НАВЧАЛЬНО МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИКlibrary.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/POSIBNIKI_2013/NMP_0005.pdf · 2015-12-07 · Навчально-методичний посібник

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЮРИДИЧНА

АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО”

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“КРИМІНОЛОГІЯ”

Харків 2013

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЮРИДИЧНА

АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО”

Електронна копія


ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ



галузь знань 0304 “Право”, освітньо-кваліфікаційний рівень “Магістр”, спеціальність 8.03040101 “Правознавство”

(ІХ семестр)

Харків 2013

Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Криміноло-гія” [галузь знань 0304 “Право”, освітньо-кваліфікаційний рівень “Магістр”, спеціальність 8.03040101 “Правознавство” (ІХ семестр)] / уклад.: В. В. Голіна, Б. М. Головкін, В. В. Пиво-варов, О. Ю. Юрченко, Ю. Г. Бойко. – Х.: Нац. ун-т “Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого”, 2013. – 96 с.

У к л а д а ч і: В. В. Голіна, Б.М. Головкін,В.В. Пивоваров, О.Ю. Юрченко,Ю. Г. Бойко

Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою університету (протокол № 1 від 15.01.2013 р.)

© Національний університет “Юридична академія України імені Ярослава Мудрого”, 2013

3

1. В С Т У П

Кримінологія – комплексна наука, яка вивчає закономір-ності злочинності, особу злочинця, причини й умови злочин-ності, її окремих видів, напрямки та заходи її запобігання. Як суспільна наука кримінологія теоретично осмислює і система-тизує об’єктивні знання стосовно свого предмета, на основі аналізу даних кримінологічних досліджень описує, пояснює та прогнозує розвиток його складових явищ. Отримання криміно-логією наукових знань про злочинність, особу злочинця, кримі-нальну детермінацію передбачає належне забезпечення щодо розробок і впровадження в практику боротьби зі злочинністю оптимальних заходів її запобігання в Україні. За висловленням Вольтера, запобігання злочинності є справжньою юриспруден-цією у цивільному суспільстві. Отже, кримінологія має свій предмет, систему, методику досліджень. Разом з тим, вона тіс-но пов’язана з філософськими, правовими, суспільними та пра-вознавчими науками.

Навчальна дисципліна “Кримінологія” складається з За-гальної і Особливої частин, в яких розглядаються теоретичні та прикладні питання науки.

У Загальній частині викладається понятійний апарат кримінології (поняття злочинності, її природа, кількісно-якісні показники, особа злочинця, причини і умови злочинності й окремої злочинної поведінки, методики кримінологічних дослі-джень, теорія запобігання злочинності).

Особлива частина кримінології присвячена кримінологі-чній характеристиці, особі злочинця, причинам і умовам та запо-біганню окремих видів злочинних проявів, які розрізняються за їх мотивацією, контингентом злочинців, локалізацією тощо).

Мета навчальної дисципліни – надати студентам науко-во обґрунтовані уявлення про сучасний стан злочинності в Україні й світі, кримінологічні риси особи злочинця і потерпі-

4

лого, негативні явища і процеси, які її обумовлюють, а також про теорію запобігання злочинності, привити студентам навич-ки самостійного комплексного аналізу кількісно-якісних показ-ників злочинності, організації та впровадження заходів по запо-біганню злочинності у територіальному масштабі.

У результаті вивчення навчальної дисципліни “Кримі-нологія” студенти п о в и н н і:

- з н а т и основні терміни і поняття кримінологічної науки, історію розвитку кримінологічних учень, основні стати-стичні показники злочинності в Україні та світі, напрями та за-ходи запобігання злочинності;

- о з н а й о м и т и с я із практикою і досвідом запобі-гання злочинності в Україні й світі, основними напрямками цієї діяльності та подальшими перспективами;

- у м і т и самостійно аналізувати кримінологічний стан злочинності в регіоні, складати методичні способи щодо прове-дення локальних кримінологічних досліджень, планувати захо-ди по запобіганню окремим проявам злочинності на окремому об’єкті, районі та у територіальному масштабі.

5

2. ЗАГАЛЬНИЙ РОЗРАХУНОК ГОДИН ЛЕКЦІЙ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ, САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

№ п/п

Т е м и

Всього годин

У тому числі

лекції

практичні

заняття

самостійна

робота

індивідуаль-

на робота

1 2 3 4 5 6 7 ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ I. Основні теоретичні положення

кримінології – 44 год 1 Поняття, предмет та система кри-

мінології. Історія розвитку кримі-нології

5 2 1 2 –

2 Поняття, ознаки та визначення злочинності. Тенденції розвитку в Україні. Латентна злочинність

7 2 1 3 1

3 Причини й умови злочинності, окремого злочину. Механізм інди-відуальної злочинної поведінки. Конкретна життєва ситуація і її роль у вчиненні конкретного зло-чину. Віктимологія

7 2 1 4 –

4 Особа злочинця. Основні криміно-логічні риси особи злочинця. Ти-пологія злочинців

7 2 1 3 1

5 Запобігання злочинності (поняття, види, принципи та класифікація запобіжних заходів). Загальносоці-альне і спеціально-кримінологічне запобігання злочинності. Індивіду-альне запобігання злочинів. Вік-тимологічна профілактика

6 2 2 2 –

6 Запобігання злочинності (діяль-ність окремих суб’єктів запобіган-ня, координація цієї діяльності)

7 2 1 3 1

6

З а к і н ч е н н я

1 2 3 4 5 6 7 7 Методологія і методика криміно-

логічних досліджень. Криміноло-гічне прогнозування та планування боротьби зі злочинністю

5 2 1 2 –

Р а з о м 44 14 8 19 3

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ II. Кримінологічна характеристика та запобігання окремим видам злочинів – 46 год

8 Кримінологічна характеристика і запобігання злочинності неповно-літніх

6 2 1 3 –

9 Кримінологічна характеристика і запобігання тяжкій насильницькій злочинності проти життя та здо-ров’я особи

6 2 1 2 1

10 Кримінологічна характеристика і запобігання рецидивній злочинності

6 2 1 3 –

11 Кримінологічна характеристика і запобігання злочинності в місцях позбавлення волі

6 2 1 3 –

12 Кримінологічна характеристика і запобігання професійній злочин-ності

6 2 1 3 –

13 Кримінологічна характеристика і запобігання організованій злочин-ності

6 2 1 2 1

14 Кримінологічна характеристика і запобігання економічній злочин-ності

5 2 1 2 –

15 Кримінологічна характеристика і запобігання корисливим злочинам

5 2 1 1 1

Р а з о м 46 16 8 19 3 Р а з о м за I та II модуль 90 30 16 38 6

7

ЗАТВЕРДЖЕНО вченою радою Національного університету “Юридична академія України імені Ярослава Мудрого” (протокол № 3 від 16.11. 2012 р.)

3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “КРИМІНОЛОГІЯ”

ЗА ГАЛЬНА ЧАСТИНА

1. Поняття, предмет і система кримінології

Поняття “кримінологія”, її предмет: злочинність, її при-

чини й умови, особа злочинця і потерпілого, запобігання злочинності (загальна характеристика).

Місце кримінології в системі наукових знань. Співвід-ношення кримінології з філософією, соціологією, економікою, генетикою, наукою управління. Співвідношення кримінології з правовими науками: кримінальним, кримінально-процесуаль- ним, кримінально-виконавчим, адміністративним, конституцій-ним, міжнародним правом та іншими правовими науками.

Завдання кримінології на сучасному етапі розвитку кра-їни у світлі Конституції України. Втілення кримінологічних положень у практику протидії злочинності.

Система кримінології як навчальної дисципліни. За- гальна та Особлива частини кримінології, їх поняття і зміст. Кримінологічна класифікація злочинів як основа побудови Особливої частини кримінології.

2. Методологія і методика кримінології

Поняття “методологія наукового дослідження”. Визна-

чальне значення методологічної основи для розробки відповід-них методів дослідження. Поняття “методика кримінологічних досліджень”. Джерела кримінологічної інформації, основні

8

вимоги до неї. Методи, методика та процедури кримінологічно-го дослідження.

Основні методи кримінологічних досліджень: правова і соціальна статистика, основні прийоми статистичного вивчення злочинності; засоби вибіркового дослідження та його репрезен-тативність; вивчення архівних кримінальних справ та іншої офі-ційної документації за спеціалізованими питальниками, узагаль-нення та групування отриманих результатів; анкетний метод та види анкет; інтерв’ю, види та процедура інтерв’ювання; експерт-ні оцінки; метод спостереження, види, специфіка застосування у кримінологічних дослідженнях; використання логіко-матема-тичних і психологічних методів для вивчення злочинності, особи злочинця, причин і умов злочинності та запобігання їй; експери-мент у кримінології, вимоги та межі його проведення.

Поняття “програма” та “етапи кримінологічного дослі-дження”, оцінка надійності отриманих результатів.

3. Історія кримінології

Виникнення кримінології як науки, основні етапи її роз-витку. Кримінологічні ідеї у світових філософських і політологіч-них ученнях. Три етапи розвитку кримінології, їх періодизація. Класичний період, значення праць Ч. Беккаріа, І. Бентама, Дж. Говарда для розвитку кримінологічних ідей. Особливості антропологічної школи та основні положення праць Ч. Ломброзо, розвиток біосоціальних концепцій у XX та XXI ст. Соціологіч-ний напрямок, основні положення теорій, розроблених Е. Дюрк-геймом, Е. Феррі, Г. Тардом, М.Гернетом, Д. Дрилем, С. Позни-шевим та ін. Соціологічні теорії американських учених ХХ ст.

Етапи формування кримінології за радянських часів. Від-родження кримінології на початку 60-х рр. Кримінологічні установи в СРСР. Стан сучасної кримінології в Україні та зару-біжних країнах. Концепція розвитку кримінологічної науки в Україні на початку ХХІ ст.

Міжнародні кримінологічні науково-дослідні установи. Конгреси ООН із запобігання злочинності та кримінальної юстиції.

9

4. Злочинність та її вимірювання

Поняття “злочинність” та її вимірювання. Загальна ха-рактеристика злочинності як соціально-правового явища, її від-мінні риси та ознаки. Основні кількісно-якісні вимірювання злочинності: рівень, коефіцієнти, структура, динаміка. Їх понят-тя та визначення. Соціальні та правові явища, які впливають на рівень та динаміку злочинності. Географія, характер, ціна зло-чинності. Пряма та непряма шкода від злочинності. Поняття, види, негативні наслідки латентної злочинності. Засоби вияв-лення латентної злочинності.

Характеристика сучасної злочинності у світі та в Украї-ні, тенденції її розвитку.

5. Детермінація злочинності

Поняття “кримінологічна детермінація”. Взаємозв’язок

злочинності з різними соціальними явищами та процесами. Класифікація детермінантів злочинності, критерії класифікації (за механізмом впливу на злочинність, за рівнем, змістом, при-родою та ін.). Детермінанти злочинності: економічні, соціальні, суспільно-психологічні, політичні, організаційно-управлінські та інші соціальні явища і процеси. Теоретичні проблеми детер-мінації сучасної злочинності в Україні. “Фонові явища” (алко-голізм, наркоманія, проституція, насильство в сім’ї, безпри- тульність тощо) та їх роль у детермінації злочинності.

6. Особистість злочинця

Поняття “особистість злочинця”. Характеристика основ- них підходів до цієї проблеми сучасних кримінологів (І. М. Дань- шин, А. Ф. Зелинський, О. М. Костенко). Соціально-демогра- фічна, кримінально-правова, особистісно-рольова, морально-психологічна структура особистості злочинця. Соціальне та бі-ологічне в особистості злочинця, їх співвідношення. Процес становлення особистості злочинця. Його антисоціальна спрямо-ваність і кримінальна мотивація поведінки. Роль виховання,

10

оточуючого середовища, психічних аномалій в її формуванні. Типологія злочинців за критеріями антисуспільної спрямовано-сті особистості та ступенем глибини цієї спрямованості. Науко-ве та практичне значення вивчення особистості злочинця. Кри-тичний аналіз основних зарубіжних та вітчизняних концепцій щодо особистості злочинця.

7. Причини і умови окремого (одиничного) злочину

Поняття “причини вчинення злочину”. Шляхи засвоєння

особою антисуспільних поглядів, звичок і настанов. Інститути соціалізації людей та їх недоліки. Поняття “умови вчинення злочину”. Класифікація умов. Поняття “конкретна життєва си-туація,” її види і значення у вчиненні злочину. Привід та його роль у вчиненні злочину. Механізм злочинної поведінки. Кри-мінологічна віктимологія – вчення про жертву злочину та її по-ведінку. Поняття “віктимізація”, “віктимність”, “віктимологічна ситуація”. Стан віктимологічних досліджень в Україні.

8. Запобігання злочинності

Поняття “запобігання злочинності”. Загальносоціальне,

спеціально-кримінологічне та індивідуальне запобігання зло-чинності й окремим злочинам. Основні вимоги до запобіжних заходів. Класифікація запобіжних заходів та їх загальна харак-теристика. Методи запобіжного впливу, їх класифікація. Об’єкт запобіжного впливу та його основні властивості (криміноген-ність, динамічність, латентність та ін.). Суб’єкти запобігання злочинності. Правове, наукове, інформаційне та інше ресурсне забезпечення запобігання злочинності в Україні. Координація запобіжної діяльності, її форми та суб’єкти. Кримінологічна політика в Україні. Комплексні програми запобігання злочин-ності в Україні, їх характеристика і значення.

Запобігання злочинності органами місцевого самовря-дування. Основні напрями запобіжної діяльності правоохорон-них органів. Органи загального і господарського управління та контролю як суб’єкти запобігання. Їх завдання і функції. Роль

11

трудових колективів, громадськості і громадян у запобіганні злочинам.

9. Кримінологічне прогнозування, планування і

програмування заходів запобігання злочинності

Поняття, завдання і види кримінологічного прогнозу-вання. Методи кримінологічного прогнозування. Методи екст-раполяції й експертних оцінок. Прогнозування індивідуальної злочинної поведінки.

Поняття, завдання і види кримінологічного планування. Органи по плануванню заходів боротьби зі злочинністю. Види планів та форма контролю за їх виконанням. Особливості кри-мінологічного планування на окремому об’єкті і в районі. Про-грамування заходів протидії злочинності. Загальнодержавні та регіональні цільові програми протидії злочинності.

12

О С О Б Л И В А Ч А С Т И Н А

10. Насильницька злочинність проти життя

та здоров’я особи та запобігання їй

Кримінологічна характеристика насильницьких злочи-нів проти життя та здоров’я особи. Основні кримінологічні ри-си осіб, які вчиняють насильницькі злочини. Детермінація на-сильницьких злочинів проти життя та здоров’я особи. Запобі-гання насильницькій злочинності проти життя та здоров’я осо-би. Значення профілактики побутових конфліктів.

11. Злочини проти волі, честі та гідності особи та запобігання їм

Кримінологічна характеристика злочинів проти волі, че-сті та гідності особи (торгівля людьми, незаконне позбавлення волі або викрадення людини, експлуатація дітей). Детермінація злочинів проти волі, честі та гідності особи. Запобігання зло-чинності проти волі, честі та гідності особи.

12. Статеві злочини та запобігання їм

Загальна кримінологічна характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості. Зґвалтування як найбільш поширений злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості. Особа злочинця-ґвалтівника. Причини й умови зазначених злочинів та основні напрями запобігання їм.

13. Кримінологічна характеристика та запобі-гання злочинам проти власності

Рівень, структура, динаміка, географія, топографія, ла-тентність, “ціна” корисливих (ненасильницьких) і корисливих насильницьких злочинів проти власності. Кримінологічні особ-ливості вчинення злочинів проти власності на організованій і професійній основі. Роль ситуативних чинників та віктимної

13

поведінки потерпілих у механізмі вчинення злочинів проти вла-сності. Особа крадія, шахрая, грабіжника, розбійника, бандита, вимагача. Детермінація злочинів проти власності. Запобігання злочинам проти власності.

14. Економічна злочинність та запобігання їй Поняття, ознаки і види економічної злочинності. Кримі-

нологічна характеристика економічної злочинності (кількісно-якісні показники, характеристика особистості економічного злочинця). Проблеми латентності даного виду злочинності. Де-термінація економічної злочинності. Загальносоціальне і спеці-ально-кримінологічне запобігання економічній злочинності.

15. Екологічна злочинність та запобігання їй Кримінологічна характеристика екологічної злочинності

(кількісно-якісні показники, характеристика особистості зло- чинця). Детермінація екологічної злочинності. Специфіка запо-бігання екологічним злочинам.

16. Злочини у сфері використання ЕОМ, систем

комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку

Поняття та кримінологічна характеристика кіберзло-чинності. Детермінація вчинення кіберзлочинів. Запобігання кіберзлочинності.

17. Злочини проти громадської безпеки та

запобігання їм

Загальна кримінологічна характеристика злочинності проти громадської безпеки. Бандитизм: кримінально-правові та кримінологічні кількісно-якісні показники. Типологія банд. Особа злочинця – лідера банди і рядових злочинців – членів банди. Детермінація організації і діяльності банд в Україні. За-побігання бандитизму.

14

18. Наркозлочинність та запобігання їй

Кримінологічна характеристика наркозлочинності (рі-вень, структура, динаміка, географія, “ціна”). Організований наркобізнес. Особа наркозлочинця. Детермінація вчинення нар-козлочинів. Стратегічні напрями запобігання злочинам у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

19. Злочини у сфері службової діяльності та

запобігання їм Кримінологічна характеристика злочинів у сфері служ-

бової діяльності. Особливості оцінки їх рівня з урахуванням латентності. Особистість злочинця, основні риси. Детермінація злочинів у сфері службової діяльності в сучасній Україні. Запо-бігання злочинам у сфері службової діяльності.

20. Злочинність у місцях позбавлення волі та

запобігання їй

Поняття і кримінологічна характеристика злочинності у місцях позбавлення волі. Специфіка особи злочинця, що вчи-нює злочини у місцях позбавлення волі. Криміногенні явища злочинності у місцях позбавлення волі. Роль кримінальної суб-культури у детермінації злочинності в місцях позбавлення волі. Запобігання злочинності в місцях позбавлення волі.

21. Організована злочинність та запобігання їй Організована злочинність як глобальна і національна

проблема, її небезпечність. Визначення, ознаки організованої злочинності. Кримінологічна характеристика організованої зло-чинності в Україні (кількісно-якісні показники, характеристика особистості організованого злочинця). Детермінація організо-ваної злочинності в Україні. Заходи запобігання та протидії ор-ганізованій злочинності. Міжнародне співробітництво у сфері

15

контролю організованої злочинності, досвід зарубіжних країн в означеній сфері.

22. Злочинність неповнолітніх і молоді та запо-бігання їй

Кримінологічна характеристика злочинності неповнолі-

тніх (кількісно-якісні показники, характеристика особистості неповнолітнього злочинця). Детермінація злочинності неповно-літніх. Роль умов життя і виховання, неформальних об’єднань, антисуспільної поведінки дорослих, дозвільних груп, а також ЗМІ у механізмі окремого злочину, вчиненого неповнолітнім. Запобігання злочинності неповнолітніх. Проблеми впрова-дження ювенальної юстиції в Україні.

