МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Навчально-методичні рекомендації та завдання з дисципліни “Основи інформаційних технологій”

для підготовки магістрів зі спеціальності 8.150101 – державна служба

Тернопіль Економічна думка

2005

2

Навчально-методичні рекомендації та завдання з дисципліни “Основи інформаційних технологій” для підготовки магістрів зі спеціальності 8.150101 – державна служба / Укл. Л. І. Лебединська – Тернопіль: Економічна думка, 2005. – 85 с.

Укладач:

Лебединська Людмила Іванівна, к. е. н., доцент кафедри автоматизованих систем і програмування

Відповідальний за випуск: Недашковський Микола Олександрович, д. ф.-м. н., професор, завідувач кафедри автоматизованих систем і програмування

Навчально-методичні рекомендації та завдання дають змогу слухачам, які навчаються за освітньо-професійною програмою підготовки магістрів зі спеціальності “Державна служба”, засвоїти основи комп’ютерних техноло-гій, підготовки текстових документів з використанням редактора Word, про-ведення обчислень за допомогою електронної таблиці Excel, роботи з базами даних із використанням Access в операційній системі Windows XP.

Матеріал може використовувати широке коло користувачів персональ-них комп’ютерів.

3

Вступ

Навчально-методичні рекомендації та завдання з дисципліни “Основи інформаційних технологій” підготовлено відповідно до освітньо-професійної програми підготовки магістрів зі спеціальності “Державна слу-жба” напрямку “Державне управління”. Навчальним планом передбачено лабораторні, індивідуальні роботи та самостійні завдання, мета яких – закрі-пити теоретичний матеріал та набути навичок практичної роботи з програ-мами Microsoft Office: Word, Excel, Access у середовищі операційної систе-ми Windows XP.

4

Зміст Вступ ................................................................................................................................................. 3 Розділ 1. Поняття про операційні системи. Характеристика операційної системи Windows ....................................................................................... 6

1.1. Загальні поняття про операційні системи, їх функції та класифікація ....................................................................................... 6 1.2. Загальні відомості про файли (документи), каталоги (папки)...... 7 1.3. Операційна система Windows .......................................................... 8 1.3.1. Особливості системи Windows і загальні відомості про неї ......... 8 1.3.2. Панель завдань і головне меню...................................................... 10 1.3.3. Робота з вікнами .............................................................................. 11 1.3.4. Робота з дисками, файлами та папками ........................................ 12 1.4. Перелік питань для самостійної роботи........................................ 14

Розділ 2. Редактор Microsoft Word ....................................................................... 16 2.1. Загальна характеристика Microsoft Word...................................... 16 2.2. Введення і редагування тексту....................................................... 18 2.3. Робота з графічними об’єктами ..................................................... 19 2.4. Операції з таблицями ...................................................................... 21 2.5. Перелік питань для самостійної роботи... .....................................22 2.6. Практичні завдання для закріплення матеріалу ........................... 23

Розділ 3. Електронна таблиця в Excel ................................................................. 24 3.1. Призначення та основні характеристики електронних таблиць. 24 3.2. Види інформації в Excel.................................................................. 25 3.3. Створення та редагування таблиць................................................ 26 3.4. Види обчислювальних процесів..................................................... 27 3.5. Здійснення розрахунків у таблицях............................................... 28 3.6. Форматування елементів, частин таблиць і таблиць загалом..... 29 3.7. Графічне зображення даних ........................................................... 30 3.8. Робота з базами даних (зі списками). ............................................ 31 3.9. Поняття про вмонтовані функції та їхнє використання. ............. 34 3.10. Використання методів статистичного оброблення даних........... 36 3.11. Перелік питань для самостійної роботи........................................ 43 3.12. Практичні завдання для закріплення матеріалу ........................... 43

5

Розділ 4. Система управління базами даних Access ......................................... 45 4.1. Елементи теорії баз даних ............................................................. 45 4.2. Характеристика системи Access .................................................... 46 4.3. Типи і властивості полів при побудові бази даних ...................... 48 4.4. Створення бази даних ..................................................................... 49 4.5. Операції з базами даних.................................................................. 52 4.6. Перелік питань для самостійної роботи ........................................ 59 4.7. Практичні завдання для закріплення матеріалу ........................... 60

Завдання для контрольної роботи (Excel) .......................................................... 61 Література ................................................................................................................. 85

6

Розділ 1. Поняття про операційні системи. Характеристика операційної системи Windows

1.1. Загальні поняття про операційні системи,

їх функції та класифікація Операційні системи (ОС) – це комплекс спеціальних програм, які да-

ють змогу організувати синхронізацію і взаємодію всіх пристроїв персона-льного комп’ютера (ПК), здійснювати обчислювальні процеси, виконувати програми, написані на одній із мов програмування, використовувати різне програмне забезпечення та здійснювати взаємодію користувача з апаратни-ми засобами. Інакше кажучи, це програми, за допомогою яких керують апа-ратними і програмними засобами комп’ютера для виконання завдань корис-тувачів.

На початкових стадіях розвитку ОС призначалися для виконання за-вдань з управління апаратними засобами. Це стосувалося переважно роботи з файлами, виконання програм і приймання команд від користувачів.

Найпоширенішою у світі ОС для IBM РС тривалий час була системи MS-DOS. ОС Windows (вікна) розвинулась на основі операційної оболонки Windows 3.1 аж до самостійної системи Windows 2000, XT, NT. З 1990 р. практично все програмне забезпечення створювалося для експлуатації в се-редовищі Windows. Перевагами цієї ОС є: зручність роботи з пристроями та документами, єдиний інтерфейс користувача, великий набір шрифтів, під-тримка мультимедіа, можливість виконання багатьох завдань, засоби обміну даними, сумісність з DOS-програмами тощо.

Крім Windows, доволі поширеною є система Linux – за суттю версія OC Unix. Вона зручна в користуванні, що дає змогу одночасно працювати багатьом користувачам та виконувати велику кількість завдань, має повний набір додатків для роботи в Інтернеті, багато прикладних програм, зокрема, для роботи з графікою, аудіо-відеоінформацією. Ця програма безкоштовно поширюється через Інтернет.

Нині всі сучасні ОС підтримують режим виконання багатьох завдань, за яким здійснюється паралельне розв’язування цих завдань і розподіл ре-сурсів між ними.

7

1.2. Загальні відомості про файли (документи), каталоги (папки) Робота з програмами, файлами відбувається через спеціальний набір

команд. Кожна ОС має набір команд, які дають змогу зберігати файли, за-стосовувати їх, згруповувати за певними ознаками, копіювати, вилучати то-що. Чим сучасніша ОС, тим досконаліші способи організації роботи з фай-лами та програмами вона має.

ОС MS-DOS оперує такими поняттями, як файл, каталог (директорія), підкаталог (піддиректорія). ОС Windows часто використовує ідентичні по-няття: документ замість файла, папка замість каталогу тощо.

З точки зору ОС, файл – це іменована ділянка пам’яті на будь-якому носії інформації, в якій зберігаються програми, дані, текстові документи, електронні таблиці, графічні зображення та інша інформація. Кожен файл (документ) має ім’я. Ім’я файла складається з двох частин: особистого імені та розширення, що називають типом документа. Ці дві частини розділені крапкою. Особисте ім’я (надалі – ім’я) складається з літер, цифр, а також допустимих спеціальних сим-волів (знака підкреслення, дефіса, знака долара тощо).

Розширення файла формується відповідно до характеру інформації. Розширення імені використовується для уточнення інформації, яка міститься у файлі.

Файли на носіях інформації можуть бути згруповані в так звані ката-логи (папки). Кожен каталог (окрім кореневого) має ім’я. Кореневий ката-лог створюється незалежно від користувача (системно) при форматуванні дискети (диска) і завжди є на диску головним. Для зручності один жорсткий диск поділяється на декілька логічних дисків, що іменуються літерами C, D, E, F…. На диску може бути лише один кореневий каталог. Всі інші каталоги створює користувач і вони підпорядковуються кореневому. Той, з яким у певний момент працює користувач, називається поточним або активним. Імена каталогам надає користувач за тими правилами, за якими іменуються файли (без використання розширень).

Для зручності збереження інформації і доступу до неї всередині будь-якого каталогу може бути створена певна кількість підкаталогів, у результаті чого формується ієрархічна система каталогів, яку ще називають деревом каталогів. Терміни “каталоги” та “підкаталоги” є рівноцінними, але підка-талог вказує на входження в інший каталог. Для забезпечення доступу до

8

підкаталогу або файла потрібно вказати шлях до цього об’єкта. Шлях опису-ється як послідовність усіх каталогів від кореневого до потрібного підката-логу або файла. Один каталог від іншого відокремлюється знаком похилої риски.

1.3. Операційна система Windows

1.3.1. Особливості системи Windows і загальні відомості про неї Найбільшою популярністю нині користується ОС Windows. Вона має

такі основні властивості та характеристики: – наявність графічного інтерфейсу користувача, завдяки якому спро-

щена робота з програмами, документами, дисками та комп’ютерними мере-жами;

– можливість розв’язування одночасно багатьох завдань із викорис-танням віртуальної пам’яті та віртуального принципу;

– організація документоорієнтованої роботи (застосування документів із завантаженням відповідної програми);

– підтримка технології Drag and drop (взяти і перемістити); – організація підтримки роботи в мережі; – наявність великого набору шрифтів; – використання сучасних технологій обміну даних; – зручність спілкування користувача з комп’ютером. Одна з особливостей Windows – наявність панелі завдань, за допомо-

гою якої відкривається доступ до головного меню системи, а розміщені на ній значки інших програм під час звернення до них відразу завантажують програми або документи відповідних програм.

Важливою особливістю Windows є також наявність різних контекстних меню, що значно пришвидшують процес роботи. Відкривають ці меню за допомогою правої клавіші миші. Зміст контекстного меню залежить від від-критого вікна та розташування курсору миші.

Під час роботи з ОС Windows використовують нові терміни і поняття. Поширеним є поняття “об’єкт”. Цей термін розуміють як усе те, чим оперує Windows: програма, група програм, диск, папка, файл, документ, значок (піктограма), ярлик (вказівка) тощо.

9

Новим типом об’єктів є ярлик (вказівка). Його застосування значно пришвидшує доступ до програм, папок і документів. Ярлик – це посилання на певний об’єкт, який міститься у файловій системі. Для відображення об’єктів у Windows використовують значки (піктограми). Вони присутні скрізь – на робочому столі (головному вікні), а також у будь-якому іншому відкритому вікні. Вигляд значка дає змогу визначити тип об’єкта, який він представляє. Деякі значки є стандартними, наприклад, ті, що представляють диски, папки, певні типи документів.

Кожний значок супроводжується позначкою з іменем об’єкта, який він представляє. За бажанням користувача можна замінити будь-який значок на інший зі спеціальної бібліотеки, а також відредагувати його ім’я. Особли-вість інтерфейсу відображена в назві “Windows”, що в перекладі означає “ві-кна”. Вікнами називають прямокутні ділянки на екрані, призначені для вве-дення/виведення інформації та графічного відображення програми, з якою працює користувач.

Після завантаження операційної системи Windows на екрані з’явиться головне вікно, яке називають робочим столом.

На робочому столі розміщуються системні папки та ярлики. Системні папки створює Windows у процесі її встановлення. Вони символізують осно-вні ресурси комп’ютера. До позначок системних папок належать: “Мой компьютер”, “Портфель”, “Корзина”, “Сетевое окружение”, “Входя-щие”.

Все, що в певний момент є на екрані, називається елементами графіч-ного інтерфейсу. Користувач завжди може внести зміни до переліку пікто-грам на робочому столі та оформити його згідно зі своїми вимогами.

Windows підтримує зручний інтерфейс користувача, який також ще на-зивають графічним інтерфейсом. Всі команди для ОС здійснюються через вікна, клавіші, меню, списки тощо.

Перед виконанням будь-якої операції над об’єктом його потрібно виді-лити. Виділений об’єкт підсвічується інверсними кольорами. Виділення об’єкта найкраще здійснювати через ліву клавішу миші. Наприклад, для пе-рейменування об’єкта насамперед виділяємо його, натискаємо на клавішу <F2> або курсором миші на імені об’єкта та вводимо нове ім’я. Після його введення натискаємо мишею поза прямокутником з іменем об’єкта.

10

За допомогою лівої клавіші миші можна виконати виділення, перетягу-вання і запуск об’єктів. Для перетягування об’єкта натискаємо на нього лівою клавішею миші, переміщуємо зображення об’єкта на нове місце і відпускаємо клавішу. Якщо під час переміщення об’єкта натиснути клавішу <Ctrl> і не відпускати її до закінчення переміщення об’єкта, то його буде скопійовано.

Найпростішим способом запуску програмного файла є подвійне натис-кання на ліву клавішу миші позначки файла або його ярлика.

Правою клавішею миші викликають контекстне меню (меню об’єкта).

1.3.2. Панель завдань і головне меню Внизу екрана є горизонтальна лінійка, котру називають панеллю за-

вдань. На ній розташована клавіша <Пуск>, за допомогою якої відкриваєть-ся головне меню операційної системи.

На панелі завдань розташовані клавіші всіх завантажених програм, з якими працює користувач, індикатор перемикання мови клавіатури, годин-ник, за наявності звукової картки – значок регулятора звуку тощо. Наявність панелі завдань дає змогу бачити, які програми працюють у певний час, шви-дко переходити від однієї програми до іншої.

При завантаженні програми Windows немає постійного зображення елементів вікон, але яке б це зображення не було, завжди на екрані є клавіша <Пуск>. Після її фіксації відкривається головне меню Windows, у якому мі-стяться опції “Программы”, “Документы”, “Настройка”, “Поиск”, “На-йти”, “Справка”, “Выполнить”.

Якщо натиснути мишею на опцію “Настройка”, то відкриється вікно, в якому можна відрегулювати панель управління, принтери, панель завдань тощо.

Опція “Документы” дає змогу ознайомитися з переліком файлів, з якими працювали останнім часом, а опція “Программы” – запустити будь-який додаток.

11

1.3.3. Робота з вікнами Процес обробки інформації, виконання будь-яких дій над об’єктами,

командами тощо передбачають роботу з вікнами. Всі вікна мають певні компоненти. Є різні види вікон: додатків, документів, діалогові тощо. Ви-вчимо структуру вікон Windows-додатків на прикладі вікна “Мой компью-тер” (рис. 1).

Рис. 1. Вікно програми “Мой компьютер”.

Вікно містить такі елементи: перший рядок – заголовок, в якому записується назва додатка, зліва –

клавіша системного меню, справа – три клавіші керування вікном, які дають змогу згорнути вікно на панель завдань, розгорнути на весь екран, закрити вікно;

другий рядок – програмне меню, кожне з яких вміщує команди; третій рядок – панель інструментів, де містяться клавіші з піктогра-

мами різних інструментів;

1 2 3 4 5

12

четвертий рядок – робоче поле – це частина вікна, в якій виконується робота з документами;

п’ятий рядок – рядок стану, який містить корисну інформацію про по-точний стан програми або документа.

За допомогою миші можна активізувати вікно, перемістити його, змінити розмір, закрити тощо. Ці дії можна також виконати за допомогою системного меню.

1.3.4. Робота з дисками, файлами та папками

ОС Windows має дуже багато потужних засобів для роботи з дисками, файлами, папками. Ці засоби можна застосовувати за допомогою програм “Мой компьютер”, “Проводник”, “Norton (Volcov, Total) Commander”.

Вивчимо основні прийоми роботи з “Total Commander 6.01 (ТС)”. Пі-сля запуску ТС відкриється вікно у верхній частині якого містяться: станда-ртний рядок заголовка вікна Windows; програмне меню, що складається з опцій “Файл”, “Виділення”, “Дії”, “Мережа”, “Вигляд”, “Опції”, “За-пуск” (рис. 2).

Рис. 2. Вікно програми “Total Commander”.

13

За допомогою меню “Файл” можна здійснити архівацію файла, пере-вірити архів, вивести файл для друкування, розділити файл на частини, за-кодувати і декодувати файл тощо.

Меню “Виділення” дає змогу виділити групу файлів, усунути виді-лення, виділити все у вікні, порівняти каталог тощо.

За допомогою меню “Дії” можна переглянути дерево каталогів, знайти файл, запустити сеанс DOS, відкрити “Робочий стіл”, поміняти місцями панелі.

