Customs value conformity 2

Вул. Антоновича, 102-104, Тел.: +38044 581 55 83

03150, м. Київ, Україна Тел./факс: +38044 581 58 19

http://www.ueplac.kiev.ua Ел. адреса: [email protected]

1

Проект дослідження щодо відповідності

положень проекту Митного кодексу

України стосовно митної вартості

модернізованому митному acquis ЄС

Проект виконується UPMF у консорціумі з PAI, FIIAPP, Louis Berger SAS, KLC та HRTA

Українсько-Європейський дорадчий центр з питань законодавства - Етап V

EuropeAid/127777/C/SER/UA

Проект фінансується Європейським Союзом




1

Проект виконується UPMF у консорціумі з PAI, FIIAPP,

Louis Berger SAS, KLC та HRTA

Українсько-Європейський дорадчий центр з питань законодавства -

Етап V

EuropeAid/127777/C/SER/UA

Проект фінансується

Європейським Союзом

ПРОЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРО ВІДПОВІДНІСТЬ

ПОЛОЖЕНЬ ПРОЕКТУ МИТНОГО КОДEКСУ УКРАЇНИ

СТОСОВНО МИТНОЇ ВАРТОСТІ МОДEРНІЗОВАНОМУ

МИТНОМУ ACQUIS ЄС

«Ця публікація була підготовлена за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації

ніяким чином не може відображати погляди Європейського Союзу».

«This publication has been produced with the assistance of the European Union. The content of this

publication can in no way be taken to reflect the views of the European Union».

Київ, жовтень 2010 р.




2

ВСТУП

Даний звіт пропонується з повагою на Ваш розгляд з метою викладення точки зору UEPLAC

щодо відповідності законопроекту з питань визначення митної вартості, наведеного у

проекті Митного кодексу України (див. Додаток 1), модернізованому митному acquis ЄС.

Одним із завдань Порядку денного асоціації Україна – ЄС у сфері спрощення торгівлі та

митних процедур передбачено

“співробітництво щодо подальшого розвитку процедур митної оцінки

та практики з метою забезпечення їх більшої прозорості та

ефективності, включаючи обмін найкращими практиками стосовно

впровадження стандартів СОТ (Угода про застосування статті VII

ГАТТ 1994 року), зокрема щодо довідкової ціни при визначенні митної

вартості”1.

Митна вартість товарів, що імпортуються в Україну та експортуються з України, є однією з

найбільш важливих категорій, які застосовуються в роботі митних органів. Законність,

правильність та повнота нарахування мит та податків українськими митними органами на

імпортовані та, інколи, на експортовані товари, залежить від правильного визначення митної

вартості цих товарів. Ця митна категорія є також дуже важливою для оцінки статистичних

даних та макроекономічних заходів, які, у свою чергу, визначають різноманітні зміни та

тенденції у зовнішній економічній політиці кожної держави2.

Також варто підкреслити, що ЄС та Україна нещодавно висловили свої погляди на

застосування норм українського законодавства щодо митної оцінки та застосування правил

СОТ3.

На цей час члени СОТ, у тому числі Європейський Союз та Україна, визначають митну

вартість товарів для цілей зовнішньої торгівлі відповідно до положень Генеральної угоди

про тарифи та торгівлю (ГАТТ), зокрема положень статті VII цієї Угоди, та відповідно до

Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.

На рівні Європейського Союзу був затверджений та введений в дію 24 червня 2008 року

Модернізований митний кодекс ЄС (надалі – “ММК ЄС”)4 після його офіційного

опублікування5. Разом з тим, варто зазначити, що він набуде чинності у повному обсязі лише

з того моменту, коли почнуть застосовуватися його імплементаційні положення6. Наразі

єдиними застосовними положеннями ММК ЄС є лише ті, що уповноважують Європейську

Комісію ухвалити Імплементаційні положення до цього Кодексу, які мають бути введені в

дію не пізніше 24 червня 2013 року. Поки що Європейська Комісія видала “Консолідований

попередній проект Імплементаційних положень до Модернізованого митного кодексу”

1 Порядок денний асоціації ЄС-Україна щодо підготовки та сприяння впровадженню Угоди про асоціацію,

стор. 21 (http://www.kmu.gov.ua/document/243193977/Association%20Agenda_ukr_.doc). 2 Також важливо підкреслити, що питання митної оцінки будуть широко обговорюватися під час Конференції

ЄС з сусідніми державами, зокрема Росією та Україною, що відбудеться в Латвії 18 та 19 листопада 2010 року.

У цій Конференції, яка організована генеральним директоратом ЄС з питань оподаткування та митного союзу

(EC DG TAXUD), братиме участь Комісар ЄС з митних та податкових питань. 3 Фактичну інформацію можна знайти на веб-сайті http://digest.eba.com.ua/general/165/, новини від 13 вересня

“EU-Ukraine Negotiations on Customs Issues”. 4 Регламент (ЄК) № 450/2008 Європейського парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року, що встановлює

Митний кодекс Співтовариства (Модернізований митний кодекс). Переклад Кодексу українською мовою був

здійснений Державним департаментом з адаптації законодавства Міністерства юстиції України, який

доступний за адресою (http://eurodocs.sdla.gov.ua/DocumentView/tabid/28/Group_id/792322/Default.aspx). 5 Official Journal, L 145, від 4 червня 2008 р.

6 Див. статтю 188 ММК ЄС.

http://eurodocs.sdla.gov.ua/DocumentView/tabid/28/Group_id/792322/Default.aspx




3

(надалі – “проект Імплементаційних положень до ММК”)7, який зараз є об’єктом

структурованих консультацій з представниками ділових кіл.

Тим часом чинний Митний кодекс Співтовариства8 та його Імплементаційні положення

9 не

були скасовані та продовжують діяти10

. Це особливо доречно для питань митного

оцінювання, щодо яких чинний Митний кодекс та його Імплементаційні положення вже

повністю відображають правила СОТ про оцінювання.

Глава 3 ММК ЄС, так само як і глава XIII проекту Митного кодексу України (надалі –

“проект МКУ”), спирається на статтю VII ГАТТ та Угоду про застосування статті VII

Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року. Разом з тим, розділ 3 ММК ЄС

встановлює загальні правові засади для методів оцінки товарів, що ґрунтуються на статті VII

ГАТТ та Угоді про застосування статті VII, деталізуючи основну вихідну позицію, що

контрактна вартість повинна бути митною вартістю імпортованих товарів, водночас

пояснюючи спеціальні умови для використання такої вартості, а також для використання

інших вартостей, якщо такі спеціальні умови не можуть бути виконані. Існує потреба в

систематичній співпраці між державами – членами ЄС та іншими великими країнами

вантажовідправників, щоб сприяти системній перевірці вартостей. Така системна співпраця

розглядається як суттєва для того щоб повністю реалізувати на практиці використання

контрактної вартості у спосіб. щоб сприяє розмитненню товарів, водночас захищаючи

бюджетні надходження. Імпорті оцінювання вважаються особливо вразливими для

шахрайства, оскільки індикатори ризику є дещо суб’єктивними.

МОДEРНІЗОВАНE ЗАКОНОДАВСТВО ЄС З ПИТАНЬ МИТНОЇ ОЦІНКИ ТОВАРІВ

Питання митної оцінки товарів для митних цілей регулюється статтями 40-43 глави 3 ММК

“Вартість товарів для митних цілей”, яка складається з 4 статей:

- сфера застосування (стаття 40);

- метод митної оцінки на основі вартості операції (стаття 41);

- вторинні методи митної оцінки (стаття 42);

- імплементаціні заходи (стаття 43).