Особливості злочинності, особистості, детермінації зло-чинів, які вчинюють особи молодого віку. Основні форми і ме-тоди запобіжної роботи серед цієї категорії правопорушників.

23. Злочинність жінок та запобігання їй

Кримінологічна характеристика злочинності жінок. Особа жінки-злочинця, специфіка формування. Криміногенні явища, що детермінують злочинність жінок. Особливості за- гальносоціального та спеціально-кримінологічного запобігання злочинності жінок.

24. Рецидивна злочинність та запобігання їй

Поняття і кримінологічна характеристика рецидивної

злочинності (рівень, структура, динаміка, географія). Поняття “злочинна кар’єра рецидивіста” та її характерні риси. Особа злочинця-рецидивіста. Типологія рецидивістів. Детермінація рецидивної злочинності. Загальносоціальне та спеціально-кри- мінологічне запобігання рецидивній злочинності.

16

25. Професійна злочинність та запобігання їй

Поняття і визначення професійної злочинності. Кримі-нологічна характеристика професійної злочинності. Основні кримінологічні риси особистості злочинця-професіонала. Де- термінація професійної злочинності. Роль кримінальної субку-льтури у відтворенні професійної злочинності. Загальносоціа-льне та спеціально-кримінологічне запобігання професійній злочинності.

26. Злочини, вчинені з необережності, та запобі-

гання їм

Рівень, структура і динаміка необережних злочинів. Причини й умови необережних злочинів. Специфіка взає-мозв’язку особи і ситуації в необережних злочинах.

Кримінологічна характеристика дорожньо-транспорт- них злочинів. Соціально-психологічні і моральні особливості особи необережного злочинця. Аварійні ситуації і роль інших, крім водіїв, учасників руху у їх створенні. Детермінація зло-чинних порушень правил експлуатації транспорту. Запобігання дорожньо-транспортним злочинам.

Основні кількісно-якісні показники злочинних пору-шень правил охорони праці і техніки безпеки. Особа злочинця даних злочинів. Особливості кримінологічної характеристики потерпілих, дії яких створили або сприяли вчиненню злочину і настанню тяжких наслідків. Детермінація порушень правил охорони праці і техніки безпеки. Мотиви порушень. Запобіган-ня злочинним порушенням правил охорони праці і техніки без-пеки. Специфіка запобіжних заходів.

17

27. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини) та за-побігання їм

Поняття військових злочинів та їх кримінологічна харак-теристика. Особа злочинця, яка вчинила військовий злочин. Детермінація військових злочинів. Запобігання військовим зло-чинам.

28. Корупційна злочинність, основні напрями

запобігання і протидії Визначення корупції як соціального явища, види коруп-

ційних проявів. Кримінологічна характеристика корупційних правопорушень, проблеми латентності, засоби виявлення. Де-термінація сучасної корупції в Україні. Законодавство у сфері запобігання і протидії корупції, практичні заходи запобігання і протидії. Роль громадських організацій у зменшенні рівня ко-рупції в Україні. Міжнародно-правові документи у сфері конт-ролю корупції.

18

4. ЗАВДАННЯ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТ ІЙНО Ї РОБОТИ

Т е м а 1. Поняття, предмет та система кримінології.

Історія розвитку кримінології

(Для самостійного вивчення)

1. Поняття науки кримінології. 2. Предмет науки кримінології в сучасному розумінні. 3. Історія розвитку кримінології: основні кримінологічні вчення.

Т е м а 2. Поняття, ознаки та визначення злочинності. Тенденції розвитку в Україні. Латентна злочинність

Пи т а н н я д л я о б г о в о р е н н я

1. Поняття, ознаки і визначення злочинності. 2. Співвідношення між злочинністю, окремими видами

(групами) злочинів і конкретним злочином. 3. Кількісні показники злочинності: рівень злочинності,

рівень судимості, коефіцієнти, ціна злочинності. 4. Якісні показники злочинності: її структура, геогра-

фія, екологія і топографія. 5. Кількісно-якісні показники злочинності – стан, ди-

наміка, характер. 6. Латентна злочинність: поняття, різновиди, негативні

наслідки, засоби її виявлення. 7. Загальна характеристика злочинності та її тенденції

в сучасній Україні.

19

З а в д а н н я

1. Населення П. обл. складає 2,5 млн чол., із них осіб, які не досягли 14-річного віку, – 700 тис. Протягом року на те-риторії цієї області було зареєстровано 1 850 злочинів, учине-них 2 010 злочинцями.

У сусідній Х. обл. мешкає 3,1 млн чол., із них молодше 14-річного віку – 800 тис. За цей же час у Х. обл. 2300 злочин-ців скоїли 2 180 злочинів.

Визначте коефіцієнти злочинної інтенсивності і зло-чинної активності в цих двох областях у розрахунку на 10 тис. і 100 тис. населення. Дайте характеристику рівня злочинності у П. і Х. областях.

2. За рік у країні було зареєстровано 540 тис. злочинів,

скоєних 250 тис. злочинцями. Суб’єктами 33 тис. злочинів були жінки; 32 тис. – неповнолітні; ніде не працювали і не навчалися 87 тис. чол. Серед загальної кількості злочинів 340 тис. – кори-сливі (ненасильницькі); 21,5 тис. – насильницькі; 39 тис. – ко-рисливі насильницькі. Також серед зафіксованих 66 тис. – гру-пові злочини; 46 тис. – рецидивні; 145,5 тис. – тяжкі та особли-во тяжкі; 361 тис. – середньої тяжкості, 31 тис. – невеликої тяж-кості. У містах було вчинено 376,6 тис, у сільській місцевості – 121,6 тис. злочинів, а також у сфері економіки – 39,9 тис. Кіль-кість нерозкритих злочинів складає 226,4 тис.

На основі наведених даних визначте структуру злочин-ності за соціально-демографічними, кримінально-правовими і кримінологічними показниками та її характер. Які тенденції злочинності простежуються при аналізі її структури за цими даними?

3. У т а б л и ц і 1 (с. 20) наведена кількість злочинів,

зареєстрованих в Україні за 18 років.

20

Т а б л. 1.

Роки Кількість злочинів, тис.


1991 405,5 2000 553,6 1992 480,4 2001 503,6 1993 539,3 2002 450,6 1994 572,2 2003 556,3 1995 641,9 2004 520,1 1996 617,3 2005 485,7 1997 589,2 2006 420,9 1998 575,9 2007 401,3 1999 545,4 2008 384,4 2009 434,7 2010 501,0 2011 515,8 – – Розрахуйте абсолютні зміни (зростання, зниження)

злочинності в Україні за базовим і ланцюговим методами. 4. У кримінальній статистичній звітності району не

знайшли відображення такі злочини: прораб С. украв і продав приватним особам будівельні

матеріали на суму 15 000 грн. Ці матеріали шляхом ретельної підробки були оформлені як використані на ряді збудованих об’єктів. Поточними перевірками крадіжку було виявлено;

у нетверезому стані П. учинив сварку в робітничому гу-ртожитку, побив молодого робітника Ш., заподіявши йому ті-лесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Ні потерпілий, ні його товариш, який був присутній при цьому, боячись розп-рави з боку П., не повідомили нікому про те, що трапилось;

група шулерів виграла у кількох громадян 1 000 грн. Згодом, через три тижні, під час затримання і обшуку у винних було вилучено 2 500 грн. На допитах винні показали, що вони вигравали гроші за допомогою шахрайських засобів. У свою чергу потерпілі заявили, що вони поводили себе необережно, азартно, часом даремно ризикували, одразу не усвідомили, що стали жертвами шахрайства. Через це своєчасно не повідомили про факт злочину;

21

невідомі особи викрали мотоцикл ІЖ-Юпітер-5 у Д. Ро-зглянувши заяву потерпілого, слідчий виніс постанову про від-мову в порушенні кримінальної справи на тій підставі, що мо-тоцикл довгий час експлуатувався, на даний момент знаходить-ся в поганому технічному стані, для власника не має значної цінності.

До якого різновиду латентної злочинності належить кожен із цих злочинів?

5. Використовуючи дані, наведені в табл. 1 (с. 20), обчи-сліть темп зростання (зниження) і темп приросту (зниження) злочинності відносно 1991 р.

6. На основі даних, наведених у табл. 1, побудуйте ста-

тистичний графік динаміки злочинності в Україні. Охарактери-зуйте тенденції розвитку злочинності у країні за цей період.

7. У 2011. в Україні було виявлено і зареєстровано

225 517 злочинців, серед них 13654 – неповнолітні; 30489 – жін-ки: 128646 – працездатні, які не працювали і не навчалися; 38274 – безробітні; 102694 – ті, що раніше вчинили злочин; 2651 – іноземні громадяни; 37368 – особи у стані алкогольного сп’яніння.

Побудуйте й охарактеризуйте соціально-демографічну та кримінально-правову структури злочинців за цими даними.

8. У М. обл. була зареєстрована така кількість зґвалту-

вань: січень – 8; лютий – 9; березень – 15; квітень – 16; травень – 22; липень – 15; червень – 13; серпень – 11; вересень – 22; жов-тень – 11; листопад – 13; грудень – 9.

Дайте характеристику сезонних коливань цього виду злочину. Які, на вашу думку, чинники впливають на сезонні ко-ливання цього злочину?

9. В один із років в Україні було викрито 309 808 осіб, які

вчинили злочини. До кримінальної відповідальності притягнуто 143 949 осіб, звільнено від кримінальної відповідальності 62 011. Суд розглянув справи щодо 129 910 осіб, було засуджено

22

120 222; до позбавлення волі – 40 950; до виправних робіт – 25 978; умовно – 18 054; до інших покарань – 47 640; стосовно 8 126 осіб кримінальні справи припинено.

За наведеними даними розрахуйте питому вагу рівня судимості й дайте йому кримінологічну характеристику.

10. У 1996 р. в Україні до позбавлення волі було засу-джено 35 947 чол., у 1997 р. – 35 055; 1998 р. – 83 396; 1999 р. – 86 437; 2000 р. – 85 233; 2001 р. – 80 765; 2004 р. – 70 438; 2009 р. – 61 168; 2010 р. – 61 103; 2011 р. – 54 224 чол.

Скільки в середньому кожного року було засуджених до позбавлення волі?

11. Назвіть і дайте характеристику соціально-економіч-ним і правовим факторам, що впливають на динаміку злочинності.

Які, на вашу думку, чинники впливають на динаміку зло-чинності в Україні?

12. У т а б л и ц і 2 показана кількість осіб, що вчинили злочини в Україні за період 1992 – 2011 рр.

Т а б л . 2



1992 207 326 1999 316 995 1993 242 363 2000 309 057 1994 269 599 2001 284 724 1995 340 421 2002 270 307 1996 387 360 2003 259 721 1997 337 908 2004 260 702 1998 330 067 2005 301 295 2006 268 231 2010 500 902 2007 214 093 2011 515 833 2008 207 740 – – 2009 434 678 – –

Визначте методом укрупнення інтервалів (інтервал – 5 років) і ковзної середньої загальну тенденцію злочинності в Україні за цей період.

23

13. Чи всі наведені дані можна вважати основними ри-сами сучасної злочинності в Україні (т а к, н і): а) тенденція до неухильного зростання злочинності; б) наявність організованої злочинності; в) дуже незначна питома вага у структурі злочин-ності тяжких і особливо тяжких злочинів; в) невеликий відсоток осіб, які вчинили злочини у стані алкогольного сп’яніння; г) зменшення числа і ступеня суспільної небезпеки злочинів, що вчиняються у групі та рецидивістами; ґ) істотне зростання жіночої злочинності; д) певне зростання необережних злочинів; е) зниження побутових злочинів (суспільно небезпечних дій на ґрунті сімейно-побутових конфліктів); є) стабілізація крадіжок приватного майна громадян; ж) зростання економічної злочин-ності; з) низька латентність злочинів.

Т е м а 3. Причини й умови злочинності, окремого злочину. Механізм індивідуальної злочинної поведінки.

Конкретна життєва ситуація і її роль у вчиненні конкретного злочину. Віктимологія


1. Загальні питання детермінації індивідуальної злочин-ної поведінки.

2. Безпосередні причини вчинення конкретного злочину. 3. Умови, що сприяють учиненню конкретного злочину. 4. Конкретна криміногенна життєва ситуація: поняття, різновиди, значення. Привід і зачіпка до вчинення злочину.

5. Взаємозв’язок між причинами, умовами і конкретною життєвою ситуацією в механізмі злочинної поведінки.

6. Роль віктимної поведінки потерпілих у механізмі вчинення конкретного злочину.


14. За крадіжку К. було засуджено. На попередньому слідстві й у судовому засіданні виявлено, що К. ріс і виховувався

24

в несприятливому середовищі. Батько К. залишив дружину і трирічну дитину. Мати вела аморальний спосіб життя, досить часто вдома розпивала зі сторонніми спиртні напої, вихованням сина не займалась. Незабаром її було засуджено за крадіжку. Хлопчик жив у бабусі. У школі він вчився погано, двічі зали-шався на другий рік. Пізніше його направили до профтехучи-лища. Свій вільний час проводив на вулиці зі старшими за ві-ком хлопцями, почав пиячити, грати в азартні ігри. Для цього були потрібні гроші. Він позичив у “друзів” значну суму. Нев-довзі вони зажадали повернення боргу. І К. вирішив скоїти кра-діжку. Суд кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 185 КК України (крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому).

Назвіть причини вчиненого К. злочину? Які обставини його особистого життя сформували схильність до злочинної поведінки?

15. Голова правління господарського товариства на не-

одноразові домагання Б. ввести його до складу учасників това-риства і членів правління без згоди на те інших учасників не-одмінно відмовляв йому. Протягом трьох місяців Б. погрожував голові правління розправою. Про цей факт останній сигналізу-вав до органів міліції. Однак ніяких попереджувальних заходів із цього приводу не було прийнято.

Одного разу Б. зайшов до кабінету голови, зачинив две-рі, поклав на стіл пістолет і заявив: “Або моє прохання буде задоволено, або ти звідси живим не вийдеш”. Голова правління намагався викликати охоронця, але комутатор було вимкнуто. Тоді він спробував заволодіти пістолетом. Виникла бійка, у ході якої вимагач вистрілив і смертельно поранив голову правління. Почувши постріл, прибігли охоронці й затримали злочинця.

У ході попереднього слідства і судового розгляду було встановлено: Б. раніше був двічі судимий за вимагання. Після умовно-дострокового звільнення над ним був встановлений ад-міністративний нагляд, правила якого він неодноразово пору-шував. Займався придбанням і зберіганням вогнепальної зброї.

За місяць до вбивства голови правління Б. телефонував

25

його дружині й погрожував зробити її вдовою, наполягаючи вплинути на свого чоловіка. Органи міліції її заяву з цього при-воду залишили також без уваги.

Які причини та умови сприяли вчиненню даного злочину? 16. Неповнолітній Є. вчинив передбачене ч.4 ст. 296 КК

України хуліганство із застосуванням холодної зброї (ножа). До вчинення злочину він працював слюсарем на заводі.

До роботи ставився недбало, з’являвся в нетверезому стані, з товаришами по роботі був неввічливим, у громадських місцях поводився розбещено і цинічно. Керівництво цеху не реагувало на непристойну поведінку Є. На своєму робочому місці він ви-готовив ніж.

Злочин було вчинено в літньому парку культури, де проводилися дискотеки для молоді. Ці заходи супроводжува-лись колективною пиятикою. Патрулювання нарядів міліції у парку було неналежним.

Допит сусідів Є. показав, що він часто конфліктував у сім’ї, затівав п’яні дебоші у дворі будинку, де мешкав, погано впливав на підлітків – мешканців цього і сусідніх будинків.

На основі наведених даних складіть проект подання слідчого або окремої ухвали суду. До яких органів слід подати ці документи?

17. Дев’ятнадцятирічний П., звільнившись з місць поз-

бавлення волі, де відбував покарання за крадіжку, протягом року ніде не працював, жив, за його словами, на “кишенькові” гроші, що давала йому мати – продавець винного відділу мага-зину. Інколи його не було вдома по декілька днів. Мати за-являла, що не могла позитивно впливати на сина, котрий зовсім її не слухав. Батько зловживав спиртними напоями, іноді разом із сином.

Призову до армії П. не підлягав: за висновком медичної комісії він страждав психічним розладом.

Через деякий час П. залучив до злочинної діяльності не-повнолітніх Ч. і К., мешканців сусіднього під’їзду. Разом вони вчинили шість крадіжок майна з магазинів району на загальну

26

суму 30 тис. грн, їх затримали. Було порушено кримінальну справу.

Слідством установлені такі факти: – П. перебував на обліку у районного психіатра як хво-

рий, що потребує регулярного обстеження, яке не було зробле-но за останні три роки жодного разу;

– після відбуття строку покарання адміністративний на-гляд над ним не був запроваджений, хоча адміністрація устано-ви виконання відбування покарання характеризувала його вкрай негативно;

– школярі Ч. і К. навчалися в одному класі. Були серед відстаючих і недисциплінованих учнів. Вечорами збиралися в під’їзді, де жив П., останній багато і з захопленням розповідав про злочинний світ. Тут же вони іноді пиячили, не розходились до пізньої ночі. Неодноразово хлопці з цієї компанії пропонува-ли мешканцям дому речі та продукти за низькими цінами, про що останні в міліцію не заявляли, вважаючи, що це не їхня справа;

– до дільничного інспектора міліції доходили чутки про негативну поведінку компанії П., але ніяких заходів ним вжито не було;

– у школі, де навчались звинувачені неповнолітні, клас-не керівництво здійснювалося формально. Індивідуальна робо-та з учнями носила поверхневий характер. Проте директор школи все ж повідомив райвідділ міліції про непристойну по-ведінку Ч. і К. і попрохав викликати їх разом із батьками для бесіди, але така зустріч не відбулась;

– сім’ї Ч. і К. зовні благополучні. Батьки були переван-тажені роботою і належної уваги дітям не приділяли, вважаючи їх поведінку нормальною:

– за даними статистики за останні три роки в районі спостерігалось помітне зростання рівня злочинності, у тому чи-слі й серед неповнолітніх. Як реагували на цей факт право-охоронні органи, у матеріалах справи не відображено.

Визначте причинно-наслідковий комплекс, який підшто-вхнув П., Ч. і К. до вчинення зазначеного злочину.

27

18. За зґвалтування Н. притягнуто до кримінальної від-повідальності.

Потерпіла у своїй заяві, а потім під час допиту у слідчо-го повідомила, що познайомилася з Н. у престижному кафе. Там вони вдвох танцювали та вечеряли. Потім він запропонував їй піти до нього додому. За словами потерпілої, хлопець справ-ляв “гарне враження”. У його квартирі вони дивилися програми по телевізору з “пікантними сюжетами”. Потім господар, засто-совуючи фізичну силу, зґвалтував її.

Як слід розглядати необачну, легковажну поведінку по-терпілої при вчиненні злочину Н. ?