Меню “Мережа” дає змогу встановити зв’язок із мережею тощо. За допомогою меню “Вигляд” можна відобразити інформацію про

файли, здійснити їхнє сортування тощо. Меню “Опції” дає змогу задати режими відображення інформації у ві-

кні ТС. За допомогою меню “Запуск” можна змінити головне меню. Під рядком меню програми ТС міститься рядок із переліком доступ-

них дисків і дискет, з якими можна працювати. Далі є віконечко, де відобра-жається ім’я активного диска та обсяг його пам’яті (загальний та вільний).

Нижче міститься що, який дає змогу працювати з папками, документа-ми за допомогою MS-DOS.

Основну частину вікна займає робоче поле, яке складається з двох час-тин, розділених вертикальною лінією. В лівій частині відображено ієрархічну структуру дисків і папок, у правій – перелік об’єктів, що містяться у поточній папці. Перелік об’єктів може вміщувати кнопки: “Тип”, “Розмір”, “Дата”, “Атрибут”.

Відображення інформації у вікні залежить від вимог користувача і мо-же бути змінене у будь-який час.

Якщо зафіксувати праву клавішу миші на назві диска чи дискети, на-приклад, на імені диска С, то відкриється контекстне меню, через яке, засто-сувавши програму “Проводник”, можна відформатувати диск, створити яр-лик, каталог, документ у відповідній програмі (Excel, Word тощо), перегля-нути властивості диска.

У нижній частині вікна ТС є перелік функціональних клавіш, за допо-могою яких можна переглядати, редагувати, копіювати, переміщувати, ви-лучати файли та папки, створювати папки.

14

Для форматування дискети необхідно натиснути правою клавішею миші на піктограмі з назвою диска А та вибрати команду “Форматиро-вать”. У вікні діалогу, яке відкриється вибрати спосіб форматування та на-тиснути клавішу “Начать”.

Для створення нової папки та ярликів слід вибрати об’єкт, в якому створюється папка чи ярлик. Застосувавши контекстне меню, вибрати ко-манду “Создать ярлык” або “Новый” і в ньому команду “Создать новый каталог или ярлык”. За допомогою клавіші <F7> також можна створити папку.

Для копіювання файлів і папок вибирають вихідний об’єкт, натиска-ють клавішу <Ctrl>, перетягують об’єкт лівою клавішею миші до потрібної папки і відпускають клавішу. Можна скопіювати папку чи файл через ко-манди “Копировать” і “Вставить”, використовуючи буфер обміну. Під час переміщення об’єкта не потрібно натискати на клавішу <Ctrl>.

Для вилучення одного або кількох об’єктів їх насамперед виділяють, а потім натискають на клавішу <Delete>. Під час видалення файлів вони не знищуються з диску, а потрапляють до системної папки, яку називають “Корзина”. Це дає змогу відновити їх на попереднє місце, якщо “Корзина” не була очищена.

1.4. Перелік питань для самостійної роботи

1. Поняття про операційні системи, їхні види та основні властивості. 2. Характеристика ОС MS-DOS. Модулі MS-DOS та їхнє призначення. 3. Команди MS-DOS для роботи з каталогами і файлами. 4. Поняття про файли і каталоги. 5. Операційна оболонка “Norton Commander”, функції програм-

оболонок, елементи інтерфейсу, призначення функціональних клавіш. 6. Характеристика ОС Windows. 7. Характеристика інтерфейсу Windows. 8. Характеристика панелі завдань. 9. Головне меню Windows. 10. Основні елементи вікон Windows. 11. Характеристика програми “Мой компьютер”. 12. Характеристика програми “Корзина”.

15

13. Поняття про буфер обміну та робота з ним. 14. Панелі інструментів Windows, їхня характеристики. 15. Поняття про Microsoft Office, принципи паралельної роботи з про-

грамами. 16. Відкриття документів та їхнє збереження. 17. Копіювання, переміщення, перейменування та знищення об’єктів. 18. Виведення інформації для друкування. 19. Створення об’єктів. 20. Поняття про архіватори файлів. Розархівація файлів. 21. Поняття про контекстне меню у Windows. 22. Характеристика “Total Commander 6.01”. Принципи роботи з

файлами та папками засобами ТС.

16

Розділ 2. Редактор Microsoft Word

2.1. Загальна характеристика Microsoft Word Microsoft Word – це текстовий редактор, тобто програма, призначена

для підготовки документів, які часто складаються з тексту. Крім тексту, до-кументи можуть містити графіку, звукові файли, відеокліпи, рисунки, діаг-рами, таблиці, формули тощо. Програма дає змогу виконувати введення, фо-рматування, перевірку і виведення тексту для друкування.

Редактор є потужною програмою для створення невеликих текстових документів. Він недостатньо досконалий для друку книг, газет або журналів. Для цього застосовуються видавничі системи. Основним завданням видав-ничих систем є створення електронного оригінал-макета, де текст та ілюст-рації будуть розміщені саме так, як у майбутній газеті чи книзі.

Серед видавничих систем найпопулярнішими є PageMaker, QuarkXPress, Ventura Publisher. Основне призначення Word – професійне створення, редагування та макетування текстових документів.

Після завантаження програми Word створюється новий документ з ім’ям “Документ 1”. Вікно, яке відкриється, у верхній частині містить рядок із заголовком програми та стандартними атрибутами рядка-заголовка додат-ків Windows (рис. 3).

Під заголовком вікна розміщено програмне меню, що складається з опцій: “Файл”, “Правка”, “Вид”, “Вставка”, “Формат”, “Сервис”, “Таб-лица”, “Окно”, “Справка”.

Під рядком меню є панелі інструментів “Стандартная” і “Формати-рование”, котрі забезпечують швидкий доступ до команд, що часто викори-стовуються.

Нижче розміщена лінійка, яка відображає параметри полів сторінки, аб-зацні відступи і відступи стовпців таблиці, а також інші корисні параметри.

17

Рис. 3. Вікно програми Word.

Центральну частину вікна займає робоча ділянка документа. У Word є вбудовані шаблони, за якими можна оформити діловий лист,

заяву, web-сторінку. Щоб вибрати шаблон, слід натиснути мишею на пікто-грамі “Создать” на панелі інструментів або застосувати команду “Создать” у меню “Файл”.

Замість створення нового документа можна продовжити роботу над документом, що вже є. Для цього документ необхідно завантажити із зовні-шнього носія інформації за допомогою клавіші “Открыть” на панелі ін-струментів або виконати команду “Открыть” у меню “Файл”.

Створений документ слід зберегти. Для цього вибираємо команду “Сохранить как” або “Сохранить” у меню “Файл”.

18

2.2. Введення і редагування тексту Введення тексту можна здійснювати в одному з двох режимів: вставки

або заміни. Під час введення нового тексту в режимі вставки текст зсуваєть-ся вправо від точки введення. В режимі заміни попередній текст знищується і замінюється новим. Для зміни режимів використовується клавіша <Ins>.

Одним із важливих об’єктів під час роботи з текстом є абзац. Абзаци відділяються один від одного. Є два способи поділу тексту на аб-

заци: червоний рядок і збільшений інтервал між рядками абзаців. Найчастіше використовують червоний рядок, який створюється за рахунок збільшення від-ступу першого рядка абзацу. Для того, щоб створити новий абзац, під час вве-дення тексту натискають на клавішу <Enter>. З абзацом пов’язують параметри його форматування: шрифти, відступи, інтервали тощо.

Вибір фрагмента можна виконати за допомогою миші, клавіатури або через команду “Выделить все” в меню “Правка”.

Виділені фрагменти документа можна знищувати, переміщувати або копіювати.

Копіювання, вилучення, вставка і вирізання інформації виконуються за допомогою буфера обміну через відповідні команди: “Копировать”, “Вы-резать” і “Вставить”. Зазначені команди містяться в опції меню “Правка” або їх можна ввести за допомогою клавіші на панелі інструментів і комбіна-ції клавіш.

Клавіші панелі інструментів і передбачені комбінації клавіш є на-йшвидшими засобами форматування символів та абзаців. Форматування си-мволів можна виконувати як під час введення тексту, так і після його завер-шення. Універсальним засобом форматування символів є вікно діалогу “Шрифт”, яке викликається за допомогою команди “Шрифт” у меню “Фо-рмат” або контекстного меню.

Сторінка може мати орієнтацію щодо розташування як об’єкта дії по вертикалі (книжкова орієнтація) або по горизонталі (альбомна орієнтація). Між текстом і краями сторінки документа розташовані порожні ділянки – поля. Розрізняють верхнє, нижнє, ліве і праве поля.

Параметри сторінок у створюваному документі можна встановити за допомогою команди “Параметры страницы” в меню “Файл” та вибрати вкладинку “Размер бумаги”, що дає змогу задати розмір аркуша, на якому

19

друкуватиметься документ, а також визначити орієнтацію аркуша – книжко-ву чи альбомну.

Ще одним важливим елементом сторінок є колонтитул. Колонтитули – це повторювані елементи документа, розташовані у

верхній або нижній частині сторінки. Верхня або нижня частини сторінки утворюють зони колонтитула, де

міститься номер сторінки. Для створення колонтитула потрібно двічі натиснути мишею на зоні

колонтитула (або обрати команду “Вид” – “Колонтитулы”). На панелі “Колонтитулы” є клавіша “Верхний/нижний колонтитул”, яка дає змогу перемикати колонтитули. За її допомогою обирають верхній або нижній ко-лонтитул і вводять потрібний текст. У зону колонтитула можна додати по-точну дату або час, натиснувши на клавіші “Дата” чи “Время”.

Номери сторінок розміщуються в зоні колонтитула. Відповідно на па-нелі “Колонтитулы” є клавіші “Номер страницы” і “Формат номера страницы”, які дають змогу вставити номери сторінок і відформувати їх на-лежним чином.

Для вилучення створених номерів сторінок потрібно двічі натиснути мишею на номерові, далі виділити номер і натиснути на клавішу <Delete>.

2.3. Робота з графічними об’єктами

Зображення, якими може оперувати процесор Word, поділяються на дві категорії: рисунки і графічні об’єкти. Рисунки створюються за допомо-гою інших програм і вставляються у документ Word. Графічні об’єкти створюються власне у програмі Word за допомогою вбудованого векторного редактора.

Простий векторний редактор дає змогу рисувати графічні об’єкти (лі-нії, многокутники, еліпси, зірки, стрілки тощо), а також виконувати художнє оформлення окремих слів і словосполучень (засіб WordArt).

Графічні об’єкти у документі створюються за допомогою інструментів панелі “Рисование” через команду “Панели инструментов” у меню “Вид”.

Слід зазначити, що більшість інструментів панелі “Рисование” можна використовувати для редагування будь-якого графічного зображення.

20

У Word вміщено багато стандартних зображень, зокрема геометричні фігури, стрілки тощо. Ці зображення отримали назву автофігури.

Засіб WordArt дає змогу задавати різні варіанти оформлення тексту: похилий, повернутий і розтягнутий, текст із тінню і вписаний у певні фігури тощо. Застосувати цей засіб можна через команду “Рисунок” у меню “Вставка” або панель інструментів “Рисование”.

Стандартна схема оформлення тексту така. Після появи вікна “Колле-кция WordArt” необхідно вибрати один із варіантів фігурного стилю і на-тиснути на клавішу “ОК”. При зміні об’єкта доцільно використовувати вік-но форматування об’єкта “WordArt”, якщо на тексті натиснути правою кла-віші миші.

Для вставки рисунка в документ слід використати колекцію кліпів ClipArt, яку містить Word. Застосувати їх можна через команду “Рисунок – Картинки” в меню “Вставка”. Зі списку колекції вибираємо необхідну ка-тегорію, а в ній рисунок.

Можна також вставити рисунок із окремого файла. Для цього потрібно встановити курсор на місце вставки та вибрати команду “Рисунок – Из файла” в меню “Вставка”.

У Windows є технологія, яка дає змогу в одному додатку використову-вати інформацію, що створювалася та редагується іншими додатками. Ця технологія називається “Object Linking and Embedding (OLE)”, що означає об’єктне пов’язування та вмонтування. При вмонтуванні додаток стає час-тиною документа. Для редагування необхідно активізувати додаток, в якому об’єкт був створений, внести зміни і зачинити додаток. Для цього застосо-вують команди “Объект” у меню “Вставка”. Відчиниться вікно діалогу, яке має дві вкладинки “Создание” і “Создание из файла”.

У вкладинці “Создание” вміщується редактор математичних формул, який дає змогу вставляти у формулу близько 150 математичних символів. Для його виклику зі списку вибирають редактор, який називається “Microsoft Equation 3.0”. На екрані з’явиться віконце, в яке вставляється вибраний символ та записується формула і панель інструментів редактора формул, з якої вибираються символи.

Текстовий процесор Word має також змогу створювати й працювати з таблицями.

21

2.4. Операції з таблицями Є два варіанти додавання таблиць у документ: створення порожньої

таблиці, яка надалі заповнюється даними, і перетворення на таблицю вже наявної інформації.

Створення порожньої таблиці здійснюють через команду “Добавить – Таблица” в меню “Таблица”. Потім у вікні діалогу “Вставка таблицы” задають кількість стовпців та рядків за допомогою лічильників “Число сто-лбцов” і “Число строк”.

Нарисувати таблицю можна за командою “Нарисовать таблицу” в меню “Таблица”. Вказівник миші набуде форми олівця. Встановлюють олі-вець на один із кутів таблиці і, не відпускаючи клавіші миші, розтягують прямокутник таблиці, лише тоді відпускають клавіші. Далі малюють олів-цем горизонтальні та вертикальні лінії таблиці.

У комірки таблиці можна вводити текст, числа, рисунки, вставляти дані в комірки таблиці з буфера обміну. Для переміщення курсору по комірках таблиці, крім натискання миші, використовують клавіші керування курсором.

Для вставки рядка (стовпця) обирають команду “Добавить – Строки выше” (або “Строки ниже”) в меню “Таблица”. Якщо потрібно вставити кілька рядків, наприклад два, їх виділяють та виконують одну із зазначених команд. Вставка стовпців виконується аналогічно командою “Столбцы сле-ва” (“Столбцы справа”).

Для вилучення рядків, стовпців, таблиць використовують команду “Таблица – Удалить” (“Столбцы” або “Строки”) в меню “Таблица”. Для вилучення таблиці виділяють усю таблицю і натискають на клавішу <Delete>.

У Word можна також об’єднувати, розділяти та вилучати комірки. Для цього в меню “Таблица” застосовують відповідну команду. Аналогічні дії можна виконати за допомогою контекстного меню.

Форматування тексту всередині таблиці виконується за допомогою за-собів, що застосовують у роботі зі звичайним текстом. Виведення ліній таб-лиці можна виконати за допомогою піктограми панелі інструментів або ко-манди “Сетка” в меню “Таблица”.

22

Змінювати ширину колонок і висоту рядків можна за командою “Вы-сота и ширина ячейки” в меню “Таблица” або безпосередньо в таблиці за допомогою миші. Для цього встановлюють курсор миші на лінію, що розді-ляє колонки чи рядки, і переміщують її в необхідному напрямку.

2.5. Перелік питань для самостійної роботи

1. Характеристика вікна програми Word. 2. Призначення піктограм у панелях інструментів. Доповнення пане-

лей кнопками та їхнє вилучення. 3. Характеристика програмного меню та прийоми роботи за допомо-

гою команд меню. 4. Збереження документів програми Word та їхнє застосування.

Створення нового документа. 5. Особливості набору тексту в програмі Word. Поняття шаблону.

Режими відображення документа. 6. Друкування документа. Попередній перегляд документа. 7. Основні прийоми редагування, заміна фрагментів тексту. 8. Основні прийоми форматування символів та абзаців. Параметри

абзацу. Створення маркованих і нумерованих списків. 9. Прийоми форматування, встановлення параметрів сторінок. Форму-

вання колонок. Колонтитули та нумерація сторінок. 10. Поняття про стилі та структуру документа. 11. Робота з графічними об’єктами і рисунками. 12. Панель інструментів “Рисование” та створення примітивних ри-

сунків за допомогою панелі “Автофигуры”. 13. Способи вставки рисунків у документ. 14. Створення художнього тексту засобом WordArt. 15. Прийоми створення таблиць. 16. Операції в таблицях та їхнє форматування.

23

2.6. Практичні завдання для закріплення матеріалу 1. Оформити титульну сторінку. 2. Використовуючи різні шрифти, абзаци, структури, набрати тексти

(до 2-х сторінок). Оформити фрагмент за допомогою засобу WordArt. Вста-вити колонтитули та нумерацію сторінок.

3. Побудувати квадрат, шестикутник. За допомогою інструмента “Автофигуры” побудувати куб і паралелепіпед.

4. Вставити рисунок із файла. 5. Побудувати таблицю та зробити розрахунки.

