Духовно-просвітницьке видання Грудень 2016 № 11 (49)

Різдво – особливий час. Час сімейного торжества. Не такого,

як інші свята. Страсну П’ятни-цю і Пасху, зазвичай, святку-ють у церкві. Державні свята супроводжують промови, паради і офіційні церемонії. Але Різдво святкують вдома, тому, що це – святкування дня народження.

Однак, є якась іронія у тому, як ми святкуємо народження Ісуса Христа. Він народився далеко від дому, в дорозі, яка символізувала неспокійну і мін-ливу природу світу, у який Він прийшов. Він з’явився на світ у незахищеності хліва, як знак того, що під час Його служіння людям у Нього не буде дому. Він подорожував по дорогах і містах древнього Ізраїлю. Він помер у муках на хресті, щоб в Його стражданнях і в Його переможному Воскресінні люд-ство змогло здобути спасіння. Різні люди по-різному сприймають Різдво

Для когось – це просто зручний випадок побільше заробити. Люди намагаються виділитися один перед одним у підготовці до свята. Деякі з них не вірять в Христа, а, мож-ливо, і ненавидять Його. Різд-во стало великим бізнесом. Людей стала більше турбувати власна вигода, ніж Вість про Месію з Віфлеєма. Дзвін монет для декого солодший за Вість

про народження Ісуса, яку Ан-гели передали пастухам.

Багатьом байдужі різдвяні пісні, бо їхні вуха привчені до інших звуків. Пошук задово-лень поглинає весь час і думки багатьох людей. Деякі намага-ються здобути радість Різдва у розвагах і веселощах. Замість того, щоб наповнитися духом Різдва, вони надають перевагу алкоголю. Для декого це свято стає приводом, щоб ще більше нагрішити.

Якщо людина є рабом пристрастей і пороків, вона не зможе радісно пережити Різдво. Для багатьох людей все це – любов до речей, гроші, надумані задоволення – витісняє Христа з Різдва. Їм потрібно зробити тисячу справ, і в них немає часу подумати про вість Віфлеєм-ського немовляти.

В те перше Різдво, 2 000 років назад, світу було явлено три феномени. По-перше, зір-ка. На небі світило багато зір, але жодна не була схожа на цю. Ця зоря сіяла особливим блиском. Так, ніби Бог зняв у Небесах світильник і повісив його на темному зводі над зму-ченим світом.

Другим незвичним явищем стало звучання нової пісні. Світ, який втратив свій голос і забув про свою пісню, знову навчився співати. Із втіленням Бога у серцях людей знову

з’явилася надія. І вслід за ангельським хором ми теж мо-жемо співати: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!» (Лк. 2:14).

Третє явище – це добрі но-вини, Блага Вість про те, що врешті прийшов Спаситель, щоб позбавити людей від грі-ха: «І вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів» (Мт. 1:21). Для перших християн головним у Різдві був Сам Ісус. Зірка, піснеспіви, дари, поклоніння, радість, на-дія, святкове хвилювання – все це через Нього.

Віфлеємська зірка – це Божа обіцянка миру всій землі при умові, що ми повіримо і довіримося Йому. Але, оскіль-ки ми відкинули Ісуса Христа, Князя світу, на нашій землі немає миру. Дуже часто наші штучні зірки приносять нам страх, тривоги і війну. Різдво у сучасному світі

У сучасному світі є безліч самопроголошених спасите-лів – тих, які стверджують, що їх послав Бог. Але ж наскільки вони відрізняються від Ісуса, який, «бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом» (2 Кор. 8:9).

Біблія каже: «Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» Лк. 2:11). Небо і земля поєдналися! Бог

і людство примирилися! Надія для відчайдушних, милість для винуватих, прощення для тих, хто кається, мир для тих, хто не має миру, Добра Новина – для тих, хто давно не отримував будь-яких вістей, окрім поганих.

Так, Ісус Христос може спа-сти від відчаю. Я спілкуюся з багатьма лідерами, і багатьох з них об’єднує песимізм. Напру-женість, конфлікти і проблеми, які, здається, ніколи не можуть бути вирішені, прививають ци-нізм і нерішучість.

Часто циніки звинувачують Бога у всіх бідах цього світу. Але винуватити варто самих себе. Ми духовно хворі. І ім’я цієї хвороби – гріх. Поки гріх не переможений, світ не стане найкращим місцем для життя.

Коли люди свідомо відки-дають Князя миру, їм прихо-диться платити жахливу ціну. Світське мілітарне суспільство, відкинувши Пана миру, впадає в песимізм і відчай. Цинізм, який отруює все живе і виник у результаті відкидання Бога, відображений у нашій літера-турі, мистецтві, кіно, телепро-грамах і навіть у наших пропо-відях.

Різдво має бути часом відновлення надії – не надії на якусь конкретну політичну ідею, але надії Різдва, надії на Ісуса Христа, сподівання на те, що, не дивлячись на те, що заплутались і незграбні, Бог відродить порядок з хаосу.

Однак, у Різдва є ще один, особистісний вимір. Ангел, який звістив, що «Він спасе людей Своїх від їхніх гріхів», говорив про найглибші потре-би наших сердець.

