Кременчуцьке педагогічне училище ім · Web viewПЛАИІМ - програма автоматичного перекладу з російської

Мовні обов’язки громадян

1. Мова – запорука існування народу. Захищаючи рідну мову, ти захищаєш свій народ, його гідність, його право на існування, право на майбутнє. Не ухиляйся від цієї боротьби!

2. Захист рідної мови – найприродніший і найпростіший, найлегший і водночас найнеобхідніший спосіб національного самоутвердження і діяльності в ім’я народу. Маєш нагоду бути борцем за свій народ – будь ним!

3. Володіння рідною мовою – не заслуга, а обов’язок патріота.4. Розмовляй рідною мовою – своєю і свого народу: скрізь, де її розуміють, з

усіма, хто її розуміє. Не поступайся своїми мовними правами заради вигоди, привілеїв, лукавої похвали – це зрада свого народу.

5. Ставлення до рідної мови має бути таким, як до рідної матері: її люблять не за якість принади чи вигоди, а за те, що вона – мати.

6. Сім’я – первинна клітина нації. Щоб вона не мертвіла і не відпала від національного організму, її має живити культ рідної мови. Тому розмовляй у сім’ї мовою своєї нації. Не вмієш – учись. Прищеплюй дітям ставлення до мови як до святині, найдорожчого скарбу.

7. Допомагай кожному, хто хоче вивчити українську мову.8. Ніколи не зупиняйся у вивченні рідної мови. « Усі головні європейські

мови можна вивчити за шість років, свою ж рідну треба вчити все життя».9. У твоїй хаті завжди мають бути українські книжки, журнали, газети. Не

забудь і про дитячі видання. Хай звучить у твоїй хаті українське слово з теле- і радіоприймачів.

10. Підтримуй усі починання окремих осіб і громадськості, спрямовані на утвердження української мови.

11. Не будь байдужим до найменших виявів обмежень чи зневаги української мови. Стався до інших мов так, як би ти хотів, щоб ставилися до твоєї рідної мови.

12. Подбай, щоб у місті твоєї праці (навчання) обов’язково був створений осередок Товариства української мови ім. Т. Шевченка «Просвіта».

13.Оберігай своє ім’я та імена своїх близьких від лакейських деформацій за чужомовним зразком. Пестлива форма власних імен, особливо дитячих, повинна відповідати нормам українського словотворення, національної традиції.

14. Пам’ятай: найкращі вчителі мови для дітей – це мати і батько.15. У наш час доволі поширені змішані шлюби. Цілком природно, що в

таких сім’ях виникає проблема вибору мови. В ідеалі тут повинні звучати обидві мови, однак не в якомусь змішаному вигляді, а кожна – у своєму літературному варіанті.

16. Батьки в таких сім’ях повинні використати обидві мови не просто для спілкування, а як засіб залучення своїх дітей до багатств духовної культури обох народів.

17. Незнання рідної мови не звільняє тебе від обов’язку і не позбавляє права боротися за неї, за те, щоб твої діти і внуки мали можливість знати і користуватися мовою свого народу.

18. Вивчай інші мови. Це дасть можливість не тільки оволодіти ключами до скарбниць духовності інших народів, а й об’єктивно оцінити свою мову, її сильні

та слабкі сторони. «Хто не знає чужих мов, той нічого не відає про свою власну» (Й.В. Гете).

Знання чужих мов пробуджує бажання працювати для утвердження і розвитку рідної мови, сприяти тому, щоб вона зайняла гідне місце серед авторитетних мов світу.

Немає кращого і легшого способу справити приємність чужій людині, як розмовляти з нею її мовою, особливо коли це мова «недержавна», «непрестижна», «мала».

19. Якщо ти українець і живеш поза Україною, не дай використати себе для денаціоналізації народу, серед якого перебуваєш, а тим більше – для боротьби проти його намагань утвердитись На шляху самостійного розвитку.

20. Нашому поколінню випало складне і відповідальне завдання – відродження української мови, державності, нації. За нас цього ніхто не зробить. Це наш історичний обов’язок, виправдання нашого перебування на цьому світі. Не перекладаймо цього тягаря на плечі своїх нащадків, бо може бути запізно. Діймо! В ім’я нашого народу, в ім’я найвищих ідеалів людства – свободи і справедливості.

4

Вступ

Перед вищими навчальними закладами І-ІІ рівнів акредитації поставлено завдання підготувати спеціалістів висококваліфікованих, грамотних, з належним інтелектуальним потенціалом. До майбутніх фахівців ставляться високі вимоги, які полягають не лише у досконалих знаннях фаху, а й у високому рівні володіння українською мовою, вільному користуванню нею у всіх сферах діяльності.

Українська мова за професійним спрямуванням допоможе майбутнім фахівцям опанувати професійну лексику, мовні норми, основні риси офіційно-ділового стилю. З метою полегшення опрацювання студентами — заочниками тем, винесених на самостійне опрацювання, кращої підготовки до заліку з предмету, пропонується методичний посібник з української мови за професійним спрямуванням.

До методичного посібника включено робочу програму з предмета, інструкції до тем, винесених на самостійне опрацювання, теоретичний матеріал з української мови за професійним спрямуванням.

Крім названих вище матеріалів, до посібника включено «Словничок термінів ділового мовлення», «Словничок — рятівничок від закання», зразки ділових паперів, матеріали до заліку (варіанти контрольних робіт, перелік запитань), лекції з предмету, практичні заняття.

Перелік типових помилок, які зустрічаються у мовленні студентів допоможуть майбутнім фахівцям відредагувати своє усне літературне мовлення, позбавитися від уживання помилок.

Важливими є матеріал про зміни в українському правописі 1990 (третє видання) та 1993 р. Та про ті зміни, які обговорюються зараз і передбачаються в майбутньому. У посібнику подано матеріали з цікавого мовознавства, які сприятимуть патріотичному вихованню.

5

“Затверджую”Заступник директора з навчальної роботи_________________________ Шакотько В.В.“______” _________________________ 200 р.

РОБОЧА ПРОГРАМА

3 предмету____У країнська мова _за професійним спрямуваннямВідділення__________________дошкільне(заочне) ____________Термін вивчення предмету: з ____V_____ по ___ V І ______ семестр

Складена на основі “Програми для педагогічних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації”, рекомендованої Міністерством освіти і науки країни, 2002 рік.

викладачів _________ укра їнської ф ілологі ї _________________(назва комісії)

протокол №________від ”_______” ____________________200 року

Викладач ____Ладяг іна В.П. ____

Голова предметної (циклової) комісії ____________________ (Скоропльот Н.А.)

6

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКАПеред вищими навчальними закладами І-ІІ рівнів акредитації поставлено

завдання підготувати спеціалістів висококваліфікованих, грамотних, з належним інтелектуальним потенціалом. До майбутніх фахівців ставляться високі вимоги, які полягають не лише в досконалих знаннях фаху, а й у високому рівні володіння українською мовою, вільному користуванні нею у всіх сферах і особливо у професійній та офіційно-діловій.

Уміння спілкуватись мовою професії сприяє швидкому засвоєнню спеціальних дисциплін, підвищує ефективність праці, допомагає орієнтуватися у професійній діяльності та в ділових контактах.

Програму дисципліни "Українська мова (за професійним спрямуванням)" складено відповідно до Державних стандартів гуманітарної освіти в Україні. На вивчення дисципліни відводиться 54 години: з них 4 години - практичні заняття, 6 годин лекційних, 44 години - на самостійне опрацювання тем.

Мета курсу - сформувати національно-мовну особистість, ознайомити студентів з нормами сучасної української мови в професійному спілкуванні, з основними вимогами до складання та оформлення професійних документів, навчити їх професійної мови, збагатити словник термінологічною, фаховою лексикою; підвищити загальномовний рівень майбутніх фахівців, формувати практичні навички ділового усного і писемного спілкування в колективі, розвивати комунікативні здібності.

Програма складається з 5 розділів: "Культура професійного мовлення", "Лексичні норми сучасної української мови в професійному спілкуванні", "Морфологічні норми сучасної української мови в професійному спілкуванні", "Синтаксичні норми сучасної української мови в професійному спілкуванні", "Складання професійних документів".

Предметом вивчення практичного курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» є мова фахової галузі. Тому велика увага під час вивчення всіх тем приділяється засвоєнню мовних стереотипів комунікацій певного фаху. Робота над культурою мови студентів проводиться з урахуванням двох аспектів: підвищення загальномовної культури майбутніх спеціалістів і їх фахової мовної культури.

Основна увага на заняттях зосереджується на різних видах словникової роботи, що має на меті . насамперед збагатити словник студентів термінологічною, фаховою лексикою, навчити вільно орієнтуватися в словниковому запасі української мови, правильно використовувати його, залежно від сфери й мети спілкування.

При опрацюванні термінологічної, фахової та інших груп лексики звертається увага на правопис, вимову й стилістичні функції аналізованих слів, що сприяє підвищенню загальномовної і фахової мовної культури майбутніх спеціалістів.

Програма дисципліни "Українська мова (за професійним спрямуванням)" визначає загальну спрямованість курсу й обов'язковий обсяг знань і умінь, якими повинні оволодіти студенти.

7

Форма підсумкового контролю знань - залік. Після вивчення курсу студент повинен знати: предмет, мету вивчення, завдання і значення курсу; загальні вимоги до складання та оформлення професійних текстів і

документів; лексичні норми сучасної української літературної мови в професійному

спілкуванні;морфологічні норми сучасної української літературної мови в

професійному спілкуванні; синтаксичні норми сучасної української літературної мови в професійному

спілкуванні; терміни, професіоналізми та фразеологію майбутнього фаху; номенклатурні назви в професійній мові; особливості професійного спілкування; основи культури професійного мовлення; етикет ділового спілкування.Студент повинен уміти: володіти культурою діалогу та полілогу; здійснювати аналіз і коригувати тексти відповідно до норм української

літературної мови; сприймати, відтворювати і створювати наукові фахові тексти та різноманітні

професійні документи; застосовувати фахову українську термінологію у різноманітних

комунікативних процесах; уміти користуватися загальномовними та спеціальними словниками; перекладати тексти українською мовою, використовуючи термінологічні,

електронні словники; брати участь у процесі ділового спілкування; готуватися до публічного виступу; дотримуватись етикету спілкування.

8

Орієнтовний тематичний план

Назва розділів, тем

Кількість годин

Всього

Лекційн

і заняття

Практичні

заняття

Самост. робота

Консультації

І. Культура професійного мовлення 10 2 8Тема №1. Мова і професія. Основні вимоги до мовлення. Особливості професійного спілкування. Мовленнєвий етикет спілкування

2 2

Тема №2 Види усного спілкування за професійним спрямуванням. Жанри публічних виступів. Композиція мовлення

4

Тема №3 Форми проведення дискусії. Культура мовлення під час дискусії 4

II. Лексичні норми сучасної української мови в професійному спілкуванні 10 2 8

Тема №4 Власне українська та іншомовна лексика у професійному мовленні. Терміни, виробничо-професійні та науково-технічні професіоналізми, фразеологізми

2 2

Тема №5 Багатозначні слова і контекст. Пароніми та Омоніми у професійному мовленні. Синонімічний вибір слова

4 1

Тема №6 Номенклатурні назви в професійному мовленні. Географічні назви з номенклатурними словами та без них. Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.

2

Тема №7 Особливості перекладу текстів українською мовою. Комп'ютерний переклад текстів

2

III. Морфологічні норми сучасної української мови в професійному спілкуванні

10 10

Тема №8 Особливості використання граматичних форм Іменників, прикметників, займенників у професійному мовленні

4 1

Тема №9 Особливості використання числівників у професійному мовленні 2

Тема №10 Особливості використання дієслівних форм у професійному мовленні 2

Тема №11 Особливості використання прийменників у професійному мовленні 2

IV. Синтаксичні норми сучасної української мови в професійному спілкуванні

10

Тема № 12 Синтаксичні особливості професійних текстів 5

Тема №13 Складні випадки керування й 5

9

узгодженняV. Складання професійних документів 2 4 8Тема №14 Укладання документів щодо особового складу та розпорядчих документів 2 2

Тема №15 Укладання довідково-інформаційних документів (листи-запити, листи-відповіді, виробничі звіти, виробничі протоколи, витяги з протоколу)

6 1

Тема №16 Укладання документів з господарсько-договірної діяльності (договір, трудова угода, контракт)

2

Тема №17 Укладання обліково-фінансових документів (відомість, накладна (вимога), виробничі акти)

2

Тема №18 Укладання організаційних документів (положення, статут, інструкція, правила)

2

Всього 54 6 4 44 3

КАЛЕНДАРНЕ ПЛАНУВАННЯ

№ п/п

Тип заняття Теми Консульта

ції

V СЕМЕСТР

1-2 Лекція Мова і професія. Види усного спілкування за професійним спрямуванням.

Тема №5 – 1 година

VІ СЕМЕСТР

3-4 Лекція

Використання у професійному мовленні лексики за кількістю значень і співвідношенням змісту та форми. Номенклатурні та географічні назви в професійному мовленні. Скорочення в офіційних текстах.

Тема № 8 – 1 година

5-6 ЛекціяДокументи щодо особового складу. Резюме, розпорядження. Довідково-інформаційні документи. Етикет ділового листування. Організаційні документи.

Тема № 14 – 1 година

7-8 Практичне заняття

Укладання документів щодо особового складу, розпоряджень, листів.

9-10

Практичне заняття

Складання звітів, протоколів, документів з господарсько-договірної діяльності.

10

Тема №1. Мова і професія. Основні вимоги до мовлення. Особливості професійного спілкування. Мовленнєвий етикет спілкування

2 ауд. 8 сам. опр.

Лекції Практичні заняття Самостійне опрацювання

Мова і професія. Види усного спілкування за професійним спрямуванням.

Нормативність і правильність мовлення. Орфоепічні та акцентологічні норми. Мовленнєвий етикет спілкування: мовні моделі звертання, ввічливості, вибачення, погодження тощо.

Тема №2. Види усного спілкування за професійним спрямуванням. Жанри публічних виступів. Композиція мовлення

4 сам. опр.


Службова бесіда. Правила ведення службової бесіди. Телефонна розмова. Культура ділової телефонної розмови. Жанри публічних виступів. Виступ під час наради. Громадсько-політичні промови. Академічні промови. Промови з нагоди урочистих зустрічей. Структура виступу. Вступ і закінчення виступу. Підготовка до виступу: добір матеріалу, його обґрунтування, конспект ключових слів. Засоби активізації уваги слухачів під час виступу.

Тема №3. Форми проведення дискусії. Культура мовлення під час дискусії4 сам. опр.


Форми проведення дискусії. Культура мовлення під час дискусії. Прийоми активізації уваги слухачів.

11

Тема №4. Власне українська та іншомовна лексика у професійному мовленні. Терміни, виробничо-професійні та науково-технічні професіоналізми, фразеологізми

2 лекція, 8 сам. опр.


Використання у професійному мовленні лексики за кількістю значень і співвідношенням змісту та форми. Номенклатурні та географічні назви в професійному мовленні. Скорочення в офіційних текстах.

Виробничо-професійна, науково-термінологічна лексика. Професіоналізми. Галузева термінологія.

Тема №5. Багатозначні слова і контекст. Пароніми та Омоніми у професійному мовленні. Синонімічний вибір слова

4 сам. опр.


Багатозначні слова і контекст. Семантичні процеси в термінології: омонімія, синонімія, антонімія. Особливості вживання термінів-синонімів. Пароніми. Синонімічний вибір слова.

Тема №6. Номенклатурні назви в професійному мовленні. Географічні назви з номенклатурними словами та без них. Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.

2 сам. опр.


Географічні назви з номенклатурними словами та без них. Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.

12

Тема №7. Особливості перекладу текстів українською мовою. Комп'ютерний переклад текстів

2 сам. опр.


Особливості перекладу текстів українською мовою. Комп'ютерний переклад текстів

Тема №8. Особливості використання граматичних форм Іменників, прикметників, займенників у професійному мовленні

4 сам. опр.


Іменники на означення статусу, професій, посад, звань. Рід невідмінюваних іменників. Збірні іменники. Варіанти відмінкових форм іменників. Кличний відмінок. Особливості вживання складних слів. Використання аналітичних форм прикметників. Ступені порівняння прикметників. Вживання присвійних прикметників. Узгодження прикметника з іменником на означення певних професій. Особливості використання займенників у професійному мовленні.

Тема №9. Особливості використання числівників у професійному мовленні2 сам. опр.


Синонімія числівників. Зв'язок числівників з іменниками. Збірні числівники з іменниками. Написання цифр та символів.

13

Тема №10. Особливості використання дієслівних форм у професійному мовленні2 сам. опр.


Дієслова, дієприкметники та дієприслівники у професійному мовленні. Використання книжних дієслів та їхніх форм. Особливості використання активних дієприкметників. Перевага активних конструкцій над пасивними, використання безособових конструкцій з дієслівними формами на -но, -то. Вживання складених форм дієслів недоконаного виду в майбутньому часі. Синонімія форм способу дієслова. Творення і вживання дієприслівників. Труднощі перекладу процесових понять.

Тема №11. Особливості використання прийменників у професійному мовленні2 сам. опр.


Прийменники у професійному мовленні. Синонімія прийменниково-відмінкових форм і безприйменниково-відмінкових конструкцій.. Вживання прийменника по. Переклад російського прийменника в. Вживання прийменника при.

Тема №12. Синтаксичні особливості професійних текстів5 сам. опр.


Синтаксичні особливості професійних текстів. Прямий порядок слів, вживання інфінітивних конструкцій, пасивні конструкції, використання віддієслівних іменників. Місце у реченні вставних слів, дієприслівникових зворотів. Перевага простим реченням.

14

Тема №13. Складні випадки керування й узгодження.5 сам. опр.


Складні випадки керування й узгодження.

Тема №14. Укладання документів щодо особового складу та розпорядчих документів2 лекція


Документи щодо особового складу. Резюме, розпорядження. Довідково-інформаційні документи. Етикет ділового листування. Організаційні документи.

Тема №15. Укладання довідково-інформаційних документів (листи-запити, листи-відповіді, виробничі звіти, виробничі протоколи, витяги з протоколу)

2 практ.


Укладання документів щодо особового складу, розпоряджень, листів.

Тема №16. Укладання документів з господарсько-договірної діяльності (договір, трудова угода, контракт)

2 практ.


Складання звітів, протоколів, документів з господарсько-договірної діяльності.

15

Тема №17. Укладання обліково-фінансових документів (відомість, накладна (вимога), виробничі акти)

2 сам. опр.


Поняття про відомість. Види відомостей. Поняття про накладну. Реквізити накладної. Поняття про акт. Види актів відповідно до змісту. Реквізити акта. Вимоги до оформлення документа.

Тема №18. Укладання організаційних документів (положення, статут, інструкція, правила)

2 сам. опр.


Поняття про положення. Поняття про статут. Поняття про інструкцію. Види інструкцій. Реквізити інструкцій. Поняття про правила. Реквізити.

16

ЗМІСТ КУРСУІ. Культура професійного мовлення

1.1. Мова і професія. Основні вимоги до мовлення. Особливості професійного спілкування. Мовленнєвий етикет спілкування.

Мова і професія. Основні вимоги до мовлення: правильність, змістовність, послідовність, багатство, точність, виразність, доречність та доцільність. Особливості професійного спілкування. Нормативність і правильність мовлення. Орфоепічні та акцентологічні норми. Мовленнєвий етикет спілкування: мовні моделі звертання, ввічливості, вибачення, погодження тощо.

Студенти повинні знати: основні вимоги до мовлення; особливості професійного спілкування; норми літературної мови; орфоепічні та акцентологічні норми; мовленнєвий етикет спілкування.

Студенти повинні вміти: здійснювати регламентування спілкування, ефективне слухання; застосовувати орфоепічні та акцентологічні норми української літературної мови в усному спілкуванні; доречно використовувати моделі звертання, привітання, ввічливості, вибачення, погодження, подяки, прощання.

1.2. Види усного спілкування за професійним спрямуванням. Жанри публічних виступів. Композиція мовлення

Службова бесіда. Правила ведення службової бесіди. Телефонна розмова. Культура ділової телефонної розмови. Жанри публічних виступів. Виступ під час наради. Громадсько-політичні промови. Академічні промови. Промови з нагоди урочистих зустрічей. Структура виступу. Вступ і закінчення виступу. Підготовка до виступу: добір матеріалу, його обґрунтування, конспект ключових слів. Засоби активізації уваги слухачів під час виступу.

Студенти повинні знати: види усного спілкування; жанри публічних виступів; композицію мовлення.

Студенти повинні вміти: володіти різними видами усного спілкування; готуватися до публічного виступу.

1.3. Форми проведення дискусії. Культура мовлення під час дискусіїФорми проведення дискусії. Культура мовлення під час дискусії. Прийоми

активізації уваги слухачів.Студенти повинні знати: основні форми проведення дискусії; поняття

культури мовлення під час дискусії; основні прийоми активізації уваги слухачів.Студенти повинні уміти: застосовувати певні форми проведення дискусії;

користуватися правилами спілкування мовця і слухача.II. Лексичні норми сучасної української мови в професійному спілкуванні

2.1. Власне українська та іншомовна лексика у професійному мовленні. Терміни, виробничо-професійні та науково-технічні професіоналізми, фразеологізми

Власне українська та іншомовна лексика в професійному мовленні. Терміни та їх місце в професійному мовленні. Виробничо-професійна, науково-термінологічна лексика. Професіоналізми. Галузева термінологія.

Студенти повинні знати: основні відомості про власне українські слова та іншомовну лексику в професійному мовленні; особливості вживання термінів, виробничо-професійних та науково-технічних професіоналізмів, фразеологізмів.

17

Студенти повинні вміти: знаходити в тексті й доречно використовувати в мовленні власне українську та іншомовну лексику, термінологічну лексику та виробничо-професійні, науково-технічні професіоналізми; користуватися словником іншомовних слів, термінологічними словниками та довідковою літературою.

2.2. Багатозначні слова і контекст. Пароніми та омоніми у професійному мовленні. Синонімічний вибір слова

Багатозначні слова і контекст. Семантичні процеси в термінології: омонімія, синонімія, антонімія. Особливості вживання термінів-синонімів. Пароніми. Синонімічний вибір слова.

Студенти повинні знати: особливості використання багатозначних слів, синонімів, паронімів, омонімів у професійному мовленні.

Студенти повинні вміти: знаходити в тексті й доречно використовувати у професійному мовленні синоніми, пароніми, омоніми; користуватися різними видами словників.

2.3. Номенклатурні назви в професійному мовленні. Географічні назви з номенклатурними словами та без них. Складноскорочені слова,

абревіатури та графічні скороченняНоменклатурні назви в професійному мовленні. Географічні назви з

номенклатурними словами та без них. Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.

Студенти повинні знати: особливості використання номенклатурних назв у професійному мовленні, географічних назв з номенклатурними словами та без них; правила написання складноскорочених слів, абревіатур, графічних скорочень у професійному мовленні.

Студенти повинні вміти: використовувати номенклатурні назви у професійному мовленні; географічні назви з номенклатурними словами та без них; доречно використовувати Складноскорочені слова та абревіатури в професійному мовленні.

2.4. Особливості перекладу текстів українською мовою. Комп'ютерний переклад текстів

Особливості перекладу текстів українською мовою. Комп'ютерний переклад текстів.

Студенти повинні знати: особливості перекладу професійних текстів українською мовою.

Студенти повинні вміти: перекладати тексти українською мовою, використовуюючи термінологічні двомовні словники, електронні словники

III. Морфологічні норми сучасної української мови в професійному. спілкуванні

3.1. Особливості використання граматичних форм іменників, прикметників, займенників у професійному мовленні

Іменники на означення статусу, професій, посад, звань. Рід невідмінюваних іменників. Збірні іменники. Варіанти відмінкових форм іменників. Кличний відмінок. Особливості вживання складних слів. Використання аналітичних форм прикметників. Ступені порівняння прикметників. Вживання присвійних прикметників. Узгодження прикметника з іменником на означення певних професій. Особливості використання займенників у професійному мовленні.

18

Студенти повинні знати: особливості вживання граматичних форм іменників, прикметників, займенників у професійному мовленні.

Студенти повинні вміти: правильно використовувати граматичні форми іменників; доречно вживати аналітичні форми ступенів порівняння прикметників; правильно використовувати займенники у професійному мовленні; користуватися довідковою літературою, "Українським правописом".

3.2. Особливості використання числівників у професійному мовленніСинонімія числівників. Зв'язок числівників з іменниками. Збірні числівники з

іменниками. Написання цифр та символів.Студенти повинні знати: особливості використання числівників у

професійних текстах; правила запису цифрової інформації.Студенти повинні вміти: правильно записувати числівники та цифрову

інформацію у професійних текстах; узгоджувати числівники з іменниками.3.3. Особливості використання дієслівних форм у професійному мовленні

Дієслова, дієприкметники та дієприслівники у професійному мовленні. Використання книжних дієслів та їхніх форм. Особливості використання активних дієприкметників. Перевага активних конструкцій над пасивними, використання безособових конструкцій з дієслівними формами на -но, -то. Вживання складених форм дієслів недоконаного виду в майбутньому часі. Синонімія форм способу дієслова. Творення і вживання дієприслівників. Труднощі перекладу процесових понять.

Студенти повинні знати: особливості вживання дієслівних форм у професійному спілкуванні.

Студенти повинні вміти: правильно використовувати найпоширеніші дієслівні форми у професійному спілкуванні; користуватися додатковою літературою.

3.4. Особливості використання прийменників у професійному мовленніПрийменники у професійному мовленні. Синонімія прийменниково-

відмінкових форм і безприйменниково-відмінкових конструкцій.. Вживання прийменника по. Переклад російського прийменника в. Вживання прийменника при.

Студенти повинні знати: найуживаніші прийменникові конструкції; особливості використання прийменників у професійному спілкуванні.

Студенти повинні вміти: правильно вживати прийменникові конструкції у професійних текстах, перекладати прийменникові конструкції українською мовою; користуватися довідковою літературою.

IV. Синтаксичні норми сучасної української мови в професійному спілкуванні

4.1. Синтаксичні особливості професійних текстівСинтаксичні особливості професійних текстів. Прямий порядок слів, вживання

інфінітивних конструкцій, пасивні конструкції, використання віддієслівних іменників. Місце у реченні вставних слів, дієприслівникових зворотів. Перевага простим реченням.

Студенти повинні знати: синтаксичні особливості текстів професійного характеру.

Студенти повинні вміти: користуватися синтаксичними нормами у професійному спілкуванні.

19

4.2. Складні випадки керування й узгодженняСкладні випадки керування й узгодження.Студенти повинні знати: складні випадки керування при перекладі

українською мовою.Студенти повинні вміти: користуватися специфічними мовленнєвими

зворотами та словосполученнями; використовувати довідкову літературу при перекладі українською мовою.

V. Складання професійних документів5.1. Укладання документів щодо особового складу та розпорядчих

документівПоняття резюме. Реквізити документа. Поняття про наказ. Реквізити наказу.

Структура тексту наказу. Розпорядження. Реквізити розпоряджень.Студенти повинні знати: основні вимоги до написання резюме, наказу,

розпорядження.Студенти повинні вміти: правильно складати резюме, наказ, розпорядження.

5.2. Укладання довідково-інформаційних документів (листи-запити, листн-відповіді, виробничі звіти, виробничі протоколи, витяги з протоколу)

Етикет ділового листування. Лист-запит, лист-пропозиція, лист-замовлення, рекламний лист. Виробничі звіти. Виробничі протоколи. Витяг з протоколу.

Студенти повинні знати: етикет ділового листування; класифікацію службових листів та правила їх оформлення; вимоги до написання виробничих звітів; вимоги до оформлення тексту протоколу.

Студенти повинні вміти: складати листи-запити, листи-замовлення, рекламні листи; правильно писати виробничі протоколи та витяги з протоколу.

5.3. Укладання документів з господарсько-договірної діяльності (договір, трудова угода, контракт)

Поняття про договір. Види договорів. Реквізити договору. Трудова угода. Реквізити трудової угоди. Поняття про контракт. Вимоги до викладу текстів документів.

Студенти повинні знати: реквізити договору, трудової угоди, контракту, вимоги до викладу текстів документів.

Студенти повинні вміти: дотримуватися вимог до укладання договорів, трудових угод, контрактів; правильно використовувати синтаксичні конструкції при складанні цих документів.

5.4. Укладання обліково-фінансових документів (відомість, накладна (вимога), виробничі акти)

Поняття про відомість. Види відомостей. Поняття про накладну. Реквізити накладної. Поняття про акт. Види актів відповідно до змісту. Реквізити акта. Вимоги до оформлення документа.

Студенти повинні знати: правила заповнення відомостей, вимоги до оформлення накладної; вимоги до оформлення актів.

Студенти повинні вміти: грамотно складати і заповнювати бланки відомостей, накладних, актів, використовуючи термінологічну лексику.

5.5. Укладання організаційних документів (положення, статут, інструкція, правила)

Поняття про положення. Поняття про статут. Поняття про інструкцію. Види інструкцій. Реквізити інструкцій. Поняття про правила. Реквізити.

20

Студенти повинні знати: основні вимоги до оформлення організаційних документів.

Студенти повинні вміти: складати інструкції, правила, правильно вживати прийменникові конструкції у документах.

Література1. Антоненко-Давидович Б.С. Як ми говоримо. —К.: Либідь, 1991.2. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. Навчальний посібник. - К.: "АРТЕК", 1999.3. Волкотруб Г.Й. Практична стилістика сучасної української мови. - К.: ТОВ "ЛДЛ", 1998.4. Глущик С.В. та ін. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник. - К.: АСК, 1998.5. Головач А.С. Зразки оформлення документів: Для підприємств і громадян. -Донецьк.: Сталкер, 1997.6. Головащук С.І. Українське літературне слововживання: Словник-довідник.—К.: Вищашк., 1995.7. Горбул О.Д. та ін. Ділова українська мова: Навчальний посібник. - К.: Знання, КОО, 2000.8. Гринчишин Д.Г. та ін. Словник-довідник з культури української мови. -Л.: Фенікс, 1996.9. Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. - К.:Рад.шк., 1986.10.Зарицька І.М., Чикаліна І.О. Українське ділове мовлення. - Донецьк, 1997. 11.Зубков М.Г. Мова ділових паперів. - X.: Фоліо, Майдан, 1999. 12.Економічний словник-довідник /За ред. С.В.Мочерного. - К.: Ретіпа, 1995. 13.Івченко А. Тлумачний словник української мови. -X.: Фоліо, 2001. 14.Коваль А.П. Культура ділового мовлення. -К.: Вища шк.,1974. 15.Козачук Г.О. Українська мова. Практикум. - К.: Вища шк., 1991. Іб.Козачук Г.О., Шкуратяна Н.Г. Практичний курс української мови. - К.: Вищашк., 1993.17.Кочан І.М., Токарська А.С. Культура рідної мови. - Л.: Світ, 1996.18.Кочерган М. Словник українських міжмовних омонімів. К.: Академія, 1997.19.Культура української мови: Довідник / За ред. В.М.Русанівського. - К.: Либідь, 1990.20.Михайлов В.С. Російсько-український словник-довідник з автоматики, кібернетики і електронно-обчислювальної техніки. - К.,1996.21.Новий російсько-український словник-довідник /Уклад.: С.Я.Єрмоленко, В.І.Єрмоленко, К.В.Ленець, Л.О.Пустовіт. -К.: Довіра, 1996.22.Паламар Л., Кацавець Г. Українське ділове мовлення. - К.: Либідь, 1997.23.Пазяк О.М., Кисіль Г.Г. Українська мова і культура мовлення. - К.: Вища шк., 1995.24.Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. -К.: Либідь, 1992.25.Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. - К.: Либідь, 1992.26.Пустовіт Л.О. та ін. Словник іншомовних слів. - К.: Довіра, 2000.27.Російсько-український і українсько-російський словник: Відмінна лексика. - 2-ге вид., допов. —К.: Вища шк., 1995.28.Російсько-український словник наукової термінології: Суспільні науки. -К.: Наукова думка, 1994.

21

29.Тараненко О.О., Брицин В.М. Російсько-український словник: сфера ділового спілкування.- К.: Український науково-виробничий центр "Рідна мова", 1996.30.Український правопис /НАН України, Ін-т мовознавства ім.О.О.Потебні, Ін-т української мови. - 7-ме вид., випр. й доп.-К.: Наук, думка, 1998.31.Фразеологічний словник української мови /За ред. Л.С.Паламарчук. -К.: Наук. думка, 1993.32.Шевчук С.В. Службове листування. Довідник. - К.: ЛІТЕРА, 1999.33.Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. - К.: ЛІТЕРА, 2000.34.Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч.посібник. - К.: Літера, 2000.35.Чак Є.Д. Чи правильно ми говоримо? - К.: Освіта, 1997. Зб.Юшук Ш. Практикум з правопису української мови. - К.: Освіта, 1994.

Самостійна робота для студентів заочного відділу

Перелік тем№ п\п Тема самостійної роботи К-сть

годин1 Види усного спілкування за професійним спрямуванням. Жанри публічних

виступів. Композиція мовлення4

2 Форми проведення дискусії. Культура мовлення під час дискусії 43 Багатозначні слова і контекст. Пароніми та омоніми у професійному

мовленні. Синонімічний вибір слова4

4 Номенклатурні назви в професійному мовленні. Географічні назви з номенклатурними словами та без них. Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.

2

5 Особливості перекладу текстів українською мовою. Комп'ютерний переклад текстів 2

6 Особливості використання граматичних форм іменників, прикметників, займенників у професійному мовленні

4

7 Особливості використання числівників у професійному мовленні 28 Особливості використання дієслівних форм у професійному мовленні 29 Особливості використання прийменників у професійному мовленні 2

10 Синтаксичні особливості професійних текстів 511 Складні випадки керування й узгодження 512 Укладання довідково-інформаційних документів (листи-запити, листи-

відповіді, виробничі звіти, виробничі протоколи, витяги з протоколу) 6

13 Укладання організаційних документів (положення, статут, інструкція, правила) 2

22

Інструкції до тем, винесених на самостійне опрацювання

Самостійна робота № 1Предмет: українська мова (за професійним спрямуванням)Кількість годин на самостійну роботу: 4 години.Т ема: Види усного спілкування за професійним спрямуванням. Жанри публічних виступів. Композиція мовленняПитання для самостійної роботи.

1. Поняття унормованості літературної мови.2. Типи мовних норм.3. Мовленнєвий етикет.4. Види усного спілкування.5. Жанри публічних виступів.

Обсяг знань, умінь, навичок:Знати: основні вимоги до мовлення; особливості професійного спілкування; норми

літературної мови; орфоепічні та акцентологічні норми; мовленнєвий етикет спілкування.

Вміти: здійснювати регламентування спілкування, ефективне слухання; застосовувати орфоепічні та акцентологічні норми української літературної мови в усному спілкуванні; доречно використовувати моделі звертання, привітання, ввічливості, вибачення, погодження, подяки, прощання.

Рекомендована література:1. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990. 2. Глущик С.В. Сучасні ділові папери. – К.: А.С.К., 2001. – С. 4-12.3. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Х.: Торсінг, 2001. – С. 15-17.4. Культура мовлення. 10 кл./ Л.А.Бакало. – Тернопіль: Мандрівець, 2002. – С. 9-10.5. Нелюба А. Теорія і практика ділової мови. – Х.: Акта, 1997. – С. 45-57.6. Паламар Л.М. Українське ділове мовлення. – К.: Либідь, 1997. – С. 30, 142-143.7. Сучасна українська літературна мова/ М.Я.Плющ. -К.: Вища школа, 2003.–С. 8-9.8. Українська мова 10-11 клас/ О.М.Бєляєв. – К.: Освіта,1997. – С. 65-67.9. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Вища школа, 2000. – С. 5-7Завдання для самостійної роботи.

1. Згадайте і запишіть по п’ять зразків таких різновидів мовного етикету: привітання, побажання, знайомство, комплімент, подяка, запрошення. Підкресліть ті зразки, що використовуються в офіційно-діловому спілкуванні.

