1

УКООПОСВІТА

Білгород-Дністровський економіко-правовий коледж

Методичні рекомендації та завдання З дисципліни « Основи філософських знань »

Для студентів заочної форми навчання

Спеціальність: «Бухгалтерський облік»

Понамарюк І.В.

2013 р.

2

Питання до заліку з курсу «Основи філософських знань» для студентів заочного відділення.

Спеціальність: бухгалтерський облік 5.03050901 1. Філософія: об’єкт, предмет, структура, функції.2. Перші уявлення про світ у стародавніх Індії та Китаї.3. Вчення про буття (Мілетська школа).4. Філософія Стародавної Греції (Сократ, Платон, Арістотель).5. Атомістична школа (Левкіпп, Демокріт).6. Особливості Середньовічної філософії.7. Гуманізм та натурфілософія доби Відродження.8. Раціоналізм і емпіризм філософії Нового часу.9. Німецька класична філософія (Кант, Фіхте, Гегель,Фейербах).10. Філософська думка в Україні (КМА, Г.Сковорода, Т.Шевченко).11. Філософські ідеї у творчості І.Франка, Л.Українки.

12. Проблема сутності й існування, відчуження й свободи, життя й смерті у філософії екзистенціалізму (Хайдеггер, Камю, Сартр).

13. Філософський зміст проблеми буття.14. Практика як спосіб існування людини.15. Практика і творчість. Види творчості і їх специфіка.16. Вимушена,відчужена діяльність, самодіяльність.17. Світ як всеохоплююча реальність.18. Категорії «рух» і «розвиток» у філософії.19. Простір і час як форми існування світу.20. Рух і саморух.21. Діалектика як загальна теорія всього сущого.22. Принципи та закони діалектики.23. Категорії діалектики.

24. Сутність альтернативних категорій діалектики (метафізика, «негативна» діалектика, софістика, еклектика, догматизм, релятивізм).

25. Сутність і структура пізнавального процесу.26. Свідомість як діалектична єдність знання і пізнання.27. Специфіка та рівні наукового пізнання.28. Форми і методи наукового пізнання.29. Роль досвіду в науковому та поза науковому пізнанні.30. Основоположні принципи філософської антропології.

31. Реалізація способу життя людини через діяльність (виробництво, розподіл, обмін, споживання).

32. Глобальні проблеми сучасного світу.33. Науковий погляд на перспективи розвитку людства, можливий аналіз системи «людина- наука-технологія-суспільство».

34. Предмет, структура, категорії релігієзнавства.35. Суспільні функції релігії.36. Методи і принципи релігієзнавства.37. Первісні вірування: анімізм, фетишизм, тотемізм, магія.38. Локальні релігії світу. Іудаїзм. Індуїзм.39. Походження, джерела, форми та поширення буддизму.40. Основні віросповідні принципи ісламу.41. Поділ християнської церкви на православну та католицьку.42. Особливості віровчення православ’я та католицизму.43. Поява протестантизму, розмаїття його форм.44. Свобода віросповідання та її правове регулювання в Україні.45. Свобода совісті як результат розвитку суспільства.46. Релігійне самоствердження особи у вічності буття.

3

47. Вільнодумство як вияв змін духовності.48. Релігія як форма онтологічного самовизначення людини.

Література.1. Філософія: Навч. посіб. для ВНЗ / За ред. І.Ф. Надоль-ного. - K.: Вікар,

2007.

2. Вступ до філософії / За ред. Г.І. Волинки. - K.: Вища освіта, 2010.

3. Петрушенко В.Л. Основи філософських знань. - K.: Каравела; Львів: Новий світ, 2009, 2008.

4. Бичко LB., Бойченко LB., Табачковсъкий В.Г Філософія. - K.: Либідь, 2009.

5. Філософія: Підруч. для ВНЗ / За ред. М.І. Горлача. - Харків: Консум, 2007.

6. Хамітов H., Гармаш Я., Крылова С. Історія філософії. Проблема людини та її меж. - K.: Наук, думка, 2009.

Додаткова:

7. Горський B.C. Історія української філософії: Навч. посіб. для ВНЗ. - K.: Наук, думка, 2007.

8. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. - K.: Генеза. 2007.

9. Введение в философию: в 2 ч. / Под общ. ред. И.Т. Фролова. - Москва: Политиздат, 2007.

10. Спиркин А.Г. Философия. - Москва: Гардарика, 2009.

11. Алексеев П.В., Панин A.B. Философия. - Москва: Проспект, 2010.

12. Ерошеев A.A. Религиоведение. - К.: МАУІТ, 2009.

13. Калінін Ю.А., Харьковщенко С.А. Релігієзнавство. - K.: Наук, думка, 2008.

14. Лубський B.I. Релігієзнавство. - K.: Вшбор, 2009.

15. Релігієзнавство / За ред. М.Ф. Рибачука. - K.: Освіта,2009

16. Релігієзнавство / За ред. С.А. Бублика. - K.: Юрінком Інтер, 2007

Література.17. Філософія: Навч. посіб. для ВНЗ / За ред. І.Ф. Надоль-ного. - K.: Вікар,

2007.

18. Вступ до філософії / За ред. Г.І. Волинки. - K.: Вища освіта, 2010.

4

19. Петрушенко В.Л. Основи філософських знань. - K.: Каравела; Львів: Новий світ, 2009, 2008.

20. Бичко LB., Бойченко LB., Табачковсъкий В.Г Філософія. - K.: Либідь, 2009.

21. Філософія: Підруч. для ВНЗ / За ред. М.І. Горлача. - Харків: Консум, 2007.

22. Хамітов H., Гармаш Я., Крылова С. Історія філософії. Проблема людини та її меж. - K.: Наук, думка, 2009.

Додаткова:

23. Горський B.C. Історія української філософії: Навч. посіб. для ВНЗ. - K.: Наук, думка, 2007.

24. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. - K.: Генеза. 2007.

25. Введение в философию: в 2 ч. / Под общ. ред. И.Т. Фролова. - Москва: Политиздат, 2007.

26. Спиркин А.Г. Философия. - Москва: Гардарика, 2009.

27. Алексеев П.В., Панин A.B. Философия. - Москва: Проспект, 2010.

28. Ерошеев A.A. Религиоведение. - К.: МАУІТ, 2009.

29. Калінін Ю.А., Харьковщенко С.А. Релігієзнавство. - K.: Наук, думка, 2008.

30. Лубський B.I. Релігієзнавство. - K.: Вшбор, 2009.

31. Релігієзнавство / За ред. М.Ф. Рибачука. - K.: Освіта,2009

32. Релігієзнавство / За ред. С.А. Бублика. - K.: Юрінком Інтер, 2007

Контрольна робота

Пояснювальна записка

Навчальним планом зі спеціальності Бугалтерський облік з дисципліни “Основи філософських знань" передбачено виконання студентами однієї контрольної роботи.Контрольна робота виконується студентом-заочником після самостійного вивчення дисципліни “Основи філософських знань”.Метою даної роботи є надання студентам системи знань з філософії та релігієзнавства як світогляду людини, що сприяє науковому осягненню світу, вивченню суб’єктивно-об’єктивних відносин між світом і людиною; формування активної життєвої позиції.Контрольні завдання розроблено відповідно до навчальної програми “Основи філософських знань”, затвердженої Укоопспілкою.Після вивчення дисципліни студенти повинні:знати відмінність світоглядної природи філософського знання від релігійного, наукового і художнього; основні галузі філософського знання (онтологію,

5

гносеологію, логіку, етику, естетику, соціальну філософію, історію філософії, філософську антропологію, основи релігієзнавства та ін.); основні форми і принципи буття, суть діалектики; шляхи пізнання світу, функціонування знання в сучасному інформаційному суспільстві; властивості процесу мислення людини; форми суспільної свідомості та їх взаємозв'язок; поняття релігії, основні релігії світу;вміти накопичувати необхідний для структурування обсяг розрізненого інформаційного матеріалу, виявляти зв'язки між його елементами; володіти методологією та методами пізнання; науково і свідомо аналізувати соціально значущі проблеми і процеси; обґрунтовувати свою світоглядну позицію; за-стосовувати отримані знання при вирішенні професійних завдань: визначати форми і типи релігії в конкретній державі, тип конкретної релігійної доктрини, конфесії та їх місце в державному устрої і суспільному житгі, власні релігійні переконання.Контрольні завдання включають теоретичні питання (з філософії - питання 1 - 30; релігієзнавства - питання 31 - 60) і тестові завдання.Варіант контрольної роботи вибирається з допомогою таблиці і залежить від номера особової справи студента. Клітиика з номером варіанта знаходиться на перетині вертикальної лінії (передостання цифра номера особової справи) та горизонтальної (остання цифра номера особової справи).Робота, виконана не за своїм варіантом, не перевіряється і не зараховується.Контрольна робота виконується в такій послідовності:1) прочитати пояснювальну записку, ознайомитися з тематичним планом і за таблицею визначити свій варіант;2) знайти питання за номером і уважно прочитати зміст теми програми, ознайомитися з методичними рекомендаціями;3) у списку літератури, вміщеному наприкінці методичних рекомендацій, знайти за кодом літературу, що необхідна для розробки цього питання;4) підібрати відповідну літературу, з’ясувати суть питання і розкрити його зміст у контрольній роботі;5) аргументовано дати відповідь на тестове завдання.

Виконуючи контрольні завдання, студент повинен догримуватися основних вимог до оформлення роботи:1) правильно і розбірливо заповнити титульну сторінку, вказавши назву дисципліни, прізвище, ім’я, по батькові, групу, курс, навчальний заклад і номер особової сирним;2) пронумерувати сторінки зошита або вказати номери набраних на комп’ютері сторінок;3) правильно вказати номер варіанти;4) указати номери і назви теоретичних питань і тестового завдання, підкресливши їх (у зошиті) або виділивши відповідним шрифтом (при комп'ютерному наборі);5) наприкінці роботи зазиачасті.см список використаної літератури, ставиться дата виконання і власний підпис студента;6) обсяг роботи повинен становити до 25 сторінок (у зо шиті) або до 12 сторінок комп’ютерного набору у форматі А4 (Word) 14).

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН№

темиНазва розділу і теми Кількість

годин

6

Розділ 1. Специфіка та структура філософськоюзнання

85

1.1 Людське усвідомлення об’єктивної та суб'єктивної реальності

5

1.2 Моделювання філософських проблем 91.3 Типологія філософських систем 91.4 Практичний спосіб людського буття 51.5 Система філософських категорій 61.6 Філософське вчення про розвиток. Закони Діале-

ктики14

1.7 Основний зміст пізнавальної діяльності 71.8 Форми і методи наукового пізнання 51.9 Мета і цінність людської життєдіяльності 7

1.10 Практичний спосіб людського буття в природному та соціальному культурному просторі

6

1.11 Глобальні проблеми сучасності. Соціально- економічні наслідки глобалізації

12

Розділ 2. Релігієзнавство 232.1 Еволюція і типи релігій 32.2 Локальні релігії. Світові релігії 62.3 Релігійні конфесії та напрями 62.4 Соціальні інститути та спільності 52.5 Спрямованість особистості 3Разом 108

Б Остання цифра номера особової справи студентаА 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Пер

едос

танн

я ци

фра

ном

ера

особ

ової

спр

ави

студ

ента

1 2 3 4 5 6 7 8 9 100 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40

90 89 88 87 86 85 84 83 82 81120 119 118 117 116 115 114 113 112 111

11 12 13 14 15 16 17 18 19 2051 52 53 54 55 56 57 58 59 60

1 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70110 109 108 107 106 105 104 103 102 101

21 22 23 24 25 26 27 28 29 зо41 42 43 44 45 46 47 48 49 5070 69 68 67 66 65 64 63 62 61

100 99 98 97 96 95 94 93 92 9130 29 28 27 26 25 24 23 22 21

3 60 59 58 57 56 55 54 53 52 5180 79 78 77 76 75 74 73 72 7191 92 93 94 95 96 97 98 99 10020 19 18 17 16 15 14 13 12 1140 39 38 37 36 35 34 33 32 31

4 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80101 102 103 104 105 106 107 108 109 110

10 9 8 7 6 5 4 3 2 15 50 49 48 47 46 45 44 43 42 41

81 82 83 84 85 86 87 88 89 90111 112 113 114 115 116 117 118 119 120

1 2 3 4 5 6 7 8 9 1041 42 43 44 45 46 47 48 49 50

6 90 89 88 87 86 85 84 83 82 81101 102 103 104 105 106 107 108 109 110

7113180

111

123279

112

133378113

143477

1145

153576

115

163675116

173774117

183873118

193972119

204071120

8

21517091

22526992

23536893

24546794

25556695

26566596

27576497

28586398

29596299

306061100

9

33866101

73487102

94264103

124579104

145161105

184368106

225378107

254990108

274873109

293181110

7

Варіанти контрольної роботи

Перелік питань контрольної роботи

8

1. Структура філософії як теоретичної основи світогляду.2. Історичні типи світогляду.3. Свідомість як спосіб орієнтації людини в реальності буття.4. Основні риси античної філософії5. Стиль мислення та особливості середньовічної філософії.6. Раціоналізм та емпіризм філософії Нового часу.7. Місце і роль класичної німецької філософії в розвитку світової філософської думки.8. Києво-Могилянська академія як осередок розвитку філософської думки в Україні.9. Філософські ідеї Т.Г. Шевченка.10. “Філософія життя” як напрям некласичного спрямування кінця XIX - початку XX ст.11. Екзистенціальна філософія як одна з провідних течій суспільної думки XX ст.12. Філософський зміст категорії буття.13. Загальна структура і значення практичної діяльності людини.14. Проблема єдності світу, зміст і форма філософської категоризації.15. Співвідношення між категоріями “рух” і “розвиток” у філософії.16. Принципи і категорії діалектики як загальної теорії розвитку “всього сущого”.17. Універсальність і суть основних законів діалектик18. Суть альтернативних концепцій діалектики.19. Проблема пізнання та розуміння у філософії.

20. Специфіка розуміння проблеми істини та її критерії» у процесі пізнавальної діяльності.

21. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання.22. Специфіка, рівні, форми і методи наукового пізнання.23. Основоположні принципи філософської антропології як течії західноєвропейської філософії XX ст.

24. Мова і спілкування як феномен життєдіяльності та необхідна всезагальна передумова формування і розвитку особи.

25. Соціум як історія людської життєдіяльності.

26. Громадянське суспільство і держава.

27. Суспільство як система життєдіяльності людини.

28. Творення соціуму як культури.

29. Сучасні тенденції суспільного розвитку і майбутнє людства.

30. Динамічний характер і загальносвітовий рівень глобальних проблем сучасності. Можливі шляхи їх вирішення.

31. Предмет, структура та основні категорії релігієзнавства.

32. Методи і принципи релігієзнавства як складної, комплексної галузі людського знання.

33. Релігія як соціокультурний феномен і предмет філософського осмислення.

34. Основні елементи і структура релігії як духовного утворення.

35. Релігія як суспільне явище.36. Основні теорії походження релігії.37. Первісні вірування як історично закономірний етап освоєння світу.

38. Особливості виникнення та становлення етнонаціона- льних релігій.

9

39. Особливе місце іудаїзму як однієї з найдавніших ет- нонаціональних релігій у загальній історії світової культури.

40. Характеристика індуїзму як складної системи світосприйняття в загальній історії релігії.

41. Генетичний зв’язок між етнонаціональними і світовими релігіями. Загальна характеристика світових релігій.

42. Формування теїстичних вірувань слов’ян за часів Київської Русі.

43. Походження, ідейні джерела та основні віросповідні принципи буддизму

44. Соціально-економічні та духовні джерела християнства. Основні віросповідні принципи християнства.

45. Структура та особливості Біблії як священної книги християн.

46. Коран як історико-літературна та релігійно- філософська пам’ятка.

47. Загальна характеристика нетрадиційних релігій світу.

48. Поділ християнської церкви на Східну (православну) і Західну (католицьку).

49. Особливості віровчення, культу і структури православ’я.

50. Особливості віровчення та церковної організації католицизму.

51. Релігійні й соціально-політичні причини появи протестантизму та розмаїття його форм.

52. Основні віросповідні принципи, напрями та релігійні течії ісламу.

53. Релігія та церква в сучасній Україні.

54. “Свобода совісті” як складне і багатогранне поняття релігієзнавства.

55. Правове регулювання свободи совісті в Україні.

56. Правове забезпечення державотворчої, миротворчої та культурно-виховної місії церкви.

57. Духовна спрямованість особистості у вічності буття.

58. Вільнодумство як форма духовної культури в процесі історичного розвитку людства.

59. Атеїстичний екзистенціалізм як сучасна форма і напрям вільнодумства.

60. Атеїзм як шлях самореалізації особи в процесі само- набуття людиною сутнісних сил.

Тести61. Філософія як наука вивчає... .

