� Суперечливе перепохованняЩербини

� Скарга на «клієнтку»� УВУ в Мюнхені продано� «Джерело» на Форумі в Греції

ßÌÙÓχˆ¥ÈÌËÈ

ÍÛθÚÛÌÓ-ÔÓÎ¥Ú˘ÌËÈ

‰‚ÓÏ¥Òfl˜ÌËÍ ‰Îfl Û͇ªÌˆ¥‚ Û

óÂÒ¸Í¥È êÂÒÔÛ·Î¥ˆ¥

листопад 2008Informační kulturně-politický časopis pro ukrajince v České republice

listopad 2008

ДВІЧІ МАГІСТРИНЯ!

«Венков» у Зузука

Сварка помаранчевих: знову вибори?!

Регулярнi автобуснi маршрути з автовокзалу Флоренц (Прага) � платформа 8

в Україну (через Польщу)

Квитки реалiзуються на всiх автовокзалах протягом маршруту. Інформацiя, бронювання та продаж квиткiв: Прага – каса № 8 у вестибулi а/в Флоренц,

тел./факс +420-221 895 615, моб. +420-777 719 524, www.east-express.czПродаж квиткiв в Українi:

Київ – тел./факс: +38-0-444 830 049, а/п № 8, тел. +38-0 504 489 660 (п. Аня).

Київ, Житомир, Рiвне, Львiвпонедiлок, вiвторок, четвер, субота, недiля об 11 год. 00 хв.

Миколаїв, Тернопiльвiвторок, п’ятниця о 9 год. 00 хв.

Одеса, Умань, Вiнниця, Хмельницький, Тернопiльп’ятниця, недiля о 10 год. 00 хв.

www.east-express.cz

3пopoги ж о в т е н ь - л и с т о п а д / 2 0 0 8

Інформаційний культурно-політичний часопис для українців у �еській �еспубліці

№ 4жовтень-листопад 2008, рік XVІ�ідписано до друку 20 жовтня 2008

�идає: г. о. Українська ініціатива в ���оцелова 3, 120 00, �рага 2, �еська �еспубліка+420 221419821, uicr@centrum.czskype: uicrvocelovaІд. номер: 60448296�озрахунковий рахунок1925774379/0800

Адреса редакції: �асопис “�ороги”,Олдржіхова 33, �рага 2, �еська �еспубліка, �еєстрація: %& ��/7044porohy@seznam.cz,http://www.ukrajinci.cz,тел.: +420 222 254 476, skype: porohy

"ад номером працювали: Олекса'івінський (відповідальний редактор),*огдан �айчинець, 'юдмила %аленко,%ирослав =узук, >митро ?лавов, Юрій �еретянко, У%&А.

$удожнє оформлення та верстка:&лена 'алтуарі, Ательє &лас

�асопис друкується із фінансовоюдопомогою *іністерства культури�еської �еспубліки

=а достовірність викладених фактіввідповідає автор статті. �едакціязалишає за собою право скорочуватиматеріали і виправляти мову, не поділяти поглядів автора. �укописи не повертаються.

POROHYInformaãní kulturnû-politick˘ ãasopis pro Ukrajince v âeské republice (názevje odvozen od ukrajinského “porih” –práh, fiíãní práh)

č. 4fiíjen–listopad 2008, roãník XVI

Vydává: o.s. Ukrajinská Iniciativa v âR,Vocelova 3, 12000, Praha 2, âeská republika+420-221 419 821, uicr@centrum.czIâO: 60448296

Adresa redakce: âasopis Porohy,Oldfiichova 33, 120 00, Praha 2, tel.+420 222 254 476skype: porohyregistraãní ãíslo MK âR/7044

Na čísle spolupracovali: OleksaLivinsk˘ (odpovûdn˘ redaktor), BohdanRajãinec, ªudmyla Malenko, MiroslavZuzuk, Dmytro Slavov, Jurij âereÈanko.

Grafika: Elena Saltuariova, atelier ElasČasopis je vydáván s finančnípodporou Ministerstva kultury České republiky

листопад 2008ı Ó Ì ¥ Í ‡ „ Ó Ï ‡ ‰ Ë�оцелова відзначила день незалежності; допомога

постраждалим; «>жерело» заводило Fрецію; «�одина»збирає глядачів; «=оринка» у храмі ?вятого &лимента;

чехам смакував борщ; фотовиставка в �ржелоучі;фестиваль у &олочаві; книга про �ідкарпатську

�усь 20-30-х років.

Ô ‡ Á ¸ Í Â ‰ Á Â Í ‡ Î Ó&убанського українця, друга �етлюри зробили

«русскім», а його прах вивезли з Ольшан до &раснодару

Û Í ‡ ª Ì Ò ¸ Í ‡Ô ‡ Ì Ó ‡ Ï ‡

>вічі магістриня: ужгородська дівчина вивчила право у чеському й українському вузах. =устрілася як з «блатом»,

так і «ворожістю», але науку не покинула. &иївські художники зібрались на чеському «�енкові»

і у галереї =узука.

Ì Â Á ‡ Î Â Ê Ì ¥ Ò Ú ¸Абсурдотрагікомедія

У світі – фінансова криза, на &авказі – війна, а вУкраїні – сварки і перевибори

�iталiй &личко переможно повернувся на ринг

Ì ‡ ¯ Ó „ Ó Í ‚ ¥ Ú Û Ô Ó ‚ Ò ¸ Ó Ï Û Ò ‚ ¥ Ú Û

=арубіжна освіта стала темою Hоруму Українців у Fреції.�родано історичну будівлю Українського �ільного

університету в %юнхені.

˜ Â Ú ‚ Â Ú ‡ ı ‚ Ë Î flЯк через «клієнтку» львів’янка стала нелегалкою у �ехії,

важко працювала і опинилася без зарплати.

Í ‡ Î Â È ‰ Ó Ò Í Ó ÔЮрій .окальчук: Озерний вітер.

"ові книги: &атерина >иса, �оман Іваничук, Jадеуш�ужевич, �алерія �рублевська. *узика: %аксима,

Олена �опова, Jік, Автентичний фольклор, %урени. Анекдоти, кросворд.

êÂÁ˛Ï ˜ÂÒ¸ÍÓ˛.Resumé v češtině

16–

1710

–13

8–

94

–7

20

–2

6

листопад 2008

18–

1914

–15

ı Ó Ì ¥ Í ‡ „ Ó Ï ‡ ‰ Ë

4 пopoги ж о в т е н ь - л и с т о п а д / 2 0 0 8

5 хвилин українського радiона чеських хвилях ФМ 92,6 МГц (Прага)

щопонедiлка на радiо Регiна о 19:25 слухайте передачу дляукраїнської нацiональної меншини в ЧР. Передачi в основному висвi-тлюють найважливiшi новини з України, а також новини й анонси вiд

органiзацiй нашої громади в ЧР. Ведуча – Алла Снiгур.

Архiв випускiв – на www.ukraine.cz

День Незалежності проводила празька громада 24 серпня впросторах Будинку нацменшин. Організатори на відкриттінагадали, що незалежна «Україна вже скоро станеповнолітньою», відзначили деякі досягнення держави тасуспільства. Уже вдруге, після успішної доповіді у 2007 році,прийняв запрошення на свято й ведучий «Радіо Свобода»Василь Зілгалов. Він розвинув думку молодого життя«красуні» та доступно розповів про проблеми сучасноїУкраїни. Доповідач згадав і вмотивованість певнихструктур володіти державою не заради розвитку загальногодобробуту суспільства, але з метою власного чи клановогобізнесового володіння. Під час вечора Українська ініціативаінформувала про надання гуманітарної допомогипостраждалим від повені у Снятинському районі. Присутніна вечорі привітали Джімі Дабрундашвілі, головугрузинської громади в Чехії, який саме під час російсько-грузинського конфлікту наблизив слухачам актуальнуситуацію в регіоні. На вечорі залунали й пісні у виконанні«Ігнісу» та гостей-любителів співу. Громаду підтримали йхомутівські українці, які представили власний потенціалпід час виконання народних пісень та запросили пражан нахомутівські осінні «Дні культури». Гості та учасникизустрічі продовжили дискусію за келихом вина. дар

Допомога постраждалим iз Чехiї

Хоча інформації про столітню воду, як називають липневу повінь наЗахідній Україні, у чеській пресі було вкрай обмаль, до деякихчеських кіл вона таки дійшла. Наприклад, Злінська гуманітарнаорганізація Samari оголосила збір коштів для допомогиукраїнським дітям, чиї родини суттєво постраждали від повені.«Самарі» вже допомагала Україні раніше – у Виноградовідобровольці допомагають ремонтувати місцеву лікарню. А 4серпня, Генконсул Чеської Республіки Ладіслав Граділ передав наІвано-Франківщину привезений гуманітарнийвантаж на загальну суму 300 тисяч гривень. Консулнаполегливо попросив місцевих чиновників, щобвантаж потрапив у ті села, населення якихнайбільше постраждало. Чеська Республіка надалапостраждалій Івано-Франківщині насоси длявідкачування води, а також матраци, спальні мішки,одіяла, постільну білизну. Допомога потрапила унаселені пункти Тлумацького району, зокрема у селоПетрилів, де стихія зруйнувала 16 осель.Не залишилась осторонь і українська громада уЧехії. Так, лише у греко-католицькій церкві святогоКлементина протягом двох збірок було зібранопонад 85 тисяч крон для потерпілих від повеней. Адобровольці від УІЧР, які вже отримали«паводковий» досвід у минулі роки, отримализавдання передати постраждалим ще понад 190тисяч крон. Тому вони відбули на Івано-Франківщину 15 серпня, і безпосередньо, з рук вруки, з передбаченим задокументуванням, у томучислі на фотоапарат, передати потерпілимфінансову допомогу. Зокрема, гроші видані упостраждалих селах біля річки Прут уСнятинському районі. Найменша сума допомогистановила 1000 гривень, найбільша, де в родинахбули загиблі діти – 2000 євро. Акція відбулася завдяки чеськійкомпанії, яка працює у сфері інвестиційного бізнесу і регулярнонадсилає гуманітарну допомогу, організаційну допомогу надалиПосольства України та Словаччини у Чеській Республіці.

пор

День незалежностi на ВоцеловiйДень незалежностi на Воцеловiй

Представник УІЧР Б. Райчинець пiд час передачi допомоги у селi Прутiвка

�урси української гривні до євро, долара ��А, чеської крони,польського злотого, xe.com, кінець жовтня 2008 року.

1 грн = 0,1420 EUR 1 євро = 7,041 UAH1 грн = 0,1912 USD 1 ам. долар = 5,2293 UAH1 грн = 3,5408 CZK 1 чес. крона = 0,2824 UAH1 грн = 0,5057 PLN 1 пол. злотий = 1,977 UAH

5пopoги ж о в т е н ь - л и с т о п а д / 2 0 0 8

+420 266 032 188, 286 888 709

«Джерело» заводило публiку в Грецiї

Танцювальна дитяча група і театральна група «Джерела» взялиучасть у Ш Форумі української діаспори, який відбувся в Греції наострові Евія з 6-16 вересня 2008 (детальніше див стор. 16). ОстрівЕвія – це другий за величиною острів країни після Криту. 11 вересня

«Родина» привабила багатьох глядачiв

Виступи та акції творчого колективу «Родина» стали доволіпопулярними серед празької української громадинасамперед через свою безпосередність та велику кількістьучасників. Ось і 14 вересня колектив запросив на музично-театральне дійство під назвою «Любіть Україну, всім серцемлюбіть», присвячене 17-ій річниці незалежності. «Родина»змогла домовитися про проведення акції у приміщеннісередньої школи на вулиці Умєлецкій, що в столичнихГолешовицях. Глядачів зібрався повний зал. В програмівечора прозвучали твори Тараса Шевченка у виконанні милої«Ярославни» під супровід скрипки, уривок повістіО.Назарука «Роксоляна», інсценізація передання булавиБ.Хмельницькому. Усім сценарієм проходила постава«Старця», який коментував події на сцені. Своїм співом ігрою на гітарі полонили молоді дівчата. Виступили солісткаТетяна Степасюк і цимбалістка Вячеслава Логвінова, якіподарували гостям приємну насолоду від співу і музики. І якзавжди, після концерту був невеликий фуршет, і українськамузика кликала всіх до танцю. Це вже стало традицієюколективу. Колектив дуже розрісся від останньої зустрічі підчас Різдвяних свят. Зараз налічує понад 25 осіб. Особливопоповнився молоддю, що тішить і членів, і керівників«Родини». Мирослава Вишняк

театральна група «Джерела» тут поставила свято Івана Купала.Танцювальна дитяча група виступила в Амфітеатрі. Щоднявідбувалися екскурсії до Афін, Дельфи, Метеори. Бажаючі малиможливість кораблем відвідати інші острови Греції, купатися у двохбасейнах, займатися на спортмайданчиках, грати у футбол,баскетбол, теніс, відвідати комп’ютерну кімнату чи дискотека.Спонсор Форуму – румунська авіакомпанія «Carpatair» подарувалакожному учаснику жовту футболку і зелену шапку із емблемоюФоруму. 13 вересня відбувся заключний гала-концерт за участюпредставників творчих колективів з різних європейських країн, дечеський колектив представив свої найкращі та нові танці.Українська молодь із Чехії чудово відпочила, найшла нових друзів, зякими співпрацюватиме і обмінюватиметься досвідом.

Дарія Любачівська

ı Ó Ì ¥ Í ‡ „ Ó Ï ‡ ‰ Ë

6 пopoги ж о в т е н ь - л и с т о п а д / 2 0 0 8

Чехи куштували борщ Українська ініціатива, гурт «Ігніс» та часопис «Пороги», окрімукраїнської музики та мистецтва, стали популяризувати серед чехів ідещо з рідної кухні. Так, на «Етнофесті», який відбувався 31 серпня у

Празі, у парку Подвіні, та 6 вересня у МладіБолеслав, у новому парку Габеші, зі сцени нелише звучали традиційні мелодійні пісніукраїнською мовою – поряд з піснями,танцями та музикою інших народів – а йпродавався за символічну ціну, зокрема, борщта різноманітні випічки. Згодом «акція борщ»перемістилася до празької Люцерни, де підчас фестивалю «Діалог культур» 4 жовтнячервона українська поливка зі сметаноюроздавалася усім бажаючим. Таким чином,нашу страву могли спробувати ті чехи, які бінакше поставилися до невідомої страви з

недовірою і не замовили б її. Відвідувачі, утім, поступово пробуваливісім супів, які приготували різноманітні національні меншини абоетнічні ресторани. Цього разу перше місце отримав ліванський супіз сочевиці, друге (як і минулого року) – український борщ, а третє –болгарська традиційна поливка. Супроводжував змагання поливоккількаразовий танцювальний виступ молодіжного колективу«Джерело». Українці під час цих акції розповідали чехам, щопоширене тут поняття «рускі борщ» – нісенітниця, оскільки самі жросіяни чи поляки у всіх рецептах називають борщ українським, а всупах вони мають власний великий вибір – щі, солянку чи уху.

Фотовиставка у Пржелоучi

Україна у світлинах фотокореспондента чеського видання«Денік» Томаша Кубелки була представлена 29 серпня в галереїміста Пржелоуч, що у Пардубицькому краї. Під час вернісажувиставки автор фотографій, частина з яких демонструваласяминулого року у Празі, розповів, що відтворив моментищоденного життя мешканців села Новоселиця Тячівськогорайону Закарпатської області, красу тамтешньої природи.

«Україна – мальов-нича країна з надзви-чайною природою.Люди там живутьтрадиціями, черпа-ють сили з віри вБога, а родина дляних є справжньоюцінністю. Зазвичайми дивимося наУкраїну як наінкубатор найманихробітників. Ця дум-ка створює уявні

бар’єри, які я хочу зламати», - зазначив автор знімків.Дипломати Посольства України в ЧР у зверненні до присутніхпідкреслили символічність проведення вернісажу у періодздійснення заходів з відзначення 17-ої річниці НезалежностіУкраїни, наголосили на тісних історичних зв’язках міжукраїнським та чеським народами. На вернісажі звучалаукраїнська музика, подавалися наші національні страви. Вінзібрав велику кількість гостей, серед яких було керівництвоміста, численні представники творчої інтелігенції,регіональних ЗМІ, широка місцева громадськість. Захід ставзначною культурною подією в житті регіону. З фотографіямиможна ознайомитися на його персональному сайтіwww.tomaskubelka.eu. Юлія Клочко

Дiтки з Тернополя спiвалиу Святому Клементинi Об’єднання українців та прихильників України запросило доПраги на екскурсію та для виступу у храмі СвятогоКлементина дитячий творчий колектив «Зоринка» зТернополя. Напередодні виступу «Зоринка» зайняла другемісце в номінації «Дитячий хор» на 23-му конкурсі БелиБартока в угорському місті Дебрецен. Що цікаво, що першогомісця у цій номінації не отримав ніхто, а гран-прі отримавколектив з Аргентини. Тернополяни виконували складні

Українська школа в Празi

Документ про освіту державного зразка України.Навчання – безкоштовне!