Т е м а 4. Особа злочинця. Основні кримінологічні риси особи злочинця. Типологія злочинців


1. Поняття та визначення особи злочинця. 2. Формування специфічних рис осіб, які вчиняють сус-

пільно небезпечні діяння. 3. Рівні кримінологічного вивчення особи злочинця. 4. Структура особи злочинця (соціально-демографічні,

особисто-рольові, морально-психологічні, криміналь-но-правові риси).

5. Соціальне і біологічне в структурі особи злочинця. 6. Типологія злочинців.


19. Маючи високу кваліфікацію механіка, Ф. довго не

затримувався на одному місці роботи (його неодноразово звіль-няли за численні прогули), бо вів безладний спосіб життя: сис-тематично пиячив, внаслідок чого був визнаний хронічним ал-коголіком; непристойно поводився у громадських місцях. Дру-жина і неповнолітній син залишили його, оскільки він постійно

28

конфліктував, ображав їх, продавав спільне майно з метою при-дбання спиртного. Також Ф. підозрювався в розкраданні проду-ктів із магазину, але справу було припинено за недоведеністю.

Одного разу Ф. на подвір’ї свого будинку в нетверезому стані вчинив правопорушення, брудно лаявся, чіплявся до меш-канців будинку, ображав їх. У зв’язку з цим його затримала мі-ліція. Згідно зі ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення Ф. притягнуто до відповідальності за дрібне хуліганство.

Чи можна вважати Ф. злочинцем? Обгрунтуйте свою позицію. Дайте визначення особи злочинця.

20. Які з наведених нижче ознак і властивостей особи

злочинця належать до соціально-демографічних, особистісно-рольових, морально-психологічних і кримінально-правових: ухилення від виконання своїх службових обов’язків; освіта; пра-вовий нігілізм; потреби, інтереси індивіда, мотивація поведінки; наявність колишньої судимості; навмисна вина; каяття у вчине-ному злочині; стать і вік особи; жорстокість; соціальний статус, який обумовлює злочинну поведінку (наприклад, особа – член злочинної групи); сімейний стан; вид вчиненого злочину; особ-ливості вольової й емоційної сфери.

Завдання виконується письмово. 21. Ознайомтесь із наведеними фабулами кримінальних

справ. А. З 11 років П. почав тікати з дому, займався крадіжка-

ми продуктів і речей із магазинів. У зв’язку з цим перебував на профілактичному обліку в міліції. У 14 років його було притяг-нуто до кримінальної відповідальності за квартирну крадіжку. У перший же місяць після звільнення з колонії разом з Н., з яким познайомився під час відбування покарання, вчинив гра-біж (ч.2 ст.186 Кримінального кодексу України (далі – КК України), за що був засуджений до шести років позбавлення волі. Відбувши покарання, влаштувався працювати на завод. В один із робочих днів П. у відповідь на справедливе зауваження бригадира наніс останньому тяжке тілесне ушкодження. Суд

29

визнав його винним у злочині, передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України, і призначив покарання у вигляді позбавлення волі строком на вісім років. У колонії він порушував режим, ухиляв-ся від праці, брав участь у бійках з іншими засудженими, які стали на шлях виправлення.

Б. Убивши свою дружину, Д. розчленував труп, склав у валізу і вийшов із дому. На вулиці його затримали працівники міліції. Слідством було встановлено, що Д. неодноразово суди-мий за хуліганство, грабіж і розбій.

В. Мати трьох дітей М., працюючи в ательє з пошиву жіночого одягу, одного разу під час примірки помітила, що за-мовниця вийшла з примірочної, залишивши там сумку. Скорис-тавшись цим, М. викрала гаманець із грошима. На роботі вона характеризувалася позитивно, користувалася повагою у співро-бітників. Факт вчинення злочину пояснила тим, що хотіла по-шити сукню своїй донці до випускного балу у школі, а грошей не мала.

Г. Колишній спортсмен (штангіст) Ж., побачивши, що двоє хлопців пристають до дівчини, зробив їм декілька заува-жень і зажадав, щоб вони припинили свої неправомірні дії. На що останні нецензурно відповіли, а своїх дій не припинили. То-ді Ж. ударив одного з них в обличчя, той упав і вдарився голо-вою об стіну будинку, а на другий день помер у лікарні від отриманих тілесних ушкоджень. За місцем роботи і в побуті Ж. характеризувався позитивно, ніяких порушень громадського порядку не допускав і до відповідальності не притягався. Був законослухняним громадянином.

Використовуючи кримінологічну типологію, визначте тип особи злочинця, відповідь обґрунтуйте.

30

Т е м а 5. Запобігання злочинності (поняття, види, принципи та класифікація запобіжних заходів). Загальносоціальне і спеціально-кримінологічне

запобігання злочинності. Індивідуальне запобігання злочинів. Віктимологічна профілактика


1. Поняття, визначення, цілі запобігання злочинності

за Конституцією України. 2. Загальносоціальне і спеціально-кримінологічне за-

побігання злочинності, їх структура і загальна хара-ктеристика. Індивідуальне запобігання злочинності.

3. Об’єкт запобігання злочинності, його поняття, влас-тивості та класифікація.

4. Методи спеціально-кримінологічного запобігання злочинності.

5. Суб’єкти діяльності по запобіганню злочинності. Міжнародні кримінологічні організації. Криміноло-гічні установи розвинутих зарубіжних країн.

6. Основні вимоги щодо заходів запобігання злочин-ності.

7. Науково-інформаційне, правове та інше ресурсне забезпечення спеціально-кримінологічного запобі-гання злочинності.

8. Віктимологічні аспекти запобігання злочинності. 9. Система запобігання злочинності в зарубіжних країнах. 10. Кримінологічне прогнозування та планування бо-

ротьби зі злочинністю.


22. У відомому трактаті “Про дух законів” Ш. Мон-теск’є обґрунтовував думку, що мудрий законодавець не стіль-ки дбає про покарання за злочини, скільки про їх запобігання і робить це шляхом поліпшення моральності суспільства.

31

Ч. Беккарія у роботі “Про злочини й покарання” впевнено за-значав, що основним засобом попередження злочинності є вдо-сконалення виховання – цього самого важкого, але й самого надійного засобу запобігання злочинів. Сім’я і держава, на його думку, повинні виступати як єдина виховна система.

Про який різновид запобігання злочинності йде мова? Прокоментуйте ці вислови з огляду на загальносоціальне запо-бігання злочинності.

23. Стаття 27 Конституції України проголошує: “Кожна

людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здо-ров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних пося-гань”.

Назвіть основні кримінологічні напрями захисту цих прав людини.

24. Про який різновид запобіжної діяльності йдеться в

наведених нижче випадках залежно від стадій розвитку злочин-них посягань і можливості усунення криміногенних явищ:

– працівники районного відділу внутрішніх справ, дові-давшись про можливість розкрадання державного майна в осо-бливо великих розмірах, затримали групу злочинців, які зроби-ли замах на вчинення цього злочину;

– робітник механічного заводу К. був засуджений за си-стематичне розкрадання матеріальних цінностей, які вивозив із території заводу, використовуючи залізничний порожняк. Ор-гани попереднього слідства внесли до адміністрації заводу по-дання, в якому зазначили необхідність старанного догляду по-рожняка перед виїздом з території заводу з метою недопущення розкрадання запасних частин;

– робітники автозаводу Ф. і П. вирішили вкрасти дев’ять коліс та акумуляторну батарею й умовилися вивезти це на автомобілі 3., якого збиралися схилити до вчинення злочину. Про намір стало відомо робітникам служби захисту економіки від злочинних посягань РВВС. До міліції Ф., П., З. викликали

32

для пояснення; – безробітний М. з метою виготовлення і збуту в круп-

них розмірах фальшивих грошей установив у себе вдома спеці-альний прилад і поліграфічне обладнання, придбав гравірува-льний інструмент, цинк, фарби, спеціальний папір та ін. На цій стадії учинення злочину його було затримано і засуджено до позбавлення волі;

– у портфелі учня 10-го класу Н. був виявлений щоден-ник, де йшлося про те, що він має намір украсти з шкільного тиру пістолет Марголіна і використати його для розбійних на-падів. Працівники карного розшуку РВВС вилучили пістолет з тиру. Дізнавшись про це, Н. відмовився від продовження зло-чинної діяльності;

– заздалегідь Д. і М. домовились викрасти з міського музею картину відомого художника, яку збиралися продати за кордоном. Злочинці були затримані.

Обґрунтуйте свою відповідь. 25. Підсумки проведеного інтерв’ю зі ста керівниками

господарських органів і громадських організацій з питань запо-бігання корисливим злочинам у системі агропромислового комплексу показали, що серед негативних явищ, які сприяють їх учиненню, значну роль відіграють такі обставини: помилки у підборі кадрів – 3%; недоліки обліку й контролю за матеріаль-ними цінностями – 15%; нераціональне використання відходів – 2%; недбайливе використання автотранспорту – 2,5%; недоліки контрольно-ревізійної роботи – 30%; недоліки організаційно-технічного забезпечення охорони державного та колективно-го майна – 68%; слаба ефективність роботи правоохоронних органів – 7%; інші обставини – 6%.

Назвіть найбільш криміногенні об’єкти, які породжу-ють і сприяють корисливим злочинам у системі агро-промислового комплексу, відповідь обґрунтуйте. Які методи запобіжного впливу можуть бути використані?

26. Вирішальну роль у безпосередньому формуванні

особи неповнолітніх, які в певних ситуаціях можуть учинити

33

злочин, відіграють такі криміногенні обставини: негативний уплив сім’ї або оточуючого середовища; підбурення з боку до-рослих злочинців; тривала відсутність певних занять у непов-нолітніх, які залишили навчання; бездоглядність; недоліки на-вчально-виховної роботи, організації працевлаштування і вихо-вання в трудових колективах, в організації дозвілля, правового виховання, діяльності правоохоронних органів тощо.

Відомо, що початок злочинного шляху підлітків зазви-чай зумовлюється одночасною чи послідовною дією криміно-генного набору з трьох – п’яти криміногенних об’єктів.

Складіть ці криміногенні набори.

27. У ході вивчення кримінальних справ щодо навмис-них убивств і тяжких тілесних ушкоджень встановлено тісний взаємозв’язок між цими злочинами і двома різновидами конк-ретної життєвої ситуації: а) одноразовий конфлікт злочинця зі знайомими, родичами, подружжям, членами сім’ї (47 і 35% від-повідно); б) стала криміногенна ситуація, що характеризується високим напруженням міжособистих відносин (68 і 42% відпо-відно), пов’язаних з алкоголізацією особи злочинця, поперед-ньою судимістю, віктимною поведінкою потерпілих, невтру-чанням органів влади і правоохоронних органів та ін.

Які заходи ви запропонували б для розробки комплексу перспективних заходів запобігання навмисних убивств і тяж-ких тілесних ушкоджень?

28. За даними дослідження така криміногенна власти-вість особи, як алкогольне сп’яніння, досить висока серед убивць і осіб, що вчинили тяжке тілесне ушкодження (77 і 70% відповідно).

Який якісний показник криміногенності особи наведений у даному прикладі? Які ще кількісно-якісні показники криміно-генного об’єкта ви знаєте?

29. Визначте суб’єкти, для яких запобігання злочинно-

сті є: – основною або однією з основних функцій; – однією з функцій у межах організаційно-управлінської

34

діяльності; – однією з функцій у межах правоохоронної діяльності; – однією з функцій у межах державного управління та

іншої загальносоціальної діяльності або її супутнім наслідком; – неформальною реалізацією громадського обов’язку. 30. До системи суб’єктів запобігання злочинності у ве-

ликому місті було включено й такі органи, установи та орга-нізації, як міські лікарні, друкарні, управління оперативної ін-формації міліції, органи реєстрації актів громадського стану (РАГС), нотаріальні контори та ін.

Представники управління оперативної інформації мілі-ції, органів РАГС, лікарень просили виключити їх із цього пе-реліку, оскільки запобігання злочинності взагалі не входить до їх функцій.

Обґрунтуйте цю заяву. Кого можна вважати суб’єктом запобігання злочинності? Назвіть основні ознаки суб’єкта спеціально-кримінологічного запобігання злочинності.

31. До районного комплексного плану боротьби зі зло-

чинністю було запропоновано включити такі запобіжні заходи: – не реєструвати за місцем проживання осіб, які мають

судимість за вчинення тяжких злочинів; – узяти всіх осіб, звільнених із місць позбавлення волі,

на профілактичний облік; – поліпшити виховну й культурно-масову роботу серед

старших класів; – заборонити прийняття на роботу осіб, які мають суди-

мість за вчинення тяжких злочинів; – удосконалити пропускну систему на підприємствах з

метою здійснення постійного контролю за часом приходу, пе-ребування на роботі та її залишення працівниками;

– усіх хворих на алкоголізм і наркоманію притягти до відповідальності;

– відновити й поширити мережу громадських формувань для участі в охороні правопорядку і профілактичній роботі;

– вивчити стан і поширеність дитячої бездоглядності та

35

безпритульності, а також криміногенний уплив злочинного елементу на підлітків, способи втягнення неповнолітніх у зло-чинні групи;

– опрацювати правові й організаційні основи ведення обліку, обстеження та лікування осіб, які мають залежність від алкоголю;

– розробити і здійснити запобіжні заходи щодо повного виключення проникнення корупції, організованої злочинності у правоохоронні та інші владні структури.

Ознайомтесь із запропонованими заходами та визначте щодо кожного з них (з посиланням у разу необхідності на нор-мативно-правові акти), чи відповідають вони таким вимогам, як законність, обґрунтованість, реальність, комплексність, конкретність.

32. Вимоги до заходів запобігання злочинам: відомість,

універсальність, законність, ефективність, економічна доціль-ність, докорінність, конкретність, реальність, гуманність, глас-ність, комплексність, цілеспрямованість.

Чи правильно вони названі?

33. Назвіть і обгрунтуйте правове забезпечення спе-ціально-кримінологічного запобігання злочинності в Україні.

34. Випишіть із Кримінального кодексу України стат-ті, у диспозиції яких безпосередньо вказані ознаки віктимної поведінки потерпілих, що пом’якшують кримінальну відповіда-льність.

35. Групі вчених і практичних працівників було доруче-но підготувати короткочасний прогноз злочинності у місті на один рік уперед. Їм надали: статистичні дані про злочинність у місті за минулий рік; відомості про осіб, яких було засуджено до позбавлення волі; інформацію про територіальну пошире-ність злочинів; перелік підприємств, на яких зареєстровано найбільшу кількість правопорушників.

Яким методом прогнозування в даному випадку слід ко-ристуватися? Чи достатньо цих матеріалів для побудови кри-

36

мінологічного прогнозу? 36. Об’єктом кримінологічного дослідження обрано ве-

лике промислове підприємство. Для його проведення залучено представників правоохоронних органів, профспілковий актив, громадськість підприємства.

Складіть схему плану-програми вивчення злочинності на окремому об’єкті.

37. Протидія злочинності у зарубіжних країнах здійсню-

ється в основному у трьох напрямках: соціальна превенція; спеціальне запобігання злочинності державними органами і ор-ганізаціями; запобігання злочинності силами громадськості.

Розкрити ці напрями і наповнити їх конкретним змістом.

Т е м а 6. Запобігання злочинності (діяльність окремих суб’єктів запобігання, координація цієї діяльності)


1. Загальна характеристика роботи правоохоронних ор-ганів щодо запобігання злочинів.

2. Діяльність служб і спеціальних підрозділів органів внутрішніх справ по запобіганню злочинності.

3. Запобігання злочинності органами СБУ, юстиції, ми-тної та державної податкової служби України.

4. Основні напрями запобігання злочинності органами прокуратури.

5. Координація запобігання злочинності правоохорон-ними органами: поняття, форми, недоліки.


37. Охарактеризуйте напрями діяльності органів внут-рішніх справ щодо спеціально-кримінологічного запобігання злочинам (кримінологічна профілактика, запобігання та припи-нення злочинів), використовуючи нормативно-правові акти.

Назвіть основні.

37

38. Для яких служб і підрозділів органів внутрішніх

справ запобігання злочинності є: а) суттєвим результатом осно-вних функціональних обов’язків; б) одним із функціональних обов’язків; в) основним функціональним обов’язком; г) скла-довою частиною функціональних обов’язків.

Назвіть ці служби і підрозділи, використовуючи необ-хідні нормативно-правові акти та літературу.

39. Серед основних напрямів спеціально-криміноло-

гічного запобігання злочинності органами внутрішніх справ названо такі: запобігання антисуспільним проявам у громадсь-ких місцях; нагляд за дотриманням законності в місцях позбав-лення волі; запобігання розкраданням, крадіжкам, порушенням прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ, фірм, організацій; припинення вчинення злочинів; виявлення й усу-нення девіантної поведінки, також причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів; запобігання бездоглядності та безпритуль-ності дітей; кримінологічний аналіз злочинності на певній тери-торії; припинення незаконного придбання, схову, перевезення зброї, вибухових речовин, наркотиків тощо; запобігання пору-шенням паспортного режиму; запобігання порушенням правил дорожнього руху; нагляд за особами, які відбули покарання.

Чи правильно дана відповідь? 40. Серед наведених запобіжних заходів назвіть такі,

що належать до діяльності карного розшуку і відділу боротьби з економічною злочинністю:

– аналіз злочинних проявів на території; – виявлення й усунення причин і умов учинення корис-

ливих злочинів; – організація оперативно-розшукових заслонів; – своєчасне усунення й затримання злочинців-

гастролерів; – запобігання фіктивному підприємництву, хабарницт-

ву, незаконному виготовленню підакцизних товарів тощо; – розшук викраденого транспорту і майна; – активізація боротьби з корупцією і службовими пося-

38

ганнями; – виявлення осіб, раніше судимих за службові та госпо-

дарчі злочини, які знову обіймають матеріально-відповідальні посади.

41. У вересні поточного року з місць позбавлення волі

звільнився раніше двічі судимий за умисні злочини Ф., який формально підпадає під дію Закону України "Про адміністрати-вний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі".

З часом він зареєструвався і влаштувався на роботу. Протягом півроку Ф. допустив три порушення громадського порядку, за які був попереджений органами внутрішніх справ про те, що до нього може бути застосовано адміністративний нагляд. Згодом він знову вчинив порушення громадського по-рядку, за що його оштрафував начальник внутрішніх справ.

Дільничний інспектор від свого імені виніс постанову про встановлення до гр. Ф. адміністративного нагляду.

У постанові зазначені такі обмеження: заборонити вихід із дому з 21-ої до 6-ої год, перебування в кафе та ресторанах міста, виїзд за межі міста в особистих справах без дозволу ор-ганів внутрішніх справ; щомісячна реєстрація в міліції.

Дайте визначення індивідуального запобігання зло-чинності. З’ясуйте, чи правомірно підготував дільничний інс-пектор постанову про адміністративний нагляд від свого іме-ні? Обґрунтуйте законність обмежень дій піднаглядного Ф. Назвіть нормативні документи, які регламентують об-меження щодо дій піднаглядних.

42. Як підкреслюють деякі вчені, об’єктом координації

виступає не вся робота правоохоронних органів по протидії злочинності, а тільки та її частина, змістом якої є функціональні обов’язки всіх чи декількох органів.

