menr.gov.ua—віт... · Web viewЗа даними 2018 р. спостерігалось незначне збільшення вмісту іону амонію – 0,52 мг/дм3

ЗВІТПро стратегічну екологічну оцінку проекту Національного плану дій з охорони

навколишнього природного середовища на 2020-2025 роки

1

ЗМІСТ

1 ЗМІСТ ТА ОСНОВНІ ЦІЛІ ДОКУМЕНТА ДЕРЖАВНОГО ПЛАНУВАННЯ, ЙОГО ЗВ’ЯЗОК З ІНШИМИ ДОКУМЕНТАМИ ДЕРЖАВНОГО ПЛАНУВАННЯ………….. 4 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ПОТОЧНОГО СТАНУ ДОВКІЛЛЯ, У ТОМУ ЧИСЛІ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ, ТА ПРОГНОЗНІ ЗМІНИ ЦЬОГО СТАНУ, ЯКЩО ДОКУМЕНТ ДЕРЖАВНОГО ПЛАНУВАННЯ НЕ БУДЕ ЗАТВЕРДЖЕНО (ЗА АДМІНІСТРАТИВНИМИ ДАНИМИ, СТАТИСТИЧНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ТА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДОСЛІДЖЕНЬ……. 5 2.1 Ґрунти……………………………………………………………....... 6 2.1.1 Загальна характеристика ґрунтів……………………………….. 6 2.1.2 Забруднення ґрунтів………………………………………………... 6 2.2 Викиди в атмосферу і забруднення атмосферного повітря 2.2.1 Загальна характеристика викидів....................………………….. 8 2.2.2 Стан забруднення атмосферного повітря……………………….. 8 2.2.3 Атмосферні опади…………………………………………………... 15 2.2.4 Транскордонне забруднення атмосферного повітря і опадів… 17 2.2.5 Радіоактивне забруднення атмосферного повітря…………….. 17 2.3 Водні ресурси ………………………………………………….. 2.3.1 Загальна характеристика водних ресурсів……………………...

2121

2.3.2 Гідрохімічна оцінка якості вод…………………………………… 21 2.3.3 Використання водних ресурсів…………………………………… 28 2.3.4 Гідробіологічна оцінка якості води……………………………… 32 2.3.5 Транскордонне забруднення поверхневих вод…………………. 43 2.3.6 Радіоактивне забруднення поверхневих вод……………………. 47 2.3.7 Екологічний стан Чорного та Азовського морів……………….. 51 2.4 Стан фауни, флори, біорізноманіття, землі (у тому числі вилучення земельних ділянок)…………………………… 2.4.1 Загальна характеристика фауни, флори, біорізноманіття, землі (у тому числі вилучення земельних ділянок)…………….

88

88 2.4.2 Території з природоохоронним статусом………………………... 90 2.5 Землі (у тому числі вилучення земельних ділянок…………….. 94 2.6 Кліматичні фактори……………………………………….............. 95 2.6.1 Здоров’я населення………………………………………………… 96 2.7 Прогнозні зміни у разі якщо документ державного планування не буду прийнятий ………………………………….. 104 3 ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ДОВКІЛЛЯ, УМОВ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ ТА СТАНУ ЙОГО ЗДОРОВ’Я НА ТЕРИТОРІЯХ, ЯКІ ЙМОВІРНО ЗАЗНАЮТЬ ВПЛИВУ (ЗА АДМІНІСТРАТИВНИМИ ДАНИМИ, СТАТИСТИЧНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ТА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДОСЛІДЖЕНЬ)…………………………………………………… 107

2

4 ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ, У ТОМУ ЧИСЛІ РИЗИКИ ВПЛИВУ НА ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ, ЯКІ СТОСУЮТЬСЯ ДОКУМЕНТА ДЕРЖАВНОГО ПЛАНУВАННЯ, ЗОКРЕМА ЩОДО ТЕРИТОРІЙ З ПРИРОДООХОРОННИМ СТАТУСОМ (ЗА АДМІНІСТРАТИВНИМИ ДАНИМИ, СТАТИСТИЧНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ТА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДОСЛІДЖЕНЬ)……

110

5 ЗОБОВ’ЯЗАННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ, У ТОМУ ЧИСЛІ ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ ЗАПОБІГАННЯМ НЕГАТИВНОМУ ВПЛИВУ НА ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ, ВСТАНОВЛЕНІ НА МІЖНАРОДНОМУ, ДЕРЖАВНОМУ ТА ІНШИХ РІВНЯХ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ДОКУМЕНТА ДЕРЖАВНОГО ПЛАНУВАННЯ, А ТАКОЖ ШЛЯХИ ВРАХУВАННЯ ТАКИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДОКУМЕНТА ДЕРЖАВНОГО ПЛАНУВАННЯ…………………………………………………….. 1136 ОПИС НАСЛІДКІВ ДЛЯ ДОВКІЛЛЯ, У ТОМУ ЧИСЛІ ДЛЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ, У ТОМУ ЧИСЛІ ВТОРИННИХ, КУМУЛЯТИВНИХ, СИНЕРГІЧНИХ, КОРОТКО, СЕРЕДНЬО ТА ДОВГОСТРОКОВИХ (1, 3-5 ТА 10-15 РОКІВ ВІДПОВІДНО, А ЗА НЕОБХІДНОСТІ – 50-100 РОКІВ), ПОСТІЙНИХ І ТИМЧАСОВИХ, ПОЗИТИВНИХ І НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ……………………………………… 1166.1 Оцінка ключових наслідків для довкілля, в тому числі для здоров’я населення…………….......................................................... 1166.2 Можливість негативних кумулятивних ефектів……………….. 1196.3 Оцінка головних впливів на довкілля та здоров’я населення. 1237 ЗАХОДИ, ЩО ПЕРЕДБАЧАЄТЬСЯ ВЖИТИ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ, ЗМЕНШЕННЯ ТА ПОМ’ЯКШЕННЯ НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ ВИКОНАННЯ ДОКУМЕНТА ДЕРЖАВНОГО ПЛАНУВАННЯ…………………………………. 1258 ОБҐРУНТУВАННЯ ВИБОРУ ВИПРАВДАНИХ АЛЬТЕРНАТИВ, ЩО РОЗГЛЯДАЛИСЯ, ОПИС СПОСОБУ, В ЯКИЙ ЗДІЙСНЮВАЛАСЯ СТРАТЕГІЧНА ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА, У ТОМУ ЧИСЛІ БУДЬ-ЯКІ УСКЛАДНЕННЯ (НЕДОСТАТНІСТЬ ІНФОРМАЦІЇ ТА ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ ПІД ЧАС ЗДІЙСНЕННЯ ТАКОЇ ОЦІНКИ)………... 1299 ЗАХОДИ, ПЕРЕДБАЧЕНІ ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ МОНІТОРИНГУ НАСЛІДКІВ ВИКОНАННЯ ДОКУМЕНТА ДЕРЖАВНОГО ПЛАНУВАННЯ ДЛЯ ДОВКІЛЛЯ, У ТОМУ ЧИСЛІ ДЛЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ…………………………. 13310 ОПИС ЙМОВІРНИХ ТРАНСКОРДОННИХ НАСЛІДКІВ ДЛЯ ДОВКІЛЛЯ, У ТОМУ ЧИСЛІ ДЛЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ (ЗА НАЯВНОСТІ)………………………………… 13611 РЕЗЮМЕ НЕТЕХНІЧНОГО ХАРАКТЕРУ……………………... 13612 ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА…………………………………… 138

3

1 ЗМІСТ ТА ОСНОВНІ ЦІЛІ ДОКУМЕНТА ДЕРЖАВНОГО ПЛАНУВАННЯ, ЙОГО ЗВ’ЯЗОК З ІНШИМИ ДОКУМЕНТАМИ ДЕРЖАВНОГО ПЛАНУВАННЯ

Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища на 2020 - 2025 року (далі – НПД) є документом державного планування, що підлягає затвердженню Кабінетом Міністрів України.

Звіт про СЕО НПД містить 12 Розділів. Кожний Розділ включає перелік відповідних характеристик довкілля, наслідків реалізації НПД, стислу характеристику заходів, реалізація яких забезпечить виконання вказаних цілей, а саме:

1. Формування в суспільстві екологічних цінностей і засад сталого споживання та виробництва.

2. Забезпечення сталого розвитку природно-ресурсного потенціалу України.

3. Забезпечення інтеграції екологічної політики в процес прийняття рішень щодо соціально-економічного розвитку України.

4. Зниження екологічних ризиків для екосистем та здоров’я населення до соціально прийнятного рівня.

5. Удосконалення та розвиток державної системи природоохоронного управління.

Запропонований проект НПД, спрямований на виконання 5 цілей та 68 підцілей і містить 369 заходів з визначенням конкретних строків виконання, відповідальних за виконання та індикаторів виконання.

Проектом НПД передбачається створення механізму реалізації Закону України «Про основні засади (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2030 року», виконання якого дозволить стабілізувати і поліпшити стан довкілля, забезпечити збереження природних екосистем та створити природне середовище екологічно безпечніше для життя і здоров'я населення.

Цілі, підцілі та заходи проекту НПД мають стати основою для регіональних планів дій з охорони навколишнього природного середовища, розроблення яких повинно здійснюватися після схвалення проекту НПД, яким, у свою чергу, визначено обласним та Київській міській державним адміністраціям під час формування проекту Державного бюджету України передбачати кошти в межах реальних можливостей бюджету, необхідні для виконання заходів НПД.

НПД передбачає - заходи із реалізації державної екологічної політики, що базуються на положеннях:

-Конституції України;-Законодавчих актах України: -Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»;-Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної

політики України на період до 2030 року»;-Національного плану управління відходами до 2030 року;

4

-Стратегії реформування лісового господарства України на період до 2022 року;

зобов’язаннях України перед Європейською спільнотою, а саме:-Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським

Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони;

-Міжнародними зобов’язання України в екологічній сфері;-Кіотським протоколом до Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй

про зміну клімату;-Паризькою угодою до Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про

зміну клімату.

2 ХАРАКТЕРИСТИКА ПОТОЧНОГО СТАНУ ДОВКІЛЛЯ, У ТОМУ ЧИСЛІ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ, ТА ПРОГНОЗНІ ЗМІНИ ЦЬОГО СТАНУ, ЯКЩО ДОКУМЕНТ ДЕРЖАВНОГО ПЛАНУВАННЯ НЕ БУДЕ ЗАТВЕРДЖЕНО (ЗА АДМІНІСТРАТИВНИМИ ДАНИМИ, СТАТИСТИЧНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ТА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДОСЛІДЖЕНЬ).

Характеристика поточного стану довкілля

Для підготовки зазначеного Розділу використовувались наступні джерела інформації:.

Закон України «Про Основні засади (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2030 року»;

Закон України «Про стратегічну екологічну оцінку»;Методичні рекомендації із здійснення стратегічної екологічної оцінки

документів державного планування, затверджені наказом Мінприроди від 10.08.2018 № 296, із змінами внесеними наказом Мінприроди від 29.12.2010 №465;

Національні доповіді про стан навколишнього природного середовища України;

Екологічні паспорти регіонів;Огляди стану забруднення навколишнього природного середовища України;наукові публікації центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса

Срезневського;наукові праці Українського гідрометеорологічного інституту;наукові праці Інституту громадського здоров'я ім. О.М. Марзєєва НАМН

України; Дані державних статистичних спостережень.Інші джерела інформації.

5

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_044


https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_l61#n3



2.1 Ґрунти

2.1.1 Загальна характеристика ґрунтів

Ґрунти та їх стан є основним і найбільш потужним в територіально площині компонент навколишнього середовища. Ґрунт є одним із головних чинників забезпечення продовольчої безпеки держави і розглядається не лише як поверхня суші, а й як основа життя. У сільському господарстві продуктивність виробництва значною мірою, залежить від стану ґрунтового покриву.

Україна має значний земельно-ресурсний потенціал. Земельний фонд України становить 60,3 млн. гектарів, або близько 6 відсотків території Європи.

Сільськогосподарські угіддя становлять близько 19 відсотків загальноєвропейських, у тому числі рілля — близько 27 відсотків. Показник площі сільськогосподарських угідь у розрахунку на одну особу є найвищим серед європейських країн і становить 0,9 гектара, у тому числі 0,7 гектара ріллі (середній показник європейських країн — 0,44 і 0,25 гектара відповідно).

У цілому площа сільськогосподарських земель становить 42,7 млн. гектарів, або 70 відсотків площі усієї території країни, а площа ріллі — 32,5 млн. гектарів, або 78,4 відсотка усіх сільськогосподарських угідь.

Площа чорноземів в Україні становить від 15,6 млн. до 17,4 млн. гектарів, або близько 8 відсотків світових запасів.

Водночас у структурі земельних ресурсів країни та землекористуванні спостерігаються значні диспропорції, поглиблення яких може становити загрозу навколишньому природному середовищу та життєвому середовищу, а також ефективності господарської діяльності, стійкому розвитку національної економіки в цілому.

2.1.2 Забруднення ґрунтів

Згідно з даними Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні ґрунт є одним із головних чинників забезпечення продовольчої безпеки держави і розглядається не лише як поверхня суші, а й як основа життя.

У сільському господарстві продуктивність виробництва значною мірою, залежить від стану ґрунтового покриву.

Інформація про стан родючості ґрунтів України формується шляхом моніторингу ґрунтів, головною складовою якого на сьогодні є обстеження сільськогосподарських угідь, яку проводить уповноважена Мінекономіки державна установа «Інститут охорони ґрунтів України» (ДУ «Держґрунтохорона»).

Обстеження проводяться циклічно кожні 5 років. Відповідні зміни якісного стану ґрунтів фіксуються не щорічно, а по п’ятирічках (турах). Так у 2014 році завершено 4-й рік 10 туру агрохімічного обстеження. Отримані за відповідний рік матеріали досліджень обробляються, зберігаються і використовуються для

6

подальшого узагальнення якісного стану ґрунтового покриву за повний тур обстежень.

В Україні обстежено 4,0 млн. га земель сільськогосподарського призначення. На обстежених землях відібрано більше 373,7 тис. зразків та проведено 2,0

млн. аналітичних досліджень ґрунту на визначення у ньому вмісту 20-ти показників, які характеризують якісний стан ґрунтів.

Також проводились дослідження поверхневих вод призначених для потреб сільського господарства. За звітній період відібрано близько 1,0 тис. проб води та виконано 9,2 тис. аналізів на вміст нітратів, важких металів, радіонуклідів та пестицидів.

Вибірковими обстеженнями для визначення вмісту залишкових кількостей (ЗК) пестицидів були охоплені сільськогосподарські угіддя 28 районів 14 областей України. Всього було відібрано 179 проб ґрунту на загальній площі 2648,2 га для визначення ЗК хлорорганічних пестицидів – дихлордифенілтрихлоретану (ДДТ) в сумі з дихлордифенілетиленом (ДДЕ), ізомерів альфа- і гамма- гексахлорциклогексану (ГХЦГ) та нітратів. На території сільгоспугідь України, що обстежувались у 2014 р., середній вміст залишкових кількостей ДДТ в ґрунтах був значно нижчий рівня допустимих граничних значень. Максимальний вміст ДДТ на рівні 0,13 ГДК було виявлено у Мелітопольському районі Запорізької області під садом «ДГ Мелітопольське», на рівні 0,06 ГДК – у Миколаївському районі Миколаївської області під садом радгоспу ВАТ «Радсад».

Залишкових кількостей ГХЦГ у пробах ґрунтів, в основному, усіх обстежених областей не виявлено. Одиничні випадки забруднення ґрунтів альфа і гамма ГХЦГ на рівні 0,01–0,02 ГДК зафіксовано у ґрунтах Вінницької, Черкаської, Чернігівської, Київської, Миколаївської та Херсонської областей під різноманітними культурами, яблуневим садом і виноградником.

Вміст нітратів у ґрунтах сільгоспугідь був нижчий рівня допустимих граничних значень.

У ґрунтах господарств загалом по областях середня концентрація нітратів становила 0,04 ГДК, максимальна – 0,25 ГДК. Найбільший вміст нітратів виявлено у ґрунтах Одеської, Миколаївської, Волинської, Чернігівської, Вінницької, Запорізької, Рівненської областей, де середні концентрації були у межах 0,09–0,15 ГДК. Найменший вміст нітратів виявлено у ґрунтах Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Донецької, Полтавської та Херсонської областей, де середні концентрації нітратів були у межах 0,01–0,02 ГДК, максимальні – 0,05–0,08 ГДК.

На вміст промислових токсикантів вибірково були обстежені ґрунти 12 населених пунктів України: Вінниця, Запоріжжя, Київ, Одеса, Кривий Ріг Дніпропетровської області, Гуляйполе, Мелітополь Запорізької, Ужгород Закарпатської, Богуслав, Бориспіль Київської, Очаків Миколаївської, смт Асканія-Нова Херсонської області.

Спостереження за забрудненням ґрунтів важкими металами проводились в регіонах з підвищеною концентрацією промислових виробництв, де розміщені потужні джерела промислових викидів забруднюючих речовин в атмосферу. Всього було відібрано 509 проб ґрунту, які проаналізовано на вміст шести металів: кадмію, мангану, міді, нікелю, свинцю та цинку. За даними спостережень найбільш

7

забрудненими виявились ґрунти Запоріжжя, Кривого Рогу, Ужгорода. В окремих містах зафіксовані разові концентрації металів на достатньо високому рівні.

За даними центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського у 2017 р. досліджено за хімічними показниками 16200 проб ґрунту:

з них не відповідали санітарним нормам 665 (4,1 % проти 4,0% у 2016, 3,9 % у 2015, 3,5 % у 2014), у тому числі на:

вміст важких металів - 6274 проби, з яких 8,6 % (539) не відповідали санітарним нормам (у 2016 - 7,9%, 2015-7,1 %, 2014 - 7,6 %);

пестициди - 3464 проби ґрунту, з яких 0,7 % (23) не відповідали санітарним нормам (0,7% у 2016, 1,4 % у 2015, 0,2% у 2014).

Також ґрунт було досліджено на гельмінти - 50742 проби: з яких не відповідали нормам 3,0 % (1532) (у 2016 - 2,9%, 2015 - 2,7 %,

2014 - 2,7 %); за мікробіологічними показниками 13382 проби, з яких не відповідали

нормам 8,5 % (1136) (у 2016 - 8,5%, 2015 - 7,1 %, 2014 - 6,7%).

2.2 Викиди в атмосферу і забруднення атмосферного повітря

2.2.1 Загальна характеристика викидів

Забруднення атмосферного повітря є однією з найгостріших екологічних проблем. Незважаючи на певний спад виробництва в Україні, рівень забруднення атмосферного повітря великих міст і промислових регіонів залишається стабільно високим.

Основними забруднювачами атмосферного повітря та джерелами викидів парникових газів в Україні є підприємства добувної і переробної промисловості, теплоенергетики, автотранспорт.

Фактично дві третини населення країни проживає на територіях, де стан атмосферного повітря не відповідає гігієнічним нормативам, що впливає на загальну захворюваність населення.

Основними причинами, що зумовлюють незадовільний стан якості атмосферного повітря в населених пунктах, спричиняють концентрацію парникових газів в атмосфері, є недотримання суб’єктами господарювання норм природоохоронного законодавства та низькі темпи впровадження новітніх технологій.

2.2.2 Стан забруднення атмосферного повітря

Оцінка стану забруднення атмосферного повітря, у 2018 році в містах України здійснена за даними спостережень у 39 містах на 129 стаціонарних постах мережі моніторингу гідрометеорологічних організацій. В атмосферному повітрі визначався вміст 22-х забруднювальних речовин, включаючи вісім важких металів.

8

Середня за рік концентрація формальдегіду у містах України, де проводились спостереження, була на рівні 2,3 гранично допустимих концентрацій (ГДКс.д.), діоксиду азоту – 1,5 ГДКс.д., фенолу – 1,3 ГДКс.д. (таблиця 2.1).

Перевищення відповідних ГДКс.д. за середньорічними концентраціями спостерігалось з формальдегіду у 25 містах, діоксиду азоту – у 22, завислих речовин – у 11, фенолу – у 7, оксиду вуглецю – у 3, фтористого водню і оксиду азоту – у 2, аміаку та сажі – в одному місті.

ГДК поділяються на середньодобові (ГДКс.д.), з якими порівнюються середні концентрації, та максимально разові (ГДКм.р.), з ними порівнюються разові максимальні концентрації шкідливих речовин.

9

Таблиця 2.1Вміст забруднювальних речовин в атмосферному повітрі міст Україні за даними спостережень гідрометеорологічних організацій, 2018 р.

РечовинаКлас

небез-пеки

Кількість міст,

охопленихспостере-женнями

Середньо-річний вміст,мг/м3

Середньо-добові

граничнодопустиміконцентр. (ГДКс.д.)

мг/м3

Макси-мальний

вміст,мг/м3

Макси-мально разові

граничнодопустиміконцент.(ГДКм.р.)

мг/м3

Частка міст (%), де середньорічний вміст

перевищував:

Частка міст (%), де максимальний разовий вміст перевищував:

1ГДКс.д

.

5 ГДК с.д.

10ГДК с.д.

1ГДКм.

р

5 ГДКм.р

10ГДКм.р

Завислі речовини 3 39 0,13 0,15 2,0 0,5 28 0 0 49 0 0

Діоксид сірки 3 39 0,015 0,050 0,236 0,500 0 0 0 0 0 0

Оксид вуглецю 4 37 1,7 3,0 44,0 5,0 8 0 0 51 3 0

Діоксид азоту 3 39 0,06 0,04 0,66 0,20 56 0 0 51 0 0

Оксид азоту 3 23 0,03 0,06 0,61 0,40 9 0 0 4 0 0

Сірководень 2 11 0,002 -* 0,039 0,008 - - - 36 0 0

Фенол 2 17 0,004 0,003 0,041 0,010 41 0 0 82 0 0

Фтористий водень 2 11 0,004 0,005 0,048 0,020 18 0 0 55 0 0

Хлористий водень 2 10 0,05 0,20 0,54 0,20 0 0 0 30 0 0

Аміак 4 16 0,02 0,04 0,43 0,20 6 0 0 6 0 0

Формальдегід 2 30 0,007 0,003 0,170 0,035 83 3 0 53 0 0* - відповідні ГДКс.д. для сірководню не встановлено

10

В той же час у першому півріччі 2019 року, за даними центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського, середні концентрації шкідливих речовин за даними з міст, де проводились спостереження, перевищували середньодобові гранично допустимі концентрації (ГДКс.д.) з формальдегіду – в 2,3 рази, з діоксиду азоту – в 1,5 рази; вміст фенолу досяг рівня 1,0 ГДКс.д.

За середніми концентраціями у першому півріччі перевищення ГДКс.д.

зафіксовано з діоксиду азоту у 27 містах, формальдегіду – у 22, завислих речовин – у 9, фенолу – у 7, оксиду вуглецю – у 4, фтористого водню – у 3, оксиду азоту – у 2, аміаку та діоксиду сірки – в одному місті (таблиці 2.2, 2.3).

Таблиця 2.2Вміст основних забруднювальних речовин в атмосферному повітрі міст України

у першому півріччі 2019 року

Речовина

Кільк. міст,дані з яких

узагаль-нено

Середняза

І півріччя

концент-

Макси-мальна

кон-цент-

Частка міст (%), де середні за І півріччя

концентрації перевищували:

Частка міст (%), де максимальні з разових

концентрацій перевищували:

рація,мг/м3

рація,мг/м3

1 ГДКс.д.

5ГДК с.д.

10ГДК с.д.

1 ГДКм.р.5

ГДКм.р.

10ГДКм.р.

Завислі речовини

39 0,12 2,2 23 0 0 33 0 0

Діоксид сірки 39 0,017 0,573 3 0 0 3 0 0Оксид вуглецю

37 1,6 31,8 11 0 0 38 3 0

Діоксид азоту 39 0,06 0,76 69 0 0 46 0 0Оксид азоту 23 0,04 1,01 9 0 0 4 0 0Сірководень 11 0,002 0,024 ГДК середньодобова

не встановлена45 0 0

Фенол 17 0,003 0,044 41 0 0 76 0 0Фтористий водень

11 0,004 0,048 27 0 0 36 0 0

Хлористий водень

10 0,04 0,56 0 0 0 30 0 0

Аміак 16 0,02 0,39 6 0 0 6 0 0Формальдегід 30 0,007 0,426 73 10 0 40 3 3

Протягом першого півріччя 2019 р. було зафіксовано 12 випадків високого забруднення (ВЗ – вище 5 ГДКм.р.) атмосферного повітря за максимальними разовими концентраціями (у І півріччі 2018 року – 3 випадки). У березні-квітні 2019 року спостерігалось ВЗ з оксиду вуглецю в Українці (Київська обл.) з максимальною концентрацією 6,4 ГДКм.р., у травні та червні – з формальдегіду у Маріуполі (Донецька обл.) з максимальною концентрацією 12,2 ГДКм.р.

Разові максимальні концентрації вище ГДКм.р. з завислих речовин, оксиду вуглецю, діоксиду азоту, сірководню, фенолу, фтористого водню, хлористого водню і формальдегіду відмічено в 30-76% міст, де проводились спостереження.

11

Таблиця 2.3Найбільші середні і максимальні концентрації в атмосферному повітрі міст України

у першому півріччі 2019 року (у кратності відповідно до ГДК)

Речовина МістоСередня за І півріччя

концентраціяМісто

Максимальна з разових

концентрацій1 2 3 4 5

Завислі Кривий Ріг 2,6 Кривий Ріг 4,4речовини Дніпро 2,3 Маріуполь 2,2(пил) Кам’янське 2,3 Кременчук 2,0Діоксид сірки Київ 1,4 Київ 1,1Оксид вуглецю Рубіжне 1,8 Українка 6,4

Одеса 1,5 Київ 3,7Діоксид азоту Київ 3,5 Вінниця 3,8

Херсон 3,5 Київ 3,8Дніпро 2,8 Кременчук 3,7Житомир 2,5 Херсон 3,0Чернігів 2,5 Кривий Ріг 2,8Біла Церква 2,3 Кам'янське 2,1Луцьк 2,3 Луцьк 2,0

Оксид азоту Херсон 1,8 Ужгород 2,5Сірководень1 Кам’янське 0,006 мг/м3 Дніпро 3,0

Запоріжжя 0,003 мг/м3 Кам'янське 2,0Одеса 0,003 мг/м3 Рівне 2,0

Фенол Кам'янське 2,3 Краматорськ 4,4Запоріжжя 2,0 Слов'янськ 4,3Маріуполь 2,0 Кам'янське 2,7

Сажа Одеса 1,0 Харків 2,0Фтористий Рівне 1,6 Рівне 2,1водень Вінниця 1,4 Чернівці 2,1Хлористий перевищень не зафіксовано Чернівці 2,8водень Рівне 1,4Аміак Кам’янське 1,3 Черкаси 2,0Формальдегід Миколаїв 6,0 Маріуполь 12,2

Дніпро 5,7 Кривий Ріг 3,4Маріуполь 5,7 Ужгород 2,7Одеса 4,7 Кременчук 1,9Кривий Ріг 4,3 Черкаси 1,9

У першому півріччі 2019 р. в двох містах України рівень забруднення повітря (за комплексним індексом забруднення атмосфери- далі КІЗА) оцінювався як дуже високий – це Дніпро та Маріуполь. У 11-ти містах рівень забруднення характеризувався, як високий – це Одеса, Миколаїв, Кам’янське, Кривий Ріг, Херсон, Київ, Луцьк, Запоріжжя, Рубіжне, Краматорськ, Лисичанськ. У десяти містах відмічався підвищений рівень забруднення, у 16-ти містах – низький (таблиця 2.4).

У порівнянні з попереднім роком у 12-ти містах спостерігалось зниження рівня забруднення атмосферного повітря (за КІЗА), найбільш помітне – у 1 Наведено в мг/м3, оскільки середньодобова гранично допустима концентрація (ГДКс.д. ) не встановлена.

12

Слов'янську та Луцьку. У 8-ми містах країни рівень забруднення підвищився, найбільше – у Дніпрі, Маріуполі, Миколаєві, Кривому Розі, Херсоні.

Дуже високий та високий рівень забруднення повітря був обумовлений здебільшого значними середніми концентраціями формальдегіду, діоксиду азоту, фенолу, фтористого водню, оксиду вуглецю, завислих речовин.

Таблиця 2.4Комплексний індекс забруднення атмосферного повітря міст України

у першому півріччі 2019 р.№ з/п Місто КІЗ

А№ з/п Місто КІЗА №

з/п Місто КІЗА

1. Дніпро 16,4 14. Рівне 6,8 27. Хмельницький 4,02. Маріуполь 14,8 15. Черкаси 6,6 28. Житомир 3,93. Одеса 13,6 16. Ужгород 6,5 29. Бiла Церква 3,94. Миколаїв 13,0 17. Львів 6,4 30. Чернівці 3,95. Кам'янське 12,4 18. Слов'янськ 6,3 31. Івано-Франківськ 3,66. Кривий Ріг 11,8 19. Суми 5,9 32. Обухів 3,67. Херсон 9,8 20. Вінниця 5,9 33. Тернопіль 3,58. Київ 9,1 21. Кременчук 5,7 34. Бровари 3,59. Луцьк 8,2 22. Сєверодонецьк 5,6 35. Харків 3,310. Запоріжжя 8,0 23. Полтава 5,0 36. Олександрія 3,111. Рубіжне 7,3 24. Кропивницький 4,2 37. Ізмаїл 2,712. Краматорськ 7,2 25. Чернігів 4,2 38. Світловодськ 2,513. Лисичанськ 7,1 26. Українка 4,0 39. Горішні Плавні 1,4

Загальний рівень забруднення атмосферного повітря в містах України (за КІЗА) у першому півріччі 2019 р. оцінювався як високий. Порівняно з аналогічним періодом минулого року він дещо знизився (з 7,6 до 7,1), за рахунок зниження вмісту фенолу.

За індексом забруднення атмосфери (ІЗА), який враховує ступінь забруднення атмосферного повітря по п’яти пріоритетних забруднювальних домішках, дуже високий рівень забруднення, як і у попередньому році, спостерігався у Маріуполі та Дніпрі, високий – у Одесі, Кам’янському, Києві, Кривому Розі, Луцьку, Миколаєві, Слов’янську, Краматорську, Рубіжному, Львові, Запоріжжі, Лисичанську, Херсоні, Кременчузі. Високий рівень забруднення атмосферного повітря вказаних міст був обумовлений здебільшого підвищеним вмістом специфічних шкідливих речовин – формальдегіду, фенолу, фтористого водню, аміаку, з основних домішок – завислих речовин, діоксиду азоту, оксиду вуглецю (Малюнок 2.1).

13

Значення індексу забруднення атмосфери (ІЗА) в найбільш забруднених містах України у 2018 році Малюнок 2.1

Більша кількість міст з дуже високим та високим рівнем забруднення атмосферного повітря знаходиться у Дніпропетровській області – 3 міста, у Донецькій області – 3, у Луганській області – 2 міста та одне місто – у Полтавській області. Інші міста – це шість обласних центрів та столиця України.

У 2018 р. було зафіксовано три випадки високого забруднення2 (ВЗ) атмосферного повітря оксидом вуглецю у м. Обухів (Київська область) у лютому з максимальною концентрацією 8,8 ГДКм.р. (для порівняння у 2017 р. було відмічене один випадок ВЗ діоксидом азоту у Вінниці).

Найбільші рівні середньорічних та максимальних концентрацій в атмосферному повітрі міст України наведено у таблиці 2.5.

Загальний рівень забруднення атмосферного повітря в Україні за ІЗА становив у 2018 р. 7,6 і оцінювався, як високий. Порівняно з попереднім роком він дещо підвищився (було – 7,2) за рахунок зростання середньорічного вмісту фенолу.

Таблиця 2.5

2 Під високим забрудненням атмосферного повітря (ВЗ) прийнято вміст забруднювальної домішки, який перевищує максимально разову гранично допустиму концентрацію (ГДКм.р.) у 5 разів і більше.

14

0 2 4 6 8 10 12 14 16

ІЗА, ум.од.

КременчукХерсон

ЛисичанськЗапоріжжя

ЛьвівРубіжне

КраматорськСлов'янськ

МиколаївЛуцьк

Кривий РігКиїв

Кам'янськеОдеса

ДніпроМаріуполь

Перелік забруднювальних речовин, вміст яких в атмосферному повітрі міст зумовив найбільше забруднення за середньорічними і максимальними концентраціями (у кратності відповідних ГДК)

у 2018 р.

РечовинаЗа середньорічним вмістом За максимально разовим вмістом

Місто Перевищення Місто Перевищення1 2 3 4 5

Завислі Кривий Ріг 3,0 Горішні Плавні 4,0речовини Кам’янське 2,5 Кривий Ріг 4,0

Дніпро 2,3 Кам'янське 3,4Оксид вуглецю Рубіжне 1,8 Обухів 8,8

Одеса 1,5 Слов'янськ 4,6Лисичанськ 1,3 Одеса 3,2Кам'янське 1,0 Кривий Ріг 2,8

Діоксид азоту Київ 3,3 Київ 3,3Дніпро 3,0 Черкаси 3,3Херсон 2,8 Житомир 2,9

Бiла Церква 2,3 Вiнниця 2,6Житомир 2,3 Херсон 2,4

Луцьк 2,3 Кременчук 2,3Чернігів 2,3 Луцьк 2,2

Оксид азоту Київ 1,3 Луцьк 1,5Херсон 1,2

Сірководень Кам’янське 0,006 мг/м3 Дніпро 4,9Дніпро 0,003 мг/м3 Рівне 2,3

Запоріжжя 0,003 мг/м3 Кам’янське 1,8Одеса 0,003 мг/м3 Маріуполь 1,1

Фенол Кам'янське 2,3 Слов'янськ 4,1Краматорськ 2,3 Херсон 4,0Слов'янськ 2,3 Краматорськ 3,4

Сажа Одеса 1,2 Одеса 2,0Олександрія 1,0 Харків 2,0

Фтористий Рівне 1,6 Вінниця 2,4водень Одеса 1,4 Краматорськ 2,3

Хлористий Перевищень ГДК не зафіксовано Чернівці 2,7водень Київ 2,0Аміак Кам’янське 1,3 Черкаси 2,2

Формальдегід Маріуполь 6,0 Ужгород 4,9Дніпро 5,0 Кривий Ріг 2,5

Миколаїв 4,7 Маріуполь 2,2Одеса 4,7 Луцьк 2,1

Кривий Ріг 3,7 Краматорськ 1,9

Висновок:

15

Таким чином можливо зробити висновок, що на території України , в зонах промислових агломерацій, продовжується спостерігатися високий рівень забруднення атмосферного повітря. Рівень забруднення майже не знижується, що свідчить про недостатні заходи з боку забруднювачів, направлені на модернізацію своїх підприємств.

2.2.3 Атмосферні опади

Спостереження за хімічним складом атмосферних опадів проводились на 36 метеостанціях мережі моніторингу гідрометеорологічних організацій. На 44 метеостанціях проводились спостереження за кислотністю опадів (рН).

Основними компонентами в опадах залишаються з аніонів – сульфати, гідрокарбонати і нітрати, з катіонів – кальцій, натрій, калій. Домінуючим типом опадів на більшій частині території України залишився сульфатно-гідрокарбонатний.

Аніони: Середній вміст сульфат-іону складав 6,60 мг/дм3, порівняно з попереднім роком він дещо підвищився (у 2017 р. середній вміст складав 6,40 мг/дм3). Максимальні значення сульфат-іону, як і у попередні роки, відмічались на півночі – у Києві - 5,16 мг/дм3, на сході – у Волновасі (Донецька обл. ) - 15,60 мг/м3, на заході – у Кам'янці-Бузькій (Львівська обл.) - 14,84 мг/дм3 та на півдні – у Баштанці (Миколаївська обл.) - 15,07 мг/дм3 (малюнок 2.2).

Середній вміст нітрат-іону складав 1,80 мг/дм3 проти 1,79 мг/дм3 у попередньому році, для гідрокарбонат-іону спостерігалось збільшення до 5,51 мг/дм3 проти 4,93 мг/дм3 у 2017 р. Середній вміст іону хлору у порівнянні з минулим роком збільшився до 0,65 мг/дм3 проти 0,59 мг/дм3 у 2017 р.

Таким чином середній вміст усіх аніонів порівняно з попереднім роком підвищився.

2009 2011 2013 2015 20170.1

1

10SO4 Cl NO3 HCO3

Рік

Конц

ентр

ація

, мг/д

м.к

уб

2009 2011 2013 2015 20170

0.5

1

1.5

2

2.5

3

3.5

Na K Ca Mg NH4

Рік

Конц

ентр

ація

, мг/д

м.к

уб

Зміна середніх значень концентрацій основних іонів у 2009-2018 р. Малюнок 2.2

16

У просторовому розподілі аніонів максимальні значення нітратів, хлоридів та гідрокарбонатів відмічались на півдні та сході країни.

Катіони: Середній вміст усіх катіонів мав тенденцію до невеликого зростання у порівнянні з попереднім роком.

Просторовий розподіл концентрацій іонів металів мав характер, подібний до просторового розподілу сульфат-іону, тобто спостерігалися максимуми на півдні та на сході країни.

За даними 2018 р. спостерігалось незначне збільшення вмісту іону амонію – 0,52 мг/дм3 проти 0,43 мг/дм3 у 2017 р., кальцію – 2,18 проти 2,05 мг/дм3, натрію – 1,36 проти 1,30 мг/дм3.

Сумарний вміст основних іонів (загальна мінералізація). Загальна мінералізація опадів характеризувалась зоною південного та східного максимуму. Локальні максимальні значення загальної мінералізації рідких опадів зареєстровані на сході – у Волновасі (Донецька обл.) - 54,64 мг/дм3, на заході – у Кам'янці-Бузькій (Львівська обл.) - 42,36 мг/дм3, на півночі – у Києві - 18,61 мг/дм3, на півдні – у Баштанці (Миколаївська обл.) - 50,79 мг/дм3.

Загалом у хімічному складі опадів на території України протягом кількох останніх років різких змін не спостерігалось.

Кислотність опадів. За кислотністю у 2018 р. переважали нормальні та помірна лужні опади – 72,10% та 17,49% відповідно. Помірна кислі опади спостерігалися у 10,07% випадків (Малюнок 2.3).

З досліджених дощів спостерігалось 0,28% кислих, 0,06% - лужних дощів. Кислі опади спостерігались, в основному, на станціях Одеської, Київської та Івано-Франківської областей. Лужні опади спостерігались на станціях у Херсонській та Полтавській областях.

Кислотність опадів у процентному співвідношенні загалом по Україні в 2018 році Малюнок 2.3

17

Сніговий покрив. У зимовий період 2017-2018 рр. на 54 метеостанціях проводились спостереження за хімічних складом снігового покриву. За даними спостережень вміст сульфатів був у межах 2,00-20,00 мг/дм3, азоту амонійного – <0,01-7,18 мг/дм3, нітратів – <0,01-4,00 мг/дм3, хлоридів – <0,01-2,03 мг/дм3.

Найвищі рівні загальної мінералізації талих вод снігового покриву у 2017-2018 рр. спостерігалися на заході та півночі України, зокрема на М Володимир-Волинський Волинської області та М Фастів Київської області.

У порівнянні з попереднім зимовим періодом у сніговому покриві спостерігалось зменшення вмісту сульфатів, нітратів, гідрокарбонатів та металів.

За кислотністю величина рН снігового покриву здебільшого була нейтральною, але на 15 станціях зафіксовано слабо кислі опади.

2.2.4 Транскордонне забруднення атмосферного повітря і опадів

На двох наявних станціях спостережень за транскордонним перенесенням забруднювальних речовин – М Світязь (с. Світязь Шацького району Волинської обл.) та М Рава-Руська (с. Шабельня Жовківського району Львівської обл.), де проводився середньодобовий відбір проб атмосферного повітря, середньорічні концентрації діоксиду сірки та діоксиду азоту не перевищували санітарно-гігієнічні нормативи.

За разовими концентраціями3 з діоксиду азоту на М Світязь було зафіксовано три випадки перевищення ГДКс.д. (0,8% від загальної кількості спостережень), на М Рава-Руська – 11 випадків перевищення ГДКс.д. (3,0%).

У порівнянні з попереднім роком на М Світязь середньорічні концентрації з діоксиду сірки дещо підвищились, з діоксиду азоту – не змінились; на М Рава-Руська середньорічні концентрації з діоксиду сірки знизились майже у два рази, з діоксиду азоту – не змінились.

Концентрації хімічних сполук в опадах в районі метеостанцій коливались у межах, характерних для багаторічних спостережень. Середньорічні величини рН опадів на М Світязь були здебільшого слабо кислі, а на М Рава-Руська – нейтральні.

2.2.5 Радіоактивне забруднення атмосферного повітря

Внаслідок Чорнобильської катастрофи радіоактивне забруднення різної інтенсивності сформувалися у лісах 17 областей держави на площі 3,5 млн.га. На момент обстеження (1991-1992 р.р.) на площі 1,23 млн. га щільність забруднення лісів 137Cs перевищувала 37 кБк/м2.

