Романтика по-селянськи

Фермер з південної частини Міннесоти (США) зробив сво-їй дружині оригінальний подарунок на День святого Валентина: на їх спільному полі він намалював «серце». Щоправда, сер-дечко було виконано не з трояндових пелюсток, а з гною.

Перетворення екстраординарної затії в життя вимагало від Брюса Андерсленда немало сил і часу – від «творив» серце про-тягом двох днів. Внаслідок «валентинка» вийшла вельми поміт-ною – трохи менше кілометра завширшки.

Його дружина, Бет, подарунок оцінила. І сказала, що це що-найоригінальніша «валентинка», яку лише можна придумати. «Багатьом цей подарунок може здатися грубим, але я вважаю його милим. Чому не зробити що-небудь приємне з того, що наразі маєш під руками», – сказала жінка.

У н о м е р і :

Агрополітика

Євроінтеграція: загадай дурневі Богу молитись... 14

Чи може вивести українську аграрну продукцію на європей-

ські ринки начальник відділу кадрів мережі продажу взуття

та спортивного одягу або топ-менеджер з продажу побутової

техніки?

Агроекологія

Біоенергетика: авантюра державного 19

масштабу

Довкола теми біоенергетики, тобто спалювання біомаси

для отримання енергії, останніми роками в Україні нагніта-

ється справжній ажіотаж – біоенергетика подається як якась

панацея для енергетики України, взагалі, та АПК, зокрема.

Останнім часом до цього приєдналася політика: «біоенергети-

ка – шлях до енергонезалежності від Росії».

Механізація

Світовий ринок сільськогосподарських 22

тракторів у 2014 22

Звіт американської асоціації виробників сільськогосподар-

ської техніки.

В Україні обвалився ринок потужних тракторів 24

Український ринок колісних тракторів потужністю 260-

390 к. с. за підсумками 2014 року «просів» у понад 2,5 рази в

порівнянні з результатами 2013 року, коли було поставлено

рекордну кількість машин цього класу – 1440.

Агроконференції

VIII Міжнародний молочний конгрес: міністерські 30

фантазії і практичні поради з Ізраїлю

Андрій Дикун: – «Виробникам молока в 2015 році потріб-

но повністю відійти від тих принципів, за якими вони працю-

вали в 2013-2014 роках, аби молочне тваринництво почало

розвиватись».

Новітні технології у сільському господарстві 34

19 лютого в Києві пройшла конференція «Агробізнес: но-

вітні технології», організована провідною українською інфор-

маційно-аналітичною компанією «ПроАгро». На конференції

практично розглядалися дві теми: бухгалтерський (оператив-

но-управлінський) облік діяльності великих агропідприємств і

оперативний моніторинг стану посівів.

Аналіз ринку

Проблеми аграрного сектора – 42

уявні та дійсні або шлях у нікуди

В країнах світу цілі армії економічних дорадників на основі

аналізу проблем, зовнішніх викликів тощо розробляють і фор-

мулюють зрозумілі варіанти економічної політики для прези-

дентів, стратегії розвитку – для урядів, тоді як в Україні ці

функції перебрали на себе політики, депутати...

Обкладинка:

АГРОФАКТ

ПРЕДСТАВНИЦТВО «СІЕНЕЙЧ

ІНДАСТРІАЛ СЕРВІСЕЗ С.Р.Л.»

В УКРАЇНІ ТА МОЛДОВІ

вул. Богдана Хмельницького, 17/52А, м. Київ, Україна, 01030

Бізнес-центр «Леонардо»,1 фаза, 7 поверх

Тел.: +38 044 220 13 66www.newholland.com

Информаційно�рекламний журнал.

Виходить з липня 2003 р.

Заснований: 07.07.2003.

Перереєстрований: 02.10.2008.

Ре є с т ра ці й не сві доц т во:КВ №14456 від 02.10.2008.

Засновник і видавець:Юрій Ди вак info@agrobusiness.com.ua

Головний ре дак тор:Юрій Михайлов imykhaylov@voliacable.com

(063) 617-29-57

Ре дак тор:Микола Ди вак m_dyvak@agrobusiness.com.ua

Ад реса ре дак ції:02097, м. Київ, а/с 88

Редакція: (050) 381�94�58,

(050) 312-84-56.

Рекламний відділ: (044) 592�81�07,

(050) 381-94-02.

E�mail: info@agrobusiness.com.ua

Web�сайт: www.agrobusiness.com.ua

Передплатний ін декс: 08331Під пи са но до друку 08.03.2015.

Наклад – 9500 примірників. На територіях Донецької та Луганської областей

журнал тимчасово не розповсюджується.

Рік видання 2015.

4 обл. вид. аркушів; формат 60х84 1/8.

Матеріали, позначені знаком

друкуються на правах реклами.

Відповідальність за достовірність

інформації, що міститься в рекламних

оголошеннях, несе рекламодавець.

За вірогідність викладених фактів

відповідають автори.

Редакція залишає за собою право

редагувати і скорочувати тексти.

Друк: ТОВ «БІ ТУ БІ ГРУП»;

м. Київ, вул. Севастопольська, 7/13

тел. (044) 362-10-16.

© «Аг ро біз нес�Ук раї на»

№2(72)'2015

СУЧАСНІ ТА ПЕРСПЕКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇБІОПАЛИВО Є НЕБЕЗПЕЧНИМ ДЛЯ НАВКОЛИШНЬОГО

СЕРЕДОВИЩА

Перехід на біопаливо призведе безпосередньо до зрос-тання смертності внаслідок забруднення повітря.

Експерти, очолювані Джейсоном Хіллом, вважають, що воно є надзвичайно небезпечним для екології. Такі висно-вки були зроблені після аналізу щодо впливу викидів су-часних автомобілів на якість повітря.

Як виявилося, транспорт, що функціонує за допомогою електрики або ж природного газу, є найменш шкідливим порівняно з тим, що працює на біопаливі. Головним чином, етанол надзвичайно негативно впливає на людське здоров'я, що, в свою чергу, означає, що перехід на нього в будь-якому разі зумовить підвищення рівня смертності.

При проведенні дослідження експерти вивчили такі ви-ди біологічного палива, як стиснений природний газ, ди-зельне паливо та електрику. Вчені проаналізували рівень забруднення повітря від транспорту, а крім того викиди від виробництва різних видів палива.

Фахівці з'ясували, що біологічне паливо є найбільш не-безпечним, як для екології, так і для людського здоров’я.

Телеграф, 25.12.2014

У ШВЕЙЦАРІЇ РОЗРОБИЛИ ПОВІТРЯНОГО ЗМІЯ, ЯКИЙ

ВИРОБЛЯЄ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЮ

У спорті вже давно використовують силу повітряних зміїв, наприклад, під час кайтсерфінгу. В майбутньому такі літальні апарати зможуть також виробляти енергію. Прототип такої літаючої вітрової електростанції нині тестує швейцарська фірма TwingTec.

Принцип дії літаючого вітрогенератора полягає в на-ступному: коли змій силою вітру піднімається вгору, розмо-туються рульові троси і приводять у рух дві котушки. Вони зв'язані з генератором, який виробляє електроенергію за рахунок руху. Коли літальний апарат досягає максимальної висоти, він знову притягується, і цикл починається знову. Процес притягування споживає лише 5% виробленої енер-гії, і надлишок може потім поступати в електромережу.

У порівнянні з традиційними вітровими електростанція-ми метод має свої переваги: змій досягає великих висот – декілька сотень метрів – і там використовує для виробни-цтва енергії сильніший і стабільніший вітер. Засновник

TwingTec Рольф Луксингер (Rolf Luchsinger) зазначає, що така установка дуже мобільна. «Усю систему можна тран-спортувати на фургоні і підготувати до експлуатації впро-довж години», – говорить Луксингер.

Перший, поки що маленький, повітряний змій для ви-робництва енергії фірма планує представити на ринку вже через два роки. Він здатний забезпечити електроенергією 45 домогосподарств. Фірма вже працює над створенням більшого і потужнішого літаючого вітрогнератора.

EcoTown.com.ua, 07.01.2015

АНТИБІОТИКИ З ҐРУНТУ

У результаті дослідження, проведеного в Центрі анти-мікробних досліджень Північно-Східного університету, в зразку ґрунту з пасовища в шт. Мен було відкрито новий потужний антибіотик, спроможний вбивати більшість збудників захворювань.

Згідно з думкою вчених, світ рухається в пост-антибіотичну епоху, в якій пацієнти вмиратимуть від фор-мально виліковних хвороб. Згідно зі статистичними дани-ми Центру боротьби з хворобами та їх профілактикою два мільйони людей потерпають від стійких до антибіотиків хвороб, а 20 тисяч вже від них померли. Вчені також пові-домили, що впродовж їхнього дослідження новий антибі-отик «Теіксобактин» вбив цілу колекцію патогенів. Вони та-кож підтвердили, що бактерії ще не виробили жодної ре-зистентності щодо препарату.

Згідно з вченими, одним із найважливіших результатів дослідження є те, що вчені тепер можуть розробляти нові антибіотики, шукаючи нові зразки ґрунту. Дотепер викли-ком для дослідників було знайти нові антибіотики, оскіль-ки на це може піти більше десяти років і коштувати, що-найменше, мільярд доларів. У заяві директора офісу біоза-хисту Національного інституту алергії та інфекційних за-хворювань йдеться про те, що: «Ймовірно, потенційно іс-нують, щонайменше, у 100 разів більше класів антибіоти-ків, які ще мають бути знайдені. З цього й треба починати.»

Вчені також говорять, що бактерії, що містяться в хліб-ній плісняві, мають власні антибіотики, спроможні вбивати зародки. Дотепер спроби виростити в лабораторії бактерії з цими антибіотиками були невдалими. Вчені спромоглися

створити в лабораторії лише один відсоток ґрунтових бактерій. Але вчені щасливі тим, що спромоглися до-дати цей новий антибіотик до медичних ресурсів.

Morningvertical.com, 15.01.2015

«ДРУКОВАНЕ» М'ЯСО ВЖЕ НЕЗАБАРОМ

Виробництво м'яса на 3D принтері незабаром ста-не технічно можливим і може створити конкуренцію традиційному м'ясному сектору, оскільки споживачі зможуть самостійно «друкувати» власні м'ясні продук-ти. Про це заявили американські вчені.

Професор Центру вивчення якості та безпеки м'ясної продукції при Університеті штату Колорадо Кейт Белк повідомила в інтерв'ю порталу Global Meat News: «Якщо друк м'ясних продуктів на 3D принтері стане мейнстрімом і буде економічно і практично здій-сненним, це дійсно може створити досить серйозні проблеми для традиційного м'ясного виробництва».

Професор в галузі тваринництва, продовольства і харчування Університету штату Айова Джозеф Зебранек зазначив, що надруковані на 3D принтері м'ясні продукти можуть стати окремою категорією м'ясної продукції на ринку, нарівні з традиційними продуктами. «Хоча таке виробництво і може певною мірою стати своєрідною альтернативою, я не думаю, що такі продукти витіснять з ринку традиційні м'ясні товари, особливо з урахуванням любові споживачів до всього традиційного, натурального та органічно-го», – зазначив він.

Поки що існує безліч труднощів з технічного боку, які перешкоджають масовому виробництву надрукованій на 3D принтері м'ясній продукції. Зараз технологія вироб-ництва м'яса на 3D принтері полягає в тому, щоб з «базо-вих м'ясних блоків» структурувати м'ясні продукти з тими чи іншими характеристиками. У Нью-Йорку компанія Modern Meadows працює над створенням на 3D принтері лінії біоматеріалів, наприклад, шкіри, а у довгостроковій перспективі – м'ясних продуктів, виробництво яких не ви-магає забою худоби. Компанія навіть отримала ряд грантів на розробку 3D-м'ясних технологій.

Керівництво Modern Meadows, звичайно, відмовилося розкрити всі секрети виробництва, але зазначило, що ком-панія, безумовно, дуже близька до створення смачних, здорових і «етичних» м'ясних продуктів.

«До того, як технологія друку м'яса на 3D принтері буде перетворена на комерційне виробництво, необхідно вирі-шити ряд питань і завдань, хоча, безумовно, така техноло-гія виробництва м'ясних продуктів дозволила б нагодувати масу людей, зазначає Кейт Белк.

Професор Зебранек, однак, не настільки оптимістичний і говорить про те, що однією з головних проблем друку м'ясної продукції на 3D принтері можуть стати не технічні труднощі, а небажання і нездатність споживачів прийняти таку продукцію.

Meatinfo, 03.02.2015

НОВІ МОЖЛИВОСТІ АГРОХІМІКАТІВ

Молекулярні біологи модифікували один з генів рослин таким чином, що вони почали сприймати молекули одного з протигрибкових засобів в якості сигналу настання посухи, що дозволяє в прямому сенсі управляти їх чутливістю до відсут-

ності води, – йдеться в статті, опублікованій в журналі Nature.Шон Катлер (Sean Cutler) з університету Каліфорнії в

Ріверсайді (США) і його колеги протягом багатьох років працювали над створенням синтетичного аналога абсцизо-вої кислоти (ABA) – особливого фітогормона, який керує реакцією рослини на посуху. Клітини флори починають ви-діляти молекули цієї речовини при нестачі води, що зму-шує листя, стебло, суцвіття та інші частини рослини закри-вати пори, уповільнювати зростання і, тим самим, зменшу-вати втрати води.

Як зазначають дослідники, абсцизова кислота, незва-жаючи на її відносно просту структуру, виявилася вкрай незговірливим союзником для біохіміків. Її відносно доро-го синтезувати, вона змінює свою структуру під дією про-менів світла і швидко розкладається всередині самих рос-лин. Все це не дозволяє використовувати даний фітогор-мон в умовах ферм і домашніх господарств. Численні спро-би створити синтетичний аналог ABA протягом останнього десятиліття, закінчилися невдало.

З цієї причини група Катлера вирішила піти іншим шляхом – вони не стали намагатися підібрати заміну аб-сцизовій кислоті, а просто «перепрограмували» той клі-тинний рецептор, який управляє реакцією на посуху. Вони просто замінили ту його частину, котра безпосередньо відповідала за розпізнавання молекул ABA, на синтетич-ний білковий ланцюжок, що реагує на молекули манді-пропаміда, популярного серед фермерів засобу для бо-ротьби з грибками.

Цю версію гена вони вставили в клітини одразу двох рослин – звичайних садових помідорів і арабідопсиса, рослинного аналога лабораторних мишей. Такі генно-мо-дифіковані рослини спокійно витримували навіть дуже сильні засухи, якщо в їх обмежений водний раціон дода-

Комплексні рішення сушінняКомплексні рішення сушіння

та збереження зерната збереження зерна

Дилер в Україні - «ФІНПРО»Дилер в Україні - «ФІНПРО»

Київ, 044-257-50-20, 097-388-73-20, 050-358-95-73Київ, 044-257-50-20, 097-388-73-20, 050-358-95-73

www.ravaro.com.uawww.ravaro.com.ua

ПІВСТОЛІТТЯ БЕЗДОГАННОЇ ЯКОСТІ!

№ 2

’201

5

№ 2

’201

5

76

Аг

ро

но

ви

ни

Аг

ро

но

ви

ни

валася доза фунгіциду. З іншого боку, при достатній кіль-кості води вони росли не гірше, ніж звичайні рослини, що вигідно відрізняє їх від стійких до посухи сортів, що мають низьку врожайність.

«Нам успішно вдалося перепрофілювати фунгіцид і змусити його виконувати нову роль, створивши новий хі-мічний рецептор, що раніше нікому не вдавалося зробити. Ми очікуємо, що стратегія «перепрограмування» реакції рослини на різні стимули за допомогою інструментів синте-тичної біології допоможе нам використовувати інші агрохі-мікати для управління іншими корисними рисами рослин – наприклад, стійкістю до хвороб або швидкістю росту», – підсумовує Катлер.

РИА Новости, 04.02.2015

ПАКИСТАНСЬКИЙ ВИНАХІДНИК РОЗРОБИВ ПРОЕКТ

ДЕШЕВОЇ МІКРО ГІДРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ

Пакистанський винахідник Сарфаз Ахмад Хан працює над розробкою нових мікро гідроелектростанцій (ГЕС). Остання розробка призначена для невеликої річки і тут за-стосовуються базові принципи гідравліки.

Мікро ГЕС на маленьких річках повинні б встановлю-ватись в кількох місцях, щоб об’єднуватись в одну сис-тему, адже одиночна потужність мікро ГЕС не може бути великою через малий напір води. Нова концепція пе-редбачає встановлення на річці кількох гідроустановок, які будуть отримувати енергію від потоку води і створю-вати сумарний гідравлічний тиск для обертання валу електричного генератора. Гідравлічний тиск, отриманий від кількох послідовних роторів, встановлених вздовж течії річки, збирається в одній активній камері гідрав-лічного тиску. А далі за допомогою клапанів тиск може послідовно передаватися на вихідні поршні, щоб крути-ти генератор.

В результаті система буде мати велику кількість рото-рів, які працюють на сумарну механічну силу. Передбачається генерування за допомогою двох генерато-рів, відповідних розмірів для підвищення ККД. Такий вина-хід може скоротити витрати на будівництво великої кіль-кості малих генераторів.

Вартість генератора складає 30-40% від вартості мікро ГЕС. Тепер можна скоротити витрати на велику кількість ге-нераторів, бо вони не будуть потрібні.

alternative-energy-news.info

ВІДРОЩУВАННЯ ЗАМІСТЬ ПРОТЕЗУВАННЯ

Вчені пропонують американським військовим сканува-ти тіла всіх військовослужбовців США для створення їх точних віртуальних копій, які потім можуть бути викорис-тані для 3D-друку нових кісток у разі отримання травми в період проходження служби. Ідея полягає в тому, щоб створити зображення людини в здоровому стані і відтвори-ти його копію, коли це буде необхідно. З такою пропозиці-єю на конференції в Сан-Хосе виступив дослідник Джеймс Мах з Університету Невади.

У бою солдати отримують поранення, втрачають кінців-ки, їх доводиться відновлювати. Наявність 3D-копії солда-та може полегшити завдання хірургам. Технологія може допомогти багатьом ветеранам війни і пораненим, - зая-вив учений.

Як повідомляє International Business Times, понад 200 наукових і медичних установ в світі в даний час використо-вують віртуальні операційні столи для вивчення анатомії людини. Точне тривимірне зображення створюється за до-помогою ультразвукового сканування, рентгена та магніт-но-резонансної томографії. Воно дозволяє лікарям і сту-дентам розглянути нутрощі людини в найдрібніших подро-бицях.

Телеграф, 22.02.2015

ВЕРТИКАЛЬНІ САДИ В МІСТАХ

До середини XXI століття населення планети складе не менше 9 млрд. людей, три чверті з яких проживати-муть у містах, – чому б не зекономити на транспортуван-ні й не перенести високотехнологічне сільське господар-ство у мегаполіси? Це стане можливим при використанні вертикальних ферм: вони не вимагають великої площі і дозволяють збирати врожаї цілий рік. Згідно з прогно-зом уряду Канади, такі агрокомплекси стануть нормою до 2027 року, поки ж експериментальні ферми існують у дворах й на дахах житлових та офісних будівель. Один з найвідоміших прикладів вертикального саду реалізува-ла японська компанія Pasona. Значна частина штаб-квартири організації відведена під гідропонні установки і штучні грядки, на яких вирощують рис, овочі і фрукти для співробітників.

www.hopesandfears.com№

2’2

015

8

Аг

ро

но

ви

ни

У виставках взяли участь 470 експонентів з 16 країн (Австрія, Велика Британія, Данія, Ірландія, Канада,

Китай, Корея, Литва, Нідерланди, Німеччина, Сербія, США, Туреччина, Україна, Франція, Швеція).

За три дні виставку відвідали 15501 відвідувачів, причому

більше половини з них (53 відсотків) були керівники підпри-ємств та їхні заступники.

Виставки займали всі три павільйони виставкового цен-тру «КиївЕкспоПлаза» з уже традиційним розподілом: зал №1 – зернові технології, зал №2 – тваринництво та ветери-

нарія, зал №3 – сільськогосподарська техніка.

Окрім традиційних стендів Нідерландів, Німеччини і Франції цього року до стендів країн-учасниць додалися стенди Великої Британії, Канади та США.

Виставки «Agro Animal Show 2015», «Зернові технології» і «Фрукти. Овочі. Логістика» не тільки є майдан-чиком для демонстрації сучасних тех-нологій у відповідних галузях, місцем установлення ділових контактів, але, що найголовніше, місцем отримання найновішої інформації з технологіч-них питань від провідних вітчизняних та іноземних експертів.

Так протягом трьох днів відбулися численні міжнародні семінари та кон-ференції. Наведемо лише скорочений перелік (див. таблицю).

Виставки ефективного тваринни-цтва та птахівництва «Agro Animal Show», інноваційних рішень в зерно-вому господарстві «Зернові техноло-гії» та високотехнологічного овочів-ництва, промислового садівництва і виноградарства «Фрукти. Овочі. Логістика» є чудовим і економним в наш скрутний час способом отрима-ти нові знання та практичний досвід у найважливіших галузях іноземного та вітчизняного сільського господар-ства без зайвих витрат на поїздки за кордон. А тому обов’язково запла-нуйте відвідання цих виставок на-ступного разу.

З 11 по 13 лютого 2015 року у виставковому центрі «КиївЕкспоПлаза» (м. Київ) відбулася V міжнародна вистав-

ка ефективного тваринництва та птахівництва «Agro Animal Show-2015», яка проходила спільно з міжнародною

виставкою інноваційних рішень у зерновому господарстві «Зернові технології-2015» та міжнародною виставкою

високотехнологічного овочівництва, промислового садівництва і виноградарства «Фрукти. Овочі. Логістика-2015».

Організатор виставки – ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок».

ВИСТАВКИ «AGRO ANIMAL SHOW 2015», «ЗЕРНОВІ ТЕХНОЛОГІЇ 2015» І ВИСТАВКИ «AGRO ANIMAL SHOW 2015», «ЗЕРНОВІ ТЕХНОЛОГІЇ 2015» І

«ФРУКТИ. ОВОЧІ. ЛОГІСТИКА 2015» - ДЕМОНСТРАЦІЯ СВІТОВИХ «ФРУКТИ. ОВОЧІ. ЛОГІСТИКА 2015» - ДЕМОНСТРАЦІЯ СВІТОВИХ

ДОСЯГНЕНЬ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІДОСЯГНЕНЬ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ

Голландський павільйон

Лінійка стендів експозиції Франції

Одна з найбільших експозицій виставки – продукція ТОВ

«Завод Кобзаренка»

«ПриватЛізинг» прямо на місці надавала послуги з оформ-

лення техніки в лізинг

Жатки угорської компанії Optigep – запорука успіхуЦентральний стенд експозиції Німеччини

Стенд Харківського тракторного заводу

Куточок данських компаній

№ 2

’201

5

№ 2

’201

5

1110

Аг

ро

ви

ст

ав

ки

Аг

ро

ви

ст

ав

ки

Захід Організатор

Майстер-клас: «Антикризова стратегія в молочному скотарстві» Журнал «Тваринництво сьогодні"

Семінар «Фактори відродження українського кролівництва»

Журнал «Сучасна ветеринарна медицина»Семінар «Сучасні методики підвищення

репродуктивної здатності свиней і технології штучного осіменіння»Семінар «Комплексне рішення в системі утилізації гною» Компанія «BNS Group»

Семінар «Протеїнова годівля молочних корів: як це насправді працює» Група компаній «Агровет Атлантік»

Семінар «Відлучення поросят: природа, проблематика і нові підходи для зменшення стресу»

Група компаній «Агровет Атлантік»

Міжнародна група компаній FeedLance

Семінар «Схема сертифікації кормів GMP+: виклики та можливості для української комбікормової промисловості»

GMP + International

Семінар «Рентабельна молочна ферма: все починається з генетики» Дирекція виставки «Agro Animal Sow»

Семінар «Моя молочна ферма»Журнал «Agroexpert»

Семінар: «Мікродобрива: практичні рішення»

Семінар «Французькі ноу-хау в птахівництві» Посольство Франції в Україні;Економічна Місія Бізнес Франс;ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок»;ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»;Національна французька федерація виробників насіння кукурудзи та сорго FNPSMS

Семінар «Інвестувати в насіння, це - рентабельно!Насіння кукурудзи та продукція птахівництва: від поля до столу головне - якість»

Конференція «Чи є розмір агрокомпанії визначальним чинником ефективності?»

Конференція: Актуальні питання імпорту насіння Агроскоп ІнтернешнлСемінар «7 ефективних антикризових рішень аграріям на 2015 рік» ТОВ «Ензим-Агро»

Семінар «Сучасні технології в мінеральному живленні сільськогосподарських культур» Бінфілд Агро Текнолоджіз

Конференція «Нові підходи – реальні прибутки»Журнал «Овощеводство»

Дирекція виставки «Фрукти. Овочі. Логістика 2015»

Семінар: «Шини та колеса. Вплив агромашинерії (у частині ходових систем) на ріст урожайності до 70 ц з га та валового збору врожаю до 100 млн. тонн»

Завод колісних систем «Консіма»

В Парижі з 22 по 26 лютого пройшла одна із найбільших міжнародних сільськогосподар-ських виставок - SIMA 2015.

