УДК 340

Темченко В. І.

ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА У ПРАКТИЦІ ЄВРОСУДУ ТА КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

У статті аналізуються принципи верховенства права у практиці Європейського Суду з прав людини та Конституційного Суду України.

Вибір України до європейської інтеграції є не- ловатого, М. І. Козюбри. Звертають на себе зворотним і безальтернативним. Основними цін- увагу останні статті П. М. Ткачука [2] та робота ностями Європейського Союзу є повага до люд- колективу авторів «Посилення співпраці між ської гідності, прав, свобод, демократії, рівності Україною та ЄС щодо утвердження верховенства та верховенство права. «Копенгагенський полі- права в Україні» [3] (Авер’янов В. та інші). До-тичний критерій членства в ЄС вимагає стабіль- сить цікавими уявляються теоретично змістовні ності інститутів, які гарантують демократію, вер- роботи щодо проблеми верховенства права у ховенство права, повагу до прав людини, повагу практиці Євросуду судді Євросуду Лукіса Г. Лу-і захист національних меншин... В Плані дій Ук- каідеса [4] та П. М. Рабіновича [5]. раїна – ЄС, документі, що є основоположним для Мета: з’ясувати деякі аспекти змісту верхо-відносин між Україною та ЄС протягом 2005– венства права у практиці Європейського Суду з 2007 років, значну увагу приділено утвердженню прав людини та Конституційного Суду України. в Україні верховенства права» [1]. Концепція верховенства права у практиці

Том у верховенство права як один із елементів Європейського Суду з прав людини застосову-політичного критерію членства в ЄС є нагальною ється і роз’яснюється у значному масиві рішень. теоретичною і практичною проблемою. Одним із Якісні характеристики «закону» та його співвід-правових засобів здійснення цієї ідеї став Закон ношення із поняттям права аналізовано також України «Про виконання рішень та застосуван- Конституційним Судом України. Так, у Рішенні ня практики Європейського Суду з прав люди- Конституційного Суду України у справі про при-ни» від 3.02.2006 № 3477-IV. Завданнями цього значення судом більш м’якого покарання від закону, зокрема, є необхідність впровадження в 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 визнача-українське судочинство та адміністративну прак- ється поняття «верховенство права». «Верховен-тику європейських стандартів прав людини та за- ство права, – підкреслюється у підпункті 4.1, – хист цих прав. Серед правових засобів забезпе- це панування права в суспільстві. Верховенство чення прав людини чільне місце займає принцип права вимагає від держави його втілення у пра-верховенства права, який використовується, як вотворчу та правозастосовну діяльність, зокре-у правотворчості, так і у реалізації права. ма, у закони, які за своїм змістом мають бути

Щодо проблеми верховенства права є знач- проникнуті, передусім, ідеями соціальної спра-ний масив наукових праць. Серед останніх праць ведливості, свободи, рівності тощо. Одним із особливо актуальними є окремі роботи С. П. Го - проявів верховенства права є те, що право не

© Темченко В. І., 2007

16 НАУКОВІ ЗАПИСКИ. Том 64. Юридичні науки

обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулято-ри, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені істо-рично досягнутим культурним рівнем суспіль-ства. Всі ці елементи права об’єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї пра-ва, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України» [6].

Позитивні аспекти поняття верховенства права. Конституційний Суд визначив теоретич-ну конструкцію інтегративного праворозуміння, що потребує впровадження у теорію і практику. Право легітимоване суспільством – джерелом права є суспільство, а закон лише одна із його форм існування, що роз’яснює, зокрема, поло-ження статті 5 Конституції. Сутність права. Сут-нісні (якісні) характеристики права зумовлені ідеологією справедливості, свободи, рівності (ідеї права). Зміст права – єдність верховенства права у правотворчій та правозастосовній діяль-ності. Іншими словами, – єдність писаного і неписаного права. Форма права – право поряд із законодавством (одна із форм) включає і інші соціальні регулятори (форми): мораль, звичаї, традиції тощо. Звичаєве право визнається у якості джерела права не тільки у теорії, але і Цивільно-му кодексі України.

