміни педагогіки вимог і заборон, педагогіки батогата пряника, педагогіки авторитарності на педагогікуспівробітництва, співтворчості і народної мудрості, від нашогобажання, щирості, відкритості, розуміння і сердечності. Це унаших руках створити разом з педагогічним колективом палац,де здійснюються дитячі мрії, відбувається їх становлення задопомогою нашої педагогічної підтримки, а не гальмуються їхприродні сили. Тому демократиція освіти є одним з передумовїї якості.

Література1.Бережний С. В. Становлення демократичної школи.// журнал

"Директор школи. Шкільний світ" – 2007.-№9 –С.8-11. 2.Клепко С. Інноваційні ідеї демократизації та розвитку школи//

Директор школи.-№33-35.-вересень 2005.- 9с.3.Левківський М., Микитюк О.Історія педагогіки: навчальний посібник

/За редакцією М. Левківського.- Харків:»ОВС»,2002-240с.4. Марчак О.Демократизація та гуманізація діяльності сучасного ЗНЗ//

Директор школи, ліцею, гімназії.-2006.-№6.-С.65-68.

84

5.Островерхова Н.М., Даниленко Л. І.Ефективність управліннязагальноосвітньою школою: соціально- педагогічний аспект:Монографія.-К.: Школяр,1995.-302с.

6.Руднев Е.А.Демократическая школа: штрихи к портрету//Директоршколы.-2004.-№2-.-С.21

7. Тубельский А.Н. Создание демократического уклада жизни школыкак фактора правового образования : [Орг. самоупр. в шк.]/ А.Н.Тубельский // Теоретические и методические основы преподаванияправа в школе. -М., 2002. - C. 25-44

���

Казимиренко Наталії Володимирівни,заступник директора з навчально-виховної роботи

Миколаївської спеціалізованої загальноосвітньої школиІ – ІІІ ступенів № 22 з поглибленим вивченням англійської

мови

Наприкінці 20-го століття зміна соціальної системи,викликала в нашій країні підвищену цікавість до гуманістичноїшколи Заходу і спроби перенести досвід її діяльності навітчизняний ґрунт.

Вчені почали розуміти, що для розвитку інтелектуальноїособистості учня слід замінити сучасний дробовий підхід довивчення, а саме, ми навчаємо окремим процесам і предметам,на інтегрований, тобто треба пов’язувати курси.

Багато значущими та модними стали терміни: інтеграція,гуманітаризація, гуманізація тощо.

Інтеграція – це процес взаємопроникнення структурнихелементів різних галузей науки, окремих компонентів знань,котрі супроводжуються зростанням рівня їх узагальненості такомплексності.

Гуманітаризація освіти – діалектично: в зміст науки «внестилюдину», тобто зробити його особистісно-орієнтованим,суб’єктивно-значущим для кожного учня.

85

Гуманізація – зробити науку зрозумілою, доступною,«живою», тобто цікавою.

Людина (за Арістотелем) – це заготовка, кам’яна брила, зякої можна зробити будь-яку скульптуру.

Тому особистість – це витвір, закінчений скульптурнийобраз, який втілив істину - ідею творця. Всебічно розвиненуособистість формують розумове, моральне, естетичне, фізичнета трудове виховання, і тому проблему гуманізації навчально-виховного процесу в сучасній українській школі можна безсумніву назвати стержневою.

До цього спонукає ряд факторів:По-перше, сучасна українська школа постає на базі

радянської політичної освіти, в якій гуманістичний ідеал, бувпідмінений утопічною формою ідеї, що реалізовуваласькомуністичною владою.

По-друге, сучасна українська молодь знаходиться вінфляційному просторі, в якому досить часто прославляються іпідводяться в ранг цінностей насильство, розпуста,вседозволеність, і все це подається як своєрідний іміджсправжньої людини,

Таким чином відбувається підміна поняття гуманізм.Спостереження і аналіз відомих педагогів приводять довисновку, що діти нашого сьогодення – то поламані дерева ісплюндровані квіти на клумбах, ще – замучені кошенята іголуби, вибиті шибки у школах і бридкі написи на храмахосвіти, неохайність, неуважність, грубощі у поводженні здорослими, крадіжки з чужої кишені, сальні матюки іанекдоти, наркотики і алкоголь, тютюн і підлітковий секс.

На мою думку : гуманізм мірилом всіх цінностей маєлюдину. До загальнолюдських цінностей належить моральнийзакон творення добра і боротьби зі злом, пошук правди,справедливості, визнання ідеалів любові і краси. Тож в основунавчально виховного процесу в сучасній українській школіпотрібно закласти формування трьох складових частинок душі:розуму, волі, почуттів відповідно до природних задатків кожної

86

дитини. Так склалося, що все моє життя пов’язане зі школою №22. Спочатку учениця, вчителька, заступник директора знавчально-виховної роботи.

Вихідним положенням роботи спеціалізованої І-ІІІ ст.школи № 22 з поглибленим вивченням англійської мови з 1-гокласу Миколаївської міської ради Миколаївської області єсприяння оволодінню учнями знаннями, розвитку здібностей інахилів, виробленню норм поведінки, необхідних для реалізаціїосновних прав людини, виховання національної самосвідомостіта духовної культури вільної, гармонійно розвиненоїособистості, усвідомлення цінностей своєї національноїкультури і національних культур інших народів, орієнтаціяучнів на пізнання себе і навколишнього світу; засвоєннянайважливіших життєвих цінностей, серед яких особливийпріоритет, з одного боку мають прагнення особистого щастя,успіху, уміння прийняти оптимальні рішення , почуттявідповідності за свою долю, і з другого – потреба служитисуспільству. Названі питання постійно актуалізуються впедколективі.

Відпрацювавши над проблемною темою школи 5 років,вчителі усвідомили, що гуманістична педагогіка сприймаєкожного учня як цілісне та єдине утворення, неповторнуособистість, поведінка якої визначається не підкріпленням, щонадається із зовнішнього середовища, а отриманим віднародження прагненням людини до актуалізації – розвиткуданих природних здібностей, пошуку свого змісту і життєвогошляху. Звідки завдання школи на наступні п’ять років –сприяти пізнавальній активності учнів, стимулювати їх власнуроботу по особистісному росту, змінам. Діти повинні вчитисясамі, а не пасивно підкорятися вимогам вчителя.

Метою навчання повинно стати не надбання знань якнабору фактів та теорій, а зміна та розвиток особистості учня,його поведінки, його Я-концепції.

Особливо важко виконувати навчальні програми тадобиватися успіхів в умовах нашої спеціалізованої школи

87

вчителям природничо-математичного циклу, для яких затиповими навчальними планами скорочена кількість годин, алезміст навчання, закладений у програмах, не може бутискорочений, бо школа загальноосвітня і випускники вступаютьне тільки у виші навчальні заклади філологічного профілю.

Наша кафедра природничо-математичних дисциплінрозробила пам’ятку вчителю для навчання учня, якийзнаходить себе, підвищує самооцінку, здібності, навітьздоров’я:§ Учні вирішують у процесі навчання проблеми, що їх

цікавлять і є для них значущими§ Вчитель по відношенню до дітей проявляє себе такою

людиною, якою він є§ Учитель проявляє безумовно позитивне ставлення до учня,

сприймає його таким, який він є§ Учитель проявляє емпатію до учня, - здатність проникати в

його внутрішній світ, розуміти його, дивитися його очима,залишаючись при цьому самим собою

§ Учитель забезпечує засоби навчання школярів, в тому числівласні знання, і в разі необхідності, консультації іншихспеціалістів, грає роль помічника та стимулятора значущогонавчання, створює психологічний комфорт;забезпечуєсвободу вибору учня.

Що стосується виховання, то в рамках гуманістичноїпедагогіки ми повинні привести учнів до морального вибору,надавши матеріал для аналізу, щоб учні самі визначали своїморальні орієнтації, щоб не сформувалися з них люди, зайнятісобою, не здатні до комунікації та функціонування усуспільстві.

Колектив вчителів вибирає між жорстким управліннямрозвитком особистості та вільним вихованням. Бо у першомувикладу є небезпека втратити особистість, а в другому – ненавчити і не виховати її, і ми шукаємо оптимальні шляхизближення обох орієнтацій, прослідковуємо тенденцію не до

88

формального проходження програм, а до розвиткувнутрішнього світу дітей в ході навчання.

Вчителі впроваджують елементи психолого-педагогічнихсистем Гальперіна, Ельконіна, Давидова, Занкова, спрямованіна розвиток певних якостей молодших школярів, таких як,теоретичне мислення, розумовий розвиток, інтелект;технологію колективної мисленнєвої діяльності Вязиної, якаспрямована на розвиток потреб і здібностей особистості впроцесі навчання; педагогічні системи Амонашвілі, Ільїна дляучнів базової та старшої школи. Всі ці технологіїпереорієнтовують навчання з кінцевих результатів на процесоволодіння учнями цими результатами, усвідомлення засобівдіяльності та їх значущості для себе і для навчання.

Основні параметри такого навчання:§ Об’єктом управління є не учень, а цілісна навчальна

ситуація§ Мета управління – розвиток можливостей учня,

попередження тупиків розвитку§ Демократичний, стимулюючий стиль керівництва§ Підтримка особистої ініціативи учня§ Відкритість особистості вчителя, напрямок на

співробітництво, ефективний діалог§ Акцентування на перший план змістів і мотивів до

оволодіння оперативно-технологічною стороноюнавчальної діяльності

§ Виходити з того, що навчання не зміст освіти,«озвучений» вчителем, а перш за все він сам, щоволодіє чітко вираженим гуманістичним потенціалом.

Певні результати роботи школи, а саме переможціпредметних олімпіад (4 місце у місті), дипломанти МАН,переможці різноманітних конкурсів свідчать , що саме завдякиакцентуванню основної уваги на гуманізацію освіта стає дійсноякісною.

���

89

Пеліновська М.П.заступник директора з навчально-виховної роботи

Миколаївської загальноосвітньої школи № 46

Питання про освітує для сучасного суспільства

питанням життя або смерті,питанням, від якого залежить

його майбутнєЕ. Ренан

Людська цивілізація ХХІ століття, за загальнимвизначенням - "століття освіти", вперше в своїй тисячолітнійісторії виходить на практичну реалізацію завдання, яке до цьогочасу мислителі-гуманісти ставили лише в теоретичнихроздумах та утопічних мріях - завдання використаннясуспільних ресурсів на потреби розвитку та життя людини.Людина з об'єкту суспільства перетворюється на йогоповноправного господаря, основну мету і зміст соціальногорозвитку. Чи не наймогутніше знаряддя такого перетворення -освіта.

Освіта, орієнтована на розвиток особистості, максимальноадаптована до її потреб та інтересів по суті моделює на рівніцінностей, особистісних рис та життєвих пріоритетів кожноїлюдини гуманоцентричний соціальний устрій, який нашимиспільними зусиллями має скластися вже в недалекомумайбутньому.

