ГРИНЬКІВ Р. Д.

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ КОНСТРУКЦІЇ БАНДУРИ

Відомо, що бандура – це улюблений український національний інструмент, яким ми пишаємось і який є невід’ємною складовою нашої духовної спадщини. На жаль, сьогодні через необізнаність до бандури ставляться як до інструмента з обме-женими виконавськими можливостями. Проте це зовсім не так! Протягом багатьох століть український народ творив музично-поетичний епічний скарб, у якому глибо-ко, яскраво відбито всі сторони буття народного. Незмінним учасником цього проце-су був неповторний музичний інструмент – б а н д у р а . Зусиллями музичних майст-рів легендарна кобза-бандура останнім часом докорінно реконструюється, набирає сучасного вигляду і сучасних виражальних можливостей, здатності відтворювати різ-номанітну за змістом і формою інструментальну музику. Ще попередні покоління бандуристів та прихильників кобзарського мистецтва не припускали, що для банду-ри писатимуть твори, які виконуватимуться у супроводі симфонічних оркестрів. Сьо-годні це вже реальність.

Зовнішній вигляд бандури також змінювався: її корпус свого часу був круг-лим, опуклим, грушовидним тощо. Тепер виготовляють бандури опуклої форми з асиметрично поставленим грифом. Ця форма утворилася в результаті збільшення приструнків, розташованих на корпусі інструмента. Старі моделі бандур складалися з двох основних частин – коробки резонатора та грифа. Коробка мала верхню та ни-жню деки. Зі споду верхньої деки накладалися дві чи три пружини. Між верхньою та нижньою деками вставляли підставки. Тепер у бандуру вмонтовується механізм пе-ремикача. Пружини зміцнюють корпус інструмента. Раніше на верхній деці вирізали один круглий отвір діаметром 3–4 см. або кілька менших отворів. Знизу на верхній деці є дві підставки для басів і приструнків.

Бандуру весь час удосконалювали: щоб покращити її акустичні і технічні мож-ливості, змінювали зовнішній вигляд інструмента, збільшували кількість басів і при-струнків, хроматизували звукоряд. Бандура О. Вересая мала шість басів і шість при-струнків, П. Братиці – чотири баси і шістнадцять приструнків, М. Кравченка – п’ять басів і вісімнадцять приструнків, Г. Гончаренка – п’ять басів і п’ятнадцять приструн-ків, І. Кучугури-Кучеренка – п’ять басів і шістнадцять приструнків, бандура Петер-бурзької консерваторії – чотири баси і тринадцять приструнків, товариства «Боян» (Львів) – чотири баси і чотирнадцять приструнків. Та залежно від змісту і характеру твору приструнки й цього звукоряду весь час перелаштовувалися. Це, звичайно, ускладнювало виконання. Перед музичними майстрами постало важливе завдання: хроматизувати звукоряд бандури. Першу таку спробу здійснив О. Корнієвський, увівши півтон на сьомому ступені мінорної гами по всьому звукоряду бандури. Хро-матизація звукоряду бандури, перенесена з фортепіано, не вирішувала проблеми широкого використання бандуристами різних, потрібних їм тональностей. Порівня-но зручно було грати в тональностях, які мають не більше двох дієзів (соль-мажор і ре-мажор та паралельний їм мінор). Крім цього, розташування приструнків та кілків на бандурах було таким, що заважало грати харківським способом. К. Німченко, І. Скляр та В. Тузиченко створили удосконалену бандуру київського зразка, на якій права рука грає на басах, а ліва – на приструнках. Поряд із цим за пропозицією Г. Хоткевича (а пізніше – В. Кабачка), С. Снігірьов та Г. Паліївець застосували спеці-

альні постійні і рухомі важелі для підвищення приструнків на півтону на бандурі ха-рківського типу, у якій ліва рука з басів опускається також на приструнки. Спочатку це були звичайні поріжки, до яких струну притискували пальцями, у зв’язку з цим ліва рука фактично не брала участі у грі. Щоб усунути цей недолік, майстри створили рухомі важелі – поріжки, які при потребі можна піднімати й опускати. Розташовані вони були для зручності біля кілків і біля підструнника (біля робочої лінії приструн-ків для правої та лівої рук). Такий спосіб хроматизації став важливим кроком у вирі-шенні цієї проблеми, його широко застосовували у Державній зразковій капелі бан-дуристів до 1941 р.

