ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА РАДА

УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ОБЛАСНИЙ КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ЛОЗІВСЬКИЙ ВИЩИЙ КОЛЕДЖ МИСТЕЦТВ»

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІН ОБРАЗОТВОРЧОГО ТА ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОГО

МИСТЕЦТВА У НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ МИСТЕЦЬКОГО СПРЯМУВАННЯ

Матеріали І Регіонального науково-практичного семінару

23 березня 2019 року

м. Лозова – 2019

2

Упорядники:

Свиридова Г. Г. – кандидат педагогічних наук, методист Обласного комунального закладу «Лозівський вищий коледж мистецтв» (голова редакційної колегії)

Слободяник М. В. – голова циклової комісії декоративно-прикладного мистецтва, викладач вищої категорії Обласного комунального закладу «Лозівський вищий коледж мистецтв»

Відповідальний за випуск: Свиридова Г. Г.

Рекомендовано до друку методичною радою ОКЗ «Лозівський вищий коледж

мистецтв» (протокол № 4 від 25.03.2019 р.)

Актуальні проблеми викладання дисциплін образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва у навчальних закладах мистецького спрямування : Матеріали І Регіонального науково-практичного семінару, м. Лозова, ОКЗ «ЛВКМ», 23 березня 2019 р. / Збірник матеріалів. — Лозова : ОКЗ «ЛВКМ», 2019. — 90 с.

Матеріали І Регіонального науково-практичного семінару відображають

актуальні теоретичні й методичні питання художньо-естетичного виховання і професійної освіти: різні аспекти розвитку творчої особистості студента у закладах вищої освіти мистецького напряму, досвід впровадження у навчальну практику інноваційних і сучасних інформаційних технологій, методичні аспекти професійно-практичної підготовки художників-виконавців і напрями реалізації їх творчого потенціалу на сучасному ринку праці, засоби популяризації маловідомих художніх технік у сучасному мистецтві та ін.

Збірник адресований керівникам, науково-педагогічним працівникам, методистам і викладачам закладів вищої освіти, початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів, позашкільних освітніх установ.

© Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, 2019 р.

© Обласний комунальний заклад «Лозівський вищий коледж мистецтв», 2019 р.

3

ЗМІСТ

Розділ 1

Розвиток творчої особистості в умовах навчального процесу у закладах

освіти мистецького напряму

Гнилицька О. І.

Розвиток творчої особистості студента в умовах освітнього процесу у ВНЗ

мистецького напряму……………………………………………………………….6

Свиридова Г. Г.

Проблема розвитку креативності як специфічної якості творчої

особистості………………………………………………………………………….12

Розділ 2

Актуальні психолого-педагогічні проблеми художньо-естетичного

виховання учнівської та студентської молоді засобами народного

декоративно-прикладного мистецтва

Кононенко А. О.

Духовно-естетичне виховання учнівської молоді засобами народного

декоративно-ужиткового мистецтва………………………………………………21

Федірцан Т. І.

Основні напрями і форми художньо-естетичного виховання школярів у

позашкільних навчальних закладах……………………………………………….26

Румак Н. М.

Розв’язання актуальних психолого-педагогічних проблем художньо-

естетичного виховання дітей у закладі позашкільної освіти через засоби

декоративно-прикладного мистецтва……………………………………………..32

4

Самусенко Н. С., Скрипник Д. В.

Вплив бінарних занять на результативність навчання у ВНЗ мистецького

спрямування………………………………………………………………………..40

Розділ 3

Запровадження інформаційних технологій на заняттях із дисциплін

образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва: досвід і

перспективи

Парамєєва О. А.

Особливості використання ІКТ і мультимедіа в художній школі………………43

Ткачук Т. О.

Використання квест-технологій в організації самостійної роботи студентів….53

Савін С. В.

Матеріально-технічне забезпечення навчального закладу мультимедійним

оснащенням та його вплив на якість освіти студентів етнодизайнерських

спеціальностей……………………………………………………………………..56

Розділ 4

Методичні аспекти професійно-практичної підготовки художників-

виконавців

Закалюжна Л. В.

Розробка торгових марок в процесі навчання дизайнерів-графіків…………….62

Положинська К. І.

Робота над шрифтовими композиціями як засіб формування фахової

компетентності художника-виконавця……………………………………………65

5

Слободяник М. В.

Перспективи реалізації творчого потенціалу художника-виконавця на сучасному

ринку праці…………………………………………………………………………70

Розділ 5

Сучасні авторські методики викладання декоративно-прикладного

мистецтва і художніх ремесел у закладах вищої освіти мистецького

спрямування

Ігнашина-Стоколяс А. О.

Декоративно-прикладне мистецтво – вектор професійної підготовки студентів у

національній системі мистецької освіти………………………………………….76

Акімова Н. Л.

Дослідження, збереження та популяризація традиційної народної культури на

заняттях гуртків художньо-естетичного напряму – шлях до формування

ключових компетентностей дітей (з досвіду роботи)……………………………80

Кушнірчук М. М.

Традиції та сучасність у викладанні народних художніх ремесел в закладах

вищої освіти мистецького напряму (популяризація маловідомих художніх

технік у сучасному мистецтві)…………………………………………………….84

6

Розділ 1

Розвиток творчої особистості в умовах навчального процесу у закладах

освіти мистецького напряму

Гнилицька Ольга Іванівна

викладач-методист Обласного комунального закладу

«Лозівський вищий коледж мистецтв»

РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА В УМОВАХ

ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ У ВНЗ МИСТЕЦЬКОГО НАПРЯМУ

Ми живемо на зламі століть. Вже майже 20 років минуло ХХІ-го! Багато

це чи мало для художника – майстра, таланта, генія?..

Як розкрити творчий потенціал особистості протягом короткого терміну

навчання в коледжі та спонукати студента стати художником, потрібним

суспільству?

Наша держава створює необхідні умови для реалізації всіма учасниками

освітнього процесу їхніх здібностей і талантів. У Законі України Про вищу

освіту йдеться про єдність навчання, виховання і розвитку індивіда. При

цьому метою освіти є всебічний розвиток особистості людини як найвищої

цінності суспільства, а основними напрямами її всебічного розвитку є моральне,

розумове, трудове, естетичне і фізичне виховання.

У будь-якій професії потрібні люди зі сформованими естетичними

поняттями, естетичними смаками, розвиненими творчими здібностями, які

вміють вносити у життя красу. Хто, як не художник, повинен мати ці якості?

Адже художник має справу з образами зоровими, руховими, слуховими тощо, а

створення нових образів і є основою творчості.

Визначена проблематика обумовлює мету нашої роботи – накреслення

перспектив та визначення основних напрямів розвитку творчої особистості

студента у вищих навчальних закладах мистецького спрямування.

7

Творчі здібності студентів мистецьких закладів повинні розвиватися

повсякденно: у процесі навчання, у діяльності, в активному відпочинку. Вказані

здібності, в свою чергу, розвиваються завдяки творчий уяві. На думку

психологів, творча уява активізується там, де людина відкриває щось нове,

знаходить нові способи праці, створює нові, оригінальні, цінні для суспільства

матеріальні та духовні продукти [5, с. 210].

У процесі створення нових образів у думках художника виникає об’єкт,

зовнішні характеристики якого він може перебільшувати або применшувати.

Тому, для конкретизації художнього образу, викладачеві треба мотивувати

студента включатись у діяльність: перш за все, перенести цей образ на папір, бо

доки він існує тільки асоціативно (у думках), він до кінця незрозумілий навіть

автору. Коли художник переносить уявний образ на папір, зображення

перетворюється на об’єкт: спочатку на пляму чи ритми ліній, потім ескіз

наповнюється реалістичним зображенням: лінійним, тональним, кольоровим,

побудованим за законами і правилами композиції. Далі автор експериментує із

матеріалом та технікою виконання і завершує роботу, яка перетворюється на

мистецький твір, що стає матеріальним продуктом. Такий твір може стати

художньо цінним для суспільства. По суті, це і робить працю митця – творчістю,

адже творчість – це діяльність, яка створює щось нове, оригінальне, що входить

не тільки в історію розвитку самого творця, а й в історію розвитку науки,

мистецтва тощо [7, с. 14]. До того ж, як слушно зауважував мистецтвознавець

Л. Любимов, «Великий художній твір може дати кожному, хто осягнув його

сутність, найвищу радість, яка облагороджує все його світовідчуття» [3, с. 5].

Художник у процесі навчання може використовувати ті образи, які він

сприйняв, вивчаючи твори інших майстрів, а може, в силу своєї розвиненої

творчої уяви, досвіду відкривати щось нове, оригінальне. У загальній

психології говориться: «Чим багатший досвід людини, чим більш розвинені

інтереси, тим багатшою і різноманітнішою є її уява» [4].

У створенні яскравих образів, які продукує уява, провідна роль належить

інтересам, захопленням студента, його світогляду, багатству його духовного

8

світу, характеру, силі почуттів та переживань, а найсильніші духовні

переживання викликає у людей мистецтво. Особливістю таких переживань є те,

що вони не тільки не лишають людину байдужою, а й щось змінюють в її

уявленні про життя, в її оцінках і вчинках.

Ідеї для знаходження унікальних, вражаючих образів художник має

почерпати у природи. Ще Леонардо да Вінчі писав, що треба бути «сином

природи», постійно звертаючись до неї, а не «змальовувати» образи у майстрів,

щоб не стати їй «онуком». Леонардо вважав художника справжнім творцем,

адже «живопис перевершує всі інші людські творіння» [2, с. 16].

Наблизитись до природи дають змогу поїздки творчим колективом

студентів і викладачів на пленер, щоб побачити мальовничі куточки рідного

краю. Такі подорожі й спілкування з природою, та особливо – робота на пленері

– згуртовують колектив, розвивають творчі здібності, уміння писати на повітрі,

наповнюють студентів такими переживаннями, як захоплення, замилування,

розвивають силу почуттів, розуміння краси, сприяють формуванню творчої

уяви, надихають та пробуджують натхнення. Коли ми, люди зі степової зони,

під час однієї з таких подорожей у Карпати у травні, писали етюди високо в

горах, де на обрії височіла Говерла, вкрита снігом, студентка, надихнувшись

красою, вигукнула: «Я закохалась у ці гори!»

Що ж таке натхнення? Це спалах у той момент, коли хвиля енергії

здіймається до максимуму. Відбувається ніби вибух. Він осяює те, що до цього

часу перебувало у темряві. Натхнення доступне лише тим людям, в яких

працює поетична душа. Творча людина щаслива, коли вона діє на межі власних

можливостей – зазнає натхнення. Залежно від рівня загальної та мистецької

культури люди по-різному реагують на красу: чим більше значення мають

пізнавані об’єкти, тим більш глибокі переживання людини. Тому дуже важливу

роль у розвитку творчої особистості займають екскурсії в музеї, на виставки.

У процесі навчання студенти знайомляться зі світовим і національним

мистецтвом, культурою різних країн, мистецькими стилями і течіями, творами

та біографіями видатних майстрів, здобувають пошукові уміння і навички,

9

проводячи дослідницьку роботу в місцевих музеях, щоб знайти цікаву

інформацію про долю та творчий шлях відомих художників-земляків. Для

популяризації мистецтва в освітньому середовищі виготовляють інформаційні

листи до видатних дат митців, проводять лекції, семінари, презентації

європейського та українського мистецтва.

Наш навчальний заклад знаходиться далеко від великих культурних

центрів та осередків національної декоративно-прикладної творчості, але

усвідомлення того, що жодна репродукція чи фільм не замінить живого

спілкування з витворами мистецтва, спонукає нас до поїздок в музеї Києва,

Харкова, Полтави, Львова, Дніпра, оскільки «...справжній високий твір

мистецтва діє на почуття і розум, як сила, що збуджує в людях здивування,

гордість і радість перед їхньою здатністю до творчості» – говорить Л. Любимов

[3, с. 6]. «Мені особисто відчуття найвищого щастя дають твори мистецтва, –

говорив Альберт Ейнштейн. – У них я черпаю таке духовне блаженство, як ні в

якій іншій сфері» [3, с. 5].

Знайомство з українським петриківським розписом в музеї села

Петриківка, безпосереднє спостерігання за роботою майстрів та відвідування

майстер-класів у Центрі українського народного гончарства «Опішня» дає

змогу нашим студентам не тільки розвинути уміння і навички з розпису чи

кераміки, але і відчути себе причетними до глибинних пластів національної

культури і духовності, формувати творче мислення і гуманістичні ідеали.

У студентів, які отримали враження від побаченого у цих поїздках,

розвивається творче мислення, що спонукає їх до творчої діяльності і появи

нових творів мистецтва. При цьому, якщо художник-виконавець використовує

побачене як інформацію, стереотип, то творець від здобутих вражень

наповнюється емоціями, творчою енергією, натхненням і створює щось нове,

оригінальне, неповторне.

Реалізації потенціалу творчої особистості неабияк сприяє участь у

різноманітних творчих конкурсах та змаганнях. Доступність інформації у наш

час, завдяки розвинутим сучасним інформаційним технологіям, дозволяє

10

знаходити в Інтернеті мистецькі конкурси, які організовуються в Україні та за

кордоном, і спонукати талановиту молодь брати в них участь. Це дає

можливість студенту не лише розвивати свій творчий потенціал, а й перевірити

і порівняти свої здібності та рівень майстерності з іншими, виявити власну

індивідуальність, відчути себе майстром.

Зустрічі з творчою молоддю інших навчальних закладів дають змогу

розвивати культуру спілкування, пізнавати інтереси мистецького освітнього

середовища. Таким був захід, який відбувся завдяки запрошенню адміністрації

Стрийського вищого художнього училища «Схід і Захід разом!», де наші

студенти і викладачі знайомились з процесом навчання, майстернями їхнього

навчального закладу, із творчістю сучасних українських та європейських

художників в галереї мистецтв Львівщини, відвідали виставки і музеї, разом у

невимушеній обстановці біля багаття співали пісні під гітару та спілкувались,

ділились досвідом та проблемами обох навчальних закладів. Це збагатило нас

позитивними емоціями, патріотичними почуттями, корисною інформацією.

На завершення хочу відзначити, що процес розвитку творчої особистості

у мистецьких навчальних закладах завжди безперервний, адже студент повинен

не тільки отримувати навички й уміння з дисциплін, але й всебічно розвиватись

і зростати як особистість. Педагог повинен намагатись розвивати у студента і

почуття, і творчу уяву, і творче мислення, і моральні якості, і культуру

спілкування, індивідуальні особливості та здібності, вчасно помічати

схильність до того чи іншого виду діяльності, з повагою ставитись до невдач і

спонукати до творчості, робити освітній процес цікавим та різноманітним –

тобто здійснювати всебічний і систематичний розвиток його творчої

особистості.

Творчі люди, здатні до створення принципово нових ідей та матеріальних

цінностей, потрібні в будь-якій галузі. Але художником, який створить щось

нове, оригінальне і навіть геніальне, стане не кожний. Та нашій державі і не

потрібні тисячі художників-геніїв, бо такі, про яких ми знаємо з їх біографій,

з’являються один-два на століття.

11

Основні мета педагога – допомогти студенту відкрити для себе ту

діяльність, в якій вони зможуть приносити користь країні, людям, розкрити

свою індивідуальність, стати потрібним сучасному суспільству, яке, в свою

чергу, має потребу у творчих особистостях, які здатні знайти у ньому свою

«нішу» і будуть любити свою професію та отримувати насолоду від творчої,

натхненної праці все життя.

Література

1. Введение в психологию / под ред. А. В. Петровского. М. : Академия,

1995. 496 с.

2. Еренгросс Б. Незвичайна наука естетика!.. / Б. Еренгросс. К. :

Веселка, 1982. 191 с.

3. Любимов Л. Д. Искусство Западной Европы. Средние века.

Возрождение в Италии [текст]. / Л. Д. Любимов. М. : Просвещение, 1976.

318 с.

4. Загальна психологія : Підручник для студентів вищих навчальних

закладів. / Максименко С. Д., Зайчук В. О, Клименко В. В. [та інші]. За заг. ред.

акад. С. Д. Максименка. Вінниця : Нова Книга, 2004. 701 с.

5. Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія : Навч.

посібник. / С. Д. Максименко, В. О. Соловієнко. К. : МАУП, 2000. 256 с.

6. Про освіту: Закон України від 05.09.2017 р. № 2145-VІІІ. Голос

України. 2017. 27 верес. (№ 178-179). С.1-8

7. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. / С. Л. Рубинштейн.

Издательство : Питер, 2002. 720 с.

8. Фіцула М. М. Педагогіка : Навч. посібник для студентів вищих

педагогічних закладів освіти. / М. М. Фіцула. К. : Академія, 2002. 528 с.

12

Свиридова Галина Григорівна

кандидат педагогічних наук, методист

Обласного комунального закладу «Лозівський вищий коледж мистецтв»

ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОСТІ ЯК СПЕЦИФІЧНОЇ ЯКОСТІ

ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ

У мене немає ніякого таланту –

є тільки упертість мула і страшенна цікавість.

А. Ейнштейн

Секрет генія – це праця, наполегливість і здоровий глузд.

Т. Едісон

У наш час, коли сучасна освіта зорієнтована на формування всебічно

розвиненої, цілеспрямованої людини, яка володіє гнучкістю та мобільністю

мислення, винахідливістю, здатна до прийняття нестандартних рішень, що

робить її конкурентоспроможною та привабливою для замовників на ринку

праці, не згасає інтерес до проблеми розвитку творчо обдарованої особистості.

Проте, освітня практика показує, що в закладах мистецького спрямування

питанню розвитку креативності як специфічної якості творчої особистості

надається непослідовна й безсистемна увага, у той час як «фокусом» усієї

навчально-виховної роботи є формування певних компетенцій, що передбачає

здатність до практичного застосування цілого комплексу загальних і

спеціальних знань і вмінь. Однак, попри всю розбіжність існуючих навчальних

установок, важливо пам’ятати про те, що креативність є не тільки метою і

вельми бажаним результатом розвитку особистості, але і тим каталізатором, що

пробуджує в ній пізнавальну активність, натхнення, свідоме ставлення до

навчання, які так необхідні для вирішення предметних фахових завдань. У

зв’язку з цим постає потреба вкотре привернути увагу освітян до проблем

розвитку якостей особистості, що роблять її здатною продуктивно мислити й

13

діяти, виробляти несподівані, свіжі ідеї та різні варіанти вирішення творчих

завдань, що в свідомості людей, зазвичай, пов’язане з поняттям креативності.

Перш за все, нам необхідно з’ясувати значення самого терміну

«креативність» і визначити його місце в структурі творчої особистості.

У широкому сенсі креативність (від лат. creatio – творення) розуміють як

здатність людини породжувати незвичайні ідеї, знаходити оригінальні рішення,

відходячи від традиційних схем мислення.

Феномен креативності досліджувався багатьма вітчизняними і

зарубіжними науковцями. Американські психологи Дж. Гілфорд, Ф. Баррон,

М. Валлах, Е. Торренс розглядають креативність, з одного боку, як здатність до

дивергентного мислення (Дж. Гілфорд), характерною ознакою якого є

спроможність висувати безліч різних ідей стосовно одного і того ж об’єкту (на

противагу конвергентному мисленню, пов'язаному зі знаходженням одного

вірного вирішення завдання за наявності багатьох умов), з іншого – як творчі

інтелектуальні здібності, у тому числі – здатність привносити нове в існуючий

досвід, створювати оригінальні ідеї в умовах вирішення нових проблем,

усвідомлювати пробіли і протиріччя, а також формулювати гіпотези стосовно

елементів ситуації, яких не вистачає (Е. Торренс), відмовлятися від

стереотипних способів мислення [1].

У працях російських психологів – Х. Гейвіна, С. Макшанова, Н. Хрящевої

– креативність визначається як здатність до конструктивного, нестандартного

мислення і поведінки, а також до усвідомлення й розвитку свого досвіду.

Н. Хрящевою, крім того, були виділені такі прояви креативності, як багата уява,

прихильність до високих естетичних цінностей, уміння деталізувати образи і

проблеми. Розуміння креативності як властивості особистості творчо

обдарованої людини, пов’язаної зі створенням ним нових матеріальних й

ідеальних продуктів, знаходимо в працях Г. Каменської та І. Мельникової. Різні

аспекти співвідношення творчих здібностей та інтелекту досліджували

Я. Пономарьов, В. Дружинін, Д. Богоявленська, В. Самойлова та ін.