Тому пріоритетом розвитку суспільства у ХХІ столітті,його головною метою, якій підпорядковані всі інші показникилюдського життя сьогодні є якість освіти. Ми є свідкамиякісних змін як у розвитку цивілізації, так і обставин життялюдини, а значить у функціонуванні освіти й розумінні їїякості. Якість освіти є наріжним каменем сучасної парадигмиосвіти, безперечним пріоритетом освітньої політики більшостікраїн, і Україна не стала винятком у цьому процесі. Адже світ

90

збагнув, що у високотехнологічному інформаційномусуспільстві якість освіти стає головним аргументом людськогорозвитку, в забезпеченні такого рівня життєвої та професійноїкомпетентності людини, який би задовольняв її прагнення досамовдосконалення і саморозвитку і, як наслідок, потребисуспільства в освічених і висококультурних громадянах.

Людство вступило на інноваційних шлях розвитку, колимінливість стає ключовою рисою способу життя людини.Перехід до нового змісту і дванадцятирічного терміну навчаннямає забезпечити відповідь на вимоги сучасного суспільства.Тому поруч із засвоєнням базових знань, перед сучасноюосвітою дедалі нагальніше постає завдання навчити молодулюдину самостійно оволодівати новими знаннями таінформацією, навчити навчатися, сприймати зміни, виробитипотребу в навчанні упродовж життя.

Сучасна освіта має готувати людину знань. Це стосуєтьсяпрофесіональної, суспільної, політичної діяльності та побуту.Точніше, в процесі навчання необхідно зробити знанняорганічною складовою особистості, її сутністю, основою іметодологією її поведінки, діяльності, самого життя.

Освіта має готувати по-сучасному ціннісно орієнтовануособистість. Сучасна людина має усвідомлювати себегромадянином не лише своєї країни, а й цілісного, дедалі більшвзаємопов'язаного світу. Тому він має сприйнятизагальнолюдські цінності, жити і діяти на підставіконструктивізму і позитивного, поважного ставлення доіншого, відмінного від особистого і національного. Абипідготувати його до життя в нинішньому столітті, слід сповнаусвідомити сутність змін, які вносить новий час, звернувшиувагу на якість освіти, яку отримує особистість. Якість освіти єкатегорією, що за своєю сутністю відображає різні аспектиосвітнього процесу - філософські, соціальні, педагогічні,політико-правові, демографічні, економічні тощо. Це поняттяпоєднує властивості й характеристики освітнього процесу тайого результату, які спроможні задовольняти освітні потреби

91

всіх суб'єктів навчально-виховного процесу, - учнів і студентів,їхніх батьків, викладачів, роботодавців, управлінців, тобтосуспільство в цілому.

Якість освіти – головна мета, пріоритет розвиткугромадянського суспільства. Під поняттям «якість освіти»визначається співвідношення мети і результатів, які водночасповинні бути запрограмовані. Визначити якість освітньоїдіяльності — дати відповідь хоча б на три питання: а) чивідповідає рівень навчальних досягнень освітнім стандартам іпрограмам; б) чи відповідають результати освітньої діяльностівимогам суспільства; в) чи відповідають результати навчанняосвітнім запитам учня (його батьків)?

Ключовою проблемою освіти, освітніх реформ тамеханізмів сьогодні - є забезпечення якісної освіти. Усі зміни,які ми спостерігаємо сьогодні у вітчизняному освітньомупросторі, підпорядковані єдиній меті - підвищенню якостіосвіти. Означена проблема ніколи не знімалася з порядкуденного, однак у сучасних умовах вона постала надзвичайногостро. Якість - це основний результативний чинник освіти,"міра досягнення поставлених в освіті цілей та завдань, а такожміра задоволеності очікувань різних учасників процесу освітивід наданих освітніми установами освітніх послуг".Розглядаючи якість освіти як одну з найбільш актуальнихпроблем сучасної української школи, що визначає відповіднийрівень підготовки майбутніх фахівців, можна розуміти її як"сукупність формальних і змістових характеристик, щозабезпечують ефективне використання її основних функцій -навчання, виховання, розвитку і соціалізації особистості знаступним оволодінням нею професією, спеціальністю,кваліфікацією"

Отже, проблема якості освіти є багатомірною, що охоплюєусі характеристики освітньої діяльності, визначаєтьсяфакторами різного порядку: мікро- та макрофакторами,суб'єктивними та об'єктивними, пов'язаними з розв'язаннямпроблем від окремої школи до цілої держави, чи навіть на

92

глобальному рівні, тому вимагає комплексного підходу дорозв'язання.

Розглядаючи якість освіти як одну з найбільш актуальнихпроблем сучасної української школи, що визначає відповіднийрівень підготовки майбутніх фахівців у будь - якій галузі,можна розуміти її як "сукупність формальних і змістовиххарактеристик, що забезпечують ефективне використання їїосновних функцій - навчання, виховання, розвитку і соціалізаціїособистості з наступним оволодінням нею професією,спеціальністю, кваліфікацією".

На сьогоднішній день, коли в соціально-економічномужитті країни відбуваються небувалі зміни, коли всі ми думаємопро шляхи перетворення суспільного виховання, виникаєнеобхідність рішення задач, які стоять перед нами. Одна з нихстоїть перед суспільством в цілому: перехід від командно-бюрократичного до демократичної організації життя.Оновлений соціум повинен явити свою особу, перш за вседітям. Стосовно освіти це означає гуманізацію (припускаєпосилення людяності, пошана до людської гідності;людинолюбство в навчанні і вихованні) - орієнтацію на дитину,її потреби, можливості і психологічні особливості.

Ключове поняття гуманістичної філософії освіти -«гуманізм».

Спроба визначити його значення показує, що у цьогопоняття існує декілька значень. Їх зміна дозволяє усвідомитирізні аспекти даної проблеми, хоча і викликає труднощі,пов'язані з визначенням конкретного змісту самого поняття«гуманізм».

Гуманізація освіти припускає єдністьзагальнокультурного, соціально етичного і професійногорозвитку особи. Відтак процес гуманізації освіти визначаєосновний напрям її розвитку у сучасному суспільстві. В такихумовах розуміння конкретних завдань, які стоять перед нашоюосвітою в контексті демократичної модернізації нашої країни є

93

необхідною умовою успішного здійснення як освітянських, такі загальносистемних реформ.

Гуманізація освіти - і як процес, і як конкретика навчаннята виховання - існувала фактично завжди з часу появилюдського суспільства. Навіть побіжного погляду на історіюрозвитку освіти, починаючи від найдавніших часів, досить, щобна кожному етапі цієї історії знайти і ознаки цього процесу, і тіпозитивні зміни в суспільстві, до яких він приводив. Деякіісторичні епохи - антична, Відродження чи Просвітництво -взагалі в цілому визначаються як часи утвердженнягуманістичних освітніх ідеалів.

Звичайно, ми не можемо говорити про лінійний розвитокпроцесу гуманізації освіти. Періоди культурного розвиткузмінювалися часами загального руйнування і лихоліття;середньовіччя відійшло від багатьох гуманістичних ідеалівантичних часів; та й наслідки освітньої революції в ХІХ - ХХст., розвиток науки і техніки далеко не завжди сприялигуманістичному розвитку суспільства і освіти.

Таким чином гуманізація освіти в цілому, тобтопокращення умов освіти для людини, збільшення уваги до їїпотреб в тій чи іншій формі відбувалося завжди - а тому неможе бути сутнісною характеристикою сучасного етапурозвитку суспільства і освіти.

На жаль, не завжди можна ставити знак рівності міждемократизацією, гуманізацією освіти та забезпеченнямвідповідного рівня її якості, хоча ці процеси мають бутивзаємозумовленими.

Проте і до цього часу гуманістичні ідеали не визначаютьсуті освітніх систем, і особливо - масової освіти.

Це можна побачити і у вітчизняній освіті сьогоднішньогодня. Попри всі гуманістичні реформи і нововведення, вона вцілому залишається авторитарною, мало пов'язаною зреальними потребами людини і суспільства, з великим рівнемсоціальної диференціації і практично відсутніми механізмамигромадської саморегуляції. Характеризуючи освіту як із

94

структурно-функціонального, так і з ціннісно - орієнтаційногобоку, можна виділити кілька її фундаментальних особливостей,які заважають реалізації дійсно гуманістичних освітніх ідеалів:

1. Освіта, як і протягом останніх століть,розглядається майже виключно з кадрово-професійної точкизору. Більше того - технологічний рівень виробництва вукраїнському суспільстві не дає підґрунтя і для"соціального замовлення" щодо високого рівня масовоїосвіти. Орієнтуючись саме на кадрово-професійнуфункцію освіти, державна стратегія цілкомсправедливо ігнорує власне потреби освітньогорозвитку: адже нинішня система освіти практичноповністю задовольняє сьогоденні потреби економіки іукраїнського суспільства. Тому ми значно відстаємо відрозвинених держав по долі спеціалістів з вищоюосвітою; пристойний рівень загальної середньої освітизабезпечує лише незначна кількість елітарних чиекспериментальних закладів; професійно-технічнаосвіта напівзруйнована, дошкільна і позашкільнаосвіта ледь зводять кінці з кінцями.

Такі наслідки дає кадрово-професійний підхід напрактичному рівні. На гуманітарному ж рівні вінвизначає відсутність особистості в системі освіти.Освітні заклади навчають учнів. Студентів,спеціалістів, професіоналів - але не особистостей. І це -чи не найбільша втрата для суспільства, адже безуваги залишається основне джерело його розвитку -здібності та творча енергія людей. Зниженняпотенціалу розвитку окремих індивідів автоматичноведе до зменшення креативної здатності всьогосуспільства. Кадрово-професійна система освіти - цеантиособистісна, а відтак - антигуманна системаосвіти, що стримує розвиток і індивіда, і суспільства.

95

2. Основним завданням вітчизняної освіти до цього часу єнадання знань. Переважна більшість освітніх закладівта педагогів вважають своїм основним обов'язком"дати дітям знання". Відповідно навчальний процесзорієнтований на оптимізацію передачі знань відучителя до учня, їх засвоєння та систематизаціюсамим учнем; критерії оцінки та контролю всьогонавчання націлені на виявлення обсягу знань танавичок по їх використанню. Виходячи з цих же засадоцінюється і робота освітніх закладів та педагогів,формулюються навчальні програми, розробляються тавпроваджуються методики. Знання учнівпродовжують залишатися самоціллю роботипедагогів, і на практиці це приводить до дуалізаціїнавчання в школі. "Інтелектуали" навчаються, щобпоступити до вузів, а основна маса учнів просто"відбуває номер", оскільки вважає, що їм дляподальшого життя ці знання просто не потрібні.Фактично загальноосвітня школа втратила своєсамостійне значення як етап розвитку людини, інавіть елітарні гімназії та ліцеї просто"натаскують" своїх учнів для вступу до вузів.

Педагоги, які обстоюють доцільність орієнтаціїнавчального процесу в першу чергу на знання,підкреслюють свою практичність. Насправді такаосвіта в сучасних умовах вкрай непрактична - і вособистісному, і в суспільному вимірі.

