ВІДГУК

офіційного опонента на дисертаційне дослідження

Фурсикової Тетяни Володимирівни «Теоретичні і методичні засади

розвитку професійної медіакультури майбутніх магістрів освіти»

подане на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Актуальність теми дисертації та її зв’язок з науковою тематикою.

На даний час інтеграція вищої освіти України у Європейський та світовий

освітній простір, наближення до європейських стандартів вимагає нових

підходів до професійної підготовки фахівців освіти, адаптації їх до життя в

інформаційному суспільстві, а саме: засвоєння інформаційно-комунікаційних та

медіаосвітніх технологій, засобів презентації навчальної інформації, уміння

використовувати мультимедіатехнології та медіазасоби в освітньому процесі.

В аспекті цього орієнтація майбутніх учителів на застосування у

професійній діяльності інновацій обумовлюється потребою бути сучасним,

мобільним у професійному середовищі. Саме з цих позицій проблема, що

досліджується Тетяною Володимирівною Фурсиковою є надзвичайно

актуальною та важливою не лише для педагогічної науки, але й для суспільства

в цілому.

Ступінь обґрунтованості та достовірності наукових положень і

висновків.

Дисертаційна робота Т. В. Фурсикової виконана на достатньому

фактичному матеріалі. Дисертанткою чітко визначено об’єкт, предмет,

сформульовано мету й відповідно завдання дослідження, обґрунтовано

застосування методів пошукової роботи та визначено загальну гіпотезу

дослідження. Слід зазначити, що всі компоненти наукового апарату повністю

корелюють між собою.

2

На наш погляд, структура дисертації та її результати дозволяють

стверджувати, що дисертантка реалізувала всі окреслені завдання, розкрила

тему в чіткій послідовності.

Наукова новизна одержаних результатів.

Ґрунтовна теоретична основа дисертації дозволили авторці отримати

результати, які мають певну наукову новизну, теоретичне і практичне значення.

Безсумнівним досягненням дисертантки є наукова новизна результатів

дослідження. Цінним у дослідженні, на наш погляд, є те, що автором вперше:

цілісно досліджено проблему розвитку професійної медіакультури майбутніх

магістрів освіти; теоретично обґрунтовано концептуальні засади розвитку

професійної медіакультури майбутніх магістрів освіти як основи їхнього

удосконалення в системі; проаналізовано базові поняття дослідження й

визначено, що поняття «професійна медіакультура майбутніх магістрів освіти»

є інтегральною якістю особистості, що характеризується медіаосвітньою

спрямованістю, системою теоретико-педагогічних знань у галузі

медіакультури, сформованою здатністю орієнтуватися в медіаінформаційному

просторі, умінням мислити медіаосвітніми категоріями, свідомим

використанням медіаресурсів у професійній діяльності; розроблено структуру

професійної медіакультури майбутніх магістрів освіти та схарактеризовано її

компоненти (ціннісно-мотиваційний, інформаційно-когнітивний, діяльнісно-

технологічний, рефлексивно-оцінювальний); розроблено, теоретично

обґрунтовано та експериментально перевірено науково-методичну систему

розвитку професійної медіакультури майбутніх магістрів освіти, яка містить

цільовий, стратегічно-нормативний, теоретико-методологічний, організаційно-

змістовий, діагностико-результативний блоки; визначено критерії

(мотиваційний, когнітивний, операційний, особистісний) і показники, що

відповідають компонентам професійної медіакультури майбутніх магістрів,

виокремлено чотири рівні її розвитку: низький, середній, достатній, високий;

обґрунтовано авторську концепцію розвитку професійної медіакультури

майбутніх магістрів освіти; розроблено навчально-методичне забезпечення з

3

розвитку професійної медіакультури майбутніх магістрів освіти, що

складається з комплексу освітніх технологій та методики їх реалізації;

уточнено зміст понять «розвиток», «медіаосвіта», «медіакультура особистості»,

«професійна медіакультура»; узагальнено ідеї вітчизняних і зарубіжних

науковців щодо розвитку професійної медіакультури майбутніх магістрів

освіти; удосконалено зміст професійної медіакультури як комплексного

багатозначного утворення; реалізацію культурологічного, інформаційного,

семіотичного, інтермедійного, системного, синергетичного, технологічного і

компетентнісного підходів до розвитку професійної медіакультури майбутніх

магістрів освіти.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у

розробленні та впровадженні в освітній процес закладів вищої педагогічної

освіти навчально-методичного забезпечення, а саме: навчально-методичного

посібника «Основи комп’ютерних систем» (гриф МОН України, 2014),

комплексу авторських навчальних програм та інтегрованих спецкурсів:

«Основи інформатики та ІКТ в мистецькій освіті», «Сучасні освітні технології у

викладанні мистецьких дисциплін», «Медіакультура фахівця освіти».

