«Мова – це зоряночка золота…»(сценарій відкритого виховного заходу до Міжнародного

дня рідної мови)

Мета. Формувати розуміння того, що українська мова - наш національний скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава; розширювати знання про красу й багатство української мови; виховувати любов до рідного слова, рідного краю, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

Обладнання. Вишивані рушники, хліб, калина, малюнки герба, прапора України, плакати, портрет Т. Г. Шевченка.

Тільки рідним словом проговориш до серця…

І.Верхратський  Учитель. Сьогодні у нас особливий захід, бо ж говоритимемо про найдорожче, найсвятіше, те, що всотали в себе ще з молоком матері, те, що увібрали в серце разом з бабусеною казкою, те, що понесемо у своє життя, допоки й віку нашого земного, а потім – і небесного. А понесемо мову – «золоту зоряночку» нашої душі й долі. Та перш ніж почати, так годилося здавна, маємо отримати благословення.

Учень Коли розпочинаємо щось гоже,

Говоримо: «Допоможи нам, Боже!»

Щоб шлях пройти з колиски до могили,

Пошли нам, Господи, здоров’я й сили.

Щоб те здійснить, на що зродила неня,

Пошли нам, Господи, благословення.

Нехай Господь відкриє нам добру скарбницю свою, нехай небо дає дощ землі в потрібний час, і щоб благословенні були всі справи рук наших.

Ведучий. Кожному у дар Божий дана мова. Усі живі створіння на Землі спілкуються між собою: одні - мовою жестів, інші - мовою звуків. На білому світі,

На чорній землі

Є мова у квітів,

Є мова в зорі.

Є мова у бджілки,

1

В метелика й клена,

В бузкової гілки,

В любистка зеленого.

Є мова в калини,

В дрімучого лісу,

У річки й стежини,

В осіннього листу.

Та тільки тому,

Хто цурається рідної мови,

Не промовлять вони ані слова.

Ведуча. І лише нам, людям, найдосконалішим із мешканців Землі, було даровано можливість спілкуватися за допомогою мови. Саме завдяки їй ми можемо порозумітися, висловити почуття.

Розмова

Учень Дощик невеликий

Розмовляв з травою.

Розмовляв з травою –

Донькою весни:

- Люди кажуть «мова».

Що воно за слово?

Ти ж мені, муравочко,

Поясни.

Учениця - Мова – це травичка,

Мова – синя річка,

Мова – це Зоряночка

Золота.

Як її плекатимеш –

Лиха не питатимеш,

Бо без мови рідної

Пташка не літа.

А як забуватимеш

2

І не шануватимеш –

Будете із мовою

Вороги.

Хату забуваючись,

Матінки цураючись,

Усихають річеньки

Береги.

Ведучий. Маємо безцінний дар: одну з наймилозвучніших, найбагатших і найкрасивіших мов світу, щедро напоєну теплими сонячними променями, срібними жайворонковими переливами та солов’їними трелями, калиновим голосом сопілки. Мову - зігріту душею, оспівану й озвучену серцем.

Ведуча. Українська мова - це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов'їна, прекрасна й барвиста, неначе веселка, гомінлива й дзвінкотюча, немов весняний струмочок.

Ніжна, мила, світанкова

Ясна, чиста, колискова,

Мелодійна, дзвінкотюча,

Дивна, радісна, співуча,

Лагідна, жива, казкова,

Красна, чарівна, шовкова,

Найдорожча, добра, власна,

Мудра, сонячна, прекрасна,

Солов’їна, барвінкова

Українська рідна мова!

Ведучий. Саме тому, щорічно, 21-го лютого ми відзначаємо Міжнародний день

рідної мови. Історія свята, на жаль, дуже трагічна. Тому святкуємо ми цей день

з присмаком гіркоти.

21 лютого 1952 року в Бангладеш влада жорстоко придушила демонстрацію

протесту проти урядової заборони в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у

Бангладеш став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато років. Аж у жовтні

1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було

запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року

цей день відзначають і в Україні. Свято стало традиційним.

3

Ведуча. Це один із тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною

великого, гордого, нескореного народу, посіяти у своєму серці хоча б одну

зернину любові до рідної мови. Це свято об’єднує українців у одну велику дружну

сім’ю. Тож звертаємося до вас сьогодні мовою землі вашої, мовою матері вашої,

народу українського мовою.

