X XX X XX - и й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 9 - 1 0 / - и й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 9 - 1 0 / Т Р А В Е Н ЬТ Р А В Е Н Ь 2 0 1 9 р . / Г А З Е Т А З А С Н О В А Н А 1 9 4 9 р .2 0 1 9 р . / Г А З Е Т А З А С Н О В А Н А 1 9 4 9 р .

Kультурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії

До 70-Річчя «НоВого Віку»/«ВільНого слоВА», ДоРогі НАШі читАчі!

Успіхів VІІ-ому З'їзду

• «Пісні і танці Рущанської долини»

• Кінець сумнівностям!

• «Марамороський Великдень» у Сігеті

• «Вшанування воєнних воїнів у Полянах»

• Покинув нас поет і друг Василь Баршай

• У Клужі – День рідної мови

• Національна олімпіада з української мови у Ясах

• Інтерв’ю з ученицею Лореною-Денисою Козачук

• З рідного краю «На многая літа» «Вільному слову»

• Переможці Учнівської олімпіади з української мови

• Моральна гідність у вихованні молодого покоління

• Свято Тараса Шевченка у Ясах

• Сильні родини будують сильні народи

• Балківці – скарбниця Буковини

• Повітовий конкурс з декламування укр. поезії

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

стор. 3

стор. 2

стор. 4

стор. 5

стор. 6

стор. 7

стор. 8

стор. 9

стор. 15

стор. 10

стор. 11

стор. 12

стор. 13

стор. 14

стор. 16

Наш дух український Постав невмирущим,Хоч нас відділялоТечіння всіх рік, –Марамориш, Добруджа,Банат, БуковинаЄднались серцями У весь «Новий вік».

Бо там ми пізналиЛюдей знаменитих,Бо там ми гоїлиВсі болі свої,

Бо там ми знайшлиТу улюблену ниву,Щоби передатиЧуття свої всі.

Тепер «Вільне слово»Кормить нашу душу,Щоб дух українськийЗдобув майбуття,А я, його син,Від серця бажаюЙому все добро –«Многолітнє життя!»

У номері:

Многолітнє життя!Василь БАРШАЙ

ТРАВЕНЬ 2019 р.2

(Закінченняна 4 стор.)

Унів. проф.

д-р В’ячеслав

КуШНІР,

На кінець я мушу пригадати ще однухарактерну рису Орисі Хортик, та йінших наших учителів, а саме: вонибажали та з нетерпінням чекали

появи мо лодих сімей нової українськоїінтелігенції. Тому вони радо слідили за тим, якукраїнські дівчата і хлопці дружать між собою,радили їм та під тримували їх. Я не випадковонагадую читачам поведінку наших учителів,зокрема, Орисі Хортик, бо коли обви нуватили її внаціоналізмі і заарештували, все це булопредставлено в якості доведення для такого обви -ну вачення.

Перед тим, як приступити до конкретноговисвітлення її ареш ту та суду, якого їй булоштучно підготовлено, я бажаю зупи нитися ще надекількох загальних сторонах цієї складноїпроблеми, яку довелось пережити укра їнськійгромаді та її школі під час комуністичногорежиму в Ру мунії.

Я не випадково нагадав вище про Дижи -ніцького та Російсько-український комітет, якого,оче видно, було засновано для опіки і підтримкиросійської та укра їнської спільнот в Румунії.Його завданням було доглядати за розвиткомшкільництва та куль тури цих спільнот. Завдякийого діяльності, нашій школі кому ністичнийрежим надавав великої уваги, і, мабуть, йкористувався деякими привілеями. Це моєтвердження має на увазі, в першу чергу, той факт,що учні нашого ліцею мали порівняно більшеможливостей студіювати в Ра дянському Союзі,ніж учні румунських чи угорських шкіл. Так, у1950 р. поїхали на вищі студії в Радянський СоюзМикола Павлюк та Іван Шмуляк, а в 1952 р. – три

випускники Українського ліцею: Іван Боднарюк,Василь Фрасин і я. Наступного, 1953 р., – ажчетверо випусників Сігетсь кого укра їнськогопедучилища (Боднарюк Євдокія, Герлан Ма рія,Бодня Михайло та Кравченко Василь) поїхали вУкраїну студіювати українську мову талітературу. І, на кінець, 1954 р. два випусникиУкраїнського педучилища (Ми хайло Крамар іМихайло Барна) поїхали студі ювати, на цей разпсихологію і педагогіку, в Ленін градський педа -гогічний інститут імені Гер цена (я тоді уже бувстудентом третього курсу Ленін градськогоунівер ситету). За цей період із румунського таугорського ліцеїв Сігету в Радянський Союз по -їхали на вищі студії не більше 2-3 випусників.

Роки минали, ми закінчили вищі студії,повернулися додому і стали працювати кожнийпо своєму фаху, – хто в Бухаресті, а хто наМараморощині, чи в Клужі. За цей час, однак,світ набагато змінився: 1954 р. викриті сталінськізлочини, а в 1956 р. – перше анти ко му ніс тичнепов стання в Будапешті. Кому ністичні режимиРадянсь кого Со юзу та Східної Європи станов -ляться надзвичайно засте ре ж ливими, швидко ігрубо при душують будь-яку малу спробусупротивлятися комуністичному устрою. Це зодного боку, а з іншого, починає розвиватисянаціона лістичний комунізм, осо бливо в Румунії.Згідно з цим новим політичним духом, нашакраїна починає віддалятися від політичної прак -тики Москви, не відмо вляючись від її ідеології, анавпаки, запроваджує надзви чайно строгонаціоналістично-комуністичну концеп цію. Од -ним із наслідків цього є й протилежне ставленнядо тих, які студіювали в Ра дянському Союзі.

Якщо ра ніше вони користувалися при вілеями, тотепер їм стали недовіряти, або навіть переслі -дувати їх. Така недовіра поши рилася і наукраїнську та ро сійську спіль ноти в Румунії, аразом з цим, бажання віддалити українців відУкраїни, від її мови і культури. Іншими словами,поя вилася ідея необхідності ска сування укра їнсь -ких шкіл, при мушування українських дітейнавчатися лише в румунських школах і вихо -вуватися лише в дусі румунського «патріотизму»і на ціоналізму. Щоб здійснити такі ідеї, требабуло відшукати кон кретних доказів, треба було«довести», що українські діти виховуються вукраїнському на ціоналістичному дусі. Далі зали -шилося лише виб рати «під хідних» осіб і підіб -рати необ хідний матеріал для обви ну вачення їх в«українському на ціоналізмі». Як відомо, нещас -лива доля стати «українськими націоналістами»випала на най кращих і найбільш любимих нашихучителів, а саме – на Орисю Хортик та МихайлаМитринюка. Їх було штучно і несправедливообви нувачено в націоналізмі, їм заін сценувалисуд в Клузькому війсь ковому суді. На жаль, просуд Михайла Митри нюка мені нічого не відомо.

Проте обвинувачення і суд Орисі Хортик,завдяки одному доброму українцеві з Мара -морощини, який подарував мені копію їїЗвернення (Memoriu) до Клузь кого військовогосуду, мені стали добре відомі. Тому в нас тупнихрядках я бажаю висвітлити, хоча й в загальнихрисах, обвину вачення, представлені їй Клузь кимвійськовим судом і як вона відстоювала своюневиновність.

(Далі буде)

Іван СЕМЕНЮК

Щодо українського дисиденства в Румунії.

чи була орися Хортик дисиденткою?

Згідно з календарем культурнихзаходів, які щорічно організовуєСУР, в неділю 5 травня ц.р. вмальовничому селі Русково відбу-

лася дуже гарна подія – Пісні і танці Ру -щанської Долини», організована Марамо -роською філією СУР і місцевою організацієюСУР села Русково за такою програмою:12–12,30 – приїзд гостей; 12,30–13 –урочисте відкриття; 13–16 – виступсртистичних гуртків.

Як завжди, організатори чудово під-готували і провели це свято пісні ітанцю, адже рущани вміють сердечноприймати гостей і чітко, точно, гарностворювати умови для цього так, щоб всіучасники – гості, всі глядачі – відчува-лися добре, за що їм дуже гарно дякує-мо! Суттєвий вклад щодо організуванняі проведення події мав голова Мара -мороської філії СУР пан МирославПетрецький, адже не так легко впорати-ся детально зі всіма проблемами (запро-шення гостей з Мараморощини та іншихфілій, забезпечення транспорту учасни-ків, афіші, відеозапис і фотографування,підсилювачі звуку і т.д.).

На цю подію були запрошені і відповілина запрошення гості з чотирьох філій СУР,які приїхали з дуже гарними представникамиі артистичними групами, а саме: Бухаресту,

Сучави, Сату Маре і, звісно, з Марамурешу,які приїхали в запланований час і подія від-булася так, як була запланована.

Свято відкрив голова місцевої організаціїСУР села Русково пан інженер ПінтяМарічук, який привітав всіх присутніх, подя-кував усім, що прибули на їхнє свято пісні ітанцю, підкресливши роль СУР стосовно

проведення і фінансування таких гарних ікорисних подій у всіх селах Мараморощини,в яких проживають українці, а також подяку-вав панові Миколі-Мирославу Петрецькому –голові СУР, депутату Парламенту Румунії –

за допомогу, яку отримує село Русково завдя-ки СУР, за важливі фінансові кошти і під-тримку від державної адміністрації, церкви імонастиря, а також за книжки, підручники,костюми для артистичних колективів, інстру-менти, подарунки для дітей і т.д. Пан Пінтяпідкреслив, що СУР дуже багато зробив длявсіх українців, так що потрібно, щоб все це

оцінювати і підтримувати СУР та укра-їнську справу.

Пан голова Пінтя Марічук запросивна сцену для офіційного відкриття допривітального слова пана депутатаМиколу-Мирослава Петрецького, головуСУР, представників гостей, які приїхалина свято, пана Мирослава Петрецькогоголову Марамороської філії СУР, паніЛюбу Горват – голову Сатумарської філіїСУР, пані Ярославу Колотило – головуБухарестської філії СУР, пані ЮліянуКідешу, представника СУР з повітуСучава, віцемера прекрасного україн-ського села Негостина, пана ВасиляБучуту – скарбника СУР і пана ВасиляПасинчука – першого заступника головиСУР і голову місцевої організації СУР

села Ремети.(Далі буде)

Проф. Василь ПАСИНчуК,перший заступник голови СУР

ПОДІЯ: «ПІСНІ І ТАНЦІ РУЩАНСЬКОЇ ДОЛИНИ»

(Продовження з попереднього числа.)

ТРАВЕНЬ 2019 р. 3

ăâîşţ

t«ВІЛЬНОМУ СЛОВУ» – 65! t«ВІЛЬНОМУ СЛОВУ» – 65! t«ВІЛЬНОМУ СЛОВУ» – 65! t

За останні 8 років життя Союзу українців Румунії якасоціації розгорталося між двома суперечливимикоординатами. З одного боку, завдяки послідовномустаранню обраних керівних органів, як і інтересу та

самовідданості великої більшості членів СуР, діяльність сталадедалі плодотворнішою в усіх аспектах: громадському, куль-турному, артистичному, виховному, ідентичному, видавничому,у міжнародних відносинах, а також і з адміністративно-логіс-тичної точки зору. З іншого боку, в аспекті примхливого кон-трасту з реальним життям Союзу представництво керівнихорганів постійно було на випробовуванні зсередини, а головноззовні Союзу. Закулісні колпортажі, тертя, наклепи підсилюва-лися необгрунтованими чи перебільшеними обвинуваченнями,ледве очікуваними окультними індивідами чи структурамиззовні Союзу, щоб його дискредитувати та підкопувати.Розпочалося справжнє бомбардування юридичними зачіпками,злонаміреними доносами, наклепницькими пресовими кампа-ніями.

Не місце і не момент оглядати всі деструктивні фактори, якіпробували ставати наперекір Союзу та підкопувати довіру донього. Та головне, що керівні органи – З'їзд, Рада, Виконавчапрезидія, Голова – продовжували свою роботу, не піддаючисьзалякуванням, спокійно, зважено, ефективно.

