№4 (80) Жовтень–листопад 2018 р.

Київській державній академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука – 80 років!

Прийміть щирі вітання з нагоди 80-річчя від дня заснування вашо-го закладу професійно-художньої освіти, а також з нещодавнімперейменуванням Інституту у Київську державну академію декора-тивно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука!

У вашому славному закладі мистецтва і дизайну продовжуєтьсярозвиток традицій «українського монументалізму», впроваджуєтьсяунікальна українська графіка самобутньої мистецької школи «бой-чукізму», що відома у світі своїм неповторним синтезом фольклор-ного образотворчого і церковного візантійського мистецтв.

До складу вашого колективу входять відомі науковці-педагоги,мистецтвознавці, художники декоративно-прикладного мистецтва ідизайнери. Висловлює мо вам шану і подяку за те, що ви збагачує-те талановиту молодь професійною компетентністю з етнодизайну,плекаєте з кожного студента справжнього митця, здатного своїмихудожніми творами поповнити скарбницю національної культури тадуховності. Переконані, що українське декоративно-прикладнемистецтво у стінах Академії імені Михайла Бойчука стане пріори-тетним джерелом розвитку українського національного дизайну.

З нагоди Ювілею прийміть від НАПН України і від мене особис-то побажання незгасної енергії, творчого натхнення у повсякден-ній плідній праці на благо українського народу.

Василь КРЕМЕНЬ, академік НАН і НАПН України,

президент НАПН України

Український фонд культури імені Бориса Олійника сердечновітає Київську державну академію декоративно-прикладногомистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука з високим ювілеєм.

Для Вашого творчого закладу, шановні колеги, це вік великих здо-бутків, талановитих творів, нових перспективних планів і звершень.Гортаючи сторінки історії Вашої академії, згадуємо та зустрічаємоунікальне сузір’я геніальних митців, духовної еліти України, небай-дужої до Її Величності Культури в усьому її світовому розмаїтті.Упродовж 80-ти років Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука виступаєсправжнім духовним центром європейського рівня, спрямованим наконсолідацію багатогранних мистецьких процесів держави, продов-жуючи кращі традиції вітчизняної культурно-просвітницької діяль-ності й виховання підростаючого покоління.

Щиро вітаю Вас, шановні колеги, зі славним ювілеєм, зичу міц-ного, козацького здоров’я, щастя, добробуту і миру у розбудовінаціональної духовної культури.

Олександр БАКУМЕНКО,голова правління Українського фонду культури

імені Бориса Олійника,академік

До знаменної дати в біографії академіїподружжя знаних митців – багатолітнійвикладач кафедри монументально-декоративного живопису, заслуженийдіяч мистецтв України Олена Вла -димирова та професор кафедри рисун-ка, академік, лауреат Шевченківськоїпремії Володимир Прядка вирішилиподарувати свої твори.

Олена Іванівна має міцні і давнізв’язки з навчальним закладом – вонавипускниця Київського училища при-кладного мистецтва – одного з попе-редників нинішньої академії – а згодомїї викладач, дарує для майбутньогомузею закладу свою велику мозаїчнуроботу «Легенда про Михайла Птаха».Воло димир Михайлович – керамічнітвори. «Ми хочемо стати, – каже

митець, – співзасновниками музею, який має бути духовно-мис-тецьким центром закладу. Михайло Бойчук свого часу проголо-сив стосовно ни нішньої НАОМА, щоб ця академія була заснова-на на стародавніх українських традиціях. Ці слова стали мані-фестом бойчукістів, і з цією метою мав бути організований музей.Але він так і не з’явився і до 100-річчя цього закладу.

Тепер ми стали академією і мусимо підняти цей прапор – мані-фест Михайла Бойчука в новоствореному музеї. Ось через це миі даруємо свої твори.

На мозаїці Олени Іванівни – сюжет з билин київського циклупро дружинника часів Ярослава Мудрого – меткого, вправного,сміливого.

Ми даруємо рідній академії і керамічні твори, на яких теж укра-їнські міфи і легенди нашого народу.

ВЛ.ІНФ.

ШАНОВНІ КОЛЕГИ!

Студенти кафедри графічногодизайну під керівництвом старшоговикладача Володимира Грищенкадва роки працювали над портрета-ми-плакатами фундаторів нашої ака-демії, або тих митців, хто мав важли-ве,але опосередковане відношеннядо її становлення. Понад 20 плакатіввідтворили постаті цих видатних осо-бистостей. Їх створили студенти-гра-фіки других, третіх, четвертих курсів.На плакатах бачимо творчо переос-мислені обличчя Марії Приймаченко,Мар фи Тимченко, Параски Вла -сенко, Тетяни Пати, ПелагеїГлущенко, бойчукістів – ВасиляСедляра, Івана Падалки, а такожІвана Кавалерідзе, Олек сандраМурашка, Анатоля Петриць кого,Олександри Екстер, Казиміра Ма -левича, викладачів – Віталія Сівка,Миколи Попова та інших.

Цікава творча задумка виникла уВолодимира Грищенка ще кількароків тому, коли зайшла мова провідзначення ювілею академії. Йогоідею підтримали ректорат і вченарада навчального закладу. Три вала

підготовча робота, студенти вивча-ли історичні матеріали, шукали вда-лого творчого вирішення того чиіншого портрета. Передати сутністьособистості пор тре тованого і йоготворчості в лаконічній, динамічній,гострій формі плаката й у прямомузверненні до глядача – завдання нез простих. Та студенти впоралися зним успішно.

ВЛ. ІНФ.

ПОРТАЛАкадемія активно готується до

ювілейних урочистостей. Набуваютьнового вигляду її інтер’єри, навчаль-ні майстерні, конгрес-хол, кафедри.Буде прикрашений керамічними тво-рами і вхід до головного корпусунавчального закладу, над якиминевтомно, напружено і натхненнопрацює патріарх кераміки, народнийхудожник України, лауреат Шевчен -ківської премії, професор ПетроПечорний. Над красивими кованимидверима яскравітиме рельєфнакерамічна композиція з п’яти плас-тів, на яких зображено витворенихбуйною уявою митця казкових птахіві левів, увічнюватиме їх бароковорозкішне дерево життя. Усе має свійглибокий смисл, своє символічнезначення.