2. Виконайте вправи 74, 77, 79, 81 (ст.137-140 Нелюба. Теорія і практика ділової мови).

3. Складіть і розіграйте діалог. Необхідно познайомитися в діловій ситуації: а) з майбутнім колегою, б) з начальником.

Контрольні питання. Що таке унормованість літературної мови? Які типи норм властиві літературній мові? Які основні ознаки культури мовлення? Чому правильність і нормативність мовлення обов’язкові? Що таке мовний етикет? Чим відрізняється мовний етикет від інших видів загального етикету?

23

Яка роль мовного етикету в діловому спілкуванні? Чи існує різниця у використанні шаблонів мовного етикету в письмовій і

усній формах? Чому? Назвіть можливі причини порушення мовного етикету. Які помилки у

використанні мовного етикету найчастіше зустрічаються в офіційно-діловому спілкуванні?

Які чинники є визначальними в доборі структур мовного етикету?

Самостійна робота № 2Інструкція до самостійної роботиПредмет: українська мова (за професійним спрямуванням)Кількість годин на самостійну роботу: 4 години.Тема: Форми проведення дискусії. Культура мовлення під час дискусії.Питання для самостійної роботи.

1. Форми проведення дискусії.2. Культура мовлення під час дискусії. 3. Прийоми активізації уваги слухачів.

Обсяг знань, умінь, навичок:Знати: основні відомості про дискусію та культуру мовлення під час дискусії;

основні прийоми активізації уваги під час дискусії. Вміти: складати питання для дискусії, дискутувати, підбирати аргументи та факти. Рекомендована література:1. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990. 2. Коваль А.Л. Культура ділового мовлення. – К.: Вища школа, 1997. – С. 123-133.3. Нелюба А. Теорія і практика ділової мови. – Х.: Акта, 1997. – С. 77.4. Паламар Л.М. Українське ділове мовлення. – К.: Либідь, 1997. – С. 61, 71, 83, 95, 1045. Сучасна українська літературна мова / М.Я.Плющ. - К.: Вища школа, 2003. – С. 126-136.6. Українська мова 10-11 клас / О.М.Бєляєв. – К.: Освіта,1997. – С. 34-407. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Вища школа, 2000. – С. 114Завдання для самостійної роботи.

1. Підібрати матеріал та підготуватись до дискусії на тему: " Скромність - окраса особистості"

Контрольні питання.1. Що таке дискусія?2. Чим відрізняється дискусія від дебатів?3. Основні одиниці мовленнєвого етикету під час дискусії.

Самостійна робота № 3Інструкція до самостійної роботиПредмет: українська мова (за професійним спрямуванням)Кількість годин на самостійну роботу: 4 години.Тема: Багатозначні слова і контекст. Пароніми та омоніми у професійному

мовленні. Синонімічний вибір словаПитання для самостійної роботи.

4. Українська та іншомовна лексика у професійному мовленні.

24

5. Терміни та їх місце в професійному мовленні. 6. Власне виробничо-професійна, науково-термінологічна лексика. 7. Професіоналізми. 8. Галузева термінологія.

Обсяг знань, умінь, навичок:Знати: основні відомості про власне українські слова та іншомовну лексику в

професійному мовленні; особливості вживання термінів, виробничо-професійних та науково-технічних професіоналізмів, фразеологізмів.

Вміти: знаходити в тексті й доречно використовувати в мовленні власне українську та іншомовну лексику, термінологічну лексику та виробничо-професійні, науково-технічні професіоналізми; користуватися словником іншомовних слів, термінологічними словниками та довідковою літературою.

Рекомендована література:1. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990. 2. Коваль А.Л. Культура ділового мовлення. – К.: Вища школа, 1997. – С. 123-133.3. Нелюба А. Теорія і практика ділової мови. – Х.: Акта, 1997. – С. 77.4. Паламар Л.М. Українське ділове мовлення. – К.: Либідь, 1997. – С. 61, 71, 83, 95, 1045. Сучасна українська літературна мова / М.Я.Плющ. - К.: Вища школа, 2003. – С. 126-136.6. Українська мова 10-11 клас / О.М.Бєляєв. – К.: Освіта,1997. – С. 34-407. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Вища школа, 2000. – С. 114Завдання для самостійної роботи.1. Виразно прочитайте слова іншомовного походження. Підберіть до них синоніми-

відповідники рідною мовою: експерт, еквівалент, егоїст, інцидент, філантроп, нюанс, шезлонг, шаріат, філістер, нота, нотабене, нотація.

2. Правильно розтлумачте іншомовні слова, складіть з ними словосполучення: еспандер, інтоксикація, канделябр, консенсус, пастораль, скептичний, субмарина.

Контрольні питання.4. Що слугує джерелом збагачення української мови?5. З яких мов найбільше запозичені терміни науки, культури, мистецтва?6. Чому в офіційно-діловому стилі не використовуються слова з емоційним

відтінком?7. Чому в офіційно-діловому стилі необхідно уникати неологізмів і жаргонізмів?8. Які особливості існують у використанні іншомовних слів в офіційно-діловому

стилі?9. У яких випадках не рекомендується вживати іншомовні слова в ділових паперах?10. Які помилки щодо використання слів найчастіше зустрічаються в ділових

текстах? 11. Що таке терміни?12. Які групи термінологічної лексики можна виділити?13. Які терміни найчастіше використовуються у вашому спілкуванні? 14. Які групи професіоналізмів ви знаєте?15. Чи є професіоналізми відхиленням від літературної мови?

25

Самостійна робота № 4Інструкція до самостійної роботиПредмет: українська мова (за професійним спрямуванням)Кількість годин на самостійну роботу: 2 години.Тема: Номенклатурні назви в професійному мовленні.Питання для самостійної роботи.

1. Географічні назви з номенклатурними словами та без них. 2.Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.

Обсяг знань, умінь, навичок:Знати: Особливості використання номенклатурних назв у професйному мовленні,

географічних назв з номенклатурними словами та без них, правила написання складноскорочених слів, абревіатур, графічних скорочень.

Вміти: використовувати номенклатурні назви у професійному мовленні, географічні назви, складноскорочені слова та абревіатури.

Рекомендована література:1. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990. 2. Коваль А.Л. Культура ділового мовлення. – К.: Вища школа, 1997. – С. 123-133.3. Нелюба А. Теорія і практика ділової мови. – Х.: Акта, 1997. – С. 77.4. Паламар Л.М. Українське ділове мовлення. – К.: Либідь, 1997. – С. 61, 71, 83, 95, 1045. Сучасна українська літературна мова / М.Я.Плющ. - К.: Вища школа, 2003. – С. 126-136.6. Українська мова 10-11 клас / О.М.Бєляєв. – К.: Освіта,1997. – С. 34-407. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Вища школа, 2000. – С. 114Завдання для самостійної роботи.

1. Поясніть зміст поданих скорочень, запишіть їх повні відповідники. Зверніть увагу на правопис скорочень.

Завуч, МВС, НДІ, ЗАГС, МО України, д. і. м., см, грн., колгосп, БМВ, есмінець.2. Укладіть словничок скорочень( не менше 20 прикладів ) і їх повні

відповідники, що використовуються у вашій фаховій діяльності.Контрольні питання.

1. Чому скорочування можуть використоваватися в офіційно - діловому стилі?2. Які недоліки можливі у використанні скорочень?3. У яких ситуаціях найчастіше використовуються скорочені слова?4. Який правопис скорочених слів?

Самостійна робота № 5Інструкція до самостійної роботиПредмет: українська мова (за професійним спрямуванням)Кількість годин на самостійну роботу: 2 години.Тема: Особливості перекладу текстів укріїнською мовою. Комп'ютерний

переклад текстів.Питання для самостійної роботи.

1. Особливості перекладу текстів українською мовою. 2. Комп'ютерний переклад текстів.

Обсяг знань, умінь, навичок:Знати: особливості перекладу професійних текстів українською мовою.

26

Вміти: перекладати тексти українською мовою, використовуючи термінологічні двомовні словники, електронні словники.


1. Підібрати (на вибір студента) текст (150 - 180 слів) російською мовою та перекласти його українською мовою.

Контрольні питання.1. У чому складність перекладу прийменникових конструкцій?2. Які переваги та недоліки комп'ютерного перекладу тексту?

Самостійна робота № 6Інструкція до самостійної роботиПредмет: українська мова (за професійним спрямуванням)Кількість годин на самостійну роботу: 4 години.Т ема:Особливості використання граматичних форм Іменників, прикметників,

займенників у професійному мовленніПитання для самостійної роботи.

1. Іменники на означення статусу, професій, посад, звань. 2. Рід невідмінюваних іменників3. Варіанти відмінкових форм іменників. 4. Використання аналітичних форм прикметників. 5. Ступені порівняння прикметників.

Обсяг знань, умінь, навичок:Знати: особливості вживання граматичних форм іменників, прикметників у

професійному мовленні.Вміти: правильно використовувати граматичні форми іменників; доречно вживати

аналітичні форми ступенів порівняння прикметників; користуватися довідковою літературою, "Українським правописом".

Рекомендована література:1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери. – К.: А.С.К., 2001. – С. 131.2. Дудик П.С. Українська мова. – К.: Вища школа, 1988. – С. 205, 211-224, 236.2. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Х.: Торсінг, 2001. – С. 175-192, 193-194.3. Коваль А.Л. Культура ділового мовлення. – К.: Вища школа, 1997. – С. 151-155.4. Паламар Л.М. Українське ділове мовлення. – К.: Либідь, 1997. – С. 48, 87, 100, 118.5. Погиба Л.Г. Складання ділових паперів. – К.: Либідь, 2002. – С. 176-184

27

6. Сучасна українська літературна мова / М.Я.Плющ. - К.: Вища школа, 2003. – С. 215-228, 206-208, 236-238.7. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Вища школа, 2000. – С. 131-132. Завдання для самостійної роботи.

1. Провідміняйте подані слова і складіть з ними речення (на вибір) в родовому і орудному відмінках: субсидія, юрист, ваучер, приклад, брокер, водій, сертифікат, будівельник, геолог, спонсор, комерція, шоколад.

2. Від поданих прикметників утворіть вищий і найвищий ступені порівняння: вузький, темний, дрібний, тонкий, низький, білий, синій, буйний, докладний, цінний, довгий, чистий, малий, далекий, відповідальний, дивовижний, далекоглядний, заможний, веселий, старий, дешевий, вигідний..

3. Запишіть українською мовою подані нижче слова і визначте належність їх до граматичного роду в російській і українській мовах: Сибирь, кенгуру, россыпь, накипь, величие, ступень, степень, степь, дверь, корь, рояль, пианино, человек, кофе, собака, рысь, сыпь.

4. Подані іменники чоловічого роду введіть у речення так, щоб в одному випадку кожен з них позначав особу чоловічої статі, а в іншому — особу жіночої статі: інженер, завуч, історик, архітектор, лікар, суддя.

5. До поданих іменників чоловічого роду доберіть однокореневі іменники жіночого роду, утворені суфіксальним способом. Окремо запишіть іменники, від яких такі відповідники — іменники жіночого роду — не утворюються. Поміркуйте, чим це пояснюється: касир, піаніст, режисер, професор, танкіст, біолог, поет, педіатр, львів'янин, штангіст, скрипаль, футболіст, велосипедист, кравець, співак, чоловік, хлопець, солдат, українець, патріот, геній, молодець.

Самостійна робота № 7-8Інструкція до самостійної роботиПредмет: українська мова (за професійним спрямуванням)Кількість годин на самостійну роботу: 4 години.Т ема: Особливості використання числівників і дієслівних форм у

професійному мовленні.Питання для самостійної роботи.6. Синонімія числівників. 7. Зв'язок числівників з іменниками. 8. Збірні числівники з іменниками. 9. Написання цифр та символів.10. Дієслова, дієприкметники та дієприслівники у професійному мовленні. 11. Використання книжних дієслів та їхніх форм. 12. Вживання складених форм дієслів недоконаного виду в майбутньому часі. 13. Синонімія форм способу дієслова.

Обсяг знань, умінь, навичок:Знати: особливості використання числівників у професійних текстах; правила

запису цифрової інформації, вживання дієслівних форм у професійному спілкуванні.

Вміти: правильно записувати числівники та цифрову інформацію у професійних текстах; узгоджувати числівники з іменниками, правильно використовувати

28

найпоширеніші дієслівні форми у професійному спілкуванні; користуватися додатковою літературою.

Рекомендована література:1. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990. – С. 2. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Х.: Торсінг, 2001. – С. 218-229, 239-246.3. Коваль А.Л. Культура ділового мовлення. – К.: Вища школа, 1997. – С. 155, 158.4. Нелюба А. Теорія і практика ділової мови. – Х.: Акта, 1997. – С.110, 115.5. Паламар Л.М. Українське ділове мовлення. – К.: Либідь, 1997. – С. 138, 145, 151, 167-172.6. Погиба Л.Г. Складання ділових паперів. – К.: Либідь, 2002. – С. 185-188, 190-191.7. Сучасна українська літературна мова / М.Я.Плющ. - К.: Вища школа, 2003. – С. 243-253, 265-294.8. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Вища школа, 2000. – С. 164-168.Завдання для самостійної роботи.

1. Виконайте вправи 42-43 (ст..110-111 Нелюба. Теорія і практика ділової мови).

2. Доберіть до поданих дієслів відповідні слова і запишіть у формі словосполучень: затвердити, забезпечити, виконати, внести, зазначити, підкреслити, наголосити, підписати, надавати, підтримати, запобігти.

3. Утворіть від поданих дієслів форми наказового способу та складіть з ними речення: заробляти, вирішувати, додавати, нагадувати, виконувати, планувати, відокремити, перекинути, доручати, закінчувати, держати, замащувати, курсувати, наводити, обсівати, обсихати, обробляти, цікавити.

Контрольні питання.9. Яка основна вимога існує в записуванні числівників?10. Чому в офіційно-діловому стилі уникають приблизних чисел?11. Які способи запису числівників існують у ділових паперах?12. Які помилки щодо запису числівників найчастіше зустрічаються в

офіційно-діловому стилі?13. Які дієслова не використовуються в діловій мові? Чому?14. Які критерії існують у виборі конкретної форми наказового способу

дієслова?15. Чим різниться творення дієприкметників у російській і українській мові?16. Назвіть способи уникнення калькових з російської мови дієприкметників.17. Які частини мови не використовуються в діловій мові? Чому?

Самостійна робота № 9Інструкція до самостійної роботиПредмет: українська мова (за професійним спрямуванням)Кількість годин на самостійну роботу: 2 години.Тема: Особливості використання прийменників у професійному мовленні.Питання для самостійної роботи.

1. Прийменники у професійному мовленні.2.Синонімія прийменниково - відмінкових конструкцій.3. Вживання прийменника по.

29

4. Переклад російського прийменника по в українській мові.5. Вживання прийменника в.

Обсяг знань, умінь, навичок:Знати: найуживаніші прийменникові конструкції, особливості використання

прийменників у професійному спілкуванні.Вміти: правильно вживати прийменникові конструкції у професійних текстах,

перекладати прийменникові конструкції українською мовою, користуватися довідниковою літературою.


1. Запишіть прийменникові сполучення українською мовою: прийти по делу, по собственной воле, при любой погоде, приняться за работу,

войти в контакт.2. Випишіть із своїх навчальних посібників 10 речень, в яких використано

складені прийменники.Контрольні питання.

1. Значення прийменників у професійному мовленні.2. Як вживається прийменник по?3. Особливості перекладу російського прийменника в.4. Особливості вхивання прийменника при.

Самостійна робота № 10Інструкція до самостійної роботиПредмет: українська мова (за професійним спрямуванням)Кількість годин на самостійну роботу: 5 години.Т ема: Синтаксичні особливості професійних текстів.Питання для самостійної роботи.

1.Синтаксичні особливості професійних текстів. 2.Прямий порядок слів, вживання інфінітивних конструкцій, пасивні

конструкції, використання віддієслівних іменників. 3.Місце у реченні вставних слів, дієприслівникових зворотів. 4.Перевага простим реченням.

Обсяг знань, умінь, навичок:Знати: синтаксичні особливості текстів професійного характеру.Вміти: користуватися синтаксичними нормами у професійному спілкуванні.Рекомендована література:1. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990. 2. Глущик С.В. Сучасні ділові папери. – К.: А.С.К., 2001. – С. 139-151.

30

3. Коваль А.Л. Культура ділового мовлення. – К.: Вища школа, 1997. – С. 160-176.4. Нелюба А. Теорія і практика ділової мови. – Х.: Акта, 1997. – С. 123.5. Паламар Л.М. Українське ділове мовлення. – К.: Либідь, 1997. – С. 218-221, 228-231.6. Погиба Л.Г. Складання ділових паперів. – К.: Либідь, 2002. – С. 200-215.7. Сучасна українська літературна мова / М.Я.Плющ. - К.: Вища школа, 2003. – С. 311-396.8. Українська мова 10-11 клас / О.М.Бєляєв. – К.: Освіта,1997. – С. 103-124.9. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Вища школа, 2000. – С. 55-59, 62-71, 75-80, 85-90, 93-100, 105-109, 116-127, 133-140, 145-159, 171-179, 182-187, 191-196,.Завдання для самостійної роботи.1. Напишіть твір–мініатюру „Чому втрата мови веде до зникнення народу”, використовуючи різні види простих і складних речень.2. Виконайте вправи 6 (А), 7 (Б) (ст.118-119 (Глущик С.В. Сучасні ділові папери)3. Виконайте вправи 60-61, 68 ( ст.124-130 Нелюба. Теорія і практика ділової мови).4. Прочитайте записку учениці своїй подрузі: «Що задано з літератури передай Олею завтра буду в школі о восьмій». Записку можна зрозуміти по-різному (як саме?). Виправте написане, поставивши потрібні розділові знаки.Контрольні питання.

1. Чому в офіційно-діловому стилі широко використовуються кліше?2. Яка роль дієприслівникових зворотів в офіційно-діловому тексті?3. Чим відрізняється речення офіційно-ділового стилю від речень інших

стилів літературної мови?4. За рахунок чого може досягатися стислість викладу думки в офіційно-

діловому стилі?5. Як можна полегшити сприймання тексту ділових паперів?

Самостійна робота № 12Інструкція до самостійної роботиПредмет: українська мова (за професійним спрямуванням)Кількість годин на самостійну роботу: 6 години.Т ема: Укладання довідково – інформаційних документів(листи – запити, листи – відповіді, виробничі звіти, протоколи)Питання для самостійної роботи.

1. Поняття резюме. 2. Реквізити документа.3. Поняття про наказ. 4. Реквізити наказу. 5. Структура тексту наказу. 6. Службові листи (лист-запит, лист-пропозиція, лист-замовлення, рекламний

лист). 7. Реквізити службових листів.8. Реквізити виробничих звітів.9. Правила написання протоколів.

Обсяг знань, умінь, навичок:

31

Знати: основні вимоги до написання резюме, наказу, розпорядження, етикет ділового листування; класифікацію службових листів та правила їх оформлення, реквізити виробничих звітів, правила написання протоколів;.

Вміти: правильно складати резюме, наказ, розпорядження, складати листи-запити, листи-замовлення, рекламні листи., протоколи, виробничі звіти.

Рекомендована література:1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери. – К.: А.С.К., 2001. – С. 13-24, 50-52, 81.2. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Х.: Торсінг, 2001. – С. 55-62, 69-75, 106-114.3. Коваль А.Л. Культура ділового мовлення. – К.: Вища школа, 1997. – С. 20-46, 82-85, 73-81.4. Нелюба А. Теорія і практика ділової мови. – Х.: Акта, 1997. – С. 30-43.5. Паламар Л.М. Українське ділове мовлення. – К.: Либідь, 1997. – С. 55-57, 136-138.6. Погиба Л.Г. Складання ділових паперів. – К.: Либідь, 2002. – С. 6-9, 22-27, 77-100.7. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Вища школа, 2000. – С. 25-36, 60, 72.Завдання для самостійної роботи.

1. Виконайте вправи 85, 86 (ст..143 Нелюба. Теорія і практика ділової мови.).2. Напишіть накази: а)по училищу про зарахування абітурієнтів до навчального

закладу; б)про відрахування студентів за неуспішність у навчанні.3. Складіть три офіційні листи.4. Складіть протокол класних зборів групи.

Контрольні питання.1. Що таке діловий папір?2. Назвіть основні властивості офіційно-ділових паперів.3. Які вимоги ставляться до тексту ділових паперів?4. У чому виявляється стандартизація ділових паперів?5. Розкажіть про реквізити ділових паперів у такій послідовності: а) назва

реквізиту та його суть; б) призначення; в) види; г) вимоги до оформлення; д) наведіть приклади.

Самостійна робота № 13Інструкція до самостійної роботиПредмет: українська мова (за професійним спрямуванням)Кількість годин на самостійну роботу: 2 години.Т ема: Укладання документів з господарсько – договірної діяльностіПитання для самостійної роботи.

1. Поняття про договір. 2. Види договорів. 3. Реквізити договору. 4. Трудова угода. 5. Реквізити трудової угоди. 6. Поняття про контракт. 7. Поняття про відомість. Види відомостей. 8. Поняття про накладну. Реквізити накладної.

32

9. Поняття про акт. Види актів відповідно до змісту. Реквізити акта. Обсяг знань, умінь, навичок:Знати: вимоги до написання договору, трудової угоди, контракту, вимоги до

викладу текстів документів, правила заповнення відомостей, вимоги до оформлення накладної; вимоги до оформлення актів.

Вміти: дотримуватися вимог до укладання договорів, трудових угод, контрактів; правильно використовувати синтаксичні конструкції при складанні цих документів; грамотно складати і заповнювати бланки відомостей, накладних, актів, використовуючи термінологічну лексику.

Рекомендована література:1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери. – К.: А.С.К., 2001. – С. 62-69, 70-72, 49, 57,59.2. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. – Х.: Торсінг, 2001. – С. 94-95, 100-105.3. Коваль А.Л. Культура ділового мовлення. – К.: Вища школа, 1997. – С. 56, 70, 86, 93.4. Паламар Л.М. Українське ділове мовлення. – К.: Либідь, 1997. – С. 63-65, 84, 165, 189.5. Погиба Л.Г. Складання ділових паперів. – К.: Либідь, 2002. – С. 51, 74, 107-111, 158-159, 167.6. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Вища школа, 2000. – С. 110-113, 128-130, 180, 188.Завдання для самостійної роботи.

1. Складіть протоколи: а)зборів учнівського колективу з питання надання гуртожитку; б) засідання кафедри щодо поліпшення успішності студентів.

2. Виконайте вправи 1(В), 6(А), 7(Б) (ст.104-107 (Глущик. Сучасні ділові папери)

3. Складіть відомість на виплату стипендії.

33

Матеріали до тем, винесених на самостійне опрацювання

Матеріали до самостійної роботи №1Основні риси офіційно – ділового стилю

Стиль мовлення – це своєрідна сукупність мовних засобів, що свідомо використовуються мовцем за певних умов спілкування.

У сучасній українській мові виділяють 5 основних функціональних стилів, які відрізняються основною функцією, обставинами мовлення, сферою вживання, загальними ознаками та мовними ознаками.

Таблиці стилів мовленняПубліцистичний стиль

Основна функція

Діяння, вплив на читачів або слухача, переконання в правильності висловлених думок.

Обставини мовлення

Передача інформації з метою пропаганди певних ідей, впливу на широкі верстви населення.

Сфера вживання

Публіцистичні статті, виступи в газетах, журналах, по радіо, телебаченню, на зборах, мітингах.

Загальні ознаки Пропагандистський характер, точність, логічність доводів, урочистість, піднесеність, офіційність, експресивність.

Мовні ознаки Писемна і усна форми мовлення. Суспільно – політичні слова, емоційно забарвлені слова і вирази, газетні штампи, речення різної структури. Монологічна (рідше діалогічна) форма тексту. Типи мовлення – розповідь, опис, роздум.

Розмовний стильОсновнафункція

Спілкування, обмін думками

Обставинимовлення

Повсякденне спілкування у невимушеній обстановці


Побут людей, щоденні бесіди в сім’ї.

Загальні ознаки

Невимушеність, жвавість бесіди, вільність у виборі слів і виразів, вияв ставлення автора до співрозмовника і до того, що говориться.

Мовні ознаки Усна (рідше писемна) форма мовлення. Розмовні слова позитивної чи негативної оцінки, звертання, питальні, спонукальні, окличні речення, діалогічна форма тексту. Тип мовлення – розповідь.

Художній стильОсновна функція

Діяння, вплив на читача або слухача.


Бажання намалювати живу картину, зобразити предмет, передати почуття (емоції), збудити уяву в читача (слухача).

34


Образне змалювання дійсності у творах художньої літератури (поезії, прози, драматургії), в усній народній творчості.

Загальні ознаки Конкретність змісту, образність, виразність, емоційність.Мовні ознаки Писемна (рідше усна) форма мовлення. Слова з конкретним

значенням, слова з переносним значенням. Синоніми, антоніми, омоніми, речення різної будови. Монологічна (зрідка діалогічна) форма тексту.

Науковий стильОсновна функція

Повідомлення, з’ясування, доказ наукових теорій, явищ, знань.


Наукова інформація, що доводиться до різних верств суспільства.


Наукові праці (статті, монографії), шкільні і вузівські підручники, науково – популярні журнали тощо.


Логічність, чіткість, точність, послідовність викладу.

Мовні ознаки Усна і писемна форми мовлення. Слова – терміни, іншомовні слова, складні речення. Монологічна форма тексту. Тип мовлення: опис і роздум (рідше), розповідь.

Офіційно – діловий стильОсновна функція

Повідомлення фактів державного чи приватного значення.


Ділові контакти між державними установами, окремими мовцями.


Документи державних і окремих осіб (ділові папери)


Офіційність, конкретність змісту, чіткість, стислість, логічна послідовність

Мовні ознаки Писемна (рідше усна) форма мовлення, слова ділової лексики, канцелярські штампи і шаблони, розповідні речення, монологічна (рідше діалогічна) форма тексту. Тип мовлення – розповідь, опис.

Розрізнення стилів залежить від основних функцій мови – спілкування,

повідомлення і діяльності впливу. Функція наукового стилю – повідомленні, розмовного – в спілкуванні, публіцистичного – в діянні, вплив на членів мовного колективу.

35

Основна функція офіційно-ділового стилю повідомлення фактів державного чи приватного значення. Обслуговуючи потреби суспільства в державному, громадському, економічному й політичному житті, тексти офіційно – ділового стилю мають виразні відмінності й у межах того самого жанру. Однак для всіх текстів цього стилю характерні й спільні мовні риси, зумовлені специфікою його використання. Документ – це матеріальний об’єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку й має відповідно до законодавства юридичну чинність. Текст – висловлювання, яке складається з кількох речень, має певну змістову й структурну завершеність, містить певний обсяг фактів, певну інформацію, текст ділиться на абзаци, що логічно пов’язані одним з одним.

Текст ( за способом викладу матеріалу)Розповідь Опис Роздум - міркування

Послідовність викладу подій автобіографія, протокол, звіт

Характеристика явищ через перерахування ознак, властивостей Звіт, акт, наказ, постанова

Спосіб викладу, при якому логічно послідовний ряд визначень, суджень і висновків розкриває внутрішній зв'язок явищ Доповідна записка, заява, договір і т.д.

При складанні документів слід дотримуватися таких правил:1. Текст викладати від третьої особи. Наприклад: Комісія ухвалила…; Інститут просить…; Ректор клопочеться… Від першої особи пишуться заяви, автобіографії, доповідні й пояснювальні записки, накази.2. Не вживати образних виразів, емоційно забарвлених слів і синтаксичних конструкцій.3. Уживати стійкі (стандартизовані) сполучення типу: відповідно до, у зв’язку, згідно з, необхідний для, в порядку.4. Використовувати синтаксичні конструкції типу: Доводимо до Вашого відома, що…; Нагадуємо Вам, що…; Підтверджуємо з вдячністю…; У порядку обміну досвідом…; У зв’язку з вказівкою…; Відповідно до попередньої домовленості…; Відповідно до Вашого прохання…5. Дієприслівникові звороти вживати на початку речення: враховуючи…; беручи…; розглянувши…; вважаючи…6. Використовувати мовні засоби, що відповідають нормам літературної мови і зрозумілі для широкого читача.7. Уживати прямий порядок слів у реченнях (підмет передує присудкові; означення – перед означуваними словами; додатки − після керуючого слова; вставні слова на початку речення).8. Щоб не виявляти гостроти стосунків з партнером, активну форму дієслів слід заміняти на пасивну. Наприклад: Ви не висловили свої позиції – Вами ще не висловлені позиції..

36

Якщо ж важливо вказати на конкретного виконавця, то тоді треба вживати активну форму: Університет не гарантує…9. Уживати інфінітивні конструкції: створити комісію; відкликати працівників…10. У розпорядчих документах слід вживати дієслівні конструкції у формі наказового способу: Наказує…; Пропоную…11. Використовувати скорочення слів, складноскорочені слова і абревіатури, які пишуться у діловодстві за загальними правилами: р-н, обл., км, канд.. філол.. наук.12. Віддавати перевагу простим реченням. Використовувати форми ввічливості за допомогою слів: шановний, високошанований, вельмишановний, високоповажний.. Реквізит – це сукупність обов’язкових даних у документі, без яких він не може бути підставою для обліку й не має юридичної сили. При оформленні документів використовується такий склад реквізитів:1 – Державний герб;2 – емблема організації;3 – зображення нагород;4 – код організації;5 – код документа;6 – назва міністерства чи відомства;7 – назва підприємства (установи, організації, фірми);8 – назва структурного підрозділу;9 – індекс підприємства зв’язку, поштова та телеграфна адреса, номер телетайпа (абонентського телеграфу), номер телефону, номер рахунку в банку;10 – назва виду документа;11 – дата;12 – індекс (вихідний номер документа);13 – посилання на індекс та дату вихідного документа;14 – місце складання чи видання;15 – гриф обмеження доступу до документа;16 – адресат;17 – гриф затвердження;18 – резолюція;19 – заголовок до тексту;20 – позначка про контроль;21 – текст;22 – позначка про наявність додатка;23 – підпис;24 – гриф погодження;25 – візи;26 – відбиток печатки;27 – позначка про завірення копії;28 – прізвище виконання та номер його телефону;29 – позначка про виконання документа та направлення його до справи;30 – позначка про перенесення даних на машинний носій;31 – позначка про походження. Робоча площа документа – це площа уніфікованої форми чи бланка документа, призначена для заповнення основними реквізитами.

37

Береги документа – це площі, призначені для закріплення документа в технічних засобах зберігання, а також для нанесення спеціальних позначок та зображень.

ГОСТ 6.38 – 90 встановлено такі розміри берегів формуляра – зразка: • лівого – 20мм (8 пробілів); • правого – не менше ніж 8мм (3 – 4 пробіли); • верхнього – не менше ніж 10мм (3 – 4 інтервали); • нижнього – не менше ніж 8мм (2 – 4 інтервали).

Однак на практиці здебільшого дотримуються розмірів берегів відповідно до старого ГОСТ 6.39 – 72 “Унифицированные системы документации. Система организационно – розпорядительной документации. Формуляр – формуляр ”.

• лівого – (відповідно до ГОСТ 9327-60 “Бумага и изделия из бумаги”) 35мм (13 пробілів);

• правого – не менше ніж 8мм (3 – 4 пробіли); • верхнього – 20мм (4 – 5 інтервалів); • нижнього – не менше ніж 19мм (для формату А4)

не менше ніж 16мм (для формату А5). Формуляр документа – сукупність реквізитів, розташованих у певній

послідовності на бланку. Формуляр-зразок – це модель побудови однотипних документів. ДСТУ 4163 – 2003 Державна уніфікована система документації.

Уніфікована система організаційно – розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів поширюється на організаційно – розпорядні документи. Цей Державний стандарт України установлює:

- склад реквізитів документів;- вимоги до змісту і розташування їх;- вимоги до бланків оформлювання документів;- вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних

засобів. У різних типах документів склад реквізитів неоднаковий, і він

залежить від змісту, призначення і способу оброблення документа. Кожному реквізиту відведено певне місце, що робить документи зручними для зорового сприйняття, спрощує їх опрацювання.

Класифікація документів за призначенням:- організаційні документи ( інструкція, положення, правила, статут);- документація щодо особового складу ( особовий листок з обліку кадрів, заява, автобіографія, резюме, характеристика, накази щодо особового складу, трудова книжка);- довідково – інформаційні документи ( службові листи, прес – реліз, стаття, анотація, адреса, телеграма, телефонограма, факс, довідки, службові записки, протокол, витяг з протоколу, резолюція, звіт, план, оголошення, повідомлення про захід );- документи з господарсько – договірної діяльност і ( договір, контракт, трудова угода);- обліково – фінансові документи (таблиці, список, перелік, накладна, акт, доручення, довіреність, розписка).

38

Необхідно звернути увагу на те, що мова ділових паперів стандартизована. Засобами стандартизації мови ділових паперів є:1. Ключові слова (назви документів: наказ, контракт, довіреність; особові форми дієслів: прошу, наказую, затверджую, пропонуємо; загальні назви суб’єктів домовленостей). Зверніть увагу на такі пари суб’єктів домовленостей:

Клієнт – БанкБанк – ПідприємствоБрокер – КлієнтВиконавець – ЗамовникОрендар – ОрендодавецьПрацівник – АдміністраціяЗамовник – ГенпідрядникПокупець – ПродавецьПрацівник – РоботодавецьНаймодавець – НаймачПозивач – відповідач

2. Типізовані словосполучення (фразеологічні сполучення), так звані мовні кліше: встановити контроль, надати допомогу, заходи для посилення боротьби із злочинністю, продуктивність праці. Причина появи кліше – частотність і повторюваність ситуацій. Мовні кліше мають – інформативно - необхідний характер. Таке використання готових мовних формул доцільне і не свідчить про бідність офіційно – ділового стилю, а визначає його характерні риси.

Розрізняють іменні та дієслівні мовні кліше (залежно від головного слова): звітні збори, атестаційна характеристика, порядок денний, докладати зусиль, доводимо до Вашого відома, підбивати підсумки.3. Типові речення. Наприклад, у договорі про купівлю – продаж майна обов’язковим є таке речення: До укладання договору об’єкт продажу нікому не проданий, не заставлений, у спорі і під забороною (арештом) не перебуває.Значна роль при оформленні ділових паперів належить термінам.Терміни – це слова або словосполучення, які вживаються в специфічній сфері мовлення і створюються для точного вираження спеціальних понять і предметів.

Вимоги до термінів:1. Термін повинен вживатися лише в одній формі, зафіксованій у словнику, (діловодство, але не діловедення та ін.)2. Термін повинен вживатися з одним значенням.3. При користуванні терміном слід суворо дотримуватись правил утворення від нього похідних форм.4. При укладанні документа службова особа повинна звіритися зі словником, якщо певний термін викликає у неї сумніви.5. Причиною таких ускладнень буває неоднозначне розуміння якогось терміна тим, хто писав листа, і тим, хто його одержав.

Правила функціонування термінів1. Розрізняють термінологію загальнонаукову (експлуатація, конструкція, майстерне виробництво) і вузькоспеціальну (штрек, депозит, факсіміле).2. У складі термінології наявна значна кількість іншомовних слів: штрек (від німецького Jtrecke), кабель (від голландського kabel), конструкція (від латинського constructio), експлуатація (від французького exploitation).

39

3. Терміни характеризуються літературною унормованістю й однозначністю. В основному значенні зафіксовані у державних стандартах і спеціальних словниках, довідниках. Терміни. Неоднозначний термін вважається невдалим, його намагаються замінити чи дають додаткові пояснення.4. Терміни не мають емоційного забарвлення і не можуть мати синонімів.

