З м I с т

До 100-річчя від дня народження Петра ТронькаВалерій Смолій, Олександр Реєнт (м. Київ). Улюбленець Долі . . 5Лариса Батрак (м. Київ). Документи про П.Т. Тронька у фондах Центрального державного архіву громадських об’єднань України . . 14

Андрій Шаповал, Юрій Булгаков, (м. Київ). Архівна спадщина академіка НАН України П. Т. Тронька: краєзнавчий аспект . . . . . . . . 19

Руслана Маньковська (м. Київ). Державний діяч, науковець, громадянин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27

Володимир Дмитрук (м. Київ). Троньківська премія у ювілейнийрік академіка Петра Тронька . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37

Геннадій Бондаренко (м. Луцьк). Петро Тронько та краєзнавчий рух на Волині . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40

Людмила Круглова (м. Київ). Документи та матеріали виставки«Я тобою, Україно, живу...», присвяченої 100-річчю від дня народ- ження академіка П.Т. Тронька . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42

Історія міст і сіл Волині:історико-теоретичні проблеми вивчення

Андрій Заяць (м. Львів). Волинське містечко Козлин у світлі міської книги початку ХVII століття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49

Василь Денисюк (м. Луцьк). Історія одного соціального конфлікту.Боротьба мешканців Каменя-Каширського з графом В. Красицьким в1836–1837 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60

Анатолій Шваб, Галина Малеончук (м. Луцьк). Єврейські громадські об’єднання міжвоєнного Луцька . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69

Велика Волинь: історико-географічнийта соціально-економічний виміри

Ігор Пасюк (м. Луцьк). Монетарна система Волині в період фор му -вання грошового господарства в часи Давньоруської держави . . . 75

Тетяна Трофімук-Кирилова (м. Луцьк). Наслідки виконання рек рут- ської повинності для єврейських громад Волинської губернії у ХІХ ст. . 81

Оксана Каліщук (м. Луцьк). Волинська трагедія 1943 р.: усно-історичний аспект . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89

Олег Ленартович (м. Луцьк). Діяльність Української повстан ськоїармії на Волині (1944–1945 рр.): організаційна структура та чисельний склад . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93

Ярослав Шабала ( м. Луцьк). Корпоративний сектор у сільськомугосподарстві Волинської області у 2000–2010 роках . . . . . . . . . . . 99

Людмила Стрільчук (м. Луцьк). Проблеми трудової міграції черездержавний кордон у сучасних українсько-польських взаєминах . . . 105

НАУКОВИЙ ЖУРНАЛЗаснований у квітні 1927 року Українським комітетом краєзнавства

Репресований у 1930 роціВідроджений 1993 року з ініціативи Національної спілки краєзнавців України

К Р А Є З Н А В С Т В О

3/4(92/93)'2015Головний редактор

Олександр РеєнтРедакційна колегія:

Олег Бажан(перший заступник

головного редактора)Богдан Андрусишин

(заступникголовного редактора)

Лев БаженовВіль Бакіров

Олександр ГончаровВіктор Даниленко

Володимир ДмитрукОлександр Завальнюк

Віктор ЗвагельськийГригорій КлепакСергій Копилов

Олександр ЛисенкоМикола Литвин

Руслана МаньковськаАндрій Непомнящий

Олег РафальськийОлександр РубльовГригорій Савченко

Віктор Савчук(заступникголовного редактора)

Валерій СмолійТарас Чухліб

Ганна Швидько

Засновники:Національна спілка

краєзнавців УкраїниІнститут історії України

НАН УкраїниВиходить

щоквартальноISSN 2222-5250

Краєзнавство і туризмСергій Попович (м. Київ). Туристичне краєзнавство: генеза, методологія, завдання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 111

Тетяна Ковальчук (м. Хмельницький). Заклади розміщеннята харчування туристів на території Волинського воєводства у міжвоєнний період . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 124

Олена Реєнт (м.Київ). Регіональний рекреаційно-репрезента -ційний проект «Переяславщина – історико-культурна перлина України» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131

Церковно-історичне краєзнавство: витокита сучасний дискурс

Анна Кирилюк (м. Луцьк). Скорочення мережі римо-католиць кихмонастирів у Волинській губернії у ХІХ ст.: причини та наслідки . . . . 135

Олександр Федчук (м. Луцьк). Русифікація Волинської духовної семінарії у роки радянської влади (1945-1964 рр.) . . . . . . . . . . . . . . 139

Краєзнавство в особахСвітлана Дмитрук (м. Київ). Київ у житті та діяльності ОлександраЯнати . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 145

Руслана Маньковська (м. Київ). Очільник прикарпатського краєзнавства (до 60-річчя від дня народження Михайла Косила) . . 152

Олег Гринів (м. Львів). За плугом на перелогах історії (до 75-річчя

з дня народження Володимира Качкана) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 155

Теоретично-методологічні засадиосвітянського краєзнавства

Володимир Маслійчук (м. Харків). Максим ТрохимовичГорленський – перший директор харківських додаткових класів (1768–1775 рр.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 161

Олена Прищепа (м. Рівне). Дівочий пансіон Маріанни Бондіні восвітньо-культурному середовищі Рівного (30–50-ті рр. ХІХ ст.) . . 167

Христина Хоруженко, Віталій Липинський (м. Красно -армійськ). Комітети покращення побуту учнів і студентів у вищих навчальних закладах УСРР у 1920-ті роки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 174

Сергій Вакулишин (м. Київ). Історико-краєзнавчі конференції - традиції закладу позашкільної освіти «Північне сяйво» . . . . . . . . . . . . 180

Історія України у світлі регіональних дослідженьЗеновій Федунків (м. Івано-Франківськ). Адміністративно-територіаль ний устрій та територіальні межі Галицької землі Руського воєводства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 187

Ігор Робак, Альона Якуба (м. Харків). Зародження і становлення приватного аптечного бізнесу в Харкові ХІХ- на поч.ХХ ст. . . . . . . . . 199

Людмила Бабенко (м. Полтава). Полтавський губернський відділ ДПУ: діяльність після реформи 1922 року (1920- ті роки) . . . 206

Тетяна Шелейко (м. Кременчук). Відновлення системи підго -товки кадрів для Південно-Західної залізниці у другій половині 1940-х років . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 215

Вітчизняне пам’яткознавство та музеологія:традиції, досвід, перспективи

Світлана Гаврилюк (м. Луцьк). Процес зародження пам’ятко- охоронної діяльності в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.) . . . . . . . . . . . . . 225

Олександр Гаврилюк (м. Луцьк). Пам’яткоохоронна діяльність волинських громадських товариств у 1920-ті – 1980-ті рр. . . . . . . 234

