Комунальний заклад «Кіровоградський обласний інститут

післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»

РОЗВИТОК

ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

В УМОВАХ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ

Науково-методичний вісник

№ 56

Друкується за рішенням науково-методичної ради

комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної

освіти імені Василя Сухомлинського»

(протокол № 3 від 09.06.2020 року)

Кропивницький

2020

2

УДК 371

М 54

Розвиток професійної компетентності педагогічних працівників в

умовах неперервної освіти: Науково-методичний вісник № 56. −

Кропивницький: КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», 2020. − 388 с.

До науково-методичного видання увійшли статті, що розкривають

узагальнення науково-методичної діяльності працівників комунального закладу

«Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені

Василя Сухомлинського» у питанні забезпечення неперервного розвитку

професійної компетентності освітян регіону.

Розглянуто та презентовано інноваційні ідеї формування якісного

освітнього середовища для розвитку педагогів та учнів. Деталізовані методичні

та практичні аспекти організації дистанційного навчання в закладах освіти.

Проаналізовано окремі аспекти реалізації Концепції «Нова українська школа».

Здійснені узагальнення щодо діяльності дошкільних закладів, закладів загальної

середньої освіти області протягом 2019-2020 навчального року та запропоновані

науково-методичні матеріали і методичні рекомендації щодо організації

освітнього процесу у 2020-2021 навчальному році. Висвітлені окремі результати

моніторингових досліджень в Україні та регіоні. Узагальнений педагогічний

досвід учасників фахових конкурсів, відображені основні аспекти корекційної та

інклюзивної освіти.

Матеріали науково-методичного вісника адресовані методичним службам

області, керівникам методичних об’єднань, керівникам дошкільних закладів та

закладів загальної середньої освіти, учителям, вихователям, практичним

психологам та іншим.

Редакційна колегія:

Адам БИК – кандидат педагогічних наук, доцент (заст. голови ред. колегії)

Степан ВЕЛИЧКО − доктор педагогічних наук, професор (за згодою)

Лариса ГОЛОДЮК − доктор педагогічних наук, доцент (голова ред. колегії)

Антоніна КЕНДЮХОВА – кандидат педагогічних наук, доцент

Василь НУДНИЙ – секретар ред. колегії

Юрій МИТРОФАНЕНКО – кандидат історичних наук

Ганна СКРИПКА – кандидат педагогічних наук

Укладач: Лариса ГОЛОДЮК

Відповідальна за випуск – Людмила КОРЕЦЬКА

Відповідальність за зміст публікацій несуть їх автори

© КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», 2020

3

ЗМІСТ

РОЗДІЛ I. БЕЗПЕРЕРВНИЙ РОЗВИТОК ПЕДАГОГА В УМОВАХ

РЕФОРМУВАННЯ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ

Олена ПОЛОВЕНКО. Самоменеджмент керівника закладу освіти в

умовах розбудови системи забезпечення якості освіти

6

Оксана ПОБЕРЕЖЕЦЬ. Безперервний професійний розвиток

педагога як умова його конкурентоздатності на сучасному ринку

освітніх послуг

16

Валентина ТРУБІНА. Результативність системи безперервного

навчання керівних кадрів області

23

Людмила КІРІШКО. Адресна методична декада у системі

неперервної освіти педагогів

32

Юлія ФЕДОРОВА, Сергій ПЛЯКА. Сучасні підходи у підвищенні

професійної компетентності педагогів закладів позашкільної освіти

40

РОЗДІЛ II. ДИСТАНЦIЙНЕ НАВЧАННЯ ЯК АКТУАЛЬНИЙ НАПРЯМ

РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ

Лариса ГОЛОДЮК. Дистанційна форма навчання як результат

запиту суспільства

49

Ольга ЛИТВИНЕНКО. Цифрова компетентність педагога як

складова його професійної компетентності

54

МАРИНА ЧАЛА, Олександр ШОВЕНКО. Методичні особливості

розгортання Google Suite for Eduсation

58

Олена РЕВНИВЦЕВА. Дистанційне навчання із зарубіжної

літератури: учитель & учень

65

Олена ТАТАРЕНКО. Викладання трудового навчання (технологій) у

дистанційному режимі

74

РОЗДІЛ III. НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА: МЕТОДИЧНІ АКЦЕНТИ

(ПОЧАТКОВА ОСВІТА)

Наталія ТІХОНОВА. Деякі питання щодо реалізації мовно-

літературної освіти в початковій школі

84

Олена ЧЕРНЕЦЬКА. Упровадження інтерактивної математики для

розвитку інтелектуальних здібностей та мислення учнів початкової

школи

91

Вікторія КОНДРАТОВА, Олена КАЛАШНІКОВА, Тетяна

ШЛЄЄНКОВА. Особливості викладання інтегрованого курсу

«Мистецтво» в початкових класах

103

Тетяна ПАШАНОВА. Розвиток творчого потенціалу учня

початкової школи шляхом впровадження концепції GAME BASED

LEARNING (на прикладі навчальних відеоігор)

119

РОЗДІЛ IV. СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ ЯК ОДНА ІЗ ФОРМ

ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ

Тетяна ШАПОВАЛОВА. Про що свідчать результати міжнародного

дослідження PISA

124

4

Ольга ВОЛОШИНА. Моніторинг іншомовної комунікативної

компетентності вчителів початкових класів Кіровоградської області

131

РОЗДІЛ V. ІННОВАЦІЙНІ ІДЕЇ: ТЕХНОЛОГІЇ ТА ДОСВІД

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Ганна ЯКОВОВА. Деякі ефективні методи аналізу та покращення