1936 року відомий майстер В. Тузиченко виготовив бандуру, яка мала 25 основних приструнків, 16 півтонів і 14 басів, настроєних хроматично. Він хромати-зував увесь звукоряд, а на басах застосовував фортепіанну клавіатуру. Поєднання звуковидобування щипком і ударом молоточка на басах виявилося невдалим, бо змішувалися два способи звуковидобування, а це негативно впливало на характер звучання. У цей же час В. Тузиченко створив родину бандур – пікколо, приму, альт, бас і контрабас, діапазон яких разом дорівнював діапазону фортепіано.

Пошуки майстра-бандуриста І. Скляра розпочалися тоді, коли бандура мала вже стабільний соль-мажорний стрій. Багаторічна наполеглива робота дала свої ре-зультати: талановитий конструктор розв’язував ті питання, які перед ним висувала практика. Найкращих результатів І. Скляр домігся 1946 року, вирішивши головну проблему перестройки звукоряду, яка тепер береться за основу всіма майстрами бан-дур. Він подвоїв приструнки на третьому та сьомому ступенях мажорного строю зву-коряду бандури і тим домігся, що на приструнках знизу можна грати у будь-якій то-нальності, а на приструнках зверху – в тональностях на півтону нижче. Пізніше конструктор замінив важелі оригінальним валиком, перенісши його з резонуючого тіла бандури на шемсток. Згодом він замінив валик системою металевих обручиків, і це значно спростило використання перемикача під час гри. Перемикач виявився універсальним, простим, легким, зручним у роботі, а тому виконавська практика бандуристів сприйняла його.

Відомо, що бандура відігравала й тепер відіграє важливу культурну й ідеологі-чну роль у формуванні державності України. Століттями технічні питання виготов-лення вирішувалися самотужки талановитими виконавцями-фахівцями та аматора-ми. Вагомий внесок у розвиток бандурного мистецтва належить майстрам Чернігів-ської фабрики музичних інструментів. Вони створювали бандури як для дітей, так і для дорослих, а також концертні бандури. Найкращі майстри могли підписувати свої інструменти, зокрема: Олександер Шульковський, Олексій Кілоцький, Микола Єшенко, Софія Золотар, Олександер Шлюончик, Іван Кезля, О. Ментей. Експериме-нтальний цех виготовив 1988 року 200 концертних бандур. За останні 70 років бан-дура здійснила значний поступ у своєму розвитку: вона удосконалена як сольний ін-струмент, була створена його методична база. Це робота не одного покоління митців, які посіли гідне місце в історії розвитку бандури: Гнат Хоткевич, Володимир Кабачок та інші. Нині великий внесок в удосконалення інструмента належить таким викла-дачам Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського, як С. В. Баштан, А. М. Шептицька, Л. В. Федорова, Л. В. Дедюх, Р. Д. Гриньків.

В останні роки бандура стала знаною у вищих світових мистецьких колах, на численних міжнародних фестивалях і конкурсах. Значно сприяли розвитку техніч-них можливостей інструмента перекладення творів вітчизняної та західноєвропей-ської класики. Уперше їх здійснив і виконав на Міжнародному конкурсі у Москві ба-

ндурист Сергій Баштан. По суті, він зруйнував стереотип у ставленні до бандури як до інструмента з обмеженими можливостями, на якому можна грати тільки народну музику. Нині С. В. Баштан – народний артист України, професор НМАУ ім. П. І. Чайковського; значну кількість його перекладень та оригінальних творів опубліковано у репертуарних збірниках для бандуристів.

