1

Відділ освіти Любомльської районної державної адміністрації

Методичний кабінет

Хворостівський навчально-виховний комплекс

«Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад»

Творчі сходинки педагогів Волині

Номінація «Образотворче мистецтво»

(Альбом-довідник)

2014 рік

2

Відомості про автора:

Падун Руслана Миколаївна,

вчитель початкових класів та образотворчого мистецтва,

осіта середня спеціальна,

8 тарифний розряд,

стаж 15 років

Анотація

В альбомі-довіднику «Волинь і образотворче мистецтво» подано біографії

та світлини картин художників, життєвий і творчий шлях яких пов'язаний з

Волинню.

Посібник рекомендований для учнів, вчителів, батьків, які хочуть

поглибити свої знання з культурної спадщини Волині.

Рецензія

Навчально-методичне видання знайомить з десятьма провідними

художниками Волині. В ньому зібрано біографічні відомості про художників

краю. В світлинах митців відображено навколишній світ через їх художнє

світосприйняття.

Рецензенти:

1. Пляшечник В.Г., вчитель історії, кваліфікаційна категорія «спеціаліст

вищої категорії», педагогічне звання «старший вчитель».

2. Глинянчук Г.С., методист РМК

Обговорено та схвалено координаційно-методичною радою

Хворостівського освітнього округу (протокол №3 від 19 лютого 2014 року)

3

Зміст

Передмова……………………………………………………4

1. Байдуков Олександр……………………………………….. 5

2. Бурчак Віктор ……………………………………………… 10

3. Вольський Олександр …………………………………….. 16

4. Галькун Тетяна ……………………………………………. 19

5. Гвоздинський Віктор……………………………………… 26

6. Моравська-Шебалкова Лариса ………………………… 30

7. Мирон Нестерчук …………………………………………. 36

8. Михальська Валентина …………………………………… 45

9. Савицький Михайло ……………………………………… 54

10. Ядчук-Мачинська Оксана ………………………………… 61

Використані джерела……………………………………... 66

4

Передмова

Синьоока Волинь приваблює своїми чудовими краєвидами кожного, хто хоч

раз побував у цій місцевості.

Відома українська поетеса Леся Українка також почерпала творче

натхнення серед поліської природи. Оспівана Волинь у піснях, змальована в

поетичних рядках. Тож не могла вона залишити байдужими і серця митців

мистецтва, зокрема художників.

В пропонованому альбомі-довіднику «Волинь і образотворче мистецтво»

зібрано біографічні відомості про художників, які свій життєвий чи творчий шлях

пов’язують з Волинню.

Світлини, розміщені в альбомі, дають можливість ознайомитись з творчими

доробками художників різних за тематикою, жанром і стилем.

Альбом-довідник розрахований на увагу вчителів дисциплін художньо-

естетичного циклу, школярів та шанувальників образотворчого мистецтва.

5

Байдуков Олександр

Народився 10 червня року в

селянській сім'ї в с.Троїцьке, нині

Мелітопольський район . В 1939 році

поступив до Дніпропетровського

художнього училища, навчання перервала

війна.

В часі Другої світової війни —

картограф при штабі полку, розвідник у

танковому підрозділі,

9 травня 1945року зустрів у Берліні.

Повоєнну працю розпочав на Волині - художником Ківерцівського

лісокомбінату, після створення 1952 року Волинських художньо-виробничих

майстерень, живе і працює в Луцьку.

Серед його творів цього часу:

«Осінній ліс» — 1951р., «Вечірні промені» — 1959р., творчі серії «Озера Волині»,

«Дерева-велетні».

1968 року взяв участь у Всеукраїнській художній виставці. Цими роками

створив пейзажі «Льодохід», «Рання весна», «Тануть сніги», «Поезія лісу»,

«Лісова пісня», « Весняна симфонія», «Дуби під Оликою», «Волинський ліс»,

«Лелеки».

В подорожах країною намалював «Дуб поетів», «Мелодії весни», «На

галявині», «Озеро Дружби», «Золоте Полісся», «Сонячний День», «Село Седнів»,

«Яблуні цвітуть», «Олицькі дуби», «Липи над Лугою», «Весна», «Біля ставка»,

«Земля», «Кріпость над Бугом», «Зима на Білому озері», «Казка Білого Озера»,

«Дідова пасіка».

6

Під враженням від перебування в Лесиному краю створив цикл «Лесин

край» — «Будиночок Лесі Українки в Колодяжному», «Озеро Нечимне»,

«Урочище Скулин», «Урочище Нечимне», «Камінь Лесі Українки».