Повнота викладення наукових положень, висновків і рекомендацій

дисертації в опублікованих працях.

Всебічний аналіз переліку наукових джерел (629 найменувань) основних

положень дисертації свідчить про те, що дисертантка досконало володіє

методами теоретичного аналізу та систематизації, співставлення здобутих

фактів.

Заслуговує на схвалення широка апробація дослідження, яка

здійснювалися на: 27 міжнародних, 10 всеукраїнських наукових конференціях,

медіафестивалях, конкурсах з комп’ютерної графіки та вебдизайну, їх

упровадження в практику діяльності закладів вищої освіти переконує, що вони

мають теоретичну та практичну значущість. Цінною є закордонна апробація

дисертантки під час стажування «Організація освітнього процесу, програм

4

підготовки та наукової роботи в закладах вищої освіти Європейського Союзу» у

Вищій Школі управління й адміністрації в Ополє, 2017, Польща).

Результати дослідження висвітлені у 43 наукових публікаціях автора, з-

поміж яких: 1 монографія (одноосібна), 2 розділи у двох колективних

монографіях, 1 навчальний посібник (у співавторстві), 3 навчально-методичні

посібники, 3 програми навчальних дисциплін, 23 статті, у яких віддзеркалено

основні наукові результати дослідження (з них 17 статей – у наукових фахових

виданнях України, 5 статей – у закордонних наукових виданнях, 1 стаття – у

науковому виданні, що включено до міжнародних наукометричних баз даних),

2 статті (1 – у співавторстві).

У дослідженні на різних етапах експерименту взяли участь 497 осіб, з них

у формувальному етапі експерименту – 246 студентів, майбутніх магістрів

освіти Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені

Володимира Винниченка, Черкаського національного університету імені

Богдана Хмельницького, Уманського державного педагогічного університету

імені Павла Тичини, Криворізького державного педагогічного університеті,

Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана

Хмельницького.

Достовірність висновків і результатів забезпечується комплексною

системою оцінювання рівнів розвитку професійної медіакультури майбутніх

магістрів освіти з використанням методів математичної статистики (засвідчення

репрезентативності експериментальної вибірки, доведення однорідності

контрольної й експериментальної груп, проведення кластерного і

кореляційного аналізу для виявлення особливостей впливу окремих показників

на розвиток компонентів професійної медіакультури й прогнозування

успішного розвитку досліджуваного феномена).

Аналізуючи повноту викладення результатів дослідження в

опублікованих працях Т. В. Фурсикової констатуємо:

– кількість публікацій здобувачки за темою дисертації у наукових

фахових виданнях України та у зарубіжних періодичних виданнях відповідає

5

вимогам наказу Міністерства освіти і науки України від 17.10.2012 №1112 «Про

опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і

кандидата наук»;

– структура роботи докторантки складається зі вступу, п’яти розділів,

висновків до них, у висновках до кожного розділу роботи наведений перелік

праць дисертантки, які відображають основний зміст розділу.

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність проблеми дослідження,

представлено зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами,

темами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження,

розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних

результатів, наведено відомості про апробацію й упровадження результатів

дослідження, його структуру та загальну кількість публікацій.

Заслуговує на увагу проведений дисертанткою глибокий аналіз різних

наукових позицій щодо тлумачення дефініції понять «розвиток»,

«медіакультура», «професійна медіакультура», «майбутні магістри освіти» й

«розвиток професійної медіакультури майбутніх магістрів освіти» з позицій

філософії, соціології, культурології, соціальних комунікацій, інформаційних

технологій, мистецтвознавства, психології і педагогіки.

Професійну медіакультуру майбутніх магістрів освіти витлумачено як

інтегральну якість особистості, що характеризується медіаосвітньою

спрямованістю, системою теоретико-педагогічних знань у галузі

медіакультури, демонструє здатність орієнтуватися в медіаінформаційному

просторі, уміння мислити медіаосвітніми категоріями, свідоме використання

медіаресурсів у професійній діяльності.

Слід також зазначити, що в дисертації системно проаналізовано

методологічні підходи культурологічний, інформаційно-семіотичний,

інтермедійний, системносинергетичний, технологічний й компетентнісний, що

визначають засадничі положення досліджуваної проблеми.