Джерела творення термінів1. Переосмислення загальновживаних слів: особа – юридична особа, відповідальність – матеріальна відповідальність.2. Запозичення з інших мов: баланс, дебет.3. Професійні слова: ін’єкція, експрес.4. Поєднання власне українських слів та частин іншомовних: радіоприймач; поєднання запозичених складників: фонологія, автобіографія.5. За допомогою власних назв: меценат (лат. – римський державний діяч, що підтримував поетів та художників), ват (за ім’ям англ. фізика Дж. Уатта), дальтонізм(за ім’ям англ. хіміка та фізика Дальтона), дрезина (за ім’ям нім. винахідника Дреза).

Скорочення слів і словосполучень в офіційно-діловому стиліВиди скорочень:- звукові – утворені від початкових звуків слів у словосполученні;- буквені – утворені від початкових букв слів у словосполученні;- складові (частинкові) – утворені за допомогою певних частинок слів чи словосполучень- комбіновані (змішані) – утворені за допомогою поєднання попередніх способів.

Особливості скорочування в ділових текстах- віддання переваги загальноприйнятим, стандартним скороченням;- уникання однозвучності з іншими абревіатурами, неблагозвучності, появи не бажаних асоціацій;- уникнення скорочень у назвах держав, найвищих державних посад, звань, закладів;- уникнення скорочень назв посади, звання, організацій в час звертання до особи;- пояснення новоутвореного скорочення ( за першим разом використання потрібно назвати повну форму);- уникнення службових слів ( прийменників і сполучників);- невикористання скорочення одиниць виміру, фізичних одиниць, знаків %, №, якщо вони без цифр і не в таблицях ( за винятком фізичних одиниць у формулах);- уникнення «авторських» скорочень;- зниження офіційності тексту через велику кількість скорочень у ньому.

Основні поняття риторики Мовна діяльність є складником фахової діяльності, особливо діяльність

юристів, учителів, керівників будь - якого рівня. Вона включає в себе такі види: слухання, говоріння, читання, письмо. Найчастіше людина у спілкуванні використовує слухання, звідки отримує близько третини всієї інформації.

Перед кожним, хто готується до виступу перед людьми, обов'язково постає кілька важливих запитань: для кого говорю, що хочу сказати, навіщо хочу це сказати, як це сказати правильно, як сказати зрозуміло, як сказати цікаво, як сказати переконливо.

40

Допомогти в цьому може риторика - наука про закони підготовки і проголошення промови з метою впливу на аудиторію, це наука і мистецтво комунікації переконання.

Оратор - головне центральне поняття риторики - людина, що виголошує промову.

Аудиторія - люди, до яких звернена його промова.Ораторська промова - це своєрідний синтез емоційного та інтелектуального,

вона одночасно діє і на почуття, і на розум людини. Визначають основні роди промов: 1)Соціально-політичні:а)доповідь на з'їзді партії; б)дипломатична промова; в)мітингова промова; г)агітаційна промова; д)інформаційний огляд подій. 2)Академічні:,а)наукова доповідь; б)наукове повідомлення, огляд, в)лекція. 3)Судові:а)звинувачувальна промова; б)захисна; в)само захисна. 4)Соціально-побутові:а)ювілейна, вітальна, прощальна; б)застільна - тост; в)похоронна або поминальна. 5)Богословсько-церковні промови: а)проповідь; б)промова на соборі. Ми розглянемо основні жанри публічного мовлення:

1. Доповідь - один з найпоширеніших жанрів усного висловлювання. Доповідьможе бути політичною, звітною, діловою.

Ділова доповідь - це документ, який містить виклад певних питань з висновками і пропозиціями, вона призначена для усного читання.

2. Промова - це агітаційний виступ на мітингах або масових зборах; він охоплюєодну значну тему, яка хвилює слухачів.

Вона буває мітингова, ювілейна, агітаційна.3. Виступ - це діалог оратора й аудиторії, це практично мислення вголос. Усі

види публічного мовлення реалізуються у виступі.Сучасні виступи повинні відповідати таким вимогам: доступність викладу,

високий рівень науковості й достовірності, логічна культура оратора, його яскравість та емоційність. Або, як сказано в давніх риториках, промовець повинен турбуватися про те, що сказати, де сказати і як сказати.

Література1. Антисуржик/За ред. О. Сербенської. - Львів. - 1994.2. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. - К. - 1970.3. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. - Львів. - 1990.4. Білоусенко П.І., Арешников Ю.О., Віляр Г.М. та ін. Учіться висловлюватися. - К. - 1990.5. Войскунский А. Я говорю, мы говорим. - М. - 1982.6. Добрович Н.Б. Общение: наука и искуство. - М. - 1978.7. Домбровський В. Українська стилістика й ритміка. Українська поетика. - Перемішль. 1923, 1924/Фотопередрук Олекси Горбача. - Мюнхен. - 1993.

41

Матеріали до самостійної роботи №2Виступ під час дискусії - це роздум проблемного характеру. Темою цього

роздуму є вирішення певної проблеми чи складного питання, яке намагається знайти автор. Оскільки багато проблем у нашому житті не передбачає однозначного вирішення, то такі роздуми часто мають дискусійний характер.

Виступ під час дискусії може бути монологом - ствердженням або монологом - спростуванням.

У монолозі — ствердженні називаються обидві (протилежні) тези дискусії, але одна називається як істина і істинність її доводиться. У висновку міститься повторна пропозиція тези, що стверджується.(Говорили, що це може бути так, а може бути і не так. Я думаю, що це все - таки так. І от чому... Ось чому я вважаю, що це так.).

Монолог - спростування містить тезу, що стверджується у попередньому роздумі, а також короткий перелік основних моментів її доведення. Потім ця теза знову ж заявляється, але як хибна, безпідставна, і наводяться докази, які це підтверджують.(Говорили, що це так, тому, що це не так. І ось чому... . Отже, висунута теза не є правильною).

Таким чином, і монолог-ствердження, і монолог-спростування - це роздуми на певну тему проблемного характеру. Вони мають таку структуру:

1. Вступна частина (вказівка на те, що говорить оратор і чому).2. Основна частина (виклад власних поглядів на певну проблему чи питання).3.Висновок.Диспут (від латинського сіізршх) - сперечаюся, розмірковую) - це активне

обговорення проблеми, що цікавить його учасників, палка суперечка, викликана бажанням якомога глибше розібратися у питаннях, що обговорюються.

Ми любимо повторювати за древніми, що "у суперечці народжується істина ". Однак для того, щоб відшукати цю істину, слід навчитися вести диспут правильно, дотримуючись основних загальноприйнятих правил дискусії. Основи етикету суперечки складалися історично. У книзі професора С. І. Поваріна " Мистецтво дискусії ", яка була вперше видана в 1918 р., викладені деякі правила етикету суперечки.

Цитуємо основні їх положення:1. "... перший обов'язок одна з найважливіших властивостей хорошого

суперника у суперечці - вміти їх ( протилежні докази ) вислухати,точно зрозуміти й оцінити.

... Вміння слухати - вміння важке: без нього - хороший супротивник у дискусії -немислимий. ... Це фундамент мистецтва суперечки.

2. Важлива умова справжньої і чесної дискусії - повага до переконань і поглядів суперника, якщо ми бачимо їх щирість.

Манера вважати людину з іншими поглядами на життя ідіотом або мерзотником - ознака некультурного, нерозвиненого розуму, вузького кругозору.

3. Велике значення у дискусії має манера її вести. Тут теж є багато різновидів і відтінків. Одні сперечаються " по-джентельменськи ","по-лицарськи ", інші за принципом " на війні як на війні ". Треті - просто " по-хамськи ". Джентльменське дискутування - це найвища форма у цій драбині форм суперечки. У такій дискусії не допускаються ніякі недозволені прийоми. Супротивники поважають думки один одного, ніколи не опускаючись до висміювання,

42

зневажливого тону, грубощів чи недоречних дотепів. Суперники намагаються гідно оцінити точку зору один одного.

Це найвища форма ведення дискусії, для якої необхідні і розум , і душевна рівновага...

Суперечка " по-хамськи" - це, перш за все, відкрита зневага або неповага до думок супротивника. Якщо той, хто дискутує, допускає грубощі, презирливий тон, якщо він вживає слова, що близькі до нецензурних, підсміюється, підморгує слухачам і т.д. - то це все особливості такої манери дискутування, яку називають хамською.

4. Надзвичайно важливо, як ми ведемо дискусію: спокійно, врівноважено чи збуджено, схвильовано, навіть розлючено. Тут можливо сказати, що існує правило: якщо умови суперечки приблизно рівні, то виграє її завжди і незмінне холоднокровніший супротивник".

Російський професор В. Т. Лісовський, який багато років займався методикою диспутів, склав «Пам'ятку учаснику дискусії», в якій сформулював основні правила ведення полеміки ( Дивись: "Дивослово № 6, 2002 р. ст. 77-79").

Обов'язкові змістові елементи підготовки до виступу1. Укладання робочого плану.2. Збір матеріалу і його побудова.3. Пошук форми повідомлення.4. Підготовка ТЗН.5. Репетиція виступу.

Власне виступ має таку композиційну структуру.1. Вступ.- викликати цікавість, оволодіти увагою аудиторії;- встановити взаєморозуміння і довіру;- підготувати аудиторію до слухання і сприймання промови.2. Основна частина: виклад, доказ, заперечення:- повідомити інформацію;- довести свою точку зору;- переконати аудиторію;- закликати слухачів до конкретної дії. 3. Висновки:- підсумувати сказане, зробити висновки;- посилити інтерес до предмета промови;- закріпити враження від промови.На вступну частину рекомендується 10% всього обсягу виступу, основна частина - 80—85%, висновки -5%.

Основні передумови успіху виступу.1. Цікавість виступу: інтерес слухачів зростає від однієї частини виступу до іншої.2. Оратор повинен добре знати предмет мови, уяснити мету і завдання

виступу, бути переконаним самому і переконати слухача в необхідності запропонованої теми.

3. Необхідно заздалегідь вибрати певний темп мовлення (100 слів за хвилину).

4. Знання аудиторії і правильна моральна, мовна, зовнішня поведінка оратора.

43

"Кілька заповідей ораторові" (Л.Нелюба, стор69).1. Сперечайтеся чесно і щиро, не перекручуйте думок і слів товаришів.2. Починаючи дискусію, ясно і чітко сформулюйте положення, котрі будете відстоювати, доводити. Ці тези повинні залишатися незмінними протягом усієї дискусії.3. Пам'ятайте, що найкращим доказом чи спростуванням є точні і незаперечні факти.4. Доводячи і спростовуючи, говоріть ясно, просто, чітко, точно. Намагайтеся говорити своїми словами.5. Якщо доведено хибність думки, майте мужність визнавати правоту свого " противника ".6. Закінчуючи виступ, підведіть підсумки, сформулюйте висновки. Пам'ятайте, що головне в дискусії - аргументи, логіка, доведення. Міміка, жести, вигуки як аргументи не приймаються. Досвідчений оратор розуміє, що аудиторія краще сприйматиме виступ, з більшим інтересом слухатиме його, якщо монолог переходить у діалог, але в діалог особливий, який веде сам виступаючий. У практиці ораторського мистецтва відпрацьовані прийоми, які не тільки оживляють розповідь, надають їй виразності, а й діалогізують монологічне мовлення. Це:

1. Питально-відповідний хід.2. Риторичні запитання.3. Цитати.У класичних риториках в обов'язки оратора входило:1) знайти, що сказати;2) знайдене розкласти по порядку;3) надати цьому словесну оптимальну форму;4) закласти все це в пам'ять;1) виголосити промову.

Основні етапи роботи над промовою:- виникнення думок; - упорядкування; словесне вираження; - запам'ятовування; - проголошення.

Література1. Апресян Г.З. Ораторское искусство. - М. - 1972.2. Головин Б.Н. Основы культуры речи. - М. - 1980.3. Гурвич С.С., Погорелко В.Ф., Герман М.А. Основи риторики. - К. - 1988.4. Коваль А.П. Ділове спілкування. - К. - 1992.5. Плутарх. Порівняльні життєписи/у перекладі Й. Кобова і Ю. Цимбалюка. - К. - 1991.6. Сагач Г.М. Золотослів. - К. - 1992.7. Сагач Г.М., Юніна О.А. Загальна риторика: Сучасна інтерпритація. - К. - 1992.8. Томан Іржі. Мистецтво говорити. - К. - 1989.9. Цільке В. Убедительно воздействовать речью//Эхо. - 1990. - №6. - С.200-211.

44

Матеріали до самостійної роботи№3,4Слововживання в офіційно-діловому мовленні має свої особливості:

1. Використання тільки книжної лексики.2. Умотивованість використання слів у тексті.3. Широке використання термінів,4. Уникнення слів із кількома значеннями, якщо ж використовується багатозначне слово-контекст повинен залишити одне значення.5. Вживання слів тільки в прямому значенні.6. Виправдане вживання іншомовних слів.7. Обґрунтоване використання неологізмів, за необхідності використання- пояснюється.8. Уникнення слів з емоційним забарвленням.9. У певному тексті із синонімічного ряду використання одного із синонімів.

Повторимо, що слова групуються за ознаками:- за кількістю значень: однозначні та багатозначні.Однозначні слова - терміни - спеціальні слова або словосполучення, що дають

точне визначення чи пояснення предметам, явищам, діям з якої-небудь галузі знання - науки, культури, техніки, політики, економіки.

Діловому стилю притаманна термінологія, яка утворюється із активної лексики, запозичується з інших мов, утворюється за допомогою власних слів та іншомовних або із запозичених складників.

Значення термінів зафіксовані у державних стандартах, спеціальних словниках, довідниках. Ось чому вони і повинні вживатися тільки в зафіксованому значенні.

Виділяють основні групи термінологічної лексики:1. Математична2. Фізична3. Електротехнічна4. Радіотехнічна5. Літературознавча6. Лінгвістична7. Філософська8. Фінансова9. Хімічна10. Біологічна11. Медична12. Музична13.Морська14. Залізнична15. Спортивна

Слід уникати використання застарілих, нестандартних термінів.Інколи в офіційному мовленні вживаються багатозначні слова, тобто слова, які

можуть вживатися як в прямому так і в переносному значенні ( кольоровий, ловити земля, команда). Значення слова перевіряємо за тлумачним словником, де в словниковій статті перше зафіксоване значення слова – пряме, інші – переносні.

45

Багатозначне слово в діловому мовленні вживається тільки в прямому значенні. За співвідношенням змісту і зовнішньої форми слова групуються на групи :

- синоніми- антоніми- омоніми- пароніми

Синоніми – це слова, відмінні одне від одного своїм лексичним складом, але близькі або тотожні за значенням.

Синоніми поділяються на групи : 1.Лексичні синоніми (відомий – видатний – славетний) відрізняються

смисловими відтінками . 2.Стилістичні синоніми – це слова, що відрізняються стилістичним і емоційним

забарвленням ( говорити – мовити – пророчити – верзти). 3.Абсолютні синоніми – зовсім не відрізняються значенням і в усякому

контексті можуть вживатися без будь-якої відмінності (мовознавство – лінгвістика).

Незнання синонімічних можливостей призводить до помилок. Деякі слова відрізняються лише префіксами.

Замісник Заступник Квиток, білет Наступний, подальший Положення, становище, стан Спиратися, опиратися Суспільний, громадський Тепер, зараз, нині, сьогодні

Велику групу лексики становлять пароніми – слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом , наявністю чи відсутністю частки «ся»

Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, призводить до неправильної заміни одного слова іншим.

Адрес – адреса Виборний – виборчий Дипломат – дипломант – дипломник Дільниця – ділянка

Деякі складні випадки запису географічних назв у професійному мовленніЧимало труднощів у практичному мовленні виникає при вживанні назв, імен,

прізвищ, поєднанні числівників з іменниками і в застосуванні логічних, пунктуаційних і технічних правил у писемному тексті.

Географічні назви. Географічні назви поділяються на власні і невласні. Невласні назви – це географічна номенклатура: місто, село, селище, хутір, гора, пагорб, хребет, долина, яр, річка, струмок, море, озеро, ставок. Власні географічні назви позначають єдині, індивідуальні реальні об’єкти: Одеса, Чернівці; Дніпро, Псел, Прут; Саяни, Карпати, Альпи; Балхаш, Байкал. Чимало географічних назв

46

передається словосполученням, порівн.: Нова Ушиця, Старі Бросківці, Великий Кучурів, Великий Токмак, Західна Європа, Північний Урал, Мінеральні Води,

Сухий Яр, Великі Луки, Біла Церква; Біле море, Ладозьке озеро, мис Дежнєва, мис Доброї Надії. Географічні назви здебільшого не перекладаються ( бо повинні виділяти один конкретний предмет з групи подібних). Вони транслітеруються ( напр.: Рим (італ. Кота), Неаполь (по-укр.мало бути Наполі), Алма-Ата, ( казах. Яблуневе), Аюдаг ( Ведмдь~гора), Вадул-Сірет та ін. Перекладаються тільки: а) номенклатурні слова (родові назви): гора, коса, затока, море, океан, півострів (напр.: Балканський півострів, Тихий океан, Аравійське море, протока Гудзон); б) слова на позначення сторін світу, що входять до складу власних назв: Західний Сибір, Південний Буг, Південна Кароліна, Північна Буковина, Північна Двина.

Основні правила написання географічних назв такі: р а з о м пишуться: 1) назви., у складі яких є сполучний звук (або флексії у ролі сполучного звука): Білозерськ, Верхньодніпровськ, Довгопілля, Кам'яногірка, Красноводськ, Старокостянти-нів, Первомайськ, Червоногірка, Печиводи; 2) назви, які починаються компонентом східне-, західно-, північно-, південне-: Північно-донецький район, Західно казахстанська область, ПІвнічногорськ, Південнокримське шосе; окремо пишуться: 1) назви утворені поєднанням іменника з узгоджуваним препозитивним прикметником: Біла Церква, Нова Ушиця, Великі Луки, Малий Кучурів, Малі Вали, Зелений Клин; 2) назви, до складу яких входять числівники: Перше Садове, Засілля Перше; 3) назви, що складаються з імені і прізвища: селище Лев Толстой, село Івана Франка; через дефіс пишуться: 1) назви з інверсованим прикметником: Кам'янець-Подільський, Рева-Руська, Могилів- Подільський, Харків-Товарний, Одеса-Товарна, Гожув-Великопольський, Переяслав-Хмельницький; 2) назви, що складаються з двох іменників або прикметників, поєднаних без сполучного звука: Глинськ-Загора, Дубчик-Маківка, Ельзас-Лотарингія, Мекленбург-Шверін; 3) усі неслов’янські власні назви, які складаються з двох або кількох слів (незалежно від того, до якої частини мови вони належать): Монте-Карло, Сату-Маре, Улан-Батор, Віла-Реал; 4) назв, які починаються словами: Сан-, Сант-, Санки-, Санта-, Сен-, Сент-, Нью-, Іст-, Вест-,: Сан-Маріно, Сан-Паулу, Сант-Яго, Сен-Анн, Нью-Йорк, Вест-Індія, Іст-Лондон, Санки-Пельтен, Сан-Фраціско; 5) назви, які закінчуються словами – сіті (місто), рівер (річка), фіорд, стріт (вулиця), сквер(бульвар) та ін.: Оклахом-сіті, Фолл-рівер, Грін-рівер, Уолл-стріт, Сахо-сквер, Бонна-фіорд; 6) назви, утворені від імені і прізвища або від двох імен: Івано-Франківськ, Михайло-Коцюбинське, Дмитро-Варварівка; 7) складні географічні назви без сполучного звука: Пологи-Вергуни, Пуща-Водиця, Гски-Бершадь; 8) назви (слов’янські та іншомовні), утворені за типом прийменникових і сполучникових поєднань, у тому числі з іншомовними службовими словами: Ростов-на-Дону, Новосілки-на-Дніпрі, Комсомольськ-на-Амурі, , Яр-під-Зайчиком, Камінь-на-Обі, Слов'янськ-на-Кубані, Під-Дубом, Під-Гаєм; Ла-Манш, Ель-Ман-сура, Ріо-де-Жанейро, Бург-ель-Араб.

Щодо відмінювання, то всі географічні назви відмінюються, але не всі змінюються. Не змінюються іншомовні назви на –е, -о, -у, -ю, -а, -і (окремі); Лідице, Фрунзе, Туапсе, У лан- Уде, Рамбуйє, Порт-Луї, Нікарагуа, Семуа, Папуа, Сан-Франциско, Хельсінкі, Капрі, Тбілісі. Прийменникові конструкції-назви відмінюються в першій частині (з Комсомольськом-на-Амурі, у Франкфурті-на-Майні, Новосілки-на-Дніпрі). Назви з початковими компонентами Спас-, Усть-,

47

соль-, відприкметниковими іменниками на –ово-, -ево-, (-єво), -іно, (-їно), побудовані як прикладки, утворені від імені та прізвища або двох імен., змінюються в другій частині ( Усть-Абакана, Спас-Клепікам, Соль-Ілецьку, Івано-Франківську, Михайло-Коцюбинським, Орєхово-Зуєва, Ільмень-озером, Сапун-горі, але Московою-рікою, Амуром-рікою). Інші назви-сполучення змінюються в обох частинах (Кам'янця-Подільського, Петропавловську-Камчатському, Білою Церквою, Новою Ушицею).

Іншомовні назви із закінченням на приголосний змінюються в другій частині (Улан-Батора., уенос-Айресі, Іст-Лондону (-ові), Лос-Анжелесом.

Усі географічні назви ставляться в тому відмінку, якого вимагає контекст. Географічні назви, вжиті без номенклатурного слова, обов’язково змінюються, а вжиті з номенклатурною назвою (що практикується частіше), яка виражає синтаксичні зв’язки в реченні, географічні назви здебільшого змінюються, але часом подаються в початковій формі.

Скорочення слів і словосполучень в офіційно-діловому стиліВиди скорочень:-звукові – утворені від початкових звуків слів у словосполученні;-буквені – утворені від початкових букв слів у словосполученні;-складові (частинкові) – утворені за допомогою певних частинок слів чи

словосполучень-комбіновані (змішані) – утворені за допомогою поєднання попередніх

способів.Особливості скорочування в ділових текстах-відання переваги загальноприйнятим, стандартним скороченням;-уникання однозвучності з іншими абревіатурами, не благозвучності, появи не

бажаних асоціацій;-уникнення скорочень у назвах держав, найвищих державних посад, звань,

закладів;-уникнення скорочень назв посади, звання, організацій в час звертання до

особи;-пояснення новоутвореного скорочення ( за першим разом використання

потрібно назвати повну форму);-уникнення службових слів ( прийменників і сполучників);-невикористання скорочення одиниць виміру, фізичних одиниць, знаків %, №,

якщо вони без цифр і не в таблицях ( за винятком фізичних одиниць у формулах);-уникнення «авторських» скорочень;-зниження офіційності тексту через велику кількість скорочень у ньому.

Література1. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. - К., 2000.2. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. - Донецьк, 2004.3. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. - 4-те вид., доповн. - Х., 2003.4. Козачук Г.О., Шкуратяна Н.Г. Практичний курс української мови. - К., 1993.5. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. - К., 2000.6. Український правопис/НАН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні, Ін-т української мови. - К., 1998.

48

7. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: Підручник.

Матеріали до самостійної роботи №5Особливості перекладу текстів українською мовою

Протягом багатьох років офіційно-діловий стиль української мови зазнавав утисків, був заборонений. Ділову документацію вели виключно російською мовою. Після прийняття "Закону про мови в Україні" стиль діловодства, ділове мовлення повільно впроваджується в систему управлінської організації праці; стає стилем роботи навчальних закладів, установ, підприємств.

Мова перекладу, відбиваючи певний етап у розвитку офіційно-ділового стилю, становить самостійну вартість. Вона є явищем, фактором рідної мови, і оцінювати її треба як мовну практику, як важливу одиницю проблемного вивчення ділового мовлення. Перекладають з однієї мови на іншу науково-популярні книжки, художню прозу, статті політичних діячів, газетні матеріали, дипломатичні документи, ділові папери тощо.

За Л. Бархударовим, загальними для всіх видів перекладної діяльності є два положення:

1) мета перекладу - якомога ближче ознайомити читача (або слухача), який не знає мови оригіналу, з даним текстом (або змістом усного мовлення);

2) перекласти - значить виразити правильно і повно засобами однієїмови те, що вже виражено раніше засобами іншої мови.

"Переклад − це процес перетворення мовленнєвого витвору однією мовою при збереженні незмінного плану змісту, тобто значення".

Великою популярністю сьогодні користуються системи автоматичного (машинного, комп'ютерного) перекладу (САП) текстів.

Автоматичний переклад ґрунтується виключно на формальному представленні тексту, тобто не торкається його смислового наповнення. Шляхом аналізу буквеного складу слів за складними алгоритмами встановлюється морфемний склад словоформи, за відмінковим закінченням з'ясовується його формальні рід, число, відмінок тощо - весь можливий набір формально виражених граматичних значень. На основі цього програма намагається визначити напрямки синтаксичної залежності між словами (узгодження, керування) для їх адекватного перекладу.

Головними перешкодами для більш-менш правильного автоматичного перекладу є:

- помилки у вихідному тексті;- омонімія і полісемія;- складні синтаксичні конструкції.Найдоступнішими І найпопулярнішими на сучасному українському

інформаційному ринку є такі САП: Lfnguаgе-Маstег 98, Ргаgmа Ехрегі 2.0, РгоLіпg Оffiсе 4.02. За авторськими спостереженнями і відгуками інших користувачів найкраще зарекомендувала себе остання.

Пакет програм РгоLіng Оffiсе (на сьогодні останньою є версія 4.02) розроблений у лабораторії комп'ютерних технологій Інституту української мови НАН України у м. Києві.

До його складу входять:

49

РУТА'М - програма перевірки правопису в українсько- і російськомовних текстах (дублює відповідний модуль пакету Місгоsoft Officе 2000, ХР).

ПЛАИІМ - програма автоматичного перекладу з російської мови на українську і навпаки, яка вбудовується у панель інструментів Місгоsoft Word і працює на його основі.

У ЛІС™ - російсько-українсько-російський словник, який містить біля 300 тисяч слів у 2 загальних і 6 спеціалізованих словниках. До основних характеристик системи автоматичного перекладу ПЛАЙ належить:

- Переклад тексту з майже повним збереженням узгодження (уширокому розумінні) між словами.

- Переклад окремого слова (словоформи) зі збереженням показниківграматичного значення.

- Добір синонімічних пар слова на основі вбудованих тезауруса ісловника синонімів.

- Складання списку невідомих слів для подальшого внесення їх дословника.

- Поповнення словника новими одиницями зі вказівкою їх граматичниххарактеристик.

- Створення списку зарезервованих (таких, що не потребують перекладу)слів.

- Можливість розташувати за пріоритетом спеціалізовані словники("Загальна лексика", "Юридичний", "Техніка", "Лінгвістика", "Хімія-Фізика", "Залізничний") і словники користувача з огляду на тематикутексту, що перекладається.

Технічні характеристики САП, що входять до складу РгоLіпg Оffiсе, роблять можливим її широке використання для перекладу текстів офіційно-ділового стилю, особливо шаблонних, стандартних документів.

Класифікатор помилок: загальна характеристика На основі комплексного аналізу помилок, які найчастіше зустрічаються у текстах ділових документів, розроблено класифікатор:

1. Композиційні помилки (структурні)2. Логічні помилки2.1. Порушення основних законів логіки:- тотожності ("підміна тези");- протиріччя;- виключення третього;2.2. Порушення комбінацій законів.2.3. Недотримання вимог до доведення.2.4. Порушення вимог до визначень

Матеріали до самостійної роботи №61. Особливості використання іменників в офіційно-діловому мовленні. Використовуються книжні іменники Перевага віддається абстрактним, неемоційним, однозначним іменникам; Назви професій, посад, звань, за невеликим винятком, мають форму чоловічого роду, залежні від них слова також узгоджуються в чоловічому роді; якщо ж вказується прізвище чи ім’я й по батькові жінки, яка обіймає названу посаду чи має

50

названі звання чи професію, то залежні дієслова, займенники узгоджуються з прізвищем і мають форму жіночого роду; необхідно уникати двозначності форм іменників; у звертанні до людей обов’язково використовуються іменники ввічливості, шанобливості чи «рольові» слова, які з називанням людини вживаються у кличному відмінку; у документах називання людей, як правило, має три компоненти: прізвища, ім’я, по батькові, в усній формі – залежить від ситуацій; значна кількість імен в українській мові має по кілька офіційних варіантів; не використовується збірні іменники, вони замінюються іменниками у формі множини.2. Прикметники Використовуються книжні прикметники; із трьох розрядів прикметника (якісні, присвійні, відносні) не вживаються присвійні прикметники (вони замінюються іменниками); у використанні ступенів порівняння прикметників перевага віддається аналітичним формам, які утворюються за допомогою слів більш, менш, далеко не, дуже.3. Займенники необхідно уникати використання займенників (якщо можна); використання тільки книжних займенників; уточнення займенників; використання чи невикористання займенників змінює тональність ділових текстів: підсилює чи пом’якшує категоричність висловленої думки; уникнення займенників він, вона, вони у присутності тих, про кого йде мова; уникнення, як правило, займенника усі; уникнення займенників, коли інші частини мови ( як правило, дієслово) уже виражають їхнє значення; уникнення багатозначності у використанні займенників.

Кличний відмінок іменників1.Іменники чоловічого й жіночого роду I та II відмінок мають в однині окрему

кличну форму. Іменники чоловічого роду II відміни в кличній формі закінчуються на -у (-ю),

-е. Іменники твердої групи з суфіксами -ик, -ок, -к(о) та деякі іменники мішаної

групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж) мають закінчення -у. Наприклад: батьку, товаришу, хлопчику, провіднику, Іваненку, дядьку, синку. Іменники м'якої групи мають закінченя -ю. Наприклад: лікарю, токарю, вчителю, кобзарю, місяцю, Костю, секретарю, водію, Юрію.

Безсуфіксні іменники твердої групи та іменники м'якої групи з суфіксом -ецю, а також окремі іменники мішаної групи (це власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні з основою на р, ж) мають закінчення -е. Наприклад: друже, молодче, хлопче, Іване, Вікторе, Петре, козаче, інженере, директоре, школяре.

Іменники чоловічого і жіночого роду I відміни та зрідка іменники жіночого роду II відміни в кличній формі закінчується на -о, -е (-є), -ю.

Іменники I відміни твердої групи мають закінчення -о. Наприклад: сестро, мамо, дочко, подруго, дівчино, Людмило, Миколо.

51

Іменники I відміни м'якої та мішаної груп, а також іменники III відміни мають закінчення -е(-є). Наприклад: земле, мріє, надіє, радосте, воле, Маріє, Софіє.

Іменники I відміни м'якої групи, що означають жіночі і чоловічі пестливі імена або загальні назви, мають закінчення -ю. Наприклад: матусю,доню, Лесю...

2. У звертаннях, що складаються з двох власних імен (імені та по батькові), обидва слова мають закінчення кличної форми: Романе Івановичу, Миколо Артамоновичу, Ганно Василівно.

У звертаннях, що складаються з двох загальних назв в однині, кличну форму має тільки перше слово: пане бригадир,пане лікар, пане директор.

Іноді в таких звертаннях кличну форму можуить мати й обидва слова: пане бригадире, пане лікарю, пане директоре.

У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, кличну форму має лише загальна назва. Прізвище виступає тут у формі називного відмінка: пане Шевчук, пане Яковенко, пані Андрієнко.

У звертаннях, що складаються із загальної назви і власного імені, кличну форму має загальне слово, а власне ім'я може мати і кличну форму, і форму називного відмінка: брате Іване (брате Іван),товаришу Андрію (товаришу Андрій).

ІМЕННИКИ НА ОЗНАЧЕННЯ СТАТУСУ ПРОФЕСІЙ Офіційні назви посад, професій - іменники чоловічого роду, тому в ділових

паперах слід вживати саме їх. Залежні слова від найменування професій узгоджуються у формі чоловічого роду. Наприклад: старший викладач Світлана Дмитрівна; касир управління Марія Семенівна.

Коли ж після таких сполук на позначення жіночого роду стоїть дієслово, то воно узгоджується з прізвищем і вживається у формі жіночого роду. Наприклад: Старший викладач Г.І. Гаєвська відповідала на наші запитання.

У ділових документах н е в ж и в а ю т ь узгодження типу: наша голова наказала, старша інженер поїхала.

Не рекомендується називати осіб за місцем проживання та їх професією типу: сельчани, заводчани, поштарі, вживаються: Мешканці села, робітники заводу, працівники пошти.

Досить часто в ділових паперах замість множини зустрічається однина. Наприклад: Полтавські фермери зібрали великий урожай цукрового буряку, соняшнику, картоплі.

Іноді в ділових документах іменники, що означають речовину (вода, олія, сіль, нафта, вино ), набувають форм множини.

Чимало помилок у вживанні давального відмінка іменників. Так, іменники чоловічого роду мають переважно закінчення -у, хоча останнім часом надається перевага закінченню -ові, -еві: ректорові, директорові.

Багато помилок припадає і на вживання родового відмінка однини іменників чоловічого роду, де одні закінчуються на -а, -я (документа), інші на -у, -ю (протоколу, факту). У випадках сумніву, слід заглянути до словника.

Щодо вживання прикметників, то тут можуть виникнути труднощі у використанні ступенів порівняння, оскільки в діловому мовленні частіше вживані аналітичні форми. Наприклад: повний,, більш повний, найбільш повний.

Рід невідмінюваних іменниківІншомовні

52

Назви осіб - за віднесеністю до статі: маестро, портьє, денді, аташе, кюре, буржуа (він, ч. р.) леді, фрау, Дороті (вона, ж. р.)

Назви тварин чоловічого роду (можливе розрізнення за статтю): кенгуру, колібрі, зебру, але (про самицю) ця роздратована шимпанзе

Власні назви - рід визначають за родовою назвою (місто, озеро, ріка): уся Чилі (країна), те Есасі (місто)

Абревіатури - за родом опорного слова: нова АТС (станція), замаскований КП (пункт)

Особливості відмінювання прізвищ в українській мовіСучасне діловодство, як і взагалі всі сфери сучасного життя, потребує чіткого

врегулювання вимови, відмінювання і написання прізвищ. Правила можуть бути загальноприйнятими, відповідати законам сучасної літературної мови, тут є чимало труднощів, бо українські прізвища, або ті, що передаються українською мовою, різні за походженням мають різну структуру, належать до різних типів відмінювання, хоча за своїм значенням ці родові назви є іменниками.

Прізвища відмінюються за двома типами – іменниковим і прикметниковим.1) Іменникового типу із закінченням на -а, -я відмінюються як іменники І

відміни твердої, м’якої або мішаної групи: Сорока - Сороки, Гуща - Гущі, Груша - Груші, Квітка - Квітки.

2) Прізвища іменникового типу з кінцевим приголосним (твердим чи мяким, на -й, -о, з твердою чи м’якою основою) відмінюються як іменники відповідної групи ІІ відміни: Токар - Токаря, Буряк - Буряка, Гончар – Гончара. В офіційних документах прізвища іменникового типу завжди однакові для чоловіків і жінок: Петро Ластівка- Ганна Ластівка, Олег Дуган – Ольга Дуган.

3) Прізвища прикметникового типу надзвичайно різноманітні за морфологічною будовою, що закріплюється традицією:

1. Прізвища, що походять від загальних назв, наголошуються так, як і ті назви, від яких прізвище утворене: Коваль, Співак, Люшня, Кравець (Відступи з метою відокремити власну назву від загальної необґрунтованої, снобістичні.).

2. На останнюму складі наголошуються прізвища на -ак (як), -ук (-юк), -чук, -ун (юнь), -ах, -ей, -ій, -ух (-юх), -ань, -ар (-яр), -ат (ят), -ах, -ач, -им, -ок ( хоча можливі винятки в кожній групі): Грабчак, Вовчук, Баклай, Гончар, Зубань.

3. На передостанньому складі мають наголос прізвища на -аба, -ава, -авко, -еба, -айло, -айко (-ойка), -ака, -ало, -анко, -ара, тощо. Наприклад: Мелешко, Василик, Колісник, Гаврик, Матюха.

4. Прізвища на -ало (-к-ало) наголошуються на першому складі: Пугало, Бухола, Гоцало.