Створив серію робіт «Запорізька Січ» — «Могила кошового отамана Івана

Сірка», «На острові Хортиця», «Чортомлинська Січ», «Чорна скеля», «Козацькі

могили» — «Журавлиха», «Могила під Лебедином», «Поле битви під

Берестечком», «Курган Нечая»,

«Пам'ятники архітектури України» — «Борисоглібський собор в Чернігові»,

«Собор у Володимирі», «Кирилівська церква в м. Києві»,

полотна-натюрморти «Георгіни» — 1968р., «Волинський натюрморт», «Лісові

щедроти» — 1969р., «Натюрморт з гладіолусами» — 1972р., «Півонії» — 1976р.,

«Дари осені» — 1977р., «Натюрморт з грибами» — 1980р., «Натюрморт з

книгою» — 1981р., «Лісові квіти»- 1986р., «Льон» — 1987р., акварелі- увійшли до

циклів «Краса рідного краю», «Пам'ятники архітектури, заповідні куточки», «По

місцях боїв з фашистами».

Загалом створив більш як 1000 картин.

Приймав участь у 30 місцевих, республіканських та закордонних виставках,

провів 22 персональні виставки.

7

Горобина

Чайки над Світязем

8

Осінь

Зимовий день

9

Волошки

10

Бурчак Віктор

Народився в Ковелі 1957 рік . Навчався в

Львівському державному інституті прикладного та

декоративного мистецтва.

У мистецтво Віктор закохався ще маленьким:

завдяки керівництву дитячого садочка, куди хлопчика

не прийняли. Але хто мав вдома доглядати малого,

коли старші діти — вже підлітки і мають свої справи, а

батьки на роботі? В пригоді стали кольорові олівці та

папір. З ними, не помічаючи самотності, поки всі були

зайняті, Віктор поринав у загадковий світ мистецтва. Вимальовував різні образи,

що виникали в його дитячій уяві. Розглядаючи копію картини художника

Віктора Васнєцова «Три богатирі», хлопчик уявляв, що кремезні мужі на

могутніх, гривастих конях прямують до нього, відчиняють двері в казку. Їх і

змалював юний художник. Це була перша копія і перша картина митця.

У 1982 році Віктор склав іспити до Львівського державного інституту

декоративно-прикладного мистецтва і поступив на кафедру художнього скла.

Будучи на той час батьком двох дітей, Віктор успішно справлявся з навчанням,

очолював студентську профспілку, піклувався про захист прав молодих людей.

Перший вітраж — це дипломна робота: шість декоративних композицій, що

були розміщені в поліклініці 4-го управління Міністерства охорони здоров'я

УРСР м. Києва. З 1987 до 1995 року працював у Спілці художників Волині

художником-вітражистом. Доводилось виконувати різні державні замовлення.

Вітражні композиції, виконані у стилі «модерн», прикрашають світські та

адміністративні споруди Києва, Трускавця, Луцька, Львова, Ковеля, Шацька.

У 1992 році Віктор починає працювати в сакральній тематиці, створюючи

вітражі для храму Святого апостола Андрія Первозваного у Ковелі. З того часу

вітражі на релігійні теми стали основою творчості художника. Оформив 25

костелів у Польщі та ряд православних і католицьких святинь у Ковелі,

Володимирі, навколишніх містах і селах.

11

Нещодавно художник створив, дотримуючись іконописних канонів, серію

чудових ікон «Свята Трійця», «Юрій Змієборець», «Волинська Богородиця»,

«Спас у славі», використавши для художнього відображення не традиційну

темперу чи олію, а кольорове скло.

Віктор постійний учасник групових виставок у Луцьку та Ковелі. У квітні

2010 року в Галереї мистецтв Ковеля відбулася персональна виставка мистця.

Влітку 2011 року він активно брав участь в Міжнародному пленері іконописців,

що проходив на Волині в селі Замлиння. Організаторами виступили Генеральний

консул РП в Луцьку, Волинська організація Національної спілки художників

України (голова Володимир Марчук), Львівська академія мистецтв (кафедра

сакрального мистецтва). Тут Віктор показав майстер-клас, продемонстрував, як

етап за етапом створюється ікона у вітражі.

Віктор Бурчак працює у невеликій, але добре облаштованій для роботи

майстерні. У ній завжди радо приймає гостей, серед яких — учні художньої

школи, люди з мистецького середовища. Щиро ділиться секретами своєї роботи,

щоб донести до кожного значимість вітража, як одного із видів монументального

живопису.

Перші вітражі з'явилися у Західній Європі в ХІІ ст., поступово проникаючи

далі на Схід. Сьогодні вітраж є одним з найпопулярніших видів

монументального живопису в оформленні інтер'єрів як культових, так і світських

та адміністративних споруд

.

12

Світильник

Святий Казимір та Ядвіга

13

Святі Альберт та Максиміліан

14

Іоан Павло та кардинал Вішинський

15

Христос

16

Вольський Олександр

7 жовтня 1927 року у селі Свидники на

Ковельщині народився Олександр Павлович

Вольський. Важкі дитинство та юність випали на його

долю. А малювати любив з ранніх літ. Його цікавість,

мрії про широкий світ мучили з дитинства. Душа

прагнула осягнути, пізнати все . Та не такий виявився

яскравий світ насправді. Батька, міцного хлібороба,

більшовики засудили. Сім років будував Волго-

Донський канал, далі працював у Солікамську на

Уралі. Залишилась згорьована мати з трьома дітьми.