Збагатили репертуар бандуристів і провідні українські композитори, створив-ши концертні п’єси, сонати, сюїти, концерти, фантазії для бандури. Високо цінують-ся серед фахівців твори М. Дремлюги, К. Мяскова, С. Баштана, Д. Пшеничного (етюди), А. Коломійця, В. Зубицького, Р. Гриньківа. Багато цікавих перекладень належить доценту кафедри народних інструментів НМАУ ім. П. І. Чайковського Л. В. Федоровій, її перекладення досить популярні серед студентів Академії та музич-них училищ.

Використання художнього репертуару, написаного для інших інструментів, стимулює пошук нових засоби виразності, сприяє творчій ініціативі фахівців, заохо-чуючи викладачів і виконавців-бандуристів постійно розширювати виражальні й те-хнічні можливості свого інструмента. Що було добре вчора, сьогодні вже застаріло, а те що видавалося неможливим, нетиповим, – нині вже є нормою, а у майбутньому вимагатиме удосконалення, адже бандура уже модернізований інструмент, який пе-ретворився з діатонічного в повністю хроматичний.

Мені вдається паралельно бути виконавцем і конструктором бандур. Звісно, читач може запитати, чи слід скрипалям розбирати свою скрипку, щоб вдосконали-ти її. Безумовно, ні, бо цей інструмент уже досконалий, і коли когось його скрипка не влаштовує, то можна купити кращу за звучанням. Крім того, є професійні школи, у яких навчають майстрів виготовляти класичні інструменти, наприклад, відомий Інститут скрипкових майстрів імені А. Страдиварі.

Якщо ситуація щодо академічних інструментів є стабільною і майже всіх задо-вольняє, то бандура, на якій я починав грати, мене не влаштовувала: я не міг відтво-рювати звук, динаміку відповідно до своїх бажань. Придбати такий інструмент, яким я його собі уявляв, було неможливо, бо його не існувало. Це й змусило мене думати, як створити якісно новий інструмент. Багаторічна копітка робота дала свої результа-ти. На відміну від попередніх зразків, нова бандура за своїми акустичними і вико-навськими можливостями стала на порядок вищою.

Удосконалення, які я здійснив у концертній бандурі нового покоління, були суттєвими.

1. Р а м а – це дві опори, вони скріплюють верхні та нижні шемстки, утворюю-чи сталу конструкцію, яка бере на себе все навантаження струн: самі струни, підстру-нник, а також ніжки для бандури, посилюючи стійкість інструмента, знімає його вагу з колін, дозволяючи вільно керувати демпфером унаслідок звільнення правої ноги виконавця.

3. Д е м п ф е р – система приглушення струн, відмінна від попередніх функці-онально, зокрема: частина інструмента приглушується, а інша частина має відкриті струни (відкритий звук). При бажанні, окремі частини демпфера з’єднуються, а реш-та звукоряду приглушується. Демпфер моєї конструкції полегшив виконання на бан-дурі pizzicato. Раніше цей прийом вимагав неабиякої майстерності й у приглушенні звуків пальцями рук.

4. Покращення а к у с т и к и і н с т р у м е н т а . Оновлені верхня та нижня деки бандури дають змогу резонувати всьому корпусу, утворюючи об’ємний, насичений звук. Уточнені та підігнані під необхідні спектри частотної рипи (упори, які клеяться

до деки) поділили інструмент на три умовні частини: високі частоти для відзвучу-вання струн другої і третьої октав; середні частоти для відзвучування струн першої та малої октав; низькі частоти для відзвучування струн великої та контр-октави.

5. Сконструйовано «Т р и п і л ь с ь к о г о к о н и к а », своєрідну деталь, яка ак-тивізує і передає відразу коливання струн на корпус бандури, і це значно покращує чистоту звучання інструмента.

6. Удосконалено м е н з у р у як більш упорядкований добір струн за їх товщи-ною, частотою й довжиною.

