Коледж ракетно-космічного машинобудуванняДніпровського національного університету

імені Олеся Гончара

«Новаторський підхід у сучасному освітньому просторі»

Матеріали ІІІ науково-методичної конференції

24–26 квітня 2018 р.

Дніпро2018

1

Затверджено до друку

Методичною радою КРКМ ДНУ ім. О.Гончара

(протокол № 7 від 16.04.2018 року)

Організаційний комітет:

Любохинець Валентина Миколаївна – заступник директора з навчальної роботи, Дено Наталія Петрівна – методист, Зарбалієва Тетяна Євгенівна – завідувач навчально-методичним кабінетом, Мандрика Тетяна Петрівна – викладач спецдисциплін

Новаторський підхід у сучасному освітньому просторі. Матеріали ІІІ науково-методичної конференції.-Дніпро, 2018- с.

Матеріали публікуються в авторській редакції.

2

ЗМІСТВСТУП……………………………………………………………...7

1. СЕКЦІЯ «ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ДИСЦИПЛІН»……………7

ВИКОРИСТАННЯ КЕЙС-МЕТОДУ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНФОРМАТИКИБіда С.О.,……………………………………………………...7

КОНЦЕПЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТОРНИХ ЗАНЯТЬ З МАТЕМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН В УМОВАХ ВИКОНАННЯ НОВИХ ВИМОГ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИБуряк Г.І.,……………………………………………………10

РОБОТА З ДОКУМЕНТАМИ НА ЗАНЯТТЯХ З ІСТОРІЇГригор’єва О.В., …………………………………………….14

ВИКОРИСТАННЯ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ СТУДЕНТІВ ПРИ ВИВЧИННІ ХІМІЇ Ісаєва А. Ю, ………………………………………………...19

БРОУНІВСБКИЙ РУХ» ЯК ОДИН З ІННОВАЦІЙНИХ МЕТОДІВ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ СТУДЕНТІВКоба Ю.В.,………………………………………………..…25

ВПРОВАДЖЕННЯ ГУМОРУ В ОСВІТНІЙ ПРОСТІРКрошка Н.П.,………………………………………………..27

ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ СТУДЕНТІВ КОЛЕДЖУЛевіна Н.С.,………………………………………………….32

3

МЕТОДИ АКТИВІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ НА ЗАНЯТТЯХ З МАТЕМАТИКИМалик О.М.,………………..………………………………..38

ПОФІЛАКТИКА ЗМЕНШЕННЯ КІЛЬКОСТІ ПРОПУСКІВ ЗАНЯТЬ СТУДЕНТІВ БЕЗ ПОВАЖНИХ ПРИЧИНТкач Н.С., …..……………………………………………...40

МЕТОДИКА «ШЕСТИ КАПЕЛЮХІВ», ЯК ЗАСІБ ПЛАНУВАННЯ ГУРТОВИХ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИХ МИСЛЕННЄВИХ ПРОЦЕСІВ НА ЗАНЯТТЯХ З МАТЕМАТИКИФеоктістова Л.А.,…...…………………………………..…45

ТЕХНОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ГРУПОВОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ НА ЗАНЯТТЯХ З МАТЕМАТИКИЧопенко О.В………………………………………………...48

ПОКРАЩЕННЯ НАВИЧОК ВИКЛАДАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИПодольська Л. Є., Шершун О. В………………………………...52

2. СЕКЦІЯ «СПЕЦІАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН»…………………..56

ЕЛЕКТРОННЕ (ДИСТАНЦІЙНЕ) НАВЧАННЯБабенко І.Б…………………………………………….……58

ВИКОРИСТАННЯ ВІРТУАЛЬНИХ МОДЕЛЕЙ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ З ЧПУ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВБездільний В. С……………………………………………..61

4

ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ АВТОМАТИЗОВАНИХ СИСТЕМ ВЕРИФІКАЦІЇ І СИМУЛЯЦІЇ ПРИ СТВОРЕННІ УПРАВЛЯЮЧИХ ПРОГРАМБездільний В. С……………………………………………..64

МЕТОДИКА ПРОЕКТУВАННЯ, СТВОРЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ НАВЧАЛЬНИХ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ПРЕЗЕНТАЦІЙБешляга Л. В.,………………………………………………67

ВПЛИВ ОСОБИСТОСТІ КУРАТОРА НА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗДІБНОСТІ СТУДЕНТІВ АКАДЕМІЧНОЇ ГРУПИБолваненко Л.В………………………………………….…72

ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ВИПЕРЕДЖАЮЧОГО ТА ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ НА ПРИКЛАДІ РОЗГЛЯДУ ПИТАННЯ УСПАДКУВАННЯ ОКРЕМИХ ЧЛЕНІВ КЛАСУГапоненко Н.В.,…………………………………………….74

ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ З МЕТОЮ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ПІДГОТОВКИ ЗВАРНИКІВДавидюк А.В.,……………………………………………….79

АКТИВНІ ФОРМИ ТА МЕТОДИ НАВЧАННЯ НА ЗАНЯТТЯХ З ТЕХНОЛОГІЇ КОНСТРУКЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ (З ВЛАСНОГО ДОСВІДУ)Захарченко Т.С.,……………………………………………83

ІНДИВІДУАЛЬНО-ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАННЯІгнатова Л. І.,………………………………………………88

5

АКТУАЛЬНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ 1С: ІТС УКРАЇНА ПРИ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ІТ-СПЕЦІАЛІСТІВМандрика Т.П.……………………………………………...90

СУЧАСНА МЕТОДОЛОГІЯ ТА ІДЕОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОММатвєєва Т.Г……………………………………………….94

СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНІ СХЕМИМІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ПРИ ВИКЛАДАННІ СПЕЦІАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІНМирошник В.Г……………………………………………102

ОФОРМЛЕННЯ ПРОЕКТНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ ЯК НЕОБХІДНА СКЛАДОВА ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ КВАЛІФІКОВАНИХ СПЕЦІАЛІСТІВМихайлова В.О……………………………………………104

6

ВСТУП

Мета конференції – надати можливість викладачам закладу освіти презентувати свої роботи та новаторські ідеї, використовуючи сучасні інформаційно-комунікаційні технології, які можуть привернути увагу широкого кола фахівців та стати предметом дискусії.

Запрошуємо до обміну думками та пошуку нових пріоритетних напрямків педагогіки, до залучення молодих спеціалістів до досліджень та власних відкриттів.

1. СЕКЦІЯ «ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ДИСЦИПЛІН»

ВИКОРИСТАННЯ КЕЙС-МЕТОДУ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНФОРМАТИКИ

Біда С.О.,викладач інформатики та спецдисциплінПЦК математики та інформатики

На сьогоднішній день студенти мають досить великі можливості роботи на комп'ютері, крім занять з інформатики та ІКТ: додаткові заняття в гуртках, присвячених окремим технологіям; робота в комп'ютерних клубах; наявність комп'ютера вдома. Якщо така робота не має певної організації, то це може привести до небажаних наслідків:

- у деяких студентів формується помилкова впевненість, що вони добре розбираються в інформатиці, а з комп'ютером взагалі на "ти". Практичний досвід показує, що студенти часто плутають призначення предметів "Інформатика" і "ІКТ". Реальний рівень знань з інформатики та культура оформлення результатів комп'ютерних робіт залишають бажати кращого;

7

- якщо призначення знань і умінь, отримані на уроках ІКТ очевидно, то практичне застосування знань, отриманих на заняттях з інформатики, за межами даного предмета студенти не завжди бачать. Немає достатньої впевненості в тому, що "Інформатика і ІКТ" - це "інструмент", який можна використовувати в будь-якій предметній сфері;

- студенти однієї вікової категорії мають різний рівень психологічної готовності і впевненості при роботі на комп'ютері.

Останнім часом широкого поширення набули активні методи навчання, серед них метод проектів, комп'ютерне моделювання, ділові ігри і т.д. Найменш вивченим і використовуваним є Метод кейсів, незважаючи на те, що він дуже популярний на Заході і вперше був застосований в Гарвардській школі бізнесу у 1924 році.

Кейс-технологія сучасна освітня технологія, в основі якої лежить аналіз проблемної ситуації.

Кейсова технологія (метод) навчання - це навчання дією. Суть кейс-методу полягає в тому, що засвоєння знань і формування умінь є результатом активної самостійної діяльності студентів по вирішенню протиріч, в результаті чого і відбувається творче оволодіння знаннями, навичками, вміннями і розвиток розумових здібностей. У кейс-методі формування проблеми і шляхів її вирішення відбувається на підставі кейса, який є одночасно і технічним завданням, і джерелом інформації для усвідомлення варіантів ефективних дій.[1]

Мета кейс-методу навчити студентів, як індивідуально, так і в складі групи:• аналізувати інформацію,• сортувати її для вирішення конкретного завдання,• виявляти ключові проблеми,• генерувати альтернативні шляхи вирішення і оцінювати їх,

8

• вибирати оптимальне рішення і формувати програми дій і т.п.

Переваги використання кейс-методу на заняттях з інформатики:1. Природним чином досягається оптимізація темпу роботи студента.2. Легко досягається рівнева диференціація навчання.3. Заняття можна забезпечити матеріалами з віддалених джерел, користуючись засобами телекомунікацій.4. Робота з кейсом набуває характеру навчальної гри, і у більшості студентів підвищується мотивація навчальної діяльності.5. Збільшується кількість тренувальних завдань.

Структура заняття з використанням технології "кейс"1. Підготовчий етап. Викладач готує ситуацію, додаткові інформаційні матеріали, визначає місце заняття в системі предмету, завдання заняття.2. Ознайомлювальний етап. Залучення учасників до живого обговорення реальної ситуації. Введення в ситуацію. Опис ситуації. Виконання індивідуального завдання. Пошук необхідного інформаційного матеріалу. Глосарій.3. Основний (аналітичний) етап. Технологія роботи з кейсом Усвідомлення і формулювання проблеми на основі інтерпретації ситуації. Виявлення причин виникнення даної проблеми. Вироблення різних способів дії (варіантів вирішення проблеми) в даній ситуації – альтернатив. Вибір кращого рішення (альтернативи) з опорою на аналіз позитивних і негативних наслідків кожного, а також на аналіз необхідних ресурсів для їх здійснення.

9

Складання програми діяльності з орієнтацією на первинні цілі і реальності їх реалізації (з визначенням конкретних кроків і наповненням їх вмісту).

Вирішення кейсів рекомендується проводити в 5 етапів: Перший етап — знайомство з ситуацією, її особливостями. Другий етап — виділення основної проблеми (основних проблем), виділення чинників і персоналій, які можуть реально впливати. Третій етап — пропозиція концепцій або "мозковий штурм". Четвертий етап — аналіз наслідків ухвалення того або іншого рішення. П'ятий етап — вирішення кейса — пропозиція одного або декількох варіантів (послідовності дій), вказівка на можливе виникнення проблем, механізми їх запобігання і рішення. Кейси повинні бути правдивими, реалістичними, однак, в той же час, не обтяженими деталями, бути за тематикою зв’язаними з матеріалом, що вивчається.[2]

Список використаних літературних джерел1. http://informgru.blogspot.com/2017/01/blog-post.html2.https://ru.osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/31951/3.http://journal.osnova.com.ua/

КОНЦЕПЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТОРНИХ ЗАНЯТЬ З МАТЕМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН В УМОВАХ

ВИКОНАННЯ НОВИХ ВИМОГ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Буряк Г.І.викладач математичних дисциплінПЦК математики та інформатики

Математичні дисципліни зокрема й математику як науку в цілому, слід вважати основним засобом, що забезпечує пошук істини у сфері просторових відношень,

10

виявляє їх структурний взаємозв'язок, а головне, сприяє знаходженню найбільш загальних законів природи.

Не можна уявити кращого інструменту ніж математичний апарат для точного формулювання змісту природничих, гуманітарних, соціальних наук та різноманітних прикладних дисциплін. У свою чергу, математичне уявлення реальності являє собою найефективніший варіант дослідження оточуючого, який реалізується за допомогою ланцюгів гіпотез, ідеалізацій та спрощень. Саме тому математика — фундаментальна наука, яка надає загальномовні засоби іншим дисциплінам, тим самим сприяє знаходженню конкретних відповідей на поставлені запитання. Отже, немає більш досконалого способу опису світу ніж математика, або це загальні слова, або це — математика.

Незважаючи на відсутність інформаційного дефіциту, наявності різноманітних інтерактивних навчальних методик, відеоуроків тощо, спостерігається щорічне зниження рівня знань. Сучасна модель освіти орієнтована на розвиток творчих здібностей в учнях з перших років навчання: скласти вірш, вигадати умову задачі тощо. Нажаль, такий підхід не прищеплює старанність, охайність, не сприяє розвитку пам'яті. А між тим, надмірна старанність є більш продуктивною ніж ледача талановитість.

Останнім часом вважається доцільним факультативне вивчення такої фундаментальної науки як математика. У порівнянні навчальні програми, які набудуть чинності у наступному навчальному році містять меншу кількість годин стосовно проведення аудиторних занять ніж поточні програми [1].

Реалізація нових вимог, висунутих міністерством освіти зобов'язує сучасного викладача здійснити перегляд загальної концепції проведення аудиторних занять. Для

11

працівників навчальних закладів I, II рівня акредитації основна складність полягає в тому, що викладачам, які читають першокурсникам математичні дисципліни доводиться працювати з неадаптованим контингентом, які мають, як правило, недостатній рівень математичних знань. Також випробуванням на стійкість є викладання студентам, що навчаються на основі повної середньої освіти після закінчення професійно-технічних навчальних закладів.

Для усунення вищезазначених проблем рекомендується організувати процес адаптації студентів-першокурсників, який може бути здійснений за рахунок проведення тренінгів. Заняття-тренінги слід проводити поза навчальним планом із безпосередньою умовою підтримки викладачів-організаторів з боку адміністрації навчального закладу. Основною метою такої форми активного навчання є передача знань, розвиток та формування вмінь і навичок. Теми тренінгів мають бути спрямовані на ліквідації прогалин в знаннях, які унеможливлюють подальше вивчання не лише математичних, а й фахових дисциплін відповідно до обраної спеціальності та на сучасному рівні прийняття рішень у майбутній професійній діяльності, як фахівців.

Під час проведення таких зустрічей слід в стислій формі, але с достатньою кількістю типових прикладів довести до відома слухачів основні розділи елементарної математики: арифметику (прийоми обчислень раціональних чисел зокрема та дійсних в цілому); елементарну алгебру (алгебраїчні вирази та рівняння, розв’язання однотипних завдань з метою досягається максимальної спільності результату); евклідову геометрію (аксіоматика, система позначень, основні теореми планіметрії). Продуктивне сприйняття хоча і в стислій формі, але все ж таки колосальної кількості інформації може бути реалізовано за умови використання

12

мультимедійних матеріалів, які мають бути розроблені в інтерактивній формі із використанням анімаційних ефектів.

В умовах сучасних вимог щодо скорочення годин для проведення аудиторних занять, висунутих міністерством освіти, вимушеним заходом є викладання математичних дисциплін згідно з навчальним планом в аналогічний вище описаний спосіб — у формі тренінгів. Основний акцент під час проведення таких занять має припадати на демонстрацію розв’язання типових задач [2]. До того ж слід прищеплювати культуру оформлення розв’язку із обов’язковим дотриманням обраного алгоритму стосовно виконання кожної конкретної дії.

Контроль знань та вмінь студентів рекомендується здійснювати із використанням завдань, подібних до розглянутих прикладів, які не потребують попередніх тотожних перетворень та можуть бути безпосередньо розв’язані за наданим алгоритмом. Критерієм оцінювання може бути власне кроки проходження алгоритму розв’язку. Для більш підготовлених студентів, які претендують на відмінну оцінку слід впроваджувати більш складні приклади та сприяти зацікавленості до вивчання за рахунок пошуку міжгалузевих зв’язків.

Узагальнення та систематизація розглянутих тем може бути досягнута доведенням доцільності її вивчання за умови наведення кількох актуальних прикладів та під час розв’язання прикладних задач, бажано близьких до обраної професії.

Отже, слід прислухатись до висловлювання Бісмарка: «Хто заощаджує на школах, той буде будувати тюрми».

13

Список використаних літературних джерел1. https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/navchalni-programi-dlya-10-11-klasiv2. Денисюк, В. П. Вища математика:[Текст] навч. посібник у 4-х ч./ В. П. Денисюк, В.К. Репета. – К.: Книжкове видавництво НАУ, 2005.

РОБОТА З ДОКУМЕНТАМИ НА ЗАНЯТТЯХ З ІСТОРІЇ

Григор’єва О.В., Викладач історії, спеціаліст вищої категорії, викладач - методистголова ПЦК соціально-історичних дисциплін

Концепція модернізації освіти передбачає перехід освіти від формальної до особистісно-діяльнісної парадигми. Дана парадигма визнає, що процес активного добування знань є одним з напрямків розвитку особистості студента. У царині історичної освіти такий підхід передбачає формування у студентів історичної компетентності, зокрема здатності самостійно аналізувати явища й процеси суспільного життя, знаходити інформацію про життя людей у минулому, аналізувати, інтерпретувати та оцінювати її, формулювати, висловлювати та обстоювати власну думку, робити вибір і пояснювати позицію, вести дискусію, спілкуватися та співпрацювати в навчанні.

Особливість історичної науки в порівнянні з природничими науками, полягає в тому, що конкретні події та явища, які вона вивчає, не піддаються безпосередньому дослідженню. Відразу ж після появи вони стають

14

надбанням минулого, а умови їх виникнення настільки своєрідні, що штучно відтворити їх практично неможливо. Конкретні історичні факти дійшли до нас у вигляді залишків знарядь праці людей минулих епох, предметів їх побуту, архітектурних споруд та інших пам’ятках матеріальної культури. Особливо багато історичних фактів відбилося в письмових пам’ятках законодавства, державних і приватних актах, публіцистичних і художніх творах. Всі ці форми, в яких дійшли до нас факти минулого, ми називаємо історичними джерелами. За допомогою вивчення різних джерел відбувається активне дослідження історичного процесу.

Аналіз публікацій останніх років свідчить про те, що проблема методики використання історичних джерел на заняттях з історії завжди була об’єктом досліджень провідних українських науковців і методистів, серед яких: О.І. Пометун, Н.М. Гупан, В.С. Власов, К.О. Баханов, В.О. Мисан, Т.Л. Ковбасюк, В.В. Островський та інші.

Але в сучасних умовах, коли навіть нові навчальні програми з історії для 5 – 9 класів загальноосвітніх навчальних закладів за новим Державним стандартом вимагають проведення практичних занять, особливої актуальності набуває проблема ефективного використання історичних джерел.