«Портал Петра Печорного», так,жартуючи, кажуть колеги про цютворчу роботу знаного майстра.Створення композиції – складний,тонкий, багатофункціональний про-

цес. Його умовно можна поділити надва етапи – творчий і технологічний.На першому етапі митець втілювавзадум в екскізах, яких у нього настолі безліч. Потім їх переводив накартони. Кінцевий варіант птахів,левів і дерева життя на картонахзатверджувала вчена рада академії.Незначні зауваження – і ПетроПетрович знову в роботі. З картонівзнімалася калька, з неї на глинянийпласт переводилося зображення, атоді робилося ліплення левів і пта-хів. Картони лежали поруч щодня. Зних майстер творив рельєфи.Складність полягала ще й у тому, щотреба було прив’язувати пласти довже наявної архітектурної ситуації,тобто до кованих дверей.

Звісно, вкластися у визначеністроки Петро Петрович сам не міг,тому попросив допомоги. Ми заста-ли у майстерні ще одного виклада-ча, талановитого кераміста ЛеонідаНагірняка, він поглиблював на тво-рах, що висихали, якісь штрихи.

Робота справді складна, – сказавЛеонід, – коли глина висохне,потрібно зробити два випали у печі.Для цього будемо розрізати пластина частини. Дуже хвилюємося. АПетро Петрович – надзвичайновимогливий – кожний штрих, кожнудеталь перевіряє, доводить додосконалості. Та й начальний про-цес ніхто не відміняв.

Портал прикрашатиме вхід доальма матері, як і саму будівлю ака-демії, духовно підноситиме студен-тів, викладачів і гостей. І це назав-жди.

ШТАНДАРТА в 35-й майстерні кафедри

художнього текстилю, вишивки тамоделювання костюма відбуваєтьсяпроцес вишивання нового штандар-ту академії, куди входять герб іназва навчального закладу. Теж уні-кальна рукотворна робота. Аджештандарт буде невід’ємною складо-вою всіх урочистих подій академії.По передній, каже старший викладач

кафедри Олена Феоклістова, підкерівництвом якої проводитьсяробота, дуже красиво зробили нашіпопередники – Ельвіна Талащенко зтодішніми студентами – справжнійтвір мистецтва. Та зі зміною статусузакладу ректорат доручив нам виго-товити новий. Кафедра довірила цепочесне завдання двом нашим тала-новитим студенткам 6 курсу –Крістіні Сивенко та Мар’яніШмундяк. Вони вчаться в одній групі,я керую їх дипломними проектами.

Тут теж дуже важливу роль відіг-рає підготовчий період: де, як, вякому місці, якого кольору повиннібути шрифт і герб щодо всієї компо-зиції поля тканини. Наприклад,лише кольори ниток відповідно дооригіналу герба добирали довго.

Дівчата навіть додому беруть тка-нину, щоб працювати, бо усвідомилизначущість роботи, хочуть побачитикінцевий результат, реакцію виклада-чів, студентів. Адже це для рідноїакадемії, надовго.

– Мабуть, очі втомлюються, рука зголкою і ниткою, – запитую Крістіну.– Якраз ні, а от ноги, шия – це так.Складно перевести зображеннягерба на тканину. Розміри,колір,форма декоративних елементів…Та ми з Мар’яною, переконана, впо-раємося. Бо ось, показала напалець, і наперсток Олени Ва -силівни допомагає.

Зичимо дівчатам успішно завер-шити почесне доручення!

Андрій ЯРЕМЧУК

ПОДАРУНКИ ДО ЮВІЛЕЮ

ВИСТАВКА ПОРТРЕТІВ-ПЛАКАТІВ

НА МОЗАЇЦІ – ІСТОРІЯ ДРЕВНЬОГО КИЄВА

2 №4 (80) Жовтень–листопад 2018 р.

«Мистець» – літописець біографії і яскравий бренд академіїГортаємо сторінки десятилітньої історії

Сьогодні багатотиражнагазета «Мистець»

святкує свій перший юві-лей! Нам виповнилося 10років. Без сумніву, якщопорівнювати з 80-річнимшляхом, який пройшовнаш навчальний заклад,це зовсім небагато, і зали-шається лише шкодувати,що таке видання не існува-ло від дня його заснуван-ня. Бо саме на сторінках«Мистця» зберігаютьсянайважливіші події, що від-бувалися в стінах інститу-ту, академії.

Коли береш у руки газе-ту, що побачила світ 7-8років тому, то наче опиня-єшся в машині часу. Нашпальтах будь-якого чис -ла можна прочитати протворчі заходи, які сталивіхами розвою нашогозакладу, знову пережитихвилюючі миті спілкуван-ня з колегами, студента-ми, згадати тих, кого, нажаль, вже нема поруч знами.

Виставки – персональній групові, студентські тавсеінститутські, симпозіу-ми, конкурси, ювілеї – всеце безцінними спогадамизберігається на сторінках«Мистця». Викладачі та

студенти стали авторамибагатьох публікацій.Перші – ділилися досві-дом, писали про своїхталановитих колег, другі –дякували своїм педагогамза те, що з усією душею йзавзяттям навчають май-бутній професії, розпові-дали про мистецькі досяг-нення друзів.

Колективу «Мистця»зав жди здавалося, щокожен новий випуск пере-вершує попередній заоздобленням, наповнен-ням цікавими матеріала-ми. Мені особливо хочеть-ся привітати всіх, хтодоклав свої вміння й силидо створення унікальноїгазети, якої немає в жод-ному мистецькому нав -чальному закладі. Першза все – ЕлеоноріПрощаковій, яка з першо-го дня своєї праці в редак-ційному відділі, взяла насебе вирішення найсклад-ніших завдань, вчиламене всьому, що зналасама. Не просто ділиласядосвідом, а віддавалавсю свою увагу й сили,писала чудові, фахові

матеріали, працюваланад макетами кожної газе-ти, яку вже десять роківверстає ще один незмін-ний співробітник – ТетянаПташук. Саме їй ми зав-дячуємо яскравим, креа-тивним оформленнямгазети. Варто згадати іЗоряну Зайцеву, яка булачленом нашого колективупонад п’ять років і ділилаз нами радощі й труднощі,ніколи не втрачаючипочуття гумору.

Вже понад рік в газеті«Мистець» працює заслу-жений журналіст УкраїниАндрій Яремчук. Надзви -чайно приємно відчувати,що поруч з тобою кожногодня є людина на якуможна покластися, фахі-вець з великим журналіст-ським досвідом, справ-жній ас своєї справи.Завдячуючи його роботі,газета збагатилася репор-тажами з місць різнома-нітних мистецьких подій,інтерв’ю зі студентами,художниками, письменни-ками.

Хочу щиро подякувативсім дописувачам нашої

газети. Саме ваші статтіроблять її насиченою,змістовною та яскравою.