1) існуючі явища дійсності незалежно від людини;2) окремі сфери буття, пов’язані з людиною;3) світ і людину разом.

62. Несвідоме як вияв неоднорідності свідомості -це....1) автоматизм психічних дій, викликаний необхідністю миттєвої реакції;2) сукупність психічних явищ, що лежать поза сферою розуму;

10

3) абстрактне мислення як складова частина психіки людини.

63. Гуманізм доби Відродження - це ... .1) система поглядів, що визнає цінність людини як особистості. її право на вияв власних здібностей;

2) уявлення про єдність духовного і тілесного начал в людині як вияв цілісної особистості;

3) один із релігійних середньовічних напрямів, що впливав на офіційну ідеологію.

64. У добу Просвітництва головним дороговказом людині в пошуках істини вважається ....

1) душа; 2) розум; 3) релігія.

65. Видатний український філософ Г.С. Сковорода вважав найважливішою з усіх наук ....

1) науку про людину та її щастя;

2) науку про закони та форми мислення;

3) науку про прекрасне.

66. “Методологічний анархізм” П. Фейсрабента як представника течії пост позитивізму заперечує:

1) будь-який розвиток і зміни форм діяльності;2) можливість універсального методу пізнання;3) раціональність як продукт історії.

67. За філософською типологією світу, що бере свій початок з міфологічного ототожнення природного та людського буття, ....

1) людина є макрокосмом, а Всесвіт - мікрокосмом;2) людина є мікрокосмом, а Всесвіт - макрокосмом;3) людина є мікрокосмом, а Всесвіт - вічним світомсимволів.68. До XX ст. сприйняття філософських категорій “простір” і “час”розподілялося так:1) простір ототожнювався з пустотою, а час рухався рівномірно;2) простір характеризувався взаємодією об’єктів, а час - тривалістю, ритмами і темпами;3) простір вважався формою індивідуальної свідо-мості, а час - формою чуттєвого споглядання.69. Джерелом руху’ є... .1) матерія;2) простір;3) час.70. Категорії діалектики фіксують ... .1) найзагальніше в речах;2) конкретне в речах;3) особливе в речах.

11

71. В основі закону заперечення заперечення лежить ....1) принцип єдності та боротьби протилежностей, іцо відображає фундаментальну особливість об’єктивної дійсності;2) діалектичне заперечення як об’єктивний та суттє¬вий момент процесу розвитку;3) взаємозв’язок і взаємозалежність якості та кілько¬сті.72. З точки зору постійного вдосконалення процесу пі¬знання, збагачення його новим змістом, знання с... .1) пасивним споглядальним процесом;2) сутністю дійсності, прихованою видимістю;3) суб’єктивним образом об’єктивного світу.73. Враховуючи сучасне трактування проблеми істини у філософії, омана визнається як ....1) навмисне спотворення дійсності;2) одночасно абсолютний та відносний критерій істини;3) зміст знання, в якому дійсність відтворюється неадекватно.74. Враховуючи діалектичну єдність чуттєвого і раціонального, у науковому пізнанні головна роль належить ....1) “живому спогляданню”;2) раціональному мисленню;3) чуттєвому контакту зі світом.75. Провідною рисою і тенденцією сучасного етапу розвитку наукового пізнання є ... .1) ідеологізація;2) гуманізація;3) ціннісна переорієнтація.76. Свідомість як феномен матеріального і соціального світу існує у двох формах ....1) конкретній та позачасовій;2) загальній та ситуативній;3) індивідуальній та суспільній.

77. Найістотнішою ознакою людської життєдіяльності є... .1) правдиве відображення дійсності;

2) свідомий характер;

3) чуттєво-практичний характер.

78. Термін “футурологія” для визначення науки, що займається розробкою та обґрунтуванням варіантів розвитку суспільства і людини в майбутньому, почав вживатися ....

1) з 1910р.;

2) з 1943 р.;

3) з 2000 р.

79. Динамізм як одна з характерних рис глобальних проблем означає можливість ....

1) швидкого і повного вирішення глобальних проблем;

2) з’ясування походження та природи глобачьних проблем для розуміння шляхів вирішення самої проблеми;

3) збільшення кількості проблем, а також ослаблення чи посилення однієї з них.

80. У філософській концепції Августина Блаженного....

12

1) душа людини є домінуючим началом, а тіло визнається лише знаряддям душі;

2) тіло є домінуючим началом в людині, а душа підпорядкована тілу;

3) душа і тіло людини є двома рівноправними компонентами.

81. Людині властива потреба ....

1) пов’язувати своє життя з чимось недосяжним, вищим;2) шукати в навколишньому світі лише реалістичних пояснень;3) пояснювати свої хибні дії лише особистою провиною.

82. За думкою православного богослова і філософа П.Флоренського, феноменологічно релігія є системою таких дій та переживань, які ....

1) перетворюють внутрішній світ у хаос;2)забезпечують рівновагу душевному життю;3)переконують людину в необхідності пошуку бажань власної душі.

83. Для буддизму як віровчення та певної філософії властиве уявлення про сансару як про ....1) єдиний ланцюг переходу душі з однієї оболонки віншу;2) реакцію небрахманських прошарків давньоіндійського населення на брахманізм;3) особливу містичну силу, своєрідний автоматичний “закон відплати”.

84. Православ'я як релігійний напрям ... .1) має єдиний світовий адміністративний центр;2) не має єдиної канонічної системи;3) є децентралізованою асоціацією автокефальнихцерков.

85. Обов’язкова безшлюбність для всіх католицьких церковнослужителів називається....1) конфірмацією;2) целібатом;3) євхаристією.

86. У системі православ’я як одного з відгалужень християнства екзархат є…1) найвищим ступенем священства;2) церковною одиницею з обмеженою автономією;3) благочинною установою на чолі з ігуменом.

87. Нагараджуна - це ... .1) будцистський філософ, який заснував напрям махаяіт;2) напрям буддизму, що виник у І ст. н. е.;3) течія раннього буддизму, що виникла в IV ст. до н. е.

88. Основною ланкою церковної структури є ... .1) монастир;2) релігійна громада;3) духовні навчальні заклади.

89. Фрейдисти різних поколінь здебільшого піддавали критиці....

13

1) релігію як таку;2) психоаналітичну антропологію;3) найконсервативніші аспекти релігії.

90. Засновником найпоширенішої серед різних видів гуманізму - теорії революційного гуманізму був ....1) Дж. Хакслі;2) К. Ламонт;3) К.Х. Уодінгтон.

Творчі завдання91. Прокоментуйте твердження Шамфора: “Щастя - річ нелегка: його дуже важко знайти всередині себе і неможливо знайти десь в іншому місці”.92. Поясність думку А. Крима: “Історія - старе вино; воно має відстоятися. По гарячих слідах істину не шукають”.93. Прокоментуйте думку Конфуція: “Лише найрозумніші та найдурніші не можуть змінитися”.94. Прокоментуйте вислів Ф. Нібела: “У кінцевому результаті свобода завжди відносна”.95. Прокоментуйте думку братів Стругацьких: “Майбутнє створюється тобою, але не для тебе”.96. Прокоментуйте вислів Б. Пастернака: “...Філософія має бути скупою приправою до мистецтва і життя. Займатися лише нею однією так само дивно, як і їсти один лише хрін”.97. Прокоментуйте думку Б. Паскаля: “Невміння вивчати людину змушує вивчати все інше”.98. Прокоментуйте вислів А. Бергсона: “Інтуїція - це околиця розуму або напівтінь інтелекту”.99. Поясніть думку Платона: “Здивування є початком філософії”.100. Прокоментуйте вислів Арістотеля: “Філософію породило неробство”.101. Поясніть зміст вислову Сократа: “Я знаю лите те, що я нічого не знаю”.102. Прокоментуйте думку Арістотеля: “Усі науки необхідніші за філософію, але кращої за неї немає”.103. Розкрийте зміст вислову Протагора: “Людина - міра всіх речей”.104. Прокоментуйте думку Протагора: “Про богів я не можу стверджувати ні що вони є, ні що їх немає”.105. Поясніть вислів Демокріта: “Багатий той, хто біднийбажаннями”.106. Розкрийте зміст вислову Геракліта: “Не можна двічі увійти в одну й ту саму річку”.107. Прокоментуйте думку Епікура: “Смерть ніяк не стосується нас: коли ми є, то смерті ще немає, а коли смерть прийде, то нас уже немає”. 108. Поясніть думку Г.С. Сковороди: “Світ мене ловив, але не впіймав”.109. Прокоментуйте тезу К. Маркса: “Філософи лише по- різному пояснювали світ, а справа полягає в тому, щоб змінитийого”.110. Розкрийте зміст думки Б. Франкліна: “Людина - це тварина, яка створює знаряддя праці”.111. Прокоментуйте думку А. Шопенгауера: “Немає нічого страшнішого за людину”.112. Розкрийте зміст думки Р. Тагора: “Зло ніколи не дозволить собі бути переможним. Добро - може”.

14

113. Прокоментуйте афоризм С. Є. Лєца: “Люблю людину! Ніколи б її не створив”.114. Поясніть думку Козьми Пруткова: “Велика кількість речей нам незрозуміла не тому, що наші поняття слабкі, а тому, що ці речі не входять до кола наших понять”.115. Сформулюйте власну думку щодо твердження В. Звягінцева: “Що краще - чекати і не дочекатися або мати і втратити”.116. Прокоментуйте думку Г. Гейне: “Ворогам треба прощати, але не раніше, ніж їх повісять”.117. Поясніть зміст вислову П. ІІроскуріна: “Про людину потрібно судити за масштабами її ворогів”.118. Прокоментуйте думку Ю. Канигіна: “Життя людини із самого початку трагічне”.119. Розкрийте зміст думки Г. Гейне: “Людина - це цілий світ і під кожною могильною плитою лежить всесвітня історія”.120. Прокоментуйте думку С. Є. Лєца: “Якби тварина вбивала навмисно, то це був би людський імпульс”.

Зміст програми та методичні рекомендації до розкриття питань контрольної роботи

Розділ 1. Специфіка та структура філософського знанняТема 1.1. Людське усвідомлення об’єктивної та суб’єктивної реальності

Предмет, структура й основні функції філософії. Специфіка філософського осмислення дійсності. Проблема єдності й багатоманітності реальності. Основне коло філософських питань. Основне питання філософії.Джерела філософії. Різноманітність уявлень про мудрість. Основні світоглядні проблеми філософії, їх сутність і специфіка. Співвідношення філософії та науки, політики, культури. Місце філософії в системі культури.Філософія як теоретична основа світогляду. Світогляд як духовно-практичний феномен. Основні структурні елементи, історичні типи світогляду (міфологія, релігія, філософія).Свідомість як особлива здатність людини творити суб’єктивні образи об'єктивного світу. Знання як спосіб існування людської свідомості. Свідомість як найвища форма відображення, як духовний спосіб орієнтації людини в реальності буття. Структура, основні рівні, соціально-історична проблема свідомості. Свідомість як єдність емоцій, мислення, пам’яті й волі. Свідомість і самосвідомість. Філософська рефлексія.Теоретичні підсумки й практичні результати матеріалістичної га ідеалістичної розробки проблеми свідомості.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇІз даної теми для контрольної роботи визначено три питання ( 1- 3)

Питання І. Структура філософії як теоретичної основи світоглядуРозпочати вивчення даного питання потрібно з усвідомлення особливостей світогляду як однієї з форм свідомості людини.Пояснюючи у чому полягають відмінності між рівнями світогляду (світовідчуття - світосприйняття світорозуміння), слід прокоментувати, чому світогляд є поняттям, не тотожним знанням.Докладної аргументації та прикладів потребує відповідь про види світогляду: оптимістичний та песимістичний; груповий та індивідуальний; життєво практичний та теоретичний.

15

Важливо вказати, чому саме особливості сформованого людиною світогляду визначають не лише її поведінку, а й сенс життя.Слід мати загальне уявлення про структуру філософії, вміти прокоментувати основні особливості кожного з її компонентів: онтології, гносеології^ логіки, етики, естетики, соціальної філософії, історії філософії тощо.Література: 1, с. 11 - 13; 2, с. 4 - 13; 3, с. 8 - 11; 10, с. 5-9.

Питання 2. Історичні типи світоглядуОсновними вивченими історичними типами світогляду є міф, релігія та філософія. Дослідженням міфологічного світогляду в першу чергу займалися французький культуролог Л. Леві-Брюль, Д. Фрезер, К. Леві-Стросс та О.Ф. Лосєв.Відповідаючи на питання, потрібно відзначити основні риси міфологічного світогляду, усвідомлюючи, що міф - це мудрість людства, відтворена в поетичній формі. Слід також зазначити, чому саме XX ст. стало добою активного повернення до міфотворчості в мистецькій і навіть суспільно-іромадській сферах.Потрібно визначити особливості та ціннісні орієнтири релігійного світогляду, пояснивши, чому він є більш зрілою формою світогляду людства.Особливої уваги погребує висвітлення проблеми предмета і функції філософії як теоретичного світогляду. Слід прокоментувати, чому саме філософія була тією колискою, з якої з’явилися мистецтво, мораль і право як особливі вияви людського духу та практики життєдіяльності людини і суспільства.Обов'язково слід визначитися в тому, які загальні питан¬ня слід вважати вічними проблемами філософії, а також що означає теза про те, що філософія вивчає світ як цілісність.Література: 1, с. 13 - 22; 2, с. 14 - 32; 3, с. 11 - 24; 5, с. 8-33; 9, с. 20 - 60 (т. 1); 10, с. 9-18; 11, с. 42-52.

Питання 3. Свідомість як спосіб орієнтації людини в реальності буттяГотуючи відповідь на питання, слід усвідомлювати суть феномена свідомості: зміст, природу виникнення, призначення, вияв у діяльності людини. Потрібно мати загальне уявлення про історичні концепції виникнення і трактування свідомості: П. Тейяр де Шарден; матеріалістична концепція ХУП - XVIII ст.; вульгарно-матеріалістична концепція (Л. Бюхнер, Я. Молєшот, К. Фогхт); німецька класична філософія (Г. Гегель); досягнення нейрофізіології в XIX - XX ст. (І. М. Сеченов, І. П. Павлов, Й. ГІрохаска); експериментальна психологія (Е. Вебер, Г. Фехнер, В. Вундт, У. Джеме) та ін.Особливу увагу слід звернути на пояснення проблеми взаємодії свідомості та самосвідомості, свідомого та несвідомого як найважливіших складових психіки людини.Література'. 1. с. 143 - 156; 3, с. 151 - 167; 4, с. 143 - 162; 5, с. 351 -373; 9, с. 288-318 (т. 2); 11, с. 156-194.Запитання для самоперевірки1. Що таке світогляд?2. У чому полягають відмінності між рівнями світогляду?

Питання І. Структура філософії як теоретичної основи світоглядуРозпочати вивчення даного питання потрібно з усвідомлення особливостей світогляду як однієї з форм свідомості лю-ини.

16

Пояснюючи у чому полягають відмінності між рівнями світогляду (світовідчуття - світосприйняття світорозуміння), слід прокоментувати, чому світогляд є поняттям, не тотожним знанням.Докладної аргументації та прикладів потребує відповідь про види світогляду: оптимістичний та песимістичний; груповий та індивідуальний; життєво практичний та теоретичний.Важливо вказати, чому саме особливості сформованого людиною світогляду визначають не лише її поведінку, а й сенс життя.Слід мати загальне уявлення про структуру філософії, вміти прокоментувати основні особливості кожного з її компонентів: онтології, гносеології логіки, етики, естетики, соціальної філософії, історії філософії тощо.Література: с. 11 - 13; 2, с. 4 - 13; 3, с. 8 - 11; 10, с, 5 - 9.

Питання 2. Історичні типи світоглядуОсновними вивченими історичними типами світогляду є міф, релігія та філософія. Дослідженням міфологічного світогляду в першу чергу займалися французький культуролог Л. Ле- ві-Брюль, Д. Фрезер, К. Леві-Стросс та О.Ф. Лосєв.Відповідаючи на питання, потрібно відзначити основні риси міфологічного світогляду, усвідомлюючи, що міф - це мудрість людства, відтворена в поетичній формі. Слід також зазначити, чому саме XX ст. стало добою активного повернення до міфотворчості в мистецькій і навіть суспільно-громадській сферах.Потрібно визначити особливості та ціннісні орієнтири релігійного світогляду, пояснивши, чому він є більш зрілою формою світогляду людства.Особливої уваги потребує висвітлення проблеми предмета і функції філософії як теоретичного світогляду. Слід прокоментувати, чому саме філософія була тією колискою, з якої з’явилися мистецтво, мораль і право як особливі вияви людського духу та практики життєдіяльності людини і суспільства.Обов’язково слід визначитися в тому, які загальні питання слід вважати вічними проблемами філософії, а також що означає теза про те, що філософія вивчає світ як цілісність.Література', 1, с. 13 - 22; 2, с. 14 - 32; 3, с. 11 - 24; 5, с. 8-33; 9, с. 20-60 (т. 1); 10, с. 9-18; 11, с. 42-52.

