Передплатний індекс

49413ПЕРЕДПЛАТА:

Місячно................. 6,33 грн.Квартально..... 11,39 грн.Піврічно ............. 35,13 грн.Річно .................... 52,77 грн.

Четвер, дня 3 липня 2014 року

видається у Коломиї з 25 червня 1927 рокуКОЛОМИЯ | ГОРОДЕНКА | СНЯТИН | КОСІВ ВЕРХОВИНА | ЯРЕМЧЕ | НАДВІРНА

Рік V. Рекомендована ціна 1.98 грн. Число 15 [218]

АДРЕСАредакції й видавця:

місто Коломия,вул. ЧОРНОВОЛА, 23

Листування з читачамитільки на сторінках

тижневика

Ціни вказано з урахуванням послуг «Укрпошти»

тижневик для українського народу Покуття та Гуцульщинивиходить щочетвергаwww.visty.in.ua

виходить щочетверга

ПОХОРОН у бАНДЕРІВсьКІй

стОлИцІ

ст. 7

* * *

ЧИТАЙТЕ

«КОМАНДИРЕ, ВОгОНь ПОсИ-

люєтьсЯ…»

ст. 2

* * *

НА бІс НЕ буДЕ

ДопомогА з ТИлу слІДКуйтЕ зА НОВИНАМИ

НАшОгО МІстА нА сАЙТі

visty.in.ua

минулого тижня у Коломиї запрацював

міськрайонний Координацій-ний центр швидкого реагу-вання для допомоги бійцям, які знаходяться у зоні антите-рористичної операції на схо-ді україни. Штаб розмістив-ся у міській ратуші в кабінеті №11. Волонтери взяли на се-бе функції забезпечення сво-їх земляків амуніцією, продо-вольством та іншими необхід-ними на фронті речами.

за словами голови штабу, де-путата міськради любомира глушкова, робота нагадувати-ме ту, яка була під час Майдану. спочатку волонтери збира-ють інформацію про військово-службовців з Коломийщини, які зараз перебувають у зоні АтО, а потім передають їм необхідну адресну допомогу.

за тиждень сюди вже звер-нулися кілька десятків родичів бійців. Як стало відомо, станом на 1 липня у зоні конфлікту пе-ребуває 55 військовослужбов-ців з Коломийського району.

«На сьогодні вони, в першу чергу, потребують бронежиле-тів та кевларових касок. це те, що може їм врятувати життя, – розповідає любомир глушков. – також військовослужбовцям потрібні форми, берци, ліхта-

фонду вже надійшло майже 300 тисяч гривень, ще 100 тисяч – зібрали самі волонтери.

за словами любомира глушкова, охочі можуть прино-сити гроші для бійців у штаб, де розміщена опломбована скринь-ка, яку відкривають лише у при-сутності Наглядової ради. До слова, туди увійшли журналіс-ти Віктор Фітьо та Олеся Отта, отець Микола Остафійчук, го-лова громадської ради Роман Крутко та громадський діяч Михайло беркещук.

«штаб надає адресну допо-могу. тобто у нас є списки вій-ськовослужбовців, які зараз пе-ребувають у зоні АтО. з ними ми безпосередньо зв’язуємося

ПРОДОВжЕННЯНА стОРІНцІ 2

ст. 4

* * *

шу допомогу – кошти та кон-сервацію. Щоденно волонтери висвітлюють інформацію про благодійників на сайті облас-ного Координаційного центру швидкого реагування (oborona-if.org).

На Прикарпатті діє благодій-ний рахунок, куди всі охочі мо-жуть перерахувати кошти:

єДРПОу 39253430, ПАт Кб «Приватбанк», МФО 336677,

Рахунок №26000052511991.Кредитна картка Приватбанку

№5169 3305 0029 1296.Як повідомив голова облас-

ного штабу юрій Романюк, ко-шти, акумульовані на рахун-ку фонду, витрачаються на за-купівлю бронежилетів. станом на 1 липня за благодійні кошти закуплено 49 бронежилетів. загалом на обласний рахунок

рики, засоби гігієни та меди-каменти. Харчі довготривалого вжитку просять вже сформова-ні частини».

Коломияни – найчастіше під-приємці та пенсіонери – поча-ли приносити до штабу пер-

гОтуйтЕ гАМАНцІ

ст. 2

* * *

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

Четвер, дня 3 липня 2014 року 2 Число 15 [218] © | ТРК Рідні Медія

ініціАТИВА

ДопомогА з ТИлузАКІНЧЕННЯ,ПОЧАтОК НА стОРІНцІ 1

та дізнаємося, що їм вкрай не-обхідно. Ми купуємо конкрет-ну річ і передаємо військовому, який цього потребує», – розпо-відають волонтери.

у штабі кажуть, що благодій-ник сам безпосередньо може сконтактувати з військовослуж-бовцем та передати йому допо-могу.

«Всі кошти йдуть на раху-нок благодійного фонду облас-ного Координаційного центру. туди ж ми щоденно й подаємо заявки від військовослужбов-ців з Коломийщини, щоб за ті кошти придбали їм необхідне, – запевняє любомир глушков. – Мати бійця з Коломиї роз-повіла, що разом з чоловіком-інвалідом за власні кошти при-дбали синові бронежилет, але зараз йому потрібна ще кевла-рова каска. На неї у рідних вже немає коштів, тому вони звер-

нулися до штабу за допомо-гою. Один бронежилет четвер-того класу в середньому вартує 3–4 тисячі гривень».

Нині волонтери вирішують питання доставки речей до са-мих військовослужбовців у зо-ну АтО. штаб звертається до тих, хто має рідних чи друзів на сході україни, які могли б до-ставляти допомогу.

«зараз розглядаємо можли-вість формування автобуса, який раз на тиждень доставля-тиме необхідне бійцям на схід, – каже голова штабу. – От до нас звернулися рідні військо-вого, які кажуть, що вже ку-пили сину бронежилет, але не знають, як його вручити».

Охочих допомогти військо-вослужбовцям просять зверта-тися у Коломийський міськра-йонний Координаційний центр швидкого реагування. тел.: (066) 455 75 81, (098) 018 03 50, (03433) 2 68 58.

у вівторок, 1 липня, Коломию відвідала на-

родна артистка україни наталія могилевська. Вона приїхала з концертом у рам-ках всеукраїнського туру «спасибі, мамо», присвяченого пам’яті її матері. могилевська запланувала відвідати 60 українських міст і повторити маршрут своїх перших гастро-лей з програмою «ла-ла-ла» у 1997 році. Але цього разу спі-вачку в Коломиї не чекали. Її приїзд викликав серед коло-миян шквал обурень у соцме-режах. люди закликали бой-котувати концерт виконави-ці та закидати її гнилими по-мідорами. причиною стало те, що наталія могилевська не-одноразово виступала на під-тримку партії регіонів та, зо-крема, Віктора Януковича. Концерт прихильниці «регіо-налів» пройшов за мовчазної згоди місцевої влади.

«Мабуть, на цю ригіональну співачку в Коломиї ніхто квит-ків не купує, то вона виріши-ла виїхати за рахунок батьків і бабців коломийських дітей», «по Яворницького стадо джипів в два ряди стояло.....ото вже на-скакалися. Я би задурно не піш-ла на неї дивитися», «женіть в шию», – писали у соцмережах обурені користувачі.

зокрема, активісти також по-ширювали відео кількарічної давності, в якому Могилевська переконує, що Януковича під-тримуватиме завжди. «Моя по-зиція була однозначна. Я одно-значно була за Януковича. І це було об’єктивно, – каже спі-вачка на відео. – Я ще раз по-вторюю: я зі своїм кандидатом

залишуся до останнього. Я не с*ка і не щур, який бігає туди-сюди, тому що хвилюється і хо-че, щоб наступна влада дала йо-му якісь блага».

Правда, бойкот виступу Могилевської у Коломиї обмеж-ився лише соцмережами. зал ФсК «локомотив», де проходив концерт, був заповнений вщент. за квиток на виступ співачки по-трібно було викласти з гаманця від 60 до 200 гривень. за кілька годин до концерту найдорожчі квитки продавали у касі вже на 50 гривень дешевше.

Як розповів директор ФсК «локомотив» Павло Федорович, за оренду залу представники Могилевської домовилися ще місяць тому. «звісно, що місь-ка влада знала про проведення концерту і не зверталася до нас, щоб його скасувати, – розпові-дає Павло Федорович. – сама Наталія Могилевська пояснила, що розуміє складну ситуацію в країні, але хоче підняти дух ді-тей. На концерт були запроше-ні сироти з міського притул-ку. Разом зі співачкою на сце-ні виступали діти з колективу «Квіти надії» з Палацу культу-ри «Народний дім». Для юних талантів це був шанс виступити

з відомою артисткою».Мер Коломиї Ігор слюзар, ко-

ментуючи допис на Фейсбуці, «відхрестився» від організа-ції концерту. Хоча, як поясни-ли журналістам, приміщення Могилевській порекомендува-ли саме представники владних структур. «цікаво, хто запро-сив? Ми не проводимо розва-жальних заходів. І вона за квит-ки не їздить. Хто «благодій-ник» – не говорять. Хто керує – самі знаєте», – написав Ігор слюзар.