Дорогі читачі! Просимовас бути більш активними,адже кожному в нашомунавчальному закладі є чимподілитися: творчими пла-нами, здобутками, перемо-гами, надіями, турботами.Ми чекаємо на нові статті,вірші, дружні шаржі тощо.

Бажаємо всім невичер-пного натхнення, творчихзлетів, щоб завжди булисвіжі теми для новихвипусків газети «Мистець»,яка відкриває друге деся-тиліття свого існування!

Юлія ПОЛТАВСЬКА,головний редактор

газети

На останньому засіданні дискусійногоклубу «Цікаві зустрічі» студенти зустрілися здвома непересічними особистостями, зна-ними в Україні. Це Левко Лук`яненко, депу-тат України І, ІІ, ІV, V скликань, ГеройУкраїни, Голова Української Респуб -ліканської партії. Другий гість – онук геніаль-ного філософа, письменника Івана ФранкаРоланд Франко, український громадськийдіяч.

Левка Григоровича без найменшого пере-більшення називають історичною особою, якавтора «Акту про Незалежність України».

Студентську молодь цього разу зацікавило питання з обрання най-головнішої мети і вірності їй упродовж всього життя.

Гість розповів про деякі періоди своєї діяльності. Ще працюючина Львівщині адвокатом наприкінці ХХ століття, він розпочавборотьбу за незалежність України. Головною справою свого життявін вважає пропаганду української національної ідеї.

Нещодавно побачило світ 13-ти томне видання творів ЛевкаЛук`яненка, куди увійшли «Сповідь у камері смертників», «Вірю в Богай Україну», «Не дам загинуть Україні», «З часів неволі»,«Незнищенність» та інші. Присутні на зустрічі мали можливість при-дбати окремо видані твори Л. Лук`яненка з автографом автора. Повнезібрання творів Левко Григорович подарував бібліотеці інституту.

До розмови долучився Роланд Франко, людина прогресивна,високоосвічена, яка з вірою дивиться у майбутнє НезалежноїУкраїни.

В.о. ректора інституту Оксана Полтавець-Гуйда від імені колек-тиву підписала лист підтримки на висунення Левка Лук`яненка наотримання державної нагороди України, найвищої в Україні творчоївідзнаки за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва –Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Елеонора ГРИГОР`ЄВА

Щороку 30 жовтня в Київськомудержавному інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайнуімені Михайла Бойчука відзначаєть-ся День пам’яті видатного україн-ського художника-монументаліста,іменем якого названо не лише цейхудожній навчальний заклад, а ймистецька течія, яка стала знако-вим явищем в Україні на початку ХХстоліття.

Традиції художників-бойчукістів,представників «розстріляного Від -родження» зберігають студенти йвикладачі інституту. У жовтні 2015року в КДІДПМД імені М. Бойчукавідбулася надзвичайна подія –понад 80 творів української худож-ниці-графіка Марії ЄвгенівниКотляревської (1902-1984) передавна постійне зберігання син бойчукіс-тки Михайло Дмитрович Кульбак.

У виставковому залі інституту роз-горнуто виставку Марії Кот -ляревської, яка була однією з найта-лановитіших учениць Івана Па -далки. Майбутня художниця народи-лася на Донбасі, згодом її сім’я пере-їхала до Дніпро пет ровська, депройшли дитинство та юність Марії,де вона отримала перші урокихудожньої майстерності.

Закінчивши Харківський художнійінститут, де крім Івана Падалки їїпедагогами були відомі українськіхудожники-графіки Олексій Ма -ренков і Василь Єрмілов, Марія

Кот ля ревська дуже швидко знайш-ла власний стиль, свою тему, якублискуче інтерпретувала у графіч-них аркушах, створюючи епічніобрази людей часів лихоліття гро-мадянської війни («Махновці»,«Повстанці», «Партизани».

Представлені на виставці робо-ти вражають різноманітністюсюжетів, ритмів, вмінням створю-вати графічні композиції, викорис-товуючи кожен міліметр аркуша.Художниця виконувала твори натеми народного життя й побуту(«Продають насіння», «Молоч ни -ця», «Жінка з дитиною», «Сту -дентки» та ін.). Ілю страції, створе-ні Марією Кот ляревською до тво-рів української та західної класики,вирізняє самобутність авторськоїдумки, яскравість зображуванихсюжетів, пластичність та особли-ва, притаманна її роботам лінеар-ність, різноманітність ритмів фак-тур. 30-40 роки у творчому життіМарії Котляревської відзначенітворами «Нове село», «Дівчина»,«Горе війни».

У 1946 році Марію Котляревську,як і багатьох інших бойчукістів,було репресовано. У сталінськихтаборах вона провела понад шістьроків. Бажання творити не залиша-ло цю дивовижну жінку й у най-скрутніших обставинах. Післяповернення із заслання, вона про-довжує працювати над ілюстрація-ми до книг, створює серію дерево-

ритів на тему визначних місцьУкраїни.

Художниця не полишала творчупрацю до самого кінця свого життя,вона працювала над екслібрисами.Останні твори друкованої графікимисткині датуються 80-ми рокамиминулого століття.

Виставка творів бойчукістки МаріїКотляревської, розгорнута вКиївському державному інститутідекоративно-прикладного мистец-тва і дизайну імені МихайлаБойчука – справжній скарб для всіхтих, хто цікавиться українським гра-фічним мистецтвом 20-80-х роківХХ століття, вона демонструє йогопоступ і розвиток.

Юлія ПОЛТАВСЬКА,мистецтвознавець

КРІЗЬ БУРІ І РОКИ

НАМ 10 РОКІВ!

УСЛАВЛЕНІ ОСОБИСТОСТІ УКРАЇНИ

Святкуючи ювілей газети,хочеться низько вклонитисяЕлеонорі Григорівні Прощако вій,яка з першого дня роботи вредакційному відділі нашогонавчального закладу, свої вмінняй досвід вкладала в створенняінститутського ви дання.

Елеонора Григо рівна піс лязакінчення середньої школивступила на фа культет журналіс-

тики Київ ського державного університету імені Т. Г.Шев ченка, який закінчила у 1960 році.

Трудовий шлях розпочала в республіканській газеті«Патріот Бать ківщини», потім працювала в газеті«Молодь України», а з 1967 року — у багатотиражнійгазеті Київського медичного інституту «Ме дичні кадри»спочатку літературним працівником, а з 1970-го —редактором. Вона регулярно виступала з публіцистич-ними статтями в республіканській пресі, в яких порушу-валися важливі проблеми вищої освіти.

