Всеукраїнська експедиція учнівської та студентської

молоді

«Моя Батьківщина – Україна»

на тему:

«Козацькому роду нема переводу»

Автор:

Антюхіна З.М.

ст. вчитель історії

та правознавства

Верхівцеве

2015

Пошукова група «Нащадки»

До складу пошукової групи входили 12 учнів 6-х класів КЗ Верхівцевського НВК:

1. Бєляєв Сергій

2. Белімова Олександра

3. Дзюба Тарас

4. Жулего Ярослав

5. Іванова Юлія

6. Курманенко Станіслав

7. Кучер Валерія

8. Сокол Ганна

9. Соколюк Діана

10. Чулюк-Заграй Олександр

11. Щербаков Раймонд

12. Щербина Владислав

Керівники групи: Антюхіна Зоя Миколаївна, вчитель історії та правознавства;

Рабаєва Інна Павлівна, вчитель української мови та літератури.

Колись давно, на Україні,

Жили у волі козаки,

І землю рідну боронили,

І славу вічну, ще з дідів.

Хто був голотою, хто батьком,

У ті часи, на цій землі,

Та залишилося лиш братство,

Добуте з боєм, на війні.

Служили добре, як і треба,

Душі козацькій, і простій,

Молилися на небо, Богу,

Та вірили в своїх людей.

Сьогодні, як ніколи, ми все частіше звертаємося до витоків історичної спадщини,

виявляємо своє патріотичне ставлення до національних героїв, пізнаємо та вшановуємо

славне минуле України. Ми – нащадки козацької слави, гідні продовжити традиції наших

прадідів.

Ось чому напрямок нашого дослідження ми пов’язали з вивченням історичних

пам’яток найпершого осередку козацтва – о. Хортиці.

Важливою віхою у розвитку українського демократизму є саме період козацтва. В.

Антонович наголошував, що козацтво – це втілення «одвічного» ідеалу громадівства,

рівності, притаманного українському народові: серед козацтва «всі члени суспільства

були безумовно рівні й рівноправні… Запорожжя вийшло одним із проявів того

общинного ідеалу, до якого постійно прагнув український народ…».

Запорізьке військо з’єднало всіх до боротьби за державну самостійність. Оборона

вольностей була головною справою, якою жила тогочасна Україна. Гніт, який терпіли і

кожен зокрема, і все громадянство, надзвичайно вигострив чуття на будь-які образи; і

найменший утиск викликав реакцію. Чужоземні мандрівники, їдучи через Україну,

помічали цю чутливість і зазначали, що українці «над усе люблять свободу». Історик Ж.-

Б. Шерер писав про козаків так: «вони воліли не вигоди важких походів, аніж спокійного

життя рабів. З їх історії довідуємося, як батьки передавали своїм синам горде почуття

незалежності, як найдорожчу спадщину, причому гасло ―воля або смерть‖ було їх

одиноким заповітом».

Історія кожного народу має свій національний символ. Для України таким символом

є козаки. Без них немає національної історії. Тому таку зацікавленість викликають уроки

історії, пов’язані з вивченням козацтва.

Виховні заходи покликані ознайомити учнів із виникненням на українських землях

козацтва та Запорозької Січі; сформувати уявлення учнів про запорозьких козаків як

хоробрих вояків-землеробів; розвивати вміння знаходити необхідну інформацію в

історичних джерелах; виховувати повагу до українських козаків – захисників рідної

землі. З цією метою застосовуються такі підходи до вивчення матеріалу як проведення

тематичних уроків, святкування дня Покрови на загальношкільному рівні, проведення

спортивних змагань «Козацькі розваги», демонстрація військової майстерності козацтва

міським гуртком «Бойовий гопак», проведення вікторини «Люби і знай свій рідний край»,

а також виховних годин «Юний патріот», «Я – громадянин».

Проте найочікуванішою подією була літня історико-краєзнавча експедиція на о.

Хортиця. Планувалося, а потім і було здійснено значну експедиційну роботу: проведення

походів, екскурсій, зустрічі з дослідниками музею історії запорізького козацтва,

учасниками археологічних експедицій, робота в музеї.

Національний заповідник Хортиця – це не просто найбільший острів на Дніпрі, але і

унікальний природний та історичний комплекс. Унікальність цього місця широко визнана,

в 2007 році Хортиця була названа одним із «Семи див України».Хортиця була і

залишається найбільшим дніпровським островом (додаток 1). Вона має у довжину понад

12 км, а завширшки сягає 2,5 км, є свої степи, луки, дубові та хвойні ліси. Завдяки

особливим мікрокліматичним умовам, які виникли через велику кількість сонця, прісної

води і сухого повітря, флора острова істотно відрізняється від материкової.

