2018lutsk-ntu.com.ua/sites/default/files/ekonomichniy... · 8/1/2001 · ЕКОНОМІЧНИЙ ФОРУМ 2/2018 2 Матвійчук Л.Ю. Організаційно-економічний

ЕКОНОМІЧНИЙ ФОРУМ 2/2018

1

У НОМЕРІ:

ЕКОНОМІКА І УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНИМ ГОСПОДАРСТВОМ

Андрейченко А.В. Світовий досвід впровадження безвідходного агропромислового виробництва: перспективи для України…………………………………………………………...

5

Зачосова Н.В. Теоретико-методологічні засади управління економічною безпекою національної економіки…………………………………………………………….

11

Захарченко В.І. Суспільно-політичні реформи як передумова розвитку національної економіки…………………………………………………………………………….

21

Мардус Н.Ю. Методологічний базис забезпечення внутрішнього ринку товарів……………..

33

Павлюк Л.В., Ковальська Л.Л. Використання сучасних концепцій вдосконалення бізнес-процесів у садівництві…………………………………………………………………………..

38

Футало Ю.Р. Прогнозування змін в галузі IТ-послуг відповідно до тенденцій інтеграційних економічних процесів……………………………………………………………….

43

СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО І МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ

Боженко В. В., Посканна А., М.Сахно В. І. Оцінювання впливу зовнішньоекономічних зв'язків України з країнами-партнерами з позиції фінансового зараження національної економіки…………

51

Левківський В.М., Рибчук А.В. Глобальні тенденції інвестиційної діяльності ТНК у сучасних умовах………...

57

Мамедов Кянан Алескер огли Інтерактивність глобальних виробничих систем та логістичних послуг……….

64

Нужна О.А., Пиріг С.О., Тлучкевич Н.В. АВС-аналіз матеріальних витрат на виробництво пшениці в Україні та США...

72

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

Бочко О.Ю. Дослідження ринкової кон'юнктури продукції АПК західного регіону………..

78

Вахович І.М., Купира М.І. Стратегічні засади реалізації фінансових санаційних заходів у депресивних регіонах………………………………………………………………………………

86

Газуда С.М., Ерфан В.Й. Перспективи аграрного виробництва: регіональний вимір………………………

93

Гургула Т.В. Моніторинг середовища спроможної територіальної громади………………….

99

Камінська І.М., Мишко О.А., Дорош В.Ю. Ідентифікація і роль підприємництва різних сфер виробництва у контексті

капіталізації економіки регіону…………………………………………………….

104

Кондіус І.С. Моделювання еколого-збалансованого розвитку Волинської області………….

110

Мілашовська О.І., Шитікова Т.В. Стратегії розвитку сфери гостинності регіону……………………………………

119


2

Матвійчук Л.Ю. Організаційно-економічний механізм екологічного регулювання ланцюгів постачання в регіоні………………………………………………………………...

127

Паленичак О.В Удосконалення управління продовольчою безпекою регіону шляхом використання екологічного маркетингу…………………………………………..

136

Павлов К.В. Огляд конкурентних особливостей, економічних та соціальних показників ринків житла в регіонах України…………………………………………………..

140

Ракович С.С. Регіональні диспропорції територіального просторового розвитку……………..

149

Смолич Д.В. Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку та розміщення…………………………………………………………………………..

154

Тимошенко М.М. Формування та значення принципів сталого соціально-економічного розвитку сільських територій………………………………………………………………...

161

ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Гаврилюк О.В. Виклики туристичної індустрії у контексті трансформації глобального простору……………………………………………………………………………...

170

Іванов А.М. Інституціональні аспекти рекреаційного землекористування……………………

178

Матвійчук Н.М. Пріоритетні напрями забезпечення енергетичної безпеки України…………….

183

Мезенцева І.В. Методика розробки індикаторів для моніторингу курортних територій………..

188

Масечко І.В. Напрями міжнародної та регіональної стандартизації туристичних послуг в Україні………………………………………………………………………………..

188

Черчик А.О. Стратегії забезпечення еколого-економічної безпеки лісових господарств…………

202

ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ

Битов В.П. Логістичний менеджмент в діяльності агропромислових підприємств………..

208

Zabedyuk M. Investment strategy of the enterprise: stages of formation and types………………...

214

Кулик Ю.М., Кривов’язюк І.В. Сутність та класифікація ризиків логістичної системи підприємства…………..

219

Легомінова С.В. Особливості формування конкурентних переваг підприємства…………………

227

Лялюк А.М. Особливості маркетингу біржових товарів………………………………………..

233

Назаренко С.А., Носань Н.С. Санація підприємства як комплексна процедура його оздоровлення: сутність та підходи до трактування………………………………………………………….

238


3

Оксенюк К.І. Аутсорсинг як інструмент підвищення конкурентоспроможності підприємства

242

Пінчук С.С., Андрейцева І.А. Особливості фінансування підприємств будівельного комплексу України…….

246

Полінкевич О.М. Стратегії управління економічною безпекою підприємств………………………

251

Стрижеус Л.В., Лорві І.Ф., Тендюк А.О. Імідж як кінцевий продукт діяльності підприємства: теоретичний підхід……..

257

Ховрак І.В., Д’яченко А.Е. Етичні аспекти проведення аудиту фінансового стану підприємства…………..

266

ГРОШІ, ФІНАНСИ І КРЕДИТ

Вахновська Н.А. Фіскальна політика в контексті фінансової конвергенції соціально-економічного розвитку регіонів України………………………………………….

271

Вигівська І.М., Макарович В.К. Оцінка та документальне забезпечення факторингових операцій: ризик-орієнтований підхід…………………………………………………………………

276

Іщук Л.І. Принципи формування доходів місцевих бюджетів в Україні…………………..

