Чи виховають у Стрілках нового Мессі?

Андрій Лужецький: «У світі з’явилися бактерії, від яких людство не має жодних ліків»

“Газета, котру Ви тримаєте В руках — це спроба. спроба стВорити професійне місцеВе Видання. у нас є дВа критерії: якість і чесність. постійно ВдосконалюВати Власні матеріали та бути чесними стосоВно читачіВ. у цьому ми бачимо сенс. тому Від сьоГодні й надалі “колоВорот” буде змінюВатися: як у дизайні, так і за напоВненням”, – такими слоВами рік тому ми розпочали роботу над стВоренням “районки” ноВоГо типу. за ці 12 місяціВ ми пережили баГато різних подій. були неВдачі й успіхи, часто доВодилось Важко, але інколи дуже Весело. та уВесь цей час ми дотримуВалися тих принципіВ, які задекларуВали у першому номері Газети. осноВний із них – бути чесними з нашим читачем.

с. 3 с. 5

с. 4

8 грудня 2011 № 47 (051) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 3 грн

Учні Стрілківського інтернату вчитимуться футболу на Заході – за тією ж методикою, що й мадридський «Реал».

Наші уродини10 грудня 2010 року на Старосамбірщині з`явився перший номер газети “Коловорот”

Дві рушниці у Ясениці

Дві незареєстровані руш-ниці вилучили у брако-ньєра з Ясениці-Замкової співробітники Старосам-бірського райвідділу мілі-ції за участі працівників ПП “Екобескид”.

У неділю, 4 грудня, увагу єгерської служби ПП “Екобес-кид” привернув підозрілий чо-ловік, котрий у гумових чоботах та брудному одязі переходив ріку між селами Лопушанка та Ясениця-Замкова. На запитання єгерів він відповідав, що про-сто вийшов погуляти. Казав, що

рушниці з собою немає, а якщо вони хочуть пошукати – можуть подивитись під мостом: може він її там залишив, а може і ні.

Співробітники міліції, котрі прибули за викликом виріши-ли оглянути будинок підозрю-ваного на предмет наявності у нього незареєстрованої вогне-пальної зброї. Ними було вияв-лено дві рушниці, набої, порох.

Галина Антошик

Світлина – Юрій Кушнір

Коментар

Ігор Волошиновський, старший інспектор до-звільної системи СОГП: «Було вилучено дві мисливські гладкоствольні руш-

ниці та боєприпаси, які чоловік зберігав незаконно. Їх конфісковано – він платитиме штраф за порушення правил зберігання зброї».

Тимур Бедернічек, директор ПП “Екобескид”: “Нам було давно відомо про цього хлопця. Кажуть,

що він був завзятим браконьєром. Я радий, що тепер він без зброї. Сподіваюсь, що ця історія примусить інших задуматись про те, що таки варто реєструвати зброю і ставати законним мисливцем”.

У цій статті йдеться про засновників газети

«Коловорот»

Друкарі тримають у руках черговий номер «Коловороту», який щойно з’явився з друкарського верстата

2 я так думаю

«КОЛОВОРОТ» продається у всіх газетних кіосках

Старого Самбора, «Рукавичці» та магазині «Родинна ковбаска»

біля вокзалу

Сторінка «Я так думаю» є майданчи-ком для дискусії у газеті. Тексти, що тут з’являються містять виключно думку конкретних авторів. Тож пев-ні опубліковані тези можуть не збі-гатися з позицією редакції газети. «Коловорот» вітає ініціативу поза-штатних авторів до участі в дискусії, хоча й залишає за собою право не публікувати надіслані статті, якщо стилістика останніх буде суперечи-ти стилю видання.

“Важка і терниста дорога воїнів,вузька й кам’яниста – дорога святих.А широка і чиста – шлях у безвістя,тих, хто відрікся мертвих своїх...”

Гурт “Чур”

Бути хрещеним батьком – дуже відпо-відальна справа. Такого висновку я дійшов, коли нещодавно вдруге ним став. Не знаю, як у вас, а у мене в такі хвилини виникає питання: «Чи правильний вибір зробили батьки немовляти?» Тому моя підготовка до хрестин набула форми копирсання у власній свідомості в пошуках відповіді на питання типу: чому я? Чим зможу допомог-ти? Який приклад покажу?

Процес підготування передбачав кілька відповідальних моментів: купити правиль-ний хрестик, повторити “Вірую” і придума-ти тост-побажання. Перші два пункти вда-лося виконати без особливих труднощів. А от придумати що сказати новонародженій дитині та ще й при свідках – виявилося нелегко. Бажати щастя та здоров’я не хоті-лося. По-перше, це і без мене точно б по-бажали. А, по-друге, я дійшов висновку, що немає сенсу бажати те, що він матиме, якщо захоче і докладе зусиль. Тому я вирішив, що правильно буде просто поговорити із ним відверто.

Не знаю, чому я вирішив, що похресник, місяць від роду, мене зрозуміє, але таки взявся обдумувати тему монологу. Вийшло щось таке:

«Ну, що тобі сказати, Яремо? Світ, у яко-му ти вирішив з’явитися, – та ще помийна яма. Мало того, країна, громадянином ко-трої ти став, – теж далеко не найкомфортні-ше місце на Землі. Але коли ти уже з’явився саме тут – давай поговоримо відверто. Легко не буде. Це єдине, що точно можна сказати. У державі, де відбулася підміна справжньої системи цінностей на совково-бандитський кодекс “понять”, порядній лю-дині жити апріорі важко. І що з цим робити – тобі доведеться вирішити самостійно. Не те, щоб до цього не можна було б звикнути. Можна, звісно, але навряд чи це твій шлях. Та тобі й не вдасться. Сім’я, яку ти собі ви-брав, виховає тебе інакше. Якщо чесно – вона просто не залишить тобі вибору. Ти не зможеш спокійно жити у цьому багні, тому рано чи пізно доведеться вступити у бій. Спершу і з собою, а згодом – з усіма довко-ла. Тому легко не буде.

Та й не треба тобі оце “легко”. Із часом, коли підростеш та придивишся до людей – зрозумієш: ті, кому усе дається легко, як правило, цього не цінують. А часто на-віть виростають неабиякими покидьками. Тому я щиро бажаю тобі, щоб час від часу було важко. Щоб ти набивав гулі й завжди, запам’ятай: завжди робив висновки та вчився якщо не на чужих, то принаймні на своїх помилках.

Я вірю, що тобі це вдасться. Вірю, що твоє покоління ще проклинатиме нас за те, що ми були такі нерішучі і боягузливі. Тут бракує таких, як ти. Ця країна потребує таких, яким ти можеш стати, якщо захочеш та докладеш зусиль. Таких, якими ми усі так хочемо бути, але не наважуємося.

Ласкаво просимо в Україну».

Роман Рак, головний редактор

Лист до Яреми

Здавалося б, у цій країні вже немає чому дивуватися. Статис-тика в Україні чомусь ніколи не збігається з тим, що бачиш у зарплатній відомості або чергах до секонд-хенду. Обіцянки влади уже звично ділиш навіть не на два, а щонайменше на чотири. Зрештою, як і обіцянки опозиції. Та все ж, кожного дня українські політики дають привід округлити очі від подиву.

Герой дня – Михайло Кулиняк, міністр культури. Як же він експре-сивно грав на скрипці на нагородженні національною премією «Теле-тріумф»! Поміж ногами її запихав, на голову клав – ну просто тобі Ерік Клептон, а не український міністр… І потішитися б, що в Україні міністр культури не інженер, як це могло б бути. І не «липовий професор». Уміє він сам щось грати.

Але чомусь не тішить. Радше, згадується анекдот про батька, який у щоденнику свого сина побачив двійки за всі предмети, тільки зі співів – п’ятірку: «Так ти іще і співаєш?», «Так ти іще й на скрипці граєш?» – так і проситься на язик питання до пана Кулиняка. Бо все ж здається, що в країні, де кіно, наприклад, відсутнє як явище, де зменшується кількість бібліотек, де, зрештою, президент не може без помилок написати бодай кілька слів – чи доречно в цій країні міністрові виходити на сцену і грати

на скрипці? Та чи спроможна взагалі ця псевдоеліта, яка окупувала укра-їнську політику, на щось, окрім замилювання очей і спецефекти перед телекамерами? І що тепер дивуватися тому, що в країні, де не розкри-то десятки резонансних убивств, а крадіжки можуть сягати мільярдних сум, заступник генпрокурора не знаходить нічого кращого, як піаритися на тому, що може зіграти на піаніно «Мурку» в джазовій обробці?

Те, чим вони нас купують – банальне шоу. Видовище, яке роками заміняє нам хліб. Ні, не ту суху скоринку, на яку може розраховувати «маленький українець», а справжній хліб, який би дозволяв жити біль-ше, ніж одним днем. А найгірше те, що ми жуємо свій сухий окраєць – і знову купуємося: на полум’яні гасла, на красиві спецефекти, на гучні прізвища. Прізвища ж при цьому крутяться одні й ті ж. І ми вибираємо з них, бо не хочемо вийти за межі шоу. Це просто звичка, така ж, як куріння чи перегляд телесеріалів: ховатися у юрбі і вибирати з тих, за кого більшість. І розрізняти політиків за тим, що хтось може зіграти на скрипці, а хтось краще складає до купи гарні слова. А достатньо по-ставити собі одне-єдине питання: «Чи будемо ми тішитися, якщо наша дитина принесе зі школи суцільні двійки і лише зі співів – відмінно?»

Антін Бандера

Вони іще й співають!