Історичне джерело як засіб навчання історії найкраще вписується в сучасну освітню парадигму: по-перше, документ відображає реальну, а не вигадану ситуацію; по-друге, він дає уявлення про відносність історичного знання; по-третє, існує безмежне різноманіття джерел, кожне з яких здатне продемонструвати, з одного боку, подібність між нами та людьми з давніх епох; а з іншого – відмінність близьких поколінь. Нарешті, джерело здатне продемонструвати, наскільки можна, свідомо чи несвідомо, спотворити інформацію.[2, с.4]

15

В педагогічній науці виділяють наступні види джерел: наочні (ілюстрації, плакати, фільми, археологічні пам’ятки тощо), усні (перекази, спогади, достовірні факти з життя конкретних людей тощо) та письмові (листи, заповіти, грамоти, закони тощо). Найбільш поширеними та доступними для використання на заняттях з історії є текстові джерела. Відповідно до цього метою статті є аналіз методів та прийомів використання документів на заняттях з історії.

Для того, що б робота з джерелами мала оптимальний результат, викладач повинен дотримуватись наступних критеріїв при доборі документів:- документи повинні бути органічно пов’язаними з програмовим матеріалом, сприяти актуалізації історичних знань; - репрезентувати основні, найтиповіші факти та події епохи; - бути доступними за змістом і обсягом; - містити побутові й сюжетні подробиці, що дають змогу конкретизувати уявлення студентів про ті чи інші події, явища, процеси; - здійснювати на студентів певний емоційний вплив; - відрізнятися літературними й науковими перевагами, достатньою інформативністю для розвитку пізнавальної самостійності й зацікавленості, удосконалення прийомів розумової праці;- висвітлювати різні аспекти історичних подій, явищ, особистостей і подавати різні погляди, позиції, поведінкові установки [4, с.60].

Безпосередньо в процесі в роботі з документами виділяють такі освітні технології:

Технології відтворюючого рівня передбачають: виписки основних понять, відповіді на

16

поставлені питання, впізнавання у тексті джерела вивчених фактів, подій, явищ; складання простого плану. Технології перетворюючого рівня пропонують: розбір документа, виділення в ньому головної ідеї; порівняння положень джерела з іншим теоретичним матеріалом; самостійний відбір, угрупування фактів; складання розгорнутого плану, тез, конспекту. Технології роботи з джерелами творчо-пошукового рівня передбачають: осмислення даного джерела, визначення його місця в системі інших документів; виявлення та порівняння описуваних явищ і позиції автора тексту; формулювання висновків по вирішенню загальної проблеми. Творчий рівень передбачає абсолютно нове використання інформації. Студентам пропонується долучитися до самої суті діяльності історика-професіонала – до самостійного добування фактів і складанню з них історичного опису. Захист роботи відбувається у формі творчого звіту, твору, презентацій проектів.

Запропоновані вміння в роботі з історичним джерелом можуть змінюватися відповідно до виду писемного джерела, рівня пізнавальних можливостей студентів. Для більшої продуктивності роботи викладач може використовувати різні алгоритми дослідження історичних джерел. Для студентів вищих закладів освіти І – ІІ рівнів акредитації пропонуємо досліджувати писемні джерела через здійснення наступних послідовних кроків: візуальне дослідження джерела; визначення виду писемного джерела (офіційний документ, газетна стаття, спогади тощо); встановлення авторства тексту та отримання інформації про особу автора (колектив авторів); з’ясування часу створення документу, що має значення для його загальної характеристики, достовірності; встановлення первинності чи вторинності історичного джерела; з’ясування способу появи джерела –

17

створювалося воно спеціально чи є результатом неупередженої діяльності; визначення ступеню довіри до джерела; детальне і цілеспрямоване дослідження історичного джерела відповідно до поставлених цілей та завдань щодо конкретного виду документу й його інформативності [5, с.20-22].

Виходячи з усього вищесказаного, випливає висновок про те, що в порівнянні з репродуктивним та перетворюючим рівнем, способи роботи студентів в рамках творчого рівня націлені на формування власних поглядів, переконань і доказових позицій. Роль викладача таким чином полягає в необхідності озброїти студента методами і прийомами роботи з джерелами, методами елементарної критики джерела. У цілому проблеми використання на заняттях з історії писемних джерел на сучасному етапі розвитку освіти набувають особливого значення та потребують подальшого дослідження.

Список використаних літературних джерел:1. Баханов, К.О. Лабораторно-практичні роботи у викладанні історії України [Текст] : Посібник для вчителя / К.О. Баханов. – К.: Генеза, 1996.- 208 с.2. Власов, В. Історичне джерело в арсеналі дидактичних засобів: чи здатна методика подолати втому від історії? [Текст] / В.Власов // Історія в школах України. – 2009. – № 4. – С. 3–8.3. Задорожна, Л. Історичні документи як основа побудови пізнавальних завдань [Текст] / Л.Задорожна // Історія в школах України. — 2002. - № 2. - С. 35-39.4. Ковбасюк, Т. Висвітлення питань роботи учнів з письмовими історичними джерелами у методичній літературі [Текст] / Т.Ковбасюк // Нова педагогічна думка. – 2008. – №3.С. 59-63.

18

5. Мисан, В.О. Писемні джерела на уроках історії [Текст] : навчально-методичний посібник / В.О. Мисан. – К.: Шкільний світ, 2009. – 100 с.

ВИКОРИСТАННЯ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ СТУДЕНТІВ ПРИ ВИВЧИННІ ХІМІЇ

Ісаєва А. Ю., викладач хіміїПЦК: природничо-наукових дисциплін

В умовах, коли обсяг знань і швидкість їх оновлення невпинно зростають і частина інформації стає застарілою, зрозуміло, що опанування новими знаннями потребує втілення прогресивних методологій навчання, в тому числі й такій фундаментальній науці, як хімія. І ще однією з причин, яка спонукає активізувати зусилля, спрямовані на реформу всієї системи навчання та зміни її технології, є низька пізнавальна активність студентів.

Найефективнішим навчання стане тоді, коли студент виявить максимальну активність, а викладач – активніше користуватиметься функцією консультанта та організатора навчального процесу.

Кожен викладач щоразу ставить перед собою питання: як організувати роботу студентів у групах , де студенти з різним рівнем знань та різними задатками, де панують репродуктивні методи навчання, що зводиться до оволодіння інформацією шляхом механічного запам’ятовування? За даними американських вчених В.Льюїса та Ф.Тильдемана, люди запам'ятовують близько 10% того, що вони чують, 30% того, що читають, 50% того, що бачать і 90% того, що роблять[1].

Інші дослідження свідчать, що:Лекція дає 5% засвоєння інформації;

19

· Читання – 10%;· Аудіо-візуальні методи – 20%· Демонстрування -60%

· Групові дискусії -50%· Активне навчання -70% (навчання через гру, з використанням різних видів мистецтв тощо);· Навчання інших - 90% (негайне застосування засвоєного, навчання «з перших рук»), яке називають комунікативно-діалоговим, або інтерактивним [3]. · Яким має бути заняття?· Як його провести, організувати, щоб отримати максимальну віддачу? · Як домогтись якісних знань та вмінь використовувати їх у повсякденному житті?

Процес становлення повноцінного характеру можливий лише за умов високого рівня самостійної життєдіяльності людини. Її паростки закладаються в перші роки життя дитини. Людина ще чимало осягне, на життєвому шляху вона зможе уточнювати свої морально-етичні чи світоглядні засади, розвивати свої здібності тощо, але якщо в ранньому віці не зміцниться хребет її самостійності і самовідповідальності, то все життя залежати їй від інших людей. І вже ні освіта, ні творчі здібності не компенсують цього. Тому одне з головних завдань навчання – забезпечити розвиток особистісних якостей студента, збагатити її досвід, підвищити природний потенціал. У зв’язку з цим орієнтація на творчу самостійну діяльність, стає головною вимогою всієї системи освіти і навчальної діяльності зокрема [1].

Метод самостійної роботи студентів постійно в центрі уваги дидактів і психологів, які проводять дослідження з різних аспектів розвиваючого навчання. Доведено, що самостійна робота відіграє велику роль у формуванні і розвитку навчальних умінь, вихованні волі,

20

пізнавального інтересу, навичок колективної праці. В ній виявляється індивідуальність кожног студента, формується їхній інтелект і характер. Усе це сприяє засвоєнню глибоких і міцних знань [3].

На сьогоднішній день широкодоступними стали такі джерела інформації, як телебачення та Інтернет. Ці джерела інформації надають можливість засвоювати інформацію без особливих зусиль – формально. При цьому увімкненим лишається лише зорове та слухове сприйняття й практично повністю відсутнє осмислення одержаної інформації. В студентів впав інтерес до читання книг. Крім цього, сучасний студент навіть не намагається самостійно розширити коло знань. Він вважає, що знає достатньо, щоб відповісти на певну кількість запитань з хімії і навіть вирішити задачу середньої складності. Студенти думають, що знання можна здобувати без особливих зусиль. Тому саме в такій ситуації виникає необхідність розвивати мислення студентів, пробуджувати інтерес до предмета та здобуття знань [5].

З досвіду роботиІнтерес у навчанні є своєрідним епіцентром

активізації навчання, розвитку пізнавальної активності студентів, формування у них позитивного ставлення до процесу отримання результатів своєї праці, уміння щось побачити, здивуватися, захопитися, захотіти негайно зрозуміти: що, чому і як відбувається. Для розвитку пізнавального інтересу у процесі навчання застосовую різні типи нестандартних завдань: складання і розв`язування задач, розгляд вправ на розвиток уміння висловлюватись здогад, доводити справедливість; збагачення навчального матеріалу завданнями комбінаторного типу.

Студенти повинні встановити рівень власного знання, до якого можна добавити щось нове. Під

21

час організації навчально- пізнавальної діяльності користуюся такими прийомами: Актуальна мета. При вивченні теми « Елементи підгрупи Карбону» пропоную спрогнозувати напрямки використання фулеренів та нанотехнологій у сучасному житті. Інтрига. Під час вивчення теми “ Періодична система хімічних елементів ” пропонується розв`язати питання “ Чому маси атомів є не цілими числами, якщо маса елементарних частинок дорівнює одному. ”Ефективним способом організації творчого підходу до розв’язання задач є створення ситуацій вільного вибору студентами навчального завдання. Цінність їх у тому, що педагогічне навчальне завдання студент сприймає як обране самостійно. Пропоную студентам самостійно скласти задачу та розв’язати ії. Це дозволяє студентам зрозуміти завдання задачі і успішно розв’язати ії. Домашнє завдання складається з задач різного типу, які студенти складають самі. С початку студенти не вірять у те що вони зможуть навчиться розв’язувати задачі взагалі. Використовую поступову підготовку до розв’язання задач, що дозволяє усім студентам зрозуміти шляхи та послідовність дій при рішенні задач. Використовую алгоритми, яки дозволяють напрацювати логічну послідовність дій при розв’язанні задач різного типу та різного рівня складності (Додатки). Таки завдання виховують у студентів самостійність і впевненість у своїх можливостях при розв’язанні вправ з хімії. Використовую групову і парну форму взаємоконтролю і взаємоаналізу. Для засвоєння та перевірки знань з теми пропоную творче завдання.Скласти: Опорний конспект

22

Запитання до теми Тестове завдання Кросворд Задачу Відповіді до усіх завдань

На занятті створюю групи з двох студентів за допомогою лото і організую працю по взаємоперевірки знань по завданням творчої роботи студентів. Оцінки виставляю в журнал. Така робота виховує вміння слухати та аргументовано оцінювати відповіді товаришів, пояснювати питання та розв’язання задач яки не зміг виконати одногрупник.

При проведенні лабораторної роботи «Вивчення властивостей мила та смз» завдання складаю з найбільшой кількостю пізнавально-пошукових завдань. Пропоную студентам вивчити та порівняти властивості мийних засобів яки використовується дома, та зробити висновки про ефективність та безпеку різних побутових мийних засобів. Робота завжди захоплює студентів і створює атмосферу відкриття нового про добре знайомі речі які використовується кожним у повсякденному житті.

У своїй практичній діяльності викладач ставить перед собою завдання вчити студентів логічно мислити, аналізувати, пояснювати, порівнювати. Глибокі знання з такого предмета, як хімія, потрібні не кожному студенту, адже з цією наукою поєднають своє життя не всі наші вихованці. Тому й вивчати неорганічні й органічні речовини слід на більш практичному рівні, потрібному для життя, отже формувати на заняттях хімії життєві компетентності.

Використання різноманітних методів навчання, сформованих на основі практичного опиту викладача, є основною складовою в успішному навчанні студентив. Реалізація різних форм і методів проведення самостійних

23

робіт на заняттях хімії забезпечує розвиток і саморозвиток особистості, сприяє формуванню її організаційних, інформаційних, комунікативних.

Список використаних літературних джерел1. Беспалько В. П. Слагаемые педагогической

технологии. — М.: Педагогика, 1989.—302с.2. Вікіпедія [Електронний ресурс]. — Режим доступу:

uk.wikipedia.org/wik.3. Голомб О. М., Голомб С. В. Впровадження інфор-

маційно-комп’ютерних технологій в процес викладання хімії: Методичний посібник. — У.: ІВЦ ЗІППО, 2008. — 89 с.

4. Гостіннікова О. М. Використання нових форм інформаційних технологій у викладанні хімії // Шкільний світ. — 2003. — № 29.

5. Гречин О. 77. Використання педагогічних про-грамових засобів та інформаційних технологій на уроках хімії // Актуальний досвід викладання хімії / Уклад. К. М. Задорожний. — X.: Основа, 2010. — С. 78—130.

6. Захарова И. Г. Информационные технологии в образовании: Учеб. пособие для студ. пед. учеб. заведений. — М.: Академия, 2003. — 192 с.

7. Інтерактивне навчання на уроках хімії / Упоряд. Г. Мальченко, О. Каретникова. — К.: Ред. загальнопед. газ., 2004. — 128 с.

8. Кайдалова Л. Г. Педагогічна майстерність викладача у сучасній педагогічній технології // Нові технології навчання: Наук.-метод. зб. / Кол. авт. — К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2004. — Вип. 37. — С. 91—94. 9. Левченко О. М., Коваль /. В., Завадський І. О. Основи створення комп’ютерних презентацій. — К.: BHV, 2010. 368 с.

24

БРОУНІВСБКИЙ РУХ» ЯК ОДИН З ІННОВАЦІЙНИХ МЕТОДІВ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ СТУДЕНТІВ

Коба Ю.В.,викладач математичних дисциплінПЦК математики та інформатики

Необхідною умовою успішної сучасної освіти є пошук нових прийомів і методик навчання, які направлені на формування всебічно розвиненої особистості. Методикою викладання математичних дисциплін передбачено використання таких форм навчання, які допомагають створити комфортні умови для освітньої діяльності студентів і спонукають їх до високої навчальної активності. Саме інноваційні методи, які використовуються на заняттях і спонукають студентів до пошуку нової інформації та допомагають розвитку кожної особистості [3].

«Броунівський рух», як інноваційний метод, широко використовується у процесі навчання студентів. Він забезпечує комунікативну спрямованість навчання, сприяє реалізації особистісноорієнтованого підходу до навчання, дає можливість розвивати та вдосконалювати мовленнєву діяльність [2].

Метод «Броунівський рух» (або «Навчаючи — учусь») використовується при вивченні блоку інформації або при узагальненні та повторенні вивченого. Він дає можливість студентам узяти участь у передачі своїх знань одногрупникам та отримати від них нову для себе інформацію у процесі спілкування. (Рис. 1) Використання цього методу дає загальну картину понять і фактів, які необхідно вивчити на занятті, а також викликає певні запитання та підвищує інтерес до навчання.

25

Організація роботи має такі особливості:

кожний студент повинен отримати свій «навчальний блок» із теми (окреме запитання чи завдання);

протягом декількох хвилин студенти читають інформацію. Важливо переконатися, чи розуміють вони прочитане;

слід запропонувати їм ходити по аудиторії і знайомити зі своєю інформацією інших одногрупників;

студент може одночасно спілкуватися тільки з однією особою.

Завдання полягає в тому, щоб поділитися своїми знаннями й самому отримати інформацію від іншого. Упродовж відведеного часу треба забезпечити спілкування кожного студента з максимальною кількістю інших студентів для отримання якомога повнішої інформації з теми.

Після того, як студенти завершать цю вправу, потрібно запропонувати їм відтворити отриману інформацію. Викладач аналізує та узагальнює отримані ними знання. Відповіді можуть записуватись на дошці [1].

Отже, можна зробити висновок, що цей метод дозволяє кожному студенту виступити в «ролі вчителя», передаючи свої знання одногрупникам. Використання «броунівського руху» дає можливість багаторазового повторення одним студентом «своєї частини навчального матеріалу», ознайомлення з іншими й систематизації загальної картини теми.

26

Рис. 1

Список використаних літературних джерел:1. Баханов К. Шляхи інноваційного навчання // Історія в

школах України. – 1999. – №4. – С. 19-25.2. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: навч.

посібник / І.М.Дичківська. – К. : Академвидав, 2004. – 352 c.

3. Остапчук О. Шляхи підвищення інноваційного потенціалу методичноїроботи // О. Остапчук.- Шлях освіти, 2002. - №2. – С.9-15.

ВПРОВАДЖЕННЯ ГУМОРУ В ОСВІТНІЙ ПРОСТІР

Крошка Н.П.,Практичний психолог

Постановка проблеми. Хоча освіту традиційно розглядають як досить серйозну і важливу справу, педагогічні тенденції в останні десятиліття змістилися до створення більш м'якого навчального середовища. Відповідно до переважної на даний момент доктрини освіти, студенти будуть набагато більш мотивовані отримувати і запам'ятовувати інформацію, якщо вони щасливі і веселі, ніж якщо вони відчувають тривогу і страх (Oppliger, 2003). Відповідно до цієї тенденції багато педагогів-теоретиків в останні роки рекомендували викладачам привносити гумор на класні часи, розповідаючи на заняттях про кумедні випадки, приводячи смішні приклади і ілюстрації, розміщуючи смішні зображення і висловлювання на стінах класної кімнати і заохочуючи на часте використання гумору учнів. У ряді популярних книг і статей в педагогічних журналах, написаних викладачами та експертами а галузі освіти, гумор рекламувався як дуже корисний і ефективний інструмент навчання з різноманітними перевагами (Cornett,

27

1986; Struthers, 2003; Tamblyn, 2003). Один автор описував гумор як один з «найпотужніших навчальних ресурсів» викладача і стверджував, що він застосовний для таких цілей, як навчання читання, рішення поведінкових проблем, збагачення словникового запасу, вивчення іноземних мов та соціальна інтеграція замкнутих учнів (Cornett, 1986) [2].

Метою дослідження є висвітлення доказів корисного впливу гумору на навчання в освітньому просторі.

Викладання основного матеріалу. «Оксфордський словник англійської мови» так визначає гумор: «Це така якість дії, мови або літературного твору, який викликає веселощі; примху, жарт, курйоз, комізм, забаву ». Гумор - це також «здатність сприймати смішне або веселе або висловлювати це у промові, а також в письмовій або іншій формі; жартівливий образ або трактування об'єкта»(Simpson&Weiner, 1989). З цих визначень очевидно, що гумор - це широке поняття, яке відноситься до всіх слів і дій людей, сприймати та викликати сміх у інших, а також до психічних процесів, які беруть участь в генерації і сприйнятті такого забавного стимулу, і до емоційної реакції, пов'язаної з отриманням задоволення від цього.

