Національна академія наук УкраїниІнститут української мови

Українська лексикографія в загальнослов’янському контексті:

теорія, практика, типологія

Київ 2011

Не все сплива рікою часу...

Редакційна колегія

С. Я. Єрмоленко, доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України,  

П. Ю. Гриценко, доктор філологічних наук, професор, К. Г. Городенська, доктор філологічних наук, професор,  

І. С. Гнатюк, кандидат філологічних наук (відповідальний редактор), І. А. Самойлова, кандидат філологічних наук,  

О. М. Тищенко, кандидат філологічних наук (відповідальний секретар), Т. В. Цимбалюк-Скопненко, кандидат філологічних наук

Рецензенти доктор філологічних наук, професор В. В. Жайворонок

кандидат філологічних наук Л. В. Рябець

У  книзі  вміщено  матеріали  Міжнародної  наукової  конференції, присвяченої  пам’яті  відомого  українського  мовознавця,  професора Л. Г. Скрипник (1921–2004); висвітлено питання історичної й описової лексикології  та  лексикографії,  сучасної  фразеології  та  фразеографії, окреслено напрями розвитку словникарства.

Для лінгвістів, викладачів, студентів.

Інститут української мови НАН України

ЗМІСТ

Л ариСа ГриГорІвна Скрипник — Учений І Людина

гнатюк і. С. Відповідальність перед словом: професор Лариса Григорівна Скрипник ................................................................................. 17Масенко л. Т. Українство її було глибинним і незнищенним  (з родинних спогадів) ................................................................................ 23Єрмоленко С. я. Слово про колегу ......................................................... 28Мацько л. і. Світлій пам’яті Лариси Григорівни Скрипник ................ 31Пономарів о. д. Незабутня  Лариса Скрипник ..................................... 32лозова н. Є. З історії створення Словника «Власні імена людей» Л. Г. Скрипник та Н. П. Дзятківської ....................................................... 33Скрипник В. і. Спогади про матір .......................................................... 39Праці  Л. Г. Скрипник (і. а. Прядко) ......................................................41

СУчаСнІ пробЛеМи фраЗеоЛоГІї Та фраЗеоГрафІї

Прадід Ю. Ф. (Сімферополь)Історія дослідження української фразеології  (50–80-ті роки ХХ ст.) .....50клименко н. Ф. (Київ)Новогрецько-українські паралелі у фразеологічному полі  виразників розумової діяльності ..............................................................74Бабич н. д. (Чернівці)Способи реєстрації і тлумачення фразеологізмів в історичній  та сучасній фразеографії ...........................................................................86дядечко л. П. (Київ)Крилаті вислови у фразеологічній концепції Лариси Григорівни Скрипник та сучасні лінгвістичні погляди на них ..................................99

Скаб М. В. (Чернівці)Фразеологізми з релігійним компонентом в українських  словниках ..................................................................................................107Мойсієнко а. к. (Київ)Aктуалізація фразеологічних одиниць у художньому тексті ...............115Жуйкова М. В. (Луцьк)Фреймове моделювання у фразеології ................................................... 122Єрмоленко С. С. (Київ)Про взаємовідношення лексичної та фразеологічної семантики ........ 130Хобзей н. В. (Львів)Фразеологізми та паремії із компонентами виганяти /вигнати в говорах південно-західного наріччя .................................................... 138Задорожний В. Б. (Київ)Семантична реконструкція фразеологізму пасти задніх ..................... 145лебеденко Ю. М. (Харків)Експлікація моральних якостей особистості в українській  фразеології (на базі фразеологізмів з компонентом «хата») ..................... 150цимбалюк-Скопненко Т. В. (Київ)Джерела української фразеології крізь призму мови художнього перекладу (зі спостережень над ідіостилем Миколи. Лукаша) ........... 157кірілкова н. В. (Рівне)Відображення деяких семантичних процесів у фразеологічному словнику південноволинських говірок .................................................. 164Баган М. П. (Київ)Способи формування заперечних значень фразеологізмів  в українській мові .................................................................................... 171іваненко о. В. (Київ)Слов’янські міфосвіти (укр. відійти у [далекі] засвіти та ін.) ........... 179Ситар г. В. (Донецьк)Особливості лексикографічного опису синтаксичних  фразеологізмів української мови ............................................................ 186

коваленко Б. о. (Кам’янець-Подільський)Засади укладання словника фразем мови творів  Анатоля Свидницького ............................................................................ 194коваленко н. д. (Кам’янець-Подільський)Назви кухонного начиння в складі фразем українських говірок ......... 202кобиринка г. С. (Київ)Із спостережень над наголошуванням у фразеологізмах ..................... 209яким М. Б. (Дрогобич)До проблеми синонімійності ареальних фразеологізмів  (на матеріалі бойківських говірок) ......................................................... 216Савченко л. В. (Сімферополь)Етнолінгвістичне моделювання семантики фразеологізмів  із компонентом антропономеном ........................................................... 226

ТеорІя І пракТика УкраїнСької ЛекСикоГрафІї

гриценко П.Ю. (Київ)  «Cлово поза словником»: реєстр словника як проблема сучасної тлумачної лексикографії .......................................................................... 238данилюк н. о. (Луцьк)Принципи укладання словника мови української народної пісні ....... 250Загнітко а. П. (Донецьк)Функційна типологія часток: лексикографічний аспект ...................... 260Пономарів о. д. (Київ)Що нового в новому словнику? (про «Словник української  мови» у 20 т.) ............................................................................................ 276карпіловська Є. а. (Київ)Призабуті ресурси української номінації (за матеріалами  словників 1920–1930-х років) ................................................................. 278

Широков В. а., Сидорчук н. М., Бугаков о. В., кригін М. Ю. (Київ)Застосування Українського національного лінгвістичного  корпусу в лексикографії та лінгвістичних експертизах ........................ 285Щербін В. к. (Мінськ)Тлумачальная лексікаграфія Беларусі .................................................... 295Симоненко л. о. (Київ)Тлумачно-перекладна термінографія ..................................................... 308Старко В. Ф. (Луцьк)Проблема авторитетності двомовних словників ................................... 315Федонюк В. Є. (Київ)Термінологічна лексика в перекладних словниках  слов’янських мов ..................................................................................... 323Шульгіна В. і. (Черкаси)Визначення предметної галузі як етап у розробленні галузевих інформаційно-пошукових тезаурусів ..................................................... 330грязнухіна Т. о., Бугаков о. В., любченко Т. П., Шкурко В. В. (Київ)Текстові колокації в лексикографічній системі Словника  української мови ....................................................................................... 336ярун г. М. (Київ)Кореляція форми й змісту реєстрової одиниці в тлумачному  словнику .................................................................................................... 346критська В. і., Пуздирєва Т. к. (Київ)Засади опису словозміни в «Граматичному словнику української літературної мови. Словозміна» ............................................................. 352Романюк Ю. В. (Київ)Особливості опису дієвідмінювання в «Граматичному словнику української літературної мови. Словозміна» ......................................... 359габай а. Ю. (Київ)«Словник граматичного керування прикметників»:  концептуальні засади та принципи укладання ...................................... 367

