Куди не треба візи

У літа колір зелений

«Повідомляємо Вас, що надати відповідь на поставлені запитання не представ-ляється можливим. В зв’язку з тим, що матеріали по факту забруднення води в криниці гр. Геша М. В., жителя с. Ясени-ця-Замкова, на даний час знаходяться на вивченні в прокуратурі Львівської області». Таку письмову відповідь на ін-формаційний запит від 3 липня 2012 року отримали журналісти газети «Коловорот» від начальника райвідділу міліції Ігоря Марадя. У запиті журналісти просили повідомити,

хто займається повторним розглядом справи, які терміни її перерозгляду, чи буде покарано когось за незаконну відмову у порушенні кри-мінальної справи та інше. Після лаконічної та малоінформативної відповіді з міліції, журналіс-ти надіслали аналогічний запит вже до обласної

прокуратури з надією таки дізнатися, чи будуть покарані винні у тому, що сім’я пила отруєну воду, і у тому, що справу не розслідували належ-ним чином.

Нагадаємо, 23 березня цього року родина із Ясениці-Замкової випадково виявила у своєму колодязі 150 грамів ртуті, що пролежала у воді з грудня. Санстанція виміряла перевищення вмісту ртуті у воді у 600 (!) разів. Винного вичис-лили практично одразу, і він зізнався у скоєно-му. Слідчий у цій справі капітан міліції Микола Щербан у постанові відмовив у порушенні кри-мінальної справи, оскільки у діях чоловіка, що влив ртуть у криницю, відсутній склад злочину – умисел завдати шкоди життю чи здоров’ю. Проте, постанова слідчого була скасована рі-шенням районної прокуратури.

Галина Антошик

Міліція ні при чому

с. 7 с. 6

19 липня 2012 № 28 (082) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 3 грн

«КОЛОВОРОТ» продається у всіх

газетних кіосках

Старого Самбора

та «Рукавичці»

с. 4-5Колаж – Олег Пеленичка

Хто-хто в депутати йде?Кольорові листівки, пакети з овочевим насінням, «виходи в люди»… Передвиборча кампанія ще не розпочалася, але виборами на Старосам-бірщині вже пахне. «Коловорот» ставив перед собою завдання не писати на політичні теми, проте не згадати потенційних кандидатів у народні депутати від нашого району ми просто не змогли.Тим паче, що, попри епітети «глухі», «депресивні», «всіма забуті», які часто політики вживають щодо Старосамбірщини, Сколівщини й Турків-щини, саме тут очікують на чи не найбільш запеклу боротьбу за мандат у всій Львівщині. Судіть самі: серед потенційних претендентів є й депутат обласної ради зі звучним прізвищем Тягнибок (Андрій, молодший брат лідера ВО «Свобода»), і колишній заступник Глави Секретаріату Прези-дента Ігор Пукшин, і головний лікар обласної лікарні Михайло Гичка, й бізнесмен, меценат, друг багатьох відомих політиків Андрій Лопушан-ський, і головний лісничий області Анатолій Дейнека, і колишній голо-вний лісничий області Орест Фурдичко… Часом і не розбереш, хто тут буде кандидатом від влади, хто – від опозиції, а хто – незалежним… Та ми й не ставили собі за мету робити якісь висновки. Лише дати інформа-цію читачам про потенційних кандидатів і розпитати самих претендентів про майбутню виборчу кампанію.

«Ртутну справу» розглядають у обласній прокуратурі

Як зберегти ароматну зелень до зими

У 37 країнах світу для українців безвізовий режим

2

Бажане за дійснеПрагнення видавати бажане за дійсне – дуже характерна

риса української влади. Залишилося це, мабуть, ще з часів ра-дянської показухи, коли теперішні керманичі були завгарами, завмагами чи головними сантехніками. Черговий приклад – за-ява Віктора Януковича про його дружбу з Анґелою Меркель: за словами Фьодорича, ця приязнь тільки міцнішатиме.

Цікаво, йому самому важко було втриматися від сміху, коли це казав? Коли говорив про дружбу з людиною, котра сама бойкотувала Євро через режим Януковича і його ставлення до політв’язнів та ще й інших європейських лідерів агітувала? У це ж навіть найбільш затятий «житель Донбаса» не повірить… То звідки такі заяви? Мабуть, від великого проФФесіоналізму…

Нічого не бачу, нічого не чую…А тим часом і львівські підлеглі Януковича продовжують тра-

дицію показухи та замовчування прикрих фактів. Один із корис-тувачів інтернету виклав у мережу фото, на яких чітко видно, що в новому терміналі аеропорту, який наспіх спорудили до Євро, і яким тепер так пишається Партія регіонів та особисто Борис Ко-лесніков, уже протікає дах. Фотографію бачили тисячі людей, на

ній усе виразно видно. А от у представників Львівської ОДА все гаразд – і нічого не тече. У найщиріших традиціях радянського агітпропу. «Растьот процент жиров у маслє…»

Це уже не смішно. Чиновники все частіше починають нагаду-вати тих трьох мавпочок зі східної традиції: «Нічого не бачу, ні-чого не чую, нічого не скажу»… Але ж еволюція давно зробила з мавпи людину. То чому б і чиновникам не бути людьми?

«Хюндай» – такий «хюндай»…І сам Борис Колесніков сів у калюжу з тими наслідками Євро.

От розхвалює реклама Партії регіонів нові потяги «Хюндай». А народ їх уже давно набагато коротшим словом іменує. Вісім поломок за місяць – отаке тобі диво техніки. Та й, виявляється, надшвидкісний поїзд насправді не може їхати швидше, ніж 100 км на годину. Річ у тім, що колій ніхто не міняв, а для них це – максимально можлива швидкість. За більшої – просто ламати-муться і розходитимуться в різні боки. А ще краще – щоб потяги не їздили цими коліями зі швидкістю, більшою за 70 км на годи-ну. Інакше небезпечно.

Влада ж досі розсилає заяви, у котрих оповідає про надсу-часну залізницю зі швидкістю понад 160 км на годину…

я так думаю

Сторінка «Я так думаю» є майданчиком для дискусії у газеті. Тексти, що тут з’являються містять виключно думку конкретних авторів. Тож певні опубліковані тези можуть не збігатися з позицією редакції газети. «Коловорот» вітає ініціативу позаштатних авторів до участі в дискусії, хоча й залишає за собою право не публікувати надіслані статті, якщо стилістика останніх буде суперечити стилю видання.

думки вголос

Роман Ракголовний редактор

romanrak@gmail.com

новини з болота

відкритий лист

Всеволод Поліщук, заступник головного редактора

vsevollod@gmail.com

Пане Президенте, панове!Проти мене порушено кримінальну

справу. Зробив це старший слідчий ВРКС СУ ДПС у місті Києві, капітан податкової мі-ліції Б. О. Трачук. Український уряд винен нашому телеканалу кошти. Уряд повинен нам повернути гроші, які ми у вигляді по-датку на додану вартість сплатили україн-ській державі. Прем’єр-міністр регулярно розповідає, що держава успішно всім вер-тає ПДВ. Нам не повернули. Окрім того, ще й порушили проти мене особисто кримі-нальну справу за те, що нам винні.

До того, як я дізнався про порушення цієї справи, мені зателефонували з район-ної поліклініки за місцем моєї реєстрації і повідомили, що туди приходили подат-кові інспектори з вимогою надати їм мою медичну картку. Таке, як правило, роблять перед тим, як хочуть ув’язнити людину – з метою, щоб громадянин не звертався до лікарів, бо нібито немає для цього причин. Відповідальність за порушення статтею, яка мені інкримінується, передбачає не позбавлення волі, а штраф у вигляді май-же півмільйона гривень та конфіскацію майна. Але прихід податківців у поліклі-ніку свідчить про те, що, можливо, проти мене порушена й інша справа, що перед-бачає інший запобіжний захід.