Спірні аспекти поняття верховенства пра-ва. Потрібно зазначити, що мораль недоцільно ототожнювати з однією із форм існування пра-ва. Матерія права, головним чином, проявляєть-ся у єдності прав і обов’язків уповноваженої і зобов’язаної сторони (імперативно-атрибутивна форма руху соціальної форми матерії). Мораль як соціальний регулятор – це система обов’язків, що не опосередковані правовимогою уповнова-женої сторони. Тому мораль не може бути виз-нана формою існування права. Мораль та мо-ральні норми пропонується розглядати у якості сутності права як певної цивілізаційно-ціннісної його характеристики [7].

У розумінні Європейського Суду серед го-ловних концептуальних ідей, що наповнюють відповідним змістом концепцію верховенства права, є ідея захисту основоположних цінностей демократичного суспільства. Тому втручання держави у здійснення прав і свобод особою з’ясовується Євросудом з точки зору забезпе-чення дії установок (принципів): «згідно із зако-ном», «необхідно у демократичному суспіль-стві» та «правомірної мети».

Так, концепція верховенства права викорис-товується Євросудом для аналізу забезпечення принципу «згідно із законом» (in accordance with

the law) та якості національного законодавства, у відповідності до якого здійснюється забезпе-чення прав і свобод. У справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року Суд підкрес-лив, що юридична конструкція «згідно із зако-ном» не просто відсилає до внутрішнього пра-ва, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. Мається на увазі, що у внутрішнім праві повинні існувати певні міри захисту проти до-вільного втручання публічної влади в здійснення прав [8].

У своїх рішеннях стосовно визначення прин-ципу «згідно із законом» Суд звертає увагу на ряд принципів концепції верховенства права, які пропонується класифікувати щодо форми, зміс-ту та сутності «закону»:

а) стосовно поняття зовнішньої форми виразу права – головною особливістю у розумінні прин-ципу «згідно з законом» є визнання Судом пра-ва як єдності писаного і неписаного, у якому виокремлюються зміст, обсяг, межі і умови владних повноважень держави. Останні з точки зору форми зовнішнього прояву визначаються не тільки законодавцем, але і судовою практи-кою;

б) стосовно сутнісних характеристик «зако-ну» Євросуд визначає ціннісні, вольові та регу-лятивні його особливості крізь призму верховен-ства права;

в) стосовно змісту права – верховенство права зумовлює забезпечення у «законі»: чіткості меж і характеру здійснення відповідних дискре-ційних повноважень державних органів; гарантій від довільного втручання влади у права особи; правової визначеності; доступності та передба-чуваності «закону» тощо.

1. Принципи концепції верховенства права щодо форми права

1.1. Принцип єдності права писаного і не-писаного. Стосовно поняття зовнішньої форми виразу права – важливим у розумінні принципу верховенства права є визнання Судом права як єдності писаного і неписаного.

Поняття «закон» відображає певне явище у його сутнісному, а не формальному сенсі. Це поняття охоплює, як акти нижчого від закону рівня (писане право), так і неписане право [9], яке повинно мати необхідні якості доступності і визначеності, що дають змогу передбачати на-слідки свого поводження. Том у поняття «закон» та його якісні характеристики з’ясовуються у єдності з судовою практикою застосування та тлумаченням. Формальні юридичні конструкції

Темченко В. І. Верховенство права у практиці Євросуду та Конституційного Суду України 17

наповнюються «живим правом» у прецедентній практиці суду.

Так, у справі «Функе проти Франції» від 25 лютого 1993 року Суд роз’яснив, що «якість» внутрішніх правових норм відповідно до Кон-венції залежить від точності, з якою законодав-ство та судова практика визначають обсяг і умо-ви здійснення владних повноважень, виключа-ючи небезпеку сваволі [10].

У цьому контексті важливо підкреслити, що, відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 3.02.2006 р., суди Ук-раїни застосовують при розгляді справ Конвен-цію та практику Євросуду як джерело права.

2. Принципи концепції верховенства права щодо сутності права

2.1. Принцип верховенства права – сут-нісна характеристика всіх норм «закону». Важливим аспектом розуміння принципу верхо-венства права є переконання у тому, що цей принцип неминуче випливає з кожної статті Кон-венції [11].

2.2. Принцип консенсусу моральної свобо-ди у суспільстві. Конвенція передбачає мож-ливість втручання у права особи не інакше, як із визначеною у ній метою. Такою метою може бути, зокрема, захист моралі (for the protection of moral), що встановлено у статтях 6, 8–11 і є якісною характеристикою сутності права.