новини з болотаСтрауси і революційна ситуація

Схоже, наша влада на чолі з головним «по-кращувачем» життя вже сьогодні, вирішила таки обмежити це покращення кількома ви-браними родинами. Зате – із нечуваним роз-махом. Тепер у президента, окрім вертольота, літака, спецвагона – дорожчих, ніж у керівни-ків набагато успішніших держав, є ще й свої страуси. Їх вирощують селяни для резиденції Віктора Януковича в Межигір’ї. При цьому під-жартовують: чи часом не з тих страусів виго-товляли знамениті страусячі мешти президен-та, якими він свого часу вразив усю Європу під час поїздки у Брюссель?

Жарти жартами, але такої розкоші, як Яну-кович, не дозволяють собі ані Лукашенко, ані Путін, навіть середньоазійські президен-ти-падишахи розуміють, що на тлі убогості, в якій живе населення, унітази з коштовним ка-мінням і страуси – це занадто. Таке враження, що хтось в оточенні президента ніби свідомо працює на створення умов для нової револю-ції. Недарма ж навіть у рідному Донецьку про-тестують проти нібито «своєї влади». І не ви-ключено, що ця вся «учта під час чуми» дуже допомагає розвинутися протестним настроям по всій країні.

2 долариА як же при цьому цинічно виглядає піар на

підвищенні мінімальної зарплати і пенсії. На цілих 2 долари підняли – а стільки галасу! Не-вже не зрозуміло, що таке вже не працює? Що вже навіть найбільш затуркана бабця та най-більш безнадійний п’яниця уміють рахувати і розуміють для чого це все? 2 долари – це було б смішно, якби не було так сумно. Особливо, коли потрібно більш ніж 25 тисяч пенсіонерів, аби за їхні «індексації» купити одну люстру в резиденцію Януковича. Як на мене, ці 2 дола-ри – це дуже символічна сума. Це – ціна укра-їнської влади…

Табачник добрався до Львова

А тим часом і в Галичині, де більшість нічо-го позитивного від «регіонального» правління не чекала, може стати не так спокійно. І, що ці-каво, тут теж влада сама провокує людей. Узя-ти хоча б кадрові призначення нового губер-натора. Наприклад, начальником управління у справах сім`ї та молоді ЛОДА призначили Анатолія Ігнатовича, президента «Національ-ного студентського союзу». Того самого союзу, котрий щойно в жовтні проводив так званий студентський референдум на підтримку ново-го закону про освіту, що його активно «про-

штовхує» не хто інший, як Дмитро Табачник. І про який так критично відгукуються освітяни. А до того пан Ігнатович і інші ініціативи Табач-ника підтримував, і студентів закликав.

Але то все нічого. Офіційно, як каже сам новий начальник обласного управління, Та-бачник жодним чином до його призначення не доклався. Ну, можна подумати, що взагалі про це міністр освіти не знав. А чого ж – ціл-ком можу повірити. І заявам Черновецького про те, що Україна буде організовувати екс-педиції на Марс – теж щиро вірю. А як вірю в покращення життя вже сьогодні. Адже є по-кращення: у країні зріс попит на золоті унітази і вертольоти!

А якщо серйозно – то є таке враження, що галичан свідомо провокують на акції протес-ту. То на 9 травня наїде представників про-російських організацій, то на день «визво-лення Львова». То тепер людину, «офіційно не пов’язану з Табачником» призначають на-

чальником. 2 грудня, попри спротив міської й обласної рад, у Львові провели Антифашист-ський форум, ще й погрожували звернутися до Платіні, аби у Львова право на матчі Євро-2012 відібрали. А галичани – люди не най-більш терплячі…

Тільки гляди: може вийти не так, як декому гадається. Уже потроху набридає людям і на Сході, й на Заході бавитися в «перші-другі сор-ти» і поділи за мовним та історичним питанням. Коли шлунок хоч трохи повний – то актуаль-но. А коли вже бурчить від голоду – то можуть люди і там, і там почати перейматися тільки тим, як його наповнити. І воювати не між собою – а проти тих, хто мав забезпечити не лише ви-довища, але й хліб. Зараз влада вирішила, що вистачить одних видовищ. І це може стати її найбільшою помилкою. А підігрівання протест-них настроїв – другою з найбільших помилок.

Всеволод Поліщук

38 грудня 2011№ 47 (051) новини

КОРОТКО

Світлина – Галини АнтошикУ цьогорічному конфлікті щодо по-стачання у школи Старосамбірщини вугілля продовжують виявлятися нові факти. Як розповів «Коловороту» підприємець Віталій Рабковський, він пропонував замінити вугілля, якщо існують сумніви в його якості – однак керівництво райдержадміністрації від-мовилося.

За словами пана Рабковського, він телефо-нував до Романа Батючка, першого заступ-ника голови РДА, із пропозицією замінити вугілля іншим. Однак той, зрештою, відповів відмовою. «Я визнаю, що якась частина ву-гілля могла бути гіршої якості. Просто пласт менш насичений попався чи з інших причин. Ну так я ж був готовий таке вугілля замінити. Але Роман Батючок відмовився», – каже під-приємець. За словами Віталія Рабковського, чиновники райдержадміністрації зараз його підставляють, однак у деталі вдаватися поки що не хоче. Каже, що як йому не виплатять за-боргованих грошей та не припинять псувати репутацію – то піде з документами і свідчен-нями просто у прокуратуру.

Роман Батючок, до речі, у коментарі «Коло-вороту» підтвердив, що Віталій Рабковський звертався із цим проханням та що йому відмо-вили: «Це було не моє рішення, а голови адмі-ністрації. Тому що стояло питання – з’ясувати офіційно, а не наглядно, який стан справ із цим, чи завезена та кількість, що була заде-кларована і чи тої якості, яка була задекларо-

Чому вугілля не замінили якісним?

Назвали «лицарів» СтаросамбірщиниЗавершився загальнорайонний щорічний конкурс «Лицар Бескидів»

Переможців п’ятого за ліком конкурсу «Лицар Бескидів» було оголошено та нагороджено 7 грудня, у День місцевого само-врядування, в сесійній залі районної ради. «Лицарі» отримали дипломи та пам’ятні дерев’яні знаки із емблемою Старосамбір-ського району.

У номінації «Громада року» перемогли жителі чотирьох сіл: Нижанковичі, Нове Місто, На-диби та Гвіздець. «Подією року» журі назвало Європейські дні добросусідства, які відбулися на початку вересня у Нижанкови-чах, та перемогу ФК «Кар’єр» із Торчинович у Кубку Львівської області з футболу.

«Депутатами року» стали: Андрій Басараб, Іван Бараняк і Тарас Войт. «Талантами року» були визнані: Софія Козак – спі-вачка та авторка пісень зі Стрі-лок, команда КВК з Хирова «Впе-ред, ворли!», яка нещодавно перемогла в обласному конкур-сі «Крок до мети», та учень Ста-росамбірської ЗСШ №1 Андрій Мартич – за 2-ге місце в облас-ній олімпіаді з біології. «Краяна-

ми року» оголошено народного артиста Євгена Федорченка і 5-разового чемпіона світу з па-уерліфтингу Івана Фрейдуна. «Керівник року» – Петро Гуль, підприємець із Хирова, а «Сим-патики району» – Юрій Леськів, заступник самбірського місько-го голови, котрий допоміг у по-пуляризації організації «Пласт» у Старому Самборі, та Богдан Гагалюк, депутат Львівської об-лради, секретар комісії з питань бюджету, соціально-економіч-ного розвитку та комунальної власності, котрий сприяв виді-ленню коштів на ремонт кому-нальних доріг перед Європей-ськими днями добросусідства.

Нагадаємо, із 9-го жовтня до 25-го листопада оргкомітет кон-курсу приймав заявки-пропо-зиції, у яких повинне було бути коротке обґрунтування канди-датури на одну з номінацій. Ор-ганізатором конкурсу, що його проводять із 2007-го року, є Ста-росамбірська районна рада. До складу журі входять голови по-стійних депутатських комісій та представники політичних фрак-цій району.

Галина Антошик

2 019 436 гривень Майже три сотні судових

засідань відбулося цьогоріч на Старосамбірщині по кримінальних справах. І набагато більше – по адміністративних, цивільних та господарських.

Як розповіли «Коловороту» у Старосамбірському районному суді, важко говорити, за що люди позиваються найбільше. Скажі-мо, недавно був справжній «бум» – у день приймали по кілька де-сятків, а то й сотень, позовних заяв від дітей війни. В інші роки популярнішими були справи, пов’язані із земельними конфлік-тами та цивільними правопору-шеннями.

Отож, загалом мешканці ра-йону доволі активно звертають-ся за допомогою до суду. Як же правильно подати позовну заяву – у суді з «Коловоротом» поділи-тися не захотіли.

«Це робота адвокатів, – сказав керівник апарату суду Іван Воло-шин. – Коли людина хоче з кимось судитися – вона звертається до адвоката, котрий детально вивчає справу і грамотно складає позо-вну заяву. Кожен конфлікт є дуже індивідуальним, власне й адвокати спеціалізуються на конкретних на-прямах. Тому говорити про якийсь шаблон процесу не варто».

Неможливо встановити єди-ної суми, яку позивач сплачує суду. Адже вона також залежить від категорії справи, що її роз-глядають. В основному вартість судового збору – це відсоткова ставка від мінімальної зарплати.

Трапляються випадки, коли людину, котра скоїла злочин на території Старосамбірщини і тут проживає, судять за межами ра-йону. Це законно, оскільки ро-биться для того, аби уникнути упередженого рішення суду.

