насущное

3

страна, по праву являющаяся одним из лидеров ЕС. Именно поэтому они отстаивают и развивают программы социального обеспечения для всех граждан — Скажите, будут ли изменения в учебной программе общего для всех специальностей бакалаврата с появлением магистратуры «Социология»? — Да. С первого курса мы дадим больше практической социологии, потому что она востребованна сегодня, она нужна, и, скорее всего, там будет не только один курс в течение года, а будут и еще какие-то. Курс еще находится в процессе доработки. Естественно, что учебный план уже есть, иначе бы нас не лицензировали, но особенности его развития разрабатываются и сейчас.

— Будет ли продолжать своё существование магистратура «СР» на нашем факультете или планируется её закрытие после выпуска нынешних СР-ов второкурсников? — Мы не хотим до этого довести. Для нас самих это просто эффект разорвавшейся бомбы. Мы бы очень не хотели чтобы «Социальная работа» ушла из пространства ФСП, поэтому мы будем разрабатывать стратегии и тактики по её возвращению. Мне очень больно думать, что мы ее уберем. Как же можно от нее отказаться, когда открыта магистратура?! Ведь прием в магистратуру не означает, что поступают только наши выпускники, возможно также поступление студентов из других ВУЗов, и даже если есть три студента — мы открываем группу «СР» на магистратуре. Нет, я думаю, что мы не будем отказываться ни от специалиста, ни от магистра.

— Останется ли на следующий учебный год специальность «СР» на бакалаврате? — Данные вопросы мы должны еще согласовать с Министерством, а также с другими инстанциями, и только потом будет ясно. Это ведь не только от нас зависит — это зависит еще и от того как эти вопросы мы решим с Министерством, потому что мы государственный ВУЗ и мы не можем работать по самозаказу. Наша задача состоит в том, чтобы убедить Министерство в правильности наших целей. Просто без бюджетной основы очень трудно. Я убеждена, что в этом году, если бы нам дали хотя бы 10 бюджетных мест, то и студенты были бы.В кругу студентов прошла волна разных гипотез по поводу нововведенной «СЛ», даже были неприятные слухи об отказе от специальности «СР» и даже о развале факультета. Но по вашим словам, повода для

волнений нет, и факультет, можно сказать, выходит на новый уровень развития.Мне очень печально, что ходят слухи о развале факультета. Понимаете, любое движение — это все-таки и закон отрицания, а он говорит о появлении нового на основе старого, и, как известно, зряшного отрицания не бывает. К сожалению, иногда рождается идея о смерти младенца, который вообще еще не зачат. Мы не разваливаемся, но все социальные проблемы, которые переживает страна, с очевидностью, переживает и высшее образование.Конечно же, сегодня на первый план выходят информационные науки. Вы же видите, что серьезно изменяется ситуация, связанная с техническим образованием. Министерство постоянно говорит о том, что в скором времени будет давать бюджетные места только на технические специальности, потому что гуманитариев сейчас и так перепроизводство. Потом, не мы разваливаемся, а нами немножечко пытаются руководить, как нам кажется, не совсем адекватно существующей ситуации. Мы очень хотим сохранить все, что сейчас есть хорошего. Отказываться от «Социальной работы» нельзя! Опыт, наработки ни в коем случае мы не должны терять. Будем доказывать Министерству, что «Социальная работа» нужна и будем подкреплять ее второй специальностью «Социология». Мне кажется, что это как раз вот так, как вы говорите, — новый уровень развития. Одна специальность не съела другую, но на современном этапе нужно было открыть «Социологию». В этом году нам дали 30 бюджетных мест на бакалаврат «Социология» и мы, конечно, могли дать на каждую специальность по 10, но решили попробовать новое и сделать качественно, потому и поделили поровну между «АМ» и «СЛ». Нам ее нужно запустить. Конечно, мы рассчитывали, что наберем на «Социальную работу» контрактников, как юристы. Но так не сложилось.

— Скажите, а может быть, что и на специалиста/магистра уменьшат количество бюджетных мест? — Обычно бюджет магистров идет из бюджета предыдущего набора. Эти цифры выдает Министерство только в мае месяце, а целый год мы не знаем. По всем другим факультетам 30% от набора, а у нас всегда было гораздо больше. Пока нам давали достаточное количество мест и практически все студенты, даже троечники, которых надо было бы оставить за бортом, поступили на бюджет. — Спасибо большое за интересное интервью!

Интервью брали Марина Овчинникова и Марина Гогунская.

4

С т у д е н т с ь к е життя в нашому університеті буде доволі насиченим в вересні-жовтні. С т у д е н т с ь к и м и Радами факультету та КПІ планується о р г а н і з а ц і я найрізноманітніших

культурних та розважальних заходів.

Масштаб ФСП:Тиждень першокурсника ФСП з 17-го по 23 вересня) пройшов насичено та феєрично, (докладно читай в сусідній статті)День Юриста (орієнтовно 8 жовтня). Вже орнанізовується концертна програма, готується брейн-ринг, а також буде продовження в клубі. Вітання всім юристам від «Слогу» та гучного святкування вам!1 листопада відбудеться найочікуваніша подія для наших дівчат, а саме — Містер ФСП! Дійство буде вражаючим!

Масштаб КПІ:Вже всі мають знати, що в 7-ці дівчата з лінгвістики викладають абсолютно безкоштовні курси англійської мови. Не втрачай шансу вивчити іноземну. Знання за плечима не носити!20–30 вересня — Відбулася посвята в першокурсники як усіх факультетів, так і гуртожитків. Концерти, ігри, конкурси, змагання та чимало інших заходів.Жовтень. «50 Добрих Справ» — масштабна доброчинна акція, розрахована на бажаючих допомогти пересічним людям якимось чином, наприклад, подарувати квіти матусі новонародженого, або розфарбувати пошарпану стіну корпусу (на зразок 7-ки). На здійснення кожної доброї справи, звісно, виділятимуться гроші. Зроби добро, щоб пишатися самим собою!Жовтень. Dance`S`Kills — танцювальні бої. Змагання між факультетами, яке передбачає спочатку

формування танцювальної команди та зйомку відео-ролику в найнеочікуванішому

місці на території КПІ. 5 команд, які пройдуть відбір по відео, продовжать змагання в клубі «Forsage». Супер креативний культурний захід для активних людей.Завжди по п’ятницях в 165 аудитоії 1-го корпусу відбувається «Клубна Мафія». Приходь, прояви свої акторські здібності та поспілкуйся з новою компанією.Щотижня в неділю о 19:00 годині відбуваються Пробіжки Здоров’я. Студенте, не сиди багато за комп’ютером, займайся спортом!Жовтень-листопад. Від PR-Відділу СтудРади планується створення 3-х шкіл (всі школи є абсолютно безкоштовними для студентів, докладніше шукай у ВК):1. «Школа Ораторського Мистецта»Для бажаючих опанувати високе мистецтво красномовства. Будуть запрошені відомі люди-публіцисти, лекції читатимуть найкращі в своїй справі професіонали. Престиж школи та авторитет головного лектора обіцятимуть жорсткі умови конкурсного відбору. Обраним пощастить набути необхідних знань з риторики та практичних вмінь, які обов’язково стануть тобі у пригоді в сучасному інформаційному суспільстві.2. «Школа PR» Для людей заповзятих, здатних опанувати мистецтво реклами та піару. Навчання в даній школі передбачає отримання необхідних здібностей та зв’язків, а також можливість працевлаштування в провідні рекламні компанї Києва.3. «Школа Журналістики» Для початківців-журанлістів, письменників та поетів. По завершенню навчання ти станеш готовим кореспондентом для «СЛОГа», тоді приходь до нас:)Словом, життя в КПІ завжди вирує на повну, не прогав шанс, не нудьгуй вдома! Цікався, захоплюйся, розвивай себе і свої таланти, у тебе для цього є всі шанси! «СЛОГ» — тобі в поміч.

