1

ПОЛІТИЧНА ПРОПОЗИЦІЯ (доповідна записка Кабінетові Міністрів щодо реалізації державної

політики у сфері промислового забруднення)

Тема: «Про схвалення Концепції реалізації державної політики в сфері промислового забруднення»

I. Рекомендоване рішення1. Предмет розглядуРеформування дозвільної системи в сфері охорони навколишнього

природного середовища з метою запобігання, зменшення та контролю промислового забруднення є предметом розгляду Концепції реалізації державної політики у сфері промислового забруднення (далі – Концепція).

Реалізація Концепції спрямована на виконання положень Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода про асоціацію), а саме Директиви 2010/75/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 листопада 2010 року про промислове забруднення (інтегроване запобігання та контроль забруднення) (далі – Директива 2010/75/ЄС).

2. Оптимальний варіантШляхи і способи розв'язання проблеми Оптимальний варіант розв’язання проблеми передбачає поетапне

реформування дозвільної системи у галузі охорони атмосферного повітря, водних ресурсів, ґрунтів – створення дієвого механізму для запобігання, зменшення та контролю промислового забруднення та мінімізації його впливу на всі компоненти довкілля шляхом законодавчих, інституційних та технічних змін, а саме:

підвищення ефективності державного регулювання у сфері промислового забруднення;

зміцнення інституційної спроможності та забезпечення ефективної взаємодії органів, залучених до видачі нових документів дозвільного характеру;

удосконалення системи нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства.

У рамках виконання завдань та досягнення мети Концепції передбачено:зміну підходів до видачі документів дозвільного характеру в сфері охорони

довкілля, у тому числі через оптимізацію процедур видачі та об’єднання документів дозвільного характеру на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, на спеціальне водокористування, на здійснення операцій у сфері управління відходами в один консолідований документ;

2

розроблення та схвалення висновків найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ) – галузевих керівництв, на основі яких встановлюватимуться гранично допустимі обсяги промислового забруднення для суб’єктів господарювання;

створення відкритої електронної інформаційної системи (бази даних та геопорталу) для інформування громадськості та міжнародної спільноти про фактичні обсяги промислового забруднення;

удосконалення процедур доступу громадськості до інформації: умов інтегрованих дозволів та звітності підприємств, а також удосконалення процедур участі громадськості у процесі прийняття рішень щодо видачі інтегрованих дозволів;

приведення систем моніторингу, звітності та контролю промислового забруднення у відповідність до вимог законодавства ЄС тощо.

Фінансово-економічне обґрунтування Впровадження Концепції здійснюватиметься за рахунок раціонального

використання наявних матеріально-технічних ресурсів та перерозподілу наявних трудових ресурсів у процесі реформи державного управління відповідно до Стратегії державного управління України на 2016—2020 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 474-р від 24 червня 2016 р., та Концепції оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1013-р від 27 грудня 2017 р.

Фінансування заходів, передбачених умовами інтегрованих дозволів та у відповідних положеннях національного законодавства, в тому числі впровадження НДТМ, забезпечення моніторингу та звітності, покриття витрат, пов’язаних з отриманням інтегрованого дозволу, здійснюватиметься за рахунок коштів суб’єктів господарювання.

Реалізація заходів Концепції буде потребувати залучення значних зовнішніх та внутрішніх інвестицій для суб’єктів господарювання. При цьому в якості зовнішніх інвесторів можуть виступати як міжнародні фінансові інституції (Світовий банк, Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції та розвитку та інші), так і фінансові установи окремих держав. Також можуть використовуватись кошти Державного, обласних та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, з урахуванням надходжень від екологічного податку.

Зважаючи на високу очікувану вартість природоохоронних заходів для суб’єктів господарювання, Концепцією передбачено низку компенсаторних механізмів, що дасть змогу операторам установок адаптуватися до зміни регуляторних умов та розпланувати інвестиційну діяльність відповідно до

3

технічних та технологічних особливостей кожної окремої установки та масштабу її впливу на довкілля.

Ризики: За характером впливу на реалізацію Концепції ризики поділяються на політичні, економічні, соціальні, техніко-технологічні, екологічні, адміністративно-законодавчі.

Політичні ризики передбачають ймовірність можливого негативного впливу на діяльність суб’єктів господарювання з боку держави і обумовлюються виконанням державою взятих на себе зобов’язань не у повному обсязі .

Основними чинниками політичних ризиків можуть стати:недостатня політична воля та неготовність підтримати реформування

дозвільної системи в сфері охорони довкілля і як наслідок: збереження існуючої структури управління, заміна комплексного реформування частковою реалізацією заходів Концепції;

можливість виникнення нестабільної політичної ситуації у зв’язку з передвиборчою кампанією, що може завадити своєчасному прийняттю політичних рішень та необхідних змін до законодавчих актів;

заангажованість політичного процесу з пріоритизацією економічних питань понад питання охорони довкілля.

Ймовірність політичних ризиків є високою, а їх вплив на реформування дозвільної системи в сфері охорони навколишнього природного середовища є значним.

Соціальні ризики тісно пов’язані з політичними і багато у чому зумовлюють один одного, особливо у випадку часткової або несвоєчасної реалізації заходів Концепції. До них належить зростання соціальної напруженості, як наслідок падіння якості життя та підвищення рівня захворюваності, спричинене значними обсягами промислового забруднення.

Ймовірність соціальних ризиків є середньою, а їх вплив – значним.Економічні ризики характеризуються :неготовністю бізнесу збільшувати фінансування природоохоронних

заходів;недостатністю обсягів власного капіталу, висока вартість залученого та

запозиченого капіталу, враховуючи відсутній або низький економічний ефект від природоохоронних заходів.

Ймовірність економічних ризиків є середньою, а їх вплив – значним.Екологічні ризики можуть бути спричинені відстроченням початку або

зміщенням графіку реформи, що в свою чергу призведе до затримки введення більш амбітних вимог до природоохоронних заходів та обсягів промислового забруднення.

Ймовірність екологічних ризиків коливається від середнього до високого рівня, а їх вплив є помірним.