Нерозривно пов’язана історія Хортиці з Київською Руссю. За однією з версій, саме

тут у 972 році загинув в бою з печенігами князь Святослав. Підтвердженням цьому

можуть служити знайдені на острові при будівництві Дніпрогес давньоруські мечі X

століття.

Але найяскравіші події в історії Хортиці пов’язані, безумовно, з запорізькими

козаками, адже саме тут знаходилося славетне козацьке укріплення – Запорізька Січ.

Хто не мріє відчути себе справжнім козаком, розкинувши намети біля скелястих

схилів Хортиці?

Покуштувати смачного кулішу з казанка, щойно знятого з вогнища?

Попереду кілометри пішохідного екскурсу до визначних історичних місць острову.

Така мандрівка потребує значних затрат сили й енергії, тож необхідно добре підкріпитися.

Подолати стрімкі гранітні скелі, відчувши себе мужнім, сильним, вправним та

здатним долати будь-які труднощі?

Жінкам не було місця на Запоріжжі, але сьогодні вони можуть скласти гідну

конкуренцію чоловікам.

Відчути могутню течію Дніпра навколо острова на байдарці (чим не справжня

козацька «Чайка»)?

Та насправді чайка була набагато більшою: довжина – близько 20 м, ширина та

висота – 4 м. Дно чайки – довжиною до 16 м – робилося суцільним, із стовбура човнового

дерева – верби або липи. Боки човна обшивалися дошками шириною 30 см і довжиною 4

метри. Всередині робилися перегородки і лавки, а потім човен просмолювали. Ставили

два стерна та 10-15 пар весел. Такий човен був швидкохідним та більш маневровим, ніж

турецькі галери.

Хортиця-заповідник славна багатьма історичними місцями, але перше, що ми

хочемо побачити Музей запорізького козацтва, де зібрана надзвичайна кількість

різноманітних експонатів від сивої давнини до часів утворення Запорозької Січі.

Розділ експозиції «о. Хортиця в найдавніші часи» охоплює історію Хортиці від

пізнього палеоліту (35 тис. років тому) до доби раннього заліза. В експозиції музею

представлені оригінальні пізньопалеолітичні та мезолітичні знаряддя праці, виготовлені з

кременю.

Залишили на Хортиці величезну кількість пам’яток і скіфи: укріплене острівне

городище, курганні та безкурганні поховання. Речі з розкопок цих пам’яток розміщені у

вітринах нашого музею.

В експозиції «Острів Хортиця за часів Київської Русі» представлені глиняний посуд,

поясні пряжки, жорнова черняховців. Великим тематичним блоком представлено

поселення «Протовче», яке було на о. Хортиця в XI – XIV ст.: кістяні вироби (проколочка,

частина вуздечки, голки для шиття невода), фрагменти глиняного посуду, металеві

предмети (вістря стріл, шпора, ножиці, навісні замки на двері), хрест енкалпіон.

Період з кінця XIV до першої половини XVII ст. відображений в розділах

експозиції «Причини виникнення та формування запорозького козацтва». Тут можна

побачити речі знайдені на місці золотоординсьго поселення Кучугури, оригінальні

предмети з місця розкопок укріпленого городка Дмитра «Байди» Вишневецького на о.

Мала Хортиця. В цьому розділі представлена зброя козацького часу, клейноди, монети,

які використовували козаки. Є й справжні польські предмети: прапор Речі Посполитої,

польський тесак, шоломи.

На основі побаченого матеріалу виникає бажання дізнатися більше, докладніше.

Учнями було розроблено матеріали у вигляді творчих робіт. Зокрема, Соколюк Діана

працювала над темою «Козачий побут», Іванова Юлія – «Козацькі традиції», Чулюк-

Заграй Олександр досліджував питання військового мистецтва козаків «Рухомий табір»,

Бєляєв Сергій вивчав історію створення козацької «Чайки».

Капище, скіфське городище, сторожові козацькі вежі, кам’яні стели, монументи, а

головне сама Запорозька Січ з високою огорожею, міцною брамою, дерев’яною церквою,

куренями, площею, де збиралися козаки на Раду, військовою скарбницею, порохівним

складом.

За плануванням комплекс розділяється на двірізновеликі частини –«Внутрішній

Кіш» та «Передмістя». Всього на території комплексу «Запорозька Січ» збудовано 23

зрубних та турлучних споруди. В комплексі також функціонують об’єкти експозиційного

призначення, в яких планується відтворити інтер’єри козацьких жител (курінь та будинок

кошового отамана), офіційні та освітні установи (військова канцелярія та січова школа).

