ПЛАСТ

Національна Скаутська Організація України

ТРЕТЯ ПРОБА на ступінь пластунки вірлиці

Юлія Сидір

Станиця: Самбір

Курінь: ч.32 ім.Олени Кульчицької

Гурток: Чорна Перлина

Початок здачі: 12.07.2010

Завершення здачі: 23.01.2011

Мій життєпис

Я, Юлія Сидір, народилась в чудовому, розташованому у верхів'ях р. Дністер

містечку Старому Самборі, серед пошановувачів старовини, бо як не крутись,

нагледіти архітектурних пам’яток можна вдосталь. Розпочати все можна з

19.03.92 року. Першим місцем оточення, звісно окрім домівки, був садочок, куди

топати довелося вже в 3 рочки, і так все тягнулось до 7, коли виявилось, що

доросла до школи. Відвідувала Старосамбірську ЗСШ №1, як вже повелося

серед початківців цієї справи, з охотою, проте потім це велике бажання

довелось прискіплювати насилу. Однак шкільні роки, де так би мовити

формувалась як особистість, так орієнтири та ті самі принципи, не відзначити ну

просто не можливо. А проходив час в стінах закладу доволі насичено. Розпочну

з того, що на основі школи відвідувала різного роду гуртки: фольклору, юних

поетів ( участь в конкурсі «І слово, і пісня матусю тобі!» та зайняте І місце), умілі

руки, легкої атлетики (участь в районних конкурсах на 100м, ІІІ місце),

волейболу, баскетболу, настільного тенісу. Приймала участь в олімпіадах з

математики, економіки, біології, хімії, географії, української мови, в конкурсі ім.

Петра Яцика, різноманітних турнірах, де на рівні району перепадали й призові

місця. Активно брала участь в шкільному самоврядуванні, де два роки поспіль

доводилось очолювати крім шкільного, ще й районний комітет голів. Була в

складі творчого колективу «Райсленд», та шкільного хору, то ж виступи на сцені

були гарантовані. Крім цього, відвідувала музичну школу по класу фортепіано.

Вперше отримала грошовий прибуток у вигляді премії за здобуте І місце в

конкурсі юних музикантів (втіхи то було). Також була учасницею юнацького

хору «Сантіменто», де з іншими хористами брала участь в конкурсі обласного

рівня на якому здобули почесне ІІ місце. Ось так закінчила дві школи з відзнакою

та золотою медаллю. Вивіз за кордон танцювальний колектив за проектом

представлення українських талатів на теренах зарубіжжя. Тривалий час була

учасником організації САМ (старосамбірська активна молодь), де під

кураторством її творця вдалося провести ряд заходів: літературний вечір, два

рок-концерти міжобласного рівня, походи на найвищу точку району та області,

до витоків річки Дністер. Як то кажуть, ото були часи!

Пластувати розпочала в старшому юнацькому віці: виповнювалось 15 років.

Першими враженнями для мене стали не лише почуті історії виховниці, а й

відчутні емоції Свята Весни, дня Пластової присяги, новорічні пластові вечірки.

Разом з подругами, які на той час були лише знайомими, ми створили гурток

«Чорна Перлина»(2007р.). І 22 січня 2007р.з нами сталась неймовірна подія:

напередодні неї, щоб більше дізнатись від інших юначок що таке Пласт, ми

організували невеликий вечір, на який завітали дівчата, з ще невідомого для нас

куреня ч.32. Наприкінці свята нас іменували пластунками-прихильницями. Ця

подія для мене була дуже знаменною, адже відкрила дорогу в світ мого великого

пластування.

З часом ми вступили у 32 курінь, як новий гурток прихильників. Протягом

мого юнакування я мала змогу відвідати безліч гурткових збірок, курінних

збірок, алярмів, квестів, змагів, теренівок, таборів, вишколів, мандрівок. Присягу

склала 12.07.2009 р. в таборі, що відбувався в с. Урич, «Вовча школа». Другу

пробу здавала до року часу, і вже 12 квітня 2010р. мене іменували пластункою-

розвідувачкою.

Згодом ми змогли втілити в життя важкий план, до якого йшли довгих 10

років. 12 квітня 2009 у соборі Святого Юрія ми посвятили курінний прапор.