14

Сучасний російський дослідник, професор Російського державного

педагогічного університету ім. О. І. Герцена, Є. Ільїн вказував на тісний зв'язок

креативності з поняттям творчої особистості, оскільки остання реалізує свою

креативність у інноваційних досягненнях, при цьому творчі здібності

(інтелектуальні, естетичні, комунікативні та ін.) він визначав як структурні

компоненти креативності [3, с. 160].

У зв’язку із цим постає низка питань: яким є співвідношення між

творчістю і креативністю? Чи тотожна творча уява креативності або вона є

лише її різновидом і чи не є сама креативність лише одним із видів уяви

(фантазії, творчості) у широкому розумінні? Психологи Т. Баришева,

Ю. Жигалов, Л. Єрмолаєва-Томіна, у відповідь на ці запитання, розмежовують

поняття «творчість» і «креативність», при цьому перше вони розглядають як

процес і результат діяльності людини, спрямованої на створення якогось

нового, оригінального продукту в галузі науки, мистецтва, а друге – як

суб’єктивну якість особистості, що обумовлює творчість; щодо творчої уяви, то

більшість науковців визначають її як найбільш яскравий та типовий прояв

креативності [4, с. 69].

Не менш значущою проблемою є вивчення особливостей психіки,

притаманних творчій особистості, вирішення якої дозволяє дати відповідь на

запитання: чому одні люди виявляють, переважно, адаптивну активність,

віддаючи перевагу діяльності в межах існуючого досвіду, а інші – творчу? У

ході наукового пошуку нами було з’ясовано, що творча особистість

відрізняється, перш за все, великими розумовими здібностями, гнучкістю і

незалежністю мислення, бажанням вчитися, експериментувати та накопичувати

досвід, свободою від внутрішніх самообмежень, високою творчою енергією [3,

с. 206]. Багато вчених, поряд із позитивними рисами креативної особистості,

вказують на надзвичайну вразливість обдарованих і геніальних людей, яка

породжує, подекуди, високу зарозумілість і марнославство, дратівливість, що

переходить у прагнення до домінування та ін. Поряд із цим, вченими

відзначаються високий рівень саморегуляції творчої особистості, спрямованість

15

до певного роду діяльності, послідовність та цупкість уваги, що організовує

роботу не тільки свідомості, але і підсвідомості й робить можливою фазу

осяяння.

Дослідження ряду науковців показують, що між традиційними

показниками дивергентних здібностей і творчими успіхами людини в

професійній діяльності не виявлено високої кореляції, тому в наш час у якості

креативних здібностей розглядаються й інші психологічні якості та здібності

особистості. Наприклад, Т. Баришева і Ю. Жигалов серед показників

креативності відзначають здатності до інтуїції, перетворення і прогнозування,

асоціативність тощо.

Будь-яка творча діяльність характеризується такими якостями, як краса і

довершеність форми, гармонія, композиційна стрункість. Ученими

А. Пуанкаре, Т. Баришевою та Ю. Жигаловим були виділені наступні естетичні

креативні властивості особистості, яка займається художньою творчістю:

естетична емпатія, що являє собою емоційне занурення в світ художнього

твору, художнє перевтілення у створюваний образ або ототожнення себе з ним;

почуття форми і стилю, яке характеризується почуттям гармонії, естетичності й

краси; перфекціонізм – прагнення людини доводити результати своєї діяльності

до відповідності найвищим моральним, естетичним, інтелектуальним еталонам.

Ученим-психологом О. Лазурським були виділені такі характеристики творчої

особистості художника, як спостережливість, жива чутливість до зовнішніх

вражень, поєднана з ясною пам'яттю; розвинена уява, багата і яскрава; значний

розвиток відчуттів, що постійно впливають на судження й на всю

загальнорозумову діяльність митця; схильність до естетичних переживань. При

цьому центральним елементом, що відрізняє людей художнього складу, вчений

вважав розвинену уяву.

Проведений аналіз дозволяє визначити основні показники креативності:

1) легкість генерування ідей, в яких оцінюються їх глибина і

фундаментальність;

16

2) спостережливість, яка визначає здатність до диференційованого й

точного сприйняття, причому останнє характеризується надзвичайною

чутливістю, умінням помічати неточності, дефекти, незвичайність і

унікальність об’єкту спостереження, бачити схожість предметів і явищ там, де

для аналітичного типу сприйняття відсутній очевидний зв'язок;

3) здатність до імпровізації, яка здійснюється без попередньої підготовки

на основі мимовільних асоціацій і виражається у парадоксальній ідеї,

оригінальному ході та ін.

4) синестезія – стан, при якому відчуття однієї модальності (наприклад,

слухання музики) викликає відчуття іншої модальності (відчуття кольору);

5) широкий фокус уваги.

Тепер нам необхідно з’ясувати деякі аспекти розвитку творчої

обдарованості й креативності.

Розвиток творчого потенціалу може здійснюватися двома шляхами:

природнім і штучним (через створення спеціальних умов для пробудження й

розвитку творчого потенціалу). При цьому, якщо при вивченні вираженої

обдарованості основним завданням є її збереження та розвиток, то при роботі з

учнями з потенціальною обдарованістю актуалізується проблема її виявлення.

Дослідження психологів В. Тютюнника, Є. Корсунського показали, що

потреба у творчості і креативність починають розвиватися в дітей вже з п’яти

років, а головним фактором їх розвитку є характер взаємовідносин дитини з

дорослими. При цьому вимога досягнення успіху через послух або певну

організованість дій не сприяє розвитку незалежності мислення дитини і, як

наслідок, креативності. В. Дружинін визначає наступний механізм розвитку

креативності: на основі загальної обдарованості під впливом мікросередовища

формується система мотивів і особистісних властивостей (нонконформізм,

незалежність, мотивація самоактуалізації), в результаті чого загальна

обдарованість перетворюється в актуальну креативність.

У пробудженні творчого потенціалу (формування інтересу до творчості)

велику роль відіграє оточення дитини, і в першу чергу – сім'ї. Те, що для прояву

17

і розвитку креативності важлива підтримка оточення, доведено багатьма

дослідженнями. Виявлено, що високі оцінки дивергентного мислення мають ті

діти, батьки яких надають їм значну свободу у виборі інтересів, стимулюють їх

пізнавальну активність, не заважають вияву їх індивідуальних особливостей;

високий рівень креативності спостерігався також у дітей із широким колом

спілкування і демократичним стилем взаємин із матір'ю. Ці дані свідчать про

велику роль умов життя та особистісних особливостей у розвитку креативності.

За даними психологів О. Григоренко, Б. Кочубея батьки креативних дітей

знаходили в своїх дітях менше недоліків, ніж батьки інтелектуалів. Вони

показували свою прихильність до індивідуальності дитини і впевненість в її

здатності робити все правильно. Якщо батьки дітей-інтелектуалів основну

увагу звертали на зовнішні фактори, які сприяють кар'єрі, то батьки креативів

головну увагу приділяли індивідуальним особливостям особистості дитини [3,

с. 294].

Отже, надання дитині відносної самостійності, свободи, виражена повага

до її особистості й відсутність зайвої вимогливості є саме тими умовами

знаходження дитини в сім'ї, які сприяють розвитку креативності.

На нашу думку, визначені принципи та позитивний досвід батьківського

виховання, що сприяють розвитку креативності, можуть бути корисними і в

сучасній освітній практиці. Наразі в установах шкільної (загальної та

художньо-естетичної), позашкільної й вищої освіти застосовуються психолого-

педагогічні підходи, які визначають спрямованість навчання не на зовнішні цілі

й цінності, а на актуальні потреби, бажання й можливості, в тому числі – на

активацію і підтримку творчих ініціатив вихованців. Однак поширена в

освітній спільноті орієнтація на середній рівень інтелекту та креативності

призводить до того, що освіта виявляється неспроможною забезпечити

оптимальний розвиток обдарованості всіх дітей.

Неготовність вчителів до роботи з дітьми, що виявляють нестандартність

у поведінці та мисленні, призводить до того, що, оцінюючи своїх підопічних,

вчителі відзначають у них, перш за все, позерство, впертість, бажання робити

18

все по-своєму, істеричність, небажання і невміння слідувати позитивним

зразкам. Такі оцінки є яскравим свідченням неадекватного розуміння вчителем

проявів творчої особистості, а також незнання основних закономірностей

розвитку обдарованої дитини.

За даними багатьох досліджень, особистість «ідеального учня»

протилежна за своїми характеристиками творчій особистості. Так, узагальнений

портрет учня, з яким хотіли би працювати вчителі, виглядає наступним чином:

допитливий, розумний, вдумливий, товариський, щирий, добрий,

організований, дисциплінований, винахідливий… При цьому вчителі віддають

явну перевагу інтелектуальним особливостям дитини, орієнтуючись швидше на

її знання та можливості засвоєння, ніж на творчі здібності. Високий рівень

симпатій викликають, зазвичай, і ті особистісні якості, які характеризують

«безпроблемного» учня, але нічого не говорять про його творчі нахили і

пізнавальні потреби. Серед позитивних якостей, що описують портрет

«бажаного» учня, лише одна – «винахідливий» – характеризує власне творчі

можливості; натомість такі характеристики, як «незвичайний», «незалежний»,

«непередбачуваний» не потрапили до числа «популярних». Цікаво відзначити,

що і серед найважливіших якостей, якими повинен володіти вчитель, що

працює з обдарованими дітьми, теж не названо особливостей, що

характеризують його як творчу особистість і людину, здатну побачити і оцінити

нестандартність мислення дитини [3, с. 297]. Така недооцінка найголовнішої

ланки розвитку обдарованої дитини не дозволяє сподіватися на успіх програми

навчання, як би добре вона не була пристосована до потреб і можливостей

творчої особистості.

Вихід із даної ситуації ми вбачаємо у всебічному вивченні обдарованої

особистості на всіх щаблях навчання, виробленні педагогічних стратегій, за

яких заохочувалися б самостійність і нестандартність мислення, інтерес до

творчості, створювалися умови для максимального вияву індивідуальності

учнів. Надаючи вихованцям більшу свободу при розробці власних мистецьких

проектів, у наукових експериментах, вчасно помічаючи й приділяючи пильну

19

увагу будь-яким нетрадиційним інтересам, викладач зможе наблизитися до того

типу домашнього оточення, яке сприяє розвитку допитливості, прийняття

ризику, наполегливості, внутрішнього інтересу і зацікавленості результатом

розв'язання завдання, а не одною лише можливістю отримання гарної оцінки

або визнання. Необхідно робити менший наголос на запам'ятовуванні фактів і

отриманні вірних відповідей (конвергентне мислення) і більший – на

обговоренні складних проблем, які мають декілька рішень, що допомагає

розвивати навички дивергентного мислення, формувати толерантне ставлення

до неоднозначності, виробити глобальний нестандартний стиль мислення, який

стимулює отримання креативних рішень.

Педагог повинен не тільки не заважати прояву творчих здібностей дітей,

а й, навпаки, стимулювати їх розвиток, чому сприятиме дотримання наступних

принципів:

1. Уважно і чуйно ставитися до всіх проявів творчої активності дітей.

2. Мати внутрішню готовність бачити потенційні творчі здібності в

кожній особистості не тільки під час навчальних занять, але і в будь-якій іншій

сфері життя. Для цього треба включати учнів у найрізноманітніші види

діяльності, пам’ятаючи при цьому, що творчі здібності найкраще виявляються

саме у тому роді занять, до якого в них є особлива схильність або спеціальні

здібності. Заохочення прояву спеціальних здібностей учнів, у свою чергу,

сприяє формуванню у них індивідуального стилю діяльності, що

характеризується креативністю.

3. Прагнути формувати в учнів досить високу самооцінку, яка

стимулювала б їх активність, вчасно відзначаючи їх індивідуальні досягнення.

4. Розвивати свою креативність, адже для того, щоб своєчасно виявляти і

розвивати творчі здібності учнів, педагог сам повинен бути творчою

особистістю [3].

Навичка відходу від відомих і знайомих відповідей, оригінальність і

самостійність мислення, політ фантазії, ідей – ці та інші риси креативного

мислення можуть скластися тільки в тому випадку, якщо у дитини є можливість

20

тренувати креативність шляхом вирішення завдань «відкритого типу», які

припускають повну самостійність у виборі способу рішення і сприяють прояву

ініціативи та самостійності учнів.

«Грайте в геніїв, – писав С. Далі, – і ви станете генієм!» Включення в

систему освіти визначених аспектів і способів креативної поведінки та

самовираження, моделювання творчих дій, освоєння технологій творчої

діяльності неминуче приведе до істотного зростання креативності, прояву і

посилення таких якостей особистості, як незалежність, відкритість новому

досвіду, чутливість до проблем, висока потреба у творчості, які є безумовними

проявами високорозвиненої творчої особистості, і володіння якими,

безперечно, допоможе людині розкрити свій потенціал і знайти своє місце в

цьому багатогранному й мінливому світі.

Література

1. Дорфман Л. Я., Ковалева Г. В. Основные направления исследований

креативности в науке и искусстве // Вопросы психологии. 1999. ― № 2. ―

С. 101–105.

2. Илиади А. Н. Природа художественного таланта [Текст] / А. Н. Илиади.

― М. : Советский писатель, 1965. ― 535 с.

3. Ильин Е. П. Психология творчества, креативности,

одаренности / Е. П. Ильин. ― СПб. : Питер, 2009. ― 434 с.

4. Петрушин А. В. Музыкальная психология : учебное пособие для вузов /

А. В. Петрушин. ― М. : Академический Проект; Трикста, 2008. ― 400 с.

5. Творчество: теория, диагностика, технология : Словарь-справочник для

специалистов в области образования, инноваций и гуманитарных технологий в

социальной сфере / Под ред. Т. А. Барышевой. ― СПб. : Российский гос.

педагогический ун-т им. А. И. Герцена, 2014. ― 380 с.

21

Розділ 2

Актуальні психолого-педагогічні проблеми художньо-естетичного

виховання учнівської та студентської молоді засобами народного

декоративно-прикладного мистецтва

Кононенко Анна Олександрівна

викладач Лозівської дитячої художньої школи

ДУХОВНО-ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

ЗАСОБАМИ НАРОДНОГО ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВОГО

МИСТЕЦТВА

У сучасному світі, коли стрімко розвивається науково-технічний прогрес

і молодь віддає перевагу різним гаджетам, кількість та якість яких невпинно

зростає, перед освітньо-виховною системою постає безліч проблем, що

виникають внаслідок відсутності усвідомлення людиною зв'язку з природою, зі

своїм внутрішнім світом, дефіциту спілкування тощо. Втрачається зв'язок між

людиною і світом, людиною і суспільством, молоді – зі старшим поколінням...

Наразі студенти та учні цікавляться розвитком інноваційних технологій,

постійно користуються інтернетом, намагаються, як то говорять, прямувати

нога в ногу з часом. З одного боку це дуже добре, адже дозволяє кожній людині

дистанційно долучитися до найцінніших культурних скарбів, накопичених

людством. Але, на нашу думку, надмірна захопленість сучасними технічними

засобами спричиняє й вельми негативний вплив на підростаюче покоління. По-

перше, майже відсутнє пряме спілкування. Це колосальна проблема, яка

прямим шляхом веде до зникнення мови, або, принаймні, втрати її краси та

гнучкості. По-друге, переважна кількість учнів зареєстрована на різних

форумах, вони цікавляться веб-сайтами, де є безліч забороненої інформації, яка

здатна нашкодити навіть дорослій людині, негативно впливаючи на її мораль і

на розвиток її психічного здоров’я.

22

Можна сказати, що сучасне суспільство характеризується низьким рівнем

виховання, моральності, культури, про що свідчать і численні дослідження

психологів та педагогів, і події та явища суспільного життя, які ми

спостерігаємо щодня.

Метою нашої праці є вивчення особливостей духовно-естетичного

виховання учнівської молоді засобами народного декоративно-ужиткового

мистецтва, що дозволить по-новому поглянути на процес формування

особистості та суттєво оновити зміст виховного процесу в закладах художнього

виховання.

У наш час головною метою виховання є всебічний розвиток особистості,

що передбачає послідовне розумове, моральне, трудове, естетичне й фізичне

виховання в їх нерозривному зв'язку, взаємозалежності й взаємозумовленості.

Та особливо пильну увагу сучасні педагоги та психологи приділяють морально-

естетичному вихованню, яке є одним з найефективніших засобів формування

духовності як багатовимірної системи свідомості та самосвідомості

особистості, де віддзеркалюються найактуальніші для неї потреби, інтереси,

погляди, ставлення до оточуючої дійсності, до інших людей, до себе самої. Так,

у Концепції національного виховання студентської молоді зауважується, що

«виховання має бути фундаментом становлення світогляду людини» [3].

Психологічний аспект морального та естетичного розвитку особистості

розкривається в працях Б. Ананьєва, І. Беха, О. Бодальова, Л. Виготського,

М. Михальченко та інших. Педагогічні підходи до морального й естетичного

висвітлено в працях М. Болдирєва, І. Зязюна, М. Кагана, Б. Лихачова.

Проблема впливу культурної спадщини, зокрема – народного мистецтва,

на розвиток і виховання особистості була предметом уваги В. Лосюка,

О. Семашко та ін. [4, с. 29]. Та найчастіше формування самосвідомості й

ціннісних орієнтирів підростаючих поколінь дослідники пов'язували з

проблемою духовно-естетичного виховання засобами декоративно-ужиткового

мистецтва [1]. Педагогічні аспекти реалізації окремих підходів у вихованні

23

студентської молоді засобами декоративно-ужиткового мистецтва розглянуто і

в дослідженнях Л. Оршанського [5, с. 82].

Така цікавість науково-педагогічної спільноти до означеної проблеми

зумовлена тим, що процес становлення особистості відбувається від самого

початку життя людини, коли формується її свідомість, саме під впливом

мистецтва, і не тільки образотворчого, але й музичного, бо від самого

народження дитина вбирає очима яскравий візерунок на рушнику або вловлює

нотки маминої колискової, у яких відбиваються споконвічні естетичні ідеали та

мораль нашого народу.

Отже, характерні засоби виразності творів декоративно-прикладного

мистецтва мають значний виховний потенціал. Більш того, залучення дітей до

занять мистецтвом створює вельми сприятливий ґрунт для формування

духовності молодої людини, її моралі, почуття прекрасного та ін. Із

впевненістю можна сказати, що формування світогляду учнів, а також їхній

подальший підхід до життя буде якнайкраще відбуватися під впливом

позитивних емоцій та насичених яскравих кольорів, якими наповнений будь-

який із зразків народної художньої творчості. Необмежена кількість та

виразність кольорів, їх яскравість і контраст, поєднання світлих і темних,

теплих і холодних кольорів і знаків-символів у мистецтві робить кожен такий

твір неповторним. Так само і кожна людина має свій неповторний духовний

потенціал, свої переконання та життєві позиції. Адже у житті, як і в мистецтві,

все взаємопов’язане: мистецтво не може складатися тільки з теплих кольорів, а

суспільство – тільки з гарних людей і позитивних емоцій. Існує контраст

особистостей, символів, подій, почуттів…

Декоративно-прикладне мистецтво втілює у собі не лише мистецькі

витвори, а й багатовікову мудрість наших предків. Цей зв’язок поколінь

відчувається в кожній людині – на генному рівні, в крові. Багато сучасних

вчителів не розуміють важливості духовного розвитку учнів, виправдовуючи

недостатню увагу до цього питання нескінченними життєвими проблемами,

браком часу та іншими, не менш актуальними завданнями освіти, які

24

вимагають змалечку готувати дітей до життя, вчити їх бути сильними,

конкурентоспроможними тощо. Але кожна людина є часткою суспільства,

крихітною молекулою всесвіту, і цього не можна змінити. Так само не можна

викреслити з пам’яті народу глибоку мудрість поколінь, яка закладена в моралі

та праці, в культурі та мистецтві. Долучитися ж до цих скарбів можливо лише

шляхом цілеспрямованого духовно-естетичного виховання молоді на основі

культурно-історичних надбань свого народу. Не випадково багато педагогів

приділяють таку увагу саме національно-культурному вихованню учнівської

молоді. Вони вважають, що декоративно-ужиткове мистецтво, в предметі

вивчення якого відображається історія минулого і сьогодення, моральні якості

людини і суспільства, а також народні звичаї і традиції, має неабиякий вплив на

формування національної самосвідомості учнів, їх моралі та естетичних ідеалів.