Труднощі не приховувались від членів СуР. Навпаки, вонибули виявлені прозоро й обговорені демократично. Боротьба заєдність стояла в центрі уваги наших представників, які розпо-чали окремі дебати на цю критичну тему. Резолюція РадиСоюзу (Ради) від 11 липня 2017 р. в Клуж-Напоці, підтвердже-на рішеннями Позачергового з'їзду від 23 червня 2018 р. вСігету Мармацієй, стали справжніми програмними документа-ми для бажання нашої єдності.

В центрі атак тих, які слідкують за розбратом Союзу, знахо-дилися спроби, одні віроломніші від інших, з метою опротесту-вання легітимності керівних органів. Іншими словами, з метоюфункціонального обезголовлення СуР. чимало з нас запитува-лись, як же це могли продовжуватися юридичні диспути натакій очевидній реальності: поважання волі делегатів на з'їз-дах? Між факторами, які давали перевагу анормальності, булинахабство, агресивність і ворожість деяких колишніх членів –трійці Гріжак-Марочко-Боднар, – протизаконне, обурливевикористання вільного доступу до юстиції, непрофесійна пове-дінка деяких учасників у судовому процесі, а також і можливівтручання в нього. Рада Союзу (Рада), яка періодично інформу-вала про еволюцію юридичної ситуації, на засіданні 15 травняц.р. довідалася про те, що штучно спровоковані юридичні сум-нівності дійшли до кінця.

Рішенням Бухарестського Суду сектору 1-ого, проголошеним8 травня 2019 року в справі н-р 18880/299/2018, була ухваленаофіційна реєстрація Рішення н-р 4 Позачергового З'їзду від23.06.2018 р. щодо наступних відповідальностей:

– ПЕТРЕЦЬКИЙ МИКОЛА-МИРОСЛАВ – Голова Ради– ПАСИНчуК ВАСИЛЬ – Перший заступник голови– МОЙСЕЙ БОГДАН – Перший заступник голови– СИМчуК ВІКТОР – Перший заступник голови– ЛІБЕР ІВАН – Перший заступник голови– ГЕРБІЛЬ ІВАН – Заступник голови;– ТРАЙСТА МИХАЙЛО – Заступник голови– САМБОР АННА – Заступник голови– чЕРНЕНКу ДМИТРО – Заступник голови– ГРИГОРчуК ВІКТОР – Заступник голови– ГОРВАТ ІРИНА-ЛЮБА – Генеральний секретар– ШЕНДРОЮ ТЕРЕЗІЯ – Секретар– БучуТА ВАСИЛЬ – Скарбник– ПЕТРЕЦЬКИЙ МИРОСЛАВ – Голова Марамороської філії– САВчуК ІЛЛЯ – Голова Сучавської філії– ГЛЕБА ЮРІЙ – Голова Тіміської філії– КОЛОТИЛО ЯРОСЛАВА – Голова Бухарестської філії– МІКуЛАЙчуК ГАВРИЛО – Голова Арадської філії– НІКуЛАЙчуК ВІКЕНТІЙ – Голова Галацької філії– РОБчуК ІВАН – член– АРДЕЛЯН ІВАН – член– СПІВАЛЮК ЛЕДІЯ – Голова жіночої організації– БОуТ ОЛЕКСА – Голова молодіжної організації– МАРІчуК ПІНТЯ – член.

На засіданні 15 травня Рада оцінила, що рішення законне іобгрунтоване, потреба подати апеляцію не існує, і, такимчином, рішення інстанції, практично, залишається остаточ-ним. члени Ради Союзу не роблять собі ілюзій, що атаки при-пиняться. Супротивники виявились надто без почуття міри інадто затятими в їх нечесних намірах. Виконавчі органи, юри-дичні співпрацівники реагуватимуть відповідно. Головне, щодемократична законність керівних органів остаточно визнана.

Це кінець сумнівностям з цієї точки зору. Маємо можливість зосереджуватись ще більше на виконанні

покликання Союзу як єдиної представницької організаціїетнічних українців у Румунії.

Рада Союзу українців Румунії

кіНЕЦь суМНіВНостяМ!

Щиро вітаю редакцію культурно-просвітницькогочасопису Союзу українців Румунії «Вільне слово» знагоди 70-річчя від заснування, зичу нових творчихздобутків, а читачам та дописувачам – міцного здо-ров’я, щастя, благополуччя, натхнення, творчих сил,успіхів!

Ледія СПІВАЛЮК,Вишавська Долина, Мараморощина

ДЕНЬ МАТЕРІ«День Матері – таке прекрасне свято,Адже хто рідніший людям, як не мати?Із радістю всі поспішаймо привітатиІ «спасибі» всім матерям сердечно сказати!»День Матері щорічно відзначається у другу неділю місяця

травня, ц.р. 12 числа.Це одне з найзворушливіших свят, тому що кожен з нас із

дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і

неповторний образ своєї мами, яка все зрозуміє, пробачить, пожа-ліє і буде любити, незважаючи ні на що.

Цього дня діти вітають своїх матусь словами вдячності талюбові, нагадуючи їм, яку важливу роль відіграють вони у їхньо-му житті. Мама завжди переймається за свою дитину, хоч їй 5років, хоч 50. За це ми повинні висловити їй щиру вдячність.

Всім матерям, які привели, приводять і будуть приводити дітейна світ, які їх вирощують, виховують, які моляться Богу за щас-ливу долю їх дітей, бажаю міцного здоров’я, терпіння, душевно-го спокою.

З Днем матері пов’язаний і Міжнародний день сім’ї, який від-значається щорічно 15 травня з 1993 р.

Це свято – чудовий привід провести час разом, поділитисьрадістю і моментами щастя, бо з родини починається життялюдини, тут відбувається її формування як громадянина. Родина– джерело любові, поваги, солідарності та прихильності.

Нехай в кожній християнській родині панує Боже благосло-віння, сімейний затишок, любов, повага і довір’я!

Ледія СПІВАЛЮК,Голова Організації Жінок Українок в Румунії.

ТРАВЕНЬ 2019 р.4

Мерія міста Сігету організува-ла 30 квітня ц.р. VІ-ийвипуск культурної події –«Великдень у Марамуреші».

Подія відбулася в місті Сігеті на березіДобаєш, що на території «Музею села».

Мерія міста Сігету запросила на цесвято також і СУР, зокрема філіюМарамуреш. Голова СУР пан Ми кола-Мирослав Петрецький запросив на цюподію групи з Верхньої Рівни і Реміт.

Музей села Марамурешу, розташованийпоблизу міста Сігет в прекрасній мальов-ничій зоні, на березі Добаєш, де були пере-несені і відбудовані приблизно 30 старихгосподарств з різних зон ІсторичногоМарамурешу, стара дерев'яна церква з дзві-ницею, старі дерев'яні споруди і приладдядомашнього господарства.

Тут представлені господарства з румун-ських сіл – одна хата з Долини Рускова,інша із села Поляни, також мадярська і двієврейські хати, в одній з яких є й сільськасинагога.

Церква найдавніша з будов (деякі еле-менти є ще з 1572 р.).

Були запрошені на цю подію артистичніколективи із Сігету, Ончешт, Берсани,Селіштя де Сус, Мойсея, з України,Словаччини, Сербії, Польщі і представни-ки СУР.

На «Марамороський Великдень» при-їхали жінки з Верхньої Рівни, які гарноприкрасили Українську хату, принесли ізсобою на Великдень гарні плетені кошики,рушники, паску, ковбасу, сир, масло, яйця,шовдор і т.д. А також виставили старінародні українські костюми, жіночі і чоло-вічі, специфічні селу Верхня Рівна. Дужегарно виглядала Українська хата, коли її

причепурили ронянські господині. Такожвони виступили на сцені, проспівали старупісню, яку співають на Великдень колоцеркви.

З Реміт приїхали малі гурти – групадітей, які дуже гарно проспівали чотириукраїнські пісні, а Сіміна Колопельникзача ру вала всіх глядачів своїм чарівним,дзвін ким голосочком. А коли вона викону-вала «Одну калину», то всі аплодували вритмі мелодії, а деякі, як наш депутат, при-танцьовували (разом із синочком).

Були присутні пан Ми кола-МирославПет рець кий – голова СУР, депутат у Парла -менті Румунії з його чарівною дружиною ісиночком, пан Мирослав Петрецький –голова Марамороської філії СУР, ВасильПасинчук – перший заступник голови СУР,голова місцевої організації СУР селаРемети і Лівія Роман – викладач україн-ської мови в селі Ремети, керівник артие-тичної групи учнів Реметянської школи.

Велика подяка представникам Рони іРеміт, ронянським господиням за те, щотак гарно показали себе! На цьому святібуло багато представників з різних румун-ських сіл, які також зорганізували виставкиколо хат, що були перенесені з їхніх сіл, алея вважаю, що українці дуже добре предста-вили себе, адже ронянські господині булиодними з найкращих!

І саме той факт, що нас запрошують натакі свята, свідчить про те, що нас, україн-ців і СУР, поважають, і де б нас не запро-шували, ми не осоромили ні організаторів,ні українство, а представляли СУР гідно і зчестю!

Проф. Василь ПАСИНчуК,перший заступник голови СУР

VI-ИЙ ВИПУСК «МАРАМОРОСЬКОГОВЕЛИКОДНЯ» В М. СІГЕТУ МАРМАЦІЄЙ

Як блискавка, розійшлася 9-го квітня ц.р. повсьому Банаті вістка наглої смерті ІванаПоповича (Продана), голови комуниПалтініш, до якої належить українське село

Корнуцил-Банат. Диво є те, що Іван Попович вранці 9-гоквітня ц.р., будучи в доброму настрої, пішов на роботу,а 10-ї, 11-ої години частина Карансебешського краюпочула злу вістку, яка здригнула не лише рідню, але йусіх тих, які його знали.

Іван Попович, відданий українець, заступник головиКарашсеверінського комітету СУР та примар комуниПалтініш, народився 9-го січня 1949-го року у многодіт-ній сім'ї.

Початкову школу закінчив у рідному селі, після чогопрацював у різних галузях у промисловості Банату.Значну частину свого життя зайняв шоферську працю.Цілими роками працював водієм на автомашинах, особ-ливо у товарній галузі. Таким чином їздив різними края-ми Європи та іншими країнами світу.

На самому початку ХХІ-го століття попробував зміц-нити свою працю. Його бажання здійснилося і 19 літтому громада комуни Палтініш вибрала Івана Поповичана голову сільської ради, де знайшов його "кінець" на70-му році свого життя.

Іван Попович покинув цей світ у роках, коли іщеможна було пожити. Він покинув свою жінку, із якоюдали життя двоїм дочкам, Ліліані та Деї, і синові Івану.

За Іваном Поповичом плачуть не лише дочки і син,але й шість внуків, які його дуже любили, бо й він їхлюбив.

За такою людиною, як Іван Попович (Продан), жалі-ла не тільки рідня, але і всі села комуни, і не лише.

У Івана Поповича на першій черзі було село, а потім– власна хата.

Доказом є те, що коли незнайомий заходить у селоКорнуцил, то знайде усі дороги асфальтовані, електрич-ний струм у кожній хаті, біля хати автомобіль, а що йговорити, які там хати, у яких бринять мобільні телефо-ни.

Як заступник голови комітету, завжди боровся застворення бажань українців з усіх точок зору.

Крім матеріального задоволення українців рідногосела Корнуцил, де учитель Іван Шмуляк, член Спілкиписьменників Румунії, заснував великий хор "Барвінок",Іван Попович боровся за створення матеріальних умовдля інших художніх колективів у рідному селі: хореог-рафічний, жіночий вокальний колектив та ін. Із цимиколективами Іван гордився перед публікою, підкрес-

люючи, що це здібнийколектив укра їнськоїмолоді Бана ту.

Іван Попович час товідвідував сво їх дру-зів/рідню з Тіміськоїфілії СУР, де виконуваврізні обміни досвідом ізКарашс евер інськоюфілією з метою посто-янного поліпшення праці.

Карашсеверінські керівники повітової адміністраціївисоко оцінювали Івана Поповича не лише як людину,але і як здібного керівника комуни Палтініш, де у брат-ській дружбі живуть українці з румунами. Доказомцього є те, що на похорон Івана Поповича число при-сутніх перевищило число жителів села Корнуцил.

Іван Попович своїм існуванням і діяльністю ставдуже добрим прикладом для усіх тих, що його знали.

Нехай Іванові Поповичу земля буде пухом!