Також нам вдалось організувати другий за історію життя куреня табір

«Бумбокс», де я виконувала функції писаря.

До повного щастя закортіло бачити шеврон пластунки-вірлиці. Після цього й

розпочалась моя активна праця над здачею третьої проби УПЮ.

Відбуті табори:

1. ОВВТ «Вовча школа», 2009 р, с. Урич. Здобула вмілість «Скелелазіння»

2. Курінний табір «Бумбокс», 2009 р. урочище «Левурда»

3. Крайовий табір «КВТ»2010р., Івано-Франківська область.

Портретне фото

Проект А (1) Три головні обов’язки пластуна (1.4)

Гайда до Пласту

Дата проведення: 15.10.2010 р.Б.

Рівень організації: станичний

Обов’язки: писар, організатор розважальної програми

Комендант акції: ст. пл. сен. Юрій леськів,СМ

Гайда до Пласту

Ще буквально кілька років тому, будучи в пластовому однострої, ловив на

собі здивовані погляди, мовляв хто це такі. Ба навіть смішно розказувати про

різного роду припущення. На разі можна тішитися ситуації: охочих багато, серед

яких чимало насправді загартованих до пригод, мандрівок, зацікавлених метою

Пласту, готових до Великої Гри за чесними правилами. Якраз в такі моменти

зароджуються ідеї щодо широкого розвитку організації і в нашому містечку, адже

до того доводилось пластувати в станиці Самбір. Однак бажаючі вступити в

Пласт не знали з якого боку краще підійти, щоб успішно «стартанути» в ряди

юних членів. Щоб спростити ситуацію і вирішити безліч питань: як зголоситись,

до кого звернутись, де і коли, учасниці гуртка «Чорна перлина» організували

зустріч - презентацію «Гайда до Пласту».

Мета акції: розповісти бажаючим якомога більше інформації про організацію,

дати можливість поспілкуватися зі станичним Самбора, послухати враження

новоспечених та пластунів з досвідом, розповісти про методику виховної

системи, та пояснити засади вступу до організації.

Серед завдань, що виконувала – розрекламування акції: створення групи в

соціальній мережі «Вконтакі», а також розповсюдження оголошень на теренах

нашого міста. Одним словом, намагалася якнаймасштабніше поширити звістку

про заплановане дійство. Крім цього, вирішила помістити так зване запрошення

до преси, в чому мене виручила районна газета «Голос Прикарпаття», адже як

такої можливості проїхатися по куточках району не було, а такий спосіб якраз

дає змогу охопити більше коло серед тих, хто любить слідкувати за змінами

через друковані сторінки. Крім цього, вдалося домовитись і за радіо-

повідомлення, яке звучало у щонедільній передачі для мешканців

Старосамбірщини. Отож, як на мене, стосовно популяризації, виклалась як

могла, щоправда не проявилось воно бажаним результатом: кількість присутніх

акції не надто тішила, що можна відзначити як мінус. Однак, враховуючи факт,

що дійство такого роду відбувалось вперше, не спішу розчаровуватись, просто

вірю, що наступні такі презентації активніше підтримуватимуться громадою

міста.

Наступним, це було підготування усної розповіді, що мала ознайомити гостей

із метою організації, донести інформацію про структуру Пласту, методику

виховної системи, ну і пояснити засади вступу до організації.

Далі хотілось все перенести в доволі вільні для спілкування рамки, позбавити

присутніх відчуття найменшого дискомфорту та напруженості. А вдалось мені це

зробити, організувавши невеличкий фуршет. Смакуючи теплим чаєм та

печивом, батьки та дітвора вже індивідуально звертались з турбуючими їх

питаннями.

Отож, все вкупі оцінюючи, можна вважати, що акція була достатньо плідною

для нашого осередку, оскільки опісля неї набрались два юнацькі гуртки, які

активно пластують вже протягом половини року.

Новини в місцевій газеті

«Голос Прикарпаття»

Проект А (2) Три головні обов’язки пластуна (1.4)

Українська музика

Дата проведення: 18-19.09.2010

Рівень організації: міжстаничний

Обов’язки: організатор вечірки

Комендант акції: пл. сен. Юрій Леськів, СМ

Українська музика

Акція «Відкриття пластового року», що проводилася на теренах

Старосамбірщини, була достатньо насиченою різними свого роду екскурсіями,

змагами, одним словом, всі були вдосталь ситими програмою. В моїх же

можливостях було надати жару на вечірці української музики.