3/4 ’2015Зміст К Р А Є З Н А В С Т В О

Рекомендовано до друкуВченою радою Інститутуісторії України НАНУкраїни (протокол № 10від 17.12.2015 р.)Журнал зареєстрованоМіністерством юстиціїУкраїни (Свідоцтво продержавну реєстраціюдрукованого засобу масовоїінформації –серія КВ № 1722від 06.12.1995 р.)Постановою президіїВАК України № 05/2від 27.05.2009 р.журнал внесено до перелі кунаукових фахових видань, уяких можуть публікуватисярезультати дисертаційнихробіт на здобуття науковихступенів доктораі кандидата наукза спеціальностями«Історичні науки»(Бюлетень ВАК України. –2009. – № 8).Журнал включено до біб-ліографічної бази данихнаукових публікацій РІНЦУсі права застережені.Передрук дозволено тількиза згодою редколегії.Адреса редакції:01001, м. Київ-1,вул. М.Грушевського, 4,кім. 212тел.: 278-02-38, 279-13-88E-mail:bazhanclio@ukr.netЕлектронна версія:www.history.org.uawww.nbuv.gov.uawww.nsku.org.ua

© Національна спілка краєзнавців України, 2014 © Інститут історії України НАН України, 2014

Фаїна Рябчикова (м. Луцьк). Музейна колекція: відповідність правової дефініції у музеології . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 240

Джерелознавчі та біографічні студіїНінель Клименко (м Київ). Суспільно-політична діяльність Насті Грінченко на Полтавщині . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 247

Олег Бажан (м. Київ), Вадим Золотарьов (м. Харків).Луганський прокуратор (штрихи біографії капітана державної

безпеки НКВС Григорія Коркунова) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 257

Національна спілка краєзнавців України:панорама сучасного життя

Михайло Косило (м. Івано-Франківськ). Калейдоскоп крає -знавчих подій на Прикарпатті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 269

Геннадій Бондаренко (м. Луцьк). Волинська область. Краєзнавчахроніка 2015 року . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 274

Олександр Гончаров (м. Київ), Наталія Терес (м. Київ).«Топонімічна політика в Києві: виклики часу, проблеми наукового забезпечення» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 276

Людмила Мех (м. Київ). «Сікорські читання»: пам’ять про титанів духовного українського космосу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 279

Тарас Нагайко (м. Переяслав-Хмельницький). Круглий стіл «Краєзнавство Переяславщини: дослідження, проблеми, постаті» . . . 281

Володимир Дмитрук (м. Київ). Лауреати Премії імені Дмитра Яворницького 2015 року . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 283

Наукова інформаціяНаталія Мех (м. Київ). Видатні пам’ятки, знакові історичні, культурніпостаті у сучасному культурно-інформаційному просторі України . . 287

Олена Жидецька (м. Київ). Архітектор Георгій Рогожин та його колекція з історії українських сіл . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 290

ОглядиОлена Марченко (м. Первомайськ). Історико-етнографічневивчення Степового Побужжя як прикордонної та етноконтактноїтериторії: досвід та перспективи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 295

Геннадій Бондаренко (м. Луцьк). Історико-бібліографічний оглядлітератури до історії населених пунктів і районів Волинської області (2009 – 2012 рр.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 303

Олена Линник (м. Суми). Провідники історичної пам’яті: до 20-річчя серії «Краєзнавці Сумщини» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 312

Юрій Земський (м. Біла Церква). Правда, яка проростає через роки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 315

Дмитро Урсу (м. Одеса). У пошуках перлин історичного джерело- знавства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 319

In memoriamОлександр Гончаров (м. Київ), Андрій Петровський (м. Київ),Святослав Куций (м. Київ) Краєзнавство було покликом його душі ( Віктор Соколов) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 323

Володимир Васильович Грабовецький . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 328

Про авторів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 329

Зміст

На першій сторінціобкладинки:

академікНАН України

Петро Тронько

До 100-річчя від дня народження

Петра Тронька

УДК 929 "Тронько"

Валерій Смолій (м. Київ), Олександр Реєнт (м. Київ)

Улюбленець Долі У нарисі головна увага приділяється найважливішим моментам, поворотним зигзагам долі

академіка П.Т. Тронька, докладно йдеться про його участь в краєзнавчих та пам’яткознавчихвидавничих проектах.

Ключові слова: Тронько, історичне краєзнавство, пам’яткознавство, «Історія міст і сілУкраїнської РСР», «Звід пам’яток історії та культури України», Національна спілка крає -знавців України.

5

Ще якихось чотири роки тому він був середнас, генеруючи ідеї, будуючи плани, дивуючиоточуючих своєю неймовірною працездатністюй непосидючістю, щедро винагороджуючи до-бротою у спілкуванні… І от цьогоріч, 12 липня,ми відзначили вже 100-річчя від дня народженняакадеміка, Героя України, Громадянина й Лю-дини – Петра Тимофійовича Тронька, ювілейякого так символічно збігся у часі з двома юві-леями його улюбленого дітища, Національноїспілки краєзнавців України: 25-річчям від їїзаснування та 90-річчям її попередника – Укра-їнського комітету краєзнавства, історичнимнаступником якого вона себе розглядає.

Про Петра Тимофійовича сказано й напи-сано чимало [1]. Список літератури про йогожиття та діяльність, який чи не щороку попов-нюється новими працями, нараховує понад пів-тисячі позицій [2]. З огляду на це, не ставимоза мету біографічно переповісти його довгийжиттєвий шлях, а вважаємо за потрібне зупи-нитися на деяких поворотних і вирішальнихмоментах його долі, адже саме вона захищалай вела його по життю, обравши одним зі своїхулюбленців…

Захоплення наукою, постійний потяг до знаньдопомогли П.Т. Тронькові – простому селянсь -кому хлопчині з Забродів на Харківщині – згодомстати знаним вченим, а започатковані ним напра-цювання в розвитку краєзнавства, пам’яткознав-ства, регіональних студій, охороні культурноїспадщини й сьогодні втілюються у життя та реа-лізовуються в нових проектах.

Парадоксально, але відомий акаде мік при -йшов у науку вже в доволі зрілому віці, і не черезпарадний, а бічний вхід – як комсомольськийта партійний функціонер. Закінчуючи 1948 р.екстерном (за два роки навчання) історичний

факультет Київського державного університетуім. Т.Г. Шевченка, 33-річний П.Т. Тронько вжемав за плечима чималий життєвий досвід роботина керівних посадах, зокрема завідувача відділупропаганди та секретаря Лебединського наСумщині райкому комсомолу (1937–1939 рр.),секретаря Сумського обкому ЛКСМУ (1939 р.),першого секретаря Станіславського обкомуЛКСМУ (1939–1941 рр.), члена ЦК ЛКСМУ(1940–1948 рр.), першого секретаря Київськихобкому та міськкому ЛКСМУ (1943–1946 рр.),члена Київського міськкому КП(б)У (1945–1947 рр.), другого секретаря ЦК ЛКСМУ (1946–1947 рр.). Доля завжди була прихильною доП.Т. Тронька: у лебединський період йому по-щастило уникнути репресій у найжорстокішіроки Великого терору, коли персональний складрайкому декілька разів зазнавав докорінних змін,а під час Другої світової війни він вижив, прой-шовши через горнило Південно-Західного, Ста-лінградського, Південного та 4-го Українськогофронтів.