Сучасна радіаційна ситуація в радіоактивно забруднених лісах обумовлена складним комплексом факторів, які визначають інтенсивність біологічного кругообігу радіонуклідів у екосистемах. До головних відносяться: щільність радіоактивного забруднення ґрунту, склад радіонуклідів, фізичні та агрохімічні властивості ґрунтів.

3 - Порівняння середньорічних і максимальних концентрацій з діоксиду сірки і діоксиду азоту на обох станціях проводились з середньодобовими гранично допустимими концентраціями (ГДКс.д.), оскільки там проводився середньодобовий відбір проб.

18

З часом в лісових екосистемах у наслідок вертикальної міграції відбувається перерозподіл радіонуклідів між лісовою підстилкою і ґрунтом тобто зменшення валового вмісту радіоактивних елементів у лісовий підстилці та його збільшення у мінеральній частині ґрунтів.

З часом в лісових екосистемах у наслідок вертикальної міграції відбувається перерозподіл радіонуклідів між лісовою підстилкою і ґрунтом тобто зменшення валового вмісту радіоактивних елементів у лісовий підстилці та його збільшення у мінеральній частині ґрунтів.

Зміни радіаційної ситуації в забруднених радіонуклідами лісах відбуваються природнім шляхом за рахунок фізичного розпаду радіонуклідів і їх перерозподілу між компонентами лісових біогеоценозів. Тому такі зміни радіаційної ситуації у лісових екосистемах можна вважати як автореабілітаційні, оскільки вони відбулися без втручання людини.

В Україні працює чотири АЕС, на яких діють 15 енергоблоків типу ВВЕР (водо-водяний енергетичний реактор) загальною потужністю 13880 МВт.

Оцінка впливу радіаційних факторів АЕС на навколишнє середовище проводиться на підставі інформації про величини газо-аерозольних викидів і водних скидів радіоактивних речовин у навколишнє середовище, дози опромінення працівників АЕС, радіаційний стан об'єктів зовнішньої природного середовища в районах розташування АЕС.

Складовою частиною радіаційного захисту на АЕС є сукупність захисних бар'єрів на шляху надходження радіонуклідів у навколишнє середовище. Величини газо-аерозольних викидів і водних скидів радіоактивних речовин АЕС характеризують стан захисних бар'єрів.

Ефективність радіаційного захисту АЕС НАЕК «Енергоатом» оцінюється такими параметрами радіаційної безпеки:

− газо-аерозольний викид радіонуклідів, нормований на 1000 МВт встановленої потужності;

− водний скид радіонуклідів, нормований на 1000 МВт встановленої потужності;

− індекси викидів та скидів радіоактивних речовин у навколишнє середовище.

За даними мережі спостережень гідрометеорологічних організацій потужність експозиційної дози (далі - ПЕД) гамма-випромінення на більшій частині території України знаходилась у межах рівнів, обумовлених випромінюванням природних радіонуклідів та космічним випроміненням і складала 6-24 мкР/год. На пункті контролю, розташованому у зоні відчуження (метеостанція Чорнобиль), гамма-фон складав 12-25 мкР/год.

У районах розташування діючих атомних електростанцій ПЕД гамма-випромінення знаходилась в межах: Запорізька АЕС – 6-24 мкР/год, Южно-Українська АЕС – 8-17 мкР/год, Рівненська АЕС – 8-17 мкР/год, Хмельницька АЕС – 6-16 мкР/год.

У Києві протягом 2018 року гамма-фон коливався в межах 8-19 мкР/год, за середнього значення 12 мкР/год.

19

Сумарна бета-активність приземного шару атмосфери натепер визначається переважно радіонуклідами природного походження (ізотопами урану, торію та продуктами їх поділу) і в останні 20 років відповідає рівням, близьким до передаварійних значень. За даними спостережень, у 2018 р. сумарна бета-активність приземного шару повітря становила в середньому по країні 17,010–5 Бк/м3 (у 2017 році 14,210–5 Бк/м3). Середня за рік щільність випадань бета-активних елементів склала 1,7 Бк/м2 (у попередньому році 1,6 Бк/м2 за добу).

Основним джерелом надходження до атмосфери техногенних радіоактивних елементів (насамперед, це реакторні та вибухові цезій-137 і стронцій-90) на території України залишається вторинний вітровий підйом радіоактивних ізотопів з поверхні ґрунту, забрудненого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та в результаті випробування ядерної зброї у другій половині минулого сторіччя.

Концентрація цезію-137 на більшості пунктів контролю (за винятком зони відчуження) становила в середньому за звітний рік 0,3310–5 Бк/м3, концентрація стронцію-90 – 0,0410–5 Бк/м3 (у 2017 році 0,2710–5 Бк/м3 та 0,0410–5 Бк/м3, відповідно). Щільність випадань цезію-137 на території країни (окрім її частини, віднесеної до забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС зон), складала в середньому 3,70 Бк/м2 за рік, стронцію-90 – 2,01 Бк/м2 за рік (у 2017 році 3,84 Бк/м2 за рік та 1,85 Бк/м2 за рік, відповідно). На пунктах контролю зони гарантованого добровільного відселення (м. Коростень, м. Овруч) вміст цезію-137 у випаданнях знаходився в середньому на рівні 9,7 Бк/м2 за рік, стронцію-90 – 2,88 Бк/м2 за рік (у минулому році відповідні показники складали 10,8 Бк/м2 за рік та 2,89 Бк/м2 за рік).

На пункті контролю Чорнобиль (зона відчуження, відстань до ЧАЕС 16 км) середня за 2018 рік об’ємна активність цезію-137 в атмосферних аерозолях складала 2,0510–5 Бк/м3, об’ємна активність стронцію-90 – 0,2510–5 Бк/м3 (у 2017 році 2,1810–5 Бк/м3 та 0,2710–5 Бк/м3, відповідно). Щільність випадань цезію-137 становила 17,1 Бк/м2 за рік, стронцію-90 – 18,9 Бк/м2 за рік (у 2017 році 17,8 Бк/м2 за рік та 19,9 Бк/м2 за рік, відповідно).

Протягом 2018 року на території України не зареєстровано перевищень допустимих рівнів концентрацій радіонуклідів у атмосферному повітрі, встановлених НРБУ-97 для населення (категорія В).

Загалом в Україні тривають процеси очищення атмосфери від радіонуклідів техногенного походження. На малюнку 2.4-2.5 відображена динаміка забруднення атмосфери радіонуклідами з 1985 до 2018 року для міст Києва та Чорнобиля.

Після різкого підвищення забруднення повітря у квітні 1986 року, зумовленого значною мірою короткоживучими радіонуклідами з аварійного реактору, починаючи вже з 1989 року сумарна бета-активність, що обумовлена переважно природними радіоактивними елементами, суттєво перевищує техногенну складову як у приземному шарі атмосфери (малюнок 2.4), так і у випадіннях (малюнок 2.5).

Концентрація цезію-137 та стронцію-90 у приземному шарі атмосфери, починаючи приблизно з 1998 року, коливається в межах, близьких до перед аварійних рівнів. При цьому абсолютні значення забруднення повітря цезієм-137 та стронцієм-90 залишались на 4-5 порядків меншими за допустимі концентрації, встановлені НРБУ-97.

20

Динаміка середньорічної концентрації у приземному шарі атмосфери радіоактивних аерозолів у порівнянні з перед аварійними значеннями (з урахуванням розпаду станом на 31.12.2018 р.)

Малюнок 2.4

Динаміка щільності радіоактивних випадінь на території України у порівнянні з перед аварійними значеннями (з урахуванням розпаду станом на 31.12.2018 року) Малюнок 2.5

Поступове подальше зниження концентрації штучних радіонуклідів відбуватиметься як за рахунок їх природного розпаду, так і внаслідок зменшення їх надходження до приземного шару атмосфери за рахунок вторинного вітрового підйому, що обумовлено міграцією цих радіонуклідів у нижні шари ґрунту. Проте, на фоні цієї загальної тенденції не виключена ймовірність підвищення радіоактивності приземної атмосфери у випадку техногенних аварій на радіаційно-небезпечних об’єктах як на території України, так і за її межами, а також внаслідок небезпечних та стихійних метеорологічних явищ.

Висновок:

Отже, концентрація радіоактивних елементів як природного, так і штучного походження в приземному шарі атмосфери знаходиться у стабільному стані. Тенденції до погіршення радіаційного фону на території України в наслідок природних процесів не спостерігається.

21

2.3 Водні ресурси

2.3.1 Загальна характеристика водних ресурсів

Україна є однією з найменш водо забезпечених країн Європи, при цьому водокористування в країні здійснюється переважно нераціонально. Внаслідок токсичного, мікробіологічного та біогенного забруднення відбувається погіршення екологічного стану річкових басейнів, а також прибережних вод та територіальних вод Чорного і Азовського морів. Особливо слід відзначити незадовільний стан причорноморських лиманів, більшість з яких належать до природно-заповідного фонду і є унікальними рекреаційними ресурсами. Підземні води України в багатьох регіонах за своєю якістю не відповідають установленим вимогам до джерел водопостачання, що пов’язано передусім з антропогенним забрудненням, а інтенсивне їх використання призводить до виснаження горизонтів підземних вод.

Основними джерелами забруднення вод є скиди з промислових об’єктів, неналежний стан інфраструктури водовідведення та очисних споруд, недотримання норм водоохоронних зон, змив та дренування токсичних речовин із земель сільськогосподарського призначення.

Основні речовини, що призводять до забруднення, - сполуки важких металів, сполуки азоту та фосфору, нафтопродукти, феноли, сульфати, поверхнево-активні речовини. Останнім часом зростає забруднення медичними відходами та мікро пластиком, яке на сьогодні не контролюється.

Забруднення вод призводить до виникнення різноманітних захворювань населення, зниження загальної резистентності організму і, як наслідок, до підвищення рівня загальної захворюваності, зокрема на інфекційні та онкологічні захворювання.

2.3.2 Гідрохімічна оцінка якості вод

Спостереження за станом забруднення поверхневих вод за гідрохімічними показниками проводились гідрометеорологічними організаціями на 123 водних об’єктах (105 річках, 9 водосховищах, 7 озерах, 1 каналі, 1 лимані) у 204 пунктах і 329 створах. Кількість відібраних проб склала 3358.

Як і у попередні роки, водні об’єкти України були забруднені переважно сполуками важких металів, сполуками азоту, фенолами, сульфатами, нафтопродуктами.

За період 2018 р. у водних об’єктах України було виявлено сім випадків екстремально високого забруднення (ЕВЗ)4 поверхневих вод на одному водному об'єкті: на р. Полтва в районі м. Львів (Львівська область) зареєстровано шість випадків за вмістом розчиненого у воді кисню у межах 0,64 - 1,92 мгО2/дм3 та один випадок збільшення БСК5 (біохімічного споживання кисню за 5 діб) до 68,8 мгО2/дм3 .

4 Під екстремально високим забрудненням поверхневих вод (ЕВЗ) прийнято рівень, який перевищує ГДК у 100 разів для речовин 1-4 класів небезпеки; зниження розчиненого у воді кисню до значень 2 мгО2/дм3 і менше; збільшення біохімічного споживання кисню за 5 діб (БСК5) до 60 мгО2 /дм3 .

22

Високе забруднення5 (ВЗ) було виявлено у 566 випадках на 66 водних об'єктах (54 % від загальної кількості об’єктів, де здійснювалися спостереження).

Зниження вмісту розчиненого у воді кисню нижче 3 мгО2/дм3 відмічалось протягом року у р. Полтва в районі міст Львів, Буськ (11 випадків); два випадки низького вмісту кисню на рівні ВЗ відмічено на р. Устя - м. Рівне та один випадок на р. Інгул - м. Кропивницький. У воді р. Полтва в районі міста Львів збільшення біохімічного споживання кисню (БСК5) до рівня ВЗ спостерігалось у 11 випадках, один випадок збільшення (БСК5) зафіксовано в районі м. Буськ.

За іншими інгредієнтами кількість випадків високого забруднення становила: сполуками хрому шестивалентного – 140, мангану – 125 випадків, азотом нітритним – 96, азотом амонійним – 86, сульфатами – 62, сполуками цинку – 22, заліза загального – 7, міді – 2 випадки.

У переважній більшості річкових басейнів продовжує спостерігатися тенденція до зменшення, або повної відсутності у воді фенолів та нафтопродуктів, стабілізація вмісту сполук азоту нітритного та сполук цинку.

У річках басейну Дніпра у 2018 р. відмічено деяке зменшення вмісту сполук азоту амонійного, сполук міді, цинку, мангану, хрому шестивалентного. У пунктах річки Дунай зменшився вміст сполук цинку, мангану, хрому шестивалентного, у більшості річок Південного Бугу – сполук мангану.

Підвищення концентрацій хрому шестивалентного спостерігалось у пунктах р. Дністер, р. Південний Буг та річок Приазов’я.

У більшості водних об’єктів Південного Бугу, Сіверського Дінця погіршилась якість води за сполуками азоту амонійного, річок Дунаю, річок Рата, Солокія (бас. Західного Бугу) – за сполуками заліза загального.

Басейн р.Західний Буг. За даними спостережень у 2018 р. якість поверхневих вод басейну Західного Бугу за гідрохімічними показниками не відповідала рибогосподарським нормативам за такими найбільш поширеними речовинами, як сполуки азоту, сполуки важких металів та розчинений кисень.

У воді більшості пунктів басейну Західного Бугу протягом року переважала амонійна та нітритна форми азоту. Середній та максимальний вміст сполук азоту перевищував гранично допустимі концентрації (ГДК)6.

Найбільші разові значення азоту амонійного на рівні 44 ГДК зафіксовано у р. Полтва в районі м. Львів, азоту нітритного – 42 ГДК у р. Полтва – м. Буськ (пункти хронічного забруднення) – таблиця 2.6.

У пунктах річки Західний Буг кількість повторюваності випадків, які досягали рівні високого забруднення (ВЗ) становила 92% за сполуками азоту амонійного та 61% за сполуками азоту нітритного (від загальної кількості відібраних проб) – малюнок 2.6.

5 Під високим забрудненням поверхневих вод прийнято рівень, який перевищує ГДК у 10 разів, для нафтопродуктів, фенолів, сполук міді, – у 30 разів; зниження розчиненого у воді кисню від 3 до 2 мгО2/дм3; значення БСК5 від 15 до 60 мгО2 /дм3.6 - Для порівняння концентрацій хімічних речовин в кратності ГДК гідрометеорологічні організації керуються «Обобщенным перечнем предельно допустимых концентраций (ПДК) и ориентировочно безопасных уровней воздействия (ОБУВ) вредных веществ для воды рыбохозяйственных водоемов», Минрыбхоз СССР, М., 1990 г.

23

92%

61%Азотамонійний

Азотнітритний

Співвідношення повторюваності випадків перевищень ГДКу 10 разів (рівень ВЗ) сполуками азоту у пунктах Західного Бугу Малюнок 2.6

Вміст важких металів у водах басейну був відносно невисокий, крім вмісту сполук міді. Зросли концентрації цього інгредієнту у пунктах: р. Західний Буг – с. Литовеж, р. Полтва – м. Львів.

Дещо вище, ніж у попередньому році, відмічена забрудненість річок Рата та Луга сполуками заліза загального.

Басейн р.Дунай. У нижній течії річки у пунктах Рені, Ізмаїл, Вилкове у 2018 р. відмічено незначне покращення якості води через зменшення вмісту сполук цинку, мангану, хрому шестивалентного (малюнок 2.7).

На ділянках річки майже на рівні попереднього року залишились концентрації сполук азоту, міді, заліза загального, нафтопродуктів та фенолів.

Суттєво не змінилась якість води приток Дунаю за сполуками міді, хрому шестивалентного. Нижче рівня ГДК зафіксовано забруднення більшості річок сполуками азоту нітритного та цинку. Забруднення річок сполуками заліза загального має тенденцію до погіршення.

24

Таблиця 2.6Хімічне забруднення поверхневих вод окремих річкових басейнів за даними спостережень гідрометеорологічних організацій у 2018 році

Басейни річок, річки,водосховища

Легкоокисні органічні речовини по (БСК5)

Нафто-продукти

Азот амонійний

Азот нітритний

Сполуки міді

Сполуки цинку

Сполукимангану

Сполуки хрому шести-валент-ного

Сполуки заліза загального

Феноли

Всьо-говипад-ків ВЗ

Середні за рік значення/Максимальні значення, ГДК*Басейни річокЗахідний Буг <1-1/<1-3 <1/ <1 1-14/4-25 4-18/10-42 5-7/8-14 2-3/4-7 2-3/4-9 3-5/5-7 <1-1/1 <1-

1/1-243

Полтва 3-16/5-23 <1/<1-1 19-29/32-44 7-10/39-42 9/17 2/3 5/8 6-7/8-9 1/1 2-3/3 51Рата, Солокія, Луга (оз. Світязь)

<1-1/<1-1 <1/<1 <1-6/<1-22 <1-3/3-13 3-11/5-30 <1-2/<1-9 1-3/2-8 2-4/3-6 <1-2/1-4 1/1-2 <5

Дунай <1/<1-1 <1/ <1 <1/ <1 1/<1-2 6-7/13-20 <1/1-4 1-2/3-5 1-2/2-8 2/6-9 <1-2/2-4

-

Притоки Дунаю

<1-1/<1-2 <1/ <1 <1-3/<1-9 <1-1/<1-3 3-7/4-11 <1-1/<1-2 1-3/1-8 1-7/2-17 <1-7/1-18 1-4/1-6

6

Дністер <1-1/<1-1 <1/<1 <1-1/<1-3 <1-1/<1-2 3-6/4-11 <1/<1-1 2/3-4 3-8/5-24 <1-4/<1-9 1-3/1-4

2

Притоки Дністра, водосховище, лиман

<1-2/<1-3 <1/<1 <1-5/<1-10 <1-2/<1-12 2-7/3-17 <1-2/<1-6 2-3/2-7 <1-7/2-17 <1-3/<1-9 1-2/1-3

4

Південний Буг

<1-3/<1-4 <1/<1-1 <1-20/2-32 <1-8/1-22 1-6/2-14 <1-11/<1-16

3-7/6-11

3-14/4-46 <1-1/<1-5 1-4/2-6

48

Притоки Південного Бугу

<1-1/<1-1 <1/<1 <1-3/1-11 <1-7/<1-12 1-6/2-10 <1-6/<1-14

2-9/3-15

4-13/8-31 <1-1/<1-3 1-6/1-8

26

Дніпро <1/<1-1 <1/<1 <1-1/<1-2 <1-1/<1-5 2/2-5 1-5/3-18 <1-2/2-6

1-6/3-14 <1-2/<1-9 <1-1/1-5

3

Притоки Дніпра

<1-2/<1-3 <1-1/<1-1

<1-7/<1-19 <1-8/<1-26 <1-15/<1-41

<1-9/<1-14

<1-14/<1-30

<1-15/2-42 <1-8/<1-30

1-8/1-10

135

25

Сіверський Донець

<1-1/1-2 <1-1/<1-1

<1-4/<1-14 <1-8/1-18 1-3/2-5 <1-2/1-10 2-3/3-6 2-7/4-10 <1-2/<1-4 1-3/1-5

9

Притоки Сіверського Дінця, водосховища

<1-3/<1-4 <1-1/<1-2

<1-13/<1-23

<1-12/<1-18

2-3/3-11 1-3/2-7 2-10/3-18

1-10/2-14 <1-2/<1-4 1-3/1-5

1

Річки Приазов’я

<1-2/<1-3 <1-1/<1-10

<1-7/2-10 1-16/2-26 2-4/4-10 1-2/1-6 2-10/4-21

3-12/4-27 <1-1/<1-3 <1-3/1-3

69

Річки Північного Причорномор’я

<1-2/<1-4 <1/<1 <1-2/<1-4 1-5/1-10 <1-4/1-6 2-3/2-3 2-7/3-10

4-9-/4-18 <1-2/1-3 1-3/1-4

4

ВодосховищКиївське, Канівське

<1-1/1-2 <1/<1 1-2/2-8 <1-2/<1-8 1-4/2-22 2-5/3-16 2-12/3-29

5-10/9-14 <1-3/<1-7 <1-2/1-5

63

Кременчуцьке,Кам’янське

<1/<1-2 <1/<1 <1-1/1-2 <1-1/<1-3 1-4/3-9 3-4/4-11 5-9/13-16

4-7/6-10 <1-1/1-3 2-6/3-7

26

Дніпровське <1/<1-1 - <1/<1 <1/1-2 2-3/3-6 1-2/4-10 3-8/11-33

3/4-7 <1/1-2 1-2/2-4

0

Каховське <1-1/<1-1 <1/<1 <1/<1-1 <1/<1 1-2/2-3 2/4-7 <1-3/6-13

1-2/3 <1/1-5 1/1-3 1

* Дані систематичних спостережень водних об’єктів за гідрохімічними показниками порівнюються з найбільш жорсткими ГДК для води – рибогосподарських водойм.

26

Порівняння середньорічних концентрацій сполук цинку, мангану, хрому шестивалентного у пунктах р. Дунай у 2017-2018 рр. Малюнок 2.7.

Басейн р.Дністер. У 2018 р. за такими гідрохімічними показниками, як нафтопродукти, феноли, сполуки міді, цинку у порівнянні з попереднім роком значних змін не відбулось.

У більшості пунктів спостережень концентрації сполук хрому шестивалентного підвищились, а у створах м. Галич разові максимальні концентрації досягали рівня ВЗ і становили 17-24 ГДК (малюнок 2.8).

2

6

10

14

18

22

26

с. Стрілки м. Самбір м. Галич м. Заліщики

2018р.

2017р.

Максимальний вміст сполук хрому шестивалентногоу пунктах річки Дністер у 2017-2018 рр. Малюнок 2.8.

Якість води приток Дністра не зазнала значних змін і у більшості пунктів контролю залишилась майже на рівні попереднього року.

Відмічено покращення якості води р. Тисьмениця в районі м. Дрогобич через зменшення вмісту сполук азоту, у Дністровському водосховищі – сполук мангану.

Дещо вище, ніж у попередньому році, відмічено забруднення річок Стрв’яж, Тисьмениця, Лужанка, Бистриця-Солотвинська та Дністровського водосховища сполуками заліза загального.

27

цинк манган

хром VI

2017

20180

0,5

1

1,5

2

2,5

3

ГДК

2017

2018

Басейн р.Південний Буг. Для пунктів спостережень р. Південний Буг невластивий високий вміст мінеральних сполук азоту. Проте слід зазначити широкий інтервал коливань сполук азоту амонійного від 0,13 мгN/дм3 до 12,36 мгN/дм3 та азоту нітритного – від 0,002 мгN/дм3 до 0,300 мгN/дм3. Як і у попередніх роках максимальні значення фіксуються у створі річки нижче м. Хмельницький, особливо це стосується сполук азоту амонійного, де середньорічний вміст у 2018 р. перевищував ГДК у 20 разів, максимальний – у 32 рази (малюнок 2.9).

10

20

30

40

50

2014 2015 2016 2017 2018

ГДК

середнійвміст

максимальний вміст

Середній та максимальний вміст сполук азоту амонійного ур. Південний Буг нижче м. Хмельницький у 2014-2018 рр. Малюнок 2.9

У пунктах контролю р. Південний Буг у 2018 р. зменшився вміст нафтопродуктів в районі м. Вінниці. На більшості ділянок річки зросли концентрації сполук хрому шестивалентного та цинку. Максимальні разові концентрації хрому шестивалентного та цинку зафіксовані у створі с. Олександрівка і були на рівні 46 ГДК та 16 ГДК відповідно.

Дещо погіршилась якість води у більшості водних об’єктів Південного Бугу за сполуками азоту амонійного, у р. Інгул – за сполуками азоту нітритного. Поряд з цим покращилась якість води річок за вмістом сполук мангану.

Басейн р.Дніпро. Господарський комплекс у басейні Дніпра протягом десятиліть розвивався без урахування економічних та екологічних наслідків для України. В результаті склалася вкрай деформована галузева та територіальна структура промисловості, в якій переважали базові галузі паливно-енергетичного, металургійного, оборонного комплексів та важкого машинобудування, що призвело до гіпертрофованого розвитку великих промислових центрів Придніпров'я, великих міст і агломерацій.

Основний обсяг промислового виробництва з переважанням "брудних" галузей (металургійна, хімічна, вугільна), найбільші енергетичні об'єкти та масиви зрошуваних земель сконцентровані в басейні Дніпра, де місцеві водні ресурси значно менші від потреби в них. Внаслідок цього в більшості економічних районів у межах басейну Дніпра склалася передкризова та кризова водогосподарська та гідроекологічна ситуація, коли самовідновлювальна здатність Дніпра та багатьох річок басейну вже не забезпечує відновлення порушеної екологічної рівноваги.

Дніпро є третьою на європейському континенті річкою після Дунаю та Волги за площею басейну (509 тис. кв. км) та четвертою за довжиною (2200 км). У верхній

28

течії Дніпро перетинає територію Росії та Білорусі, на які припадає відповідно 19 та 23 відсотки площі його басейну. В Україні Дніпро протікає своєю середньою та нижньою течією з площею басейну 291,4 тис. кв. км.

Водні ресурси басейну Дніпра становлять близько 80 відсотків водних ресурсів України. Середньобагаторічний об'єм стоку Дніпра в гирлі становить 53 куб. км. В маловодні роки стік Дніпра зменшується до 43,5 куб. км, а в надто маловодні (95 відсотків забезпеченості) - до 30 куб.км. Із середньорічного об'єму стоку Дніпра 32 відсотки формується на території Росії, близько 31 - на території Білорусі. Стік, що формується в басейні Дніпра на території України, в середній за водністю рік становить 19,7 куб.км, а в розрахунковий маловодний рік може зменшуватися до 12 куб. км.

Прогнозні ресурси підземних вод у басейні Дніпра в межах України становлять 12,8 куб. км, з яких 4,7 куб. км гідравлічно не зв'язані з поверхневими водами. Обсяг розвіданих запасів підземних вод на 1995 рік становив 2,6 куб. км на рік. Нерівномірність їх розподілу знижує можливість використання до 1,2 куб. км.

Істотне значення в системі водопостачання мають також водосховища і ставки на притоках Дніпра. В басейні Дніпра нараховується 15380 притоків різного порядку, загальна довжина яких 67156 км, збудовано 504 водосховища із загальною площею водного дзеркала 767 кв. км та об'ємом 2,2 куб. км, 12570 ставків на малих річках сумарною площею 1086 кв. км і об'ємом 1,54 куб. км. На Дніпрі створено каскад із шести водосховищ загальною площею 6950 кв. км та повним об'ємом акумульованої води 43,8 куб. км. Будівництво водосховищ порушило екологічну рівновагу, докорінно змінило умови водообміну. Порівняно з природними умовами він уповільнився в 14-30 разів.

Розподіл водних ресурсів на території басейну дуже нерівномірний. Найбільш забезпечена водними ресурсами верхня частина басейну, де в середній за водністю рік на 1 кв. км площі припадає 219 тис. куб. м/рік води. В басейні Десни і Прип'яті питомі водні ресурси становлять 110-115 тис. куб. м/рік, а в нижній частині басейну водозабезпеченість зменшується до 36 тис. куб. м на рік на 1 кв.км.

Дніпро забезпечує водою не тільки водоспоживачів у межах його басейну. Він є головним, а подекуди і єдиним джерелом водопостачання великих промислових центрів півдня і південного сходу України. Каналами Дніпро-Донбас, Північно-Кримським та Каховським щорічно перекидається 5-6 куб. км стоку за межі басейну. В цілому Дніпро забезпечує водою 2/3 території України, у тому числі близько 30 млн. чол., 50 великих міст і промислових центрів, близько 10 тис. підприємств, 2,2 тис. сільських і понад 1 тис. комунальних господарств, 50 великих зрошувальних систем і 4 атомні електростанції.

2.3.3 Використання водних ресурсів

Використання води питної якості на технологічні потреби становить близько 50 відсотків. Приблизно 90 відсотків цих витрат можна задовольнити за рахунок повторного використання води в системах промислового та комунального водозабезпечення. Втрати води під час транспортування становлять 10-30 відсотків,

29

нераціональне використання та втрати її у житловому фонді становлять більш як 30 відсотків, у промисловості - 20-30 відсотків.

Промисловість є найводоємнішою галуззю господарства. Її частка у використанні води в басейні Дніпра становить близько 50 відсотків загального водоспоживання.

Друге місце за споживанням водних ресурсів займає сільське господарство, яке використовує 35 відсотків загального водоспоживання. На відміну від промислового виробництва, де безповоротне водоспоживання не перевищує 20 відсотків, у сільському господарстві безповоротне водоспоживання становить 72,5 відсотка загального безповоротного водоспоживання у басейні Дніпра.

У воді р.Дніпро на ділянках міст Херсон та Нова Каховка у 2018 р. спостерігався невисокий вміст сполук азоту, нафтопродуктів, фенолів, синтетично поверхнево - активних речовин (СПАР). Середньорічні концентрації не перевищували рівня ГДК, а максимальні були у межах від 1 до 3 ГДК.

Найбільш забрудненою ділянкою р. Дніпро є ділянка в районі с. Неданчичі, де майже по всім забруднювальним речовинам спостерігається перевищення відповідних нормативів.

Річки. За даними спостережень кисневий режим річок був, в основному, задовільним, але зафіксовано два випадки ВЗ за вмістом розчиненого у воді кисню - на р.Устя в районі м. Рівне.

У водних об'єктах Дніпра середньорічні концентрації основних забруднювальних речовин (в одиницях ГДК) досягали: за сполуками азоту амонійного 7 ГДК, азоту нітритного та заліза загального – 8, цинку – 9, мангану – 14, сполук міді та хрому шестивалентного – 15, фенолів – 8 ГДК (малюнок 2.10). Середньорічні концентрації нафтопродуктів не перевищували рівня відповідних нормативів.

78

15

9

1415

8 8

0

2

4

6

8

10

12

14

16ГДК

Азотамонійний


Мідь Цинк Манган Хром Залізозагальне

Феноли

Середньорічні концентрації найбільш розповсюджених забруднювальних речовин (в кратності ГДК) у воді річок басейну Дніпра у 2018 р. Малюнок 2.10

У воді більшості річок відбулось деяке зменшення вмісту сполук азоту амонійного, сполук міді, цинку, мангану, хрому шестивалентного.

30

Разові максимальні концентрації азоту амонійного з перевищенням ГДК у 12 - 19 разів відмічені у пунктах річок Стир, Случ, Трубіж.

У воді більшості річок дещо зменшились середні і максимальні концентрації сполук міді. Але у воді р. Стохід в районі смт Любешів вміст сполук міді залишається ще досить суттєвим. Максимальна концентрація перевищила ГДК у 41 раз, а у попередньому році у цьому водному об’єкті зафіксовано перевищення у 56 разів.

Вміст сполук цинку залишається досить стабільним з незначними коливаннями середніх і максимальних концентрацій. Підвищення максимальних концентрацій до 14 ГДК зафіксовано у воді р. Уборть.

У таких водних об’єктах, як Стир, Уборть, Остер, Гнилоп’ять, Ірша, Ірпінь, Унава, Сула, Тясмин, Псел, Хорол, Ворскла, Інгулець відбулось зменшення вмісту сполук мангану, хоча у більшості річок Дніпра забруднення сполуками мангану залишається значним. Максимальна разова концентрація за сполуками мангану на рівні 30 ГДК була відмічена у воді р. Случ в районі м. Сарни.

Помітно зменшились концентрації сполук хрому шестивалентного у р. Трубіж в обох створах смт Баришівка за середнім і максимальним вмістом з 17 - 18 ГДК до 6 ГДК та з 87 - 93 ГДК до 12 ГДК відповідно. При цьому у воді р. Сейм – с. Мутин вміст хрому шестивалентного (середній та максимальний) збільшився і перевищив ГДК у 15 та 42 рази відповідно і це найбільша зафіксована концентрація сполук хрому шестивалентного у річках басейну Дніпра.

Забруднення річок Дніпра сполуками заліза загального залишається без істотних змін. Як і попередніх роках значне забруднення сполуками заліза загального відмічено у воді р. Уборть в районі с. Перга. Максимальна концентрація цієї хімічної речовини досягла 30 ГДК.

Не відбулось значних змін у забрудненні приток Дніпра сполуками азоту нітритного, фенолами, сульфатами.

Водосховища. Моніторинг за станом забруднення поверхневих вод здійснювався на Київському, Канівському, Кременчуцькому, Кам’янському, Дніпровському і Каховському водосховищах. За даними спостережень середній вміст розчиненого у воді кисню був задовільний і знаходився у межах 8,42 - 10,37 мгО2/ дм3.

Основними забруднюючими речовинами дніпровського каскаду водосховищ, як і у попередніх роках, є сполуки важких металів (сполуки мангану, міді, цинку, хрому шестивалентного, заліза загального), вміст яких постійно перевищував рівень рибогосподарських нормативів.

У пунктах Київського, Кам’янського, Дніпровського (вище м. Запоріжжя) водосховищ у звітному році відмічено зростання у воді вмісту сполук мангану. поряд з цим покращилась якість води через зменшення концентрацій сполук мангану у пунктах Канівського водосховища – м. Українка та м. Ржищів, Кременчуцького - міст Черкаси Світловодськ, Дніпровського - міста Кам’янське, Дніпро.

В усіх пунктах дніпровських водосховищ вміст сполук міді перевищував допустимі нормативи. У Київському, Канівському (вище м. Українка),

31

Кременчуцькому (м. Черкаси) водосховищах рівень забруднення води сполуками міді знизився.

Дещо зросли концентрації сполук хрому шестивалентного у Кременчуцькому та Кам’янському водосховищах, але найбільший рівень забруднення хромом шестивалентним спостерігався у Київському та Канівському водосховищах.

У Канівському та Кременчуцькому водосховищах у порівнянні з попереднім роком зменшились концентрації заліза загального.

Якість води більшості водосховищ за вмістом сполук цинку, фенолів залишилась майже на рівні минулого року. Як і у попередніх роках у водосховищах відмічається невисокий вміст сполук азоту та нафтопродуктів.

Басейн р.Сіверський Донець. Річка Сіверський Донець інтенсивно використовується у господарській діяльності. В басейні розташовані підприємства, які використовують води Сіверського Дінця і відповідно скидають їх у річку з різним ступенем очистки.

У сольовому складі води річки переважають сульфати, хлориди, гідрокарбонати і вода є досить мінералізованою. Середня мінералізація змінювалась від 649 до 1434 мг/дм3. Максимальний вміст розчинених солей спостерігався у воді річок Сіверський Донець, Біленька (м. Лисичанськ), Красна (м. Кремінна), Борова (м. Сєверодонецьк) – малюнок 2.11.

У звітному році у пунктах річки Сіверський Донець (міста Зміїв, Балаклея, Ізюм) та у більшості річок басейну зафіксовано підвищення рівня забруднення сполуками азоту амонійного. Середня величина досягала 5,23 мгN/дм3 (13,4 ГДК), а максимальна разова – 8,94 мгN/дм3 (22,9 ГДК) (р. Уди - м. Харків).

0 200 400 600 800 1000 1200 1400 1600 1800

р.Сіверський Донець-Лисичанськ

р. Біленька-м. Лисичанськ

р.Красна-м.Кремінна

р.Борова-м. Сєверодонецьк

мг/дм3

. Максимальний вміст розчинених солей у річках басейну Сіверського Дінця у 2018 році. Малюнок 2.11

На ділянках річки – с. Огірцеве, міст Балаклея, Ізюм, на притоках – Уди, Лопань, Харків, Оскіл відмічалась тенденція збільшення вмісту сполук заліза загального.

Майже на рівні попереднього року залишаються концентрації сполук азоту нітритного, мангану, міді, цинку, хрому шестивалентного, фенолів та нафтопродуктів.

32

Річки Приазов’я. Поверхневі води Приазов’я відносяться до найбільш мінералізованих вод. Середня сума розчинених солей у водах басейну перевищувала 4000 мг/дм3, при цьому межі коливань були широкими – від 853 до 4702 мг/дм3. Максимальні концентрації суми іонів були зафіксовані у річках Кальміус та Кальчик.

За складом води річок належать до сульфатно-натрієвих. Однією з основних причин високих концентрацій сульфатів є природні умови району. Максимальні концентрації сульфатів спостерігались у воді річок Кальміус та Кальчик і перебували в інтервалі від 1018 до 2190 мг/дм3. У 2018 р. у цих річках зафіксовано 40 випадків високого забруднення води сульфатами. У цих же річках зафіксована найбільша кількість випадків високого забруднення сполуками азоту нітритного - 11 випадків (малюнок 2.12).

40

11

Сульфати


Кількість випадків перевищень 10 ГДК сполуками азотунітритного та сульфатами у річках Кальміус та Кальчик у 2018 році. Малюнок 2.12

На ділянках р. Молочна (нижче м. Мелітополь), р. Лозуватка, р. Кальчик (м. Маріуполь) відмічено найвищий рівень забруднення сполуками мангану. У цих пунктах максимальні концентрації перевищували відповідні нормативи у 12 - 21 рази.

У порівнянні з попереднім роком у більшості річок басейну зафіксовано підвищення середнього та максимального вмісту сполук хрому шестивалентного.

2.3.4 Гідробіологічна оцінка якості води

Спостереження за якістю поверхневих вод суші за гідробіологічними показниками проводились на 43 річках та 7 водосховищах, у 91 пункті, 173 створах, 195 вертикалях. Кількість проаналізованих проб складала 1434.

Одержані дані про стан гідробіоценозів свідчили, що за середніми значеннями індексу сапробності для всіх водних об’єктів, як і минулого року, спостерігалось помірне забруднення води – 3 клас якості вод. Але окремі спостереження досить часто свідчили про значно вищий рівень забруднення.

У басейні Західного Бугу гідробіологічний моніторинг проводився на 2 річках: Західний Буг і Полтава.

Фіто- і зоопланктон р.Західний Буг були багатими і різноманітними у створах м. Буськ. У нижчих за течією створах (м. Кам’янка Бузька і с. Литовеж) розвиток фітопланктону був значно нижчим. Максимального розвитку планктонні ценози

33

досягали влітку. Сезонна динаміка їх розвитку простежувалась. В зоопланктоні масово розвивались гіллястовусі ракоподібні, це свідчило про досить стабільний розвиток тваринного планктону і було позитивною тенденцією до покращення екологічного стану товщі води. Як і в минулому році, значна частка організмів – індикаторів органічного забруднення (до 39-72,8%) була визначена у створах м. Кам’янка-Бузька. Якість вод в цих створах погіршувалась до 4 класу. Загалом 3 клас якості вод – помірно забруднені.

Чисельність та біомаса фітопланктону р.Полтва у створах міста Львова визначалась на мінімальному рівні. У створах м. Буськ екологічна ситуація дещо покращилась: зросли чисельність, видове різноманіття, біомаса планктонних ценозів, але частка α–мезосапробних водоростей складала 16-53,4%, що свідчило про незадовільний екологічний стан річки.

На р.Дунай кількісні показники розвитку фіто - та зоопланктону залишались на минулорічному рівні. У червні спостерігалось «цвітіння» діатомових водоростей від помірного до сильного ступеню, в екологічно небезпечних концентраціях, які викликали значне біологічне забруднення вод річки. В серпні відбувалось різке зниження видового різноманіття фітопланктону. Сезонна динаміка розвитку фітопланктону була порушена. В зоопланктоні значно зменшилось різноманіття коловерток роду Brachionus. На відміну від минулих років, зустрічалась в основному лише високосапробна коловертка β-α Brachionus calyciflorus. Загалом індекс сапробності вказував на 3 клас якості вод - помірно забруднені.

На р.Тиса протягом року екологічна ситуація у всіх створах спостережень була стабільною та благополучною. Води річки були переважно чистими - 2-й клас якості, погіршення стану макрозообентосу було незначним та короткостроковим - 3-й клас, помірно забруднені води.

Донні ценози р.Латориця знаходилися в стабільному стані, постійно розвивались індикатори чистих вод. Навесні та влітку якість вод річки відповідала 2-му класу - чисті води в обох створах. У вересні, як і в 2017 р., спостерігалось деяке погіршення екологічної ситуації – помірно забруднені води.

Протягом року в обох створах р. Уж (м. Ужгород) якість вод відповідала 2-му класу – чисті води, у вересні спостерігалось різке погіршення екологічної ситуації на ділянці 2 км нижче міста: 4-й клас якості, тобто забруднені води.

Екологічний стан донних угруповань р.Прут був стабільний та благополучний. В створах м. Чернівці стан водної екосистеми за розвитком макрозообентосу відповідав 1-2-му класу якості - чисті води, річка на ділянці м. Яремча підпадала під більший антропогенний вплив – 2-3-й клас якості.

В басейні Дністра гідробіологічний моніторинг проводився на річках Дністер, Тисьмениця, Стрий, Бистриця Солотвинська та Дністровському водосховищі.