результатів навчання

139

Тетяна ЖЕЛЄЗНОВА, Неля ОВЧАРЕНКО. Партнерство громади,

школи, батьківської громадськості – запорука успішного

становлення й розвитку здоров’язбережувального освітнього

середовища

153

РОЗДІЛ VI. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ

ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

ДОШКІЛЬНА ОСВІТА

Наталія ТАРАПАКА. Еколого-розвивальне середовище у закладі

дошкільної освіти та його використання в освітньому процесі

164

Наталія ГАГАРІНА, Тетяна ХАЩЕВАЦЬКА. Якість дошкільної

освіти, інструменти оцінювання та методичні рекомендації їх

використання

171

Світлана СКУРЕНКО. Методичний супровід застосування квест-

технології в дошкіллі

178

ЗАГАЛЬНА СЕРЕДНЯ ОСВІТА

Наталія КОТЛЯРЕНКО. Як учителям-словесникам заохотити

учнів читати українську літературу

186

Галина МІНИЧ. Місце і роль есе в підготовці сучасного школяра на

уроках української мови

193

Ірина КОСА, Юлія ЗАДУБНЯК. Актуальні аспекти викладання

іноземної мови в 2020/2021 навчальному році

197

Руслана ГРИНЮКОВА. Вивчення лексики на уроці німецької мови

– традиційні та дигітальні підходи

216

Наталія ЧЕРТКОВА, Інна ВІДІБОРЕНКО. Розвиток професійної

компетентності вчителів історії та суспільствознавчих дисциплін в

умовах неперервної освіти: досвід, виклики сучасності, перспективи

223

Людмила ХЛАНЬ. Розвиток освітніх компетентностей у підготовці

учнів до олімпіад та турнірів з географії

245

Оксана БОГДАНОВА. Методичні особливості використання

ситуаційних і компетентнісно-орієнтованих завдань з біології

252

Андрій ДРОБІН, Олександр КОЗЯР. Методичні особливості

розв’язування задач зі статики в шкільному курсі фізики

260

Любов ТКАЧЕНКО. Практична спрямованість уроків математики

для формування математичної компетентності здобувачів освіти

277

Вікторія КОНДРАТОВА, Сергій ЧЕРНЕНКО. Особливості

реалізації освітньої галузі «Мистецтво» в основній і старшій школі

(методичні рекомендації)

284

5

Микола КОРОБОВ. Підвищення мотивації здобувачів освіти до

занять фізичною культурою

291

Тетяна ЖЕЛЄЗНОВА. Понятійний і діяльнісний підхід у

формуванні здоров’язбережувальних компетенцій учасників

освітнього процесу

297

РОЗДІЛ VII. ПРОФІЛАКТИЧНА РОБОТА ПРАКТИЧНОГО

ПСИХОЛОГА У ЗАКЛАДІ ОСВІТИ

Ольга ЗАБОЛОТНЯ. Профілактична робота в закладі освіти щодо

попередження проявів насильства та булінгу (цькування)

(методичні рекомендації)

309

Наталія ДЗЮБАС. Профілактична робота в закладі освіти щодо

попередження правопорушень (методичні рекомендації)

319

РОЗДІЛ VIII. ІНКЛЮЗИВНА ТА КОРЕКЦІЙНА ОСВІТА:

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Інна ЧЕРВОНЕЦЬ. Особливості надання психолого-педагогічних та

корекційно-розвиткових послуг в діяльності інклюзивно-ресурсних

центрів

329

Вікторія ПАВЛЮХ. Методичні рекомендації щодо навчання дітей з

порушеннями слуху в умовах інклюзії

339

РОЗДІЛ IX. КОНКУРСИ ФАХОВОЇ МАЙСТЕРНОСТІ: РЕГІОНАЛЬНІ

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ

Тетяна ЦІПЕРКО, Ольга ЛИТВИНЕНКО. «Учитель року – 2020»

номінація «Хімія»

350

Надія ДЯЧЕНКО. Фахові конкурси як підгрунтя для професійного

самовдосконалення та поширення креативних ідей

363

РОЗДІЛ X. БІБЛІОТЕКА ЯК СИСТЕМА ІНФОРМАЦІЙНОЇ

ПІДТРИМКИ ПЕДАГОГА

Вікторія ВОЛОВОДЕНКО, Тетяна ОЛЕКСІЄНКО. Універсальна

десяткова класифікація. Упровадження в практику роботи

освітянських бібліотек

377

6

РОЗДІЛ I. БЕЗПЕРЕРВНИЙ РОЗВИТОК ПЕДАГОГА В УМОВАХ

РЕФОРМУВАННЯ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ

САМОМЕНЕДЖМЕНТ КЕРІВНИКА ЗАКЛАДУ ОСВІТИ В УМОВАХ

РОЗБУДОВИ СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ

Олена ПОЛОВЕНКО,

завідувач обласного навчально-методичного центру освітнього менеджменту

та координації діяльності методичних служб комунального закладу

«Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені

Василя Сухомлинського»

Перший крок на шляху до мети – вирішити,

що ви не стоятимете на місці.

Джон Пірпонт Морган

Реформувальні процеси, що відбуваються в освітянській галузі, реалізація

Концепції «Нова українська школа», Законів України «Про освіту», «Про повну

загальну середню освіту» спонукають переосмислити соціальну місію закладів

загальної середньої освіти, які мають стати осередками, де плекають та

розвивають таланти кожного учня. Зростання вимог до якості освіти висуває нові

вимоги до керівника закладу загальної середньої освіти, у зв’язку з чим

змінюються його роль, завдання, функції. За версією звіту «Майбутнє професій»

Всесвітнього економічного форуму в Давосі (2015 р.) провідними у 2020 році

названі такі професійні навички, як: комплексне розв’язання проблем, критичне

мислення, креативність, управління людьми, координація з іншими, емоційний

інтелект, здатність оцінювати ситуацію й приймати рішення, орієнтація на

надання послуг іншим, здатність до переговорів, когнітивна гнучкість.

Усе це потребує від керівників не лише професійних знань, але й умінь

швидко реагувати на зміни, що відбуваються, зокрема: вести за собою

педколектив; бути лідером, менеджером, маркетологом, новатором із

креативним мисленням, здатним упроваджувати інноваційні методики й

технології; мотивувати вчителів до результативної, творчої педагогічної

діяльності. Сучасний керівник закладу загальної середньої освіти повинен уміти

прогнозувати та моделювати перспективи розвитку закладу освіти,

педагогічного колективу в цілому та кожного його члена, володіти

інструментами створення та розбудови системи внутрішнього забезпечення

якості освіти, здійснення самооцінювання закладу освіти, розвитку безпечного

освітнього середовища, забезпечення автономії закладу освіти, створення умов

для позширення прав громадського самоврядування, зміцнення позицій

державно-громадського управління, виконання вимог щодо прозорості та

інформаційної відкритості закладу освіти тощо.