Відповідно до статті 40 “Сфера застосування” ММК ЄС

“Для цілей застосування Спільного митного тарифу та нетарифних

заходів, встановлених положеннями Співтовариства, що регулюють

окремі сфери торгівлі товарами, митна вартість товарів визначається

відповідно до статей 41-43”.

Для цілей глави ММК ЄС щодо митної оцінки Проект Імплементаційних положень МКК

надає такі визначення, пов’язані із митною оцінкою товарів:

7 Commission of the European Communities. Consolidated preliminary draft of the MCCIP (TAXUD/1717/2008).

Brussels, 30.06.2008. 8 Регламент Ради Європи (ЄEС) № 2913/92 від 12 жовтня 1992 року, який встановлює Митний кодекс

Співтовариства (OJ L 302, 19.10.1992, p. 1). 9 Регламент Комісії (ЄEС) № 2454/93 від 2 липня 1993 року, який визначає Імплементаціні положення до

Регламенту Ради Європи (ЄEС) № 2913/92, яким встановлюється Митний кодекс Співтовариства (OJ L 253,

11.10.1993, p. 1). 10

Положення щодо митної оцінки наведені у главі 3 “Вартість товарів для митних цілей” (статті 28-36)

Митного кодексу Співтовариства та розділу V “Митна вартість” (статті 141-181a та додатки 23-29) його

Імплементаційних положень.




4

“Визначення (Стаття 230-01)

1. Для цілей цього Розділу:

(a) “вироблені товари” включає товари, що були вирощені, вироблені у

промисловий спосіб та видобуті;

(b) “ідентичні товари” означає товари, які були вироблені у тій самій

країні і які є такими самими у всіх відношеннях, включаючи фізичні

характеристики, якість та репутацію. Незначні відмінності у

зовнішньому вигляді не означають, що товари, які в інших

відношеннях підпадають під це визначення, не повинні вважатися

ідентичними;

(c) “подібні товари” означає товари, які були вироблені у тій самій

країні і які, хоч і не є подібними в усіх відношеннях, мають подібні

характеристики та подібні складові матеріали, що дозволяє їм

виконувати ті самі функції та бути взаємозамінними у комерційному

відношенні; якість товарів, їх репутація та наявність торгової марки

належать до тих факторів, які слід враховувати для визначення

подібності товарів;

(d) “товари одного класу або виду” означає товари, які належать до

групи або кола товарів, які виробляються в окрему промисловому

секторі, та включають ідентичні або подібні товари;

(e) “комісійна винагорода за купівлю” означає винагороду, яку сплачує

покупець своєму агенту за послугу щодо його представництва при

купівлі товарів, що оцінюються;

(f) “маркетингові заходи” означає всі заходи, пов’язані з

рекламуванням або маркетингом та підтримкою продажів відповідних

товарів, та всі заходи, які стосуються гарантій та гарантійного

обслуговування таких товарів;

(g) “Загальновизнані принципи бухгалтерського обліку” стосується

визнаного консенсусу або значної авторитетної підтримки в країні на

певний момент часу щодо того, які економічні ресурси та зобов’язання

повинні визначатися як активи та зобов’язання, які зміни в активах та

зобов’язаннях повинні бути задокументовані, як слід вимірювати

активи та зобов’язання та зміни в них, яка інформація повинна бути

оприлюднена та як саме вона повинна бути оприлюднена, а також які

фінансові звіти необхідно складати.

2. Для цілей розділу II глави 3 Кодексу та цього Розділу особи

вважаються пов’язаними тільки якщо:

(а) вони є службовцями або керівниками підприємств одна одної;

(b) вони є юридично визнаними партнерами у бізнесі;

(c) вони є працівником та працедавцем;

(d) будь-якою особою, яка прямо або опосередковано володіє,

контролює або утримує 5 або більше відсотків акцій, що дають право

голосу, або акцій обох з них;

(e) одна з них прямо або опосередковано контролює іншу;

(f) обидві вони прямо або опосередковано контролюються третьою

особою;

(g) разом вони прямо або опосередковано контролюють третю особу;

або

(h) вони є членами однієї родини.




5

Для цілей цього Розділу особи, які є асоційованими у бізнесі між

собою так, що одна з них є єдиним агентом, єдиним дистриб’ютором

або єдиним концесіонером, незалежно від визначення, іншої особи,

вважатимуться пов’язаними тільки якщо вони відповідатимуть

наведеним вище критеріям”.

Частина 1 статті 41 ММК ЄС, паралельно із статтею 1 Угоди про застосування статті VII

Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року, встановлює, що вихідною основою для

визначення митної вартості товарів має бути ціна угоди. Ця стаття Кодексу пояснює, що ціна

угоди – це

“ціна, фактично сплачена або така, що підлягає сплаті за товари, що

продаються для експорту на митну територію Співтовариства,

скоригована, за необхідності, відповідно до заходів, ухвалених згідно

із статтею 43”.

Складові елементи митної вартості та конкретні методи її визначення будуть визначені в

Імплементаційних положеннях ММК, які мають бути ухвалені Європейською Комісією.

Далі, частина 2 статті 41 ММК ЄС надає пояснення, що таке “ціна фактично сплачена або

така, що підлягає сплаті”, а також щодо умов застосування “ціни угоди”:

“2. Ціна, фактично сплачена або така, що підлягає сплаті, є загальною

сумою, сплаченою або такою, що підлягає сплаті покупцем продавцю,

або покупцем третій стороні для продавця за імпортовані товари, та

включає всі платежі, сплачені або такі, що підлягають сплаті як умова

продажу імпортованих товарів.”

Проект Імплементаційних положень МКК пропонує більше загальне правило:

“Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (Стаття

230-03)

1. Ціна фактично сплачена або така, що підлягає сплаті, у розумінні

частини 2 статті 41 Кодексу містить усі платежі, які були фактично

здійснені або мають бути здійснені як умова продажу імпортованих

товарів покупцем:

- продавцеві,

- особі, яка є пов’язаною особою по відношенню до продавця, або

- третій стороні, щоб задовольнити зобов’язання продавця.

Такі платежі не обов’язково повинні бути у вигляді трансферту коштів.

Платежі можуть бути здійснені шляхом використання акредитиву або

обігових фінансових інструментів та можуть здійснюватися прямо або

опосередковано.”

Разом з тим,

“2. Заходи, у тому числі маркетингові заходи, здійснені покупцем або

підприємством, пов’язаним із покупцем, від його або власного імені,

крім тих, для яких у статті 230-09 передбачено коригування, не

вважатимуться непрямими платежами продавцю.

Під час визначення митної вартості, вартість цих заходів не додається

до ціни фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті, навіть якщо

- вони можуть вважатися такими, що є вигідними для продавця, або

- вони були здійснені за угодою із продавцем”.