Цікавим є той факт автор аналізує методологічні засади професійної

медіакультури майбутніх магістрів освіти за таким алгоритмом:

6

1) вивчення наукових праць відомих учених, які застосовували

загальнонаукову методологію для дослідження педагогіки та медіазнавства;

2) аналіз наукових праць провідних учених, які разом із загальними

проблемами педагогіки досліджували питання теорії й методики професійної

освіти;

3) узагальнення ідей науковців, які безпосередньо вивчали проблему

професійної підготовки майбутніх магістрів освіти;

4) дослідження специфічних підходів до розв’язання проблеми розвитку

професійної медіакультури майбутніх магістрів освіти професіоналами

практиками, які не лише розробили, а й реалізували на практиці свої ідеї;

5) аналіз концепцій наукової та практичної діяльності українських учених

і практиків з питань розвитку професійної медіакультури майбутніх магістрів

освіти;

6) вивчення наукових праць зарубіжних учених і практиків за тематикою

дослідження.

У дослідженні авторкою розроблено цілісну концепцію розвитку

професійної медіакультури майбутніх магістрів освіти, створенню якої

передували певні кроки: вибір виду концепції; аналіз вітчизняних і зарубіжних

концепцій медіаосвіти; розкриття загальних теоретичних уявлень щодо процесу

розвитку професійної медіакультури фахівців освітньої галузі; формулювання

цілей і завдань, обґрунтування принципів професійної підготовки; визначення

вимог до змісту та шляхів реалізації концепції розвитку професійної

медіакультури майбутніх магістрів освіти в закладах вищої освіти.

Дисертанткою з’ясовано, що розвиток професійної медіакультури

майбутніх магістрів освіти здійснюється декількома способами:

1) упровадженням у процес професійної підготовки медіаосвітніх

технологій;

2) модифікацією змісту окремих дисциплін навчального плану

магістерської підготовки відповідних модулів, розділів, тем, що передбачає

7

вивчення інформаційно-комунікаційних технологій для розв’язання

професійних завдань;

3) уведенням дисциплін, безпосередньо спрямованих на розвиток

професійної медіакультури студентів;

4) запровадженням програм підготовки магістрів освіти за напрямом

«Медіаосвіта».

Авторкою визначено компоненти медіакультури:

- ціннісно-мотиваційний (показники: професійна медіаосвітня

спрямованість особистості; установка на підвищення рівня особистої та

професійної медіакультури; прагнення до критичного сприймання й аналізу

медіаінформації для навчальної й майбутньої професійної діяльності; ціннісна

орієнтація на професійну реалізацію в сучасному медіапросторі);

- інформаційно-когнітивний (показники: знання базових термінів,

теорій, генези медіакультури, розуміння процесу масової комунікації та

медійних впливів у контексті реального світу; знання ролі й місця

інформаційних технологій, можливостей використання медіаресурсів і

прикладного програмного забезпечення в професійній діяльності магістра

освіти; теоретикопедагогічні знання в галузі медіаосвіти);

- діяльнісно-технологічний (показники: уміння самостійно

сприймати, оцінювати медіаінформацію й критично аналізувати твори

медіакультури; уміння здійснювати наукові дослідження в галузі

медіакультури; методичні вміння організовувати медіаосвітню діяльність;

досвід створення медіаосвітніх проєктів);

- рефлексивно-оцінювальний (показники: здатність до оцінювання й

самооцінювання продуктів медіаосвітньої діяльності; медіакомунікація та

міжкультурна взаємодія; рефлексивність; здатність до саморозвитку в умовах

медіаінформаційного суспільства), також розкрито динамічність критеріїв і

показників розвитку професійної медіакультури майбутніх магістрів освіти.

У наступному розділі дисертантка представляє розроблену

експериментальну систему розвитку професійної медіакультури майбутніх

8

магістрів освіти як єдиний комплекс структурних і функціональних

компонентів (умов, форм, підходів, методів та засобів), а її

системоутворювальним фактором є високий рівень медіакультури.

Дану систему методично інтерпретовано в конкретних формах, методах і

функціях навчання студентів у закладах вищої освіти й у період виробничої

практики.

У структурі пропонованої системи авторка представляє п’ять блоків, які

поєднує невіддільними зв’язками. Це дозволяє продемонструвати технологію

реалізації педагогічних умов для досягнення визначеної мети та одержання

прогнозованого результату.

