kozak megnar econ · 2018-09-25 · МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА 3-тє видання, перероблене та доповнене За редакцією доктора

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНАЕКОНОМІКА

3-тє видання, перероблене та доповнене

За редакцієюдоктора економічних наук, професора Козака Ю. Г.,

доктора економічних наук, професора Лук'яненка Д. Г.,доктора економічних наук, професора Макогона Ю. В.

Затверджено Міністерством освіти і науки України

як підручник для студентіввищих навчальних закладів

Київ«Центр учбової літератури»

2009

ББК 65.58я73 УДК 339.9 (075.8) М 58

Гриф наданоМіністерством освіти і науки України(Лист № 1.4/18-Г-848 від 11.04.2008)

Рецензенти: Амоша О. І. — академік НАН України, доктор економічних наук, професор,

директор Інституту економіки промисловості НАН України;Єрохін С. А. — доктор економічних наук, професор, ректор Національної

Академії управління;Якубовський С. О. — доктор економічних наук, професор, завідувач кафед-

ри світового господарства і міжнародних економічних відносин Одеського націо-нального університету.

Автори:Ю. Г. Козак, Д. Г. Лук’яненко, Ю. В. Макогон, Н. С. Логвінова, В. В. Ковалевсь-

кий, М. І. Барановська, Ю. І. Граматик, М. А. Левицький, В. В. Сафонов, О. В. За-хар ченко, О. М. Московченко, О. В. Артюх, М. А. Заєць, І. В. Ліганенко, Ю. М. Сот-ніков, В. М. Осипов.

Міжнародна економіка: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / [Козак Ю. Г., Лук’яненко Д. Г., Макогон Ю. В. та ін.]; За ред. Ю. Г. Козака, Д. Г. Лук’я-ненка, Ю. В. Макогона [3-тє вид.] — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 560 с. — ISBN 978-966-364-814-9.

Підручник спрямований на активне засвоєння курсу «Міжнародна економіка» згідно з чинною програмою Міністерства освіти і науки України. Він опробований упродовж 15 років. Це третє перероблене та доповнене видання першої оригінальної книги з міжнародної економіки українською мовою (1993 р.).

У ньому враховано накопичений протягом десятиліть досвід викладання курсу «International Economics» в університетах США та Західної Європи, проаналізовано сучасні закономірності розвитку та функціонування міжнародної економіки з урахуванням специфіки країн з перехідною економікою, насамперед України.

Підручник містить ключові поняття, контрольні питання, теми доповідей і рефератів, тестові завдання до кожного розділу курсу, а також підсумкові контрольні питання та тестові завдання до курсу в цілому.

Для студентів економічних вузів та факультетів.

ББК 65.58я73УДК 339.9 (075.8)

© Козак Ю. Г., Лук’яненко Д. Г., Макогон Ю. В. та ін., 2009 © Центр учбової літератури, 2009

М 58

ISBN 978-966-364-814-9

3

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА.................................................................................................9

Розділ I. ВСТУП ДО КУРСУ «МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА» ..................13Ключові поняття ........................................................................................13

Глава 1. Світове господарство: основні риси та структура ...13

1.1. Міжнародний поділ праці. Світове господарство як суку-пність національних господарств ....................................................131.2. Світогосподарський поділ праці. Світове господарство якєдиний наднаціональний простір. Багатомірність системи сві-тового господарства ..........................................................................171.3. Регіональна структура світового господарства .......................21

Глава 2. Міжнародна економіка — підсистема світового го-сподарства. Визначення предмета міжнародної економіки ........25

2.1. Системні ознаки міжнародної економіки ................................252.2. Матеріальний зміст міжнародної економіки та її структура.......282.3. Суб’єкти міжнародної економіки .............................................292.4. Системне визначення предмета міжнародної економіки .......29

Контрольні питання...................................................................................30Теми доповідей і рефератів .......................................................................31Тестові завдання .........................................................................................31

Розділ II. МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ І ТОРГОВЕЛЬНА ПОЛІТИКА .......32Ключові поняття ........................................................................................32

Глава 3. Суть та значення міжнародної торгівлі .........................32

3.1. Економічна основа міжнародної торгівлі. Теорії міжнаро-дної торгівлі .......................................................................................323.2. Специфічні риси міжнародної торгівлі ....................................463.3. Значення міжнародної торгівлі .................................................51

4

Глава 4. Структура та динаміка міжнародної торгівлі ..............54

4.1. Територіальний аспект структури та динаміки міжнарод-ної торгівлі .........................................................................................544.2. Структура міжнародної торгівлі за групами та видамипродукції ............................................................................................584.3. Структура міжнародної торгівлі за товарними формами .......614.4. Структура міжнародної торгівлі за рівнем торговельнихпотоків ................................................................................................654.5. Зовнішньоторговельні зв’язки України....................................65

Глава 5. Міжнародна торговельна політика...................................74

5.1. Дві тенденції в міжнародній торговельній політиці ...............745.2. Проблеми орієнтації торговельної політики країн, що роз-виваються ...........................................................................................775.3. Торговельна політика країн з перехідною економікою ..........785.4 Державний вплив на міжнародну торгівлю ..............................805.5. Протекціоністські інструменти торговельної політики..........845.6. Економічні інститути, що регулюють міжнародну торго-вельну політику .................................................................................88

Контрольні питання.................................................................................103Теми доповідей і рефератів .....................................................................104Тестові завдання .......................................................................................105

Розділ III. МІЖНАРОДНИЙ РУХ ЧИННИКІВ ВИРОБНИЦТВА..............109Ключові поняття ......................................................................................109

Глава 6. Міжнародний рух капіталу .................................................113

6.1. Сутність та форми міжнародного руху капіталу...................1136.2. Прямі іноземні інвестиції ........................................................114

6.2.1. Суть та причини прямих іноземних інвестицій ........1146.2.2. Форми ПІІ .....................................................................1186.2.3. Наслідки прямих іноземних інвестицій.....................1206.2.4. Основні тенденції розвитку ринку прямих інозем-них інвестицій ........................................................................1256.2.5. Роль ПІІ в економіці України .....................................129