Учениця. Я - українка

Я родом із величної землі,

Чиє імення вимовляю дзвінко,

Моя Вкраїно, ти весь час в мені,

Бо я твоя дочка, я – українка.

Зазнала ти немало у віках,

Не раз топтали твою мову й пісню,

Я не зречусь квітучого вінка,

В якому майорить душа вкраїнська.

Тобі вклоняюсь, матінко моя,

За те, що ти мене благословила,

Найкраща в світі батьківська земля

Вона мені подарувала крила.

Ведучий.. А ми з вами сьогодні, 21 лютого, у Міжнародний день рідної мови на білому рушникові історії золотими нитками вишиємо найкращі слова любові до рідної мови.

Учениця Чому люблю я українську мову

Чому люблю я українське слово,

Співучіше за пісню солов’я?

Чому люблю я українську мову?

Люблю тому, що мова ця – моя!

Де є іще такі слова привіту,

Такі красиві, сонячні пісні?

Вкраїнська серед мов усього світу

Здається найбагатшою мені.

І зайвих слів для вислову не треба –

4

Є речення короткі і ясні.

Вона подібна зорепаду з неба,

Польоту птаха у височині.

…Уста виводять ніжну колискову,

А за віконцем зіронька сія…

Чому люблю я українську мову?

Люблю тому, що мова ця - моя!

Ведучий. Прислухайтеся: з ранку й до вечора навколо вас звучить мова. Удома

тебе лагідно будить мама чи тато, щось лепече малесенька сестричка чи братик,

у школі про щось розповідають друзі, і ти сам у відповідь промовляєш рідною

мовою слова. Ти так звик до цього, що майже не помічаєш звучання мови й чуєш

її лише тоді, коли вона звернена до тебе безпосередньо. А це ж так природно –

розмовляти рідною мовою. Це те ж саме, що й дихати.

Як же люди навчилися говорити? Ось як про це розповідає легенда «Як

ростуть слова?»

Ведуча (говорить на фоні співу пташок та шуму води)

Про це вже мало хто пам’ятає, бо минуло відтоді не сто, не двісті, а тисячі років. На щедрих плодючих землях, оточених горами, жило плем’я німів. Вони вирощували виноград, персики, апельсини, усіляку городину й жили в достатку. Та коли б ми з вами якимось дивом потрапили в ті краї, то не почули б жодного слова – лише шум водограю й щебетання пташок звучали там. Німи не вміли говорити, вони тільки ворушили губами й читали слова по вустах. Може, то було й непогано, бо ж не знали ні сварок, ні лайки, а тому й приятелювали і старий, і малий.

Ведучий. Одна лише дівчинка Мова жила сама за високим кам’яним парканом. Щодня вона поралася у квітнику. Мову вважали чарівницею, бо ж розумілася на травах: яка від кашлю, яка від зубного болю, а яка від лихоманки. Прийшов до неї зі своїм горем і молодий юнак, але, на жаль,він теж не вмів говорити, а тільки ворушив губами.

(Виходить дівчинка Мова в гарному вбранні та яскравому вінку. Ходить, збирає до кошика квіти і трави наспівуючи пісню «Ой у лузі червона калина». Раптом з’являється хлопець. Ворушить губами, розповідає, допомагає собі руками).

Мова

- Зачекай! Зачекай! Ти так схвильовано мені розповідаєш свою історію, що я не можу тебе зрозуміти. У мене є маленька таємниця. Ходімо зі мною.

(Дівчинка Мова приводить гостя до свого квітника.)

5

- Зірви ось цю квіточку і ось цю. Ці квіти уміють розмовляти і поки ти знаходишся у моєму королівстві, також можеш говорити.

Хлопчик

- Ой, і справді. Шановна паняночко, сусідська дівчинка Марійка, яка мені дуже подобається, сліпа від народження. Вона хоче померти, бо почувається дуже самотньою. Люди і я нічим не можемо їй зарадити, адже вона не бачить слів утіхи…

Мова (задумливо)

- Не зумію я повернути Марійці зір, та як дати надію до життя я знаю. Візьми з собою цей чудовий букет (збирає букет квітів), це - слова. Я тобі зібрала найкращі. Віднеси його Марійці, хай вона почує тебе, хай радість прийде в її засмучену душу.

Хлопчик

- Дякую тобі, дівчинко Мово! Це найкращий подарунок для неї і для мене!