Іван ЛІБЕР, голова Карашсеверінського комітету СУР

ПОМЕР ІВАН ПОПОВИч – ПРИМАР СЕЛАПАЛТІНІШ КАРАШСЕВЕРІНСЬКОГО ПОВІТуV

ТРАВЕНЬ 2019 р. 5

Знагоди ювілею нашого часопису«ВС», продовжувача «Новоговіку», заснованого 1949 року,хочемо подякувати всім співро-

бітникам і його захисникам, які допомоглидійти йому до цієї гарної дати – 70 років!

Не завжди легкими були роки для газе-ти, неговорячи вже про редакційний колек-тив. Нераз газету хотіли закрити, зітертинавіть її ім'я. Але з волею Божою і з добри-ми людьми редакція вийшла на поверхню іпродовжувала служити нашим читачам

своїми матеріалами і матеріалами числен-них дописувачів, які вірили в її майбутнє.

Завжди набагато легше побороти труд-нощі, коли знаєш, що за тобою стоять твоїдрузі, віддані українці, які не стать одино-кими перед негараздами.

Тож порадіймо разом за те, що перемо-га за нами і що існує цей часопис, якийприносить хоч крихітку радості в кожнухату, куди вона доходить!

На Многії і Благії літа, «Вільне слово»!Сподіваємось, що СУР, традиційному

часопису якого («Новий вік»/«Вільнеслово») є вже 70 років, таку традицію збе-рігатиме далі, і не тільки, а подумає, яксаме (найкраще, щоб про це довідавсясвіт!) відзначити щомісячник «Вільнеслово» з нагоди його 70-річчя!

Дякуємо! І просимо відгукнутися на цюподію великого традиційного значення дляукраїнства Румунії та України.

Адже без минулого, без традиції немаєй не буде майбутнього!

Іван КОВАч

Під цією назвою відбулася куль-турна подія 12 травня 2019 р.у селі Поляни Марамороськогоповіту. Вже зайшло у звичай,

щоб 9 травня День перемоги надфашизмом Марамороська філія СУР– голова проф. Мирослав Петрець -кий – організувала день пошани укра-їнських добровольців із українськихсіл, які брали участь у ІІ-ій світовійвійні. Багато з них полягли на полібою, багато з них вернулися додомукаліками, але, на цей час, як сказавпроф. Штефан Кіфа, вже немаєнікого з-між них у житті.

Захід почався із прийманням гос-тей біля будинку культури громадисела Поляни. Звідси гості, артис-тичні гурти відправилися до па -м'ятника добровольцям (найбільшо-го з українських сіл), що у парку вцентрі села. Тут собор священиківвідслужив службу і панахиду. Булипоставлені вінки квітів до Па -м'ятника від участі організацій СУР.Як артистичні групи, так і мешкан-ці села, були запрошені у ДімКультури, де відбувся артистичнийконцерт.

На початку проф. Штефан Кіфа,голова Полянської організації СУР,який вів програмою, надав словопанові депутату Миколі-МирославуПетрецькому, який поздоровив уп -рав ління СУР села Поляни за постій-не організування цієї події. Під -креслив, що, хоча вже нема в живихні одного добровольця, їх требапам'ятати і честувати на їх па -м'ять. Тому що їх внесок у закінчен-ня війни був великий, і без минулогоне буває майбутнього. Про війну ідобровольців говорив також проф. В.Куриляк, В. Пасинчук, О. Бевка і М.Петрецький – голова Мара мороськоїфілії СУР.

Був прочитаний лист від Ст.Бучути, який не зміг приїхати.

Артистичну програму почали група«Голос Полонини» із Полян, яка прекрасновиконали букет патріотичних і воєннихпісень на українській і румунській мовах

під проводом проф. М. Мачоки. Хор«Ронянські голоси», до складу якого вхо-дить і група мужчин із Полян, під майс-терним проводом проф. Джети

Петрецької, виконав кілька воєнних інародних пісень і був обдарований бур-хливими оплесками.

Ансамбль танцю «Червона калина»із Негостини (Сучава), представив цілунизку українських танців, приготовле-них проф. Юліяною Кідешою. Їх поздо-ровив пан депутат М.-М. Пет рецький,подякував за співпрацю між Сучавсь -ким і Мара мороським повітами, якапокращала у останні роки. Далі висту-пила вокальна група села Ремети із ужезнайомими піснями, акомпанованимимузикою.

А далі виступили вокальні групидорослих і дітей, які виконали сумнівоєнні патріотичні дуже давні пісні,або веселі коломийки. Гарно виступа-ли: вокальна група «Рущанка» ізРускова під проводом проф. МихаєлиМиколайчук, група дітей із Красного,приготовлена Юрієм Мочерняком,група із Вишавської Долини, група«Червона ружа» із Великого Бичкова,вокальна група із Луга над Тисою підпроводом Анни Самбор. І закінчив про-граму учнівський гурт із Кривого, гарнопідготовлений пані Адріаною Праля.

Майже всі артистичні гурти, одяг-нені у гарні костюми, обдаровані накошти СУР. Честь і хвала управліннюСУР!

Артистичні групи отрималитакож подяку за їх виступ на сцені відчільних активістів СУР та від публі-ки.

Залишається нам пам'ятати ішанувати пам'ять українських добро-вольців, які своєю участю допомогли узакінченні війни та установленні мируу Європі вже 74-ий рік.

Текст і фото:Іляна ДАН

«ВШАНуВАННя ВоЄННиХ ВЕтЕРАНіВ» у сЕлі ПоляНи – МАРАМуРЕШ

«Новому віку»/«віЛЬНому СЛову» – 70!

ТРАВЕНЬ 2019 р.6

Василь Баршай належить до почес-ної трійки українських банат-ських поетів Румунії, котрихєднає чимало спільних ознак.

Вони — майже ровесники: Юрій Павлішнародився в1939 -ому році, Василь Баршай —в 1943-ому, а Іван Ковач – у 1946-ому. Всітроє побачили світ в славному селі Копачеле(або Копашиль) Карашсеверінського повіту,де і закінчили семирічку; також всі троє про-довжували середню освіту в Сігетськомуліцеї, закінчивши українську педагогічнушколу. Далі їхні життєві дороги потрохирозійшлися: перший з них залишився наМараморщині працювати учителем аж довиходу на пенсію, другий, після короткогоучителювання в мараморському селі Поляни,поступив до Бухарестської консерваторії істав викладачем музики в місті Констанца;третій —як випускник Бухарестського філо-логічного факультету, залишився в столиціпрацювати у редакції газети ,,Новий вік’’,потім став головним редактором часопису,,Вільне слово’’ і одним із засновників СУР.Та, паралельно з професійними обов’язками,всі троє, маючи українські коріння, постара-лися глибоко відчувати себе українцями, тожпроводили і творчу діяльність: писали на рід-ній мові поезії, прозу або перекладали,увійшли до Спілки письменників Румунії,двоє з них навіть працювали радниками уМіністерстві культури і Міністерстві націо-нального виховання, підтримували розвитокукраїнської мови в місцевостях, де проживаєбільшість членів нашої меншини. Іменаназваних трьох поетів з-за життя увійшли доЕнциклопедії Сучасної України.

В п’ятницю 3 травня, світлого Вели код -нього тижня, саме на релігійне свято ДжерелоЗцілення, одного з названих вище поетів нестало. Василь Баршай відійшов у вічність на76-ому році життя, після двох тяжких опера-цій, на протязі того ж тижня. Після другоїоперації він вже не пробудився. Раптова роз-лука зі своїми ближніми дуже засмутила всіхближніх, бо всі з тих, котрі проводили покій-ного в останню путь, висловлювали своїболісні співчуття зі словами: ,,Шкода, бо ненажився!’’ Вони мали на увазі те, що післябагатої плодотворної праці, як професороммузики, як директором — досить довгий час–, спочатку Восьмирічної школи номер 10, апотім Мистецького коледжу, покійний споді-вався на спокійні дні відпочинку. Та, мабуть,дуже мало з них знали ще й те, що до йогопрофесорських занять добавлялося ще йчимало культурних або творчих відповідаль-ностей: сім років працював радником уМіністерстві культури у справах українськихтрадицій, культури, писав вірші на україн-ській мові, складав музику на українські тек-сти.

До цього моменту, перед сім’єю Баршайстелилися гарні проекти на майбутні роки напенсії. Ще таки в цьому місяці була закупле-на екскурсія до Болгарських золотих пісків, апотім слідувала двотижнева відпустка в міся-ці серпні в Анталії. Обидві вони тепер ану-льовані раптом засмученою дружиноюДаною Баршай, котрій несподівано життя змі-нилося. Вона сказала, що почуває себе, ніби вкімнаті, де раптом погасло світло. Її світломбув Василь. Тепер дуже оплакує долю свогочоловіка і через те, що йому не пощастилонатішитися своїм ,,маленьким раєм’’, проякий так довго мріяв і до побудування котро-го додав чимало зусиль. Будучи професоромматематики, Дану прив’язували професіо-нальні обов’язки ще й під час літніх місяців,але мрійлива душа поета прагнула проводитиякнайбільшу частину літа не в Констанці, а вгорах, у своїй власній хатці для відпочинку,яка збудувалася протягом кількох років, зайого власним планом, десь поблизу місцевос-ті Совежа.

(Туди не один раз запрошував Василь і насіз Павлом ще з тих часів, коли хатка існувалалише в його мріях. Обіцяв, що не відпуститьнас назад додому тільки після принаймні двохтижнів. Хоч я ніколи туди ще не доїхала, все-таки, той його ,,маленький рай на землі’’, – яквін сам називав те місце, – дуже явно пред-ставляю собі, бо він яскраво був описанийнашим другом-поетом. Ми з Павлом познайо-милися з Василем Баршаєм дуже давно, ще в1962 році, коли ми, випускники українськоговідділення, були примусово призначені напосаду в різних сільських місцевостях наМараморщині: я, наприклад, – у ВишавськійДолині, а моя колега Міхаєла Йордакеску – вПолянах. Там вона подружила з Василем івони побралися. Через короткий час обоєпереселилися до Бухаресту, де і стали наши-ми весільними батьками в 1966 році. У нихнародилася дочка Нарчіса, котра тепер булаприсутня на похоронах. На жаль, не встигприбути її син Космін, бо не зміг відкластиспектакль, у якому брав участь саме в деньпохорону свого діда. До того, саме в цей деньприйшлося йому відзначати свій день народ-ження...).

Не були присутніми на похоронах ще йінші члени родини покійного, через причини,зв’язаними зі станом здоров’я, навіть сестрата брат поета. Я змогла познайомитися лишез його внуком від сестри, Іваном Кимпяну.Проте його проводили в останню дорогублизько 70 осіб, -- двоє прилетіли аж зПортугалії, -- від сторони колишніх колег пошколі, друзів та близьких знайомих, котріпобажали показати свою шану і любов долюдини, з якою змушені були раптом розхо-дитися навіки. В знак великої пошани, біляйого труни була покладена дуже велика кіль-кість букетів та вінків.

В церкві виступив з некрологом теперіш-ній директор Мистецького коледжу містаКонстанца, котрий накреслив повний портретпокійного свого попередника, з вельми заслу-женою повагою, честю і любов’ю. Розлука зВасилем Баршаєм, – сказав він, – є великоювтратою не лише для рідних і для друзів тазнайомих, а й для цілого міста Констанца.Воно втрачає знаменитого професора-спеціа-ліста та дуже активного діяча на культурнійниві. Бракували у автора промови лише даніщодо етнічного походження покійного. Бо вінтільки натякнув про те, що, мабуть, ВасильБаршай також зробив важливий внесок і усфері своєї етнічної приналежності, – але неназвав, котра вона була, – та, навряд, чикомусь із присутніх було би таки цікаво узна-ти аж тепер і про його українську душу, пройого любов до рідної ,,солов’їної’’ мови, заяку боровся в Міністерстві культури, яку пле-кав на своїй самоті, коли складав вірші.Перша його збірка появилася в 1973-ому роціз назвою ,,Поезії’’, друга називається вжеякось музично – ,,Стоголоса луна’’ – , а длятретьої поет відшукав метафоричний титул,котрий мав би символізувати, на моє вражен-ня, свою болісну відірваність від рідногоукраїнського середовища: ,,Обезкриленийптах’’. Мабуть, так оплакував поет ті болючісліди асиміляції українців, під дію якої вінпопав найбільше, в порівнянні зі своїмипобратимами. Від його першої дружинизапам’ятався мені ще й інший ліричниймотив Василя, ,,коні’’ (,,Ой коні, мої коні // Деви заблудились?’’). Мабуть, уявні свої крила-ті коні тепер вже знайшлися і саме вониповезли чутливу душу поета аж до небеснихвисот.