Війна залишила глибокий слід у свідомостіПетра Тимофійовича й він усе своє подальшежиття не з кон’юнктурних міркувань, а щиро,за покликом серця працював над увічненнямпам’яті про подвиг українського народу. Йогокандидатську (1951 р.) та докторську (1968 р.)дисертації, як і низку індивідуальних моногра-фій (інколи написаних у співавторстві), щонеодноразово перевидавалися й перекладалисяросійською, а також колективних за його участіта керівництва праць – було присвячено саме ційнадзвичайно важливій для нього темі. Цілкомтрадиціоналістські за підходами, не завждинауково витримані, із помітним нальотом публі-цистичності – вони проте завжди були щиримита проникливими.

Захистивши кандидатську, П.Т. Тронько про-довжив стрімке сходження щаблями партійноїкар’єри, до якої його наукові зацікавлення булитоді лише доданком. Так, він послідовно абопаралельно обіймав посади завідувача відділунауки і вузів (1951–1952 рр.) Київського обкомуКП(б)У та секретаря (1952–1960 рр.) Київськогообкому КПУ, члена Київського міськкому КПУ(1954–1961 рр.), завідувача відділу пропагандий агітації ЦК КПУ (1960–1961 рр.).

Уже тоді П.Т. Тронько зарекомендував себеяк людина вдумлива, сердечна, але водночассмілива, послідовна й непоступлива у відсто -юванні справедливості. Майбутній ГеройУкраїни Михайло Сікорський до кінця свогожиття зі вдячністю згадував, як на початку1954 р. П.Т. Тронько, тоді секретар Київськогообкому КПУ та член республіканського Комі-тету по підготовці і святкуванню 300-річчявозз’єднання України з Росією, розібравшись уситуації, своїм вольовим рішенням забезпечивскасування ухва ли бюро Переяслав-Хмель-ницького райкому КПУ про зняття його з по-сади директора музею, а надалі всілякопідтримував його ініціативи з розбудови в містімузейного комплексу, яким небезпідставнонині пишається вся Україна [3].

Багато у чому поворотним у долі П.Т. Тронькастало призначення його 1961 р. в республікан-ський уряд на посаду заступника голови РадиМіністрів УРСР, до посадових обов’язків якоговходило курирувати питання науки, освіти, куль-тури, охорони здоров’я, спорту. А наступногороку його затверджують головою Головної ред-колегії з підготовки унікальної за своїм масшта-бом та значимістю праці – багатотомної «Історіїміст і сіл Української РСР», «батьком» якої йогопо праву вважають.

Якби у своєму житті Петро Тимофійовичбільш нічого не зробив, окрім видання 26-томної(1967–1974 рр.) «Історії міст і сіл УкраїнськоїРСР» (а ще ж вийшли друком і 14 томів у пере-кладі російською), то вже цим одним усе однозаслужив би на шану сучасників та вдячнупам’ять нащадків. А скільки ним усього надзви-чайної ваги ще було у житті зроблено! Згадуючи,як народжувалася ця праця, аналогів якій і до-нині не існує у світі, П.Т. Тронько зауважував,що далеко не всі спочатку вірили в можливістьреалізації такого масштабного й незвичайногопроекту. Безпрецедентне за задумом і складністю

виконання завдання (понад 50 тис. сторінокпервісного тексту, 1 млн. 200 тис. підготовчихкарток, 2361,3 обліково-видавничих аркуша,1340 нарисів, зокрема 25 – про області, 352 –про міста, 964 – про селища міського типу йокремі села, 8319 довідок про центри селищнихі сільських рад, 9116 ілюстрацій, 620 карт ікарто схем) було успішно реалізоване за коор-динації П.Т. Троньком зусиль майже 100-тисяч-ного колективу науковців та аматорів, причет-них до появи цього видання, яке вже саме пособі стало пам’яткою історії та книгодруку-вання [4]. Весь грандіозний проект було втіленоу три етапи. На першому (1962–1964 рр.), орга-нізаційно-підготовчому, сформовано редколегіїй авторські колективи всіх областей і м. Києва,розроблено методологічні та науково-мето-дичні засади проекту. Саме до цього етапу від-носиться й перша публікація П.Т.Тронька,присвячена підготовці «Історії міст і сіл Укра-їнської РСР» [5]. На другому (1964–1967 рр.),творчо-апробаційному, було написано робочіваріанти більшості томів, а макети декількох ізних пройшли випробовування рецензуванням.На третьому (1967–1974 рр.), видавничому, ос-таточно доопрацьовано й видано всі 26 томівпроекту [6].

Попри цілком зрозумілу заідеологізованістьвидання, яка була даниною часу, а також невра-хування при розробці теоретико-методологічнихзасад проекту досягнень західних шкіл локальноїісторії (через необізнаність, зумовлену самоізо-ляцією радянської гуманітарної науки), 26-томна«Історія міст і сіл Української РСР» зробила го-ловне – повернула суб’єктність в історії містамта селам, і це у країні, де вагу мали «маси», а неокрема людина («гвинтик»), знеособлені істо-ричні схеми, а не історії окремих населенихмісць. Більше того, не буде перебільшенням ска-зати, що санкціонована «згори» робота над під-готовкою багатотомника сприяла відродженню(фактично заново створила його після тоталь-ного розгрому в 1930-х рр.) широкого краєзнав-чого руху в УРСР, поставивши на порядокденний проблему його науково-методичного таметодологічного забезпечення. Унікальний до-свід роботи над створенням такого амбітногопроекту, як «Історія міст і сіл Української РСР»,став невичерпним джерелом для вивчення йнаслідування. Не дивно, що П.Т.Тронько щенеодноразово повертався до викладення мето-

3/4 ’2015Валерій Смолій, Олександр Реєнт К Р А Є З Н А В С Т В О

6

дичних та методологічних засад видання [7].Зауважимо, що до останніх днів свого життяПетро Тимофійович мріяв про перевидання«Історії міст і сіл» на новій джерельній та мето-дологічній базі, був переконаний у необхідностіцього. Водночас він усвідомлював, що «переви-дання», по суті, потребуватиме підготовки всіхтомів заново, а отже – вимагатиме акумуляції ко-лосальних коштів і зусиль багатьох тисяч на-уковців та аматорів, для чого на нинішньомуетапі історичного розвитку України немає умов.Усвідомлюючи це, він усе ж невтомно продов-жував «вибивати» урядові постанови про «пере-видання» (до речі, не завжди безуспішно), алевони, на жаль, залишалися лише чорнилами напапері. Підготовка та видання «Історії міст і сілУкраїни» – безперечно найголовніша, зверненадо нащадків, настанова «батька» успішно реалі-зованого первісного проекту.