за словами Павла Федоровича, напередодні концерту Наталія Могилевська попросила додат-кову охорону. «за кілька днів до виступу у Коломиї співач-ка отримала анонімний дзві-нок від місцевих активістів, ко-трі обіцяли закидати її гнилими помідорами, як тільки вона ви-йде на сцену».

І хоч концерт Могилевської відбувся спокійно, але ще од-ного виступу на коломийській сцені, обіцяють активісти у со-цмережах, не дозволять.

Опісля Коломиї прихильни-ця «регіоналів» виступила у Калуші та поїхала з концертами на львівщину.

нА біс нЕ буДЕ: ЯК у КоломИЇ ВіДрЕАгуВАлИ нА прИЇзД спіВАЧКИ

нАТАліЇ могИлЕВсьКоЇВіра КоВАльЧуК, Коломийські ВІстИ

гАсТролі

мЕморіАл пАм’ЯТі нЕбЕсноЇ соТні ВсТАноВИлИ у п’ЯДИКАх

ВШАнуВАннЯ

олена КозАЧЕнКо, Коломийські ВІстИ

у селі п’ядиках на Коломийщині пам’ять

небесної сотні вшанували відкриттям меморіалу з одно-йменною назвою. Також ак-тивісти встановили стенди з текстом гімну україни, про-рочими словами Кобзаря, а також розмістили інформацію про степана бандеру, Тараса Шевченка та В’ячеслава Чорновола.

Ініціаторами встановлення меморіалу стали активісти гО «Молодь за власне майбутнє». Їхній керівник Ігор Андріяш ка-же, що молодь вирішила згур-туватися задля хорошої спра-ви. «Вогонь є в очах цих моло-дих людей, – зазначає пан Ігор. – Вони не втрачають віри в щасливе майбутнє україни і ро-блять все можливе для розквіту та зміцнення своєї держави».

Активісти на різних стен-дах розмістили основні по-сили до українського народу. На синьо-жовтому тлі зобра-жено Небесну сотню, яка за-хищала демократичні та на-ціональні цінності українців. символічно слова Державного гімну україни вписані на фо-ні палаючих шин та повсталих українців під час Революції

гідності. На окремому стенді – слова господа бога, які озна-чають, що наші щирі молит-ви бог чує і цінує, коли люди виконують його заповіді, осо-бливо «любити свого ближ-нього, як самого себе».

Під час відкриття меморіа-лу також вшанували українську армію, яка відважно бореться за єдність країни.

нАШі гроШі

гоТуЙТЕ гАмАнці

Ксенія гуцулЯК, Коломийські ВІстИ

1 липня в україні вступило в силу чимало нововве-

день, котрі так чи інакше, але вдарять по гаманцях україн-ців.

В багатьох містах зросла ко-мунальна плата – за холодну і гарячу воду, опалення, кварт-плату. зростання цін на кому-налку в липні викликане подо-рожчанням у травні газу для підприємств жКг на 56%, пише «сегодня». це пов’язано з вимо-гою кредитора україни – МВФ: держава повинна поступово, за три – чотири роки, привести та-рифи на послуги жКг до еконо-мічно обґрунтованих.

Президент украналітцентру Олександр Охріменко підраху-вав: зараз середній українець віддає за світло, тепло і воду 15% щомісячного доходу (близько 500 грн/міс.). «у європі норма – 20% від доходу, тому тарифи на жКг зростатимуть до 2018 ро-ку», – сказав Охріменко.

зокрема у Коломиї з 1 липня ціна на воду з Пруту зросла на 4 грн. 32 коп. Відтепер за кубо-метр водопостачання коломи-янам доведеться платити 7,44, а за водовідведення – 4,76 грн. (без ПДВ). тобто всього 12,20 грн. за кубометр. Як йдеться на сайті «Коломияводоканалу», дані тарифи стосуються всіх форм власності однаково, як для фізичних осіб, так і юридичних суб’єктів підриємництва та бю-джетних установ. Ще в червні коломияни платили за кубометр водопостачання 4,50 грн., а за водовідведення – 3,38 грн.

Водночас із 1 липня зрівня-ли виплати при народженні ди-тини. Відтепер при появі малю-ка родині платитимуть протягом

трьох років близько 41 тис. грн. Якщо раніше при народженні другої, третьої та наступної ди-тини суми були більшими, то те-пер фінансова допомога однако-ва для всіх – близько 41 тис. грн. Нагадаємо, раніше на первістка давали 31 тис. грн., на другу ди-тину в сім’ї – 63 тис. грн., а на третю і наступні – 127 тис. грн. Допомоги, які призначили до 1 липня 2014 року, змінювати та «урізати» не будуть.

Держава також вводить з лип-ня податки на великі пенсії та солідні (від 100 тис. грн.) нако-пичення в банках.

Крім того, з 1 липня дорожча-ють тютюнові вироби. ціни на цигарки зростуть на 1 – 2 грн. за словами прем’єра Арсенія Яценюка, ці заходи дадуть держбюджету додатково 20 – 25 млрд. грн.

Незалежний експерт ринку алкоголю і тютюну В’ячеслав сокерчак побоюється, що це збільшить кількість контрабанд-них сигарет з Молдови, де ці-ни на них приблизно на трети-ну нижчі, ніж у нас, тому зібра-ти акцизів вдасться менше, ніж заплановано. А до кінця літа ще раз подорожчає алкоголь.

Нагадаємо, у червні через збільшення акцизів спиртне вже подорожчало, а найдешев-ша горілка стала коштувати не 30,1 грн. за пляшку 0,5 л, а 34,90 грн. з 1 серпня ціна на неї зрос-те майже до 40 грн. Виконавчий директор асоціації «укргорілка» Аліна шолохман стверджує, що в серпні подорожчає тільки най-дешевша горілка, а продукти се-реднього і вищого цінового сег-мента (60 грн. і більше) – ні, то-му зниження продажів вони не побоюються.

зазначимо, в україні з трав-ня подорожчав газ, а з початку червня – електроенергія.

З 1 липня подорожчала комунал-ка, ввели податки на великі пенсії та «урізали» допомогу при народженні

Фот

о: А

ндрі

й Ф

лоря

Четвер, дня 3 липня 2014 року Число 15 [218] 3 © | ТРК Рідні Медія

поранених військо-вих, які лікуються у

Військово-медичному клі-нічному центрі північного регіону, що на харківщині, відвідали медичні капелани із західної україни.

Представники української греко-католицької церкви зу-стрічаються з пораненими вій-ськовими, проводять молеб-ні за їхнє скоріше одужання, пригощають освяченою во-дою, благословляють та про-сто спілкуються з хлопцями.

Приїхав на схід україни й священик з Коломиї юрій Атаманюк.

– Я приїхав до Харкова з Коломиї і протягом двох тиж-нів щоденно перебуватиму в палатах з пораненими військо-вими. багатьом їм необхідно поділитися своїми проблема-ми чи просто звернутися до

мене, як представника церкви, з якимсь питанням. В першу чергу хочу допомогти їм духо-вно, адже більшість з них цьо-го потребує, – зазначив отець юрій.

слід відмітити, що усі свя-щеннослужителі, які прибу-

ли до військового медично-го закладу, входять до складу комісії угКц у справах душ-пастирства охорони здоров’я. Представники цієї комісії до-бровільно виїжджають разом з українськими військовими до зони проведення АтО.

сВЯщЕнИК ЮріЙ АТАмАнЮК ДопомАгАє порАнЕнИм у хоДі АТоКсенія гуцулЯК, Коломийські ВІстИ

ДухоВнісТь Юні ТАлАнТИ

КоломИЯнКА ЮліАнА ВАсИлоВсьКА поТрАпИлА До ФінАлу ДИТЯЧого

єВробАЧЕннЯ-2014

29 червня у Києві пройшов півфі-

нал національного відбору Дитячого пісенного конкур-су євробачення – 2014. До фі-налу потрапило 20 юних во-калістів з цілої україни, се-ред них й 13-річна коломиян-ка Юліана Василовська.

учасників національного від-бору оцінювали педагог з вока-лу Наталія Медведєва, хорео-граф Анжела Копотя, співач-ка Illaria, композитор і поет Андрій Француз та музичний продюсер Михайло Некрасов.

юліана Василовська вперше бере участь у конкурсі подібно-го масштабу й одразу змогла потрапити до двадцятки кра-щих.

уже за місяць дівчина позма-гається за право представляти україну на міжнародному кон-

курсі на Мальті.Нагадаємо, у фіналі Дитячого

євробачення не вперше ви-ступатиме представниця з Коломиї. у 2012 році за право представляти україну борола-ся тетяна гулик, яка отримала приз глядацьких симпатій, а то-рік – Христина ткачук.