Форма навчання: денна, екстернат, школа вихідного дня. Перевага навчання у нашій школі – підготовка до вступу

у ВНЗ України та Чехії!Телефон: +420 608601167, 608083189

e-mail: ukrskola@ndpu.cz, LjudmylaK@rambler.ruwww.ndpu.cz

Навчатися в українському ВНЗ за кордоном – можливо!Філія

Національного педагогічного університетуім. М.П.Драгоманова в м. Прага

проводить набірстудентів на 2008-2009 навчальний рік

Телефон: +420 602884576, +420 608083189e-mail: slovanskaskola@mail.ru, www.ndpu.cz

7пopoги ж о в т е н ь - л и с т о п а д / 2 0 0 8

Двадцять iлюстрованих рокiв Закарпаття

Чеське залізничне видавництво Kontig видало цікаву публікацію –збірник коментованих ілюстрацій «Podkarpatska Rus v letech 1919-1939» (в українській версії Закарпаття у 1919 та 1939 роках). Авторзбірки Петр Штєпанек разом із іншими «добродругами» зКарпатського туристичного об’єднання презентував її 2 серпня усамих українських нетрях – селищі Усть-Чорна Тячівського району,а на тиждень пізніше – у Берегові. Читач знайде тут образ тодішньоїПідкарпатської Русі таким, яким він поступово створювався задопомогою журналів, листівок і рекламних матеріалів, професійнихкниг та путівників. Ознайомлює з краєм очима відвідувачів, котріприїжджали пізнавати незіпсовану красу природи і багатствонародного мистецтва, хоча й дивувалися бурхливому розвитку.Книга укладається так, як тодішній туристичний путівник –відповідно до залізнич-них шляхів. Вона розді-лена на чотири турис-тичних зони: ужгородську,мукачівську, хустську тасхідну – марамороську.Додано також детальніісторичну й сучасну кар-ти. Розповідається продіяльність підкарпатсько-руських відділень «Клубутуристів Чехословаць-ких». Його члени зумілиза короткий проміжок часу – менше, ніж двадцять років, - створитигусту мережу означених туристичних стежок, туристичнихбудиночків та притулків, експлуатувати десятки нічліжок.Багатообіцяючий розвиток туризму тоді перервали спочаткумюнхенські події та Віденський арбітраж, а згодом – остаточнийрозпад Чехословаччини і Друга світова війна. Книга у максимальноможливій мірі складається з оригінальних текстів. Вміщено такожрезюме українською, польською та англійською мовами. Від 14серпня її можна придбати у Празі, в книгарнях Academia та KIWI, атакож у словацькому Попраді. Рекомендована ціна – 537 Kч.

Олекса Лівінський

«Руслан» прикрасив Днi НАТО

У суботу 20 вересня в Остраві відбулись Дні НАТО – найбільшевійськове шоу не тільки в Чехії, але й у Центральній Європі.Широкі кола громадськості побачили багату шкалу засобів,якими володіють чехи та їхні партнери вПівнічноатлантичному союзі для забезпечення безпеки вЄвропі та світі. Такі дні проводяться вже ввосьме. Цього року вних уперше взяла участь Україна, і їхньою окрасою ставукраїнський «Руслан» Ан-124 – другий найбільшийтранспортний літак у світі. За словами міністра оборони ЧехіїВласти Парканової, яка домовилася про прибуття цього літака,він став головною принадою свята й дав відвідувачамможливість уявити, на чому чеська армія доправляє свою

військову техніку до Афганістану. «Руслан» побув ушахтарському місті лише три години, але черги бажаючихйого побачити були дуже великими. Україну також представивважкий транспортний літак Іл-76МД. Країни НАТО, зокрема йЧехія, активно використовують українську важку військово-транспортну авіацію. Відвідувачі мали можливість оглянутитакож найсучасніше озброєння з Великобританії, США,Польщі, Нідерландів, Німеччини, Франції, Іспанії йСловаччини, побачити показові виступи спеціальнихвійськових підрозділів, а також спецзагонів поліції, митноїслужби, в’язничної охорони, прикордонників тощо. рс

Фестиваль у Колочавi Вже багато років у серпні в Колочаві на Закарпатті проводитьсяфольклорний фестиваль. Це своєрідна кульмінація чеськоготуристичного сезону в цій західній області України. У цьомуроці захід відбувся у першу неділю серпня на трав’янистомуподвір’ї школи в Колочаві. Його практично проігнорували

чеські засоби масової інфор-мації, але було чимало місце-вих журналістів. І незважа-ючи на це, Колочаву назива-ються Меккою чеськихтуристів. Можливо, не дужепо праву, але звучить тутпереважно чеська мова – узалі. А зі сцени – тількиукраїнська. За один день тутпрозвучали як народні, так імодерні пісні. Чехи булишоковані рівнем співу нашихдівчат. «Конкурсантки, які нанашому комерційному теле-

баченні намагаються щось заспівати, навіть до колін не сягаютьдо тих виконавиць, яких ми почули у цьому селі. І за зовнішнімвиглядом також», - написав Отакар Брандос на туристичномусайті karpaty.net. Правда, шкода, що й чеський фольклор не бувпредставлений на цьому фестивалі. Все свято починається ізакінчується однією людиною – місцевою вчителькоюНаталкою Тумарець. Бракувало, правда, одного, але суттєвогоатрибуту справжнього фестивалю – кіосків із закускою. Бо пивабуло дійсно забагато...

духовні та сучасні твори на вісім голосів. А цене всім дорослим колективам під силузробити. Також журі конкурсу відзначилоособливу чистоту тернопільських хористів.«Зоринку» нагородили спеціальнимдипломом як «Найперспективніший хорЄвропи», а також дипломом за найкращийфольклорний виступ. Конкурсанти вДебрецені були близько тижня, у Празі – двадні, і подорожували містами Європи.«Зоринці» вже двадцять вісім років. У 1988році хор отримав звання «Зразковий художнійколектив», а в 2001 році - «Народна хоровакапела». З 1993 року і до сьогодні з хоромпрацюють два керівники – Ізидор Доскоч таАнжела Доскоч-Свідун. У 1996 році на базіхору «Зоринка» відкрито хорову школу.Капела «Зоринка» неодноразово здобуваєпризові місця на міжнародних конкурсах тафестивалях у Польщі, Угорщині, Німеччині,Австрії, США, Болгарії. Хор співав під часзустрічі вселенського патріарха Варфоломія вБорисполі «Боже Великий, Єдиний» та гімн.

пор

Ô ‡ Á ¸ Í Â ‰ Á Â Í ‡ Î Ó

8 пopoги ж о в т е н ь - л и с т о п а д / 2 0 0 8

Т е к с т : Л ю д м и л а М А Л Е Н К О

Ось і так ми й втратили можливістьвклонитися Федору Щербині – українцю зКубані, професорові УВУ та господарчоїакадемії в Подєбрадах. Його прах, вже як«видающег‘ася русскава дєятєля» пере-поховали з крипти православної церкви напразьких Ольшанах до подвір’я церкви... уКраснодарі. Про те, що він був українцем іпостійним опортуністом щодо російськогоцарату та більшовизму, нині такпопулярних і шанованих у РФ, ба більше –що він був другом Симона Петлюри –запеклого ворога російських більшовиків,очільники нинішньої російської владиякось воліли промовчати.

Молодий революцiонер та статистФедір Андрійович Щербина, як розповідаєйого біографія на сторінках Об’єднанняукраїнців у Росії, - громадський діяч, історикКубані, статистик, економіст, соціолог, авторвіршованих поем «Чорноморці» (1919) і«Богдан Хмельницький» (1929), член-кореспондент Петербурзької АН з 1904року, дійсний член Наукового товаристваімені Шевченка (1924). Він народився на

Кубані, в станиці Новодерев’янківській, усім`ї священика. Закінчив Ставропольськудуховну семінарію. У 1872 вступив доПетровсько-Розумовської сільськогоспо-дарської академії, яку через рік залишивчерез участь у студентських виступах.Протягом 1874-77 навчався на природ-ничому факультеті Одеського університету.Як член одеської Громади критикував діїуряду, був заарештований і засланий надеякий час у свою станицю. У 1877 зазв’язки з революціонерами був відправ-лений на заслання у Вологодську губернію,із якого повернувся наприкінці 1880 року.Під час перебування на півночі написав іопублікував у журналі «Отечественныезаписки» статтю «Сольвычегодская земель-ная община» (1879), закінчив роботу надкнигою «Очерки южнорусских артелей иобщинно-артельных форм». Книга булаопублікована в 1881, і своєю появоюстимулювала розвиток кооперативногоруху в Україні.Після повернення із заслання Щербинарегулярно публікував свої статті, прис-вячені питанням козацької економіки. Вони

зробили його відомим у суспільно-науковихколах. У 1884 Щербина був прийнятий наслужбу до Воронезького губернськогоземства для організації статистичноговідділу. На посаді керівника статистичногобюро (1884–1901) склав і відредагував 66томів статистики; видав «Сводный сборникпо 12 уездам Воронежской губернии»,«Историю Воронежского земства» (1891);підготував до видання історію Золото-ніського і Полтавського земств; на проханняВладикавказької залізниці провів еконо-міко-статистичне дослідження й опублі-кував «Общий очерк экономических иторгово-промышленных условий районаВладикавказской железной дороги» (1894).Щербина досліджував питання соціально-економічної та військової історії кубансь-кого козацтва. Публікації привернули увагугромадськості та урядових кіл. У 1896 вінпризначається керівником експедиції длядослідження степових областей Російськоїімперії. До 1901 Щербина на чолі експедиціївивчає степові простори Семипалатинсь-кого, Тургайського, Акмолинського країв,знайомиться з побутом і настроями

Як дослiдник кубанського козацтва,український професор в Подєбрадах i друг Петлюри став...росiйським дiячемЗ крипти празької церквиФедора Щербину перепоховалисеред краснодарських труб

У Чехії та, зокрема, у Празі, у 20-30-рокахзнайшло свій останній прихисток чималоукраїнських діячів. Про це час від часунагадують різні мас-медіа чи події.Зокрема, й наш часопис навесні цього рокунагадав, скільки пам’яток нашого народузникає просто на наших очах. А все чи точерез байдужість, чи то надмірнузаклопотаність власними справами. А тимчасом державні мужі інших країн, так, нібиненароком, непомітно для нас «позичають»на вічне віддавання наших же героїв.

Росiйське начальство i батюшкi бiля новоїмогили Щербини у Краснодарi

Федiр Щербина

9пopoги ж о в т е н ь - л и с т о п а д / 2 0 0 8

козацьких общин на Уралі й у Сибіру,досліджує матеріальне становище киргизь-кого населення Середньої Азії. Описи йвисновки експедиції, відредаговані Щер-биною, вийшли у світ 10-м виданням«Трудовые экспедиции по исследованиюстепных областей» (1902).

Щербина – наставник Симона ПетлюриПісля повернення у Воронезьке земство, віну тому ж 1901 році, як політично неблаго-надійний, був засланий під домашній арештна Кубань. Там і пробув до 1920 року. Якзазначає дослідник і автор «Нарисів з історіїКубані» Роман Коваль, там доля звелаЩербину із Симоном Петлюрою.«Чорноморці звернулися до авторитетногоісторика Федора Щербини, відомого своїмидемократичними поглядами, щоб той взявпід опіку молодого та щирого вчителяПетлюру. Однак виявилося, що Петлюруніяк не можна було залишити вчителем, бо зПетербурга надіслали секретне розпоряд-ження, яким йому, як людині неблаго-надійній, заборонялось учителювати і,взагалі, бути в безпосередніх зносинах ізнародом. Тоді Щербина взяв Петлюру якпомічника для вивчення архівних матеріа-лів Кубанського козацького війська... «Та цедля мене ще ліпше, ніж шкільна праця, -сказав Петлюра, вислухавши пропозиціювідомого історика. - Мене цікавить історіячорноморців. А у військовому архіві дужебагато матеріалів і є ще навіть діла старогоЗапорожжя». І Симон Петлюра погодивсятого ж дня стати до праці. «Симон Петлюрабув одним із тих молодих та гарячихнародолюбців, - згадував пізніше Щербина,- які всією своєю душею й помисламилинули до народу і яких ненавиділи тагнітили представники царської влади всіхрівнів. Для мене Петлюра був не тількидобрим та умілим працівником, але щебільш – дуже хорошою людиною щодохарактеру, поглядів і вдачі у взаємнихстосунках із людьми... Мої взаємовідносини(взаємини) з ним завжди були найкра-щими. Я звик цінувати Петлюру найбільшез етичного боку».

Кубанський українець у ЧехiїНаукова діяльність Щербини у Кубанськійобласті тісно перепліталась із громадською.В 1906 козаки обрали його головоюкозацької Військової Ради й доручили йомурозробку рішень із приводу справедливогорозподілу військових земель між стани-цями. В 1907 Щербина був посланийкубанцями делегатом у 2-у Державну Думувід партії народних соціалістів, де ставголовою Козацької фракції. Після революції1917 року був незмінним членомКубанських Крайової та Законодавчої Радусіх скликань (1917–20), головою Верхов-ного суду Кубанського козацького війська(1917), членом Верховного Кругу Дону,Кубані й Тереку (1920). Після заходіврадянської влади щодо знищення козацтваяк класу, у 1920 у складі кубанської делегаціїемігрував до Югославії, а в 1921 році – доПраги. З 1922 аж до 1936 року він –професор Українського Вільного універ-

ситету й, одночасно, – професор статистикиУкраїнської господарчої академії у Подєб-радах. Протягом 1924–1925 обіймав посадуректора Українського Вільного універси-тету. Був похований на Ольшанськомукладовищі в Празі.Щербина залишив близько 100 статичнихдосліджень. Серед них високу фахову оцінкуотримали праці: «Крестьянское хозяйствопо Острогожскому уезду» (1885), «Сборникоценочных сведений по крестьянскомухозяйству четырёх уездов Воронежскойгубернии» (1887), «Крестьянские бюджеты»(1900). Уже в еміграції він опублікував«Законы эволюции и русский большевизм»(1922), курс лекцій в УВУ й УГА «Статис-тика. Історія статистики і статистичнихустанов» (1925), «Еволюційні переміни відеології статистики» (1927).Особливе місце у творчому доробкуЩербини посідають праці з історії Кубансь-кого краю та козацтва. В 1884 булаопублікована його праця «Историясамоуправления у кубанских казаков». Він

Рiднi i земляки не хотiли такого«перепоховання» Прах Щербини десятиліття спокійно покоївся у крипті православної церкви наОльшанському цвинтарі у Празі. Але всередині вересня 2008 року за участімитрополита Чеської православної церкви Христофора останки були ексгумовані івивезені до російського Краснодарського краю з метою перепоховання. Щербинадійсно хотів бути похованим на батьківщині, і, звичайно, свята справа – виконатийого заповіт. Однак...Непочутими, зокрема, залишилися звернення рідних і земляків вченого поховатийого у рідній станиці. Вони зверталися до губернатора Краснодарського краю Ткачоваі Митрополиту Єкатеринодарсього і Кубанского Ісідора з тим, що «на початку 2000-хроків обговорювалися два можливі місця остаточного упокоєння ФедораАндрійовича – рідна станиця Новодерев’янківська і його садиба Джанхот, улюбленіним місця. Але для новодерев’янківців сумнівів ніколи не було: «Кубанський дiд»повинен повернутися в «рідну Дерев’янківку». Прадіди-новодерев’янківці ще в 1938році в Празі присягали, що перепоховають Щербину саме вдома. Ми поступововлаштували благоустрій місця, де жила сім’я історика і де стояв храм, в якому служивйого батько. Тут була побудована каплиця, встановлена залізна огорожа, плита, наякій вибиті імена похованих тут батьків і брата Щербини. Школі і вулиці булоприсвоєно ім’я Ф.А. Щербини, створено його музей – в старому будинку школи дляіногородніх».Тому великий подив і незадоволення викликала у новодерев’янківців звістка, що прахФедора Щербини буде перенесено... до Краснодару. Про це було вирішено без ради зйого земляками і родичами, навіть всупереч їхнім неодноразовим зверненням! Бабільше, місце де нині упокоївся великий кубанець, є вкрай невдалим: у дальньомукуті подвір’я Свято-Троїцького храму, де немає інших козацьких могил. Але кількаметрів від «могили» із землі стирчать шматки комунікацій, труби, поруч їздятьмашини, сушиться за парканом білизна... «Місце поховання Федора Андрійовичанеминуче загубитися у великому місті. Серйозного обг‘рунтування вибору цьогомісця ми не чули – окрім порожніх слів, що це «великий прихід» і «старий храм».Перепоховання нагадало таке собі шоу, а не бажання відновити справедливість.Порушується воля і тих кубанців, котрі ховали Щербину у Празі у далекому 1936році», - було зазначено у листі, де також ново дерев’янківці просили або відкластиперепоховання його праху – до остаточного і прилюдного рішення (в тому числі зурахуванням думки земляків і родичів) усіх пов’язаних з цим питань, або перенестийого в Новодерев’янківську. Причому лист підписали і староста станиці, і священник,і директори музею, школи та будинку культури, місцеві підприємці та журналісти.До листа громадськості ніхто не прислухався. Не кажучи за те, що ніхто навіть непитався української громади у Празі про її думку щодо перепоховання її історичногодіяча. В дусі найкращих совкових часів, державні мужі Росії, хоч і місцевого розливу,разом із відданними нинішньому політичному режиму у цій країні священниками,перепоховали Щербину 17 вересня цього року у місті Краснодар. Місті, яке, можливо,невдовзі знову стане Єкатеринодаром – на честь тієї самої цариці-гнобительки козацтва.

брав участь у формуванні збірника «Кубанс-кое казачье войско (1696–1888)», і написавдо нього нарис «История Кубанскогоказачьего войска» (1888). У 1891 році дру-кується дослідження «Земельная общинакубанских казаков». Результатом роботи уКубанському крайовому архіві стала йогодвотомна праця «История Кубанскогоказачьего войска» (1910–13). Вона міститьісторико-географічний опис Кубані; вис-вітлює майже всі сфери життя побуту,культури не тільки кубанського козацтва, ай інших народів, які населяли Кубань; подаєвсебічний огляд російсько-адигейськихвідносин періоду Кавказької війни. Хоча цебуло офіційне замовлення, книга пронизанадухом демократизму, палкої любові дорідного краю, людей. Третій і четвертийтоми «Истории Кубанского казачьеговойска» не встигли вийти друком, але веміграції Щербина видрукував статті:«Кубань у прошлом и настоящем, история инастоящее Кубани» (1927), «О деятельностикубанцев в ЧСР» (1927).