На території виставкого комплекса Paris-Nord Villepinte Parc d'Expositions et Centre de Conventions

(VIPARIS) площею 17 га свої новинки представили 1700 експонентів із 42 країн світу. Майже 250000 гостей із 145 країн світу відвідали SIMA в Парижі, щоб першими дізна-тись про нові технічні рішення, запропоновані виробника-

ми у відповідь на зростаючі вимоги сучасного ринку.Традиційно один із найбільших на SIMA (біля 2500 м2),

був стенд KUHN з розміщеними на ньому 48 зразками техні-ки та великою кількістю макетів та вузлів, які допомагають кращому ознайомленню з застосованими інноваційними рі-шеннями.

Представницький десант в складі 19 українських аграріїв та дилерів групи KUHN прибув у Францію з метою відвідання

головного заводу групи, розташованому в місті Саверне на північному сході Франції, та виставки SIMA. Поруч з вже відо-

мими в господарствах машинах, гостей познайомили з новими моделями техніки KUHN.

НАГОРОДА «МАШИНА 2015 РОКУ» У СЕГМЕНТІТРАКТОРІВ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Новий трактор New Holland Boomer 54D отримав звання «Машина 2015 року» серед компактних тракторів спеціально-го призначення. Ця висока нагорода є визнанням технічних інновацій та переваг, які машина надає своїм власникам, адже основними критеріями для присудження цього звання є технічні інновації, ефективність та продуктивність роботи, експлуатаційні витрати, простота у користування та рівень комфорту оператора.

– «Ця нагорода є визнанням цілого ряду переваг, які трак-тор 54D Boomer здатен надати нашим клієнтам. Він є ідеаль-ним робочим інструментом, що поєднує у собі високу потуж-ність, оптимальні робочі характеристики та високий рівень комфорту для оператора. Цього вдалось досягнути завдяки безступінчастій трансмісії Easy Drive, двигуну, який відпові-дає екологічному стандарту Tier 4B та цілому ряду систем та функцій, що підвищують ефективність та зручність» – каже Лука Майнарді, керівник відділу тракторів та обладнання для точного землеробства. «Беззаперечно, що він привабить та-ких клієнтів, як комунальні підприємства, приватні землев-ласники та спортивні комплекси. В той же час цей трактор є бездоганним рішенням для великих підприємств і може об-ладнуватись шинами для робіт на трав'яних покриттях.»

ТЕХНІЦІ CLAAS ДВІЧІ БУЛО ПРИСВОЄНОЗВАННЯ «МАШИНА 2015 РОКУ»

Одразу дві машини виробництва CLAAS були визнані «Машинами 2015 року».

У категорії «Зернозбиральний комбайн» кращим був ви-знаний новий TUCANO. Дискова косарка DISCO 9200 з новим косарковим брусом MAX CUT, на думку журі, стала кращою в своїй продуктовій групі.

Сьогодні TUCANO займає нішу в середньому класі зернозби-

ральних комбайнів, але по праву вважається кращим серед них. Недарма компанія CLAAS називає його «преміум-комбайном» в середньому класі. Завдяки системі обмолоту APS і APS HYBRID SYSTEM, ця модель підходить для збирання різних культур, по-єднуючи у собі високу пропускну здатність одночасно з високою якістю соломи. У своєму новому TUCANO компанія CLAAS поліп-шила ці показники, тож він став схожим на свого «старшого бра-та» LEXION як технічно, так і візуально. Крім цього, він запози-чив у нього і багато ознак комфорту високого класу. Новий TUCANO був представлений на ринку влітку 2014 року і він ко-ристується великим попитом серед професіоналів галузі.

Другим лауреатом виставки SIMA стала широкозахватна жатка DISCO 9200 з новим косарковим брусом MAX CUT і ши-риною захвату від 2,60 до 9,10 м. Ця косарка, як і зернозби-ральний комбайн TUCANO, зовсім недавно з'явилася на ринку. Косарковий брус MAX CUT є власною розробкою компанії CLAAS. Завдяки розширенню заводу в німецькому місті Бад Заульгау, де виробляються ці машини, стало можливим виго-товлення всіх найважливіших компонентів безпосередньо на самому заводі. На сьогоднішній день косарковим брусом MAX CUT оснащені 28 нових моделей косарок.

Присудження звання «Машина року» в 2015році вперше проводилося в рамках виставки SIMA, раніше цей конкурс проводився лише один раз на два роки в рамках виставки Agritechnica (Ганновер). 19 журналістів профільних ЗМІ з восьми європейських країн визначили переможців серед кращих інноваційних розробок сільськогосподарської тех-ніки у 17 категоріях.

№ 2

’201

5

1312

Аг

ро

ви

ст

ав

ки

Аг

ро

ви

ст

ав

ки

ЧАСТИНА ПЕРША.

ЧИ МОЖЕ ВИВЕСТИ УКРАЇНСЬКУ АГРАРНУ ПРОДУКЦІЮ НА ЄВРОПЕЙСЬКІ РИНКИ НАЧАЛЬНИК ВІДДІЛУ КАДРІВ МЕРЕЖІ

ПРОДАЖУ ВЗУТТЯ ТА СПОРТИВНОГО ОДЯГУ?

Владислава Рутицька – це «зірка» Міністерства аграрної політики: «комсомолка, спортсменка, студентка і про-

сто красуня». Ось довідка з сайту міністерства:

Закінчила з відзнакою факультет кібернетики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, отримала ступінь кандидата технічних наук, доцент. Визнаний експерт у сфері корпоративного управління, розробки стратегії, менеджменту проектів з 15-річним стажем на вищих керівних позиціях.

Пані Рутицька входить в топ-15 жінок — лідерів аграр-ного бізнесу за версією Всеукраїнського аграрного пор-талу «Латифундист». Вона є Сенатором Економічного се-нату Європейського Парламенту, Членом HR комітету Європейської бізнес-асоціації (EBA), Главою Аграрного клубу Ernst & Young».

Зауважте, Владислава Рутицька закінчила університет у 2001 році. Тобто, одразу після отримання диплома вона, начебто, одразу отримує вищу керівну позицію, одночас-но пишучи кандидатську дисертацію. Але перше місце роботи, зазначене в її автобіографії датується 2004 ро-ком, тобто не 15-річний, а лише 10-річний стаж. Але теж непогано. І що ж це за керівні позиції?

Гугл дає таку відповідь: «З 2004 року працювала в компанії Пальміра Рута (TM Monarch, TM Brooks) на поса-ді HR директора та будучи членом Ради директорів. Після 3 роки працювала як HR директор та Член ради директо-рів в Київській Інвестиційній Групі. У 2010 розпочала свою кар’єру в Агрохолдингу «Мрія», де наразі обіймає посаду Заступника генерального директора з питань управління персоналом».

Розшифровую: «Пальміра Рута» торгує взуттям (TM Monarch) і спортивним одягом (TM Brooks). Основні на-прямки діяльності «Київської інвестиційної групи» – бу-дівництво, комунальне енергопостачання, виробництво хлібобулочних продуктів, фармацевтика, фінанси.

Назва кандидатської дисертації Владислави Рутицької: «Розробка та системний аналіз математичних моделей для розв'язування прикладних задач інвестиційного ме-неджменту». Математичні моделі базувалися на даних котувань на кволій українській фондовій біржі лише двох компаній – «Утел» і «Запоріжсталь».

Цікавий вибір. Якщо первісно акціонерами «Утел» бу-ли американська АТ&T, голландська PTT Telecom (пізніше KPN Telecom B.V.) та німецька Deutsche Telekom, то вже на початок написання дисертації у 2001 році «Утел» по-вністю належав «Укртелекому» – монополісту фіксовано-го зв’язку на ринку телекомунікаційних послуг України (у даний час належить Рінату Ахметову). Аналізувати трен-ди акцій монополістів та й ще тих, котрі не підлягають приватизації («Укртелеком» був дозволений до привати-зації лише у 2007 році), – тут не схибиш і без математич-них моделей.

Історія «Запоріжсталі» взагалі читається, як трилер.

С 4 января 1997 года комбинат преобразован в открытое акционерное общество.

Контрольный пакет акций предприятия примерно в то же время был передан в управление бизнесмену Василию Хмельницкому, который дважды избирался народным депутатом Украины (последний раз по списку Юлии Тимошенко).

К началу 2000-х предприятие контролировалось тре-мя группами акционеров: Midland Recourses гражданина Великобритании Алекса Шнайдера и гражданина Канады Эдуарда Шифрина (оба — выходцы из СССР), компанией «Запад-Резерв», которая принадлежит пред-седателю правления «Запорожстали» Виталию Сацкому и президенту футбольного клуба «Металлург» Игорю Дворецкому, а также бизнесменами Андреем Ивановым (до 2006 года возглавлял наблюдательный совет «Запорожстали») и Василием Хмельницким, которые формализовали свой бизнес в «Киевскую инвестици-

онную группу» только в середине 2000-х.Летом 2006 года акционеры «Запорожстали»

объявили о дополнительной эмиссии акций, в результа-те которой доли миноритарных акционеров комбината были размыты. Немного позже стало известно, что Андрей Иванов и Василий Хмельницкий продали

ЄВРОІНТЕГРАЦІЯ:

В ієрархічній системі кожний індивідуум має тенденцію піднятися до свого рівня некомпетентності.

Принцип Пітера.

Midland Recourses и «Запад-Резерву» свои акции комби-ната. В 2010 г. группа Midland Resources Эдуарда Шифрина и Алекса Шнайдера, под контролем которой до последнего времени находилось около 50% акций ОАО, продала порядка 10% «запорожской» группе акци-онеров, в которую входят совладельцы Индустриалбанка Игорь Дворецкий, Виталий Сацкий и Артур Абдинов. В 2010 г. Внешэкономбанк через украинский «Проминвестбанк» полностью перекредитовал ОАО «Запорожсталь» на сумму порядка 1 миллиарда гривен, что позволяет говорить о том, что завод полностью

перешёл под финансовое управление российского

Внешэкономбанка.

Акции «Запорожстали» сначала у Midland, а потом у других совладельцев комбината Игоря Дворецкого и Виталия Сацкого выкупили неизвестные российские

инвесторы за $1,7 млрд. Профинансировал эту сдел-

ку российский государственный «Внешэкономбанк». При этом на долю Midland претендовала компания Рината Ахметова, однако группа оффшорных компаний Atinia Ventures, Parborio Holdings, Belego Holdings, Sileni Trading и Equalchance Processing предложила бо льшую сумму, что привело к судебному иску со стороны Ахметова. Иск закончился соглашением, предусматрива-ющем, что Midland согласились выплатить Ахметову за срыв сделки $105 млн. В 2011 году «Метинвест», входя-

щий в СКМ Рината Ахметова, купил 50% группы

«Индустриал», которой принадлежит более 50%

«Запорожстали» . Энциклопедия «Википедия»

Я спеціально виділив у тексті «Київську інвестиційну групу» – адже там Владислава Рутицька працювала началь-ником відділу кадрів з 2007 по 2010 роки. І зауважте, в обох випадках спливає ім’я Ріната Ахметова. Випадковість?

Дуже шкода, що інвестори та кредитори «Мрії» не ко-ристувалися програмним забезпеченням, розробленим к.т.н. В. Рутицькою – можливо, вони трималися б від «Мрії» подалі? Хоча, з іншого боку, якби програмне забезпечення, розроблене к.т.н. В. Рутицькою мало хоча б якусь цінність, то вона давно стала б мільярдером, створивши власний стартап, та витіснивши з ринку, наприклад, SAP або Oracle і продаючи свій оригінальний продукт таким фондовим бір-жам, як NYSE, NASDAQ, LSE тощо.

Якщо взяти до уваги, чим закінчився інвестиційний ме-неджмент для самої компанії «Мрія» і динаміку портфеля інвестицій компаній-кредиторів «Мрії», то я не дуже сильно довіряв би розробкам к.т.н. В. Рутицької не лише в питан-нях інвестиційного менеджменту, але й у питаннях євроін-теграції (про що далі).

(До речі, я міг би поставити під сумнів запропоновані к.т.н. В. Рутицькою методи оптимізації, оскільки на систе-мах диференційних рівнянь (а мова ж іде про динамічні об’єкти) метод спряжених градієнтів має дуже вузьку об-ласть збігання, а метод Ньютона не гарантує знаходження абсолютного екстремуму (часто збігається на якийсь ло-кальний екстремум). Тобто знайдені рішення можуть бути надзвичайно далекими від справжніх результатів. Не див-но, що аналізувалися дані лише двох компаній.).

А тепер увага: одразу після розробки унікальних мето-дів інвестиційного менеджменту 2004 року Владислава Рутицька займає в різних компаніях посади начальника

відділу кадрів. Бо, погодьтеся, «хьюмен рісорсиз» (Human Resources) звучить набагато краще, ніж «відділ кадрів». Економічний кібернетик, кандидат технічних наук з моде-

лювання інвестиційного менеджменту займається питання-ми підбору персоналу.

Зрозуміло, що в цьому є певне збочення. І Владислава Рутицька йде на заочні курси з ділового адміністрування й отримує в 2014 році ступінь магістра (МВА) у київській філії Единбурзької бізнес школи без відриву від відділу кадрів у «Мрії». На українському сайті цієї школи можна прочитати: «навчання проходить у форматі інтенсивних дводенних щомісячних сесій у Києві».

Або ось ще: «випускник програми «Відповідальне лі-дерство», АСПЕН-Україна». Знаєте що таке «Відповідальне лідерство» або АСПЕН-Україна? Про це можна дізнатися на сайті фонду зятя Леоніда Кучми – Віктора Пінчука:

Спільно з Iнститутом Аспен (США), застосовуючи йо-го сучасні методики, та Асоціацією випускників «Аспен-Україна» ми підтримуємо поширення в Україні ціннісно-орієнтованого типу лідерства, який має на меті покра-щення життя окремих громад та країни в цілому.

Протягом 2006-2014 років 234 лідери з 26 міст України взяли участь у семінарах «Аспен-Україна». Ініціатива «Аспен-Україна» була розпочата у 2006 році, коли Фондом були надані стипендії 8 українським ліде-рам для участі у аспенівському семінарі «Відповідальне лідерство» у США.

Аспенський інститут (за назвою міста Аспен у штаті Колорадо – до речі одного з найкращих гірськолижних ку-рортів США, де проводяться щорічні чемпіонати з екстре-мальних видів спорту) – це міжнародна неприбуткова ор-ганізація, заснована в 1950 році як Аспенський інститут гу-манітарних наук.

А скільки цікавих людей пройшли через цю пінчуківську іні-ціативу – компашка там ще та! Раджу вам самим знайти відомі імена на сайті: http://pinchukfund.org/ru/projects/7/news/.

Згадаю лише одне: окрім Владислави Рутицької через це «відповідальне лідерство» пройшов такий собі Павленко Олексій Михайлович, представлений як член наглядової ради будівельної компанії «Житлобуд», про що, на жаль, в його офіційній біографії на сайті Мінагрополітики немає жодної згадки.

А асоціація випускників “Аспен-Україна” – так це взага-лі якесь братерство.

Ну й додам, що лише учасники першого семінару відві-дали США. Решта тусувалася в Криму (Ялта), а після окупа-ції Криму – в Карпатах (м. Східниця, Львівська обл.).

Тепер щодо сенаторства. «Сенатор Владислава Рутицька» – звучить майже як «сенатор Хіларі Клінтон». От тільки тут є дві проблеми. По-перше, пані Рутицької не-

має в переліку сенаторів Європейського економічного Сенату, в чому можна переконатися, зазирнувши на офіцій-ний сайт цієї організації (перелік сенаторів на прізвища, що починаються з «Р»):

http://eu-wirtschaftssenat.eu/english/senators.html#RА по-друге, Економічний Сенат не має жодного відно-

шення до Європейського Парламенту: «Європейський еко-номічний Сенат є нейтральним і незалежним органом під-приємств і приватних осіб, які представляють європейські бізнес-інтереси.» (Енциклопедія «Вікіпедія»).

І наостанок. Інформація з офіційного сайту Мінагрополітики про те, що Владислава Рутицька є «главою Аграрного клубу Ernst & Young» наводить на певні розду-ми, беручи до уваги, що компанія Ernst & Young здійснює аудиторський і консультаційний супровід компанії «Мрія», керівника якої зараз розшукує Інтерпол.

ЗАГАДАЙ ДУРНЕВІ БОГУ

МОЛИТИСЬ…

№ 2

’201

5

№ 2

’201

5

1514

Аг

ро

по

літ

ик

а

Аг

ро

по

літ

ик

а

ЧАСТИНА ДРУГА.

ДОДАНА ВАРТІСТЬ І ЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ

Для чого я так детально описував «досягнення» за-ступника міністра аграрної політики з євроінтеграції? Показати, що питаннями євроінтеграції та виводу на єв-ропейський ринок української аграрної продукції займа-ється людина, котра має досить сумнівну репутацію як науковець, а як багаторічний керівник відділами кадрів компаній, не має жодного досвіду, як з питань євроінте-грації, так і з питань виводу на європейські ринки хоч будь-якої продукції, не кажучи вже про знання економі-ки аграрного сектора України.

Министерство аграрной политики, Европейский банк реконструкции и развития (ЕБРР), а также международные банки помогут украинским агроэкспортерам выйти на рынки ЕС. Об этом рассказала заместитель министра по вопросам евроинтеграции Владислава Рутицкая.

«Мы хотим объединить агропроизводителей для об-суждения практических решений по выходу на рынки ЕС. На примере лучших украинских компаний, на их успеш-ном опыте, показать и научить отечественных аграриев, как выходить на европейские рынки. В частности, это ка-сается малых и средних производителей. Сегодня они нуждаются в помощи от государства, от финансовых учреждений, в т.ч. чтобы и перейти к новым стандартам, пройти сертификацию и определить для себя новые рынки сбыта», – сообщила заместитель министра.

Также В. Рутицкая добавила, что сегодня вместо

экспорта сырья украинские производители должны

сосредоточить внимание на продукции переработки

с высокой добавленной стоимостью.

«Эксперт Агро», 13.02.2015

Звучить? Звучить! От лише по суті – повна дурня! Спочатку проаналізуємо останню фразу. Що таке додана вартість?

В економіці (а ми ж пам’ятаємо, що Владислава Рутицька є економічним кібернетиком чи то кібернетичним економістом) «додана вартість» визначається, як сума питомого (на одини-цю продукції) прибутку, питомої амортизації та питомих ви-трат на робочу силу (зарплата, податки та нарахування на неї, страхування тощо). Сума питомих доданих вартостей усіх проданих одиниць продукції називається повною доданою вартістю, яка, у свою чергу, дорівнює доходу за вирахуванням куплених товарів і послуг.

В економіці України до цього ще треба додати корупційну складову – хабарі та усілякі необов’язкові побори сторонніх організацій. Припустимо, що наше міністерство виявиться успішним у боротьбі з корупцією і проведе необхідну дерегу-ляцію, і знехтуємо українською специфікою.

Отже маємо три варіанти підвищення доданої вартості: підвищення прибутку, підвищення амортизації та підвищення зарплатні.

Як можна підвищити прибуток? Наприклад, уникаючи сплати податків. Тут керівництво Мінагрополітики має вели-чезний досвід:

За результатами перевірки суб'єктів господарювання агрохолдингу було встановлено ухилення від сплати ПДВ, податку на прибуток та штрафів на загальну суму понад 15 млн. грн. 17 січня співробітники Податкової служби прове-ли обшуки і виїмку документів в офісах і на підприємствах компанії в Тернопільській області. Для «Мрії» це був не

перший обшук. Відвідувати підприємства Івана Гути подат-ківці почали в четвертому кварталі 2012 року. Всього ж на підприємствах агрохолдингу провели вже сім перевірок. Дві з них були позапланові.

Іван Гута, отримавши відмову клану Ющенків у допо-мозі задля «вирішення» цього питання, організував зустріч з головою податкової служби Олександром Вітруком та гу-бернатором Тернопільської області Валентином Хоптяном у кабінеті останнього. Взяв на розмову також свого сина, так би мовити, щоб «засвітився» і навчився «рішати» питан-ня. Проте, запропонована сума для «залагодження» кон-флікту виявилася мізерною, а головний податківець взагалі не зрозумів про що мова, адже «пацани» повинні платити «відкат» у розмірі 50 відсотків від реального прибутку, а не запропонованого Іваном Гутою – від виявленого правоохо-ронцями. Зрозуміло, що не в характері власника «Мрії» віддавати задарма такі гроші, нехай і здобуті злочинними шляхом.

Інтернет-видання «ХайВей», 05.03.2013

Або ось таке:

Ухилення від сплати інших податків і зборів держава не має наміру прощати. А багато підприємств судяться з держорганами якраз з приводу штрафів, нарахованих за інші порушення. Наприклад, мережі Фокстрот

Держспоживінспекція виписала штраф на мільярд гри-вень.

Інтернет-газета «UkrMedia», 20.01.2015

А можна підвищувати додану вартість збільшенням зарплат, зрозуміло, що саме топ-менеджерам. Подивіться, наприклад, фінансові звіти наших найбільших агрохол-дингів і порівняйте зарплати (плюс бонуси) топ-менеджерів із зарплатою простих найманих працівників.

А чи можна підвищити амортизацію? Можна, напри-клад, за рахунок прискореної амортизації, або купуючи непотрібний дорогоцінний технологічний мотлох, через що свого часу «загула під фанфари» компанія «Дружба-Нова».

Так що заява к.т.н Владислави Рутицької стосовно продукції переробки з високою доданою вартістю – дур-ня. Просто наш кібернетичний економіст не знає різниці між value-added products (продукцією з доданою вартіс-тю) і high-value products (продукцією високої вартості).

Ось як визначає продукцію високої вартості словник термінів із сільського господарства, підготовлений МСГ США для Конгресу 1:

У сільськогосподарській політиці США під продукці-єю з високою вартістю (ПВВ) мається на увазі сільсько-господарська продукція, що має високу ціну, часто за-вдяки, але необов’язково, її переробці.

ПВВ можна поділити на три групи:- напівфабрикати, такі як свіже або заморожене

м'ясо, борошно, рослинні олії, смажена кава, рафінова-ний цукор;

- готові до вживання продукти з високою глибиною переробки, такі як сир, вино, готові каші;

- продукція високої вартості без переробки, яка часто також є готовою для вживання, така як свіжі та сушені фрукти та овочі, яйця, горіхи.

1 - "Report for Congress: Agriculture: A Glossary of Terms, Programs, and Laws, 2005 Edition" by Jasper Womach

Ну й звернімося до нового для України поняття, як сільське господарство з доданою вартістю (Value-added agriculture) – бо, можливо, саме його мала на увазі заступник міністра, але не знала, як воно нази-вається. У тому ж словнику термінів для Конгресу во-но визначається таким чином:

Під сільським господарством з доданою вартіс-тю частіше за все, маються на увазі процеси пере-робки, котрі збільшують вартість первинних сіль-ськогосподарських товарів. Сільське господарство з доданою вартістю може також означати підвищен-ня економічної вартості продукції завдяки особли-вому процесу виробництва, наприклад, органічне виробництво, або створення регіональних брендів (торгових марок), котрі підвищують схильність сплачувати споживачами премії порівняно з анало-гічними, але недиференційованими продуктами.

Ця концепція здобула визнання завдяки деба-там стосовно політики щодо дрібних ферм, оскіль-ки частка ферм в ціні кінцевої продукції постійно скорочується. І сільське господарство з доданою вартістю може бути рішенням для фермерів щодо збільшення їхньої частки в цьому. Наприклад, без-посередній збут, власні переробні потужності, ви-робництво сільськогосподарської продукції з при-таманною більшою вартістю (органічні продукти, яловичина без гормонів, курчата на вільній відго-дівлі тощо), за які споживачі готові платити більшу ціну, ніж за більш традиційні насипні продукти. Прикладами також є дрібнотоварне органічне ви-робництво, вирощування нетрадиційних культур, агротуризм і виробництво біопалив.

ЧАСТИНА ТРЕТЯ.

ДУРНИЙ ПІП – ДУРНА ЙОГО Й МОЛИТВА

Нагадаю ще раз бажання Владислави Рутицької:

«Мы хотим объединить агропроизводителей для об-суждения практических решений по выходу на рынки

ЕС. На примере лучших украинских компаний, на их успешном опыте, показать и научить отечественных агра-риев, как выходить на европейские рынки. В частности, это касается малых и средних производителей. Сегодня они нуждаются в помощи от государства, от финансовых учреждений, в т.ч. чтобы и перейти к новым стандар-

там, пройти сертификацию и определить для себя

новые рынки сбыта».