Питання 3. Свідомість як спосіб орієнтації людини в реальності буттяГотуючи відповідь на питання, слід усвідомлювати суть феномена свідомості: зміст, природу виникнення, призначення, вияв у діяльності людини. Потрібно мати загальне уявлення про історичні концепції виникнення і трактування свідомості: П. Тейяр де Шарден; матеріалістична концепція XVII - XVIII ст.; вульгарно-матеріалістична концепція (JI. Бюхнер, Я. Молєшот, К. Фогхт); німецька класична філософія (Г. Гегель); досягнення нейрофізіології в XIX - XX ст. (І. М. Сеченов, І. П. Павлов, Й. Прохаска); експериментальна психологія (Е. Вебер, Г. Фехнер, В. Вундт, У. Джеме) та ін.Особливу увагу слід звернути на пояснення проблеми взаємодії свідомості та самосвідомості, свідомого та несвідомого як найважливіших складових психіки людини.Література: 1, с. 143 - 156; 3, с. 151 - 167; 4, с. 143 - 162; 5, с. 351 - 373; 9, с. 288 - 318 (т. 2); 11, с. 156 - 194.Запитання для самоперевірки1. Що таке світогляд?

17

2. У чому полягають відмінності між рівнями світогляду? 3. З яких елементів складається структура світогляду?4. Яку роль у формуванні світогляду відіграють узагальнюючі знання?5. Як на формування світогляду впливають цінності, ідеї та переконання?6. Які історичні типи світогляду ви знаєте?7. Яка з форм світогляду ґрунтується на знаннях, а яка - на вірі?8. Які проблеми розглядає філософія?9. Які основні функції виконує філософія?10. Охарактеризуйте основні історичні концепції виникненнята трактування свідомості

Тема 1.2. Моделювання філософських проблемІсторія філософії як сходження до вершин людського самопізнання. Єдність і різноманітність ісгорикофілософського процесу.Перші уявлення про єдність речей, цілісність світу у стародавніх Індії, Китаї. Проблеми сенсу людського існування, позбавлення людини від страждань у філософії стародавньої Індії. Давньокитайська філософія. Вчення Конфуція про людину.Філософія стародавніх Греції і Риму. Мудрість як безпосереднє джерело щастя у тлумаченні античної філософії. Моральноетична проблематика у творчості Сократа, Демокріта, Платона, Арістогеля, Епікура. Вчення про буття (Мілетська школа), про рух (Елейська школа). Самопізнання та належне існування. Атомізм.Стиль мислення й особливості середньовічної філософії. Релігійний характер філософських пошуків. Патристика. Містика і схоластика. Теологія і теософія.Основний зміст епохи Відродження та його відбиття у філософському антропоцентризмі. Гуманізм і натурфілософія доби Відродження.Раціоналізм і емпіризм філософії Нового часу. Пошуки продуктивного методу пізнання у філософії Нового часу.Вирішення проблем людського буття, буття суспільства, історії та перспектив розвитку людства в добу Просвітництва.Класична німецька філософія. Моральний сенс обмеження людського розуму й розширення меж віри у філософії І. Канта. Кантівське розуміння процесу пізнання.Активна самодіяльність людського духу - наскрізна тема філософії Й.Г. Фіхте. Ідеалістична діалектика розвитку світу і людини як основне досягнення гегелівської філософії. Гуманістичний зміст антропологічного матеріалізму Л. Фейєрбаха.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇІз даної теми для контрольної роботи визначено чотири питання (4 - 7).

Питання 4. Основні риси античної філософіїВідповідаючи на дане питання, необхідно чітко усвідомлювати хронологічні межі античної філософії (філософії стародавніх Греції та Риму), а також основні етапи її розвитку.З формуванням наївностихійної філософії стародавньої Греції пов’язана діяльність представників Мілетської школи (Анаксімандр, Анаксімен, Геракліт Ефеський), засновником якої був Фалес. У становленні античної філософії особливу роль відіграла Елейська школа (Ксенофан, Парменід, Емпедокл, Анаксагор і Меліс). Слід відначити вплив на діяльність елеатів вчення Піфагора, який першим дав визначення Всесвіту як упорядкованому явищу.

18

Особливим етапом розвитку античної філософії є атомістичне вчення. Відповідь має ґрунтуватися на поясненні поглядів Левкіпа і Демокріта на проблеми буття та пізнання.Потрібно мати загальне уявлення про діяльність філософів-софістів (друга половина V ст. до н. е. в Греції) та наслідки цієї діяльності (вихід риторики, логіки і філософії на перший план у системі освіти). Особливу увагу слід приділити переконанням і поглядам Сократа, а також вченню про ідеї найвидатнішого філософа в історії людства Платона.Відповідь про філософію класичної Греції слід завершити розповіддю про глобальність і багатогранність філософських поглядів Арісготеля, діяльність якого високо цінувалася ще в античні часи. Арістотелівська філософія відігравала визначальну ролі, у формуванні філософії доби середньовіччя і взагалі справила великий вплив на європейську філософську культуру.Слід прокоментувати появу найвідоміших філософських шкіл елліністсько-римського періоду античності (епікурейці, скептики, стоїки, неоплатоніки); дати загальну характеристику поглядів Епікура і Тита Лукреція Кара.Література: 1. с. 29 - 39; 2, с. 71 - 161; 3, с. 31 - 42; 5, с. 77- 102; 6, с. 35-53.

Питання 5. Стиль мислення та особливості середньовічної філософії.Готуючи відповідь на це питання, першочергово слід пояснити серйозність економічно-політичних і світоглядних змін, які передували виникненню середньовічної філософії, а також зазначити особливості того, що пануючого ідеологією в Європі на той час було християнство, яке прагнуло знайти філософське обґрунтування своїх основних ідей.Потрібно мати загальне уявлення про діяльність представників такого офіційного церковного напряму у філософії, як патристика (Афанасій Александрійський, Василь Великий, Григорій Нісський, Іоанн Дамаскін та ін.), особливо прокоментувати погляди і трансформацію платонівських ідей у найяскравішого представника патристики єпископа Августина Блаженного. Слід охарактеризувати схоластику та її основні напрями - номіналізм та реалізм.Звернення до філософії Арістотеля, проголошення гармонії віри і розуму є основними принципами діяльності видатного середньовічного схоласта Фоми Аквінського. Потрібно визначити особливості його трактату “Про правління правителів”, в якому поєднано уявлення про людину як суспільну істоту, проспільне благо як мету державної влади, про моральне добро із християнською доктриною про верховний авторитет Папи Римського. Слід згадати, чому саме вчення цього філософа стає основою течії неотомізму в другій половині XIX ст.Завершенням відповіді на питання має бути загальна характеристика номіналізму як своєрідного етапу пізнього середньовіччя (Роджер Бекон, Дунс Скотт, Уільям Оккам).Література: 1, с. 39 - 42; 2, с. 161 - 218; 3, с. 42 - 52; 6, с. 53 - 76.

Питання 6.Раціоналізм та емпіризм філософії Нового часу.Готуючись до відповіді, необхідно знати історичні передумови формування філософії Нового часу: утвердження буржуазного способу виробництва в Західній Європі, наукова революція XVI - XVII ст., становлення експериментального природознавства.Найголовнішим досягненням філософії Нового часу була розробка та обгрунтування методів наукового пізнання - емпіризму та раціоналізму. Слід аргументовано пояснити основний зміст наукового знання з точки зору даних напрямів.

19

Потрібно мати уявлення про погляди, переконання та основні праці засновників даних напрямів: англійського філософа Ф. Бекона (основоположник емпіризму; праці “Новий органон” (1620 р.), “Про гідність та примноження наук” (1623 р.)) та французького філософа Р. Декарта (засновник раціоналістичного напряму; праці “Міркування про метод” (1637 р.), “Роздуми про першу філософію” (1641 р.), “Начала філософії” (1644 р.)), а також про діяльність їх послідовників: Томаса Гоббса, Джона Локка, Девіда Юма (емпіризм); Бенедикта Спінози, Бледа Паскаля (раціоналізм).Література: 1, с. 46 - 51; 2, с. 298 - 344; 3, с. 62 - 73; 6, с. 88 - 107.

Питання 7. Місце і роль класичної німецької філософії в розвитку світової філософської думки

Німецька класична філософія є настільки значним етапом в історії становлення світової філософії, що важко говорити про неї як про цілісне утворення. Доречно поділити відповідь на такі значні та вагомі розділи:1) погляди родоначальника німецької класичної філософії І. Канта;2) діяльність послідовника Канта Й.-Г. Фіхте;3) філософська система Ф. Шеллінга;4) вчення Г. Гегеля;5) нетрадиційність філософських поглядів Л.А. Фейєрба-ха.1. Необхідно мати загальне уявлення про особливості періодів творчості І. Канта (“докритичного” і “критичного”) та основні праці “критичного” періоду його діяльності (“Критика чистого розуму” (1781 р.), “Критика практичного розуму” (1788 р.) та ін.). Слід пояснити, чому, з точки зору Канта, відповідь на основні питання буття може дати лише трансцендентальна філософія, що поділяється ним на практичну і теоретичну, а також у чому полягає особливість виділення двох видів знання (досвідного та незалежного від досвіду).Найсуттєвішим питанням філософських поглядів І. Канта є пояснення поняття “річ у собі”. Аргументованою має бути відповідь відносно того, чому процес людського пізнання, на думку філософа, починається з досвіду.Потрібно мати загальне уявлення про концепцію трьох сходинок пізнання (чуттєвого споглядання, “розсудку” та розуму), а також основну суть виділених Кантом чотирьох антиномій (суперечностей у законі).2. У відповіді має бути пояснено, як трансформується головне положення кантівської філософії про “річ у собі” в концепції И.-Г. Фіхте, а також на яких принципах базується теорія науковчення цього філософа.3.Слід відобразити суть основних етапів філософської системи Ф.Шеллінга, пояснивши значення понять “свобода” і “необхідність”. Потрібно зазначити великий вплив філософських поглядів Ф. Шеллінга на європейську філософську думку XIX- XX ст., а також на розвиток української та російської філософії. 4.Вищим досягненням німецької класичної філософії є вчення Г.В.Ф. Гегеля. Слід аргументовано пояснити основний пункт гегелівської концепції про тотожність буття та мислення, зазначивши особливості трьох етапів його філософської системи: логіки, філософії природи та філософії духу. Слід прокоментувати поняття “світовий дух”, що лежить в основі гегелівського розуміння історії, з урахуванням того, що “світовий дух” реалізує себе саме в діяльності окремих індивідів (“хитрість розуму”, за Г. Гегелем, полягає в тому, що люди не підозрюють, що своєю діяльністю здійснюють світову історію).5.Завершенням періоду німецької класичної філософії є система Л.А. Фейєрбаха. Необхідно мати загальне уявлення про два періоди його

20

діяльності: наслідування гегелівських традицій та розвиток філософського матеріалізму (критика релігії та критика філософського ідеалізму). Бажано прокоментувати найцікавішу думку Л.А. Фейєрбаха в сприйнятті Бога як утаємниченого у свідомості людини об’єкта (Бог сприймається не як кос-мічна істота, а як психологічна - він є дзеркалом душі людини).Література: 1, с. 61 - 70; 2, с. 372 - 424; 3, с. 75 - 86; 5, с. 185- 198; 6, с. 117- 143, 154- 158, 166- 169.Запитання для самоперевірки

1. Які проблеми розглядали перші грецькі філософські школи?

2. Дайте характеристику суті атомістичного вчення Лев- кіпа і Демокріта.

3. Охарактеризуйте моральні принципи та норми вчення Сократа.

4. У чому полягає суть вчення Платона про ідеї?

5. Яку роль у формуванні філософії відіграє Арістотель?

6. Дайте характеристику філософських ідей Епікура.

7. Які характерні риси філософії стародавньої Греції?

8. Назвіть основні ознаки середньовічної філософії.9. Які особливості паніристики?

10. Що таке схоластика? Чим відрізняються номіналізм від реалізму?

11. У чому полягає суть вчення Фоми Аквінського?

12. Які основні проблеми розглядала філософія доби Відродження?

13. Які особливості філософії в епоху ранніх буржуазних революцій?

14. Дайте характеристику поглядів Ф. Бекона і Р. Декарта.

15. Якими новими ідеалами керувалися філософи доби Просвітництва?

16. Назвіть вихідні принципи етики І. Канта.

17. У чому полягає основне досягнення філософії Г. Гегеля?

18. У чому полягає антропологізм Л. Фейербаха?

Тема 1.3. Типологія філософських системФілософська думка в Україні. Розвиток філософської думки в Україні у ХШ - XVIII ст. Києво-Могилянська академія як осередок розвитку філософії в Україні. Проблема людини у філософських роздумах Г.С. Сковороди. Проблема звільнення людини га нації у творах мислителів Кирило-Мефодіївського братства. Філософські ідеї Т.Г. Шевченка. Розробка антропологічного принципу та ідея суспільного прогресу у творчості [. Франка, М. Драгоманова, Лесі Українки, М. Грушевського.Проблема відчуження та його подолання у філософії марксизму. Неомарксизм.Західноєвропейська філософія кінця XIX - поч. XX ст. Ірраціоналістичний гуманізм, настрої песимізму, концепція “волі до влади” як рушійної сили світу у “філософії життя” (Ф. Ніцше, А. Бергсон, В. Ділтей). Психоаналіз і неофрейдизм. Еволюція релігійної філософії (Веттер, Е. Жільсон, К. Барт).

21

Проблема сутності й існування, відчуження й свободи, життя й смерті у філософії екзистенціалізму (М. Хайдеггер, А. Камю, Ж.-П. Сартр).Проблема знання, мови та розуміння у філософії XX ст. (класичний позитивізм, неопозитивізм, постпозитивізм).

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇІз даної теми для контрольної роботи визначено чотири питання (8-11).

Питання 8. Кисво-Могилянська академія як осередок розвитку філософської думки в Україні

Починаючи відповідь на дане питання, слід зазначити, що саме в Києво-Могилянській академії вперше в Україні філософію викладали окремо від теології, і даний курс ознайомлював слухачів із досяг неннями прогресивної наукової думки.Потрібно вказати на особливості діяльності видатних професорів академії (Інокентія Гізеля, Георгія Кониського, Фе- офана ГІрокоповича, Георгія Щербацького та ін.), які розуміли філософію як систему дисциплін, покликаних віднайти істину, причини речей, даних людині Богом.Слід аргументувати значний вплив викладачів Києво- Могилянської академії на розвиток філософії права та особливості цього впливу.Література'. 1, с. 126 - 128; 2, с. 349 - 360; 3, с. 121 - 127; 7, с. 66-84.

Питання 9. Філософські ідеї Т.Г. ШевченкаГотуючи відповідь на це питання, слід усвідомлювати, що філософія Т.Г. Шевченка - це філософія українського духу у творчості, є логічним продовженням ідей Г.С. Сковороди, який наполягав на тому, що життя людини має бути радісним, оскільки щастя знаходиться в самій людині, якщо вона йде шляхом любові та віри.Філософія Т.Г. Шевченка ґрунтується на глибинній національній ідеї, українській ментальності. Ще Г.С. Сковорода зазначав, що необхідно пізнавати природу людини в таких виявах, як віра, надія та любов; саме з узагальненого ставлення до своєрідності даних категорій виростає шевченківська філософія пробудження людської гідності і бунтарства.Потрібно показати загальну обізнаність на творах Шевченка, знати головні мотиви і теми його поезії, пов’язані із фольклорною стихією, народною міфологією та світовою культурою.Література'. 1, с. 130, 131; 2, с. 546, 547; 3, с. 128, 129; 6, с. 197- 199; 7, с. 165- 170.

Питання 10. “Філософія життя” як напрям некласи- чного спрямування кінця XIX - початку XX cm.