Сьогодні люди надають перевагу тому, щоби не гово-рити про гріх. Вони не хочуть повернутися обличчям до реальності своєї духовної хво-роби. Я чув про одну людину, яка відмовлялася говорити про рак. Як тільки ця тема постава-ла в розмові, він розвертався і йшов. Він також не погоджу-вався на регулярний медичний огляд. Не дозволяв робити йому рентгенівські знімки. Але одного разу, після помітного зниження ваги і апетиту, він по-годився на огляд. Лікарі вияви-ли у нього рак пізньої стадії.

Те саме відбувається з гріхом. Наше небажання об-говорювати його, наша схиль-ність ігнорувати його, наше роздратування від будь-якого нагадування про гріх, можуть

бути проявом нашого таємного страху, що ми самі повні гріха.

Ісусу Христу є що сказати про гріх. В ту першу Різдвяну ніч Він прийшов, щоб «спасти людей Своїх від їхніх гріхів». Жоден лікар у світі не може вилікувати від гріха. Жоден психіатр не в стані зцілити від гріха. Вони можуть працювати з симптомами, вони можуть допомогти грішнику жити з грі-хом, але вони не допоможуть позбутися від хвороби. Від хво-роби гріха може зцілити лише Ісус Христос.

Саме про це вістують Його хрест і Воскресіння. І Різдво не було б Різдвом без звістки про смерть і Воскресіння Христа. Саме для цього Він народився. Звістка про Різдвяну ніч в цьо-му: «…ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів». Різдвяна вість полягає у тому, що Божа благо-дать більша, ніж наш гріх. Пи-тання гріха вирішено на хресті. Саме Різдво показує, що хрест досягає найглибших потреб людини. Хрест – це лікування, яке у своєму улюбленому Сині призначає і сплачує люблячий Бог.

У Різдво я завжди пригадую про ті тисячі людей, яким у цю пору року самотньо, про хво-рих і помучених проблемами людей. Різдво – це нагаду-вання від Самого Бога, що ми не одні. Пророк Ісая каже, що Його назвуть іменем Емману-їл, що означає «з нами Бог» (див. Іс. 7:14). У житті, смерті і Воскресінні Христа Бог явив примирення і любов, які виз-воляють нас від одинокості і розбрату.

У різдвяні дні будьте впев-нені, що Христос поруч. Він тут, щоб подарувати нам на-дію, простити наші гріхи, дати нам нову пісню, відродити в нас віру і зцілити наші духовні рани – якщо ми лише це Йому дозволимо.

Звістка Різдва не змінюєть-ся, їй вже дві тисячі років. Різд-во, як і раніше, нагадує нам, що з нами Бог.

Не дивлячись на песимі-зм і цинізм, не дивлячись на новини, повні вбивств, хвилю-вань, демонстрацій і війн, Ісус Христос живий. Він народився, щоб перемогти відчай, відро-дити надію, простити гріхи і забрати нашу одинокість. Він живий, щоб примирити нас із Богом.

Біллі Грем

Грудень 2016 № 11 (49)2

1 І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю.2 Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній.3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє.4 Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового,5 щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна.6 І сталось, як були вони там, то настав їй день породити.7 І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них...8 А в тій стороні були пастухи, які пиль-нували на полі, і нічної пори вартували отару свою.9 Аж ось Ангол Господній з’явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим...10 Та Ангол промовив до них: Не лякай-тесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім.11 Бо сьогодні в Давидовім місті народив-ся для вас Спаситель, Який є Христос Господь.12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме.13 І ось раптом з’явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвали-ли й казали:14 Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!15 І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь.16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала.17 А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено.18 І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили...

Луки 2:1-18

Повнота часу«Як настало ж виповнення

часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли.» (Гал. 4:4-5).

У Бога немає випадковостей, стихій-ності, безпорядку і хаосу… Навпаки, все відбувається у встановленому по-рядку, розумно і послідовно.

Навіть трагічні події, які мали місце в історії людства, відбувалися по за-кону повноти часу. Ми бачимо це на прикладі всесвітнього потопу. «І бачив Господь, що велике розбещення люди-ни на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно» (Бут. 6:5).

У відношенні нас у Бога теж є Свій час. Ми не кинуті на свавілля стихій, не пливемо по волі випадку. Наші дні в руці Його, як говорить Давид. І всі наші дії також отримують належні оцінки за даним законом повноти часу. Павло каже: «А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо» Гал. 6:9). Апостол Петро мотивує наше смиренне хо-дження перед Богом наступним чином: «Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив» (1 Пт. 5:6).

Стаючи християнами, ми пізнаємо Ісуса Христа, у якому перебувала «уся повнота Божества». Як наслідок цього, змістом нашого життя стає переміна в Його образ, тобто зміна поведінки, змі-на думок, зміна життєвих пріоритетів.

Михайло Козубовський

Чому Різдво Христове слід святкувати 25 грудняЧимало українців вже вирішили поміняти власний календар урочистостей на

користь святкування Різдва Христового 25 грудня. Адже багато з нас подоро-жують світом, мають друзів і знайомих у Європі та США, спілкуються з інозем-цями через соціальні мережі.