4

Адміністративно-законодавчими ризиками для своєчасного та результативного досягнення мети Концепції є:

комплексний характер та запропонована тривалість реформи (близько десяти років), що може призвести до збоїв у послідовності та системності її реалізації;

недостатня інституційна спроможність, відсутність кваліфікованих кадрів в сфері регулювання промислового забруднення (видача, внесення змін та анулювання інтегрованих дозволів), плинність кадрів та труднощі з формуванням і підтримкою інституційної пам’яті.

Ймовірність адміністративно-законодавчих ризиків коливається від низького до середнього рівня, а їх вплив на ефективність реформи є помірним.

Результати проведення консультацій: Проект Концепції потребує обговорення з громадськістю.Позиція заінтересованих органів:Проект Концепції потребує погодження з Мінекономрозвитку, МОЗ,

Мінрегіоном, Міненерговугілля, Мінагрополітики, Мінфіном, Мінінфраструктури.

3. Обґрунтування вибору оптимального варіантаВзявши на себе зобов’язання у рамках Угоди про асоціацію, Україна

підтвердила свої наміри щодо впровадження європейських стандартів, зокрема, в сфері охорони довкілля. Для реалізації послідовної, ефективної та системної політики для запобігання, зменшення та контролю промислового забруднення, розроблено проект Концепції з переліком завдань та способів впровадження, а також орієнтовним переліком заходів щодо інтегрованого запобігання, зменшення та контролю промислового забруднення.

Значне промислове забруднення атмосферного повітря, водних ресурсів, ґрунтів зумовлює необхідність докорінної зміни підходів до регулювання у цій сфері – через реформування дозвільної системи та посилення контролю з боку держави, громадянського суспільства, підвищення екологічної свідомості представників бізнесу, відповідального ставлення до довкілля.

Зважаючи на високі показники смертності та захворюваності населення внаслідок високих обсягів забруднення довкілля промисловістю, відсутність практики комплексного розгляду впливу діяльності суб’єктів господарювання на довкілля, відсутність обов’язку застосування НДТМ, обмежений доступ громадськості до даних щодо фактичних обсягів промислового забруднення створює ряд перешкод для ефективного запобігання, зменшення та контролю промислового забруднення.

Проект Концепції створює передумови для зміни підходів у регулюванні промислового забруднення і містить ряд вигод для держави, суб’єктів господарювання та громадян.

З-поміж них:

5

- впровадження інтегрованого підходу до регулювання впливу на всі компоненти навколишнього природного середовища;

- впровадження НДТМ;- зменшення адміністративного навантаження, як на органи виконавчої

влади, відповідальні за видачу, внесення змін та анулювання інтегрованого та уніфікованого дозволів, так і на бізнес, особливо на малі та середні підприємства;

- індивідуальний підхід до кожного підприємства при визначенні умов інтегрованого дозволу, що має враховувати висновки НДТМ);

- спрощення дозвільної процедури в сфері охорони довкілля для всіх суб’єктів господарювання (відсутність документів дозвільного характеру в галузі охорони атмосферного повітря для суб’єктів господарювання, що підпадають під процедуру реєстрації шляхом подання декларації);

- забезпечення відкритого доступу громадськості до даних про фактичні обсяги промислового забруднення та результатів перевірок суб’єктів господарювання, участь у прийнятті рішень щодо видачі/внесення змін до інтегрованого дозволу;

- виконання міжнародних зобов’язань у рамках Угоди про асоціацію та Договору про створення Енергетичного Співтовариства.

Схвалення Концепції дозволить запровадити системний та послідовний підхід до реформування дозвільної системи в сфері промислового забруднення. Успішна реалізація завдань Концепції призведе до значного зменшення обсягів промислового забруднення, створення ефективних механізмів запобігання, зменшення та контролю промислового забруднення, у тому числі з боку громадянського суспільства.

II. Аналітична частина1. Дослідження проблемиЗабруднення навколишнього природного середовища на глобальному рівні

спричиняє близько 16% передчасних смертей щорічно1. Найбільше смертей зареєстровано від захворювань легень (51%) та серцево-судинної системи (21%).

1 The Lancet Commission on pollution and health: https://www.thelancet.com/pdfs/journals/lancet/PIIS0140-6736(17)32345-0.pdf

6

Забруднення атмосферного повітря у 2016 році за даними Інституту оцінки та вимірювання показників здоров’я (Institute for Health Metrics and Evaluation) призвело в Україні до понад 58 тис. смертей.

У 2015 р. на кожного мешканця України припадало близько 106 кг викидів забруднюючих речовин, а у 2016 р. викиди у атмосферу збільшилися майже на 8% загальним обсягом понад 3 млн тонн2. Найвищий рівень забруднюючих речовин в атмосферному повітрі зареєстровано у містах південно-східного регіону, де розташовані найбільші промислові виробництва. Доведено, що у цих містах загальний рівень захворюваності населення на 25-40% вищий, ніж у відносно чистих3.

Більшість забруднених зворотних вод (57% від загального обсягу по Україні) скидаються в поверхневі водойми Дніпропетровської і Донецької областей, зокрема лише підприємства Дніпропетровської області скидають 62% зворотних вод, які не проходять ніякого очищення. Проблемними щодо якості води залишаються річки Інгулець та Самара. Так у басейн р. Самара щороку санкціоновано скидають високомінералізовані шахтні води, обсягом 25 млн куб. м, а у басейн р. Інгулець - 12-15 млн куб. м. стічних вод з хвостосховищ Кривбасу.

У 2015 р. забруднення водних об’єктів призвело до 1,3 млн людських смертей на глобальному рівні4.