Не маємо сумнівів, що свої 17 років на висо-кій державній посаді заступника голови РадиМіністрів УРСР повний сил і планів 63-річнийП.Т. Тронько не вважав для себе межею можли-вого у владі. Тим більше, що СРСР тоді впев-нено входив у період геронтократичного стилюкерівництва державою. Але доля розпорядиласяінакше: у 1978 р. Петро Тимофійович був зму-шений залишити кабінет в уряді, натомість, якпевну «компенсацію», його обрали академікомАН УРСР та її віце-президентом (останню по-саду, щоправда, він обіймав лише рік). Значноюмірою це було «почесне заслання» й багато-хтов такому, уже пенсійному, віці спокійно, неперенапружуючись, доживав би віку у цілкомпристойних умовах, які забезпечували пенсія ко-лишнього заступника голови Ради МіністрівУРСР й престижний статус академіка. Багато-хто, але тільки не П.Т. Тронько!

У це важко повірити, але Петро Тимофійо-вич, прийнявши виклик долі, з юначим запаломрозпочав і прожив ще одне тривале, довжиноюу 33 роки, насичене науковим пошуком, твор-чими здобутками, порівняними за масштабністюз попередніми, академічне життя. Усі свої вмін -ня, величезний досвід, організаторські здібності,широкі зв’язки, набуті в попередній період,помножені на надзвичайну, від природи, комуні-кабельність, він якнайповніше використав,спочатку очоливши 1979 р. щойно створений по-становою Президії АН УРСР, з огляду на назрілупотребу в організації науково-методичного

забезпечення краєзнавчих студій, відділ істо-рико-краєзнавчих досліджень Інституту історіїАН УРСР, а 1993 р. – відділ регіональних про-блем історії України Інституту історії УкраїниНАНУ.

Велике методологічне значення для подаль-шої активізації краєзнавчих досліджень малипідготовлені у відділі академіком П.Т.Троньком(особисто та у співавторстві) праці: «Деякпитання розвитку історичного краєзнавства вУкраїнській РСР» («Вісник АН УРСР», 1982 р.,№ 6), «Історичне краєзнавство в УкраїнськійРСР» (1989 р.), «Історичне краєзнавство: кроку нове тисячоліття (досвід, проблеми, перспек-тиви)» (2000 р.), «Українське краєзнавство вХХ столітті (До 75-річчя Всеукраїнської спілкикрає знавців)» (2002 р.), «Краєзнавство України:здобутки і проблеми (До ІІІ з’їзду Всеукраїн-ської спілки краєзнавців)» (2003 р.). Постано-вою Президії АН УРСР від 4 листопада 1982 р.на відділ також було покладено наукове забез-печення «Свода памятников истории и куль-туры СССР по Украинской ССР», складаннясловників, участь в апробації відповідних ма-теріалів, підготовлених обласними редколе-гіями. За керівництва й редакцією П.Т. Тронькавпродовж 1983–1987 рр. вийшли друком 5 ви-пусків «Материалов к Своду памятников исто-рии и культуры СССР по Украинской ССР» такаталог- довідник «Памятники истории и куль-туры УССР» обсягом понад 100 друкованихаркушів. Ці праці започаткували розробкутеми «Науково-методичні основи дослідженняпам’я ток історії і культури», заклали підґрунтядля підготовки найамбітнішого проекту у28 томах – «Зводу пам’яток історії та культуриУкраїни». У червні 1999 р. за редакцією ПетраТимофійовича побачила світ перша книга пер-шого тому («Київ») цього унікального видання,а 2004 р. – друга. На сьогодні в кожній областідіють науково-редакційні групи, які готують довидання обласні томи «Зводу», а в Інститутіісторії України НАНУ створено підрозділ,що займається їх науково-методичним забезпе-ченням.

Справжнім полігоном наукових дискусій, оп-рилюднення нових ідей стали започаткованіПетром Тимофійовичем загальноукраїнські кон-ференції з історичного краєзнавства, яких із1980 р. відбулося тринадцять. Остання на сьо-годнішній день – ХІІІ Всеукраїнська наукова

Улюбленець Долі

7

історико-краєзнавча конференція «КраєзнавчаШевченкіана України», присвячена 200-річчювід дня народження Т.Г. Шевченка, проходила24–25 жовтня 2014 р. у Шевченківському націо-нальному заповіднику в Каневі.

Багато зроблено академіком П.Т. Тронькомдля популяризації історичних знань про ріднийкрай на посаді редактора журналів «Пам’яткиУкраїни» (1975–1985 рр.) та «Краєзнавство»(1993–2011 рр.). Із 1992 р. він очолював такожГоловну редколегію багатотомної науково-доку-ментальної серії книг «Реабілітовані історією»,створену у відповідності до постанов ПрезидіїВерховної Ради України від 6 квітня 1992 р. таКабінету Міністрів України від 11 вересня1992 р. Правову основу дослідження проблемизаклав закон України «Про реабілітацію жертвполітичних репресій в Україні», ухвалений Вер-ховною Радою 17 квітня 1991 р. Ініціатором ви-вчення цього напряму став учень академіка –кандидат історичних наук Ю.З. Данилюк.

Повернення доброго імені безневинних жертвтоталітаризму та відновлення історичної правдиПетро Тимофійович уважав одним із головнихобов’язків. Ідея викристалізувалася у всій своїйповноті ще під час дослідження політичнихрепресій проти членів Українського комітетукраєзнавства. Віддаючи шану репресованим то-талітарним режимом попередникам на ниві кра-єзнавства, колектив відділу історико-краєзнавчихдосліджень під керівництвом П.Т. Тронька підго-тував і видав за його редакцією працю «Репресо-ване краєзнавство (20–30-ті роки)» (1991 р.).Спочатку планувалося видати по одному томусерії книг «Реабілітовані історією» в кожній об-ласті, Автономній Республіці Крим і містахКиєві та Севастополі. Однак репресії радянськоїдоби виявилися настільки масштабними, щокількість книг обласних томів значно зросла івже перевищила сотню, а проект усе ще триває.Започатковано та наповнюється Національнийелектронний банк жертв політичних репресій.