5. На флексії мають наголос прізвища на -ко та утворені від дієсловних основ на першому складі: Головко, Гречко, Редько.

6. Прізвища на –енко наголошуються на суфіксі: Шевченко, Лавріненко, Кузьменко, Коваленко).

7. Складні прізвища здебільшого мають наголос на другій основі, точніше, у таких прізвищах є два наголоси – основний і побічний.

Не змінюються в українській мові прізвища, які за характером кінцевого звука випадають з відмінкової системи чоловічого і жіночого роду ( Леле, Піторадні та ін.)

Скорочення імені та побатькові - ініціальне, тому написання типу Ів., Андр., і

53

подібне неправильні. Якщо перед прізвищем є назва вченого ступеня, звання, посади, професії, то після цієї назви пишемо прізвище, а потім − ініціали. Так само в публіцистичних матеріалах небажано ім'я писати після прізвища - в усному мовленні наголос падатиме на ім'я, а це нелогічно.Контрольні запитання:1. Особливості використання граматичних форм іменників, прикметників, займенників у професійному мовленні.

Література1. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. - К., 2000.2. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. - Донецьк, 2004.3. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. - 4-те вид., доповн. - Х., 2003.4. Козачук Г.О., Шкуратяна Н.Г. Практичний курс української мови. - К., 1993.5. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. - К., 2000.опо6. Український правопис/НАН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні, Ін-т української мови. - К., 1998.7. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: Підручник. - К.,

Матеріали до самостійної роботи №7

Написання цифр та символів у ділових паперахБагатозначні числа розбиваються на класи по три цифри справа наліво і

відокремлюються одна від одної проміжком в один знак. Чотиризначні числа не поділяються на класи. Наприклад: 10 513; 1997.

Цифри, як арабські, так і римські, відокремлюються від слів проміжком. Винятком є букви, що входять до складу словесно-цифрових позначень, які пишуться разом або через дефіс. Наприклад: будинок 76; до справи 34Б; стереопрогравач "Діана П406С".

Порядкові числівники мають відмінкові закінчення, які пишуться через дефіс. Наприклад: 1-ша лінія; 3-тє видання.

Якщо записаний цілий ряд порядкових числівників, то відмінкове закінчення ставлять тільки після останньої цифри. Наприклад: 1, 2 і 3-й томи.

Порядкові числівники, що позначаються римськими цифрами, пишуться без відмінкових закінчень. Наприклад: ґатунок; І курс.

Складні прикметники, першою частиною яких є числівник, що позначається цифрою, пишуть без відмінкових закінчень через дефіс. Наприклад: 2-ступеневий; 5-поверховий.

Числа до десяти рекомендується в текстах писати словами, а після десяти — цифрами: п'ять комп'ютерів; 156 студентів.

Десяткові дроби відокремлюються комою. Наприклад: 15; 3.2.Прості дроби пишуться двома способами:1. Через косу риску. Проміжка між чисельником і знаменником не роблять.

Цей спосіб раціональніший. Наприклад: 4/5; 2/3; 1/4.2. Чисельник від знаменника відділяється горизонтальною рискою. У змішаних дробах ціле число відділяють від дробової частини інтервалом в

один знак. Римські цифри від слів відокремлюють проміжком. Наприклад: XX століття.

54

Знаки "номер" (№); "параграф" (§) і "градус" відокремлюють від цифри інтервалом: № 25; § 17; 45 °. Проте знак "за Цельсієм" (С) пишеться разом із знаком "градус": 36,6 °С.

Символи "процент" (%), "хвилина" ('), "секунда" (") пишуться разом із цифрою: 110%; 30'; 3070".

Знаки "номер", "параграф", "процент", "градус" у множині не подвоюються.Арифметичні знаки "плюс" (+), "мінус" (-), "множення" (х), "ділення" (:), знак

"дорівнює" (=) відокремлюють від цифри проміжком в один знак. Вони записуються тільки з цифрами, у тексті — словами.

Знак граничного відхилення (±) пишуть із цифрою разом: ±0,43.Між від'ємними та додатними величинами, які означають крайні межі, знак

"тире" не ставиться. У цьому разі пишуть прийменники "від" і "до". Наприклад, температура повітря піднялася від -5 до + 10 °С.

Показники степеня та індекси пишуть разом із цифрою; 1$; 255.Географічні (математичні) позначення пишуть скорочено.Міри довжини і ваги позначають відповідно до метричної системи мір: км

(кілометр), м (метр), дм (дециметр), см (сантиметр), мм (міліметр), т (тонна), ц ( центнер), кг (кілограм), г (грам), мг (міліграм), млрд (мільярд), млн (мільйон), тис. (тисяча).

Міри площі та об'єму скорочують так:км (квадратний кілометр),м3 (квадратний метр),м3 (кубічний метр),см3 (кубічний сантиметр).У хімічних формулах інтервал між цифрами і буквами не роблять. Наприклад:

, .

Матеріали до самостійної роботи № 8 ДІЄСЛОВО ТА ЙОГО ФОРМИ

- використання книжних дієслів і їх форм;- уникнення із трьох способів дієслова ( дійсний, умовний, наказовий,) умовного способу;- вибір конкретної форми наказового способу дієслова диктується умовами спілкування і мовним етикетом;- широке вживання дієприкметників і дієприслівників ( в українській мові не від усіх дієслів утворюються дієприкметники) ;- у документах більшість дієслів має форму третьої особи однини;- невживання таких форм дієслів- неозначена форма на - ть ( візувать, керувать) , треба замінити на - ти, - короткі форми третьої особи однини ( зна, вимага), треба додати - є- ,- розмовні форми теперішнього часу ( робе, просе), треба замінити закінченням -ть;- необхідність змінити діалектних форм ( сидю, носю, ходю) на літературні( ходжу, сиджу, ношу) і т.ін.

Матеріали до самостійної роботи № 9

55

Для українського ділового мовлення важливе правильне вживання прийменника по, особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську.

Адже російські конструкції з прийменниками по в українській мові перекладаються цілим рядом конструкцій з прийменниками:за: за свідченням; за власним бажанням; за дорученням; за наказом; за вказівкою; менеджер за професією і т. д.;з: з питань комерційної торгівлі; з ініціативи; дослідження з уфології; курс лекцій з української мови; з багатьох причин; з певних обставин; з нагоди (чогось) і т. д.;на: на замовлення; на вимогу; на пропозицію; на мою адресу;для: курси для вивчення; комісія для складання актів;після: після одержання посвідчення; після повернення; після розгляду (чогось) і т. д.;у (в): викликати у службових справах; у вихідні; у всіх напрямках;по: черговий по району; наказ по відділенню; спеціаліст по проектуванню споруд; колегши по роботі; по можливості; комітет по спиянню малим підприємствам і підприємцям і т. д.

Матеріали до самостійної роботи № 10СИНТАКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЛОВИХ ПАПЕРІВ

Загальна грамотність документа, що виражається в чіткості й логічності викладу, дотриманні правописних норм, а також дотриманні правил, обов’язкових для ділових паперів, досягається, зокрема, за рахунок синтаксису. Здебільшого це прямий порядок слів з узгодженими й неузгодженими означеннями. Вставні слова, які пояснюють окремі поняття чи систематизують виклад, переважно стоять на початку речення. Щодо структури речень ділових документів, то майже всі присудки вживаються в теперішньому часі. Наприклад: рекламне агентство міжнародної телерадіокомпанії «Тоніс» пропонує свої послуги. Поширеними є пасивні структури типу: закони приймаються; наказ виконується; вимоги ставляться. Синтаксис ділової документації визначається ще й вживанням інфінітивних конструкцій. Наприклад: створити комісію з національних питань; відкликати працівників сільського господарства. Важливою ознакою ділових паперів є і часте використання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів, що надають діловим документам стислості. Крім того, в діловому листуванні переважає непряма мова, а пряма вживається лише в тих випадках, коли є необхідність дослівно передати зміст деяких законодавчих актів. Стислість викладу інформації визначає і специфіку синтаксису. Найчастіше надається перевага простим реченням. Якщо ж використовуються складні, то вони невеликі: одне – два підрядних речення чи дієприкметниковий або дієприслівниковий звороти. Типова ознака ділового стилю – використання віддієслівних іменників. Вони створюють загальне уявлення про дію. Наприклад: провести огляд машин до 15 вересня 1997 року; Подати звіт до 20 серпня 1997 року.

56

Віддієслівні іменники забезпечують однозначність, узагальненість змісту і надають документам певної офіційності. У ділових документах вживають розщеплені присудки, це мотивується тим, що вони конкретніші за дієслівні відповідники. Наприклад: Пропонуємо проводити змагання за містом; Рекомендуємо надавати перевагу одягу з натуральної сировини До складу розщепленого присудка може входити іменник – термін або кілька означень. У мові ділових документів є такі словосполучення дієслівного типу, які багато разів використовуються у конкретній виробничій чи адміністративно – виробничій ситуаціях, зокрема: взяти за основу; взяти до уваги; взяти на себе обов’язок; забов’язання тощо. Контрольні питання.

1. Який порядок слів переважає в ділових документах?2. Яку роль відіграють інфінітивні конструкції в ділових паперах?3. Яка роль віддієслівних іменників у ділових паперах?

Матеріали до самостійної роботи №11 Складні випадки керування і узгодження присудка з підметом.Розгляньмо особливості координації присудка з підметом докладніше.1. Якщо підмет має у своєму складі числівник, який закінчується на

одиницю, то присудок ставиться у формі однини: 21 студент склав залік;Якщо перед підметом стоять займенники-означення у формі множини

(усі,ці,ті,ваші) дієслово узгоджується із займенником у множині: Усі 31 учень вибігли в коридор.

2. Якщо числівник у складі підмета закінчується на два, три, чотири, присудок ставиться у формі множини. Однина можлива тоді, коли повідомлення фіксує певний факт, як підсумок, або коли повідомленню надається безособового характеру, наприклад: Було звільнено три працівники.

3. При підметах із числівниками від п"яти і більше( сто двадцять робітників) присудок може стояти і в однині,івмножині:

а) однина свідчить про цілісність,внутрішню нерозчленованість предмета, наголошує на кількості виконавців, а не дії (Сімдесят шість студентів взяло участь у конкурсі), присудок в однині стосується підмета-назви неістоти (п"ять яблунь цього року добре уродило), форму однини зумовлює присудок у препозиції(Прибуло ще десять делегатів); присудок в однині буде тоді, коли складений підмет означає часовий відрізок -вік людини, кількість років, годин

б) множина свідчить про активність дії(Кілька бійців стійко тримали оборону); самостійність дії(Шість аспірантів склали іспит достроково); присудок стоїть у постпозиції ( Шість учасників пленуму дали прес-конференцію.) Якщо до складу підмета входять збірні числівники ( двоє, троє, четверо), то можливі обидві форми присудка( Двоє студентів прийшли, Двоє студентів прийшло).

4. Підмети зі словами низка, частина, більшість, меншість, багато, чимало, кілька, декілька, трохи вимагають від присудка форми однини ( Більшість сткдентів нашої групи гарно вчиться). Множина вживається тоді, коли підмет чи присудок - однорідні члени або коли підмет і присудок відділені підрядним

57

реченням( Частина осіб, які мають початковий рівень підготовки, розпочинають навчання.)

5. При складеному підметі, вираженому прийменниковим сполученням іменника у називному відмінку з іменником в орудному відмінку, присудок ставиться у множині, якщо вказує на рівність двох осіб(Студенти з викладачами добре підготувалися до зустрічі відомого науковця). Однак, якщо іменник в орудному відмінку супроводить називний, є додатком, тоді присудок узгоджується лише з простим підметом в однині ( Він із сестрою пішов до тітки.)

6.При підметі, вираженому займенником хто, присудок ставиться в однині ( Усі, хто прибув на конференцію мають зареєструватися.)

7. Коли підметом є словосполучення із займенниками дехто, дещо, ніхто, присудок вживається в однині (Дехто з присутніх участі у голосуванні не брав)

8. Якщо до складу підмета входить прикладка, виражена іменником іншого, ніж підмет, роду, присудок у цих випадках узгоджується в роді з підметом, а не прикладкою. Прикладкою є поняття вужче, видове, а підметом- ширше, родове ( Музей-садиба письменника відкрився торік.)

9. Коли підмет виражений родовою та власною назвою, присудок узгоджують із загальною, родовою назвою( Банк "Надра" оголосив про збільшення видів послуг.). У разі відсутності родового поняття, якщо умовна назва відмінювана, присудок узгоджується з нею граматично - за родом, числом ("Аваль" надав кредити), якщо вона невідмінювана, то присудок узгоджується з відсутнім родовим поняттям, наприклад: "ІНКО" запропонував нові послуги.

10. Якщо підмет виражений абревіатурою, присудок орієнтується на граматичний рід ключового слова. Якщо абревіатура морфологізувалися як іменники, присудок узгоджується з їхніми граматичними ознаками роду, числа( ВАК(Вища атестаційна комісія) прийняв ухвалу).

Складні випадки керування Керування- синтаксичний зв"язок слів, при якому залежне слово має той

відмінок, якого вимагає головне слово.Типові порушення в побудові словосполучень, пов"язаних зв"язком керування,

є результатом низького мовно-культурного рівня, недостатнього знання української мови.

Складними випадками керування, що можуть призвести до помилок, є: 1) близькозначні слова-синоніми можуть вимагати різних відмінків:оволодіти (чим?) англійською мовою - опанувати (що?) англійську мову навчвтися (чого?) мови - вчити (що?) мову властивий ( кому?) - характерний ( для кого?) багата ( на що?) - славиться (чим?) сповнений (чого?) - наповнений (чим?) дорівнювати (чому?) - рівнятися ( на що?) торкатися ( чого?) - доторкатися ( дочого?) знущатися ( з кого?) - збиткуватися ( над ким?) та ін. 2) слова -пароніми мають не тільки різне значення, а й різне керування

(чи можливості керування): основний (на чому?) на правилах - заснований (ким?) науковцем повстати(на що? проти чого?) на боротьбу - постати (перед чим?)

перед очима;

58

стилізований (під що?) під старовину - стилістичний аспект форсувати (що?) справу - форсити (чим?) модним взуттям переможений (у чому?) у змаганні - переможений наступ підсумовувати(що?) витрати - сумувати (за чим?) за літами та ін.;3) нерозрізнення керування в українській і російській мовах: однакове за

значенням дієслово у різних мовах може вимагати від додатків неоднакових відмінкових форм:

дякувати (кому?) учителеві - благодарить (кого?) учителя завдавати (чого?) шкоди - причинять (что?) вред постачати (що?) зброю - снабжать (чем?) оружием потребувати (чого?) ліків - нуждатся (в чем?) в лекарствах наслідувати (кого?) актора - подражать (кому?) актеру вибачте (кому?) мені - извините (кого?) меня повідомити (кого?) його - сообщить (кому?) ему навчити (чого?) грамоти - научить (чему?) грамоте набути (чого?) досвіду - приобрести (что?) опыт не минути (чого?) кари - не уйти (от чего?) от наказания не перебирати (чого?) висловів - не стеснятся (в чем?) в выражениях4) неправильне використання прийменників. Вони можуть бути зайві,

напр.: декларуючи про передачу землі - треба декларуючи передачу землі5) помилки у прийменниковому керуванні дуже часто стосуються

вживання прийменника по і пов'язані з впливом російських конструкцій, у яких є цей прийменник. Варто запам'ятати основні відношення, які виражає прийменник по в українській мові. Він може означати зокрема мету дії (піти по гриби, по воду, по хліб, по молоко, по лікаря), місце і напрямок дії (по всій долині, рух по поверхові), вказувати на сферу діяльності (колеги по роботі, подруги по навчанню), на кількісні відношення (по 10 осіб у групі, по 8 годин на добу). У багатьох випадках використання прийменника по неправильне, замість нього потрібно вживати інші прийменники або взагалі безприйменникову конструкцію.

Матеріали до самостійної роботи №12Загальні вимоги до мови документа.

1. Об’єктивність змісту документа проявляється у формах вираження в ньому громадських інтересів.Ці форми повинні строго відповідати нормам радянського адміністративного права.

Переважаюча форма оцінки ситуації у таких документах – це констанція дій підприємства, установи, організації, уже здійснених чи здійснюваних.Повна об’єктивність досягається високим ступенем безособовості, відсутністю будь-яких суб’єктивно-оцінних моментів у викладі, зокрема у доборі лексики, синтаксичній будові та ін.2. Логічна послідовність викладу особливо увиразнюється в тих видах ділових паперів, де зовсім виключаються (або якнайретельніше уникаються) суб’єктивні (експресивні, емоційні) елементи: прояви роздратування, незадоволення; привнесення особистого ставлення до справи (чи до особи) в текст документа та ін.3. Повнота інформації полягає у тому, що всі необхідні для правильного зрозуміння документа складники думки мають у тексті своє словесне вираження, ніщо не пропущено, нічого не треба домислювати.Важливо також, щоб у тексті не

59

було недомовок, двозначностей, щоб думка і її словесне вираження якомога щільніше збігалися, поєднувалися.Повним називають документ, зміст якого вичерпує всі обставини, зв’язані з вирішенням питання, що розглядається.4. Ясність викладу, точність опису – це дві тісно пов’язані між собою вимоги до тексту документа.Між ними існує такий зв’язок: чим глибше працівник проникає в сутність справи, про яку йдеться в діловому папері, тим точніше він про неї висловлюється і тим яснішою буде вона для всіх тих, хто знайомиться з цим документом.Конкретність викладу не повинна досягатися за рахунок повноти висвітлення питання.5. Переконливість викладу забезпечується обгрунтуванням вислевленої в документі думки, доказовістю матеріалу, точністю в доборі фактів і цифрових даних.Переконливим робить документ і вміння розмістити доказовий матеріал; якщо він увесь входить до основного тексту, то такий документ перетворюється на таблицю або зведення статистичних даних.6. Локонічність викладу досягається попереднім обдумуванням змісту документа, складанням його плану (або продумуванням усіх послідовних етапів викладу змісту), добором аргментів.Лаконічних вважається такий документ, в якому немає зайвих або «порожніх» слів, повторень, розтягненої, багатослівної аргументації, плутанини в деталях та ін.7. Типізація мовних засобів, стандартизація мови ділових паперів – одна з найактуальніших проблем діловодства сьогоднішнього дня.Як зазначається в ряді спеціальних досліджень з цього питання, доцільним є для кожного конкретного виду документа розробити певну схему побудови тексту й ввести її в інструкцію, узаконивши тим самим типізовані мовні засоби як оптимальний варіант.Це мають бути готові, перевірені багаторічною практикою, широко відомі словесні формули, здатні точно й недвозначно відобразити певну виробничу ситуацію.Такі стандартизовані звороти легко й швидко сприймаються; документи такого типу прості в обробці, зберіганні й відшуканні в разі потреби.8. Традиції ділового мовлення, наявні в різних сферах ділового спілкування, також мають важливе значення.Слід культивувати і всіляко підтримувати ті з них, які допомагають висловити думку якомога чіткіше, послідовніше, повніше й, по можливості, коротше.І навпаки – слід всіляко уникати тих традицій, які тяжіють до вчорашнього дня в діловому мовленні: вони ускладнюють сприймання документа і до того ж не відповідають нормам сучасної української літературної мови.9. Нормативність мовних засобів ділового стилю – обов’язкова вимога до нього.Мова ділових документів повинна насамперед відповідати нормам загальнолітературного вжитку, тобто нормам сучасної української літературної мови, які безпосередньо не зв’язані з особливостями того чи іншого стилю,тих чи інших конкретних, вузькоспецифічних умов спілкування.

10. Етикет ділових паперів. Наша ділова документація відображає характер суспільних відносин у виробничій, управлінській та інших сферах життя соціалістичного суспільства.Тому питання мовного етикету в діловодстві набуває принципового, а не приватного, суб’єктивного, часткового значення. Найголовнішим проявом етикету є переконливість документа.Вичерпна переконливість ділового папера досягається тоді, коли укладачеві його вдалося якнайповніше і якнайточніше висловити розуміння ним громадських, а не лише

60

вузьковідомчих чи особистих інтересів.Особисті стосунки відсуваються на задній план насамперед тому, що переважна більшість ділових паперів оформляється від третьої, а не від першої особи (така форма звертання, як Шановний... або Високошановний... зустрічаеться лише в деяких гарантійних листах, а також у листах, які містять прохання, звернення або пропозицію й адресовані конкретній особі чи особам).Використання форми третьої особи якраз і посилює громадський характер ділового документа.

Проте повністю відмовити від будь-яких проявів форм ввічливості в діловому папері означало б відмовитися від узвичаєних у суспільстві традицій.Цим і пояснюється така, неодноразово висловлювана, вимога: «Давно пора перебороти скептизм стосовно до словесних «форм ввічливості» й увести в ділове письмення аспект змісту, присвяченому етикету».

Автор цих слів, П.В.Веселова, далі висловлює жаль з приводу того, що не стало ще міцною традицією у практиці ділового спілкування просто подякувати в листі за своєчасну відповідь, за готовність допомогти іншому підприємству вийти зі скрутного становища, за проявлену оперативність у роботі (Дякуємо Вам за своєчасну відповідь; Увесь колектив нашого заводу схвально зустрів Вашу пропозицію та ін.)

Мовний етикет не вичерпується списком стандартних словесних зворотів, покликаних висловлювати ввічливість; він повинен пронизувати діловий папір увесь, від адреси до підписів, включаючи й спосіб викладу тексту.

Так, наприклад, лист-відмову можна розпочати прямо з констатації відмови, а можна, перш ніж сформулювати відмову, пояснити, чим вона викликана.Якщо перед відмовою є переконливе логічне поясненя, а також ділова порада, як вийти з ситуації, що склалась, або до кого слід звернутися адресатові, то тоді відмова не справить такого різкого враження й дасть можливість продовжувати ділові стосунки.

Питання мовного етикету набуває особливої актуальності й гостроти при складані рекламацій, листів-претензій та інших листів-вимог.Саме в цьому виді ділової кореспонденції укладачеві листа доводиться особливо ретельно вишукувати належну форму для викладу думки.Як свідчать факти, часто стриманий тон викладу замінюється відвертими неприхованими проявами роздратування, злої насмішки і навідь грубощів.А за нормами нашої етики службова особа, якій доручено укладання такого важливого документа, повинна в максимально стриманій формі висловити громадські інтереси свого підприємства.Адже лист, укладений в різкому тоні, викличе відповідь у такому ж різкому й нетерпимому тоні, що знижує ефективність ділового писемного спілкування і створює нервові, напружені стосунки між підприємствами.

Великі можливості для вираження етичної оцінки дії іншої сторони приховані в такій дієслівній категорії, як активний і пасивний звороти.Порівняйте такі дві конструкції: Ви не виконуєте мого розпорядження по здійсненю поточного ремонту мережі зовнішнього освітлення і Моє розпорядження про здійснення поточного ремонту в мережі зовнішнього освітлення не виконується.

У першому випадку невиконання приписується, як провинна цілком конкретній особі.У другому увага концентрується на факті невиконання, конкретний винуватець не називається.

61

У тих випадках, коли треба підкреслити, що факт звершення дії має більше значення, ніж вказівка на особу діяча, використовується пасивна форма.Наприклад: Оплата гарантується...Лист надіслано... Ваша телеграма одержана...Вашу пропозицію схвалено...та ін.

Активна форма звичайно надає викладові динамізму і вживається в тих випадках, коли необхідно вказати на конкретну особу як джерело дій: Завод не гарантує якості виробів після двох місяців з моменту відвантаження...Головне управління не заперечує проти того, щоб...

Великі можливості в цьому плані містить відокремлення.Вдало застосоване відокремлення може знизити напруженість викладу, наприклад: Ваше прохання не може бути задоволене і На жаль, Ваше прохання не може бути задоволене з таких-то причин.

З допомогою відокремленого звороту можна вказати на зв’язок з попереднім листуванням, продемонструвавши цим свою добру обізнаність з питанням, що розглядається, наприклад: Як Вам уже відомо, ми...

Відокремлений дієприслівниковий зворот може також виступити в цій ролі, порівняйте: Уважно розглянувши на затвердження проект, бюро вважає...

Користуючись дієприслівниковим зворотом, можна сформулювати причини, які були підставою для прийняття певного рішення (зворотом звичайно розпочинають речення), наприклад: Враховуючи... Важаючи...Беручи до уваги...Керуючись...та ін.

При написані ділового листа слід пам’ятати, що очікуваний результат може бути лише підказаний, але аж ніяк не нав’язаний адресатові.Тому не слід викладати прохання у формі жорсткої вимоги яка припускає лише одне розв’язання проблеми.

У таких випадках доречніше просити не Вашого позитивного рішення, а просто розгляду висловленого прохання й винесення певного рішення.

Таке ж негативне враження справляє й надмірна ввічливість (вона обтяжує мову документа, а часом надає йому фальшивого звучання),особливо якщо врахувати, що сучасній вітчизняній діловій кореспонденції скоріше властива сухість, ніж захоплення надмірною ввічливістю.

Стриманий тон проявляється ще й у тому, що оцінка певної ситуації не висловлюється прямо (до того ж суб’єктивно), а дається в опосередкованій формі – через констатацію фактів, які мали місце (або повинні були мати).

Думка,що її не висловлено в прямій формі, повина випливати з самої логіки фактів; це надає ще більшої сили й переконливості документові.Тут зовсім недоречно іронізування, проявляти грубощі, багатослівні дорікання та ін. Ось як, наприклад, може бути сформульоване розпорядження (зверніть увагу: це також своєрідна констатація певного факту):

Ви повинні бути присутні на раді.Ваша присутність на нараді обов’язкова.Ваша присутність на нараді необхідна.Ваша присутність на цій нараді необхідна.Ваша присутність на цій нараді просто необхідна.

Перше реченя звучить, як категоричний наказ і можливе лише в стосунках до підлеглих.

Друге речення, маючи той самий зміст, звучить більш стримано, хоч і не менш категорично.

62

Третє речення має дещо послаблену категоричність.У четвертому речені необхідність підкріплюється не безапеляційним повинні,

а займенником на цій, який виділяє, наголошує те, якою важливою є саме ця нарада.

Останнє речення має відтінок розмовного мовлення, проте звучить значно ввічливіше , ніж усі попередні речення.Воно свідчить про те, що обидві сторони добре знають одна одну, зокрема знають і те, що лише щось надзвичайне може перешкодити цій людині прийти на нараду.

Звичайно у листах-відповідях завжди вказується номер і дату отримання й тему того листа, на який дається відповідь.Включення теми листа ще й до його тексту (у формі розгорнутого речення) означає,що інша сторона надає особливого значення цьому питанню.

Етикет проявляється і в практиці підписання ділових паперів.Так, він вимагає дотримання службового рівня при підписанні листів-відповідей: відповідь на лист, підписаний директором, має бути підписана також директором, а не його заступником; проте відповідь на лист, підписаний заступником, може підписати й директор.

Етикет вимагає також неухильного дотримання практики одного чи кількох підписів, залежно від документа.

Лист, адресований окремій людині, а не організації (звичайно він буває нестандартним, тобто не виготовляється на бланку-трафареті), доречно закінчити словами З повагою або З глибокою пошаною, особливо, якщо він містить відомості негативного, відмовного змісту, і сама відмова висловлена в ньому стриманістю і ввічливістю займенник Ваш і всі його варіанти ( Ви,Вас,Вами,на Вас, Вам) повинні писатися з великої літери.

Проте етикет не вимагає у листі-відповіді дотримуватися тієї ж неправильної вузьковідомчої лексики й термінології, яка була в отриманому листі.Як зазначають дослідники, намагання не образити іншу сторону, «поправляючи» її, є однією з причин засміченості, невпорядкованості словника сучасної ділової коресподенції.

Ситуацій, в яких проявляється службовий етикет, так багато, що неможливо їх усі передбачити й дати готові рекомендації.Тільки внутрішній такт і об’єктивність в оцінці ситуації можуть підказати найдоцільніший, найефективніший спосіб висловлення, який сприятиме налагодженню ділових контактів між організаціями, підприємствами, установами.Цього вимагають норми співжиття; дрібниць тут немає.

63

Зразки ділових паперів

Діловодство – це діяльність, яка охоплює питання документування та організації роботи з документами. Ділові папери є об’єктом діловодства. У даному розділі узагальнено й систематизовано теоретичний матеріал відповідно до Програми, затвердженої Міністерством освіти. Також подано зразки ділових паперів з відтвореними на них реквізитами. Ними можна ефективно користуватися на всіх етапах вивчення матеріалу: під час закріплення знань, для поточної перевірки роботи студентів, як одним з видів контрольних робіт. Особливу увагу приділено теорії такого нового, на перший погляд документа, як резюме. Це є важливим і актуальним для випускника школи, студента, бо при прийомі на роботу чи вступі до вищого навчального закладу керівники вимагають не автобіографію, а резюме.

Анотація (лат. annotation – зауваження, помітка) – коротка характеристика змісту книги статті, тощо.

Це невеличка бібліографічна довідка, стисла характеристика змісту книги, статті, рукописного твору через перелік найголовніших питань, оцінка анотованого твору. В ній зосереджується увага на наступному: викладається зміст роботи та її мета. Анотація суттєво допомагає під час добору та вивчення літератури з того чи іншого питання та ознайомлення зі змістом книги.

У кінці анотації обов’язково зазначають користувачів, якими рекомендовано роботу. Анотація найчастіше міститься на другій сторінці будь – якої друкованої праці.

Культура мови на щодень/ Н.Я.Дзюбишина – Мельник, Н.С.Дужик, С.Я.Єрмоленко та ін. – К.: Довіра, 2000. – 169с.

У посібнику вміщено практичний матеріал із складних випадків сучасної літературної норми – труднощі вибору слів, утворення граматичних форм, наголошування. Читачі дізнаються про значення й правильне вживання деяких слів, скористаються російсько – українським словничком поширених мовних зворотів.

Для широкого читацького загалу. Пояснювальна записка – це письмове пояснення ситуації, що склалася,

фактів, дій або вчинків працівників ( найчастіше порушення дисципліни, невиконання роботи ) на вимогу керівника.

Реквізити пояснювальної записки1. Посада, прізвище та ініціали керівника, якому подається пояснювальна записка.2. Назва документа.3. Заголовок4. Зміст записки.5. Посада, прізвище та ініціали особи, яка подає записку, її підпис.6. Дата складання записки.

Пояснювальна записка 08. 04. 2005р.

Про порушення навчальної дисципліни 07. 04. 2005р. Я, Опанасенко Ксенія Юріївна, учениця групи Л – 21 не

з’явилася на заняття через хворобу. Довідка про відвідування лікувального закладу додається.

64

Підпис Опанасенко К.Ю. Звіт

Звіт – це письмове повідомлення про виконання якоїсь роботи. Звіти бувають статистичні ( цифрові ) й текстові. Статистичні звіти пишуться на спеціальних, виготовлених друкарським способом бланках, текстові на звичайному папері. Матеріал звіту охоплює точно визначений період часу. Схема звіту:1. У заголовку, крім слова “Звіт”, подаються відомості про те, яка організація чи установа звітує, за який період, за який вид роботи .2. У вступній частині вказується коло завдань, які було поставлено перед організацією чи установою за звітний період.3. Наступна частина звіту має містити точний опис виконаної роботи із зазначенням позитивних і негативних прикладів.4. У звіті мають бути висновки, пропозиції, перспективи на майбутнє.5. Підпис відповідальної особи установи чи організації або службової особи, яка писала звіт.6. Дата складання звіту. 7. Печатка установи.

Звіт допомагає вивчити, перевірити й узагальнити чиюсь роботу, знайти в ній позитивне чи негативне, зробити висновки, намітити перспективи.

Звіт

Про педагогічну практику З 10.02.2004 по 22.03.2004 Студентки філологічного Факультету Доценко І.П.

Педагогічну практику проходила у середній школі № 115 м. Києва. У школі було

створено всі умови для проходження практики. Всі вчителі української мови і літератури мають великий стаж роботи, високу фахову й методичну підготовку. Шкільні кабінети української мови і літератури на належному рівні обладнані технічними засобами навчання, забезпечені наочними посібниками, науковою, навчальною та методичною літературою. Упродовж педагогічної практики я мала змогу отримувати консультації як від учителів – предметників і класних керівників, так і від адміністрації школи.

Під час практики провела 12 контрольних уроків і 5 уроків, які спеціально не оцінювались. Усі уроки були обговорені з учителем і методистом. Практика у школі допомогла виробити багато практичних умінь і навичок. Я навчилась:

1)проводити уроки української мови й літератури різних типів;2)перевіряти різні види письмових робіт, оцінювати та аналізувати їх;3)планувати роботу з розвитку мовлення учнів;4)працювати над наочністю у класі, виготовляти дидактичний матеріал

для уроків;5)організовувати позакласну роботу з української мови та літератури;6)проводити класні години.

65

Особливих труднощів у подачі та закріпленні нового матеріалу на уроках як мови, так і літератури. Складніше було проводити уроки аналізу контрольних робіт і диктантів, а також уроки розвитку мовлення.

За час педагогічної практики проводила позакласну роботу зі спеціальності: лінгвістичну вікторину, тиждень української мови. До шевченківських свят “В сім’ї вольній, новій…” випустили з учнями стіннівку.

Які ж труднощі були під час практики?1. Не завжди могла підвести учнів до сприйняття наочності та організувати

роботу з нею. Найчастіше наочність виконувала лише ілюстративну функцію, а не була важливим елементом уроку.

2. Було важко встановлювати зв’язок уже вивченого матеріалу з новим, а також показувати перспективу його практичного використання.

3. Не завжди могла визначати виховну мету уроку, хоча протягом уроку її забезпечувала.

4. Не завжди враховувала психічний і фізичний стан дітей на уроці й намагалась утримувати увагу зауваженнями до класу.

Висновки. Педагогічна практика дала змогу:1. Поглибити і закріпити знання з фахових і психолого – педагогічних дисциплін,

здобуті в університеті, застосувати їх у реальній навчальній ситуації.2. Набути вмінь проводити уроки різних типів, застосовувати різні методи й

форми роботи, що активізують пізнавальну діяльність учнів.3. Пересвідчитися у правильності вибору професії й фаху; викликала прагнення

вивчати спеціальні та психолого – педагогічні дисципліни, вдосконалювати свої педагогічні здібності, розширювати ерудицію.

4. Відповідно до знань з педагогіки, психології й фізіології проводити навчально – виховну роботу з дітьми середнього шкільного віку.

5. Ознайомитися з функціями класного керівника й випробувати себе в них.6. Упродовж шести тижнів спостерігати за навчально – виховною роботою в

школі, аналізувати її й робити висновки. (Підпис)

Автобіографія Автобіографія – це опис свого життя. Реквізити автобіографії

1. Назва документа.2. Прізвище, ім’я, по батькові.3. Дата народження.4. Місце народження.5. Відомості про навчання ( повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося вчитися).6. Відомості про трудову діяльність ( стисло, в хронологічній послідовності назви місць роботи й посад).7. Відомості про громадську роботу ( всі її види).8. Стислі відомості про склад сім’ї ( батько, мати, чоловік, дружина, діти).9. Дата написання й підпис автора.Автобіографія – обов’язковий документ.

66

Резюме – це документ, в якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні успіхи й досягнення особи, яка його складає.

Його ще називають CV ( “сі - ві”, curticulum vital, що на латині означає “шлях життя” ).

Пам ’ ятайте : вдало написане резюме допоможе вам отримати особисту зустріч з роботодавцем, але ще не роботу.

Отже, ваша основна мета – домогтися того, щоб у роботодавця з’явилося бажання зустрітися з вами особисто.

Резюме має бути лаконічним, правдивим і невичерпним. Складаючи резюме, ви маєте відокремлювати не те, що ви хочете отримати і що вас цікавить особисто, а те, що ви можете запропонувати роботодавцю, яку користь матиме фірма від вас, чому саме ви є найкращою кандидатурою на заміщення вакантної посади.

