Школярі – на медогляд! Євро є – доріг нема…Вам все ще не соромно за Євро-2012? Тоді ласкаво просимо на Старосамбірщину

с. 7

14 червня 2012 № 23 (077) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 3 грн

Дитячі садки Старого Самбора вдруге на межі акцій протесту.

Працівники дошкільних закладів райцентру досі не отри-мали зарплату за травень. Оскільки така ситуація не вперше – обурені люди подумують про радикальні дії.

«Я зараз у відпустці. Але контролюю ситуацію у своєму за-кладі. Дітей поки що приймаємо, проте мої працівники ма-ють намір подати у суд», – розповіла «Коловороту» завідувач ДНЗ №1 Дарія Сивак.

Нагадаємо, що ще з початку 2012 року у дитсадків Старого Самбора почалися проблеми із фінансуванням. Райдержад-міністрація та міськрада не могли дійти згоди щодо того, хто ж повинен утримувати садочки. Працівники закладів уже не раз погрожували бойкотом.

Тетяна Михаць

У дитсадків знову проблеми

Якщо чесно, спочатку думав писа-ти «Новини з болота», як завжди: трохи погніватися з дурниць, яких говорять та роблять наші чиновники чимало тиждень за тижнем (і останні сім днів – не виняток); трохи поглу-зувати із цієї дурості й недолугості; знову поставити питання: “Чому ж ми так живемо і це все терпимо?”.

Однак сьогодні, коли я пишу, вівторок, 12 червня. Учора, 11 червня, ввечері Укра-їна виграла свій перший матч на Євро-2012. Ейфорія переповнює – і про погане писати не хочеться зовсім. Усі чорні думки відійшли на другий план. Хочеться мисли-ти, говорити, писати лише про футбол, про звитягу, про чудові синьо-жовті кольори. Адже приємно, що таки є в нашому непро-стому житті (з нашими політиками-роз-кольниками, з нашими байдужими чинов-никами та з нашими жадібними сусідами) річ, яка усе ж зуміла всіх об’єднати під ними – національними кольорами.

Відучора і, сподіваюся, надовго я знову, вперше за тривалий час, можу пишатися тим, що я – українець. І річ тут не тільки в результаті. Бо ж перемога (якої очікува-ли не всі, хоча й усі несміливо надіялися) – не випадкова. Вона заслужена тяжкою працею: працею тренерського штабу, пер-соналу збірної, тих, хто чудово підготував стадіон та навіть тих, хто пропагував ідею йти на футбол у синьо-жовтій символі-ці. Тому що без такої кількості активних, упевнених, яскравих уболівальників цієї перемоги теж могло б не бути. І, звісно ж, без самовіддачі футболістів на полі. Тут, ясна річ, є місце темі про «роль особистос-ті в історії». Так, у нас на полі був володар “Золотого м’яча”, а у шведів – ні. Так, Шев-ченко виявив надзвичайну для свого віку і переламаного тіла працездатність. А про “гольове чуття” та техніку – я просто мов-чу. Проте якби не викладалися на полі на-віть не на всі сто – на 120 відсотків усі інші – марними були б зусилля нашого капіта-на. Виявляється, вміння українців працю-вати – не міф. Ці одинадцять хлопців, котрі вийшли у старті, довели це усій враженій Європі.

А ще одне, чого хотілося, та що збуло-ся – просто як із реклами одного пива: «Я хочу бачити честь та мужність». І мужність

Запануєм і ми, браття...

с. 4-5

«КОЛОВОРОТ» продається у всіх газетних кіосках

Старого Самбора та «Рукавичці»

ми побачили також. Адже чи не сміливець Олег Блохін, який відкинув усі критичні зауваження й поставив у склад тих, кого вважав кращими? Скільки було невдо-волених тим, що лідером є Шевченко? Скільки людей казали, що він уже не грає, а мучиться, що не відбігає і п’ятнадцяти хвилин? А витримав же… Скільки скар-жилися на Хачеріді: мовляв, нестриманий хуліган – він обов’язково отримає черво-ну картку? А Євген увесь матч грав про-ти відомого провокатора Ібрагімовича – і не піддався. Хто тільки не розповідав про повільного Назаренка, котрий нібито вже відіграв свої найкращі часи? А «по-

вільний» Назаренко пробіг у цей чудовий понеділок більше, ніж будь-хто із гравців обох команд. Чи очікували ми побачити в «основі» збірної постійно травмованого Михалика? Але він з’явився – і не провів свій час на полі даремно. Сміливість тре-нерського штабу дала свої плоди. Найцін-ніший із них – ми справді можемо казати: «Я пишаюся своєю збірною. Я – українець. Я – козак!».

І що важливо: на полі, попри статуси «зірок» та «зірочок», попри конфлікти між клубами, була команда. Кожен знав свій маневр, підстраховування – на най-вищому рівні. Ми, українці, часом здатні

об’єднатися – треба тільки мету. І це має бути уроком для всіх. Не лише у футболі.

Зараз мені не страшно дивитися впе-ред. Так, там грізні Англія та Франція. Так, у їхніх складах багато знаменитостей. Але ж вони між собою грали в обережний аж до нудоти футбол, значно менш агресивний, ніж українці, та й шведи також. І за таку обережність їх слід (просто необхідно) ка-рати.

Є гра, є характер, є готовність важко працювати – це головне, а далі розсудить змагання. Чекаю з нетерпінням.

Всеволод Поліщук

Якщо у вашій сім’ї є школярик, то період негоди можна використати з розумом – адже це достатньо зручний час для того, аби діти пройшли обов’язковий щорічний медогляд

Шевченко повернув українцям відчуття гордості. Цього разу Андрій Шевченко

2 я так думаю

Сторінка «Я так думаю» є майданчиком для дискусії у газеті. Тексти, що тут з’являються містять виключно думку конкретних авторів. Тож певні опубліковані тези можуть не збігатися з позицією редакції газети. «Коловорот» вітає ініціативу позаштатних авторів до участі в дискусії, хоча й залишає за собою право не публікувати надіслані статті, якщо стилістика останніх буде суперечити стилю видання.

думки вголос

Тетяна Михацьжурналіст

tanya.petrivna@gmail.com

Революції ніколи не полегшували тя-гаря тиранії. Вони лише перекладали його на інші плечі.

Бернард Шов

Прийшла пора нових надійПора будити світ і бутиВже н-ний ангел затрубивА вам хіба його не чути?Все кличе до найшвидших змінУсе що було – до огниськаПора вставати із колінБо час найвищий – близько!

В. Д.

IntroРеволюція не такий вже і давній вина-

хід людства. Вдалу практику здійснення того чину (та й ту вдалою назвати складно) можна порахувати на пальцях одної руки. Французи й рускіє, наприклад, зуміли по-збутися монархії. Про те чи це їм допомо-гло досягти успіху без царювання можна сперечатися скільки завгодно. Що було би якби, ми не дізнаємось ніколи. Можна лише сказати, що багатьом стало гірше. Декому [можливо] краще. Дебет з креди-том добра в короткотерміновому періоді по революції має однозначно негативне сальдо. В довгостроковому сказати склад-но.

В Україну революційні процеси завжди імпортувалися. Імплантація чужої ідеології призводила до великих втрат для люднос-ті [країни?]. Користалися з того хіба зайди. Внутрішньо Україна ще не спромоглася виплодити власної ідеї заради якої можна було б зламати встановлений часом [нату-рою?] порядок.