Тому виникає бажання повернути чільне місце Різдву у зимових святку-ваннях замість “новорічної” ейфорії, яка залишилася нам у спадок від радян-ського режиму. Ці кілька фактів допо-можуть вам подивитися на українське Різдво з іншого боку.

25 грудня – це не католицьке Різдво, а християнське

Більшість християн у більшій части-ні світу святкують Різдво саме 25 груд-ня. Не лише католики, але й протестан-ти (які складають більшість у США та значну частину в Європі) та православ-ні Вселенського патріархату в Туреччині та Греції, в США та Канаді, а також пра-вославні церкви Румунії та Болгарії. Та-кож греко-католики (українці) Канади,

Бразилії, Аргентини перейшли на новий стиль та святкують Різдво 25 грудня.

Коли ж святкувати “православне” Різдво?

Всеправославний Собор в Констан-тинополі 1923 року вирішив, що пра-вославні християни, згідно із точнішим Григоріанським календарем, мають від-значати Різдво Христове 25 грудня. На це погодилися усі країни, окрім тих, що були під впливом Радянського Союзу. Тож Україна досі залишається у радян-ській (на тепер – російській) парадигмі, святкуючи Різдво 7 січня у компанії з агресором Росією, а також Казахста-ном, Киргизстаном, Сербією та Грузією.

Різдво Христове – це Новий рікЗадум більшовиків-комуністів був

у тому, щоб поступово замінити хрис-тиянські традиції власною атеїстичною ідеологією. Вже починаючи з 1929 року в СРСР святкування Різдва було офіційно скасовано. Пізніше, з кінця 1947 року, перший новорічний день – 1 січня – став для радянських громадян святковим і вихідним.

На додачу Різдвяна зірка на ялин-ках стала п’ятикутною, подарунки дітям почав роздавати не Святий Миколай (себто Санта Клаус), а самозванець без роду і племені – Дід Мороз. У такий спо-сіб, святкові настрої радянських вірую-чих були зміщені з Різдва Христового на непомітний раніше і цілком безбожний Новий рік. Чи не час нам нарешті пе-реглянути власні сімейні традиції?

Цивілізаційний вибір УкраїниРосійська агресія як реакція на єв-

ропейський вибір України все більше підштовхує українських громадян до того, щоби вернутися до загальнохри-стиянських цінностей, на основі яких побудовані розвинуті Західні суспіль-ства. І розділити радість Різдва Хри-стового з двома мільярдами християн по всьому світу – це особливе відчуття єдності. Для віруючих людей є важли-вим перенесення уваги зі світського свята на релігійне, адже тоді міняється вся атмосфера передсвяткових очіку-вань і наші душі просякає більше світла Христової зірки.

Тоді, понад 90 років тому, радянська влада змінила ці святкові акценти на користь атеїзму. Тепер прийшов час від-новити баланс і святкувати Різдво хри-стиянам України разом із усім світом.

Максим Васін,

Точка відліку

Ми ведемо нове літочислення від Різдва Христового, і лише так історія здобуває ясність. РХ і AD вказують на Па-нування Христа в історії. Anno Domini – знак того, що всі

роки викуплені і кожен із них належить Господу. Викуплення минулого і початок нового життя пов’язані з Христом, Вті-ленням, Народженням Бога у світ. Ось чому шум новорічних феєрверків не повинен заглушити «тиху ніч» Різдва. Ось на чому основана наша впевненість у майбутньому, ось у чому джерело нашої радості і причина наших свят.

Без Різдва не буде Нового року, всі роки і все життя зали-шаться у пітьмі. Для тих, хто пропускає Різдво, у кожному но-вому році не буде нічого нового. Різдво – це єдина правильна точка відліку, єдине світле начало не лише для епохи, але і для нашого особистого життя.

Наша сім’я святкує Різдво разом із більшістю християн – 25 грудня, а вже потім зустрічає Новий рік. Хоча, краще всього було б поєднати ці свята в одне. Але, коли б ми не святкували ці свята, варто пам’ятати: Різдво – головне з них, а Новий рік отримує можливість і зміст у світлі Різдва. Христос роджається!

Михайло Черенков

Ян Гус і вплив на Україну

Ян Гус народився 1369 року в мі-стечку Гусинець, у Південній Богемії (тодішня Священна Римська імперія). У 1396 році закінчив Празький універ-ситет, отримав ступінь магістра мис-тецтв і почав викладати лекції. Через чотири роки Ян приймає священ-ство і стає деканом філософського факультету. Одночасно розпочав проповідницьку діяльність.

Проповідуючи у Вифлиємській ка-плиці, Гус промовляв думку, яка відріз-нялася від офіційної церковної дог-матики. На його думку не можна робити наступне:

Не можна знімати платні за таїнства та продавати церковні посади.

Власність повинна належати спра-ведливим. Не справедливий багач є злодій.

Кожен християнин повинен шукати правду, навіть коли ризикую своїм бла-гополуччям, спокоєм та життям.