Û Í ‡ ª Ì Ò ¸ Í ‡ Ô ‡ Ì Ó ‡ Ï ‡

10 пopoги ж о в т е н ь - л и с т о п а д / 2 0 0 8

Р о з м о в л я в : О л е к с а Л І В І Н С Ь К И Й

Але не встигли від’їхати далі на південьвід чесько-австрійського кордону, як їх, які усі машини із чеськими номерами,зупинила поліція. Дівчата, громадянкиУкраїни, показали свої паспорти іздозволами на довготривале перебування уЧехії. Вони знали, що цей документ ужепротягом кількох годин надає їм правоперебувати до трьох місяців у іншихкраїнах Шенгенського простору, без

Дiвчина з Ужгорода змогла паралельновивчити право одразу у двох вузах –українському й чеському. Зустрiлася якз «блатом», так i «ворожiстю». Занаукою подалася i до Америки

Наприкінці минулого року, як тільки помпезнощезли зовнішні кордони Чехії і країна вступила доШенгенського простору, у пресі з’явилися першіскандальні публікації, до яких саме місць цейШенген «не дійшов» і де його просто саботують.Зокрема, «Лідове Новини» розповіли, як двістудентки-сестри, які навчаються на юридичномуфакультеті в Празі, вирішили вранці 21 груднявідвідати Відень. Сіли до машини, та й поїхали. ДоПівденної Моравії, як кажуть, ніщо не передвіщало...

Двiчi магiстриняДвiчi магiстриня

необхідності отримувати візу. Але…цього чи то не знали, чи то не хотіли знатилюди у білих фуражах. Дівчат звинува-тили у недозволеному перетині кордону,видали акт про депортацію, та переко-навши їх підписати документ німецькоюмовою (якої вони не розуміли), повернулина територію Чеської Республіки. Недопомогли при цьому ні пояснення(австрійці все одно не розуміли ні чеської,

ні англійської мови), ні дзвінки в чеськеконсульство в Австрії. Замість казковогоВідня дівчатам довелося задовольнитисяказковим святкуванням католицькогоРіздва у Зноймі. Але після повернення доПраги Оксана та Ленка справу так необлишили: написали скаргу до міністерстввнутрішніх справ обох країн і вимагалисатисфакції. Чеське МВС одразу ж відповіло,що австрійські колеги були не праві. УВідні певний час думали інакше...Але про це вже нині дипломована у двох(!) вузах (Ужгородському Національномута празькому Карловому університетах)магістр права Оксана Різак (27) розповідаєсама. Ужгородська дівчина, ще будучистуденткою, активно організовувала різніакції, постійно була у центрі уваги таподій, не лізла до кишені за словом під часзустрічей на факультеті. Хоча на ній щепомітна перевтома від постійної «гризніграніту» юриспруденції перед іспитами тазахистом диплому, активно домагатисядотримання прав людини бачить своїмжиттєвим кредо. Ми зустрілись зі співроз-мовницею в одній із корчм у празькомурайоні Палмовка ще перед ї відльотомна... навчання до Флориди, США.

Оксано, чому тобi не сидiлося в Ужгородi?Я готувалася поступати на фізмат або намедичний, та батьки переконували, щоюриспруденція – це дуже перспективно.Тато мій інженер, мама вчитель математики,і я мала стати сімейним першопрохідни-ком у цій справі. Вступила на юридичнийфакультет УжНУ, але заочно, тому ходилаяк вільний слухач на стаціонар. Це якразбув кінець 90-х років. Юрфак в Ужгородібув новинкою, я вчилася лише на тре-тьому випуску. У нас було лише двоє читроє викладачів з юридичною освітою,решта – історики. Десь на третьому-четвертому курсі вирішила залишитися уаспірантурі, домовилась, що буду накафедрі допоміжною науковою силою...

А яка була система? Не треба було платити хабарiв?Треба було насамперед ходити до репетитора,який був викладачем університету. І він уякійсь мірі гарантував, що ти тудипоступиш. Тобто хабар не давався, алекурси у репетитора були платними. Та вУжНУ я чекала більшого зацікавлення збоку академіків, бо зі школи звикла доякоїсь логічної послідовності. А тут дава-лася книга Василя Лемака «Основи правоз-навства», нічого іншого, крім відтвореннянаписаного у тій книзі, не вимагалося.Тобто треба було зазубрювати. Але я такпринаймні пам’ять тренувала (сміється)...

Може, до тебе було заздалегiдь упередженеставлення – блондинка, синi очi, говiрка...Від самого початку я чула, що з менеюриста ніякого не буде, я це «не потягну».Репетитор казав, що дівчатам юридичнийстаціонар взагалі не потрібен. Місцетреба залишити, мовляв, хлопцям, щобвони в армію не йшли. Навіть місцевільного слухача щороку «вибивала» у

11пopoги ж о в т е н ь - л и с т о п а д / 2 0 0 8

декана. До заочників не ставилися серй-озно. Тому я хотіла роботою на факультетіі аспірантурою довести, на що я здатна. Таякось одного дня влітку ми приїхали донашої тітки до Плзня. А вона й каже, щояк би добре було, що якби хоч одна з настут навчалася. Вона мала на увазі Західно-чеський університет у Плзні. Вона намзавжди робила запрошення і ми приїж-джали на Різдво і на канікули до Чехії.

І це було поштовхом до навчання тут?Ні, бо я готова була з першого вересняйти працювати на факультет. Але... на моємісце взяли іншу дівчину. Це була останнякрапля розчарування.. Зрозуміла, щонічого мені на юрфаці УжНУ й робити.

Ти хотiла взагалi покинути унiверситет?З часом трохи заспокоїлась, але до Прагивирішила таки поступати. В Празі знайомийвчився на хімічному факультеті, ще один– на медичному... Вони розповідали проКарлів університет як заклад з давнімитрадиціями... Давня знайома мого татавикладає у УжНУ чеську мову. Я сталавідвідувати її приватні уроки і готуватидокументи до вступу. Писала електронілисти, дізнавалася про подробиці, ностри-фікацію атестату із середньої школи.Робили виписку з ужгородського юрфаку.Весь процес зайняв понад півроку.

Тобто, у той час, коли всi твої ровесницi думали прозамiжжя, ти знов думала про науку?Так! Мені ніхто, навіть тато, не вірив, що явступлю! Казали, що я зшаленіла, що«маю забаганки»! Мама боялася менепускати. А коли я приїхала подаватидокументи, то сама не могла сказати аніслова! Хоча чеську вже більш-меншрозуміла. Замість мене говорив знайомий.Пані на студійному відділенні коментувала,що якщо я не говорю чеською, то ніхтомене сюди не прийме. Отак я, знов розчаро-вана, й поїхала з Праги. Але... у кінці травняприйшло рішення, що вони переводятьмене на перший курс до Карловогоуніверситету. За результатами співбесіди!

А що ж рiдний ужгородський?УжНУ не залишила, два роки відмучила удвох вузах одразу. Було дуже важко. Напершому курсі у Празі я лекцій не розуміла.Записувала їх на диктофон, увечері домарозшифровувала, переписувала. Книгитакож конспектувала. Так на ходу засвоюваламову. Паралельно вчилася і вдома.

Згодом i сестру Оленку сюди притягла?Так, після першого курсу. Мені самій тутбуло дуже важко. Вона повторила майжеточно мої кроки. Ми вже так звикли бутивсюди разом...

Якщо порiвняти процес вступу до УжНУ i сюди, доПраги?До Праги, звичайно, набагато важче. Тутнема «свого» репетитора, який підкаже, нащо саме при підготовці звернути увагу.Чехи, умовно кажучи, «вороже налаш-

товані», і бачать у тобі конкурента. Тутзнайомства грають мінімальну роль.Постійно за себе воюєш. На іспиті тобініхто не підкаже, бо кожен переживає засебе. Доки не отримаєш диплом на руки,не маєш впевненості, що довчишся. Требамати знання, енергію, витримку, багатонад собою працювати. В Ужгороді багаточого вирішує «блат» Курс в УжНУнараховував біля 60 студентів, а в Празі –мінімум 400. В Ужгороді викладачі знаютьстудентів в лице, і оцінка знань базуєтьсяна аналізі роботи протягом року, а непротягом 10 хвилин іспиту в стресовійситуації. В Празі за всі шість років зажоден іспит, ані за залік не надалавинагороду Справді!

В Ужгородi тобi заздрили?Так. Думали, що я сюди вступила «занашою системою». Мовляв, «от мої

батьки купили мені лише машину, а їй«організували» вступні в Прагу». Нашілюди бідні, коли нікого не обговорюють.Але тут поступити – це ще не найважче,найважче протриматися. Тут не йде все,як «по намазаному».

А що було найважче?Перший письмовий іспит з теоріїдержави у зимовому семестрі на першомукурсі. Мова у мене була такою... чесько-словацькою, як професор казав. На тойіспит я готувалася понад півтора місяця.Нині я його склала і без підготовки. Наюридичну термінологію у мене був малийзапас слів. Потім було важко наприкінцітретього курсу, коли мені не дозволилискласти залік. Я мала індивідуальнийплан, бо захищалася в Ужгороді на магістра.Тоді я хотіла все закинути, бо все набридло:чужа країна, важка наука... Цей шок я ледьпереборола. Знайшла роботу в адвокатськійфірмі. Цей нещасний залік склала аж утравні, і мене перевели на четвертий курс.Але згодом все вляглося. Сама себе заспо-коювала: з кожним іспитом наступнийбуде легший.

А скiльки ти екзаменiв склала?У празькому університеті, здається, 33.Державних – три після першого курсу,теж три – після другого, потім ще 6, тобторазом 12. Останній був у психологічномуплані найважчий. Я «жила» у Клементинумі(головна празька бібліотека) від ранку доночі у книжках.

А за що ж ти тодi жила, що їла, чи взагалi не їла?Перший і другий курс нас повністюутримували батьки. Я не дуже люблюготувати, але все помінялося, коли приїхаласестра, вона винятковий кулінар. Вонабільш домашня, ніж я. На мене перейшлиорганізаційні питання – документи, візи,заяви і так далі. Я й Прагу почала інакше знею сприймати, бо рідній людині припотребі завжди можна виплакатись.

А у Празi тебе сприймали як?Бувало, що чехи дорікали, що я лиш хочупереїхати, вийти заміж за чеха, громадянствоотримати... Та якби це була моя ціль, тодля цього мені б п’яти років науки нетреба було б (сміється). Я на такі питанняреагую дуже бурхливо, у кращомувипадку не звертаю уваги. Думаю, що щемаю час для створення сім’ї... З іншогобоку наші мужчини бодай за дівчатамизалицяються на вищому рівні, вони більшджентльмени, доки не оженяться (що далі– питання інше), але в Чехії навіть тогонемає... Тут індивідуалізм, кожен за себе.Хоча за шість років проживання тут розумію,що все у відносинах дуже індивідуально...

Твiй останнiй студентський рiк був найбiльшнасичений...Так, десь з вересня-жовтня минулого рокустала інтенсивно готуватися до державнихіспитів, яких є два блоки – у січні і травні.Від 9-ї ранку до 10-ї вечора сиділи із

Удома в Ужгородi буває рiдко.

У Празi без пива немає навчання.

Пiд час вручення дипломiв у Карловому унiверситетi, лiто 2008.

Û Í ‡ ª Ì Ò ¸ Í ‡ Ô ‡ Ì Ó ‡ Ï ‡

12 пopoги ж о в т е н ь - л и с т о п а д / 2 0 0 8

все вигадала. Я тоді вислала їм офіційноголиста про депортацію. І згодом отрималавідповідь з вибаченням від Міністерствавнутрішніх справ Австрії. Що ми зОленкою дійсно мали рацію, і вони назвалидії своїх співпрацівників непрофесійними.Це, мовляв, був перший день, і не всі всезнали.

А що ти хочеш робити у цьому життi?Я саме на роздоріжжі. Щойно вступила доаспірантури на кафедру цивільногоправа. Спеціалізація – договірне право,охорона споживачів тощо. Тема дисертації– договір купівлі-продажу через Інтернет,порівняльна характеристика України,Росії, країн Західної Європи та Америки.Вже й отримала підприємницьку ліцензіюна переклади юридичної тематики. Мину-лого року навіть пробувала робити

свого я досягла своїми силами. Це коженможе зробити. Коли я приїхала з Америкиуперше, то переважно думали, що це «усезаплатив її няньо, бо він митник». Цейфактор завжди гризе комусь очі. Але незнаю, хто б із наших ужгородськихстудентів-юристів наважився б на роботу«якимось-там» офіціантом. Я б і зараз безпроблем попрацювала офіціанткою.Відпочила б від всіх цих параграфів.

А чи думаєш повертатися до Ужгорода?Не знаю... Якби була хороша робота, наякийсь час можна було б але після всіхмоїх подорожей Ужгород здаєтьсямаленьким містом. Зараз їжджу додому,наче на відпочинок – набрати позитивноїенергії та побути з батьками. Покипланую бути у Празі, вчити далі право,іспанську мову, але якщо треба, то легко

сестрою у Клементинумі. Там багатостудентів, які у такій самій ситуації. Ужовтні мене повідомили, що за конкурсомпроходжу на навчання в Університеті вМаямі на Флориді. Була рада, але, з іншогобоку, це означало нову хвилю навчання.

Ти була ж уже тричi в Америцi!Так. Спочатку за програмою «Ворк ендтревел». Увечері за пивом із другом-хіміком з Ужгорода вирішили у ній взятиучасть. Він єдиний, хто наважився зімною поїхати. Заплатили 500 доларів запрограму, візу, купили квитки, і полетіли.Але наступного літа вже до СШАвирушила із сестрою. Працювали впіццерії біля «Америкен юніверсіті»,подорожували. Це були перші самостійнікроки у плані заробляння грошей.Вашингтон для нас став знайомим

Разом iз сестрою – всюдиНа Флоридi, США

містом. Потім я швидко знайшла роботуна «Капітол гіл», у грецькому рестораніофіціанткою. Бізнес греків – сімейний,таверна належала старому грекові.Зустріла багато цікавих людей серед нихконгресмени сенатори Потрапила наекскурсію до Білого Дому. Там чиновникидуже прості, якщо порівняти із нашими –«недоторканними». Цікаво, що вони вжезнали, де Україна, відрізняли її від Росії,але Чехію від Словаччини – не дуже. Якіноземка там, у США, у тому міш-машінародів, я себе відчувала краще, як інколиу Чехії. Втретє їхала лише на 10 днів.Просто так – відвідати друзів. Вже моглаце собі дозволити.

А де ти ще побувала?У Франції, а от до Австрії не доїхала... Міжіншим, закінчилась та історія гарно. Меневсі відмовляли від того, щоб я з нимивоювала, облишила ту справу подалі відзайвого клопоту. Чесно кажучи, мене цетоді сильно зачепило, бо ми були святковоналаштовані на Відень і на різдвянийринок, а настрій нам зіпнули порядно.Спочатку мені австрійці написали, що я

синхронний переклад, постараюся опануватиі цей профіль. Цікавить й міграційнаполітика. Людям, які сюди приїжджаютьчи лише хочуть приїхати, це потрібно.

А що кримiнальне право?Воно не дуже мене цікавить, але університетнам дав чудову можливість взяти участь уконкурсі на стажування у судах. Мипройшли, і рік мали можливість бачитисудові засідання у цивільних та кримінальнихсправах, у тому числі й закриті. ВУжгороді такого не було, лише однатеорія. Тут я зрозуміла, що робота юриста– творча. Думаєш, зіставляєш аргументи,докази. І де два юристи – там три думки(сміється).

Як твої подруги реагують на твої життєвi темпи?Люди поділяються на дві групи. Одніпідтримують, радіють за успіхи. Як от мояоднокласниця по парті. Друга групапросто заздрить: мовляв, ти дуже добремаєшся, для тебе не проблема поїхати доПраги чи до Америки, вільно про цеговориш, не подзвониш, зазналася, ну йтак далі... Бувають навіть озлоблені. Але

можу зібрати речі й поїхати чи то на Схід,чи то на Захід, або Америку Жити наодному місці – це гарно, але переїжджати,пізнавати нове – цікаво То поки є енергія іможливість, буду продовжувати пізнаватисвіт. До речі, під час навчання іперебування в Маямі я відкрила для себеновий обєкт інтересу – ЛатинськаАмерика. То хотілось би там побувати, чинавіть спробувати реалізувати себе якправник в міжнародних відносинах.