Сумлінна та ініціативна робота Е. Г. Про щако вої

відзначалася урядовими на горо дами, почесними гра -мотами, дипломами, нагрудними знаками, вона наго-роджена Золотою ме даллю Київської спілки журна-лістів.

2008-го року керівництво Київ ського державного інсти-туту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну іменіМихайла Бойчука запросило Е. Г. Про щакову розробитиконцепцію та налагодити випуск газети «Мистець», на сто-рінках якої висвітлювалися б питання виховання майбут-ніх бакалаврів і магістрів сучасного українського мис -тецтва.

Е. Г. Прощакова – член Національної спілки журна-лістів України з 1986 року. Її загальний газетярськийстаж – 59 років, з них майже 10 років у газеті«Мистець».

Через руки Елеонори Григорівни проходили ма -теріали студентів, доцентів, професорів, академіків,які, врешті решт, ставали справжніми шедеврами нагазетних шпальтах. Бажаємо Елеонорі Григорівні йнадалі залишатися такою ж енергійною і невтомною,завзятою й неспокійною душею, щи рою та турботли-вою, завжди щедрою на добро. Нехай її чудовепочуття гумору рятує всіх нас у найскладніші часи!

Ваші колеги

ДЯКА І ШАНА

За роки незалежності України вищінавчальні заклади, відроджуючи тра-диції, затвердили власну символіку.Йдеться про герб, прапор того чиіншого вузу, враховуючи історію, спе-цифіку і сьогодення підготовки фахів-ців.

Тож закономірно, що на засіданніВченої ради Київського державногоінституту декоративно-прикладногомистецтва і дизайну імені МихайлаБойчука постало питання про ство-рення герба. З огляду на це і було ого-лошено конкурс.

Влітку 2008 року художники-викла-дачі Олег Кравченко (№1),Володимир Прядка (№2), ЛідіяГолембовська (№3), наш випускникВолодимир Глущенко (№4) взялиучасть у конкурсі на кращий гербінституту імені Михайла Бойчука.Перемогла робота, яку запропонувавОлег Кравченко (№1). Цей герб булоприйнято на Вченій раді з деякимизауваженнями та побажаннями.Сьогодні ви маєте можливість ознайо-митися з усіма чотирма пропозиціямита описами гербів, наданих авторами.

Остаточний варіант герба створивОлег Кравченко за участі заслуженогодіяча мистецтв Василя Чебаника. Цейгерб вже десять років є символомнашого навчального закладу.

ІІз глини, на папері й полотні,У камені, із дерева й металу,Дива майстри створили

не земні,Які їм вічним пам'ятником

стали.

Ці імена сьогодні знає світ,Від їх творінь ясніють наші очіТому і ми, із молодечих літ –Красу життя освітлювати

хочем.

Пр.: Ми – бойчуківці, нація дерзань!

Ми творимо мистецтво і дизайн.

Наші серця талантами зігріті.Ми бойчуківці – нація дерзань! /2р.

IIСпасибі долі, що вчимося тут.В нас дух панує творчий

і робітний,І за плечима крила

вже ростуть,Ми бойчуківці – горді і амбітні

На нас чекають храми і міста,Які ми будемо творити.Отож дерзай,

щоб світ прекрасним ставЩоб Україна стала краща

в світі.

Муз. Г. ТатарченкаСл. С. Галябарди

ЯЯКК ЦЦЕЕ ББУУЛЛОО

Гімн

Герб

№ 1, 2008 рік

№ 14–15, 2015 рік

№ 1–2, 2016 рік

Наші символи

Марія Котляревська. Базар. 1928

МИ – БОЙЧУКІВЦІ

3№4 (80) Жовтень–листопад 2018 р.

Звістка про те, що в зоні АТОвід рук російських диверсантівзагинув один із студентівнашого інституту ОлексійДурмасенко швидко пошири-лася серед викладачів і сту-дентів. Сталося це 29 грудня2014 року…

Ким був цей 25-річний юнак,боєць-доброволець 93 брига-ди, «Кіборг» з позивним«Динамо»?

Олексій народився в Києві 1червня 1989 року. Його здіб-ності до мистецтва батькипомітили рано й віддали нанавчання до Дитячої академіїмистецтв. Весь свій вільнийчас хлопець віддавав навчан-ню зі скульптури, живопису,рисунка. Олексій був шульгоюі все робив по-своєму, якосьособливо, незвично…

Життєрадісний і щирий здрузями, старший брат, гото-вий завжди захистити молод-ших сестер. Він завжди бувпоряд, вигадував цікаві ігри,вчив ліпити скульптури з піскувлітку, а взимку зі снігу.

Крім занять в Дитячій акаде-мії мистецтв, Олексій захоп-лювався спортом. Він бувзакоханий у футбол, який напевний час став головним ужитті хлопця. І хоча з Дитячоїакадемії довелося піти, таюнак продовжував займатисяв гуртку образотворчого мис-тецтва в Київському палацідітей та юнацтва. Його улюб-леними техніками були аква-рель і пастель. Закінчившишколу, Олексій починає пра-цювати. Він займається офор-мленням інтер’єрів клубів іресторанів, проте усвідомлює,що для підвищення фаховостійому необхідно отримативищу художню освіту. З другоїспроби йому вдається посту-пити до Київського державнийінституту декоративно-при-кладного мистецтва і дизайнуімені Михайла Бойчука.

Життя посміхалося Олексію,а він прагнув пізнавати світ,набувати майстерності у мис-тецтві. Йому було цікаво все –модельний бізнес, створеннякомедійної групи, флористич-не мистецтво. Останнє, якз’ясувалося, стало його покли-канням. Своїми великимичоловічими руками він створю-вав тендітні вишукані букети ікомпозиції. Серед його замов-ників було багато відомих осо-бистостей. За 2 роки він ставпровідним флористом у еліт-ному салоні на Рубльовці, вМоскві.

Під час Революції ГідностіОлексій Дурмасенко приїхав уКиїв і брав участь у подіях наМайдані. Тоді ще ніхто не знав,яка трагедія розгорнеться піз-ніше, коли Росія анексує Кримі за допомогою сепаратистівзазіхне на цілісність нашоїкраїни. На Майдані Олексійотримав перше осколковепоранення у ногу.