6.3. Міжнародні портфельні інвестиції .........................................1376.4. Міжнародний рух позичкового капіталу................................141

6.4.1. Сутність міжнародного кредитування .......................1416.4.2. Основні форми міжнародного кредитування............1446.4.3. Інституціональна структура міжнародного креди-тування....................................................................................147

5

6.4.4. Світова криза заборгованості. Проблеми зовніш-ньої заборгованості України .................................................150

Глава 7. Міжнародна міграція робочої сили....................................159

7.1. Причини міжнародної міграції робочої сили ........................1597.2. Основні етапи міжнародної міграції.......................................1617.3. Сучасні центри притягання робочої сили ..............................1637.4. Наслідки переміщення трудових ресурсів .............................1667.5. Регулювання міжнародних міграційних процесів. Міжна-родна організація праці...................................................................1697.6. Україна в міжнародних міграційних процесах......................173

Глава 8. Міжнародна передача технологій....................................181

8.1. Сутність та форми міжнародного технологічного обміну ...1818.2. Особливості міжнародного технологічного обміну в су-часних умовах ..................................................................................1838.3. Міжнародна торгівля ліцензіями ............................................1878.4. Міжнародний ринок інжинірингових послуг ........................1908.5. Міжнародне регулювання ринку технологій .........................1938.6. Особливості міжнародного технологічного обміну в Ук-раїні...................................................................................................197


Розділ IV. СВІТОВА ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВА СИСТЕМА ...................204Ключові поняття ......................................................................................204

Глава 9. Світова валютно-фінансова система та принципиїї функціонування ....................................................................................204

9.1. Поняття «валютні відносини» та «світова валютна система»...2049.2. Валюта та валютний курс ........................................................206

9.2.1. Сутність поняття «валюта» та види валют ...............2069.2.2. Валютний курс та його кількісні показники.............2089.2.3. Розрахункові види валютних курсів ..........................2109.2.4. Крос-курс та тристоронній арбітраж .........................2129.2.5. Фіксовані та гнучкі (плаваючі) валютні курси .........2149.2.6. Попит і пропозиція валюти.........................................2169.2.7. Визначення ціни іноземних товарів та послуг в іно-земній валюті .........................................................................219

6

9.2.8. Чинники, що впливають на валютний курс ..............2209.3. Прогнозування валютного курсу ............................................223

Глава 10. Валютні відносини та платіжний баланс ...................22810.1. Міжнародні розрахунки та їх основні форми ......................22810.2. Платіжний баланс та його структура....................................23110.3. Балансування статей платіжного балансу ............................24210.4. Конвертованість національної валюти .................................245

Глава 11. Валютна політика .............................................................25611.1. Варіанти валютної політики ..................................................25611.2. Система золотого стандарту. Бреттон-Вудська валютнасистема .............................................................................................25711.3. Ямайська валютна система....................................................26111.4. Вибір конкретної валютної політики ...................................26411.5. Валютна політика України ....................................................269

Глава 12. Світова фінансова система ...........................................27712.1. Характеристика світової фінансової системи ......................277

12.1.1. Міжнародні фінансові потоки ..................................27712.1.2. Світовий фінансовий ринок ......................................27912.1.3. Розвиток світової фінансової системи .....................282

12.2. Світові фінансові центри .......................................................288

Глава 13. Міжнародні фінансові ринки .............................................29313.1. Міжнародний валютний ринок .............................................293

13.1.1. Сутність міжнародного валютного ринку ...............29313.1.2. Угоди на міжнародному валютному ринку.............29513.1.3. Урядове втручання в діяльність валютних ринків .30413.1.4. Ринок євровалют ........................................................306

13.2. Міжнародний кредитний ринок ............................................30913.2.1. Сутність міжнародного кредитного ринку..............30913.2.2. Валютно фінансові умови міжнародного кредиту .31213.2.3. Ринок єврокредитів....................................................31513.2.4. Міжнародна офіційна допомога країнам, що роз-виваються ...............................................................................318

13.3. Міжнародний ринок цінних паперів.....................................31913.3.1. Міжнародний ринок титулів власності....................32213.3.2. Міжнародний ринок облігацій .................................32513.3.3. Міжнародний ринок фінансових деривативів.........327


7

Розділ V. СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ СУЧАСНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ........................................338Ключові поняття ......................................................................................338

Глава 14. Сутність та рівні інтеграційних процесів .................338

14.1. Економічна інтеграція як поняття.........................................33814.2. Рівні міжнародної економічної інтеграції............................340

Глава 15. Регіональні інтеграційні угруповання ..........................344

15.1. Європейські інтеграційні процеси ........................................34415.1.1. Європейський союз....................................................34415.1.2. Специфіка інтеграції східноєвропейських країн ....35215.1.3. Умови та передумови загальноєвропейської еко-номічної інтеграції.................................................................355

15.2 Інтеграційні процеси в країнах Північної і ПівденноїАмерики, Азії та Африки................................................................356

15.2.1. Особливості розвитку економічних взаємозв’яз-ків у Північній Америці ........................................................35615.2.2. Специфіка латиноамериканських інтеграційнихпроцесів ..................................................................................35815.2.3. Відмітні риси економічної інтеграції в Азії ............36115.2.4. Основні економічні угруповання в Африці ............364

Глава 16. Інтеграція України в сучасну міжнародну економіч-ну систему...............................................................................................367

16.1. Об’єктивна необхідність інтеграції України в сучаснуміжнародну економічну систему ...................................................36716.2. Україна в регіональних інтеграційних процесах.................37016.3. Стратегічні напрями міжнародної інтеграції України ........378


Розділ VI. МІЖНАРОДНИЙ БІЗНЕС........................................................386Ключові поняття ......................................................................................386

Глава 17. Суть, види та форми міжнародного бізнесу...............38617.1. Суть і мотивація міжнародного бізнесу ...............................38617.2. Види міжнародного бізнесу...................................................39017.3. Основні суб’єкти міжнародного бізнесу ..............................39617.4. Рівні правового регулювання міжнародного бізнесу..........402

8

Глава 18. Офшорні центри в системі міжнародного бізнесу ...405

18.1. Сутність та класифікація офшорних центрів.......................40518.2. Види офшорного підприємництва ........................................40918.3. Податкове планування як засіб використання офшорнихцентрів ..............................................................................................419