Розрізняють два стилі викладу інформації в резюме: європейський та американський. Особливістю європейського стилю викладу є те, що подаються відомості про дату і місце народження, родинний стан та використовується хронологічний порядок викладу інформації про освіту та досвід роботи. Американський “стандарт” вимагає зворотного порядку і спочатку називається посада, яку ви обіймаєте зараз, а потім інші посади, які ви займали до цього.

Реквізити резюме

1. Назва документа.2. Прізвище, ім’я, по батькові особи, яка складає резюме.3. Мета складання резюме.4. Дата і місце народження.5. Родинний стан.6. Досвід роботи.7. Освіта ( випускникам і студентам цей пункт доцільно подавати перед

досвідом роботи).8. Додаткова інформація ( знання мов, уміння працювати на персональному

комп’ютері, наявність водійських прав).9. Контактний телефон.10. Дата заповнення. Аби досягти успіху, під час складання резюме рекомендують дотримуватися таких правил:1. Формулюють свою мету зрозуміло, чітко, дохідливо.2. Намагайтесь вживати якомога більше фахових слів, що відповідають посаді, яку ви хочете обійняти. Уникайте деталізації, подаючи відомості про досвід роботи.3. Для кожного конкретного конкурсу складайте окреме резюме.4. Намагайтесь не вживати такі слова, як “Я”, “Ми”. Замість них вживайте на початку речення активні дієслова: організував, був учасником, створив, керував, вивчав, допоміг, обізнаний.5. Не подавайте в резюме неправдивої інформації.6. Не надсилайте своєї фотокартки, якщо цього спеціально не передбачено.7. Не вказуйте розмір заробітної платні.8. Для передруку резюме використовуйте якісний папір стандартного розміру. Зовнішнє оформлення резюме має забезпечити максимально комфортне його

67

прочитання. Обов’язково виділіть необхідні заголовки.9. Якщо ви обіймаєте не надто високу посаду, то під час складання резюме краще зосередитись на великому досвіді роботи й набутих навичках.

Пам ’ ятайте ! Із тексту резюме має вимальовуватися образ автора – досвідченого фахівця, надійного, чесного працівника.

Заява Заява – це офіційне повідомлення в усній або письмовій формі, в якому

викладається певне прохання.У заяві реквізити розташовують у такій послідовності:1. Праворуч вказується назва організації чи установи, куди подається заява

(адресат).2. Нижче у стовпчик – назва професії, місце роботи, прізвище, ім’я, по

батькові, адреса того, хто подає заяву ( якщо заява адресується до тієї організації, де працює автор, не треба зазначати домашню адресу, а достатньо назвати посаду й місце роботи чи структурний підрозділ).

3. Ще нижче посередині рядка пишеться слово “заява” з великої літери й не ставиться крапка.

4. З великої літери й з абзацу починається текст заяви, де чітко викладається прохання з коротким його обґрунтуванням.

5. Після тексту заяви ліворуч вміщується дата, а праворуч підпис особи, яка писала заяву.

У складній заяві також подаються відомості про те, які саме документи додані до заяви на підтвердження правомірності висловленого в ній прохання.

ДорученняДоручення – це найпоширеніший обліково – фінансовий документ.Відповідно до Цивільного кодексу України доручення – це двостороння угода,

за якою одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони ( довірителя) певні юридичні дії.

Доручення поділяються на особисті та офіційні. Особисті доручення видаються особам, які передають свої права іншим

особам ( право на отримання заробітної плати, поштового переказу). В офіційному дорученні обов’язково зазначається:1. Назва організації, яка видала доручення.2. Номер доручення й дата видання.3. Посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, якій видано доручення.4. Назва організації чи підприємства, від якого повинні бути отриману

матеріальні цінності.5. Перелік цінностей із вказівкою на їх кількість і суму.6. Строк дії доручення.7. Зразок підпису особи, якій видано доручення.8. Назва документа, що посвідчує особу отримувача (паспорт, посвідчення).9. Підписи службових осіб, які видали доручення.10. Печатка організації, що видала доручення.

Розписка

68

Розписка – це письмове підтвердження певної дії, яка мала місце, - передання й отримання документів, товарів, грошей, матеріальних цінностей. Особисту розписку складають тоді, коли одна особа отримує якісь матеріальні цінності від іншої, службову – коли представник установи одержує документи чи товарно – матеріальні цінності від іншої організації.

Реквізити розписки:1. Прізвище, ім’я, по батькові та посада того, хто дає розписку.2. Посада, прізвище, ім’я, по батькові того, кому дається розписка.3. У чому конкретно дано розписку (обов’язково слід зазначити точне

найменування матеріальних цінностей, предметів).4. Дата й підпис того, хто отримує цінності.

ПротоколПротокол - це один з найпоширеніших документів колегіальних органів. У

ньому фіксують хід і результати проведення зборів, конференцій, засідань, нарад. Протокол веде секретар, підписують голова й секретар.

Реквізити:1. Назва виду документа, яку пишуть посередині рядка.2. Порядковий номер протоколу.3. Назва зборів, конференцій, засідання, наради із зазначенням їх характеру.4. Назва установи, підприємства чи організації, де відбулися збори, конференція.5. Дату проведення зборів, засідання, наради, яку пишуть нижче від назви організації з лівого боку. У цьому ж рядку з правого боку пишуть місце проведення ( назву листа).6. Кількісний склад учасників, який пишуть з нового рядка. Якщо кількість сягає 10 – 12 чол., то вказують усіх присутніх.7. Посади, прізвища, ініціали керівників зборів ( голови, секретаря, членів президії).8. Порядок денний, тобто питання, що їх розглядають на зборах.9. Текст.10. Перелік додатків до протоколу із зазначенням кількості сторінок.11. Підписи голови й секретаря.

Особливості професійного спілкування69

Сучасна концепція мовної освіти ставить перед вітчизняною лінгводидактикою нові завдання, основним серед яких є забезпечення комунікативно-практичного вивчення мови. Зокрема, у навчальних закладах слід спрямовувати зусилля на формування культури мовлення майбутніх фахівців.

Слово - одне з наймогутніших комунікативних знарядь людини. Безсиле само по собі, воно стає могутнім і нездоланним, дієвим і привабливим, якщо сказане вміло, щиро і вчасно. А саме так -цілеспрямовано, своєчасно, щиро і вміло - повинна користуватися словом кожна людина у будь-якій сфері практичної діяльності. Недарма народна мудрість вчить: говори не так, щоб тебе могли зрозуміти, а говори так, щоб тебе не могли не зрозуміти. Це особливо важливо для тих ситуацій мовлення, які передбачають значний суспільний і естетичний вплив його на слухача, насамперед для мовлення учителя і пропагандиста.

Кожен учитель повинен володіти здоровим, неупередженим відчуттям мови (без архаїзаторства, примітивізму, пуризму), постійно стежити за змінами, які відбуваються в нормах вимови, наголошування, слововживання у зв'язку з глибшим вивченням загальнонародної мови, тенденцією до взаємозбагачення національних мов, вирівнюванням діалектів. Треба вміти самому і навчити учнів уважно (інколи з олівцем) читати наукову технічну, публіцистичну, художню літературу. Неможливо весь педагогічний шлях пройти тільки з багажем, набутим у стінах вузу.

У наш час говорять не лише про мовний етикет, а й про мовний стиль учителя. Його визначальними рисами є відповідність діючим мовним нормам, бездоганне володіння позамовними засобами (мімікою, жестом, правилами членування мовного потоку, темпом мовлення, тембром звука), "секретами" виразного читання. Важливо, щоб у вчительському колективі панувала атмосфера доброзичливої уваги і до мовлення колег, і до мовлення учнів. Треба боротися зі шкільним юнацьким жаргоном, викорінювати слова типу законно, сила, залізно, цвайка, зрізатись, зарізати та ін. (порівн. Учительські жаргонізми: запаритись(втомитись), зірватись (втратити контроль над собою), врізати двійку, туберкульозна трійка, деша (директор школи) тощо; студентські жаргонізми: хвіст (двійка), общага (гуртожиток), сипуха (стипендія), класно (прекрасно), зредукувати (втекти) і т. д. Учнів потрібно навчати долати труднощі, які виникають у процесі мовного спілкування, а не уникати їх.

Учитель, вихователь, педагог - особлива професія. І який би настрій не був у нього після розмови з адміністратором чи з нетактовним батьком, у клас він мусить увійти вільним від цих вражень, зі світлим і доброзичливим поглядом, стриманим і настроєним на клас, на тему уроку. Ні загравання з учнями, ні менторського тону! Творча, ділова, емоційно динамічна (відповідно до характеру завдань, мети) обстановка в класі потребуватиме різноманітного, чистого, емоційно-експресивного (нейтральність теж входить в це поняття) мовлення. Тут треба остерігатися слів-паразитів і лексичних покручів (напр.:

ну, ну от(ну), так от, так би мовити, так сказать, як це, дальше, ребята; мовних штампів на зразок: червоною ниткою, у дусі часу, син свого часу, має велике (важливе) значення, посів належне місце, гострий конфлікт та ін.). Багатство й різноманітність мовлення учителя - джерело збагачення мови учня, чистота й досконалість, образність мови учителя - запорука поваги учня до

70

естетичних цінностей, створених засобами мови. Мовлення учителя повинно відзначатися такими ознаками: 1) виразність - змістовна, інтонаційна й експресивна, візуальна; 2) правильність - орфоепічна, граматична, орфографічна, пунктуаційна; 3) чистота - що не допускає ультрапуризму (словникового, стильового чи колоритного), штучності, фальшивого професіоналізму; 4) лаконізм - при збереженні змістової вичерпності, різноманітності засобів для висвітлення теми. Учитель не сміє помилятися, бо виправити враження про фаховий рівень знань, про загальну ерудицію важко (краще утриматись від експромтів у відповідях на запитання, якщо є хоч найменший сумнів щодо їх точності).

Зважаючи на вище викладену інформацію, стає зрозумілим, чому таким потрібним є курс української мови за професійним спрямуванням.

Мета професійного спілкування - урегулювання ділових стосунків у державно-правовій та виробничо-професійних сферах життя через організацію, стимул, контроль, реакцію.

Типові помилки які зустрічаються у мовленні студентів

Система мовних помилок студентів

71

У ході усного спілкування студенти допускають чимало помилок, у них виникає ряд труднощів у словоописанні та вимові українських слів.

Чи не найтоншою матерією кожної мови є її фонетична структура. Ось вона найбільше піддається ерозії. Фонетичні явища, які відсутні в російській мові, але споконвіку характерні для української, катастрофічно зникають з реального українського мовлення.

Отже, на заняттях виділяємо основні мовні помилки і вчимося їх виправляти.1) На відміну від російської мови, в українській фонетичній структурі губні-тверді, але в мовленні багатьох громадян різного віку поспіль спостерігаємо хибну вимову за російським зразком - девьатка, мьасо, пьать замість слушних - девйатка, мйасо, тшть - із твердими губними та із збереження й перед голосними, що на письмі позначається апострофом (дев 'ятка, м 'ясо, п 'ять).2) Рідко хто вміє вимовляти зімкнено-щілинні фонеми [дж] і [дз], яких немає в російській мові: їх або підміняють відповідно звуками [ж], [з]: ствержую, позвони, або розщеплюють на компоненти: поход-ження, гуд-зик.3) Своєрідною модою стало у нас останнім часом "чокання": плачь,чясто, чьобіт, дощік, борщік, чарівна паличька — І така наруга над мовою, що руйнує її милозвучність, схоже, не турбує нікого з цих горемовців.Українська мова має варіант фонеми [в] - звук [у], що його вимовляємо двома губами, укладаючи їх так, ніби для вимови голосного [у], але він приголосний, нескладотворчий. У російській мові такому нашому звукові відповідає губно-зубний [в]: [правда] - або поглушений варіант фонеми [в] - звук [ф]: [лафка]. Під впливом російської мови багато студентів занедбують вищеназвану самобутню рису української вимови і ніби вперше чують, що слід вимовляти не [правда],[лафка] і не [лавка], а [прауда], [лаука].4) Дехто з мовців, не засвоївши правила чергування [о], [є], [і], у закритому складі вимовляє о: горка (= гірка), ножка (= ніжка) - натомість там, де не треба, - у відкритому складі, як Пилип із конопель вискакує [і]', дозвілу (= дозволу), кіру (=кору), лебідя (^лебедя). Імена Антін, Тгшн мають інколи саме такий фонетичний варіант, але в тільки закритому складі.А в непрямих відмінках вживати форм Ангпіна, Тахіна - це вже невігластво, що його, до речі, узаконив чинний Український правопис стосовно прізвищ, дозволивши поряд із слушними словоформами від Максимів, Лесів - Максимова, Лесева – дивоглядні покручі Максиміва, Лесіва. Випадки помилкового і у відкритому складі трапляються не тільки в суфіксах -ів (-ов-, -ев-) але й у коренях прізвищ, напр.: Білозір, Бовкіт,Кіт, Кремінь, Чорновіл - Білозіра, Бовкіта, Кіта, Креміпя, Чорновіла. Треба: Білозора, Бовкота, Кота, Кременя, Чорновола.5) Фонетичну структуру деяких українських імен - Ілля, Омелян, Тетяна, Уляна - недостатньо освічені мовці перекручують на російський лад: Ілья, Омельян, Татьяна, Уляна.6) Трапляються й інші відхилення від фонетичної та орфоепічної норм української літературної мови: поглушення дзвінких приголосних у кінці складу (бутка, дуп, шишка); м'якшення задньоязикових перед [и], [є] (кьинути, яке); ігнорування асимілятивних змін у системі приголосних (читан-ня - замість правильної вимови - читаиьня).7) Найпоширенішими суржиковими лексемами в пересічних мовців є бувший (= колишній), вияснити (= з'ясувати ), вірний (= правильний, слушний),

72

вмішуватися(= втручатися), вроді (=ні6и), все рівно (=однаково, байдуже, все одно) все частіше (=дедалі частіше) дивиться гарно цей костюм (=має гарний вигляд цей костюм), до цих пір (= досі) загальні зусилля (= спільні зусилля) качелі (= гойдалка) кладочка (= комірка), (коляска) (=візочок) поки (=поки що, наразі) попередити хворобу (= запобігти хворобі) прибули в якості делегатів (- прибули як делегати/ садік (^садочок, садок/ саме головне (=найголовніше) слідуючи (=наступні, такі, ось які) тихо їдеш (= повільно, поволі, помалу їдеш) тоже (=теж, також) три роки назад(=три роки тому) Віталік (=Віталик) Костік (=Костик) Славік ("Славко)8) У галузі словозміни най ганебнішим, на наш погляд, є занедбування кличного відмінка, який є окрасою української мови, і заміна його під впливом російської мови називним: мама, тато, Андрій, Василь, Олег, Петро, Микола, Оксана, Галя, Надя, Оля(=мамо, тату, Андрію, Василю, Олеже, Петре, Миколо, Оксано, Галю, Надю, Олю) дай Богвалі щастя(=д,ш Боже вам щастя)9) Руйнування питомих українських граматичних категорій роду й числа іменників через копіювання їх за російськими взірцями: гостра біль (=гострий біль) ходити з зубною біллю (=ходити з зубним болем) нова Мемель (=нові меблі/ посуда (=посуд) ярмарка (=ярмарок) тощо.10) Про те, як нам бракує імунітету від суржикової отрути, свідчить засилля позичин неоковирних дієслівних форм давайте зробимо, давайте станемо...Таж наша мова має такі влучні однослівні відповідники -зробімо, станьмо, заспіваймо, будьмо.11) Ахіллесовою п'ятою для багатьох мовців є словозміна числівників і поєднання їх з іменниками. До найпоширеніших належать хибні структури на зразок шестидесяти (шістдесяти) два кілограма (=два кілограми) півтора мільйони (=півтора мільйона)12) Об'ємом окремого аналізу можуть стати доволі поширені у студентському середовищі (і не тільки). Відхилення від літературної норми на інших рівнях українського мовлення - акцентуації, стилістики, синтаксису, фраземіки. Звернімо увагу на деякі з них: відомість (=відомість) ненавидіти (=ненавидіти) новий (=новий) одинадцять (=одинадцять) чотирнадцять (=чотирнадцять) сільськогосподарський (=сільськогосподарський) спина (=спин) я завітав (я відвідав, побував, прибув); Більше того (=навіть більше) мало того, що... (=нє досить що...) відповідно плану (=відповідно до плану) вчитися музиці (=вчитися музики) чому тебе вчили в школі (=чого тебе вчили в школі) приймати міри (=вживати заходи) приймати участь (=брати участь) розмовляти на різних мовах (розмовляти різними мовами/' бажає бути кращим (=далекий від ідеалу, далеко не бездоганний, аж ніяк не досконалий/ від нічого робити (=знічев'я) музей під відкритим небом (=музей просто неба) не в своїй тарілці (=ні в сих ні в тих, ніяково)13) Навіть у галузі графіки можна виявити подиву гідне вміння -читати українську чи латинську букву Е по-російськи. Багатьох наших студентів важко відучити від читання абревіатур ЕК, ЕЛ, МЕ (йдеться про електроніку, менеджмент) - як ЄК, ЄЛ, МЄ. Може скоро й букви а, Ь, с, читатимемо не як а, бе, це, а як а, ве, ес?

73

Мова ж відразу видає мовця - якого рівня його культура, смаки, спосіб мислення, словом, - яке його моральне обличчя. Недарма ж кажуть: "Говори - і я тебе побачу".

74

Матеріали до контролю

Контрольна робота Варіант 1

1. Дайте визначення наукового стилю та назвіть його підстилі й основні ознаки. Доберіть текст власне наукового підстилю обсягом 150-200 слів. Поясніть уживання розділових знаків у чотирьох реченнях цього тексту (на Ваш вибір).

2. Що таке заява? Які основні вимоги та правила оформлення заяви?3. Від поданих слів утворіть за допомогою різних префікcів нові слова. Поясніть

уживання префіксів. Планувати, будувати, ставити, робити, рахувати, формувати, писати, їхати,

єднати, садити, плата, корисливість, мова, міський, смачний, гарний, чудовий, захисний, ювілейний, в’ялений, карпатський, пишний.

4. Перепишіть подані слова, розкриваючи дужки, у дві колонки: 1.) Які пишуться разом;2.) Які пишуться через дефіс.Ново(будова), вакуум(камера), овоче(сховище), сон(трава), гори(цвіт),

напів(автомат), сто(двадцяти)(п’яти)річчя, блок(система), купівля(продаж), хліб(сіль), водо(лікування), кіловат(година), інженер (технолог), кіно(фестиваль), радіо(й)(теле)апаратура, макро(економіка), прем’єр(міністр), екс(чемпіон), максі(спідниця), пів(життя), пів(Полтави), свят(вечір).

5. Перепишіть речення, розкриваючи дужки. Поясніть правопис часток.То(ж) як мудрості доходиш, - хочеться і жить, і жить! (П. Тичина). Бо не поет,

який схиля в журбі смутне чоло і лишить по собі (не)мужнє слово, а пекучі сльози (М.Луцук). Згода будує, а (не)згода руйнує (Нар.тв.). (Не)помиляється той, хто (ні)чого (не) робить (Нар. Тв.). Люблю почувати себе вільним, ні (від) кого (не)залежним чоловіком (Д. Міщенко). Просто таки магнітом тягло всіх в екскурсії (Ю.Збанацький). (Не)легко бути людиною (Л.Первомайський). Які(б) (не)були мудрі чужі мислі, вони (не)повинні нам замінювати власного мислення (І.Цюпа). Зростай(же), добрий, пречудовий світе. (П.Тичина). В дружній сім’ї (не)порозуміння тривають не довго(О.Копиленко). Вимагає час новий, що(б) ми діла вершили ще (не)знані (М.Рильський). Коли ти маєш вчинити щось погане сім разів подумай – і (не)вчини, а добро роби (не)думаючи (М.Рильський). Щасливий той хто бачив мрію, але (не)доторкнувшись її (Д.Павличко).

6. Знайдіть і виправте помилки у поданих словосполучень.Я вибачаюсь. Пробачте мене. Скільки годин? Вибачити його. Телефонував до

нього. Реалізовано їх продукцію. Опанувати професію. Бувший колега. Знаючий працівник. Оточуюче середовище. Заморений подорожуючий. Даючий обіцянку. Пануюча думка. Не дивлячись на об’єктивні причини.

7. Напишіть зразок претензійного листа.Варіант 2

1. Доберіть текст науково-навчального підстилю обсягом 150-200 слів.2. Що регламентують накази щодо особового складу? Які основні вимоги та

правила написання наказів щодо особового складу?3. Вставте пропущені букви (е, о). Прокоментуйте їхній правопис.

75

Бдж..ла, щ..ка, на щ..ці, ввеч..рі, ч..кати, ч..рний, пш..ниця, пш..но, ч..тири, звеч..ра, ч..хол, ж..натий, ч..твертий, деш..вий, ш..фер, ж..нити, ч..рга, ж..тон, ч..рствий.

4. Розкрийте дужки, запишіть числа словами. Обгрунтуйте зв’язок числівників з іменниками.

102 (магазин), 4 (раз), 25 (гривня), півтора (місяць), 2 з половиною (тиждень), 261 (студент), 1,5 (гектар), 4 (фермер), перед 1 (вересень), сьома десятими (процент), 10 з половиною (ящик), працювали з 40 (міжнародна фірма), не більше 32 (студент).

5. Запишіть прийменникові сполучення українською мовою.При исполнении служебных обязаностей; обратиться по адресу; расхождения по

контракту; по приказу директора; заместитель по вопросам торговли; по случаю празднования; действовать по обстоятельствам; прийти по делу; получать в месяц; в прошлом году; отпуск по болезни; мероприятия по улучшению качества; по железной дороге; по делам службы; по заказу; в знак уважения; при заключении договора.

6. Перепишіть речення. Поставте, де потрібно, розділові знаки при відокремлених означеннях. Обгрунтуйте їхнє написання.

Залитий сонцем степ одразу принишк, затаїв подих (О. Гончар). Покинута людьми на довгі дні дорога помирає в бур’яні (Д. Павличко). Вмирав поет залюблений у світ, вмирав поет задивлений у море (П. Осадчук). Дуже вразлива від природи, наділена глибоким даром співпереживання вона [Марія Заньковецька] постійно шукала можливість висловити думки і почуття, які сповнювали її (З календаря). Берізку ніжну і струнку цілує вітер кучерявий (В. Сосюра). Повна сили й краси йде землею запліднена осінь, і справляє обжинки натруджена щедра пора (Д. Луценко). Надворі був сонячний день сповнений невгамовного щебетання і гудіння бджіл (О. Донченко). Розтривожений він до самого ранку не склепив очей (П. Панч). Малий сиджу біля вікна і всього боюсь (Є. Гуцало). А навкруги вся ніч переповнена розміреним шумом хлібів (О. Гончар). Сповнений любові я іду по вулиці вузькій (В. Сосюра).

7. Напишіть зразок довідки про Ваше місце навчання.

Варіант 31. Дайте визначення офіційно-ділового стилю та назвіть його найважливіші риси.

Наведіть приклади адміністративно-канцелярського підстилю.2. Охарактеризуйте доповідні та пояснювальні записки. Назвіть їхні реквізити.3. Запишіть прикметники, утворені від поданих іменників. Підкресліть

буквосполучення зі спрощенням.Щастя, тиждень, якість, радість, заздрість, честь, совість, кількість, контраст,

роз’їзд, піст, користь, пристрасть, випускник, уста, хвастун, перехрестя, швидкість, участь, захист.

4. Доберіть до поданих фразеологізмів слова чи словосполучення, які відповідають змісту цих виразів.

Народитися в сорочці. Ні пари з уст. Як води в рот набрати. Узяти гору. Накивати п’ятами. За царя Гороха. Від усього серця. Клювати носом. Покласти зуби на полицю. Бити байдики. Дати гарбуза. Стрибати у гречку. Розбити глека. Танцювати під чиюсь дудку. Ахілесова п’ята. Самозакоханий Нарцис. Крокодилячі сльози. Геростратова слава. Альфа й омега. Сіль землі. Золотий вік. Обітована земля. Сади Семіраміди.

76

5. Перепишіть речення, розкриваючи дужки. Підкресліть сполучники, поясніть їхнє написання.

Що(б) прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. Коцюбинський). Дарма(що) рудим називають, за(те) ж серце в нього золоте (О. Гончар). Звела їх доля, наче в нагороду за(те), що мали незглибимі душі (Л. Костенко). Загинув би, напевно, люд нещасний, як(би) погасла та маленька іскра любові братньої (Л. Українка). У мене одна думка: як(би) нам нашу красну мову так високо підняти, як підняв її Шевченко у пісні (Панас Мирний). Де б він був, що(б) з ним не трапилося, звикнув ніколи не схиляти голову (П. Панч). Тим(часом) як інші хлопці билися між собою, немов півні, або гралися та пустували хорошенько, Остап тим(часом) усе походжав, та поглядав, та замишляв (Марко Вовчок). Хоч і знаю, що все скінчиться добре, а про(те), що є, і те, що буде, по(між) собою гомонять (В. Сосюра).

6. Відреагуйте речення, в яких допушено помилки.Зустріч відбудеться в пів на сьому вечора. У секційних засіданнях прийняла участь

значна кількість учених. Я відчуваю свою провину перед Вами. Буду відсутній до десяти годин. Завезено одну третину вантажу. Більша половина працівників відвідала цей музей. Скажіть, будь ласка, у скільки годин почнеться концерт? Допомога розміром у 2 мільйона доларів. Оподаткування забезпечило економічний ефект у 17 тисяч гривень кожного року. Будинок буде заввишки у 36 метрів. Я особисто сам перевірив усі звіти. На протязі року факультатив відвідали понад 200 осіб. Сьогодні на повістці денній два важливих питання. До заяви додаються слідуючі документи.

7. Напишіть зразок протоколу розбіжностей до договору.

Варіант 41. Розкрийте поняття літературної мови та літературної норми. Яку соціальну функцію виконують мовні норми?2. Дайте визначення документа. З яких елементів складаеться документ? Які виділяються основні види документів?3. Утворіть від поданих слів вищий ступінь порівняння прикметників. Поясніть зміни приголосних.Молодий, дорогий, стрункий, легкий, глибокий, рідкий, вузький, далекий, близький, широкий, тяжкий, високий, дужий, тонкий, товстий, низький, дешевий, рідний, гарний, поганий.4. Перепишіть подані слова, розкриваючи дужки. Поясніть їхній правопис.Тихий(тихесенький), російсько(український), всесвітньо(історичний), електронно(обчислювальний), ново(грецький), вище(зазначений), взаємо(вигідний), життє(здатний), хлібо(булочний), біло(сніжний), бюджетно(фінансовий), контрольно(ревізійний), високо(розвинений), пізньо(зимовий), плодово(овочевий), шести(денний), кредитно(розрахунковий), науково(обгрунтований), високо(авторитетний), матеріально(відповідальний), військово(морський), військово(полоненний), кисло(солодкий), водо(лікувальний).5. Поставте подані числівники у родовому, давальному та орудному відмінках.П’ятсот дев’яносто три, шістдесят сім, сто сімдесят чотири, двісті сорок п’ять, сімсот тридцять восьмий.6. Перекладіть українською мовою.Лицевой счёт, отпуск по болезни, визирование документа, предпринимательская деятельность, исполнительный документ, доход с оборота, безналичный расчёт, вступительный взнос, вакантная должность, ввиду вышеизложенного, в должности

77

директора, во что бы то ни стало, в соответствии (с чем?), текущий счёт; ущемлять права, ставить в известность, сметная стоимость, принадлежащие нам ценности, считать возможным.7. Напишіть зразок наказу про прийом на работу і про звільнення з роботи.

Варіант 51. Розкрийте загальні вимоги до складання та оформлення документів.2. Дайте везначення автобіографії. Які мовні засоби і прийоми складання тексту автобіографії.3. Від поданих слів утворіть нові слова за допомогою суфіксів - ськ(ий), - ств(о).Товариш, Париж, козак, чех, Миргород, гуцул, Волинь, Полісся, студент, Ятрань, брат, казах, Закарпаття, Золотоноша, інтелігент, читач, Кривий Ріг, латиш, дивак, француз, В’ятка, представник, Чукотка, боягуз, птах, люди, Хорол, Умань, місто.4. Напишіть, що таке складноскороченні слова й абревіатура. Чим складноскороченні слова відрізняються від графічних скорочень? Знайдіть і виправте помилки у написанні складноскорочених слів та абревіатур. Поясніть уживання в них великої і малої літери.Камаз, ПромінвестБанк, укоопспілка, фінплан, донбас, головбух, пту, ВУЗ, НЕП, Юнеско, укрнафта, НЛО, харківмаш, дитсадок, оон, атс, телецентр, держконтроль, зарплата, СТО, Універсам, завмаг, держтелерадіо.5. Визначте дієвідміну поданих дієслів і поставте їх у 3-ій особі однини та у 1, 2, 3-ій особі множини теперішнього часу. Виділіть закінчення.Допомагати, платити, закупити, бачити, писати, боротися, хотіти, кричати, закінчити.6. Перепишіть речення. Поставте потрібні розділова знаки. Поясніть їхнє вживання. Визначте підмет і присудок.Життя без книг це хата без вікна (Д.Павличко). Найбільше добров кожного народу це його мова (Панас Мирний). Боротьба за мир найсвятіша справа (О.Гончар). І ми не ми, і я не я (Т.Шевченко). Складна це річ минулий вік судити, не завжди варто тут рубати з-за плеча (М.Рильський). Серце на камінь (Нар.тв.). Пісня і праця дві великі сили, їм я бажаю до склону служить (І.Франко). Вдихати вітер Батьківщини найвище щастя на землі (В.Сосюра). Говорити річ нудна, працювати слід до дна (М.Рильський). Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне приносить біду (В.Сухомлинський). Крізь шибку виднілись білі колони тераси, а за ними квітник (М.Коцюбинський). Земля не може жити без сонця, а людина без щастя (М.Стельмах). Привчав мене батько трудитись до поту, а мати любити пісні (П.Воронько).7. Напишіть зразок доповідної записки.

Варіант 61. Терміни та їх місце в діловому мовленні.2. Накази із загальних питань. Основні вимоги і правила щодо укладання цих наказів.3. Від поданих слів за допомогою суфікса - ин- утворіть іменники. Поясніть їхнє написання.Полтавський, козацький, гуцульський, турецький, кріпатський, одеський, вінницький, галицький, київський, батьківський, німецький, канцелярський, пісок, віск, львівський.4. Дайте визначення синонімів. Доберіть синонімічні ряди до поданих слів.Авторитетний, бажати, ввічливий, дебати, договір, кваліфікований, стандартний, талант, лаконічний.78

5. Перепишіть слова, поставте замість крапок, де потрібно м’який знак.С..огодні, юнац..кий, україн..с..кий, секретар.., т..мяніти, якіст.., млин..ці, знан..ня, пишеш.., варят.., стан..те, їдал..ня, фритюр.., астрахан..с..кий, с..мієт..ся, погод..ся, нян..чити, кін..ці, емул..сія, борщ.., Хар..ків, бул..йон, холодец.., пел..мені, глазур.., перец.., крохмал.., коктейл.., дикан..с..кий, Уман..щина, Натал..чин, мен..ший, п’ят...сот, бад..оріс..т.., спіл..ці, Юл..ці.6. Перепишіть речення, поставте розділові знаки при вставних і вставлених конструкціях, обґрунтуйте їх.

Здається вічність буття маленька мить, перед якою навіть смерть безсила (Л.Дмитерко). Чужа душа – токажуть темний ліс. А я скажу не кожна, ой не кожна (Л.Костенко). Кажуть весь поміст у пеклі з добрих намірів зложився! (Леся Українка). За що ж, хто-небудь попитає Зозуля Півня вихваляє? (Л.Глібов). Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву (І. Котляревський). Правда і в огні не горить, і у воді не тоне (Нар.тв.). Раби – це нація, котра не має слова, тому й не може захистить себе (О.Похльвська). О правда знали ми в ту мить, кому сміється ніч і сяє, провіщо листя шелестить (О.Олесь). Здається часу і не гаю, а не встигаю, не встигаю (Л.Костенко). Не можна кажуть людині помолодшати, а подобрішати завжди можна (О.Гончар). Може ви чули, як пахне земля? (Т.Масенко).7. Напишіть зразок резюме.

Варіант 71. Пароніми та омоніми у професійоному мовленні.2. Що таке інструкція? Які бувають інструкції? З яких розділів і пунктів складається інструкція?3. З’ясуйте, яка різниця між подвоєнням і подовженням приголосних. Перепишіть слова, замість пропусків поставте, де потрібно, пропущені літери.Щоде́н..о, адресо́ван..ий, непримире́н..ий, без..астере́жн..ий, змі́н..ий, бездога́н..ий, від..зерка́лювати, безви́н..ість, поли́в’ян..ий, довгожда́н..ий, зако́н..ий, безпричи́н..ий, Поді́л..я, запе́чен..ий, л..є́ться, стат..е́й, жит..я́, ща́ст..я, знан..ь, почут..і́в, консервува́н..я, пастеризо́ван..ий, здорове́н..ий, числе́н..ий, натхне́н..ий, ю́н..ий, свяще́н..ий, стара́н..ий, мо́лод..ю, ра́діст..ю, навман..я́.4. Знайдіть українські відповідники до слів.Реалізація, ліквідвція, субсидія, бартер, контракт, ліцензія, табу, менеджер, ультиматум, суверенітет, міграція, інновація.5. Подані слова іменники поставте у формі родового відмінка однини.Києв, документ, прогрес, наказ, договір, лист, студент, план, протокол, стіл, Харків, Роман, гай, дощ, палац, вокзал, дах, барвінок, листопад, четвер, сад, роман, автомобіль, Кавказ, Дон, Дністер, метр, вальс, гопак, рік, відмінок, університет, Сибір, підмет, брокер, юрист, Казахстан.6. Відредагуйте речення, у яких є помилки.Я був так заклопотаний, що забув подзвонити по телефону. Опера композитора Лисенка «Наталка Полтавка» має авторитет у глядачів. По слідуючому питанню виступить голова комісії. У засіданні приймали участь представники вищестоящих організацій. Не дивлячись на тяжкі погодні умови, було зібрано весь урожай. Я рахую, що треба більшеуваги приділяти вирішенню екологічних проблем, щоб нам не було стидно перед слідуючим поколінням. Чистота – залог здоров’я. Я особисто рахую, що саме головна наша задача – це виховання шанобливого ставлення дітей до природи. Контроль за виконанням наказу доручений заступниці директора Ковальовій І.А.

79

Навчання буде тривати ще півтора місяці. Бйльшість одягу поклали у великий чемодан. Виписка з протоколу № 5 засіданняпрофспілкового комітета від 9 вересня 2003 року. Ці зауваження слід внести в проект протокола.7. Напишіть зразок заяви про надання відпустки.

Варіант 81. Використання неологізмів та запозичень у діловому мовленні.2. Що таке позовна заява? Які реквизити вона має?3. Замініть, де треба, малу літеру великою.(ш)евчеиків „(з)аповіт", (р)ентген, (м)иколина книжка, (а)хіллесова п'ята,

(щ)евченківська лірика, (харківська загальноосвітня школа №45, (полтавський (д)ержавний (п)едагогічний (у)ніверситет ім. (в), (г). (к)ороленка, (Полтавські парки, (ф)ранція, (республіка (б)олгарія, (б)алканські (к)раїни, (а)нтимонопольний (к)омітет (у)країни, (організація (о)б 'єднаних (н)ацій, (в)ерховнат (р)ада (у)країни, (міністерство (о)світи і (н)ауки (у)країни, (п)олтавщина, (раціональний (б)анк (у)країни, (п)алац (к)ультури „(у)країна", (полтавська (о)бласна (д)ержавна (адміністрація, (з)олоті (в)орота, (в)сесвітня (ф)едерація (д)емократичної (м)олоді, (софійський (с)обор, (в)еликдень, (п)резидент (у)країни, (г)олова (в)ерховної (р)ади (у)країни, (к)андидат (н)ак, (д)ержавний (б)юджет (у)країни, (н)ародний (а)ртист (у)країни, (в)исокі (д)оговірні (с)торони.