Вважаю дії підлеглих Олександра Кли-менка і його самого протизаконними та злочинними. Напередодні виборів роботу нашого каналу українська влада хоче за-блокувати. Ми проінформуємо про це усі міжнародні організації, котрі опікуються питаннями демократії та свободи слова, й іноземні уряди. Ми вдячні українським громадянам, журналістам та політичним силам, і власне політикам, які підтримали мене особисто та наш телеканал.

Я вимагаю негайного закриття кримі-нальної справи проти мене та припинен-ня тиску на незалежний канал, а також вибачення переді мною й нашими жур-налістами. Вимагаю від вас у подальшому припинити тиск на незалежні ЗМІ та до-тримуватися законодавства і принципів демократії.

Щоб нас не звинувачували у маніпуля-ціях – подаю повний текст постанови про порушення кримінальної справи.

Микола Княжицький, журналіст, гене-ральний директор телеканалу «ТВі»

Дитяча ілюзія вибору

Є одна цікава методика у вихованні дітей. Вона називається “ілюзія вибору”. Суть прийому полягає в тому, що, прогнозуючи поведінку дитини, її ставлять перед ви-бором, який у будь-якому разі задоволь-нить батьків. Наприклад, сім’я прийшла у магазин іграшок і дитина захотіла машин-ку, яка коштує дуже дорого. Тоді батько чи мати використовують таку схему: спер-шу кажуть, що “машинок у тебе вдома й так дуже багато, а от наклейок – немає”, після чого дитині пропонують вибрати: великі наліпки чи малі, рожеві чи сині? Та-ким чином батьки відвертають увагу чада та одразу ставлять його перед вибором, який усе одно буде на їхню користь, адже наклейки коштують значно дешевше. Я не впевнений, що це правильна модель поведінки у взаєминах батьків і дітей, але нині не про це.

Ця методика широко застосовується не лише у вихованні дітей. Вона, як швейцарський го-динник, працює в українській політиці. Уявіть собі ситуацію: народу набридло жити у країні, де суцільна розруха. Серед людей починає на-ростати невдоволення, усе частіше чути не-схвальні вигуки. Ось-ось дійде до реальних дій, а не лише до словесного протесту. Та раптом “батьки” кажуть: “Так, добробут громадян – це важливо, але давайте спершу вирішимо інше: треба посадити Юльку до цюпи чи ні? Крала вона газ чи не крала?” А оскільки “дитина” у нас не одна – їх аж 46 мільйонів, то ми й обговорю-ємо ці питання півроку. І коли ця тема нам на-бридає – для нас придумують іншу. Ми й щодо неї сперечаємося півроку. І так триває ще кілька років. Напруга в суспільстві наростає, дія відво-лікаючих маневрів повільно, але все ж слабшає. Тоді відбувається традиційне українське свято – випускання пари. Дехто навіть вишиванки з такої нагоди дістає з шафи. Свято це, звісно, на-зивається “вибори”.

Вибори наші люди люблять. Є про що пого-ворити, є привід кісточки перемити кандидатам, посперечатися з сусідами щодо правильного вибору партії і не тільки. Особливо гучно зву-чать небезпідставні крики незадоволення на кшталт: “Та він, курва, злодюга!”. “Він” і справді, як правило, злодюга, та дивно інше. Той, хто що-йно кричав про злодія, голосує за такого ж “бан-дита”. Просто цей злодій або вкрав менше, або поділився з електоратом перед виборами.

Глибоко в душі кожен українець розуміє, що вибори – це лише спроба “ледачої дитини” пе-рекласти відповідальність на обраних “батьків”. Мало хто вірить нині у те, що на виборах будуть обрані достойні, що вони змінять життя на кра-ще, й Україна в одну мить перетвориться на ель-дорадо. Підсвідомо усі розуміють, що їх чекає чергове розчарування. От тільки мало хто розу-міє чому.

Сучасну Україну важко змінити виборами – практично нереально. Нормальне суспільство ніколи б не обрало своїм президентом Янукови-ча. Це – факт. А якщо президент у нас саме він, то, як не прикро це визнавати, ми – суспільство януковичів. А тому міняти насамперед потрібно суспільство. А що таке суспільство? Це – я, ви, мій і ваш сусід, друг, родич. От тоді, коли кожен із нас уб’є в собі януковича, коли кожен вича-вить із себе страх та ледачість – тоді можна буде йти на вибори. У такому разі буде шанс, що у списку кандидатів з’являться достойні.

«КОЛОВОРОТ» продається у всіх газетних кіосках

Старого Самбора та «Рукавичці»

Віктору Януковичу, Олександру Януковичу, Олександру Клименку

319 липня 2012№ 28 (082) новини

КОРОТКО

Тисовиця тепер із газом

83 із 115 населених пунктів району газифікували.До списку газифікованих сіл Старо-

самбірського району додано Тисовицю. Тут у четвер, 12 липня, було урочисто за-палено газовий факел. Поки що газ підве-ли до 42 сільських будинків, а ще близько 150 чекають своєї черги.

Як розповіли у газовому комітеті, «Львівгаз» уклав майже 250 тисяч гри-вень у будівництво підвідного газопро-воду. Окрім цього, кожен господар запла-тив ще по 4 тисячі гривень.

До речі, с. Тисовиця розташоване на півдні Старосамбірського району і має довжину близько 7 кілометрів. Тут про-живає майже 730 людей. До найближчої залізничної станції «Лопушанка-Хомина» від середини села 5 кілометрів, а до ра-йонного центру – 25 кілометрів.

Галина Антошик

Кіотські гроші будуть на Старосамбірщині

Стрілківські та Хирівські школи до кінця цього року відремонтують за кіотські кошти. Про це «Коловороту» розповів за-

ступник голови Старосамбірської рай-ради Микола Титух. «6 червня пройшов тендер, котрий проводила Державна агенція з екологічних інвестицій. То ж уже визначено підрядчиків, котрі будуть займатися ремонтом чотирьох шкіл на Старосамбірщині», – каже пан Титух.

До кінця 2012 року ремонт мають за-вершити.

Журналістів також зацікавив той факт, що у проектах, які були оприлюднені на офіційному сайті районної ради, для усіх навчальних закладів планували заміну ві-кон. Це у той час, коли практично всюди у цих школах уже стоять нові вікна. Мико-ла Титух пояснив це так: «Я думаю, що це був просто загальний кошторис. А тепер, коли вже прийдуть підрядчики, об’єм ро-біт буде визначатися знову».

У свою чергу «Коловорот» і надалі сте-житиме за цими проектами.

Тетяна Михаць-Дзяма

У п’ятницю, 13 липня, у спортзалі Старосамбірської школи №2 відбу-лася 25 за ліком районна спартакі-ада інвалідів, присвячена двадцять першій річниці Незалежності Украї-ни, XIV Паралімпійським іграм 2012 року, Року спорту та здорового спо-собу життя в Україні й Дню фізичної культури і спорту. У спартакіаді взя-ли участь 33 учасники-інваліди.

Як розповіла «Коловороту» го-лова Старосамбірської районної асоціації інвалідів Галина Литвак, щороку інваліди Старосамбірщини здобувають призові місця на об-ласних спартакіадах для людей з обмеженими можливостями: «Дуже приємно, що ми є першими серед пауерліфтерів області та у настільно-му тенісі».