На закінчення пропоную маленький віршпоета, який був надрукований минулого рокув журналі ,,Дзвоник’’, іменно в місяці листо-паді, коли відзначається День українськоїписемності та мови.

Верби, намочившись в річці по коліна,Чешуть срібні коси в дзеркалі води.Поле. Сад. Діброва. Пісня солов’їна.Краю мій, ти краю, щастя і краси!..

Стеляться дороги і лани вродимі,Курять безперервно люльку димарі.Як же не кохати ці краї родимі,Як же не любити ці щасливі дні?!

Хай з Богом навік спочиває наш улюбле-ний друг та весільний батько Василь Баршай!

Валерія ШОВКАЛЮК

Покинув нас поет і другВасиль Баршай

(або ,,обезкрилений птах’’)

ТРАВЕНЬ 2019 р. 7

Заходи, присвячені Міжнародномудневі рідної мови, вже на протязідекількох років прийнято прово-дити у кожній повітовій організа-

ції Союзу українців Румунії. У Клужі цюподію цього року відсвяткували 6-ого квіт-ня у Клузькому Університеті імені Бабеша-Бойоя при кафедрі слов’янських мов, відділукраїнської мови та літератури, за фінансо-вої підтримки СУРу. На відкритті вітальнеслово було надане заступнику декана фа -культету іноземних мов пану Д.І.Кірі, який подякував організато-рам і колегам за запрошення танезмінний високий рівень прове-дених зустрічей. Урочисту части-ну відкрило традиційне виконан-ня гімну Румунії та України моло-діжним хором при клузькомуповітовому відділені СуР.

Доповідь «Аспекти походжен-ня за кар патського діалекту», якупан лектор доктор І. Гербіль пре-зентував на двох мовах, дослід-жує історичні та мовні коренінащадків племен білих хорватів.Ними є теперішні західні україн-ці, які живуть по дві сторони Карпат. Усвоїй роботі викладач коротко нагадав роз-міщення слов’янських племен на картіЄвропи до утворення Київської Русі, як іпісля її розпаду. Було виділено класифіка-цію і розподіл слов’янських мов на групи,говірки та наріччя; йшлося про їхні харак-теристики і особливості. Головна увагабула, звичайно ж, спрямована на закар-патський діалект – його поширення; зразки

його фонетичних, граматичних та лексич-них відмінностей та інше. Як висновок, панІ.Гербіль навів цитату українського істори-ка Леонтія Войтовича: «У першій третиніХІ ст., коли було завершено приєднання доУгорщини закарпатських зе мель, їх замеш-кували русини, прямі потомки карпатськиххорватів... Незва жаючи на перебування вскладі Угорської держави більше дев’ятистоліть і зазнаючи неминучої в таких умо-вах асиміляції, закарпатські русини зали-

шилися часткою українського народу, збе-регли мову, яка, при всіх своєрідностях міс-цевих діалектів, залишилася українською, іоригінальну культуру, що у своїй основізберегла прабатьківську хорватську архаї-ку». На завершення доповідач закликавприсутніх задуматися, чи видається вірогід-ною теорія романізації племен даків і тра-ків (сьогоднішні румуни) за приблизно 170років, про яку ми всі вчились у школі, якщо

«у двох кроках маємо нарід, який і після 9-ти століть під угорським керуванням зали-шається українським?».

Постійною учасницею наших заходів,присвячених дню мови, стала завідуючакафедрою слов’янських мов пані доктор-лектор К.Балош. «Я кожного року говорилапро важливість рідної мови, про вплив нарідну мову, про те, що означає для нас ріднамова і кожного разу відчувалася моя особи-ста емпатія до теми. Цього разу я пропонуювашій увазі чисто офіційну інформацію, без

ніякої емпатії» – попе редила автор-ка. Її виступ на тему: «Мовна ком-петенція та спілкування на рідніймові» був побудований на основідовідкового документу «РЕКО-МЕНДАЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬ КОГОПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ від 18грудня 2006 року на ключові компе-тенції для навчання впродовжжиття». Промовиця перерахувала 8головних компетенцій, вказаних уцьому документі. Було дано визна-чення компетенцій, вказані їхнівиди, складники та особливості,підкреслені фактори, що впливаютьна їхнє формування у школі чивдома. Важливо те, що мовна ком-

петенція на рідній мові знаходиться на пер-шому місці у цьому документі, а на дугому– спілкування на іноземній мові. Такимчином «лінгвістичні компетенції визнають-ся головним і необхідним умінням» длядосягнення індивідуальних успіхів у сучас-ному світі глобалізації і постійних змін.

Тепер, коли культурно-просвітницький часописСоюзу українців Румунії «Вільне слово» («Новийвік») сповнює 70 років від заснування, пригадуютьсямені ті роки, коли я вперше познайомився із ним.

Часопис молодший від мене тільки на 5 років, так що, колия мав дванадцять років і був у шостому класі, мій тодішнійкерівник класу Олекса Ковач розповів учням класу, що існуєукраїнська газета в Румунії, в якій є матеріал про історіюукраїнського населення. Це було 1956 року. (Газета заснована1949 р.).

Колекцію газети мав мій односельчанин Іван Коржук, якийбув тоді студентом у Бухаресті на Факультеті українськоїмови ім. Максима Горького. Він давав мені читати українськігазети і журнали.

Вже коли я був учнем в українському ліцеї в Сігеті, я купувавгазету «Новий вік» з кіосків.

Редакцію «Нового віку» я відвідав перший раз 1965-ого року,коли мій близький односельчанин Микола Кіфа повів мене доредакції, де познайомився з його тодішнім головним редакто-ром Михайлом Боднею. В той час я навчався в технічній школів Бухаресті (в 1964 - 1967 роках).

Важливою історичною подією в житті румунського україн-ства стало заснування Союзу українців Румунії, і саме редакція«Вільного слова» (таку назву дістав «Новий вік» після

Грудневої революції) сталаядром українського духу, залу-чаючи до цієї події її працівни-ків, співробітників, кореспон-дентів, між якими і я якскромний кореспондент.

Мені приходить на думку65-річний ювілей «Вільногослова», коли ми разом із колек-тивом редакції на чолі зІваном Ковачем та редакто-рами Іриною Ковач і РоманомПетрашуком і запрошеними,між якими був і ЙогоЕксцеленція посол України вРумунії, відсвяткували у рес-торані «Тріумф» цей ювілей.

Сьогоднішнє «Вільне сло во», осягнувши гарного, довгого віку– 70-их роковин від його заснування, – будучи культурно-про-світницьким часописом, слід вважати важливою подією всьо-го українського населення Румунії і бажаємо нашому часопису– нашій великій традиції! – довголітнього процвітання, а чле-нам редакції«Многіїх літ»!

Степан БучуТА

укРАЇНськА гРоМАДА В клуЖі ВіДсВяткуВАлА ДЕНь РіДНоЇ МоВи

(Далі буде)

Ольга СЕНИШИН

ДО 70-річного ювілею ««Вільного слова»

Зметою сприяння утвердженнюдержавного статусу українськоїмови в Румунії, піднесення їїпрестижу серед учнівської молоді,

виховання пошани до культури і традиційукраїнського народу щорічно організову-ється Учнівська олімпіада з українськоїмови та літератури. Олімпіада проводитьсясеред учнів навчальних закладів Румунії, вяких вивчається українська рідна мова і від-бувається в 3 етапах: І-й етап – шкільний,ІІ-й етап – повітовий і ІІІ-й етап – націо-нальний. Дотримуючись гарної традиції,встановленої, за пропозицією депутата вПарламенті Румунії з боку українськоїменшини та голови Союзу українцівРумунії, Миколи-Мирослава Петрець -кого, за останні роки ми прагнемо,щоб олімпіада була організована в уні-верситетських центрах, у вищихнавчальних закладах Румунії. Місцямісторичного та культурного резонансу,таким, як Мара муреш, Сучава, Ті мі -шоара, Буха рест, Клуж-Напока, в якихпроходили випуски учнівської олім-піади з української мови та літературипопередніх років, приєдналося цьогороку місто Яси – простір етнічних,культурних та духовних злиттів,які дали країні і світові численніособистості, в тому числі укра-їнські. Мовно-літературні зма-гання знавців української мовита літератури були організованіцього року вже в XXVII-ий раз,з 22 по 25 квітня, Депар та мен -том Освіта мовами національ-них меншин Міністерства наці -о нальної освіти Румунії черезШкільний інспекторат повітуЯси, у партнерстві із Союзомукраїнців Румунії (СуР), з Ме -рією міста Яси, з Національнимуніверситетом мистецтв іменіДжордже Енеску та з Теоре -тичним ліцеєм з інформатики імені Гри -горія Мойсіла – Яси.

Мета цього конкурсу – приверненняуваги до рідної мови, до її вивчення та роз-витку, популяризація і водночас демонстра-ція краси й багатства, літературної довер-шеності української мови, формуваннянаціональної свідомості юних українців,

спонукування учасників до пізнавальноїактивності і творчості.

Конкурс розпочався церемонією від-криття 22 квітня 2019 року в залі ім.Едуарда Кауделли Національного універси-тету мистецтв імені Джордже Енеску.Модератором заходу виступила пані Ель -віра Кодря, старший радник Мініс терстванаціональної освіти Румунії та виконавчийголова Центральної комісії Учнівськоїолімпіади з української рідної мови та літе-ратури. З вітальним словом до учнів та вчи-телів звернулися: депутат та голова СуР-уМикола Мирослав Петрецький, Посол

Укра їни в Румунії Олександр Баньков, стар-ший радник у міністерстві національноїосвіти Румунії пані Ельвіра Кодря, заступ-ник голови Ясього шкільного повітовогоінспекторату Богдан Габрієл Бирзой, про-ректор Яського Національного університе-ту мистецтв імені Джордже Енеску АуреліяСіміон, директор Теоретичного ліцею ін -

фор матики іменіГрігоре МойсілаХристина Тімофте,професор д-р Буха -рестського філоло-гічного факультету,Кафедра українсь -кої мови та літера-тури, Альона Біво -лару, голова Цен -тральної комісії Уч -нівської олімпіадиз української рід-ної мови та літера-тури, шкільний ін -

спектор для меншин Яського шкільногоповітового інспекторату Віорел Моташ,радник для ромів у Префектурі міста ЯсиЕлена Моташ, члени Центральної комісії,заступники голови Союзу українців Румуніїз повітів: Марамуреш – Мирослав Пет -рецький, Су чава – Ілля Савчук, секретарЦентральної комісії Учнівської олімпіади зукраїнської рідної мови та літератури, Яси– Даніель Серденчук, Тульча – ДмитроЧерненку. Всі побажали учасникам олімпіа-ди наснаги, креативності, успіхів у вико-нанні завдань, приємного спілкування вколі друзів, а педагогам та батькам – сили і

натхнення виховувати справжніх укра-їнців.

Особливий настрій був створенийчерез художній момент, підготовленийпані Аурелією Сіміон, проректоромНаціонального університету мистецтвімені Джордже Енеску, разом із сопра-но Елізою Парасківою Соломон і про-фесором української мови в повітіСучава та народною співачкоюЛореданою Миндриштяну.

Конкурентний аспект гармонійнопоєднувався з культурною та освіт-ньою діяльністю з огляду визначних

пам'яток в історичному центріміста Яси та в парку Копоу. Такимчином, учні та їх супровідники від-відали Яський Палац культури,Яський Університет імені Алес -кандру Іона Кузи, низку музеїв тахрамів і гуляли у відомому паркуКопоу по Алеї Міхая Емінеску.

У змаганні взяли участь 47учнів 7-12 класів з повітів Мара -муреш, Сучава, Ботошани, Тімішта Караш-Северін. Учасники малиможливість продемонструвати йпідтвердити свою високу мовнувправність, глибокі знання з літе-ратури, творчість. Комплекти зав-

дань з української мови та літератури булоукладено відповідно до чинних навчальнихпрограм для освітніх закладів. Обо в’яз -ковими є творчі роботи як із мови, так і злітератури. Перевіряються вміння викону-вати синтаксичний розбір речення, чітко талаконічно письмово відповідати на запи-тання. Обов’язковою складовою в кожномукласі є завдання на визначення рівня сфор-мованості орфографічної та пунктуаційноїграмотності.