Збільшення рівня захворюваності, що є наслідком високих рівнів промислового забруднення, призводить до зменшення економічної продуктивності працездатного населення. У країнах з низьким рівнем доходу втрати продуктивності є непропорційно високими. Витрати на лікування та витрати держав на підтримання системи охорони здоров’я ведуть до зменшення

2 Дані з інформаційного ресурсу Державної служби статистики України. http://www.ukrstat.gov.ua/

3Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2015 році. https://menr.gov.ua/news/31768.html

4 The Lancet Commission on pollution and health: https://www.thelancet.com/pdfs/journals/lancet/PIIS0140-6736(17)32345-0.pdf

7

ВВП до 2%5. У країнах з високим рівнем доходу більшість економічних втрат пов'язані із забрудненням атмосферного повітря. У 2015 році ці витрати склали понад $ 53 млрд на глобальному рівні.6

Не менш важливим доведеним фактом є те, що промислове забруднення впливає на стійкість екосистем та біорізноманіття. Глобальний Індекс Живої планети дозволяє оцінити загальний спад чисельності популяцій хребетних тварин на 58% впродовж періоду з 1970 по 2012 рік, при цьому прісноводний індекс показує, що в середньому чисельність популяцій прісноводних видів скоротилася на 81%7. Промислове забруднення не є єдиною причиною таких змін, проте, безумовно, втрата та деградація середовища існування значною мірою спричинена саме діяльністю промислових підприємств.

Високі рівні захворюваності та смертності населення, що в свою чергу призводить до зменшення продуктивності та ВВП, а також безпрецедентний вплив промислового забруднення на життєздатність екосистем та біорізноманіття вимагають негайного застосування ефективних інструментів для запобігання, зменшення та удосконалення контролю промислового забруднення. Таким чином, підвищення ефективності існуючої дозвільної системи в сфері охорони довкілля, стало нагальною вимогою часу.

Концепція розроблена на основі Директиви 2010/75/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 листопада 2010 року про промислове забруднення

5 The Lancet Commission on pollution and health: https://www.thelancet.com/pdfs/journals/lancet/PIIS0140-6736(17)32345-0.pdf

6 The Lancet Commission on pollution and health: https://www.thelancet.com/pdfs/journals/lancet/PIIS0140-6736(17)32345-0.pdf

7 WWF. Звіт 2016. Жива планета http://d2ouvy59p0dg6k.cloudfront.net/downloads/lpr_2016_summary_final_ukr_1.pdf

8

(Інтегроване запобігання та контроль забруднення. Переглянута), яка є обов’язковою для імплементації Україною відповідно до положень Угоди про асоціацію.

Концепція розроблена на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 р. № 1106 «Про виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони».

Концепція реалізації державної політики у сфері промислового забруднення враховує всі фундаментальні елементи Директиви 2010/75/ЄС для побудови цілісної системи, направленої на максимальне запобігання, оптимальне зменшення та ефективний контроль промислового забруднення. Такими елементами є:

- комплексний підхід до регулювання впливу підприємств-забруднювачів на всі компоненти навколишнього природного середовища;

- використання НДТМ, у тому числі при встановленні технологічних нормативів для обсягів допустимого промислового забруднення;

- принцип «забруднювач платить»;- гнучкість при встановленні умов інтегрованого дозволу – обґрунтована

опція «відхилення» від впровадження НДТМ та можливість переговорного процесу між дозвільним органом та оператором установки;

- дерегуляція для малих та середніх підприємств-забруднювачів через введення процедури реєстрації шляхом подання декларації до початку провадження діяльності замість отримання документів дозвільного характеру в сфері охорони довкілля;

- ефективний контроль громадськості через розширений доступ до виданих інтегрованих дозволів та звітів дозвільного та контролюючого органів щодо відповідності установок умовам інтегрованих дозволів, а також доступ до даних про фактичні обсяги промислового забруднення.

І. Комплексний підхід до регулювання впливу суб'єктів господарювання (підприємств-забруднювачів) на навколишнє природне середовище

Комплексний (інтегрований) розгляд впливу діяльності суб’єктів господарювання на довкілля з урахуванням економічних факторів та місцевих особливостей територій, де знаходиться підприємство, запобігає перехресному впливу переміщення забруднення між різними компонентами довкілля (атмосферне повітря, водні ресурси, ґрунти) та забезпечує захист довкілля в цілому.

Система діючих в Україні дозволів у сфері охорони довкілля передбачає диференційований підхід до компонентів навколишнього природного середовища: законодавством передбачена видача документів дозвільного

9

характеру для підприємств, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, використовують водні ресурси та здійснюють скидання зворотних вод до природних водних об’єктів, здійснюють операції у сфері управління відходами (відповідно, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, дозвіл на спецводокористування, дозвіл на операції у сфері управління відходами).

Забезпечуючи захист довкілля покомпонентно, діюча дозвільна система не враховує складні взаємозв'язки між ними, можливість перенесення забруднення між компонентами, а також екологічні й географічні особливості місцевості, де проводиться чи запланована виробнича діяльність. Існує також вірогідність запровадження більш суворого регуляторного контролю щодо одного компоненту, частіше це викиди в атмосферне повітря, проте нехтування менш захищеними компонентами, такі як ґрунти чи підземні води.

Застосування комплексних підходів можливе лише за умови запровадження єдиного дозвільного документу, що враховує та регулює такий вплив – інтегрований та уніфікований дозволи.

ІІ. Найкращі доступні технології та методи управлінняДиректива 2010/75/ЄС дає визначення найкращих доступних технологій

та методів управління:«Найкращі – найбільш ефективні з точки зору захисту навколишнього

природного середовища;Доступні – розроблені у масштабі, необхідному для впровадження у

відповідному промисловому секторі за практично здійснених економічних та технічних умов та з урахуванням витрат;

Технології та методи управління – технології, що застосовуються, а також технології яким чином установку спроектовано і збудовано, питання експлуатації та виведення з експлуатації.»

Очікуваним результатом застосування установкою НДТМ є досягнення амбітних максимально низьких рівнів промислового забруднення: обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, скидів зворотних вод, забруднення ґрунтів та підземних вод тощо.

Європейською Комісією наразі схвалено 14 висновків НДТМ – галузевих керівництв обов’язкових до виконання – для 25 видів діяльності, зазначених у Додатку 1 Директиви 2010/75/ЄС, додатково до 17 Довідкових НДТМ документи (BAT Reference document – BREF)8.