Величезний виховний потенціал закладено в народних обрядах, в яких

використовують твори декоративно-прикладного мистецтва, що мають

обрядовий характер (вишиванки, писанки, рушники), які допомагають

виховувати повагу до старшого покоління, батьків, символізують любов до

життя тощо. Велична краса творів народного декоративно-прикладного

мистецтва наділена потужними морально-виховними можливостями, вона має

велику творчо-спонукальну здатність, що є не менш важливим у справі

розвитку творчої особистості. Саме тому декоративно-ужиткове мистецтво є

одним із найефективніших засобів впливу на духовний світ людини, що формує

її світосприйняття, ставлення до навколишнього середовища, моральні та

естетичні якості тощо.

Головними ознаками виховного впливу декоративно-ужиткового

мистецтва на розвиток особистості можна вважати духовно-естетичну та

трудову вихованість, вміння бачити в праці красу, розвиток мотиваційної сфери

та інтелектуальних здібностей. Найкраще за все зміст сказаного пояснюють

слова педагога О. Гевко: «Молодь, захоплюючись витонченістю, красою,

довершеністю та логічним змістом мистецьких творів, виготовлених

майстрами, а також власними руками, подумки відтворюють культурно-

25

історичний шлях свого народу, пізнають джерела мудрості й відданості наших

предків, в їх серцях зароджується любов до рідної землі і людей. При

дослідженні й оволодінні техніками декоративно-ужиткового мистецтва у

студентів та учнів формуються глибокі патріотичні почуття, пориви і

прагнення, що спонукають пізнавати і берегти матеріальні й духовні здобутки

старших поколінь» [2, с. 121].

Дана робота дозволяє дійти висновку, що вивчення традицій і художніх

засобів народного декоративно-ужиткового мистецтва допомагає ефективно

вирішувати завдання духовно-естетичного виховання учнівської молоді,

розвитку її особистості. Основними завданнями духовно-естетичного

виховання в художній школі є формування в учнів високого рівня інтелекту,

духовності, моральності, самосвідомості у нерозривному зв’язку з художньо-

естетичним розвитком та формуванням творчих здібностей на основі

культурно-історичного досвіду українського народу, включаючи його традиції,

свята, звичаї та обряди. Особливої уваги потребує оптимізація виховного

процесу, пріоритетним завданням якого має бути виховання особистості

людини, формування її громадянської позиції, закладання ідеалів прекрасного

та основних життєвих принципів шліхом усвідомлення духовних і культурних

цінностей українського народу, його творчого потенціалу та світогляду.

Література

1. Бойко А. М. Український рушник: засiб нацiонального виховання i

витвiр народного декоративно-ужиткового мистецтва (на прикладі

полтавського вишиваного рушника) [Текст] : навч.-метод. посіб. / А. М. Бойко,

В. П. Титаренко. ― Полтава : Верстка, 1998. ― 72 с.

2. Гевко О. І. Національно-патріотичне виховання студентів вищих

педагогічних закладів засобами декоративно-ужиткового мистецтва. ― К.,

1997. ― 192 с.

26

3. Концепція національного виховання студентської молоді. Додаток до

рішення колегії МОН: (протокол №7/2-4 від 25.06.2009 р.).

4. Лосюк П. В. Декоративно-прикладне мистецтво в школі / П. В. Лосюк.

― К. : Рад. Школа, 1979. ― 56 с.

5. Оршанський Л. В. Трудове виховання підростаючого покоління в

процесі позакласних занять народними ремеслами : дис. канд. пед. наук: /

Л. В. Оршанський. ― К. :1990. ― 179 с.

Федірцан Тетяна Іллівна

викладач гуртка «Акварелька»

Обласного комунального закладу

«Лозівський вищий коледж мистецтв»

ОСНОВНІ НАПРЯМИ І ФОРМИ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО

ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ У ПОЗАШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ

ЗАКЛАДАХ

В умовах розбудови українського суспільства, послідовного й цілеспрямованого вирішення складних проблем економічного, політичного,

соціального й культурологічного змісту особливої гостроти й актуальності

набувають питання виховання особистості школяра з чіткою громадською

позицією, розвиненою національно-духовною культурою, сформованими

художньо-естетичними ідеалами, який не тільки має відповідні знання, а й

дотримується морально-правових норм та цінностей життя, етики та естетики взаємин між людьми.

Нові тенденції розвитку культури інформаційного суспільства, пов’язані

з глобальним поширенням мас-медіа, не можуть не впливати на всю систему

освіти та виховання, яка в усі часи гнучко реагувала на соціокультурні умови і

потреби. Естетичне ставлення школярів до світу, до різних видів мистецтва

формується переважно під впливом стихійних факторів соціального оточення,

27

засобів масової інформації, особливо телебачення, інтернету, професії батьків,

їх ставлення до мистецтва, дисциплін художньо-естетичного циклу, зокрема –

музичного та образотворчого мистецтва – в загальноосвітніх закладах; при

цьому роль останніх у цій своєрідній «ієрархії» дедалі більше відходить на другорядний план.

Існуюча освітня практика показує, що шкільна освіта у відриві від усієї

системи позаурочної та позашкільної виховної роботи об’єктивно не

спроможна реалізувати необхідний комплекс культуротворчих функцій,

притаманних мистецтву. Займаючись в гуртках, студіях декоративно-

прикладного мистецтва та беручі участь у позакласних заходах, діти не лише задовольняють потреби в спілкуванні, розвиваються естетично, а й отримують

більше можливостей для самопізнання, самовияву, саморозвитку і

самовдосконалення, завдяки чому відбувається розвиток їх особистості в

цілому.

Основною метою нашої роботи є визначення напрямів і форм художньо-

естетичного виховання школярів, через які вирішуються важливі завдання позашкільної освіти, що інтегрують навчальні, виховні й розвиваючі аспекти:

- опанування художніми вміннями та навичками;

- розвиток творчих здібностей і художньо-образного мислення;

- виховання художніх смаків, інтересів, морально-естетичних ідеалів,

потреб у художньо-творчій самореалізації та духовно-естетичному

самовдосконаленні особистості відповідно до індивідуальних можливостей та вікових етапів розвитку.

Інтерес до проблеми художньо-естетичного виховання учнів зафіксовано

в працях багатьох педагогів та психологів. Основи формування естетичних

почуттів особистості розглядалися в дослідженнях М. Кагана [3], Б. Лихачова,

Н. Киященка [4], Л. Когана. Психологічні умови естетичного виховання та

умови успішності розвитку творчих здібностей у залежності від віку вивчали О. Кульчицька і А. Мелік-Пашаєв, О. Лук [5]. На взаємозв’язок розвитку

естетичних якостей дітей із формуванням моральних якостей звертали увагу

Б. Неменський і О. Мазуркевич.

28

Проаналізовані у ході наукового пошуку наукові публікації свідчать, що

реалізація завдань художньо-естетичного виховання учнівської молоді в

позаурочний час відбувається, переважно, у таких напрямах як:

- організація гурткової роботи в школах (гуртках малювання, декоративно-ужиткового мистецтва), при закладах вищої освіти;

- проведення позашкільної роботи в будинках культури, центрах дитячої

та юнацької творчості, ізостудіях та ін.;

- участь школярів у молодіжному й дитячому русі (у клубах, товариствах

та спілках за інтересами, студентських об’єднаннях);

- організація туристичної і краєзнавчої роботи, художньо-естетичної просвіти молоді;

- широке залучення громадськості – мистецьких установ, батьківських і

громадських організації – до спільної участі в громадських проектах,

волонтерській діяльності тощо [7, с. 57].

До найбільш поширених форм художньо-естетичного виховання, які

охоплюють переважну кількість школярів, наразі відносяться: - організація виставок творчих робіт, масових свят, екскурсій;

- участь учнів у всеукраїнських та міжнародних конкурсах декоративно-

прикладного мистецтва;

- проведення творчих зустрічей з відомими майстрами народного

мистецтва і культури;

- робота гуртків і секцій (художнього плетення, ляльки-мотанки, вишивки, бісероплетіння та ін.);

- організація тематичних вечорів, зустрічей із цікавими людьми,

екскурсій тощо.

Останнім часом спостерігається тенденція підвищення інтересу до

української культури, національних традицій. Так, у позашкільних установах

широке використання отримали такі форми роботи як організація куточків української народної творчості, етнографічних та краєзнавчих музеїв, гуртків

українських пісень і танців тощо.

29

Проведений екскурс до сучасної теорії і практики художньо-естетичного

виховання дозволяє стверджувати, що організація позашкільної освіти, зокрема

участь школярів у роботі гуртків та студій декоративно-прикладного мистецтва,

є однією з провідних форм художньо-естетичного виховання, що, водночас, є потужним засобом розвитку творчих здібностей дітей, оскільки впродовж

занять вихованцям надається максимальна свобода для прояву творчої

ініціативи.

Художньо-естетичне виховання в позашкільних навчальних закладах

здійснюється шляхом організації творчої діяльності учнів на заняттях.

Організована керівником творча діяльність надихає дитину, заохочує до генерації оригінальних ідей, стимулює формування якостей творчої

особистості. Знайомство з різноманітними природними матеріалами та

технічними засобами дає можливість створювати оригінальні вироби в

народному стилі, відчувати при цьому себе творцями. Значну увагу керівнику

гуртка необхідно звертати на формування в дітей таких особистісних рис, як

відповідальність, чесність, працьовитість, самостійність, адже наявність творчих здібностей у людини ще не гарантує творчих здобутків. Для їх

досягнення необхідний «двигун», що запустив би в роботу механізми мислення

і творчої уяви, а для цього необхідні мотивація до художньої діяльності,

бажання й воля.

Добре, коли поряд з творчим учнем знаходиться творчий педагог, який є

прикладом для наслідування, адже тільки творча людина може виховати митця, винахідника. Та процес творення немислимий без натхнення, джерелом якого є

весь оточуючий світ з усім розмаїттям предметів, явищ і суспільних відносин.

Отже, для максимального розкриття творчого потенціалу дитини необхідно

створювати такі умови, за яких і люди – вчителі, інші учасники групи, батьки, –

і предмети, що оточують її у навчальному середовищі, сприяли б вільному

виявленню її прагнень і фантазії. Тому демократичний стиль взаємин між педагогом і дитиною, яскраве й естетичне оформлення аудиторій і всього

обладнання, необхідного для роботи, є вкрай важливими умовами виявлення й

розвитку творчих здібностей обдарованих вихованців.

30

У процесі художньо-естетичного виховання важливо навчити учнів

розуміти й сприймати красу. Спостерігаючи прекрасне, людина не може

залишатися байдужою, вона переживає, відчуваючи захоплення, любов або

інші емоції до спостережуваного. Тому треба навчити дітей розрізняти по-справжньому красиве і неповторне. Для цього потрібно використовувати різні

джерела, які пробуджують в учнів натхнення і творчу уяву, і, таким чином,

сприяють реалізації визначених завдань художньо-естетичного виховання. До

таких джерел ми відносимо:

- твори образотворчого мистецтва, бо під час спостереження картини або

скульптури, яка відображає життя людини чи природи, в дитини розвивається не лише сприйняття, а й фантазія: вона мислить, уявляє, «домальовує»

зображене, бачить за картиною події, образи, характери;

- музику, яка відображає дійсність за допомогою інтонацій, ритму та

тембру, впливає на емоційно-чуттєву сферу людини, на її поведінку;

- художню літературу, оскільки головним виразником естетики в

літературі є слово. Словесний образ має ще й понятійну основу і сприймається, насамперед, розумом. Тому література – важливий засіб розвитку інтелекту

учнів;

- театр, кіно, телебачення, цирк;

- природу – її красу в різноманітті та гармонії барв, звуків, форм,

закономірну зміну явищ, які мають місце в живій природі;

- оформлення побуту (залучення дітей до створення естетичної обстановки в школі, класі, квартирі).

Отже, для успішного вирішення завдань художньо-естетичного

виховання, розвитку творчих здібностей учнів на заняттях у закладах

позашкільної освіти варто створювати відповідні умови, до яких відносимо:

- комфортне розвивальне середовище, де панує атмосфера довіри,

доброзичливості, творчої співпраці керівника і учнів; - реалізацію сучасних підходів до організації гурткових занять у

позашкільних установах шляхом проведення туристичної і краєзнавчої роботи,

художньо-естетичної просвіти молоді, широкого залучення громадськості до

31

спільної участі в мистецьких проектах – виставках творчих робіт,

всеукраїнських та міжнародних конкурсах, масових святах, екскурсіях;

- запровадження інноваційних форм і методів позашкільної роботи

(зокрема, інтерактивних занять із застосуванням сучасних мультимедійних технологій);

- організацію ефективної творчої діяльності дітей шляхом надання

можливостей для вільного вибору видів діяльності та самостійного вирішення

творчих завдань.

Література

1. Барко В. І. Як визначити творчі здібності дитини? / В. І. Барко,

А. М. Тютюнников. ― К. : Україна, 1991. ― 76 с.

2. Грединарова Е. Развитие творческого мышления как условие

успешного обучения // Практична психологія та соціальна робота. ― 1999. ―

№1. ― С.13-14.

3. Каган М. Эстетическая культура советского человека / М. Каган. ― Л.,

1976. ― С. 110-111.

4. Киященко Н., Лейзеров Н. Художественная культура и гармоническое

развитие личности / Н. Киященко, Н. Лейзеров. ― К., 1982. ― 190 с.

5. Лук О. М. Психологія творчості. [Текст] / Лук О. М. ― Львів : Наука,

1978. ― 125 с.

7. Свиридова Г. Г. Шляхи і форми взаємодії школи, сім’ї, позашкільних

закладів та громадськості у морально-естетичному вихованні молоді України

20-х рр. ХХ ст. / Г. Г. Свиридова // Педагогіка формування творчої особистості

у вищій і загальноосвітній школах : зб. наукових праць. ― Запоріжжя. ― 2011.

― Вип. 17 (70). ― С. 56-59.

8. Треф’я Я. Методика краєзнавчої роботи в школі // Історія в школах

України. ― 2002. ― №1. ― С. 6-7.

32

Румак Наталія Миколаївна

практичний психолог Комунального закладу «Центр дитячої

та юнацької творчості № 1» Харківської міської ради

РОЗВ’ЯЗАННЯ АКТУАЛЬНИХ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ

ПРОБЛЕМ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У

ЗАКЛАДІ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ЧЕРЕЗ ЗАСОБИ ДЕКОРАТИВНО-

ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА

Щоб виховати людину думаючою і чутливою,

її слід, перш за все, виховати естетично.

Фрідріх Шиллер

Часто можна почути від колег, що з кожним роком приходить все більше

дітей з проблемами в плані виховання та менш соціально адаптованих. Але

найскладніше – це їхні батьки. Якщо діти хоч якось відгукуються до заклику, то

до батьків часом не можливо ні достукатися, ні привернути їхню увагу. Так і

зростають діти без належної уваги не тільки до того, чим наповнене їх дозвілля,

а й до своєї особистості в цілому. Ось цю нішу батьківської уваги і займають

телебачення, соцмережі, засоби масової інформації. Діти, подібно до губки,

вбирають все нове, не пізнане ними. Антиестетичне виховання через засоби

масової інформації. Піднесення збочених образів, далеких від поняття

красивого, як еталон прекрасного. Відсутність смаку, неподобство – як зразок

для наслідування. Сленгова мова, сповнена словами-паразитами з вуст кумирів,

ненормативна лексика з екранів телевізорів. Цей список «кодексу сучасної

моралі» можна продовжувати. Що ж при цьому ми маємо на виході? Як

мінімум – проблеми художньо-естетичного виховання підростаючого

покоління. Максимум – проблеми фізичного, психічного здоров'я, розумові

відхилення.

33

Не випадково видатні психологи і педагоги особливу увагу приділяли

ролі й значенню вироблених самим народом прийомів і засобів виховання.

«Успіх педагогічної діяльності залежить від урахування викладачем

особливостей національної психології, її народного характеру», – відмічав

К. Д. Ушинський [7, т. 2, с. 37]. Система звичаїв, традицій любого народу – це

результат його виховних зусиль протягом багатьох століть. Через цю систему

координат народ відтворює себе, свою духовну культуру і психологію в ряду

поколінь, які змінюють одне одного [1, с. 202].

У даній статті спробуємо обговорити і проаналізувати підхід до

вирішення актуальних психолого-педагогічних проблем художньо-естетичного

виховання дітей через застосування засобів декоративно-прикладного

мистецтва.

Відповідно до проведених спостережень, діти, рано допущені до

«спілкування» з гаджетами, виявляють млявий інтерес до творчості будь-якого

виду. «Спілкуючись» з електронним носієм інформації, діти без жодних зусиль,

розумового або фізичного напруження, отримують результат від легкого

дотику до екрану. В реальності ж, щоб вийшла красива картинка або виріб,

необхідно докласти зусиль. Ось і виходить: ще не сформоване дитяче

світосприйняття, цінності і навички, які формуються у підростаючої

особистості, за посередництва дорослих або з їхньої мовчазної згоди, схильні

до деформації та спотворення. В усіх народів трудове виховання є головним

завданням педагогіки. Саме в процесі праці виробляються такі моральні якості,

як почуття людської гідності, працелюбність, наполегливість, послідовність,

почуття обов’язку і відповідальності за результат справи [5, с. 58].

Як же бути тим розсудливим дорослим, що бажають виховати в дітях

почуття прекрасного, коли навколишнє середовище диктує протилежне? На

допомогу батькам, небайдужим до майбутнього свого чада, приходять заклади

позашкільної освіти, де дітям прищеплюється почуття прекрасного, любов до

мистецтва, повага до народних традицій, проводиться цілеспрямоване

ознайомлення з цінностями національної художньої культури.

34

Яким же чином розв’язуються актуальні психолого-педагогічні проблеми

художньо-естетичного виховання дітей, розглянемо на прикладі гуртків

декоративно-прикладного мистецтва Комунального закладу «Центр дитячої та

юнацької творчості № 1 Харківської міської ради» (далі – ЦДЮТ № 1), де

викладачі, використовуючи засоби і способи народного декоративно-

прикладного мистецтва, застосовуючи свої знання і досвід, навчають дітей

бачити красу, допомагають їм створювати своїми руками прекрасне. Тут

займаються діти віком від 4 до 21 року. Отримуючи художньо-естетичне

виховання, гуртківці здобувають ще й позашкільну освіту.

Для застосування наявних здібностей, формування і закріплення

новоутворень у розвитку дитини, отримання творчих компетентностей в

ЦДЮТ № 1 працюють гуртки декоративно-прикладного мистецтва, як от:

«М’яка іграшка», керівник Забеліна О. Я.; «Бісероплетіння», керівник

Іванова А. П.; «Гармонія» (в’язання крючком, бісероплетіння, вишивання

нитками та бісером, робота із вторинним матеріалом), керівник

Воробйова Т. М.; «Оберіг» (писанкарство), керівник Талашко В. Р.;

«Рукоділля» (іграшка-сувенір за напрямком «Народна традиційна лялька, або

Лялька-мотанка»), керівник Оглобліна Т. В.; Студія декоративно-прикладного

мистецтва «Золотий апельсин», керівник Ємцова С. В; Зразковий художній

колектив студія образотворчого мистецтва «Акцент» (аплікація з паперу і

тканини, виготовлення сувенірів, розпис по шовку (батик), Петриківський

розпис, розпис по дереву і паперу, виготовлення картин із вовни, ниткографія,

мозаїка, витинанка), керівник Семенюк Т. В.; Керамічна студія «Гарт» (при

роботі з так званими гіперактивними дітьми застосовується глинотерапія),

керівник Пузанок В. І.

Під час занять дитина отримує не тільки практичні навички, але й

теоретичні знання, завдяки яким відбувається морально-етичне виховання.

Набуваючи в гуртках декоративно-прикладного мистецтва навички естетики,

спадкоємності художніх традицій, діти не тільки починають насолоджуватися

прекрасним, а й синтезувати розуміння краси природи, праці, побуту, одягу в

35

навколишній світ. І чим більше часу дитина буде приділяти формуванню

художнього смаку і своєму естетичному вихованню, тим швидше і міцніше

буде створений у такої особистості внутрішній стрижень протистояння

потворному як чужому, навіть у сприйнятті. Можна провести паралель з

медичним щепленням, тільки тут у якості вакцини є почуття дійсно

прекрасного, поглибленого в традиції, у спадкоємність поколінь. Все це

вимагає щоденної фізичної і духовної праці як педагога, так і дитини.