286

Киевич А.В., Конончук И.А., Пригодич И.А. Денежно-кредитная политика: рестрикция и экспансия в переходный период

290

Маслий Н.Д., Вакутина М.А. Нейромаркетинг финансовых услуг……………………………………………….

297

Ніколаєва А.М. Макроекономічне значення фінансового ринку у системі фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку країни………………………….

304

Пиріг С.О., Ніколаєва А.М., Іщук Л.І. Забезпечення динамічного розвитку безготівкових розрахунків в сфері комунальних послуг………………………………………………………………...

310

Погореленко Н.П., Пелепецький В.І. Проблеми конкурентоспроможності банків України в сучасних умовах……….

315

Полторак А.С., Тусова Н.О. Напрями удосконалення методичного інструментарію оцінки стану фінансової безпеки України………………………………………………………..

324

ДЕМОГРАФІЯ, ЕКОНОМІКА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА

Бортнік С.М. Стратегічне управління розвитком персоналу в контексті забезпечення кадрової безпеки підприємства…………………………………………………….

331

Дзьоба О. Г., Ставнича Н.І. Теоретичні аспекти дефініції «соціальна безпека держави»……………………..

339

Дзямулич М.І., Потьомкіна О.В. Особливості формування поглядів на специфіку людського капіталу як соціально-економічної категорії……………………………………………………

344

Колосок А.М., Скорук О.В. Практичні аспекти соціальної відповідальності бізнесу…………………………

349


4

Смачило В.В., Кулієвич М.Я. Моніторинг гендерної асиметрії оплати праці……………………………………

355

Шубала І.В. Зміст, складові та принципи функціонування системи соціального захисту населення……………………………………………………………………….........

361

Шубалий О.М. Тенденції зміни доходів населення в умовах економічної нестабільності……...

366


5

ЕКОНОМІКА І УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНИМ ГОСПОДАРСТВОМ

УДК 338.43:504

Андрейченко А.В., к.е.н., доцент

Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

СВІТОВИЙ ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ БЕЗВІДХОДНОГО

АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА: ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ

У статті досліджена практика держав світу щодо впровадження у господарську діяльність

безвідходного агропромислового виробництва. Відзначено, що починаючи з 70-х і 80-х рр. ХХ ст.

держави почали прикладати багато зусиль для створення мало- і безвідходних технологій переробки

сировини і виробництва продукції. Наведено приклади з практики США, Великобританії, Канади,

Польщі, Японії, що ефективно використовують величезні обсяги агропромислових відходів за зразком

екосистеми. Зроблено висновок про необхідність проведення в Україні системних реформ в

агропромисловому комплексі з урахуванням іноземного досвіду впровадження безвідходних виробництв.

Ключові слова: поводження з відходами, відходи АПК, безвідходне виробництво, сільське

господарство, агропромисловий комплекс.

Andreichenko A.

WORLD EXPERIENCE OF IMPLEMENTATION OF NON-WASTE

AGRICULTURAL PRODUCTION: PROSPECTS FOR UKRAINE

The article examines the practice of the states of the world in introducing non-waste agro-industrial

production into economic activity. It is noted that since the 70’s and 80’s of the twentieth century, the state began to make a lot of effort to create low and non-waste technologies for the processing of raw materials and

production. Examples from US, UK, Canada, Poland, Japan, which effectively utilize enormous amounts of

agro-industrial waste according to the model of the ecosystem are given. It was concluded that it is necessary to

carry out systematic reforms in the agro-industrial complex in Ukraine, taking into account the foreign

experience of introducing non-waste production.

Key words: waste management, agricultural waste, non-waste production, agriculture, agro-industrial

complex.

Андрейченко А.В.

МИРОВОЙ ОПЫТ ВНЕДРЕНИЯ БЕЗОТХОДНОГО АГРОПРОМЫШЛЕННОГО

ПРОИЗВОДСТВА: ПЕРСПЕКТИВЫ ДЛЯ УКРАИНЫ

В статье исследована практика государств мира по внедрению в хозяйственную деятельность

безотходного агропромышленного производства. Отмечено, что начиная с 70-х и 80-х гг. ХХ века

государства начали прикладывать много усилий для создания мало- и безотходных технологий

переработки сырья и производства продукции. Приведены примеры из практики США, Великобритании,

Канады, Польши, Японии, которые эффективно используют огромные объемы агропромышленных

отходов по образцу экосистемы. Сделан вывод о необходимости проведения в Украине системных

реформ в агропромышленном комплексе с учетом зарубежного опыта внедрения безотходных

производств.

Ключевые слова: обращение с отходами, отходы АПК, безотходное производство, сельское

хозяйство, агропромышленный комплекс.

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв’язок з важливими

науковими та практичними завданнями. Україна за своїм природно-ресурсним та

аграрним потенціалом посідає провідне місце серед країн світу. Однак цей потенціал

використовується вкрай неефективно, а агропромисловий комплекс України за рівнем


6

розвитку значно відстає від передових країн світу і ЄС. Основні проблеми полягають у

низькій конкурентоспроможності продукції й невідповідності її міжнародним

стандартам якості й безпеки; низькому рівні інвестицій і зростанні залежності від

державного фінансування; домінування сировинної продукції з низьким рівнем

переробки в експорті; катастрофічному падінні родючості ґрунтів і зростанні їх ерозії;

використанні застарілих технологій; низькій економічній ефективності

сільськогосподарського виробництва порівняно з іншими країнами [1].

Ідея багаторазового, циклічного, економного використання матеріальних ресурсів

вже не тільки широко обговорюється в усьому світі, але в більшості країн знайшла

широке практичне застосування [2, с. 8]. У багатьох провідних державах світу

повсякчас з’являються нові високоефективні технології у сфері АПК й розрив між

нашою державою та іншими країнами у технологічному відношенні зростає. Тому

вкрай важливим є дослідження та врахування досвіду функціонування АПК у

провідних державах світу.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми.