8 Дані Європейського Бюро зі запобігання та контролю промислового забруднення http://eippcb.jrc.ec.europa.eu/reference/

10

Варто відзначити, що для України застосування НДТМ не є новою вимогою. Більше того, посилання на застосування НДТМ, щоправда з використанням дещо іншої термінології, є і у Законі України «Про охорону атмосферного повітря»9:

Разом з тим, європейський підхід до вимог впровадження НДТМ значно відрізняється від запропонованого в українському законодавстві, яким окреслює індивідуальний підхід до визначення можливих до використання НДТМ кожною окремою установкою та подальше їх погодження Мінприроди шляхом видачі документу дозвільного характеру. При цьому термінологія та критерії визначення, що таке НДТМ, не формалізовано у нормативно-правовій базі достатньою мірою, а залишено на розсуд суб’єктів господарювання, що призводить до різночитань та тлумачень НДТМ.

Підхід, запропонований Європейським Союзом, передбачає затвердження чіткого переліку НДТМ, що можуть бути використані установками видів діяльності Додатку І Директиви 2010/75/ЄС. Такий же підхід на часі і для України: імплементація в українське законодавство не лише положень Директиви 2010/75/ЄС, але й транспонування висновків НДТМ у вигляді наказів Мінприроди. Це, конкретизує вимоги до підприємств і дасть змогу уникнути подекуди діаметрально протилежних трактувань при розроблені заяви на отримання інтегрованого дозволу.

Висновки НДТМ, затверджені Європейською Комісією, окрім BAT-AELs (Best Available Techniques – Associated Emissions Levels), тобто гранично допустимих обсягів для викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, включають ряд вимог до впровадження установками систем екологічного та енергетичного менеджменту, управління потоками сировини та відходів, рівня шуму, гранично допустимих обсягів забруднюючих речовин для скидів зворотних вод та забруднення ґрунтів, моніторингу та звітності тощо. В Україні вимоги до впровадження НДТМ існують лише в межах процедури отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Таким чином, транспонування європейських Висновків НДТМ або довідкових НДТМ документів дозволить зменшити негативний вплив підприємств й на інші компоненти довкілля.

9 Стаття 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

11

Одним із найбільш критичних аспектів впровадження НДТМ може стати доступ бізнесу до фінансування. Безперечно, принцип «забруднювач платить», що є базовим для Директиви 2010/75/ЄС, – засадничий і для цілей Концепції реалізації державної політики в сфері промислового забруднення. Принцип «забруднювач платить» означає: підприємства, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, скиди зворотних вод та утворюють у процесі експлуатації відходи або чинять будь-який інший негативний вплив на довкілля та здоров’я людей – мають нести відповідальність, перш за все фінансову.

Отже, суб’єкти господарювання, на які поширюється дія Концепції, зобов’язані відшкодовувати та нести витрати на застосування природоохоронних заходів для запобігання, зменшення та контролю промислового забруднення.

Зважаючи на високу очікувану вартість природоохоронних заходів, Концепцією передбачено низку компенсаторних механізмів, що дасть змогу суб’єктам господарювання адаптуватися до зміни регуляторних умов та запланувати інвестиційну діяльність відповідно до технічних та технологічних особливостей кожної окремої установки і масштабу її впливу на довкілля.

Згідно зі Статтею 15 Директиви 2010/75/ЄС, положення якої будуть враховані при розробленні законопроекту щодо інтегрованого запобігання, зменшення та контролю промислового забруднення, за умови, що впровадження заходів з переліку висновків НДТМ не є економічно доцільним, установка може використати опцію «відхилення» (derogation). У такому випадку, обґрунтування недоцільності заходів із впровадження НДТМ та перенесення термінів повинно бути обґрунтованою та узгодженою частиною заявки на отримання інтегрованого дозволу.

Низка країн ЄС пропонують операторам установок уніфіковану методику розрахунків та керівництво, що дозволяє визначити економічну доцільність імплементації заходів. Застосування такої методики дозволяє уніфікувати підходи до оцінки економічної доцільності при розгляді індивідуальних заяв на отримання інтегрованого дозволу та забезпечити рівні можливості для всіх операторів.

Важливим елементом процедури видачі інтегрованого дозволу є переговорний процес між установкою та дозвільним органом щодо порядку та графіку імплементації природоохоронних заходів на підприємстві. У процесі переговорів установка та дозвільний орган погоджують план природоохоронних заходів, зважаючи на розрахунки економічної доцільності впровадження НДТМ та надані оператором установки обґрунтування.

Очікуваним результатом переговорного процесу є встановлення на перехідний період менш жорстких гранично допустимих обсягів промислового забруднення, що виходять за межі технологічних нормативів та вимог

12

Директиви 2010/75/ЄС за умови, що масштаб негативного впливу установки на здоров’я населення та довкілля не матиме критичного значення.

Слід зауважити, що висновки НДТМ пропонують підприємствам широкий набір рішень для зменшення негативного впливу на довкілля, у тому числі й економічно доцільних, що не потребують значних інвестицій та клопіткого планування. Тому оператори установок матимуть дорожню карту для поступового впровадження заходів без необхідності зловживати опцією «відхилення».

Проблема доступу до фінансування природоохоронних заходів, безумовно, матиме критичне значення для успішного досягнення амбітних цілей щодо зменшення промислового забруднення. Особливо гостро ця проблема постане для проектів зі встановлення очисного обладнання, яке в більшості випадків знижує продуктивність установок та не має позитивного економічного ефекту.

Разом з тим, застосування індивідуального підходу для визначення зобов’язань установок, в тому числі й фінансових, потребує ефективних інструментів нагляду та контролю, що покликані знизити корупційні ризики забезпечити рівні можливості для всіх установок та дотримання умов дозволу.

ІІІ. Нагляд та контрольЕфективний нагляд та контроль за дотриманням промисловими об’єктами

вимог законодавства можливий лише за умови відкритого процесу розгляду та прийняття рішення щодо видачі документів дозвільного характеру та доступу до даних промислового забруднення. Ці вимоги формують фундамент, на якому зведена система забезпечення відповідальності суб’єктів господарювання відповідно до принципу «забруднювач платить».