У 1409 р. – була видана папська була, яка дозволяла празькому архіє-пископу прийняти міри покарання для Гуса. Проповіді Гуса стали заборонени-ми, а деякі книги, які викликали підоз-ру були зібрані та спалені на вогнищі. За порадою короля Вацлава І V Гус змушений був тікати у Південну Чехію, до замку Козій – Градек, а потім у м. Краковєц. Король Сигізмунд обіцяв

Гусу надійний захист, особисту безпеку. Але це було лише на словах, бо на-справді король обманув Гуса, підробив документ. Ян Гус зрікся своїх поглядів, але Католицька церква скористала-ся священною інквізицією.

6 липня 1415 року Гуса було спале-но на вогнищі.

Гусизм буйно розростається в Укра-їні. Про це свідчить трактат «Беседа на ересь гуситов» («гусов»), написаний в Україні на межі XV-XVI ст.

Згідно трактату, гусити прийшли в Україну з Молдови, де їх патроном був князь Олександр Добрий. У творі також вказано, що гусити живуть в Україні общинами, займаються торгівлею та ремеслом, проповідують своє вчення. Зокрема вони навчали: «Церковь єсть толиково серц е наше»; «Мы хощем послушати токмо книгы пророческыя и Мойсеевы книгы, и Псалтырь, и Єуанге-ліє, и Апостольскаа ученіа и откровеніе святого Іоанна Богослова».

Підготував Анатолій Якобчук

Грудень 2016 № 11 (49) 3Пришестя

Шум і метушня в селі почалися раніше, ніж зазвичай. Коли ніч уступила місце світанку, люди були вже на вулицях. Продавці займали місця на кутках найжвавіших вулиць. А власники магазинчиків відчиняли двері. Діти прокинулися від збудженого гавкоту вуличних собак і жалібних криків ослів, що тягнуть візки.

Власник маленького готелю прокинувся раніше за всіх. Весь готель був забитий, всі місця – зайняті. Використовувалися всі матраци і ковдри. Скоро відвідувачі оживляться і буде дуже багато роботи.

Розмови, які могли проходити між власником готелю і його сім’єю за сніданком, пробуджують уяву. Чи пригадав хто-небудь про приїзд однієї молодої пари? Чи запитали про їхнє благополуччя? Чи сказав хто про вагітність цієї дівчини, яка сиділа на ослі? Можливо. Але, у кращому випадку, про це просто пригадали, без всякого обговорення. Було не до них. Вони були всього лише однією з тих сімей, яким в цю ніч було відмовлено в притулку. Та у кого був час говорити про них, коли у повітрі висіло таке збудження? Кесар Август підписав указ про проведення перепису, зробив велику послугу Віфлеєму. Хто згадає, коли ще так пожвавилася торгівля у цьому селі? Ні, напевно, ніхто не пригадав про приїзд цієї пари і не думав про стан дівчини. Усі були дуже зайняті.

Настав день. Пора було подумати про хліб насущний. Потрібно було братися за домашні справи. Потрібно було зробити дуже багато, щоб уявити собі, що сталося неможливе.Бог увійшов у світ немовлям

І, все ж, якби довелося комусь опинитися в тому хліві на окраїні Віфлеєму тим ранком, таку б незвичну сцену міг би побачити! У тому хліві був такий же запах, як і у всіх інших. У повітрі – смерділо від сечі і гною. Тверда і жорстка підлога. Розкидана солома. Стеля, поснована павутинням. На підлозі шурхотять миші.Неможливо знайти нижчого

місця для народженняЗ одного боку мовчки сидять

пастухи: можливо, вони збентежені, можливо зворушені, але точно спантеличені. Їхня нічна сторожа була раптово перервана вибухом світла з небес і ангельською симфонією. Бог приходить до тих, у кого є час Його вислухати. Отож, в цю безхмарну ніч Він прийшов до звичайних пастухів.

Поруч з молодою мамою сидить втомлений батько. Він дрімає. Він навіть не може пригадати, коли в останній раз йому довелося посидіти. І тепер, коли хвилювання вляглося, коли Марія з Немовлям заспокоїлися, він прихилився до стіни хліва і повіки його налилися свинцем. Ще не все вмістилося в голові. Загадковість події спантеличує. Але немає сил шукати

відповіді на всі запитання. Важливо, що у Немовляти все добре і Марія в безпеці. Засинаючи, він пригадує ім’я, яке назвав йому ангел – Ісус: «Ми назвемо Його Ісус».

Марія не спить. Лише поглянь на неї: яка вона молоденька! Її голова відпочиває на м’якій шкірі сідла Йосипа. Чудо пригамувало біль. Вона вдивляється в обличчя Дитини. Її сина. Її Господа. Його Величності. Ця дівчи-на у смердючому хліві, майже підлі-ток, як ніхто інший розуміє, що зараз робить Бог. Вона не може відвести від Нього очей. Якимось чином Марія знає, що тримає на руках Бога. Ось він. Вона пам’ятає слова ангела: «І царству Його не буде кінця».

Він нічим не нагадує Царя. У Нього синьо-червонувате лице. Його плач, хоч і голосний і здоровий, все ж – пронизливий плач безпомічної дитини. І Він в усьому залежить від Марії.

Велич серед всього земного. Свя-тість серед гною і поту. Божественність увійшла у світ на підлозі хліва через утробу дівчини-підлітка у присутності теслі. Вона торкається до обличчя Немовляти-Бога.Яким довгим був Твій шлях!