6

Далі, у статті 41(3) ММК ЄС зазначається наступне:

“3. Ціна угоди застосовується при виконанні таких умов:

(а) відсутність обмежень для покупця щодо розпорядження або

використання товарів, інших, аніж будь-яке з таких:

(і) обмежень, встановлених або таких, що вимагаються

законодавством або державними органами у Співтоваристві;

(іі) обмежень географічного регіону, в якому товари можуть

бути перепродані;

(ііі) обмежень, які не впливають значним чином на митну

вартість товарів;

(b) продаж товарів не є предметом окремих умов або сплати в

грошовій формі, суму яких по відношенню до товарів, які є предметом

оцінки, неможливо встановити;

(с) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу,

розпорядження або використання товарів покупцем не нараховується

прямо або опосередковано продавцеві, якщо тільки не можуть бути

проведені відповідні коригування згідно з заходами, ухваленими

відповідно до статті 43;

(d) покупець та продавець не пов’язані між собою, або їх зв'язок не

впливає на ціну.”

Проект Імплементаційних положень МКК містять наступні уточнення наведених вище та

інших умов, які трапляються під час торговельних операцій і є важливими визначення ціни

угоди:

“Знижки (Стаття 230-04)

Для цілей визначення митної вартості відповідно до статті 41 Кодексу:

- знижки, як загальне правило, будуть прийматися, якщо на час

прийняття митної декларації договір продажу передбачатиме

застосування цих знижок та визначатиме їх розмір;

- знижки за дострокову оплату можуть бути враховані для товарів, ціна

яких фактично не була сплачена на момент прийняття митної

декларації. Ціна, яка підлягає сплаті для розрахунку у зазначений час,

як загальне правило, враховується як основа для визначення митної

вартості.

Пропорційне визначення ціни (Стаття 230-05)

Якщо товари, що декларуються для випуску у вільний обіг, складають

частину більшої кількості таких самих товарів, що були придбані в

рамках однієї операції, то ціна, що була фактично сплачена або

підлягає сплаті, визначатиметься як відповідна частка від загальної

ціни, яка відповідає частці задекларованих у зазначений спосіб товарів

у загальній кількості придбаних товарів.

Пропорційне визначення ціни, що була фактично сплачена або

підлягає сплаті, також застосовуватиметься у разі, якщо частина

вантажу була загублена, або у разі якщо товари, що є предметом

оцінювання, були пошкоджені до випуску у вільний обіг.

Гарантії (Стаття 230-06)

1. Після випуску товарів у вільний обіг, коригування ціни, фактично

сплаченої або такою, що підлягає сплаті, за ці товари, яке здійснюється




7

продавцем в інтересах покупця, може бути враховане для визначення

митної вартості відповідно до статті 41 Кодексу, якщо митним органам

буде доведено, що:

(а) ці товари мали дефекти у момент прийняття митної декларації;

(b) продавець здійснив корегування у дії гарантії, що виникає

внаслідок

- договірного зобов’язання, укладеного до випуску цих товарів у

вільний обіг, або

- внаслідок зобов’язання за законом.

(c) дефектний характер цих товарів ще не був врахований у

відповідному договорі про продаж.

2. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари,

скоригована у відповідності із частиною 1, може бути прийнята до

уваги тільки якщо це коригування було здійснене протягом періоду

[12/36] місяців з дати прийняття митної декларації.

Оцінка умов та вимог (Стаття 230-07)

1. Якщо при застосуванні підпункту «b» частини 3 статті 41 Кодексу

було встановлено, що продаж або ціна імпортованих товарів залежить

від умов або вимог, вартість яких по відношенню до товарів, що є

предметом оцінки, може бути визначена, то така вартість

вважатиметься непрямим платежем покупця на користь продавця та

частиною ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

2. Умови та вимоги у розумінні цієї статті не мають відношення до:

а) заходів, на які поширюється частина 2 статті 230-03, або до

b) складового елементу митної вартості, визначеного відповідно до

статті 230-09.

Зв’язки (Стаття 230-08)

1. Для визначення того, чи є ціна угоди прийнятною для цілей

підпункту «d» частини 3 статті 41 Кодексу, той факт, що покупець та

продавець є пов’язаними особами, сам по собі не є достатньою

підставою вважати відповідну ціну угоди неприйнятною. За

необхідністю, можна вивчити обставини відповідного продажу та

визнати ціну угоди прийнятною, за умови що зв’язок не мав впливу на

цю ціну.

2. У разі продажу між пов’язаними особами, ціна угоди буде визнана

прийнятною та товари будуть оцінені у відповідності із статтею 41

Кодексу за умови, що декларант продемонструє, що така вартість є

близькою до однієї з наступних цін, що мали місце у той самий час,

або приблизно у той самий час:

(а) ціна угод про продажі, між покупцями та продавцями, які не є

пов’язаними особами у жодному з конкретних випадків, ідентичних

або подібних товарів для експорту до Співтовариства;

(b) митна вартість ідентичних або подібних товарів, визначена

відповідно до підпункту «c» частини 2 статті 42 Кодексу;

(c) митна вартість ідентичних або подібних товарів, визначена

відповідно до підпункту «d» частини 2 статті 42 Кодексу.

Під час застосування зазначених вище критеріїв слід приділяти

належну увагу доведеним розбіжностям у комерційній кількості,




8

комерційних рівнях, кількостях, елементам, переліченим у статті 230-

09 та витратам, понесеним продавцем у випадках продажів, у яких він

та покупець не є пов’язаними, та витратам, понесеним у випадках

продажів, коли він та покупець є пов’язаними особами.

3. Критерії, визначені у частині 2, мають застосовуватися за

ініціативою декларанта та тільки з метою порівняння. Замінні

(сурогатні) значення вартості за частиною 2 встановлювати не можна.”

Відповідно до тексту положень про застосування проекту ММК, митна вартість складається

з наступних елементів:

“Складові елементи митної вартості (Стаття 230-09):

1. Митна вартість, як передбачено статтt. 41 та пунктом «а» статті 43

Кодексу, повинна включати в себе:

(a) наступні витрати (в тому обсязі, у якому вони понесені покупцем):

- комісійні та брокерські винагороди, крім комісійної винагороди за

купівлю,

- вартість тари, яка для митних цілей вважається такою, що складає

єдине ціле з відповідними товарами,

- вартість упаковки – вартість пакувальних робіт та пакувальних

матеріалів;

(b) належним чином розподілена вартість наступних товарів та послуг,

наданих прямо або опосередковано покупцем безкоштовно або за

зниженими цінами для використання у зв’язку з виробництвом та

продажем на експорт імпортованих товарів:

- матеріали, компоненти, деталі та подібні вироби в складі

імпортованих товарів,

- інструменти, штампи, матриці та подібні вироби, що

використовуються у виробництві імпортованих товарів,

- матеріали, що використовуються у виробництві імпортованих

товарів,

- інженерні та дослідно-конструкторські роботи, художнє оформлення,

дизайн, ескізи та креслення, виконані за межами Співтовариства та

необхідні для виробництва імпортованих товарів;

(c) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та

які покупець повинен сплачувати прямо або опосередковано як умову

продажу оцінюваних товарів;

(d) вартість будь-якої частини виручки від будь-якого подальшого

перепродажу, передачі або використання імпортованих товарів, яка

прямо або опосередковано зараховується на користь продавця;

(e) наступні витрати, понесені до місця ввезення на митну територію

Співтовариства:

- вартість транспортування та страхування імпортованих товарів,

- плата за завантаження та переміщення, пов’язані із транспортуванням

імпортованих товарів.

2. Будь-який інший елемент вартості вважатиметься частиною митної

вартості, якщо він не буде показаний окремо від ціни, що була

фактично сплачена або підлягає сплаті декларантом.