В умовах сьогодення, щоб очолити зміни, керівнику закладу освіти радимо

дати відповідь на запитання: Від кого залежать зміни в освіті? Яке моє бачення

управління закладом освіти? Які особливості, традиції має моя школа? Де ми

7

тепер? Яка моя роль як керівника школи? Які управлінські функції я маю

виконувати? Що має вплив на мою управлінську діяльність? Які зовнішні

(внутрішні) фактори впливають на мою управлінську діяльність? Якими

управлінськими компетентностями я маю володіти? Чи є я лідером у колективі?

Як навчитися керувати собою, своїм часом, розвиватися й удосконалюватися? Як

навчатись? Де навчатись? З чого почати? тощо.

Лотар Зайверт (Lothar J. Seiwert) зазначав, що поліпшувати своє життя

людина має почати із самої себе. «Зміни себе – і ти зміниш світ навколо себе»,

тобто оволодіти технологією самоменеджменту.

Науковці, досліджуючи проблему самоменеджменту керівника закладу

освіти, виокремлюють такі основні напрями: тайм-менеджмент (управління

часом, уміння оптимально розподіляти час з визначенням пріоритетності видів

діяльності); стрес-менеджмент (самоорганізування у стресових ситуаціях;

уміння попереджати або ефективно долати стресові ситуації); тімменеджмент

(командний менеджмент, уміння самостійно обирати «роль» у групі та

ефективно її виконувати); імпресіон-менеджмент (менеджмент справляння

враження, уміння справляти на навколишніх позитивне, доцільне враження);

ресурс-менеджмент (самоорганізування особистих цінностей, метою якого є

вміння особи виявляти компетентність у саморозвитку); когнітивний

менеджмент (систематизоване управління процесами, за допомогою яких

знання ідентифікуються, накопичуються, розподіляються й застосовуються в

організації для вдосконалення її діяльності).

Спробуємо дати відповідь на запитання: Яким чином організувати

ефективне навчання? На які питання слід звернути увагу? Як навчатись?

Які інструменти використовувати? Де навчатись?

На мою думку, кожен керівник має бути (або стати) лідером у колективі.

К. Манц та Ж. Сімс визначили кілька обов’язкових кроків на шляху до

суперлідерства, зокрема:

1-й крок: стати лідером для себе: комбінуванням зразків поведінки

(визначення власних цілей, самоспостереження, самовинагорода, самоаналіз) та

когнітивних прийомів із використанням позитивних і конструктивних моделей

мислення (наприклад, розмова з собою, побудова мисленнєвих образів і

мисленнєва репетиція) для створення можливостей у професійній діяльності та

житті;

2-й крок: подавати приклад «самолідерства» підлеглим, даючи змогу їм

побачити і переконатися, що це приносить успіх;

3-й крок: демонструвати впевненість у можливостях підлеглих, спонукати

їх до визначення власних цілей, допомагати їм сформувати позитивні моделі

мислення;

4-й та 5-й кроки: досягти включення підлеглими потенційної винагороди у

власну роботу та робити їм у разі потреби конструктивні зауваження;

6-й крок: організовувати роботу в колективній формі. Це сприяє розвитку

єдиної команди співробітників-однодумців;

8

7-й крок: сприяти формуванню позитивної організаційної культури як

передумови досягнення ефективності й результативності колективної діяльності

підлеглих як членів колективу, що є однією соціальною мікросистемою [12].

З чого почати самовдосконалення? Звісно, з думки. Тому, щоб досягти

бажаного, треба спершу попрацювати зі своєю свідомістю. Чудовим помічником

у цій нелегкій справі стане книга професора Девіда Шварца «Мистецтво досягати

бажаного». Відомий експерт з мотивації на прикладі шляху до успіху різних

людей розкриває секрет ефективного мислення.

Щоб спланувати свою індивідуальну траєкторію професійного розвитку,

слід дати відповідь на питання: Хто я? Радимо використати Я-концепцію.

Найбільш відомим дослідженням Я-концепції є праця Р. Бернса, де він визначає

три компоненти цього явища: когнітивний (переконання індивіда); емоційно-

оцінювальний (ставлення особистості до себе – самооцінка); поведінковий

(характеризує стан поведінки тадіяльності) [3]. Відповідно до сформованих

образів Я- керівник обирає власну стратегію професійного розвитку, що

базується на особистісній самооцінці своїх можливостей, здібностей, характеру.

Метод «Вікно Джохарі» – ще одна можливість самопізнання і саморозвитку.

В основі методу - правильні питання і чесні відповіді. Вікно Джохарі має вигляд

таблиці з чотирма осередками, основою таблиці є дві осі координат.

Отже, щоб здійснити самоаналіз, слід намалювати таблицю: Відомі мені риси Невідомі мені риси

Бачать у мені

інші

Відкрита зона (що знаємо ми про себе і

бачать інші)

Сліпа пляма (проблемна

ділянка, де розміщено те, що

знають про нас інші, а ми не

знаємо)

Не бачать у

мені інші

Прихована зона (властивості, які

мизнаємо, але не демонструємо іншим)

Невідома зона

(характеристики, які не відомі ні

нам, ні нашому оточенню)

У кожному полі цієї таблиці можуть бути різні властивості - як хороші, так

і не дуже. Робота з вікном Джохарі полягає в тому, щоб зробити світлими і

зрозумілими для себе всі чотири поля, а головне - максимально розширити

першу зону за рахунок інших [5].

Самоаналіз особистості можна здійснити, використовуючи такі

методи: кристал життя та індекс здоров’я, професійне щастя та формула

виживання, SWOT-аналіз особистості, самоповага та впевненість у собі, методи

самовдосконалення особистості.

Для новопризначених керівників закладів освіти слід до питань самоаналізу

включити такі: Чи можете Ви керувати людьми, бути керівником колективу,

вести за собою інших? Які ділові й особистісні якості необхідні для цього? Яким

є Ваш управлінський потенціал? До речі, управлінський потенціал допоможе

визначити тест «Наявність управлінського потенціалу».

З чого почати? Куди бігти? Як навчатися з користю? Чому вчитися?

Упевнені, що потрібно мотивувати себе до навчання. Експерти у сфері

освіти та самоосвіти рекомендують починати вибір напряму навчання з аналізу

себе, своїх сильних і слабких сторін. «Розуміння себе – серед найважливіших

https://www.booklya.ua/book/mistetstvo-dosyagati-bazhanogo-201487/https://www.booklya.ua/book/mistetstvo-dosyagati-bazhanogo-201487/

9

навичок і активів», – пояснює професор KMBS і підприємець Сергій Ноздрачов.