В сучасному суспільстві знання змінюються дужешвидко, і ні школа, ні вуз не можуть забезпечитилюдині обсяг знань і навичок, достатніх для успішноїдіяльності бодай протягом кількох років по їхзакінченні, не кажучи вже про все життя. Спробавийти з цієї ситуації за рахунок збільшення самогообсягу знань приводить лише до ускладнення

96

навчальних програм і перевантаження учнів. Донегативних наслідків такого підходу можна віднестискорочення у дітей вільного часу, необхідного длясаморозвитку; різке погіршення їх здоров'я;перевантаження пам'яті величезною кількістюнепотрібної інформації; вкорінення орієнтації нарепродуктивні форми діяльності. Фактично величезнізусилля діти витрачають марно або з низькоювіддачею, намагаючись запам'ятати ісистематизувати інформацію, яка ніколи не стане їму пригоді. Ці безрезультатні зусилля - втрата і длясуспільства, і для індивіда.

Проте з гуманітарної точки зору найгірше в ційситуації те, що знання, в якості самоцілі навчальногопроцесу, витісняють з нього людину. Учніперетворюються просто в інструмент досягненняабстрактних і в принципі чужих їм завдань -виконання програми, засвоєння матеріалу, успішноїздачі теми чи у відповідності з планом успішнопроведеного уроку. В умовах подібного підходу доорганізації навчання учні практично не маютьможливості стати його повноправними суб'єктами іприречені залишатися безправними і пасивнимиоб'єктами, яких пристосовують до "засвоєння знань".Різко суперечить гуманістичним принципам освітививедення критеріїв оцінки навчального процесу зарамки індивідуальних рис учня. Орієнтири навчаннязнаходяться виключно у сфері зовнішніх по відношеннюдо учнів явищ - адже знання і їх конкретні форми -програми, предмети, теми - абсолютно індиферентнідо особливостей дітей. Тому звужуються і можливостііндивідуального навчання, яке є одним з основнихпріоритетів гуманістичної освіти.

97

3. Система критеріїв оцінки успішності навчальногопроцесу - і об'єктивна, у вигляді державних стандартів іпрограм; і суб'єктивна, у вигляді навчальних орієнтирівпедагогів та керівників освіти - практично ігнорує особистість,потреби її розвитку, характерні особливості, внутрішнюмотивацію тощо. Основою оцінки навчання учня є сумазнань, навичок, умінь, що мають застосовуватися докожного учня як однаковий стандарт. Фактично нашашкільна освіта виходить з досить вірного положення -з того, що є певна сума знань та навичок, які необхіднідля кожного індивіда для нормальної соціалізації всуспільстві та досягнення життєвого успіху.

Існує також інша детермінанта організаціїнавчального процесу. Учні різні за здібностями,схильностями, темпераментом, світосприйняттямтощо. І ці відмінності як мінімум не менш важливі,ніж те, що їх об'єднує в процесі навчання. На мійпогляд, вони більш важливі, оскільки саме вонивизначають специфіку формування особистості іавтоматично не враховуються соціальним оточенням- а тому мають враховуватися школою якспеціалізованим і керованим соціальним інститутомнавчання та виховання.

Реально ж індивідуалізація навчання в школізнаходиться в ембріональному стані. Ми навчаємо усіхдітей за однаковими програмами, підручниками,методиками, виходячи з одних і тих же орієнтирівнавчання та виховання і опираючись на одні й ті жкритерії оцінки. Державні стандарти, програмирегламентують весь навчальний процес повністю,практично не залишаючи вибору для індивідуального ідиференційованого навчання. До цього ж веде іпереповнення класів, перевантаження навчальногоматеріалу, вчителів та учнів. Навіть елітарні ліцеї

98

та гімназії і спеціалізовані заклади, де частина цихпроблем вирішена, не можуть забезпечитидостатнього рівня індивідуалізації навчання, оскількипрограмні орієнтири і змісту навчання, і критеріївоцінювання залишаються тими ж. В цілому саме ціпрограмні орієнтири і вкорінена в них педагогічнапрактика формують в нашій школі стандартизованенавчання, яке знищує індивідуальність.

Ще один вкрай антигуманістичний наслідок такоїситуації - це штучне піднесення вчителя над учнем,надання першому авторитарної влади. Сам педагоготримує значні можливості авторитарного тиску научня. Адже він має в своїх руках стандарт оцінюванняучня і може застосовувати його, виходячи з власногорозуміння ситуації. В той же час учню будь-який впливна цей стандарт недоступний і він по суті опиняєтьсяв повній залежності від учителя. Не перелічитискільки колізій, драм і навіть трагедій виникаєвнаслідок цього у наших школах. Буцімто об'єктивніоцінки в руках авторитарно налаштованих педагогівзламали не одну тисячу учнівських доль, сприялиспотворенню психіки та системи життєвихцінностей не одного покоління наших співвітчизників.

4. Оцінюється рівень знань, умінь учня, а не те, як вонивпливають на його розвиток. Безумовно, це прямо суперечитьгуманістичному ідеалу. Останній орієнтує навчальнийпроцес на максимальний розвиток особистості звключенням механізмів саморегуляції цього розвиткуна рівні внутрішньої мотивації індивіда. Тому в ідеалігуманістична школа повинна оцінювати і діяльністьпедагогів, і успіхи учнів з точки зору того, наскількивдалося розвинути здібності, задатки, потенційнісхильності останніх.

99

На практиці ситуація зовсім інша. По сутінинішня система оцінювання навіть у її 12-бальніймодифікації - орієнтує вчителя на ігноруванняособистості учня. Оцінка продовжує залишатисязовнішньою по відношенню до внутрішньої мотиваціїпроцесу навчання, оскільки ніяк не пов'язана змеханізмами саморозвитку. Більше того - для учнявона є зовнішнім механізмом примусу, міриломстандарту, до якого потрібно пристосовуватися,навіть шляхом обмеження власних інтересів і потребреалізації своєї особистості. Не навчальний процес длярозвитку особистості, а особистість для навчальногопроцесу - таке одне з найбільших антигуманістичнихвикривлень вітчизняної школи.

Гуманізм, як відомо, передбачає таке ставлення до людини,яке пронизане турботою про її благо, повагою до її гідності,людяності. В умовах реформування освіти в Україні особливопроникливо звучать слова К.Д.Ушинського про те, що“найголовніше завжди залежатиме від особи безпосередньоговихователя, що стоїть віч-на-віч з вихованцем”.

Формування творчої, достатньо самореалізованоїособистості майбутнього – головне завдання педагогічноїосвіти сьогодні, розв’язання якого значною мірою залежить відвчителя.

Звичайно, важливе значення для покрашення рівняпедагогічної освіти має і запровадження в навчальний процессучасних інформаційних технологій, і вдосконаленнянавчальних планів і програм, і забезпечення новітньоюлітературою тощо. Проте головною трансформуючою силоюзалишається вчитель: високий рівень його професіоналізму іпедагогічної майстерності, доброчинні якості, гуманістичнаналаштованість на розливальну педагогічну взаємодію.

Гуманізація педагогічного процесу покликана подолатиневиправданий дидактичний гегемонізм у школі, за яким

100

завдання навчання повністю пригнічують завдання формуваннямайбутньої особистості.

Тому одним із чинників гуманізації навчального процесу восвітньому закладі є, на мій погляд, високий рівенькомпетентності вчителів, яка є складовою їх загальноїкультури.

Адже забезпечити інтереси дітей в освітньому процесіможе лише той, хто в цьому зацікавлений. В першу чергу - цебатьки дітей, і в цілому громадянське суспільство, зорієнтованесаме на розвиток індивіда, а не різноманітних корпоративнихструктур. Гуманна сімейна педагогіка виключає пріоритетамбіцій дорослих, але прагне створити сприятливі умови длядіяльності дитини у різних суспільно й особистісно ціннихвидах діяльності.

Останнє є взагалі основною рушійною силоюдемократизації та гуманізації суспільства, а тому одним зосновних критеріїв вказаних процесів є вплив громадськості нафункціонування тих чи інших сфер суспільного життя.

Однак на шляху гуманізації системи освіти, її якостізустрічаються суспільні негаразди і авторитарний спадок,породжені труднощами кризового періоду та відповіднимменталітетом педагогів. Серед яких:

1. Працюємо так, як нам платять. Цей загальний лозунгнашого суспільства в освіті призводить просто дотрагічних наслідків. Величезна більшість педагогіввважає просто смішною свою заробітну платню - і цецілком справедливо. Але замість того, щоб боротися засвої права чи шукати інше місце роботи, значнакількість вчителів просто халтурно ставиться досвоїх обов'язків. Йти з школи вони не хочуть, бобояться залишитися без роботи і не впевнені в своїхперспективах у конкуренції на ринку праці. Одночаснож і не бажають повноцінно працювати за низькуоплату праці. Якість освіти в масовій школі дає

101

вичерпну відповідь на це запитання, а про розвитокдітей взагалі не може бути мови.

2. Якщо вчителі будуть з дітьми на рівних, то вони їм наголови сядуть - це точка зору дуже багатьох працівниківосвіти Виховані в умовах статусного суспільства зжорстким поділом на вождів та виконавців, нашівчителі (а це переважно люди віком за 40 років) взагаліне сприймають неформальних відносин з учнями. Унаших школах традиційно зовсім відсутнягуманістична етика міжособистісного спілкування. Іучні, і вчителі діють у формалізованій системі, депозиція кожного визначена в термінах субординації тавиконання формалізованих ролей. Наші педагоги - ненеформальні лідери шкільного колективу, афункціонери.

3. Виховуємо так, як виховували нас - це основа виховноїдіяльності більшості педагогів. Це при тому, щосистема цінностей в українському суспільствізмінилася на 180 градусів, причому якраз у бікрозширення елементів загальнолюдської,гуманістичної культури. Шкільне виховання консервуєавторитарну систему цінностей, і школа в цьомувідношенні працює в напрямі, що є протилежнимзагальному вектору розвитку суспільства. Ціннісніорієнтири, які діти отримують у школі, не лише недопомагають їм адаптуватися до соціальних реалій, ай значною мірою дезорієнтують у дорослому житті.

Це свідчить, що процес гуманізації освіти носитьабстрактний і беззмістовний характер, не орієнтується нагуманістичні цінності та ідеали.

"Гуманізація освіти" – освітня система, в якій гуманістичніпринципи організації навчально-виховного процесу визначаютьфункціонування школи, а не окремих закладів, і в повному

102

обсязі всіх сфер освітньої діяльності, а не лише в окремихкомпонентах освітньої системи.