9

3. Коригування за цією статтею можна здійснювати тільки на підставі

об’єктивних даних та відомостей, що можуть мати кількісний вираз.

Якщо такі відомості відсутні, ціна угоди за статтею 41 Кодексу не

може бути визначена.

Допоміжні методи (Стаття 230-10)

1. Якщо покупець купує будь-які товари або послуги, перелічені у

підпункті «b» частини 1 статті 230-09 у продавця, який не є

пов’язаною з ним особою, вартість цих товарів та послуг

вважатиметься такою, що дорівнює ціні їх продажу. Ціна продажу

включає в себе усі платежі, які покупець повинен заплатити

продавцеві, щоб придбати відповідні товари.

Якщо товари або послуги були вироблені покупцем або пов’язаною з

ним особою, їх вартість дорівнюватиме вартості їх виробництва.

Якщо така вартість не може бути визначена, вона має бути визначена

на основі об’єктивних даних та відомостей, що можуть мати

кількісний вираз.

Якщо товари використовувалися покупцем, їх вартість має бути

скоригована з урахуванням їх зношування.

2. Вартість встановлена у відповідності з частиною 1 має бути

розподілена серед імпортованих товарів. Розподіл має здійснюватися

відповідно до документації, поданої покупцем.

3. Вартість послуг, згаданих у четвертому абзаці підпункту «b»

частини 1 статті 230-09, також включатиме витрати на неуспішну

діяльність з розробки та проектування, у тому обсязі, в якому вони

були понесені у зв’язку з проектами або замовленнями, пов’язаними з

відповідними імпортованими товарами.

4. Для цілей четвертого абзаці підпункту «b» частини 1 статті 230-09,

витрати на дослідницьку діяльність та попередні ескізи у митну

вартість не включаються.

Роялті та ліцензійні платежі (Стаття 230-11)

1. Для цілей підпункту «с» частини 3 статті 230-09, роялті та ліцензійні

платежі означатимуть платежі за використання прав, пов’язаних з,

серед іншого, ноу-хау, торговими марками, авторським правом,

патентами, конструкціями та зразками.

2. Роялті та ліцензійні платежі є пов’язаними з імпортованими

товарами, якщо ті права, що передаються за ліцензійною угодою або

угодою про роялті, втілені в них. Метод розрахунку суми роялті або

ліцензійного платежу не є визначальних фактором.

Разом з тим, якщо метод розрахунку суми роялті або ліцензійного

платежу спирається на ціну імпортованих товарів, можна припустити,

за умови відсутності доказів протилежного, що такий ліцензійний

платіж або роялті є пов’язаним з оцінюваними товарами.

3. Роялті та ліцензійні платежі сплачуються як умова продажу

імпортованих товарів

а) якщо продавець або особа, пов’язана з продавцем, вимагає, щоб

покупець зробив цей платіж, або

b) якщо цей платіж здійснено для виконання зобов’язання продавця

c) В інших випадках платежі роялті або ліцензійні платежі вважаються

такими, що сплачені як умова продажу імпортованих товарів, якщо ці

товари не можуть бути вироблені або продані без сплати роялті або




10

здійснення ліцензійних платежів прямо або опосередковано особі, що

видає ліцензію.

4. В якій саме країні зареєстрований реципієнт роялті або ліцензійного

платежу, не є принциповим.

Місце ввезення (Стаття 230-12)

1. Для цілей підпункту «e» частини 1 статті 230-09, місцем ввезення на

митну територію Співтовариства вважатиметься:

(a) для товарів, що переміщуються морем – перший порт ввезення;

(b) для товарів, що переміщуються морем, а потім, без

перевантаження, внутрішніми водними шляхами – перший порт, у

якому може відбутися розвантаження, або у гирлі річки або каналу,

або далі у глибині території;

(c) для товарів, що переміщуються залізничним транспортом,

внутрішніми водними шляхами, або автомобільним транспортом –

перше місце, в якому є митний орган;

(d) для товарів, що переміщуються в інші способи – місце перетинання

наземного кордону митної території Співтовариства.

2. Митна вартість товарів, ввезених на митну територію

Співтовариства та потім переміщених до місця призначення в іншій

частині тієї території через території, що знаходяться поза межами

митної території Співтовариства, визначатиметься на основі першого

місця ввезення на митну територію Співтовариства, за умови що ці

товари доставлені прямо через ці території за звичайним маршрутом,

що веде через ці території до місця призначення.

3. Митна вартість товарів, ввезених на митну територію

Співтовариства та потім переміщених морем до місця призначення в

іншій частині цієї території, визначатиметься на основі першого місця

ввезення на митну територію Співтовариства, за умови, що ці товари

були доставлені за звичайним маршрутом, що веде до місця

призначення.

4. Частини 2 та 3 також поширюватимуться на випадки, коли товари

були розвантажені, перевантажені або тимчасово залишені

нерухомими на територіях поза межами митної території

Співтовариства через суто транспортні причини.

{5. Для товарів, що ввезені на митну територію Співтовариства та

переміщені безпосередньо з однієї з територій під адмініструванням

Франції поза межами Європи до іншої частини митної території

Співтовариства або навпаки, місцем ввезення вважатиметься місце,

зазначене у частинах 1 та 2, що розташоване у тій частині митної

території Співтовариства, з якої надійшли ці товари.}

5. У разі невиконання умов, зазначених у частинах 2 та 3, місцем

ввезення для товарів, що переміщуються:

- морем – буде порт розвантаження;

- іншими видами транспорту – місце, визначене у підпунктах «b», «с»

або «d» частини 1, що знаходиться у тій частині митної території

Співтовариства, на якій знаходиться місце призначення цих товарів.

Вартість транспортування (Стаття 230-13)

У разі застосування підпункту «e» чатини 1 статті 230-09:




11

(a) якщо товари переміщуються із використанням того ж самого виду

транспорту до місця поза межами місця ввезення на митну територію

Співтовариства, вартість транспортування може бути розрахована

пропорційно відстаням, подоланим поза межами та в межах митної

території Співтовариства, якщо митним органам не будуть надані

відомості, що визначають витрати, які б були понесені за звичайних

розцінок на вантажні перевезення товарів до місця ввезення на митну

територію Співтовариства.

Вартість перевезень повітряним транспортом, яка має бути включена у

митну вартість товарів, визначатиметься шляхом застосування правил

та відсотків, наведених у Додатку XX;

(b) якщо транспортування є безкоштовним або забезпечується

покупцем, у митну вартість необхідно включити вартість

транспортування до місця ввезення, розраховану відповідно до

звичайних розцінок на вантажні перевезення для відповідного виду

транспорту.

Вартість поштових послуг (Стаття 230-14)

Вартість поштових послуг, наданих до місця призначення у зв’язку з

товарами, що надсилаються поштою, включається до складу митної

вартості цих товарів, за винятком будь-яких додаткових поштових

зборів, які справляються у країні імпортування.

Спрощення (Стаття 230-15)

Митні органи мають право, на прохання зацікавленої особи, дозволити

визначити наступні суми на основі конкретних та доречних критеріїв,

які не мали кількісного виразу на дату прийняття митної декларації:

- деякі суми, які входять до складу ціни, яка була сплачена або

підлягає сплаті, та яка включена до складу митної вартості відповідно

до частини 2 статті 41 Кодексу,

- складові елементи, визначені відповідно до статті 230-09.