Вчитися на художника хлопцеві не довелось. Відбував строкову службу в 1946-

1951 рр. у Пермській області. Там у художній галереї познайомився з

художником Кашевніковим І. Г., який став йому наставником. Отож, коли

повернувся із армії, вже з фарбами не розлучався. Став по можливості

відвідувати мистецькі виставки, музеї. Це давало йому самостійні уроки. Часто

сперечався, долав протилежні бачення оточуючого суспільства. А коли не

вдавалося або відчував небезпеку, найкращим другом, розрадою була природа.

Він умів розмовляти з деревами, квітами, травами. Його розумів мовчазний ліс.

Олександр Павлович часто приходив у музей. Розглядав експозиції,

виставки, давав поради, робив зауваження. Також ділився і своїми проблемами.

Його втомлена душа прагнула правди. І ті почуття, думки лягали на полотно, у

більшості похмурі, як його життя. Олександр Павлович мав свою власну

філософську думку і нікому її не нав'язував. Його біографія, починаючи з

дитинства: служба в армії, образ батька, будні життя, краса природи, описані у

віршах, поемах, іноді з гумором передають бачення життя з висоти прожитого.

Серце його горіло любов'ю до природи і до матері-України.

17

Після шторму

Сходить місяць

18

Три сосни

Лісова річка

19

Галькун Тетяна

Красива, невеличка на зріст жінка з глибокими

мудрими очима, які випромінюють неймовірне

тепло і доброту.

Це в першу чергу – гени. Її бабуся Параска,

по татовій лінії, походить із знаменитого роду,

який дав світовій, українській культурі

самобутню малярку Катерину Білокур. А її брат

Т.Білокур був відомим на Черкащині

іконописцем, ікони якого зберігаються в

Уманському музеї. Тетяна нещодавно у

невеличкій хатині на Черкащині, яка була його

майстернею, побачила спеціальний камінь, яким

майстер розтирав фарби із жовтками, дотримуючись колишніх технологій. Тож

цілком зрозуміло звідки у Тетяни Галькун, яка народилася у віддаленому від

райцентру селі Ропотуха на Черкащині, з дитинства жевріло бажання стати

художником, а не артисткою чи співачкою. Вона, до речі, мала такий голос, що

доводилося вибирати між Київським художнім інститутом (тепер академія) і

консерваторією. Ще малою дитиною, підводячи глиною призьбу, намагалася

щось намалювати біля печі. Бабця малюнки змивала, але не сварила. Найсвітліші

спогади дитинства пов’язані саме з сонячною оселею бабці Секлети і дідуся

Євлампія. Загалом її дитинство важко назвати щасливим, бо було воно вбогим,

мамі довелося стати головною годувальницею сім’ї з п’яти осіб. Тато пройшов

усю війну, а підірвався на міні обробляючи поле, тож отримав в додачу до

милиць маленьку колгоспну пенсію. Після обміну грошей, це становило всього

п’ятнадцять карбованців. Діти не зносили доброї одежини, не мали належного

харчування, але особливо не журилися бо розуміли, що їм ще не найгірше, у

післявоєнному селі було багато вдів яким ще сутужніше.

Тож коли Тетянка заходила у світлицю до бабусі й дідуся, душа співала,

відчувала якусь особливу благодать. В цій сільській хатині був неймовірно

20

великий позитив, їй хотілося жити і творити. Родичі малу не балували,

заставляли пасти гусей і корову, дівча. як й інші дітлахи, намагалося втікати від

роботи. Ці суперечки тепер .

Тетяна Дмитрівна з трепетом згадує останню волю мами, яка попросила

батька відвезти її до Києва у художню школу, «щоб мала трохи легшу роботу».

Якось, приїхавши від млина, жінка підняла мішок, який важив мало не

стільки ж як вона сама і важко

занедужала. Місяць кричала

від нестерпного болю, їсти

нічого не могла. Потім,

підв’язавши рушником

зболений живіт,

продовжувала помаленьку

господарювати. Лише через

рік тато повіз її до столиці.

Лікарі радили негайно робити

операцію, на яку вона так і не зважилася. У ті часи діагноз «рак» звучав як

вирок, тому покладалася на долю, яка була в неї вельми незавидною. Мама вже

була важко хворою та їй наділили гектар буряків. Таня з сестричкою прямо зі

школи з портфеликами йшли на колгоспне поле допомагати. Діти стягували на

купки коренеплоди, а мама вже приречена, сидячи на холоді, їх чистила. Потім

їм треба було навантажувати буряки на машину. Мама знала, що дояркою бути

трохи краще, але донька замала і для цього тягаря. Треба було вставати о

четвертій ранку, а завершувати робочий день після опівночі, та й доїли корів

вручну, про доїльні апарати ніхто й гадки не мав.