Директива 2010/75/ЄС пропонує низку рішень для створення ефективної системи нагляду та контролю, що полягає у спільній роботі чотирьох (груп) заінтересованих сторін:

1) суб’єкта господарювання – оператора установки, на яку поширюється сфера дії Концепції реалізації державної політики у сфері промислового забруднення;

2) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері промислового забруднення та виконує у тому числі функції видачі, внесення змін та анулювання інтегрованого дозволів (Мінприроди);

3) центрального органу виконавчої влади, що здійснює державний нагляд та контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та в тому числі у сфері запобігання та контролю промислового забруднення (Держекоінспекція);

13

4) громадськості – неурядових громадських організацій та населення, що проживає на території впливу промислового об’єкта, та ін.

Суб’єкти господарювання, на які поширюється дія Концепції, будуть проводити моніторинг обсягів промислового забруднення та подавати звіти Мінприроди щодо відповідності умовам інтегрованого дозволу (самомоніторинг підприємств-забруднювачів). Дані про фактичні обсяги промислового забруднення та звіти відповідності умовам інтегрованого дозволу будуть опубліковані в електронній інформаційній системі та знаходитимуться у відкритому для громадськості та інших заінтересованих сторін доступі.

Регламенти для проведення моніторингу та звітності фактичних обсягів промислового забруднення повинні враховувати вимоги висновків НДТМ та відповідних положень Директиви 2010/75/ЄС: зокрема, запровадження операторами установок системи екологічного менеджменту або автоматизованих систем безперервного моніторингу викидів і т.ін.

Одним із важливих завдань Мінприроди буде розроблення переліку вимог до провадження операторами установок моніторингу промислового забруднення, що, за належного виконання, дозволить отримати як достовірні та порівнювані первинні дані об’єктного моніторингу, так і підвищить надійність подальших статистичних розрахунків.

Складно переоцінити роль наявності достовірних даних моніторингу для формування та реалізації державної політики у сфері охорони довкілля, адже саме дані обсягів промислового забруднення є фундаментом для прийняття рішень.

Окрім публікації даних моніторингу Мінприроди повинно забезпечити доступ заінтересованих сторін до документів, пов’язаних з дозвільною процедурою: заяви на отримання або внесення змін до інтегрованого дозволу, висновків заінтересованих ЦОВВ, вимог інтегрованого дозволу та до результатів перевірок Держекоінспекції щодо виконання умов інтегрованого дозволу.

Держекоінспекція розроблятиме плани екологічних перевірок промислових об’єктів на відповідність умовам інтегрованих та уніфікованих дозволів, складатиме та оприлюднюватиме результати перевірки. При цьому, планові перевірки підприємств, що для провадження виробничої діяльності потребують інтегрованого дозволу, здійснюватимуться не рідше одного разу на рік.

Слід зауважити, що реформування Держекоінспекції є вимогою часу, проте впровадження окремих положень Директиви про промислове забруднення матиме позитивний вплив на роботу ДЕІ, навіть за умови затримки у впровадженні повноформатної реформи:

14

- створення відкритого реєстру (переліку) установок, на які поширюється дія Концепції (на основі Директиви 2010/75/ЄС), та які є найбільшими підприємствами-забруднювачами;

- створення відкритого реєстру, що містить інформацію щодо процесу видачі, внесення змін, анулювання інтегрованих дозволів, звітності та контролю суб’єктів господарювання;

- створення відкритої електронної інформаційної системи для звітності суб’єктів господарювання щодо даних моніторингу рівнів промислового забруднення.

Контролюючий орган матиме повний доступ до актуальної інформації про вимоги до установок, визначені інтегрованим дозволом. Такий же безперешкодний доступ до найбільш актуальної інформації матиме і громадянське суспільство, впливаючи на прийняття екологічно важливих рішень.

Більш того, впровадження відкритої системи даних є ще одним важливим кроком до виконання міжнародних зобов’язань України. Згідно з Київським протоколом10 до Орхуської Конвенції11, ратифікованим 3 лютого 2016 року, вже зараз Україна має розробити «національний реєстр викидів і перенесення забруднювачів» (РВПЗ) та згодом приєднатися до європейської системи РВПЗ (E-PRTR – European Pollution Release and Transfer Register).

Метою Протоколу є розширення доступу громадськості до інформації шляхом створення послідовних, інтегрованих, загальнонаціональних реєстрів викидів і перенесення забруднювачів (РВПЗ), які могли б сприяти участі громадськості у процесі ухвалення рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, а також сприяти запобіганню забрудненню навколишнього середовища та його скороченню.

РВПЗ значною мірою дублює інформацію з реєстру даних первинного моніторингу промислового забруднення, що регулюється Директивою 2010/75/ЄС. Тому варто об’єднати обидва реєстри, що оптимізує витрати

10 Закон України «Про ратифікацію Протоколу про реєстри викидів та перенесення забруднювачів»

11 Закон України «Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля»

15

фінансові ресурсів на розроблення та обслуговування програмного забезпечення та зменшить навантаження на операторів установок та ЦОВВ, відповідальних за адміністрування систем.

Більше того, інформація з відкритої системи даних сприятиме і розробленню національного кадастру забруднюючих речовин відповідно зобов’язань, взятих на себе Україною щодо виконання Конвенції про транскордонне забруднення атмосферного повітря, ратифікованого ще у 1983 році.

Окрім доступу до даних моніторингу, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля» (Орхуська Конвенція) та положень Директиви 2010/75/ЄС, ефективна участь громадськості є важливим елементом у процесі прийняття рішень щодо видачі та внесення змін до інтегрованих дозволів, а результати консультацій з громадськістю повинні належно враховуватися при ухваленні рішення щодо видачі чи внесенні змін в інтегрований дозвіл. Додаток 3 Директиви 2010/75/ЄС передбачає, що громадськість має бути проінформована (в тому числі через засоби масової інформації) про початок дозвільної процедури до ухвалення рішення.

ІV. Взаємозв’язок процедур оцінки впливу на довкілля та отримання інтегрованого дозволу

Процедура ОВД є новим інструментом захисту довкілля в Україні – в дії з 18 грудня 2017 року – та передбачає зміну у підходах до провадженя суб’єктами господарювання планованої діяльності.