Еволюційні процеси в нас (в нас? – прим. ґаліцмана) так само залежні від зовнішніх впливів як і революційні. Поступ спричи-няється швидше поступом у сусідів аніж власною потребою. Цю тезу підтверджують хоча б розбіжності поміж історією Галіції та Великої України. Синхронність подій у цих провінціях [відповідних імперій] з бігом іс-торії у метрополіях зберігається навіть дея-кий час після їхнього розпаду. Навіть зараз Україна часто відтворює події у Росії. До-бре, що хоч масштаби не ті, та й пуповина потроху рветься.

Навіщо«Просто так нічо не буває», -- слушно за-

уважив Лесь Подерв’янський. Для чогось революційні ідеї все-таки ротують десь на марґінесі укрполітдумки. Вони існують навіть не завдяки класичному «хтось не може, а хтось не хоче». Вони існують завдя-ки тому, що треба щось змінювати. Існуючі схеми буття дістали навіть їх творців. Що-правда деміурґи намагаються при цьому убезпечити свою недоторканість шляхом урізання божественної влади і передачею її в надійні руки.

Зламати кригу намагаються і т. зв. опо-зиціонери. Саме їм приписують заклики до революційної зміни устрою на іншй. Їм же

припасовують і парсуни лідерів револю-ційної масовки.

Отож, нібито-о-позиціонери й мають знати для чого тоту революцію вчиняти. І для чого докорінно ламати устрій, який уклався у [нашій?] державі. Але вони того не знають. Бо якби знали [і могли], то таки би щось зробили для деструкції існуючого ладу. Деструкція того, чим є та конструк-ція нового їм напевно не під силу. Це при тому, що деструкція й конструкція таки потрібні. Потрібна для виходу з глухого багатовекторного кута, в якому політи-кум пересмикує неначе стрілку компаса у зоні магнітної аномалії. Аномальність [паранормальність] укрпроцесу якраз і є головною підставою для втілення рево-люційних сподівань на віртуальне євро- [москво-] світле майбутнє (майбутнє знов таки побудоване за зовнішньою моделлю – прим. авт.).

Кому вигідноЯк це не дивно, революційні настрої

[та й саме революція] вигідні майже всім суб’єктам політикуму окрім субстанції, яку називають українським народом. Різняться ці вигоди лише кінцевою метою втілення ревпроекту у життя. При чому навіть саме втілення проекту не передбачає його ло-гічного довершення, тобто докорінної пе-ребудови існуючого ладу.

Вигідний сам процес. Навіть якщо він лише на словах. Навіть краще, якщо на сло-вах, а не на ділі. Керувати реальними подія-ми знано складніше, аніж потоками словес-ності. У словесних баталіях можна створити собі харизму великого революціонера без ризику отримати кийком по голові. Латин-ське прислів’я каже «хто ризикує, того й ви-года». Це [правильне] прислів’я чомусь пе-рестає працювати на українських теренах. Працює натомість файна цитата з совєт-ської кінокласики: «кто нє работаєт [тобто реально створює лише фоновий шум та гори макулатури], тот єст».

М’ясоКожна революція потребує певної кри-

тичної маси [м’яса], яка її здійснюватиме. В теорії на роль тої маси мали б претен-дувати верстви найбільш обділені можли-востями. Сучасні реалії мали б вказувати на 99% посполитого люду як на можливих поборників революційної ідеї. Однак ті 99% на барикади не підуть. Хіба за [грубі] гроші. Ну, може, відсотків 2-3 страждати-ме за ідею. Більше не зможуть відірватися від щоденних клопотів заради химерної можливості вплинути своєю активністю на долю нації.

Вийти на вулиці, коли там дуже людно (як це було на Шевченкові уродини пару років тому), і покричати гасла «за компа-нію» можемо. Та й то серед того тлуму за-вжди великий відсоток провокаторів, спо-стерігачів, зівак, мас-медій тощо. Забери перелічених вище людей, які там є або про-сто так, або через професійні обов’язки,

і дістанеш інертну масу, яка не буде мати іншої мети, як швидше повернутися до звичного життя. Якщо б мова зайшла про спланований багатоденний спротив реак-ційному оточенню до повної перемоги ідеї, то його [вимушено] чинять лише ті, кого за-садили до СІЗО до з’ясування.

Максимально маса здобувала відставку когось із чиновників або задоволення пев-них прав, які й так належаться по-праву. Після такої мікроперемоги мікрореволюції всі з почуттям виконаного обов’язку розхо-дилися. В очах – щастя. Добитися направду революційних змін не вдалося, але ж нам пішли на [ТАКІ!!!] поступки. Реально можна навіть казати про можливість створення таких мікробунтів тими, проти кого вони мають бути спрямовані. Випустити пару че-рез запобіжник і, нічого реально не змінив-ши, зробити вигляд, що проблеми більше немає.

рЕволюціяРеволюція спокушає можливістю зміни-

ти щось незважаючи на стан, в якому пере-буває система. При цьому ламають певний елемент системи і на його місце намага-ються імплементувати доцільніший з точки зору творців революції чи тих, хто творив революційну ідеологію. Доцільність визна-чається суб’єктивно (можливо, навіть і не помилково). Доцільність не формується -- її призначають. Складні системи не люблять таких експериментів. Вони тому і системи, що їхні складові не були підібрані [відібра-ні] з множини всеможливих. Тому штучна заміна одного з елементів може спричини-тися до колапсу цілого. Геніїв, які можуть охопити всю систему й проаналізувати на-слідки творчих експериментів із її елемен-тами просто не може бути. Вони за озна-ченням є складовими системи, а складова не може бути складнішою [розумнішою] за ціле.

Еволюція має на меті не рекомплекта-цію системи, а повільне вдосконалення окремих її складових. При цьому вдоскона-лення за еволюції «у чистому вигляді» не є квестією чиїхось бажань. Зміни відбувають-ся постійно й поступово, а залишаються з них лише ті, які є доцільними з точки зору «виживання» у системі.

Соціальні системи, звичайно ж, не мо-жуть розвиватися за законами природного відбору. Суб’єктивні чинники відіграють у них доволі значну роль за умови присут-ності сильних особистостей. Вони можуть вплинути на прискорення [сповільнення] еволюційних процесів у «правильному» [для них] руслі. Можуть також «бавитися у еволюцію» голосно закликаючи до змін по-літичного устрою або соціальної політики. Творення такого «поступу на місці» із збере-женням status quo де-факто спричиняється до стагнації суспільства. У швидкозмінному світі «застояна» система приречена на від-тік найактивніших особистостей, а відтак і на подальшу стагнацію. Рухайся або помри. Але обережно на поворотах

Львів, вересень 2004

думки вголос

Всеволод Деревацький, wsewolod@gmail.com

патАнатомія рЕволюції

Сповідь для Цегенька

Я б хотіла поговорити про совість. Без пафосу, без складнопідрядних ре-чень. Не про ту совість, яку описують у мудрих психологічних та високомо-ральних підручниках. А про ту, котра існує у світі реальному, котра здатна мучити, гризти, висмоктувати енер-гію. Та що там – вона здатна вбивати.