Спостерігалось різке зменшення чисельності, біомаси та видового багатства водоростей на р.Дністер у створах мм. Заліщики і Могилів-Подільський. Восени були знайдені поодинокі клітини водоростей. Сезонна динаміка розвитку фітопланктону була порушена. У створах м. Галич визначалось «цвітіння» діатомових водоростей початкового ступеню. Якість вод в усіх пробах фітопланктону всіх створів визначалась 3 класом - помірно забруднені води. Стан

34

донних ценозів на всіх ділянках річки покращився. В створах мм. Галич, Заліщики та Могилів-Подільський їх розвиток був сталий, без різких структурних змін та погіршень екологічної ситуації. В районі м. Роздол в серпні спостерігалось різке погіршення стану макрозообентосу в створі 1 км нижче міста - 5-й клас, брудні води. Загалом протягом року води Дністра в верхній та середній течії відповідали 2-3-му класу якості - чисті-помірно забруднені води.

Протягом багатьох років спостережень якість вод р.Тисьмениця залишається незмінно низькою: 4-5-6-й клас якості, від забруднених до дуже брудних вод. В донних ценозах розвиваються виключно безхребетні-індикатори органічного забруднення.

Видовий склад макрозообентосу р.Стрий був небагатим. Безхребетні в пробах були знайдені в усі строки спостережень, навесні та влітку визначався 3-й клас якості, помірно забруднені води. В жовтні в обох створах якість вод річки знизилась до 4-го класу - забруднені води.

Якість вод р.Бистриця Солотвинська протягом року не змінювалась, відповідала 2-3-му класу - чисті-помірно забруднені води, екологічний стан річки був стабільним та благополучним.

Кількісні характеристики фітопланктону Дністровського водосховища залишались загалом на рівні минулого року. У створі с. Устя в травні – липні визначалось «цвітіння» β-мезосапробних діатомових водоростей від початкового до помірного ступеню. Частка α–мезосапробних водоростей була суттєвою на обох створах (до 27,1%). Чисельність і біомаса зоопланктону значно зросла, особливо у створі с. Устя (до 10 разів). Сезонна динаміка розвитку планктонних ценозів простежувалась. Загалом 3 клас якості вод. Донні угруповання безхребетних були досить чисельними та різноманітними, знайдено 26 видів безхребетних. Екологічний стан водойми в районі м. Новодністровськ був благополучним – 2-3-й клас якості, чисті-помірно забруднені води.

В басейні Південного Бугу гідробіологічні моніторинг проводився на річках Південний Буг та Інгул.

Планктонні угруповання р.Південний Буг були чисельні і різноманітні, якісний розвиток фітопланктону був на минулорічному рівні. Значення біомаси фітопланктону у створах м. Вінниця вказували на «цвітіння» діатомових водоростей влітку. Максимального ступеню цей процес досягав у вересні (помірне «цвітіння»). У створах м. Хмельницький розвиток фітопланктону був найменшим. В той же час, у цих створах визначено найбільшу частку α–мезосапробних водоростей, індикаторів забруднених вод (18,5-56,%), якість вод вище і нижче міста відповідала 3-4 класу - помірно забруднені, забруднені води. Розвиток зоопланктону був досить рівний по створах і сезонах. Зоопланктон був багатий і різноманітний, в пробах зустрічались безхребетні всіх основних систематичних груп. Позитивною тенденцією була присутність в усіх пробах гіллястовусих ракоподібних. Загалом, за двома показниками якість вод відповідала 3 класу – помірно забруднені води. Донні угруповання річки були чисельними та різноманітними на всіх ділянках, де проводився гідробіологічний моніторинг. Протягом всього року найкращі умови для розвитку макрозообентосу були на ділянці річки в районі м. Первомайськ – в пробах

35

знайдено 8-23 види безхребетних, 2-3 клас якості, чисті води. В створах 1 км нижче м. Хмельницький в квітні, 1 км вище та в межах м. Вінниця у вересні екологічний стан різко погіршувався – 5-й та 6-й клас якості - брудні та дуже брудні води.

Максимального розвитку фітопланктон р.Інгул, як і минулого року, досягав у жовтні. В цей період значення біомаси синьозелених водоростей у обох створах м. Кропивницький вказували на «цвітіння» вод помірного ступеню. Екологічний стан річки за фітопланктоном був гіршим у верхньому створі, 3 км вище Кропивницького, ніж у нижньому: 3-4 клас якості. Діатомові α–мезосапробні водорості навесні були домінуючою групою. У створі 2,5 км нижче міста якість вод визначалась 3 класом.

За даними вивчення стану планктонних ценозів у басейні Дніпра сапробіологічна ситуація на річках Дніпро, Тетерів, Десна, Псел, Горинь, Прип’ять, Ірпінь, Трубіж, Недра, Ірша, Остер, Тясмин, Случ була досить благополучною – 3-й клас якості, помірне забруднення вод. У річках Тетерів, Рось, Дніпро спостерігався підвищений рівень евтрофікації вод (підвищений вміст біогенних елементів).

Фітопланктон р.Дніпро був багатий і різноманітний в усіх створах. «Цвітіння» синьозелених водоростей спостерігалось влітку в усіх створах річки. Інтенсивність цього процесу у створі с. Неданчичі була початкового ступеню. У нижній течії (створи мм. Нова Каховка і Херсон) інтенсивність цього процесу відповідала помірному ступеню. Стабільний розвиток планктонних ценозів. Якість вод відповідала 3 класу.

Видова представленість фітопланктону, чисельність і біомаса водоростей р.Стир, зросли у два рази. Розвиток альгопланктоценозу не відповідав сезонній динаміці. В обох створах спостерігалось зниження кількісних і якісних характеристик фітопланктону у липні. Угруповання стійке, розвиток стабільний. Визначалось помірне «цвітіння» діатомових водоростей у вересні у верхньому створі (1км вище Луцька), та початкове у липні і вересні у нижньому створі (1,5км нижче Луцька). В донних ценозах видове багатство було високим. Навесні якість вод річки відповідала 2-3 класу - чисті-помірно забруднені води, пізніше спостерігалось погіршення сапробіологічної ситуації. В липні в створі 1,5 км вище міста – 4 клас якості вод, забруднені води. В жовтні в створі 1 км нижче міста – 5 клас якості, брудні води.

Максимального розвитку фітопланктон р.Горинь досягав у квітні. У цей період частка α–мезосапробних водоростей була суттєвою у всіх створах (до 31%). Влітку і восени розвиток угруповання значно знизився. Угруповання фітопланктону перебувало в стабільному стані, сезонна динаміка простежувалась. За показниками розвитку макрозообентосу протягом року спостерігалась благополучна екологічна ситуація, 1-2 клас якості вод, чисті води.

На р.Устя максимального розвитку фітопланктон досягав у кінці жовтня. Розвиток планктонного угруповання був стабільний. Індекс сапробності і індекс різноманіття Шеннона вказували на благополучний стан планктонних ценозів. В фоновому створі 20,5 км вище м. Рівне стан макрозообентосу був благополучний: високе видове багатство, велика різноманітність безхребетних-індикаторів чистих

36

вод, 2-й клас якості вод. В нижче розташованому створі 2,5 км нижче міста екологічна ситуація була гіршою – 4-й клас якості вод, забруднені води.

Фітопланктон р.Тетерів був багатий і різноманітний. Спостерігалось «цвітіння» зелених і синьозелених водоростей. Протягом року трофність вод була підвищеною в усіх створах Житомира і Іванкова. Сезонна динаміка розвитку угруповання була порушена. У зоопланктоні спостерігалось різке зниження всіх характеристик розвитку безхребетних у серпні. Загалом, якість товщі води визначалась 3-м класом. В створах м. Житомир в червні та м. Радомишль за весь період спостережень був визначений 2-й клас якості вод: в макрозообентосі знайдено багато видів безхребетних, включаючи види-індикатори чистих вод, структура угруповань була сформована, сезонна динаміка розвитку простежувалась. В створі смт Іванків якість води відповідала 3-му класу якості – помірно забруднені води.

В червні на р.Гнилоп’ять спостерігався найвищий розвиток донних угруповань з великим видовим різноманіттям та широкою представленістю безхребетних-індикаторів чистих вод, 2-й клас якості. У жовтні екологічний стан погіршився, особливо в створі 3 км нижче міста, де значно спростилась структура макрозообентосу, 4-й клас якості, забруднені води.

На р.Уж багатий видовий склад безхребетних макрозообентосу, широка представленість видів-індикаторів чистих вод вказували на стабільну та благополучну екологічну ситуацію протягом року. Води річки чисті, 2-й клас якості.

Фітопланктон р.Десна був чисельним та різноманітним. Спостерігалось порушення сезонного розвитку фітопланктону. «Цвітіння» води у м. Чернігів та с. Літки, викликане значним збільшенням біомаси діатомових водоростей, спостерігалось влітку в усіх створах та восени у створі в межах м. Чернігів. В районі Чернігова визначалось «цвітіння» помірного ступеню, натомість в створі с. Літки у серпні біомаса діатомових водоростей відповідала сильному ступеню цього процесу (екологічно небезпечні концентрації водоростей, які викликають значне біологічне забруднення та заморні явища). В макрозообентосі було знайдено 11-14 «груп» для визначення біотичного індексу, були знайдені бокоплави, водні жуки та клопи, личинки волохокрильців, одноденок, двокрилих комах та бабок. За показниками розвитку донних ценозів якість вод річки на цій ділянці відповідала 3 класу - помірно забруднені води.

Розвиток фітопланктону р.Прип’ять був стабільний, структура ценозу сформована. Протягом року домінували зелені водорості. У зоопланктоні влітку знайдені поодинокі безхребетні. У жовтні стабільний стан зоопланктону, домінували гіллястовусі ракоподібні. Якість вод відповідала 3 класу.

Угруповання планктонних ценозів р.Рось були чисельні та різноманітні. У квітні спостерігалось початкове «цвітіння» діатомових водоростей у двох створах м. Біла Церква: 1 км вище та 3 км нижче міста. У червні було відмічено «цвітіння» води за рахунок збільшення біомаси евгленових водоростей у створі 3 км нижче м. Біла Церква. У створах м. Біла Церква у вересні та жовтні спостерігалось «цвітіння» води за рахунок інтенсивного розвитку синьозелених водоростей, що дещо погіршило якість вод та свідчило про порушення сезонної динаміки розвитку

37

угруповання. Спостерігалось погіршення якості вод до забруднених у створі 1 км вище м. Біла Церква (індекс сапробності – 2,34) та 1 км вище м. Богуслав (ІС – 2,25) у жовтні. Зоопланктон р. Рось у травні був дуже багатим чисельно та за видовою представленістю (24-57 видів безхребетних). Переважно розвивались безхребетні-індикатори чистих вод. Спостерігався стабільний розвиток планктонних ценозів. В усіх створах м. Біла Церква стан донних угруповань річки відповідав 2-му класу якості – чисті води, а в районі м. Богуслав –3-му класу, помірно забруднені води. Хоча стан донних угруповань в створах м. Корсунь-Шевченківський був стабільний, різноманітність донних угруповань значно знизилась порівняно з 2017 р. По створах різких змін екологічної ситуації відмічено не було, якість вод за макрозообентосом відповідала 3-му класу – помірно забруднені води.

Планктонні ценози р.Ірпінь були багатими і різноманітними. Стан угруповань стійкий і стабільний. Переважали організми чистих, помірно забруднених вод. Якість вод відповідала 3 класу. В макрозообентосі знайдені молюски, ракоподібні, личинки одноденок, бабок, двокрилих комах тощо, всього 14 «груп» для визначення біотичного індексу. За сукупністю гідробіологічних показників стан якості вод відповідав 3-му класу – помірно забруднені води.

Планктонні ценози р.Случ перебували у стійкому і стабільному стані. Восени у обох створах спостерігалось початкове «цвітіння» діатомових водоростей. Індекс сапробності за фітопланктоном свідчив про гіршу якість вод ніж за зоопланктоном. Загалом якість вод відповідала 3 класу. Стан донних угруповань річки був благополучним. Води річки в фоновому створі 3,7 км вище міста відповідали 2-му класу якості – чисті води в усі строки спостережень. В створі 0,5 км нижче міста екологічна ситуація незначно погіршувалась: 3-й клас якості, помірно забруднені води.

Зоопланктон р.Недра відзначався досить високими чисельністю та біомасою організмів, були знайдені оліго-β-мезосапробні коловертки, гіллястовусі та веслоногі ракоподібні. Серед планктонних водоростей домінували β-мезосапробні діатомові, зелені та евгленові водорості. Індекс сапробності відповідав 3-му класу якості вод - помірно забруднені води. В макрозообентосі розвивались молюски, водні клопи та жуки, личинки бабок, двокрилих комах тощо, всього знайдено 20 «груп», значення БІ вказували на 2-й клас якості. За сукупністю гідробіологічних показників стан якості вод відповідав 2-3-му класу – чисті-помірно забруднені води.

Максимальні показники розвитку фітопланктону р.Остер визначались у травні. У серпні відбувалось зниження чисельності, біомаси і видового багатства у 2-6 разів. Зоопланктон був багатий і різноманітний. Розвиток тваринного планктону був згладжений по сезонах. Видове багатство фіто- і зоопланктону порівняно з минулим роком зросло. За станом організмів товщі води визначався 3 клас якості вод. За показниками макрозообентосу в червні та серпні спостерігалось помірне забруднення вод річки; восени екологічна ситуація значно поліпшилась, структура угруповань збагатилась та ускладнилась – 2-й клас якості, чисті води.

На р.Мокра Московка відбувалось різке зниження кількісних і якісних характеристик розвитку фітопланктону. В жовтні спостерігалось «цвітіння» діатомових водоростей помірного ступеню. Сезонна динаміка розвитку планктонних

38

ценозів не простежувалась. Видове багатство зоопланктону дещо зросло, але восени зустрічались поодинокі організми зоопланктону. В пробах домінували організми забруднених вод. Загалом, незадовільний екологічний стан річки.

На р.Вільшанка у серпні розвиток планктонних ценозів був на мінімальному рівні (6 видів фіто- і зоопланктону). В жовтні чисельність, біомаса і видове багатство фітопланктону збільшилось в 2-18 разів. У зоопланктоні в 2 рази збільшилось видове різноманіття. Планктонні угруповання перебували у нестабільному стані. За показниками макрозообентосу в червні та серпні спостерігалось помірне забруднення вод річки; восени екологічна ситуація значно поліпшилась, структура угруповань збагатилась та ускладнилась – 2-й клас якості, чисті води.

Фітопланктон р.Псел був чисельний і різноманітний, структура фітопланктону збалансована, сезонна динаміка його розвитку простежувалась. В обох створах спостерігалась сталий розвиток фітопланктону, стабільна екологічна ситуація.

Стан фіто і зоопланктону р.Ірша був стабільний, але сезонна динаміка розвитку планктонних ценозів не простежувалась. Планктонні угруповання багаті і різноманітні. Восени якість вод за фітопланктоном у створі 1 км нижче м. Малин погіршувалась до 3-4 класу, забруднені води. Якість вод за зоопланктоном відповідала 2 класу. Донні угруповання були дуже чисельними і різноманітними, спостерігався їх стабільний розвиток. Екологічна ситуація благополучна, загалом визначався 2 клас якості, чисті води.

Планктонні ценози р.Тясмин були досить багатими і різноманітними. У серпні відбувалось погіршення якості вод до 4 класу - забруднені води. Частка організмів-індикаторів забруднених вод в цей час складала за зоопланктоном 25,6%, за фітопланктоном – 21%. Пік кількісних і якісних показників розвитку планктонних ценозів припадав на жовтень. Видове багатство донних ценозів знизилось порівняно з 2017 р., скоротилась видова представленість всіх основних груп водних макробезхребетних. Сезонна динаміка розвитку зберігалась. Знайдена 21 «група» для визначення БІ, найбільш багато були представлені молюски та личинки двокрилих комах. Якість вод за макрозообентосом в період спостережень відповідала 3-му класу - помірно забруднені води.

Планктонні ценози р.Трубіж в створах смт Баришівка та м. Переяслав-Хмельницький (як фіто- так і зоопланктон) були багаточисельними, в товщі води масово розвивались діатомові і зелені водорості. У створі 1 км нижче м. Переяслав-Хмельницький в травні спостерігалось «цвітіння» вод помірного ступеню за рахунок збільшення біомаси діатомових водоростей. Восени спостерігався значний розвиток в усіх створах високосапробних β-α-мезо- та α-мезосапробних водоростей (від 19 до 71,9%), що є показником підвищеного органічного забруднення вод. В створі 0,5 км вище м. Переяслав-Хмельницький води річки відповідали 4-му класу якості. Розвиток планктонних угруповань був стабільним та відповідав сезонній динаміці. Розвиток донних ценозів в травні був нерівномірним. В районі смт Баришівка в нижньому створі, порівняно з фоновим, скоротилось загальне видове багатство макробезхребетних, зменшилась видова представленість молюсків та личинок

39

одноденок, якість вод погіршилась з 2-го до 3-го класу – від чистих до помірно забруднених вод. В створах м. Переяслав-Хмельницький спостерігалось більш різкі зміни екологічної ситуації: з 18 до 3 видів скоротилось загальне видове багатство, повністю зникли молюски та личинки одноденок, якість вод погіршилась з 2-го до 6-го класу – від чистих до дуже брудних вод. Стан донних безхребетних в жовтні покращився.

Розвиток зоопланктону р.Інгулець характеризувався максимальними значеннями чисельності, біомаси і видового багатства у травні. Влітку і восени в пробах зустрічались поодинокі безхребетні. Розвиток фітопланктону був досить рівний по створах і сезонах. Частка водоростей-індикаторів забруднених вод порівняно з минулим роком знизилась. Загалом 3 клас якості вод.

Гідробіологічний моніторинг проводився на всіх водосховищах Дніпровського каскаду. Суттєвих змін у стані гідробіоценозів водосховищ протягом 2018 р. не виявлено. Стан пелагічних угруповань залишався стабільним, структура була сталою та різноманітною, визначено помірне забруднення вод, 3-й клас якості.

Видове багатство альгофлори Київського водосховища було дуже високим, знайдено 5-6 систематичних груп водоростей (44-62 види), переважно розвивались діатомові та зелені водорості. Найбільше видове багатство спостерігалось у створах Чорнобиля і Страхолісся. В створах Чорнобиля в травні та серпні спостерігалось початкове і помірне «цвітіння» діатомових водоростей (всі вертикалі). У жовтні спостерігалось «цвітіння» діатомових і зелених водоростей сильного ступеню (екологічно небезпечні концентрації клітин водоростей, що викликають значне біологічне забруднення та можуть призвести до заморних явищ). У пригреблевій частині водосховища (с. Нові Петрівці) відбувалось зменшення видового різноманіття водоростевого планктону. В зоопланктоні у верхній частині акваторії (створи м. Чорнобиль) навесні-влітку домінували β-α-мезосапробна коловертка – індикатор забруднених вод Brachionus calyciflorus. Частка видів-индикаторів органічного забруднення (βα-мезосапроби) у верхній частині водойми (створи м. Чорнобиль) складала 27,9-46% від загальної чисельності планктонних безхребетних. В середній частині водойми видове різноманіття зоопланктону було найвищим. На передгреблевій ділянці змінився видовий склад тваринного планктону: домінуючу роль почали відігравати β-мезосапробні личинки молюска Dreissena polymorpha (тригранка річкова). Чисельні характеристики зоопланктонних угруповань у жовтні були низькими по всій акваторії водойми. У всіх пробах були знайдені переважно коловертки. Домінували безхребетні-індикатори чистих вод. Загалом за результатами гідробіологічних спостережень стан водних ценозів відповідав 3-му класу якості вод – помірно забруднені води.

Угруповання фітопланктону Канівського водосховища було структуроване та різноманітне. В більшості випадків альгофлора була представлена діатомовими, зеленими та синьозеленими водоростями. У травні значну частку складали α-мезосапробні водорості-індикатори забруднених вод. Чисельний розвиток водоростей у червні досягав рівня «цвітіння» води у створі в межах Києва (верт.0,1 та 0,9) від слабкого до сильного. У створах в межах м. Київ і 6 км нижче м. Київ

40

(верт.0,9) у липні визначалось «гіперцвітіння» діатомових водоростей, біомаса їх складала 42,071-55,683 мг/дм3 (інтенсивне забруднення води, екологічно небезпечні, токсичні концентрації водоростей), в серпні «цвітіння» вод не спостерігалось. По всій акваторії водосховища домінуючу роль у зоопланктоні відігравали оліго- та оліго-β-мезосапроби – індикатори чистих вод, лише у травні спостерігалось різкe збільшення частки β-α-мезосапробної коловертки Brachionus calyciflorus, її частка у створах в межах та нижче м. Києва в цей період складала 31,2-42,8%. Загалом стан водної екосистеми за сукупністю гідробіологічних показників відповідав 3-му класу якості вод - помірно забруднені.

Розвиток фітопланктону Кременчуцького водосховища в районі Канева був невисоким порівняно з нижче розташованими ділянками. Зоопланктонне угруповання в районі Канева багате і різноманітне, зустрічались безхребетні всіх основних систематичних груп. У всіх створах м. Черкаси у серпні розвиток фітопланктону свідчив про «цвітіння» вод за рахунок збільшення біомаси діатомових і синьозелених водоростей початкового і помірного ступеню. У створах м. Світловодськ «цвітіння» вод спостерігалось і в травні. Фітопланктон у створах мм. Черкаси і Світловодськ був багатий і різноманітний, стан його був сталий. Середні значення індексу сапробності вказували на помірне забруднення вод, 3 клас якості.

Стан фітопланктону Кам’янського водосховища був стабільний і благополучний, структура угруповання збалансована, видова представленість була досить високою. У всіх створах у протягом року спостерігалось «цвітіння» води за рахунок збільшення біомаси діатомових, а у створах Верхньодніпровська і синьозелених водоростей. Визначалась початкова та помірна стадія цього процесу. Стан водної екосистеми був сталий та благополучний.

Загальне видове багатство фітопланктону Дніпровського водосховища було високим. Протягом всього періоду спостережень (травень-жовтень) в усіх створах визначалось «цвітіння» діатомових і синьозелених водоростей. Інтенсивність процесу «цвітіння» була від гіперцвітіння (інтенсивні процеси забруднення води, екологічно небезпечні, токсичні) до сильного ступеню (екологічно небезпечні концентрації, які викликають значне біологічне забруднення та заморні явища).

Розвиток планктонних угруповань Каховського водосховища було стабільним, ценози сформовані, сезонна динаміка простежувалась. У зоопланктоні спостерігалось зниження загального видового багатства до поодиноких безхребетних у пробах. У серпні в усіх створах спостерігалось «цвітіння» синьозелених водоростей. Інтенсивність «цвітіння» води відповідала сильному ступеню. Зниження інтенсивності «цвітіння» спостерігалось лише у створах 11 км нижче м. Нікополь (верт. 0,5 і 0,9) та 2 км нижче м. Берислав.

Загалом, при співставленні значень індексу забруднення за фіто та зоопланктоном на водосховищах зоопланктон свідчив про стабільнішу екологічну ситуацію і кращу якість води.

Серед річок Приазов’я моніторинг за екологічним станом проводився на річках Кальміус та Кальчик.

41

Рослинний планктон р.Кальміус перебував у досить стабільному стані, сезонна динаміка його розвитку простежувалась. Розвиток фітоценозу був рівним по створах і по сезонах, «цвітіння» вод не спостерігалось. У створі в межах Маріуполя у жовтні якість вод відповідала 3-4 класу. В обох створах навесні та влітку в макрозообентосі переважно розвивались двокрилі комахи та олігохети, визначався 4-й та 5-й клас якості – забруднені та брудні води. Восени спостерігалось покращення стану донних ценозів – 3-й клас якості - помірно забруднені води.

Рослинний планктон р.Кальчик був багатим і досить різноманітним. У квітні у нижньому створі розвивались переважно водорості – індикатори забруднених вод, якість вод відповідала 3-4 класу. Частка α-мезосапробів в усіх пробах була значною (до 30%), сезонна динаміка фітопланктону простежувалась. Стан донних угруповань дещо покращився: спорадично зустрічались одноденки, знайдені бокоплави, водяні жуки та клопи. В створі 1 км вище міста якість придонних шарів води переважно відповідала 4-му класу - забруднені води, в межах міста – 5-му класу - брудні води.

Гідробіологічний моніторинг в басейні Сіверського Донця проводився на 7 річках: Сіверський Донець, Уди, Лопань, Харків, Оскіл, Борова, Біленька.

Розвиток фітопланктону р.Сіверський Донець був досить рівним по сезонах і по створах, загальне видове багатство, чисельність і біомаса водоростей суттєво не змінились. Якість вод погіршувалась до 3-4 класу у створі в межах м. Лисичанськ у жовтні. «Цвітіння» вод у цьому році не спостерігалось. Зоопланктон знаходився в пригніченому стані. У багатьох пробах зустрічались поодинокі безхребетні, особливо у створах Лисичанська. Позитивною тенденцією був розвиток оліго- та оліго-β–мезосапробних гіллястовусих ракоподібних практично в усіх пробах. Гіллястовусі ракоподібні характерні переважно для чистих вод. В макрозообентосі скоротилась видова представленість: в районі міст Зміїв та Ізюм в пробах знайдено 6-14 «груп» водних організмів, в створах м. Лисичанськ – 1-9 «груп». Екологічна ситуація в створах спостереження в Харківській області була благополучною, якість вод відповідала 2 та 3 класу – чисті та помірно забруднені води. В створах м. Лисичанськ в більшості випадків води річки були помірно забруднені, але в 25% спостерігалось зниження якості вод до 4-го класу – забруднені.

Стан фітопланктону р.Уди був стабільний, але сезонна динаміка його розвитку не простежувалась, видове багатство фітопланктону залишалось на минулорічному рівні. Протягом року у всіх створах частка високосапробних водоростей була значною (10-39%). Практично в усіх створах якість вод за фітопланктоном відповідала 3-4 класу. Розвиток фітоценозу був досить рівний по створах і по сезонах. Видовий склад зоопланктону характеризував погіршення екологічного стану річки у створах 7 та 9 км нижче Харкова порівняно з створом 10 км вище міста. Відбувалась зміна видів безхребетних характерних для чистих вод на види, які витримують високий рівень забруднення вод (види безхребетних забруднених і брудних вод). Якість вод за зоопланктоном відповідала 3-4, 4 класу. В фоновому створі 10 км вище міста спостерігався стабільний стан макрозообентосу з високим видовим багатством та розвитком видів-індикаторів чистих вод, помірно забруднені води. Вкрай несприятливі екологічні умови склались протягом всього року в створах 7 км та 9 км нижче міста: збіднений видовий склад донних

42

безхребетних, переважний розвиток індикаторів органічного забруднення, визначався 5-й клас якості – брудні води.

Розвиток фітопланктону р.Лопань був досить рівним в обох створах. Погіршення стану рослинного планктону у створі в межах Харкова порівняно з вищерозташованим створом не відбувалось. Частка високосапробних водоростей (індикаторів забруднення) була значною в обох створах. У створі 1км вище Харкова у червні якість вод відповідала 3-4 класу. Спостерігався нерівномірний розвиток зоопланктону та нестабільний його стан. У червні-серпні в пробах зустрічались поодинокі безхребетні, у жовтні спостерігався максимальний розвиток тваринного планктону у обох створах. В фоновому створі 1 км вище міста спостерігався стабільний стан макрозообентосу з високим видовим багатством та розвитком видів-індикаторів чистих вод. В нижчерозташованому створі умови існування донних безхребетних погіршувалися, особливо різко восени: від 2-го до 5-го класу якості вод (чисті води – брудні води).

Кількісні характеристики розвитку фітопланктону р.Харків, порівняно з минулим роком, знизились. У жовтні відбувався масовий розвиток (до 98,2% від загальної чисельності) синьозеленої водорості Oscilatoriaagardhii, значення біомаси якої свідчила про «цвітіння» вод помірного ступеню. Угруповання зоопланктону перебувало в стабільному стані, було багате і різноманітне. Розвиток донних угруповань був нерівномірним та переривчатим: влітку якість води була низькою – 5-й клас, брудні води, восени екологічний стан значно покращився – 3-й клас якості вод, спостерігався розвиток різноманітних молюсків та водних комах.

Чисельність, біомаса, кількість видів фітопланктону р.Оскіл порівняно з минулим роком зросли у два рази. У верхньому створі водоростевий планктон був різноманітніший ніж у нижчерозташованому. Частка індикаторів забруднення була значною в обох створах. Розвиток зоопланктонного угруповання був стабільний. Видове різноманіття зоопланктону значно зросло. У всіх пробах тваринного планктону домінували гіллястовусі рачки. Загалом 3 клас якості вод. Екологічний стан придонних шарів води за показниками розвитку макрозообентосу був благополучним та стабільним, 2-3-й клас якості вод.

Чисельні характеристики фітопланктону р.Борова зросли, максимального розвитку альгопланктоценоз досягав у серпні. В усіх пробах зоопланктону організми були відсутні. Угруповання донних безхребетних були різноманітними, їх структура сформована, 3-й клас якості.

Розвиток фітопланктону р.Біленька був стабільним і досить рівним по створах і сезонах. У створі 0,5 км вище Лисичанська у травні якість вод погіршувалась до 3-4 класу. У всі інші строки спостережень стан фітопланктону був значно кращий: угруповання структуроване, його розвиток відповідав сезонній динаміці. Організми зоопланктону були відсутні в усіх пробах. В усі строки спостережень відмічено значне погіршення стану макрозообентосу в створі в межах міста порівняно з фоновим – якість вод знижувалась з 3-го до 4-5 класу.

Узагальнюючи результати аналізу стану забруднення поверхневих вод за гідробіологічними показниками, треба зазначити, що порівняно з поверхневими водами інших річкових басейнів на території України, поверхневі води Донбасу та

43

Приазов’я залишаються забрудненими, але у 2018 р. спостерігалось деяке покращення екологічного стану річок Донбасу.

Визначення хронічної токсичності вод (біотестування) проводилося на тест-об’єкті Ceriodaphnia affinis на річках та водосховищах басейну Дніпра. У 2018 р. у річках Тетерів, Гнилоп’ять, Недра, Ірша спостерігались одиничні випадки хронічної токсичної дії вод на виживання і плодючість тест-об’єкта. У річці Уж (м. Коростень) хронічна токсичність вод на плодючість тест-об’єкта спостерігалась у 75% відібраних і проаналізованих проб. У р. Рось хронічна токсичність вод була встановлена у квітні та червні. У р. Трубіж хронічна токсичність вод на плодючість була встановлена у жовтні у всіх пробах. У Київському водосховищі хронічна токсичність вод була визначена у серпні у 9% проб в основному в верхній та нижній частинах водосховища. У Канівському водосховищі (створи м. Києва) випадки погіршення якості вод та, як наслідок, наявність хронічної токсичності спостерігались протягом всього року (18% проб).

2.3.5 Транскордонне забруднення поверхневих вод

Річки на західному кордоні з Польщею: Західний Буг - 3 км нижче села с. Литовеж, Рата - 0,5 км нижче с. Межиріччя, Солокія – в межах м. Червоноград, Луга - 3 км нижче міста м. Володимир-Волинський.

У 2018 р. зафіксовано погіршення якості води через збільшення вмісту сполук азоту нітритного у р. Західний Буг нижче с. Литовеж та у р. Солокія – м. Червоноград. Максимальні концентрації досягали 19 та 13 ГДК .

Дещо вище ніж у попередньому році, відмічена забрудненість р. Луга у нижньому створі спостережень сполуками азоту амонійного та цинку. Зафіксовані максимальні концентрації на рівні 16; 22 ГДК та 9 ГДК відповідно. У річках Рата, Луга, Західний Буг (с. Литовеж) підвищився рівень забруднення сполуками заліза загального.

Дещо зменшились концентрації азоту амонійного у пункті р. Західний Буг нижче с. Литовеж, сполук міді – у річках Рата та Солокія.

За такими показниками, як сполуки хром шестивалентного, феноли значних змін не відбулось.

За гідробіологічними показниками зоопланктон р. Західний Буг у створі 3 км нижче с. Литовеж був багатим і різноманітним, розвиток фітопланктону був значно нижчим. Максимального розвитку планктонні ценози досягали влітку. Сезонна динаміка їх розвитку простежувалась. В зоопланктоні масово розвивались гіллястовусі ракоподібні, що свідчило про досить стабільний розвиток тваринного планктону і було позитивною тенденцією покращення екологічного стану товщі води. Загалом 3-й клас якості вод, помірно забруднені води.

Стан забруднення річок Дунай (мм. Рені,54 миля, 115 км, Ізмаїл, Кілія, Вилкове), Тиса - (0,5 км нижче м. Рахів, 10 км нижче м. Тячів, в межах смт Вилок, в межах м. Чоп,) Латориця - 1 км нижче м. Чоп, Уж - 2 км нижче м. Ужгород, Сірет - 0,5 км нижче м. Сторожинець, Прут - 7 км нижче м. Чернівці, озер Ялпуг - с. Коса,

44

Кугурлуй - с. Нова Некрасівка у прикордонних пунктах з Молдовою, Румунією, Угорщиною, Словаччиною.

У нижній течії річки у пунктах Рені, Ізмаїл, Вилкове у 2018 р. відмічено незначне покращення якості води через зменшення вмісту сполук цинку, мангану, хрому шестивалентного. На рівні попереднього року залишились концентрації сполук азоту, міді, заліза загального, нафтопродуктів та фенолів.

Забруднення річок сполуками заліза загального має тенденцію до погіршення. Максимальні разові концентрації заліза загального були на рівні ВЗ з перевищенням ГДК у 10 - 12 разів у річці Сірет нижче м. Сторожинець.

Покращення якості води відбулось у річках Сірет та Прут (нижче м. Чернівці) через зменшення вмісту сполук цинку, у р. Сірет ще й сполук хрому шестивалентного.

У трансграничних пунктах річки Дунаю вміст сполук азоту нітритного та азоту амонійного, фенолів був стабільний і невисокий.

Кількісні показники розвитку фіто- та зоопланктону р. Дунай залишались на рівні 2017 р. У червні спостерігалось «цвітіння» діатомових водоростей від помірного до сильного ступеню, в екологічно небезпечних концентраціях, які викликали значне біологічне забруднення вод річки. В серпні відбувалось різке зниження видового різноманіття фітопланктону. Сезонна динаміка розвитку фітопланктону була порушена. В зоопланктоні значно зменшилось різноманіття коловерток роду Brachionus . На відміну від минулих років, зустрічалась в основному лише високосапробна коловертка β-α Brachionus calyciflorus. Загалом індекс сапробності вказував на 3-й клас якості вод – помірно забруднені.

Протягом року екологічна ситуація у всіх створах спостережень р. Тиса була стабільною та благополучною. Води річки були переважно чистими, 2-й клас якості, погіршення стану макрозообентосу було незначним та короткостроковим. Протягом року якість вод р. Уж (м. Ужгород) відповідала 2-му класу, чисті води, у вересні спостерігалось різке погіршення екологічної ситуації на ділянці 2 км нижче міста: 4-й клас якості - забруднені води. Екологічний стан донних угруповань р. Прут був стабільний та благополучний. В створі 7 км нижче м. Чернівці стан водної екосистеми за розвитком макрозообентосу відповідав 1-2-му класу якості - чисті води.

У прикордонних пунктах з Молдовою (р. Дністер - м. Могилів-Подільський, Дністровський лиман - м. Білгород-Дністровський) майже на рівні минулого року залишився вміст сполук заліза загального, хрому шестивалентного, фенолів.

На ділянці м. Могилів - Подільський дещо збільшився середній рівень забруднення сполуками мангану до 2 ГДК, максимальний – до 4 ГДК. У Дністровському лимані дещо зросли концентрації нафтопродуктів, але вони не перевищували відповідні ГДК. Середньорічний вміст сполук азоту був нижче санітарно-гігієнічних нормативів, а максимальний був майже на рівні ГДК.

Сезонна динаміка розвитку фітопланктону р. Дністер у створах м. Могилів-Подільський була порушена. Спостерігалось різке зменшення чисельності, біомаси та видового багатства водоростей. Восени були знайдені поодинокі клітини водоростей. Якість вод в усіх пробах фітопланктону визначалась 3-м класом –

45

помірно забруднені води. Стан донних ценозів покращився в порівнянні з 2017 р., їх розвиток був сталий, без різких структурних змін та погіршень екологічної ситуації. Загалом протягом року води Дністра в середній течії відповідали 2-3-му класу якості – чисті-помірно забруднені води. Екологічний стан річки, крім впливу забруднення, ще зумовлений особливостями гідрологічного і термічного режиму.

На північному та північно-східному кордоні з Білоруссю та Росією у річках басейну Дніпра (Дніпро - с. Неданчичі, Прип’ять - с. Річиця, Стохід - смт Любешів, Стир - 1,5 км нижче м. Луцьк, Горинь - 1 км нижче смт Оржів, Уборть - с. Перга, Десна – 0,5 км вище м. Новгород-Сіверський, Сейм - с. Мутино, Псел - 0,5 км вище м. Суми, Ворскла - 2 км вище с. Чернеччина) та у Київському водосховищі – 1 км вище м. Чорнобиль стан забруднення водних об’єктів у порівнянні з попереднім роком дещо змінився за такими показниками, як сполуки азоту, заліза загального, мангану, міді, хрому шестивалентного.

Порівняно з 2017 р. у річках Дніпро - с. Неданчичі, Прип’ять, Стохід, Стир відбулось збільшення середньорічного вмісту сполук азоту амонійного до 3 ГДК, а максимальна разова концентрація досягла 12 ГДК у пункті р. Стир - м. Луцьк.

Дещо вище, ніж у попередньому році, спостерігалось забруднення води річок Стохід, Стир, Уборть сполуками заліза загального. Найбільша середньорічна концентрація цієї хімічної речовини становила 8 ГДК, а максимальна – 30 ГДК і зафіксована у пункті р. Уборть – с. Перга.

Найбільш забруднені сполуками цинку р. Уборть нижче с. Перга та р. Дніпро - с. Неданчичі, де разові концентрації перевищили ГДК у 14 - 18 разів відповідно.

У 2018 р. відмічено 8 випадки ВЗ сполуками мангану у пунктах: р. Прип’ять - с. Річиця (11 ГДК), р. Уборть - с. Перга (12; 21 ГДК), р. Ворскла - с. Чернеччина (23; 27 ГДК) та у Київському водосховищі – вище м. Чорнобиль (11,1; 11,2; 11,3 ГДК).

Погіршення якості води відбулось через збільшення вмісту сполук хрому шестивалентного у річках Дніпро (с. Неданчичі), Прип’ять, Стир, Сейм, Псел, Київському водосховищі (м. Чорнобиль). У воді р. Сейм – с. Мутин вміст хрому шестивалентного (середній та максимальний) перевищив ГДК у 15 та 42 рази відповідно і це найбільша зафіксована концентрація сполук хрому шестивалентного у транскордонних пунктах.

Поряд з цим деяке зменшення концентрацій сполук міді зафіксовано у воді р. Стохід в районі смт Любешів, але максимальна концентрація перевищила ГДК у 41 раз і вміст сполук міді залишається ще досить високим. Знизився рівень забруднення води сполуками міді у воді річок Горинь, Уборть, сполуками азоту та заліза загального - р. Ворскла, сполуками мангану – рр. Дніпро, Стир, Псел, хрому шестивалентного – р. Десна.

Концентрації фенолів, нафтопродуктів у пунктах транскордонного переносу значних змін не зазнали.

Фітопланктон р. Дніпро в створі с. Неданчичі був багатий і різноманітний, влітку спостерігалось «цвітіння» синьозелених водоростей початкового ступеню. Спостерігався стабільний розвиток планктонних ценозів. Якість вод відповідала 3-му класу.

46

Розвиток фітопланктону р. Прип’ять був стабільний, структура ценозу сформована. Протягом року домінували зелені водорості. У зоопланктоні влітку знайдені поодинокі безхребетні. У жовтні стабільний стан зоопланктону, домінували гіллястовусі ракоподібні. Якість вод відповідала 3-му класу

Фітопланктон р. Псел був чисельний і різноманітний, структура фітопланктону збалансована, сезонна динаміка його розвитку простежувалась. Спостерігався сталий розвиток фітопланктону, стабільна екологічна ситуація.

Видова представленість фітопланктону, чисельність і біомаса водоростей р. Стир, зросли у два рази. Розвиток альгопланктоценозу не відповідав сезонній динаміці. Спостерігалось зниження кількісних і якісних характеристик фітопланктону у липні. Угруповання стійке, розвиток стабільний. Визначалось початкове «цвітіння» діатомових водоростей у липні і вересні у створі 1,5 км нижче Луцька. В донних ценозах видове багатство було високим. Навесні якість вод річки відповідала 2-3-м класу - чисті-помірно забруднені води, пізніше спостерігалось погіршення сапробіологічної ситуації - в жовтні 1 км нижче міста – 5-й клас якості, брудні води.

Максимального розвитку фітопланктон р. Горинь досягав у квітні. В цей період частка α–мезосапробних водоростей була суттєвою (до 31%). Влітку і восени розвиток угруповання значно знизився. За показниками розвитку макрозообентосу протягом року спостерігалась благополучна екологічна ситуація, 1-2-й клас якості вод, чисті води.