Почнемо зі стандартів. Я не буду згадувати вже давно обговорені теми невідповідності європейським стандар-там якості, наприклад, українських стандартів на пшени-цю або сире молоко. Подивимося на стандарти на такий продукт, як яйце куряче, яке дозволено експортувати до ЄС деяким виробникам, хоча й лише для промислового використання (не для продажу в супермаркетах).

В технічних регламентах ЄС курячі яйця за технологією виробництва поділяються на: органічні (екологічні), отри-мані на вільному вигулі, в курятниках, в клітках. І марку-ються вони, відповідно, цифрами 0-3. В українському стандарті (ДСТУ 5028:2008) на курячі яйця цифрами 0-2 та літерами В і М маркуються категорії яєць за їхніми роз-мірами. Зрозуміло, що яйця вітчизняних виробників за

таких умов не мають шансів потрапити на полиці євро-пейських супермаркетів – спочатку треба змінити дер-жавний стандарт.

Візьмемо статистику. В Європі виробництво та торгівля яйцями обліковується в кілограмах (тоннах), в Україні – в штуках і без уточнення по вагових категоріях. І взагалі в українській статистиці яйця прирівняні до молокопродук-тів і меду – сам дідько ногу зламає.

Ну, а визначення для себе нових ринків збуту продук-ції «з високою доданою вартістю» і вихід на ринки ЄС для українських сільгосптоваровиробників, особливо серед-ніх і дрібних, – це просто маячня.

Розкриття цієї теми тягне на добрячу докторську дис-ертацію десь сторінок у 500, тому я обмежусь тезами.

Почну з основної тези, що додавання вартості збільшує ризики виробника з реалізації продукції, в першу чергу за рахунок звуження числа споживачів. В економічних термі-нах мова йде про необхідність весь час займатися оцінкою так званої альтернативної вартості (opportunity costs).

Розглянемо наприклад, пшеницю. Виробник продає пшеницю, і на цьому його клопіт закінчився: що робити-муть з тією пшеницею – то клопіт широкого кола покупців. Виробник може пшеницю змолоти на борошно, крупи, виготовити солод для виробництва пшеничного пива то-що. І кожна наступна стадія переробки пшениці зменшує кількість споживачів продукту, оскільки, наприклад, бо-рошно пивоварам або виробникам сухих сніданків із зер-нами злаків не потрібно.

З борошна можна зробити тісто просте, дріжджове, для випічки хліба і т.д. І кожний подальший вибір ще далі звужує коло споживачів. Оберемо, наприклад, випікання булочок з корицею. Зрозуміло, що знайдуться люди, які такі булочки не їдять, а надають перевагу тістечкам, і на-

№ 2

’201

5

№ 2

’201

5

1716

Аг

ро

по

літ

ик

а

Аг

ро

по

літ

ик

а

впаки. І якщо ми обираємо виробництво кремових тортів, то ми звужуємо термін придатності продукту до викорис-тання, наприклад, до двох діб порівняно з кількома міся-цями для сухарів.

Отже, виходячи на ринок зі своєю продукцією високої вартості виробник ризикує «вилетіти в трубу» через недо-статній попит.

Тут виникає питання вивчення кон’юнктури ринку, особливо такого насиченого, як європейський. Я впевне-ний, що наші аграрні керманичі не мають жодної гадки про кон’юнктуру не те що європейського ринку продукції високої вартості, а навіть українського.

Зверніть також увагу, що кон’юнктура ринку включає таке поняття, як смак. Люди з дитинства виробляють свій особливий смак, і все нове порівнюється з тим, як готувала бабуся. От я вісім років тому в Японії за тиждень наївся тих суші, тофу, саке і т.д. до кінця свого життя. І я впевнений, що через відмінність смакових уподобань українців (99,9 відсотків яких нададуть перевагу смаженій картоплі із зе-леним горошком чи консервованим огірком та свинячій відбивній, а не тофу чи суші із сирим тунцем, і горілці з перцем, а не тій бражці – саке) японська їжа в Україні має дуже обмежений попит: це так – повидрючуватися вмін-ням їсти за допомогою двох бамбукових паличок.

У чому Мінагрополітики може допомогти підприєм-ствам у виході на європейські ринки? Хіба що перекладом стандартів і технічних регламентів та підбором підпри-ємств для інспектування з подальшим отриманням євро-пейських сертифікатів. А далі, маючи сертифікат, підпри-ємство повинно саме знайти покупця на свою продукцію.

А от наш аграрний євроінтегратор вважає, що склад-нощі із заповненням більшості й так мізерних квот на екс-порт до ЄС української аграрної продукції пов'язаний зо-всім з іншим:

Це може означати таке: або відсутні сертифіковані ви-робництва, або ми продаємо продукцію на інших ринках за більшу ціну, або логістичні шляхи занадто складні. Інші можливі причини: ми не виробляємо такого обсягу про-дукції, щоб імпортувати, або національний виробник просто не знає про існуючі можливості.

Європейська правда, 29.01.2015

Пані євроінтегратор, ви можете допомогти україн-ським дрібним і середнім підприємствам знайти покупця в ЄС на свою продукцію? Так чи ні?

І який же позитивний досвід найкращих українських компаній наведе у приклад Мінагрополітики? Експорт ку-рячих тушок, курячих яєць для промислового використан-ня, томатної пасти, пива «Оболонь». Навіть наш прези-дент – Петро Порошенко, – має складнощі з виводом про-дукції «Рошен» на європейський ринок, де присутні такі гі-ганти, як «Нестле», «Крафт фудз», «Кедбері», «Марс», «Ліндт». Я маю на увазі не разові поставки кількох шоко-ладок чи печива, а завоювання певної частки ринку.

Або цікаво дізнатися про успіхи Миронівського хлібо-продукту у поставках до ЄС готової продукції під маркою «Легко»: нагетсів, фрикадельок, котлет, тюфтельок, куря-чого попкорну тощо.

Україні рано думати про експорт харчових продуктів до ЄС – Держветфітослужба.

Лише півтора десяткам вітчизняних підприємствам да-ли «добро» експортувати продукцію тваринного похо-дження до Євросоюзу, повідомив в інтерв'ю DT.UA заступ-

ник голови Держветфітослужби Віталій Башинський.«Сім підприємств постачають рибу, п'ять – мед і стіль-

ки ж підприємств продукти птахівництва» – сказав він.Таким чином, жодне українське підприємство, яке по-

ставляє готові харчові продукти, поки що не постачає свою продукцію на ринок ЄС.

За словами Башинського, українські підприємства «замахуються» і на експорт яловичини, який буде здій-снюватися паралельно з поставками в Європу молока і молочних продуктів. Таких молокопереробних підпри-ємств вже п'ять, зазначив заступник голови Держветфітослужби. З них три витримали «європейський іспит», тобто, отримали позитивні висновки перевірників.

«Сподіваюся, що Україна з'явиться у списку «А» країн, яким дозволено експорт молока і молочних продуктів в Євросоюз. Це означає, що наша держава пройшла вери-фікацію системи контролю»

«Дзеркало тижня. Україна», 31.01.2015

Хлопці, ви здуріли! Які молокопродукти до Європи? Кефір, ряжанка? Та там звикли пити різні йогурти. Сметана? Там своєї, хоч утопися. Та й у приготуванні їжі європейці від-дають перевагу вершкам свіжим, а не скислим (сметана). Морозиво, сири? Не смішіть людей.

Але ринок української продукції в Європі можна й треба створювати, як ото створили в Європі ринки екзотичних хар-чів: китайської, японської, тайської, бразильської і т.д. ку-хонь (ресторанів). Треба орієнтуватися на діаспору, визна-чивши місця її концентрації і поступово розширюючи коло споживачів української продукції за рахунок решти насе-лення. Наприклад, у Берліні діє мережа українських ресто-ранів, створених без жодної допомоги Мінагрополітики –наприклад, ресторан «Граф» у центрі Західного Берліна, або ресторан «Україна» у районі Шарлоттенбург.

А ще можна б пропагувати українські харчі на різних міжнародних заходах, у першу чергу, продовольчих вистав-ках. Але зовсім не так, як це зробило Мінагрополітики на виставці «Зелений тиждень» у Берліні цього року.

А от щодо малих і середніх підприємств, то вихід їхньої продукції на європейські ринки – це просто дурня! По-перше, витрати на інспектування та сертифікацію їхньої продукції бу-дуть просто фантастичними в перерахуванні на одиницю продукції. Навіть якщо якимось чудом відшукати іноземного партнера, логістичні витрати (з урахуванням хабарів на всіх етапах експорту) зроблять їхню продукцію, м’яко кажучи, не-конкурентоспроможною. Завданням малих і середніх підпри-ємств є завоювання своєї частки на місцевих і регіональних ринках України. Це можливо шляхом створення кооператив-них мереж збуту, угод із системою громадського харчування (ресторани, кафе, їдальні). Навіть для великих підприємств тут ще кінь не валявся. Наприклад, на мою думку, укладення партнерських угод Миронівським хлібопродуктом з україн-ською мережею ресторанів швидкого харчування KFC або групою Terra Food з мережею ресторанів McDonald’s щодо поставок їхньої продукції високої вартості дадуть їм набагато більше зиску, ніж постачання охолоджених курячих тушок або кефіру до країн ЄС в рамках обмежених квот.

Під камінь, що лежить, вода не тече. Міністерству аграр-ної політики треба працювати удень і вночі в поті чола сво-го, а не лише базікати на різних конференціях і форумах про євроінтеграцію. Хоча, що взяти з начальника відділу кадрів мережі продажу взуття та спортивного одягу або топ-менеджера з продажу побутової техніки?

Юрій МИХАЙЛОВ

БІОЕНЕРГЕТИКА:БІОЕНЕРГЕТИКА:АВАНТЮРА ДЕРЖАВНОГО МАСШТАБУАВАНТЮРА ДЕРЖАВНОГО МАСШТАБУ

В рамках міжнародних виставок у виставковому центрі «КиївЕкспоПлаза» 11-13 лютого цього року біоенерге-

тика була однією з центральних тем кількох семінарів. Під час «Британсько-українського бізнес форуму» однією з тем була «Енергоефективність в аграрному секторі». Також два семінари на цю тему провела Міжнародна фінансова корпо-рація: «Технології сушіння зерна, включаючи використання біомаси» та «Фінансові переваги використання біопалива в сучасних економічних умовах».

Зроблені доповіді дають можливість зробити висновок: «все не так просто, як здається».

Розглянемо доповіді, зроблені на «Британсько-українському бізнес форумі». Програмну доповідь зробив к.т.н. Георгій Гелетуха – голова правління Біоенергетичної асоціації України. Тема доповіді: «Сучасний стан розвитку біоенергетики в Україні і нові можливості агро-промислово-го комплексу».

Основна ідея – ми йдемо в Європу (але як на мене, то дотепер цей шлях пролягає наче через…). Он, бачте, як у Європі серйозно ставляться до відновлюваної енергетики. Ось графік на підтвердження цієї доволі сумнівної тези:

Більшість із згаданих країн – покриті лісом, особливо Скандинавія, де ліс займає понад 80 відсотків території. Багато лісу в гірських районах Альп (Австрія, Німеччина) та Карпат (Румунія, Болгарія). Але чомусь немає згадки про такі країни, як Нідерланди, Бельгія, Люксембург, Іспанія, Португалія, Угорщина. Бо там немає гір. А наші придурки порівнюють середню темпе-ратуру по ЄС і кажуть: ми відстаємо!

І, наприклад, у Скандинавії нікому в голову не прийде виро-щувати деревину на біопаливо – там на біоенергетику викорис-товують відходи (гілки) після спилювання дерев, котрі надходять на деревообробні підприємства (меблі, блоки для дерев’яних будинків тощо), а ще січка з самих деревообробних підприємств.

Тобто спалювання лушпиння соняшнику – це рішення (як-що тільки не присікається екологічна інспекція щодо забруд-нення атмосфери). І рішенням також є спалювання відходів деревообробних підприємств. А от щодо біоетанолу – то тут запитань більше, ніж відповідей, починаючи з того, що біое-танол – це питний 99%-вий спирт. У нас і так проблеми з «па-леною» горілкою, а тут – море розливного питного спирту (тільки добав води). Ну й, крім того, в Америці зараз усім тим спиртозаводам швидко настане гаплик в умовах стрімкого падіння цін на нафту (оскільки біоетанол, як пальне, є некон-курентоспроможним порівняно з бензином за будь-якої ціни на нафту). А нам це в біса треба?

Безумовно, наші придурки вже знайшли вихід:

Задля прибутковості ДП «Укрспирт» відшукуються нові ринки збуту. Проведено низку переговорів у Туреччині. Спеціалісти з цієї країни будуть робити технічні заміри й тести на якість українського спирту. Про це заявив в.о. ди-ректора ДП «Укрспирт» Роман Іванюк за результатами ро-бочої поїздки до Туреччини.

За його словами експорт спиртової продукції дозво-лить завантажити роботою додаткову кількість заводів.

«В Стамбулі ми зустрілися з представниками найбіль-ших компаній-виробників косметичних засобів. Одна з потужних компаній виявила інтерес до співпраці з Україною та готова укласти контракт на імпорт з нашої країни 2-3 млн декалітрів спирту в рік», – зазначив в.о. директора ДП «Укрспирт» Роман Іванюк.

«Так ми завантажимо роботою 2-3 заводи, забезпечи-мо людей зарплатою, бюджети – податками, скоротимо адміністративні витрати. Ми розраховуємо на суттєве зростання експорту спиртової продукції на європейські ринки», – наголосив Роман Іванюк.

Прес-служба Мінагрополітики, 17.02.2015.

Немає слів: експорт спирту до мусульманської країни – Туреччини! Але навіть якщо 30 тис. тонн спирту використають для парфумів – це ж скільки вийде флаконів отих «Шанель», «Ів Роша», «Ніно Річчі», «Герлен» тощо? Та в тій Туреччині (і навіть у всій Європі) немає стільки жінок (плюс чоловіків не-традиційної сексуальної орієнтації)! А якщо вживати спирт за прямим призначенням – то якби все населення Росії приїхало до Туреччини на відпочинок, печінки навіть цієї нації алкашів такого навантаження не витримали б.

Ну а щодо експорту спирту до Європи – то це наслідки яв-ного передозування того ж спирту у хлопців з «Укрспирту».

Якщо подивитися на це упереджено (тобто на підтримку всіх цих біоенергетичних дурниць), то картина просто клас! Але задамо просте запитання: як на фоні стрімкого зменшен-ня ціни на нафту і, відповідно, через певний час на природ-ний газ, виглядає ця біоенергетична економіка? А ніяк.

Довкола теми біоенергетики, тобто спалювання біомаси для отримання енергії, останніми роками в Україні нагнітається справжній ажіотаж – біоенергетика подається як якась панацея для енергетики України, взагалі, та АПК, зокрема. Останнім часом до цього приєдналася політика: «біоенергетика – шлях до енерго-незалежності від Росії».

Частка біомаси у валовому кінцевому енергоспоживан-ні деяких країн ЄС і в Україні, 2012 р.

№ 2

’201

5

№ 2

’201

5

1918

Аг

ро

по

літ

ик

а

Аг

ро

ек

ол

ог

ія

– позитивно впливає на зба-гачення ґрунту вуглекислим га-зом та бактеріями, які підвищу-ють родючість;

– можливість рекультивації плантацій після використання, зважаючи на неглибоку корене-ву систему (80% кореневої сис-теми залягає на глибину 40 см);

– ідеально підходить для ре-культивації забруднених та ма-лопродуктивних земель, виво-дить із землі важкі метали. Можливість використання в якості аераційних полів для очи-щення та утилізацію стічних вод;

– ефективно застосовується у протиерозійних заходах для укріплення ґрунтів;

– приріст 2 метри в рік, уро-жайність становить 40-60 т/га біомаси природної вологості при 3-річному циклі збору вро-жаю, що по теплотворності екві-валентно 10-15 тис. м3 газу;

– Навколо плантацій покра-щується біологічне різноманіття флори та фауни.

Розберемо ці «переваги». По-перше, при збиранні воло-гість енергетичної верби скла-дає 50% – січку треба сушити. За найкращих умов сухої осені вологість зменшиться десь до 15-20 відсотків, так що все одно при спалюванні січки верби ве-лика частка енергії піде на випа-ровування води (а вода має ду-же високу теплоємність та те-плоту пароутворення, через що є ідеальним агентом при гасінні пожеж).

Верба поглинає 200 тонн двоокису вуглецю за три роки

(ура!), які протягом наступних трьох років будуть повернені в повітря (г-м).

Чим вбивати широкий спектр бур’янів на початкових ета-пах розвитку верби?

Близько 60-80 відсотків поживних речовин повертаються в ґрунт з листям. Якось це дивно: вносити поживні речовини в ґрунт для того щоби вони потім з листям знову до нього по-вернулися.

Неглибока коренева система (80% кореневої системи за-лягає на глибину 40 см). Цікаво, якими будуть витрати на глибоку оранку для рекультивації земель?

Виводимо із землі важкі метали? А потім ці важкі метали вивільнюємо в повітря? Гарна перспектива, нічого не скажеш. А використання посівів верби як аераційні поля для утилізації стічних вод – залити родючу землю гівном в суміші з цілим спектром усіляких промислових отрут? Гарна перспектива!

А що станеться з навколишньою екосистемою через кіль-ка років після масштабного спалювання енергетичної верби? Адже суміш двоокису вуглецю та водяної пари утворювати-муть вуглецеву кислоту, котра випадаючи на навколишні на-

І тут починаються скавуління: субсидії, дотації, енергетич-на незалежність. А тоді друге запитання: а чи не краще спря-мувати кошти державного бюджету в умовах війни на дійсно вкрай потрібні країні речі?

Ще пропонується вирощувати «енергетичні» культури, та-кі, як верба та міскантус (слоняча трава). Про вирощування енергетичної верби на Волині розказала директор компанії «Салікс енерджі» Ірина Гнап. Основна ідея: один раз посадив – 20-25 років збираєш урожай.

Основні «умовні» переваги:

– по теплоті згоряння сухої деревної маси дорівнює те-плоті згоряння хвойних порід дерев 18,5 МДж/кг;

– СО2 нейтральна; 1 га плантацій енергетичної верби по-глинає з повітря понад 200 т СО2 за 3 роки;

– низька потреба в мінеральних добривах (в 3 рази мен-ше, ніж для зернових);

– 1 га плантацій «повертає» в ґрунт 6 т. листя восени; біль-ше 60-80% поживних речовин повертаються в ґрунт разом з опалим листям;

– низькі вимоги до ґрунту (клас III, IV, V);

27,71 млн т у.п = 23,2 млрд м3 ПГ/рік

Використання біомаси та біопалив для виробництва енергії в Україні, 2013 р.

Енергетичний потенціал біомаси в Україні, 2013 р.

* Експорт гранул/брикетів з біомаси не враховується.

** Узгоджується з даними Державної служби статистики України: 2,68 млн. т у.п. в 2013 р.

2,662млн. т у.п. = 2,04млрд. м3газу/рік

садження та воду в річках та озерах вбиватиме все живе. Прихильники біоенергетики, ви чули про наслідки випадання кислотних дощів?

Ну й, нарешті, а що робити із золою після спалення січки в котлах? При більш-менш масштабному спалюванні довкола котлів виникатимуть цілі терикони отруйної та радіоактивної золи з важкими металами.

На ці запитання Ірина Гнап відповідей не мала, оскільки вирощуванням верби займається лише три роки. Було б до-бре, якби Мінекології уважно слідкувала за розвитком цього проекту, щоб вчасно зупинити реалізацію божевільних ідей.

Ще одну шалену ідею використання біомаси озвучив дирек-тор з розвитку та зв’язків з інвесторами холдингу «Астарта-Київ» Микола Ковальський. Його презентація називалася «АСТАРTA – успішний досвід агропромислової інтеграції та ди-версифікації». Наскільки досвід «Астарти» в агропромисловій інтеграції та диверсифікації є успішним, свідчить той факт, що з часу виходу «Астарти» на ІРО на Варшавській фондовій біржі вартість її акцій упала вдвічі (на 56 відсотків за останній рік).

Одна зі сторінок презентації Миколи Ковальського була присвячена отриманню біогазу з жому цукрових буряків: «Інноваційні технології енергозбереження». Тут перелічува-лися «переваги»:

– Перший в країнах СНД комплекс по метанізації буряко-

вого жому;– Розміщений у Полтавській області на території

Глобинського цукрового заводу;– Відбувається конверсія органічних речовин у біогаз;– Проектна потужність досягає 150 тис. куб. м біогазу/

день, що еквівалентно 75 тис. куб. м природного газу.

Перше, що спадає на думку, це те, що лише «Астарта» до-думалася до практичної реалізації цієї маячні на теренах СНД. Цукровий завод працює 90-100 діб на рік і за цей час накопи-чує вологий жом. Потім протягом наступних 9-10 місяців цей жом гниє, вивільняючи суміш метану з іншими газами, в пер-шу чергу двоокисом вуглецю, через що дуже бажано якось відокремлювати їх один від одного, що вимагатиме додатко-вих витрат. Ну й отриманий метан треба якось накопичувати для спалювання наступного сезону. А в наступному сезоні на-дійде свіжа партія вологого жому – і що робити з тим напів-згнилим? А що робити з відокремленим двоокисом вуглецю? Вивільняти в повітря, де він негайно змішуватиметься з ат-мосферною вологою, утворюючи вугільну кислоту?

І знову таки, оскільки «Астарта» лише започаткувала цей проект, відповідей на ці запитання там не знають. Але як ка-зав Наполеон, спочатку зробимо, а потім подумаємо!

Висновок з усього цього дуже сумний. Окрім спалювання відходів деревообробки (меблевих фабрик) та соняшнико-вого лушпиння, усі інші пропозиції щодо використання біо-маси є авантюрою. Додайте до цього необхідність субсиду-вання цієї маячні з державного бюджету у вигляді «зеленого тарифу» і ви зрозумієте, що на даному етапі розвитку України від проектів широкомасштабного втілення біоенергетики тре-ба триматися якомога далі.

Юрій Михайлов

№ 2

’201

5

№ 2

’201

5

2120

Аг

ро

ек

ол

ог

ія

Аг

ро

ек

ол

ог

ія

У 2014 році продаж нових тракторів у світі становив при-близно 2,1 млн. одиниць. Найбільшими ринками сіль-

ськогосподарських тракторів у світі лишаються Китай та Індія, де зареєстровано половину проданих тракторів. Однак більшість цих тракторів менш потужні, ніж ті, що використовуються на великих сільськогосподарських під-приємствах в основних сільськогосподарських країнах, таких як США, Бразилія або Росія, чи на фермах інтенсив-ного виробництва в Західній Європі. На європейський ри-нок припадає суттєва частка глобального ринку тракторів.

У 2014 році закінчилося зростання американського ринку тракторів. Проте за обсягами продаж у Північній Америці (США та Канада) – 235 тис. тракторів, – їхній рівень є дуже близьким до рівня продаж на початку 2000-х років. У обох країнах на «напівпрофесійний сег-мент» (менше 40 к.с.) припадає половина обсягу рин-ку. Хоча попит на трактори цієї категорії суттєво впав у 2009-2011 рр., у тому числі через фінансову кризу, впродовж останніх двох років спостерігається віднов-лення – лише в США було продано більше 100 тис. тракторів у цьому сегменті.

У 2015 році передбачається скорочення всього північ-ноамериканського ринку на 20 відсотків до колишніх се-редніх рівнів. Податкові пільги в США зараз є значно меншими, так що основною перешкодою зростання рин-ку є його перенасиченість, через що все залежатиме від списання техніки з великим ступенем амортизації.

На бразильському ринку останній пік також припав на 2013 рік, коли було продано більше 60 тис. тракторів, велику частку яких становили малопотужні трактори –внаслідок спеціальної схеми субсидування дрібних сі-мейних ферм. У 2014 році ринок повернувся до рівня 2010-2012 рр. (55 тис. тракторів), третина з яких мала по-тужність більше 100 к. с. Бразильський ринок залиша-

ється високо субсидованим (хоча лише для тракторів бразильського виробництва) через програми субсиду-вання позик. У 2015 році передбачається новий спад, але не дуже великий.

В Азії Японія – країна з найбільш розвиненою сіль-ськогосподарською технікою, – пережила лише корот-котерміновий період буму на ринку тракторів у 2013 ро-ці. Після минулорічного весняного сезону продаж трак-торів стрімко впав, наслідком чого стало падіння ринку в 2014 році на 15 відсотків.

Упродовж кількох останніх років китайський ринок суттєво зростав, але у 2014 році обсяги продажу тракто-рів зменшилися, особливо в сегменті тракторів малої потужності. З іншого боку, професійні користувачі (коо-перативи та підрядники) наростили закупівлі тракторів, проте в секторі існують певні проблеми прибутковості, наприклад, у молочних ферм в північній частині Китаю, що може мати негативний вплив на ринок у 2015 році.