Сьогодні, коли в Києві постають із руїн і не-буття численні пам’ятки історії й архітектури,лише фахівці пам’ятають, що біля витоків рухуза збереження та відновлення втраченої історич-ної спадщини столиці стояв саме П.Т. Тронько.Ще на посаді заступника голови Ради МіністрівУРСР він виступив із пропозицією, за якою булоухвалено урядове рішення «Про стан і заходи попокращенню охорони пам’яток історії та куль-

тури в Києві». Обраний головою правління Ук-раїнського товариства охорони пам’яток історіїта культури (УТОПІК) на громадських засадах,Петро Тимофійович упродовж 22 років (1967–1989 рр.) спрямовував в єдине русло зусиллятисяч ентузіастів, учених, студентів – усіх, когоцікавила доля національних історичних надбань.Було реставровано, відновлено, законсервовано,убезпечено від руйнувань десятки пам’яток таісторичних будівель. Академік робив усе, абиурядова постанова, яку він ініціював ще 1965 р.,набула реальних обрисів, і на острові ВеликаХортиця, зрештою, уже в незалежній Україні,було зведено меморіальний комплекс запорозь-кого козацтва. У 1970-х рр. розгорнулася кампа-нія зі збирання коштів на реставрацію Золотихворіт – унікальної пам’ятки XІ ст. Українське то-вариство охорони пам’яток історії та культуривиділило 1 млн 600 тис. руб. на відтворення цієїперлини давньоруського зодчества. А скількизусиль, часу, коштів потребувало втілення у жит -тя ідеї створення Державного музею народноїархітектури та побуту України (першу чергукомплексу було відкрито 1976 р.). І донині одиніз найбільших в Європі музейних комплексівпросто неба приваблює своєю неповторноюкрасою й унікальністю експонатів тисячі киян ігостей столиці. Щоб відтворити та залишитив пам’яті нащадків масштаби Другої світовоївійни, участь у ній українського народу, гірківтрати та збитки, було вирішено спорудити ком-плекс «Музей Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.». Петро Тимофійович став одним ізкерівників цього будівництва, а з фондів УТОПІКна цю справу було перераховано 10 млн руб.

Разом із видатним письменником О.Т. Гон -чаром і відомим архітектором О.О.СилинимП.Т. Тронько в 1994 р. підготував на ім’я Прези-дента України доповідну записку, на підставіякої вийшов указ «Про заходи щодо відтворенняпам’яток історії та культури». На його вико-нання у січні 1996 р. уряд затвердив перелік пер-шочергових заходів із відбудови комплексуМихайлівського Золотоверхого монастиря йУспенського собору Києво-Печерської лаври.Петро Тимофійович очолив Комісію з відтво-рення видатних пам’яток при ПрезидентовіУкраїни і Всеукраїнський фонд відтворення ви-датних пам’яток історико-архітектурної спад-щини ім. О.Т.Гончара, якому вдалося зібрати длязабезпечення своєї статутної діяльності понад

3/4 ’2015Валерій Смолій, Олександр Реєнт К Р А Є З Н А В С Т В О

8

5 млн грн. На проведення пошукових, проектнихі будівельних робіт, пов’язаних із відродженнямтільки комплексу Михайлівського Золотоверхогомонастиря, фонд асигнував понад 1 млн грн. Тутслід згадати, що через свою принципову пози-цію, яка полягала у відстоюванні наскільки цеможливо автентичної, не руйнівної для оточую-чого історичного середовища технології віднов-лення пам’яток, П.Т. Тронько був змушений1989 р. залишити посаду голови УТОПІК, колипитання можливості відбудови зруйнованих свя-тинь уперше розглядалося на державному рівні.Мабуть через таку ж його принциповість, яка до-шкуляла прихильникам швидких будівельнихметодів відновлення пам’яток і «освоєння» кош-тів, Петрові Тимофійовичу не надали можли-вості виголосити слово на урочистому відкриттіповернутого з небуття Михайлівського Золото-верхого. Сьогодні величні бані обох святинь,воскреснувши з попелу та руїн, знову сяють надКиєвом, як і багато років тому.

Діяльність завідувача відділу регіональнихпроблем історії України Інституту історії Укра -їни НАНУ, голови Національної спілки крає знав -ців України, доктора історичних наук, академікаНАН України Петра Тимофійовича Тронькабуло гідно оцінено в незалежній Україні. УказомПрезидента України від 7 липня 2000 р. йомуприсвоєно звання Героя України з врученнямордена Держави.

П.Т. Тронько був ідейним натхненником ство-рення й головою (1990–2011 рр.) Національноїспілки краєзнавців України. Не в останню чергузавдяки його невтомній праці вона стала однієюз найвпливовіших національних творчих спілоку нашій країні. Сьогодні НСКУ налічує понад2 тис. членів. Цей колектив ентузіастів розробляєнизку масштабних науково-видавничих, куль-турно-просвітницьких, освітніх проектів.

За останні десятиліття відзначається якісноновий етап розвитку краєзнавства, яке одержалоофіційне визнання. Президентським указом від23 січня 2001 р. «Про заходи щодо підтримкикраєзнавчого руху в Україні» його було вклю-чено до навчальних планів і програм загально-освітніх, позашкільних, професійно-технічних івищих навчальних закладів. У 1993 р. було від-новлено видання журналу «Краєзнавство».10 червня 2002 р. Кабінет Міністрів Українизатвердив «Програму розвитку краєзнавства наперіод до 2010 р.», основним завданням якої

визначалось «удосконалення науково-методич-ної бази краєзнавства, формування у громадянвідповідальності за збереження духовних скар-бів». 25 листопада 2002 р. Президія НАН Ук-раїни створила Міжвідомчу координаційну радуз питань краєзнавства, яку очолив академікП.Т.Тронько. Розпочата ним справа наукової ін-ституціалізації краєзнавства продовжується йнині.

Національна спілка краєзнавців України роз-робила новий проект Державної програмирозвитку краєзнавства на період до 2025 р.Метою її є подальший розвиток краєзнавства якгалузі наукових знань, розгортання краєзнавчогоруху – невід’ємної складової сучасного грома-дянського суспільства. Завданнями програмипроголошено узагальнення теоретичного та прак -тичного досвіду у краєзнавстві; удосконаленняйого науково-методологічних основ; поглиб -лен ня досліджень джерельної бази; розробкагалузевих напрямів (історичного, природни-чого, географічного, етнографічного, культурно-мистецького, освітянського, пам’яткознавчого,музейного, бібліотечного, туристичного, еколо-гічного); поширення краєзнавчої складової тазміцнення навчально-методичної бази краєзнав-ства у системі національної освіти; популяризаціякраєзнавчих досліджень і залучення широкихкіл громадськості до збереження історико-куль-турної спадщини України.