Педагоги, які пропагують використання гумору в навчанні, стверджували, що гумор не тільки сприяє створенню позитивної, приємної атмосфери в аудиторії, але також допомагає студентам краще вивчати і запам'ятовувати інформацію, що підвищує академічну успішність. Було запропоновано кілька механізмів, щоб пояснити, чому лекційний матеріал, який супроводжується гумором, засвоюється і запам'ятовується краще, ніж інформація, яка подана в більш серйозній манері (Oppliger, 2003; Teslow, 1995). [3] По-перше, позитивні емоції, що

28

супроводжують гумор, можуть бути пов'язані із загальним сприйняттям навчання, формуючи у студентів більш позитивну установку на освіту взагалі і підвищуючи їхню мотивацію до навчання, що покращує академічну успішність. По-друге, новизна і емоційність гумору привертають увагу студентів і утримують її на темі заняття, таким чином, полегшуючи отримання інформації. По-третє, не відповідають розумовим асоціаціям, які є невід'ємною характеристикою гумору, можуть полегшувати процес когнітивної переробки, допомагаючи зберегти інформацію в довгостроковій пам'яті. Нарешті, гумористичні ознаки, що полегшують запам'ятовування і пов'язані з раніше засвоєною інформацією, можуть полегшувати витяг цієї інформації з довготривалої пам'яті згодом, коли студенти відповідають на питання при виконанні тесту або здачі іспиту.

Найпереконливіший доказ корисного впливу гумору на навчання в освітньому контексті було отримано в двох природних експериментах, проведених Авнером Зивом (Ziv, 1988). Зів вивчав вплив гумористичних лекцій на успішність студентів за реальним курсом протягом усього семестру. У першому експерименті студентам, що вивчають вступний курс статистики, в випадковому порядку пропонувалося прослухати 14-тижневий курс у того ж самого викладача або в групі, на яку впливали гумором, або в групі без такого впливу. У групі, на яку впливали гумором, викладач, який пройшов тренінг з ефективного використання гумору в освіті, включав три або чотири забавних випадків, жарти або малюнки в кожну лекцію, щоб проілюструвати ключові поняття. Таким чином, гумор використовувався як свого роду мнемонічний прийом, або спосіб запам'ятовування, щоб допомогти студентам запам'ятати важливі моменти.

29

«Негуморестичній» групі читався той же самий курс без гумористичних ілюстрацій. В кінці семестру аналіз оцінок студентів на заключному іспиті показав, що учасники в групі, які слухали «гумористичний» курс, отримували значимо більш високі середні оцінки, при цьому середній бал між цими двома групами відрізнявся майже на 10%.

Ці чудові результати були відтворені Зивом в другому експерименті, в якому використовувалися дві групи студентів, які слухали вступний курс психології в педагогічному коледжі. Студенти в «гумористичній» групі знову в середньому отримали оцінки, які були приблизно на 10% вище, ніж ті, що отримали випробовувані в «негуморестичній» групі, що здавали той же самий останній іспит.

Висновки Зива в цілому підтверджуються кількома більш недавніми ретельно контрольованими лабораторними дослідженнями впливу гумору на пам'ять (Derks, Gardneretal, 1998; Schmidt, 1994,2002; Schmidt&Williams, 2001). Ці експерименти дозволили отримати дуже переконливі докази, що гумористична інформація пригадується краще, ніж не гумористична, коли і та й інша пред'являються в одному і тому ж контексті.

Однак якщо пред'являється тільки гумористичний матеріал, немає ніякої очевидної користі для пам'яті. Крім того, важливо відзначити, що краще запам'ятовування гумористичного матеріалу відбувається за рахунок будь-якого НЕ гумористичного матеріалу, що пред'являються в той же самий час. Іншими словами, включення гумористичних ілюстрацій в лекції покращує запам'ятовування студентами гумористичного матеріалу, але це також може погіршити запам'ятовування ними іншої інформації з тієї ж самої лекції, яка не супроводжується гумором

30

Ці результати свідчать про те, що якщо викладачі хочуть використовувати гумор для полегшення засвоєння студентами матеріалу курсу, гумор повинен бути тісно пов'язаний з вмістом курсу. Крім того, постійне пред'явлення гумору протягом усього заняття буде мало впливати на запам'ятовування. Навпаки, гумор повинен використовуватися потроху для ілюстрації важливих понять, а не другорядного матеріалу.

Висновки. Отже, впровадження гумору в освітній простір для полегшення засвоєння студентами матеріалу лекції має бути тісно пов'язаний зі вмістом курсу. Таким чином, гумор як один з «найпотужніших навчальних ресурсів» викладача може використовуватися на користь освіти, щоб проілюструвати навчальний матеріал, зробити заняття більш яскравими і незабутніми, а навчальне середовище - більш приємним і цікавим для студентів.

Список використаних літературних джерел:1. Вакулов, В.Н. Речевые средства юмора и сатиры в советском фельетоне [Текст] / В.Н.Вакулов. Учебно-методическое пособие III-IY курсов факультетов и отделений журналистики. – М.: МГУ, 1961. – 59с. 2. Гилберт, Д.М. Сатира как форма суджений учених [Текст] : учеб. пособие / Д.М. Гилберт, М.П. Малкей ; Пер.с анг. / Вступ. Ст. В.П. Скулачева; Общ. Ред. и послесл. А.Н. Шамина и Б.Г.Юдина. – М.: Прогресс, 1987. – 383с.3. Голубков, С.А. Мир сатирического произведения [Текст] / С.А. Голубков : учеб. пособие по спецкурсу / Самарский гос.пед.университет им. В.В. Куйбышева. – Самара : Самарский ГПУ. – 1991. – 106с.4.Монаков, В.С. Сатирико-юмористическая проза. Проблемы жанра и стиля [Текст] / В.С. Манаков : учеб. Пособие по спецкурсу – Сыктывкар. – Пермский университет. – 1986. – 87с.5. Тренкле, Б.Г. Учебник псиХО-ХО-терапии: Вполне серьезные анекдоты [Текст] / Б.Г.Тренкле : Пер. с нем. Л.С. Каганова. – М.: Независимая фирма «Класс», 1998. – 128с.

31

ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ СТУДЕНТІВ КОЛЕДЖУ

Левіна Н.С.,викладач фізичного виховання, викладач-методист,ПЦК фізичного виховання та захисту Вітчизни

В Україні триває пошук шляхів реформування в області педагогіки фізичного виховання і спорту з метою підвищення рівня здоров’я, фізичної підготовленості і працездатності підростаючого покоління. Без регулярних занять фізичними вправами навіть ті студенти, які успадкували від батьків хороше здоров’я і розвиток, не можуть досягти того рівня фізичної підготовленості, якого досягають студенти середнього або нижче середнього розвитку, що займаються фізичними вправами систематично [1].

Розвиток дитини підліткового віку характеризується цілою низкою фізичних, психічних, моральних і соціальних особливостей, що пов'язані з переходом від дитинства до дорослості. В період статевого дозрівання виникає необхідність в диференційованому підході при визначенні величин фізичного навантаження.

Фізична підготовленість є результатом фізичної активності людини, його інтегральним показником, оскільки при виконанні фізичних вправ до взаємодії вступають практично всі органи і системи організму. Підбираючи спеціальні вправи-тести, можна визначити рівень функціонування окремих систем організму, від яких безпосередньо залежить результат у фізичній вправі [2]. Для студентів кожного року навчання в коледжі передбачаються певні нормативи в прояві основних рухових якостей: швидкості, сили, витривалості, спритності, гнучкості.

32

Комплекси контрольних тестів з дисциплін «Фізична культура», «Фізичне виховання» у ВНЗ відповідають нормативам державних тестів для населення і є наскрізними для всіх курсів, розрізняючись тільки нормативними вимогами, що створює можливість прослідкувати динаміку індивідуальних результатів студента впродовж всіх років навчання. Контроль фізичної підготовленості студентів полягає в корегуванні процесу фізичного виховання, його змісту, форм побудови і шляхів досягнення результатів, намічених фахівцем.

Контроль і оцінка фізичної підготовленості проводиться за допомогою педагогічного тестування, що передбачає наступну послідовність дій: забезпечити умови для виконання тестів; заміряти отриманий результат і зафіксувати його в протоколі; порівняти фактичний результат з нормативом, оцінити відповідними балами і визначити рівень розвитку рухової якості. На підставі аналізу отриманих даних визначаються провідні фізичні якості студента (генетична схильність) і ті, що відстають (нижче середнього і низький рівень). При складанні контрольного тесту за показником нормативу визначають рівень досягнень (початковий, середній, достатній, високий).

Під час проведення досліджень застосовуються методи педагогічного спостереження, педагогічного експерименту, різні види моніторингу. Педагогічне спостереження являє собою планомірний аналіз і оцінку засобу організації навчально-виховного процесу без втручання спостерігача в хід цього процессу і допускає чітку постановку його мети і завдання, визначення конкретного об'єкта, використання способів реєстрації процесів і явищ, які спостерігаються, планомірність. Педагогічний експеримент, як метод наукового дослідження, передбачає створення умов, необхідних

33

досліднику для усунення побічних явищ, а також можливість повторного відтворення явища. В експериментах, в яких досліджуються навчально-виховний або тренувальний процеси, як правило, створюються експериментальні і контрольні групи [3].

Моніторинг — комплекс наукових, технічних, технологічних, організаційних та інших засобів, які забезпечують систематичний контроль (стеження) за станом та тенденціями процесів. Методологічно моніторинг − це проведення ряду однотипних замірів, при цьому головна інформація полягає навіть не в самих значеннях результатів, а в їх зміні, динаміці від одного заміру до іншого [4].

В нашому дослідженні ми скористалися динамічним видом моніторингу. Ми відстежили динаміку розвитку показників фізичної підготовленості студентів.

Тестування проводилось з метою оцінки розвитку швидкісних, швидкісно-силових, силових, витривалих якостей у студентів з таких видів: біг на 100 метрів, стрибок у довжину з місця, згинання-розгинання рук у висі на перекладині, кросовий біг на 1000 метрів.

Результати тестування фіксувалися в протоколах, форма яких приводиться в табл.

Таблиця 1. Показники фізичної підготовленості студентів 1 етап ( N-й етап)

№№ з/п

Прізвище, ім’яБіг на 100м, (сек.)

Стрибок у довжину з місця, (см)

Згинання-розгинання рук у

висі на перекладині

Кросовий біг на 1000м, (хв.,

сек.)

12

2

Шевченко ДмитроІгнатьєв Микола

14.113.0

217235

7 13

4.00.13.22.0

34

Порівняння результатів тестування зручно відстежувати і аналізувати на діаграмах, наприклад зміна рівня результатів з певного виду на різних етапах у різних студентів (рис. 1).

Шевченко Д.

Ігнатьєв М.

200 210 220 230 240 250 260

Діаграма стрибків у довжину з місця

Етап 4Етап 3Етап 2Етап 1

Рисунок 1. Порівняльна діаграма результатів студентів зі стрибків у довжину з місця.

Оцінка результатів дослідження доказала, що кращі показники фізичної підготовленості у тих студентів, які набагато більше уваги приділяють самостійним заняттям з фізичної культури. Майже кожний з них займається у спортивних секціях коледжу з видів спорту. Нашою метою є поліпшення фізичної підготовленості студентів, застосовуючи різноманітні форми занять, методи і засоби навчання. Для розвитку швидкості застосовуються такі вправи, як біг з низького старту з подоланням опору, біг з низького старту в гору, біг з переступанням через набивні м’ячі; старти з різних положень. Тут використані інтервальний, змінний і повторний методи, а також велика увага приділяється методу змагання, де виявляється справжнє суперництво. Для розвитку швидкісно-силових якостей застосовуються наступні вправи: стоячи на краю гімнастичної лавки підняття навшпиньки, стрибки зі скакалкою, присідання, стрибки з викиданням прямих рук

35

догори з вихідного положення упор присівши з подальшим просуванням вперед, стрибки у довжину з місця, стрибки в кроці, стрибки з місця на обох ногах через перешкоду, стрибки через гімнастичну лавку з просуванням уздовж неї, вистрибування вгору на обох ногах з діставанням руками підвішених предметів, присідання на одній нозі, інша попереду. Для розвитку швидкісно-силових якостей використаний в основному повторний метод. Для розвитку сили застосовуються вправи з подоланням протидії (ваги снаряду, власної ваги і спеціального обладнання). Тут використаний в основному метод повторних навантажень і метод кругового тренування. Для розвитку спритності застосовуються гімнастичні та акробатичні вправи, рухливі і спортивні ігри з використанням повторного, ігрового і змагального методів. При розвитку загальної витривалості використовувався тривалий біг, кроси по пересіченій місцевості, рухливі і спортивні ігри.

Зростання результатів свідчить про те, що засоби підвищення фізичної підготовленості, форми і методи занять з фізичної культури достатньо ефективні.

На підставі аналізу науково-методичної літератури і даних дослідження можна зробити наступні висновки. Ефект підвищення фізичної підготовленості є більше в той віковий період, коли спостерігається природне збільшення темпів розвитку певних фізичних якостей. Методи і засоби, які застосовуються на заняттях, залежать від стану здоров'я, фізичного розвитку, життєвого досвіду, запасу знань і умінь тих, хто займається. Різноманітність форм, методів, засобів на заняттях з фізичної культури дає великий ефект у розвитку фізичних якостей студентів. Моніторинг, як метод дослідження рівня фізичної підготовленості студентів коледжу, дає можливість відстежити динаміку змін в показниках розвитку фізичних якостей студентів, показує себе, як високоефективний засіб

36

контролю і управління процесом фізичного виховання у коледжі.

Список використаних літературних джерел1. Волков Л.В. Основи спортивної підготовки дітей і підлітків [Текст] – К.: Вища школа, 1993. – 159 с.2. Круцевич Т.Ю. Теория и методика физического воспитания [Текст] - К.: Олимпийская литература, 1999, - 232 с.3. Легкая атлетика [Текст] : учебник для ИФК /под общей редакцией Н.Г.Озолина, В.И.Воронкина, Ю.Н.Примакова М.: ФиС, 1989. – 671 с.4. Шедина Н. А. Моніторинг макроекономічних та галузевих показників [Текст] Вип. 2 / Шедина Н. А., Богуславская Т. В., Полякова В. В. [и др.]. — К.: Мінекономіка, 2001. — 106 с.

МЕТОДИ АКТИВІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ НА

ЗАНЯТТЯХ З МАТЕМАТИКИ

Малик О.М., викладач математики, старший викладачПЦК математики та інформатики

Проблема активізації пізнавальної діяльності студентів була, є і буде актуальною завжди. Від її розв’язання залежить ефективність навчальної діяльності студентів, розвиток інтересу до навчання. Якщо запитати у студентів, яка дисципліна у них найулюбленіша, то далеко не кожен з них назве математику. Одні вважають, що математика їм не під силу, інші – що знання з математики не знадобляться у житті [1] Тому активізація

37

пізнавальної діяльності студентів – це порядок дій викладача, спрямований на стимуляцію їхньої пошукової активності, формування і розвитку у них пізнавального інтересу.

Ознаками пізнавальної активності в будь-якій діяльності є готовність до роботи, прагнення до самостійної діяльності, якість роботи, шляхи вибору оптимальних шляхів розв’язання завдань [2]

Як викладати математику, щоб у студентів не втрачалась зацікавленість до дисципліни? Як домогтися того, щоб студенти із спостерігачів перетворилися в активних учасників навчального процесу?

Сільченко Л.М. у своїй статті «Інтерактивні технології на уроках математики» подає орієнтовну структуру сучасного заняття, а також пропонує систематизувати використовувані на уроці методичні прийоми залежно від їх використання на різних етапах заняття. Так, для підвищення активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів на різних етапах заняття можна застосовувати такі методичні прийоми (табл.1) [2]

Таблиця 1

Етап заняття Методичні прийоми, що можуть бути використані на цьому етапі

Мотивація навчальної діяльності

Кросворди Асоціації «Мозкова атака»

Реклама Інтерв’ю

Актуалізація опорних знань

«Карусель» Інтелектуальна розминка

«Знайди помилку»

«Ланцюжок» Теоретичний тест

Сприйняття і засвоєння нового матеріалу

Робота в парах

«Ажурна пилка»

«Броунівський рух»

«Карусель» «Морський бій»

Закріплення знань, умінь,

Робота в групах

«Коло ідей» «Акваріум»

Лото Доміно

38

навичокРефлексія «Мікрофон» «Незакінчене

речення»«Світлофор»

«Дельта-плюс»

«Світлофор»

39

Говорячи про використання можливостей сучасного заняття для активізації пізнавальної діяльності студентів, не можна не згадати про роль інформаційно-комунікаційних технологій. Використання комп’ютера робить звичайні заняття з математики більш цікавими, яскравими та насиченими. На цих заняттях кожен студент працює активно, у нього розвивається пізнавальний інтерес.

Комп’ютер сприяє підсиленню мотивації навчання: Шляхом діалогу студента з комп’ютером; Різноманітністю інформації; Використовуючи ігрову форму навчання.

Використання комп’ютера на заняттях з математики – це лише один із засобів, що дозволяє інтенсифікувати навчальний процес, активізувати пізнавальну діяльність, підвищити мотивацію студентів до навчання, створити умови для підвищення ефективності заняття [2]

Отже, характерною рисою вдосконалення форм навчання є прагнення викладача до застосування різних методів активізації пізнавальної діяльності на заняттях з математики. Таким чином, правильний вибір місця й часу застосування того чи іншого методу активного навчання дозволяє досягти потрібного ефекту, чого, зрозуміло, не можна отримати під час використання простих методів навчання.

Список використаних літературних джерел1. http://mathgaivoron.blogspot.de 2. http://nv-imc.edukit.zt.ua

40

ПОФІЛАКТИКА ЗМЕНШЕННЯ КІЛЬКОСТІ ПРОПУСКІВ ЗАНЯТЬ СТУДЕНТІВ БЕЗ

ПОВАЖНИХ ПРИЧИН

Ткач Н.С.Завідуюча технологічним відділенням

Постановка актуальності проблеми. На сьогоднішній день проводяться спостереження і статистичні дані свідчать про те, що проблема пропусків занять для ВНЗ і суспільства вельми актуальна. Перш за все, це соціальна, педагогічна і психологічна проблема. Проблема прогулів в тому, що більшість правопорушень, скоєних підлітками, відбувається в момент відсутності дітей в коледжі. Багато з тих, хто сьогодні прогулює заняття, можуть завтра поповнити ряди злочинців і безробітних. Не секрет, що, прогулюючи лекції, хлопці безцільно бовтаються по вулиці, будучи готовими до різного роду пригод.

Метою дослідження є висвітлення профілактичної роботи навчального закладу над зменшенням кількості пропусків занять студентів без поважних причин.