Після цього можна переходити до вибору стратегії розвитку. Експерт радить

відштовхуватися від розвитку сильних сторін або закриття критичних розривів

між тим, як повинно бути і як є. Він зазначає, що сильні сторони – це не тільки

те, що людина робить добре, але і те, що дає багато сил і енергії в процесі роботи,

такі інвестиції дають більше ефекту [9].

Щоденне вирішення різноманітних завдань і проблем можна уявити у

вигляді ряду функцій, які знаходяться у певному взаємозв’язку між собою і, як

правило, здійснюються у певній послідовності, тобто відбувається процес

самоменеджменту.

Цей процес (за Л. Зайвертом) можна подати як «коло функцій

самоменеджменту», яке має стати орієнтиром у визначенні особистої програми

індивідуального професійного розвитку керівника закладу освіти.

Для самоменеджменту фундаментальне значення має ціленаправленість:

усвідомлення того, де ми тепер, куди ми хочемо прийти і куди не хочемо

потрапити. Якщо в керівника усвідомлена ціль, то діяльність керівника

сконцентравана на важливих напрямах її реалізації. Ключовою складовою в

практиці повсякденної діяльності керівника є раціональне використання ним

робочого часу, що насамперед несе усвідомлення сутності поняття «тайм-

менеджмент». У світовій практиці визнання здобули, зокрема, такі технології

ефективного використання часу, як технологія цілепокладання «SMART»,

«Дерево цілей», система Франкліна, принцип Ейзенхауера, АБВГД-аналіз,

принцип Парето, «АВС-аналіз». Щоб досягати своїх цілей, радимо регулярно

(як мінімум раз на тиждень, а краще щодня) проводити аудит свого життя.

Організувати свою роботу протягом дня – це значить ретельно її спланувати.

Базова

аналітична

інформація 6

1

Постановка

цілей, мета

інновацій

2

Планування, у тому

числі інноваційного

процесу

3

Прийняття

управлінських

рішень

4

Організація

реалізації

управлінських

рішень

5

Контроль, корекція

та оцінювання

результатів

10

Істотно допоможе в цій непростій справі календар-щоденник, щотижневик,

записна книжка, GOOGLE-календар та інші.

Перш ніж приступити до складання плану роботи на день, варто поставити

собі контрольні запитання: Що потрібно зробити? Чому це потрібно зробити? Як

це потрібно зробити? Коли це потрібно зробити?

Відповіді на вказані вище питання допоможуть правильно організувати

робочий день (скласти план роботи).

Під час планування дорожної карти управлінця слід акцентувати увагу на

завданнях щодо створення умов для ефективної, результативної, творчої праці

педагогів:

1. Сучасні тренди в освіті. 2. Аналіз діяльності колективу на конкретних фактах і прикладах. 3. Цифризація освітнього середовища. 4. Зведення до мінімуму кількості нарад. 5. Розширення освітніх послуг, шкільного компонента, додаткової освіти на

вибір з урахуванням думки вчителів.

6. Прогнозування професійного зростання кожного вчителя. Наукова організація праці вчителів, менторство і наставництво.

7. Партнерство, довіра, поінформованість, конструктивне обговорення, корегування.

8. Забезпечення співпраці, взаємозв'язку як внутрішньоструктурних підрозділів школи між собою, так і широких зв'язків школи із соціальним

простором.

9. Розвиток традицій закладу освіти, управління освітньою діяльністю, за яких кожний з учасників колективу відповідальний за певний напрям загальної

діяльності.

10. Належний баланс між роботою і вільним часом себе, працівників. 11. Урегулювання конфліктних ситуацій. Для того, щоб перейти на новий рівень успіху і самореалізації в усіх

складових життя в найкоротші терміни, радимо скористатися методом «Чудовий

ранок», технологія якого описана в книзі Елрода Гела«Чудовий ранок. Як не

проспати життя» [8].

Основою сучасної державної освітньої та кадрової політики Концепція

«Нова українська школа» визначає цінності та принципи

людино(дитино)центризму, педагогіки партнерства, діалог – взаємодія –

взаємоповага.

Згуртування педагогічного колективу – одне з основних завдань для

керівника закладу освіти. Як цього досягти?

Відомо, що успіх роботи кожного закладу забезпечує колектив однодумців,

у якому цінують ціленаправленість, професійність, індивідуальність, творчість,

комунікаційність, інноваційність, соціальну емоційність, етичність, інтереси й

уподобання кожної особистості. Як мотивувати команду? Які фактори на це

впливають? Відповіді на ці запитання можна знайти в посібнику «Від керівника

до лідера: практичні поради для директорів шкіл та керівників відділів освіти»

11

[4]. Акцентуємо увагу лише на окремих позиціях. Мета керівника: ставити у

пріоритет зустрічі з підлеглими, які допоможуть виявити сильні сторони

колективу, окремого вчителя, формувати та реалізовувати його професійний

розвиток, поєднаний із розвитком закладу освіти, розвивати команду, поєднуючи

особисті цілі вчителів з місією та візією школи. Під час зустрічей з колективом

чи окремим його членом радимо якомога більше практикувати відкритість та

довіру. При цьому обов’язково: ставити мету та чітко визначати завдання роботи,

терміни виконання, дати чітку інструкцію щодо виконання доручення,

мотивувати заохоченням за якісно виконане завдання.

Які інструменти та методики варто застосовувати під час зустрічей з

колективом (командою)? Найбільш поширеними є: модель змін, СМАРТ-цілі,

інструменти спільного прийняття рішення та інструменти вирішення конфлікту,

триногий стілець. У рамках індивідуальних зустрічей із членами команди ми

пропонуємо їх проводити за моделлю GROW, коучинг тощо. Про ці та інші

інструменти та методики можна прочитати у посібнику «Від керівника до лідера:

практичні поради для директорів шкіл та керівників відділів освіти» [4].У

процесі становлення Нової української школи радимо використовувати

ефективний засіб управління розвитком учасників освітнього процесу–

організаційна культура школи. Її називають ще ідеологією управління, адже вона

охоплює всі сфери життєдіяльності організації і виражається в діях і вчинках її

керівника. Основними її складовими є: якість задоволення потреб та запитів

учасників освітнього процесу, бренд закладу освіти – репутація, імідж, рівень

розвитку інфраструктури (комфортність навчальних приміщень, наявність

сучасного інформаційного центру, спортивного комплексу, зони відпочинку),

статус закладу освіти тощо.