У художньо-естетичному вихованні дітей слід враховувати не тільки

педагогічні аспекти, але й психологічну складову. Адже з боку психології

дорослішання дитини пов'язане з етапами формування конкретних процесів

психіки. Для кожного вікового періоду розвитку дитини характерна певна

соціальна ситуація, провідний тип діяльності та психічні новоутворення.

Кожному віковому етапу властива своя вікова сенситивність, коли

загострюються протиріччя, з одного боку, між потребами дитини, яка

дорослішає, і його все ще обмеженими можливостями, і з іншого – між новими

потребами та із сформованими раніше відносинами з дорослими [4, с. 118].

Проживання кризових періодів часом не комфортне як для дітей, так і для їх

батьків. При цьому батьки вихованців ЦДЮТ № 1 мають можливість

переживати такі періоди в полегшеній формі, коли вони спільно з викладачем

зможуть підготуватися і використати зміни, що відбуваються з дитиною, з

максимальною користю для всіх учасників процесу.

У період 4 – 6 років дитина проходить в своєму розвитку стадії, як от:

продовження розвитку мислення; починається ознайомлення зі знаковим

позначенням цифр і букв, збільшується активність дитини в сприйнятті

писання, кольору, форми, розміру предметів; розвиток усвідомленої мови і

розуміння власної думки, перехід від писання до читання, розвиток інтересу до

музики і математики; іде інтенсивний розвиток органів почуттів, з'являється

примітивна винахідливість; відбувається інтенсивний соціальний розвиток;

встановлюється ієрархія мотивів, дії перетворюються у вчинки. Даний період

дуже важливий для прищеплення дитині соціальних навичок і правил

36

поведінки [3, с. 236–237, 242]. У цей час діти із

задоволенням освоюють ази декоративно-

прикладного мистецтва, створюючи як

керамічні (Фото 1), так і в'язані вироби, м'яку

іграшку і ляльку-мотанку (Фото 2), вивчають

елементи аплікації (Фото 3) і писанкарства в

гуртках ЦДЮТ № 1.

У віковий період 6 – 11 років у дитини

інтенсивно розвивається уява, з'являється таке

новоутворення, як рефлексія. Провідною

діяльністю стає навчальна. Дитина вчиться

керувати своєю поведінкою, протіканням

психічних процесів, проявляється воля. Мовні здібності вдруге досягають піку

[2, с. 151]. Це – важливий період сприйняття культури та відчуття

справедливості. На цьому етапі дорослішання діти захоплюються

бісероплетінням і ниткографією, різними техніками

розпису та аплікації, створюють шедеври з вовни та

бісеру. Глинотерапія не втрачає своєї актуальності

протягом всього шляху розвитку дитини. При

рукоділлі розвивається дрібна моторика рук,

завдяки чому відбувається розвиток усіх

пізнавальних процесів, мислення переходить на

новий рівень. Саме в молодшому шкільному віці

відбувається формування та розвиток особистості, а

народні традиції виховують майбутнього

громадянина країни.

12 – 14 років – період, коли підліток навчається вибудовувати логічні

схеми, вловлювати причинно-наслідкові зв'язки. На цій основі кількість

отриманого знання переходить в нову якість, у дитини виникає більш високий

рівень самосвідомості, вона звертає увагу на внутрішній світ і духовне обличчя

Фото 1. – Караваєва Тетяна, 6 років, «ЗА МОРКВОЮ». Керівник – Пузанок В. І.,

ЦДЮТ № 1

Фото 2. – Лебідь Марія, 8 років, «СОВЕНЯ».

Керівник – Оглобліна Т. В., ЦДЮТ № 1

37

інших людей. У підлітка змінюється система цінностей: сім’я, школа, однолітки

знаходять нові значення і сенс. Долучаючись до народної творчості, дитина

навчається розпізнавати красоту в

оточуючих явищах та предметах, отримує

запас прекрасного в душі. Саме в

підлітковому віці формується усвідомлення

власної індивідуальності. На допомогу

дитині приходять народні традиції, якими

сповнене декоративно-прикладне

мистецтво.

У юнацькому віці 15 – 17 років

відбувається перехід до свідомого вибору життєвих орієнтирів, формується

погляд на світ і місце у ньому людини, важливий етап у виборі професії [3,

с. 421]. Дитина опановує специфічні художні навички, які обов’язково стануть

у нагоді в подальшому житті. Молодь, завдяки участі у творчих проектах

декоративно-прикладного мистецтва, знаходить своє місце у колективі,

самостверджується, впевнюється у своїх здібностях

(Фото 4). У своїй творчій діяльності діти, які

дорослішають, переходять до більш складних та

багатогранних проектів, до створення композицій

(Фото 5) та узагальнень. На всіх етапах формування

особистості не втрачає своєї актуальності народна

традиційна лялька, м'яка іграшка, писанка.

Розширюються можливості використання різних

технік та методів виконання творчих робіт з

вторинних матеріалів. Вихованці створюють

комбіновані творчі роботи. Отримуючи знання

правил кольорознавства і композиції, діти

навчаються художньому смаку і правилам естетики.

Фото 3. – Ковальова Софія, 4 роки, «РИБКИ-КРАСУНІ».

Керівник – Семенюк Т. В., ЦДЮТ № 1

Фото 4. – Лук'янов Євгеній, 16 років,

«КОЗАЦЬКИЙ ПОЛКОВНИК».

Керівник – Пузанок В. І., ЦДЮТ № 1

38

Як бачимо, для кожного періоду розвитку дитини характерно своє

новоутворення і провідна діяльність. Дуже важливо підтримати розвиток, не

дати йому перейти в згасаючу фазу.

Не слід забувати також про

поширений серед дітей діагноз СДУГ

(синдром дефіциту уваги та

гіперактивності). Дітей з діагнозом

СДУГ та з проявами аутизму стає

дедалі більше. Гіперактивні діти,

аутисти, діти з проблемами відносно

соціальної адаптації та інші діти, що

потребують додаткової педагогічної уваги, саме в гуртках декоративно-

прикладного мистецтва мають можливість гармонійного розвитку, отримання

навичок рукоділля та удосконалення творчої майстерності.

Коли дитина захоплена і при цьому включені в діяльність органи чуттів

(але не бездіяльне споглядання), вона відчуває щиру радість і захват. Будь-яке

заняття або стан, від якого ми отримуємо позитивні емоції, такі як радість,

задоволення, захоплення, сприяє виробленню гормону дофаміну (гормону

радості, задоволення й ейфорії). Маємо черговий аргумент на користь

художньо-естетичного виховання дітей та їх психічного розвитку за допомогою

декоративно-прикладного мистецтва – у процесі захоплення творчою

діяльністю вмикаються ще й внутрішні процеси, які відбуваються в людському

організмі.

З упевненістю можна заявити, що дитина, яка освоїла рукоділля,

перейнялася повагою до традицій свого народу, отримала «щеплення» почуття

прекрасного, обов’язково стане психологічно стійкою особистістю, що володіє

гнучкою психікою. Адже саме мобільність психіки в постійно мінливих умовах

життя – це те, про що необхідно завжди дбати при вихованні дітей. Поки

дитина мала, обирають дорослі, до чого її вести, що в неї вкладати, «що

посіяти». Звичайно, Вам вирішувати, що Ви бажаєте посіяти, але пожинати

Фото 5. – Колективна робота старшої групи «Оберіг», Техніка – декупаж.

Керівник – Талашко В. Р., ЦДЮТ № 1

39

будете не те, що забажаєте, а те, що колись посіяли. Недаремно естетичне

виховання багатьма великими викладачами ставилося у прямий зв'язок з

моральним вихованням дітей. Так, К. Д. Ушинський казав: «Дитячими

почуттями треба керувати, без насильства їх. Треба піклуватися про створення

навколишнього оточення, що задовольняє естетичним і педагогічним вимогам»

[7, т. 8, с. 7-8].

Саме так, без насильства, збуджуючи у вихованцях зацікавленість,

прищеплюючи повагу до народних традицій, викладачі гуртків декоративно-

прикладного мистецтва ЦДЮТ № 1 вирішують актуальні психолого-

педагогічні проблеми художньо-естетичного виховання дітей через засоби

декоративно-прикладного мистецтва.

Література

1. Кирсанова Л. А. Реализация идеи воспитания познавательной

самостоятельности учащихся в учебных книгах К. Д. Ушинского. /

Л. А. Кирсанова. Владимир, 1974. 296 с.

2. Матвеева Л. Г. Что я могу знать о своём ребёнке? / Л. Г. Матвеева.

Челябинск : Юж.-Урал. кн. изд-во, 1996. 320 с.

3. Мухина В. С. Возрастная психология: феноменология развития,

детство, отрочество : Учебник для студ. вузов. / В. С. Мухина. М. :

Издательский центр «Академия», 2000. 456 с.

4. Немов Р. С. Психология : учебное пособие [для уч. пед. уч-щ,

студентов пед. ин-тов и работников системы подготовки пед. кадров]. /

Р. С. Немов. М. : Просвещение, 1990. 301 с.

5. Різні види нетрадиційних уроків. Дидактика : [навчальний посібник]. /

І. В. Малафіїк. К. : Кондор, 2009. 406 с.

6. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. 2-е изд. М.,

1946. С. 225.

7. Ушинский К. Д. Собрание сочинений в 11 т. М., 1951.

40

Самусенко Наталія Степанівна, Скрипник Дмитро Володимирович

викладачі Державного вищого навчального закладу

«Харківський коледж архітектури, будівництва та дизайну»

ВПЛИВ БІНАРНИХ ЗАНЯТЬ НА РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ НАВЧАННЯ У

ВНЗ МИСТЕЦЬКОГО СПРЯМУВАННЯ

Інноваційні технології навчання – це сьогодення вищої освіти. Бінарне

заняття є однією з інтерактивних форм навчання. Серед сучасних методів

викладання дисциплін у закладах вищої освіти бінарні заняття стали дуже

актуальними. Бінарні заняття поєднують навчальну і виховну функції, функцію

всебічного розвитку особистості студента, його пізнавальної активності та

творчих здібностей. Бінарні заняття мають багато переваг. По-перше, вони

проходять дуже цікаво в творчій атмосфері – студенти з більшим натхненням

працюють і виконують практичні роботи на високому рівні. По-друге, студенти

бачать, як конкретно пов’язані між собою спецдисципліни, як практично

використовуються міжпредметні зв’язки, вони переконуються у важливості

кожного предмету. По-третє, бінарні заняття дають високі результати при

засвоєнні студентами теоретичного матеріалу, який вони можуть закріпити,

виконуючи практичні роботи. Бінарні заняття стимулюють студентів до

творчого пошуку при виконанні практичних робіт з певної дисципліни

мистецького спрямування (малюнків, графічних робіт, дизайн-проектів,

архітектурних проектів, макетів).

Тема даної статі дає можливість дослідженню результатів навчання при

виконанні студентами практичних робіт мистецького спрямування на

прикладах бінарних занять у коледжі. Ми розробили бінарні заняття, які

поєднують теоретичні дисципліни з дисциплінами практичного характеру.

Проведення бінарного заняття потребує від викладача особливої підготовки та

високої педагогічної майстерності з використанням мультимедійної техніки.

Бінарне заняття – це творчість двох педагогів, яка переростає у творчий процес

у студентів [1, с. 202].

41

Пропонуємо бінарне завдання на тему: «Натюрморт у техніці живопису»

з дисципліни «Малюнок і живопис» та «Історія мистецтв». На попередньому

занятті студенти виконали малюнок натюрморту олівцем. Мета даного заняття

– виконати натюрморт гуашшю. Починається бінарне заняття лекцією

викладача дисципліни «Історія мистецтв». Лектор розповідає про творчість

художників-постімпресіоністів та представників техніки живопису напрямку

«пуантилізм» із показом відеоматеріалів – роботи Жоржа Сьора та інших

авторів. Викладач дисципліни «Малюнок і живопис» пояснює, як виконувати

роботу гуашшю, і пропонує виконання практичної роботи академічним

прийомом або в техніці «пуантилізм» (за бажанням). Деяким студентам буде

цікаво освоїти нову техніку живопису і виконати натюрморт «в стилі майстра».

Таким чином, студенти будуть дуже зацікавлені інтегрованим заняттям і з

творчим натхненням і на високому рівні виконають практичну роботу.

Бінарне заняття на тему «Фіто- та флордизайн житлового середовища»

проводять викладачі дисциплін «Основи дизайну» та «Кольоровий та

просторовий дизайн». Лекцію на тему: «Фіто- та флордизайн житлового

середовища» прочитає з показом відеоматеріалів викладач дисципліни «Основи

дизайну». Лектор розповість про елементи фіто- та флордизайну і як їх

використовують в рішенні інтер’єрів різних за призначенням приміщень. Після

лекції студентам пропонують виконати ескізи інтер’єрів з розміщенням

флораріумів, фітокомпозицій та мікроландшафтних фрагментів. Викладач

дисципліни «Кольоровий та просторовий дизайн» консультує і затверджує

ескізний варіант інтер’єру, який студент виконує в курсовому проекті. Знання,

отримані на бінарному занятті з дисципліни «Основи дизайну», студенти

зможуть використовувати і в подальшій професійній діяльності.

Бінарне заняття на тему «Стилістичне вирішення фасадів та присадибної

ділянки будинку» проводять викладачі дисциплін «Історія мистецтв» та

«Основи архітектурного проектування». Лекцію на тему «Історичні та сучасні

стилі в архітектурі екстер’єрів» проводить, із показом відеоматеріалів та

коротко характеризуючи притаманні для кожного архітектурного стиля риси,

викладач з дисципліни «Історія архітектури». Після лекції студентам

42

пропонують вирішити фасади малоповерхової житлової будівлі, яку вони

розробляють у будь-якому обраному ними стилі. Викладач із дисципліни

«Основи архітектурного проектування» консультує і затверджує ескізний

варіант фасадів будинку, який студенти виконують в курсовому проекті. На

цьому занятті студенти не тільки ознайомлюються зі стилями, що

використовуються в архітектурному проектуванні, але й мають нагоду

вирішити фасади свого проекту та порівняти зовнішній вигляд одного об’єкту у

різних стилях. Таке заняття сприяє подальшому розвитку як творчої

особистості студента, так і технічно грамотного спеціаліста.

Інтерактивне навчання у формі бінарних занять у ВНЗ мистецького

спрямування сприяє досягненню цілісності знань та розвитку творчих

здібностей студентів. При виконанні практичних робіт їх рівень

удосконалюється, роботи творчого характеру вирізняються креативністю ідей.

На бінарних заняттях зростає зацікавленість студентів до навчання,

покращуються результати при оцінюванні знань та практичних робіт.

Використання мультимедійної техніки на бінарних заняттях дає імпульс для

розвитку творчості, заохочує студентів до вивчення інших дисциплін, що

допомагає їм у професійному зростанні. Бінарні заняття збільшують

ефективність навчання, активізують навчальну діяльність і студентів, і

викладачів. Заняття такого типу – дуже перспективний напрям у розвитку

інтерактивних технологій навчання, вони допомагають значно підвищити

рівень професійної підготовки майбутнього фахівця.

Література

1. Вялов В. А., Харченко В. Є. Бінарне заняття як вид інноваційного

навчання. Сучасні ефективні технології навчання – запорука якісної підготовки

молодших спеціалістів. / ХІ обласна науково-практична конференція.

Харків, 2012.

2. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології : Навчальний

посібник. К., 2004. 352 с.

43

Розділ 3

Запровадження інформаційних технологій на заняттях із дисциплін

образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва: досвід і

перспективи

Парамєєва Олена Анатоліївна

директор, викладач-методист Лозівської дитячої художньої школи

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІКТ І МУЛЬТИМЕДІА В

ХУДОЖНІЙ ШКОЛІ

Постановка проблеми. Сьогодні суспільство стрімко змінюється та

ставить перед початковою художньою освітою нові педагогічні завдання, які

неможливо вирішити застарілими методами. Для вирішення цих завдань

застосовуються інноваційні методи та прийоми, які складно уявити без

використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та мультимедіа.

Інформаційно-комунікаційна технологія навчання (ІКТ) – це сукупність

методів і технічних засобів реалізації інформаційних технологій на основі

комп’ютерних мереж і засобів забезпечення ефективного навчального процесу.

Мультимедіа – це спеціальна інтерактивна технологія, що забезпечує за

допомогою технічних і програмних засобів роботу з анімованою комп’ютерною

графікою і текстом, мовою, високоякісним звуком, нерухомими зображеннями і

рухомим відео.

Важливим чинником формування ключових та предметних

компетентностей учнів, їх повноцінної самореалізації, активності, розвитку

творчих здібностей є використання сучасних інформаційних технологій,

зокрема – ІКТ та мультимедіа, що створюють умови для максимального

розкриття змісту навчальних занять.

44

Метою статті є розкриття значущості інформаційно-комунікаційних

технологій та особливостей їх використання у викладанні предметів

образотворчого циклу.

Різні аспекти впровадження інформаційних комп’ютерних технологій

досліджувалися у працях відомих вчених і педагогів-практиків. Так, у науковій

статті С. Щетиніної наведені теоретичні аспекти використання мультимедіа як

технології презентацій класичного мистецтва та виражального засобу [3, с. 4].

С. Кудж вивчає аспект комунікаційного механізму інформаційної взаємодії в

сучасному освітньому процесі, розглядаючи мультимедіа як модель

комунікантів, яка відповідає умовам сучасного освітнього процесу [1, с. 7]. У

працях фінського вченого К. Анттила здійснено аналіз сучасної ситуації

використання ІКТ в освітній системі мистецького навчання. В основу роботи

лягли ідеї системно-діяльнісного та праксеологічного підходів [4, с. 5].

За даними сучасних досліджень, у пам'яті людини залишається 1/4

частина почутого матеріалу, 1/3 частина побаченого, 1/2 частина почутого і

побаченого одночасно, 3/4 частини матеріалу, якщо, до усього іншого, учень

під час вивчення нового матеріалу залучений в активні дії. ІКТ і мультимедіа

дозволяють створити умови для підвищення ефективності освітнього процесу,

розширює вікові межі навчання. Сьогодні функціональні можливості багатьох

сучасних засобів інформатизації значно випереджають можливості їх

використання.

Практика показує, що за умови комбінованого поєднання «включення»

слухового й зорового каналів інформації учень спроможний засвоїти до 60%

інформації. А застосування мультимедіа дає змогу об’єднати текст, звук,

графічне зображення, відеозображення та ще й улюблену дітьми анімацію

(мультиплікацію). Таким чином, використання мультимедіа значно сприяє

засвоєнню навчальної інформації кожним учнем.

Використання ІКТ і мультимедіа дозволяють зробити урок сучаснішим,

більш захоплюючим і цікавим для учнів, дозволить перейти на новий, якісний

рівень навчання, спрямований на творчу самореалізацію дитини, розширити її

45

інтелектуальні і художньо-мистецькі здібності. Використання ІКТ і

мультимедіа впливає на якість навчання, розвиває пізнавальні навички учнів,

допомагає орієнтуватися в інформаційному просторі, дає можливість розвитку

творчих здібностей кожної дитини, розширює можливості учнів в їх

дослідницькій діяльності, підвищує інтерес до мистецтва, розвиває творче

мислення, фантазію.

У численних статтях, присвячених цій темі, часто зустрічається вислів

«урок з мультимедійною підтримкою». Цілком очевидно, що так називається

урок, де мультимедіа використовується для посилення навчального ефекту. На

такому уроці викладач залишається одним з головних учасників освітнього

процесу, часто – і головним джерелом інформації, а мультимедійні технології

застосовуються ним для посилення наочності, для підключення одночасно

декількох каналів отримання інформації для більш доступного пояснення

навчального матеріалу.

Мультимедійний урок призначений для:

- вивчення нового матеріалу, подання нової інформації;

- закріплення вивченого матеріалу, відпрацювання умінь та навичок;

- повторення і практичного застосування отриманих знань, умінь

навичок;

- узагальнення і систематизації знань.