Президія НАН України у червні 2013 р. затвер-дила запропонований Національною спілкою кра-єзнавців України та Інститутом історії УкраїниНАНУ оновлений склад Міжвідомчої координа-ційної ради з питань краєзнавства при ПрезидіїНАН України (33 особи, голова – О.П. Реєнт,заступники – В.М. Даниленко, В.П. Коцур, від-повідальний секретар – Р.В. Маньковська). Ос-новним завданням ради є координація науковихдосліджень і громадської діяльності в галузі крає -знавства, краєзнавчої роботи навчальних закладів,архівів, музеїв та бібліотек, інших державнихустанов і громадських організацій; науково-ме-тодичне забезпечення та контроль за реалізацієюзавдань Державної програми розвитку краєзнав-ства.

НСКУ продовжує один із напрямів своєї діяль -ності – науково-краєзнавчі експедиції, започат-ковані 2009 р. В їх рамках проводяться тематичнікруглі столи, наукові наради та консультації зпровідними фахівцями, розглядаються проблеми

Улюбленець Долі

9

збереження духовної та матеріальної культурноїспадщини України. Такі виїзди на місця булоздійснено на Полтавщину, Львівщину, Чернігів-щину, Дніпропетровщину, Запорожжя та Херсон -щину, Кіровоградщину, Черкащину, Київщину,Вінниччину, Житомирщину, Слобожанщину. Нанайближчий час заплановано ще кілька виїзнихекспедицій.

Краєзнавство є важливим інструментом на-уково-інтелектуального та духовного впливу наформування державницької свідомості й па-тріотичних почуттів у молодих громадян нашоїкраїни. П.Т. Тронько зазначав, що «молодь –це благодатне середовище для втілення най -амбітніших краєзнавчих проектів – від ство-рення музею історії школи до створення музеюсела, від пошуку меморіальних матеріалів провидатних земляків минулого до важливихпам’яткоохоронних і природоохоронних про-грам, увічнення пам’яті жертв репресій і голо-домору, воєнних років. Краєзнавчо-просвіт-ницька робота серед молоді сьогодні особливоважлива, вона є підмурком духовного оздоров-лення нації, формування її патріотичного май-бутнього».

Підсумковим документом обговорення на-гальних проблем використання краєзнавчоїскладової у системі освіти на ХІІ Всеукра -їнській науковій історико-краєзнавчій конфе-ренції «Освітянське краєзнавство: досвід,про блеми, перспективи» (м. Івано-Франківськ,6–7 жовтня 2011 р.) стали рекомендації учасни-ків форуму про введення до навчальної шкіль-ної програми предмета «Історія рідного краю»,внесення до гуманітарного циклу дисциплін увищих навчальних закладах усіх профілівнавчального курсу «Основи краєзнавства», під-готовку підручників із краєзнавства, науково-методичну роботу з викладачами та вчителямидисципліни «Краєзнавство», форми й методипозашкільної освіти, участь у ній бібліотек,музеїв, закладів культури, туристичних органі-зацій.

Ураховуючи погляди П.Т. Тронька на перспек-тиви розвитку краєзнавства та його широкогопотенціалу в освіті, Національна спілка крає -знавців України підготувала й видала підручникдля студентів вищих навчальних закладів «Осно -ви краєзнавства» (Харків, 2015 р.) за загальноюредакцією члена-кореспондента НАН УкраїниО.П. Реєнта. Підручник уніфіковано для всіх спе-

ціальностей, містить сучасні теоретичні та прак-тичні розробки з основних питань краєзнавства.Авторський колектив з урахуванням результатівнайновіших наукових досліджень приділив увагувисвітленню науково-методологічних засад кра-єзнавства, історії розвитку науки, головних на-прямів у структурі краєзнавства та впливукраєзнавчих знань на патріотичне вихованнямолодого покоління. У додатках уміщено на-вчально-методичний і хрестоматійний матеріаліз дисципліни «Основи краєзнавства». Метоюпідручника є визначення краєзнавства як компл-ексної галузі знань про окремо взятий край,виокремлення його природних особливостей таісторико-культурної самобутності у загальноук-раїнському контексті, а також формування в мо-лодих людей патріотичних почуттів, поваги доісторії своєї малої батьківщини, необхідностізберігати її духовну спадщину як унікальнускладову не лише українського, а й світовогонад бання.

Оскільки 2015-й рік для Національної спілкикраєзнавців України є ювілейним, на першомуцьогорічному засіданні президії її правлінняосновні питання присвячувалися відзначенню90-річчя НСКУ та 100-річчя Героя України, ака-деміка П.Т. Тронька, увічненню його пам’яті.Крім того, 11 лютого 2015 р. Верховна РадаУкраїни прийняла постанову «Про відзначенняпам’ятних дат і ювілеїв», у якій зафіксовано від-значення на державному рівні 100 років з дня на-родження Петра Тронька. Ще у січні 2015 р. наім’я Київського міського голови В.В.КличкаСпілка подала документи та матеріали щодонайменування однієї з вулиць Києва на честьПетра Тронька, і нині це клопотання позитивновирішене (8 жовтня 2015 р. прийнято рішенняКиївської міської ради про найменування вулиціу Голосіївському районі м. Києва іменем акаде-міка Петра Тронька, що безпосередньо веде довходу в Національний музей народної архітек-тури та побуту України). Серед інших заплано-ваних ювілейних заходів можна виокремитинаступні: ІV Всеукраїнська краєзнавча конфе-ренція «Громадські та державні діячі Придніп-ров’я ХVІІІ–ХХ ст.», присвячена 100-річчюП.Т. Тронька, в Національному гірничому уні-верситеті; Міжнародна наукова конференція«Дев’ятнадцяті Слобожанські читання»; прес-конференція в інформаційному агентстві «Re-gioNews»; урочистий пленум правління НСКУ;