Обсяг і рівень складності олімпіаднихзавдань мають забезпечити якнайповнішерозкриття інтелектуальних можливостей татворчих здібностей учнів.

(Продовження на 11 стор.)

Проф. Ельвіра КОДРЯ, голова Комісії з питань науки та освіти

СУР, старший радник Дирекції Освітамовами національних меншин Мініс -терства національної освіти Румунії

ТРАВЕНЬ 2019 р.8

учнівська Національна олімпіада з української мови та літератури

– XXVII-ий випуск,22-25 квітня 2019, яси –

ТРАВЕНЬ 2019 р. 9

Віктор ГРИГОРчуК,голова Яської філії СУР

Лорена-Дениса Козачук є прикла-дом української молоді вРумунії. Лорена одержала чис-ленні премії на Олімпіадах з

української мови та літератури різних ета-пів та на інших тематичних конкурсах. Нацьогорічній олімпіаді національного етапу,що відбулася у місті Яси, Лорена була наго-роджена першою премією й отримала най-кращу оцінку – 10. Саме тому ми вирішилизаписати з нею інтерв'ю. Лоренарозповідає про себе, наголошуючи налюбові до рідної української мови,про цьогорічну олімпіаду, а такожпро свої плани на майбутнє.

– Лорена, спочатку, будь-ласка,розкажи коротенько про себе...

– Я народилася 3 грудня 2001року. Живу в селі Балківці Сучавсь -кого повіту. Я учениця ХІ-ого класу вукраїнському відділі ліцею ім. ЛацкуВоде міста Серет. Мені 17 років.

– Лорена, ти, як бачу, добреволодієш українською мовою.Скажи, будь-ласка, хто саменавчив тебе розмовляти по-укра-їнськи?

– З раннього дитинства бабусябула людиною, яка навчила мене розмовлятирідною українською мовою. В школі я про-довжувала вдосконалювати свої знання зукраїнської мови і літератури. Перші вісімроків в школі мене навчала української мовивчителька Анка Майданюк-Штюбіану, а вліцеї – вчителька Антонета Крайнічук.

– Розкажи і про твою успішну участь уXXVII-ій Національній Олімпіаді з рідноїукраїнської мови та літератури.

– Я дуже рада, що вже вп'яте маламожливість взяти участь в Олімпіаді зукраїнської мови. Найбільшу радість я від-чула цього року на національному етапіолімпіади, оскільки цього разу я зумілаотримати першу премію з оцінкою десять.Це досягнення є мрією кожного олімпійця.Мої старання не були даремними, бо резуль-

тат той, якого я бажала. Праця моя і моєївикладачки допомогли мені досягти такогорезультату. Слід пам'ятати, що віра в Богаі численні молитви мають важливу роль. Ценадало мені натхнення, яке дуже потрібнев таких моментах. Мені дуже сподобалося,що Національний етап Олімпіади з україн-ської мови та літератури відбувся в Ясах.Відвідування найважливіших пам'ятокцього міста, таких, як Палац Культури та

цікавих музеїв, сповнило моє серце задово-ленням та великим щастям. Сюжети, якібули надані цього року, були (для мене) дужецікавими. Я написала есей із заголовком«Земля у долі людини» на підставі соціаль-но-психологічної теми повісті ОльгиКобилянської «Земля». Ми мали скластитакож заяву та відповісти на декількапитань з мови та літератури на підставіподаного тексту. З нагоди олімпіади япознайомилася з багатьма учнями з різнихповітів та пов'язала з ними гарні стосунки.Чекаю з нетерпінням наступних зустрічей!

– Які премії ти ще здобула протягомроків?

– Кожного разу, коли брала участь вОлімпіаді з української мови та літерату-ри, я отримувала гарні премії: в дев'ятомукласі – першу премію, в десятому – другупремію, цього року – першу премію. Завдякинашим успіхам, ми отримали премії відМіністерства національної освіти Румунії,але і від Союзу українців Румунії та пар-тнерів. Наприклад, в дев'ятому класі яотримала першу премію і мала можливістьвідвідати Грецію.

– Як виглядає звичайний день олімпій-ця?

– День олімпійця завжди насичений.Гарні результати вимагають чималозусиль. Присвячую велику частину свогочасу підготовці та навчанню, бо це допома-гає мені отримати бажані результати.Більше того, я впевнена, що це допоможемені в майбутньому.

– Як реагували колеги та знайомі, якідовідалися про твій успіх?

– Зрозуміло, що близькі мені люди, колегита подруги зреагували позитивно. Я отри-мала багато привітань. Дякую.

– у яких інших шкільних або поза-шкільних проектах ти береш участь?

- Я активна особа, і тому беру участь урізних проектах, які відбуваються в нашійшколі, не тільки в тих, які пов'язані з укра-їнською мовою, а й з іншими предметами.Ще з першого класу я брала участь у чис-ленних конкурсах, організованих у школі йпоза школою, як от: Творчий конкурс,Конкурс декламування української поезії,Конкурс з нагоди святкування Дня рідноїмови, Національний конкурс «Разом у різно-

манітності», «Фольклор в просторічасу». Також я писала доповіді на теми«Народний рушник села Балківці» та«Життя і творчість Тараса Шев -ченка».

– Як проводиш вільний час?– Для мене час є дорогоцінним. Я

люблю читати авантюрні та роман-тичні книги, люблю і музику. Я прочи-тала чимало українських та румун-ських письменників. Моїм улюбленимукраїнським прозаїком є Василь Сте -фаник – новатор української літерату-ри, а однією з моїх улюблених книг є«Маруся» Григорія Квітки Осно -в'яненка. Мені також дуже подоба-ється румунський письменник КамілПетреску, оскільки мене цікавить і

психологія. Також захоплююсь фольклором,збираю народні пісні з мого рідного села тацікавлюся народним убранням.

– Хто для тебе є прикладом у житті?– У світі є безліч моделей. Деякі з них

можуть стати позитивними прикладами,як і деякі з них не слід брати до уваги.Особисто, можу сказати, що для мене при-кладом у житті є мої батьки. Я хочу під-креслити, що у моєму житті є й кількаблизьких мені осіб, від яких я чимало навчи-лася. Наприклад, від мого викладача україн-ської мови Антонети Крайнічук я навчила-ся, що означає терпіння і необхідністьдіяти спокійно. Це допомогло мені отрима-ти душевний спокій у важких випробуван-нях. Іншим прикладом осіб, від яких я навчи-лася працювати з відданістю, є моя керів-ниця, учителька румунської мови МірелаГавриш, а також учителька українськоїмови Анка Штюбіану.

Інтерв'ю з Лореною-Денисою Козачук – переможницею з десяткою цьогорічної Учнівської Національної

Олімпіади з української мови та літератури

(Продовження на 13 стор.)

Христина ШТІРБЕЦЬ

ТРАВЕНЬ 2019 р.10

(Закінчення. Поч. на 8 стор.)

(Продовження на 11 стор.)

Микола МАЙДАНЮК

«Привіт, горобчику, – сказав чоловік, угле-дівши соловейка-Романа на лаві, – які ж вонисміливі, ці міські горобці. Майже приручені.Вибач, друже, але у мене немає нічого, щобтебе нагодувати».

«До чого ж ці люди необізнані! Як це пере-плутати солов’я з горобцем?» – і соловейко-Роман гордо випрямив груди, показуючи своєстрокате підгруддя.

«Та це ж не горобець! – здивувався чоловік.– Невже це соловейко?»

«Нарешті розпізнав!», – втішився подумкисоловейко-Роман і радісно закивав голівкою,затьохкав задоволено, розпростерши своїкрильця, щоб чоловік міг краще розгледіти усібарви його чепуристого «жабо».

«Ти так реагуєш, соловеєчку, ніби розумієшмене? – усміхнувся чоловік. – А що це у тебена крильцях? Невже кров? Сядь мені на доло-ню, я тебе огляну».

Чоловік вийняв вологу серветку і приклавдо подряпин на тілі соловейка-Романа, який зрадістю вмостився на теплій долоні.

«Де ж ти так поранився, соловеєчку? –поспівчував чоловік. – А що це в твоїх криль-цях? Трояндові пелюсточки? Як вони потрапи-ли поміж твоє пір’ячко, мій друже? Чи тичасом не залітав до трояндового раю?»

Соловейко-Роман закивав голівкою, під-тверджуючи таке припущення.

«Та ти ніби дійсно розумієш мене чи це я

вже починаю марити і розмовляю з пташкою?»

– зчудовано запитав сам себечоловік.

Соловейко-Роман закивавще енергійніше і вийняв дзьо-биком з поміж свого пір’ячкаще одну трояндову пелюстку,яку поклав чоловікові на доло-ню.

«О, видається, що ми обоє

побували в трояндовому раю інам обом там не знайшлосямісця. Ми відступили, брате: яколись, дуже давно, а ти – сьо-годні».

«Тьох-тьох, так-так» – сумно затьохкав

с о л о -вейко-Роман.

Знагоди великого ювілейногосвята, до 70-річчя «Нового ві -ку»/«Вільного слова» приєдную-ся до всіх тих шанувальників і

поважателів «Вільного слова», щоб разоміз ними передати йому щиросердечнівітання, багато, багато років працюватина благо наших українців, всього нашогоукраїнства. Пригадую той мо мент, колибула і я присутня на святі 65-річчя відзаснування газети, коли були згадані таобговорені тяжкі роки газети від засну-вання 1949 р. «Нового віку», далі«Вільного слова», що багато є дуже дляісторії, і для життя людини. Той період,коли були проблеми, редактори боролися,робили все можливе для існування газетив труднощах неоплачування редакторів.Однак, вони перемогли і продовжилипрацю.

Можна сказати, що на такому шляхутворчості, там, де здійснюються гарнірезультати, там потрібна сила і досвід.Велика честь і шана усім редакторам!Гарні вирази були висловлені на адресу«Нового віку»/«Вільного слова», як просвітло, яке не дало нам забути рідну мову,редакторам, які для боротьби мають тіль-ки одну зброю: загострене перо і папір.

Як українка банатського краю, селаКопашиль, рідного села головного редак-тора газети «Вільне слово» Івана Ковача,я звернулася до редакції ще 1991 р. дляопублікування першої моєї статті, і відтого року я стала її добровільним корес-пондентом-дописувачем.

Ще раз хочу поздоровити працівниківредакції – шановного головного редакто-ра п. Івана Ковача, шановну п. ІринуПетрецьку-Ковач і шановного п. Романа

Петрашука – редакторів газети. ХайГосподь благословить Вас міцним здо-ров'ям, щасливим життям! успіхів увашій праці! Зацитую такі слова:

«Просвітили наші думи/ зміцнили нашісерця/

І тому ми всім бажаємо/ щастя й довго-го життя!».

Для Вас, дорогі читачі, бажаю читатинаші українські газети, бо вони прино-сять нам інтересну, цікаву інформацію,вісті з усіх куточків, де проживають укра-їнці, цікаві матеріали, рубрики і багатокорисного можна навчитись, читаючигазету. Так само газеті щиро бажаємо:

«Живи довгий вік,Поки сонце сяє.Поки люди будуть,Тебе не забудуть!».

Анна БЕРЕҐІЙ

04.04.2019 р. в конференц-залі «ВасiлеПогор» мерії міста Яси відбулася конферен-ція щодо презентації та розповсюдженняпроекту «Інтеграція законно проживаючихіноземців в румунському суспільстві –спільна будова». На конференцію булизапрошені і представники національнихменшин, що проживають в Ясах, які моглиб скористатися цими можливостями длягромадян своїх країн (студентів або іншихкатегорій осіб), які законно перебувають натериторії Румунії. Акція була організованаФондом ІКАР у партнерстві з ЕкуменічноюАсоціацією Церков Румунії AIDROM таіншими установами, залученими до цьогопроекту.