Празький український хор шукає співаків усіх вікових категорій

Pražský ukraj inský sbor hledá zpěváky všech věkových kategorií

Зголошуватися за адресою або телефонами:Přihlášky na adrese nebo telefonicky:

uicr@centrum.cz, mandova@gvp.cz +420 777212240, +420 737972692

Репертуар хору: духовні та світські, популярніпісні усіх жанрів без обмежень

Repertoár sboru: duchovní a světské ukrajinskéskladby, oblíbené písně všech žánrů bez hranic

www.ukrajinci.cz

13пopoги ж о в т е н ь - л и с т о п а д / 2 0 0 8

Групу молодих митців (Богдан Поліщук,Олена Рачковська та сестри Юлія й ОльгаЗакличні) очолив академічний художник,член спілки художників України ТарасПліщ, котрий багато років живе і працює вПразі. Родзинкою пленеру було те, що всіхудожники потрапили в природне і куль-турне середовище, у котрому раніше ніколине були, в іншу країну з її традиціями, котрідесь тісно переплітаються з українськими,але в багатьох випадках абсолютно відріз-няються від них. Кожен з учасниківпрацював над роботами по-своєму, наполотно лягали мазки різнокольоровихбарв осені, а також елементи інтер’єру іекстер’єру з історичної будови пані КатериниПрофоусової, де й мешкали учасникипленеру. Це – історична будова сільськогогосподарства, котра нагадує гуцульськуг‘ражду.Завершився пленер виставою-вернісажем вгалереї «ZUZUK», яка пройшла в невимушенійатмосфері. Молодим художникам з Києвабуло цікаво поспілкуватися з представни-ками чеської інтелігенції і українськоїдіаспори в Празі. Відвідувачі мають можли-вість переглянути виставку творів, котрі щепахнуть свіжою фарбою і опалим листям.Крім плідної творчої праці, а під час пленеру

було написано більше двадцяти полотен,студентам вистачало часу і енергії побуватина кількох концертах, виставах, відвідатицілу низку музеїв і картинних галерей,зробити екскурсію до історичного містаЛітомишль. «Залишилося дуже приємневраження від відвідин дому пані Катерини.Це як повернення в дитинство, в казку. Цемені нагадує хату моєї бабусі, в котрої я

проводила літні канікули. Думала, що удитинство вже не повернуся ніколи, тількиуві сні. Бабуся померла, а в її хаті тітказробила євроремонт, - сказала Оля Заулична,котра завершила дипломну роботу підназвою «Спомин». - У картині я хотілавідтворити буття звичайної сільської жінки,яка пройшла життєвий шлях трагічного ХХстоліття. Тому я зобразила старість. Старість– це коли лишаються тільки спогади. Їйбайдуже до майбутнього, вона пережила всірежими. Я хотіла зобразити образ жінки,яка попри жахи ХХ століття зуміла зберегтисвітлі спогади з життя. Вона знаходиться вінтер’єрі, характерному для прикарпатськихсіл: декоративний килим над ліжком,вишиті подушки, фото. Вона є частиноювсього цього, берегинею народної традиції, іяк тільки вона піде, це все зникне».Пленер художників – це не концерт зіркиестради чи виставка відомого майстра. Алевін вказує, куди треба робити наступнийкрок, аби стати на ту невидиму стежку доуспіху. Саме цю ціль ставили організатори –допомогти молодим талантам правильнообрати творчий шлях, побачити інший світ,іншу країну не у якості туристів, провестичас не в ностальгічному емігрантськомусередовищі, а безпосередніми носіями куль-турного середовища, в якому ми перебуваємо.«Дуже приязно та тепло нас прийняли.Завдяки знайомству з Каткою, представни-ком чеського народу, побачили Чехію зракурсу непересічного туриста, трошкиподолали мовний бар’єр. Добре, що такіпроекти взагалі відбуваються, і добре було б,щоб вони мали своє продовження та прогрес»,- сказала свою думку Олена Рачковська.Спільними зусиллями державних і громад-ських організацій започатковано справу,котра зацікавила багатьох: ідея проведення,кураторство пленеру належить МирославуЗузуку, власникові однойменної галереї ZUZUK й активісту громадської організаціїФорум Українців Чехії, фінансова підтримка– Посольства України в Чеській Республіці.Завершилася акція вернісажем у галереї ZUZUK, з роботами художників можнаознайо-митись протягом усього жовтня.

пор

Київськi митцi зiбрались на чеському «Венковi»Пленер молодих художників «Венков», в якомубрали участь студенти старших курсів Націо-нальної академії образотворчого мистецтва іархітектури (Київ), відбувався з першого додесятого жовтня в селі Тисова, що неподалікВисокого Мита у Східній Чехії.

Ì Â Á ‡ Î Â Ê Ì ¥ Ò Ú ¸

14 пopoги ж о в т е н ь - л и с т о п а д / 2 0 0 8

Крихка коаліція помаранчевих сил у пар-ламенті, яку спрощено називають «проза-хідною» у складі Блоку Юлії Тимошенко(БЮТ) та блоку «Наша Україна-Народнасамооборона» (НУНС) дала тріщину ще учервні, коли БЮТ залишили двадепутати«підприємці». Демократична біль-шість перестала існувати. Ще більшимрозколом пройшов НУНС. Хоча він маєвсього лише 14 відсотків місць в парла-менті, зумів розділитися аж на чотириосновні групи: «Нашу Україну» пропрези-дентського депутата В’ячеслава Кириленка,від якого відділилися новостворений«Єдиний Центр» та Народний рух БорисаТарасюка, і «Народну самооборону» колиш-нього соціаліста, нині міністра внутрішніхсправ Юрія Луценка. Двоє останніх сталисимпатизувати Юлії Тимошенко, а ЄЦналежить до жорстких критиків уряду.Лідери ЄЦ договорилися навіть до того, щоу повені на Західній Україні та вибухахвійськових складів у Лозовій на Харківщинівинувата Юлія Тимошенко мало не пер-сонально. До речі, ЄЦ контролюється«закарпатцями», точніше секретарем прези-дента Віктором Балогою. І хоча він заявляєпро прихильність європейським цінностям,але розбудовується на пострадянськийспосіб: кількість членів збільшується зарахунок чиновників нижчого рангута бюджетників.

Символи замість сутіТому, здавалося б, кращого сезонудля своєї, нині опозиційної, ПартіїРегіонів Віктор Янукович навітьможе не бажати. Не треба розпи-натися, досить спостерігати, як «тікляті проамериканські націона-лісти» потопають у сварках. Ну так,щоб показатися на екрані, можнапошкодувати діток, які, мовляв,плачуть у школах через «украї-нізацію» і дублювання фільмів. Іспокійно стежити за ростом власноїпопулярності. Але за цим політич-ним словоблуддям та з’ясуваннямстосунків заглухло серйозне і тве-резе обговорення економічногостану країни на тлі світової фінан-сової кризи. Серйозні проблеми«Промінвестбанку» вже свідчатьпро те, що країну вона не минає.Теми для перепалок по обидвісторони Дніпра традиційні і аж до

наївності емоційні: буде нам краще вобіймах Брюсселя-Вашингтона, чи Москви?Був голод у тридцяті роки минулогостоліття геноцидом Кремля проти україн-ців, чи це була «общая саветская бєда», ікраще не «мусувати» цю тему узагалі?Проводити «українізацію», чи зробитиросійську мову другою державною? Підтри-мати Саакашвілі, чи сепаратизм Абхазії йПівденної Осетії? Що з ЧорноморськимФлотом Росії, якому дуже не хочетьсяпокидати Севастополь у 2017 році?

Останнє запитання стає наріжним... Черезнеясні борги минулих років ЧФ практичнонічого не сплачує за оренду українськоїтериторії. Тому у Києві заявили про намірліквідувати цей державний борг і перейтидо прозорої, а значить і набагато вищої, ціниза оренду. В Кремлі це викликає шаленийспротив і навіть погрози. Звісно, завтраросійські танки не вирушать «прінуждатьхахлов к міру» до Криму чи «защіщатьправа» десятимільйонної російської мен-шини переважно на Сході України. Але уКиєва немає впевненості, що у майбут-ньому він не стане метою подальшої«миротворчої операції». Послух можна вик-ликати і коротким, але різким повідом-ленням про ціну на газ.

Вибори і «рука Москви»Українська «залізна леді» Юлія Тимошенковажко виборювала свою нинішню посаду,тому й розлучатися з найважливішимкріслом у державі їй ой як не хочеться. Дляпідвищення своїх шансів стати наступноюпрезиденткою, вона уклала тимчасовийкомпроміс зі своїм суперником ВікторомЯнуковичем. На початку вересня БЮТ та ПРоб’єдналися у боротьбі проти Ющенка. Їхнєспільне голосування позбавило Ющенкадеяких важливих повноважень, спростилопроцедуру відкликання глави держави.Тимошенко пішла ще далі, коли несподіваностала захищати інтереси російськогоГазпрому, раніше так нею критикованого.«Газовій принцесі» раптом сподобалисяплани віддати йому Чорноморський шельфдля розробки родовищ, як і реверс тру-бопроводу Одеса-Броди. Її східний реверанспродовжився повною мовчанкою щодокавказької війни і кульмінував візитом доМоскви. Там її прийняли на найвищомурівні, а Ющенка Путін непрямо обізвав«мазуриком», бо він, мовляв, поцупив у ЮліїВолодимирівни літак... Ющенкові прихиль-ники стали бити на сполох, називаючипрем’єршу «зрадницею державних інте-ресів». Настав кінець коаліції демократич-них сил, і криза зайшла у глухий кут. В такійситуації уряд не може працювати. Спробиреанімації коаліції БЮТ та НУНС певнийчас тривали, Тимошенко погоджуваласяскасувати всі закони, прийняті разом із ПР,однак єдність та взаємодовіру це б все одноне відновило. Хоча Ющенко висловився, щорозпуск парламенту та нові достроковівибори були б крайнім заходом, усе ж таки 8жов-тня проголосив про їхнє проведення. Далі, вже в традиціях українського політи-куму, почалася судова абсурдотрагокомедія:Окружний адміністративний суд Києвапризупинив дію указу Ющенка пропозачергові вибори. У відповідь Ющенко 13жовтня... ліквідував цей суд, і сформував«Центральний окружний адміністративнийсуд», який одразу ж своєю ухвалою 17жовтня скасував ухвалу, якою булозупинено дію указу про розпуск ВерховноїРади. При цьому Центральна виборчакомісія постійно скаржилася на відсутністькоштів на вибори, бо уряд – природно –відмовився їх виділяти. Чи відбудуться 7

грудня вибори – наразі не відомо,адже минулого разу Ющенко тричірозпускав стару раду і призначавнову дату виборів.Утім, метушня в останні місяців маєцікаві моменти. ПопулярністьТимошенко, яка таки зберігається на«помаранчевій» Західній Україні,після маніпуляцій з Януковичемпомітно зросла і на «проросійсь-кому» Сході – вотчині ПартіїРегіонів. Що б не казали, але спів-праця із впливовою прем’єршею,цим «чоловіком у сукні», таки неможе не вабити впливових олігархів.Особливо якщо порівняти з лідеромопозиції, який ніби ще все сидить упарткомі КПРС, але не протизгадати про молодість, коли «спацанамі шапкі снімал, двє ходкі назону дєлал» і т. д. Парадокс, але невиключено, що БЮТ врештіоб’єднає своєю популярністю західкраїни зі сходом та півднем.

�

Т е к с т : Р е н е К О Ч І К , О л е к с а Л І В І Н С Ь К И Й

АбсурдотрагiкомедiяУ свiтi – фiнансова криза, на Кавказi –вiйна, а в Українi – сварки i перевибори

Нинішня криза настільки заплутана, що її перестаютьрозуміти навіть зазвичай дуже політизовані самі українці.Гаряча політична осінь відбувається на тлі кавказькогоконфлікту і демонстративних сигналів з Росії про те, що«після Грузії на черзі Україна (чи то пак Крим абоДонбас)». Так і не відомо, чи чекають нас вибори,призначені на 7 грудня...

15пopoги ж о в т е н ь - л и с т о п а д / 2 0 0 8

Пiрати захопилиукраїнську зброю та морякiв

Від піратства біля берегів Сомаліпостраждали українські моряки. 25 вересняафриканські злочинці захопили судно«Фаїна», у складі екіпажу якого є 17громадян України. На борту судна – 33танки Т-72, гранатомети, зенітні установки ібоєприпаси, які Україна продала Кенії (заіншими даними зброя призначається длясепаратистської провінції ПівнічногоСудану). Судно перебуває під наглядомкількох американських кораблів, які маютьзавдання не допустити вивантаження зброїна берег. Пірати, за різними даними,вимагають від 8 до 20 млн. доларів викупу заморяків. Як повідомила Партія Регіонів,вона заснувала фонд зі збору коштів длявикупу українських моряків. Їхні родичізаявили, що гроші для сплати викупусомалійським піратам вже зібрані. Про цеповідомила мати одного з моряків ОльгаГіржева. За її словами, основну частину сумидали Віктор Янукович, Борис Колесніков таінші представники опозиційної партії, атакож люди, які здавали по 5, 10 і 50, і 200гривень.

уніан

Закарпаття-Височина: партнерство i в 2009 роцi

Триває співпраця Закарпаття та краю Височина. Після реконструкції шкіл у селах Лазещината Стримба обидві сторони готують кошти для співпраці на наступний рік. Край Височинапередбачає знову виділити 5 мільйонів крон, повідомляє прес-секретар адміністрації краюКатерина Недвєдова. Передбачається завершення будівництва на Рахівщині та ремонтцентру соціальної реабілітації у Тур’ї Реметах. Також всередині листопада цього року зЛазещини до Їглави з гастролями має приїхати фольклорний колектив. Реалізацієюспільних проектів займається новостворений благодійний фонд Visa. Співпраця Закарпаттята Височини розпочалася у 2007 році, і у лютому цього року український регіон підписав ізчеським угоду про партнерство. пор

Тополанек вiдвiдав Київ та Донецьк

Саме під час розпаду коаліції чеськийпрем’єр-міністр Мірек Тополанек мавпереговори з українською колегоюЮлією Тимошенко. У Києві чеськийголова уряду заявив, що «у кожній країнірізні проблеми. Ми переживаємопостійно те саме». З Тимошенко вінрозмовляв про співробітництво в рамкахЄС під час головування ЧеськоїРеспубліки у першій половині наступ-ного року, а також про угоду вільноїторгівлі між Україною та ЄС. За словамичеського лідера, «необхідно у вас вдома, вУкраїні, змінити деякі речі, в іншомувипадку буде важко переконати країниЄС, що цей документ (про вільнуторгівлю) є необхідним і корисним». Віндодав, що чеських підприємців цікавитьукраїнська частина Чемпіонату Європи зфутболу у 2012 році, яка проводити-меться в Україні та Польщі. «Українарозраховує на підтримку з боку ЧеськоїРеспубліки в ході свого головування в ЄС2009», - відповіла Тимошенко з тим, щоКиїв може бути партнером Чехії щододиверсифікації джерел енергії. Тополанектакож прокоментував, що для України вмайбутньому може стати критичноюситуація в Криму, де проживає багаторосіян і легко роздаються російськіпаспорти.

Згодом делегація чеських підприємців таполітиків відбула до Донецьку. Модерні-зація виробництва, інновації у виробни-цтві та підготовка кваліфікованих кадрів– це основні напрямки співпраці ЧР таДонеччини. Прем’єр-міністр Чехії тутзаявив, що у промислових регіонахЄвропи необхідні реструктуризація ізниження споживання електроенергії, атакож активне протистояння конку-ренції з боку азіатських країн. «До кінцяроку ЧР збирається заснувати спеціальнукомісію з питань подальшої співпраці», -сказав М. Тополанек. Чеські компаніїможуть брати участь у модернізаціїметалургійних підприємств, обладнанняшахт та енергомереж, постачати трамваї,тролейбуси, транспортне і сільськогос-подарське обладнання, а також продукціїноу-хау, високих технологій, дляполіпшення комунального господарствай здійснення утилізації відходів. Чехіясьогодні постачає в Україну послуги всфері електроенергетики, машинобу-дування, транспортні засоби, фармацев-тичну продукцію, оптику та медичнеобладнання. У свою чергу у нас купуютьзалізну руду, паливні матеріали, масла,хімікати, деревину та продукти дерево-обробної промисловості.

пор

Вiталiй Кличко переможно повернувся на ринг

Колишній боксер, нині в більшості політик Віталій Кличкопереміг у бою 11 жовтня нігерійця Самюеля Пітерса зачемпіонський пояс за версією WBC (Світова боксерська рада).Вісім раундів Віталій Кличко демонстрував очевиднуперевагу, його суперник не довів практично жодного удару,крім 6-го і 7-го раунду, коли Пітер спробував переламати хіддвобою. Наприкінці восьмого раунду Самюель Пітер одержавостанні два міцні удари, але не впав у рингу – відбув перерву іне зміг встати на 9-й раунд. Таким чином вперше в історії боксу чемпіонами світу є дваукраїнці-брати Віталій та Володимир Клички. «Радий, що все вийшло і вдячний усім, хтопідтримав мене в цьому досить ризикованому і авантюрному почині. Було б дуже здорово,якби в найближчому майбутньому Володимир зустрівся з тимчасовим чемпіоном світу WBAросіянином Миколою Валуєвим або ж тимчасово не чинним чемпіоном WBA РусланомЧагаєвим і зібрав би всі чемпіонські пояси», – сказав Віталій. Президент України ВікторЮщенко одразу ж привітав Віталія з перемогою. «Віталій повернувся до професійного боксупісля кількарічної перерви, і продемонстрував блискучу майстерність та високий профе-сіоналізм», - зазначив В. Ющенко. Бій з Пітерсом був дуже суперечливим, бо він перед цим називав українця Кличка шахраєм і«ніяким не чемпіоном», всіляко ображав і сподівався, що Кличко за чотири роки втратив форму. Увідповідь Кличко-старший як почесний чемпіон кинув виклик Пітерсу. Кличко нині є депутатомКиївської міської ради, лідером однойменного політичного блоку та партії «Пора». уніан

Дешевшi дзвiнкиза кордон

Українські мобільні оператори МТС та Київ-стар запровадили дешевші тарифи для дзвінківза кордон, зокрема до країн ЄС. Так, абонентиМТС можуть активувати послугу «МТСЄвропа» і телефонувати за 1 гривню (3,5 Кч) захвилину. Ця вартість однакова для дзвінків доПольщі, Чехії, Угорщини, Греціії, Росії,Словаччини, Італії, Іспанії та Португалії. Дляцього потрібно лише перейти в тариф «МТСПерший» з послугою «Європа» або «МТСВільний» з послугою «Європа». При цьомупотрібно перебувати на території Львівської,Закарпатської, Чернівецької, Хмельницької,Івано-Франківської, Рівненської, Волинськоїабо Тернопільської областей. Раніше компанія«Київстар» для всіх свої абонентів відкрилапакет «СтарСвіт». Користуючись спеціальнимикодом «815» перед кодом країни та номеромтелефону, можна подзвонити за кордон завартістю майже місцевого дзвінка. Причому з12 червня цього року знижена вартість надзвінки у небізнес час (вечірні, нічні години тавихідні й святкові дні). Зокрема, до країнСхідної Європи можна дзвонити у бізнес час за3,20 грн (11,2 Кч), а у не бізнес час – за 1,95 грн(6,8 Кч). Тарифікація дзвінків здійснюєтьсяпосекундно, на вихідні дзвінки нараховуєтьсяплата за з’єднання згідно тарифного плану.Тарифи наведені з урахуванням 20% ПДВ табез урахування збору до Пенсійного Фонду.