Процес гуманізації суспільства котрий як цивілізаційнийвиклик початку ХХІ ст. означає "небувале досі зближенняматеріального і духовного рушіїв людського буття".Критеріями гуманізації якості освіти у суспільному розвиткуможна вважати:

- формування нового типу працівника;- домінування інтелектуальної творчої праці людини;- подолання індустріальних форм відчуження людини;- визнання особистості основним багатством суспільства.Важливим чинником забезпечення процесу гуманізації

суспільства є тенденція до значного підвищення рівня освіти зкритеріями якості її гуманізації. Розроблені критерії гуманізаціїосвіти складаються із :ü збігу освітньої діяльності та життя дітей, тобто поєднання

змісту педагогічного процесу з особливостями життядітей;

ü забезпечення умов для розвитку можливостей кожнійдитині;

ü освітніх технологій, які застосовуються в освітньомузакладі під час навчально – виховного процесу;

ü формування зрілої особистості, адаптованої досамостійного життя і діяльності в сучасномуінформаційному суспільстві в усіх її проявах - і якпрацівник, і як громадянин, і як приватна особа;

ü розвитку здатності до гуманістичного осмисленнярезультатів людської діяльності в історичному минуломуі сьогоденні;

ü формування принципів і критеріїв гуманізму - людяності,свободи особистості, рівності, справедливості, терпимостідо інакомислення;

ü формування громадянських якостей: внутрішньоїсвободи, відповідальності, здатності бачити прекрасне внавколишньому світі і в людях. Гуманну творчість у

103

контексті громадянської освіти можна розглядати якдіяльність особистості із створення нових гуманних формставлення до людини й суспільства;

ü прагнення до діалогу культур, до виховання в особистостіздатності зберегти себе в умовах полікультурності,поліваріантності суспільного буття.

Життя людини, з позицій гуманізації освіти, полягає в йогопрагненні стати джерелом самореалізації для інших людей,стати потрібним людям і необхідним їм.

Основна задача, яка стоїть перед педагогом, що працює врамках гуманістичної парадигми - навчання дітей і підлітківумінню жити, оскільки саме життя є мистецтво найважливіше і,в той же час, найскладніше для людини. Його об'єктом є не таабо інша спеціалізована діяльність, а сама життєдіяльність,тобто процес розгортання і здійснення всіх можливостейлюдини.

Слово “гуманізм” для системи освіти означає тенденцію врозвитку науки як соціального інституту і особи як суб'єктавиховної дії, затверджуючої абсолютну цінність і гідністьлюдини. Гуманізація освіти допускає єдністьзагальнокультурного, соціально етичного і професійногорозвитку особи. Даний соціально педагогічний принципвимагає перегляду цілей, змісту і технології освіти.

Гуманістичний світогляд як узагальнена система поглядів,переконань, ідеалів будується навколо одного центру —людини. Якщо гуманізм — це система певних поглядів на світ,то саме людина виявляється системоутворюючим чинником,ядром гуманістичного світогляду. При цьому його відношеннямістить не тільки оцінку світу, але й оцінку свого місця внавколишній дійсності. Отже, в гуманістичному світоглядіякраз і знаходять свій вираз різноманітне ставлення до людини,до суспільства, до духовних цінностей, до діяльності, тобто, посуті, до всього світу в цілому.

Гуманізація – ключовий елемент нового педагогічногомислення, затверджую - чого полісуб'єктну суть освітнього

104

процесу. Основним завданням освіти стає розвиток особи, а цезначить - зміна задач, що стоять перед педагогом. Якщо ранішевін повинен був передавати знання учням, то гуманізаціявисуває іншу задачу – сприяти всіма можливими способамирозвитку дитини.

Сучасні виміри шкільної освіти: відкритість, варіативність,діалогічність, компетентність, державно-громадська оцінкадосягнень відповідно до нормативних вимог, соціальних іособистісних очікувань, - тому шкільній освіті належитьсистемоутворююча роль у досягненні якості навчальнихрезультатів. Її систематичне оновлення має відбуватися назасадах гуманізації, диференціації, інтеграції.

ЛІТЕРАТУРА:& Національна доктрина розвитку освіти України: Затв.Указом Президента України від 17.04.2002 р. №347/2002.Освіта України. - 2002.-23 квітня (№33). С 4-6.& Освіта в Україні. Доповідь міністра освіти і науки Українина II Всеукраїнському з’їзді працівників освіти // ОсвітаУкраїни, № 47,12 жовтня 2001р.& Система моніторингу та оцінка якості освіти. Аналітичнедослідження у реформуванні національної освітньої політики.& Вікторов В.Г. Управління якістю освіти (соціально-філософський аналіз). – Дніпропетровськ: Пороги, 2005. – 286с.& Кипень В.П. Гарантії якості у вищій освіті // Мультиверсум.Філософський альманах: Зо. наук, праць. Відп. ред. В. Лях. -Вип.15. - К., 2000.& Гурій А., Гапон В.Методологічні засади оцінювання тапрогнозування розвитку вищої освіти в Україні /Вища освітаУкраїни. 2006. - № 1. – С. 23 -31.& Вікторов В. Основні критерії та показники якості освіти /Вища освіта України. - 2006. - № 1. С 54 -59.

105

& Горбатенко В.П. Стратегія модернізації суспільства:Україна і світ на зламі тисячоліть. - К.: Видавничий центр"Академія", 1999. - С. 21,183.& Фуллан М. Сили змін: Вимірювання глибини освітніхреформ. - Л.: Літопис, 2000. - С. 22-23.& Дроботова Е.В. Гуманизация и гуманитаризация -реальность современной системы образования // Минск:1998. -Ч. 1. - С.23.

���

Явкіна Н.М.,директор Миколаївської загальноосвітньої школи № 27

Сидоренко І.В.,заступник директора з навчально-виховної роботи

Миколаївської загальноосвітньої школи № 27

Національна доктрина розвитку освіти розглядає якістьосвіти як "національний пріоритет і передумову виконанняположень міжнародного та національного законодавства щодореалізації прав громадян на отримання освіти" [3]

Забезпеченню якості освіти підпорядковані матеріальні,фінансові, кадрові й науково-методичні ресурси суспільства,державна політика в галузі освіти і науки, педагогічної теорії йпрактики.

Критерії і показники якості освіти визначаютьсянаціональними освітніми стандартами. Одним із критеріївякості освіти визнано її гуманізацію.

Розглянемо це поняття більш детально.Буквально термін "гуманізація" означає "олюднення".У психолого-педагогічному аспекті провідну ідею гуманізації

освіти можна визначити як орієнтацію її цілей, змісту, форм іметодів на особистість учня, гармонізацію її розвитку.

106

Говорячи про гуманізацію освіти як критерій її якостінеобхідно більш детально проаналізувати найважливішіскладові цього процесу.

Невід'ємною складовою гуманізації освіти є гуманізаціясьогоденного життя кожного учня. Адже він не тількиготується стати кимсь, а й живе сьогодні. "Перехід донаступного, вищого етапу розвитку готується й визначаєтьсятим, наскільки повно прожито попередній період, наскількивизріли ті внутрішні суперечності, які можуть розв'язатисязавдяки такому переходові" [4, 98]

Не можна обминути також необхідність втіленнягуманістичних засад у загальній організації системи освіти таїї подальшої розбудови. Таке втілення, зокрема, передбачає:

- заходи з пом’якшення негативних наслідків, до якихпризводить у сфері освіт зростаюче соціальне розшарування.Гуманістичний ідеал неминуче спотворюється, якщопоширюється тільки на еліту;

- сприяння створенню, розвиткові й поширенню різнихпедагогічних технологій. Не варто шукати єдиного для всіхрішення про те, якою має стати загальноосвітня школа.Натомість треба забезпечити сприятливі умови для зародженняй саморозвитку різних типів оновленої школи, для їх плідноївзаємодії між собою і з ширшим освітнім (і позаосвітнім)середовищем – так званого "діалогу педагогічних культур" [1]

Важлива риса гуманістично налаштованої освіти яка впливаєна якість освітнього процесу – це любов і повага до учнів з бокувчителів.

Ця повага може втілюватися, зокрема, у наступному:- у шануванні особистої гідності учня. Педагог має уникати

будь-яких дій і висловлювань, які ї принижують, додержувати"педагогічні таємниці" (якщо учень довірив йому інформацію,розповсюдження якої може завдати учневі моральної школи);

- у врахуванні, наскільки це можливо, його уподобань ібажань при визначенні або конкретизації цілей навчання іспособів їх досягнення;

107

- у цілком серйозному ставленні до його думок (як щодонавчального змісту, так і з будь-яких інших питань). Колийдеться про досить складні об’єкти і ситуації, перевага педагогаяк старшого і досвідченішого має полягати не у володінніабсолютною, незаперечною істиною, а у їх глибшому,повнішому, більш об'ємному і багаторівневому баченні.

Важливу складову гуманізації освіти становить їїіндивідуалізація.

Гуманізм в освіті передбачає урахування індивідуальнихособливостей кожного учня, зокрема його прагнень таінтересів, рівня і якісної визначеності його здібностей, типутемпераменту і рис характеру.

Ще однією важливою складовою гуманізації освіти єстимулювання розвитку суб’єктних якостей учня, зокрема:

§ здатностей до самостійного визначення напряму своєїдіяльності;

§ до самовизначення і самовиховання;§ до побудови й реалізації життєвих планів.[2 ]

Важливою складовою гуманізації освіти є роль педагога яксуб'єкта гуманістично орієнтованої освіти. Адже впедагогічній діяльності цілеспрямованість має поєднуватися згнучкістю в доборі засобів і шляхів досягнення цілей, а також зготовністю уточнювати й модифікувати їх, враховуючи, кріміншого, індивідуальні особливості кожного учня, йогопрагнення і схильності ,його позицію як суб’єкта навчання.Тепле емоційне ставлення до учня має доповнюватися повагоюдо його гідності та його думки, до його інтелектуальних ідуховних можливостей.

Отже, гуманізація освіти як критерій її якості має важливіскладові:

ü гуманізацію сьогоденного життя кожного учня;ü втілення гуманістичних засад у загальній організації

системи освіти та її подальшої розбудови;ü любов і повага до учнів з боку педагогів;ü індивідуалізація;

108

ü стимулювання розвитку суб’єктних якостей учня;ü роль педагога як суб’єкта гуманістично орієнтованої

освіти.Без втілення та реалізації цих складових у навчальному закладіне можливо й казати про "якість" освітнього простору.

Література1. Волинець А.Г. Діалог педагогічних культур і перспективи

освіти // Психологічні аспекти гуманізації освіти: Кн.. длявчителя. – К. – Рівне, 1996

2. Мистецтво життєтворчості особистості. Науково-методичний посібник: У 2 ч. / Керівники авт.колективу і наук.редактори Л.Сохань, Г.Єрмаков. – К., 1997

3. Про Національну доктрину розвитку освіти. УказПрезидента України від 17 квітня 2002 року № 347/2002

4. Эльконин Д.Б. Избранные психологические труды. – М.,1989.

���

Пастушкова І.С.,в.о. директора Миколаївської

загальноосвітньої школи № 26

Початок ХХІ століття на Україні характеризуєтьсядокорінною перебудовою освіти, чому сприяє перетворенняУкраїни в незалежну демократичну державу на засадахгуманізму і демократії. Утверджується пріоритет гуманізаціїосвіти як створення максимально сприятливих умов длярозкриття особистості та її саморозвитку.

Аналіз поняття "гуманізм" з точки зору філософії,психології, педагогіки та історії педагогіки, різних джерелвітчизняних й зарубіжних авторів дає підстави визначити йогояк багатоякісну інтегровану педагогічну категорію, що маєвнутрішні і зовнішні структурні компоненти. До внутрішніх мивідносимо психолого-фізіологічні особливості учня і педагога,

109

їх якості, права та обов’язки, до зовнішніх – норми відносин,зміст навчально-виховного процесу та пізнавальну,комунікативну і технологічну сторони практичної діяльності.