Це Немовля бачило увесь Всесвіт. Ці пелюшки, які зігрівали Його, були обривками вічності. Залишивши Свій золотий тронний зал, Він надав пе-ревагу брудній підлозі овечої отари. Поклоніння ангелів замінили звичайні прості пастухи.

Тим часом містечко гуде. Продавці не знають, що Бог прийшов на Землю. Власник готелю ніколи б не повірив би, що це Його він відіслав нещодавно в холоднечу ночі. А люди висміяли би будь-кого, хто сказав би їм, що Месія лежить на руках дівчини на околиці Віфлеєму. Всі були дуже зайняті, щоб думати про це.

Всі пропустили пришестя Його Ве-личності тієї ночі, пропустили його не через злий умисел; ні, вони пропусти-ли це через те, що не дивились.

Мало що змінилося за дві тисячі років, чи не так?

Макс Лукадо

У Верховній Раді зареєстровано законопроект, який пропонує законодавчо затвердити святкування Різдва 25 грудня

У Верховній Раді заре-єстровано законопроект №5496, який пропонує за-конодавчо затвердити свят-кування Різдва 25 грудня. Його внесли 24 представники різних політичних сил, різних конфесій та релігійних пере-

конань. Всі зійшлися на думці – Україна повинна розпочати традицію святкувати Різдво разом із усім світом, – пові-домляє народний депутат Павло Унгурян.

В Україні нараховується близько 11 000 релігійних ка-толицьких і протестантських громад (це біля 30% від усіх релігійних організацій України), які святкують Різдво Хри-стове за Григоріанським календарем, тобто 25 грудня.

Тож оскільки значна кількість віруючих України відзначає Різдво Христове в інший день, ніж визначений на зако-нодавчому рівні як вихідний день, автори законопроекту пропонують забезпечити права значної частини населення України на святкування Різдва Христового того дня, який відповідає їх релігійним та світоглядним переконанням, і до-лучити цей день до числа офіційних святкових днів України.Відбувся Глобальний лідерський саміт у Львові

У Львові на стадіоні «Львів Арена» в третій раз поспіль пройшов Глобальний лідер-ський саміт. Кожного року саміт об’єднує християн різ-них культур, етнічних груп та деномінацій. ГЛС – це два дні натхнення та корисних нави-

чок, які можна застосувати на практиці.Окрім відеолекцій висококласних спікерів, спеціалістів

у сфері лідерства, відбулися і майстер-класи з різних видів життєдіяльності. Зокрема сфери освіти, політики, підпри-ємництва і спорту.

Одним із гостей форуму став державний діяч, народ-ний депутат України Павло Унгурян. Він на власному при-кладі довів, як важливо знаходити і розвивати свої інтелек-туальні здібності ще в підлітковому віці.

Також у панельній дискусії взяв участь діючий мер Львова Андрій Садовий. Він зазначив, що політика – бруд-на справа і дуже схожа до туалету, який потрібно постійно чистити.

Всеукраїнська Рада Церков відзначила своє 20-ліття

В урочистому засіданні Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій з наго-ди її 20-літнього ювілею взяли участь урядовці, народні де-путати, науковці, експерти та журналісти.

Урочистості відбулися 29 листопада в приміщенні готелю «Хрещатик» під головуван-ням президента Всеукраїнського Союзу Церков євангель-ських християн-баптистів Валерія Антонюка.

Під час урочистого засідання члени Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій поділилися своїми спогадами про причини утворення Ради Церков, її роль у розвитку суспільства та становленні української держав-ності.

Урочисте засідання завершилося спілкуванням у не-формальній обстановці під час фуршету.

ВРЦіРО представляє у сукупності понад 90% усіх ре-лігійних організацій України та всі основні віросповідні напрямки – християнство (православ’я, католицизм і про-тестантизм), іслам та іудаїзм.

Релігійно-інформаційна служба України«Гендер не пройде!» – депутати в Раді відстояли

християнські цінності та сім’ю18 листопада Верховній

Раді відбулася справжня ду-ховна битва. Розглядалися аж 3 нормативних акти, че-рез які була спроба ввести в українське законодавство термінологію «сексуальної орієнтації», відкривши таким

чином простір для легалізації ініціатив ЛГБТ-спільноти. Серед них законопроекти № 5294 та № 4952, що пов’язані з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильства стосовно жінок та домашнього насильства.

В них зазначалось, що підставою заборони дискриміна-ції може бути «гендер, сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність». Також у законопроектах відбулася підміна поняття гендерної рівності: замість рівних прав жінок та чоловіків – рівні права тим, хто асоціює себе з чоловічою або жіночою статтю. У такому формулюванні гендер став тотожним до трансгендерів, транссексуалів та інших секс-меншин.

Після довгих баталій в залі парламенту депутати ухва-лили рішення – вилучити з обох законів поняття «гендеру» та сексуальної орієнтації. При цьому чи не вперше це було зроблено в залі під час першого читання!

Особливість РіздваКоли перша людина ступила на Місяць – це було новиною номер

1 у всіх ЗМІ. Здавалося, що світ зупинився, щоб спостерігати, як Ніл Амстронг робив цей «маленький крок для людини і великий стрибок для людства». Але ця новина ніщо у порівнянні з повідомленням про, те, що Бог висадився на цю землю. Ісус Христос – Бог, а Його день народження – це день, коли Він прийшов на землю.