(Хлопець бере букет, несе дівчині, віддає. Дівчина притискає букет до себе, посміхається).

- Ти… красива…Ти…потрібна…мені…Живи… Благаю

Ведуча. А наступного дня всі німи юрмилися біля Мовиного подвір’я. Вони прийшли по слова.(Кілька німів обступають Мову, простягають до неї руки, ворушать губами).

Мова

- Добре, добре. Я навчу вас вирощувати слова. Ось бачите (показує кошик)тут повно корінчиків. Кожне слово, наче квітка, має корінь, а з нього виростають листочки - суфікси, пагінці – префікси і пуп’янки – закінчення. З одного кореня може вирости багато слів-квітів. Бережіть свої квітники, виполюйте бур’яни і вирощуйте найкращі слова.

Ведучий . По корінчику розібрали німи щедрий подарунок Мови, обсадили всю землю дивоквітами і передали наступним поколінням таємницю про те, як ростуть слова.

Українська мова

Золоте курчатко

В золотій торбинці

Принесло сьогодні

Літери дитинці.

А дитина з літер

Збудувала слово.

І звучить, як пісня,

Українська мова.6

Учень

Я чую мови рідної ходу,

Я їй назустріч радісно іду,

Вітаю і запрошую до нас

У кожне серце, хату, школу, клас.

Стань, мово, України половинкою,

В твоїм разку я стану намистинкою.

Ведуча. У нашій душі скарбниця любові до мови, а кожен вірш стає у ній перлиною. Поповнюємо безцінний скарб щодня і мріємо, як у вулик мови люди, неначе бджілки, зносять нектар – слова...

Учениця

Я – сонце…

Сонце світить на добрих і злих.

Я – лелека…

Де лелека водиться, там щастя родиться.

Я – слово…

Слово до слова – зложиться мова.

Я калина …

Без верби й калини нема України.

Учень

Державна мова України

Як стяг, як герб – вона свята!

Вона вміщає небо синє,

Поля, луги, гаї, жита.

Вміщає райдуг перевесла,

Спів солов’я, калини цвіт.

Приречена, - вона воскресла

З ганьби і попелу століть.

Співуча рідна наша мова –

Це ж нею говорив Тарас!

В ній таїна одвічна слова

7

Дійшла нерушною до нас.

Учениця

Від Котляревського до Лесі,

Від давнини й до наших днів

Дзвенить ця мова в піднебессі –

Землі моєї плач і спів!

Державна українська мова,

Мов чиста течія ріки,

У незбагненнім сріблі слова

Живе і житиме віки.

Слайд......

Ведуча. «Тарас Шевченко з п’ятнадцяти років опинився в російськомовному середовищі: пан Енгельгардт, Петербург, солдатчина в Оренбурзьких степах, знову Петербург («в неволі виріс між чужими»). До речі, у дорослому віці Тарас Шевченко прожив в Україні всього тільки три роки. Але геніальним він став саме тому, що творив рідною мовою свого народу».

«Борис Грінченко виховувався в сім’ї, де розмовляли тільки російською мовою (мати – росіянка, батько – російський офіцер), але зміг розкрити своє обдарування й зробити неоціненний внесок в розвиток української культури саме тому, що повернувся до рідної мови свого народу (згадаймо його чотиритомний Словник української мови)» .

«У російськомовному середовищі починали своє життя й такі відомі українські письменники, як Олександр Олесь, Борис Антоненко-Давидович, Володимир Сосюра. Та й хіба тільки вони? Але перебороли чужу, накинуту українцям мову й стали видатними діячами української культури» .

Ведучий. Мова – це душа мільйонів українців, загартована історією й відточена творчістю найталановитіших письменників. Нею промовляє дух нашої свободи. Відомий краєзнавець Василь Кирилович Костюк писав: «Мова –душа народу. Доки вона жива, доти ми сильні й поважають нас у світі. Протягом століть зазнавала вона всіляких утисків. Але ніхто не міг здолати української мови…»

Ведуча . Рідною мовою говорить серце й душа української землі. Не з примусу, а лише за покликом власного сумління та гідності плекаймо в душі любов до рідної мови.

Торкніться сонячного слова

На струнах серця і душі.

І старанно вивчайте мову,

І трепетно любіте мову,

8

І все життя шануйте мову,

Мов рідну матір бережіть!