Стефанія Чепинець

Ì ‡ ¯ Ó „ Ó Í ‚ ¥ Ú Û Ô Ó ‚ Ò ¸ Ó Ï Û Ò ‚ ¥ Ú y

16 пopoги ж о в т е н ь - л и с т о п а д / 2 0 0 8

Т е к с т : Д м и т р о С Л А В О В

У Форумі взяли участь представники 12-тикраїн: Естонії, Литви, Латвії, Росії, Чехії,Австрії, Франції, Португалії, Данії,Угорщини, Греції та України. Провідноютемою Форуму стала освіта за кордоном. Вдіаспорних колах велика увага приділяєтьсяпитанням збереження рідної мови, звичаївта традицій. Нині назустріч дітям заробітчанйде Міністерство освіти України. Рік томубула створена Міжнародна українськашкола, покликана давати середню освітуУкраїни її громадянам, які тимчасово чипостійно проживають за кордоном.В рамках Форуму директор Міжнародноїшколи Людмила Іванова проводила семінаридля вчителів недільних шкіл закордоння.Секцію вчителів української мови проводивдиректор інституту філології Київськогопедагогічного університету професор АнатолійВисоцький. Багато учасників із зацікав-ленням відвідували історичні бесіди.Складний шлях становлення нації відХмельницького до сьогодення – такою булаосновна тема проведених дискусій. Програма Форуму виявилася надто напру-женою. Учасники жили по хвилинах, вільногочасу було обмаль. Проте, де б вони незбиралися – на пляжі, в морі, в ресторані, насемінарах чи на бесідах – всюди жвавообговорювалось все, що хвилює. Інтенсивнообмінювались досвідом і спогадами. Дирек-тори недільних шкіл з різних країн та особи,причетні до вищої освіти в країнах прожи-вання, працювали на семінарах з питаньосвіти, вимальовували шляхи співпраці.Найголовніше, що плани мають реальнепідг‘рунтя і реальні шляхи їх вирішення.Саме тут можна було отримати такі знання,яких не дає жоден вуз – практичне вмінняроботи з дітьми в нестандартних ситуаціях.Наприклад, жодна методична література непише, як працювати з різними віковимикатегоріями дітей в одному класі. А дирек-тор школи з Естонії Лариса Житник успівпраці з викладачами Національногопедагогічного університету ім. М. Драгоманова

на чолі з професором Висоцьким вже кількароків опрацьовує таку методику на своїхуроках, і щиро поділилася своїм досвідом.Взаєморозуміння створило і на цьогорічномуФорумі теплу родинну атмосферу, породиломіцні дружні відносини, які триватимутьдалі. Всі учасники освітніх семінарівотримали брошури, видані Товариством«Українсько-грецька думка» з доповідямипро стан освіти в окремих країнах. В кінціФоруму було підведено підсумки конкурсу,оголошеного Товариством на кращий мате-ріал про освіту. Переможцем конкурсу буловизнано Володимира Строя з Латвії, якийокрім пам’ятного диплома отримав невелич-кий подарунок на пам’ять.Надзвичайно результативною стала зустрічпредставників української діаспори, а самевикладача кафедри славістики Сегедськогоуніверситету (Угорщина) Наталії Шайтош,директора інституту філології Національногопедагогічного університету професораАнатолія Висоцького, директора Міжнародноїукраїнської школи Людмили Іванової, аташез питань освіти та релігій посольстваУкраїни в Греції Наталі Косенко та дирек-тора недільної школи при Товаристві«Українсько-грецька думка» Оксани Нако-нечної у Міністерстві освіти Греції з дирек-тором департаменту з питань європейськоїосвіти Меліною Пападакі. Тільки віч-на-вічз професором Стелою Пріоволу, яка очолилаперше відділення славістики грецькогоуніверситету, вдалося довести до логічногозавершення справу про співпрацю Націо-нального педагогічного університету ім. М.Драгоманова з Афінським університетом,договір про співпрацю з яким був підпи-саний ще два роки тому, але ніколи не увій-шов в дію. Лише зараз, що стало великоюнесподіванкою для всіх, договір вдалосяпоновити і намітити конкретні крокиспівпраці на найближчі місяці. Це сталосерйозним рухом вперед і вселило надії, щовже наступного року в Афінському універ-ситеті почне викладатися українська мова.

Цікавою стала конференція, проведенапредставниками Інституту журналістикиКиївського університету. Засоби масовоїінформації – другий за значенням напрямокдля діаспори. Тому без журналістів необійшовся жоден із грецьких форумів. Як іминулого, так і цього року у Форумі взялиучасть викладачі та студенти інститутужурналістики. Цього року питання буливже більш практичними – підвищеннякваліфікації, стажування тощо. Протягом10 днів молоді журналісти взяли бліц-інтерв’ю у представників всіх країн, якібудуть опубліковані окремою збіркою заматеріалами Форуму. Надзвичайно важли-вою була також участь у Форумі директораінституту народознавства цього ж універси-тету Миколи Обушного, який, як і всі іншійого колеги з різних університетів України,подарував Товариству цінні книги длябібліотеки.Почесним гостем Форуму став начальникУправління з питань закордонного українстваВасиль Боєчко. Він детально розповів прокроки, які роблять Президент України, уряд,міністерства та відомства в напрямкупідтримки діаспори та піднесення іміджуУкраїни на світовому рівні. Цікавим сталоспілкування з Надзвичайним та Повноваж-ним послом України Юрієм Щербаком,який надзвичайно активно працювавпротягом усіх десяти днів роботи, а такожновообраною заступником президентаСвітового Конгресу Українців та головоюЕвропейського Конгресу Українців Яросла-вою Хортяні з Угорщини. А в гала-концертіфорумчан шокували нестандартні шоу,імпровізації, сценки, танці й розважальніномери. Величезне враження на гостейсправили молодіжні танці та традиційнавистава свята Івана Купала із дзвінкимипіснями у виконанні театру «Джерело» зЧехії під керівництвом Дарії Любачівської.

FOTO: Панi Ярослава Хортянi дискутує з Людмилою Івановою

Проблеми освiти стали темоюФоруму дiаспори в Грецiї

Вже втретє зібралися українці Європи на Форумдіаспори. Цього разу він відбувався на грецькомуострові Евія з 6-16-го вересня під егідоюЄвропейського Конгресу Українців та ПосольстваУкраїни в Греції, у співпраці з Національнимпедагогічним університетом ім. М. Драгоманова,Київським державним університетом ім. Т. Шев-ченка, Українською Радою Миру та Міжнародноюукраїнською школою.

17пopoги ж о в т е н ь - л и с т о п а д / 2 0 0 8

Український Вільний Університет бувзаснований 17 січня 1921 року у Відні,столиці Австрії. Восени того ж року бувперенесений до Праги. Ініціаторами засну-вання приватного українського універси-тету поза межами України були українськіпрофесори університетів австро-угорської іросійської імперій, письменники, журна-лісти і студенти, які після Першої світовоївійни й Українських визвольних змаганьопинились на еміграції. У Празі університетодержав приміщення і фінансову підтримкувід уряду Чехословацької Республіки. УПразі проживала значна кількість українсь-ких професорів та студентської молоді.Згодом університет було перенесено доМюнхена.Колишній працівник університету РоманШупер, який мешкає в Мюнхені і свого часубрав участь в одній із ініціатив допомогиуніверситету, розповідає, що нині заклад –на меді виживання.

Як закiнчилось фiнансування в унiверситету?Університет раніше був фінансованийфедеральним урядом Німеччини та урядомБаварії, але це фінансування припинено.Були перемовини з українськими фунда-ціями. Була розмова з адміністрацієюпрезидента. Вони не погодились на умови,які були поставлені. Опинились у такомускрутному положенні, що потрібнопродавати будинок.

Чи були серйознi пропозицiї з України?Так, Сергій Тарута (донецький підприємець,який входить до 500 найбагатших людейпланети і за оцінками має біля 2 мільярдівдоларів США – ред.) погодився купити цеприміщення. Але вони його швидко продалиякомусь німцеві – приватній особі. Немаєніяких офіційних повідомлень, кому і заскільки продали. За неофіційною інфор-мацією його вартість – біля 10 мільйонівєвро, а продали начебто за 7,5 мільйонів. І єповідомлення, що купили новий будинок ітеж невідомо, де і за скільки.

притулок українському генконсульству вМюнхені. Нині Україна міцніше тримаєтьсяна ногах, і тепер вже сама могла б домогтиуніверситету. Колишній віце-прем’єрУкраїни академік Микола Жулинськийповідомляв, що ініціатива з боку Українидавно була. Також за посередництваАдміністрації Президента України велисярозмови про можливу співпрацю і такожконкретну фінансову підтримку універ-ситету. Був підписаний протокол намірів уКиєві з боку університету колишнімректором професором Кіпою, а з бокуукраїнської сторони – заступником головиАдміністрації Президента. «Я маю інфор-мацію, що є намір купити, а може, вже йкупили інший будинок для УВУ в районіНюмфенбург міста Мюнхена. А колийдеться про продовження діяльності чипраці університету, то, за офіційнимповідомленням УВУ, зимовий семестр мавби початися першого жовтня», - додав назавершення пан Шупер.

Чому так поставились до пропозицiї?Це було несерйозне ставлення до пропозиціїз України, це може надалі негативновплинути на відносини України та УВУ.

Чи це проблема, якщо унiверситет буде в iншомупримiщеннi?Він має не тільки грошову цінність, а йвелику моральну. Його український студентіндетифікує, що саме в цьому будинку діялипровідні науковці української діаспори. Тут,треба сказати, що це не просто будинок. Цебудинок, який подарував українськомусуспільству Блаженний патріарх ЙосипСліпий.

Хто зараз керує унiверситетом?Ректором Іван Мигул, а канцлером МиколаШафовал. Мені здається, що в них булазацікавленість його продати – і не українцю.Мій батько був деканом Українськоговільного університету, я працював у ньомувід 70-x до початку 90-х у видавництві приуніверситеті. Зараз там навчається начебто149 студентів. Хоча я думаю, що це надтоперевищена цифра. Мені говорили викла-дачі, що приходять на якийсь курс четверо-п’ятеро слухачів.Радіо гСвобода” безрезультатно намагаласязв’язатися з керівництвом університету, алетакож їй вдалось поспілкуватися тільки зРоманом Шупером. Він додав, що чутки пропродаж були, вся справа проходила ватмосфері якоїсь засекреченості. Контрактпро продаж приватній особі укладений 15-го липня цього року. Але офіційногоповідомлення, хоча б навіть для професор-ської колегії університету, до сьогодні немає:«Про скрутне становище доповідавколишній ректор університету професорКіпа ще минулого літа на професорськійколегії. Тоді було прийнято постанову – вкрайньому випадку продати цей будинок, істворити за отримані гроші інвестиційнийфонд, який мав би оплачувати подальшудіяльність університету».На початку 1990-их університет надав

Orange Rent Car s.r.o.

Бiльш, нiж просто автонапрокат!!!

Пропонуємо оренду легкових та господарських автомобiлiв,

а також 9-мiсних мiкроавтобусiв найновiших моделей марки «Форд».

Усiм автомобiлям – максимально 18 мiсяцiв.Бiльше нформацiї – на веб-сторiнках

www.orangerent.cz,не соромтеся нам писати:

info@orange-rent.cz,чи дзвонити:

+420 222 281 121.

Даємо доручення дляпоїздок за межi ЄС!

Історичний будинок УВУ в Мюнхенi

проданоЧерез фiнансову скруту закладу... Навчанняпроводитимуться в iншому примiщеннi?

Т е к с т : Б о г д а н Л О Г В И Н Е Н К О

В Мюнхені Український вільний університет намежі виживання – старе приміщення вже продали,а про нове нічого невідомо.

Таким був iсторичний будинок УВУ в Мюнхенi

˜ Â Ú ‚ Â Ú ‡ ı ‚ Ë Î fl

18 пopoги ж о в т е н ь - л и с т о п а д / 2 0 0 8

Т е к с т : Ї т к а П О Л А Н С Ь К А , М а р к е т а К А Д Л Е Ц О В А

П’ятдесятирічна Тоня Винокурова кількароків нелегально випікала пончики упекарні міста Остров у Карловарськомукраї. Тепер з усіх сил бореться з депортацієюта кількарічної заборони повернення доЧеської Республіки. Заборону «заслужила»,коли минулого року заявила про бажанняподати свідчення проти агентства з працев-лаштування, на яке вона працювала уважких умовах. «Це ж ви могли висмоктатиз пальця!», - накинувся на неї чиновник таборудля шукачів притулку у Вишніх Лготах.

З міліції – на «кобліги»В Україні Тоня була адміністративнимпрацівником у міліції. Та не склалися

стосунки з одним колегою, який їїпереслідував та погрожував убивством.Правоохоронці лише розводили руками...Тоня виїхала до знайомих до Москви, і тамвони допомогли їй одержати туристичнувізу до Чеської Республіки. Одразу ж тоді, у2001 році, Тоня приїхала до Вишніх Лгот, ізвернулася з проханням про наданняпритулку.Звідти її перевезли до Костельця-над-Орліці. «Про «азіл» я тоді не знала нічого.Сприймала його як можливість легалізації.Так робили усі. Це був останній рік, колизаявники на статус біженця могли відпочатку працювати, - пригадує нині вона. -Одна знайома дала мені контактні дані

агентства, котре також знайшло мені роботув пекарні у празькому мікрорайоніВисочани. Підписало з мною відповіднийконтракт. У пекарні теж хотіли ознайо-митися з моїми документами».В січні 2002 року там трудилося біля тисячіосіб. Кілька десятків іноземців жили прямона роботі. Тоня працювала в цеху з виго-товлення пампушок – замішувала тісто.Щодня випікали їх від 30 до 40 тисяч.Працювали від восьмої вечора до шостоїранку, або й довше – в основномудванадцять годин. Агентство залишалоіноземцям зароблені гроші у вахтера вконверті. Платило 45 крон на годину, алескільки грошей залишало собі – невідомо.

Незручний свiдок

Заробiтчанка поскаржилась в полiцiю на свого працедавця.Виявилась... ще й винуватою. Але надiї не втрачаЭ.

Антонiна Винокурова показує заяву в полiцiю, яку подала на Олену Решетар. Фото: О. Лiвiнський

Незручний свiдок

Нечасто іноземець,який перебуває уЧеській Республіці«начорно», подає скаргуу кримінальну поліціюна свого «клієнта», абопосередника у роботі,який його експлуатує.Держава нібито чекаєна такі сигнали; алеколи свідокзнаходиться, державівін «не підходить».Випадок львів’янкиАнтоніни Винокуровоїпро це чітко свідчить. І він не єдиний...

Э

19пopoги ж о в т е н ь - л и с т о п а д / 2 0 0 8

«З нами поводилося пристойно. Коли хтосьбув хворий, відвозили його до лікарні,допомагали продовжити паспорт чи іншідокументи, чи якщо хтось їхав додому, йомувиплачували гроші заздалегідь», - не скар-житься на тодішні часи працелюбна Тоня.

Нещасний випадокКожні два місяці була змушена продовжу-вати візу в установі для біженців. Коли у2002 році столицю полонила повінь,випікали пончики за все місто – працювалибезперестанку. Одного разу рука зісков-знула, і машина зламала Тоні пальці. Місяцьне могла працювати. З пекарні її не вигнали,дозволили жити весь місяць. Коли пальцізажили, Тоня вже боялася підійти до верс-тата, і вирішила звільнитись. Це булонаприкінці 2002 року.Продовжила працювати на кухні ресторану«Магічний сад» біля Національного театру.Мила посуд і готувала салати. Миючі засобипротягом двох місяців призвели доалергійної реакції. За порадою лікаряпоїхала до Карлових Варів – пити мінералкуі приймати там ванни: «Моя подруга попошуку притулку мала в Карлових Варахзнайомих українок, котрі виготовлялипорцеляну. Я також стала там працювати,проживала в будинку з іншими українками.Двічі на день ходила до колонади помінеральну воду. Через два тижні рука булаздорова. Хотіла повернутися до Праги. Таякось ми на колонаді познайомилися з двомаросіянами. Вони й сказали, що знають однуукраїнку, котра могла б мене працевлаш-тувати в місцеву пекарню. Мовляв, можупокладатися на неї, вона нікого не обкрадає,бо постійно ходить до церкви».

ЧемпіонкаНевдовзі Тоня повернулася до пончиків – уфірмі CORNIA випікала їх за ті ж 45 крон нагодину. Завдяки цьому її «кобліги» в«Інтершпарі» були майже за безцінь, прода-валися тисячами. Але Тоня цим пишалася.Коли наприкінці 2003 року звільнилася їїколега Маша і повернулася назад доМолдови, взяла роботу і за неї. «Лєнаобіцяла, що це лише тимчасове рішення.Але я з роботою впоралася, і помічницюперестали шукати. Потім обіцяли доплату –10 крон за годину. Але Лєна сказала, що цюрізницю виплатить пізніше, бо зараз їйпотрібні гроші. А пекарня за мене платилаподвійну зарплату: близько 150 крон нагодину. Доплати від неї ніколи я неотримала», - згадує вона.Прямим працедавцем Тоні була Лєна, тобтоколишня жителька Ужгорода Олена Бібен-Решетар, тобто її агентство Rodstav. ЛєнаТоню для пекарні «позичала». Письмовийконтракт не укладався, тільки усна домовле-ність. Тоня була зарахована прибираль-ницею. За кавою Тоня розповіла Лєні просвої проблеми...