Оцінка впливу на довкілля (ОВД) – це процедура комплексного аналізу уповноваженим органом у сфері охорони довкілля звіту з ОВД від провадження суб’єктом господарювання планової діяльності, з урахуванням результатів громадського обговорення. Результатом такого аналізу є надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля. ОВД здійснюється на допроектній стадії або на стадії проектування, залежно від виду діяльності, але до отримання дозволів на будівництво.

Установки тих видів діяльності (типів технологічного устаткування), для експлуатації яких обов’язковим буде отримання суб’єктом господарювання інтегрованого дозволу, в обов’язковому порядку також підлягають й оцінці впливу на довкілля. Результати ОВД є додатковими матеріалами при розгляді заяви на видачу інтегрованого дозволу в більшості країн-членів ЄС.

Інтегрований дозвіл додатково міститиме перелік питань, що регулюються, наприклад, вимоги до ефективного споживання енергії та використання ресурсів (в тому числі водних), дії у випадку аварійних ситуацій, виведення з

16

експлуатації тощо. Окрім цього, в межах інтегрованого дозволу визначається детальний план моніторингу всіх видів забруднення, оптимальний варіант застосування НДТМ для мінімізації впливу установки на довкілля. Саме ці питання не є частиною процедури оцінки впливу на довкілля.

Впровадження європейських стандартів у сфері охорони довкілля надає громадськості право висловити свою позицію та брати участь у прийнятті рішень у рамках ОВД та надання/внесення змін до інтегрованого дозволу. Концепція передбачає участь громадськості у процесі прийняття рішень та покладає зобов’язання на орган, що здійснює видачу/внесення змін до інтегрованого дозволу, забезпечити належне врахування результатів консультацій з громадськістю.

Таким чином, при розроблені законопроекту щодо інтегрованого запобігання та контролю промислового забруднення необхідно передбачити взаємозв’язок між процедурою ОВД та видачею/внесенням змін до інтегрованого дозволу щодо врахування застосування НДТМ вже на стадії підготовки документів для процедури оцінки впливу на довкілля.

V. ДерегуляціяІмплементація Директиви 2010/75/ЄС про промислове забруднення

створює можливість вирішити гострі питання природоохоронного регулювання підприємств малого та середнього бізнесу і знизити на них адміністративний тиск. Передбачається, що це сприятиме виведенню з тіні значної кількості невеликих підприємств.

Близько ста тисяч діючих документів дозвільного характеру на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, спеціальне водокористування та поводження з небезпечними відходами припадає на малі та середні підприємства. На жаль, величезне адміністративне навантаження часто не супроводжується відповідним екологічним ефектом.Більше того, значна кількість малих підприємств провадять свою діяльність без отримання документу дозвільного характеру в сфері охорони довкілля.

Альтернативою є впровадження реєстрації малих підприємств шляхом подання декларації, тобто декларування намірів щодо початку провадження діяльності в місцевих облдержадміністраціях, створення їх переліку та контролю діяльності.

Це створює умови для масштабованого галузевого підходу до регулювання видів діяльності та значного скорочення адміністративного навантаження як на підприємства, так і на дозвільний орган (-и).

При цьому адміністративне навантаження буде значно знижене, а взаємодія між органами, що залучені до видачі дозволів, - удосконалена та

17

прозора. Громадськість отримає надійний механізм контролю, та доступ до екологічної інформації, зокрема про промислове забруднення.

За попередніми оцінками, нова дозвільна система і застосування процесу реєстрації для підприємств, що чинять незначний вплив на довкілля, дає можливість принаймні на третину зменшити кількість діючих дозволів та вдвічі зменшити кількість підприємств, що потребують дозвіл на викиди в атмосферне повітря для провадження своєї діяльності.

У цілому, впровадження регулювання підприємств, що чинять незначний вплив на довкілля за спрощеною процедурою, забезпечить зниження адміністративних витрат, як для підприємств, так і для органів управління, суттєво зменшить фінансові витрати (очікується на 30%) для суб’єктів господарювання.

VI. Інституційна спроможністьЗважаючи на тривалий процес розроблення регуляторної бази та

необхідність переформатування моделі координації та комунікації діючих дозвільних органів у сфері охорони навколишнього середовища, розмежування функцій формування та реалізації державної політики в цій сфері видається одним із найбільш важливих завдань.

Запровадження комплексних підходів до системного та всебічного розгляду впливу діяльності промислового об’єкта на довкілля під час дозвільної процедури означатиме залучення значної кількості заінтересованих сторін. Перелік включатиме міністерства й інші ЦОВВ, як: Мінприроди, Держводагентство, Держгеонадра, або профільні міністерства – Міненерго, Мінагрополітики, так і місцеві органи державної влади.

Розподіл функцій та реорганізація штату відбуватиметься з урахуванням положень Стратегії державного управління України на 2016—2020 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 474-р від 24 червня 2016 р., та Концепції оптимізації системи центральних органів виконавчої влади (Концепція оптимізації системи ЦОВВ), схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1013-р від 27 грудня 2017 р.

Мінприроди відповідатиме за формування державної політики та нормативно-правове регулювання у сфері промислового забруднення. Такий функціонал означає необхідність виокремлення структурного підрозділу, що матиме достатню екпертизу та штат фахівців для здійснення нормотворчої діяльності у сфері промислового забруднення.

У частині реалізації державної політики пропонується передати функції із видачі, внесення змін та анулювання документів дозвільного характеру, а також координації заінтересованих органів державної влади від Мінприроди, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику

18

політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, в тому числі у сфері промислового забруднення (Служба). Очікується, що новостворений орган надаватиме повний спектр адміністративних послуг у сфері охорони довкілля, об’єднавши, за можливості, та координуючи адміністративні процедури для суб’єктів господарювання, зокрема, ОВД та видачу інтегрованих дозволів.