Торкніться сонячного слова,

Яке у серці я несу.

І, мов дитя, плекайте мову.

Не дай Вам Бог, не зрадьте мову.

З пером в руці прославте мови

Незламну силу і красу!

Учень Матусин заповіт

Раз казала мені мати:

«Можеш мов багато знати,

Кожну мову шанувати,

Та одну із мов усіх

Щоб у серці ти зберіг».

В серці ніжну і погідну

Збережу я мову рідну!

Учень …Батько мені каже:

- З книжкою дружи,

Рідну мову, синку,

Завжди бережи.

Мову ту, що люди

Рідною зовуть,

Ти ніде й ніколи,

Синку, не забудь.

Рідне слово-пісню

Ніжним серцем чуй,

Як Вітчизну й матір,

Їх люби й шануй.

Ведуча. Любов українського народу до своєї мови знайшла відображення у загадках, прислів'ях, приказках про рідну мову.

Слайд....(Загадки про мову).9

Маленька, менша від мачини,

Ні з ким не стану на борню.

А при читанні, коли треба,

Й людини мову я спиню

Що це таке? (КРАПКА)

Злита з хвостиком ця крапка,

Невелика, власне, лапка.

Робить паузу, всім знайома.

Як вона зоветься? (КОМА)

Він після речення, цитати

Вмостився, схожий на гачок

Всіх нас примушує питати

А сам ні пари з вуст — мовчок. (ЗНАК ПИТАННЯ)

Що за знак - стрункий як спис.

Він над крапкою завис.

Спонука до поклику,

Хто ж бо він? (ЗНАК ОКЛИКУ)

Слайд....«Українська пісня – бездонна душа народу»

Ведучий. Українська мова і пісня. Вони супроводжують людину з перших до останніх хвилин життя. Пісня – душа народу, це його краса і доброта. Українська мова вважається однією з наймилозвучніших мов у світі. На одній міжнародній конференції було названо три мови, які є найкращими для співу: італійська, українська, грузинська. 300 тисяч пісень склала Україна цією мовою.

Ведуча. Пісня – це трепетне серце народу, його крила. Пісня існує стільки ж, скільки існує людина. Навіть легенда така є.

Інсценізація легенди

Автор. Якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами.

Бог. (Вигукує таланти, якими може наділити і роздає надписи).

Елегантність і краса ( підходить дівчина з надписом на грудях – Франція).

Любов до господарювання ( - Угорщина)

10

Дисципліна і порядок ( - Німеччина)

Владність ( - Росія)

Здатність до торгівлі ( - Польща)

Хист до музики ( Італія)

Автор. Обдарувавши всіх, підвівся Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. ( Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена

синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калини. )

Бог. - Хто ти ? Чого плачеш?

Дівчина. - Я – українка , а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові та пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт.

Бог. - Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав.

- Як же зарадити твоєму горю?

(Дівчина хотіла йти, та Бог, піднявши правицю, зупинив її.)

Бог. - Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це - пісня!

Дівчина. – Щиро дякую і з радістю приймаю цей дар! ( Дівчина вклоняється низенько)

Автор. – З ясним обличчям і вірою понесла дівчина пісню в народ. І з тих пір наша славна Україна вважається найкрасивішою, найспівучішою країною світу!

пісня

Інсценізація гуморески П. Глазового «Кухлик»

Автор: Дід приїхав із села, ходить по столиці.

Має гроші - не минає жодної крамниці.

Попросив він:

Дід:

- Покажіть кухлик той, що з краю.

Продавщиця:

- Что? Чево? Я нє панімаю.

Дід:

- Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка.

Продавщиця:11

- Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.

Автор:

Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:

Дід:

- На Вкраїні живете й не знаєте мови.

Автор:

Продавщиця теж була гостра та бідова.

Продавщиця:

- У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.

Автор:

І сказав їй мудрий дід:

Дід:

- Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда в моєї корови:

Має, бідна, язика і не знає мови.

Інсценізація гуморески П. Глазового «У трамваї»

( Звук від’їжджаючого трамвая. У салоні трамвая на проході стоять тісно пасажири)

Автор:

У трамваї повно.

І-ий пасажир:

- Что ви за народ?

Впереді свободно, проході вперьод!

ІІ-ий пасажир:

Ти чево, чувішка, прьосся на носок?