4. Поясніть значення поданих слів і складіть з ними речення. Наступний, дальший, подальший; адрес, адреса; бфлет, квиток.

5. Запишіть українською мовою подані словосполучення.Заключить контракт, в одном экземпляре, по требованию, в соответствии с,

который проживает по адресу, лицевой счёт, о приведённом ниже, по усмотрению начальства, предварительное рассмотрение, по семейным обстоятельствам, предоставить возможность, указать мероприятия, прения по докладу, привлекать к ответственности, прийти к решению, прийти к соглашению, прийти к убеждению, принимать во внимание.

6. Поставте розділові знаки між однорідними членами речення. Поясніть їхнє вживання.

Не визнаю ні любові ні дружби ні приятелювання до перших заморозків чи ді першого грому (М. Стельмах). Учіть дітей бачити мислити відкривати й дивуватися (В. Сухомлинський). Виходь іди дорогами зеленими і від людей візьми і людям дай (П. Дорошко). Є в коханні і будні і свята є у ньому і радість і жаль, бо не можна життя заховати за рожевих ілюзій вуаль (В. Симоненко). Не краса красить а розум (З нар. те.), не хлібом одним а творчості дивом а криком дитини існує людина (І. Жиленко). Хочу бачити знати чути і любити й творити красу (Л. Первомайський). Тече вода в синє море та не витікає (Т. Шевченко). Треба хліба людині й металу треба музики і п 'єдесталу та мабудь над усе до загину треба віри людині в людину (В.Забаштанський). Було колися минулося не вернеться знову (Т. Шевченко) Бурлаки стояли ні живі ні мертві (І. Нечуй-Левицький).

7. Написати зразок протоколу розбіжностей до договору.

Варіант 91. Класифікація документів.2. Що таке резюме?3. Перепишіть слова. Поставте замість крапок, де треба, апостроф і поясніть

80

вживання.Св..ятковий, нев..янучий, духм..яний, суб..єктивний, п.ять, верб..я, рутв...яний,

хутор..янин, бур..ян, бур..як, солом...яний, дріб..язковий, м...ясо, пів...яблука, міжгір...я, сер..йозний, перед..ювілейний, зобов..язання, пам...ятний, Лук...яненко, Вороб..йов, переджнив...я, дзв..якнути, зв..язок, харків..янин, дит..ясла, при..їзд, кон..юнктура, тьм..яний, моркв...яний, невід..ємний, рум..яний, сім..я.

4. Поясніть відмінність у значенні поданих слів. Складіть з ними речення Мотив - мотивація; корисний - корисливий; адреса - адрес; особистий -особовий; місто - місце.

4. Провідміняйте подані числівники.Вісімсот сімдесят чотири, чотириста сорок сім, шістсот дев’яносто третій, дві

п’ятих.6. Поставте розділові знаки між однорідними членами речення та при

узагальнюючих словах./ на тім рушниковім оживе все знайоме до болю і дитинство і розлука й твоя

материнська любов (А.Малишко). Ні спека дня ні бурі ні морзи ніщо не вб 'є любов мою живу (В.Сосюра). На все осінь щедра на кавуни і на дощ і не холодні роси (Ю.Збанацький). У мене гарне товариство Шекспір і Лєрмонтов і Блок (Л.Костенко). Тихо. І земля і вода і повітря все поснуло (М. Коцюбинський). Передають поетам поети душі у душу із мови в мову свободу духу і правду слова (Л.Костенко). Усім і екскурсаетам і простим людям рекомендується ґав не ловити (Остап Вишня). Кожна людина свято береже в своїй пам 'яті все, що супроводить її з дитинства і рідну хату і батьківський поріг і своє місто чи село й дорогі стежки та дороги, сходженні в юні літа.

7. Напишіть зразок автобіографії

Варіант 101. Що таке формуляр документа?2. Охарактеризуйте комерційний акт як документ господарсько-претензійної

діяльності.3. Поставте замість крапок пропущені літери ч або ш. Поясніть правопис цих слів.Соня...ний, соня...ник, пшени...ний, торі...ній, міро...ник, півні...ний, серде...ний,

одини...ний, двору...ник, моло...ний, яє...ний, міся...ний, ру...ник, врані...ній, ру..ний, сма...ний, рі...ний, безпе...ний, ві...ний.

4. Розкривши дужки, запишіть подані слова. Поясніть правила їх написання.Промислово(торговельний), промислово(розвинений), морально(правовий),

морально(стійкий), суспільно(необхідний), суспільно(політичний), чисто(кровний), чисто(український), сильно(схвильований), сильно(діючий), плодо(овочевий), плодово(ягідний), паралельно(послідовний), паралельно(сполучений), різко(виявлений), опукло(вгнутий), емоційно(забарвлений), емоційно(образний).

5. Від поданих імен утворіть чоловічі і жіночі імена по батькові. Поставте їх у давальному відмінку. Поясніть правопис суфіксів у них.

Михайло, Антон, Юрій, Микола, Яків, Григорій, Василь, Олексій, Ілля, Сергій, Ігор, Анатолій, Кузьма, Георгій, Аркадій, Віктор.

6. Перепишіть речення. Поставте розділові знаки, поясніть їхнє уживання.Сам вперед іди і другого за собою веди (Нар. те.). Де не візьметься вітрець і

задзвеніли раптом очерета сопілками (Т.Шевченко). Часом у блакитній вишині пропливала біла хмара або пролітала пташина (А.Шиян). Земля тремтить у млості і ронить пелюстки і невідомі гості злітаються в садки (М.Рильський). Дмухнув вітер

81

понад ставом і сліду не стало (Т.Шевченко). Чужих два слова в пісні буде і пісня вся тоді чужа! (Д.Павличко). На клумбах горіли маки а ранні левкої тільки що розпускалися (М.Коцюбинський). Вдалині хиталися дерева і синів задуманий прибій (В.Сосюра).

Функції апарату управління це вид діяльності управлінських працівників які забезпечують цілеспрямований вплив на колектив підприємства. Змістовні теорії мотивації передусім спрямовані на визначення потреб що спонукають людей до дії особливо під час визначення обсягу і змісту роботи. Реклама сприяє підвищенню життєвого рівня людей стимулюючи їх бажання придбати якісніший товар спонукаючи виробничі та торгові підприємства пропонувати товари вищої якості.

7. Напишіть зразок доручення на одержання Вашої зарплати.

Варіант 111. Основні правила оформлення сторінки.2. Що таке протокол? На які види поділяються протоколи за обсягом фіксованих у

них відомостей?3. Запищіть подані слова, вставляючи пропущені букви и,і,ї. Поясніть правила

їхнього вживання.Патр..от..зм, гуман..зм, банк..р, кос..р, вест..бюль, аж..отаж, Т..ьет,

аб..тур..єнт,ф..з..ка, х..м..к, Ч..каго,, Алж..р, Вав..лон, т..тул, Кута..с, конст..туц..я, фальс..ф..катор, фатал..ст, пейзаж..ст, Лейпц..г, дез..информац..я, сп..рт, к..пар..с, л..мон, ауд..єнц..я, Мекс..ка, Ка..р, его..зм, д..сц..пл..на.

4. Подані словосполучення поставте у давальному відмінку однини, поясніть закінчення.

Директор Шульга Іван Петрович, ректор Овсієнко Микола Іванович, інженер Карпенко Ольга Андріївна, депутат Ільїн Михайло Григорович, бригадир Зінченко Кузьма Лукич, шофер Сорока Валерій Павлович, економіст Ващенко Параска Олександрівна, президент Гречуха Ігор Миколайович.

5. Випишіть або складіть речення з поданними прислівниками і співзвучними з ними словосполученнями.

Назустрічь – на зустріч; вбік – в бік; вгору – в гору; по-новому – по новому; поволі – по волі; по-сусідському – по сусідському; чимало – чи мало; зрештою – з рештою; навіки – на віки; всередині – в середині.

6. Перепишіть речення. Поставте розділові знаки, обґрунтуйте їхнє вживання. Визначте тип складнопідрядного речення.

Над усім світом стояла така тиша що було чути як плакала надламана гілка (М.Стельмах). Нехай серця не знають спокою хай обганяють мрії часу біг і наша юнність буде хай такою щоб їй ніхто не заздрити не міг! (В.Симоненко). Той хто любить паростки кленові хто діброви молоді ростить сам достоїн людської любові бо живе й працює для століть! (М.Рильський). Той ніколи не доскочить слави хто задля неї на землі живе (В.Симоненко). Я не люблю коли кричать ненавиджу коли лякають соромлюся коли звикають принижень несучи печать (В.Коротич). Якщо ти за своє життя не посадив жодного дерева плати за чисте повітря (О.Довженко). Хто волю хоче вбить загине (Д.Павличко).

Кінцева мета управлінського контролю полягає не в тому щоб зібрати інформацію встановити стандарти і визначити проблеми а в тому щоб вирішити завдання, які стоять перед підприємством. Ефективна реклама і адекватно підібрані методи продажу можуть істотно вплинути на збільшення обсягу збуту товару але 82

лише за умов що товар за своїми характеристиками відповідає запитам та платоспроможності покупців.

7. Напишіть зразок службового листа.

Варіант 121. Етикет усного ділового спілкування.2. Охарактеризуйте договір про майнову відповідальність матеріально

відповідальних осіб.3. Утворіть від поданих слів присвійні прикметники із суфіксом -їм-.Оленка, донька, вихователька, Юлька, Ольга, тітка, іспанка, галка, перепілка,

вчителька, дочка, Галинка, нянька, гуцулка, полька, білка, Наталочка, Миколка.4. Запишіть прізвища українською мовою. Поясніть їхній правопис.

Беляев, Афанасьев, Крамской, Чижевский, Тихомиров, Фомин, Исаев, Васильєв, Никитин, Лебедев, Алексеев, Хмелів, Бондарев, Пушкин, Пущин, Федоров, Сидоров, Пугачев, Соловьев, Мальгшев, Есенин, Трубецкой, Седьіх, Ильин, Писарев, Гурьин, Филиппов, Пришвин, Безухов, Королев, Шишкин.

5. Знайдіть помилки у побудові словосполучень. Запишіть правильні варіанти.Відповідно з постановою; згідно розпорядження; повістка дня; заключити

договір; прийняти участь; любе питання; вести себе; на протязі неділі, особовий приклад, я вибачаюсь, дякую вас.

6. Перепишіть речення, поставте потрібні розділові знаки, обгрунтуйте їх.Загальною ознакою фінансів підприємств є те що вони виражають сукупність

економічних (грошових) відносин пов 'язаних із розподілом вартості валового внутрішнього продукту. Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають грошові відносини що залежать від первинного розподілу вартості вапового внутрішнього продукту формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів. За умов ринкової економіки коли підприємства мусять самостійно вирішувати проблеми фінансового забезпечення власної виробничо-господарської та інвестиційної діяльності значно зростає роль фінансів підприємства. Ринкова система сприяє створенню гнучких виробництв які здатні легко адаптуватися до запитів споживачів та досягнень науково-технічного прогресу. Грошові фонди це частина грошових коштів які мають цільове спрямування. Організація фінансової діяльності підприємства має бути побудована так щоб це сприяло підвищенню ефективності виробництва.

7. Напишіть зразок наказу про надання відпустки.

Варіант 131. Оформлення відкриття рахунків у банку.2. Що таке претензійні листи? Основні правила та вимоги, щодо укладання цих

листів.3. Утворіть від іменників дієслова з суфіксом - ну -. Поясніть, за яким правилом

відбувається тут спрощення груп приголосних.Блиск, риск, хруск, тріск, брязк, писк, бризк, виск, плюск, вереск, тиск.4. Від поданих слів утворіть форму родового відмінка однини.Ринок, телефон, звук, документ, сад, лист, візит, протокол, акт, керівник, рік,

банк, інженер-економіст, Кременчук, актив, Дніпро, аналіз, директор, оптимізм, колектив, Буг, Єнісей, Миргород, Крим, дощ, сміх, чай, мільйон, ромб, долар, вівторок, листопад, Алжир, коридор, рахунок, стіл, магазин, кілограм, прогрес.

5. Запишіть словосполучення українською мовою.83

Установить деловые контакты по вопросам производства; комитет по экономике и контролю; огромный по своим масштабам; реализовать по безналичному расчёту; получить по подписке; сообщить по телефону; оказывать услуги по закупке; подготовить документы по привлечению иностранных инвестиций; работать по принципам рыночной экономики; заказы просим высылать по адресу; по вашему предложению; высылать пакеты документов по малым предприятиям, акционерным обществам, по обществам с ограниченной ответственностью.

6. Перепишіть речення розставляючи потрібні розділові знаки.Тихо в полі гай темніє наступає літній вечір (Леся Українка). Навкруги тиши

скрізь ясно з поля вітерець віє з гаїв холодок дише (Марко Вовчок). Поет повинен промовляти до світу мовою і голосом свого народу тільки тоді він стане великим (П.Загребельний). Переконатися пора зробиш зло не жди добра (Д.Білоус). Танцюють зорі на мороз чималий показують (М.Рильський). Коли ти вийшов за поріг між люди з батьківської хати не обминай крутих доріг життя не любить хитруватих (З.Гончарук). Трапиться слово зрадливе геть його, сину, гони! (Б.Олійник). Таке моє давнє правило ніколи не шкодувати за тим чого не можна повернути (О.Гуріїв). Ти посадиш деревину знадобиться у віках (М.Рильський). Відчувай у думці кожен порух тонко розумій усе навкруг той хто лає не завжди твій ворог той хто хвалить не завжди твій друг. (Д.Білоус).

7. Напишіть зразок пояснювальної записки.

Варіант 141. Синтаксичні особливості ділових паперів.1. Що таке службовий лист? Які бувають листи за функціональними ознаками та за

кількістю адресатів?2. Поставте іменники в орудному відмінку однини.Молодь, повість, мати, верф, пристань, єдність, відсіч, Керч, Об, любов,

щедрість, радість, кефаль, туш, сіль, стійкість, емаль, ніч, старанність, мить, фальш, розповідь, вісь, подорож:, розкіш, тінь.

4. Запишіть подані іменники разом або через дефіс. Поясніть їх правопис.Корабле(будівник), лісо(степ), п'ятдесяти(річчя), віце(президент),

кіно(репортаж), кіловат(година), дво(крапка), електро(двигун), гене-рал(лейтенант), магазин (салон), телефон(автомат), проф(спілка), залізо(бетон), льон (довгунець), експерт(бухгалтер), авто(кран), стоп(кадр), секундо(мір), ордено(носець), танц(майданчик), тепло(воз), напів(провідник), інженер(технолог), купівля(продаж), хліб(сіль), перекотиполе), мати(й)мачуха.

5. Виберіть правильний варіант і запишіть. Поясніть, як узгоджуються дієслова з назвами осіб за професією, званням, посадою з прізвищами залежно від статі.

Директор Рудницький (Рудницька) підписав (підписала) наказ про надання відпустки. Головний (головна) бухгалтер Литвиненко Світлана Василівна (Володимир Іванович) перевірив (перевірила) звіти. Омелян Кирилович (Інеса Володимирівна) Бондар досвідчений (досвідчена) інженер. Новий (нова) професор (професорша) Василенко Степан Лу-кич (Марія Тимофіївна) провів (провела) нараду. Прокурор Валентина Сергіївна Шевченко поїхав (поїхала) у відрядження.

6. Перепишіть текст. Поставте розділові знаки і поясніть їх. Визначте тип підрядного речення.

Бухгалтерська фінансова звітність в умовах ринкових відносин це реальний засіб комунікації з допомогою якого менеджери різних рівнів знаходять порозуміння між: 84

собою визначаючи стратегію і тактику розвитку підприємства його місце на ринку серед конкурентів. Бухгалтерська фінансова звітність підприємств використовуються для встановлення його реальних активів рівня ліквідності оцінки платоспроможності розробки заходів щодо подальшого розвитку та зміцнення фінансового стану. Так у бухгалтерській звітності можна отримати дані не тільки про стан майна підприємства тобто його активів а й дані про рух окремих видів як активів так і пасивів про затрати на виробництво за їх елементами взаємовідносини з державною податковою системою стан фінансових вкладень та іноземних інвестицій тощо.

7. Напишіть зразок розписки.

Варіант 151. Етикет ділових паперів.2. Що таке лізонгова угода? Які реквізитьи вона повинна мати?3. Запишіть слова українською мовою. Обґрунтуйте вибір написання. З’ясуйте

значення незрозумілих слів. Аккорд, диссертация, коллектив, компаньон, миссия, интеллигенция, Хьюстон,

атташе, арьергард, бюллетень, браконьер, вето, фамильярный, Ницца, объектив, сеньор, массаж, Миссисипи, тонна, корректор, инъекция, Тисса, аппаратура, коммюнике, группа, корректный, Виолетта, иммунитет, приоритет, барокко, мулла, Мекка, Диккенс, андоррец, Таллин,комиссия, коммерческий, сумма, либретто.

4. Від поданих слів утворіть:а) активні дієприкметники недоконаного чи доконаного виду:керувати, зростати, зів’янути, перестигнути, будувати, виконувати, постачати,

споруджувати, супроводжувати, прибувати, працювати, підписувати;б) пасивні дієприкметники: бажати, обирати, в’їздити, збирати, не сходити,

скосити, виготовляти, втомитися, зосередити, розбудити, молоти, розвинути.5. Розкрийте дужки, поставте слова у потрібному відмінку, поясніть їх написання.Пам’ятник (Микола Гоголь); площа(Тарас Шевченко); портрет (Олександр

Довженко); вулиця (Нечуй-Левицький); фонд імені (Василь Симоненко); музей (Іван Котляревський); бульвар (Леся Українка); проспект (Дружба народів); вулиця (Богдан Хмельницький).

Заступникові (Олга Волошин); за участю (Людмила Іваненко); для уповноваженого (Олексій Музиченко); у бухгалтера (Оксана Лісовська); панові (Григорій Левчук); з доцентом (Сергій Заремба); при директорові (Ігор Осика).

6. Перепишіть текст. Поставте розділові знаки і поясніть їх вживання.Правильно здійснювати процес підбору і розміщення кадрів це означає підібрати і

розміщувати їх по-перше за діловою ознакою чи придатний працівник для виконання певної роботи си має він для цього необхідні знання і досвід по-друге за психологічною ознакою які у нього характер темперамент схильності здібності. У процесі прийому і розміщення торгових кадрів велике значення має те наскільки люди яких приймають на роботу здатні взаємодіяти одне з одним. Оціка кадрів за діловими якостями дає змогу захистити колектив підприємства від працівників чиї знання і практичний досвід не відповідають тим посадам які вони займають.

7. Напиишіть зразок позовної заяви.

Питання до заліку

85

1. Основні вимоги до мовлення.2. Жанри публічних виступів.3. Визначення понять "оратор", "аудиторія", "риторика", "ораторська", "промова"4. Виступ, його структура5. Культура поведінки і мовлення під час дискусії6. Мовленнєвий етикет, одиниці7. Основні вимоги до мовлення оратора8. Терміни, пароніми, синоніми9. Вимоги до використання термінів в діловій мові. Іншомовні слова10. Нормативність мовлення11. Телефонна розмова12. Стилі сучасної укр. літ. Мови13. Загальна характеристика довідково-інформаційних документів.14. Етикет ділового листування15. Загальна характеристика службових листів16. Документи з господарсько-договірної діяльності17. Обліково-фінансові документи18. Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення19. Особливості використання частин мови у діловому мовленні20. Особливості використання прийменників у діловому мовленні21. Документ, класифікація, реквізити, бланк22. Основні вимоги до оформлення документа23. Основні риси офіційно-ділового стилю24. Поняття "літературна мова", "національна мова", "діалект"

Матеріали для тестування з української мови за професійним спрямуванням

Тема 1Перевірте свої знання про стилі сучасної української літературної мови , продовживши речення або вставивши потрібні слова.

1. Усе багатство національної мови увібрав у себе … Формування громадської думки – це призначення … . Природна безпосередність мовців, просторічні елементи спілкування характеризують … . У текстах указів, законів, постанов ми маємо справу з … . Характер, логіка викладу матеріалу, тверджень визначають … .2. Метою мовлення … стилю є повідомлення про результати досліджень. Регулювати офіційно-ділові відносини – мета мовлення … стилю … передбачає як мету мовлення обстоювання і пропаганду суспільно-політичних ідей тощо. Настрої, думки, почуття людей відтворюються за допомогою художніх образів, і це є метою мовлення … стилю.3. Діловий стиль позбавлений … . Офіційно-діловому стилеві властиві … . Лексика ділового стилю мовлення вживається у … . Пояснити значення слова діловий у поданих словосполученнях, дібравши до нього синоніми. Діловий стиль – Ділова людина – Ділова пропозиція – Діловий вигляд – Ділові відносини – Ділові кола – Ділова бесіда – Ділові папери – Діловий лист – Діловий ліс – Ділове мовлення Ділова зустріч –

86

По групувати подані слова і словосполучення за сферами вживання: побутові стосунки, наука, техніка, офіційно-ділові відносини, громадсько-політичне життя, мистецтво слова.Ясночолий, мітинг, національно-культурне відродження, офіційна особа, граматичні засоби, сонцепоклонник, порозумітися, на громадських засадах, ринкова система, економічний розвиток, теплі стосунки, договірний процес, капітал, ніжний погляд, духовне багатство, культура мовлення, кухоль води, високі договірні сторони, політична оцінка, дійти згоди, стилістичні засоби, офіційне повідомлення, липа шелестить, дати прочухана, контроль за виконанням, громадська думка, твір мистецтва, важливі чинники. У поданому тексті виправити стилістичні помилки. Виписати слова, які належать до офіційно-ділового стилю. З дальніх часів прийшли до нас різні види документів, з допомогою котрих ми пізнаємо історію своєї країни, її героїчне минуле, з`ясовуємо особливості побуту народу, правові форми та етнічні норми стосунків між суспільством і державою, відносин між окремими особами.Необхідність у складанні документів виникає одноразово з появою писемності. Нагальна потреба в укладенні різноманітних документів (угод, договорів, тестаментів) викликає появу писемності як засобу фіксації і збереження державної і приватної документації.З розвитком писемності ділові папери стали засобом фіксації та передачі інформації. Станьте учасником діалогу, відповідаючи на подані запитання.- У якому із стилів найповніше реалізується професійна компетентність, значення справи, ділові якості і т.ін.?- Який із стилів сучасної української літературної мови є одним із найдавніших? Доведіть свою думку.- У яких видах творів реалізується офіційно-діловий стиль?- Для яких стилів характерні терміни, фразеологія, стандартні синтаксичні конструкції, професійні жаргони, емоційно забарвлені слова, суспільно-політична лексика?- Які види творів допоможуть вам дати оцінку фактам, подіям, людям тощо? Де ви їх опублікуєте? Який стиль реалізує ваші можливості? - У якому стилі можливе поєднання елементів усіх стилів літературної мови?

Тема 2 Підготувати усні повідомлення про історію розвитку діловодства за поданим планом.

1. Виникнення справочинства.2. Актове діловодство.3. Приказне діловодство.4. Колегіальне діловодство.5. Виконавче діловодство.6. Діловодство в Україні.

Пояснити значення слів. що вживаються в офіційно-діловому стилі й визначають його особливості.Діловодство, документ, документація, документування, документообіг, ділові папери. Укласти тлумачний словничок застарілих слів – назв документів.

87

Едикт, загад, петиція, правда, приказ, по меморій, реляція, рескрипт, справоздания, супліка, універсал, устав, циркуляр. Записати назви документів, прийнятих:23 червня 1917 р. - … 16 липня 1917 р. - … 20 жовтня 1917 р. - … 22 січня 1918 р. 16 липня 1990 р. - …24 серпня1991 р. - … Перевірте свої знання з історії виникнення документів.

1. Розвиток політичної думки Україні після 1917 р. дають змогу простежити такі документи:

а)укази;б)циркуляри;в)постанови;г)універсали;

2. На другому військовому з’їзді в Києві Володимир Винниченко виголосива)Перший універсал;б) Другий універсал;в)Третій універсал;г)Четвертий універсал.

3. Який універсал порушив питання про автономію України?а)Перший;б) Другий;в)Третій;г)Четвертий.

4. Українську Народну Республіку проголосива)Перший універсал;б) Другий універсал;в)Третій універсал;г)Четвертий універсал.

5. Повна самостійність і незалежність УНР була проголошена … універсалом. Зазначити правильний варіант відповіді. Інші варіанти переробити відповідно до встановлених критеріїв класифікації документів.

1. За найменуванням – особові (офіційні);довідково-інформаційні, обліково-фінансові та ін.

2. За походженням – внутрішні, зовнішні.3. За місцем виникнення – службові (офіційні), особисті.4. За призначенням – заява,довідка,протокол, лист та ін.5. За напрямом – для загального користування, таємні, цілком таємні.6. За формою – рукописні, відтворені механічним способом.7. За терміном виконання – тимчасового (до … років), тривалого (понад …

років), постійного зберігання.8. За ступенем гласності – оригінали, копії.9. За стадіями створення – вхідні, вихідні.10. За складністю – прості, складні.11. За терміном зберігання – звичайні, безстрокові, термінові, дуже термінові.12. За технікою відтворення – стандартні (типові), індивідуальні

(нестандартні).Тема 3

Перевірте знання ділових термінів, дібравши до визначень назви з довідки.

88

1. Організація роботи з документами та діяльність щодо створення документів - …2. Основний вид писемного ділового мовлення, спосіб доказу - … 3. Окремі елементі документа - …4. Сукупність елементів, розміщених у певній послідовності, - … .5. Аркуш паперу з друкованим заголовком установи або з частково надрукованим текстом, призначений для документів, - ….6. Група реквізитів та їх сталих частин, відтворена на бланку документа як єдиний блок, - ….7. Відтворена від руки або в друкованому вигляді авторська праця, документ, головний його елемент - … .8. Логічні частини головного елемента документа - … .9. Назва будь-якого документа його частини, журналу, статті - … .10. Прізвище, ініціали, написані власноручно підтекстом як свідчення авторства - … .11. Невеличкий гумовий чи металевий предмет з вирізаними на ньому знаками для відбиття на папері, що засвідчує правильність, чинність документа - … 12. Календарний час якої–небудь події, позначка на документі про час (рік, число, місяць) його написання - … .13. Основний вид документа, перший і єдиний його примірник - … .14. Точне відтворення першого примірника - … .15. Відтворення частин документа - … .16. Членування тексту на складові частини, графічне відокремлення однієї частини від іншої - … .17. Відступ на початку першого рядка кожної частини документа - … .18. Система умовних знаків або сигналів для передавання відомостей - … .19. Печатка, штемпель із зображенням чийого–небудь підпису або іншого рукописного тексту, а також відбиток такого підпису чи тексту на документі - … 20. Напис на документі, який засвідчує, що його перевірила офіційна особа; відмітка на закордонному паспорті про дозвіл в’їзду, виїзду, перебування на території іншої держави - … .21. Покажчик, список імен, назв, перелік чого-небудь; умовне позначення, здебільшого сполучення чисел або літер - … .22. Напис службової особи на документі, у якому міститься коротке рішення з приводу викладених у цьому документі питань - … .23. Другий примірник документа, який видається у разі втрати першого - … .24. Реквізит, який не вживається лише у листах - … .25. Особа, організація, установа, яка надсилає документи, - … .26. Особа, організація, установа, на адресу яких надсилають документи, - … .

Довідка. Формуляр, код, реквізит, підпис, текст, бланк, індекс, назва документа, віза, дата, заголовок, діловодство, штамп, документ, печатка, адресат, адресант, гриф, рубрикація, оригінал, дублікат, копія, вступ, доказ, закінчення, витяг, абзац, резолюція. Перевірити правильність формулювання основних вимог до написання

документів. У разі потреби відредагувати.Документ має юридичну силу у відповідності з чинним законодавством. Реквізити розташовуються у певній послідовності.Подається назва виду документа.

89

До складу дати входять: число, місяць, рік. До складу підпису входять: прізвище, ім’я, по батькові. При складанні текстів документів слід дотримуватися таких правил. Треба віддавати перевагу складним реченням. Відмітка про виконання вміщується

в лівій частині. Кожний елемент реквізиту друкують з нового рядка. Дати відповіді на запитання. Чи доводилося вам писати документи − Які саме − Що було найважчим у складанні тексту документа Яким реченням ви надавали перевагу Які стійкі сполучення вживали, пишучи документи Чи траплялися в текстах документів відхилення від норм літературної мови Наведіть приклади. Чим засвідчують і затверджують документи Деякі документи підписує не одна, а декілька осіб. Які це документи В одних документах поштова адреса зазначається після назви установи й прізвища службової особи, в інших – перед прізвищем особи. Від чого це залежить Який реквізит є найважливішим у документах і чому

ТЕСТ Визначте правильні варіанти відповідей. 1. Назва установи відтворюється на бланкуа) у повному розгорнутому вигляді; б) у скороченому вигляді 2. Дату підписання документа ставлять а) під текстом зліва; б) під текстом справа;в) у лівій верхній частині;г) у правій верхній частині. 3. Дата записується а) цифровим способом;б) словесно-цифровим способом. 4. Підписують а) перший примірник документа; б) перший екземпляр документа; в) другий примірник документа; г) другий екземпляр документа. 5. Підписує документ а) керівник установи; б) бухгалтер; в) заступник керівника; г) головний бухгалтер. 6. Текст документа має такі логічні частиниа) вступ, головна частина, закінчення; б) вступ, доказ, закінчення; в) початок, основна частина, кінець.7. На бланкові друкуютьа) першу і другу сторінку;б) першу, другу, третю сторінку;

90

в) тільки першу сторінку. 8. Якщо текст займає більше, ніж одну сторінку, то на другу сторінкуа) можна переносити сам підпис;б) не можна переносити сам підпис.

Доповнити думку, пам’ятаючи про конкретні вимоги до документів. Текст документа викладають, як правило, від … особи. Заяви, автобіографії,

накази пишуть від … особи. На бланку друкується тільки … сторінка документа. Назва установи і структурного підрозділу подається у … відмінку. Найменування посади і прізвище подаються в … відмінку. У текстах документів не вживаються …. Вказати рядок, у якому правильно подано всі іменники чоловічого роду в родовому

відмінку однини: а) індексу, формуляру, тексту, грифу, терміну; б) документа, бланка, елемента, факса, заголовка; в) шифру, підпису, коду, реквізиту; г) гербу, підрозділу, оригіналу, способу, телеграфу;д) виду, телефона, дублікату, витягу, протоколу.

Вказати, рядок у якому всі слова написано згідно з правилами правопису: а) офіційно-діловий, документальність, реквізит, законодавство, розпорядження, індекс; б) комюніке, розміщений, емблема, матеріально-фінансовий, візування, достовірність; в) домовленість, примірник, конструкція, організаційно-розпорядчий, нумерація, оформлений; г) рубрикація, класифікація, діловодство, положення, прізвище, ім’я, по батькові; д) затверджений, машинописний, спілкування, інтонація, регламентованість, стандартизація.

Короткий виклад лекційного матеріалу

Лекція № 1Культура професійного мовлення

План

91

1. Мова і професія.2. Види усного спілкування за професійним спрямуванням.

Мова є однією з ознак сучасної нації. Мову створили люди, вони її розвивають, удосконалюють. Основна функція мови - бути засобом спілкування, збереження і передачі знань, взаємного розуміння. Мова - слово багатозначне. Сучасний тлумачний словник так пояснює основне значення його:

„Мова - це сукупність довільно відтворюваних загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для об'єктивно існуючих явищ і понять, а також загальноприйнятих правил її комбінування у процесі вираження думок"

Мова - єдина - загальнонаціональна чи міжнаціональна. Мова спільна для всіх представників нації. Але мова живе тільки у мовленні, без нього вона буде мертвою.

Отже, мовлення - це практичне користування мовою в конкретних ситуаціях.Українська мова є мовою національною спілкування в Україні, державною мовою

(ст. 10 Конституції України, закон про мови в Україні).Культура мови - наука, що вивчає нормативність мови, її відповідність тим вимогам,

що ставляться перед мовою в суспільстві.Культура мовлення - досконале володіння мовою, її нормами в процесі мовленнєвої

діяльності.Що означає знати мову професії.Це - вільно володіти лексикою свого фаху, нею послуговуватися.Мовні знання - один з основних компонентів професійної підготовки. Оскільки

мова виражає думку, є засобом пізнання й діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя.

Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах.

Виховання культури мовлення - справа не лише вчителя словесника. Кожен учитель повинен володіти здоровим, неупередженим відчуттям мови (без архаїзаторства, примітивізму, пуризму), постійно стежити за змінами, які відбуваються в нормах вимови, наголошування, слововживання у зв'язку з глибшим вивченням загальнонародної мови. Треба вміти самому і навчити учнів уважно читати наукову, технічну, публіцистичну, художню літературу.

Мовний режим повинен бути єдиним для всіх шкільних підручників, усіх педагогів, мовним етикетом повинні володіти учні й учителі.

У наш час говорять не тільки про мовний етикет, а й про мовний стиль учителя. Його визначальними рисами є відповідність діючим нормам, бездоганне володіння мовними засобами, "секретами" виразного читання. Важливо, щоб у вчительському колективі панувала атмосфера доброзичливої уваги і до мовлення колег, і до мовлення учнів.

Учитель - особлива професія. І який би настрій не був у нього після розмови з адміністратором чи нетактовним батьком, у клас він мусить увійти вільним від цих вражень, зі світлим і доброзичливим поглядом, стриманим і настроєним на клас, на тему уроку.

Ні загравання з учнями, ні менторського тону! Творча, ділова, емоційно-динамічна обстановка в класі потребуватиме емоційно-експресивного мовлення. Тут треба остерігатися слів-паразитів і лексичних покручів (так от, так би мовити, так сказати, червоною ниткою, у дусі часу. Син свого часу)

Багатство й різноманіть мовлення вчителя - джерело збагачення мови учня, чистота й досконалість, образність мови учителя - запорука поваги учня до естетичних цінностей, створених засобами мови.

92

Мовлення вчителя повинно відзначатися такими ознаками: 1) Виразність - змістова, інтонаційна, візуальна;

2) Правильність - орфоепічна, граматична, орфографічна, пунктуаційна; 3) Чистота - що не допускає ультра пуризму (словникового, стильового чи колоритного);

МОВА ПРОФЕСІЇМова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини має велике

знання. Вона обслуговує не тільки сферу духовної культури, а й пов'язана з виробництвом, з усіма його галузями, із соціальними відносинами, тому є елементом соціальної сфери. У сучасному житті по-новому розглядаються питання функцій мови. Колишній поділ на професії "інтелігентні" та "неінтелігентні" зникає. Основний критерій тепер - знання фаху, рівень опанування професійною термінологією, уміння спілкуватися у виробничо-професійній сфері. Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної й політичної системи в країні насичують нашу мову новими поняттями, термінами. Водночас із підвищенням рівня знань представників різних професій підвищуються й вимоги до їхнього професійного мовлення. Ми стали свідками народження нових професій і формування їх мови. У зв'язку з упровадженням української мови на підприємствах та в установах помітно збагачується словник різних професій новою науково-технічною, суспільно-політичною лексикою і термінологією. Що означає знати мову професії? Це знати спеціальну термінологію, особливості побудови синтаксичних конструкцій - тобто мати сформовану мовну компетенцію, доречно й правильно використовувати ці знання на практиці. Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в складній професійній ситуації, у контактах з представниками своєї та споріднених спеціальностей.

Види усного спілкування за професійним спрямуванням:1. Доповідь.2. Бесіда.3. Телефонна розмова.4. Прийом відвідувачів.

ТЕЛЕФОННА РОЗМОВАОдним з різновидів приватного мовлення, що стає все поширенішим з розвитком

засобів комунікації, є телефонна розмова. Розмовляючи по телефону, співрозмовники не бачать один одного, тому виключається передача інформації через міміку, жести, вираз очей, вираз обличчя та ін. Телефонна розмова може бути офіційною й неофіційною.