Значний внесок у дослідження проблематики поводження з відходами та розвитку

безвідходного виробництв здійснено в роботах вітчизняних та закордонних вчених: К.

Баретта, К. Боулдинга, Н. Голикової, З. Гуцайлюка, О. Дериколенко, В. Зайцева, П.

Ейкінса, Т. Желєзної, Ю. Лебединського, Р. Льора, О. Малєя, Ю. Морева, В.

Кержакова, О. Новікова, Н. Пирогова, І. Сотника, С. Соловйова, А. Трусова, К. Феруччі

та ін. Аналіз робіт, опублікованих за результатами наукових розробок у цьому напрямі,

свідчить про недостатність уваги питанню застосування безвідходних технологій у

агропромисловому виробництві різних держав світу.

Цілі статті полягають у дослідженні практики держав щодо впровадження у

господарську діяльність безвідходного агропромислового виробництва та її перспектив

для України.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням

отриманих наукових результатів. Створення безвідходних виробництв є складним

техніко-економічним завданням, для вирішення якого потрібні тривалі терміни, чітко

продумана, цілеспрямована стратегія проведення наукових досліджень з розробки

безвідходної технології та всьому комплексу питань, пов’язаних з впровадженням

безвідходних виробництв.

У 70-х і 80-х рр. ХХ ст. держави почали прикладати багато зусиль для створення

мало- і безвідходних технологій переробки сировини і виробництва продукції. На

міжнародній конференції з проблем безвідходних технологій та виробництва, що була

організована Європейською економічною комісією й проходила в Парижі з 29

листопада по 4 грудня 1976 р., представники Австрії, Бельгії, Великобританії, Канади,

Нідерландів, Польщі, СРСР, США, Угорщини, Федеративної Республіки Німеччина,

Фінляндії, Франції, Швеції, Югославії надали рекомендації з питань створення та

впровадження безвідходних технологій з метою поширення свого досвіду та

використання практики інших держав та подальшого міжнародного співробітництва у

цій сфері.

Потреба переходу до нових безвідходних технологій була викликана розумінням

того, що існуючі технології виробництв в переважній більшості є відкритими

системами, в яких нераціонально використовуються природні ресурси і формуються

значні обсяги відходів, які є джерелами забруднення навколишнього середовища.

Іншими словами сучасне суспільство занадто марнотратно використовує природні

ресурси, виробляючи все більше споживчих товарів з коротким терміном служби за

допомогою неефективних технологій, що призводить до надзвичайної кількості

відходів.


7

Величезні обсяги агропромислових відходів можуть ефективно

використовуватися за зразком екосистеми.

Як відзначає В. А. Зайцев, у природних екосистемах виробництво і розкладання

збалансовані, в них немає відходів. Відходи одних організмів служать середою

перебування для інших, і таким чином, здійснюється практично замкнутий кругообіг

речовин в природі. У природних екосистемах близько 90% енергії витрачається на

розкладання і повернення речовин в біогеохімічний кругообіг. У соціально-

економічних системах близько 90% матеріальних ресурсів переходить у відходи, а

основна кількість енергії використовується у виробництві і споживанні [2]. За

твердженням Г. Паулі, екосистеми є прикладом ефективних експлуатаційних моделей

виробництва та споживання. Найбільше захоплення викликає величезна

різноманітність екосистем у всьому світі, адже вони демонструють ефективність у

забезпеченні всіх потреб, використовуючи те, що знаходиться поруч Екосистеми не

намагаються досягти монополізму за участі небагатьох головних гравців. Саме

екосистеми якнайкраще розкривають схему ринку, запропоновану Адамом Смітом,

засновником сучасної економіки: існування тисячі гравців, дії котрих спрямовані на

раціональний розподіл та використання ресурсів. Інженери та агрономи, які могли б

відхилити комплексну модель системи як нереалістичну, не знайомі з тими

прекрасними проектами, які уже підтвердили свою ефективність. Нова система

переважно виробляє більше, ніж потрібно, якісної продукції з низькими матеріальними

затратами, низьким споживанням енергії. Покращення медицини, продовольча безпека

та якісна питна вода – ось справжні переваги. Перехід поживних речовин та енергії від

одного виду до іншого в безперервному циклі за законами фізики, очевидно, повинен

використовуватися в промисловому контексті [4, с. 12].

Каскадування поживних речовин та енергії – оригінальна риса екосистеми,

наслідуючи яку можна досягти успіху. Це природний спосіб перетворення очевидного

дефіциту в достаток. Мікроорганізми живляться корисними копалинами, рослини

живляться мікроорганізмами, рослинами харчуються інші види, при цьому відходи

одного виду є продуктами живлення для іншого. Каскадування енергії та поживних

речовин сприяє збалансованості, зменшуючи кількість відходів або уникаючи їх зовсім,

а також скорочуючи витрати на їхню утилізацію [4, с. 16].

Наведемо приклади із сучасної практика ряду держав із застосування

безвідходних технологій в АПК.

Компанією INSTA-PRO (м. Де Мойн, штат Айова, США) розроблений та

впроваджений в ряді країн (США, Канада, Польща та ін.) спосіб переробки відходів

птахівництва та тваринництва, в основі якого лежить технологія сухого екструзії [5].

Метод сухої екструзії INSTA-PRO як єдине джерело нагріву використовує тертя.

Процес сухої екструзії займає менше 30 секунд, але за цей час сировина має достатньо

часу пройти кілька стадій обробки: теплову, в результаті чого підвищується

перетравність поживних речовин, підвищуються смакові якості продукту, знищується

або зменшується до прийнятного рівня токсини бактерій, грибків та плісень.