Цього року кращими на змаган-нях районного рівня стали шахісти Михайло Белей, Роман Ровдич і Степан Петрівський. А у шашках серед чоловіків – Андрій Янів. Жін-ки у шашках також показали себе завзятими спортсменками: перше місце у Ганни Шкіль, друге – в Оль-ги Українець, а «бронза» – у Галини Поливко. Чоловіки-рукоборці так поділили призові місця: перше в Ан-дрія Яніва, друге в Андрія Лисака й третє у Андрія Галишина. Серед ді-

вчат, котрі змагалися в армреслінгу, до речі, всі на візочках, посіли най-вищі сходинки такі учасниці: Анна Крайняк – першу, Алла Федчишак – другу, а третю – Богдана Литвак.

У настільному тенісі найкращими були Андрій Лисак серед чоловіків та Оля Лапичак із Нижанкович се-ред жінок. Планували також конкурс перегонів на візках на час, проте учасниця була лише одна – Богдана Литвак – вона автоматично братиме участь в обласних змаганнях. У дарт-сі беззаперечним переможцем став Андрій Галишин.

Перед власне спартакіадою члени асоціації послухали вітальні слова районних посадовців та неве-личкий концерт, який їм подарували учасники Дитячого мистецько-спор-тивного клубу «Пектораль» зі Стрі-лок. «Скільки разів уже проводили спартакіаду, але такого гарного кон-церту в нас ще не було. Усі глядачі були вражені гарними вокальним та інструментальним номерами, а також дуже зворушені сценкою під назвою «Серце»», – каже пані Галина.

До речі, торік було зареєстровано 249 членів Асоціації інвалідів Старо-самбірського району.

Галина Антошик

Уже двічі «Коловорот» проводив зважування продуктів у рамках акції «Контрольне зважування». Сьогодні третій раз ми привезли товари із різних куточків району до райцен-тру, аби переконатися у чесності продавців. Цього разу вирішили переважити солодощі – цукерки та печиво.

Зазвичай саме на таких дрібних продуктах найлегше обважити покупця. Адже доволі часто люди замовляють не якусь конкретну кількість грамів, а кажуть, наприклад: «Зважте мені печива на п’ять гривень». При цьому мало хто задумується, скільки ж того печива має бути на ту чи іншу суму.

Тож у Добромилі на ринку ми купили печива на 7 гривень. На вазі продавця воно заважило 300 грамів – так само, як і на контрольній вазі. На ярличку була ціна 23 гривні за кілограм. А, отже, за печиво я переплатила 10 копійок.

На Хирівському ринку ми придбали цукерки «Турончики» – на 12 гривень (кілограм коштував 42 гривні). У Хирові вони заважили триста грамів – і продавець попросила мене доплатити ще 60 копі-йок. Однак, на превеликий жаль, на контрольній вазі мої «Турончи-ки» не «дотягнули» до позначки 300 г приблизно на 70 грамів.

Двісті грамів фасованого зефіру ми купили у старосамбірській «Рукавичці». І рівно ж стільки він заважив на контрольній вазі. Що-правда, грамів десять додав і сам пакетик.

А тим часом в одному із магазинів вдалося підслухати цікаву роз-мову: один продавець радила іншому й не намагатися обважувати покупців – адже «ходять агенти з «Коловороту» і можуть написати про будь-кого». Що ж, ми й далі будемо проводити такі рейди – аби стимулювати торговців до чесного зважування навіть найдрібніших товарів.

Тетяна Михаць-Дзяма

Обмежені можливості – не вирок

Контрольне зважування – 3

Фрукти – до сушарки!

На СтароСамбірщиНі є близько Ста ветераНів оУН-УПа, колишНіх УчаСНиків бойових дій. воНи багато Не хочУть – лише, щоб визНали їх УчаСНиками НаціоНальНо-визвольНої боротьби в роки дрУгої Світової війНи та Під чаС рУхУ оПорУ У західНій УкраїНі до 1954 рокУ. але влада їх Не чУє. і з кожНим роком меНшає Свідків тих Подій, а ті, котрі ще живі – ПокиНУті НаПризволяще державою, чаСто живУть СамотНьо, маючи Проблеми зі здоров’ям. їм Не виСтачає ПроСтого СПілкУваННя, Уваги, заСлУжеНої Поваги.

ПРОГРАМА

ТБна тиждень

«Ми – постгеноцидна нація…»

с. 10 с. 5

с. 4-5

с.3

13 жовтня 2011 № 39 (043) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 1 грн

с.6-9

Світлина PHL

Для того, аби взимку насолоджуватись смачним узваром, потрібно вчасно і правильно насушити фруктів та ягід. Про різні способи сушіння – у рубриці «Довідка».

«Свобода або смерть!»14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці, відзначають річницю створення Української повстанської армії, а також – День козацтва

Син легендарного командира УПА Юрій Шухевич розповів «Коловороту» про час, коли він із сім’єю переховувався на Старосамбірщині, і про діяльність УПА на теренах району.

Ділянка з криницями школи-інтернату приватизована, а це означає, що з водою, якою користується навчальний комплекс, можна зробити будь-що. Директриса Тетяна Голубко хвилюється, що відтепер не зможе контролювати якість води, та й її наявність також, адже новий власник зможе зробити із криницями, що захоче, навіть – засипати. Тоді школа залишиться без води. Та прокуратура запевняє, що все законно, а сторони можуть мирно домовитися.

Земельна проблемаЩо питимуть учні інтернату в Стрілках?

.

Можливість знати більше

Можливість захворіти на рак

ОБиРай СаМ10 грн

Місячна передплатана «Коловорот»

10 грнПачка цигарок

Вартість передплати на місяць становить 10 грн. На 3 місяці – 30 грн, 6 міс. – 60 грн.

Передплатний індекс 89033

РеКЛаМа В «КОЛОВОРОТі» –

Тел.: 097 162 24 40

заПОРуКа Вашого

успіху!

«Агенти» з «Коловороту» продовжують акцію…

4

Михайло Гичка

Про кандидата: 53 роки. Народився на Старосамбірщині. Закінчив Львівський державний медичний інститут. Депутат обласної ради (ПППУ), головний лікар Львівської об-ласної клінічної лікарні.

Михайло Гичка, уродженець села Губичі, зізнається у тому, що твердо вирішив іти в депутати. Каже, що це рішен-ня прийняв навіть не він, а місцева громада. Начебто люди не раз просили пана Гичку балотуватися у вищі інстанції, бо потребують його допомоги. Тож Михайло Михайлович зро-бив висновок: на рівні обласної ради він не зможе сприяти маленькій Батьківщині так, як зі столичного кабінету. Тому й погодився.

Упевненості в собі, зрештою як і скромності, пану Гичці не позичати – конкурентів у «грі» за депутатський мандат він не бачить.

А ще пан Михайло розповів, що жодних подачок із його сторони під час передвиборчої кампанії не буде. Як і не було досі. Щоправда, депутати місцевих рад уже двічі отримали вітальні листівки від п. Гички: з Днем матері та Днем Консти-туції. Однак про це кандидат чомусь не згадав.

Уже після розмови з Михайлом Гичкою, котрий раніше представляв Партію промисловців і підприємців Львівщи-ни, стало відомо, що цього разу він балотуватиметься від «УДАРу». Таке оголошення зробила обласна організація цієї партії.