24

Розділ 3. Електронна таблиця (ЕТ) в Excel

3.1. Призначення та основні характеристики ЕТ Поширеність програм обробки електронних таблиць (ЕТ) пояснюється

універсальними можливостями застосування. Історія розвитку ЕТ має понад тридцять років. В основу табличного процесора покладена електронна мо-дель звичайної таблиці, розділеної на колонки (стовпці) та рядки, перетин яких утворює комірки. Рядки нумерують цілими числами, колонки – латин-ськими буквами від A до Z і комбінаціями цих букв від AA до ZZ. Так за-безпечується адресація комірок таблиці. Отже, ЕТ – це програма, що моде-лює на екрані двовимірну таблицю, яка складається з рядків і стовпців.

Excel є потужною програмою загального призначення, що входить в інтегрований пакет Microsoft Office.

Рис. 4. Вікно програми Excel.

Після завантаження Exсel на екрані монітора з’являється головне вікно програми з так званою “Книгою 1” (рис. 4). Це основний документ для обробки і збереження даних. Робоча книга складається з окремих робочих листків (таб-лиць) і на початку роботи таких листків може бути кілька (“Лист 1, …,

25

“Лист 10”), за потреби їхню кількість можна змінити. Кожний листок вмі-щує 256 стовпців і 65536 рядків.

Можна створювати різні типи листків: робочі, модулі, які записано на Visual Basic, листки діаграм, макросу та інші.

Верхній рядок вікна називається рядком заголовка. В ньому записана назва програми Microsoft Excel, зліва міститься кнопка системного меню, а справа – три клавіші для роботи з вікном. Під рядком заголовка є рядок про-грамного меню, який вміщує 9 опцій: “Файл”, “Правка”, “Вид”, “Встав-ка”, “Формат”, “Сервис”, “Данные”, “Окно”, “Справка”. Нижче розмі-щується одна або дві панелі інструментів. Як правило, їх буває дві, одну па-нель називають “Стандартная”, іншу – “Форматирование”. Під панелями інструментів є рядок формул, який використовується для введення і редагу-вання змісту комірки.

Найбільшу частину екрану займає вікно робочого листа книги. Назви стовпців розміщені у верхній частині екрана. Нумерація рядків – зліва.

3.2. Види інформації в Excel

В Exсel можна працювати з різною інформацією: текстовою, число-вою, формулами, функціями, діаграмами, графіками тощо.

Текстові дані можуть складатися з букв алфавіту, чисел і символів. До-вжина одного запису в комірці не має перевищувати 255 символів. Найчас-тіше Excel розпізнає текстові дані самостійно. Наприклад, уводимо “2005 рік”, оскільки в записі є слово “рік”, то Excel сприймає цю інформацію як текстову.

Числові дані можуть бути введені у вигляді цілих, дробів та в експоне-нціальній формі, наприклад: 25; –18; 1,57; 0,5Е+2. Під час введення чисел із знаком “мінус” вони сприймаються як від’ємні. Можна задати різні формати чисел – загальний, числовий, грошовий, фінансовий тощо. Їхній перелік вка-зується в команді “Ячейка” в меню “Формат”.

Є можливість вводити дату та час. Дату, наприклад, можна вводити як 3/12/05, час – як 14:25:09 або 14:25.

Як правило, в Excel усі формули починаються із знака “=”.

26

3.3. Створення та редагування таблиць Таблиці створюють шляхом заповнення комірок необхідними даними

та проведення розрахунків відповідно до вказаного алгоритму. Редагування можна виконувати кількома способами: в рядку формул

або безпосередньо в комірці. Для редагування вибираємо комірку, яку слід редагувати, встановлюємо за допомогою миші курсор у рядку формули і вносимо зміни. Для редагування в комірці необхідно її активізувати, два ра-зи натиснути мишку або клавішу <F2>.

Доволі часто при редагуванні необхідно створити копії даних. Є кілька способів. Найкраще використовувати буфер обміну. Для цього потрібно:

1) визначити інтервал, який слід скопіювати; 2) вибрати команду “Копировать” із меню “Правка” або натисну-

ти комбінацію клавіш <Ctrl+C>; 3) курсор миші перемістити в потрібну комірку; 4) вибирати команду “Вставить” із меню “Правка” або натиснути

клавішу <Ctrl+V>. З буфером обміну можна також працювати через відповідні клавіші в

панелі інструментів. Крім копіювання, дані можна переміщувати; в цьому разі вони не за-

лишаються на попередньому місці. Для вилучення змісту групи комірок і переміщення його на нове місце

в таблиці використовують або команду “Вырезать”, або комбінацію клавіш <Ctrl+X>, або клавішу в панелі інструментів.

Для вилучення змісту комірок або комірки їх спочатку виділяють, а потім натискають на клавішу <Delete>. Якщо випадково знищили необхідну інформацію, то її можна відновити, натиснувши комбінацію клавіш <Ctrl+Z> або відповідну клавішу в панелі інструментів.

Після закінчення роботи над даними таблиці їх слід зберегти. Робочу книгу (документ) можна зберегти або за допомогою команди “Сохранить (как)” із меню “Файл”, або через комбінації клавіш <Ctrl+C>, або через панель інструментів.

27

3.4. Види обчислювальних процесів Для розв’язування будь-якої задачі потрібно її представити у зрозумі-

лому вигляді так, щоб можна було обробляти на комп’ютері. Комп’ютерна модель – це модель, реалізована за допомогою програмних засобів. Моде-лювання, в т. ч. комп’ютерне, складається з таких етапів: постановка завдан-ня, що містить опис, мотивацію, попередній аналіз; розроблення моделі – визначення суттєвих факторів, створення алгоритму, вибір програмного за-безпечення, програмування; комп’ютерний експеримент – тестування, нала-годження моделі, розрахунок моделі та аналіз результатів.

Поняття алгоритму є одним із фундаментальних у сучасній інформа-тиці. Алгоритм – це точний і зрозумілий опис послідовності дій над задани-ми об’єктами, що дає змогу отримувати кінцевий результат. Він має певні властивості: результативність, масовість, дискретність, визначеність. Ре-зультативність передбачає отримання результату за певної кількості кроків. Масовість – це можливість розв’язувати не одну конкретну задачу, а багато однотипних. Дискретність розуміють як можливість поділу алгоритму на окремі кроки. Визначеність – це відсутність незрозумілих ситуацій, послідо-вність виконання.

Є різні способи запису алгоритму: за допомогою звичайної мови спіл-кування (словесний), математичної моделі (з використанням формул), алго-ритмічної мови та із використанням блок-схем.

Наочною формою запису алгоритмів є блок-схеми, що складаються з геометричних фігур-блоків. Кожний блок відповідає певній дії. Поширені спеціальні фігури для записування блок-схем (табл. 1).

Таблиця 1 Фігури для записування блок-схем

------ введення, виведення інформації.

------ логічна умова.

------ початок, кінець блок-схеми.

------ проведення розрахунків.

------ запис циклічних процесів.

28

Всі види обчислювальних процесів можна поділити на три групи: лі-нійний, розгалужений і циклічний.

Лінійний процес описує дії, що виконуються за порядком запису фор-мули, дотримуючись математичних правил стосовно дій над операндами.

Розгалужений обчислювальний процес описує дії, які виконуються за-лежно від певних умов, результатів обчислень, вхідних даних тощо. Розріз-няють прості розгалуження і множинні. Умовний оператор простого розга-луження записують таким чином:

якщо <умова>, то <варіант 1>, інакше <варіант 2>. Множинний розгалужений процес записується так: якщо <умова 1>, то <варіант 1>, якщо <умова 2>, то <варіант 2>………, якщо <умова п>, то <варіант п>, інакше <варіант>. Циклічними процесами називаються процеси, які багаторазово повто-

рюються, тобто виконують одні й ті самі обчислення, але з новими даними всередині циклу.

3.5. Здійснення розрахунків у таблицях

Текст формули, що вводиться в комірку, як правило, починається із знака “=” (дорівнює). Після знака записуються математичні вирази, які скла-даються з аргументів, арифметичних операцій, дужок і функцій. Замість ар-гументів у формулі можуть використовуватися числа та адреси комірок. Фо-рмула може містити до 1024 символів. Введення формули обов’язково має закінчуватись натисканням на клавішу <Enter>.

Для виконання арифметичних операцій застосовують такі символи: +(додати), -(відняти), *(помножити), /(поділити), ^(піднести до степеня).

Для виконання операцій співвідношень використовують символи: > (більше), < (менше), = (дорівнює), <= (менше або дорівнює), >= (більше або дорівнює), <> (не дорівнює).

Арифметичні операції, операції співвідношення виконуються над числови-ми даними. Над текстовими даними виконується операція з’єднання (&).

29

Під час обчислення формули спочатку виконуються дії у круглих дуж-ках, тоді арифметичні операції, останніми – операції співвідношень.

Дуже часто в таблицях необхідно здійснити розрахунки за однаковою формулою. Для цього формулу записують у комірку і тоді, використовуючи маркер заповнення (через ліву клавішу миші, спрямовану у правий нижній кут комірки), копіюють її для інших комірок.

За допомогою маркера заповнення можна також повторити значення, продовжити розпочаті рядки, розширити списки.

Під час запису формул використовуються відносна, абсолютна та змі-шана адресації. Для цього записують символ $. Абсолютна адресація вказує, що під час проведення розрахунків використовують тільки конкретну комір-ку, наприклад: =А1*$B$1 (записано абсолютне посилання); = А1*В$1 (запи-сано змішане посилання, де вказано, що при копіюванні формули може змі-нюватися тільки заголовок стовпця, а номер рядка залишиться незмінним). За наявності даних у таблиці під час записування формул Excel сам розпі-знає відносну і змішану адресації.

3.6. Форматування елементів, частин таблиць і таблиць загалом

Форматування робочої таблиці значно поліпшує її зовнішній вигляд. Для форматування комірок, групи комірок та всієї таблиці використовують команди меню “Формат”, клавіші панелі інструментів “Форматирование”, комбінацію клавіш <Ctrl+1> або звертаються до контекстного меню. Від-кривається вікно діалогу, в якому можна встановити шрифт (тип, розмір і накреслення), формат чисел, розмір комірки та її обрамлення, спосіб вирів-нювання. В цьому вікні розміщуються 6 параметрів форматування: “Чис-ло”, “Выравнивание”, “Шрифт”, “Граница”, “Вид”, “Защита” (рис. 5).

Для форматування чисел вибирають параметр “Число”. Відкривається вікно, де у полі “Категории” подано різні типи форматів чисел (числовий, науковий, грошовий, бухгалтерський тощо) та їхні взірці.

Для вирівнювання даних у комірках вибирають параметр “Выравни-вание”. Можна здійснювати вертикальне, горизонтальне вирівнювання, а також встановлювати орієнтацію набору тексту.

30

Для вибору форматування шрифту використовують параметр “Шрифт”. Відкривається вікно діалогу, в якому можна вибрати шрифт, його накреслення, розмір і створити різні ефекти.

Для проведення ліній у таблиці застосовують параметр “Граница”. Параметр “Вид” використовують для встановлення кольорів.

Рис. 5. Вікно діалогу “Формат ячеек”.

Параметр “Защита” використовують для захисту комірок від прове-дення будь-яких змін.

3.7. Графічне зображення даних

Графічне зображення даних не тільки дає змогу сприйняти їх наочно, а й відображає співвідношення різних значень та їхню динаміку. Побудова ді-аграм здійснюється за допомогою “Мастера диаграмм”. Діаграми можна створювати на окремому листку, а також як графічний об’єкт у робочому листку разом із таблицею.

31

Побудову діаграми за допомогою “Мастера диаграмм” пропонуємо виконати за 4 кроки. Перше вікно з’явиться, як тільки зафіксуємо цю пікто-граму на панелі інструментів. Вікно вміщує зверху назву “Майстра діаг-рам”, що вказує крок виконання, і поле для вибору типу діаграм та їх фор-ми. Внизу вікна розміщується панель управління кроками побудови діагра-ми, яка складається з таких опцій: “Отмена”, “Назад”, “Далее”, “Готово”. Перша клавіша відміняє дію, друга – повертає виконання на попередній крок, третя – здійснює перехід на наступний крок, четверта – завершує по-будову діаграм. Призначення цих чотирьох клавіш незмінне під час побудо-ви діаграми і вони присутні на кожному кроці.

Після вибору типу та форми діаграми натискаємо на клавішу “Далее” і переходимо до другого кроку. При виборі типу діаграми необхідно врахову-вати її призначення. За певними діаграмами можна порівнювати окремі зна-чення (гістограма, лінійна). Інші типи діаграм призначені для відображення даних за допомогою інтерполяції окремих значень (графік). За допомогою діаграми у вигляді кола можна представити дані як частини цілого.

На другому кроці “Мастера диаграмм” користувач вказує діапазон даних, за якими будується діаграма, або здійснює коригування вже введених даних. Після внесення коректив, якщо це необхідно, натискаємо на клавішу “Далее” для переходу до третього кроку.

Третє вікно вміщує шість вкладинок: “Заголовки”, “Оси”, “Линии сетки”, “Легенды”, “Подписи данных”, “Таблицы данных”. В останньо-му вікні діалогу “Мастера диаграмм” користувач може вказати чи подати в діаграмі легенду. Вона передбачає опис цих категорій, які відображають за допомогою різних кольорів. Після внесення необхідних даних натискаємо на клавішу “Далее” і переходимо до останнього вікна, де вказуємо місце роз-міщення діаграми – на окремому листку чи поряд із таблицею.

На останньому кроці натискуємо на клавішу “Готово”. Після цього ді-аграму буде встановлено в робочий листок.

3.8. Робота з базами даних (зі списками)

Для управління великими масивами даних використовують спеціальні програми, призначені для роботи з базами даних. В Excel для обробки даних, організованих аналогічним чином, є також такі засоби. Їх називають функціями

32

списку. Список характеризує не зміст таблиці, а спосіб її організації. Список складається із записів, кожний з яких відповідає певному об’єкту, а власти-вості об’єкта відображаються в полях запису або колонках.

В Excel можна розпізнавати списки автоматично. При автоматичному визначенні ознакою закінчення списку вважають перший порожній рядок. При цьому програма в пошуках назв полів порівнює зміст першого та другого рядків. Якщо дані в цих рядках різні за типом, то Excel визначає перший вер-хній рядок як назви полів і дані цього рядка будуть вилучені зі списку під час обробки.

При застосуванні функції списку кількість рядків або колонок не об-межена. Над таблицями-списками виконуються такі ж дії редагування, як над звичайними таблицями.

В Excel є меню “Данные”, через яке здійснюється багато операцій над списками – сортування, вилучення записів зі списку, пошук інформації, ви-бірка за критерієм, функції автоматичного обчислення, дослідження залеж-ності в таблиці тощо. Подамо деякі команди меню “Данные” та їхнє при-значення: “Сортировка”, “Фильтр”, “Форма”, “Итоги”, “Текст по стол-бцам”, “Консолидация”, “Импорт внешних данных”, “Группа и Струк-тура”.

“Сортировка” – це команда, призначена для сортування текстової та числової інформації. Текстову інформацію можна сортувати за алфавітом або в зворотному порядку. Числові дані сортуються в порядку зростання або спадання. Користувач може задати три рівні сортування одночасно.

За допомогою команди “Фильтр” користувач може вводити, вилучати записи зі списку та здійснювати пошук інформації за вказаними критеріями. Кожне окреме поле можна використовувати як критерій.

При пошуку значень використовують операції співвідношень із засто-суванням таких символів: =, >, <, <>, <=, >=.

Фільтрація даних застосовується тоді, коли необхідно вибрати рядки, дані яких відповідають певним критеріям. Критерії фільтрації можна сфор-мулювати як критерії порівняння, де відображаються записи, дані яких точ-но відповідають заданим критеріям, і обчислювальні критерії, де значення критерію відображається за формулою.

33

В Excel використовують два інструменти фільтрації – автофільтр і розширений фільтр.

Автофільтр застосовують через команду “Фильтр/Автофильтр” у меню “Данные”. Після подання вказаної команди в комірках заголовка сто-впців з’явиться клавіша, після активізації якої на екран монітора виводиться список із трьома доступними опціями (“Все”, “Первые 10”, “Условие”) і перелік унікальних значень стовпця.

Опція “Все” скасовує фільтрацію та відображає всі записи діапазону. Опція “Первые 10” відображає перших 10 записів із найменшими

(найбільшими) значеннями. Опція “Условие” використовується для введення умов фільтрації за

допомогою операторів порівняння, логічних операторів “И” та “ИЛИ” і зна-ків підстановки.