Невдалий крокВ кінці 2003 року чеські органи внутрішніхсправ відмовили Тоні у задоволенні її заявипро притулок. Подала апеляцію, і отрималапродовження дозволу на перебування доквітня 2004 року. Коли термін йшов докінця, і Тоню викликали для пояснень. «Я

могла подати ще одну касацію, й одержала бна рік візу через змушене перебування (т.зв.віза терпіння). Але мені потрібно булопродовжити цю візу, ходити до адвоката, ана це треба був час, - описує Тоня своїбюрократичні переплетіння. – Замість менеспробував працювати один чоловік, але вінзадихався від випарів смаженої олії, хоча миносили флер. Ще одна українка була занадтомаленька. Вона не могла витримати г‘рати зпончиками, що занурювалися до гарячоїсоняшникової олії. Та сітка була розміромпівтора метра, на ній було п’ять кілограмівтіста, і було дуже нелегко піднімати її весьдень».Так вони з Лєною і не знайшли нікого. Тоді«клієнтка» сказала Тоні, щоб нікуди неїздила, що про «папери» вона подбає.Мовляв, у неї є знайомі у поліції, а за грошіможна все зробити. Тоня погодилася. І проце погане рішення ще не раз шкодувала...

Абсолютна «нелегалка»Лєна на два місяці зникла. А колиповернулася, обіцяного дозволу на прожи-вання не привезла. Мовляв, знайомі вполіції вже не працюють, та й законизмінилися. З Тоні враз стала стопроцентна«нелегалка»: не лише працювала, а й перебу-вала у Чехії незаконно! Понад три роки отакпереховувалася від держави. Хоча їй впекарні й подобалось, йти їй було нікуди.Лєна про це прекрасно знала, і маніпулю-вала нею. Обіцяла то купівлю новогопаспорта, то амністію для нелегалів. ЯкщоТоня чимось була невдоволена, Лєна казала,що повинна бути їй, навпаки, вдячна. Двічідо пекарні заходив контроль. Начальникзавжди попереджав Тоню про це, і вонаповерталася, коли контроль ішов геть.Тоня й далі пекла, навіть сам актор Депард’єпід час фільмового фестивалю хвалив їїпампушки. Але з часом пекарня сталапогано платити, люди звільнялися. Недоплачували і Тоні, й вона вирішила розій-тися з «клієнткою». В квітні 2007 рокупопросила її видати зарплату – біля 180тисяч крон. Лєна стала шукати відмовки,мовляв, що немає, що перекаже... «Коли я їйзаявила, що поскаржуся, вона тількирозсміялася, - із сумом згадує про колишню«подругу». – Після звільнення я відразу жпопросила притулку. Статус біженця мені небуло надано. Я подала апеляцію і не втрачаюнадії».

Всі про це знаютьПекарня в Острові виглядає нещасно нелише зовні – а й зсередини. Чекаємо накогось, хто б нас познайомив із її шефомЯрославом Лінгартом. Він працював зТонею. Пекарня належить нині іншій фірмі.Проходить маленька дама з іноземнимакцентом, заводимо розмову з болгариномАндрієм. Питаємо, на кого він працює –тільки посміхається. «Ніхто її тут не тримав,якщо їй це заважало», - постійно кричить дослухавки шеф пекарні. Зустрітися з нами небажає. «Через цю тітку не зроблю анізайвого кроку! В Чехії стільки нелегальнихіноземців! І весь народ це знає! Про те, яктут іноземці працюють! То чого васцікавить тільки цей випадок, чого?!», -нервується Лінгарт. Відповідь дуже проста.

Іноземців у її становищі – як маку, але тих,які б скаржились на своїх «працедавців» – якшафранів. Тих, хто б розповів про цегазетярам – ще менше. Тому Тоня є важли-вим свідком для держави.

Який свідок? Злочинниця!Поручик Їржі Прохазка з карловарськоїкримінальної поліції навіть не дає намзавершити фразу! На його погляд, Тонявчинила правопорушення. «Той, хто тутперебуває нелегально понад три роки, нехайзамітає перед власним порогом», - заявляєстарший криміналіст. Слідство не знайшлодоказів, що у даному випадку йдеться прозлочин – торгівлю людьми, як вказала усвоїй скарзі на агентство «Родстав» Тоня.«Це була добровільно укладена угода», -каже Прохазка. Цитує Олену Решетар, щописьмові угоди між нею та Тонею є, і вониусі – в порядку. «Документація повинназберігатися в офісі компанії в Празі», - кажеПрохазка. Розслідування передано до Праги,де вивчається, чи сплачує «клієнтка»необхідні податки і страховки. Те, як пово-дяться посередники із працівниками, чи неутискують їх або чи часом не «обдирають»,поручик поліції розслідувати не буде.

Слідами «клієнтки»Якби поручик глянув на офіс фірми Rodstav,можливо, засумнівався б у тому, що тутзнаходиться документація. Приземленийнапівзруйнований будиночок біля дороги.Двері широко відчинені, зліва на зовнішнійстіні висить величезна поштова скринька, анад нею – десятки металевих табличок зназвами компаній, багато з них маютьукраїнську назву. Всередині дві малюсінькікімнати. В одній сидить пан, сердечно знами вітається. Об стіну за собою обпер своїмилиці, часом витрачає час на карткову груза комп’ютером, слухаючи мелодії російсько-мовного радіо. Каже, що саме пише договіроренди з фірмою Rodstav, і з радістю дає намномер телефону Сергія, який нібитопредставляє її. Дзвонимо. Кажемо, щомаємо цікаву інформацію про працевлаш-тування іноземців. Хвилька нерішучості – і звуст Сергія лунає, що він не має нічогоспільного з Родставом. Кидає слухавку...Кілька років тому ми розповідали про ІннуКалинець, яка опинилася у аналогічнійситуації. Про випадок писали і в чеській, ікиївській пресі. Але на це мало хто звертаєувагу: чеські чиновники вважають, що«усяким іноземцям з їхніми проблемами»краще зникнути взагалі, українські абопроблему не розуміють узагалі, або кажуть,що не мають компетенції на території іншоїдержави. Утім, чеське МВС мало намірвключити Тоню до програми жертв торгівлілюдьми. Хоча там і припускають, що поліціячасто незграбна під час розслідувань такихвипадків. Тому наразі справа далі засіданьякихось робочих міжпрофільних груп нейде. Для клієнтської системи це – благо-датний г‘рунт.Розповідь виникла у рамках проекту «Czech ma-de» Мультикультурного центру Прага запідтримки Європейської комісії, та проекту«Інформацією проти нелегальної міграції»товариства «Людина в Скруті», де працюютьавторки. Вперше опубліковано в тижневику А2.

Í a Î e È ‰ o c Í o Ô

20 пopoги ж о в т е н ь - л и с т о п а д / 2 0 0 8

Покальчук помер уві сні у приватній клініці у ніч на середу 9вересня. Йому йшов 68-й рік. Його здолав рак. Донька письменника22-річна Оксана розповіла крізь сьози, що він спав тиждень: «Щепотримав у руках новий роман «Озерний вітер» — мав йогоповезти на львівський книжковий ярмарок. Радів як дитина. Писавпродовження. Написав близько ста сторінок. Більше не встиг». Прохворобу дізнався у серпні минулого року. Із того часу по кількатижнів лежав у лікарні. Останній місяць провів там. «Ненавидіврозмовляти про свої болячки й вік, - додає письменник ЮркоВинничук, 56 років. – Востаннє ми бачилися у червні на якійськиївській презентації. Я ще йому сказав: «Гарно виглядаєш». А вінусміхнувся, і я зрозумів, що не добре пожартував. Хоча виглядав віндійсно молодо. І завжди шаленів, коли в газетах вказували йогосправжній рік народження. Якось я робив із ним інтерв’ю дляльвівського «Поступа». Він мене цілий день видзвонював, щоб янаписав, що йому 40 років, хоча йому було 60. Молодь його

обожнювала. Особливо, коли під музику наспівував власні вірші тавірші Ґaрсіа Лорки, Поля Елюара. Це важко було назвати співом, алелюди валили юрбою. Він наблизив українську літературу до маси».«Юрко всім розказував, що він — на одну восьму циган і наполовину— дворянин, — згадує львівський перекладач 58-річний ВікторМорозов. — Ми обоє з Кременця. Збиралися зробити якийсьтворчий вечір. Юрко любив молодіжні тусовки, танці. Якжурналіст об’їздив 38 країн. 1970 роках полетів у ЛатинськуАмерику, в Нікарагуа. Після того став барвисто одягатися,носити чорні окуляри й почав танцювати». Покальчук 20 роківдопомагав дітям із колонії у Прилуках наЧернігівщині. Учив їх читати,малювати, друкував їхні вірші у журналі«Горизонт». Часто повторював: «У мене350 дітей плюс Оксана».Він був одружений тричі. З Ольгоюрозлучилися, коли донька була малою.Сам Покальчук говорив, що мав багатожінок. «Вони не були тою гаванню, в якухочеться повертатися. Я – людинатворча, жінки не витримували і йшли».

�Зеленава вода спалахнула тисячамизолотих іскринок тієї миті, коли сонцевийшло в зеніт і над озером враз щезлатінь від довкружних дерев віковічноголісу, що завмер навколо.Сонячне світло залило срібну гладінь Озера, вже прямими своїмипроменями пробиваючи товщу води аж до дна, до глибин, досонних ще від зимової сплячки донних вод, того завмерлого на зимужиття, яке з весною завирувало по всій поліській пущі — в озерах ілісах, в болотах і ставках, у верховіттях дерев і в підземних печерах, унайгустіших нетрях старого лісу.Сьогодні був саме той день. Саме в такі дні, як сьогодні, набиралавесна того розмаху і сили, коли за нею вже відчувалося тепло, апотім і гаряче літо. У такий день, здавалося, можна почути, як ростетрава, як наливається соком молоденьке листя на деревах і яквибухають різнокольоровою райдугою в пробудженій пущі лісовіквіти.Кожного року, коли воду Озера врешті починає зігрівати отойнайпотужніший промінь, який, розскочившись у глибинахбезліччю сонячних зайчиків, засвічує світло весни і на дні Озера,прокидається до життя підводне царство Царівни О.Вона давно чекала цього знаку сонця, саме цього променя, щевідтоді, як зійшла з Озера крига і забовваніли на деревах першібруньки.Царівна О вийшла з води, закутана у довгі свої коси. Волоссяповивало її оголене тіло мовби темнозеленою шаллю чи хусткою,кінці якої спадали до п’ят. Ледь торкаючись води, вона ніби стояла іводночас линула поверхнею Озера зі швидкістю, якої бажалося їй.Вона обходила береги Озера, розкидаючи теплий мул з озерногодна, у такий спосіб пробуджуючи до життя поснулі кущі й дерева,трави і верболози, усю прибережну рослинність. Все було як завжди.Все було гаразд, наставала весна. Царівна впорала своїнайнагальніші справи і знову занурилася на дно Озера. Ще моглатрохи спочити, дозволити собі улюблені підводні ігри, зновупоринути всім єством тільки й тільки у той обшир, який належавцілком і повністю саме їй. І більше нікому. Вона була ВолодаркоюОзера, а що Озеро було найбільшим в усій пущі, то Царівна О булаволодаркою усіх озер, усього Озерного краю, усього того, що в цімкраї було пов’язане із життям води й у воді.Цього ж дня, коли райдужній промінь проник у глибінь Озера івоно засвітилося зсередини, в центрі озерного свічада раптомвипірнула, з силою вириваючись з води більш ніж до пояса ітягнучись обличчям до сонця, струнка постать з густим волоссямпо плечі.Веселий сміх залунав над Озером, і спритні худорляві рукизамигтіли у воді. Легко і швидко озерний мешканець поплив доберега.

Озерний вiтерЮрiй ПОКАЛЬЧУК

Поза різними потрясіннями зовніш-нього чи внутрішнього життя ненадто помітно цей світ покидаютьгенії. У вересні цього року померписьменник Юрко Покальчук. Черезмісяць - поет Ігор Римарук. Люди, якізробили значний внесок до сучасноїкультури.

21пopoги ж о в т е н ь - л и с т о п а д / 2 0 0 8

1941, 29 січня — Юрій Покальчук народився в м.Кременець на Тернопільщині

1956 — написав перше оповідання1959 — вступив до Луцького педінституту, перевівся

у Ленінградський університет, на факультетсхідної філософії, закінчив його 1965-го

1976 — став членом Спілки письменників1994–1998 — керівник закордонного відділу СПУ1997–2000 — президент Асоціації українських

письменників2000–2002 — член Національної ради з питань

телебачення і радіомовлення

Автор 27 книжок, найвідоміші серед них: ”Те, що насподі”, ”Окружна дорога”, ”Таксі Блюз”. Знав 11 мов,перекладав твори Ернеста Хемінгуея, Артура Рембо,Жоржі Амаду, Хорхе Луї Борхеса, Хуліо Кортасара.Читав лекції в університетах Великобританії, США,Канади, Аргентини, Бразилії, Португалії, Іспанії,Польщі та Росії.

На берег він просто вискочив і, пробігши кілька кроків побіленькому озерному піску, що встеляв прибережне плесо, діставсягартованого часом товстезного дерева, яке невідомо вже коли збилибуря й блискавиця, не вирвавши, однак, його з корінням, непошкодивши зв’язку з землею, а лише пригнувши стовбур до землі.Враз вистрибнувши на дерево, він простягнувся на ньому,випростався горічерева і завмер у приємній дрімоті під ніжнимпромінням весняного сонця.Це був хлопчик у тому ранньому підлітковому віці, щойно здитинства, коли тільки-но проступають ознаки майбутньоїдорослості і навіть неоковирність чи незграбність не псуютьвраження, а лише милують око.Озерний мешканець лежав голий проти сонця, і було видно, щохудорляве тіло, поза сумнівом, гарно сформоване вже тепер.Природа відміряла йому усе пропорційно настільки, що важко булоб тут говорити про якусь незграбність.Його довге густе волосся, що здавалося зеленим, коли він випірнув зОзера, підсихаючи на сонці, ставало світлішим, точніше — русявимз білявими переливами. Зараз, коли він спав, воно звисало настовбур дерева розкішними пасмами.Тонкі, виразні риси обличчя, правильний ніс, пухкуваті широківуста, міцне, вперте підборіддя, довгі пухнасті вії, темної, майжечорної барви, як і густі брови такого ж кольору, складалися вчарівливий образ.Вії прикривали великі, трохи видовжені в кутиках очі, мінилисякольором від зеленого до пронизливо-блакитного, залежно від того,яке довкілля оточувало їх володаря.Отак виглядав Волин, озерний княжич, якого виростила й викохалаВолодарка Озера на втіху собі й радість усьому озерному князівству,усьому, що живе й існує в глибокій поліській пущі, — живому йнеживому, чарівному й звичайному, вічному, як Ліс і Озеро, йзмінному, як квітка, як весна, як вітер, як дощ. І як Людина.Відколи він пам’ятав себе, жив на дні Озера, там же й впокорювавсяв зимовому сні.Весна, прихід тепла завжди означали для нього початок чудовогоперіоду — повного пригод, розваг із друзями і нових пізнань. О ційпорі року всі пробуджувалися від сну, всі знаходили одне одного,зустрічались, бавилися і виконували належне їм згідно з їхнімприродним призначенням. Жили.А коли наставала осінь, холодало, з початком заморозків, опускавсяВолин разом із Царівною О на дно Озера і після прощальногобенкету засинав у знемозі від утоми за ціле літо, аби прокинутисязнову навесні і поринути у вир літніх буянь.Раз по раз виникало у нього питання і бажання спізнати більше просебе і про довколишній світ. Але відповіді на найголовніше питанняне давав йому ніхто, бо, певне, ніхто й не знав справжньої відповіді. Багато знала Царівна О. Їй належало знати, вона ж бо булаВолодаркою Озера, Озерного краю.Вона знала й те, що бентежило Волина, що викликало у ньогонеспокій, що виринало несподівано серед усіх ігор і розваг,пестощів і шалу.Царівна О могла і не могла розповісти Волинові найголовнішого, боце могло б означати руїну, коловерть, зміну, небезпеку для їхніхвзаємин, для усього того ладу, того внутрішнього миру, в якому живВолин.Перша відповідь була дуже проста: саме Царівна О створила Волинатаким, яким він був зараз, створила його для себе, бо закохалась удітвака, і раптом заманулося їй виростити собі коханця, назавждиюного і прекрасного. Так з’явився Волин на дні Озера. Чи кращесказати — ось чому з’явився Волин в Озерному краї.Колись дуже давно (хто може виміряти той час!) із родини, якаприхистилася біля лісового озера, зник хлопчик. Ясноокий івисокочолий, світловолосий і стрункий. Жив він перед тим улюдській родині, мав батька й матір, братів і сестер. Але якосьжиттєва буря — чи то війна, чи то мор — вибила людей на час ізїхніх родинних гнізд, і вони заглибились у ліси й пущу, абиперечекати лиху пору, аж доки можна буде повернутися в домівку.Волин зростав у лісі напрочуд добре, знав чимало з його таємниць.Лісові трави і звірі з раннього дитинства були хлопчикові друзями,відкривали йому свої таїни. Перше розуміння лісу перейшло доВолина від бабусі, яка зналася на лікуванні й чаклуванні. Бабуся

вчила Волина і приказувала: «Це тобі не вічне життя, дитинко! Доляв тебе нелегка, виняткова! Ти у нас зірочка в небі, ясне світло! Аби жти лишався з нами довше, приніс би нам щастя!»Батьки Волина сміялися і, було, навіть лаяли стару: «Що ти такекажеш, бабо? Дивись, ще наврочиш!»Баба відказувала: «Я віщую лиш те, що зірки віщують, що написаноу Книзі життя! Кажу, що бачу, дарма мене звинувачуєте! Доля внього особлива! Він буде над усіма, для всіх, усіма люблений...»