Мабуть в кожного, хто має справу з такими речами всі проблеми

починаються з пошуками відповідного залу чи необхідної апаратури. Якщо ж з

першим пощастило, бо виручило приміщення домівки, то щодо апаратури

довелось пошукати джерел (найбільше турбувало хороше звучання). Допомогли

забезпечити ще той звук потужні колонки, які допомогла забезпечити музична

школа, із закінченням якої залишились хороші зв’язки, що так вчасно виручили.

Проектор, що був необхідний для реалізації низки ідей, отримала під власну

відповідальність від станичного Самбора. Святкове освітлення для оформлення

залу, оригінальну фотовиставку таборування та відпочинку юнацтва, кольорові

кульки, виготовлений ключик в знак акції організувала самотужки. Робилось це,

звичайно, заради комфорту учасників дійства, заради того, щоб атмосфера була

далекою від буденності.

Цікавим для мене видався процес пошуку пісень: попереднє опитування

серед часників, відвідування форумів слухачів чогось хорошого та просто

любителів рідного і всім давно знайомого.

Щодо самої забави, то дійство направду вдалось: всі охоче веселились,

рухались в ритмі укр. народного! Вважала доцільним підібрати кілька цікавих

ігор для немалої купки люду, які б давали можливість передихнути та не

переставати забавлятись. Неочікуваним для учасників був показ зловлених

кадрів протягом всієї акції. Думаю, фото тішили своєю оригінальністю).

Хотілося б, щоб усі такі вечори української музики ставали невід’ємною

частиною плекання української культури і збереження національної свідомості.

Надіюсь, мені вдалось залишити всіх максимально задоволеними.

Стаття до місцевої газети

«Голос Прикарпаття»

Рекомендація коменданта акції ВПР

Проект А (3) Три головні обов’язки пластуна (7.1)

Опіка над літніми одинокими людьми

Дата проведення: 02.10.2010 р.Б.

Рівень організації: станичний

Обов’язки: писар

Комендант акції: ст. пл. прих. Марта Капериз

Опіка над літніми одинокими людьми

Десь чула слова одного старенького: «Найтяжче в житті незахищеність.

Перед хамством. Перед законом. Перед іншими, упевненішими в собі і більш

«пробивними» співгромадянами». І зовсім не маленька пенсія. Хоча це звісно

теж. Але не так страшно. Добре, що в мене є ти, внучко. Я знаю, що ти

підтримаєш. А от як іншим ведеться...»

«Кому потрібні люди похилого віку?» Найменше чого б хотілось, то це

звучання цієї фрази з обурених вуст наших бабусь ті дідусів. Чи в наших силах

втрутитись і намагатись шось змінити? Думаю так. Ось так і ввійшло в традицію

щорічно проводити акцію присвячену всесвітньому дню людей золотого віку.

Метою дійства було забезпечити увагою самотніх одиноких людей, які через

стан здоров’я повинні постійно перебувати в ліжковому режимі, та не можуть

завітати до нас на свято.

З великою втіхою мала нагоду співпрацювати з редакцією районної газети «

Голос Прикарпаття» та з піднесенням ділитись враженнями проведеної акції.

Звичайно ж в першу чергу необхідним було домовитись щодо розміщення

статті в газеті. Що вдалося мені зробити без жодних непорозумінь чи

незручностей.

Готувати матеріал було процесом незвичним, зачіпаючим, терпким. Адже,

будучи учасницею акції, та мати нагоду з гітарою, співом, солодощами

відвідувати стареньких, не просто виконуєш свої, так би мовити функції, це шось

більше: вражаюче, запам’ятовуюче.

Отож, це та акція, яка не залишатиме тяжіння до небайдужості та підтримки.