Тетяна Михаць

На таку суму було виділено субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на Старосамбірщині. Від початку опалювального сезону – 15 жовтня – було розгля-нуто 605 справ, за котрими управління праці та соціального захисту населення призначило субсидії або ж відмовило у їх наданні (таких справ 94). За словами Галини Павлечко, начальника управління праці та соціального захисту населення у Старосамбірській рай-держадміністрації, Старосамбірський район не лише один із найбільших в області територіально, а й серед лідерів за рівнем безробіття населення. «Багато в районі також інвалідів, мало-забезпечених людей, багатодітних сімей – котрі й звертаються за субсидіями. Водночас, більш ніж на 90% Старосамбірський район фінансує держава. Двічі або тричі на місяць, коли засідає комісія з 9-ти членів, ми розглядаємо дуже багато справ (буває й по 400 на день), голосуємо. Намагаємося бути максимально об’єктивними, перевіряємо, якщо є сумніви, що людина написа-ла правду», – розповіла «Коловороту» Галина Павлечко.До речі, на Львівщині упродовж січня-жовтня 2011 р. за субси-діями для відшкодування витрат на оплату житлово-комуналь-них послуг щомісячно у середньому звертались 4,5 тис. сімей, що на 15,3% менше, ніж у січні-жовтні 2010 р.

Галина Антошик

Міг бути «Бум!»На Старосамбірщині знайшли боєприпаси часів Другої світової війни

У неділю, 4 грудня, піротехнічна група 3-го спеціального регіонально-го центру швидкого реагування МНС України (м. Дрогобич) вилучила та знешкодила 26 вибухонебезпечних предметів.

На боєприпаси натрапили місцеві жите-лі – в с. Глибока Старосамбірського району на відстані близько 15 метрів від залізничної колії. Небезпечна знахідка складалася із 13-ти 76-міліметрових артилерійських снарядів, 4-х 82-міліметрових мінометних мін та 9-ти 45-міліметрових артилерійських снарядів ча-сів Другої світової війни, – повідомляє прес-служба ГУ МНС України у Львівській області.

Галина Антошик

Солярка «на халяву»

У селі Спас, що на Старосамбірщині, вранці 30 листопада із нафтопроводу почало витікати дизпаливо. При-чиною аварії стали планові роботи під час прокладання повітряного трубопроводу через ріку Дністер та несправна засувка.

За словами Руслана Пушака, заступни-ка начальника ПДПЧ-35, із труби витекло близько 3 кубометрів дизпалива. Але у річ-ку воно не потрапило, оскільки працівники МНС оперативно встановили герметиза-тор, провели відкачування пального.

Очевидці розповідають, що подія ви-кликала жвавий інтерес місцевих жителів – люди набирали «халявну» солярку в різ-номанітні посудини, щоб використати в господарстві.

Галина Антошик

Ялинки Старосамбірщини – за кордоном

Аж п’ять лісових красунь нашого району прикрашатимуть цьогоріч Ватикан на Різдвяні свята.

«Ми відтранспортували саджанці (а це саме саджанці – з корінням) до Львова, – розповів «Коловороту» головний лісничий району Михайло Курій. – Маємо інформа-цію, що дерева уже перетнули кордон. Зі Старосамбірщини поїхало п’ять ялиць білих, котрі відбирали ще влітку. Зійшлися на кіль-кох деревцятах із Спаського та Добромиль-ського лісництв. Їхня висота – п’ять метрів: саме таким було замовлення».

Тетяна Михаць

Без світлаСильні вітри наробили багато шкоди Старосамбірщині

У 19 населених пунктах Старосам-бірського району були проблеми з електропостачанням – 4 електроопо-ри впали, як і велика кількість дерев. Усе це спричинили потужні вітри.

Як розповів «Коловороту» Ярослав Ну-сьо, головний інженер Старосамбірсько-го РЕМ, шквальні вітри 4-5 грудня обламали 4 опори та звалили багато дерев, унаслідок чого на кілька годин повністю без електро-постачання залишились 5 сіл – Терло, Воло-шиново, Максимівка, Старява, Велика Суши-ця. Ще 14 населених пунктів були частково відімкнені від електропостачання.

За інформацією прес-служби Старосам-бірської райдержадміністрації, 5 грудня поривами шквального вітру також було по-шкоджено покрівлю (близько 20 м кв. бля-хи) Гуманецької ЗСШ І-ІІ ступенів.

Галина Антошик

За що судимося?

вана. Бо щоб міняти – треба знати, де міняти, знати, що саме й на що саме міняти, та у якій кількості. До того часу, поки в голови такої інформації не було – він прийняв рішення від такого варіанту відмовитися, з’ясувати всі об-ставини, провести експертизи того вугілля й

тоді остаточно сказати панові Рабковському: «Міняємо в таких школах, таку кількість, таку якість на таку якість». На мою думку, голова прийняв правильне рішення».

Всеволод Поліщук, Галина Антошик

У Стрілках на Старосамбір-щині організують одну із баз для роботи спільної україн-сько-бельгійської футбольної академії. Унікальна школа з підготовки футболістів діяти-ме не на базі якоїсь тамтеш-ньої команди, а на основі до-говірної співпраці з різними українськими клубами.

Про це тренер Стрілківської школи-інтернату Іван Лужець-кий домовився з організатором школи, бельгійським фахівцем російського походження Вади-мом Піщалом. Окрім стрілківчан, у проекті на початковому етапі братимуть участь також футболіс-ти ФК «Скала». Цілком можливо, що власник моршинського клубу, колишній голова Львівської ОДА Микола Кміть візьме участь у фі-нансуванні проекту.

Суть же його у тому, що футбо-лістів із малих клубів Західної Укра-їни та місцевих футбольних шкіл навчатимуть за принципово іншою програмою. Головне тут – не фізич-ні дані, а вміння використовувати можливості мозку і швидко думати на полі. Методику розробив бель-гійський тренер Мішель Брюнінкс,

котрий працює із «Стандардом» зі Льєжа, а також консультує головно-го тренера «Реалу» з Мадрида Жозе Моурінью. Вадим Піщало є одним із учнів пана Брюнінкса.

Спочатку цим займатимуться в Україні, готуючи стрілківських та інших хлопців до бельгійської про-грами. Надалі ж вони мають пере-їхати у Бельгію, аби, окрім іншої ме-тодики футболу, пройти адаптацію до життя в західному суспільстві. У такий спосіб в українські клуби по-вертатимуться футболісти, готові до того, щоб їх можна було продати в клуби Бельгії, Німеччини, Нідер-ландів. Тим більше, що футболістів також учитимуть іноземних мов. До речі, усі права на гравців належати-муть українським клубам.

Почнеться робота у Стрілках уже найближчим часом – як тіль-ки гість із Бельгії та його україн-ський партнер Іван Лужецький визначаться з інвесторами май-бутнього міжнародного проекту.

Всеволод Поліщук

P. S. Інтерв’ю з Вадимом Піща-лом та Іваном Лужецьким читай-те в одному з наступних номерів «Коловороту».

Чи виховають у Стрілках нового Мессі?Учні Стрілківського інтернату вчитимуться на Заході – за тією ж методикою, що й «Реал»

4 тема тижня

О. Михайло Николин, отець-декан Старосамбірської УГКЦМені відразу кинулось в очі, що ця газета –

не така, як усі. Вона цікава тим, що не містить довгих нудних статей, а тільки, знаєте, «родзи-ночки». Сьогоднішній читач лінується читати довгу статтю. Вона мені імпонує, я її люблю, планую передплатити, щоб мати регулярно. Чесно кажучи – я про неї довідався аж через півроку від заснування. Хочу побажати газеті, щоб вона залишалася незалежною, хоч це й важко. Ще хотілося б, аби ви більше писали на релігійну тематику, потрібно, щоб Боже Слово не тільки церква несла, а й світська преса.

Іван Грись, міський голова Старого СамбораЯ читаю «Коловорот», як то кажуть, від луб-

ка до лубка – від першої сторінки – по остан-ню. Вона мені подобається, як така, що висвіт-лює усі події, що відбуваються, не соромиться говорити про нас, службовців у повному об-сязі. Що би порадив змінити? Там би не мало бути, думаю, телепрограми – це забирає папір і кошти, а в кожній газеті вона є. Треба менше політизувати, а більше писати про народ, про молодь. На мій погляд, було би добре, якби було більше виховного у «Коловороті».

Ігор Макар, директор газети «Голос Прикарпаття»Перший рік для кожної газети – це рік про-

би пера, рік випробувань, пізнання читача. Загалом я позитивно ставлюся до «Коловоро-ту». Примітивно думати, що конкуренція – це погано. Ми живемо у час ринкових відносин. Читач повинен отримувати різні точки зору – щоб йому було легше розібратися в житті. Для нормального демократичного суспільства це йде лише на користь. У газеті траплялися дрібні неточності – але взагалі вона мені по-добається.

Юрій Войтів, депутат облради, головний лікар районуМені подобається газета «Коловорот». За-

вжди її читаю. Знаходжу багато цікавої інфор-мації, тексти написані гарно, професійно. А в останніх номерах матеріали дуже добре по-сортовані. Трапляються речі аналітичні, публі-цистичні, просто новини. Іноді є статті, котрі несуть дещо неоднозначну думку, але диску-сія – це завжди добре.

Я радий, що на Старосамбірщині є така га-зета. Тому бажаю колективу наснаги і ще біль-ше читачів.

Опитували Галина Антошик і Тетяна Михаць

Як вам наша газета? Що б ви порадили в ній змінити?

Опитування

“Газета, котру Ви тримаєте в руках — це спроба. Спроба створити професійне місцеве видання. У нас є два критерії: якість і чесність. Постійно вдосконалювати власні матеріали та бути чесними стосовно читачів. У цьому ми бачимо сенс. Тому від сьогодні й надалі “Коловорот” буде змінюватися: як у дизайні, так і за наповненням”, – такими словами рік тому ми розпочали роботу над створенням “районки” нового типу. За ці 12 місяців ми пережили багато різних подій. Були невдачі й успіхи, часто доводилось важко, але інколи дуже весело. Та увесь цей час ми дотримувалися тих принципів, які задеклару-вали у першому номері газети. Основний із них – бути чесними з нашим читачем.