колібаба л. М. (Київ)«Словник граматичного керування дієслів» як лексикографічно-граматична праця ..................................................................................... 375Мейзерська і. В. (Київ)Прийменникові синтаксеми в мікроструктурі тлумачного  словника .................................................................................................... 384Волков С. С. (Санкт-Петербург)Словарь языка Михайла Васильевича Ломоносова .............................. 390Тєлєжкіна о. о. (Харків)Основні засади укладання тезауруса поетичної мови  Дмитра Павличка ..................................................................................... 397казимирова і. а. (Київ)Ономастична терміносистема О. А. Білецького  в сучасній термінографії ......................................................................... 406Мовчун л. В. (Київ)Підсумки роботи над Додатковим томом Словника  української мови ....................................................................................... 412Тищенко о. М. (Київ)Паспортизація реєстрових одиниць та лексикографічних  джерел у словникових матеріалах «Нові й актуалізовані слова  та значення» .............................................................................................. 418Тименко л. о. (Київ)Мережа Інтернет як ресурс словникових матеріалів «Нові  й актуалізовані слова та значення» ......................................................... 428Таран а. а. (Черкаси)Принципи подання конкурентних номінацій в українській лексикографічній практиці ...................................................................... 433Скиба і. г. (Луганськ)Репрезентація тематичних груп лексики у словниках кінця  ХІХ – початку ХХ століття ..................................................................... 440Щербакова н. В. (Харків)«Білі плями» сучасної української ономастичної лексикографії ......... 447

акТ Уа ЛьнІ пиТання СУчаСної Та ІСТоричної

ЛекСикоЛоГІї

Малышева И. а. (Санкт-Петербург)О проекте «Лексический фонд русского языка XVIII века» ................ 456Рычкова л. В. (Гродно)Единицы иноязычного происхождения в общефилологических толковых словарях белорусского языка ................................................. 465Скаб М. С. (Чернівці)Система українських найменувань адресата мовлення та її лексикографічне опрацювання ............................................................... 476осташ л. Р., осташ Р. і. (Львів)Лексикографічне опрацювання історичної антропонімії  як назріла проблема часу ......................................................................... 485осінчук Ю. В. (Львів)Картотека «Історичного словника українського язика»: минуле  і сучасне .................................................................................................... 494ковтун а. а. (Чернівці)Семантичний обшир релігійних лексем у творах  Пантелеймона Куліша та відображення його в словниках .................. 504Ракшанова г. Ф. (Черкаси)Когнітивно-дискурсивний механізм уживання науково-технічної термінології .............................................................................................. 512кислюк л. П. (Київ)Словотвірна параметризація лексико-семантичного поля  «мистецтво» .............................................................................................. 521Сніжко н. В. (Київ)Актуальні проблеми системного дослідження лексики ....................... 532кравець л. В. (Київ)Реципієнтні зони метафор в українській поезії ХХ ст. ........................ 544

Томіленко л. М. (Київ)Актуалізація та пасивізація української лексики на сучасному  етапі (на матеріалі І тому Словника української мови у 20 томах) ..... 553

наші автори ............................................................................................ 559

CONTENTS

L arySa GryGOrivNa SkrypNyk aS a SCiENTiST aNd pEr SONaLiT y

Hnatyuk I. S. Responsibility to the Word: Larysa Skrypnyk ..................... 17Masenko L. T. Her Ukrainianship Was Deep and Ineradicable (from the Family Memories) ........................................................................................ 23Yermolenko S. Y. A Word About the Colleague ......................................... 28Macko L. I. To the Memory of Larysa Skrypnyk ....................................... 31Ponomariv O. D. The Unforgettable Larysa Skrypnyk .............................. 32Lozova N. Y. History of the Dictionary Proper Names of People  by L. G. Skrypnyk and N. P. Dzyatkіvska ................................................... 33Skrypnyk V. I. Memories of Mother .......................................................... 39L. G. Skrypnyk’s Scientific Heritage (I. A. Pryadko) ...............................41

prObLEmS iN CONTEmpOr ary phr aSEOLOGy aNd phr aSEOGr aphy

Pradid Y. F. (Simferopol)History of Ukrainian Phraseology Studies (50-80th Years  of the 20th Century) ..................................................................................... 50Klymenko N. F. (Kyiv)Modern Greek-Ukrainian Parallels in the Phraseological Field  of Representatives of Mental Work.............................................................. 74Babych N. D. (Chernivtsi)Ways of Recording and Interpreting of Phraseological Units  in Historical and Modern Phraseology ........................................................ 86Dyadechko L. P. (Kyiv)Idioms in the Phraseological Conception of L. G. Skrypnyk  and Modern Linguistic Views on Them ....................................................... 99Skab M. V. (Chernivtsi)Phraseological Units with Religious Component in the Ukrainian Dictionaries ................................................................................................ 107Moysiyenko A. K. (Kyiv)Actualization of  Phraseological Units in the Fiction ................................ 115Zhujkova M. V. (Lutsk)Frame Modeling in Phraseology ................................................................ 122Yermolenko S. S. (Kyiv)On Relationships Between Lexical and Idiomatic Semantics ................... 130Khobzey N. V. (Lviv)Idioms with Components виганяти /вигнати  in South-Western Dialect ........................................................................... 138Zadorozhnyi V. B. (Kyiv)Semantic Reconstruction of the Phraseological Unit пасти задніх ......... 145Lebedenko Y. M. (Kharkiv)Explication of Personal Characteristics in the Ukrainian Phraseology  (Based on Phraseological  Units with the Component хата) ......................... 150