Із задоволенням долучатимусь до організації ще раз.

plast.org.ua

Неминучий і біологічно закономірний процес... Старість... Ми багато

говоримо про любов до старшого покоління, але насправді мало що

робимо. Вже так сталось, шо на жаль, однією з найбільших проблем

людей похилого віку є самотність та потреба в сторонній допомозі. А

насправді, людина прагне провести час в теплі родинного затишку,

прагне бути оточеною піклуванням та любов’ю рідних і близьких. Це та

ситуація, коли приємно давати, допомогти, просто поспілкуватись.

Приємно, як ніколи. Відвідини старосамбірськими пластунами (гурток

«Чорна Перлина») людей золотого віку видалися процесом особливим.

Дивним є явище, коли, від неможливості виходити на вулицю,

старенький дідусь чи бабця просять розповісти як там воно за вікном,

коли до того сам наслуховувався купу цікавих новин та розповідей. І

тут якось ніяково стає, збагнувши, що надто пасують слова: «Немає

поняття старості, є лише поняття смутку».

«Роки йдуть, і ніхто з нас не молодшає». Знаєте, посперечалась би.

Багато втіхи приносить, коли немічні, попри все складне й непросте,

жартують… "- Бабцю, як поживаєте? -Та так, дівчатка, бачите, п’єц

грію." - Це так вдало нам відповіла старенька, вмостившись біля ще

холодної пічки. Прикро, проте час нікого не чекає. Час за руку веде.

Вперед. По звивистих дорогах, по тунелях, переходах. Час нікого не

чекає. І пам’ятаймо – хтось розумний казав: "Зморшки повинні бути

лише там, де була посмішка".

Автор новини: Юлія Сидір

Проект Б (1) Пластова ідея і організація (1.5)

Вчимо історію разом

Дата проведення: 15.10.2010

Рівень організації: міжстаничний

Обов’язки: бунчужна

Комендант акції: пл. сен. Юрій Леськів, СМ

Вчимо історію разом

Це, мабуть, вже загальновідома акція складання велетенського пазла із

зображенням українських вояків різних епох. Такий проект «Вчимо історію

разом» має за мету в ігровій формі зацікавити дітей, та не тільки, до вивчення

української історії, а зокрема, славних українських військових традицій. Ось так

активну участь у формуванні картини взяла й дітвора Старосамбірщини.

Кількаметрова мозаїка на площі Ринок райцентру сформувалася з понад 130

фігурних частин.

Цього разу обов’язків перепало чимало, адже я виконувала роль бунчужної

даної акції. Непросто, проте плідно, а головне приємно, було співпрацювати з

організаторами дійства та по можливості координувати вчасність та

ефективність виконання ними своїх зобов’язань.

«Хороший початок – половина праці». З таким, так би мовити кредом,

звернулась до місцевої влади, щодо дозволу проведення даної акції на теренах

нашого містечка. Не довго довелось вмовляти, адже їхня зацікавленість

допомогла сприяти активному й приємному плануванні проведення дійства.

Немалою проблемою вважала підбирання підходящої площі з більш-менш

гладкою поверхнею, проте спільно обдумуючи, питання вдалось вирішити.

Також, впевнившись, що є чітко визначене місце й час, приступила до решти

обов’язків. Цього разу клопоталась приготуванням листівок-запрошень для

представників міської та районної рад, а також духовенства. Від завчасності

вручення, на щастя, ні в кого не виникло незручностей щодо прибуття на

дійство.

Оскільки учасниками акції серед пластунів й не тільки були й доїжджаючі,

мала за мету забезпечити прибуття та «доставку» їх на місце зустрічі без

запізнень та незручностей, таким чином прокоординувати транспортне

пересування. Важливим було, також, забезпечити комфорт нашим гостям.

Отож, юнацтво забавлялось іграми, а письменники та краєзнавці ділились

своїми розповідями про творчий побут.

Отож, гадаю, акція вдалась. Підтвердженням цього є, як то кажуть, довольні

лиця учасників, від того й сама тішусь.

Стаття в місцевій газеті

«Голос Прикарпаття»

Проект Б(3) Пластова ідея та організація (3.2)

Обов’язки впорядниці гуртка УПЮ

«Кораліни»

Час праці: 20 жовтня 2010– триває досі

Обов’язки: впорядниця гуртка

Обов’язки впорядниці гуртка УПЮ «Кораліни»

Бажання набрати гурток юначок вже довгий час нетерплячкою сидів в моїх

планах. Ось з нагоди презентації Пласту, як виховної молодіжної організації, що

принесла плідний внесок в розбудову осередку в місті Старий Самбір, отримала

можливість начислити членів гурточка серед ряду бажаючих активісток. Для

цього організовувалась акція «Гайда до Пласту», що згодом доповнилась ще

міні – презентаціями, які провели у школах міста.