Короткочасна дія температури здійснює мінімальний валив на якість білка –

перетравність протеїну становить 90%, засвоюваність лізину – до 88%; стерилізацію, знезаражування – під впливом температури та напруги хвороботворні мікроорганізми,

грибки, пліснява повністю знищуються; збільшення обсягу через розрив стінки кліток (в

тому числі й жирових), руйнування структури гранул і розриву молекулярного ланцюга

крах малу, що в свою чергу підвищує енергетичну цінність продукту; подрібнювання, змішування задля однорідності продукту; зневоднення на 50% від вихідної вологи;

стабілізацію – висока температура і тиск нейтралізують дію ферментів, що сприяє

значному збільшенню термінів зберігання готової продукції.


8

Кінцева продукція в результаті екструзії може бути випущена як повноцінний

корм або як інгредієнт для включення в найрізноманітніші раціони.

В Англії та США відходи птахівництва використовуються як екологічно чисте

паливо для обігріву приміщень та отримання електроенергії. З метою захисту

навколишнього середовища, особливо водних ресурсів, від надлишкового азоту,

фосфору і калію в деяких штатах США заборонено удобрювати землі пташиним

послідом. В зв’язку з цим запропоновано спосіб перетворення його активований вугіль,

що застосовується як адсорбент для очищення води в фермерських господарствах,

особливо в районах з несприятливою екологією [6]. Окрім того, в Англії пташиний

послід знезаражують за допомогою мурашиної кислоти, додають мелясу і годують

молодих бичків. В Канаді перед годування тварин навозом його попередньо змішують з

соломою, після чого суміш засіюють спорами грибів, в результаті цих операцій

отримується високобілковий корм, який є придатним до їжі тваринам [7].

Переробка курячого посліду та гною з метою отримання біогазу є на сьогоднішній

день одним з найбільш перспективних напрямків переробки. Сьогодні біогаз це один з

перспективних альтернативних джерел отримання енергії. Видобування енергії

відбувається шляхом використання особливих біогазових установок, які виробляють

електрику, тепло та високоякісні добрива. На більшості тваринницьких підприємств

біогазова установка побудована з метою отримання саме цих ресурсів. Однак крім

цього вилучений та очищений біометан може використовуватися і для заправки

автомобілів. При цьому собівартість одержуваної енергії та добрив дуже низька.

Ще один приклад ефективного використання відходів тваринництва. Так, всі

відходи із скотобоєнь Центру Сонгаю у Західній Африці, розміщеному в Порто-Ново,

складуються у визначеному місці, оточеному водними каналами, зарибленими

коропом. Відкрита поверхня вкрита величезною сіткою так, щоб туди не могли залітати

птахи. Однак розмір петель сітки достатній для того, щоб через неї могли пролітати

голодні мухи. Мухи швидко розмножуються на відходах скотобійні, що не придатні

для подальшого використання. Цей «банкет» для мух перетворює територію на

величезну ферму для виробництва личинок з продуктивністю – близько однієї тонни

личинок на місяць. Всі мухи злітаються на те, що є для них поживою, безпосередньо

поїдаючи її та відкладаючи велику кількість личинок. Потім наполовину компостовані

відходи збризкуються водою, щоб личинки могли випливти на поверхню – і їх можна

було легко зібрати [4, с. 21].

Що можна робити з личинками? Основне використання у місцевій економіці –

недорогий корм для риби та перепелів. І яйця перепела, і риба є прекрасними

харчовими продуктами для населення. Однак ферменти личинок – велика комерційна

цінність, адже вони мають лікарські властивості – загоюють рани та стимулюють ріст

клітин, які синтезують колаген. Як вилучити ферменти з личинок, зберігши при цьому

їх як корм для риби та перепелів? Блискуче просте рішення: личинки самі виділяють

ферменти, якщо їх помістити в солону воду. Ці ферменти, в свою чергу, сприяють

швидкому природному загоєнню ран. З одного боку, біохімічний склад личинок

демонструє очевидні лікарські властивості, з іншого, за новою гіпотезою, ферменти

можуть створювати ледве помітний електричний імпульс, проте поки що його не

вдалось виміряти через відсутність відповідного обладнання. Цей імпульс стимулює

регенерацію клітин та сприяє загоєнню. Отже, личинки сприяють загоєнню ран ще й

завдяки фізичним явищам – електриці та магнетизму.

У світі можна знайти й інші вражаючі приклади використання відходів

сільськогосподарської продукції для отримання корисної продукції.

Японська корпорація «Еbаrа» під головуванням Хіроюкі Фуджіяма зайнялась

розробкою стратегії «безвідходності», згідно з якою нічого не повинно викидатися.


9

Все, навіть звичайне сміття, повинне цінитися. Корпорація профінансувала та

підтримала професора Йосіхіто Шіраї з Технологічного інституту Кюсю з метою

знайти спосіб виробництва пластмаси, використовуючи логіку каскадування поживних

речовин та енергії. Професор та його команда винайшли метод, який передбачає

використання плісеневого гриба для перетворення крохмалю, що міститься в харчових

відходах ресторанів, у полімолочну кислоту за температури навколишнього

середовища. Фактично вони розробили технологію виробництва пластику з кухонних

відходів! А цей вид пластику легко піддаватиметься розкладанню під дією

мікроорганізмів. Хоча цей матеріал є сільськогосподарським, а отже, відновлюваним,

він ніколи не буде «з’їдати» основні продукти харчування, порівняно із зерном, яке

використовували для виробництва біопалива або пластику, що піддається біологічному

розкладанню. Як наслідок – сміття перестає накопичуватися на звалищах, де виділяє

газ метан.