Найближчі КПIшні події

факультет

Марина Юсин

факультет

Третья учебная неделя в КПИ выдалась особенно приятной для студентов ФСП, ведь именно 19 сентября состоялся день первокурсника со всеми его

привилегиями. В первую очередь хотелось бы поблагодарить организаторов этого замечательного действа, которое так радушно принял один из киевских ночных клубов «Prime».Да, этот вечер был и правда незабываемым. Девушки в нарядных платьях, на высоких каблуках, с обворожительными прическами так и притягивали к себе взгляды первокурсников, которые не видели столько красоты даже на школьном выпускном. Технический ВУЗ, а красавиц у нас пруд пруди, что и говорить.Начало праздника несло в себе феерию и волнение. Вот оно — начало взрослой жизни. На открытии свои таланты показали наши однокурсники, продемонстрировав и танцы,

и песни, и даже искусство рэп-музыки. Не обошли вниманием первокурсников и команда КВН ФСП, показав замечательные миниатюры, понять которые может только студент нашего факультета. Невероятно

приятно смотреть на талантливых молодых людей и понимать, что это твои однокурсники, одногруппники, товарищи — гордость не только за КПИ, но и за страну в общем.Естественно, не обошлось в программе и без веселых конкурсов, отображающих веселую жизнь в общежитии, университете, и студенчество в целом. Наблюдать за

этими конкурсами было не менее интересно, чем в них участвовать.По окончанию торжественной части, как и полагается, ко вниманию студентов — ночная дискотека. Кстати, хотелось бы отметить, что музыка в тот вечер была и правда качественной, так что скучать никому не пришлось.Как и на любой другой студенческой вечеринке, не обошлось и без алкоголя, но бармен тоже приятно

День первокурсника

Екатерина Бернацкая

5

нас порадовал вкусными коктейлями высокого качества. Хотелось бы отметить культуру своих однокурсников, которой я была поражена (в хорошем понимании этого слова). Не смотря на весь размах праздника, не было замечено ни одного конфликта или инцидента. Это еще раз подтверждает то, что студенты ФСП — это настоящая будущая элита страны, умеющая не только хорошо работать, но и культурно отдыхать.Конечно же, танцы, музыка, развлечения — это замечательно, но ведь главное для первокурсников не это. Суть праздника состоит в том, чтобы ребята подружились между собой, не делились на группки по окончанию пар, а были одной большой компанией — ФСП. Все самые важные вопросы Мира решаются за столом. Думаю, что и у студентов в тот вечер получилось решить самый важный для них вопрос — дружбы и понимания.От одного из ребят я услышала такую фразу: «Я уже не помню, кто из какой группы». Знаете, а это ведь хорошо, это знак того, что мы не соперники между собой, мы не друг против друга, а вместе против всех.Меня поразил тот факт, что на вечеринку первокурсников пришли студенты пятых курсов. С первого взгляда кажется, что в их поступке нет логики, но потом все становится ясным. ФСП сдружило между собой не только тех, кто пришел в сентябре,

но и младших студентов со старшими, готовыми принять нас в свою семью.Вообще, вечеринка — удивительное дело. Она может помирить даже тех, кто считал друг друга врагами. Скажем, есть человек, который вам не нравится, вы избегаете общения с ним и просто ненавидите. Но тут вы садитесь за один стол, поднимаете бокалы, произносите тост, и в ходе праздника выясняется, что вы оба любите одни и те же напитки, слушаете одинаковую музыку, а по утрам вообще пьете одну марку минералки. И вы понимаете — это ваш лучший друг.«Prime» всем нам подарил новых друзей и товарищей, каждый нашел себе родственную душу, а кто то, быть может, даже любовь.Утро после праздника было нелегким, как и всегда бывает. Но что-то особенное в нем было, что-то до боли приятное. Заходишь в аудиторию, а там уже не просто твои однокурсники и одногрупники, там твои друзья. И отношение к ним уже совсем другое — более радостное и теплое.Аристотель говорил: “ Дружба — самое необходимое для жизни, так как никто не пожелает себе жизни без друзей, даже если б имел все остальные блага». Ребята, нас с вами ждут пять лет незабываемой жизни в КПИ, за это время много чего будет происходи

6

факультет

Сміх заради життя

Що: Масштабна подія — благодійний концерт «Сміх заради життя»Де: Центр культури і мистецтв КПІ.Коли: 11 вересня 2012 рокуТрохи інформації: Привід для зустрічі-концерту водночас мав і позитивний і сумний характер. Сміх заради життя — благодійний концерт для збору коштів на лікування студента ММІФу Микити Драгомирецького. Цікавим є той факт, що за досить короткий час студенти-КВНщики зуміли організувати концерт такого високого рівня. Для глядачів виступали популярні і відомі команди: Студія «Мамахохотала», Другой мир — Луганск, VIP — Тернопіль, Бомба — Млинів, Ананас — Вязьма, Белые росы — Белоруссия, R2D2 — Харьков, Кембридж — Кемерово, і особливу увагу звернула збірна НАУ (як кажуть друг пізнається в біді). Між виступами КВНщиків радувала музика багатьох колективів: Мёд, Теді Ведмеді, Міша Опекан і група, Немой, Double Life, Сакраменто, кожен із них у тій чи іншій мірі вже має свою популярність на теренах нашого університету. Організатори спрацювали дуже оперативно — на всіх студентських ресурсах транслювалась реклама цього заходу. Мабуть, не знайдеться КПІшник, який не чув чи не бачив даної інформації.Отже, загалом на концерті було зібрано 29 525 гривень, що насправді є 1/6 від усієї потрібної суми, тому, якщо у тебе є бажання допомогти — принось кошти у скриньку на 5 поверсі КПІшної поліклініки на Янгеля

(Деканат ММІФ), а також у 11 гуртожитку на вході.Трохи цікавого-цікавого:СЛОГ мав можливість поспілкуватись з учасником немаловідомої групи «Теді Ведмеді» Дімою Грековичем (до речі, студентом о великого ФСП).— Ось і закінчився благодійний концерт, на який покладались великі сподівання. Які враження у тебе?Д: Враження приємні, заходи такого характеру в нас в КПІ проходять рідко, а тут — благодійний концерт: і шанс показати себе, і допомогти КПІшнику.— А хто займався організацією?Д: Ми співпрацювали з Ромою Грищуком (студія Мамахохотала), з ним обговорював всі сторони нашого виступу. Насправді було витрачено дуже багато сил. Маю надію, що всім сподобалось.— Після концерту почались відгуки в соціальних мережах про суму зібрану на концерті, які твої думки з цього приводу?Д: Якщо чесно, очікував трохи більшого, але 30 тисяч гривень теж

Ганна Горальська

7

факультет

факультетвелика сума. Надіюсь, ці кошти допоможуть Микиті. Особисто я так само займався збором коштів у нас на ФСП, особливо у своїй групі.— Які є побажання Микиті?Д: Я і Теді Ведмеді хочемо побажати, щоб він відвідував такі заходи вже при хорошому здоров’ї, хотілось би з ним особисто поспілкуватись. Впевнений, він почув нас або почує і ще потусить під нашу музику. А головне — здоров’я! Як каже моя баба Женя: «Коб-но здоров’є було. Як буде здоров’є, то буде всє».Побажаємо, творчої наснаги та сил всім організаторам, учасникам та людям, які

прийшли на концерт і віддали певні кошти на таку справу — здорове життя КПІшника. Дякуємо Теді Ведмеді за їх виступ. А головне, бажаємо Микиті сили для перемоги над недугою, та чекаємо в стінах КПІ.Приємно те, що в сотий раз КПІ підтверджує свою дружність, милосердність та єдність. Разом — ми сила.

Футбол поколений

Катерина Бернацкая

Футбол — игра миллионов. Каждая игра, не важно, какого масштаба, всегда сопровождается толпой болельщиков, переживаниями за любимую команду, и, конечно

же, праздничным настроением. Не стал исключением и матч 17.09. 2012 — игра первого курса против самых сильных игроков факультета ФСП, так называемая «битва поколений».Несомненно, проводить подобные

мероприятия — замечательная традиция. Только на футбольном поле парни могут

по-настоящему сдружиться и найти себе новую семью под названием команда. Ничто так не сможет сдружить однокурсников, как общая победа, или же наоборот — поражение. То же самое можно сказать и про болельщиков, которые, болея за свою команду, чувствуют, что они сами команда.Как и на любой игре, в начале матча ощущалась какая-то интрига. С одной стороны все ожидали фиаско первого курса, ведь их соперники весьма сильны, но, в то же время, многие ребята-первокурсники увлекаются футболом, то есть имеют представление об игре не просто, так сказать, со двора.На стадионе собрались болельщики как одной, так и другой команды. Честно говоря, очень 8

9

приятно видеть, что сам матч интересен не только игрокам, но и их товарищам-однокурсникам. Это верный показатель того, что не только футбольная команда, но и все ФСП — это одна большая семья.Игроки обеих команд превзошли все ожидания. Во-первых, ход игры продвигался достаточно стремительно, и обе команды, не теряя времени, действовали очень сплоченно, а во-вторых, удивительно, что ребята с первого курса так достойно держались и даже смогли в начале игры сравнять счет. После того, как каждая команда забила по три гола, болельщики уже настроились на ничью, многие даже ушли с трибун. Но решающим моментом все же стала победа команды старших курсов — 4:3.Было несколько напряженных моментов, когда казалось, что мяч уже в воротах, это придавало особого перца игре.Да, первый курс проиграл в этом поединке, но, я думаю, что не нашлось бы человека, который скажет, что они не достойно сыграли. Что бы ни говорили, но силы действительно не были равны. На поле сошлись не просто первый и пятый курсы, — сошлись новички и лучшие игроки университета. В принципе, результат был предсказуемым, но никто не мог предположить, что счет будет именно таким, несомненно, внушающий уважение к первому курсу.Нельзя обойти вниманием и старших участников «битвы поколений». Я думаю, мысль о том, что их победа была неизбежна, не совсем уместна. Футбол — это просто игра, и, как в любой игре, побеждает тот, кому улыбнется Фортуна — богиня удачи. В конце концов, когда-то первый курс тоже повзрослеет и будет уже по ту сторону баррикад — сражаться с младшими, и неизвестно, какими будут результаты тогда.На следующий день после игры я не могла не подойти к своему одногруппнику, который был на поле. Один из игроков о матче высказывается так: «Мне очень понравилась игра, приятно, что