Основні вимоги до мовця, що говорить по телефону, такі:1) Чіткість, чистота артикуляції, правильність дикції;2)Середній за силою голос мовлення;3) Лаконізм висловлювання, чіткість, виразність побудови фрази;4) Темп мовлення — середній, тон — спокійний, ввічливий.Службова телефонна розмова складається з таких компонентів:Момент встановлення зв'язку: розпочинаючи розмову, треба назвати своє

прізвище, ім'я, по батькові, а також сказати, від чийого імені ви говорите (установа, службова особа та ін.). У відповідь теж називають себе й установу, сторони обов'язково вітаються.

93

Виклад справи: його слід будувати чітко, стисло, без зайвих подробиць. Лаконізм тут досягається за рахунок детально продуманого переліку головних і другорядних питань, які вимагають короткої і конкретної відповіді. Розмова телефоном не повинна перетворюватися на монолог. Викладаючи проблему, слід передавати інформацію частинами, по можливості частіше робити паузи.Контрольні запитання

1. Яка роль мови у професійному рості?2. Назвіть основні вимоги до мовлення3. Назвіть види усного спілкування за професійним спрямуванням

Домашнє завдання: Виконати самостійну роботу № 1.

Лекція №2Лексичні норми СУМ в професійному спілкуванні

План1. Використання у професійному мовленні лексики за кількістю значень і

співвідношенням змісту і форми.2. Номенклатурні та географічні назви в професійному мовленні.3. Скорочення в офіційних текстах.

Слововживання в офіційно-діловому мовленні має свої особливості:4. Використання тільки книжкової лексики.5. Умотивованість використання слів у тексті.6. Широке використання термінів,4. Уникнення слів із кількома значеннями, якщо ж використовуєтьсябагатозначне слово-контекст повинен залишити одне значення.9. Вживання слів тільки в прямому значенні.10. Виправдане вживання іншомовних слів.11. Обґрунтовану використання неологізмів, за необхідності використання- пояснюється.12. Уникнення слів з емоційним забарвленням.9. У певному тексті із синонімічного ряду використання одного ізсинонімів.

Повторимо, що слова групуються за ознаками:- за кількістю значень: однозначні та багатозначні.Однозначні слова - терміни - спеціальні слова або словосполучення, що дають

точне визначення чи пояснення предметам, явищам, діям з якої-небудь галузі знання - науки, культури, техніки, політики, економіки.

Діловому стилю притаманна термінологія, яка утворюється із активної лексики, запозичується з інших мов, утворюється за допомогою власних слів та іншомовних або із запозичених складників.

Значення термінів зафіксовані у державних стандартах, спеціальних словниках, довідниках. Ось чому вони і повинні вживатися тільки в зафіксованому значенні.

Виділяють основні групи термінологічної лексики:1. Математична2. Фізична3. Електротехнічна4. Радіотехнічна5. Літературознавча

94

6. Лінгвістична7. Філософська8. Фінансова9. Хімічна10. Біологічна11. Медична12. Музична13. .Морська14. Залізнична15. СпортивнаСлід уникати використання застарілих, нестандартних термінів.Інколи в офіційному мовленні вживаються багатозначні слова, тобто слова, які

можуть вживатися як в прямому так і в переносному значенні ( кольоровий, ловити земля, команда). Значення слова перевіряємо за тлумачним словником, де в словниковій статті перше зафіксоване значення слова – пряме, інші – переносні. Багатозначне слово в діловому мовленні вживається тільки в прямому значенні. За співвідношенням змісту і зовнішньої форми слова групуються на групи :

- синоніми- антоніми- омоніми- пароніми Синоніми – це слова, відмінні одне від одного своїм лексичним складом, але

близькі або тотожні за значенням. Синоніми поділяються на групи : 1.Лексичні синоніми (відомий – видатний – славетний) відрізняються

смисловими відтінками . 2.Стилістичні синоніми – це слова, що відрізняються стилістичним і емоційним

забарвленням ( говорити – мовити – пророчити – верзти). 3.Абсолютні синоніми – зовсім не відрізняються значенням і в усякому контексті

можуть вживатися без будь-якої відмінності (мовознавство-інгвістика). Незнання синонімічних можливостей призводить до помилок. Деякі слова

відрізняються лише префіксами. Замісник Заступник Квиток, білет Наступний? Подальший Положення, становище, стан Спиратися, опиратися Суспільний, громадський Тепер, зараз, нині, сьогодні Велику групу лексики становлять пароніми – слова, досить близькі за звуковим

складом і звучанням, але різні за значенням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом , наявністю чи відсутністю частки «ся»

Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, призводить до неправильної заміни одного слова іншим.

Адрес – адреса Виборний – виборчий Дипломат – дипломант – дипломник

95

Дільниця – ділянка

Деякі складні випадки запису географічних назв у професійному мовленні

Чимало труднощів у практичному мовленні виникає при вживанні назв, імен, прізвищ, поєднанні числівників з іменниками і в застосуванні логічних, пунктуаційних і технічних правил у писемному тексті.

Географічні назви. Географічні назви поділяються на власні і невласні. Невласні назви – це географічна номенклатура: місто, село, селище, хутір, гора, пагорб, хребет, долина, яр, річка, струмок, море, озеро, ставок. Власні географічні назви позначають єдині, індивідуальні реальні об’єкти: , Одеса, Чернівці; Дніпро, Псел, Прут; Саяни, Карпати, Альпи; Балхаш, Байкал. Чимало географічних назв передається словосполученням, порівн.: Нова Ушиця, Старі Бросківці, Великий Кучурів, Великий Токмак, Західна Європа, Північний Урал, Мінеральні Води,

Сухий Яр, Великі Луки, Біла Церква; Біле море, Ладозьке озеро, мис Дежнєва, мис Доброї Надії. Географічні назви здебільшого не перекладаються ( бо повинні виділяти один конкретний предмет з групи подібних). Вони транслітеруються ( напр.: Рим (італ. Кота), Неаполь (по-укр.мало бути Наполі), Алма-Ата, ( казах. Яблуневе), Аюдаг ( Ведмдь~гора), Вадул-Сірет та ін. Перекладаються тільки: а) номенклатурні слова (родові назви): гора, коса, затока, море, океан, півострів (напр.: Балканський півострів, Тихий океан, Аравійське море, протока Гудзон); б) слова на позначення сторін світу, що входять до складу власних назв: Західний Сибір, Південний Буг, Південна Кароліна, Північна Буковина, Північна Двина.

Основні правила написання географічних назв такі: р а з о м пишуться: 1) назви., у складі яких є сполучний звук (або флексії у ролі сполучного звука): Білозерськ, Верхньодніпровськ, Довгопілля, Кам'яногірка, Красноводськ, Старокостянти-нів, Первомайськ, Червоногірка, Печиводи; 2) назви, які починаються компонентом східне-, західно-, північно-, південне-: Північно-донецький район, Західно казахстанська область, ПІвнічногорськ, Південнокримське шосе; окремо пишуться: 1) назви утворені поєднанням іменника з узгоджуваним препозитивним прикметником: Біла Церква, Нова Ушиця, Великі Луки, Малий Кучурів, Малі Вали, Зелений Клин; 2) назви, до складу яких входять числівники: Перше Садове, Засілля Перше; 3) назви, що складаються з імені і прізвища: селище Лев Толстой, село Івана Франка; через дефіс пишуться: 1) назви з інверсованим прикметником: Кам'янець-Подільський, Рева-Руська, Могилів- Подільський, Харків-Товарний, Одеса-Товарна, Гожув-Великопольський, Переяслав-Хмельницький; 2) назви, що складаються з двох іменників або прикметників, поєднаних без сполучного звука: Глинськ-Загора, Дубчик-Маківка, Ельзас-Лотарингія, Мекленбург-Шверін; 3) усі неслов’янські власні назви, які складаються з двох або кількох слів (незалежно від того, до якої частини мови вони належать): Монте-Карло, Сату-Маре, Улан-Батор, Віла-Реал; 4) назв, які починаються словами: Сан-, Сант-, Санки-, Санта-, Сен-, Сент-, Нью-, Іст-, Вест-,: Сан-Маріно, Сан-Паулу, Сант-Яго, Сен-Анн, Нью-Йорк, Вест-Індія, Іст-Лондон, Санки-Пельтен, Сан-Фраціско; 5) назви, які закінчуються словами – сіті (місто), рівер (річка), фіорд, стріт (вулиця), сквер(бульвар) та ін.: Оклахом-сіті, Фолл-рівер, Грін-рівер, Уолл-стріт, Сахо-сквер, Бонна-фіорд; 6) назви, утворені від імені і прізвища або від двох імен: Івано-Франківськ, Михайло-Коцюбинське, Дмитро-Варварівка; 7) складні географічні назви без сполучного звука: Пологи-Вергуни, Пуща-Водиця, Гски-Бершадь; 8) назви (слов’янські та іншомовні), утворені за типом 96

прийменникових і сполучникових поєднань, у тому числі з іншомовними службовими словами: Ростов-на-Дону, Новосілки-на-Дніпрі, Комсомольськ-на-Амурі, Яр-під-Зайчиком, Камінь-на-Обі, Слов'янськ-на-Кубані, Під-Дубом, Під-Гаєм; Ла-Манш, Ель-Ман-сура, Ріо-де-Жанейро, Бург-ель-Араб.

Щодо відмінювання, то всі географічні назви відмінюються, але не всі змінюються. Не змінюються іншомовні назви на –е, -о, -у, -ю, -а, -і (окремі); Лідице, Фрунзе, Туапсе, Улан-Уде, Рамбуйє, Порт-Луї, Нікарагуа, Семуа, Папуа, Сан-Франциско, Хельсінкі, Капрі, Тбілісі. Прийменникові конструкції-назви відмінюються в першій частині (з Комсомольськом-на-Амурі, у Франкфурті-на-Майні, Новосілки-на-Дніпрі). Назви з початковими компонентами Спас-, Усть-, соль-, відприкметниковими іменниками на –ово-, -ево-, (-єво), -іно, (-їно), побудовані як прикладки, утворені від імені та прізвища або двох імен., змінюються в другій частині (Усть-Абакана, Спас-Клепікам, Соль-Ілецьку, Івано-Франківську, Михайло-Коцюбинським, Орєхово-Зуєва, Ільмень-озером, Сапун-горі, але Московою-рікою, Амуром-рікою). Інші назви-сполучення змінюються в обох частинах (Кам'янця-Подільського, Петропавловську-Камчатському, Білою Церквою, Новою Ушицею).

Іншомовні назви із закінченням на приголосний змінюються в другій частині (Улан-Батора., уенос-Айресі, Іст-Лондону (-ові), Лос-Анжелесом.

Усі географічні назви ставляться в тому відмінку, якого вимагає контекст. Географічні назви, вжиті без номенклатурного слова, обов’язково змінюються, а вжиті з номенклатурною назвою (що практикується частіше), яка виражає синтаксичні зв’язки в реченні, географічні назви здебільшого змінюються, але часом подаються в початковій формі.

Скорочення слів і словосполучень в офіційно-діловому стиліВиди скорочень:- звукові – утворені від початкових звуків слів у словосполученні;- буквені – утворені від початкових букв слів у словосполученні;- складові (частинкові) – утворені за допомогою певних частинок слів чи словосполучень- комбіновані (змішані) – утворені за допомогою поєднання попередніх способів.Особливості скорочування в ділових текстах- відання переваги загальноприйнятим, стандартним скороченням;- уникання одно звучності з іншими абревіатурами, на благозвучності, появи бажань асоціацій;- уникнення скорочень у назвах держав, найвищих державних посад, звань, закладів;- уникнення скорочень назв посади, звання, організацій в час звертання до особи;- пояснення новоутвореного скорочення ( за першим разом використання потрібно назвати повну форму);- уникнення службових слів ( прийменників і сполучників);- невикористання скорочення одиниць виміру, фізичних одиниць, знаків %, №, якщо вони без цифр і не в таблицях ( за винятком фізичних одиниць у формулах);- уникнення «авторських» скорочень;- зниження офіційності тексту через велику кількість скорочень у ньому.

Контрольні запитання1. Яка різниця між багатозначними словами та омонімами?2. Терміни та їх ролі у професійному мовленні.

97

3. Особливості правопису номенклатурних та географічних назв у професійному мовленні.4. Особлиивості скорочення слів в офіційному мовленні.Домашнє завдання: виконати самостійну роботу № 2.

Лекція № 3 Документи щодо особового складу. Резюме, розпорядження. Довідково-

інформаційні документи. Етикет ділового листування. Організаційні документи

План1. Документ та його складові.2. Правила оформлення документу.3. Укладання документів щодо особового складу.4. Укладання автобіографії та резюме.5. Етикет ділового листування.6. Укладання організаційних документів.Документ – це матеріальний об’єкт, що містить у зафіксованому вигляді

інформацію, оформлений у заведеному порядку й має відповідно до законодавства юридичну чинність.

Текст – висловлювання, яке складається з кількох речень, має певну змістову й структурну завершеність, містить певний обсяг фактів, певну інформацію, текст ділиться на абзаци, що логічно пов’язані одним з одним.

Текст ( за способом викладу матеріалу)

При складанні документів слід дотримуватися таких правил:13. Текст викладати від третьої особи. Наприклад: Комісія ухвалила…; Інститут просить…; Ректор клопочеться…Від першої особи пишуться заяви, автобіографії, доповідні й пояснювальні записки, накази.14. Не вживати образних виразів, емоційно забарвлених слів і синтаксичних конструкцій.15. Уживати стійкі (стандартизовані) сполучення типу: відповідно до, у зв’язку, згідно з, необхідний для, в порядку.16. Використовувати синтаксичні конструкції типу: Доводимо до Вашого відома, що…; Нагадуємо Вам, що…; Підтверджуємо з вдячністю…; У порядку обміну досвідом…; У зв’язку з вказівкою…; Відповідно до попередньої домовленості…; Відповідно до Вашого прохання…

Розповідь Опис Роздум - міркування

Послідовність викладу подій автобіографія, протокол, звіт

Характеристика явищ через перерахування ознак, властивостейЗвіт, акт, наказ, постанова

Спосіб викладу, при якому логічно послідовний ряд визначень, суджень і висновків розкриває внутрішній зв'язок явищ Доповідна записка, заява, договір і т.д.

98

17. Дієприслівникові звороти вживати на початку речення: враховуючи…; беручи…; розглянувши…; вважаючи…18. Використовуючи мовні засоби, що відповідають нормам літературної мови і зрозумілі для широкого читача.19. Уживати прямий порядок слів у реченнях (підмет передує присудкові; означення – перед означуваними словами; додатки – після керуючого слова; додатки - після керуючого слова; вставні слова на початку речення).20. Щоб не виявляти гостроти стосунків з партнером, активну форму дієслів слід заміняти на пасивну. Наприклад: Ви не висловили свої позиції – Вами ще не висловлені позиції..Якщо ж важливо вказати на конкретного виконавця, то тоді треба вживати активну форму: Університет не гарантує…21. Уживати інфінітивні конструкції: створити комісію; відкликати працівників…22. У розпорядчих документах слід вживати дієслівні конструкції у формі наказового способу: Наказує…; Пропоную…23. Використовувати скорочення слів, складноскорочені слова і абревіатури, які пишуться у діловодстві за загальними правилами: р-н, обл., км, канд.. філол.. наук.24. Віддавати перевагу простим реченням. Використовувати форми ввічливості за допомогою слів: шановний, високошанований, вельмишановний, високоповажний..

Реквізит – це сукупність обов’язкових даних у документі, без яких він не може бути підставою для обліку й не має юридичної сили.

При оформленні документів використовується такий склад реквізитів: 1 – Державний;2 – емблема організації;3 – зображення нагород;4 – код організації;5 – код документа;6 – назва міністерства чи відомства;7 – назва підприємства (установи, організації, фірми);8 – назва структурного підрозділу;9 – індекс підприємства зв’язку, поштова та телеграфна адреса, номер

телетайпа (абонентського телеграфу), номер телефону, номер рахунку в банку;10 – назва виду документа;11 – дата;12 – індекс (вихідний номер документа);13 – посилання на індекс та дату вихідного документа;14 – місце складання чи видання;15 – гриф обмеження доступу до документа;16 – адресат;17 – гриф затвердження;18 – резолюція;19 – заголовок до тексту;20 – позначка про контроль;21 – текст;22 – позначка про наявність додатка;

99

23 – підпис;24 – гриф погодження;25 – візи;26 – відбиток печатки;27 – позначка про завірення копії;28 – прізвище виконання та номер його телефону;29 – позначка про виконання документа та направлення його до справи;30 – позначка про перенесення даних на машинний носій;31 – позначка про походження.

Робоча площа документа – це площа уніфікованої форми чи бланка документа, призначена для заповнення основними реквізитами.

Береги документа – це площі, призначені для закріплення документа в технічних засобах зберігання, а також для нанесення спеціальних позначок та зображень.

ГОСТ 6.38 – 90 встановлено такі розміри берегів формуляра – зразка: • лівого – 20мм (8 пробілів); • правого – не менше ніж 8мм (3 – 4 пробіли); • верхнього – не менше ніж 10мм (3 – 4 інтервали); • нижнього – не менше ніж 8мм (2 – 4 інтервали). Однак на практиці здебільшого дотримуються розмірів берегів відповідно до

старого ГОСТ 6.39 – 72 “Унифицированные системы документации. Система организационно – розпорядительной документации. Формуляр – формуляр ”.

• лівого – (відповідно до ГОСТ 9327-60 “Бумага и изделия из бумаги”) 35мм (13 пробілів);

• правого – не менше ніж 8мм (3 – 4 пробіли); • верхнього – 20мм (4 – 5 інтервалів); • нижнього – не менше ніж 19мм (для формату А4) Не менше ніж 16мм (для формату А5). Формуляр документа – сукупність реквізитів, розташованих у певній

послідовності на бланку. Формуляр – зразок – це модель побудови однотипних документів.

ДСТУ 4163 – 2003 Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно – розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів поширюється на організаційно – розпорядні документи. Цей Державний стандарт України установлює:

- склад реквізитів документів;- вимоги до змісту і розташування їх;- вимоги до бланків оформлювання документів;- вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних

засобів. У різних типах документів склад реквізитів неоднаковий і він залежить від

змісту, призначення і способу оброблення документа. Кожному реквізиту відведено певне місце, що робить документи зручними для зорового сприйняття, спрощує їх опрацювання.

Класифікація документів за призначенням:- організаційні документи ( інструкція, положення, правила, статут);- документація щодо особового складу ( особовий листок з обліку кадрів, заява,

автобіографія, резюме, характеристика, накази щодо особового складу, трудова книжка);100

- довідково – інформаційні документи ( службові листи, прес – реліз, стаття, анотація, адреса, телеграма, телефонограма, факс, довідки, службові записки, протокол, витяг з протоколу, резолюція, звіт, план, оголошення, повідомлення про захід );

- документи з господарсько – договірної діяльност і ( договір, контракт, трудова угода);

- обліково – фінансові документи (таблиці, список, перелік, накладна, акт, доручення, довіреність, розписка).

Необхідно звернути увагу, що мова ділових паперів стандартизована. Засобами стандартизації мови ділових паперів є:

2. Ключові слова (назви документів: наказ, контракт, довіреність; особові форми дієслів: прошву, наказую, затверджую, пропонуємо; загальні назви суб’єктів домовленостей). Зверніть увагу на такі пари суб’єктів домовленостей:

Клієнт – Банк Банк – Підприємство Брокер – Клієнт Виконавець – Замовник Орендар – Орендодавець Працівник – Адміністрація Замовник – Генпідрядник Покупець – Продавець Працівник – Роботодавець Наймодавець – Наймач Позивач – відповідач 3. Типізовані словосполучення (фразеологічні сполучення), так звані мовні

кліше: встановити контроль, надати допомогу, заходи для посилення боротьби із злочинністю, продуктивність праці. Причина появи кліше – частотність і повторюваність ситуацій. Мовні кліше мають – інформативно - необхідний характер. Таке використання готових мовних формул доцільне і не свідчить про бідність офіційно – ділового стилю, а визначає його характерні риси.Розрізняють іменні та дієслівні мовні кліше (залежно від головного слова): звітні збори, атестаційна характеристика, порядок денний, докладати зусиль, доводимо до Вашого відома, підбивати підсумки.4. Типові речення. Наприклад, у договорі про купівлю – продаж майна обов’язковим є таке речення: До укладання договору об’єкт продажу нікому не проданий, не заставлений, у спорі і під забороною (арештом) не перебуває.

Автобіографія – це опис свого життя. Реквізити автобіографії:

1.Назва документа.2. Прізвище, ім’я, по батькові.3. Дата народження.4. Місце народження.5. Відомості про навчання ( повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося вчитися).

101

6. Відомості про трудову діяльність ( стисло, в хронологічній послідовності назви місць роботи й посад).7. Відомості про громадську роботу ( всі її види).8. Стислі відомості про склад сім’ї ( батько, мати, чоловік, дружина, діти).9. Дата написання й підпис автора.

Автобіографія – обов’язковий документ.Примітка: при влаштуванні на роботу роботодавці вимагають резюме. Тому на

уроці доцільно ознайомити учнів з поняттям “ резюме ” та навчити його складати.

Контрольні запитання:- Що таке діловий папір?- Назвіть основні властивості офіційно - ділових паперів - Які вимоги ставляться до документів ?- За якими ознаками здійснюється класифікація ділових паперів?- Які вимоги ставляться до тексту ділових паперів?- Назвіть основні типи текстів документів , наведіть приклади до кожного з них.- У чому виявляється стандартнісь ділових паперів?- Назвіть ступені стандартизації та регламентації документів ,визначте їх суть;- Розкажіть про основні реквізити ділових паперів у такій послідовності:а) назва реквізиту та його суть;б) призначення;в) види; г) вимоги до оформлення;д) наведіть приклади.

Література1. Головач А.С. Образцы оформления документов.- Донецк. -19962. Коваль А.П. Ділове спілкування.- К.-19923.Коваль А.П. Культура ділового спілкування.- К-1982.4. Марахова А.Ф. Мова сучасних ділових документів.-К-1981.5. Молдованов М.І., Сидорова Г. М. Сучасний діловий документ.-К-1992.6. Паламар Л.М.,. Кацавець Г.Н. Мова ділових паперів.-К-1993.7. Рахманин Л.М. Стилистика деловой речи и редактирование служебних

документов-М-1973.8. Словник іншомовних слів За ред. О.С.Мельничука.-К-1985.

Резюме – це документ, в якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні успіхи й досягнення особи, яка його складає.

Його ще називають CV ( “сі - ві”, curticulum vital, що на латині означає “шлях життя” ).

Пам ’ ятайте : вдало написане резюме допоможе вам отримати особисту зустріч з роботодавцем, але ще не роботу.

Отже, ваша основна мета – домогтися того, щоб у роботодавця з’явилося бажання зустрітися з вами особисто.

Резюме має бути лаконічним, правдивим і невичерпним. Складаючи резюме, ви маєте відокремлювати не те, що ви хочете отримати і що вас цікавить особисто, а те, що ви можете запропонувати роботодавцю, яку користь матиме фірма від вас, чому саме ви є найкращою кандидатурою на заміщення вакантної посади.

Розрізняють два стилі викладу інформації в резюме: європейський та американський.102

Особливістю європейського стилю викладу є те, що подаються відомості про дату і місце народження, родинний стан та використовується хронологічний порядок викладу інформації про освіту та досвід роботи.

Американський “стандарт” вимагає зворотного порядку і спочатку називається посада, яку ви обіймаєте зараз, а потім інші посади, які ви займали до цього.

Реквізити резюме1. Назва документа.2. Прізвище, ім’я, по батькові особи, яка складає резюме.3. Мета складання резюме.4. Дата і місце народження.5. Родинний стан.6. Досвід роботи.7. Освіта ( випускникам і студентам цей пункт доцільно подавати перед

досвідом роботи).8. Додаткова інформація ( знання мов, уміння працювати на персональному

комп’ютері, наявність водійських прав).9. Контактний телефон.10. Дата заповнення. Аби досягти успіху, під час складання резюме рекомендують дотримуватися

таких правил:1. Формулюють свою мету зрозуміло, чітко, дохідливо.2. Намагайтесь вживати якомога більше фахових слів, що відповідають посаді,

яку ви хочете обійняти. Уникайте деталізації подаючи відомості про досвід роботи.3. Для кожного конкретного конкурсу складайте окреме резюме.4. Намагайтесь не вживати такі слова, як “Я”, “Ми”. Замість них вживайте на

початку речення активні дієслова: організував, був учасником, створив, керував, вивчав, допоміг, обізнаний.

5. Не подавайте в резюме неправдивої інформації.6. Не надсилайте своєї фотокартки, якщо цього спеціально не передбачено.7. Не вказуйте розмір заробітної платні.8. Для передруку резюме використовуйте якісний папір стандартного розміру.

Зовнішнє оформлення резюме має забезпечити максимально комфортне його прочитання. Обов’язково виділіть необхідні заголовки.

9. Якщо ви обіймаєте не надто високу посаду, то під час складання резюме краще зосередитись на великому досвіді роботи й набутих навичках.

Пам ’ ятайте ! Із тексту резюме має вимальовуватися образ автора – досвідченого фахівця, надійного, чесного працівника.

Заява – це офіційне повідомлення в усній або письмовій формі, в якому викладається певне прохання.

У заяві реквізити розташовують у такій послідовності:1. Праворуч вказується назва організації чи установи, куди подається заява

(адресат).2. Нижче у стовпчик – назва професії, місце роботи, прізвище, ім’я, по батькові,

адреса того, хто подає заяву ( якщо заява адресується до тієї організації, де працює автор, не треба зазначати домашню адресу, а достатньо назвати посаду й місце роботи чи структурний підрозділ).

3. Ще нижче посередині рядка пишеться слово “заява” з великої літери й не ставиться крапка.

103

4. З великої літери й з абзацу починається текст заяви, де чітко викладається прохання з коротким його обґрунтуванням.

5. Після тексту заяви ліворуч вміщується дата, а праворуч підпис особи, яка писала заяву.

У складній заяві також подаються відомості про те, які саме документи додані до заяви на підтвердження правомірності висловленого в ній прохання.

Контрольні запитання:1. Назвіть типи документів за призначенням?2.Яка різниця між резюме і автобіографією?3. Назвіть довідково-інформаційні документи.Домашнє завдання: виконати самостійні роботи № 6, 7.

Контрольні запитання1. Що таке документ?2. Особливості класифікації документів.3. Які вимоги ставляться до тесту ділових паперів?4. Назвіть основні типи текстів документів, наведіть приклади до кожного з них.5. У чому виявляється стандартність ділових паперів?6. Назвіть ступені стандартизації та регламентації документів, визначте їх суть;7. Розкажіть про основні реквізити ділових паперів у такій послідовності:

а) назва реквізиту;б) призначення;в) види;г) вимоги до оформлення;д) наведіть приклади.

Література1. Головач А.С. Образцы оформления документов. - Донецьк. - 1996.2. Коваль А.П. Ділове спілкування. - К. - 1992.3. Коваль А.П. Культура ділового спілкування. - К. - 1982.4. Марахова А.Ф. Мова сучасних ділових документів. - К. - 1981.5. Молдованов М.І., Сидорова Г.М. Сучасний діловий документ. - К. - 1992.6. Паламар Л.М., Кацавець Г.Н. Мова ділових паперів. - К. - 1993.7. Рахманин Л.В. Стилистика деловой речи и редактирование служебных

документов. - М. - 1973.8. Словник іншомовних слів/За ред. О.С. Мельничука. - К. - 1985.9. Хазін М.А., Бойко М.Д., Співак В.М. Кримінально-процесуальні акти дізнання

та попереднього слідства: Зразки документів. - К. – 1996

Матеріали до проведення практичних занять

Виправити помилки, допущені у вживані прийменникових конструкцій.Згідно поданої заяви. Відповідно з інструкцією. Не дивлячись на зміни у регламенті. Комісія по складанню проекту постанови. У відповідності з наказом. По закінченню зборів. Заходи по дотриманню чинного законодавства. Згідно до запропонованого списку. У залежності від виду документа. По формі документи

104

бувають стандартні і індивідуальні. Тексти документів складаються по затвердженій формі. З дужок дібрати потрібні префікси до дієслів у поданих реченнях. Вказується назва організації, що (по-, при-, ви-, наді-) слала документ. Документ датується днем його (на-, від-, під-,) писання або (за-, під-,) твердження. Цей реквізит (в-, по-,) казує на назву міста чи населеного пункту, де (по-, ви-, на-,) дано документ. Під час підписання документів колегіальних органів (по-, за-, ви-) значаються обов’язки осіб, що (на-, під-, від-, до-) писали документи. Кожний службовий документ, незалежно від (при-, на-, по-) значення й виду, має заголовок. Зробити правильний вибір, підкресливши потрібне слово. (Особовий, особистий) підпис. Перший (примірник, екземпляр) документа. Бланки (вміщують, містять) трафаретний текст. (В залежності, залежно) від виду документа. Реквізити (розташовані, розміщені) у певній послідовності. Строки (зберігання, збереження) документів. (Завірити, засвідчити) підписом. Текст (поділяється, розділяється, ділиться) на логічні частини. Документи (виконують, здійснюють) (офіційну, офіціальну), ділову функції. Після затвердження документ (набуває, набирає) юридичної сили. Було (призначено, назначено) (прийомний, приймальний) день. Скласти словосполучення з поданими словами, зважаючи на відмінності значень, що їх виражає закінчення родового відмінка.Рахунка – рахунку; органа – органу; акта – акту; елемента – елементу; типа – типу; терміна – терміну; апарата – апарату; оригінала – оригіналу; папера – паперу. Переписати текст, правильно наголошуючи кожне слово. Виписати слова з подвійним наголосом. Поставити потрібні розділові знаки, яких бракує в тексті. Проблема створення, систематизації та уніфікації документів набула особливої актуальності в наш час тому, що, по-перше, сфера ділового спілкування поповнилася багатьма новими документами, по-друге, традиційні документи оновлюють свої характеристики (зміст, функцію, адресата і т. ін.). Ці зміни в свою чергу зумовлені об’єктивними чинниками: а) надаванням українській мові статусу державної мови; б) необхідність переходу на вивчення діловодства української мовою; в) розвитком ринкових відносин в економіці тощо. Поставити наголоси в поданих словах. Рукописний, безстроковий, ознака, позначка, реквізит, надходження, підрозділ, номенклатура, порядковий, стандарт, комюніке, різновид, типовий, запитання, адресний, джерело, обмін, текстовий, відомості, приклад.

Матеріали для індивідуальної роботи на практичних заняттях

Відредагувати подані тексти

Картка № 1Життя не дуже пестило нашу мову по шляху до утвердження її у різних сферах

спілкування: то не було умов для розвитку наукового стилю, то до краю звужувало

105

рамки її офіційного використання, то ретельно під різними приводами винищувало її творців та прихильників.

Картка № 2Оголошення

По середам проводяться заняття на факультативі по українській мові з метою підготовки конкурсів та олімпіад.

Початок занять в 13. 20 в аудиторії 113Запрошуються всі бажаючі.

Картка № 3Автобіографія

Я, Мірошник Ірина Дмитрівна, народилась у Броварському районі Київської області. Закінчила Київську середню школу № 115. На протязі 1980-1985 р. р. навчалася в інженерно-будівельному інституті. Призначили працювати інженером тресту. Приймаю участь у громадській роботі, голова профкому тресту.

Одружена, маю доньку.Дата Підпис

Картка № 4В добу утворення незалежної держави, коли прийнято закон надання українській

мові статусу державної, у Україні питання культури мовлення набувають особливої ваги. Ширшає коло тих, хто пише, читає й розмовляє на українській мові.

Картка № 5 В вищих закладах освіти педагогічного профілю треба підвищити значення

наукової роботи у час розгляду конкурсних справ викладачів, встановивши умовою проходження конкурсу при заміщенні вакансій професорсько-викладацького складу. Високий рівень наукової роботи претендента.

Картка № 6У час практики провела 12 контрольних уроків і 5 уроків, які спеціально не

оцінювались. Усі уроки були обговорені учителем і методистом.

Картка № 7Ректорові НаціональногоПедагогічного університетуімені АПН Українипроф. Шкілю М. І. асистента кафедри мовознавствапедагогічного факультету

106

Зінченко Ольги Іванівни

ЗаяваПрошу звільнити мене від посади асистента в зв’язку з вступом у аспірантуру

інституту мовознавства імені О.О. Потебні НАН України.

Дата ПідписКартка № 8

Російсько- український словник наукової термінології.Біологія. Хімія. Медицина. –

К.: Наукова думка, 1996. – 660 с.

В словнику зафіксовані найбільш уживані сучасні терміни біологічних, хімічних та медичних наук по- російськи та їх українські відповідники.

Для працівників наукових установ, видавництв, радіо і телебачення, викладачів, студентів, учителів.

Картка № 9Справка

Выдана на запрос Министерства финансов о том, что служба по распространению печати «Курьер» объединения «Главпочтамп» объявляет подписку на второе полугодие 1997 года на следующие издания: «Деловая женщина», «Малый бизнес», «Финансовый вестник», «Менеджер». Подписка принимается по телефонам: 421-43-80, 519-36-10 (з посібн.).

Картка № 10Оргкомітет по підготовці і проведення Днів культури Республіки Казахстан в

Україні запрошує Вас на урочистий концерт присвячений закриттю святаВаш ряд 3, місце 27.

Картка № 11Про виготовлення бланківіндивідуальних планівроботи викладачів

Просимо виготовити бланки індивідуальних планів роботи викладачів на папері видавництва у кількості однієї тисячі штук на протязі другого кварталу 1999 року. Оплату гарантуємо.

Картка № 12На протязі минулих двох місяців Вам було надіслано три офіційні нагадування за

заборгованість нашому міністерству.Ми не отримали жодної відповіді від Вас, а у сьогоднішньому звіті бухгалтерії

Ваші платежі знову помічено як неоплачені.Як ділові люди Ви розцмієте всю складність ситуації. Досі наша співпраця була

доволі плідною, але продовження її буде можливим лише в тому разі, якщо Ви сплатите борг до 00.00.00.

107

Наперед вдячні.

Картка № 13Председатель государственной комиссии по изучению последствий аварии был

приглашен на заседание.

Картка № 14По дорученню директора Миколи Петровича мав перевірити стан заземлення

шкільних лабораторій.Картка № 15

Вчора не було уроку по хімії, замість цього нам дали цікаві завдання по алгебрі.

Картка № 16Іван Сергійович підготувався до конференції, але завдяки хворобі виступити з

доповіддю не зміг.

Картка № 17Прийом замовлень на доставку квитків додому приймається по пошті і по

телеграфу.

Картка № 18Учениця була відсутня із-за хвороби.

Картка № 19Цей ящик з книгами важить з тридцять кілограмів.

Картка № 20Учитель весь час піклується за своїх учнів.

Словник термінів ділового мовлення

Мова − це найважливіший універсальний засіб спілкування людей, висловлення їх думок, почуттів. Вона є однією з найістотніших ознак нації і реально існує як мовна діяльність членів відповідної етнічної спільноти.

Літературна мова − це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні

108

та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей.

Державна мова − це „закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у закладах освіти, науки, культури, у сферах зв’язку та інформатики”.

Мовлення − це спілкування людей між собою за допомогою мови, тобто процес реалізації мовної діяльності.

Основні вимоги до мовлення:Правильністю, тобто відповідати літературним нормам, що діють у мовній

системі (орфоепічним, орфографічним, лексичним, морфологічним, синтаксичним, стилістичним, пунктуаційним);

Змістовністю, яка передбачає глибоке осмислення теми й головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією з цієї теми; різнобічне та повне розкриття теми, уникнення зайвого;

Послідовністю, тобто логічністю та лаконічністю думок;Багатством, що передбачає використання різноманітних засобів вираження

думок у межах відповідного стилю, уникнення невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень;

Точністю, яка великою мірою залежить від глибини знань та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу;

Виразністю, для досягнення якої слід виділяти найважливіші місця свого висловлювання і виражати власне ставлення до предмета мовлення;

Доречністю та доцільністю, яка залежить насамперед від того, наскільки повно й глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій адресата.