Готуючи відповідь на питання, першочергово слід зазначити, що “філософія життя'’ як течія некласичного спрямування протиставлена за своєю суттю попередній класичній філософії. Класична філософія була раціоналістичною, тобто визнавала категорію розуму основою пізнання та поведінки людини, яка має організовувати своє життя на раціональних засадах. Не дивлячись на різнорідність теорій представників класичної фі-лософії, для них був притаманний пізнавальний оптимізм. На противагу цьому “філософія життя” є течією ірраціональною та песимістичною, що являє собою концепцію “бунту проти розуму”, коли ставиться під сумнів правомірність будь-якої гармонійної раціоналістичної системи і на перше місце виходить проблема людського існування.Слід знати, що “філософія життя” як філософський напрям, склалася в кінці XIX ст. у Німеччині та Франції. Джерелами цієї ірраціональної філософії були праці А. Шопенгауера, Ф. Ніцше, А. Бергсона. На розвиток даної

22

філософської концепції суттєво вплинули погляди В. Дільтея, Г. Зіммеля, О.Шпенглера.Потрібно мати уявлення про ірраціоналістичне вчення про світову волю А. Шопенгауера, яке пізніше трансформується в концепцію Ф. Ніцше, за якою основою життя є воля до влади. Обов’язково слід прокоментувати онтологічну інтерпретацію поняття “воля до влади”, яке служить обґрунтуванням культу надлюдини (проілюструвавши відповідь тезами з найвідомішої роботи Ф. Ніцше “Так казав Заратустра”).Представники “філософії життя” взагалі цікавилися проблемами життя та смерті як виявами людського буття. Студент має прокоментувати поняття “життя” за концепцією французького мислителя А. Бергсона, який тлумачив дане поняття як безперервне творче становлення та на підставі даної тези сформував елітарну концепцію творчості та культури.У відповіді слід висвітлити основні ідеї концепції культури О. Шпенглера та пояснити особливості співвідношення між культурою та цивілізацією з точки зору даного філософа.Закінчуючи відповідь, потрібно зробити аргументований висновок про соціально-філософські причини виникнення ірраціоналістичного світогляду як такого. Це, по-перше, соціальна дестабілізація (розчарування в соціальному прогресі), а, по- друге, - криза цивілізації в цілому.Література'. 1, с. 81 - 83; 3, с. 86 - 94; 6, с. 177 - 182; 9, с. 293-310 (т. 1).

Питання 11. Екзистенціальна філософія як одна з провідних течій суспільної думки XX ст.

Необхідно зазначити, щокзистенціальна філософія як одна з провідних течій XX ст. на перший план висуває ідею абсолютної унікальності людського буття, особливо зосередившись на кризових ситуаціях у житті людини і людства. Джерелами екзистенціалізму вважаються: вчення С. К’єркегора, який першим сформулював поняття “екзистенція”; “філософія життя” як ірраціонально-песимістичний філософський напрям кінця

XIX - початку XX ст.; феноменологія німецького філософа Е. Гуссерля.

У відповіді мають бути відображені і прокоментовані основні ідеї представників екзистенціальної філософії: М. Хайдеггера, К. Ясперса, Ж.-П. Сартра, А. Камю, Г. Марселя, Сімони де Бовуар, X. Ортега-і-Гассета та інших.У відповіді потрібно пояснити, чому екзистенціалізм, розглядаючи людину в ситуаціях складних випробувань, зосереджується в першу чергу на проблемах неминучості смерті та загальної недосконалості людської природи; “закинутості” людини в історію, у певне суспільство; свободи та відповідальності людини за наслідки власного вибору. Найважливішим є пояснення поняття “екзистенція”, що враховує неповторність, унікальність людської особи в трьох часових вимірах (минулому, сучасному і майбутньому), з урахуванням релігійного та атеїстичного погляду на дану проблему.Слід прокоментувати сприйняття категорії “буття” з точки зору, скажімо, найлогічнішої концепції Ж.-П. Сартра, пояснивши значення трьох форм вияву буття людської реальності: “буття-в-собі”; “буття-для-себе”; “буття-для-іншого”.Закінчуючи відповідь на питання, потрібно зазначити, чому основні положення екзистенціальної філософії мали значний вплив на західноєвропейську і світову культуру, втілившись у такому складному духовному, соціальному і мистецькому явищі як постмодерн.Література: 1, с. 92 - 102; 2, с. 451 - 471; 4, с. 97, 98; 6, с. 222-237; 9, с. 314-333.

23

Запитання для самоперевірки1. Охарактеризуйте філософські погляди діячів Києво- Могилянської академії.

2. У чому полягає гуманізм філософії Т.Г. Шевченка?

3. Дайте характеристику основних ідей “філософії життя”.

4. Що таке фрейдизм?

5. Які основні тенденції сучасної світової філософії?

6. Назвіть основні концепції філософської антропології.

7. Що означає поняття “екзистенція”?

8. Чи є екзистенціальна філософія гуманістичною?

9. У чому полягає суть еволюції релігійної філософії ХХ ст.?

Тема 1.4. Практичний спосіб людського буттяФілософський зміст проблеми буття. Світ як єдність об’єктивної дійсності й людських сутнісних сил.Практика як спосіб існування людини. Загальна структура практичної діяльності: об’єкт, суб’єкт, спосіб, мета, засіб, передумови та умови. Діяльність, практика, праця. Види діяльності діяльності. Типологія видів практики: виробнича, політична, духовна, технічна, наукова, соціальна.Практика і творчість. Види творчості і їх специфіка.Вимушена, відчужена діяльність, самодіяльність.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇІз даної теми для контрольної роботи визначено два питання (12, 13).

Питання 12. Фічософський зміст категорії буттяПочинаючи відповідь на питання, слід зазначити, що філософське осмислення буття дається онтологією.Онтологія - це вчення про першооснови буття: система найзагальніших понять, із допомогою яких відбувається осягнення дійсності.Термін “онтологія” у XVII ст. запровадив німецький філософ Р. Гоклініус. Інші філософські системи більшою мірою розглядали проблеми онтології: екзистенціальна філософіяXX ст.; “феноменологічна онтологія” Ж.-П. Сартра; “негативна діалектика” Т. Адорно та ін.Потрібно зазначити, що, розглядаючи проблему буття, філософія виходить з тези, що “світ існує”. Слід прокоментувати розуміння поняття “світ” як складової частини вчення про людину.Світ - це єдність природної та суспільної дійсності, зумовленої практичною діяльністю.Світ - це визначене буття, універсальна предметність, в якій людина самовизначається як суб’єкт діяльності, котрий створює власний світ - світ людського буття. Категорія “світ” разом із іншими категоріями філософії утворює смислове ядро світогляду; при цьому йому властиві невизначеність, відносність і зовнішня обумовленість. Потрібно проілюструвати особливості основних складових світу: цілісності, саморозвитку і всезагальності.

24

Важливим є усвідомлення того, що категорія “буття” інтегрує основні ідеї про світ як про ціле, всезагальну єдність, що включає різноманітність цілісних речей. Слід визначити особливості основних форм буття: буття речей і процесів; буття людини; духовне буття; соціальне буття. Література: 1, с. 135 - 139; 3, с. 138 - 151; 4, с. 50 - 93; 5 с. 326 - 336; 9, с. 14 - 49 (т. 2); 10. с. 242 - 249.

Питання 13. Загальна структура і значення практичної діяльності людиниГотуючи відповідь на дане питання, слід розуміти загальну тезу,що історія в цілому - це діяльність людей, які прагнуть реалізувати свої цілі, і все, що відбувається в історії, - результат діяльності кожної конкретної людини, яка здійснює свій власний вибір.Проблема практики завжди є проблемою дослідження основ людського життя.Потрібно чітко усвідомлювати особливості поняття “практика” як людської діяльності в суспільстві, що визначається соціокультурним розвитком. Слід враховувати, що діяльність людини є універсальною, оскільки індивід не пристосовується до навколишнього середовища, а змінює його, і в результаті, змінюється сам.Практика - це діяльність, із допомогою якої людина змінює і перетворює сетіПрактика - це чуттєво-предметна, матеріально перетворююча, свідомо цілеспрямована і суспільно-історична діяльність людей.У відповіді має бути прокоментовано, як категорія "практика" пов'язана поняттями “діяльність”, “праця” та “виробництво” і чому в системі цих понять практика посідає специфічне місце.Потрібно знати форми і рівні практичної діяльності, функції практики, її основні риси (предметність, всезагальність, безпосередність, універсальність, цілепокладання), а також структуру.Закінчуючи відповідь на питання, слід зазначити, що практика виступає джерелом і рушійною силою розвитку пізнання; вона є єдністю абсолютного і відносного, тобто є критерієм істини (так само, як і критерієм омани).Література: 1, с. 187 - 199; 5, с. 526 - 549; 9, с. 269 – 288

Запитання для самоперевірки1. Як формуються уявлення про світ?

2. Які форми має людське буття?

3. У чому полягає специфіка практики як способу освоєння світу?

4. Які функції виконує практика?

5. Які визначальні ознаки практики?

6. Яка структура практики?

7. Як між собою співвідносяться “практика” і “діяльність”?

8. Яка існує різниця між поняттями “практична діяльність”, “практика” і “праця”? Що для них є спільним?

9. Дайте характеристику виробничої та соціальної діяльності.

25

10. У чому полягає суть технічної діяльності?

11. Як співвідносяться практика і творчість? Які є види творчості, у чому полягає їх специфіка?

Тема 1.5. Система філософських категорійСвіт як всеохоплююча реальність. Проблема єдності світу. Філософська категоризація світу, її зміст і форма. Єдність матерії, руху, простору і часу. Відмінність між науковим і філософським визначенням матерії.Категорії “рух” і “розвиток” у філософії. Різноманітність форм руху та проблема їх класифікації.Рух і саморух. Людська діяльність як особливий спосіб саморуху об'єктивної та суб’єктивної реальності.Простір і час як форми існування світу, іманентні форми саморуху об’єктивної реальності. Сучасні філософські уявлення про простір і час.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇІз даної теми для контрольної роботи визначено два питання (14, 15).

Питання 14. Проблема єдності світу, зміст і форма філософської категоризації

Починаючи відповідь на питання, слід зазначити, що до XIX ст. філософія розглядала категорії, в яких виявляє себе світ (простір, час, матерія, рух), окремо.У XIX ст. усі універсальні складові світу (категорії) сприймаються як універсальні взаємопов’язані форми мислення, а світ є унікальною єдністю всіх категорій. XX ст. зовсім по-новому розглядає проблеми співвідношення простору і часу, в першу чергу визнаючи їх безпосередній зв’язок із матерією, а також припускаючи багатовимірність простору і можливі трансформації в часі.Слід чітко усвідомлювати суть як самого поняття “філософська категорія”, так і зміст та форми основних філософських категорій; мати загальне уявлення про складний шлях розвитку філософської думки відносно даних понять.Література: 1, с. 135 - 137, 139 - 143; 5, с. 340 - 351; 9, с. 55-95 (т. 2); 10, с. 261 -336.

Питання 15. Співвідношення між категоріями “рух” і “розвиток” у філософії

У першу чергу потрібно пояснити, як пов’язані між собою категорії “рух” і “матерія” (кожному рівню організації матерії властива своя форма руху). Слід зазначити, що рух є найважливішим атрибутом матерії, способом її існування. Саме матерії властива здатність до розвитку і саморозвитку.Рух - це будь-яка зміна, будь-яка взаємодія матеріальних об’єктів, зміна їх станів.Існує багато відповідей на питання, як розвивається світ: міфологічні теорії, релігійні, наукові, ненаукові тощо.Розвиток - це вища форма руху. Він є універсальною властивістю Всесвіту.Розвиток - це зміна матеріального і духовного світу, перехід від старого до нового, від однієї якості до іншої.Слід прокоментувати особливості понять “саморух” (матерії) та “саморозвиток” (світу).Література: 1, с. 139 - 143; 9, с. 66 - 77 (т. 2); 10, с. 272 -276.

26

Запитання для самоперевірки1. Розкрийте філософський зміст поняття “матерія”.

2. Що таке рух? Дайте характеристику форм руху матерії.

3. Охарактеризуйте поняття “простір” і “час”.

4. Чим біологічний часопростір відрізняється від соціального?

5. Що є спільним і відмінним у поняттях “рух”, “зміна” та “розвиток”?

6. Які особливості “саморуху” і “саморозвитку”?

Тема 1.6. Філософське вчення про розвиток. Закони діалектики

Діалектика як загальна теорія розвитку всього сущого. Прогрес і регрес.Принципи, закони і категорії філософії.Принципи діалектики: загального зв’язку, загального розвитку, детермінізму, системності, цілісності, історизму.Категорії діалектики: одиничне і загальне, причина і наслідок, необхідність і випадковість, сутність і явище, форма і зміст, можливість і дійсність, частина і ціле, елемент і система.Основні закони діалектики: взаємного переходу кількісних змін в якісні; єдності і боротьби протилежностей; заперечення.Категорії якість, кількість, властивість, міра, стрибок як основні показники конкретизації закону взаємного переходу кількісних змін в якісні, що відображають розвиток і рух всього сущого.Сутність альтернативних концепцій діалектики (метафізика, “негативна” діалектика, софістика, еклектика, догматизм, релятивізм).

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇІз даної теми для контрольної роботи визначено три питання (16 - 18).

Питання 16. Принципи і категорії діалектики як загальної теорії розвитку “всього сущого”

Готуючись до відповіді на це питання, слід усвідомити суть діалектики як загальної теорії розвитку “всього сущого”, яка адекватно відображає еволюцію світу в його законах, категоріях і принципах.Потрібно пояснити значення поняття “закон” і зокрема - “закон діалектики”, який є універсальним і відображає процес розвитку існуючого світу.Говорячи про принципи і категорії діалектики, слід пам’ятати, що на противагу метафізичному підходу діалектика розглядає явища світу системно. Слід аргументовано пояснити значення основних принципів діалектики: загального зв'язку і загального розвитку.Принцип це вихідна ідея, що лежить в основі певної сукупності фактів, теорії, науки або внутрішнє переконання людини, ті практичні засади, якими вона користується у своєму житті.Усвідомлюючи особливості основних принципів діалектики, потрібно розуміти, що предмети та явища світу неоднозначні та можуть існувати й розвиватися саме через єдність протилежностей, тобто основні закони діалектики і є основоположними, фундаментальними принципами буття.Потрібно вказати на існування іншої концепції виділення принципів діалектики: причинності, цілісності та системності; відображення, історизму тощо.

27

Говорячи про категорії діалектики, слід визначити, що вони відображають високий рівень процесу абстрагування, тобто найзагальніше в речах.Категорії - це універсальні форми мислення, форми узагальнення реального світу, в яких знаходять своє відображення загальні властивості, риси і відношення предметів об’єктивної дійсності.Слід пояснити, чому незалежно від різноманітності вивів реальної дійсності, категорії діалектики відображають процес пізнання в будь-яких сферах буття. Потрібно прокоментувати значення та особливості таких основних категорій діалектики, як кількість, якість, міра, стрибок, заперечення, становлення, одиничне і загальне, причина і наслідок, форма і зміст, необхідність і випадковість, можливість і дійсність та ін.Література'. 1, с. 162 - 166; 5, с. 650 - 667; 9, с. 95 - 138(т. 2).

Питання 17. Універсальність і суть основних законів діалектикиПотрібно усвідомлювати, що діалектика як загальна теорія розвитку спирається на три основні універсальні закони: закон взаємного переходу кількісних змін у якісні, закон єдності та боротьби протилежностей та закон заперечення.Слід прокоментувати різницю між частковими, загальними та універсальними законами; особливості статичних і динамічних законів.Потрібно послідовно аргументовано розтлумачити значення кожного з трьох основних законів діалектики, пояснити зміст категорій, в яких виявляє себе кожний із законів; прокоментувати унікальність закономірностей, які визначають закони в процесі розвитку і руху “всього сущого”.Література-. 1, с. 156 - 162; 5, с. 650 - 667; 9, с. 138 - 171 (т. 2); 11, с. 446-509.

Питання 18. Суть альтернативних концепцій діалектикиГотуючись до відповіді на це питання, слід усвідомлювати, що діалектиці як певній філософській концепції протиставлені різні альтернативні філософські теорії.Головним антиподом діалектики як теорії розвитку є метафізика. Поняття “метафізика” має низку філософських значень:

1) це вчення про надчуттєві, недоступні досвідові принципи і начала буття;

2) це синонім філософії;

3) у буденному розумінні це означення чогось абстрактного, малозрозумілого;

4) це наука про з’ясування світоглядних питань, які не піддаються осягненню з допомогою методів конкретних наук;

5) це концепція розвитку, альтернативна діалектиці.

Слід прокоментувати особливості “негативної діалектики” Т. Адорно і Ж.-ГІ. Сартра, що перебільшувала та абсолютизувала критичний бік діалектики.З точки зору певної логіки мислення, діалектиці протиставлені софістика та еклектика, суб'єктивістський характер яких і потрібно пояснити.Софістика (з грец. - міркування, засноване на навмисному порушенні законів логіки), ґрунтується на абсолютизації того або іншого визначення, на змішуванні суттєвого з несуттєвим, на хибних доведеннях (софізмах). Софістика за своїми ознаками наближається до метафізики.