Що є об’єктом координаційної функції прокурора? 43. Назвіть найбільш раціональні форми координації із

запобігання злочинності.

39

44. Перерахуйте недоліки координаційної діяльності

правоохоронних органів по запобіганню злочинності. Відповідь обґрунтуйте.

45. Восени і навесні в місті збільшилась удвоє кількість зареєстрованих автотранспортних подій. Аналіз ситуації показав, що аварії вчиняють переважно водії легкових автомобілів особи-стого користування, а також мотоциклісти. Світлофори на бага-тьох перехрестях побиті і не налагоджені. Проїжджа частина багатьох вулиць не відповідає технічним вимогам, розмітку по-рушено. Кожен третій водій, який спричинив аварію, був у не-тверезому стані, кожна десята машина мала серйозні технічні несправності, з якими згідно Правил дорожнього руху її експлуа-тувати не можна. З вини пішоходів, які грубо порушували пра-вила переходу вулиць, виникло 20% дорожніх подій.

Назвіть загальносоціальні і спеціально-кримінологічні заходи, спрямовані на зменшення аварій у місті.

46. Використовуючи Закон України “Про службу безпе-

ки України” від 25 берез. 1992 р. (зі змін.) і Положення про Мі-ністерство юстиції України, затвердженого Указом Президе-нта України від 14 листоп. 2006 р., охарактеризуйте існуючу і перспективну практику запобігання злочинів цими державними органами.

47. Завідуючого складом Л. було притягнуто до суду за

розкрадання державного майна, зловживання службовим стано-вищем і службове підроблення. Свою злочинну діяльність Л. приховував оформленням фіктивних і безтоварних накладних. Він також систематично зловживав спиртними напоями, про що було відомо керівництву підприємства. За семирічний період роботи Л. на посаді завідуючого складом було проведено шість інвентаризацій, із яких п’ять – із грубим порушенням установ-леного порядку і правил їх проведення. Зокрема, перевіряючі не вимагали від Л. матеріального звіту на день інвентаризації, до справи ставилися формально.

40

За рік завідуючий складом побудував жилий будинок, використовуючи дорогі будматеріали і залучаючи будівельни-ків підприємства. До відповідних органів надходили сигнали про недостойну поведінку Л., але вони не були перевірені.

Запропонуйте проект окремої ухвали суду щодо обста-вин, які сприяли вчиненню Л. ряду злочинів. Кому слід адресува-ти цю ухвалу? Чи зобов’язаний суд виносити такі ухвали у від-повідності до КПК України?

48. Визначте основні завдання прокурорського нагляду

за виконанням законів про запобігання злочинності: – контроль за виконанням законів щодо боротьби з пи-

яцтвом, наркоманією, бродяжництвом, іншими криміногенними явищами;

– надання методичної та іншої допомоги суб’єктам за-побігання злочинності;

– забезпечення прав і законних інтересів громадян, службових осіб, державних і громадських організацій, які ви-конують обов’язок щодо запобігання злочинам;

– вивчення громадської думки про причини й умови злочинності та ефективності заходів щодо їх усунення;

– збір матеріалу для складання інформаційних записок у різні органи влади та управління.

Відповідь обґрунтуйте. 49. Прокурор міста, ознайомившись із результатами ви-

біркового кримінологічного дослідження, звернув увагу на не-достатню обізнаність громадян щодо положень закону про не-обхідну оборону і добровільну відмову від доведення злочину до кінця. Так, з 3 600 опитаних, серед яких 627 осіб мали вищу освіту, 1 971 – середню; 1 002 – неповну середню, на ряд питань щодо поняття і змісту цих положень правильно відповіли: на перше – 12%, на друге – 9%, а 79% опитаних не змогли дати позитивної відповіді на жодне запитання. Наведені дані свід-чать про низьку правову поінформованість населення.

Яких заходів може вжити прокурор у даному разі на пі-двідомчій йому території?

41

50. Прокурор, аналізуючи стан дорожньо-транспортних

злочинів за минулий рік, виявив, що до криміногенних об’єктів, які викликають ці злочини, належать: нетверезий стан водіїв; необережність пішоходів; експлуатація несправного транспор-ту; небезпечний стан шляхів; погана оснащеність шляхів і ву-лиць дорожніми знаками; недостатня професійна підготовка працівників ДАІ. Найчастіше злочини вчинялися водіями дер-жавних і колективних сільськогосподарських підприємств.

Що може запропонувати прокурор для запобігання ав-тотранспортним злочинам?

Т е м а 7. Методологія і методика кримінологічних досліджень. Кримінологічне прогнозування та планування боротьби зі злочинністю


1. Загальна характеристика і класифікація методів кри-мінологічних досліджень.

2. Суцільне і вибіркове спостереження. Правила вибірки. 3. Конкретно-соціологічні методи збору інформації. 4. Методи економічного аналізу. 5. Узагальнення та аналіз кримінологічної інформації. 6. Кримінологічне прогнозування та планування боро-тьби зі злочинністю.

З а в д а нн я

51. Складіть план-програму кримінологічного вивчення причин і умов скоєння господарських злочинів у районі.

52. Складіть план-програму кримінологічного вивчення причин і умов корисливих посадових злочинів і заходів щодо їх запобігання в районі.

53. Вивчається роль пияцтва у злочинах на автотранспорті.

42

Якою має бути кількість спостережень (кількість ви-бірки), щоб їх результати відхилялись не більш як на 4% від відповідних показників у країні (відомо, що 40% автоаварій скоюють водії у нетверезому стані)?

54. Приблизна питома вага тяжких насильницьких зло-

чинів по країні складає 10%. Якою повинна бути вибірка при визначенні частки засу-

джених за ці злочини, щоб допустима похибка репрезентатив-ності не перевищувала ± 3%?

55. Дослідники, вивчаючи особистість неповнолітніх

правопорушників, встановили, що близько 20% із них вихову-вались у неповних сім’ях (без одного чи двох батьків).

Чи достатньо цих даних для висновку про те, що непов-на сім’я є одним із криміногенних факторів формування особи злочинця? Що являє собою контрольна група і яким вимогам вона повинна відповідати за таких умов?

56. Для дослідження процесу соціальної адаптації осіб,

звільнених із місць позбавлення волі, вибірково було вивчено 300 осіб.

Визначте можливу похибку репрезентативності та-кого дослідження (відомо, що протягом року після звільнення близько 20% знову скоюють злочин).

57. Складіть анкету для стандартизованого інтерв’ю

стосовно вивчення громадської думки про заходи щодо бо-ротьби з економічною злочинністю в державі.

58. Визначте з наведеного нижче переліку, від чого за-

лежить величина похибки вибірки: 1) способу відбору; 2) кількості одиниць, узятих для ви-

бірки; 3) величини заданої помилки репрезентативності; 4) од-норідності середовища, з якого проведена вибірка; 5) організа-ції вибіркового дослідження; 6) способів обробки даних.

43

59. Які з поданих помилок можуть бути наявні при про-

веденні вибіркового дослідження: 1) реєстрації; 2) репре-зентативності; 3) систематичності; 4) випадковості.

Відповідь обгрунтуйте. 60. Які психологічні методи можуть бути використані

при розробці плану-програми індивідуальної профілактики зло-чинності неповнолітніх?

Дайте аргументовану відповідь. 61. Які статистичні, математичні та кримінологічні ме-

тоди застосовуються для прогнозування розвитку злочинності? Назвіть і охарактеризуйте їх з точки зору вірогідності. 62. Які відомості і з яких джерел потрібно отримати для

вивчення рівня, динаміки, структури, причин та умов зло-чинності на окремому об’єкті?

Дайте переконливу відповідь. 63. Зазначте способи відбору одиниць сукупності для

вибіркового дослідження. Обґрунтуйте, який спосіб відбору дає більш репрезентативні дані.

Т е м а 8. Кримінологічна характеристика і запобігання злочинності неповнолітніх


1. Поняття, рівень, структура та динаміка злочинності неповнолітніх.

2. Особистість неповнолітнього злочинця. 3. Чинники злочинності неповнолітніх. 4. Запобігання злочинності неповнолітніх: загальносо-ціальні, спеціально-кримінологічні та індивідуальні заходи.

44


64. Основні кримінологічні риси особи неповнолітніх злочинців:

стать, вік особи; освіта; правовий нігілізм; духовні пот-реби, мотивація поведінки; наявність колишньої судимості; професійна зайнятість; навмисна вина; розкаяння у вчиненому злочині; участь у злочинній групі; сімейний стан; вид вчи-неного злочину; особливості вольової і емоційної сфери особи, егоїзм, жорстокість.

Визначте соціально-демографічні, особистісно-рольові, морально-психологічні й кримінально-правові серед них.

65. Ознайомтесь з даними кримінальних справ. А. Підліток Я. вважався “важким”. У школі постійно

конфліктував з однолітками, часто пропускав заняття. Займався крадіжками продуктів і речей із магазинів. У зв’язку з цим пе-ребував на профілактичному обліку в міліції. У 12 років утік із дому. У 15 років його було притягнуто до кримінальної відпо-відальності за крадіжку з магазину. У колонії Я. постійно по-рушував режим, ухилявся від праці. Одного разу жорстоко по-бив іншого неповнолітнього засудженого.

Б. Виховувався X. у неповній сім’ї. Він був одним із трьох дітей. Через скрутне матеріальне становище пішов пра-цювати. До роботи ставився безвідповідально. Маючи доступ до матеріальних цінностей, X. вкрав виробничу сировину, про-дав її, а отримані гроші витратив на розваги.

В. Родина М. була матеріально забезпечена. Батьки пос-тійно опікувалися сином, давали йому значні суми на “кишень-кові витрати”. Коли цих грошей М. стало не вистачати для за-безпечення своїх розваг, він під загрозою фізичного насильства почав вимагати гроші у своїх однокласників. Потім з цією ме-тою створив підліткову групу, яку очолив. Неодноразово орга-нізовував крадіжки речей із машин.

З’ясуйте тип злочинця, відповідь аргументуйте.

66. Вирішальну роль у безпосередньому формуванні особи неповнолітніх злочинців мають такі криміногенні

45

об’єктів: 1) недостатнє виховання в сім’ї, бездоглядність; 2) негативний вплив оточуючого середовища; 3) підбурення з бо-ку дорослих злочинців; 4) недоліки навчально-виховної роботи і відсутність контролю педагогів у школі; 5) неналежна органі-зація дозвілля; 6) слабке правове виховання; 7) недоліки діяль-ності правоохоронних органів тощо.

Як відомо, злочинний шлях підлітків зазвичай обумо-влюється послідовною дією трьох-п’яти криміногенних об’єктів, що становлять криміногенний набір.

Складіть ці криміногенні набори.

67. Дайте загальну характеристику діяльності сім’ї, школи, міліції, прокуратури як суб’єктів запобігання злочин-ності неповнолітніх.

Т е м а 9. Кримінологічна характеристика і запобігання тяжкій насильницькій злочинності проти життя

та здоров’я особи


1. Кримінологічна характеристика тяжких насильниць-ких злочинів проти життя та здоров’я особи.

2. Основні кримінологічні риси осіб, які вчиняють тяжкі насильницькі злочини.

3. Детермінанти тяжких насильницьких злочинів проти життя та здоров’я особи.

4. Запобігання насильницької злочинності проти життя та здоров’я особи. Значення профілактики побутових конфліктів.

Т е м а 10. Кримінологічна характеристика і запобігання рецидивній злочинності


1. Поняття, рівень, структура та динаміка рецидивної

46

злочинності. 2. Особа злочинця-рецидивіста. Злочинна кар’єра. 3. Чинники рецидивної злочинності, причини та умови рецидивної злочинності в місцях позбавлення волі.

4. Запобігання рецидивної злочинності: загальносоціа-льні, спеціально-кримінологічні та пенітенціарні за-ходи.


68. Згідно зі ст. 316 КК України Д. був засуджений до

обмеження волі строком на два роки. Після відбуття покарання він пройшов курс лікування і позбавився наркозалежності, створив сім’ю, організував власний бізнес, не допускав жодних правопорушень.

Через чотири роки Д. повторно вчинив злочин, передба-чений ч.2 ст. 248 КК України, за що отримав покарання у ви-гляді позбавлення волі строком на чотири роки і шість місяців.

Чи можна вважати Д. рецидивістом? Аргументуйте свою відповідь.

69. Із місць позбавлення волі звільнився Д., де відбував

покарання за груповий грабіж. Після цього він систематично зловживав спиртними напоями, не працював, жив за рахунок крадіжок виробів із кольорових металів.

Одного разу 15-річний В. запропонував Д. вчинити роз-бійний напад на одиноку 85-річну С., інваліда ІІ групи, яка за його інформацією отримала 600 євро компенсаційних виплат за примусову працю в Германії у воєнні часи, на що Д. відразу погодився.

Уночі В. і Д., одягнувши шапочки зі спеціальними про-різами, виламали двері і проникли в будинок С. Не знайшовши у кімнатах грошей, В. запропонував Д. викрасти посуд із алю-мінію і покинути приміщення. Останній із такою пропозицією категорично не погодився і пішов до кімнати, в якій спала по-терпіла, щоб примусити її показати схованку грошей. У процесі катування потерпіла впізнала по голосу свого сусіда В., який,

47

злякавшись, благав Д. утекти, на що той відповів: “Живі свідки нам не потрібні”. Після цього наніс наперед заготовленим но-жем два удари в шию потерпілої, від яких наступила смерть.

Назвіть причини та умови рецидивної злочинної поведі-нки Д. Складіть проект подання слідчого про усунення причин та умов вчинення даного злочину.

70. Неповнолітній В. виховувався у неблагополучній

сім’ї: батько двічі відбував покарання, мати зловживала спирт-ними напоями, була співмешканкою різних чоловіків. Хлопець часто утікав із дому, жив на вокзалі з приятелями. За вчинення крадіжок на базарі був засуджений до трьох років позбавлення волі з відстрочкою виконання кримінального покарання. Протя-гом випробувального строку В. не розлучився зі старою компа-нією і через півроку став учасником групового грабежу, за що отримав покарання у вигляді позбавлення волі із приєднанням невідбутої частини.

У колонії В. приєднався до вихованців антисуспільної спрямованості, злісно порушував вимоги режиму, за що двічі примусово поміщувався до дисциплінарного ізолятора.

Після переведення у виправну колонію вчинив бійку з засудженим А., якому спричинив середньої тяжкості тілесні ушкодження, за що отримав новий строк покарання.

Після звільнення зустрів особу, з якою відбував пока-рання, і під час розпиття спиртних напоїв, у ході конфлікту з приводу взаємних образ, наніс смертельне поранення склада-ним ножем, який завжди носив із собою.

Назвіть умови формування особистості рецидивіста В., прослідкуйте основні етапи його злочинної “кар’єри”.

71. Неповнолітній С. вчинив злочин, передбачений ч. 1

ст. 185 КК України, за що йому було призначено покарання у вигляді двох років позбавлення волі, від відбування якого його звільнено згідно зі ст. 75 КК України. Протягом випробу-вального терміну С. знову вчинив крадіжку, за яку був засу-джений до одного року і шести місяців позбавлення волі.

У колонії С. познайомився з досвідченими злочинцями,

48

які навчили його професійних прийомів шахрайства в різного роду азартних іграх. Відшліфувавши злочинні навики, С. пос-тійно обманним шляхом вигравав у карти в інших засуджених, змушуючи їх у рахунок погашення карткового боргу фізично розправлятися із засудженими, які стали на шлях виправлення.

Яких, на Ваш погляд, доцільно вжити заходів пенітен-ціарного запобігання у даному випадку?

Т е м а 11. Кримінологічна характеристика і запобігання злочинності в місцях позбавлення волі


1. Поняття і кримінологічна характеристика злочинності у місцях позбавлення волі.

2. Специфіка особи злочинця, що вчинює злочини у мі-сцях позбавлення волі.

3. Криміногенні явища злочинності у місцях позбавлен-ня волі.

4. Роль кримінальної субкультури у детермінації зло-чинності в місцях позбавлення волі.

5. Запобігання злочинності у місцях позбавлення волі. Т е м а 12. Кримінологічна характеристика і запобігання професійній злочинності


1. Поняття і визначення професійної злочинності. Кри-мінологічна характеристика професійної злочинності.

2. Основні кримінологічні риси особи злочинця-профе-сіонала.

3. Причини та умови професійної злочинності. Роль кримінальної субкультури.

4. Загальносоціальне та спеціально-кримінологічне за-побігання професійній злочинності.

49

Т е м а 13. Кримінологічна характеристика і запобігання організованій злочинності


1. Визначення поняття “організована злочинність” і її основні ознаки.

2. Кримінологічна характеристика організованої зло-чинності в Україні за останні п’ять років.

3. Чинники відтворення організованої злочинності у країні.

4. Особливості загальносоціального і спеціально-кри-мінологічного запобігання організованій злочинності.


72. Дайте ознаки організованої злочинності (схематично). 73. Ознайомтесь із фабулами кримінальних справ. А. Управлінням СБУ в Тернопільській обл. припинена

діяльність організованої групи, до складу якої входило п’ять посадових осіб ТОВ “Т.”, а також три громадянина Німеччини, які підозрюються в контрабанді транспортних засобів із Німеч-чини до України. Національне Центральне Бюро Інтерполу в Україні встановило, що співвласником німецької фірми “К.”, яка експортувала ці автомобілі, є хазяїн фірми-імпортера в Україні Н. Ця німецька фірма не була продавцем автомобілів, а виконувала лише експедиторські (посередницькі) послуги, тоб-то вона фактично змінювала вартість транспортних засобів зад-ля повноцінного оподаткування імпорту в Україні. За наявними даними автомобілі вносились до статутного фонду ТОВ “Т.” під виглядом інвестицій на загальну суму 865,5 тис. євро.

Б. У ході оперативно-розшукових заходів було затри-мано П., К. і Д. Слідством встановлено, що П., 1980 р.н., раніше був засуджений за злочини, передбачені ст. 309 КК України.

50

Після звільнення з місць позбавлення волі, він продав свою квартиру і на отримані кошти організував виготовлення і пере-робку наркотичної сировини. К. і Д. були також раніше засу-джені. Пересуваючись по території Харківської обл., скупову-вали ацетильований опій у осіб циганської національності, піс-ля чого постачали його П. Останній, у свою чергу, збував сиро-вину особам, не встановленим слідством. Під час оперативно-розшукових заходів проведено три оперативні закупки нарко-тичної речовини, у результаті яких було вилучено 32 мл. ацети-льованого опію.

В. Троє мешканців м. Харкова (двоє були приватними підприємцями, один ніде не працював і не навчався) дали об’яви в рекламних газетах про набір дівчат віком від 18 до 25 років на роботу танцівницями й офіціантками до Туреччини. П’ятьом дівчатам, які відгукнулись на об’яви, організатор Вік-тор із захопленням розповів про переваги роботи за кордоном. Його спільники С. і З. через знайомих у туристичній фірмі офо-рмили необхідні папери і позичили частково гроші на квитки.