Саме для уроків образотворчого циклу викладачі й учні можуть готувати

найінформативніші, найцікавіші проекти: це уроки-подорожі у світ живопису,

архітектури, скульптури, у світ видатних майстрів українського і світового

образотворчого мистецтва. Використання комп'ютера та інтерактивної дошки,

інтернету дають можливість побачити світ очима багатьох живописців, почути

акторське прочитання віршів на тлі класичної музики. Активне використання

ІКТ і мультимедіа на заняттях образотворчого мистецтва у початковій освіті

сприяє розв’язанню завдань, спрямованих на розвиток творчих здібностей

учнів, а саме: фантазії, художньої уяви, асоціативного сприйняття і мислення на

46

основі споглядання творів мистецтва, відчуття простору, форми, контрасту,

динаміки, кольорової палітри.

На сучасному етапі розвитку освіти мультимедіа дозволяє об’єднати в

одній комп’ютерній програмно-технічній системі текст, звук, відеозображення,

графічне зображення та анімацію. Кожен із застосованих інформаційних

компонентів має виражальні засоби та дидактичні можливості, спрямовані на

забезпечення оптимізації процесу навчання на заняттях образотворчого

мистецтва та художньої культури. Тому мультимедійні програми як своєрідний

засіб навчання можуть забезпечити нову якість сприйняття освітнього процесу:

обмін інформацією між учнем і технічною системою, який відбувається у

діалоговій формі, а сама комп’ютерна технологія навчання органічно

вписується у класичну освітню систему, розвиває та раціоналізує її,

забезпечуючи нові можливості щодо організації паралельного навчання і

контролю знань, надає реальну можливість практичного впровадження

індивідуалізованого навчання. Робота з мультимедійними посібниками дає

можливість урізноманітнити форми діяльності на занятті за рахунок

одночасного використання ілюстративного, статистичного, методичного, а

також аудіо- та відеоматеріалу.

Цікавими за формою і методом використання є комп’ютерні програми,

що дозволяють створити пензлем (мишкою) малюнки. За власним вибором

учень малює на білому чи кольоровому папері, на тканині олівцями,

фломастерами, пензлями, кольоровою крейдою. У його розпорядженні меню

кольорів, з яких можна утворити безліч інших кольорів та відтінків. Можливо

зробити аплікацію, витинанку набагато швидше, акуратніше і з меншою

затратою сил. Можливості, що надає комп’ютер, сприяють збагаченню задумів,

сюжетів, допомагають учням порівняти різні прийоми та матеріали, свідомо

обрати один з них. За допомогою комп’ютерних програм викладач має

можливість самостійно створювати необхідний мультимедійний супровід до

занять, виходячи з власного бачення теми та враховуючи особливості класу.

Переваги використання ІКТ на уроках образотворчого мистецтва:

47

- наближення уроку до світосприйняття сучасної дитини, оскільки вона

більше дивиться і слухає, ніж читає і говорить; вважає за краще використати

інформацію, здобуту за допомогою технічних засобів;

- розвиток уяви, образного мислення, просторового уявлення, сенсорних

здібностей, навиків, які потрібні не лише в художній творчості, але й

допоможуть учням стати в майбутньому творчими і кваліфікованими

фахівцями у низці традиційних і сучасних професій, не пов'язаних з

мистецтвом безпосередньо;

- можливість керувати будь-якою комп’ютерною демонстрацією –

виводити на екран презентацію, репродукції картин, схеми, створювати і

переміщувати об’єкти, запускати відео й інтерактивні анімації, виділяти

важливі моменти кольоровими позначками, працювати з будь-якими

комп’ютерними програмами;

- зберігання й відновлення інформації про всю проведену роботу;

- використання електронного маркеру надає можливість працювати з усім

класом одночасно;

- спецефекти програмного забезпечення дозволяють акцентувати увагу

учнів на найбільш важливих моментах уроку (за допомогою екранної лупи

збільшити окремі фрагменти картини).

Це дозволяє урізноманітнити урок образотворчого мистецтва, роблячи

його динамічним та захоплюючим.

Також викладач може використовувати інтерактивний дисплей – «тач

панель» – для:

- демонстрації аналізу художніх творів;

- проведення різноманітних композиційних ігор;

- складення схем, таблиць, тестових завдань за видами і жанрами

образотворчого мистецтва;

- перевірки знань;

- вивчення та закріплення знань нового матеріалу, організованого в

презентацію;

48

- виконання дизайнерських проектів у рамках уроку з предмету за

вибором;

- вивчення співвідношення кольору в картинній площині за рахунок

збільшення або зменшення кольорового контрасту (нюансу) на уроці з

предмету «Історія образотворчого мистецтва»;

- вивчення видів композиційних схем, взаємовідношень об’єктів в

композиційному середовищі під час уроку з предмету «Композиція»;

- вивчення об’єму та його взаємодії зі світлом під час навчальних занять з

предмету «Рисунок», що надає можливість побачити плоскі предмети в 3D

об’ємі;

- використання програмного забезпечення надає можливість через

«оцифрення» роботи учня наочно виправити кольорові помилки на

візуалізованій роботі під час уроку з живопису;

- використання ноутбуків дає можливість учням створювати

індивідуальні проекти та виводити їх на дисплей для наступного обговорення

та презентації;

- використання акустичної системи надає можливість озвучення

відеоряду під час роботи з інтерактивними програмами та при проведенні

загальношкільних заходів.

Проектування мультимедійного уроку потребує обміркування

послідовності технологічних операцій, форм і засобів подання інформації на

великий екран, стратегічного керування навчальним процесом, що забезпечить

педагогічне спілкування на уроці й постійний зворотний зв'язок з учнями, в

чому полягатиме основний розвивальний ефект навчання.

Переваги інтерактивних технологій у порівнянні з традиційним

викладанням очевидні. Об'єднані в одному електронному освітньому продукті,

барвисті зображення, твори архітектури, скульптури і живопису із

супроводжуючою їх текстовою інформацією, музичними творами створюють

величезний емоційний вплив, який розвиває художній смак і надає можливість

отримувати більш ґрунтовні знання. Окрім великої кількості ілюстрацій і

49

наочного матеріалу, ефективної перевірки знань до позитивних моментів можна

віднести і різноманіття організаційних форм роботи, методичних прийомів, які

допомагають викладачу. Крім того, комп'ютерні програми, збагачені

відеосюжетами з можливістю «управління» процесами, схемами, рухливими

графіками, є додатковим засобом розвитку образного мислення.

На етапі підготовки до уроку викладачеві необхідно ретельно

проаналізувати електронні й інформаційні ресурси, відібрати необхідний

матеріал до теми уроку, структурувати й оформити його на електронних або

паперових носіях. Велику допомогу в пошуку необхідної інформації

викладачеві може надати каталог освітніх ресурсів з мистецтва, розміщений у

всесвітній мережі Інтернет. При поясненні нового матеріалу на уроці з історії

образотворчого мистецтва викладач може використати предметні колекції

(ілюстрації, фотографії, портрети, репродукції картин художників, що

вивчаються, відеоекскурсії, відеофрагменти), динамічні таблиці і схеми,

інтерактивні моделі, проектуючи їх на великий екран. При цьому істотно

змінюється технологія пояснення – викладач коментує інформацію, що

з'являється на екрані, за потреби супроводжуючи її додатковими поясненнями,

тим самим надаючи численні варіативні приклади, які допомагають

урізноманітнити уроки з історії образотворчого мистецтва. Це можуть бути

невеликі мультимедіа-презентації з творчості того чи іншого художника, тести-

опитування з різних тем, як в електронному, так і традиційному (паперовому)

вигляді.

Використання мультимедіа-презентацій доцільне на будь-якому етапі

уроку, як за допомогою комп'ютера, так і за допомогою мультимедійного

проекційного екрану. Використовуючи можливості програми PowerPoint,

розробляються презентації деяких тем уроків. Наприклад, уроки-екскурсії

можливо використовувати на уроках знайомства з жанрами образотворчого

мистецтва; при вивченні таких розділів образотворчого мистецтва як

«Живопис», «Музеї України», «Мистецтво Петриківського, Опішнянського

розпису», «Стилі дизайну і їх застосування в інтер'єрі» та ін.

50

Використання на уроці презентацій має наступні переваги:

- можливість забезпечити не лише аудіальне, але і візуальне сприйняття

інформації;

- послідовність розгляду теми;

- ілюстрації доступні всім, зображення на екрані дає можливість

розглянути дрібні деталі, зробити аналіз художнього твору;

- використання нових комп'ютерних технологій дозволяє прискорити

навчальний процес і зацікавити дітей.

Важливим засобом активізації пізнавальної діяльності учнів є також

створення і презентація ними творчих проектів із використанням ІКТ, оскільки

в даному випадку учні стають не просто пасивними поглиначами інформації.

Завданням викладача в сучасній школі стає формування в учнів навичок

знаходження і відбору потрібної інформації. Це досягається через підготовку

проектів. Тема творчого мультимедійного проекту повинна викликати живе

зацікавлення учасників проекту. При виконанні проекту учні показують

найвищий рівень самостійності – творчий.

Висновки. Зважаючи на все вищевикладене, варто зазначити, що

впровадження в навчальний процес ІКТ і мультимедіа – це потужний

інструмент, який дозволяє формувати у дітей необхідні знання, а також сприяє

розвитку навичок навчальної діяльності, розвитку мотиваційного і

процесуального компонентів пізнавальної самостійності. І в цьому процесі

викладачеві належить провідна роль.

До результативності педагогічної діяльності за умови запровадження

сучасних інформаційних технологій відносяться:

- позитивна мотивація на уроках мистецтва із застосуванням ІКТ;

- створення умов для отримання навчальної інформації з різних джерел

(традиційних і новітніх);

- набуття комп'ютерної грамотності і оптимальне використання

комп’ютерних технологій;

51

- здатність розробляти сучасні дидактичні матеріали й ефективно

запроваджувати їх у навчальний процес;

- можливість організації проміжного і підсумкового контролю знань за

допомогою комп'ютерних програм;

- збільшення рівня використання наочності на уроці;

- підвищення продуктивності уроку.

Таким чином, показником ефективності і результативності роботи з

використанням ІКТ і мультимедіа в навчально-виховному процесі може

служити рівень сформованості інформаційно-комунікативної діяльності творчо

обдарованих дітей та якість знань.

Систематичне і цілеспрямоване використання програмно-методичного

комплексу ІКТ і мультимедіа є логічним продовженням традиційної роботи в

художній школі і ставить на меті організацію індивідуальної роботи в

комплексі з іншими засобами навчання, які забезпечують більш високий рівень

підготовки учнів, сприяють розвитку творчого мислення та культури розумової

діяльності, формуванню навичок самостійної роботи, а також істотно впливає

на мотиваційну сферу творчого процесу, сприяючи розвитку стійкого інтересу

учнів до образотворчого мистецтва.

Безперечно, що в сучасній художній школі комп'ютерні технології не

вирішують усіх проблем, вони залишаються лише багатофункціональними

технічними засобами навчання, які дозволяють не просто «вкласти» в кожного

учня деяку кількість знань, але, в першу чергу, створити умови для прояву

творчої активності учнів. Застосування інформаційних технологій, зокрема –

ІКТ – у навчальному процесі в сукупності з правильно підібраними (чи

спроектованими) методиками навчання створює підґрунтя для формування

високого рівня якості, варіативної диференціації й індивідуалізації навчання і

виховання.

52

Література

1. Афанасьєва О. В. Використання ІКТ в освітньому процесі

[Електронний ресурс] [текст]. — Режим доступу : www. pedsovet.org. (дата

звернення: 24.02.2019). — Назва з екрана.

2. Ефективність комп'ютерного навчання // Нові інформаційні технології

в освіті. — М., 1991. — Вып. 6.

3. ІКТ на уроках образотворчого мистецтва. [Електронний ресурс] [текст].

— Режим доступу : http://www.slideshare.net/alyonka24112/ltiframe-height400-

srcwwwslidesharenetslideshowembe dcode45862110-width476-margi 99 СЕРІЯ

«ПЕДАГОГІКА». (дата звернення: 24.02.2019). — Назва з екрана.

4. Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) та їх роль в освітньому

процесі [Електронний ресурс] [текст] / С. Дишлєва. Режим доступу :

http://osvita.ua/school/technol/6804 (дата звернення: 24.02.2019). — Назва з

екрана.

5. Кодесникова І. В. Інформаційно-комп'ютерні технології на уроках

мистецтва [Електронний ресурс] [текст]. — Режим доступу :

www.festival.1september.ru (дата звернення: 24.02.2019). — Назва з екрана.

6. Ксензова Г. Ю. Перспективні шкільні технології : Навчально-

методичний посібник / Г. Ю. Ксензова. — М. : Педагогічне товариство Росії,

2000. — 224 с.

7. Машбиц Е. И. Психолого-педагогические проблемы компьютеризации

обучения [текст] / Е. И. Машбиц. — М. : Педагогика, 1988. — 193 с.

8. Селевко Г. К. Сучасні освітні технології : Навчальний посібник для

педагогічних вузів та інститутів підвищення кваліфікації // Г. К. Селевко. —

М. : Народна освіта, 1998. — 256 с.

9. Чернов А. И. Концепція і методика [Електронний ресурс] [текст]. —

Режим доступу : www. lesson - history.narod.ru (дата звернення: 24.02.2019). —

Назва з екрана.

53

Ткачук Тамара Олександрівна

викладач Педагогічного коледжу Комунального вищого закладу освіти

«Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія»

Запорізької обласної ради

ВИКОРИСТАННЯ КВЕСТ-ТЕХНОЛОГІЙ В ОРГАНІЗАЦІЇ

САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Життя сучасної молоді тісно пов’язане із використанням різноманітних

гаджетів. Але не завжди це має позитивний характер. Під час проведення

практичних занять з дисциплін образотворчого циклу викладачі часто

зустрічаються з використанням студентами гаджетів для вирішення творчих

завдань. Обмеження використання технічних засобів призводить до обурення

та, навіть, відмови працювати далі. Компромісом при вирішені даної проблеми

може стати розроблення завдань, для виконання яких треба вміти

користуватися інформаційно-комунікаційними технологіями та мережею

Інтернет. Адже, як каже прислів’я: «Якщо не можеш змінити ситуацію – зміни

ставлення до неї». Таким компромісом може стати використання квест-

технологій в освітньому процесі.

Кожна дитина любить гратися. А якщо гра має навчальний характер,

виграють обидві сторони. Квест-технологія – це ігрова технологія, яка полягає

у спеціально розроблених завданнях, метою яких є пошук, збирання та аналіз

інформації в ігровій формі. Оскільки практичні курси супроводжуються

вивченням теоретичних питань, квест-технології є гарним прикладом

організації самостійного опрацювання студентами необхідної інформації.

За формою проведення квести бувають:

а) комп’ютерні ігри;

б) веб-квести;

в) QR-квести;

г) медіа квести;

54

д) квести на природі (вулиці, парках тощо);

е) комбіновані [1, с. 7].

Веб-квест – це сайт в Інтернеті, на якому розташовані завдання для

учасників квесту. Використовуючи стаціонарні та мобільні пристрої, мережу

Інтернет, учасники веб-квесту можуть у вільний та зручний для себе час

виконати низку завдань, в основі яких покладено пошук та перегляд інформації

на платформі YouTube, її аналіз, вирішення логічних завдань, знаходження

відповідей у пошукових системах.

Ірина Сокіл в посібнику «Впровадження квест-технології в освітній

процес» розкриває два варіанти розуміння веб-квестів:

1) Веб-квест по типу «методів проектів», коли акцент робиться на

групову роботу та на аналіз веб-ресурсів.

2) Веб-квест по типу «змагання» – акцент робиться на цікавому сюжеті,

грі та змаганнях між учасниками [1].

Розробка квесту починається з постановки мети викладачем: який

результат він хоче отримати від студентів, чи то ознайомлення з новими

поняттями, історією, технологічним процесом, або пошук різноманітних творів

мистецтв. Виходячи з мети, викладач шукає, ознайомлюється з джерелами

інформації, складає завдання, логічні задачі, які можуть бути цікавими для

учасників квесту і не займуть багато часу у них.

Наступним кроком буде створення сайту для квесту. Для цього зручно

використовувати такі платформи, як GoogleSites, uCoz або соціальні мережі.

При створенні сайту слід звернути увагу на його структуру, правила та строки

проходження квесту, зворотній зв'язок з викладачем та безпеку в Інтернеті під

час пошуку інформації. Коли веб-квест готовий, студенти отримують

посилання на нього і строки виконання завдань.

Грамотно побудований веб-квест повинен мати певну структуру:

1) Вступ. У вступі до відома учасників доводиться мета проходження

квесту, його структура, правила, критерії оцінювання відповідей, терміни

виконання завдань, способи зворотного зв’язку з викладачем.

55

2) Завдання квесту. Учасникам слід пройти низку завдань на логіку,

увагу, спостережливість (хмара слів, загадки, збір пазлів online, використання

різноманітних кодів та шифрів, QR-коди), відвідати віртуальні екскурсії, знайти

та переглянути відео. 3) Перелік інформаційних джерел, які може використовувати студент для

вирішення завдання, посилання на них.

4) Дотримання плану квесту, керівництво проходженням окремих етапів,

online допомога тим, хто розгубився.

5) Опрацювання результатів, підбиття підсумків. Результати можуть

опрацьовуватися і виставлятися на сайті або перевірятися за допомогою опитування чи тестового контролю безпосередньо на занятті.

Отже, квест-технології дозоляють поєднати традиційні та новітні

технології навчання, активізують розумову діяльність учасників квесту, вчать

пошуку, збиранню та аналізу інформації, розвивають у студентів логічне

мислення, увагу, спостережливість, зорову пам'ять на основі сприймання

засобів наочності, креативність, прагнення до пошуку нової інформації, формують інтерес до навчальної дисципліни та матеріалу, що вивчається.

Використання інноваційних технологій у навчальному процесі викликає

зацікавленість і в студентів, і у викладачів. Це спосіб оптимізації та

урізноманітнення навчально-виховного процесу. Викладач повинен йти в ногу з

часом, бути творчим і винахідливим, мислити інноваційно, щоб забезпечити

результативну співпрацю зі студентами.

Література

1. Сокол І. М. Впровадження квест-технології в освітній процес :

навчальний посібник / І. М. Сокол. Запоріжжя : Акцент Інвест-трейд, 2013.

87 с.

2. Методика та технологія. Освіта.ua. Режим доступу :

http://osvita.ua/school/ lessons_summary/edu_technology/34730/ (дата звертання: 24.02.2019).

Назва з екрана.

56

Савін Сергій Володимирович

викладач Обласного комунального закладу

«Лозівський вищий коледж мистецтв»

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО

ЗАКЛАДУ МУЛЬТИМЕДІЙНИМ ОСНАЩЕННЯМ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА

ЯКІСТЬ ОСВІТИ СТУДЕНТІВ ЕТНОДИЗАЙНЕРСЬКИХ

СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Серед найважливіших науково-технічних і соціально-економічних проблем

сьогодні особливо актуальними є проблеми інформатизації – створення системи

ефективного забезпечення своєчасними, вірогідними і вичерпними відомостями і

даними всіх суспільно значущих видів людської діяльності, умов для оперативного,

ґрунтовного і всебічного аналізу досліджуваних процесів і явищ, прогнозування їх

розвитку та наслідків рішень, що приймаються. Їх вирішення є невід’ємною

частиною вирішення проблем інформатизації системи освіти, яка, з одного боку,

відбиває досягнутий рівень науково-технічного і соціально-економічного розвитку

суспільства і залежить від нього, а з іншого – суттєво його обумовлює [1, с. 29].

Інформатизація сучасного суспільства призвела до зміни характеру

професійної діяльності на основі впровадження в неї нових інформаційних

технологій (НІТ), у зв'язку з чим змінився підхід до підготовки спеціалістів у

різних сферах професійної діяльності. Слід зазначити, що останнім часом

спостерігаються певні перетворення і в сфері художньо-проектної діяльності,

пов'язані як з активною інтеграцією НІТ у сформовану структуру професійної

діяльності дизайнера, так і з появою нових видів дизайну, обумовлених

сучасним рівнем розвитку НІТ, таких, як дизайн інтерфейсу, веб-дизайн та ін.

Зміни в структурі професійної діяльності дизайнерів, у свою чергу, породжують

певні нові вимоги до системи професійної освіти в галузі дизайну [1, с. 30].