Віра КоВАльЧуК, Коломийські ВІстИ

зАВоД

«КоломИЯсільмАШ» ВИгоТоВИВ пЕрШі у цьому

році нАВАнТАжуВАЧі

завод «Коломиясільмаш» передав замовлення за-

карпатцям – перший цьо-го року навантажувач-маніпулятор для лісу. за сло-вами керівника санації ВАТ «Коломиясільмаш» ігоря зарічного, подія для заводу знакова. ще десять років то-му він сам розробляв цю ма-шину.

І хоча завод – єдине в україні підприємство з ви-робництва маніпуляторів-навантажувачів, але влада чо-мусь забезпечувала українські лісові господарства ідентич-ною технікою з Росії, до того ж вдвічі дорожчою.

за сприяння депута-тів Коломийської міськради любомира глушкова та сергія

Федчука, до яких і звернув-ся керівник санації, завод по-чав налагоджувати прода-жі. Одразу після звернен-ня до депутатів та за сприян-ня першого заступника голо-ви Івано-Франківської облра-ди Олександра левицького, коломийський виробник отри-мав чотири замовлення на на-вантажувачі для лісу.

замовники із закарпаття вже внесли аванс на всі чотири ма-шини, одну з яких встигли ви-пробувати та забрати.

Відомо, що на Прикарпатті є домовленість і за візит до одні-єї з польських фірм, яка, мож-ливо, стане інвестором ВАт «Коломиясільмаш».

Дирекція заводу має споді-вання, що саме навантажувачі-маніпулятори для лісу стануть основним видом продукції, яку купуватимуть не тільки в україні.

олеся оТТА, Коломийські ВІстИ

ВАсИль нАгірнИЙ поКАзАВ ВіДомИх КоломИЯн у ДИТИнсТВі

суспільсТВо

Тетяна лЮТА, студентка лНу ім. І. Франка

Тележурналіст і краєзна-вець Василь нагірний

привідкрив завісу дитинства відомих коломиян. близько сотні світлин чиновників, журналістів, громадських ді-ячів та митців Коломийщини виставили у музеї історії міста в рамках фотовистав-ки «ми родом з дитинства».

«Я хотів, щоб люди побачи-ли, як ви виглядали у дитин-стві», – розповів автор. серед багатьох світлин митець пред-ставив дитячі фото екс-мера Коломиї юрія Овчаренка, за-ступників мера – Ігоря граділя та Володимира тарновецького, гумориста Миколи савчука, начальника відділу культури міськради уляни Мандрусяк, політрепресованого Ігоря Кічака, директора педколе-джу Валерія Ковтуна, худож-ників Емілії бережницької та Миколи семеняка, журналіст-ки галини Досин та інших.

Не оминув увагою Василь Нагірний і родину габсбургів. також на виставці було пред-ставлено дитячу світлину са-мого автора. герої фотовис-тавки розповіли присутнім про курйози кількадесятиліт-ньої давності. Ігор граділь зі-знався, що хотів одружитися на своїй виховательці, а уляна Мандрусяк – була затятою ко-лекціонеркою марок.

у рамках проекту відбувся й перегляд нової стрічки Василя Нагірного «Коломийські пор-трети». В 10-хвилинній стріч-

ці автор розповідає історії не тільки про знаних людей краю, але й дещо забутих та досі не-відомих.

за словами автора фотовис-

тавки, в найближчому часі ко-лекцію планують поповнити ще десятками світлин з життя відомих коломиян.

У музеї можна побачити й дитячі фотографії родини Габсбургів

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

Четвер, дня 3 липня 2014 року 4 Число 15 [218] © | ТРК Рідні Медія

розповідь про полеглого героя Тараса сенюка з

Коломиї з уст його товариш-ки по службі, яка не з чуток знає про всі подробиці того фатального бою.

Для того, щоб людина вия-вила ті чи інші риси характе-ру, необхідні відповідні умо-ви. На долю командира 1-го аеромобільно-десантного ба-тальйону 95-ї ОАЕМбр під-полковника тараса сенюка їх випало задосить.

звісно, навчати військових, керувати особовим складом, підвищувати бойовий вишкіл, захищати батьківщину – це наш професійний обов’язок. Але життя та служба підпол-ковника тараса сенюка протя-гом останніх місяців – яскра-вий приклад відданого служін-ня українському народові.

Одеський військовий інсти-тут тарас сенюк закінчив із золотою медаллю. Після за-

кінчення військового інсти-туту був направлений у 95-ту ОАЕМбр – одну з кращих ае-ромобільних бригад. Пройшов нелегкий шлях від командира взводу до командира батальйо-ну, зарекомендував себе як кре-ативний і досвідчений офіцер. Неодноразово тарас сенюк удосконалював практичні на-вички та здобував новий до-свід за межами україни, а саме – у миротворчих місіях в Іраку та Косово. Настав час захища-ти рідну україну, 95 ОАЕМбр направлено на Донбас...

це – той випадок, коли про людину говорять не слова, а її вчинки. 2 травня 2014 року військова колона на чолі з під-полковником сенюком виру-шила на виконання чергового бойового завдання. Командир, який завжди попереду, коман-дир – поведінка якого завжди є прикладом для всього особо-вого складу. близько 4.00 го-дини під час висування проти-вник вдався до спроби обстрі-лу, зав’язався бій. Вогонь було зосереджено на перші три бро-нетранспортери, в одному з яких перебував тарас сенюк.

По радіозв’язку було чути впевнений голос комбата, чіт-кі вказівки, а для особового складу – жодного шансу підда-тись емоціям, страху або під-дати сумніву дії командира. бій тривав близько 10 хвилин. Вогневі точки противника бу-ли надійно подавлені.

та це був лише початок, основне завдання було по-переду. близько 5.30 в ра-йоні мосту, поблизу міста слов’янська, знову зав’язався бій. сепаратистів було ви-тіснено з блокпоста, і міст – уже під контролем підрозділу тараса сенюка.

біля мосту, з двох боків, по-чав збиратися натовп з метою

заблокувати рух колони. за рі-шенням командира, на без-печній відстані від колони бу-ло виставлено бійців з метою запобігання провокацій з бо-ку натовпу, а решті військових вказано сектори спостережен-ня. здавалося, все під контро-лем. Проте послабляти пиль-ність було не варто. Протягом всього дня від представни-ків сепаратистських угрупо-вань лунали погрози знищи-ти підрозділ і пропозиції пере-йти на бік бойовиків, із поси-ланням на досвід інших «геро-їв». Невдоволені невідомі осо-би вимагали скласти зброю та залишити техніку в обмін на життя військових. Однак від-повіддю командира баталь-йону було чітке та однознач-не «НІ». тоді, на вимогу здати затвори, знову впевнене «НІ». Крайньою вимогою невідомих осіб було здати боєприпаси, а у відповідь – тверде «НІ».

Коли представники сепара-тистського угруповання зро-зуміли незламність, непохит-ність командирського рішен-ня, стійкість волі та силу духу, вимагали залишити військо-вих Національної гвардії та Внутрішніх військ в обмін на життя десантників. І цього ра-зу комбат дав чітко зрозуміти своє рішення, що ні своїх, ні тих, хто поруч, не залишить.

близько 17.00 серед натовпу були помічені невідомі особи зі зброєю. Командир наказав зайняти кругову оборону. В цей час у бік підрозділу почи-нають лунати перші постріли, бойовики ведуть вогонь з-за спин «мирно налаштованих» цивільних. Полетів перший «коктейль Молотова» в сило-ве відділення одного з броне-транспортерів. Підполковник тарас сенюк знову попереду і особисто керує розбиранням

барикад, щоб створити прохід для виведення колони в без-печне місце. з усіх напрямків посилюється вогонь з різних видів зброї – й не лише по вій-ськовій колоні, а й по людях, які перешкоджали руху коло-ни. Ворожі кулі обірвали жит-тя двох військових батальйону на очах у командира. твердість характеру, рішучість і муж-ність комбата, чіткі та впевне-ні дії особового складу дали змогу колоні вирватися з вла-штованої пастки.

Підполковник тарас Михай-лович сенюк залишився ві-рним Присязі, прийняв коман-дирське рішення, продемон-струвавши зразок витримки та мужності. завдяки чітким і вправним діям врятував від за-гибелі особовий склад і не до-пустив втрати озброєння та військової техніки.

таких завдань, у яких тарас сенюк міг виявити себе як справжній командир, було не-мало.

3 червня 2014 року – чер-гове бойове завдання – зни-щити блокпост противника. Артилерійська підготовка і так-тична група на чолі з підпол-ковником тарасом сенюком

ється, командире, пригнись», – вигукнув сержант. Але це бу-ло ніби не до нього... Постріли лунали з різних напрямків і різних видів зброї. та куля снайпера шукала саме його – КОМАНДИРА. цього дня ми втратили досвідченого коман-дира, мужнього десантника, надійного товариша.

Командування взяв на се-бе командир 1-ї аеромобільно-десантної роти, продемонстру-вавши хоробрість і вміння від-повідально приймати рішен-ня, бойове завдання було вико-нано. цього дня всі десантни-ки батальйону виявили муж-ність, стійкість, витривалість і впевненість. Адже перед їх-німи очима був яскравий при-клад командира. тарас сенюк загинув в бою...