Бог прийшов на землюІсус, «бувши образом Божим…»

(Фил 2:6), і був Богом, прийшов жити серед людей деякий час. І в цьому актуальність Різдва.

Життя Ісуса не почалось у хліві. Він був до створення світу. Павло у по-сланні Колосян говорить про перевагу Христа, повідомляє, що Він – образ невидимого Бога, що був перше всьо-го, і взагалі, Він – Творець всього, що є на землі і на небі. (Кол. 1:15-16)

Людині, можливо, було б важко налагодити спілкування з кимось не зрозумілим на небі, але Ісус Христос прийшов до нас у людському тілі. Бі-блія каже, що якщо ви бачили Ісуса, то бачили Бога. Якщо Ісус справді Бог, і Бог зійшов на землю, то актуальнішого свята в історії людства бути не може.

Бог став людиноюРеальність Різдва у тому, що Ісус

був справжньою людиною з тіл а і крові, з кісток і волосся. Він був реальним, а не міфом, не казкою, не красивою історією.

Навіщо Ісусу потрібно було прихо-дити на землю як людина? Подумайте ось про що: якщо Богу прийшло на думку налагодити спілкування з соба-ками, то Він би прийшов у тілі собаки. Але Бог захотів спілкуватися з людьми, тому став людиною.

Чим Ісус схожий до нас?Він був народжений, як ми. Він від-

мовився від усього, що у Нього було, щоб прийти у цей світ, як приходять у світ мільярди інших дітей. І все ж, іс-торія всього людства була поміщена в цьому крихітному немовляті. Його при-хід не супроводжувався фанфарами, що увесь світ міг бачити прихід Бога. Він народився серед ночі у Віфлеєм-ському хліві.

Він зростав, як ми. Ісус ріс і розви-вався, переживаючи «спалахи росту» (Лук. 2:52). Уявляєте, як то було – хо-дити у школу з Ісусом? Ви б розуміли, що він чимось відрізняється від інших, але чи могли б ви зрозуміти, що Він – Бог? Він цим не хизувався і про це осо-

бливо не говорив. Він був людиною, на вигляд як ще один юдей, працював теслею, як і усі люди. В цьому реаль-ність Різдва.

Ісус прийшов помертиІсус не залишився у яслах. Він

зійшов на хрест і добровільно віддав Своє життя за нас. Біблія каже: «Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...» (Фил. 2:8). Ніхто не змусив Його піти туди проти Його волі. Чому Він доз-волив піднести Себе на хрест? Біблія каже, що причин було дві:

Показати Божу любов: Біблія каже: «А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками» (Рим. 5:8). Ним рухала любов. Якщо у вас є запитання з приводу, настільки лю-бить Бог – погляньте на хрест.

Заплатити за наші гріхи: Порушник закону зобов’язаний понести пока-рання. Коли порушені людські закони, покарання, відповідно, людське. За порушення Божих законів буде Боже покарання. Те, що Бог зробив 2000 рокі втому, може змінити ваше життя сьогодні. Ми можемо отримати про-щення за все, скоєне нами до цього моменту, і за все, що ми ще можемо скоїти. І в цьому причина Різдва.

Рік Уорен

Грудень 2016 № 11 (49)4

Запрошуємо васГоловний редакторАнатолій ЯкобчукВерстка та дизайн: Анатолій ЯкобчукЛітературна редакція: Анна-Віталія Палій, Олена Якобчук, Людмила ДмитрусАдреса в Інтернеті: www.slovoproslovo.info

Духовно-просвітницька газетаСвідоцтво про державну реєстраціюСерія ТР №597-197р 30.11.2012 р.

Тираж 6500 шт. ВіддрукованоДрукарня «Буковинський видавничий дім»

м.Чернівці, вул. Лесина 31+38 050 997 51 86 +38 098 311 08 98

Адреса: а/с 116, м. Рівне, 33028, Україна.

Телефон: (0362) 63-79-76http://slovovchitelyu.org/ slovo@hopetopeople.org

П’ять міфів про Різдво

Ми не завжди помічаємо, як багато міфів просочується у святкування Різд-ва. Ці міфи – людські домисли, які не підтверджуються Біблією. Розгляньмо п’ять із них, які зустрічаються найчастіше. Христос народився 25 грудня, або 7

січняІсус був народжений до «різдва Христо-

вого» (до нашої ери). Можливо, в 4 і 5 році до Р.Х. Є сумніви в тому, що Господь наро-дився взимку. В перші три століття Церква не святкувала Різдво зимою. Якщо воно святкувалося, то співпадало з днем Епіфанії (Богоявлення) 6 січня. Хоч і можливо, що Ісус народився зимою, але ніхто точно цього підтвердити не може.

Варто підкреслити, що дата святкування була «запозичена» в одного з язичницьких свят. Що стосується ранніх християнських авторів, то вони розходяться в думках сто-совно дати народження Христа. Наприклад, Климент Олександрійський стверджував, що Ісус народився 20 травня. Іпполіт Римський вказував на дату 12 січня. Пропонувалися й інші дати: 21 березня, 25 березня, 18 квітня, 29 травня, 17 листопада, 20 листопада. В кінцевому підсумку (це відбулося не раніше 273 року) Церква встановила дату 25 грудня.