Тому принцип верховенства права розгля-дається як вираз консенсусу моральної свобо-ди у суспільстві. У демократичному суспільстві верховенство права залежить від моральної згоди в суспільстві, а закон не може відмежуватися від цього. Кінцеве виправдання закону – в його служінні моральним цілям. «Не можна насаджу-вати доброчинність із допомогою закону, але він може стати розсадником пороку, якщо робить цю боротьбу надмірно складною» [12].

2.3. Принцип верховенства права є прин-ципом демократичного суспільства. У розу-мінні Європейського Суду принцип верховенства права пов’язується із демократичним суспіль-ством та інституціями, що забезпечують його належне функціонування (демократичний полі-тичний режим). Важливим завданням окремих інституцій є захист основоположних цінностей демократичного суспільства від неправомірних дій осіб і груп [13]. Крім того, вимогу щодо якості закону в контексті верховенства права слід розуміти як умову прийняття і забезпечення дії цього закону компетентною демократичною ус-тановою держави.

2.4. Рівність перед законом. У постанові в справі «Партія благоденства (“Рефах”) проти Туреччини» (§ 43) Суд указав: «Верховенство права означає, що всі люди рівні перед законом, як у своїх правах, так і у своїх обов’язках. Про-те, законодавство повинне враховувати розход-ження між людьми й ситуаціями за умови, що такі розходження мають об’єктивну й розумну підставу, переслідують правомірну мету, пого-джуються із принципами, яких, зазвичай, дотри-муються демократичні суспільства, і пропорційні цим принципам. Однак не можна сказати, що у світському суспільстві забезпечується верховен-ство права, коли групи осіб піддаються дискри-мінації тільки за те, що вони належать до іншої статі, або мають інші політичні або релігійні по-гляди. Суспільство не дотримується верховен-ства права й тоді, коли для таких груп створю-ються зовсім інші правові системи» [14].

2.5. Гарантії демократичного суспільства та його інституцій. Принцип верховенства права щодо вимоги про якість закону пов’язується тільки із демократичним суспільством та інсти-туціями, що забезпечують його належне функ-ціонування [13]. «У силу формулювань пункту 2 статті 11, а також статей 8, 9 і 10 Конвенції, втручання в права, закріплені в Конвенції, мо-жуть бути виправдані винятково необхідністю, що випливає з “демократичного суспільства”» [15].

До принципів, що окреслюють ідею верховен-ства права щодо сутності права варто віднести також: практичний і ефективний характер прав особи; соціальну еволюцію та єдність прав і сво-бод.

3. Принципи концепції верховенства права щодо змісту права

3.1. Принцип правової визначеності. Од-ним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, що, серед іншо-го, вимагає, щоб прийняте судами остаточне рішення не могло б бути оскаржене (див.: спра-ва «Брумареску проти Румунії», § 61).

В українській науковій літературі принцип правової визначеності розуміється як принцип, що передбачає чіткість, передбачуваність та зро-зумілість національного законодавства, заборо-ну втручання відповідних органів у судовий про-цес, якщо вони не є сторонами або учасниками або якщо судове рішення є остаточним [16].

У тексті Конвенції принцип правової визначе-ності виражений у вимогах: наявності правових підстав втручання в права особи; правової виз-наченості злочину; створення судів на підставі

18 НАУКОВІ ЗАПИСКИ. Том 64. Юридичні науки

закону; правової регламентації процедури вста-новлення вини обвинувачуваного; правового регулювання процедури оскарження вироків по кримінальних справах і виплати компенсації у випадку судової помилки; неприпустимості повторного засудження або покарання за зло-чини.

3.2. Принцип пропорційності. Забезпечен-ня дії принципу верховенства права – це, поряд із іншим, створення рівноваги між суспільними інтересами й інтересами приватної особи, що є позитивним обов’язком держави та передбачає певні національні особливості методу правового регулювання. Будь-яке обмеження права не су-місне з вимогами Конвенції, пояснює Євросуд, якщо воно не переслідує правомірної мети і як-що відсутня розумна пропорційність між задія-ними засобами й метою, яку держава прагне досягти. У цьому аспекті можна, для прикладу, навести позицію Суду «Б проти Франції» від 25 березня 1992 року. Суд, зокрема, зазначив, що термін «повага», який міститься у статті 8 Конвенції, є нечітким. Особливо це проявляєть-ся, коли мова йде про позитивні права, що сто-ять за цим поняттям і які є різними залежно від конкретних ситуацій і практики держав-учас-ниць. При цьому потрібно враховувати необ-хідність рівноваги між суспільними інтересами і інтересами приватної особи [17].