3/4 ’2015Валерій Смолій, Олександр Реєнт К Р А Є З Н А В С Т В О

10

науково-краєзнавча експедиція «Пам’ятні місцяСлобожанщини Героя України, академіка ПетраТронька»; «Наукові читання на честь П.Т. Тронь -ка» в рамках «Ольвійського форуму-2015» набазі Чорноморського державного університетуімені Петра Могили; прем’єрний показ повно-метражного документального фільму «ПетроТронько. Жити для людей» в кінотеатрі україн-ського кіно «Ліра»; демонстрація документаль-них фільмів «Петро Тронько. Жити для людей»та «Видатні українці. Петро Тронько» на теле-каналах «УТР», «Культура», КДРТРК «Цен-тральний канал»; тематична радіопередача нарадіоканалі «Культура»; липневі урочистості знагоди відзначення 100-річчя від дня народ-ження Героя України, академіка П.Т. Тронька;вручення премії імені академіка Петра ТронькаНСКУ 2015 р.; виставка архівних документів до100-річчя від дня народження П.Т. Тронька вЦентральному державному архіві громадськихоб’єднань України; урочисті відкриття пам’ятнихтаблиць П.Т.Троньку в м. Богодухові, м. Харкові,м. Запоріжжі; виставка «Петро Тронько: з лю-бов’ю до Переяславщини» в Національномуісторико-культурному заповіднику «Переяслав»;книжкова виставка, присвячена 100-річчюП.Т. Тронька, в Національній бібліотеці Україниімені В.І. Вернадського НАН України; науковаконференція «Особистість в українській історії:погляд крізь віки» до 100-річчя від дня народ-ження П.Т. Тронька та виставка «Я тобою,Україно, живу» в Київському національномууніверситеті імені Тараса Шевченка спільно зІнститутом історії України НАН України таНаціональною спілкою краєзнавців України;III краєзнавчі читання пам’яті Петра Тронька вНаціональній історичній бібліотеці України;XXХІІІ Міжнародна краєзнавча конференція мо-лодих учених «Історія повсякденності у локаль-ному вимірі», присвячена 100-річчю з дня народ-ження П. Т. Тронька (1915–2011), у Харківськомунаціональному університеті ім. В.Н. Каразіна;виставка в Національній спілці краєзнавців Ук-раїни з нагоди 90-річчя НСКУ та 100-річчя ака-деміка Петра Тронька; проведення ювілейнихвиставок, фотоекспозицій, краєзнавчих читань,круглих столів, видання літератури за затвер-дженими планами регіональних і місцевих орга-нізацій НСКУ тощо.

Крім того, Національна спілка краєзнав -ців України запланувала випустити у світ у

продовж 2015 р. ряд важливих у спілчанськійдіяльності видань. Одним із найзначніших євихід згадуваного вище підручника для студен-тів вищих навчальних закладів «Основи краєз-навства» – багаторічної мрії та своєрідногозаповіту ювіляра. Також готуються до друкузбірники «Національна спілка краєзнавців Ук-раїни в інформаційному просторі України»,«Літопис Національної спілки краєзнавців Ук-раїни (2008–2015)». Ювілеям присвячувати-муться й чергові номери наукового журналу«Краєзнавство».

П.Т. Тронько, щиро вважаючи, що «високі по-няття "батьківщина", "національна гідність" по-чинаються саме зі знання рідного краю, історіїсела чи міста, вулиці, домівки, де людина наро-дилась і виросла, де пройшло її дитинство» [8],став патріархом українського краєзнавства,легендою національної науки. Його життєвийшлях – урок, гідний вивчення для прийдешніхпоколінь.

Загальноукраїнська премія імені академікаП.Т. Тронька Національної спілки краєзнавцівУкраїни щорічно з 2013 р. присуджується крає -знавцям за вагомий внесок у справу вивчення,дослідження й популяризації історико-культур-них і природних багатств рідного краю. В особ-ливий рік ювілею Петра Тимофійовича почес-ного звання лауреата премії, що носить йогоім’я, удостоєні:

– за висвітлення науково-краєзнавчої та гро-мадської діяльності академіка Петра Тронька(дослідження проблем історії міст і сіл України,теоретичного та практичного краєзнавства):Бондаренко Геннадій Васильович – голова прав-ління Волинської обласної організації НСКУ, за-відувач кафедри документознавства і музейноїсправи Східноєвропейського національного уні-верситету імені Лесі Українки, кандидат істо-ричних наук, професор, заслужений працівникосвіти України; Гаврилів Богдан Михайлович –заступник голови правління (1996–2009 рр. –голова правління) Івано-Франківської обласноїорганізації НСКУ, доцент Прикарпатського на-ціонального університету ім. Василя Стефаника,кандидат історичних наук, заслужений праців-ник культури України; Тригуб Петро Микито-вич – член правління (1991–2011 рр. – головаправління) Миколаївської обласної організаціїНСКУ, професор кафедри міжнародних відно-син та зовнішньої політики Чорноморського

Улюбленець Долі

11

державного університету ім. Петра Могили, до-ктор історичних наук, професор, заслуженийпрацівник освіти України;

– за науково-організаційну та просвітницькудіяльність у краєзнавстві (проведення конферен-цій, круглих столів, лекцій, семінарів, читань,експедицій, краєзнавчих заходів і проектів, по-пуляризація краєзнавства працівниками науко-вих, освітянських, туристичних, бібліотечних,архівних установ, засобів масової інформації):Андрущенко Віктор Петрович – ректор Націо-нального педагогічного університету ім. МихайлаДрагоманова, член-кореспондент НАН України,академік НАПН України та АНВШ України, до-ктор філософських наук, професор, заслуженийдіяч науки і техніки України; Косило МихайлоЮрійович – член президії правління НСКУ,голова правління Івано-Франківської обласноїорганізації НСКУ, директор Івано-Франківськогообласного державного центру туризму та крає -знавства учнівської молоді Міністерства освітиі науки України, заслужений працівник освітиУкраїни; Онищенко Олексій Семенович – радникпрезидії НАН України, почесний директор На-ціональної бібліотеки України ім. В.І. Вернад-ського НАН України, академік НАНУ, докторфілософських наук, професор, заслужений діячнауки і техніки України; Смолій Валерій Андрі-йович – член президії правління НСКУ, акаде-мік-секретар Відділення історії, філософії таправа НАН України, директор Інституту історіїУкраїни НАНУ, академік НАН України, докторісторичних наук, професор, заслужений діячнауки і техніки України;

– за внесок у музейну та пам’яткоохороннусправу: діяльність у сфері збирання, збережен -ня та охорони історико-культурної спадщиниУкраїни: Іршенко Валентина Михайлівна –член правління НСКУ, виконавчий директорВсеукраїнського фонду відтворення видатнихпам’яток історико-архітектурної спадщиниім. Олеся Гончара, заслужений працівник куль-тури України; Ситник Анатолій Андрійович –член правління (1990–2012 рр. – відповідаль-ний секретар) НСКУ, заслужений журналістУкраїни; Франко Роланд Тарасович – член прав-ління НСКУ, голова правління Всеукраїнськогофонду відтворення видатних пам’яток істо-рико-архітектурної спадщини ім. Олеся Гон-чара, кандидат технічних наук;

– за видання краєзнавчої літератури: моно -графій, нарисів, описів, путівників, довідників,окремих публікацій, циклів статей тощо: ДобровПетро Васильович – член президії правлінняНСКУ, професор кафедри історії України Донець -кого національного університету, доктор істо-ричних наук, професор, заслужений працівникосвіти України; Поліщук Володимир Трохимович –завідувач кафедри української літератури і ком-паративістики Черкаського національного уні-верситету ім. Богдана Хмельницького, докторфілологічних наук, професор; Шевченко ВіталійФедорович – член ради ГО «Центр громадськихініціатив "Інформаційне суспільство"», народ-ний депутат України 2–4-го скликань, голова На-ціональної ради України з питань телебачення ірадіомовлення (2005–2009 рр.), заслуженийжурналіст України.