Хоч рік і день народження Христа досте-менно не відомі, святкування Різдва прино-сить велику корись. Нехай нас не бентежить «умовна» дата.

Не було місця в готеліФраза Луки «не було місця в заїзді»

часто сприймається у тому сенсі, що Марії і Йосипу не знайшлося «номера в місцевому готелі». Але це дуже сумнівний факт, що у Віфлеємі був хоч один заїжджий двір. Це було маленьке село в стороні від головних

доріг. Жодний заїжджий двір не зміг би оку-питися. До того ж, Лука не використовує термін, який означав готель, або заїжджий двір. Лука використовує слово, яке означає кімнату для гостей – горницю.

Набагато вірогідніше, що у Віфлеємі, містечку пращурів Йосипа, жили якісь його родичі (можливо, далекі). І так як Віфлеєм був наповнений людьми, які прийшли на перепис, у цих родичів просто не виявилося кімнати для сімейної пари. Такі кімнати для гостей зазвичай знаходилися в передній частині будинку. А хліви розміщувалися в задній частині будинку або на рівень нижче, у спеціальному заглибленні в землі (печері). У такій печері (або хліві) тварини отриму-вали їжу і були захищені від нічного холоду, злодіїв і хижаків. Таким чином, Йосип і Ма-рія знайшли притулок в одному з таких при-міщень для тварин. До речі, тварин могли і вивести звідти, щоб звільнити приміщення для породіллі. В євангельських розповідях немає натяку на присутність тварин. Пер-шою людиною, яка, за переданням, скон-струювала різдвяну декорацію з яслами і тваринами, був святий Франциск.

Три царіВи, напевно, часто чули про прихід до

Немовляти трьох царів (волхвів). Одначе, ні про яких царів у Євангелії мова не йде. Во-лхви не були царями у звичному розумінні цього слова. Це були жреці зі сходу, спеці-алісти в екзотеричних науках, в астрології, ворожінні за органами жертовних тварин

і т.д. Вони були радниками царів. Пошуки «великого царя» привели їх до Єрусалиму. Щоб потрапити у Віфлеєм, їм потрібне було особливе Божественне одкровення. Коли ці волхви прийшли вшанувати новонарод-женого Царя, вони, напевно, були в шоці, дізнавшись, що Він народжений в місці, де утримувалися тварини.

Невідомо, скільки було тих мудреців. Євангеліє говорить лише про те, що вони принесли три подарунки. Але це не означає, що їх було саме троє. До того ж, як повідом-ляє Матвій, вони або залишились у Віфлеємі деякий час, або прийшли значно пізніше народження Ісуса, бо Ірода «турбували» діти навіть дворічного віку – тому він наказав їх убити. Йосип Флавій свідчить, що приблизно у той час Ірод звелів стратити кількох членів своєї сім’ї, так як потерпав від манії, що про-ти нього постійно плетуть змови.

Смерть тисяч єврейських дітейУ фільмах на різдвяну тему нам часто

показують сцени тисяч плачучих матерів, які сумують за своїми дітьми, яких Ірод зве-лів повбивати. Але такі масштаби дитячих смертей малоймовірні. Віфлеєм був кри-хітним містечком, більше селом ніж містом. Кількість дітей у віці до двох років навряд чи перебільшувала десять душ.

Матвій повідомляє нам, що мудре-ці, «ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією»(Мт. 2:11). Напевно, після перепису в домі якихось родичів Йо-сипа звільнилися кімнати для гостей. Тому сім’я переселилася з хліва в дім. Головне завдання приходу мудреців полягає у тому, що народжений Месія є Спасителем не лише для євреїв, але і для язичників.

Марія – мама і діваСлово Боже вказує на те, що з Марією

сталося чудо, вона зачала від Духа Свято-го, тобто зачаття відбулося без людського втручання. Марія залишалася незайманою дівчиною до народження Христа. Біблія го-ворить про непорочне зачаття, але нічого не говорить про те, що Марія могла бути дівчи-ною і після народження. Тобто, після народ-ження Христа Марія уже не була дівою.

Ось що про народження Господа говорить Старий Завіт:

Він має народитися у Віфлеємі (Мих. 5:2).

Він народиться від діви (Іс. 7:14).Він «здобуде перемогу над змієм»

(Бут. 3:15; Мт. 16:18; Рим. 16:20).Він стане благословенням для всіх на-

родів (Бут. 22:18; Гал. 3:16).Він буде коренем і галузкою Дави-

да (2 Сам. 7:12; Дії 2:30).Він буде з царського роду Юди

(Бут. 49:10; Об. 5:5). Голос Истины

РіздвянеМороз на вікнах щось мережить,Покрита снігом вся земля.А Мати Божа, як належить, Трима сповите немовля.

Ісус лежить. Іще – ні слова.Одна тривога – щоб не змерз…А потім вже – вінок терновий,Зрубають дерево на хрест.