Видове багатство альгофлори Київського водосховища було дуже високим, знайдено 5-6 систематичних груп водоростей (44-62 види), переважно розвивались діатомові та зелені водорості. В травні та серпні спостерігалось слабке і помірне «цвітіння» діатомових водоростей (всі вертикалі). В жовтні спостерігалось «цвітіння» діатомових і зелених водоростей сильного ступеню (екологічно небезпечні концентрації клітин водоростей, що викликають значне біологічне забруднення та можуть призвести до заморних явищ). В зоопланктоні навесні-влітку домінували β-α-мезосапробна коловертка – індикатор забруднених вод Brachionus calyciflorus. Частка видів-индикаторів органічного забруднення (βα-мезосапроби) складала 27,9-46% від загальної чисельності планктонних безхребетних. Чисельні характеристики зоопланктонних угруповань у жовтні були низькими. У всіх пробах були знайдені переважно коловертки. Домінували безхребетні-індикатори чистих вод. Загалом за результатами гідробіологічних спостережень стан водних ценозів відповідав 3-му класу якості вод – помірно забруднені води.

У річках та пунктах на східному кордоні (рр. Уди - 10 км вище м. Харків, Лопань - 1 км вище м. Харків, Харків –у межах м. Харків, Оскіл – 1 км вище м. Куп’янськ) загальна картина забруднення у 2018 р. суттєво не змінилася. У річках відмічена тенденція незначного збільшення вмісту сполук заліза загального. Підвищення концентрацій за сполуками мангану відбулось у воді р. Уди вище м. Харків. Зафіксована максимальна концентрація мангану перевищувала ГДК у 12 разів (рівень ВЗ). У р. Лопань максимальний вміст сполук міді підвищився до 11 ГДК, дещо зросли концентрації сполук цинку та мангану у р. Оскіл.

Поряд з цим зменшився вміст сполук мангану у воді річок Лопань та Харків.

47

Стан фітопланктону р. Уди був стабільний, але сезонна динаміка його розвитку не простежувалась, видове багатство фітопланктону залишалось на минулорічному рівні. Протягом року у всіх створах частка високосапробних водоростей була значною (10-39%). Якість вод за фітопланктоном відповідала 3-4-му класу - помірно забруднені - забруднені води. Якість вод за зоопланктоном відповідала 3-4-му, 4-му класу - забруднені води. В фоновому створі 10 км вище міста спостерігався стабільний стан макрозообентосу з високим видовим багатством та розвитком видів-індикаторів чистих вод, 3-й клас якості, помірно забруднені води. Розвиток фітопланктону р. Лопань був досить рівним, частка високосапробних водоростей (індикаторів забруднення) була значною. У створі 1км вище Харкова у червні якість вод відповідала 3-4-му класу. Спостерігався нерівномірний розвиток зоопланктону та нестабільний його стан. У червні-серпні в пробах (створ 1км вище міста) зустрічались поодинокі безхребетні, у жовтні спостерігався максимальний розвиток тваринного планктону у обох створах. В фоновому створі 1 км вище міста спостерігався стабільний стан макрозообентосу з високим видовим багатством та розвитком видів-індикаторів чистих вод, 2-й клас якості. Кількісні характеристики розвитку фітопланктону р. Харків, порівняно з 2017 р., знизились. У жовтні відбувався масовий розвиток (до 98,2% від загальної чисельності) синьозеленої водорості Oscillatoria agardhii, значення біомаси якої свідчила про «цвітіння» вод помірного ступеню. Угруповання зоопланктону перебувало в стабільному стані, було багате і різноманітне. Розвиток донних угруповань був нерівномірним та переривчатим: влітку якість води була низькою - 5-й клас, брудні води, восени екологічний стан значно покращився - 3-й клас якості вод, спостерігався розвиток різноманітних молюсків та водних комах.

Чисельність, біомаса, кількість видів фітопланктону р. Оскіл, порівняно з 2017 р., зросли у два рази. У створі 1 км вище м. Куп'янськ частка індикаторів забруднення була значною. Розвиток зоопланктонного угруповання був стабільний. Видове різноманіття зоопланктону значно зросло. У всіх пробах тваринного планктону домінували гіллястовусі рачки. Загалом за планктонними показниками 3-й клас якості вод. Екологічний стан придонних шарів води за показниками розвитку макрозообентосу був благополучним та стабільним, 2-3-й клас якості вод.

2.3.6 Радіоактивне забруднення поверхневих вод

Показники радіоактивного забруднення поверхневих вод визначались у 9 створах на річках Дніпро, Десна, Дунай, Південний Буг. Спостереження за радіоактивним забрудненням дніпровських водосховищ гідрометеорологічні організації проводять в основному у їх нижніх частинах (у верхніх б’єфах ГЕС).

У рамках програми радіоекологічного моніторингу у зонах впливу діючих АЕС визначення рівнів радіоактивного забруднення поверхневих вод проводились на річках Стир, Горинь, Південний Буг та Арбузинка.

Радіаційний стан водних об’єктів басейну Дніпра у 2018 році, як і в інші роки після аварії на Чорнобильській АЕС, визначався переважно техногенними

48

радіонуклідами, що змиваються із водозборів, які були забруднені внаслідок аварійних викидів.

Оскільки на теперішній час головним шляхом надходження радіонуклідів до Київського водосховища (з подальшою міграцією по каскаду дніпровських водосховищ) залишаються води р. Прип’ять, то умови формування поверхневого стоку в її басейні, (перш за все у межах зони відчуження) мають вирішальний вплив на радіаційний стан всього дніпровського каскаду водосховищ.

Гідрометеорологічні умови, що спостерігалися у 30-км зоні відчуження у 2018 р., не призвели до ускладнень радіаційної ситуації на водних об'єктах зони та дніпровської водної системи. Весняне водопілля на пригирловій ділянці Прип’яті розпочалося 18-20 березня. Ріст рівнів води відбувався з інтенсивністю кілька сантиметрів на добу, і лише наприкінці місяця внаслідок заторних явищ відбулося різке підвищення рівнів води на 0,3-0,4 м. Максимуми весняного водопілля сформувалися на початку другої декади квітня. За висотою максимальні рівні води були нижчі за середні багаторічні показники. Максимальна витрата води становила 1300 м3/с (80% норми). Встановлені критичні відмітки, за яких відбувається затоплення найбільш забруднених, не захищених водоохоронними дамбами ділянок заплави, перевищені не були.

Такі гідрологічні умови сприяли тому, що вміст радіонуклідів у воді р. Прип’ять у створі м. Чорнобиль у 2018 р. був одним із найменших за весь період спостережень після аварії. За даними ДСП “Екоцентр” ДАЗВ України об’ємна активність стронцію-90 у воді річки протягом року коливалася від 28 до 260 Бк/м3 і в середньому за рік становила 91 Бк/м3 (у 2017 р. – 68 Бк/м3); об’ємна активність цезію-137 була в межах 12-214 Бк/м3 за середнього значення 54 Бк/м3 (у 2017 р. – 35 Бк/м3) – таблиця 2.7.

Винос стронцію-90 водами р.Прип’ять у створі м.Чорнобиль у 2018 р. становив 1,15×1012 Бк (31,1 Кі), що на 60% більше виносу у 2017 р. Річний винос цезію-137 дорівнював 0,64×1012 Бк (17,3 Кі) – на 60% більше виносу попереднього року. Показники виносу радіонуклідів стронцію-90 та цезію-137 у 2018 р. були одними з найменших за період спостережень після аварії, проте найбільшими за останні п’ять років.

Певна кількість радіонуклідів стронцію-90 та цезію-137 потрапляє до дніпровських водосховищ із водним стоком Верхнього Дніпра і Десни, проте внесок цих річок у радіоактивне забруднення каскаду порівняно з р. Прип’ять значно менший.

Загальний внесок Верхнього Дніпра і Десни у забруднення дніпровських водосховищ стронцієм-90 та цезієм-137 становить відповідно 0,173×1012 Бк (4,67 Кі) та 0,081×1012 Бк (2,19 Кі), що складає 12 та 9% від внеску р. Прип’ять разом з річками Уж та Брагінка.

Вміст радіонуклідів у водах Верхнього Дніпра (с. Неданчичі) та р. Десни (м. Чернігів) у 2018 р. знаходився на передаварійному рівні і був одним із найменших за весь період

спостережень після аварії на ЧАЕС: концентрації стронцію-90 у воді в середньому за рік становили відповідно 6,3 та 5,6 Бк/м3 (у 2017 р. – 6,5 та 5,7 Бк/м3); концентрації цезію-137

Концентрація 90Sr і 137Cs у поверхневих водах у передаварійний період становила 10-15 Бк/м3

49

дорівнювали відповідно 3,9 та 1,7 Бк/м3 (у 2017 р. – 3,2 та 0,94 Бк/м3). Таблиця 2.7

Вміст радіонуклідів у поверхневих водах України у 2018 роціОб’єкт та пунктспостереження

Концентрація, Бк/м3

цезій-137* стронцій-90мін. макс. серед. мін. макс. серед.

р. Прип’ять – м. Чорнобиль** 12,0 214,0 54,0 28,0 260,0 91,0р. Дніпро – с. Неданчичі 1,8 10,9 3,9 4,5 8,1 6,3р. Десна – м. Чернігів 0,60 5,1 1,7 4,6 7,1 5,6Київське вдсх. - м. Вишгород 2,4 15,4 8,2 30,2 40,4 35,4Канівське вдсх.- м. Київ 1,7 20,6 9,9 24,3 34,0 28,2Канівське вдсх.- м. Канів 1,0 6,1 3,9 14,0 21,8 16,9Каховське вдсх. - м. Нова Каховка 0,40 1,6 0,68 16,2 20,2 18,6Дніпро-Бузький лиман – м. Очаків 2,4 4,2 3,4 11,0 13,5 12,1р.Південний Буг – м.Миколаїв 0,5 6,0 2,0 5,3 7,2 6,2р.Дунай – м.Ізмаїл 0,9 9,2 2,7 6,8 10,2 8,8р.Стир, зона впливу РАЕС 2,61 4,01 3,19 4,5 5,7 5,1р.Горинь, зона впливу ХАЕС 2,60 3,99 3,21 4,5 6,8 6,0р. Південний Буг, зона впливу Ю-УАЕС 0,5 0,8 0,62 6,8 9,1 8,2р. Арбузинка, зона впливу Ю-УАЕС 0,5 0,7 0,60 6,3 7,9 7,1Каховське вдсх., зона впливу ЗАЕС 0,5 0,6 0,58 12,4 18,2 15,7

* - сумарна концентрація цезію-137 у зависі та розчині** - дані ДСП „Екоцентр”

У каскаді дніпровських водосховищ під впливом різних природних факторів відбувається трансформація стоку радіонуклідів, що надходять з річковими водами із забруднених територій, та спостерігається поступове зменшення їх концентрацій внаслідок природних процесів самоочищення водних мас.

При проходженні забруднених прип’ятських вод від м. Чорнобиль через Київське водосховище середньорічна концентрація стронцію-90 знизилась у 2,6 рази і в створі верхнього б’єфу Київської ГЕС (м. Вишгород) складала в середньому за рік 35,4 Бк/м3. Вниз по Дніпру внаслідок розбавлення більш чистими водами бокових приток вміст стронцію-90 у воді й далі зменшувався і у Каховському водосховищі в районі м. Нова Каховка становив у середньому за рік 18,6 Бк/м3, що у 4,9 рази менше ніж у воді Прип’яті (у 2017 році аналогічні показники складали 34,6 Бк/м3 у Київському водосховищі та 19,2 Бк/м3 у Каховському).

Зниження концентрації цезію-137 вздовж Дніпра відбувається більш інтенсивно, ніж стронцію-90. Вирішальну роль у цьому відіграють, окрім розбавлення, процеси седиментації (значна частина цезію-137 акумулюється у донних відкладах водосховищ). У 2018 році середня концентрація цезію-137 у Київському водосховищі становила 8,2 Бк/м3, що у 6,6 разів менше, ніж у прип’ятській воді; у Каховському водосховищі вона складала вже 0,68 Бк/м3, тобто була у 79 разів менша за вміст цього радіонукліду у воді р. Прип’ять (у 2017 році відповідно 9,9 і 0,70 Бк/м3).

У Дніпро-Бузькому лимані в районі м. Очаків вміст стронцію-90 в середньому за рік дорівнював 12,1 Бк/м3, вміст цезію-137 – 3,4 Бк/м3 (у 2017 році відповідні показники становили 11,1 та 3,3 Бк/м3).

50

Загалом вміст стронцію-90 у водах дніпровського каскаду у 2018 році був на рівні показників у 2017 році, вміст цезію-137 – був близьким або відхилявся на 15-40 % від показників попереднього року.

Об’ємна активність радіонуклідів у водах річок Південний Буг та Дунай (на українській ділянці) в останні роки коливалась у межах багаторічних значень і також була близькою до передаварійних рівнів. Середній за 2018 рік вміст стронцію-90 у воді Дунаю в районі м. Ізмаїл складав 8,8 Бк/м3, цезію-137 – 2,7 Бк/м3 (у 2017 році відповідно 9,4 та 2,0 Бк/м3); у воді Південного Бугу в районі м. Миколаїв концентрація стронцію-90 дорівнювала 6,2 Бк/м3, цезію-137 – 2,0 Бк/м3 (у 2017 році відповідно 6,8 та 2,2 Бк/м3).

Об’ємна активність стронцію-90 у поверхневих водах у зонах впливу Рівненської (р. Стир), Хмельницької (р. Горинь), Южно-Української (річки Південний Буг, Арбузинка) та Запорізької (Каховське водосховище) атомних електростанцій знаходилась у 2018 році в межах 4,5-18,2 Бк/м3. Об’ємна активність цезію-137 у поверхневих водах у зонах впливу АЕС складала 0,5-4,01 Бк/м3.

Таким чином, у 2018 році у контрольованих водних об’єктах не зареєстровано перевищень допустимих концентрацій радіонуклідів, встановлених у “Допустимих рівнях вмісту радіонуклідів цезію-137 та стронцію-90 у харчових продуктах та питній воді” (ДР-2006)7.

Динаміка забруднення вод дніпровських водосховищ цезієм-137 і стронцієм-90 у 1987-2018 рр. наведена на малюнках 2.13–2.14. Незважаючи на сталу тенденцію до зменшення забруднення, в окремі роки та сезони спостерігались суттєві коливання концентрацій радіонуклідів внаслідок ускладнення радіаційної ситуації на водних об'єктах зони відчуження під час проходження високих весняних повеней, дощових паводків тощо.

Наведені вище результати, з урахуванням того, що у Чорнобильській зоні відчуження постійно здійснюються роботи щодо запобігання виносу радіонуклідів у Київське водосховище, дають підстави прогнозувати, що ситуація стосовно забруднення води дніпровського каскаду техногенними стронцієм-90 та цезієм-137 залишатиметься стабільною з тенденцією до поліпшення радіаційного стану поверхневих вод України.

7 За санітарно-гігієнічними нормативами „Допустимі рівні вмісту радіонуклідів у харчових продуктах та питній воді (ДР-2006)” допустимі рівні цезію-137 та стронцію-90 у питній воді складають 2000 Бк/м3 (для кожного окремо).

51

Динаміка концентрації цезію-137 у водах каскаду дніпровськихводосховищ. Малюнок 2.13

Динаміка концентрації стронцію-90 у водах каскаду дніпровськихВодосховищ Малюнок 2.14

2.3.7 Екологічний стан Чорного та Азовського морів

Моніторинг якості морських вод за гідрохімічними показниками у 2018 р. проводився у північно-західній частині Чорного моря на 29 станціях базової мережі гідрометеорологічних організацій, в акваторії Азовського моря - на 26 станціях базової мережі та 6 станціях у районі скидів ґрунтів (дампінг).

У Чорному морі район спостережень охоплював гирла основних рукавів дельти Дунаю, Сухий лиман та район вхідного каналу м. Чорноморська, акваторію порту м. Одеса, гирло Південного Бугу, Бузький лиман, гирло р. Дніпро та Дніпровський лиман.

Стан вод Чорного моря в районах спостережень характеризувався, як стабільний. Середні за рік концентрації більшості забруднювальних речовин були суттєво нижчими від встановлених для морських вод гранично допустимих нормативів.

У червні та липні 2018 р. в водах Чорного моря, в гирлі р. Південний Буг в районі Варварівського мосту зареєстровано 2 випадки низького вмісту розчиненого у воді кисню (на рівні ВЗ) з концентраціями 2,59 та 2,42 мг/дм³.

Середні за рік концентрації нафтопродуктів (НП) в гирлі Південного Бугу, Бузькому лимані, гирлі р. Дніпро та Дніпровському лимані були в межах від 1,2 до 1,4 ГДК, в акваторії порту Одеса – 1,0 ГДК; в усіх інших районах спостережень середні концентрації були нижче рівня ГДК. Максимальний вміст НП на рівні 5,0 ГДК відмічено в акваторії порту Одеса, на рівні - 2,0-3,0 ГДК – у Дніпровському лимані, гирлі р. Дніпро та гирлі р. Південний Буг. Порівняно з попереднім роком середній вміст НП майже не змінився (таблиця 2.8).

Вміст синтетичних поверхнево активних речовин (СПАР), як і у попередньому році, в усіх районах спостережень був низький, середні концентрації не досягали рівня ГДК. Максимальні концентрації на рівні 1,5 ГДК були зафіксовані в акваторії порту Одеса, 1,0 ГДК – в районі Сухого лиману.

Найбільший середній вміст фенолів (сума) у межах від 3 до 6 ГДК відмічалось у гирлі Південного Бугу, Бузькому лимані, гирлі р. Дніпро та Дніпровському лимані.

52

У цих же районах контролю максимальні концентрації фенолів досягали 21; 22 та 16 ГДК і порівняно з попереднім роком вміст фенолів у них суттєво підвищився. У дельті і дельтових водотоках р. Дунай та акваторії порту Одеса середній вміст фенолів був на рівні 1,0 ГДК, максимальний вміст – на рівні 4-6 ГДК, в районі Сухого лиману і вхідного каналу та очисних споруд був на рівні «не виявлено». Порівняно з попереднім роком концентрації фенолів тут не змінились.

Середній вміст хрому шестивалентного в дунайській воді залишився на рівні попереднього року і становив 2 ГДК. Максимальна концентрація – 8 ГДК була відмічена у грудні нижче м. Ізмаїл. Загалом в 93% проб з хрому шестивалентного відмічалось досягнення та перевищення рівня ГДК.

Середній і максимальний вміст амонійного азоту майже по усім районам спостережень, як і у попередньому році, був нижче рівня санітарно - гігієнічних нормативів. Тільки у водах гирла р. Південний Буг відмічалась максимальна концентрація амонійного азоту на рівні 3,3 ГДК.

53

Таблиця 2.8Забруднення річних та морських вод за даними спостережень гідрометеорологічних організацій у 2018 р. за даними центральної геофізичної

обсерваторії ім.Б.Срезневського

Райони моря, що контролюються

Середні за рік концентрації /максимальні (мінімальні для кисню) значення

Нафто-продукти,

ГДК

СПАР, ГДК

Феноли,ГДК

Хром (Cr6+), ГДК

Амонійнийазот,ГДК

Загальнийазот,мг/дм3

Загальнийфосфор,мг/дм3

Нітрит-ний азот, ГДК

Нітрат- ний азот, ГДК

Розчинений кисень, % насичення

Сірко-водень,

мл/дм3

Чорне мореДельта р.Дунай1) н.в./ <1 <1/<1 1,0/4 2,0/8 <1/<1 – 0,11/0,18 1,0/2,4 <1/<1 88/77 –Дельтові водотоки1) н.в./ <1 <1/<1 1,0/5 – <1/<1 3,23/4,90 0,11/0,17 1,0/2,3 <1/<1 90/77 –

Гирло р. Південний Буг, Бузький лиман1)

1,2/3,0 <1/<1 3/21 – <1/3,3 1,81/3,69 0,20/0,59 <1/4 <1/<1 92/30–

Гирло р. Дніпро1) 1,4/3 <1/<1 5/22 – <1/<1 0,86/1,16 0,15/0,37 <1/<1 <1/<1 85/41 –Дніпровськийлиман2) 1,4/2,0 <1/<1 6/16 – <1/<1 0,66/1,58 0,13/0,37 <1/<1 <1/<1 95/74 –.

Сухий лиман2) <1/1,2 <1/1,0 н.в./н.в. – <1/<1 0,18/0,42 0,05/0,11 <1/<1 <1/<1 74/47 н.в.Район вхідного каналу2) <1/1,0 <1/<1 н.в./н.в. – <1/<1 0,18/0,42 0,05/0,10 <1/<1 <1/<1 74/50 н.в.

Акваторія порту Одеса2) 1,0/5 <1/1,5 1,0/6 – <1/<1 0,05/0,08 0,03/0,06 <1/<1 <1/<1 101/96 н.в.

Азовське мореПнЗ частина Таганрозької затоки район м. Маріуполь 2) (ст. І кат)

<1/14 <1/<1 1,1/4 – <1/2,4 1,32/3,07 0,05/0,38 1,5/13,0 <1/<1 102/51 н.в.

ПнЗ частина Таганрозької затоки Зовнішній рейд(ст. ІІ кат)2)

<1/5 <1/<1 <1/1,7 – <1/<1 0,94/1,63 0,03/0,06 <1/2,1 <1/<1 106/52 н.в.

54

Бердянська затока2) н.в./н.в. <1/<1 <1/<1 – <1/<1 0,68/1,09 0,01/0,02 <1/<1 <1/<1 97/75 н.в.Протока Тонка2)

(ст. І кат) – – – – – – – – – 102/88 –Примітка: 1) дані наведено для поверхневого горизонту; 2) дані наведено для поверхневого та придонного горизонтів; н.в.– не виявлено або нижче за межу визначення; – спостереження не проводились

55

Середній вміст загального азоту дещо підвищився порівняно з 2017 р. у дельтових водотоках р. Дунай, в гирлі Південного Бугу, Бузькому лимані, гирлі р. Дніпро та Дніпровському лимані, у водах акваторії порту Одеса. Найбільший максимальний вміст загального азоту спостерігався у дельтових водотоках р. Дунай – 4,90 мг/дм3.

Середній за рік вміст загального фосфору у водах усіх районів спостережень був невисокий (0,03–0,20 мг/дм3). Найбільший максимальний вміст було відмічено в гирлі р. Південного Бугу, Бузькому лимані – 0,59 мг/дм3. Порівняно з попереднім роком вміст загального фосфору у цьому районі дещо підвищився.

Середні концентрації нітритного та нітратного азоту, як і у попередньому році, були нижче відповідних санітарно-гігієнічних нормативів, крім районів дельти і дельтових водотоків р. Дунай, де середня концентрація нітритного азоту досягала 1,0 ГДК. Максимальний вміст нітритного азоту на рівні 4 ГДК було відмічено у гирлі р. Південний Буг, Бузькому лимані, на рівні 2,3 - 2,4 ГДК – у дельті р. Дунай та дельтових водотоках.

За даними центральної геофізичної обсерваторії в 2018 році середній за рік вміст розчиненого кисню на поверхневому горизонті в усіх районах моніторингу становив 85-101%, у придонних водах – 63-100% насичення. За мінімальними значеннями відмічалось зниження розчиненого у воді кисню на поверхневому горизонті до 30-96%, на придонному – до 47-96 % насичення.

Присутності сірководню в районах спостережень протягом року не було виявлено.

Забруднення донних відкладів. Спостереження за забрудненням верхнього шару донних відкладень фенолами (сума) та нафтопродуктами проводились у березні і вересні в Сухому лимані, у червні та вересні - в акваторії порту Одеса.

Середній та максимальний вміст фенолів у водах порту Одеса становив 2 мкг/г абсолютно сухого ґрунту. У водах Сухого лиману середній вміст становив 0,14, максимальний – 0,20 мкг/г абсолютно сухого ґрунту.

Середня концентрація нафтопродуктів в донних відкладах в акваторії порту Одеса склала 0,07, максимальна концентрація – 0,11 мг/г абсолютно сухого ґрунту. В Сухому лимані середня концентрація становила 0,06, а максимальна – 0,07 мг/г абсолютно сухого ґрунту.

В Азовському морі спостереження проводились в Бердянський затоці та у північно-західній (ПнЗ) частині Таганрозької затоки (прибережні райони моря у акваторії м. Маріуполя та його зовнішньому рейді), в районі протоки Тонкої. В протоці Тонкій протягом року проводились спостереження з квітня по жовтень за розчиненим киснем, солоністю, загальною лужністю та величинами рН морської води.

В морських водах Азовського моря спостерігався один випадок високого забруднення нітритним азотом на станції 34 (північно-західна частина Таганрозької затоки, гирло р. Кальміус) – 0,260 мг/дм3 (13,0 ГДК).

Середній вміст НП в районах спостережень був менше ГДК. Максимальний вміст НП досягав рівня 14 ГДК в березні на поверхневому горизонті в районі гирла

56

р. Кальміус (район Таганрозької затоки), на рівні 5,0 ГДК – в районі зовнішнього рейду Таганрозької затоки.

Як і в попередні роки, середні і максимальні концентрації СПАР були нижче рівня ГДК.

Середній вміст фенолів становив 1,1 ГДК у водах ПнЗ частині Таганрозької затоки в районі м. Маріуполь. Максимальний вміст фенолів на рівні 4,0 ГДК було виявлено в Таганрозькій затоці в районі м. Маріуполь у серпні в придонному шарі в районі гирла річки Кальміус та 1,7 ГДК – на зовнішньому рейді Таганрозької затоки. Порівняно з 2017 р. середній вміст фенолів дещо підвищився.

Середня концентрація амонійного азоту у порівнянні з попереднім роком не змінилась і була нижче ГДК. Максимальна концентрація – 2,4 ГДК була виявлена у грудні у поверхневому шарі в районі гирла р. Кальміус (Таганрозька затока, район м. Маріуполь).

Середній вміст загального азоту у північно-західній частині Таганрозької затоки в середньому становив від 0,94 до 1,32 мг/дм3, в Бердянській затоці – 0,68 мг/дм3. Максимальна концентрація 3,07 мг/дм3 була виявлена у травні в поверхневому шарі в районі гирла річки Кальміус.

Середній вміст загального фосфору у ПнЗ частині Таганрозької затоки становив 0,03–0,05 мг/дм3, а максимальний вміст на рівні 0,38 мг/дм3 зареєстровано у гирлі р. Кальміус.

Середня концентрація нітритного азоту у Таганрозькій затоці в районі м. Маріуполь склала 1,5 ГДК, на зовнішньому рейді та в Бердянській затоці – менше 1,0 ГДК. Максимальний вміст на рівні 13,0 ГДК було виявлено у листопаді в поверхневому шарі в районі гирла річки Кальміус.

Середні та максимальні концентрації нітратного азоту були нижче рівня ГДК. У північно-західній частині Таганрозької затоки та Бердянській затоці

відносний вміст розчиненого кисню у морській воді змінювався від 97 до 106% на поверхневому горизонті, та від 51 до 75% - на придонному горизонті. Зниження концентрації кисню до мінімального за рік значення – 51-52% насичення спостерігалося в середині серпня у придонному шарі у ПнЗ частині Таганрозької затоки.

У протоці Тонкій вміст розчиненого кисню у поверхневому горизонті води змінювався у межах 90-118%, у придонному – у межах 88-116% насичення. Кисневий режим в період проведення спостережень був задовільним – середня за рік концентрація розчиненого у воді кисню в шарі поверхня-дно становила 102 % насичення. Мінімальний вміст кисню склав у липні 88% насичення на придонному горизонті біля залізничного мосту.

Сірководень у водах Таганрозької і Бердянської заток не виявлено. Забруднення донних відкладів. Спостереження за забрудненням донних

відкладів нафтопродуктами та фенолами (сума) в 2018 р. проводилися в районі ПнЗ частині Таганрозької затоки у червні та вересні.

Середня концентрація нафтопродуктів в донних відкладах в районі ПнЗ частині Таганрозької затоки була на рівні «не виявлено», максимальна концентрація досягала 0,01 мг/г абсолютно сухого ґрунту. Середній вміст фенолів (сума) становив

57

1,99 мкг/г абсолютно сухого ґрунту, максимальний – 3,66 мкг/г абсолютно сухого ґрунту. Порівняно з попереднім роком середній вміст нафтопродуктів та фенолів в донних відкладах дещо збільшився.

Стан підземних вод

За результатами регіональної оцінки, проведеної у 1975-1980 рр., прогнозні ресурси підземних вод України складають 61689,2 тис.м3/добу, з яких з мінералізацією до 1500 мг/дм3 – 57499,9 тис.м3/добу. Розподілені прогнозні ресурси підземних вод по регіонах нерівномірно, що зумовлено відмінністю геолого-структурних і фізико-географічних умов різних регіонів України. Переважаюча частина прогнозних ресурсів зосереджена у північних та західних областях України, ресурси південного регіону обмежені. Найбільша кількість прогнозних ресурсів підземних вод зосереджена в Чернігівській області - 8326,7 тис.м3/добу, найменша – у Кіровоградській (404,6 тис.м3/добу), Чернівецькій (405,3 тис.м3/добу) і Миколаївській (441,6 тис.м3/добу) областях. Розвіданість прогнозних ресурсів підземних вод по країні незначна – 27%. Станом на 1.01.2018 р. розвідано та затверджено ДКЗ СРСР, УкрТКЗ та ДКЗ України 664 родовища підземних вод, які включають 1394 ділянки з експлуатаційними запасами 16372,111 тис.м3/добу, у тому числі за категоріями А+В+С1 ( згідно Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ питних і технічних підземних вод затвердженої Наказом № 23 від 04.02.2000р Державної комісійї України по запасах корисних копалин при комітеті України з питань геології та використання надр) (– 15425,711 тис.м3/добу, за категорією С2 - 946,400 тис.м3/добу. Упродовж 2017 року було розвідано 43 нові ділянки родовищ підземних вод: у Волинській (2), Дніпропетровській (1), Житомирській (3), Закарпатській (1), Київській (5), Луганській (2), Львівській (4), Полтавській (5), Рівненській (2), Сумській (3), Харківській (5), Херсонській (4), Черкаській (3), Чернігівській (1) областях та місті Києві (2). Проведена переоцінка балансових запасів на 14 ділянках: у Вінницькій (1), Київській (7), Львівській (1), Харківській (3), Хмельницькій (2) областях. Приріст розвіданих експлуатаційних запасів підземних вод склав 41,245 тис.м3/добу. Найбільш високим рівнем розвіданості прогнозних ресурсів підземних вод відзначаються центральні та південні регіони України, де розвіданість прогнозних ресурсів підземних вод перевищує 50%. Максимальний відсоток розвіданості прогнозних ресурсів підземних вод відмічається в Одеській (66%), Дніпропетровській (65%), Кіровоградській (57%) областях та АР Крим (92%). У кількісному відношенні значна частина розвіданих експлуатаційних запасів підземних вод зосереджена в Донецькій, Київській, Луганській, Львівській, Харківській областях та АР Крим (понад 1,0 млн.м3/добу у кожній). Сума розвіданих експлуатаційних запасів підземних вод вищезазначених 6 регіонів перевищує половину загальної кількості запасів країни (52%). Найбільшу кількість ділянок родовищ підземних вод розвідано в Київській (135), Донецькій (115), Луганській (102), Львівській (94), Харківській (93) областях та АР Крим (99), що складає (46%) всіх розвіданих ділянок України; найменше розвідано – у

58

Чернівецькій (15) та Миколаївській (16) областях. Освоєння прогнозних ресурсів підземних вод найбільш інтенсивне в густонаселених регіонах з високим господарським потенціалом, особливо при невеликій кількості прогнозних ресурсів. Максимальний рівень освоєння прогнозних ресурсів підземних вод (12-15%) припадає на Донецьку (12%) та Кіровоградську і Чернівецьку області (по 15% у кожній); мінімальний (1-2%) - на Івано-Франківську, Луганську, Полтавську, Харківську області (по 2%) та Чернігівську область (1%).

Видобуток підземних вод в Україні у 2017 році склав 2801,055 тис.м3/добу, що становить 5% від суми прогнозних ресурсів підземних вод (наведено без урахування ресурсів по АР Крим). Найбільший видобуток відмічено в Львівській (401,792 тис.м3/добу), Донецькій (295,039 тис.м3/добу) та Київській (214,366 тис.м3/добу) областях, найменший – в Івано-Франківській (14,763 тис.м3/добу), Житомирській (39,712 тис.м3/добу) областях.

63 тис.м3/добу), Житомирській (39,712 тис.м3/добу) областях. З розвіданих експлуатаційних запасів підземних вод видобуто 1442,368 тис.м3/добу, що становить 9% від їх загальної суми. З 1394 ділянок родовищ підземних вод в експлуатацію введено 684, більшість з яких працюють не на повну потужність. Найвищий відсоток освоєння розвіданих експлуатаційних запасів підземних вод відзначений у Львівській (24%), Волинській (21%), Хмельницькій (20%) областях, найменший – у Дніпропетровській (1%), Івано Франківській (2%), Луганській (3%), Харківській (4%) областях. В абсолютних значеннях найбільше розвіданих експлуатаційних запасів підземних вод видобуто в Київській (155,194 тис.м3/добу) та Львівській (316,508 тис.м3/добу) областях, найменше - у Дніпропетровській (6,645 тис.м3/добу), Івано-Франківській (7,220 тис.м3/добу) та Кіровоградській (8,546 тис.м3/добу) областях.

Загальний видобуток підземних вод у 2017 році, у порівнянні з 2016 роком, зменшився на 474,586 тис.м3/добу (14,5%), у тому числі: по Донецькій на 155,674 тис.м3/добу (34,5%), Луганській на 164,024 тис.м3/добу (59,4%), Полтавській на 82,107 тис.м3/добу (45,3%), Харківській на 30,285 тис.м3/добу (26,8%) та Черкаській на 37,574 тис.м3/добу (29,3%) областях. Найбільше збільшення видобутку підземних вод спостерігалось у Дніпропетровській на 27,580 тис.м3/добу (35,8%), Миколаївській на 6,547 тис.м3/добу (18,5%), Чернівецькій на 6,640 тис.м3/добу (12,4%) та Закарпатській на 5,219 тис.м3/добу (9,4%) областях.

Видобуток підземних вод з розвіданих родовищ у 2017 році зменшився на 57,547 тис.м3/добу (3,8%), у тому числі: в Закарпатській на 15,382 тис.м3/добу (36,9%), Луганській 33,048 тис.м3/добу (35,2%) та Полтавській 10,967 тис.м3/добу (12,9%) областях. Збільшення видобутку підземних вод спостерігалось у Дніпропетровській на 1,975 тис.м3/добу (42,3%), Житомирській на 0,839 тис.м3/добу (7,4%), Кіровоградській на 1,289 тис.м3/добу (17,8%) та Миколаївській на 1,742 тис.м3/добу (17,9%) областях.

За період 2001 – 2017 років загальний видобуток питних підземних вод зменшився на 5594,175 тис.м3/добу (66,6%), з розвіданих запасів – на 2071,258 тис.м3/добу (58,9%) (рис. 3). За останні п’ять років (2013 – 2017 рр.) зменшення загального видобутку склало 2229,550 тис.м3/добу (44,3%), з розвіданих запасів – на

59

723,073 тис.м3/добу (33,4%). Тенденція до скорочення видобутку підземних вод зумовлена переважно економічними причинами зменшенням кількості водоспоживачів та частки використання підземних вод у загальному балансі водокористування в Україні, а також проведенням АТО в межах Донецької і Луганської областей та анексією АР Крим.

Загалом в Україні використано 2263,863 тис.м3/добу (81,0%) підземних вод, без використання скинуто 537,192 тис.м3/добу (19,2%), переважно у вигляді шахтного та дренажного водовідливів. Із загальної кількості підземних вод, що видобуто в 2017 році, 1761,248 тис.м3/добу (77,8%) використано на господарсько-питне водопостачання, 232,248 тис.м3/добу (10,3%) спожито для виробничо-технічних потреб, 230,453 тис.м3/добу (10,2%) використано на сільськогосподарські потреби, 34,090 тис.м3/добу (1,5%) - на зрошення земель, 5,824 тис.м3/добу (0,3%) – на промисловий розлив та виготовлення напоїв. Переважна частина підземних вод використана на господарсько-питне водопостачання від 44,6% (Черкаська область) до 96,3% (Сумська область). Винятком є Чернівецька область, де більше підземних вод використано для сільсько-господарських потреб (69,4%). На виробничо-технічні потреби найбільше використано в Дніпропетровській (34,9%) та Житомирській (23,7%) областях, на зрошення земель – у Дніпропетровській (11,0%) та Херсонській (14,1%) областях.

Обсяг невикористаних прогнозних ресурсів підземних вод в Україні сягає 57587,345 тис.м3/добу (95,4%), однак через різні обставини вони не завжди можуть бути використані, особливо на площах зі складними гідрогеологічними умовами (область тріщинних вод Українського щита). Інформація щодо прогнозних ресурсів, розвіданих запасів, видобутку та використання підземних вод за 2017 р.

60

61

Огляд даних державного обліку використання та моніторингу

підземних вод

Стан підземних вод УкраїниДНВП «Геоінформ України»

Таблиця 2.9Прогнозні ресурси, розвідані експлуатаційні запаси питних і технічних підземних вод України та їх видобуток за 2017 рік по

адміністративних областях.

Адміністративна одиниця

Прогнозні ресурси, тис.м3/добу

Розві- даність прог-

нозних ресурсів,

%

Видобуток з прогнозних ресурсів, тис.м3/добу Освоєння ,% Невикористані

тис.м3/добу.

Всього ресурсів

у т.ч.розвідані запаси, затверджені ДКЗ

СРСР,УТКЗ, ДКЗ УкраїниВсього

у т.ч. з розвіданих запасів

Неоцінений дренаж

Прогнозні ресурси

Розвідані запаси

Прогнозні ресурси

Розвідані запаси

ВсьогоДіючі

ділянки родовищВсього

запасівКількість родовищ

Кількість ділянок родовищ

А.Р. Крим 1300,8 1196,221 21 99 92 н.в.Вiнницька 885,5 151,943 27 54 17 46,841 13,602 29 2,289 5 9 838,659 138,341Волинська 2586,3 354,089 10 25 14 149,976 73,852 17 8,649 6 21 2436,324 280,237Днiпропетровська 1092,6 705,253 17 28 65 104,701 6,645 6 80,391 10 1 987,899 698,608Донецька 2464,0 1083,533 53 115 44 295,039 75,816 40 183,666 12 7 2168,961 1007,717Житомирська 628,6 209,699 26 41 33 39,712 12,135 18 12,038 6 6 588,888 197,564Закарпатська 1081,6 345,191 19 25 32 60,611 26,281 13 6 8 1020,989 318,910Запорiзька 1550,7 302,669 16 36 20 81,16 41,131 17 5 14 1469,540 261,538Iвано-Франкiвська 754,4 292,005 17 32 39 14,763 7,22 13 2 2 739,637 284,785Київська 4215,3 1917,805 51 135 45 214,366 155,194 71 5 8 4000,934 1762,611Кiровоградська 404,6 229,171 21 42 57 61,502 8,546 14 30,107 15 4 343,098 220,625Луганська 4790 1914,031 36 102 40 112,198 60,806 27 39,802 2 3 4677,802 1853,225Львiвська 3644,1 1327,442 52 94 36 401,792 316,508 59 11 24 3242,308 1010,934Миколаївська 441,6 102,882 12 16 23 41,854 11,476 13 9 11 399,746 91,406Одеська 736,7 487,31 26 40 66 76,378 28,555 25 10 6 660,322 458,755Полтавська 4288,9 830,585 44 80 19 99,075 74,027 43 0,084 2 9 4189,825 756,558Рiвненська 3602,5 453,939 19 46 13 105,905 63,215 30 25,299 3 14 3496,595 390,724Сумська 3432,2 622,607 25 50 18 117,599 88,911 42 3 14 3314,601 533,696Тернопiльська 2206,0 295,03 15 25 13 71,558 46,41 11 3 16 2134,442 248,620Харкiвська 4109,8 1102,787 61 93 27 82,83 40,252 58 2 4 4026,970 1062,535Херсонська 4970,8 927,828 22 50 19 249,519 93,026 39 60,492 5 10 4721,281 834,802Хмельницька 1963,7 466,325 29 56 24 114,984 91,134 35 4,667 6 20 1848,716 375,191Черкаська 1806,5 323,755 23 60 18 90,842 26,367 34 3,61 5 8 1715,658 297,388Чернiвецька 405,3 174,061 7 15 43 60,081 13,113 7 15 8 345,219 160,948Чернiгiвська 8326,7 555,95 15 35 7 107,769 68,146 23 1 12 8218,931 487,804Всього по Україні 61689,2 16372,111 664 1394 27 2801,055 1442,368 684 451,094 5* 9* 57587,345 13733,522

* - розрахунок освоєння ресурсів та запасів у цілому по Україні наведено без урахування обсягів по АР Крим н.в. - немає відомостей

Таблиця 2.10

62



Видобуток питних і технічних підземних вод України та їх використання за 2017 рікпо адміністративних областях

Адміністративна одиниця Видобуток тис.м3/добу

Використання,тис.м3/добу Скид підземних вод без

використання, тис.м3/добуВсього господарсько- питні виробничо- технічні сільсько- господарські зрошення виготовлення напоїв промисловий розлив

Вiнницька 46,841 41,174 27,409 6,976 6,171 0,005 0,613 5,667Волинська 149,976 136,616 81,68 6,569 48,36 0,007 13,36Днiпропетровська 104,701 27,973 15,122 9,776 3,065 0,010 76,728Донецька 295,039 100,248 69,856 25,55 3,366 1,476 194,791Житомирська 39,712 27,141 17,74 6,419 2,719 0,263 12,571Закарпатська 60,611 56,935 49,145 5,843 1,912 0,001 0,034 3,676Запорiзька 81,16 79,839 71,202 5,305 2,59 0,669 0,073 1,321Iвано-Франкiвська 14,763 14,061 11,075 1,296 1,672 0,018 0,702Київська 214,366 209,328 166,512 39,946 0,152 0,614 2,104 5,038Кiровоградська 61,502 27,513 17,59 3,784 6,049 0,09 33,989Луганська 112,198 70,445 62,898 7,52 0,027 41,753Львiвська 401,792 388,8 314,236 17,369 57,132 0,063 12,992Миколаївська 41,854 41,807 33,699 6,62 0,422 0,288 0,714 0,064 0,047Одеська 76,378 74,801 66,91 4,917 2,936 0,035 0,003 1,577Полтавська 99,075 98,237 87,375 10,204 0,137 0,521 0,838Рiвненська 105,905 83,745 72,966 9,642 1,115 0,022 22,16Сумська 117,599 117,458 113,123 4,019 0,272 0,005 0,039 0,141Тернопiльська 71,558 70,665 56,33 4,182 10,103 0,002 0,048 0,893Харкiвська 82,83 80,874 65,789 13,477 1,457 0,151 1,956Херсонська 249,519 181,69 142,393 10,575 3,028 25,539 0,155 67,829Хмельницька 114,984 87,844 74,31 8,282 5,032 0,034 0,186 27,14Черкаська 90,842 84,635 37,741 17,732 28,109 0,767 0,197 0,089 6,207Чернiвецька 60,081 57,586 16,634 0,968 39,98 0,004 2,495Чернiгiвська 107,769 104,448 89,513 5,277 9,169 0,049 0,414 0,026 3,321Всього по Україні 2801,055 2263,863 1761,248 232,248 230,453 34,090 1,335 4,489 537,192

63


64




Таблиця 2.11Прогнозні ресурси, балансові експлуатаційні запаси підземних питних і технічних вод України та їх

видобуток за 2018 рік по адміністративних областях

* -розрахунок освоєння ресурсів та запасів у цілому по Україні наведено без урахування обсягів по АР Крим

н.в. - немає відомостей

Таблиця 2.12

65




Видобуток питних і технічних підземних вод України та їх використання за 2018 рікпо адміністративних областях

66




Динаміка видобутку підземних вод в Україні впродовж2001 – 2017 років Малюнок 2.15

Видобуток підземних вод по адміністративних областях України

за 2017 рік Малюнок 2.16.