На даний момент я виконую обов’язок впорядниці гуртку УПЮ в дівчаток.

Так вже склалось, що негусто в нас серед старших пластунів, чи людей, котрі б

хотіли займатись виховницькою діяльністю. Та вже як є, хоч нас жменька, та

ентузіазм до роботи з дітлахами великий.

Для початку вирішила, що найкращим ділом буде «стартанути», провівши

зустріч для батьків, на якій розповіла про принципи та методи проводження

навчання та всебічного розвитку під час пластових сходин, крім цього,

поділилась необхідною літературою, з допомогою якої вони могли ознайомитись

з інформацією про виховну систему організації.

Опісля розпочалась моя підготовка до проведення перших 10 сходин. Для

цього я користувалась джерелами з пластової літератури, пластового порталу

та пластової банки, які допомогли мені в цьому. Для хорошого плану підбирала

відповідні ігри, котрі б допомогли якомога краще засвоїти матеріал. А також

здійснювала пошук цікавих майстерок, за допомогою яких юнацтво могло б

розвинути різні свої навики до рукоділля, майстрування. Згодом всі дружньо

вирішили назвати гурток «Кораліни», а також обрали провід. Опісля ми

розпочали активну працю над здачею проби прихильниці, яка триває і досі.

Намагаюсь якомога краще доносити необхідний теоретичний матеріал,

пов’язуючи з різними свого роду ігровими завданнями. Розроблена система

гурткових традицій та правил стала великою стимуляцією пластової активності.

Наразі гурток активно бере участь в пластових акціях різних рівнів, та, маю

надію, плідно збагачує свій життєвий досвід потрібними знаннями. Протягом

їхнього пластування вони мали змогу взяти участь в таких акціях «ДН Вовочої

зграї», «Зустріч пластових осередків», «ВВМ»,»Різдвяна свічечка», «ДП».

Проект Б (3) Пластова ідея та організація (5.2)

Передача ВВМ на кордоні з Польщею

Дата проведення: 5.01.2011р.Б.

Рівень організації: міжкрайовий

Обов’язки: зв’язки з громадкістю

Комендант акції: ст. пл. прих. Марта Капериз

Передача ВВМ на кордоні з Польщею

Свято Різдва Христового має дуже урочистий характер. За древньою традицією,

свято починається з вечора – з духовних і матеріальних приготувань. А невід’ємним

елементом святвечірнього столу мала бути різдвяна свічечка – символ світла і тепла.

Вифлеємський вогонь миру – одна з найвідоміших, масштабних акцій Пласту.

Кожного року вона охоплює все нові горизонти, залучає щоразу більше небайдужих

людей. Цього року пластуни осередку Старий Самбір третій рік поспіль перебирають

від польських скаутів священне сяйво з метою передачі його громаді нашого краю,

церквам, лікарням, знедоленим, щоб без винятку всі могли відчути тепло палаючої

іскри.

Звичайно, з превеликим бажанням хотілось щоб цього річ акція відбулася за кращої

організації, за більшої кількості учасників, та з врахуванням всіх вже знайомих невдач.

Щоб так би мовити стати корисним елементом так званого «мозкового штурму» в

узгодженні питань організації мені перепало виконувати функції зв’язків з громадкістю.

Серед об’овязків перелічувались участь в україно-польській конференції, щодо

створення плану передачі вогню; забезпечення транспорту для маршруту перевезення

ВВМ, зв’язки з водієм; запрошення до участі владу міст точок передачі та духовенство.

Конференція – ще зі школи річ знайома, проте з такими масштабами стикнутись

довелось вперше. Мова йдеться про україно-польську конференцію, де узгоджувала

програму маршруту, постачання пластунів на місце зустрічі з представниками

польських харцерів. Чітко усвідомлювала що роботи знайдеться немало. Такого роду

план мав бути до деталей продуманий. Передбачалось вчасне та комфортне

переміщення учасників з одного пункту дійства в інший.