3.3. Втручання у права повинно бути пе-редбачено національним правом, яке має гарантувати засоби захисту від довільного втручання влади у права особи. Принцип вер-ховенства права вимагає, щоб втручання у пра-ва особи було передбачено національним правом. Повинні бути достатні процесуальні гарантії від довільного втручання. Відповідно до роз’яснення Суду у справі «Олссон проти Швеції» від 24 бе-резня 1988 року юридична конструкція «згідно із законом» не просто відсилає до внутрішньо-го права, але має на увазі і якість закону, ви-магаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. Останнє потребує існу-вання у внутрішнім праві відповідних засобів за-хисту проти довільного втручання публічної влади у здійснення прав [8].

3.4. Межі свободи розсуду дискреційних повноважень держави. Закон у всіх випадках повинен передбачати межі свободи розсуду дис-креційних повноважень держави. Якщо розсуд у правовій сфері, дарований виконавчій владі, втілювався б у необмежених повноваженнях, то це суперечило б принципу верховенства права. Отже, закон у всіх випадках повинен указувати межі свободи розсуду.

У справі «L. та V . проти Авст рії» та «S. L. проти Австрії» від 9 січня 2003 року Суд, зок-рема, підкреслив: «Конвенція – це живий інстру-мент, який необхідно тлумачити у світлі умов сьогодення», а межі свободи розсуду, які збері-гаються за відповідною країною, можуть бути різними, залежно від обставин [18].

3.5. Правові та практичні умови втілен-ня закону в життя. У справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 Євросуд заз-начив, що принцип верховенства права та прин-цип законності вимагають від держав не лише по-важати і застосовувати, у передбачуваний і уз-годжуваний спосіб, запроваджені ними закони, а й забезпечувати правові та практичні умови втілення їх у життя [19].

Серед принципів концепції верховенства права щодо змісту права можливо виокремити також: принцип суспільного контролю за діяльністю влади; принцип забезпечення умов правової за-хищеності та довіри громадян до закону. Не-від’ємна вимога верховенства права – дбати про створення умов, які забезпечують правову захи-щеність та довіру громадян до держави та ство-рюваного нею закону [20].

4. Верховенство права у правосудді

4.1. Принцип гарантованості прав судо-вим захистом та довіри до суду. Принцип вер-ховенства права має на увазі судовий контроль над втручанням органів виконавчої влади в здійснення права особистості на свободу, який повинен користуватися суспільною довірою. Так, у справі «Класс і інші проти Німеччини» від 6 січня 1978 року Суд підкреслив, що із прин-ципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада [21]. Гарантованість прав судовим захис-том включає право на справедливий судовий розгляд, доступ до правосуддя, рівність сторін; єдність громадянських і інших прав та їх соціальну еволюцію тощо.

4.2. Ефективний громадський контроль над втручанням влади в здійснення прав людини. На необхідність ефективного суспіль-ного контролю за втручанням влади у здійснен-ня прав людини Суд звернув увагу, зокрема, у справі «Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства» від 28 червня 1984 року. Суд, виз-наючи важливість судових гарантій забезпечення верховенства права, зазначив, що для збереження й гарантій права на справедливий розгляд необ-хідно забезпечити контроль суспільства над су-

Темченко В. І. Верховенство права у практиці Євросуду та Конституційного Суду України 19

довою владою. Зокрема, це стосується пробле-ми необхідності та форми публічного оголошен-ня «судового рішення» [22].

Усталеною практикою Суду є визнання також ролі преси у правовій державі щодо передачі інформації й ідей стосовно політичних питань і інших тем, які цікавлять суспільство. Преса є одним з інструментів, за допомогою якого сус-пільна думка може упевнитися, що судді вико-нують свої обов’язки в повній відповідності з тією метою, яка лежить в основі покладеного на них завдання [23].