Для газети це був непростий період. Створювати щось “із нуля” у депресивному районі було складно, але водночас цікаво й легко. Складно, бо зовнішні умови цьому не сприяли, і такий проект ми ро-били вперше. А легко, бо, попри усі негаразди, ми отримали підтримку нових друзів та розуміння засновників газети. За це їм – велика шана.

Перший рік життя для людини – це час, коли вона вчиться ходити та в процесі цього набиває собі синці. Приблизно так само і з газетою. Увесь цей час ми робили все, щоб створити у Старосамбірському ра-йоні газету європейського зразка. Наскільки успішно – судити читачам.

Часом ми помилялися, часом підтверджували свою правоту. І по-стійно отримували безцінний досвід роботи.

Із часу першого номеру ми змінювалися. Намагалися покращити дизайн, міняли рубрики, шукали нові цікаві для читача теми. За цей час ми також вивчали район, аналізували процеси, що тут відбуваються, намагалися викласти з пазлів якусь цілісну картину, щоб зрозуміти: що і як. Прагнули висвітлювати події, такими, якими ми вони є — це була основна наша мета: дати людям незалежну від влади та партій оцінку життя району.

Не усім це подобалося і не всім це досі до душі. У районі з’явилося достатньо людей, котрі хотіли б, щоб “Коловорот” припинив своє іс-нування. Дехто з них навіть пропонував посприяти у бізнесі нашому інвесторові, якщо той закриє газету. І це лише один випадок. Насправ-ді спроб тим чи іншим способом вплинути на діяльність видання було значно більше. Як і спроб зробити так, щоб газета не потрапляла до читача. І ми хотіли б подякувати цим людям: попри те, що нам здаються дивними їхні мотиви – газеті та її працівникам це йде лише на користь. Вдячні ми і нашим читачам: тим, котрі були з нами упродовж року та особливо тим, що залишаються з нами й досі. Дякуємо за те, що ви з нами, за ваші відгуки, похвалу і критику.

У нас нині уродини. І як для будь-якої людини, для газети – це час не лише радіти й святкувати. Це також пора, коли потрібно складати нові плани і ставити собі нові цілі. Ми хочемо, щоб життя на Старосамбір-щині змінилося на краще, щоб розвиток громадянського суспільства в Україні почався звідси. Ми віримо у те, що це можливо та будемо роби-ти для цього усе, що в наших силах.

Щиро Ваш, колектив редакції газети “Коловорот”

Наші уродини10 грудня 2010 року на Старосамбірщині з`явився перший номер газети “Коловорот”

Уже за тиждень до Українських діток прийде Cвятий Миколай. тож сьогодні У батьків – поМічників небесного гостя – чиМало клопотів. потрібно не просто вибрати МалюкУ подарУнок, а й, зважаючи на непростУ фінансовУ ситУацію, вигідно його придбати. У листах до небесної канцелярії діти згадУють найрізноМанітніші речі. «сьогодні Модно заМовляти У Миколая подарУнки, якиМи потіМ не сороМно бУде похвалитися перед дрУзяМи, – каже 12-річна ксенія хадай із доброМиля. – діти просять сУМки, годинники, гетри, сережки, М’ячі, Моделі Машинок».разоМ із тиМ, батьки добре знають, що до повної коМплектації подарУнка необхідно додати солодощі та традиційні Мандаринки.

Незважаючи на кардинальну зміну погоди та попередні невтішні прогнози, Старо-самбірщина може уникнути епідемії грипу. Зараз на цілий район госпіталізовано всього восьмеро людей, що дуже далеко від епідеміо-логічних показників. Про це «Коловороту» розповів головний медик району Юрій Войтів.Нагадаємо, що епідемію грипу

українські медики прогнозували

на грудень, потім же «перенесли» її на лютий. Але якщо теперішня тенденція триватиме, наш район хвороба омине взагалі. «Поки що епідеміологічний поріг ГРЗ не пе-ревищено, картина навіть набага-то краща, аніж минулого року»,  – каже Юрій Войтів. Щоправда, із суботи по вівторок у лікарні ра-йону госпіталізовано трьох дітей та п’ятьох дорослих, однак це, за словами головного лікаря, дуже низькі показники.

У селищі Стара Сіль знову відкрито церкву святої муче-ниці Параскевії. Друге життя храм отримав завдяки засто-суванню нової технології.Церква в селі Стара Сіль – один

із найстаріших дерев’яних греко-католицьких храмів України. Його зведення датоване 1440 роком. Протягом тривалого часу церква була в занепалому стані. Аби відно-вити її, при цьому не порушивши автентичність пам’ятки, настоятель храму отець Василь Пукій звернув-ся до науково-реставраційного ін-

ституту «Укрзахідпроектреставра-ція». За проектом інституту стіни церкви було очищено, відполіро-вано і покрито воском за давньою технологією. Ініціатором ж віднов-лення святині є виходець зі Старої Солі Андрій Басараб та двоє його друзів. Вони й фінансували рестав-раційні роботи.

Оновлену дерев’яну церкву освятив єпископ Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ Юліан Вороновський. Також освячено вже й новий церковний дзвін.

Андрій Кожушок

«Львів» і «Карпати» без втрат не обійдуться?

Грип оминає Старосамбірщину

Церкву Параскевії відновлено

Очікування свята

ПРОГРАМА

ТБна тиждень

Швейк на Старосамбірщині

Трансферні чутки не тішать вболівальників Львівщини Газета розпочинає публікацію

уривків культового роману чеського письменника Ярослава Гашека, у яких розповідається про пригоди бравого солдата Швейка на Старосамбірщині.

Після новорічних канікул футбольний клуб «Львів» може залишитися без трьох основних гравців, а ФК «Карпати» – без головного тренера.

с.3 с.11

с.4

с.3

10 грудня 2010 № 01 (001) Засновники – громадська формація “Дністер”, ПП “Екобескид” тимчасово безкоштовно

с.6-9

Графіка – Катерина Мамчур

Так виглядав перший номер «Коловороту»

58 грудня 2011№ 47 (051) інтерв’ю

– Пане Андрію, розкажіть, з чого почалося Ваше захоплення наукою загалом та генети-кою зокрема?

– Захоплення з’явилося у класі 4-ому. У нас була вчителька з біології Марія Дмитрівна Мартиняк. Вона зацікавила мене біологією і відтоді я вже чітко зрозумів, що хочу займатися цим досить серйозно. Тоді я для себе визначив, що буду вступати на біологічний факультет в університет. А вже у класі десятому-одинадця-тому чітко знав, що хочу займатися саме гене-тикою. Цьому завдячую іншій своїй вчительці Тетяні Володимирівні Левченко. Вона сер-йозно поставилася до мого інтересу, запро-шувала викладачів із університету, щоб нам чи-тали лекції. Вона ж зробила і спеціалізований клас – біологічний. І це в останні два роки до-помогло мені зрозуміти, що таке генетика і що це – моє. Нині я б хотів подякувати вчителям. На жаль, їх праця у великій мірі є невдячна. Тим паче, прикро було почути, що над інтернатом у Стрілках нависла загроза закриття.

Згодом я вступив в університет, де навчався на кафедрі генетики. Після закінчення пішов у аспірантуру і на другому році побачив статтю в міжнародному журналі, де група з Фрайбурга в Німеччині не могла вирішити якесь одне кон-кретне питання. А я на це питання вже півроку як відповів. Тому написав листа їм. Місцевий професор зацікавився і відразу мене запро-сив до них. Окрім того, я написав свій перший грант на 10 тис. євро. І коли виграв його, то зміг поїхати в Німеччину на наукову роботу на пів-року. Попрацював, повернувся до дому, захис-тився і буквально через місяць мене запроси-ли на постійну роботу у Фрайбург.

– Чому вони Вас запросили?– Я зміг зробити якусь частину роботи, яку

не змогли зробити вони. Загалом, це була до-сить проста робота, як я тепер розумію. Але в мене було дуже просте вирішення, яке до-зволило їм просунутися дуже сильно вперед. Згодом, на основі тих експериментів, які мені вдалось зробити тоді, я будував свою роботу у Фрайбурзі наступні 3-4 роки.

– А чим саме Ви займаєтеся?– Ми працюємо з бактеріями, які продукують

різні біологічно активні речовини (БАРи). Це мо-жуть бути антибіотики, протипухлинні препара-ти. Суть роботи, якщо коротко, це – маніпуляції з бактеріями. Ми різними методами намагаємося їх видозмінювати і заставляти їх робити корисні речі. Наприклад, нові антибіотики.

– Тобто Ви розробляєте нові ліки?– Я б сказав, що це робота з мікробами, які

продукують ліки. Тому що з ліками це вже йде наступний етап. З ліками працюють більше фар-мацевти. Це більш технологічний процес. Наша участь більш фундаментальна. Ми створюємо сполуки, які в перспективі можуть стати ліками. Але це процес дуже довготривалий. Від наших маніпуляцій із бактеріями до появи ліків у аптеці минає 8-10 років і коштує це приблизно мільярд доларів. Тому це ризикований бізнес для бага-тьох компаній. Але життєво необхідний, бо нині в Європі величезна проблема з антибіотиками. Уже існують групи бактерій, проти яких в цілому світі немає жодного антибіотика. Тобто якщо лю-дині не пощастить і вона інфікується такою бак-терією, то шансу врятуватися у неї просто немає.

– Це штучно створені кимось бактерії? – Ні. Це природні бактерії. Просто вони при-

стосовуються до антибіотиків дуже швидко. Як було з пеніциліном свого часу. Коли його вина-йшли під час Другої світової війни, то він убивав абсолютну більшість бактерій. Але через 5 років пеніцилін знищував уже тільки 50% бактерій, а через 10-ть – ще менше. Такий же процес три-ває і нині. Є багато патогенів, проти яких немає жодного ліку. І це дійсно може призвести до серйозних епідемій у всьому світi. Це проблема, про яку говорять на всіх конференціях і медики, і біологи.