28

Еклектика (з грец. - вибираю) - це алогічна концепція, що ґрунтується на випадковому суб'єктивістському поєднанні різних сторін речей, на ігноруванні їх суттєвих відмінностей.З точки зору теорії пізнання, діалектиці протиставлені догматизм і релятивізм.Догматизм як визначально консервативний спосіб мислення є антиісторичним, абстрактним способом розгляду теоретичних і практичних проблем.Релятивізм, що є зворотним боком догматизму, є теоре- тико-пізнавальною концепцією, що перебільшує відносність істини, відкидаючи момент її абсолютності, та виступає різновидом метафізичного тлумачення істини.Література: 1, с. 166 - 174; 5, с. 650 - 667.Запитання для самоперевірки

1. У чому полягає суть діалектики як загальної теорії розвитку “всього сущого”?

2. Які є принципи діалектики?

3. З’ясуйте суть основних категорій, що характеризують діалектику як теорію розвитку.

4. Розкрийте поняття “закон”.

5. У чому полягають особливості закону взаємного переходу кількісних змін у якісні?

6. Що відображає закон єдності та боротьби протилежностей?

7. Розкрийте суть діалектичного заперечення.

8. Розкрийте суть альтернативних концепцій діалектики: негативної діалектики, софістики, еклектики, догматизму і релятивізму.

Тема 1.7. Основний зміст пізнавальної діяльностіСутність і структура пізнавального процесу.Проблема пізнання у філософії. Пізнання як теоретичне освоєння світу людиною, самопізнання. Основні принципи пізнавальної діяльності.Свідомість як діалектична єдність знання та пізнання. Об'єктивна реальність і об’єкт пізнання. Неподільність об’єкта і суб’єкта у пізнавальному процесі.Єдність чуттєвого та раціонального, логіка та інтуїція у процесі пізнавальної діяльності.Проблема істини у філософії. Відносність, об’єктивність і абсолютність істини в процесі пізнавальної діяльності. Критерії істини. Практика як єдиний достовірний та універсальний критерій істини.Омана як неадекватне відтворення дійсності.Матеріалістичне та ідеалістичне розуміння об’єкта і суб’єкта пізнання. Сенсуалізм, раціоналізм і практицизм як альтернативні форми науково-філософського розуміння сутності пізнавального процесу. Догматизм і релятивізм як результат недіалектичного розуміння пізнання.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇІз даної теми для контрольної роботи визначено два питання (19, 20).

Питання 19. Проблема пізнання та розуміння у філософії

29

Готуючи відповідь на питання, необхідно усвідомити, що пізнання - це процес цілеспрямованого, активного відображення дійсності у свідомості людини, зумовлений суспільно-історичною практикою людства. Особливості процесу пізнання вивчає такий розділ філософії, як гносеологія.Гносеологія вивчає природу пізнання, закономірності пізнавальної діяльності людини, її пізнавальні можливості та здібності; передумови, засоби та форми пізнання, відношення знання до дійсності, закони його функціонування та умови й критерії його істинності й достовірності.Потрібно мати загальне уявлення про принципи, на яких грунтується сучасна гносеологія: об’єктивності, пізнавальності, активного творчого відображення, діалектики, практики, історизму та ін. Слід знати принципові відмінності, що існують між матеріалістичним та ідеалістичним поглядами на проблему можливості пізнання, досягнення об’єктивно істинного знання.Враховуючи тез}', що процес пізнання можливий лише при взаємодії людини з явищами дійсності, потрібно аргументовано пояснити суть категорій “суб’єкт” та “об’єкт” пізнання. Слід розтлумачити різницю між раціональним (мислення, судження, умовивід і т. д.) та чуттєвим (відчуття, сприйняття та уявлення) пізнанням дійсності, що відображають загальномож- ливі здібності людини. При цьому потрібно пам’ятати, що лише в єдності раціонального і чуттєвого можливе адекватне поглиблене розуміння світу. Слід визначити роль інтуїції в процесі пізнання.Література: 1, с. 174 - 187; 3, с. 167 - 174; 4, с. 162 -193; 5, с. 488 - 499; 9, с. 318 - 351 (т. 2); 10, с. 414 - 458; 11,с. 194-249.

Питання 20. Специфіка розуміння проблеми істини та її критеріїв у процесі пізнавальної діяльностіГотуючи відповідь на це питання, слід розуміти, що суттєвим є розуміння того, що проблема істини дуже складна та неоднозначна, оскільки всі філософські напрями і школи намагалися сформулювати своє розуміння істини.Потрібно прокоментувати сучасне сприйняття даної проблеми, розтлумачивши концепцію істини через діалектичний взаємозв’язок понять “об’єктивна” - “абсолютна” - “відносна істина”. При цьому слід усвідомлювати, що будь-яка істина визначається конкретно до певного історичного етапу розвитку, а тому в загальному розумінні є лише відносною.Потрібно аргументовано відповісти на запитання: чи може існувати істина без омани?Література: 1, с. 177 - 179; 3, с. 174 - 179; 4, с. 162 - 172; 5, с. 499- 506; 9, с. 351 - 359 (т. 2); 10, с. 458 - 473; 11, с. 117-135.

Запитання для самоперевірки1. Що вивчає теорія пізнання?2. Як у сучасній гносеології визначаються суб’єкт та об’єкт пізнання?3.В яких формах здійснюється чуттєво-сенситивне пізнання, а в яких - раціональне?4.Через які поняття сучасна гносеологія конкретизує традиційну концепцію істини?5.У чому полягає діалектика абсолютного та відносного в об’єктивній істині?6.Чи є “релятивізм” і “догматизм” протилежними поняттями?7.Чим обумовлена вимога конкретності істини і в чому полягає її суть?

30

8.Як визначається омана в сучасній гносеології?9.Чому омана є постійним супутником істини в процесі пізнання?10.Завдяки яким своїм суттєвим характеристикам саме практика є основним критерієм істини?

Тема 1.8. Форми і методи наукового пізнанняСпецифіка, рівні, основні принципи, форми і методи наукового пізнання. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання та їх методи. Пізнання та розуміння. Специфіка пізнавальної діяльності в основних галузях науки.Роль досвіду в науковому та позанауковому пізнанні. Теорія як форма наукового знання. Ідея як форма мислення.Концепція і теорія як форми наукового пізнання. Факт, проблема, гіпотеза як гносеологічні поняття.Знання, віра, досвід.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇІз даної теми для контрольної роботи визначено два питання (21, 22).Питання 21. Емпіричний та теоретичний рівні пізнанняВідповідаючи на це питання, слід прокоментувати особливості двох рівнів наукового пізнання: емпіричного і теоретичного.Емпіричне пізнання не йде далі окремих тверджень про різні властивості та окремі співвідношення предметів. На цьому рівні здійснюється спостереження за об’єктами, фіксуються факти, проводяться експерименти, установлюються емпіричні співвідношення та закономірні зв’язки між окремими явищами.На теоретичному рівні створюються системи знань і теорій, у яких розкриваються загальні зв’язки більш високого рівня, формулюються закони в їх системній єдності та цілісності.Потрібно мати загальне уявлення про суть кожної з форм наукового пізнання (ідея, проблема, гіпотеза, концепція, теорія), враховуючи, що всі вони взаємопов’язані і взаємообумовлюють одна одну.Література: 1, с. 199 - 207; 3, с. 195 - 213; 5, с. 570 - 588; 9, с. 391 - 406 (т. 2); 11, с. 300 - 321.

Питання 22. Специфіка, рівні, форми і методи наукового пізнанняУ першу чергу слід пояснити загальні особливості та специфіку двох рівнів наукового пізнання: емпіричного і теоретичного, прокоментувавши їх відмінність від понять “чуттєве” та “раціональне” як пізнавальних здібностей людини.Слід розтлумачити особливості таких форм і засобів пізнання, як ідея, проблема, гіпотеза, концепція, теорія. Потрібно прокоментувати суть трьох основних видів сучасних наукових досліджень: фундаментальні, цілеспрямовані та прикладні теоретичні дослідження.У роботі мають бути охарактеризовані основні методи наукового пізнання як внутрішні закономірності руху людського мислення, що використовуються як знаряддя пояснення та перетворення світу (спостереження, вимірювання, експеримент, моделювання тощо).Метод наукового пізнання - це спосіб побудови та обґрунтування системи наукових знань або сукупність, послідовність прийомів і операцій, з допомогою яких здобувається нове знання.Література: 1, с. 207 - 212; 3, с. 195 - 213; 5, с. 570 - 588; 9, с. 391-406; 11, с. 300 - 321.Запитання для самоперевірки

1. Які характерні риси наукового пізнання?

31

2. Які основні форми і рівні наукового пізнання та чим вони різняться між собою?

3. Чим за змістом відрізняються поняття “суттєво-сенси- тивні” і “раціональні” від понять “емпіричне” і “теоретичне”?

4. Які загальнонаукові методи застосовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях наукового пізнання?

5. Що таке методологія наукового пізнання, її предмет та функції?

6. Які існують види досліджень?

7. Охарактеризуйте концепцію і теорію як форми наукового пізнання.

Тема 1.9. Мета і цінність людської життєдіяльностіОсновоположні принципи філософської антропології.Філософські концепції людини. Передумови виділення людиноподібної істоти з природно-тваринного світу і створення світу соціального. Поняття соціального у філософії.Мова як феномен життєдіяльності і культури. Спілкування як необхідна всезагальна передумова формування й розвитку особи.Міжособистісне та суспільне спілкування.Соціум як історія людської життєдіяльності. Свідомий характер людської життєдіяльності. Єдність сфер людської життєдіяльності (матеріальної, соціально-політичної, духовної, культурно-побутової).

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇІз даної теми для контрольної роботи визначено три питання (23 - 25).

Питання 23. Основоположні принципи філософської антропології як течії західноєвропейської філософії XX cm.

Готуючись до відповіді, слід мати загальне уявлення про те, що філософська антропологія в широкому розумінні - це філософське вчення про природу і сутність людини. Виникнувши у 20-ті роки XX ст„ ця течія західної філософії відобразила загальний “антропологічний переворот” у розумінні місця та призначення людини у світі.Потрібно зазначити, що джерелами філософської антропології була філософія німецького романтизму і “філософія життя", а методологічним обгрунтуванням виявів людської сутності служили принципи трансценденталізму І. Канта і неокан- тіанства, трансцендентальної феноменології Е. Гуссерля.Слід пояснити загальні положення концепцій представників даної течії: М. Шелера, Г. Плеснера, А. Гелена, Е. Ротха- кера, О.Д. Больнова, поділяючи існуючий розподіл на відносно самостійні антропологічні концепції:

1) біологічну (А. Гелен, Портман);

2) культурологічну (Е. Ротхакер, Ландман);

3) релігійну (М. Шелер, Н.Е. Хенгстенберг);

4) педагогічну (О.Д. Больнов).

Література: 1, с. 96 - 99; 3, с. 96 - 102; 5, с. 216 - 232; 6, с. 215-222.

32

Питання 24. Мова і спілкування як феномен життєдіяльності та необхідна всезагальна передумова формування і розвитку особиСлід усвідомлювати, що перехід від біологічної до соціально-трудової діяльності, а тим більше до особистісного розвитку індивіда відбувається з допомогою ідеальних засобів спілкування, у першу чергу, - мови. Серед основних ознак, притаманних особі, можна виділити свідомість, розбірливе мовлення і соціальність. Хоча при цьому потрібно зауважити, що свідомості (а також самосвідомості) поза мовою не існує.Слід прокоментувати біологічну і соціальну теорії щодо виникнення мови, зазначивши і основні її функції: комунікативну, накопичення інформації, сприйняття інформації, передача емоцій.Обов’язково потрібно зазначити, що з проблемою мови і розуміння в XIX - XX ст. пов’язано такі провідні течії філософії, як неопозитивізм (Р. Карнап, К. Айдукевич, Л. Вітгенштейн та ін.), постпозитивізм (К. Поппер, Т. Кун, І Лакатос, Д. Агассі,

3. Фейєрабенд та ін.), структуралізм (К. Леві-Стросс, Ж. Лакан, М. Фуко, Р. Барт та ін.), постструктуралізм (Ж. Дерріда,

Ж. Дельоз, Ж. Бодрійяр, Ж.-Ф. Ліотар та ін.), герменевтика (Г.Г. Гадамер, П. Рікьор та ін.).Потрібно мати загальне уявлення для пояснення основних особливостей даних філософських течій.Література: 1, с. 113 - 129; 3, с. 94 - 96; 5, с. 216 - 232.

Питання 25. Соціум як історія людської життєдіяльностіПершочергово слід відзначити, що соціум - це особливий спосіб життя особливих істот. Говорячи про особливості соціального як феномену, необхідно пояснити особливості сприйняття тваринного (існування) та людського (свідомий характер життєдіяльності) світів, пам’ятаючи, що головними виявами людини після її виокремлення із тваринного світу є наявність свідомості, активна діяльність, спілкування, що дає можливість говорити про творення людьми світу культури.Соціум - це предметне буття людини, її існування в предметному середовищі, культурі.Потрібно прокоментувати тезу про те, що соціум твориться в результаті діяльного спілкування людей, а зміст і характер людського життя визначаються саме способом людської діяльності.Слід прокоментувати неоднозначність наукового осягнення соціуму як історії людської життєдіяльності, починаючи від давніх часів до сьогодення (Геродот, Фукідід, Августин Блаженний, Ж.А.Н. Кондорсе, Х.Й. Гердер, Ж.-Ж. Руссо, Г. Гегель, К. Маркс та ін.).Література: 1, с. 212 - 224; 3, с. 224 - 230; 4, с. 193 — 229; 5, с. 391 -399; 8, с. 13-54.Запитання для самоперевірки

1. Назвіть основоположні принципи філософської антропології.

2. Охарактеризуйте філософські концепції людини.

3. Які передумови виділення людиноподібної істоти з природно-тваринного світу?

4. Як ви розумієте вислів: “Людина є єдністю біологічного і соціального”?

5. Як ви розумієте соціотворчу функцію мови?

33

6. У чому полягає єдність сфер людської життєдіяльності (матеріальної, соціально-політичної, духовної, культурно- побутової)?

7. Як взаємодіють інтереси суспільства та особистості?

Тема 1.10. Практичний спосіб людського буття в природному та соціальному культурному просторі

Людина як суб’єкт і головна дійова особа соціально - культурного простору. Людське буття як цілісна єдність природного. соціального та духовного.Основні форми бутгя людини.Єдність предметно-діяльного формування і саморозвитку людини, матеріальне буття і небуття.Спосіб життя людини як синтетична характеристика типових видів життєдіяльності людей в єдності з умовами життя суспільства (праця і побут, суспільне життя і розвиток духовної культури, стиль життя, духовні цінності тощо).Реалізація способу життя людини через діяльність (виробництво, розподіл, обмін, споживання). Діяльність людини як всезагальна умова існування соціального. Історія суспільства - розвиток діяльності людей, котрі переслідують свої цілі.Потреби та інтереси як спонукальні мотиви діяльності людей. Творення соціуму як культури.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇІз даної теми для контрольної роботи визначено три питання (26 - 28).

Питання 26. Громадянське суспільство і державаГотуючи відповідь на дане питання, слід пам’ятати, що держава є основним знаряддям влади, в якому концентрується весь комплекс економічних, соціальних, політичних і культур

34

но-духовних інтересів різних соціальних груп; держава є суспільним механізмом, покликаним захищати інтереси людей та регулювати взаємовідносини між ними з допомогою правових норм.Потрібно прокоментувати зміни в сприйнятті проблеми співвідношення соціуму і держави (за античних часів, за доби Середньовіччя, у філософії Нового часу і т. д.), розглянувши ос-новні тези праць філософів, які цікавилися даним питанням (Конфуцій, Платон, Арістотель, Т. Мор, Г. Гегель та ін.).Слід аргументовано пояснити різницю в теоріях походження держави: теологічна (філософія Стародавнього Сходу, християнство, середньовічні монархії, іслам); патріархальна (Арістотель та ін.); договірна (Гроцій, Т. Гоббс, Ж.-Ж. Руссо); психологічна (Петражицький, Д. Фрейзер та ін.); теорія ненасильства (Гумплович, Дюрінг).Окремо потрібно зупинитися на феномені “громадянське суспільство”, визначити його суть, риси та взаємодію з державою.Література: 1, с. 349 - 360; 5, с. 428 - 470.

Питання 27. Суспільство як система життєдіяльності людиниСлід розуміти, що суспільство як предмет пізнання є надзвичайно складним і суперечливим поняттям. Суспільство є реальним процесом життєдіяльності людей, що має історичний ха-рактер та існує об’єктивно, незалежно від свідомості та волі людей, які є дійовими особами суспільно-історичного процесу.Потрібно пояснити особливості різних типів і форм суспільства: первісне, рабовласницьке, феодальне, капіталістичне та ін.; доіндустріальне, індустріальне, постіндустріальне та ін.Особливого пояснення вимагає сам термін “суспільство” у філософській, економічній, соціологічній та історичній літературі.Слід прокоментувати особливості суспільного життя як державного, а також особливості співвідношення між соціумом і державою взагалі.Аргументованим має бути коментар щодо пояснення сфер суспільного життя: матеріальне виробництво, соціально- політичні стосунки між людьми, духовне виробництво, культурно-побутова сфера, зазначивши при цьому складність і неоднозначність стосунків між матеріальним і духовним виробництвом, коли людина є об’єктом матеріального світу і суб'єктом духовного.Література: 1, с. 258 - 269, 326 - 338; 3, с. 213 - 230; 4, с. 193 - 209; 5, с. 391 - 428; 8, с. 94 - 174.