жодна смерть на війні не є даремною. у наших сер-цях та пам’яті командир 1-го аеромобільно-десантного ба-тальйону підполковник сенюк тарас Михайлович залишить-ся прикладом мужності, стій-кості характеру та незламнос-ті сили волі. І кожен десантник батальйону з гордістю розпо-відатиме про свого командира і бойового товариша.

Україна переживає непоправні втрати – людські. Буквально щодня країна прощається із вій-ськовими, що загинули в боях з терористами на сході країни. Кількість загиблих військових, бійців Нацгвардії та прикордонників уже наближається до двох сотень. Із початку АТО в Донецькій і Луганській областях – станом на 19 червня – загинуло вже 156 військових Збройних сил України. Про це в ефірі «Радіо Свобода» заявив в. о. начальника Головного управління по роботі з особо-

ірина музИЧуК, 95-та окрема аеромобільна бригада, г. Карачун, слов’янськ

«КомАнДИрЕ, Вогонь посИлЮєТьсЯ…»

зАгИблі гЕроЇ АТо

Як воював і прийняв смерть мужній воїн України Тарас Сенюк

починає висування вперед. Командир батальйону знову попереду разом із розвідуваль-ним взводом. лунають пострі-ли, ворожий вогонь посилю-ється, чіткі вказівки команди-ра, особовий склад іде позаду бронетранспортерів. серед де-сантників – перші поранені...

Як згадує один із десантни-ків батальйону: «Він завжди був попереду, його поведінка – була прикладом, його дії нади-хали особовий склад». так бу-ло й цього дня, пліч-о-пліч зі своїми хлопцями.

«Командире, вогонь посилю-

P. S. Петро Порошенко своїм указом № 546/2014 посмертно присвоїв прикарпатському вій-ськовослужбовцю, командиру батальйону 95-ї житомирської аеромобільної бригади тарасу сенюку звання герой україни.

«за виняткову мужність і ге-роїзм, виявлені у захисті те-риторіальної цілісності і не-залежності україни, жертовне служіння українському наро-дові постановляю: Присвоїти звання герой україни з удосто-єнням ордена «золота зірка» сЕНюКу тарасу Михайловичу - полковнику (посмертно)».

гЕРОЯ уКРАЇНИ ПОХОВАлИ В КОлОМИЇ НА АлЕЇ слАВИ

Четвер, дня 3 липня 2014 року Число 15 [218] 5 © | ТРК Рідні Медія

...рясно, як ніколи, до-стигли вишні бі-

ля будинку, де живе мати ко-мандира розвідувальної ро-ти штабного батальйону 24-ї окремої механізованої бри-гади оК «північ» капітана степана Воробця. налились повні ягоди темним рубіно-вим кольором, як та кров, що пролив офіцер на доне-цьку землю.

загинув степан, потрапив-ши в засідку, яку організува-ли терористи поблизу містеч-ка Ямпіль. Довго в страшну звістку про загибель не могли повірити ні друзі, ні знайомі, а головне – мати та дружина,

дозволило йому стати відмін-ником у навчанні. Після завер-шення ліцею спробував склас-ти іспити на військову розвід-ку до Одеського інституту су-хопутних військ. Але не суди-лось – надто багато було «блат-няків» на цей престижний фа-культет. тому йому довелося вдовольнитися лише артиле-рійською розвідкою, аби потім кілька разів кожного навчаль-ного року писати клопотання на переведення до спеціаль-ного факультету. І степан до-сяг свого! Коли у розвідників розпочались спеціальні занят-тя, то більшість тих, хто пішов на цей факультет за подвійною зарплатнею, просто відсія-лись. Адже надто важкими ви-явились для них тривалі марш-кидки та польові заняття.

– Я пам’ятаю, як до мене пі-дійшов командир щойно при-

– іди до кінця: рви на собі шкі-ру, вмирай і воскресай, само-вдосконалюйся й іди до кінця. завжди вибирай найважчий шлях – на ньому ти не зустрі-неш конкурентів. упав – встав. упав – встав. упав – встав – злетів! тільки так!.. Як тільки воїн почне вважати себе вели-ким, він загине. В той час, ко-ли ти пропускаєш тренування, хтось тренується, щоб пере-могти тебе. тренуйся сьогодні, щоб завтра бути першим. ти загинеш, якщо пожалієш воро-га. Ворог перестає бути воро-гом, тільки тоді коли він мерт-вий… Переможемо або вмре-мо за україну, бо мертві со-рому не знають. тільки той є справжній Розвідник, хто має за честь віддати своє життя за Христа бога, Неньку-україну та побратима»...

Як одного з найкращих офі-церів, степана було скерова-но на навчання до сполучених штатів Америки. звідти він привіз чимало цікавих знань, що втілив у підготовці свого підрозділу. Він подавав великі надії, яким, на жаль, не суди-лось втілитись у життя. тепер батьківська справа у руках йо-го двох маленьких синів.

Поховали капітана степана Воробця в його рідному при-карпатському місті Коломия на міському цвинтарі. Всім містом. з самого ранку до ба-гатоповерхівки, де живе мама степана, вже почали приходи-ти люди, приносити квіти і він-ки. сумні написи на стрічках. Але найстрашніших, напев-но, кілька – «любому синові від мами», та – «Чоловікові та татові від дружини та синів». Коли труну з тілом степана по-

несли до однієї з найбільших церков міста – Михайлівської, то траурна процесія розтягну-лась на кілька кілометрів.

– сьогодні Коломийська не-бесна сотня приймає до своїх лав ще одного бійця, – промо-вив священик. – справжнього офіцера, героя, який приніс в жертву на алтар свободи на-шої батьківщини своє життя. Ми молитимемось за його ду-шу! Нехай спочиває з миром!

Немає слів, щоб описати го-ре матері, дружини та дітей, які стояли над труною з тілом свого сина, чоловіка, батька. Вони вже не плакали, бо ви-плакали всі сльози коли чека-ли літак з тілом свого рідного. Вони лише здригнулись, коли прозвучали залпи прощально-го військового салюту. та го-лоснішим за постріли був звук землі, що гулко падала на до-мовину, вкриваючи собою ка-пітана степана Воробця.

Вже стоячи над могилою си-на, до всіх присутніх зверну-

лась мама степана, галина степанівна:

– шановна громадо, завдя-ки всім вам я назбирала ко-шти, щоб купити бронежилет та каску, які захистили б мого сина в бою, завдяки вашій до-помозі було куплено спеціаль-ні прилади, що могли захисти-ти мого сина, – сказала вона. – та я не встигла передати все це йому. Не встигла захисти-ти свою дитину. спорядження зараз стоїть у нас вдома, воно нове в упаковці. І я прошу до-зволу у вас, громадо, переда-ти все те, що куплене і за ва-ші кошти теж, нашим хлопчи-кам, що воюють зараз на сході проти підлих загарбників на-шої землі. Може, це дозволить якійсь матері не втратити свою дитину. Нехай ця війна скорі-ше закінчиться! Нехай наші діти повернуться живими до своїх домівок! І нехай більше наші жінки не плачуть за свої-ми рідними!..

зАгИблі гЕроЇ АТо

вим складом Збройних сил України генерал-майор Олександр Розмазнін. За його словами, ці дані не охоплюють втрат Нацгвардії та Державної прикордонної служби. А вже 20 червня, протягом доби, загинуло ще 12 військових ЗС України та один боєць Національної гвардії...«Коломийські ВІСТИ» розпочинають публікацію історій про тих, хто віддав життя за незалеж-ність і цілісність України – виконуючи свій обов’язок та за покликом серця.

Тарас грЕнь, західний регіональний медіа-центр Міноборони україни

зАгИблИЙ сТЕпАн ВоробЕць нАпИсАВ КоДЕКс ЧЕсТі розВіДнИКА

Мама Степана не встигла передати йому бронежилет

булого з Одеси взводу сержант степан Воробець і відрекомен-дувався про початок навчання, – згадує викладач Академії су-хопутних військ імені гетьма-на Петра сагайдачного підпол-ковник Володимир тимчук. – Разом із ними розпочався ці-кавий період у моєму житті. Власне завдяки степану і йо-го групі вперше стрибнув з парашутом та здійснив зимо-вий підйом на найвищу точ-ку українських Карпат – гору говерлу.

Після випуску лейтенант степан Воробець склав спе-ціальний кодекс розвідни-ка. Ось як він починаєть-ся: «Духовною основою для Розвідника є традиції богати-рів Київської Русі, козацтва, ге-роїв української Повстанської Армії, Розвідників попередніх поколінь. Розвідником не ста-ють один раз і на все життя, право бути ним підтверджують щоденно… Пам’ятай, розум – твій кращий мускул… Вміння виграти війну, навіть програв-ши бій – ось риса справжньо-го Розвідника… Поставив ціль

які залишились вдома бавити двох дітей, двох синів Дениса та Андрія. так само не міг по-вірити в цю звістку і я. Адже всього кілька місяців тому, пе-ребуваючи у відрядженні в Яворівському гарнізоні, спіл-кувався з розвідниками, які саме готувались до виконан-ня наказу з відновлення миру на українській землі. Веселий, усміхнений офіцер, який до-сконало знає свою справу та турбується про підлеглих. саме таким я побачив тоді ка-пітана степана Воробця.