Три роки мама поволі згасала, худла і відійшла до Бога. Тож дитинство Тані

важно назвати безтурботним.

Навчаючись у художній школі імені Тараса Шевченка в столиці,

приїжджала, до дідуся з бабусею. Ті питали чи багато на канікули дали завдань,

21

дівчина відповідала, що треба виконати зо сто робіт – п’ятдесят малюнків і

стільки ж живопису, бо буде з них робити композицію.

На четвертому курсі Київського художнього інституту вона написала

портрет дідуся і бабусі, які замінили батьків, і натюрморт «Бабусине вікно», на

якому у стареньких чавунках, у яких продірявилося денце, ростуть вазони

калачики. Ця робота у 1972 році була на виставці «Мальовнича Україна», її

хотіли купити за пристойні гроші, але вона не продала. Згодом, коли з чоловіком

приїхали на Волинь, жили дуже бідно, не мали навіть посуду, їй запропонували

за цю картину суму, якої вистачило б на половину машини «Волга», вона не

погодилася розлучитися з частинкою дитинства. Саме, побачивши це полотно,

Тетяна Яблонська сказала: «Тільки дитина від землі може написати такий

натюрморт».

Найкращі спогади дитинства пов’язує з життям у дідусевій хаті. Це світло

вона зуміла пронести крізь роки, воно проглядається у її картинах. Дивлячись на

її картини, серце наповнюється любов’ю до життя. З сьомого по 11 клас вона

була вхожа у сім’ю Якутовича, мала нагоду спілкуватися з воістину творчими

людьми. А коли вступала до академії жила в майстерні великого майстра, мала

нагоду переконатися, що великі люди водночас дуже прості. Коли вона вступала

до художньої академії Якутович ділився малярськими секретами, розповідав їй

про важливі композиційні штрихи. Ще навчаютьсь у художній школі, їй випала

нагода кілька днів жити вдома у Тетяни Яблонської. Таня порізала ногу і донька

Тетяни Нилівни Оля, яка вчилася також у художній школі, запропонувала

пожити у них поки нога не загоїться.

У свій час великі педагоги допомогли їй творчо сформуватися, ділилися

своїм вмінням, тепер вона також не шкодує свого досвіду, передаючи його

студентам. Вона викладає і викладається. У неї 12 студентів і за кожного

вболіває як за власну дитину, за кожного бореться. Бо знає всі діти мають Божу

іскру її треба розвивати. Вона буває дуже вимогливою, але й буває по-

материнському доброю до старанних.

22

Та чи не найдосконалішим твором народної художниці є донька Юля, яка

увібрала від батьків різні таланти. Вона була півфіналісткою відомого проекту

«Україна має талант», має тонке відчуття музики, чудово грає на фортепіано,

прекрасна драматична актриса.

Це свідчення того, що Тетяна Дмитрівна прекрасно себе реалізовує як

дружина, мама, педагог і митець. Її серія зі ста вишуканих робіт з символічно-

філософською назвою «Зникаюче полісся», частково виствлялася на триєнале

«Живопис-93» у Києві, персональній виставці у місті Холм (Польща),

колективній виставці у Мінську, зберігається у фонді Президента України, штаб-

квартирі ЮНЕСКО, Міністерстві культури та Міністерстві освіти України. Про

вагомий вклад Тетяни Гальку у вітчизняне мистецтво розповідається у

енциклопедичних виданнях «Митці України», «Малярство України», «Жінки

України», «Енциклопедія сучасної України», монографіях «Художники

Прикарпаття», «Волинь на зламі століть; історія краю», 1969-2000рр.)»,

телефільмах «Радість польоту» та «Портрет з уяви». Вона воістину велика жінка,

адже щоб так тонко відчути красу нашої неповторної природи, побачити

неповторність кожної польової квіточки треба мати особливе серце. Вона не

просто народний художник, а й народний дипломат, що живописними

полотнами розповідає світові про красу нашого краю.

23

Яблука

Подих весни

24

Прощавання

Лісова пісня

25

Бабця Секлета і дідусь Євлампій

Серед нескошених луків

26

Гвоздинський Віктор

Народився 25 лютого 1951 року в м.Володимр-

Волинський Волинської області.

Освіта: 1966-1970рр – Харківське художнє

училище

Викладачі з фаху: Богданов В.В., Шигимага П.А.

1970-1975рр – Харківський художньо-

промисловий інститут

Викладачі з фаху: професор Бєсєдін С.Ф.,

Константинопольский А.М., Мартинець О.В.

З 1975р. Працює в Рівненських художньо-виробничих майстернях.

З 1985 р. – член Національної Спілки Художників України.