Голова Старосамбірської РДА Володи-мир Цегенько за півтора року нашого з ним знайомства про совість говорить зі мною майже при кожній зустрічі. Натякає, що я, бездарна й непрофесійна журналюга, по-збавлена цього щирого людського почуття... Сумно. Сумно усвідомлювати свої недоліки, сумно бути такою поганою.

Копання у власній душі змушує мене до сповіді.

Отже…У другому класі трапилася зі мною при-

кра пригода. Я забула написати домашнє завдання з каліграфії саме тоді, коли вчи-телька вирішила перевірити наші зошити. І я, відмінниця, так боялася зізнатися у своє-му злочині, що збрехала, ніби забула зошит удома. Вчителька, котра вже зуби з’їла на та-ких «відмазках», все одно вліпила мені двій-ку… А мені ще й досі соромно за ту брехню.

В університеті був у нас дуже хороший викладач – Борис Потятиник. Це справді безмежної доброти людина. Однак ми, сту-денти, безсоромно прогуляли чимало його пар, бо чудово знали, що жодного покаран-ня за «енки» не буде. Зате на заліку я ладна була крізь землю провалитися. Викладач, котрий бачив мене приблизно втретє, нама-гався «витягнути» мою відповідь на високе «відмінно».

А позавчора взагалі… Мені навіть роз-повідати соромно… Тільки не засуджуйте, будь ласка…

Я приїхала з роботи дуже голодна. Лише відчинила холодильник – а собака з котом уже біля моїх ніг. Лестяться, вітаються… Мабуть, голод керував мною у цей час… Я вигнала їх обох на вулицю, а сама почала на-минати ковбасу. І тут ці лапи… Собачі лапи на підвіконні у кухні… І бездонні очі моєї псяри… О Боже, вона ніби казала мені: «Ну ти й свиня! Закрилася сама – і ковбасу же-реш! А я маю на вулиці сидіти! Красно тобі дякую, моя хазяєчко!»

Мучить мене щось усередині тепер. Не-спокійно так на душі, тривожно. Може, то і є совість? Хоча… Звідки мені знати про таке високе почуття? Займаючись свинством, нахабно обманюючи увесь світ – просто не можна бути совісною.

Виговорилася. Полегшало. Дякую Вам, Володимире Дем`яновичу!

«КОЛОВОРОТ» продається у всіх газетних кіосках

Старого Самбора та «Рукавичці»

314 червня 2012№ 23 (077) новини

КОРОТКОдо $1000заробляють за сезон україн-ські жінки на збиранні полу-ниці у Польщі, якщо високий урожай. Сезон починається наприкінці травня і триває майже місяць. Висип (коли ягід на кущах найбільше) припадає на другу третину червня. Про це розповіла пані Марія Н. із села Топільниця: «Я їздила один раз – минуло-го року у село Шклянів. Це близько від кордону: з Пере-мишля треба їхати 3 години поїздом і ще до години авто-бусом. Умови в нас були дуже добрі: три рази харчували нас, вода була, гарно ставили-ся. Жили ми у літній кухні. Але не всюди так – розповідали різне. Наприклад, що жили у гаражі, без води, самі собі їсти готували. Це залежить від господарів. Нас було троє, а в інших власників городів і по десятеро працівників було.

Щоранку ми вставали о 4:00 (за нашим часом то є 5 година) і йшли працювати до 12:00. Далі з 12 годи-ни до 15 – відпочивали, а з 15:00 до 18:00 – знов збирали полуницю. Але не всі так працюють – переважно робочий день закінчується о 20:00.

Наш господар возив полуниці на ґелду (гуртівню), бо там дорож-че платять. Скупи (місце, де при-ймають ягоди) є в кожному селі. Приймають трускавки по 4 злоті (1 злотий – 2,35 грн) за луб’янку (ко-шичок). Нам платили по 1 злотому за луб’янку. За день ми збирали по 130 – 140 кошичків. Якщо полуниця велика, то можна й 200 за день зі-брати. Більше платять за полуницю, якщо відривати хвостики (шипува-ти) – по 1,5 злотого.

Найважче у цій роботі ногам та хребтові. Наші чоловіки, коли по-їхали разом з нами, повтікали геть уже через два дні. Цього року може з півсела жінок поїхало до Польщі, сестра моя поїхала. Їздять і на че-решні, вишні, квасолю, огірки, яблу-ка. Я би знову поїхала, але не маю з ким дітей залишити».

Галина Антошик

Найбільше вихідних – у червні

У червні буде всього 19 робочих днів, 9 вихідних та два святкові дні (3 червня – Трійця, 28 червня – День Конституції України), а 27 червня – скорочений ро-бочий день. Ще один вихідний Кабмін ре-комендує зробити 29 червня, оскільки це п’ятниця після Дня Конституції. Отже, ра-зом виходить 12 вихідних із 30 червневих днів. Керівникам підприємств та організа-цій уряд радить перенести робочий день із п’ятниці, 29 червня, на суботу, 7 липня.

Галина Антошик

Букова у вогніУночі 6 червня в селі Букова, що на пів-

нічному сході Старосамбірського району, у дерев’яному житловому будинку спа-лахнула пожежа. Про це інформує прес-служба ГУ МНС у Львівській області.

Червоний півень знищив 120 метрів квадратних покрівлі житлового будин-ку, 96 метрів квадратних перекриття, та 30 метрів квадратних стін. Постраждала також частина майна власників будинку. Можливою причиною пожежі еменесни-ки називають коротке замикання елек-тромережі на горищі. Збитки від пожежі «потягнули» на 20 тисяч гривень.

Село Букова належить до Лютовиської сільської ради. Там живе понад 760 людей. До районного центру мешканцям села по-трібно добиратися 36 кілометрів.

Марта Здоров

Старосамбірщині – міжнородні гроші

Одразу чотири навчальні заклади Ста-росамбірського району відремонтують цьогоріч за кошти, передбачені Кіотським протоколом. Щасливчиками стали обидві школи Хирова та Стрілок. Там буде прове-дено ґрунтовний ремонт: утеплення фаса-ду, покрівлі, заміна вікон і дверей. Про це повідомила прес-служба Старосамбірської РДА. Для тих, хто не знає: механізм дії Кіот-ського протоколу полягає у тому, що роз-винені країни купують квоту на викиди забруднень в атмосферу у країн, що розви-ваються. До останніх і належить Україна. А детальніше про ремонт у зазначених шко-лах – у наступному номері «Коловороту».

Тетяна Михаць

фотофакт

Фрукти – до сушарки!

На СтароСамбірщиНі є близько Ста ветераНів оУН-УПа, колишНіх УчаСНиків бойових дій. воНи багато Не хочУть – лише, щоб визНали їх УчаСНиками НаціоНальНо-визвольНої боротьби в роки дрУгої Світової війНи та Під чаС рУхУ оПорУ У західНій УкраїНі до 1954 рокУ. але влада їх Не чУє. і з кожНим роком меНшає Свідків тих Подій, а ті, котрі ще живі – ПокиНУті НаПризволяще державою, чаСто живУть СамотНьо, маючи Проблеми зі здоров’ям. їм Не виСтачає ПроСтого СПілкУваННя, Уваги, заСлУжеНої Поваги.