Отже, "гуманізм у педагогіці" – це стратегія діяльності всіхланок освіти, яка базується на знаннях, поглядах, ідеях,переконаннях і проголошує дитину як найвищу цінність, щопрактично спрямовані на формування всебічно і гармонійнорозвинутої особистості з відповідними притаманними їйіндивідуальними якостями й проявами, що реалізується черезвідносини, побудовані на повазі, любові, рівності, людяності всистемі розумового, морального, трудового, естетичного,фізичного та інших видів виховання.

Нижче на рис. 1, 2 ми репрезентуємо сутність даногопоняття, а також принцип взаємодії сторін гуманістично-спрямованого навчально-виховного процесу.

Рис. 1. Сутність поняття "гуманізм як педагогічнакатегорія".

Гуманізм – педагогічна категоріяМета гуманізації освіти

Людина(зокремадитина)

— найвищацінність

Формування комплексу культур гармонійнорозвиненої особистості (розумової, моральної,

трудової, професійної, естетичної, фізичної,економічної, політичної). Формування

світогляду, творчих та виконавчих здібностей.

Структурні компоненти

Учень –особистість

Педагог –особистість

Нормивідносин

Теоретична

основа

Практичнаоснова

110

Якості особистості:Індивідуальність,

природнаспрямованість,працелюбність,

патріотизм,дисциплінованість,відповідальність.

Права особистості: навільний прояв та

розвиток здібностей, насвободу, щастя,самодіяльність,

творчість, на захистгідності

Повага,любов,

рівність,доброчинніс

ть,справедливі

сть,правдивість,людяність

Системагуманіст

ичнихзнань,

поглядів,ідей,

переконань

Системагуманістичн

оспрямованихтехнологій, а

такожінтелектуаль

-ного,морального,духовного таінших видіввиховання

Педагогічні компонентиПізнавальний Комунікативний Діяльнісний

Напрямки реалізаціїПсихолого-

педагогічнийСоціально-

психологічний Технологічний

Шляхи реалізаціїВрахуванняпсихолого-

фізіологічних(вікових,

індивідуальних,статевих)

особливостей учнівта психолого-педагогічнихмеханізмів їхпізнавальноїдіяльності

Врахуваннясоціально-

психологічних(перцептивних,

емоційних,комунікативних та

діяльнісних) сторін,формального танеформального

спілкування

Впровадженнянавчальнихтехнологій

гуманістичногоспрямування

111

Рис. 2. Взаємодія компонентів гуманістично спрямованогонавчально-виховного процесу.

Дитина Формивзаємодії Педагог

Єдність:– природного

компонента(психолого-

фізіологічного);

– соціальногокомпонента

(вплив родини,школи,

суспільства,оточуючого

середовища);– культурного

компонента(опанування

загальнолюдським та

національнимдосвідом)

Міжособистісне,

колективне,групове та

кооперативнеспілкування

у формахдіалогу,

співробітництва,

співтворчості(учень-учень,

учень-педагог,педагог-педагог)

Гуманістична особистість,якостями якої є:

– любов до дітей;– повага до людини та її

праці;– професіоналізм;– компетентність;

– відповідальність;– творчість.

Функціональні обов’язки:вчитель, помічник,

наставник, що допомагаєопануванню знаннями,уміннями, навичками,

розвитку дитини,соціальному захисту,

збереженнюіндивідуальності, розвитку

творчих здібностей.

Вихідним принципом гуманізації системи освіти є свободавибору особистості. Свобода є одним із найцінніших правлюдини і загальнолюдською моральною цінністю. Разом з тимсвобода невіддільна від права на вибір. Свобода вибору маєлежати в основі освітнього процесу в Україні, саме свободавибору є однією з визначальних умов, керівним принципомгуманізації освіти.

Гуманізація освітнього процесу передбачає: свободуособистості; урахування індивідуальних особливостей учня;позитивне відношення до всіх учнів; постійну зміну ролей приспілкуванні; корекцію поведінки і окремих рис особистості із

112

збереженням цілісності особистості учня; оцінку свободиособистості як самоактуалізації і творчості; створення умов длясамореалізації особистості, розкриття всіх природних задатків;формування механізмів саморозвитку особистості, пізнавальноїактивності; досвід творчої діяльності; залучення людини доповноцінного самостійного життя в демократичномусуспільстві.

Ідея індивідуального підходу в процесі гуманізаціїнавчально-виховного процесу означає визнання і прийняттядитини як особистості і утвердження її як рівноправногопартнера співробітництва.

Основні ідеї гуманізації навчально-виховного процесуполягають у визнанні унікальності та повазі до особистостідитини, необхідності суб"єкт-суб"єктних відносин учителя іучнів, відносин на основі співпраці й взаємоповаги задлязабезпечення згуртованості колективу, забезпеченнііндивідуалізації й диференціації навчання з метою всебічногорозвитку особистості учня, організації навчання і виховання зурахуванням можливостей, потреб і уподобань школяра.

Головна увага в дослідженні процесу гуманізаціїнавчально-виховного процесу зосереджується на гуманістичнійорієнтації цілей, форм і методів вивчення навчальнихпредметів, використання гуманістичних педагогічнихтехнологій, але питання гуманізації контролю навчальноїдіяльності школярів, як важливої складової навчальногопроцесу, виокремлено не розглядається. Саме тому необхіднозосередитись на гуманізації оцінювання навчальних здобутківучнів, оскільки оцінка займає важливе місце в навчальнійдіяльності школяра, впливає на стосунки учня з учителями,батьками, однокласниками і є причиною багатьох конфліктів.

Як особа безпосередньо зацікавлена в результатах свогонавчання, учень має залучатися до їх вивчення і контролю. Вумовах свободи вибору передбачається вибір самим учнемформ і методів контролю для визначення рівня власнихнавчальних досягнень. Вибір такого роду не означає

113

послаблення контролю, навпаки, наближає його до вищогоступеня – самоконтролю.

Реалізація основних положень гуманізації освіти, щоґрунтується на суб'єкт-суб'єктних відносинах між учасникаминавчально-виховного процесу, забезпечує розвиток особистостідитини, як носія загальнолюдських цінностей, творцямайбутнього суспільства.

Розглянемо основні психолого-педагогічні відмінностітрадиційного та гуманістичного підходів до організаціїосвітнього процесу (табл. 1).

Таблиця 1Психолого-педагогічні підходи до організації освітнього

процесуТрадиційні Гуманістичні

1. Освіта – процеспередачі знань,формування вмінь танавичок

1. Освіта – процес формуванняіндивідуально неповторної,гармонійно розвиненої особистостіучня

2. Головна функціяпедагога – інформаційна(педагог – основнеджерело нових знань,учень – одержувач)

2. Головна функція педагога –організаційно-консультативна,активізуюча процес самоосвіти тасамовиховання учнів

3. Проектування(педагог проектуєнавчальний процес,використовуючи, восновному,репродуктивні і пасивніметоди навчання)

3. Проектування (педагог успівпраці з учнями проектуєнавчальний процес, використовуючияк традиційні, так і активні методинавчання)

4. Оцінка і контроль(оцінювання педагогомзнань, умінь і навичок завизначеними

4. Оцінка і контроль (оцінка самимучнем, взаємооцінка, оцінкапедагогом з урахуванням динамікидосягнень учня; перевага

114

критеріями,авторитарний контрольдіяльності учнів)

самоконтролю і взаємоконтролю удіяльності учнів)

5. Організація(педагог усі власніповноваження залишаєза собою, учень – у роліпідлеглого; відносини всистемі “учень–педагог”з позиції сили)

5. Організація (педагог частинусвоїх функцій передає учням; довіряєучням; відносини в системі “учень–педагог” на основі взаємодовіри,взаємоповаги)

6. Цілепокладання(учні не беруть участі увиборі цілей)

6. Цілепокладання (спільне, абосамостійне визначення цілейнавчання учнями)

7. Управлінськадіяльність у навчаль-ному закладіорієнтована на підви-щення рівня успішностіучнів та покращеннядисципліни

7. Управлінська діяльністьорієнтована на забезпечення процесуособистісного розвитку учнів іпедагогів

Провідну ідею гуманізації освіти в психолого-педагогічному аспекті можна визначити як орієнтацію її цілей,змісту, форм і методів на особистість учня, гармонізацію їхрозвитку (Г.О. Балл), створення умов для творчогоособистісного розвитку учнів у процесі навчання.

Запровадження особистісного підходу в навчання учнівсередніх загальноосвітніх шкіл можливе за умов впровадженняособистісно зорієнтованих форм і методів навчально-виховноїроботи, проведення цілеспрямованої організаційної, науково-методичної діяльності педагогічного колективу та працівниківпсихологічної служби щодо вивчення індивідуальнихособливостей учнів, спрямування зусиль на мотивацію їхнавчальної діяльності.

115

С.Гончаренко зазначає: "Гуманізація освіти - цевідображення в освітньому процесі тенденцій гуманізаціїсучасного суспільства, коли людська особистість визначаєтьсянайвищою цінністю, а утвердження блага людини єнайважливішим критерієм суспільних відносин. Вона полягає успрямуванні уваги освітнього закладу до особистості тих, хтонавчається, забезпечення максимально сприятливих умов длявиявлення і розвитку їх задатків і здібностей на основі поваги ідовіри до них, прийняття їх особистісних цілей і запитів".Таким чином, гуманізація передбачає беззастережне визнаннязагальнолюдських чеснот (милосердя, доброта, чесність,справедливість, гідність тощо), формування громадянина-патріота. Гуманізація - це створення максимально сприятливихумов для розкриття і розвитку здібностей кожного учня -"суб'єкта" навчання, формування взаємовідносин "вчитель" -"учень" на партнерських засадах. У той же час від розуміннясутності гуманізації в освіті до її практичної реалізації значнавідстань - виникають суперечності між фронтальнимивимогами (наприклад, правила внутрішнього розпорядкунавчального закладу) й особистісним сприйняттям та їхдодержанням, між імперативними нормами поведінки, щонав'язуються навчальним закладом, і тими, які вже утвердилисьу суб'єктів навчання тощо. Ці суперечностіконкретизуватимуться під час безпосереднього виконанняучнями навчальних завдань, реалізації цільових установок упроцесі навчання, а саме: між вимогами навчальних програм іреальною підготовленістю учнів до їх засвоєння, міждомінуючими фронтально-груповими формами навчання йіндивідуальним засвоєнням певних знань, умінь, навичок, міжєдиними стандартизованими кінцевими результатами і різнимиможливостями суб'єктів навчання щодо їх опанування тощо.

В школі, що орієнтується на гуманістичні цінності, діти євизначальною стороною навчального процесу - і прямо, черезучасть в організації життя школи, і опосередковано, черезврахування пріоритетності їх інтересів в діяльності

116

педагогічних колективів. Тому необхідною передумовоюгуманоцентричної переорієнтації школи є опора на самих дітей,їх внутрішній світ та життєві прагнення.