Пейзажі чи не всієї Західної України зображені на полотнах Віктора

Гвоздинського. Є картини, написані лише за кілька годин. А ось натюрморт

„Українська кераміка” народжувався від першого й до останнього мазка аж два

місяці. В майстерні художника більше трьох тисяч полотен.

Віктор Гвоздинський каже, пейзажі не копіює, пише картини душею.

Участь у виставках:

1973р. – Обласна виставка молодих художників, м.Харків

1977р. – Республіканська виставка молодих художників, м.Запоріжжя

1980р. – Виставка творів художників західних областей України,

присвячена 40-річчю воз’єднання українського народу, м.Москва

1980р. – Республіканська виставка «60 років ВЛКСМ», м.Київ

1981р. - Республіканська виставка акварелі, м.Київ

1982р. - Республіканська виставка «Молоді художники України», м.Київ

1983р. - Республіканська виставка молодих художників прсвячена ХХVI

з’їзду ВЛКСМ, м.Київ

1984р. - Республіканська виставка «60 років західному прикордонному

округу», м.Київ

27

1984р. – Всесоюзна виставка акварелі, м.Баку

1985р. - Республіканська виставка акварелі, м.Київ

1987р. - Республіканська виставка «Мальовнича Україна», м. Київ

1985р. - Персональна виставка «Весна в акварелях Віктора

Гвоздинського», м.Рівне

1988р. - Персональна виставка м.Прага,Чехія

1989р. - Персональна виставка м.Єсенік, Чехія

1995р. - Персональна виставка м.Єсенік, Чехія

1997р. - Персональна виставка м.Єсенік, Чехія

2000р. – Виставка українських художників в Белорусі, м.Мінськ

2006р. – Виставка «Мотиви Пйотриківькі», м. Пйотркув-Трибунальський,

Польща

2006р. – Міжнародний пленер «Історичні та природні перлини

Рівненщини», м.Острог

2007р. – ІІ Міжнародний пленер, м.Острог

2008р. – ІІІ Міжнародний пленер, м.Острог

2009р. – Виставка художників Рівненщини в рамках проведення Днів

культури України в Полщі, м.Ольштин, Польща

2010р. – Республіканська виставка «Мальовнича Україна», Кмитів

2011р. - Пленер в Комломиї

2011р. - V міжнародний пленер Острог-Пересопниця

2011р. - Творчі поїздки на Буковину та Івано-Франківщину

2012р. - Малярський пленер "Весна" в Буковелі

2012р. - Виставка В. Гвоздинського та О. Бізюка "На струнах душі" м.

Луцьк

28

Вечірній Острог

Зимовий вечір

29

Весняний день

Пейзаж з Вознесенським собором

30

Моравська-Шебалкова Лариса

Народилася Лариса Володимирівна 4 травня 1948

року в родині художника на Волині. З дитинства

займалася прикладним мистецтвом і любила

малювати.

У 1967 році вступила у Львівський державний

інститут декоративно-прикладного мистецтва на відділ

художньої кераміки. У студентські роки брала участь в

обласних та міжнародних виставках (Японія). У 1972

році захистила диплом на відмінно. Тема дипломної

роботи: «Російські народні казки» декоративні пласти - розпис. Після цього

працювала в Київському фонді, у Чернігівському будинку народної творчості.

Потім переїхала до Львова і працювала у Львівських міжобласних

реставраційних майстернях з реставрації класичного вітража.

З 1975 року працює у Львівському державному інституті декоративно-

прикладного мистецтва на кафедрі кераміки, а з 1976 року в науково-дослідному

секторі при інституті на посаді старшого наукового працівника. Постійна

учасниця обласних, республіканських, міжнародних виставок (Польща,

Фінляндія). Експонуються декоративні пласти, вітражі, посуд, маленькі форми,

жіночі прикраси. Художниця зацікавлено працює над мініатюрою, в області

маленьких форм, а враженням у неї є жива природа. У творчих виробах

художниці таємний образ усього світла, образ епохи.

Останнім часом активно працює в стилі батик.

31

Польові квіти

Натюрморт з горобиною

32

Дідусевий сад

Біла мальва

33

Вишеньки, спогад

про дитинство

Той, що запалює зірки

34

Благодать

Різдвяне дерево

35

Цвіт яблуні

Попливу я в казку

36

Нестерчук Мирон

Народився в селі Сильно, тепер

Ківерцівського району, на Волині у сім'ї

Марини та Матвія Нестерчуків. Батьки

загинули наприкінці війни, коли хлопчику

ще не було й 2-х років. Через рік помер від

дифтериту й старший брат Виталько.

Виховувала малого баба Степанида, батькова

мати.

Змалечку мріяв стати художником, але мрія та розтягнулася на кілька

десятиліть — так склалося життя.

Перші фарби — то коробочка сухих акварельних фарб з відтиснутим на

них сонцем. Одночасно хлопчик щось малював кольоровими олівцями, які

привезла з Луцька двоюрідна сестра Павліна.