Якщо стовпець містить порожні комірки, то додаються ще дві опції (“Пустые”, “Непустые”).

Розширений фільтр застосовується для фільтрації списку за складними критеріями, включаючи обчислювальні. При застосуванні цього фільтра є можливість отримати результати в іншому місці робочого стола.

Перед виконанням команди “Фильтр/Расширеный фильтр” в меню “Данные” необхідно в будь-якому місці робочого листка сформувати діапа-зон умов, який має складатися хоча б з одного рядка критерію відбору.

Після створення діапазону умов користувач розміщує курсор у будь-якій комірці списку і подає команду “Расширеный фильтр”. На екрані мо-нітора з’явиться діалогове вікно, в якому слід вказати поля “Исходный діа-пазон”, “Диапазон условий” і, якщо потрібно, ввести режим “Скопиро-вать результат в другое место”, вказавши діапазон комірок виведення ре-зультату фільтрації.

Команда “Форма” дає змогу вводити нові записи в список даних, ви-лучати застарілі, а також здійснювати через спеціальне вікно діалогу пошук інформації за заданими критеріями.

При обробці табличних даних є можливість розрахувати підсумкове значення показників, що містить таблиця. Для цього використовують ко-манду “Итоги”.

34

Команда “Консолидация данных” використовується в тому разі, коли потрібно розрахувати підсумки для даних, розташованих у різних місцях таблиці. За допомогою функцій консолідації над значеннями, розміщеними в несуміжних ділянках, визначають проміжні підсумки. Ці ділянки можуть бути як на різних листках, так і в різних робочих книгах. Відкривається вік-но діалогу, в якому необхідно вказати ділянки, що консолідується, та вид операції.

3.9. Поняття про вмонтовані функції та їхнє використання

В Excel вміщується більш як 300 вмонтованих функцій, що значно зменшують і спрощують проведення розрахунків у формулах та їхні записи.

Функції Excel – це розроблені формули, які мають один або кілька ар-гументів, зберігаються за певним іменем і призначені для виконання заданих обчислень.

Всі функції Excel мають однаковий синтаксис: = Ім’я функції (аргумент 1; аргумент 2, ....; аргумент N). Застосовувати функції можна або за допомогою команди “Мастер фу-

нкций” у меню “Вставка”, або через відповідну піктограму в панелі ін-струментів, або записати функцію вручну.

Всі функції в Excel згруповані в 12 категорій: • математичні – для виконання математичних і тригонометричних обчи-

слень; • математичні і тригонометричні – для виконання додаткових (специфі-

чних) математичних і тригонометричних обчислень; • інженерні – для перетворень чисел у різних системах числення, вико-

нання операцій з уявними числами; • логічні – для виконання логічних операцій порівняння; • статистичні – для обчислення статистичних констант і показників; • фінансові – для виконання фінансових розрахунків; • роботи з базами даних (БД) – для виконання операцій над елементами

БД (списку); • посилань і масивів – для вибору певного значення зі списку значень; • дати і часу – для виконання математичних перетворень дат і часу;

35

• текстові – для виконання операцій оброблення тексту, перетворень те-ксту на числа і навпаки;

• перевірки властивостей і значень – для отримання інформації про комірки; • інформаційні – для перевірки чисел на кратність.

Багато функцій не потребують спеціального пояснення, їхнє викорис-тання і запис пояснюється у вікнах діалогу та через довідку.

Для розв’язання певних задач в Excel вводиться поняття масив. Це ро-зуміється прямокутний діапазон комірок, що об’єднує однорідну інформа-цію. Формулу масиву розуміють як єдину формулу, пов’язану з усіма комір-ками масиву. При використанні формули можна надавати масиву ім’я. Як імена в Excel використовують довільну послідовність букв, цифр і підкрес-лення. Формула масиву записується як вираз, в якому операції виконуються над діапазонами, комірками або іменами. В деяких версіях Excel, щоб фор-мула поширювалась на весь масив, курсор миші встановлюють у рядку фор-мул і натискають комбінацію клавіш <Ctrl+Shift+Enter>.

Розв’яжемо систему лінійних рівнянь, яка має такий загальний вигляд:

⎪⎩

⎪⎨

⎧

=++=++=++

.,

,

3333232131

2323222121

1313212111

вхахахавхахахавхахахa

, А івкоефіцієнт Матриця

333231

232221

131211

⎟⎟⎟

⎠

⎞

⎜⎜⎜

⎝

⎛=

ааааааааа

значень,векторВ

3

2

1

−⎟⎟⎟

⎠

⎞

⎜⎜⎜

⎝

⎛=ввв

невідомих.векторХ

3

2

1

−⎟⎟⎟

⎠

⎞

⎜⎜⎜

⎝

⎛=ххх

Тоді система рівнянь набуде вигляду: А*Х=В, Х=В/А, Х=В*А–1. Запишемо систему рівнянь із трьома невідомими та знайдемо, за яких

Х система має розв’язок.

36

⎪⎩

⎪⎨

⎧

=++=++=++

.246,422

,32

321

321

321

ххххххххх

Система рівнянь має розв’язок, якщо визначник матриці А не дорівнює 0. У поле робочого аркуша Excel вносимо матрицю коефіцієнтів і надаємо їй ім’я А. Задаємо також вектор значень в1, в2, в3 та надаємо йому ім’я В. Виді-ляємо комірку для визначення результату визначника матриці і знаходимо його, користуючись функцією МОПРЕД. Якщо результат ≠ 0, то задана сис-тема рівнянь має розв’язок. У цьому разі визначник дорівнює –9.

Далі знаходимо обернену матрицю до матриці А. Виділяємо діапазон даних, в якому буде виведено результат, із списку функцій вибираємо функ-цію МОБР і вводимо аргумент цієї функції, тобто назву матриці А. Отриму-ємо перше значення оберненої матриці. Далі натискаємо комбінацію клавіш <Ctrl+Shift+Enter> й отримуємо всі значення оберненої матриці:

0,889 0,222 0,333 А-1 = 0,667 –0,33 0

–1,222 0,44 0,333 Виділяємо в робочому полі знайдену обернену матрицю і надаємо їй

ім’я АОВ. Після цього визначаємо поле для виведення результату, тобто для вектора невідомих. Щоб знайти вектор невідомих, необхідно за вищепода-ною формулою помножити обернену матрицю АОВ на вектор значень В. Для цього застосовуємо функцію МУМНОЖТ, вказавши аргументи АОВ і В. Отримуємо перше значення, натискаємо на комбінацію клавіш <Ctrl+Shift+Enter> і маємо результат:

2,889 Х= 0,667

–1,222.

3.10. Використання методів статистичного оброблення даних Вивчимо детальніше спеціальний інструмент “Описательная статис-

тика” з “Пакета анализа” Excel, який широко використовується для стати-стичного оцінювання даних.

37

Завантаження “Пакета анализа” здійснюється за допомогою команди “Настройка” з меню “Сервис”. У результаті на екрані монітора з’явиться діалогове вікно, в якому потрібно активізувати опцію “Пакет анализа”.

“Пакет анализа” містить великий набір інструментів для проведення статистичного, кореляційно-регресійного, дисперсного та інших видів аналі-зу. Подальший виклик інструментів “Пакета анализа” можна здійснювати за командою “Анализ данных” із меню “Сервис”.

У вікні діалогу “Описательная статистика” потрібно вказати параме-три (рис. 6).

Рис. 6. Діалогове вікно “Описательная статистика”.

1. “Входной интервал”: посилання на комірки, в яких є дані. Посилання

має складатися як мінімум із двох суміжних діапазонів даних, оформ-лених у вигляді стовпців або рядків.

2. “Группирование”: перемикач вказує на розташування “По столб-цам” або “По строкам”, залежно від розташування даних у вхідному діапазоні.

3. “Метки в первом столбце (строке)”: перемикач задає положення назв показників “Метки в первой строке”, якщо перший рядок у вхідному діапазоні назв містить стовпці, або “Метки в первом столбце”, якщо

38

назви рядків є в першому стовпці вхідного діапазону. Якщо вхідний ді-апазон не містить позначок, то заголовки у вихідному діапазоні ство-рюватимуться автоматично (“Строка”/“Столбец”).

4. “Выходной интервал”: посилання на ліву верхню комірку вихідного діапазону.

5. Новый рабочий лист: перемикач активізують, щоб створити новий листок у книзі та помістити результати аналізу, починаючи з комірки А1. Якщо потрібно, то можна ввести ім’я нового листка в поле, розта-шоване навпроти відповідного положення перемикача.

6. “Новая рабочая книга”: перемикач активізують, щоб створити нову книгу та помістити результати аналізу в комірку А1 на першому листку в цій книзі.

7. “Итоговая статистика”: прапорець активізують, якщо у вихідному діапазоні потрібно отримати додаткові статистичні оцінки даних: сере-днє, стандартну помилку (середнього), медіану, моду, стандартне від-хилення, дисперсію вибірки, ексцес, асиметричність, інтервал, міні-мум, максимум, суму.

8. “Уровень надежности”: прапорець активізують, якщо у вихідну таб-лицю треба включити рядок для рівня надійності, наприклад: значенню 95% відповідає рівень надійності середнього зі значущістю 0,05.

9. “К-ыи наибольший”: прапорець активізують, якщо у вихідну табли-цю треба включити рядок к-го найбільшого значення для кожного діа-пазону даних.

10. “К-ыи наименьший”: прапорець активізують, якщо у вихідну табли-цю потрібно включити рядок к-го найменшого значення для кожного діапазону даних.

39

Таблиця 2 Вхідні дані для здійснення статистичного аналізу

Дані за періодами № пор. Показник Одиниця

виміру 1 2 3 4 5 6 7

1. Виручка від реалізації продукції (без ПДВ) тис. грн. 360 376 358 381 378 379 370

2. Обсяг виробництва в оптових цінах підприємства тис. грн. 395 370 380 380 390 390 395

3. Середньорічна кількість праців-ників осіб 55 57 53 56 57 57 55

4. Фонд заробітної плати працівників тис. грн. 100 104 96 102 100 103 98

Таблиця 3 Вихідні дані за статистичними оцінками

Виручка від реалі-зації продукції (без

ПДВ)

Обсяг виробництва в оптових цінах підпри-

ємства Середньорічна кі-лькість працівників

Фонд заробітної пла-ти працівників

Середнє 371,7143 385,7143 55,71429 100,4286 Стандартна помилка 3,536977 Стандартна помилка 3,523488 Стандартна помилка 0,565445 Стандартна

помилка 1,065859

Медіана 376 Медіана 390 Медіана 56 Медіана 100 Мода #Н/Д Мода 395 Мода 57 Мода 100

Стандартне відхилення 9,357961 Стандартне відхилення 9,322272 Стандартне відхилення 1,496026 Стандартне

відхилення 2,819997

Дисперсія вибірки 87,57143 Дисперсія

вибірки 86,90476 Дисперсія вибірки 2,238095 Дисперсія

вибірки 7,952381

Ексцес -1,36151 Ексцес -0,53988 Ексцес 0,469624 Ексцес -0,73627 Асиметрич-

ність -0,76236 Асиметрич-ність -0,71856 Асимет-

рич-ність -0,99839 Асимет-рич-ність -0,3631

Інтервал 23 Інтервал 25 Інтервал 4 Інтервал 8 Мінімум 358 Мінімум 370 Мінімум 53 Мінімум 96 Максимум 381 Максимум 395 Максимум 57 Максимум 104

Сума 2602 Сума 2700 Сума 390 Сума 703 Рахунок 7 Рахунок 7 Рахунок 7 Рахунок 7

Найбільший (1) 381 Найбільший

(1) 395 Найбіль-ший (1) 57 Найбіль-

ший (1) 104

Найменший (1) 358 Найменший

(1) 370 Най-менший (1) 53 Най-

менший (1) 96

Рівень на-дійності (95,0%)

8,654677 Рівень на-дійності (95,0%)

8,62167 Рівень на-дійності (95,0%)

1,383595Рівень на-дійності (95,0%)

2,608064

40

Значення деяких економічних показників, що мають випадковий хара-ктер, можна використовувати для побудови часових рядів – емпіричної по-слідовності даних, здобутих у певні моменти. Кожний такий ряд характери-зується певною тенденцією розвитку процесу, яка називається трендом. Трендові моделі часових (динамічних) рядів забезпечують видачу прогнозів на коротко- та середньотерміновий періоди.

Лінія тренда широко застосовується для розв’язання задач прогнозу-вання за допомогою методів регресійного аналізу. Підбір функції тренда здійснюється методом найменших квадратів. Для оцінювання точності мо-делі використовують коефіцієнт детермінації, побудований на основі оцінок дисперсії емпіричних даних і значень трендової моделі.

Трендова модель відображає тенденцію розвитку процесу, якщо кое-фіцієнт детермінації прямує до 1.

Явища, що спостерігаються у часі, можуть розвиватися так: • рівномірно при сталому абсолютному прирості чергового рівня часо-

вого ряду даних за лінійним законом y = a0 + a1t,

де а0 – стала, а1 – коефіцієнт регресії, що визначає швидкість і напря-мок розвитку (< 0 – спадання; > 0 – зростання);

• рівноприскорено при сталому в часі збільшенні (зниженні) темпу при-росту рівнів за законом (парабола другого порядку)

у = а0 + а1t+ a2t2, де а2 – коефіцієнт, що характеризує сталу зміну швидкості (темпу) роз-

витку (а2 > 0 – прискорення розвитку, а2 < 0 – його сповільнення); • із змінним прискоренням (сповільненням) при змінному в часі збіль-

шенні (зменшенні) розвитку за законом (парабола третього – шостого порядків)

у = а0 + a1t1+ a2t2 + a3t3...+ a6t6; • із сповільненням зростання в кінці періоду, коли приріст у кінцевих зна-

ченнях ряду даних прямує до нуля за законом (логарифмічна функція) у =a1lnt + a0;

• із зростанням за експоненціальним законом у = а0еа1

t, де t – випадковий час появи чергової події;

41

• із сталим відносним приростом за законом степеневої функції (гіпербола) y = a0ta

1, y = a0 + al/t. Трендові моделі будуються графічним способом на основі двовимір-

них діаграм: лінійних, графіків, гістограм, точкових, що відображають ди-намічні зміни.

Послідовність виконання цієї процедури така: • будуємо діаграму; • діаграму переводимо в режим редагування; • виділяємо ряд на діаграмі для побудови лінії тренда; • вибираємо команду “Добавить линию тренда...” з меню “Диаграмма”

або за допомогою контекстного меню. У результаті на екрані монітора з’являється діалогове вікно, у першому

розділі якого можна визначити тип лінії тренда (лінійний, логарифмічний, поліномний, степеневий, експоненціальний, ковзних середніх значень), а у другому задати її параметри:

• ім’я (автоматично з назвою трендової моделі або ввести у текстове поле); • кількість періодів прогнозування наперед (проводиться на 0,5; 1; 1,5 і

т. д. періоди; точний прогноз може здійснюватись тільки на незначний період, якщо масив фактичних даних невеликий);

• кількість періодів прогнозування назад; • Y-перетин – точку, в якій лінія тренда має перетинати вісь Y; • R2 – виведення коефіцієнта детермінації, а також відображення рівняння

лінії тренда на діаграмі. Насамперед, як правило, вибирають трендову модель і задають її па-

раметри (рівняння, R2). У подальшому підбирають тип тренда, двічі натис-нувши ліву клавішу миші з курсором на лінії тренда і перевіряють іншу тре-ндову модель.

На рис. 7, 8, 9 подано результати побудови трендової моделі полінома четвертого степеня за даними табл. 3.

42

Виручка від реалізації продукції (без ПДВ)

y = -0,2765x4 + 4,0631x3 - 20,542x2 + 44,619x + 333,71R2 = 0,485

345350355360365370375380385

1 2 3 4 5 6 7

період

тис.

грн

.

Рис. 7. Прогнозування виручки від реалізації продукції (без ПДВ).

Обсяг виробництва в оптових цінах підприємства

y = 0,3788x4 - 6,8939x3 + 44,167x2 - 111,77x + 468,57R2 = 0,9122

355360365370375380385390395400

1 2 3 4 5 6 7

період

тис.

грн

.

Рис. 8. Прогнозування обсягу виробництва в оптових цінах підприємства.

Середньорічна кількість працівників

y = -0,0833x4 + 1,2222x3 - 5,9167x2 + 10,921x + 49,143R2 = 0,4894

50515253545556575859

1 2 3 4 5 6 7

період

осіб

Рис. 9. Прогнозування середньорічної кількості працівників.