мы достойно продержались. Безусловно, матч нас сплотил как коллектив. Практически все наши ребята увлекаются футболом, так что любовь к игре имела огромное место».Среди болельщиков также мало кто остался равнодушным к такому событию. «Все очень переживали, думали, что наши вообще не забьют ни разу, а они молодцы, таки выстояли» — рассказывает одна из студенток первого курса.Это очень странно, но за все время обсуждения матча не было слышно ни одного оскорбительного или насмешливого слова в адрес команд. Надо отметить, что такое случается довольно редко, в основном, в игре находят неудачные моменты и делают их виновников козлами отпущения. Но в этот раз все прошло довольно гладко.В принципе, если рассуждать логически, то матч в рамках факультета — значимое событие только для студентов ФСП, но ведь из капель состоит океан. Каждая игра абсолютно любого факультета — это спортивный вклад в развитие нашего учебного заведения, его культуру, социальное развитие, отношения между студентами. На основе таких мероприятий и делают выводы про университет и его студенческую жизнь, и, надо заметить, что выводы эти только нам на руку.Говорят, что в войне нет победителей, ведь там, где смерть победы быть не может. Так вот, спорт — это жизнь, а жизнь — это уже победа. В футболе нет проигравших.

факультет

10

Оффтоп

«Сьогодні глянув на розклад. Прикинь?!Нам поставили етик і культурологію на цей семестр!» —«Фу, тупняк. Краще би далі історію читали!»З розмови одного студента до іншого

Хай мене пробачать різного роду коректори, але розмови такого типу є цілком звичайними серед студентства. І справа зовсім не в тому, що історія — класно, а етика чи культурологія — ні. Цей приклад має на меті показати дещо більше, ніж здавалось би характерну, а для декого навіть типову, зневагу студентів до навчання. Справа в самій системі, системі авторитарного нав’язування дисциплін, адже ні для кого не секрет, що наша «загальнорозвиваюча» вища освіта, давно вже перетворилась в «загально відбиваючу», таку, що забирає в більшості студентів якесь натхнення, зацікавленість на вивчення подібних предметів. Структури загальноосвітніх дисциплін, які на папері мали би сприяти всебічному гуманному розвитку особистості, в реальності виявляються для студента цілком недоцільними, занесеними вітром у навчальний план. Все це призводить до типової моделі успішності, в якій обов’язок навчатись тотально домінує над цікавістю до навчання. Чому ця ситуація існує? Які її особливості? І чи є можливості до покращення? Про це я розмірковуватиму далі.Насправді, студентам 1-о та 2-о курсу пощастило дещо більше, ніж їхнім старшим колегам. Їм дали змогу обирати. Але, що це за вибір? «Нам дали список, де на кожній сторінці

було дві колонки, з предметами. Треба було поставити підпис в одній із двох

колонок на кожній сторінці», — розповідає одна із другокурсниць. Хоч щось? Можливо, якби не: «В результаті нам поставили ті предмети, які підтримала більшість», — завершує вона… Отож бо! І про який європейський індивідуалізм в нашій освіті ми можемо говорити? А ще в 2007 році МОН України прийняло наказ «План дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в європейське і світове освітнє співтовариство на період до 2010 року», що знаменував перехід в рамки Болонського процесу. І що ми маємо зараз? Академічні групи кількістю по 25 осіб чи псевдоальтернативну систему вибору навчальних дисциплін? Так, навчальний план є цілком комплексним проектом, він затверджується на всі роки навчання і має суміщати міністерські укази, приписи університету і, лише на останок, спрямовування нашого власного факультету, тому говорити про чиюсь конкретну вину в цій ситуації було би неправильно, в ній скоріше більше неясності, ніж ясної відповідальності (безвідповідальності?). Але суті це не змінює — чи то за новою системою вибору, по якій йдуть перші та другі курси, чи то за старою системою її відсутності, по якій проходили старші курси, доцільність більшості загальноосвітніх предметів для студентів є незрозумілою, вони ніби заносяться вітром (застійним?) у розклад навчання.Що можна змінити? Насамперед, треба зробити навчальний план більш індивідуальним, дати можливість меншості не залежати від вибору більшості. Якщо зараз на 1-у курсі навчається 49 осіб, а для того, щоб обраний курс читався, треба 25, то зрозуміло, що жодних альтернатив не буде, а існуватиме лише колективна воля більшого. І, навіть, у випадку, якщо цю кількісну норму понизити не можливо (бюрократію ніхто не відміняв), можна скооперуватись з іншими факультетами, наприклад, економічним чи

Занесені вітром...

Тарас Саламанюк, студент КНУ ім. Т.Г. Шевченка.

факультетом психології, що також навчаються у другу зміну і-де також читаються схожі загальноосвітні курси. І нехай нам доведеться трохи більше походити між корпусами, зате ми будемо упевненими у власноруч вибраному індивідуальному плані навчання.По-друге, зміни потребує непорушність навчального плану, його треба зробити більш гнучкішим. Адже, будучи затвердженим на всі 4 роки навчання (для майбутніх бакалаврів), він, фактично, приречує до вивчення студентами одного і того ж переліку дисциплін, навіть, якщо була визнана помилковість у його формуванні чи відбулись вагомі зміни, котрі треба було би врахувати. Так, навчальний план є дуже важливим документом, практично, визначальним для вищої освіти, але навіщо перетворювати його у непорушну догму? Відкритості, ось чого йому бракує.Нарешті, потрібно більше довіряти власним студентам, давати змогу їм самим визначати свої навчальні пріоритети, а не подавати їм «готове меню» у вигляді «виберіть між двома блоками». Так, існують реальні підозри, що вільно обираючи ми почнемо надавати перевагу тим предметам, які легше здати. Але чи можна сформувати відповідального студента в

закритій системі недовіри? Відповідальність, а не слухняність — ось, що повинна формувати справжня європейська освіта.Доречним зразком для таких потрібних і корисних інновацій могла би виступити Києво-Могилянська академія — маленький, але гордий виш зі своєю історією і, найголовніше, справді європейською освітньою системою. Кожен її студент поряд з вибором загальноосвітніх курсів, має також змогу вибирати і багато спеціальних навчальних дисциплін — головне заповнити кількість кредитів виділених для них. Таким чином формується не просто індивідуальний план навчання, але й своя спеціалізація як майбутнього професіонала. Такому досвіду було би варто повчитись.Однак, на сам кінець, хотілось би зазначити — все не так погано. Якісь позитивні зміни таки відбувають (про що вже може свідчити та ж поява дисциплін до вибору). Але їхня інтенсивність надто мала, вони надто слабкі, щоб щось реально змінити. Тому я сподіваюсь, що ця стаття стане початком діалогу між впорядковувачами навчальних планів і студентами, початком істотних кроків на зустріч нам або хоча би сигналом, що приверне увагу на реальне існування цією проблеми. Бо зараз наш навчальний розклад

формується не нами, а лиш заноситься вітром, невмолимим вітром…Хочу висловити подяку за надання корисної і потрібної інформації при підготовці цієї статті замісникам декана Жукову Віктору Івановичу і Кузьменко Тетяні Миколаївні, студентці 2-о курсу Ані Варян, а також всім тим людям, котрі не побоялись і прокоментували цю злиденну ситуацію.

11

оффтоп

— Чи траплялись з Вами у викладацькій діяльності якісь цікаві історії, пов’язані зі студентами?

Тараненко Микола Григорович

«Про задницю». Засновано на реальних подіях.Екзамен.Ст удент, який прогулював лекції, дістає білет «Спадкове право Київської Русі».М. Г. — Як називалась спадщина на Русі?Ст. — Ну, як?…СпадщинаАудиторія починає підказувати: «Те, на чому сидиш».

Ст. — стул?Аудиторія: «Орган»Ст. — Попа?М.Г. — Тепліше. Синонім треба.СТ. — Сідниця?М.Г. — ще тепліше…Ст. — Дупа? …ні, не можна такого казати…ж…! хммм та не може такого бути!!! Ср…??!!Студент, в душі точно філолог (стільки синонімів знає), так і не добрав потрібного слова.Отже, бажаємо кожному отримати в спадок велику задницю!

— Чи важко викладати ФСПшникам? І чи взагалі важко бути викладачем?