Відхилення ціни угоди (Стаття 230-16)

У випадках, коли митні органи мають підстави сумніватися у

правдивості або точності задекларованої митної вартості, її деталей

або відповідних документів, можна вважати, що така митна вартість не

може бути визначена за статтею 41 Кодексу”.

Стаття 42 ММК встановлює умову застосування та перелік допоміжних методів митної

оцінки, також дозволяючи можливість вибору заходів у разі неможливості оцінки товарів

відповідно до перелічених методів оцінки:

“Допоміжні методи митної оцінки

1. У випадках, коли митна вартість товарів не може бути визначена за

статтею 41, вона буде визначена шляхом послідовного переходу від

пункту «а» до частини 2(d) цієї статті, до першого пункту, за яким

митна вартість цих товарів може бути визначена.

Порядок застосування пунктів «с» та «d» може бути зворотним у разі

відповідного прохання з боку декларанта.

2. Митна вартість, відповідно до частини 1, визначається як:

(а) ціна угоди продажу ідентичних товарів для експорту на митну

територію Співтовариства, які були експортовані у той самий, або

приблизно у той самий час, що і оцінювані товари;




12

(b) ціна угоди продажу подібних товарів для експорту на митну

територію Співтовариства, які були експортовані у той самий, або

приблизно у той самий час, що і оцінювані товари;

(c) вартість, яка визначається на основі ціни одиниці товару, за якою

імпортовані товари, або ідентичні чи подібні імпортовані товари,

продаються в межах митної території Співтовариства найбільшими

партіями особам, які не пов’язаними з продавцем;

(d) обчислена вартість.

3. У разі, якщо митна вартість не може бути визначена відповідно до

частини 1, вона буде визначена на основі відомостей, наявних на

митній території Співтовариства, із застосуванням доцільних засобів,

сумісних з принципами та загальними положеннями:

(а) Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи та

торгівлю;

(b) статті VII Генеральної Угоди про тарифи та торгівлю;

(c) цієї глави”.

Проект Імплементаційних положень МКК пропонують наступні уточнення наведених вище

методів митної оцінки:

“Митна вартість ідентичних або подібних товарів (Стаття 230-17)

1. Для визначення митної вартості товарів у відповідності із

підпунктами «a» або «b» частини 2 статті 42 Кодексу, буде

використана ціна угоди продажу ідентичних або подібних товарів на

тому ж самому комерційному рівні та значною мірою у той самій

кількості, що і оцінювані товари.

2. У разі відсутності таких продажів, визначених у частині 1, буде

застосована ціна угоди продажу ідентичних або подібних товарів на

іншому комерційному рівні та/або в іншій кількості. Така ціна угоди

має бути скоригована з метою врахування відмінностей, пов’язаних з

комерційним рівнем та/або кількістю.

3. У разі, якщо витрати, зазначені у статті 230-09, включені до складу

ціни угоди, необхідно здійснити коригування з метою врахування

значних відмінностей у таких витратах та платежах між

імпортованими товарами та відповідними ідентичними або подібними

товарами, які виникають внаслідок різниці у відстанях та видах

транспорту.

4. Якщо під час застосування цієї статті було виявлено більш ніж одну

ціну угоди продажу ідентичних або подібних товарів, для визначення

митної вартості імпортованих товарів буде застосована найнижча така

ціна.

Дедуктивний метод (Стаття 230-18)

1. Ціна одиниці товару, яка використовується для визначення митної

вартості відповідно до підпункту «с» частини 2 статті 42 Кодексу - це

ціна, за якою імпортовані товари, або імпортовані ідентичні чи подібні

товари, були продані у незмінному стані у Співтоваристві у той самий,

або приблизно той самий час, коли відбувається імпортування

оцінюваних товарів.

2. Якщо ціна одиниці товару не може бути визначена відповідно до

частини 1, ціна одиниці товару буде визначена як ціна першого

продажу імпортованих товарів, або імпортованих ідентичних чи




13

подібних товарів, у незмінному стані у Співтоваристві після

імпортування оцінюваних товарів, за умови, що такий продаж відбувся

не пізніше 90 днів після такого імпортування.

3. Якщо ціна одиниці товару не може бути визначена відповідно до

частини 1 або частини 2, на прохання імпортера буде застосована така

ціна одиниці товару, за якою імпортовані товари були продані у

Співтоваристві після подальшої обробки або переробки. У такому

випадку необхідно врахувати збільшення вартості внаслідок такої

обробки або переробки.

4. Наступні продажі не враховуються для цілей визначення митної

вартості відповідно до підпункту «с» частини 2 статті 42 Кодексу:

(а) продажі товарів на комерційному рівні, що не є першими після

імпортування;

(b) продажі пов’язаним особам;

(c) продажі особа, які прямо або опосередковано постачають,

безоплатно або за зниженої ціни, товари або послуги, перелічені у

підпункту «b» частини 1 статті 230-09, для використання у зв’язку з

виробництвом та продажем на експорт імпортованих товарів;

(d) продажі у кількостях, що не є достатніми для того, щоб визначити

ціну одиниці товару.

5. Якщо є більш ніж одна відповідна ціна одиниці товару, буде

застосована та ціна одиниці товару, за якою була продана найбільша

партія товарів.

6. При визначенні митної вартості, наступні складові повинні бути

відраховані з ціни одиниці товару, визначеної відповідно до

попередніх частин:

- комісійні, що зазвичай сплачуються або погоджені до сплати, або

додаткові платежі, зазвичай передбачені за прибутки та загальні

витрати (у тому числі пряма та опосередкована вартість маркетингу

відповідних товарів) у зв’язку з продажами у Співтоваристві

імпортованих товарів такого ж класу або виду;

- звичайна вартість транспортування та страхування, а також пов’язані

витрати, понесені в межах Співтовариства, та

- імпортні мита та інші збори, що підлягають сплаті у Співтоваристві у

зв’язку з імпортуванням або продажем товарів.

[7. Митна вартість деяких товарів нетривалого зберігання,

імпортованих у складі партії товарів, може бути прямо визначена у

відповідності із підпунктом «с»» частини 2 статті 42 Кодексу. Для

цього ціна одиниці товару має бути повідомлена Комісії державами –

членами, а Комісія має поширити цю інформацію через інтегровану

тарифну базу даних Співтовариства TARIC відповідно до статті 6

Регламенту Ради Європи (ЄEС) № 2658/87.

Ціна одиниці товару має бути розрахована та нотифікована наступним

чином:

(а) Після відрахувань, передбачених частиною 6, ціна одиниці товару у

розрахунку на 100 кг нетто для кожної категорії товарів повинна бути

повідомлена державами - членами Комісії. Держави - члени можуть

встановити стандартні суми для витрат, зазначених у другому пункті

шостого частини , які необхідно буде повідомити Комісії.




14

(b) Ціна одиниці товару може бути використана для визначення митної

вартості імпортованих товарів протягом періодів тривалістю 14 днів,

кожний з яких має починатися у п’ятницю.

(c) Базовим періодом для визначення ціни одиниці товару є попередній

період тривалістю 14 днів, який закінчується у четвер, що передує

тижню, протягом якого нова ціна одиниці товару має бути

встановлена.