У книзі «П'ята дисципліна. Мистецтво і практика організації, що

навчається» зазначено, що керівник організації повинен утримувати в полі зору

п'ять складових її успіху: особисте зростання кожного співробітника, командне

навчання, ментальні моделі, спільне бачення і, головне, системне мислення [15].

Майкл Фуллан, розробник знаменитої стратегії освітньої реформи у

канадській провінції Онтаріо, описує, як талановиті лідери в царині освіти

залучають інших і спонукають до лідерства на різних рівнях системи. За його

словами, лідери вміють розпізнавати нові тенденції і проблеми, що можуть

постати перед учителями й школами. Вони стараються максимально залучати

всіх, заохотити до співпраці й надати простір для ризику. Такі люди є

стратегічними планувальниками й підприємцями – тобто вміють мобілізувати

людей і знаходити гроші, необхідні для інновацій. До того ж вони наймають

талановитих працівників, налагоджують тісні зв’язки між галузями й країнами,

а також заручаються допомогою урядових лідерів, соціальних підприємців,

керівників компаній, науковців і лідерів громадянського суспільства як

партнерів у галузі освітніх інновацій [2].

Не менш важливим складником формування колективу є налагодження

комунікації між учасниками освітнього процесу, побудова міжособистісних

стосунків. Комунікація – це процес обміну думками, ідеями, фактами з

12

важливими для досягнення вашої мети групами людей або особами. Його мета:

досягти взаєморозуміння та отримати довіру [13]. Іванна Коберник, Катерина

Краснова, автори посібника «Ефективні комунікації для освітніх управлінців»,

підкреслюють: «ефективність не вимірюється кількістю прес-релізів, виступів,

нарад або новин. Це другорядні речі. Те, які думки, досвід, емоції залишилися у

вашої аудиторії, і є критерієм того, чи досягли ви успіху» [13]. Окрім того, вони

зазначають: «довіра – це найефективніша валюта, яка робить будьякі зміни

швидшими і легшими. Відсутність довіри –тяжкий податок, який робить будь-

які зміни важчими і дорожчими. Найбільше можливостей будувати довіру саме

в керівника» [13]. Впевнені, що посібник «Ефективні комунікації для освітніх

управлінців» полегшить освітнім управлінцям комунікацію реформи Нова

українська школа, навчить робити свої досягнення помітними, ефективно

популяризувати свої здобутки, правильно комунікувати зміни, які зараз

відбуваються в освітній галузі. До технік ефективних комунікацій належать:

персоналізація, візуальний сторітелінг, цифри, результати, зворотний зв’язок.

Поширеними інструментами зворотного зв’язку є скриньки довіри, анкетування,

анонімне листування, інтерв’ю та ін.

Оцінювання управлінських процесів під час аудиту передбачає, що

сучасний керівник повинен бути професійно підготовлений у таких напрямах

управлінської діяльності, як: розробка та керівництво реалізації стратегії закладу

освіти та системи планування діяльності закладу, моніторинг виконання

поставлених цілей і завдань, ефективність кадрової політики та забезпечення

можливостей для професійного розвитку педагогічних працівників, прийняття

управлінських рішень на основі конструктивної співпраці учасників освітнього

процесу, взаємодії закладу освіти з місцевою громадою, формування та

забезпечення реалізації політики академічної доброчесності. Щоб успішно

зреалізувати ці управлінські процеси, керівник сучасного закладу освіти має

обов’язково оволодіти такими якостями, як: довіра, відповідальність,

ініціативність, здатність творчо мислити та знаходити нестандартні рішення у

пріоритетних напрямах діяльності закладу освіти. В книжці «Найкращий клас у

світі: як створити освітню систему 21-го століття» один із найдосвідченіших

педагогів у світі, керівник програми PISA Андреас Шлейхер наголошує, що

«довіра й відповідальність пов’язані дуже тісно. Чітка підзвітність – необхідний

елемент культури з високою довірою: якщо люди не мають виразного уявлення

про те, які цілі стоять перед ними і що саме оцінюють, будувати довіру важко»

[2].

На сучасному етапі вагомий вплив на процес навчання керівників основ

менеджменту має праця американських фахівців із теорії менеджменту Р. Блейка

і Дж. С. Мутона «Решітка менеджменту». Вона є своєрідною матрицею, що

визначає типологічні методи і способи управління, які використовують

керівники всіх рівнів для врегулювання внутрішньогрупових взаємодій,

допомагає знайти найбільш ефективні прийоми управлінського впливу на

діяльність закладу загальної середньої освіти.

13

Як пояснює Майкл Фуллан, лідери, які хочуть втілити перспективні зміни в

шкільних системах, повинні не просто давати вказівки й вимагати їх дотримання,

їм потрібно формувати спільне розуміння і колективний професіоналізм,

закликати до змін і гарантувати підтримку, що зробить зміни реальністю й

викликатиме довіру, не маючи при цьому популістичного характеру. Лідери

повинні зосереджувати ресурси, нарощувати потенціал, змінювати організацію

праці й формувати правильний політичний клімат. При цьому інструменти

підзвітності мають заохочувати до інновацій і розвитку, а не до сліпого

дотримання нормативів. А ще лідери мусять боротися з ієрархічною

бюрократією, яка досі панує в навчальних закладах [2].

Рішення, які приймає керівник, мають бути актуальними, креативними,

результативними, ефективними, толерантними. Допомогти у розв’язанні

проблем допоможе метод «Ромб прийняття рішень», який візуалізує процес від

порушення певного питання до конкретного йогорішення (з даним

інструментома та технологією його використання можна ознайомитись у

Пораднику для керівника, с.29). Практичність у поєднанні з гнучкістю дадуть

необхідну формулу вирішення будь-яких, навіть найскладніших завдань на

шляху просування колективу до поставленої мети.

Де навчатись?

Керівник Нової української школи отримує право вибору місця і способу

підвищення кваліфікації, при цьому результати навчання і компетентності,

необхідні для присудження освітніх та/або присвоєння професійних

кваліфікацій, можуть досягатися та здобуватися в системі формальної,

неформальної та інформальної освіти. Диверсифіковано форми підвищення

кваліфікації: навчання за програмами, стажування, участь у сертифікаційних

програмах, тренінгах, семінарах, семінарах-практикумах, семінарах-нарадах,

семінарах-тренінгах, вебінарах, майстер-класах, онлайн-курсах, конференціях

тощо.