ігор Пукшин

Про кандидата:47 років. Народився на Турківщині. Закінчив Львівський державний університет ім. І. Франка. Колишній заступник Глави Секретаріату Президента (за часів Віктора Балоги). Зараз позиціонує себе як «політик і меценат».

Ігор Пукшин, родом із Турківщини, вже досить давно про-славився на Старосамбірщині своїм імовірним кандидат-ством. Ще взимку місцевий люд мав можливість отримати у храмах району календарі на 2012 рік від Благодійного фон-ду Ігоря Пукшина. А трохи згодом, ближче до весни, селами Старосамбірщини розвозили пакетики із різноманітним на-сінням – це також був дарунок від фонду п. Пукшина. То й не дивно, що люди відразу охрестили його одним із кандидатів у Верховну Раду. Так це чи ні – «Коловорот» поцікавився у самого пана Ігоря. Однак відповісти він не захотів.

«Є терміни, котрі встановлені законом. Три місяці перед виборами я оголошу про своє рішення, але не раніше», – сказав пан Пукшин.

На наше прохання розкрити карти бодай трішечки, щоб дати виборцям час на роздуми, Ігор Пукшин не піддався. Мабуть, у нього своя стратегія.

андрій ТягнибокПро кандидата:39 років. Наро-дився у Львові, закінчив Львів-ський державний університет ім. І. Франка. Депутат обласної ради, функціонер ВО «Свобода».

Про потенцій-ного кандидата Андрія Тягнибо-ка часто пишуть

інтернет-ЗМІ. Зокрема, нерідко його називають одним із претендентів на звання кандидата від опозиції. Однак сам пан Тягнибок каже, що все це – неправда. І додає, що ще сам не знає того, яким буде рішення КОДу (Комітету опору дик-татурі).

Можливо, комітет затвердить прізвище Тягнибока як кан-дидата від Старосамбірщини, Турківщини та Сколівщини. А, може, це буде хтось інший. Проте пан Андрій обіцяє, що, як тільки все вирішиться, він особисто повідомить про це «Ко-ловорот». Поки що зрозуміло: якщо й балотуватиметься мо-лодший брат лідера ВО «Свобода», то саме в нашому окрузі. Адже на Сколівщині, яка входить у межі округу, він вигравав вибори до обласної ради у 2010 році. Та й сам Олег Тягни-бок, керівник свободівців, у своїй статті для «Української правди» наголошував на тому, що жодного іншого округу для його брата не може бути, якщо взагалі він балотувати-меться.

андрій Лопушанський

Про кандидата:50 років. Народився на Старосамбірщині. Закінчив Новороздільський технікум, потім – Івано-Фран-ківський інститут нафти і газу. Колишній народний депутат. Член Конгресу Українських Націоналістів. Бізнесмен.

Благодійник родом із Добромиля – ще один претендент на виграшну карту – звання єдиного кандидата від опозиції. Серед потенційних власників мандата на Старосамбірщині пана Андрія називають уже щонайменше півроку. Однак сам він до цього часу офіційно нічого не підтверджував, хоча й частенько «світився» поруч із лідерами опозиції.

На жаль, попри всі намагання, нам так і не вдалося по-спілкуватися з самим Андрієм Лопушанським. Як каже його помічник, пан Андрій зараз надто зайнятий. Однак ми обов’язково дамо можливість висловитися і йому, якщо в самого політика будуть на це час і бажання.

Орест Фурдичко

Про кандидата:59 років. Народився на Старосамбірщині. Закінчив Львівський лісотехнічний інститут. Був народним депутатом України (Аграрна партія – тепер Народна партія Литвина), головним лісником Львівщини, заступником міністра. Зараз - директор Інституту агроекології Української академії аграрних наук.

Ореста Фурдичка як потенційного кандидата – чи то від влади, чи то як незалежного згадують львівські інтернет-ви-дання ще з минулого року. Певна активність його в цьому напрямку (чи то щось схоже на неї) була особливо помітна взимку й навесні. Зараз вона, на перший погляд, не така ви-сока, однак це не означає, що пан Фурдичко передумав. У коментарі «Коловороту» він прямо заявив, що вирішив ба-лотуватися: «Так, я йду у депутати. Я вже давно це для себе вирішив. Хочу допомагати рідному краю, тому і балотуюся. Наразі я займаюся екологічною наукою. Без депутатства мені важко добитися всього, чого хотів би. Працювати буду у соціально-економічному напрямку. Минулого разу, коли я був депутатом, то запровадив на Старосамбірщині статус гірського. І це дуже корисно. Особливо для пенсіонерів і студентів.

А тепер хотів би запровадити дію законопроект про спеціальний інвестиційний режим. Щоб ті підприємці, котрі починатимуть свою роботу на Старосамбірщині, не були обкладені митом чи податками. Це колись були дві вільні економічні зони на Львівщині – Трускавець і Яворів. Щось на зразок цього я хочу створити у гірських районах області».

анатолій Дейнека

Про кандидата:45 років. Народився у Волинській області. Началь-ник Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства. Доцент кафедри економіки та менеджменту лісових підприємств Національного лісотехнічного університету України. Депутат обласної ради. Член Народної Партії.

Головний лісничий Львівщини менш відомий на Старо-самбірщині, аніж попередні особи. Однак торік його пріз-вище доволі часто звучало у розмовах про Європейські дні добросусідства. В автобусах та маршрутках, скрізь були на-клеєні плакати з надписом «За підтримки Анатолія Дейне-ки».

То ж чи балотуватиметься він у депутати?«Зараз я у відпустці. А стосовно мого кандидатства…

Оголошу про це у серпні. На разі маю різні думки з цього приводу і остаточно ще не визначився», – розповів Анатолій Дейнека. А ще пообіцяв у серпні розповісти більше про свої плани, якщо все ж таки надумає податися у Верховну Раду.

Цілком імовірно, що рішення пана Дейнеки залежатиме від планів влади на округ. Адже не можна собі уявити, що представник державної установи не залежить від влади, на-віть якщо офіційно він ніяк не пов’язаний із Партією регіонів.

Тетяна Михаць-Дзяма

тема номера

Хто-хто в депутати йде?Звісно, що перелік кандидатів навряд чи обмежиться згаданими попередньо прізвищами. Так, уже точно відомо, що офіційно від Партії регіонів (та чи його насправді підтримуватиме влада?) балотуватиметься пенсіонер МВС Василь Щекун. Будуть представники й від інших політичних сил. Ближче до виборів, коли кандидатів зареєстровані офіційно, «Коловорот» розгляне всіх. Поки що ж говоримо лише про тих, котрі найчастіше фігурують у ЗМІ.

519 липня 2012№ 28 (082) тема номера

Мабуть, ви це вже відчули… вони наближаються. По всіх каналах якісь невідомі до цього дядьки дару-ють щось дітям, пенсіонерам, жінкам чи студентам, а потім не раз з’являються у низці новостворених політичних шоу і розповідають нам про те, як зараз погано й коли стане краще.

Так – це вибори. До того ж не просто вибори, а за зміша-ною системою: одна половина парламенту обиратиметься за партійними списками, а друга – за мажоритарними окру-гами. Такого шансу прорватися у парламент, будучи безпар-тійним, в українських мільйонерів не було ще з 2002 року.