Таким чином, відповідно до положень Концепції оптимізації системи ЦОВВ впродовж перехідного періоду, до створення Служби, в Мінприроди функціонуватиме два підрозділи – з формування політики та реалізації політики в сфері промислового забруднення. Адміністрування дозвільних процедур провадитиметься координаційним структурним підрозділом Мінприроди з реалізації політики в сфері промислового забруднення (інтегрований дозвіл), та відповідних департаментів місцевих органів виконавчої влади (уніфікований дозвіл та реєстрація).

Органи, відповідальні за видачу нових документів дозвільного характеру, функціонуватимуть за принципом «єдиного вікна» та забезпечуватимуть розгляд заявок на отримання інтегрованого та уніфікованого дозволів, комунікацію з заінтересованими органами державної влади, переговорний процес з суб’єктами господарювання, залучення незалежних експертів (за необхідності), видачу/внесення змін до інтегрованого та уніфікованого дозволів, оприлюднення інформації тощо.

Принцип «єдиного вікна» дозволить оптимізувати адміністративні процеси та фінансові витрати в межах дозвільних процедур для великих установок. Разом з тим, запровадження інтегрованих підходів до розгляду заяв на отримання дозволів вимагатиме удосконалення структури, подекуди незначного розширення штату та зміни підходів до ведення документообороту між ЦОВВ, що реалізують державну політику у відповідних сферах.

Варто зауважити, що балансування адміністративного навантаження на персонал органів державної влади, в цілому, можливе за рахунок дерегуляції для малих та середніх установок.

Подібно до запровадження будь-яких нових прогресивних інструментів державного регулювання, схвалення Концепції (імплементація положень Директиви 2010/75/ЄС) означатиме ряд масштабних перетворень для всіх заінтересованих сторін, в тому числі:

- інституційні перетворення, оптимізація або, в деяких випадках, розширення штату органів виконавчої влади, залучених до дозвільних процедур;

19

- з одного боку зменшення адміністративного навантаження на дозвільні органи за рахунок дерегуляції, з іншого – посилення за рахунок впровадження інтегрованих підходів до впливу діяльності підприємств-забруднювачів на довкілля;

- збільшення фінансового навантаження на бізнес, оскільки виконання завдань Концепції потребуватиме, в тому числі, й значних обсягів інвестицій у виробниче та очисне обладнання суб’єктами господарювання, відповідно до вимог НДТМ;

- зростання ролі громадськості у прийнятті рішень, з отриманням доступу до інформації про видачу та внесення змін до інтегрованого дозволу, результатів перевірок тощо.

Наслідком відхилення Кабінетом Міністрів оптимального варіанту, описаного у політичній пропозиції, та, як результат, відхилення заходів, передбачених Концепцією реалізації державної політики у сфері промислового забруднення, призведе до застосування діючих підходів до видачі документів дозвільного характеру в сфері охорони довкілля, відсутності комплексного розгляду впливу діяльності промислового об’єкту на довкілля та до збереження показників високого промислового забруднення.

Варто відзначити, що досягнення цілей Концепції, що також є цілями Стратегії державної екологічної політики України12, підтриманої Кабінетом Міністрів та внесеної на розгляд Верховної Ради України 26.04.2018 року, означає зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел до 2030 року на 22,5% від обсягу викидів у 2015 році та створення ефективного механізму контролю промислового забруднення і забезпечення доступу громадськості до інформації, участі в процесі ухвалення рішень. Тому відхилення запропонованого документу не сприятиме досягненню уже погоджених Урядом цілей у сфері регулювання промислового забруднення.

Концепція розроблена на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 р. № 1106 «Про виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони». Пункт 1725 Постанови КМУ №1106 вимагає «прийняття національного законодавства щодо впровадження інтегрованих дозволів ... у

12 Законопроект від 26.04.201 №8238 «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року»

20

сфері промислового забруднення», в тому числі розроблення проекту концепції щодо впровадження інтегрованих дозволів та подання проекту концепції на розгляд Кабінету Міністрів.

Відхилення політичної пропозиції та Концепції затримає також і виконання зобов’язань України перед Європейським Союзом у рамках Угоди про асоціацію та не сприятиме виконанню інших міжнародних зобов’язань, зокрема в рамках Конвенції про транскордонне забруднення атмосферного повітря та з Київського протоколу до Орхуської Конвенції.

2. Можливі варіанти розв'язання проблемиВаріант 1 – удосконалення дозвільної системи у сфері охорони довкілля

шляхом імплементації положень Директиви 2010/75/ЄС (реалізація заходів, передбачених у Концепції);

Варіант 2 – встановлення жорстких гранично допустимих обсягів промислового забруднення для різних компонентів довкілля (без реформування дозвільної системи);

Варіант 3 – збереження діючого покомпонентного регулювання.Варіант 1. Удосконалення дозвільної системи у сфері охорони довкілля

шляхом імплементації положень Директиви 2010/75/ЄС (реалізація заходів, передбачених у Концепції).

Шляхи і способи розв'язання проблеми. Реформування дозвільної системи та створення дієвого механізму для запобігання, зменшення та контролю промислового забруднення на основі положень Директиви 2010/75/ЄС.

Для досягнення цілей Концепції пропонується:зміну підходів до видачі документів дозвільного характеру, у тому числі

через оптимізацію процедур видачі та об’єднання документів дозвільного характеру на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, на спеціальне водокористування, на здійснення операцій у сфері управління відходами в один консолідований документ – інтегрований та уніфікований дозволи;

розроблення та схвалення висновків найкращих доступних технологій та методів управління – галузевих керівництв, на основі яких встановлюватимуться гранично допустимі обсяги промислового забруднення для суб’єктів господарювання;

створення відкритої електронної інформаційної системи (бази даних та геопорталу) для інформування громадськості та міжнародної спільноти, відповідно до взятих Україною зобов’язань, про фактичні обсяги промислового забруднення;

удосконалення процедур доступу громадськості до інформації, інтегрованого дозволу та звітності підприємств, а також процедур участі громадськості у процесі прийняття рішень щодо видачі інтегрованих дозволів;

21

приведення систем моніторингу, звітності та контролю промислового забруднення у відповідність до вимог законодавства Європейського Союзу тощо.