Глава 19. Транснаціональні корпорації (ТНК).................................425

19.1. Визначення ТНК. Критерії траснаціональності корпорації ....42519.2. Чинники внутрішнього середовища ТНК: цілі, техноло-гія, люди, структура ........................................................................43519.3. Сучасні форми організаційної структури ТНК ...................44519.4. Малий бізнес у системі ТНК .................................................450

Глава 20. Сучасна система управління ТНК..................................452

20.1. Поняття «міжнародний менеджмент» як відображенняпрактики управління ТНК ..............................................................45220.2. Специфіка зовнішнього середовища ТНК: глобалізаціягосподарських зв’язків та множинність специфічних націона-льних ринків.....................................................................................45420.3. «Практична філософія» управління ТНК: адаптивність,підприємницький характер, інноваційність, маркетингова спря-мованість. соціальна орієнтованість..............................................45720.4. Професійні та особистісні вимоги до менеджера-міжна-родника.............................................................................................471

Глава 21. Функціональна структура міжнародного менедж-менту ........................................................................................................478

21.1. Міжнародний менеджмент як система функцій ..................47821.2. Міжнародний виробничий менеджмент...............................48121.3. Менеджмент міжнародного маркетингу ..............................49421.4. Міжнародний фінансовий менеджмент ...............................503

Контрольні питання.................................................................................528Теми доповідей і рефератів .....................................................................530Тестові завдання .......................................................................................531КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО КУРСУ ..................................................535ПІДСУМКОВІ ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДО КУРСУ ..............................538ЛІТЕРАТУРА .............................................................................................556

9

Передмова

ХХІ ст. відкриває сприятливі перспективи щодо по-силення ефективності економіки України за рахунокоптимального використання переваг світогосподар-ського та міжнародного поділу праці.

Водночас залишаються складні проблеми, пов’язан-ні передусім із господарською ідеологією багатьох на-ших урядовців та бізнесменів. Ця ідеологія зумовленатакими обставинами:

• збереженням «синдрому новачка» серед світовихучасників ринкових відносин, оскільки донедавнаУкраїна була в складі іншої держави й не мала само-стійного виходу на світові ринки. До того ж її зовніш-ньоекономічна діяльність формувалася під впливомполітичних факторів, які часто придушували економі-чний сенс;

• повільним та суперечливим позбавленням стерео-типів ортодоксальної економічної науки, котра протя-гом десятиліть існувала в умовах автаркії; до того жжорстка ідеологічна спрямованість мала досить відда-лене відношення до світової економічної думки;

• недооцінюванням ролі поглибленого вивченнярозвитку та функціонування світогосподарськихзв’язків як цілісної органічної системи, об’єктивноїнеобхідності залучення України до світової спіль-ноти;

• складністю використання західних моделей, котріне можуть бути безпосередньо перенесені на країну, дезародження ринкових механізмів поєднується зі спе-цифічною ментальністю слов’ясько-православної циві-лізації.

10

Складність проблем інтегрування України в сучасну міжнаро-дну економічну систему помножується тим, що вона, як і інші по-страдянські держави, розпочавши перехід до ринкової економіки,потрапила до глибокої трансформаційної кризи. Перед Україноюта її реформами виникло багато питань, які можна звести до двохголовних:

• що являє собою сучасна міжнародна економіка, які провіднітенденції її функціонування та розвитку?

• якою має бути ринкова економіка нашої держави щодо мо-жливого оптимального її інтегрування в динамічну економічнусистему світогосподарських зв’язків?

Вирішення цих питань потребує підготовки фахівців новоїформації, що передбачає реформування вищої освіти, суттєво-го перегляду всієї системи викладання економічних наук, пе-редусім економічної теорії. Однак процес позбавлення від іде-ологем в економічній теорії просувається дуже мляво. Про цесвідчить хоча б той факт, що в навчальних планах підготовкиекономістів у вищих навчальних закладах дотепер залишаєтьсязагальна економічна теорія (за суттю — марксистко-ленінська), яка являє собою глухий кут у розвитку економічноїдумки. Водночас сучасна економічна теорія містить у собі такіскладові частини: мікроекономіка (microeconomics), макроеко-номіка (macroeconomics), міжнародна економіка (internationaleconomics). Міжнародна економіка — наймолодша та найди-намічніша складова сучасної економічної теорії. Її існуванняяк самостійної дисципліни (а не як окремих розділів мікро- тамакроекономіки) пов’язано з розвитком та функціонуваннямсвітогосподарських зв’язків як особливої, цілісної, органічноїсистеми. Становлення цієї системи досить ґрунтовно проаналі-зовано й представлено в зарубіжних підручниках з міжнарод-ної економіки. Проте динамічність світогосподарських зв’язківзумовлює плинність змісту міжнародної економіки як науки танавчального курсу. Міжнародна економіка не є якоюсь раз іназавжди даною частиною теорії, що пристосована для всіх ча-сів та держав. Багато складових її змісту є предметом науковихсуперечок. Крім того, якими б привабливими не були зарубіж-ні підручники з міжнародної економіки, вони в переважаючіймасі не враховують і не можуть враховувати реалій України.Тому мета цього навчального посібника така:

• наблизити зміст до вимог світових стандартів у відповідяхна основні питання функціонування та розвитку світогосподарсь-ких зв’язків;

11

• урахувати накопичений протягом десятиліть досвід викла-дання курсу «International Economics» в університетах США таЗахідної Європи;

• залучити до аналізу системи міжнародної економіки країн ізтранзитивною економікою, насамперед України.

Визначена мета потребує посилення значення дисципліни«Міжнародна економіка» у підготовці економістів широкогопрофілю та виокремлення її особливої ролі в підготовці економі-стів-міжнародників.

Як фундаментальна економічна дисципліна вона повинна спи-ратися на теорію ринкової економіки і розвивати її, бути спо-лучною ланкою між такими університетськими курсами, як мак-роекономіка та мікроекономіка і конкретно-економічними дис-циплінами: маркетинг, менеджмент, фінанси, бухгалтерський об-лік та аудит, гроші і кредит, банківська справа та ін. У підготовціекономістів-міжнародників ця дисципліна, крім того, є базовоющодо таких просунутих курсів, як міжнародна торгівля, міжнаро-дні фінанси, міжнародна інвестиційна діяльність, міжнароднийменеджмент, міжнародний облік та аудит, міжнародний марке-тинг та ін.