Викладання основного матеріалу. Не завжди вдається одразу дізнатися про намір дитини пропускати заняття. Існують перші ознаки ймовірності невідвідування або передумови до них:

- дитина часто скаржиться на одногрупників або викладачів;

- не виконує домашнє завдання;- негативно реагує на розмови про неуспішність у

навчанні (якщо це так);-часті скарги на головний біль, на біль у животі без

очевидної причини;- дружба з неблагонадійними підлітками;

41

- виявляє цілковиту відсутність зацікавленості, що вдягати в коледж і як носити (немає інтересу щодо особистої гігієни)

- наявність шкідливих звичок- надто закритий особистий світ дитини, небажання

пускати в нього будь-кого.Причин, за якими діти прогулюють коледж, так

багато, як причин, за якими дорослі люди ухиляються від виконання тих чи інших своїх обов'язків. Розрізняють три причини прогулів:

1. Педагогічна (конфлікти з викладачами, низька навчальна мотивація, втрата інтересу до предмету, розбіжність здібностей дитини з навчальним темпом, підготовка до позашкільних, великих подій (змагань, концертів) тощо)

2. Психологічна (втрата престижу в очах товаришів, проблеми з соціалізацією, страх перед контрольними або тестовими завданнями, відсутність віри у свій успіх на лекціях, недружня (або навіть агресивна) поведінка одногрупників-страх перед ними, конфлікт із групою, і нездатність його вирішити, відсутність впевненості, комплекс неповноцінності, страх перед конкретним вчителем, «нелюбов» до окремих предметів, буллінг або моббінг та ін..)

3. Сімейні (відчуження з боку батьків, розлучення батьків, шкідливі звички у батьків, завищені очікування батьків, яких дитина не в змозі виправити, сварки вдома)

Для пояснення прогулів висувається багато спільних причин, таких, як застарілі методи навчання, неприємні викладачі, переповнені заклади освіти, відсутність батьківського піклування, знайшлися важливі заняття, ніж шкільні уроки (наприклад, комп’ютерні ігри, кіно, побачення), «просто на вулиці сонечко, тепло і всі гуляють», перебільшена вседозволеність, схвалена

42

батьками дитини. Однак прогули в кожному окремому випадку вимагають індивідуального вивчення, розуміння і допомоги

У роботі зі студентами, які систематично пропускають заняття без поважної причини необхідно вжити низку заходів:

1. Щоденний контроль за відвідуваністю навчальних занять здійснюється куратором групи. У разі пропуску від 1 до 3 днів навчальних занять і окремих уроків, куратор групи з'ясовує причини відсутності у того, хто навчається, його батьків. Якщо заняття були пропущені без поважної причини і батьки не знали про це, слід попередити їх про необхідність посилення контролю за відвідуваністю дитиною навчальних занять.

2. Крім бесіди куратора групи, рекомендується провести індивідуальну консультацію та залучити інших фахівців (практичного психолога, соціального педагога) та вжити всіх заходів для усунення причини пропусків навчальних занять. При цьому необхідно взаємодіяти з батьками для здійснення спільних заходів щодо усунення виявлених причин.

3. Якщо батьки належним чином не відреагували на інформацію про пропуски дитиною з неповажних причин навчальних занять і студент продовжує пропускати навчальні заняття, необхідно відвідати такого студента на дому спільно з представниками комісії у справах неповнолітніх, співробітником – дільничним уповноваженим поліції. Відвідування на дому слід оформити актом обстеження житлових умов.

4. Якщо відомо, що батьки або законні представники зловживають алкогольними напоями, наркотиками, схильні до асоціальної поведінки, слід запросити для відвідин такої сім'ї інспектора підрозділу у справах неповнолітніх.

43

Заходи щодо запобігання пропусків занять без поважних причин:

1. Своєчасне реагування на прогули навчальний занять є необхідною умовою для успішної роботи. Необхідно враховувати, що в студента, що прогуляв хоча б один день занять, якщо не вжити до нього своєчасних заходів, з'являється почуття безкарності, яке підштовхне його на повторні прогули і в кінцевому випадку перетворить його в злісного прогульника. Він стане проводити час в ігротеках, на ринках, вокзалах. У гонитві за легким заробітком він може долучитися до бродяжництва та жебракування та стати здобиччю злочинного середовища.

2. Ліквідація прогалин в знаннях учнів є важливим компонентом в системі ранньої профілактики прогулів занять. Якщо студент з яких-небудь причин не засвоїв частину навчальної програми, у нього з'являється психологічний дискомфорт, тому, що він не засвоює програму подальшого матеріалу, відчуває себе непотрібним на лекції.

3. Організація дозвілля студентів, широке залучення студентів до занять спортом, художня творчість, гурткова робота, - є найважливішими напрямами виховної діяльності, сприяють зацікавленості у відвідуванні коледжу і формуванню законослухняної поведінки.

4. При виявленні конфліктів між батьками і дітьми, проблем в сімейному вихованні, роботу рекомендується проводити одночасно з батьками і дітьми. До такої роботи слід залучати практичного психолога, спеціаліста із соціального захисту, використовувати досвід роботи психолого-педагогічних центрів для нормалізації відносин в конфліктних сім'ях.

Висновки. Таким чином, для того щоб зменшити кількість пропусків занять необхідна згуртована робота

44

усіх учасників виховного процесу, а саме кураторів, викладачів, психолога, адміністрації закладу, батьків та ін.. Тільки якщо ми будемо йти до єдиної мети-зберегти контингент та випустити найкращих майбутніх фахівців, ми отримаємо найліпший результат.

Рекомендації: організація дозвілля студентів. Відкриття кружка(ів) задля залучення студентів до занять спортом або творчістю.

Список використаних літературних джерел1. Выготский, Л.С. Педагогическая психология

[Текст] / Л.С.Выготский: под ред. В.В. Давыдова. - М.: Педагогика, 1991. - 479с.

2. Запобігання відхилення у поведінці школярів [Текст] : за ред. Б.С. Кобзаря, Е.І. Петухова. - К.: Вища школа, 1992. - 143с.

3. Крутецкий, В.А. Основи педагогической психологи [Текст] / В.А.Крутецкий. - М. : Просвещение, 1972. - 255с.

4. Лозниця, В.С. Психологія і педагогіка Основні положення [Текст] / В.С.Лозниця: навч. Посібник. - К.: Екс-об., 1991. - 304с.

5. Психология современного подростка [Текст] : учеб.пособие / Д.И. Фельдштейн, Т.Н. Бостянжиева, М.И. Вериникина и др. - М. : Педагогика, 2007. - 236с.

45

МЕТОДИКА «ШЕСТИ КАПЕЛЮХІВ», ЯК ЗАСІБ ПЛАНУВАННЯ ГУРТОВИХ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИХ

МИСЛЕННЄВИХ ПРОЦЕСІВ НА ЗАНЯТТЯХ З МАТЕМАТИКИ

Феоктістова Л.А.,викладач математичних дисциплінПЦК математики та інформатики

Метод шести капелюхів дозволяє структурувати і зробити набагато ефективнішою будь-яку розумову діяльність, як особисту, так і колективну, особливо для ситуацій розв'язання проблем та прийняття рішень.В основі «Шести капелюхів» лежить ідея паралельного мислення. Паралельне мислення - це мислення конструктивне, при якому різні точки зору і підходи не стикаються, а співіснують. Даний метод забезпечує більш ефективну концентрацію та усвідомлення глибини мислення, а також легкість в опануванні власними думками. [2]

Використовувати метод на особистому рівні можливо в будь-яких областях розумової діяльності, це можуть бути, наприклад, важливі листи, статті, плани, рішення проблем. В професійній діяльності - планування, оцінка чого-небудь, дизайн, створення ідей. У груповій роботі - проведення зустрічей, знову ж таки - оцінка, планування, вирішення конфліктів, навчання. [3]

Метод шести капелюхів - це простий і практичний спосіб розділення процесу мислення на шість різних режимів, кожен з яких представлений метафоричним капелюхом певного кольору.

Білий капелюх: інформація.Використовується для того, щоб спрямувати увагу на інформацію. У цьому режимі мислення нас цікавлять лише

46

факти. Ми задаємося питаннями про те, що ми вже знаємо, яка ще інформація нам необхідна і як нам її отримати. (Інформація подається у вигляді наступної схеми подій: Спочатку… Потім… Після цього… І тоді… І на кінець…)

Жовтий капелюх: логічний позитив.Символічне відображення оптимізму. Дослідження можливих успіхів і позитивних сторін. Вимагає переключити свою увагу на пошук переваг і позитивних сторін ідеї, яка розглядається.

Чорний капелюх: критика.Дозволяє дати волю критичним оцінками, побоюванням й обережності. Вона захищає нас від нерозважливих і непродуманих дій, вказує на можливі ризики і підводні камені.

Червоний капелюх: почуття та інтуїція.У режимі червоного капелюха в учасників (якщо це колективне обговорення) є можливість висловити свої почуття та інтуїтивні здогади щодо питання, яке обговорюється, не вдаючись у пояснення про те, чому це так, хто винен і що робити далі.

Зелений капелюх: креативність.Перебуваючи під зеленим капелюхом, ми придумуємо нові ідеї, модифікуємо вже існуючі, шукаємо альтернативи, досліджуємо можливості, взагалі, даємо креативності зелене світло.

Синій капелюх: управління процесом.Керування розумовими процесами. Гарантія дотримання всіх шести капелюхів.Синій капелюх відрізняється від інших капелюхів тим, що він призначений не для роботи зі змістом завдання, а для управління самим процесом роботи. Зокрема, його використовують на початку сесії для визначення того, що належить зробити, і в кінці, щоб узагальнити досягнуте і поставити нову мету. [1]

47

Переваги методу :1. Зазвичай розумова праця уявляється нудною та

абстрактною. "Шість капелюхів" дозволяє зробити її яскравим і захоплюючим засобом управління своїм мисленням.

2. Кольорові капелюхи - це метафора, яка добре запам'ятовується, яку легко застосовувати.

3. Метод шести капелюхів можна використовувати на будь-якому рівні складності, від дитячого садка до ради директорів.

4. Завдяки структуруванню роботи та виключенню безплідних дискусій мислення стає більш сфокусованим, конструктивним і продуктивним.

5. Метафора капелюхів є свого роду рольовою мовою, на якій легко обговорювати і переключати мислення, відволікаючись від особистісних переваг і нікого не ображаючи.

6. Метод дозволяє уникнути плутанини, оскільки тільки один тип мислення використовується всією групою в певний проміжок часу.

7. Метод визнає значимість усіх компонентів роботи над завданням (проектом) - емоцій, фактів, критики, нових ідей, і включає їх в роботу в потрібний момент, уникаючи деструктивних факторів.

Недоліки методу:1.      Для ефективного застосування потрібні  розвинена уява й ретельне тренування.2.      Велике психологічне навантаження.3.      Очікуваний результат.

Уся вище описана методика розширює сферу сприйняття людиною проблеми, сприяють відходу від старих стереотипних поглядів та формуванню вмінь та навичок генерування нових підходів, і, таким чином, розвивають уміння та навички латерального (творчого)

48

мислення. Латеральне мислення, у свою чергу, сприяє удосконаленню всього процесу творчого мислення, що підвищує загальний творчий потенціал людини. [3]

Список використаних літературних джерел:1. Едвард де Боно. Шість капелюхів мислення. [Текст]/Едвард де Боно. - Little, Brown and Company, - Англія, 1985. – 207 с. 2. Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання[Текст] : наук.-метод. посібн. / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко ; за ред. О.І. Пометун. – К., 2004. – 192 с.3. П’ятакова Г.П. Технологія інтерактивного навчання у вищій школі [Текст] : навч.-метод. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Г.П. П’ятакова. – Львів , 2008. – 120 с.

ТЕХНОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ГРУПОВОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ НА

ЗАНЯТТЯХ З МАТЕМАТИКИ

Чопенко О.В.викладач математики, ПЦК математики та інформатики

Групова форма навчальної діяльності виникла як альтернатива існуючим традиційним формам навчання. В їх основу покладено ідеї Ж.-Ж. Руссо, Й.Г.Песталоцці, Дж. Дьюї про вільний розвиток і виховання дитини. Й.Г.Песталоцці стверджував, що вміле поєднання індивідуальної і групової організації навчальної діяльності допомагає успішному навчанню дітей, а їх активність і самодіяльність підвищують ефективність уроку [1].

Як вид навчальної діяльності школярів, групова діяльність багатофункціональна. Функції групової навчальної діяльності: мотиваційна, навчальна,

49

розвивальна, виховна, організаційна. При такій технології навчання формується колективізм, моральні, гуманні якості особистості [1].

Форми групової навчальної діяльності на різних етапах заняття Етап заняття Форма діяльності Перевірка домашнього завдання

Парна, ланкова

Вивчення нового матеріалу Диференційовано-груповаЗакріплення і вдосконалення

Ланкова, парна, диференційовано-групова, індивідуально-групова

Повторення і застосування знань

Парна, ланкова, кооперативно-групова

Переваги групової форми навчання: 1) за той самий проміжок часу обсяг виконаної роботи

набагато більший;2) висока результативність у засвоєнні знань і формуванні

вмінь;3) формується вміння співпрацювати;4) формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні

стосунки між дітьми;5) розвивається навчальна діяльність (планування, рефлексія,

самоконтроль, взаємоконтроль).Мета технології групової навчальної діяльності –

розвиток дитини як суб’єкта навчальної діяльності.Завдання:

- навчати студентів співпраці у виконанні групових завдань;- стимулювати моральні переживання взаємного навчання,

зацікавленості в успіхові товариша;- формувати комунікативні вміння студентів;- формувати рефлексивні компоненти навчальної діяльності:

цілеспрямованість, планування, контроль, оцінку;

50

- поєднувати фронтальну, індивідуальну та групову форми навчальної діяльності [2].

Дану технологію я часто використовую на заняттях з математики. Пара студентів отримує однакове завдання. Вони думають, працюють в парі, обмінюються ідеями. Ця технологія сприяє розвитку навичок спілкування , вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію .

Впровадження інтерактивних методів навчання відбувається за логікою “ від простого до складного ”, паралельно застосовуючи як фронтальні, так і групові методи:

Групові методи Фронтальні групиМалі групи,експертні групи Карусель

Ротаційні трійки 2 + 2 = 4

Мозковий штурм – “ кулька”

Робота в трійках Незакінчені речення

Робота в парах Загальне коло – “ мікрофон”

Наприклад на I курсі при вивченні тем модуля «Тіла обертання», практикую проведення заняття-змагання, під час узагальнення і систематизації знань студентів з даної теми. Групу поділено на три команди: “ Циліндр ”, “ Конус ” і “ Куля ”.

1.Актуалізація опорних знань студентів (міні-іспит) – у формі змагання між трьома командами. Кожна з команд задає другим командам по чотири питання; за правильну відповідь – плюс 1 бал, за неправильну – мінус 1 бал.

2. Математичне лото. Кожній з команд пропонується завдання, яке складається з дев’яти задач. До них додається стільки ж (квадратних) карток, на яких записані відповіді. Номер ставиться на тому боці картки, на

51

якому записана відповідь. На зворотному боці картки написана частина висловлювання про математику.

Список використаних літературних джерел1. Помету О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні

технології навчання.// Київ, «Видавництво А.С.К.», 2004, 192ст.

2. Урок математики в сучасних технологіях: теорія і практика. (Модульне навчання, розвиток критичного мислення). ).//Х.: Основа, 2007,125ст

ПОКРАЩЕННЯ НАВИЧОК ВИКЛАДАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Подольська Л. Є., Шершун О. В.викладачі англійської мовиПЦК філологічних дисциплін та українознавства

Нинішній стан суспільства вимагає підвищення якості підготовки викладачів іноземної мови, вдосконалення їх фахових умінь, оскільки саме вміння у поєднанні зі здібностями є якісним показником професійності викладача, його активної участі у навчально-виховному процесі. Професійна майстерність – явище багатокомпонентне, багатофакторне. Еталон, ідеальна модель викладача-майстра включає в себе і загальну культуру, і професійну предметну, методичну і психолого-педагогічну підготовленість, і захоплення своєю роботою, розуміння її важливості, і повагу та довіру до особистості студента.

Вдосконалення навичок викладання іноземної мови – це те, про що слід пам’ятати всім викладачам. Хороші викладачі – ефективні менеджери, здатні ефективно доносити до студентів інформацію, вони

52

можуть легко підлаштовуватися до особливостей сприйняття студентів і активізувати навчальну діяльність великого відсотка студентів групи. Удосконалення навичок навчання можна досягнути шляхом складання плану роботи і його ретельного дотримання. Викладачі, які докладають додаткових зусиль для покращення рівня викладання можуть мати значний вплив на життя студентів.

Чи пам’ятаєти Ви останнє заняття, яке було особливо вдалим? А що стосовного того заняття, яке здавалося зовсім невдалим? Такі заняття є невід’ємною частиною досвіду будь-якого викладача. Та чи закінчується все на цьому?

Відповідь така, що саме так часто і відбувається – ми плануємо, викладаємо і йдемо далі. Проте кожне заняття має стати можливістю чомусь навчитися як для студентів, так і для викладачів.

Після кожного заняття - зупиніться.Розгляньте своє заняття і як співучасник, і як

сторонній споглядач. Що відбулося? Що Ви зробили? Як на це відреагували студенти? Як пов’язані між собою елементи заняття? Якщо у Вас є колеги, які бажають поспостерігати за Вашим заняттям та проаналізувати його, це стане прекрасною можливістю візуалізувати заняття та подивитися на нього під іншим кутом. Ви також можете записати заняття на відео і подивитися на нього як сторонній споглядач [2].

Оцініть Ваші спостереження та фактичні дані і вирішіть, чи маються елементи, над якими б Ви хотіли попрацювати більш ретельно. Які елементи сприяли найбільшій активізації навчальної діяльності студентів? Чи були моменти, які ввели Вас у безвихідь? Засмутили Вас? Схвилювали Вас? Примусили Вас задуматись, що було б,

53

якби Ви зробили щось не так, а інакше? Зробіть список таких моментів.

Потім оберіть те, на чому слід зосередити свою увагу, або, якщо ситуація безвихідна, прийміть рішення спробувати щось інше, щось нове. З часом такі нотатки допоможуть сформувати шаблон Ваших звичок, хороших і не дуже, які у Вас сформувалися під час проведення занять.

Зверніться до Ваших книжок, підручників, журналів та інтернету та дослідіть ті моменти, на яких Ви віришили зосередити свою увагу. Наприклад, якщо це питання, що стосується керування роботою групи студентів, Ви можете звернутися до книги Джима Скрівенера «Classroom Management Techniques», яка містить багато підказок стосовно того, як найбільш продуктивно організувати роботу студентів; або спитайте своїх колег, як би вони, наприклад, організували роботу студентів із задаванням питань; або щоб вийти з безвиході, Ви можете звернутися до журналу «English Teaching Professional» і знайти нові види завдань або нові техніки та методики викладання, якими б Ви могли скористатися.

Вирішіть, що б Ви хотіли спробувати або зробити по-іншому на Вашому наступному занятті. Це міг би бути інший спосіб робити те, що Ви робите зазвичай, або щось зовсім для Вас нове. Або це може бути покращення того, що Ви вважаєте варто виконувати, але у чому Ви не зовсім впевнені.