4.3. Гарантію «немає злочину, немає по-карання без закону, що його передбачає», закріплену в статті 7 Конвенції, Суд прямо ого-лосив невід’ємним елементом верховенства пра-ва (див.: справа «C. R. проти Сполученого Ко-ролівства» [24].

4.4. Презумпція невинуватості не тільки передбачена статтею 6 Конвенції, а й випливає із принципу верховенства права. «Стаття 6 Кон-венції, що захищає право на справедливий су-довий розгляд, зокрема, право на презумпцію невинуватості, спрямована на те, щоб втілити основний принцип верховенства права» (див., зокрема , постанову Європейського Суду з прав людини в справі «Енглерт (Englert) проти Німеч-чини») [25].

4.5. Принцип доступу до правосуддя. Усправі «Голдер проти Сполученого Королів-ства» від 21 лютого 1975 року Суд дійшов вис-новку, що у цивільно-правових справах принцип верховенства права невід’ємний від доступу до правосуддя [26]. Для того щоб право на доступ до суду було ефективним, у людини повинна бути безсумнівна та здійсненна на практиці мож-ливість заперечити акт держави, що є втручан-ням у здійснення прав цієї людини. З огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві, ступінь доступу до внутрішньодер-жавних засобів правового захисту, забезпечува-ного національним законодавством, повинен

1. Авер’янов В., Бондаренко І., Доля Л., Гега П., Захаров Є. Посилення співпраці між Україною та ЄС щодо утвер-дження верховенства права в Україні: Аналіт. доп. та рек.– К., 2006.– С. 6.

2. Ткачук П. Застосування принципу верховенства права судами конституційної та загальної юрисдикції // Вісн. Конституц. Суду України.– 2005.– № 5.– С. 101.

3. Авер’янов В., Бондаренко І., Доля Л., Гега П., Захаров Є. Посилення співпраці між Україною та ЄС щодо утвер-дження верховенства права в Україні: Аналіт. доп. та рек.– К., 2006.

4. http://www.legalworld.ru/inc/main_st.php?products_id=70 5. Див.: Рабінович П. М. Верховенство права в інтерпре-

тації Страсбурзького Суду та Конституційного Суду

бути достатнім для забезпечення людині «права на правосуддя». Тому Суд зробив висновок, що право доступу до правосуддя як можливість ініціювати судове провадження і є однією із не-від’ємних складових «права на суд», гарантова-ного статтею 6 п. 1. Останнє потрібно доповнити гарантіями статті 6 п.1, що відносяться до органі-зації, складу суду та руху процесу і що, у своїй сукупності, являє «право на справедливий роз-гляд».

4.6. Принцип справедливого судового роз-гляду. Важливою передумовою забезпечення права справедливого судового розгляду як умо-ви дії принципу верховенства права є: право особи на незалежний і безсторонній суд, право розумного терміну розгляду, принцип рівності сторін.

4.7. Принцип забезпечення виконання су-дових рішень. У справі «Хорнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року Суд підкреслив, що стаття 6 п. 1 гарантує кожній людині розгляд судом спорів про його громадянські права і обо-в’язки. Таким чином реалізується «право на суд», складовою частиною якого є право дос-тупу до правосуддя. У рішенні було підкресле-но важливість використання принципу верховен-ства права, на підставі якого Суд роз’яснив, що стаття 6 передбачає не тільки право доступу до правосуддя (звернення до суду по цивільним справам) та процесуальні гарантії (справедливий, публічний та швидкий розгляд), а й виконання рішення [27].

Отже, в прецедентній практиці Євросуду міститься система взаємопов’язаних та устале-них принципів, які у своїй сукупності визнача-ють концепцію доктрини верховенства права. Конституційний Суд України також визначив власну демократичну правову позицію щодо розуміння верховенства права. Все це створює умови теоретичного і практичного пошуку удос-коналення механізму забезпечення прав і свобод людини в Україні.

України // Вісн. Конституц. Суду України.– 2004.– № 5.– С. 37–46.

6. Рішення Конституційного Суду у справі за конститу-ційним поданням Верховного Суду України щодо відпо-відності Конституції України (конституційності) поло-жень статті 69 Кримінального кодексу України (спра-ва про призначення судом більш м’якого покарання) № 15-рп від 02.11.2004 // Вісн. Конституц. Суду Украї-ни.– 2004.– № 5.– С. 40.