ПРОГРАМА

ТБна тиждень

«Ми – постгеноцидна нація…»

с. 10 с. 5

с. 4-5

с.3

13 жовтня 2011 № 39 (043) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 1 грн

с.6-9

Світлина PHL

Для того, аби взимку насолоджуватись смачним узваром, потрібно вчасно і правильно насушити фруктів та ягід. Про різні способи сушіння – у рубриці «Довідка».

«Свобода або смерть!»14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці, відзначають річницю створення Української повстанської армії, а також – День козацтва

Син легендарного командира УПА Юрій Шухевич розповів «Коловороту» про час, коли він із сім’єю переховувався на Старосамбірщині, і про діяльність УПА на теренах району.

Ділянка з криницями школи-інтернату приватизована, а це означає, що з водою, якою користується навчальний комплекс, можна зробити будь-що. Директриса Тетяна Голубко хвилюється, що відтепер не зможе контролювати якість води, та й її наявність також, адже новий власник зможе зробити із криницями, що захоче, навіть – засипати. Тоді школа залишиться без води. Та прокуратура запевняє, що все законно, а сторони можуть мирно домовитися.

Земельна проблемаЩо питимуть учні інтернату в Стрілках?

.

Можливість знати більше

Можливість захворіти на рак

ОБиРАй САМ10 грн

Місячна передплатана «Коловорот»

10 грнПачка цигарок

Вартість передплати на місяць становить 10 грн. На 3 місяці – 30 грн, 6 міс. – 60 грн.

Передплатний індекс 89033

РЕКЛАМА В «КОЛОВОРОТі» –

Тел.: 097 162 24 40

зАПОРУКА Вашого

успіху!

Як янголята«У Старому Самборі нема де купити

дітям одяг до першого причастя, тому якраз зараз ходжу по базарі у Самборі. Сукеночок для дівчаток багато: є по 300, 400, 500, навіть по 600 гривень. Про-кат – 300 грн», – по телефону розповідає пані Оксана з села Топільниця. Її донька, другокласниця Анна-Марія, у четвер, 14 червня, разом із однокласниками піде до Першого Причастя у церкву Святого Єв-стахія, що в с. Стрілки.

Однак, як не крути, перше причастя – це ще й клопоти для батьків: за сукню треба заплатити від 300 до 600 гривень, за новенький костюм для хлопчика – 200 – 300 грн, взуття коштує 100 – 250 гри-вень, віночок – 50 – 60, а свічечка – 35 грн. Багатьом дівчаткам ще роблять зачіску в перукарні – це додаткові 100 гривень (приблизно).

Отже, вбрання з усіма атрибутами «по-тягне» на тисячу гривень.

Це якщо батьки ганяються за модою і хочуть, щоб дитина виглядала, як лялька Барбі. Тому за плаття готові платити пів-тисячі гривень, а то й більше. На ринках суконь для дівчаток чимало – вибрати є з чого. Багато з них – як зменшені копії суконь наречених. Та й батьки шукають донечкам, як правило, довгі (до землі) пишні плаття. У декотрих храмах Льво-ва з’явилася практика одягати дітей у спеціально пошите урочисте однакове вбрання тут же. За такий прокат платять символічну суму, яку використовують на хімчистку.

Галина Антошик

О. Михайло Николин:«Неправильно люди вживають вислів «Перше

Причастя», бо в нашому, східному обряді, якого до-тримується Греко-католицька церква, є Перша Спо-відь і Урочисте Причастя. Тому що перше причастя могло бути ще при хрещенні. Причаститися може людина без гріха. Маленька дитина, яка у Тайні Хре-щення омивається від первородного гріха, особис-того гріха не буде мати до семи років життя. У церкві це чітко визначено – сім років. До речі, я читав, що, за дослідженнями медицини, кора головного мозку в людини формується сім років. До того віку дитина не несе відповідальності за гріхи. Отже, якщо дитина гріха не має, то чому їй у причасті відмовляти? Кому причастя? Безгрішним. Був такий період у нашій церкві, коли священик імітував причастя при хре-щенні: вмокав ложечку у Святе Причастя та торкав-ся нею уст дитинки. Тобто, дитинка вже мала перше причастя. У римо-католиків малих дітей не причаща-ють – і в них тому є така назва – «Перше Причастя». У нас акцент на Першій Святій Сповіді та Урочистому Причасті.

У нас, у Старому Самборі, цієї неділі буде свято Пер-шої Сповіді й Урочистого Причастя. Зранку, о восьмій годині. Ми нові костюми дітям організували, цілий рік готували 36 дітей. Минулі роки позичали костюми у Львові – в Академії мистецтв, а цього року вже самі, силами парафії, шили для діток обновки. Одяг для та-кої події не може бути буденним. Наші батьки звикли вдягати дитинку, як балеринку. Я ж кажу, що дитина ще буде в тому вбранні на випускний, до шлюбу. Суть є в тому, щоб дитина внутрішньо була підготовлена, а не зовнішньо. І тому ми, щоб діти не відрізнялися одне від одного, щоб зробити наголос на духовному, вирішили пошити цей одяг. Це свято обіцяє бути гар-ним, цікавим».

Коментар

4 тема номера

Мар’ян Кічура, с. МурованеЯ навіть не знаю. Цю

владу жодним способом не можна змусити щось роби-ти. Їм усе “попри мешти” і вони нічого не бояться!

Оксана Тома, Стрілковичі – ФранціяЯ навчаюся в аспірантурі

у Франції. Тому зараз мало бачу українські дороги. І тим більше вже не задумуюся про те, як змусити чиновни-ків щось робити. Порівню-вати рідні дороги із фран-цузькими? Та ні, тут нема що порівнювати.

Немає тут такого поняття, як “ями і вибоїни на дорогах”. І є реальна безпечна можли-вість розвивати швидкість автомобіля до 130 кіломе-трів за годину.

Роман Радик, м. ХирівЗвісно, мене не влашто-

вує сучасний стан доріг. Ду-маю, треба трохи налякати ті органи, котрі відповідають за ремонт доріг перевірка-ми, прокуратурою. Я гото-вий навіть вийти і стояти на дорозі заради такої справи!

Андрій Подолець, с. ЧапліТут звичайними способа-

ми боротися – не допоможе. А от якщо розбити дорогу ще більше, перекрити її та залишити проїзд лише яма-ми, то, надіюся, щось із того вийшло би. Узагалі кожного дня перекривати чиновни-кам дорогу – нехай знають!

Роман Фичко, смт Стара СільНе допоможе перекриття

дороги. Потрібно щось ро-бити, а не на дорозі стояти. Дорогу треба НОВУ. Стара ремонту не підлягає. Але так як коштів ніколи нема, то бу-демо далі по старій їздити.

Аліна Сигерич, м. Старий СамбірЯкий сенс щось робити?

Навіть якщо й поремонту-ють дороги, то це буде хіба на один сезон. А далі – усе спочатку.

Опитувала Тетяна Михаць

Як змусити владу взятися за ремонт доріг?Опитування

Євро є – доріг нема…Вам все ще не соромно за Євро-2012? Тоді ласкаво просимо на Старосамбірщину

В Україні розпочалося Євро-2012. І хоча жоден із матчів команди світового рівня не зіграли на Старосамбірщині – наш район таки зумів відзначитися. Можете бути певні: дорогу Смільниця – Старий Самбір кожен уболівальник, котрий перетнув кордон, проїхав-ши через місцевий пункт пропуску, запам’ятає на все життя. Вам ще не соромно?