Кількість проданих тракторів в Індії є найбільшою в світі – 593 тис. У другому півріччі 2014 року продаж трак-торів постійно скорочувався, особливо в сегменті трак-торів малої потужності, який є домінантним. Є сподіван-ня, що індійський ринок може повернутися до попере-днього рівня в 2015 році.

Великим ринком тракторів є також Туреччина. У 2014 році продаж тракторів майже досяг рівня 2011 року.

Продаж тракторів на європейському ринку був кво-лим. Хоча між європейськими країнами є суттєві розбіж-ності, загалом європейський ринок є стабільним. У ми-нулому році європейський ринок тракторів скоротився на 8 відсотків.

Найбільшим європейським ринком тракторів з вели-кою кількістю потенційних покупців є Франція. У 2014 році продаж тракторів у Франції скоротився до 33 тис.

машин (більше, ніж на 20 відсотків). Ринкові умови є не-сприятливими через падіння цін на сільськогосподар-ську продукцію та процес адаптації до нової європей-ської сільськогосподарської політики.

Минулого року найбільшим ринком тракторів у Європі була Німеччина. Середня потужність проданих тракторів становила 155 к.с., а 20 відсотків тракторів мали потужність, більшу за 200 к.с. У 2015 році рівень продаж тракторів залишиться помітно меншим за попе-редні рівні.

Слабким залишається ринок Італії. Скорочення про-дажів тракторів на основних ринках, включаючи Велику Британію, Скандинавію та Польщу, у 2015 році буде пропорційним скороченню європейського ринку на 5-10 відсотків.

У Росії продаж тракторів у 2014 році скоротився на 6 відсотків до 37500 одиниць. Особливо сильним було скорочення продаж тракторів у середньому сегменті (50-100 к.с.). Ринкові умови в 2015 році залишаються непевними.

За прогнозами альянсу «Agrievolution» у 2015 році ри-нок тракторів у світі зменшиться ще на 5 відсотків, при-чому найбільше скорочення прогнозується в Північній Америці та Західній Європі.

ЕКСПОРТ АМЕРИКАНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ТЕХНІКИ ТА

ОБЛАДНАННЯ

У 2014 році експорт американської сільськогосподар-ської техніки та обладнання скоротився на 29,2 відсотків до 8,51 млрд. дол. США, причому скорочення на порядок відбу-лося на всіх континентах, окрім Центральної Америки. Згідно з даними Міністерства торгівлі США найбільше скорочення експорту американської сільськогосподарської техніки та обладнання відбулося в Азії, Європі та Канаді:

До альянсу «Agrievolution» входять 13 організацій, котрі представляють більше, ніж 6000 виробників сільськогоспо-дарської техніки у світі: ABIMAQ (Бразилія), AEA (Велика Британія), AEM (США), AXEMA (Франція), CAMDA (Китай) CEMA (ЄС), FEDERUNACOMA (Італія) FICCI (Індія), JAMMA (Японія), KAMICO (Корея), «Росагромаш» (Росія), TARMAKBIR (Туреччина), VDMA (Німеччина).

СВІТОВИЙ РИНОК СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ СВІТОВИЙ РИНОК СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

ТРАКТОРІВ У 2014:ТРАКТОРІВ У 2014: Продаж нових тракторів у світі, тис. одиниць

Країна 2010 2011 2012 2013 2014 %

Канада 22,834 24,117 25,449 27,542 28,144 2 США 164,89 168,01 185,33 201,85 208,27 3 Бразилія 56,42 52,296 55,81 65,089 55,537 -15 Японія (> 22 kW) 16,363 17,222 19,001 24,721 20,944 -15 Китай (> 18 kW) 320 367 416 524,5 524,6 0 Корея (> 22 kW) 15,28 14,291 13,471 12,853 12 -7 Індія 520,07 612,69 529,96 619,16 592,94 -4 Росія 21,085 36,997 41,827 40,158 37,5 -7 Туреччина 36,072 60,466 50,32 52,285 58,5 12 ЄС 167,52 187,35 184,26 184,34 169,5 -8

з яких:

Франція 29,123 35,409 38,754 42,656 33,127 -22 Німеччина 28,587 35,977 36,264 36,248 34,611 -5 Італія 23,323 23,431 19,343 19,018 18,178 -4 Велика Британія 14,486 15,217 14,964 13,49 13,526 0 Увесь світ 1700 1900 1950 2200 2130 -3

Динаміка ринку тракторів у 2014 р. (зміни в кількос-ті продаж/реєстрації тракторів, %)

Найбільші країни-імпортери американської сільсько-господарської техніки та обладнання:

РегіонОбсяг продажу,

млрд. дол. США

Скорочення,

%

Канада 2,64 38,4 Європа 1,95 30,8 Центральна Америка 1,09 7,1 Південна Америка 1 18,9 Азія 0,755 34,9 Австралія/Океанія 0,732 19,7

Африка 0,349 21,2

КраїнаОбсяг продажу,

млн. дол. США

Скорочення,

%

Канада 2640 38,4 Мексика 920,3 6,9 Австралія 640,1 22,1 Бразилія 407,2 21,2 Китай 319,4 34,9 Німеччина 292,8 37,7 Південна Африка 241,1 20,6 Франція 203,6 40,8 Росія 198,1 34,7 Велика Британія 174,4 16,3

Експорт американської сільськогосподарської техніки та обладнання

Японія > 22 кВт, Китай > 18 кВт

Джерело: Agrievolution, VDMA

ЗВІТ АМЕРИКАНСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ ВИРОБНИКІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ТЕХНІКИЗВІТ АМЕРИКАНСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ ВИРОБНИКІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ТЕХНІКИ

№ 2

’201

5

№ 2

’201

5

2322

Ме

ха

ніз

ац

ія

Ме

ха

ніз

ац

ія

В УКРАЇНІ ОБВАЛИВСЯ РИНОК ПОТУЖНИХ ТРАКТОРІВВ УКРАЇНІ ОБВАЛИВСЯ РИНОК ПОТУЖНИХ ТРАКТОРІВВ УКРАЇНУ ІМПОРТОВАНО ВСЬОГО 518 ТРАКТОРІВ ПОТУЖНІСТЮ 260-390 К. С.В УКРАЇНУ ІМПОРТОВАНО ВСЬОГО 518 ТРАКТОРІВ ПОТУЖНІСТЮ 260-390 К. С.

Такі дані отримані в результаті проведених опиту-вань та інтерв'ю з учасниками українського ринку

сільгосптехніки, які щорічно проводять фахівці інтернет-порталу runo-agro.com для «АПК-Информ».

Сегмент енергонасичених тракторів швидко відно-вився після кризи 2009 року. Уже в 2012-му році обсяги поставок в Україну досягли рекордного рівня 2008-го, а за підсумками 2013-го року було завезено 1440 оди-ниць, що стало новим рекордом.

Однак, як зазначає керівник runo-agro.com Віталій Метьолкін, девальвація гривні та військово-політична криза внесла корективи в розвиток одного з найдина-мічніших сегментів ринку сільгосптехніки.

«Ринок обвалився більш ніж в 2,5 рази. За підсумками минулого року було завезено в Україну 518 тракторів (260-390 к. с.). Імпортери змушені були швидко реагувати на нові виклики, коригувати плани за-купівель, сконцентруватися на продажу стоків, скоротити персонал і перейти в режим економії», – охарактеризував експерт ринок енергонасиче-них тракторів, що є своєрідним індикатором са-мопочуття ринку сільгосптехніку в цілому.

Трійка лідерів сегменту залишилася незмін-ною. Перше місце утримує CNH (Case IH, New Holland), друге – John Deere, третє – AGCO (Fendt, Challenger, Massey Ferguson). При цьому CNH та John Deere тотально домінують на ринку, займа-ючи понад 70% у загальному обсязі поставок.

В розрізі брендів CNH (208 тракторів за 2014 рік) New Holland продовжує наздоганяти Case IH – торік розрив між ними становив всього 8 трак-торів – 100 проти 108. В американського вироб-ника абсолютним лідером є Magnum MX 340 (340 к. с.) – 101 одиниця. В New Holland лідирує 390-сильний Т8.390 – 96 машин.

John Deere імпортував 190 тракторів 8R-серії.

Найбільшим попитом користувалися 335-сильна модель 8335R та 310-сильна 8310R – відповідно 94 та 77 тракторів.

Третій рядок – за корпорацією AGCO, яка представле-на в Україні тракторами трьох брендів: Fendt, Challenger та Massey Ferguson. Імпортовано 91 трактор. Як і раніше німецькі трактори є ударною силою корпорації в цьому сегменті і впродовж багатьох років забезпечують їй місце в трійці лідерів на українському ринку тракторів потужніс-тю 260-390 к. с. Всього торік ввезено в Україну 73 Fendt 936 Vario (360 к. с.) та один Fendt 933 Vario (330 к. с.). Питома частка тракторів Challenger зменшилась у порів-нянні з показником позаминулого року (13 одиниць), на-томість розпочалося постачання тракторів Massey Ferguson серії 8600 (4 машини). Claas (17 тракторів) у 2014 році зберіг четверте місце, випередивши бренди Versatilе (10) та Deutz-Fahr (2).

ПРОГНОЗ-2015

На думку більшості учасників ринку, в 2015-му році очікується подальше падіння продажів. Збільшення фік-сованого сільськогосподарського податку, орендної пла-ти за землю, податку на автотранспорт, введення і збіль-шення імпортних мит погіршив умови ведення агробіз-несу в Україні. Аграрії будуть розраховувати тільки на себе, купуючи виключно найнеобхіднішу сільгосптехніку за власні кошти, уникаючи довгострокового кредитуван-ня та валютних зобов'язань.

Військові дії і валютні ризики не залишають шансів для росту поставок сільгоспмашин у 2015-му році. У зв’язку з цим компанії більше уваги приділятимуть під-вищенню якості сервісних послуг та розвитку бізнесу за-пасних частин, попит на які буде збільшуватися в зв'язку з відкладеним попитом на нову техніку.

Український ринок колісних тракторів потужністю 260-390 к. с. за підсумками 2014 року «просів» у понад 2,5

рази в порівнянні з результатами 2013 року, коли було поставлено рекордну кількість машин цього класу — 1440.

№ 2

’201

5

24

Ме

ха

ніз

ац

ія

КРЕМЕНЧУГСКИЕ СДВОЕННЫЕ КОЛЕСА –КРЕМЕНЧУГСКИЕ СДВОЕННЫЕ КОЛЕСА –ГАРАНТ ВАШЕГО ЛЕГКОГО ПРОДВИЖЕНИЯ ПО ПОЛЯМ БИЗНЕСА!

СДВОЕННЫЕ КРЕМЕНЧУГСКИЕ КОЛЕСА:СДВОЕННЫЕ КРЕМЕНЧУГСКИЕ КОЛЕСА:БОЛЬШЕ ПРОИЗВОДИТЕЛЬНОСТЬ – МЕНЬШЕ ЗАТРАТ!БОЛЬШЕ ПРОИЗВОДИТЕЛЬНОСТЬ – МЕНЬШЕ ЗАТРАТ!

ПОДРОБНУЮ ИНФОРМАЦИЮ СМОТРИ НА САЙТЕ: WWW.WHEELS.COM.UAПОДРОБНУЮ ИНФОРМАЦИЮ СМОТРИ НА САЙТЕ: WWW.WHEELS.COM.UA

ВНИМАНИЕ НОВИНКА!

Кременчугский колесный завод предлагает колеса и системы сдваивания для тракторов от 80 л.с. до 350 л.с, для пропашных работ и системы сдваивания уз-ких колес для работы в междурядьях…

Одним из наиболее эффективных и не требующих больших затрат путей повышения эксплуатацион-

ных характеристик трактора и уменьшения давления на грунт является применение сдвоенных колес. Примене-ние сдвоенных колес на тракторах за счет увеличения общей площади соприкосновения шин с почвой позво-ляет снизить давление на грунт. При правильно подо-бранном давлении воздуха в шинах сдвоенных колес общий вес машины распределяется на большую пло-щадь почвы. Следствием этого является отсутствие глу-боких следов и переуплотнения почвы. Кроме того, уве-личивается тяговое усилие за счет лучшего сцепления протекторов шин с почвой, повышается проходимость и устойчивость, особенно на пере увлажненных почвах. Применение сдвоенных колес позволяет технике в бо-лее ранние сроки весной начать полевые работы. Актуально их использование и во время проведения осенних полевых работ при повышенной влажности (24-32%) грунта. Поэтому, за счет сдваивания колес ре-шаются следующие задачи:

• повышается проходимость ранней весной и в дожд-ливую погоду;

• снижается в 2 раза удельное давление на почву;• снижается буксование с 20-30% до 5-10%, при этом

повышается тяга на 25-30% и уменьшается удельный рас-ход топлива до 30 %;

• повышается грузоподъемность на 70% у каж-дой спарки;

• повышается на 15-20% производительность;• снижается на 12% нагрузка на каждую шину.ПАО «Кременчугский колесный завод» пред-

лагает сдвоенные колеса диаметрами 24, 26, 38 дюймов для тракторов Беларус, Т-150, ЮМЗ, АТМ, ХТЗ мощностью от 50 до 150 л.с. для про-ведения сельскохозяйственных работ (пахота, культивация, посев зерновых и других культур, внесение минеральных удобрений и пр.).

Преимущество этой системы сдваивания

состоит в приемлемой цене и в том, что

основное и дополнительное колеса

одинаковые и при необходимости

выполнения работ на одинарных колесах

всегда можно заменить основное колесо на

дополнительное, на которое приходится

меньшая нагрузка и шина меньше изнаши-

вается.

Также, для передних и задних мостов сверхмощных энергонасыщенных тракторов мощностью от 100 до 350

л.с. завод освоил сдвоенные колеса диаметрами 30, 32, 34, 38 и 42 дюймов.

Для обработки узких междурядий (особенно сахарной свеклы, где ширина междурядий составляет 450 мм) нужны колеса уже чем те, что используются обычно при проведе-нии работ общего назначения. При более узкой ширине профиля грузоподъемность таких колес будет меньше, поэтому для сохранения необходимой грузоподъемности используются колеса в сдвоенном исполнении. ПАО «Кременчугский колесный завод» изготавливает для комп-лектации тракторов Беларус и ХТЗ неразборные спаренные колеса DW8x42, конструкция которых обеспечивает мини-мально необходимый агротехнический просвет 300 мм, что позволяет проводить междурядную обработку свеклы на любых стадиях ее роста без сминания ботвы проставочным кольцом. Но если колеса не повреждают свеклу, это не зна-чит, что они не будут травмировать кукурузу или подсол-нечник. Каждая культура имеет свою защитную зону по ши-рине и высоте, которые и должны обеспечивать колеса, чтобы не повредить корней и листьев культуры. Для таких культур ПАО «КрКЗ» выпускает узкие сдвоенные колеса DW8x42; W10x38 и W10x54 для обработки междурядий разных культур, а также для применения на опрыскивателях. Благодаря узким колесам, Вы не теряете урожай, экономите топливо, время и получаете быструю прибыль.

Для определения объемов производства сдвоенных и спаренных колес просим сообщить

потребность в них по телефонам:(0536) 76 -42-69, 76-42-26.

УВАЖАЕМЫЕ АГРОПРОМЫШЛЕННИКИ И ФЕРМЕРЫ!УВАЖАЕМЫЕ АГРОПРОМЫШЛЕННИКИ И ФЕРМЕРЫ!

ТОВ «Завод Кобзаренка»: (050) 312-08-28 Купко Микола, (050) 303-06-78 Макарчук Янаwww.kobzarenko.com.ua

МОБІЛЬНА РОЗЧИННО-ЗАПРАВНА СТАНЦІЯ ЗАСОБІВ МОБІЛЬНА РОЗЧИННО-ЗАПРАВНА СТАНЦІЯ ЗАСОБІВ

ЗАХИСТУ РОСЛИН ТА РІДКИХ ДОБРИВ ВНЦ-16ЗАХИСТУ РОСЛИН ТА РІДКИХ ДОБРИВ ВНЦ-16

Конструкція змішувального вузла 4-ох секційної станції

В інтенсивному землеробстві досягти бажаних результа-тів неможливо без застосування пестицидів, які забез-

печують захист посівів від бур’янів, хвороб та шкідників. Їх ефективне застосування залежить від:

• погодних умов (температури повітря, вологості ґрунту, опадів у вигляді дощу та роси);

• оптимальних строків обробітку;• правильно підібраного препарату по діючій речовині та

по якості.Одним із найголовнішим чинників ефективної дії пестици-

ду на шкідливий організм є ідеально приготовлений фізичний розчин із повним дотриманням норм та процесу повного роз-чинення препарату у воді. Адже неправильно приготовлений фізичний розчин, без дотримання пропорцій розчинення дію-чої речовини з водою та їх неповне розчинення, зводить нані-вець дотримання перших трьох пунктів.

Завод Кобзаренка розробив мобільну розчинно-заправну станцію ВНЦ-16 для ідеального приготування та транспорту-вання розчину ЗЗР.

Принцип роботи: цистерна, об’ємом 16 м3, яка складається з секцій 15+1 м3,виготовлена з нержавіючої сталі. За допомогою відцентрової помпи (потужність 1600 л/хв., 3’’) з гідроприво-дом закачує об’єм води, що необхідний для роб очої зміни

обприскувача (обприскувачів) з водойми, глибиною до 5 м., або з великих цистерн (60 м3). Фільтрація води, що закачуєть-ся, забезпечується двома всмоктувальними фільтрами 3’’.

Якщо при перевірці води на вміст солей і кислот виявлено відхилення, то в хімічний змішувач (об’єм 70-100 л.), що розта-шований на цистерні, додаємо ад’юванти, які готують воду до оптимального хімічного складу.

Засоби захисту рослин (ЗЗР) з малих каністр заливаємо, або з великих фляг всмоктуємо в хімічний змішувач, розра-

ховуючи кількість ЗЗР на денну норму обприскувача. Системою триходових кранів мобільну станцію переключаємо на режим

перемішування (агітація), що заснований на переміщенні під-готовленої води з цистерни через хімічний змішувач і подачею на вісім інжекторних мішалок, що розташовані в резервуарі.

Увага! Для ідеального приготування робочого розчину процес агітації потрібно проводити не менше двох годин! При розмішуванні розчину менше 1 години 20% діючої

речовини ЗЗР не дає ефекту.

Перемішування розчину можна здійснювати при тран-спортуванні заправника до обприскувачів у поле.

Заправка обприскувача забезпечується тією ж від-

центровою помпою за допомогою шланга через швидкороз’ємне євроз’єднання, на кінці якого розташова-ний зворотний клапан, що унеможливлює виливання за-

лишків отрутохімікатів із шлангу після заправки.

Якщо в обприскувачі (на краю поля) є залишок розчину, що недостатній для проходження повного гону, тоді ми до-ливаємо із заправника просто до повного обприскувача (без заправника потрібно доливати воду, перераховувати кількість пестецидів).

Заправка обприскувача триває 5-10 хвилин (без нього – більше години). Облік кількості рідини забезпечується

лічильником, який встановлено після помпи.

Після закінчення обприскування, обмиваємо за-

правник технічною водою, що знаходиться в окремому

відсіку ємністю 1 м3, через 4 обмивачі, що розташовані у верхній частині 15-ти кубового резервуара.

За необхідності ця мобільно-розчинна станція захисту рослин та рідких добрив може бути поділена на 3 або 4 глу-хі секції (рис. 4-ох секційна станція в розрізі). Станція дозво-ляє приготувати й транспортувати одночасно два й більше різних розчини. Кожна секція оснащена власною помпою та душем-обмивачем, що унеможливлює їхнє змішування або навіть взаємний контакт. Ця конструкція бочки зручна для тих, хто планує обробляти дві й більше культури різними препаратами або одну культуру різними препаратами, які заборонено змішувати між собою.

Переваги використання мобільної розчинно-за-

правної станції ВНЦ-16:

1. Зменшення впливу людського фактора:

• заправка на складі ЗЗР (раз на день) унеможливлює крадіжку;

• при залученні (як правило) для допоміжних робіт при внесенні ЗЗР малокваліфікованих працівників ВНЦ-16 уне-можливлює помилку в нормі препарату, оскільки розчин го-тується 1 раз на день під наглядом спеціаліста;

2. Збільшення до 70% площі, що обробляється

за зміну

При 6-годинній зміні обприскувач робить три заправки (одна година роботи, одна година заправка). При 10-хви-линній заправці оброблена площа збільшується на 70%.

3. Економічний ефект

Розмішування робочого розчину протягом двох годин забезпечує 100% використання діючої речовини. За рахунок цього до 30% відпадає потреба в повторному обприскуван-ні, що тягне за собою логістику та додаткові витрати робочо-го часу.

4. Екологічний ефект

Порожня тара з-під ЗЗР не розливається по лісосмугах, а при її транспортуванні не обливаються отрутою кузови ав-томобіля.

5. Дозвільний ефект

Відсутність необхідності отримання дозвільних докумен-тів санстанції, екологічної служби та виготовлення проектів, як для стаціонарних розчинних вузлів.

6. Зручність використання

Можливість приготування складних розчинів з додаван-ням ад’ювантів та повним контролем за рН середовищем та вмістом солей.

1. Хімічний змішувач;2. Шланг для всмоктування ЗЗР;3. Швидкороз’ємне з’єднання;4. Шланг для закачки, викачки з зворотнім клапаном;5. Фільтри;6. Відцентрова помпа з гідроприводом, продуктивністю

1600 л/хв;7. Лічильник.

Конструкція змішувального вузла 2-ох секційної станції

7. Практичність

При доливанні напівпорожнього обприскувача немає необхідності перераховувати % ЗЗР, що виключає похибки.

8. Технологічний і агрохімічний супровід

ТОВ «Завод Кобзаренка» надає консультації з питань:• змішування ЗЗР;• вибору ад’ювантів;• вибору форсунок обприскувача.9. Економія на логістика

Правильний вибір форсунок, ад’ювантів, якісне приготу-вання розчину дає можливість зменшити використання во-ди до 100 л/га, що зменшує потреби в підвезенні води.

Повна окупність за один сезон.

Лічильник для води

4-ох секційна станція в розрізі

№ 2

’201

5

26

Ме

ха

ніз

ац

ія

№ 2

’201

5

№ 2

’201

5

2928

«Агро-Експрес-Сервіс» – один з найбільших виробників цу-крового буряку в Рівненській області. В обробітку господар-ство має 8000 га. Буряки, крім відомих вигод, приносять тися-чі тонн дефекату та гички. З одного боку, це сміття, а з іншого – цінний матеріал для розкислення ґрунту та збагачення полів органікою. В «Агро-Експрес-Сервіс» це багатство – а також органічні добрива, адже розвивають напрям ВРХ – викорис-товують з розумом, рівномірно вносять на поле розкидачем органічних добрив TYTAN виробництва польської групи ком-паній UNIA Group.

Ще один спосіб задіяти приховані резерви – це використа-ти комбіновані агрегати для обробітку ґрунту; в господарстві застосовують передпосівні культиватори для суцільної підго-товки ґрунту ATLAS виробництва UNIA Group. За один прохід машина робить кілька технологічних операцій, чим економить немалу кількість палива та сприяє підвищенню якості сходів.

Ціна техніки – ще один, третій важіль для зменшення со-бівартості вирощеної продукції. Вартість розкидача органі-ки TYTAN та європака ATLAS оптимальна за співвідношен-ням «ціна/якість», що попитом довели сотні тисяч україн-ських і європейських аграріїв. Відомого європейського бренда UNIA Group в Україні на ексклюзивних умовах пред-ставляє «Волинська фондова компанія». Ми звернулися до фахівців компанії та представників «Агро-Експрес-Сервіс» з проханням докладніше розповісти про агрегати, за допомо-гою, зокрема, яких господарство стає більш стабільним у нестійких зовнішніх фінансових обставинах.

ТИТАНІЧНУ ПРАЦЮ ВІЗЬМЕ НА СЕБЕ TYTAN!

Розкидач органічних добрив TYTAN – це добре знана аграріями всього європейського континенту, надійна та потужна машина преміум-сегменту, призначена для роз-кидання різних видів органічних добрив. У підприємстві «Агро-Експрес-Сервіс» з 2009 року працює вісім розки-дачів TYTAN із ємністю бункера 18 м. куб. Кожен TYTAN розкидає за сезон в середньому 5 тис. тонн крейди, 4-5 тис. тонн дефекату та близько 2 тис. тонн гною. Такі на-вантаження стають можливими завдяки ряду рішень, впроваджених інженерами UNIA Group. Основу розки-дача складає міцний бункер з профільованої сталі, вста-новлений на потужну раму. Конструкція встановлена на міцному шасі й обладнана надійними й стійкими до де-

формацій робочими елементами найвищої якості. Для збіль-шення універсальності розкидача застосовуються різні типи роз-кидаючих адаптерів. Найбільш універсальним є двовальцевий вертикальний адаптер, призначений для розкидання гною, вап-на та компосту на ширину від 8 до 12 м. Також у TYTAN може бу-ти інстальований чотиривальцевий адаптер, що чудово вносить гній на солом’яній основі на ширину до 8 м. Третій, горизон-тальний адаптер з відцентровими дисками якнайкраще працює з матеріалами, що мають дрібні частки: вапно, компост, торф, курячий послід. Гідравлічний привід транспортера з безступене-вим регулюванням швидкості створений для робіт з підвище-ним навантаженням та в екстремальних умовах, що підтвер-джують аграрії.