57

Дана проблема стосується і галузі декоративно-прикладного мистецтва, де

студенти на етапі проектування також використовують НІТ для вирішення

різноманітних завдань.

Необхідність запровадження НІТ у навчальному процесі

етнодизайнерських спеціальностей широко обговорюється. Але проблема саме

рівня матеріально-технічного забезпечення є недостатньо висвітленою.

Метою даної праці є обґрунтування важливості не тільки наявності, але і

якості забезпечення технічними та програмними засобами навчальних

аудиторій та їх вплив на якість освіти студентів етнодизайнерських

спеціальностей.

Якість освіти доцільно розглядати в двох аспектах:

– зовнішній аспект: якість результату освітнього процесу – відповідність

рівня підготовки випускників попиту роботодавців (вимогам стандартів);

– внутрішній аспект: характеристики системи забезпечення цієї якості –

зміст освіти, рівень підготовки абітурієнтів, студентів, викладацьких кадрів,

інформаційно-методичний супровід, матеріально-технічне забезпечення якості

підготовки, використовувані навчальні технології, наукова діяльність тощо [3,

с. 29-30].

Аналіз наукових досліджень та професійної діяльності фахівців-художників

у галузі етнодизайну – C. Бєляєва, М. Близнюка, К. Гребеннікова – показує, що

рівень їх готовності до використання інформаційно-комунікаційних технологій

(ІКТ) залежить від системи навчання: методологічних основ; змісту, засобів, форм

і методів навчання; матеріального забезпечення навчального процесу;

компетентності викладачів фахових дисциплін у галузі ІКТ. Таким чином, існуюча

система навчання вимагає суттєвої модернізації шляхом перетворення навчального

середовища на засадах технологічності, широкого застосування ІКТ як засобів

навчання й об’єктів вивчення, створення системи навчання, метою впровадження

якої вбачається формування готовності студентів етнодизайнерських

спеціальностей до використання інформаційних технологій [1, с. 30].

58

Ефективність використовуваних наочних та практичних методів навчання

в сучасних умовах наукового та технічного розвитку напрямý залежить від

наявності та рівня матеріально-технічного забезпечення навчальних аудиторій

мультимедійними технічними та програмними засобами. Особливо це

стосується викладання таких предметів дизайнерського та декоративно-

прикладного спрямування, як комп’ютерна графіка, комп’ютерне проектування,

типографіка, шрифти, комп’ютерне забезпечення, поліграфія, веб-дизайн,

дизайн середовища, дизайн реклами та інших, де саме від можливості отримати

якісну наочність викладеного матеріалу та закріпити отримані знання у процесі

виконання практичних робіт засобами ІКТ залежить виконання таких

дидактичних функцій навчального заняття, як засвоєння знань, формування та

практичне застосування умінь та навичок.

До необхідного матеріально-технічного забезпечення відносяться такі

технічні засоби: персональний комп’ютер, монітор, проектор, аудіо-система,

фото та відеокамера, освітлювальні прилади для фото- та відеозйомок,

планшетний сканер, принтер. До програмних засобів – редактори растрової,

векторної дво- та тривимірної графіки, редактори анімації та відеомонтажу.

Важлива не тільки наявність наведених засобів, але і їх відповідність до

вимог сучасних завдань, які необхідно вирішувати у процесі навчання у

найкоротші терміни та оптимальними засобами.

Студентам дизайнерських та декоративно-прикладних спеціальностей

найчастіше доводиться працювати з графічною інформацією. Це – створення,

редагування та збереження графічної інформації (растрова та векторна графіка,

2D та 3D графіка, статичні зображення, анімація та відеопродукція). Такі

маніпуляції є дуже ресурсомісткими та вимогливими до рівня апаратної частини

технічних засобів.

Вчитель – справжній вихователь – на перше місце ставить не зміст

виучуваного, а ті образи, переживання, ставлення, які виникають у дітей в

процесі засвоєння навчального матеріалу [2, с. 101]. Комфортні умови взаємодії

з технічними та програмними засобами навчання безпосередньо впливають на

59

ті образи, переживання, ставлення й емоційний стан студентів, які виникають

під час навчання та опанування практичними навичками.

Дидактична взаємодія між викладачем та студентом базується на способах

подання інформації (зокрема, наочної), які значно та стрімко змінилися за

останні 20 років. Від паперових носіїв: книг, таблиць, схем, малюнків тощо – ми

швидко переходимо до електронних носіїв мультимедійної (графічної, звукової

та текстової) інформації. Такі види наочних посібників мають істотні переваги:

мобільність за рахунок електронних засобів введення-виведення, низькі витрати

часу і матеріалів на їх виготовлення та демонстрацію. З іншого боку електронні

види навчальної інформації потребують належного матеріально-технічного

оснащення аудиторій.

Засобами, які дозволяють на заняттях етнодизайнерських спеціальностей

досягати активної діяльності студентів, які мотивують та сприяють набуттю

необхідних компетенцій, є, поряд з іншими, мультимедійні технічні засоби у

комплексі з необхідним програмним забезпеченням.

За відсутності або низької якості мультимедійних технічних і програмних

засобів страждає швидкість та якість отримуваної студентами інформації, а,

отже, і рівень засвоєння та закріплення нового навчального матеріалу,

опанування умінь та навичок.

До базових технічних характеристик пристроїв введення-виведення та

обробки графічної інформації належить швидкість роботи, максимально

допустимі розміри й об’єми оброблюваної інформації. Різні пристрої мають

власний набір робочих характеристик, які впливають на швидкість та якість

роботи з графічною інформацією.

Програмні засоби або програмне забезпечення (ПЗ) можна порівняти та

охарактеризувати набором інструментів, за допомогою яких можна створювати

й редагувати графічну інформацію.

Мінімальні вимоги до технічних характеристик перелічених пристроїв

можна з’ясувати, якщо визначити максимально можливий обсяг інформації, що

необхідно обробити для вирішення більшості завдань, які постають перед

60

художниками етнодизайнерських спеціальностей в найкоротший проміжок часу,

комфортний для роботи, без затримок та збоїв. Адже для студента є важливим

не тільки якість викладання предмету, але і те, наскільки швидко він отримає

бажаний результат своєї роботи та який рівень комфорту він відчуватиме в

процесі експлуатації того чи іншого технічного або програмного засобу

навчання.

Відомо, що затримки в діалозі з комп'ютером понад 3 секунди спочатку

формують у студента сумнів щодо того, чи правильно він виконав дію, а з часом

вже дратують і втомлюють його. Тому до навчальних закладів повинна

постачатися досить потужна і надійна сучасна комп'ютерна техніка.

У процесі дослідно-експериментальної діяльності на практиці

підтверджено основні теоретичні положення дослідження проблеми навчання

інформаційних технологій студентів етнодизайнерських спеціальностей і

виявлено, що студенти експериментальної групи, які володіють навичками

роботи з різними графічними пакетами і використовують засоби комп'ютерної

графіки, мають більш стійке зростання професійних умінь і навичок [1, с. 32].

Надійність та потужність засобів демонстрації навчальної інформації,

пристроїв введення-виведення та обробки інформації (ПК), а також

програмного забезпечення, зокрема для роботи з графічною інформацією, які

використовуються в навчальному процесі закладів освіти етнодизайнерського

спрямування, можна розглядати не лише як технічну вимогу, а, здебільшого, як

психолого-дидактичну, оскільки втрати навчального часу на перезавантаження,

втрата результатів роботи студентів при збоях комп'ютера під час виконання

самостійної чи практичної роботи автоматично знижують інтерес студента до

предмета. Це, в свою чергу, негативно впливає на якість освіти майбутніх

фахівців як фактор, що впливає на внутрішній аспект якості освіти, який

характеризується, з-поміж іншого, інформаційно-методичним супроводом та

матеріально-технічним забезпеченням якості підготовки студентів.

Подальшого, більш детального дослідження потребує з’ясування

мінімальних системних вимог до мультимедійних технічних засобів та набору

61

програмних продуктів з метою їх використання в процесі навчання предметів

етнодизайнерського спрямування.

Література

1. Близнюк М. М. Інформаційні технології в навчанні прикладному та

декоративному мистецтву / М. М. Близнюк // Фізико-математична освіта.

2016. Вип. 2. С. 29-34.

2. Бондар В. I. Дидактика / В. I. Бондар. К. : Либідь, 2005. 264 с.

3. Кубанов Р. А. Якість освіти: суть поняття та особливості оцінювання /

Р. А. Кубанов // Вісник Луганського національного університету імені Тараса

Шевченка. Педагогічні науки. 2013. № 13(2). С. 25-31.

62

Розділ 4

Методичні аспекти професійно-практичної підготовки художників-

виконавців

Закалюжна Людмила Валеріївна

старший викладач кафедри графічного дизайну

Харківської державної академії дизайну і мистецтв

РОЗРОБКА ТОРГОВИХ МАРОК В ПРОЦЕССІ НАВЧАННЯ

ДИЗАЙНЕРІВ-ГРАФІКІВ

Одним з об’єктів сучасного графічного дизайну є торгова марка. Вона є

стрижнем айдентики будь-якої компанії. Розробка торгових марок – одна із

специфічних галузей роботи дизайнера-графіка. Тож, вправи на створення

логотипів та знаків мають бути частиною процесу навчання.

Торгові марки за формою виконання прийнято розділяти на шрифтові,

зображальні та комбіновані, – в яких сполучаються шрифт та зображення.

Остання група є найчисельнішою. Торгова марка має свої особливості та

тонкощі, розуміння яких має закладатися на спеціалізованих дисциплінах.

Що стосується композиційних прийомів, то можна відзначити

компактність елементів торгової марки. Між окремими елементами та шрифтом

є невеликий простір, напис і зображення ніби тяжіють один до одного.

Зображення та шрифт іноді вписують у пляму – прямокутну, округлу або

абстрактну форму, – яка слугує своєрідним тлом, об’єднує їх. Але навіть без

об’єднуючого тла окремі зображальні елементи можна за загальним контуром

вмістити в просту фігуру. Завдяки такому прийому торгова марка виглядає

цільною, шрифт добре читається у будь-якому підібраному колірному

середовищі. До того ж геометричні фактури, нарочита спрощеність зображень є

одними із основних тенденцій в сучасній знаковій графіці.

63

Завдання для студентів на розробку стилізованого зображення, яке б чітко

вписувалось в просту геометричну фігуру або складалося з декількох таких

фігур, повинне застосовуватися як вправа на розвиток навиків стилізації

зображень, необхідних при розробці будь-якого знакового зображення.

Впізнаваність створеного образу поряд із простотою форми, а також

естетичність є основними критеріями оцінювання отриманих результатів.

Текстова частина не лише за змістом, фонетично, а й за візуальними

якостями має відповідати основним характеристикам фірми-власника.

Довершеність, цілісність, рівновага в торгових марках досягається у тому числі

за рахунок композиційного зв’язку шрифту і зображення. Шрифт сприймається

спочатку як графічний об’єкт, частина зображення, а вже потім як звук, слово.

Формальна єдність шрифту і зображення є важливою умовою створення

торгової марки.

Існує декілька основних принципів, прийомів, за якими можна досягти

єдності шрифту і зображення. Перш за все, самий вибір гарнітури і накреслення

шрифту має базуватися на відповідності характеру діяльності фірми, а також

зображенню. Єдність такого плану досягається за рахунок образних

характеристик шрифту. Гарнітуру добирають за пластикою, масою,

контрастністю, статичністю або динамічністю, просторовими

характеристиками тощо, намагаючись знайти максимальну відповідність.

Шрифт також може створити відчуття давності походження торгової марки,

надати асоціацію з певною країною, періодом. Іноді шрифт приймає просторові

характеристики зображення, наприклад, коли досягають ефекту об’єму,

відчуття перспективи, або коли дизайнери розташовують шрифт на кубічній чи

будь-якій іншій формі, на стрічці тощо.

Часто при компоновці текстової й геометричної зображальної частини

вдаються до вирівнювання відносно центру, або за правим, рідше лівим краєм.

Іноді шрифт за рахунок міжлітерних проміжків вирівнюють по ширині

зображення. Також застосовують вирівнювання окремих елементів зображення

відносно шрифту, розташовуючи їх ніби на невидимих вертикальних або

64

горизонтальних осях. Шрифт іноді розміщують по колу, прямокутнику або

неправильній кривій – навколо зображення або його елементів.

У торгових марках може застосовуватися такий прийом, коли замість

однієї чи більше літер у слові застосовується зображення, яке за основними

масами подібне до графеми відсутньої літери. Найчастіше замінюють літеру

«О» та інші округлі літери, а також «І». Замість цих літер найчастіше

вживаються стилізовані зображення обличчя, так звані «смайлики», м’ячі,

підкови, місяць тощо, у залежності від виду діяльності підприємства. Також

літера може зливатися із зображенням, частково переходити у нього. Створення

літери-знаку, яка б водночас була б і впізнаваним зображенням, і читабельною

літерою, також є одним із завдань для студентів-графіків.

Отже, в процесі навчання дизайнерів-графіків є доцільним впровадження

вправ, які б знайомили з основами композиції та долучали студентів до

основних тенденцій в сфері застосування торгових марок. Закладення

розуміння особливостей окремих об’єктів графічного дизайну є одним із

основних завдань профілюючих дисциплін даної спеціалізації.

Література

1. Веркман К. Д. Товарные знаки: Создание, психология, восприятие /

К. Д. Веркман. М. : Прогресс, 1986. 568 с.

2. Гладун О. Д. Формування національної моделі товарного знаку /

О. Д. Гладун // Вісник ХДАДМ. Харків, 2002. С.308-310.

3. Закалюжна Л. В. Характер форми торгових марок України у 1960 –

2000-х роках. Використання простих геометричних і абстрактних форм /

Л. В. Закалюжна // Наукова конференція професорсько-викладацького складу

ХДАДМ за підсумками роботи у 2007/2008 н. р. 12 – 17 травня. Збірник.

Харків : ХДАДМ, 2008. С.58-59.

4. Закалюжна Л. В. Тенденції розвитку торгової марки в Україні в

першій половині 2010-х років / Л. В. Закалюжна // Художній авангард : пошук

65

нової мистецької парадигми. Матеріали І Міжнародної науково-практичної

конференції (8 – 10 квітня 2015 р.) ХНТУ / за ред. А. А. Білик. Херсон, 2015.

С. 77 – 78.

Положинська Клавдія Іванівна

викладач-методист Обласного комунального закладу

«Лозівський вищий коледж мистецтв»

РОБОТА НАД ШРИФТОВИМИ КОМПОЗИЦІЯМИ ЯК ЗАСІБ

ФОРМУВАННЯ ФАХОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ХУДОЖНИКА-

ВИКОНАВЦЯ

Скажи мені – і я забуду;

Покажи мені – і я запам’ятаю;

Дай мені зробити – і я зрозумію.

Так говорить китайська мудрість.

Серед багатьох форм людської діяльності, що слугували показниками

духовної культури, матеріальним втіленням розвитку ремесла й мистецького

хисту людини завжди було письмо, яке є не лише потужним засобом

спілкування, але й поєднує в собі бажання людини творити прекрасне,

висловлювати свої думки і сподівання, перетворювати по-новому цей світ.

Чому шрифти – це важливо? Передусім тому, що вони оточують нас

усюди. Ми можемо не помічати цього, але навколо нас завжди є певні написи.

Шрифтові інформаційні композиції – назви вулиць, маршрутів, написи «вхід»,

«вихід» та безліч іншої потрібної інформації – керують нами повсякденно,

спрямовуючи наше життя. До того ж сьогодні, коли в Україні відроджується

інтерес до своєї історії, національної культури, мови, питання дослідження

шрифтів «українського походження», їх зображальних та пластичних

можливостей ніяк не може залишитися поза увагою сучасної освіти.

66

Шрифт – це графічна, художня форма зображення літер, знаків і цифр

певної системи письма. Як і кожне з мистецтв, мистецтво шрифту відтворює

стильові особливості епохи, в яку створено той чи інший малюнок. Так, до

початку епохи Відродження існувало тільки рукописне письмо, але уже тоді

шрифти набули своїх характерних рис, які збереглись і донині. Розробкою

шрифтів займалися багато митців; серед них – великі постаті минулого: Кирило

і Мефодий, Альбрехт Дюрер. На початку ХYІ ст. художню ідею, сполучену з

математичними розробками, знаходимо в трактаті учня Леонардо да Вінчі Луки

Пачолі «Божественна пропорція». У цій книзі викладено «теорію золотого

перетину» [1, с. 53]. Наразі сучасні митці продовжують створювати нові

шрифти, регулярно проводяться відкриті конкурси зі створення нових зразків

сучасного ділового українського шрифту, які розповсюджуються для вільного

користування в мережі Інтернет.

У зв’язку з тим, що в системі загальноосвітньої підготовки вивченню і

написанню шрифтів приділяється мало уваги, виникає нагальна потреба в

ознайомленні студентів закладів вищої освіти мистецького напряму з

теоретичними і практичними здобутками майстрів-шрифтовиків та розвитку в

них практичних навичок із написання шрифтових композицій різними типами

шрифтів.

Дуже важливо, щоб, отримавши диплом молодшого спеціаліста з

кваліфікацією викладача, керівника гуртка або студії декоративно-прикладного

мистецтв, художника-виконавця, випускник володів також і культурою

написання шрифтів: розумівся в основних видах і стилях художнього письма, в

тенденціях розвитку шрифтів, мав знання та володів практичними навиками з

компонування шрифтових композицій, вмів виявляти та підкреслювати

специфіку напису, аналізувати й обмірковано підходити до виконання завдання,

адже у вік сучасних інформаційних технологій художник повинен не лише

вміти грамотно користуватись знаками шрифту як при оформленні документів,

так і при розробці поліграфічної продукції на вимогу замовника, але і

створювати шрифтові завдання від руки, оскільки матеріально-технічна база

67

підприємств не завжди дозволяє підготувати якісну поліграфічну продукцію, а

написати від руки оголошення, привітання можна будь-коли і за будь-яких

обставин, головне – мати здібності, знання та навички у даному напрямку

мистецтва.

Предмет «Шрифти» входить до блоку базових дисциплін циклу

професійної підготовки молодших спеціалістів зі спеціальності «Образотворче

мистецтво, декоративно-прикладне мистецтво, реставрація». Метою вивчення

цієї дисципліни у коледжах мистецтв є формування у майбутніх художників-

виконавців мистецької галузі базових знань, умінь і навичок, що передбачає

ознайомлення з сучасними тенденціями у написанні шрифтових композицій,

набуття вміння вивчати та проводити аналіз робіт майстрів минулих років,

якісно і на високому рівні виконувати практичні завдання.

Вивчення шрифтів у Лозівському вищому коледжі мистецтв починається

із другого семестру першого року навчання. Дана дисципліна допомагає не

тільки виховувати у студентів художній смак, а й розвивати культуру мови

засобами графічного мистецтва. До того ж, художнику – виконавцю шрифтових

композицій – треба володіти законами композиції, баченням всієї робочої

площини, вправно володіти пензлем.

Найбільш поширеними для використання є такі різновиди шрифтів як:

гротеск, рублений, антиква, каліграфічний. Їх можна писати плоским пером або

плоским пензлем. Пензлем писати шрифтові завдання набагато швидше і

зручніше, бо зараз промисловість випускає високої якості пензлі на штучній

основі, які мають пружний ворс, завдяки чому щетинки добре тримаються в

купі, а лінія виходить чіткою та рівною, тому працювати ними доволі легко.

У навчанні студентів засвоєння теоретичних знань йде разом з

практичними завданнями, адже доки студент своєю рукою не спробує написати

текст, він не зрозуміє, як треба тримати руку, як вести лінію, робити завиток…

Все базується на дрібних деталях, дотримання яких дуже важливе.

Найперше – до початку практичної роботи студентам треба навчитись

компонувати майбутню роботу в ескізах, виконуючи пошукові варіанти, яких

68

має бути достатня кількість, бо чим більше практики, тим швидше «приходить»

композиційне рішення і тим якісніше виконання. Друге – для написання текстів

потрібні плоскі пензлі різної ширини. Ширина пензля має дорівнювати ширини

написання стінки букви. Плоским пензлем можливо проводити широкі і тонкі

смужки, на цих переходах від широкого до тонкого мазка будуються всі

композиційні прийоми написання текстів.