Україна вітає вас!Міжнародний автомобільний пункт про-

пуску «Смільниця – Кросценко» дуже гарний. Ще б пак, адже по ту сторону воріт відкрива-ється зовсім інший світ. Заасфальтовані доріж-ки, новенькі будівлі, митники та прикордон-ники в акуратних формах – саме так зустрічає Україна гостей із-за кордону. Перше, що вони бачать, перетнувши межу двох держав, – ве-ликий синьо-жовтий щит із написом «УКРАЇ-НА. UKRAINE». А вже відразу під ним, на землі, – перша презентація української дороги.

Місцеві прикордонники не проти нашої фотосесії. Навіть навпаки – ідея їм припала до душі. Один ще й рекомендацією поділився: «А ви фотографуйте так, щоб було видно знак «Україна». Нехай усі знають, що діється одразу при митниці».

І справді, у кількох метрах від кордону ям на трасі відносно не густо, проте їх глибина вражає. В одну з таких вибоїн цілком вільно можна покласти сім-вісім газет «Коловороту». Та що там: у цю яму навіть я можу лягти (зріст – 165 см) – і, якщо скрутитися калачиком, не буде тісно…

Дорога позувала нам по-різному. Здавало-ся, з якого ракурсу її не візьми – все одно кадр не зіпсується. Якщо в яму стати обома ногами, то вона сягатиме вище кісточок. Це дійсно ексклюзивні фотографії…

Розуміли це й польські та українські водії, котрі махали руками, показуючи, що підтри-мують нас.

Шляхи мої – нелатані, розбиті…

Їдемо далі. Від митниці до прикордонної за-стави у деяких місцях дорога таки схожа на… дорогу. Однак далі – нема слів, хіба… Та ні, не емоції навіть. Лише нецензурна лайка злітає з уст кожного водія. На узбіччях – магазини, ав-тозаправки, ятки з одягом і взуттям. Ми себе запитували: а як ці люди тут живуть? Як вони

приїжджають сюди щодня? Це ж не траса, це не дорога, це не шлях. Гірськими стежками та польовими дорогами значно простіше пере-суватися, аніж цим решетом.

«Скільки разів у мене ламалася тут маши-на! – скаржиться пан Олег. – Але що зробити? Встав, понервував, поремонтував – і далі по-їхав. Ми вже звикли до цих ям. Оті, що більші, то напам’ять знаємо, де знаходяться».

І все ж факт залишається фактом: навіть близьке знайомство з місцевою дорогою ні-чим не допоможе, адже ями скрізь і їх багато – тож ані зустрічна смуга, ані об’їзд узбіччям, ані жодні інші маневри не здатні полегшити поїздку.

Ситуація в селах, що по дорозі до Хирова – не гірша й не краща. Періодично черепаша-чу швидкість нашого автомобіля зменшували “лежачі поліцейські” напівприродного похо-дження. Подекуди працівники автодору роз-чистили ями – і залишили їх у такому стані. В інших місцях вибоїни просто позасипали піс-ком із камінням.

Найбільше вражає Старявський міст. Він поза конкуренцією. Переїхати кілька метрів цієї смуги перешкод, не зіпсувавши собі не-рвів, – нереально. Це суцільні ями. Як би ба-нально не звучало словосполучення «яма на ямі» – щось інше тут годі придумати…

Тут має бути соромно!Під час цієї подорожі ми побачили і дізна-

лися чимало цікавих фактів, безпосередньо пов’язаних із старосамбірськими шляхами та Євро-2012.

GPS-навігатор привів одного із німецьких уболівальників до пункту пропуску «Смільни-ця – Кросценко». Побачивши українську до-рогу в Смільниці, переляканий хлопець питав місцевих людей, чи РЕАЛЬНО їхати далі. Оче-видно, таких ям бідний німець ще не бачив.

Автобус із німецькими вболівальниками змушений був зупинитися у Смільниці. Паса-жири прагнули зафіксувати на власні фотоа-парати цю трасу-решето – хтозна, чи повірять на слово знайомі з Німеччини, що бувають такі дороги.

Туристи з Нідерландів пересувалися на позашляховиках. Мабуть, німці їм зателефо-нували й розповіли про дорогу. Точніше, про її відсутність. Та треба було бачити повні по-диву очі європейців – їм також, напевно, не випадало їздити такими шляхами.

Тетяна Михаць

Україна вітає гостей. Без коментарів.

Ноги водія в ямі посеред дороги за лічені метри від лінії кордону

514 червня 2012№ 23 (077) тема номера

Коментар

Володимир Цегенько, голова Старосамбірської РДАНаскільки мені відомо, ще не відремон-

тували дорогу. Але мені обіцяв начальник Служби автомобільних доріг у Львівській області пан Сиротинський, що роботи по-чнуться вже цього тижня. Не знаю, скільки це буде коштувати, бо ще нема кошторису.

А вболівальники, в основному, перетина-ють кордон літаками.

Унікальний Старявський міст – тут можна грати у гольф футбольним мячем – він потрапляє у ями, ніби у лунки.

Нідерландські вболівальники шоковані. Такого їхні позашляховики ще не бачили.

Старосамбірщину ямами не здивуєш... Але ті, що по дорозі на Смільницю, вражають своєю глибиною

бачите, наскільки ця яма більша від людини. Я можу спокійно туди лягти і почуватимусь комфортно

Так і їздять. Виляти по дорозі нема сенсу – це суцільні ями. Другі українські ворота також зустрічають гостей ямами. Автомобілі часто тут ламаються

40 кілометрівдовжина траси Старий Самбір – Сміль-ниця. Найгірша її частина починається у центрі Хирова, а закінчується під самісінь-ким кордоном.

Тетяна Михаць

А так Володимир Цегенько ко-ментував тему доріг раніше:

23 квітня 2012 року для газе-ти «Коловорот»:“«Укравтодор» уже почав цей ре-

монт. Місцями дорожники повністю знімають асфальт, а подекуди тільки латають ями. Поки що не можу ска-зати, якою буде вартість цих робіт, оскільки кошторис ще не складений”, – розповів пан Цегенько журналіс-там.

25 квітня для телеканалу «Львів-24»:“На сьогоднішній день я ще не

знаю достеменно, скільки коштів буде виділено на цю дорогу. Але так, як обіцяли і на рівні держави, і на рів-ні області – дорога буде відремонто-вана”.

Тетяна Михаць

довідка

Епопея із трасою Старий Самбір – Смільниця триває уже доволі довго.

– У лютому Микола Титух, заступник голови Старосамбір-ської районної ради, звернувся із проханням до прем’єр-міністра Миколи Азарова. Він просив, аби дорогу Старий Самбір – Смільниця внесли до переліку робіт Служби авто-мобільних доріг на 2012 рік.

– У березні губернатор Львівщини Михайло Костюк звернувся з листом до прем’єр-міністра Миколи Азарова. Клопотання стосувалося ремонту автодороги Старий Сам-бір – Смільниця. А точніше, це була пропозиція щодо вико-ристання для цієї траси грошей із нерозподілених коштів на ремонт доріг Національного агентства з питань підготовки Євро-2012.