Бежевець Алла Михайлівна

З першого класу я мріяла бути вчителькою. І нарешті моя мрія збулась. Це навіть крутіше за вчительку, тому можу точно сказати, що робота викладачем мені подобається! Мені подобається ділитись досвідом, спілкуватись зі студентами,

тому роботу я знайшла за покликанням!Спочатку, з першого класу, я хотіла

бути вчителькою, а в 9 класі, коли у нас був предмет п р а в о з н а в с т в о , я захотіла стати юристом. І коли вже потім вступила на юридичний, вирішила поєднати приємне з корисним.У мене були цікаві студенти на технічних факультетах, проте там питання вирішувалось дуже просто. Здаєш залік доти, доки не розкажеш конспект на пам’ять. Рекордний випадок — з 1 разу, а зовсім рекордний — з 8.

Чепульченко Тетяна Олексіївна

Навчалась в Університеті ім. Т. Шевченка.Складностей ні з якими предметами не було, всі давались добре. Найбільш цікавими для мене були: кримінальне право, теорія держави і права та історія політичних вчень. Студенткою, планувалазайматись наукою. Хотіла бути науковцем, можливо і викладати. Чи складно викладати ФСПшнікам? Ні, бо я їх дуже люблю.

Кузнєцова Лілія Олександрівна

З абсолютною впевненістю можу сказати, що в мене ніколи не було проблем зі студентами! Найкращі студенти — студенти нашого факультету! Я їх люблю і, навіть якби вони десь спіткнулись, я б їм 12

В рамках темы номера СЛОГ распросил преподавателей об их сложностях со студентами и во время студенчества

Акцент

допомогла з великим задоволенням!Скільки себе пам’ятаю хотіла стати викладачем. В школі з 4 класу заміняла власних викладачів. А що стосується юриста, то це, напевне, природа, характер.Мріяла бути актрисою або юристом, але потім вирішила, що краще стати юристом, тому що, коли виходиш перед студентами, то потрібні і акторські навики. Виходить, що я поєдную професію юриста і акторські здібності.

—Який предмет піл час навчання в університеті вам давався важко?

Петрова Світлана Олександрівна

Це скоріше не питання важкості, а питання зацікавленості. Були такі предмети — незрозуміло навіщо вони, для чого вони… І, скажімо, філософію я почала вивчати точно не на першому курсі, а десь починаючи з третього-четвертого. І взагалі, багато таких предметів, як соціологія, психологія, цікавість до яких проявилася вже на третьому-четвертому курсі. Мені довелося вивчати ці предмети, коли їх нам вже не викладали, тобто самостійно.

Свідло Тетяна Миколаївна

Математика і фізіологія вищої нервової діяльності — це таке було на філософському факультеті КНУ ім. Шевченка.

Покулита Ірина Костянтинівна

У мене абсолютно інша була специфіка — це творчий мистецький ВУЗ, консерваторія, і там індивідуальні заняття. Наш потік, тобто групові

заняття, складали 5–7 студентів — це скрипаль, віолончеліст, ну ви зрозуміли, музиканти оркестру. Тому складнощі були пов’язані із фахом, із профільними якимось над труднощами, якими необхідно було оволодіти. Безсумнівно, були і загальні дисципліни, і та ж філософія, і етика, і естетика, щоправда культурології тоді не було. Дуже багато було мистецтвознавчих наук, і музикознавчих специфічно, весь багаж знань був розподілений і вивчався по епохах, стилях. Дуже складним був предмет «Гармонія» — це, уявіть собі, ваша вища математика і інформатика, тут можна поставити знак «дорівнює». Але, ви знаєте, є одна складність загальна для всіх студентів — це лінь. Все залежить від того, яку мету перед собою ставить людина, яка в неї мотивація. А якщо немає ні того, ні іншого, тоді все складно: жити складно, дихати, ходити складно, — п’ятий поверх — складно! А все інше — вигадка. Якщо людина бажає, вона досягає.

Красношапка Володимир Володимирович

У мене не було складнощів. Я вчився на такому факультеті, де були дуже високі вимоги і треба було вчитися або «до побачення». Я знав, чого прийшов навчатися у Вищий навчальний заклад. А у вас дуже ліберальні умови порівняно з технічними факультетами. Щодо студентів ФСП —

у них нема дисципліни, при чому із кожним наступним курсом рівень дисципліни все нижче. 13

Акцент

Акцент

Печурин Николай Капитонович

Когда я учился? У меня не было сложностей, я был отличником! Честно. У меня все дипломы красные: я окончил 8 классов с отличием, колледж с отличием, КПИ с отличием. Поэтому мне и поручили читать таким симпатичным, молодым будущим менеджерам. А говоря в целом о проблемах обучения, я считаю, необходимо поднять уровень физико-математической подготовки в средних учебных заведениях.

Северинчик Алексей Павлович

Я ведь учился на нашем факультете на СР, второй выпуск. Лично у меня трудности были на первом

курсе с информатикой (преподавательница у нас уже не работает), потом Бахтина Галина Петровна, хотя экзамены, что по вышке, что по теории вероятности, сдал на 5 — так уж получилось, сам в шоке был. Это фартом студенческим называется, когда тебе попадается билет по вышке, который девочки вечером перед экзаменом в общежитии тебе рассказали. Далее Арламов — я туда не ходил просто, но сдал с грехом пополам на 4, по-моему. А был ещё преподаватель, которого я даже не помню, он уже не работает давно, выпускник Киево-Могилянки, с такой причесочкой (показывает), преподавал «Сучасні соціологічні теорії». А я тогда ходил на рукопашку, бритый налысо, — мы с ним были антагонистами. Это те моменты, где 4-ки. И, в принципе, всё.

Веселые истории услышать не хотите ли?

Лучше всего я помню, будь она неладна, расчетно-графическую работу по информатике на первом курсе. Сейчас, конечно, в это верится с трудом, но в Те Далекие Времена компьютеры были не у всех, а если и были-то без принтера, а если и с принтером-то дискета не хотела читаться, ну или еще случалось что-нибудь такое же отвратительное. Я уже молчу про интернет, который, к счастью (и к удивлению), был совсем не нужен для выполнения расчетки по информатике.И без того хватало проблем: каждое сессионное утро я шла к своей подруге-с-компьютером и меняла в расчетке колонтитулы, которые обязательно должны были быть проставлены текущим числом: без этого не принимали работу. Затем я распечатывала работу (наверняка это стоило в итоге вырубки нескольких квадратных

километров лесов) и выстаивала очередь под кабинетом информатики, в надежде

сдать ее сегодня, пока колонтитулы еще свежи, и не в макулатуру, а преподавателю. За неделю попыток сдачи мне это не удалось ни разу, а на следующий

Студенческие воспоминания должны быть яркими! На вопрос СЛОГа о сложностях и забавных историях из студенческой жизни Тургенева Ольга Юрьевна, преподаватель философии, дала ответ, достойной отдельной статьи.

14

Акцентдень у колонтитулов истекал срок годности, и я снова шла к подруге, и снова выстаивала очередь под кабинетом. Наши совокупные познания в устройстве бесовской приблуды Word были таковы, что о наличии в нем возможности проставить колонтитулы не текущим, а завтрашним числом мы догадались только через неделю. Все это время преподаватель, к которой я неизменно попадала с уже просроченными колонтитулами, задавала мне один и тот же вопрос: дескать, почему колонтитулы снова вчерашние? «Потому что у меня нет компьютера, и мне приходится…» — бормотала я на наивном чукотском языке.— Тургенева, хватит, я не гружу вас своими проблемами! — неизменно отвечала мне преподаватель.Потом наша информатическая лабораторная бригада (я и еще одна чудесная девушка по прозвищу Бизон) сообразила, что в тонком деле перезагрузок компьютера, запуска экселя и применения метода наименьших квадратов лучше заранее ни на что не претендовать, и называла все свои рабочие файлы «две дуры», присваивая им для демаркации разные порядковые номера. Уже на файле «dve_dury_17» мы получили от преподавателя достаточно снисходительности для того, чтобы более или менее успешно отучиться еще пять лет.А однажды я «написала» курсовую, что-то там по актуальной экономической ситуации в нашей стране. Как это иногда бывает, мой вклад в нее состоял из введения, выводов, распечатки и — главное — перевода на украинский язык. Уже после сдачи я заметила то, чего, к счастью, не заметил преподаватель — ежестраничных оборотов типа «экономика Казахстана», «уровень жизни среднего казаха» и, наконец, — «наша страна Казахстан». Спустя несколько лет (и один просмотр фильма про Бората Сагдиева) эта история приобрела новое актуальное звучание.Поликлиника КПИ — это не очень об учебе, но, я думаю, рядом. На первом курсе я не носила очки, хотя видела примерно на минус пять или шесть: белый лейкопластырь, которым я склеила их после того, как на них села, не добавлял мне привлекательности. А потом наступил медосмотр, и тетя-окулист пригласила в кабинет добрую половину нашей группы, давая каждому одно и то же задание: прочитать ту строчку на таблице, которую он видит.— Никакой не вижу, — честно сказала я.