Як ми вже звикли, в Україні новий закон про вибори був прийнятий у листопаді 2011 року – фактично напередодні неофіційного старту виборчої кампанії. Адже вибирати ма-жоритарні округи та “засівати” у них євродолари потрібно принаймні за рік до дня голосування. До речі, не зважаючи на різні аргументи того, що депутати буцімто занадто віді-рвались від виборців, насправді закон прийняли з єдиною метою – не допустити, щоб у Верховній Раді створилась ан-типрезидентська більшість. Якщо б вибори проходили за пропорційною системою, то Партія регіонів + комуністи + уже неіснуюча “Сильна Україна” ледь дотягували б до 40%. А ще ж їхній рейтинг має тенденцію до зменшення. Тоді як БЮТ + “Фронт Змін” + “Свобода” + “УДАР” у сумі набирають 48%, окрім того, що рейтинг кожної з опозиційних партій має тенденції до росту.

Тому влада зробила ставку на мажоритарників, які по-винні купити виборців та забезпечити Партії регіонів пар-ламентську більшість. Такою є вартість виборів – відповід-ною буде і ціна. Очікується, що в кожному окрузі боротися за депутатську недоторканність буде набір джентльменів: кандидат від влади, котрий «коситиме» під «незалежну тре-тю силу» (як це колись робив Тігіпко), узгоджений кандидат від об’єднаної опозиції, неузгоджений, але багатий і непо-ступливий кандидат від тієї ж опозиції, кандидат від партії «УДАР», що претендуватиме на нову третю силу, можливо, ще один справді поки що незалежний мільйонер, а також кілька підставних кандидатів, котрі пізніше знімуть свої кан-дидатури на користь спонсора. А тобі, шановний виборцю, доведеться розбиратися хто є хто. Правда, є одне спрощен-ня: мета у кандидатів в основному одна – отримати владу заради збереження та примноження багатства.

Ясна річ, що ці вибори будуть одними із найдорожчих. Хоча б тому, що за останні 5 років істотно подорожчало жит-тя в країні. І хоч люди здебільшого не відчувають це на під-нятті своїх зарплат, проте вибори – це саме час і місце, щоб «відірватись» на роботодавцях. Якщо вони, звісно, йдуть на вибори.

Окрім того, уже факт наявності мажоритарних округів збільшує ціну виборів ледь не вдвічі. Зокрема, якщо кан-

дидат повинен витратити близько $2 млн, а таких кандида-тів як мінімум 3 на кожний із 225 округів, то виходить, що економіка країни протягом року отримає щонайменше 1,1 млрд доларів додаткових фінансових вливань. Такі фактори, як гостра політична боротьба, «голод» за мажоритаркою, а також великий попит серед охочих стати депутатом та від-носно мала пропозиція професіоналів, котрі готові ці ба-жання зреалізувати, тільки підігрівають зростання цін, що й так завжди підвищуються у виборчий період.

Важливий вплив на ріст виборчих розцінок матиме ще й той факт, що мажоритарні вибори не проводились ціле десятиліття. За цей час конкретний депутат-людина відвик від роботи в окрузі (чи округах), а виборці й забули те, чому вони колись за нього голосували. Відповідно “електораль-ну цілину” необхідно буде обробляти заново. Особливо це стосується кандидатів від влади і так званих незалежних кандидатів.

Вартість кампанії в одномандатному окрузі безпосе-редньо залежатиме від стратегії, яку обере кандидат. Якщо він – людина відома й авторитетна, підтримував контакти в окрузі, ініціював здійснення добрих справ, то кампанія обі-йдеться дешевше (десь від півмільйона доларів). Здешевить виборчі перегони і маска опозиціонера, особливо узгодже-ного або надміру радикального.

Якщо ж кандидат публічно зізнається у приналежності до владної команди, а надто десь на півночі чи в центрі країни (на заході не зізнаються, а на сході та півдні й так знають) – кампанія буде коштувати від 3 до 5 мільйонів доларів США. Тим паче, коли в одному окрузі зійдуться двоє-троє грошових мішків. Для незалежних кандидатів, котрі були мало присутні в окрузі раніше, розцінки будуть такими ж, як і для провладних вибранців. Саме кандидати з останніх двох категорій 40 – 50% своїх виборчих бюдже-тів будуть спрямовувати на забезпечення адміністратив-ного ресурсу та підкуп виборців. І чим пізніше кандидат розпочинатиме виборчу кампанію – тим дорожче вона йому коштуватиме. Ті, котрі стартують влітку – перепла-тять утричі. Термін нормальної далекоглядної кампанії – 9 – 12 місяців.

Двома найважливішими об’єктивними факторами, що впливатимуть на ціну, є кількість виборчих дільниць (від 40 до понад 300), а також розташування округу: найдорожчі округи в містах-мільйонниках, найдешевші – у сільській міс-цевості.

Отже, якщо прохідне місце у списку рейтингової партії коштуватиме від 5 мільйонів доларів, то для конкурентної боротьби в окрузі ця сума є максимальною. Правда, кіль-кість охочих отримати гарантований результат через спи-сок настільки велика, що для всіх мільйонерів просто не вистачає прохідних місць. Тому наявність 5 мільйонів «зеле-них» не забезпечує успіху в обох випадках.

Розцінки на послуги та засоби, що необхідні для проведення виборчої кампанії в одномандатних округах.

Здебільшого 15% витрат від вартості кампанії – це послуги політичної команди.Головний ідеолог кампанії на Львівщині отримує 5 – 10 тис. доларів за місяць.10 – 15 консультантів в обласному штабі, включно з довіреними особами, одержують по 1 – 3 тис. до-ларів за місяць.Армія агітаторів – від 50 до 200 осіб (залежно від кількості дільниць) – 100 грн за день кожен.Члени дільничної виборчої комісії, як і спостерігачі, в середньому отримуватимуть на цих виборах по 500 грн, а члени окружної виборчої комісії – 5 тис. грн в місяць, тобто 10 тис. грн за весь період робо-ти. Звісно, керівні посади в ДВК і ОВК оплачуються вище, але це завжди індивідуальне питання, яке за-лежить від впливу та ефективності праці конкретної особи.Окремий рядок витрат – соціологічний аспект кампанії. Одна анкета коштує 5 – 8 доларів, на округ потрібно 800 – 1000 анкет та здійснити 3 – 6 замірів. Разом із проведенням фокус-груп загальні витрати на соціологію становлять 14 – 50 тис. доларів.Як ми вже зазначали, у деяких кандидатів від 1 до 2,5 млн доларів іде на забезпечення адміністратив-ного ресурсу та схеми підкупу.Вартість агітаційної кампанії, зокрема друк агітма-теріалів, співпраця з медіа, реклама та інші методи поширення інформації, для кожного кандидата вимірюється товщиною його гаманця і є в межах 10 – 30% виборчого фонду.Окремим пунктом кампанії є спецпроекти, які в основному спрямовуються на “ощасливлення” виборців. Штабники використовують усі “добрі справи”, які попадуть під руки і на які не пошкодує грошей кандидат. У “хід ідуть” концерти, “роздача гречки”, ремонт домофонів та створення благодій-них фондів і громадських організацій.Найменш витратною частиною процесу підготовки виборів є організаційні видатки, серед котрих най-дорожчими зазвичай є бензин, різноманітні матері-али, оргтехніка тощо.

Сашко Гаразд

Ви мільйонер? Ідіть у депутати!

6 довідка

Як зберегти ароматну зелень до зими

«КОЛОВОРОТ» РеКОМеНДуЄ

ПОДиВиТиСЯ:

ПОЧиТаТи:Редьярд Кіплінґ. «Такі самі оповідки».