Tsymbalyuk-Skopnenko T. V. (Kyiv)Sources of Ukrainian Phraseology Through the Prism of  Language  of  Literary Translation (Observations over M. Lukash’s Language) ........ 157Kirilkova N. V. (Rivne)Reflection of Some Semantic Processes in the Phraseological  Dictionary of South Volyn Dialects ........................................................... 164Bagan M. P. (Kyiv)Ways of Formation of Negative Meanings of Idioms  in the Ukrainian Language ......................................................................... 171Ivanenko O. V. (Kyiv)The Slavonic Myth-Worlds (Ukrainian відійти у [далекі]зaсвіти, etc.) ............................................................................................. 179Sytar G. V. (Donetsk)Features of a Lexicographic Description of Syntactic Idioms  in the Ukrainian Language ......................................................................... 186Kovalenko B. O. (Kamyanets-Podilskiy)Principles of Compilation of the Phraseological Dictionary  of  A. Svydnytskiy’s Idiolect ...................................................................... 194Kovalenko N. D. (Kamyanets-Podilskiy)Nominations of Kitchen Utensils as a Component  of the Phraseological Units of Ukrainian Dialects ..................................... 202Kobyrynka G. S. (Kyiv)From Observations of Accentuation in Phraseological Units .................... 209Yakym M. B. (Drohobych)To the Problem of Dialectal Phraseological Units Synonymy  (on the Basis of Boyki’s Subdialects) ........................................................ 216Savchenko L. V. (Simferopol)Ethnolinguistic Modelling of Semantics of Phraseological Units  with Anthroponymic Phraseologeme ......................................................... 226

ThEOry aNd pr aCTiCE OF ThE Ukr aiNiaN LExiCOGr aphy

Hrytsenko P. Y. (Kyiv)“Word beyond the Dictionary”: Dictionary Register as a Problem of Contemporary Explanatory Lexicography ................................................. 238Danylyuk N. O. (Lutsk)Compilation Principles of the Dictionary of the Ukrainian Folk Song ..... 250Zahnitko A. P. (Donetsk)The Functional Typology of the Particles: Lexicographical Aspect .......... 260Ponomariv O. D. (Kyiv)What’s New in the New Dictionary? (About the «Dictionary of the Ukrainian Language» in 20 Volumes) ....................................................... 276Karpilovska Y. A. (Kyiv)The Forgotten Resources of the Ukrainian Nomination  (on the Materials of Dictionaries of 1920-1930-ties) ................................ 278Shyrokov V. A.,  Sydorchuk N. M.,   Bugakov O. V.,  Krygin M. Y. (Kyiv)Using Ukrainian National Linguistic Corpus in Lexicography  and Linguistic Expertises ........................................................................... 285Shcherbin V. K. (Minsk)Explanatory Lexicography of Belarus ....................................................... 295Symonenko L. O. (Kyiv)Explanatory-interlingual Terminography ................................................... 308Starko V. F. (Lutsk)The Problem of Authority of  Bilingual Dictionaries ................................ 315Fedonyuk V. Y. (Kyiv)Terminological Vocabulary in Bilingual Dictionaries  of  Slavonic Languages .............................................................................. 323Shulgina V. I. (Cherkasy)Identifying the Subject Area as a Step in the Development  of  Information Search Thesaurus for Special Fields ................................. 330

Hryaznukhina T. O., Bugakov O. V., Lyubchenko T. P., Shkurko V. V. (Kyiv)Text Сollocations in the Lexicographical System of Explanatory  Dictionary of the Ukrainian Language ...................................................... 336Yarun G. M. (Kyiv)Correlation of Form and Content of  Registered Units  in an Explanatory Dictionary ..................................................................... 346Krytska V. I., Puzdyreva T. K. (Kyiv)Principles of the Inflection Description in «The Grammatical  Dictionary of the Ukrainian Literary Language. Inflection» ..................... 352Romaniuk Y. V. (Kyiv)Features of Description of Conjugation in «The Grammatical  Dictionary of the Ukrainian Literary Language. Inflection» ..................... 359Gabay A. Y. (Kyiv)Theoretical Bases and Principles of Compilation of the Adjectival Grammatical Government Dictionary ........................................................ 367Kolibaba L. M. (Kyiv)The Dictionary of Grammatical Government of Verbs  as Lexicographical and Grammatical Scientific Work ............................... 375Meyzerska I. V. (Kyiv)Prepositional Syntaxemes in the Explanatory Dictionary  Microstructure ............................................................................................ 384Volkov S. S. (Saint Petersburg)The Dictionary of Michael Lomonosov’s Idiolect ...................................... 390Telezhkina O. O. (Kharkiv)Underlying Principles of Compiling of Dmytro Pavlychko’s Poetic Language Thesaurus .................................................................................. 397Kazymyrova I. A. (Kyiv)Onomastic Terminological System of A. O. Biletskiy  in the Modern Terminography ................................................................... 406

Movchun L. V. (Kyiv)The Results of Compilation of the Additional Volume  of The Ukrainian Language Dictionary .................................................... 412Tyshchenko O. M. (Kyiv)Certification of Register Items and Lexicographic Sources  in the Dictionary Materials New and Updated Words and Meanings .............. 418Tymenko L. O. (Kyiv)The Internet as a Resource for the Dictionary Materials  New and Updated Words and Meanings .................................................... 428Taran A. A. (Cherkasy)Principles of Competitive Nominations Processing in the Ukrainian Lexicographical Practice ............................................................................ 433Skyba I. G. (Lugansk)Thematic Lexical Groups Representation in the Dictionaries  of the End of the 19th — Beginning of the 20th Century .......................... 440Shcherbakova N. V. (Kharkiv)«Blank Spaces» of the Modern Ukrainian Onomastics Lexicography ...... 447

TOpiCaL prObLEmS OF mOdErN aNd hiSTOriCaL LExiCOLOGy

Malysheva I. O. (Saint Petersburg)About the Project «Lexical Fund of the Russian Language  of the 18th Century» .................................................................................. 456Rychkova L. V. (Grodno)The Units of Foreign Origin in General Philological Dictionaries  of the Belarussian Language ...................................................................... 465Skab M. S. (Chernivtsi)System of Ukrainian Speech Addressee’s Nomination Units  and Its Lexicographic Presentation ............................................................ 476

Ostash R. I., Ostash L. R. (Lviv)Lexicographical Processing of Historical Anthroponymy  as an Urgent Problem ................................................................................. 485Osinchuk Y. V. (Lviv)Card-register of The Historical Dictionary of the Ukrainian Language: the Past and the Present ........................................................... 494Kovtun A. A. (Chernivtsi)Semantic Scope of Religious Vocabulary in P. Kulish’s Works  and Its Reflection in Dictionaries ............................................................... 504Rakshanova G. F. (Cherkasy)Cognitive-Discourse Mechanism of the Usage of Scientific Technical Terminology ............................................................................................... 512Kysliuk L. P. (Kyiv)Word-Formation Parameterization of the Semantic Field «Art» ............... 521Snizhko N. V. (Kyiv)Actual Problems of Systemic Lexical Research ........................................ 532Kravets L. V. (Kyiv)Recipient Metaphor Zones in the Ukrainian Poetry  of the 20th Century .................................................................................... 544Tomilenko L. M. (Kyiv)Actualization and Passivization of the Modern Ukrainian Lexicon  (Based on the First Volume of the Ukrainian Dictionary  in 20 Volumes) ........................................................................................... 553