ATLAS: ОДИН ПРОХІД – КІЛЬКА ТЕХНОЛОГІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ!

Обробити ґрунт, щоб насінина лягла, немов у пух – це справжнє випробування для передпосівного культиватора. Одним із небагатьох знарядь, що здатне розробити навіть найгіршу оранку до стану «розчесаної» грядки, є передпо-сівний культиватор суцільного обробітку ATLAS виробни-цтва UNIA Group. Потенційна глибина обробітку ґрунту ці-єю машиною – до 12 см, але в переважній більшості випад-ків ATLAS використовується для поверхневого обробітку, на 3-5 см – саме там має лежати насіння для найкращого проростання.

«Культиватор «Атлас» – це агрегат, який, без перебільшен-ня, захопив ринок. – говорить Павло Василенко, менеджер з продаж «Волинської фондової компанії».

– Наша компанія вперше запропонувала ATLAS у 2006 році й уже за короткий час українські аграрії придбали справді ве-лику кількість цих машин.

Саме через Atlas та, відповідно, не без допомоги «Волинської фондової компанії» українські аграрії відкрили для себе можливості культиваторів даного типу.

Любити ATLAS є за що. За один прохід агрегат повністю го-тує поверхню ґрунту під посів. Землю в порядку черговості «роз-чісують» – іншого слова й не підбереш – такі робочі органи:

1. стрілчасті лапи для розпушення слідів коліс трактора;2. вирівнювальна планка;3. вал-подрібнювач грудок зі спіральними лезами;4. стрілчасті лапи, що рихлять ґрунт по всій робочій ши-

рині захвату; лапи встановлені на паралелограмній підві-сці, що гарантує неперевершену точність глибини обробіт-ку до 0,5 см !!!;

5. середня планка, вирівнює спушений ґрунт;6. подвійний самоочисний каток для подрібнення та ущіль-

нення, який дає можливість виходити в поле навіть у сиру погоду;7. задня вирівнювальна зубчаста планка.В «Агро-Експрес-Сервіс» працює 11(!) передпосівних куль-

тиваторів ATLAS шириною захвату 6 м. Господарство приєм-но здивоване якістю обробітку ґрунту, продуктивністю та ви-тратою палива. Агрегати працюють з тракторами потужністю 170-200 к. с., обробляють за добу близько 60 га. За 6 років експлуатації жоден культиватор виробництва UNIA Group не вийшов з ладу. Жодної поломки рами чи іншої позаштатної ситуації не було, хоча працюємо на важких чорноземах, кар-бонатних та кам’янистих ґрунтах. З обслуговування – лише планова заміна робочих органів, говорять в господарстві.

Таку стійкість до поломок і високу якість обробітку ґрунту забезпечують три головні складові агрегату: продумана кон-струкція, якісні матеріали та доладне складання. Два ряди сті-йок розташовані з визначеним кроком, що сприяє самоочи-щенню лап. Виробник випускає культиватор з двома типами зубів – S-подібними пружинними або прямими жорсткими, відповідно до потреб клієнтів. Метал, з якого зварений агрегат,

шведського походження – міцний та розрахований на роки невпинної експлуатації. Агрегат пристосований до транспорту-вання, транспортна ширина культиватора не перевищує 3 м; перехід з транспортної позиції в робочу і навпаки здійснюється гідроциліндрами.

Величезною перевагою культиватора ATLAS є зчіпка для сі-валки, що дає можливість комбінувати агрегат із сівалкою з відповідною робочою шириною захвату. Утворений таким чи-ном посівний комплекс із ATLAS та, наприклад, сівалки MAZUR або POLONEZ (ці агрегати добре адаптовані один до одного) забезпечить обробіток і сівбу за один прохід, а це забезпечить економію палива до 30%, збільшить ефективність сільгоспро-біт на 40%, зведе до нуля наслідки весняної посухи, коли на обліку кожна хвилина. Таким чином, культиватор ATLAS + сі-валка розкриє ще один прихований резерв.

ЗМЕНШИМО СОБІВАРТІСТЬ ТА ЗБІЛЬШИМО ВРОЖАЙ

З ТЕХНІКОЮ UNIA ВІД «ВФК»!

Павло Василенко, менеджер зі збуту сільгосптехніки

«Волинської фондової компанії»:

— Інколи ціна на виріб не еквівалентна його якості. Так, значну частку вартості виробів багатьох розкручених брен-дів складає, власне, сама марка, у просування якої вкладе-ні значні рекламні бюджети. Та справжню якість машини чи агрегату визначити просто. Якщо агроном задоволений ви-конаною роботою, якщо техніка не ламається, якщо обслу-говування проводиться вчасно, а на складі завжди є запасні частини – це і є якісний агрегат.

Ме

ха

ніз

ац

ія

Ме

ха

ніз

ац

ія

28

Ярослав Германович, головний агроном ПП «Агро-

Експрес-Сервіс»:

— Передпосівний культиватор суцільного обробітку – незамінний інструмент для весняних польових робіт, і культиватор «Атлас» – це яскравий приклад того, наскіль-ки якісно можна підготувати поле до посіву. Ґрунт стає по-дрібненим та пухким, дещо ущільненим для затримання вологи, а поле – рівним. «Атлас» ідеально розробляє ґрунт для сівби.

С/Г ТЕХНІКА. СЕРВІС. ЗАПАСНІ ЧАСТИНИ

ПрАТ «Волинська фондова компанія»43006, м. Луцьк, вул.Вахтангова,16

тел./факс (0332) 78-65-00, (050) 33-77-338www.vfc.com.ua

office@vfk.lutsk.ua, vfk@vfk.lutsk.ua

м. Луцьк (0332) 78-65-02м. Полтава (0532) 50-67-23м. Вінниця (0432) 61-86-20м. Київ (044) 239-15-31м. Одеса (048) 734-34-57м. Дніпропетровськ (056) 376-52-01

Михайло Новацький, головний інженер ПП «Агро-

Експрес-Сервіс»:

— Розкидач органічних добрив TYTAN приємно дивує співвідношенням ціни - якості та надійністю в роботі. Машина добре зроблена, розкидає до 12 тис. тонн органічної речови-ни за сезон, безвідмовно працює за будь-яких погодних умов, навіть у приморозки. У цьому році маємо намір при-дбати, щонайменше, ще один «Титан» об’ємом бункера 24 м. куб з адаптером для розкидання гною.

VIII МІЖНАРОДНИЙ МОЛОЧНИЙ КОНГРЕС:VIII МІЖНАРОДНИЙ МОЛОЧНИЙ КОНГРЕС:МІНІСТЕРСЬКІ ФАНТАЗІЇ І ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ З ІЗРАЇЛЮМІНІСТЕРСЬКІ ФАНТАЗІЇ І ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ З ІЗРАЇЛЮ

3 3 по5 березня в Києві проходив VIII Міжнародний мо-лочний конгрес. Завдання конгресу були викладені на

його офіційному сайті dairycongress.org.

Молокопереробна промисловість – одна з провідних галузей сільського господарства. Незважаючи на еконо-мічну ситуацію в країні, з кожним роком молочна галузь стрімко розвивається. Зокрема збільшуються обсяги ви-робництва та переробки молока, експорту продукції за кордон. Але це лише перші кроки для розвитку галузі.

Головними питаннями на сьогодні є інвестиції та спіль-ні стратегії експорту для молокопереробних підприємств.

Виступ організатора Конгресу і президента Асоціації виробників молока – Андрія Дикуна, – був не таким бадьорим: «Виробникам молока в 2015 році потрібно повністю відійти від тих принципів, за якими вони пра-цювали в 2013-2014 роках, аби молочне тваринництво почало розвиватись».

Тобто ніякого розвитку немає, тим паче з кожним роком, а щодо збільшення обсягів виробництва та пе-реробки молока, експорту продукції за кордон – то це взагалі…

Ну а виступ заступника міністра аграрної політики Владислави Рутицької – це просто фантасмагорія:

Заступник міністра аграрної політики Владислава Рутицька запросила всіх операторів ринку та профільні асоціації до співпраці із Мінагрополітики. Зокрема, ві-домство направлене на співпрацю із ЄС та в 2015 році планує запровадити ще кілька законопроектів, які дозво-лять дійти до цієї мети.

«На сьогоднішній момент виробництво молока в Україні зменшується, тому потрібно розробляти стратегії для збільшення. Головне – зосередитись на покращенні якості молока, адже виробництво молока в світі зростає і нам буде важко конкурувати», – наголосила вона.

Це інформація з офіційного сайту Конгресу. А ось як виступ Владислави Рутицької на Конгресі подала прес-служба Мінагрополітики (03.03.2015):

«Українська молочна продукція має перспективи не тільки на європейських, але і на світових ринках. Окрім активної роботи щодо сертифікації за європейськими стандартами, ми активно працюємо і з іншими регіона-ми світу. Дипломатичними зусиллями узгоджуємо ви-моги та сертифікати для відкриття нових ринків» – за-значила Владислава Рутицька.

Логіки в словах к.т.н., кібернетичного економіста В. Рутицької немає взагалі. Виробництво зменшується, то-му треба його збільшити! А чому зменшується? І якщо ці-ни на молоко падають, то навіщо нарощувати виробни-цтво? Які реальні перспективи на європейському ринку української молочної продукції, якщо польські молочарі скаржаться на неможливість пробитися на ринки Німеччини, Франції, Великої Британії? Що Україна може запропонувати азіатам, якщо ніхто в Мінагрополітики не знає кон’юнктури азійських ринків? А може слід зосе-редитись на внутрішньому ринку, тим більше, що серед-нє споживання молока на особу в Україні є далеким від необхідного.

Це міністерство саме нічого не знає і навіть знати ні-чого не хоче. Ставлення чиновників міністерства до сіль-госпвиробників висловила учасниця Конгресу:

Єдине, що хотілося б, щоб влада приділила більше уваги аграріям. Андрій Гетя з міністерства аграрної по-літики, дав доповідь на свою тему і пішов, а далі ж об-говорювалась ціна на молоко, місце України на світо-вому ринку молока. Для аграріїв ці питання вкрай важ-ливі. (Мільковська Альона Василівна, ТОВ «АМГ Агрохолдинг»).

Ну що ж, поговоримо трошки про ціни на молоко. Голова ради директорів Спілки молочних підприємств України Вадим Чагаровський зазначив, що за минулий рік поголів’я корів зменшилося на 6,2 відсотків, а ціни на молоко менше собівартості виробництва.

В останньому звіті голландської федерації сільського господарства та садівництва (LTO) наводяться дані щодо закупівельних цін на молоко в ЄС (0,27-0,36 євро/л), США (0,34 євро/л) і Новій Зеландії (0,25 євро/л). І це при тому, що ціна на молоко розраховувалася для по-казників вмісту жиру 4,2%, білку – 3,4%, обсягів вироб-ництва молока на фермі 500 т/рік, бактеріального за-бруднення – не більше 25 тис. бактерій/мл, і вмісту со-матичних клітин – не більше 250 тис. клітин на мл). В Україні такого молока виробляється лише кілька відсо-тків. А це означає, що для виробництва більш-менш нормального продукту молокопереробні підприємства повинні нести додаткові витрати на усілякі центрифуги, фільтри тощо. Роботи з підвищення якості молока, без досягнення якого годі мріяти про закордонні ринки, –почати та закінчити. А тут директор департаменту тва-ринництва сільського міністерства прийшов на конгрес, наплів якихось дурниць і миттєво зник.

Задаю запитання на прес-конференції для журналіс-тів: а чого в США вартість питного молока складає 2 дол./галон (приблизно 0,5 дол./л), що означало, що рік тому за курсу гривні до долара 8:1 літр молока в США в супермаркеті в перерахунку на гривню коштував 4 грив-ні, а в Україні в цей же час молоко в магазинах продава-лося по 10-12 грн./л?

Відповідати взявся Голова Ради директорів компанії «Мілкіленд-Україна» Анатолій Юркевич. Згадав він і різ-ницю в банківських ставках у США та Україні (хоча сама «Мілкіленд-Україна» позики робила саме на Заході, хо-ча навіть це не врятувало «Мілкіленд-Україна» від де-фолту по боргових зобов’язаннях – компанія намагаєть-ся реструктуризувати 100 млн. дол. боргу ще з вересня минулого року). А ще, бачите, в Україні ПДВ – 20 відсо-тків. Правильно, тільки от дослідження показують, що за правильного застосування ПДВ різниці в оподаткуванні між ПДВ і податком на роздрібний продаж немає. Просто в Україні під назвою ПДВ застосовується податок з обо-роту, коли на кожній ланці ланцюгу реалізації ціна про-дукту збільшується на 20 відсотків.

Але ситуація, насправді, виглядає дещо інакше. Наприклад, «Мілкіленд Україна» зробила вихід на ІРО на Варшавській біржі. Сам вихід був пов'язаний з вели-чезними витратами на попередні до цього заходи (роуд-шоу, недешеві аудиторські перевірки), а потім постійні витрати на аудиторів для підтвердження квартальних і річних звітів. А це ж закладається у собівартість. А зарп-лата і бонуси топ-менеджерів компаній? Цікаво, от скіль-ки американських молочних компаній виходили на ІРО?

Пролунала на конгресі слушна пропозиція – ліквіду-вати районні управління сільського господарства, ко-ристі від яких – жодної.

Що ж стосується інвестицій, то 5 березня на засіданні економічного прес-клубу в інформагентстві «Лігабізнес Інформ», організованого консалтинговою компанією «УкрАгроКонсалт», всі експерти одностайно заявили: у найближчій перспективі про інвестиції в Україну треба забути. Ну а підняття Нацбанком України ставки рефі-нансування до 30 відсотків взагалі ставить хрест на біз-несі.

Прес-конференція. Зліва-направо: Анатолій Юркевич, економіст Інвестиційного департаменту ФАО (ООН) Андрій Ярмак, Прес-конференція. Зліва-направо: Анатолій Юркевич, економіст Інвестиційного департаменту ФАО (ООН) Андрій Ярмак,

Андрій Дикун, власник МПК «Катеринославський» Анатолій Клименко, Вадим ЧагаровськийАндрій Дикун, власник МПК «Катеринославський» Анатолій Клименко, Вадим Чагаровський

ІЗРАЇЛЬСЬКИЙ ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ

4 березня в рамках VIII Міжнародного молочного конгресу відбувся Українсько-ізраїльський форум, на якому можна було отримати відповіді на ключові запи-тання: що треба робити в Україні. Учасників форуму привітав посол Ізраїлю в Україні Еліав Бєлоцерковські. Від Мінагрополітики не було нікого.

З іншого боку, як повідомили працівники посольства Ізраїлю, наш міністр ласкаво погодився відвідати ви-ставку «Агрітек» в Ізраїлі, котра відбудеться з 28 по 30 квітня (саме напередодні всесвітньої виставки «Експо-2015» в Мілані (Італія). Зрозуміло, що міністр по-їде в мандри не сам, а прихопить із собою челядь, котра вечорами ніжитиме свої тіла в Середземному морі.

Мені вдалося взяти ексклюзивні інтерв’ю у ізраїль-ських експертів, котрі зробили вкрай цікаві і корисні до-повіді.

Коротку характеристику ізраїльського молочного сектору зробив директор департаменту води, очищення та агротехнологій ізраїльського державно-приватного Інституту з експорту та міжнародного співробітництва Гілад Пелед.

На сьогодні в Ізраїлі молочне поголів’я – це 124 тис. корів на 850 молочних фермах і 64 тис. овець і кіз на 56 овечих і 81 козячих фермах. За десять років кількість мо-лочних скотарських ферм скоротилася на чверть, а ви-робництво молока зросло на 70 відсотків. Ізраїльські се-лекціонери адаптували молочні породи тварин до дов-гого та спекотного літа.

Надої від корів в Ізраїлі є найбільшими у світі – 11-12 тонн молока на рік, що вдвічі перевищує середній надій від корів у Європі.

Якість ізраїльського молока є найкращою в світі: 89 відсотків виробленого молока мають бактеріальне за-бруднення менше 280 тис бактерій на мл, а 51 відсоток виробленого молока – менше 220 тис. У 99 відсотках молока кількість соматичних клітин є меншою 50 тис, в мл, а в 55 відсотках молока – менше 10 тис. на мл.

Еліав Бєлоцерковські

№ 2

’201

5

№ 2

’201

5

3130

Аг

ро

ко

нф

ер

ен

ції

Аг

ро

ко

нф

ер

ен

ції

Про молокопереробну галузь Ізраїлю розповіла комер-ційний директор компанії «ABL technologies» Бела Шварц.

В Ізраїлі молоко переробляється на 90 фермах, причо-му 95 відсотків молока переробляється чотирма великими фермами, а 68 відсотків всього молока в Ізраїлі переро-бляється компанією TNUVA. Загалом на ринку Ізраїлю спо-живачу пропонується понад 1,5 тисячі різних молочних продуктів. На ринку Ізраїлю також працюють такі світові бренди, як «Данон», «Йоплайт», «Мюллер».

Переробка молока дозволяє збільшити прибутковість виробника молока в межах 400-700 відсотків. Якщо питне молоко з ферми продається по ціні 0,50 дол./л, то виро-блені з одного літра молока шість пластмасових пляшечок йогурту і 200 грамів сметани загалом принесуть виробни-ку 7 дол./л молока. Також виробники пропонують м’який (10-14 діб визрівання) та тверді сири (60-90 діб). Питне молоко може зберігатися 2-3 тижні. Хоча питне молоко приносить мінімальний прибуток, але без його реалізації неможливо потрапити в мережі супермаркетів.

Ю.М. З вашої доповіді випливає, що в Ізраїлі виробни-цтво та переробка молока монополізовані. Як ізраїльтяни ставляться до такої ситуації?

Б.Ш. Довгий час населення Ізраїлю було дуже малим. І цим було викликана поява природних монополій. В Ізраїлі є антимонопольний комітет, який бореться із монополіз-мом. Наприклад, лише кілька років тому була ліквідована державна монополія на виробництво електроенергії. Кооператив TNUVA свого часу бул створений як об’єднання всіх ізраїльських ферм. Не секрет, що до 1990-х років Ізраїль практично був «совком». З часом в Ізраїль при-йшли міжнародні компанії і «відбили» 30-40 відсотків ринку у цього монополіста. З іншо-го боку, Ізраїль в питанні смаків є дуже кон-сервативним.

До монополізму ізраїльське суспільство відноситься негативно: кілька років тому був суспільний вибух стосовно високих цін на продукти харчування, коли на демон-страції вийшли понад двісті тисяч громадян.

Ю.М. А чи можливо конкурувати з монополістами?

Б.Ш. Так, треба, лише, шукати свою нішу: дуже багато споживачів шукають чогось особливого, специфічного. Великі компанія зосереджені на виробництві великих об-сягів «стандартизованого», уніфікованого товару. А є лю-ди, котрі хочуть пити «парне» молоко щойно від корови, а не те, що було отримано три-п’ять діб тому. І це дає місце для існування всім: за останні десять років в Ізраїлі не за-крилося жодне молокопереробне підприємство.

Про підходи компанії «Афімілк» у молочному бізнесі розповів генеральний менеджер по країнах СНД Ігор Альтерман. Наріжним успіхом компанії «Афімілк» є комп-лексний підхід до молочного виробництва, який склада-ється з таких компонентів: продуктивність і здоров’я корів, своєчасне визначення настання охоти, оцінка компонентів молока від кожної корови у реальному часі, вага тварини, індивідуальна годівля, сортування корів і програмне за-безпечення комплексним управлінням фермою, що вклю-чає всі перераховані раніше компоненти.

Одним із найважливіших компонентів виробництва молока є годівля. Ось вплив якості кормів на ефективність виробництва молока (див. таблицю).

Обстеження компанії «Афімілк» для України показали, що витрати на фермі на корову на добу складають 5 дол., звідки випливає, що прибутковим виробництво молока в Україні є можливим лише за надоїв від корови не менше 30 л/добу.

Ю.М. Якою є частка компанії «Афімілк» у загальному виробництві молока?

І. А. Компанія «Афімілк» не є виробником молока: ми поставляємо обладнання для його виробництва. «Афімілк» – це мозок всередині великої ферми, який всім керує за посередництва електроніки, яку «Афімілк» виробляє, і про-грамного забезпечення, яке ми постійно удосконалюємо.

Ю.М. Чи здійснюється налагодження або «тьюнінг» апаратури та програмного забезпечення до конкретних місцевих умов?

І.А. Так, у нас є в Україні партнер – компанія «Дейрі глобал експертс», – котра супроводжує продаж і монтаж нашого обладнання в Україні плюс консалтинг. Тобто ми надаємо певний пакет послуг, котрий включає навчання місцевого персоналу. Внаслідок цього ми створюємо пра-вильне ставлення до процесу виробництва молока.

Ізраїль – країна з вкрай обмеженими ресурсами: не-

Гілад Пелед Бела Шварц

має води, немає пасовищ, дуже спекотне літо тощо. При всій любові до тварин ми не можемо тримати на фермах низькопродуктивних корів – ми не зоопарк.

Останнім співрозмовником був фінансовий директор компанії «АгріГо» Леон Лев.

Ю.М. У своїй доповіді ви наголосили. Що українським виробникам треба орієнтуватися на корів американської селекції. Чому? Адже в світі найбільше корів голштинської пориди (Голландія)?

Л.Л. Європейці теж роблять непогану селекцію. Проблема, однак, полягає в тому, що в Європі немає вели-ких ферм (більше тисячі корів, найбільші – 500 корів). Виходячи з нашого досвіду проектування та будівництва ферм, в Україні замовляють ферми розміром більше 1000 корів. Тому ми радимо орієнтуватися на США, де існують регіони з кліматом, схожим на український, тоді як у Голландії клімат є теплішим і м’якшим за український. Для Росії корови з Голландії – це взагалі нонсенс, особливо для північних регіонів Росії. По-друге, якщо необхідно придбати 500 і більше голів, то навряд чи можна закупити таку кількість у Голландії в однієї компанії, а купувати якусь суміш у кількох компаній означає зменшення надоїв. А зі США ми можемо завезти нетелів з ферм у 10-30 тисяч голів.

В Україну можна завезти ізраїльські технології макси-мум під 7 відсотків річних. Причому тут цілком можливим є бартер. Тобто можна працювати за схемою взаємозаліку. Наприклад, український виробник має виробництво сої, соєвого або соняшникового шроту. І можливою є зустрічна поставка конструкцій, поголів’я в обмін на ці товари з України. Для виробника плюс полягає в тому, що не треба продавати валютну виручку.

Ю.М. Ваша компанія також займається технологіями для інших видів тваринництва?

Л.Л. Так, ми займаємося проектами з свинарства, пта-хівництва, рибальства, тобто всіма напрямками конверсії рослинних білків у тваринні. У свинарстві ми впроваджує-мо європейські технології (у Білорусі ми є найбільшою компанією з впровадження проектів у рослинництві). У птахівництві ми впроваджуємо американські опалювальні системи та ізраїльські системи вентиляції.

Ю.М. Чи є встановлення біогазових установок на мо-лочних фермах рішенням для зменшення витрат на опа-лювання?

Л.Л. Так, встановлення біогазових установок може зменшити витрати на опалення до нуля. Але це доцільно лише для ферм з поголів’ям понад тисячу корів – на мен-ших фермах немає достатніх обсягів гною. А ще краще, коли коров’ячий гній змішується з гноєм свиней. Гній ви-зріває три тижні. Після цього отримуємо метан, суху фрак-цію – порошок, який можна додавати до підстилок, виво-зити на поля як добриво або продавати. Вода містить фос-фор, і її можна лити на рослини, а не під них. У зимовий час ферма повністю забезпечена теплом і ще залишається 20-30 відсотків енергії, які можна продати. Але в Україні «зелений тариф» хоча теоретично є, але він не працює, то-му надлишок енергії доцільно спрямувати на опалення, наприклад, теплиць.

Юрій Михайлов

Ігор Альтерман

Леон Лев

Добовий надій на

корову, л

Якість кормів і раціону

Споживання сухої речовини,

кг/добу

Вартість раціону, дол./

добу

Вартість корму на літр молока, дол./л молока

12 * 15 4,32 0,3620 ** 17,6 6,05 0,328 *** 20 7,09 0,2536 **** 23,5 7,7 0,21

№ 2

’201

5

№ 2

’201

5

3332

Аг

ро

ко

нф

ер

ен

ції

Аг

ро

ко

нф

ер

ен

ції

НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ: НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ: КОНФЕРЕНЦІЯ КОМПАНІЇ «ПРОАГРО»КОНФЕРЕНЦІЯ КОМПАНІЇ «ПРОАГРО»

«Тепер я зрозумів, — хоч і надто пізно, — наскільки нерозсудливо починати будь-яку

справу, не розрахувавши всіх витрат на неї і не зваживши, чи вона нам під силу».