Київ, «Темпора» – «Прудкий равлик», 2012Серед його численних творів – і славетні «Just So Stories»,

що їх не раз перекладали та видавали у нашій країні під назва-ми «Такі собі казки» та «Як і чому». Однак це видання – зовсім новий переклад, зроблений Олексою Негребецьким із макси-мальним збереженням та відтворенням авторського стилю й особливостей мовлення. Крім дванадцяти оповідок, котрі вхо-дять в основні видання, і віршів до них – додано ще дві, які видавали досить рідко: «Казка про табу» та «Хам і Дикобраз».

Олесь Ульяненко. «Квіти Содому». Харків, «Фоліо», 2012

За яких обставин людина може опинитися на самому дні і чи може вона, навіть маючи бажання, вирватися звідти та по-вернутися до нормального життя?

Чи можна змінити свою долю, якщо ти з дитинства прирече-ний жити серед покидьків? На ці та на чимало інших запитань намагаються знайти відповіді герої роману Олеся Ульяненка «Квіти Содому».

Олександр Вільчинський. “Останній герой”. Харків, “Фоліо”, 2012Лауреат конкурсу «Коронація слова – 2002», володар гран-прі

та першої премії конкурсу «Коронація слова – 2003».Недобитий вояка розбитої армії, що воювала за незалежність

своєї країни, і колишній вояк однієї з окупаційних армій волею долі стають товаришами й змушені спільно якось виживати...

У той період, коли закінчувалася Друга світова війна, схожа іс-торія могла трапитися і в якійсь іншій європейській країні, але у середині 50-х років минулого століття, коли, власне, й розви-вається дія нового роману Олександра Вільчинського, «Останній герой» – це вже виключно українська історія. Бо тоді у Європі тільки в одному місці, а саме – в Західній Україні, в карпатських та волинських лісах, останні партизани з Української повстанської армії вели самозречену безнадійну боротьбу. Хоча роман Віль-чинського нібито й не зовсім про це... Насамперед – це розповідь про двох справжніх чоловіків, котрі самі вирішують свої пробле-ми. Авторові вдалося досить свіжо, без звичних стереотипів та в той же час із притаманними йому психологізмом і почуттям гу-мору, розповісти свою історію.

Телескоп «Хаббл»Документальний науково-популярний фільм, що йде у «Пла-

неті кіно» у Львові (ТРК «Кінг Крос Леополіс»).Використовуючи технологію IMAX, «Хаббл» 3D дозволяє гля-

дачам подорожувати віддаленими галактиками, досліджувати таємниці нашого Всесвіту і спостерігати за роботою астронавтів, на котрих покладені важкі й важливі завдання НАСА. Завдяки «Хаббл» ми побачимо Всесвіт таким, яким його можливо поба-чити в космосі лише за допомогою найпотужнішого у світі теле-скопа.

Три метри над рівнем неба – 2Яскрава мелодрама іспанського режисера Фернандо Гонсале-

са Моліни.Провівши два роки в Лондоні, Аче повертається додому, щоб

розпочати нове життя: влаштуватися на роботу, знайти нових друзів. Однак багато що змінилося, і зустріч із Джин змушує Аче відчути те, що він відчував тільки до Бабі – свого першого вели-кого й справжнього кохання...

Хоча Львівська область, на відміну від Волинської та АР Крим, і не вважається ареалом інтенсивного поширення цих малесеньких кровопивць, про-те випадки їх нападів фіксують і в нас. До того ж, як то кажуть, береженого – Бог береже. Знати правила боротьби з клі-щами не завадить нікому.

Найбільшу небезпеку для нас становлять іксодові кліщі – їх ще на-зивають тайговими. Вони є перенос-никами таких хвороб, як: кліщовий вірусний енцефаліт та хвороба Лай-ма. Енцефаліт уражає центральну нервову систему, а при хворобі Лай-ма вражаються ще й окремі органи. Обидва недуги можуть привести до інвалідності або й до смерті.

Зараження людини може відбу-тися під час висмоктування кліщем крові, під час видалення паразита, при вживанні в їжу сирого молока корів та кіз. Від хворої людини ці захворювання, на щастя, не переда-ються.

Перша фаза активності кліщів розпочинається навесні та закінчу-ється в середині липня, а друга – з вересня по жовтень. Живуть ці па-разити на чагарниках і кущах, де й підстерігають своїх жертв. Кліщі пе-

реважно не піднімаються на висоту більшу, аніж один метр.

Укус кліща безболісний, тому що разом зі слиною він вводить у ранку анестезію. Кровосмоктання кліща може тривати до 12 діб, при цьому самиця збільшується у 80 – 150 ра-зів.

Видаляють кліщів здебільшого трьома найпоширенішими спосо-бами: за допомогою пінцета й марлі або вати (паразита захоплюють і ви-кручують за годинниковою стріл-кою), петлі з нитки (кліща витягають, розхитуючи з боку в бік), а також за допомогою розжареної голки (тіль-це паразита проколюють – після цього його легко можна видалити зі шкіри). Часто радять залити клі-ща олією – він дійсно задихнеться й не смоктатиме вашу кров, проте все одно залишиться у тілі, до того ж буде масним,через що видалити паразита буде ще важче.

Після видалення кліща місце присмоктування необхідно об-робити 3-відсотковим розчином йоду, чи зеленкою, чи спиртом, або одеколоном. Залишати голівку або хоботок цієї тваринки у тілі не мож-на – обов’язково слід витягнути, як скалку, бажано в медичному закладі.

Видаленого кліща не викидайте, а спаліть. Тому що самиця неподалік

того місця, де ви її викинули, може відкласти до двох тисяч яєць.

Видаливши кліща, слід уважно стежити за своїм здоров’ям щонай-менше місяць. У разі погіршення са-мопочуття – потрібно негайно звер-нутись до лікаря-інфекціоніста.

Фахівці радять при відвідуванні місць, у котрих можуть бути кліщі, одягати щось однотонне, бажано світлого кольору, бо на ньому добре помітно цих шкідників. Старайтесь якомога краще прикривати своє тіло. Не забувайте і про головні убо-ри. Коли гуляєте лісом – час від часу оглядайте себе та своїх супутників. Після повернення додому одразу змініть одяг, білизну, ретельно їх обстеживши, виперіть і випрасуйте речі.

Варто пам’ятати, що не існує ен-цефалітних кліщів – є окремі, не такі вже й часті випадки того, що кліщі є збудниками енцефаліту. А ще ж кліщ після того, як потрапив на шкі-ру, ще до години часу може «виби-рати» собі місце укусу – є шанс, що ви позбудетесь паразита до того, як він присмокчеться. Тому не слід ви-трачати час на паніку – потрібно ді-яти, і чим швидше – тим краще для вас.

Марічка Алексевич

Пахуча свіжа зелень – чудова приправа й окраса більшості страв – із цим погодиться кожен кулінар і гурман. Окрім найпопулярніших кропу та петрушки, використовують також свіжі естрагон, базилік, м’яту, любисток, чебрець, майоран, мелісу, розмарин, ци-булю тощо. Саме така «зелена родзинка» надає супу, салатові, соусу та іншим стравам смаку літа. Проте хо-четься ж і взимку трішки поностальгувати за теплою порою року. А як? Досить просто, адже є кілька спосо-бів того, як зберегти неповторний аромат літніх трав надовго. Досвідчені господині дають раду й такому не-простому завданню.

«Найчастіше я просто засолюю дрібно порізану зе-лень. Це неважко: береш свіжий кріп або петрушку, миєш, підсушуєш, тоді дрібно січеш і шарами кладеш у маленьку скляну баночку: шар зелені, шар солі, шар зелені, шар солі. Солі треба дуже багато – так зелень не втратить свого аромату, не зіпсується. Потім усю зиму готую страви з петрушкою, кропом, що пахнуть не гір-ше, ніж щойно з грядки.