Одним із нововведень могло б стати підтримування на заняттях правил, які б виховували повагу, піклування та єдність. На початку навчального року зазначте, що Ви очікуєте від поведінки студентів на своїх заняттях і ознайомте їх з правилами поведінки або повторіть їх. Вивісіть правила поведінки на видному місці та продовжуйте поповнювати список правил протягом навчального року. Зробіть так, щоб студенти та їхні батьки

54

підписали контракт, у якому б було зазначено, що вони ознайомлені з правилами поведінки на Ваших заняттях та розуміють, як слід себе поводити [1].

Порушення правил поведінки повинні мати конкретні наслідки. Студенти будуть відчувати обмеження з боку кожного викладача з першого дня навчання. Будьте наполегливі, справедливі та послідовні. Почніть з попередження студентів і підтвердження ними ознайомлення з правилами поведінки. За порушення правил нараховуйте штрафні бали, призначайте покарання, виносьте догани. Ніколи не бийте, не принижуйте, не кричіть на студентів – це непродуктивно та непрофесійно.

Будьте організованими. Тримайте роботи студентів, завдання, плани занять та контрольні роботи в порядку. Тим самим Ви подаєте гарний приклад своїм студентам і не витрачаєте час на занятті на пошук потрібних матеріалів. Ознайомлюйте з цією системою Ваших студентів. Вивішуйте навчальний календар з розкладом домашніх завдань на дошці. Нехай студенти бачать, як Ви робите нотатки. Це допомагає їм відрізняти неважливу інформацію від істотних деталей.

Кожне заняття починайте з визначення присутніх та методичних вказівок. Уникайте типової переклички, перевіряючи присутність та відсутність студентів. Замість цього задайте кожному студенту питання за темою попереднього заняття. Це сприятиме тому, що студенти будуть більш відповідально та уважно ставитися до того, що відбувається на занятті і, можливо, примусить їх переглядати свої нотатки вдома при виконанні домашнього завдання. Це зробить викладання більш ефективним, а студентів – більш уважними стосовно того, що Ви викладаєте.

Періодично перевіряйте нотатки студентів. Наприклад, запропонуйте студентам вести нотатки у

55

зошитах, які вони будуть здавати для перевірки наприкінці кожного тижня або раз на два тижні. Викладачі припускають, що студенти знають, як правильно робити нотатки або узагальнювати викладений матеріал, хоча насправді це не завжди так. Приділяючи увагу навчанню робити нотатки, Ви даєте студентам можливість досягти більшого успіху у навчанні та поліпшуєте власний досвід викладання.

Організовуйте роботу студентів замість того, щоб просто викладати навчальний матеріал. Успішні викладачі знають, як ефективно організувати роботу студентів, справлятися з навчальним планом та мотивувати студентів до виконання завдань, використовуючи різноманітні техніки та методики.

Навчайте студентів навичкам критичного мислення замість того, щоб просто запам’ятовувати факти. Студенти, які вчаться мислити критично, здатні підвищити власну результативність у різних сферах, завдяки тому, що їх мозок було відповідно натреновано. Кожного тижня навчайте студентів новій навичці критичного мислення, щоб сприяти навчанню на більш високому рівні [3].

Професійна майстерність – явище багатокомпонентне, багатофакторне. Еталон, ідеальна модель викладача-майстра включає в себе і загальну культуру, і професійну, предметну, методичну і психолого-педагогічну підготовленість, і захоплення своєю роботою, розуміння її важливості, і повагу та довіру до особистості студентів. Не можна абсолютизувати жоден із компонентів.

Нова школа – це викладач, який по-новому працює. Жодна реформа не відбудеться, якщо викладач не реформує себе. Викладач зобов’язаний змінювати своє мислення у світі, який постійно змінюється.

56

Отримуйте насолоду експериментуючи у процесі викладання і, коли закінчите заняття, знову зупиніться і оцініть, як воно пройшло. Цей циклічний процес експериментування та аналізу є шляхом розвитку та способом уникнути застою під час безперервного викладання.

Список використаних літературних джерел1. Hadaway, N., Vardell, S., Young, T. What Every Teacher

Should Know About English-Language Learners (Pearson Education, Inc. Boston, MA 2009)

2. Haynes, J. Getting Started with English-Language Learners: How Educators Can Meet the Challenge (ASCD, Alexandria, VA 2007)

3. Hill, J., Flynn, K. Classroom Instruction that Works with English-Language Learners (ASCD, Alexandria, VA 2006)2.

2. СЕКЦІЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН

ЕЛЕКТРОННЕ (ДИСТАНЦІЙНЕ) НАВЧАННЯ

Бабенко І.Б.викладач ПЦКпрограмної інженерії

ВСТУПВ останні роки набуває широкого поширення термін

Е-learning, що означає процес навчання в електронній формі через мережу Інтернет або Інтранет з використанням систем управління навчанням. Поняття «електронне навчання» сьогодні є розширенням терміну «дистанційне навчання». І в даний час інтерес до електронного навчання неухильно зростає освіти[1].

1 ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ЕЛЕКТРОННЕ НАВЧАННЯ»

57

Існує велика кількість тлумачень, що роблять акцент на інших аспектах e-Learning. Наприклад, за В. Ю. Биковим, електронне дистанційне навчання — це різновид дистанційного навчання, за яким учасники і організатори навчального процесу здійснюють переважно індивідуалізовану взаємодію як асинхронно, так і синхронно у часі, переважно і принципово використовуючи електронні транспортні системи доставки засобів навчання та інших інформаційних об’єктів, комп’ютерні мережі Інтернет/Інтранет, медіа навчальні засоби та інформаційно-комунікаційні технології.

На думку С. О. Семерікова, електронне навчання є інноваційною технологією, спрямованою на професіоналізацію та підвищення мобільності тих, хто навчається, і на сучасному етапі розвитку ІКТ воно може розглядатися як технологічна основа фундаменталізації вищої освіти [1].

2 СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В ЕЛЕКТРОННОМУ НАВЧАННІ

Класифікація інформаційних технологій, що використовуються в електронному навчанні[2]:

–презентаційні технології (книги та друковані матеріали, комп'ютерні навчальні програми, мультимедіа, телебачення, тощо);

–технології доставки (радіотрансляція, відеокасети, інтернет, тощо);

–технології взаємодії (телеконференції, електронна пошта, групова мережа.

Система електронного навчання містить такі види забезпечення:

58

Методичне - методики, рекомендації з технології електронного навчання з урахуванням дидактичних і психологічних аспектів.

Програмне - мережеві системні програми, комп'ютерні навчальні програми, інструментальні середовища для створення навчальних програм.

Технічне - персональні ЕОМ для організації сервера, персональні і мережеві комп'ютери.

Інформаційне - конспекти лекцій, підручники, та інші методичні матеріали на паперових і магнітних носіях, довідники, різноманітні бази даних з методичних матеріалів, оперативних даних, кадрів.

Організаційне - нормативні документи держави та організацій, визначальні структури організацій, що ведуть електронне навчання, міжнародні зв'язки [2].

Авторські програмні продукти являють собою найчастіше деякі локальні розробки, спрямовані на вивчення окремих предметів або розділів дисциплін. Вони спеціально розроблені для подолання тих труднощів, з якими стикаються викладачі при використанні мов програмування. Ці програми зазвичай дозволяють викладачеві самостійно розробляти навчальний контент на основі візуального програмування.

3 ПЕРЕВАГИ, НЕДОЛІКИ ТА ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ЕЛЕКТРОННОГО НАВЧАННЯ

До переваг навчання, що проводиться з використанням технологій електронного навчання відносять [3]:

1 Персоніфікація. Слухач навчання, що проводиться з використанням технологій електронного навчання, може самостійно: визначити швидкість вивчення навчального матеріалу; визначити, коли він хоче проходити навчання;

59

визначити які саме розділи навчального матеріалу і в якій послідовності йому необхідно вивчити.

2  Можливість проходження навчання без відриву від виробництва.

3 Можливість комбінування навчального контенту для формування різноманітних навчальних програм, адаптованих під конкретного учня чи студента.

4 Можливість отримати набагато більше інформації необхідної для оцінки знань, навичок і умінь, отриманих в результаті проведеного навчання. У тому числі: час витрачений на питання, кількість спроб, питання або завдання, які викликали найбільші труднощі і т.д. Наявність такої інформації дозволяє набагато гнучкіше управляти проведеним навчанням.

5 Вартість. Незважаючи на необхідність високих початкових інвестицій, навчання, яке проводиться з використанням технологій електронного навчання, виявляється значно дешевшим порівняно з традиційним очним навчанням.

6  Використання широкого діапазону різноманітних засобів навчання. Всі ці засоби можуть бути використані і при проведенні традиційного очного навчання, але частіше всього цього не відбувається, а електронне навчання вимагає обов’язкового їх використання. В результаті цього навчання, яке проводиться з використанням технологій електронного навчання, виявляється найчастіше більш ефективним в порівнянні з традиційним очним навчанням [3].

До недоліків навчання, що проводиться з використанням технологій електронного навчання, слід віднести:

1 Складність внесення оперативних змін, у випадку якщо навчання вже почалося.

60

2 Необхідність формування додаткової мотивації у слухачів навчання, що проводиться з використанням технологій електронного навчання, порівняно з іншими формами навчання.

3 Необхідність високих інвестицій при побудові середовища електронного навчання.

6 Високі інвестиції на внесення змін у навчальний контент [3].

ВИСНОВКИ

Дані про стан електронного навчання в нашій країні та в усьому світі свідчать про нагальну необхідність його стимулювання, щоб забезпечити динамічний і прогресивний розвиток та впровадження на всіх рівнях освіти, перш за все, – вищої, тому що електронне навчання є інноваційною технологією, спрямованою на професіоналізацію та підвищення мобільності тих, хто навчається, і на сучасному етапі розвитку ІКТ воно може розглядатися як технологічна основа фундаменталізації вищої освіт [5].

Список використаних літературних джерел1 Якушев П.С. / Системи електронного навчання / лекції2 Семеріков С. О. Теоретико-методичні основи фундаменталізації навчання інформатичних дисциплін у вищих навчальних закладах : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.02 – теорія та методика навчання (інформатика) / Семеріков Сергій Олексійович ; Національний педагогічний ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2009. – 536 с.

3 Переваги та недоліки дистанційної освіти в умовах розвитку інформаційниих технологій та телекомунікацій / Т.В. Коханська, Н.В. Ключникова.

61

ВИКОРИСТАННЯ ВІРТУАЛЬНИХ МОДЕЛЕЙ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ З ЧПУ ПРИ

ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ

Бездільний В. С.викладач, голова ПЦКДовганюк Г. М.викладач, зав. лабораторії

В даний час верстати з ЧПУ займають основне місце в загальному парку обладнання сучасних машинобудівних підприємств. Без застосування цих верстатів у виробничому процесі неможливо організувати виробництво продукції з високими показниками якості, здатної конкурувати на світовому ринку.Більшість підприємств відчувають дефіцит кваліфікованих кадрів з обслуговування обладнання з ЧПУ. Навчальні заклади, що займаються підготовкою таких фахівців, також зазнають труднощів в забезпеченні якісної підготовки фахівців з-за відсутності дорогого сучасного обладнання з ЧПУ. Компенсувати відсутність сучасного устаткування з ЧПУ можливо використанням в навчальному процесі симуляторів верстатів з ЧПУ.CNC Simulator - одна з найпростіших програм, яка забезпечує можливість моделювання обробки на верстатах з ЧПУ з різними системами ЧПУ. Застосування програми дозволяє забезпечити більш якісну підготовку фахівців для різної номенклатури верстатів використовуваних на виробництві при відсутності таких в навчальному закладі. За допомогою симуляторів верстатів з ЧПУ студенти можуть ознайомитися з устроєм пультів управління різних систем ЧПУ, набувають навички користування інтерфейсом, працювати в режимах складання або

62

редагування керуючих програм, автоматичного або покадрового режиму обробки, вихід в нульову точку верстата, використовують електронний штурвал при розмірному налаштуванні використовуваного ріжучого інструменту.Крім навчання на практичних заняттях, тренажери-симулятори можуть використовуватися для контролю рівня знань і компетенцій студентів. У цьому випадку дії студента повинні бути спрямовані на вирішення проблемних ситуацій, які можуть виникати при експлуатації верстатів з ЧПУCNC Simulator можливо інтегрувати в систему дистанційного навчання як електронний навчально-методичний комплекс з тестами, лабораторними і практичними роботами.Використання симуляторів верстатів з ЧПУ дозволяє інтенсифікувати процес навчання, підвищує інтерес студентів до освоєння нових навичок і вмінь для обслуговування верстатів з ЧПУ, сприяє підвищенню якості підготовки фахівців при зменшенні витрат на навчання.При правильному використанні тренажерів-симуляторів в навчальному процесі можливо значно підвищити ефективність навчального процесу за рахунок:- можливості знайомства студентів з сучасними системами ЧПУ різних типів;- скорочення часу на формування професійних компетенцій студентів за рахунок можливості паралельного використання комп’ютерних симуляторів і верстатів з ЧПУ; - підвищення рівня успішності по суміжним дисциплінах за рахунок більшого обсягу практичних занять;- підвищення ефективності прийняття рішень при вирішенні виробничих задач;

63

- підвищення мотивації студентів до занять.Широке використання комп’ютерної техніки в різних сферах діяльності сучасного спеціаліста пред’являє до його професійної кваліфікації ряд додаткових вимог в оволодінні новими технологіями праці, що також актуально при обслуговуванні верстатів з ЧПУ. Для прийняття технічно грамотних рішень при роботі на верстатах з ЧПУ, необхідно вміти правильно сприймати і осмислювати як карту наладки верстата, так і результати відпрацювання керуючої програми, враховувати наявність можливих помилок в технологічному процесі і керуючій програмі, знаходити правильну заміну різальних інструментів (при відсутності необхідних), при необхідності, грамотно змінювати режими різання.Але при всій безсумнівно корисності, комп’ютеризація технічної праці в навчальних завданнях не завжди призводить до підвищення якості підготовки спеціалістів.Відносна легкість отримання результату із застосуванням ЕОМ знижує інтерес до самого результату. Так, цілеспрямований пошук шляхом ряду проб різних варіантів керуючих програм є більш наочним і повчальним для майбутнього наладчика, ніж отримання тільки однієї оптимальної керуючої програми, яку не можна поліпшити і ні з чим порівняти.Причому, їх застосування в навчальному процесі призводить до такого ж розшарування студентів, але з ще більш нечисленною групою, яка проявляє схильність до корегування керуючих програм.Саме ця обставина і є в ряді випадків причиною обережного відношення викладачів до використання шаблонів і візуальних кадрів в навчальному процесі.Резюмуючи сказане, можна зробити висновок, що. поряд з освоєнням майбутніми спеціалістами нових інформаційних технологій, в ході комп'ютеризації навчання необхідно не

64

тільки зберегти, але і посилити традиційну підготовку в конкретній предметній області.

Список використаних літературних джерел:1 Босинзон М.А. Современные системы ЧПУ и их эксплуатация [Текст]: учебник для проф. образования, под ред. Б. И. Черпакова. М: ИЦ Академия 2006.-192с.2 Ловыгин А.А. Современный станок с ЧПУ и CAD/CAM система [Текст]. М.: 000 ИПЦ Маска, 2008. - 494с.3 Станки с ЧПУ: устройство, программирование, инструментальное обеспечение и оснастка [Электронный ресурс]: учеб. пособие / А.А. Жолобов, Ж.А. Мрочек, А.В. Аверченков, М.В.Терехов, В.А. Шкаберин. – 2-е изд., стер. – М. : ФЛИНТА, 2014.– 355 с.

ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ АВТОМАТИЗОВАНИХ СИСТЕМ

ВЕРИФІКАЦІЇ І СИМУЛЯЦІЇ ПРИ СТВОРЕННІ УПРАВЛЯЮЧИХ ПРОГРАМ

Бездільний В. С.викладач, голова ПЦКДовганюк Г. М.викладач, зав. лабораторії

Вимоги ринку змушують верстатобудівників створювати все більш досконалі схеми верстатів з метою збільшення технологічних можливостей обладнання. Концентрація операцій фрезерної і токарної обробки на одному верстаті, часто з автоматичним перехопленням заготовки, з можливістю одночасної обробки деталі декількома інструментами істотно знижує трудомісткість обробки, підвищує якість і знижує потребу в виробничих площах. З іншого боку, використання такого обладнання призводить до необхідності поліпшення якості керуючих програм, в частині забезпечення безаварійної роботи обладнання.

65

Сучасні верстати з ЧПУ мають вбудовані системи визначення причин аварійної ситуації. Виробник верстата часто може віддалено (по інтернету) визначити причину аварії. Якщо аварія сталася через помилку в керуючій програмі (КП), це не є гарантійним випадком. Дорогий ремонт обладнання, в таких випадках, проводиться за рахунок власника устаткування. Отже, забезпечення якісної обробки складних деталей та безаварійної роботи дорогого устаткування є однією з основних задач при розробці керуючої програми. Необхідну якість КП можна забезпечити дотриманням принципу абсолютної ідентичності процесу обробки засобами симуляції з реальним процесом обробки на верстаті.Сучасна симуляція обробки - це не просто імітація знімання матеріалу для контролю якості обробки і визначення розбіжності між вихідною ЗD моделлю і заготівлею. Це також робочі переміщення виконавчих органів верстата, ріжучого інструменту, державок, револьверних головок заповнених інструментом, протишпинделя, люнета, задньої бабки, допоміжної оснастки, всього того, що бере участь в обробці деталі. Розробник КП повинен мати засоби, що дозволяють бачити рух всіх виконавчих органів верстата, а не просто переміщення інструменту навколо заготовки. Такими розвиненими засобами моделювання обробки з можливістю верифікації оснащені сучасні системи розробки керуючих програм для верстатів з ЧПУ.Твердотільна верифікація (від англ. Verification - перевірка) є потужним інструментом по перевірці КП на комп'ютері. Програми твердотільної верифікації демонструють процес видалення матеріалу заготовки і дозволяють побачити повний результат роботи КП - модель готової деталі. На отриману «віртуальну» деталь можна подивитися з різних

66

сторін і зрозуміти, чи всі елементи виконані правильно, чи немає врізань і зіткнень інструменту із заготівлею (Рис. 1).У той час, як багато САМ систем ще тільки роблять певні зусилля з інтеграції засобів верифікації та симуляції з програмним забезпеченням, в програмі Sprut САМ вже зараз розрахунок керуючих програм ведеться в робочому просторі верстата з самого початку роботи. У момент розрахунку траєкторії переміщення інструменту, технолог-програміст відразу бачить верстат, переміщення всіх виконавчих органів верстата, траєкторію переміщення ріжучого інструменту, може контролювати синхронну роботу відразу декількох револьверних або фрезерних головок верстата, бачить результат обробки у вигляді залишкового матеріалу. Багато параметрів верстата, такі як, наприклад, обмеження переміщень по осях, закладені в схему верстата, при розрахунку КП використовуються автоматично.