Комунальний заклад «Кіровоградський обласний інститут післядипломної

педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського» з метою вдосконалення

управлінських компетенностей, саморозвитку творчого потенціалу управлінців

оновив зміст системи безперервного навчання та запровадив нові форми і

методи підвищення кваліфікації. Зокрема, у 2020 році для керівників закладі

освіти були запропоновані: навчання за програмами, семінари, тренінги, зимова

школа, літня школа, школа молодого керівника, школа менторінгу, дистанційні

курси-тренінги. З їх тематикою можна ознайомитись за посиланням

http://koippo.in.ua/nv/dokumenty/.

Під час організації навчання значну увагу акцентовано на таких питаннях:

усвідомлення місії, візії, цілей закладу освіти; удосконалення системи ціннісних

пріоритетів закладу освіти, які мають стати фундаментом забезпечення

інноваційного розвитку навчального закладу; створення, розвиток безпечного

мотивуючого, розвивального освітнього середовища; модернізація процесів

управління закладом освіти: перехід від контролю якості до забезпечення якості,

від константантації фактів до розуміння процесів, розгляд функцій

http://koippo.in.ua/nv/dokumenty/

14

адміністративного (управлінського) контролю як інструменту мотивації їх

позитивного впливу на розвиток закладу освіти, порівняльний аналіз типів

керівництва та стратегій поведінки керівника в конфліктних ситуаціях;

створення комфортних умов для розкриття та розвитку здібностей, талантів і

можливостей на основі партнерства всіх учасників освітнього процесу;

формування команди професіоналів, здатної вирішувати нагальні проблеми

реформування шкільної освіти; науково-методичний супровід безперервного

професійного розвитку педагогічних працівників тощо.

Сприяє розвитку здібностей і професійних навичок, підвищенню якості

професійної підготовки, упровадженню інноваційних технологій та навчання

впродовж усього життя програма ЄС «Леонардо да

Вінчі»: https://cutt.ly/sychcTV. Програма підтримує обмін професійними та

інноваційними ідеями і підвищення рівня професійної освіти через реалізацію

пілотних проєктів, проєктів стажування та обміну досвідом, розробку оглядів та

аналізів, які стосуються професійної освіти, фахового консультування,

однакових умов навчання, інноваційної підготовки відповідно до технологічних

змін. Програма підтримує процеси співпраці між закладами освіти та

підприємствами, які спрямовані на опанування технологічних інновацій та

вдосконалення мовних знань. Особлива увага приділяється співпраці між

інституціями спеціальної професійної освіти та малими і середніми

підприємствами.

Коли навчатися?

Книга «Революція в навчанні» (автори Драйден Гордон, Вос Джаннет)

пропонує читачам навчальну програму впродовж усього життя. Завдяки їй ми

дізнаємося, як навчатися впродовж життя, як заповнити прогалини у знаннях за

рекордно короткий час, як творити нові ідеї в школі й житті, як виявити власний

стиль навчання, мислення і праці, як привабити учнів до навчання, відтягнувши

їх від наркотиків і злочинності, як змінити навчання у школі, на роботі, удома,

щоб воно приносило радість. Зокрема, наведемо окремі, поради автора для

самостійного швидшого, ефективнішого й легшого навчання: не бійтеся

мріяти й уявляти своє майбутнє; поставте перед собою мету і визначте остаточні

терміни її втілення; знайдіть для себе наставника-ентузіаста; знайдіть три

найліпші книжки, авторами яких є досвідчені успішні практики; навчіться

заново, як читати швидше; навчайтеся через діяльність; практика, практика і ще

раз практика; повторюйте і розмірковуйте, навчайте інших. Пам’ятайте правило

«крапля камінь точе», навчайтеся щодня, любіть те, що робите, і крок за кроком

рухайтесь уперед. Не зупиняйтеся на досягнутому, відкрийте себе самі, скажіть

собі: «Я хочу, я можу, я зроблю». Щоб дізнатися більше про поняття лідерства

та зрозуміти лідера в собі, пропонуємо прочитати такі книги: «Від хорошого до

величного»; «Лідерство і нова наука»; «Почни з “чому?”»; «7 звичок

надзвичайно ефективних людей»; «Матеріали та вправи з лідерства для

директорів шкіл».

Отже, оволодіння основами менеджменту – це шлях до підвищення

ефективності діяльності. А оволодіння методами та програмами

https://cutt.ly/sychcTVhttps://nashformat.ua/products/vid-horoshogo-do-velychnogo-702835https://nashformat.ua/products/vid-horoshogo-do-velychnogo-702835https://rozetka.com.ua/6439492/p6439492/https://nashformat.ua/products/pochny-z-chomu-801397https://www.bookclub.ua/ukr/catalog/books/psychology/product.html?id=19385https://www.bookclub.ua/ukr/catalog/books/psychology/product.html?id=19385https://docs.google.com/document/d/18gZ-F2mUnxmBsSowpbzKreb0uiQrm77K9KLhgLZRAnw/edit?usp=sharinghttps://docs.google.com/document/d/18gZ-F2mUnxmBsSowpbzKreb0uiQrm77K9KLhgLZRAnw/edit?usp=sharing

15

самоменеджменту допоможе успішно вирішувати різноманітні проблеми

особистого плану, визначати чіткі особисті цілі та цінності, займатися

саморозвитком, раціонально використовувати та здійснювати вплив на

педагогічних працівників. І на останок, притча про кукурудзу. Репортер якось

раз запитав у фермера, чи може той поділитися секретом своєї кукурудзи, яка рік

за роком вигравала всі конкурси за якістю. Фермер відповів, що весь секрет

полягає в тому, що він роздає кращі качани для засіву всім своїм сусідам.

- Навіщо ж роздавати кращі зерна сусідам, якщо вони постійно, поряд з вами,

беруть участь у всіх конкурсах і є конкурентами?

- Бачте, - посміхнувся фермер. - Вітер переносить пилок з моїх полів на поля

сусідів, і навпаки. Якщо у сусідів будуть сорти гірші, ніж у мене, то незабаром і

мої посіви стануть погіршуватися. Якщо я сію хорошу кукурудзу, я повинен

подбати про сусідів і допомогти їм посіяти таку ж. А як уже кожен з нас буде

доглядати за посівами – це інше питання.