67




Загальне використання підземних вод України за2017 рік, тис.м 3/добу Малюнок 2.17

Використання розвіданих експлуатаційних запасівпідземних вод за 2017 рік Малюнок 2.18

68




Прогнозні ресурси та видобуток питних та технічних підземних вод по адміністративних областях України Малюнок 2.19

69




Балансові експлуатаційні запаси та видобуток питних та технічних підземних вод Малюнок 2.20

70

Головними чинниками забруднення ґрунтових вод на більшій частині території України є комунальні стоки, стоки тваринницьких комплексів, мінеральні добрива, продукти сільгоспхімії, свинець, марганець, нафтопродукти. Забруднення міжпластових підземних вод носить локальний характер, залежить від техногенного навантаження на геологічне середовище та захищеності підземних вод. Ділянки забруднення напірних підземних вод знаходяться, переважно, у зоні впливу поверхневого комплексу утилізації дренажних вод гірничовидобувних робіт, невпорядкованих складів зберігання промислових відходів, мінеральних добрив та отрутохімікатів, тваринницьких комплексів, нафтопереробних заводів та інших локальних об‘єктів, що впливають на стан підземних вод.

Внаслідок концентрації місць захоронення відходів, обумовленої, у свою чергу, концентрацією промисловості та населення, спостерігається осередковий розвиток промислового забруднення підземних вод (промислова зона Донбасу, Західного Донбасу та Кривбасу - Луганська, Донецька, Дніпропетровська та Запорізька області). Використання мінеральних та органічних добрив і пестицидів при освоєнні сільськогосподарських угідь у південних областях України також призводить до погіршення якості підземних вод, але цей процес менш інтенсивний та має регіональний характер (Херсонська, Миколаївська, Одеська, Полтавська області). Таким чином, значне техногенне навантаження на територію призвело до формування стійких осередків забруднення підземних вод. На території України станом на 01.01.2018 р. кількість облікованих площинних осередків забруднення підземних вод залишилась без змін і становила 200, локальних – 262 (на 01.01.2019 р. кількість облікованих площинних осередків забруднення підземних вод становила 196, локальних – 262 ) тобто динаміка залишається майже без змін. Підземні води в зоні впливу основних осередків були забруднені хлоридами, сульфатами, нітратами, аміаком, роданідами, фенолами, нафтопродуктами, марганцем, свинцем, стронцієм у кількостях, що в окремих випадках, у декілька разів перевищували норми граничнодопустимої концентрації (далі - ГДК).

Поступове скорочення використання мінеральних добрив і пестицидів призвело до певного поліпшення якісного стану підземних вод, але для агропромислових районів проблема присутності в підземних водах, що використовуються для господарсько-питного водопостачання, залишкових кількостей пестицидів та сполук групи азоту залишається актуальною. У 2018 році відмічалось збільшення використання мінеральних добрив, порівняно з минулим роком.

71


Таблиця 2.13Розподіл основних осередків та водозаборів, на яких

спостерігалось забруднення підземних вод по адміністративнихобластях

72








продовження таблиці 2.13

Адміністративна одиниця

Кількість осередків забруд- нення, в дужках, що не

спостер.

Кількість водозаборів, де спосте- рігалось

забруднення підземних

вод

Основні забруднювачіКількість основних забруд- нювачів

Рівненська 8(8) 1нітрати, нітрити,

нафтопродукти, загальне залізо, формальдегід

5

Сумська 3(3) 2мінералізація, загальна жор- сткість, сульфати, феноли,

нітрати, нафтопродукти6

Тернопільська 4(4) - нафтопродукти, органічні сполуки 2

Харківська 4(4) 4 мінералізація, нітрати, нафто- продукти 3

Херсонська 10(10) 3мінералізація, хлориди, суль-

фати, нітрати, нафтопро-дукти, амоній, марганець

7

Хмельницька 8(8) 2мінералізація, загальна жор- сткість, нітрати, загальне за- лізо, нафтопродукти, амоній

6

Черкаська 16(16) -мінералізація, хлориди, суль- фати, нітрати, амоній, пести-

циди, нафтопродукти7

Чернівецька 10(10) - сульфати, нітрати, амоній, колі- індекс, мікробне число 5

Чернігівська 1(1) 4 нафтопродукти, фтор природного походження 2

Автономна Республіка Крим*

24(24) 6

мінералізація, загальна жор- сткість, сульфати, хлориди, нітрати, залізо, пестициди,

нафтопродукти, колі-індекс, індекс БГКП, важкі метали

11

Всього по Україні 200 (181) 95

* - по АР Крим дані наведені за 2012 р.

Динаміка застосування міндобрив на сільгоспугіддях (рілля та багаторічні насадження) України, за даними Державної служби статистики України, по роках наведена в табл. 2.14-2.15.

73

Таблиця 2.14Внесення мінеральних добрив у перерахунку на 100% поживних речовин


на 1 га посівної площіАдміністративн

а областьпо роках

2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017Вінницька 76 67 80 97 104 108 107 104 120 139Волинська 78 63 79 97 98 117 133 132 158 176Дніпропетровська 47 38 49 55 54 50 57 55 72 84Донецька 42 29 40 47 53 57 51 43 62 73Житомирська 55 54 53 63 77 103 87 75 87 104Закарпатська 78 59 75 97 94 76 110 128 122 125Запорізька 34 29 38 42 49 46 48 44 63 82Івано-Франківська 85 82 78 97 103 128 127 114 135 133Київська 73 57 71 78 81 93 95 87 108 128Кіровоградська 37 36 43 56 60 69 68 65 80 93Луганська 37 34 41 44 46 52 56 41 56 67Львівська 122 104 121 137 134 158 155 156 163 154Миколаївська 28 31 41 49 50 50 55 55 72 89Одеська 36 35 43 53 46 52 67 65 91 116Полтавська 75 53 68 73 79 82 82 77 92 102Рівненська 116 89 89 124 127 129 127 119 144 136








Адміністративна область

по роках2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017

Сумська 66 56 63 78 79 91 97 109 124 127Тернопільська 111 77 101 118 120 137 138 124 144 170Харківська 58 49 54 54 60 68 67 71 89 107Херсонська 36 33 39 45 42 43 39 37 54 66Хмельницька 81 76 84 106 107 125 126 122 123 133Черкаська 81 64 83 90 107 106 97 97 108 117Чернівецька 51 55 79 88 78 92 89 72 72 90Чернігівська 76 56 71 73 79 99 107 102 129 139Автономна Республіка Крим 43 43 44 43 48 39 н.в. н.в. н.в. н.в.Всього по Україні 57 48 58 68 72 79 82 79 96 110

Таблиця 2.16Розподіл основних осередків та водозаборів, на яких спостерігалось забруднення підземних вод по

адміністративних областях

75



підземних вод продовження таблиці 2.16

76


Динаміка застосування пестицидів та міндобрив на сільгоспугіддях (ріллята багаторічні насадження) України, за даними Державної служби статистики

України, по роках наведена в таблицях 2.17-2.20.

Таблиця 2.17Застосування пестицидів

77




Таблиця 2.18Застосування пестицидів

78






79




Таблиця 2.20. Внесення мінеральних добрив у перерахунку на 100% поживних

речовин на 1 га посівної площі

Таблиця 2.21Розподіл спостережної мережі Державного рівня моніторингу по адміністративних областях

Адміністративна Кількість спостережних пунктів

80



одиниця На грунтові води

На міжпластові води

На ділянках водозаборів

По області

Вінницька 12 6 - 18Волинська 5 6 4 15Дніпропетровська 18 13 26 57Донецька 22 30 39 91Житомирська 5 5 4 14Закарпатська 20 2 6 28Запорізька 13 12 13 38Івано-Франківська 5 - 2 7Київська 12 6 19 37Кіровоградська 5 3 - 8Луганська 8 17 45 70Львівська 11 10 26 47Миколаївська 2 11 14 27Одеська 18 13 21 52Полтавська 8 - 23 31Рівненська 3 4 15 22Сумська 5 1 16 22Тернопільська 5 7 3 15Харківська 7 6 28 41Херсонська 28 19 22 69Хмельницька 12 8 13 33Черкаська 5 8 12 25Чернівецька 5 4 - 9Чернігівська 9 4 6 19А.Р. Крим* 45 19 33 97Всього по Україні 288 214 390 892

* - дані станом на 1.01.2013 р.З 2013 року спостережна мережа за адмінистративним поділом не змінювалась

Таблиця 2.22Розподіл спостережної мережі Державного рівня моніторингу по водоносних горизонтах у межах

України

Адміністра Водо- Кількість спостережних пунктів

Грунтові води Міжпластові води81




- тивна одиниця

носний горизон

т

Всього, в тому числі:

На ділянках водозаборів

Природн. режим

Порушен. режим

Природн. режим

Порушен. режим

Україна

Q 281 184 30 7 1 59N 176 12 12 18 52 82P 84 13 12 12 47K 190 7 2 23 15 143J 38 18 2 5 13T 12 1 6 5P 2 2C 46 2 16 7 21D 9 5 1 3S 5 4 1

AR-PR 49 6 1 15 10 17Всього: 892 390

Данні за 2017 рік

Таблиця 2.23Спостережна мережа державного моніторингу підземних вод по водоносних горизонтах у межах

України

Данні за 2018 рік

На екологічно-навантажених територіях Донбасу, Західного Донбасу та Кривбасу вплив гірничих виробок діючих шахт та вугільних шахт у процесі затоплення призведе до зміни умов живлення, транзиту і розвантаження підземних вод на даних територіях. А при масовому закритті шахт та регіональному

82


підвищенні мінералізації підземних вод існує ризик зростання мінералізації на водозаборах, розташованих у долинах рік, а також збільшення мінералізації поверхневих вод водоймищ. У Західному Донбасі відчутного збитку підземним водам завдавали високомінералізовані (6000-33000 мг/дм3) шахтні води, що відкачувались шахтами ВАТ «Павлоградвугілля». Акумулюючись у фільтруючих накопичувачах, вони продовжували забруднювати водоносні горизонти в четвертинних, берекських та межигірських відкладах. Основними забруднюючими компонентами є хлориди та сульфати. Мінералізація підземних вод у зонах засолення досягала 8603 мг/дм3. Вміст хлоридів сягав 5284 мг/дм3, сульфатів – 811 мг/дм3. Глибина засолення до 28 м. Більшість водозаборів України, що експлуатують підземні води з розвіданими запасами, працювали у 2018 р. у сталому гідродинамічному та гідрохімічному режимі без перевищення розрахункових величин. На окремих водозаборах зберігалось забруднення підземних вод експлуатаційних водоносних горизонтів, що проявлялось у підвищенні мінералізації, загальної жорсткості, підвищеного вмісту сполук групи азоту, марганцю, літію, свинцю тощо. В останні роки значно скоротилась загальна кількість таких водозаборів і станом на 01.01.2017 р. становила – 95 од. (у 1998 р. – 319). У Донецькій області всі основні водоносні горизонти в долинах річок, де вони є першими від поверхні чи перекриті малопотужною товщею четвертинних відкладів, мають низьку ступінь захищеності від забруднення. Внаслідок невпорядкованого складування промислових відходів, інфільтрації токсичних речовин у підземні води з атмосферними опадами, вимивання токсичних речовин із шлакових відвалів тощо у 2017 р. зберігалось забруднення підземних вод експлуатаційних водоносних горизонтів. Це проявлялось у підвищенні мінералізації до 2740 мг/дм3 (водозабір «Кипуча Криниця») та вмісту сульфатів до 1123 мг/дм3 (водозабір «Комсомольський-2»).

На півдні Донецької області (узбережжя Азовського моря), внаслідок підтягування солоних вод, підземні води неогенових відкладів на Петровському та Приморському-I водозаборах у 2017 р. мали мінералізацію 3350-4000 мг/дм3.

У Херсонській області, внаслідок інтенсивної та тривалої експлуатації Херсонського родовища, водопостачання центральної та більшості частин міста Херсон здійснюється некондиційними водами верхньосарматських відкладів неогену, з мінералізацією понад 1500 мг/дм3 і вмістом нітратів та амонію, що перевищує ГДК. Вміст компонентів забруднення, що перевищують ГДК, спостерігався на раніше виявлених водозаборах, що працюють на затверджених запасах підземних вод: нітратів до 195,2 мг/дм3, хлоридів до 482,1 мг/дм3. Внаслідок тривалого перевищення видобутку підземних вод над розвіданими експлуатаційними запасами на ділянці Кіндійська-1 хімічний склад підземних вод змінився з гідрокарбонатно-хлоридного магнієво-натрієвого до хлоридносульфатного натрієво-магнієвого. У звітному році рівневий режим та якісний стан підземних вод, на 1-майданчику міськводоканалу, залишається без змін. Видобуток підземних вод на ділянці, порівняно з минулим роком, зменшився на 0,02 тис.м3/добу і становив 8,10 тис.м3/добу, що не перевищує розвідані експлуатаційні запаси (10,0 тис.м3/добу). Протягом останніх 10-20 років, на

83

більшості водозаборів Херсонської області, показники якісного складу залишаються без особливих змін, там спостерігається стабілізація якісних показників.

У Вінницькій області на Ямпільському водозаборі внаслідок впливу господарської діяльності міста Ямпіль та підпору поверхневих вод р. Дністер зберігається забруднення підземних вод верхньопротерозойських відкладів. У 2017 році видобуток підземних вод на ділянці становив 0,79 тис.м3/добу, що, порівняно з минулим роком, менше на 0,02 тис.м3/добу. Середньорічний рівень по спостережній свердловині №150 підвищився за рік на 0,21 м та становив 5,27 м. За хімічним складом води верхньопротерозойських відкладів на даній ділянці гідрокарбонатні до хлоридних і сульфатно-натрієво та натрієво-кальцієвого типу. У 2017 році мінералізація знизилась та становила 1589 мг/дм3, загальна жорсткість – 12,9 ммоль/дм3, хлориди – 175 мг/дм3, сульфати – 344 мг/дм3, спостерігався підвищений вміст нітратів – 64,4 мг/дм3.

Вагомим чинником запобігання забрудненню території країни є функціонування спостережної мережі державного моніторингу підземних вод, затвердженої у 2006 році, яка станом на 01.01.2018 р. складалась із 892 спостережних пунктів, зокрема на грунтові води - 288 с.п., на міжпластові води – 214 с.п., на опорних полігонах по вивченню умов формування експлуатаційних запасів підземних вод – 390 с.п. . Спостереження за рівнем підземних вод у 2017 році проводились по 224 спостережних пунктах, а за хімічним складом – по 125 с.п.

84


Схематична карта щільності спостережних пунктів державного рівня моніторингу та їх розподілу по водоносних горизонтах у межах адміністративних областей Малюнок 2.21

85

»



Стан підземних вод УкраїниДНВП «Геоінформ України» 86

Схе

мати

чна

карт

а ро

зпод

ілу

спос

тере

жни

х пу

нкті

в у

пору

шен

ому

реж

имі п

о ви

дах

пору

шен

ня.

Мал

юно

к 2.

22



Таблиця 2.24Узагальнені метеорологічні дані по території України за 2017 рік.

Найменування гідрогеологічних басейнів підземних вод

Середньобагаторічна величина (норма) 2016 р. 2017 р.

Опади, ммТемперату- ра

повітря, t0C


повітря, t0C


повітря, t0C

Зона надмірного зволоження (А)Гідрогеологічна провінція складчатої

області Українських Карпат

660-1197 6,0-9,9 704-1038 8,1-11,2 521-1444 7-11,1

Волино-Подільський АБ 569-714 6,7-7,8 590-664 9,0-9,2 493-836 8,6-9,8Дніпровсько- Донецький АБ 625-638 5,9-7,2 672-700 7,7-8,9 583-730 8,0-9,3

Область тріщинних вод УЩ 607-682 6,9 627 8,9 616-730 8,6-9,3Границі коливання по зоні (А) 569-1197 5,9-9,4 590-1038 7,7-11,2 493-1444 7,0-11,1

Зона нестійкого зволоження (Б)Волино-Подільський АБ 611 8,9 555 10,7 543 10,7

Дніпровсько- Донецький АБ 412-650 6,8-8,0 641-785 8,4-9,6 423-592 9,0-10,6Гідрогеологічна провінція Донецької

складчастої області 527-589 7,9-8,0 530 9,6 460 10,0

Область тріщинних вод УЩ 499-653 7,6-8,5 496-602 9,4-10,1 308-607 9,0-11,1Причорноморський АБ 505 8,9 657 10,3 464 10,6

Границі коливання по зоні (Б) 412-653 6,8-8,9 496-785 8,4-10,7 308-607 9,0-11,1

Зона недостатнього зволоження (В)Причорноморський АБ 386-512 9,7-10,6 510-677 11,1-11,9 268-543 11,4-11,9

Границі коливання по зоні (В) 386-512 9,7-10,6 510-677 11,1-11,9 268-543 11,4-11,9Границі коливання по Україні 386-1197 5,9-10,6 465-1038 7,7-11,9 268-1444 7,0-11,9

87




Таблиця 2.25Узагальнені метеорологічні дані по території України за 2018 рік

88




Таблиця 2.26Гідрогеологічне районування території України за особливостями формування підземних вод

Позначення на схемі Найменування

Зони зволоження

А НадмірногоБ НестійкогоВ Недостатнього

Області формування підземних вод

1 Гідрогеологічна провінція складчастої області Українських Карпат

2 Волино-Подільський артезіанський басейн

3 Область тріщинних вод Українського щита

4 Дніпровсько-Донецький артезіанський басейн

5 Гідрогеологічна провінція Донецької складчастої області

6 Причорноморський артезіанський басейн

7 Гідрогеологічна провінція складчастої області Гірського Криму

Висновок:

В цілому, стан водних ресурсів України, має тенденцію до погіршення. Спостерігається зниження якості води поверхневих водойм та вод підземних горизонтів. Відбувається забруднення вод промисловими та комунальними стоками підприємств, пестецидами та отрутохімікатами від агропромислового сектору. Стан водних ресурсів потребує негайних рішень направлених на покращення його стану.

89



2.4 Стан фауни, флори, біорізноманіття, землі (у тому числі вилучення земельних ділянок)

2.4.1 Загальна характеристика фауни, флори, біорізноманіття, землі (у тому числі вилучення земельних ділянок)

Загальна площа лісового фонду України (землі лісогосподарського призначення) становить 10,4 млн.га, з яких вкритих лісовою рослинністю — 9,6 млн.га. Лісистість території країни становить 15,9 %. Саме ця категорія земель займає майже 2/3 площі природних та напівприродних територій, що складають 20 – 22 % від площі України. Таким чином, основним резервом для розширення природнозаповідного фонду є саме ліси.

Лісові ділянки площею 10,4 мільйона гектарів розташовані в основному на півночі (Полісся) та заході (Карпати). Оптимальним, за європейськими рекомендаціями, є покажчик лісистості 20 відсотків, для досягнення якого необхідно створити більше 2 мільйонів гектарів нових лісів.

Водночас створення нових лісів не повинне здійснюватися шляхом заліснення унікальних степових ділянок.

Відповідно до Постанови КМУ № 773 від 16.05.2007 “Про затвердження Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо цінних захисних ділянок”, виділяються ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення; рекреаційно-оздоровчі ліси та захисні ліси. До лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення відносяться лісові ділянки, що виконують природоохоронну, естетичну функцію, є об’єктами науково-дослідних робіт на довгочасну перспективу, сприяють забезпеченню охорони унікальних та інших особливо цінних природних комплексів та історико-культурних об’єктів, зокрема:

1) розташовані в межах територій та об’єктів природнозаповідного фонду; 2) розташовані в межах історико-культурних заповідників, меморіальних

комплексів, місць, пов’язаних з важливими історичними подіями, охоронних зон пам’яток історії, археології, містобудування та архітектури, монументального мистецтва. До лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення відносяться також унікальні за породним складом, продуктивністю і генетичними властивостями лісові ділянки, на яких зростають реліктові, ендемічні види дерев, що мають велике наукове значення. До рекреаційно-оздоровчих лісів відносяться лісові ділянки, що виконують рекреаційну, санітарно-гігієнічну та оздоровчу функцію, використовуються для туризму, зайняття спортом, санаторно-курортного лікування та відпочинку населення і розташовані:

1) у межах міст, селищ та інших населених пунктів; 2) у межах округів санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій і

курортів; 3) у межах поясів зон санітарної охорони водних об’єктів; 4) у лісах зелених зон навколо населених пунктів.

90

До категорії захисних лісів відносяться лісові ділянки, що виконують функцію захисту навколишнього природного середовища та інженерних об’єктів від негативного впливу природних та антропогенних факторів, зокрема:

1) лісові насадження лінійного типу (полезахисні лісові смуги, державні захисні лісові смуги, лісові смуги уздовж забудованих територій населених пунктів);

2) лісові ділянки (смуги лісів), розташовані у смугах відведення каналів, залізниць та автомобільних доріг;

3) лісові ділянки (смуги лісів) у ярах, на легкорозвіюваних пісках, рекультивованих землях, кам’янистих розсипах, малопотужних кам’янистих ґрунтах, у високогірних зонах, на стрімких гірських схилах, у селенебезпечних басейнах та на схилах лавинонебезпечних басейнів (протиерозійні ліси);

4) лісові ділянки (смуги лісів), які прилягають до смуг відведення залізниць і виділяються з категорії експлуатаційних лісів на 500 метрів з кожного боку.

У гірських районах ширина смуг лісів у разі потреби може бути збільшена з урахуванням результатів спеціальних обстежень до розмірів, що забезпечують захист залізниць і безпеку руху;

5) лісові ділянки (смуги лісів), що прилягають до смуг відведення автомобільних доріг державного значення і виділяються з категорії експлуатаційних лісів шириною 250 метрів з кожного боку дороги.

Для забезпечення захисту зазначених доріг і безпеки руху у гірських районах ширина смуг лісів у разі потреби може бути збільшена з урахуванням результатів спеціальних обстежень;

6) лісові ділянки (смуги лісів) уздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об’єктів, які виділяються з категорії експлуатаційних лісів за нормативами. Ширина наявних смуг лісів, що перевищує нормативи, не підлягає перегляду;

7) інші лісові ділянки (смуги лісів), які не мають зазначених у підпунктах 1 – 6 цього пункту ознак віднесення до категорії захисних лісів, розташовані: на схилах балок і річкових долин з крутизною схилів до 25 градусів (байрачні ліси); серед безлісної місцевості та мають площу до 100 гектарів.

Зараз серед загальної площі лісів України насадження природного походження становлять менше половини. Ця цифра стрімко скорочується внаслідок вирубки природних вікових лісів та посадки на їхньому місці штучних монокультур. Враховуючи, що частка старих лісів складає лише близько 10 % від загальної площі, вкритої лісом.

Координація робіт з охорони та відтворення лісів здійснюється центральними (в лісах державної власності) та місцевими органами виконавчої влади (в лісах комунальної власності). Близько 0,8 мільйона гектарів лісових земель державної власності (в тому числі полезахисні лісові смуги) не надані в користування і віднесені до земель запасу. Нечіткий правовий статус щодо управління землями під полезахисними лісовими смугами призводить до істотного погіршення стану насаджень та їх загибелі.

Відсутність системи фінансування лісогосподарської діяльності, особливо у східних і південних регіонах України, призвела до припинення робіт із створення

91

захисних лісових насаджень на малопродуктивних і деградованих землях та нездійснення попереджувальних протипожежних заходів в лісах, що підвищило ризик виникнення лісових пожеж, осередків шкідників і хвороб лісу, всихання лісів і погіршення екологічної ситуації.

2.4.2 Території з природоохоронним статусом

В структуру природно-заповідного фонду входить 11 категорій, які в своєму складі налічують 8246 об'єктів (площею 4,3 млн га), серед яких 663 об'єкти площею 2,5 млн га (57,3% від загальної площі природно-заповідного фонду). Установлено, що найбільш кількісно представлені такі об'єкти природно-заповідного фонду, як заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва як на державному, так і регіональному рівні. Однак за площею переважають національні природні парки, які є перспективним напрямом для розвитку і розширення природно-заповідного фонду. Доведено, що частка площі природно-заповідного фонду в адміністративних областях суттєво коливається. Найменшою (до 3%) вона є у Миколаївській, Харківській та Дніпропетровській областях, найбільшою (13— 20%) — у Херсонській, Чернівецькій, Закарпатській, Хмельницькій та Івано-Франківській областях.

Початок ХХІ ст. можна охарактеризувати як період росту просторової структури природнозаповідного фонду. Саме в 2000 р. розпочала діяти загальнодержавна програма формування національної екомережі України на період 2000—2015 рр., яка постановила збільшити відсоток заповідності до 10,4% (на той час частка природнозаповідного фонду становила лише 4%) загальної території країни. Водночас у 2011 р. в ЗУ "Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року" відзначено необхідність розширення площі природно заповідного фонду до 10% у 2015 р. та до 15% від загальної території країни у 2020 р. Станом на 1.01.2017 р. природнозаповідний фонд України налічує у своєму складі 8246 об'єктів загальною площею 4,3 млн га (фактична площа 3,9 млн га) в межах території України, що становить 6,6% території України. Зважаючи на те, що 2015 р. був завершальним роком програми формування національної екомережі України, а головним показником є декларований показник заповідності 10,4%, то можна стверджувати, що ця програма не виконана. Впродовж 1992—2016 рр. кількість об'єктів природнозаповідного фонду збільшилась на 47%, серед яких 21% починаючи з 2000 р., а площа майже втричі (з 1,2 до 4,3 млн га). Більшу половину (56%) площі природно-заповідного фонду України займають об'єкти загальнодержавного значення. Серед них 19 природних і 5 біосферних заповідників, 49 національних природних парків, 320 заказників, 136 пам'яток природи, 18 ботанічних садів, 20 дендрологічних та 7 зоологічних парків, 89 парків пам'яток садово-паркового мистецтва. Темпи створення нових об'єктів природнозаповідного фонду призупинились у 2005—2007 рр. як на місцевому рівні, так і загальнодержавного значення. Так, у 2005 р., 2006р., 2008 рр. та 2012—2015 рр., площа природнозаповідного фонду збільшувалась лише на 0,1% від площі держави, у 2007 р. — 0,2%, у 2009 р. — 0,5, 2010 р. — 0,4 та в

92

2011 р. — 0,2%. Це пов'язано із тим, що у більшості областей впродовж 2005—2008, не було створено жодного об'єкта природнозаповідного фонду. Серед таких Миколаївська, Івано-Франківська, Закарпатська, Кіровоградська, Дніпропетровська та ін., а об'єкти, які й створювались в цей період мали площу десятки або сотні га, при потребі створення десятків тисяч га у кожній області. Частка площі природнозаповідного фонду в адміністративних областях суттєво коливається. Найменшою (до 3%) вона є в Миколаївській, Харківській, Вінницькій та Дніпропетровській областях, найбільшою (13—20%) — у Закарпатській, Івано Франківській, Херсонській, Хмельницькій та Чернівецькій областях. Слід зауважити, що здебільшого віддають перевагу створенню об'єктів місцевого значення, ніж загальнодержавного. Наприклад, у 2009 р. із 183 створених об'єктів природнозаповідного фонду держави площею 319,9 тис. га лише 22 (серед яких 18 національних природних парків) загальнодержавного значення площею 267 тис. га, решту (52,9 тис. га) займають 161 об'єкт місцевого значення. Однак починаючи з 2010 р. створення об'єктів природнозаповідного фонду загальнодержавного значення відбувалось значно повільніше лише по 1—2 об'єкти. Із всіх категорій природнозаповідного фонду у період 2004—2015 рр. найбільше зросла площа національних природних парків — на 640,7 тис. га (34 одиниці), заказників — на 310,3 тис. га (483 одиниці) та регіональних ландшафтних парків — на 180,7 тис. га (37 одиниць). Однією з основних причин затримки та перешкод у створенні нових об'єктів природнозаповідного фонду, розвитку природоохоронних територій є протидія місцевих органів влади, яка в більшості випадків пов'язана з не розумінням економічної, соціальної та екологічної ролі природнозаповідного фонду та його впливу на розвиток регіону. В Україні інституційне середовище створене у такій спосіб, що розв'язання будь яких проблем місцевого рівня покладено на районні державні адміністрації, адже саме вони мають забезпечувати виконання законів, указів Президента та Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня, державних і регіональних програм з охорони довкілля, зокрема розвиток мережі природнозаповідного фонду, а також забезпечувати взаємодію з органами місцевої влади.

Показники існуючої та проектованої заповідності відповідно до Державної програми регіонального розвитку України на період до 2020 року.

Площа земель природно-заповідного фонду* Таблиця 2.27. (тис. гектарів)

Назва регіону Станом на 1 січня 2013 року

Станом на 1 січня 2017року

Станом на 1 січня 2021 року

Україна 3655,5 6733 9095,1Автономна Республіка Крим

216,3 365,1 599,9

Область:Вінницька 54,4 145,7 211,9Волинська 219,7 343,5 468,4

93

Дніпропетровська 74,,32 175,58 239,42Донецька 91,8 163,3 236Житомирська 136,6 459,3 626,4Закарпатська 177,5 299,7 357,1Запорізька 122,2 239,2 326,2Івано-Франківська

218,8 369,1 403,9

Київська 112,1 241,3 329Кіровоградська 98,5 124,4 174,6Луганська 88 146,8 200,1Львівська 146,8 312,2 425,7Миколаївська 74,5 135,2 218,8Одеська 150,8 252,9 344,8Полтавська 142,4 284,6 388,1Рівненська 177,5 297,8 406Сумська 176,2 357,5 429Тернопільська 122,6 197,7 262,7Харьківська 73,8 207,4 282,8Херсонська 224,2 372,6 508Хмельницька 306,5 431,2 587,9Черкаська 103,6 178,1 218,6Чернівецька 103,6 178,1 218,6Чернигівська 244,7 452,7 617,3м.Київ 12,5 15,9 17,6м.Севастополь 26,2 26,4 26,8Чорне море 402,5 402,5 752,5

ПИТОМА ВАГА ПЛОЩІ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ ДО ПЛОЩІ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОДИНИЦІ*

Таблиця 2.28. (відсотків)Назва регіону Станом на 1 січня

2013 рокуСтаном на 1 січня 2017року

Станом на 1 січня 2021 року

Україна 6,1 11 15Автономна Республіка Крим

8,3 14 23

Область:Вінницька 2,1 5,5 8Волинська 10,9 17,1 23,3Дніпропетровська 2,3 5,5 7,3

94

Донецька 3,5 6,2 8,9Житомирська 4,6 15,4 21Закарпатська 13,9 23,5 28Запорізька 4,5 8,8 12Івано-Франківська

15,7 26,5 29

Київська 4 8,6 11,7Кіровоградська 4 5,1 7,1Луганська 3,3 5,5 7,5Львівська 6,7 14,3 19,5Миколаївська 3 5,5 8,9Одеська 4,5 7,6 10,4Полтавська 4,9 9,9 13,5Рівненська 8,8 14,9 20,3Сумська 7,4 15 18Тернопільська 8,9 14,3 19Харьківська 2,3 6,6 9Херсонська 7,9 13,1 17,9Хмельницька 14,9 20,9 28,5Черкаська 3 6,6 9Чернівецька 12,8 22 27Чернигівська 7,7 14,2 19,4м.Київ 14,9 19 21м.Севастополь 30,3 30,6 31

В Україні неефективне ведення мисливського господарства та неправильне управління популяціями мисливських тварин призвело до стійкої тенденції зменшення видів мисливських звірів. Внаслідок вибіркових рубок у природних раритетних фітоценозах останні трансформуються в похідні фітоценози зі зміненою структурою деревостану. Вирубування цінних у господарському значенні дерев призвело до розбалансування як вікової, так і ценотичної структури цих лісів, зменшення їхньої продуктивності, послаблення біологічної стійкості як до шкідників, так і до кліматичних катаклізмів. Через заліснення степових фітоценозів, на яких часто створюються лісові культури із аборигенних і неаборигенних видів, відбувається деградація зональних угруповань. Дія перевипасання спричиняє віддалення трав’яних угруповань від свого природного стану, викликає зниження видового багатства, їхньої продуктивності, а місцями і ерозію ґрунтового покриву.

Результатом пожеж є втрата природного різноманіття, а сааме спрощення структури, вульгаризація біоти. У подальшому відбувається консервація дії чинників ценогенезу, внаслідок чого відтворення фітоценозів, у тому числі й раритетних, стає практично неможливим. Аграрне перетворення значної частини

95

трав’яних екосистем призвело до масштабного порушення їхньої структури, руйнування, фрагментації та переважно – до повного їхнього знищення. Зменшення біорізноманіття внаслідок фрагментації спричинює їхню залежність від екологічних чинників, що, в свою чергу, зменшує їхню можливість підтримувати свій гомеостаз, зумовлює істотні кількісні та якісні зміни екосистем. Встановлені факти загроз природного характеру. Це насамперед сильватизація степових ділянок з раритетними фітоценозами. Це пов’язано з припиненням такої форми антропогенного впливу на них, як викошування чи випасання, що порушило усталений хід сукцесій, їх спрямованість і сприяло трансформації цих фітоценозів у чагарникові та лісові угруповання. На територіях ПЗФ, де панують трав'яні типи рослинності, спостерігаються резерватні сукцесії. З'ясовано, що процеси “заглиблення” фітосистем у стадію “розладу” й зниження їхньої організованості, які відбуваються на сучасному етапі автогенезу, зумовлені неадекватністю регуляційних заходів. Зміни, що відбуваються внаслідок забруднення води і поєднаного з ним антропогенного евтрофування водойм, характеризуються випаданням раритетних видів рослин та тварин і заміщення їх видами широкої екологічної амплітуди, адвентивними та інвазійними видами .

Висновок:

Основними загрозами біорізноманіттю всіх структурних елементів екомережі України є антропогенні чинники, віднесені до трьох груп: 1) пряме фізичне знищення (полювання, рибальство, рубання, заліснення корінних трав’яних типів рослинності, перевипасання, пожежі, цілеспрямоване випалювання, розорювання, розробка кар’єрів, рекреація та урбанізація), 2) зміна природних середовищ (сильватизація, резерватні сукцесії, фрагментація екотопів, модифікація місцезмісцезростань), 3) забруднення (біологічне, комунальне).

2.5 Землі (у тому числі вилучення земельних ділянок)

Згідно з Національною доповіддю про стан навколишнього природного середовища України земельний фонд країни за господарським використанням структурно розподіляється наступним чином значна частка земельної площі (70,8%, або 42,74 млн. га) – сільськогосподарські землі, у структурі яких сільськогосподарських угідь– 68,8 %, з них 53,9 % припадає на ріллю; 9,0 % складають пасовища; 4% - сіножаті; 1,5 % – багаторічні насадження; 0,4 % – перелоги. Ліси та інші лісовкриті території займають 17,6% (10,63 млн. га)

території країни, забудовані землі – 4,2% (2,55 млн. га) території, покриті поверхневими водами – 4,0%, заболочені землі – 1,6%, інші – 1,7%.

Територія України характеризується надзвичайно високим показником сільсько-господарської освоєності (70,8%), що значно перевищує екологічно обґрунтовані межі. Крім того, в країні склався надзвичайно високий рівень освоєння життєвого простору: до господарського використання залучено біля 65 % її території , де тільки 21,2 млн. га (35,2 %) еколого стабілізуючих угідь.

96

Оцінка розподілу земельних ресурсів України за їх господарським використанням свідчить, що найбільша питома вага належить сільському господарству – 69,9 %, на другому місці – лісове господарство – 14,7 %, на третьому –землі природно-заповідного фонду (охорона навколишнього природного середовища –4,8 % а інші не використанні землі – 5,3 %.

Спостерігається збільшення земель в лісогосподарській галузі (+20,8 тис.га), житлової та іншої забудови (+10,2 тис. га), у галузі охорони навколишнього середовища (+3,9 тис. га). Разом з тим, пройшло зменшення площі в сільському господарстві (-32,1 тис. га) та промисловості (-4,5 тис. га) що є позитивним з екологічної точки зору.

Висновок:

Враховуючи високий показник використання земель для сільського господарства відбувається негативний вплив на стан грунтів пестецидами та отрутохімікатами, збільшення життєвого простору призводить до вилучення земель придатних для розвитку лісового господарства та подальшої деградації грунтів.

2.6 Кліматичні фактори

У звіті Першої робочої групи П’ятого оцінюючого звіту Міжурядової групи експертів зі зміни клімату зазначено, що потепління кліматичної системи не викликає сумнівів. З 1950 року багато із зареєстрованих змін кліматичної системи визнані нетиповими або безпрецедентними для останніх десятирічь чи навіть тисячоліття. Температура повітря у кожному з останніх трьох десятиріч була вищою за всі попередні з 1850 року, а перше десятиріччя 21-го століття було найтеплішим. У Північній півкулі період з 1983 по 2014 роки був, ймовірно, найтеплішим за останні 1400 років. Практично підвищення температури повітря відбувається і в Україні.

Протягом останніх 55 років швидкість зміни середньої, мінімальної та максимальної температури за рік становить 0,3°С/10 років. При цьому середня за рік температура повітря за останні 24 роки (1991-2014 роки) стала вищою на 0,8 °С відносно кліматичної норми (1961-1990 роки). Найбільший вплив на зміни річної температури в Україні мали літній та зимовий сезони. Їх середня температура за останні 24 роки зросла на 1,3 та 0,9°С відповідно. При цьому суттєвіше підвищилась температура повітря у січні (2,3°С) та липні (1,4°С).

Весною середня температура зросла на 0,8°С, що значною мірою зумовлено підвищенням температури у березні місяці (0,8°С). Температура повітря восени змінилася несуттєво (0,4°С). Зростання середньої за рік та місяць температури повітря зумовлено збільшенням мінімальної та максимальної температури впродовж року.

При цьому у холодний період відмічається суттєве зростання мінімальної температури, а в теплий – максимальної. За останні 24 роки середня за рік максимальна і мінімальна температура в Україні підвищилась на 0,8°С. Найбільше

97

зростання максимальної температури відмічається влітку (1,5°С) з максимумом (1,8°С) у липні, а мінімальної – взимку (1,2°С) з максимумом (2,3°С) у січні.

