Слайд-презентація

Доброта

матусиного

серця

Мати. Мама. Матуся. Скільки

спогадів і тепла таїть це магічне

слово. Воно про найближчу,

найдобрішу, найкрасивішу і

наймилішу людину у світі. Її очі

супроводжують дітей у далеких

життєвих мандрах, материнська

ласка гріє нас все життя аж до

старості.

Її створив Бог на цій грішній

землі для краси і щастя, щоб

вона дарувала життя і була

продовжувачем роду людського.

У багатьох країнах світу відзначають День матері 13 травня. В Україні - цей день відзначається в другу неділю

травня відповідно до Указу Президента України від 10 травня

1999 року № 489/99.

Історія свята така: у 1908 році молода американка Анна

Джервіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшановування

матерів у пам’ять про свою матір, яка передчасно померла.

Анна писала листи до державних установ, законодавчих

органів, видатних осіб із пропозицією один день у році

присвятити вшануванню матерів.

Її старання увінчалися успіхом - в 1910 році штат Вірджинія

перший визнав День Матері як офіційне свято. Хоча по суті це

- свято вічності: з покоління в покоління для кожного мама -

найголовніша людина для своїх дітей.

Дитина і мати. Картина звичайна.

А все ж наче сонця промінням осяяна.

Блакитом мальована, сонцем залита,

І стежками чаром веселки сповита...

Загорнена в вічність... В безмежні

простори

І краща, ніж земних митців архитвори.

В ній все те найкраще, що має Вселенна:

її малювала рука божественна.

Чисті звуки серця - і біль, і сліз море,

Посвята і розкіш, і щастя, і горе...

Дитина і мати. Картина звичайна.

Життя все нового - незбагненна тайна.

Мати - всього початок, Мати - берегиня роду людського. Незмірну любов, ласку,

ніжність і тепло дарує вона своїм дітям, оберігаючи їх і дім. Її святою завжди

називали. Мати народжувала дитину, співала їй пісень, вчила добра і любові, навчала

охайності, працьовитості...

З першої миті життя

схиляються над нами

обличчя матерів. В тривозі й

любові, в замилуванні й надії

вдивляються матері в своїх

дітей, сподіваючись і

прагнучи щастя для них.

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Буває іноді дивлюся,

Дивуюсь дивом, і печаль

Охватить душу; стане жаль

Мені її, і зажурюся,

І перед нею помолюся,

Мов перед образом святим

Тієї Матері святої,

Що в мир наш Бога принесла...

Скільки б не судилося страждати,

Все одно благословлю завжди

День, коли мене родила мати

Для життя, для щастя, для біди.

День, коли мої маленькі губи

Вперше груди мамині знайшли,

День, що мене вперше приголубив

Паскою проміння із імли.

Як мені даровано багато,

Скільки в мене щастя, чорт візьми! -

На землі сміятись і страждати,

Жити і любить поміж людьми!

Мати... Матуся... Ненька. З цим іменем у нас асоціюється все добре, щире,

людське. Це людина, перед якою ми будемо завжди в боргу, будемо вічно цілувати їхні

руки, які підтримували нас у години радости і печалі. Мати - це берегиня домашнього

тепла і затишку.

Мамо, вечір догоря,

Вигляда тебе роса,

Тільки ти, немов зоря,

Даленієш в небеса,

Даленієш, як за віями сльоза.

Ти від лютої зими

Затуляла нас крильми,

Прихилялася

Теплим леготом.

Задивлялася білим лебедем,

Дивом-казкою

За віконечком, -

Сива ластівко,

Сиве сонечко.

Всім своїм життям і працею,

прикладом і вихованням наші

мами утверджують в нас кращі

риси людяності і добра.

Я прокидаюся рано -

Й зразу, хоч ще не встаю,

тільки спросоння погляну,

бачу матусю свою.

Мати - досвітня пташина,

З досвітку віч не зімкне,

ходить по хаті навшпиньки,

щоб не збудити мене.

Мати - то сонечко рідне,

сонечко ясне, земне,

слово її заповітне

гріє і живить мене.

Мама вишила мені

Квітами сорочку.

Квіти гарні, весняні:

- На, вдягай, синочку!

В нитці – сонце золоте,

Пелюстки багряні,

Ласка мамина цвіте

В тому вишиванні.

Вишиваночку візьму,

Швидко одягнуся,

Підійду і обніму

Я свою матусю.

Матері... Все життя дивляться вони нам услід,

вирядивши в люди. Стоять і дивляться. І бажають

нам добра і щастя. Сподіваються від своїх дітей

найвищих духовних злетів, бо й в останню

хвилину думають про те, щоб діти їхні жили гідно

серед людей і творили добро на своїй землі.

В хаті сонячний промінь косо

На долівку ляга з вікна...

Твої чорні шовкові коси

Припорошила вже сивина.

Легкі зморшки обличчя вкрили -

Це життя трудового плід.

Але в кожному русі - сила.

В очах юності видно слід.

Я таку тебе завжди бачу,

Образ в серці такий несу -

Материнську любов гарячу

І твоєї душі красу.

Я хотів би, як ти прожити,

Щоб не тліти, а завжди горіть,

Щоб уміти, як ти, любити,

Ненавидіть, як ти, уміть.

Стоїть на землі Мати,

вища і святіша від усіх

богинь. Рідна Мати і

рідна Україна - два крила

любові, два крила несуть

українську душу через

віки і не в'януть у вічному

польоті, бо тримає їх на

світі материнська любов.