Після перемоги Євро май -дану, Олексій пішов добро-вольцем захищати свій дім,свою сім’ю. Лише батько хлоп-ця та вірні друзі знали скількиЮнак доклав зусиль, щоб йогопризвали до лав Збройних силУкраїни. Після двотижневихнавчань у львівській областіОлексій потрапив до 93 меха-нізованої бригади і став стар-шим стрільцем. За місяць його

з побратимами відправили напередову в одну з найгарячі-ших точок АТО – в Піски. Тампроходило бойове «хрещен-ня» Олексія Дурмасенка.

Згодом він попросив укомандування, щоб йогонаправили у підрозділ, якийпрямував у Донецький аеро-порт для ротації. Понад дватижні тут пройшли під кулями.Та все ж наші військові утри-мували позиції, даючи відсічворогам. Олексій з двоматоваришами встановили пра-пор на відбитому у ворога тер-міналі.

Протягом тижня перед тра-гедією щодня телефонувавтатові. Олексій казав, «що тактихо, аж сумно». Це було 28грудня 2014 року. А вже 29грудня о 9. 30, під час пере-мир'я згідно з Мінськимидомовленостями, російськадиверсійна група проникла зтилу у їх укріп. райони ізав’язався запеклий бій.Олексій одним із першихкинувся на захист своїх това-ришів, але граната перервалажиття героя. У цьому бою заги-нуло ще два побратимиюнака.Тоді ціною життя трьох захис-ників було отримано локальнуперемогу. Згодом аеропортздали, а життя героїв-захисни-ків вже не повернути!

Можна прожити довге життябез особливих злетів і падіньне замислюючись, а для чоготи народився і живеш. ДоляОлексія Дурмасенка зовсімінша і ніхто не здатен її зміни-ти. Ми можемо лише уявляти,якою б вона була, якби не табіда, що прийшла до нашогодому.

Молоді хлопці, які загинули іпродовжують, на жаль, гинутина Сході України, немов яскра-ві комети з’явилися в небі ізалишилися у вічності. Вонибули поряд зовсім недовго,але встигли зігріти близьких ідрузів теплом власних сер-дець, закарбувавши свій образу пам’яті назавжди.

Юлія ПОЛТАВСЬКА

13 вересня 2016 року у кон-грес-холі зібралися викладачі,гості інституту й студентифакультету «Дизайн», щобпоспілкуватися з випускникомкафедри промислового дизайнуМаксимом Шкіндером, який ниніпрацює в Англії у відомій авто-компанії «Mclaren».

Яким чином Максим досягтаких успіхів, як взагалі відбува-ється творчий процес створеннявишуканих авто на знаних євро-пейських підприємствах? Ці табагато інших питань, пов’язаних знавчанням, з професією виникло у при-сутніх.

А починалося все не дуже просто. Яксказав виступаючий, можна розпочатискромно і домогтися бажаного. Нап -рикінці навчання в інституті М. Шкін дерпроект своєї дипломної роботи надіс-лав на конкурс в інститут Євро -пейського дизайну в італійському містіТурині. По закінченні потрапив до Чехії,де працював на «Шкоді». Це були рокиневтомної, напруженої праці, вивченняпроцесів створення моделі, починаючиз рисунка, макета з особливої синте-тичної глини, яке дає можливість ство-рити макет, близький за досконалістюдо кінцевого варіанту оригіналу. А далібула Англія. На запитання студентки,який же в нього рецепт успіху, посміх-нувшись Максим відповів: «У кожного

своя історія, не намагайтеся повторитичийсь успіх, бо це може призвести доневдачі, до втрати себе, як особистос-ті, як дизайнера».

Особливу увагу присутніх гість звер-нув на необхідність досконало освоїтирисунок, живопис, без цього годі й гово-рити про вишуканий екстер’єр таінтер’єр транспортного засобу. Саме уживописі Максим знаходить натхненнядля професійної творчості.

Розповідь Максима Шкіндера булапрекрасно ілюстрована, деякі йогодумки, надзвичайно важливі, булипредставлені як своєрідні графіки. Івзагалі, присутні високо оцінили знан-ня й ерудицію доповідача, його гумор ісамоіронію. Безумовно, молодь набуладля себе якісь значущі, пов’язані з про-фесійним майбутнім, міркування.

Елеонора ПРОЩАКОВА

Нещодавно мені довелося взятиучасть в майстер-класі СвятославаКонаховського для студентів і викла-дачів інституту ім. М. Бойчука. Назагальну думку всіх, присутніх, осо-бистий професійний досвід молодогодизайнера був вельми цікавий ікорисний для наших студентів. Мене,як викладача, протягом усіх роківспілкування зі Святославом, завждитішило і захоплювало, з яким бажан-ням і наполегливістю, незважаючи наперешкоди і складні життєві обстави-ни, він йшов до поставленої мети.Наділений природною художньоюобдарованістю і прекрасним почуттямформи, він інтуїтивно завжди розумів,що промисловий дизайн – це серйоз-но і вимагає великих знань, умінь інавичок для оволодіння майстерністюдизайнера.

Всі ми пам'ятаємо, ще як студент,Святослав брав активну участь у твор-

чому житті інституту, періодично експо-нуючи свої роботи на персональнихвиставках. І тепер цілком природновиглядає його успіх на професійній нивіпісля закінчення нашого інституту,йдеться про роботу в провідній євро-пейській дизайн-фірмі KISKA, яка спе-ціалізується на дизайні транспортнихзасобів. Він був запрошений на роботу,пройшовши найжорсткіший конкурссеред багатьох молодих дизайнерів зпромислово розвинених країн. Йогопрофесійні навички, ідеї та креатив-ність мислення найбільш відповідалиідеології фірми KISKA.

Я впевнений: ми ще почуємо, щопроекти Святослава Конаховськогоз’являться в колекціях світових брендіві знайдуть своє місце в експозиціяхмузеїв сучасного мистецтва, таких якМоМА в Нью-Йорку, центрі Помпіду вПарижі та ін.

Валентин КАШУБА,доцент кафедри промислового

дизайну

23 січня у виставковому заліПрезидентського фонду ЛеонідаКучми «Україна» відкрилася вис-тавка дипломних робіт студентівКиївського інституту декоративно –прикладного мистецтва і дизайнуімені Михайла Бойчука «З вірою ілюбов’ю», де представлені творисакрального мистецтва, створенівихованцями кафедри монумен-тально-декоративного живопису заостанні п’ять років. Це ікони, написані завсіма законами іконопису, з дотриман-ням православних канонів, зокремавиконані яєчною темперою й олійнимифарбами: «Трійця», «Архангел Михаїл»,«Пантократор», «Свята княгиня Ольга»,«Юрій Змієборець» та інші.