Отупєла ,что лі? В головє пєсок?

ІІІ-ій пасажир:

Нікакіх пойнятій об культуре нєт.

12

Убєрі свой локоть, он же как шкілєт.

ІV-ий пасажир:

Дама в полосатом, топай вєсєлєй!

Трудно ж протолкаться, как срєді джунглєй.

ІІ-ий пасажир:

Ти, піжон у шляпє, глазом нє косі!

Здєсь тєбє невдобно? Єздяй у таксі.

ІV-ий пасажир:

Да протрі глядєлкі, коріш дорогой!

Ти же мнє на тухлю лєзєш сапогой.

І-ий пасажир:

Что ти строїш хаханькі, будто нє причом?

Я же тібя спрашую русcким язиком!

Автор:

Так, бува, в трамваї здоровань гука.

А у нього мова, чуєте, яка?

І, либонь, гадає лобуряка той,

Що російську знає, як той Лев Толстой.

 1. Конкурс «Розминка»1) Який числівник наказує? (три)2)Якою косою не можна косити? (Дівочою)3)Яке поле не виореш? (в зошиті)4)З якого полотна не можна пошити сорочку? ( з металевого)5)Антонім до слова піймати. (зловити) (випустити)6)Синонім до слова веселий. (радісний)7)Яке місто літає над головами ? (Орел)8)Якою частиною мови може бути слово мати (Іменник, дієслово)9)На які антоніми націлена стрілка компаса ? (Північ-південь)10)З якого крана не набереш води ? (З підйомного)11). Що спільного між неслухняним хлоп’ям і порожнім будинком. (І перший і другий пустують).12). Яку річку можна зрізати ножем? (Прут). 2. Конкурс „Спробуй переклади”.

13

Ведучий. Оскільки ми живемо у двомовному середовищі, нам часто доводиться перекладати інформацію з російської мови українською і навпаки.Пропонуємо перекласти наступні слова і словосполучення.

1 команда 1. Зайвий примірник. 2. Лестощі. 3. Підлабузник. 4. Вивертка.

5. Оживленный разговор.6. Теплится надежда.7. Остальное время.8. Грубые подсчеты.9. Посещаемость.

1. Згаданий.2. Дорожнеча.3. Перебіг хвороби.4. Межі міста.5. Окраса сезону.6. Большое мероприятие.7. Нечаянная встреча.8. Что толку?9. Чешуя.10. Скопление.

Відповіді:1. Лишний экземпляр.2. Лесть.3. Подхалим.4. Отвертка.5. Жвава розмова.6. Жевріє надія.7. Решта часу.8. Приблизні підрахунки.9. Відвідування.

1. Упомянутый.2. Дороговизна.3. Течение болезни.4. Черта города.5. Гвоздь сезона.6. Великий захід.7. Несподівана зустріч.8. Яка рація?9. Луска.10. Скупчення.

3. Конкурс «Всезнайко»Продовжіть прислів’я.1) Під лежачий камінь … вода не тече2) Книга вчить … як на світі жить

14

3) Хочеш їсти калачі… не лежи на печі4) Слово не горобець … вилетить не впіймаєш5) Вчення світ … а невчення тьма6) Любиш кататися… люби і саночки возити7) Краще синиця в руках… ніж журавель в небі8) На дерево дивись, як родить … а на людину, як робить9) Праця чоловіка годує,.... а лінь марнує10) Бережи плаття знову,..... а честь змолоду.

4. Конкурс «Знавці фразеологізмів»

Ведучий. Пропонуємо вибрати конверт із завданнями. Час на виконання – 3 хвилини.1-й конверт.

1. Як зірок на небі.2. Пасти задніх.3. Збити з пантелику.4. Под самым носом.5. От горшка два вершка.

6. Байдикувати7. Переживати за що-небудь8. Збагатитися.

Відповіді.

1. Багато.2. Відставати.3. Заплутати.4. Близко.5. Маленький.6. Ворон лічити7. На голках сидіти8. Нагріти руки

2-й конверт.

1. Ні пари з вуст.2. За царя Панька, як була земля тонка.3. Прикусити язика.4. Как кот наплакал.5. Брать верх.

6. Посадити в калошу –

7. Розжувати і в рот покласти

Відповіді.

1. Мовчання.2. Давно.

3. Замовкнути.4. Мало.