— Тогда подходите к таблице поближе, и когда начнете различать хоть что-нибудь, — сообщите, — сказала мне тетя-окулист.Я подошла к таблице почти что вплотную и, понимая что на таком расстоянии окулист просто не услышит меня, сказала довольно громко:— Вот! Вижу!— Девушка, что вы орете?! — возмутилась из другого конца кабинета неразличимая окулист, — таких, как вы, у меня — видите, сколько?!Я, конечно, не видела, но промолчала. А тетя-окулист, даром, что с виду озлобленная, сделала мне комплимент: написала в карточке, что зрение у меня нормальное. Так я попала в общую группу по физкультуре, где два года смешила товарищей по секции большого тенниса, принимая за мяч пролетающие мимо листья.Уже учась в аспирантуре, я увлеклась статьями одного современного российского ученого-философа: он много рассказывал про милый моему сердцу перформативный поворот в культуре. Найдя в сети тематическую конференцию, я написала свой собственный доклад про перформативный поворот, снабдив его апелляциями к трудам «одного российского ученого» (буквально так, без фамилии). А потом, конечно, — взяла да и поехала докладывать о перформативном повороте лично. Конференция проходила в СПБГУ, и я, ничуть не смущаясь, вышла и рассказала об этом «одном ученом» и его достижениях в науке. Тишина в зале стояла очень подозрительная, но ее очень уместно разбавлял ученый секретарь секции, то и дело выдававший реплики типа: «О, как любопытно! И что еще сказал ваш Один Российский Ученый? А почему вы с ним не согласны? Я почти уверен, что он имел в виду нечто другое». Лукавый тон секретаря, хоть и вносил ноту живости в загробную тишину конференц-зала, где я зазывно вещала в микрофон, казался мне несколько недружелюбным по отношению к герою моего доклада, которого, — я была уверена, — здесь за что-то недолюбливают.После конференции ироничный секретарь секции подошел ко мне с книжкой.— Это моя книга, — сказал он, — я уверен, что вы найдете здесь много нового. Я, понимаете, просто не мог вам ее не подарить.Я поблагодарила секретаря и рассеянно взяла книгу, ужасающий смысл которой дошел до меня уже дома. Дарственная надпись донесла до меня очевидное: ученый секретарь секции 15

Акценти был тем самым Одним Российским Ученым — Савчуком Валерием Владимировичем.А я, выходит, приехала в Петербург, чтобы рассказать Савчуку о Савчуке.С математикой вышла очень длинная история. Началось с того, что на первом курсе деканат, служивший каналом передачи работ от студентов к преподавателю математики, потерял мою расчетку, без которой я никак не могла попасть на экзамен. Ситуация катализировалась отсутствием расписания экзаменов (оно появилось очень вовремя — в конце экзаменационной сессии), что нам, не знающим жизни первокурсникам, еще казалось немного странным. Так и получилось, что, выведав информацию о дне и месте проведения экзамена по очень тайным каналам, я приходила на это мероприятие и обнаруживала, что меня все еще нет в списках студентов, допущенных к экзамену. Я уходила с экзамена и шла повидаться с деканатом, который так и не ответил ничего

вразумительного по поводу местонахождения моей прекрасной, уникальной в своем роде расчетки. Это продолжалось шесть раз: четыре раза я пыталась сдать со всеми группами АМ, и

еще два — со всеми группами СР.Неповторимость написанной от руки

расчетно-графической работы терзала меня до самой пересдачи, на которой я уже мысленно смирилась с необходимостью написать ее еще раз. Однако на пересдаче случилось чудо — я оказалась в списке допущенных. То ли расчетка волшебным образом нашлась, то ли высшие силы сжалились надо мной каким-то альтернативным образом, но я получила возможность сдавать экзамен. И даже три балла, которые я получила вместе с товарищами по пересдаче по причине «на пересдаче больше тройки я не ставлю», не смогли омрачить этой радости.Спустя пять лет выяснилось, что тройка эта была серьезной помехой для красного диплома. Я получила разрешение на пересдачу «с целью повышения оценки» и, как следует подготовившись, пришла на пересдачу первого курса, где целую пару решала задачи не только себе, но и (противозаконно) нескольким первокурсникам. Дело шло так хорошо, что к концу экзамена я почти что решила завязать с философией и отправиться в математики. Так бы, наверное, и случилось, не помешай этому кошмарный факт: все мы снова получили по три балла. Угадайте, по какой причине.Дело венчал абсурдный разговор с преподавателем:П: больше тройки на пересдаче вы не получите!Я: но я уже получила тройку на одной пересдаче, а эта пересдача — с целью повышения оценки, поэтому…П: больше тройки на пересдаче вы не получите!На десятом витке этого разговора мы сошлись на четверке, которая стала первой четверкой в моей зачетке.

Но самое смешное случилось со мной на вступительном экзамене в аспирантуру. Мы сдавали английский, и нужно было перевести на время некий текст по своей специальности. Текст давала кафедра английского. Сдавали мы большой компанией будущих аспирантов разных специальностей, поэтому я почти не удивилась, когда мне принесли текст, полный «икс-лучей» и рентгеновских аппаратов. «Понимаете, я — философ, — сказала я, тыча в первый попавшийся икс-луч, — наверное, здесь какая-то ошибка?» Секретарь, раздававшая тексты, посмотрела на меня с плохо скрываемой досадой. «Девушка, у нас все правильно, ошибок быть не может, садитесь и переводите!», — сказала она, после чего я села и перевела. Переводила я, надо сказать, долго, 16

Акцентпонимая, что, помимо русско-английского, мне нужен терминологический словарь юного физика. Под конец экзамена в кабинете осталась только я, да плюс еще один несчастный юноша, имевший вид крайне потерянный. Нами заинтересовался заведующий кафедрой лингвистики; он подошел ко мне и лично спросил, почему я так долго мучаю этот небольшой с виду текст.— Ну в нем сплошные икс-лучи, — объяснила я, — а это никак не относится к моей специальности.— А что у вас за специальность такая? — заинтересовался заведующий кафедрой лингвистики.— Социальная философия, — ответила я.— О! Философия! — торжественно сказал заведующий кафедрой лингвистики. — Ее предмет — весь мир! Что ей пара-тройка икс-лучей? Вы должны разбираться во всем!Когда злополучный перевод был закончен, мы

с потерянным юношей вышли в коридор, где давным-давно уже не было никогошеньки.— У меня были сплошные икс-лучи! — сказала я потерянному юноше, зная, что он поймет меня сейчас, как никто.— Вот повезло! — отозвался юноша. — Хоть текст нормальный попался! У меня-то были сплошные «социальные лифты» и «философские осмысления стратификации»!Тут я начала подозревать неладное. Неладное поднялось во мне волной злости и затопило до самой макушки.

— А ты по специальности кто? — спросила я, сдерживаясь из последних сил.— Я — физик, — ответил потерянный юноша.Наверняка ему, как и мне, объяснили, что физик просто обязан разбираться в теории лифтов. Даром, что они — социальные.

Интервью брала Марина Юсин.

Революцію має очолити математик!

Для вступу на ФСП від абітурієнтів не вимагається здавати ЗНО з математики. Проте соціолог має володіти елементарними навичками обчислень, уміти будувати певні економіко-соціологічні моделі за допомогою математичного моделювання. Тому у нас і є такі дисципліни, як вища математика, прикладна статистика, теорія ймовірностей, математичне моделювання соціологічних досліджень і т. п. Свою думку стосовно даного питання висловлює Селезньова Надія Петрівна, викладач математичних дисциплін на нашому факультеті:

Н.П.: Якщо прикладна соціологія — це заробляння грошей, то соціологія в гуманітарному розумінні — це трохи інше, адже гуманітарна і технічна науки у нас завжди у певному протиріччі. Соціологи, які в майбутньому хочуть добре заробляти, мають бездоганно володіти математичними методами соціологічних досліджень. Спеціалісти, які планують 17

працювати в гуманітарних сферах, як правило, заробляють значно менше.

О.: Як ви вважаєте, чи розуміють студенти ФСП, що значить бути соціологом?

Що це не просто роздавання анкет на вулицях?Н.П.: Для того, щоб роздавати анкети, зовсім не обов’язково закінчувати факультет соціології, це можуть робити і люди без освіти. Досить складно скласти таку анкету, а також правильно обробити отримані дані. І тут ніяк не обійтись без математики, а особливо — деяких розділів статистики, а ці речі є надзвичайно складними.

О.: Яку роль відіграє математика у спеціальності соціолога?Н.П.: Математика розвиває специфічний, більш конкретний вид мислення, а також систему силогізмів. Математика вчить, що не можна голослівно стверджувати щось, не обґрунтувавши. І знову ж таки, чим більше розвивається соціологія як наука — тим більше використовуються математичні методи в польових дослідженнях.