Лідери сфери виробництва мийних засобів мають можливість досягти подібного

успіху, запустивши виробництво мила та мийних засобів, які розкладаються під дією

мікроорганізмів. Отримані з цукру сурфактанти (алкіловані поліглюкози), які в

основному використовуються у фармацевтичній промисловості, є ідеальною

альтернативою мила, виготовленого із пальмової олії. Ще один варіант – використання

Д-лімонену, який отримують із шкірки цитрусових, котрий міг би стати прекрасним

замінником різноманітних агресивних засобів для чищення. Якщо промисловість

відмовиться від використання хімікатів та воску для продовження терміну зберігання

фруктів при транспортуванні, то це «сміття» (відходи виробництва цитрусового соку)

зможе використовуватися як корм для тварин або ж як джерело пектину (агент, що

утворює желе) та для виробництва зеленого мила, яке піддається біологічному

розкладанню [4, с. 10].

Завдяки наслідуванню безвідходності та ефективності екосистем, з’являться

величезні можливості для створення нових робочих місць. Природний світ у всьому

своєму розмаїтті вже подолав багато проблем, з якими стикається людство [4, с. 330].

Вже неодноразово наголошувалося, що однією з гострих проблем у розвитку

економіки держав світу продовжує залишатися нераціональне поводження з ресурсами

та відходами АПК. Візьмемо для прикладу цукор, який в основному виробляється із

цукрової тростини. Вміст цукру в цукровій тростині становить близько 10-15 %. Отже,

кожна тонна виготовленого цукру становить маленьку частину всієї біомаси. Решта,

відходи, відомі як вижимки, зазвичай, піддаються спалюванню. Природні системи

рідко використовують вогонь як джерело енергії, тоді як люди використовують вогонь

постійно. Спалювання вичавок є дешевим та доступним джерелом енергії, але єдиним

компонентом, який дійсно генерує енергію, є лігнін. Решта, що складається з

геміцелюлози та целюлози, утворює величезні викиди вуглецю, тому що ці речовини

горять, не виділяючи корисного тепла.

Якщо почати використовувати ці вижимки у виробництві паперу, паперових

виробів і картону, розпочавши з невеликих обсягів, то можна отримати значно кращий

результат. Навіть якщо ці тропічні волокна не задовольняють сучасну управлінську

модель у ланцюгу постачання, яка спирається на масивні світові насадження сосни та

евкаліпту, швидкий підрахунок дає деякі вражаючі цифри. При річному показнику, що

складає від 15 до 30 тонн з акру, вижимки забезпечують 100-200 тонн волокна, тоді як

найбільш швидкорослій сосні потрібно сім років для досягнення зрілості. Щодо

волокна, то цукрова тростина легко перевершує об’єм, що дають дерева, котрі ростуть

в умовах помірного клімату.

Варто погодитися з Г. Паулі, що можливість використання того, що утворене

відновлюваним способом, та створювати конкурентоспроможні галузі промисловості.


10

Автор занепокоєний нераціональністю промислової логіки, що базується на

використанні лише цукру із цукрової тростини й спалює вижимки, незважаючи на

шкоду, що завдається емісіями карбону. Є і багато інших прикладів. Збір врожаю

кавових зерен вражає обсягом відходів – 99,8 % загальної біомаси [4, с. 27].

Отже зважаючи на розглянуту практику, основними прикладами раціонального

підходу до безвідходних технологій в сільському господарстві можуть слугувати:

утилізація гною в тваринницьких комплексах з наступним використанням біогазу,

добрив; безвідходна переробка відходів птахівництва; гідроциклонна технологія

безвідходної переробки картоплі на крахмалопочаточних заводах; безвідходна

переробка молока; безвідходна технологія сироваріння; безвідходна переробка крові на

м’ясокомбінатах для харчових цілей; безвідходна переробка кісток у харчовий жир,

кісткове борошно; безвідходна технологія переробки плодово-ягідної продукції тощо.

Висновки. Вивчення запроваджених у світі інноваційних систем управління

відходами, а також шляхів і механізмів щодо їх впровадження, засвідчило, що єдиним

економічно, екологічно та соціально ефективним стратегічним шляхом управління

відходами в Україні є впровадження системи управління відходами, кінцевою метою

якої стане отримання з відходів вторинної матеріальної та/або енергетичної сировини,

тобто інноваційної системи управління матеріальними та енергетичними циклічно

замкненими потоками – сировина, матеріали, продукція, відходи, вторинна сировина

[8].

Для запобігання глобальних викликів безпеці, людству необхідне агропромислове

виробництво нового типу, що буде відповідати принципам сталого розвитку. Світові

тенденції поводження з відходами АПК свідчать про зміну акцентів щодо їх

використання, а саме про перехід на безвідходне виробництво, що забезпечує

комплексну переробку агропромислових відходів, досягнення економічної, екологічної

та соціальної ефективності.

У сучасних умовах економічні перетворення в Україні повинні узгоджуватися з

інтеграційними процесами у світовій економіці, з її прогнозними оцінками. Україна має

визначити і постійно уточнювати свою перспективу, місце і роль в інтеграційних

процесах по відношенню до США, ЄС, інших держав та міжнародних організацій [9].