Сучасна гуманістична педагогіка безумовно виходить зпріоритетності внутрішніх джерел освіти та розвитку дитини,відводячи зовнішнім механізмам освіти роль організації таупорядкування внутрішньо вмотивованого процесу навчання тавиховання. Зовнішній вплив на дитину може відтак бутивизнаним ефективним і соціально доцільним лише у випадку,коли він узгоджується з механізмами її саморозвитку і сприяєрозкриттю внутрішніх потенцій дитини. Будь-яке обмеженняцих потенцій заради якихось зовнішніх цілей визнаєтьсяантигуманним і таким, що не відповідає сучасним потребам якосвіти, так і суспільства. Гуманістична педагогіка вказує дляцього лише один шлях - це шлях проникнення у внутрішнійсвіт дитини з боку педагога і налагоджування на цій основіпартнерства між педагогом та учнем. Педагогіка партнерства -це практична основа гуманоцентричної переорієнтації усієїсистеми міжособистісної комунікації в школі.

"Зробити дитину нашим добровільним і зацікавленимсоратником, співробітником, однодумцем у своїх же вихованні,освіті, навчанні, зробити його рівноправним учасникомпедагогічного процесу, турботливим і відповідальним за цейпроцес, за його результати" - так Ш.Амонашвілі визначаєконкретику педагогічної роботи в школі. І далі: "Гуманнапедагогіка може бути реалізована лише в тому випадку, якщочерез відповідні їй принципи будуть переосмислені всі основнікомпоненти педагогічного процесу: і урок, і методи, іпрограми, і підручники, і особистість вчителя, і класна кімната,і колективна творчість вчителів. І найголовніше в усьому -взаємовідносини вчителя з учнем. ... Ідея співробітництва - цедух школи. ... Урок будь-якого навчального предмету ...повинен виховувати і формувати розум, душу і серце дитини,але це повинно відбуватися не при допомозі штучних виховних

117

моментів, ... а в першу чергу і головним чином через той духвзаємовідносин, який культивується вчителем".

У зв'язку з цим хотілося б вказати на ті основні критерії,яким має відповідати педагог, що претендує на роботу вгуманоцентрично орієнтованому освітньому закладі. Їх у свійчас сформулював основоположник сучасної гуманістичноїпсихології К.Роджерс, виступаючи перед американськимивчителями. Критерії мають характер запитань, якіпередбачають позитивні відповіді педагога в тому випадку,якщо він готовий до успішного виконання умов неформальногопартнерства з учнями в освітньому закладі. Ось ці запитання:

"1. Чи вмію я входити у внутрішній світ людини, яканавчається і дорослішає? Чи зміг би я поставитися до цьогосвіту без забобонів, без упереджених оцінок, чи зміг би я нарівні особистісного ставлення, емоційно відгукнутися на цейсвіт?

2. Чи вмію я дозволити самому собі бути особистістю ібудувати відкриті, емоційно насичені, нерольові відносини змоїми учнями: відносини, у яких всі їх учасники навчаються?Чи вистачить у мене мужності розділити зі своїми учнями цюінтенсивність наших взаємовідносин?

3. Чи зумію я відкрити інтереси кожного в моєму класі і чизможу дозволити йому чи їй йти за цими індивідуальнимиінтересами, куди б вони не вели?

4. Чи зможу я допомогти моїм учням зберегти живийінтерес, цікавість до самих себе, до світу, який їх оточує, -зберегти і підтримувати найцінніше, чим володіє людина?

5. Чи в достатній мірі я сам є творчою людиною, яка можезвести дітей з людьми та їх внутрішнім світом, з книгами, зусіма різновидностями джерел знань, - з тим, що дійсностимулює цікавість та підтримує інтерес?

6.Чи зміг би я прийняти і підтримати тільки-нонароджувані і в перший момент недосконалі ідеї і творчізамисли моїх учнів,, цих посланців майбутніх творчих формнавчання та активності? Чи зміг би я прийняти тих творчих

118

дітей, які так чисто виглядять неспокійними і не відповідаютьприйнятим стандартам у поведінці?

7. Чи зміг би я допомогти дитині виростати цілісноюлюдиною, почуття якої породжують ідеї, а ідеї -почуття?"

ЛІТЕРАТУРА1. Аксіологічний потенціал державного управлінняосвітою. Навч. посібник / Крижко В.В., Мамаєва І.О. - К.:Освіта України, 2005. - 224 с.2. Гончаренко С.У., Мальований Ю.І. Гуманітаризаціязагальної середньої освіти. - К.: АПНУ, 1994.3.Журецький Я.І. Особистісно орієнтований підхід донавчання // Наукові праці. Т. IV. – Миколаїв: МФ НаУКМА,1999. – С.80-82.4.Мірошник З. Організація співпраці в умовах особистісно-орієнтованого навчання // Рідна школа. – 2000. - №9. – С.25-26.

119

Розділ ІV

Впровадження проектуванняпедагогічних інновацій в системі

управління якістю освіти

Трондіна О.І.заступник директора з навчально-виховної роботи

Миколаївської загальноосвітньої школи № 46

Якщо ви не зміните напрямок,Із часом вас віднесе туди ж, де ви й були.

Народна мудрість

Формування нової соціальної системи в Україні вимагаєадекватного реформування всіх сфер життя, в тому числі йосвіти.

Мета політики управління освіти щодо розвитку освітиполягає у створенні умов для розвитку особистості і творчоїсамореалізації кожного громадянина, виховання поколіннялюдей, здатних активно працювати і навчатися протягом життя,оберігати й примножувати цінності національної культури тагромадського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну,незалежну, демократичну, соціальну та правову державу якневід’ємну складову європейської та світової спільноти.Необхідною стає особлива компетентність: здатністьбудувати власну траєкторію в освіті.

Успішно розв’язати ці завдання зможе лише сильнийпедагогічний колектив школи, яку очолює сильнаадміністративно-управлінська ланка, здатний до розробкистратегії розвитку і досягнення поставленої мети. Цьомупитанню педагогічна наука приділяє багато уваги: з’явилисяцікаві ідеї, концепції, технології, методики, про що зазначено увідповідних нормативно-правових документах, зокрема унаціональній програмі «Освіта. Україна ХХІ століття», у

120

Законах України «Про освіту», «Про загальноосвітнійнавчальний заклад», «Про інноваційну діяльність», уПоложенні Міністерства освіти і науки України «Про порядокздійснення інноваційної діяльності в системі освіти України».

Що ж таке інновація?Поняття «інновація» з’явилось у дослідженнях етнічних

культур в ХІХ столітті. Його сутність полягала у запозиченніоднією культурою елементів іншої. Термін «інновація» якекономічна категорія увійшла в науковий оббіг у 1911 році. Зсередини ХХ століття на Заході поняття «інновація» сталивикористовувати в освітній галузі. Більшість дослідників тапрактиків дають визначення терміна згідно із тлумачнимисловниками:

«інновація» (лат. Іn – в, novus – новий) – нововведення,цілеспрямована зміна, яка викликає перехід системи із одногостану до іншого.

Інноваційна діяльність педагогів стає сьогодні основнимнапрямом реалізації модернізаційних реформ в освіті.

Мета управління закладом освіти полягає у забезпеченнійого оптимального функціонування, узгодженні зусиль усіхучасників педагогічного процесу та переведенні школи набільш високий якісний рівень, тобто створенні умов для їїрозвитку. Проте розвиток закладу освіти можливий тільки заумов засвоєння нововведень. Залежно від виду інновацій таглибини перетворень адміністрація школи повинна розробитинові стратегічні напрямки розвитку, трансформувати системуцінностей школи, її місію. Щире прагнення, бажання директорашколи, його заступників зробити свою школу кращою упоєднанні з виконанням функціональних обов’язків забезпечуєуспішність управління інноваційними процесами.

Автори різноманітних класифікацій освітніх інновацій Н.В.Горбунова,

Л.І. Даниленко, В.С. Лазарєв пропонують адміністраціїшколи обрати

121

цілеспрямоване управління інноваційними процесамитобто здійснювати інноваційний менеджмент.

Школа – це складна система, яка складається з окремихланцюжків, що з’єднані і взаємодіють між собою:

· навчально-виховна діяльність;· управлінська;· господарська;· кадрова;· науково-методична.Об’єднують всі ці напрямки в єдиний освітній простір

інформаційні потоки.Інформація – це основа процесу управління. Без неї не

можна сформулювати проблему, правильно оцінити ситуацію,визначити цілі управління та прийняти рішення. Управління уширокому розумінні – це процес перетворення інформації.Нагальною потребою в освіті є перехід до технологій, які наоснові певної уніфікації управлінських дій дозволяютьконструювати системи управління, що забезпечують умови дляширокого доступу до інформаційного простору та ефективноговикористання його можливостей.

Інформаційно-комунікативні технології надаютьможливість максимально зменшити час на виконаннятрудомісткої частини процесів, які циклічно повторюються вуправлінській діяльності адміністрації загальноосвітніхнавчальних закладів.

Нові інформаційні технології в процесі інформатизаціїуправлінської діяльності виконують такі функції:

1. Загальна обробка документів, їх верифікація іоформлення.

2. Локальне зберігання інформації.3. Забезпечення доступу інформації без паперового

дубляжу, дистанційна і сумісна робота членів педагогічногоколективу з документами.

4. Підтримка безпаперового спілкування працівників з їхробочого місця.

122

5. Електронна пошта.6. Персональна обробка інформації.7. Об’єднання електронної і вербальної комунікацій.8. Введення персональних баз даних.9. Обмін інформацією між базами даних.Використання комплексних комп’ютеризованих задач

дозволяє автоматизувати значною мірою процес виконанняосновних управлінських функцій: аналізу, планування,організації, мотивації і контролю та ін. Все це призводить дозначної економії часу суб’єктів управління загальноосвітнімнавчальним закладом, що поліпшує умови для її подальшогорозвитку.

Єдина локальна мережа членів адміністрації школидозволяє оперувати даними, які згруповані за блокамивідповідальності адміністрації ЗНЗ.

Інформаційно-комунікативні технології відображаютьрух інформаційних потоків зовні і всередині її структурнихкомпонентів та обмін інформацією із навколишнімсередовищем. Технологія передбачає можливість відстеженняособливості та інтенсивності управлінської діяльностідиректора ЗНЗ, його заступників, інших суб’єктів управління,уникнення зайвого дублювання різноманітних управлінськихдій. Треба наголосити, що мобільність і гнучкість моделіобумовлена можливістю конструювання блоківвідповідальності на основі алгоритмів управління та блокукомп’ютеризованих задач підтримки, що включають відповіднубазу даних: «Навчальні плани», «Шкільна мережа»,«Педагогічні працівники», «Комплектування», «Тарифікація»,«Табель використання робочого часу», «Контингент учнів»,«Мікрорайон»та ін.

Запропонована технологія дозволяє суттєво підвищитиреальну ефективність управління загальноосвітнім навчальнимзакладом, якість освіти в цілому.

Місія інформатизації повинна орієнтуватися на якістьосвіти, відповідно до вимог міжнародних стандартів якості.