(d) Дані про ціну одиниці товару в Євро повинні бути повідомлені

Комісії державами - членами не пізніше 12-ї години дня у понеділок

того тижня, у якому ці дані поширюються Комісією.

Якщо цей день не є робочим, повідомлення необхідно зробити в

останній робочий день, що передує цьому дню. Ціни одиниць товарів

застосовуватимуться тільки за умови поширення Комісією цього

повідомлення.

Товари, про які йдеться у першому абзаці цієї частини, перелічені у

Додатку XX.]

Обчислена вартість (Стаття 230-19)

Митна вартість імпортованих товарів, визначена відповідно до

підпункту «d» частини 2 статті 42 Кодексу, повинна базуватися на

обчисленій вартості. Обчислена вартість є сумою:

(а) ціни або вартості матеріалів та вироблення та інших робіт чи

обробки, які використовуються у виробництві імпортованих товарів;

(b) суми для прибутку та загальних витрат, що дорівнює той, що

звичайно враховується у продажах товарів такого ж самого класу або

виду, що і оцінювані товари, які були вироблені виробниками у країні

– експортері для експорту до Співтовариства;

(c) ціни або вартості складових, зазначених у підпункту «e» частини 1

статті 230-09.

Резервний метод (Стаття 230-20)

1. Під час визначення митної вартості відповідно до частини 3 статті

42 Кодексу, методи, передбачені у статті 41 та частині 2 статті 42

Кодексу, мають застосовуватися у гнучкий спосіб, та повинні

максимально спиратися на раніше визначену митну вартість, наскільки

це можливо.

2. Якщо митна вартість не може бути визначена відповідно до частини

1, слід застосувати інші доцільні методи. У такому випадку митна

вартість не буде визначатися на основі:

- ціни продажу в межах Співтовариства товарів, вироблених у

Співтоваристві;

- системи, за якою для митної оцінки використовується найбільше з

двох альтернативних значень вартості;

- ціни товарів на внутрішньому ринку країни - експортера;

- вартості виробництва, крім обчисленої вартості, яка була визначена

для ідентичних або подібних товарів відповідно до підпункту «d»

частини 2 статті 42 Кодексу;

- цін для експорту до країни, що не входить до складу митної території

Співтовариства;

- мінімальної митної вартості, або




15

- довільних або фіктивних значень вартості.

Декларування детальних відомостей щодо митної вартості (Стаття

230-21)

[1. Декларування детальних відомостей щодо митної вартості має

здійснюватися декларантом.]

2. На прохання митних органів необхідно подавати наступні детальні

відомості щодо митної вартості:

- продавець (ім’я або назва та адреса підприємства);

- покупець (ім’я або назва та адреса підприємства);

- номер та дата накладної/контракту;

- існуючі зв’язки та їх вплив на ціну;

- ціна нетто у валюті накладної;

- опосередковані платежі;

- умови доставки;

наступні складові, у тому обсязі, в якому їх вартість не була включена

до складу ціни, що була сплачена або підлягає сплаті:

- комісійні та брокерські винагороди за продаж;

- вартість тари та пакування;

- вартість товарів або послуг, наданих покупцем безоплатно або за

зниженою ціною для виробництва імпортованих товарів;

- роялті та ліцензійні платежі;

- виручка від подальшого перепродажу, передачі або використання,

яка зараховується на користь продавця;

- вартість транспортування, завантаження та переміщення до місця

ввезення;

- вартість страхування”.

ВІДПОВІДНІСТЬ ПОЛОЖEНЬ ПРОEКТУ МИТНОГО КОДEКСУ УКРАЇНИ ЩОДО

ВИЗНАЧEННЯ МИТНОЇ ВАРТОСТІ ПОЛОЖЕННЯМ МОДEРНІЗОВАНОГО

МИТНОГО КОДEКСУ ЄС

Проект Митного кодексу України (Глава XIII), який є якісним з правової точки зору, містить

більш детальні правила стосовно порядку та методів визначення митної вартості, ніж ММК

ЄС, водночас детально віддзеркалюючи відповідні положення Угоди про застосування статті

VII Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року. Перелік методів митного

оцінювання, які встановлюються як проектом МКУ, так і Імплементаціями положеннями

ММК ЄС, є тотожним в теорії. Проте на практиці існують суттєві відмінності. Проект МКУ

містить деталі індикативних цін, які не є мінімальними цінами (останні суперечать правилам

СОТ), але розглядаються як такі митними органами України. Виглядає зрозумілим, що

важливо запровадити до проекту МКУ формулювання, які чітко окреслять обставини, за

яких індикативні ціни можуть використовуватися як останній засіб, а також що індикативні

ціни не є мінімальними цінами. Системна співпраця з сусідніми країнами стосовно

встановлення реалістичних індикативних цін була наголошена як суттєва всіма установами,




16

з якими проводилися консультації протягом нашого дослідження проекту МКУ. Пункти 1 та

2 ст. 31 ММК ЄС встановлюють, серед іншого, що такі порівняння є легальними, якщо не

порушують умов, вкладених у п. 2, а особливо його п/п «а» і «е».

Тому наші початкові пропозиції передбачають не внесення розлогих змін до проекту МКУ, а

радше пропонують необхідність встановлення практичних, простих, підтверджуваних та

контрольованих систем та процедур забезпечення виконання вимог Кодексу та забезпечення

дотримання прав економічних операторів (незалежно від того, чи є вони Затвердженими

економічними операторами (ЗEО) або ж ні), які можна було б застосовувати повністю

послідовним та прозорим чином, за умови оприлюднення об’єктивних критеріїв прийняття

рішень в межах Митної служби, а також, у тих межах, у яких це доречно, – поза межами

Митної служби; виняток зроблено для питань встановлення вартості, які дійсно повинні бути

у самому проекті МКУ.

Ми також сподіваємося, що загалом такі самі погляди та висновки поширюватимуться і на

інші глави Кодексу, залежно від їх зв’язку із забезпеченням відповідності acquis стосовно

ММК, тобто що проект МКУ повинен залишатися переважно незміненим (але з деякими

ключовими винятками), з практичною імплементацією за допомогою вторинного

законодавства, тт. постанови. Цей погляд застосовується, зокрема, до таких питань як

ефективність та належна конфіденційність обміну інформацією з іншими державами,

схвалення та виключення ЗEО, критерії ризику, що застосовуються в автоматизованих та

неавтоматизованих (діючих на основі оперативної інформації) системах управління ризиком,

а також використання таких систем з метою визначення ефективності та доброчесності

персоналу.

ГЛАВА XIII ПРОЕКТУ МИТНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ ТА ГЛАВА 3 МОДЕРНІЗОВАНОГО МИТНОГО

КОДЕКСУ ЄС

Як зазначалося вище, даний проект кодексу у принципі відповідає ММК ЄС. Разом з тим, а

ні законодавство ЄС, ні правила ГАТТ (СОТ), не встановлюють методи впровадження

положень Глави XIII. Визначення таких методів залишено на розсуд держав - членів ЄС,

хоча ці держави координують власні дії у цій сфері, зокрема шляхом виявлення факторів

ризику, способів ухилення та виявлення помилок та шахрайства. До таких заходів належить

співробітництво з Європейським офісом боротьби із шахрайством (OLAF), а також

оповіщення про приклади порушень через базу даних CIS (Митна інформаційна система, що

була створена відповідно до Конвенції 1995 року11

та дозволяє автоматичний обмін

оперативною інформацією, яка, однак, не може бути використана у судовому провадженні).