Питання 28. Творення соціуму як культуриСлід зазначити, що в широкому розумінні культура розглядається як сукупність результатів людської діяльності. У даному питанні потрібно пояснити багатозначність терміну “куль-тура” як важливого елемента духовного життя суспільства.Хоча прийнято протиставляти матеріальну і духовну сфери людської життєдіяльності, у відповіді слід відзначити розуміння культури як органічної єдності матеріального і духовно-го.Духовна культура - це такий спосіб свідомої організації особистістю своєї індивідуальної життєдіяльності у сфері духовного і матеріального виробництва, який забезпечує їй всебіч-ну самореалізацію.Важливим етапом відповіді є коментар щодо типології культур (національна культура, регіональна культура, культура певних соціальнихсуб’єктів), тлумачення особливостей певних культурних епох (античність, Середньовіччя, Відродження та ін.), певних форм культури (політична, соціальна, правова, економічна, екологічна, етнічна і т. д.).Потрібно зауважити і прокоментувати особливості культури як діалектичної єдності національного і загальнолюдського, а також зазначити соціальні функції духовної культури: пізнавальна, комунікативна, регулятивна, прогностична, ціннісно- орієнтаційна, людинотворча.Література: 1, с. 367 - 385; 3, с. 230 - 240; 5, с. 588 - 602; 8, с. 268 - 336.

35

Запитання для самоперевірки1. Які основні форми буття людини?

2. Чим відрізняється матеріальне виробництво від духовного?

3. Які основні складові духовного життя?

4. Що входить до матеріального виробництва?

5. Як ви розумієте поняття “культура”?

6. Яку роль у культурі відіграє матеріальне виробництво?

7. У чому полягають особливості національної культури?

8. У чому виявляється пріоритетність загальнолюдських цінностей у культурі?

9. Які функції виконує культура?

10. Яка різниця існує між поняттями “культура” і “цивілізація”?

11. Чим українська культура відрізняється від культур інших народів?

12. Який вклад української культури у світову скарбницю

культури?

Тема 1.11. Глобальні проблеми сучасності. Соціально-економічні наслідки глобалізації

Наявність суперечностей у системі “людина-природа” як джерело глобальних проблем. Глобальний характер інтерсоціальних проблем (проблеми війни і миру, подолання відсталості та ін.).Порушення природної рівноваги, загострення екологічної ситуації у світі. Загострення енергетичної, сировинної, продовольчої, демографічної проблем як небезпечна тенденція, що становить загрозу всьому людству.Статус людини у сучасному світі. Особливості взаємодіїмакросвіту (людства) і мікросвіту (індивіда) у загальнопланетарному масштабі. Формування реалістичного уявлення про су-часні тенденції суспільного розвитку та майбутнє людства. Загальносвітовий, планетарний характер глобальних проблем.Науковий погляд на перспективи розвитку людства, можливий аналіз системи “людина - наука - технологія - суспільство”.Динамічний характер і складність глобальних проблем сучасності, можливі шляхи їх вирішення.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇІз даної теми для контрольної роботи визначено два питання (29, 30).

Питання 29. Сучасні тенденції суспільного розвитку і майбутнє людстваВраховуючи важливість і необхідність соціального прогнозування в сучасному світі, слід розуміти тенденцію в розрізненні прогностики і футурології.Футурологія - наука про майбутнє, що займається розробкою альтернативних проектів розвитку суспільства і людини в майбутньому.Прогностика - наука, що вивчає закони, принципи і методи прогнозування, розробляючи проблеми логіки і класифікації різних типів прогностичних досліджень.

36

Важливим є розуміння найголовніших функцій прогностики, що грунтуються на такому принципі діалектики, як всебічне охоплення предметів. Потрібно мати загальне уявлення про особливості наукового передбачення, актуальність якого зумовлена певними чинниками: ускладненням процесів розвитку суспільного життя; кількісною та якісною зміною об'єктів прогнозування; зростання соціальної цінності прогнозів.Слід прокоментувати особливості найважливіших аспектів наукового прогнозування: онтологічного, гносеологічного, логічного, соціального та ін.Важливим у відповіді є відображення суті процесу переходу від відомого до невідомого, від минулого і сучасного до майбутнього з обов’язковим урахуванням і поясненням особли-востей безпосереднього віддаленого та інших прогнозівЛітература: 1, с. 435 - 448; 8, с. 355 - 368; 9, с. 610 - 620(т. 2).

Питання 30. Динамічний характер, загальносвітовий рівень глобальних проблем сучасності. Можливі шляхи їх вирішення

Першочергово слід відзначити, що без реалістичного уявлення про сучасні тенденції суспільного розвитку є неможливим не тільки майбутнє вирішення глобальних проблем, а й усвідомлення їх специфічних особливостей.Важливим є правильне розуміння самого поняття “глобальні проблеми”, що мають загальносвітовий характер; загрожують усьому людству; вимагають спільних зусиль усіх держав для свого розв’язання.Слід відобразити розуміння того, що одним із основних /джерел глобальних проблем є суперечності, що існують у системі “людина-природа”, враховуючи при цьому, що всі глобальні проблеми мають подвійний соціоприродний характер.У роботі має бути відображене розуміння однієї з найважливіших проблем сучасності - майбутнє існування людства взагалі, що вимагає невідкладних соціально-практичних заходів на основі всебічного аналізу системи “людина - наука - технологія - суспільство”.Літратура: 1, с. 448 - 456; 3, с. 240 - 244; 8, с. 355 - 368; 9, с. 599 - 610 (т. 2); 10, с. 788 - 803.Запитання для самоперевірки

1. Які проблеми наука називає глобальними?

2. У чому полягає суть проблеми війни та миру; чим загрожує людству її невирішення?

3. Як можна вирішити екологічну проблему?

4. У чому полягає суть демографічної проблеми, що стоїть перед людством?

5. Які проблеми можна віднести до глобальних економічних проблем людства? У чому полягає їх суть?

6. Що таке соціальне передбачення?

7. Як співвідносяться поняття “передбачення”, “прогнозування” та “провіщення”?

8. Які функції виконує соціальне прогнозування?

9. У чому полягає гуманістична місія передбачення майбутнього?

Розділ 2. РелігієзнавствоТема 2.1. Еволюція і типи релігій

Предмет релігієзнавства. Структура. Основні категорії.Релігія як предмет філософського осмислення. Основні елементи і структура релігії. Філософські концепції природи релігії.Методи і принципи релігієзнавства. Суспільні функції релігії.

37

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇІз даної теми для контрольної роботи визначено шість питань (31 - 36).

Питання 31. Предмет, структура та основні категорії релігієзнавстваПершочергово слід відзначити, що людство здавна прагнуло віднайти відповіді, пов’язані з ірраціональними аспектами власної духовності, загадковим світом сакрального. Світ і люди-на є таїною, що сягає Вищого начала, Абсолюту, Бога. Поняття “релігієзнавство” безпосередньо пов’язане з релігією як певним феноменом.Релігієзнавство - це специфічна галузь комплексу гуманітарних знань, спрямованих на осягнення сутності, закономірностей походження, розвитку і функціонування релігії як складного феномена на різних етапах розвитку культури.Релігієзнавство цікавить людина в контексті буття як носій особливої цінності, що і визначає суб’єктивність, неможливість остаточного, однозначного вирішення певних питань даної науки.Потрібно знати і характеризувати структурні складові релігієзнавства: філософію, історію, соціологію, психологію, феноменологію, географію релігії.Слід пам’ятати, що розкриття сутності і змісту релігієзнавства забезпечує свій категоріально-понятійний апарат, тому важливим є пояснення основних релігієзнавчих понять і категорій. Потрібно вміти розрізняти та характеризувати категоріальний апарат релігієзнавства з урахуванням різнорівневої класифікації: загальнофілософські, соціально-філософські та філософські категорії; загальні поняття та категорії, поняття та категорії соціально-психологічного, історичного, вільнодумного аспектів; загальнонаукові та конкретнонаукові поняття і категорії.Література: 12, с. 7 - 22; 13, с. 6 - 11; 14, с. З - 6; 16, с. 5-27.

Питання 32. Методи і принципи релігієзнавства як складної, комплексної галузі людського знання

Необхідним у відповіді є пояснення особливостей діалектичного, феноменологічного і герменевтичного методів релігієзнавства як комплексної галузі людського знання. У роботі потрібно відзначити сучасні особливості даних методів, а також існуючі недоліки, властиві подібному погляду на розвиток процесів та явищ релігійної сфери.Слід назвати і пояснити особливості системи відповідних наукових принципів, що сприяють релігієзнавчому пошуку: принципи об’єктивності, історизму, толерантності. Потрібно по-яснити, як саме принцип толерантності пов’язаний із проблемою свободи совісті, враховуючи вимоги міжнародних і державних правових документів про свободу совісті: Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації”, “Загальна Декларація прав людини”, “Європейська Конвенція з прав людини”, “Декларація про права осіб, які належать до національних чи етнічних, релігійних чи мовних меншин” та ін.Література: 12, с. 10 - 22; 13, с. 11 - 25; 15, с. З - 17; 16, с. 5 - 27.

Питання 33. Релігія як соціокультурний феномен і предмет філософського осмисленняВідповідь на це питання полягає в розкритті змісту поняття “релігія”, враховуючи не лише його змістове наповнення, а й варіанти етимологічного тлумачення слова religio. Слід роз-тлумачити, чому неможливе універсальне визначення релігії, яке розкривало б природу, історичну змінність і функціональність релігій світу.Потрібно пояснити, як людина - суб’єкт соціокультурного життя - пов’язана з релігією, духовним пізнанням, визнанням існування у світі Вищого начала. Можна прокоментувати і висновок сучасних дослідників феномена релігії, за яким усі великі світові релігії (буддизм, християнство, іслам) мають спільну сутнісну основу - “вічну філософію”.Відповідь на дане питання має бути поясненням думки, що релігія є складним духовним феноменом, який виражає віру людини в існування Бога і виступає чинником особистого духовного зростання, а також є важливою сферою універсуму культури.

38

Література: 3, с. 244 - 250; 12, с. 22 - 27; 13, с. 25 - 40; 14, с. б - 17; 15, с. 17 - 36; 16, с. 27 - 50.

Питання 34. Основні елементи і структура релігії як духовного утворення.Готую чи відповідь на дане питання, слід відзначити, у чому полягає відмінність між сприйняттям релігії як соціально- історичного явища, як культурного і світоглядного феномена та як форми суспільної свідомості.Потрібно пояснити основні елементи релігії як особливого способу тлумачення світу, бо саме наявність цих елементів характерна для всіх релігій: релігійна свідомість, релігійні погляди та уявлення, релігійний культ, релігійні організації та ін.Важливим є і правильне пояснення найзагальніших релігійних понять: релігійної лексики (“Бог”, “дух” та ін.); релігійних символів (“хрест”, “чакра”, “півмісяць” тощо); ритуальних дій, а також вміння розтлумачити різницю між такими поняттями, як “церква”, “секта”, “деномінація”, “релігійна асоціація” та ін.Відповідь має бути аргументованим доказом того, що структурованість релігії - не формальне утворення, а породжена умовами існування, функціонування та розвитку релігій-ного комплексу.Література'. З, с. 250 - 257; 12, с. 29 - 55; 13, с. 30 - 34; 14, с.6-17.

Питання 35. Релігія як суспільне явищеВідповідь на дане питання має бути доведенням тези, що релігія як суспільне явище є необхідною складовою суспільного життя ,оскільки розвитком людства соціальний механізм не лише ускладнився, а набув більш розгалуженої структури (на зміну зовнішньому контролю приходить внутрішній).Слід пояснити основні функції релігії, в яких виявляються способи рівень, напрями релігійного виливу на соціум: світоглядна компенсаційно-терапевтична, комунікативна, інтегративна дезінтегративна, легітимізована, регулятивна та ін.Потрібно прокоментувати процес та особливості активного впливу релігії на конкретну людину і суспільство, визначаючи роль релігії в суспільстві не лише як соціального фено-мена, а і як певної гуманістичної місії.Слід прокоментувати той факт, що релігія є ключем до історії людства (як вважає К.Г. Доусон), пояснивши, як виникнення більшості соціальних інститутів (сім’я, шлюб та ін.) пов’язано релігійними санкціями.Література'- 3, с. 244 - 250; 12, с. 42 - 55; 13, с. 34 - 40; 14, с.6-17; 16- 29-50.

Питання 36. Основні теорії походження релігіїГотуючи відповідь на дане питання, слід розуміти, чому немає єдиної відповіді мають бути зазначені та прокоментовані теологічні, традиціоналістичні, теїстичні теорії походження релігії» такі як міфологічна (Ф. Мюллер), анімістична (Е. Тейлор), магічна (Д. Фрезер), психологічна (3. Фрейд) та ін. Потрібно мати загальне уявлення про основні типи релігій залежно від характеру і складу ієрархічної побудови системи надприродних істот: монотеїзм, політеїзм, генотеїзм.Слід знати стародавні та сучасні концепції релігії, серед яких особливе місце належить біологічній, або натуралістичній, пояснивши, в чому полягає суть понять “ген релігійності” та “релігійний інстинкт”. При цьому бажано прокоментувати відображення та продовження натуралістичної концепції в діяльності як матеріалістів, так і нематеріалістів (Д. Юм, Т. Гоббс, Г. Ге- гель, Д. Штраус, Ф. Ніцше та ін.).Неодмінно слід пояснити, у чому полягає суть історичного характеру релігії, що виникла на певному етапі історії суспільства і визначається рівнем людської свідомості.Література: 12, с. 57 - 75; 13, с. 25 - ЗО; 14, с. 17 - 37;

14, с. 17-36.

39

Запитання для самоперевірки1. Що вивчає предмет релігієзнавство?

2. Яка структура релігієзнавства та її основні категорії?

3. Охарактеризуйте філософські концепції природи релігії.

4. Які основні методи і принципи релігієзнавства?

5. Які суспільні функції виконує релігія?

Тема 2.2. Локальні релігії. Світові релігіїПервісні вірування: анімізм, фетишизм, тотемізм, магія.Генетичний зв’язок ранніх та етнонаціональних релігій зі світовими релігіями (буддизм, християнство, іслам).Локальні релігії світу. Іудаїзм. Індуїзм.Походження, ідейні джерела буддизму. Форми буддизму, його поширення.Соціально-економічні, духовні джерела християнства. Основи християнського віровчення. Становлення християнства як державної релігії Римської імперії.Основні віросповідні принципи ісламу як дуже впливової сили сучасного світу.Теїстичні вірування слов’ян часів Київської Русі.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇІз даної теми для контрольної роботи визначено 11 питань (37 - 47).

Питання 37. Первісні вірування як історично закономірний етап освоєння світуГотуючи відповідь на дане питання, слід розуміти, що своєрідний етап проторелігії (етап первісних чуттєво надчуттєвих вірувань) був властивий практично для всіх народів світу в процесі утвердження та розвитку їхньої історії.У межах міфологічного комплексу практично в усіх народів світу виникає система вірувань, до якої належать анімізм, фетишизм/тотемізм і магія.Потрібно описати і розтлумачити значення кожного з видів первісних вірувань, зазначивши основоположників, особливості кожного виду як специфічної концепції світосприйняття, основоположні принципи кожного виду мислення.Слід зазначити елементи кожного з видів первісних вірувань, що збереглися, навіть у трансформованому вигляді, в усіх сучасних релігіях.Потрібно зазначити, як у подальшому розвитку релігій логічно виділяється деміургічна функція богів, якої ще на знали ранні вірування.Література: 12, с. 65 - 73; 13, с. 40 - 50; 16, с. 50 - 64.

Питання 38. Особливості виникнення та становлення етнонаціональних релігійГотуючи відповідь на дане питання, слід розуміти, що на зміну первісній чуттєво-надсуттєвій релігійності приходить етап етнонаціональних релігій (альтернативні терміни - національні, етнічні, етнодержавні, локальні тощо). Потрібно мати чітке уявлення про історичні причини та особливості виникнення етнонаціональних релігій (іудаїзм, індуїзм та ін.), появу яких у найзагальнішому контексті пов'язують із розкладом родоплемінного устрою та виникненням класового суспільства.Формування та становлення етнонаціональних релігій и іш алі визначається великою кількістю показників: часом вини- міепіія, типом відношення до трансцендентного, змістом віро- мчсіііія та культовими формами. Крім коментування подібних |н> ібіжиостей, слід розтлумачити спільні ознаки і властивості, що дає можливість говорити про етнонаціональний етап у розцінку релігії в контексті загальнопланетарної парадигми.