Через два місяці дівчата вже були в Туреччині. Турок, який зустрів їх в аеропорту, відвіз українок у похмуре місце, назвавши його “агентством працевлаштування”. Жінка, яка від-рекомендувалась агентом, попросила паспорти дівчат для лега-льної реєстрації. Коли дівчата віддали паспорти, вона зникла. Цю жінку дівчата більше не бачили. Замість бару і клубу украї-нки потрапили до борделю. З їх свідчень: “Спочатку ми катего-рично відмовлялися, вирішили не піддаватися на погрози, не-знайомі люди нагадали, що ми повинні повернути гроші за придбані квитки. Нас почали бити, не давали їсти, двом дівча-там, які особливо опиралися, кололи наркотики”. Пригнічені, “зламані” дівчата почали виконувати свої “обов’язки”. Одного разу, коли українок перевозили в інше місце, одна з них змогла втекти і зателефонувати додому. Після втручання правоохорон-них органів України і Туреччини, проведення спільних опера-цій решта українських громадянок була знайдена й повернута на Батьківщину.

Визначте, до якого рівня організованої злочинності на-лежать дії учасників організованих груп і злочинних організацій за ступенем організованості, територіальною поширеністю,

51

спрямованістю злочинної діяльності. 74. Розкрийте повноваження суб’єктів запобігання ор-

ганізованій злочинності, використовуючи Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочин-ністю”.

75. У чому полягає взаємозв’язок і взаємообумовленість

організованої злочинності й корупції? 76. Яким чином організовані групи і злочинні організації

використовують прибутки, отримані в результаті злочинних дій? Запропонуйте заходи спеціально-кримінологічного запо-бігання “відмиванню” грошових коштів та іншого майна, здо-бутих злочинним шляхом.

77. Назвіть основні напрямки запобігання організованій

злочинності. Т е м а 14. Кримінологічна характеристика і запобігання економічній злочинності


1. Поняття, ознаки і види економічної злочинності. Кримінологічна характеристика економічної злочин-ності.

2. Кримінологічна характеристика особи економічного злочинця.

3. Детермінація економічної злочинності. 4. Запобігання економічній злочинності.

52

Т е м а 15. Кримінологічна характеристика

і запобігання корисливим злочинам


1. Рівень, структура і динаміка корисливих (ненасиль-ницьких) і корисливих насильницьких посягань проти власності.

2. Особа злодія, грабіжника, розбійника, вимагача. 3. Причини й умови корисливих злочинів. 4. Запобігання корисливим злочинам.

Т е м а 16. Міжнародне співробітництво

у сфері протидії злочинності


1. Організація Об’єднаних Націй (ООН) як основний орган здійснення антикримінальної політики у світі. Значення науково-дослідних установ, що діють у сис-темі ООН для розробки заходів протидії найбільш небезпечним видам злочинності.

2. Конгреси ООН із запобігання злочинності та кримі-нального правосуддя. Приклади найбільш вагомих рішень.

3. Європейські наднаціональні правоохоронні органи та їх роль у запобіганні злочинності (Європол, Євроюст, ОЛАФ).

53

5 . СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМ ІН І В

КРИМ ІНОЛОГ І Ї Абсолютні показники злочинності – абсолютні числа,

що визначають розміри, обсяги й рівні кримінологічних явищ, а в остаточному підсумку такі, що характеризують загальну ве-личину досліджуваної сукупності: кількість зареєстрованих злочинів, осіб, що їх вчинили, засуджених, кримінальних справ, ціну злочинності та ін. Вони є підсумковими узагальнюючими показниками, але для більш поглибленої характеристики кримі-нологічних явищ і процесів їх слід доповнювати відносними, середніми величинами, індексами тощо.

Автобіографічний метод – аналіз вільно написаних або формалізованих автобіографій, щоденників, листів із метою вивчення особистості злочинця та умов його несприятливого морально-психологічного формування.

Агресія – психічний стан індивідуума, групи людей, що виражається в діях, які наносять фізичну або психічну шкоду оточуючим людям. Супроводжується гнівом, ворожістю, нена-вистю, деструктивною поведінкою. Розрізняють цілеспрямова-ну, імпульсивну й афективну агресивність. Стійка установка на агресивну поведінку може бути провідною рисою особистості й обумовлювати вчинення насильницьких злочинів.

Адаптація соціальна – процес пристосування індивіду-ума до змінених умов життєдіяльності після розриву із колиш-німи соціально корисними зв’язками. Розрив соціальних зв’язків може бути обумовлений перебуванням у місцях позба-влення волі, примусовим лікуванням від алкоголізму й нарко-манії, бродяжництвом тощо.

Адміністративний нагляд – профілактичний захід, що застосовується відносно визначеної законом категорії осіб, які відбули покарання в місцях позбавлення волі, з метою контро-лю за їх поведінкою, запобігання вчиненню ними нових злочи-нів і забезпечення законослухняної поведінки.

Аналіз документів – метод кримінологічного дослі-дження, заснований на вивченні предметів – носіїв інформації. У кримінології використовуються не тільки офіційні документи

54

(кримінальні справи, особисті справи засуджених, статистичні картки), але й носії неофіційного характеру (фотографії, відео-записи, листи, рукописи, щоденники).

Аналіз кримінологічний – процес вивчення, зіставлен-ня, порівняння статистичних даних і даних, отриманих у ре-зультаті вибіркових кримінологічних досліджень, із реальними криміногенними процесами в суспільстві з метою встановлення закономірностей і тенденцій у розвитку злочинності й розробки заходів по її попередженню.

Анкетування – різновид усного опитування, призначе-ного для вивчення суспільної думки про злочинність, її причи-ни і умови, заходи попередження. За способом проведення бу-ває пресовим (анкети публікуються на сторінках друкованих ЗМІ); поштовим (анкети опитуваним відправляються поштою); роздавальним (анкети роздають опитуваним особам в аудиторії для самостійного заповнення).

Аномія – термін, уведений у науковий обіг Е. Дюркгей-мом, який позначає стан людини, свідомо викликаний безвихід-ністю й неможливістю досягнення мети й задоволення потреб законними шляхами у зв’язку із соціальною дезорганізацією суспільства, суперечливістю його моральних установок. Аномі-чна особа відрізняється насамперед соціальною безвідповідаль-ністю.

Антигромадська установка особи – сукупність пог-лядів, ідей, уявлень, моральних орієнтирів, у яких виражається протиставлення інтересів і потреб конкретної особи соціальним цінностям суспільства, правам і свободам його громадян. Анти-громадська установка особи реалізується в антигромадському поводженні.

Антропологічна теорія – пояснює злочинність існу-ванням біологічно неповноцінних від народження людей. Ос-новоположником антропологічної теорії вважається професор юридичної психіатрії Туринського університету Чезаре Ломб-розо (18.11.1836 р. – 19.10.1909 р.; найбільш відомі праці “Зло-чинна людина”, “Геніальність і божевілля”). Він розробив кла-сифікацію злочинців, у яку включив чотири групи: природжені злочинці; душевнохворі злочинці; злочинці по пристрасті; ви-

55

падкові злочинці. Головним у його теорії є теза про існування уродженого злочинця, тобто людини, схильність до вчинення злочинів якої визначається його фізіологічним атавізмом і пси-хологічною деградацією. Теорія Ч. Ламброзо і його послідов-ників критикувалася представниками соціологічної школи кри-мінології.

Асоціальний тип особистості – індивідуум, що проти-ставляє свої інтереси й потреби суспільним, однак без чітко ви-раженого негативного ставлення до кримінально-правових за-борон.

Білокомірцева злочинність – умовний термін, уведе-ний у науковий обіг Е. Сатерлендом для позначення сукупності економічних злочинів, вчинених посадовими особами із пред-ставників вищих верств суспільства, уповноважених на вико-нання державних функцій, а також функцій по керуванню під-приємствами різних форм власності. До них відносять осіб з відносно високим освітнім, соціальним і професійним статусом.

Біографічний метод – широко розповсюджений у кри-мінальній психології й кримінології метод дослідження мора-льно-психологічних особливостей особистості суб’єктів, що вчинили злочини, і мотивації їх поведінки, заснований на аналі-зі їх самооцінок, попереднього життєвого досвіду і вмотиву-ванні злочинної поведінки.

Віктимність – підвищена здатність людини внаслідок низки притаманних їй моральних, фізичних властивостей, якос-тей, виконуваних соціальних ролей при певних об’єктивних обставинах і суб’єктивних особливостях поведінки ставати же-ртвою злочинних посягань.

Віктимологічна профілактика – сукупність заходів, спрямованих на запобігання віктимній поведінці й віктимізації населення в певних криміногенних ситуаціях, усунення або нейтралізацію віктимних факторів, підвищення охоронно-захисних можливостей потенційних жертв злочину.

Віктимологія – один із напрямків кримінологічних досліджень особливостей моральних, психофізіологічних і со-ціальних характеристик потерпілих у зв’язку з їх поведінкою у

56

відповідній криміногенній ситуації. Гендерні дослідження в кримінології – напрямок кри-

мінологічних досліджень, що вивчає проблеми жіночої злочин-ності, їх положення в системі правосуддя, особливості органі-зації й проведення профілактичної роботи.

Географія злочинності – характеристика поширення злочинності й окремих її видів і груп по різних регіонах країни.

Групова злочинність – сукупність злочинів, вчинених двома й більше особами без попередньої змови або за поперед-ньою змовою між ними.

Дезадаптація – характерна для багатьох правопоруш-ників нездатність до нормальної соціальної поведінки, вико-нання нормативних приписів і позитивних соціальних функцій, обумовлена послабленням або повною відсутністю здатності пристосовуватися до умов соціального середовища.

Декриміналізація – повне усунення кримінальної кара-ності діянь або переведення їх у розряд адміністративних, дис-циплінарних та інших правопорушень.

Делінквент – неповнолітній правопорушник (в англо–американському праві).

Детермінація – об’єктивно існуючий взаємозв’язок і взаємозумовленість між явищами й процесами навколишньої дійсності.

Динаміка злочинності – зміна кількісних і якісних по-казників злочинності за певний період часу на певній території. Обчислюється у відсотках, рідше в абсолютних значеннях.

Екологічна злочинність – сукупність злочинів і осіб, що їх вчинили, проти навколишнього середовища.

Екологія злочинності – показник, який характеризує вплив на рівень, структуру, динаміку злочинності різного роду екологічних факторів (стан природного середовища, природні й техногенні катастрофи та ін.).

Економічна злочинність – сукупність навмисних ко-рисливих злочинів і осіб, що їх вчинили, у сфері легальної й нелегальної економічної діяльності. Основним безпосереднім об’єктом злочинів виступають відносини власності, відносини у сфері виробництва, обміну, розподілу і споживання товарів та

57

послуг. Експеримент кримінологічний – метод отримання ін-

формації про злочинність, особу злочинця, фактори злочиннос-ті, заходи попередження за допомогою штучного відтворення життєвих ситуацій, шляхом моделювання відповідних умов для їх виявлення, вимірювання зв’язків між різними явищами соці-ального життя. Може здійснюватись: 1) шляхом відтворення реальних обставин події; 2) побудовою математичної моделі події (лабораторно). Експериментувати з відтворенням факто-рів, що детермінують злочинність, у кримінології можна тільки на математичній моделі.

Експертний метод кримінологічного прогнозування – метод, заснований на аналізі даних опитування наукових і практичних працівників про розвиток криміногенної ситуації в країні, стан злочинності, її фактори, можливі заходи протидії.

Екстраполяція – математичний метод дослідження, широко використовуваний у статистиці і кримінології, який по-лягає у знаходженні за відомими значеннями показника його невідомих значень за межами області функціонування, тобто на майбутнє. Застосовується при прогнозуванні злочинності.

Жертва злочину – окрема людина або група людей, яким злочином прямо або побічно заподіяна фізична, моральна або матеріальна шкода. Може бути: випадковою, латентною, рецидивною, епізодичною, стійкою, підставною, симулятив-ною.

Жіноча злочинність – сукупність кримінально-карних діянь, учинених представницями жіночої статі.

Завдання кримінології – комплексний аналіз процесів і явищ, з якими пов’язане існування злочинності й розробка ре-комендацій, спрямованих на її попередження. Деталізуються відповідно до напрямків попереджувальної діяльності.

Запобігання злочинності – складне, збірне, базове по-няття, у якому відбивається теорія та практика специфічної державно-управлінської діяльності, спрямованої на скорочення злочинних проявів шляхом усунення причин і умов, що сприя-ють їх вчиненню. Складовими частинами цієї діяльності із са-мостійними напрямками й змістом роботи виступають профілак-

58

тика, відвернення і припинення. Запобігання злочинності здійс-нюється на трьох рівнях: загальносоціальному, спеціально-кримінологічному й індивідуальному.

Запобігання злочинності загальносоціальне – сукуп-ність заходів загальнодержавного рівня, спрямованих на усу-нення або нейтралізацію криміногенних факторів.

Запобігання злочинності індивідуальне – сукупність заходів спеціально-кримінологічної профілактики, застосовува-них до осіб, схильних до здійснення правопорушень і злочинів, з метою нейтралізації й усунення наявних у них негативних властивостей і якостей, корекції їх особистості та виховання навичок законослухняної поведінки. Основними формами ви-ступають безпосередня й рання профілактика.

Запобігання злочинності спеціально-кримінологічне – сукупність заходів, здійснюваних правоохоронними органами й іншими державними органами, громадськими організаціями та окремими громадянами з метою усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів. Складається із наступних самос-тійних напрямків: 1) кримінологічна профілактика; 2) відвер-нення злочинів; 3) припинення злочинів; 4) виправлення осіб, які вчинили злочини; 5) запобігання рецидиву; 6) медико-психіатрична профілактика.

Заходи запобігання злочинності – сукупність загаль-соціальних і спеціально-кримінологічних заходів, спрямованих на виявлення й усунення причин і умов, що сприяють вчинен-ню злочинів.

Злочинність – відносно масове, історично мінливе, ха-рактерне для певної території і часу негативне соціально-правове явище, яке являє собою засновану на статистичних за-кономірностях сукупність антигромадських діянь (дій або без-діяльності), заборонених кримінальним законом, визначених кримінально-правовою політикою держави.

Злочинність неповнолітніх – сукупність злочинів, від-повідальність за які наступає з 14-річного віку, і число осіб, які вчинили злочини у віці від 14 до 18 років за певний період часу на певній території.

Злочинність у сфері економіки – сукупність вчинених

59

на певній території за певний період часу злочинів і осіб, що їх вчинили, родовим об’єктом посягання яких виступають відно-сини власності, розподілу й споживання товарів і послуг, а без-посереднім чи обов’язковим додатковим об’єктом яких є відно-сини в сфері економічної діяльності. Це злочини у сферах: 1) відносин власності; 2) підприємницької діяльності; 3) торго-вельно-посередницькій; 4) фінансово-кредитній; 5) міжнарод-но-комерційній; 6) комерційно-інформаційній; 7) захисту від монополізму й несумлінної конкуренції; 8) екологічної безпеки.

Індексні злочини – показники американської криміна-льно-правової статистики, що позначають групу найбільш тяж-ких і розповсюджених злочинів, які реєструються за єдиною методикою на всій території США. До числа індексних злочи-нів відносять убивства, зґвалтування, грабежі, заподіяння тяж-ких тілесних ушкоджень, крадіжки зі зломом, крадіжки майна на суму понад 50 доларів США, угони автомобілів.

Індивідуум – окремо взята людина, представник людсь-кого роду, наділений своєрідними психо-фізіологічними особ-ливостями, які відрізняють його від інших індивідуумів.

Інтенсивність злочинності – поширеність злочинності серед усього населення або окремих його груп на певній тери-торії за певний період часу. Показниками інтенсивності зло-чинності є: коефіцієнт злочинної інтенсивності й коефіцієнт злочинної активності, які розраховуються як стосовно всієї зло-чинності, так і до її окремих видів і форм проявів.

Інтерв’ю – соціологічний метод збору кримінологічної інформації за допомогою опитування по заздалегідь розроблених питаннях або в процесі вільної бесіди з опитуваною особою.

Інтерполяція – обчислення проміжних значень усере-дині ряду динаміки злочинності, які відсутні з якихось причин.

Класифікація злочинів – розподіл злочинів на взаємо-залежні групи за найбільш істотними критеріями кримінологіч-ної характеристики й особливостями запобіжної діяльності: об’єктом злочинних посягань, причинно-наслідковою обумов-леністю, особливостями мотивації й особистості суб’єкта, галу-зями господарювання та ін.

Клінічна кримінологія – напрямок у кримінології,

60

пов’язаний з дослідженням біологічних і психічних властивос-тей особистості конкретного злочинця й розробкою заходів медико-психологічної профілактики злочинності. Представники цього напрямку пропонують клінічні програми індивідуального впливу на особу.

Коефіцієнт злочинної активності – відношення кіль-кості осіб, що вчинили злочини за певний період часу на певній території, до числа населення, що проживає на даній території й досягло віку кримінальної відповідальності. Розрахунок прова-диться, як правило, на 10 тис. населення. Обчислюється по формулі:

.тис10років14старшеНаселення

злочинивчинилиякі,Особи100К

Коефіцієнт злочинної інтенсивності – відношення чи-сла злочинів, зареєстрованих на певній території за певний пе-ріод часу, до загальної чисельності населення, що проживає на цій території. Характеризує різницю в криміногенності терито-рій. Обчислюється з розрахунку, як правило, на 10 тис. насе-лення.

Конкретна життєва ситуація – сукупність обставин життя людини, що впливає на її відносини з іншими людьми, зачіпає особисті інтереси і права й тим самим спричиняє вибір варіанта поведінки в даний момент. Ситуації можуть бути кри-міногенними й не криміногенними.

Конституційних задатків теорія – малопоширена кон-цепція причин злочинності, в основу якої покладено погляди німецького психіатра Е. Кречмера, який обґрунтував зв’язок між фізичними особливостями людини і психологічними риса-ми та зробив висновок щодо обумовленості антисоціальної по-ведінки фізичною конституцією людини.

Контроль злочинності – діяльність по реалізації систе-ми заходів кримінально-правового, адміністративно-правового й цивільно-правового характеру, що здійснюється правоохо-ронними й іншими державними органами в сфері боротьби зі злочинністю шляхом притягнення винних до кримінальної, ад-міністративної відповідальності, розробки й здійснення цивіль-но-правових заходів упливу на злочинність і вирішення завдань

61

по її запобіганню. Конфліктна ситуація – реально сформована сукупність

обставин, якій властиве гостре зіткнення інтересів, позицій, прагнень, цілей, бажань суб’єктів суспільних відносин, внаслі-док чого виникають серйозні розбіжності сторін, наслідком яких є складні форми боротьби, включаючи й злочинні.

Концепція боротьби зі злочинністю – комплекс осно-вних теоретичних положень, спрямованих на розкриття сут-ності боротьби зі злочинністю в конкретних історичних умовах за допомогою науково обґрунтованого визначення її цілей, за-вдань, принципів, форм, структури й елементів, що її забезпе-чують.

Кореляція – імовірнісна залежність між статистичними величинами, яка не має строго функціональної залежності. Як правило, під впливом зміни факторної ознаки змінюється лише середня величина результативної ознаки. Ця залежність виявля-ється лише в масі одиниць статистичної сукупності, а в кожно-му окремому випадку може не спостерігатись.