– Ми за своїм командиром і у вогонь, і у воду, – казали то-ді воїни-розвідники. – бо він справжній товариш, завдяки йому наша рота, як родина. завжди підтримає коли важко, а коли чогось не знаєш – то на-вчить.

Мрія стати військовим і не просто військовим, а власне, розвідником була в степана ще з дитинства. саме тому після восьмого класу він по-ступив до Прикарпатського військово-спортивного ліцею. захоплення туризмом, спортом

КоломИЯнИ сАмосТіЙно ДосТАВлЯЮТь проДоВольсТВо ТА АмуніціЮ

ВіЙсьКоВИм нА схіД

ДопомогА

у Коломиї діє штаб військово-патріотичної

організації «Коломия-центр», де збирають всю необхідну до-помогу для бійців на сході. потім самостійно переда-ють зібране військовим у зо-ну АТо. минулого тижня ак-тивісти штабу відвезли на схід продукти, одяг та амуні-цію бійцям з 80-ої аеромобіль-ної бригади.

Керівник штабу Владислав

таржинський каже, що в наших бійців немає найелементарні-ших речей. Щодня працівни-ки штабу тримають мобільний зв’язок з бійцями в зоні АтО. Чоловікам, які нині там перебу-вають, вкрай необхідні ліхтарі на зарядку 220 В, рукавиці для захисту рук, дощовики, маски для обличчя, туристичні та мис-ливські ножі, камуфляжі, взуття, компас (наручний), маска захис-на від пилу, протигаз малий для спецпідрозділів, антиблікові бі-ноклі, прилад нічного бачення, потужні радіостанції, питна во-да у пляшках, кишенькові воло-

гі серветки, порошок для пран-ня, засіб для миття посуду, лам-почки 12В та 24В, холодна звар-ка, ізострічка, герметик, броне-жилети, кевларові шоломи, ліки (знеболювальні), сухий спирт, мисливські сірники, наручні го-динники з підсвіткою. список необхідний речей на цьому да-леко не завершується.

Активісти «Коломия-центру», зібравши ще частину необхід-них речей, днями відправля-ються знову на схід країни, щоб особисто передати з рук в руки зібрану допомогу.

олена КозАЧЕнКо, Коломийські ВІстИ

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

Четвер, дня 3 липня 2014 року 6 Число 15 [218] © | ТРК Рідні Медія

Василь нАгірнИЙ. Коломийські проме-

нади. [серія «Коломийська бібліотека». Вип. 19.] – Коломия: Вік, 2014. – 184 с. [наклад 500 примірників].

псИхологіЧнА ДопомогА посТрАжДАлИм нА єВромАЙДАні

госТрИЙ сТрЕс

ноВі ВИДАннЯдавничої справи в Коломиї та 5-річчю серії «Коломийська бі-бліотека». Виступи доповідачів на цьому поважному заході пе-ремістилися на сторінки книж-ки. тепер ширше коло чита-чів матиме змогу ознайомити-ся з матеріалами на коломий-ську видавничо-поліграфічну тему. Видання складаєть-ся з краєзнавчо-наукових ста-тей таких відомих коломи-єзнавців як с. Андріїшин, М. Васильчук, М. Кочержук, В. Нагірний, М. савчук, В. Ковтун, М. Андрусяк, науков-ців І. Монолатія та ю. Плекана, адвоката М. Петріва, журналіс-та В. Нагірняка (Верховина), видавця В. Іваночка, письмен-ників є. барана та М. лазарука, очільників громадських органі-зацій В. глаголюка, В. Плахти і М. Косила.

петро ДЕм’ЯнЮК. Джулька. (брати наші мен-ші). – Коломия, 2014. – 38 с. [наклад 150 примірників].

Відомий коломийський

багато хто з нас у своєму житті переживав стрес.

стрес – це неспецифічна ре-акція організму на стрес-фактор. стрес-фактор – це подія, до якої людський ор-ганізм не готовий, він ніко-ли раніше не був в такій си-туації і тому якоїсь чіткої схе-ми реагування на неї просто немає. Тут слід відмітити, що стрес-фактор може мати си-лу – меншу чи більшу. Якщо стрес-фактор має велику си-лу, то тоді людина переживає гострий стрес.

Думаю, багатьом знайома си-туація, коли хтось із близьких перебував у гострому стре-сі. При цьому ми усвідомлює-мо, що людині погано, вона пе-реживає щось важке і болюче, але як в цьому випадку діяти – ми до пуття не знаємо. багато людей, які перебували в гарячі часи на євромайдані, також пе-режили гострий стрес, оскіль-ки стрес-фактори були дуже сильними, і при цьому допо-могу отримали тільки одиниці. Отож пропоную разом розібра-тись у тому, що ж це за розлад і як правильно діяти в таких си-туаціях.

гострий стрес – це неспе-цифічна, але нормальна реак-ція організму на ненормаль-ні важкі ситуації зовнішньо-го середовища. Він може три-вати до 1–2 днів. В цей час у людини розбите почуття без-пеки, вона повністю змінює про себе думку, в душі настає хаос і всі звичні правила вже не діють. змінюється світоба-чення, мислення і поведінка. безпосередніми початковими проявами гострого стресу мо-жуть бути: агресія, паніка, іс-терія, параліч і ступор.

гострий стрес поділяється на 3 види: класичний (в один мо-мент у людини виникає «за-микання», коли вона стоїть і не розуміє, що відбувається і не знає, як їй діяти. саме «за-микання» є візитною карткою класичного гострого стресу); соціальний (виникає в осно-вному внаслідок якогось соці-ального конфлікту і характери-зується помірною гостротою); травматичний (найгостріший і характеризується повним ха-осом в середині в людини, що триває певний час. Протягом цього часу людина не здатна зрозуміти що відбувається на-вколо і не може адекватно реа-гувати на всі події).

травматичний стрес є най-важчим. у цьому випадку лю-дина найбільше потребує до-помоги і саме такий вид стре-су пережило багато постраж-далих, а також очевидців гаря-чих подій на Майдані.

Отже, що ж робити і як по-водитися у випадку, коли ми стали свідками якоїсь події, що стала для багатьох людей сильним стрес-фактором і дея-кі з них переживають на ваших очах гострий стрес?

Перш за все потрібно зверну-ти увагу на себе, оцінити свій психічний і психологічний стан. Якщо дана подія особис-то для нас стала гострим стре-сом також і ми це хоча б трош-ки здатні зрозуміти, то, звичай-но, допомагати потрібно в пер-шу чергу собі самому для то-го, щоб ще більше не усклад-нити ситуацію для себе та ін-ших. Далі мусимо озирнутись і переконатись в тому, що нашо-му життю і здоров’ю в момент надання допомоги іншим нічо-го не загрожуватиме, оскільки завжди діє «золоте правило»: «Мертвий помічник – поганий помічник».

Після того, як ми оцінили свій внутрішній стан, свою го-товність надавати допомогу і переконались у тому, що нашо-му життю і здоров’ю нічого не загрожує, можемо переходити до самої допомоги. Допомога при гострому стресі складаєть-ся з двох етапів: перша психіч-на допомога і подальша кризо-ва інтервенція.

Перша психічна допомо-га при гострому стресі – це як перша медична допомога при якихось тілесних травмах. Коли в людини в перші секун-ди чи хвилини виникає агресія, паніка, істерія, параліч чи сту-пор, ми повинні вберегти її та інших від тих дій, які вона мо-же вчинити. Наприклад: жінка після автокатастрофи, в якій за-гинув її син, може взяти якийсь предмет чи зброю і намагатись вбити іншого водія, який, на її думку, спричинив катастрофу, або вона може в цьому пориві вирішити, що жити вже не вар-то і захоче покінчити життя са-могубством. В такі моменти її потрібно насильно зупинити до того часу, поки ви не пере-конаєтесь, що вона вже пома-лу починає тверезо мислити і не зробить те, що хотіла зроби-ти раніше.

завжди в такі моменти по-трібно дати можливість люди-ні пережити емоції. Якщо лю-дина плаче, значить все в по-рядку, в цей час вона собі са-ма допомагає. так вона справ-ляється із внутрішнім болем, який її переповнює. Під час кризової інтервенції важливо пам’ятати, що дуже важливо в цей час не нашкодити людині! Якщо немає розуміння, як по-

Андрій бАбущАК, лікар-психолог, «Карітас»

ступити в тій чи іншій ситуа-ції і що говорити, то краще ні-чого не говорити і не робити, бо є велика вірогідність того, що необдумані слова і вчинки лише нашкодять. Наведу один реальний приклад з життя. у п’ятнадцятирічного хлопця по-мер батько, який вранці випав з вікна дев’ятиповерхового бу-динку. На допомогу вже вве-чері прийшов психолог. При згадці про те, що батько помер і його вже більше ніколи не буде, хлопець почав плакати. звичайно, психолог дає можли-вість поплакати і просто спо-стерігає збоку, але в цей час в кімнату заходить сестра покій-ного батька, дає сильний «по-тиличник» хлопцеві і викри-кує: «тобі не можна плакати! Дорослі не плачуть! ти тепер маєш зайняти місце батька у цій сім’ї!». При цьому хлопець перестає плакати, а його тітка каже, що вона, хоч і не психо-лог, а за кілька секунд розібра-лась з ситуацією. Чи справді це так? звичайно ж ні, і відразу ж констатуємо, що сестра помер-лого допустила 4 важкі помил-ки.