Тетяна Михаць

Про жахливу старосамбірську дорогу ще торік дізналися користувачі інтернету. На сайті “Луцькавтодору” 16 серпня 2011 року було опубліковано матеріал про вкрай погану трасу Старий Самбір – Смільниця. Автори зазначають, що глибина деяких ям сягає від 10 до 22 сантиметрів.

Обурюються подорожні й відсутністю дорожніх знаків на цьому відрізку шляху.

Тетяна Михаць

Звісно, бездоріжжям в Україні нікого не здивуєш. Однак переважно люди вважають, що якось посприяти вирішенню цієї проблеми можуть тільки чиновники й політики, увесь час сподіваючись на чергові вибори тощо. Жителі ж Раде-хівщини продемонстрували, що це уявлення помилкове. У травні 2012 року вони перекрили автотраси Львів – Луцьк та Червоноград – Броди – таким чином обурені люди вимагали негайного ремонту доріг.

Пікетувальники пропускали лише автомобілі з дітьми. І навіть водії, котрі стояли у заторах, не сердилися, а підтри-мували акцію протесту.

Учасники акції очікували приїзду чиновників із ЛОДА, аби заявити, що стоятимуть на дорозі доти, доки не буде затвер-джено точну дату проведення капітального ремонту траси.

Тетяна Михаць

Невже Азаров винен?

знай наших!

А тим часом…

6 довідка«КОЛОВОРОТ» РЕКОМЕНДУЄ

ПОДиВиТиСЯ:

ПОЧиТАТи:

Василь Кожелянко, «Діти застою». Чернівці, 2012

«Діти застою» – останній і, на думку редактора, найкращий роман Василя Кожелянка.

Розділена між кількома пер-сонажами автобіографія і уза-гальнений портрет розчарова-ного покоління, нереалізовані кохання і втрачені України, да-ремні в наших умовах західні ідеали і безсила в наших голо-вах східна мудрість, художньо переконливі екскурси у трагіч-не минуле і чітке передбачення безпросвітного майбутнього, бездонний розпач і в´їдливий гумор, «ліричні» відступи і «не-нормативні» вислови - ось да-леко не повний перелік того, що знайде у цьому романі спанте-личений читач.

«Своєю багатовимірністю ро-ман «Діти застою», власне, найбільше і приваблює. Тут різні ви-міри національного та універсального. Крім того, у цьому романі весь Кожелянко. Все те, до чого звик читач чи його прози (і малої, і романістики), чи драматургії (від п´єси «Мильна булька і реак-тивне шило» і до написаних у співавторстві з Володимиром Сер-дюком «Пластилінового металу», «Гільйотини», «Лізикави»), мож-на побачити сконцентрованим у романі. Тут є те, чим переймався письменник протягом свого життя, те, чим він жив, що його болі-ло, тут є властиві йому стилістичні особливості, прийоми, засоби, образи, метаморфози образів. Крім того, роман можна «розби-рати» на шматки, із яких могли би вийти цікаві вистави, фільми. Зокрема, розділ «Великі люди Джерелева», в якому соковито, енергійно, дотепно розповідається про джерелівських диваків і так званих інтелігентів-жебраків (прочитується, погодьтеся, дуже неоднозначно: розумні люди приречені на маргінальність, з іншого боку, лише будучи маргіналами-диваками, вони можуть бути собою), міг би трансформуватися, за найкращого збігу об-ставин, у кілька неординарних кіноновел.

Татусі без шкідливих звичокФранцузька пригодницька комедія з Крістіаном Клав’є і Жа-

ном Рено у головних ролях. Цезар Боргнолі, італійський автомобільний дилер, знаходить-

ся на межі розорення. Його сестра-лесбіянка Алекс, яка живе разом зі своєю подругою Кім, просить брата зберегти сімейний гараж і не виставляти його на продаж. Вона просить Цезаря укласти фіктивний шлюб із Кім, а потім поїхати в Таїланд, щоб офі-ційно удочерити Майлі, чарівну 5-річну дівчинку, яку пара дівчат бажає ростити як власну дочку. З усім цим їм допомагає лікар ди-тячого будинку Люкс.

Прометей

Американський фантастичний бойовик режисера Рідлі Скот-та із Майклом Фассбендером та Шарліз Терон у ролях. Команда дослідників знаходить на Землі ключі до розкриття таємниці по-ходження людства. У пошуках відповідей їм доведеться вируши-ти в космічну подорож до найтемніших куточків всесвіту. Там, у незвіданих світах, їм доводиться вступити в жорстоку битву за майбутнє людської раси.

«От саме зараз би добре було трохи сонця, щоб полуниці достигли. Без теплої погоди будуть кислими», – каже пані Галина зі Стрілок. Вона щойно принесла з городу першу ягідку внучці. Дитина бере маленьку ягоду до рота – і кри-виться, бо кисла, хоч і червона.

А от Іван Карпа сподівається на дощове літо, але тепле, адже він завзятий грибник – майже все літо й осінь проводить на тихому полюванні: «Уже почина-ють потрохи з’являтися білі гриби. Сам ще не прино-сив, але в Старому Самборі на базарі того тижня ба-чив, що багато люди продавали. Приносив хіба чорні, підберезники й підосичники. Якщо літо буде посушли-вим – гриби всі будуть хробачливими».

«Та то в травні треба гарного дощу, щоб трава до-бре росла, – каже з-за тину баба Катерина зі Стрілок, обпираючись на мотику, – а на літо треба вже доброї погоди на бульбу, капусту, сіно щоб сушити. Пастухи хочуть, аби трохи дощ падав – і трава для худоби рос-ла. Хіба, не дай Бог, щоб не було знов потопу, як чоти-ри роки тому».

От кому дощу не потрібно зовсім, то це дітям. Літні канікули вони проводять, купаючись у річках, граю-чи у футбол. «Дуже сильно сподіваюся, що дощу не буде на Івана Купала, бо у Стрілках уже три роки під-

ряд організовують волейбольний турнір пам’яті Іго-ря Козака і концерт після того. Перші два рази падав дощ – тому концерт був у Народному домі, волейбол грали в спортзалі, а минулого року було сонячно – й усе відбувалося надворі. Це набагато крутіше», – каже одинадцятикласниця Іра Марчак.

Синоптики ж прогнозують, що Україні «світить» жар-ке літо. «Літо однозначно буде спекотним. Тривалого детального прогнозу на 90 днів наука не дає, але ана-ліз статистики останніх двадцяти років говорить про те, що ймовірність спекотного літа цього року близька до 100%. Загальне для всіх трьох літніх місяців – багато днів із температурою 30 – 35 градусів, однак я не ду-маю, що можливе повторення минулого року (спека до 40 та посуха). На заході гарячих днів очікується менше. Традиційно сухо і жарко буде на сході, у центрі, ну і, зрозуміло, на півдні», – повідомив директор Україн-ського гідрометцентру Микола Кульбіда.

Також, за його словами, у липні слід чекати сильних грозових злив із градом, особливо в другій половині місяця. У Карпатах через це можливі повені, але не небезпечні. Тепло буде і в першій половині вересня, проте з третьої його декади різко й відчутно похолод-нішає.