У курсі «Міжнародна економіка» аналізуються економічнівідносини та дія економічних законів на міжнародному рівні, атакож основи зовнішньоторговельної, валютно-кредитної та ви-робничо-інвестиційної політики.

Завдання курсу — розкрити на теоретичному рівні суть таформи сучасних міжнародних економічних відносин, акценту-ючи при цьому увагу на тих зрушеннях у баченні загальної ка-ртини стану світової економіки, котрі відбувалися наприкінціХХ та початку ХХІ ст. Вирішення цього завдання підпорядко-вано головній меті — сприяти формуванню способу мислення іповедінки, адекватному реаліям сучасного світу, і тим самимзабезпечити підготовку в Україні професіоналів-економістів,котрі знали б, що потрібно робити, щоб добитися успіху насвітовому ринку; знали б нові принципи конкуренції і перспек-тивні сфери та форми взаємодії економіки України зі світовоюекономікою; могли б адаптувати «західний» досвід до умовУкраїни та реалізувати намір інтегруватися до системи міжна-родних економічних відносин.

У підготовці посібника брали участь викладачі, аспіранти таздобувачі: Л. П. Апостолюк, І. О. Горячко, О. А. Єрмакова,О. С. Гуменюк, Т. О. Полоз, Н. А. Булавко, О. С. Кіро, І. В. Оно-фрей, О. О. Ворожейкін.

12

Автори та редактори висловлюють щиру вдячність академікуНАН України, д.е.н., професору Ю. М. Пахомову, академікуНАН України, д.е.н., професору О. І. Амоші, д.е.н., професоруА. М. Поручнику, д.е.н., професору С. А. Єрохіну, д.е.н., профе-сору Т. М. Циганковій, д.е.н., професору О. М. Мозговому заспівробітництво, корисні й неупереджені зауваження та допомо-гу, надані під час роботи над цією книгою.

13

Розділ І

ВСТУП ДО КУРСУ«МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА»

Êëþ÷îâ³ ïîíÿòòÿСвітове господарство як сукупність національних госпо-дарств • світове господарство як єдиний наднаціональнийпростір • структура єдиного світогосподарського простору •багатомірність системи світового господарства • концепт си-стеми міжнародної економіки • відкритість економіки • рівніта показники відкритості економіки • субстрат системи між-народної економіки • суб’єкти міжнародної економіки

Глава 1СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО:

ОСНОВНІ РИСИ ТА СТРУКТУРА

1.1. Міжнародний поділ праці.Світове господарство як сукупність

національних господарств

Сучасне світове господарство (ССГ) як особлива органічна ці-лісна система почало складатися на базі світового ринку з кінцяXIX — початку XX ст. Нині можна говорити про світове госпо-дарство як глобальну господарську систему, що ґрунтується наміжнародному та наднаціональному світогосподарському поділіпраці, інтернаціоналізації та інтеграції виробництва й обігу, якафункціонує на принципах ринкової економіки.

Сучасне світове господарство є цілісною системою, але ця ціліс-ність складалася поступово. Вона формувалася в міру еволюції між-народного поділу праці, процесу інтернаціоналізації господарськогожиття країн світового співтовариства, інтеграції груп країн у регіона-льні господарські комплекси (союзи) з міждержавним регулюваннямсоціально-економічних процесів, транснаціоналізації виробництва.

14

МІЖНАРОДНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ

Історія формування світового господарства розпочинається зміжнародного поділу праці (МПП), пов’язаного з обміном діяль-ності та її продуктами між національними державами.

МПП, або поділ праці між країнами, є ступенем суспільноготериторіального поділу праці. Він спирається на економічно ви-гідну спеціалізацію виробництва окремих країн і виявляється увзаємному обміні результатами спеціалізованого виробництва впевних пропорціях.

Міжнародний поділ праці існує в двох основних формах: між-народній спеціалізації та міжнародному виробничому кооперу-ванні.

МІЖНАРОДНА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ

Міжнародна спеціалізація — це форма поділу праці між країна-ми, в якій зростання концентрації однорідного виробництва відбу-вається на основі прогресуючої диференціації національних вироб-ництв. Спеціалізація в рамках міжнародного поділу праці вкінцевому підсумку передбачає спеціалізацію країн і регіонів на ви-робництві окремих продуктів та їхніх частин для світового ринку.

МІЖНАРОДНЕ ВИРОБНИЧЕ КООПЕРУВАННЯ

Міжнародне виробниче кооперування є наслідком спеціаліза-ції національних виробництв, що взаємодіють у системі міжна-родного поділу праці. Міжнародне виробниче кооперування ґру-нтується на предметній спеціалізації і виступає як формачасткового та загального поділу праці у світовому господарстві.

Міжнародне виробниче кооперування означає включеннякраїни в міжнародний поділ праці в рамках вертикальної моделіміжнародного поділу праці, тобто за умови збереження автоном-ності виробничого процесу в національних кордонах.

Теорія міжнародного поділу праці набула свого обгрунтуван-ня і розвитку в класичній школі економіки, насамперед у працяхїї засновників — А. Сміта та Д. Рікардо. Головним досягненнямкласиків вважається теорія порівняльних витрат виробництва. Воснові цієї теорії лежить ідея про існування відмінностей міжкраїнами у витратах, пов’язаних з виробництвом тих чи іншихтоварів. Таке становище приводить до висновку, що замість ви-пуску всіх товарів, на які виникає попит, вигідніше зосередитись

15

на виробництві товара, що потребує найменших витрат. Спеціа-лізація на виробництві цього товару дать змогу через обмін при-дбати на зовнішньому ринку товари, витрати на виробництвояких всередині країни вищі, ніж в інших країнах. Найбільшийекономічний ефект даватиме спеціалізація на виробництві тоготовару, перевага по якому максимальна. Якщо країна не можевиробити жодного товару з витратами, нижчими від міжнародно-го рівня, то для неї відносно ефективніше буде спеціалізуватисяна виробництві того товару, по якому перевищення міжнародно-го рівня витрат буде найменшим.