Організація транспорту та взаємодія з водієм виявилися доволі приємним ділом. З

першим мені допомогла впоратись влада. Питання автобуса було без проблем

вирішено: представники органів влади вже не вперше активно сприяють пластунам.

Згодом довелося знайти спільну мову з водієм. Разом ми узгодили графік пересувань,

якого точно дотримувались. Думаю, він ще довго наспівуватиме нотки пісні

Віфлеємського Вогню, яка так часто лунала).

Як на мене влада та духовенство теж не покидали ряди задоволених. Ділились, що

були приємно вражені листівками – запрошеннями. Отож серед обов’язкових гостей на

кожній точці передачі вогню числились і органи влади та отці, що вітали громадян із

настанням Різдва Христового.

Крім останніх, хорошу організованість пластунів, вміння бути цілісним організмом

відзначило багато ЗМІ як в Україні, так і в Польщі. Думаю цьогоріч дійство відбувалось

на доволі високому рівні, проте чітко усвідомлюю, що тягнутись є до чого, і наступного

року все вдасться організувати ще краще.

Стаття про ВВМ у місцеві газеті

«Голос Прикарпаття»

Рекомендація коменданта Передачі ВВМ

Проект В (1) Громадська діяльність (3.2)

Миколай про тебе не забуде

Дата проведення: 18.12.2010

Рівень організації: станичний

Обов’язки: писар, фотограф

Комендант акції: ст. пл. прих. Марта Капериз

Миколай про тебе не забуде

Погодьтеся, не помилюсь, коли скажу, що зима, грудень місяць, Святий

Миколай – те найбажаніше для дітлахів, те, чого з найбільшою нетерплячкою

годі й дочекатись. В цей вечір навіть подушка якась не така, а від нестримної

фантазії пришвидшено гупає серце, від чого здається заснути ну просто

неможливо.

Здавалось би, це відчувати мав кожен. Однак є дуже багато місць де

перебувають діти, які не зі своєї волі позбавлені простих дитячих радощів, а з

волі випадку, батьків, або просто чиєїсь недбалості.

Якраз в такий час й пластуни не збираються зупинятись, адже є енергія, ідеї

та відкрите серце. Ось так вже вкотре пластуни Старого Самбора намагаються

принести частинку тепла діткам-сиротам з інтернату що знаходиться у с.Лаврів.

Кожного року з настанням цього свята розумієш, що клопоту буде вдосталь, але

радощів, піднесення ніяк не менше. Акція полягала у розміщенні в крамничках

міста скриньок для збору коштів і в підготовці подарунків для дітей-сиріт за

листами, які вони написали напередодні. Також прохання дітей були роздані по

бажанню старосамбірчанам та учням шкіл, а далі отримані покупки та

придбаний товар пакувався, щоб уже готовим потрапити в дитячі руки.

Мені цього разу перепало виконувати функцію писаря. Не жаліюсь, коли

випадає мати справу з канцелярією, оголошеннями, плакатами і т.д. головною

метою для мене було долучити якомога більше бажаючих до доброї справи.

Окрім оголошень, що маяріли на вулицях міста, були виготовлені власноруч

великі плакати – ознайомлення, поміщені на місцях збору коштів, щоб так би

мовити, всі були в курсі для кого, куди й з якою метою. Результати тішили:

різнокольорові фарби надавали неабиякого настрою.

Будучи вже поряд з дітьми, намагалась зробити свято не простою

формальністю: говорити з ними, співати, бавитись. Також за мною стояла

функція зробити безліч фото, так би мовити, наловити кадрів усмішок, хорошого

настрою позитивної віддачі. Виготовлені світлини згодом передала сиротинцю. І

звичайно ж стаття до газети «Голос Прикарпаття».

Тішусь, що ось таким чином маю нагоду дарувати іншим тепло. Завдячую

співпраці юначкам гуртка «Чорна перлина», з ними спільне діло – комфорт, а

створене свято – незабутнє дійство.

plast.org.ua

Найкращий подарунок – усмішка дитини, радість на її обличчі. З

такою метою 18 грудня 2010 року гурток «Чорна Перлина» зі Старого

Самбора знову завітав до дітей-сиріт у Лаврові. «Неймовірно приємно

було провести передсвятковий час з цими маленькими дітками,

привезти їм подаруночки від Святого Миколая, поринути у світ чудес» -

розповідають юначки.