– Ви зараз працюєте над виготовленням

таких антибіотиків?– Я працюю у нещодавно створеному інсти-

туті фармацевтичних досліджень в місті Саарб-рюкен. Основна його задача – пошук нових протиінфекційних засобів. Ми шукаємо все, що може бути активне проти патогенів. І коли ми знаходимо сполуки, передаємо їх технологам-фармацевтам, які починають вивчати, як ця спо-лука впливає на організм людини. Але останні не завжди зацікавлені у появі нових антибіоти-ків. Я кажу про фармацевтичні компанії.

– Чому?– Тому що дуже малий прибуток з інвестицій.

Якщо людина починає хворіти, то вона п’є анти-біотик лише 5-10 днів. Набагато прибутковішим

У житті нечасто доводиться спілкуватися з людьми, які є визнаними професіоналами у своїй галузі. Що більше, досягнули визнання не лише на батьківщині, а й за кордо-ном. Сьогоднішній гість “Коловороту” відомий не стільки в Україні, скільки у Європі. Андрій Лужецький – уродженець села Бусовисько, що на Стросамбірщині – один із

наймолодших генетиків Європи, який має власну лабораторію, де працює над ви-найденням нових антибіотиків. Про те, як досяг успіху, у якому стані перебуває нині українська наука та про перспективи для українців бути успішними пан Андрій роз-повів читачам газети “Коловорот”.

Андрій Лужецький: У світі з’явилися бактерії, від яких людство не має жодних ліків

є випускати, скажімо, інсулін для діабетиків чи якісь препарати проти тиску, які людина вживає протягом усього життя. Відповідно, інтересу у кампаній вкладати значні кошти та ресурси, щоб винайти нові антибіотики, немає. Тому на заході є спеціальні програми, які фінансує уряд. Це величезні кошти, які виділяються з бюджету.

– Що вважаєте своїми досягненнями у Ні-меччині в науковій роботі?

– Мені вдалося отримати кілька європей-ських та міжнародних грантів, які дозволять вті-лювати ідеї для створення нових препаратів. В загальній сумі це приблизно 3 мільйони євро. Це дуже конкурентна сфера. Тут лише 4-5% на-укових груп, які подаються у результаті отриму-ють фінансування.

– 3 мільйони для пересічних людей – за-хмарні гроші. Для генетика це багато чи мало?

– Багато чи мало – поняття відносні. За 3 млн. євро можна взяти на роботу 5 чоловік на 5 ро-ків. І це буде покриття зарплат та необхідних ре-сурсів: реактиви, поїздки на конференції... Цього достатньо, щоби втілити багато ідей.

– Ви говорили про те, що західні уряди фі-нансують ті сфери досліджень в науці, що не фінансують приватні фармацевтичні компа-нії. В Україні навіть не думають про фінансу-вання таких проектів?

– Не думають і причин тому багато. Одна з основних – у нас наука в такому стані, що гово-рити про якийсь розвиток навіть не доводиться. Наука в стані животіння.

– Чим відрізняється життя науковця в Ні-меччині та Україні?

– Усім. Кардинально відрізняється. Науков-цям у Німеччині не потрібно думати над мате-ріальною стороною роботи. Не секрет, що в Україні зарплати для науковців мінімальні. За них важко прожити. Тому людям важко фокусу-ватися на роботі. Але є більша проблема – від-сутність об’єктивної оцінки роботи науковця.

– Що маєте на увазі?– Я маю на увазі, що в нас для оцінки ро-

боти науковця дуже часто використовують суб’єктивні фактори. Обізвав себе наш міністр освіти чи спікер парламенту видатним науков-цем, і всі кажуть, що він видатний науковець. А не обізвав себе аспірант, який днями та но-чами працює як проклятий – і він не видатний. На Заході по іншому. Там не оперують такими термінами. Там є чіткий результат, який можна виміряти цифрами. Там є критерії успішності науковця. І за цими цифрами вони визначають, кому давати гроші а кому ні.

– Що потрібно, щоб змінити такий стан ре-чей у нас?

– Потрібно встановити чіткі критерії оцінки роботи науковців. Їх просто треба перейняти, щоб не вигадувати заново велосипед. Якщо ми встановимо одинакові критерії для всіх, то одразу стане зрозуміло, хто є хто в науці. У нас є купа академіків, котрі не мають жодної публі-кації у міжнародному журналі. Вони мають свої кишенькові журнали, які ніхто не читав і не буде читати. І при цьому отримують пожиттєві сти-

пендії в 500 доларів (це без урахування зарплат-ні і надбавок) і пільги.

– Як можна встановити однакові критерії для всіх, якщо в українців так не прийнято? Як же “кумівство”?

– Потрібна воля. Потрібна людина котра за-хоче об’єктивно оцінити стан науки в Україні. Такі люди є, але інша справа, що у вищому еше-лоні керівництва наукою у нас є люди, які мають дуже опосередкований до неї стосунок.

– Кого маєте на увазі?– Я кажу про “науковців” типу Литвина, які не

розуміють ні суті, ні ролі науки в житті держави. Наш президент – теж із таких. Вони не розуміють науки. Їм легше нічого не робити і отримувати величезні зарплати, стипендії та пільги навіть за західними мірками. У мене в групі працює уже 7 людей з України. Працьовиті, розумні. Якщо дати таким людям можливість себе реалізувати, то ситуація в Україні зміниться дуже швидко.

– А Ви не хочете повернутись на Україну і спробувати змінити нинішню ситуацію?

– Я думав про це і пройшов досить тяжкий шлях еволюції і сумнівів. Коли я їхав, то не думав, що поїду так на довго. Але життя вносить свої корективи. І якщо зараз повернутись в Україну, то потрібно відмовитися від наукової діяльності. Тут будь-яка діяльність, крім політичної, не має для мене жодного змісту.

– Чому?– Тому що, в Україні, аби змінити ситуацію,

потрібно встановити чіткі прозорі правила гри. І для цього треба займатись політикою. А якщо займатись якоюсь своєю діяльністю, то в тебе одного чудового дня можуть усе забрати, роз-громити, знищити. Будувати щось на піску – не має сенсу. Для себе я чітко визначив: якщо по-вертатися , треба забути про науку та починати змінювти ситуацію. Зараз же для мене науковий пріоритет є набагато важливішим. Не тому, що мені не хотілось змінити щось тут, а тому, що я реально оцінюю, що мені це не вдалось би це реалізувати у якомусь видимому майбутньо-му. Я кажу про період хоча б одного покоління. Свідомість людей змінити неможливо навіть за 10-20-30 років. Тому для себе я вирішив: краще я буду робити те, що буде найбільш цінним і для мене, і для всіх інших – займатись наукою та ре-алізовувати свої ідеї.

– Ви розумієте, що ви фактично підписали вирок Україні, оскільки, за вашою логікою, сенсу боротись немає, бо політика – суцільне багно...

– Боротись у політиці – не означає їхати на майдан. Можна створювати якісь осередки про-світи, як от ваша газета, Громадська формація “Дністер”, і старатись на тому етапі згуртовува-ти людей. Але ці люди повинні зрозуміти, що за свого життя вони результатів не побачать. Тому для мене це означає вибір повернутись у Бусовисько, спробувати стати вчителем у школі і починати працювати з дітьми. І я розумію, що завеликим рахунком, результату за життя я не побачу. Або ж займатись науковою діяльністю на Заході і старатись реалізувати свої ідеї на більш глобальному рівні. От якби в мене стояв вибір між роботою в школі і прибиранням за

кордоном, то я вибрав би школу і працював би тут. Але наразі цінність цієї роботи різна. Те, що я можу зробити там, є більшим ніж те, що я можу зробити тут.

– А ностальгія не викликає бажання все-таки повернутися?

– Звичайно, викликає. І ностальгія є, і хочеть-ся до людей наших, до землі. Деколи сльози на-вертаються. Але це та жертва, яку треба прине-сти щоб зробити щось, що ти вважаєш цінним в глобальному масштабі.

– Які емоції переживає людина, що майже 10 років прожила в Європі, коли приїжджає назад і стикається з українським сервісом, дорогами?

– Перш за все, жаль. Але на все це можна за-крити очі, якщо бачити поступ. Мене ж це все влаштовувало, коли я тут був. Загалом же, важко бачити, що більшість людей не розуміють, що потрібно робити, щоб жити краще.

– А що потрібно робити? У Німеччині наче такі самі люди: дві ноги, дві руки, голова...

– Перший крок, який нам необхідно зроби-ти, – почати говорити собі правду і перестати займатися самообманом. У нас дуже багато сте-реотипів та ілюзій. Що український народ най-більш працьовитий, наші чорноземи найкращі, ми найкраще співаємо, ми всі такі гарні, але всі такі нещасні. Якщо ми перестанемо себе обма-нювати і спробуємо максимально об’єктивно оцінити наш власний рівень і рівень нашої нації, то це буде перший крок. В усіх проблемах звину-вачують владу, але усі розуміють, що в нас ліниві люди, які брешуть і обманюють. Якщо ми того не визнаємо, то ми ніколи не побачимо причини наших проблем. А як не побачимо причини по-ганого життя, то не зможемо її усунути, щоб по-чати краще жити. Це не процес 1 дня чи 1 року. Тому я скептично ставився до майдану 2004-го року. Бо свідомість людей не може змінитися за 10 днів.

– Як змінити свідомість?– Газети повинні писати про нас про таких,

якими ми є, а не про таких, якими хочемо себе бачити. Від того, що я собі буду повторювати, ніби схожий на Бреда Піта, я ним ніколи не стану. Потрібно зрозуміти, що випадковостей у світі не буває. І цей стан у якому ми зараз є – закономір-ний. Я теж спершу думав: чому так несправедли-во, що ми так зле живемо. Але друга думка, яка прийшла до мене під час цих роздумів – ми не такі хороші, як думаємо про себе. А третя думка, до якої я дійшов – щодо інших націй було б не справедливо, якщо б ми жили краще, ніж жи-вемо. Бо для того, щоби отримати щось, треба докласти зусиль. А в нас інакше. Є, звісно, люди які з таким станом речей не хочуть миритись і намагаються щось робити. Але процес еволюції дуже довгий. Наше покоління мусить стати фун-даментом, на якому наступнe побудує нормаль-ну державу.