Першим вчителем малювання став художник-самоук Дмитро Іванович

Кущ, який малював олійними фарбами копії з старих олеографій, здебільшого

оленів серед лісу.

Десь більше року збирав Мирон гроші на олійні фарби. Назбирав їх аж 29

карбованців. Незабаром за ті гроші товариш дитинства Петро, гостюючи у брата

в Харкові, купив омріяні олійні фарби. Так з'явилася перша картина, вірніше

картинка: засніжений ялиновий ліс, хатка, сани, конячка.

Картина довго не хотіла сохнути, бо художник замість розчинника фарб

вживав гас. Через деякий час брат двоюрідний брат Андрій повідомив, що у

сусідньому селі Городищі продаються олійні фарби (він тоді працював

механізатором). Це були «Краски маслянные ученические», цінні передусім тим,

що там були жовта й червона фарби, яких в малого художника до того не було.

У 1959 році став студентом-першокурсником Українського інституту

інженерів водного господарства, який щойно переїхав з Києва до Рівного.

37

У 1961 році в Рівному відкрилася при обласному Будинку народної творчості

студія образотворчого мистецтва. Попав Мирон до студії десь через місяць, коли

навчання вже було в розпалі. Через місяць він наздогнав кращих студійців,

особливо успішно йшли рисунок та акварель.

Після закінчення інституту трохи попрацював на Чернігівщині, згодом

служив у війську.

В 1969 році Мирон Матвійович жив у Луцьку, працював у проектній

організації, а вечорами відвідував студію образотворчого мистецтва при

тамтешній дитячій художній школі.

Одночасно з студійним навчанням, він навчався також у Московському

заочному Університеті мистецтв на факультеті образотворчого мистецтва. Там, у

Луцьку, мав першу персональну виставку в коридорах обласної молодіжної

газети. Виставка мала успіх: про неї писалося, а одну роботу... вкрали.

З 1971 року й дотепер живе Мирон Матвійович в Галичині, у Стрию.

У 1977 році відбулася першу персональну виставку в Стрию.

У 1999 році з виставкою естампної графіки побував у Вірменії.

У творчому доробку художника біля 200 рисунків, 200 гравюр

(лінорит,дереворит,офорт), понад 200 живописних робіт (олія, темпера, пастель),

біля 100 акварелей. Понад сотню робіт (переважно графічних та акварелей)

знищив колись. Вони не мали якоїсь мистецької вартості, але могли б тепер

послужити, як матеріал, для майбутніх творчих робіт.

Окремі роботи знаходяться в галицьких музеях — Музеї-садибі Івана

Франка в с. Нагуєвичі Львівської області, в історико-краєзнавчому музеї в м.

Бережани Тернопільської області, в краєзнавчому Музеї «Верховина» міста

Стрия, приватних збірках Австралії, Великобританії, Вірменії, Молдови,

Норвегії, США, Польщі, Росії, Угорщини і, звичайно, України.

38

Чорнобривці

Навкруги Берестечка

39

Українка

Теплий квітень

40

Світло

Останній промінь

41

Максим

Марина

42

Гори димлять

Дерева

43

Три святителі

Мелодія Карпат

44

Свічка у вікні

Портрет доньки

45

Михальська Валентина

В мальовничому селі Хворостів, що в

Любомльському районі,15 cерпня 1964р.

народилася чорнява дівчинка, якій судилося

стати Людиною з великої букви. У 1971 р.

Валя пішла в перший клас Хворостівської

середньоїшколи, але через погіршення стану

здоров'я батьки змушені були відвезтиїї в

Костопільську школу-інтернат, щов

Рівненській області.

В 1976 р. через важку недугу перестала

ходити і була вимушена припинити

навчання і повернулась в рідне село. Малювати почала в 1985р. У творчому

доробку В. Михальської – понад 800 робіт. Працює художниця в основному

акварельними фарбами, проте багато творів виконані пастеллю, кольоровими

олівцями, олійними фарбами, у техніці туш-перо. Всі ці різноманітні техніки

художниця вміло використовує у написанні пейзажів, натюрмортів, портретів,

іконопису, монотипій, книжковій ілюстрації.

В 1995 р. працювала вчителем образотворчого мистецтва для проведення

індивідуального часу в Хворостівській ЗОШ І-ІІІ ступенів.

В 1991р. в м. Луцьку відбулася перша персональна виставка художниці.

Валентина Михальська – перший лауреат обласної мистецької премії імені

Йова Конзелевича, який вважається основоположником волинської школи

іконопису.(1994)

Отже, визнання не забарилося, та Валя завжди наголошує , що ці успіхи

були б неповні без моральної та фізичної підтримки брата Миколи. Він

допомагає їй побувати на природі, оформляти в рамки готові картини. Троє їх у

батьків – мами Тетяни Дем’янівни та батька Михайла Антоновича. Старша

Ганна вже давно живе далеко від рідного села. Та Валі «везе» на хороших людей

46

– підкреслює вона, від рідних, знайомих і просто незнайомих завжди відчуває

розуміння і підтримку.