Бабуся померла, коли вони ще жили в селі і Волин мав десь із дев’ятьроків. Він дуже побивався за бабусею, бо без неї почув себе раптом,навіть при батькові й матері, ніби самотнім.Як вона померла, пішло усе в родині невлад, одне лихо за однимпочали стукати у двері, аж доки не наскочила справжня біда —чужинське нашестя — і не вигнало усю родину світ за очі з рідноїхати.Бабусю поховали на околиці села, неподалік від садиби Волиновихбатьків. Не минуло й року, як виросла на могилі розлога калина, таще й на диво одразу ж заплодоносила.Маленький Волин часто приходив туди, сідав під деревом і подумкирозмовляв з бабусею. Йому не раз здавалося, що він чує її, щоговорить вона до нього шерехом калинових листочків, усміхаєтьсякалиновими ягодами, повними і червоними, хоч усього їх вродилопершого літа три брості.

�

Роман Іваничук.Фонд історичної пам’яті.«�ізнання нашої минувшини має стати засобомтворення національної ідеї, без якої неможливедержавне будівництво», – вкладає в уста одного зі своїхгероїв �оман Іваничук.Іще колись Юліан #ачин-ський зазначив, щоУкраїна – irredenta. Алеце було у 'І' столітті.(ержава досі уярмлена,незважаючи на сімнад-цятирічну незалежність.*ентральним героємроману є +ихайло#езрідний. /ого дідусьстояв пліч-о-пліч зЄвгеном 2оновальцему січовому герці, батькоборовся разом із �ома-ном 3ухевичем, сам+ихайло відсидів у тюр-мах. 4южети минулого переплітаються із сьогоденням:автор під наметовим покриттям ознайомлюється зфактажем +ихайлового рукопису, а поза наметомвирує помаранчева віхола.�еред читачем постають лики національних лицарів:Євгена 2оновальця, �омана (ашкевича, �омана3ухевича, Олени 7еліги. Автор знайомить читача з8олодимиром 8инниченком: «(ороги запрудженічужинцямив на полях моєї України розгуляласяотаманщина – скільки отаманівв стільки Українв а врезультаті ні однієї – тільки бравурав тільки синьо-жовтіпрапори і пісня». У �арижі на самоті зі своєю душеюпереховується 4имон �етлюра, який пише заповітдоньці 9есі: «;а Україну боротиметься нове поколіннявдо якого належиш і ти…» Автор описує львівськихгімназистів, для яких неучасть у підпіллі рівнозначнабезчестю; трьохсот студентів-спартанців, яких поховалаАскольдова могила; сотні юних упівців із молодечимусміхом і посивілими скронями; молодь новоготисячоліття помаранчевого виміру. 2оли ж зникнутьюди та шпигуни, політикани, які спаплюжили ідеалиукраїнського чистилища – +айдану? =ація змінилася. Укоридорах століть лунатимуть слова закатованогоОлега Ольжича: “8стаєв наче поросль струнка і густавнове покоління титанів…” А час не знищить героїчнихнаписів Олени 7еліги й Ольги #есарабв видряпанихнігтем на тюремних стінах... Юліана �авриш

Тадеуш Ружевич.У лабіринтах людського мислення.«9юдське обличчя завждибуло для мене країною,околицею, краєвидом…/ого важко описати, хоч цякраїна така мала, щоможна вмістити її в долоняхабо ними закрити», –дефініціює польський пись-менник. >ерой книги прилі-тає до �има, щоб знайтитут відповіді на особистізапитання. +андрує околи-

Í a Î e È ‰ o c Í o Ô

22 пopoги ж о в т е н ь - л и с т о п а д / 2 0 0 8

КнигиКатерина Диса.Полювання назахідноукраїнську Сивіллу«Історія з відьмами» викладача 2иєво-+огилянськоїакадемії 2атерини (иси є, напевне, першою спробою

фахово заповнити невідомілагуни історіографії. (осі в нійіснували лише побіжні поглядичи оповідання. #ільшість працьпро відьомство в Українідатовано ще XIX-початком XXстоліття, написано їх пере-важно в дусі західноєвропейсь-ких романтичних віянь. У радян-ський час це була забороненатема. “�олювання на відьом”було цілком сформоване вминулі часи, під впливами і з�осійської імперії, і з пріоритет-них поглядів ;аходу. 8ідьми йнепояснені речі завжди манили

людську уяву. =ими зацікавилися ще відАпулеєвого “;олотого осла” й античних часів стригоїв.�роте об’єктом досліджень чарівництво стало лише вмодерну епоху. =ині ці вірування видаються плодомлюдської фантазії та страху, але людство минулих епохіз жахом сприймало алюзії на їх існування. *им«фактором страху» передусім послуговувалися предс-тавники влади для маніпуляцій чи навіть катування.«�олювання на відьом» було ініційоване й гетьманомІваном #рюховецьким. �опри те, що в ;ахідній Українівідьом судили, як і в Європі, передусім за нормамисаксонського магдебурзького права, характер пока-рання був дещо м’якшим. �ерші згадки про відьомствояк злочин в судових матеріалах виникають у другій

Валерія Врублевська.Шарітка з Рунгу.#іографічний роман про жінку, чиє життя зосередилосяв існуванні на папері. 8она все життя прагнула кохання,але так і не знайшла його, жила в час великихособистостей, але завжди була самотньою. 8она знала– мрії не завжди сповню-ються: вона так і непобачила море; сердечнірани загоюються, але неперестають боліти – ніколине забувала вона своєкохання. І що все минає…Окупаційна влада заборо-нила сповіщати про смертьОльги 2обилянської і братиучасть у її похороні... Однеунікальне життя взято зафактологічну основу роз-відки. 4лабка у своїй силітендітна жінка крізь усюпам’ять життя пронесладитячий образ білявої *арівни, що визначиластавлення 2обилянської до жіночої краси словами: «@ипан бачив щось подібно бридкого?» І зазнала щебільшого нерозуміння в родинних стосунках. (ля сім’ї ідля суспільної думки вона залишалася «жінкою зішкідливими думками». Aї амбіції не входили в батьковіплани. 8ін уже давно визначив долю дітей: хлопці –вчитися на «вищі студії», а для дівчат – заміж і«г‘аздувати». /ого однозначна директива: «;а моїхчасів дівчата доїли корів і були зайняті в полі, при цьомубули щасливі, здорові і невчені». Обстоювала родинніпозиції і тітка: «'то читає таке трійло, як книжка, думаєпередусім не про заміжжя, а про любов. 4амій літнійпані ця «поетична недуга» була невідома і зводиласятільки до голки, варення і молитовника. =іхто не бравдо уваги особливий трем душі цієї «вирафінованоїінтелігентки», не вбачали й того, що їхній спротивпаралізував рухливість її душі, прирікаючи на самоту.Одвічна демаркаційна лінія крізь усе життя міжлюбов’ю та літературою, про що Ольга згодом напише:«Одна моя душа – ми обидві з тобою самотні: я і ти».=айбільшим стимулом до творчого розвою письменницістали буковинські ліси, гори і книжка #еттіни фон Арнім«2ароліна >юндероде», що протиставила хорошужіночу прозу тогочасній творчості в руслі чоловічоїімітації. =е менше вражає 2обилянську й доля її героїні– сильної жінки, яка врешті завершує життя суїцидомчерез кохання до мізерного й не вартого її чоловіка.«Обличчя Ольги закам’яніло. *е сталося о 13.30 21березня 1942 року в окупованих @ернівцях. Hиттяскінчилося. �очиналося безсмертя... 8она йогозаслужила». �ідія �онка

2оли дев’ять років тому я вперше приїхав до �раги, то,приклавши руку до легендарного підніжжя скульптури Яна=епомуцького на 2арловому мості, загадав таке наївнебажання: щоб у цій країні нарешті про Україну почали говорити.;нати і говорити. =е погано чи добре, а часто і об’єктивно. =ухоча б так, як про Австрію там чи 4ловаччину. #о тодіукраїнське сприймалося у @ехії дуже погано, набагато гірше ніжзараз. 4еред місцевих це була мафія і бідні брудні заробітчани, угазетах інколи з’являвся 2учма з гонгадзегейтом, ну ідосягнення наших спортсменів. 8се.@ерез п’ять про Україну тут стали таки говорити. *е не булоякоюсь заслугою чеською чи українською. �росто писалирейтери і айпі, а за ними – весь світ, ось і чехи стали. І яподумав: ну ось, нарешті, збулось. ;-під стін нашогоконсульства щезли черги по візу, що шикувалися з ночі. Kетрохи, думав я, і в радіо щодня гратиме Олег 4крипка з�усланою, а в господах подаватимуть борщ. І чехи скажуть: о,та виявляється, українці «феровий» народ! де були наші очі ідумки? І у мас-медіа та у політиці «втома від України» назавждизміниться модою на неї.�ройшло ще майже п’ять років, і я вже думаю: чи не піти б менізнов до тієї скульптури і загадати, щоб у різних «младихфронтах» =M писали про мою країну? #одай певний час. 2ого у«горніх долніх лготах» має цікавити, що «прем’єрка 7имошен-кова не може додзвонитися президентові Ющенкові»? Якпояснити пересічному чехові, чому одні «помаранчеві» погрожу-ють іншим внутрішніми військами чи спецпідрозділами міліції? Іце у той час, коли на пострадянському просторі країна-гігант«прінуждаєт к міру» іншу країну, бо вона має нібито цілкомприродні і законні амбіції відновити свою територіальну цілісність.=і, я знаю, що позитивні новини – це не новини. Aх треба бук-вально «пропихати» на шпальти і в ефір. І якби «наша трійця»8АK, Ю87 та 8NЯ жили не-розлий-вода, то це також би булопідозріле мовчазне одноголосся, як у якому-небудь азійському«...стані». (обре, що опонують один одному. Але?.. (ля чогорвати всю країну? >аньбити її за її межами? @и варті цьогопримара великих мільйонів чи якісь владні повноваження?І якщо ще наповнити реальним (як завжди – перекрученим)змістом «принцип взаємності у візовій політиці», про якийнагадав нещодавно Ющенко своїм указом, то можемо ми тутрозпинатися, що «як у нас все класно»...

цями, знайомиться з неоціненною спадщиною.=асамперед відвідує 4обор святого �етра. 8важає, щозбереження цієї архітектурної споруди – надбаннявсього людства. ;годом він вирушає на оглядини2олізею. 4аме з цього моменту автор зіставляє сучасней минуле. У часи �имської імперії тут гинули тисячіхристиян-мучеників. 'ліба та видовищ – гаслоненаситного натовпу. 'іба не схожі речі відбуваються всучасному світі? @ерез опущення пальця амбіцій деякихімператорів умирають сотні. Автор розмірковує надпоняттям віри. «Hиття без #ога у другій половині ''століття (твір написано 1969 року) стало природним.'оч дітей #ожих у римській церкві – півмільярда», –зазначає 7адеуш �ужевич. �рактично в кожному храміперсонаж бачить скриньки на пожертву святому4тефану чи святій �иті. 9юди вносять лепти, щобзадовольнити своє самолюбство, насправді в їхніхдушах немає ні йоти #ожого слова. *е підтверджуєзустріч з отцем /оанном ''ІІІ. 9юдський натовпкидається до ніг понтифіка, обожествляє, намагаючисьперекинути всі свої біди на плечі �апи. (уховнадеградація людства уже давно пустила коріння в серце8ічного +іста, в центр католицької святині. 9юдиюрбою проходять біля полотен 7иціана, �убенса,�афаеля; продають “2ока-колу” в 2олізеї на 40 лірдорожче, відвідують борделі. =априкінці історії сторожлітньої опери знаходить нашого героя мертвим середтеатральних декорацій. =а прикладі �иму авторутверджуєв що людство духовно помирає у “старихдекораціях”. �аніше воно гинуло через брак істини, нині– через її непізнання. Юліана �авриш

половині XVI сторіччя. 8 існуванні відьом засумнівалисьаж у просвітницькому XVIII ст. А 1776 року 4ейм �ечі�осполитої ухвалив закон про заборону переслідуваннявідьом. У �осійській імперії на рік раніше остаточнузаборону встановила Єкатєріна II. 2нига – не тількифактаж про суди, а й уявлення про відьом суспільствомі церковними елітами. (осліджено навіть тортури щодовідьом: найдавніша згадка про їхнє застосуванняпоходить зі 9ьвова (1634 рік). +істо могло собіфінансово дозволити ката. Історіографія світового“відьмознавства” заперечує кількісну перевагучаклунок: зокрема у Nінляндії та �осії більшістьчаклунів становили чоловіки… Об’єктивно порівняноаспекти українських вірувань із західноєвропейськими йімперсько-російськими. 8ідьма була зазвичай виявомпанічного страху внаслідок інформаційного голоду. Алеі домодерна, і сучасна людина чомусь найчастіше шукаєвідповіді на життєві невдачі не в *еркві…

�ідія �онка

23пopoги ж о в т е н ь - л и с т о п а д / 2 0 0 8

ДискиMaxima.Ми взірвемо світ любов’ю.=а появу цієї платівки чекали ще відтоді, як у 2006-муроці ефіри радіо та 7# буквально розірвала пісня «Ураю». І не виникало сумнівів, що Maxima не тількизможе завоювати гідне місце на сцені, а й стане одним з

провідних проектів.8ласне, саме це тепер івідбувається. >арнийвокал, цікавіаранжування, осмисленітексти, не обділеніпочуттям гумору, якіснийзапис – все в наявності.8ідчуття таке, що+аксима першою жплатівкою ставить наметі не тільки голоснозаявити про себе в

Україні, а й спробувати свої сили за її межами. Увсякому разі, і насиченість музичного супроводу, і самаманера виконання свідчать про європейський рівеньставлення до роботи. =у а великі творчі амбіції, коливони небезпідставні, завжди працюють лише накористь справі – і тому, що слухач отримує більшякісний продукт, і тому, що колегам по цеху, врезультаті, теж доводиться підвищувати власну планку.;рештою, чим якісніша музика – тим цікавіше неюперейматися і слухачам, і музикантам, чи не так?�риємно бачити, що Maxima, створюючи однозначнопопулярну музику, не витрачає сили на надто відверті«форматні» поступки – завдяки такому ставленню межікомерційного поля стають менш визначеними. І цедобре. 4тиль: поп-рок. 8идавець: Астра �екордс. �іквидання: 2008. *іна: $7.92USD.

Nejlepší espresso v Praze

Ochutnejte r u ã n û v y r á b û n é

COKOLÁDOVÉ BONBONY

z n a ‰ í m a n u f a k u r y .

KÁVOVARNA

Založeno 2002 Pasáz Lucerna, Stepánská 61

tel.: 296 236 233

�ниги та диски, про які розповідається у анотаціях у цій рубриці, можна придбати

на відстані в Інтернет-крамницях knyha.com, umka.com.ua та artvertep.com.

Український автентичнийфольклор.Застольні пісні. Золота колекція.Якось так вже склалося чомусь, що застільні пісні –далеко не завжди бувають жвавими та веселими.@имало є пісень жартівливих, і сумних, протяжних... =уа як застілля бувають різними, і не всяка гулянка вмієзавершитися на веселій ноті – то й виходить так, щомайже кожне свято досягає моменту, коли хтосьзаводить журливої пісні. І – все... �ісля цього вже не дожартів – з глибини підіймаються якісь такі хвилітужливі, що їх просто необхідно виплеснути в пісні. 8таких ситуаціяхнавіть і легкі, несе-рйозні пісні співа-ються якось так,що сторонній слу-хач сприймає їх, яксумні. 8тім, це знач-но кращий спосібдля вивільненнязайвих емоцій, ніжбійка, лайка і т.п.,чи не так? �ротяж-ною піснею серцеочищається. �ісляцього в ньому стає порожньо, тихо і – світло... ;дається,нова збірка з серії «;олота колекція» має на меті саметакий вплив на слухача – у всякому разі нам здається,що вона цілком здатна привести через сум до спокою ірадості. (о збірки потрапили дійсно гарні пісні учудовому виконанні. (о того ж, тішить і якість звучання– не віриться, що деяким з цих записів виповнилося вже20 років. 4тиль: народні пісні. 8идавець: Астра �екордс.�ік видання: 2008. *іна: $7.92USD.

ТІК.тиХИЙ.