– Другий крок який має бути?– Якщо ми знаємо причину, то треба шукати

засоби для її усунення. У нас усе відбувається без плану. Потрібно визначити ціль і шукати методи для її досягнення. Потрібно змінювати правила гри. І в жодному разі не можна давати Україні більше грошей. В сучасних реаліях – це просто створити ще кількох олігархів.

– Хто може змінити правила гри?– Зараз – ніхто. Зараз просто мусить форму-

ватися кістяк людей, які цього хочуть. Можливо, в наступних поколіннях правила гри і зміняться. А зараз, думаю, те, що робить ваша газета – від-кривати людям очі, поступово міняти їх свідо-мість – це правильний шлях. Це крапля в морі, але це поступ вперед. От так воно і буде. За один день точно нічого не зміниться.

– Якщо говорити про методи впроваджен-ня змін у суспільстві – знизу (з села Бусовись-ко, наприклад) і зверху (з поста президента держави). Який ефективніший?

– Вони настільки повя’зані, що їх можна об’єднати в один. За нинішньої свідомості українців на верхівці держави просто не може з’явитися людина, яка захоче все кардинально змінити. Це виключено. Відповідно – це озна-чає, що треба міняти свідомість та світогляд лю-дей знизу. І з часом з’явиться група людей, яка зможе мати представника у верхньому ешело-ні влади, котрий зможе впроваджувати ці змі-ни зверху. Але все мусить починатися знизу. За моїми підрахунками, в нас близько 10% людей, які знають що робити і хочуть щось змінити. Ду-маю, що їх має бути більше, щоб все змінилося докорінно.

Розмовляв Роман Рак

6 трибуна«КОЛОВОРОТ» РЕКОМЕНДУЄ

ПОЧиТАТи: Іван Дзюба. «Є поети для епох». Київ, «Либідь», 2011

Побачила світ книга Iвана Дзюби про життя і творчість Ліни Костенко. Особливість ви-дання у тому, що вперше культова українська поетка відкривається читачу не лише як автор, а й як людина.

До створення книги долучилися і сама Ліна Костенко, і її донька Оксана Пахльовська. Уна-слідок такої співпраці вийшла книжка, яка не має собі подібних: одна частина – дослідниць-ка, яка базується на роздумах Івана Дзюби про творчість Ліни Костенко, а далі – знову про творчість, але вже на тлі автобіографічних розповідей Ліни Василівни.

Левко Лук’яненко. «Сповідь у камері смертника». Київ, «Поліпринт», 2011

У книзі відомого політичного і державного діяча, Героя України Лук´яненка висвітлюють-ся героїчні сторінки боротьби за незалежність України. Побачені на власні очі жахи радян-ської каральної системи описані живо, ніби просто там і писалися.

ПОДиВиТиСЯ:

Остання любов на ЗемліЖанр: Драма, Мелодрама У ролях: Юен МакГрегор, Єва Грін Режисер: Девід МакКензі Земля зіткнулася з небувалим лихом. У різних країнах, на кожному континенті люди в бук-

вальному сенсі позбавляються почуттів... Майкл і Сьюзен вважають свій зв’язок швидкоплин-ним, але коли стає ясно, що світ невблаганно наближається до кінця, герої розуміють: їм уже не прожити одне без одного. Але що залишиться, коли зникнуть останні почуття?

селянам, тому незабаром буде проведено сільсько-господарський форум, де спробуємо розв’язати кілька проблем і в сільському господарстві.

– Андрій Ярославович Лопушанський – на-родний депутат України п’ятого скликання, меценат, впливова особа, котра обіймає важ-ливі державні посади. А що Ви пам’ятаєте з дитинства?– Я народився у сім’ї вчителів. Мама викладала

математику, а тато – українську мову. Дитинство провів у селі Стрілки – звідти походять мої батьки, там у мого дідуся був перший кам’яний будинок, який він сам спорудив. У цьому будинку всі кути були заокруглені – це допомагало зберігати тепло у будинку довше, ніж якщо би він мав гострі кути. Пам’ятаю Добромиль – мої батьки приїхали працю-вати туди після закінчення педагогічного інститу-ту, там я і народився. Ще добре пам’ятаю школу…

– Фонд Андрія Лопушанського робить багато хороших справ: і дітям допомагаєте, і їх батькам, установлюєте пам’ятники С. Бан-дері та іншим визначним Героям України. Та робите Ви це мовчки, мало хто знає, що це – Ваша заслуга?– Вважаю, що хороші справи потрібно просто

робити – хай про це говорять інші, а я робитиму. Головне, щоб завдяки Вашому виданню більше лю-дей нашого рідного Прикарпатського краю дізна-лись про нові можливості та допомогу, яку надає Фонд Андрія Лопушанського. А ми вже зі своєї сторони зробимо усе, щоб надати допомогу.

Микола Шийко

«Багато залежить від людини, яка потребує допомоги»Про нові можливості для кожного жителя нашого краю у розмові з Андрієм Лопушанським

ДовідкаАндрій Лопушанський народився у 1962 році в м. Добромиль у вчительській сім’ї. Закінчив Івано–Франківський інститут нафти і газу. Захистив кандидатську дисертацію. Став визнаним фахівцем у галузі енергетики та енергозберігальних технологій. Багаторічний благодійник та меценат. Одружений. Разом із дружиною виховують четверо дітей – трьох синів і доньку.

– Ви – засновник Благодійного фонду Ан-дрія Лопушанського – завжди були активні як меценат у краї де народились?– Так, це мої рідні краї, за які постійно душа

болить. Я завжди опікувався школою-інтерна-том для дітей-сиріт і напівсиріт у селі Стрілки, з якого походять мої батьки. Для Лаврівського сиротинця свого часу обладнав комп’ютерний клас, придбав спортивний інвентар, одяг, взут-тя. Брав участь у будівництві школи та церкви у Добромилі, спорудженні пам’ятників Провідни-кові ОУН Степану Бандері в місті Старий Самбір і в місті Самбір, сприяв в оздоровленні дітей на базі готельного комплексу що в Трускавці… та я про все, що зробив за останні 10 років, зараз і не згадаю.

– Говорять, що Ви допомагали дітям при вступі до вищих навчальних закладів…– Вступати у виші дітям із гірських територій

дуже важко. Насамперед тому, що батькам склад-но дати дітям, дорогих у наш час, репетиторів, ко-трі їх належно підготують до вступу. Тому, кілька років тому у Добромилі я заснував базу для підго-товки випускників до вступу у КНПУ ім. М. Дра-гоманова. Відповідно, обдаровані сільські діти із малозабезпечених родин отримали можливість вступити у столичний університет за державним замовленням. Сьогодні таких щасливців уже по-над сорок – це молодь із Старосамбірського, Тур-ківського, Самбірського районів. Зараз участь у цій «освітній програмі» беруть понад 300 абіту-рієнтів. Інколи цікавлюся як там мої студенти. І дуже тішить, що майже усі вони кращі серед од-ногрупників: відмінники, старости, беруть актив-ну участь у громадському житті.

– Ви започаткували програму «Народний адвокат» у кожному районному центрі нашого краю. Чим «Народний адвокат» до-помагає звичайним людям?– Ось, наприклад, назбиралось звернень із

правових питань: того образили, тому влада не допомогла, проблеми у підприємців, у зв’язку з ухваленням Податкового кодексу, грядущі про-блеми у зв’язку з пенсійною та земельними ре-формами.

Адже йдеться про захист громадян, у тому числі – від чиновницького свавілля. Тому вирі-шив ініціювати соціальну програму “Народний адвокат”. Мета проста – надання правової допо-моги громадянам. У районних центрах: Турка, Сколе, Старий Самбір, Самбір – і в містах: До-бромиль, Хирів – ми відкриваємо кімнати–кон-сультації “Народний адвокат”. У чітко визначені дні сюди приїжджають із Києва і Львова юристи, фахівці із земельного права, пенсійного та по-даткового законодавства й надають громадянам допомогу – консультації, а коли потрібно – й по-зовну заяву допоможуть написати. До вирішення питань, які виникають у судах, правоохоронних органах будемо залучати народних депутатів, і вони апелюватимуть до високих інстанцій шля-хом депутатських звернень. У людей, котрі хочуть відстояти свої права, на жаль, часто опускаються руки через надмірну бюрократію у нашій державі або ж через відсутність можливості оплатити до-рогі послуги юристів – тому програма «Народний адвокат» Андрія Лопушанського безкоштовно до-помагає десяткам людей щодня відстояти їх пра-ва. Тільки так можна добитись справедливості!

– І усім зможете допомогти?– Багато залежить ще від людини, котра по-

требує допомоги. Розкажу про такий випадок: коли я був депутатом Верховної Ради України, до мене звернулась дівчина, котра дуже хотіла всту-пити в аспірантуру до Київської консерваторії, а в неї не приймали документів. Я прийшов до ректора, а він обурився: чого це я тисну на нього. Я кажу: «Ви лише прийміть документи і прослу-хайте її». Він погодився. У день екзамену я і ще чотири народні депутати, мої колеги, прийшли на екзаменаційну комісію. Сидимо, слухаємо, у му-зиці, ви ж розумієте, нічого не тямимо.

Ця дівчина таки вступила у консерваторію – зараз співає у найкращих операх Європи. Тому я кажу: «Завжди готовий, тому хто хоче, допомогти «привідкрити двері», посприяти, у тому числі – через консультантів «Народного адвоката». Але все інше – у ваших руках».