40

Відповідь на питання має бути доведенням тези, що ет- нонаціональні релігії є системою ідей, які відповідають особливостям конкретного етносу і спираються на національну культуру, обумовлюючи і формуючи певний релігійний комплекс.Література: 12, с. 75-77; 13, с. 50 - 60.Питання 39. Особливе місце іудаїзму як однієї з найдавніших етнонаціональних релігій у загальній історії світової культуриПроблема походження та розвитку іудаїзму як однієї з найдавніших етнонаціональних релігій займає особливе місце в загальній історії релігії. Потрібно пояснити назву цієї релігії, історичні та соціальні особливості її виникнення.Відповідаючи на питання, слід мати загальне уявлення про історію євреїв як одного із семітських племен Аравії та Палестини, а також розумітися на тому, чим відрізняється сучас-ний іудаїзм від іудаїзму Старого Завіту, відображаючи суттєві зміни в релігії сучасних іудеїв.Потрібно прокоментувати особливості визначальних елементів іудейського культу, наприклад історія та традиції жертвоприношення, основних обрядів, що регламентували на-віть найдрібніші подробиці повсякденного життя. У загальних рисах мають бути зазначені та прокоментовані основні релігійні свята іудеїв: Шабат, Песах (Великдень), Суккот, Рош-Ашана та ін. При цьому слід згадати і пояснити особливості трьох головних течій сучасного іудаїзму: ортодоксальної, реформаторської та консервативної.Література'. 12, с. 105 - 109; 13, с. 61 - 66; 14, с. 120 - 144; 15, с. 167 - 173; 16, с. 127 - 140.

Питання 40. Характеристика індуїзму як складної системи світосприйняття в загальній історії релігії

Для пояснення суті індуїзму як однієї з етнонаціональних релігій скоріше підходить сприйняття Індуїзм)' як “способу життя”, оскільки індуїзм як своєрідна система світобачення включає в себе філософський, релігійний, соціальний, етичний та інші компоненти.Першочергово слід дати найзагальнішу характеристику країни існування індуїзму - Індії, зазначивши витоки праведичного індуїстського культу та пояснивши особливості праведичного політеїзму (багатобожжя), що нагадував ранні види магії.Потрібно розуміти, що індуїзм не припускає поділу світу на матеріальний та духовний, тобто вважається, що не існує нічого поза межами релігії; існування віруючого безпосередньо підпорядковано вселенським законам Космосу, в основі яких є взаємопов’язаність усіх елементів світу, наявність певного всесвітнього духовного порядку.Слід прокоментувати особливості культу, традицій, розуміння трансцендентної сутності, розчиненої в природі та в людині. При цьому потрібно пояснити значення Вед як першо-джерел індуїзму, в яких містилися знання з міфології, космології, побуту древніх індусів, розтлумачивши значення основних понять індуїзму (“карма” і “сансара”) та аргументуючи уявлення індусів про космічний Закон еволюції, що є фундаментальною ідеєю даної релігії.Завершуючи відповідь на питання, слід пояснити особливості розмежування індуїзму як філософського вчення та як релігії народних мас.Література: 12, с. 86 - 97; 13, с. 65 - 72; 14, с. 151 - 157; 16. с. 117-120.

Питання 41. Генетичний зв’язок між етнонаціональними і світовими релігіями. Загальна характеристика світових релігій

Слід усвідомлювати, що між первісними, етнонаціональними та світовими релігіями існує генетична і типологічна спільність. Спочатку світові релігії (буддизм, християнство та іслам) були пов’язані з етнонаціональними (локальними) релігіями. Так, течії індуїзму, буддизм і джайнізм широко розповсюдилися і стали самостійними релігіями. У сучасній Україні діють десятки ортодоксальних, хасидських і реформістських іудейських організацій, об’єднаних у республіканські структури.У роботі потрібно дати загальну характеристику світових релігій, відображаючи спільні елементи. Основним змістом світових релігій є вчення про єдине божество, про взаємовідносини між Богом і людиною, про сенс життя. Слід пам’ятати, що взагалі світові релігії мають багато спільного: їх виникнення спричинене стрімкими поворотами в історії;

41

усі люди є рівноправними перед владою вищих сил; відсутня специфічна обрядовість, яка розмежовувала б людей різних національностей.Потрібно прокоментувати, чому релігія є джерелом моралі, виробленої досвідом багатьох поколінь.Література'. 13, с. 94 - 103; 14, с. 202 - 220.

Питання 42. Формування теїстичних вірувань слов'ян ча часів Київської РусіПотрібно мати загальне уявлення про процес становлення релігійних поглядів слов'ян, що прийшли на зміну первинному сгилю мислення, пояснивши при цьому смислове значення символічних релігійних структур, які відображають входження людини в навколишній світ і зміни в особистісному світобаченні.Слід прокоментувати особливості слов’янського язичництва взагалі: відсутність ідольських храмів і касти жерців; наявність функціональної двоїстості у богів давньокиївського панте-ону; яскравість деміургічної (творчої) функції божеств, пояснивши культове значення та особливості сприйняття найголовніших серед них: Перуна, Велеса, Сварога, Ярила, Дажбога та ін.Потрібно пояснити загальні наслідки прийняття християнства, зміцнення князівської влади, загальнослов’янське значення релігійної реформи князя Володимира та закономірних змін у слов’янському пантеоні богів. Слід прокоментувати явище політеїзму (багатобожжя) як своєрідної релігійної системи слов’ян. Бажано розтлумачити зміст поняття “православноязичницький синкретизм”, що полягає в компромісному існуванні двовір’я, а також пояснити, завдяки чому на сьогодні спостерігається тенденція до відродження вірувань слов’ян (громади Рідної Української Віри - рідновіри), спрямованих на гармоніза-цію стосунків між людиною і Космосом.Література: 12, с. 181 - 192; 14, с. 248 - 263.

Питання 43. Походження, ідейні джерела та основні віросповідні принципи буддизмуСлід пам’ятати, що буддизм є найдавнішою зі світових релігій, яка виникла понад 2500 років тому (у VI - V ст. до н. е.). Потрібно прокоментувати легенду, за якою шлях людству до спасіння вказав Шак’ямуні - мудрець із племені шак’я (він же Будда, він же Судцхартха Гаутама), який після численних перероджень прийшов на Землю, щоб виконати свою місію порятунку людства.Слід пояснити ідейні джерела буддизму як віровчення, що прагне до Абсолюту, спираючись на систему первісних релігійних вірувань, міфів, світоглядних систем і філософських по-глядів, зафіксованих у Ведах. Потрібно прокоментувати положення про сансару і карму - основні віросповідні принципи буддизму як самобутньої релігії.Має бути розтлумаченим вчення про “чотири благородні істини” - основу віровчення буддизму. При цьому слід згадати про віру в перевтілення, запозичену від брахманізму та індуїзму, яка дає змогу кожному буддисту сподіватися на звільнення від страждань, бажань і смертної тілесної оболонки.Слід пояснити основні положення дзен-буддизму як одного із різновидів даної релігії, що запозичив та об’єднав деякі ідеї даосизму та конфуціанства, висунувши тезу про існування двох світів - прихованого та явного (істинного) і вважає шляхом порятунку зміну людського світогляду.Узагальненим має бути коментар про основні форми буддизму: хінаяна, архату, стхавиравада тощо.Література: 12, с. 111 - 123; 13, с. 95 - 103; 14, с. 202 - 220; 15, с. 127 - 145; 16, с. 140 - 167.

Питання 44. Соціально-економічні та духовні джерела християнства. Основні віросповідні принципи християнства

Слід зазначити, що християнство є наймогутнішою релігією світу, в якій розрізняють три головні напрями: православ’я, католицизм та протестантизм.

42

Потрібно відзначити основні віросповідні принципи і християнські звичаї, а також пояснити особливості вираження ідейних джерел античного християнства: іудаїзму, релігійно - філософських вчень Філона та Сенеки, релігій східних народів Римської імперії.Слід прокоментувати три головні періоди християнства: первісне (від середини І ст. до середини П ст. н.е.); раннє (від середини II ст. до початку IV ст. н.е.); пізнє (від початку IV ст. до кінця V ст. н.е.), відзначивши загальні особливості античного християнства, під час якого сформувалося “святе письмо” - Біблія, і феодального християнства (VI - XV ст.), коли відбувся розкол церкви на православну і католицьку.Потрібно пригадати, що саме християнство найактивніше поставило собі на службу науку, культуру і соціальний прогрес своїх народів. Достатньо згадати імена таких геніїв людства, як Квін Тертулліан, Августин Аврелій, Афанасій Великий, Іоан Златоуст, Тома Аквінський, Мартін Лютер, Жан Кальвін та багато інших, які зробили основні положення християнської релігії ідеологічно непорушними.Література: 12, с. 124 - 141, 143 - 161; 13, с. 103 - 124;14,с. 226 - 233; 15, с. 50 - 127; 16, с. 167 - 230.

Питання 45. Структура та особливості Біблії як священної книги християнПершочергово слід указати, що в багатовіковій історії розвитку писемності Біблія займає особливе місце. Вона є священною Книгою християн (Святе Письмо, Слово Боже, Книга Спасіння, Книга книг та ін.). Біблією вперше назвав цю книгу Константинопольський патріарх Іоан Златоуст. Потрібно прокоментувати особливості структури, віросповідних принципів, змісту двох частин Біблії: Старого Завіту і Нового Завіту, пояснивши за яким принципом біблійні тексти поділяються на канонічні, неканонічні та апокрифи.Слід викласти історію Біблії в Україні, що розпочинається з часів появи на нашій території перших християнських місіонерів. Святе Письмо за своїм релігійним і нерелігійним спря-муванням торкається практично всіх аспектів життєдіяльності людини, практично всіх аспектів людського буття.Бажано згадати і про бібліїстику як про науку, що має більш як 2000-літню історію, зазначивши критичне ставлення дослідників до даного джерела, оскільки Біблія є священною Книгою двох релігій - іудаїзму і християнства, які по-різному тлумачать багато положень Святого Письма. При цьому слід пам’ятати, що аналізувати і сприймати Біблію потрібно не стільки як історичну пам’ятку, скільки як соціально-історичний феномен.Література: 12, с. 126 - 128; 13, с. 124 - 132; 14, с. 364 -394.

Питання 46. Коран як історико-літературна та релігійно-філософська пам’яткаПершочергово слід зазначити, що Коран є головною священною Книгою мусульман, яка регламентує релігійні образи, містить морально-правові настанови та визначає норми поведінки послідовників ісламу.Слід прокоментувати структуру Святого Письма мусульман: 114 розділів (сур, або одкровень), кожний із яких складається з аятів, зазначивши наявність релігійно-догматичних, міфологічних і законодавчих матеріалів, що розпадаються на кілька груп давнього і пізнього походження. Потрібно аргументувати сприйняття Корану як історико-літературної пам’ятки, що об’єднує абсолютно різні за жанровим визначенням тексти: промови, проповіді, пророцькі одкровення, історико-релігійні оповіді, притчі, етико-правові та правові приписи та ін.Бажано згадати, що саме наявність у Корані певних незрозумілостей та суперечностей зумовили виникнення науки про читання Святого Письма (ім ал кіра) і науки про способи тлумачення Корану (ім-ат-тафсір).Відповідь на дане питання має бути доведенням та аргументацією думки, що Коран сприяв розвитку мусульманського правознавства, містики, теології. При цьому він є цінною релі- гійно-філософською, правознавчою та історико-літературною пам'яткою, джерелом дослідження культурно-історичного і політичного розвитку Аравії кінця VI - першої половини VII ст. Саме Коран є найдавнішим прозовим твором арабською мовою, що мав особливе значення у формуванні єдиної літературної мови арабських народів.

43

Література'. 12, с. 162 - 181; 13, с. 132 - 141; 14, с. 394 - 400,428-434; 15, с. 145-167; 16, с. 230-259.

Питання 47. Загальна характеристика нетрадиційних релігій світуСлід зазначити, що в сучасних соціально-економічних умовах з урахуванням нових культурних та політичних глобальних проблем і процесів, закономірною є поява нових культів і нетрадиційних релігій. Тобто дана нетрадиційна релігійність може розглядатися як симптоматичний вияв глибоких кризових процесів у ідеології та масовій свідомості людей, що їх переживає релігія на межі другого і третього тисячоліть.Потрібно визначити спільні причини появи нетрадиційних релігій як продукту сучасного етапу розвитку суспільства, що відображають пошук нових цінностей та духовних орієнта-цій.Слід зауважити, шо в подібних культах існує строката суміш елементів традиційних релігій, окультизму, спіритизму та теософії.Потрібно прокоментувати вживання різної термінології для визначення нетрадиційних релігійних явищ “неорелігії”, “неосекти”, “неокульти”, “нетрадиційні вірування”, “псевдорелігії”, “неомістицизм”, “релігії Нового віку”, “позаконфесійніоб’єднання”, “квазірелігії” і т. п., до яких належать неохрисгиянські рухи (Армія спасіння. Лівобережна церква Христа, Міжнародна християнська місія та ін.), релігії орієнталістсько- го напряму (Товариство свідомості Крішни, Товариство ІІІрі Ауробіндо, Товариство ведичної культури та ін.), езотеоричні об’єднання (Асоціація “Живої етики”, Теософія Братство Граа-ля та ін.), неоязичництво (Великий вогонь, Рідна віра, Рун Віра та ін.), синтетичні неорелігії (Велике Біле братство, Церква єднання та ін.), еайєнтологічні рухи (Діонетика, АСТІКА, система Порфирія Іванова. Наука розуму та ін.) та сатанізм.Слід навести основні риси загальної кризи традиційної релігійності, яка більшою мірою і є причиною виникнення нетрадиційних вірувань. Потрібно аргументувати наявність основних ознак неорелігій - універсалізм і синтетизм, що роблять нетрадиційні релігії відкритими для нових ідей та вчень.Література: 12, с. 207 - 214; 13, с. 198 - 225; 14, с. 434 - 450; 15, с. 173- 194.Запитання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте первісні вірування: анімізм, фетишизм, тотемізм і магію.

2. У чому полягає генетичний зв’язок ранніх та етнона- ціональних релігій зі світовими релігіями?

3. Які існують особливості іудаїзму та індуїзму?

4. Які ідейні джерела буддизму і форми його поширення?

5. Які джерела та особливості християнського віровчення?

6. Охарактеризуйте віросповідні принципи ісламу.

7. Дайте характеристику теїстичних вірувань слов’ян часів Київської Русі.

Тема 2.3. Релігійні конфесії та напрямиПоділ християнської церкви на православну і католицьку.Особливості віровчення, культу і структури релігійної організації православ’я та католицизму. Розбіжності між напрямами.Поява протестантизму, розмаїття його форм (лютеранство, баптизм, адвентизм та ін.).Напрями та релігійні течії ісламу.Особливості мусульманської традиції сприйняття світу і місця людини в ньому.Релігія і церква в сучасній Україні. Найвпливовіші конфесії в Україні.

44

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇІз цієї теми для контрольної роботи визначено шість питань (48 - 53).

Питання 48. Події християнської церкви на Східну (православну) і Західну (католицьку)Готуючи відповідь на дане питання, слід розуміти, що головною причиною розколу християнської церкви були особливості соціально-економічного і соціально-політичного становища в Європі. По-перше, існувала суттєва відмінність у розвитку феодальних відносин на заході та сході, а по-друге, ситуацію в цілому визначала боротьба Папи Римського та константинопольського патріархату за владу над усією християнською церквою.Потрібно прокоментувати тривалий процес розгалуження офіційного християнства, пояснивши загальні відмінності у віровченні та обрядовості православної і католицької церкви, а також зазначити протилежність поглядів у вказаних напрямах на світську владу.Література'. 12, с. 138 - 141; 13, с. 103 - 107; 14, с. 233 - 248; 15, с. 50-61.

Питання 49. Особливості віровчення, культу і структури православ'яПравослав’я - одне з відгалужень християнства, що оформилося після розколу церкви на Східну і Західну в 1054 році. Слід знати, що на відміну від католицизму православ’я не має єдиного церковного центру, який об’єднував би віруючих у масштабі планети; перші християнські центри формувалися як самостійні церковні утворення.Потрібно мати загальне уявлення про особливості обрядовості та культу основних автокефальних православних церков, що відповідно до православної традиції розміщуються “по честі” так: Константинопольська, Олександрійська, Антіохійська, Єрусалимська, Руська, Грузинська, Сербська, Румунська, Болгарська. Кіпрська, Елладська (Грецька), Албанська, Польська, Православна церква Чехії та Словаччини й Американська. Слід знати, що Українська православна церква Київського Патріархату належить до п’яти церков, що не одержати офіційного визнання автокефальних.Слід зазначити специфічні особливості семи християнських таїнств, що лежать в основі православного культу, та прокоментувати значення найбільших релігійних свят: Різдво Христове; Хрещення Господнє; Бегоявлення; Стрітення та ін. Потрібно відобразити у відповіді знання загальної структури православного священства: дияконство, пресвітерство, єпископство, пояснивши значення понять “єпархія”, “митрополія” та “екзархат”.Бажано згадати, що, крш Східних автокефатьних церков, до православ’я належать і шість Стародавніх Східних Православних Церков, які об’єднують два напрями - несторіанство та монофізитство.Література: 12, с. 143 - 151; 13, с. 107 - 117; 14, с. 233 - 248; 15, с. 61 - 92; 16, с. 183 - 190.