Даніель Дефо. «Життя й незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо»

1. КОМП'ЮТЕР БАГАТОРАЗОВО ЗБІЛЬШУЄ НЕКОМПЕТЕНТНІСТЬ КОРИСТУВАЧА (РІЧАРД ХЕММІНГ, АМЕРИКАНСЬКИЙ МАТЕМАТИК)

Взагалі в українському сільському господарстві склала-ся унікальна економічна ситуація. Якщо в розвинених краї-нах впровадження нових технологій відбувається в пара-дигмі заміни дорогої робочої сили капіталом (роботизація, потужна техніка, інформаційно-космічні технології тощо), то в Україні капіталом замінюється дешева робоча сила, що з економічної точки зору є абсурдом.

Але цей абсурд має свою збочену логіку. Якщо в розви-нених країнах зростання розмірів ферм відбувається ево-люційно та під тиском економічних обставин, то в Україні все відбувається навпаки: авантюризм, жадоба швидкої наживи, гігантоманія, економія на робочій силі, спроби втримати ситуацію під контролем (у більшості випадків без-успішно) за рахунок запровадження усіляких високотехно-логічних прибамбахів.

Наприклад, до цього часу немає жодного наукового об-ґрунтування розмірів господарств (враховуючи сфери ді-яльності), за яких доцільним є запровадження нових техно-логій. Наприклад, що більше за площею господарство, тим більшими є витрати, наприклад, на пально-мастильні мате-ріали. У спробі мінімізувати витрати керівники компаній починають витрачати кошти на придбання усіляких датчи-ків контролю пального, прив’язані у реальному часі до сис-теми глобального позиціонування (GPS), незалежно від ці-ни на ті ж пально-мастильні матеріали. Купуються потужні сервери, дороге програмне забезпечення, наймаються фа-хівці з інформатики лише задля того, щоби зекономити кілька літрів солярки, яка, як вважають керівники підпри-ємств, крадеться механізаторами. Навіть якщо такі крадіж-

ки насправді мають місце, думка про те, що, вигідніше про-сто підвищити зарплату механізаторам, в голову управлін-цям не приходить.

З іншого боку, понахапали тих земель по всій Україні стільки, що тепер навіть не знають реальних розташувань тих полів і їхніх меж. Починаються витрати на усілякі робо-ти з обмірювання тих полів за допомогою автомобілів, ква-дроциклів (мотоциклів на чотирьох колесах), фотознімків з космосу.

Хаотичне поглинання сільськогосподарських підпри-ємств агрохолдингами (аби лише швидко наростити зе-мельну площу) призводить до хаосу в бухгалтерському об-ліку, якщо на різних підприємствах використовуються різні програмні продукти ведення цього обліку. Наймаються но-ві програмісти, які займаються питаннями уніфікації цих програм у межах цього агрохолдингу.

Часто з’ясовується, що програмний продукт, який чудо-во працював за розмірів агрохолдингу до, скажімо, 100 тис. га, перестає працювати при подальшому зростанні розмірів агрохолдингу. І знову наймаються фахівці з ін-форматики, котрі вирішують, що робити, і часто приходять до висновку, що попередній програмний продукт треба за-мінити на потужніший, що вимагає ще більших витрат як на його придбання, перенесення даних, налаштування під конкретні умови, навчання персоналу і постійну технічну підтримку.

Наприклад, запровадження в одній із компаній системи управління та обліку «1С» призвело до зростання питомої частки працівників у розрахунку на один гектар: 40 праців-ників на 50 гектарів!

Перший президент найстарішої і однієї з найуспішніших компаній в ін-формаційних технологіях – ІВМ, – Томас Ватсон дав компанії гасло: «Думай!» (THINK). Історія компанії ІВМ підтверджує: тоді, коли менедже-ри компанії відступали від цього гас-ла, компанія ІВМ зазнавала невдач. Наші ж аграрні менеджери дотриму-ються іншого гасла: спочатку зроби-мо, думатимемо потім.

На конференції «Агробізнес: но-вітні технології» було зроблено де-кілька доповідей з проблеми автома-тизації бізнес-управління: директор з розвитку компанії «Панорама» Артем Бєлєнков, керівник групи консульта-ційних послуг для АПК в Україні ком-

панії EY (колишня Ernst & Young) Михайло Мишов, гене-ральний директор компанії «Аксіома» Олег Колногозюк. Загальний висновок був такий: оптимальним розміром аграрної компанії в нинішніх умовах є 10-40 тис. га.

ВИРОЩУЙ ТАК, ЩОБИ НЕ БУЛО ВИДНО З ДОРОГИ (КОЛГОСПНА МУДРІСТЬ)

Друга тема конференції: моніторинг за допомогою супут-ників і дронів (безпілотних літальних апаратів, БПЛА).

З першим напрямком учасників конференції ознайомила заступник з наукової роботи Інституту космічних досліджень НАНУ і Державного космічного агентства України. Отже, що дає супутниковий агромоніторинг:

• Моніторинг стану посівів• Аномалії розвитку• Прогноз врожайності (для поля, для адміністративної

одиниці)• Карти родючості ґрунтів• Контроль сівозмін• Оцінка площ с/г культур.Враховуючи, що Україна й до цього часу не має власно-

го супутника, витрати на агромоніторинг є доволі великими і, в першу чергу, вони цікавитимуть наших державних, об-

19 лютого в Києві пройшла конференція «Агробізнес: новітні технології», організована провідною українською ін-

формаційно-аналітичною компанією «ПроАгро». На конференції практично розглядалися дві теми: бухгалтерський

(оперативно-управлінський) облік діяльності великих агропідприємств і оперативний моніторинг стану посівів.

Генеральний директор компанії «ПроАгро»

Микола Верницький відкриває конференцію

Впровадження новітніх інформаційних технологій в

аграрному секторі України Моніторинг стану посівів Карти родючості ґрунтів

Ігор Яковенко із зразками дронів

№ 2

’201

5

№ 2

’201

5

3534

Аг

ро

ко

нф

ер

ен

ції

Аг

ро

ко

нф

ер

ен

ції

ласних, районних керманичів на предмет звітування про успіхи та митарів з точки зору виявлення не облікованого врожаю. Топ-менеджерам великих агрохолдингів це зде-більшого не потрібно, оскільки деталізація по окремих по-лях вимагатиме просто величезного штату відповідних ана-літиків з відповідними гігантськими витратами.

І якщо в США доступ до відповідної інформації є фінан-сово прийнятним для фермерів, то в умовах українського куцого бюджету розраховувати тут на державні субсидії до-ступу до аерокосмічної інформації, тим більше, отриманої з іноземних супутників явно не варто.

Проте дешеві локальні рішення існують, і про них розпо-вів засновник компанії Drone.ua Ігор Яковенко. Це – дрони. Що можуть робити дрони у сільському господарстві?

• Оперативний моніторинг полів з висоти десятків і со-тень метрів

• Ідентифікація проблемних ділянок з високою точністю і

GPS прив'язкою• Контроль якості виконання

посівних робіт, внесення до-брив, обробки ґрунту

• Контроль якості роботи сільськогосподарської техніки

• Диференційоване внесен-ня добрив

• Високоточний обмір полів з урахуванням рельєфу

• Підрахунок сходів і біоло-гічної урожайності.

За 100 хвилин дрон може об-стежити 400 га посівів за витрат приблизно 2 грн./га.

Якщо два роки тому до вико-ристання дронів у сільському господарстві почали придивля-тися великі агрохолдинги, то за-раз інтерес змістився до середніх і навіть дрібних фермерів, бо не

завжди можна зазирнути всередину поля, вкритого рослина-ми, навіть у кілька гектарів.

Поки що дрони можуть робити автономні відео- та фото-зйомку з прив’язкою координат за допомогою GPS. Робити ж обстеження в реальному часі зараз немає можливості через відсталу систему мобільного зв’язку (2G) в Україні. З розви-тком системи мобільного зв’язку третього покоління (а є ре-альна надія, що територія України буде охоплена нею най-ближчими роками) обстеження полів за допомогою дронів у реальному часі стане буденною справою.

Спасибі компанії «ПроАгро», яка несе інформацію про практичні аспекти використання новітніх технологій у сіль-ському господарстві. Як казав один із персонажів безсмерт-ного твору І. Ільфа та Є. Петрова «Золоте теля»: Залізний кінь іде на зміну селянській кобилі.

Юрій Михайлов

Один із дронів компанії Drone.ua

**При умові польоту на висоті 150 м

РЕКЛАМА

№ 2

’201

5

№ 2

’201

5

3736

Аг

ро

ко

нф

ер

ен

ції

ДОВГОТЕРМІНОВІ ЦІНИ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИ ДОВГОТЕРМІНОВІ ЦІНИ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИ

БУДУТЬ СУТТЄВО МЕНШИМИ, НІЖ ДЕХТО ВВАЖАЄБУДУТЬ СУТТЄВО МЕНШИМИ, НІЖ ДЕХТО ВВАЖАЄ

За кількома винятками протягом більше, ніж 100 ро-ків глобальні ринки сільськогосподарських культур

мають тенденцію до зниження ціни з небагатьма коротки-ми періодами високих цін, котрі майже негайно поверта-лись до загальної тенденції. Аграрні економісти загалом погоджуються, що основним рушієм цієї тенденції було зростання родючості землі завдяки застосуванню якісні-шого насіння, збільшення внесення добрив, засобів захис-ту рослин і кращих технологій. Крім того, зростання обся-гів виробництва відбулося також завдяки невеликому зростанню посівних площ. Якби там не було, зростання пропозиції випереджувало зростання попиту. Оскільки дуже небагато сільськогосподарських товарів не потребу-ють подальшої переробки, будь-яке зростання продук-тивності переносилося на споживачів у вигляді зниження реальних цін на товари.

Проте бум 2008-2012 рр. породив поширене уявлення, що ми увійшли в нову еру суттєвого зростання цін на сіль-ськогосподарську продукцію в довгостроковій перспекти-ві, започатковану стрімким зростанням попиту зростаючо-го населення планети до 9 млрд. осіб у 2050 р. та змінами харчових уподобань, особливо в Азії та Африці.

У 2011 р. Міжнародний інститут дослідження продо-вольства та політики (IFPRI) спрогнозував зростання цін на кукурудзу до 2050 р. на 50 відсотків. Організація з еконо-мічного співробітництва та розвитку (OECD) прогнозує1 більш-менш стабільну ціну на пшеницю (приблизно 270 дол./т) у 2015-2023 рр. (мал. 1). Це майже вдвічі переви-щуватиме рівень, котрий передував 2007/08 рр. також очікується значне зростання цін на інші основні глобальні культури. Цей прогноз базується на лише поміркованому зростанні глобального виробництва біопалив. Якби такий високий рівень на сільськогосподарські товари протри-мався, принаймні, десять років, це дійсно би означало іс-торичні зміни.

Наш підхід, поєднаний з деякими іншими менш інфля-ційними чинниками, дає протилежний проноз, за яким ці-ни зростатимуть дуже повільно, незважаючи на зростання виробничих витрат і витрат на транспортування. Наступні розрахунки здійснені для пшениці, однак, беручи до уваги тісний зв'язок з іншими основними культурами, легко об-числити ціни на кукурудзу та сою.

ЗРОСТАННЯ ПОПИТУ УПОВІЛЬНЮЄТЬСЯ

Зростання в світі доходів на душу населення та відпо-відні зміни в харчуванні не є явищем нашого часу – воно спостерігалося протягом, принаймні, 100 років. Більше то-го, деякі чинники змушують сумніватися у тенденції до зростання: за оцінками Александратоса та Бруїнсма2, оприлюдненими ФАО у 2012 р., зростання глобального попиту на продовольство суттєво уповільниться. Тоді як у 1970-2007 рр. середньорічне зростання було 2,2 відсотки, протягом 2007-2030 воно уповільниться до 1,4 відсотка, і потім до 0,8 відсотка у 2030-2050 рр.

1 OECD/FAO Agricultural Outlook 2014; last download, Jan. 11, 2015; http://www.oecd.org/statistics/datalab/agricultural-outlook.htm2 Alexandratos, N., and Bruinsma, J. (2012). World Agriculture Towards 2030/2050; the 2012 revision. Rome: Food and Agriculture Organization of the United Nations, June 2012, www.fao.org/economic/esa. ESA Working Paper No. 12-03

Це уповільнення попиту пов’язане з уповільненням зрос-тання населення, його старінням, через що зменшується споживання їжі, і зростанням частки населення в світі, рівень споживання якого вже досяг межі насичення.

ПРОПОЗИЦІЯ У ДОВГОСТРОКОВІЙ ПЕРСПЕКТИВІ РЕАГУВАТИМЕ НА ЦІ

ЗМІНИ

Спроможність глобального аграрного сектору збільшити про-позицію в довготерміновій перспек-тиві суттєво недооцінюється. По-перше, врожайність на використо-вуваних землях все ще не досягла максимуму. Наприклад, глобальна різниця між агрономічним потенціа-лом і дійсною врожайністю пшениці становить 40 відсотків. Таким чином, відповідні збільшення внесення добрив і аг-рономія могли би суттєво підвищити врожайність3.

По-друге, до виробничого використання можна залу-чити ще мільйони гектарів цілинних земель. Наприклад, з аналізу, зробленого Фішером у 2008 році4, випливає, що навіть за умов дуже жорстких обмежуючих припущень можна ввести у виробництво, принаймні, ще 700 млн. га землі. Порівняно з використовуваною зараз площею в 1,6 млрд. га це потенційно дозволяє збільшити обсяги вироб-ництва на майже 50 відсотків. Самі лише Аргентина та Бразилія у короткостроковій перспективі можуть збільши-ти сільськогосподарські площі на 70 млн. га без винищен-ня тропічних лісів.

Враховуючи наведене, розумно припустити, що гло-бальне сільське господарство повернеться до стану, в яко-му довгострокове зростання продукції перевищуватиме по-пит, глобальні ринки сільськогосподарської продукції зно-ву стануть ринками покупця, як це було протягом, принай-мні, 100 попередніх років. Скидається на те, що економісти з Організації з економічного співробітництва та розвитку погоджуються з таким висновком: їхній прогноз сталих но-мінальних цін неявно вимагає зменшення реальних цін.

ВИЗНАЧАЛЬНІ ЧИННИКИ ПРОГНОЗІВ

Враховуючи вищезазначене, треба, проте, визнати, що деякі структурні зміни, могли би привести до трива-лих високих цін на сільськогосподарські товари. Це мо-гли би бути:

1) зв'язок між ринками сільськогосподарських товарів і енергії, оскільки культури можна переробити на біопалива.

2) Зростання граничних витрат із поширенням вироб-ництва в нові регіони з менш родючими землями або від-даленими від портів.

3) Зростання виробничих витрат із зростанням застосу-вання ресурсів.

4) Зростання виробничих витрат із зростанням цін на добрива та енергію.

3 Fischer, T.D., Byerlee, G., and Edmeades, G. (2014). Crop yields and global food security: Will yield increase continue to feed the world? ACIAR Monograph No. 158.4 Fischer G.E. et al (2008). Global Agro-Ecological Zones Assessment for Agriculture (GAEZ 2008). Laxenburg, Austria: IIASA; and Rome: Food and Agriculture Organization of the United Nations.

ВПЛИВ НА ПОПИТ

З боку попиту необхідно розглянути лише одну важли-ву зміну, викликану зв’язком між сільськогосподарськими товарами та енергією. Очікувалося, що конверсія зерна та інших сільськогосподарських товарів у біопалива викличе довготермінове зростання цін у зв’язку з вичерпанням джерел нафти. Проте до цього зв'язок між сільськогоспо-дарськими культурами та енергією є слабким через дві причини: по-перше, майже все глобальне виробництво

біопалив у світі було пов’язано не з ринковими сила-

ми, а, радше, з політичними втручаннями, такими як

запровадження податкових пільг або вимогами

обов’язкового застосування біопалив.

По-друге, розумно припустити, що стрімке зростання у світі – переважно у США та ЄС, – виробництва біопалив у 2007/2008 рр. і подальше зростання цін на сільськогоспо-дарські товари співпало із зростанням цін на нафту. У пра-ці аграрного економіста Уоллі Тайнера5 вказується на те, що за ціни нафти 100 дол./барель, порогова ціна на куку-рудзу для виробництва етанолу не перевищує 160 дол./т. Якщо ця цифра є коректною, ціну пшениці у 270 дол./т (або відповідна ціна на кукурудзу в 215 дол./т) не можли-во пояснити зв’язком між зерном і енергією.

ВПЛИВ НА ПРОПОЗИЦІЮ

Що стосується пропозиції, то основним невідомим є вплив зміни клімату. Проте, навіть найпесимістичніші вче-ні не стверджують, що такі ефекти матимуть значний вплив у найближчі десять років, і тому можливі адаптації до кліматичних змін ми в цій статті не розглядаємо.

Таким чином, залишилося розглянути зміни у вироб-ничих витратах, витратах на транспортування та логістику, як визначальні чинники довготермінових прогнозів цін на сільськогосподарську продукцію. Глобально, роль віді-грають витрати на виробництво маргінальних виробників. Тобто, виробників, котрі представляють виробничу систе-му або регіон з найбільшими виробничими витратами і додають останню одиницю у світову пропозицію, що зба-лансовує її з попитом. Також важливим чинником впливу на світові ринки є витрати в портах.

5 Tyner, W. (2007): Biofuels, Energy Security, and Future Policy Alternatives; last download, Dec. 23, 2014; www.ars.usda.gov/meetings/Biofuel2007/presentations/Comm-Econ/Tyner.pdf

Навіть за умов дуже жорстких обмежень можна ввести у виробництво, принаймні,

ще 700 млн. га землі. Порівняно з використовуваною зараз площею в 1,6 млрд. га

це потенційно дозволяє збільшити обсяги виробництва на майже 50 відсотків.

Мал. 1. Ціна на пшеницю за прогнозом Організації з еко-

номічного співробітництва та розвитку

№ 2

’201

5

№ 2

’201

5

3938

Ан

ал

із р

ин

ку

Ан

ал

із р

ин

ку

ЗЕМЕЛЬНА РЕНТА, ЯК СТРИМУЮЧИЙ ЧИННИК ЗРОСТАННЯ ЦІН

Розуміння економічних характеристик доходу від землі як сталого фактору є центральним у розумінні виробничих витрат. На добре розвинених і динамічних ринках, таких як США або Аргентина, дохід від землі, яку отримують фермери, є доволі малим, оскільки землевласники мають велику перевагу і можуть привласнювати велику частину доходу від землі у вигляді ренти. З іншого боку, у таких країнах як Росія або Україна, де існують відносно негнучкі та непрозорі ринки землі, виробники мають більше мож-ливостей привласнювати більшу частину доходу від землі у вигляді прибутку; землевласники отримують лише малу частку доходу від землі.

Не має значення, хто привласнює дохід від землі: при зростанні виробничих витрат дохід від землі (і в крайньо-му випадку – рента) скорочується.

При порівнянні даних суттєвим чинником витрат у більшості регіонів світу насправді є витрати на землю для виробників. Наприклад, останніми роками у випадку пше-ниці на витрати на землю припадали 60-100 дол./т або більше (мал. 2). Це є справедливим для більшості ферм у найбільших країнах-виробниках пшениці, звідки випли-ває, що, принаймні, у довгостроковій перспективі, існує великий потенціал стримування зростання будь-яких ви-робничих витрат.

А що відносно нових віддалених земель, які вводяться у виробництво? Варто розглянути результати досліджень розширення земельних площ у Бразилії. В залежності від земельної ренти в найбільш віддалених оброблюваних землях до початку розширення більші транспортні витрати нівелюватимуться нижчою земельною рентою або при-зводитимуть до зростання цін на сільськогосподарські то-вари у світі. Цей ефект ілюструють порівняльні дані двох бразильських ферм: ферма в шт. Парана розташована відносно близько (700 км) до порту і рента складає 220 дол./га, а інша ферма розташована в шт. Мато-Гроссо за 2200 км від порту Сантос. Земельна рента там становить 140 дол./га, хоча врожайність на обох фермах є однако-вою. Звідси, земельна рента виступає буфером для різни-ці у транспортних і логістичних витратах, і скоріше за все, залишатиметься такою у майбутньому.

Припускаючи, що родючість нововведених у виробни-цтво земель є меншою, можна очікувати більші виробничі витрати, що заважатиме введення їх використання з еко-номічної точки зору. Однак, варто зауважити, що майже вся Австралія, більша частина Канади, Казахстан і навіть

північ США є низькопродуктивними регіонами при виро-щуванні пшениці. Насправді, аж 80 відсотків світової тор-гівлі пшеницею припадає на пшеницю, вирощену в регіо-нах з її врожайністю 1-3 т/га. Дані порівняльного аналізу (див. мал. 2) вказують на те, що прямі виробничі витрати при вирощуванні пшениці в низькопродуктивних регіонах є на 25 дол./т вищими. В західних країнах ця різниця час-то компенсується меншими виробничими витратами, що відбиває більш ефективне використання праці та техніки. Крім того, пшеничні ферми у низьковрожайному середо-вищі такому, як Канада, Австралія та США, є значно біль-шими, ніж у ЄС, який представляє високо- та дуже висо-коврожайні системи. Звідси, розмір ферм компенсує мен-шу врожайність.

Більше того, останнє глобальне розширення викорис-тання землі в сільському господарстві відбувається або очікується в країнах, де природні умови для рослинництва є відмінними – Аргентина, Бразилія, Мозамбік, Ангола, М’янма і т.д. Зважаючи на це, ми не розглядатимемо зрос-тання витрат внаслідок уведення у виробництво низько-продуктивних земель у наших остаточних висновках.

НОВА ВИРОБНИЧА ФУНКЦІЯ

Аргумент, що вищі ціни заохочують до інтенсивнішого використання ресурсів, таких як добрива, якісніше насіння і засоби захисту рослин, також важко підтримати, врахо-вуючи порівняльний аналіз ферм, на яких не відбулося якихось суттєвих змін після стрімкого зростання цін у 2008 році. Якщо розглядати ферми у розвинених країнах, це можна пояснити тим, що ці ферми і так працюють на (або близько до) агрономічному максимумі. В термінах еконо-міки це означає, що виробнича функція на даній стадії є доволі пласкою. Звідси, в свою чергу, випливає, що зрос-тання інтенсивності практично не впливає на результат.

Однак це інакше в регіонах, таких як колишні республі-ки СРСР, Східна або Центральна Європа або Латинська Америка, де інтенсифікація є доволі низькою, і будь-яке зростання, наприклад, використання добрив, суттєво збільшить продуктивність.

Порівнюючи дані порівняльного аналізу всіх різних рів-нів інтенсифікації по всьому світі, отримуємо наступні ре-зультати: якщо брати як єдиний важливий показник інтен-сифікації використання азотних добрив на одиницю пло-щі, то відсутнім є будь-який зв'язок між інтенсивністю та собівартістю тонни продукції в прямих витратах, виробни-чих витратах або сукупних витратах виробництва. Теж са-ме є справедливим і для витрат на засоби захисту рослин.

Можлива причина цього полягає в тому, що в довго-строковій перспективі фермери не тільки використовують більше добрив, але вони покращують всю систему вироб-ництва. Вони використовують якісніше насіння, більшу йо-го щільність, і точніше вносять насіння. Фермери викорис-товують точнішу техніку для внесення добрив і поділяють внесення добрив на кілька разів. І це лише кілька прикла-дів покращення всієї системи. Теоретично, вони рухають-ся від однієї до іншої ефективнішої виробничої функції. За таким сценарієм цілком можливо, що комплексна інтенси-фікація не призводить до зростання питомих на одиницю продукції сукупних виробничих витрат. Це підтверджує аналіз, базований на концепції сукупної факторної про-дуктивності (СФП). Наприклад, Фуглі та Ванг6 встанови-ли, що у 1991-2009 рр. врожайність зростала на 1,4 відсо-6 Fuglie, K., and Wang, S.L. (2012). Productivity Growth in Global Agriculture Shifting to Developing Countries. Choices, 27(4), 1-7.

тка щороку, а СФП зростав на 1,6 відсотка. Безумовно, не-обхідні подальші дослідження для зрозуміння цих змін.

Іншим шляхом вивчення впливу інтенсивнішого ви-робництва є вивчення впливу на витрати при переході з природного зрошення до іригації при вирощуванні куку-рудзи. Дані порівняльного аналізу для Румунії, США та Південної Африки чітко вказують на зниження питомих витрат при суттєвому зростанні врожайності. Ці результати вказують на те, що гіпотеза про те, що інтенсифікація впли-ває на виробничі витрати і призводить до стійкого зрос-тання цін, є необґрунтованою.