Позитивним зазначимо те, що авторка вважає, що систему розвитку

професійної медіакультури майбутніх магістрів освіти важливо узгодити з

логікою освітнього процесу й урахувати його зміст, педагогічні умови,

навчально-методичне забезпечення, інформаційно-технологічні особливості

професійної підготовки фахівців.

Вагомим здобутком дисертантки вважаємо акцентування уваги на

педагогічних умовах розвитку професійної медіакультури майбутніх магістрів

освіти, які забезпечують проєктування професійної підготовки кожного

студента протягом навчання в закладі вищої освіти.

Дисертантка визначає такі педагогічні умови:

- створення та підтримка медіаінформаційного середовища закладу

вищої освіти;

- реалізація медіаосвітнього змісту професійної підготовки майбутніх

магістрів освіти;

- активізація самостійної навчально-пізнавальної діяльності

майбутніх магістрів освіти засобами інформаційно-комунікаційних технологій;

- актуалізація сучасних напрямів і технологій розвитку професійної

медіакультури майбутніх магістрів освіти.

9

Авторка у роботі пропонує механізм нормативно-методичного

забезпечення для впровадження й функціонування системи розвитку

професійної медіакультури майбутніх магістрів освіти.

Для реалізації медіаосвітнього змісту професійної підготовки майбутніх

магістрів освіти за час дослідження:

- оновлено зміст дисциплін навчального плану;

- оптимізовано проведення навчальної практики «Засоби

дистанційної освіти: Moodle» і вдосконалено зміст її програми;

- розроблено навчально-методичні матеріали: навчальну програму

курсу «Медіакультура фахівця освіти» для магістрів, які навчаються за

освітньою програмою за спеціальностями 011 Освітні, педагогічні науки

(Педагогіка вищої школи), 014.12 Середня освіта (Образотворче мистецтво),

014.13 Середня освіта (Музичне мистецтво), посібники, методичні

рекомендації, навчально-методичні комплекси.

У розділі «Результати дослідно-експериментальної роботи з розвитку

професійної медіакультури майбутніх магістрів освіти» – представлено логіку й

завдання експериментального етапу дослідження, подано та проаналізовано

результати констатувального й формувального етапів експерименту,

спрогнозовано успішність розвитку професійної медіакультури, розкрито

перебіг реалізації науково-методичної системи розвитку професійної

медіакультури майбутніх магістрів освіти. Відповідно до компонентів і

показників професійної медіакультури майбутніх магістрів освіти розроблено

загальну діагностичну методику визначення рівнів розвитку професійної

медіакультури, яка містить десять методик.

Досить цікавим є у роботі той факт, що авторка конкретизує етапи

розвитку професійної медіакультури майбутніх магістрів освіти:

- теоретико-методологічний етап - використано такі форми

організації освітнього процесу: проблемні лекції, лекції-візуалізації, електронні

лекції, лекції-презентації, лекції-діалоги, семінари (традиційний, поглибленого

вивчення, міждисциплінарний спецсемінар), самостійна робота, виробнича

10

практика. Технологічний інструментарій цього етапу забезпечено

використанням таких методів: педагогічних ситуацїй, портфоліо, методу

проєкту, логіко-смислових моделей, дебатів, мікровикладання, синектики,

дискусії, евристичних бесід, мапи розуму, емоційного стимулювання навчання;

- процесуально-технологічний етап розгортався в таких

організаційних формах: практичні заняття, педагогічна практика, самостійна

робота. У технологічному інструментарії цього етапу передбачено ділові та

рольові ігри, розв’язання педагогічних ситуацій, моделювання, метод взаємного

компромісного узгодження, мікровикладання, кейс-метод, мапа розуму,

педагогічний консиліум, взаємоконтроль, метод ігрового проєктування,

майстер-клас, віртуальний медіакабінет, метод логіко-смислових моделей;

- рефлексивно-результативний етап проходив шляхом практичних

занять, самостійної роботи, педагогічної практики з використанням такого

технологічного інструментарію: віртуальний клас, майстер-клас; метод

проєктів, портфоліо, мікровикладання, взаєморефлексія, метод логіко-

смислових моделей, взаємонавчання, моделювання.

На кожному етапі передбачався аналітичний блок з функцією зворотного

зв’язку, яку реалізовано у формі безпосереднього отримання інформації від

учасників педагогічного процесу за такими напрямами: магістрант-магістрант,

магістрант-викладач, викладач-магістрант, магістрант-група магістрантів,

викладач-група магістрантів.