Галина Антошик

Чого чекати від природи?Прогноз синоптиків на літо

714 червня 2012№ 23 (077)

ПРАЦіВНиКи МіЛіЦії НЕ РЕАгУюТь НА зВЕРНЕННЯ

Чи зЛОВжиВАюТь ВЛАДОю?

Зателефонуйте на телефон довіри обласного УМВС –

(032) 278-26-10

довідка

«Ой Марічко, чичері, розчеши ми кучері...»

Школярі – на медогляд!

Примірна схема кратності обов’язкових медичних профілактичних оглядів дитячого населення

історіяздоров’я

Волосся здавна було символом гідності, здоров’я, долі. Мабуть, усім відома біблій-на легенда про могутнього Самсона, сила котрого була у волоссі. І лише зрада Даліли допомогла філістимлянам подолати його, обрізавши кучері. Наші предки теж вірили, що у волоссі міститься магічна сила – тому не спішили його стригти. Обрізана коса була знаком ганьби для дівчини, адже до-вгі красиві коси – символ дівочої честі, мо-лодості.

Молоді дівчата носили косу до весілля. Після нього – волосся було заховане під очіпком та хусткою вже аж до смерті. Най-більш драматичним моментом на весіллі було розплітання коси і покриття голови молодої очіпком – обряд чіпчення. Це сим-волізувало перехід дівчини в заміжній стан (зараз роль очіпка виконує біла хустина). Від цього часу вона не мала права ходити з непокритою головою – це сприймалося як великий гріх, сором. Подекуди вважалося, що молода дівчина носила косу як символ того, що вона одна, а після весілля заплі-тала дві, укладаючи їх короною під очіпок, як знак того, що їх із чоловіком уже двоє. Однак таки частіше дівчата плели дві коси. Розпускали волосся на знак горя.

Із волоссям та його обрізанням пов’язано безліч прикмет, вірувань, засте-режень. Не можна, до прикладу, викидати куди-небудь зістрижені пасма, бо якщо птахи (ворони) заберуть їх на гніздо – голо-ва болітиме. Пильнували, щоб зістрижене волосся не потрапило до ворожок, відьом, чаклунів, бо вони могли накликати біду на його власника. Обрізане волосся кидали у вогонь чи воду. Не обрізали волосся вагіт-ні жінки, а коли приходив час розродитися – розплітали косу, розв`язували всі вузли,

щоб пологи пройшли легше. Дітей стригли вперше у день, коли їм виповнювався один рік.

Тоді як жінки ще 100 років тому не стри-гли волосся, а заплітали коси – чоловіки мали можливість стежити за модою. До Першої світової війни вони стриглися «під макітру» або «під миску» (волосся обрізали на однаковому рівні довкола всієї голови), «під польку» (потилицю голили, а решту волосся залишали довшим). Дітей стригли дуже коротко, залишаючи лише трохи до-вше пасмо над лобом.

Колись чи не найдовше волосся серед усіх етногруп України носили бойки із се-редніх Карпат, тобто, саме тієї частини Бойківщини, де зараз територія Старо-самбірщини й Турківщини. Етнограф Олек-са Воропай залишив такі спогади: «Літом 1944-го року я був у селі Лютовиськах (за-раз це в Польщі; від кордону по прямій лінії – 5 кілометрів, – “Коловорот”) і там бачив старих бойків, що їхнє волосся до-вгими пасмами спадало аж на плечі. Так само, як і одяг, бойки й досі зберігають цей старослов’янський звичай».

Уже після війни мода на чоловічі стриж-ки почала змінюватися інтенсивніше, жін-ки також почали стригтися. Багато хто ще пам’ятає машинки, що виглядали, як щось середнє між сучасними електричними та ножицями. Вони дуже скубли волосся – процес стрижки був болючим, тому їх час-то доводилося розкручувати і гострити. Чоловіки, як правило у неділю, брали з со-бою горілку та йшли до того, хто стриг. Це був своєрідний недільний ритуал.

Підготувала Галина Антошик, газета «Коловорот»

Що таке літо? Довгоочікуване сонечко та засмага або мінлива хмарність і проливні теплі (чи не дуже, як от зараз) дощі за наши-ми шибками. Із приводу останнього не слід засмучуватись, а якщо у вашій сім’ї є школя-рик, то період негоди можна використати з розумом – адже це достатньо зручний час для того, аби діти пройшли обов’язковий щорічний медогляд.

Відвідати поліклініку необхідно до 1 ве-ресня. Медичний огляд є важливим тому, що за його результатами лікарі визначають, чи потрібно учневі відвідувати спеціальну гру-пу на заняттях із фізичної культури, а також регулярний медогляд допомагає виявити і ліквідувати можливі відхилення від норми у розвитку молодого організму. Батькам та опі-кунам школярів, котрі навчаються у молод-

шій (1 – 4 клас) і середній (5 – 8 клас) шкільних ланках, слід узяти на замітку те, що їхні діти можуть проходити медогляд лише за присут-ності хоча б одного з батьків або опікуна.

Формальна на перший погляд процедура насправді є дуже важливою, бо ж здоров’я – це найцінніший скарб, яким володіє люди-на, і все ж, на жаль, він вичерпний, тож саме хороша лікарська консультація допомагає зберігати його. Для кожної вікової категорії порядок проходження медичного огляду має свої нюанси. Отож, аби ви краще орієн-тувались у “медоглядній арифметиці” «Ко-ловорот» подає таблицю, котра допоможе з’ясувати, яких спеціалістів повинна відвіда-ти ваша дитина.

Марічка Алексевич

Вік дитини Лікар-педіатрМедична сестра,

фельдшерЛікарі-спеціа-

лістиЛабораторні та

інструментальні ме-тоди досліджень

з 3-х до 5 років

1 раз в рік  (в умовах амбулаторно-поліклінічного закладу)

2 рази в рік (вдома) для дітей, які не від-відують дошкільний навчальний заклад

стоматолог  1 раз на рік в 3 роки: - стоматолог; - логопед

- загальний аналіз крові; - загальний аналіз сечі; - аналіз калу на яйця глистів

5 - 6 років (перед по-ступленням до загально-освітнього навчального закладу)

1 раз на рік (в умовах амбулаторно-поліклінічного закладу)

2 рази на рік (вдома) для дітей, які не від-відують дошкільний навчальний заклад

- хірург-ортопед; - офтальмолог; - отоларинголог; - стоматолог; - логопед; - психіатр; - психолог; - ендокринолог; - інші спеціалісти за показаннями

- загальний аналіз крові; - загальний аналіз сечі; - аналіз калу на яйця глистів; - аналіз крові на цукор

7 - 9 років 1 раз на рік 1 раз на рік стоматолог 1 раз на рік

- аналіз калу на яйця глистів

10 - 11 років 1 раз на рік 1 раз на рік

- офтальмолог; - отоларинголог; - хірург (андроло-гічний огляд); - ортопед-травма-толог; - стоматолог; - гінеколог; - ендокринолог; - психолог

- загальний аналіз крові; - загальний аналіз сечі; - аналіз калу на яйця глистів; - аналіз крові на цукор

12 - 14 років 1 раз на рік 1 раз на рік стоматолог щорічно

юнаки: 15, 16, 17 років; дівчата: 15 і 17 років

1 раз на рік 1 раз на рік

- офтальмолог; - отоларинголог; - хірург (андроло-гічний огляд); - ортопед-травма-толог; - стоматолог; - гінеколог; - ендокринолог; - психолог (у 15 років);

- флюорографія; - загальний аналіз крові; - загальний аналіз сечі; - аналіз калу на яйця глистів; - аналіз крові на групу та резус-фактор (у віці 15 років)

дівчата у 16 років

1 раз на рік 1 раз на рік - стоматолог; - гінеколог

- флюорографія

8

Чотири князенки хотіли навчитися чогось такого, чого ніхто не вмів. Для цього вони вирішили обійти всю землю.