8сього лиш трохи більше року минуло з тих пір, як 7І2влаштував позитивний вибух своїм дебютнимальбомом, після чогомав дуже щільнийграфік виступів –прийшла швидкапопулярність. Але прицьому, як не дивно,гурт віднаходив час ідля роботи над новимматеріалом – і, судячиз якості новогоальбому, ставився доцієї роботи уважно,відповідально. 7акемало кому під силу. �ерше, що впадає в очі – зміназагального настрою. �ерша платівка була просякнутадобрим, усміхненим сумом. (руга ж платівка – зовсімінша справа. «7и любиш бренді-колу, а я люблю вино, ізначить нам не бути разом все одно»... 4тосовнотекстів: тут вже якщо і є сум, то його вдалозакамуфльовано усмішкою настільки широкою, що занею видно лише тридцять два зуби, здатні лускатибудь-які проблеми, як «сємачкі». 8 нових пісняхвистачає рядків, які мають всі шанси стати частиноюрозмовного фольклору. 4тосовно музики: вона тежзмінилася. 4тала більш насиченою, багатошаровою,збагатилася виразним, але ненав’язливим електроннимначинням. Як наслідок, кожен трек звучить об’ємно,яскраво, сонячно – не випадково поліграфію прикрашаєбезліч соняшників. Альбом сміється і мружиться так, щонеможливо втримати усмішки у відповідь. 4тиль: фолк-рок. 8идавець: Moon records. �ік видання: 2008 *іна:$7.92USD

Олена Попова.Voices From My Soul.*е – дебютний альбом. 4початку починаєш слухати звідчуттям обережної цікавості, а потім – з відчуттямприємного подиву, бо ж далеко не завжди дебют

звучить настільки якісно,впевнено, як тут. Олена�опова вражає універ-сальністю, важко визна-чити, що їй вдаєтьсякраще – енергійні «забій-ники» чи ліричні, тонкібалади. Ось вона звучитьяскравим спалахом,обіцяє вибух – і даруєпотужні емоційні сплески.А за хвилину – лагідно,майже пошепки зако-

лисує в затишних інтонаціях, до тихого трему доводитьумінням прозоро дихати в густих осінніх фарбах...Олена �опова співає об’ємно, співає свідомо – і кожнапауза має значення, і жоден нюанс не є випадковим.4хоже, тут не йшлося про створення просто гарноїприкраси: цей альбом запрошує до діалогу, пропонуєуважно вслухатися в деталі аранжувань. ;рештою, дойого створення долучилося чимало чудових майстрівсвоєї справи – Mрік +арієнтал, Apple Tea, Андрій2ондаков, музиканти зі 4хід-Side, Z-Band, Аби +4,4ергій Овсяніков, Юрій 3епета. >армонійно, і – нічогозайвого. 4тиль: (жаз-вокал. 8идавець: Masterwort Pro-duction. �ік видання: 2008. *іна: $13.92USD

ˇ ˇˇ

ˇ

й встигли вже побавитись у все підряд, аби визначи-тись із власним обличчям. +урени вигідно вирізняютьсяна тлі багатьох колег по стилю – бо мають виглядлюдей, яким, у доброму розумінні, все одно. >оловне –створювати якісну музику і отримувати максимальнезадоволення від самого процесу. І в текстах, і в музицігурту можна почути щирість без глянцевого цукру – цепри тому, що зовні всезвучить легко і невиму-шено. +урени якосьуміють зберігати виглядаутсайдерів, але в тойсамий час робитицікавий, не такий вже йоднозначний поп-рок.(ивне поєднання – тобуде просто чудово,коли зуміють витриму-вати цей баланс інадалі. 8се решта – якот визнання, грошітощо – в такому разіприходить само, рано чи пізно. 9егка музика, якапропонує слухачеві не лише приємні мелодії, а й темидля роздумів – не може не привертати уваги. 4тиль:поп-рок. 8идавець: Астра �екордс. �ік видання: 2008.*іна: $7.92USD.

Мурени.Схожа на осінь.(оволі часто буває так, що на дебютному альбоміякогось гурту, що тільки набирає справжніх обертів,уваги варті лише ті одна-три пісні, що вже встиглипотрапити на радіо чи телебачення ще до виходуальбому. У випадку з +уренами склалося зовсім не так.>урту виповнилося 10 років – досвід дається взнаки, та

Í a Î e È ‰ o c Í o Ô

24 пopoги ж о в т е н ь - л и с т о п а д / 2 0 0 8

7елефонує �оман Абрамович �утіну:«8олодимире 8олодимировичу, я вамтут Ісландію купити зібрався. #удетеїї президентом?»

�9ідерка #Ю7 Юлія 7имошенконарешті проголосила довгоочікувануспільну заяву щодо >рузії. �азом із8олодимиром �утіним, під час візитудо +оскви...

�2оли Ющенко летів до Італії, йомупідготували три літаки: типунесправний, типу справний і з написом«7ільки для чоловіків».

�«@им відрізняється українськапарламентська республіка відпрезидентської?» «7им, що народдурить не одна людина, а 450».

�«Юліє 8олодимирівно, а що вам у+оскві після переговорів побажав8олодимир 8олодимирович?»«9ітайте літаками «Аерофлоту!»

�І настали вибори 2012 року... І стало в�осії три президенти.

�Оголошення: міняю двох битих –Абхазію і �івденну Осетію – наодного небитого – 2рим. ;вертатися:+осква, 2ремль, �утіну.

��етро I запитує +еньшикова: «Kомені зі стрільцями зробити: повісити,відрубати голови чи нагаями забити?»«+ін херц, за старих часів на �усі накіл садовили...» «Mх, �осія! 8се–то унас через задницю роблять!»

�7ільки російський школяр можевипити півлітра горілки, щоб батькине відчули запаху цигарок.

�2итайські космонавти повернулися на;емлю. У ;оряному містечку вониздали виторг від реалізованого наорбіті ширвжитку.

�«=айбільше тривалий візит 8іктораЮщенка у 43А потішив �етра4имоненка». «*е ж чому?» «#о поки�резидент був там, головний комуністміг із повним правом стверджувати,що Україною управляють з Америки».

�«7и знаєш, що єгиптяни тежсвяткують єврейську �асху?» «7а ну?*е ж свято євреїв. �ятівний вихідєвреїв із землі єгипетської». «=у такякраз це єгиптяни і святкують!»

�«@ому в 2иєві збанкрутував цирк?»«=е витримав конкуренції з урядом тапарламентом».

�;агадка: зрадила з +едведєвим,фліртує з +едведчуком, аосвідчується +едведьку. 'то це така?

��обував Ющенко на військовихнавчаннях, які проводив Єхануров, і зрозумів, що силового сценарію в Україні не буде...

Юлія 7имошенко пообіцяла, що вжепарламент нового скликання перейдена контрактну основу.

�У �осії є три стани чистоти: 1) всягрязюка підсохла; 2) вся грязюказамерзла; 3) грязюку вкрив чистобілий сніг.

�=овини приватного життя зірок.8чора у пологовому будинку імені>рауермана в +оскві народився одиніз наступних чоловіків Алли �угачової.

�2оли я дізнався про >алкіна і �угачову,то подумав: може, я зарано відмовивсявід своєї дитячої мрії про �амелуАндерсон?..

�У фізиків є традиція. 2ожні 16 мільярдівроків вони збираються разом і запус-кають великий адронний колайдер.

�«(івчино, а хочете, я вам покажувеликий «андронний» колайдер?»«Kо ж ви так відразу, хоча б предста-вилися, познайомилися...» «(озвольтепредставитися — Андрон...»

�=обелівська премія миру присудженагрупі українських фізиків, які зламалиадронний колайдер.

�@оловік говорить дружині: «=і, кохана,цього літа ми не поїдемо на 2анари.�одумай про наші борги». «А чомупро них не можна подумати на морі?!»

�«4кільки коштує пристойна дівчина?»«�ристойно коштує». «А скількикоштує непристойна?» «Kе дорожче!»

�@и знаєте ви, що: якщо випити ртутьіз термометра, то незабаром випокажете кімнатну температуру?..

�8ін дивився на неї з пожадливістю,він споглядав її бронзову шкіру, вінтак хотів помацати її ніжки, в ньоготекли слинки – так би й облизав їївсю і з’їв. Але вона не відповідала

йому взаємністю. 2урка-гриль буладавно мертва...

�>оловне в шоу-бізнесі – неправильнозорієнтуватися.

�;’їла блондинка «�афаелло», акісточку залишила, щоб посадити.

�«Hіночко, у вас такий розумний,гарний і спортивний чоловік...» «Mх,це ви ще мого коханця не бачили».

�4правжній джентльмен нікого непосилає... А якщо й пошле, тоособисто туди проведе.

�*е раніше Отелло запитував: «@и тимолилась на ніч, (ездемоно?!» А тепервін просто відкриває електроннупошту, аську, скайп, «однокласники» і телефон (ездемони і без проблемдізнається, коли й на кого вона молилася.

�«7и закордонний паспорт з візоюотримав?» «Отримав! 7ільки незгадаю, яке маю прізвище вписати».

�«2оханий, давай заскочимо вкосметичний магазин – у мене зовсімнемає туші». «А мені здається, що зтушею в тебе якраз усе гаразд».

�«Kо таке 90-60-90?» «*е їзда в містіповз інспектора дорожньої поліції».

�Автоінспектор зупиняє автомобіль і питає: «Аптечка є?» «=і, але зі мноюїде медсестра».

�3околад «9ісова білочка». =амальо-вана білочка – повністю, а на зворотічитаємо: «4клад: білки – 8,5%»...

�«�ривіт, я чув, ти недавно з Іркоюодружився?» «7ак... А дітей плануєте?»«(ругого будемо планувати...»

�Якщо начальник не підвищуєзарплату – затягніть пояс тугіше... нашиї начальника!

«Ось вам, продавцям, кого найсклад-ніше обраховувати?» «Інших продавців».

�У нас із дружиною правило: одиндень я продукти купую, інший день –вона. От і виходить: день – п’ємо,день – закусуємо.

�9ікар – пацієнтові: «У мене для васдві новини. �очну з поганої: мивипадково відрізали вам здоровуногу». «А!А!А!!!!» «Але не хвилюйтеся,є й добра новина: хвору ногу можнавилікувати!»

�У телефонній трубці приємнийжіночий голос: «Алло, це міліція?»«7ак, міліція». «*е не з вашоговідділення три дні тому втіксексуальний маніяк?» 4томлено:«7ак, із нашого. Kо ви хочете?»«'очу сказати – ви не переживайте, явам його завтра поверну!»

�Якщо у вуликах замість бджілпоселити комарів, можна збирати покілька літрів крові за сезон.

�«=аталко, ти пам’ятаєш свій першийпоцілунок?» «7и що? Я не пам’ятаюнавіть свого першого чоловіка!»

�«4крізь добре, де нас нема?»«=еправда! Он на +ісяці нас немає –а там холодно й порожньо...»

�Археологам на замітку. =айцікавішізнахідки виявляються під відсунутимдиваном.

�4екс – це те, що дозволяє чоловікамрозслаблятися, напружуючись.

�2оли водінням авто всерйоззацікавилися жінки – довелосявинайти автоматичну коробкупередач. 2оли з’ясувалося, що середжінок є блондинки – довелосявинайти навігатор. Але після цьогостало зрозуміло, що слід термінововинаходити автопілот.

�@оловік напідпитку повертаєтьсяпізно додому. 8ідчиняє двері, а протинього стоїть дружина зі сковородою вруці. @оловік: «Іди лягай спати, я неголодний...»

�8ін: «У мене до вас такі почуття, щоне передати словами!» 8она: «=у топередайте грошовим переказом!»

�+обільний тариф «�одружки»: першіпівгодини розмови безплатно!

�«7ату, а куди потрапляють люди, якідотримуються всіх заповідей?» «У заповідник, синку!»

�(ля вас, футбольні фани! У продажнадійшло нове мило «4уддя»! +ивикористовуємо винятково натуральнікомпоненти!

�

25пopoги ж о в т е н ь - л и с т о п а д / 2 0 0 8

26 пopoги ж о в т е н ь - л и с т о п а д / 2 0 0 8

ResuméToto podzimní ãíslo ãasopisu vychází v nepfiíli‰klidné politické dobû, kdy je otázka pfiedãas-n˘ch voleb na Ukrajinû opût aktuální. Nicmé-nû, ãtenáfie pfiíli‰ nenapínáme a dáváme pfied-nost tématicky klidnûj‰ím materiálÛm. Kronikaspoleãnosti tradiãnû informuje o akcích Ukra-jincÛ Ïijících v âR, které se udály bûhem nûko-lika posledních mûsícÛ. V Domû národnost-ních men‰in v Praze Ukrajinci slavili Den nezá-vislosti. Vasyº Zilhalov z radia Svoboda vyprávûlo souãasné politické situaci na Ukrajinû, zahrá-la i skupina Ignis. Jindy zas soubor «Rodyna»pfiivítal hosty na vystoupení a bohaté poho‰tû-ni v Umûlecké ulici v Praze. âe‰tí donofii po-skytli v˘znamnou pomoc obûtem záplav naUkrajinû, m. j. zástupci UIâR osobnû pfiedali fi-nanãní pomoc obûtem katastrofy v okrese Sn-jatyn. Taneãní krouÏek «DÏerelo» nav‰tívil ¤ec-ko, kde vystoupil na evropském Fóru Ukrajin-cÛ. Po vítûzném vystoupeni v maìarskémDebrecínu do Prahy zavítal dûtsk˘ ternopolsk˘pûveck˘ sbor «Zorynka» a vystoupil v kostelesvatého Klimenta. Na Etnofestu a Dialogu Kul-tur se âechÛm podával opravdov˘ ukrajinsk˘bor‰ã. V Pfielouãi vystavoval fotografie Tomá‰Kubelka, kter˘ se zamûfiil na zakarpatskou ves-nici Novoselycja. V Koloãavû na ZakarpatskéUkrajinû se konal dal‰í roãník ãesko-ukrajinské-ho festivalu. Svûtlo svûta zfiela fotografickápublikace Petra ·tûnanka o Podkarpastké Rusi20.–30. let minulého století. Ukrajinsk˘ ná-kladní letoun «Ruslan» byl hlavním exponátemv rámci dnÛ NATO v Ostravû.PraÏské zrcadlo pfiiná‰í Ïhavé téma. Z Ol‰an-

ПОРОГИ – працюємо для Вас!Часопис для українцiв у Чеськiй Республiцi

ПОРОГИВидає г.о.

Українська iнiцiатива в Чеськiй РеспублiцiUkrajinská iniciativa v České republice

Oldřichova 33, 128 00 Praha 2 – Nusle

www.ukrajinci.czč. účtu: 1925774379/0800

předplatné 240 Kč

ského hfibitova nedávno s pomocí pravoslav-né církve pfievezli do nepfiíli‰ vhodného místav centru Krasnodaru ostatky Fedora ·ãerbyny,ukrajinského vûdce, uãitele a pfiítele SimonaPetºury. ·ãerbyna vyuãoval na Ukrajinské hos-podáfiské akademii v Podûbradech, vystupo-val proti carskému a poté i bol‰evickému reÏi-mu, ke kter˘m dne‰ní Rusko hojnû hlásí. CoÏ-pak se mûl posmrtnû stát «majetkemrusk˘m»? Jeho rodina a rodáci s tímto aktemnesouhlasily, poÏadovali pohfibení v rodné ku-báÀské stanici Novoderevjankivská.Panorama se vûnuje pfiíbûhu ukrajinské dívky,která studovala práva zároveÀ na Karlovû univer-zitû i na univerzitû v UÏhorodû. Okusila nadávky inenávist, ale studium dokonãila. Kyjev‰tí umûlcise se‰li na ãeském festivalu «Venkov» blízko Vy-sokého M t̆a, pozdûji pfiedstavili v˘stavu v praÏ-ské galerii Zuzuka. Zde se rovnûÏ doãteme oprogramu DnÛ ukrajinské kultury 2008.Nezávislost není tentokrát rozsáhlá. Analyzujev˘voj v ukrajinském parlamentu od ãervna le-to‰ního roku, kdy se zaãala rozpadat oranÏovákoalice. Konfrontace stran vyústila ve vyhlá‰e-ní pfiedãasn˘ch voleb, coÏ vyvolalo diskusiohlednû právoplatnosti tohoto kroku. Na‰e kvûty se ohlíÏejí zpût do ¤ecka, kde sesetkali evrop‰tí Ukrajinci. Fórum se vûnovalovzdûlávání nové diaspory. Paradoxnû, v dÛ-sledku finanãních potíÏí, byla v‰ak prodánahistorická budova Ukrajinské svobodné uni-verzity v Mnichovû.âtvrtá vlna pfiiná‰í pfiíbûh Ïeny ze Lvova, kterépr˘ uÏhorodská pfiítelkynû, tzv. «klientka», zafiídi-la práci na Karlovarsku. Ov‰em potû zpÛsobilato, Ïe pracovitá cizinka se ocitla na ilegálnímstanovisku v âR. Následnû byla nucena ãtyfii ro-

ky pracovat, a to bez odmûny. Pfiípad je ojedi-nûl˘ tím, Ïe utlaãovaná Ïena podala na svoub˘valou zamûstnavatelku trestní oznámeni.Kaleidoskop se vûnuje nedávno zemfielémuspisovateli Juriji Pokalãukovi a nabízí úryvek je-ho posledního románu Jezerní vítr. Z nov˘chknih nabízíme Katerynu Dysu, Romana Ivan-ãuka, Tadeu‰e RuÏeviãe, Valerii Vrublevskou.Hudba upozorÀuje na novinky od Maximy,Oleny Popovové, Tiky a Mureny. A jako vÏdy,pár politick˘ch i obyãejn˘ch vtipÛ a kfiíÏovka. Vãasopise jsou umístûny také inzeráty, kterévzbuzují zájem ukrajinské komunity. Nalezne-me zde sdûlení o dopravních a turistick˘ch fir-mách, proto chcete-li informovat ukrajinskoukomunitu o své nabídce sluÏeb v âR i Vy, ne-váhejte a kontaktujte redakci na‰eho ãasopisu.Nezb˘vá neÏ popfiát v‰em romantické proÏitízbytku podzimu…

Bohdan Rajãinec a Va‰e Porohy.

Передплатити часопис Пороги?Нема нічого простішого!

1. 240 чеських крон перерахувати нарахунок 1925774379/0800 (вказати –Předplatné Porohů, і дуже чітко (!) –ім’я, прізвище, адресу, на яку сліднадсилати)

2. Зв’язатися з редакцією телефоном 222 254 476чи Інтернетом uicr@centrum.cz і ще раз повідомити адресу.

ПОРОГИ – працюємо для Вас!Часопис для українцiв у Чеськiй Республiцi

Гурт ІГ’нiс

Празька вокально-iнструментальна група “Іг|нiс” (“Вогонь”)Концерти, танцювальнi забави для Вас!

Контакти: +420-777 212 240, +420-222 254 476vikraj@centrum.cz

Українськi популярнi та рiдкiснi,народнi (рiзних регiонiв)

та власнi пiснi у сучасному оригiнальному аранжуваннi.

Готується третє сi-дi.

Контакти: +420-777 212 240, +420-222 254 476vikraj@centrum.cz

ALM travel international s.r.o.Екскурсiї для туристiв у Празi та Чеськiй Республiцi

Контакти: +420-312 241 592, +420-312 684 247, +420-603 807 468

marketings@volny.cz

Празька вокально-iнструментальна група “Іг|нiс” (“Вогонь”)Концерти, танцювальнi забави для Вас!

Українськi популярнi та рiдкiснi,народнi (рiзних регiонiв)

та власнi пiснi у сучасному оригiнальному аранжуваннi.

Готується третє сi-дi.