Для території України прояви змін глобального клімату в усіх районах підсилюються за рахунок внутрішніх факторiв:

зміною ландшафтів в наслідок багатовікової господарської дiяльностi, сучасною зміною водних ресурсів, мелiорацiєю, процесами урбанiзацiї.

Висновок:

Враховуючи глобальне світове потепління в наслідок підвищення вмісту вуглецю в атмосферному повітрі Україна теж відчуває зміни клімату на своїй території і всі негативні процеси з цим пов’язані. Низькі темпи модернізації промислових підприємств також сприяють негативним тенденціям в зміні клімату.

2.6.1 Здоров’я населення

Екологічні проблеми на сьогоднішній день обумовлюють небезпеку існування людини на всіх рівнях – від локального до глобального. Для України ці проблеми виникають досить гостро, оскільки має місце значна концентрація небезпечних виробництв, істотна трансформація ландшафтів, неефективне використання природних ресурсів (зокрема невідтворювальне їх знищення), недостатня забезпеченість виробничих і контролюючих структур фахівцями в області екологічної безпеки.

Загальний стан екологічної безпеки в Україні є досить складним. Існує широке різноманіття факторів (як природного, так і антропогенного характеру), які призводять до ускладнення її стану в просторово-часовому аспекті.

Це в значній мірі впливає на стан навколишнього середовища і призводить до погіршення умов життєдіяльності людей. При цьому техногенна складова екологічної небезпеки на сучасному етапі розвитку нашої держави є чи не найбільш вагомим фактором погіршення екологічної ситуації, який формується за рахунок різних факторів.

На сучасному етапі соціально-економічний розвиток суспільства знаходиться в безпосередньому взаємозв'язку з якістю навколишнього середовища, тому прийняття НПД спрямовано на формування збалансованої системи раціонального природокористування з адекватною структурною перебудовою промислового потенціалу з метою мінімізації антропогенного навантаження і забезпечення соціальної захищеності людини.

Атмосферне повітря є найважливішим життєзабезпечуючим природним середовищем і являє собою суміш газів й аерозолів приземного шару атмосфери, що склалася в ході еволюції Землі, діяльності людини, яке знаходиться за межами житлових, виробничих та інших приміщень. Результати екологічних досліджень як в Україні, так і за кордоном, однозначно свідчать про те, що забруднення приземного

98

шару атмосфери – найпотужніший, постійно діючий фактор впливу на людину, харчовий ланцюг і навколишнє середовище у цілому. Атмосферне повітря має необмежену ємність і відіграє роль найбільш рухомого, хімічно агресивного і все проникаючого агента взаємодії в межах біосфери, гідросфери та літосфери.

Чисте атмосферне повітря є непорушною умовою для здорового життя. Разом з тим, багато найважливіших видів діяльності людини, що пов'язані з соціально-економічним розвитком, призводять до забруднення повітряного басейну середовища проживання більшості населення. У недавно опублікованих переглянутих умовах ВООЗ за якістю атмосферного повітря в Європі наводиться характеристика небезпек, пов'язаних з низкою найбільш поширених забруднювачів повітряного середовища. Зусилля щодо запобігання виникнення факторів ризику, обумовлених забруднюючими речовинами такого роду, виявляються особливо результативними, якщо вдається виявляти і відстежувати конкретний характер експозиції населення одночасно з вживанням заходів щодо запобігання або зменшення забруднення.

Процеси і джерела забруднення приземного шару атмосфери численні і різноманітні. За походженням вони поділяються на антропогенні і природні. До найбільш небезпечних процесів антропогенного забруднення атмосфери відносяться спалювання палива і сміття, ядерні реакції при отриманні атомної енергії, випробуваннях ядерної зброї, металургія та гаряча металообробка, різні хімічні виробництва, в тому числі переробка нафти і газу, вугілля. В процесі спалювання палива найбільш інтенсивне забруднення приземного шару атмосфери відбувається в мегаполісах і великих містах, промислових центрах через поширення в них автотранспортних засобів, ТЕЦ, котелень та інших енергетичних установок, що працюють на вугіллі, дизельному паливі, природному газі і бензині. Внесок автотранспорту в загальне забруднення атмосферного повітря в мегаполісах може досягати 40-50%, а в окремих випадках навіть 80%.

Для атмосфери характерна надзвичайно висока динамічність, обумовлена як швидким переміщенням повітряних мас в латеральному і вертикальному напрямках, так і високими швидкостями, різноманітністю фізико-хімічних реакцій, що перебігають протікають в ній. Атмосфера розглядається зараз як величезний хімічний котел, який знаходиться під впливом численних і мінливих антропогенних і природних чинників. Гази та аерозолі, що викидаються в атмосферу, характеризуються високою реакційною здатністю. Пил і сажа, що виникають при згорянні палива, лісових пожежах, сорбують важкі метали і радіонукліди і при осадженні на поверхню можуть забруднювати великі території, проникати в організм людини через органи дихання.

Атмосферне повітря, як відомо, підлягає високому антропогенному впливу. Поряд із загально розповсюдженими газоподібними забруднюючими речовинами в атмосферне повітря викидаються виважені речовини, які містять частинки різного розміру. Особливу небезпеку для здоров'я людини має пил, діаметр складових компонентів якого (particulate matters) становить менше 10 і 2,5 мкм (ПМ10 і ПМ2,5), що підтверджується численними дослідженнями вчених України, Росії, Європи і США.

99

За наявними дослідженнями, короткотривала (протягом годин або днів) або довготривала (протягом місяців або років) експозиція дрібнодисперсними частинками пилу обумовлює респіраторну і серцево-судинну захворюваність, включно загострення астми і респіраторних симптомів, і зростання кількості випадків смерті, госпіталізації і смертності від серцево-судинних захворювань. Ультратонкі частинки, які вдихаються, можуть не тільки без перешкод проникати в серцево-судинну систему і безпосередньо в серце, викликаючи при цьому серцеву аритмію та зниження скорочувальної здатності серцевого м'язу і коронарного кровотоку, але також змінювати параметри крові.

Разом з тим, існуюча практика урахування складу і нормування пилових викидів не враховує дисперсну структуру твердих пилогазових сумішей. Пилові викиди нормуються як сума виважених частинок без виділення РМ10 і РМ2,5. Діючі методики розрахунку викидів від стаціонарних джерел не відповідають сучасним тенденціям розвитку виробничого сектору, тим самим не враховують особливості технологічних процесів виробництв, матеріали і сировину, що використовується. Такий підхід нормування твердих викидів призводить до маскувань небезпечних домішок і недооцінювання ризику для здоров'я населення, і, як наслідок, знижується мотивація господарських суб'єктів до виконання природоохоронних заходів.

Володіючи невеликою масою, дрібнодисперсні частинки, в залежності від метеорологічних умов, можуть переноситись на значні відстані, тим самим формуючи ризики порушень здоров'я осіб, які постійно мешкають в умовах експозиції. Як наслідок, демографічні та економічні втрати від смертності і захворюваності серед експонованого населення з факторами ризику залишаються високими.

Як показали дослідження дрібнодисперсного пилу, який утворюється на різних підприємствах і технологіях із застосуванням лазерного аналізатора Microtrac S3500, пилові викиди виробництв чорної металургії містять до 84% ПМ10 і до 78% ПМ2,5, викиди машинобудівельних підприємств містять до 40% ПМ10 і до 20% ПМ 2,5, викиди гірничодобувної промисловості містять до 50% ПМ10 і до 25% ПМ2,5, а викиди гірничо-переробної промисловості містять до 85,6% ПМ10 і до 56,7% ПМ2,5. А підприємства ціх галузей є основою промисловості Укаїни.

Тривала експозиція дрібнодисперсного пилу за таких умов, при референтних концентраціях 0,5 і 0,15мг/м3 для ПМ10 і ПМ2,5 формує додаткові ризики розвитку порушень органів дихання у експонованих жителів промислових міст.

У зв'язку з цим, конче актуальним є перегляд діючих розрахункових методик визначення твердих викидів з урахуванням викидів РМ10 і РМ2,5, оскільки оцінка екологічної безпеки міської території тільки за сумою виважених частинок пилу не віддзеркалює реальної ситуації та не враховує недопустимі ризики для здоров'я людини від впливу дрібнодисперсних фракцій пилу. Законодавче закріплення підходів до нормування дрібнодисперсного пилу є не тільки мірою контролю за небезпечними для здоров'я людини речовинами, але і для гармонізації національних нормативів відповідно до вимог європейських стандартів – Директив 2004/107/ЄС та 2008/50/ЄС.

100

Оцінка і тим більше прогноз стану приземного шару атмосфери є дуже складною проблемою. В даний час її стан оцінюється головним чином по нормативному підходу. Величини токсичних хімічних речовин та інші нормативні показники якості повітря наведені в багатьох довідниках і посібниках. У такому керівництві для Європи крім токсичності забруднюючих речовин (канцерогенний, мутагенний, алергенний та інші впливи) враховуються їх поширеність і здатність до акумуляції в організмі людини і харчовому ланцюзі. Стаціонарних постів спостереження за повітряним басейном мало і вони не дозволяють адекватно оцінити його стан у великих промислово-урбанізованих центрах.

Основним забруднювачем атмосферного повітря в Україні є промисловість: вона робить майже вдвічі більше шкідливих викидів, ніж автотранспорт (відповідно 65% і 35%).

Серед промислових об'єктів основними забруднювачами атмосферного повітря є підприємства теплоенергетики (близько 29% всіх шкідливих викидів в атмосферу). На другому місці – чорна металургія, що відноситься до виробництва, яке при сучасній технології виготовлення металів сильно забруднює навколишнє середовище.

На частку підприємств чорної металургії припадає 15-20% загальних забруднень атмосфери промисловістю, що становить понад 10,3 млн. т шкідливих речовин на рік, а в районах розташування великих металургійних комбінатів – до 50%. В середньому на 1 млн. т річної продукції заводів чорної металургії виділення становить, т/добу: пилу – 350, сірчистого ангідриду – 200, оксиду вуглецю – 400, оксидів азоту – 42.

В цілому, на рахунок енергетичної, металургійної та вугільної промисловості можна віднести відповідно 33%, 25% і 23% всіх забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу, підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості – 3%. Найбільша частка викидів припадає на Донецько-Придніпровський регіон – 79% загального обсягу викидів в країні.

Поліпшення якості повітря на території України має важливе соціально-економічне значення. Це обумовлено багатьма причинами і перш за все незадовільним станом повітряного басейну мегаполісів, великих міст і промислових центрів, де живе переважна частина кваліфікованого і працездатного населення.

З точки зору економічних наслідків запиленість і загазованість повітря в виробничих приміщеннях призводить до зниження продуктивності праці, втрати робочого часу через збільшення захворюваності.

Так у структурі розрахункових втрат – економічні збитки через погіршення здоров’я населення пов’язане з забрудненням навколишнього середовища в США складають – 37%.

Стосовно Європи, то за даними Європейського бюро ВООЗ (2015р.), тягар хвороб і смертей, викликаний забрудненням повітря, обійшовся тільки у 2010 році країнам європейського континенту у 1,6 трлн. доларів, а втрати робочої сили склали 225 млрд. доларів. В Росії розраховані економічні збитки від забруднення довкілля становлять 3,1 - 5,8 % від ВВП.

101

Останні дослідження науковців Інституту громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМН України дозволили розрахувати можливі соціально-економічні збитки від викидів пилу в Україні, які сягають для: металургійних підприємств – від 18 млн грн. до 5,5 млрд грн., коксохімічних – від 0,03 млн грн. до 90 млн грн.; гірничорудних – від 2,8 млн грн. до 36,5 млн грн.; для машинобудівних – від 0,2 млн грн. до 52,5 млн грн.

В той же час науковцями Гарвардського університету встановлено, що збільшення середньої тривалості життя людини на один рік призводить до зростання ВВП країни на 4%, що є фактом її економічного зростання.

З точки зору санітарно-гігієнічних наслідків забруднення повітря в результаті надходження в нього різного роду шкідливих речовин є критичним оскільки повітря є середовищем, в якому людина перебуває протягом усього життя і від якого залежить його здоров'я, самопочуття і працездатність, наявність в повітряному середовищі часом навіть невеликих концентрацій шкідливих речовин може несприятливо позначитись на людині, привести в незворотних наслідків і навіть до смерті.

Забруднення повітря є однією з найважливіших детермінант здоров'я. Численні епідеміологічні дослідження виявили зв'язок між забрудненням повітря і широким спектром несприятливих наслідків для здоров'я населення в цілому; ефекти варіювали від безсимптомного непомітного впливу до передчасної смерті.

Несприятлива екологічна ситуація стала причиною багатьох хронічних захворювань, а також вроджених вад розвитку людини. Падіння народжуваності і збільшення смертності за останні роки призвело до різкого погіршення демографічної ситуації в Україні.

За даними щорічної доповіді Міністерства охорони здоров'я України, у першому десятиріччі ХХІ століття населення України продовжувало зменшуватись, хоча і з помітним сповільненням у 2009—2013 рр., в результаті чого до початку 2014 р. воно скоротилося за останні п'ять років на 0,9 млн. осіб, а протягом минулого року — на 81 тис. осіб, або на 0,2%.

Скорочення чисельності населення України відбувається в основному через стійке природне зменшення, вперше зареєстроване у 1991 р., а до початку 2014 р. його сукупна величина за 1991—2014 рр. перевищила 6 млн осіб, або майже 12,5% до чисельності населення України на 1 січня 1991 р.

З моменту проголошення незалежності, населення України скоротилося на понад 7 млн. людей, щороку втрачаючи понад 700 тисяч громадян, третину з яких складають особи працездатного віку, що обумовлено, на жаль, саме ходом демографічного процесу. Те саме провокує зростання демографічного навантаження працездатного населення непрацездатним. Загалом, за даними Держстату, смертність зросла стрімко вже в перші 5 років з моменту проголошення незалежності — період 1990—1995 рр. від 12,1 до 15,4, наступні майже 20 років — стабільна динаміка помірного зростання даного показника 14,4—16,6. Найвищі показники 16,00 — 16,6 спостерігалися в період 2003—2008 рр., після чого спостерігається помірне зниження показників смертності. За даними Держстату, без урахування населення окупованої території Автономної Республіки Крим,

102

населення України на кінець 2014 р. становило 42 млн 928 тис. 900 осіб, що на 144 тис. 182 осіб менше, ніж в 2013 році, кількість померлих у 2014 р. — 632667 людей.

Якщо прослідкувати динаміку показника смертності, наприклад розрахувавши різницю кожні 2 роки, побачимо наступне: з 1992 р. по 1996 рр. відбулося зростання на 2,3 %, в період наступних 4 років — збільшився на 0,1%, а з 2002 по 2008 рр. далі, помірно зростаючи на 0,1—0,3 %, з 2009 по 2012 рр. зменшився в сукупності на 1,6%, вже починаю чи з 2013 р. — знову зростає. 2011 рік — смертність в Україні зменшилася на 4,8%, при цьому скорочення числа померлих жінок було вище, ніж у чоловіків (5,0% і 4,6%). Показник смертності на Україні становив 15,2, в країнах ЕС — 6,7 на 1000 населення.

Структура причин смертності працездатного населення України. Малюнок 2.23

Таблиця 2.29Основні демографічні показники.

103

Аналізуючи показники двадцятого століття, найвищий рівень чисельності населення в України зафіксовано у 1919 році. На той час Україна за кількістю населення посідала 10 місце у світі, то 2015-го – вже 32-ге. Так протягом останніх десятків років в Україні чисельність населення постійно знижувалася й скоротилася менше ніж на 9 млн. осіб станом на січень 2016 року. Найбільший пік зменшення населення спостерігався з 2005-го по 2016 рік скоротившись на 4,5 млн. осіб. Також слід звернути увагу, що населення України на 1 листопада 2013 року становило 45 мільйонів 447 тисяч 10 осіб, а на 1 вересня 2016 року – 42 млн. і 642,4 тис. осіб. Вже станом на початок 2019 року, як зазначалося вище, чисельність наявного населення в Україні, за оцінкою, на 1 грудня 2018р. становила 42177,6 тис. осіб, що на майже як 465 тис осіб менше. Лише упродовж січня–листопада 2018р. чисельність населення зменшилася на 208,8 тис. осіб.

.Чисельність наявного населення (за оцінкою на 1 число відповідного місяця, тис. осіб)

Малюнок 2.24

Аналізуючи дані в розрізі демографічних категорій, варто зазначити, що близько 70% українців належать до категорії працездатних громадян. До відповідної категорії належать повнолітні жителі країни, які ще не вийшли на пенсію за віком. Та далеко не всі пенсіонери мотивовані йти на пенсію за віком, адже через невисокі пенсії багато хто із громадян, що вже досягли пенсійного віку, продовжують свою трудову діяльність, тому їх можна також віднести до працездатних людей. Проблема у тому, що досить часто працюючі пенсіонери обумовлюють брак робочих місць для молодих українців, що змушує їх вдаватися до пошуку фінансового благополуччя закордоном.

Таким чином, працездатне населення України на 2018 рік становить близько 30 мільйонів жителів, при цьому офіційна робота є тільки у 16 млн українців. У той же час приблизно 5,2 мільйона чоловік є дітьми і підлітками, яким ще не виповнилося 15-ти років. Також в Україні проживає близько 6 мільйонів людей пенсійного віку. Коефіцієнт демографічного навантаження (КДН), який розраховується як відношення кількості жителів країни, що не досягло працездатного віку, до працездатних громадян, в Україні станом на 2018 рік становить – 19,2%.

Статистичні дані указують на те, що біля 22, 4 мільйони жителів України є представниками жіночої статі. Протягом останніх років складається тенденція до

104

зменшення приросту представниць жіночої статі. І це є ознакою особливостей прояву трудової міграції в Україні – жінки частіше за чоловіків вдаються до пошуків роботи за кордоном.

За даними держкомстату України станом на 2018 рік близько 19,2 мільйона населення України становлять чоловіки.

Ще одним немаловажним фактором аналізу є середня тривалість життя. Показник тривалості життя демонструє, скільки в середньому доведеться жити громадянину країни. Суттєвими умовами є незмінність показників народжуваності і смертності, оскільки ґрунтуючись саме на цих даних, вираховують середню тривалість життя.

Середня тривалість життя в Україні станом на 2018 рік – 68.8 років, і є абсолютно рівнозначним показником для обох гендерних категорій. Цей показник не лише значно поступається показникам західноєвропейських країн, але ще є значно меншим за середню тривалість життя в світі. За даними ООН цей показник становить 71 рік. Зазначимо, що існує суттєва різниця між тривалістю життя чоловіків і жінок. Якщо у світі показник середньої тривалості життя чоловіків досягає 74,6 років, то у представників сильної статті, що проживають в Україні, середня тривалість життя становить лише 62,6, тобто вона менше на цілих 12 років.

Прогноз чисельності населення України Малюнок 2.25.

Отже, скорочення рівня народжуваності в Україні з невеликим запізненням привело до скорочення чисельності населення працездатного віку. Припускаючи збереження демографічної ситуації, яка характеризуються низьким рівнем народжуваності та значною міграційною активністю, за умов збереження відповідної тенденції протягом тривалого періоду, можна однозначно припустити, що чисельність населення в Україні продовжуватиме суттєво скорочуватися.

На кількість населення України та стан його здоров’я будуть впливати також зміни клімату. Згідно досліджень Український науково-дослідний гідрометеоро-логічний інститут (УНДГМІ) розробив прогнози зміни клімату на території України

105

до 2050 року. Підвищення максимальної та мінімальної температури за рік продовжиться, тобто зими стануть м’якшими та коротшими, а літо спекотнішим. Також відбудеться перерозподіл опадів – на всій території країни можливе збільшення майже на 20% опадів у січні, березні та квітні та зменшення влітку, що на фоні підвищення температури зумовить дефіцит вологи, особливо на півдні країни. У багатьох регіонах підвищення температури та посухи обмежать продуктивність сільського господарства, що є одним з найважливіших секторів економіки України.

Дослідження УНДГМІ та інших спеціалізованих установ та організацій свідчать, що подальші кліматичні зміни будуть сприяти загостренню економічної, соціальної та екологічної ситуації в Україні. Можуть виникнути наступні проблеми:

- через надмірну вологість повітря зросте кількість гострих респіраторних та інфекційних захворювань, що раніше були не притаманні нашому регіону;

- зросте кількість захворювань, пов’язаних із забрудненням атмосферного повітря та продуктів харчування;

-в людей з слабким серцем та судинами буде спостерігатися погіршення стану через різкі перепади температурного режиму та атмосферного тиску.

Висновок:

У зв'язку з вищенаведеним маємо прийти до висновку що; екологізації господарської діяльності підприємств, особливо теплової енергетики та металургійної галузі, немає альтернативи. Вона повинна стати невід'ємною частиною промислового розвитку, що спричинить за собою розумне ставлення до природи шляхом перебудови науки і техніки в плані їх оптимального сполучення з природними процесами.

Пріоритетним в оцінці впливу на довкілля підприємств забруднювачів у найближчій перспективі може бути перехід на методи оцінки натурального збитку, під яким розуміються безпосередні негативні наслідки забруднення (підвищення захворюваності) – сума затрат на медичне обслуговування населення, яке захворіло внаслідок забруднення довкілля, на додаткові послуги комунально-побутового господарства в забрудненому середовищі тощо. А також виділення показників, характеризуючих додаткову смертність, захворюваність, інвалідність. Проведення порівняльної оцінки несприятливих чинників впливу забруднення довкілля на різні показники здоров'я населення і грошової оцінки показників здоров'я населення в натуральних одиницях. Такий підхід, безумовно сприятиме зацікавленості промислових підприємств до екологічних перетворювань що в свою чергу матиме позитивний вплив на стан здоров’я населення.

106

2.7 Прогнозні зміни у разі якщо документ державного планування не буде прийнятий

Згідно щорічної доповіді про стан здоров’я населення, санітарно-епідемічну ситуацію та результати діяльності системи охорони здоров’я України 2016 рік ситуація, що склалася в сфері екологічної, антропогенної та техногенної безпеки в Україні створює загрозу для безпечного існування сучасного і майбутніх поколінь. За результатами вищенаведеної інформації можна прийти до висновку, що наразі спостерігаються тенденції до погіршення стану довкілля.

Серед найважливіших чинників, що можуть призвести до екологічної загрози є :

-незворотне вилучення природних ресурсів;-низькі темпи модернізації застарілого обладнання підприємств-

забруднювачів збудованих в середині ХХ сторіччя;-низьке виконання природоохоронних заходів підприємств;-замулення основної водної артерії України р.Дніпро та «цвітіння» синьо-

зелених водоростей в літній період;-глобальна зміна клімату. В разі не прийняття Національного плану дій з охорони навколишнього

природного середовища на 2020-2025 років в Україні можливо буде спостерігатися подальше погіршення стану довкілля. Забруднення атмосферного повітря, за даними Держстату України за 2018 рік, складало 3866,7 тисяч тон забруднюючих речовин ,з яких 126,4 тисячі тон викиди вуглецю. Аналіз викидів за останні три роки з 2016 по 2018 рік свідчить про практичне відсутнє суттєве зниження викидів- 4498,1 тисяч тон в 2016 році до 3866,7 тисяч тон в 2018 році. Зниження на 631 тисячу тон пов’язано зі зниження індексу промислового виробництва зі 103,1% в 2016 році до 95,3% в 2018 році (дані Мінфіна України) та неповним виконанням природоохоронних заходів основними підприємствами-забруднювачами гірничо-металургійного комплексу про що свідчать звіти цих підприємств перед обласними радами на території яких вони здійснюють свою діяльність ( ці данні знаходяться на сайтах Дніпропетровської, Запорізької та Маріупольській облрад). Також слід зазначити, що в природоохоронних програмах підприємств поточні заходи з заміни та ремонту обладнання подаються як природоохоронні без впровадження сучасних засобів очистки викидів, не розглядаються питання по виведенню з експлуатації застарілого обладнання, а лише його ремонт та не значну модернізацію. Нижче наведені дані Держстату України по капітальним інвестиціям на охорону навколишнього природного середовища за видами природоохоронних заходів.

107

Таблиця 2.30. (у фактичних цінах; тис. грн)

Усього

У тому числі на

охорону атмосферного

повітря і попередження змін клімату

очищення зворотних

вод

поводження з відходами

захист і реабілітацію

ґрунту, підземних і

поверхневих вод

інші заходи

2006 2194188,5 762538,6 777924,5 339529,6 247695,4 66500,42007 3080687,6 1379250,6 809677,1 388386,6 393036,8 110336,52008 3731400,4 1476343,3 927352,9 422918,6 787303,8 117481,82009 3040732,7 1273789,4 882525,4 400016,9 401425,6 82975,42010 2761472,1 1139946,7 734663,4 475584,3 319922,0 91355,72011 6451034,6 2535632,6 721325,5 1183880,2 639123,1 1371073,22012 6589336,5 2462675,3 846955,4 730544,4 540516,8 2008644,62013 6038783,0 2411935,1 834114,8 713856,3 324980,1 1753896,72014 7959853,9 1915129,7 1122149,3 783965,4 359925,6 3778683,92015 7675597,0 1422946,6 848881,2 737498,9 388259,2 4278011,12016 13390477,3 2502805,8 1160029,1 2208676,6 419988,9 7098976,92017 11025535,2 2608027,4 1276530,2 2470969,5 1284502,0 3385506,12018 10074279,3 3505920,6 1692640,7 1182045,8 1444291,6 2249380,6Дані за 2014 ‒ 2018 роки наведено без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та

Луганській областях.

Аналіз даної таблиці показує, що не дивлячись на збільшення видатків в сфері охорони атмосферного повітря, очищення зворотних вод, поводження з відходами суттєвих позитивних змін в покращенні навколишнього середовища не відмічається. Не реагування на дану ситуацію та не прийняття Національного плану в найближчі роки суттєво погіршить стан навколишнього середовища.

Встановлено, що здоров'я людини на 20% залежить від стану довкілля. Це означає, що у людей, котрі проживають в екологічно чистій місцевості, здоров'я може бути кращим, ніж у людей, які живуть в екологічно забрудненій місцевості.

За даними Івано-Франківського національного медичного університету та Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця - відомо, що перевищення рівня забруднення довкілля провокує виникнення гострих та хронічних захворювань різної форми та генезису у населення, що проживає у межах, які зазнають техногенного навантаження.

У випадку неприйняття НПД залишиться без змін й інституційна складова системи з охорони навколишнього природного середовища:

не виконання Україною Цілей Сталого Розвитку (ЦСР), які були затверджені на Саміті Організації Об’єднаних Націй зі сталого розвитку у 2015 році;

108

не виконання Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату;

не виконання угоди до Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату;

відсутність дієвого моніторингу за станом навколишнього природного середовища з урахуванням європейських норм та практик;

приведенню методології інвентаризації джерел та обсягів викидів забруднюючих речовин у відповідність з вимогами спільної програми спостереження та оцінки поширення забруднювачів повітря на великі відстані у Європі (Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані)

відсутність планів поліпшення якості повітря для зон та агломерацій, в яких рівні забруднення перевищують будь-яку з граничних величин чи будь-який цільовий показник або існує ризик такого перевищення

недостатня інтеграція питань охорони довкілля у галузеві стратегії, програми та діяльність;

залишення без змін порядку використання фондів з охорони навколишнього природного середовища.

3 ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ДОВКІЛЛЯ, УМОВ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ ТА СТАНУ ЙОГО ЗДОРОВ’Я НА ТЕРИТОРІЯХ, ЯКІ ЙМОВІРНО ЗАЗНАЮТЬ ВПЛИВУ (ЗА АДМІНІСТРАТИВНИМИ ДАНИМИ, СТАТИСТИЧНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ТА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДОСЛІДЖЕНЬ)

Забруднення навколишнього середовища здійснює негативний вплив на довкілля та здоров’я населення опосередковано, через фактори забруднення: атмосферного повітря, поверхневих та підземних вод, ґрунтів, знищення зелених насаджень в містах та лісів.

За інформацією МОЗ, найбільш несприятливому впливу шкідливих факторів підлягає населення, яке мешкає в межах санітарно-захисних смуг промислових підприємств, що є порушенням вимог «Державних санітарних правил планування та забудови населених місць».

У міських поселеннях 3,4 % проб (16479 із 271202) атмосферного повітря містять забруднюючі речовини у концентраціях, що перевищують гранично допустимі (проти 3.0% у 2016, 3,6% у 2015, 3,3% у 2014), у сільських поселеннях - 1,3% (проти 1,3% у 2016, 1,0% у 2014 і 2015).

З даними Держгеонадр, головними чинниками забруднення ґрунтових вод на більшій частині території України є комунальні стоки, стоки тваринницьких комплексів, мінеральні добрива, продукти сільгоспхімії, свинець, марганець, нафтопродукти. Забруднення міжпластових підземних вод носить локальний характер, залежить від техногенного навантаження на геологічне середовище та захищеності підземних вод. Ділянки забруднення міжпластових підземних вод знаходяться, переважно, у зоні впливу поверхневого комплексу утилізації

109

дренажних вод гірничовидобувних робіт, невпорядкованих складів зберігання промислових відходів, мінеральних добрив та отрутохімікатів, тваринницьких комплексів, нафтопереробних заводів та інших локальних об‘єктів, що впливають на стан підземних вод.

Внаслідок концентрації місць захоронення відходів, обумовленої, в свою чергу, концентрацією промисловості та населення, спостерігається осередковий розвиток промислового забруднення підземних вод (промислова зона Донбасу, Західного Донбасу та Кривбасу - Луганська, Донецька, Дніпропетровська та Запорізька області). Використання мінеральних і органічних добрив при веденні сільського господарства у південних областях України також призводить до погіршення якості підземних вод.

На території України станом на 01.01.2018 р. кількість облікованих площинних осередків забруднення підземних вод залишилась без змін і становила 200, локальних – 262. Підземні води в зоні впливу основних осередків були забруднені хлоридами, сульфатами, нітратами, аміаком, роданідами, фенолами, нафтопродуктами, марганцем, свинцем, стронцієм у кількостях, що в окремих випадках у декілька разів перевищували величини гранично допустимих концентрацій. У межах локальних осередків підземні води четвертинних, неогенових, палеогенових, верхньокрейдяних та протерозойських відкладів по одиночних свердловинах мали підвищений вміст нітратів, амонію, заліза тощо.

Оскільки заходи Національного плану в основному спрямовані на створення комплексної системи з охорони навколишнього природного середовища, і мають обмежити їх негативний вплив на довкілля і здоров’я населення, від виконання заходів Національного плану можна очікувати лише позитивні результати на всій території країни.

Враховуючи це, нижче розглядаються можливі негативні наслідки для довкілля від будівництва нових об’єктів (очисних споруд, розчищення річок, будівництво об’єктів поводження з відходами тощо):

Таблиця 3.1.

1.установки для очищення стічних вод продуктивністю, що перевищує еквівалент чисельності населення в розмірі 150 тисяч осіб .

2. сільськогосподарське та лісогосподарське освоєння, рекультивація та меліорація земель (управління водними ресурсами для ведення сільського господарства, у тому числі із зрошуванням і меліорацією) на територіях площею 20 гектарів і більше або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах на площі 5 гектарів і більше, насадження лісу (крім лісовідновлювальних робіт) на площі понад 20 гектарів або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах на площі 5 гектарів і більше;

3. будівництво меліоративних систем та окремих об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем;

4. установки для очищення стічних вод з водовідведенням 10 тисяч кубічних

110

метрів на добу і більше;5. господарську діяльність, що призводить до скидання забруднюючих речовин

у водні об’єкти, та забір води з водних об’єктів за умови, що водозабір підземних вод перевищує 300 кубічних метрів на добу;

6. поводження з відходами

Так, проектом НПД передбачається діяльність, щодо влаштування інфраструктури для покращення навколишнього середовища, яка підлягатиме процедурі оцінці впливу на довкілля, зокрема:

Ціль 2. Забезпечення сталого розвитку природно-ресурсного потенціалу України.

Підціль: підготовка та впровадження основних засад (стратегії) державної екологічної політики в збалансоване лісоуправління:

захід №2.1.2 - Підготовка та впровадження стратегії реалізації державної політики у сфері охорони природних ресурсів та сталого лісоуправління

Підціль «Забезпечення сталого використання та охорони земель, покращення стану уражених екосистем та сприяння досягненню нейтрального рівня деградації земель, підвищення рівня обізнаності населення, землевласників і землекористувачів щодо проблем деградації земель»:

захід №2.12.8 - прискорення робіт з консервації деградованих, техногенно забруднених та малопродуктивних земель, рекультивації порушених земель

Підціль Стимулювання розвитку інфраструктури управління відходами.Захід № 2.17.2 - Впровадження систем:поводження з пакувальними матеріалами і тарою, зокрема поліетиленовою;збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил

(олив); збирання, заготівлі та утилізації зношених шин, резино-технічних виробів та

відходів резино-технічного виробництва; утилізації не придатних до використання транспортних засобів; збирання та утилізації електричного і електронного обладнання (в тому числі трансформаторів, стабілізаторів та акумуляторів); поводження з медичними

відходами;поводження з будівельними відходами.

Ціль 4. Зниження екологічних ризиків для екосистем та здоров’я населення до соціально прийнятного рівня.

підціль: зниження рівня забруднення атмосферного повітря та водзахід №4.1.2 - Виконання водоохоронних заходів суб’єктами господарювання

(створення більш чистого виробництва, замкнутих (безстічних) систем виробничого водопостачання, впровадження мало- і безводних технологій, забезпечення повторного використання стічних вод);

111

захід №4.1.4 - Будівництво та реконструкція систем водовідведення в населених пунктах;

захід №4.1.5 - Будівництво та реконструкція міських очисних споруд;захід №4.1.6 - Будівництво та реконструкція споруд і мереж зливової

каналізації;захід №4.1.7 - Виконання заходів з відродження та підтримання сприятливого

гідрологічного стану річок та водойм;захід №4.1.4 - Встановлення зон та агломерацій за ступенем забруднення

атмосферного повітря відповідно до вимог Директиви 2008/50/ЄС та Директиви 2004/107/ЄС;

захід №4.1.15 - Розроблення планів поліпшення якості повітря для зон та агломерацій, в яких рівні забруднення перевищують будь-яку з граничних величин чи будь-який цільовий показник або існує ризик такого перевищення.

Така ситуація обумовлює необхідність забезпечення національної екологічної політики, основою якої є стабілізація і поліпшення стану навколишнього природного середовища України шляхом інтеграції екологічної політики до соціально-економічного розвитку України для гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров'я населення, впровадження екологічно збалансованої системи природокористування та збереження природних екосистем.

Розв’язання зазначеної проблеми є ключовим у вирішенні питань енерго- та ресурсонезалежності держави, економії природних матеріальних та енергетичних ресурсів і актуальним стратегічним завданням (пріоритетом) державної політики.

Висновок: в разі прийняття ДДП НПД будуть спостерігатися тенденції до покращення ситуації з довкіллям на всій території України. Особливо це буде відчуватися в зонах найбільших промислових агломерацій, а саме: зменшиться забруднення атмосферного повітря, підвищиться ступінь очистки забруднених стоків, покращиться ситуація з поводженням з небезпечними відходами, збільшиться площа зелених насаджень. Приведе нормативну та законодавчу базу України до норм Європейського союзу.

4 ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ, У ТОМУ ЧИСЛІ РИЗИКИ ВПЛИВУ НА ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ, ЯКІ СТОСУЮТЬСЯ ДОКУМЕНТА ДЕРЖАВНОГО ПЛАНУВАННЯ, ЗОКРЕМА ЩОДО ТЕРИТОРІЙ З ПРИРОДООХОРОННИМ СТАТУСОМ (ЗА АДМІНІСТРАТИВНИМИ ДАНИМИ, СТАТИСТИЧНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ ТА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДОСЛІДЖЕНЬ)

Заходи Національного плану дій (НПД), посилені економічною підтримкою

держави, мають забезпечити поступове виконання природоохоронних заходів і як наслідок покращити навколишнє природне середовище.

У вересні 2018 року Всесвітньою організацією охорони здоров’я (далі-ВООЗ) було підготовлено Глобальну стратегію ВООЗ у сфері здоров’я, охорони довкілля та

112

зміни клімату. В ній підкреслено, що загальновідомі екологічні ризики є причиною чверті усіх випадків смерті та захворювань у всьому світі. Не викликає сумніву, що безпека навколишнього природного середовища має важливий вплив на здоров’я та розвиток людини. Лише забруднення повітря, яке є одним з найбільш серйозних факторів ризику для здоров'я, щорічно викликає 7 мільйонів випадків смерті з причин, яких можна було б уникнути. При цьому 9 з 10 людей дихають забрудненим повітрям і майже 3 мільярди людей все ще змушені користуватися видами палива, що забруднюють навколишнє середовище, такими як тверде паливо або газ для опалення приміщень і приготування їжі. Більше половини населення до цього часу користується водопостачанням, засобами санітарії і гігієни, що не відповідають вимогам безпеки, в результаті чого кожен рік відбувається понад 800 000 випадків смерті, яких можна було уникнути. Більша частка випадків захворювання на малярію та інші хвороби тісно пов'язана зі станом водних екосистем, які можуть бути поліпшені за рахунок природоохоронних заходів.

У 2016 році ВООЗ було підготовлено другу редакцію (перша у 2006 році) доповіді «Запобігання захворюванню через здорове довкілля: глобальна оцінка тягаря хвороб від екологічних ризиків)».

Проведений аналіз показує, що 23% глобальних смертей (і 26% випадків смерті серед дітей віком до п'яти років) пов'язані з змінними факторами навколишнього природного середовища. При цьому 68% цих смертей та 56% розрахункових втрат часу непрацездатності можуть бути оцінені з використанням доказових порівняльних методів оцінки ризиків. Оцінка інших екологічних впливів була здійснена за допомогою експертних висновків.

Найбільш поширеними із списку захворювань, викликаних несприятливими факторами довкілля, є інсульт, ішемічна хвороба серця, діарея та рак. При цьому від зазначених хвороб найбільше потерпає населення в країнах з низьким рівнем доходу.

Відомо, що прямо пов'язати ті чи інші наслідки для здоров'я населення з впливом конкретних підприємств дуже важко (так само, як і навпаки, довести відсутність такого зв'язку), оскільки вплив на здоров'я часто неспецифічний і носить опосередкований характер.

Можуть спостерігатися кумулятивні ефекти, пов'язані з декількома видами господарської діяльності. Так, наприклад, захворювання дихальної системи можуть бути наслідками впливу як об'єктів паливно-енергетичного комплексу, так і металургійної та/або хімічної промисловості.

Так само можна сказати і про вроджену патологію, і багато інших захворювань. Іншими словами, виділити внесок забруднення атмосферного повітря, поверхневих та підземних вод, утворення відходів, зменшення площ зелених та лісових насаджень у вплив на здоров'я населення завдання дуже непросте.

Однак у рамках СЕО не обов'язково доводити прямий зв'язок між здоров'ям населення та впливом забруднення довкілля. Достатньо виявити можливі ризики для здоров'я населення, пов'язані з реалізацією Національного плану дій.

Приймаючи до уваги інформацію, представлену у попередньому розділі, можна зробити наступні висновки:

113

вплив екологічної ситуації (наряду з генетичними факторами та способом життя) є основоположним фактором, що визначає стан здоров'я населення;

в Україні наявна тенденція до зростання захворюваності населення, що мешкає в промислових регіонах;

у промислових регіонах рівень захворюваності респіраторними захворюваннями та злоякісними новоутвореннями перевищує рівень по Україні;

для поліпшення ситуації необхідний комплекс заходів, спрямованих на зменшення забруднень та негативного впливу на здоров'я населення, а також соціально-економічних заходів, спрямованих на підвищення якості життя, таких, як поліпшення інфраструктури, підвищення доступності та якості медичної допомоги тощо;

при розробці регіональних заходів з охорони навколишнього природного середовища необхідно враховувати особливу увагу для зниження екологічного навантаження в регіонах при будівництві нових підприємств або реконструкції існуючих та/або виведення з експлуатації застарілих виробництв, поступового заміщення їх на більш екологічно чисті.

Відношення фактичної площі природно-заповідного фонду до площі держави («показник заповідності») становить 6,6%.

За 2017 рік створено (оголошено) 54 території та об’єкти природно-заповідного фонду, розширено 7, зменшено площу 3, а також скасовано статус 4 об’єктів.

За 2017 рік площа природно-заповідного фонду найбільше збільшилась у Закарпатській області (на 1664,8 га), Київській області (на 511,14 га), Донецькій (на 407,9 га) та Луганській (на 308,2 га) областях.

Основними проблемами територій з природоохоронним статусом є негативний вплив на ці об’єкти промислових зон агломерацій розташованих в безпосередньої близькості від цих територій які впливають на них забрудненим повітрям, недостатньо очищеними промисловими та комунальними стоками, засмічення цих територій відходами. Слід також відмітити недостатні заходи з охорони об’єктів природно-заповідного фонду і як наслідок знищення цінних видів флори та фауни. Після стрімкого розвитку сільського господарства об’єкти природно-заповідного фонду потерпають від застосування поблизу них пестицидів та отрутохімікатів, здійснюється зменшення площ заповідників в наслідок неконтрольованих пахатних робіт в самих заповідниках.