Достовірність висновків і результатів дослідження забезпечено логікою і

методологією розв’язання завдань, використанням системи методів

дослідження, репрезентативністю вибірки і тривалістю експериментальної

роботи, кількісним і якісним аналізом експериментальних даних.

У цілому дисертація складає позитивне враження. Вагомий внесок

дисертантки в теорію і практику вищої освіти не викликає сумніву. Дане

дослідження може бути кваліфіковане як вагомий внесок у професійну

педагогіку в контексті модернізації професійної підготовки, професійного

11

розвитку, саморозвитку, професійного самовдосконалення та професійної

реалізованості майбутніх вчителів.

Виконане дослідження характеризується самостійним нестандартним

підходом до досліджуваної проблеми.

Дискусійні положення та зауваження до роботи.

Разом з тим, ґрунтовний аналіз матеріалів дисертаційної праці

Фурсикової Тетяни Володимирівни дозволяє висловити окремі міркування, що

виникли в процесі рецензування дисертації та вимагають окремих уточнень і

пояснень.

1. Робота, на наш погляд, виграла б, якби до підходів, на які спиралася

дисертантка під час розроблення концепції розвитку професійної

медіакультури майбутніх магістрів освіти, було додано особистісно

орієнтований, оскільки його положення дозволяють більш повно врахувати

індивідуальні особливості студентів.

2. У дослідженні Т. В. Фурсикова здійснює мультиколінеарний аналіз

педагогічних умов і відповідно до отриманих даних пропонує рівняння лінійної

множинної регресії, що засвідчує залежність професійної медіакультури від

відповідних умов. Доцільно було б наприкінці експерименту зробити висновки,

які б підтверджували чи спростовували дієвість коефіцієнтів множинної

регресії.

3. Оскільки організувати роботу медіаосвітнього середовища закладу

вищої освіти неможливо без попередньої підготовки науково-педагогічних

працівників, то бажано було б зазначити особливості забезпечення їхньої

готовності до діяльності в нових умовах організації освітнього процесу.

4. Цінність дисертаційної роботи значно зросла, якби авторка на

сторінках дисертації запропонувала систему завдань, спрямованих на

активізацію самостійної навчально-пізнавальної діяльності майбутніх магістрів

освіти засобами інформаційно-комунікаційних технологій.

5. Під час проведення дослідно-експериментальної роботи не

обґрунтованим залишається підхід Т. В. Фурсикової до експериментальної

12

вибірки студентів, яка представлена лише магістрами спеціальностей

011 Освітні, педагогічні науки (Педагогіка вищої школи), 014.12 Середня освіта

(Образотворче мистецтво), 014.13 Середня освіта (Музичне мистецтво).

6. В роботі доцільно було б обґрунтувати прогностичні положення,

викласти авторське бачення перспектив розвитку професійної медіакультури

майбутніх магістрів освіти. Зокрема, у загальних висновках дисертації варто

узагальнити, як запропонована науково-методична система відповідає новітнім

завданням підготовки фахівців освіти, які найближчим часом мають

забезпечити цілісне розв’язання завдань Нової української школи і реалізацію

Концепції впровадження медіаосвіти в Україні.

Висновки щодо відповідності дисертації встановленим вимогам.

Водночас, зазначені зауваження та побажання в цілому не впливають на

загальну позитивну оцінку дисертації. Вважаючи, що дисертація Фурсикової

Тетяни Володимирівни є самостійним завершеним науковим дослідженням, а

отримані результати є важливими для педагогічної науки та практики, вона

заслуговує позитивної оцінки.

Поставлена автором мета, сформульовані завдання дослідження

розв’язані ґрунтовно та доказово. Всі положення, що винесені на захист,

теоретично обґрунтовані, їх зміст викладено в основних висновках до

дисертації. Висновки і рекомендації у дисертації сформульовано виважено і

переконливо.

Структура дисертації та зміст відповідають чинним вимогам до

докторських дисертацій. Назва роботи відповідає її меті, змісту теоретичної

частини та експериментального дослідження. Зміст автореферату ідентичний

змісту дисертаційної роботи.

Отже, правомірно зробити загальний висновок про те, що дисертація

«Теоретичні і методичні засади розвитку професійної медіакультури

майбутніх магістрів освіти» за актуальністю, змістом, одержаними

результатами, обсягом і оформленням відповідає профілю спеціалізованої

вченої ради, відповідає вимогам пунктів 9, 10, 12, 13, 14 «Порядку присудження