Працюючи в Sprut САМ, технолог-програміст вже за комп'ютером проробляє роботу наладчика на верстаті, а саме: вибирає з бібліотеки і встановлює в необхідні позиції оснащення; з урахуванням мінімізації часу на зміну інструменту встановлює державки, різцетримачі і блоки осьового інструменту в револьверну головку; встановлює в державки сам ріжучий інструмент; встановлює заготовку і затискає її в кулачки патрона; підводить задню бабку, виробляє установку і затиск люнета і т.д. Новий функціонал забезпечує безпечну обробку, дозволяючи проводити симуляцію в віртуальному середовищі більшості типів верстатів з ЧПУ. Таким чином КП можуть бути швидко і точно протестовані на робочому місці технолога, що гарантує обробку деталі без браку і скоротить загальний час обробки.

67

Список використаних літературних джерел1 Босинзон М.А. Современные системы ЧПУ и их эксплуатация [Текст]: учебник для проф. образования, под ред. Б. И. Черпакова. М: ИЦ Академия 2006.-192с.2 Ловыгин А.А. Современный станок с ЧПУ и CAD/CAM система [Текст]. М.: 000 ИПЦ Маска, 2008. - 494с.3 Станки с ЧПУ: устройство, программирование, инструментальное обеспечение и оснастка [Электронный ресурс]: учеб. пособие / А.А. Жолобов, Ж.А. Мрочек, А.В. Аверченков, М.В.Терехов, В.А. Шкаберин. – 2-е изд., стер. – М. : ФЛИНТА, 2014.– 355 с.

МЕТОДИКА ПРОЕКТУВАННЯ, СТВОРЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ НАВЧАЛЬНИХ

МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ПРЕЗЕНТАЦІЙ

Бешляга Л. В.,викладач спецдисциплінПЦК комп’ютерної та програмної інженерії

Обґрунтування актуальностіПитання, пов’язане з класифікацією засобів

навчання, залишається відкритим, адже бурхливі науково-технічні зміни вносять свої поправки в наукові дискусії. Можна з повним правом говорити про активне використання мультимедіа, як особливого виду засобів навчання. Презентація, як комп’ютерний документ, є послідовністю слайдів, що змінюють один одного, – електронних сторінок. [1]

Демонстрація такого документа може відбуватися на екрані монітора комп’ютера чи на великому екрані за допомогою спеціальних пристроїв - мультимедійного

68

проектора, плазменного екрана, мультимедійного плато, телевізора тощо. Глядачі бачать чергування зображень, на кожному з яких можуть бути текст, фотографії, малюнки, діаграми, графіки, відеофрагменти, і все це може супроводжуватися звуковим оформленням - музикою, звуками природи чи техніки або голосовим коментарем диктора. Частіше демонстрація презентації супроводжує доповідь окремої людини. [3]

Основний матеріалПоняття мультимедіа об’єднує різноманітні

інформаційні об’єкти - такі, як текст, графіка, відео, анімація та звук, які можуть використовуватися як учнями, так і вчителями під час проектування власних розробок. Наразі ними застосовуються інструментальні засоби розробки навчальних мультимедіа-матеріалів для формування гіперпосилань між фрагментами змістових частин, забезпечення інтерактивності та створення багатошарових модульних структур, які включають цифрові фотографії, скановані зображення, фрагменти фільмів і текстів. [1]

Можливості мультимедійних презентацій:- презентації можуть створюватися не тільки для

показу на стінному екрані для групи слухачів в аудиторії, але також можуть використовуватися для індивідуального перегляду на комп’ютері;

- комп’ютерні презентації можуть використовуватися як для занять з безпосередньою участю доповідача, так і без його участі (наприклад, для самоосвіти);

- потенційна можливість інтерактивності дозволяє комп’ютерні презентації адаптувати під особливості сприйняття студентами навчального матеріалу;

- часова інтерактивність надає можливість самостійно визначати початок, тривалість, а також

69

швидкість просування навчальним матеріалом;- інтерактивність під час добору потрібної

послідовності відображення навчальної інформації забезпечує вільне визначення чергування використання фрагментів інформації;

- змістова інтерактивність дозволяє змінювати, доповнювати чи зменшувати обсяг інформації;

- створені презентації легко тиражуються, можуть демонструватися практично на будь-якому комп’ютері і є корисним засобом аудіовізуальної підтримки будь-якої доповіді - виступу на науковій конференції чи звіту перед аудиторією. [2]

Перспективність використанняНайчастіше викладачі створюють презентації для

пояснення (представлення) студентам нового матеріалу на початку вивчення нової теми. Основні вимоги до викладацької презентацій такого типу. [2]

I: Презентації для супроводу лекції створюються викладачем і демонструються студентам на початку вивчення теми. Для презентації як супроводу викладання нової теми можуть бути сформульовані такі вимоги:

- презентація має тривати не більше 15 хвилин;- така презентація має охоплювати не більше 5-7

основних (нових) слів, понять;- презентація повинна мати одну головну мету;- презентація має бути чітко структурованою,

бажано - мати лінійну структуру;- презентація має містити, в основному не

текстовий, а ілюстративний матеріал, який допомагає засвоїти основну ідею. [2]

II: Особливості використання презентацій, призначених для постановки проблеми, навчального завдання перед студентами:

70

- така презентація може мати нелінійну структуру, а розгалужену і викладач обирає гілку відповідно до відповідей студентів на основні проблемні запитання під час усної розповіді про проблему;

- у такій презентації має бути поставлене основне головне запитання до теми, яке має сконцентрувати увагу учнів, спонукати їх до самостійної дослідницької діяльності;

- така презентація може містити головні проблемні запитання теми, які спонукають учнів до дослідження, до проведення самостійних робіт. Такі запитання мають вказувати учням можливі напрями дослідження. [1]

III: Презентація як інструкція для самостійної роботи доступна студентам в будь-який час. Викладач створює її і або завантажує на всі учнівські комп’ютери аудиторії, або роздає учням на електронних носіях і учні можуть переглядати їх як в аудиторії, так і вдома. [3]

Висновки1 Презентація обов’язково починається з титульного слайда,

на якому розміщені назва презентації, прізвище, ім’я автора, місце демонстрації, дата. Мова викладу змісту відповідає державним стандартам. [1]

2 Основні питання теми (уроку) сформульовані так, що окреслюють проблему, стимулюють розвиток навичок мислення вищих рівнів, зацікавлюють, спонукають студентів до вивчення теми, а не повторюють типові запитання з підручника. [1]

3 Презентація викладача може містити розподіл груп у проекті, етапи роботи та терміни виконання. [1]

4 Презентація має звертатися до цільової аудиторії - студентів, передбачати дослідження та розвиток студентів. [1]

5 Презентація містить корисні для студентів матеріали 71

(вбудовані файли, сайти, з яких варто почати дослідження теми тощо). [2]

6 Оформлення презентації має бути таким, щоб не відволікати студентів від головної думки теми, а сприяти її засвоєнню. [3]

7 Шрифт має відповідати фону та бути зручним для читання (не менше 22).Закон про авторське право дозволяє викладачам у навчальних цілях, для аудиторних занять використовувати матеріали без посилань на використані джерела. Проте це слід обов’язково робити на останньому слайді презентації, оскільки учні, створюючи власні презентації, і наслідують дорослих, зокрема, викладачів, і часто не вказують джерел отриманої інформації та зображень. Студенти повинні вказувати використані джерела. [1]

Список використаних літературних джерел:1 Кларин М. В. Інновації в світовій педагогіці / М. В.

Кларин. – Рига : «Експеримент», 2010. – 180 с.2 Сайт Українського інституту інформаційних технологій в

освіті Національного Технічного Університету України «КПІ» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.udec.ntu-kpi.kiev.ua/ua/resources/dc/.

3 Артем Попов. Як робить презентації та слайди [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.shipbottle.ru/projects/txt/, 2002, Санкт-Петербург.

72

ВПЛИВ ОСОБИСТОСТІ КУРАТОРА НА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗДІБНОСТІ СТУДЕНТІВ

АКАДЕМІЧНОЇ ГРУПИ

Болваненко Л.В.викладач економічних дисциплінПЦК Бухгалтерського обліку та економічних дисциплін

«Виховання дітей – це праця, причому праця дуже копітка».В.О. Сухомлинський

Вирішення завдань, які стоять перед будь-яким колективом, в значній мірі залежить від організованості та згуртованості кожної з первинних ланок цього колективу.

У навчальному закладі такою первинною ланкою є навчальна група. Досвід показує, що там, де группою керує досвідчений, добросовісний викладач – там високі показники успішності, організованості і вихованості студентів. Успіхи кожного відділення в свою чергу залежать від підбору керівників академічних груп та їх тісної співпраці із завідуючими відділеннями[2].

Кожен куратор, отримавши групу, має спочатку познайомитись зі студентами, їх родинами, оточенням дітей, провести опитування, анкетування, тестування з виявлення основних моментів у тактиці та методів виховання як групи в цілому, так і індивідуально з кожною дитиною.

Виховна робота керівника починається ще до 1 вересня. Куратор повинен вивчити особові справи студентів і заповнити кураторський журнал. Ця робота може дати багато цінної і необхідної інформації про склад і характер сім'ї студента, успішність, стан здоров'я тощо.

73

Доцільно провести екскурсію по коледжу, дати детальні інструкції щодо розпорядку роботи, розкладу дзвінків, правил поведінки, прав і обов'язків студентів. Багатьом студентам важко звикнутись з новим ритмом життя, інтенсифікацією навчального навантаження, збільшенням кількості дисциплін. Щоб адаптація пройшла спокійно та безболісно, потрібно заходити до своїх студентів по декілька разів на день. Виховна година – форма позааудиторної роботи, яка передбачає створення оптимальних умов для продуктивного спілкування куратора та студента на рівні педагогіки, співробітництва, з метою формування у студентів соціального досвіду. Проводиться з різноманітними виховними цілями в залежності від віку студентів, досвіду керівника, умов навчального закладу. [1] Отже, роль куратора полягає в створенні таких умов, які б допомогли студентам знайти себе і своє місце в студентському колективі і в соціальномужитті. Куратор є організатором діяльності студентів і координатором виховних дій. У своїй виховній роботі куратор реалізує педагогічні принципи гуманізації, соціальної обумовленості навчання і виховання, індивідуалізації, соціального гартування, створення виховуючого середовища. Головне в діяльності куратора – сприяння саморозвитку особистості, реалізації її творчого потенціалу, забезпечення активного соціального захисту студента, створення необхідних і достатніх умов для активізації зусиль студентів для вирішення навчальних і життєвих проблем.

74

Список використаних літературних джерел1. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Підручник за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури / С.С. Вітвицька // Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – 384 с.2. Гетьман И. А. Роль куратора в развитии корпоративной культуры ДГМА (по результатам исследований) / И .А. Гетьман, С. Г. Карнаух, Т. В. Кудерская. Корпоративна культура організацій XXI століття: Збірник наук. праць // Краматорськ, 2007. – С. 183-190.

ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ВИПЕРЕДЖАЮЧОГО ТА ПРОБЛЕМНОГО

НАВЧАННЯ НА ПРИКЛАДІ РОЗГЛЯДУ ПИТАННЯ УСПАДКУВАННЯ ОКРЕМИХ ЧЛЕНІВ КЛАСУ

Гапоненко Н.В.,викладач спецдисциплін,ПЦК програмної інженерії

Система вищої освіти модернізується, що обумовлює завдання, які стоять перед нею. Викладач повинен вивчати, аналізувати й впроваджувати в сферу своєї професійної діяльності новітні освітні технології, формувати в студентах відповідні вміння, особисті здатності майбутнього фахівця вирішувати певний клас професійних завдань. [1]

Наведений матеріал містить огляд використання елементів випереджаючого та проблемного навчання на прикладі розгляду питання успадкування окремих членів класу відповідно до тематики програми дисципліни «Об’єктно-орієнтоване програмування». В матеріалі розглядаються елементи методики викладання теми, яка

75

носить проблемний характер та неоднозначно висвітлюється в різних літературних джерелах.

Враховується компетентнісний підхід, при якому студенти залучаються до проведення логічного аналізу та формулювання і обгрунтування висновків в контексті теми, яка розглядається, що дає можливість не тільки засвоювати теоретичний матеріал, але і розвивати практичні навички з логічного мислення, формувати відповідні компетенції майбутнього фахівця. Постає завдання забезпечити в молодого покоління розвиток нових форм мислення, які враховують уміння планувати, мислити творчо, критично, свідомо.

В сучасному світі значного поширення набуло використання мережі Інтернет для пошуку відповіді на будь-яке питання, але в цьому є як переваги, так і недоліки. В противагу тому, щоб самостійно та вдумливо опрацьовувати окремі теми друкованих видань або їх аналогів в електронному вигляді, в мережі отримуються відповіді на складні за своєю проблематикою питання. Студент не замислюється над проблемою, яка не була сформульована явно, в нього немає запитань з прочитаного матеріалу, який не був самостійно проаналізований і опрацьований.

Найбільшу цінність становить та інформація, яка здобута самостійно, оскільки вона добре інтегрується в уже наявну в людини систему знань. Треба розвивати ті вміння та навички, які допоможуть зорієнтуватися в сучасному інформаційному просторі, навчитися робити самостійні висновки, підкріпленні переконливими аргументами, що допоможе в майбутньому мислити самостійно, незалежно. Людина зі сформованими навичками критичного мислення завжди відчуває внутрішню потребу опановувати нові знання, розвиватися й самовдосконалюватися.

76

Використання випереджаючого навчання дозволяє викладачу направити обговорення запропонованого питання в потрібне русло. Випереджаюче навчання — це вид навчання, при якому короткі основи теми даються викладачем до того, як почнеться вивчення її за програмою. Короткі основи можуть даватися як тези при розгляді суміжної тематики, так і являти собою приклади. Передбачається, що випереджаюче навчання ефективно при вивченні теми, важкої для сприйняття, і має на увазі розвиток мислення. [2]

Актуальним є використання дослідницької методики та проблемне викладання матеріалу. Серед переваг проблемного навчання слід відзначити підвищення самостійності студентів та формування пізнавального інтересу.

Проблемне навчання — це організований спосіб активної взаємодії суб'єкта з проблемно-представленим змістом навчання, в ході якого він долучається до об'єктивних протиріч знання і способів їх вирішення, вчиться мислити, творчо засвоювати знання. [3]

Особливістю запропонованої тематики є проблемна риса. В окремих джерелах тема висвітлена в протилежних фразеологічних зворотах. Цей огляд присвячений розкриттю практичного впровадження принципів в навчання.

На попередніх лекційних заняттях студентам пропонується самостійно розглянути окремі питання успадкування членів класу, використовуючи як рекомендований список джерел, так і інші джерела. Запропоновано підготувати відповіді на запитання за темою. Як правило, більш слабкі студенти виявляють деяку пасивність в самостійній підготовці, тому доцільно їх згрупувати з більш сильними студентами і сформулювати для них конкретні елементарні завдання, наприклад,

77

підготувати, як виглядає схематичне зображення успадкування.

Тема успадкування окремих членів класу є проблемною з погляду на те, що її не можна вивчати, вирвавши речення-інше з контексту, необхідне розуміння самої концепції успадкування. Приклад розкриття теми наведений далі. "Конструкторы и операция присваивания в производном классе не наследуются, а деструкторы наследуются". [4] «Хотя конструктор базового класса и наследуется…» [4] "Деструкторы не наследуются". [4]

Багато студентів задовольняються першим знайденним матеріалом за вказаним питанням, не замислюючись над формулюванням проблеми в контексті теми.

Успадкування — одна з основоположних концепцій об'єктно-орієнтованого програмування. Фактично тип-нащадок уточнює базовий тип. [5] При цьому базовий підоб'єкт конструюється повністю і успадковується з урахуванням ключів, що обмежують доступ до його елементів в похідному класі. Але конструктор базового класу не буде конструктором похідного класу. Тому коли говорять, що окремі члени базового класу не успадковуються, мають на увазі те, що вони не існуть як відповідні члени похідного класу. Але вони існують як члени підоб'єкту базового класу.

Це формулює проблемне питання успадкування окремих членів класу. І тому, якщо спиратися на цитати буквально, то успадкування цих методів висвітлено неоднозначно і навіть в протилежних висловленнях, а якщо проаналізувати в контексті успадкування і провести логічні викладення, то все стає зрозумілим.

Викладач повинен залучити до обговорення проблеми студентів різного рівня підготовки, організувати процес, навчити спілкуванню, надати паузу для

78

осмислення питання, заохотити всіх до логічного аналізу. При викладанні вказаного матеріалу використовуються наочні матеріали у вигляді рисунків та лістингів з фрагментами програмного коду, що теж доцільно при вказаних елементах навчання.

Робота з підвищення якості навчання ведеться безперервно.

Таке розосереджене засвоєння навчального матеріалу забезпечує переклад знань в довготривалу пам'ять. Засвоєння більш складного навчального матеріалу, що вводиться з випередженням програми, забезпечує його усвідомлене сприйняття, міцне запам'ятовування і прискорене формування навички практичної дії.

Список використаних джерел1 Валлерстайн И. Интеллектуалы в век перехода / И. Валлерстайн // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2002. – № 3. – 42–56 с.2 "Опережающее обучение" [Електронний ресурс] / – Режим доступу до статті: https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D1%8E%D1%89%D0%B5%D0%B5_%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B53 "Проблемное обучение" [Електронний ресурс] / – Режим доступу до статті: https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%BE%D0%B5_%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B54 Павловская, Т. А. С/С++. Программирование на языке высокого уровня [Текст] / Т. А. Павловская. – М. -

79

СПб. : ПИТЕР, 2004. - 460 с.5 Довбуш, Г. Ф. Visual C++ на примерах [Текст] / Г. Ф. Довбуш, А. Д. Хомоненко; под ред. А. Д. Хомоненко. – СПб. : БХВ-Петербург, 2008. -511 с.

ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ З МЕТОЮ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ТА

ЕФЕКТИВНОСТІ ПІДГОТОВКИ ЗВАРНИКІВ

Давидюк А.В.,Викладач спеціальних дисциплін,другої кваліфікаційної категорії,ПЦК Зварювального виробництва

Метою впровадження інновації є підвищення рівня компетентності молодшого спеціаліста, внесення необхідних змін в традиційну систему навчання, теоретичну підготовку.

Зокрема, в коледжі створено для теоретичної підготовки молодшого спеціаліста зварювального напрямку сучасні кабінети та лабораторії. Стаціонарно розташовано в кабінетах і підключено до мережі Інтернет комп’ютери та мультимедійний центр. Це дає можливість постійно відслідковувати оновлену інформацію стосовно новітніх технологій, сучасного обладнання, відвідувати віртуальні виставки провідних компаній – виробників зварювального обладнання і найголовніше, здійснювати постійний моніторинг знань студентів, індивідуально корегувати знання з окремих тем програми, що дозволяє студентам знаходити нові ефективні підходи до вирішення конкретних практичних завдань.

Таким чином, навчальний процес відбувається на основі постійної активної взаємодії студентів і викладачів, а використання інтерактивного навчання як інноваційної

80

технології сприяє співнавчанню, взаємонавчанню, співпраці, де студент і викладач стають рівноправними суб’єктами навчання.