7. На основі механіки Івана Скляра було розроблено новий, досконаліший м е х а н і з м п е р е м и к а н н я тональностей та спрощено систему ричажків переми-кання, а головне – зручно їх розташовано.

8. Поновлено розмір та вирівняно усі частини р е з о н а н с н о г о о т в о р у – ф а з і н в е н т о р а .

9. П о с а д ж е н і « в п о т а й » кілки спрощують харківський спосіб гри на ба-ндурі.

Результатом цих удосконалень стало значне покращення тембру й сили звуч-ності, а також естетичного вигляду бандури, яка тепер іще більше являє собою пов-ноцінний інструмент європейського типу.

З оновленням інструмента стало можливим розширювати репертуар відповід-но до вимог часу та запитів сучасних професійних виконавців.

На жаль, з економічних причин у Чернігові зупинено виробництво бандур, не видається нова музична і методична література для бандури. А наявній методичній літературі бракує диференційованого підходу до нових методів та рівнів музичної освіти. Досить швидко ми можемо втратити все, набуте у цій галузі. Щоб зарадити ситуації, слід під егідою Національної музичної академії України імені П. І. Чай-ковського створити «Центр розвитку бандурного мистецтва», передбачивши у його структурі: експериментальну творчу майстерню з виробництва бандур, науково-дослідний відділ з обґрунтування напрямів розвитку бандурного мистецтва, акусти-чно-вимірювальну лабораторію-студію, факультатив із ремонту бандур, дослідну аудиторію зі спеціальним обладнанням, мультимедійну студію, електронну й нотну бібліотеку, видавництво для видання науково-популярного журналу «Бандура», концертну агенцію, факультатив із підготовки бандуриста-вокаліста, фонд удоскона-лення та розвитку бандурного мистецтва «Золотий акорд».

В е к с п е р и м е н т а л ь н і й т в о р ч і й м а й с т е р н і з в и р о б н и ц т в а б а -н д у р створюватимуться нові моделі концертних бандур за двома головними розро-бками: новий інструмент київського типу на основі зразка, удосконаленого та розро-бленого автором статті (зразок описано вище); експериментальні моделі бандур, які за своїми акустичним особливостям найкраще відповідали би певному жанру класи-

чної чи популярної музики та запитам виконавців різних рівнів (самодіяльних та професійних). Окремим проектом варто виділити удосконалення старосвітської бан-дури-кобзи, ідею створення якої підказала історична довідка про творчий доробок Тимофія Білоградського.

У н а у к о в о - д о с л і д н о м у в і д д і л і з обґрунтування напрямків розвитку бандурного мистецтва визначатимуться пріоритетні проекти; розроблятиметься тех-нічна документація і патентування нових моделей бандур для подальшого серійного виробництва запатентованих інструментів на промисловій базі України та за її ме-жами; укладатиметься нова методична література.

В а к у с т и ч н о - в и м і р ю в а л ь н і й л а б о р а т о р і ї - с т у д і ї досліджувати-муться акустичні властивості бандури; вивчатимуться частотні характеристики різ-них порід дерева, які використовуються для виготовлення бандур; здійснюватиметь-ся комп’ютерний дизайн та розрахунки технічних властивостей конструкцій нових моделей бандур.

Ф а к у л ь т а т и в о м з р е м о н т у б а н д у р та догляду за ними передбачено читання курсу лекцій за спеціальною програмою. Необхідна с п е ц і а л ь н о о б л а д н а н а д о с л і д н а л а б о р а т о р і я , м у л ь т и м е д і й н а с т у д і я , у якій від-буватимуться заняття та майстер-класи, запис та комп’ютерний монтаж матеріалу для радіопередачі «Кобзарський майдан».

В е л е к т р о н н і й т а н о т н і й б і б л і о т е к а х міститиметься електронна інформація про бандурне мистецтво, зберігатимуться дослідження з усіх напрямів діяльності Центру розвитку бандурного мистецтва; тут добиратимуть також матеріа-ли для радіопередачі «Кобзарський майдан». З часом буде створено спільну комп’ютерну мережу архіву та бібліотеки НМАУ ім. П. І. Чайковського. Здійснюва-тиметься в и д а н н я н а у к о в о - п о п у л я р н о г о ж у р н а л у « Б а н д у р а » та нот-ної і навчально-методичної літератури.