1. «тобі не можна плакати!». Насправді плакати не тільки можна, а й треба, якщо хочеть-ся. так долається внутрішній душевний біль і якщо у таких моментах стримувати сльози, то, як наслідок, можуть виник-нути соматичні захворювання або невроз.

2. «Дорослі не плачуть!». Плакати для людини є нор-мальним виявом емоцій.

3. «ти тепер маєш зайняти місце батька у цій сім’ї!». Що дитина має розуміти під сло-вами «зайняти місце батька»? Виходить, треба стати самому собі батьком, своїй сестрі бать-ком, а своїй мамі – чоловіком? Як це? Насправді ж так, життя стане важчим і з’явиться бага-то нових обов’язків, але займа-ти місце батька синові не по-трібно.

4. «сильний потиличник». безперечно, бити людину, яка тихо оплакує втрату, в жодно-му разі не можна.

саме тому краще нічого не робити, якщо ви в чомусь не впевнені! Після таких слів у голові дитини настає ха-ос, оскільки замість того, щоб опрацьовувати емоційно го-ре, вона починає розбирати-ся у почутому і думати, як ста-вати тим, ким ставати не буде і не зможе. Кількома необдума-ними словами хлопцеві завда-но чимало шкоди, і це матиме свої наслідки.

Як бачимо, кризова інтервен-ція – це короткочасна допомо-га, яка, якщо вона правильно проведена, є дуже добрим під-ґрунтям для подальшої роботи психологів і психотерапевтів.

гострий стрес переслідува-тиме людей у різноманітних місцях у вигляді неочікуваних ситуацій, тож сподіваюсь, ця стаття допоможе зрозуміти, що ж це за розлад, яку допомогу можна надати людині в такому стані і чого робити не варто.

нА зАміТКуКнИжКоВА ШАФА

себастіян АбЕТКА, Коломия

Книжка продовжує попере-дні видання відомого телеведу-чого й краєзнавця на тему коло-миєзнавства. Автор пропонує променади чи проходи історією Коломиї. Велика частка текстів повертає нас до недавнього, ра-дянського, минулого міста над Прутом, яке вже стало спога-дом. Низка матеріалів присвя-чена відомим чи забутим ко-ломийським персонажам. Автор, услід за Енциклопедією Коломийщини, прокладає свій краєзнавчий маршрут вулицею Олекси Довбуша. Читач знайде на сторінках книжки чимало цікавої інформації на освітян-ську, культурно-мистецьку і во-єнну теми, а також згадки про циганів, німців, поляків, історія яких переплетена з Коломиєю. Кожну статтю відкриває світ-лина з колекції автора.

грані друкованого слова / упор. микола Васильчук. [серія «Коломийська біблі-отека». Вип. 20.] – Коломия: Вік, 2014. – 176 с. [наклад 300 примірників].

ювілейна книжка в серії, яку заснував і якою опікується Валерій Ковтун, містить у собі матеріали наукової конференції «українська видавнича справа в Коломиї: здобутки і перспек-тиви», яка відбулася 20 березня 2014 р. в Коломийському пед-коледжі. ця конференція бу-ла присвячена 150-річчю ви-

краєзнавець і природолюб Петро Дем’янюк утішив чи-тачів несподіваною книжкою, в яку вмістив усю свою люд-ську любов до собак. з непід-робною щирістю автор роз-повідає про історії з песика-ми біликом, Джулькою, Джекі і Джулькою-2, подаючи приклад щирої дружби між двоногими і чотириногами істотами.

у книжці вміщено також роз-думи про ліс та низку фотогра-фій з життя автора.

Віталій ромАнЮК. голосківське весілля. – Коломия, 2014. – 95 с. [наклад 50 примірників.].

це принтерне видання від-криває перед читачами цілий сценарій народного весілля у с. голоскові Коломийського р-ну. Її автор, сільський музикант, добре знає справу, яку описує, адже переграв багато весіль та й у його родині були знавці місце-вого весільного дійства. Книжка написана легко, цікаво, хоч по-требує кращого літературного редагування. збагачують видан-ня фотоілюстрації з голосків-ських весіль, а також кілька ме-лодій, які розшифрував і поклав на ноти В. Романюк. Окремий наголос автор зробив на весіль-них музиках.

Очевидно, така книжка за-цікавить не лише мешканців голоскова, але й усіх, хто лю-бить наш край і хоче глибше його пізнати.

Четвер, дня 3 липня 2014 року Число 15 [218] 7 © | ТРК Рідні Медія

лугАнсьК – КоломИЯ: ісТоріЯ пЕрЕсЕлЕнКИ

ВВс україна

ще в неділю вона пра-цювала на лугансько-

му ринку, а вже в понеділок – зібрала документи, найнеоб-хідніші речі і з двома дітьми виїхала до сестри в Коломию, що в івано-Франківській об-ласті. це стало її першою, ви-мушеною, поїздкою на західну україну.

До такого кроку луганчанка Оксана (ім’я змінено на її про-хання) вдалася після того, як її багатоповерхівка опинилася на лінії вогню. це сталося 2 черв-ня, коли озброєні сепаратис-ти багато годин обстрілювали з житлових кварталів україн-ський прикордонний загін.

Як видно з фотографій інфор-магенцій, бойовики облаштову-вали свої позиції у дворах і на дахах будинків.

Оксана з повнолітньою донь-кою та восьмирічним сином жи-ла на дев’ятому поверсі в одно-му з таких будинків.

Вона розповіла історію сво-єї втечі з-під куль.

«хто не пережив, не зрозуміє»

«2 червня, коли в луганську сталися зіткнення в південних кварталах, бойовики були прямо під нашим будинком. Він стоїть навпроти прикордонної заста-ви, на яку напали бойовики. у них квартал Мирний, через по-садку, а з іншого боку, якраз над посадкою, наш будинок.

Наш будинок обстрілювали. Я не бачила, щоб потрапляли у вікна, але чула, що сусіди зби-рали скло в квартирах. у мене дев’ятий поверх, і було прекрас-но чути все це відлуння, ці ку-лі. у мене на балконі в рамі слід від кулі, тобто одна куля таки залетіла.

Дуже боялася, бо постріли звучали нескінченно. Дітей під кулі вести не хотілося. Я 6-7 го-дин не виходила і навіть до ві-кон не підходила і не бачила, що там. А потім уже зранку дізна-лася, що люди покидали свої квартири. Але я дочекалася, по-ки перестрілка припинилася на якийсь час, і потім ми вийшли з дітьми.

Весь цей час ми просто хо-валися за стіною, не підходили до вікон, бо куля через бетон не могла пролетіти.

Потім вирішила їхати, зляка-лася за дітей, дуже страшно бу-ло.

Мені здається, ті, хто це не пе-режив, у кого біля голови куля не пролетіла, не розуміють, як це.

До останнього моменту ми теж нікуди не збиралися їхати, поки воно все відбувалося в об-ласті, далеко.

син прекрасно чув усі кулі, вибухи, сам усе розуміє. йому було дуже страшно. зараз спить нормально, спокійно».

«Все нове, все цікаве»«Ще раніше вирішила, що

якщо їхатиму – то сюди, на західну, до сестри.

Коли їхала поїздом луганськ–Київ, у нас весь вагон – а ду-маю, що і весь поїзд – були ма-тусі з дітками. Донецьку область об’їжджали. Навіть провідни-ця казала, що не знає, як ми по-їдемо. І поки до Харкова не до-їхали, було страшно. залізницю патрулюють люди з автоматами – я так розумію, українська ар-мія, але все одно було страшно.

Чи страшно було їхати на західну з Донбасу? Ні, не страш-но. Я взагалі не думаю, що нор-мальні люди, які працюють, за-ймаються дітьми, думають про те, що їм хтось заважає з росій-ською мовою чи українською. з цього приводу навіть не замис-лювалася.

На західній україні насампе-ред вразила природа, тут вона зовсім інша. А люди скрізь од-накові. звичайно, коли ми пер-ші два-три дні зідзвонювалися зі знайомими з луганська, ме-не всі запитували, як там люди ставляться до російськомовних. Я кажу: чудово. Якщо комусь щось і не подобається, може, хтось і скривив пику. Але ніхто мені нічого не сказав.

спілкуюся тут двома мова-ми. те, що можу сказати україн-ською, кажу українською.