– Одна з найбільших проблем у нашому регіоні – це працевлаштування…– Згоден. Я давно думав над цією пробле-

мою. Тому було створено комерційну структуру з назвою «Прикарпаття – інвест». Її діяльність пов’язана з економічними проектами. Ініціюємо різноманітні економічні проекти. Поки що все це у процесі розробки. Будемо відновлювати підпри-ємства та заводи у нашому краї, щоб створити нові робочі місця. Намагатимемось також допомогти

ПОСЛУхАТи: Антитіла, “Вибирай”, 2011

Величезній кількості радіослухачів знайо-мий мотив “я буду-вуду-буду-вуду-буду”, який після першого прослуховування вперто за-стрягає у голові і крутиться там мало не тиж-день. Завдяки цій пісні український гурт “Анти-тіла” свого часу досяг популярності, пізніше випустивши ще низку радіохітів.

Цього тижня хлопці презентували свій дру-гий студійний альбом із кназвою “Вибирай”, до якого увійшли 14 пісень. Найвідоміші з них вже давно викладено в інтернеті і радіоефірі, кліпи на них впевнено крокують українськи-ми музичними каналами: “Рожеві діви” зі своїм ліричним настроєм, “Вибирай” із закликом не “пити чужі думки”, “Біла ворона” із запальною динамікою. Як кажуть самі музиканти, концеп-ція альбому була не просто розважальною, а й соціальною. Наприклад, пісні “Вибирай” і “Невидимка”, котрі закликають людей задума-тись над певними речами і, можливо, у якісь моменти не наробити дурниць.

Людина, яка змінила всеЖанр: драма, біографія, спортВ головних ролях: Бред Пітт, Джона Хілл, Філіп Сеймур ХоффманРежисер Беннетт МіллєрРозкішна спортивна драма «Людина, яка змінила все» з Бредом Піттом у головній ролі за-

снована на реальних подіях, описаних в однойменному бестселері Майкла Льюїса. До речі, минулого року екранізація іншого роману Льюїса «Невидима сторона», який так само був при-свячений бейсболу, стала світовим касовим хітом, а Сандра Баллок отримала премію «Оскар» за головну роль. Що стосується нового фільму, то в числі його авторів сценарію відразу два володаря «Оскара» – Стівен Зайллян (премія за «Список Шиндлера») і Аарон Соркін (премія за «Соціальну мережу»), а в акторському складі присутній Філіп Сеймур Хоффман (премія «Оскар» за драму «Капоте»). Мабуть, навіть недосвідченим кіноманам не потрібно пояснювати, що даному фільму спочатку забезпечений не тільки комерційний, а й глядацький успіх.

Сюжет фільму «Людина, яка змінила все» будується навколо головного героя – директора спортивного клубу Біллі Біна. Будучи сам колишнім бейсболістом, Біллі не визнає жодного іншого результату, крім перемоги, але його провінційна команда зі скромним бюджетом не може дозволити собі «зіркових» гравців. Намагаючись знайти вирішення проблеми, Біллі наймає собі помічника, випускника Гарварда, Пітера Бренда, від якого дізнається про сабер-метрію – новітній метод підбору гравців за допомогою комп’ютерного аналізу їхніх фізичних даних. Нововведення не влаштовують колег і раду директорів команди, а тут ще неприєм-ності у відносинах з колишньою дружиною Шерон…

78 грудня 2011№ 47 (051) довідка

історія з перших уст

ДО РЕЧІ

Варто пам’ятати: коли говоримо про користь – маємо на ува-зі ламінарію без жодних хімічних добавок, згадку про які те-пер можна знайти чи не на кожній етикетці будь-якого товару у супермаркеті. Тому, не всяка морська капуста є виключно корисною. Щоб дізнатися про додаткові «елементи» – перед покупкою варто глянути на склад продукту. У супермаркеті ми взяли дві упаковки маринованої морської ка-

пусти різних виробників – щоб детальніше ознайомитися зі складом продукту.

Отже: і на першій, і на другій етикетках, окрім самої капусти, спе-цій, оцту, цукру, солі, олії та інших відомих складників, згадуються такі «Е-шки» як: Е211, Е202, Е612 (підсилювач смаку, глутамат натрію або мононатрієва сіль глутамінової кислоти). Вона, як дослідили на щурах японські вчені, зв’язується з рецепторами клітин сітківки ока, руйнує їх. Хоча щурам давали великі дози хімікату – регулярне його вживан-ня у менших дозах призводить до тих же наслідків: глаукоми, сліпоти – проте вони більше розтягнуті у часі. До речі, щорічне споживання Е612 на планеті вже досягло 200 тис. тонн.

Е211, або бензоат натрію, – натрієва сіль бензойної кислоти. Її за-стосовують для сповільнення процесу псування продукту. Водночас, Е211 стимулює розвиток алергічних реакцій, викликає утворення злоякісних пухлин.

Третя «Е-шка» – Е202 – сорбат калію або калієва сіль сорбінової кислоти. Вона запобігає розмноженню різних грибків у продукті. Е202 не є шкідливим, але у межах дозволених норм.

Перша шопінг-віза видається терміном на один тиждень, наступна – терміном до одного року. Віза буде шенгенською, а не польською націо-нальною – вона дає право подорожувати усіма країнами, що входять до Шенгенського простору.

«При поданні першої заявки на отримання такої візи під-ставою для її виготовлення буде письмова декларація заяв-ника, а час перебування у Польщі не повинен бути довшим за тиждень. Під час подання наступних заявок, за умови правомірного використання першої візи, підставою для ви-готовлення візи має бути наявність іменної фактури, що під-тверджує здійснення покупок на території Польщі», – розпо-віли у прес-службі Міністерства закордонних справ Польщі.

Друга віза видаватиметься щонайменше на півроку, але консул може вирішити видати одразу річну багато-разову шенгенську візу.

Окрім заяви про намір здійснити покупки, заявник має подати стандартний набір документів для отриман-ня шенгенської візи, зокрема анкету, закордонний та

внутрішній паспорти, страхування. А для другої треба ще додати оригінал іменного чеку, що підтверджує факт по-купки у Польщі будь-якого товару. Не потрібне вже спе-ціальне запрошення від польської фірми.

Проте, заявки на отримання шопінг-візи можна буде подавати тільки у візові центри, які діють уже із початку листопада у Львові (вул. Садова, 2а) та Івано-Франків-ську. Прийом документів коштує 225 грн. Ціна візи не-змінна – 35 євро.

Заявки на отримання шопінг-віз можуть подавати українці, котрі живуть у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Закарпатській, Чернівецькій областях.

До речі, як повідомляє інформагентство УНІАН, торік шість польських консульств в Україні видали 450 тисяч віз. Генконсульство у Львові від початку року видало понад 250 тисяч віз, із яких 130 тисяч – шенгенські. А за даними поль-ського Держкомстату, минулого року громадяни України купили у Польщі товарів на майже 800 млн доларів.

Галина Антошик

Андрію, Андрію, на тебе ся надію

Андріїв день – 13 грудня – славиться багатьма народ-ними традиціями. Історично склалося так, що саме із цим днем українські селяни пов’язували найбільш містичні та загадкові при-кмети. Святкові вечорниці, де дівчата ворожили собі на долю, були популярними чи не у всій Україні. А от конкретно у нашому районі зі святом Андрія асоціюва-лися… збитки.

Сьогодні молодь дещо менше дотримується цього колоритного звичаю, тому «Коловорот» зібрав найцікавіші пригоди збиточників.

Отож, сільські парубки виру-шали пізно увечері до дворів, де мешкали молоді дівчата та ро-били там невеличкі збитки. Так, для сміху. Із часом традиція дещо втратила своє первинне значення, але основний зміст залишився – у Андрієву ніч треба робити збитки.

Ось що пам’ятають наші читачі:Пані Ганна, 53 роки: «Йой, та

хлопці бувало таке витворяли, що зранку було страшно вставати та на вулицю виходити. За моло-дості, звичайно, цікаво було. Бо кожна дівчина хотіла, аби паруб-ки саме біля її хати збиткували. Це було повагою, ознакою того, що дівчина подобається хлопцям. Та по-іншому думали наші бать-ки, котрим ті збитки ну зовсім не подобалися. Найпопулярнішим

було – зняти хвіртку і викинути її куди подалі. Можна й не нести да-леко – та тоді треба було сховати у якесь несподіване місце».

Дмитро, 25 років: «Так, знімати брами вміли усі. Але то нецікаво. У нас був односельчанин, котрий усіх, так би мовити, «діставав». Лю-бив молодих повчати, завжди якісь претензії мав до когось. Ну з ніким мирно не жив. То ми підкралися серед ночі, вкрали з його подвір΄я воза і витягнули його на сусідський виноградник. Той бідолаха мусів зранку просити чоловіків, аби до-помогли йому зняти, бо сам не да-вав ради. От вже було сміху на все село. Провчили ми його трохи.

А коли ще меншими були – то любили йти зранку на Андрія в школу. Ідеш по селі та регочеш із того, що старші хлопці наробили».

Пані Катерина, 36 років: «Та ті хвіртки і вози – ніщо у порівнянні з тим, що одного разу зробили хлоп-ці в селі моєї знайомої. Із занедба-ного подвір΄я, де ніхто не мешкав, украли старий дерев΄яний туалет та поставили його на автобусній зупинці. Написали зверху крей-дою «КАСА». Усі люди тоді ходили на те чудо дивитися.

А так, то пригадую хіба, як на стінах будинку могли щось на-писати. Недавно чула, що сучасні юнаки взагалі балончиком вікна чи стіни розфарбовують. Ну, як на мене, це занадто».

Записала Тетяна Михаць

За покупками!Із 1 грудня Польща почала видавати жителям п’яти західноукраїнських областей шопінг-візи

Йод для нашого організму – незамінна річ. Багато його саме у морській капусті. Вона має дещо специфічний смак, але регулярне вживання цієї капусти забезпечить організм таким необхідним для мешкан-ців Західної України, зокрема Старосамбірщини, йодом. За статистикою, дві третини укра-їнців відчувають йододефіцит.