7. Див.: Темченко В. І. Особливості співвідношення моралі і права у концепції «чистого права» Г. Кельзена // Пра-во України.– 2005.– №1.– С. 36–38.

8. Решение «Олссон против Швеции» от 24 марта 1988 г. // Европейский Суд по правам человека. Избранные реше-

20 НАУКОВІ ЗАПИСКИ. Том 64. Юридичні науки

ния: В 2 т. Т. 1.– М., 2001.– С. 552–553. 18. Рішення у справі «L. та V. проти Австрії» та «S. L.

9. Решение «Крюслен против Франции» от 24 апреля 1990 проти Австрії» від 09 січня 2003 р. // Практика Євро-г. // Европейский Суд по правам человека. Избранные пейського Суду з прав людини: Рішення у справі. Ко-

решения: В 2 т.– Т. 1.– М., 2001.– С. 669–671. ментарі.– 2003.– № 1.– С. 142. 10. Решение «Функе против Франции» от 25 февраля 1993 г. // 19. Рішення у справі «Броньовський проти Польщі» від

Европейский Суд по правам человека. Избранные ре- 22 червня 2004 року // Практика Європейського Суду шения: В 2 т.– Т. 1.– М., 2001.– С. 792. з прав людини: Рішення у справі. Коментарі.– 2004.–

1 1 . Рішення у справі «Броньовський проти Польщі» від № 4.– С. 124–125. 22 червня 2004 року // Практика Європейського Суду 20. Там само.

з прав людини: Рішення у справі. Коментарі.– 2004.– 2 1 . Решение «Класс против Федеративной Республики № 4.– С. 108. Германии» от 6 сентября 1978 года // Европейский

12. Решение «Даджен против Соединенного Королевства» Суд по правам человека. Избранные решения: В 2 т.– от 22 октября 1981 года // Европейский Суд по пра- Т. 1.– М., 2001.– С. 177.

вам человека. Избранные решения: В 2 т.– Т. 1.– М., 22. Решение «Кэмпбелл и Фелл против Соединенного Ко-2001.– С. 381. ролевства» от 28 июня 1984 года // Европейский Суд

13 . Справа «Вереніґінґ Векблад Блюф!» проти Нідер- по правам человека. Избранные решения: В 2 т.– ландів» від 25 січня 1995 року // Практика Європей- Т. 1.– М., 2001.– С. 451.

ського Суду з прав людини: Рішення. Коментарі.– 23 . Решение «Уингроу против Соединенного Королев-2003.– № 3.– С. 215–216. ства» от 25 ноября 1996 года // Европейский Суд по

14. http://www.legalworld.ru/inc/main_st.php?products_id=67 правам человека. Избранные решения: В 2 т.– Т. 2.– 15. Решение «Московское отделение Армии Спасения М., 2001.– С. 301–303.

против России» от 5 октября 2006 года (№ 72881/01) 24. http://www.legalworld.ru/inc/main_st.php?products_id=70 // http://ehracmos.memo.ru/page.php?page=201. 25. Там само.

16. Авер’янов В., Бондаренко І., Доля Л., Гега П., Захаров Є. 26. Решение «Голдер против Соединенного Королевства» Посилення співпраці між Україною та ЄС щодо утвер- от 21 февраля 1975 года // Европейский Суд по пра-дження верховенства права в Україні: Аналіт. доп. та вам человека. Избранные решения: В 2 т.– Т. 1.– М., рек.– К., 2006.– С. 7 1 . 2001.– С. 44.

17. Решение «Б против Франции» от 25 марта 1992 года // 27. Решение «Хорнсби против Греции» от 19 марта 1997 го-Европейский Суд по правам человека. Избранные ре- да // Европейский Суд по правам человека. Избранные шения: В 2 т.– Т. 1.– М., 2001.– С. 708. решения: В 2 т.– Т. 2.– М., 2001.– С. 431.

V. Temchenko

THE RULE OF LAW IN PRACTICE OF EUROPEAN COURT

OF HUMAN RIGHTS AND CONSTITUTIONAL COURT OF UKRAINE

This article analyzes the principles of the Rule of Law in practice of European Court of Human Rights and Constitutional Court of Ukraine.