Our Authors .............................................................................................. 559

17

Л ариСа ГриГорІвна Скрипник — Учений І Людина

І. С. Гнатюк

Відповідальність перед словом: професор Лариса Григорівна Скрипник

Лариса Григорівна Скрипник народилася  21  квітня  1921  року  в  селі Єго-рівці  Новоукраїнського  району  Кіровоградської  області.  Батько  —  Григорій Іванович Скрипник — був лікарем, мати — Катерина Іванівна — вчителюва-ла. Лариса Григорівна дуже рано втратила батьків: мати померла в 1927 році, батько —  в  1934-му. Після  смерті  батька  13-тирічна Лариса Скрипник живе в родині його співробітниці Ольги Володимирівни Дєдової. Через два роки, в 1936 році, О. В. Дєдова помирає. З 1936 до 1938 року дівчина виховувалася в дитячому будинку села Богданівки Знам’янського району Кіровоградської об-ласті. У 1938 Лариса Скрипник закінчила 10-ий клас Дмитрівської середньої школи Знам’янського району і вступила на філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

Ці  скупі  автобіографічні  дані  з  особової  справи  говорять  нам  про  те, що Лариса Григорівна  народилася  в  родині  сільських  інтелігентів, що  раннє  си-рітство  загартувало  її  характер, що  свій майбутній фах  вона  обрала, можли-во, в знак пам’яті про свою матір, Катерину Іванівну, яку втратила в 6-річному віці. На сайті Знам’янської міської центральної бібліотеки в рубриці «Видатні люди» поряд з іменами Миколи Віталійовича Лисенка та Михайла Петровича Старицького є згадка про Ларису Григорівну Скрипник, яка «жила і навчалася в нашому місті круглою сиротою, жила серед добрих, чуйних людей. Стала док-тором філологічних наук, автором багатьох підручників, наукових посібників, одним з авторів багатотомного Словника української мови».

До початку Великої Вітчизняної війни Лариса Скрипник закінчила три кур-си університету. У вересні 1941 року евакуювалася з України і упродовж року працювала в радгоспі імені Чапаєва в Кінельському районі Куйбишевської об-ласті. У жовтні 1942 року добровільно вступила до лав Радянської Армії. Спер-

18

шу рік навчалася у Першому Московському  авіатехнічному училищі  зв’язку, після  чого  була  направлена  до  діючої  армії,  де  два  роки  прослужила молод-шим метеорологом у 451-му Батальйоні аеродромного обслуговування Другої повітряної  армії,  де  забезпечувала метеорологічними даними бойову  авіацію Першого Українського фронту. Кілька днів тому ми святкували День Перемоги. До цього  свята Лариса Григорівна мала безпосередню причетність. Від 1943 до 1945 року пройшла бойовими шляхами Першого українського фронту через Україну, Польщу, Угорщину, Німеччину. Як учасник війни Лариса Григорівна була удостоєна урядових нагород: медалей «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною», «За оборону Києва». Ми пам’ятаємо портрет усміхненого старшого сержанта Лариси Григорівни Скрипник на стенді учасників Великої Вітчизняної війни в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні, а також пригадує-мо розповіді Лариси Григорівни про військову службу, про те, як важливо було, щоб метеорологічний прогноз відповідав дійсному стану погоди, адже йшлося про зліт та приземлення бойових літаків. Однак, метеорологічний прогноз іноді підводив, тому не обходилося без курйозних випадків, про що також дотепно і з гумором уміла розповісти Лариса Григорівна.

Після  демобілізації,  у  вересні  1945  року, Л.  Г. Скрипник повертається  до Київського університету, який успішно закінчує в лютому 1947 року.

Півтора року, з березня 1947 до вересня 1949, працює за направленням Мі-ністерства освіти УРСР асистентом кафедри української мови Сумського педа-гогічного інституту.

У  жовтні  1949  року  вступає  до  аспірантури  Інституту  мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР. Після успішного закінчення аспірантури в 1952 році Лариса Григорівна Скрипник залишається працювати в Інституті, з яким надалі була пов’язана майже вся її плідна наукова та науково-організаційна діяльність. Адже впродовж ряду років (з грудня 1952 р. до березня 1955 р.) вона працювала ученим секретарем Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні, та й у наступні роки вистачало посад і «постів», що їх Лариса Григорівна посідала в комсомолі, партійній організації, місцевкомі. Активна участь у громадському житті була природним виявом її натури: щирої, діяльної, відкритої до людей. До неї завжди йшли за порадою і розрадою чи просто — відкрити серце. Завжди в неї було ба-гато друзів — ближчих і дальших, ще з юних літ і нових, любила спілкуватися з молоддю, завжди вона була серед людей.

Кандидатську дисертацію «Лексика і фразеологія української радянської ху-дожньо-історичної прози» Л. Г. Скрипник захистила в 1953 році, диплом докто-ра філологічних наук за дисертаційну роботу «Фразеологія української мови» одержала в 1976 році.

19

Важливе місце в науковому доробку Л. Г. Скрипник займає праця «Особли-вості мови і стилю української радянської художньо-історичної прози» (Київ: Вид-во Академії наук УРСР, 1958. — 105 с.). У ній дослідниця простежує, як автори  художньо-історичних  творів  розв’язують  специфічні  для цього жанру художньої  прози  проблеми,  як-от:  художнє  використання  історичного  факту, створення  історично-побутового колориту,  вироблення особливої мови,  яка б відображала певну історичну епоху.

Докладно  розглянувши  історичні  романи,  що  охоплюють  період  ХІІІ–ХVІІ ст., а саме: «Данило Галицький» Антона Хижняка, «Наливайко» Івана Ле, «Людолови» Зінаїди Тулуб, «Іван Богун» Якова Качури, «Переяславська Рада» Натана Рибака і «Гомоніла Україна» Петра Панча, Л. Г. Скрипник в цілому ви-соко оцінює мовну майстерність письменників  у  художньому відтворенні  іс-торичного минулого українського народу. Заслуговує на увагу методика дослі-дження, що полягає в зіставленні засобів наукового і художнього зображення, а також у спостереженні того, як письменники осмислюють та художньо відтво-рюють фольклорні та історичні джерела. Привертає інтерес не стільки пряма цитація таких джерел, скільки піддання їх своєрідним трансформаціям, твор-чому ограненню. Дуже красномовними є численні приклади, де зіставляються відповідний фрагмент історичного документа і відтворення епізоду чи події в художньому тексті.