Звичайній капусті, навіть зважа-ючи на те, що вона є скарбницею вітамінів, далеко до своєї морської тезки. Адже остання, крім вітамінів, багата ще й на мінеральні речовини.

Нестача йоду в організмі викли-кає важку хворобу – зоб. Недарма в аптеці так багато препаратів, що міс-тять йод, а у магазинах продають йо-довану сіль. Проблема йододефіциту є загальнонаціональною. Тому по-трібно вживати продукти, у котрих міститься йод. Одним із них є водо-рість – морська капуста.

Ламінарія, так насправді звуть цю буру водорість, містить зо два десятки мінеральних речовин, дуже корисних для людини. Наприклад – таку речови-ну як альгінат. Шлунок її не перетрав-лює, тому вона, проходячи шлунково-кишковим трактом, абсорбує шкідливі бактерії, токсини, радіонукліди: так ор-ганізм звільняється від шлаків.

У ламінарії, окрім багатьох ма-кро- і мікроелементів, є всі основні вітаміни. Вони – прекрасне джерело корисної та дефіцитної клітковини. Є у ній і фосфор, необхідний мозку, і калій, корисний для серця, при чому у рекордних кількостях. Морська капуста, як і інші водорості, є неза-мінним джерелом кальцію для тих, хто не вживає молока. У 100 г водо-ростей міститься 1000-1400 міліграм

кальцію. Ще ламінарія багата на залі-зо та вітамін В12 – тому вони завжди виручають вегетаріанців і тих, хто постить.

Морська капуста підвищує рі-вень гемоглобіну та збільшує кіль-кість еритроцитів у крові, позитив-но впливає на нервову систему, має бактерицидну дію. Ще ламінарія ви-водить холестерин, уповільнюючи процес атеросклерозу. Високомо-лекулярні полісахариди активізу-ють імунні реакції, перешкоджають утворенню тромбів, нормалізують обмінні процеси, регулюють водно-сольовий баланс.

Рослина настільки багата на вітамі-ни, що могла б позмагатися з такими вітамінними гігантами як: шипшина, лимон, помідор. Її ще використовують у косметології, адже ламінарія акти-візує клітинні процеси, розгладжує зморшки, зволожує шкіру і насичує її киснем, знімає набряки та подразнен-ня, сприяє загоєнню ран і опіків.

Проте, й у такого цілющого про-дукту є протипоказання – вагітність, несприйняття йоду, алергічні реак-ції, хвороби нирок та шлунково-киш-кового тракту в гострих формах.

Підготувала Галина Антошик

СуперкористьЛамінарія, або морська капуста, – джерело безлічі корисних речовин

юридична консультація

здоров’я

У ВАС ВиМАгАюТь

хАБАР? Зателефонуйте на

телефон довіри СБУ у Львівській області –

(032) 298-66-22

8

* * *Цікаво, чому у всіх дитячих лікарнях висять малюнки з Айболи-

тем? Він же ветеринар!

* * *Кранівник шостого розряду, не виходячи з роботи, забрав ди-

тину з дитсадка.

* * *Найкраща система проти крадіжки автомобіля – це стара за-

смальцьована інструкція з ремонту та експлуатації авто, що ле-жить на видному місці.

* * *Легкоатлет – найбільш незручний противник у бійці: якщо ти

сильніший від нього – він утече від тебе, якщо ж він сильніший за тебе – то ти від нього не втечеш!

* * *Уряди Єгипту і Туреччини вимагають, щоб російські туристи

фотографувалися на закордонний паспорт п’яними.

* * *Оголошення:Загубився син начальника обласної ДАІ – хлопчик 12 років.

Особливі прикмети: доктор технічних наук, професор, підполков-ник міліції.

* * *Терористи взяли у полон Верховну Раду України. Вони пригро-

зили, що, якщо зараз же не отримають викуп, будуть кожні півго-дини випускати по одному депутатові.

РОБОТА Газета «Коловорот» прийме на роботу розповсюджувачів у Добромилі, Хирові, Нижанковичах та інших населених пунк-тах району. Оплата за домовленістю. Тел.: 067 67 55 426 – Богдан.

ЗАПРОШУЄТьСЯ НА РОБОТУ АДМІНІСТРАТОР РЕСТОРАНУ ДЛЯ РОБОТи В МІСТІ ДОБРОМиЛь.

ТЕЛ.: (098) 10 99 866.

ЗАПРОШУЄТьСЯ НА РОБОТУ БУХГАЛТЕР. ТЕЛ.: 098 10 99 866

ЗАПРОШУЄТьСЯ НА РОБОТУ ВиСОКОКВАЛІФІКОВАНиЙ СТОЛЯР (ЗАРОБІТНА ПЛАТА ВиСОКА)

КОНТАКТНиЙ ТЕЛЕФОН – (098) 10 998 66.

Головний редактор: Роман РакНад номером працювали:

Адреса редакції:

Всеволод ПоліщукТетяна МихацьГалина Антошикм. Старий Самбір, вул. Л. Галицького 25/11

Дизайн:Верстка:

Літературне редагування: Художнє оформлення:

Рекламний відділ:Відділ збуту:

Всеволод Деревацький Олег ПеленичкаГалина МушеникРостислав Лужецький067 67-307-18Богдан Гурин – 067 67-55-426

Львівське обласне видання газета «Коловорот»передплатний індекс: 89033

cвідоцтво серія ЛВ № 992245-Р від 29.11.2010 р.Друк: ТзОВ «Друк Волині»

Засновники: ГФ «Дністер», ПП «Екобескид»

Видавець: ТзОВ «Редакція газети«Коловорот»

Наклад: 2000 примірниківПеріодичність: тижневик

Підписано до друку: 7.12.2011 р.

анекдоти

притчі

оголошення

старосамбірщина

понеділок, 12 грудня

вівторок, 13 грудня

середа, 14 грудня

четвер, 15 грудня

п’ятниця, 16 грудня

субота, 10 грудня +1°/+6°

-2°/+3°

-2°/+2°

-1°/+2°

+1°/+4°

+1°/+3°

0°/+3°

неділя, 11 грудня

ВІТАННЯ

чтиво

© Усі права на матеріали, надруковані у газеті, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв видання дозволяється за умови посилання на газету «Коловорот». Матеріали, позначені символом , друкуються на правах реклами.

Найкращого в світі брата, вірного друга, найріднішого синочка, коханого-прекоханого чоловіка Андрія Бор-ковського вітають із Днем Ангела вся родина, зокрема й дружина Ганна, друзі, колеги по роботі, а також куми Ольга й Володимир.

Будь мужнім, радуй своїх ближніх,Того хто поруч, розумій.І ангел в шатах білосніжнихХай береже тебе, Андрій!

Хай навкруги світліше будеВід твоїх помислів і дій,І хай завжди цінують людиТебе й діла твої, Андрій.

Щастя і здоров’я!

Газета «Коловорот» пропонує кожному мешканцю Старосам-бірщини привітати друзів, колег чи близьких Вам людей з Днем народження чи іншим святом.

Це можна зробити за тел.: (067) 673-07-18.

Розрада Дивись, куди йдеш!Одна дівчинка повернулася від сусідки, у

котрої щойно померла восьмирічна донька.– Чому ти ходила до пані Олі? – питає батько.– Щоб її розрадити, – відповіла дівчинка.– А як ти, така мала, могла її втішити?– Я обняла її, вона взяла мене на коліна, і

я… плакала з нею.Якщо хтось поруч тебе страждає – плач разом

із ним. Якщо хтось радіє – радій разом із ним. Лю-бов – дивиться й бачить, чує і вислуховує.

Любити – це брати участь усім своїм єством у радості чи горі ближнього. Той, хто любить – відкриває в собі безмежні можливості роз-ради та співчуття. Ми – ангели тільки з одним крилом. Отже, ми можемо літати лише тоді, коли когось обіймаємо.

Колись давно в Японії корис-тувалися паперовими ліхтаря-ми зі свічками всередині. Однієї ночі якийсь чоловік дав ліхтар сліпому, щоб той міг безпечно дійти додому.

– Мені він не потрібен, – ска-зав сліпий. – Темрява чи світло не мають для мене жодного зна-чення.

– Знаю, – відповів той чоло-вік. – Але якщо ти не матимеш його – то хтось може наштов-хнутися на тебе. Отож, бери.

Незрячий узяв ліхтар і пішов собі. Проте не встиг зробити й

кілька кроків, як хтось сильно штовхнув його.

– Дивись, куди йдеш! – крик-нув сліпий до незнайомця. – Хіба не бачиш мого ліхтаря?

– Твоя свічка, брате, погасла, – відповів той.

Хто не знає зухвалих осіб, ко-трі з гордістю йдуть по світу й не розуміють, що вони – сліпці, які несуть свою погаслу лампу.

А багато з них хоче, щоб їх величали: “пане докторе”, “пане професоре”, “пане начальнику”, “пане директоре”.

“Будьте мудрі, як змії” (Мт. 10:16).

Франція, Англія і Швеція – не най-гірший жереб, який міг випасти збірній України. Так вважає керма-нич нашої коман-ди Олег Блохін. Як сказав Блохін на прес-конференції, присвяченій результатам жеребкування, суперники не були дуже втішені тим, що потрапили в одну групу з Укра-їною. Наприклад, тренер французів Лоран Блан був замислений і стур-бований.От кому таки пощастило – то це росіянам. Польща, Греція, Чехія – жодної топ-команди. Грай і виходь з групи. Утім, представни-ки всіх команд, які гратимуть у цьому кварте-ті, в один голос стверджують, що шанси рівні. А як буде насправді – побачимо уже за півроку.