Загальною метою проекту є сприяння всоціальній інтеграції бенефіціантів формизахисту та іноземців, які легально прожива-ють в Румунії, шляхом зміцнення регіо-нальної моделі інтеграції відповідно до

вимог Національної програми – Фонду при-тулку, міграції та інтеграції. А серед конк-ретних цілей проекту можна назвати такі,як:

– Внесок щодо інтеграції в румунськесуспільство бенефіціантів міжнародногозахисту та громадян третіх країн, якілегально проживають в округах Сучава,Ботошань, Нямц та Яси;

– Просування сприятливого середовищадля процесу інтеграції шляхом поширеннявідповідної інформації та посилення діало-гу між усіма регіональними учасниками,залученими до цього проекту.

У моєму виступі я представив ситуаціюстудентів з України, які навчаються вЯських вищих навчальних закладах (і нетільки студентів), згадав про те, що в попе-редні роки деякі з них користувалися під-тримкою організації для вирішення конк-ретних проблем (від правової допомоги і до

конкретних проблем), та виразив нашуготовність продовжувати співпрацювати вмежах повноважень і мандату, який миотримуємо для кожної окремої події. Вод -ночас я запропонував розглянути можли-вість організувати в майбутньому таборидля дітей українських військових, які бралиучасть у військових діях і постраждали.Організатори відповіли, що вони проаналі-зують цю пропозицію і, якщо буде це мож-ливо, то в рамках цього проекту або іншихпроектів, передбачатимуть і такі заходи.Отримана інформація та матеріали, а такожконтактні дані представників залученихустанов будуть доступні українським сту-дентам на одному з наших майбутніх захо-дів з метою отримання необхідної підтрим-ки там, де ситуація буде нав'язуватися ізакон цього дозволить.

Віктор ГРИГОРчуК,голова Яської Філії СУР

Пам'ятаю, як сьогодні, мій прихіддо учительської праці до семи-річної школи села КопашильКараш се верінського повіту, при-

хід, який відбувся обміном із ВасилеиБаршаєм, вилускником Копашильськоїшколи, який поступив до Сігетської педаго-гічної школи.

Після закінчення Педагогічної школиВасиль Баршай поступив учителювати, апотім став студентом Бухарестської Кон -серваторії імені Чіпріана Порумбеску.

Це іще не диво, але дивом є те, що ми дваі там зустрілися, тому що і я став студентом на заочнім відділі, тав однім курсі обидва. Від того разу ми стали друзями особливо увзаємнодопомозі. Він мене добре розумів, що я маю особливийінтерес до композиторської галузі.

Інша особливість стала і тепер, коли я працюю над піснею"Тиса Тиса-ріка" на слова Василя Баршая.

Василь залишає цей світ і відходить у вічність.Василь Баршай ніколи не забував свій рідний український край.

Доказом є не лише те, що він пише про рідне село, але й конкрет-но він, будучи деякий час парцівником у Міністерстві Культури,особисто допомагав готувати і керувати Між народним ФестивалемУкраїнської пісні і танцю, який відбувся у його рідному селіКопашиль Карашсеверінського повіту 8-9-го червня 1993-го року.

Покинення цього світу Василем Баршаєм означає не лише гіркісльози сестри Василі, брата Михайла, внуків та власної сім'ї, але йутрата для румунської та української літератури, а одночасно длямузики, яку він змалку любив і писав вірші, які самі "співалися".

Нехай йому буде земля пухом!Іван ЛІБЕР,

село Копашиль, 5 травня 2019 р.

(Далі буде)

З Мого РіДНого кРАЮ – «НА МНогАя літА»гАЗЕті «ВільНЕ слоВо»

НЕ СТАЛО ПОЕТА І КОМПОЗИТОРА ВАСИЛЯ БАРШАЯ...V

Українські студенти, які навчаються в Яських вищих навчальних закладах, можуть скористатися підтримкою AIDROM

ТРАВЕНЬ 2019 р. 11

9

...чоРНоБиль-ську ЗоНу

(Закінчення. Поч. на 10 стор.)Комплекти завдань з української мови та літератури длякожного класу були складені вчителями українськоїмови Малярчук Симона, Кодря Емілія, Мігок Лучія таФрасенюк Діана, і були затверджені професором д-р

Бухарестського філологічного факультету, Кафедра українськоїмови та літератури, Альоною Біволару, головою Центральної комі-сії Учнівської олімпіади з української рідної мови та літератури.

Відповідальну місію визначення призерів олімпіади виконували6 членів Центральної комісії – учителі української мови з різнихшкіл Румунії, в яких вивчається рідна українська мова – тобто:Малярчук Симона, Кодря Емілія, Мігок Лучія, Фрасенюк Діана,Бобик Лівія та Бобик Михайло під керівництвом професора д-раБухарестського філологічного факультету (Кафедра українськоїмови та літератури) Альони Біволару, голови Центральної комісіїУчнівської олімпіади з рідної української мови та літератури.

З бюджету Міністерства національної освіти через ШкільнийІнспекторат повіту Яси, який виступив організатором цього року,було видано певну суму грошей для організації та проведенняОлімпіади, для організаційних витрат, для проживання та харчу-вання учнів-учасників і супроводжуючих учителів та нагороджен-ня учнів 18 преміями – I, II, III та 8 відзнаками. Витрати на транс-порт, проживання та харчування для членів Центральної комісіїпокриваються через шкільні інспекторати, з яких вони прибува-ють, з суми, виділеної Міністерством національної освіти на такідії. До цієї суми був доданий внесок Шкільного Інспекторату пові-ту Яси, який виступив організатором олімпіади, внесок Мерії Яси,але найбільшою фінансовою підтримкою, наданою на організаціюцього конкурсу, є з боку СуР, матеріалізованою преміями для учнівпереможців та усіх учасників, для вчителів української мови, учніяких отримали премії в заключному етапіУчнівської олімпіади з української рідноїмови та літератури і для членів централь-ної комісії.

За їхню працю учні були нагородженігрошовими преміями з боку Міністерстванаціонального виховання Руму нії, від Со -юзу українців Ру мунії: планшети та пакун-ки з книгами для учнів переможців та вчи-телів Комісії та супровідників, Шкіль нимінспекторатом повіту Яси: дипломи тасумки з книгами для всіх учасників та по50 леїв з боку СуР для учнів учасників, якіне отримали премії.

За результатами конкурсу й згідно зрішенням Центральної комісії, перемож-цями Учнівської олімпіади з українськоїмови та літератури – XXVII-ий випуск –стали:

І премія: Годинник Smatwach 3 G Myramg 9506 від СуР-у, 150 леїв від Мініс -

терства національної освіти, 50 леїв від Мерії міста Яси, диплом ікниги від Шкільного інспекторату повіту Яси.

01. Шойман Анна – VII-ий клас – Сучава02. Семенюк Александра Паула – VIII-ий клас – Марамуреш03. Грігораш Чезара Флоріна – IX-ий клас – Сучава 04. Бружа Афанасій – X-ий клас – Сучава05. Козачук Дениса Лорена – XI-ий клас – Сучава 06. Скіпор Чеcара Ніколета – XII-ий клас – Сучава

ІІ премія: Годинник Smatwach IPSKOBY від СуР-у, 115 леїв відМіністерства національної освіти, 50 леїв від Мерії міста Яси, дип-лом і книги від Шкільного інспекторату повіту Яси.

07. Яворівська Марія – VII-ий клас – Марамуреш08. Челенюк Кріна – VIII-ий клас – Марамуреш09. Штець Дарія Андрея – IX-ий клас – Марамуреш10. Шойман Наташа – X-ий клас – Сучава11. Шкраба Дмитро – XI-ий клас – Сучава12. Курелюк Емануєла – XII-ий клас – Сучава

IІІ премія: Годинник Smatwach G6 від СуР-у, 85 леїв відМіністерства національної освіти, 50 леїв від Мерії міста Яси, дип-лом і книги від Шкільного інспекторату повіту Яси.

13. Кліпей Тетяна Йоана – VII-ий клас – Марамуреш14. Баля Петру Габрієль – VIII-ий клас – Марамуреш15. Шофінець Серджу Крістіян – IX-ий клас – Марамуреш16. Оштепок Алекс – X-ий клас – Сучава17. Лонтя Лавінія – XI-ий клас – Марамуреш18. Чобанюк Табіта – XII-ий клас – Сучава

Відзнака: Годинник + телефон IUNIGT08 від СуР-у, 85 леїв відМіністерства національної освіти, 50 леїв від Мерії міста Яси, дип-лом і книги від Шкільного інспекторату повіту Яси.

19. Баля Йонуц Мар'ян –VII-ий клас – Марамуреш20. Лупшак Роксана – VII-ий клас – Марамуреш21. Фелікс Крістіян Флор'ян – VIII-ий клас – Марамуреш22. Бучута Марія – VIII-ий клас – Тіміш23. Петрашук Ніколета Емілія – X-ий клас – Сучава 24. Гитеж Варвара – XI-ий клас – Сучава 25. Юркуц Володя Юра – XII-ий клас – Марамуреш26. Бойчук Маріяна Анка– XII-ий клас – Марамуреш

Щиро вітаємо юних учасників – переможців заключного етапуолімпіади і бажаємо не зупинятися на досягнутому, ставити передсобою високі цілі та досягати нових звершень. Учнівська олімпіа-да з української мови та літератури, на мою думку, стимулює здо-бувати нові знання, а також допомагає перевіряти себе напередод-

ні національних екзаменів, зрозуміти, надяким матеріалом необхідно ще попрацю-вати.

Непомітно минає час, і ХХVІІ Уч нівсь -ка олімпіада з української мови та літера-тури відійде в історію. Та спогади щедовго зігріватимуть серця всіх, хто мавпрекрасну можливість бути причетним доформування філологічної еліти українцівРумунії.

Щиру вдячність нашому депутатові вПарламенті Румунії та голові Союзу укра-їнців Румунії панові Миколі-МирославуПетрецькому за його ініціативність, наяв-ність, залучення, за його зусилля, за що -річну фінансову та моральну підтримкуСуР-у, що надає нам змогу розгортати про-екти, спрямовані на підтримку та розвитокукраїнської освіти в Румунії.

Учнівська Національна олімпіада з української мови та літератури...

(Закінчення. Поч. на 8 стор.)

ТРАВЕНЬ 2019 р.12

10 фактів про Карпатську україну1. Ще під час Української революції після

падіння монархії Габсбурґів українці За -карпаття висловили прагнення об’єднатися зУкраїною. У 1918 році на багатотисячномувіче в селищі Ясіня створили Українськунаціональну раду. У січні 1919 року з допо-могою військових команд Галицької арміїпроголосили Гуцульську республіку. Вонамала намір увійти до ЗУНР, але приєднаннявідкладалося з огляду на несприятливі між-народні обставини. Населення сусідніх сілтакож створювало власні місцеві ради. Довійська Гуцульської республіки почали масо-во вступати добровольці. 21 січня 1919-го в

Хусті на Всенародному з’їздіугорських русинів-українцівбуло ухвалено рішення проприєднання краю до собор-ної України. 22 січня в Києвібуло проголошено Акт злукиУНР і ЗУНР, у якому зафік-совано, зокрема, і входженняЗакарпаття до соборної УНР.Однак уряд краю не мавреальних військових засобів,щоб реалізувати цю мету,тож у червні 1919 року тери-торію Гуцульської республі-ки за мандатом Антанти зай-няли румунські війська.

2. За умовами Сен-Жер -менського мирного договору1919 року Закарпаття увійш-ло до Чехословацької рес-публіки під назвою Підкар -патська Русь. Наступного ро -ку вона отримала правоздійс нювати самоврядування

через власний законодавчий орган – Сойм.Однак до 1938-го р. празький уряд зволікав ізскликанням Сойму через можливі відцентро-ві тенденції у державі. Разом із тим Під -карпатська Русь розвивалася в умовах демо-кратії з усіма її правовими інститутами, гро-мадянськими свободами та правами, багато-партійністю, плюралізмом і парламентариз-мом. Розбудовувалося громадянське суспіль-ство.

3. 22 листопада 1938 року Національнізбори у Празі ухвалили конституційні законипро автономію Словаччини та ПідкарпатськоїРусі. Чехословаччина стала федеративноюреспублікою. 25 листопада уряд АвгустинаВолошина розпорядився про запровадженняу краї української мови, а в кінці грудня роз-пустив земський (крайовий) уряд у Хусті йофіційно дозволив поряд із “Підкарпатська

Русь” уживати “Карпатська Україна”. На тойчас її автономний уряд складався з чотирьохміністерств: внутрішніх справ (міністр Ед -мунд Бачинський), культу, шкільництва танародної освіти (Августин Штефан), юстиції(Августин Дутка), господарських справ і ко -мунікації (Юліан Ревай). Діяли також служ бабезпеки, управління поліції в Хусті, відділпреси та пропаганди. Інтереси національнихменшин представляли національні ради(німецька, чеська, румунська, угорська).