Уже  в  першій монографії  увагу Л. Г. Скрипник привертають  особливості функціонування  в  художньому  тексті  прислів’їв  і  приказок,  які,  на  її  думку, «дають особливо багатий матеріал для типізації мови персонажів художньо-іс-торичних творів» (с. 53). «Зміст прислів’я, відомого читачеві здавна, — заува-жує Лариса Григорівна, — в художньо-історичному творі стає зрозумілішим, бо пов’язується з конкретними історичними умовами, що породили його» (с. 53). Окрасою праці  є щедрий  ілюстративний матеріал,  який підтверджує активне звернення  письменників-романістів  до  такого  промовистого  фольклорного джерела, як прислів’я і приказки. Можливо, під впливом цього матеріалу фор-мувалися майбутні наукові уподобання найвідомішого українського фразеолога Лариси Григорівни Скрипник.

Вічно жива,  яскрава,  багатобарвна  стихія  народної мови  знайшла  в  особі Л. Г. Скрипник пильного дослідника, глибокого інтерпретатора. Окрема й осо-блива царина її багатогранної наукової діяльності — це лексикографія. Майже на всіх знакових лексикографічних працях другої половини ХХ століття зазна-чено ім’я Лариси Григорівни Скрипник. Це і шеститомний «Українсько-росій-ський словник» (1953–1963 років видання),  і створений на його основі одно-томник, котрий періодично перевидавався. Разом з  іншим видатним лексико-графом — Тетяною Купріянівною Черторизькою — Лариса Григорівна стала 

20

відповідальним редактором оновленої версії українсько-російського однотом-ника, який з 1999 року розпочав шлях у нове тисячоліття.

Вихід у світ великого академічного «Українсько-російського словника» був етапною подією не лише в розвитку української лексикографії, але й у розвої національної культури в цілому. Він став базовим для створення як серії загаль-нодоступних однотомних перекладних словників, що набули великої популяр-ності, так  і для великого загальномовного академічного словника тлумачного типу.

Паралельно з підготуванням Українсько-російського словника в 6-ти томах Словниковий відділ Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні в 1954 році роз-почав роботу зі створення Словника мови творів Т. Г. Шевченка, що його було видано до 150-річчя від дня народження Кобзаря лексикографами Інституту та працівниками Музею Тараса Шевченка в Києві. «Словник мови Шевченка» за-початкував новий напрям в українському словникарстві — авторську лексико-графію. Лариса Григорівна була причетна і до створення цієї фундаментальної праці. Збереглися протоколи засідань відділу тих часів. З них довідуємося, як обговорювалася інструкція до укладання цього словника. Зокрема, зафіксовано думку Лариси Григорівни про те, що «найбільше хвилює те, як відтворити спе-цифіку Шевченкового поетичного слова». Для цього, вважає вона, треба роз-ширити  граматичну характеристику слова в Словнику. Разом  з  тим, укладачі Словника мови Т. Г. Шевченка, які водночас працювали й над УРСом, дбали про те, щоб жодне Шевченкове слово не було пропущене в Українсько-росій-ському словникові.

Значним кроком у розвитку перекладної лексикографії став тритомний «Ро-сійсько-український словник» 1968 року, удостоєний Державної премії УРСР в галузі науки і техніки 1971 року. Л. Г. Скрипник входила до складу редколегії словника, у 90-х роках ХХ ст. розпочинала роботу над новою редакцією цього словника.

Вершинною лексикографічною працею ХХ століття є Словник української мови в 11-ти томах. Укладання першого в історії вітчизняної науки і культури українського тлумачного словника розпочалося в 1958 році. Останній, одинад-цятий, том побачив світ у 1980-му. У його створенні брали участь лексикогра-фи кількох поколінь: 43 автори, 19 редакторів, 26 членів редколегії. 11 членів авторського  колективу  були  удостоєні  високої  відзнаки — Державної  премії СРСР  в  галузі  науки  і  техніки  1983  року.  Серед  лауреатів  Державної  премії була й Л. Г. Скрипник. Вона здійснювала наукове редагування ІХ тому. Мабуть, це був збіг, але символічно, що в ІХ томі опрацьовано матеріали літери С, на яку починається прізвище Лариси Григорівни. Дев’ятий том СУМа — один із найбільших за обсягом (157 обл.-вид. арк.). Вражає багатство ілюстративного 

21

матеріалу, чіткість і лаконічність словникових дефініцій, повнота відтворення семантичної структури слова.

Помітні  успіхи  вітчизняної  лінгвістики  в  науковому  опрацюванні  фразе-ології пов’язані насамперед з виданням у 1973 р. монографії Л. Г. Скрипник «Фразеологія української мови». У цьому першому в Україні монографічному дослідженні з фразеології розкрито багатогранність і різноманітність жанрових та граматичних типів фразеологізмів, простежено їх системний взаємозв’язок, схарактеризовано специфіку форми та змісту цих мовних одиниць. Багато ува-ги приділено також еволюційним процесам, які безперервно діють у сфері фра-зеології. Характеризуючи збір і систематизацію українського фразеологічного матеріалу, авторка як досвідчений лексиколог і лексикограф подає в монографії об’єктивні, науково аргументовані оцінки опублікованих в Україні фразеогра-фічних праць, інколи коментуючи опрацювання в них окремих фразеологічних одиниць. Незважаючи на  те, що монографія  «Фразеологія  української мови» побачила світ близько 40 років тому, вона не втратила свєї актуальності понині, бо належить до числа кращих монографічних наукових робіт у галузі україн-ського мовознавства другої половини ХХ століття. Ця праця впродовж багатьох років є настільною книжкою науковців, викладачів, студентів. Жодна серйозна робота, присвячена проблемам української фразеології, не ропочинається з по-силання на працю Л. Г. Скрипник. Вона є взірцем теоретичної глибини, автор-ського наукового пошуку, професійного оперування багатим фактичним мате-ріалом, майстерного володіння українським науковим словом. Низка блискучих етюдів з  історії окремих фразеологізмів (березова каша, топтати ряст, від дошки до дошки ні кола, ні двора, накрити мокрим рядном, плести смале-ного дуба, розбити горщика, видно пана по халявах, стрибати в гречку, не бачити смаленого вовка), що впродовж багатьох років публікувалися на сто-рінках журналів «Мовознавство», «Українська мова в школі», «Культура слова» увійшли до золотого фонду української і слов’янської фразеології, стали базо-вими у викладанні філологічних курсів у вищій школі.