Завершеність і краса шрифту визначається не тільки чіткістю пропорцій і

малюнком літер. Літери повинні гармонійно сполучатися, не бути

«розсипаними», давати легкий для читання і красивий текст. У залежності від

того, який текст «ілюструє» шрифт, він може бути спокійним або напруженим,

динамічним або статичним, монументальним або декоративним, строгим або

веселим, може нести історичні й національні риси. Також при написанні

шрифтових композицій важливу функцію виконує колір, який є гарним засобом

загострення сприйняття художніх образів. Шрифти і композиція тексту повинні

гармонійно поєднуватись і узгоджуватись між собою, а також відповідати

стилю суміжних елементів. Головну думку в тексті треба виділяти. Не слід

забувати, що поля мають бути пропорційними формату, а знизу – більшими,

ніж з боків. Основні вимоги, яким повинен відповідати художньо написаний

шрифт, це – зручність читання, виразність, єдиний стиль написання і добра

скомпонованість.

У практичній роботі протягом вивчення курсу студенти отримують

декілька завдань, одним із яких є виконання рекламної афіші до виставки.

Вимоги до виконання завдання:

- розробити ескіз афіші;

- вибрати тип шрифту, розмір літер;

- скомпонувати весь текст на аркуші;

- виділити головне;

- зазначити дату та час проведення;

- охайно написати текст;

69

- узагальнити композицію афіші, прикрасити необхідними декоративними

елементами тощо.

Отже, підсумуємо: з одного боку, виконання шрифтових композицій

дозволяє студентам значно розширити арсенал практичних навичок художника-

виконавця, та, використовуючи досвід світового і вітчизняного шрифтового

мистецтва, оволодіти навичками роботи з різними графічними інструментами

та матеріалами; з іншого – кожен випускник повинен мати сформовані якості

грамотного спеціаліста, до компетенцій якого входять і мистецтвознавчі

компетентності, і художньо-творчі, що передбачає і вміння обирати та творчо

застосовувати відповідні методичні прийоми й художні засоби у шрифтовій

діяльності, і гарний художній смак як одна з найперших ознак майстра у

даному напрямку мистецтва.

І на останнє: робота художника-шрифтовика – дуже потрібна і важлива, а

знання і навички зі шрифтової графіки – це невід’ємні складові фахової

компетентності художника-виконавця, що дозволяють йому завжди

користуватися попитом на сучасному ринку праці, роблячи його незамінним як

при виготовленні рекламної продукції, так і при виконанні будь-якої іншої

роботи інформаційного характеру.

Література

1. Різник М. Г. Письмо і шрифт / М. Г. Різник. ― К. : Вища школа, 1978.

― 149 с.

2. Смирнов С. И. Шрифт в наглядной агитации / С. И. Смирнов. ― М. :

Плакат, 1987. ― 190 с.

3. Снарський О. В. Шрифт в мистецтві художнього оформлення /

О. В. Снарський. ― К. : Реклама, 1975. ― 48 плакатів.

70

Слободяник Марина Віталіївна

голова циклової комісії декоративно-прикладного мистецтва,

викладач Обласного комунального закладу

«Лозівський вищий коледж мистецтв»

ПЕРСПЕКТИВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ

ХУДОЖНИКА-ВИКОНАВЦЯ НА СУЧАСНОМУ РИНКУ ПРАЦІ

Сьогодні, в умовах розбудови нашої держави, коли постійно відбуваються

докорінні соціальні й економічні зміни у нашому суспільстві, надзвичайно

гостро постає проблема працевлаштування молоді, яка протягом останніх

десятирічь залишається однією з найбільш злободенних.

Закінчивши навчання у коледжі і здобувши початковий рівень вищої

освіти, випускники мистецьких спеціальностей мають або продовжити

навчання у ВНЗ вищого рівня, або працевлаштуватись; та, переступивши за

поріг коледжу з дипломом молодшого спеціаліста, вони стикаються з низкою

труднощів щодо роботи за отриманою професію. По-перше, молодому

спеціалісту, який не має досвіду роботи, роботодавці пропонують невеликий

заробіток; до того додаються сумніви в собі, незнайомий колектив, необхідність

швидко зорієнтуватися у нових обов’язках, що вимагає деякого часу на

адаптацію в нових трудових умовах; ці та ряд інших перепон лякають

випускника. По-друге, хоча сьогодні професія художника користується досить

високим попитом, але і вимоги до компетентностей юних фахівців теж високі –

це не лише вміння малювати «від руки», але і володіння графічними

програмами, такими, як Adobe Photoshop, Adobe Illustrator, InDesign, вміння

користуватись графічним планшетом, бути креативним, комунікабельним тощо.

Все це призводить до того, що досить значний відсоток випускників (близько

20%), які щорічно здобувають вищу освіту в коледжах мистецтв, не

залишаються у професії, а випробовують свої сили в інших сферах життя.

71

З усього сказаного зрозуміло, що проблема розвитку творчого потенціалу

студентів мистецьких спеціальностей, їх підготовки до професійної діяльності у

якості художників-оформлювачів, дизайнерів та ін. наразі є вкрай актуальною і

важливою. В останні роки освітньо-професійними програмами, за якими

здійснюється підготовка молодших спеціалістів у коледжах мистецтв,

передбачене отримання студентами, поряд з професійними кваліфікаціями

керівника аматорського колективу (гуртка, студії) декоративно-прикладного

мистецтва, викладача початкових спеціалізованих мистецьких навчальних

закладів, кваліфікації «художника-виконавця», що створює доволі сприятливий

ґрунт для вирішення цього наболілого питання.

Мета даної праці – вивчення основних педагогічних підходів до розвитку

творчого потенціалу майбутніх художників-виконавців у коледжах мистецького

спрямування як фактору підвищення в них мотивації до навчання та якості

професійної підготовки, а також дослідження існуючого в Україні ринку праці,

де молоді фахівці мали б змогу реалізувати свої творчі здібності.

Найперше, що нам необхідно з’ясувати, – хто такий художник і що ми

розуміємо під творчим потенціалом художника-виконавця. Художник – це

людина, яка працює в галузі образотворчого та декоративно-прикладного

мистецтва: живописець, графік, скульптор, майстер тощо – і вміє створювати

зорові образи за допомогою різних художніх засобів. Обов’язок художника –

допомогти кожному глядачу відчути й усвідомити прилучення до свого часу, до

подій, що відбуваються, до всього людства, говорити про бажане і наболіле,

«біле» і «чорне», Добро і Зло на пристрасній мові мистецтва. Отже, основним

завданням художника-виконавця є вираження ідей, думок, почуттів різними

засобами зображення образотворчого, декоративного мистецтва та ін.

Поряд з цим, при вступі до мистецьких ВНЗ на відповідну спеціальність,

абітурієнтів та їх батьків, перш за все, цікавить, де вони зможуть працювати за

спеціальністю після закінчення вишу? Адже дана професія має дуже широкий

спектр застосування: від художника-виконавця до дизайнера. Але художник-

виконавець, на відміну від інших професій, володіє більш широким колом умінь

і навичок. Він виконує замовлення як дизайнер, оформлюючи своїми творчими

72

роботами інтер’єри приміщень житлових та нежитлових будівель: робить

розпис стін, меблів, створює картини станкового живопису, виготовляє

предмети декоративного характеру та інше.

Дослідивши сучасний ринок праці, можна з упевненістю стверджувати,

що на сьогодні найбільшим попитом користується професія графічного

дизайнера, але пропонується багато вакантних місць і з таких професій як

художник-виконавець, художник-реставратор, художник-декоратор, фахівець з

декоративно-прикладного мистецтва (майстер з hand made), художник-

ілюстратор, художник в жанрі скетчінг, художник-графік, художник-живописець,

дизайнер-візуаліст, 2D-художник, 3D-візуаліст, художник-викладач з живопису

та рисунку, художник малювання на граніті, іконописець та інше. Всі ці

професії потребують неабияких умінь та навичок: це і вміння малювати живі та

неживі об’єкти, і володіння техніками академічного живопису та рисунку, і

вміння швидко малювати ескізи та замальовки, комікси, і навички проведення

майстер-класів з декоративно-прикладного мистецтва та розписування

сувенірної продукції, і володіння програмами векторної та растрової графіки.

Професія художника-виконавця налічує в собі більшість перелічуваних

компетенцій та має перспективу працевлаштування у багатьох сферах

діяльності. Отримувати всі названі уміння та навички необхідно поступово – з

перших сходинок у художній школі, потім – коледжі, і так надалі.

Щоб сприяти працевлаштуванню випускників, поряд із професійною

орієнтацією необхідно проводити співпрацю з підприємствами, видавництвами,

рекламними агентствами, приватними фірмами, ізостудіями, школами

мистецького спрямування, проводити зустрічі майбутніх випускників з

потенційними роботодавцями. Також необхідно надавати студентам

рекомендації щодо оптимальних шляхів пошуку роботи: постановки

професійних та особистих цілей, складання резюме, створення портфоліо, а

також безпосередньої підготовки до співбесіди з роботодавцем тощо. У коледжі,

поряд з основними дисциплінами (рисунок, живопис, композиція, скульптура,

гончарство, декоративний розпис) студенти повинні вивчати програми

векторної та растрової графіки, адже на сучасному ринку праці художнику-

73

виконавцю доводиться виконувати доволі специфічні завдання, пов’язані з

інформаційними, зокрема, комп’ютерними технологіями.

Роботодавці завжди будуть обирати талановиту та креативну молодь, тому

важливим завданням професійної підготовки фахівців є розвиток творчого

потенціалу студентів. Творчий потенціал художника – це специфічна активність

особистості, здатність людини до такої свідомої трудової і соціальної діяльності,

яка, на слушну думку вчених Е. Торренса, Д. Нуренберга, найбільш наближена

до процесу художньої творчості, до логічного розвитку ідей та осмислення

образів, які перетворюють елементи реальності на щось нове.

Для реалізації творчого потенціалу необхідні жвавість розумових

операцій, образність асоціацій, нестандартність логічних ходів, асоціативність

уяви. Вченими доведено, що процес художньої творчості ґрунтується на

різноманітній інформації та враженнях, які митець отримує у ході пізнання

дійсності, а потім, завдяки образному мисленню, творчій уяві, художнім і

творчим здібностям трансформує їх за законами того чи іншого виду мистецтва,

що, водночас, виступає і необхідною умовою художньо-творчої праці.

Запорукою успіху на сходинках визнання кожного митця є така риса

особистості, як креативність, що характеризується, перш за все, вмінням

продуктивно діяти, відмовляючись від шаблонності та стереотипності рішень. У

сучасній науково-педагогічній теорії креативність розглядається як функція

всебічно розвиненої особистості. У розмаїтті існуючих думок про креативність

як особистісну властивість більшість дослідників роблять акцент на об’єднанні

креативності та творчого потенціалу, що можуть бути визначені як об’єднання

інтелектуальних здібностей особистості, які сприяють розвитку творчого

мислення. Л. Виготський зазначав: «Якщо розуміти творчість в її істинному

психічному сенсі, як створення нового, легко дійти висновку, що вона властива

всім більшою чи меншою мірою. Творчість також є нормальним і постійним

супутником дитячого розвитку» [3]. Поряд із цим, пробуджуючи фантазію,

викликаючи до творчого існування образи уяви, необхідно виховувати в

студентів розуміння того, що кожен вид мистецтва – це професія, яка потребує

глибоких знань, професійної культури та багаторічної школи майстерності. Тим

74

більш, що в художній діяльності поєднані практично всі види людської

діяльності: 1) пізнавальна, за допомогою якої суб’єкт проникає до глибини

об’єкта, вивчає його, не змінюючи; 2) перетворювальна, спрямована на зміну

об’єкта, на створення того, чого раніше не існувало; 3) ціннісно-орієнтаційна,

що визначає значення об’єкта як носія цінностей для суб’єкта, котрий

співвідносить їх зі своїми ідеалами й намірами; 4) комунікативна, що

забезпечує спілкування людей, їхню взаємодію як подібних і рівних суб’єктів

[3]. Треба пам’ятати й про те, що творчість ніколи, ні за яких обставин, ні в якій

діяльності не виникає під тиском чи примусом. Тому усі змістовні компоненти і

форми педагогічної творчості мають відповідати нормам гуманної педагогіки.

Слід зазначити, що ефективність освіти перевіряється умовою, відповідно

до якої студент є її активним суб’єктом. Саме викладач має допомогти студенту

стати таким суб’єктом діяльності, в основі якого лежить саморух,

самоствердження, самовдосконалення. Щоб розвинути творчі здібності та

креативність у студентської молоді, необхідно залучати її до вирішення

реальних професійних завдань, аналізу і програвання конкретних ситуацій,

спільної діяльності навчальної групи, а також самостійної роботи студентів.

Цьому немалою мірою сприяє розробка та застосування ідей проблемного

навчання, котре засноване на активізації мислення студентів у процесі

самостійної діяльності. Запровадження такого підходу до вивчення дисциплін

сприяє формуванню творчого мислення особистості, основними елементами

якого виступають уміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати, самостійно

переносити знання у нову галузь, бачити альтернативу рішень, поєднувати

раніше відомі й нові способи розв’язання тих чи інших завдань.

Результатом творчої співпраці викладачів і студентів можуть стати

реалізація нових моделей освіти, зокрема – компетентнісного підходу, що

визначає орієнтацію освіти на формування і розвиток ключових компетенцій

особистості, сучасних педагогічних проектів та інтерактивних технологій

виховання і навчання. Необхідно докорінно оновити зміст професійної освіти,

активізувати науково-педагогічні ініціативи у навчанні, спрямувати максимум

зусиль на пошук нових резервів якісної підготовки фахівця.

75

Таким чином, із розвитком сучасних технологій на ринку праці виникла

неабияка потреба в художниках «нового покоління», у творчих та креативних

особистостях, що визначає спрямованість зусиль наукової та освітянської

спільноти на підготовку кваліфікованого працівника відповідного рівня і

профілю, компетентного, відповідального, конкурентоспроможного, який

вільно володіє професійними навичками згідно з освітнім профілем,

орієнтованого в суміжних галузях діяльності, здатного до ефективної роботи за

фахом на рівні світових стандартів. Весь сучасний освітній процес має бути

спрямованим на розкриття творчого потенціалу студентської молоді, що, знов-

таки, вимагає перегляду змісту освіти та пошуку нових, ефективних моделей

навчання.

Література

1. Левчук Л. Т., Кучерюк Д. Ю., Панченко В.І. Естетика : Підручник для

студентів гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів. За зад.

ред. Л. Т. Левчук. К. : Центр учбової літератури, 2000. 520 с. С. 387.

2. Выготский Л. С. Психология искусства / Л. С. Выготский. М. :

Искусство, 1968. 345 с.

3. Педагогічний потенціал мистецтва у розвитку творчої індивідуальності

майбутнього вчителя мистецьких дисциплін. Режим доступу:

https://pidruchniki.com/86786/kulturologiya/pedagogichniy_potentsial_mistetstva_ro

zvitku_tvorchoyi_individualnosti_maybutnogo_vchitelya_mistetskih_distsiplin (дата

звернення : 26.02.2019). Назва з екрана.

4. Сморж Л. О. Естетика : Навчальний посібник / Л. О. Сморж; Київський

міжнародний ун-т. К. : Кондор, 2007. 333 с. С. 262.

76

Розділ 5

Сучасні авторські методики викладання декоративно-прикладного

мистецтва і художніх ремесел у закладах вищої освіти мистецького

спрямування

Ігнашина-Стоколяс Алла Олександрівна

викладач-методист кафедри культурологічних дисциплін

та образотворчого мистецтва КЗ «Харківська гуманітарно-педагогічна

академія» Харківської обласної ради

ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНЕ МИСТЕЦТВО –

ВЕКТОР ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ

У НАЦІОНАЛЬНІЙ СИСТЕМІ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ

Постановка проблеми. Сучасне завдання формування естетичного та

духовного світу людини високорозвиненого суспільства вимагає мобілізації

всіх видів мистецтва. Найчастіше це питання виникає з потреб збереження

традицій національного виховання та розуміння історії й культури свого

народу. Українське суспільство вступило в такий етап, коли назріли глибокі

якісні зміни в економічному та на культурному рівні розвитку, що викликало й

зміни у свідомості людей. Реалії сучасного життя, безперечно, підказують

шляхи подальшого розвитку суспільства, розкриття змістовних питань на ниві

освіти, в економіці та на побутовому рівні. Людина почала використовувати

багатий арсенал засобів освіти, виховання, застосовувати їх більш активно,

творчо, враховуючи значно підвищений рівень щодо запитів та потреб життя.

Проблема взаємовідношення традицій та новаторства на сучасному етапі

розвитку суспільства у векторі наукового й культурного ставлення до

життя є актуальною, як ніколи.

Мета дослідження. Величезне значення на шляху збагачення духовного

життя, виховання естетичних почуттів й потреб має мистецтво, зокрема –

77

декоративно-прикладне. Очевидно, що мистецтво позитивно впливає на розум

людини, формує її ставлення до певних ситуацій суспільного життя, виховує

естетичну, художню та екологічну культуру. Декоративно-прикладне

мистецтво – це важіль, який здатний формувати позитивне ставлення до життя.

У його образах, зручних утилітарних формах, мотивах орнаментів містяться

символи природи та життя людини.

Враховуючи завдання сучасної вищої школи, декоративно-прикладне

мистецтво має стати важливою складовою частиною не тільки художньої

освіти, а й, зокрема, всіх напрямків підготовки фахівців педагогічної галузі.

Сучасна молодь має величезний вибір сучасного світосприйняття та

способів самореалізації власного творчого потенціалу. Людина та світ – це

вікове питання, яке є актуальним у системі виховання і навчання. Зіткнення

питань власного й загального, прекрасного й потворного, інтимного й

публічного дає підстави для пошуку шляхів формування світогляду студентів

на прикладах та зразках національної культури. Таким вектором є декоративно-

прикладне мистецтво України. Воно здатне розширити обрії знань і внести

чимало нових уявлень про минуле та сучасне життя, зрозуміти економічні та

творчі підстави розвитку суспільства, посилити духовні та естетичні цінності,

підвищити культурний рівень людини. Вважається корисним, щоби речі, які

оточують людину, були красивими. Потреба організації просторового

середовища стимулює людину постійно шукати різноманітні способи

естетичної організації життєвого простору. Важливе місце тут займає

декоративно-прикладне мистецтво, яке має властивості постійно розширювати

способи та прийоми своєї образної виразності, вирішує питання й проблеми

синтезу багатьох видів мистецтва та величезний вплив на свідомість людини,

на формування її художньої та побутової культури.

Прикладом вищесказаного є 60-70-ті роки ХХ сторіччя, які синтезували

роботу архітектора та художника. Застосування творів декоративно-

прикладного мистецтва в інтер’єрах визначили питання естетичного напрямку з

78

урахуванням національних традицій засобами різних видів декоративно-

прикладного мистецтва як складової сучасного дизайну.

Художній зміст творів декоративно-прикладного мистецтва розкриває

питання естетичного простору, колориту, краси, ужитковості, емоційного

настрою. Гобелени, вітражі, красивий посуд і меблі, художнє скло, художня

обробка металу, кості, рогу, флористичні композиції, аксесуари різного

призначення тощо демонструють багатовекторність жанрів декоративного

мистецтва та поле їх вживання в житті людини.

Висновки. Сучасне декоративно-прикладне мистецтво отримало

додаткові можливості щодо використання нових структурних матеріалів,

інструментів та навіть засобів. Кінець ХХ – початок ХХІ сторіччя подарували

нові технології, нові засоби й нові напрямки у визначенні художніх стилів.

Інтернет створив умови всесвітнього спілкування, що, в свою чергу, має вплив

на формування світогляду молодої людини, на її моральну свідомість, на

естетичне ставлення до життя та вирішення питань побутового устрою. Ось тут

слід згадати слова Т. Г. Шевченка: «Чужому навчайтесь, свого не цурайтесь».

Українське декоративно-прикладне мистецтво набуло широкого визнання в

усьому світі. Твори українських народних майстрів із декоративно-прикладного

мистецтва можна знайти у багатьох музеях світу та приватних колекціях. Ще за

радянської доби працювали майстерні, артілі та фабрики, які були уславлені

своїми майстрами декоративно-прикладного мистецтва, а їх твори

експортувалися в багато країн світу. Так, наприклад, на Західній Україні

працювала фабрика «Гуцульщина», яка експортувала свої килими, ліжники,

керамічний посуд (знаменита косівська кераміка), вироби із дерева від

сувенірних, подарункових різьблених та інкрустованих речей до

високохудожніх меблів, декорованих у стилі українського національного

мистецтва, вишиті та ткані рушники, скатерті, серветки, покривала, одяг та інші

відповідні творчі речі майстрів декоративно-прикладного мистецтва [2, с. 25].