43

3.11. Перелік питань для самостійної роботи 1. Характеристика електронної таблиці в Excel. 2. Структура вікна в Excel. 3. Характеристика типів даних та основні види числових форматів. 4. Процедури копіювання, переміщення, вилучення інформації. 5. Введення, редагування та форматування даних. 6. Основні прийоми здійснення розрахунків у таблицях. 7. Характеристика та використання вмонтованих функцій в Excel. 8. Типи діаграм та їхня характеристики. 9. Основні прийоми побудови та редагування діаграм. 10. Види обчислювальних процесів. 11. Поняття про списки та робота з ними. 12. Використання “Автофільтра” та “Розширеного фільтра”. 13. Розв’язання лінійних рівнянь. 14. Прогнозування за допомогою трендових моделей. 15. Статистичні функції для прогнозування і оцінювання процесів. 16. Створення зведеної таблиці.

3.12. Практичні завдання для закріплення матеріалу 1. За даними табл. 4 визначити частку виробленої продукції кожного

виробника в загальному обсязі виробництва. За результатами визначити ма-ксимальне та мінімальне значення. Здійснити графічний аналіз даних.

Таблиця 4

№ з/п Найменування виробника

Обсяг виробництва

Частка в загальному обсязі виробництва

1. Хлібозавод № 1 350 * 2. Хлібозавод № 2 240 * 3. Хлібозавод № 3 110 * 4. Хлібозавод № 4 1200 * 5. Хлібозавод № 5 1500 * 6. Хлібозавод № 6 3700 * * * 2. Використовуючи інструмент “Описательная статистика”, визначити

статистичні показники за даними табл. 5.

44

Таблиця 5 Дані за періодами №

з/п

Показник

1 2 3 4 5 6 7 8

1. Обсяг виробництва продукції

2. Середньорічна вартість основних фондів

3. Фонд заробітної плати

3. Побудувати модель, яка описує залежність попиту на продукцію від її ціни та доходів покупців за формулою:

В = (Х1Х)-1 X-1y, де Х – матриця пояснюючих змінних, доповнена колонкою одиниць; Х1 – транспонована матриця пояснюючих змінних; Х -1 – обернена матриця; у – вектор значень у1,2...n.

Дані для побудови моделі містяться в табл. 6.

Таблиця 6

У 3 4 6 8 9 10

х1 10 9 7 6 4 3

х2 500 600 800 900 1200 1500

Для заданого прикладу:

⎪⎪⎪⎪

⎭

⎪⎪⎪⎪

⎬

⎫

⎪⎪⎪⎪

⎩

⎪⎪⎪⎪

⎨

⎧

=

150031120041900618007160091500101

X

⎪⎪⎪⎪

⎭

⎪⎪⎪⎪

⎬

⎫

⎪⎪⎪⎪

⎩

⎪⎪⎪⎪

⎨

⎧

=

1098643

Y

45

Розділ 4. Система управління базами даних Access

4.1. Елементи теорії баз даних Сучасне використання ПК дедалі більше пов’язане зі збереженням, об-

робкою, передачею та виведенням великих обсягів даних. Ці дані у вигляді окремих порцій, які мають однорідну структуру або якимось чином пов’язані між собою, зберігаються в зовнішній пам’яті ПК у вигляді файлів, які називають базами даних (БД).

Розвиток засобів обчислювальної техніки, зокрема ПК, наявність по-тужних запам’ятовуючих пристроїв створили передумови для вирішення проблем незалежності, неузгодженості та надлишковості даних, а також сприяли створенню нової концепції організації інформаційного забезпечення – концепції інтеграції даних, що називають автоматизованим банком даних (АБД).

БД – це поіменована структурована сукупність взаємопов’язаних да-них, які характеризують певну предметну галузь і перебувають під керівни-цтвом системи управління базами даних (СУБД).

Основними складовими компонентами АБД є БД і СУБД. СУБД – це спеціальний пакет програм, що забезпечує створення, су-

проводження і використання БД багатьма користувачами. АБД – це система інформаційних, математичних, програмних, мовних,

організаційних і технічних засобів, необхідних для інтегрованого нагрома-дження, збереження, ведення, актуалізації пошуку і видачі даних.

Для створення БД та роботи з нею використовують реляційну, ієрархі-чну і мережну моделі даних.

Реляційна модель є найпростішою формою. В ній дані представлені у вигляді таблиць. Таблиці відповідає термін співвідношення (relation), від якого й походить назва моделі. Ця модель найпоширеніша серед користува-чів ПК, оскільки базується на розвиненому математичному апараті (реляцій-не числення та реляційна алгебра).

Ієрархічна модель передбачає наявність зв’язків між даними за спіль-ною для них ознакою. Дані представлені у вигляді “дерева-графи”, в якому потрібна одиниця даних шукається від вищого рівня до нижчого.

46

Мережна модель передбачає наявність багатовимірних зв’язків (усіх зі всіма – теоретично), що дає змогу дедалі більше зменшувати обсяг даних, які зберігаються в БД.

Співвідношення (таблиця) подається при застосуванні реляційної моделі побудови бази даних у комп’ютері у вигляді файла даних. Рядок таб-лиці відповідає запису у файлі даних, в стовпчик – полю.

Поле – це найменша одиниця фізичної структури даних. Вона має суть, назву, значення та представлення.

Суть і назва використовуються для характеристики реального об’єкта. Значення поля – це конкретні дані, зафіксовані на машинному носії ПК. Представлення поля визначається кількістю відведених для нього сим-

волів і послідовністю їхнього розміщення. Поля організовуються в записи, тобто запис є сукупністю всіх полів, які характеризують об’єкт дослідження. Сукупність усіх записів, що стосуються об’єкта, становить масив, а його ві-дображення на машинному носії має назву таблиця.

У кожному співвідношенні визначають один атрибут, який є головним. Його називають ключем. Цей атрибут має бути унікальним, тобто однознач-но визначати певний об’єкт.

4.2. Характеристика системи Access

СУДБ Microsoft Access входить до складу інтегрованого пакета Microsoft Office, має значну кількість спеціальних програм, які називаються “майстри”. Так, є майстер таблиць, клавіш, форм тощо. Майстри здійсню-ють діалог з користувачем, у процесі якого визначаються дані, необхідні для розв’язування відповідного завдання.

СУБД Access дає змогу створювати такі типи об’єктів: “Таблицы” – основний об’єкт БД, оскільки в ньому зберігається вся

інформація. “Запрос” – служить для фільтрації або селекції даних. Дає змогу виб-

рати з БД необхідну інформацію, яка відповідатиме певним критеріям і далі використовуватиметься для розв’язання конкретного завдання.

• “Форма” – це певний бланк для заповнення його даними або маска, що ніби накладається на БД. Головне його призначення – спростити процес заповнення БД.

47

• “Отчеты” – це певним чином оформлена програма, що дає змогу ви-давати для друкування або на екран інформацію з БД.

• “Макросы” використовують для автоматизації процесу виконання операцій, які часто повторюються.

• “Модули” – це програмні модулі, написані мовою VBA для розв’язання складних завдань. Запуск системи Access здійснюється з ОС Windows аналогічно до того,

як вводиться в дію будь-яка інша прикладна програма (рис. 10). Це вікно залежно від версії програми може мати й інший вигляд, але в

будь-якому разі воно містить параметр створення БД. Усі дії в системі Access можна виконувати за допомогою опцій програм-

ного меню, а більшість із них за допомогою клавішу на панелі інструментів. Опції меню можуть змінюватися залежно від операції, що виконуються в пев-ний момент, але є й такі, що містяться майже в усіх вікнах (рис. 10).

Рис. 10. Загальний вигляд вікна Access.

а) “Файл”: через команди цього меню можна створювати, відкривати, копіювати файли, встановлювати зв’язки між файлами БД, змінювати влас-тивості файла БД, зберігати, переглядати, друкувати об’єкти БД тощо;

48

б) “Правка”: через команди цього меню можна редагувати дані у фай-лах, проводити пошук потрібних даних, скасовувати щойно виконані коман-ди тощо;

в) “Вид”: через команди цього меню можна вибирати форму подання об’єктів файла на екрані, управляти елементами вікна “Access”, змінювати масштаб зображення тексту на екрані;

г) “Вставка”: через команди цього меню можна створювати різні об’єкти БД;

д) “Сервис”: через команди цього меню можна перевіряти орфогра-фію і підбирати слова-синоніми, вмикати режими автозаміни для виправ-лення помилок, змінювати режими роботи Access;

е) “Окно”: через команди цього меню можна змінювати розміри вікон, їхнє розміщення на екрані;

є) “Справка” – це довідка про роботу із СУБД Access. Створення БД починається з визначення переліку, змісту і типу даних,

що використовуються. Тип даних – це числові, текстові дані, наприклад, да-та та ін. Для кожного елемента даних необхідно вказати його величину (до-вжину). Це пояснюється тим, що кількість символів у полі й запису має кін-цевий розмір.

4.3. Типи і властивості полів при побудові бази даних

В Аccess використовують такі типи полів: 1) текстове поле, в якому можна записувати літери, цифри та інші си-

мволи. Текстові поля мають властивості, перелік яких з’явиться у вікні “Access”, де описуємо структуру таблиці. Система Access-2000, зокрема, має 10 видів властивостей текстового поля. Найчастіше використовуємо із всіх властивостей “Размер поля” та “Формат поля”;

2) числове поле, де можна записувати цілі числа і числа з плаваючою крапкою;

3) поле дата/час використовується для запису дати і часу. Більшість властивостей цього поля такі самі, як і текстового поля. Властивість “Фор-мат поля” може набувати, наприклад, таких значень:

– повний формат дати, наприклад, 10. 09. 05 15:20:21; – довгий формат дати, наприклад, 10 вересня 2005 р.;

49

– короткий формат дати, наприклад, 10. 09. 05; 4) логічне поле, в якому можна записувати одне з логічних значень.

Логічні поля використовують в анкетних даних, де є тільки дві можливі від-повіді;

5) лічильне поле використовується як лічильник записів, його також часто використовують як головне поле;

6) грошове поле використовується для роботи з грошовими одиницями; 7) поле Memo служить для введення заміток або великих за обсягом

описів, містить 64000 символів; 8) об’єкти OLE – це поле вміщує безпосередньо не інформацію про

об’єкт, а посилання на ім’я об’єкта; 9) поле гіперпосилання використовується для зберігання адрес мере-

жі Інтернет.

4.4. Створення бази даних Створення будь-якої БД має 2 етапи: перший – це створення структури

майбутньої таблиці; другий – введення даних згідно з описаною структурою. Для створення таблиці відкривають вікно системи Access і вибирають

кнопку “Новая база данных”.

Рис. 11. Головне меню бази даних.

50

Відчиняється головне меню ДБ в якому на вкладинках перелічуються всі об’єкти, котрі можна створювати в системі Access (рис. 11). Вибираємо вкладнику “Таблицы” і режим “Конструктор”.

На екрані з’являється вікно в режимі “Конструктор”, в якому створю-ємо структуру майбутньої таблиці, тобто описуємо дані відповідно до їхніх властивостей.

Вивчимо створення БД на прикладі табл. 7.

Таблиця 7

Прізвище Дата наро-дження

Педагогіч-ний стаж Дисципліна Кількість

годин Ставка за 1 годину

Богус І. І. 10.12. 53 25 Математика 120 11,5

Васильків К. В. 14.04.60 20 Економічна історія 78 8,0

Ваніш П. О. 12.06.68 11 Математика 99 10,6 Глогусь П. А. 23.11.69 15 Соціологія 60 12,6 Лобань А. А. 18.08.70 10 Математика 34 14,5 Когут І. І. 06.09.72 9 Фінанси 120 19,0 Яремко А. С. 20.06.52. 24 Фінанси 45 19,0

Виконаємо вищевказані дії, зокрема у вікні системи Access натиснемо на

клавішу “Новая база данных”. У головному вікні, яке відчиняється, вибираємо вкладинку “Таблица” і режим “Конструктор”. У вікні “Конструктур” запов-нюємо структуру таблиці відповідно до властивостей полів таблиці (рис. 12).

Після створення структури таблиці слід виділити головне поле, напри-клад, Прізвище. Для цього натискаємо вказівник миші на полі з іменем Прі-звище і в панелі інструментів вибираємо клавішу “Ключевое поле”. Відразу поряд з іменем поля з’являється зображення ключа (рис. 12). Створену стру-ктуру таблиці необхідно зберегти.

Технологія збереження документів в Access аналогічна до Windows, тобто здійснюється через команди “Сохранить” і “Сохранить как”.

51

Рис. 12. Структура таблиці.

Далі переходимо до другого етапу – введення даних відповідно до

створеної структури. Для цього в режимі “Таблица” фіксуємо ім’я створе-ної структури таблиці і натискаємо на клавішу “Открыть”. На екрані з’явиться вікно з назвами полів таблиці, де відповідно до кожного поля вво-димо дані. Після завершення введення даних їхнє збереження не обов’язкове. Воно автоматично здійснюється навіть при виході з системи.

Для зміни структури таблиці в головному вікні БД вибирають ім’я вже створеної таблиці та фіксують режим “Конструктор”. Після внесення змін у структуру таблиці необхідно обов’язково її зберегти.

СУБД Access дає змогу виконувати різні операції над даними і їх мож-на здійснювати за допомогою різних методів.

Найкраще працювати з таблицею через контекстне меню. Є контекстне меню стовпчиків, рядків, комірки, заголовка таблиці та самої таблиці.

Для застосування цих меню слід виділити рядок, стовпчик, заголовок або комірку і натиснути на праву клавішу миші. Кожне із цих меню має свої

52

команди. Меню стовпчика, наприклад, вміщує команди для сортування за-писів за спаданням чи зростанням, встановлення ширини стовпця, перейме-нування його імені, вставки, знищення стовпців.

Контекстне меню таблиці дає змогу застосовувати команди для від-криття БД та її створення, здійснювати роботу з буфером обміну та створю-вати піктограми таблиці на робочому столі Windows, перейменовувати імена таблиці тощо.

Контекстне меню комірки дає змогу вибирати записи, проводити со-ртування, працювати з буфером обміну інформації тощо.

Контекстне меню заголовка таблиці вміщує команди для введення в дію та виведення з неї фільтра, для встановлення шрифтів тощо.

Кожний запис таблиці має зліва клавішу, яку називають маркером за-пису. Якщо зафіксувати на ньому клавішу миші, то запис виділяється. Мар-кер, що міститься у лівому верхньому куті таблиці, називають маркером таблиці. Коли його зафіксувати, то виділяється вся таблиця. Як правило, на-зви полів записують в один рядок. Якщо зміст поля не вміщується повністю в комірку таблиці, стовпчик можна розширити. Слід запам’ятати, що в таб-лиці неможливо вставити новий запис між наявними. Запис зажди додається тільки в кінці БД.

Зміна структури таблиці здійснюється в режимі “Конструктор”, хоча такі операції, як зміна імені, додавання, вилучення неголовних полів, можна виконувати в режимі “Таблиця”. Параметри відображення таблиці на екра-ні змінюються за допомогою команд меню “Формат” або через панель ін-струментів “Форматирование”.

4.5. Операції з базами даних

У режимі таблиці можна здійснювати сортування записів за одним або кількома полями, а також фільтрування записів відповідно до заданих умов відбору. Є три види фільтрів: за виділенням, звичайний і розширений.

Для сортування записів у порядку зростання або спадання значень од-ного поля використовується відповідна клавіша панелі інструментів у режи-мі “Таблиця”. Сортування записів можна виконувати також за командою меню “Записи/Сортировка”. Для сортування за кількома суміжними поля-ми виділяють відповідні стовпці та виконують команду сортування.

53

Найпростішим способом задати умови відбору записів (фільтрування) є виділення в таблиці певного значення поля або його частини. Після вико-нання команди меню “Записи/Фильтр/Фильтр по выделенному” або ви-бору відповідної клавіші на панелі інструментів у таблиці будуть відобра-жені тільки ті записи, що містять виділене значення. Дія фільтра або сорту-вання скасовується за командою “Записи/Удалить фільтр” або через від-повідну клавішу на панелі інструментів. Повторно фільтр запускається ви-конанням команди “Записи/Применить фильтр”.

Під час установки фільтра, що містить кілька умов, зручно користува-тися іншим інструментом. Для цього відкриваємо таблицю, в якій виконува-тимемо фільтрацію, натискаємо на клавішу “Изменить фильтр” на панелі інструментів. На екрані буде виведено рядок із назвами полів. Через трикут-ну стрілку в кожному полі розкриється список усіх даних цього поля. Виби-раємо необхідну умову в кожному полі та натискаємо на клавішу “Приме-нить фильтр”.