123

« Інноваційна діяльність – це гарно організована,раціональна і систематична робота» П. Друкер

Як же управляти інноваційними процесами? Якою маєбути система управління?

Система управління інноваційною діяльністю освітньогозакладу повинна мати системний характер і проводитисьпоетапно:

1. Пропаганда інноваційного пошуку.2. Мотивація та стимулювання педагогів до інноваційної

діяльності.3. Вивчення стану навчально-виховного процесу,

здійснення комплексної оцінки ситуації.4. Формування проблем та визначення шляхів їх

розв’язання.5. Вибір інноваційної ідеї. Розробка плану впровадження.6. Організація експертизи програми (плану) впровадження

інновації.7. Теоретична, науково-методична підготовка педагогів до

роботи в інноваційному режимі, створення сприятливогопсихологічного клімату.

8. Адаптація нововведення до умов навчального закладу.9. Визначення ступеня ефективності інновації та

результативності діяльності колективу.10. Прийняття рішення про доцільність подальшого

впровадження інновації.11. Організація роботи закладу з урахуванням нової

технології.Така система управління інноваційними процесами в

закладі освіти дає змогу впорядкувати процес інноваційногопошуку педагогів, виявити найбільш ефективні технології тадозволяє організувати роботу шкільної адміністрації надрозв’язанням визначеної проблеми.

Майже століття тому Н. Вітке стверджував: «Современныйадминистратор это … строитель людских отношений». Влітературі з теоретичних досліджень управління та психології

124

менеджменту в освіті зазначається, що менеджмент – цеефективне досягнення цілей за допомогою планування,організації, керівництва та контролю. Аналіз сучасних підходівдо управління свідчить, що зміни неможливі без застосування вуправлінні школою інтерактивних технологій, які ґрунтуютьсяна діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільного обмінудумками, забезпеченні зростання творчої та інноваційноїдіяльності педагогів. Інтерактивні методи управління – цесистема способів діалогічної взаємодії суб’єктів управління,спрямованих на сформованість активної позиції суб’єктів таосмислення діалогу, що в комплексі сприяє зростаннюефективності роботи закладу та кожного працівника, а такожзростанню самооцінки, відчуття впевненості у своїх силах.

Ще на початку 20-х рр. минулого століття у працяхвідомих педагогів (І.П. Павлова, Ухтомського А.А., БехтерєваВ.М., Шацького С.П.) з’являються терміни «педагогічнатехнологія» та «педагогічна техніка». Будь-яка педагогічнатехнологія повинна відповідати основним критеріямтехнологічності: системності, керованості, ефективності,відтворюваності.

До управлінської інноваційної технології відносимосучасні інформаційні та діагностичні технології, технологіїекономічного та психологічного впливу на підлеглого, щостворюють умови для оперативного й ефективного прийняттякерівником управлінського рішення.

Управлінські інновації представлені переважнотехнологіями громадсько-державного, адаптивного,особистісно-орієнтованого управління та управлінняінноваційними освітніми проектами.

Важливу роль в системі управління якістю освіти відіграєтехнологія проектування, яка дозволяє реалізувати стратегіїта робить управління програмно-цільовим.

Поняття «проект» (від лат. Proectus –кидання вперед) маєдекілька значень: розроблений план споруди, виготовлення,задум чогось, певна форма організації великих та відносно

125

самостійних починань, форма побудови цілеспрямованоїдіяльності та ін..Проектування – це спеціальна , концептуальнообумовлена та технологічно забезпечена діяльність щодостворення образу бажаної у майбутньому системи. Проблемапроектування систем внутрішкільного управління висунутареаліями життя, серед яких головними є: необхідність швидкопристосовуватись до зовнішніх змін і виживати; забезпеченняоптимального функціонування та розвитку закладу освіти;постійна потреба пошуку резервів та ідей оновлення усіх йогосистем.

Проектування внутрішкільного управління означаєпобудову цілісних систем управління і передбачає розробкуосновних напрямів, умов, концепцій, моделей, засобів, змістудіяльності. Поняття проектування, планування, прогнозування,моделювання взаємопов’язані.

Програмно-цільове управління можна представити якінтеграцію цілей, задач та відповідних кроків проектування.Проектування конкретної системи управління містить наступніелементи:

1. Місце і значення даної системи в загальній системіуправління (організації).

2. Системні властивості даної системи, її функціональніможливості.

3. Основні компоненти системи.4. Суб’єкти системи.5. Ціннісно-нормативний компонент (система цінностей,

принципів).6. Місія, спрямованість, цілі.7. Результативний компонент (продукти, кінцеві

результати).8. Змістовний компонент (зміст діяльності).9. Організаційний компонент (організаційна структура,

форми організації).10. Ресурсний компонент (ресурси, їх забезпечення).11. Умови діяльності.

126

12. Прогностичний компонент (процес управління,організаційні механізми).

13. Зв’язки і відносини між компонентами системи.14. Зв’язки і відносини із іншими системами.За своїм призначенням, змістом, строками реалізації

проекти бувають різними.Класифікація проектів

№ Ознакикласифікації

Види проектів

1. Рівень розробкита реалізації

Малий проект (шкільний)Метапроект (міжшкільний), районний,

обласний).Мегапроект (міжобласний, всеукраїнський,

міжнародний)2. Термін

реалізаціїКороткотерміновий (оперативний)

ТактичнийДовготерміновий (стратегічний)

3. Зміст УправлінськийДидактичний

ВиховнийРекламний

МаркетинговийТехнічний

КомплекснийУправлінський проект складається із трьох обов’язкових

елементів:1. Види діяльності керівника під час роботи над

проектом:· операційні: аналіз – планування – організація –

контроль – регулювання – аналіз;· соціально-психологічні: організація команди (розподіл

обов’язків, визначення прав та відповідальності, активізація,мотивація, стимулювання).

2. Інформаційно-технологічна модель управління. Їїсутність полягає у детальному змалюванні технологіївпровадження проекту.

3. Система управління персоналом проекту:

127

· планування кадрових потреб проекту;· набір та відбір персоналу для практичної діяльності;· професіональна орієнтація, навчання персоналу;· моніторинг трудової діяльності учасників проекту;· оцінка діяльності персоналу;· визначення зарплати, пільг, стимулювання відповідно

до результату та якості діяльності.Які ж функції повинен виконувати адміністратор у процесі

проектування?Лінійна функція- орієнтація і організація проекту за ієрархічними

рівнями- керівництво проектом- розробка проекції проектування- організаційне оформлення проекту- розробка графіка робітАналітична функція

- аналіз існуючої системи- аналіз комплексу проектування- аналіз фактичних можливостей реструктуризаціїОціночна функція- оцінка системи управління і її готовності до

проектування- оцінка стану об’єкту проектування- оцінка можливостей та її умов проектуванняФункція конструювання- розробка системи проектуванняФункція розробки ідей та рішень- Генерування та обгрунтування ідей- Прийняття рішень щодо організації проектної роботиКонтролююча функція- перевірка- облік- аудит- Моніторинг

128

Саме «метод проектів» набув в наш час «другого дихання».Організаційне проектування в освітній галузі дає основустворення як широкомасштабних проектів, спрямованих нарозв’язання сучасних проблем освітньої галузі, так і проектівмодернізації навчально-виховного процесу конкретногоосвітньог закладу. Метод проектів – комплекс ідей, обєднанихв чітку технологію й конкретну практику роботи.

Основні форми проектів – це програми розвитку такомплексно-цільові програми. В основі програм розвиткузакладу освіти можуть бути окремі цільові проекти абокомплексно-цільові програми. Комплексно-цільова програма –це сукупність теоретичного обгрунтування та конкретногоплану дій для переведення певної шкільної підсистеми навищий рівень розвитку.

За напрямками діяльності проекти можуть бути:- навчальні, спрямовані на вирішення актуальних проблем

навчання;- виховні, що передбачають спрямування на реалізацію

актуальних проблем виховання;- методичні, в основі яких - підвищення професійної

майстерності педагогів школи;- організаційні (управлінські) – спрямовані на розробку та

впровадження нової моделі стосунків, режиму діяльності,удосконалення управлінської ддіяльності;

- матеріально-технічні, що передбачають удосконаленняматеріальної бази школи, впровадження нових механізмівгосподарювання, естетичне оформлення приміщень, новетехнічне обладнання.За терміном виконання:

- оперативні – декілька тижнів чи місяців- річні – розраховані на навчальний рік- перспективні – розраховані на декілька років

Комплексно-цільова програма – це управлінськийпроект, де органічно поєднуються теоретичне обґрунтуванняконкретної проблеми, перелік дій або алгоритм діяльності, опис

129

організаційно-педагогічного, науково - методичного таадміністративного забезпечення.

Прикладами цільових проектів є:«Обдарованість», «Школа і сім’я», «Здоров’я, здоровий

спосіб життя»,«Я - громадянин», «Гармонія», «Екологія життя»,

«Особистість», «Освітній менеджмент», «Педагогічниймоніторинг», «Педагогічна майстерність», «Експеримент»,«Родина» та інші.

Подібних цільових проектів може бути відразу декілька.Різні проблеми, учасники, організатори цих проектів нестворюють ситуації перевантаження в діяльності закладуосвіти. Вони можуть входити окремими додатками дотрадиційного плану роботи чи бути складовою частиноюпрограми розвитку школи.

Проект – це комплекс цілей, задач та заходів, якіспрямовані на досягнення кінцевої мети та місії.

Програма розвитку: сутність, процес побудови таструктура.

Програма розвитку та система управління нею – це і єпрограмно-цільове управління.

Програма розвитку – це робочий документ дляорганізації перспективної та поточної діяльності закладу, якиймістить відомості про вихідний стан школи в цілому та їїокремих підсистем; гіпотетичну модель закладу, бажану вмайбутньому; змалювання змісту діяльності та послідовностідій, що призведуть до передбачуваного.

Програма розвитку школи відрізняється від традиційногостратегічного (перспективного) плану тим, що :

1. Програми розвитку спрямовані на прогнозування змін,оновлення діяльності закладу освіти та виробленнястратегії розвитку.

Плани спрямовані на забезпечення оптимальногофункціонування закладу освіти.

130

2. Програми розвитку мають яскраву інноваційнуспрямованість, забезпечують системність процесіввпровадження нововведень.

Плани реалізують етапність розв’язування актуальнихпроблем, виконання соціального замовлення на освіту.

3. Програми розвитку працюють на місію школи,створюють імідж закладу. Плани забезпечують виконання та узгодження завдань

вищих органів управління освітою та внутрішньошкільних.Форми і зміст Програми розвитку можуть бути різними,

оскільки їх вибір зумовлюється не лише загальнимипедагогічними завданнями, а й показниками економічного ісоціального розвитку країни, зокрема мікрорайону, таособливостями кожної школи. Програма має бути гнучкою укористуванні, робочим, а не формальним документом.

Мета, завдання та шляхи реалізації кожної програмизабезпечують зростання методичної, фахової грамотностікожного педагога, активізують інноваційну педагогічнудіяльність. Кожна з програм розробляється творчоюініціативною групою вчителів, затверджується педагогічноюрадою, а в процесі реалізації згуртовує все ширше колопедагогів навколо певної проблеми, зумовлює впровадженняінноваційних технологій.