О.: Як ви вважаєте, чи є соціолог чистим гуманітарієм?Н.П.: Соціологія працює на стику не однієї і не двох наук. Тут у нас є квінтесенція як філософії, так і математики, психології, політології…багатьох наук. І саме у результаті їх взаємодії ми отримуємо гарного соціолога.

О.: Не секрет, що переважна більшість студентів ФСП — гуманітарії за складом розуму, і точні науки даються їм з великими складнощами. Чи доцільно в такому разі викладати науки, пов’язані з математикою, якщо рівень набутих знань залишається вкрай малим?Н.П.: Проблема перш за все полягає в тому, що далеко не кожен студент, який вважає себе гуманітарієм, насправді ним є. На 98% можна стверджувати, що ці люди — не «гуманітарії» і не «технарі», вони просто погано вчилися в школі.

О.: До якого студента ви будете ставитись поблажливіше: до здібного, але лінивого, або до наполегливого, проте не такого здібного? (за умови, що рівень знань у них приблизно однаковий).Н.П.: Я до всіх студентів ставлюсь однаково і поважаю в першу чергу тих, хто багато і наполегливо працює.

О.: Яке ваше ставлення до філософії як до гуманітарної науки?Н.П.: Філософія — далеко не гуманітарна наука. Математика — це частина філософії, її специфічна частина. І неможливо розділити, де закінчується філософія і починається математика, адже сама математика зародилася з філософських основ.

О.: Чи траплялися на нашому факультеті справді обдаровані студенти? І чи продовжили вони працювати з математикою після закінчення навчання?Н.П.: Були, є, і, сподіваюсь, що будуть. За моїми спостереженнями, найбільш успішними стали ті студенти, які, окрім філософії, мов, соціології, глибоко засвоїли статистику.

О.:Тема нашого номеру — «Проблемні предмети». Скажіть, з якими дисциплінами у Вас виникали складнощі, коли ви навчалися у ВНЗ?Н.П.: Я закінчувала університет Шевченка в іншій країні, за інших реалій. Історія у нас викладалася зовсім не так, як зараз. У нас була марксистсько-ленінська ідеологія та історія. І не те, щоб вони були складними…вони просто дратували будь-яку мислячу людину, не згодну з концепціями і постулатами, які нам давали.

О.: Сен-Сімон, наставник Огюста Конта, писав: «Я вважаю, що революцію має очолити математик. Безпристрасний, який зможе все проаналізувати». Можете це прокоментувати?Н.П.: Я не вважаю, що суспільство має розвиватися шляхом революцій. Революції, як правило, знищують багато чого хорошого. Я гадаю, що суспільством мають керувати науковці, і не обов’язково математики.

О: Дякую за цікаву розмову, гарного Вам дня.

Інтерв’ю брав Олександр Ткачинський.18

Акцент

М.: Світлано, як мені відомо, Ви навчалися на факультеті ФСП?С.: Саме так, моя спеціальність адміністративний менеджмент.

М.: Чи траплялися у Вас протягом студентських років якісь цікаві історії з навчанням?С.: О так, проблем з гуманітарними дисциплінами у мене не виникало ніколи, а от з науками більш точними бувало по-різному… Особливо з розрахунковими роботами, з тими предметами, де застосовувалися математичні формули та розрахунки.

М.: Чи виникали трабли з інформатикою?С.: З інформатикою, чесно, не пригадую, щоб траплялися прикрі історії, але важкувато було з теорією ймовірності, з математичною статистикою… Ми разом з одногрупницями зверталися до студентів старших курсів, разом збиралися і вони нам дещо пояснювали. Також зверталися до студентів технічних факультетів. Одна моя подружка (з щирим прагненням тільки пізнати математичні способи розв’язання задач!) зустрілася з одним з так званих «технарів» задля справи, що закінчилося романтичним вечором:)

М.: Чи траплялися у Вас конфлікти з викладачами?С.: В мене, особисто, ні, але наша група до магістратури зменшилася аж вдвоє, більшість студентів пішло у вільне плавання.

М.: А як Ви, будучи на менших курсах, планували своє працевлаштування? Чи, можливо, Ви відразу мріяли працювати за спеціальністю?С.: Ні, але ще коли я вчилася, то почала підробляти в одному науково-дослідницькому центрі Києва «Громадська думка», і якось, одного щасливого моменту, Анатолій Анатолійович запропонував мені вакансію тут. Тоді я, змінивши місце роботи, почала працювати в «Соціо+». Мені тут дуже подобається, це колектив в якому я виросла, він близький мені по духу та за інтересами.

М.: Якою конкретною роботою в «Соціо+” Ви займаєтеся?С.:Я відповідальна за польовий етап будь-яких соціологічних досліджень, тобто займаюся рекрутингом, підбираю інтерв’юерів, розробляю анкети, та ін.

М.: Чи переглядали Ви можливість працевлаштування деінде саме не за спеціальністю?С.: Якраз наша освіта дає можливість вибирати сферу діяльності. Спеціальність передбачає, насправді, досить широкий вибір: це робота і в адміністраціях, і на різноманітних фірмах, підприємствах, і в соціологічних організаціях, які займаються специфічно соціологічними дослідженнями, або, можливо, маркетингом; до того ж, не забувайте, що ви завжди можете піти в науку…

М.: А тієї бази знань, яку надає, власне, наш факультет Вам вистачило сповна, чи Ви додатково займалися самоосвітою?С.: Насправді сам курс навчання передбачає широкий пошук наукових першоджерел для додаткового нагромадження знань, тому після 5-6-ти років пересічний ФСПшник здобуває дуже хорошу кваліфікацію. Але її, звісно, непогано було б ще підкріплювати, час від часу, якісною і ґрунтовною практикою.

Інтерв’ю брала Марина Юсин

АкцентЖиття після ФСП...

Оскільки тема нашого номеру «СЛОГа» — це труднощі на ФСП, ми вирішили запитати колишніх студентів нашого факультету про те, які складнощі зустрічалися їм протягом всього періоду «гризіння граніту науки» та подальших пошуків роботи. Відповіді дає Світлана Лазарева, нинішній співробітник соціологічної служби «СОЦІО+».

19

Факт № 1Как известно, самыми сложными предметами на нашем факультете считаются те, в которых надо не только что-то

делать по минимуму и занимать в учебном процессе, так сказать, пассивную позицию, например, просто читая и рассказывая доклады на семинарах, но и непосредственно самому производить информацию: считать, составлять, планировать, анализировать. Это, как правило, предметы, связанные с информатикой и математикой.Почему у большинства студентов ФСП такое отношение к наименее гуманитарной стороне политехнической социологии? Известно, что многие сюда поступали, чтоб убежать от сдачи математики на экзаменах. Лично я вижу в этом основную причину. Но не буду утверждать со 100% уверенностью, что это так и есть. Решайте сами, но факт остается фактом: «матёху» у нас не любят.Как вы все знаете, наша система образования, кроме недостатков, имеет и преимущества, и одним из них является возможность проскочить такие вот трудные предметы, минимизировав собственную головную боль. А именно, перекрыть тройку по, скажем, математическому моделированию пятеркой почему-то, из серии «почитал-рассказал-забыл/запомнил». К сожалению, когда Пётр оказался в аналогичной ситуации — должен был изучать способы анализа

социологической информации при помощи специализированного ПО,

вроде ОСА или SPSS — он, как и многие-многие его сокурсники, выучил ровно столько, сколько необходимо, что б кое-как сдать этот предмет и перевестись на следующий курс. Ну, может быть, чуточку больше.Факт № 2Во-первых, в социологии, как и в других направлениях человеческой деятельности, есть сонм международных организаций. Благодаря их существованию, коллеги из разных стран и континентов могут обмениваться опытом, идеями и сувенирами. Периодически, скажем, раз в году, они собираются на конгрессы, семинары, съезды и прочие виды встреч. В общем, все как у людей.Во-вторых, любая организация — это, прежде всего, не её имя или бренд, а представители, члены, люди, которые входят в её состав. Очевидно, что чем солиднее организация, тем презентабельнее и достойнее её представители.Например, мнение ASA (American Sociological Association) или ECPR (European Consortium for Political Research) о какой-нибудь ситуации в мире имеет большой вес.Когда организациям вроде этих нужно получить социологическую информацию из определенной местности, да хоть бы и из Украины, они обращаются к компаниям, занимающимся сбором такой информации. И ясно, как белый день, что будут они пользоваться услугами наиболее респектабельных и компетентных компаний (даже не знаю, что важнее: «респектабельных» или «компетентных»).Факт № 3В одну из таких фирм Пётр и захотелустроиться. Ему не улыбалась перспектива после