Культура мовлення − це ще й загальноприйнятий мовний етикет: типові формули вітання, побажання, прощання, запрошення тощо. Неабияке значення має й тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему. Уважність, чемність і ввічливість − основні вимоги мовного етикету.

Мовний стиль − це сукупність мовно-виражальних засобів, зумовлених змістом, метою і функцією висловлювання.

Жанри − це різновиди текстів певного стилю, що різняться насамперед метою мовлення, сферою спілкування та іншими ознаками.

Офіційно-діловий стиль − „функціональний різновид літературної мови, що використовується в офіційному спілкуванні ( між установами, окремою особою і установою, між посадовими особами; ділові взаємини на виробництві)”. Це стиль ділових паперів − законів, договорів, розпоряджень, постанов, заяв, резолюцій, протоколів, актів, наказів, анкет тощо.

Норма літературної мови − це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, що закріплюються в процесі суспільної комунікації. Розрізняють різні типи норм: орфоепічні, граматичні, орфографічні, лексичні, синтаксичні, стилістичні, пунктуаційні, акцентуаційні.

Орфоепічні норми регламентують правила вимови звуків, звукосполучень та наголошування слів.

Акцентуаційні норми. З орфоепічними нормами тісно пов’язані акцентуаційні, що визначають правильне наголошування слів.

Лексичні норми регламентують правила слововживання.

109

Спілкування − це один із виявів соціальної взаємодії, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування.

Під технікою спілкування розуміємо сукупність стандартів культурної поведінки, етичних норм у послуговуванні вербальними (словесними) і невербальними ( погляд, жести, міміка) засобами комунікативної взаємодії. Поєднання цих елементів під час комунікації і становить мистецтво спілкування.

Мовний етикет це правила мовленнєвої поведінки, „сукупність словесних форм ввічливості”, прийняті національним колективом мовців.

Культура мовлення − це не тільки загальноприйнятий мовний етикет, а й дотримання загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними, стилістичними і синтаксичними засобами мови. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним.

Бесіда − це розмова двох і більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем.

Телефонна розмова − один із різновидів усного мовлення, що характеризується специфічними ознаками, зумовленими екстра мовними причинами:

− співрозмовники не бачать одне одного й не мажуть скористатися невербальними засобами спілкування, тобто передати інформацію за допомогою міміки, жестів, відповідного виразу обличчя, сигналів очима тощо ( відсутність візуального контакту між співрозмовниками);

− обмеженість у часі (телефонна бесіда не може бути надто тривалою);− наявність технічних перешкод (втручання сторонніх абонентів, погана

чутність). Службова розмова складається з таких етапів: 1) момент налагодження контакту;2) викладення сутності справи (повідомлення мети дзвінка, підхід до питання,

обговорення повідомленої інформації);3) закінчення розмови. Будь-яку телефонну розмову починаємо коротким виявленням ввічливості.Нарада − спільне обговорення важливих питань і прийняття рішень у всіх

сферах громадського й політичного життя.Інтерв’ю − призначена для опублікування в пресі, передачі по радіо,

телебаченню розмова журналіста з політичним, громадським або іншим діячем.Доповідь − одна з найпоширеніших форм публічних виступів. Вона порушує

нові проблеми, що ще потребують вирішення, має характер гострої злободенності. Дебати − це обговорення якого-небудь питання, полеміка. Найголовніше у

дебатах − передання вашого повідомлення якомога зрозуміліше, водночас апелюючи до повідомлення опонента, тобто під час дебатів ваше завдання − переконати опонентів і слухачів у правильності ваших поглядів.

Зазвичай дебати складаються з таких трьох етапів:1 Кожен промовець висловлює, обґрунтовує свій погляд на обговорюване

питання.2 Промовці обмінюються репліками. На цьому етапі присутні мають можливість

ставити запитання. 3 Останнє слово промовців. Візитна картка − це картка для вручення під час знайомства чи візиту.

110

Документ − це матеріальний об’єкт що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку й має відповідно до законодавства юридичну чинність. Юридична чинність документа − це властивість, надана документові правовими нормами, яка засвідчується складом та розташовуванням його реквізитів, зовнішніми ознаками та об’єктами його дії.

ДСТУ 4163 – 2003 „Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації.

Кожний документ складається з окремих елементів, які називаються реквізитами.

Сукупність реквізитів, розташованих у певній послідовності на бланку, називається формуляром.

Державний стандарт України визначає такий склад реквізитів документів:01 − зображення Державного герба України, герба Автономної Республіки Крим.02 − зображення емблеми організації або товарного знака.03 − зображення нагород.04 − код організації.05 − код форми документа.06 − назва організації вищого рівня. 07 − назва організації.08 − назва структурного підрозділу організації.09 − довідкові дані про організацію.10 − назва виду документа.11 − дата документа.12 − реєстраційний індекс документа. 13 − посилання на реєстраційний індекс і дату документа, на який дають

відповідь.14 − місце складення або видання документа.15 − гриф обмеження доступу до документа.16 − адресат.17 − гриф затвердження документа.18 − резолюція.19 − заголовок до тексту документа.20 − відмітка про контроль.21 − текст документа.22 − відмітка про наявність додатка.23 − підпис. 24 − гриф погодження документа.25 − візи документа.26 − відбиток печатки.27 − відмітка про засвідчення копії.28 − прізвище виконавця і номер його телефону.

29 − відмітка про виконання документа і направлення його до справи.30 − відмітка про наявність документа в електронній формі.31 − відмітка про надійдення документа до організації від адресата.32 − запис про державну реєстрацію.

111

Бланк − це друкована стандартна форма документа з реквізитами, що містять постійну інформацію. Бланки виготовляють згідно з вимогами Національного стандарту України (ДСТУ 4163-2003), чинного від 1 вересня 2003 року.

Нумерація сторінок. У документах, оформлених на двох і більше аркушах паперу, нумерація сторінок починається з другої. Номери сторінок ставлять посередині верхнього берега аркуша арабськими цифрами без слова „ сторінка” та розділових знаків.

Текст − це сукупність речень, об’єднаних у тематичну й структурну цілісність за правилами певної мовної системи.

Інструкція − це правовий акт, що містить директиви, настанови, які регламентують організаційні, фінансові, науково-технічні, технологічні та інші сторони діяльності установ, їх структурних підрозділів філій та посадових осіб.

Положення − це правовий акт, що визначає основні правила організації та діяльності, функції, права та обов’язки державних органів, установ та їх структурних підрозділів.

Правила − це зібрання положень, що визначають певний порядок дій, поведінку юридичних та фізичних осіб. Дотримання правил обов’язкове для всіх, кого вони стосуються, а тому вони належать до правових документів.

Статут − це нормативно-правовий акт, з допомогою якого оформлюється створення установи, організації, підприємства будь-якої форми власності та визначається її структура, функції, правовий статус.

Особовий листок з обліку кадрів − це обов’язків документ особової справи працівників установ, організацій, в якому фіксуються автобіографічні відомості.

Заява − це офіційне повідомлення в усній або письмовій формі. В якому викладається певне прохання.

Автобіографія − це опис свого життя. Цей документ характеризується незначним рівнем стандартизації. Головні вимоги під час його написання − вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу.

Резюме − це документ, в якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні успіхи й досягнення особи, яка його складає.

Структура резюме:− назва документа;− прізвище, ім’я, по батькові особи, яка складає резюме;− мета складання резюме;− дата і місце народження (якщо цього вимагає роботодавець);− родинний стан;− досвід роботи;− освіта (випускникам і студентам доцільніше цей пункт подавати перед

досвідом роботи);− додаткова інформація (знання мов, уміння працювати на персональному

комп’ютері, наявність водійських прав);− контактний телефон;− дата заповнення .Характеристика − це документ, в якому дається оцінка ділових і моральних

якостей працівника за підписами представників адміністрації.Наказ − це розпорядчий документ, що видається керівником установи. Накази з

особового складу регламентують прийняття на роботу, звільнення, переміщення працівників, відрядження, відпустки, різні заохочення. 112

Лист − це поширений вид документації, один із способів обміну інформацією.До листів, що потребують відповіді, належать:− листи-прохання;− листи-звернення;− листи-пропозиції;− листи-запити;− листи-вимоги.До листів, що не потребують відповіді, належать:− листи-попередження;− листи-нагадування;− листи-підтвердження;− листи-відмови;− супровідні листи;− гарантійні листи;− листи-повідомлення;− листи-розпорядження. Адреса − це точна вказівка місця проживання чи перебування кого-небудь або

місцезнаходження чого-небудь, складена за певною формою.Довідка − це документ інформаційного характеру, що підтверджує факти з

життя й діяльності окремих громадян і різні обставини діяльності установ, організацій, підприємств. Довідки можуть бути особисті й службові.

Доповідна записка − це письмове повідомлення на ім’я керівника установи, організації, в якому описується певний факт, певна подія, повідомляється про виконання окремих завдань. Службових доручень.

Пояснювальна записка − це письмове пояснення ситуації, що склалася, фактів, дій або вчинків працівників (найчастіше порушення дисципліни, невиконання роботи0 на вимогу керівника.

Протокол − це один з найпоширеніших документів колегіальних органів. У ньому фіксують хід і результати проведення зборів, конференцій, засідань, нарад. У протоколах відбиваються всі виступи з питань, що розглядаються, і рішення, ухвалені в результаті обговорення.

Витяг з протоколу − це коротка форма протоколу. В ньому вказують: 1 Назву виду документа.2 Порядковий номер.3 Назву зборів, засідання, наради тощо.4 Дату проведення, місце проведення.5 Присутніх.6 Текст, що складається з розділів „Слухали” і „Ухвалили”.7 Підписи голови й секретаря. Звіт − це письмове повідомлення про виконання якоїсь роботи. Звіти бувають

статистичні ( цифрові) й текстові. Статистичні звіти пишуться на спеціальних, виготовлених друкарським способом бланках, текстові − на звичайному папері. Матеріал звіту охоплює точно визначений період часу.

Оголошення − це повідомлення про час і зміст нарад, засідань; необхідність виконати якусь роботу; потребу в заміщенні вакантної посади чи набір робочої сили та інше.

Таблиця − це перелік, зведення статистичних даних або інших відомостей, розміщених у певному порядку й за графами.

113

Перелік − це перерахування предметів, осіб і об’єктів, на які поширюються певні норми й вимоги.

Накладна − це обліковий документ, який дає право на отримання. Відправлення вантажів чи матеріальних цінностей.

Акт − це офіційний документ, який підтверджує факти, події, вчинки, пов’язані з діяльністю установ, підприємств, організацій та окремих осіб. Його складають у разі приймання-здавання справ, після переобліку, під час проведення випробувань нової техніки, при нещасних випадках, коли здають об’єкти.

Доручення – найпоширеніший обліково-фінансовий документ. Відповідно до Цивільного кодексу України доручення − це двостороння угода, за якою одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Мова – найважливіший засіб людського спілкування: засіб вираження і повідомлення думок, почуттів, засіб пізнання навколишнього світу й передачі знань і досвіду від покоління до покоління до покоління; здатність спілкування через звуки.

Мовлення – процес говоріння під час спілкування з іншими людьми або при звертанні до самого себе.

Текст (лат. Textum – тканина, зв’язок, побудова) – сукупність речень, що зв’язані за змістом і йдуть у певній послідовності. Текст може відтворюватися на письмі чи в друці. За метою висловлювання тексти поділяються на: тексти – розповіді, тексти – описи, тексти – міркування).

Розповідь – тип мовлення: усне повідомлення, виклад про що - небудь; може містити в собі елементи опису чи роздуму.

Опис – тип мовлення: словесне зображення в певному порядку ознак, особливостей, зовнішнього вигляду кого - або чого – небудь. Таке зображення може бути в усній чи письмовій формі.

Роздум – тип мовлення: виклад в усній чи письмовій формі міркувань, суджень, оцінок про певні явища, предмети, події.

Мовна норма – сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації.

Типи мовних норм:Орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень);Графічні (передача звуків на письмі);Орфографічні (написання слів);Лексичні (слововживання);Морфологічні (правильне вживання морфем);Синтаксичні (усталені зразки побудови словосполучень, речень);Стилістичні (вибір мовних елементів відповідно до умов спілкування);Пунктуаційні (вживання розділових знаків).

Зміни в українському правописі

Стаття 10 Конституції України Державною мовою в Україні є українська мова.

114

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мої національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається

законом .

З історії українського правопису 1596 року Лаврентій Зизаній Тустаковський видає у Вільно (Вільнюсі) книжку під титулом “Наука ко читанию”. 1627 року побачила світ лексиграфічна праця Памви Беринди - “Лексикон славеноросскій и имень Тлькованіе…” 1888 року Т. Житецький знайшов і надрукував працю “Синоніма славеноросская”. У 1904 – 1905 роках у “Руській граматиці” С. Смаль – Стоцького сформульовані головні правила українського правопису. 1918 року опубліковано “Головніші правила українського правопису” за редакцією І. Огієнка. 1921 року видано “Найголовніші правила українського правопису, ухвалені спільним засіданням Академії наук”. 1925 року створено Державно правописну комісію на чолі з тодішнім наркомом освіти О. Шумським. Згодом її очолив М. Скрипник. У 1927 році в Харкові проведена Всеукраїнська правописна конференція, що завершила роботу з правописом і поєднала східну і західну (галицьку) правописні традиції. Правопис видано 1929 року, тоді ж вийшов друком “Правописний словник” Гр. Голосевича (близько 40 тисяч слів). 1933 року побачив світ “Український правопис” – далеко не досконалий, і робота над ним тривала, хоч 30 – ті роки були не найкращі для того. 1946 року надруковано “Український правопис”. 1960 року з’явилось друге, виправлене й доповнене видання “Українського правопису”. У 1970 – 1980 роках видано 11 – томний “Словник української мови”, а 1933 вийшло четверте видання “Українського правопису” з урахуванням трьох попередніх. Необхідно наголосити про зміни в правописі 1993 року. Ліцеїсти повинні знати і пам’ятати слова, правопис, яких зазнав змін згідно з новими правилами. Тому виготовлена таблиця “Запам’ятай слова, правопис, яких зазнав змін” стане у нагоді при вивченні тем пов’язаних з професійним спілкуванням.

Запам’ятайте слова, правопис яких зазнав змін згідно з новими правилами:Аддис-Абеба дезінформація піанісимоАлжир Євангеліє піваркушаАргентина Єна (геогр.) півогірка

115

Ассирія єна (грош. один.) пів’яблукабароко Ємен піцикатобеладона єпископ Покровабравісимо єпитимія Пом’яловськийБразилія Жуль Верн ПсалтирБіблія журі РіздвоБог інтермецо Рум’янцевБожа Мати кандалакський СардиніяБлаговіщення карабаський секвояВавилон конвеєр СиріяВатикан Коран СициліяВашингтон Корсика СкандинавіяВеликдень Кривого Рогу СпасівкаВеликий піст лейпцизький стакатоВ’яземський лібрето талиськийВ’ячеслав Луб’янцев ТибетВ’яльцева Мавританія феєрверкгаазький Мадрид фінгето Масниця Флоридагрупето Мексика фортисимогун параноя Чикагодацизький парфумерія Чилідезінтеграція парфуми

Протягом віків в радянській Україні не було загальновизнаного унормування, і нашим письменникам , діячам культури й мистецтва доводилося пристосовувати звуки рідної мови до російської абетки . У ХІХ ст. з‘явилися правописні системи П. Куліша, М.Драгоманова, Є.Желехівського, а в радянській період- наркома освіти України М. Скрипника . Правописні норми української мови було викладено в “Українському правописі”1946 і 1960рр., що поставило цю важливу справу на державну основу.1990р. вийшов друком новий варіант “Українського правопису” (третє видання), в якому чимало істотних змін. До української абетки повернуто літеру Г г, яка позначає дзвінкий проривний приголосний- звукову пару до глухого задньоязичного к. Цю літеру 1933р. було безпідставно вилучено з уживання , хоч позначений нею звук використовується в усній мові і в наші дні (гандж, джигун), служить для уточнення значення слів,сприяє точнішому перекладу творів з іноземних мов.Впровадження в життя комп’ютерів і викликана цим необхіднісь уніфікувати звуки слов’янських народів зумовили зміну місця в нашій абетці м’якого знака (ь)- з останнього на третє від кінця (ь,ю,я).Це ,звичайно,викличе зміни в словниках, різних каталогах, енциклопедіях, довідниках тощо.

За новим правописом назви церковних книг не беруться в лапки (Біблія, Євангеліє,Коран, Псалтир, Соборні Послання), з великої літери пишуться такі слова, як Бог( але боги), Святий Дух, Син Божий, Свята Матір, а також назви релігійних свят і відзначень:Різдво, Пасха (Великдень), Трійця,Благовіщення, Покрова, Масниця, Теплого Олексія тощо. Значно спрощено написання складних іменників з пів- (у значенні ”половина”).Разом пишемо, якщо наступна частина складного слова- загальна назва; 116

дефіс ставимо, якщо твірна основа – власна назва: півметра, півмиски, півозера, півострова, але пів-Києва, пів-Азії, пів-Єрусалима,пів-Галактики; перед літерами я,ю,є,ї за загальним правилом ставиться апостроф: пів’ями, пів’юрти, пів’їдальні. Чимало змін у правописі слів іншомовного походження.Запозичені слова з часом вростають у національний грунт, зазнають впливу нашої вимови, і правопис повинен реагувати на подібні зміни.У загальних назвах, у словах іншомовного походження приголосні не подвоюються (апарат, редколегія,маса,клас,програма), бо подвоєння не відчутне в українській вимові, але за попереднім правописом з цього правила було багато винятків.Тепер подвоєння залишено в окремих словах, де воно виразно чується:тонна,манна,ванна,брутто,нетто,вілла,пенні.Без подвоєння писптимуться слова , які раніше належали до винятків:бароко,лібрето,фортиссимо, піанісімо,піцекато,стокато,фіни.У деяких словах подвоєння і неподвоєння літер вказує на відмінне значення слів:бонна і бони (вчителька- іноземка і паперові гроші), білль і біль(законопроект і страждання), булла і була (папська грамото і дієслово), мірра і міра (ароматна смола й одиниця виміру),дурра і дура (рослина і лайка).У власних назвах і словах, похідних від них, подвоєння приголосних зберігається:Марокко-марокканець, Ніцца-ніцціанський,Шіллер-шіллерівський, Калькутта-калькуттський.Відбувається також подвоєння при збігові однакових приголосних префікса і кореня:контрреволюція, імміграція, ірраціональний, сюрреалізм. Значних змін зазнало правило “дев’ятки”.У словах іншомовного походження після д,т,з,с,ц,ж,ч,ш,р перед дальшим приголосним и пишеться і у власних назвах:Лідице, Алжир, Вашингтон, Бразилія, Аргентина, Мексика, Чикаго, Чингісхан, але за традицією: Вавилон, Лейпціг.И пишеться і в деяких загальних назвах, які належали до винятків:бравісимо, фортисимо, піанісимо(було бравіссімо, фортіссімо, піаніссімо).

Шиплячий ж в українській мові в основному твердий, тому вирішено писати так:журі (замість жюрі), Жуль Верн (замість Жюль Верн),а також парфумерія (замість парфюмерія),бо парфуми.

За традицією у запозичених словах збережено подвійну йотацію (Малаййа,Савоййа),наприклад:Гавайя, Фейєрбах, гойя, фойє, майя(народність), але у словах конвеєр і феєрверк їїзнято, бо ці слова стали “своїми” і вимовляються за нормами української мови. Це саме можна сказпти і про російські прізвища із спільним коренем, де в українській мові ставиться апостроф: В’яземський, П’ятков, Пом’яловський, В’яльцев (у російській мові (Вяземский, Пятков, Помяловский, Вяльцев), але Ляпунов, Бядуля, Рюмін. За новим правописом розширено випадки вживання закінчення-у,-ю в родовому відмінку однини іменників другої відміни чоловічого роду, зокрема, у пишемо:у збірних іменникахберезняку,вишняку, чагарнику,у назвах без певного окреслення:каталогу, уривку, абзацу,та в назві міста Кривого Рогу (було –а)Дещо спрощено чергування приголосних при творені прикметників від географічних назв за допомогою суфікса-ськ-.Так, подібно до слів Волга-волзький, Запоріжжя-запорізький пишемо й вимовляємо:Гаага-гаазький, Данціг-данцізький(а не гааський, данцігський). Ці зміни,що сталися в новій редакції ”Українського правопису”, треба знати і включати до навчального процесу в міру введення їх у практичне використання.

117

Цікаво знати

Мовне питання в різних країнах У Франції наприкінці ХVІІ ст.” ще цілих шість мільйонів французів(із 25 мільйонів) не знали французької мови і приблизно стільки само не могли вести зв’язної розмови”, тобто половина населення не володіла мовою своєї країни.Проте завдяки послідовній мовній політиці держави, яка залучила до цієї справи такі чинники, як військова повинність, освіта, видання книг і особливо газет та журналів, зрозуміло французькою мовою, державні чиновники,які мусили вживати мову держави,-французька мова протягом ХІХ ст. утвердилася як єдина на всій території держави й у всіх сферах суспільного життя.Наслідками такої політики є консолідація суспільства й духовне та економічне зростання Франції, її високі досягнення в науці, культурі,в економіці.І тнпнр французька держава не байдужа до мовних прблем: у законі про вживання французької мови, прийнятому Національними зборами і Сенатом Франції 4 серпня 1994 р.,не тільки проголошується .що “французіка мова як державна,згідно з Конституцією, є важливою складовою частиною самобутності і національного надбання Франції”,а й встановлюються суворі санкції за ігнорування мови на території держави. Коли Італія 1861р.,здобула незалежність, італійська мова ледь животіла: з понад 25 млн. населення Італії тільки 600 тис. (приблизно 2,4%) володіли італійською мовою.”Услід за єдністю управління, збройних сил і законів єдність мови найбільшою мірою сприяє тому, щоб зробити єдність нації відчутною, міцною й благотворною”,- писав А. Мандзоні.Втілення в життя цієї програми дало змогу консолідувати населення Італії в одне динамічне італійське суспільство, яке тепер відіграє не останню роль у світі. В Індонезії, де налічується понад 200 млн. населення, є більше 300 мов та близько 1000 діалектів. Майже за 20 років до проголошення незалежності індонезійська молодь висунула гасло:”Єдина батьківщина- Індонезія,єдина нація – індонезійська, єдина мова-індонезійська.”І цей курс успішно проводиться в незалежній Індонезії за широкої підтримки представників різних етносів.Державною мовою є індонезійська. Починаючи від четвертого класу початкової школи й у середній школі усі предмети викладаються лише індонезійською мовою. І саме вона є одним із навчальних предметів у школі від першого класу до останнього. У вищих навчкльних закладах викладання ведеться теж індонезійською мовою, іноді лекції можуть читатися англійською.Усі індонезійські фільми озвучуються індонезійською мовою. Євреї відродження втраченої майже дві тисячі років тому власної держави тісно пов’язали з відродженням своєї давньої мови – івриту. Для її вивчення було створено мережу денних і вечірніх курсів, розпочато видання відповідної літератури, спеціальних газет.Вивченню івриту сприяла й армія: молоді люди, які не встигли добре оволодіти ним до мобілізації, проходили 180-годинний курс навчання мови під час військової служби. Більшість нових держав Азії та Африки, національний склад яких дуже неонорідний, оголосили й конституційно закріпили офіційною або державною якусь одну мову. Наприклад, Танзанія, де 12 млн. Населення і понад 100 мов, єдиною національною мовою країни прголосила мову суахілі. Ця мова вживається в усіх державних установах.Нею проводиться навчання в школі, а обов’язковою умовою для одержання диплома про закінчення серелньої школи є досконале володіння нею.

118

Якщо багатонаціональна Індія з необхідності і визнала англійську мову як офіційну, поряд із мовою гінді,то їївикористанню в такому статусі встановлено певний тармін. Але навіть там,де спільна для всьоьго суспільства мова посідає міцніпозиції, держава не забуває дбати про неї,справедливо вбачаючи в ній важливий чинник соціального поступу.”Мабуть, - пише сучасний дослідник, - у жодній з розвинутих капіталістичних країн уряд не приділяє мовним питанням такої великої уваги, як у Японії”.Тут для забезпечення всебічного розвитку й функціонування японської мови створено цілу низку державних установ, найважливішими з яких є Державний інститут японської мови.

ДодаткиВживання прийменників з непрямими відмінками

Родовий відмінок: без, в(у), від, до, з, за, між, на, проти, з-під, із-за, з-між, з-перед, з-поміж, задля, поміж, попри, в напрямку до, залежно від.Давальний відмінок ----Знахідний відмінок: в(у), з, за, на, над, через, понад, крізь, про, перед, під, незважаючи на. Орудний відмінок: з, за, між, під, попід, над, понад, перед, поміж, у зв’язку, згідно з, поряд з, слідом за.Місцевий відмінок:в(у), на, о, при.

Прийменники, що вживаються з кількома відмінкамиЗнахідний та Орудний відмінок: над, під, передЗнахідний та Місцевий відмінок: наРодовий, Знахідний та Орудний відмінок: з, за, міжРодовий, Знахідний та Місцевий відмінок: в(у)

Словничок-рятівничок від заканняЗакальна форма Російський прототип Українська форма

за адресою (писати)за адресою (не знайшли)за бажаннямза вимогою

по адресупо адресупо желаниюпо требованию

на адресупід адресою, на адресіна бажанняна вимогу

119

за віком (різнитися)за віком (групуватися)за волею випадкуза голосомза домаганнямза думкоюза закликомза зізнанням когоза зростомза ініціативою когоза квитанцієюза клопотанням (ухвала)за командою (стати)за курсом (рухатися)за листуваннямза назвою (пізнати)за напрямом (рухатися)за недбалістю.за нездатністюза необхідністюза необхідностиза ним (пізнати)за обличчямза одягом (пізнати)за округамиза ордером (дістати)за підозрою (у злочині)за поданням когоза позовом (ухвала)за посадоюза потребиза претензіями чиїмиза природою (різнитися)за прізвищами (судити)за пропозицією чиєюза проханнямза публікаціями (судити)за рахунком (платити)за рівнем (різнитися)за родом діяльностіза роками (зести лік)за свідченнямза скаргою (ухвала)за смаком (гіркий)за смаком (солити)за спостереженням

по возраступо возраступо воле случаяпо голосупо настояниюпо мнениюпо зовупо признанню когопо роступо инициативе когопо квитанциипо ходатайствупо командепо курсупо перепискепо названиюпо направленнюпо небрежностипо неспособностипо необходимостипри необходимостипо немупо лицупо одеждепо округампо ордерупо подозрениюпо представленнюпо искупо должностипри необходимостипо претензиямпо природепо фамилиямпо предложениюпо просьбепо публикациямпо счетупо уровнюпо роду деятельностипо годампо свидетельствупо жалобепо вкусупо вкусупо наблюдению

віком, літамиза вікомволею випадку, з волі випадкупо голосу, з голосуна домаганняна думкуна закликяк зізнався хтопо зростуна ініціятиву чиюна квиток, на квитанціюна клопотанняна командукурсомшляхом листуванняз назвиу напрямічерез недбальствочерез нездатністьчерез необхідністьв разі потребипо ньомупо обличчюпо одягупо округахна ордерзапідозренийна подавання чиєна позовз обов'язкув разі потребина претензії чиїприродоюз прізвищна пропозицію чиюна проханняз публікаційпо рахункурівнемродом діяльностина роки, (стаж) від роківяк свідчить, як свідчатьна скаргуна смакдо смакуяк спостережено, як спостерігли

Закальна форма Російський прототип Українська формаза адресою (писати)за адресою (не знайшли)за бажаннямза вимогоюза віком (різнитися)

по адресупо адресупо желаниюпо требованиюпо возрасту

120

за віком (групуватися)за волею випадкуза голосомза домаганнямза думкоюза закликомза зізнанням когоза зростомза ініціативою когоза квитанцієюза клопотанням (ухвала)за командою (стати)за курсом (рухатися)за листуваннямза назвою (пізнати)за напрямом (рухатися)за недбалістю.за нездатністюза необхідністюза необхідностиза ним (пізнати)за обличчямза одягом (пізнати)за округамиза ордером (дістати)за підозрою (у злочині)за поданням когоза позовом (ухвала)за посадоюза потребиза претензіями чиїмиза природою (різнитися)за прізвищами (судити)за пропозицією чиєюза проханнямза публікаціями (судити)за рахунком (платити)за рівнем (різнитися)за родом діяльностіза роками (зести лік)за свідченнямза скаргою (ухвала)за смаком (гіркий)за смаком (солити)за спостереженням

по возраступо воле случаяпо голосупо настояниюпо мнениюпо зовупо признанню когопо роступо инициативе когопо квитанциипо ходатайствупо командепо курсупо перепискепо названиюпо направленнюпо небрежностипо неспособностипо необходимостипри необходимостипо немупо лицупо одеждепо округампо ордерупо подозрениюпо представленнюпо искупо должностипри необходимостипо претензиямпо природепо фамилиямпо предложениюпо просьбепо публикациямпо счетупо уровнюпо роду деятельностипо годампо свидетельствупо жалобепо вкусупо вкусупо наблюдению

Прийменник ПО у діловому мовленніЗ(ІЗ)

Специалист по рекламе Спеціаліст з рекламиПроректор по научной работе Проректор з наукової роботи

121

По вине З виниИнспектор по технике безопасности Інспектор з техніки безпекиЭкзамен по истории Екзамен з історії

ЗАработать по плану / по схеме працювати за планом / за схемою

по согласию сторон за згодою сторінпо указанию / договору /контракту за вказівкою /

договором /контрактом

по собственной инициативе за власною ініціативою

по цене за ціноюпо происхождению / за походженням /

образованию / освітою /

специальности / убеждениям фахом / переконаннямисправка по телефону довідки за телефоном

работа по совместительству робота за сумісництвомпо подозрению за підозрою

ДЛЯкомитет по борьбе с преступностью комітет для боротьби зі

злочинністюкомиссия по изучению причин аварии комісія для вивчення причин аварії

мастерская по ремонту обуви майстерня для ремонту взуттяработы по обеспечению нормального

функционированияроботи для забезпечення

повноцінногофункціонування

инструкция по составлению сметы інструкція для складання кошторису

У(В)ответчик по делу відповідач у справі

совпадать по времени збігатися в часіпо праздникам не работает у святкові дні не працює

прийти по делу прийти в справіперейти по наследству дістатися в спадок

стрелять по врагу стріляти у ворога

по направлению к городу у напрямку до містаНА

по требованию получателя на вимогу одержувачаремонтные работы по объектам ремонтні роботи на об'єктах

по собственному усмотрению на власний розсуд

ПО

Инструктировать по телефону Інструктувати по телефону

122

Выступить по радио/ телевидению Виступити по радіо/телебаченнюТраур по погибшим Жалоба по загиблих

Приказ по институту/армии Наказ по інституту/арміїПРО

Приказ по личному составу Наказ щодо особового складу,По особовому складу

Мнения по докладу Думки про доповідь

ДО

По октябрь 2001 года До жовтня 2001 рокуЧЕРЕЗ

по неосторожности / небрежности через необережність / недбалість

по причине отсутствия данных через відсутність відомостейпо непредвиденным обстоятельствам через непередбачувані обставини

ПІСЛЯпо получении товара після одержання товару

по окончании учебы після закінчення навчання

по истечении срока після закінчення терміну

У ЗВ’ЯЗКУ Зотпуск по болезни відпустка у зв'язку з хворобою

по временной нетрудоспособности у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю

пособие по безработице допомога у зв'язку з безробіттямЗГІДНО З

По закону/инструкции/контракту Згідно із законом/інструкцією/контрактом

По курсу НБУ Згідно з курсом НБУ, за курсом НБУ

ЩОДОПринять меры по поиску Вжити заходів щодо розшуку

Указания по использованию Вказівки щодо використання

По вопросам приобретения ...обращаться...

Щодо/З питань придбання... звертатися...

Без прийменникаДежурный по части Черговий частини

По пятницам Щоп’ятниці

123

Работы по измерению Вимірювальні роботи

По неделям отсутствовал Тижнями відсутній

Уровень рентабельности по исполнению заказов

Рівень рентабельності виконання замовлень

Переслать по почте Переслати поштоюСделать по ошибке Зробити помилковоХодить по коридору Ходити коридоромРасходы по бюджету Бюджетні витрати

Вибір прийменника у діловому мовленніВибір прийменника зумовлений:

- необхідністю підкреслити певний відтінок думки;- необхідністю надати тексту певного стилістичного забарвлення;- мовною традицією;- конкретним текстом(лексико-граматичними зв’язками окремих слів, які

сполучаються)а) на – сфера вживання,для – мета вживанняб) Проти – порівнюючи з чимосьЗбільшити обсяг виробництва у 2 рази проти 2002 року .в) Завдяки – відтінок значення дякуючи: завдяки зусиллям педколективуКоли йдеться про причини, що заважають чомусь, він замінюється

прийменником через: через відсутність довідки.г) В – на : (за традицією вживання) вчитися в школі, університеті, училищі.Але: вчитися на курсах, на заочному відділенні університету.г) Всупереч – вживається лише з Давальним відмінком(вживання з Родовим

відмінком – прояв незнання норм)д) Протягом, на протязі, в протягу – перевага віддається першому

прийменнику(протягом)е) у діловому стилі є ряд особливо часто повторюваних усталених

словосполучень дієслівного типу, де вибір прийменника неможливий.Так, лише витрати на..., відрахування на..., винагорода за..., покладається на..- Які ж прийменники найчастіше вживаються для забезпечення високого

ступеню стандартизації ділового мовлення?Внаслідок, з приводу, з нагоди, з метою, в інтересах – з Р. в.Зважаючи на, з огляду на – З. в.У зв’язку з, порівняно з – О. в.Відповідно до, залежно від – Р. в.Згідно з – О. в.Поширені помилки, які зустрічаються в усному і писемному мовленні при виборі

прийменника1. Відсутність прийменника, що створює двозначність(лист організації – від

організації? до організації ? )

124

2. Прийменники повинні повторюватися перед кожним однорідним членом, якщо є потреба логічно виділити кожне слово з тих, що перераховуються.

3. Важкими для перекладу є російські конструкції з прийменником по, які українській мові перекладаються цілим рядом прийменникових і безприйменникових конструкцій.

4. Використання деяких скорочуваних прийменникових словосполучень, яке у мові документів небажане, недоречне. Наприклад:

Правильно НеправильноНа засіданні бюро На бюроНа зборах правління На правлінні

Багато помилок виникає при так званому «вільному» перекладі усталених прийменникових конструкцій ділового стилю з рос. мови на українську.

Прийменник ПО в діловому мовленні

ЗА ПО

ПО З ПІСЛЯ

НА ДЛЯ

Література

125

1. Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990. – 232 с, с. 25-29

2. Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура укр. мови: Навч. посібник. – Львів: Світ, 2003 - 432 с., с. 130-132.

3. Скуратівський Л. В. Пізнавальні завдання з української мови. – К.: Радянська школа., 1987 – 144 с., с. 64-65.

4. Погиба Л. П., Грибіниченко Т. О., Баган М. П. Складання ділових паперів. Практикум: Навч. посібник. – Київ: Либідь, 2002. – 240 с., с. 192-198.

5. Українська мова. Практикум.(О. М. Пазяк, О. А. Сербенська, М. І. Фурдуй, Л. Ю. Шевченко) – К. : Либідь, 1990 - 234 с., с. 114-116 .

6. Чак Є. Д. Складні випадки вживання слів. – К. : Рад. школа, 1984, с. 30-32.

7. Паламар Л. М., Кацавець Г. М. Мова ділових паперів. – К.: Либідь, 1998, с. 208-209.

8. Коваль А. П. Культура ділового мовлення. – К. : Вища школа, 1982, с. 168-173.

9. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення: Навч. посібник. – К. : Вища школа, 200, 271 с., с. 81-82.

10. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К. : «Км Academia», 1994, с.

126

Documents

Кременчуцьке педагогічне училище ім · Web viewПЛАИІМ - програма автоматичного перекладу з російської