Корислива злочинність – сукупність учинених на пев-ній території за досліджуваний період злочинів і осіб, що їх вчинили, з метою безоплатного протиправного заволодіння кримінально-правовим способом майном на свою користь або користь іншої особи за корисливими мотивами. Розрізняють ненасильницькі й насильницькі види корисливої злочинності.

Корупція – соціально-правова категорія, що відбиває сукупність різних по характеру й ступеню суспільної небезпе-ки, але єдиних по своїй сутності корупційних діянь, пов’язаних із використанням уповноваженими на виконання державних функцій особами свого службового становища для незаконного одержання матеріальних й інших благ, переваг як стосовно себе особисто, так й інших фізичних чи юридичних осіб.

Кримінальна субкультура – неформальні норми пове-дінки, установки, особлива мова (жаргон), манери, пісні, звич-ки, татуювання, властиві кримінальному середовищу, які ви-ступають невід’ємним компонентом, що вказує на стабільність протиправної поведінки.

Криміногенна життєва ситуація – сформована конк-

62

ретна життєва ситуація в момент вчинення злочину або незадо-вго до нього, яка у взаємодії з антигромадською спрямованістю особи викликає в неї рішучість учинити злочин. Елементи: пред-мет потреби, привід, внутрішні й зовнішні умови, поведінка потерпілих, обставини місця й часу.

Криміногенна обстановка – сукупність факторів соці-альної дійсності, що характеризують прояв злочинності й стан правопорядку на певній території.

Криміногенний фактор – явище, що сприяє прояву злочинності.

Криміногенність – властивість об’єкта спеціально-кри-мінологічного запобігання, яка виражає силу впливу об’єкта на злочинну поведінку. Це перемінна величина, якій може бути на-дана кількісно-якісна характеристика (ступінь криміногенності).

Кримінологічна політика – сукупність поглядів, ідей, установок, визначених державою у сфері боротьби зі злочин-ністю в конкретних історичних умовах, у якій виражається став-лення держави до змісту й сутності боротьби зі злочинністю, визначення її цілей, завдань, принципів, форм, ступеня жорст-кості кримінальної репресії й т. ін.

Кримінологічна характеристика особи злочинців – система соціально-значущих взаємозалежних рис, що характе-ризують соціальні ознаки осіб, що вчинюють злочини, які пря-мо або побічно пов’язані з антигромадською поведінкою люди-ни, обумовлюють або полегшують його вчинення. Допомагає зрозуміти причини вчинення конкретного злочину. Аналіз кри-мінологічної характеристики особи здійснюється за соціально-демографічними, морально-психологічними, кримінально-пра-вовими ознаками.

Кримінологія – у буквальному значенні – наука про злочин. Наука про закономірності виникнення, розвитку, функ-ціонування й прояву злочинності, її причини і умови, особливо-сті суб’єктів, що вчинили злочини, діяльність різних державних і громадських організацій, спрямовану на запобігання злочин-ності.

Латентна злочинність – сукупність фактично вчинених злочинів, які в силу різних обставин не знайшли свого відбиття

63

в офіційній кримінально-правовій статистиці. Її види: 1) приро-дна – неповна реєстрація злочинів у силу об’єктивних причин у зв’язку з тим, що про факт вчинення злочину ні правоохорон-ним, ні службовим особам, ні громадянам нічого не відомо; 2) штучна – сукупність злочинів, відомих посадовим особам або окремим громадянам, але вони з різних причин (страх по-мсти та ін.) не повідомляють про злочин правоохоронні органи; 3) “суміжна” – як наслідок неправильної правової оцінки зло-чинного діяння через неясність ситуації для потерпілого або працівника правоохоронних органів; 4) службова – навмисне приховання злочинів від обліку працівниками правоохоронних органів.

Майнова некорислива злочинність – сукупність учи-нених на певній території злочинів, що безпосередньо заподі-юють збитки майновим інтересам власника або іншого володі-льця без намірів протизаконного вилучення майна на свою ко-ристь. До неї відносять: навмисне й необережне знищення або пошкодження майна, вандалізм, угони автомобілів, утрату вій-ськового майна та ін.

Маргінальні явища – негативні соціальні явища, що стають фоном для генезису злочинності (пияцтво, алкоголізм, наркоманія, проституція тощо).

Методика кримінологічного дослідження – сукуп-ність методів, способів, прийомів і засобів, використовуваних для збору, обробки й аналізу кримінологічної інформації, обу-мовлених конкретними завданнями й цілями дослідження. У кримінології широко використовуються загальнонаукові, стати-стичні, соціологічні, психологічні, математичні методи й при-йоми досліджень.

Методика кримінологічного прогнозування – сукуп-ність прийомів, способів, процедур, що використовуються при кримінологічному прогнозуванні.

Механізм злочинної поведінки – зв’язок і взаємодія зовнішніх факторів об’єктивної дійсності й внутрішніх психіч-них процесів і станів, які детермінують рішучість особи вчини-ти злочин, скеровують і контролюють його виконання. Зале-жить від типу поведінки, яка може бути вольовою, імпульсив-

64

ною або звичною. Зміст вольової поведінки, або навмисної, ха-рактеризується розгорнутим процесом мотивації. Імпульсивній і звичній поведінці властивий згорнутий процес мотивації за схемою: стимул – реакція.

Міжнародне співробітництво в сфері боротьби зі зло-чинністю – діяльність державних і недержавних міжнародних організацій і установ на основі двосторонніх і багатосторонніх зв’язків, спрямована на узгодження стратегій і тактик боротьби зі злочинністю й поводження із правопорушниками. Основною установою, яка консолідує міжнародне співробітництво, висту-пає Організація Об’єднаних Націй. Конгреси ООН по запобіган-ню злочинності й поводженню із правопорушниками (зараз – кримінальне правосуддя) відповідно до резолюції 415 (V) Гене-ральної Асамблеї ООН від 1 грудня 1955 р. проводяться кожні п’ять років. До числа найбільш відомих неурядових міжнародних організацій входять Міжнародна асоціація кримінального права, Міжнародне кримінологічне товариство, Міжнародна соціологі-чна асоціація, Міжнародне товариство соціального захисту.

Мотивація злочинної діяльності – сукупність психо-фізіологічних процесів і станів, спрямованих на напрацювання мотивів злочинної діяльності в певній життєвій ситуації на ос-нові соціальної і генетичної інформації з метою досягнення ре-алізації індивідуально значущих потреб.

Мотивування – раціональне з точки зору суб’єкта зло-чинного діяння пояснення причин і обставин, що спонукали його до вчинення злочину. У більшості випадків мотивування поведінки формується до здійснення злочину і носить виправ-дувальний характер.

Насильницька злочинність – сукупність злочинів і осіб, що їх вчинили, за допомогою застосування фізичної сили або погрози її застосування, метою яких є позбавлення життя людини або заподіяння шкоди її здоров’ю, фізичній волі, тілес-ній недоторканності.

Небезпечного стану теорія – концепція причин зло-чинності, заснована на припущеннях щодо підвищеного ризику частини людей вчинити злочин внаслідок їх психологічної схи-льності до протиправної поведінки. Концепцію обгрунтовували

65

Р. Гарофало та Ч. Ломброзо. Невмотивована злочинність – умовний термін, що по-

значає злочини, зовнішні мотиви й приводи яких не ясні, або які є зовнішньо неадекватними ситуації скоєння злочину.

Необережна злочинність – сукупність злочинів і осіб, що їх вчинили, за певний період часу на певній території, які характеризуються необережною формою вини. До видів необе-режної злочинності відносять: 1) насильницьку необережну злочинність; 2) злочини, пов’язані з порушенням техніки безпе-ки; 3) автотранспортні злочини; 4) екологічні злочини; 5) зло-чинні порушення службових обов’язків.

Об’єкти кримінологічного прогнозування – факти і процеси, за допомогою яких визначаються тенденції й законо-мірності в розвитку злочинності, окремих видів і груп злочинів; індивідуальна злочинна поведінка; форми дозлочинної поведін-ки; законослухняна поведінка; причини й умови злочинності в цілому, її окремих видів і груп злочинів; діяльність правоохо-ронних органів; наслідки реалізації запобіжних заходів.

Організована злочинність – систематична злочинна діяльність, що являє собою сукупність злочинів, вчинених учас-никами стійких, ієрархічних, планомірно функціонуючих зло-чинних об’єднань.

Особа злочинця – сукупність стійких і глибоких мора-льно-психологічних деформацій, тією чи іншою мірою власти-вих особам, що займаються злочинною діяльністю, у зв’язку й з наявністю яких вона набуває властивостей суспільної небезпе-ки, яка реалізується в конкретних фактах вчинення злочинів. Сутність особи злочинця полягає в ступені її суспільної небез-пеки, тобто ступені ймовірності вчинення злочину даним інди-відуумом.

Особистість – цілісна, стійка система, сполучення взає-мозалежних психічних властивостей, процесів і станів, а також набутих у процесі соціалізації і суспільної діяльності соціально значущих індивідуальних властивостей і якостей характеру, темпераменту, інтелекту, волі, а також виконуваних соціальних ролей. Індивідуум стає особистістю в процесі соціальної прак-

66

тики й оволодіння соціальними цінностями. Пенітенціарний – має відношення до виконання пока-

рання в місцях позбавлення волі й виправно-виховного впливу на осіб, що вчинили злочин.

Перверсії – статеві збочення, які виступають умовами вчинення сексуальних злочинів. До них відносять: 1) садизм – статеве задоволення поєднується із заподіянням болю, фізичних страждань об’єкту сексуальної пристрасті; 2) мазохізм – бажан-ня відчувати біль, заподіюваний сексуальним партнером; 3) го-мосексуалізм – статева схильність до осіб своєї статі; 4) педофі-лія – статева схильність до дітей; 5) фетишизм – статева схиль-ність до предметів туалету сексуального партнера.

Показники злочинності кількісні – рівень, коефіцієн-ти й ціна злочинності.

Показники злочинності кількісно-якісні – динаміка злочинності, її окремих видів і груп.

Показники злочинності якісні – структура, географія, характер, екологія й топографія злочинності.

Предмет кримінології – сукупність досліджуваних кримінологією явищ, процесів і закономірностей, які характе-ризують: 1) злочинність; 2) особу злочинця; 3) причини й умо-ви; 4) заходи запобігання злочинності; 5) наслідки злочинності; 6) діяльність правоохоронних органів; 7) ефективність норма-тивно-правових актів.

Приводи до вчинення злочину – елементи конкретної життєвої ситуації, які формують остаточну рішучість вчинити злочин.

Причини злочинності – сукупність явищ, що породжу-ють злочинність як закономірний наслідок (у філософському ро-зумінні). Причини в соціальному середовищі носять ймовірніс-ний та історично мінливий характер. У кримінології вони класи-фікуються за різними підставами, а саме за: 1) механізмом дії (характером детермінації); 2) рівнем функціонування; 3) змістом; 4) природою та за іншими критеріями. За механізмом дії (харак-тером детермінації) розрізняють причини й умови. Причина – активний фактор, умова – відносно пасивний фактор, що сприяє

67

прояву причини. За рівнем функціонування розрізняють причини основні (всієї злочинності), загальні (окремих видів і груп злочи-нів) і безпосередні (індивідуальної злочинної поведінки).

Прогноз кримінологічний – науково обґрунтоване імовірнісне судження про майбутній стан, тенденції, закономі-рності розвитку злочинності, особу злочинців, фактори, наслід-ки і заходи боротьби зі злочинністю. За строками прогнозуван-ня буває: 1) поточне (на певну подію або момент часу); 2) коро-ткострокове (1-2 роки); 3) середньострокове (3-5 років); 4) пер-спективне (6 і більше років).

Професійна злочинність – різновид систематичної злочинної діяльності, виступає для суб’єктів основним або до-датковим джерелом отримання засобів існування, потребує пе-вних знань, специфічних навичок для досягнення злочинних цілей. Ознаки професійної злочинності: 1) усталений вид зло-чинного заняття (спеціалізація); 2) наявність певних пізнань і навичок (кваліфікація); 3) вчинення злочинів є джерелом існу-вання; 4) дотримання й виконання норм і вимог кримінальної субкуль-тури.

Профілактичний облік – система реєстрації, здійсню-вана з метою встановлення контролю за поведінкою осіб, схи-льних до вчинення правопорушень і злочинів, та ведення із ни-ми індивідуальної профілактичної роботи.

Рецидив кримінально-правовий – повторне вчинення умисного злочину особами, що мають незняту або непогашену судимість за умисний злочин.

Рецидив кримінологічний – повторне вчинення будь-якого злочину, незалежно від наявності судимості за перший злочин.

Рецидивна злочинність – сукупність злочинів і осіб, що раніше вчиняли злочини. Поняття, яке охоплює всю сукуп-ність вчинення нових злочинів особами, що раніше вже вчиню-вали злочини.

Рівень злочинності – абсолютна кількість зареєстрова-них злочинів й осіб, що їх вчинили, за певний період часу на певній території. Цей показник характеризує міру або величину

68

злочинності в абсолютних числах. Рівень судимості – абсолютна кількість злочинів й осіб,

що їх вчинили, по кримінальних справах яких обвинувальний вирок суду набув законної сили.

Самовідтворення злочинності – обумовленість існу-вання злочинності внутрішньо властивими їй закономірностями розвитку, які забезпечують її постійне відтворення.

Службова злочинність – сукупність злочинів, учине-них особами, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням. Слу-жбові злочини можуть бути корисливими й некорисливими.

Соціальної дезорганізації теорія – вважає причинами злочинності й інших форм небажаної поведінки аномію (безно-рмативність), що властива сучасній цивілізації, відсутність со-ціальної згуртованості в суспільстві, урегульованої нормами права. Основоположником даної теорії вважається Е. Дюрк-гейм.

Спрямованість особи антисоціальна – домінування в структурі ціннісних орієнтацій особи інтересів, мотивів і цілей поведінки, які суперечать соціальним нормам і загальновизна-ним правилам поведінки.

Структура злочинності – співвідношення різних видів злочинів у їх загальній сукупності. Характеризує внутрішню побудову злочинності. Аналізується структура злочинності за різними ознаками: соціально-демографічними (стать, вік, рівень освіти та ін.); морально-психологічними (особливості емоційно-вольової характеристики); кримінально-правовими (передбаче-ними кримінальним законом); кримінологічними (розподіл зло-чинів по галузях народного господарства, окремих регіонах, часу вчинення злочинів і т.ін.). Обраховується за допомогою відносної величини структури, що обчислюється як відношення окремого виду злочину до всіх зареєстрованих злочинів.

Структура особистості – містить у собі ціннісні орієн-

69

тації; соціальний досвід; інтелектуально-вольову й емоційну сферу; біологічні властивості й задатки та інші значущі із кри-мінологічної точки зору властивості й якості, що характеризу-ють індивідуума.

Суб’єкти запобіжної діяльності – державні органи, громадські організації й об’єднання, посадові особи й окремі громадяни, які здійснюють діяльність, спрямовану на розробку й реалізацію заходів щодо виявлення, обмеження й усунення криміногенних явищ і процесів, що породжують злочинність. Класифікуються на суб’єкти: 1) визначення кримінологічної політики держави; 2) здійснення державного управління систе-мою запобігання злочинності; 3) виявлення криміногенних фак-торів; 4) виконання заходів щодо усунення криміногенних фак-торів; 5) здійснення інформаційно-аналітичного забезпечення запобіжної діяльності; 6) виконання окремих запобіжних захо-дів у межах громадянського обов’язку.

Суспільна небезпека злочинності – властивість зло-чинності, що виражається в заподіянні суспільним відносинам істотної шкоди або здатність ставити ці відносини (правопоря-док) під реальну загрозу заподіяння істотної шкоди. Суспільна небезпека злочинності визначається цінністю об’єктів, на які здійснюється зазіхання; тяжкістю наслідків; способом дій; мо-тивацією вчиненого; формою й ступенем вини.

Типологія злочинців – являє собою розподіл всіх зло-чинців по найбільш істотних ознаках, що характеризує ступінь їхньої суспільної небезпеки. Найбільш поширеною є типологі-зація за критеріями характеру вчиненого злочину й глибини та стійкості антигромадської спрямованості особистості. За харак-тером вчиненого злочину розрізняють п’ять типів злочинців: а) насильницько-агресивний; б) корисливий; в) корисливо-насильницький; г) дезадаптивний; д) необережний. За глиби-ною та стійкістю антигромадської спрямованості особистості виділяють п’ять типів злочинців: а) випадкові; б) ситуаційні; в) нестійкі; г) злісні; ґ) особливо злісні злочинці.

Топографія злочинності – термін, поширений у зару-біжній кримінології для позначення заходів, спрямованих на своєчасне припинення злочинних посягань, необхідного враху-

70

вання цих факторів при проектуванні архітектурного каркасу будівель і забудови мікрорайонів.

Транснаціональна злочинність – сукупність передба-чених кримінальними законами різних країн суспільно-небезпечних діянь, пов’язаних зі здійсненням систематичної організованої діяльності на території декількох держав, яка за-зіхає на економічний, соціальний і культурний розвиток наро-дів, основні права й свободи людини, підриває стабільність і безпеку міжнаціонального й світового правопорядку. Основні ознаки: 1) систематичність злочинної діяльності; 2) наявність значних фінансових ресурсів; 3) проникнення в легальну еко-номіку; 4) організованість злочинної діяльності. Найпоширені-ші види злочинної діяльності: незаконна торгівля зброєю, нар-котиками, людьми, сировиною, контрабанда товарів, комп’ютерні злочини, відмивання (легалізація) коштів, теро-ризм.

Умови злочину – явища, які самі по собі не породжу-ють злочин, але сприяють, полегшують дію причини, забезпе-чуючи її певний розвиток, необхідний для настання наслідку у вигляді злочину.

Фактори злочинності – явища, що породжують, обу-мовлюють, сприяють злочинності. Більш загальне поняття сто-совно причин і умов конкретного злочину. Виділяються на рівні дослідження злочинності в цілому.

Фонові явища злочинності – різноманітні форми доз-лочинної поведінки, які є основою для формування антигро-мадської спрямованості особистості. До них відносять: пияцтво, наркотизм, проституцію, систематичні адміністративні делікти, порушення громадського порядку, дитяча бездоглядність тощо.

Характер злочинності – визначається загальною кіль-кістю (питомою вагою) найбільш небезпечних злочинів у струк-турі злочинності й характеристикою суб’єктів злочинів.

Ціна злочинності – показник, що характеризує обсяг прямих і непрямих збитків від злочинів.

Прямі збитки – несприятливі наслідки й збитки, безпо-середньо заподіювані злочином.

До непрямих збитків відносять витрати на боротьбу зі

71

злочинністю, утримання правоохоронних і пенітенціарних ор-ганів, а також вартісне вираження її негативних соціальних на-слідків.

Ювенологія кримінологічна – розділ кримінології, основним предметом досліджень якого є злочинність непов-нолітніх і молоді.