Ідеї класиків втілились у житті і набули подальшого розвиткупри створенні сучасних теорій міжнародної торгівлі.

СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВОЯК СУКУПНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНИХ ГОСПОДАРСТВ

Міжнародний поділ праці був тим об’єднуючим елементом,який створив систему світового господарства як сукупність взає-мопов’язаних міжнародним обміном національних господарств,що виступають його підсистемами.

Вихід торговельних зв’язків за межі національних кордонів,тобто інтернаціоналізація сфери обігу (товарної стадії руху капі-талу), і нині залишається загальною активною тенденцією длявсіх країн світу, які прагнуть отримати економічну вигоду відміжнародного поділу праці і міжнародної торгівлі. Але торгове-льні зв’язки та обслуговуючі їх валютно-кредитні відносини міжкраїнами утворюють лише первинний рівень цілісності міжнаро-дних відносин, оскільки до середини XX ст. оформився наднаці-ональний рівень світового господарства.

Для характеристики структури світового господарства на пер-винному рівні, тобто на рівні відносин між країнами, використо-вується прийнята в міжнародній практиці класифікація, згідно зякою всі країни світу поділяються на три основні групи:

• розвинуті країни;• країни з перехідною економікою;• країни, що розвиваються.В останній групі виокремлюються дві підгрупи — нові індус-

тріальні країни (НІК) та найменш розвинуті країни.До розвинутих країн належать усі країни Західної Європи

(крім Мальти, яка трактується як країна, що розвивається), США,Канада, Австралія, Нова Зеландія, Японія та Ізраїль. Іноді до цієїгрупи додається ще Південно-Африканська Республіка (ПАР).

16

Тут також виокремлюється підгрупа найрозвинутіших країн —«Велика сімка»: США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Бри-танія, Італія, Канада. Частка промислово розвинутих країн у су-купному ВНП країн світу становить 75 %, у тому числі частка«Сімки» — 61 %. Останнім часом групу промислово розвинутихкраїн називають «Золотим мільярдом». Мільярдом — через те,що разом населення цих країн становить приблизно мільярд жи-телів, а золотим — через високий рівень розвитку економіки.

Країни з перехідною економікою — це колишні соціалістич-ні країни, що перебудовують економіку на ринкові засади. Середних — країни СНД, Естонія, Латвія, Литва, країни ЦентральноїЄвропи. До речі, до цієї групи відносити й Китай, хоча ООН кла-сифікувала його як країну, що розвивається. Проте якщо, зважи-ти що Китай почав економічну перебудову раніше, ніж постра-дянські держави і досяг у цьому вражаючих зрушень, слушнойого включити саме до другої групи країн.

Країни, що розвиваються, становлять дуже строкату, неод-норідну групу. Вони сильно відрізняються одна від одної за роз-мірами, економічним потенціалом і темпами розвитку. Є, втім,одна риса, що їх об’єднує: більшість із них — колишні колонії.Крім того, донедавна майже всі вони сильно відставали від роз-винутих країн за економічним розвитком.

Наприкінці ХХ ст. розпочалося швидке зростання темпів роз-витку країн, які увійшли в стадію індустріалізації. Це нові індус-тріальні країни. Чіткого визначення складу цієї підгрупи немає;найчастіше до неї включають Бразилію, Мексику, Аргентину, Ре-спубліку Корею, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Індонезію, Тай-вань. Інколи додають сюди також Індію; проте дуже низький ду-шовий показник ВВП цієї країни відрізняє її від інших НІК, тому,мабуть, доцільно її виокремити як самостійний тип.

Інша підгрупа країн, що розвивається, складається з найменшрозвинутих країн, які не спроможні здійснити індустріалізацію,подолати вражаючу бідність. Їхня частка в сукупному ВНП світунеухильно падає. Згідно з класифікацією ООН, до цієї підгрупиналежить 45 країн, переважна частина яких знаходиться в Афри-ці. Це, зокрема, Ефіопія, Уганда, Танзанія, Ангола, Сомалі, Су-дан, Чад та ін. В Азії — Афганістан, Бангладеш, Непал, М’янма,Ємен, Лаос. В Латинській Америці — Гаїті.

Перед країнами з перехідною економікою і країнами, що роз-виваються, стоять проблеми, які багато в чому схожі. Це —про-блеми зміни економічних структур і адаптації поведінки насе-лення та законодавства до ринкової економіки, модернізації

17

виробничого апарату та інфраструктури, міжнародної заборгова-ності, вибору шляху і форм інтеграції зі світовим господарствомтощо. Характер участі в міжнародному поділі праці країн з пере-хідною економікою має багато спільних рис з участю в МППкраїн, що розвиваються.

1.2. Світогосподарський поділ праці.Світове господарство як єдиний наднаціональний простір.

Багатомірність системи світового господарства

У другій половині XX ст. в еволюції міжнародного поділупраці відбувалось якісне зрушення, результатом якого стало ви-везення капіталу за межі національних кордонів. Інтернаціоналі-зація охопила всі стадії руху капіталу (грошову, виробничу, това-рну), набравши певних форм, а саме:

• інтеграції національних господарств у регіональні госпо-дарські комплекси зі структурою і пропорціями, зверненими наспоживання регіону в цілому, а також з міждержавним регулю-ванням економічних зв’язків;

• транснаціоналізації, тобто виходу виробничої і комерцій-ної діяльності корпорацій (фірм) у вигляді філій та дочірніх під-приємств за національні кордони. Підрозділи транснаціональнихкорпорацій (ТНК), знаходячись на території національних дер-жав, функціонують значною мірою як економічно, організаційноі юридично незалежні організації, відносини яких з національни-ми державами будуються на особливих договорах.

Внутрішнім моментом процесів інтеграції і транснаціоналіза-ції є становлення нового феномену світового господарства світо-господарського поділу праці: а) внутрішньо- і міжрегіональногота б) всесвітнього (транснаціонального) поділу праці.

СВІТОГОСПОДАРСЬКИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ

На відміну від міжнародного поділу праці, це поділ праці не«між країнами», «всередині» транснаціональних корпорацій, тоб-то внутрішньокорпоративний.

Світогосподарський поділ праці за своєю природою є екстери-торіальним. Він не може бути представлений (як міжнароднийподіл праці) за територіальною ознакою і у формах загального,часткового й одиничного поділу праці. На відміну від міжнарод-ного поділу праці, це технологічний поділ праці в самому вироб-

18

ництві на основі одиничного поділу (тобто внутрішнього длятранснаціональних корпорацій) у формі транснаціональної спеці-алізації і кооперації виробництва. Єдиний виробничий процесрозчленовується на операції, здійснювані в різних країнах. Част-ковий продукт, що виготовляється в тій чи іншій країні, не маєспоживної вартості поза транснаціональним організованим про-цесом виробництва.

Діяльність транснаціональних корпорацій як одна з організа-ційних форм всесвітнього поділу праці забезпечує регулярну ци-ркуляцію в планетарному масштабі товарів, послуг, фінансових ісировинних ресурсів, знань, технологічного та організаційноуправлінського досвіду. Через участь у транснаціональному по-ділі праці національні господарства отримують прямий доступ досвітового ринку товарів і капіталів, до нових технологій та сучас-ного менеджменту.

ТРАНСНАЦІОНАЛЬНА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ І КООПЕРУВАННЯ

Формами транснаціонального поділу праці є внутрішньофір-мова корпоративна спеціалізація і внутрішньофірмове виробничекооперування.

Внутрішньофірмова спеціалізація здійснюється не в розрізінаціональних економік, а всередині транснаціональної економі-ки, що не визнає національних кордонів і передбачає існуваннясвіту як єдиного світогосподарського простору. Це — форма восновному подетального і технологічного поділу праці.

Товар виготовляється підприємствами однієї або кількох транс-національних корпорацій, які, як правило, займають ринкову нішу істають провідними постачальниками вузькоспеціалізованої проду-кції, що задовольняє загальний світовий попит. Такі корпорації за-звичай називаються патентами. Міжкорпоративному кооперуваннюпритаманні: кооперація у сфері НДДКР, кооперація промисловихкомпаній з «науковими парками» або технополісами, здійсненняспільних програм і створення спільних підприємств.

СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВОЯК ЄДИНИЙ НАДНАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОСТІР

Всесвітній поділ праці формує світове господарство як єдинийнаднаціональний світогосподарський простір, який утворює дру-гий, більш адекватний поняттю «світове господарство» рівеньсвітогосподарських відносин.

19

Єдиний світогосподарський простір — це наднаціональне се-редовище підприємства (бізнесу), в рамках якого діють єдиніекономічні, технологічні, правові і соціально-культурні вимогидо суб’єктів виробничої та комерційної діяльності.

Світове співтовариство перебуває поки що на самому початкуформування єдиного світогосподарського простору. Воно досі щеградуйоване за численними ступенями єдності.

Із самого початку єдиний світогосподарський простір утве-рджується на регіональному рівні як об’єднання груп країн урегіональні союзи (наприклад, Європейський Союз), а на гло-бальному рівні — як діяльність ТНК у планетарних масштабах.Формуючись на базі всесвітнього поділу праці, єдиний світо-господарський простір втягує в свою орбіту національні гос-подарства та їх підсистеми, закладаючи тим самим основи гло-бальної господарської інтеграції країн світового співтоварис-тва. Це відбувається в міру створення в країнах певних умов:інформаційної технології, соціальноорієнтованої ринкової еко-номіки, інтернаціоналізації правових і соціально-культурнихнорм тощо.

СТРУКТУРА ЄДИНОГОСВІТОГОСПОДАРСЬКОГО ПРОСТОРУ

Як основні сутнісні підсистеми світового господарства на дру-гому рівні зазвичай вважають такі:

• технологічна;• економічна;• правова;• соціально-культурна.Що ж являють собою ці підсистеми?Технологічна підсистема. Технологічна підсистема — це сукуп-

ність вимог, які пред’являє НТР, що забезпечують конкурентоспро-можність на світовому ринку. Ці вимоги технології можуть бутизведені до таких основних параметрів:

♦ інформаційно-комп’ютерний характер технології;♦ наукомісткість;♦ ресурсозберігаючий, безвідходний та екологічно чистий тип

технології;♦ біотехнологічність, тобто технологія, яка ґрунтується на

природних процесах.Такі параметри забезпечують витримування світового рівня

ефективності, продуктивності, якості та новизни продуктів, реа-

20

лізацію принципів сучасного менеджменту. Реалізація цих вимогпрактично неможлива і малоефективна в рамках відособленихнаціональних технологічних просторів.

Економічна підсистема. Економічна підсистема — це єдинийекономічний простір вільного пересування товарів і послуг, капі-талів і робочої сили, інформації через кордони національнихдержав, а також вільний взаємообмін національними валютами.

Економічна підсистема формується в міру вироблення і реалі-зації єдиних вимог до міжнародної торговельної, виробничо-інвестиційної та валютно-фінансової діяльності.

Єдиний економічний простір передбачає також наявність єди-них норм і стандартів організації і управління міжнароднимипроцесами, втілених у принципах менеджменту.

Як обов’язковий інфраструктурний компонент економічнапідсистема світового господарства повинна вміщувати єдинийнауково-інформаційний простір.

У рамках єдиного економічного простору регулювання еко-номічного життя світового співтовариства відбувається на основісоціально-орієнтованих ринкових відносин і коригуючих функ-цій ТНК, ТНБ, міждержавних та наддержавних інститутів.

Правова підсистема. Правова підсистема — це зведення за-гальних правил підприємницького права і норм господарськоїповедінки. Вони складаються в єдине правове поле в міру вироб-лення норм міжнародного приватного, цивільного та патентногоправа.

Тенденція подальшого зближення правових систем держав,яка поширюється і на права людини, закладає фундамент всесві-тнього правового простору.