Відразу як дівчата зробили свої перші кроки до будівлі, мешканці

сиротинцю дуже тепло і гостинно їх прийняли. «Зараз буде весело.

Скоріше ходіть сюди! Там пластуни приїхали» - чули перлинки,

йшовши коридорами.

І справді веселощів було вдосталь. Малеча була на сьомому небі від

щастя, адже Миколай виконав кожну їхню просьбу, бажання, які вони

зазначали у своїх листах. Настрій миттєво піднімався від захоплюючих,

вражаючих ігор, в які поринали з головою. Здавалося, що ніяких рамок

не існує в такій світлій атмосфері, що стрілки годинника просто

зупинилися.

Допомогли пластунам у зборі коштів старосамбірчани, які протягом

двох останніх тижнів кидали свої маленькі пожертви у банки, що

розміщувалися майже у кожному магазині старого міста.

Сподіваємося, що наступного року наші серця сповняться ще

більшою любов’ю до цих дітей, і ми приділятимемо їх більше нашої

уваги, даруватимемо щастя щодня.

Автор новини: пл. розв. Юля Катинська

Проект Г (3) Пластові заняття (3.2)

Зустріч пластових осередків

Знайомство з «Новим каналом»

Дата проведення: 25-26.12.2010

Рівень організації: крайовий

Обов’язки: організатор програми, інтендант

Комендант акції: ст. пл. Борис Явір, ПР

Зустріч пластових осередків

«Знайомство з «Новим каналом»»

Тяжко забути як все розпочиналося. Десь з того часу, коли не раз і не два

чулось про Пласт і кортіло знати що Це і як Це. Крім того у вдалий момент

намалювалась компанія дівчаток, які були готові і вкрай запалені ідеєю створити

гурток, який взяла під свою опіку наша виховниця Марта.

Проте такий початок пам’ятаєм ми, юначки «Чорної перлини», а насправді

зародилось все незадовго до нас: ще у 2004р. Саме тоді осередок Пласту в

Старому Самборі почав писати свою історію, під кураторством відданного ідеї

організації Юрка Леськіва.

Юнаки та юначки з гуртків «Гепарди» і «Троянди» (серед учасників якого

числилась наша впорядниця) з превеликим бажанням поринули в мандри,

різного роду поїздки і табори. Проте склалось так, що не надовго вони

спалахнули, непомітно розвіялись із лав активний членів Пласту.

Саме після цього і з’явилась «Чорна перлина» із невимовним натхненням до

чогось невіданого та цікавого. Спочатку всі відбувалось поряд з юначками зі

Самбора 32 куреня імені славної художниці, маляра Олени Кульчицької. Але

згодом з’явилося бажання мати свій куток, згуртувати дітвору і спрямувати їхню

енергію на добробут саме свого рідного міста. Таким чином, згодом ми

від’єднались від станиці Самбір.

Для того, аби навести контакти з іншими станицями, обмінятися досвідом між

осередками, заявити про себе як про окрему структурну одиницю, «Чорна

перлина» придумала організувати дружню зустріч близьких і далеких друзів,

зібрати усіх на території, яка має героїчну історію, шикарні краєвиди,

доброзичливих мешканців.

Серед обов’язків, що виконувала, була організація розважальної програми.

Хотілось, щоб усе виглядало в неабиякій формі. Думаю початкова ідея

спробувати себе героєм Нового каналу була вдалою, адже далі планування

йшло як по маслу. Хто мав нагоду спостерігати за ходом програми, зауважив,

що розпочинається все з «Підйому», от і нашим учасникам довелось

прокидатись під звуки ведучих, що «годували» гостей ранковою порцією новин,

свіжими подіями, інтерв’ю ще з тими зірками та іншими того роду речами.

Звичайно, для цього наперед заготовлялась інформація, що мала б справити

враження, та для потужнішого ефекту, ще напередодні було створено відео-

привітання. Як на мене, було важливим при цьому не відходити від гумору, чого

намагалась забезпечити по-максимуму. Далі по плану була того ж роду руханка:

музика, кумедні вправи, одним словом, суцільна забавка.