Нижче наведені окремі коментарі стосовно проекту кодексу, а також огляд того, яким чином

застосовуються, або могли б застосовуватися ці процедури для подолання проблем з

імплементацією. Багато наведених “відповідей” стосуються більш широкого кола питань.

Стаття 379. Визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний

кордон України (Стаття 7 ГАТТ 1994 р.: пріоритетне застосування методу ціни угоди

для визначення митної вартості)

11

Agreement on provisional application between certain Member States of the European Union of the Convention

drawn up on the basis of Article K.3 of the Treaty on European Union on the use of information technology for customs

purposes (Official Journal, C 316 of 27.11.1995).




17

Держави - члени ЄС використовують різноманітні способи контролю правильності

визначення вартості. Звичайно, застосування мінімальних цін заборонено правилами ГАТТ /

СОТ. Використовуються як бази даних митної оцінки, так і більш широкі бази слідчих та

оперативних даних. Бази даних першого типу містять детальну інформацію про індикативні

процеси та особливо про ціни, які були визнані (a) підозрілими, або (б) по відношенню до

яких було доведено, що вони є обманними, наприклад, шляхом виявлення подвійних

накладних. Бази даних обох типів, особливо бази слідчих та оперативних даних, містять

детальну інформацію про замовників та постачальників, а також їх адреси. Такі адреси

можна знайти в цих базах даних, і таким чином можна часто виявити компанії, що

створюються замість збанкрутілих, ідентичність яких змінюється, однак адреса та / або

акціонери та керівники при цьому залишаються тими ж самими. Це зручні способи

виявлення зв’язків між постачальниками та покупцями. Вони також дозволяють визначити

адреси “приміщень”, які часто використовуються для цілей обманного оцінювання та іншого

шахрайства. Скандинавські країни, Бельгія та Нідерланди мають особливо добре розвинені

системи в цій сфері.

Стаття 379, частина 5: “Для цілей визначення митної вартості використовується

інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку,

прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної

вартості”. Це потребує пояснень. Чи не створює це можливості для ухилення/лазівки

(наприклад, через дозвіл на надмірне зниження цін, яке дозволяє обґрунтувати заниження

вартості)? Чи йдеться тут про “справедливу вартість” для цілей бухгалтерського обліку

(наприклад, для оцінки товарних запасів)? Чи консультується Віце-прем’єр-міністр з

аудиторськими компаніями стосовно міжнародно-прийнятних ставок знецінення запасів? Це

більше стосується бухгалтерських компаній та податкових органів, які б могли допомогти

митній службі у цьому питанні.

Стаття 379, частина 6: “Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через

митний кордон України громадянами, проводиться на основі інформації про ціну товару,

яка вказана в касових або товарних чеках або інших документах, які використовуються в

роздрібній торгівлі і підтверджують вартість товару”. Держави - члени ЄС, в яких

особливо поширено перевезення товарів через кордон громадянами, обмінюються даними

про роздрібні ціни в основних магазинах. Крім встановлення реалістичної ціни для цілей

ввезення товарів громадянами, вони також встановлюють реалістичні значення маржі та

реалістичні значення виробничих витрат. Крім того, вони підтримують контакт з митними та

податковими органами у країнах – виробниках, хоч в цій сфері співробітництво є обмеженим

(Китай).

Стаття 381. Декларування митної вартості товарів

Стаття 381, частина 1: “Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються

(декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний

кордон України, шляхом подання декларації митної вартості, на підставі мінімально

достатніх для її розрахунку документів, які містять чисельні дані про складові митної

вартості”. Скандинавські країни та Нідерланди вже давно спростили процедури та,

подібно Великобританії, мають давній досвід роботи із системою Затверджених економічних

операторів (ЗЕО). Ці системи значною мірою та успішно покладаються на банківські гарантії

та ретельну перевірку податкової та митної інформації про заявників. В інтересах

справедливості, для надання та утримання статусу ЗEО встановлені досить чіткі об’єктивні

критерії.

Стаття 381, частина 3: “Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які

переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів




18

України, а порядок заповнення декларацій митної вартості – спеціально уповноваженим

центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи”. Такий спеціально

уповноважений орган має тісно співпрацювати з підрозділом митної оцінки (однак не бути

ідентичним йому) та повинен мати право приймати остаточне рішення щодо того, яка

інформація необхідна. Обсяг інформації для Затверджених економічних операторів має бути

мінімальним, оскільки повна детальна інформація про імпортера міститься в оперативній

базі даних, що використовується під час визначення статусу ЗEО. Митні відомства ЄС часто

здійснюють такий пошук, особливо у зв’язку з карусельними схемами шахрайства з ПДВ.

Стаття 382. Коригування митної вартості.

Стаття 382, частина 1: “Коригування митної вартості здійснюється з метою

забезпечення відображення відомостей щодо сплати донарахованих або надмірно

(помилково) сплачених сум митних платежів, якщо така сплата (повернення) відбувається

після закінчення певних митних формальностей або митного оформлення товарів із

застосуванням декларації митної вартості згідно статті (добавити розділ ІІІ, Коригування

відомостей вантажної митної декларації)”. Це найкраща практика. Товари мають бути

випущені за умови отримання задовільних гарантій та підтвердження того, що

заборгованість буде сплачена. Це принципово важливо, оскільки процес здійснення

розрахунків часто потребує певного часу, і тому зайве затримання товарів на митниці може

виявитися непропорційним. Крім цього, це демонструє важливість системи ЗEО.

Стаття 383. Права та обов’язки декларанта, який декларує митну вартість товарів

Стаття 383, частина 3: “У разі відсутності повної інформації у декларанта щодо митної

вартості на момент митного оформлення, він має право звернутися до митного органу з

проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, за умови забезпечення

сплати мит та податків відповідно до глави 55 цього Кодексу (Форми, умови та способи

надання гарантій), або сплатити мита та податки згідно з митною вартістю цих товарів,

визначеною митним органом”. Для забезпечення якості та послідовності оформлення

необхідно вести бази даних, які б дозволили забезпечити можливість підтвердження

керівництвом точності рішення, правильності процедур та ефективності збирання платежів,

а також підтвердження цього шляхом внутрішнього та зовнішнього аудиту.

Стаття 383, частина 4: “Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо

визначення митної вартості оцінюваних товарів до спеціально уповноваженого

центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи та/або до суду. У повідомленні

митного органу вищого рівня про результати розгляду скарги обґрунтовується прийняте за

скаргою рішення та міститься інформація про право декларанта оскаржити це рішення в

судовому порядку”. Для цього потрібні незалежний постійний персонал, проведення

внутрішнього та зовнішнього аудиту, як було зазначено безпосередньо вище.

Стаття 384. Контроль митним органом правильності визначення митної вартості

товарів

Стаття 384, частина 1: “Митний орган здійснює контроль визначення митної вартості

товарів, шляхом перевірки чисельних значень складових та правильності їх розрахунку згідно

з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому

порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 80 – 84 і 95 цього




19

Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів

через митний кордон України. Порядок контролю правильності визначення митної

вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску

товарів через митний кордон України та донарахування мит та податків визначається

Кабінетом Міністрів України”. Це віддзеркалює прогресивну практику ЄС щодо

відкладення платежів за умови надання банківських гарантій. Ефективність таких систем

може бути визначена та визначається шляхом оцінки часу, необхідного для підтвердження

статусу ЗEО, часу, необхідного для створення рахунків для відкладених платежів, тривалості

прийняття рішення у врегулюванні суперечок щодо митної оцінки, та показника успішності

та тривалості періодів збирання заборгованості. Такі фактори регулярно оцінюються

підрозділами, що займаються питаннями “часу та руху”.