Соціально-культурна підсистема формується значно пові-льніше і суперечливіше, ніж інші підсистеми єдиного світогоспо-дарського простору. Процес формування єдиного соціально-культурного простору передбачає:

• досягнення більш високого загального рівня життя і змен-шення відмінностей між «багатими» і «бідними» державами. Зцією метою створюються структурні фонди ЄС, різні цільові фо-нди ООН;

• єдиний підхід до соціальної політики;• формування нового мислення, злам старого мислення;• вироблення єдиних норм поведінки в бізнесі, діловій етиці

та в менеджменті;• мирне вирішення національних та міжнаціональних про-

блем.

21

Багатомірність системи світового господарства. Кожна зпідсистем світового господарства (технологічна, економічна,правова, соціальнокультурна) — специфічна.

Ці підсистеми мають свою власну логіку розвитку, свої власніпідсистеми, але функціонують вони як елементи цілісного орга-нізму — єдиного наднаціонального світогосподарського просто-ру. Розбалансованість у функціонуванні будь-якої з підсистемвпливає на стан системи в цілому.

Взаємодія технологічної, економічної, правової, соціально-культурної підсистем рівноправна і рівнозначна. Раз і назавждиданої детермінуючої і домінуючої підсистеми в розвитку світово-го господарства немає, її виділення залежить або від конкретнихобставин, які роблять ту чи іншу сторону визначальною, або відцільової установки, конкретного завдання, точки зору в дослі-дженні метасистеми світового господарства. У цьому полягаєсутність багатомірності системи світового господарства.

1.3. Регіональна структура світового господарства

Підсистемами світового господарства на наднаціональному рівніє регіональні угруповання країн, що склались на договірній основі.

На регіональному рівні структура світового господарства маєтакий вигляд.

Насамперед розрізняють 5 великих районів регіональної інте-грації: Європейський, Північноамериканський, Південноамери-канський (Латиноамериканський), Азіатський та Азіатсько-Тихоокеанський, Африканський, які відрізняються рівнем і зміс-том інтеграційних процесів.

РЕГІОНАЛЬНІ ІНТЕГРАЦІЙНІ ФОРМУВАННЯ В ЄВРОПІ

Західна Європа: Європейський Союз (ЄС): Австрія, Бельгія, Болгарія, Велика

Британія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Італія, Кіпр, Латвія,Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Німеччина, Польща,Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Фінлян-дія, Франція, Чехія, Швеція;

Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ): Ісландія,Норвегія, Швейцарія, Ліхтенштейн.

Історично регіональна інтеграція найактивніше проходить са-ме в Західній Європі.

22

Східна Європа: Співдружність Незалежних Держав (СНД): Азербайджан,

Білорусь, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Ро-сія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Україна.

СНД було проголошено після розпаду СРСР у 1991 р. на теренахколишніх його республік (крім республік Балтії). Передвчасне ін-ституційне об’єднання дій країн СНД може перетворити Співдруж-ність на штучне утворення. Тому в межах країн колишнього СРСРутворюються локальні об’єднання з більш дійовими зв’язками:співтовариство Росії і Білорусі, ЄврАзЄС, ГУАМ (Грузія, Україна,Азербайджан, Молдова), Єдиний економічний простір (ЄЕП). Од-нак політичні розбіжності в країнах — членах цих об’єднань теж несприяють поглибленню інтеграційних процесів.

Організація Чорноморського економічного співробітництва(ОЧЕС): Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Гру-зія, Молдова, Росія, Румунія, Туреччина, Україна.

РЕГІОНАЛЬНІ ІНТЕГРАЦІЙНІ ОБ’ЄДНАННЯВ ПІВНІЧНІЙ ТА ПІВДЕННІЙ АМЕРИЦІ

У Північній Америці — Північноамериканська угода про ві-льну торгівлю (НАФТА): США, Канада, Мексика.

У Південній Америці: Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛААІ): Аргенти-

на, Болівія, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Мексика, Парагвай,Перу, Уругвай, Чилі, Еквадор;

Карибське співтовариство і Карибський спільний ринок (КА-РІКОМ): Антигуа і Барбуда, Багамські Острови, Барбадос, Беліз, До-мініка, Гренада, Гайана, Монтсеррат, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Лусія,Сент-Вінсент і Гренадіни, Суринам, Тринідад і Тобаго, Ямайка;

Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР): Коста-Рика, Сальвадор, Гватемала, Гондурас, Нікарагуа;

Андська група: Болівія, Венесуела, Еквадор, Перу; Спільний ринок країн Південного Конусу (МЕРКОСУР):

Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай.

ІНТЕГРАЦІЙНІ УГРУПОВАННЯ В АЗІАТСЬКОМУТА АЗІАТСЬКО-ТИХООКЕАНСЬКОМУ РЕГІОНІ

Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН): Бруней,В’єтнам, Індонезія, Камбоджа, Лаос, Малайзія, М’янма, Філіппі-ни, Сінгапур, Таїланд.

23

Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво(АТЕС): Австралія, Бруней, В’єтнам, Індонезія, Канада, Китай,Республіка Корея, Кірибаті, Малайзія, Мексика, Маршаллові Ос-трови, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Перу, Росія, Сінгапур,США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, Чилі, Японія;

Асоціація регіонального співробітництва південної Азії(СААРК): Бангладеш, Бутан, Індія, Мальдіви, Непал, Пакистан,Шрі-Ланка;

«План Коломбо» зі спільного економічного і соціальногорозвитку в Азії й Тихому океані: об’єднує дві групи держав. До-нори — Велика Британія, США, Канада, Японія, Австралія, НоваЗеландія та ін. Одержувачі допомоги: Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Афганістан, Ірак, Непал, М’янма, Мальдівська Республіка,Бутан, Бангладеш, Лаос, Камбоджа, Малайзія, Таїланд, Папуа-Нова Гвінея, Індонезія, Філіппіни, Фіджі;

Рада арабської економічної єдності (РАЕЄ): Єгипет, Ірак,Йорданія, Ємен, Кувейт, Лівія, Мавританія, Об’єднані АрабськіЕмірати, Палестина, Сирія, Сомалі, Судан.

РЕГІОНАЛЬНІ ІНТЕГРАЦІЙНІ УГРУПОВАННЯ В АФРИЦІ

Економічне співробітництво держав Західної Африки(ЕКОВАС): Бенін, Буркуна-Фасо, Кот-д’Івуар, Кабо-Верде, Гам-бія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Ліберія, Малі, Мавританія, Нігер,Нігерія, Сенегал, С’єрра-Леоне, Того.