Завдяки  дослідженням  Л.  Г.  Скрипник  значно  інтенсифікувався  розвиток фразеології  в Україні.  І  сьогодні в цьому залі  є багато послідовників Лариси Григорівни Скрипник.

Помітний внесок Л. Г. Скрипник і в розвиток української ономастичної лек-сикографіїї. Можна сказати, що праця «Власні імена людей» пройшла крізь усе її життя.  Розпочиналася  вона  зі  створення  «Українсько-російського  та  росій-сько-українського словника власних імен людей», що його Л. Г. Скрипник упо-рядкувала разом з Ніною Пантелеймонівною Дзятківською і Сергієм Пилипо-вичем Левченком. Словник вийшов у 1954 році і витримав чотири перевидання (у  1961,  1967,  1972  і  1976  роках). Ця  лексикографічна  праця  стала  основою 

22

нового,  розширеного  в  українській  частині,  словника  «Власні  імена  людей» Л. Г. Скрипник і Н. П. Дзятківської, перше видання якого вийшло у 1986 році, а друге, виправлене і доповнене, — у 1996 році. Словник досі лишається най-повнішим джерелом як офіційних форм українських імен, так і розмовно-по-бутових, зменшувально-пестливих варіантів, щедро ілюстрованих прикладами з художньої літератури.

Очоливши в Київському державному інституті культури (нині — Національ-на  академія культури  і мистецтв України) в 1977 році новостворену кафедру галузевого  бібліографознавства, Лариса  Григорівна Скрипник  зуміла  втілити нагромаджений нею багатий досвід роботи в системі Академії наук України в практику діяльності вищого навчального закладу, спрямувати роботу виклада-чів кафедри на поліпшення якості навчально-виховного процесу, створити пра-цездатний дружний колектив, своєю принциповістю, вимогливістю і водночас людяністю завоювати авторитет і велику шану колективу.

Віддавши понад  десять  років  свого життя  науково-педагогічній  діяльнос-ті, Лариса Григорівна  повертається  до  колективу  лексикографів,  з  яким були пов’язані найяскравіші сторінки її творчої біографії. І знову — така мила сер-цю лексикографічна праця, редагування, перевидання Українсько-російського однотомника, словника «Власні імена людей» у тісній співпраці з редакторами видавництва «Наукова думка». І як завжди — духовне і професійне наставни-цтво, підтримка молоді, спілкування з колегами і спогади, спогади...

Наукові праці Лариси Григорівни Скрипник позначені печаттю її яскравої творчої  індивідуальності, визначальними рисами якої були відповідальність  і наукова сумлінність, а ще — щира залюбленість у рідну мову, глибинне знання її невичерпних скарбів, багатства фразеології, пареміології, фольклору.

І сьогодні науковий доробок Лариси Григорівни Скрипник сприяє піднесен-ню престижу української мовознавчої науки, зокрема лексикології та лексико-графії, на працях невтомної і винятково сумлінної дослідниці мовних скарбів українського народу виховуються нові покоління дослідників мови.

iryna hNaTyUkresponsibility to the Word: Larysa Scrypnyk The article is dedicated to the famous Ukrainian lexicologist, phraseologist and lexicog-

rapher Larysa Scrypnyk, whose 90-th anniversary is commemorated on April 21, 2011. Her life and work is highlighted in their connection with the history of Ukrainian linguistics of the second half of the 20th century. Philological heritage of this famous Ukrainian scientist and collector of folk wisdom treasures encourages promotion of Ukrainian philological sci-ence, especially phraseology and lexicography. New generations of researchers are brought up on scientific works by Larysa Scrypnyk.

23

Л. Т. Масенко

Українство її було глибинним і незнищенним (з родинних спогадів)

Лариса Григорівна Скрипник, пам’яті якої присвячено нашу конференцію, була в моєму житті людиною особливою. І не тільки тому, що вона — моя рідна тітка, сестра моєї матері Катерини Григорівни, а й тому, що з-поміж усіх моїх родичів, за винятком батька, справила найбільший вплив на моє формування й на вибір української філології як майбутнього фаху. Їй я зобов’язана і своїм іменем. Річ у тім, що тьотя Лариса і моя мама, рано лишившись сиротами, були дуже близькі. У дорослому віці, коли  їхні життєві шляхи на якийсь час розі-йшлись, вони домовились: якщо в старшої сестри (а моя мама була старша за тьотю Ларису на чотири роки) народиться дочка, вона назве її Ларисою, молод-ша ж сестра мала назвати майбутню дочку Катериною. Реалізувати домовле-ність змогла лише мама, коли я народилась у 1942 році. У тьоті Лариси дочки не було, вона мала єдиного сина Володимира.

Малою  батьківщиною  сестер  була  нинішня Кіровоградщина. Вони  росли в родині інтелігентів — батько був лікарем, а мати вчителькою. Як згадували сестри, батько був родом з Криму, з міста Саки, де мешкав зі своєю першою дру-жиною і дітьми. З  їхньою матір’ю, Катериною Іванівною, він одружився, коли став уже вдівцем, і вона була набагато молодша від нього. Проте доля склалася так, що моя бабуся померла від сухот молодою, у 28 років, і двох малих дівчаток мусив доглядати батько. Мама і тьотя Лариса згадували, що, попри поважний вік, їхній батько був струнким і гарним на вроду, його любили селяни, він не лише лікував хворих, а й нерідко у вільні години збирав односельців і читав їм книжки.

Так і лишилась загадковою для сестер та обставина, що їхня родина не за-тримувалась довго на одному місці. Вони часто переїздили з одного містечка чи села до іншого, хоча й у межах однієї області — сучасної Кіровоградщини. Найчастіше вони згадували Знам’янку, Єгорівку і Дмитрівку, де, очевидно, за-тримались довше.

У пам’яті сестер збереглись деякі яскраві епізоди з їхнього дитинства. Ціка-вою, зокрема, була оповідь тьоті Лариси про перші роки її шкільного навчання, що засвідчувала  її формування вже в ранньому віці як сильної особистості  з вольовим характером і розвиненим почуттям власної гідності.