Стаття 384, частини 2-3: “Для підтвердження заявлених відомостей про митну

вартість товарів декларант зобов'язаний подати:

Зовнiшньоекономiчний договір (контракт) i додатки до нього;

рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;

банківські платiжнi документи (якщо рахунок сплачено)

копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарiв, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

договір (контракт) про перевезення,

договір страхування.

……………...

Якщо на момент митного оформлення в поданих документах відсутня інформація, яка

підтверджує наявність умисного надання недостовірної інформації (шахрайство) або

помилки – додаткові документи не вимагаються.”

ММК ЄС не встановлює переліків документів, які необхідно подати для підтвердження

митної вартості товарів. У рамках практики зовнішньої торгівлі товари інколи продаються

без оформлення одного або декількох таких документів, перелічених вище. Так, наприклад,

замість зовнішньо-торгівельної угоди можуть бути використані інші документи. Крім того,

Постанова Кабінету Міністрів України №80 від 01.02.2006 визначає перелік документів, які

необхідно подавати для цілей митного контролю та митного оформлення. Ми радимо

вилучити цей перелік із цієї статті.

Стаття 384, частини 4-5: “Умовою відхилення митницею задекларованої митної

вартості може бути наявність даних про умисне надання недостовірної інформації

(шахрайство), або помилка декларанта. Відмова можлива при наявності письмового

обґрунтування.

Якщо митний орган дійшов висновку, що декларант при визначенні митної вартості

допустив арифметичні помилки, або у наданих документах наявні неточності, розбіжності

між документами – митним органом, в процесі консультацій, пропонується виправити ці

помилки”. Слід навести приклади підстав для підозри та відхилення, згідно із коментарями

USAID (це включає обмін інформацією про підозрюваного). Слабким місцем тут є накладна,

оскільки можлива практика застосування подвійних накладних. Існує очевидна необхідність

обміну інформацією з іншими країнами у такий спосіб, який не порушує конфіденційності,

наприклад, шляхом обміну узагальненими деперсоналізованими відомостями.

Стаття 384, частини 6-7: “В інших випадках, при незгоді митного органу з заявленою

митною вартістю та неможливістю обґрунтування такої незгоди на момент здійснення

митних формальностей – митне оформлення не призупиняється, а остаточний контроль




20

здійснюється після проведення митного оформлення (відповідно до статей 80 – 85 і 95

цього Кодексу).

При здійсненні такого контролю митний орган має право витребувати від декларанта

додаткові пояснення (які підтверджують складові митної вартості), включаючи

документи та інші докази того, що заявлена митна вартість відповідає загальній сумі

коштів, що була сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари”. Ключовим моментом

тут є наявність ефективної інформаційної системи щодо ЗEО. Митна служба Нідерландів має

надзвичайно позитивний досвід у цьому відношенні в опрацюванні величезних обсягів

потоків вантажів у Роттердамі.

Стаття 384, частина 8: “Митний орган має право упевнитися в достовірності або

точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної

вартості “. Це підкреслює необхідність створення ефективної бази оперативних даних, яка

б дозволила співставляти раніше доведені або підозрювані випадки шахрайства щодо митної

оцінки з детальними відомостями про постачальників, їх адреси (та ж сама адреса часто

вказує на того ж самого постачальника, хоч і під іншою назвою), не дуже надійні банки, а

актож про незвичайні обсяги товарів відносно до обсягів попередніх поставок. Спочатку слід

визначити, що є нормою, а потім виявити те, що нормою не є.

Стаття 384, частина 10: “При прийнятті остаточного рішення, митний орган

зобов’язаний врахувати усі наявні данні, а також інформацію цінових експертиз”. Тут

можна задіяти комерційні довідники (наприклад, про ціни на вживані автомобілі – США,

Японія та незабаром Китай) та веб-сторінки цінових порівнянь. Митні служби держав -

членів ЄС користуються такими довідниками, які вже багато років є доступними в Інтернеті

в режимі “он-лайн”.

Стаття 386. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться (імпортуються).

Стаття 386, частина 1: “Митною вартістю товарів, які ввозяться (імпортуються), є

ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на

експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які

були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на

користь продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом

опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу

продавця. Платежі не обов‘язково мають бути здійснені у вигляді переказу грошей. Такі

платежі можуть бути здійснені шляхом акредитиву, інкасування або за допомогою інших

розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо)”. Бази оперативних даних можуть

дозволити, якщо належним чином будуть забезпечені проаналізованою інформацією,

виявити бартерні схеми або інші недобросовісні операції. Ключовим моментом тут є

виявлення платіжних трансфертів (і відповідно банківської інформації) стосовно саме

послуг, а не товарів, коли платежі за послуги насправді мають відношення до товарів.

Звичайно, це дуже важко зробити. Митна служба Німеччини (ZKA Koln) багато працює у

цьому напрямку, так само як і митні Служби Великобританії (SOCA та HMRC) та

Нідерландів (FIU). Сторони, з якими були проведені консультації, дали чітко зрозуміти, що

вони визнають, що їх методи завищення вартості не є повністю законними чи сумісними з

Митним кодексом Співтовариства (наприклад, його ст. 29-31), а також що вони намагаються

посилити систематичну співпрацю з державами – членами ЄС, особливо сусідніми країнами,

для того щоб ділитися більше (і більшої якості) інформацією в умовах, коли економічні

оператори перебувають в достатньо подібних обставинах.




21

Наведені у статті 386 численні категорії, які роз’яснюють, що треба, а що не треба включати

до складу ціни для цілей митного оцінювання, та різноманітні зв’язки між покупцями та

продавцями (прямі та непрямі) більш детально будуть роз’яснені під час візиту

міжнародного експерта UEPLAC, або ж заздалегідь, якщо Державна митна служба України

та офіс OLAF та Місія ЄС з надання прикордонної допомоги (EUBAM) виявляться

спроможними, спільно або окремо, запропонувати навчальні приклади. Експерт планує

підготувати перелік непрямих зв’язків, які матимуть такі самі наслідки, як і прямі зв’язки

(наприклад, імпортування споживачем або тим самим державним продавцем, який фактично

має недобросовісний контакт з фактичним користувачем після імпортера, тобто коли

імпортер є лише компанією-вивіскою. Загалом, заходи боротьби з цією проблемою

продовжують включати методи, які застосовуються державами – членами ЄС, хоч і з різним

рівнем успіху та досвіду), такі як ретельне перевіряння та затвердження ЗEО, повне, вчасне

та точне поновлення баз оперативних даних, які надають та отримують інформацію від усіх

відповідних урядових відомств, ефективний обмін кількісною та особливо якісною

інформацією з офісом OLAF та Світовою митною організацією (WCO) та партнерами з СНД,

а також централізований зовнішній та внутрішній аудит дієвості та відповідності положень

проекту МКУ, пов’язаними з митною оцінкою, враховуючи, що ці положення за законом

мають відповідати вимогам ММК ЄС.

Documents

Customs value conformity 2