З 1991р. постійно проходять персональні виставки художниці у Луцьку,

Любомлі, Ковелі, Колодяжному, В.-Волинському, Маневичах, Рівному,

Хмальницькому, Костополі, Шепетівці, Києві. У 2000р. відбувся тур виставок

творів художниці по містах України : Запоріжжя, Львів, Вознесенськ, Нова

Каховка, Кривий Ріг.

Валентина Михальська брала участь у ІІІ міжнародній виставці інвалідів,

що проходила в місті Люблін(Польща), а також у 16 та 17 міжнародних

конкурсах «Премія миру», що відбулися в Італії.

В 1998р. видана збірка поезій А.Махонюка «Дощу мелодія блакитна» з

графічними ілюстраціями В.Михальської. В 1999р. вийшла збірка поезій Є

Лещук «Вершина», проілюстрована частково художницею.

В 2000р. побачила світ дитяча книга М. Онуфрійчука «Загадайлівка» з

кольоровими малюнками. В 2002р. була перевидана казка «Лелія» Л.Українки,

проілюстрована Валентиною Михальською. У цьому ж році вийшла з друку

дитяча книжка розмальовка А Карп'юка «Малювала киця хатку» з ілюстраціями

художниці. В 2003р. вийшли з друку ще дві книжечки, проілюстровані В.

Михальською: книжка-розмальовка «На подвір'ї у бабусі» Юлії Костюкевич і

вірші для дітей Л. Українки «Вишеньки-черешеньки».

В 2003р. художниця брала участь у міжнародному конкурсі екслібрисів,

присвяченому Лесі Українці та родині Косачів. В цьому ж році на Волині

заснована обласна мистецька премія ім. Валентини Михальської.

Світла, сонячна душа художниці виявилася й надзвичайно чутливою до

слова. В . Михальська недавно почала писати вірші для дітей. У її віршах

стільки тепла, краси й доброти, що проліски зацвітають посеред снігів, а хитра

лисичка в останній момент втрачає інтерес до мешканців курника.

« Я так люблю цей світ! У ньому все таке прекрасне…» - постійно

підкреслює художниця.

В 2004 р. нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня.

47

48

«Мелодія осені»

«Розлука»

49

«Стиглі сливи»

«Хмільні вишні»

50

«Берізоньки»

«Ой у лузі, лузі червона калина»

51

«Автопортрет у капелюшку»

«Мавка»

52

«Материнство»

«Смачний виноград»

53

Колядники»

«Богоматір з немовлям»

54

Савицький Михайло

Михайло Феліксович Савицький народився 8

травня 1930 року в Луцьку. Тут пройшли його

дитинство та шкільні роки. Повоєнного 1949 року він

став студентом живописно-декоративного відділення

училища імені Івана Труша.

Тут М. Савицький навчався до 1956 року, після

чого повернувся у рідне місто. Свою трудову

діяльність розпочав у Волинському обласному кооперативному товаристві

художників. Одразу по закінченні училища став учасником художніх виставок в

обласному центрі.

В 1967 році він закінчив факультет графіки Львівського поліграфічного

інституту імені Івана Федорова.

Поле діяльності М. Ф. Савицького досить різнопланове: працював у

станковому і монументальному живописі, графіці є виконавцем чималої

кількості оформлюваних робіт. Проте у своїй творчості художник віддає

перевагу графіці. Твори саме цього виду образотворчого мистецтва презентують

його мистецький доробок на художніх виставках у Луцьку, Києві, інших містах

Радянського Союзу, серед яких: серія літографій до твору "Лісова пісня” Лесі

Українки (1975р.), «Портрет Григорія Сковороди” (1972р.), "Портрет Лесі

Українки” (1985р.) та ін. В переліку його виставкової діяльності – кілька

персональних, чимало республіканських виставок учасником яких він був з 1970

року.

Після закриття Товариства волинських художників і до виходу на

заслужений відпочинок він працював у художньо-виробничих майстернях

Художнього фонду. 1977 році Михайло Феліксович вступив у члени Спілки

художників УРСР. Дотепер М. Савицький мешкає в Луцьку, творчо працює.

10 республіканських, регіональних та міжнародних художніх виставок, зокрема:

1976 - "Художники м. Луцька", Варшава. Польща.

55

1977 - "Естамп", Київ.

1980 - "Виставка творів західних областей України ", Москва. Росія.

4 персональні виставки, зокрема:

2000 - Луцьк, Україна.

Створені Михайлом Савицьким проникливі художні образи означені

стилістичною цілісністю й вишуканістю.

56

57

58

59

60

61

Ядчук-Мачинська Оксана

Народилася 1964 року в м. Володимирі-

Волинському. Закінчила Київський художньо-

промисловий технікум (тепер КДІДПМД ім.