Та, незважаючи на таку кількість нововведень, основною формою організації навчальної діяльності залишається заняття, яке є показником кругозору, ерудиції, педагогічної майстерності викладача. Так, готуючи молодших спеціалістів напряму «Зварювальне виробництво», традиційними стали нестандартні форми його проведення: семінари, практикуми, моделювання виробничих ситуацій тощо. А використання на заняттях зі спеціальних предметів комплексного проблемного навчання допомагає подолати формалізм в розв’язанні навчально-виховних завдань, сприяє розвитку творчих здібностей студентів, розвиває у них мотивацію щодо досягнення успіху та впевненості у власних силах.

Все це дає можливість підвищувати рівень індивідуальної та фахової компетентності молодшого спеціаліста, розвивати комплексне міжпредметне мислення, створювати умови для самореалізації і можливість виробляти нові підходи до вирішення виробничих ситуацій, допомагає подолати формалізм в розв’язанні навчально-виховних завдань, сприяє розвитку творчих здібностей студентів, розвиває впевненість у власних силах. Так, заняття з теми «Розрахунки режимів ручного дугового зварювання» проводиться разом з завідуючим лабораторій «Зварювального виробництва» з метою систематизації та узагальнення знань і умінь студентів із застосуванням інформаційних технологій під час розрахунку основних параметрів режимів зварювання, визначення їх взаємозалежності, що сприяє розвитку аналітичного та технічного мислення при вирішенні конкретних ситуацій, сприяє вихованню відповідальності студентів за результати виконання завдань і, головне,

81

розвиває комунікативність умінь, взаємодопомоги, взаємоповаги.

Заняття проходить в три етапи, а саме: студенти працюють з тестовими завданнями, за допомогою комп’ютерної програми Word «Модуль», будують логічну схему технологічного процесу зварювання стикового з’єднання з різними типами розробки крайок, виконують комплексне завдання, розраховуючи силу зварювального струму в різних просторових положеннях шва, а за результатами будують діаграму залежності сили зварювального струму від діаметра електрода та аналізують отримані діаграми. Після завершення виконання завдання підводиться загальний аналіз результатів розрахунку, що спонукає студентів до застосування в практичній діяльності економічно обґрунтованих витрат зварювальних матеріалів.

Заняття на тему: «Технологія механізованого зварювання в середовищі активних газів» проведено викладачем з моделюванням виробничих ситуацій з елементами ділової гри та сучасних технічних засобів навчання для формування професійної мотиваційної діяльності в студентів.

Це стало можливим завдяки мультимедії, і дало змогу поєднати в програмних системах різні види інформації: текст, звук, відео-, графіку та анімацію. Завдяки взаємному доповненню друкованого та комп’ютерного компонентів, студенти отримали можливість під час вивчення теми працювати з таким звичним для них засобом як підручник і скористатися інформаційним джерелом – комп’ютером. Таке подання інформації, яке важко відобразити у друкованому вигляді, завдяки комп’ютерній демонстрації студенти не лише спостерігають, а й активно впливають на прогнозування результатів зварювання, змінюючи параметри режимів. Під

82

час заняття різноманітні параметри режиму зварювання відображаються в таблицях і на відповідних графіках. При цьому студент-користувач може повторити весь технологічний ланцюжок розрахунку параметрів режиму зварювання і стає активним співучасником змодельованої ситуації.

Без оновлення змісту освіти неможливо забезпечити ефективність навчання молодшого спеціаліста. Молодший спеціаліст повинен уміти адаптуватись до умов виробництва, що постійно змінюються. Для цього комісія «Зварювального виробництва» постійно співпрацює з підприємствами та вищими навчальними закладами.

Цікавою є і робота малих творчих груп, які займаються розробкою цілого ряду проектів – «Заняття без викладача». Таке заняття орієнтоване на самостійне розв’язання студентами конкретної проблеми, узгодженої з особистими інтересами в отриманні саме цих знань. Викладач лише стимулює інтерес студентів до проблеми, підказує нові джерела інформації, спрямовує їх самостійну діяльність, але проблему студенти вирішують самостійно, застосувавши необхідні знання, основним джерелом яких залишається підручник.

Але, на жаль, вся наявна література зі спеціальностей зварювального напрямку застаріла, не встигає за новими технологіями. Практично відсутні сучасні навчальні посібники на лазерних носіях, а якість багатьох підручників викликає нарікання як до змісту, так і до практичного застосування. Для часткового вирішення навчальної проблеми комісія «Зварювального виробництва» працює над створенням електронного посібника термінології зварювального виробництва, практично орієнтованих навчальних посібників і дидактичних матеріалів відповідно до державних стандартів.

83

Таким чином, незважаючи на матеріальні труднощі, відчутний тиск з боку кризових явищ у економіці країни колектив комісії «Зварювального виробництва» не втрачає надії на краще майбутнє, з оптимізмом працює над підготовкою молодшого спеціаліста, вихованого у дусі людяності, працелюбності, взаємоповаги.

Список використаних літературних джерел1. Зязюн І.М. Основи педагогічної майстерності. – К.: Вища шк., 1997. — 349 с.2. Підласий І.П. Як підготувати ефективний урок . – К.: Рад.шк., 1989. – 204с.3. Підласий І.П. Практична педагогіка або три технології. Інтерактивний підручник для педагогів ринкової системи освіти —К.:Видавничий Дім «Слово», 2004.— 616 с.4. Гуменюк І.В. Обладнання та технологія зварювальних робіт . – К., 1989.

АКТИВНІ ФОРМИ ТА МЕТОДИ НАВЧАННЯ НА ЗАНЯТТЯХ З ТЕХНОЛОГІЇ КОНСТРУКЦІЙНИХ

МАТЕРІАЛІВ (З ВЛАСНОГО ДОСВІДУ)

Захарченко Т.С.,Викладач загальнотехнічних дисциплін ПЦК загальнотехнічних дисциплін

Активні форми і методи проведення навчальних занять – це способи і прийоми впливу, які спонукають: до розумової активності; до прояву творчого підходу до пошуку шляхів підвищення якості освіти; до реалізації отриманих знань на практиці. Необхідна умова ефективного застосування активних форм і методів проведення занять – висока теоретична підготовка і методична майстерність викладача.[3]

84

Форми і методи пов'язані один з одним. З одного боку, з допомогою методів форми наповнюються конкретним змістом; з іншого – форми впливають на вибір самих методів. Методи проведення занять поділяються: За джерелом набуття знань, умінь, навичок на: словесні; наочні; практичні. За ступенем активності і самостійності студентів: пояснювально-ілюстративні; інформаційні; частково-пошукові; проблемні; дослідницькі. Форма заняття – система організації, внутрішня структура, певний порядок його проведення. Активні форми проведення занять – організація навчального процесу, розрахована на колективне, публічне обговорення проблем, активні взаємодії слухачів, обмін думками між ними, націлені на правильне розуміння змісту досліджуваної теми. [2] Використання активних методів навчання на заняттях з Технології конструкційних матеріалів (з власного досвіду) Сучасний молодий спеціаліст повинен бути всесторонньо розвинутим, технічно досвідченим, культурним, повинен володіти професійною майстерністю, здатним створювати і вдосконалювати нову техніку, примножувати традиції робітничого класу.

Завданням викладача спецдисциплін є не тільки дати майбутньому робітнику, сьогоднішньому студенту, певний об’єм знань, але навчити вирішувати виробничі завдання, зорієнтувати молоду людину − стати передовиком сучасного виробництва.

На мою думку особливо важливо навчати майбутніх робітників застосовувати на практиці принципи наукової організації праці, прививати інтерес до передової техніки, науковим досягненням, щоб вони не тільки розуміли суть

85

вивчаючих положень, але і тенденції їх подальшого розвитку.

Поряд з системою зв’язку знань всередині навчальної дисципліни викладач повинен намагатись забезпечити і міждисциплінарні зв’язки. Вони використовуються тоді, коли знання з однієї дисципліни потрібні при вивченні другої дисципліни або коли потрібно залучити знання з різних дисциплін. Різноманітна програма викладання вимагає підвищеної підготовки до занять і створює ряд незручностей, зате поле діяльності до впровадження міждисциплінарних зв’язків необмежене. Крім того, викладач повинен старатись залучати знання студентів з різних дисциплін загальноосвітнього циклу, зокрема хімії, фізики, математики.

Так, наприклад, при вивченні основних вузлів металообробних верстатів, викладач тут же повторює типи посадок з дисципліни “Стандартизація” і марки сталей чи чавунів з дисципліни Технологія конструкційних матеріалів та матеріалознавство. Міждисциплінарні зв’язки необхідні і тоді, коли явище повинно бути вивчено з різних сторінок, для чого потрібні знання з декількох навчальних дисциплін, наприклад, робота окремих машин і механізмів розглядається в світлі законів фізики і технічної механіки, при ознайомленні з конкретними технологічними процесами необхідні знання з технології конструкційних матеріалів, стандартизації, фізики, хімії та математики. Мій власний досвід показує, що суттєві міждисциплінарні зв’язки розширюють розумовий кругозір студентів, сприяють формуванню в них пізнавальних інтересів і підвищення активності в отриманні нових знань та умінь. [1]

При опитуванні студентів викладач перевіряє їх знання з пройденого матеріалу взагалі, а не з одному-двох останніх занятть, як це практикується. Така методика себе

86

виправдовує, тому що студенти змушені повторювати весь пройдений матеріал, не знаючи, яке питання з якої теми їм зададуть, і дану дисципліну вони краще засвоюють. При цьому викладач не забороняє користуватися конспектом. Тут викладач враховує користь зорового сприйняття і так зване “звикання” до конспекту. До речі, наявність конспекту в кожного студента обов’язкове, по закінченню нової теми викладач перевіряє конспект і виставляє оцінки за ведення конспекту, що в значній мірі стимулює у студентів ведення конспекту. [1]

Наприклад, при опитуванні теми “Сталі”, викладач роздає частині студентів або всім студентам групи різноманітні металеві вироби (цвях, ключ, молоток, свердло, шуруп, ніж, напилок тощо) щоб вони визначили (наближено) марку сталі, її термообробку, призначення, спосіб виготовлення і т.д. Для визначення хімічного складу і механічних властивостей студенти користуються довідниками, таблицями, підручниками, конспектом. Систематично при опитуванні викладач використовує тестові завдання різної складності, які, як правило, вміщають від чотирьох до десяти запитань. На кожне питання є написано по чотири відповіді і тільки одна є вірна, решта три відповіді тільки вірогідні. Така форма опитування є зручна і не тривала, протягом 15-20 хв. викладач має змогу опитати всю навчальну групу. Опитувальні картки розроблено майже на всі основні теми. [1]

Для кращого засвоєння тем “Метали і їх сплави”, “Неметалічні матеріали”, “Металокерамічні сплави” і для урізноманітнення занять викладач застосовує ігровий метод-гру в “доміно”. Суть гри полягає в тому, що на спеціальних картах, розбитих на дві частини, позначена марка якогось сплаву сталі, мінералу чи металокерамічного сплаву, а на другій половині назва будь-якого сплаву чи

87

мінералу. Студенти повинні прикласти назву даного сплаву до марки ідентичного сплаву чи мінералу. Хто з студентів це вправніше зробить, той і виграє. Гра може проводитись як індивідуально так і командно (2Х2 студенти). Стежити за правильністю гри призначають одного студента-арбітра. Гра проводиться до певної кількості очок, виграють ті студенти, які набрали найменшу кількість очок. Така гра вносить загальне пожвавлення, розрядку, проявляється у студентів зацікавленість, азарт, відстаючі по знаннях студенти намагаються правильно прикласти картку (викладач не заперечую користування конспектом). Особливий інтерес у студентів є тоді, коли арбітрами є самі студенти.

Окрім гри в “доміно” викладач використовує на заняттях Технології конструкційних матеріалів інші ігрові моменти, зокрема розгадування кросвордів, чайнвордів, криптограм на технічні теми пов’язані з вивченням дисципліни. Також викладач практикує змагання, конкурси по кращому розв’язуванню вищезгаданих завдань. На мою думку такі форми навчання сприяють розвитку кмітливості, ерудиції, кращих знань саме дисципліни Технології конструкційних матеріалів. Викладач залучає і самих студентів до складання кросвордів, чайнвордів, шарад.

ВисновокВважаю, що вищою формою свідомості і активності

студентів є їх творча активність, яка проявляється при оволодінні теоретичним матеріалом, виконанню завдань і творчих робіт в майстерні, у виробничих умовах.

Студенти коледжу приймають участь одночасно в двох видах діяльності − теоретично пізнавальній і виробничо-практичній, при цьому пред’являються особливі вимоги до характеру і способах реалізації дидактичних принципів і вимог.

88

Завдяки цим методам студенти постійно поповнюють свій багаж знань та відмічають що заняття є різноманітними та цікавими.

Список використаних літературних джерел1. Г.П. Фетисов, М.Г. Карпман, В.М. Матюнин и др.,

Материаловедение и технология металлов: Учебник для ВУЗов по машиностроительным специальностям / – М.:

Высшая школа, 2000. – 637с.: ил.2. Лозова В. І. Теоретичні основи виховання і навчання : навч. посіб. / В. І. Лозова, Г. В. Троцко. – 2-ге вид., випр. і доп. – Харків : ОВС, 2002. – 400 с. – 966-7858-11-1.3. Галузинський В. М. Педагогіка: теорія та практика: посіб. для вузів / Галузинський В. М., Євтух М. Б. – Київ : Вища школа,1995. – 237 с

ІНДИВІДУАЛЬНО-ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ

Ігнатова Л. І.,Викладач спецдисциплінПЦК електротехніки та електротехнологій

Тенденція в сучасній вищій школі зорієнтована на зростання ролі самостійної роботи студентів, що потребує нового підходу до методичного забезпечення. Власне тут поєднуеться тестовий контроль із методикою розв’язування задач різного рівня,внаслідок чого студент набуває логічного мислення під час аналізу інженерних задач.У методичному посібнику для самостійної роботи студентів з дисципліни «Електричні машини».Мета посібника – допомогти викладачеві електротехніки у виборі завдань для тематичних атестацій. Для кожної теми

89

запропоновано різні види завдань:- контрольні запитання;- контрольні роботи ( розрахункові завдання – задачі );- завдання – тести.Контрольні запитання можна використати не тільки для проведення усних тематичних атестацій, але й для фронтального опитування учнів на заняттях, для проведення поточного контролю знань у формі бесіди, дискусії і т.п. Для досягнення кращих результатів напередодні проведення тематичної атестації учнів доцільно ознайомити з переліком контрольних запитань до теми. Це дасть можливість їм здійснити самоконтроль знань, що є дуже важливим елементом самопідготовки.Розрахункові завдання – задачі для проведення контрольних робіт подано у двох варіантах. Кожний варіант містить завдання трьох рівнів складності. Учень у межах свого варіанту може вибрати завдання того рівня, який йому під силу. Цим забезпечується індивідуально – диференційований підхід до навчання.Завдання рівня А передбачають уміння розв’язувати найпростіші типові задачі і відповідають середньому рівню навчальних досягнень. Їх виконання дає можливість учневі одержати 6 балів.Завдання рівня Б ( достатній рівень ) вимагають вміння розв’язувати типові задачі середньої складності. При виконанні такого завдання учень може одержати 9 балів.Завдання рівня С потребують уміння розв’язувати складніші задачі комбінованого характеру. Ці завдання відповідають високому рівню навчальних досягнень. Їх виконання дає можливість учневі одержати 12 балів.Тестові завдання для кожної тематичної атестації розроблені у чотирьох варіантах. Вони включають у себе завдання у вигляді питальних і стверджувальних речень,

90

простих задач, які передбачають коротку і точну відповідь. Така перевірка, звичайно, не може виявити глибоких знань учня, але вона зручна тим, що за короткий час дає можливість перевірити знання певного навчального матеріалу учнями всієї групи. Тести дають змогу ефективно використати час, стимулювати учнів до самооцінки.

Список використаних літературних джерел1.Бабанський, Ю. К. Педагогика [Текст]/ Ю. К. Бабанський, -

М.: 1968.2.Дичківський, И. М . Інноваційні педагогічні технології

[Текст]./ І.М . Дичківський . -К.: Академвидавництво, 2004-167с

3.Анисимов, М.В. Електротехніка з основами промислової електроніки. Лабораторний практикум.[Текст]/ М.В. Анисимов, - К.: Вища школа, 1997.

4.Бондар, В.М. Практична електротехніка.[Текст]/ В.М. Бондар, – К.: Веселка, 1997.

5.Данилов, И.А. Дидактический материал по общей электротехнике с основами электроники. [Текст]/ И.А. Данилов, – М.: Высшая школа, 1987.

АКТУАЛЬНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ 1С: ІТС УКРАЇНА

ПРИ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ІТ-СПЕЦІАЛІСТІВ

Т.П. Мандрика.,викладач спецдисциплін, старший викладачПЦК програмної інженерії

В сучасному світі відбувається інтенсивний процес формування інформаційного суспільства, що базується на новітніх досягненнях інформаційних технологій. Сучасна

91

інформаційна технологія не може існувати окремо від базової інформаційної технології, під якою розуміють апаратні засоби, призначені для організації процесу переробки даних, а також апаратні засоби, призначені для організації зв’язку і передачі даних.

Інформаційні технології в вищих навчальних закладах сьогодні є потужним інструментом підвищення ефективності навчання і наукових досліджень, служать істотним фактором, що визначає їх конкурентоспроможність.

Дисципліна «Технологія автоматизованої обробки економічної інформації» вивчається студентами на останньому семестрі спеціальності «Розробка програмного забезпечення» та призначена для отримання навиків роботи з автоматизованими економічними інформаційнимисистемами, процесів машинної обробки економічної інформації.

Основною метою дисципліни є вивчення та аналіз питань, пов'язаних з особливостями процесів машинної обробки економічної інформації використовуючи програмний продукт 1С: Підприємство.

В процесі вивчення дисципліни «Технологія автоматизованої обробки економічної інформації» студент повинен навчитися користуватися спеціальною літературою з питань проектування систем автоматизованої обробки економічної інформації,типовими проектними рішеннями, довідниками, стандартами та іншими довідковими матеріалами, набувати навиків техніко-економічного обгрунтування запропонованих методів і технології обробки економічної інформації.

З метою підвищення компетенцій випускників ІТ - спеціалістів коледжу при вивченні даної дисципліни є

92

використання спеціалізованої інформаційної системи 1С: ІТС Україна.

Лабораторні роботи дисципліни базуються на програмному продукті 1С:Підприємство, кількість аудиторних годин 20. Студенти спеціальності «Розробка програмного забезпечення», які не вивчають дисципліну «Бухгалтерський облік», мають можливість додатково самостійно вивчити питання, які виносяться на самостійне опрацювання, використовуючи інформаційну систему 1С:ІТС Україна за розділами: «Розробка і адміністрування», «База нормативних документів» та не менш важливий розділ «Періодика і книги».[1]

Використання такої системи в навчальному процесі це відповідь на прикладні рішення, підвищення кваліфікації, як викладачам так і студентам. Позитивний момент, пов'язаний з використанням даного програмного продукту, визначається тим, що користувачу надаються послуги з супроводу програмного комплексу. При цьому враховуються розробниками ресурсу ІТС Україна зміни до чинного законодавства.