Проведення системних реформ в агропромисловому комплексі України з урахуванням

іноземного досвіду, зокрема щодо безвідходних виробництв, має забезпечити

технологічне переоснащення агропромислової сфери й перетворення її на ефективний,

конкурентоспроможний на внутрішньому й зовнішньому ринках сектор економіки. Список використаних джерел:

1. Програма економічних реформ на 2010–2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0004100-10. 2. Промышленная экология [Электронный ресурс] : учебное пособие / В. А. Зайцев. – Эл. Изд.-М. : БИНОМ. Лаборатория знаний, 2012. – 382 с. 3. Громов Г. Б. Охрана природы и воспроизводство природных ресурсов / Г. Б. Громов, В. А. Зайцев, Б. Н. Ласкорин и др. / Итоги науки и техники. Серия «Охрана природы и воспроизводство природных ресурсов». – Т. 9 : Безотходное промышленное производство: основные принципы безотходных производств. – М. : ВИНИТИ, 1981. – 217 с. 4. Паулі Г. Синя економіка: 10 років. 100 інновацій. 100 мільйонів робочих місць : доп. Рим. Клубу / Г. Паулі / ред. Л. Ярошенко; пер. А. Побережна; Фонд «Богдана Гаврилишина», Фонд «Скороченя ризиків». – К., 2012. – 353 с. 5. Переработка отходов животноводства и птицеводства методом «сухой» экструзии [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://basu-rus.com/ru/info/articles/pererabotka-otkhodov-zhivotnovodstva-i-ptitsevodstva-metodom-sukhoy-ekstruzii.html. 6. Переработка отходов животноводства и птицеводства [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://webpticeprom.ru/ru/articles-processing-waste.html?pageID=1177395301. 7. Пути переработки отходов животноводства и птицеводства [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.waste.org.ua/modules.php?name=Pages&pa=showpage&pid=178. 8. Національна стратегія управління відходами в Україні до 2030 року (проект) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://publications.chamber.ua/2017/Marketing%20Team/Draft%20National%20Waste%20Management%20Strategy.pdf 9. Державна програма розвитку внутрішнього виробництва від 12 вересня 2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1130-2011-%D0%BF.

Рецензент д.е.н., професор Сахацький М.П.

http://zakon/http://basu/http://zakon/


11

УДК 338.24.01

Зачосова Н.В., д.е.н., професор

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ

БЕЗПЕКОЮ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Розкрито основи методології наукових досліджень процесу управління системою економічної

безпеки національної економіки. Сформовано трикутник базових понять методології управління

системою економічної безпеки національної економіки. Визначено базові елементи механізму

управління системою економічної безпеки національної економіки. Узагальнено етапи процесу

управління системою економічної безпеки національної економіки. Запропоновано етапи оцінювання

ефективності управління системою економічної безпеки національної економіки.

Ключові слова: метод, методологія, управління, економічна безпека, національна економіка,

механізм управління.

Zachosova N.

THEORETICAL AND METHODOLOGICAL BASES OF THE NATIONAL

ECONOMY ECONOMIC SECURITY MANAGEMENT

The basis of the methodology of scientific researches of the process of management of the system of

economic security of the national economy is revealed. The triangle of basic concepts of the methodology of

management of the economic security system of the national economy has been formed. The basic elements of

the mechanism of management of the economic security system of the national economy are determined. The

process of managing the system of economic security of the national economy is generalized. Stages of the

evaluation of the efficiency of management of the economic security system of the national economy are

proposed.

Key words: method, methodology, management, economic security, national economy, management

mechanism.

Зачёсова Н.В.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ УПРАВЛЕНИЯ

ЭКОНОМИЧЕСКОЙ БЕЗОПАСНОСТЬЮ НАЦИОНАЛЬНОЙ ЭКОНОМИКИ

Раскрыты основы методологии научных исследований процесса управления системой

экономической безопасности национальной экономики. Сформирован треугольник базовых понятий

методологии управления системой экономической безопасности национальной экономики. Определены

базовые элементы механизма управления системой экономической безопасности национальной

экономики. Определены этапы процесса управления системой экономической безопасности

национальной экономики. Предложены этапы оценки эффективности управления системой

экономической безопасности национальной экономики.

Ключевые слова: метод, методология, управление, экономическая безопасность, национальная

экономика, механизм управления.

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв’язок з важливими

науковими та практичними завданнями. Відсутність єдиного розуміння поняття

економічної безпеки національної економіки, несформованість тезаурусу

безпекознавства для процесів формування, функціонування та управління системою

економічної безпеки суб’єктів національної економіки, призводять до необхідності

розробки теоретико-методологічних та науково-методичних підходів до розв’язання

проблеми комплектації понятійно-категорійного апарату на теоретичному ревні та


12

підтримки стану економічної безпеки національної економіки через механізм

управління системою її забезпечення на практичному рівні.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми.

Теоретико-методологічні засади управління економічною безпекою знайшли

відображення у роботах вітчизняних науковців, зокрема, Салига К. С. уточнює

методологію наукового дослідження [1], які можна використати для формування основ

безпеко орієнтованого менеджменту на національному рівні, Криль Я. М. пропонує

вузькофункціональний підхід в управлінні фінансово-економічною безпекою [2],

Гришко Н. Є. вивчає розвиток методичного інструментарію управління техніко-

технологічною підсистемою економічної безпеки [3], Приходько В. П. досліджує

проблеми управління економічною безпекою на рівні підприємства [4], Каламбет С. В.

пропонує основи механізму забезпечення економічної безпеки [5], Васильєв О. В.,

Мейта В. І. піднімають проблематику формування системи управління економічною

безпекою [6], Кириченко О. С. конкретизує сутність управління системою економічної

безпеки [7], Мойсеєнко І. П., Марченко О. М. пропонують фундаментальні основи

управління фінансово-економічною безпекою [8] тощо. Таким чином, проблематика

менеджменту економічної безпеки у науково-методичній площині досліджувалась

переважно на мікрорівні. Водночас, необхідним залишається проведення наукових

досліджень, які б визначали характерні риси методології управління системою

економічної безпеки національної економіки як об’єкту управлінської діяльності

державних органів влади.