Ризики впливу НПД на територій з природоохоронним статусом виключені. Навпаки, прийняття НПД дасть змогу вирішити питання по збільшенню площ природно-заповідного фонду, приведе нормативну та законодавчу базу України до вимог Європейського Союзу в частині створення об’єктів заповідної справи, урегулює питання винесення меж заповідників в натуру та порядку ведення господарської діяльності в них. Буде мати позитивний вплив на екологічне виховання населення, створить умови для відпочинку та оздоровлення громадян, зменшить негативний вплив на ці об’єкти промислових агломерацій.

114

Таблиця 4.1Сильні/слабкі сторони Національного плану дій з охорони навколишнього природного

середовища на 2020-2025 роки.Сильні сторони Слабкі сторони

План підготовлено на основі Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року»

План спрямований на адаптацію положень європейських директив та конвенцій у сфері охорони навколишнього природного середовища, які були адаптовані до законодавств європейських країн та довели свою ефективність в зазначених країнах.

Значні фінансові витрати підприємств на їх модернізацію та реконструкцію, які у більшості випадків є «не підйомними» для власників цих підприємств. В зв’язку з чим підприємства сплачуючи за забруднення навколишнього природного середовища не можуть реалізувати достатні заходи для покращення ситуації і не можуть кошти витрачені на забруднення довкілля використати для усунення причин негативного впливу .Відсутність достатньої правової нормативної бази для спів фінансування природоохоронних заходів підприємствами-забруднювачами та державними фондами з охорони навколишнього природного середовищі.

Можливості Загрози

Прийняття НПД, в якому присутні відповідні заходи, дасть можливість профінансувати заходи з охорони навколишнього природного середовища з державного та місцевих бюджетів, привести законодавчу та нормативну базу в сфері охорони довкілля відповідно до Європейських норм.

Складний порядок виділення коштів з державного бюджету на реалізацію природоохоронних заходів призводить до того, що кошти надходять на рахунки замовників у другому півріччі ,а в деяких випадках в осінній період, що унеможливлює освоєння цих коштів в запланований період і як наслідок природоохоронні заходи не реалізуються. Недостатнього виділення коштів на реалізацію заходів НПД Верховною Радою України.

115

5 ЗОБОВ’ЯЗАННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ, У ТОМУ ЧИСЛІ ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ ЗАПОБІГАННЯМ НЕГАТИВНОМУ ВПЛИВУ НА ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ, ВСТАНОВЛЕНІ НА МІЖНАРОДНОМУ, ДЕРЖАВНОМУ ТА ІНШИХ РІВНЯХ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ДОКУМЕНТА ДЕРЖАВНОГО ПЛАНУВАННЯ, А ТАКОЖ ШЛЯХИ ВРАХУВАННЯ ТАКИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДОКУМЕНТА ДЕРЖАВНОГО ПЛАНУВАННЯ

Основними міжнародними правовими документами щодо СЕО є Протокол про стратегічну екологічну оцінку (Протокол про СЕО) до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті (Конвенція Еспо), ратифікований Верховною Радою України (№ 562-VIII від 01.07.2015), та Директива 2001/42/ЄС про оцінку впливу окремих планів і програм на навколишнє середовище, яка внесена до виконання плану заходів з виконання угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, який затверджений постановою КМУ від 25 жовтня 2017 р. № 1106 , Бернської Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існуючих в Європі. Засади екологічної політики України визначені Законом України «Про основні засади (Стратегію) державної екологічної політики на період до 2030 року» (ухвалено Верховною Радою України 28 лютого 2019 року).

Основними принципами національної екологічної політики, інструментами реалізації національної екологічної політики та показниками ефективності Стратегії є упровадження екосистемного підходу в галузеву політику та удосконалення системи інтегрованого екологічного управління, інтеграція екологічної політики до інших політик, обов’язкове врахування екологічної складової під час розроблення та затвердження документів державного планування та у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, зокрема екологічна модернізація промислових підприємств шляхом зниження ставки екологічного податку або у формі фіксованої річної суми компенсації (відшкодування податку), у поєднанні з поліпшенням екологічних характеристик продукції, є шляхом до сучасної системної екологічної політики, що реалізується у країнах - членах Європейського Союзу.

Метою державної екологічної політики є досягнення доброго стану довкілля шляхом запровадження екосистемного підходу до всіх напрямів соціально-економічного розвитку України з метою забезпечення конституційного права кожного громадянина України на чисте та безпечне довкілля, впровадження збалансованого природокористування і збереження та відновлення природних екосистем.

Відмінності соціально-економічного розвитку регіонів України зумовлюють нерівномірне техногенне навантаження на навколишнє природне середовище.

116

Передбачається, що положення Основних засад (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2030 року і розроблені на її основі та з урахуванням завдань Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України, національні плани дій будуть інтегровані в регіональні програми соціально-економічного розвитку та деталізовані на рівні регіональних планів дій з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, на основі яких будуть розроблені місцеві плани дій з охорони навколишнього природного середовища, підготовлені на рівні територіальних громад, міських, сільських та селищних рад.

Стратегічна екологічна оцінка та оцінка впливу на довкілля - дасть змогу запобігти негативному впливу на навколишнє природне середовище та встановити відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Під час підготовки НПД враховувались зобов’язання України взяті на себе на міжнародному рівні, а саме документ готувався з урахуванням вимог:

-Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням від 22 березня 1989р.;

-Роттердамська конвенція про процедуру попередньої обґрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі від 10 вересня 1998р.;

-Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі від 22 травня 2001р.;

-Вашингтонська конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення від 3 березня 1973 р.

-Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті (Конвенція Еспоо) від 25 лютого 1991р.;

-Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані від 9 листопада 1979р.;

-Конвенція з охорони та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер від 17 березня 1992р.;

-Конвенція про транскордонний вплив промислових аварій від 17 березня 1992р.;

-Орхуська конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля від 25 червня 1998р.

Шляхи досягнення, передбачені в заходах: 1.7.1(Забезпечення створення та підтримки Реєстру викидів і перенесення забруднювачів (РВПЗ) згідно Протоколу по РВПЗ до Орхуської конвенції з урахуванням вимог обліку викидів парникових газів), 1.7.3(Підготовка і реалізація пілотних проектів з впровадження положень Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція)), 2.1.2 Підготовка та впровадження стратегії реалізації державної

117

політики у сфері охорони природних ресурсів та сталого лісоуправління,2.2.3 (Розроблення та видання інформаційно-методичної літератури щодо впровадження стандартів серії ISO 14000 «Системи екологічного управління»), 2.3.62 (Створення кадастру територій, що входять до Смарагдової мережі), 2.5.1 (Підготовка та подання на розгляд Кабінету Міністрів України Загальнодержавної програми розвитку заповідної справи України, формування Смарагдової мережі в Україні ), 2.5.4 (Супровід на міжнародному рівні поданих до Секретаріату Бернської конвенції нових пропозицій щодо створення територій Смарагдової мережі в Україні), 2.6.9 (Створення системи моніторингу статусу збереження типів природних оселищ та видів природної фауни і флори в межах Смарагдової мережі), 2.8.2 (Розробка критеріїв включення територій та акваторій до Смарагдової мережі, 2.14.11 (Сприяння популяризації застосування продуктових екологічних декларацій згідно з вимогами міжнародного стандарту ISO 14025), 2.14.12 (Створення та підтримка функціонування бази даних продуктових екологічних декларацій, розроблених та схвалених згідно з ISO 14025), 3.1.2.1 (Розробка методологічних засад оцінювання екологічного стану річок України із використанням принципів біоіндикаційної гідроекології в обсязі, передбаченому Водною рамковою директивою 2000/60 ЄС), 3.1.2.4 (Розроблення та впровадження Плану заходів для досягнення національних цільових показників до Протоколу про воду та здоров'я до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер), 3.1.3.1 (Забезпечення розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України проекту постанова Кабінету Міністрів України «Про Міжвідомчу комісію з питань зміни клімату та збереження озонового шару»), 3.1.4.5 (Розроблення та внесення на розгляд Кабінету Міністрів України проектів актів про: схвалення національно визначеного внеску України до Паризької угоди; затвердження порядку здійснення моніторингу та звітності викидів парникових газів; затвердження порядку здійснення верифікації викидів парникових газів; затвердження порядку функціонування дозвільної системи на викиди парникових газів; затвердження комплексного Національного плану з енергетики та зміни клімату на 2021-2030 роки; схвалення Стратегії адаптації до зміни клімату України на період до 2030 року), 3.1.11.2 (Розроблення і провадження системи реєстрації, оцінки, класифікації, маркування, дозволу і обмеження хімічних речовин адаптованої до вимог Регламентів Європейського Парламенту та Ради (ЄС) (ЄС) № 1907/2006 (REACH) та № 1272/2008 (CLP)), 3.1.11.3 (Розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України проекту акта спрямованого на приєднання України до Мініматської конвенції про ртуть), 3.1.11.4 (Підготовка та подання на розгляд Кабінету Міністрів України звіту з виконання Національного плану впровадження Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі для представлення затвердженого документу до Секретаріату Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі), 3.1.11.5 (Підготовка та подання на розгляд Кабінету Міністрів України проекту акта щодо оновлення Національного плану впровадження Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі з урахуванням заходів щодо «нових» СОЗ), 3.1.11.6 (Підготовка та подання на розгляд

118

Кабінету Міністрів України проекту акта щодо впровадження Стратегічного підходу до міжнародного регулювання хімічних речовин на національному рівні, а саме:

-Національний профіль регулювання хімічних речовин;-Національну програму раціонального регулювання хімічних речовин.3.1.11.7 (Підготовка та подання на розгляд Кабінету Міністрів України звіту з

виконання Національного плану впровадження Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі для представлення затвердженого документу до Секретаріату Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі), 3.3.1 (Впровадження суб’єктами господарювання більш екологічно чистого, ресурсоефективного виробництва та екологічних інновацій, здійснення заходів з підвищення енергоефективності та використання відновлювальних джерел енергії, сертифікація виробництв відповідно до міжнародних стандартів ISO серій 9000, 14000), 3.5.1 (Оптимізація структури енергетичного сектору національної економіки шляхом збільшення обсягу використання енергетичних джерел з низьким рівнем викидів двоокису вуглецю на 10 відсотків по відношенню до рівня 2010 року, а також забезпечення скорочення обсягу викидів парникових газів відповідно до задекларованих Україною міжнародних зобов'язань в рамках Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату), 3.7.15 (Розроблення та впровадження національних стандартів у сфері екологічного управління, шляхом гармонізації з міжнародними стандартами серії ISO 14000), 3.7.21 (Сприяння популяризації застосування продуктових екологічних декларацій згідно з вимогами міжнародного стандарту ISO 14025), 4.1.8 (Розроблення та впровадження Плану заходів для досягнення національних цільових показників до Протоколу про воду та здоров'я до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер), 4.1.12 (Визначення відповідно до вимог законодавства Європейського Союзу цільових показників вмісту небезпечних речовин в атмосферному повітрі, зокрема для важких металів, неметанових летких органічних сполук, завислих часток пилу (діаметром менш як 10 мікрон) та стійких органічних забруднюючих речовин), 4.1.13 (Приведення методології інвентаризації джерел та обсягів викидів забруднюючих речовин у відповідність з вимогами спільної програми спостереження та оцінки поширення забруднювачів повітря на великі відстані у Європі (Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані), 4.1.14 (Встановлення зон та агломерацій за ступенем забруднення атмосферного повітря відповідно до вимог Директиви 2008/50/ЄС та Директиви 2004/107/ЄС), 4.12.5 (Удосконалення системи класифікації відходів:

-розроблення та прийняття Національного переліку відходів на основі європейського;

-розроблення порядку процедури класифікації відходів;-розроблення порядку віднесення відходів до категорії небезпечних),

5.4.1 (Актуалізація (оновлення) огляду стану адаптації українського природоохоронного законодавства до законодавства Європейського Союзу та плану адаптації українського природоохоронного законодавства до законодавства Європейського Союзу), 5.8.11 (Технічне переоснащення існуючих постів спостережень та створення нових відповідно до вимог Директиви 2008/50/ЄС та

119

Директиви 2004/107/ЄС), 5.8.13 (Розроблення методик застосування методів вимірювання та оцінювання якості атмосферного повітря відповідно до вимог Директиви 2008/50/ЄС та Директиви 2004/107/ЄС).

6 ОПИС НАСЛІДКІВ ДЛЯ ДОВКІЛЛЯ, У ТОМУ ЧИСЛІ ДЛЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ, У ТОМУ ЧИСЛІ ВТОРИННИХ, КУМУЛЯТИВНИХ, СИНЕРГІЧНИХ, КОРОТКО, СЕРЕДНЬО ТА ДОВГОСТРОКОВИХ (1, 3-5 ТА 10-15 РОКІВ ВІДПОВІДНО, А ЗА НЕОБХІДНОСТІ – 50-100 РОКІВ), ПОСТІЙНИХ І ТИМЧАСОВИХ, ПОЗИТИВНИХ І НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ

У цьому розділі наведений стислий огляд оцінки ризиків та потенційних впливів на навколишнє середовище. Окремі складові НПД були проаналізовані з метою виявлення потенційно значних впливів на навколишнє середовище, що мають відношення до реалізації запланованих заходів. Виявленні ключові впливи, пов'язані з конкретними запланованими заходами НПД, висвітлені у розділі 6.1. На наступному етапі була проведена оцінка потенційних кумулятивних впливів шляхом аналізу комбінованого впливу реалізації різних заходів НПД на окремі компоненти навколишнього природного середовища, результати якої відображені у розділі 6.2.

6.1 Оцінка ключових наслідків для довкілля, в тому числи для здоров’я населення

У цьому підрозділі представлені результати оцінки наслідків заходів документу державного планування (НПД) прийнятих у відповідних розділах Звіту СЕО. Оцінка враховує екологічні цілі, пов'язані з розвитком на державному рівні, з метою забезпечення ефективного та сталого соціально-економічного розвитку держави та поліпшення якості життя населення.

Станом на 26.09.2019 зауважень та пропозицій від громадськості, МОЗ та структурних підрозділів Міністерства енергетики та захисту довкілля до заяви про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки проекту «Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2020-2025 роки» не надходило.

В більшій мірі оцінка зосереджується на потенційних екологічних наслідках пов'язаних із запропонованими змінами функціонального використання територій та основних цілей, підцілей та заходів НПД. В процесі стратегічної екологічної оцінки був здійснений аналіз впливу НПД як на окремі компоненти навколишнього природного середовища, так і сукупного впливу на природні процеси та комплекси, промислові агломерації. На основі оцінки запропонованих рішень проекту був проведений аналіз потенційних кумулятивних впливів, розглянуті заходи для пом'якшення та запобігання потенційних негативних наслідків реалізації окремих проектних рішень на навколишнє природне середовище.

Серед ключових наслідків реалізації заходів НПД виділяються:

120

- вплив на атмосферне повітря (№ заходів НПД ,4.1.1, 4.1.12,4.1.13): виконання заходів з охорони атмосферного повітря, передбачених в дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (захід №4.1.1). Визначення відповідно до вимог законодавства Європейського Союзу цільових показників вмісту небезпечних речовин в атмосферному повітрі, зокрема для важких металів, неметанових летких органічних сполук, завислих часток пилу (діаметром менш як 10 мікрон) та стійких органічних забруднюючих речовин (захід №4.1.12). Приведення методології інвентаризації джерел та обсягів викидів забруднюючих речовин у відповідність з вимогами спільної програми спостереження та оцінки поширення забруднювачів повітря на великі відстані у Європі (Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані) (захід №4.1.13). Встановлення зон та агломерацій за ступенем забруднення атмосферного повітря відповідно до вимог Директиви 2008/50/ЄС та Директиви 2004/107/ЄС (захід №4.1.14). Розроблення планів поліпшення якості повітря для зон та агломерацій, в яких рівні забруднення перевищують будь-яку з граничних величин чи будь-який цільовий показник або існує ризик такого перевищення (захід №4.1.15). Всі ці заходи будуть мати виключно позитивний вплив на стан атмосферного повітря.

З точки зору впливу на здоров’я населення реалізація цих заходів покращить якість повітря в населених пунктах, зменшиться ризик захворювань пов’язаних з органами дихання, крові, онкозахворюваннями.

- вплив на поверхневі та підземні води,: виконання водоохоронних заходів суб’єктами господарювання (створення більш чистого виробництва, замкнутих (безстічних) систем виробничого водопостачання впровадження мало і безводних технологій, забезпечення повторного використання стічних вод) (захід №4.1.2), (захід №4.1.3) будівництво та реконструкція систем водовідведення в населених пунктах, (захід №4.1.4) будівництво та реконструкція міських очисних споруд, будівництво та реконструкція споруд і мереж зливової каналізації, виконання заходів з відродження та підтримання сприятливого гідрологічного стану річок та водойм, запобігання необґрунтованим втратам води при між басейновому транспортуванні водних ресурсів (заходи № 4.1.6-4.1.7). Вплив буде тимчасовий на період виконання будівельних робіт але в подальшому значно покращить стан поверхневих та підземних вод. Зважаючи на ту обставину що більшість населення України проживає в умовах обмеженого водопостачання та водовідведення можливо прогнозувати покращення якості питної води, очищення комунальних стоків, зменшення промислового стоку забруднених вод.

- вплив на ґрунти та земельні ресурси (заходи №2.12.3;2.12.8;2.12.9): Впровадження заходів з підвищення стійкості екосистем (в тому числі і до зміни клімату) внеску біорізноманіття до накопичення вуглецю шляхом збереження та відновлення, включаючи відновлення, принаймні 15 відсотків деградованих екосистем (захід №2.12.3), прискорення робіт з консервації деградованих, техногенно забруднених та малопродуктивних земель, рекультивації порушених земель (захід №2.12.8), розроблення та впровадження сучасних екологічно безпечних, ландшафтно-адаптивних, ґрунтозахисних, енерго- та ресурсозберігаючих

121

технологій щодо збалансованого використання, охорони і відновлення земель та ґрунтів, запобігання їх деградації (захід №2.12.9). Негативний вплив не передбачається.

- вплив на фауну, флору, біорізноманіття: для позитивного впливу на біорізномаіття плануються наступні заходи підцілі 3.1.9 : розроблення стратегічного документу щодо збереження біорізноманіття України відповідно до оновленої глобальної рамкової програми щодо біорізноманіття на період після 2020 року, забезпечення регулювання та здійснення контролю щодо ведення промислу всіх запасів риби та інших водних живих ресурсів у сталий спосіб на законних підставах та із застосуванням еко системного підходу для уникнення надмірного вилову; упередження негативного впливу рибальства на запаси водних живих ресурсів, види, яким загрожує зникнення, та на вразливі екосистеми , здійснення заходів із запобігання вилученню повалених дерев у лісах з метою збереження цілісності екосистем). Реалізація цих заходів значно покращить ситуацію з виключенням негативного впливу на стан флори, фауни, біорізнамаіття.

Кліматичні фактори: запропоновані підцілі 3.1.3 збереження озонового шару захід (Забезпечення розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України проекту постанова Кабінету Міністрів України «Про Міжвідомчу комісію з питань зміни клімату та збереження озонового шару») та 3.1.4 запобігання зміні клімату та адаптація до неї заходи НПД направлені виключно на зменшення впливу на кліматичні фактори від виробничої діяльності підприємств України. Для цього планується: зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС , науково-технічна та інформаційна підтримка робіт , Розроблення та внесення на розгляд Кабінету Міністрів України проектів актів про: схвалення національно визначеного внеску України до Паризької угоди; затвердження порядку здійснення моніторингу та звітності викидів парникових газів; затвердження порядку здійснення верифікації викидів парникових газів; затвердження порядку підготовки Національного плану розподілу квот між установками; затвердження порядку функціонування дозвільної системи на викиди парникових газів; затвердження комплексного Національного плану з енергетики та зміни клімату на 2021-2030 роки; схвалення Стратегії адаптації до зміни клімату України на період до 2030 року. Забезпечення розгляду на засіданнях Ради асоціації між Україною та ЄС, Комітету асоціації між Україною та ЄС і його підкомітетів з питань імплементації положень Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, пов’язаних із зміною клімату та ряд інших заходів підцілі 3.1.4.

Найбільш позитивними для довкілля та здоров’я мають стати заходи, пов’язані зі зменшенням викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (захід №4.1.1,4.1.11,4.1.12), очисткою забруднених стічних вод, розчисткою рік (захід №4.1.2,4.1.7), впровадження систем: поводження з пакувальними матеріалами і тарою, зокрема поліетиленовою; збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив); збирання, заготівлі та утилізації; забезпечення екологічно безпечного збирання, перевезення, зберігання, оброблення та знешкодження непридатних до використання пестицидів і тари від них (захід 2.17.2),

122

здійснення заходів з лісовідновлення (захід 2.1.3), включення нових територій до природоохоронних територій (захід 2.8.4).

Зазначені заходи повинні повернути до належного стану значну частину території України яка зазнала негативного впливу у попередні роки та привести до зменшення кількості об’єктів з високим ступенем екологічного ризику.

При цьому має відбуватись поступова централізація та підвищення контролю за джерелами забруднення навколишнього природного середовища. Це дозволить забезпечити усі об’єкти негативного впливу на довкілля належним контролем, у тому числі постійним моніторингом показників довкілля у робочій та санітарно-захисній зоні, на стаціонарних джерелах викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до ПКМУ № 827 від 14.08.2019р «Про деякі питання здійснення державного моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря», на скидах стічних вод у водні об’єкти.

- щодо охорони здоров’я населення: виходячи з вище наведеного можливо вважати що заходи, передбачені у запропонованому проекті НПД будуть мати позитивний ефект на стан здоров’я населення, а саме: будівництво та реконструкцію систем водовідведення в населених пунктах, виконання заходів з охорони атмосферного повітря, передбачених в дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, визначення відповідно до вимог законодавства Європейського Союзу цільових показників вмісту небезпечних речовин в атмосферному повітрі, зокрема для важких металів, неметанових летких органічних сполук, завислих часток пилу (діаметром менш як 10 мікрон) та стійких органічних забруднюючих речовин. (№ заходів НПД 4.1.3;4.1.1;4.1.12), розроблення та впровадження Плану заходів для досягнення національних цільових показників до Протоколу про воду та здоров'я до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер (захід №4.1.8).

Для відстеження впливу запланованих заходів планується наступне: створення баз даних, необхідних для проведення оцінки екологічних ризиків, та ризиків для здоров'я населення, включення оцінки ризиків для здоров'я населення та екологічних ризиків у процесі розміщення, будівництва, експлуатації нових і реконструкції існуючих промислових підприємств та інших екологічно небезпечних об'єктів до процедури здійснення стратегічної екологічної оцінки, створення окремої рубрики на офіційних веб-сайтах Мінприроди, МОЗ та місцевих органів виконавчої влади для інформування населення щодо екологічних ризиків .

6.2 Можливість негативних кумулятивних ефектів

Проект документа державного планування не містить кількісних та якісних характеристик об’єктів інфраструктури, що пропонуються. У зв’язку з цим опис вторинних кумулятивних, синергічних, коротко-, середньо- та довгострокових (1, 3-5 та 10-15 років відповідно, а за необхідності - 50-100 років), постійних і тимчасових, позитивних і негативних наслідків, може бути обрахованим на стадії розроблення регіональних заходів з охорони навколишнього природного середовища.

123

Ймовірний екологічний вплив на складові довкілля.Таблиця 6.1

Оцінка ймовірного впливупроекту Плану на довкілля відповідно до контрольного переліку.

№ Чи може реалізація документу державного планування спричинити:

Негативний вплив Пом’якшенняіснуючоїситуації Так Ймовірно Ні

Повітря

1. Збільшення викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел?

+

2. Збільшення викидів забруднюючих речовин від пересувних джерел?

+

3. Погіршення якості атмосферного повітря? +

4.Появу джерел неприємних запахів? +

5.Зміни повітряних потоків, вологості,

температури або ж будь-які локальні чи регіональні зміни клімату?

+

Водні ресурси^рси

6. Збільшення обсягів скидів у поверхневі води?

+

7.Будь-які зміни якості поверхневих вод

(зокрема таких показників як температура, розчинений кисень, прозорість, але не

обмежуючись ними)?

+

8. Збільшення скидання шахтних і кар’єрних вод у водні об’єкти? +

9.Значне зменшення кількості вод, що

використовуються для водопостачання населенню?

+

124

10.Збільшення навантаження на каналізаційні

системи та погіршення якості очистки стічних вод?

+

11.Появу загроз для людей і матеріальних

об’єктів, пов’язаних з водою (зокрема таких, як паводки або підтоплення)?

+

12.Зміни напрямів і швидкості течії

поверхневих вод або зміни обсягів води будь-якого поверхневого водного об’єкту? +

13. Порушення гідрологічного та гідрохімічного режиму малих річок регіону?

+

14. Зміни напряму або швидкості потоків підземних вод?

+

15.Зміни обсягів підземних вод (шляхом

відбору чи скидів або ж шляхом порушення водоносних горизонтів)?

+

16.Забруднення підземних водоносних

горизонтів?+

Відходи

17. Збільшення кількості утворюваних твердих побутових відходів?

+

18.Збільшення кількості утворюваних чи

накопичених промислових відходів IV класу небезпеки?

+

19.Збільшення кількості відходів I- III класу

небезпеки? +

20. Спорудження еколого- небезпечних об’єктів поводження з відходами?

+

21. Утворення або накопичення радіоактивних відходів?

+

Земельні ресурси

22. Порушення, переміщення, ущільнення ґрунтового шару? +

23.Будь-яке посилення вітрової або водної

ерозії ґрунтів? +

24. Зміни в топографії або в характеристиках рельєфу?

+

25. Появу таких загроз, як землетруси, зсуви, селеві потоки, провали землі та інші подібні

загрози через нестабільність літогенної основи або зміни геологічної структури?

+

125

26.Суттєві зміни в структурі земельного фонду,

чинній або планованій практиці використання земель?

+

27.Виникнення конфліктів між ухваленнями цілями ДДП та цілями місцевих громад? +

Біорізноманіття та рекреаційні зони

28.Негативний вплив на об’єкти природно-

заповідного фонду (зменшення площ, початок небезпечної діяльності у

безпосередній близькості або на їх території тощо)

+

29.Зміни у кількості видів рослин або тварин, їхній

чисельності або територіальному представництві?

+

30. Збільшення площ зернових культур або сільськогосподарських угідь в цілому?

+

31. Порушення або деградацію середовищ існування диких видів тварин?

+

32. Будь-який вплив на кількість і якість наявних рекреаційних можливостей?

+

33.Будь-який вплив на наявні об’єкти історико-

культурної спадщини? +

34.Інші негативні впливи на естетичні

показники об’єктів довкілля (перепони для публічного огляду мальовничих краєвидів,

появу естетично прийнятих місць, руйнування пам’ятників природи тощо)?

+

Населення та інфраструктурараструктура

35.Зміни в локалізації, розміщенні, щільності, та

зростанні кількості населення будь-якої території?

+

36.Вплив на нинішній стан забезпечення житлом

або виникнення нових потреб у житлі? +

37.Суттєвий вплив на нинішню транспортну систему? Зміни в структурі транспортних

потоків?+

38. Необхідність будівництва нових об’єктів для забезпечення транспортних сполучень?

+

39. Потреби нових або суттєвий вплив на наявні комунальні послуги?

+

40. Появу будь-яких реальних або потенційних загроз для здоров’я людей?

+

126

Екологічне управління та моніторинг

41. Послаблення правових і економічних механізмів контролю в галузі екологічної безпеки?

+

42.Погіршення екологічного моніторингу?

+

43.Усунення наявних механізмів впливу органів

місцевого самоврядування на процеси техногенного навантаження?

+

44.Стимулювання розвитку екологічно небезпечних

галузей виробництва?+

Інше

45. Підвищення рівня використання будь-якого виду природних ресурсів?

+

46.Суттєве вилучення будь-якого невідновлюваного

ресурсу?+

47.Збільшення споживання значних обсягів палива

або енергії?+

48.Суттєве порушення якості природного

середовища?+

49. Появу можливостей досягнення короткотермінових цілей, які ускладнюватимуть досягнення довготривалих цілей у майбутньому?

+

50.

Такі впливи на довкілля або здоров’я людей, які самі по собі будуть значними, але у сукупності

викличуть значний негативний екологічний ефект, що матиме значний негативний прямий

або опосередкований вплив на добробут людей?

+

Висновок:

Заходи запропоновані НПД будуть мати короткостроковий вплив на довкілля тільки на протязі будівництва об’єктів інфраструктури: спорудження еколого- небезпечних об’єктів поводження з відходами, порушення, переміщення, ущільнення ґрунтового шару, зміни в топографії або в характеристиках рельєфу, суттєві зміни в структурі земельного фонду, чинній або планованій практиці використання земель, потреби нових або суттєвий вплив на наявні комунальні послуги. Після завершення будівництва негативний вплив на довкілля буде відсутній або мати мінімальний вплив.

6.3 Оцінка головних впливів на довкілля та здоров’я

Атмосферне повітря. 127

Основні ризики: не виконання або ігнорування суб’єктами господарської діяльності виконання передбачених заходів з покращення атмосферного повітря.

Очікувані позитивні ефекти: реалізація запропонованих заходів ДДП позитивно вплине на якість повітря. Визначений комплекс заходів з досягнення поставлених цілей сприятиме забезпеченню відповідності якості територій та агломерацій України умов життєдіяльності населення населених пунктів санітарно-гігієнічним нормам.

Водні ресурси.Основні ризики: суттєвим ризиком щодо подальшого забруднення та

засмічення поверхневих та підземних вод та деградації прибережних територій може стати зволікання з розробленням та затвердженням у встановленому законодавством порядку землевпорядної документації щодо встановлення меж прибережних захисних смуг та водоохоронних зон водних об’єктів, будівництвом сучасних очисних споруд комунального господарства держави. Можливе забруднення басейнів річок виток який починається на територіях сусідніх держав в наслідок транскордонного переносу забруднених вод у північну та східну частини України.

Очікувані позитивні ефекти: внаслідок реалізації заходів проекту ДДП очікується зменшення потрапляння забруднюючих речовин у поверхневі водойми. Отже, за умов втілення запропонованих заходів очікується позитивний вплив на гідрогеологічне середовище. Видалення стічних вод промислових та комунальних підприємств, в тому числі рідкої фракції при переробці відходів, поверхневого стоку з ділянок виробничих територій, потребує попередньої очистки на локальних очисних спорудах з подальшим скиданням до системи централізованого водовідведення або до природних водойм.

Ґрунти та земельні ресурси. Основні ризики: з огляду на передбачений розвиток промислових територій

буде відбуватися забруднення ґрунтів в разі порушення технологічних регламентів виробничих процесів, захоронення частки відходів, що не піддаються утилізації в межах ділянок розміщення підприємств. Визначення технології приймання, переробки, утилізації та вибір місця захоронення чистини відходів, що не піддаються утилізації, повинне здійснюватися за результатами попередніх інженерно-геологічних досліджень та на стадії робочого проектування та потребує експертного контролю. Існує ризик забруднення ґрунтів внаслідок надмірного використання добрив та хімічних засобів захисту рослин. Окрім того, під час містобудівного освоєння територій в результаті будівництва об'єктів та супутньої інфраструктури можливе фізичне переміщення верхніх шарів ґрунту, їх ущільнення, механічне забруднення будівельними відходами. Суттєвим ризиком щодо погіршення стану земельних ресурсів є активізація несприятливих геологічних процесів.

Очікувані позитивні наслідки: реалізація заходів ДДП сприятиме відновленню рослинного покриву ґрунтів, їх регенерації, підвищенню ефективного використання земельних ресурсів.

Біорізноманіття.

128

Основні ризики: В цілому реалізація заходів НПД не передбачає негативних ефектів для біорізноманіття.

Очікувані позитивні наслідки: збільшення територій зелених насаджень, природно-заповідного фонду.

Ризики для здоров'я населення. Основні ризики: згідно наявних даних щодо стану здоров'я населення та

висновків медико-санітарних служб відзначається вплив якості навколишнього середовища на здоров'я населення. Тому, ризик погіршення якості здоров’я населення напряму пов'язаний з ризиками пониження якості компонентів навколишнього середовища, описаними вище.

Очікувані позитивні наслідки: реалізація заходів НПД дозволить суттєво зменшити концентрацію забруднюючих речовин у приземному шарі атмосфери та зменшить техногенне навантаження, що в свою чергу, позитивно вплине на стан здоров’я населення України. Збільшення площ зелених насаджень також призведе до підвищення якості атмосферного повітря на суміжних ділянках житлової та прирівняної до неї забудови і санітарно захисних смуг промислових підприємств.

7 ЗАХОДИ, ЩО ПЕРЕДБАЧАЄТЬСЯ ВЖИТИ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ, ЗМЕНШЕННЯ ТА ПОМ’ЯКШЕННЯ НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ ВИКОНАННЯ ДОКУМЕНТА ДЕРЖАВНОГО ПЛАНУВАННЯ

Досягнення поставлених цілей для покращення стану довкілля України (виходячи з національних пріоритетів) має здійснюватися з суворим дотриманням Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», який визначає загальні вимоги в галузі охорони навколишнього середовища при розміщенні, проектуванні, будівництві, введенні в експлуатацію, експлуатації, консервації, споруд та інших об’єктів.

Законом встановлено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов’язкових екологічних вимог:

а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;

б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;

в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів;г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості

природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров’я населення;

д) збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;

129

е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб;

є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов’язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

Негативні наслідки для довкілля можливі при:-спорудженні еколого-небезпечних об’єктів поводження з відходами;-порушення ,переміщення ущільнення ґрунтового шару;-зміни в топографії або в характеристиках рельєфу;-суттєві зміни в структурі земельного фонду, чинній або планованій практиці

використання земель;При виконанні робіт пов’язаних з реалізацією запланованих цілей

передбачається дотримуватись наступних заходів для мінімізації впливу на довкілля:

Заходи щодо охорони атмосферного повітря відповідно до Закону України «Про охорону атмосферного повітря», а саме:

- організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо;

- заходи щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів;

- заходи щодо забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів;

Заходи спрямовані на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення значного негативного впливу на об'єкти тваринного світу. Під час провадження планованої діяльності, у відповідності до вимог статей 9, 37, 39, 40 Закону України «Про тваринний світ»:

- збереження умов існування видового і популяційного різноманіття тваринного світу в стані природної волі;

- недопустимість погіршення середовища існування, шляхів міграції та умов розмноження диких тварин;

- збереження цілісності природних угруповань диких тварин; - запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничих процесів; - охорону середовища існування, умов розмноження і шляхів міграції тварин; - недоторканість ділянок, що становлять особливу цінність для збереження

тваринного світу; - розроблення і здійснення заходів, які будуть забезпечувати збереження

шляхів міграції тварин. Заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також

припинення скидання забруднених стічних вод та заходи щодо попередження підтоплення, заболочення, засолення та забруднення цих земель відповідно до Водного кодексу України.

130

Заходи спрямовані на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення значного негативного впливу на здоров'я населення при здійсненні планованої діяльності відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів будуть розглядатися:

- відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами;

- заходи радіаційної безпеки, відповідних санітарних правил, а також заходи встановлені нормами, іншими актами законодавства, що містять вимоги радіаційної безпеки.

Заходи щодо збереження біорізноманіття в лісах відповідно до статті 85 Лісового кодексу України шляхом:

- створення і оголошення в установленому законом порядку на найбільш цінних лісових ділянках територій та об'єктів природно-заповідного фонду, розвитку екологічної мережі;

- виділення, створення і збереження об'єктів цінного генетичного фонду лісових порід (генетичних резерватів, плюсових дерево станів і дерев, колекційних лісових ділянок, лісо насінних ділянок і плантацій, дослідних та випробних культур тощо);

- недопущення генетичного забруднення генофондів аборигенних порід та інвазій інтродукованих видів у природні екосистеми;

- застосування екологічно орієнтованих способів відтворення лісів та використання лісових ресурсів;

- забезпечення охорони рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, пралісів, інших цінних природних комплексів відповідно до природоохоронного законодавства.

Конкретні заходи необхідно розробляти для кожного інфраструктурного проекту окремо. На час складання Звіту інформація щодо конкретного місця розташування та технічних характеристик запланованих об’єктів відсутня тому на даному етапі можливо розглянути лише загальні вимоги при розміщенні, проектуванні, будівництві, введенні в експлуатацію, експлуатації, консервації, споруд та інших об’єктів.

Проект НПД передбачає створення інфраструктури та реалізацію заходів: будівництво та реконструкція систем водовідведення в населених пунктах, будівництво та реконструкція міських очисних споруд , будівництво та реконструкція споруд і мереж зливової каналізації, розроблення методик застосування методів вимірювання та оцінювання якості атмосферного повітря відповідно до вимог Директиви 2008/50/ЄС та Директиви 2004/107/ЄС, розроблення методики визначення та моніторингу викидів забруднюючих речовин і парникових газів від пересувних джерел відповідно до європейських вимог , оброблення небезпечних відходів та інше.

131

Виконання завдань передбачених проектом плану сприятиме впровадженню ефективної системи з охорони навколишнього природного середовища, залученню коштів у створення сучасної інфраструктури з охорони довкілля, розв’язанню проблем забруднення навколишнього природного середовища і поліпшенню умов життєдіяльності людей.

Основними складовими результативності є досягнення поставлених цілей:1. Формування в суспільстві екологічних цінностей і засад сталого

споживання та виробництва;2. Забезпечення сталого розвитку природно-ресурсного потенціалу України;3. Забезпечення інтеграції екологічної політики в процес прийняття рішень

щодо соціально-економічного розвитку України;4. Зниження екологічних ризиків для екосистем та здоров’я населення до

соціально прийнятного рівня;5. Удосконалення та розвиток державної системи природоохоронного

управління.При спорудженні (будівництві, влаштуванні) об’єктів інфраструктури необхідно виконати наступні вимоги природоохоронного законодавства: здійснити оцінку впливу на довкілля при провадженні планованої

діяльності, визначеної частинами другою і третьою статті Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»;

при плануванні розміщення об’єктів інфраструктури з охорони довкілля враховувати наявність прибережних захисних смуг водних об’єктів, заповідників, лісових насаджень;

місця розташування майданчиків інфраструктури мають обиратися з урахуванням коефіцієнтів рельєфу місцевості;

застосовувати енергозаощаджувальні технології; при влаштуванні об’єктів поводження з відходами суворо

дотримуватись вимог щодо охорони земель, підземних та поверхневих вод, атмосферного повітря;

передбачати пило-газоочисне обладнання, очисних споруд поверхневого стоку;

передбачати комплекс заходів щодо запобігання потрапляння небезпечних речовин до водних об’єктів;

розробляти комплекси заходів, спрямованих на зниження викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

передбачати заходи із рекультивації об’єктів інфраструктури у разі виведення їх з експлуатації, консервуванні тощо;

враховувати віддаленість наявність водних об’єктів, їх гідрологічні режими.

8 ОБҐРУНТУВАННЯ ВИБОРУ ВИПРАВДАНИХ АЛЬТЕРНАТИВ, ЩО РОЗГЛЯДАЛИСЯ, ОПИС СПОСОБУ, В ЯКИЙ ЗДІЙСНЮВАЛАСЯ

132

СТРАТЕГІЧНА ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА, У ТОМУ ЧИСЛІ БУДЬ-ЯКІ УСКЛАДНЕННЯ (НЕДОСТАТНІСТЬ ІНФОРМАЦІЇ ТА ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ ПІД ЧАС ЗДІЙСНЕННЯ ТАКОЇ ОЦІНКИ)

У 2014 році Європейський Союз і Україна підписали угоду про асоціацію (УA), що представляє собою новий етап в розвитку договірних відносин між Україною та ЄС, спрямованих на політичну асоціацію та економічну інтеграцію.

Верховною Радою України 28 лютого 2019 року прийнято Закон України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» (далі – Стратегія), який введено в дію 31 березня 2019 року та набирає чинності 1 січня 2020 року.

Основною метою прийняття стратегії є визначення основних стратегічних цілей та завдань державної екологічної політики, що базуються, перш за все, на виявлених кореневих причинах екологічних проблем України та фінансовій спроможності держави до їх вирішення з урахуванням завдань Угоди про асоціацію України з ЄС.

На виконання пункту 3 Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» Мінприроди розроблено проект Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2020-2025 роки (далі – НПД) як механізм реалізації Стратегії, виконання якого дозволить стабілізувати і поліпшити стан довкілля, забезпечити збереження природних екосистем та створити природне середовище екологічно безпечніше для життя і здоров'я населення.

Запропонований проект Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2020-2025 роки спрямований на виконання 5 цілей та 68 стратегічних завдань і містить 369 заходи з визначенням конкретних строків виконання, відповідальних за виконання та індикаторів виконання.