Как социолог Петр не смог устроиться по профессии

Николай Шасталов

Акцент

20

Акцентокончания учебы работать официантом или офис-менеджером, также Пётр не мог никуда попасть по блату. И, кроме того, ему банально было интересно заниматься исследовательской деятельностью, учитывая, что Петю этому учили на протяжении 5 лет в универе.На собеседовании его первым делом спросили… нет, не об опыте работы, или кем он себя видит через 3 года. И даже не о зарплате, на которую он рассчитывает. Его спросили, увлекается ли он чем то, читает и пишет ли. Пете повезло, и он смог

удовлетворительно ответить на эти вопросы. Ему потом объяснили, что это совершенно необходимые качества для, простите за тавтологию, качественного социологического анализа. Дело в том, что у них до Петра уже было около десятка претендентов: и таких же, как он выпускников, и тех, кто еще учится на соответствующих факультетах. У всех были проблемы с этим делом. Не преувеличивая, скажу, что у двух проводивших собеседование дам в голосе слышалось облегчение и радость, а в глазах мелькала надежда (что они наконец нашли сотрудника), когда слушали его росказни на тему увлечения писанием и чтением, как художественной, так и периодической литературы. Они сами потом об этом сказали. Пётр уже чувствовал вкус победы.А потом его попросили рассказать, как он собирается рассчитать значения коэффициентов Колмогорова-Смирнова и Шапиро-Уилкса. И тут Пётр понял, что поехал… Он честно признался, что не знает, что это и как это сделать в SPSS. Менеджер по работе с персоналом посоветовал ему не отчаиваться, ведь они оплатят ему курсы. Единственное, что для этого надо — хорошо разбираться в математике.Так наш герой и не получил должность своей мечты. Сейчас он, как и многие другие неудачники, работает тупым офисным планктоном, выполняя монотонные, совершенно бесполезные задачи, от которых никому нет никакой пользы. Правда у него есть план, как вырваться из этого порочного круга, но его реализация требует времени и усилий…Когда Пётр возвращался домой после собеседования, он мечтал вернуться назад, курс на 1-ый и учить математику.

21

Что естественно - то и обезобразили

Эта грустная и суровая, но крайне правдивая история посвящается прекрасной половине ФСП.

Тот, кто в свое время не штурмовал печально известную «Кафедру экзорцизма» на первом этаже

седьмого корпуса, тот не может называться гордым именем ФСПшницы со стажем. Этой полосе препятствий позавидует любая военная подготовка и мировые рекорды по эквилибристике. Ведь за краткое время межпарового затишья несчастная представительница прекрасного пола вынуждена не только отстоять очередь, сравнимую разве что с советскими очередями на жилье, но и преодолеть реки из пролитой (примечание автора: непонятно откуда, кстати) воды и разъедающие глаза миазмы, подобные первым газовым камерам.Однако даже с блеском преодолев эти препятствия, она обнаружит, что прошла только отборочный этап. Вторым этапом станет столь нелюбимая всеми математика. «Причем здесь математика?» — спросит любой здравомыслящий человек. И автор, злобно улыбаясь, в ответ предложит ему решить такую вот простенькую задачку:Предположим, в женском туалете 10 кабинок. В очереди стоят 10 девушек. Вопрос: сколько девушек одновременно сможет посетить туалет?«Десять» — ответит здравомыслящий человек, покрутив пальцем у виска. «А вот и неправильно!» — радостно осклабится автор, — «В лучшем случае три!».

А почему? А потому, что в остальных кабинках либо не работает

сам туалет, либо двери попросту нет (примечание автора: ?!!!), либо она не закрывается, и в итоге нужно сохранять не только пресловутую «позу орла», но и держать дверь и сумку. И еще, желательно, куртку. Или юбку, для полного счастья. Хотя нет, полное счастье это когда все эти факторы объединяются и некого попросить поработать вешалкой за красивые глаза. Тогда мимо воли вспоминается, если не первобытный строй, то хотя бы средневековье и необоримо тянет на

природу, под прикрытие могучих деревьев и разлогих кустарников…Отдельно, конечно, можно отметить и сам факт проявления коллективной бессознательной «мудрости», «йумора» и «взрослости», появляющиеся на

Диана Павлюченко

Глас народа

22

Глас Народанекогда бежевых (или, быть может, в доисторическую эпоху белых; автор, к сожалению, не настолько стар, чтобы ответить) стенках злосчастных кабинок. Фразы о чьих-то незаурядных мыслительных способностях, политические лозунги, граффити, обращения к народу, изъяснения чувств и прочее вызывают странную смесь гордости и уныния. С одной стороны, как круто видеть проявление разносторонности интересов нынешней молодежи. С другой — как уныло замечать ошибки даже в матерных выражениях (хотя как можно неграмотно материться автор не может даже себе представить) и видеть столь печальное применение юной студенческой энергии.Как говорила небезызвестная Бахтина: «Там можно посадить бабульку-вахтершу и за большие деньги пускать иностранцев как в комнату ужасов». С ней тяжело не согласиться. Разве что можно добавить, что

лучше бесплатно впускать, а за возможность выйти оттуда брать большие деньги. Автору что-то подсказывает, что впечатлительные иностранцы согласятся отдать последние кровные, лишь бы не видеть то, с чем ежедневно сталкиваются студенты.И в заключение, чтобы автора не восприняли как очередного недо-сатирика, он позволит себе перенести всю соль проблемы в пафос эпоса. Ведь эпосы не могут быть саркастическими, правда?О, как приятен запах твой!Как сладострастны твои звуки!О, кран, в котором никогдаНе потечет вода, чтоб вымыть руки!О, очередь твоя до края коридораИ сигаретный дым, густой как море!Добавим в список гору мусора твою,О, туалет! Хвалу тебе пою!

В цьому номері пішла мова, як ви, любі друзі, уже побачили, про труднощі на ФСП. Цікаво чи сумно, але чомусь про справжні труднощі ми завжди читаємо «завуальовану» інфу. Ми, кореспонденти,

переживаємо за свою репутацію (а раптом деканат вирішить «відсторонити» нас від навчального процесу за викладення «недостовірних» фактів) з одного боку, а з іншого хочемо розкрити для вас всі карти. Так от, дорогі викладачі, можете вважати нас (СЛОГістів) мафією в цій грі, а

можете повірити в наступне, і, або вжити заходів, або продовжувати в тому ж дусі…Якщо ви не ще й досі не здогадуєтеся про що це я взагалі говорю, так от, я про… навчальні дисципліни на факультеті.Ні для кого не секрет, що є у нас улюблені предмети і такі, які ми, м’яко кажучи, недолюблюємо. Це залежить від цілої низки факторів: — Від викладача; — Від суб’єктивного ставлення групи до викладача; — Від викладацької системи оцінювання; — Від змісту предмету; — Від «актуальності» предмету; — Та ін. (тут характеристики розбігаються, бо то вже є особиста думка кожного). 23

Просто скандалЬна стаття

Марина Юсин

Як не дивно, але в цій нехитрій справі (ви пізніше зрозумієте, про що мова) реальним Доном секретного мафіозного угрупування виступив… не повірите, ВеликиЙ СоцДос, тобто Його Величність і Незаперечність — Соціологічне Дослідження. А воно, як говорив нам на лекціях з соціології Ігор Вікторович, в 80% випадків дає достовірний результат!І. Ну, отже, ближче до діла. Думаєте що? Ми насмілилися і запитали всіх: АМів, СРів та правників про… найнепотрібніший предмет! Результат, щиро говорю, був неочікуваний… (бо ми самі не до кінця розуміли, на що напоролися). Отже, найнепотрібнішими, на думку соціологів, стали:1. Концепції сучасного природознавства;2. Екологія, цивільний захист та ділове спілкування;3. Філософські проблеми наукового пізнання та конфліктологія.Візуально краще видно на графічку нижче.

Що ж до правників, то у них: безсумнівне лідерство «непотрібності» — за екологією! Друге місце за інформатикою, а третє займає ФП та історія української культури.Додаткові коментарі: багато голосів (яких проте бракувало для призового місця) отримали також: естетика, БЖД, основи наукових досліджень і, не повірите, — соціологія! І це на думку АМів та СРів! Гадаю, ще щось коментувати тут зайва справа. Правники зі свого боку виділяли ще

й такі дисципліни: адвокатуру, етику та естетику, і…

українську мову! Як бачимо, і тут без сюрпризів не обійшлося! Ну як ви, дорогі юристи, хочете вчитися без української мови? Не розумію…

Хочу зазначити, що це є ДУЖЕ узагальнений результат опитувань всіх спеціальностей, всіх курсів (від 1-го до 6-го).