Цілі статті – розкрити основи методології наукових досліджень процесу

управління системою економічної безпеки національної економіки, визначити базові

елементи механізму управління системою економічної безпеки національної економіки,

запропонувати етапи оцінювання ефективності управління системою економічної

безпеки національної економіки.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням

отриманих наукових результатів. У межах даного дослідження під методикою

управління системою економічної безпеки національної економіки будемо розуміти

набір конкретних інструкцій, способів, правил, які використовуються системно, за

певним алгоритмом, із метою вивчення та регламентації послідовності дій суб’єкта

управління системою економічної безпеки в просторі і часі.

Методологічні підходи до управління системою економічної безпеки

національної економіки конкретизуватимуться у межах даного дослідження через

окремі методи. На теоретичному рівні методика передбачає уточнення обраних і

розроблених методів дослідження у формі конкретних підходів до управління

системою економічної безпеки національної економіки; інструкцій, прийомів, правил,

послідовності дій у процесі менеджменту. У загальному розумінні під методом мається

на увазі спосіб пізнання явищ і процесів, теоретично обґрунтований механізм руху до

попередньо визначеної мети; інструмент дослідження і практичного вирішення

конкретного завдання. Варто відзначити, що методи найчастіше використовують у

теоретичних дослідженнях, а методики, зазвичай, застосовуються у практичній

діяльності, або для розробки науково-практичних рекомендацій щодо організації

певних процесів.

Найбільш складним поняттям під час проведення науково-теоретичних

досліджень є методологія. Це термін означає поєднання ряду методів, інколи таких, що

застосовуються у різних науках, задля вивчення структури, логічної організації,

методів і засобів діяльності об’єкту дослідження. Методологія спирається на принципи,

які обов’язково повинні використовуватись у процесі застосування спроб вирішення

наукової проблеми. У контексті дослідження управління системою економічної безпеки


13

національної економіки, методологія пізнання та удосконалення цього процесу може

бути визначена як концептуальне узагальнення мети, змісту, методів дослідження

управління системою економічної безпеки національної економіки, що дозволяють у

своєму поєднанні отримати максимально об’єктивну, точну, релевантну,

систематизовану інформацію про організацію та проходження процесу управління

системою економічної безпеки національної економіки.

Беззаперечним є той факт, що кожна галузь науки відрізняється від інших

власним об’єктом, предметом, методами та інструментами дослідження. Процес

дослідницької діяльності науковця відбувається через пізнання істини, і його

результативність значною мірою залежить від того, які саме методи він обрав. Навіть

якщо методи виявляються адекватними досліджуваній науковій проблематиці – цей

факт ще не гарантує успіху у дослідженні, але суттєво збільшує шанси отримати

позитивний результат. Обрання помилкового переліку методів не дозволить досягти

успіху у вирішенні наукової проблеми.

Вважаємо, що для дослідження процесу управління системою економічної

безпеки національної економіки придатним для застосування є типологічний метод,

який зорієнтований на виявлення подібних і відмінних рис серед сукупності предметів,

явищ і процесів, пошук найбільш надійних і ефективних засобів їх ідентифікації,

виявлення стійких поєднань властивостей явищ і процесів у системах змінних, їх

групування шляхом розробки ідеалізованої узагальненої моделі механізму управління

системою економічної безпеки національної економіки. Вибір типологічного методу

обумовлюється недостатньою кількістю наукових і практичних розробок щодо

формування та функціонування механізму управління системою економічної безпеки

саме національної економіки, що зумовлює необхідність його побудови на основі

типових, подібних механізмів, але із урахуванням специфіки функціонування

вітчизняної національної економічної системи. Методологія управління системою економічної безпеки національної економіки

має бути орієнтована на виконання таких функцій: – визначення способів здобуття наукових знань, які відображають динамічні

процеси та явища у системі економічної безпеки національної економіки, що виникають під час управління нею;

– направлення, передбачення особливого шляху, на якому досягається науково-дослідницька мета ефективного управління системою економічної безпеки національної економіки;

– забезпечення всебічності отримання інформації щодо процесу управління системою економічної безпеки національної економіки та якісної її аналітичної обробки;

– сприяння введенню нової інформації до фонду теорії науки економічної безпеки; – забезпечення уточнення, збагачення, систематизації термінів і понять у науці

безпекознавства; – створення системи наукової інформації, яка базується на об’єктивних фактах, і

логіко-аналітичного інструментарію наукового пізнання питань забезпечення економічної безпеки національної економіки через механізми управління на основі наукових підходів.

Як відзначає Салига К. С., увесь процес наукового дослідження умовно поділяють на п’ять етапів [1], які у контексті управління економічною безпекою національної економіки набувають наступної форми:

– визначення мети, об’єкта і предмета управління системою економічної безпеки національної економіки;

– інформаційно-аналітичне забезпечення управління системою економічної безпеки національної економіки;


14

– методичне та програмне забезпечення управління системою економічної безпеки національної економіки;

– аналіз даних, що стосуються управління системою економічної безпеки національної економіки (у першу чергу, оцінювання стану системи, якою доводиться управляти, з метою виявлення першочергових завдань управління та резервів ресурсів для цього процесу);

– формулювання висновків і пропозицій щодо покращення процесу управління системою економічної безпеки національної економіки.

Методологічне забезпечення, отримане в результаті проведення дослідження управління системою економічної безпеки національної економіки, може виступати або в дескриптивній (описовій) формі, або в прескриптивній (нормативній) формі, тобто у формі розпоряджень, прямих вказівок до діяльності. Таким чином, для ефективної організації цього процесу необхідно як надати опис існуючих особливостей управління системою економічної безпеки національної економіки, визначити недоліки традиційної організації цього процесу, так і розробити набір чітких вказівок щодо його модернізації за результатами оцінювання наявного рівня економічної безпеки національної економіки, процес управління системою забезпечення якої на разі є методично недосконалим.

Базові поняття методології управління системою економічної безпеки національної економіки узагальнено на рис. 1.