Кожен студент зареєструвавшись має семиденний доступ до системи та розділів розробленими методистами ресурсу «1С:Підприємство». Опрацювання матеріалу студентом можливо, як під час виконання лабораторних робіт так при підготовці вивчення даної дисципліни.

93

Використовуючи відеозаписи лекцій провідних спеціалістів ресурсу студенти мають можливість бути обізнаними з сучасним станом користування 1С:Підприємство. Так, студенти використовуючи інформаційну систему 1С:ІТС Україна прослухали відеозапис «Інформаційно - технологічний супровід користувачів "1С:Підприємства" - умови використання, новий сервіс "1С:ЕДО"- лектор Косий В.О., з розділу Семінар "Лекторій".[1]

Весь цей комплекс дає змогу найбільш ефективно використовувати можливості при вивчені дисципліни «Технологія автоматизованої обробки економічної інформації» та підготовці ІТ-спеціалістів, створити сприятливе освітнє середовище для здобуття студентами коледжу повноцінної освіти.

Список використаних джерел1 Інформаційна система 1С:ІТС.[Електронний ресурс]. Режим доступу http://its.1c.ua/

94

СУЧАСНА МЕТОДОЛОГІЯ ТА ІДЕОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

Бовт І.І.

95

викладач спецдисциплін,вища кваліфікаційна категорія Матвєєва Т.Г.викладач економічних дисциплін,вища кваліфікаційна категорія

Змусити своїх підлеглих відчути себе особливими – задача номер один.

Робін Шарма

Людиноцентристська орієнтація в управлінні та інструменти ії втілення. Гуманізація управління.

Управління – одна з найважчих важких сфер людської діяльності. Є.Кант в свій час казав, що в світі немає нічого більш складного, як виховання та управління.

Сучасна ситуація показує – управління педагогічним процесом у закладах освіти залишається в більшій мірі авторитарно орієнтованим, що є згубним для творчого самовизначення особистості як педагога, так і студента. Це не відповідає новим сучасним умовам і вимогам суспільного життя. У кожного є голос. І кожний мріє ,щоб його почули[3].

Для вирішення протиріч, які склалися в традиційній освіті, необхідні нові підходи до управління педагогічною системою. Вони повинні враховувати можливості та природні особливості всіх членів педагогічного колективу та студентів, орієнтовані на задоволення їх потреб і інтересів, забезпечити умови для їх життєвого самовизначення й самореалізації. Тобто кожному, хто сьогодні професійно займається управлінням в закладі освіти, необхідна чітка и прозора ідеологія, тобто система ідей, понять, суджень про сенс управлінської діяльності, про принципи, форми і методи її цивілізованого існування.

Сучасні умови диктують керівникам вибір іншого способу поведінки, а також використання в своєї практиці

96

в першу чергу методів управління, орієнтованих на особистість, що в цілому можна назвати фундаментом педагогічного менеджменту.

«Нова філософія» освіти потребує від керівника зміни погляду на свою роль і місце в процесі управління. Керівник - «є соціальний архітектор, що об’єднує волю окремих педагогів в єдину педагогічну волю колективу. Це соціальний інженер, який проектує та втілює в життя відношення співпраці між особами, виводячи кожного педагога із струбцин своєї інерції, що задіює потужний мотор педагогічного творчості. В цьому і криється управління, орієнтоване на людину » [2,с.60].

Класик американського менеджменту П.Друкер так сформулював основну практичну задачу даної науки: менеджмент полягає в тому, щоб зробити людей здатними до спільної дії, надати їх зусиллям ефективності та загладити притаманні їм слабкості. В даному сенсі менеджмент обертає коло людини. [2, с.39]. Підхід до управління, який ставить в центр уваги людину, носить назву людиноцентристським. Дійсно, характерною рисою, генеральною лінією сучасного менеджменту є направленість на людину, її людиноцентристське підґрунтя. Ось чому важливою основою парадигми управління є людиноцентристський підхід.

Сенс людиноцентристського погляду на управління можна виразити через наступні позиції:

Спочатку людина, а потім справа, якої служить: «Дотримуйтесь правди: ви народжені, щоб грати в цьому житті по – крупному» [3].

Людина - це двигун, а не взаємозамінна деталь; Людина – це особистість зі своєю мотивацією, цілями, творчістю, якістю: «Сьогодні – найбільш найкращій час, щоб бути кращим себе» [3].

97

Кожний робітник – джерело творчого вкладу в діяльність організації: «Краще зважитися на все и відчути половину небезпек, ніж заздалегідь боятися, щоб потім як-небудь не постраждати» (Геродот кн..7.Полигимния,гл. 50) [3]. Продуктивність, якість і прибуток – від людини. Створи їй відповідні матеріальні та духовні умови, і вона обов’язково буде високопродуктивно та творчо працювати; Результат дає відчутну, очевидну повагу до людини: слово обов’язково підкріплюється справами. [2,с.15]Відокремлюють конкретні інструменти втілення людиноцентристської орієнтації в управлінні: повага до людини та довіра до неї, що забезпечує успіх. Не буває успіху без невдачі. Це просто частина процесу… Щоб виграти ,потрібно програти[3].Повага передбачає вміння, готовність керівництва до наступного: Уважно, зацікавлено ставитися до позиції, погляду, критичним висловам і позитивним пропозиціям робітників, конструктивно та своєчасно реагувати на них; Формувати у робітників високі почуття до педагогічного колективу та його справи; Слухати та чути підлеглих; «Кажіть правду – навіть коли голос тремтить» [3]; Брати безпосередню участь у рішенні проблем педагога (професійні, побутові, особисті); Не допускати популістських обіцянок, завишення оцінки особистісних та ділових якостей, результатів роботи; Заохочувати за якісну роботу, виявлення професійних якостей, відданість своїй справі. Лідерство втілюється в тому, щоб вірити в інших (і в себе),навіть коли ніхто більше не вірить [3].Також наведемо правила уважного ставлення по Д.Карнегі:

98

Почніть з похвали гідності людини; Звертайте увагу на її помилки в непрямій формі; Перед тим як критикувати інших, оцініть себе, свої помилки; Задавайте питання замість наказів; Дайте можливість людині зберегти своє обличчя; Хваліть людину кожну добу, відмічайте навіть скромний успіх; Створіть людині добре ім’я, щоб вона постійно жила з ним; Робить так, щоб людині було приємно виконувати те, що ви бажаєте; Пряма критика не має сенсу, тому що людина вимушена оборонятися, щоб зберегти свою гідність.Поважати людину – це не означає потакати їй. Мова йде про взискательной повазі. А.Макаренко стверджував: «як можна більш вимогливості до людини і як можна більше поваги до неї». В увазі до особистості проявляється високий сенс гуманізму менеджменту. Наступним фактором ефективного управління є довіра менеджера до педагога. Поряд з повагою вона являє собою виявлення та показник демократизму та гуманізму педагогічного менеджменту.Третьою складовою інструментарію втілення людиноцентристської орієнтації в управлінні є забезпечення успіху, який розуміється як реалізована ціль. В зв’язку з цим управління – це вміння приводити до успіху інших. Постійний, сталий успіх вивільняє великі, приховані до часу можливості особистості. Блискучі результати не виникають на рівному місці. Кращі досягнення в житті потребують терпіння, уважності та самовідданості[3].Важливими умовами успіху є:

99

Суспільне визнання, тому що тільки воно породжує почуття успіху; Його цільове спрямування, планомірна організація, тому що стихійно, неочікувано воно не приходить;

Інтеграція зусиль всього колективу, тому що розрізненість, розвал ведуть не до успіху, а до поразки.

Успіх керівника – менеджера складається з успіху його підлеглих, а це створює задачу: зробити їх професійно спроможними. Таким чином, почуття успіху породжує у людини відчуття гармонії з собою та навколишнім середовищем. Орієнтація колективу і кожного педагога на успіх втілюється за допомогою спеціальних методів задоволення вищих людських потреб. Що цінується в житті,то зростає в ціні[3].

Людиноцентристський підхід лежить в основі гуманізації освіти й управління навчальним закладом. Гуманістичний підхід до розвитку людини може бути втілений тільки на основі ряду базових загальнометодологічних принципів, до яких можна віднести: особистісно орієнтований підхід, врахування життєвих цілій та цінностей людини, врахування його індивідуальностей, врахування базових потреб особистості.

2.Демократизм педагогічного менеджменту.Демократизація – одне із ключових понять нашого

часу. Демократичні реформи в освітній сфері є необхідною умовою демократизації суспільства в цілому.

Ця необхідність визначається об’єктивною потребою суспільства в новій людині, здатній до самостійних, відповідальних, творчих дій; людини інтелектуальної, з критичним, звільненням від догм мисленням, яка живе в складних, протирічних, повних проблем сучасного світу і готовою кваліфіковано вирішувати ці задачі.

100

Демократизація управління навчальним закладом має за мету підвищення його ефективності, забезпеченої змінами структури цього процесу на основі розширення сфери участі в ньому викладачів, студентів та їх батьків. Демократизація управління передбачає демократичну організацію власне освітньо - виховного процесу, побудову стосунків його учасників на підґрунті взаємної поваги та творчої співпраці. «Людина не здатна відкрити нові океани, якщо їй не достає мужності втратити із виду берег», лорд Честерфільд [3].

Однією з умов, а можливо, й першим кроком на шляху до демократизації є глибоке розуміння всіма членами колективу загальних цілій і напрямів розвитку навчального закладу, визначення їх особистої значимості, актуальності для удосконалення власної діяльності.

Практика свідчить, що колективна діяльність в нашому навчальному закладі є, і вона успішна, тобто колективу притаманна узгоджена робота, наявний корпоративний дух. Що стосується методів і прийомів викладання, то використовуються колективні (групові) методики, які потребують діалогу, дискусій. Завдання носять розгорнутий характер, який включає прийоми порівняння, співставлення, узагальнення. Найважливішим принципом в реалізації змісту навчального матеріалу є принцип зв’язку з життям, опора на особистий досвід студентів.

Ознакою демократизації навчального закладу є індивідуалізація освітнього процесу, творча реалізація його профільного складу. Менеджмент навчального закладу повинен бути направлений на відтворення умов для вибору тих, хто навчається, різних варіантів курсів та видів діяльності, на диференціацію всього педагогічного процесу та його форм.

101

Демократизація управління навчального закладу прямо пов’язана зі створенням студентського самоуправління, основаного на гуманістичних відношеннях педагогів та студентів, які виключають тиск з боку адміністрації та педагогів.

Децентралізація управління підвищує активність членів колективу, за рахунок цього зростає рівень компетентності й оперативності управління. Ця структура дозволяє формувати лідерів, майбутніх керівників навчальних закладів. Завдяки участі в управлінні народжується почуття причасності до справ колективу, відповідальності за результати роботи, виконавці отримують більше задоволення від виконаного. Залучення до управлення підвищує інтерес педагогів до розвитку навчального закладу, підтримання традицій і робить реформи більш ефективними. І на решті, участь в управлінні об’єднує людей навколо рішень загальних цілей і включає всіх в сумісну діяльність.

Вибір ступеню децентралізації – найважливіша управлінська задача. Вона залежить від ряду факторів: рівня зрілості колективу, режиму та умов життєдіяльності навчального закладу, кількості педагогів та студентів. Беріть відповідальність на себе - наче би все очевидно, але правда в тому, що лідерство виникає ,коли життя кидає виклик, а не коли все як по маслу[3].

ВИСНОВКИ Сучасний керівник повинен мати фундаментальні антропологічні знання, адаптовані до управлінської діяльності і переведені на мову відповідних технологій. Людинознавча компетентність менеджера є основою його ментальної орієнтації.

Внутривузівське управління, орієнтоване на особистість педагога та студента, повинне носити гуманістичний характер, який виражається у відношенні співпраці на ґрунті поваги та довіри до них. Увага та довіра

102

до людини – вищий прояв гуманізму та найважливіші умови успіху в управлінській діяльності.

Для демократичного управління характерне партнерство – особлива форма взаємодії керівника навчального закладу з підлеглими. Використання керівництвом принципу колегіальності в управлінні сприяє зацікавленості педагогів в результатах роботи навчального закладу, зростанню інтелектуального творчого потенціалу кожного, підвищення відповідальності підлеглих за виконання прийнятого рішення.

Список використаних джерел1. Данилевич А.К. Введення в спеціальність «Управління навчальним закладом»: курс лекцій // А.К.Данилеич. – Запоріжжя: ГУ «ЗІГМУ», 2005. – 140с.2. Єльнікова Г.В. Розвиток управлінських функцій керівника загальноосвітнього навчального закладу // Г.В.Єльнікова. Управління школою. – 2004.- № 33(81)3. Шарма Р. Ключ к сверхвозможностям // Роберт Шарма. - М: АСТ «Прайм», 2016.

СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНІ СХЕМИ МІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ПРИ

ВИКЛАДАННІ СПЕЦІАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІНМирошник В.Г. викладач спецдисциплін,

103

комісії технології обробки матеріалів на верстатах і АЛ

Формуванню світогляду студентів, розвитку їх творчих здібностей, формуванню цілісної системи знань та умінь зі спеціальності та з окремих навчальних дисциплін сприяє ретельний аналіз та встановлення міждисциплінарних та внутрішньодисциплінарних зв’язків, які є інтегруючим ланцюгом в системі дидактичних принципів: науковості, системності, наступності навчання, діяльності, фактором взаємодії наук в процесі формування діалектичного світогляду.

В результаті вивчення спеціальних дисциплін студент повинен оволодіти основами професії, бути готовим до виконання виробничо-управлінської, конструкторсько-технологічної дослідницько-експерементальної діяльності.

Засвоєнню матеріалу, який вивчається циклом спеціальних дисциплін, в значній мірі сприяють міждисциплінарні зв’язки.

Міждисциплінарні зв’язки не тільки дозволяють встановити своєрідні “мостки” між навчальними дисциплінами, але і на основі спільності змісту цих дисциплін побудувати цілісну систему навчання.

З досвіду викладання спеціальних дисциплін видно, що взаємозв’язки навчальних дисциплін забезпечують підвищення якості знань, сприяють підготовці студентів до практичної діяльності, розвивати в них багатосторонній науковий кругозір і допомагають виробітку світогляду.

Навчальна тема, яка вивчена на міждисциплінарній основі, представляє собою динамічну, постійно розвиваючу систему знань, яка дозволяє пробудити творчу ініціативу і пізнавальну самостійність студентів.

Для побудови цілісної системи навчання, розробки інтегрованих навчальних дисциплін створюються

104

структурно-логічні схеми міждисциплінарних зв’язків.

Міждисциплінарні зв’язки при викладанні спеціальних дисциплін за фахом «Галузеве машинобудування»

ОФОРМЛЕННЯ ПРОЕКТНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ ЯК НЕОБХІДНА СКЛАДОВА ПРАКТИЧНОЇ

ПІДГОТОВКИ КВАЛІФІКОВАНИХ СПЕЦІАЛІСТІВ

Михайлова В.О.викладач II категорії ПЦК ПІ

105

У світі визначення загальних компетентностей спеціальності 121 Інженерія програмного забезпечення, а тобто: робота з комп’ютером, управління інформацією, ведення ділової документації технологічна практика стає важливою складовою навчального процесу у підготовці майбутніх програмістів. Вона здійснюється на ґрунтовній теоретичній основі, що складається в процесі вивчення всіх теоретичних курсів і сприяє якісній спеціальній, технічній та економічній підготовці майбутніх фахівців.

Технологічна практика – це поєднання теоретичного навчання з продуктивною працею. Технологічна практика має на меті: поглиблення, закріплення і перевірку теоретичних знань студентів, отриманих в процесі вивчення спеціальних дисциплін, розширення їхнього технічного світогляду; ознайомлення студентів з виробничими, технологічними процесами, їх організацією, структурою, плануванням; удосконалення і закріплення трудових вмінь і навичок роботи на робочих місцях; формування умінь і навичок студентів для прийняття самостійних рішень підчас конкретної роботи в реальних ринкових, виробничих та економічних умовах.

Одним із завдань практики студентів відділення комп’ютерної та програмної інженерії є систематизація знань і вмінь щодо оформлення проектно- технологічної та звітної документації.

Практичні навички та вміння, пов'язані з технологічною практикою, є основою підготовки та завершення випускної кваліфікаційної роботи.

Документація для програмного забезпечення – це довідковий текст і візуальна інформація, що описують і відображають процес розробки, виробництва, експлуатації та супроводу програмного продукту, його споживчі властивості і технічні характеристики.

106

Існує чотири основних типи документації для програмного забезпечення:

• Проектна – включає опис основних положень, які використовуються при створенні ПЗ та робочого середовища;

• Технічна – алгоритми, код, інтерфейси, АРI;• Призначена для користувача – керівництва для

користувачів програми;• Маркетингова – містить рекламну інформацію про

продукт.Проектна документація, як правило, програмний

продукт описує в загальних рисах. Наприклад, програміст в проекті може обгрунтувати, чому структури даних саме таким (а не іншим) чином організовані. Чому саме таким чином сконструйований той чи інший клас. Часто даються вказівки, як виконувати модернізацію програми.

Технічна документація не тільки вказує конкретні коди. Вона, як правило, також описує різні аспекти того, що цей код робить. Вона має явно виражений технічний характер і використовується в основному для опису і визначення API, алгоритмів і структур даних. При її складанні можливе використання генераторів документації (Doxygen, NDoc, javadoc і ін.), Що дає можливість постійно підтримувати таку документацію в актуальному стані. В останньому випадку технічна документація є частиною вихідного коду. Тоді одні і ті ж інструменти можна використовувати як для збірки програми, так і для збірки в той же час документації до неї.

Для користувача документація складається з:• вступного керівництва, де розглядаються загальні

питання виконання типових завдань;• тематичного, де кожна глава присвячена

роз'ясненню будь-якого розділу експлуатації програми;

107

• алфавітного довідника, для досвідчених користувачів, які добре знають, що потрібно шукати

Маркетингова документація використовується для реклами як самого програмного продукту і його складових, так і інших програмних продуктів компанії. Вона часто інформує покупця про властивості продукту, пояснює його переваги перед конкуруючими рішеннями. Часто буває так, що саме коробка продукту і інша маркетингова інформація дають саме чітке і просте уявлення про способи використання і можливості програми.

Основою для створення будь-якої документації на програмні продукти служать стандарти.

Сучасних стандартів з розробки технічної документації для програмного забезпечення в Україні досі немає ще з часів СРСР. Хоча стандарти і модернізуються. У 2014 році було прийнято рішення змінити всі стандарти , але поступово. Тому до 01.01.2019 всі стандарти по розробці ПО ще працюють. Всі зміни стандартів відображаються в базі нормативних документів.

В таких умовах IT-компанії питання розробки документації для програмного забезпечення вирішують по-різному. Одні намагаються копіювати і впроваджувати західні стандарти. Інші - використовувати вітчизняні. Треті - створюють свої власні.

108