син подружився з сусідською дівчинкою. Може, якихось слів місцевих не розуміє, але вже на-хапався українських слів. Адже ми все одно живемо в україні, українську мову вивчаємо, те-лебачення українською мовою, так що для дітей це не пробле-ма.

А донька навчається в луганську в коледжі, вивчає ре-дакторську справу, навчання українською мовою. закінчила три курси, залишився четвер-тий.

тут у нас виходить ніби три-вала відпустка. Поки що ні-чим не займаємося, думаємо, що далі робити. Їздили в Івано-Франківськ, подивитися на місто, нам дуже сподобалося. Потрапили в парк на свято мо-розива. у нас в луганську таких маленьких, вузьких вуличок ду-же мало.

Ще по Карпатах погуляли. Піднімалися на гору. це дуже відволікло дітей від усіх цих ду-мок.

гуляємо по місту. Для нас будь-яка вулиця – все нове, все цікаве».

«50 на 50»«Що буде далі – не знаю.Мені здається, треба армією

їх звідти виганяти. Але вони ні-як не здаються, не йдуть.

у луганську армію і бойови-ків підтримують, думаю, 50 на 50.

єдиної думки на Донбасі не-має, люди розділилися. Дуже сильно телебачення впливає, ду-же багато хто дивиться «Росію 24». По-хорошому, я вважаю, треба дивитися Росію, україну, інтернет і складати свою думку, думати своєю головою.

з українських у нас показує тільки тРК «україна». «1+1», Інтер, думаю, можна дивитися по тарілці.

ті, хто так, як ми, побачив зблизька, на що вони (озброє-ні сепаратисти – ред.) здатні, вони, напевно, поміняли свою думку в бік української армії. тут неможливо вже думати по-іншому, коли все перед очима.

те, що бачила я, це бойовики – як ми їх називаємо – ховають-ся в житлових кварталах за на-шими спинами. Почали стріля-ти (по українських прикордон-никах – ред.) з нашого кварталу, а потім прямо з мого дому.

Хто ці люди? Не знаю. Коли виходила з дітьми, не було ні бажання, ні часу їх розгляда-ти. Можливо, місцеві, з тих, хто вважають, що Донбас варто за-хищати. Але судячи з того, що бій тривав майже 12 годин, це люди навчені, професіонали».

«...а вдома краще»«Який найкращий вихід для

Донбасу? Припинити бойові дії в будь-який спосіб.

Не думаю, що незалежність Донбасу – це правильна дум-ка, тому що на чолі зараз сто-ять не зовсім економісти – болотов (Валерій болотов, го-лова «луганської народної рес-публіки» – ред.) і ті, хто разом з ним. люди повинні розуміти, що за тиждень це не буде окре-ма республіка повністю зі сво-єю економікою.

Приєднання до Росії – я теж не бачу в цьому виходу.

з родичами по телефону спіл-куюся часто, у мене там мама, свекруха. свекруха по телефо-ну не хоче говорити, а мама, як і ми, чекає на звільнення. Хоче, щоб було, як раніше.

Друзі пороз’їжджалися. з мо-їх знайомих, з якими я регуляр-но спілкуюся – людей 10-15 – тільки одна подруга залишила-ся в місті. Їдуть, хто куди може, дуже багато в Росію.

А взагалі дуже скучаємо, хо-четься додому. у гостях добре, а вдома краще».

з пЕрШИх усТ

не стану твердити, що олесь, якого ховали в Космачі гожо-го літнього дня, пройшов шлях святого. однак з-поміж

нас, добре знайомих з олесем простих смертних, він усе-таки вирізнявся. Терпіти не міг офіційної радянської науки, через що й вимушений був покинути журфак львівського держуні-верситету. працював у відомій львівській газеті. писав, зде-більшого в шухляду, зовсім непогані вірші. А останніми рока-ми тяжко хворів, не встаючи з постелі. Дружина марійка, ху-дожниця за фахом, щоліта везла його із задушливого львова до себе додому, в Космач. Тут, у рушорі, олесь і відійшов у по-засвіти, встигнувши втішитись наостанок футбольному вигра-шу бельгійців у росіян. «європа перемогла москалів!» – таки-ми були його останні в цьому житті бадьорі слова.

буденний одяг космацьких людей уже нічим не відрізняється від одягу, який носять на Покутті чи там на Поділлі. Ні постолів, ні киптарів не побачиш. Ось і про це нестаре ще подружжя, що си-дить на лавиці біля небіжчика, поки ми з товаришем вклякли біля труни, не сказав би, що з вигляду – типові гуцули. та й бесіда, коли ми підсіли до них, далеко не та, що нею послуговувався років сім-десят тому шекерик-Доників, літературніша.

– Наш син набагато молодший пішов на той світ, – кидає погляд на покійника в труні кремезний чоловік з першими залисинами на чорнявій іще голові. – така чемна, послушна дитина була...

– говори коротко, Николо, – суворим тоном радить жінка. І Никола розповідає далі.

Отже, служив їхній син в українському війську недалеко від рід-ної хати, у львові. Відслужив, повернувся додому й занедужав. спочатку ноги відмовляли, ходити було тяжко, голова крутилася, тоді й зовсім зліг, нижню частину тіла відібрало. тато його куди ли-шень не возив, до яких лікарів. Їздили до Франківська, до львова, ужгорода... грошей пішло – страшно сказати. А хлопцеві гірше й гірше.

– Я його раз присилував розказати, від чого йому таке поробило-ся, – провадить далі чоловік. – Добре, каже, але ви мамі не передай-те. Я коли служив у внутрішніх військах, побили мене дуже двоє «стариків». Один з сімферополя, другий з Чернівців. спершу на-магався боронитися, але тільки більше лютив їх цим. так били, що в очах темніло. Після цього й погано мені, тату, певно, не жити ме-ні, молодому, на білому світі.

Надворі тим часом поволі збиралися, очікуючи священика, люди. звісно ж, стояли не мовчки.

– у нашому селі за Добкіна шістнадцять голосів віддали, – згадує минулі вибори чоловік з учительською зовнішністю. – А був би в списках Янукович, і за Януковича голосували б. Встидно признати-ся між чужих людей, що ти з Космача, бандерівської столиці.

– Але ж не всі у вас такі похилі, мусять бути й тверді хлопи...– є, чекають свого часу, – погоджується «вчитель», який виявля-

ється згодом заробітчанином-будівельником. – будьте певні, що як почнеться щось у горах, то ніхто вже не буде лагідний до влади. А початися мусить, бо змін нема...

До розмови пристають львівські журналісти:– з чого ж ви живете в Космачі?– Хто з чого, – не дуже добре всміхаються у відповідь. – Хто кра-

де що може, хто ближнього дурить, хто на заробітки їздить...сусідній гурт обговорює тему пластикових вінків, що стоять під

хатою.– то не є добре, – чути голос, – цей пластик виділяє діоксин, а ді-

оксин і рак спричиняє, і безпліддя. Я підрахував, що в Космачі що-року спалюють тисячу двісті вінків, і все це йде в повітря, всім цим трілом ми дихаємо. Чому ніхто з учених не б’є тривогу?!

– б’ють, – нагадую, – і греко-католицький митрополит з Івано-Франківська закликав перед Великоднем відмовитися від пластику, і все керівництво угКц закликало. Але до людей такі заклики чо-мусь повільно доходять.

...Прибув нарешті священик, тіло покійного винесли на подвір’я, потім прилаштували на фіру. Я дивився в спокійне, умиротворе-не Олесеве обличчя й згадував, що майже чверть століття тому він описував мені в листі, як іде справа зі спорудженням у Космачі пам’ятного хреста січовим стрільцям. Переживав, що на освячення хреста у вересні 1990-ого не зможе приїхати, оскільки мусить від-бути до Москви, випровадити небожа за океан. зрештою, «там і без мене ораторів вистачатиме», писав у листі.

Фірман нарешті легенько вйокнув на коней, і ми поволі рушили непіддатливою для автівок ґрунтовою дорогою до місця останньо-го Олесевого спочинку. Попереду процесії несли його хрест. І са-ма процесія нагадала мені епізод з фільму «тіні забутих предків». з тією хіба різницею, що похорон там відбувався не влітку, а взимку. Ішли неквапно, схиливши голови, зупиняючись, як ведеться, біля кожної каплиці. Чи ж міг подумати Олесь, цей естетської зовніш-ності львів’як, що знайде останній свій пристанівок у гуцульсько-му селі, посеред мальовничої, незнищеної до решти природи? цей малознаний поет, який писав, передчуваючи кінець:

Я на порох зітер кількасот підошов,Здоганяючи ціль незникому.Звідки вибіг, туди ж достеменно прийшовВ сатанинській гонитві по колу.

