Дивоквіт

Сергій БекетаВідомий в Україні і за її межами

художник – авангардист. Все його життя тісно пов’язане з містом Коростень (проживав в мікрорайоні з-ду «Хіммаш»). Засновник Коростенського

телебачення, перша телевізійна передача під його керівництвом

вийшла в 1994 році. Зробив значний внесок в будівництво Ольгинської

церкви. Є автором і меценатом пам’ятника, присвяченого воїнам –

афганцям, встановленого в парку ім. М.Островського. В альманасі представлено твори Сергія

Казимировича, що розкривають ще одну грань його таланту – поетичну.

«АНГЕЛ»Мне мой ангел кричит, - Торопись, скоро небо закроют.

Больше некого ждать, да и не было, в общем, кого.Ну, а я всё стою и смотрю на горящую, спящую Трою

И не вижу уже ничего.Мне пора возвращаться назад

В этот порванный, проданный, пропитый и перевёрнутый мир.В этот вечный бордель ,и барак, и окоп, и бутик, и ларёк, и сортир.

Мне ещё нужно столько всего в нём узнать, и понять, и утроить,А потом в облаках новый холст разложитьИ всё старое смыть, и забыть, и простить,

И по радуге новой по новой палитру настроить.Мне мой ангел кричит, - Торопись, скоро небо закроют.

Больше некого ждать. Видишь сам больше некого ждать.Ну, а я всё стою и смотрю на кошмарно ужасно прекрасную Трою,

Мне её завтра снова песком на песке рисовать.Мне мой ангел кричит, - Торопись, скоро небо закроют.

Больше некого ждать. Видишь сам, больше некого ждать.И ещё не забудь- нас с тобой у Отца, у Творца только трое,

Ну, а Троя твоя не умела любить и прощать.

Галина БелькоЇї талант – від Бога, а

професіоналізм – то невтомна праця, сумлінність,

відповідальність. Понад два десятиліття свого життя Галина

Юліївна віддала вихованню підростаючого покоління. Працює в Коростенському ліцеї. Майже в кожному її творі є бодай натяк на

любов до Землі, рідного краю, коханих людей. Адже все найкраще

народжується з любові

***Не изучайте по стихамВы биографию поэта.

Порою он не знает сам,Как в нем рождается все это.Зачем в порыве вдохновенья

Чужие жизни проживает.И в зазеркалье исчисленьяСебя мгновенно растворяет.

В нем сон ведений бестелесныхРождает зримые картины.Тут параллели неуместны,

Ведь творчество необъяснимо.

Валентина Білошицька

Народилася 1962 року в с. Холосне

Коростенського району. Тридцять років працює вчителем початкових класів, з 1987 року – в Коростенському міському

ліцеї.«Моє натхнення – учні, діти!Заради них працюю і живу.

Вогонь душі ніколи не згасити!Це кредо крізь роки я пронесу!»

2010 року вийшла збірка методичних матеріалів «Мій рідний край, батьків моїх колиска, тебе люблю, бо тут я

народилась», в якій Валентина Іванівна досліджує краєзнавчий напрямок

роботи з учнями.

Чорнобиль – птахДуша болить, а серце рветься

Від горя, що несе нам час.Уже сестру і матір нашу

Забрав у нас Чорнобиль – птах.

Та ненажерлива пташинаНа місці не зупиниться ніяк,

Тепер вже кращих друзів забираєІ не насититься хижак.

Але життя іде, народжуються діти,І гоїть операційні рани час.

Позаростали бур’яном криниці,Там, де колись краса вражала нас.

Вже двадцять літ Чорнобиля минуло,Слід він залишив на віки,

А ми в душі плекаємо надію,Що ще повернуться до Чорнобиля птахи.

Анатолій Вигівський

Активний читач бібліотеки – філії

№2. Неординарна творча особистість, практично не один концерт місцевого значення не

обходиться без талановитого співу Анатолія Петровича. Його улюблене

зайняття – пізнавати щось нове. Впевнений, що в творчості

потрапляєш у буреломи думок і почуттів, де на кожному кроці чекає

якесь відкриття.