6. ПОТОЧНИЙ (МОДУЛЬНИЙ ) КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТ І В

ОПИС ПРЕДМЕТА КУРСУ

Курс Галузь знань,

освітньо-кваліфікаційний

рівень

Характеристика на-вчального курсу

(структура кредиту до іспиту)

Кількість кредитів ECTS: 2,5 Модулів: 3 Змістових модулів (ЗМ): 2 Загальна кількість годин: 90 Тижневих годин: 4

Галузь знань 0304 “Право”

Спеціальність

8.03040101 “Правознавство”

Освітньо-кваліфікаційний рівень “Магістр”

Обов’язкова: Модуль І Лекцій: 30 Практичних занять: 16 Модуль ІІ Індивідуальна робота: 6 Модуль ІІІ Самостійна робота: 38 Вид контролю: поточ-ний модульний конт-роль (ПМК); іспит

72

73

ОРГАНІЗАЦІЯ ПОТОЧНОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ Оцінювання знань студентів з курсу кримінології здійс-

нюється на основі результатів поточного модульного контролю (ПМК). Загальним об’єктом оцінювання знань студентів при ПМК є відповідні частини навчальної програми, засвоєння якої перевіряється під час ПМК.

Завданням ПМК є перевірка розуміння та засвоєння на-вчального матеріалу відповідного змістового модулю, здатності осмислити зміст теми чи розділу навчальної програми, навичок опрацювання монографічної та додаткової літератури, умінь застосовувати отримані знання при вирішенні практичних за-вдань.

Об’єктами ПМК знань студентів із кримінології є: – відвідування лекцій та практичних занять; – успішність на практичних заняттях; – виконання модульних контрольних завдань. Оцінювання результатів ПМК здійснюється викладачем

наприкінці вивчення кожного змістового модулю. Оцінка за окремий змістовий модуль виставляється як

сума двох оцінок: 1) кількість балів, отриманих студентом за видами на-

вчальної діяльності (присутність і учбова активність на практи-чних заняттях; виступи за питаннями теми; виступи за питан-нями теми поглиблені);

2) оцінка за модульну контрольну роботу (у тому числі у формі тесту).

Максимальна кількість балів, які студент може отрима-ти з предмету за підсумками семестру (з урахуванням іспиту) становить 100 балів, яка складає по 20 балів за кожний модуль, 10 балів за індивідуальну роботу, 50 балів за іспит.

Присутність на заняттях п е р ш о г о ПМК по 1-му балу (максимально – 3,5) (3,5·4 = 14 балам + 1 додатковий за найви-щу активність). За написання модульної контрольної роботи від 1-го до 5-ти балів.

Найгірший результат за перший модуль – 5 балів.

74

Д р у г и й ПМК – присутність на заняттях (від 2-х до 5-ти балів). За написання модульної контрольної роботи від 1-го до 5-ти. Найгірший результат – 7 балів.

Виконання модульних контрольних завдань може про-водитися у формі тестування. Перелік тестів, питань та завдань, порядок і час їх складання, критерії оцінювання визначаються кафедрою і доводяться до відома студентів на початку навчаль-ного року, що передує їх проведенню.

Результати ПМК знань студентів вносяться до відомості обліку поточної успішності та є основою для визначення зага-льної успішності студента і враховуються при визначенні балів при підсумковому контролі знань.

У разі невиконання модульних контрольних робіт з об’єктивних причин за дозволом деканату можна виконати кон-трольну роботу до наступного ПМК. Час та порядок складання визначається деканатом разом із кафедрою.

75

7. САМОСТ ІЙНА РОБОТА СТУДЕНТ І В Самостійна робота – вид позааудиторної роботи навча-

льного характеру, яка спрямована на вивчення програмного ма-теріалу навчального курсу.

Під час самостійної роботи студент має самостійно опрацювати конспекти лекцій, рекомендовану літературу, нор-мативні акти, матеріали емпіричних досліджень до тем, що ви-носяться на практичні заняття.

Формами самостійної роботи є: виконання домашніх завдань; доопрацювання матеріалів лекції; робота в інформаційних мережах; опрацювання додаткової літератури; складання конспектів тем, що виносяться для самос-тійного вивчення;

підготовка статистичних матеріалів, складання схем, нотанок.

76

8. І НДИВ ІДУАЛЬНА РОБОТА СТУДЕНТ І В Відповідно до “Положення про організацію навчального

процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців” індивідуальна робота студентів з кримінології включає до себе:

анотації прочитаної додаткової літератури з курсу, бібліографічний опис тощо;

написання есе із питань дисципліни (за узгодженням із викладачем);

письмовий кримінологічний аналіз стану злочинності в цілому по Україні або в окремому регіоні;

публікація тез доповідей на студентських наукових конференціях з кримінології, наукових статей у збірниках нау-кових статей;

участь у роботі наукового студентського гуртка; представлення наукових робіт з кримінології на Все-

український конкурс наукових студентських робіт. Письмовий аналіз стану злочинності в Україні або регі-

оні за відповідний період і по окремих видах злочинів склада-ється після обговорення цього питання з викладачем, який про-водить практичні заняття або читає лекції. Оптимальний обсяг аналізу до 15 с. тексту.

За завданням викладача, окремі студенти можуть готу-вати есе за темами, які пропонують, і узгоджують із виклада-чем, що проводить практичні завдання, або лектором. Крім то-го, за своїм бажанням й інтересами студенти за допомогою ви-кладача-консультанта готують наукові доповіді, які доповіда-ють на студентському науковому гуртку, або працюють над кур-совими роботами та роботами на конкурс. Оптимальний обсяг е с е – до 10 с., н а у к о в о ї д о п о в і д і – до 20 с., к у р с о -в о ї р о б о т и – до 30 с. Рукописного тексту і роботи на кон-курс – не більше 50 с. тексту, набраного на комп’ютері.

Диференціація балів за індивідуальну роботу: написання есе та їх презентація – 3; − конспектування додаткової наукової і навчальної лі-

тератури – 2;

77

− написання наукової доповіді і її презентація на засі-данні наукового студентського гуртка (в разі успішного захис-ту) – 5;

− написання наукової роботи з кримінології на Всеук-раїнський конкурс наукових студентських робіт – 5;

− участь у роботі наукового студентського гуртка при обговоренні питань – 1;

− письмова кримінологічна характеристика злочинно-сті – 4;

− публікація тез – 4; − публікація статей – 6. − Загальна (максимальна) кількість балів за індивідуа-

льну роботу – становить 10.

78

9. ПИТАННЯ ДО І СПИТУ

1. Поняття і визначення кримінології як науки. Пред-мет науки.

2. Кримінологічна політика: поняття, зміст, значення. 3. Місце кримінології в системі правових наук. 4. Зв’язок кримінології з суспільними і природничими

науками. 5. Система кримінологічної науки. Кримінологічна

класифікація Особливої частини кримінології. 6. Завдання кримінології на сучасному етапі розвитку

України в світлі Конституції України. 7. Основні етапи розвитку кримінології як науки (класи-

чна, антропологічна, соціологічна школи та їх характеристика). 8. Розвиток кримінології в Україні за радянських часів. 9. Сучасний стан кримінології в Україні. Зв’язок кри-

мінології з практикою боротьби зі злочинністю. 10. Система запобігання злочинності в зарубіжних кра-

їнах. 11. Злочинність: поняття, ознаки і визначення. 12. Кількісні показники вимірювання злочинності, як

соціально-правового явища. 13. Якісні показники вимірювання злочинності. Стру-

ктура, характер, географія, ціна та інші показники. 14. Рівень злочинності і рівень судимості, їх співвід-

ношення. 15. Коефіцієнти злочинності, види, порядок їх вираху-

вання і значення. 16. Структура злочинності. Ознаки, за якими вона мо-

же бути побудована. Значення цього показника. 17. Ціна, географія, характер та інші показники зло-

чинності. 18. Динаміка злочинності. Обставини, які на неї впли-

вають та методи її обчислення (базовий, ланцюговий). 19. Поняття латентної злочинності і її різновиди. 20. Негативні наслідки латентної злочинності. 21. Засоби виявлення латентної злочинності.

79

22. Загальна характеристика сучасної злочинності в Україні (основні риси та тенденції).

23. Поняття кримінологічної детермінації. Основні причини та умови (фактори) сучасної злочинності в Україні.

24. Причини і умови окремого (одиночного) злочину: визначення і характеристика.

25. Умови, що сприяють вчиненню злочинів та умови, що сприяють досягненню злочинного результату.

26. Обставини несприятливого морального формування особи як джерело індивідуальної злочинної поведінки.

27. Конкретна життєва ситуація, її види та місце в меха-нізмі окремого злочину. Привід і зачіпка до вчинення злочину.

28. Взаємозв’язок між причинами, умовами і конкрет-ною життєвою ситуацією у механізмі індивідуальної злочинної поведінки.

29. Поняття особи злочинця та співвідношення з суміж-ними поняттями (особою підозрюваного, обвинуваченого та ін.).

30. Структура особи злочинця. Основні риси криміно-логічної характеристики.

31. Співвідношення соціального і біологічного в струк-турі особи злочинця.

32. Типологія злочинців. 33. Віктимологія: визначення, основні поняття, значен-

ня у запобіганні злочинності. 34. Поняття віктимності, роль віктимної поведінки при

вчиненні конкретного злочину. 35. Поняття, визначення, цілі і структура запобігання

злочинності. 36. Класифікація запобіжних заходів за масштабом,

об’єктами, суб’єктами, призначеністю. 37. Загальносоціальне запобігання злочинності, понят-

тя та характеристика заходів. 38. Спеціально-кримінологічне запобігання злочиннос-

ті, поняття та загальна характеристика. 39. Кримінологічна профілактика як вид спеціально-

кримінологічного запобігання злочинам, її структура, характе-ристика заходів.

80

40. Відвернення і припинення злочинів як вид спеціаль-но-кримінологічного запобігання злочинності.

41. Організація і управління процесом запобігання зло-чинності. Практика державного і регіонального планування за-побігання злочинності.

42. Державні програми і концепції запобігання злочин-ності, прийняті в Україні за період 1993-2012 рр. Їх загальна характеристика.

43. Поняття та форми координації запобіжної діяльності правоохоронних органів. Недоліки координації.

44. Суб’єкт запобігання злочинності, визначення, озна-ки, поняття та загальна характеристика. Система суб’єктів за-побігання злочинності в Україні.

45. Об’єкт запобігання злочинності. Криміногенність об’єкта. Класифікація об’єктів.

46. Методи запобіжного впливу на об’єкт: поняття, кла-сифікація, значення.

47. Правоохоронні органи як суб’єкти запобігання зло-чинності, їх завдання та загальна характеристика діяльності.

48. Органи внутрішніх справ як суб’єкти запобігання злочинності.

49. Міжнародні установи і організації по запобіганню злочинності. Конгреси ООН із запобігання злочинності і кримі-нального правосуддя.

50. Співробітництво країн-учасниць СНД із запобігання злочинності.

51. Основні напрями діяльності прокуратури щодо за-побігання злочинності.

52. Органи місцевого самоврядування як суб’єкти запо-бігання злочинності.

53. Органи державного і господарського управління та контролю як суб’єкти запобігання злочинності. Роль засобів масової інформації і громадськості у запобіганні злочинності і корупції.

54. Індивідуальне запобігання злочинній поведінці. Пі-дстави та заходи запобігання.

55. Правове, інформаційне, фінансове, кадрове забезпе-чення запобігання злочинності.

81

56. Вимоги, які пред’являються до заходів запобігання злочинності.

57. Методологія і методика кримінологічної науки: по-няття, відмінність цих понять, загальна характеристика.

58. Загальна характеристика і класифікація методів кримінологічних досліджень.

59. Загальні і спеціальні методи кримінологічних дослі-джень, їх класифікація. Етапи кримінологічного дослідження.

60. Статистичні методи збору і аналізу кримінологічної інформації. Різновиди статистики, їх значення в кримінології.

61. Суцільне та вибіркове кримінологічне дослідження. Основні умови вибірки, обсяг вибірки, засоби відбору вибірко-вої сукупності. Правила вибірки. Похибка репрезентативності.

62. Конкретно-соціологічні методи збору кримінологіч-ної інформації, їх загальна характеристика.

63. Анкетний метод збору інформації у кримінологіч-них дослідженнях.

64. Особливості розробки анкет для збору кримінологі-чної інформації. Вимоги до формулювання та розміщення пи-тань в анкетах.

65. Інтерв’ю як метод кримінологічних досліджень. 66. Кримінологічне спостереження як метод криміноло-

гічних досліджень. 67. Вивчення документів як метод одержання криміно-

логічної інформації. 68. Психологічні методи збору кримінологічної інфор-

мації, їх загальна характеристика. 69. Експеримент як метод кримінологічних досліджень. 70. Узагальнення та аналіз кримінологічної інформації. 71. Поняття, види та методи кримінологічного прогно-

зування (метод екстраполяції і експертних оцінок). 72. Поняття, завдання та види кримінологічного плану-

вання (державне і регіональне планування). 73. Взаємозв’язок злочинності і “фонових” явищ (пия-

цтво, корупція, наркоманія та ін.), які її детермінують. 74. Кримінологічна характеристика рецидивної злочин-

ності та її запобігання.

82

75. Кримінологічна характеристика та запобігання зло-чинам у сфері службової та професійної діяльності.

76. Поняття та кримінологічна характеристика профе-сійної злочинності.

77. Детермінація (причини, умови) та запобігання про-фесійній злочинності.

78. Кримінологічна характеристика, детермінація та за-побігання злочинів, що вчинені жінками.

79. Кримінологічна характеристика організованої зло-чинності.

80. Детермінація (причини, умови) та запобігання орга-нізованій злочинності. Досвід протидії організованій злочинно-сті в країнах Європи і США.

81. Кримінологічна характеристика корупції як соціа-льного і правового явища в Україні.

82. Детермінація (причини, умови) та заходи запобіган-ня корупції. Закон України “Про засади запобігання та протидії корупції” від 7 квітня 2011р.

83. Загальносоціальні і спеціально-кримінологічні захо-ди запобігання економічній злочинності.

84. Кримінологічна характеристика злочинів проти вла-сності.

85. Детермінація (причини, умови) та заходи запобіган-ня злочинів проти власності.

86. Кримінологічна характеристика насильницької зло-чинності проти життя та здоров’я особи.

87. Детермінанти (причини) і заходи запобігання наси-льницьким злочинам проти життя та здоров’я особи.

88. Кримінологічна характеристика злочинів проти громадського порядку та моральності. Запобігання хуліганству.

89. Кримінологічна характеристика злочинів, вчинених з необережності, запобігання їм. Загальна характеристика.

90. Детермінація (причини, умови) та заходи запобі-гання необережній злочинності.

91. Кримінологічна характеристика злочинності непов-нолітніх.

83

92. Детермінація (причини, умови) та запобігання зло-чинності неповнолітніх. Закон України “Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей” від 24 січня 1995 р.

93. Кримінологічна характеристика, детермінація та за-ходи запобігання злочинності в місцях позбавлення волі.

94. Кримінологічна характеристика, детермінація (при-чини, умови) та заходи запобігання екологічній злочинності.

95. Кримінологічна характеристика, детермінація (при-чини, умови) злочинів проти громадської безпеки. Бандитизм та заходи по запобіганню йому.

96. Кримінологічна характеристика злочинів, детермі-нація та запобігання злочинам у сфері незаконного обігу нарко-тичних засобів.

97. Кримінологічна характеристика злочинності проти правосуддя, її детермінація (причини, умови) і заходи запобі-гання.

98. Насильство в сім’ї: визначення, різновиди, причини і умови та заходи запобігання його злочинним проявам.

99. Кримінологічна характеристика злочинності проти статевої свободи і статевої недоторканості особи, причини й умови та заходи по запобіганню їм.

100. Кримінологічна характеристика злочинності проти волі, честі та гідності особи, її причини й умови і заходи запобі-гання.

101. Кримінологічна характеристика злочинності у сфері економіки, її детермінація (причини й умови) і заходи за-побігання.

102. Кримінологічна характеристика проти встановле-ного порядку несення або проходження військової служби (вій-ськових злочинів), її причини й умови і заходи запобігання.

84

10. КРИТЕР І Ї ОЦ ІНКИ УСП ІШНОСТ І СТУДЕНТ І В

Наведені нижче критерії оцінювання знань і умінь сту-дентів при проведенні ПМК та підсумкового контролю дово-дяться до відома студентів на початку вивчення навчальної ди-сципліни “Кримінологія”.

При застосуванні критеріїв учасникам навчального про-цесу слід керуватися такими документами: “Положення про ор-ганізацію навчального процесу в вищих навчальних закладах”, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 2 черв. 1993 р., № 161; “Положення про кредитно-модульну систему ор-ганізацію навчального процесу”, затвердженим наказом ректора університету від 27 трав. 2006 р., № 68-А; “Положення про моні-торинг знань студентів академії з урахуванням вимог Болонсько-го процесу”, затвердженим наказом ректора університету від 21 листоп. 2010 р. № 189; “Положення про критерії оцінювання знань і умінь студентів Національного університету “Юридична академія України імені Ярослава Мудрого” при проведенні пото-чного модульного контролю, підсумкового контролю та держав-ної атестації”, затвердженим наказом ректора університету від 26 черв. 2012 р. № 93, а також цим Положенням.

Критерії оцінювання знань і умінь студентів при ПМК

Завданням ПМК є перевірка: розуміння та засвоєння пе-вного матеріалу; умінь і навичок самостійного дослідження пи-тань теми із використанням додаткової учбової і монографічної літератури; здатності осмислити зміст теми чи розділу.

При оцінюванні студента враховується: а) відвідування практичних занять; б) робота на практичних заняттях; в) результати виконання контрольних завдань із відпо-

відного змістового модуля (ЗМ). Встановлення рівня знань і умінь студентів на практич-

них заняттях здійснюється на основі: а) повноти та ґрунтовності відповідей на питання плану

практичного заняття, а також на питання, поставлені викладачем;

85

б) уміння обґрунтувати свою точку зору при обговорен-нях, використання основної і додаткової літератури за темою заняття;

в) повноти і переконливості наведених доводів при об-говоренні питань та завдань, запропонованих викладачем;

г) знання альтернативних точок зору щодо обговорюваних питань, історичної ретроспективи розробки питання в науці тощо.

Критерії оцінювання знань і умінь студента (стосовно кожного ЗМ) мають відповідати т а б л. 1.

Т а б л. 1 Навчальна дисципліна

Вид контролю

Кількість балів

Критерії (за кожною з оцінок)

1 2 3 4 Криміно-логія

Модуль-ний*

20 (максима-льна)

Ініціативне та творче ставлення до виконання завдань; - правильні та обґрунтовані відпо-віді на практичних заняттях із за-стосуванням ілюстративного мате-ріалу та науково-технічних засобів; - високий рівень засвоєння теоре-тичного матеріалу ЗМ; - вивчення окремих тем, які не викладаються в лекційному курсі; - опанування додаткової літерату-ри з тем ЗМ; - участь у студентській науковій роботі з кримінології.

18 Активна та успішна участь у робо-ті на практичних заняттях; - правильні та обґрунтовані відпо-віді на практичних заняттях; - високий рівень засвоєння теоре-тичного матеріалу ЗМ; - вивчення додаткової літератури з тем ЗМ; - участь у студентській науковій роботі з кримінології.