Студентка другого курсу кафедридекоративно – прикладного мистецтваВалерія Радченко від імені керівництвазакладу подарувала Леонідові Кучмістворену нею ікону Божої Матері«Замилування» – і це стало надзвичай-но хвилюючою миттєвістю відкриття

виставки. Валерія приїхала на навчан-ня з Маріуполя, нині прифронтовогоміста, і завдячуючи своїй старанності іздібностям, настільки опанувала секре-ти творення ікони, що одну з них і пре-зентували другому Президенту України,який по-справжньому розчулився і відподарунка, і від біографії студентки.

На відкритті виставки панувалажвава і дружня атмосфера спілкуванняі взаємообміну думками, пропозиціями,планами. Про цю неординарну мис-тецьку подію у вечірніх новинах прайм –тайм розповів телеканал ICTVI.

ВЛ.ІНФ.

Це була врочисто – зна-чуща, сповнена роздумів іспогадів, подія. І яскравийбагрянець щоразу непов-торної київської осені, ілунка прохолода сосновоголісу тільки надавали їй гли-бини і просвітленості.

20 жовтня представницькагрупа з викладачів і студентівна чолі з в. о. ректораКиївського державного інсти-туту декоративно – приклад-ного мистецтва і дизайнуімені Михайла Бойчука ОксаноюВікторівною Полтавець –Гуйдою, до якої приєдналисясвященики Української греко –католицької церкви приїхали доНаціонального історико – мемо-ріального заповідника«Биківнянські могили», щоб від-дати шану МихайловіЛьвовичеві Бойчу ку. Був з нами ісин Марії Котляревської – учени-ці Івана Падалки – МихайлоКульбак.

Дві дати – 135 років від днянародження митця світовоїслави і 80 років з дня його роз-стрілу – покликали у Биків -нянський ліс старше і молод-ше покоління сучасної україн-ської інтелігенції.

Наприкінці жовтня 1882 рокуу великій селянській родині вселі Романівка на Терно -пільщині з’явився на світ хлоп-чик, якому судилося сказатинове слово в мистецтві, а 13липня 1937 року сталінськідушогубці по – звірячому вбилиу розквіті сил митця , приписав-ши йому створення міфічної«націоналістично – фашист-ської терористичної організаціїсеред художників» і потай, тем-ної липневої ночі, на «полутор-ці», заваленій трупами закато-

ваних і розстріляних, привезлив цей ліс, скинувши у нашвид-куруч вириту яму і зарили.

Дві дати, мов два маркери,світлий і чорний , у долі вели-кого митця і в долі українсько-го народу.

Щороку, о цій порі, відколиорганізувався заповідник, затрадицією тут проводятьсягромадські учти за невинноубієнними, які лежать по – зло-дійському зариті серед сосонна п’яти гектарній площі, в такзваній спецзоні сталінськогоНКВД для секретного похован-ня знищених катами жертв, щеповністю не виявлених і нео пл а к а н их , ( вд ума ймо ся ,досліджені ями лише на одно-му гектарі!).

Торкаючись теми репресій,генеральний директор запо-відника Богдан Біляшівськийсказав, що й донині ми ще незнаємо, скільки безневиннихжертв комуністичного тоталі-тарного режиму з різних про-шарків суспільства поховано уБиківнянському лісі, і середних скільки кращих представ-ників української інтелігенції.Жахлива приблизна цифра –від 19 до 36 тисяч.

Спадщину «бойчукістів» ни -щили скрізь, постійно.

– Відкриття таємної спец-зони поховань у Биків -нянському лісі, – сказавВолодимир МихайловичПрядка, академік, лауреатШевченківської премії, –почалося з київського«Клубу творчої молоді»,членом якого він був разомзі своїми творчими побрати-мами. Очільник клубу ЛесьТанюк та Василь Симо -ненко й Алла Горська післяодного з творчих вечорів,

маючи якусь інформацію проспецзону, поїхали до лісу.Побачене своїм неймовірнимабсурдом ледь не збило їх з ніг– діти грали у футбол, а воро-та були позначені людськимичерепами! Пройшлись міжсоснами трохи далі – ногипочали провалюватися вземлю. І вони зрозуміли – тоями – поховання.

В.о. ректора інституту іменіМихайла Бойчука, заслуженийхудожник України ОксанаВікторівна Полтавець – Гуйдау своєму виступі розглянулабиківнянську трагедію крізьпризму української історії.

Нищення української духов-ності, підкреслила вона, було ів 50–60 –і роки аж до здобуттяУкраїною незалежності. «До -ро гий» наш «старший брат» інині прагне розчавити україн-ську державу, та не тут – тобуло.

Потім учасники попрямува-ли до меморіалу жертв сталін-ського терору, поклали квітидо пам’ятника – символу. Асвященики Української греко –католицької церкви відправи-ли , сповнену світлого суму зазакатованими і розстріляними,панахиду.

Андрій ЯРЕМЧУК

А ПАМ'ЯТЬ ЩЕМНА У СЕРЦЯХ

З любов’ю до Богай України

ПРИХОДИМО СЮДИ, ЯК ДО ЖИВИХ

ССИИЛЛАА ХХААРРААККТТЕЕРРУУСВЯТОСЛАВ КОНАХОВСКІЙ, ЯКИМ Я ЙОГО ЗНАЮ

ПИШАЄМОСЯ ВИПУСКНИКАМИ

№ 9, 2015 рік

№ 7, 2009 рік

№ 3, 2016 рік

№ 1, 2018 рік № 5, 2017 рік

4 №4 (80) Жовтень–листопад 2018 р.

«МИСТЕЦЬ» — газета Київського державного інституту

декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука.

Адреса редакції: Київ, вул. Михайла Бойчука, 32. Тел.: 285-38-26

e-mail: mystec_art@ukr.net

Газета виходить щомісяця, наклад 1000 примірників

Автори логотипу В.чебаник, О. Кравченко

Відповідальний секретар А. Яремчук

Комп'ютерний макет Т. Пташук

Головний редактор

Юлія ПОЛТАВСЬКА

Газету зареєстровано

Міністерством юстиції України

Свідоцтво КВН№15072-3644Р

від 16.05.2009

ВІТАєМО!Як ми вже сповіща-

ли, у конкурсній про-грамі відомого проекту«КОД» (Культура, осві-та, духовність), щойого ось уже 16 роківпоспіль проводить ме -ценат Олександр Кар -пов, і який відбувся 6жовтня в просторихзалах НАОМА, у кон-курсі на кращу творчуроботу для закладівдекоративно-приклад-ного мистецтва небуло рівних аспірантцікафедри «Художні ви -роби кераміки і скуль-птури» нашої академії,цьогорічній випускниціЮлії Роїк. За своюяскраву керамічнуком позицію «Людинастворена для щастя,як птах для польоту»Юлія удостоєна Гран-прі конкурсу та турис-тичної путівки поЄвропі.