24

Лишившись без материнської опіки, згадувала Лариса Григорівна, вона не виявляла  великого  бажання  міняти  свою  дитячу  свободу  на  нудні  обов’язки шкільної науки, а старий батько не мав достатнього впливу на неї, тож перший клас вона закінчила з низькими оцінками. На другу осінь вони черговий раз пе-реїхали до іншого села, і Лариса пішла до школи до нової вчительки. Трапилося так, що якраз на той час із села виїхала інша дівчинка, яка вчилася дуже добре. І вчителька щодня, починаючи заняття, виголошувала, як мантру, одну й ту саму промову, в якій мала Лариса фігурувала в такому приблизно контексті: «Чи є справедливість на світі? Хороша дитина, відмінниця, залишила нашу школу — і хто ж приїхав на її місце? Якась двієчниця, ні на що не здатне ледащо!»

Хтозна, чи були жалі вчительки щирими, чи це був продуманий педагогіч-ний прийом, однак він виявився дієвим. Самолюбство Лариси було вражене і вона вирішила довести, що не є гіршою, ніж відмінниця, за якою так побиваєть-ся вчителька. Дівчинка почала вчитися так наполегливо, що швидко наздогнала згаяне і на кінець другого року стала першою ученицею в класі.

Трагічні роки пережила Лариса після смерті батька, лишившись в одинад-цять років круглою сиротою. Старша Катерина вже була сяк-так влаштована, бо вчилася в місті в технікумі. Ларису ж спочатку забрала до себе одна жінка, але через два роки з причин, не відомих дитині, її опікунка наклала на себе руки. Дівчинку забрали до дитячого будинку, де вона виховувалась до 1938 року. У цьо-му році вона вступила до Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

В  останні  роки  життя,  згадуючи  минуле,  Лариса  Григорівна  розповідала мені, яке неймовірно радісне піднесення пережила, побачивши своє прізвище в списках студентів філологічного факультету. Щаслива, вона довго йшла буль-варом Шевченка, минула Євбаз (нині площа Перемоги) і зупинилась лише десь далеко на околиці міста.

Проте радіти новому, вже студентському, життю їй судилося недовго. Поча-лася війна. І знову дівчина виявила твердий характер і непересічну, загартовану раннім сирітством самостійну вдачу — у 1942 році вона добровольцем пішла до  армії.  Закінчивши в Москві  авіатехнічне училище, Лариса Григорівна  ви-конувала обов’язки синоптика у діючій армії Першого Українського фронту і дійшла з нею аж до Берліна.

Після закінчення війни вона продовжила навчання в Київському університе-ті. Тоді відбулося й наше знайомство. Пригадую, як мама розбудила мене вночі, і я,  трирічна, побачила — о прекрасна мить, неповторна мить! — біля ліжка першу в моєму житті чудову ляльку. Мама повела мене в сусідню кімнату — там чекала на мене мила молода дівчина з дуже доброю, зверненою до мене усмішкою. «Знайомся, — сказала мама, — це твоя тьотя Лариса. І це вона при-везла тобі ляльку».

25

Деякий час тьотя Лариса мешкала у нас, у відомому Роліті — письменниць-кому  будинку  на  колишній  вулиці Леніна,  68. Після  закінчення  університету вона поїхала за призначенням до Сум, де викладала в педагогічному інституті. Там вона познайомилась із своїм майбутнім чоловіком, викладачем цього ж ін-ституту Іваном Петровичем Давиденком. У Сумах у 1948 році в них народився син Володя.

У  1949  році Лариса  Григорівна  вступила  до  аспірантури  Інституту мово- знавства АН УРСР і невдовзі переїхала з родиною до Києва. З того часу все її життя професійне було пов’язане з цим Інститутом. Після захисту в 1953 році кандидатської дисертації на тему «Лексика і фразеологія української радянської художньо-історичної прози» вона працювала у відділі лексикології  і лексико-графії над укладанням словників.

Однією  з  найбільших  лексикографічних  праць,  у  створенні  якої  активну участь брала Лариса Григорівна, був «Українсько-російський словник» у шести томах, виданий впродовж 1953–1963 років. Прізвище Лариси Скрипник зазна-чене в передмові до кожного тому, починаючи з другого. Цей словник був зна-чним поступом в українській радянській лексикографії порівняно з попереднім періодом 30–40-х років — періодом брутального партійного втручання в лекси-кографічну практику, сумнозвісною пам’яткою якого став «Русско-украинский словарь», виданий у Москві 1948 року.

Після  смерті  Сталіна  терор,  розв’язаний  проти  української  нації,  уже  не мав таких жахливих форм, послабився й тиск на українське мовознавство, що мало наслідком значне поліпшення словникарської справи. Попри часткове збе-реження тенденції до обмеження у вжитку питомої української лексики через систему ремаркування слів, реєстр шеститомного словника було розширено до 120 тисяч слів. Він став основою наступних видань, зокрема «Російсько-укра-їнського словника» у трьох томах (1968 р.) і тлумачного «Словника української мови» (1970–1980 рр.).

Поліпшенню  якості  зазначених  словників,  безперечно,  сприяла  активна участь у  їх укладанні й редагуванні такого блискучого носія  і  знавця україн-ської мови,  яким була Лариса Скрипник. Українство  її  було  глибинним  і  не-знищенним. Його сформувала природна, тоді ще не зруйнована, мовна і фоль-клорна стихія малих містечок і сіл центрально українського Правобережжя, де минули дитячі літа Лариси Григорівни. Звідси винесла вона органічне знання української  мови,  народнопісенної  творчості,  прислів’їв  і  приказок,  які  з  та-кою любов’ю досліджувала згодом у своїй докторській дисертації «Фразеологія української мови». Вона знала безліч народних пісень і, обдарована гарним го-лосом, любила співати їх у родинному і товариському колах.

26

Міцна закоріненість в українській культурі виявлялась і в такій рисі Лари-си  Григорівни,  як мовна  стійкість. Українською  вона  говорила  завжди — не лише в родині  і  в професійному середовищі філологів-україністів,  а й в усіх ситуаціях неформального міського спілкування, не пристосовуючись до росій-ськомовних  співрозмовників. Випадки  комунікативних  провалів,  в  які  зрідка потрапляла в російськомовній столиці, переповідала без злостивості, з прита-манним  їй почуттям гумору. Треба сказати, що назагал в конфліктні  ситуації на мовному ґрунті майже ніколи не потрапляла. Людина інтелігентна, відкрита й доброзичлива, Лариса Григорівна викликала повагу й симпатію і серед зна-йомих,  і серед незнайомих людей. Відповідно й українська літературна мова, якою спілкувалась, переважно сприймалась не лише в україномовних колах, а і в російськомовному оточенні як мова поважана й авторитетна.