Команда “Расширений фильтр викликається за командою “Записи/ Фильтр/Расширенный фильтр”. У верхній частині вікна діалогу, яке від-чиняється, виводиться список полів активної таблиці, в нижній – бланк за-питу. В рядок бланка запиту “Поле” вводяться поля, за якими задаються умови відбору записів. Умови відбору вводяться в рядку “Условия отбора”. Після введення необхідних параметрів слід натиснути на клавішу “Приме-нить фильтр” або вибрати аналогічну команду.

Якщо таблиці БД великі та важко знайти запис, можна скористатися клавішею “Найти” на панелі інструментів. Відчиниться вікно діалогу, в яко-му вводимо значення поля.

Доступ до інформації БД також забезпечується через інструмент, який називається запити. Запити дають змогу вибрати дані в різних таблицях, ви-конати вибір за заданими умовами тощо.

Під час підготовки запиту реалізується спеціальний фільтр, за допомо-гою якого з однієї або кількох таблиць БД вибираються необхідні записи, що відповідають заданому користувачем критерію. Результатом цієї роботи є послідовність записів, які формують спеціальну таблицю запитів. Крім цьо-го, в запиті можна виконати обчислення, створити нові розрахункові поля,

54

записати результати в таблицю. На відміну від фільтру, запит є абсолютно самостійним елементом, який можна відредагувати і зберегти за новим іменем.

Створення запиту здійснюють за допомогою майстра або в режимі “Конструктор”. Можна створити простий і перехресний запити; запит на вибірку (вибирає дані з таблиць); запит на створення таблиці (виконуєть-ся запит на вибірку і результат виконання зберігається в новій таблиці); за-пити на оновлення, додавання, вилучення (модифікують дані в таблицях).

Для створення запиту потрібно у вікні “База данных” перейти до вкладинки “Запросы”, натиснути на клавішу “Создать” та вибрати один із способів створення запитів, наприклад, “Конструктор”. Відчиниться вікно діалогу, де таблиці, що використовують для запитів, можна вибрати у вікні “Добавление таблицы”. Вибір кожної таблиці підтверджується натискан-ням на клавішу “Добавить”. Після вибору таблиць необхідно натиснути на клавішу “Закрыть”. Далі з’явиться вікно конструктора запитів “Запрос на выборку”, яке поділено на дві частини. Верхня частина цього вікна містить схему даних запиту, зокрема вибрані для цього запиту таблиці. Нижня час-тина є бланком запиту, в якому заповнюються такі рядки:

• “Поле”: з’являються імена полів, що використовуються в запиті; • “Имена таблицы”: відображаються імена таблиць у рядку бланка

запиту; • “Сортировка”: вибирається порядок сортування записів результату; • “Вывод на экран”: вибираються поля, які є у вихідній таблиці; • “Условие отбора”: задаються умови відбору запитів; • “Или”: задаються альтернативні умови запитів. Слід запам’ятати, що у виразах умов відбору використовуються такі

оператори: =, <, >, <>, Between, In, Like, And, Or, Not. Допускається вико-ристання шаблонів: * (замінює будь-яку кількість символів) і ? (замінює один символ).

Оператор Between дає змогу задати інтервал для числового значення, наприклад, Between 10 And 50.

Оператор Like дозволяє використовувати зразки, що містять символи шаблона, при пошуку в текстових полях. Наприклад, знайти запис, де є сло-во “студент”; у виразі буде записано: Like “Студент”.

55

Якщо є дві умови відбору, то одна задається в рядку “Условие отбора”, а інша – в рядку “ИЛИ”.

Умову відбору можна сформувати за допомогою вікна “Построитель выражений”. Воно викликається, якщо натиснути на клавішу “Построить” у панелі інструментів або через контекстне меню. Після цього відчиняється вікно, яке складається з чотирьох частин (рис. 13).

Рис. 13. Загальний вигляд вікна “Построитель выражений”.

Верхню частину вікна використовують для введення логічного виразу. Тут також розташовані клавіші управління вікном та зі знаками математич-них і логічних операцій. Ці знаки переносяться у вираз, який створюється, за допомогою натискання миші.

Нижня частина вікна використовується для вибору елементів, що в них знаходяться. Ліворуч розташовані об’єкти БД: таблиці, запити, форми, звіти, а також функції, константи й оператори, які можна використати у виразі.

У середній частині перелічені елементи вибраного об’єкта ліворуч. Наприклад, якщо ліворуч виділено ім’я таблиці-запиту, то в середній частині будуть перелічені імена її полів. Для переносу їх у вираз необхідно два рази натиснути вказівником миші на відповідному імені.

56

Праву частину вікна використовують для вибору конкретних значень тих об’єктів, які вказані в середній частині.

Конструювання логічних виразів потребує дотримання певних правил. Основні з них: ім’я об’єкта БД (наприклад, ім’я таблиці) відокремлюється від імені поля знаком оклику; імена вміщуються у квадратні дужки, дані си-мвольного типу – в лапки; після математичних знаків не повинно бути про-пусків. Якщо вибрати вказані об’єкти і значення у вікні “Построитель вы-ражений”, то Access сама дотримуватиметься правил синтаксису.

Після набору всього виразу необхідно натиснути на клавішу “ОК”. На екрані монітора з’явиться вікно з результатом запиту, яке слід зачинити і підтвердити необхідність збереження структури.

За допомогою майстра запитів можна створити простий запит на вибір-ку. Для цього відчинимо головне вікно БД, виберемо вкладинку “Запросы” і натискаємо на клавішу “Создать”. Вибравши опцію “Простой запрос” у ві-кні діалогу “Новый запрос”, натискаємо на клавішу “ОК”. У першому вікні майстра простих запитів вибираємо таблиці та відповідні поля, які ввійдуть у запит. Вибрані поля у запит вставляємо та редагуємо за допомогою таких клавіш: (вставлення виділеного поля у запит); (вставлення всіх полів виб-раної таблиці у запит); (повернення із запиту виділеного поля в таблицю);

(повернення всіх полів запиту у вибрану таблицю). Після формування по-лів запиту натискаємо на клавішу “Готово”. У вікні Ассеss з’явиться запит, що містить дані всіх зазначених полів вибраних таблиць.

Сформуємо на основі нашого прикладу запит на вибірку, який місти-тиме такі поля: прізвище, кількість годин, ставку за годину (рис. 14). Так, через клавішу “Вид” на панелі інструментів перейдемо у режим конструк-тора запитів. У вікні діалогу, яке відчиняється, натиснемо вказівником миші на полі праворуч від поля “Ставка за годину”. У полі з’явиться текст “Вы-ражение 1:”, де вводимо вираз “[Кількість годин]*[Ставка за годину]” і натискаємо на клавішу <Enter>. Ввести цей вираз можна також через “По-строителя выражений”. Натискаємо правою клавішею миші в зоні поля з виразом і вибираємо в контекстному меню команду “Свойства”. У вікні ді-алогу “Свойства поля” задаємо формат поля “С разделителем” і вводимо назву поля “Сума”. Натискаємо на клавішу “Вид” і переходимо у “Режим таблицы”. Отримаємо запит, в останньому стовпці якого буде зазначена сума зарплати кожного викладача (рис. 15).

57

Рис. 14. Вікно запиту, сформованого за умовами відбору.

Рис. 15. Запит, що містить обчислювальне поле.

Пропонуємо, як в Access будуються форми. Форма – це об’єкт БД, призначений для введення і відображення інформації. Форма обов’язково містить поля, за якими користувач вводить дані. В Access є спеціальні засо-би для побудови форм. Побудувати форми можна за допомогою конструк-тора, автоформ і через майстра форм. Їхнє застосування передбачає такі дії: відкрити головне вікно БД, вибрати вкладку “Форма” і натиснути на клаві-шу “Создать”. У вікні діалогу “Новая форма” вказати, наприклад, режим “Мастер форм” і вибрати зі списку таблицю, для якої створюємо форму. У першому вікні діалогу майстра створення форм вказуємо поля, які будуть присутні у формі, та за допомогою клавіші із символом <!> переносимо їх у список майбутньої форми, натискаючи на клавішу “Далее” (рис. 16).

58

Рис. 16. Вікно “Мастера форм”.

У другому вікні майстра вказуємо вигляд форми та натискаємо на кно-пку “Далее”. У наступному вікні вибираємо стиль форми: фон, кольори по-лів і написів. Переходимо до останнього вікна, в якому вводимо ім’я форми та перевіряємо перемикачі відчинення її для перегляду чи введення даних, і натискаємо на клавішу “Готово”.

Для представлення БД у звичайному вигляді потрібно створити звіт. Для цього передбачено кілька засобів: за допомогою майстра звітів, конс-труктора і майстра діаграм. Вивчимо створення звіту за допомогою майстра звітів. Для цього в головному вікні БД вибираємо вкладинку “Отчеты” і на-тискаємо на клавішу “Создать”. У вікні діалогу “Новый отчет” вибираємо позицію “Мастер отчетов” і вказуємо таблицю, на основі якої будемо ство-рювати звіт. У наступному вікні переміщуємо всі поля із списку “Доступ-ные” до “Выбранные” і через клавішу “Далее” переходимо до іншого вік-на майстра. У ньому задаємо рівні групування полів звіту або приймаємо їх за умовчанням. Переходимо до наступних вікон, де вказуємо порядок сорту-вання полів, вид макета, стиль оформлення, ім’я звіту. Наприкінці натискає-мо на клавішу “Готово” (рис. 17). Створений звіт можна роздруковувати.

59

Рис. 17. Приклад звіту.

4.6. Перелік питань для самостійної роботи 1. Основні властивості й елементи БД. 2. Основні моделі даних та їхня характеристики. 3. Характеристика системи БД Access. 4. Характеристика основних об’єктів БД Access. 5. Типи даних Access. 6. Режими створення таблиць і створення структури таблиці. 7. Введення даних у режимі таблиці і за допомогою форм. 8. Сортування записів. 9. Прості фільтри даних. 10. Розширений фільтр і його застосування.

60

11. Формування запитів. 12. Формування умов відбору та виконання розрахунків у запитах. 13. Форми та їх створення. 14. Створення звітів. 15. Встановлення зв’язків між таблицями.

4.7. Практичні завдання для закріплення матеріалу

Створити БД про співробітників. Вхідні дані оформити у вигляді двох таблиць. У першу таблицю ввести

такі поля: прізвище; структурний підрозділ; дата народження; посада; стаж роботи. У другу таблицю ввести поля: прізвище; оклад; надбавка за склад-ність і напруженість; надбавка за роботу за комп’ютером; надбавка за стаж роботи.

1. Створити БД у вигляді двох таблиць (табл. 1 і табл. 2). 2. Створити запит на вибірку, який міститиме поля: прізвище; посада;

оклад; надбавка за складність і напруженість; надбавка за стаж роботи. Створити обчислювальне поле з назвою “Сума зарплати”; здійснити відпо-відні розрахунки.

3. Створити звіт на основі останньої таблиці. 4. Вибрати таблицю, на основі якої створити форму у вигляді діаграми.

61

Завдання для контрольної роботи (Excel) 1. Побудувати таблицю і зробити розрахунки. Розрахунки вставити в

таблицю. За даними таблиці побудувати діаграми у вигляді гістограм. Ввести заголовок, імена категорій, легенди. Таблицю і діаграми вивести на друк.

Таблиця 1.1

№ з/п

Види страхування Сума за базисний період Сума за звітний період

1 Обов’язкове страхування * * 2 Добровільне страхування * * 3 Інші види * * Всього * *

Визначити питому вагу кожного виду страхування.

Таблиця 1.2 № з/п

Види податків Сума за базисний період Сума за звітний період

1 Готельний збір * * 2 Збір за паркування автомобілів * * 3 Ринковий збір * * 4 Збір за видачу ордера на квартиру * * 5 Збір за розміщення об’єктів торгівлі * * 6 Комунальний податок * * Всього * *

Визначити темпи приросту кожного виду податків.

Таблиця 1.3 № з/п

Види доходів Сума за базисний період Сума за звітний період

1 Податок на прибуток * * 2 Податок на додану вартість * * 3 Акцизний збір * * 4 Прибутковий податок з громадян * * 5 Міські податки і збори * * 6 Державне мито * * 7 Дотації * * 8 Інші податки * * Всього * *

Визначити питому вагу кожного виду доходів у загальному обсязі.

62

Таблиця 1.4

№ з/п

Назва платежу Базисний період Звітний період

1 Податок на прибуток * * 2 Прибутковий податок з громадян * * 3 Податок на додану вартість * * 4 Акцизний збір * * 5 Плата за землю * * Всього * * Для кожного виду платежу визначити відхилення.

Таблиця 1.5 № з/п

Назва району Сума допомоги Загальна сума видатків по району

1 Бережанський * * 2 Козівський * * 3 Підволочиський * * 4 Теребовлянський * * 5 Чортківський * * Всього * *

Для кожного району визначити питому вагу (у %) допомоги в загальній сумі видатків.

Таблиця 1.6 № з/п

Назва місяця Обсяг продажу валюти за звітний період

Обсяг продажу валюти за базисний період

1 Січень * * 2 Лютий * * 3 Березень * * 4 Квітень * * 5 Травень * * 6 Червень * * Всього * *

Визначити відхилення за кожний місяць.

Таблиця 1.7 № з/п

Місяць Загальна грошова маса Грошова маса в інозем-ній валюті

1 Січень * * 2 Лютий * * 3 Березень * * 4 Квітень * * 5 Травень * * 6 Червень * * Всього * *

Визначити питому вагу грошової маси в іноземній валюті у загальній масі.

63

Таблиця 1.8

Показники Вартість за базисний період

Вартість за звітний період

Сировина й основні матеріали * * Допоміжні матеріали * * Паливо * * Незавершене виробництво * * Всього * * Визначити приріст (у %) кожного показника.

Таблиця 1.9

№ з/п

Товари Ціна за звітний період Ціна за базисний період

1 Продукти рослинництва * * 2 Хлібні продукти * * 3 Фрукти * * 4 Яловичина * * 5 Молочні продукти * * 6 Олія * *

Для кожного виду товарів визначити відхилення.

Таблиця 1.10 Надійшло коштів за №

з/п Область

звітний період базисний період 1 Вінницька * * 2 Донецька * * 3 Київська * * 4 Кіровоградська * * 5 Чернігівська * * Всього * * Визначити питому вагу (у %) кожної області в загальній сумі надходження коштів.

Таблиця 1.11

№ з/п

Район Обсяг виробництва за звітний період

Обсяг виробництва за бази-сний період

1 Бережанський * * 2 Борщівський * * 3 Бучацький * * 4 Гусятинський * * 5 Заліщицький * * Всього * *

Для кожного району визначити відхилення обсягу виробництва.

64

Таблиця 1.12

Показники Сума Норма амортизації Будівлі * * Споруди * * Передавальні пристрої * * Машини й устаткування * * Транспортні засоби * * Інструмент * * Інші основні засоби * * Для кожного засобу визначити суму амортизації.

Таблиця 1.13

Вид діяльності Дохід Витрати Перевезення вантажу * * Вантаж, розвантажувальні роботи * * Підсобне господарство * * Основна діяльність * * Для кожного виду діяльності визначити прибуток.

Таблиця 1.14

Шифр продукції Кількість Ціна за одиницю про-дукції

1000 * * 2000 * * 3000 * * 4000 * * 5000 * *

Для кожного виду продукції визначити загальну суму.

Таблиця 1.15 Страхова сума за №

з/п Назва підприємства

базисний період звітний період 1 “Оріон” * * 2 “Ватра” * * 3 Швейна фабрика * * 4 Цукровий завод * * 5 Фарфоровий завод * *

Визначити середнє значення за кожний період.

Таблиця 1.16 № з/п

Назва району Вироблено продукції

1 Теребовлянський * 2 Тернопільський * 3 Чортківський * 4 Шумський *

Визначити середнє значення та відхилення кожного району від цього значення.

65

Таблиця 1.17 № з/п

Назва цеху Кількість робітни-ків

Фонд зарплати

1 Цех № 1 * * 2 Цех № 2 * * 3 Цех № 3 * * 4 Цех № 4 * * 5 Цех № 5 * *

Визначити середню заробітну плату одного робітника.

Таблиця 1.18 № з/п

Назва цеху Вироблено всього продукції на суму

Забраковано продукції на суму

1 Цех № 1 * * 2 Цех № 2 * * 3 Цех № 3 * * 4 Цех № 4 * * 5 Цех № 5 * *

Для кожного цеху визначити питому вагу забракованої продукції щодо виробленої.