К о н ц е р т н а а г е н ц і я працюватиме над організацією та проведенням з’їздів бандурного мистецтва, майстер-класів, конкурсу майстрів-виробників бандур, спеціа-лізованих семінарів, наукових конференцій, міжнародного конкурсу бандуристів; здійснюватиме концертно-пропагандистську діяльність; втілюватиме мистецькі прое-кти (студійні записи й оригінальні виступи артистів-бандуристів); готуватиме спільні міжнародні мистецькі заходи з найкращими колективами і виконавцями світу.

Ф а к у л ь т а т и в о м і з п і д г о т о в к и б а н д у р и с т а - в о к а л і с т а передба-чено спільно з кафедрою бандури НМАУ ім. П. І. Чайковського проведення практич-них занять із вокалу, застосування нових вокальних методик відповідно до специфі-ки бандурного жанру, створення методичної літератури.

Ф о н д у д о с к о н а л е н н я т а р о з в и т к у б а н д у р н о г о м и с т е ц т в а « З о л о т и й а к о р д » взаємодіятиме з комерційними та державними установами з питань фінансування всіх зазначених проектів (згідно зі статутом фонду), здійснюва-тиме контроль за фінансуванням проектів та їх юридичним оформленням, благодійну діяльність, зокрема – підтримку молодих артистів. Сучасна музична практика потре-бує перевидання найкращих оригінальних творів, перекладень, концертних транс-крипцій та видання нового репертуару, створюваного сучасними композиторами.

Сьогодні є завершені методичні розробки, зібрано велику кількість музичного матері-алу, у якому відображено традицію і розвиток української національної культури, вра-ховано сучасні виконавські можливості бандури. Видання і розповсюдження нової ме-тодичної літератури по всій Україні сприятиме зростанню зацікавленості професій-ним навчанням, а збагачення концертного репертуару надасть більшої популярності бандурі, сприяючи цим розвитку й удосконаленню бандурного мистецтва.

Новим етапом у розвитку цього інструмента є удосконалення конструкції бан-дури і мистецтва гри на ній. У цьому переконує визнання сучасної бандури такими світовими експертами в галузі музики, як Лорд Ієгудій Мєнухін (Америка, Європа), Ал ді Меола (США), Джон Вільямс (Англія), Богодар Которович.

Л І Т Е Р А Т У Р А

1. Гуменюк А. Іван Скляр. – М., 1962.

2. Гуменюк А. Українські народні музичні інструменти, ансамблі та оркестри. – К.,

1959.

Гриньків Р. Д. Шляхи удосконалення конструкції бандури. Охарактеризовано

конструкції бандур майстрів попередніх епох та їхній внесок у розвиток інструмента, а також

модель інструмента, створену автором статті. Визначено перспективи бандурного мистецтва

завдяки можливостям бандури нового покоління.

Ключові слова: бандура, бандурне виконавство, реконструкція бандури.

Гринькив Р. Д. Пути совершенствования конструкции бандуры. Охарактеризова-

но конструкции бандур мастеров- предшественников, определѐн их вклад в совершенствова-

ние инструмента, описана а также модель инструмента, созданная автором статьи. Раскрыты

перспективы развития бандурного искусства в связи с возможностям бандуры нового поко-

ления.

Ключевые слова: бандура, бандурное исполнительство, реконструкция бандуры.

Grynkyv R. D. The Perfection Possibilities in Bandore Construction. This article de-

scribes minutely the construction of bandores made by previous masters. The author analyses their

contribution to the development if this instrument as well as the model created by him-self. The

perspectives of bandore art performing are fixed thanks to the possibilities of bandore which be-

longs to a new generation.

Key words: bandore, bandore art performing, reconstruction of bandore.