4. Щодо української мови – уряд Ав гус -тина Волошина наполягав на її запроваджен-ні в усіх школах, державних та інших устано-вах. Відкривалися гімназії з українсь коюмовою навчання в Білках, Рахові та Ра ко -шині, понад 50 нових міських і сільських на -род них шкіл. Обговорювали й відкриття на -родного університету в Хусті та перенесеннятуди з Праги Українського вільного універси-тету. Активну освітянську діяльність здійс -нювало товариство «Учительська громада»,що об’єднувало майже 2 тисячі педагогів.

5. У Карпатській Україні активізувалосякультурне життя. У 1938–1939 роках Хуствідвідали знані українські поети та письмен-ники – Олександр Олесь, його син Олег Оль -жич, Юрій Горліс-Горський, Улас Сам чук.Вони ініціювали створення літературно-мис-тецького товариства «Говерла». Запра цювавдержавний театр «Нова сцена». Ви ходило 75газет (4 щоденних, 27 тижневих), 42 журна-ли, календарі й альманахи національно-полі-тичного спрямування – за кіль кістю періо-дичних друкованих видань За карпаття випе-реджало Чехію і Словаччину. Художник-гра-фік, очільник мистецької референтури вищо-го командування Карпатської Січі МихайлоМихалевич створив серію пропагандист-ських плакатів Карпатської Укра їни.

До 80-річчя проголошення незалежності карпатської україни(Інформаційна довідка, підготовлена Українським інститутом національної пам'яті)

(Далі буде)

(Продовження з попереднього числа)

ПОСОЛЬСТВО уКРАЇНИ В РуМуНІЇ

Головному редактору газети "Вільне слово"п. Івану Ковачу

Шановний пане Іване!

У зв'язку із відзначенням у цьому році 80-річчя з дняпроголошення незалежності Карпатської України удодатку надсилаємо відповідну історичну довідку, під-готовлену Українським інститутом національноїпам'яті, для можливої публікації у Вашому виданні.

Додаток: згадане.З повагою,

ПосолОлександр БАНЬКОВ

Фольклор – це творчість, якустворив народ протягомвіків. Маючи на увазі, щозвичаї тісно пов'язуються з

піснями, мовою, з якими станов-лять одне ціле, доповнюються, обу-мовлюються, – отже звичаї ж цеконкретне зображення події, апоезія, обрядова пісня – це опис тієїподії за допомогою слова.

При вивченні звичаю нам допома-гає пісня, в якій часто знаходимоописи та згадки про ті звичаї, якізагубилися і, навпаки, деякі образичи вирази можна пояснити за допо-могою звичаю.

Ознайомлення з народною твор-чістю пов'язане із са мим життямлюдини, від народження разом ізколисковими піснями у людини при-щеплюється любов до гарного, при-

ємного, а пізніше все дитинство супро-воджується народною творчістю: казки,прислів'я, приказки, які прищеплюютьлюбов до читання, до літератури.

Репертуар нашої «Веселки» вже до -сить багатий, і ми змогли виконати ітематичні пісні: «Чия хата соломоюкрита», «Їхав козак на війночку» і народні

пісні «Серед села липа», «Ой, засві-ти , місяченьку».

Стараємося заохотити молодепокоління любити народну пісню,а разом із цим і рідну мову, томущо, хоч і живемо в латиномовномусередовищі, ми – серед рідних намлюдей, і нам не байдуже зберігатирідну мову, рідне слово, любити ізберігати своє!

Хай щастить усім нам у всьо-му!

Анна САМБОР,Проф.-пенсіонер,

заступник голови СУР

МОРАЛЬНІ ГІДНОСТІ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ ТА

ЇХ РОЛЬ У ВИХОВАННІ МОЛОДОГО ПОКОЛІННЯ

«Веселка»

ТРАВЕНЬ 2019 р. 13

«НАША СУЧАСНИЦЯ»Рубрику веде Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАч

Рубрику веде Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАч

Поради цих викладачів протягоммоїх шкільних років мали окремийвплив на мене. Крім згаданих вищеприкладів, є ще багато інших

осіб, від яких я навчаюся, але одночасно усві-домлюю, що, у свою чергу, повинна передава-ти свої знання, наче б душевну скарбницю,іншим.

– Як ти сприймаєш українські традиціїта звичаї?

– Я вважаю обов'язком кожної людини збе-рігати те, що вона успадкувала від своїхбатьків, дідів та прадідів, і передавати далімолодшим. Я люблю український народнийкостюм, подарований мені бабусею. Я його

зберігаю з великою любов'ю і гордістю. Такожлюблю співати українські народні пісні!

– Що означає для тебе рідна українськамова?

– Для мене рідна українська мова – одна знаймелодійніших мов світу. На мою думку, цесвітло для кожного українця !

– Як ти бачиш своє майбутнє?- Я хочу продовжувати навчання україн-

ською мовою, отже маю намір поступити наукраїнський відділ Клузького філологічногоФакультету. Після закінчення навчання яхотіла працювати вчителькою українськоїмови або перекладачем.

– Хай сповняться всі твої мрії й бажан-ня!

– Дякую.

Інтерв'ю з Лореною-Денисою Козачук – переможницею цьогорічної Національної Олімпіади

з української мови та літератури(Закінчення. Поч. на 9 стор.)

Сьогодні, мабуть, важко знайти дер-жаву на карті світу, де б не знали проШевченка. У багатьох містах йому

встановлені пам’ятники (Загалом, в Україні тасвіті є 1384 пам'ятники Кобзареві, з них 1256– в Україні та 128 – за кордоном у 35 краї-нах.На території Румунії встановлено 6пам'ятників; якщо не помиляюсь, це найбіль-ша кількість пам'ятників в Європі у однійкраїні після України). Це найбільша у світікількість монументів, встановленихдіячеві культури. Він залишив і зро-бив вагомий внесок у розвиток укра-їнської мови і літератури. НедаремноШевченко багатьма вважаєтьсяБатьком української мови, а для насусіх він залишається тим генієм,через якого ми багато чого ідентифі-куємо себе як українці і прославляє-мо і Україну, і українців. Його закликдо братерства і любові, як борця заправду і за волю, займає чільне місцене тільки в Україні, а і в цілому світі.Я вдячний всім вам, сказав у своємувступному слові голова Яської філії,що сьогодні ви знайшли час бути знами і вшанувати Шевченка, вдячнийвсім почесним нашим гостям україн-цям з Румунії, з України та Рес публіки Мол -дова. Для багатьох з присутніх це є частиноюглибокої духовної потреби – звернутись доШевченка, бути з ним, і не тільки в день йогорічниці, народження чи смерті, але і в іншіперіоди.. Почесними гостями заходів були:голова Союзу українців Румунії, депутатРумунського парламенту пан Микола Ми -рослав-Петpецький, заступник голови Союзуукраїнців Республіки Молдова пан МругВіталій, бувший мер міста Чернівці пан РотарПетро, заступник голови Яської повітовоїради пан Ромео Олтяну, пан Адріан Арделян,директор Яського повітового Центру по збе-

реженню і просуванню традиційної культури,пан Іван Голбан, літературний критик, дирек-тор дитячого театру «Лучаферул», директорпалацу культури пані Моніка Нанеску, керів-ництво Націо наль ного коледжу мистецтв«Октав Банчіла», викладачі кафедри славісти-ки Яського На ціонального Університету «А. І.Куза», голова Марамороської філії СУР панМирослав Петрецький та перший заступникголови СУР пан Василь Пасинчук, представ-ники філій меншин, які проживають в Ясах. Зпривітальним словом виступили пан Микола-

Мирослав Пет pецький, голова Союзу україн-ців Румунії, депутат Румунського парламенту,пан Мруг Віталій, заступник голови Союзуукраїнців Республіки Молдова, пан РомеоОлтяну, заступник голови Яської повітовоїради, пан Іван Голбан, директор дитячоготеатру «Лучаферул» та пан Іван Боднар –заступник голови Сучавської філії СУР. В уро-чистостях, з нагоди вшанування українськогогенія, Пророка Тараса Шевченка, взяли участьмитці-викладачі в складі Народно-фольклор-ного ансамблю Дитячої школи мистецтв«Вишенька» з міста Вінниці, директор паніТетяна Зїчко, керівник Марцинюк Юрій, та з

північної Буковини дует «Постеука Мікс».Гос ті з Чернівців та міста Вінниці зробилиприсутнім творчі подарунки – українськінародні та естрадні пісні, популярні хіти ітвори на слова Тараса Шевченка. Вони пре-зентували українське вокальне мистецтво, якебезпосередньо пов’язане із творчістю Коб -заря. Високопрофесійну програму представи-ли наші гості з Сучавської повітової філії СУР– мішаний хор «Негостинські Голоси» – керів-ник Петро Шойман. Цікаву музично-хореог-рафічну програму представили також і пред-

ставники Ботошанської повітовоїфілії Союзу українців Румунії, – Ди -тячий духовий оркестр «Буко винськіквіти». Танцю вальними номерамигостей привітав колектив Яської пові-тової філії СУР танцювальний гурт«Веселка» – керівник проф. Ро дікаФаліштяну. З-між солістів, яких пуб-ліка зустрічала з бурхливими, трива-лими оплесками, назвемо виконавців:Скутелніку Ва силя, а також солістівансамблю, викладачів міста Він ниціта наших учнів і студентів, які взялиучасть у концерті. Присутні на заходімали нагоду відвідати виставку книг ічасописів, які видає СУР, а такожписанок та й інші матеріали, підготов-лені до цього свята. Цере монія завер-

шилася традиційним колективним виконан-ням пісні на слова Тараса Шевченка «Реве тастогне Дніпр широкий».

Під час перебування у Ясах наші гості зУкраїни та Республіки Молдова мали нагодувідвідати деякі репрезентативні пам'ятникиміста Яси.

З нагоди наступаючих Пасхальних Свят,підписувач цих рядків побажав всім україн-цям, і не тільки українцям, світла в душі тазлагоди в сім’ї, родинного тепла та єднання,Божої благодаті!

Віктор ГРИГОРчуКГолова Яської Філії СУР

українці з Румунії, україни та Республіки Молдовавідсвяткували Шевченка в ясах

(Продовження з попереднього числа)

ТРАВЕНЬ 2019 р.14

¨̈ С Т о Р і Н к АС Т о Р і Н к А Д Л ЯД Л Я Д і Т Е ЙД і Т Е Й ¨̈

ЧЧи знаєте ви, хто на писав най першу ди тячукниж ку? Ві домий пись мен ник-казкарШарль Пер ро. До нього ніхто не писав спе -ціально для дітей!

1696 р. у журналі «Галан тний Мер ку рій» з'явиласяказка «Спляча кра суня».

Вона дуже сподо балася читачам, так що наступ -ного року автор видав цілу книжку під назвою «Казкимоєї матінки Гуски, або Історії та казки колишніхчасів з повчаннями». Але, побоюючись глу зувань,Шарль Перро не зважився поставити своє ім'я назбірнику, й книга вийшла під ім'ям сина Пьєра.

Було йому тоді 68 років. Він був відомим пись -менником, академіком і членом Французької Академії, адо того ж королівським чиновником. Але сталося так,

що саме ця книга, якійавтор посоромився датисвоє ім'я, принесла йомувсес вітню славу.

Всі ви пам'ятаєте йогоказки: «Червона Шапоч -ка», «Кіт у чоботах»,«Попелюшка», «Хлоп чик змізинчик», «Ослина шкі -ра», «Спляча красуня»,«Синя борода»...

Цікаво, що саме Шарль Перро ніколи й подумати неміг, що прославиться саме як дитячий письменник-казкар.

Народився Шарль Перро 12 січня 1628 року. (І. П.-К.)

Вірші-молитвидля дітей

***В церкві на пристолі золота хатинка,Там живе Ісусик – маленька дитинка.Встану я раненько, вклонюся

низенько,Скажу Ісусику: “Я люблю тебе

щиренько”.

***Пошли нам, Боже, маленьким дітям,Щастя, здоров’я на довгі літа!Щоб виростали розумні й сильні,Душею чисті і серцем вільні!Щоб нам світила зіронька волі,Щоб ми не знали лиха ніколи.