15

5. Перемагати.6. Поставити кого-небудь у незручне становище7. дуже докладно пояснити

5. Конкурс «Редактор»1)Не сиди на полу (підлозі)2)Самий кращий малюнок (найкращий)3)Хрустальний світильник ( кришталевий)4)Я не получаю газет (я не отримую)5)Земельний участок (земельна ділянка)6)Грошовий перевод (грошовий переказ)7)Тут нема печаті (тут немає печатки)8)Дошка об’яв (дошка оголошень)9)Приймати участь (брати участь)10) Підписка на газети й журнали (передплата)

6. Конкурс «Капітан»Ведучий. Мова – то справжній океан. Багато різних мов є на Землі. Недарма існує мудре прислів’я :? «Скільки ти знаєш мов, стільки разів ти людина»В 11-ти томному «Словнику української мови» зареєстровано понад 135 тисяч слів. Але це лише загальновживані. Звичайна людина вживає в середньому 4 тисяч слів. То ж хай слова будуть із справжньої мовної криниці : чисті, красиві, образні.Швидко назвати антонімиСміятися-плакати Шкідливий-кориснийЗгадати-забути Хворіти-видужуватиНіжний-грубий Прощатися-вітатисяПасивний-активний Чемний-невихованийТам-тут Щедрість-скупістьТуди-сюди Енергійний-млявийПрацьовитий-лінивий Свобода-рабствоСучасне-минуле Заснути-прокинутисяЗахід-схід Дружба-ворожнечаЦікаво-нудно Ганьба-славаШтучний-справжній Забороняти-дозволяти.

Ведучий. Сьогодні ми мали унікальну можливість поринути в атмосферу любові і добра, насолодитися красою рідного слова. Робімо все, щоб наше слово

зазвучало повсюди, щоб рідна мова зайняла почесне місце в нашій державі, бо «мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі

плекатимемо її».

Послухайте українські частівки про слова архаїзми.

Ох і гарне слово «віз»

Має четверо коліс.

Мерседесам: замінили

Слово – архаїзм лишили.

16

У жупан колись вдягались,

Щоб холодом не переймались.

А тепер у шубах ми

Утікаєм від зими.

В нас Максимко Бондар вчиться,

Ціла школа ним гордиться.

Бондарі – люди умілі.

Діжки з дерева робили.

Каменяр, кобзар, різьбяр –

Рід занять і божий дар.

Макогін, рядно, рушник –

До цих слів з дитинства звик.

До гречаника візьмуся,

З баняка води нап’юся.

Молоко в дійницю ллю,

Рідне слово я хвалю.

Ми частівки заспівали,

Щоб ви нам аплодували.

Мова рідна – річ корисна,

Барвінкова , гарна, чиста.

Ведучий. А ми з вами сьогодні присягаємося Пречистій Діві Мові серцем і душею.

Учениця Присягаюся, мово, тобі, як небу

Присягає на вірність птах…

Учень Присягаюся словом своїм найпершим,

17

Що дароване матір’ю на устах…

Учениця. Присягаємося любити, шанувати, берегти, леліяти рідну українську мову.

Ведучий. Людині Богом визначено місце народження, країна, небо. А ще - мова, «золота зоряночка» нашої душі й долі, яку понесемо в життя, допоки й віку нашого земного, а потім - і небесного.

Дорожи українською мовою,

Рідна мова - основа життя.

Хіба мати бува примусовою?

Непутящим бува дитя!

Тож любіть мову свою, українську, як рідну матір.

Учениця. Любіть рідну мову

Вивчайте, люди, рідну мову,

Дітей, онуків нею вчіть.

Її, як пісню колискову,

Як матір в серці бережіть.

Любіть цю мову, як кохану,

В похмурі і щасливі дні.

Любіть її, як Богом дану

Лиш українцям на Землі.

За милозвучність барвінкову,

За присмак сміху й полину

Плекайте, люди, рідну мову,

Любіть, як сонце, як весну.

Як хліб, як Землю, як Свободу

Любіть, як горду нашу Суть.

Безсмертя й велич свого роду

Нащадки в мові збережуть.

Моліться ж мовою своєю,

Хай біль і радість в тих словах

18

До Бога линуть над Землею

І освятять стражденний шлях.

Встає зоря в імлі ранкова,

Над Україною встає…

Любіть же, люди, свою мову,

Нас світ по мові пізнає. .

19