* При проведенні модульного контролю вважається обов’язковим відвідування практичних занять.

86

З а к і н ч е н н я та б л . 1

1 2 3 4 16 Активна, однак не завжди успішна

участь у роботі на практичних за-няттях; - хороший рівень засвоєння теоре-тичного матеріалу ЗМ модуля, засвоєно переважну більшість по-нять за темами ЗМ, знання мають системний характер; - вивчення додаткової літератури за більшістю тем ЗМ.

14 Не завжди активна й успішна участь в роботі на практичних за-няттях; - хороший рівень засвоєння теоре-тичного матеріалу ЗМ, засвоєно менше половини понять за темами ЗМ, тим іншим знання мають сис-темний характер; - вивчення додаткової літератури за лише за окремими темами ЗМ.

12 Пасивність та низький рівень ус-пішності у роботі на практичних заняттях; - низький рівень засвоєння теоре-тичного матеріалу ЗМ, засвоєно лише деякі поняття за темами ЗМ, студент простежує окремі зв’язки між засвоєними поняттями.

10 Пасивність та низький рівень ус-пішності у роботі на практичних заняттях; - низький рівень засвоєння теоре-тичного матеріалу ЗМ, засвоєно окремі поняття за темами.

Контрольні завдання (тести) для завершення кожного

ЗМ мають складатись не менш, ніж з чотирьох, при цьому кіль-

87

кість тестових запитань для кожного варіанта має бути, як пра-вило, не менше 15-ти. Кожне тестове запитання має містити не менше чотирьох варіантів відповіді.

Результати ПМК та індивідуальної роботи студентів оцінюються в діапазоні від 0 до 50-ти балів.

Критерії оцінювання знань і умінь студентів

при підсумковому контролі Іспит з навчальної дисципліни “Кримінологія” здійсню-

ється за екзаменаційними білетами і проводиться в усній формі з вузлових питань, що потребують творчої відповіді та уміння використовувати отримані знання.

Конкретний перелік питань та завдань, що охоплюють весь зміст навчальної дисципліни, визначається кафедрою і до-водяться до студентів на початку навчального року. До екзаме-наційного білета включаються, як правило, три питання.

Результати відповіді студента на іспиті оцінюються в діапазоні від 0 до 50-ти балів. При проведенні іспиту оцінка по-винна бути кратна 5 (0, 25, 30, 35, 40, 45, 50).

Критерії оцінювання знань і умінь студента мають від-повідати параметрам, наведеним у т а б л. 2.

Т а б л. 2

Навчальна дисципліна

Вид контро-лю

Кіль-кість балів

Критерії (за кожною із оцінок)

1 2 3 4 Криміно-логія

Підсум-ковий (іспит)

50 Повні, вірні та обґрунтовані відповіді на всі питання екзаменаційного білета, а також на додаткові питання; - орієнтування у додатковій літературі.

45 Одна-дві неточності у відповідях на два з трьох основних питань екзаме-наційного білета; - знання окремих додаткових літера-турних джерел.

88

З а к і н ч е н н я та б л . 2

1 2 3 4 40 Відповіді на всі основні питання ек-

заменаційного білета містять деякі неточності; - рівень знань у межах навчальної програми, але з недостатнім опану-ванням додаткової літератури.

35 У відповідях на основні питання ек-заменаційного білета наявні три-чотири помилки у формулюваннях; - рівень знань носить поверхневий хара-ктер із окремими прогалинами; - суттєві неточності, прогалини та помилки у відповідях на додаткові питання.

30 У відповідях на основні питання ек-заменаційного білета наявні понад чотири помилки; - рівень знань із питань екзаменацій-ного білета характеризується частими прогалинами та носить в цілому неси-стемний, окремий, часто помилковий характер; - відповіді на додаткові питання час-ткові або відсутні.

25 Відповіді на питання екзаменаційно-го білета містять значну кількість принципових помилок; - значні прогалини в знаннях з основно-го навчально-програмного матеріалу; - повністю відсутня відповідь по суті одного або двох з трьох основних питань екзаменаційного білета, а та-кож на додаткові питання до цього питання екзаменаційного білета.

0 Повністю відсутні відповіді по суті всіх трьох основних питань екзаме-наційного білета, а також на додатко-ві питання до екзаменаційного білета.

89

До відомості обліку підсумкової успішності заносяться сумарні результати у балах: поточного модульного контролю, індивідуальної роботи студента та підсумкового контролю знань студентів.

Підсумкова оцінка з предмета заноситься до відомості обліку та залікової книжки згідно зі шкалою, як показано нижче.

Оцінка за шкалою

ECTS В И З Н А Ч Е Н Н Я

За націо-нальною системою

Оцінка за 100-бальною шкалою, що використову-

ється в НУ “ЮАУ ім. Ярослава Мудрого”

A В і д м і н н о – відмінне виконання лише з незначною кількістю поми-лок

5 90 – 100

B Д у ж е д о б р е – вище серед-нього рівня з кількома помилками

4

80 – 89

C Д о б р е – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок

75 – 79

D З а д о в і л ь н о – непогано, але зі значною кількістю недоліків

3

70 – 74

E Д о с т а т н ь о – виконання задо-вольняє мінімальні критерії

60 – 69

FX Н е з а д о в і л ь н о – потрібно попрацювати перед тим, як пере-скласти

2

35 – 59

F Н е з а д о в і л ь н о – необхідна серйозна подальша робота, обо-в’язковий повторний курс

1 – 34

90

11. СПИСОК ЗАКОНОДАВЧИХ АКТ І В ТА Л ІТЕРАТУРИ

Конституція України від 28.06.1996 р. // Відом. Верхов.

Ради України. – 1992. – № 30. Про міліцію: Закон України від 20 груд. 1990 р. № 565-

XII // Там же. – 1991. – № 4. – Ст. 20. Про прокуратуру: Закон України від 5 листоп. 1991 р.

№ 1789-XII // Там же. – 1991. – № 53. – Ст. 793. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України

від 18 лют. 1992 р. № 2135-XII // Там же. – 1992. – № 22. – Ст. 303.

Про основи національної безпеки України: Закон Украї-ни від 19 черв. 2003 р. № 964-IV // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 29. – Ст. 1433.

Про організаційно-правові основи боротьби з організо-ваною злочинністю: Закон України від 30 черв. 1993 р. № 3342- XII // Там же. – 1993. – № 35. – Ст. 358.

Про засади запобігання та протидії корупції: Закон Укра-їни від 11 черв. 2006 р. № 1506-VI // Голос України. – 2009. – 18 лип. (№ 132).

Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 01 груд. 1994 р. № 264/94-ВР // Відом. Верхов. Ради україни. – 1994. – № 52. – Ст. 455.

Про соціальну адаптацію осіб, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк: За-кон України від 10 лип. 2003 р. № 1104-IV // Там же. – 2003. – № 45. – Ст. 358.

Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22 черв. 2000 р. № 1835-III // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 30. – Ст. 242.

Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії: Закон України від 5 жовт. 2000. – № 48. – Ст. 409.

Про захист суспільної моралі: Закон України від 20 лис-топ. 2004 р. № 11296 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 52. – Ч. 2. – Ст. 2736.

91

Про попередження насильства в сім’ї: Закон України від 15 листоп. 2001 р. № 2789-III // Офіц. вісн. – 2001. – № 51. – Ст. 2258.

Про органи і служби у справах дітей та спеціальні уста-нови для дітей: Закон України від 24 січ. 1995 р. № 2095-ВР // Відом. Верх. Ради України. – 1995. – № 6. – Ст. 35.

Про схвалення концепції реалізації державної політики у сфері протидії поширенню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекур-сорів на 2011-2015 роки: схвал. розпорядженням КМУ від 13.09. 2010 р. № 1808-р // Офіц. вісн. України. – 2010. – № 70. – Ст. 2533.

Про затвердження плану заходів щодо виконання Кон-цепції реалізації державної політики у сфері протидії поширен-ню наркоманії, боротьби з незаконним обігом наркотичних за-собів, психотропних речовин та прекурсорів на 2011-2015 роки: затв. розпорядженням КМУ від 22.11.2010 р. № 2140-р // Уряд. кур’єр. – 2010. – № 230. – 8 груд.

Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України: затв. наказом від 11.11.2010 р. № 550 // Офіц. вісн. України. – № 95. – Ст. 3386.

Положення про Державну службу боротьби з економіч-ною злочинністю: затв. постановою Кабінету Міністрів України від 5 лип. 1993 р. № 510 // Зб. постанов України. – 1994. – № 2. – Ст. 30.

Положення про кримінальну міліцію у справах непов-нолітніх: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лип. 1995 р. № 502 // Там же. – 1995. – № 9. – Ст. 237.

Про затвердження плану заходів з виконання Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопо-рушень на період до 2015 року: постанова КМУ від 8 серп. 2012 р. № 767 // Офіц. вісн. України. – 2012. – № 73. – Ст. 2935.

Про концепцію реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 р.: Закон Укра-їни // Там же. – 2011. – № 84.

92

Про попередження насильства в сім’ї: Закон України від 15.11.2001 р. // Там же. – 2001. – № 51.

Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 міс. 2009, 2010, 2011, 2012 рр. // Департамент ін-форм.-аналіт. забезпечення МВС України. – 2009 – 2012 рр.

Кримінологія: Загальна та Особлива частини: підруч. / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, М. Ю. Валуйська та ін.; за заг. ред. В. В. Голіни. – 2-ге вид. переробл. і доповн. – Х.: Право, 2009. – 288 с.

Курс кримінології: Загальна частина і Особлива части-на: підруч. – У 2-х кн. / за заг. ред. О. М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.

Бандурка О. М. Протидія злочинності та профілактика злочинів: моногр. / О. М. Бандурка, О. М. Литвинов. – Х.: ХНУВС, 2011. – 308 с.

Батиргареєва В. С. Рецидивна злочинність в Україні: со-ціально-правові та кримінологічні проблеми: моногр. / В. С. Батиргареєва. – Х.: Право, 2009. – 576 с.

Бойко А. М. Детермінація економічної злочинності в Україні в умовах переходу до ринкової економіки (теоретико-кримінологічне дослідження): моногр. / А. М. Бойко. – Л. : ЛНУ ім. Івана Франко, 2008. – 380 с.

Голіна В. В. Злочинності – організовану протидію / В. В. Голіна. – Х.: Рубікон, 1998. – 128 с.

Голіна В. В. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом. Соціально-правове і кримі-нологічне дослідження: моногр. / В. В. Голіна. – Х.: Регіон-інформ, 2004. – 212 с.

Голина В. В. Криминологическая профилактика предот-вращение и пресечение преступлений: учеб. пособ. / В. В. Голі-на. – К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1989. – 72 с.

Голіна В. В. Запобігання злочинності в Україні: навч. посіб. / В. В. Голіна, М. Ю. Валуйська. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – 107 с.

Головкін Б. М. Кримінологічні проблеми умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень, що вчиняються у сімей-но-побутовій сфері / Б. М. Головкін. – Х.: Нове слово, 2004. – 252 с.

93

Головкін Б. М. Корислива насильницька злочинність в Україні: феномен, детермінація, запобігання: моногр. / Б. М. Го-ловкін. – Х.: Право, 2011. – 432 с.

Даньшин И. Н. Общетеоретические проблемы кримино-логии: моногр. / И. Н. Даньшин. – Х.: Прапор, 2005. – 224 с.

Даньшин І. М. Усталені форми злочинності (криміноло-гічний нарис) / І. М. Даньшин. – Х.: Акта, 2002. – 147 с.

Державне програмування і регіональне планування за-ходів запобігання злочинності в Україні / В. В. Голіна, С. Ю. Лукашевич, М. Г. Колодяжний; за заг. ред. В. В. Голіни. – Х.: Право, 2012. – 304 с.

Дремин В. Н. Преступность как социальная практика: институциональная теория криминализации общества: моногр. / В. Н. Дремин. – О.: Юрид. л-ра, 2009. – 616 с.

Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3-х кн. / А. П. Закалюк. – К.: Ін юре, 2007. – Кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. – 2007. – 424 с.

Запобігання злочинності (теорія і практика): навч. посіб. / В. В. Голіна. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2011. – 120 с.

Зелінський А. Ф. Кримінологія: навч. посіб. / А. Ф. Зе-лінський. – Х.: Рубікон, 2000. – 240 с.

Зелінський А. Ф. Криминальная психология / А. Ф. Зе-лінський. – К.: Юринком Интер, 1999. – 240 с.

Злочинність у паливно-енергетичній сфері України: кримінологічна характеристика та запобігання: моногр. / за ред. Б. М. Головкіна. – Х.: Право, 2013. – 248 с.

Кальман О. Г. Стан і головні напрямки попередження економічної злочинності в Україні: теоретичні та прикладні проблеми: моногр. / О. Г. Кальман. – Х.: Гімназія, 2003. – 352 с.

Колодяжний М. Г. Насильницькі вимагання майна в Україні: кримінологічна характеристика, детермінація та запо-бігання / М. Г. Колодяжний; за ред. В. В. Голіни. – Х.: Кроссро-уд, 2010. – 288 с.

Конгрессы ООН по предупреждению преступности и уголовному правосудию в 3-х т. Сб. док. / сост. и вступ. ст. В. В. Голина и М. Г. Колодяжный. – К.: Право Украины, 2012. – 30 д.а.

94

Костенко О. М. Культура і закон – у протидії злу: мо-ногр. / О. М. Костенко. – К.: Атіка, 2008. – 352 с.

Кримінологічна характеристика злочинів проти життя та здоров’я особи, що вчиняються неповнолітніми / В. В. Голі-на, В. П. Ємельянов, С. Ю. Лукашевич та ін.; за заг. ред. В. В. Голіни. – Х.: Кроссроуд, 2007. – 156 с.

Кримінологічні проблеми попередження злочинності неповнолітніх у великому місті: досвід конкретно-соціологіч-ного дослідження: моногр. / за заг. ред. В. В. Голіни, В. П. Єме-льянова. – Х.: Право, 2006. – 292 с.

Кримінологічна віктимологія: навч. посіб. / за заг. ред. О. М. Джужи. – К.: Атіка, 2006. – 352 с.

Кулик О. Г. Злочинність в Україні: тенденції, закономі-рності, методи пізнання: моногр. / О. Г. Кулик. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 288 с.

Литвинов О. М. Віктимізація: фактори, аналіз, заходи протидії: навч. посіб. / О. М. Литвинов. – Х.: ХНУВС, 2009. – 72 с.

Лукаш А. С. Зґвалтування: кримінологічна характерис-тика, детермінація та попередження: моногр. / А. С. Лукаш. – Х.: Право, 2008. – 256 с.

Лукашевич С. Ю. Попередження злочинності засудже-них в місцях позбавлення волі: моногр. / С. Ю. Лукашевич. – Х.: СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2006. – 104 с.

Мошак Г. Г. Використання засобів приватного права у запобіганні злочинності / Г. Г. Мошак. – Х. : Кроссроуд, 2010. – 196 с.

Наркозлочинність: кримінологічна характеристика та запобігання: наук.-практ. посіб. / А. А. Бова, В. І. Женунтій, А. Н. Закалюк та ін.; за заг. ред. А. П. Закалюка. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 296 с.

Оболенцев В. Ф. Латентна злочинність: проблеми теорії та практики попередження / В. Ф. Оболенцев. – Х.: СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2005. – 128 с.

Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовчої діяльності у сфері боротьби

95

зі злочинністю: моногр. / за заг. ред. В. І. Борисова, В. С. Зеле-нецького. – Х.: Право, 2011. – 344 с.

Потерпілий від злочину (міждисциплінарне правове до-слідження) / за заг. ред. Ю. В. Бауліна, В. І. Борисова. – Х.: Кроссроуд, 2008. – 364 с.

Проблеми забезпечення ефективності діяльності органів кримінального переслідування в Україні: моногр. / за заг. ред. В. І. Борисова, В. С. Зеленецького. – Х.: Право, 2010. – 400 с.

Проблеми адаптації законодавства України у сфері про-тидії злочинності до законодавства Європейського Союзу: мо-ногр. / за заг. ред. О. Ю. Шостко. – К.: Право України, 2012. –250 с.

Профілактика злочинів: підруч. / О. М. Джужа, В. В. Ва-силевич, О. Ф. Гіда та ін.; за заг. ред. О. М. Джужи. – К.: Атіка, 2011. – 720 с.

Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовчої діяльності у сфері боротьби зі злочинністю: моногр. / за заг. ред. В. І. Борисова, В. С. Зеле-нецького. – Х.: Право, 2011. – 344 с.

Туляков В. А. Виктимология. Социальные и криминоло-гические проблемы / В. А. Туляков. – О.: Юрид. л-ра, 2000. – 335 с.

Шакун В. І. Урбанізація і злочинність: моногр. / В. І. Ша-кун. – К.: Укр. акад. внутр. справ, 1996. – 256 с.

Шакун В. І. Суспільство і злочинність / В. І. Шакун. – К.: Атіка, 2003. – 784 с.

Шлях до кримінології. Пам’яті А. П. Закалюка: зб. мате-ріалів. – К.; Запоріжжя: КПУ, 2010. – 188 с.

Шостко О. Ю. Протидія організованій злочинності в Європейських країнах: моногр. / О. Ю. Шостко. – Х.: Право, 2009. – 400 с.

96

З М І С Т

1. Вступ……………………………………………… 3

2. Загальний розрахунок годин лекцій, практич-

них занять, самостійної роботи…………………. 5

3. Програма навчальної дисципліни “Кримінологія” 8

4. Завдання для практичних занять та самостійної

роботи…………………………………………….. 18

5. Словник основних термінів кримінології……… 53

6. Поточний (модульний) контроль знань студентів 71

7. Самостійна робота студентів……………………. 74

8. Індивідуальна робота студентів………………… 75

9. Питання до іспиту…………….…………………. 77

10. Критерії оцінки успішності студентів………….. 83

11. Список законодавчих актів та літератури……… 89

Н а в ч а л ь н е в и д а н н я Електронна копія


ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ



галузь знань 0304 “Право”, освітньо-кваліфікаційний рівень “Магістр”, спеціальність 8.03040101 “Правознавство”

(ІХ семестр)

У к л а д а ч і: ГОЛІНА Володимир Васильович, ГОЛОВКІН Богдан Миколайович, ПИВОВАРОВ Володимир Володимирович, ЮРЧЕНКО Ольга Юріївна,БОЙКО Юлія Григорівна

Відповідальний за випуск В. В. Голіна

Редактор В. В. Арнаутова Комп’ютерна верстка А. В. Старжинської

План 2013

Підп. до друку 25.01.2013. Формат 60х84 1/16. Папір офсетний. Друк: ризограф. Ум. друк. арк. 6. Облік.-вид. арк. 3,6. Вид. № 234.

Тираж прим. Зам. № 4542. Ціна договірна. ____________________________________________________________

Редакційно-видавничий відділ Національного університету “Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого”,

вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна. ____________________________

Друкарня Національного університету “Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого”,

вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, Україна.

Documents

НАВЧАЛЬНО МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИКlibrary.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/POSIBNIKI_2013/NMP_0005.pdf · 2015-12-07 · Навчально-методичний посібник