Фінансово-економічне обґрунтування. Впровадження Концепції здійснюватиметься за рахунок раціонального

використання наявних матеріально-технічних ресурсів та перерозподілу наявних трудових ресурсів у процесі реформи державного управління відповідно до Стратегії державного управління України на 2016—2020 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 474-р від 24 червня 2016 р., та Концепції оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1013-р від 27 грудня 2017 р.

Фінансування впровадження Концепції відбуватиметься з Державного бюджету України, а саме таких його бюджетних програм (з огляду на Закон України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» та проект Закону про Державний бюджет України на 2019 рік): КПКВК 2401010 «Загальне керівництво та управління у сфері екології та природних ресурсів», КПКВК 2401090 «Підвищення кваліфікації та перепідготовка у сфері екології та природних ресурсів, підготовка наукових та науково-педагогічних кадрів», КПКВК 2401500 «Здійснення заходів щодо реалізації пріоритетів розвитку сфери охорони навколишнього природного середовища». Більш детальні розрахунки наведено в Додатку 1 до Політичної пропозиції.

Фінансування заходів, передбачених умовами інтегрованих дозволів та у відповідних положеннях національного законодавства, в тому числі впровадження найкращих доступних технологій та методів управління, забезпечення моніторингу та звітності, покриття витрат, пов’язаних з отриманням інтегрованого та уніфікованого дозволів, здійснюватиметься за рахунок коштів суб’єктів господарювання.

Зважаючи на високу очікувану вартість природоохоронних заходів, Концепцією передбачено низку компенсаторних механізмів, що дасть змогу суб’єктам господарювання адаптуватися до зміни регуляторних умов та розпланувати інвестиційну діяльність відповідно до технічних та технологічних особливостей кожної окремої установки та масштабу її впливу на довкілля.

Регуляторний вплив наведено у Додатку 2 до Політичної пропозиції.

Ризикинедостатня політична воля та неготовність підтримати реформування

дозвільної системи в сфері охорони довкілля і як наслідок: збереження існуючої

22

структури управління, заміна комплексного реформування частковою реалізацією заходів Концепції;

можливість виникнення нестабільної політичної ситуації у зв’язку із передвиборчою кампанією, що може завадити своєчасному прийняттю політичних рішень та необхідних змін до законодавчих актів;

заангажованість політичного процесу з пріоритизацією економічних питань понад питання охорони довкілля;

недостатня інституційна спроможність, відсутність кваліфікованих кадрів та достатнього штату, плинність кадрів та труднощі з формуванням і підтримкою інституційної пам’яті;

неготовність бізнесу збільшувати обсяги фінансування природоохоронних заходів;

комплексний характер та запропонована тривалість реформи (близько десяти років), що може призвести до збоїв у послідовності та системності її реалізації.

З метою запобігання визначеним ризикам необхідно застосовувати системний та виважений підхід до формування і реалізації політики у сфері промислового забруднення. Широке залучення експертів, науковців, та громадськості, постійний діалог з представниками бізнесу, заохочення висококваліфікованих кадрів є запорукою ефективного виконання завдань Концепції у розрізі своєчасного формування політики та її реалізації. Проведення інформаційної компанії та створення майданчиків для обміну в тому числі й науково обґрунтованою інформацією щодо впливу промислового забруднення на життя та здоров’я населення та на економіку країни дещо нівелюватиме політичні ризики за рахунок пріоритизації теми в політичній повістці дня.

Варіант 2. Встановлення жорстких гранично допустимих обсягів промислового забруднення для різних компонентів довкілля (без реформування дозвільної системи).

Шляхи і способи розв'язання проблемиУ Варіанті 2 пропонується встановлення жорстких гранично допустимих

обсягів промислового забруднення для різних компонентів довкілля (атмосферного повітря, водних ресурсів, ґрунтів) на основі Висновків НДТМ, схвалених Європейською Комісією, або довідкових НДТМ документів (без реформування дозвільної системи та запровадження інтегрованого підходу).

23

Такий підхід зберігає множинність адміністративних процедур. Без реформування дозвільної системи провадження регулювання малих підприємств-забруднювачів за спрощеною процедурою стає неможливим. Відсутність єдиного органу для видачі інтегрованих дозволів, низька ефективність взаємодії між центральними органами виконавчої влади, а також між органами місцевого самоврядування, місцевими держадміністраціями і центральними органами виконавчої влади, залученими до процесу видачі дозволів, не дає ефективного комплексного результату. Такий підхід створює надмірне адміністративне навантаження, як на органи виконавчої влади, так і на суб’єктів господарювання, і спричиняє труднощі для ефективної участі громадськості у процесі прийняття рішень.

Фінансово-економічне обґрунтування Варіанту 2 наведено у Додатку 3.Регуляторний вплив Варіанту 2 наведений у Додатку 4.РизикиУ процесі реалізації Варіанту 2 можуть виникнути ризики, що зазначені у

Варіанті 1, а також ризик надмірного фінансового та адміністративного навантаження на промисловість та ризик невиконання міжнародних зобов’язань Україною.

Варіант 3. Збереження діючого покомпонентного регулювання.

Шляхи і способи розв'язання проблеми. Варіант 3 не передбачає змін у системі діючого державного регулювання в сфері промислового забруднення, зберігаючи діючу систему покомпонентних дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, спеціальне водокористування, операції в сфері управління відходами.

Фінансово-економічне обґрунтуванняВаріант 3 не потребує додаткових бюджетних витрат, оскільки не

передбачає жодних змін у сфері регулювання промислового забруднення.Регуляторний вплив Варіанту 3 наведено у Додатку 5.

Ризикизначний рівень промислового забруднення довкілля, що у свою чергу

призводить до високих рівнів захворюваності та смертності населення, негативного впливу на продуктивність праці та економічне зростання тощо;

зростання соціальної напруженості внаслідок падіння якості життя та підвищення рівня захворюванності, спричинене значними обсягами промислового забруднення;

невиконання Україною міжнародних зобов’язань в рамках Угоди про асоціацію.

24

Міністр екології та природних ресурсів України Остап СЕМЕРАК

___ _________________ 2018 року