Раніше я завжди заморожувала зелень, але вона піс-ля розморожування втрачає майже весь аромат. Стає схожою на звичайну траву. Хоча при заморожуванні зберігається досить багато корисних речовин.

Треба гарно вимити гілочки, просушити, порізати й невеликими порціями порозкладати по пакетиках. По-ставивши їх у морозилку, потрібно час від часу струшу-вати – щоб не злипалася зелень. Але не можна щільно

напихати пакет – аби потім не доводилося розморожу-вати все, щоб узяти дрібку до супу», – ділиться досвідом домогосподиня Ганна Столяр зі Старого Самбора.

Зелень також можна засушити. Для цього її, помиту та просушену паперовим рушником, зв’язують у пучеч-ки й підвішують «догори ногами» на нитці у темному су-хому місці на тиждень-два. Сушити пряні трави можна і в духовці: зелень теж дрібно нарізають та розкладають тонким шаром на деко. Температура сушіння перші 2 – 3 години повинна бути 35 – 40°С. Потім, коли зелень прив’яне, температуру треба збільшити до 50°С (для петрушки можна й до 70°С). Так сушать зелень уже до готовності.

Щоб зберегти аромат сушеної зелені – можна пере-терти її крізь сито у дрібний порошок, а тоді всипати у непрозорий герметичний посуд.

А чи не хотілося б вам до страви додавати найсвіжі-шу, щойно зірвану зелень? Це цілком можливо, навіть у супермаркет бігти не потрібно: лише вирощувати трави прямо на кухні у вазоні – тоді вони будуть завжди під рукою. Петрушку краще ростити з кореня, поливати раз на тиждень. Насіння кропу висівають у вологий ґрунт, поливають через день. Добре росте кресс-салат. Для вирощування «на підвіконні» найкраще підійде цибуля шалот. Цибулинки треба садити у ряд щільно одну біля одної.

Підготувала Галина Антошик

Рятуємось від кліщів

У літа колір зелений

719 липня 2012№ 28 (082)

Куди їхати на відпочинок, якщо рідні Чорне та Азовське моря більше не ваблять? Та

будь-куди, але якщо є мож-ливість зекономити хоча б на візі, то чом би й ні?

Як повідомляють у прес-службі Міністерства закордонних справ, цього року до списку країн із безві-зовим в`їздом додалася й Аргенти-на. Тут можна пробути не більше 90 днів. Туристично приваблива Хор-ватія цьогоріч для українців також скасувала візи, правда, ненадовго: з 1 квітня до 31 жовтня (90 днів – і не більше). А з 1 серпня відмінять ще й візи до Туреччини, та довше, ніж місяць у цій країні без візи не можна буде перебувати.

Серед безвізових країн для нас є й Албанія, Ізраїль, Боснія і Герце-говина, Сербія, Чорногорія, Туніс, Бруней, Малайзія, Палау, Маке-донія, Еквадор, Панама, Бразилія, Антигуа і Барбуда, Гватемала, Ніка-рагуа.

Сейшелли – справжній рай у за-хідній частині Індійського океану. Здавалося б, туди тільки зіркам та мільйонерам їздити відпочивати. Але ж ні – українці принаймні на візі до Сейшельських островів мо-жуть зекономити. Однак перебува-ти там можна не довше, ніж 30 днів. Без візи, проте недовго – два тижні – можна погостювати у Гонконзі.

Щоб побувати серед древньої культури і природи Перу, що у Пів-денній Америці, українцям також немає необхідності турбуватися про візу. Якщо марите Африкою, то вам дорога у Намібію. Тут дово-лі безпечно: ні збройних сутичок, ні екзотичних хвороб, ще й візи не потрібно.

Молдова, Грузія, Азербайджан, Узбекистан, Монголія, Вірменія, Білорусь, Росія – колишні країни Радянського Союзу – до них візи українцям теж не треба. Однак Ка-захстан, Киргизстан і Таджикистан «терпіти» українських туристів по-над 90 діб не бажають.

До слова, ціни на візи до турис-тично популярних країн такі: США – $160, Туреччина – $30 або 20 євро, Єгипет – $20, Марокко – $27,5, Та-їланд – $30, ОАЕ – $70, Індія – $40. Щоб помандрувати до країн, котрі входять у Шенгенську зону – за візу потрібно заплатити 35 євро.

Підготувала Галина Антошик

ПРаціВНиКи МіЛіції Не РеаГуюТь На зВеРНеННЯ

Чи зЛОВжиВаюТь ВЛаДОю?

Зателефонуйте на телефон довіри обласного УМВС –

(032) 278-26-10

довідка

історія роду Бачинських

Куди не треба візиУ 37 країнах світу для українців безвізовий режим

історіяподорожі

«Коловорот» уже повідо-мляв, що 4 – 5 серпня на Старосамбірщині відбу-деться перший з’їзд роду Бачинських. Усі вони, розкидані зараз по світах, походять із одного села – Бачина, у котрому й відбу-деться зібрання. Сьогодні ми вирішили трохи роз-повісти про історію цього одного з найвідоміших родів Старосамбірщини.

Корені роду Бачинських, як засвідчують генеалогічні до-кументи, знаходимо в Галичи-ні – село Бачина, що недалеко від Старого Самбора. Хоч десь із кінця XVIІ ст. спогади про рід Бачинських віднаходимо на Підкарпатській Русі (Закарпат-ська область).

Герб Бачини є класичним гербом Драґ-Сасів – найчи-сельнішої геральдичної роди-ни Русі та одного з наймогут-ніших родів середньовічної Угорщини. Цей шляхетний рід виводиться від Грифичів, які наприкінці І тисячоліття во-лоділи землями Саксонії, що в межиріччі Одри і Лаби.

Згідно з історичними дже-релами, до Галичини цей слов`янський рід запросив Данило Галицький. Починаю-чи з 1359 року, королівський уряд все частіше закликав їх до свого війська та оселяв уздовж системи прикордонних укрі-плень і торгових шляхів у Кар-патах. Так у XV ст. з’являються сасівські родини.

Перша згадка припадає на 1513 р. Тоді на вишенському сеймику Станіслав Хотецький, львівський староста й мар-шалок, спираючись на певні свідчення, задекларував при-належність до шляхетського стану власників таких сіл: Ви-нники, Сілець та Бачина.

Складений на основі цього документ, внесений згодом до Коронної метрики, містив пе-релік осіб, котрим підтверджу-валося шляхетство.

У радянський період ішло запрограмоване фізичне зни-щення шляхетних родин, а також окремих родових по-селень. Так село Бачина було віднесене у 1946 р. до станови-ща хутора, а станом на 1 січня 1972 року це історично відоме селище Бачина в поіменному списку міст і сіл УРСР уже не значилося. Проте збереглася

там старовинна церква, у ко-трій проводили (1960 р.) зйом-ки кінофільму «Іванна».

У матеріалах «Українського родоводу» (Львів: Українські технології, 2003. – С. 76 – 83) йшлося про вихідців із села Бачина, котрі переселились на Поділля – військовиків та прав-ників, які стояли на захисті сво-го українського народу із роду в рід.