Наші сердечні вітан-ня переможниці!

Протягом двох днів польськемісто Легніца стало справ-жньою Меккою для майстрів-ювелірів та ювелірних експер-тів і ентузіастів з цієї країни таінших країн світу. Тут у рамках39-ого фестивалю «LegnikaSilver» відбувався 27 міжна-родний конкурс ювелірних при-крас Золотий Арт Ілюзія. Наконкурс було представлено395 робіт 195 майстрів з 34країн. Уперше в престижномузмаганні взяли участь студен-ти Київської державної акаде-мії декоративно-прикладногомистецтва і дизайну іменіМихайла Бойчука МаріяДаниленко та Яна Гарбузюк.Дві їхні роботи були представ-лені в експозиції в галереї

«Штуки» на головнійплощі міста.

А в Одесі на 39 міжна-родній виставці «Ювелір -ний салон» у виставковомукомплексі Одеського мор-ського вокзалу зібралосяпонад 200 компаній з усіхкуточків України, а також зТуреччини, Італії. І тежуперше у цій мистецькійімпрезі взяли участь студентинашої академії. Кафедра«Художніх виробів, дерева іметалу» отримала диплом відорганізаторів за професійнуроботу на виставці.

Тут же проводився 16 всеук-раїнський конкурс ювелірнихприкрас «Лазурная волна», десвої роботи представляли відо-

мі ювелірні компа-нії і ювеліри. Сту -денти нашого нав -чального зак ладупід керівництвомвикладача Андрія

Кулигіна виставили 15 робіт, 5 зяких нагороджені дипломами.Зокрема, був відзначений висо-кий рівень професійної майстер-ності наших студентів, про щозасвідчили грамоти учасникамза участь у заході та популяри-зацію цього виду мистецтва.

Роксолана ПРОКОПЧУК,викладач кафедри ХКМДС

Законом України про освіту передбаче-но впровадження дуального навчання упрофесійну підготовку майбутніх дизайне-рів і художників декоративно-прикладногомистецтва. Науково-педагогічні працівникиі підприємці покликані сьогодні стати соці-альними партнерами. Підписано договірпро співробітництво між нашою Академієюта ТОВ ПП «ЗІП» (м. Кам’янськеДніпропетровської області) в особі гене-рального директора Титаренка В. В. та в.о.ректора О. В. Полтавець-Гуйди. Сторонизобов’язалися:

здійснювати спільну науково-досліднудіяльність з інформаційного маркетингута кольорознавства;

створити рекламу «TRIORA: етнічні

палітри» ( з урахуванням традиційнихкольорів історико-етнографічних регіонівУкраїни);

розробити проект кольорової композиціїфасаду навчального корпусу дизайнерів звикористанням фарб підприємства ЗІП;

сприяти підвищенню науково-педаго-гічного і освітньо-кваліфікаційного рівнівпрацівників нашого соціального партне-ра;

включати у праці науково-педагогічнихпрацівників інформацію про дизайн«TRIORA» тощо.

З нагоди ювілею нашої академії інженерЛФМ ТОВ ПП «ЗІП» Є. О. Озарчук запро-понував провести майстер-клас з імітаціїфактур для студентів і викладачів. З цією

метою навчальному закладу було переда-но фарби та інші матеріали загальною назагальну суму понад 22 тис грн. Зі свогобоку кафедра теоретичних дисциплін іпрофесійної освіти сприятиме підвищен-ню науково-педагогічного потенціалу Є. О.Озарчука.

Отже, можемо твердити, що в освіт-ньому просторі академії імені М. Бойчукауспішно започатковано впровадженняелементів дуальної системи навчання.

Володимир ТИМЕНКО,завідувач кафедри ТДПО, професор

Наш колектив пишається, щопонад 50 років у нашому закладіпрацює Малла Львівна Само -хвалова – викладач англійськоїмови, яка за роки своєї роботивиховала не одне поколіннямайбутніх митців. Ця унікальнажінка, учасник бойових дій уДругій світовій війні, і сьогоднітрудиться в нашій Академії.Нещодавно вона написала йвидала посібник англійськоюмовою «Тарас Шевченко –видатний український живопи-сець та графік», яка отрималапремію Між народного проекту-конкурсу «Тарас Шевченкоєднає народи» в номінації «МійШевченко». І це не дивно, аджепосібник створено для того, щобстуденти мистецьких навчаль-

них закладів краще знали твор-чий доробок Кобзаря. Рекомен -дації автора ґрунтуються нанауково-об'єктивних законахлінгвістики. Велику увагуМалла Львівна приділила тема-тиці аудиторних занять, само-стійній роботі, вдосконаленнюнавичок з англійської мови сту-дентами старших курсів вищихнавчальних закладів мистець-кого спрямування. Навчальнийпосібник може стати у пригодітакож студентам заочноїформи навчання. Вона вико-ристала різноманітні джерела,наочний матеріал.

Це видання, без сумніву, спо-нукатиме студентів до більшглибокого самостійного науко-вого пошуку в галузі мистецтва,дослідження творчого шляхувсесвітньо відомого художникаТараса Шевченка.

ВЛ. ІНФ.

Започаткована кільканадцять років томутодішнім завідувачем цієї кафедри,заслу-женим діячем мистецтв України, професо-ром Валентином Сергєєвим, виставканабула актуальності і популярності. Інинішня підтвердила її високе мистецькереноме. На відкритті було людно – викла-дачі, завідувачі кафедр, студенти прийшлипознайомитися з творчими роботами ужанрі графіки, живопису, рисунка знанихмайстрів пензля, відомих педагогів акаде-мії – народного художника УкраїниВолодимира Прядки, заслуженого діячамистецтв України Валентина Сер гєєва,завідувача кафедри Василя Шпака,стар-ших викладачів Олександри Кириліної,Яни Антонової, Олексія Базилевича,Михайла Кириченка та інших. Почеснимучасником експозиції, як і в попередніроки, був професор кафедри ке -раміки,народний художник України ПетроПечорний, котрий на знак творчої співпра-ці подарував кафедрі керамічний твір.