Дмитро Карп’як, Коломия

АВТорсьКА КолонКА

похорон у бАнДЕріВсьКіЙ

сТолИці

буДИНОК ОКсАНИ стОЯВ ЯКРАз НА лІНІЇ ВОгНю

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

Четвер, дня 3 липня 2014 року 8 Число 15 [218] © | ТРК Рідні Медія

КОЛОМИЙСЬКІ ВІСТИ | Copyright © ТОВ ТРК «Рідні медія», 1927-1928, 2010-2013. Електронна версія тижневика на сайті www.pressua.com. Забороняється використання будь-яких матеріалів, розміщених у виданні, включаючи статті та фото-ґрафії, без письмової згоди видавця. Авторські права охороняються національним законодавством та міжнародними договорами. Думка авторів публікацій може не збігатися з позицією та принципами видавця, видавець не несе за це жодної відповідальності. Міркування авторів щодо подій та осіб не спростовуються, їх правдивість не доводиться. Листування з читачами – тільки на сторінках тижневика. За зміст та достовірність реклами та PR відповідальність несе рекламодавець. При цьому видавець залишає за собою право перевірки інформації, зазначеної в рекламі та оголошеннях. Такі матеріали друкуються з позначкою ® .Видавець: ТОВ ТРК «Рідні медія» | Відповідальна за випуск: [Марія СЕНІВ] | Збут та передплата: Рідна пошта [Ігор ГАНУЩАК] | Друк: друкарня «Місто НВ», місто Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 53 | Тираж: 5 000 примірників | Замовлення: № 916| Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія ІФ 580-11Р, котре видане Управлінням юстиції у Івано-Франківській області 24 лютого 2010 року | Адреса редакції: місто Коломия, вул. ЧОРНОВОЛА, 23, тел. (03433) 2 41 48, 4 78 03, 4 78 27; e-mail: kol.visty@i.ua; novyny@visty.in.ua| | Рекомендована ціна: 1,98 грн. | Частина тиражу розповсюджується безкоштовно |

ВіннИЧАнИ зАДоВолЕні КоломИЙсьКИм «КАрпАТцЕм»

працівники ВАТ «Коло-миясільмаш» на чо-

лі з головою правління, ке-руючим санацією ігорем зарічним відвідали одно-го з нещодавніх покуп-ців їхньої продукції, а са-ме модернізованого само-хідного навантажувача-екскаватора «Карпатець», у бершадському районі на Вінниччині.

Модернізовану сільськогос-подарську машину на почат-ку року придбав птахокомбінат «бершадський». Основна мета поїздки було побачити, як пра-цює та чи задоволений тепе-рішній власник коломийським «Карпатцем». Адже краще на власні очі побачити й почу-ти усі претензії з перших уст. бо не зважаючи ні на що, сіль-машівці не збираються згорта-ти своє виробництво, навпаки,

шукатимуть будь-які шляхи ви-ходу на ринок та розвитку свого підприємства. звісно, дослухо-вуючись до порад та зауважень тих, хто зацікавиться їхньою продукцією та захоче неодмін-но її в коломийців придбати.

зі слів бригадира трактор-ної бригади птахокомбіна-ту «бершадський», що на Вінниччині, Василь цимбал, наш «Карпатець» замінює чи-мало людських рук. без ньо-го не обійтися на навантажен-ні соломи, гною, землі, різно-го виду сміття, вапна. На пта-хокомбінаті, потужність яко-го 7 млн. 200 тис. посадки пти-ці та виробництва 16 тис. тонн м’яса на рік, і де задіяно понад 500 осіб, просто не уявляють, що б робили без такої техніки. Модернізованого «Карпатця» з Коломиї вінничани примі-тили на виставці в Києві. туди вони час від часу навідують-ся, щоб бути в курсі всіх но-винок. Отож, побачивши там «Карпатець», зацікавилися ним

та, недовго думаючи, поїха-ли на завод до Коломиї ще раз подивитися та домовитися за придбання такої техніки для власних потреб. тож кілька мі-сяців тому вінничани придба-ли самохідний навантажувач.

А за якийсь час працівни-ки ВАт «Коломиясільмаш» на чолі з його керівником Ігорем зарічним поїхали на Вінниччину на власні очі по-бачити свій витвір безпосеред-ньо в роботі. Адже краще раз самому побачити, прислуха-тися до зауважень та усуну-ти всі незручності при наступ-ному складанні сільськогос-подарської машини. До того ж, як каже Ігор зарічний, про-дукція українських виробни-ків сільськогосподарської тех-ніки ні в чому не поступається зарубіжним аналогам. техніка модернізована, комфортна й зручна для роботи, надійна на роки, що доводить прак-тика, і за ціною набагато де-шевша. Ось тільки чомусь ві-

3-кімн. квартира в м. Коломиї, по вул. леонтовича 7/8 пов.; пл.: 78/50/8,6; м/п вікна, паркет/лінолеум, с/в розд.,

кахель. затишна частина міста. ціна: 404 250 грн. Артикул: 4032.

Тел.: (067)2082925, (067)2082907; zalog.nadra.com.ua

1-пов. будинок в с. Винограді Коломийського р-ну, по вул. українській; 2-кімн., пл.: 62/23.

опалення газове, водопостачання – колодязь. ціна: 151 450 грн. Артикул: 5077.

Тел.: (067)2082925, (067)2082907; zalog.nadra.com.ua

2-кімн. квартира в м. Коломиї, по вул. січових стрільців,

6/6 пов., пл.: 68/37/10,5; ремонт «євростандарт»,

вн. оздоблювальні роботи, сист. автономного оп. з турбокотлом,

сучасна сантехніка. ціна: 352 800 грн. Артикул: 1714.

Тел.: (067)2082925, (067)2082907;

zalog.nadra.com.ua

проДАєТьсЯ

Коломийська міська рада, її виконавчий комітет та структур-ні підрозділи з глибоким сумом сповіщають, що 30 червня 2014 року на 54 році життя раптово помер заступник місько-го голови білоус Михайло Михайлович. з грудня 2007 року він здійснював керівництво житлово-комунальним господар-ством міста.

Керівництво, депутати міської ради та усі працівники зга-дують, що у цей період було багато зроблено для збереження та реорганізації житлово-комунального господарства міста.

Для колег, друзів, близьких та рідних, всієї міської спільно-ти передчасна смерть Михайла Михайловича стала важкою втратою та зумовила глибокий смуток.

Пішла з життя добропорядна і чуйна людина, здібний організатор, люблячий чоло-вік, батько, дідусь, надійний товариш і яскрава особистість.

світла пам’ять про Михайла Михайловича назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав.

Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким з приводу тяжкої втрати, поді-ляємо ваше горе, сумуємо разом з вами.

Міський голова Ігор Слюзар

Родина депутата Коломийської міської ради Романа Бортейчука глибоко сумує з приводу перед-часної смерті Михайла Михайловича білоуса та ви-словлює співчуття рідним, близьким, колегам та дру-зям покійного. Поділяємо Ваше горе й підтримуємо Вас у цю важку годину скорботи.

Щиро співчуваємо рідним, друзям та близьким Михайла білоуса у зв’язку з його передчасною смер-тю.

у пам’яті всіх, хто знав і працював разом з Михайлом Михайловичем, він залишиться чуйним керівником, людиною, яка вірно служила батьківщині й обраній справі. Нехай земля йому буде пухом!

З глибоким сумом – депутатські фракції у Коломийській міськраді ВО «Батьківщина» та «За зміни в Коломиї»

спіВЧуТТЯ

тчизняну техніку ігнорує дер-жава. бо всі останні замов-лення для українських госпо-дарств та підприємств останні мали з «розкручених» на схо-ді країни заводів, Росії або ж з європи. І це по цільовій про-грамі. Випуск же продукції може бути відновлений та на-рощений лише при державній допомозі, яка могла б, зокрема, надаватися Кабміном у вигляді участі ВАт «Коломиясільмаш» у конкретній цільовій програ-мі Кабміну, або ж у випадку успішної участі ВАт у тендері украгролізингу.

Нагадаємо ще раз закон «Про державний бюджет» на 2014 рік на закупівлю вітчизняної техніки. там, зокрема, сказано, що НАК «украгролізинг» виді-лив 192 мільйони гривень. Але в планах компанії на 2014 рік, в першу чергу, є закупівля трак-торів, посівної та ґрунтооброб-ної техніки здійснюватиметь-ся у «Харківського трактор-ного заводу», «Херсонського

машинно-тракторного заво-ду», підприємств «украв-тозапчастина», «Червона зір-ка», «українська аграрна тех-ніка», «Агро-союз» і ще деко-трих небагатьох. А ось підпри-ємства нашого західного регіо-ну в тому списку, на жаль, зно-ву відсутні. Хоча наша продук-ція, наші сільськогосподарські машини ні в чому не поступа-ються тим, кому надають пере-вагу.

До того ж, ВАт «Коломиясільмаш» єдиний в україні, хто випускає грейфер-ні навантажувачі. це унікальна розробка коломийських сільма-шівців і більше ніхто в україні таким виробництвом не займа-ється. В умовах же сільсько-го господарства грейферні на-вантажувачі важко чим замі-нити, вони надійні та витри-валі, можна сказати, на роки. Придбані 20 років тому, вони служать замовникові дотепер, запчастини до них тільки за-мовляють.

ВИробнИцТВо

олеся оТТА, Коломийські ВІстИ