Уже чотири роки, як немає його з нами…Але впевнено на варті пам’яті про П.Т. Тронь -

ка височіють у музеї просто неба в Переяславі-Хмельницькому вітряки з його рідних Забродів.Виблискують на сонці бані відновлених бага-торічними його зусиллями Михайлівського Зо-лотоверхого монастиря та Успенського соборуКиєво-Печерської лаври. Насичено й повнок-ровно живе, розвиваючи справу його життя,створена та виплекана ним Національна спілкакраєзнавців України. Ані на мить не зупиня-ються у плідних творчих пошуках його колегита учні з відділу регіональних проблем історіїУкраїни Інституту історії України НАНУ. Про-довжують виходити, віддаючи шану пам’ятісотень тисяч значно менш щасливих йогосучасників, томи науково-документальної ме-моріальної серії «Реабілітовані історією» (не-щодавно побачила світ вже 105-та книга). Післявсього, зробленого Петром Тимофійовичем,уже ніколи не будуть позбавлені права суб’єк-тності в історії міста та села, включно з най-меншими. Саме його по праву можна вважатисправжнім, із людським обличчям символомправонаступництва двох епох і своєрідниммістком від України радянської до України не-залежної.

96 років життя в невтомній праці до остан-нього дня, невимовна радість бачити або триматив руках гідні подиву її результати, заслужена по-вага та щира приязнь тисяч людей – хіба ж він неулюбленець Долі?!

3/4 ’2015Валерій Смолій, Олександр Реєнт К Р А Є З Н А В С Т В О

12

1. Вкажемо найголовніші праці про академікаП.Т. Тронька, які побачили світ за останні 15 років:Петро Тимофійович Тронько: Біобібліографічний по-кажчик. – К., 2000; Удод Л. П.Т. Тронько: портрет натлі епохи. – Дніпропетровськ, 2000; Кудряченко А.І.,Скляренко Є.М. Славний син України (До 90-річчяГероя України, академіка Тронька П.Т.). – К., 2005;Петро Тимофійович Тронько: Бібліографічний по-кажчик. – К., 2005; Скляренко Є.М. Історик і час. –К., 2005; Реєнт О.П. Академік НАН України ПетроТимофійович Тронько (до 90-річчя від дня народ-ження) // Український історичний журнал. – 2005. –№ 3; Що ми залишимо нащадкам?: Збірка матеріаліві документів про державну, громадську діяльність танаукову роботу академіка НАН України, ГерояУкраїни Петра Тимофійовича Тронька. – К., 2008;Я тобою, Україно, живу…: Літопис життя і діяль-ності вченого, державного і громадського діяча,академіка НАН України, Героя України Петра Тимо-фійовича Тронька. – К., 2010; Обранець історії (до95-річчя від дня народження академіка НАН УкраїниПетра Тимофійовича Тронька): Матеріали Першихнаукових читань 19 листопада 2010 р. – Дніпропет-ровськ, 2011; Петро Тимофійович Тронько /Г.М. Кривошея, Г.П. Семилєтка, Є.М. Скляренко[Серія «Київський національний університет іменіТараса Шевченка: Герої – видатні вихованці та педа-гоги»]. – К., 2012; Верменич Я.В., Дмитрук В.І.

Тронько Петро Тимофійович // Енциклопедія історіїУкраїни: У 10 т. / Редкол.: В.А. Смолій (голова)та ін. – Т. 10: Т–Я. – К., 2013; Верменич Я.В. Простіру науці і людина у науковому просторі (до 100-річчяакадеміка НАН України П.Т. Тронька). – К., 2015.

2. Література про життя та діяльність П.Т. Тронька //Що ми залишимо нащадкам? – С. 493–529.

3. Сікорський М. Шляхами доброти // Що мизалишимо нащадкам? – С. 84.

4. Тронько П. Історичне краєзнавство: крок у новетисячоліття (досвід, проблеми, перспективи) // Щоми залишимо нащадкам? – С.177–178, 182.

5. Тронько П.Т. До написання історії міст і сілрадянської України // Український історичний жур-нал. – 1963. – № 2. – С. 24–30.

6. Тронько П. Історичне краєзнавство: крок у новетисячоліття (досвід, проблеми, перспективи). –С. 178–181.

7. Тронько П.Т. Летопись дружбы и братства: Изопыта создания «Истории городов и сёл УкраинскойССР»: В 26 т. – К., 1981; Його ж. Історія міст і сілУкраїни в контексті регіональних досліджень: досвід,проблеми, перспективи. – К., 2001.

8. Тронько П. Історичне краєзнавство: крок у новетисячоліття (досвід, проблеми, перспективи). –С. 149.

Улюбленець Долі

13

Джерела та література

Валерий Смолий, Александр Реент

Баловень Судьбы (к 100-летию со дня рождения академика НАН Украины,Героя Украины П.Т. Тронька)

В очерке главное внимание уделяется наиболее важным моментам, поворотным зигзагам судьбы акаде-мика П.Т. Тронька, детально излагается о его участии в краеведческих и памятниковедческих издательскихпроектах.

Ключевые слова: Тронько, историческое краеведение, памятниковедение, «История городов и сел Укра-инской ССР», «Свод памятников истории и культуры Украины», Национальный союз краеведов Украины.

Valeriy Smoliy, Alexander Reyent

Minion of Fortune (to 100th anniversary of P.T. TRONKO’S birth, academician of National academyof sciences of Ukraine, Hero of Ukraine)

The essay reveals the most important moments, cardinal changes and challenges in the life of the academicianP.T.Tronko. It goes on to describe in detail his participation in local lore and memorial editor’s projects.

Key words: Tron’ko, historical local studies, monuments study, "History of Cities and Villages of the UkrainianSSR", "Digest of the Monuments of History and Culture of Ukraine", National Union of Researchers of Local Historyof Ukraine.

УДК 930.253:908(477) (Тронько П. Т.)

Лариса Батрак (м. Київ)

Документи про П.Т. Тронька у фондах Центральногодержавного архіву громадських об’єднань України

14

Документи Національного архівного фондуУкраїни, що зберігаються у Центральному дер-жавному архіві громадських об’єднань України(ЦДАГО України), є важливим джерелом для ви-вчення суспільно-політичних, соціально-еконо-мічних і культурних процесів в Україні впродовжХХ-ХХІ століття. Значну увагу дослідників ви-кликають документи особистого характеру сто-совно державних, громадських, політичнихдіячів, представників наукової і к