ЦІНИ НА НАФТУ ТА ДОБРИВА І ВИРОБНИЧІ ВИТРАТИ

Нарешті, дехто вважає, що зростання цін на нафту та добрива призвели до зростання виробничих витрат, і, як наслідок, до більших цін на сільськогосподарську продук-цію. Безумовно, рослинництво залежить від енергетичних ресурсів у вигляді, як пального для техніки, так і азотних добрив, а також енергії для виробництва техніки, тран-спортування тощо. Однак, вплив останніх чинників є дово-лі слабким. Використовуючи дані порівняльного аналізу 23 типових ферм з усіх країн-найбільших виробників пше-ниці протягом 2008-2012 рр., прямі витрати на енергію, представлені використанням дизельного пального і до-брив на фермах, становили 45 дол./т або 25 відсотків за-гальних виробничих витрат без врахування витрат на зем-лю. Діапазон становив 30-60 дол./т.

У той же період ціна нафти становила приблизно 100 дол./барель. Порівнюючи з періодом до 2008 року, коли ціна нафти була 30 дол./барель, це дорівнює зростанню на 230 відсотків. Також у цей час ціни на калійні та фос-форні добрива зросли на 300 і 200 відсотків, відповідно. Якщо припустити, що ціни на енергетичні ресурси, вико-ристовувані фермерами, поводили себе аналогічно до цін на нафту, можна вирахувати частку витрат на енергетичні ресурси та добрива до 2008 року. Цей розрахунок пока-зує, що через вищі ціни на енергію та добрива, загальне зростання виробничих витрат склало 25-35 дол./т.

ВИСНОВКИ

1. Всупереч розповсюдженій концепції довготермінове зростання попиту в світі на сільськогосподарські товари буде поміркованішим, і якщо тільки політики не повер-нуться до агресивної підтримки біопалив, різкі зміни по-питу є малоймовірними.

Зв'язок між цінами на зерно та нафту потенційно може мати вплив на ціни на сільськогосподарські товари у дов-гостроковій перспективі. Наприклад, якщо рівноважна ці-на – або довготермінова мінімальна ціна, – для кукурудзи дорівнює 160 дол./т при ціні нафти 100 дол./барель, від-булося би суттєве зростання порівняно з цінами до буму. Але це все ще є безмежно далеким від прогнозів Організації зі співробітництва та розвитку і інших. Безумовно, також, зростання потужностей з виробництва нафти та газу і колапс цін на нафту нижче 60 дол./барель зимою 2014 року, чого OECD не могло передбачити, ро-бить їхні прогнози застарілими. Важко уявити, що за таких цін на енергоносії зв'язок між цінами на зерно та нафту матиме хоч-якийсь вплив на глобальні аграрні ринки.

2. Що стосується пропозиції, існує низка ознак, що спроможність розширення виробництва у довгостроковій перспективі є суттєво недооціненою багатьма учасниками ринку та населенням. Все ще існує величезний нерозкри-

тий потенціал. Як показано на прикладі пшениці, розкриття цього агрономічного потенціалу дозволить збільшити ви-робництво більше, ніж на 40 відсотків. Крім того, у світі не бракує землі: залежно від оцінок все ще можуть бути вве-дені у виробництво 700 млн. га без необхідності знищення тропічних лісів або інших екологічно чутливих областей.

3. З урахуванням цього розумним буде припустити, що у довгостроковій перспективі зростання світової пропози-ції знову задовольнить (і перевищить) зростаючий попит. Це, в свою чергу, означатиме, що ціни на сільськогоспо-дарську продукцію будуть залежати від виробничих і транспортних витрат.

4. Емпіричні дані порівняльного аналізу товарних куль-тур певною мірою обґрунтовують гіпотезу про те, що в довгостроковій перспективі структурні зміни в світовому виробництві продукції рослинництва призводитимуть до тривалого зростання виробничих витрат і, як наслідок, до зростання цін на сільськогосподарські товари. Особливо важливими є наступні результати:

Вищі ціни на енергоносії та добрива призводять до по-міркованого зростання виробничих витрат. Відповідні цифри для пшениці показують, що це зростання може бу-ти в діапазоні 35 дол./т. проте важливо враховувати, що ціни на нафту суттєво зменшилися завдяки розвитку нових технологій. За ціни на нафту 60 дол./барель зростання ви-трат на виробництво, пов’язане з енергоносіями, буде вдвічі меншим.

Якщо зростання виробництва пов’язано з більш відда-леними місцями, з більшими відстанями до портів і менш розвиненою інфраструктурою, там зростатимуть витрати ФОБ. Наприклад, для Бразилії це зростання може бути в діапазоні 30 дол./т.

Можливий вплив на витрати внаслідок інтенсифікації виробництва важко оцінити однозначно. Проте, аналіз впливу інтенсивності використання добрив на виробничі витрати показує, що цей вплив не є дуже сильним. Але, зрозуміло, тут необхідні подальші дослідження.

5. Теоретичні припущення та емпіричні дані показують, що, принаймні, основну частку цих втрат від зростання вартості виробництва понесуть землевласники через змен-шення земельної ренти, а не споживачі через зростання цін на сільськогосподарські товари. Навіть у регіонах з низь-кою врожайністю нинішня земельна рента призводить до витрат на землю в діапазоні 25-50 дол./т пшениці або ку-курудзи, а отже стримуватиме зростання витрат.

6. Сукупне зростання витрат досягає 65 дол./т. Для пе-рестрахування припустімо, що лише приблизно 50 відсо-тків цього зростання компенсуватиметься зменшенням зе-мельної ренти. Це означає, що розумною оцінкою довго-термінової ціни може бути ціна пшениці у 180 дол./т ; можна припустити, що для кукурудзи відповідна ціна ста-новитиме 140 дол./т. Безумовно, якщо ціна на нафту зали-шатиметься 60 дол./барель або нижче, довготермінові рівні ціни будуть меншими, принаймні, на 10 дол./т.

У підсумку, наш аналіз потенційного зростання попиту та пропозиції говорить, що зростання виробничих витрат ймовірно матиме помірковане зростання цін на сільсько-господарську продукцію порівняно з цінами до буму, а не екстремальний сценарій ціни на пшеницю у 270 дол./т, як прогнозували деякі економісти.

Єлто Ціммер, координатор мережі порівняльного аналізу товар-них культур, старший науковий співробітник Інституту аграрної

економіки, м. Тюнен, НімеччинаМал. 2. Значення витрат на землю в загальних виробничих

витратах, дол./т

№ 2

’201

5

№ 2

’201

5

4140

Ан

ал

із р

ин

ку

Ан

ал

із р

ин

ку

ПРОБЛЕМИ АГРАРНОГО СЕКТОРА –ПРОБЛЕМИ АГРАРНОГО СЕКТОРА –УЯВНІ ТА ДІЙСНІ АБО ШЛЯХ У НІКУДИУЯВНІ ТА ДІЙСНІ АБО ШЛЯХ У НІКУДИ

В соціальних системах і навіть в популяціях тваринного світу прийняттю рішення щодо продажу (уступки) своєї

території, наприклад стадом мавпочок, прайду левів передує аналіз ситуації, поточних обставин тощо. Взагалі розробки сис-тем прийняття рішень в світі на різних рівнях управління еконо-мікою територіями, громадами тощо розпочинається із вста-новлення проблем, їх ранжування за важливістю і поетапного вирішення. Які ж проблеми виникли об’єктивно або ж створені недолугістю керманичів з реформування аграрного сектора економіки? Їх чітке визначення, намічені шляхи вирішення та законодавча підтримка в сукупності називається реформуван-ням. Проштовхування кланово-олігархічних інтересів на рівні Верховної Ради таких як негайний продаж землі, досягнення виробництва 100 млн т зерна тощо, призведе до втрати України незалежності з одночасною втратою своїх статків та землеволо-дінь навіть олігархами.

Чому в країнах світу цілі армії економічних дорадників на основі аналізу проблем, зовнішніх викликів тощо розробляють і формулюють зрозумілі варіанти економічної політики для пре-зидентів, стратегії розвитку – для урядів, тоді як в Україні ці функції перебрали на себе політики, депутати, які не пам’ятають, коли в останній раз були в бібліотеці або ж пробували провести елементарний аналіз декількох взаємозалежних проблем? На різних диспутах по телевізії можна почути стільки «думок» пре-тендентів на папаху, які своїми науковими пізнаннями відкида-ють нас в епоху, коли економіка як наука ще не думала заро-джуватися. Наслідки вражаючі, як попереджував нас амери-канських економіст українського походження І. Коропецький ще 20 років тому: «поверхневе знання економічної теорії та по-літики може принести більше лиха, ніж добра, українській еко-номіці». Уже принесло.

Які ж проблеми для аграрного сектора економіки придума-ли нам чиновники та депутати, вирішення яких в сукупності є реформою? І які в дійсності, виходячи із загальнодержавного критерію, можна сформулювати проблеми сільського госпо-дарства та українського села?

Нові аграрні «аматори» у Верховній Раді та їх постійні труба-дури засукали рукави (як любить говорити один академік-ре-форматор. Все просто – засукав рукава, морщиш лоба і вида-вай на гора пропозиції. У світі ще і думають), придумують про-блеми, виходячи із своїх інтересів, і вимагають: 1) залишити все як є до 2018-2030 рр. (особливо фіксований податок, як чорну діру для економіки країни і рай – для помазаників божих); 2) терміново запровадити ринок землі; 3) Аграрному фонду (з функціями регулювання цін) залишити функцію зберігання продовольчих ресурсів; 4) Міністерству аграрної політики за-лишити лише адміністративну функцію.

Боже! Де вони навчалися або де набиралися ненависниць-кої моралі до власного народу? Запровадження пропозицій но-воспечених аграрних активістів Верховної Ради (читай – бож-ків) прискорить катастрофу України. Хіба зараз на часі стоїть питання продажу землі? Що, після цього селяни зуміють органі-зувати власне виробництво? Вирішаться проблеми зайнятості населення? Що вирішиться в Україні, виходячи із загальнодер-жавних інтересів? Абсолютно буде протилежне. Аякже, до цьо-го агрохолдинги вже добряче витратилися – скупили земельні частки (на окремих площах навіть нічого не виробляли), збіль-шили орендну плату власникам паїв до 3-5 разів (порівняно з можливим рівнем для нормально функціонуючи економіки),

що спонукає до активізації руху земельних паїв до них і скоро-чення – у фермерських господарствах. За інші пропозиції про-мовчу – це повне безглуздя з точки зору державотворення.

Стратегія нового профільного міністра. Дуже дивує, що наші сьогоднішні та попередні міністри всі як з однієї матрьошки – ви-рішують одні і ті ж не існуючі для держави проблеми. Новий мі-ністр О. Павленко, як і М. Присяжнюк, бідкається лише про біз-несменів (власників агрохолдингів) і вже намітив першочергові завдання: 1) систематизувати роботу на земельному ринку (без-робітні селяни не можуть дочекатися, коли ж з‘явиться ринок землі, щоб швидше закупити по декілька десятків тисяч гектарів чорноземів. Реально ж – їх взагалі виженуть з території сіл, коли земля буде у власності агрохолдингів); 2) відкрити європейських ринок для української продукції (українці, особливо пенсіонери прямо об‘їдаються. Безробітні жирують, правда без продуктів тваринництва. Європейці, наприклад, чомусь не допускали екс-порту продукції, поки не забезпечили внутрішній ринок і доступ до продуктів харчування всіх без виключення верств населення); 3) дерегуляція – скоротити кількість обмежень, які заважають бізнесу. Профільний міністр також визначив глобальну історичну мету України – вийти на 100 млн. т виробництва зернових, а екс-порт збільшити як мінімум у 1,5 рази. Резюме новоспеченого мі-ністра: «в бізнесі працює правило Адама Сміта «Вільна рука кон-куренції» (не сказав, в якій країні воно ще працює), а без «вели-ких агрохолдингів Україні не обійтись». «Чим крупніший агро-холдинг, тим краще і це нормальний бізнес» 1 (у США лише 2-3 ранчо на 100 тис. га на болотах, в горах і т.д., в Канаді – декілька ферм. Ці країни успішно обходяться без латифундій). Тобто, не заважати знищувати села, адже кожне із 28,5 тис сіл займає як мінімум 200 га землі. Слава богу, що новий міністр ще не збира-ється, як М. Присяжнюк, продати китайцям 3 млн. га землі.

Досвід минулого. У світі вже були реформатори рангу ві-тчизняних ще у позаминулому столітті. У французьких колоніях Африки придумали як вилучити землю в корінного населення – проведенням паювання (правда там було скромніше – всім ви-давали документи на право власності на землю без слова «паю-вання»). Через рік всі вже були без землі, як і в багатьох країнах Латинської Америки, Азії, Африки і в наш час – в Україні. Нові власники безмежних земельних володінь (до декількох млн. га) також як зараз в Україні платили низькі податки. Цивілізації відома практика переходу до нормального стану в земельних відносинах без революцій. І вона є найбільш прийнятною для всіх. Уряди викупали землю у цих латифундистів відповідно до того, як до цього вони справедливо платили податки. Якщо одержували колосальні прибутки (як і наші) і практично нічого не платили до бюджету (на рівні українських 6 грн з 1 га), то ме-тодика працювала в зворотному порядку: нульовий податок – нульова ціна за землю. І це справедливо, але дуже не подоба-лося землевласникам. Застосовували більш лабільний підхід: платили за землю ринкову ціну за умови, якщо одержані гроші вкладалися в розвиток аграрної ринкової інфраструктури, пе-реробну промисловість тощо. Якщо ж якась частина залишала аграрну сферу – з неї платився високий податок.

Які проблеми придумували собі зарубіжні країни?В загальному підсумку нагадаємо, що основною функцією мі-

ністерств світу є моніторинг економічного стану первинних ви-робників і створення умов для прибутковості (рентабельності) 1 Стрижеус А. Алексей Павленко: Наша задача — помогать бизнесу, а не мешать ему [Электронный ресурс] / А. Стрижеус. – Режим доступа: http://latifundist.com/interview/164-aleksej-pavlenko-nasha-zadacha--pomogat-biznesu-a-ne-meshat-emu.

виробництва у всіх галузях сільського господарства. Саме на основі моніторингу економіки сільськогосподарського виробни-цтва, моніторингу внутрішнього і зовнішнього ринків визнача-ються основні напрямки аграрної політики та механізми її реалі-зації. Шлях до успіху країн – у забезпеченні економічної стабіль-ності основних виробничих структур – ферм і кооперативів...

В країнах світу в першу чергу держави підтримують ферме-рів і стримують монополії. В США сформульовано, що сіль-ськогосподарська політика – це урядові програми (внутрідер-жавні, охорони навколишнього середовища, міжнародної тор-гівлі, маркетингу і розширення попиту, продовольчої допомо-ги, кредитні), які прямо діють на ціни і доходи фермерів. Напрямки аграрної політики розробляє спеціальний комітет з планування Міністерства сільського господарства. Окремими підпрограмами передбачено, наприклад, розвивати ділову ак-тивності в сільській місцевості та підтримати низькі витрати на-селення на «продовольчий кошик» (збільшення продажу на внутрішньому ринку м'яса птиці, ціна якого у декілька разів нижча ніж яловичини або свинини).

На відміну від України в світі існують законодавчі акти, яки-ми регулюються внутрішні ціни. Цими законами передбачено проведення постійного моніторингу за процесами розвитку цін на основні види товарів та послуг. Особливо важлива деклара-ція виробників щодо засіяних площ і врожаю. Корпорація товар-ного кредиту США за програмами пільгових позик, товарного кредиту, закупівлі товарів тощо проводить моніторинг близько 10 тис. баз і сховищ, з власниками яких підписані відповідні контракти на зберігання продукції. Згідно вимог закону про не-добросовісну конкуренцію (добросовісну торгівлю тощо) пода-ється підприємствами інформація про рівень цін, цінові знижки і т.д. У Бельгії законом «Про економічне регулювання і ціни» вста-новлюється статус «нормальної ціни» – забороняється здійсню-вати продаж за «ненормально високими цінами». В Англії регу-лятивні органи наділені повноваженнями щодо розвитку конку-ренції шляхом подрібнення монополій. У Греції встановлюють ціни на визначені сільськогосподарські продукти, обсяги їх за-купівлі в первинних товаровиробників та обсяги субсидій. У Польщі регулювання цін на основі законів про організацію ово-чевого та фруктового ринку, хмелю, тютюну, молока, Закону про утворення Агенції сільськогосподарського ринку з проведенням товарних і фінансових інтервенцій (на кшталт українського Аграрного фонду з дочірніми підприємствами, які навпаки не займаються управлінням запасами зерна з відповідною стабілі-зацією цін, а лише за безцінь скуповують продукцію в товарови-робників та миттєво її експортують). У Франції ще у 60-х роках урядом регулювалися ціни близько 540 товарних груп та про-дуктів, а зараз принципом регулювання цін є гарантування одер-жання мінімальних цін (на 20-30 % нижчі від рівня цін за попе-редні роки, тоді як в Україні різниця в цінах реалізації 1,5-10 кратна). В Канаді серед програм державної підтримки (на феде-ральному і провінціальному рівнях) найважливішими є націо-нальна програма стабілізації чистого доходу (в несприятливі ро-ки виплати фермерам із фонду, що формується фермерами і федеральний та провінціальний уряди), уніфікації цін через Пшеничну палату (за виключного права палати продавати на внутрішньому і зовнішньому ринках пшеницю і ячмінь в кінці року вона залишає собі до 2% коштів, а інша сума розподіляєть-ся між фермерами залежно від кількості і якості зерна), авансо-вих платежів (надходять кошти від федерального уряду під зер-но, що зберігається на фермі, а також видача готівки авансом на пільгових умовах під весняну посівну) та підтримки узгоджено-го рівня виробництва (вповноважені урядом органи продають виробникам квоти на виробництво продукції, яка реалізується виключно на внутрішньому ринку). Аналогічно у США управлін-ня зі збуту (програма організації і контролю ринку) кредитує ви-

робництво на пільгових умовах, закуповує (як аванс) і зберігає продукцію, експортує і в кінцевому підсумку доплачують за ко-регованою ціною (згідно кількості і якості продукцію), яка забез-печує однакову для всіх ціну (скорегованою згідно кількості і якості) за продукцію. Фінансові корпорації допомагають ферме-рам порадами у плануванні та здійсненні бізнесу залежно від рівня розвиненості ферми і в кінцевому підсумку приймати ви-важені рішення. В такій ситуації на перший план виходить пи-тання підсилення економічної здатності клієнта повернути кре-дит, а не питання забезпечення надійності кредиту (застави).

Щодо повної некомпетенції або ж відсутності совісті, мора-лі… Міністр аграрної політики І.Швайка підписав меморандум з найпотужнішими переробниками молока згідно якого узако-нювалася ціна першого сорту 1 кг молока для великих підпри-ємств на рівні 4 грн, а для дрібних – 2,5 грн. Де у світі таким чи-ном встановлюють ціну за однакову якість? Де і у якій країні не регулюється ринкове середовище? Хіба могли б створитися мо-нополії, якби кожен власник земельного паю міг продати свою продукцію за ринковими цінами?

Які ж дійсні проблеми в Україні із загальнодержавної точки зору? Серед основних проблем, які виникли зі старту реформу-вання в аграрній сфері, – масове безробіття (порівняно із 1990 р. чисельність зайнятих скоротилася більше як у 8 разів). Причина безробіття – відсутність законодавчого поля з атрибу-тами ринкового середовища (біржами, кооперативами, про-фесійними і міжпрофесійними організаціями з узгодження ринкових цін тощо). Повне свавілля зернових, молочних та ін-ших корпорацій з потуранням з боку держави створило ситуа-цію, за якої навіть проведення посівної компанії для більшості селян є справою ризиковою. Якщо більшість країн світу на піль-гових умовах надають довгострокові кредити, то у нас цю функ-цію виконують аграрні монополісти й тим самим придбавають право на вироблену не ними продукцію. Ціни ж на одиницю продукції у нас розрізняються у десятки разів (згідно бухгалтер-ської звітності), питомі технологічні витрати – у сотні разів. Займатися виробництвом власникам дрібних земельних паїв без гарантування з боку держави стабільних цін – безумство. Тому за штучно створеної державою безвиході вся земля влас-никами паїв здана в оренду.

Друга причина безробіття – структура посівних площ (лише зернові й олійні культури). Зернові й олійні культури мало того, що не потребують значних витрат праці. Вони є екстенсивними куль-турами, а тому забезпечують низьку прибутковість у розрахунку на 1 га посівів, але достатню для власників великих агрохолдингів.

Що приносить Україні чемпіонство в експорті зернових і олійних культур на світовому ринку? Що воно дає для селян, держави і експортерів? Переважна більшість країн світу не ба-жають бути чемпіонами і тому у їх фермерів виручка від реалі-зації продукції тваринництва займає 60-80 %, а в Україні за 2013 р. – всього 23 %. При цьому на першому плані в країнах світу стоїть завдання нагодувати власне населення, а в Україні до 85 % населення не споживають до норми молока і м‘яса (в середньому 30-50 %). Слід відмітити, що в цивілізованих рин-кових умовах експорт продукції менш ефективний, ніж реаліза-ція продукції на внутрішньому ринку. Тобто, за сприяння екс-порту продукції державний бюджет стає біднішим, а населення – голодним. Відмітимо, що з 1 т пшениці і соломою, яку масово спалюють в полях, виноситься 5,9 % поживних речовин (NPK) на суму 950 грн, а з 1 т кукурудзи – 4,9 % на суму 797 грн. Звідси, наприклад, за експорту 15 млн т пшениці і 30 млн т зер-на кукурудзи втрати поживних речовин складуть відповідно 15 і 24 млрд грн. (майже 40 млрд грн.). Одночасно за експорту зер-нових і продуктів переробки олійних культур (макухи і шроту) виробництво трудомісткої продукції (в першу чергу – тварин-ницької) в кращому випадку залишається без змін. Проте не

№ 2

’201

5

№ 2

’201

5

4342

Ан

ал

із р

ин

ку

Ан

ал

із р

ин

ку

важко прорахувати, що з кожним зростанням експорту на 1 млн т зерна чисельність працівників на селі скорочується на 70 тис. осіб. Коли досягнемо 60 млн т експорту зерна чисельність за-йнятих (не включаючи зайнятих на присадибних ділянках) складе не більше 200 тис. осіб. І це ще не межа. За умови ви-робництва лише зернових культур на одну ферму США, Канади припадає більше 400 га площі посівів. Тобто, коли наші агро-холдинги засіють 20 млн га ріллі зерновими й олійними культу-рами потреба в робочій силі на селі складе всього 50 тис. осіб.

Скільки приносить 1 т експортованого зерна і олійних куль-тур в Державний бюджет? Ніскільки або ж ніхто цього не знає і не скаже. При цьому зернотрейдери заробляють 19% від вар-тості експорту, тоді як світові експортери – 1-2%. Новоспечене аграрне лобі у Верховній Раді поставило за мету зробити до «скромних» заробітків невеликий доважок – добитися повер-нення 20% ПДВ. Тоді буде нормально! А Державний бюджет нехай наповнюють волонтери та напівголодне населення.

Ідея «фікс» – експортувати все вироблене зерно в країні, – лишила поза увагою профільним міністерством вирішення про-блеми ефективності виробництва свинини і яловичини. Відсутність будь-якого контролю за цінами на ланцюгу «вироб-ництво-переробка-реалізація-споживання» призвела до кон-центрації всіх фінансових надходжень на останній стадії – тор-гівлі. Ціни на оптових ринках, мережі супермаркетів, міських ринках до 2-5 разів вищі, ніж реалізаційні ціни яловичини і сви-нини (в забійній масі). Як наслідок, за останні 10 років поголів’я свиней в господарствах населення скоротилося майже на 0,5 млн голів. Серед сільськогосподарських підприємств спостеріга-ється закономірність: поголів’я свиней концентрується в декіль-кох десятках господарств, а всі інші є збитковими, в яких кон-центрація поголів’я свиней менше 1 тис. голів. При цьому щоріч-но імпортується 10-20% сепарованого (відходів – кінчики крил, голови тощо) м‘яса до обсягів споживання, ціна якого нижча від собівартості виробництва яловичини і свинини (у забійній масі).

Проблеми внутрішнього ринку. Ще з весни, коли курс дола-ра змінився на декілька відсотків, млини і хлібозаводи розпоча-ли підвищувати ціни на хліб. І це при тому, що щорічно до 70 % пшениці закуповується у середніх і дрібних підприємств за ці-ною, яка у 1,5-10 разів нижча від ринкової (середньої для агро-холдингів). Невже закупівля за нульовими цінами зерна недо-статня для «українського» хлібопродуктового підкомплексу? В той час, як наприклад в Канаді, за умови моніторингу Міністерства сільського господарства руху продукції, витрат і фінансів 1 т пшениці при проходженні від фермера до кінцевої продукції – буханки хліба забезпечує понад 10 тис канадських доларів надходжень до державного бюджету. Де надходження десятків мільярдів доларів до українського бюджету?