Якщо ми хочемо бути успішними маємо підтримувати, оцінювати й

розвивати професійні компетентності педагогів. «Якщо ви мрієте про щось, ви

можете здійснити» (Волт Дісней). Надихайте, дякуйте, приймайте від серця. Список використаних джерел:

1. 7 секретів супер-керівника [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://biggggidea.com/practices/1507/

2. Андреас Шлейхер. Найкращий клас у світі: як створити освітню систему 21-го століття / переклад з англ. Ганни Лелів. – Львів: Літопис, 2018. – 296 с. [Електронний ресурс].

– Режим доступу: https://cutt.ly/WyeAi5c

3. Бернс Р. Что такое Я-концепция / Р. Бернс [Электронный ресурс]. – Режим доступу: :http://www.nsu.ru/ psych/bits/burns0.htm

4. Від керівника до лідера: практичні поради для директорів шкіл та керівників відділів освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://decentralization.gov.ua/uploads/library/file/521/12.2019.pdf

5. Вікно Джохарі - можливість пізнати себе і розвиватися [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://cutt.ly/3yeAx0W

6. Ґордон Драйден, Джаннетг Вос. Революція в навчанні / перекл. М. Олійник. –Львів: Літопис, 2005. – 542 с.

7. Друкер П. Ф. Практика менеджмента: пер. с англ.: учеб. пособие / Питер Ф. Друкер. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2007. – 400 с.

8. Елрод Гел. Чудовий ранок. Як не проспати життя / пер. з англ. Тетяни Заволоко. – К. : Наш формат, 2017. – 176 с.

9. Крапля камінь точить: як ефективно освоїти нові знання [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://cutt.ly/KyeFyir

10. Кузьмін О. Є. Основи менеджменту : підручник / О. Є. Кузьмін, О. Г. Мельник. – К. : Академвидав, 2003. – 416 с.

11. Меморандум співпраці батьків, учнів та педагогів. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://nus.org.ua/memorandum/

12. Нові вимоги до компетентностей керівників шкіл в Україні /О.М. Отич, Л.К. Задорожна, З.В. Рябова, Л.М. Оліфіра та ін.; НАПН України, УВУПО, ДВНЗ «Ун-т

менедж. освіти», КВЗО «Одес. акад. неперв. освіти», КультурКонтакт Австрія. – К., 2018. – 74

с.

13. Ефективні комунікації для освітніх управлінців [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bit.ly/2PGJQNf

https://biggggidea.com/practices/1507/https://cutt.ly/WyeAi5chttp://www.nsu.ru/%20psych/bits/burns0.htmhttps://decentralization.gov.ua/uploads/library/file/521/12.2019.pdfhttps://cutt.ly/3yeAx0Whttps://cutt.ly/KyeFyirhttps://nus.org.ua/memorandum/?fbclid=IwAR31seE-9_-5h4ilNnOtCai1Lt76B9ClteSVO3qcUQco0dlHK0sp7kNHOEQhttps://bit.ly/2PGJQNf?fbclid=IwAR1I0kM-50aRIzhYlQVEE1Z1-UDT3Gx2LHJRuQ1RjJtPSJV6Q6e1PdG7yLI

16

14. Самовдосконалення. Як стати успішним керівником [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://cutt.ly/pyeASXv

15. Сенге П. П’ята дисципліна. Мистецтво і практика організації, котра самонавчається. – М.: Олімп-Бізнес,2003. – 406 с.

16. Шатун В.Т. Основи менеджменту: навчальний посібник. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2006. – 376 с.

17. Як створити ефективну старшу школу – посібник для освітніх управлінців [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bit.ly/38iYv8C

БЕЗПЕРЕРВНИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ПЕДАГОГА ЯК УМОВА

ЙОГО КОНКУРЕНТОЗДАТНОСТІ НА СУЧАСНОМУ РИНКУ

ОСВІТНІХ ПОСЛУГ

Оксана ПОБЕРЕЖЕЦЬ,

методист обласного навчально-методичного центру освітнього менеджменту

та координації діяльності методичних служб комунального закладу

«Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

імені Василя Сухомлинського»

Глобалізація, перехід людства до інформаційного суспільства,

автоматизація та роботизація багатьох процесів є рушійними силами змін у

традиційному процесі роботи та на ринку праці. У суспільстві знань

посилюються розвивальна, фасилітуюча, культуротворча функції освіти, яка стає

самоцінністю.

Нові вимоги, що ставить перед освітою суспільство, спонукають до пошуку

таких форм роботи вчителя, які б забезпечували неперервність процесу його

професійного зростання, розроблення й запровадження багатовимірних моделей

організації підвищення кваліфікації.

Інноваційною технологією для неперервного професійного розвитку

педагогічних працівників у системі післядипломної освіти є науково-

методичний супровід, що дозволяє подолати відірваність курсового і

післякурсового періодів як єдиного андрагогічного циклу, створити

диференційовані умови для опанування педагогом позиції суб’єкта

професійного самовдосконалення та самореалізації, засвоєння інноваційних

професійних ролей і функцій на рівні вітчизняних і світових стандартів [14].

У Законі України «Про освіту» безперервний професійний розвиток

визначено як безперервний процес навчання та вдосконалення професійних

компетентностей фахівців після здобуття вищої та/або післядипломної освіти,

що дає змогу фахівцю підтримувати або покращувати стандарти професійної

діяльності і триває впродовж усього періоду його професійної діяльності (стаття

18. Освіта дорослих). Кожен педагогічний працівник зобов’язаний щороку

підвищувати свою кваліфікацію відповідно до Закону України «Про освіту» з

урахуванням особливостей, які визначені Законом України «Про повну загальну

середню освіту» (ст. 51).

Важливою умовою і провідним чинником успішності процесу формування

вчителя як конкурентоспроможного фахівця є безперервна освіта, оскільки вона,

https://cutt.ly/pyeASXvhttps://bit.ly/38iYv8C?fbclid=IwAR2DhAAA9YUbFIdz8Gmf0hhN1f46zhFPZtrKh74F3-DVswheOfLswlfnB40https://bit.ly/38iYv8C?fbclid=IwAR2DhAAA9YUbFIdz8Gmf0hhN1f46zhFPZtrKh74F3-DVswheOfLswlfnB40https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19

17

по-перше, відповідає потребам і закономірностям розвитку інформаційного

суспільства та є фактором формування, розвитку й постійного забезпечення

сукупної культури педагога, а по-друге, вона адекватна специфіці педагогічної

діяльності, ролі і місцю особистості вчителя-дослідника, новатора в

педагогічному процесі, що передбачає безперервне збагачення професійно-

значущих дослідницьких якостей.