Високохудожні твори косівських майстрів, у своїй художній виразності,

визначають стильові особливості західноукраїнського декоративно-

79

прикладного мистецтва, засобами колориту, формоутворення та елементами

орнаменту розкривають красу карпатського краю, виховують любов та повагу в

шанувальників й мало кого залишають байдужими.

Іншим зразком художньої та стилістичної виразності декоративно-

прикладного мистецтва та способом навчання і виховання є творчість майстрів

й художників Полтавщини.

Опішнянська кераміка – це унікальні твори гончарної майстерності та

традиційного розпису. Стилістика елементів рослинного орнаменту і простий

теплий колорит несе в собі традиції та художню стилістичну виразність

центрального та східного регіонів України [5].

Вивчаючи декоративно-прикладне мистецтво як окремий вид у загальній

системі мистецтв, пізнається творчість українських майстрів і художників,

відбувається усвідомлення народної естетики, виховання традиційної культури,

моралі, поняття краси та національних ідеалів. Декоративно-прикладне

мистецтво – це гармонійний світ народної та художньо-фахової творчості,

здатний донести до свідомості людини національні риси, традиційну художню

пам’ять народних ремесел, що так важливо у зв’язку з питаннями

національного відродження.

Література

1. Антонович Є.А. Декоративно-прикладне мистецтво / Є. А. Антонович,

Р. В. Захарчук-Чугай, М. С. Станкевич. Львів : Світ, 1992. 271 с.

2. Данченко О. С. Народні майстри./ О. С. Данченко. К. : Радянська

школа, 1982. 128 с.

3. Рондели Л. Д. Народное декоративно-прикладное искусство : книга для

учителя / Л. Д. Рондели. М. : Просвещение, 1984. 144 с.

4. Сидорович С. Й. Художня тканина західних областей УРСР :

[монографія] / С. Й. Сидорович. – К. : Наукова думка, 1979. 156 с.

5. Федір Панко. Декоративний живопис. / Ф. Панко. К. : Мистецтво,

1978. 77 с.

80

Акімова Наталія Леонідівна

народний майстер, методист Центру дитячої та юнацької творчості № 1

Харківської міської ради

ДОСЛІДЖЕННЯ, ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ ТРАДИЦІЙНОЇ

НАРОДНОЇ КУЛЬТУРИ НА ЗАНЯТТЯХ ГУРТКІВ ХУДОЖНЬО-

ЕСТЕТИЧНОГО НАПРЯМУ – ШЛЯХ ДО ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ

КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ДІТЕЙ (З ДОСВІДУ РОБОТИ)

Після приєднання у 2008 році України до Конвенції про охорону

нематеріальної культурної спадщини питання дослідження, збереження та

популяризації традиційної народної культури набуло нового значення. Твори

декоративно-ужиткового мистецтва перебувають під впливом духовної

наповненості часу. Розвиток суспільства триває, з життя йдуть видатні майстри

декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва. Зникають деякі ремесла,

такі як ткацтво коців на Слобожанщині. Час вимагає від нас поважного

ставлення до традиційних ремесел, а також до людей, які виробляють твори

мистецтва.

Темою дослідження традиційної народної культури, а саме технології

виготовлення оберегів та іграшок із природних матеріалів, зацікавилась ще у

90-ті роки, коли працювала вчителем початкових класів у КЗ «Харківська

загальноосвітня школа № 131» Харківської міської ради Харківської області.

Саме тоді було запропоновано взяти участь у експерименті з викладання у

початковій школі таких предметів, як «Людинознавство» та «Розвиток творчої

уяви» – «РТУ». Цей експеримент мав на меті навчити дітей любити себе, а

через любов до себе ставитись до оточуючого світу теж з любов’ю та повагою.

У процесі роботи над собою були зняті питання тривожного ставлення дітей до

певних життєвих ситуацій. У ході експерименту діти навчались працювати з

різними матеріалами, у тому числі і природними. Таким чином у них

розвивались різні види пам’яті, що сприяло розвитку творчої уяви. Дітям дуже

81

цікаво було дізнатись про народні традиції, звичаї, вірування, обряди. Велась

активна дослідницька робота з пошуку інформації серед народних майстрів

міста Харкова, області, а згодом і України. Ще навчаючись у Харківському

державному педагогічному інституті ім. Г. С. Сковороди брала участь у

виставках декоративно-ужиткового мистецтва та спостерігала за розвитком

творчості багатьох майстрів міста Харкова і області. Згодом за сумісництвом

почала викладати у Харківському обласному Палаці дитячої та юнацької

творчості, вела гурток «Декоратор». Діти мали можливість навчатись не тільки

на уроках трудового навчання у школі, а ще відвідувати гурток у

позашкільному закладі. Розвиток творчої уяви, духовності, бажання постійно

дізнаватись про щось нове, змінюватись, займатись самоосвітою зробили

неоціненний вклад у гармонізацію особистості як педагога, так і дітей.

Так виникла ціла система роботи щодо популяризації традиційної

народної культури серед дітей віком від 6, 7 років, яка мала продовження у

середніх та старших класах на заняттях трудового навчання та гуртку

«Прикладне мистецтво». Естетичне виховання – одне з головних завдань

освітньої роботи у школі на уроках образотворчого мистецтва, трудового

навчання та на заняттях в гуртках декоративно-ужиткового мистецтва. Воно

передбачає цілеспрямовану роботу з розвитку формування естетичних та

художніх смаків. Насамперед, естетичне виховання має на меті набуття досвіду

оцінювання навколишніх явищ з точки зору прекрасного, у тому числі

декоративних виробів.

Для учнів були організовані спеціальні заняття з розвитку художнього

мислення та естетичного сприйняття, з вивчення традиційних технологічних

прийомів обробки матеріалу і методики виконання оздоблюваних елементів.

Для цього було підготовлено систему вправ і творчих завдань, які б за

принципом від простого до складного формували творчі компетентності

дитини, що включає в себе знання, уміння, навички та можливість відтворити

їх на практиці.

82

Отриманий досвід роботи знайшов своє відображення у методичному

посібнику «Виготовлення оберегів та іграшок – шлях до культурної спадщини

українського народу».

У збірнику узагальнено та систематизовано етнографічний матеріал у

формі плану-конспекту за методом проекту. Розроблені технологічні карти для

виготовлення декоративних виробів. Підібраний матеріал відповідає традиціям,

повір’ям і обрядам українського народу, і зокрема Слобожанщини.

Процес освоєння технологій народних ремесел проходить безперервно,

починаючи з початкових класів школи, переходячи до середніх та старших на

уроках трудового навчання, художньої праці, народознавства та

продовжуючись у закладі позашкільної освіти.

Формування національної самосвідомості, громадської позиції сприяє

вихованню цілісного духовного світу, учнівської позиції, сприяє розвитку її

загальної культури й духовності, професійному самовизначенню.

Хочеться звернути увагу на те, що діти можуть самостійно підготувати та

розповісти теоретичну частину заняття, підготувати презентацію, брати участь

у науково-практичних конференціях, фестивалях, конкурсах; бути учасниками

Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідних робіт учнів-членів МАН

у секціях: «Фольклористика», «Мистецтвознавство», «Етнологія», «Історичне

краєзнавство».

Діти, які відвідують заняття, різні за своїми вподобаннями. Тому більше

уваги треба приділяти профорієнтаційній роботі, яка допоможе дітям стати у

майбутньому не тільки народними майстрами, а й вченими, дослідниками,

співробітниками музеїв, етнографами…

Діти мають можливість зробити високоякісний виріб своїми руками для

себе та друзів, а ще презентувати свої підприємницькі компетентності.

Практичні навички та креативне мислення допоможуть дітям швидко

зорієнтуватись у сучасному житті. Діти знайомляться з технологією вироблення

сувенірної продукції (оберегів), з особливістю роботи з різними матеріалами,

опановують питання економічного ефекту від виконання подарунка своїми

83

власними руками. Заняття надають можливість вдалого поєднання

теоретичного матеріалу з історії, етнографії, народознавства, з фольклористики.

Такий симбіоз надає можливість максимально активізувати пізнавальну

діяльність дітей, що сприяє їх високо духовному росту, спираючись на традиції

і культуру рідної України.

Досліджуючи та популяризуючи традиційну народну культуру і

мистецтво України, діти набувають таких ключових компетентностей:

- вміння працювати з різними природними матеріалами;

- опанування технології дослідження традиційної народної культури;

- оволодіння навичками аналізу та узагальнення досвіду;

- уміння виготовляти вироби різної складності;

- брати активну участь у виставковій діяльності;

- презентувати власну творчість через участь у науково-практичних

конференціях, семінарах МАН.

Представлений методичний посібник стане у нагоді викладачам,

студентам, дітям та батькам.

Література

1. Акімова Н. Л. Художні особливості слобожанських рушників і техніки

виконання. /Традиційна культура в умовах глобалізації: проблема наслідування

культурного коду нації : матеріали міжнародної науково-практичної

конференції (м. Харків, 21-22 грудня 2006 року). — Харків, 2006. — С. 7-13.

2. Акімова Н. Л. Багатогранна творчість Заслуженого майстра народної

творчості України Р. З. Кушнаренко. // Теорія і практика матеріально-художної

культури : Х наукова конференція, м. Харків, ХДАДМ, 2 грудня

2008 р. / збірник матеріалів. — Харків : ХДАДМ, 2008. — С. 3-6.

3. Акімова Н. Л., Данченко С. Народна іграшка: Трав’яний бичок

//Науково-методичний журнал «Позашкільна освіта». — 2012. — № 4 (16). —

С. 46-47.

84

4. Акімова Н. Л. Використання народних традицій Слобожанщини у

виготовленні народної іграшки в позашкільній освіті. /Традиційна культура в

умовах глобалізації: культурна ідентифікація та інформаційне суспільство :

матеріали науково-практичної конференції (м. Харків, 18-19 травня 2012 року).

— Харків, 2012. — С. 3-5.

5. Акімова Н. Л. Народна іграшка: Будівництво садиби. // Науково-

методичний журнал «Позашкільна освіта». — 2012. — № 5 (17). — С. 35-37.

6. Акімова Н. Л. Виготовлення оберегів та іграшок – до культурної

спадщини українського народу. // Всеукраїнський науково-практичний журнал

«Директор школи, ліцею, гімназії». — 2018. — № 1. — С. 60-78.

Кушнірчук Марія Миколаївна

викладач Обласного комунального закладу

«Лозівський вищий коледж мистецтв»

ТРАДИЦІЇ ТА СУЧАСНІСТЬ У ВИКЛАДАННІ НАРОДНИХ ХУДОЖНІХ

РЕМЕСЕЛ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ МИСТЕЦЬКОГО НАПРЯМУ

(ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ МАЛОВІДОМИХ ХУДОЖНІХ ТЕХНІК У

СУЧАСНОМУ МИСТЕЦТВІ)

В умовах розбудови незалежної української держави знання історії та

культурних надбань наших предків необхідне не лише для духовного

піднесення і розвитку нації, а й для творчого використання найкращих традицій

минулого в сучасній мистецькій і освітній практиці.

Заняття декоративно-прикладним мистецтвом і художніми ремеслами,

які, поряд з усною народною творчістю і фольклором, є одним із основних

носіїв культурно-історичного досвіду нашого народу, допомагає сформувати

творчі здібності сучасної молоді та виховує її естетично, прищеплюючи

здатність сприймати світ і творити за законами краси, сприяє розвитку

85

пізнавальної та творчої активності, самостійності мислення при вирішенні

художніх завдань.

Метою цієї статті є популяризація маловідомих художніх технік у

сучасному мистецтві та освітній галузі, зокрема – в коледжах мистецького

напряму, розширення арсеналу художніх засобів таких навчальних дисциплін,

як «Вишивка», «Аплікація», «Композиція», «Сучасна декоративна творчість» та

ін. шляхом введення елементів традиційних народних ремесел, які здавна

відомі українському народові, але, з плином часу, поступово забулися і зараз

майже вийшли з художньої практики.

Коли? Де? Хто з майстрів перший придумав за допомогою ниток

створювати узори? Але в культурі багатьох народів у різні часи виникали схожі

мистецькі техніки, що, завдяки своїй красі та виразності, миттєво

поширювалися у різних країнах та з часом «загубилися». Одним з таких видів

мистецтва є плетення на картоні, яке відоме у народі під назвами «сновочна

вишивка» або «голкове мереживо». Це – стародавня техніка, яка в наш час

використовується дуже рідко, але надзвичайно красива.

Ця техніка була створена і розвинута новгородськими та вологодськими

майстринями (Росія) на зразок італійської ratichela (в перекладі – «сітка»), яка

виконувалась звичайними нитками та голкою [2, c. 64]. У подальшому вона

набула незначного поширення в Україні і використовувалася, переважно, для

оздоблення носових хустинок і серветок. Основою мережева є картон, якій

потім прибирають. Головним елементом техніки є мережені сонечка (фото 1, 2,

3).

Фото 1. Фото 2.

86

Фото 3. – Приклади оформлення «сонечок» (штопальна сновка)

Оволодіння технікою голкового мережива дасть змогу майбутнім

викладачам, художникам-виконавцям у подальшому створювати цікаві,

неповторні художні твори та елегантні мережева, які можна використати для

оформлення елементів одягу і побутових речей.

Ще одна цікава техніка, у якій візерунок створюється за допомогою нитки

– «ізонитка». «Ізонитка» – це вид декоративно-прикладного мистецтва, який

також відомий під назвами «Нитяний дизайн», «Нитяна графіка» або «Хордова

вишивка». Техніка, яка, на превеликий жаль, не має широкої популярності і

мало використовується сучасними українськими художниками, хоча твори,

виконані в цій техніці, – незвичайні, дуже привабливі, – одразу привертають до

себе увагу.

Це мистецтво зародилося в Англії, ще в ХVII столітті. Але автором

техніки, відомої під назвою «ізонитка» або «ниткографія», вважають Мері

Еверест Буль – відому англійську дослідницю, математика, автора серії

книжок, одна з яких – «Підготовка дитини до сприйняття науки» (1904) – мала

велику популярність. Техніку заповнення нитками різноманітних форм Мері

Еверест Буль винайшла для того, щоб допомогти дітям у вивченні геометрії.

«Ізонитка» вміщує в собі елементи креслення, геометрії (креслення

геометричних фігур), математики (розрахунок схем, ряд чисел, що зростає та

спадає), образотворчого мистецтва (графіка, композиція, кольорознавство),

матеріалознавства (знайомство та робота з різними матеріалами: картоном,

87

папером, нитками, бісером), вчить роботі з різними інструментами (олівцем,

лінійкою, циркулем, різними трафаретами, булавками, голкою, ножицями).

На перший погляд здається, що ця техніка досить складна і її освоєння

потребує значних зусиль. У дійсності все значно простіше. Основною

перевагою цієї техніки є те, що виконується вона досить швидко і при цьому

можна отримати багато цікавих композицій.

Заняття «ізониткою» – цікаве та доступне для людини практично будь-

якого віку. Наприклад, у Японії діти знайомляться з «ізониткою» та «орігамі»

ще у віці 3-5 років, бо це заняття вважається дуже корисним для раннього

розвитку. Ця техніка добре розвиває фантазію та художній смак, а також

виховує усидливість, охайність, терпіння; розвиває абстрактне мислення,

вміння концентрувати увагу, окомір, дрібну моторику та координацію рухів

руки, а в похилому віці допомагає тренувати пам’ять.

Існує два основних технологічних прийоми виконання «ізонитки» – це

заповнення кута (рис. 1) і заповнення кола (рис. 2) як основи формування будь-

яких графічних зображень, що дозволяє художнику перейти до самостійної

творчості та втілення своїх ідей [1, с. 11-12].

Рисунок 1.

Рисунок 2.

Далі йде виконання композицій із використанням різноманітних варіантів

їх заповнення (фото 4-5). Основні матеріали для роботи: тверда основа –

88

картон, нитки, голка. У спрощеній версії ця техніка виконується як вишивка по

картону.

Фото 4. – Композиція, створена шляхом Фото 5. – Композиція, створена шляхом заповнення напівкола заповнення кута

Роботи з ниток оригінальні, красиві, ефектні. На жаль, зараз в Україні

немає відомих майстрів, які працюють в цій техніці. Відомі роботи доктора

хімічних наук, професора, декана хімічного факультету Білоруського

державного університету Г. Браницького. Це: картини «Вітрильник любові»

(фото 5), «Кульбабка» (фото 6), «Білоруський мотив» (фото 7) та ін.

Фото 6. Фото 7.

У техніці «ізонитка» працює талановитий майстер Людмила Миколаївна

Сашко – заслужений вчитель Росії, лауреат Всеросійської виставки

(м. Златоуст). Її роботи – вражаючі. Як художник і вчитель образотворчого

мистецтва, вона зуміла розкрити всі технічні й колористичні можливості цієї

техніки (див. фото 8-10).

89

Фото 8. Фото 9. Фото 10.

Отже, підводячи підсумок нашої роботи, необхідно зауважити, що

наведені техніки декоративно-прикладного мистецтва, які наразі є

маловідомими в Україні, дуже прості у виконанні, і, разом із тим – оригінальні.

При створенні декоративних композицій із ниток відбувається ознайомлення з

мистецтвом культур інших народів світу, застосовуються на практиці основні

закони образотворчої грамоти, знання й художні прийоми із цілого комплексу

супутніх дисциплін – кольорознавства, креслення, графіки, композиції та

інших. Заняття даними видами художніх ремесел вирішує також багато питань

із розвитку особистості: сприяє формуванню творчих, інтелектуальних,

естетичних здібностей, образного та просторового мислення, вміння виразити

свій задум за допомогою ескізу, малюнка, фотографії, об’ємних або пласких

форм, а можливість втілення в художній роботі своєї індивідуальності створює

умови для самореалізації людини в мистецтві. Оволодіння мистецтвом

«ізонитки» дозволить зацікавити дітей, викликати в них бажання самостійно

створювати нескладні композиції для оформлення листівок або картин.

Вважаю, що такі художні ремесла, як «ізонитка» та «сновочне мереживо»

необхідно якомога ширше популяризувати в освітньому та мистецькому

середовищі, вводячи їх до навчальних програм із вишивки та аплікації, адже

заняття цією творчістю дає змогу сформувати ключові компетенції художника-

виконавця, необхідні в професії вишивальниці, художника-дизайнера,

художника-оформлювача, що передбачає здатність виражати задум художнього

90

твору за допомогою яскравих технічних і колористичних засобів та дозволяє

створювати оригінальні, неповторні твори.

Література

1. Браницкий Г. А. Картины из цветных ниток и гвоздей /

Г. А. Браницкий. Минск : Полымя, 1995. 128 с.

2. Гильман Р. А. Иголка и нитка в умелых руках / Р. А. Гильман. М. :

Легпромбытиздат, 1993. 192 с. : ил.

3. Гусарова Н. Н. Техника изонити для дошкольников / Н. Н. Гусарова.

СПб. : Детство-Пресс, 2000. 160 с.

4. СD-диск «Вышивка по картону». @Alisa Studio, 2002.

5. Собещук Н. И. Волшебная нитка (ниткография) / Н. И. Собещук.

СПб. : СПбГУПМ, 1995.

91

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІН ОБРАЗОТВОРЧОГО ТА ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОГО

МИСТЕЦТВА У НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ МИСТЕЦЬКОГО СПРЯМУВАННЯ

Матеріали І Регіонального науково-практичного семінару

23 березня 2019 року

Збірник матеріалів

Редакційна колегія:

Головний редактор та відповідальна за випуск: Свиридова Г. Г.

Члени редколегії: Слободяник М. В., Гнилицька О. І., Положинська К. І.,

Савін С. В.

Редактор: Свергуненко М. А.

Дизайн та верстка: Сарженко О. М.

Надруковано КП «Лозівська друкарня» Харківської обласної ради (64604,

Харківська область, місто Лозова, вул. Першотравнева, 4, тел: (05745) 2-23-59,

е-mail: lozdruk@ukr.net)