В процесі здійснення стратегічної екологічної оцінки розглянуто наступні альтернативи:

Альтернатива 1:«Нульовий сценарій» - тобто опис, прогнозування та оцінка ситуації у випадку

незатвердження зазначеного документа державного планування;Альтернатива 2:Прийняття «Національного плану дій з охорони навколишнього природного

середовища на 2020-2025 роки».При обранні Альтернативи 1, ситуація залишиться без змін.1.Заходи з покращення довкілля будуть здійснюватися без чітко визначеного

законодавчого акту, яким передбачено стратегічні цілі та завдання з охорони навколишнього природного середовища. Все це призведе до погіршення ситуації в Україні з охорони навколишнього природного середовища, невідповідності державної політики, визначеної реаліями часу, підписання Угоди про асоціацію.

2.В разі залишення ситуації зі станом довкілля в Україні без позитивних змін, проблеми, які є на теперішній час, залишаться та будуть мати тенденцію до

133

подальшого негативного розвитку та впливу на навколишнє природне середовище та населення України. Поставлена мета з покращення навколишнього природного середовища досягнута не буде.

Крім того, не забезпечується досягнення цілей державного регулювання, викладених у Законі України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», а саме:

Метою державної екологічної політики є досягнення відповідного стану довкілля шляхом запровадження екосистемного підходу до всіх напрямів соціально-економічного розвитку України з метою забезпечення конституційного права кожного громадянина України на чисте та безпечне довкілля, впровадження збалансованого природокористування і збереження та відновлення природних екосистем.

досягнення Україною Цілей Сталого Розвитку (ЦСР), які були затверджені на Саміті Організації Об’єднаних Націй зі сталого розвитку у 2015 році;

сприяння збалансованому (сталому) розвитку шляхом досягнення збалансованості складових розвитку (економічної, екологічної, соціальної), орієнтування на пріоритети збалансованого (сталого) розвитку;

інтегрування екологічних вимог під час розроблення і затвердження документів державного планування, галузевого (секторального), регіонального та місцевого розвитку та у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності об’єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля;

міжсекторальне партнерство та залучення заінтересованих сторін; запобігання виникненню надзвичайних ситуацій природного і

техногенного характеру, що передбачає аналіз і прогнозування екологічних ризиків, які ґрунтуються на результатах стратегічної екологічної оцінки, оцінки впливу на довкілля, а також комплексного моніторингу стану навколишнього природного середовища;

забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, підвищення рівня екологічної безпеки в зоні відчуження;

забезпечення невідворотності відповідальності за порушення природоохоронного законодавства;

застосування принципів перестороги, превентивності (запобігання), пріоритетності усунення джерел шкоди довкіллю, "забруднювач платить";

відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за доступність, своєчасність і достовірність екологічної інформації;

стимулювання державою вітчизняних суб’єктів господарювання, які здійснюють скорочення викидів парникових газів, зниження показників енерго- та ресурсоємності, модернізацію виробництва, спрямовану на зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище, у тому числі вдосконалення системи екологічного податку за забруднення довкілля та платежів за використання природних ресурсів;

упровадження новітніх засобів і форм комунікацій та ефективної інформаційної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Обрання Альтернативи 2:

134

Прийняття Національного плану дій на 2020-2025р дозволить досягти 5 поставлених цілей та 68 стратегічних завдань і реалізувати 369 заходів з визначенням конкретних строків виконання, відповідальних за виконання та індикаторів виконання. Дозволить виконати Україні взяті на себе міжнародні зобов’язання (Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, який затверджений постановою КМУ від 25 жовтня 2017 р. № 1106, Бернської Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існуючих в Європі, Смрагдової мережі в Європі).

Реалізація НПД дасть змогу:1.Створити ефективну систему доступу до публічної інформації/даних,

забезпечити дотримання екологічних прав громадськості на доступ до публічної інформації з питань охорони навколишнього природного середовища та підвищити рівень екологічної свідомості громадян України;

2.Поліпшити стан навколишнього природного середовища до більш безпечного для екосистем та населення рівня з урахуванням європейських вимог до якості навколишнього природного середовища;

3.Ліквідувати залежність процесу економічного зростання від збільшення використання природних ресурсів і енергії та підвищення рівня забруднення навколишнього природного середовища;

4.Зменшити втрати біо та ландшафтного різноманіття і сформувати цілісну та репрезентативну еко мережу;

5.Удосконалити систему екологічно невиснажливого використання природних ресурсів;

6.Мінімізувати забруднення ґрунтів небезпечними забруднюючими речовинами та відходами;

7.Забезпечити перехід до системи інтегрованого екологічного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та розвиток природоохоронної складової в галузях економіки;

8.Перейти на систему комплексного державного моніторингу стану навколишнього природного середовища та удосконалити систему інформаційного забезпечення процесу прийняття управлінських рішень.

Основною метою прогнозу є оцінка можливої реакції навколишнього природного середовища на прямий чи опосередкований вплив людини, вирішення задач раціонального природокористування у відповідності з очікуваним станом природного середовища.

Існуючі методи прогнозування об'єднують у дві групи: логічні і формалізовані.

Оскільки в ДДП відсутні конкретизовані данні стосовно об’єктів інфраструктури НПД не можливо використовувати методи пов’язані із застосуванням математичних підходів та моделювання. Тому був обраний метод експертних оцінок суть якого полягає у визначені майбутнього на основі думок кваліфікованих спеціалістів-експертів. Використовувались наукові роботи, публікації та звіти відповідних міністерств та відомств України, перелік робіт яких

135

надано в розділі «Використана література», та метод екстраполяції, оскільки цей метод полягає в перенесенні встановленого характеру розвитку певної території чи процесу в майбутнє і ґрунтується на вивченні кількісних і якісних параметрів досліджуваного об'єкта за попередні роки, з подальшим логічним продовженням, окресленням тенденцій його розвитку у прогнозованому періоді, він є ефективний при застосуванні на 5 річний термін.

При цьому здійснювалось:- проведення аналізу слабких та сильних сторін проекту НПД з точки зору

екологічної ситуації;- проведення консультацій з громадськістю щодо екологічних цілей;визначення можливих чинників змін антропогенного та природного

характеру;-проведення оцінки впливу НПД на складові довкілля та на стан здоров’я й

добробут населення.Для здійснення стратегічної екологічної оцінки було виконано:-збір та аналіз інформації про поточний стан складових довкілля, включаючи

значення ключових екологічних показників;-проведений аналіз слабких та сильних сторін проекту НПД з точки зору

екологічної ситуації;-проведення консультацій з громадськістю щодо екологічних цілей ;-визначення можливих чинників змін антропогенного та природного

характеру;-проведення оцінки впливу НПД на складові довкілля та на стан здоров’я й

добробут населення.При підготовці звіту СЕО з НПД основне ускладнення викликало відсутність

на момент підготовки звіту затвердженої на державному рівні методики для комплексного прогнозування впливу на довкілля та проведення оцінки за видами впливів на довкілля. Також в наслідок відсутності технічних характеристик інфраструктурних об’єктів НПД неможливо було застосувати математичний аналіз впливу заходів НПД на навколишнє середовище.

Виходячи з проведеного аналізу можливо зробити висновок:-стан навколишнього природного середовища в Україні має тенденції до

погіршення в частині стану атмосферного повітря, поводження з відходами та поверхневими водоймами, стан підземних вод, грунтів, флори і фауни, заповідної справи та радіаційної безпеки залишається майже без змін і в разі не застосування заходів НПД буде мати тенденції до погіршення;

-населення України з кожним роком скорочує свою чисельність, населення старіє та спостерігається збільшення серцево-судинних хвороб, хвороб органів дихання та онкозахворювань;

-незважаючи на прийняття ПКМУ № 827 від 14.08.2019р. «Про деякі питання здійснення державного моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря» стан моніторингу за довкіллям в Україні залишається недосконалим і потребує змін та адаптації моніторингу до норм Європейського Союзу;

136

-нормативно-правова база України не повністю адаптована до вимог Європейського Союзу в частині охорони атмосферного повітря, поводження з відходами, збереження флори і фауни, моніторингу довкілля;

-виконання заходів промисловими підприємствами України по зменшенню викидів забруднюючих речовин, в тому числі і вуглецю, в атмосферне повітря є на низькому рівні.

9 ЗАХОДИ, ПЕРЕДБАЧЕНІ ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ МОНІТОРИНГУ НАСЛІДКІВ ВИКОНАННЯ ДОКУМЕНТА ДЕРЖАВНОГО ПЛАНУВАННЯ ДЛЯ ДОВКІЛЛЯ, У ТОМУ ЧИСЛІ ДЛЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ

Оскільки План дій розроблено на виконання та з метою досягнення цільових показників Стратегії державної екологічної політики України на період до 2030 року, доцільно скористатись тими ж показниками, що встановлені для Стратегії у розділі «Моніторинг та оцінка виконання»

Основою моніторингу є система показників оцінки реалізації державної екологічної політики, орієнтованих на індикатори сталого розвитку та завдання збалансованої екологічної політики. Результати моніторингу та оцінки виконання Основних засад (стратегії) державної екологічної політики висвітлюються у Національній доповіді про реалізацію державної екологічної політики України, що подається Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України кожні п’ять років, у регіональних та галузевих екологічних звітах, які щороку подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, щороку готує та оприлюднює звіт про реалізацію державної екологічної політики України та виконання Національного плану дій з реалізації Основних засад (стратегії) державної екологічної політики.

Таблиця 9.1Заходи, передбачені для здійснення моніторингу наслідків НПД проводиться

щороку за такими показниками:

Найменування показника Одиниця виміру

Цільові значення

базовий рік

(2015 рік)

2020 рік

2025 рік

1.Частка відновлювальних джерел енергії (включно з гідрогенеруючими

Відсодків загального споживання енергіі 4 8 12

137

потужностями та термальною енергією)

2.Водоємність валового внутрішнього продукту

куб. метрів використаної води на 1000 гривень валового внутрішнього продукту, у фактичних цінах

3,6 3,2 2,9

3.Енергоємність валового внутрішнього продукту

відношення витрат первинної енергії на одиницю валового внутрішнього продукту, кілограмів нафтового еквівалента на 1 долар США за паритетом купівельної спроможності 2011 року

0,28 0,2 0,18

4.Ресурсоємність валового внутрішнього продукту

відсотків вартості природних ресурсів в одиниці валового внутрішнього продукту, у співвідношенні до 2015 року

100 90 80

5.Сільське населення, яке має доступ до покращених умов санітарії

Відсодків загальноі кількості сільского населення 1,9 20 50

6.Міське населення, яке має доступ до централізованих систем водовідведення

відсотків загальної кількості міського населення

87,1 90 100

7. Скиди забруднених стічних вод у водні об’єкти відсотків загального обсягу скидів 15,7 13 10

8. Річкові басейни, для яких затверджені плани управління річковими басейнами

одиниць 1 9

9. Скиди забруднених стічних вод до морського середовища

відсотків загального обсягу скидів до морського середовища 15 11 9

10. Масив вод з добрим екологічним станом

відсотків загальної кількості водних об’єктів 20

11. Підприємства, в яких запроваджено системи управління хімічними речовинами згідно з міжнародними стандартами

відсотків загальної кількості підприємств, що використовують небезпечні хімічні речовини

50 100

12. Частка відходів, що захоронюються

відсотків загального обсягу утворених відходів 50 45 40

13. Обсяги використання первинної сировини

відсотків загального обсягу використаної сировини 90 85 80

14. Площа земель природно-заповідного фонду тисяч гектарів 3803,1 6276,9 7545,4

15. Площа земель природно-заповідного фонду загальнодержавного значення

відсотків загальної території країни 2,24 5,14 7,38

16. Площа земель природно-заповідного фонду відсотків загальної території країни 6,3 10,4 12,5

17. Площа територій національної екологічної мережі відсотків загальної території країни 38,2 39 40

18. Лісистість території країни відсотків загальної території країни 15,9 16 16,5

138

19. Питома вага площі сільсько-господарських угідь екстенсивного використання (сіножатей, пасовищ) у загальній території країни

відсотків13 13,9 14,8

20. Громади, в яких затверджені та впроваджуються стратегії розвитку та плани заходів з їх реалізації, розроблені за участю громадськості

відсотків загальної кількості громад80 100 100

21. Викиди парникових газів відсотків обсягу викидів парникових газів у 1990 році 37,8 <76 <60

22. Викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел

відсотків обсягу викидів у 2015 році 100 <6 <16,5

23. Викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел умовно приведені до оксиду вуглецю з урахуванням відносної агресивності основних забруднювачів

відсотків рівня 2015 року

100 95 90

24. Викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря від пересувних джерел умовно приведені до оксиду вуглецю з урахуванням відносної агресивності основних забруднювачів

відсотків рівня 2015 року 100 95 85

25. Міста України, де середньодобові концентрації основних забруднюючих речовин в атмосферному повітрі перевищують середньодобові гранично допустимі концентрації

одиниць

23

22

20

26. Зони та агломерації, в яких затверджено плани покращення якості повітря

відсотків загальної кількості 30 65

27. Електротранспорт відсотків загальної кількості нових придбаних автотранспортних засобів 0,1 0,5

28. Індекс екологічної ефективності індекс 79,691 83

29. Державні та місцеві плани та програми, щодо яких проведено стратегічну екологічну оцінку

відсотків загальної кількості 100 100

30. Звіт про реалізацію державної екологічної політики одиниць 1 1 1

10 ОПИС ЙМОВІРНИХ ТРАНСКОРДОННИХ НАСЛІДКІВ ДЛЯ ДОВКІЛЛЯ, У ТОМУ ЧИСЛІ ДЛЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ (ЗА НАЯВНОСТІ)

139

За приведеною оцінкою відсутня ймовірність транскордонних наслідків в результаті прийняття НПД. Крім того документом не визначені місця розташування об’єктів інфраструктури, що не дає змогу визначити наслідки.

Транскордонний вплив від реалізації заходів НПД рекомендується визначити після розроблення та затвердження регіональних планів з охорони навколишнього природного середовища.

11 РЕЗЮМЕ НЕТЕХНІЧНОГО ХАРАКТЕРУ

У Звіті з CEO Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2020-2025 роки, проведено оцінку впливів на довкілля планованої діяльності в Україні . Даний документ - Резюме нетехнічного характеру (РНХ) - містить коротку інформацію про потенційні екологічні та соціальні наслідки, які мають відношення до запланованої діяльності. Також надаються відповідні заходи по зниженню негативних екологічних та соціальних наслідків, що можуть виникнути в процесі реалізації заходів Національного плану дій. Цей документ (РНХ), буде розміщений у зазначеному нижче місці, для ознайомлення і для надання коментарів. Будь-яка особа може надати свої зауваження та рекомендації щодо екологічних, соціальних та інших аспектів НПД до Міністерства енергетики та захисту довкілля України: 03035 м.Київ, вул. Митрополита Василя Липківського,35. Трофименко Наталія Степанівна контактні дані: ([email protected]; 206-31-13), Рожок Світлана Володимирівна (контактні дані): [email protected]; 206-31-46

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку», документи державного планування (ДДП) - стратегії, плани, схеми, містобудівна документація, загальнодержавні програми, державні цільові програми та інші програми і програмні документи, включаючи зміни до них, які розробляються та/або підлягають затвердженню органом державної влади, органом місцевого самоврядування.

Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища на 2020 - 2025 року (далі – НПД) є документом державного планування, що підлягає затвердженню Кабінетом Міністрів України.

Звіт про СЕО НПД містить 12 Розділів. Кожний Розділ включає перелік відповідних характеристик довкілля, наслідків реалізації НПД, стислу характеристику заходів, реалізація яких забезпечить виконання вказаних цілей, а саме:

1. Формування в суспільстві екологічних цінностей і засад сталого споживання та виробництва.

2. Забезпечення сталого розвитку природно-ресурсного потенціалу України.

140

3. Забезпечення інтеграції екологічної політики в процес прийняття рішень щодо соціально-економічного розвитку України.

4. Зниження екологічних ризиків для екосистем та здоров’я населення до соціально прийнятного рівня.

5. Удосконалення та розвиток державної системи природоохоронного управління.

Запропонований проект НПД, спрямований на виконання 5 цілей та 68 підцілей і містить 369 заходів з визначенням конкретних строків виконання, відповідальних за виконання та індикаторів виконання.

В ході здійснення СЕО були оцінені ймовірні наслідки реалізації НПД для таких компонентів довкілля:

-ґрунти;-атмосферне повітря;-водні ресурси;-стан фауни, флори, біорізноманіття, землі (у тому числі вилучення земельних

ділянок);-кліматичні фактори;-у тому числі для здоров’я населення;-для територій з природоохоронним статусом;-транскордонні наслідки для довкілля, у тому числі для здоров’я населення;Проектом ДДП НПД з охорони навколишнього природного середовища на

2020-2025 роки передбачається створення механізму реалізації Основних засад (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2030 року, виконання якого дозволить стабілізувати і поліпшити стан довкілля, забезпечити збереження природних екосистем та створити природне середовище екологічно безпечніше для життя і здоров'я населення.

Завдання та заходи проекту Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2020-2025 роки (далі – НПД) мають стати основою для регіональних планів дій з охорони навколишнього природного середовища, розроблення яких повинно здійснюватися після схвалення проекту НПД, яким, у свою чергу, визначено обласним та Київській міській державним адміністраціям під час формування проекту Державного бюджету України передбачати кошти в межах реальних можливостей бюджету, необхідні для виконання заходів НПД.

Під час виконання звіту з НПД були проаналізований наступні статистичні дані та наукові праці, а саме:

-національні доповіді про стан навколишнього природного середовища України;

-екологічні паспорти регіонів;-огляди стану забруднення навколишнього природного середовища України;-наукові публікації центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса

Срезневського;-наукові праці Українського гідрометеорологічного інституту;

141

-наукові праці Інституту громадського здоров'я ім. О.М. Марзєєва НАМН України;

-дані державних статистичних спостережень.-інші джерела інформації.За результатами розгляду були зроблені наступні висновки щодо стану

довкілля:1. На території України, в зонах промислових агломерацій, продовжуються

спостерігатися високий рівень забруднення атмосферного повітря. Рівень забруднення майже не знижується, що свідчить про недостатні заходи з боку забруднювачів, направлені на модернізацію своїх підприємств.

2. Концентрація радіоактивних елементів як природного, так і штучного походження в приземному шарі атмосфери знаходиться у стабільному стані. Тенденції до погіршення радіаційного фону на території України в наслідок природних процесів не спостерігається.

3. Стан водних ресурсів України, має тенденцію до погіршення. Спостерігається зниження якості води поверхневих водойм та вод підземних горизонтів. Відбувається забруднення вод промисловими та комунальними стоками підприємств, пестицидами та отрутохімікатами від агропромислового сектору. Стан водних ресурсів потребує негайних рішень направлених на покращення його стану.

4. Основними загрозами біорізноманіттю всіх структурних елементів екомережі України є антропогенні чинники, віднесені до трьох груп: 1) пряме фізичне знищення (полювання, рибальство, рубання, заліснення корінних трав’яних типів рослинності, перевипасання, пожежі, цілеспрямоване випалювання, розорювання, розробка кар’єрів, рекреація та урбанізація), 2) зміна природних середовищ (сильватизація, резерватні сукцесії, фрагментація екотопів, модифікація місцезростань), 3) забруднення (біологічне, комунальне).

5. В наслідок високого показника використання земель для сільського господарства відбувається негативний вплив на стан ґрунтів пестицидами та отрутохімікатами, збільшення життєвого простору призводить до вилучення земель придатних для розвитку лісового господарства та подальшої деградації ґрунтів.

6. Враховуючи глобальне світове потепління в наслідок підвищення вмісту вуглецю в атмосферному повітрі Україна теж відчуває зміни клімату на своїй території і всі негативні процеси з цим пов’язані. Низькі темпи модернізації промислових підприємств також сприяють негативним тенденціям в зміні клімату.

7. Екологізації господарської діяльності підприємств, особливо теплової енергетики та металургійної галузі, немає альтернативи. Вона повинна стати, на додаткові послуги комунально-побутового господарства в забрудненому невід'ємною частиною промислового розвитку, що спричинить за собою розумне ставлення до природи шляхом перебудови науки і техніки в плані їх оптимального сполучення з природними процесами.

Пріоритетним в оцінці впливу на довкілля підприємств забруднювачів у найближчій перспективі може бути перехід на методи оцінки натурального збитку, під яким розуміються безпосередні негативні наслідки забруднення (підвищення захворюваності) – сума затрат на медичне обслуговування населення, яке захворіло

142

внаслідок забруднення довкілля середовищі тощо. А також виділення показників, характеризуючих додаткову смертність, захворюваність, інвалідність. Проведення порівняльної оцінки несприятливих чинників впливу забруднення довкілля на різні показники здоров'я населення і грошової оцінки показників здоров'я населення в натуральних одиницях. Такий підхід, безумовно сприятиме зацікавленості промислових підприємств до екологічних перетворювань що в свою чергу матиме позитивний вплив на стан здоров’я населення.

В разі не прийняття Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2020-2025 років в Україні можливо буде спостерігатися подальше погіршення стану довкілля. Забруднення атмосферного повітря, за даними Держстату України за 2018 рік, складало 3866,7 тисяч тон забруднюючих речовин ,з яких 126,4 тисячі тон викиди вуглецю. Аналіз викидів за останні три роки з 2016 по 2018 рік свідчить про практичне відсутнє суттєве зниження викидів- 4498,1 тисяч тон в 2016 році до 3866,7 тисяч тон в 2018 році. Зниження на 631 тисячу тон пов’язано зі зниження індексу промислового виробництва зі 103,1% в 2016 році до 95,3% в 2018 році (дані Мінфіна України) та неповним виконанням природоохоронних заходів основними підприємствами-забруднювачами гірничо-металургійного комплексу про що свідчать звіти цих підприємств перед обласними радами на території яких вони здійснюють свою діяльність.

У випадку неприйняття НПД залишиться без змін й інституційна складова системи з охорони навколишнього природного середовища:

не виконання Україною Цілей Сталого Розвитку (ЦСР), які були затверджені на Саміті Організації Об’єднаних Націй зі сталого розвитку у 2015 році;

не виконання Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату;

не виконання угоди до Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату;

відсутність дієвого моніторингу за станом навколишнього природного середовища з урахуванням європейських норм та практик;

приведенню методології інвентаризації джерел та обсягів викидів забруднюючих речовин у відповідність з вимогами спільної програми спостереження та оцінки поширення забруднювачів повітря на великі відстані у Європі (Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані)

відсутність планів поліпшення якості повітря для зон та агломерацій, в яких рівні забруднення перевищують будь-яку з граничних величин чи будь-який цільовий показник або існує ризик такого перевищення

недостатня інтеграція питань охорони довкілля у галузеві стратегії, програми та діяльність;

залишення без змін порядку використання фондів з охорони навколишнього природного середовища.

Оскільки заходи НПД в основному спрямовані на створення комплексної системи з охорони навколишнього природного середовища, і мають обмежити їх негативний вплив на довкілля і здоров’я населення, від виконання заходів НПД можна очікувати лише позитивні результати на всій території країни.

143

Проектом НПД передбачається діяльність, щодо влаштування інфраструктури для покращення навколишнього середовища, яка підлягатиме процедурі оцінці впливу на довкілля, зокрема:

-Забезпечення сталого розвитку природно-ресурсного потенціалу України.-Зниження екологічних ризиків для екосистем та здоров’я населення до

соціально прийнятного рівня.Заходи НПД, посилені економічною підтримкою держави, мають забезпечити

поступове виконання природоохоронних заходів і як наслідок покращити навколишнє природне середовище.

Основними сильними сторонами НПД є:- План підготовлено на основі Закону України «Про Основні засади

(стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року»-План спрямований на адаптацію положень європейських директив та

конвенцій у сфері охорони навколишнього природного середовища, які були адаптовані до законодавств європейських країн та довели свою ефективність в зазначених країнах.

Під час підготовки НПД враховувались зобов’язання України взяті на себе на міжнародному рівні, а саме документ готувався з урахуванням вимог:

-Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням від 22 березня 1989р.;

-Роттердамська конвенція про процедуру попередньої обґрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі від 10 вересня 1998р.;

-Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі від 22 травня 2001р.;

-Вашингтонська конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення від 3 березня 1973 р.

-Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті (Конвенція Еспоо) від 25 лютого 1991р.;

-Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані від 9 листопада 1979р.;

-Конвенція з охорони та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер від 17 березня 1992р.;

- Конвенція про транскордонний вплив промислових аварій від 17 березня 1992р.;

- Орхуська конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля від 25 червня 1998р.

Серед ключових наслідків реалізації заходів НПД виділяються:- вплив на атмосферне повітря;- вплив на поверхневі та підземні води;- вплив на ґрунти та земельні ресурси;- вплив на фауну, флору, біорізноманіття;- кліматичні фактори.

144

Найбільш позитивними для довкілля та здоров’я мають стати заходи, пов’язані зі будівництвом та реконструкцію систем водовідведення в населених пунктах, виконання заходів з охорони атмосферного повітря, передбачених в дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, визначення відповідно до вимог законодавства Європейського Союзу цільових показників вмісту небезпечних речовин в атмосферному повітрі, зокрема для важких металів, неметанових летких органічних сполук, завислих часток пилу (діаметром менш як 10 мікрон) та стійких органічних забруднюючих речовин. (№ заходів НПД 4.1.3;4.1.1;4.1.12), розроблення та впровадження Плану заходів для досягнення національних цільових показників до Протоколу про воду та здоров'я до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер (захід №4.1.8). Зазначені заходи повинні повернути до належного стану значну частину території України яка зазнала негативного впливу у попередні роки та привести до зменшення кількості об’єктів з високим ступенем екологічного ризику.

Заходи запропоновані НПД будуть мати короткостроковий вплив на довкілля тільки на протязі будівництва об’єктів інфраструктури: спорудження еколого- небезпечних об’єктів поводження з відходами, порушення, переміщення, ущільнення ґрунтового шару, зміни в топографії або в характеристиках рельєфу, суттєві зміни в структурі земельного фонду, чинній або планованій практиці використання земель, потреби нових або суттєвий вплив на наявні комунальні послуги. Після завершення будівництва очікується негативний вплив на довкілля буде відсутній або мати мінімальний вплив.

Головний вплив на довкілля та здоров’я очікується :Атмосферне повітря. Основні ризики: не виконання або ігнорування суб’єктами господарської

діяльності виконання передбачених заходів з покращення атмосферного повітря. Очікувані позитивні ефекти: реалізація запропонованих заходів ДДП

позитивно вплине на якість повітря. Визначений комплекс заходів з досягнення поставлених цілей сприятиме забезпеченню відповідності якості територій та агломерацій України умов життєдіяльності населення населених пунктів санітарно-гігієнічним нормам.

Водні ресурси.Основні ризики: суттєвим ризиком щодо подальшого забруднення та

засмічення поверхневих та підземних вод та деградації прибережних територій може стати зволікання з розробленням та затвердженням у встановленому законодавством порядку землевпорядної документації щодо встановлення меж прибережних захисних смуг та водоохоронних зон водних об’єктів, будівництвом сучасних очисних споруд комунального господарства держави. Можливе забруднення басейнів річок виток який починається на територіях сусідніх держав в наслідок транскордонного переносу забруднених вод у північну та східну частини України.

Очікувані позитивні ефекти: внаслідок реалізації заходів проекту ДДП очікується зменшення потрапляння забруднюючих речовин у поверхневі водойми.

145

Отже, за умов втілення запропонованих заходів очікується позитивний вплив на гідрогеологічне середовище. Видалення стічних вод промислових та комунальних підприємств, в тому числі рідкої фракції при переробці відходів, поверхневого стоку з ділянок виробничих територій, потребує попередньої очистки на локальних очисних спорудах з подальшим скиданням до системи централізованого водовідведення або до природних водойм.

Ґрунти та земельні ресурси. Основні ризики: з огляду на передбачений розвиток промислових територій

буде відбуватися забруднення ґрунтів в разі порушення технологічних регламентів виробничих процесів, захоронення частки відходів, що не піддаються утилізації в межах ділянок розміщення підприємств. Визначення технології приймання, переробки, утилізації та вибір місця захоронення чистини відходів, що не піддаються утилізації, повинне здійснюватися за результатами попередніх інженерно-геологічних досліджень та на стадії робочого проектування та потребує експертного контролю. Існує ризик забруднення ґрунтів внаслідок надмірного використання добрив та хімічних засобів захисту рослин. Окрім того, під час містобудівного освоєння територій в результаті будівництва об'єктів та супутньої інфраструктури можливе фізичне переміщення верхніх шарів ґрунту, їх ущільнення, механічне забруднення будівельними відходами. Суттєвим ризиком щодо погіршення стану земельних ресурсів є активізація несприятливих геологічних процесів.

Очікувані позитивні наслідки: реалізація заходів ДДП сприятиме відновленню рослинного покриву ґрунтів, їх регенерації, підвищенню ефективного використання земельних ресурсів.

Біорізноманіття. Основні ризики: В цілому реалізація заходів НПД не передбачає негативних

ефектів для біорізноманіття. Очікувані позитивні наслідки: збільшення територій зелених насаджень,

природно-заповідного фонду.Ризики для здоров'я населення. Основні ризики: згідно наявних даних щодо стану здоров'я населення та

висновків медико-санітарних служб відзначається вплив якості навколишнього середовища на здоров'я населення. Тому, ризик погіршення якості здоров’я населення напряму пов'язаний з ризиками пониження якості компонентів навколишнього середовища, описаними вище.

Очікувані позитивні наслідки: реалізація заходів НПД дозволить суттєво зменшити концентрацію забруднюючих речовин у приземному шарі атмосфери та зменшить техногенне навантаження, що в свою чергу, позитивно вплине на стан здоров’я населення України. Збільшення площ зелених насаджень також призведе до підвищення якості атмосферного повітря на суміжних ділянках житлової та прирівняної до неї забудови і санітарно захисних смуг промислових підприємств.

146

Досягнення поставлених цілей для покращення стану довкілля України (виходячи з національних пріоритетів) має здійснюватися з суворим дотриманням Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», який визначає загальні вимоги в галузі охорони навколишнього середовища при розміщенні, проектуванні, будівництві, введенні в експлуатацію, експлуатації, консервації, споруд та інших об’єктів.

Конкретні заходи необхідно розробляти для кожного інфраструктурного проекту окремо. На час складання Звіту інформація щодо конкретного місця розташування та технічних характеристик запланованих об’єктів відсутня тому на даному етапі можливо розглянути лише загальні вимоги при розміщенні, проектуванні, будівництві, введенні в експлуатацію, експлуатації, консервації, споруд та інших об’єктів.

Проектом НПД передбачається діяльність, щодо влаштування інфраструктури для покращення навколишнього середовища , яка підлягатиме процедурі оцінці впливу на довкілля, зокрема:

-Забезпечення сталого розвитку природно-ресурсного потенціалу України.-Зниження екологічних ризиків для екосистем та здоров’я населення до

соціально прийнятного рівня.Заходи НПД, посилені економічною підтримкою держави, мають забезпечити

поступове виконання природоохоронних заходів і як наслідок покращити навколишнє природне середовище.

Основними складовими результативності є досягнення поставлених цілей:1.Формування в суспільстві екологічних цінностей і засад сталого

споживання та виробництва;2.Забезпечення сталого розвитку природно-ресурсного потенціалу України;3.Забезпечення інтеграції екологічної політики в процес прийняття рішень

щодо соціально-економічного розвитку України;4.Зниження екологічних ризиків для екосистем та здоров’я населення до

соціально прийнятного рівня;5.Удосконалення та розвиток державної системи природоохоронного

управління.В процесі здійснення стратегічної екологічної оцінки розглянуто наступні

альтернативи:Альтернатива 1:«Нульовий сценарій» - тобто опис, прогнозування та оцінка ситуації у випадку

незатвердження зазначеного документа державного планування;Альтернатива 2:Прийняття «Національного плану дій з охорони навколишнього природного

середовища на 2020-2025 роки».При обранні Альтернативи 1, ситуація залишиться без змін.1.Заходи з покращення довкілля будуть здійснюватися без чітко визначеного

законодавчого акту, яким передбачено стратегічні цілі та завдання з охорони навколишнього природного середовища. Все це призведе до погіршення ситуації в

147

Україні з охорони навколишнього природного середовища, невідповідності державної політики, визначеної реаліями часу, підписання Угоди про асоціацію.

2.В разі залишення ситуації зі станом довкілля в Україні без позитивних змін, проблеми, які є на теперішній час ,залишаться та будуть мати тенденцію до подальшого негативного розвитку та впливу на навколишнє природне середовище та населення України. Поставлена мета з покращення навколишнього природного середовища досягнута не буде.

Обрання Альтернативи 2:Прийняття Національного плану дій на 2020-2025р дозволить досягти 5

поставлених цілей та 68 стратегічних завдань і реалізувати 369 заходів з визначенням конкретних строків виконання, відповідальних за виконання та індикаторів виконання. Дозволить виконати Україні взяті на себе міжнародні зобов’язання (Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, який затверджений постановою КМУ від 25 жовтня 2017 р. № 1106, Бернської Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існуючих в Європі, Смрагдової мережі в Європі).

При підготовці звіту СЕО з НПД основне ускладнення викликало відсутність на момент підготовки звіту затвердженої на державному рівні методики для комплексного прогнозування впливу на довкілля та проведення оцінки за видами впливів на довкілля. Також в наслідок відсутності технічних характеристик інфраструктурних об’єктів НПД неможливо було застосувати математичний аналіз впливу заходів НПД на навколишнє середовище.

Виходячи з проведеного аналізу можливо зробити висновок:-стан навколишнього природного середовища в Україні має тенденції до

погіршення в частині стану атмосферного повітря, поводження з відходами та поверхневими водоймами, стан підземних вод, грунтів, флори і фауни, заповідної справи та радіаційної безпеки залишається майже без змін і в разі не застосування заходів НПД буде мати тенденції до погіршення;

-населення України з кожним роком скорочує свою чисельність, населення старіє та спостерігається збільшення серцево-судинних хвороб, хвороб органів дихання та онкозахворювань;

-незважаючи на прийняття ПКМУ № 827 від 14.08.2019р. «Про деякі питання здійснення державного моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря» стан моніторингу за довкіллям в Україні залишається недосконалим і потребує змін та адаптації моніторингу до норм Європейського Союзу;

-нормативно-правова база України не повністю адаптована до вимог Європейського Союзу в частині охорони атмосферного повітря, поводження з відходами, збереження флори і фауни, моніторингу довкілля;

-виконання заходів промисловими підприємствами України по зменшенню викидів забруднюючих речовин, в тому числі і вуглецю, в атмосферне повітря є на низькому рівні.

Оскільки План дій розроблено на виконання та з метою досягнення цільових показників Стратегії державної екологічної політики України на період до 2030

148

року, доцільно скористатись тими ж показниками, що встановлені для Стратегії у розділі «Моніторинг та оцінка виконання»

Основою моніторингу є система показників оцінки реалізації державної екологічної політики, орієнтованих на індикатори сталого розвитку та завдання збалансованої екологічної політики. Результати моніторингу та оцінки виконання Основних засад (стратегії) державної екологічної політики висвітлюються у Національній доповіді про реалізацію державної екологічної політики України, що подається Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України кожні п’ять років, у регіональних та галузевих екологічних звітах, які щороку подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, щороку готує та оприлюднює звіт про реалізацію державної екологічної політики України та виконання Національного плану дій з реалізації Основних засад (стратегії) державної екологічної політики.

За приведеною оцінкою відсутня ймовірність транскордонних наслідків в результаті прийняття НПД. Крім того документом не визначені місця розташування об’єктів інфраструктури, що не дає змогу визначити наслідки.

Транскордонний вплив від реалізації заходів НПД рекомендується визначити після розроблення та затвердження регіональних планів з охорони навколишнього природного середовища.

12 ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року».

2. Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку».3. Закон України «Про оцінку впливу на довкілля».4. «Методичні рекомендації із здійснення екологічної стратегічної оцінки

документів державного планування» затверджені Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 296 від 10.08.18р.

5. «Зміни до методичних рекомендацій із здійснення екологічної стратегічної оцінки документів державного планування» затверджені Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 465 від 29.12.18р.

6. Розпорядження КМУ №820-р від 08 листопада 2017 р «Про схвалення «Національної стратегії з управління відходами в Україні до 2030 року».

149

7. ПКМУ № 413 від 7 червня 2017р «Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними».

8. Національна доповідь «Про стан навколишнього природного середовища в України на 2014 рік» видавник Міністерство екології та природних ресурсів України. Київ 2016 рік.

9. Центральна геофізична обсерваторія ім. Бориса Срезневського «Огляд стану забруднення навколишнього природного середовища на території України за даними спостережень гідрометеорологічних організацій у 2017 році».

10. Центральна геофізична обсерваторія ім. Бориса Срезневського «Огляд стану забруднення навколишнього природного середовища на території України за даними спостережень гідрометеорологічних організацій у 2018 році».

11. Центральна геофізична обсерваторія ім. Бориса Срезневського «Огляд стану забруднення навколишнього природного середовища на території України за даними спостережень гідрометеорологічних організацій за І півріччя 2019 року».

12. «Гідрогеологічний щорічник про стан підземних вод в України 2017 рік». ДНВП «Геоінформ України».

13. «Гідрогеологічний щорічник про стан підземних вод в України 2018 рік». ДНВП «Геоінформ України».

14. Наукові праці Українського гідрометеорологічного інституту15. Екологічні паспорти регіонів.16. ПКМУ № 827 від 14.08.2019р «Про деякі питання здійснення

державного моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря».17. Кулинич С.В. Промышленное загрянение атмосферы в городах и

населенных пунктах Украины / С.В. Кулинич // Урбанізоване навколишнє середовище і охорона природи та здоров’я людини:

18. Сердюк А.М. Екологічна безпека: гігієнічний погляд через роки / А.М. Сердюк // Збереження здоров’я населення урбанізованих територій: наукові і практичні аспекти впливу чинників довкілля: матеріали міжнар. наук.-практ. конф.

19. Тяжелые металлы внешней среды и их влияние на репродуктивную функцию женщин / [Сердюк А.М., Белицкая Э.Н., Паранько Н.М., Шматков Г.Г.]. – Днепропетровск: АРТ-ПРЕСС, 2004.

20. Сердюк А.М. Екологія довкілля та безпека життєдіяльності населення у промислових регіонах України / А.М. Сердюк, В.П. Стусь, В.І. Ляшенко // Дніпропетровськ : «Пороги», 2011.

21. Данилов-Данилян В.И., Экология охрана природы и экологическая безопасность. МНЭПУ, 1997.

22. Мониторинг качества атмосферного воздуха для оценки воздействия на здоровье человека. Региональные публикации ВОЗ, Европейская серия, № 85.

150

Режим доступа: http://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file/ 0011/119675/E67902R.pdf

23. Турос. О.І. Вдосконалення підходів до кількісної оцінки забруднення атмосферного повітря викидами автомобільних транспортних засобів / О.І. Турос, О.В. Ананьєва, А.А. Петросян // Гігієна населених місць: зб. наук. статей.-2014.

24. Завгороднов С.Ю. Пылевое загрязнение атмосферного воздуха города как недооцененный фактор риска здоровью человека / С.Ю. Загороднов // Вестник Пермского национального исследовательского Политехнического университета. Прикладная экология. Урбанистика.-2018.-№2.

25. Giuliano Polichetti [et. al.]. Effect of particulate matter (PM10, PM2,5 and PM1) on cardiovascular system.Toxicology, 2009,Vol.261,N1-2,P.1-8.

26. Трескова Ю.В. Оценка степени опасности мелкодисперсных частиц в атмосферном воздухе и целесообразность их нормирования [электронный ресурс]// Молодой ученый. - 2016.-№7.-С.291-294.- URL https :// moluch . ru / archive /111/27390/

27. Оценка потенциального загрязнения атмосферного воздуха мелкодисперсными частицами в зоне расположения машиностроительного предприятия / И.В. Май, С.Ю. Загороднов, А.А. Макс, М.Ю. Загороднов // Вест. Пермс. национ. исследов.политехнич. универ-та Урбанистики.-2012.-№2.

28. Гранично допустимі концентрації (ГДК) та орієнтовно безпечні рівні дії (ОБРД) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць.-Київ, 2000.

29. Samet J, Krewski D (2007) Health effects associated with exposure to ambient air pollution. Journal of Toxicology and Environmental Health, Part A 70, 227–242 (http://www.tandfonline.com/doi/ pdf/10.1080/15287390600884644).

151

30. Блум Д.И. Здоровье богатство и благосостояние / Дэвид И. Блум, Дейвид Кенниг, Дин Т. Джеймисон // Финансы и развитие.-2004.-№4.

31. Турос О.І. Оцінка соціальних втрат здоров'я населення обумовлених промислових забрудненням атмосферного повітря викидами зважених часток (ЗЧ10) / О.І. Турос, Г.М. Давиденко, А.А. Петросян // Медичні перспективи.-2016.-Т.21,№1.

ДиректорТовариства з Обмеженою Відповідальністю Науково – Дослідницький Інститут Інноваційних Технологій

_______________Ніконенко В.І.

Заступник директорадепартаменту – начальник відділу стратегічного планування та екологічної політики департаменту стратегії та європейської інтеграції

_______________Трофименко Н.С.

152

Documents

menr.gov.ua—віт... · Web viewЗа даними 2018 р. спостерігалось незначне збільшення вмісту іону амонію – 0,52 мг/дм3