Відкриваючи експозицію, в.о. ректоранавчального закладу,заслужений худож-ник України Оксана Полтавець-Гуй да,наголосила на важливості цих традицій-них виставок як для викладачів, так і длястудентів. Перші тримають себе у постій-ній творчій формі, другі мають змогу

повчитися у майстрів професіоналізму.Вона закликала інші кафедри теж влаш-товувати такі експозиції, і кафедри гра-фічного дизайну та кераміки вже готують-ся до аналогічних виставок.

У виступах декана факультету дизайнуВалерія Сафронова, завідувачів кафедр– графічного дизайну Олександра Босого,промислового дизайну Олексія Кардаша,теоретичних дисциплін і професійної осві-ти Володимира Тименка, учасників експо-зиції Володимира Прядки, ПетраПечорного, Валентина Сергєєва, ВасиляШпака,доцента Леоніда Сотника підкрес-лювалося на необхідності розвивати жанрпортрета в сучасних умовах, а студентам,яких, до слова, було багато, ретельновивчати творчі здобутки своїх викладачів іпробувати себе як портретисти.

З виставкою можуть ознайомитися й усібажаючі, друзі академії, слухачі підготов-чих курсів тощо.

ВЛ. ІНФ.

З авжди з хвилюванням поспішаю до цієїпривітної будівлі на вулиці імені Михайла

Бойчука. Тут моя альма матер, мої дорогідрузі і викладачі. Тут я знайшла свою гомін-ку,неспокійну,творчу родину. Скільки найсвіт-ліших, найпрекрасніших миттєвостей пере-жито у цих аудиторіях з великими простори-ми вікнами, скільки суперечок, планів, мрій !Тут я зростаю духовно, творчо,починаю всеглибше і глибше розуміти наше національнемистецтво,знати непрості долі талановитих,самовідданих людей, які його творили, істо-рію академії і її місце серед мистецькихнавчальних закладів України. І своє усвідом-лення, свою високу відповідальність передцим мистецтвом і пам’яттю цих людей.

Нам зараз пощастило – ми маємо можли-вість вивчати творчість видатного митця іпедагога, фундатора монументальної націо-нальної школи Михайла Бойчука і його учнівта послідовників, яких жорстоко потрощилабільшовицька тоталітарна машина, але незмогла знищити їх мистецтво, їх любов до

свого народу. Імя Михайла Бойчука з честюносить наша академія, студенти присвячу-ють йому твори різних жанрів, вчаться у бой-чукістів творити справді національне, світо-вого рівня мистецтво. Портрет МихайлаБойчука,створений у жанрі гобелену, випус-кницею навчального закладу, завжди насцені в актовій залі, завжди з нами. Так, як ійого творчі заповіти.

Студенти академії – це активні юнаки і дівча-та, вони допомагають воїнам захищати ріднуземлю від ворогів, вони здають кров для хво-рих дітей – сиріт, вони беруть активну участь утворчому житті навчального закладу, Спілкихудожників України. Вже чимало років ми влаш-товуємо виставки своїх робіт у президентсько-му фонді «Україна» Леоніда Кучми,є стипендіа-тами цього авторитетного фонду. Разом з адмі-ністрацією закладу ми постійно організовуємовиставки в різних громадських,держанихзакладах, і вони завжди викликають великийінтерес.

Студентська рада академії, яку довірилимені очолювати, проводить майстер – класидля тих, хто прагне вступити до нас.Влаштовуємо туристичні походи по улюбленихісторичних місцях столиці, як от недавно цезробили для першокурсників у Музей народноїархітектури в Пирогове. Обговорюємо виставкинаших викладачів, вчимося у них майстерності.

Від імені Студентської ради щиро і сердеч-но вітаю нашу академію, наших дорогихвикладачів з 80 – літнім ювілеєм! Бажаємоусім міцного здоров’я,натхнення, успіхів іперемог у житті і творчості!

Ярослава ЛАЦЬ,голова Студентської ради академії

Уперше й успішно

Тарас Шевченкоєднає народи

ТОРГОВА МАРКА TRIORA – СОЦІАЛЬНИЙ ПАРТНЕР АКАДЕМІЇ

так називається традиційнавиставка робіт викладачів

кафедри рисунка,

НАшА дРУжНАІ дЕРЗНОВЕННА РОдИНА

ПОРТРЕТ У ПРОСТОРІ чАСУ

Я закінчив інститутімені Михайла Бойчука в2007 році і від тих пір непориваю зв’язків знавчальним закладом.Звісно, спогади найсвіт-ліші. Завжди з вдячністюзгадую кафедру промис-лового дизайну – потуж-ну, креативну, єдину такув Україні. Тут гартувавсямій дух, тут я зроставпрофесійно як спеціаліст,як митець. З плиномроків, з набуттям досвідуі професійної майстер-ності все глибше усвідомлюєш, у якому прекрас-ному закладі вчився, що дали тобі твої педагоги.

Трохи поїздивши по світу, познайомившись ізвідомими компаніями, зі спеціалістами найвищоїпроби,взявши участь у декількох престижних між-народних конкурсах, скажу – академія наша уні-кальна в плані художньої підготовки студентів, утому інтелектуально-творчому потенціалі, якиймають її чудові викладачі. Це я відчуваю сьогодні,це мій фундамент для пошуків. Те, що я отримавтут як студент, не має ціни. Бо це глибокі, різноп-ланові знання професії, це знання світового досві-ду й скарбів нашої національної культури, це від-критість до пошуків, нестандартність, сміливість.Оце все і вивело мене на перші місця в дизайні тав архітектурі.

Тому кажу з вдячністю і пошаною – пишаюсятобою, моя дорога альма-матер! Хвала тобі!

Олег Суздалєв,дизайнер, лауреат міжнародного конкурсу

дизайнерів, архітекторів Maniglia Nuova 2013,переможець міжнародного конкурсу Maniglia

Nuova 2015, лауреат конкурсу дизайнерів МодусДверна Фурнітура 2018

Я дуже пишаюся своєюальма матер, яка зараз єдержавною академією.Дуже вдячний виклада-чам, я там провів багатощасливих і дещо боже-вільних днів зі своїми дру-зями – студентами. Ящасливий, що відчув тамлюбов. Сподіваюсь, що вмайбутньому все більше ібільше буде талановитихвипускників – художників, дизайнерів, майстрівдекоративно-прикладного мистецтва, які успішнопрацюватимуть і цим підноситимуть авторитетнашого знаного навчального закладу. Уклін тобі,академіє!

Олексій Махінько, дизайнер

Торонто, Канада

Зі святом, дорога академіє!