Щодо монополії зі зберігання, наприклад, зерна. Окремі олігархи навіть відбудовують власну логістику (сховища, тран-спорт тощо). Тоді як завдання цивілізованої держави – не до-пустити монополії. Наприклад в США зерно розосереджується у різних власників на сільських, територіальних, портових еле-ваторах, на відгодівельних фідлотах, підприємствах харчової і комбікормової промисловості, на елеваторах зернових ділерів тощо. Все це в загальному підсумку створює різні канали реалі-зації на етапі первинного збуту зерна, що породжує конкурен-цію, а відповідно низькі витрати на зберігання та на вільне фор-мування ціни на біржах. В Україні найбільше у світі бірж (у роз-рахунку на 1 млн т виробленого зерна), а ціни реалізації пер-винними виробниками зернових й олійних культур не тільки коливаються до 10 разів, а й до 10 % підприємств чомусь реалі-зують свою продукцію за мінусовою ціною.

Продовольчі проблеми на рівні держави. Основне – відсут-ність будь-якого моніторингу витрат і руху грошових коштів внаслідок чого Україна є феноменом для всього світу. У нас не

працює закон суспільного життя – з ростом доходів не скорочу-ються витрати на продукти харчування. Так, у 2012-213 рр. по-рівняно з 2002 р. сукупні доходи населення зросли у 7-8 разів, а витрати на харчування залишилися незмінні – в середньому 53-55% (у бідних верств населення – до 80-90%). Тоді як у США за 54 роки сукупні доходи зросли у 6 разів, а витрати на харчування скоротилися до 10%, у країнах Європи – до 12-20%. Причина в тому, що олігархів верхніх ешелонів влади така ди-наміка дуже влаштовує: вони «бідкаються» за добробут насе-лення, особливо напередодні чергових виборів і підвищують розміри пенсій, заробітної плати, соціальної допомоги. Але од-ночасно вони є власниками супермаркетів, магазинів і паро-плавів, де вони ще у більшій ступені підвищують ціни, ніж зрос-тання доходів населення. За кожного етапу підвищення пенсій, заробітної плати, соціальної допомоги руки злодіїв ще більше занурюються у діряві кармани населення країни. Тому безмеж-но дивуюся, звідки, з яких розрахунків депутати, аналітики весь час пропонують збільшити рівень заробітної плати і при цьому абсолютно не контролювати процеси ціноутворення.

Ще одна проблема – масове ухилення від сплати податків. Щоб не платити до Державного бюджету податки згідно закону сільськогосподарські товаровиробники масово (до 25% кількос-ті підприємств) перепродують один одному сільськогосподар-ську продукцію і досягають таким чином бажаних 75% у загаль-ній сумі реалізації й автоматично переходять до когорти платни-ків фіксованого податку – всього 6 грн з 1 га. За повідомленнями аналітиків (г-та «АгроМаркет») чотири найпотужніших агрохол-динги у 2012 р. заробили 1,5 млрд дол. чистого прибутку. В бю-джет від них можна було чекати 300 млн дол. США надходжень. А від 100 агрохолдинів та ще від всіх інших, які таким чином уникнули від загального оподаткування доходів? За повідомлен-нями експертів лище агрохолдинг «Нібулон» платить податки на загальних підставах, а всі інші – незаконні пільговики.

Де шукати гроші державі? Затягувати паски чи проводити аналіз грошових потоків та наводити елементарний порядок у економічних взаємовідносинах? Після вирішення останнього гроші не вміщатимуться у статті Державного бюджету. Цар Олексій (батько Петра І) гроші для війни знайшов після скоро-чення армії штату прислуги (сокольничих, обслуги псарень то-що), адже інших бюджетних витрат не існувало – чиновники одержували посади на «кормлєніє». Звідки, з якого аналізу гро-шових потоків наш уряд придумав, що всі проблеми наповнення бюджету можна вирішити лише за рахунок скорочення чиновни-ків і додаткового оподаткування народу? Ще раз нагадаємо, що населення на 30-50% не споживає до норми молочних і м‘ясних продуктів (за сьогоднішніми цінами – більше 100 млрд грн). Невже проводимо новий експеримент, як за часів Л.Брежнєва (тучні стада не встигали підганяти до народу, який непомірними темпами летів до комунізму), щоб народ забув, що таке молоко і м'ясо? Немає тут в напрямку збідніння населення резервів для розвитку економіки. Це не реформа, а тим більше її поглиблен-ня. Що це народ уже придумав і ми не будемо повторювати.

Земля створює колосальні величини земельної ренти. Тільки за продукти харчування населення України у 2012-2013 рр. заплатило 300-350 млрд грн. А скільки з цієї суми кінцевого споживання одержали прибутків і надприбутків? У кого вони? Скільки надійшло у Державний бюджет?

Великі землеволодіння – це гірка історія людства. За цього стану за декілька десятиліть чисельність населення окремих по-неволених країн скорочувалося у 5-10 разів. Тому законодав-ствами країн регулюються проблеми землеволодінь. Шлях до ефективності не через спустошення і розорення сільських тери-торій, а через оренду земель. З часом ринок оренди земель став обмеженим і тому досягнуті розміри ферм навіть з розви-неним кооперативним використанням техніки перестали забез-

печувати в повній мірі конкурентоспроможність на світових ринках. Прорив у підвищенні ефективності фермерської діяль-ності був забезпечений у країнах Заходу, США, Канаді тощо за рахунок об’єднання фермерів у колективні організаційно-пра-вові форми (партнерства, S-корпорації, спільні ферми, вироб-ничі кооперативи з колективної оренди землі, співдружність виробників, сільськогосподарські об’єднання по спільному гос-подарюванню тощо) за яких у різних комбінаціях декілька влас-ників-фермерів об’єднують (або здають в оренду) свої ресурси та розділяють відповідальність з управління прибутками і збит-ками. Тобто, створюють виробничі структури великих розмірів, в яких ефективно використовуються ресурси та всі їх власники одержують прибутки, що забезпечують їм достойне життя. Для організації таких колективних організаційно-правових форм господарювання законодавством країн передбачено надання податкових пільг, субсидій у інвестиції (до 50%) в основний ка-пітал тощо на умові їх партнерства з інвесторами, що унемож-ливлює формування агрохолдингів.

Ще одна проблема – сплата податку з безробіття в Україні від кількості працюючих (агрохолдинги для вирощування лише зернових і олійних культур залучають з кожного села не більше 5 осіб). Тоді як в світі існує практика сплати податку залежно від щільності населення на регіональному рівні. Не буде, напри-клад, фермер Голландії виробляти зерно і платити великі по-датки з безробіття, коли у відповідних природно-кліматичних умовах можна вирощувати, наприклад квіти, найняти велику кількість працівників й тим самим не платити податку з безро-біття і при цьому одержувати у тисячі разів вищий прибуток з 1 га, ніж при вирощуванні зерна.

Україні для виживання (навіть не для цивілізованого розви-тку) необхідно організувати моніторинг руху продукції, витрат, фінансів… Розібратися з причинами того, чого з ростом сукупних доходів населення у більшій ступені зростали ціни на продукти харчування. Навести лад з рухом продукції, податків, витрат ре-сурсів у всіх без виключення типів господарських структур, їх спеціалізації, концентрації виробництва тощо. Ну, немає країн світу, де наприклад, урожайність насіння соняшнику, наприклад, у 182 підприємствах перевищувала у 1,1-2 рази максимальний рі-вень для виробничих умов (45-99 ц/га). При цьому витрати на насіння коливалися від 0 (не сіяли) до 5,4 тис грн. на 1 га, а ви-трати мінеральних добрив – від 0 до 12 тис. грн на 1 га. Це що, одні зовсім не витрачають насіння, а інші – витрачають у багато разів більше, ніж за нормативами. Останні сіють золотими моне-тами. Цим грішив дерев‘яний чоловічок – Буратіно, але ж не в та-ких розмірах. Навіть за умови, що мінеральні добрива не вноси-лися, окремі господарства одержували 50-70 ц/га насіння со-няшнику, або у 2-4 рази більше від природного рівня урожай-ності в найбільш сприятливі умови. При цьому 1700 підприємств реалізували на 520 тис. т більше, ніж виробили, а реалізація чу-жого насіння дала їм додатково одержати 0,6 млрд грн. прибут-ку та ще ухилитися від податків. У світі існують закони, які регла-ментують методику калькуляції продукції, а простіше – що мож-на відносити до витрат виробництва. Фермери зарубіжних країн до собівартості сільськогосподарської продукції не відносять, наприклад, вартість яхти, найдорожчої в Європі «хатинки» тощо. За такої «вольності» їх банківські рахунки будуть заблоковані, сплатять величезні штрафи тощо. У нас, як бачимо, питомі витра-ти за окремими статтями розрізняються у десятки разів. Воно не дивно, адже фермерів світу різні дорадчі служби ведуть в серед-овищі конкурентного стану, а українських ніхто не збирається консультувати і допомагати вижити в ринковій стихії.

Висновки. 1. Шляхи вирішення вищеперерахованих про-блем в сукупності складатимуть процес реформування. І його необхідно прискорювати. Правда, попередньо необхідно дій-сним експертам їх проаналізувати, розробити сценарії, вибра-

ти альтернативний варіант, узгодити між усіма учасниками ринкової взаємодії, включаючи споживачів, розробити плани структурної перебудови, потреби у фінансах і насамкінець за-кони, які супроводжуватимуть реформу.

2. На кожній маленькій ділянці суспільного життя необхідно із знанням справи навести елементарний порядок, що сформу-ється у величезний потік коштів до бюджету.

3. Збідніле населення у сучасних умовах не є основним векто-ром вирішення фінансових проблем держави. Швидше, навпаки.

4. Організація прозорості у ринкових відносинах забезпе-чить: справедливість у взаємовідносинах між суб’єктами госпо-дарювання й дозволить зафіксувати дійсний фінансовий обо-рот в економіці. Після цього у нас з‘являться у бюджеті гроші, а світові фінансові структури будуть стояти у черзі за запозичен-нями українських фінансових ресурсів. А так ми на весь світ за-являємо, що Україна без фінансових запозичень приречена на погибель.

5. Коли запрацює закон Енгеля, і продукти харчування бу-дуть доступними для всіх верств населення, а економія на про-довольчому кошику досягне 200-600 грн за місяць, тоді можна буде вирішувати питання підвищення цін на газ, опалення то-що. Не можна гнути палицю в один бік – вона може гучно лус-нути.

Нагадаємо, що виконання наугад визначених кимось по-спішно проблем, призводить до жорстких результатів дії неза-перечного закону невизначеності наслідків – виникнення як мі-німум 2-х і більш складніших проблем. Тому починаємо думати, яким чином не створювати нові проблеми. Ми ж homo sapiens.

Реформатори, які обґрунтовували (залежно від вставленого погляду) 2-20 кратні переваги фермерських господарств, дріб-них селянських до 1 га (японський варіант), агрохолдингів на 100 тис. га і т.д. зараз уже «обґрунтовують» щось дещо дрібніше (на верхніх ешелонах влади поки-що мовчать, що вони хо-чуть). Про це вони гучно оголосили на зустрічі з Л.Кучмою. І за всі «досягнення» в аграрній сфері (розвалено і знищено примі-щень, техніки, тварин на 800 млрд грн. у цінах 2005 р.) знову претендують на Державну премію.

У держави, яка зіткнулася з колосальними проблемами економічного порядку є два шляхи своєї поведінки: 1) присуди-ти премії за розвал держави всім бажаючим і забути, що існува-ла така країна – Україна; 2) шукати патріотів України, які зумі-ють структурувати проблеми і накреслити помітні контури ре-форми, реалізація якої виведе країну з кризи. І не призначати кумів, сватів, вчених з купленими званнями тощо на посаду «думальщиків». Попередні роки нашого недолугого руху до ци-вілізації із сьогоднішніми плачевними результатами в так зва-ному реформуванні сільського господарства повинні чомусь навчити. Хоча вже є великі сумніви…

Микола Калінчик, доктор економічних наук

№ 2

’201

5

№ 2

’201

5

4544

Ан

ал

із р

ин

ку

Ан

ал

із р

ин

ку

ШЛЯХ ДО СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ШЛЯХ ДО СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО

ПРОГРЕСУ ЧИ ДО ПРІРВИ…ПРОГРЕСУ ЧИ ДО ПРІРВИ…

Всі роки незалежності постійно слухаємо розмови державних мужів про необхідність реформ і їх

поглиблення. Але до цього часу населення країни не відчуває позитивних результатів від них. З різних довід-ників (словників) дізнаємося, що реформа, як свідо-мий крок до кращого, в світі здійснюється владою за умови неможливості мати позитивний розвиток країни. Тобто, Україна повинна крокувати до позитивної намі-ченої мети – кращого рівня життя народу. Звідси всі розмови або ж якісь дії інституціонального характеру державних управлінців повинні фокусуватися в роз-робці або зміні механізмів функціонування господар-ських об’єктів в напрямі оновлення державних і еконо-мічних правил ринкової їх поведінки, що в кінцевому підсумку призведе до соціально-економічної рівноваги в країні. Більш конкретно – держава повинна окресли-ти каркас (структуру) майбутнього, підтримати його за-конодавчими актами, що стане поштовхом до розквіту економічної діяльності і створення справедливого сус-пільства з незаперечними перспективами до подаль-шого прогресу в майбутньому.

Проте, на жаль, в Україні хочуть декількома рішен-нями досягти вершин параметрів ринкової економіки за рахунок таких важелів як децентралізація, залучен-ня декількох десятків іноземних спеціалістів з держав-ного управління вищих рангів, а в сільському госпо-дарстві – ще і збереження діючої системи оподатку-вання до 2018 року.

Так що все дуже просто і достаток для населення от-от буде досягнуто. Тому немає часу на пошук в своїй країні спеціалістів, їх відбору, оцінки і т.д. Всіх все вла-штовує –бізнесмени при фінансах, кочові члени від одні-єї партії до партії влади – депутати або ж наближені до вершини її піраміди тощо. Відсутність фільтрації і будь-якої законодавчої відповідальності чиновників вищої влади за свої кроки або топтання на місці у реформах створює у них ілюзію всезнайства і неприйняття будь-яких пропозицій з покращення економіки країни, якщо

вони виникли не в їх вінценосних головах. Статус депу-тата за їх міркуваннями є ознакою всезнайства. Недавно слухав виступ депутата майже всіх скликань, помічника Президента України, а зараз – знову депутата Верховної Ради. Він розповідав, наприклад, як бачить вирішення проблем майбутнього щодо навчання в школах сіль-ських дітей, лікування жителів в сільських лікарнях то-що. Зовсім нескладно. Проводиться опитування батьків сільських шкіл: чи бажають вони, щоб в одному класі навчалися декілька дітей 1-5 класу? Якщо не заперечу-ють, тоді школу не слід закривати і нехай вчаться першо-класники і п’ятикласники в одному класі. Сільські лікарні перетворити на соціальні центри – залишки стареньких бабусь і дідусів в селах можуть приходити в колишні лі-карні переночувати, пообідати… Геніально!

Нагадаємо, якщо в країнах виникає куча проблем, то їх високоосвічені експерти структурують (визнача-ють їх важливість відносно одна іншій) за допомогою методу аналізу ієрархій. Такий аналіз стратегічних на-прямків та заходів щодо реалізації програми стабіліза-ції економіки України ще на початку реформування економіки проводив колектив вчених Національного інституту стратегічних досліджень на чолі з О.С. Власюком. На жаль, їх починання в такому серйозному напрямку аналізу політики і економіки не підтримані всіма попередніми урядами України. Якщо знати навіть лише саму ідею цього методу аналізу, то стає зрозумі-лим, що на селі проблеми шкіл, лікарень, соціального розвитку тощо вирішуються основним заходом – змі-ною структури виробництва, що призведе до різкого збільшення зайнятості. Правда, при цьому повинна бу-ти проведена реформа, за якої буде створено конку-рентне середовище і власники дрібних земельних паїв матимуть можливості організувати своє виробництво. А так маємо результат до навпаки – земля концентру-ється в руках декількох сотень сімей.

Щодо міфу про децентралізацію як панацею у вирі-шенні економічних проблем на регіональному рівні.

Про це дуже влучно відмічає І. Лосєв (День, № 214-215, п’ятниця-субота, 14-15 листопада 2014) –Донбас 20 років де-факто децентралізований і Києву підкорявся суто формально. А результат протилежний: розцвів олігархат і мафіозна система в умовах промислового феодалізму. В той час як Крим став мандрувати до Росії саме після одер-жання додаткових повноважень – автономії.

Відносно залучення іноземних спеціалістів з управління економікою, то все не так просто. По-перше, наші вітчизняні мільярдери за ціною не по-стоять і їх куплять скопом. По-друге, наскільки во-ни зуміють розібратися з українською економікою, де відсутні будь-які ознаки ринкової і конкурент-ної? У 1991 р. Берлінська організація сільського гос-подарства і продовольства – консультаційне това-риство для Східної Європи провела в Києві україн-сько-німецький семінар економістів-аграрників з метою ознайомлення з їх досвідом щодо переходу до ринкової економіки. Найбільше закарбувалося, що вчені колишньої Федеративної Республіки Німеччини (ФРН) з дипломами гарвардського уні-верситету не могли розібратися з економікою соці-алістичної країни –Німецької Демократичної Республіки (НДР). Кожне їх рішення щодо імпле-ментації останньої до ринкової економіки призво-дило до погіршення соціально-економічної ситуа-ції. Прийшлося уряду переорієнтуватися на послуги вчених-економістів колишньої НДР, які навпаки за декілька місяців навчання розібралися з правила-ми і законами капіталістичної економіки.

Хіба іноземний чиновник високого рангу зможе подумати, що в Україні, виходячи з різних економіко-фінансових інтересів, закуповують технологічні ресурси (тару, упаковку для молока, емульгатори тощо) у 3-5 разів дорожче, ніж ринкова ціна? І зовсім не прийде в голову навіть нобелівському лауреату, що в Україні од-ні підприємстві іншим по декілька разів перепродують вирощену сільськогосподарську продукцію за нульови-ми цінами й таким чином досягають нормативів пере-ходу на пільговий режим оподаткування або ж кон-кретніше – ухиляються від загальної системи оподатку-вання й переходять в категорію платників пільгового фіксованого сільськогосподарського податку? Наприклад, у 2009 р. сільськогосподарські підприєм-ства закупили за міфічно низькими цінами в інших під-приємств 0,86 млн т насіння соняшнику (20 % від обся-гів реалізованого), що дало можливість одержати за чужу продукцію 723 млн чистого прибутку, у 2012 р. – 1,3 млн т (21 % від обсягів реалізованого) – 2,2 млрд грн. У 2013 р. за перепродаж 517 тис. т насіння соняшни-ку (6 % від обсягу реалізованого) було одержано зна-чно меншу величину прибутку за реалізацію чужої і не виробленої ними продукції – 0,57 млрд. грн, зате ціни закупівлі були більш разючі. Так, 1002 сільськогоспо-дарськими підприємствами було закуплено 348 тис. т за ціною, яка на 40 % нижча ринкової, 501 підприєм-ством – 114 тис. т за ціною, що на 81 % вища, а 189 під-приємств – 24 тис. т за ціною мінус 4035 грн за 1 т насін-ня соняшнику. З якою метою одна група підприємств закуповує за високою ціною і перепродує за нижчою на 80 %, а друга група – продає і доплачує покупцям по 4 тис. грн. за кожну тонну насіння соняшнику? При цьому ці три групи підприємств щорічно одержують по 1-2 млрд грн. ПДВ у вигляді дотацій. Хіба додумаються на-

ймані іноземні чиновники, що у нас такі зрозумілі лише в бананових країнах правила гри на ринку продоволь-ства? Та при таких «правилах гри» до іноземних управ-лінців необхідно долучити армію психіатрів, інакше з ними може що-небудь трапитися зле.

Скільки щорічно втрачає державний бюджет від штуч-но створеного великими сільськогосподарськими під-приємствами своєрідного «ринкового» середовища, щоб входити в когорту платників фіксованого податку, нікого не цікавить. На всіх аграрних хуралах чути вимоги – як-найдовше не змінювати існуючої системи оподаткування, як залог успіху і процвітання держави. Бідкаються за дер-жаву! Та з таким бідканням біда не за горами. Дійсно, можна (і на даному етапі стану економіки – необхідно) не змінювати саму систему оподаткування, але слід на-вести елементарний порядок у ринкових взаємовідноси-нах. Тоді агрохолдиги з мільярдними сумами доходів бу-дуть платити у бюджет податок на загальних, а не мізер-ні суми на пільгових умовах – фіксований сільськогоспо-дарський податок. А поки-що спостерігається безперерв-ний процес «удосконалення» податкової системи – збіль-шують або зменшують ставку оподаткування, не вникаю-чи в існуючий стан економічних взаємовідносин суб’єктів господарювання. Ніхто не вникає в суть, що будь-яка змі-на в оподаткуванні за відсутності моніторингу і прозорос-ті ринкових відносин призведе до інших схем перепрода-жу одне підприємств іншому обсягів сільськогосподар-ської продукції і в підсумку знову всі залишаться платни-ками пільгового податку. Удосконалювати податкову систему без прозорості в ринкових відносинах це всеод-но, що покращувати характеристики ракетного двигуна для його застосування в перевезенні сільськогосподар-ської продукції звичним для села возом.

ШИНЫ

СИСТЕМЫ СДВАИВАНИЯ ШИН

РЕМОНТ ШИН

КОЛЕСНЫЕ ДИСКИ

Тел.: (056) 744-99-64, 744-99-53,

office@maximum-agro.com; 49033, г. Днепропетровск, а\я-2034

сельхоз, промышленные, грузовые,

легковые, для погрузчиков и др.

для сплошной обработки почвы

и работы в междурядьях

сельхоз, промышленных,

грузовых и др.

производство, ремонт,

замена импортных шин

на отечественные.

MAXIMUM

№ 2

’201

5

№ 2

’201

5

4746

Ан

ал

із р

ин

ку

Ан

ал

із р

ин

ку

За нашими підрахунками країна втрачає десятки мі-льярдів гривень бюджетних надходжень тільки за реа-лізації основної сільськогосподарської продукції (пше-ниці, кукурудзи, насіння олійних культур). В цей же час на потреби війни на сході країни із зарплат українців зі-брали 1,4 млрд грн. Боляче слухати, що не всім сім‘ям загиблих надходить грошова допомога, інвалідам ві-йни не виділені кошти на протези…

Є цивілізований шлях виходу з критичного стану, про який нагадував не раз нашим керманичам держа-ви американець українського походження І. Коропецький. Він ще на початку 90-х років минулого століття відмічав, що в Україні брак компетентних спе-ціалістів і в результаті – брак професійної поради є од-нією з причин неефективної економічної політики уря-ду України. Нації, щоб забезпечити для своїх громадян

високий життєвий стандарт, мусять створювати умови для збільшення творчої, ключової групи людей – до-радників, котрі надають аналітично-прогнозні послуги. Економісти повинні сформулювати варіанти економіч-ного розвитку України на підставі альтернативних пе-редумов. І також ще 20 років тому застерігав, що інте-грація за участю Росії є ризикованою. Її територіальна експансія та асиміляційна політика щодо сусідів має тривалу й жорстоку традицію, яка й досі не перевелася. А молода українська держава ще недостатньо політич-но інтегрована, щоб ефективно опиратися постійному асиміляційному тискові з боку Росії у пропонованій (СНД) структурі. (Коропецький І. С. Дещо про минуле, недавнє минуле та сучасне української економіки. – К.: Либідь, 1996).

Вирішення складних проблем в країнах світу розпочинається з пошуку спеціалістів, які зможуть її вирішити. Згідно з одним із прин-ципів системного аналізу коман-да, яка теоретично і сформульо-вано у вигляді моделі не виріши-ла існуючої проблеми, заміню-ється повністю. Якщо залишити хоч одного колишнього виконав-ця в новій команді, то результа-том дослідження буде той же, досягнутий раніше, негативний результат. В Україні знову вже «теоретичні розробки» і прак-тичні рекомендації одних і тих же представників аграрної нау-ки охопили старий й трагічно для села пройдений крок попе-реднього кола – від колгоспів до фермерських, дрібних гос-подарств, агрохолдингів і знову до обґрунтування переваг сі-мейних або родових ферм вже при останньому Президентові України. За такого підходу за-вдання подальшого реформу-вання економіки з бажаними наслідками для країни ніколи не будуть досягнуті. І якщо ще 5-10 років тому було що крас-ти, ділити, перерозподіляти, а країна не стояла перед склад-ними проблемами свого існу-вання, то зараз гратися в ре-форми зі старими виконавця-ми чревате вже передбачува-ними наслідками, які не мож-на вимовляти вголос. Скільки будемо наступати на одні і ті ж граблі? При такому розвитку подій скоро граблі стануть у дефіциті.

Микола Калінчик, доктор економічних наук

рпошувиріципіда, яванола ієтьсхоч ця втомдосрез«тетичжекидляреддоподдомепрУквдванане5-тикрнивафмннбгпд

№ 2

’201

5

48

Ан

ал

із р

ин

ку