Геннадій Глебін  

Народився 1941 року в м. Лисичанську Луганської області. За

національністю росіянин, але є палким патріотом України за своєю

глибинною суттю. Сенс життя вбачає в служінні Україні, в пошуках та пізнанні

Творця. Талановитий художник, займається оформленням та

реставрацією православних храмів.

Мій БогМій Вічний Бог – надія невмируща.

І витік радощів, наповнюючий серця.І майбуття не в’януче, квітуче,І стійкість непохитна для бійця.

 Мій Бог живий, не хрестик з драг. металу.

Не намальована ікона на стіні.Не раз в скрутних обставинах бувало,

Він надавав бадьорий дух мені. 

Мій Бог, Господь. Життя – Його дорогаІ віра наче крила ті для птах.

Він щит мені, надійний від лихого.Тому, людський, мене не пройме страх.

 Він, у негоду – схрон мій рятівний.Дороговказ в немеркнуче життя.

Волію бачити завжди Його обличчя,Бо цьогосвітні цінності – сміття.

 Мій вірний Бог, за мене став горою,

Коли я ледь не згинув на путі,Пожертвував із щирості Собою,

Святую кров проливши на хресті.

Людмила КолосМайже 20 років свого життя віддала бібліотечній справі, розпочала свою професійну

діяльність в бібліотеці – філії №2. Людмила Василівна наділена

особливим поетичним сприйняттям навколишнього світу,

її вірші народжені почуттям безмежної любові до життя, до

людей та рідної природи та вирізняються глибокою ліричною

відвертістю.

Живите весело, друзья,Сей свет улыбкой озаряя.Добро творите на земле,Обиды недругам прощая.

Цените каждый божий день,Умейте жизнью насладиться.При этом все ж не забывая,Что ничего не повторится.Известна истина простая,

Что жизнь короткая такая.

Ольга Костюченко

Працює вихователем у дошкільному навчальному закладі № 14. Надзвичайно любить свою професію. Вона надає можливість

щодня занурюватись у світ дитинства, який не перестає

дивувати. Свої почуття, думки, переживання Ольга Костюченко

виливає в поетичні рядки, що наповнені осмисленням гармонії

людського буття.

Нема на світі кращого життя,Ніж те, що проживаєм ми в дитинстві.

І не бува до нього вороття,Годинникова стрілка не стоїть на місці.

 Все те, що ми з дитинства принесли,

Воно не забувається з роками.Плекаємо і бережемо ми,

Ті спогади, що постають перед очима. 

Родина, мама, дит. садок.Ці поняття в дитини нерозривні.

І вихователь, наче мама для діток,Всіх відчувала, розуміла.

 Відповіла на тисячі «ЧОМУ?»

Не втомлювалась це робити знов і знову.Тепло подарувала і добро,

Яке через роки несла з собою.

Володимир Ященко

 

Народився 1941 року. За фахом – історик, працює вчителем в

ЗОШ № 7. Перші поетичні твори написав в 70-х роках 20

століття. На загальноукраїнському

літературно – мистецькому святі «Просто так» у 2003 році

здобув першу премію.

Гімн КоростенюНам доля дарувала дорожче всіх святиньТисячолітній Коростень і льонооку синь,

Найкращу в світі землю для різних поколіньНа пагорбах гранітних, над звивистим Ужем.

Стоїть наш вічний Коростень, в якому ми живем,Древлянськая столиця над чарівним Ужем.Жили тут наші пращури і діти будуть жить,

Бо нашого народу нікому не скорить,Древлянський дух свободи в пожежах не горить,

Тож будьмо ми єдиніІ в справах, і в словах,

Щоб наше рідне місто жило в наших серцях,Щоб був наш вічний Коростень в віках.

 

Бібліотека – філія № 2Коростенської ЦБС

2013