Конкурентоспроможність як новий якісний стан професіонала можна

віднести до числа стратегічних цінностей, що сприяють упорядкуванню всієї

системи життєдіяльності.

Найкращим результатом діяльності фахівця в умовах конкуренції є його

конкурентоздатність. Людина, яка прагне гідного соціального статусу та

позиції в суспільстві й бажає бути конкурентоздатною на ринку праці, має

безперервно навчатися нового, засвоювати нові знання та набувати нових умінь

і навичок.

У Концепції «Нова українська школа» визначено нове соціальне

замовлення: компетенізація освіти шляхом реалізації компетентнісного підходу,

орієнтація її на «вихід» («output») – результат – у формі розвинутих ключових

компетентностей, структури знань, поглядів, ціннісних орієнтирів, формування

особистості, патріота, інноватора, здатного конкурувати на ринку праці,

розвивати економіку, навчатися безперервно впродовж життя. Організувати

компетентнісний освітній процес (не знання заради знань, а вміння їх ціннісно

використовувати в житті, професії) здатний педагог нової формації, що

перебуває в авангарді суспільних та освітніх перетворень, який виконує в

освітньому процесі ролі наставника, коуча, фасилітатора, має академічну

свободу.

Ключовим завданнямна нинішньому етапі розвитку суспільства стало

виробництво «компетентних» людей – таких людей, які були б здатні

застосувати свої знання в умовах, що змінюються, і чия основна компетенція

полягає в умінні включатися в постійне самонавчання протягом усього життя

(М.Ш. Ноулз).

Успішну орієнтацію педагога в сучасному освітньо-інформаційному

просторі, задоволення його індивідуальних, професійних потреб, досягнення

успіху в професійному самовираженні та взаємодії з соціумом забезпечує

високий рівень педагогічної компетентності. Компетентність педагога пов'язана

з професіоналізмом, тому зміст поняття «професійна компетентність»

визначається рівнем професійної освіти, досвідом, індивідуальними

здібностями і якостями педагога, умотивованим прагненням до неперервної

самоосвіти та самовдосконалення, творчим і відповідальним ставленням до

справи. На думку Г. Аташукової, конкурентоспроможність учителя є однією із

вимог до його професіоналізму. Дослідниця вважає, що в

конкурентоспроможності виявляються потенційні можливості досягнення

успіху, які изначають адекватну індивідуальну поведінку в динамічній зміні

умов діяльності, а отже, є соціально орієнтованою якістю особистості.

18

Професійна компетентність (лат. соmреtеrе – досягати, прагнути) педагога

– інтегративна риса, що включає знання, уміння, навички, зафіксовані у

кваліфікаційних вимогах, та особистісні нахили й орієнтири щодо розвитку

особистісної культури, поглиблення власного досвіду, здійснення інноваційної

діяльності.

ХХІ століття диктує нові вимоги до конкурентоспроможного педагога.

Слід зазначити, що формування вчителя як конкурентоспроможного

фахівця забезпечується такими педагогічними умовами:

• наявність позитивної мотивації щодо розроблення інноваційної технології

навчання і спрямованість учителя на інноваційну діяльність, тобто розуміння

необхідності використання інноваційних ідей, інноваційних методів та

технологій навчання, прагнення досягти успіху в інноваційній діяльності тощо;

• внутрішнє бажання вчителя до розроблення і впровадження інноваційних

технологій навчання (професійна компетентність педагога щодо розуміння

теоретичних і дидактичних засад педагогічної інноватики, практичної реалізації

її завдань та ін.);

• урахування інноваційного потенціалу закладу освіти (наявність

відповідної матеріальної і навчально-методичної бази, відображення засадничих

ідей щодо використання педагогічних інновацій у методиці викладання

навчальних дисциплін, підготовленість учнів до вивчення навчального предмета

з використанням інноваційної технології навчання тощо);

• чітке цілепокладання і планування щодо впровадження запропонованої

моделі (розроблення навчальної програми, підготовка блоку практичних

завдань, вибір методів, прийомів, засобів і форм організації навчання, вибір

форм, методів і видів контролю, передбачення видів діяльності учнів, організація

самостійної роботи учнів та ін.);

• моделювання інноваційного середовища у процесі вивчення навчальних

предметів (дотримання вимог щодо впровадження інноваційної технології з

урахуванням специфіки предмета, класу, ступеня школи, учнівського колективу,

індивідуальних особливостей учнів, залучення їх до активної діяльності в умовах

інноваційного навчання та ін.);

• аналіз і коригування моделі інноваційної технології навчання.

Основними технологіями формування сучасного конкурентоспроможного

вчителя можна назвати такі:

· технологія саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації,

підвищення професійно-фахового та індивідуально-особистісного рівня

впродовж всієї педагогічної діяльності та всього життя;

· технологія методичної мобільності й оновленого способу мислення;

· технологія системного застосування компетентнісних, особистісно

зорієнтованих технологій у освітньому процесі;

· технологія інноваційності та вміння адаптуватися в сучасному

освітньому просторі;

· технологія критичного мислення;

19

· технологія формування системи цінностей з урахуванням особистих

запитів, норм ситуації та естетичних уподобань для формування духовно-

ціннісних орієнтацій учнів.

Пріоритетними завданнями ОІППО, методичних служб, закладів освіти з

формування нової моделі сучасного конкурентоспроможного вчителя слід

назвати такі:

- підвищення рівня науково-теоретичної, методичної та психолого-

педагогічної підготовки вчителів;

- модернізація освітнього процесу через використання інформаційно-

комунікаційних, особистісно зорієнтованих технологій;

- допомога вчителям у розвитку, удосконаленні та підвищенні професійно-

педагогічної компетентності;

- активізація творчого потенціалу;

- формування здатності до швидкої адаптації в мінливих умовах.

У пошуках професійного визнання, популярності, а також бажання

піднятися на вищий щабель професійної майстерності, педагоги намагаються

оцінити свою професійну компетентність та знайти шляхи підвищення її рівня.

Державна служба якості освіти запропонувала для вчителів анкету

самооцінювання професійних компетентностей, яка дозволить не лише

визначити �