Рис. 1. Трикутник базових понять методології управління системою економічної

безпеки національної економіки (Складено автором на основі [1])

Управління системою економічної безпеки національної економіки здійснюється

нині в рамках національної антикризової політики, якщо ж національна економічна система перебуває у нормальному функціональному стані, то питання її економічної безпеки найчастіше не піднімається взагалі, оскільки керівництво держави не бажає відволікати обмежені фінансові ресурси для розробки превентивних заходів щодо дії

Метод – спосіб пізнання

процесу управління

системою економічної

безпеки, теоретично

обґрунтований механізм

руху до попередньо

визначеної мети; інструмент

дослідження і практичного

вирішення конкретного

завдання щодо забезпечення

економічної безпеки

національної економіки.

Методологія – концептуальне узагальнення мети, змісту, методів дослідження

управління системою економічної безпеки національної економіки, що дозволяють у

своєму поєднанні отримати максимально об’єктивну, точну, релевантну,

систематизовану інформацію про організацію та проходження процесу управління

системою економічної безпеки національної економіки.

Методика – набір

конкретних інструкцій,

способів, правил, які

використовуються системно,

за певним алгоритмом, із

метою вивчення та

регламентації послідовності

дій суб’єкта управління

системою економічної

безпеки національної

економіки в просторі і часі.

Покращити,

поєднати


15

загроз, які можуть і не стати характерними для її економіки у майбутньому. У результаті це може мати фатальні наслідки для розвитку національної економіки.

Усвідомлюючи необхідність управління економічної безпеки національної економіки, сучасні фахівці-теоретики та спеціалісти-практики обмежують об’єкт своїх досліджень системою економічної безпеки країни і окремими її складовими, не зважаючи на те, що уся сукупність національних економічних інтересів перебуває під постійним впливом зовнішніх і внутрішніх загроз, а підтримка високого рівня економічної безпеки національної економіки вимагає нетрадиційних методологічних підходів щодо управління наявними у держави ресурсами.

Доцільним є визначення характерних рис, які повинні бути притаманними управлінню системою економічної безпеки національної економіки в умовах господарювання, що склалися нині в Україні, та формування переліку суб’єктів, об’єктів, функцій і принципів управління системою економічної безпеки національної економіки.

Важливим моментом у процесі дослідження методологічних засад управління системою економічної безпеки національної економіки є встановлення переліку суб’єктів управління та об’єктів захисту. Криль Я. М., Овчаренко Є. І. впевнено стверджують, що суб’єкт та об’єкт управління економічною безпекою слід конкретизувати з урахуванням імплементації положень ризик-менеджменту [2, c.49]. Суб’єктами управління системою економічної безпеки національної економіки мають стати державні органи влади у особі Президента, Кабінету міністрів України та державних регуляторів. Об’єктом управління виступає рівень економічної безпеки національної економіки, який є результатом використання наявних у держави ресурсів із метою мінімізації ризиків і максимізації ефективності ведення національного господарства. Управління системою економічної безпеки національної економіки суб’єктам управління доцільно здійснювати на стратегічному, тактичному і оперативному рівнях, що дозволяє, на думку Гришко Н. Є., уникати руйнівного впливу зміни факторів внутрішнього і зовнішнього середовища та запобігати зниженню її (економічної безпеки – авт.) до рівня, в межах якого суб’єкт господарювання (у даному випадку – національна економіка) не може функціонувати без загрози стабільності діяльності [3].

Про поділ на рівні управління під час організації управління системою економічної безпеки згадує у своїх працях і Приходько В. П. Механізм управління економічною безпекою доцільно розділити на такий, що забезпечує попереджуючий вплив, та механізм антикризового управління. Попереджуючим управлінням економічною безпекою є планування стратегій розвитку, аналіз, прогнозування, планування необхідних змін і своєчасне реагування на події. Під антикризовим управлінням економічною безпекою слід розуміти реалізацію такого механізму управління, що забезпечує швидке скорочення втрат шляхом негайного реагування на події [4, c.10].

Кінцевою метою управління будь-якою системою є оптимізація її функціонування, отримання максимально можливого корисного ефекту при мінімальних зусиллях і витратах. Каламбет С. В., Воропай В. А. метою функціонування механізму управління економічною безпекою називають забезпечення фінансово-господарської рівноваги, досягнення визначеної ефективності діяльності та поставлених цілей і завдань подальшого розвитку [5, c.107]. Метою управління системою економічної безпеки національної економіки вважаємо досягнення максимально можливого рівня реалізації економічних інтересів держави та задоволення інтересів і потреб учасників економічної системи при оптимальних ресурсних витратах на мінімізацію загроз, що супроводжують їх діяльність у межах національного господарства.

Васильєв О. В., Мейта В. І. визначають основні принципи, на яких повинна ґрунтуватися система управління економічною безпекою: принцип розвитку, принцип


16

адаптивності, принцип єдності, принцип компетентності, принцип економічної доцільності, принцип оперативності, принцип комплексності, принцип законності, принцип безперервності [6, c.141]. Кириченко О. С. додає до названих принципів ще такі як, принцип системності, принцип координації взаємодії з внутрішнім та зовнішнім середовищем, принцип планової основи діяльності, принцип превентивності, принцип результативності [7, c.268]. Вважаємо сформований на основі досліджень цих науковців перелік досить вичерпним та придатним для використання у процесі управління системою економічної безпеки національної економіки.

Формами управління, які можуть ефективно застосовуватись у процесі менеджменту сис

Documents

2018lutsk-ntu.com.ua/sites/default/files/ekonomichniy... · 8/1/2001 · ЕКОНОМІЧНИЙ ФОРУМ 2/2018 2 Матвійчук Л.Ю. Організаційно-економічний