Серед відомих Бачинських – Андрій Бачинський, що на-родився на території теперіш-ньої Словаччини. 8 березня 1773 року він був іменований Папою на Мукачівського єпис-копа. Завдяки його старанням священикам на Закарпатті встановили платню, почали бу-дувати нові церкви. 1798 року Бачинський заклав в Ужгоро-ді духовну семінарію. Окрім релігійного навчання, семіна-рія підносила освіту загалом, культуру, національну свідо-мість. Єпископ Бачинський мав великий вплив при дворі австрійської імператриці Марії Терезії – уже в 1777 році вона присвоїла йому титул дворяни-на і призначила своїм таємним радником, а її наслідник, Йосип ІІ, надав Андрієві Бачинському право представляти інтереси народу в сеймі.

Ще один Бачинський – Юлі-ан – жив наприкінці 19 – у першій половині 20 століття. Був активним учасником укра-їнської революції 1917 – 1920 років. У 1895 році Юліан Ба-чинський опублікував книгу «Україна уярмлена» («Ukraina Irredenta»), в якій обґрунтував потребу створення української соборної держави під девізом: «Вільна, велика, політично са-мостійна Україна, одна, нероз-дільна від Сяну по Кавказ!». У часи спроби відновити україн-ську державність був членом Української Національної Ради ЗУНР – ЗОУНР у Галичині, по-слом УНР у Вашингтоні. Із 1932 року жив у Києві. Наприкінці 1934 р. був звинувачений в антирадянській терористич-ній діяльності, після чого за-арештований та засуджений на 10-річне ув’язнення і перебу-вання у виправно-трудових та-борах ГУЛАГу в Ленінградській області http://uk.wikipedia.org/wiki/Ленінградська_область, де й помер.

Іван Смішко

8 чтиво

Агент 007 був направлений британською розвідкою в Укра-їну, але швидко був знешкоджений українським агентом Пе-тром із його секретною зброєю 0,7 і 0,5, а згодом перевербова-ний за допомогою надсекретної зброї «Огірочок» та «Сальце».

* * *– Про що ти думаєш?– От би мені всі китайці по гривні скинулися...

* * *Дитинство закінчується тоді, коли кличуть не їсти, а готувати.

* * *Найдовша і найбільш захоплююча подорож починається зі

слів: «Я знаю коротку дорогу!».

* * *Дізнавшись, що її колишній чоловік має намір одружитися

з молоденькою сусідкою, колишня дружина відімстила йому з чисто жіночою підступністю: вона вийшла заміж за батька мо-лоденької сусідки – і стала тещею своєму колишньому чолові-кові!

* * *Запросили в “Динамо” форварда з Бразилії.На першому ж тренуванні Сьомін збирає форвардів, бере в

руки м’яч і говорить:– М’яч, блін!Потім б’є м’яч у ворота, показує на них та говорить:– Гол, блін!Потім імітує удар по м’ячу і пояснює:– Удар, блін! Розумієш, хай тобі грець? М’яч – удар – гол! ГО-

О-О-О-О-О-О-ОЛ, блін!!!На це збентежений бразилець відповідає:– Шанована тренера! Моя і так розуміти добре й українська,

і російська...Сьомін:– Та йди ти! Це я Мілевському пояснюю.

Головний редактор: Роман РакЗаступник головного редактора: Всеволод Поліщук

Над номером працювали:

Адреса редакції:

Тетяна МихацьГалина Антошикм. Старий Самбір, вул. Л. Галицького 25/11

Дизайн:Верстка:

Літературне редагування: Художнє оформлення:

Рекламний відділ:Відділ збуту:

Всеволод Деревацький Олег ПеленичкаГалина МушеникРостислав Лужецький067 67-307-18Богдан Гурин – 067 67-55-426

Львівське обласне видання газета «Коловорот»передплатний індекс: 89033

cвідоцтво серія ЛВ № 992245-Р від 29.11.2010 р.Друк: ТзОВ «Друк Волині»

Засновники: ГФ «Дністер», ПП «Екобескид»

Видавець: ТзОВ «Редакція газети«Коловорот»

Наклад: 2000 примірниківПеріодичність: тижневик

Підписано до друку: 18.07.2012 р.

анекдоти

притчі

старосамбірщина

понеділок, 23 липня

вівторок, 24 липня

середа, 25 липня

четвер, 26 липня

п’ятниця, 27 липня

субота, 21 липня

неділя, 22 липня

день +12°/+22°ніч +12°/+16°

день +10°/+21°ніч +10°/+17°

день +11°/+29°ніч +11°/+15°

день +16°/+30°ніч +15°/+21°

день +16°/+30°ніч +14°/+22°

день +17°/+31°ніч +14°/+23°

день +12°/+23°ніч +12°/+16°

ВіТаННЯ

© Усі права на матеріали, надруковані у газеті, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв видання дозволяється за умови посилання на газету «Коловорот». Матеріали, позначені символом , друкуються на правах реклами. За достовірність змісту матеріалів, що публікуються на комерційній основі відповідальність несе замовник.

джерело http://www.meteoprog.ua

жодного слова про мене

Просвітлення

жиТЛОВинайму квартиру чи будинок у Старому Самборі або Стрілках. Олег Петрович – 067 33 76 023.

РОБОТа Газета «Коловорот» прийме на роботу розповсюджувачів у Добромилі, Хирові, Нижанковичах та інших населених пунк-тах району. Оплата за домовленістю. Тел.: 067 67 55 426 – Богдан.

Фахову безкоштовну правову допомогу Ви отримаєте в юридичній приймальні «Народний адвокат», що реалізовується Благодійним фондомАндрія ЛОПУШАНСЬКОГО спільно з Миколою Катерин-чуком за адресами:

м. Старий Самбір, вул. Лева Галицького, 98, тел.: (032 38) 2-11-84;м. Добромиль, пл. Ринок, 1.

оголошення

Áåçêîøòîâíà þðèäè÷íà äîïîìîãà

Андрій та Іванна Копенди вітають із днем народження свого друга Анатолія Бербика.

Незабутніх вражень, щасливих подій, здійснення заду-мів, втілення мрій! Хай прекрасним цвітом шлях життя рясніє, справджуються завжди заповітні мрії. Хай палають в серці почуття високі, А доля дарує повні щастям роки!

Газета «Коловорот» пропонує кожному мешканцю Старо-самбірщини привітати друзів, колег чи близьких Вам людей з Днем народження чи іншим святом.

Це можна зробити за тел.: (067) 673-07-18.

Якось у двері одного далеко не молодого чоловіка постукав мандрівний торговець:– Здрастуйте, я хочу запропонувати вам цю чудову енциклопедію! – скоромовкою почав він, дістаючи важкий

том. – У ній зібрані відомості про все у світі! Вона містить сотні тисяч статей, немає жодної знаменної події у світовій історії і жодної людини, котра залишила в історії слід, не згаданих у цьому прекрасному виданні…

Коли продавець зупинився, щоб набрати повітря та продовжити завчений монолог, старий посміхнувся і сказав:– Юначе, ти дуже добре говориш. Виразно і швидко. Ти встиг сказати мені дуже багато хороших слів про цю книгу

за такий короткий час. Однак ти не сказав жодного слова про мене.

– У дощовий день ти повинен вийти в поле, підняти руки до неба і стояти… тоді на тебе зійде просвітлення, – го-ворить гуру своєму учневі.

Через кілька днів учень приходить до наставника та звітує:– Я все зробив, як Ви веліли, учителю: під час дощу вийшов у поле, підняв руки і стояв – вода текла по моєму об-

личчю, волоссю, по всьому моєму тілу; я змерз, мої ноги задубіли… Я стояв так кілька годин, поки, кінець кінцем, зрозумів, що я – дурень...

– Ну що ж. Для першого разу навіть дуже добре…

ПРОДажПродам козу та козенята (4 міс.). Ціна договірна. 0967832512.