Якраз в тому дусі відбувались наступні конкурси, аля «Хто проти блондинок»,

де на зразок інтелектуального шоу пропонувались коварні питання, «Зроби мені

смішно», що включало фантазію для показу та смикалку для розгадання пісень,

фраз, назв фільмів, висловів знаменитостей, та «Україна словам не вірить!», де

уже театралізовані вистави демонстрували своїх талантів. І тут довелось

заздалегідь підготуватись: презентації, підбір сценарію, супровід музики, призи.

Поділюсь: клопотів вистачало чимало.

Крім цього, була відповідальною за харчування учасників. Готувалась

завчасно: напередодні розроблене меню на відповідну кількість учасників, та

вже на вилучені кошти від місцевих спонсорів, закуплені товари. Разом з

проводом акції мені вдалось приготувати смачні перекуси, сніданки, обіди для

дітвори та доставити їх до домівки де і проводилась акція.

Загалом, підсумовуючи відбуте дійство, залишилась дуже задоволеною,адже

з його допомогою набралась нового для мене досвіду, отримала можливість

поспілкуватись з іншими осередками та з гарним настроєм і у пластовому колі

провести вихідні.

Стаття до місцевої газети

«Голос Прикарпаття»

Проект Ґ (1) Життя в природі (1.3)

«Екологічний пластовий форум»

Дата проведення: 16.10.2010

Рівень організації: міжстаничний

Обов’язки: співорганізатор програми, інтендант

Комендант акції: пл. сен. Юрій Леськів, СМ

Екологічний пластовий форум

Глобальні проблеми світу. «Втручатись чи не варто? В моїх потенційних

можливостях змінити щось, чи не варто сунути носа в такий масштаб?»

Спростити цю розгубленість, розповісти про майбутні катаклізми, а також

сприяти заохоченню юнацтва у створенні екологічних груп, зустрічей - ось що

було головною метою проведення даної акції.

Серед ряду речей, що стояли за моїми обов’язками були крім функцій

фотографа та відповідальну за харчування, приготування інструктажу гутірки

«Цікаві факти про природу нашої країни». Спираючись на Інтернет та інші

енциклопедичні джерела, з неабияким подивом збирала інформацію про

найцікавіші речі, що відбуваються серед нас та в оточенні. З можливості

використання проектора доносила до учасників не лише усно, а й за допомогою

фото та відео. З усмішкою спостерігала за здивованими з привідкритим ротом

обличчя. Усміхалась, бо тут тяжко було не згадати себе, коли доводилось це все

шукати. Як на мене, подібного роду гутірки Також поза презентацією, відшукала

пізнавальний фільм «Мікрофауна». Виходить, неабияке життя у мікросвіті.

Наступне – дія фотографа. Серед моїх функцій було не лише схопити

моменти і там я сям, але й пов’язати з цим різноманітні конкурси. Таким чином

відбулась тісна співпраця з писарем, що використала світлини для виготовлення

книжечок, а також конкурс на найоригінальніший виріз обличчя.

Ще одним, було забезпечення продуктами та приготування харчування. Для

цього зазделегідь складався список продуктів, необхідних для приготовлення

їжі. Важливим питання для мене залишався розрахунок пропорцій, том завжди

спостерігала за кількістю зголошень, що надходили. Незадоволених не

залишилось, всі харчі та вода були використаними.

Підсумовуючи, можна відзначити, що акція принесла важливий внесок для

кожного пластуна, та була яскравим прикладом охорони природи нашої планети.

Додаткові проекти

Відзначення річниці Голодомору

Дата проведення: 26.11.2010

Рівень організації: станичний

Обов’язки: бунчужної

Комендант акції: пл. сен. Юрій Леськів, СМ

Стаття місцевої газети

«Голос Прикарпаття»

Рекомендація зв’язкової

Крайовий вишкільний табір

Пласт —

Національна Скаутська Організація України

Крайова Булава УПЮ

Крайовий Вишкільний Табір 2010 року

видана

та стверджує, що у висліді точкування Крайового Вишкільного

Табору отримана оцінка

Вмілості