Визначивши час і місце зустрічі – пустилися в дорогу.Через рік чотири брати зустрілися у призначеному

місці та розповіли один одному, хто чого навчився.– Я, – почав один, – можу нарощувати м’язи на цілком

голі кістки.– Я, – сказав другий, – можу нарощувати шкіру.– А я, – похвалився третій, – можу створити члени,

якщо буде тіло, шкіра й волосся.– А я, – закінчив четвертий, – знаю, як дати життя

створінню, якщо воно має усі члени тіла.Поглянули князенки навколо – і знайшли якусь кіст-

ку. Узяли її, навіть не роздумуючи від якого вона звіра: так були захоплені своїми творчими можливостями.

Один наростив м’язи, другий – шкіру, третій створив потрібні члени, а четвертий дав життя. І вийшов... лев!

Він заричав, стрясаючи своєю гривою, – і кинувся на своїх творців. З’їв їх, облизався та й пішов собі до лісу.

Людина довела, що за допомогою різних винаходів може мати величезну творчу силу. Однак ця сила здат-на привести її до самознищення. Сучасні великі інду-стріальні заводи за одну годину виробляють те, на що в минулому треба було затратити кілька років, проте ця індустрія порушила екологічну рівновагу: навколиш-нє середовище, у котрому живе людина, страшенно за-бруднене.

Людина водить автомобіль, керує літаком, працює з комп’ютером, але не може вповні панувати над ними. Має величезні матеріальні вигоди, однак наосліп шукає напрямку, значення, цілі. Добре знає, що, коли помилить-

ся, це знання може знищити її. І відчуває, що урухомила щось, над чим уже не панує. А якщо не зможе ним керува-ти, то винною в цьому буде сама.

Китайська мудрість каже: «Це не вино робить люди-ну п’яною, а людина впивається вином».

чтиво

* * *– Усередині кожної жінки живе тигриця!– Ой же ж, Господи! Головне, щоб не глисти...

* * *Найважче влаштуватись на роботу жінкам. Усім потрібні

18-річні дівчата з 30-літнім стажем роботи, двома освітами і до-рослими дітьми.

* * *Принесла додому хом’яка в клітці. Ось так у мого кота

з’явився телевізор.

* * *На пиві:– У дитинстві я ніким особливо не хотів стати.– Тобі це чудово вдалося!

* * *На запитання “мажора”: “Ти хоч знаєш, хто мій тато?!” – пра-

вильна відповідь: “А що, мама тобі не сказала?”

* * *Дивлюсь новини – усі щось купують: хтось яхту, хтось віллу,

хтось футбольний клуб...Піду і я хліба куплю.

* * *Учитель:– Ну що, діти, які звуки мичули сьогодні на фермі?Учні по черзі:– Му-у-у-у-у-у…– Кря-кря-кря…– Бе-е-е-е-е-е-е…– Ану, забирайся геть із трактора!!!

Головний редактор: Роман РакЗаступник головного редактора: Всеволод Поліщук

Над номером працювали:

Адреса редакції:

Тетяна МихацьГалина Антошикм. Старий Самбір, вул. Л. Галицького 25/11

Дизайн:Верстка:

Літературне редагування: Художнє оформлення:

Рекламний відділ:Відділ збуту:

Всеволод Деревацький Олег ПеленичкаГалина МушеникРостислав Лужецький067 67-307-18Богдан Гурин – 067 67-55-426

Львівське обласне видання газета «Коловорот»передплатний індекс: 89033

cвідоцтво серія ЛВ № 992245-Р від 29.11.2010 р.Друк: ТзОВ «Друк Волині»

Засновники: ГФ «Дністер», ПП «Екобескид»

Видавець: ТзОВ «Редакція газети«Коловорот»

Наклад: 2000 примірниківПеріодичність: тижневик

Підписано до друку: 03.06.2012 р.

анекдоти

притчі

старосамбірщина

понеділок, 18 червня

вівторок, 19 червня

середа, 20 червня

четвер, 21 червня

п’ятниця, 22 червня

субота, 16 червня

неділя, 17 червня

день +13°/+27°ніч +13°/+17°

день +19°/+29°ніч +19°/+22°

день +17°/+30°ніч +19°/+22°

день +19°/+33°ніч +18°/+23°

день +19°/+32°ніч +19°/+25°

день +17°/+30°ніч +18°/+24°

день +11°/+23°ніч +11°/+15°

ВіТАННЯ

© Усі права на матеріали, надруковані у газеті, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв видання дозволяється за умови посилання на газету «Коловорот». Матеріали, позначені символом , друкуються на правах реклами. За достовірність змісту матеріалів, що публікуються на комерційній основі відповідальність несе замовник.

джерело http://www.meteoprog.ua

зРОБи ЩОСьОдна дванадцятилітня дівчинка записала якось у своєму щоденнику: “Ми є людьми майбутнього, отож повинні по-

ліпшувати ситуацію. Найгірше – це нічого не робити і дивитися, як той бідний світ розпадається на друзки. Кричимо: ”Хай живе мир!“ – і ведемо війну. Повторюємо: ”Геть наркотики!“ – й іще більше торгуємо ними. Проголошуємо:”“Ні!” тероризму!“ – і вбиваємо невинних. Хіба ж неможливо припинити усе це?”

Хочу тобі сказати: “Якщо тебе справді засмучує ненависть у світі – не плач та не втрачай надії, а зроби щось, хай навіть маленьке!”

Зроби щось, хай навіть маленьке.

жиТЛОВинайму квартиру чи будинок у Старому Самборі або Стрілках. Олег Петрович – 067 33 76 023.

РОБОТА Газета «Коловорот» прийме на роботу розповсюджувачів у Добромилі, Хирові, Нижанковичах та інших населених пунк-тах району. Оплата за домовленістю. Тел.: 067 67 55 426 – Богдан.

Фахову безкоштовну правову допомогу Ви отримаєте в юридичній приймальні «Народний адвокат», що реалізовується Благодійним фондомАндрія ЛОПУШАНСЬКОГО спільно з Миколою Катерин-чуком за адресами:

м. Старий Самбір, вул. Лева Галицького, 98, тел.: (032 38) 2-11-84;м. Добромиль, пл. Ринок, 1.

оголошення

Áåçêîøòîâíà þðèäè÷íà äîïîìîãà

Зоряна від усього серця вітає Мар’яну Затварську з Днем народження! Нехай з Твого обличчя ніколи не зникає по-смішка, з серця – любов, а з душі – віра! Простого людського щастя тобі і добрих людей поруч!

Газета «Коловорот» пропонує кожному мешканцю Старо-самбірщини привітати друзів, колег чи близьких Вам людей з Днем народження чи іншим святом.

Це можна зробити за тел.: (067) 673-07-18.

ЧОТиРи КНЯзЕНКи