Таблиця 1.19 № з/п

Статті витрат Сума

1 Сировина і матеріали * 2 Паливо й електроенергія * 3 Заробітна плата * 4 Цехові витрати * 5 Інші витрати * Всього *

Визначити загальну суму витрат та питому вагу кожної статті витрат у загальній сумі.

Таблиця 1.20 Шифр заводу Вартість основних фондів Випуск продукції

001 * * 002 * * 003 * * 004 * * 005 * * Всього * * Визначити загальну суму та середнє значення показників.

66

Таблиця 1.21 № з/п

Область Кількість населення Міське населення, в %

1 Житомирська * * 2 Тернопільська * * 3 Хмельницька * * 4 Чернівецька * * Всього *

Визначити кількість міського населення в кожній області.

Таблиця 1.22 № з/п

Назва обладнання Сума на початок року Надійшло Вибуло

1 Токарні верстати * * * 2 Свердлильні автомати * * * 3 Преси * * * 4 Різальні автомати * * * Всього * * *

Для кожного виду обладнань визначити суму на кінець року.

Таблиця 1.23 Обсяг продукції за Період

базисний період звітний період І квартал * * ІІ квартал * * ІІІ квартал * * ІV квартал * *

Всього * * Визначити відхилення за кожний квартал.

Таблиця 1.24 № з/п

Види основних фондів Сума коштів за звітний період

Сума коштів за ба-зисний період

1 Будівлі * * 2 Споруди * * 3 Обладнання * * 4 Транспортні засоби * * 5 Інвентар, інструмент, інші основні засоби * *

Для кожного виду основних фондів визначити відхилення.

Таблиця 1.25 Табельний номер Прізвище, ім’я, по батькові Кількість продукції Ціна за одиницю

* * * * * * * * * * * * * * * *

Визначити суму виробленої продукції кожним робітником.

67

Таблиця 1.26 Шифр підприємства Обсяг реалізованої продукції Сума витрат

2000 * * 2001 * * 2002 * * 2003 * *

Для кожного підприємства визначити прибуток.

Таблиця 1.27 Шифр виробу Собівартість одного виробу Кількість виробів

2000 * * 2001 * * 2002 * * 2003 * *

Визначити загальний обсяг продукції.

Таблиця 1.28 Фонд заробітної плати за Шифр підрозділу

минулий період звітний період 3001 * * 3002 * * 3003 * * 3004 * *

Визначити відхилення для кожного підрозділу.

Таблиця 1.29 № з/п

Район Кількість населення Кількість працездатного населення

1 Бережанський * * 2 Бучацький * * 3 Гусятинський * * 4 Заліщицький * * 5 Зборівський * * Всього * *

Для кожного району визначити питому вагу працездатного населення щодо загальної кількості населення.

Таблиця 1.30

№ з/п

Шифр підприємства Обсяг продукції Кількість працівників

1 2001 * * 2 2002 * * 3 2003 * * 4 2004 * * 5 2005 * *

Визначити обсяг продукції на одного працівника для кожного підприємства.

68

Таблиця 1.31 № з/п

Назва підприємства Фактичний товарообіг у т. ч. реалізація продукції власного виробництва

1 Магазин № 30 * 2 Цукрозавод * * 3 Магазин № 18 * * 4 Мале підприємство “Рута” * * Всього * *

Визначити питому вагу продукції власного виробництва у загальному обсязі товарообігу.

Таблиця 1.32 Запланована сума пільг за №

з/п Назва району

базисний період звітний період 1 Збаразький * * 2 Козівський * * 3 Кременецький * * 4 Шумський * * Всього * * По кожному району визначити відхилення.

Таблиця 1.33 За звітний період завезено в Україну 160 тис. штук автомобілів. Розрахувати кіль-

кість завезених автомобілів за віковими структурами Вік, років Частка, % до 2 років 9,8

2 – 3 2,1 3 – 4 2,7 4 – 5 3,9 5 – 6 8,0 6 – 7 11,5

7 – 10 62,0 Всього 100

Таблиця 1.34

№ з/п

Найменування вантажу Мито за 1 тонну Кількість тонн

1 Автомобілі 2 * 2 Мінеральні добрива 0,33 * 3 Вугілля 0,33 * 4 Руда 0,5 * Розрахувати мито для кожного виду товарів при перевезенні вантажів залізничним транспортом України.

69

Таблиця 1.35 Сума витрат за Витрати житлового господарства

базисний період звітний період Відхи-лення

1. Витрати на утримання апарату управ-ління

* * *

2. Витрати на утримання обслуговуючо-го персоналу

* * *

3. Витрати на управління житлового гос-подарства

* * *

4. Затрати на поточний ремонт * * * Всього * * * Визначити загальні суми та відхилення.

Таблиця 1.36

Найменування показників По Україні у т. ч. по Тернопільській області

1. Кількість сімей, які звернулися за суб-сидіями

* *

2. Кількість сімей, яким призначено суб-сидії

* *

3. Загальна сума призначених субсидій * * Визначити питому вагу показників Тернопільської області в показниках по Україні.

Таблиця 1.37

Сума за Назва статей доходу житлового господарства базисний період звітний період

1. Плата за житло від квартиронаймачів * * 2. Плата за нежитлові приміщення (від орендаторів)

* *

3. Збір з орендаторів на покриття експлу-атаційних витрат

* *

4. Надходження від житлово-будівельних кооперативів

* *

5. Інші доходи * * Всього * * Визначити загальну суму та відхилення за статтями доходів.

Таблиця 1.38 № з/п

Області Фактичні доходи Витрати на виробництво продукції

1 Дніпропетровська * * 2 Донецька * * 3 Запорізька * * 4 Луганська * * Всього * *

Визначити загальну суму та прибуток (+), збитки (–) по областях.

70

Таблиця 1.39

№ з/п

Область Кількість населення

Кількість населення у працездатному віці

Кількість пенсіо-нерів

1 Волинська * * * 2 Запорізька * * * 3 Івано-Франківська * * * 4 Львівська * * * 5 Рівненська * * * 6 Тернопільська * * * 7 Чернівецька * * * Всього * * *

Визначити питому вагу (у %) населення у працездатному віці та пенсіонерів у за-гальній кількості населення.

Таблиця 1.40

Плата за землю за Райони базисний період звітний період

Верховинський * * Галицький * * Долинський * * Калузький * * Коломийський * * Косівський * * Надвірнянський * * Всього * * Визначити відхилення (+, –) та в % по кожному району.

Перелік питань для захисту завдань 1. Основні вимоги до проведення розрахунків в Excel. Запис формул.

Поняття про змішану, абсолютну та відносну посилки. Редагування формул. 2. Поняття про вирази. Правила дій над виразами. Запис виразів із ви-

користанням стандартних функцій. 3. Поняття про майстра функцій. Стандартні функції в Excel та їхні ви-

ди. Застосування стандартних функцій і проведення розрахунків. 4. Автозаповнювач і його використання для проведення розрахунків.

Копіювання формул. 5. Поняття про лінійні обчислювальні процеси. Програмування еконо-

мічних задач на лінійні обчислювальні процеси в Excel. 6. Діаграми та їхні види. Побудова діаграм, введення легенд. Проведен-

ня аналізу показників за допомогою діаграм.

71

2. Розрахувати значення функції y залежно від x. Вивести для друкуван-ня початковий вигляд формули, розрахункову формулу, результати розраху-нків. Скласти блок-схему.

Варіанти 2.1.

y=

⎪⎩

⎪⎨

⎧

−++

−

|,|lnln),5/(lg

|,1|/)/sin(2

xbaxaxbeaxa ›

якщо x=a; якщо x<a; якщо x>a,

де а=1÷8 з кроком 1, b=3; x – довільна змінна. 2.2.

y=

ln| |,( ) / ( ),

,| |

b x aab a a x

ae x a

3 2−+ −

⎧

⎨⎪⎪

⎩⎪⎪ −

якщо p<x; якщо x>p; в інших випадках,

де а=3; b=8; p – довільна змінна; x =1 ÷ 11 з кроком 2. 2.3.

y=

( ) / ,

,ln( ) / sin ,

ax a tgax

ea x x a

a x

2 3

3

+

− +

⎧

⎨⎪

⎩⎪

+

якщо x>a; якщо x=a; якщо x<a,

де а=1÷ 10 з кроком 1; х – довільна змінна. 2.4.

y=

e x axa bx xa x x

x / ( ),ln( ) / ,ln / (sin cos ),

+

−

+

⎧

⎨⎪

⎩⎪

2

2 3 2 3

якщо x>р; якщо x=p; якщо x<р,

де а=19; b=8,6; х=2 ÷ 20 з кроком 2; p=1 ÷ 15 з кроком 1. 2.5.

y=

e bx a xa ax

a x x a

x| | lg / ( ),ln ( / sin ),

/ ( ),

1

2

2 3

2

15

− + +

−

+ −

⎧

⎨⎪⎪

⎩⎪⎪

якщо x>а; якщо р<x<а; якщо x<р,

де а=13; b=28; р=15 ÷ 30 з кроком 2; х – довільна змінна. 2.6.

y=

( ) / ( ) ,

ln( ),sin cos ,

ax e a x

ax ax a a

x+ +

−

−

⎧

⎨⎪

⎩⎪

3 3

3

якщо x=а; якщо x<а; якщо x>a,

де а – довільна змінна; х=20 ÷ 5 з кроком – 1.

72

2.7.

y= xb xae ba x a x

x

+

++

⎧

⎨⎪

⎩⎪

sin ,cos ,

sin / ( ),

5

3 3

якщо a>x>b; якщо x<a; в інших випадках,

де а=2; b=1÷ 6 з кроком 0,5; х – довільна змінна.

2.8.

y= ax a x

a xe a xx

/ ( sin ),lg( ),( ) / ( ),

3

1 3

31

−+

− +

⎧

⎨⎪

⎩⎪ +

якщо x<p; якщо x=p; якщо x>p,

де а=13,6; p=1÷7 з кроком 0,5; х – довільна змінна. 2.9.

y=

( ) / ( ),( ) / ,

lg| |,

x etg a x b

x ab

x− +

−−

⎧

⎨⎪

⎩⎪

1 32

3

якщо x<p; якщо x=p; якщо x>p,

де а=8; b=3; p=1÷19 з кроком 3; х – довільна змінна. 2.10.

y=

( ) / ( ),ln| |,

,

a b x ba bx

ae x

+ ++

⎧

⎨⎪

⎩⎪⎪

2

якщо x<p; якщо x>p; в інших випадках,

де b=14; a=1,6; p,x=1÷11 з кроком 2. 2.11.

y=

( ) / ,lg / sin ,ln| |,

e eb x a xa b

х a x+ −

+−

⎧

⎨⎪

⎩⎪

+3 13

якщо x>p; якщо x<p; в інших випадках,

де a=3; b=2; р=1÷7 з кроком 1; х – довільна змінна. 2.12.

y=

( ) / ( ),| |,

,

a x x axa xa

+ +

−

+

⎧

⎨⎪

⎩⎪

3

3

3

51

якщо x<p; якщо x>pa; в інших випадках,

де а=16,2; p=3,3; x=12÷2 з кроком – 1. 2.13.

y=

|( ) / ( )|,

,lg ,

ae x a x

ea x

x

x a

− +

+

⎧

⎨⎪⎪

⎩⎪⎪

+ +1 2

якщо x>p; якщо p<x<a; якщо x>a,

де а=6; x=1÷9 з кроком 2; p – довільна змінна.

73

2.14.

y= x abx abx a b

−

+

+

⎧

⎨⎪

⎩⎪

2

3

2

,,

( ) / ,

якщо x>ab; якщо x <ab; в інших випадках,

де a=3; b=4; x=1÷10 з кроком 0,5.

2.15.

y= ⎪⎩

⎪⎨

⎧

+

+

,sin/ln,

,lg

3

22

2

xxax

xxa

якщо x>a; якщо x<a; якщо x=a,

де а=1÷21 з кроком 2; x – довільна змінна. 2.16.

y=

| |,ln ,,

a xx xa x

3

2 3

2

−

+

−

⎧

⎨⎪

⎩⎪

якщо x<a; якщо x>a; в інших випадках,

де а=2÷10 з кроком 1; x – довільна змінна. 2.17.

y=

x x x

a x xx

ln sin ,

| |/ ,,

3 2

3

−⎧

⎨⎪

⎩⎪

якщо x>a; якщо x<a; якщо x=a,

де x=1÷9 з кроком 0,5; a – довільна змінна. 2.18.

y=

a x

a x

a b x

5 3

3

4 2 3

1 1

+

+ −

+

⎧

⎨⎪

⎩⎪

sin ,

/ ( sin ) ,

/ cos ,

якщо a<x; якщо a>x; в інших випадках,

де b=5; а=1÷6 з кроком 0,5; х – довільна змінна. 2.19.

y=

( ) / ,

| |/ ,

( ) / ,

z a

za a

z e ax

−

+

⎧

⎨⎪⎪

⎩⎪⎪

2

3

3

3

2

якщо |z|<a; якщо |z|>a; якщо |z|=a,

де а=1÷9 з кроком 0,5; z – довільна змінна. 2.20.

y=

z a xz a ea z tgx

x

3 2

3 22

+

−

+

⎧

⎨⎪

⎩⎪

sincos ,cos ,

,

якщо z>a; якщо z<a; якщо z=a,

де z=6; а=1÷10 з кроком 1, х – довільна змінна.

74

2.21.

y=

2

13

2 2 2

cx x

c x ec x c c

x

+

+ +

− −

⎧

⎨⎪

⎩⎪

ln ,

( ) / ,( ) / cos sin ,

якщо c=x; якщо c>x; якщо c<x,

де x=21÷1 з кроком – 1; c – довільна змінна.

2.22.

y= x b tg x bb x x

bx x e x

+ +

+

−

⎧

⎨⎪

⎩⎪ +

3

3

2 2 12

/ ( ),( ) / sin ,

cos / ,

якщо x>b; якщо x<b; якщо x=b,

де b=1÷20 з кроком 1; x – довільна змінна.

2.23.

y= e x x

a b a xx x

x + −

+ +

−

⎧

⎨⎪

⎩⎪

2 3

3 2 2

4 4

15

1

/ sin ,( ) / lg ,

/ ( ),

якщо x>a; якщо x=a; якщо x<a,

де x=2÷6 з кроком 1; b=2; a – довільна змінна.

2.24.

y= | |/(ln / ),

,sin cos ,

sin| |

a x b a xe xb x b

x x

− +

+

+

⎧

⎨⎪

⎩⎪

+

3

2

3 2

якщо x<a; якщо x>a; якщо x=a,

де a=2; b=3; x=1÷15 з кроком 3.

2.22.

y= x ax x

a x x a x

a x

−

− +

+

⎧

⎨⎪

⎩⎪

| | / ,ln| |/(sin cos ),

ln ,

3 3

3

3 5

якщо x<a; якщо x>a; якщо x=a,

де a=10; x=7÷14 з кроком 1.

2.26.

y= e a bxa x x a

ax a x

x + +

− +

+

⎧

⎨⎪

⎩⎪

15 3

2

/ ln| |,( ) / ,sin / ( ),

якщо x=a; якщо x>a; якщо x<a,

де b=10; a=2÷12 з кроком 2; x – довільна змінна.

2.27.

y= a a x b x

ea x a

x

− + +

+

+

⎧

⎨⎪

⎩⎪

( ) / ( ),

sin| |,ln / ,

3

2 5

2

якщо x>b; якщо x=b; якщо x<b,

де b=1÷7 з кроком 2; a=12; x – довільна змінна.

75

2.28.

y= | |/ ln ,ln( ) / sin| |,

lg( ) / cos( ),

a x xa x x

x a x

−− −

− −

⎧

⎨⎪

⎩⎪

3 2 3

3

1

1

якщо a=x; якщо a>x; якщо a<x,

де a=6÷20 з кроком 2; x – довільна змінна.

2.29.

y= ax a tg xa x a ax

e x xx

−− −

+ +

⎧

⎨⎪

⎩⎪

3 2

2 3 1

/ ,/ ln| sin |,

( ln ) / cos ,

якщо x>p; якщо x=p; якщо x<p,

де a=2; x=1÷7 з кроком 1; p – довільна змінна.

2.30.

y= ( ) / ,( cos sin ) / sin cos ,ln| |/ ,

x a a xa x x x x

ax a x ax

4 − ++ −

− +

⎧

⎨⎪

⎩⎪

якщо x<p; якщо x>p; якщо x=p,

де a=5; p=1÷5 з кроком 1; x – довільна змінна.