М.Бойчука). Із 1992-го – член НСХУ. Працює в

жанрі станкового малярства. Учасниця

регіональних, всеукраїнських та міжнародних

виставок. Твори знаходяться в державних та

приватних колекціях України, Фінляндії,

Німеччини, Канади, США, Литви, Польщі та інших країн. Мешкає та творчо

працює в Луцьку.

Ця вишукана жінка з великими мрійливими очима казкової царівни свою

життєву філософію вибудувала так, що ні в кого не виникає жодного сумніву:її

шлях – це шлях справжнього митця з тонкою душевною організацією, пошуками

та знахідками, злетами, ваганнями та творчими радощами.

Доробок художниці – це вільне творення у традиційних живописних

техніках, а також експериментування з різними матеріалами. Її роботи завжди

можна вирізнити за яскравою образно-композиційною побудовою,

використанням декоративних елементів, що надають сучасності в трактуванні

сюжетів, та своєрідною стилізацією людських постатей із витонченими

пропорціями.

Оксана Ядчук-Мачинська багато подорожувала країнами Європи,

залишаючи на полотнах спомини про побачені місця («Чорногорські мотиви»,

«Спогад про Херсонес»). Та найнезабутніше враження справила на художницю

Фінляндія з її незайманою чистотою довкілля. Так з'явилися серії робіт «Життя

дерев» та «Люди і птахи», присвячені природі й людям цього північного краю.

Живопис Оксани – філософсько-асоціативний, романтичний, із замилуванням

світом людей, природи, речей. Це портрети, фантасмагоричні пейзажі,

62

натюрморти з улюблених волинських предметів побуту та безліч разів

мальованого вересу.

На полотнах волинської художниці живе білий вітер, що мандрує

поміж квітами, деревами, птахами, збурює водограї, ширяє поміж

землею й небом, милується закоханими людьми, витонченими жінками. Він –

уособлення душі авторки, ніжної та вразливої й водночас міцної, як

криця, з відчуттями потаємного невидимого світу, тугою за нездійсненним та

радістю від Буття.

Вибрані виставки

1989- Республіканська художня виставка «Людина і світ», Київ.

1991- Міжнародна виставка мініатюри «Delbellogallery», Торонто (Канада).

1992- Республіканська художня виставка «Осіння», Київ.

Виставка десяти луцьких художників, галерея «Крайня хата», Луцьк.

1996- Виставка мініатюри, Київ.

1998- Персональна виставка, офіс «Rannila Steel Oy», Кааріна (Фінляндія).

1999- Персональна виставка, галерея «Крайня хата», Луцьк.

2001- Персональна виставка, міська галерея мистецтв, Ковель.

2005- Виставка волинських художників, Замость, Польща.

Персональна виставка, Історико-культурний заповідник «Старий Луцьк», Луцьк.

2007- Виставка, присвячена Дню Незалежності України, Брест (Білорусь).

2008- Дипломант виставки сучасного мистецтва, присвяченої 100-річчю з дня

народження Марії Приймаченко, галерея «Зуза», Рівне.

2009- Виставка «Біла», галерея «Коралі», Львів.

2011- Регіональна виставка «Сусіди», Палац мистецтв, Львів.

Міжнародна мистецька виставка «Львівський осінній салон», Палац мистецтв,

Львів.

2012- Міжнародна мистецька виставка «Львівський осінній салон», Палац

мистецтв, Львів.

63

64

65

66

Використані джерела:

1. http://myronnest.arts.in.ua/gallery/w/308261/

2. http://users.i.com.ua/~batik/batic/biograf.html

3. http://www.volart.com.ua/ukr/art.shtml

4. http://volyn-museum.at.ua/

5. http://art-lutsk.at.ua/news/valentin_kirilkov_maljarstvo/2012-05-07-25

6. http://www.impress.com.ua/ukrainian/catalog/10/text

7. Минуле і сучасне Волині і Полісся: Луцьк в історії Волині та України.

Науковий збірник. Випуск 35. Матеріали XXXV Міжнародної історико-

краєзнавчої наукової конференції, м. Луцьк. – Луцьк, 2010. – С. 376-377.

8. Волинський музейний вісник: Музеї у дослідженні та збереженні пам’яток

культурної спадщини західноукраїнських етнічних земель. Наук. зб. : Вип.

4. / упр-ня культури і туризму Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей; каф.

документознавства і музейн. cправи ВНУ ім. Лесі Українки ; / упоряд. А.

Силюк, Є. Ковальчук. – Луцьк, 2012. – С. 175-178.

9. Історія Волині. ХХ - початок ХХІ ст.: краєзн. бібліогр. покажч. / Волин.

нац. ун-т ім. Лесі Українки ; уклад. Л. П. Дейнека ; упоряд. Л. А.

Понєдєльник. - Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. - 136 с.