Центральним об’єктом комплексу є трибанна церква Покрови пресвятої Богородиці.

Споруди «Зовнішнього Кошу» мають рекреаційний (корчма) та інтерактивний характер

(діючі кузня і гончарне виробництво). За зразками фортифікаційних споруд козацького

часу діють три вежі, рови та земляний вал з частоколом.

На території Січі є можливість побачити справжніх козаків, зброю часів Визвольної

війни, військові трофеї; спробувати оволодіти ковальською справою та просто побачити з

високих схилів могутній Дніпро.

Шабля до рук наших нащадків не потрапила, пістолі теж, а от повправлятися у

влучності, взявши у руки лук та стріли, нам вдалося.

Середня відстань стрільби з лука була в межах 200-300 кроків, а в окремих випадках

— до 500. При стрільбі ж з коня відстань польоту стріли збільшувалась на 30-40 відсотків.

Лучник міг випустити за хвилину від 8 до12 стріл, при цьому на відстані 130 кроків майже

всі вони влучали в ціль. Запорожці були вправні вершники і вміли стріляти їдучи верхи і з

обох рук. Їх луки, як і у скіфів та інших народів, що приручили коня, були невеликі за

розмірами — 65\80 см, а це було зручно для вершника.Козаки влучно стріляли з луків,

прикриваючи стрільців під час перезаряджання ними вогнепальної зброї.

Крім того, розміри луків та стріл до них, залежали від індивідуальних особливостей

стрільця, тому виготовлялися під певну особу, враховуючи зріст людини та довжину її

рук.

Взагалі відвідування Хортиці, близьке знайомство з козацьким краєм дало

можливість відчути всім нам єдність зі своєю землею, частиною історії нашого народу.

Ми не просто ходили, дивилися, захоплювалися – ми ставали все більшими

патріотами, українцями, націоналістами (не в тому значенні, яке використовувала

радянська пропаганда), справжніми громадянами.

Сьогодні в Україні намагаються відродити козацтво, ретельно вивчають життя

козаків, їх звичаї, традиції, створюють сучасні козацькі загони. Справді, часи козацтва –

частина героїчного минулого українського народу. Так в чому ж полягає інтерес до

козаків? Чому ми пишаємося ними на весь світ?

Унікальність нашої історії і нашого народу полягає в тому, що у козацтві виявився

творчий і волелюбний дух наших предків. Козак в моїй уяві – звитяжний воїн, що не

розлучається з шаблею.

Козацтво відіграло велику роль в історії України, справило вплив на формування

специфічних рис культури. Вже самим фактом свого існування воно надихало українців

на боротьбу проти феодального гноблення.

З давніх-давен українці повинні були відстоювати права на вільне існування, адже на

нашу щедру і багату землю частенько зазіхали вороги. Саме козаки захищали кордони

нашої держави від нападів турків, татар, ляхів. Сьогодні ми, нащадки славних козаків,

розуміємо, який великий внесок вони зробили у розвитку освіти і культури.

Взірцем для наслідування могли б стати ті чесноти козаків, що співзвучні

християнській моралі. Це глибока повага до старших і заслужених воїнів. Тепер, на жаль,

мудрість старших не має поваги серед молоді.

Слава про волелюбних українських предків живе і донині. Через козацтво ми всі

творили нашу історію, і кожен з нас не тільки причетний, а й відповідальний за неї. І

сьогодні, коли йде становлення незалежної України, як ніколи актуально звучать рядки

нашого Гімну:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Додаток 1

Додаток 2

Історичний путівник о. Хортиця

Додаток 3

Конструкція чайки, Гійом ле Вассер Де Боплан, 1660 р.

Список використаної літератури:

1. Мицик Ю.А., Плохій С.М., Стороженко І.С. Як козаки воювали: Іст. розповіді про

запорозьких козаків. – 2-ге вид. / Худож.-оформлювач К.Д. Ткаченко. – Дніпропетровськ:

Промінь, 1990. – 308 с.

2. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків в 3-х томах, том 1.–К.: Наукова

думка, 1990. – 319 с.

3. Смолій В.А. Історія українського козацтва: Нариси у 2-х томах. Том І. – К.: Києво-

Могилянська академія, 2007. – 547 с.

4. Кащенко А.Ф. Оповідання про славне Військо Запорозьке низове. – К.: Веселка,

1992.

5. Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. – К.: Генеза, 1993. –

903 с.