2.31.

y= х xx b tgx

x b

b +

+

−

⎧

⎨⎪⎪

⎩⎪⎪

sin ,/

,

2 3

3

3

якщо x<b; якщо x=b; якщо x>b,

де b=4; x=2÷17 з кроком 2.

2.32.

y= ( ) / sin ,

,

/ cos ,

bx ac xba x

a x x

3

2 3

23 3

+

+

⎧

⎨⎪⎪

⎩⎪⎪

якщо x<b; якщо x=b; якщо x>b,

де x=3÷15 з кроком 3; a=5; b=7; c=4.

2.33.

y= e x

a x x

a x e

ax

x

+ +

+

⎧

⎨⎪⎪

⎩⎪⎪

cos| |,

| | / sin ,

/ ,

13 3

23

якщо x>a; якщо x<a; якщо x=a,

де a=6; x=1÷8 з кроком 1.

2.34.

y= a tgxa x x

a x e

x

x

/ ,( ) / sin ,

/ ln sin ,

11

2

2 3 4

+

+ −

+

⎧

⎨⎪

⎩⎪

якщо x>a; якщо x=a; якщо x<a,

де a=4; x=1÷7 з кроком 2.

76

2.35.

y=

abx x x

a b x x

b x x

− −

+ + −

− −

⎧

⎨⎪⎪

⎩⎪⎪

5 3

2 2 2 3

3 5

1

1

sin ,

/ ,

| | / | sin |,

якщо x<b; якщо x>b; якщо x=b,

де x=2÷12 з кроком 2; a=2; b=6.

2.36.

y= ab tgxa x

bx x

x

ab

+ +

+

⎧

⎨⎪⎪

⎩⎪⎪

3

3

3

1,sin ,

| | / sin ,

якщо x=b; якщо x>b; якщо x<b,

де a=5; b=3; x=1÷6 з кроком 1.

2.37.

y=

c b tgxc b x

c b e x

+ +− +

−

⎧

⎨⎪

⎩⎪

/ ( ),( ) / sin ,

/ cos ,

3

2

12 3

якщо b>c; якщо b<c; в інших випадках,

де b=1÷10 з кроком 1; c=6;x-довільна змінна.

2.38.

y= bx x

a x x

a bx x

a

x

+

+

−

⎧

⎨⎪

⎩⎪

sin ,( ) / ln ,

/ ( cos ),

2

1

3

2

5

якщо a=b; якщо a>b; якщо a<b,

де a=5; x=15; b=2÷20 з кроком 2.

2.39.

y= x ab e bx

x ab x

x a b e

x

x

2

2

− +

−

−

⎧

⎨⎪⎪

⎩⎪⎪

/ ,

/ sin ,

| | / cos ,

якщо a=b; якщо a<b; якщо a>b,

де b=5; x=3; a=1÷10 з кроком 1.

2.40.

y= ln cos| |,

cos / ,

lg|sin | / cos ,

e x b

x bx e

e x x

x

x

x

+ +

+ −

+

⎧

⎨⎪⎪

⎩⎪⎪

+

2

8 1

2

5 1

3 6

якщо a>x; якщо a<x; в інших випадках.

де x=1÷11 з кроком 2; a=6, b – довільна змінна.

77

3. Для виконання розрахунків підібрати вхідні дані масивів. Окремо ви-вести масив, який отримали в результаті дій.

3.1. У масиві В(5, 5) знайти суму елементів рядків і добуток елементів стовпців.

Серед сум визначити максимум, серед добутків – мінімум та їхні координати. 3.2. У масиві А(5, 6) знайти кількість додатних і від’ємних елементів, найбільший

та найменший елементи і їхні координати. 3.3. У масиві А(6, 4) задано перший та другий стовпці. Елементи 3-го та 4-го знахо-

дять шляхом обчислення. Якщо різниця елементів першого та другого стовпців кожного рядка позитивна, то результат записується в третій стовпчик, у четвертий – нуль; в ін-шому разі в третій стовпчик записується нуль, а в четвертий – результат. Знайти суму кожного рядка.

3.4. У масиві А(10, 12) визначити мінімальний додатний елемент і його координати. Просумувати масив за стовпцями та знайти середнє значення кожного стовпця.

3.5. У масиві В(6, 8) змінити за місцями елементи другого та третього стовпців. Знайти суму за рядками, серед сум – максимальне значення, мінімальний позитивний елемент і його координати.

3.6. У масиві А(10) визначити суму додатних і від’ємних елементів, їхнє середнє значення.

3.7. У масиві А(4, 5) змінити за місцями елементи першого та третього рядків. Знайти суми елементів за рядками, максимальний від’ємний елемент і його координати.

3.8. У масиві В(20) відсортувати елементи в порядку зростання, знайти їхню суму та середнє значення.

3.9. Задано масив А(3, 4). Перший рядок помножити на два, у другому знайти суму абсолютних значень. Відсортувати рядки у порядку спадання.

3.10. У масиві А(20) певне число трапляється кілька разів. Що це за число, скільки разів воно трапляється, який його порядковий номер?

3.11. Вилучити з масиву А(5, 6) другий рядок і п’ятий стовпчик. Знайти в новому масиві середнє значення кожного рядка.

3.12. У масиві В(20) знайти парні та непарні елементи і підрахувати їхню суму. 3.13. У масиві А(4, 4) визначити мінімальний непарний елемент і його координати.

Розрахувати суму елементів стовпців масиву. 3.14. У масиві С(10) знайти суму абсолютних значень і середнє значення масиву.

78

3.15. У масиві А(10, 10) змінити за місцями елементи, які є на головній діагоналі з відповідними елементами першого стовпчика. Знайти максимальний елемент кожного рядка та їхню суму.

3.16. У масиві А(20) підрахувати суму та кількість парних елементів. Яке число по-вторюється кілька разів, які його координати?

3.17. У масиві А(10) обчислити суму квадратів від’ємних чисел, знайти кількість від’ємних чисел.

3.18. У масиві А(15) визначити кількість від’ємних і додатних елементів, середнє значення масиву.

3.19. У масиві В(4, 4) знайти суму елементів рядків, стовпців і діагоналей. Серед сум рядків знайти найбільшу.

3.20. У масиві А(12) знайти суму всіх елементів. Якщо сума < 0, то в масиві замість від’ємних чисел записати додатні, в іншому разі замість додатних чисел – від’ємні.

3.21. Знайти суму та добуток 10 членів натурального ряду чисел. Якщо добуток бі-льше, ніж у 10 разів перевищує суму, то знайти корінь кубічний із добутку, в іншому разі – корінь квадратний із суми.

3.22. У масиві А(20) визначити мінімальний, максимальний елементи, їхні коорди-нати і суму від’ємних елементів.

3.23. У масиві В(4, 4) знайти добуток додатних елементів і суму від’ємних елементів. Якщо добуток більший від абсолютного значення суми в 5 разів, то знайти корінь кубіч-ний із добутку, в іншому разі – корінь квадратний.

3.24. У масиві В(3, 5) знайти кількість і суму парних елементів. Серед парних еле-ментів знайти найбільший і найменший, а також їхні координати.

3.25. У масиві А(5, 5) знайти суму елементів кожного з рядків і визначити, яка суму найменша.

3.26. У масиві А(3, 3) визначити середнє арифметичне елементів усіх рядків. Яке з отриманих значень найбільше?

3.27. У масиві В(4, 4) знайти найменший елемент третього рядка, найбільший еле-мент четвертого стовпця та середнє значення масиву.

3.28. У масиві А(4, 4) знайти суму елементів кожного рядка. Відсортувати рядки в порядку зростання.

3.29. Задано масив А(5, 5). Знайти середнє значення за стовпцями та серед них най-менше.

79

3.30. У масиві А(5, 5) визначити найменший елемент, обчислити добутки елементів за стовпцями та визначити серед них найбільший.

3.31. У масиві А(6, 6) знайти середнє арифметичне всіх рядків та їхній добуток. 3.32. Задано масив А(4, 4). Побудувати масив В(4, 4), де елементи першого рядка

дорівнюють елементам першого рядка масиву А, поділених на два, елементи другого рядка – елементам другого рядка масиву А, збільшених у три рази, елементи третього рядка – сумі елементів третього і четвертого рядків, елементи четвертого рядка – елеме-нтам четвертого рядка масиву А.

3.33. У масиві А(6, 6) знайти найбільший елемент, обчислити добутки елементів стовпців, відсортувати їх у порядку зростання.

3.34. У масиві А(4, 4) відсортувати числа в порядку зростання, обчислити добуток усіх елементів.

3.35. У масиві А(4, 5) знайти найбільший і найменший елементи, обчислити добу-ток елементів за стовпцями.

3.36. У масиві А(4, 6) визначити кількість додатних і від’ємних елементів та обчис-лити середнє арифметичне всього масиву.

3.37. У масиві А(4, 5) відсортувати елементи в порядку спадання, знайти суму до-датних і від’ємних елементів.

3.38. У масиві А(4, 4) знайти кількість елементів, більших за одиницю, їхню суму і суму елементів головної діагоналі.

3.39. У масиві А(4,5) розділити елементи другого і третього рядків на елементи че-твертого рядка і знайти суми елементів стовпців нового масиву.

3.40. Дано масив А(4,6). Транспонувати його та знайти суми кожного рядка масивів.

4. Побудувати економетричну модель доцільності інвестицій у галузі, що фінансується з бюджету. Для цього необхідно вивчити залежність попи-ту на продукцію, яку випускає галузь, від ціни на продукцію та суми доходів покупців.

80

Таблиця 4.1 Y 15 14 13 11 10 10 X2 10 25 30 40 45 50 X3 160 155 149 135 121 110

Таблиця 4.2

Y 10 10 8 7 7 7 X2 1 2 4 6 7 8 X3 190 185 178 175 160 150

Таблиця 4.3

Y 19 18 16 16 14 10 X2 2 3 5 6 7 10 X3 200 190 180 5 170 165

Таблиця 4.4

Y 18 18 16 15 15 13 X2 5 6 7 8 9 10 X3 170 165 155 140 134 135

Таблиця 4.5

Y 15 15 12 11 11 10 X2 10 12 14 15 17 20 X3 100 90 85 70 68 62

Таблиця 4.6

Y 12 11 10 10 9 7 X2 2 3 5 7 9 10 X3 180 175 160 155 152 149

Таблиця 4.7

Y 10 9 8 8 7 6 X2 20 25 30 32 34 36 X3 90 37 80 75 70 67

Таблиця 4.8

Y 16 15 15 12 11 9 X2 12 14 15 16 18 20 X3 40 38 35 33 31 30

Таблиця 4.9

Y 20 20 18 16 15 15 X2 30 35 40 42 44 47 X3 150 145 139 130 125 170

81

Таблиця 4.10 Y 12 12 10 10 9 8 X2 4 6 7 10 11 14 X3 70 65 60 58 55 49

Таблиця 4.11

Y 20 19 19 19 17 15 X2 2 3 5 7 10 11 X3 157 123 111 101 100 94

Таблиця 4.12

Y 15 15 16 12 11 8 X2 100 110 120 140 200 220 X3 153 148 134 130 111 105

Таблиця 4.13

Y 30 28 28 25 22 20 X2 200 250 270 300 350 390 X3 300 285 260 234 121 116

Таблиця 4.14

Y 12 11 11 9 9 8 X2 5 7 12 13 15 18 X3 231 230 215 150 132 111

Таблиця 4.15

Y 17 17 18 16 15 19 X2 15 20 22 24 27 30 X3 286 280 262 211 204 202

Таблиця 4.16

Y 30 25 24 20 15 14 X2 300 350 400 420 440 500 X3 315 294 207 198 156 142

Таблиця 4.17

Y 14 12 11 11 10 7 X2 7 9 12 15 16 19 X3 311 250 249 234 211 206

Таблиця 4.18

Y 40 38 38 37 33 31 X2 150 180 200 210 240 300 X3 480 465 402 305 280 273

82

Таблиця 4.19 Y 10 8 8 7 6 6 X2 25 30 32 34 38 41 X3 511 500 283 276 215 211

Таблиця 4.20

Y 19 19 17 15 15 10 X2 500 540 570 600 610 650 X3 480 465 402 305 280 273

Таблиця 4.21

Y 14 13 13 11 10 8 X2 17 20 23 27 30 32 X3 40 38 35 30 25 23

Таблиця 4.22

Y 25 24 20 20 17 14 X2 6 10 12 14 15 20 X3 60 55 50 49 42 40

Таблиця 4.23

Y 32 30 28 28 25 20 X2 170 190 210 240 270 300 X3 100 90 85 82 80 75

Таблиця 4.24

Y 20 15 15 12 11 10 X2 1 5 7 10 12 13 X3 85 80 78 72 70 68

Таблиця 4.25

Y 20 19 18 15 15 13 X2 70 80 85 90 100 110 X3 109 107 100 97 90 83

Таблиця 4.26

Y 16 12 10 9 9 7 X2 5 10 15 17 21 24 X3 138 135 130 127 120 115

Таблиця 4.27

Y 9 8 8 7 5 5 X2 30 35 40 44 49 50 X3 80 75 72 70 65 61

83

Таблиця 4.28 Y 25 23 19 19 19 15 X2 350 370 400 410 430 470 X3 130 125 120 110 90 87

Таблиця 4.29 Y 22 21 19 19 18 15 X2 100 120 150 180 200 250 X3 165 160 150 147 140 137

Таблиця 4.30

Y 10 10 7 7 6 5 X2 8 10 12 15 16 18 X3 400 380 360 355 347 341

Таблиця 4.31

Y 9 9 8 7 6 5 X2 12 14 16 18 20 22 X3 110 105 100 95 90 85

Таблиця 4.32

Y 16 16 14 10 9 9 X2 3 5 7 9 11 15 X3 160 150 145 130 120 110

Таблиця 4.33

Y 10 9 7 6 6 5 X2 2 3 5 7 9 12 X3 200 190 180 175 170 160

Таблиця 4.34

Y 19 19 17 16 15 14 X2 11 14 15 17 18 20 X3 55 49 38 35 30 25

Таблиця 4.35

Y 11 9 9 8 5 4 X2 18 20 22 24 27 30 X3 31 30 25 23 22 20

Таблиця 4.36

Y 22 20 21 15 10 8 X2 300 350 370 400 450 490 X3 250 200 180 170 150 100

84

Таблиця 4.37 Y 9 8 7 6 5 5 X2 13 15 17 18 20 22 X3 132 110 100 95 90 85

Таблиця 4.38

Y 15 14 14 12 20 6 X2 440 500 540 560 600 650 X3 200 180 120 160 150 140

Таблиця 4.39

Y 10 7 6 5 5 4 X2 15 16 19 20 22 25 X3 20 200 190 180 175 170

Таблиця 4.40

Y 8 8 7 6 4 4 X2 30 32 34 38 40 44 X3 400 370 360 330 300 280

85

Література 1. Гаєвський О. Ю. Інформатика: 7–11 кл.: Навчальний посібник. – К.: А. С.

К., 2004. – 512 с. 2. Гаевский А. Ю. Самоучитель работы на персональном компьютере. – К.:

А. С. К., 2001. – 416 с. 3. Єріна А. М. Статистичне моделювання та прогнозування. – К.: КНЕУ, 2001.

– 170 с. 4. Леонтьев Ю. Самоучитель Word 2000. – СПб.: Питер, 2000. – 320 с. 5. Лук’янова В. В. Комп’ютерний аналіз даних: Посібник. – К.: Академія,

2003. – 344 с. 6. Тарнаев А. Ю. Excel, VBA, Internet в экономике и финансах. – СПб.: БХВ-

Петербург, 2001. – 816 с.

86

Навчально-методичне видання

Людмила Іванівна Лебединська

Навчально-методичні рекомендації та завдання з дисципліни “Основи інформаційних технологій”

для підготовки магістрів зі спеціальності 8.150101 – державна служба

Редактори О. Бойчук, П. Гуцал

Технічний редактор Л. Щербак

Комп’ютерна верстка О. Драбюк

Підписано до друку 30.09.2005 р. Формат 60x84 1/16. Гарнітура Times. Папір офсетний. Друк на дублікаторі.

Облік.-видавн. арк. 4,8. Умовн. друк. арк. 4,9. Зам. №1-44 Тираж 200 прим.

Віддруковано у видавництві ТДЕУ

“Економічна думка” 46000 Тернопіль, вул. Львівська, 11,

тел. (0352) 43-22-18, факс (0352) 43-24-40 E-mail: edition@tane.edu.ua