Спільний ринок Східної та Південної Африки (КОМЕСА):Ангола, Бурунді, Демократична Республіка Конго, Замбія, Зім-бабве, Кенія, Коморські Острови, Лесото, Маврикій, Мадагаскар,Малаві, Мозамбік, Намібія, Руанда, Свазиленд, Судан, Танзанія,Уганда, Еритрея, Ефіопія.

Південно-Африканське співтовариство розвитку (САДК):Ангола, Ботсвана, Замбія, Зімбабве, Лісото, Малаві, Мозамбік,Намібія, Свазиленд, Танзанія, Південно-Африканська Республіка.

Митний і економічний союз Центральної Африки (ЮДЕ-АК): Габон, Камерун, Конго, Центральноафриканська Республі-ка, Чад, Екваторіальна Гвінея.

Є й інші інтеграційні об’єднання як в Азії, так і в Африці, про-те рівень інтеграції в них невисокий.

На глобальному рівні світове господарство представлено діяль-ністю транснаціональних корпорацій, євроринком валют, кредитівта цінних паперів, діяльністю ООН — універсальною міжнарод-ною організацією загальної компетенції та її організацій: Економі-

24

чна і соціальна рада ООН (ЕКОСОР), Конференція ООН з торгівліта розвитку (ЮНКТАД), Організація об’єднаних націй з промис-лового розвитку (ЮНІДО), Міжнародна організація праці (МОП),Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), Організа-ція Об’єднаних Націй з питань освіти, науки, культури(ЮНЕСКО), Міжнародний суд ООН, Рада Безпеки ООН та ін.

Отже, система світового господарства має два рівні: 1) світовегосподарство як сукупність національних господарств і 2) світовегосподарство як наднаціональний господарський простір регіо-нального і транснаціонального (глобального) рівнів. Кожний звиділених рівнів сам по собі не відображає всієї гами відносин,що складаються в цій системі. Кожний рівень фіксує лише певнусторону господарського буття світового співтовариства, певнугрань його суті.

25

Глава 2МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА —

ПІДСИСТЕМА СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА.ВИЗНАЧЕННЯ ПРЕДМЕТАМІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ

Для визначення предмета міжнародної економіки необхідно ізсистеми світового господарства виокремити його економічнупідсистему. Міжнародна економіка хоча і є однією із підсистемсвітового господарства, водночас має власну логіку розвитку івласні підсистеми. Іншими словами, виділяючи міжнародну еко-номіку із системи світового господарства, слід визначити:

1) системні ознаки (концепт) міжнародної економіки;2) матеріальний зміст (субстрат) міжнародної економіки;3) структуру;4) суб’єкти.

СИСТЕМНІ ОЗНАКИ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ

Концепт системи — це системоутворююче (інтегральне) від-ношення, що виражає єдність, цілісність системи: загальну метусистеми в цілому та її підсистем усіх рівнів, механізм функціону-вання системи в цілому та її підсистеми, а також норми поведін-ки її суб’єктів — мотивація діяльності, прийняття рішень, визна-чення критерію ефективності тощо.

Інакше кажучи, наявність специфічних інтегральних властивос-тей робить численність взаємопов’язаних елементів системою.

З позицій сучасних реалій, тих зрушень, які відбувались у роз-витку світового співтовариства як системоутворюючого зв’язку,що забезпечує єдність-цілісність міжнародної економіки, висту-пають дві властивості (ознаки):

• різновид ринкового типу економіки, що отримав назву «со-ціально-орієнтована ринкова економіка», а також перехідні до неїстани;

• інтернаціоналізація національних економік, що переростає вінтеграцію та транснаціоналізацію, тобто процес формуванняєдиного наднаціонального економічного (торговельного, вироб-

26

ничо-інвестиційного, валютно-кредитного та фінансового) прос-тору.

Саме ці властивості визначають специфіку змісту і структуриміжнародної економіки.

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА —СОЦІАЛЬНО-КЕРОВАНА ЕКОНОМІКА РИНКОВОГО ТИПУ

Визначення міжнародної економіки як соціально керованоїринкової системи досить рельєфно віддзеркалює її сучасний стан:

• ринковість;• досить відчутна дія неринкових, інституційних регуляторів

як на регіональному, так і на міжрегіональному і глобальному рі-внях (спеціалізовані інститути ООН, ЄС та ін.);

• прагнення до контролю кон’юнктури світового ринку і акти-вного впливу па внутрішні національні ринки з боку міжнарод-них інститутів, транснаціональних корпорацій за допомогою різ-них інструментів, у тому числі й ринкових.

Отже, міжнародна економіка здатна до ринкового саморегулю-вання за коригуючої ролі ТНК, міждержавних та наддержавних ін-ститутів. Це є важливою особливістю міжнародної економіки.

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА —ІНФОРМАЦІЙНА ЕКОНОМІКА

В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Міжнародна економіка є інформаційною економікою в інфор-маційному суспільстві. Це одна з граней її соціального типу, щовизначає її функціонування і розвиток, оскільки:

• інформація та інформаційна технологія є одним з вирішаль-них чинників зростання продуктивності праці, конкурентоспро-можності фірми, національного господарства, регіональних угру-повань, ТНК. Конкурентоспроможність на базі інформаційнихтехнологій досягається внаслідок різкого зростання швидкостіекономічних процесів шляхом зниження енергомісткості, матері-аломісткості, переходу до безвідходного виробництва;

• використання інформаційних технологій є головним чинни-ком прийняття правильних управлінських рішень;

• інформаційні технології роблять ефективними дрібносерійневиробництво, орієнтоване на конкретну людину;

• інформація та інформаційні технології змінюють характернакопичення багатства, а в кінцевому підсумку — саме поняття

27

«багатство». Відбувається трансформація від уречевленого багат-ства до знань та іншої корисної інформації. Інформація, як пра-вило, втілюється в речових чинниках, але вон�

Documents

kozak megnar econ · 2018-09-25 · МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА 3-тє видання, перероблене та доповнене За редакцією доктора