Ще час Його не сплив з водою –Іуда сам у сповитку.Лиш пастухи прийшли юрбоюІ зупинились у кутку.

Прийшли вклонитись, як Месії,Що згодом стане для життя...А поки що Він для Марії –Іще малесеньке дитя.

Сергій Рачинець

Народження ХристаВелике чудо уночі звершилось – Явився людям предковічний Бог.А до землі аж небо прихилилось – Відкрився раптом вічності чертог.

Родилось світло Божого Престолу – Пітьма жахнулась, відступила враз.Не владою, а правдою святоюОсуджений лукавий віку князь.

О дивне світло, що зоріє в яслах,Його собі на душу покладу!В очах пітьму розвію передчасну – І за Христом з надією піду.

Сергій Рачинець

РіздвянеЗасніжену Симфонію РіздваЩе раз землі подарувало Небо.І зірка та, що мудреців велаКолись до стін старого Віфлеєму,Та зірка серцю показала шляхЧерез віки, вітри та заметіліТуди, де на соломі у яслах Лежав Христос, що увійшов у тіло.І я прийшла в ту дивовижну мить,Схиливши серце, впала на коліна.Повірила – Спаситель мій лежитьІ Миру Князь, що стався Людським Сином. У кожного із нас своє Різдво,Та особиста неповторна зустріч,Коли своє земне, людське єствоІ волю підкорили ми Ісусу.І скільки б ви не міряли доріг,Щоб обминути Віфлеємські ясла,Мине життя – і буде той порігІ зустріч, що колись не відбулася.Та вже не з немовлятком у хліву,А з Господом прославленим на троні...Ти вибираєш зустріч пресумну Чи це засніжене Різдво сьогодні?...

Марія Звірід

* * * Зоря стояла прямо над вертепомІ заглядала мовчки з-за плечаМарії-матері. І небомПропахли ясла. Капала свіча.

Тримала ніжно сина в сповиточку,Співала стиха. Щастя – аж до сліз!«Що жде тебе, маленький мій синочку,Яку ти долю в світ оцей приніс?»

Вдивлялась пильно в очі немовляти,Не вірилось: яка велика честь!Та й звідки їй, такій щасливій, знати,Яким важким голгофський буде хрест,

Яким болючим стане материнство,Коли заб’ють, як в власну руку, цвях?…А поки-що безхмарністю дитинстваЗоря його благословляє шлях.

Юрій Вавринюк

Три кедриниКолись у прекрасних Ліванських гаях

виросло три кедри. Кедри ростуть дуже по-вільно, і ці три дерева провели цілі століття в роздумах про життя і смерть. Вони бачили, як на землю Лівану прибули посланці царя Соломона, і, як потім у битвах з ассирійцями, ця земля омилась в крові. При них винайшли алфавіт; вони дивувались, дивлячись, як повз проходять каравани, навантажені різно-барвними тканинами.

Одного разу кедри вирішили проговорити про майбутнє.

- Після всього, що мені довелося поба-чити, - промовив перший, - я хотів би стати троном, на якому сидів би наймогутніший цар на землі.

- А я хочу бути частиною чогось такого, що назавжди перетворить Зло у Добро, - сказав другий.

- А я – промовив третій, - бажав би, щоб люди

дивлячись на мене, завжди згадували про Бога.Пройшли роки, і ось нарешті у лісі з’яви-

лись лісоруби. Вони зрубали кедри і розпи-ляли їх.

У кожного кедра була своя заповітна мрія, але реальність ніколи не питає, про що ми мріємо. Перший кедр став хлівом, з того, що залишилось пішло на ясла для овець. З другого кедра зробили рубаний селянський стіл, який пізніше продали про-давцю меблів. Колоди від третього кедра продати не вдалося. Їх розпиляли на дошки і залишили у великому місті.

Гірко нарікали три кедри: «Наша дере-вина була така добра і якісна! Але ніхто не знайшов її гідного застосування».

Час ішов, і ось одного разу, вночі, коли яскраво світили зорі, якась пара не могла собі знайти притулку, вирішили заночувати у хліві, який збу-дований з першого кедра. Жінка була вагітною і тієї ночі вона народила сина і поклала до ясел, на м’яке сіно. І ось у ту ж мить перший кедр зрозумів,

що його мрія збулася: він послужив притулком найвеличнішому з Царів Землі – Ісусу Христу.

Кілька років згодом в одному скромному селянському домі люди сіли за стіл, який був зроблений з другого кедра. Перш ніж вони взялися за їжу, один з них промовив кілька слів над хлібом і вином, які стояли на столі. І тут другий кедр зрозумів, що послужив опорою не лише для чаші і вина, але сприяв відновленню стосунків між людиною і Богом.

Наступного дня з двох дошок третього кедра змайстрували хрест. Через кілька го-дин привели поранену людину і прибили її до хреста цвяхами. Третій кедр жахнувся від своєї долі і взявся її проклинати. Але через три дні, зрозумів, що Той хто висів на хресті, став Світло для Світу. Хрест, збитий з древа цього кедра перетворився з інструменту смерті на символ перемоги і тріумфу над смертю.

Так збулися мрії трьох дерев, так буває з мріями, вони збуваються зовсім інакше, ніж ми собі уявляємо.