Тим більше порозуміння й теплоти товариських стосунків знаходила вона серед колег  і  друзів. У  її невеликій кімнаті на першому поверсі  комунальної квартири по вулиці Прорізній, 10, яку вона отримала від Академії наук після кількох років поневірянь по винайманих кімнатах у тодішніх київських кому-налках,  завжди  збиралось  на  різні  родинні  свята  чимале  товариство  друзів  і колег. Бував тут науковий керівник її кандидатської дисертації Василь Семено-вич Ільїн, колишня однокурсниця, працівниця музею Тараса Шевченка Клавдія Василівна Чумак з чоловіком, родина лексикографа Леоніда Сидоровича Пала-марчука, мовознавця Зиновії Тарасівни Франко та інших співробітників Інсти-туту мовознавства.

У цій комуналці Лариса Григорівна з родиною прожила 15 років аж поки не дійшла її черга на поліпшення житлових умов. Двокімнатну квартиру у будинку №10 по вулиці Желябова вона отримала, вже коли її син був студентом фізико-математичного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шев-ченка.  Невдовзі  Володя  одружився  з  Ганною  Парньовою  (нині  відомий етнолог, директор Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.  Т.  Рильського),  у  них  народилися  син  Тарас  і  дочка Софійка.  Відтоді Лариса Григорівна багато часу віддавала вихованню онуків,  а родичі й друзі збиралися в її новому помешканні вже переважно на дитячі дні народження.

Як я вже зазначала, майже вся плідна наукова праця Лариси Скрипник була пов’язана з Інститутом мовознавства. І хоча для більшості співробітників вона була незаперечним моральним авторитетом, а можливо, саме через це, а також через  її принципове й послідовне українство, Ларису Григорівну не оминули неприємності в глухі 70-ті роки панування щербиччини. Її докторську дисерта-цію «Фразеологія української мови», яку вона захистила в 1974 році, довго не затверджували в Москві. Коли минув майже рік і вона почала з’ясовувати при-

27

чини такого довгого зволікання, ВАК-івські клерки повідомили, що дисертація десь загубилася.

Врешті-решт вона дістала з Москви підтвердження ступеня доктора філоло-гічних наук, але невдовзі, у 1977 році її спіткала ще одна прикра несподіванка. Тодішнє керівництво Інституту мовознавства з невідомих причин вирішило, що саме вона має негайно, щойно досягла пенсійного  віку, піти «на  заслужений відпочинок». Удар був неочікуваний і незбагненний — адже переважно не тіль-ки  доктори наук,  а  й  співробітники нижчої  наукової  кваліфікації мали  змогу працювати в Інституті роками й після досягнення пенсійного віку. Чим не до-годила начальству одна з найкваліфікованіших і найдосвідченіших працівниць Інституту мовознавства, збагнути важко, а проте таким було безапеляційне рі-шення керівництва.

Цю несправедливість Лариса Григорівна пережила тяжко — навіть потрапила після стресу до лікарні в критичному стані, що змусило мене, як і всю її родину, кілька днів не на жарт хвилюватись за її життя. На щастя, криза тоді минула, але образа й гіркота від утрати улюбленої праці ще довго лишалась в її душі.

У тому ж 1977 році одна з її приятельок Нінель Федорівна Королевич, яка викладала в Київському державному  інституті культури  ім. О. Є. Корнійчука (нині  Київський  національний  університет  культури  і  мистецтв),  запропону-вала Ларисі Григорівні очолити в цьому Інституті кафедру галузевого бібліо-графознавства. Лариса Григорівна  погодилася,  і  на  цій  посаді  пропрацювала шість років, до 1983 року. Хоча й тут вона легко ввійшла в колектив, її любили викладачі й студенти, а проте, до цієї роботи її душа не лежала. Нерідко вона скаржилась мені, що бібліографія — не її фах і вона б радо повернулась до своїх улюблених словників. І щойно така можливість з’явилась у 1984 році, вона за-лишила кафедру і повернулась до Інституту мовознавства, де й завершила свою наукову  кар’єру  на  посаді  провідного  наукового  співробітника-консультанта цього Інституту, а з 1991 року — Інституту української мови НАН України.

Завершити ці епізодичні спогади про дорогу мені людину, якій зобов’язана не  лише  іменем,  хочеться  рядками  з  поезії  Василя Жуковського,  які  любила цитувати незабутня Михайлина Коцюбинська:

О милых спутниках,которые наш мир

своим присутствием животворили,не говори с тоской «Их нет»,

а с благодарностию — «Были!»Larysa maSENkOher Ukrainianship Was deep and ineradicable (from the Family memories)

28

С. Я. Єрмоленко

Слово про колегу

Говорити про Ларису Григорівну Скрипник — це гортати, образно кажучи, сторінки історії Інституту мовознавства. Це спогади про ті часи, коли на різних територіях — у приміщенні на бульварі Шевченка, в приміщенні на розі вулиць Володимирської  і  теперішньої Богдана Хмельницького, на поверхах сучасної академічної будівлі на Грушевського, 4 — вирувало інститутське життя. У ньо-му люди різних поколінь, різного наукового статусу поєднували свої наукові, громадські, особисті інтереси. 

В особі Лариси Григорівни різні іпостасі — науковця, громадського діяча, товариської  привітної  людини —  гармонійно  поєднувалися.  Кілька  штрихів про ці характерні ознаки особистості.

Наукові інтереси Лариси Григорівни — мова історичного роману, фразео-логія української мови, словникова робота. 

Кінець 50-х років, хрущовська відлига. Знаковий для цього часу роман Зі-наїди Тулуб «Людолови» — саме його мова стає предметом аналізу дослідниці поряд з творами Петра Панча, Івана Ле, Натана Рибака. Запропонований аналіз фактографічного  матеріалу  виявляє  інтереси  й  улюблені  методи  дослідника-лексиколога й лексикографа, а також стиліста.

Те, що  сучасними  термінами  зветься «мовна картина  світу»  або «наукова картина світу», називалося тоді по-іншому: «Взаємозв’язок засобів наукового і художнього  зображення». Або пригляньмося до таких формулювань: «Мов-ні  засоби  соціального  окреслення  епохи»,  «Мовностилістичні  засоби  відтво-рення  культурно-побутового  колориту  епохи»,  «Осмислення  письменниками історичних  і фольклорних джерел», «Історична стилізація мови персонажів». К