ІІ. Якщо вже ми визначилися з найнепотрібнішими, всі вже певне горять, від нетерпіння, що ж, на думку переважної більшості, на ФСП вважається найскладнішим предметом?Всі (ну гаразд, майже всі) соціологи склали такий рейтинг:1. Інформатика та вища математика (включно з теорією ймовірності);2. ММССП та філософія;3. ДРСКС та ФП (нагадую, це думка 1–6 курсів, я також ще не знаю що таке це «ММССП» та «ДРСКС», але запам’ятаю на майбутнє, з чим будуть труднощі, вони ж бо шостий курс, вони пройшли воду, вогонь і мідні труби, а, отже, їм видніше);

27,8

16,7

16,7

12,8

16,7

11,1

Найнепотрібніші предмети у соціологівКонцепціії сучасного природознавства

Екологія

Цивільний захист

Філософські пролеми наукового пізнання

Ділове спілкування

Конфліктологія

53,8

15,4

7,7

23,1

Найнепотрібніші предмети у юристів

Екологія

ФП

Історія української культури

Інформатика

Глас народа

24

24,8

24,8

20,7

15,9

13,8

20,7

Найскладніші предмети у соціологівІнформатика

Вишка і теорія ймовірності

ММССП

ДРСКС

ФП

Філософія

Глас НародаТепер, черга юристів:1. Філософія і Державне право зарубіжних країн;2. Кримінальне і Міжнародне право;

3. Правосуддя та ТДП.Додаткові коментарі: якщо абстрагуватися, то видно, що соціологам складними видаються предмети точні, математичні, які, на їхню думку, якщо не непотрібні, то принаймні «не обходять» їх.

Зверни увагу: У широкому сенсі слова соціолог — фахівець, який вивчає суспільство в цілому і закони його розвитку. На практиці соціологи займаються аналізом функціонування соціальних інститутів, вивчають взаємодію між соціальними групами. Фахівці в галузі соціології діляться на два типи: вчені-соціологи і прикладні соціологи, які вивчають суспільне життя за допомогою різних математичних методів дослідження (ну і не тільки математичних, звісно).

Юристи, у свою чергу, визнають складними ті предмети, які є відгалуженнями права. Я, соціолог, не можу достовірно на 100% стверджувати, бо не була в їхній шкурі, але ж можу покластися (хіба не можу?) на думку СоцДоса і довіритися Йому. Видно, і справді важко вчити тонкощі юридичної науки…Філософія, як бачимо, складна і тим, і іншим. Це вже в силу складності самої філософії. З її теоретичним осягненням та осмисленням таких понять, як субстанція (всі першокурсники «в шоці»), трансцендентальна аперцепція, що вже говорити про розуміння Бога і ставлення до нього. Адже філософія вивчає істотні характеристики та фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини та відношення людина-світ. (Не думайте, що це я сама писала, це з філософського

словника).ІІІ. Та що ми все про погане та про погане. Вам цікаво (передусім звертаюся до першо- і другокурсників) які предмети у нас на факультеті вважаються найцікавішими?У соціологів тут дуууже розбігаються думки, мабуть вже тому, що кожен знаходить цікавими різні речі. Тим не менш, графік, який хоча б віддалено демонстрував рейтинг предметів, яким надається перевага, нам скласти все-таки вдалося (правда чи неправда — рішення залишається за вами):1. Соціальна культурологія;2. Іміджелогія, Логіка (+Діалектична) та Соціологія економіки;3. ДРКСС, Валеологія, Корпоративна культура та проектний менеджмент;

4. Політологія та Психологія.Варто зазначити, що культурологію визнавали як цікаву дисципліну більшість 1 і 2-го курсів, але саме соціальна культурологія перемогла у даному відсотковому співвідношенні.Юристи ж, у свою чергу, найбільше люблять:1. Психологію;2. Кримінальне право, ІДПЗК, ІДПУ та Цивільне право;3.Сімейне право та Прокуратуру;Виходить, що соціологи недолюблюють негуманітарні предмети (особливо інформатику, вишку), а студенти спеціальності «Право» навпаки віддали голоси непрофільній психології. Ось так от. І ще раз повторю, чи вважаєте ви ці дані більш-менш правдивими чи ні, суто ваш вибір. Просто не забувайте, що СоцДос помиляється рідко, а це багато про що говорить…Ось так, нарешті, ви, любі студенти, отримали уявлення про об’єктивний стан дисциплінарної реальності на рідному факультеті. Ви й без нас здогадувалися про це, але «СЛОГ» докладніше обробив результати дослідження та узагальнив їх (дуже узагальнив!) в цифрах, у відсотках, у графіках. Адже зорова пам’ять — найкраща.Сподіватимемося, скандального розв’язку подій ця ситуація не отримає. Можливо викладачі «найнепотрібніших» дисциплін постараються викладати цікавіше, попрацюють над своїм «викладанням». А викладачі «найскладніших» дисциплін пояснюватимуть і «розжовуватимуть» нам краще. Ми, «слогісти», нікого не хочемо ображати чи принижувати. Цифри не брешуть, а висновки з цифр шукайте вже 25

16,7

16,7

13,326,7

20,0

6,7

Найскладніші предмети у юристівМіжнародне право

Кримінальне право

ТДП

ФІлософія

Держ. право зарубіжних країн

Правосуддя

Зміна влади на ФСП!

27 вересня у нас на факультеті відбулася дуже важлива подія. Всі мабуть вже здогадалися, що мова йде про вибори нового голови Студентської Ради ФСП. Гідною наступницею після Славіка Пряміцина (5 курс право) стала Ольга Боровикова (3 курс право), яка у виборах здобула переконливу перемогу, оскільки було 35 голосів — «за» і всього 2 — «проти всіх». Моє інтерв’ю з Боровиковою вийшло певною мірою провокативним, сподіваюся бажаючі отримають відповіді на «найгарячіші» запитання.

Глас народа

М.: Ольга, багатьох цікавило те, чому на виборах представлений один-єдиний кандидат?О.: Коли я дізналася, що крім мене більше ніхто не подавав заявку, мені спочатку стало легше, мовляв, впевненість в перемозі гарантована і так далі, але, чесно, морально стало складніше. Тому, що голоси «проти всіх» починають сприйматися на особистий рахунок.Що ж до того, чому саме один кандидат, це питання не до мене. Це міг зробити кожен бажаючий, але не зробив, тепер пізно жалітися. Я, наприклад, бачила ще як мінімум двох кандидатів, чому вони не захотіли, — справа не моєї компетенції… Я не можу сказати, що з самого початку мріяла стати головою ФСП, ні. Просто з кожним новим виконаним завданням отримуєш потрібні знання і навички, безцінний досвід. Балотувалася, бо я маю власні сподівання і прагнення. Я хочу, передусім, щоб ФСП став таким же популярним на весь КПІ, як ФЕЛ чи РТФ. Щоб всі розуміли, що бути гуманітарієм в технічному ВНЗ — 1це круто!

М.: Що зробила для того, щоб замахнутися на пост самого голови СР?О.:Складно сказати. Під час такої активної діяльності вчишся розвиватися, вчишся на власних помилках, відчуваєш жагу працювати, чимось займатися. В тебе очі до цього горять, ніяка робота, ніякі завдання тебе не обтяжують, хочеш максимально бути всюди і встигнути все. Щоб після успішно проведеного заходу (на зразок Містера ФСП чи конференцій на факультеті) ти думав: «О-о, адже це відбулося і завдяки мені!». Мотивація в мене є, досвіду не позичати, організувати людей теж можу, тому я подумала: «А може й спробувати? Чому ні?».

М.: Наскільки я знаю, у тебе дуже хороші стосунки з Пряміциним?О.: Почалося наше спілкування по роботі, і спочатку ми не були друзями, стосунки носили певною мірою характер «підлеглий-керівник», хоча тиску я не відчувала, якщо не справляласяя з чимось, — він мені допомагав. Потім це переросло в хорошу таку дружбу. У нас, насправді, дуже схожі погляди в плані роботи, для нього, як і для мене, студентське самоврядування — частина нашого життя.

М.: Які переваги, будучи головою СР ФСП, ти отримуєш?О.: Поки що складно сказати, я голова поки що, буквально, кілька днів. Поживемо — побачимо. О, до речі, з`явилося більше друзів у ВК :)Якщо серйозно, СР факультету якогось фіксованого додатку до стипендії абощо, не дає, але заохочення, гадаю, повинні бути. В принципі, вони є для всіх активістів, хоч нерегулярні, але бувають.

М.: Які почуття ти переживала в той визначний момент, коли дізналася, що здобула перемогу?О.: Надзвичайно приємно було, коли люди, знайомі і не знайомі, підтримують тебе, намагаються заспокоїти, тримають руки і плечі, коли вони тремтять. Один момент назавжди запам’ятаю — оплески після оголошення результатів. Вражаюче! Намагаюся стримувати сльози, вуста тремтять, сама ще не до кінця розуміла, що сталося… Так приємно, коли твої друзі неочікувано кажуть за тебе якісь слова. Коли не я запевняю в тому, що я достойна, а друзі переконують у цьому весь загал. Я передбачала, що на виборах виступатиме Борис Володимирович, Славік Пряміцин скаже кілька слів, але зовсім не чекала, що мої друзі (Рома Герасименко, Саша Демарьов, Женя Удовенко) почнуть говорити такі приємні речі.

26