8грудня 1989 р. резолюцією44/82 Генеральна асамблеяООН проголосила 1994 р.Міжна родним Роком Ро -

ди ни під гаслом: «Будувати най -меншу демокра тичну клітину в серцісуспільства». І з того часу 15 травнявідзначається Міжна родний деньсім'ї для того, щоб заставити сус -пільства приділяти більше увагичисленним проблемам сім'ї у різнихкраїнах світу, її правам. Адже, колизневажаються права однієї сім'ї, всесуспільство знаходиться під загро -зою.

ООН розглядає сім'ю як основнуклітину суспільства, яка зберігаєлюдські цінності, культуру, завдякиякої міцніє і розвивається держава,звертає увагу на справедливийрозподіл як заробіткової, так ідомашньої праці між чоловіком іжінкою.

Ще 1980 р., коли Україна не булавільною, СКУ і СФУЖО булиєдиними захисниками українськихправ, говорили світові про її поне -волення, боролись за її існування яквільної держави з її віковічноюісторією, проголосивши «Світовудекаду української родини», яказакінчилась у 1990 році, в той час,

коли ООН проголошувало 1994 рік«Між народним Роком Родини».Комісію Декади Української Родиниочолила пані Оксана Бризгун-Со -колик, представниця СФУЖО і май -бутній її голова з 1992 по 2002 рр.

СФУЖО завжди звертала увагу наморальні цінності християнської ро -дини, вона розуміла, що лише такимчином можна затримати укра їнськийдух, боротися з асиміляцією вдалекому від України англомовномусвіті, адже «сильні родини творятьсильне суспільство, яке будує сильнінароди».

В сьгоднішньому світі родинитерплять через різні причини –економічну кризу, розпорошеннячле нів сім'ї по світу в пошукахпраці, війни. Занепад хрис тиянськоїморалі доводить до занепаду людсь -кої гідності і веде до розпаду родин,де діти терплять найбільше.

Тому якраз сьогодні, більше ніжбудь-коли, треба стати на захистродини, на її зміцнення і, такимчином, буде забезпечений і доб -робут, і мир у світі.

Шануймо і оцінюймо свої родини,захищаймо їх права і гідність їхчленів!

І.П.-К.

НАЙПЕРША КНИЖКА ДЛЯ ДІТЕЙНАЙПЕРША КНИЖКА ДЛЯ ДІТЕЙ

СИЛЬНІ РОДИНИ БУДУЮТЬСИЛЬНІ НАРОДИ

15 травня: Міжнародний День Родини (Міжнародний День Сім'ї)

ТРАВЕНЬ 2019 р. 15

¨̈ С Т о Р і Н к АС Т о Р і Н к А Д Л ЯД Л Я Д і Т Е ЙД і Т Е Й ¨̈

19

Балківці – це куточок раю длямоєї душі. Це село є місцемнародження маминоїсолодкої пісні та неви-

черпне джерело історії, культури ідуховності. Будь-яка людина, щоживе на цьому світі, плекає любов досвого рідного села та завжди з вели-кою любов’ю згадує, де минуло їїдитинство. Навіть мультикультура-лізм цього села подає жителям міцнусилу жити, любити і дихати ним.

Протягом років село Балківцістало для людей, що живуть тут,колискою буття, свідком минулихчасів, прикладом і повчанням длясьогоднішнього дня та застереженням длямайбутнього. Балківці – стародавнє селоСучавського повіту, що знаходиться вРумунії. Про нього найдавніші відомі істо-ричні згадки є ще з 1430 року.

Село числить велику кількість українців.У ньому живуть прості, чесні селяни. Вонипрацьовиті, богомільні люди, які шануютьтрадиційні скарби та душевні цінності,

успадковані від своїх предків. Можемоствердити те, що люди наслідують зі святіс-

тю наступний вираз: «Твоє село –твій дім, вулиці села – твоє подвір’я.Треба доказати, що ти хазяїн цьогочудового села!».

З приходом весни село стаєнадзвичайним. Навесні усе зеленіє іквітне, все прокидається від довгогозимового сну і радіє новому життю.Це приносить людині світла та спо-кою.

З культурної точки зору жителісела Балківці зберегли багато ціка-вих та прекрасних традицій і звичаїв.Іншими словами, вони є єдиними наБуковині.

З нагоди Великодня, найдавнішо-го і найважливішого свята людськоїісторії збереглося найбільше звичаїв.Свято означає перехід від смерті дожиття та звільнення людства від тяжкихгріхів.

В минулому для селян Великдень та під-готовка до нього вважалися періодом року,коли дотримування традицій означало най-кращий шлях, за допомогою якого буломожливе зближення до Бога. Цей моментзабезпечував добробут всієї родини. Колись

люди з Балківцівмали зазвичай уСтрасний тиждень,перед Ве ли коднем,від віду вати своїхбли зь ких, своїх рід -них. Це символізу-вало підтримку ближ -ньо го, під трим кулю дей у неволі.

Народний кос -тюм села Бал ківцімає свою специфі-ку. Він вважається

найгарнішим з ці лого округу. Се ляни вва-жали народний костюм найсвятішим пода-

рунком від минулих поколінь. Вонине забувають, що повага до цьогоодягу – це визнання праці їх дідів тапрадідів. Звісно, предки вважали,що нехтування традиційних ціннос-тей призводить до втрати духовнос-ті. Жіночий балківський костюмскладається з кількох головних еле-ментів: сорочка з домотканого по -лотна, вишита традиційними моти-вами, талія, оперізана вовнянимпоясом, яскраво забарвленим, таоксамитова спідниця, яка теж виши-та гарними моделями. Кожна жінка

вишивала для себе сорочку. Сорочка булаголовним одягом жінки. Сорочка у жінок,як і в чоловіків, мала символічне значенняоберегу від злих сил та недоброго ока. Томупри виготовленні со рочки жінки дотриму-валися різних ритуалів.

Село Балківці стало відоме в цілій країніі за її межами завдяки участі селян, з пере-вагою учнів, в різних культурних подіях.Село стало відоме і завдяки відомомуансамблю українських танців «Козачок».

Любов до рідного місця, де ти народив-ся, не можна пояснити, вона просто існує утвоєму серці. І кожен з нас своїми досяг-неннями і добрими справами робить свійвнесок у прославлення ім’я свого села навсе майбутнє.

Матеріал підготувала учениця Дениса-Лорена КОЗАчуК

Викладач: Антонета КРАЙНІчуК

Балківці – скарбниця Буковини

Сторінки склала Ірина петрецька-коваЧ

З А С Т Е Р Е Ж Е Н Н ЯЗ А С Т Е Р Е Ж Е Н Н Я= За достовірність фактів, цитат, власних імен та інших

відомостей відповідають автори підписаних матеріалів.= Редакція може не поділяти точки зору авторів.= Надіслані до редакції матеріали не рецензуються

і не повертаються.= Редакція залишає за собою право скорочувати

і редагувати надіслані матеріали, непорушуючи їхнього основного змісту.

= З юридичної точки зору за зміст матеріалів відповідають їх автори.

(Закінчення. Поч. на 12 ст.)

16 ТРАВЕНЬ 2019 р.

Культурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії

РЕДАКЦІЯ: Головний редактор – Іван КОВАч

Редактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАч та Роман ПЕТРАШуККомп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Техноредагування – Роман ПЕТРАШУКДрукарня «RCR PRINT» Бухарест, Румунія; ISSN 1223-8988 Adresa redacţiei:

Uniunea Ucrainenilor din România, str. Radu Popescu nr. 15, Sector 1, Bucureşti, ROMÂNIA, Tel. 0212220748, 0212220753, Fax 0212220737

E-mail: uur.vilneslovo@gmail.com/ Адреса сайту СУР: www.uur.ro

Наклад фінансований Союзом українців Румунії

Культурно-просвітницький часопис Союзу українців РумуніїРЕДАКЦІЯ: Головний редактор – Іван КОВАЧ; Редактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ та Роман ПЕТРАШУК

Комп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ, Техноредагування – Роман ПЕТРАШУК

Друкарня «S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L.» Бухарест, Румунія; ISSN 1223-8988

Adresa redacţiei: Uniunea Ucrainenilor din România, str. Radu Popescu nr. 15, Sector 1, Bucureşti,

ROMÂNIA, Tel. 0212220748, 0212220753, Fax 0212220737 E-mail: uur.vilneslovo@gmail.com

Наклад фінансований Союзом українців Румунії

13квітня 2019 р. в марамо-роському с. Верхня Рівнавідбувся повітовий етапконкурсу з декламування

української поезії. Конкурсантами булиучні, які зайняли І-ші місця на місцевихконкурсах, організованих в кожній школі,де вивчається українська мова, по одно-му представнику з кожного класу, почи-наючи з І-го і до ХІІ-го класу.

Про цю дуже важливу подію думаю,що буде написано детально, а тому яхотів би виразити деякі думки та вражен-ня від конкурсу, вважаючи, повторюю,цю подію окремою, дуже важливою,такою, яка з роками набула національно-го етапу, на якому беруть участь учні зусіх куточків Румунії, де викладаєтьсяукраїнська мова, яка є однією з найваж-ливіших і корисних для дітей, викладачів,родичів і глядачів подій, організованихСУР.

Конкурс підготовили, організували ідуже серйозно провели Мара мороськафілія СУР, місцева організація СУР селаВерхня Рівна в партнерстві з усіма шко-лами, де викладається рідна українськамова, які треба поздоровити, адже подіябула бездоганно організована, адже західвідбувся на високому рівні.

Вже багато років підряд я був запро-шений на цей конкурс декламування вір-шів. На мою думку, кожного року рівеньконкурсу дедалі підвищується і стає деда-лі кращим завдяки спільним зусилляморганізаторів, викладачів, родичів і, звіс-но, учнів!

Учасники конкурсу були поділені надві категорії: І–ІV-ті класи і V–ХІІ-тікласи; були назначені дві комісії (журі),які оцінювали учнів. Хочу додати і те, що

не так легко знайти членів журі, які добреволодіють українською мовою і які булиби нейтральними і чесно, совісно оціню-вали конкурсантів, маючи на увазі, щоучителі, викладачі, які підготовлялиучнів, не можуть бути членами журі, а щевони й організатори, та ми знайшли«молодих» відважних пенсіонерів, якістараються якнайкраще робити своюсправу.

Я був членом журі, яка оцінювала кон-курсантів з V-ХІІ-их класів і був дужеприємно вражений проведенням конкур-су, а го ловно рівнем підготовки учнів, ітим, як прекрасно, артистично, ду шевноі серйозно вони виступали. Я оцінив всіхконкурсантів за декламування найвищи-ми балами за 10-тибальною системою, іпереважна більшість отримали 10, а най-менша оцінка, повторюю, за декламуван-ня була 9.

Не хочу покласти ложку дьогтю вбочку з медом, але були деякі думки від-носно критеріїв, за якими були оцінені(костюми, читання, і т.д.), тобто, що цеконкурс декламування, не читання і т.д.Про це я поговорив з головою філії СУРМарамо ро щини паном Мирославом Пет -рець ким, і СУР завжди вважав і буде вва-жати, що деякі пропозиції, які можутьбути корисними, можна обговорити так,щоб рівень конкурсу підвищувався.

Не буду називати жодних імен, цедумаю, що зроблять ті, які напишутьдетально про конкурс, але хочу поздоро-вити всіх учасників, учнів-конкурсантів,викладачів, які їх підготовляли, директо-рів, родичів та організаторів. Повторюю,що рівень конкурсу значно підвищився впорівнянні з попередніми роками, іпотрібно підкреслити великий «ривок» увсіх учнів з українських сіл ДолиниРускови, Полян, Кривого і Рускова, якімене, і думаю, всіх нас, приємно врази-ли, виступивши на високому рівні, за щоїх, учнів і викладачів, щиро, серйознопоздоровляю і бажаю їм багато успіхів івсього найкращого в майбутньому, такожпоздоровляю учнів і викладачів з Реміт,Кричунова, Луга, Рони, Вишавської До -лини, Бистрого, Красного і Сігету.

Проф. Василь ПАСИНчуК,перший заступник голови СУР

МАРАМуРЕШ: учнівський повітовий конкурс з декламуванняукраїнської поезії, організований суР