Комплексно-цільове управління зумовлює інноваційнізміни в діяльності педагогічного колективу, стимулює розвитокшколи на основі нової філософії освіти.

Сучасний навчальний процес має не тільки давати якіснізнання, формувати вміння, а й розвивати природні здібностікожної юної особи, збагачувати її індивідуальний досвід,формувати моральну свідомість.

Розв’язанню таких завдань сприяє розробка тавикористання у навчально-виховному процесі системивідстеження (моніторингу) освітніх результатів цільових тапроцесуальних показників.

131

Моніторинг позначає процедуру систематичногозбирання даних про важливі аспекти освіти назагальнодержавному рівні, регіональному і локальному.

В межах школи моніторинг може бути:адміністративним, педагогічним, психологічним, учнівським.

Поняття «моніторинг» означає: одержання інформації простан системи з метою прийняття управлінських рішень щодопереведення іі на якісно новий рівень. Моніторинг передбачаєнаявність спеціально розроблених стандартів.

«Освітній моніторинг» - це супроводжувальневідстеження і поточна регуляція будь-якого процесу в освіті.Якість освіти – не кінцевий результат. Це спосіб, за допомогоюякого виявляється відповідність стандарту до відповіднихзапитів споживача. Якість освіти пов’язана з удосконаленнямдіяльності загальноосвітнього навчального закладу, з йогоструктурним і динамічним розвитком. Якість освіти – складнакатегорія, що залежить від великої кількості параметрів ічинників.

Національна доктрина розвитку освіти України ХХІ ст.проголошує: «Якість освіти є національним пріоритетом,передумовою національної безпеки держави, додержанняміжнародних норм і вимог законодавства України щодореалізації права громадян на освіту».

Відмінною рисою моніторингу є інформація провідповідність фактичного результату його передбаченням.

Моніторинг в системі управління якістю освіти являєсобою процес цілеспрямованого впливу суб’єкта управління(керівника) на об’єкт управління (соціальну систему, щоперебуває в нестабільному стані – стані постійного розвитку), урезультаті якого відбувається не лише його якісна зміна іпідвищується рівень конкурентноспроможності знань, умінь інавичок, а й залучаються інвестиції (матеріальні,інтелектуальні), розробляються і впроваджуються інновації.

Нова сучасна система управління сферою освіти маєутверджуватися як державно-громадська. Вона має враховувати

132

регіональні особливості, тенденції до зростання автономностінавчальних закладів, конкурентності освітніх послуг, орієнтаціїосвіти не на відтворення, а на розвиток.

Моніторинг управління освітою має бути відкритим ідемократичним. У ньому повинні органічно поєднуватисязасоби державного впливу з громадським управлінням.Відкритість системи передбачає розширення управлінськихможливостей громадської думки. Дієвий моніторинг змінюєнавантаження, функції, структуру і стиль регіонального,місцевого та шкільного управління освітою: контроль і прямевтручання в навчальний процес мають поступитися місцемгнучкості, дієвості рішень, науково-методичним,прогностичним, експертним, інформаційним та іншимфункціям.

Складність управлінських завдань збільшує потребу увпровадженні в роботу школи моніторингової системи, щозабезпечує не тільки збір, аналіз даних, але й надає реальнудопомогу в прийнятті ефективного, компетентного йпрофесіонально обґрунтованого управлінського рішення.

Аналіз результатів дослідження проблеми впровадженняпроектування педагогічних інновацій в системі управлінняякістю освіти дозволяє зробити висновок про її важливість,актуальність, результативність.

Успіх – базова ідея управлінського менеджменту. «Управляти – значить приводити до успіху інших» - ця ідеяповинна стати одним із постулатів педагогічногоменеджменту.

Література

& Буркова Л. Ключ до управління: класифікація педагогічнихінновацій як елемент механізму керування інноваційнимпроцесом в освіті // Директор школи-2000. - № 1

133

& Ващенко Л. Інноваційні процеси в системі загальноїсередньої освіти: особливості управління // Освіта і управління.– 2003. – Т.6. - № 3.& Даниленко Л.І. Управління процесом здійсненняінноваційної діяльності в системі загальної середньої освіти//Післядипломна освіта в Україні. – 2003. - № 3& Євдошенко Г. Педагогічні інновації: ідеї, реалії,перспективи // Директор школи. – 1999.- № 45& Єльникова Г.В. Наукові основи розвитку управліннязагальною середньою освітою в регіоні. – Харків, 1999& Ковальчук О. Інноваційна робота як проблемапрофесійного удосконалення вчителя // Директор школи, ліцею,гімназії. – 2002. № 1-2& Малихіна В.М. Управлінська підтримка інноваційноїдіяльності вчителя // Післядипломна освіта в Україні. – 2002. -№ 2& Олійник В. Система педагогічної освіти та педагогічніінновації // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2001. - № 4& Порох Л. Шляхи інноваційних перетворень у закладахосвіти // Рідна школа. – 2001. № 7

���

Модель предметної декади

Рибак Н.А.,заступник директора з навчально-виховної роботи

Миколаївського ліцею „Педагог”

Національна доктрина розвитку України зумовила новітенденції щодо розвитку освіти. Основу сучасногоінформаційного суспільства складають не традиційніматеріальні, а інформаційні, інтелектуальні ресурси – знання,

134

наука, організаційні чинники, інтелектуальні здібності людей,їхні ініціатива, творчість. З’явилася потреба у творчих,діяльних, обдарованих, інтелектуально й духовно розвиненихгромадянах. Тому проведення предметних декад в Миколаївськомуліцеї «Педагог» є ефективним засобом пізнавального інтересудо вивчення навчальних дисциплін, стимулювання творчоїактивності учнів, - це, по суті, творчий звіт вчителя зпозакласної роботи з предмета. Практика переконує, що ефективність проведенняпредметної декади, в першу чергу, залежить від досвіду тамайстерності вчителів. А, по-друге , від вміння корегуватидіяльність учнів, співпрацювати з колегами, батьками, звикладачами предметних кафедр МДУ ім. В. Сухомлинського.Сьогодні ми все частіше говоримо, що тільки творчаособистість може пробудити любов до творчого мислення таздобуття знань. Тому в рамках предметних декад, з метоювпровадження в практику роботи предметних кафедр ліцеюсучасних освітніх технологій, поширення інноваційноїдіяльності, удосконалення моделі методичної роботи,збагачення форм і змісту заходів, започатковано проведеннягри - інтелектуальний марафон. Ідея впровадження цьогопроекту зацікавила і учнів, і вчителів. Модне слово «проект»постійно на слуху. Але чомусь одні проекти виконуються іприносять результати, а інші – ні. Може справа в технологіїпідготовки і здійснення проекту? Члени предметних кафедр та наукового товариства«Ерудит» підготовку до предметних декад розпочинали ще замісяць до їх проведення. Вчителями на засіданні кафедр буловизначено основні структурні блоки декади, передбаченоучасть у інтелектуальному марафоні всіх класних колективів.Важливим моментом стало своєчасне інформування учнів тавчителів ліцею про тему, форму, місце, час проходженнястанції інтелектуального марафону.Структура інтелектуального марафону

135

Підготовчий етап

Організаційний етап

Конкурсний етап (проходження станцій)

Узагальнюючий етап (нагородження переможців)

Досвід організації й проведення інтелектуального марафонудає нашому колективу змогу сформувати мету і завдання йогопроведення, вдосконалювати його зміст і технологіюпроведення. Пропонуємо вашій увазі методичну розробкуінтелектуального марафону з літературного краєзнавства, щобув проведений протягом декади філології, та став початкомсерії інтелектуальних ігор, що пройшли протягом року в ліцеї врамках предметних декад.

Методичні рекомендації щодо проведення інтелектуальногомарафону з літературного краєзнавства

Рідна земля є найдорогоціннішим скарбом народу. Кожналюдина повинна знати та любити свою землю. І цю любов дорідної землі необхідно прищеплювати з дитинства. У структурі особистості дитини, що формується, пізнавальнаактивність відіграє важливу роль. Отут рівною мірою важливе івиховання позитивного ставлення до пізнання, і вихованняпотреб та інтересів, і формування здорових мотивів таустановок, поведінки, тобто усіх внутрішніх чинників, щовизначають розвиток особистості. В основі пізнавальноїактивності підлітка лежать світоглядні споживи, спрямовані наусвідомлення особистісного світовідчуття. Одним з важливих мотивів розвитку пізнавальних потреб єформування пізнавальних інтересів учнів. Відомо, що під часнавчальної діяльності пізнавальні інтереси потребуютьпостійного задоволення допитливості підлітків, постійного

136

урізноманітнення форм, прийомів, засобів навчання і вихованнямолодого покоління, особливо в позаурочний час. Засвоєння нових знань, поданих у вигляді гри, відбуваєтьсязначно ефективніше, ніж на звичних навчальних заняттях.Навчальна мета поставлена в ігровій формі, має ті переваги, щов ситуації гри учню зрозуміла сама необхідність отриманнянових знань і способів дії. Знання, подані в готовій формі, непов’язані з життєвими інтересами ліцеїстів, погано нимизасвоюються і не розвивають їх. Натомість у грі дитина сама прагне навчитись тому, чоговона ще не вміє і не знає, тобто зростає її пізнавальнаактивність. Серед багатьох форм роботи з цієї важливої і актуальноїпроблеми слід зупинитися на використанні ігрових формроботи, що дозволяє вирішити ряд задач, таких як:Ø компенсація інформаційного перевантаження;Øформування учнівського колективу, вміння працюватизгуртовано;Ø виховання творчого потенціалу підлітків.

Відповідно до обласної програми з розвитку краєзнавства татуризму до 2010 року кожний навчальний заклад планує заходиз туризму та краєзнавства. Так, в рамках цієї програми вМиколаївському ліцеї «Педагог» розроблена та впроваджуєтьсякомплексна програма «Національне виховання», що сприяєвивченню літературної спадщини Миколаївщини, розвиткулітературної творчості серед учнів тощо.До планування та розробки заходів з краєзнавства найкращезалучати представників учнівського самоврядування (науковетовариство «Ерудит», департамент «Преса», «Дозвілля» тощо).Кожний з цих департаментів виконує свою функцію:Ø старшокласники(учні 11-го класу) розробляють положеннязаходу, готують інтелектуальні питання;Ø департамент «Дозвілля» готує додатковий та роздатковийматеріал;

137

Ø департамент «Преса» проводить опитування на початку танаприкінці заходів, висвітлює події у шкільній пресі.

Під час проведення декади філології одним з яскравих заходівстав інтелектуальний марафон з літературного краєзнавства.Перший день. Кожний клас отримує маршрутний лист, уякому вже записані назва станції, місце, дата проходженнястанції. Команда записує у маршрутному листі клас та назвукоманди. Члени журі(члени наукового товариства «Ерудит»),які будуть знаходитись на станції вписують прізвища учасниківта кількість балів, що отримала команда на кожній станції.Останній день. Після проходження останньої станції, командиздають свої маршрутні листи членам журі, які рахують баливизначають переможців.