Питання 50. Особливості віровчення та церковної організації католицизмуГотуючи відповідь на дане питання, слід пам'ятати, що католицизм є одним із напрямів у християнстві, який виник унаслідок великого розколу в 1054 році, і поширений переважно в Західній (Франція, Бельгія, Італія, Португалія) та Східній (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Литва, частково Латвія та західні області України) Європі. Потрібно зазначити, що католицизм має міжнародний центр управління (Ватикан), і голова церкви (Папа Римський) обирається довічно, пояснивши при цьому роль Ватикану як самостійної держави на території Італії та особливості вибору й утвердження Папи Римського на колегії (конклаві) кардиналів.Студент повинен відобразити в роботі знання особливостей віровчення та культу, специфічних рис католицизму, який має багато спільного з православ’ям і водночас формує нову релігійну свідомість, прокоментувавши головні догмати католицької церкви (непогрішимість Папи Римського; догмат про “чистилище”; шанування Богородиці та ін.).Слід також пояснити функції Римської Курії (комплексу органів управління церквою), яка одночасно займається справами держави Ватикан і церкви. Потребує особливого роз’яснення існуюча ієрархія католицької церкви, яка спирається на сувору централізацію та безумовну підлеглість нижчих церковних органів вищим, визначивши сенс понять “патріархат”, “пре-фектура”, “місія”, “абатство”, “діоцезія”, “архідіоцезія” та ін.

45

Потрібно прокоментувати, чому надзвичайно велику роль відіграє культ Богородиці, яку вважають Богинею-матір’ю, Богинею родючості.Слід зазначити, що до католицизму, крім Римсько - католицької церкви, належать ще дві групи церков - уніатські та старокатолицькі.Відповідь на дане питання має бути ілюстрацією дивовижної сталості доктрини (догматів, традицій) та надзвичайної рухливості католицької ідеології.Література: 12, с. 151 - 155; 13, с. 117 - 119; 14, с. 324 - 335; 15, с. 92- 111; 16, с. 179- 182.

Питання 51. Релігійні й соціально-політичні причини появи протестантизму та розмаїття його форм

Слід знати, що протестантизм є найбільш гнучкою та витонченою формою християнства, появу якого пов’язують із релігійним і соціально-політичним рухом XVI - XVII ст. у Західній Європі, яке одержало назву Реформації. Саме в цей період історичний рух, змістом якого був перехід від феодалізму до капіталізму, набув релігійного забарвлення: на противагу феода-льному католицизму розвинулася “протестантська єресь”.Потрібно прокоментувати два етапи в розвитку протестантизму: ранній (XVI ст. - середина XIX ст.), пов’язаний із появою лютеранства, кальвінізму та англіканства, і пізній (кінець XIX - початок XX ст.), пов’язаний із виникненням методистів, баптистів, квакерів, мормонів, адвентистів, свідків Єгови, п’ятидесятників.Слід також зазначити особливості найзначніших напрямів у протестантизмі - лютеранства і кальвінізму, відмінності між культом і віровченням. При цьому потрібно пояснити основні моменти протестантської ідеології, доповнені або змінені порівняно з догматичними положеннями католицької церкви.Завершити відповідь слід загальними висновками про значення протестантської релігії як науки життя, певної концепції практичної діяльності та поведінки людей.Література: 12, с. 155 - 161; 13, с. 119 - 124; 14, с. 335 - 342; 15, с. 111 - 127; 16, с. 190-200.

Питання 52. Основні віросповідні принципи, напрями та релігійні течії ісламуСлід зазначити, що іслам е наймолодшою світовою релігією та водночас досить поширеною і впливовою силою сучасного світу. Іслам, запозичивши догматичні та обрядові положення іудаїзму і християнства, став доступнішою та простішою ритуальною релігійною практикою і набув популярності в південно-західній частині Аравійського півострова.Потрібно розтлумачити значення терміну “іслам” (мусульманство, магометанство), охарактеризувавши основоположні принципи (догмати) даної релігії. Слід прокоментувати неоднорідність ісламського богослов’я (розкол на сунізм, шиїзм і хари- джизм). пояснивши причини внутрішнього поділу на різні течії, серед яких, у першу чергу, потрібно визначити відсутність єдиної богословської концепції, що була б загальновизнаною в мусульманському світі.Слід також указати особливості ідеї мусульманської “боротьби за віру” - джахад, прокоментувавши як іслам, що є тотальною релігією, торкається всіх аспектів суспільного та особистого життя.Бажано пояснити, чому підвищена увага даної релігії до обрядовості та норм релігійного життя спричинила переважаючий розвиток ісламського права порівняно з догматикою, роз-тлумачивши при цьому особливості шаріату (мусульманського права), що складається з комплексу правил, які містяться в Корані та суні. Слід указати значення шаріатських судів, які й нині вирішують ритуальні, родинні, приватні і навіть карні справи.Література'. 12, с. 162 - 180; 13, с. 132-141; 14, с. 394 - 404; 15, с. 145- 167; 16, с. 230 - 257.

Питання 53. Релігія та церква в сучасній УкраїніПершочергово слід відзначити, що релігійне життя в нашій державі набуло якісно нових вимірів із проголошенням Верховною Радою 24 серпня 1991 року незалежності України.Потрібно навести дані офіційної статистики збільшення релігійних організацій, які стали на шлях удосконалення національних форм у контексті становлення державності української нації.

46

Слід визначити особливості та стабільні тенденції розвитку найвпливовіших конфесій в Україні - православ’я. Української греко-католицької церкви, протестантизму.Потрібно пригадати наслідки жорстокого адміністративного тиску і всіляких переслідувань релігійних організацій та об'єднань за часів радянської влади, зазначивши активний сучасний розвиток різних релігійних конфесій на території України: іудаїзму, ісламу, етнорелігій тощо.Особливого коментарю потребує релігійний плюралізм за умов гюліконфесійності та поліетнічності України, тобто співпраця всіх українських церков і релігійних організацій.Література. 12, с. 181 - 205; 13, с. 141 - 225; 14, с. 260 - 263; 16, с. 259-303.Запитання для самоперевірки1. Які особливості поділу християнської церкви на православну і католицьку?2. Охарактеризуйте особливості віровчення, культу і структури православ’я.3. Дайте характеристику особливостей віровчення, культу і структури католицизму.4. У чому полягають розбіжності між православ’ям і католицизмом?5. Які особливості протестантизму?6. Дайте характеристику релігійних напрямів і течій ісламу.7. Який стан релігії та церкви в сучасній Україні?8. Які найвпливовіші конфесії в Україні ви знаєте?

Тема 2.4. Соціальні інститути та спільностіСвобода віросповідання та її правове регулювання в Україні. Свобода совісті як результат розвитку суспільства та її сутність.Державно-церковні відносини в Україні та їх правове забезпечення.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇІз цієї теми для контрольної роботи визначено три питання (54 - 56).

Питання 54. “Свобода совісті” як складне і багатогранне поняття релігієзнавстваПершочергово слід відзначити, що поняття “свобода совісті” визначається не лише релігієзнавчою. а й філософською, етичною та правовою категоріями. З правової точки зору право людини на свободу совісті займає визначальне місце і є першоосновою законодавчої та особистої свободи взагалі.Потрібно пояснити існуючу закономірність між суспільною гарантією свободи совісті та демократичною основою самого суспільства.Свобода совісті розглядається як право особи на недоторканність у питаннях ставлення до релігії, право особи мати, приймати та змінювати релігійні вірування за власним ви бором.Слід прокоментувати, як у релігієзнавчому контексті суть свободи совісті розкривається через поняття "‘свобода релігії”, “свобода віросповідання”, “свобода світогляду”.Література: 12, с. 244 - 255; 13, с. 255 - 285; 16, с. 333 - 356.

Питання 55. Правове регулювання свободи совісті и УкраїніСлід зазначити, що свобода совісті, як і інші права та свободи людини, зафіксовані в міжнародно-правових документах та є результатом тривалого історичного формування еталонів і стандартів, що стали нормою для сучасного демократичного суспільства.Потрібно аргументовано довести думку, що права і свободи людини - це найдосконаліша державно-правова форум об'єктивації конкретних ступенів свободи, в якій особливе місце посідає право саме на свободу совісті.Важливо вказати, що до періоду незалежності державна влада в Україні порушувала проголошену нею ж свободу совісті, діяла за принципом сили та неповаги до переконані, і міри людини. Потрібно пригадати, яких утисків та обмежень у ті роки зазнавали всі релігійні організації.Слід прокоментувати, чому закономірними в сучасній Україні є свобода віросповідання та розвиток цього суспільного феномену в нерозривному зв’язку із сенсом буття людини, загальнолюдськими цінностями й розвитком соціуму.

47

Потрібно пояснити функції держави, яка окреслює правове поле, в межах якого віруюча особистість має можливість реалізувати власний світоглядний вибір.Право на свободу совісті нині закріплено фундаментальними міжнародними актами з прав людини.Слід також зазначити,що свобода совісті - це не лише свобода релігії, а й свобода нерелігійних переконань.Потрібно прокоментувати основні положення міжнародних документів, що регулюють свободу совісті: Статут ООН (ст. 55, 56), Загальна декларація прав людини (ст. 7, 18), Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (ст. 2, 18) та ін. Має бути подано загальний зріз основних положень конституцій кількох країн світу щодо збереження прав і свобод громадян. Це, в першу чергу, такі принципи: право кожної людини на свободу думок і переконань; рівноправність громадян незалежно від їхнього ставлення до релігії; рівноправність усіх релігій, конфесій та ін.Література: 12, с. 255 - 258; 13, с. 280 - 302; 16, с. 356 - 399.

Питання 56. Правове забезпечення державотворчої, миротворчої та культурно-виховної місії церкви

Першочергово слід відзначити, що Україна є багатоконфесійною державою, яка розвивається на засадах демократії, плюралізму і толерантності. Це знайшло своє відображення в Конституції України. Потрібно прокоментувати головні положення Основного Закону нашої держави (ст. 35) в галузі релігійного життя.Слід аргументовано пояснити, як держава продовжує здійснювати законодавчі й адміністративні заходи щодо усунення релігійних проблем: створення механізму захисту прав віруючих, інтересів релігійних організацій та уникнення конфліктних ситуацій.Потрібно зазначити і прокоментувати, як положення Конституції України деталізуються Законом України “Про свободу совісті та релігійні організації”, ухваленим Верховною Радою 23 квітня 1991 року.Слід також визначити коло пов’язаних між собою нормативних актів, якими на законодавчому рівні регулюються державно-церковні відносини.Завершенням відповіді може бути згадка про те, що згідно з Конституцією України кожний громадянин має не лише права, а й обов’язки перед державою.Література: 12, с. 260 - 271; 13, с. 280 - 302; 15, с. 194 - 213; 16, с. 383 -399.

Тема 2.5. Спрямованість особистостіРелігійне самоствердження особи у вічності буття.Релігія як форма онтологічного самовизначення людини. Суспільні функції релігії.Вільнодумство стародавнього світу, середніх віків, доби Відродження. Атеїстичний екзистенціалізм. Гуманістичні рухи вільнодумства.Вільнодумство як вияв змін духовності. Розвиток українського вільнодумства.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇІз цієї темп для контрольної роботи визначено чотири питання (57 - 60).

Питання 57. Духовна спрямованість особистості у вічності буттяЗ точки зору світоглядного самовизначення особи, право мати власні релігійні уподобання надано людині онтологічно, а держава лише окреслює і забезпечує правове поле, в межах якого особистість реалізовує власний вибір.Слід прокоментувати тезу, що релігійність у людині є безпосереднім прагненням до пізнання істини. Людина має розкрити в собі закладений потенціал: як на рівні здібностей та їх виявів, так і в плані духовному, творчому. Це розкриття неможливе без постійного зростання, подолання власного егоїзму.

48

Потрібно зазначити, що до кола дослідницьких інтересів релігієзнавства першочергово включається людина як носій вселенської суті, суб’єкт пізнання та дії, духовний феномен у контексті найсуттєвіших таємниць буття.Відповідь на дане питання має бути доведенням тези, що у вічності буття людина постає носієм особливої цінності, яка формує усвідомлення вищої реальності, вже закладеної всере-дині самої людини. І за умови постійної духовної роботи над собою людина здатна осягати надприродні сутності, занурюючись при цьому в таємниці власного існування та розкриття вічних таємниць буття.Література: 12, с. 266 - 271; 15, с. 194 - 204.

Питання 58. Вільнодумство як форма духовної культури в процесі історичного розвитку людства

Готуючи відповідь на дане питання, слід усвідомлювати той факт, що вільнодумство як форма духовної культури з’явилося дуже давно як закономірний та органічний продукт розвитку освіти, науки й моралі, як вияв критичного підходу людини до релігії, осмислення догматів віри, засіб відстоювання права на свободу думки в пошуках істини.Потрібно охарактеризувати форми вільнодумства, зумовлені різною метою і тому виявляються в безрелігійних, релігійних та антирелігійних різновидах: богоборство, антиклерикалізм, індиферентизм, нігілізм, натуралізм, скептицизм та ін.Слід аргументувати думку, що саме існування вільнодумства спричинило розвиток релігії. Пояснення вимагає теза, що “вільнодумство” не тотожне поняттю “антирелігійна думка”, хоча воно і не позбавлене певного критичного аспекту.У роботі потрібно дати загальний коментар до етапів розвитку вільнодумства Стародавнього світу, доби Середньовіччя, епохи Відродження та Нового часу.Слід також прокоментувати особливості розвитку українського вільнодумства, що зародилося та розвивалося в єдиному контексті із західноєвропейським вільнодумством, маючи спільні з ним ознаки і властивості.Література: 12, с. 239 - 243; 13, с. 225 - 255.

Питання 59. Атеїстичний екзистенціалізм як сучасна форма і напрям вільнодумстваСлід усвідомлювати, що серед сучасних форм і напрямів вільнодумства певне місце займає атеїстичний екзистенціалізм, який зосереджує увагу на свідомості людини, яка втратила віру та є розколотою внутрішньо і безпорадною. Потрібно викласти загальні положення теорій представників даного напряму: Ж.-П. Сартра, А. Камю, М. Мерло-Понті та ін.Слід докладно пояснити значення терміна “атеїстичний екзистенціалізм”, введеного Ж.-П. Сартром для позначення його філософії в цілому та нової форми атеїзму зокрема.Найважливішим питанням з точки зору даного погляду на світ є проблема ролі Бога у Всесвіті, існування якого Ж.-П. Сартр не заперечував, але сприймав його не з позиції однозначної релігійності.Потрібно розтлумачити тезу Ж.-П. Сартра про те, що людина “приречена” на свободу, що є тягарем і навіть карою.Літератури. 12, с. 231 - 243; 33, с. 237 - 255.

Питання 60. Атеїзм як шлях самореалізації особи в процесі самонабуття людиною сутнісних сил

Слід розуміти, що в процесі духовного розвитку людства атеїзм є так само давнім, як і релігія, оскільки дає можливість формувати такі світоглядні орієнтації людини, які утверджуючі, її в бутті, вільному від апелювання до таємничого і надприродного.Потрібно відзначити в роботі особливості суперечливою і складного шляху розвитку вільнодумства: за часів Просвітництва, у добу німецької класичної філософії та ін.Слід відзначити особливості зіставлення атеїзму і фана тизму як людської обмеженості, результату неспроможності людини аргументувати свої погляди доводами розуму.

49

Відповідь на це питання має бути доведенням тези, що атеїзм як шлях самореалізації особи, звільненої від релігійних догм, зорієнтовує людину на свідомий контроль за всіма процесами своєї життєдіяльності.Література: 12. с. 231 - 243; 13, с. 237 - 255.

Запитання для самоперевірки (до тем 2.4 і 2.5)1.Які законодавчі акти регулюють свободу віросповідання в Україні?2.Які суспільні функції релігії?3.Яку роль відіграє вільнодумство з точки зору змін духовності?4.Що таке атеїзм та які його основні принципи?5.У чому полягає атеїстична критика ідеї Бога?6.Яке значення атеїстичних наукових уявлень про світ?

50